Сальвадо́�р Далі́ � - іспанський худо́жник, о́дин з найвидатніших сюрреалістів ХХ сто́ліття.

Дитинство

Сальвадо́р Далі наро́дився 11 травня 1904 ро́ку в ро́дині до́на Сальвадо́ра Далі-і-Кусі і до́ньї Феліпи До́менеч. Дитинство́ Далі про́йшло́ в Катало́нії, на північно́му схо́ді Іспанії. Ще у ранньо́му дитинстві, судячи з по́ведінки і пристрастей маленько́го́ Сальвадо́ра, мо́жна було́ відзначити йо́го́ нестримну енергію та ексцентричність характеру.

Першу сво́ю картину Сальвадо́р Далі намалював, ко́ли йо́му було́ 6 ро́ків.

Юність

Ко́ли Далі випо́внило́ся 15 ро́ків, йо́го́ вигнали з чернечо́ї шко́ли за по́гану по́ведінку. Але він зміг успішно́ скласти всі іспити і вступити до́ інституту (так в Іспанії називали шко́лу, яка надає закінчену середню о́світу). Інститут у 1921ро́ці йо́му вдало́ся закінчити з блискучими о́цінками. Далі вступив у Мадридську Худо́жню академію. У 1919 ро́ці в само́ро́бно́му виданні «Студіум» він публікує нариси про́ Веласкеса, Го́йю, Ель Греко́, Мікеланджело́ і Лео́нардо́. Бере участь у студентських виступах, за що́ на до́бу по́трапляє у в'язницю.

На по́чатку 20-х ро́ків Далі захо́плювався ро́бо́тами футуристів, але все-таки був спо́внений рішучо́сті ство́рити власний стиль у живо́писі. У цей час у ньо́го́ з'явилися но́ві друзі і знайо́мі. Серед них були такі видатні і талано́виті люди, як по́ет Федеріко́ Гарсіа Ло́рка і Луїс Бюнюель

У 1923 ро́ці за по́рушення дисципліни він був на рік відсто́ро́нений від занять в академії. У 1925 ро́ці з 14 по́ 27 листо́пада про́хо́дить перша персо́нальна виставка йо́го́ ро́біт у галереї Далмау. На цій виставці були 27 картин і 5 малюнків велико́го́ генія-по́чатківця.

Переїзд до Парижу

У 1926 ро́ці Сальвадо́р Далі виїхав до́ Парижу, намагаючись знайти там для себе що́сь до́ душі. Вступивши до́ групи, яка о́б'єдналася навко́ло́ Андре Брето́на, він по́чав ство́рювати сво́ї перші сюрреалістичні ро́бо́ти

Андалузький пес

На по́чатку 1929 ро́ку відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадо́ра Далі і Луїса Бунюеля. Сценарій ство́рили лише за шість днів! Після скандально́ї прем'єри цьо́го́ фільму авто́ри запланували ще о́дин фільм під назво́ю «Зо́ло́те сто́ліття».

30-ті роки

У 1930 ро́ці картини Сальвадо́ра Далі по́чали прино́сити йо́му по́пулярність («Час, що́ ро́зплився»; «По́стійність пам'яті»). Незмінними темами йо́го́ тво́рінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зиґмунда Фро́йда).

Постійність пам'яті

Золоте століття

У січні 1931 ро́ку в Ло́ндо́ні відбулася прем'єра друго́го́ фільму Далі — «Зо́ло́те сто́ліття».

Розрив із сюрреалістами

На по́чатку 30-х ро́ків Сальвадо́р Далі вступив у ко́нфлікт із сюрреалістами на по́літично́му підґрунті. Йо́го́ захо́пленняАдо́льфо́м Гітлеро́м і мо́нархічні прихильно́сті ро́зхо́дилися з ідеями Брето́на.після прихо́ду до́ влади каудильйо́ Фрáнко́ у 1936 ро́ці Далі свариться із сюрреалістами, які займають ліві по́зиції, і йо́го́ виключають з групи. Далі по́рвав із сюрреалістами після то́го́, як ті звинуватили йо́го́ в ко́нтррево́люційній діяльно́сті. Насправді Сальвадо́р був апо́літичним, і навіть йо́го́ мо́нархістські по́гляди слід було́ ро́зуміти сюрреалістично́, так само́, як і по́стійно́ рекламо́вану ним сексуальну пристрасть до́ Гітлера. Він жив сюрреалістично́, йо́го́ висло́влювання і ро́бо́ти мали ширший і глибший зміст, ніж інтереси ко́нкретних по́літичних партій. Так, 1933 ро́ку він намалював картину Загадка Вільгельма Телля, де зо́бразив Вільгельма Телля в о́бразі Леніна з величезним задо́м.

У Італії

У 1937 ро́ці Далі відвідує Італію з мето́ю о́знайо́млення з живо́писо́м епо́хи Відро́дження. Далі у захваті від тво́рів Відро́дження. У йо́го́ власних ро́бо́тах по́чинає до́мінувати правильність людських про́по́рцій і інші риси академізму. Незважаючи на відхід від сюрреалізму, йо́го́ картини, як і раніше напо́внені сюрреалістичними фантазіями.

У США

Після о́купації Франції німцями в 1940 ро́ці Далі їде у США (Каліфо́рнію), де відкриває но́ву майстерню. В американський періо́д Далі приступив до́ циклу картин на релігійну тематику. «Спо́куса Свято́го́ Анто́нія» (1946 рік), «Мадо́нна по́рту Льїгат» (1949 рік), «Відкриття Америки Христо́фо́ро́м Ко́лумбо́м» (1959 рік) й інші по́ло́тна ство́рили йо́му славу «като́лицько́го́ живо́писця».

Спокуса Святого Антонія,1946

Мадонна порту Льїгат, 1949

Відкриття Америки Христофором Колумбом,1959

Таємне життя Сальвадора Далі, написане ним самим

У 1942 ро́ці Сальвадо́р Далі випускає белетризо́вану авто́біо́графію «Таємне життя Сальвадо́ра Далі, написане ним самим». Ко́ли ця книга у 1942 ро́ці була видана, во́на відразу викликала критику з бо́ку преси і прихильників пуритансько́го́ то́вариства. Йо́го́ літературні спро́би, як і худо́жні тво́ри, як правило́, виявляються ко́мерційно́ успішними.

Кіноіндустрія

Він співпрацює з Уо́лто́м Діснеєм. То́й про́по́нує Далі випро́бувати свій талант у кіно́ — мистецтво́, яке в то́й час було́ о́віяне о́рео́ло́м чаклунства, чудес і широ́ких мо́жливо́стей. Але запро́по́но́ваний Сальвадо́ро́м про́ект сюрреалістично́го́ мультфільму Destino був визнаний ко́мерційно́ недо́цільним, і ро́бо́та над ним була припинена. Далі працює з режисеро́м Альфредо́м Хічко́ко́м і малює деко́рації для сцени сну з фільму «Заво́ро́жений».

Повернення до Іспанії

З часо́м но́стальгія за батьківщино́ю бере сво́є і в 1948 ро́ці він по́вертається в Іспанію. Перебуваючи у По́рт Льїгаті Далі звертається у сво́їх тво́рах до́ релігійно́-фантастично́ї тематики.

Таємна вечеря, 1956

Христос святого Іоанна на хресті, 1951

Старість

Ближче до́ 80-х ро́ків у Далі по́чалися про́блеми із здо́ро́в'ям. Старість брала верх над геніальним ро́зумо́м. 30 серпня 1984 ро́ку в будинку Далі сталася по́жежа. Він уже кілька днів був прикутий до́ ліжка, ко́ли якимо́сь чино́м во́но́ заго́ріло́ся. Мо́жливо́, причино́ю була несправна лампа, що́ сто́яла біля ліжка. Запалала вся кімната. Йо́му вдало́ся до́по́взти до́ дверей. Ро́берт Дешарне, який керував справами Далі про́тяго́м багатьо́х ро́ків, врятував йо́го́ від смерті, витягши з палаючо́ї кімнати. Опіки на тілі худо́жника займали 18% шкіри. Але в листо́паді 1988 ро́ку Далі по́клали в клініку з діагно́зо́м «серцева недо́статність». Серце Сальвадо́ра Далі зупинило́ся 23 січня 1989 ро́ку. Йо́го́ тіло́ забальзамували, на йо́го́ про́хання, і про́тяго́м тижня він лежав у музеї в Фігуерасі. Тисячі людей приїхали, що́б по́про́щатися з великим генієм. Сальвадо́ра Далі по́хо́вали в центрі музею йо́го́ імені під плито́ю, що́ немає жо́дних по́значо́к.

Верховий кінь, що спотикається

Дон Кіхот, що сидить

Космічний слон

Персей з головою медузи

Венера Мілоська із шухлядами

Театр-музей Сальвадора Далі

Теа�тр-музе�й Сальвадо́�ра Далі́ � — музей, ство́рений Сальвадо́ро́м Далі, ро́зташо́ваний у Фігерасі. Тут знахо́диться найбільше зібрання картин цьо́го́ відо́мо́го́ худо́жника-сюрреаліста. У Театрі-музеї Далі було́ виставлено́ багато́ йо́го́ ро́біт та інших дрібничо́к. Музей відкрився у вересні 1974 ро́ку і був схо́жий не стільки на музей, скільки на базар.

Театр-музей Сальвадо́ра Далі мо́жна ро́зглядати як два виставко́вих ко́мплекси, які чітко́ відрізняються о́дин від о́дно́го́.

Перший ство́рений на о́сно́ві старо́го́ муніципально́го́ театру, який було́ збудо́вано́ у XIX сто́літті архітекто́ро́м Ро́ка-і-Брюсо́м та який зго́рів 19 люто́го́ 1939 ро́ку. Будівлю було́ перетво́рено́ в Театр-музей відпо́відно́ із задумо́м та про́екто́м само́го́ Далі. Він являє со́бо́ю єдиний худо́жній витвір, ко́жна деталь яко́го́ є невід'ємно́ю частино́ю ціло́го́. Ця авто́рська ро́бо́та зберегла свій первинний вигляд.

Другий ко́мплекс утво́рений залами, приєднаними до́ будівлі муніципально́го́ театру в хо́ді різних реко́нструкцій та ро́зширень: тут і підземна часо́вня-крипта, і зали Вежі Галатеї, що́ ко́лись була частино́ю середньо́вічних стін міста, придбані у 1981 ро́ці. У цій вежі Далі жив із жо́втня 1983 ро́ку до́ сво́єї смерті 23 січня 1989 ро́ку.

Дизайн Чупа-Чупса

Енріке Бернат назвав сво́ю карамель «Чупсо́м», і спо́чатку в неї було́ тільки сім смаків: по́луниця, лимо́н, м'ята, апельсин, шо́ко́лад, кава із вершками та по́луниця із вершками. По́пулярність «Чупса» ро́сла, збільшувалась кількість карамелі, що́ випускалася, з'являлися но́ві смаки. Карамель вже не мо́гла залишатися в по́чатко́вій скро́мній о́бго́ртці, по́трібно́ було́ придумати що́сь о́ригіналье, що́б «Чупс» впізнавали всі. Енріке Бернат звернувся до́ сво́го́ земляка, знаменто́го́ худо́жника Сальвадо́ра Далі з про́ханням намалювати що́сь таке, що́ буде до́бре запам'ято́вуватися. Геніальний худо́жник думав недо́вго́ і менше, ніж за го́дину накидав йо́му картинку, де була зо́бражена ро́машка «Чупа Чупс», ко́тра в дещо́ змінено́му вигляді сьо́го́дні впізнавана як ло́го́тип «Чупа Чупс» у всіх куто́чках планети. Відмінністю но́во́го́ ло́го́типу було́ і йо́го́ місцезнахо́дження: він був не збо́ку, а вго́рі цукерки

Destino

У 2003 ро́ці ко́мпанією «Во́лт Дісней» був випущений мультиплікаційний фільм «Destino».

Сальвадо́р Далі дуже любив со́ло́до́щі і в о́бмін на ло́го́тип ко́мпанії «Чупа-Чупс» вимагав не гро́шей, а ко́ро́бку льо́дяників ко́жно́го́ дня.

У Сальвадо́ра Далі, як у людини о́ригінально́ї, і до́машній улюбленець був незвичайним. Далі був дуже прив'язаний до́ сво́го́ екзо́тично́го́ друга - гігінтсько́го́ мурахо́їда, вигулював йо́го́ вуличками Парижу та навіть брав із со́бо́ю на світські вечо́ри

Сальвадо́р Далі був не лише геніальним худо́жнико́м, а й винахіднико́м. Багато́ йо́го́ винахо́дів втілені, хо́ча, на перший по́гляд, задум здавався абсо́лютно́ бо́жевільним. Далі писав: «Усе винайдене мно́ю втілене в життя — але не мно́ю і настільки бездарно́, що́ го́ді й казати».

Ось деякі з винахо́дів: Спектральні о́куляри-калейдо́ско́п, що́ змінюють

реальне зо́браження. Це Далі придумав їх для авто́туристів у разі, якщо́ пейзаж наво́дить нудьгу.

Туфлі на ресо́рах, що́б насо́ло́джуватися хо́дінням. Грим, що́ прихо́вує тіні. Далі дійсно́ з ним

експериментував, ретельно́ вивчаючи склад, яким ко́ристуються япо́нські гейші.

Фо́то́маски для репо́ртерів. Пластико́ве крісло́, що́ застигає у фо́рмі, відпо́відній

до́ фігури людини, ко́тра на ньо́го́ сідає. Сукні з різно́манітними анато́мічними накладками,

ско́нструйо́ваними з то́чних ро́зрахунків і в по́вній відпо́відно́сті з ідеало́м жіно́чо́ї краси, наро́дженим чо́ло́вічо́ю еро́тично́ю уяво́ю. Мабуть, єдино́ю не зо́всім звичайно́ю деталю суко́нь Далі є до́датко́ві груди, які по́трібно́ причіплювати до́ спини. Далі вважав, що́ во́ни по́винні були зро́бити перево́ро́т в мо́ді.

Накладні нігті з маленьким дзеркальцем у ко́жно́му з них.

Про́зо́рий манекен, всередину яко́го́ наливають во́ду і запускають рибо́к.