УДК 504.75. ББК 68.69.я73 · 2017-11-22 · Яким p.c. Безпека...

УДК 504.75.

ББК 68.69.я73

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як нав

чальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист

№ 1/11-6119 від 26.11.04 р.).

Рецензенти: Семчук Я.М., д-р. техн. наук, проф., (завідувач кафедри безпеки

життєдіяльності Івано-Франківського національного технічного

університету нафти і газу);

Савчин М.В., д-р. психол. наук, проф., (завідувач кафедри загаль

ної психологі ї Дрогобицького державного педагогічного універси

тету ім. І. Франка) .

Яким P.C.

Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид

Біт", 2005. - 304 с.

ISBN 966-8450-12-4

У посібнику теоретично проаналізовано категорії безпеки як стан захищеності з позицій ризикоорієнтованого підходу. Безпеку життєдіяльності розглянено у контексті системи "людина-життєве середовище" в перерізі різних сфер життєдіяльності. Ґрунтовно проаналізовані чинники, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають умови її існування та життєдіяльності. З погляду сучасних теорій особистості досліджено основні аспекти вчинку, які суттєво впливають на життєдіяльність індивіда. Розкрито вплив соціалізації індивіда на його поведінку та роль педагога в цьому процесі, у контексті проблеми безпеки життєдіяльності. Надано значної уваги безпеці життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Ґрунтовно проілюстровано правила надання першої допомоги потерпілим від різних ушкоджень. Питання організації і управління безпекою життєдіяльності розкриті відповідно до концептуальних основ державної безпеки.

Посібник адресований студентам та викладачам вищих навчальних закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації.

ISBN 966-8450-12-4

© P.C. Яким, 2005

© Видавництво "Бескид Біт" , 2005

Оскільки життя є найвищий ризик, покладаєшся

на життя, натомість, коли осягаєш безконечність

іншої небезпеки - покладаєшся вже на смерть.

С. К'єркегор

ВСТУП

Сучасні умови життєдіяльності людини потребують суттєвого переосмислення

категорії безпеки, оскільки окремо взяті охорона праці, ергономіка, пожежна без

пека, цивільна оборона, охорона здоров 'я , гігієна, валеологія, екологія та інші не в

змозі повною мірою охопити всі аспекти життєдіяльності людини у контексті забез

печення безпеки життю людини. Тому постало питання в побудові концепці ї безпеки

людини, яка охоплювала би всі сфери ї ї діяльності . Отже, виникнення дисципліни

"Безпека життєд іяльност і " історично пов 'язане з багатьма об ' єктивними аспектами

розвитку суспільства:

- необхідністю створення передумов соціального захисту;

- державним завданням з виконання кроку вперед щодо попередження

високого рівня захворюваності , травматизму, аварій, катастроф на новій

якісній основі; у галузях політики, правовому забезпеченні, науково-освіт

ній діяльності, матеріально-економічному забезпеченні тощо;

- розбудовою єдиної глобальної системи освіти на базі ступеневої підготовки

фахівців;

- в ідбудовою бази для всіх дисциплін, що вирішують питання "людського

чинника" .

Концепці ї безпечного стійкого розвитку світового співтовариства була прис

вячена конференція О О Н в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), на якій був прийнятий до

кумент "Порядок денний XXI століття" та зроблено висновок про необхідність

глобального партнерства держав з метою досягнення стабільного соціального,

економічного та екологічного розвитку суспільства. На сучасному історичному етапі

розвитку механізми взаємоді ї людини та природи, людини та техніки, індивіда та

суспільства порушуються дедалі частіше, що призводить до появи багатьох нових

небезпек для нормальної життєдіяльності . Суспільство зазнає значних втрат у

вигляді людських жертв, збитків від аварій, катастроф, стихійних лих та ін. Забез

печення екологічної, техногенної і соціальної безпеки, в тому числі і у випадку

надзвичайних ситуацій, стає однією із головних проблем будь-якої держави.

З 1995 р. почали викладати дисципліни "Безпека життєд іяльност і " за програ

мою, затвердженою наказом Міністра освіти України та начальника штабу - заступ

ника начальника цивільної оборони України від 20.06.1995 р. № 182/200.

На виконання Законів України "Про охорону праці " , "Про пожежну безпеку",

"Про дорожній рух", постанови Кабінету Міністрів України від 03 .01 .1996р . №5

"Про затвердження комплексної програми запобігання дорожньо-транспортному,

побутовому і дитячому травматизму та іншим нещасним випадкам невиробничого

характеру на 1996-2000 роки" , державних програм з безпеки життєдіяльності вий-

4 Вступ

шов Наказ Міністерства освіти України про запровадження курсу "Основи безпеки

життєд іяльност і " від 18.08.1999 р. № 300.

З метою забезпечення виконання Державної програми навчання з питань

охорони праці 2 грудня 1998 р. було видано наказ Міністра освіти України № 420

"Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих

закладах освіти" . Цей наказ та вимоги низки інших документів встановлює, що,

починаючи з 1999-2000 навчального року, дисципліну "Безпека життєдіяльності "

вивчають студенти усіх вищих закладів освіти.

Поряд з виходом наказу Міносвіти № 420 з метою своєчасного проведення

робіт, пов ' я заних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації

техногенного і природного характеру, Кабінет Міністрів Укра їни Постановою від З

серпня 1998 р. № 1198 затвердив положення про Єдину державну систему запо

бігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру

(ЄДС НС) .

У 1999 році на виконання наказу № 420 була видана Програма нормативної

дисципліни "Безпека життєд іяльност і " для вищих закладів освіти, затверджена пер

шим заступником Міністра освіти України від 04.12.98 р.

Програмою передбачено сформувати такі знання та уміння студентів за дис

ципліною "Безпека життєдіяльност і " :

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їхній вид, визна

чати просторові та часові координати, величину та ймовірність їх прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що зумовлені дже

релами цих небезпек;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чин

ників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "лю

дина - життєве середовище" ;

- використовувати нормативно-правову основу захисту особистості та навко

лишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист

у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних,

шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення

приймати адекватні р ішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, со

ціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні , медико-профілак-

тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і

безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середо

вищі;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та

діяльності у системі "людина-життєве середовище" .

Застосування навчальної програми передбачає конкретизацію стосовно особ

ливостей спеціальності та типу навчального закладу, наявності відповідної мате

ріальної бази тощо .

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

[НЯ

ю; со-

до-

та

:об-

вте-

1.1. Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності

та навчальна дисципліна

Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності полягає у тенденці ї до зрос

тання кількості нещасних випадків з людиною. Унаслідок аналізу закономірностей

розвитку і життя людини, та спираючись на роботи М.А. Котика, можна виділити

низку обставин, що сприяють такому стану сучасності :

Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих

сферах життєдіяльності .

Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декіль

ком людям то сьогодні жертвами можуть стати мільйони.

Первісні люди жили в системі "людина-природа" , сьогодні сфери життєдіяль

ності людини набагато різноманітніші, складніші.

Людина має здатність адаптуватися не тільки до небезпек життєвого середо

вища, але й до порушення правил безпеки.

Проблема безпеки завжди була найактуальнішим завданням, яке намагалися

вирішити по-різному: створення безпечних умов роботи, профілактика та охорона

здоров 'я , проведення профілактичних і випереджальних заходів і прийняття пра

вильних р ішень у різних умовах життєдіяльності, у тому числі в умовах надзви

чайних ситуацій та ін.

Формування категорії безпеки з теоретичного погляду є питанням принципової

важливості, оскільки безпеку, як стан, розглядають лише з позиці ї комплексного

погляду, що враховує різноплановість і багатоаспектність складових життєдіяльності

людини. Тому безпеку треба розглядати як захист від небезпеки, одну з основних

умов самовизначення, саморозвитку особистості, людини загалом. На цій підставі

наведемо найбільш вдале визначення безпеки за В. Серебрянниковим:

Безпека (у перекладі з грецьк. - "володіти ситуацією") - це стан захищеності

особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, що

ґрунтуються на діяльності людей, суспільства, держави, світової співдружності на

родів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і

відбивання небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити їх фундаментальних

матеріальних і духовних цінностей, нанести неприйняті (недопустимі об 'єктивно і

суб 'єктивно) збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.

Попередження виникнення небезпеки чи загрози - дії що охоплюють запобіган

ня, профілактику і припинення.

Запобігання - діяльність, спрямована на недопущення виникнення ситуацій,

подій що ведуть до появи небезпек чи загроз.

Профілактика - заходи щодо виявлення, усунення (нейтралізація, блокування,

; Змеження сфери чи сили дії) причин і умов виникнення загроз чи небезпек.

Припинення - д іяльність що полягає у недопущенні розвитку, тривалості, до

ведення до завершення, реалізації загрози чи небезпеки, що вже активізована.

6 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

У системі безпеки однією з основних її складових є безпека життєдіяльності .

Безпека в цьому контексті виступає як стан захищеності особистості в середовищі

проживання від загроз ї ї життєдіяльності .

Поняття "Життєд іяльн ість " складається з двох слів - "жи т т я " і "д іяльність" .

Життя - такий спосіб існування систем, який передбачає обмін речовин, енер

гією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження і адаптації до умов середовища

існування.

Адаптація (adaptado - пристосування) - сукупність морфофізіологічних, попу

ляційних та інших властивостей живих організмів, що забезпечують можливість

стійкого виживання в конкретних умовах середовища. Розрізняють загальну (прис

тосування до широкого діапазону умов середовища) та одиничну адаптацію (присто

сування до локальних чи специфічних умов середовища).

Діяльність - акт з іштовхування спрямованої на ціль вільної свободи суб 'єкта і

об ' єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб 'єктну

(скерований на ціль суб 'єкт) та об 'єктну (предмет діяльності, знаряддя діяльності,

продукт діяльності) компоненти.

Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської ак

тивності . Діяльність є універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом, у

тому числі з ї ї особливим духовним універсумом. Виділяють три основні види

людської діяльності :

1) матеріально-практична: перетворення природи; подолання опору матеріалу;

дія з об ' єктами.

2) духовна: усвідомлення; знання; мислення; створення понять, ідей.

3) духовно-практична - створення особливих символічних форм, що фіксують

вищі цінності людини (філософія, релігія, мистецтво).

Головними характеристиками діяльності людини є: перетворювальний характер;

цілеспрямованість; предметність; від її процесів залежить масштаб людини; со

ціально-організована; свідома; набуває рівневого вигляду, коли переростає у само

діяльність.

У процесі д іяльності людина виступає як суб 'єкт діяльності, а її дії спрямовані

на зміни об ' єкта діяльності .

Завдання діяльності - потреба, що виникає в певних умовах і може бути задо

волена внаслідок визначеної структури діяльності, до якої належить:

- предмет діяльності - елементи навколишнього середовища, що суб 'єкт

отримав до початку своєї діяльності і які потрібно трансформувати у

продукт;

- засіб діяльності - об 'єкт, що опосередковує вплив суб 'єкта на предмет

діяльності, або те, що звичайно називають "знаряддям праці" , і стимули, які

використовують, наприклад, у діяльності управління;

- процедура діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного

продукту. Інформацію про спосіб діяльності фіксують у вигляді програми

чи алгоритму на певних матеріальних носіях чи в усних переказах;

- умови діяльності - характеристика оточення суб 'єкта в процесі діяльності

(температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість

приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові

чинники) ;


- продукт діяльності - те, що одержано унаслідок трансформаці ї предмета в

процесі діяльності .

Існує три види завдань діяльності :

- професійні - завдання, що безпосередньо спрямовані на виконання мети,

поставленої перед фахівцем як професіоналом;

- соціально-виробничі- завдання, що пов 'язані з д іяльністю фахівця у сфері

виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та

комунікативне спілкування тощо);

- соціально-побутові - завдання діяльності, що виникають у повсякденному

житті і пов 'язані з домашнім господарством, в ідпочинком, родинним спіл

куванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на

якість виконання професійних та соціально-виробничих завдань.

Отже, діяльність людини - динамічна система взаємодій людини із навколишнім

світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з 'являються внаслідок

виникнення у неї певних потреб. Відповідно до цього проблему безпеки життєдіяль

ності людини потрібно вирішувати в контексті вищезазначених аспектів діяльності.

Джерела загроз: люди, техніка,

природа, чинники середовища

життєдіяльності

Види загроз: природні, біологічні,

соціальні, техногенної, духовні, інформаційні, економічні, психічні,

криміногенні, моральні тощо

І

Способи загроз: дії, вплив шкідливих, небезпечних чинників

середовища


Спрямованість дії на: життя, здоров'я, свободу,

майно, інформацію, матеріальні чи

духовні цінності, гідність, документи і т.ін.




Об'єкти загроз: особистість, сім'я, родичі, знайомі,

майно тощо




Місця загроз: дім, дача, робота, вулиця, транспорт, суспільні місця, укриття та ін.

Чинники виникнення загроз: час, обставини,

раптові події, особливості особистості людини, статус людини,

її стан фізичного та психічного здоров'я

тощо

Т

Методи і засоби захисту: законодавство,

відповідальна поведінка, особиста охорона,

самозахист, особиста обережність, професійна

підготовка тощо

Напрям захисту: психічний,

інформаційний, фізичний, хімічний, юридичний та ін.

Рис. 1. Модель загроз безпеці життєдіяльності людини

У людському бутті життя і діяльність нерозривно поєднані . Життєдіяльність є

специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людсь

кого суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища

проживання. Отже вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навко

лишнім середовищем. В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під

впливом небезпек як реальних, так і потенційних.


Небезпека - це загроза безпеці, тобто умова чи ситуація, яка існує в навколиш

ньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може

спричинити фізичну, психічну, моральну шкоду, поранення різної важкості (від

легких до смертельних) .

Середовище проживання - сукупність чинників, які впливають на здоров 'я і

працездатність людини, визначають тривалість ї ї життя, умови ї ї існування та життє

діяльності .

Чинники середовища проживання поділяють на три групи:

Природні (біосфера) : клімат, місцевість, географічне положення.

Соціально-економічні : законодавство про працю, про охорону праці, економічні

чинники, організація і структура суспільства, суспільно-політичні чинники.

Організаційні і технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні

процеси, організація виробництва, умови праці.

Небезпечні і шкідливі чинники середовища проживання людини :

Фізичні:

- можливі механічні впливи (рухомі предмети, машини, аварії, удари, трав

ми);

- забруднення повітря для дихання;

- п ідвищена чи понижена температура повітря, наявність гарячих чи холод

них поверхонь предметів;

- п ідвищений чи понижений атмосферний тиск, його коливання;

- вологість повітря, рухливість повітря (протяги);

- освітлення;

- п ідвищений рівень шуму, звуку, ультразвуку, вібрації;

- вплив електричного струму і напруги;

- іонізуюче випромінювання (проникаюча радіація, гамма випромінювання,

рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне випромінювання) ;

- електричні і магнітні поля.

Хімічні:

- х ім ічно шкідлив і речовини у повітрі і х арчових продуктах (токсичні ре

човини , канцерогени , мутагени, роздразнюючі р ечовини , наркотики та

ін.) ;

лікарські речовини.

Біологічні:

- патологічні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибкові організми) і про

дукти їхньої життєдіяльності ;

- як існий і кількісний склад речовин необхідний для життєдіяльності людини

(повітря, харчових продуктів тощо);

- представники флори і фауни та продукти їхньої життєдіяльності .

Психофізіологічні:

- інформація;

- нервово-психологічні перевантаження, розумова перевтома;

- стреси.

Духовні:

- релігія;

- незнання сутності та місії людини.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 9 Державний стандарт України - ДСТУ 2293-99 визначає термін "бе зпека " як стан

захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Ризик - імовірність події, подій.

Безпеку можна також розглядати як збалансований, стан людини, соціуму, дер

жави, природних, антропогенних систем тощо.

"Безпека людини" - це поняття, що відображає саму суть людського життя, її

ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - нев ід ' ємна складова

характеристика стратегічного напряму розвитку людства, що визначений ООН як

"сталий людський розвиток" - такий розвиток, який веде не т ільки до економічного,

а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації мента

літету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності - це стан захищеності суб 'єкта діяльності1 від не

безпек і загроз.

Досягають безпеки життєдіяльності діяльністю людей, суспільства, держави,

світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення,

усування (ліквідації) і в ідбивання небезпек і загроз.

Небезпеки і загрози для безпеки життєдіяльності становлять ушкодження,

травми чи їхня потенційність.

Ушкодження, травма - це порушення цілості або функцій тканин унаслідок

зовнішньої дії ф ізичних або х імічних чинників. Травми, ушкодження можуть бути

поділені на дві групи: фізичні та хімічні.

Фізичні ушкодження :

- механічні (заподіювані тупими і гострими предметами, вогнепальні, усі

види механічного задушення);

- які виникли внаслідок дії низької чи високої температури;

- від дії електрики.

Хімічні ушкодження :

- хімічні опіки їдкими речовинами;

- отруєння.

Ушкодження можуть бути анатомічні, що порушують цілість тканин (садна,

рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів тощо) і функціональні (біль, шок,

струс головного мозку) . Функціональні ушкодження част іше поєднуються з анато

мічними.

При розвитку травматичного процесу нерідко виникають супутні ускладнюючі

захворювання, що безпосередньо пов 'язані з ушкодженнями (травматичний артрит,

міозит, пневмонія, сепсис тощо) .

Ушкодження бувають несмертельні (коли потерпілий залишається живий) і

смертельні (коли внаслідок заподіяної травми настає смерть).

Трапляються ушкодження, які спричинюють смерть т ільки внаслідок особливих

обставин чи умов . Це буває при кровотечі з рани, якщо тривалий час не надають

медичної допомоги. Іноді виникнення таких ушкоджень залежить безпосередньо від

патологічного стану органа: наприклад, розрив різко зб ільшеної селезінки, що

виступає з підребер 'я , внаслідок навіть незначного за силою удару, з подальшою

смертельною внутр ішньою кровотечею. Зрідка незначне ушкодження, яке здебіль-

Людина, гурт людей тощо.


шого навіть не спричиняє особливого розладу здоров 'я , може ускладнитися гнійно-

запальним процесом; виникає сепсис і настає смерть. Такі ушкодження умовно

називають смертельними.

Ушкодження може заподіювати інша людина (побої, замахи на вбивство,

вбивство) власноруч (калічення частин тіла, замахи на самогубство, самогубство),

або внаслідок низки випадкових обставин (нещасні випадки).

Вивчення цілого комплексу небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись,

вміння знизити їх негативний вплив, сприяло протягом усієї історії виживанню

людства і дає змогу йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні у вирішенні

цих питань потрібен комплексний науково обґрунтований підхід, який може забез

печити лише безпека життєдіяльності .

Безпека життєдіяльності як наука - це галузь науково-практичної діяльності,

спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх

властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ попередження і захисту

здоров 'я та життя людини і середовища її проживання, а т акож на розробку і

реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і п ідтримки здорових та

безпечних умов життя й діяльності людини як в повсякденних умовах, так і в умовах

надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, в ійни тощо) .

Безпека життєдіяльності (БЖД) як інтегрована дисципліна гуманітарно-техніч

ного спрямування, узагальнюючи дані відповідної науково-практичної діяльності,

формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний

для вивчення у подальшому таких дисциплін як: охорона праці, екологія, цивільний

захист та інших, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

1.1.1. Об 'єкт і предмет курсу БЖД

Об 'єктом курсу Б Ж Д є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.

У центрі уваги Б Ж Д - система "людина-життєве середовище" .

Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що

оточує людину, підтримує ї ї існування, створює умови для діяльності та суспільних

відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров 'я . Розгляд системи "людина -

життєве середовище" можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосов

но підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну

спрямованість в ідносин між двома складовими системи.

У першу чергу необхідно виділити підсистему "людина-природне середовище",

оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки

озброїли людину технікою і такою мірою підвищили ї ї могутність, що відносини між

людиною та природним середовищем зазнали значної трансформаці ї . Людство

опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології,

дослідило глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани,

однак усі ці успіхи мають і зворотний бік.

Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився сут

тєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не

лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми "людина-виробниче середовище".

Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні р ішення і технології, ши

роке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів ве-

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 11

ликої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових

матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров 'я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема "людина-побутове середовище" з

огляду на значне зростання кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей

саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових еле

ктроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр

засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але

водночас уводить у наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих чинників:

електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підви

щений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відведене лю

дині як елементу системи "людина-життєве середовище" . Згідно з даними статис

тики, 8 0 - 9 0% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 7 0 - 8 0% дорож

ньо-транспортних подій, 5 0 - 6 5% аварій літаків, більше 5 0% нещасних випадків у

виробничій та побутовій сферах спричинені людським чинником.

Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних

чинників небезпеки на здоров 'я та працездатність людини часто зумовлені невідпо

відністю ї ї психофункціонального стану складності чи інтенсивності матеріально-

практичної діяльності, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напру

женості, втомою, стресом тощо . За таких умов зростає актуальність питань, пов'я

заних з психофізичною надійністю людини, психологією безпеки.

Досить високий відсоток причин, пов 'язаних з людським чинником, зумовлений

значними прогалинами в системі освіти та виховання. Важливим аспектом життє

діяльності є захист населення, об 'єкт ів економіки і територі ї загалом від негативних

наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні

та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних

людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

Метою дисципл іни є: підготовка особи до активної участі у забезпеченні трива

лого повноцінного життя у суспільстві, яке динамічно змінюється, а також:

- сприяти засвоєнню студентами сучасних знань про загальні закономірності

виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхні властивості,

можливий вплив на здоров 'я , життя людини.

- сформувати необхідні у практичній діяльності студентів уміння і навички

для виявлення запобігання, протидії, ліквідації, та захисту від небезпек і

надзвичайних ситуацій.

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності " - навчити студентів:

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати

просторові та часові координати, величину та імовірність їхнього прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, зумовлені джерелами

цих небезпек;

планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життєдіяль

ності у системі "людина-життєве середовище" ;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чин

ників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "лю

дина-життєве середовище" ;

12 1, Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

- використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навко

лишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист

у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних,

шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення

приймати адекватні р ішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соці

ально-економічні, правові, технічні, природоохоронні , медико-профілак-

тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і

безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середо

вищі.

1.2. Методолог ічн і основи безпеки життєдіяльності

1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна

основа безпеки життєдіяльності

Головним методологічним принципом безпеки життєдіяльності людини є сис

темно-структурний підхід, а методом, який використовують у ній, - системний аналіз.

Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які застосовують для

підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або

виникають у системах. Під системою розуміють сукупність взаємопов 'язаних елемен

тів, які взаємодіють між собою так, що досягається певний результат (мета).

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише мате

ріальні об 'єкти, а й стосунки і зв ' язки між цими об 'єктами. Будь-який пристрій - це

технічна система, а рослина, тварина, людина - біологічна система. Будь-які групи

людей, колективи, спільноти - це соціальні системи. Система, одним з компонентів

якої є людина, називається ергатичною. Прикладами ергетичних систем є системи

"людина-природне середовище" , " людина-машина" , " людина-машина-навколишнє

середовище" тощо .

Кожний предмет розглядають, як системне утворення. Системи мають свої

властивості, які не притаманні компонентам, з яких утворені системи. Цю основну

властивість систем або "емерджентність" покладено в основу системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємозв 'язку, комплексно.

Для позначення мети, результату, яких досягає система, використовують термін

"системотворний елемент" .

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи, або ж входить до іншої

системи як ї ї елемент. З іншого боку, окремі елементи кожної системи можуть

розглядати як окремі самостійні системи.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов 'язаних людей, про

цесів, будівель, обладнання, устаткування, природних об 'єкт ів тощо, які функціо

нують у певному середовищі для забезпечення безпеки.

1.2.2. Система життєдіяльності

Системою, яку вивчає дисципліна "Безпека життєдіяльност і " , є система "люди-

на-життєве середовище" . Розглянемо характеристики компонентів цієї системи.


Будь-який живий об ' єкт (організм, клітина) є в ідкритою системою, тобто сис

темою, яка постійно обмінюється речовинами, енергією, інформацією з оточуючим

середовищем. Сутність обміну в живих тілах складається з поглинання речовин

ззовні і їх засвоєння (тобто перетворення речовин навколишнього середовища в

речовину самого живого організму). Цей процес (т.зв. асиміляція) потребує енерге

тичних витрат з боку живого тіла і ці витрати енергії можливі тому, що в процесі

асиміляції в клітинах організму накопичується енергія у вигляді складних хімічних

зв 'язків молекул органічних сполук.

Процеси розпаду складних речовин живого тіла, які супроводжуються виз

воленням енергії і виділенням продуктів розпаду, отримали назву дисиміляції . Го

ловним джерелом енергії, що підтримує існування цих процесів, є сонячна енергія.

Другий закон термодинаміки стверджує, що будь-яка природна закрита система

має властивість неминучого спаду енергетичного рівня впритул до загибелі самої

системи. Живі тіла є в ідкритими системами і мають властивість черпати енергію

зовні і залучати її в процеси своєї життєдіяльності, що забезпечує можливість життя.

Природне середовище (біосфера) - це частина Землі і простору, що її оточує, де

зосереджене живе. Воно є джерелом природних ресурсів для життєдіяльності люди

ни. Люди використовують воду, ліс, корисні копалини, плодючий ґрунт та інші

багатства природного середовища.

Штучне середовище - це складова довкілля, яка створена людством за багато

років його існування. Штучне середовище умовно можна розділити на соціально-

політичне середовище і техногенне.

Соціально-політичне середовище - форми спільної діяльності людей, єдність

способу життя, комунікативної дії.

Техногенне середовище - промислові та енергетичні об ' єкти, установи, нав

чальні, лікувальні заклади, житло, транспорт, знаряддя праці, зброя, домашнє госпо

дарство та ін.

Техногенне середовище формувалося і формується в процесі трудової діяльності

людини. Воно багатопланове. Часто техногенне середовище поділяють на виробниче і

побутове. Виробничим є середовище, де людина реалізує свою трудову діяльність

(підприємства). До побутового середовища можна віднести власний дім чи квартиру,

сукупність житлових будинків, комунально-побутових об'єктів, місця відпочинку та ін.

Штучне середовище дає змогу задовольнити людські потреби в харчуванні,

одязі, комфорті , культурному відпочинку, творчій діяльності тощо .

Життєдіяльність людства не може бути безкомпромісною, спокійною. На життє

діяльність завжди впливають різні негативні чинники, які виникають як унаслідок

діяльності людей, так і природного середовища. Наприклад, аварії, стихійні лиха,

збройні конфлікти порушують нормальну життєдіяльність людей . Захист у цих

випадках людей і природного середовища є специфічним видом діяльності, і як

правило покладається на державу та створені нею органи (армія міліція, війська та

формування Міністерства з надзвичайних ситуацій).

Життєве або навколишнє середовище (довкілля) - це все, що оточує людину

упродовж її життя. Своєю чергою, життєве середовище - складна система, компо

нентами якої є природне і штучне середовище.

Загалом під " системою життєдіяльност і " розуміють життя і діяльність людства

на планеті Земля. Значною мірою система життєдіяльності в ідображена в державі, де


люди об 'єднані мовою, звичаями, законами, природними умовами, системою захис

ту своїх інтересів. Але ж і саму людину можна розглядати як систему життєдіяль

ності, що складається з взаємодіючих органів єдиного організму, який живе і діє за

відповідними законами.

Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах

якоїсь формації . Тому тут є багато спільного. Але життєдіяльність окремої людини

може відрізнятись від загальноприйнятих норм і традицій. У цьому і полягає уні

кальність кожної людської особи.

Характерні ознаки системи життєдіяльності :

Це складна система, що об 'єднує життя людей (людства), їх працю і навко

лишнє середовище, всі елементи якої взаємопов 'язані і взаємозалежні.

Функціонування системи відбувається за об 'єктивними законами (правила,

традиції) і має за мету задоволення потреб та інтересів як людини, так і людства.

Це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до

зміни умов існування.

Система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для

захисту себе від небезпеки.

1.2.3. Системний аналЬ безпеки життєдіяльності

У процесі діяльності можна виділити з одного боку людину, котра працює, а з

іншого - виробництво, де знаходяться предмет, знаряддя та навколишнє середовище

і де виникає небезпека.

Система безпеки діяльності людини складається з таких підпорядкованих струк

тур (рис. 2): людина, діяльність, система охорони праці, ергономіка, охорона здо

ров 'я , гігієна. Підструктура людини охоплює такі чинники:

1) безумовні рефлекси самозбереження, захисні реакції людини та дублюван

ня функцій окремих органів;

2) психологічні якості та стани людини;

3) досвід, професійні навики та вміння;

4) ступінь мотиваці ї матеріально-практичної діяльності та безпеки.

Рівень індивідуаль

ної захищеності людини

від небезпеки є резуль

татом дії складної сис

теми саморегуляції, яка

ґрунтується на чотирьох

вищезгаданих чинниках

(рівнях).

Рис. 2. Структура системи безпеки діяльності

Діяльність

Підструктуру діяль

ність розглянено як го

ловне джерело небезпе

ки. Наприклад матеріаль

но-практичну діяльність

у вузькому значенні

можна розглядати як ви

робництво. У промисло-

1, Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 15

Збитки - зло, шкода які є результатом очікування чи наслідками небажаних подій. Шкода може виражатися різним рівнем важкості: загибель, травма, захворювання, зниження працездатності.

вому виробництві - це знаряддя праці, предмети праці та навколишнє середовище.

При цьому виділяють роботи з високою та невисокою категоріями небезпеки. Не

щасні випадки частіше стаються під час виконання робіт з невисокою небезпекою

внаслідок того, що :

1) до робіт з п ідвищеною небезпекою допускають осіб, які пройшли спе

ціальну додаткову підготовку з техніки безпеки;

2) на таких роботах використовують більш досконалу техніку безпеки;

3) небезпечних робіт значно менше ніж звичайних;

4) висока ціна помилки на роботі з п ідвищеною небезпекою зумовлює сер

йозніше ставлення робітника до ї ї виконання.

Духовно-практичну діяльність можна уявити як. інтелектуальну, в якій основ

ними небезпеками є інформаційно-психологічні та духовні.

Підструктура "Система охорони прац і " слугує розв ' я занню двох головних

завдань: знижувати рівень виробничої небезпеки та сприяти п ідвищенню захище

ності життя і здоров 'я людини.

Взаємодія всіх трьох підструктур формує фактичний рівень безпеки життє

діяльності людини.

1.3. Небезпеки та їхні чинники

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки. Але з появою нової

сфери діяльності виникає щораз більше нових небезпек: нові прилади, машини, техноло

гічні лінії, електричний струм, атомна енергетика, радіація, хімічні сполуки. Практична

діяльність людини дала змогу висловити аксіому про те, що будь-яка діяльність людини

є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини може існу

вати в явному та прихованому вигляді, яку важко виявити та передбачити. Наявність

потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на

людину. Для реалізації такого впливу важливе виконання таких умов:

1) небезпека реально існує та діє;

2) людина перебуває в зоні дії небезпеки;

3) людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

У загальному розумінні небезпека - це явища, процеси, об ' єкти, які за певних

умов здатні завдати збитків2, шкоди для здоров 'я людини. Небезпека може бути і

тоді, коли є загроза безпеці для життєдіяльності особистості на стадії переходу із

можливості у дійсність. Небезпека - це наслідок дії окремих чинників на людину. їх

можна поділити на вражаючі, небезпечні та шкідливі.

Вражаючі - це чинники, які можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні - це чинники, що за певних умов можуть стати причиною травм та

аварій.

Шкідливі - це чинники, що можуть викликати захворювання чи зниження

працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі. Такий поділ чинників є

умовним, оскільки один і той же чинник може спричинити загибель людини, травму,

захворювання, чи не завдати ніякої шкоди.


Таксономія небезпек - класифікація та систематизування явищ, процесів та

об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії - це класифікація не

безпек.

За походженням: природні, техногенні, соціальні.

За локалізацією: космос, атмосфера, літосфера, гідросфера.

За сферою прояву: побутова, транспортна, виробнича, службова, спортивна.

За наслідками: загибель, травма, захворювання, зниження нормального фі

зичного, психічного, емоційного рівня життєдіяльності людини.

За часом прояву: імпульсні, кумулятивні.

За структурою: прості, складні, похідні.

За характером дії на людину : активні, пасивні.

Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних чин

ників):

Кліматичні чинники небезпеки залежать від метеорологічних умов, рівня со

нячної активності, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, роз

поділу тепла та вологи, які спричинюють різкі похолодання та настання спеки, про-

ливні дощі, бурі, урагани, шторми та ін.

Ґрунтові чинники небезпеки визначені особливостями різних типів ґрунтів,

можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрун

тів може створити загрозу для сільського господарства, шляхів комунікації, водо

постачання, житлових та виробничих будівель тощо.

Геоморфологічні чинники небезпеки зумовлені особливостями будови геоло

гічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної

діяльності та ін.

Біотичні чинники небезпеки враховують вплив на людину небезпечних пред

ставників флори та фауни, вірусів, мікробів. До них можна віднести загрозу здо

ров 'ю та життю людини з боку хижих звірів, птахів, отруйних рослин і тварин,

переносників інфекцій (комахи та хворі тварини), а також опосередкований вплив

живих організмів, наприклад, через хімічні виділення (екскременти) та залишки

мертвих тварин, що не розклалися до кінця.

До чинників небезпеки в техногенній сфері відносять:

Технічні ч инники небезпеки залежать від р івня над ійност і та ступеня

ергономічност і устаткування , застосування в його конструкц і ї з ахисних за

городжень , з апоб іжних пристро їв , засобів сигналізаці ї та блокування, доско

налост і т е хнолог і чних процес ів , правильно ї посл ідовност і виконуваних операцій

тощо .

Санітарно-гігієнічні чинники небезпеки виникають у разі п ідвищеного вмісту в

повітрі життєвого середовища шкідливих речовин, недостатнього чи нераціо

нального освітлення, підвищеного рівня шуму, вібрації, незадовільних мікроклі

матичних умов, наявності р ізноманітних випромінювань вищедопустимих значень,

порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні чинники небезпеки характеризують структуру виробничих вза

ємозв 'язків , систему правил, норм, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт,

планово-попереджувального ремонту устаткування, організацію нагляду за небез

печними роботами, використанням устаткування, механізмів та інструменту за

призначенням тощо.


у-

^

в

ш

пя

и-

ю-

СЛ1-

:нь.

вза-юіт. ез-за

ЛІ

Психофізіологічні чинники небезпеки визначають втомою людини під час ви

робничого процесу через надмірні фізичні та психологічні навантаження, недотри

мання здорового способу життя, психогігієни.

До чинників небезпеки в соціальній сфері належать:

Державно-правові чинники небезпеки зумовлені відсутністю або ж недостатнім

опрацюванням законодавчо-правової бази, загальнообов 'язкових норм поведінки,

що встановлені чи санкціоновані державою, а також слабкою державною гарантією

охорони правопорядку. Це призводить до зростання протиправних дій, тероризму,

злочинності та криміналізації суспільства, виступів окремих верств суспільства на

захист своїх прав.

Етно-соціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв,

культури, релігії етнічної спільності людей, що складена історично. Недостатня

увага, утиски, обмеження в проживанні та діяльності окремих народностей, націй

сприяють виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не

лише для життя окремих людей, але й цілісності держави.

Інформаційно-психологічні чинники небезпеки визначають надмірним інформа

ційним тиском на суспільство, особу.

Психологічні чинники небезпеки виявлені в порушеннях правил поведінки і

діяльності людей, а також у їхніх психологічних характеристиках. Поява психічно

неврівноважених людей, маніяків, асоціальних угруповань створює небезпеку для

нормальної життєдіяльності суспільства і особи.

Перелічені чинники п ідтверджують об ' єктивн і умови існування широкого

Д[ спектра небезпек, р і зноманітних за походженням та сферою прояву. Тепер ішній

час характеризується розвитком процесу наростання небезпек.

^ Номенклатура небезпек - перелік назв і термінів, систематизованих за ок-

сг^ ремими ознаками. Приклад номенклатури, небезпек за алфавітним порядком: ано-

-^Г мальне освітлення, блискавка, вибух, газ, дим, електрика, захворювання та ін.

Класифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня

(рівня) небезпеки. Найпоширен ішою кількісною оцінкою є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її харак

теристик, потрібних для розробки заходів щодо ї ї попередження, усунення чи

ліквідації наслідків.

1.4. Управління ризиком

1.4.1. Прогнозування і безпека

Нев ід ' ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки жит

тєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює

науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах ї ї діяльності, оцінку

тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду

і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише

припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій

принципів і методів науки про тенденці ї розвитку процесу чи явища, що вивчають, і

моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення - припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висно

вку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі

. - -•-


вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення

дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що

ґрунтуються на вивченні об 'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій - нев ід 'ємна риса людини, яка вдосконалю

валася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення резуль

татів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і

дії людей уможливлювала уникнення типових небезпек. Необхідність забезпечувати

безпеку життя примушувала врахування позитивних і негативних наслідків дій,

сприяючи виробленню здатності моделювати розвиток подій до їхнього настання в

дійсності . Зокрема, у стародавніх часах передбачали настання стихійного лиха -

підтоплення долини річок Тигру і Євфрату за допомогою зіставлення між по

ложенням суз ір ' їв і термінами щорічного їх розливу. Сьогодні передбачення вико

нують за допомогою складних математичних методів на підставі наукових дослід

жень.

1.4.2. Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей

впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпе

чення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функ

ціонування системи "людина-життєве середовище" залежить від глибини прогнозу

соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і

виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій охоплює:

- оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;

- очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки

(ураження);

- характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та

рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, госпо

дарські об ' єкти) ;

- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність гене

тичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків,

багатоступеневість такого прояву тощо);

- періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їхню

динаміку;

- визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстре

мальних ситуацій.

Оцінюють потенційні збитки на стадіях передпроектних науково-дослідних роз

робок, при виборі пріоритетних заходів захисту певної ділянки території, під час обґрун

тування вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстре

мальними природними умовами, під час розробки генеральних планів міст, проектів

забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння

підприємств, під час розроблення схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних

заходів, потрібно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться

уникнути в результаті їхньої реалізації (за відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки спря

мовані на:


- попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виник

нення або віддалення його на безпечну відстань;

- захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та (чи) ін

дивідуальних заходів захисту, а також страхування під час робіт в небез

печних зонах;

- використання технічних та конструкторських засобів п ідвищення безпеки,

що дають змогу автоматизувати та роботизувати небезпечні виробництва,

застосовувати дистанційне керування, автоматично задіяти засоби захисту,

п ідвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на фор

мування концепці ї безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов

життєдіяльності ;

- проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних за

конів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забез

печення безпеки життєдіяльності ;

- розроблення системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації, пла

нів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

- забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні

здоров 'я людей .

Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів зазвичай

зведена до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств

тощо. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення

комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону

всієї сукупності об'єктів, що формують середовище життєдіяльності людини.

1.4.3. Поняття про ризик небезпеки

Ризик небезпеки - імовірність події (подій), яка (які) є небезпечна. Ризик небез

пеки є критерієм реалізації небезпеки. Він визначений ймовірністю прояву

небезпеки та ймовірністю присутності людини в небезпечній зоні. Нескінченно

малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і

навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Для об 'єктивної кількісної оцінки небезпеки вводять таке поняття як ризик, під

яким, загалом, розуміють частоту реалізації небезпеки.

1.4.4. Методи визначення ризику

Можна виділити такі методи визначення ризику: інженерний, модельний,

експертний, соціологічний. Ці методи доцільно використовувати комплексно.

1.4.4.1. Інженерний метод визначення ризику

Інженерний метод визначення ризику спирається на статистику, розрахунки

частоти прояву небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову " дерев " небез

пек. Приклад використання статистичного методу визначення ризику - розрахунок

показників частоти та важкості виникнення нещасних випадків. У процесі визначен

ня індивідуального ризику виникнення небезпечних подій використовують поло

ження теорії ймовірності .

Величину ризику або частоту проявів небезпеки визначають в ідношенням

кількості несприятливих випадків т виникнення небезпечної події А до загальної

кількості можливих випадків п:


R = Р(А) = m/n, ( ї )

де Р(А) - ймовірність виникнення події А.

Ця формула дає змогу розрахувати величину загального та групового ризику. У

разі оцінки загального ризику п визначає максимальну кількість усіх подій, а при

оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у певн ій групі, що вибрана

із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди,

що належать до однієї професі ї , віку, статі; групу становлять також транспортні

засоби одного типу; один клас суб 'єктів господарської діяльності і т. д.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок

числового значення загального ризику травматизму внаслідок ДТП, у тому числі зі

смертельними наслідками в Україні. Так, за даними Департаменту державної авто

мобільної інспекції МВС України за 10 місяців 2003 р. в 30 314 ДТП загинуло 5 192 і

поранено більше 34 000 осіб. Потрапити у ДТП міг кожен із загальної кількості гро

мадян, що проживали в Україні за цей період, тобто п =50х10б. Відтак числове значення

загального ризику смертельних випадків у ДТП за цей період 2003 р. становитиме:

R = 5192/50xl06= 103,84x1er

6.

Числове значення загального ризику випадків поранення у ДТП за період

2003 р. становитиме:

R = 34000 / 50х10б = 680ХІ0

-6.

З розглянутого прикладу робимо висновок, що із кожного мільйона громадян,

які проживали в Україні, у ДТП загинуло за 10 місяців 2003 р. приблизно 104

людини, а отримали травми 680. За добу на дорогах України гине 16 і отримує пора

нення 104 людини, причому у 80% всіх ДТП відповідальними за нещасні випадки є

водії автотранспорту, через них у 2003 р. загинуло 3 200 людей.

Ризик (імовірність) одночасного виникнення декількох небезпечних подій Аі,

А2,...,АП визначається як суму ймовірностей виникнення кожної з цих: подій

Р(А, і А 2 І . . . ІА„) = Р(Аі)Р(А2) . . .Р(Ап) (1.2)

Ризик виникнення декількох несумісних небезпечних подій Аь А2,...,АП визна

чають як суму ймовірностей виникнення кожної з цих подій:

Р(Аі або А2 або .. . або Ап) = Р(А,)+Р(А2)+ .. . +Р(АП) (1.3)

або

( J L \

Р £ А І = Х ( Р ( А І ) ) . і=1

J і=1

Розглянемо послідовність або порядок визначення технічного ризику. У процесі

визначення ризику виділяють три етапи: попередній аналіз аварій (фаза 1), визна

чення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2) та аналіз можливих

наслідків (фаза 3).

Попередній аналіз аварій (фаза 1)

Мета цієї фази дослідження ризику - визначення системи та виявлення мож

ливості аварій. Після виявлення аварій їх класифікують відповідно до характеру

їхніх наслідків. Типова класифікаційна шкала має вигляд:

Клас 1 - безпечні. До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у

проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до істотних

порушень системи загалом, людських жертв та пошкодження обладнання.


0 я г Я

Рис. 3. Залежність рівня звукового тиску

від відстані до джерела акустичного ви

промінювання: 1 — фактична залежність;

2 - гранично допустимі для людини вели

чини; ЯГ - радіус зони допустимого акус

тичного навантаження

Клас 2 - граничні . До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у

проекті та порушення в роботі окремих вузлів, які хоч і призводять до істотних

порушень у роботі системи загалом, однак піддаються виправленню без людських

жертв і завдання суттєвих збитків обладнанню.

Клас 3 - критичні . До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у

проекті або порушення у роботі окремих вузлів, які порушують роботу системи

загалом, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потре

бують негайних дій для врятування людей та обладнання.

Клас 4 - катастрофічні . До цього класу належать такі помилки персоналу, недо

робки у проекті або порушення роботи окремих вузлів, які суттєво порушують ро

боту системи загалом, що спричинюють до руйнування обладнання, травм персо

налу та навіть людських жертв.

Загалом перша фаза дослідження ризику - це перша спроба визначення стану

технічних засобів системи і подій, які можуть призвести до аварій системи ще на

стадії ескізного проектування.

Визначення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2)

Методика визначення послідовності виникнення негативних подій (дерева подій

або дерева помилок чи відмов) забезпечує встановлення ланцюга збоїв і відмов

обладнання та помилок оператора. Використання дерева помилок дає змогу визна

чити такі показники, як коефіцієнт неготовності та ймовірності в ідмови технічних

систем, які отримують шляхом спеціальних випробувань або узагальнення досвіду

експлуатації. Дерево подій будують на підставі прямих та зворотних логічних

міркувань, тобто індуктивним і дедуктивним методом.

Аналіз можливих наслідків (фаза 3)

На цьому етапі визначення ризику оцінюють шкоду, завдану шкідливими та

небезпечними чинниками, майнові збитки та шкоду здоров 'ю людини, дають загаль

ну оцінку використаної технології .

1.4.4.2. Модельний метод визначення ризику

Цей метод ґрунтується на побу

дові моделей впливу небезпек на

окрему людину, соціальні та профе

сійні групи. Використаємо модельний

метод визначення ризику на підставі

розгляду окремих прикладів.

Приклад 1. Електричний опір люд

ського організму подамо у вигляді

послідовного та паралельного з'єднан

ня окремих елементів, що моделюють

шкіру людини та ї ї внутрішні органи.

Моделювання електричного опору

окремих елементів людського орга

нізму дає змогу, використовуючи ме

тоди електродинаміки, визначити пов

ний опір тіла людини та небезпеку

його ураження електричним струмом.


Приклад 3. Моделюючи поширення хвилі звукового тиску можна визначити

межу зони підвищеного акустичного навантаження, перебування в межах якої є

небезпечним для людини (рис. 3).

Приклад 2. Використання статистичних даних дає змогу отримати емпіричні

формули з метою розрахунку очікуваної кількості N ураження блискавкою об'єктів,

не захищених блискавковідводами:

К = г (Цп , п г ) , (1)

де Ь - характерні лінійні розміри об 'єктів, які захищені (довжина, ширина, висота);

п - середня кількість ударів блискавки за рік, що припадає на 1 км2 поверхні Землі;

пг - кількість грозових годин на рік.

1.4.4.3. Експертний метод визначення ризику

Згідно з даним методом ймовірність виникнення різних подій визначають шляхом

опитування досвідчених спеціалістів-експертів. Мета експертної оцінки - визначення

комплексного (узагальненого) показника, що характеризує рівень безпеки якогось

процесу або виробу. Експертна оцінка ризику полягає у використанні висновків

спеціалістів-експертів та може бути віднесена до суб 'єктивних методів визначення

рівня безпеки. Цей метод доцільно використовувати для оцінки небезпечних ситуацій,

яку неможливо зробити об 'єктивними методами (наприклад, для оцінки естетичних

показників) шляхом безпосередніх вимірів окремих параметрів. До робіт з експертної

оцінки залучають досвідчених спеціалістів з техніки безпеки, ергономіки, технічної

естетики та виробничої санітарії, які випробовують технологічний процес або виріб, а

також спеціалізовані науково-дослідні та проектні інститути. Для відбору експертів

використовують коефіцієнт компетентності

к = к

'+ к з 2 + к з

, (2)

де к] - чисельне значення рівня теоретичного знання проблеми; к2 - чисельне зна

чення самооцінки практичного досвіду; к3 - чисельне значення самооцінки здатності

до випробування.

До групи експертів належать і, в кого індекс компетентності перевищує середнє

значення (0,5 < к < 1). Оц інюють показники незалежні експерти.

Структурна схема показників безпеки складається з трьох рівнів:

- показники 1-го рівня - одиничні показники безпеки;

- показники 2-го рівня - групові показники безпеки, кожен з яких харак

теризує однорідну групу показників безпеки;

- показник 3-го рівня - узагальнений показник безпеки, що характеризує

сукупність усіх властивостей безпеки виробу.

До групових показників відносять показники техніки безпеки, ергономічні

показники (гігієнічні, антропометричні , фізіологічні психофізіологічні, психологіч

ні) та естетичні. Одиничні показники характеризують параметри безпеки, що стосу

ються кожної з вищенаведених груп. Узагальнений показник визначають із співвід

ношення:

N Г Й В ^ Г кз а г = ^ ,

КЬ > О)

н

зна-


де %р - груповий показник, що визначається для кожної з вищенаведених груп по

казників. Його обчислюють сумуванням відповідних одиничних показників :

(4)

і=1

де ШІ - коефіцієнт вагомості і-го показника; ^ - відносний показник процесу (ви

робу), який оцінюють .

Коефіцієнт вагомості пі; розраховують за допомогою методів математичної

статистики. Відносний показник qj визначають шляхом зіставлення показників, що

розглядаються з базовими варіантами:

Х | й В;

в7аб

° Чі=

І~ (5)

де х;, В) - середньоарифметичні значення нового та базового показника.

З двох останніх формул використовують ту, що дає п ідвищення рівня безпеки

(вище або нижче базового) .

Середньоарифметичне значення показника визначають співв ідношеннями:

х = ха + - Р ; Р = £ М І И і - х а

(6)

де ха - допоміжне середнє значення показник; сі - ширина інтервалу оцінок, отри

маних р ізними експертами; п - сумарна кількість даних (оцінок); М\ - кількість

оцінок в інтервалі; \]\ - середнє значення інтервалу.

Кожний показник експерти оцінюють у балах від 0 до 10, розбиваючи цей діапа

зон на чотири ступені: 10-9 (середнє 9,5) - відмінно; 8-6 (середнє 7) - добре; 5-3

(середнє 4) - задовільно; 2-0 (середнє 1) - незадовільно. У кожному інтервалі за серед

німи значеннями визначають кількість виставлених оцінок М, сумарна кількість яких

= п. Допоміжне середнє значення показника визначають за формулою:

Х а = ^ • (7) п

Рівень безпеки процесу (виробу), що оцінюють визначається співвідношенням:

Кзаг к

кб а з

(8)

де кзаг - узагальнений показник безпеки.

Величина рівня безпеки, менша від одиниці, свідчить про те, що процес, який

оцінюють за безпекою використання, не досягає базового. У висновку експерти

дають якісну оцінку рівня безпеки за величиною узагальненого показника:

К = 0,2-0,4 - надзвичайно низький;

К = 0,5-0,9 - незадовільний;

К = 1,0 - д оп у с т имий ;

К = 1,1-1,3 - в и с о к и й ;

К> 1,4 - оптимальний.

У випадку розробки нового виробу приймальна комісія ухвалює одне з таких

рішень: рекомендувати виріб для серійного виготовлення; доробити зразок за окре

мими одиничними показниками.


1.4.4.4. Загальні методи оцінки ризику

У процесі керування ризиком особливе зацікавлення становить механізм

оцінювання ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо

приймати адекватні р ішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до

оцінки ризику - якісний і кількісний.

Завдання якісної оцінки ризику - визначити можливі види ризику, оцінити

ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники, що впливають на рівень ризику. Як

правило, як існий аналіз ризику проводять на стадії планування майбутньої діяль

ності людини чи групи людей. У повсякденному житті власні ризики люди найчас

тіше оцінюють на якісному рівні.

Кількісна оцінка ризику полягає у наданні ризику числового значення. Кількісна

оцінка ризику значно складніша. ї ї визначають:

- видом аналізованої діяльності;

- постановкою проблеми;

зд ібностями і кваліфікацією особи, що приймає р ішення;

- ставленням особи, що приймає рішення до ризику;

- доступністю інформації, що характеризує ризик;

кількістю часу, відведеного для прийняття р ішення;

- фаховою підготовкою особи, що приймає р ішення;

- чинниками, що створюють ризик.

Серед таких чинників виділяють контрольовані і неконтрольовані. Контро

льовані виявляють на етапі якісного оц інювання і їх контролюють , після чого ри

зик стає унеможливлений . Якщо можна усунути ризик, нав іщо ж ризикувати? Ри-

зикову ситуац ію створюють неконтрольовані чинники, які непідвладні зацікав

леній стороні .

Неконтрольовані чинники поділяють на невизначені і випадкові . Для невиз-

начених чинників, імовірнісних суджень про них немає. У кращому разі можливі

наслідки підтверджуються заданням діапазонів зміни їхніх числових значень. До

випадкових чинників належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових

величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти - мате

матичні очікування і дисперсії .

Якщо ризик створений невизначеними чинниками, кількісно оцінити його

надзвичайно важко. У цьому випадку застосовуються методи визначення оптималь

ної стратегії повед інки в умовах ризику, зумовленого невизначеністю: класична тео

рія ігор, теорія статистичних рішень і низка інших методів, що утворюють загалом

теорію дослідження операцій.

Якщо ж ризик створено випадковими чинниками, питання про те, що прийняти

за міру ризику, залежить від конкретної ситуації.

Загалом відомі види кількісної оцінки ризику под іляють на об ' єктивн і і

суб ' єктивн і . Об'єктивні - це ті, які використовують характеристики випадкових

процесів , отримані на підставі даних, що не залежать від д умки певної особи.

Суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику .

Серед кількісних методів виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному

вираженні . В абсолютному вираженні ризик вимірюють іменованими величинами,

наприклад, частотою чи розмірами можливих збитків, які мають грошовий еквіва

лент (гроші витрачені на лікування, реабілітацію тощо, в ідновлення інших збитків).


№ Ймовірність небажаного результату

(величина ризику) Градація ризику

1 0,0-0,1 мінімальний ризик

2 0,1-0,3 малий ризик

3 0,3-0,4 середній ризик

4 0,4-0,6 високий ризик

5 0,6-0,8 максимальний ризик

6 0,8-1,0 критичний ризик

Міру ризику можна виразити також як величину очікуваного збитку:

Я=М(х) , (10)

Однак і ця міра вимагає критичного осмислення. Одна річ - ризикувати життям з

імовірністю, наприклад, 0,1 чи із 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно

нижчим, незважаючи те, що результатом може бути смерть.

Міра ризику може бути також виражена добутком збитку на ймовірність. Це

ніби збиток, " ро змазаний" по відповідній імовірності, а саме

Я = М(х)хР(х) . (11)

Ця міра використовується тоді, коли розсіювання можливих збитків дуже

велике.

Дане вираження широко застосовують у діяльності підрозділів, відповідальних

за безпеку, цивільний захист та ліквідацію надзвичайних ситуацій і т. ін., наприклад,

у разі оцінки ризику великих промислових аварій і екологічних катастроф. її часто

називають "масштаб на ймовірність" .

У багатьох видах життєдіяльності ризик взагалі можна порівняти не з можли

вими збитками, а з показниками, що визначають певний вид діяльності, наприклад, з

характеристиками механічних коливань, величиною електричного струму, напруги,

кількістю отриманого радіаційного опромінення, масою хімічно небезпечних

речовин, що потрапили в організм людини, розуміючи їх як деяку випадкову

величину х. Для цього випадку актуальним є принцип: чим ризикуємо, те і є оцінкою

ризику.

У відносному вираженні ризик вимірюють різними безрозмірними показниками, що

є в ідношеннями двох чи кількох зумовлених величин.

Тривала практика діяльності людства в умовах ризику привела до усвідомлення

того, що неможливо запропонувати єдину міру ризику, застосовану для усіх

випадків. Різні види діяльності, потребують аналізу ситуації та оцінку ї ї ризику. На

основі одержаного можна вибрати оптимальний (найприйнятніший) варіант без

печної діяльності .

1.4.4.5. Ризик в абсолютному вираженні

Кількісну оцінку ризику виражають імовірністю виникнення збитків:

Я=Р(х) , (9)

де х - випадкова величина збитку.

Досить умовно, з метою визначення міри ризику, використовують умовну

шкалу ризику стосовно ймовірності небажаного результату (табл. 1).

Таблиця 1


У цьому випадку ризик розглядають як невідповідність очікуванням і вводять

поняття міри і ступеня ризику.

Як міру ризику приймають математичне очікування відповідної випадкової

величини,

ІІ = М(х) (12)

Як ступінь ризику (міра можливого відхилення від прогнозного значення) прий

мають середньоквадратичне відхилення результату,

с ( х ) = Л/у(х1, (13)

де \(х) - дисперсія3 відповідної випадкової величини.

Дисперсією випадкової величини є математичне очікування квадрата відхилення

цієї величини від ї ї математичного очікування.

Оцінка дисперсі ї випадкової величини - середнє значення квадрата різниці між

значеннями випадкової величини і ї ї середнім значенням.

1.4.4.6. Ризику відносному вираженні

Те саме значення дисперсі ї о2(х) сприймається по-різному залежно від розміру

середнього очікуваного збитку М(х). Тому як міру ризику в певних випадках вико

ристовують його відносну безрозмірну характеристику - коефіцієнт варіації і

:

у=ш (14)

Коефіцієнт варіації (безрозмірна величина) можна розглядати як кількість оди

ниць середньо квадратичного відхилення, що припадає на одиницю математичного

очікування. Цей коефіцієнт дає змогу порівнювати результати двох проектів в абсо

лютному вираженні непорівнянних, тобто таких, результати яких оцінюють різними

одиницями. Наприклад, в одному випадку - міліграмами, в іншому - секундами чи

штуками.

Для коефіцієнта варіації також використовують шкали, що допомагає орієнту

ватися в можливому розсіянні його значень (див. табл. 2.)

У разі планування будь-якої діяльності ефективно оцінювати ступінь ризику у

відносному вираженні через коефіцієнт ризику планованих показників. Цей коефі

цієнт виражають в ідношенням очікуваних негативних відхилень показників від

запланованого рівня до позитивних:

М+

к = м-' <

15)

де М+ - позитивне відхилення; М - негативне відхилення.

Оц інюючи ризикову діяльність на основі цього коефіцієнта, можна також орієн

туватися на шкалу, (див. табл. 3).

Дисперсія - характеристика розсіювання випадкової величини.

Варіація - мале зміщення незалежної змінної. Варіація - (від лат. \ariatio - зміна) основне поняття варіаційного числення - розділу математики, який вивчає методи знаходження найбільших і найменших (екстремумів) значень виразів, що залежать від вибору однієї або кількох функцій (функціоналів, тобто правил за якими кожній функції з якогось класу функцій (величин, які змінюються зі зміною незалежної змінної величини -аргументу) відповідає дійсне або комплексне число). Варіантність - кількість змінних, які можна змінювати в певних межах.


Таблиця 2

Шкала для коефіцієнта

Таблиця З

Градація ризику за умовною шкалою

V Градація ризику

од слабкий

0 , 1 - 0 , 2 5 помірний

0,25 високий

К Поведінка в умовах ризику

<0,2 розслаблена, недбала

0,2-0,4 обережна

0,4 - 0,6 середньоризикована

0,6 - 0,8 ризикована

0 , 8 - 1 , 0 високого ступеня ризику

>1,0 азартна

1.4.4.7. Спеціальні методи оцінювання ризику

Методи кількісного оцінювання ризику до певної міри є універсальними, проте

з їх допомогою не завжди вдається в реальних умовах оцінити ризик. Це пов 'язано із

браком часу, інформації, кваліфікації. Крім того, існують види ризиків, які потре

бують особливого підходу до їхньої оцінки. Існують і комплексні ризики, опо

середковані відразу кількома іншими ризиками, що також потрібно вміти оцінювати.

Тому особливий інтерес становлять специфічні методи оцінки ризику життєдіяль

ності.

1.4.4.7.1. Оцінка ризику на підставі аналізу технічного стану об 'єктів, які

перебувають у середовищі життєдіяльності

Технічний стан об 'єкт ів , які перебувають у середовищі життєдіяльності - це

комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і в ідносних показ

ників, які визначають Державний Стандарт України, Міжнародні стандарти:

ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення.

ДСТУ 3004-95. Надійність техніки. Методи оцінювання показників надійності

за експериментальними даними.

ДСТУ 2156-93. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення.

Аналіз цих показників дає змогу оцінити надійність технічних об 'єкт ів , яка,

своєю чергою, є критерієм ризику зазнати шкоди людині в результаті їхнього

порушення. Залежність між технічним станом об 'єкта і ризиком прямо пропорційна.

Користування несправним інструментом, побутовим пристроєм; перебування в

аварійних приміщеннях, під нестійкими конструкціями тощо суттєво підвищує

ризик для життя людини .

1.4.4.7.2. Оцінка ризику на підставі аналізу психофізіологічного стану та

надійності людини

Психофіз іолог ічний стан та надійність людини в різних сферах життєдіяльності

характеризується системою абсолютних і в ідносних показників, які визначають

Державний стандарт України, Міжнародні стандарти в галузі охорони здоров 'я під

час різних видів діяльності :

ДСТУ 3891-99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення ос

новних понять.

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 3038-95. Гігієна. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 3899-99. Дизайн і ергономіка. Терміни і визначення.

ГОСТ 26387-84. Система "человек-машина" . Терминьї и определения.


Аналіз цих показників дозволяє оцінити надійність людини у певній життєвій

ситуації. Адже ризик зазнати шкоди людині визначають ї ї індивідуальними психо

фізіологічними особливостями, ї ї соціалізацією, вихованістю, професіоналізмом

тощо.

1.4.4.8. Евристичні методи

Я к щ о для оц інки ризику немає достатн іх с та тистичних даних , або є сумнів у

їхній в ірог ідност і , можна застосувати метод, що використовує досв ід та інтуїцію

фах івців . Так і методи називаються евристичними або методами експертних

оцінок і реал і зують їх шляхом обробки думок профес іонал ів . Експертн і оцінки

зд ійснюють як за бальною системою, так і за конкретними к ільк існими показ

никами .

Особливістю евристичних методів є відсутність строгих математичних доказів

оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю евристичних процедур

є використання людини як "вимірювального приладу" з метою одержання кількісних

оцінок досліджуваних процесів. Попри вразливість з погляду об 'єктивност і , ці ме

тоди значно поширені , що пояснюється значним поширенням явища відсутності

достовірної інформації .

Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомий, наприклад, ме

тод Делфі. Він характеризується анонімністю і керованим зворотним зв 'язком. Мета

анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб.

Після першого опрацювання результатів експертизи узагальнений результат пові

домляються кожному експерту, і експертиза повторюється знову. Надалі застосо

вують методи обробки експертних оцінок, робота з якими схожа до роботи зі

статистичним матеріалом.

1.4.4.9. Комплексна оцінка ризиків

Проводячи комплексну оцінку діяльності в умовах ризику, важливо не тільки

встановити всі джерела ризиків, а й з 'ясувати, які джерела домінують . При цьому всі

можливі втрати за ознакою впливу на діяльність людини доцільно класифікувати на

визначальні і побічні (непрямі) . Крім того, треба виділити випадкові складові шкоди,

тобто ті, розрахунок яких найскладніший через високу невизначеність, непрогно-

зованість.

В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозова

них збитків, а у в ідносному вираженні він може бути визначений як величина збит

ків, віднесена до певної бази. База може бути обрана експертом відповідно до жит

тєвої ситуації. Головна вимога в цьому методі - всі ризики мають бути оцінені од

ним способом.

1.4.4.10. Оцінка ризику за допомогою дерева рішень

У науках про безпеку широкого застосування набув метод моделювання за

дачі вибору р ішень в умовах ризику за допомогою "дерева подій" чи "дереварі

шень ".

Цей метод передбачає графічну побудову варіантів вкладених рішень. Гілкам

дерева ставлять у відповідність суб 'єктивні й об 'єктивні оцінки можливих подій.

Йдучи вздовж побудованих гілок, оцінюють кожен шлях, як правило, на підставі

імовірностей, і з ус іх можливих оцінок вибирають варіант дій з найменшою ймо

вірністю. При цьому кількісно оцінюють кожен варіант.


Найзручнішим способом подання такої серії альтернатив з подальшим вибором

найприйнятнішим є дерево р ішень чи подій. Воно дає змогу розчленувати велику,

складну проблему на серію дрібніших проблем. Прикладом слугує дерево послідов

ності подій для визначення ризику простудних захворювань (рис. 4).

А4 ^_^/А5

Рис. 4. Дерево послідовності подій для визначення ризику-простудних захворювань

Дерево подій - графічна модель, яка відображає логічно впорядковану множину

можливих завершених станів. Дерево подій показує зв ' я зок м іж кореневими при

чинами подій, безпосередніми причинами подій, проміжними подіями з форму

ванням кінцевого результату.

Коренева причина події - обставина, що створила умови для виникнення чи про

яву безпосередньої причини.

Безпосередня причина події - явище, процес, подія чи стан що зумовили пору

шення нормального, запланованого перебігу подій чи їхньої послідовності .

В дереві подій виділяють також початкові та небажані події.

Початкові події- подія, що може ініціювати небажану подію.

Небажана подія - імовірний наслідок дії небезпечного чинника .

Побудова дерева р ішень - це графічний підхід до аналізу р ішень в умовах не

визначеності . У процесі побудови дерева використовують два види гілок: гілка рі

шень і гілка результатів. Гілка рішень передбачає прийняття того чи іншого рішення.

Вона позначається у вигляді вершини з гілками, що відходять від неї (р ішеннями).

Гілку подій малюють тоді, коли зовнішні чинники визначають, яка з можливих

випадкових подій відбудеться. Кожна гілка веде до можливого результату, а число Р|

що асоціюється з кожною гілкою чи подією є ймовірністю, з якою певна подія від

бувається.

ЗО 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.4.4.11. Оцінка ризику за допомогою методу аналогій

Метод аналогій використовують у тому випадку, коли інші методи оцінювання

ризику неприйнятні . Часто такий метод використовують в охороні праці у разі

розробки правил безпечних умов праці. Як аналоги використовують дані про ризик

аналогічних життєвих ситуацій.

Аналізуючи ступінь ризику певного виду діяльності, використовують дані про

розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути найріз

номанітніші: опубліковані звіти інженерів з охорони праці, інформація державних

органів тощо. Отримані дані опрацьовують з метою виявлення залежностей між

планованими результатами майбутньої безпечної діяльності і потенційних ризиків.

Можливі помилки при використанні методу аналогій зумовлені використанням

даних, які морально застаріли.

Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати

при виявленні ступеня ризику нової, недостатньо вивченої діяльності, коли немає

чіткої статистичної бази, краще знати про минулий досвід, ніж не знати нічого.

1.4.4.12. Соціологічний метод визначення ризику

Соціологічний метод визначення ризику грунтується на системі методологічних,

методичних та організаційно-технічних заходів, пов 'язаних між собою єдиною

метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх

наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини. Цей метод

визначення ризику по суті є статистичним дослідженням, яке містить чотири етапи:

- підготовку дослідження;

- збір первинної соціологічної інформації;

- підготовку зібраної інформації та ї ї опрацювання на ЕОМ;

- аналіз опрацьованої інформації, формулювання висновків та рекомендацій.

Перший етап

Складання плану та розробка програми дослідження.

Мета дослідження:

Визначення притаманних явищу закономірностей та зв 'язк ів цього явища з

іншими.

Розробка заходів щодо зниження впливу несприятливих чинників, на здоров 'я,

життєдіяльність людини .

Розробка заходів щодо впровадження результатів роботи в практику безпеки

життєдіяльності .

Розробка заходів щодо оптимізації послуг із забезпечення безпеки життєдіяль

ності.

Завдання дослідження: перелік конкретних досліджень, результати яких

сприятимуть досягненню мети (визначення впливу різних чинників на людину,

обсягу затрат на засоби та заходи забезпечення життєдіяльності людини у різних

ситуаціях).

Об ' єкт спостереження: сукупність осіб чи явищ, носіїв необхідної інформації.

Одиниця спостереження: окрема особа, окреме явище - елементи об 'єкта, яким

притаманні ознаки, що підлягають обліку.

Організаційні елементи: фінансування, терміни виконання, виконавці, асистенти

тощо.

Методи (види) дослідження:


- за часом: поточні і одиничні;

- за ступенем охоплення: суцільні й вибіркові;

- за способом збору інформації: безпосередня реєстрація, опитування, анке

тування.

Програма дослідження

Статистичне спостереження:

1. В облікові документи (карти, картки, анкети, журнали) вносять ознаки, кри

терії досліджуваних чинників, явищ, процесів. 2. Розробка та зведення у макети, таблиці : (проста, групова, комбінована) .

3. Статистичний аналіз: вибір похідних величин та методик опрацювання даних.

Другий етап

Реєстрація, збір даних:

- заповнення облікових документів;

- поточний контроль реєстрації.

Третій етап

Зведення і формування даних:

контроль документів;

шифрування даних;

- поділ на групи;

- підрахунок по групах.

Групування ознак:

- типолог ічне (описові, якісні);

варіаційне (кількісні ознаки).

Зведення і заповнення таблиць.

Обчислення похідних величин.

Графічне зображення отриманих даних.

Четвертий етап

Статистичний аналіз.

Інтерпретування та порівняння даних:

- з нормативами, стандартами, середніми рівнями, допустимими значеннями,

даними інших закладів, регіонів;

- у динаміці .

Формування висновків .

Літературне оформлення результатів.

Пропозиці ї для впровадження у практику.

1.4.4.13. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій

На рисунку 5 показано узагальнену логічну модель процесу виникнення небез

печної ситуації з можливими наслідками від дії декількох небезпечних чинників .

Небезпечні умови (НУ) - умови, за яких існує можливість впливу на людину

-ебезпечного чинника (НЧ).

Окремі позначення: НО - небезпечні обставини; НС - небезпечні ситуації; 3 -

загибель; Т - травма; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності , СН - спри

ятливий наслідок.

Небезпечні дії (НД) - дії людини, що не відповідають нормам відповідальної

поведінки.

32

І


В ідпов ідно до наведено ї схеми, сумарна сукупність небе зпечних дій НД

викликає появу небезпечних обставин НО . Сумарний вплив небезпечних

обставин НО з одного боку і небезпечних чинник ів НЧ з іншого - спричинює

появу небезпечно ї ситуац і ї НС , яка може нести для людини : 3 - загибель; Т -

травму ; ЗХ - з а хворювання , ЗП - зниження працездатност і , СН - сприятливий

наслідок.

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статично залежних або

незалежних випадкових подій. В цих умовах можна визначити ту початкову подію,

яка є причиною виникнення всіх наступних подій. Якщо усунути цю початкову

подію, можна припинити потік наступних подій, які закінчуються небажаними

наслідками. Аналіз взаємозв 'язків між випадковими подіями дає змогу усунути ці

наслідки. Таку ситуацію наведено на узагальненій схемі (рис. 6).

СН З П

5 > Д

обставини

^ Н О ^ Н С " -Н Ч

умови

ЗХ СН ЗП ЗХ Т З

Рис. 5. Узагальнена модель виникнення не- Рис. 6. Схема взаємозв 'язків між ви-

безпечної ситуації падковими подіями

Зг ідно з наведеною схемою взаємодія небезпечних д ій НД та небезпечних

умов НУ з умовлює появу небезпечно ї ситуації , яка може мати різні за важкістю

насл ідки.

Ця схема показує такі лінійні потоки випадкових подій:

1 . НУ - * Н С ^ СН,ЗП,ЗХ,Т,3

2. НД -»• НС -+ СН,ЗП,ЗХ,Т,3

З . Н Д - > Н У ^ НС ^ СН,ЗП,ЗХ,Т,3 (16)

4. НУ -»• НД -»• НС -» сн,зп,зх,т,з

5. НУ, -» НУ2 -> . . .НУ„ —> не —• сн,зп,зх,т,з

6. НДі —• НД2 —. .НД, —• не —> сн,зп,зх,т,з Індекси 1,2... п визначають можливість виникнення небезпечних ситуацій від

декількох залежних випадкових подій.

Якщо потоки випадкових подій формуються одночасно з формуванням випад

кових статично залежних подій, то вони матимуть розгалужену форму.

У процесі проведення контролю, технічної експертизи детально описують не

безпечні умови, можливі небезпечні дії в поєднанні з кожною небезпечною умовою

та конкретні ситуаці ї з можливими наслідками. Після цього на підставі логічного

аналізу вибирають заходи щодо попередження розвитку небезпечної ситуації. При

цьому вибирають заходи щодо усунення такої небезпечної умови або дії, з яких

починається розвиток процесу виникнення небезпечної ситуації.

«іечних

х к і с тю

16)

ІИ ВІД

ипад-

гь не-

ювою

чного

При

г ЯКИХ


Оскільки будь-яку небезпечну ситуацію завжди формує декілька статистичних

ежних або незалежних між собою випадкових подій, то імовірність можливого ї ї

виникнення визначають шляхом розрахунку відповідних імовірностей. Імовірність

виникнення небезпечної ситуації, що спричинене декількома залежними ви

падковими подіями НДІ5 НД2 , ... НУ] , НУ2 з відповідними ймовірностями Р(НДі),

Р(НД2) ... Р(НУі) , Р(НУ2) може бути визначена шляхом множення ймовірностей

виникнення цих подій:

Р(НС) = Р(НУ,) х Р(НУ2) х Р(НД,) х Р(НД2) . (17)

Якщо небезпечну ситуацію створюють дві статистично незалежні події (наприк

лад, НУ і НД) з імовірностями Р(НУ) та Р(НД), то ймовірність небезпечної ситуації

можна розрахувати за формулою:

Р(НС)=Р[Р(НУ,)+Р(НУ 2 )+Р(НД)]=Р(НУ 1 )+Р(НУ 2 )+Р(НД)-Р(НУ 1 )хР(НУ 2 ) -

-Р(НУ, )хР(НД)-Р(НУ 2 ) хР(НД)+Р(НУ І ) хР(НУ 2 ) хР(НД) . (18)

У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість

яких перевищує три, то ї ї ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо

вхідні події на групи по дві або по три події. Отже, вивчення умов та процесів фор

мування та моделювання небезпечних ситуацій дозволяє прогнозувати їх ви

никнення.

1.4.5. Ризик у матеріально-практичній діяльності людини

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві свідчить, що часто травма

тизм пов 'язаний із порушенням правил техніки безпеки і технологі ї ведення робіт,

або з необережністю та поспішністю у роботі. Наприклад, у г ірників ці причини від

повідно зумовлюють від 1/4 до 2/3 нещасних випадків. Тому особливо важливим є

питання про причини вибору робітником небезпечних способів дій, пов 'язаних з тим

або іншим ступенем ризику.

Існує кілька різних визначень поняття "ризик" . Деколи ризикованою називають

будь-яку дію, пов 'язану з небезпекою. Ризик у цьому випадку визначають як імо

вірність того, що виконання якоїсь дії призведе до певних несприятливих наслідків

для суб 'єкта. Однак, оскільки при виконанні ризикованої дії людина розраховує на

вдалий наслідок, у визначення ризику входить також нагадування про ймовірність

успіху: ризик - це дія навмання в умовах можливої небезпеки з розрахунком на

щасливий кінець.

Небезпечна дія може бути результатом помилки, тобто неусвідомленого непра

вильного виконання окремих операцій. Одна з причин таких помилок - це зниження

контролю за виконуваними діями. Рівень ризику при цьому залежить від ступеня

самоконтролю робітника. Небезпечна дія може бути усв ідомленою, цілеспрямова

ною дією, яка свідомо не відповідає вимогам техніки безпеки. В останньому випадку

говорять про "порушення" . І в першому, і в другому випадках проходить своєрідний

"самодопуск" робітника.

Нарешті, небезпечна дія може бути наслідком "зриву діяльності", тобто таких

ситуацій, в яких невдача стається не з вини працівника, а через принципову немож

ливість одержання потрібного результату через втому, інформаційне перевантаження і

т.ін. Зрив діяльності має яскраво виражений системний характер і призводить до

дезорганізації всієї структури діяльності. Зрив діяльності може бути не допущений або


відповідним профвідбором, або змінами у технології. У випадку зриву діяльності

працівника змушений іти на небезпечні дії, тобто про свідомий вибір небезпечних дій

і про ризик у вузькому значенні цього терміна говорити не доводиться.

Отож, ризик як свідомий акт виявляється у двох основних формах: у зниженні

рівня самоконтролю, тобто у зменшенні кількості орієнтовних і контрольних

операцій, та у вигляді порушень, тобто у наданні переваги небезпечним способам дій

над добре в ідомими та безпечними. Цим вичерпуються форми ризику в трав-

матогенних системах "людина-машина-середовище" , у яких за умови відповідної

обережності та дотримання правил небезпека для працівників може і має бути

зведена до нуля.

Психологічні дослідження ризику традиційно проводять за двома основними

напрямами: суб 'єктивної оцінки ризику, тобто того, у чому полягає ризик із погляду

суб 'єкта, і який його ступінь; прийняття ризику, тобто вибору суб 'єктом дій із тим

або іншим ступенем ризику.

Перший напрям досліджень стосується, передусім, мотиваційного боку дій.

Прийнято вважати, що суб 'єктивну оцінку ризику людини визначають два головні

моменти: ступені небезпеки, тобто фізична чи соціальна загроза при невдалому

наслідку дії, і значущість виграшу при вдалому наслідку, а також імовірність вдалих

та невдалих наслідків. Оцінка небезпеки і виграшу пов 'язане з "боротьбою мотивів"

переваг або відхилення ризикованої дії, а оцінення імовірностей - з "боротьбою

альтернатив" у свідомості суб 'єкта.

Аналіз мотиваційного боку ризикованої дії дає змогу виділити декілька різних

видів ризику. Немотивований ризик характерний для тих ситуацій, коли людина

вдається до небезпечної дії не через ситуативні переваги, а для вирішення якогось

"надзавдання" . Ідучи назустріч небезпеці та переборюючи ї ї , людина ніби " зн імає"

небезпеку, розширює свої можливості . Небезпечна дія при цьому набуває ціннісного

значення. Мотивований ризик поділяють на виправданий і невиправданий. Ризико

вана дія виправдана у тому випадку, коли вона спрямована на досягнення суспільно

значущої мети, причому величина й імовірність сприятливих наслідків перевищують

відповідні показники несприятливих наслідків, у протилежному випадку відбу

вається невиправданий ризик, детермінований ефективними моментами: задо

воленням самолюбства, схильністю до гострих відчуттів і т. п.

Отже, небезпечна дія може набути значущості для суб 'єкта, якщо вона задо

вольняє певні мотиви його діяльності . Наприклад, будівельники схильні викорис

товувати такі засоби індивідуального захисту, які хоч трохи підвищують продук

тивність праці (рукавиці, спецодяг), і не схильні використовувати засоби захисту, що

знижують ї ї навіть незначною мірою.

У дослідженнях мотиваційного боку ризику особливу увагу приділяють вивчен

ню негативних наслідків небезпечних дій, тому що однією з головних причин не

безпечних дій є недооцінка людиною ступеня складності та небезпеки дій, зниження

пильності . Недооцінка фізичної або соціальної загрози трапляється не тільки у

людей без належного досвіду, але й у досвідчених, у яких сформувалася "вторинна

безпечність", що призводить до нехтування елементарними правилами безпеки.

Основний методичний прийом для вимірювання суб 'єктивної оцінки нега

тивних наслідків небезпечних дій - це використання опитувальників. Наприклад, у

них містяться питання, відповідаючи на які, робітник чи оператор повинен оцінити

. еоретичні основи безпеки життєдіяльності 35

різні покарання за найтиповіші порушення техніки безпеки, тобто оцінити соціальну

загрозу. Виміряний таким способом рівень професійної пильності корелює з часто

тою травматизму.

У разі вимірювання суб 'єктивних оцінок небезпеки дуже важливо брати до

ааги багатомірність загрози. Відомо, наприклад, що пам 'ять людини про загро

жуючі чинники охоплює щонайменше два різноякісні компоненти: оцінку фізичної і

психічної загрози. Тривожність як індивідуально-психологічна особливість також є

багатомірною характеристикою: у різних стресових ситуаціях людина виявляє різ

ний ступінь тривожності .

При дослідженні суб 'єктивних оцінок ризику важливо не лише з 'ясувати, які

•гтиви роблять небезпечну дію привабливою або відвертають від неї людину, але і

вивчити сам спосіб, з допомогою якого уявлення про виграш та загрозу з урахуванням

ювірностей абстрагуються людиною в інтегральну оцінку ризику. Цю проблему

традиційно розробляли у межах класичної теорії прийняття рішень в умовах ризику,

«ка прямо не пов 'язана з психологією безпеки й ергономікою. Існує ціла низка теорій

ризику, що групуються на різних припущеннях про те, як людина оцінює ризиковані

тернативні способи дій. Вважають, що під час оцінки альтернатив вона може орієн-

тися на суб 'єктивну очікувану корисність (математичне очікування корисності),

на співвідношення математичного очікування корисності та пов 'язаного з ним ризику,

«кий розуміють як розкид можливих результатів дій, на співвідношення виграшу і

ризику як функції від величини й імовірності виграшу.

Уявлення про ризик у суб 'єкта трудової діяльності необхідно не тільки вивчати,

але і коректувати, забезпечуючи цим високий рівень професійної пильності. Одним із

засобів корекції є пропаганда техніки безпеки, орієнтована, передусім, на роз 'яснення

небезпечних наслідків порушення правил техніки безпеки. Нині нагромаджено низку

их про чинники, що впливають на суб'єктивну оцінку ступеня ризику. Як вияви

лось, краще оцінюється небезпека ситуацій, які легко уявити або пригадати; які загро-

ють смертельним наслідком і численними жертвами, а не небезпекою для окремого

пвіда; про які частіше повідомляють у засобах масової інформації. Важлива також

форма повідомлень: конкретні повідомлення більше впливають на оцінку ймовірності

події; вербальні повідомлення про ймовірності несприятливого наслідку менше впли-

зають на перевагу ризику, на відміну від інформації, набутої власним досвідом. Тому

особливо ефективним засобом корекції є ігри небезпечних ситуацій з показом їх

уожливих наслідків. Можливі також ситуативні коливання оцінок: після одержання

лємного повідомлення суб 'єктивні оцінки небезпеки нещасних випадків зни-

оться, а після опису траг ічних випадків - підвищуються.

Другий традиційний напрям психологічних досліджень ризику - це вивчення

прийняття ризику, тобто готовності суб 'єкта до практичної реалізації певної дії з уже

неним ступенем ризику. Перехід від оцінки ризику до реалізації ризикованої дії -

це, передусім, вольовий акт, тому другий напрям досліджень ризику безпосередньо

порушує вольову сферу особистості працівниками.

Одним із головних моментів, що опосередковують вольовий акт переходу від

оцінки ризикованості до реалізації дії, є суб 'єктивно прийнятий рівень ризику.

Існує низка методик, які дають змогу діагностувати індивідуальну схильність до

ризику. Значне поширення одержали апаратурні методики вимірювання схильності

о: ризику. Методики конструюють так, щоб моделювались основні сторони дії


людини у ситуації ризику: необхідність оцінки ймовірності величини виграшу і

програшу, а т акож їхні співвіднесення при визначенні найкращого рівня ризику та

вибору варіанта дій.

Важливим аспектом поведінки людини у ситуації ризику є форма контролю. За

цією ознакою виділяють два полярні типи: " інтерналів" та "екстернат ів" . Інтернали

вважають, що можливі успіхи і невдачі пов 'язані , зазвичай, з їх особистим потен

ціалом (підготовкою, інтелектом і т. ін.), екстернали схильні шукати причину успіхів

або невдач у зовнішніх силах, вплив на які з їхнього боку обмежений. Дослідження

свідчать, що екстернали виявляють менший рівень тривоги і великі успіхи у "ситу

аціях шансу" , тобто у імовірнісних ситуаціях, а інтернали - у ситуаціях, вихід із яких

ґрунтується не на імовірнісних оцінках, а на навичках. Як зазначено вище, вирішен

ня з ризиком належить якраз до класу імовірнісних. Знаючи, як зазначає І.О. Івась-

кевич, можна очікувати більшої схильності до ризику в екстерналів, ніж в інтер

налів.

Вплив схильності до ризику на вибір небезпечних способів дій значною мірою

залежить від мотиваці ї людини: сильно мотивовані на успіх і схильні до ризику

рідше зазнають нещасних випадків, ніж ті, хто має чітко виражену схильність до

ризику, але орієнтується переважно на уникнення невдачі. Останні готові до ситуації

небезпеки, очікують ї ї , але виходять із ситуації недостатньо впевнено, тому що їх

увага зосереджена передусім на небезпечних наслідках, а не на забезпеченні

ефективності діяльності . Ступінь ризику в діяльності людини залежить також від

ситуативних чинників, критичних ситуацій.

1.4.6. Концепція допустимого ризику

Традиційна техніка без

пеки ґрунтується на засадах

забезпечення абсолютної

безпеки. Однак, незважаючи

на гуманність цього прин

ципу, він є неприйнятним,

оскільки забезпечити нульо

вий ризик неможливо . Сьо

годні набула поширення

концепція прийнятного ри

зику, суть яко ї полягає у

прямуванні до такого р івня

безпеки, який сусп ільство

може дозволити собі на

даний час і який є еконо

мічно виправданим . Поняття

прийнятного ризику пояс

нює рисунок 7 . Зб і льшення

витрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину техн ічного ризику

(крива 1). Проте зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного

ризику водночас зменшує витрати на соціальну сферу, внасл ідок чого зростає

соц і ально-економічний ризик (крива 2) .

Ризик

0 а

от Видатки

Рис. 7. Визначення прийнятного ризику: 1 - техніч

ний ризик; 2 - соціально-економічний ризик; З - су

марний ризик; 4 - область допустимого ризику. Rmin

- мінімальний ризик; Вапт - оптимальні видатки на

охорону праці

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності ?~

У побутовій сфері, жителів багатоквартирних будинків, відпочивальників біля водоймищ тощо.

Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його

досягнення. Величина мінімального ризику може бути визначена аналітичним шля-

( О м з використанням теорії дослідження функцій на екстремум. Після диференцію

вання залежності величини сумарного ризику Я від видатків на охорону праці В

і крива 3), отриманий вираз прирівняємо до нуля:

Ж"0' (19

> після чого можна визначити величину оптимальних витрат Вопт та мінімального ри

зику.

1.4.7. Регулювання рівня безпеки

Державне регулювання рівня безпеки орієнтовано у двох головних напрямах:

Зниження ризику виникнення загроз чи небезпеки:

- ідентифікація джерел небезпек;

- оцінка стану складних систем;

- моніторинг і прогнозування ситуацій, які сприяють реалізації загроз та не

безпек;

- зд ійснення інжиніринга системи безпеки відповідно до можливих, по

тенційних і реальних загроз та небезпек;

- урахування антропогенного чинника, професійна підготовка персоналу

об 'єкта , особливо його керівників і суб 'єкт ів управління системою без

пеки5.

Пом 'якшення можливих наслідків від реалізації загроз та небезпек:

- планування дії об ' єкта і системи безпеки у посткризовий період, тобто тоді,

коли були реалізовані загрози та небезпеки;

- складання і реалізація спеціальних планів оперативного реагування на

загрози та небезпеки і ліквідація або нейтралізація, послаблення дії їх

наслідків;

- п ідвищення рівня обізнаності персоналу об 'єкта .

Прикладом може слугувати схема керування ризиком небажаної події, яка побу

дована на основі теорії ризику (рис. 8).

Оскільки ризик - об 'єктивно-суб 'єктивна категорія, яка пов 'язана з подоланням

невизначеності, випадковості і конфліктності у ситуації неминучого вибору, й відоб

ражає ступінь досягнення очікуваного результату, розрізняють:

- прийнятий ризик - ризик що не перевищує встановленого гранично-допус

тимого експертно встановленого значення;

- неприйнятий ризик - ризик що перевищує встановлене гранично допустиме

експертно встановлене значення;

Під управлінням ризиком розуміють оптимальний вибір шляхів і можливостей

забезпечення чи відновлення безпеки, навіть через уникнення ризику.

Уникнення - це відмова від дій за певних умов, евакуація, вихід з зони дії небез

пеки.


Розпізнати ризик небажаної події Опис ризикової ситуації

Аналіз фактів

Оцінка ризику

І

Виявлення ризику

Оцінка ймовірності подій

1

Побудова дерева подій

Визначення варіації екстремумів рівнів ризику збитків

Прийнятий ризик Неприйнятий ризик

Піти на ризик

£ Усунути деякі

небезпеки

І

Аналіз небезпек

Зменшити деякі небезпеки

Розпізнати значущі збитки

Прийняті Неприйняті

Піти на ризик

Попередження збитків

Уникнення Попередження збитків

1 Уникнути небезпек

Розпізнати катастрофічні збитки

Прийняті Неприйняті

Попередження збитків

Уникнення

Рис. 8. Схема керування ризиком небажаної події

2. Людина як елемент системи "Людина-життєве середовище"

На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього

середовища. Проте ці зміни не спричиняють захворювання, бо організм людини

пристосовується до них. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціо

нальна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується,

тобто на людину діють чинники навколишнього середовища, незвичні за силою і

якістю.

Людина перебуває у надзвичайно складному навколишньому середовищі. Його

вплив на організм людини досить різноманітний. На людину передусім діють мате

ріальні чинники природного середовища, які умовно поділяють на хімічні, фізичні

і абіогенні) та біологічні (біогенні).

До хімічних чинників середовища відносять хімічні елементи або сполуки, які

входять до складу повітря, води, ґрунту, їжі тощо. Багато х імічних елементів необ

хідні для нормальної життєдіяльності організму. Проте вони можуть бути і при

чиною захворювання.

Фізичними чинниками є температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск,

радіація, шум тощо. Деякі з них потрібні для оптимальної життєдіяльності орга

нізму. Але усі вони при певній інтенсивності можуть негативно впливати на перебіг

фізіологічних функцій організму людини.

До біологічних чинників належать усі живі істоти, які оточують людину. Одні з

них (бактерії, віруси, паразитичні черви та ін.) у випадку потрапляння в організм

ювлюють його захворювання. Інші (їстівні рослини) становлять основу харчових

продуктів тощо .

Людина не т ільки п ідпадає під вплив чинник ів і умов зовн ішнього середо

вища. Вона здатна сама впливати на нього з метою пол іпшення умов праці, жив

лення, побуту та с творення в ідпов ідних умов для збереження з доров ' я . Наведен і

чинники орган і зм в ідчуває лише у певних межах, і ншими словами, реакція

рганізму залежить від дозування чинника . За умови невеликих але довго

тривалих значень , або при надмірн ій дії чинника життєва активн ість організму

пригнічується . Д і апазон ді ї цих чинник ів обмежений в ідпов ідними крайніми,

гранично-допустимими значеннями (точки мін імуму та максимуму ) цього чин-

а, при яких можливе існування організму (рис . 9). Ця зона називається толе-

тною (зона комфорту ) . Точка, що в ідповідає найкращим показникам життє-

.: -льності орган і зму визначає оптимальну величину чинника і називається опти

мальною. Умови середовища, в яких будь-який чинник (або їх сукупність) вихо-

п н ь з а межі комфорту і спричиняє пригнічену д ію, називаються екстремальними

лйніми, г раничними , в ажкими) .

Чинниками, що спричиняють екстремальні умови, є аномальна температура,

вологість, солоність води, а також місцезнаходження людини (польові зони, висо

когір 'я, пустелі тощо) .

40 2. Людина, як елемент системи "Людина-життеве середовище"

Умови існування людини

-ЇМ -М -К +к +м +и Рис. 9. Умови існування людини: 1 - зона невиживання; 2 - зона пригнічуючих (екстре

мальних) умов; 3 - зона комфорту; 0 - точка оптимуму; —К- +К- крайні точки зони

2.1. Загальні психофізіологічні особливості людини

Як відомо, людський організм - це сукупність систем тілесних (соматичних) і фізіо

логічних (кровообігу, дихання, травлення, серцево-судинна, сенсорна, опорно-рухова,

нервова тощо). Визначальну роль у функціонуванні організму людини як надзвичайно

складної біоенерго-інформаційної системи відіграє нервова система. Центральна

нервова система бере участь в інформаційному обміні всіх рівнів (система "людина-

довкілля", внутрішнє середовище, клітинний рівень). У разі перевантажень організму

нервова система визначає їхній ступінь і формує захисно-адаптаційні реакції.

Еволюція забезпечила людський організм великими резервами стійкості та надій

ності, що зумовлено цілісністю і взаємодією всіх систем, спроможністю їх до адаптації

та компенсації, а також відносною динамічною рівновагою внутрішнього середовища.

Про надзвичайно високі резерви організму людини свідчать окремі приклади. Організм

людини може витримувати навантаження на порядок більші від тих, які зустрічаються в

щоденному житті, тобто запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10. Щодо

людського мозку, то на думку фахівців, його можливості зреалізовуються на 2-^6 % від

потенційних. Якщо серце протягом усього життя людини забезпечує не менше 109

скорочень, то найсучасніша штучна система - не більше 107. Це дає можливість людству

як біологічному виду виживати в найскладніших умовах.

2.1.1. Закономірності та механізми дії органів чуття

Наші відчуття дають змогу нам не тільки сприймати навколишній світ у всьому

його розмаїтті та красі, але водночас інформують нас про різні види та рівні небез

пек, що є особливо важливим з погляду безпеки життєдіяльності . Сучасна наука про

1 . .юдина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 41

відчуття використовує кілька майже рівнозначних термінів, таких як: "органи чут-

11", "аферентні системи" , "сенсорні системи", "аналізатори" .

Наука про закономірності і механізми функціонування аналізаторів має довгу історію

свого становлення і грунтується на законах фундаментальних наук (фізика, хімія,

тематика) та інтегральних знаннях з анатомії, фізіології, психології, біофізики, біохімії.

Сучасні уявлення про фізіологію органів чуття сформовані такими відомими

вченими, як І.М. Сєченов (1829-1905) і І.П. Павлов (1849-1936) . Лог ічним продов

женням праць Сєченова про рефлекси головного мозку стало вчення Павлова про

аналізатори як сукупність нервово-рецепторних структур, що сприймають енергію

: твнішніх подразників і трансформують її в нервовий імпульс.

Аналізатори - це сукупність взаємодіючих утворень периферійної і центральної

_ нвової системи, які сприймають та аналізують інформацію про явища, що відбувають

ся як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

У сучасній фізіології розрізняють вісім видів аналізаторів, враховуючи їх ана-

ічну єдність і спільність функцій:

руховий; нюховий;

зоровий; шкірний;

слуховий; вестибулярний;

смаковий; вісцеральний.

З них зоровий, слуховий, шкірний та вісцеральний аналізатори є головними

м і н уючими ) при виявленні небезпек в системі "людина-довк ілля " , інші вико-

ють допоміжну функцію.

Важливо усв ідомлювати, що в сьогоденні існує низка дуже небезпечних для

здоров 'я людини чинників, в основному, штучного походження (іонізуючі випро-

нювання, радіація, електромагнітні поля надвисоких діапазонів частот або НВЧ

опром інювання ) , які людина не спроможна відчути безпосередньо, а лише опосе

редковано у вигляді пог іршення самопочуття, окремих патологій, хронічних захво-

зань. Чорнобильська катастрофа є надто " дорогою" школою і суворим засте

реженням як для владних структур, так і пересічних громадян.

Усі аналізатори за структурою та принципом дії однотипні. Вони мають на своїй

периферії рецептори (апарати, що сприймають енергію зовнішніх подразників та

перетворюють її в нервовий імпульс). Від рецепторів по чутливих (сенсорних) ней

ронах і контактах між нервовими клітинами (синапсах) імпульси надходять у цен

тральну нервову систему, зокрема, у відповідні ділянки кори головного мозку. Аналі

затори - це, по суті, природні потужні "комп 'ютери" з прямим та зворотним зв 'язком.

Структура та принцип дії аналізаторів:

Рецептори чутливі нейрони <=> ділянки кори головного мозку.

Розрізняють такі основні види рецепторів:

- механорецептори - рецептори слухового, вестибулярного, рухового,

частково вісцерального аналізаторів;

- хеморецептори - рецептори нюхового, смакового аналізаторів;

- терморецептори - рецептори шкірного аналізатора;

- фоторецептори - рецептори зорового аналізатора.

Висока чутливість рецепторів зумовлена тим, що кожний рецептор виділяє з мно-

тни подразників зовнішнього і внутрішнього середовища свій адекватний подразник.

Усім аналізаторам притаманні загальні психофізіологічні властивості :

42 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

- надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників ;

- наявність абсолютної диференційної та оперативної межі чутливості до

подразника;

- спроможність до адаптації;

- спроможність тренування;

- спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії под

разника;

- перебування у постійній взаємодії.

Чутливість аналізаторів поки що не доступна сучасній техніці та близька до

теоретичної межі . Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто най

менша інтенсивність подразника, за якої виникає відчуття.

Абсолютна межа чутливості обмежена нижнім (мінімальна величина под

разника, що викликає відчуття) та верхнім (максимально допустима величина под

разника, яка не викликає болю) рівнями.

Диференційна чутливість визначається мінімальною величиною подразника, яка

дає можливість відчути його зміну. Дане положення вперше було введене і кількісно

описане н імецькими вченими А. Вебером (фізіолог) і Г. Фехнером (фізик) та увійш

ло у фізіологію як основний психофізичний закон Вебера-Фехнера:

8 = С-1§І, (20)

де 8 - інтенсивність відчуття; І - інтенсивність подразника; С - коефіцієнт про

порційності .

Цей закон відображає не т ільки диференційну чутливість аналізатора, а і його

адаптаційну спроможність (можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до

інтенсивності подразника) . Чутливість знижується у разі високих інтенсивностей

подразників і п ідвищується - при низьких. Здатність до тренування проявляється у

підвищенні чутливості і в прискоренні адаптації (музиканти-віртуози, дегустатори).

Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника - це

здатність в ідновити у своїй свідомості на коротку мить комбінацію кольорів, обра

зів, звуків, запахів. Тривалість послідовного образу значно залежить від інтенсив

ності подразника і в окремих випадках обмежує можливість аналізатора. Відомо, що

навколишній світ багатогранний і лише завдяки властивості аналізаторів взаємодіяти

один з одним відбувається повне сприйняття людиною об 'єкт ів і явищ довкілля.

2.1.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку


Як уже згадувалося, чотири аналізатори відіграють головну роль у забезпеченні

безпеки життєдіяльності - це зоровий, слуховий, шкірний та вісцеральний.

2.1.2.1. Зоровий аналЬатор

У житті людини зір відіграє головну роль. Саме через зоровий аналізатор ми

одержуємо понад 9 0% інформаці ї про зовнішній світ. Відчуття світла виникає при дії

світлових електромагнітних хвиль видимої частини спектра довжиною 380-780 нм

на рецепторні структури зорового аналізатора, що відбувається в сітківці ока.

Характерним для зорового аналізатора є відчуття спектрального складу сонячного

випромінювання. Хвилі, що перебувають всередині зазначеного діапазону і різняться

довжиною, створюють відчуття різного кольору.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 43

Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до

Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний,

жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку;

жовтий застосовують для попередження небезпеки; зелений - для знаків, що нака

зують робити саме так; синій - для вказівних знаків. У правилах дорожнього руху

зелене світло дозволяє рух пішоходів чи транспорту.

Варто згадати, що зоровий аналізатор має такі своєрідні характеристики як:

інерція зору, зорове в ідображення (міражі, гало, ілюзії), видимість . Це свідчить про

складність процесів сприйняття реальної дійсності і безумовної участі в цих про

цесах нашого мислення.

2.1.2.2. Слуховий аналізатор

Другим за значенням для сприйняття людиною довкілля і безпеки життєдіяль

ності є слуховий аналізатор. Якщо око чутливе до світлових електромагнітних

хвиль, то вухо реагує на хвильові акустичні процеси, зумовлені механічними коли

ваннями частинок у різних пружних середовищах, передусім - в повітрі.

У навколишньому середовищі постійно відбуваються різноманітні механічні

процеси, що викликають коливання повітря. Більшість таких коливань має велике

сигнальне значення, несе інформацію про явища і джерела, які породили ці коли

вання.

Слуховий аналізатор є спеціальною системою для сприйняття звукових коли

вань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів. Допоміжним

апаратом периферійної частини цього аналізатора є вухо, яке складається з зовніш

нього вуха (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки) ; середнього

вуха (молоточок, ковадло і стременець) і внутрішнього вуха, де розміщені рецеп

тори, які сприймають акустичні коливання.

За фізичну одиницю вимірювання частоти акустичних коливань в системі СІ

взято герц (одне повне коливання за секунду).Чим більша частота коливань тиску,

тим вищий за висотою звук. Людина може чути звуки за частотою коливань в

діапазоні (16-^20 кГц).

На висоту звуку, що сприймається суб 'єктивно, крім частоти коливань, впливає

і сила звуку (різниця тиску між найвищою і найнижчою точками) . Для оцінки

суб 'єктивної гучності сприйнятого звуку запропонована спеціальна шкала, один

ицею виміру якої є децибел.

2.1.2.3. Шкірний аналізатор

Шкірний аналізатор відповідає за тактильні, температурні, больові і рухові від

чуття. Шкірний аналізатор відіграє виняткову роль у житті людини і в поєднанні зі

слуховим і зоровим аналізаторами забезпечує формування у людини цілісного

сприйняття навколишнього світу. Це дозволяє людині займатися трудовою діяльніс

тю навіть при втраті зору або слуху. За рахунок тренування і р ізноманітних тех

нічних засобів людина з допомогою тактильного аналізатора може "читати " або

"чути" .

За тактильну чутливість відповідають механорецептори шкірного аналізатора,

mo реагують на такі механічні подразнення як дотик, тиск. Шкіра складається з

трьох прошарків : зовнішній (епідерміс), сполучно-тканинний (дерма), підшкірна

жирова клітковина. Шкіра містить багато нервових волокон і нервових закінчень, які

44 2. Людина, як елемент системи "Людина-життеве середовище"

розподілені нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість.

Волосяний покрив шкіри значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механізм дії тактильного аналізатора полягає у деформаці ї нервового за

кінчення під впливом механічного подразнення внаслідок якої виникає рецепторний

потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу) з

інформацією подразника, передається до центральної нервової системи, у ї ї вищий

відділ - кору головного мозку, де формуються відчуття. Закономірності будови про

відних шляхів ті ж, що і для інших аналізаторів. Особливою рисою шкірного ана

лізатора є більша, ніж у інших органів чуття рецепторна площа дотику, що забез

печує шкірному аналізатору високу чутливість.

Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного

аналізатора, оскільки її рецептори і провідні нейрони містяться в шкірі. Темпе

ратурна чутливість притаманна теплокровним організмам з пост ійною температурою

тіла,"* яка підтримується процесами поглинання та віддачі тепла. Природна

терморегуляція організму людини -забезпечується процесами потовиділення, зву

ження та розширення капілярних кровоносних судин. Температурно-сенсорна сис

тема, з її високою адаптаційною здатністю і наявністю температурного контрасту,

відповідає за напрям та швидкість протікання всіх біохімічних процесів в організмі

людини.

Шкірний аналізатор, крім тактильно-, температурно-сенсорних функцій, вико

нує ще низку інших важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського

організму. По-перше; шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів,

таких як механічні ушкодження, іонізуючі випромінювання, дія мікроорганізмів і

х імічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну та інші функції.

Секреторну функцію забезпечують сальні і потові залози. Обмінна функція шкіри

полягає в процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо

водяного, мінерального і вуглеводів.

2.1.2.4. Вісцеральний аналізатор

Вісцеральний аналізатор (аналізатор внутрішніх органів) є надзвичайно важли

вим у житті та здоров ' ї людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджують людину

про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного

характеру. Проте ці небезпеки значно впливають на життєдіяльність людського

організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора потрібно

визначити поняття "внутр ішнє середовище організму" . Поганий стан здоров 'я

зумовлений передусім порушенням рівноваги внутрішнього середовища організму.

Людина є складовою частиною природного середовища, в процесі еволюції її

організм адаптувався до будь-яких змін цього середовища і перебуває в стані стійкої

динамічної рівноваги, яка забезпечує сталість температури тіла (36,5+37 °С), арте

ріального тиску, вмісту води в організмі, чергуванні біоритмів тощо.

Уявлення про існування двох середовищ людини (зовнішнє та внутрішнє), роль

сталості внутр ішнього середовища при мінливості зовнішнього вперше сформував

французький фізіолог К. Бернар (1813-1878) .

Відомо, що різноманітні і часто значні коливання параметрів зовнішнього сере

довища існування людини становлять небезпеку для здоров 'я і життя людини. Нап

риклад, добові, сезонні коливання температури, тиску, вологості повітря, освітлення,

звукового тиску, електромагнетних характеристик тощо . Показники цих параметрів

V

1 Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 45

залежні від природних (географічне положення, рельєф, близькість океану, інше) і

антропогенних (господарська діяльність людини, техногенне навантаження, урба-

щійні процеси) чинників .

Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна

ітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, збе

рігає відносну сталість. "Сталість середовища допускає таку досконалість організму,

щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися" , - писав

Бернар. Американський фізіолог У. Кеннон (1871-1945) таку властивість орга

зму назвав гомеостазом.

Отже, у сучасному розумінні гомеостаз - стан внутрішньої динамічної рівно-

і природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних ї ї

.труктур, матеріально-енергетичного складу і пост ійною функціональною саморе-

л я цією у всіх її ланках.

Таке складне визначення свідчить, що і на сьогодні ще не зрозумілі законо-

оності існування внутрішнього середовища і його мінливості .

Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектично єдині. Коли на організм діють

надзвичайні подразники, він сам активно формує таке внутрішнє середовище, яке

дає змогу оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.

З метою стабілізації внутрішнього середовища існує спеціальний регуляторний

апарат, що вирівнює, компенсує всі зміни внутрішнього середовища. Однією зі

-кладових такого апарата є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в

ентральну нервову систему сигнали не тільки про стан внутрішнього середовища,

але і про діяльність внутрішніх органів людини, координує їхню діяльність і

приводить їх у відповідність до потреб усього організму. Відомо, що внутрішні

органи мають величезну кількість різноманітних рецепторів. Вони розміщені на

внутрішній поверхні судин, у слизових оболонках та майже у всіх порожнинах внут

рішніх органів як у товщі їхніх стінок, так і на поверхні. Потрібно зазначити, що ме-

ІЗМ дії інтероцептивного аналізатора розкритий не цілком, що зумовлене суб 'єк-

івністю та складністю відчуттів, проте це не зменшує ролі аналізаторів внутрішніх

органів у життєдіяльності організму людини.

2.2. Структурно-функціональна організація людини з погляду взаємодії

її з навколишнім середовищем і технікою

2.2.1. Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація

організму

Одиницею вимірювання безпеки життєдіяльності є тривалість життя людини.

Організм як дискретна одиниця органічного світу може існувати у природних

ювах тільки завдяки здатності утворювати свої складові частини-клітини і

римувати їхнє самовідновлення протягом усього життя; сприймати всі зміни у

навколишньому середовищі і реагувати на них.

Діяльність організму або окремої його частини називають фізіологічними функ-

ями. Вони мають пристосувальне значення. Завдяки цьому організм пристосовується

о: тих змін навколишнього середовища, які склалися на певний момент існування.

Організм має складну будову і виконує складні функції, тому потрібно роз

різняти окремо особливості структурної і функціональної його організації . Основою


структурної організації є клітина. Клітини утворюють тканини, тканини-органи, а ті,

об 'єднуючись, становлять організм. Схема його структурної організації така: клі-

тина-тканина-орган-організм. Але для виконання будь-якої функці ї важливе об'єд

нання певної кількості структурних утворень.

Тому функц іональна організація в ідр ізняється від структурно ї і має таку

схему: функц іональна одиниця - фіз іолог ічна система органів - функц іональна

система.

Функціональна одиниця - група клітин, об ' єднаних для виконання певних

функцій. Вона має складну будову. Наприклад, нефрон у нирці . Функціональні

одиниці органу працюють не одночасно, а по черзі. Це дає можливість у широких

межах змінювати інтенсивність діяльності органа і працювати довго без втоми.

Об ' єднання органів для виконання певної функції називають фізіологічною сис

темою органів. Виділяють такі фізіологічні системи: крові, кровообігу, травлення,

виділення, нервову, залоз, що не мають протоків, розмноження (статеву), органів

руху. Але діяльність кожної фізіологічної системи тісно узгоджується з іншими.

Разом вони є вищим ступенем функціональної організації - функціональною систе

мою (П.К. Анохін) .

Функціональна система - це тимчасове об 'єднання окремих органів або фізіо

логічних систем для одержання корисного для організму результату, який слід

розглядати як системоутворювальний чинник.

Як тільки досягнено необхідного результату і біологічна потреба організму

задовільняється, функціональна система розпадається. У разі виникнення нової

біологічної потреби вона створюється знову. Такі функціональні об 'єднання, як

функціональна одиниця, фізіологічна система, формують підсистему. Співвідно

шення між підсистемами набуває характеру взаємодоповнення. Наприклад, потрібну

кількість кисню під час інтенсивної діяльності м 'я зи одержують завдяки мобілізації

фізіологічних систем крові, кровообігу і дихання, які утворюватимуть газотранс

портну функціональну систему. Діяльність кожної з них залежатиме від функціо

нального стану всіх систем, вади однієї будуть компенсуватись напруженою діяль

ністю інших.

Функціональна організація організму. Кожна структурна одиниця організму

виконує безліч специфічних для неї життєво необхідних функцій, сукупність яких

формує загальні властивості організму. Зрозуміти кожну функцію окремої струк

турної одиниці організму, органа чи тканини можна лише в тому випадку, коли чітко

уявити загальні властивості організму загалом.

Обмін речовин і енергії - сукупність перетворень речовин і енергії між живою

системою і навколишнім середовищем, що є головною умовою і ознакою життя.

Обмін речовин полягає у надходженні з зовнішнього середовища різних речовин,

засвоєнні їх, використанні організмом і виділенні продуктів розпаду. Складається

він із двох пов 'язаних між собою процесів: асиміляції (лат. аззітіїаііо - уподібнен

ня, ототожнювання) і дисиміляці ї (лат. а\і$$ітіШіо - неподібний). Засвоєння кліти

нами речовин, що надходять ззовні і стають складовою частиною їхніх структур,

називають асиміляцією, тоді як розщеплення складних органічних сполук на прості

ші - дисиміляцією. Внаслідок дисиміляції звільняється та потенціальна енергія, яка

перебуває у міжатомних зв 'язках складних органічних сполук. Вона викорис

товується клітинами для різних потреб.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 47 Коли йдеться про обмін якихось речовин, то використовують термін мета

болізм6.

Гомеостаз. Клітина може існувати і нормально функціонувати лише тоді, коли

середовище, що ї ї оточує, матиме певну концентрацію солей, активних іонів водню,

певну температуру і декілька інших фізико-хімічних показників. Середовище, що

оточує клітину, - міжклітинна рідина і кров - є зовнішнім середовищем, а для орга

нізму загалом - внутрішнім. Поняття про сталість хімічного складу і фізико-хіміч

них властивостей внутрішнього середовища організму отримало назву гомеостазу .

Зрозуміло, що в організмі немає жодного явища, параметри якого були б сталими.

Але життя можливе у дуже вузьких межах коливання гомеостазу. Коли показники

гемостазу, наприклад рН або осмотичний тиск, виходять за певні межі, суттєво

порушуються окремі структурні елементи клітини та ї ї функції . Тому діяльність усіх

механізмів, що регулюють фізіологічні процеси, зводиться насамперед до підтри

мання гомеостазу.

Вільне існування організму в умовах зовнішнього середовища, параметри якого

мінливі, можливе лише завдяки сталості власного внутрішнього середовища -

гомеостазу.

Подразливість - здатн і с ть кл і тин в ідпов ідати на подр а знення шляхом пере

ходу з і стану ф і з і олог і чного спокою в стан активно ї д і яльност і . Це одна з форм

прояву з а г ально ї властивост і матері ї - в і дображення . В оно з абе зпечує ціліс

ність орган і зму і його пристосування до умов життя . Подра злив і с т ь по в ' я з ан а з

о собливостями будови кл і тинно ї мембрани , а саме з о к р емими б ілками-рецеп-

торами ї ї пов ерхнево го шару , які мають стереох ім ічну спор і днен і с т ь до певних

х ім ічних р ечовин або ф і зичних чинник і в н а вколишньо г о с ередовища . Фі зико-

хімічні зм іни на мембран і кл і тини спричиняють в ідпов ідн і зм іни в органелах

цитоплазми , прояв ами яких є специфічн і реакц і ї кл і тин . Вони починаються

зм іною конформац і ї (форми молекули) б ілк ів-рецептор ів у м ісц і д і ї подра зника

і проявляються і онними рухами на мембран і , як і п ередаються на внутрішньо

клітинні с труктури . Ті, в ідпов ідно , реа гують на і нформац ію , яка над ійшла з

нембрани . О т ож ро зр і зняють подра знення як м ісцеву р е акц ію на зм іни , що

виникли під д і єю подра зника , і з будження , тобто р е акц ію вс іє ї кл і тини на д ію

подразника .

Отже, відповіддю на будь-яке подразнення завжди буде зміна форми молекул

білків - їхньої конформаці ї . Вона може проявлятись у вигляді тропізмів, тобто

гднобічного руху цитоплазми клітини або всієї клітини у бік подразнення, і таксисів,

тобто руху всього тіла або рефлекторної рухової реакції.

У процес і еволюці ї на рівні організму ускладнюються форми збудливост і ,

з ' являються специфічн і апарати в ідображення - анал і затори і, як наслідок,

посконалюються інформац ійн і процеси і активна д іяльн ість . На кл і тинному

рівні збудлив ість проявляється у формі тропізмів і таксис ів , на рівні організму -

о г л я д і рухових рефлекс ів , доцільност і повед інки - інстинкт ів і розумово ї

поведінки.

гр. mabole - генетика, селекція та ін.

лат. horneo -однаковий, stasis- стан.


Саморегуляція - це здатність організму автоматично п ідтримувати свій хі

мічний склад, ціл існість структур і функці ї на всіх р івнях організаці ї організму. На

кл ітинному рівні регулюється ступінь перетворення макромолекул, органел, а

т акож включення процес ів в ідновлення. Потр ібно пам 'ятати , що процеси ката

болізму і анабол ізму різні не лише за напрямом, а й за сво їми механізмами.

Саморегуляція - це те, що їх пов 'язує в єдиний процес , який ми ще не знаємо дос

конало. Добре відомі механізми анаболічних процесів , що полягають у

б іолог ічному синтез і органічних сполук, які спрямовуються ферментами. Фер

менти за своїм походженням є білками. Тому регуляція кількості білків, необхід

них у певний час, зведена до регуляції синтезу певних фермент ів та їхньої діяль

ності .

Б іосинтез фермент ів виконують клітинні механ і зми регуляці ї , загальна схема

яких Д Н К - Р Н К - б і л о к . Суть його полягає у тому, що у необх ідний час запус

кається у д ію весь ланцюг , а коли цього білка буде достатньо , робота ланцюга

припиняється .

На рівні ф із іолог ічних систем органів і ц іл існого орган і зму п ідтримують

х імічну сталість тканин , ї хню структурну будову і функц і ї нервов і і гуморальні

механ і зми регуляці ї . Для регуляторних механізмів орган і зму будь-якого рівня

організаці ї з а гальний принцип дії однаковий . Він полягає у прямому впливі на

механізм, що запускає реакц ію, і в зворотному - на механ ізм, що зупиняє або

пригнічує ї ї .

Саморепродукція. Жив і системи на будь-якому рівні організаці ї мають здат

ність до самов ідновлення або розмноження . На рівні орган і зму цей процес має

перервний характер , бо т ільки через деякий час дорослий організм народжує

новий - молодий . Так продовжується життя виду як одиниц і б іосистеми. Само

в ідновлення в самому організмі є безперервним і в ідбувається на молекулярному

і кл і тинному р івнях .

Однією з особливостей живих тіл є надзвичайна їх нестійкість. Руйнуються і

розпадаються органічні молекули і насамперед білки, органели клітин і цілі клітини.

Зокрема, період напіврозпаду деяких білків печінки - кілька хвилин, окремі клітини

крові живуть лише півгодини, клітини травного каналу - близько доби. За таких

умов життя організму можливе лише у тому випадку, коли буде таке ж швидке

відновлення зруйнованих структур. Це явище називають фіз іологічною регене

рацією8.

2.2.2. Організм людини в сучасних умовах. Чинники ризику, що зменшують

тривалість життя людини

Доведено, що тривалість життя людини як біологічного виду становить 96-98

років (деякі вчені навіть вважають, що вона може досягати 100-120 і більше років).

Але т ільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з видовою, а фактично

вона зменшується на 30-40 і більше років. Виникає запитання, з чим це пов 'язано. А

пов 'язано це з чинниками ризику. Класифікацію чинників зовнішнього середовища

наведено в табл. 4.

лат. regeneratio - відновлення, відродження


Чинники зовнішнього середовища:

Таблиця 4

Фізичні Хімічні

Електромагнітні Повітряне середо

вище Механічні

Природний склад

повітря

Токсичні домішки

Статичні поля

Випромінювання

Мікроклімат

Механічні домішки

Шум Вібрація

Прискорення

Електричні

Іонізація Температура

Ступінь іонізації

Інфразвук <16Гц

Загальна

Радіальне

Вміст

о2 Виробничі

Маг

нітні

Ультра

фіолетове Вологість

Запиле

ність

Звук

16-20 000 Гц

Місцева

Ліній

не

Вміст

со2 Продукти згоряння

Інфра

червоне

Швидкість руху повітря

Перепад тиску

Ультразвук >20 000 Гц

Сила тяжіння

Виділення з синтетичних матеріалів

Радіочастотне

Світлове

'Чинникиризику. Цим терміном називають чинники, що статистично достовірно

зменшують тривалість життя. З розвитком цивілізації і змінами екологічного стану

з 'явилось багато різних хвороб, які називають "хворобами цивілізації'", а чинниками

ризику вважають явища, які зумовлюють загальні порушення обміну речовин і

охоплюють суспільство загалом. їх об 'єднують у певні групи, а саме: гіпокінезія,

аліментарні чинники, емоційний стрес та ксенобіотики.

2.2.2.1. Гіпокінезія

Головною особливістю людини на сучасному етапі ї ї історичного розвитку є

зменшення обсягу фізичної праці на виробництві та в побуті, що призвело до змен

шення рухової активності і , як наслідок, до зменшення рівня енергетичного обміну.

Явище зменшення рухової активності і зменшення витрат енергії називають

гіпокінезією.

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень функціонального стану

фізіологічних систем організму і, як наслідок цього, є основним чинником ризику.

Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на організм тих законів

природи, які визначили його будову і функції протягом усього розвитку тваринного

світу. Одним з таких законів є закон всесвітнього тяжіння.

У випадку маневрової форми боротьби за існування тварині потрібно було пере

міщуватись на значні відстані по поверхні землі під пост ійною д ією гравітаційного

поля - сили, яка дорівнює масі тварини. Організм протидіє силі земного тяжіння

силою своїх м 'яз ів . Рухи організму людини і тварин можливі тоді, коли вектор

загальної сили їхніх м 'яз ів буде більшим від сили земного тяжіння, що є першою і

необхідною умовою руху. Функціональне призначення м 'яз ів полягає в протидії


силам земного тяжіння, подоланні сил інерції, л інійного і кутового прискорення.

Саме тому сила гравітації зумовила протягом еволюції тваринного світу будову і

функції м 'яз ів будь-якої істоти незалежно від її виду і розмірів. Можна виділити

чотири особливості м 'язово ї системи тварин: будову саркомера динамізм енерге

тичного і пластичного обміну, загальну кількість м 'язової тканини та сталість

рухової активності .

Особливістю будови скелетного м 'яза будь-якої тварини є висока упо

рядкованість на всіх рівнях його структури. Тому сили, які можуть розвивати м'язи,

однакові. Так, м ' я зи миші, людини та слона розвивають однакову силу на одиницю

площі їхнього поперечного розрізу. Ця закономірність характерна і для комах.

Виміри показують, що м 'язи комах на одиницю площі фізіологічного поперечника

розвивають таку ж силу, як і м 'язи хребетних тварин.

Особливістю обміну речовин скелетних м 'яз ів є те, що їхні тканини в широких

межах змінюють рівень енергетичних витрат. Наприклад, у стані фізіологічного

спокою рівень енергетичного обміну у них один з найнижчих порівняно з усіма

тканинами організму (0,07 кДж/хв на 1 кг маси). При скороченні м 'яза на подолання

опору гравітаційного поля витрачається енергії в 100 разів більше порівняно зі

станом спокою. Щоб це зрозуміти потрібно врахувати послідовність процесів, які

відбуваються у м 'язовому волокні від початку виникнення збудження на міонев-

ральному синапсі до розслаблення саркомера.

Таблиця 5

Енерговитрати у людини (мужчини масою 70 кг) за 1 год

Характер роботи Енерговитрати, ккал/год

Абсолютний спокій 70

Стан навитяжку 80

Ранкова г імнастика 210

Хід (4,2 км/год) 210

Прання, миття посуду 280

Швидкі танці 300

Швидка хода (7 км/год) 350

Піднімання на гору 370

їзда на велосипеді (15 км/год) 380

Плавання 640

Біг (8,5 - 9 км/год) 650

Будь-яка робота м 'я за за характером пластичного обміну є катаболічним проце

сом з високим ступенем ентропії. При цьому структури м 'язового волокна швидко

руйнуються, а їхні білкові молекули розпадаються до кінцевих продуктів. Цей факт

підтверджується тим, що в крові, яка відтікає від м 'яза, що скорочується, виявляють

збільшення небілкового азоту в 10 разів і більше. Ці продукти обміну м 'язового

волокна є індукторами генетичного апарату м 'язових волокон. З їхньою появою

починаються процеси самовідновлення певних структур волокна і ферментів за

схемою ДНК-РНК-б і л ок .

Отже, подолання сил земного тяжіння під час скорочення м 'яза супровод

жується високим рівнем ентропійних і неентропійних процесів. Висновок про те, що

маса м 'яз ів залежить від рівня фізичної активності людини, може зробити кожен, але

мало хто знає, що ступінь розвитку м'язової системи в тваринному світі є величиною


сталою і не залежить від загальної маси тварини. У миші і слона маса м 'яз ів ста

новить 4 0 - 4 5 % від загальної маси тіла. Саме за такого співв ідношення між масою

м'язів і масою інших органів встановлюється така збалансованість м іж силою зем

ного тяжіння і силою м'яз ів, що дозволяє пересуватись по поверхні землі з потріб

ною швидкістю.

Рухова активність - умова врівноваження між силою земного тяжіння і силою

м'язів . Для тварин будь-якого виду потреба в рухах - величина стала і зумовлена

генетично. Рухова активність зменшується з віком. Так, добова норма рухів дитини

трьох-п 'яти років дорівнює 30-40 тис. кроків, п 'яти-семи - 20 т и с , а для дорослої

людини норма становить 10 тис. кроків на день. Рівень розвитку м 'язової системи

зумовлює рівень функціонального стану інших фізіологічних систем організму.

Наслідком зниження м 'язової активності є дистрофія не т ільки окремих м'язів,

але і всієї м 'язово ї системи. Людина за 6-7 тижнів суворого постільного режиму

втрачає таку кількість білка, яка становить 9 % м 'язової маси організму.

Таблиця 6

Професія ккал/добу Частка енергії, що витрачається на роботу, %

Службовець 2600 25

Студент 2800 28

Кравець 2700 ЗО

Двірник 2900 34

Механік 3200 39

Столяр 3250 39

Дроворуб 5600 60

Отже, внаслідок того, що сучасна людина значно обмежила регулюючий вплив

фізичної роботи на рівень процесів енергетичного обміну, зменшився обсяг

додаткового і частково (на 8-10%) основного енергетичного обміну. Зниження рівня

енергетичного обміну є однією з ланок у довгому ланцюзі порушень обміну речовин

при гіпокінезії. Інші пов 'язані з клітинними і організмовими механізмами регуляції

біосинтезу білка.

При значному м 'язовому навантаженні розвивається стрес-синдром, за якого

через ядра підзоровогорбової д ілянки гіпофіз - надниркова залоза збільшується

концентрація катехоламінів і глюкокортикоїдів у крові. Ці гормони мають широкий

спектр дії, головно катаболічного напряму, що мобілізує енергетичні і пластичні

ресурси організму. Збільшується мобілізація глікогенного резерву печінки, внаслі

док чого виникає гіперглікемія, відбувається гідролітичне розщеплення жиру і збіль

шення жирних кислот у крові, що веде до збільшення кількості субстратів окислення

у м 'язах і серці.

2.2.2.2. Аліментарні чинники

Аліментарні чинники (лат. аІітеШагіт - харчовий, пов ' я заний з харчуванням,

їжею). Зменшення енергетичних втрат організму у разі зниження рухової активності

не веде до зменшення кількості їжі, яку споживає людина. Відчуття апетиту та

голоду не завжди викликане нестачею їжі. Апетит - це приємне відчуття, пов 'язане

зі споживанням їжі, тому сучасна людина споживає ї ї набагато більше, ніж того

потребують енергетичні втрати. Це призводить до утворення жирової тканин в


організмі. У нормі м 'язова тканина становить 4 2 - 45%, а жирова - 16% загальної

маси тіла (таке співвідношення склалося протягом еволюції людини) , при збільшенні

вживання їжі на частку жирової тканини припадає 2 5 - 3 0% і навіть 50%, що значно

збільшує масу людини. Це явище називають ожирінням. Ожиріння є одним із

провідних чинників ризику.

Зайві кілограми ваги

Зниження рухливості людини Нові жирові клітини потребують живлення

Зниження розходу енергії Підсилення апетиту

Нові зайві кілограми ваги Переїдання Нові зайві кілограми ваги Переїдання

Рис. 10. Схема набуття людиною зайвих кілограмів

Отже, п ідтримання маси тіла на належному рівні є однією з умов нормального

обміну речовин.

Належну масу одержуємо з поняття " ідеальна маса" . Ідеальною називають ту

масу тіла, яка статистично достовірно поєднується з найбільшою тривалістю життя

та залежить від розмірів і будови тіла, статі. Для її визначення зручно скористатися

номограмою або індексом Брока.

Для в ідшукування належної маси тіла за індексом Брока від росту в сантиметрах

потрібні відняти 100. Але при цьому показники будуть завищені . Тому від різниці

віднімають ще 10%).

Масу людини вважають нормальною у разі в ідхилення від ідеальної в межах

± 5 % . Людей з в ідхиленням на 10-14% відносять до категорії "загрози з ожиріння" ,

до 15-24% - категорії ожиріння першого ступеня, 2 5 - 4 9% - другого, 5 0 -99% - тре

тього, а 100% і б ільше - четвертого ступеня.

Вагомим чинником ризику в харчуванні є вживання біологічних добавок.

Таблиця 7

Залежність показників смертності від зб ільшення маси тіла

Вага збільшилася на показники смертності

1 кг 2%

5 -14% 2 2%

15-24% 4 4%

24% 74%

Біологічно активні добавки (БАДи) - один із найдієвіших методів поповнити

розбалансований раціон харчування сучасної людини. Та ставитися до них потрібно

з певною обережністю, застосовуючи лише після консультації з фахівцем. У 1998 р.

Американське управління з харчових продуктів і ліків (FDA) опублікувало наслідки

споживання біологічних домішок за 1997 р. Статистичні дані свідчать про більш як

2500 випадків побічних дій та 79 смертей, спричинених споживанням біологічних

- jbggggjj; И - т е м е н т системи "Людина-життєве середовище" 53

домішок. Найбільшу кількість жертв зібрали домішки, які містять рослину ефедру

в нас можна розпізнати за китайською назвою "ма-хуанг" : 900 ускладнень і 44

летальні випадки. Небезпечні також: "Гербал Екстазі" , "Енертр ім" , "Слендр Пауер "

та ін. J г

Відоме також отруєння гормоноподібними речовинами й великими дозами

. . тамшів (А, Д та інші). До речі, склад багатьох вітамінів досить часто не відповідає

заявленому виробником, тому що комплекс вітамінів може сам себе руйнувати

Деякі "суперспалювачі жиру " створено на основі речовини, відомої своєю

анцерогенною активністю, чаї-таблетки на основі рослини чапарель (карликовий

дуб), які слугують для вирішення онкопроблем, нерідко спричинюють захво^лота.™*

ІЖл !̂ШІ>^%Ітіт№Б™ зумовлює дисфункцію

кишківника, підсилює виведення життєво необхідних елементів. Є ще одна

проблема, пов 'язана з нормативами вмісту небезпечних речовин у тих чи інших

харчових продуктах. Як виявили фахівці Українського НДІ харчування, в Україні є

екстремальні техногенні зони, що характеризуються високим рівнем концентраці ї

важких металів. У результаті з 'ясувалося, що харчові раціони промислових центрів

України посилюють рівні токсичного навантаження людини екзогенними хімічними

речовинами. Середній вміст у харчових раціонах миш 'яку перевищує, а свинцю

дорівнює розміру припустимого добового навантаження (ПДН) кадмію - 6 3% ; ПДН

ртуті - 38%о і нітратів - 33%>. Найвищий вміст миш 'яку - у добовому раціоні киян,

свинцю - жителів Шостки , мешканці Кривого Рогу б ільше за інших споживають

кадмій та ртуть; Дніпропетровська і Черкас - нітратів, досить високий вміст ртуті в

меню жителів Дніпродзержинська . Загальний рівень надходження з добовим раціо

ном харчування свинцю, кадмію, ртуті, миш'яку та нітратів в обстежених промис

лових центрах України значно перевищує рівень їхнього надходження у непро-

мислових регіонах. Тим часом саме комплексна дія нераціонального харчування та

ксенобіотиків (нітрати, важкі метали, радіонукліди тощо), які містяться в харчових

продуктах, завдає найбільшої шкоди здоров 'ю людини.

До харчових добавок в ідносять не т ільки б іолог ічні , але й р і зноманітн і хі

мічні речовини, які допомаг ають зберегти продукти і їх т о в арний вигляд на дов

гий термін . Ус і харчов і добавки поділені на групи залежно від призначення і

в ідповідно до Міжнародно ї цифрово ї системи кодифікац і ї х арчових добавок INS

позначаються :

Е-110 - Е-183 - барвники;

Е-200 - Е-299 - консерванти;

Е-300 - Е-399 - антиокислювачі (антиоксиданти), за д ією схожі до консервантів;

Е-400 - Е-499 - стабілізатори та загусники (завдяки їм, наприклад, суфле в

кондитерських виробах зберігає необхідну консистенцію);

Е-500 - Е-599 - емульгатори, які підтримують визначену структуру продукту

(додаються, наприклад, до пива, щоб у ньому не було осаду);

Е-600 - Е-699 - підсилювачі смаку і аромату (використовують, наприклад, в

сухих соках);

Е-900 - Е-999 - протипінні речовини (антифламінги), додають до пива, соків,

вод.

Серед них виділяють речовини, які несуть небезпеку здоров 'ю людини :

- підозрілі: Е-104, Б-122, Е-140, Е-150, Е-180, Е-241;


- провокують висипи на шкірі: Е-311 - Е-313;

- шкідливий для шкіри: Е-230 - Е-232, Е-238;

- спричинюють захворювання печінки і нирок: Е-171 - Е-173, Е-320 - Е-322

(містять холестерин)

- спричинюють розлад кишечнику: Е-221 - 224, Е-226;

- спричинюють розлад шлунка: Е-338 - 341 , Е-407, Е-450, Е-461 - Е-486;

- спричинюють розлад тиску: Е-250, Е-251;

- канцероген: Е-131, Е-142, Е-210 -Е - 217 , Е-240, Е-330, Е-477;

- небезпечні : Е-102, Е-110, Е-120, Е-124, Е-127;

- дуже небезпечні : Е-123;

- заборонені : Е-103, Е-105, Е-111, Е-121, Е-125, Е-126, Е-130, Е-152.

Продукти, які мають перевищений термін зберігання також спричинюють нега

тивний вплив на здоров 'я людини. Так, картопля, яка проросла містить яд - соланін, він

стійкий до високих температур, тому отруїтися можна вареною, смаженою картоплею.

Купуючи фрукти, овочі, необхідно вибирати ті, які не мають ушкоджень, дефек

тів, а також розрізаних - з порушенням цілісності плоду в нього потрапляє інфекція.

В овочах, фруктах, які містять гнилість, токсини розміщені по всьому об 'єм і і ви

вести їх кулінарною обробкою неможливо. Найчаст іше гниє те, що заражене пести

цидами, нітратами, важкими металами.

Посуд, яким людина користується для приготування і споживання їжі, також

суттєво впливає на отримання з їжею небезпечних речовин.

Посуд з кришталю є джерелом незначного радіоактивного випромінювання,

оскільки кришталь містить високий вміст свинцю. Зберігання напоїв у кришта

левому посуді призводить до появи в них небезпечних доз свинцю.

Декоративні нестійкі до впливу кислоти покриття посуду з глазурованої кера

міки, ручний розпис може збагатити організм свинцем, кобальтом, рідкоземельними

металами.

Будь-який металевий посуд змінює первинний смак страв. Крім цього важливо

знати, що деякі з металів беруть участь у реакціях аденозинтрифосфорної кислоти

(АТФ), яка є важливою ланкою внутрішньоклітинного енергетичного обміну. Срібло і

магній утворюють АТФ міцної структури, що забезпечує нормальне протікання

енергетичних процесів. Алюміній створює структури, які у будь-яку мить можуть

розвалитися. За словами хірурга-онколога Г. Кисильова, перегрів на сонці, чи гаря

чому цеху, радіоактивне опромінення чи підняття температури спричинюють утво

рення негативно заряджених іонів алюмінію, до яких приєднуються гідроксильні гру

пи, які є небезпечними, наслідок - руйнування АТФ. Результатом руйнування АТФ

можуть бути злоякісні пухлини. До слова, цигарковий дим на 9 0% містить алюміній.

Алюміній є досить активний метал. Під час нагріваннія, кип 'ят іння в посуді з

алюмінію утворюються солі, які суттєво підвищують можливість харчового отруєн

ня. Оксидний шар, що утворюється на алюмінієвій посудині, припиняє процеси

окислення, тому чистити до блиску такий посуд не рекомендується.

Чистити посуд з тефлоновим покриттям треба також обережно, щоб не пору

шити цілісність покриття.

Небезпечний також посуд з оцинкованої сталі. Солі цинку надзвичайно отруйні.

Найкращий металевий посуд виготовлений з нержавійки, чавуну, а також по

критий емаллю.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життеве середовище" 55

-322

пору-

4! .

) Ж ПО-

Небезпечний також пластиковий посуд. Для виготовлення пластикового посуду

використовують полімери, зокрема поліетилен, поліпропілен, полістирол, меламі-

ноформальдег ідну смолу. З цього посуду виділяється в їжу меламін та формальдегід,

які надзвичайно токсичні . Пластик полістирол (РБ) вступає в реакцію зі спиртом,

гарячими стравами (І > 70 °С), унаслідок чого виділяється стирол. Поліпропілен РР

витримує до +90 °С, проте надзвичайно хімічно активний. Меламін, фенол формаль

дегід, викликають гострі захворювання очей, внутрішніх органів, у тому числі

онкологічні . Вчені вважають що систематичне отруєння формальдег ідом призводить

до генетичних порушень .

Коли починається процес старіння пластикової пляшки, встановити дуже важко.

Особливо небезпечно тримати у пластиковій тарі речовини, що містять кислоту або

луг (спирт, оцет, молоко), бо вони впливають на склад полімеру.

Пластикову пляшку неможливо як слід продезінфікувати, бо під д ією гарячої

води вона деформується . Тож нерідко така посудина, що використовується кілька

разів, є джерелом різних інфекцій.

Придбання харчових продуктів, посуду необхідно зд ійснювати в спеціалізова

них магазинах, вимагати від продавців сертифікат якості товару.

2.2.2.3. Ксвнобіотики

Ксенобіотики (з грец. хепоя - чужий, Ьіоз - життя). Так називають усі речовини, що

потрапляють в організм будь-яким шляхом і включаються у численні ланки обміну

речовин. Кожна речовина, яка потрапляє в організм, викликає порушення нормального

протікання біохімічних процесів і отже погіршує стан здоров'я людини (додаток 1).

Вивчення механізму і нормування (встановлення гранично дозволеної концентрації -

ГДК) кожного ксенобіотика є особливою тематикою досліджень гігієнічних наук.

2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах

Екстремальність є нев ід ' ємною характеристикою існування людини. Деякі види

діяльності, пов 'язані з умовами проживання, потенційно містять у собі більшу кіль

кість зовнішніх чинників впливу на психіку людини що підвищують екстремальність

умов життєдіяльності .

На думку Д.В. Сочивко екстремальність умов життєдіяльності є складною особис-

тісною функцією чинників цих умов, взятих у конкретній ситуації життя певної людини,

конкретна ситуація є не зовнішньою екстремальністю, а кількістю чинників які накла

дають обмеження на емоційну, вольову і когнітивну9 поведінку особистості.

Для того, щоб людина справді виявилася у екстремальних умовах життєдіяль

ності недостатньо наявності зовнішніх чинників екстремальності . Визначальним

чинником при ідентифікації людиною умов життєдіяльності як екстремальних віді

грають ї ї індивідуальні психофізіологічні особливості, задатки, душа, творчість, сила

волі, конституція особистості , спеціальні вміння, досвід тощо.

Значні екстремальні умови життєдіяльності потребують від людини великих

зусиль з організації своєї поведінки, яка адекватна до ситуації . Відповідальна,

адекватна поведінка спостерігається у людей ґрунтовно підготованих до екстре

мальних умов життєдіяльності . Досліджуючи військових та засуджених Д .В . Со

чивко встановив, що в основному поведінку людини у різних за екстремальністю

9 Когнітивний - негативний спонукальний стан, що виникає в ситуації, коли суб'єкт одночас

но наділений двома психологічно суперечливими "знаннями" про один об'єкт.


умовах життєдіяльності , визначає когнітивний цикл. До екстремальних умов

життєдіяльності легше адаптуватися тій людині, емоційне життя якої не є типовим,

яке притаманне більшості оточуючих людей.

Цивільні та більшість військовослужбовців сприймають бойові дії як екстре

мальні умовами життєдіяльності . Проте є люди, для яких згадані дії є нормальним

станом речей. Як правило, ці люди, беручи участь у бойових діях чи потрапляючи у

небезпеку, найчаст іше зберігають своє життя. Хуй Ши свого часу говорив, що

справжній солдат в реаліях війни не може бути вбитим: "Справжній солдат" - це

воїн, навчений, досконало володіє мистецтвом ведення бою і самозахисту. Він

завжди стріляє раніше іншого і тільки влучно на повне ураження. Він завжди ціль

ний, його дух у постійній гармонії з всесвітом".

Отже людина розцінює умови життєдіяльності як екстремальні і потерпає від

небезпек у тому випадку, коли розпадається її особистість, людина втрачає гармо

нійний зв ' я зок з навколишнім світом, живе в розладі сама з собою, в неї відчувається

брак віри, сили волі, витримки, досвіду, навичок, вмінь тощо.

2.2.2.5. Критичні ситуації

Одним з найважливіших аспектів людської життєдіяльності є критичні ситуації, які

в найзагальнішому плані можуть бути визначені як ситуації потенційної можливості і

неможливості, конфлікту. В критичній ситуації суб 'єкт стикається з труднощами

реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей та ін.).

Критична ситуація "захоплює" людину зненацька, наприклад під час надзвичайних

ситуацій: під час катастроф, стихійних лих, бойових дій нормальні люди переживають

психічні стани, які можуть перейти у психічні розлади. Так при 10-бальному землетрусі

у Скопе (Югославія) у 1963 р. санітарні втрати тільки за рахунок психічних розладів

становили 10% чисельності населення міста (220 000 чол.). Першою реакцією на земле

трус чи пожежу було вискакування з вікон багатоповерхових будинків.

Звичайна на перший, суб 'єктивний погляд життєва ситуація (непорозуміння,

конфлікт тощо) також може перетворитись у надзвичайно серйозну провокацію амбі

валентної поведінки, яка може суттєво загрожувати здоров 'ю і життю особистості.

Існують чотири ключові поняття, якими описують критичні життєві ситуації. Це

поняття стресу, фрустрації, конфлікту та кризи (табл. 8).

Таблиця 8

Типологія критичних ситуацій

Онтолог ічне

поле Тип активності

Внутрішня

необхідність

Нормальні

умови

Тип критич

ної ситуації

"Вітальність10

" Життєдіяль

ність організ

му

Тут-і-вже вдово

лення

Безпосередня

даність жит

тєвих благ

Стрес

Окреме життє

ве в ідношення

Діяльність Реалізація моти

ву

Важкість Фрустрація

Внутрішній

світ

Свідомість Внутрішня

узгодженість

Складність Конфлікт

Життя як ціле Воля Реалізація жит

тєвого задуму

Важкість і

складність

Криза

Наявність життєвих явищ загалом.


Стрес. За оцінками численних експертів, на сьогоднішній день значна частина

населення страждає від психічних розладів, спричинених гострим чи хронічним

стресом. Він набуває масштабів епідемії і є основною соціальною проблемою проб

лемою сучасного суспільства.

Поняття " с трес " (англ. stress - напруження) було запропоновано канадським

ученим Г. Сельє як спосіб досягнення резистентності (стійкості) організму до дії

негативних чинників будь-якого походження. Це неспецифічна реакція на різно

манітні подразнення, що перевищують певний рівень і тому стають неприємними і

небажаними. Ця реакція виникає і тоді, коли організм не може протягом тривалого

часу перебувати у стані напруження.

Згідно з поглядами професора Різві стрес може розглядатися у трьох значеннях:

стрес - стан тривоги в організмі, який він прагне усунути чи зменшити .

стрес - психічні і поведінкові реакції, що відображають стан внутрішнього

неспокою чи його придушення.

стрес - подія чи умова в фізичному чи соціальному оточенні, яка веде до вжи

вання заходів для агресії, уникнення, прийняття р ішення про усунення і

ослаблення загрозливих умов.

Психолог ічний стрес як особливий психічний стан є своєрідною формою відоб

раження суб 'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій перебуває людина.

Оцінка життєвої ситуації, сприйняття її як загрозливу для фізичної, психічної скла

дової особистості залежить від індивідуальних властивостей особистості, умінь,

навичок відповідно до специфіки особистого досвіду індивіда під час переживання

схожих ситуацій.

Причини, що викликають стрес-реакцію, називають стрес-чинниками, або стре-

сорами. Це можуть бути різні мікроорганізми, м 'язові напруження, переохолод

ження або перегрівання, травми, гіпоксія і навіть сильні звуки. -

Стресор - подія, яка викликає почуття загрози, стикаючи людину з необхід

ністю чи ймовірністю яких-небудь змін.

Реакції (фізіологічні, психологічні, афективні)

Стійкі властивості людини (генетичні, демографічні особистісні)

1. Ситуації

процес

когнітивної оцінки ,

2. Сприйняття

ситуації

наслідок

процес рішення

4. Поведінка

процес виконання,

реакції

3. Вибір реакції

Предметне середовище

Міжособистісні відносини

X Психологічне середовище

Рис. 11. Модель стресу


Стресова відповідь - індивідуальна реакція людини на стресор. Відповідь на

стрес залежить від того, як людина оцінює подію і свою здатність, уміння ефективно

на нього відреагувати. Коли людина оцінює стресор як загрозливий, ключовою

реакцією є страх, жах. У одних людей у разі сильного емоційного напруження в кров

виділяється гормон норадреналін, ці люди під час стресу ведуть себе активно: вті

кають, б 'ються, потрапивши в критичну ситуацію. Ті, у кого в аналогічній ситуаціях

виділяється адреналін - німіють, захоплені панічним страхом.

Л. Животовська виділила три стадії реакції на стресову ситуацію:

- тривоги (мобілізація резервів і короткочасне зниження загальної резис

тентності) ;

- підвищеної резистентності11

(активізація гомеостатичних систем регуля-

ції12

);

- виснаження (зниження резистентності) .

Реакції людини на кризову ситуацію, розцінювання ї ї як несприятливий (шкід

ливий, небезпечний) чинник, зумовлені сукупністю властивостей і якостей індивідів,

від яких залежить тип індивідуально-психологічної реакції людини, характер

домінуючої поведінкової активності в цих умовах. Емоційна реакція особистості є

суттєвою внутр ішньою умовою, що визначає ї ї психічну життєдіяльність. У реакціях

індивіда на кризові явища простежують суттєву роль ст ійких типологічних особ

ливостей особистості . Зокрема у емоційно реактивних індивідів у кризових ситуа

ціях проявляються виражене погіршення свого психічного стану, у екстравертів за

тих самих впливів - гальмівні процеси розвиваються швидше і нормалізуються

повільніше порівняно з інтровертами. Люди творчого складу розуму, зі стійкою

психікою, " б ійц і " за натурою, грамотні в питаннях прикладної психологі ї (конфлік-

тології) мають здатність і можливість адаптуватися, швидше виходять з кризових

ситуацій, протидіють впливам стресорів. Вони в стані дати ефективну відповідь і

уникнути негативних емоційних, поведінкових і когнітивних реакцій.

Отже за звичайних умов реакція організму на стресор має адаптивно-присто

сований характер. Умови життєдіяльності людини, які травмують психіку, головно

визначаються інтенсивністю, тривалістю, раптовістю виникнення стресорів, їхньою

актуальністю для особистості . Такі життєві ситуації характеризуються загрозою

життєвим цінностям, провокують почуття тривоги, безпорадності , неспроможності ,

неповноцінності . Зокрема Г. Кателик та І. Корнієнко виділяють два головні види

життєвих ситуацій що наносять психічну травму особистості13

:

- складні, параекстремальні, такі що ставлять людину у жорсткі умови, пов'я

зані з ризиком невдачі, високою ціною помилки;

- екстремальні, такі що ставлять під сумнів саме існування індивіда.

Резистентність - стійкість, здатність чинити опір.

Гомеостатичні системи регуляції - системи регуляції що направлені на усунення чи максимальне обмеження дії різних чинників внутрішнього чи зовнішнього середовища, що порушують відносну динамічну стабільність внутрішнього середовища організму. Психічна травма - хвороблива зміна в психічному житті людини внаслідок екстремальної події, що проявляється у більш чи менш помітних і тривалих змінах її функціонального стану, емоційного настрою, супроводжується більш-менш усвідомленими неприємними переживаннями, змінами поведінки, що часто стає неадекватною до життєвої ситуації.


Ступінь стресу може бути різним, але класичним його проявом є занепокоєння,

стадія резистентності та стадія виснаження. Реакція на будь-який стресор проявляється

тріадою Сельє, а саме: підвищення у крові кількості гормонів надниркових залоз і

розростанням їхнього кіркового шару, інволюцією лімфоїдних органів і зникненням з

крові лімфоцитів і еозинофілів та появою в шлунку і дванадцятипалій кишці виразок.

Дослідники з Вашингтонського університету Томас Холлас і Рігард Раз розро

били стресовий рейтинг, систему балів, що оцінюють позитивні й негативні події.

Точкою відліку була взята смерть супутника життя - 100 балів:

- розлучення - 73 бали;

- смерть члена с ім ' ї - 65 балів;

- вихід на пенсію - 45 балів;

- одруження - 50 балів;

- зв ільнення - 47 балів;

- фінансові справи - 38 балів;

- діти йдуть з дому - 29 балів;

- ремонт в квартирі - 25 балів;

- погані стосунки з начальством - 23 бали;

- дієта - 15;

- в і д п у с к а - 1 5 .

У 7 9% осіб, за якими проводили спостереження, виникли серйозні захво

рювання після того, як вони набрали 300 балів за рік.

У фізіологічних реакціях на д ію стресора важливе значення мають нервова та

ендокринна системи, а саме: підзоровогорбова д ілянка та л імбічна система, а також

лобова кора півкуль головного мозку і еферентні системи: симпатико-адриналова і

система гіпофіз-кора надниркових залоз.

У першу мить дії стресора спостерігається вихід катехоламінів і кортико

стероїдів як чинників, що запускають механізми посиленого енергетичного забез

печення. Кількість адреналіну збільшується у 1 000 разів. Але запаси глікогену (і

глюкози) в організмі обмежені , тому глюкокортикоїди стають ініціаторами ката-

болічних процесів, наслідком яких є розпад тканин, що мають у цей час другорядне

значення (лімфоїдна тканина, слизова оболонка шлунка) . Унаслідок цього звіль

няються амінокислоти, радикали яких після дезамінування використовуються для

синтезу глюкози. Якщо організм не загинув на початку дії шкідливого чинника, то

починають діяти пристосувальні морфологічні механізми.

Отже стрес - стан загального напруження, що виникає під д ією надзвичайного

подразника.

Фрустрація - психологічна реакція, пов 'язана з розчаруванням, невдачею у до

сягненні якоїсь мети, втратою надій тощо. Бар 'єри, що перешкоджають досягненню

цілі, можуть бути фізичними (стіни в 'язниці, обвал, глибока ріка), психологічні

(страх, інтелектуальна недостатність) та соціокультурні (норми, правила, заборони,

табу).

Конфлікт - (лат. соп/ІісШз - зштовхування). Зміст поняття конфлікту роз

кривається через такі положення:

Стан відкритої, часто затяжної боротьби; бій чи війна.

Стан дисгармоні ї у в ідношеннях між людьми, ідеями чи інтересами; зіштовху

вання протилежностей.


Психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування вза

ємно виключаючи один одного імпульсів, бажань чи тенденцій.

Емоційне напруження (хвилювання, неспокій), яке виникає через з іштовхування

протилежних, опозиційних імпульсів чи від неможливості узгодити, примирити

внутрішні імпульси з реальністю чи моральними обмеженнями.

Внутр ішньою необхідністю життя особистості є реалізація свого шляху, свого

життєвого задуму. Психолог ічним "органом" , що проводить задум через неминучі

труднощі і складності світу, є воля. Воля - це знаряддя подолання "перемножених"

один на одного сил труднощів і складності. Коли перед подіями, що охоплюють

головні життєві в ідносини людини, воля людини виявляється безсилою (не в певний

момент, а у принципі , в перспективі реалізації життєвого задуму), виникає специ

фічна для цієї площини життєдіяльності критична ситуація - криза. Криза - кри

тична ситуація життя, критичний момент і поворотний пункт життєвого шляху.

Дж. Каплан описав чотири основні етапи кризи:

- первинний ріст напруження, що стимулює звичні способи вирішення

проблем;

- подальший ріст напруження в умовах, коли ці способи виявляються без

результатними;

- ще більше збільшення напруження, яке потребує мобілізації зовнішніх і

внутрішніх джерел;

- якщо все виявляється марним, настає підвищення тривоги і депресії, загос

трюється почуття немічності і безнадійності, що дезорганізує особистість.

Криза може закінчитися на будь-якому етапі, якщо небезпека, стресор щезне чи

проблема вирішиться.

2.2.2.6. Депресія

Під впливом кризової ситуації людина перебуває в депресивному стані. Депре

сія - тривалий стан, що характеризується тугою, спадом сил, дуже низькою само

оцінкою, почуттям вини чи подібними симптомами. Унаслідок негативного впливу

на психіку індивіда кризової ситуації відбуваються зміни особистісної установки, які

виражаються у різкій переоцінці його ставлення до життя, зміни світовідчуття,

світорозуміння, встановлення песимістичного забарвлення світогляду оцінок та суд

жень, поява антивітальних думок, перегрупування життєвих цінностей, блокування

життєвих цілей.

Профілактикою депресивного стану є психогігієна, самокорекція тобто людина не

повинна дозволяти собі пройматися зневірою і негативно сприймати навколишній світ.

Необхідно пам'ятати слова Мішеля Монтеня: "Людина страждає не стільки від того, що

відбувається, скільки від того, як вона оцінює те, що відбувається".

2.3. Педагог ічні основи психічної складової життєдіяльності людини

Сучасні досягнення психологічної науки дають змогу розглядати проблеми

безпеки життєдіяльності людини не тільки в плані в ідношення "людина-св і т " , але й

саму людину, ї ї екзистенцію як можливе джерело небезпеки для неї самої. За таких

умов набирають актуальності педагогічні питання, пов 'язані з вихованням підрос

таючого покоління. Ефективна підготовка до перебування дитини в автономній

ситуації, сприяння засвоєння позитивних і ефективних моделей поведінки самостій

ного, дорослого життя дає можливість уникнути багатьох небезпек.


2.3.1. Психологія безпеки

М.А. Котик один з перших висунув гіпотезу про те, що крім конкретної безпеки

при виробничій діяльності, якою займається охорона праці, є загальні психологічні

проблеми, притаманні всій людській життєдіяльності в умовах небезпеки. Тому

актуальним є виявлення закономірностей діяльності людини в умовах небезпеки для

перетворення цієї діяльності в безпечну. Причому безпечну не т ільки у відношенні

до фізичних небезпек, але і з погляду соціальних небезпек (покарання, втрати ав

торитету, поваги, гідності тощо), а також духовних небезпек - переживань з приводу

зроблених помилок, нанесення комусь шкоди, очікування небезпеки чи проблем.

При цьому інструментарій психологічної науки незамінний як в дослідженні безпеки

життєдіяльності людини, так і при формуванні концепці ї безпеки. Тому на стику

безпекознавства та психологі ї виникла нова галузь знань психологія безпеки.

Психологія безпеки - це галузь психологічної науки, що вивчає психологічні при

чини нещасних випадків, які виникають у процесі різних видів діяльності людини.

Об ' єктом психологі ї безпеки є різні види діяльності людини, пов 'язані з

небезпекою.

Предметом є:

- психічні процеси, що виникають унаслідок діяльності людини та впливають

на її безпеку;

- психічні стани людини, що даються взнаки на безпеці ї ї життєдіяльності ;

- властивості особистості, що відбиваються на безпеці її життєдіяльності .

Отримані результати психологічних досліджень мають визначальний вплив на

формування культури безпеки.

Культура безпеки - сукупність способів і прийомів організації, реалізації та

поступу безпеки людської життєдіяльності , способів безпечного людського буття.

2.3.2. Екзистенційні основи безпеки життєдіяльності людини

Прагнення знайти сенс життя - це головна мотиваційна сила в людині . їй по

трібна конкретна мета, без цього людина втрачає природну інтенційність, губиться в

бурхливих течіях соціуму, її діяльність набуває патологічного, деструктивного ха

рактеру. Причому за В. Франклом, патології є результатом не т ільки стресів, але й їх

відсутність: "Недостатність навантаження як наслідок втрати смислу, так само

небезпечна для психічного здоров 'я , як і перевантаженість" . Отже, людині потрібне

серйозне напруження між тим, що людина робить і тим, що вона повинна робити -

таке, яке виникає за наявності серйозних вимог, притаманних сенсу життя. Моти

вація залежить від минулого досвіду і набутого навчанням, а також від копіювання

соціальних, культурних та інших чинників. Рівень мотивацій визначається вибором

цілі, рівнем претендування, успіхом і неуспіхом.

Невід 'ємним аспектом життєдіяльності людини є її рефлексії (самоспостережен

ня, самоусвідомлення). Будучи в ідеалі абсолютно вільною, вона здатна вибирати бути

чи не бути, жити чи ні. Вирішивши жити, людина намагається забезпечити безпеку

своєї екзистенції, виробляє стиль поведінки, є особистістю. Основною особливістю

вчинку є те, що він здійснюється за необхідністю і внутрішньою інтенцією. Життя

людини не допускає ніякої спроби, репетиції, за X. Ортегою-і-Гассетом, здійснюється

один раз - тут і зараз: "Життя - це вистріл впритул". Необхідність вчинку, спричиняє

тиск на особистість, вона переживає своєрідний стрес, який є нев ід 'ємною складовою


життєдіяльності людини. Кожна людина має своє індивідуальне життя, яке залежить

від її вибору та дії, а також оцінки цієї дії, яка суттєво впливає на формування смислу

її життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності охоплює гармонійну відповідність особистісного об

разу світу людини та оточуючої реальності. Особистісний образ світу людини

становить усе розмаїття світу, яке було сприйняте індивідом, мислилося, усвідом

лювалося. Особист існий світ людини та навколишній світ взаємодіють через акт

вчинку. Першим моментом вчинку є ситуація, в ній сконцентрована напруга кому

нікативної взаємодії особистісного та оточуючої реальності . Спонука до комунікації,

переживання ситуації творить вчинковий акт, результатом якого є подія. Ситуаційні

в ідношення у своєму розвитку проходять ступені прийнятності , нейтральності,

конфліктності, коліз ійних зіткнень. І кожна людина їх проходить по-різному, кон

структивно або деструктивно.

2.3.3. Соціально-психологічні основи виникнення деструктивної поведінки

Народжуючись, людина потрапляє у небезпечне середовище соціуму, під впли

вом якого відбувається формування і становлення особистості . Одним з головних

аспектів ефективного виховання є профілактика ризику формування деструктивної

(злочинної) поведінки людини. Ставши злочинцем, людина деградує, втрачає всі

ознаки людськості , перетворюється у монстра.

Сучасні дослідження криміналістів, психологів, психіатрів описують надзви

чайно складну картину виникнення та формування злочинця, злочинної поведінки. У

процесі дослідження цієї проблеми визначено декілька напрямів, один бере за

основу спадковість, другий-вплив суспільства, в основі третього - комплексний

вплив спадковості та середовища.

Ч. Ломброзо та його послідовники надають великого значення у формуванні

злочинця спадковості , фізіологічним відхиленням та важким умовам родів. Зокрема

у людей з нест ійкою психікою народжуються діти, які т акож не можуть адекватно

реагувати на ситуацію. Зокрема А. Буханський, при дослідженнях маніяків виявив,

що всі вони мали пошкодження мозку під час родів (родова травма) .

Г. Фрейгер, Г. Мейхью, А. Кетле та їхні послідовники вважають, що потен

ційним насильником стають під впливом соціального середовища: сім'ї, вулиці,

оточення. Соціальний характер причин злочину першочергово є в тому, що людина

не народжується злочинцем, а стає ним.

О. Лакассань та його послідовники дотримуються проміжного погляду між

соціологічним і біологічно-антропологічними напрямами. На його думку, соціальна

сфера є середовищем розвитку злочинності і злочинець проявляє себе тоді, коли є

відповідні умови. Так А. Буханський стверджує, що маніяк стає убивцею лише у

визначених обставинах.

Прибічники комплексного впливу спадковості та середовища на формування

злочинця вважають, що багато що залежить від виховання, соціального і культур

ного середовища, в якій людина народилася і росла, але і не останню роль відіграють

задатки, її схильності . Особистість може віддатися течії своїх слабкостей, а може і

активно їх переборювати, але для такої активної позиції вона повинна отримати на

лежне виховання. Отже згідно з цією думкою, конкретна ситуація стимулює дес

труктивну поведінку людини, яка має схильність до спотвореної рефлексії .

2, Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 63

Мовлення як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії

людей і в механізмах їхньої свідомості, у когнітивних процесах.

За досл ідженнями А. Буханського, М. Дейча, К. Абрахама, антисоціальні поста

нови, погляди, орієнтації та інші негативні особистісні особливості злочинців є

несумнівним продуктом засвоєння ними аналогічних поглядів і орієнтацій соціаль

ного оточення.

Відповідно до соціально-психологічних досліджень кримінальних справ, більше

половини всіх убивств на сексуальному ґрунті та майже 80% насильств - це наслідки

недоліків виховання, невігластва у питаннях сексуального виховання, інфантильність.

Наприклад, вивчення біографії злочинця, який здійснив 120 нападів на жінок і

дівчат виявило, що у всьому винні безвідповідальна поведінка батьків та явні не

доліки у вихованні . Мати неусвідомлено виливала на сина всю свою надмірну

любов. Недоступна мати, яка домінує і формує поведінку, спровокувала комплекс

неповноцінності, невдачі з протилежною статтю. Він каже: "У тому що став серій

ним насильником, в першу чергу винувата мати" . Жінки виводять його з рівноваги,

він їх ненавидить.

Другий випадок: Андрій Чикатило - філолог за фахом, здійснив за особливо

важких обставин убивство 53 жінок і дітей на сексуальному ґрунті. А. Буханський

встановив, що джерела його злочинів - у дитинстві . Маніяк отримав у с ім ' ї пури

танське виховання. У період сексуального дозрівання Чикатило отримав невдалий

перший сексуальний досвід з однокласницею. Невдачу він сприйняв неадекватно, у

нього з 'явилася ненависть до всієї жіночої статі. З ж інкою він також відчував себе

--"єповноцінним. При зустрічах з іншими жінками він терпів фіаско, причому його

вето принижували, що посилило сексуальну патологію. Якщо би майбутній

злочинець вчасно отримав консультацію і лікування у сексопатолога, він мабуть

зумів би подолати в собі "пробудження звіра".

Отже, деструктивна поведінка властива особам чи групам осіб, які не визнають

загальноприйнятих і загальновизнаних моральних норм поведінки. Злочинець

перебуває у стані постійної війни з суспільством. Від того, що він постійно зазнає

поразки у цій війні, у нього розвиваються комплекси, що штовхають його до постій

ного самоствердження, ілюзійної самоактуалізації . Подолання комплексів злочинець

йснює найпрост ішим способом - ставиться до всього зверхньо, цинічно, пере

г р а ю ч и на себе фантастичні місії тощо. Злочинців можна розглядати як людей, які

не соціалізувалися в процесі свого розвитку.

2.3.3.1. Соціалізація - основа гуманістичного виховання

Життєдіяльність особистості в соціумі передбачає пост ійний її дискурс14

з

нросоціумом, соціумом і її рівень суттєво залежить від психологічного розвитку

особистості. Психолог ічний розвиток особистості бере початок у системі дитина-

. піум, яка покликана олюднити людське. Тут на перше місце висувають проблеми

пахового виховання, прищеплення основ відповідальної поведінки, психопрофі-

птики та психокорекці ї деструктивної поведінки, культивування потягу до жит

тєвої мудрості. Комплексне розв 'язання цих проблем виводить на шлях попе

редження формування девіантної особистості та ї ї виправлення.

Соціальна девіантність - відхилення від загальноприйнятих соціальних норм, у

поведінці людини як у позитивному, так і негативному спрямуванні , що зумов-

в:.

64 2. Людина, як елемент системи "Людина-життеве середовище" 2. Лі

люється соціальними і матеріальними умовами її життя, соціальним статусом, ха

рактером і змістом діяльності, освітнім рівнем та особистісними фізичними, пси

хічними і духовними якостями. Тобто девіантна особистість - та, що втратила свою

масштабність, має вади моральної сфери.

Дослідження В.В. Білецького свідчать, що в основу виникнення соціальної де-

віантності особистості покладено складноорганізований вплив на неї широкого

спектра екзогенних15

соціальних умов, при цьому внутрішні, ендогенні16

чинники

відіграють роль передумов і не мають визначеного характеру.

Л. Х 'єлл і Д. Зіглер у своїй теорії особистості довели, що девіантна поведінка є

наслідком пережитих у дитинстві конфліктів. Вроджених злочинців немає, існують

лише особистісні риси людини, які виступають певними передумовами вчинків

особистості і роблять ї ї б ільш чи менш схильною до різних форм соціальної девіант-

ності. До таких рис, як наголошує В.О. Довгополюк, відносять нестійкість психіки,

недостатність самоконтролю, нездатність об 'єктивно оцінити свої вчинки, різного

роду психози, неврози, психічні стреси, невпевненість у своїх силах тощо.

Попередження виникнення девіантної особистості та ї ї виправлення може

здійснюватися, на думку В.В. Білецького. Комплексним впливом на особистість та ї ї

моральну сферу соціальних регулятивів моралі, релігії та права, що повинен ґрунту

ватися на принципі сприяння засвоєння морального імперативу. Цей вплив потребує

також забезпечення моральними, правовими нормами суб 'єкт-об 'єктних стосунків у

соціумі.

В процесі життєдіяльності особистості в соціумі вона переживає стани соціа

лізації, десоціалізації, ресоціалізації.

Соціалізаі(ія (від лат. яосіаНя - соціальний, що має в ідношення до соціального

ладу) - процес входження індивіда в суспільство, активне засвоєння ним соціального

досвіду, соціальних ролей, моделей поведінки, норм, цінностей, важливих для

успішної життєдіяльності .

Десоціалізація - процес відчуження особистості від основної маси людей,

входження ї ї до антисоціальних груп.

Ресоціалізація - відновлення втрачених соціальних якостей особистості, необ

хідних їй для повноцінної життєдіяльності .

Отже, життєдіяльність залежить від рівня вихованості особистості, готовності

переживати ці стани. ня

Аналізуючи вплив соціалізації на індивіда, Г. Маркузе стверджує, що в основу

буття людини в цивілізації покладено антагонізм між чуттєвим, вільним, еротичним

і раціональним, моральним, духовним, зовнішнім. Цей конфлікт призводить до

депресивного стану індивіда, деформує його спонтанне вдоволення.

Подолання цього конфлікту, вивільнення від репресивного впливу цивілізації,

примирення розуму з відчуттями Г. Маркузе вбачає в естетичному вихованні.

Основною засадою цього вивільнення є категорія свободи: "Сам вільний індивід

повинен створити гармонію між індивідуальним і універсальним вдоволенням".

Деформована цивілізацією природа людини провокує ї ї на неприродні, деструктивні

вчинки.

І

15 Екзогенний - зовнішнього походження.

16 Ендогенний - внутрішнього походження.


Щоб зменшити травматичний вплив соціалізації на індивіда, необхідно, щоб

процес соціалізації починався з дитинства, коли на 7 0% відбувається формування

особистості . У цьому випадку соціалізація слугує підготовкою до життя у

соціальному середовищі, до виконання своєї ролі, місії у соціумі.

Соціалізація відбувається в діяльності, спілкуванні та самосвідомості . Відомі

чотири механізми соціалізації дітей:

Імітація - усвідомлене прагнення копіювати поведінку батьків і вчителів, які є

для дітей зразками.

Ідентифікація - засіб, яким діти сприймають і засвоюють цінності, в які вірять

батьки та інші дорослі .

Сором - почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану пове

дінку, негативні дії, вчинки.

Вина - усв ідомлення причетності до чогось неприємного, що сталося, негатив

ного вчинку.

Оскільки собистість є суб 'єктом, що реалізує себе в комунікаці ї і соціокультур-

ній дії, то навчальна діяльність повинна сприяти формуванню світогляду, етичних

норм, виробленню наполегливості, цілеспрямованості та інших якостей особистості.

Працюючи в малих групах у процесі навчання, учні вчаться шукати правильну

відповідь, прислухатися до думки товаришів, відстоювати свої погляди, знаходити

спільне рішення, брати на себе відповідальність за мікроколектив, бути ініціа

тивним. При цьому виконавці ролі лідера чергуються, що дає можливість виявити

своє " Я " та перевірити свої можливості . У сфері самосвідомості формується

особисте "Я " , відбувається соціальна орієнтація, дитина усв ідомлює свою соціальну

належність та соціальну роль як особистість.

Соціалізація дає вихованцеві можливість визначити своє покликання й місце в

суспільстві, знайти шляхи найефективнішого пристосування до нього.

Якщо особистість формується у емоційному середовищі, де ніхто не знає хто є

хто і хто що відчуває, вона не знає, як себе в житті поводити. Дитина, а потім

дорослий, не дотримується загальновизначеного кодексу в поведінці, не може

віднайти гармонію у житті . Так, у с ім'ях, де спостерігається інцест, панує повне змі

шання емоцій і почуттів, там немає визначеного поведінкового кодексу і чіткої межі

між прив 'язаністю і сексуальністю, тому навіть поцілунок у щоку може бути сприй

нятий, як пропозиція до сексу. У таких с ім 'ях при формуванні взаємовідносин не

були чітко визначені межі можливого: що можна, а що не можна, які жести дозво

лені, а які ні. У дитинстві , а потім у дорослому житті вихідці з таких сімей прояв

ляють нездатність до співпереживання, не розуміють емоційний стан іншої людини.

Б. Цирульник, Д. Вріньо визначили, що відсутність тендерної соціалізації осо

бистості формує деструктивну, збочену поведінку людини, наприклад, дослідження

французьких спеціалістів свідчать, що приблизно 5 0% проституток свій перший

сексуальний досвід отримали з власним батьком. Практично всі д іти з таких сімей

отримали серйозні психічні травми, які спричинили психічні розлади різної

складності.

Отже дитині на початку ї ї становлення як особистості вкрай необхідне

засвоєння соціальних і с імейних ролей, моделей тендерних відносин, оскільки вони

привчають дотримуватися визначеного поведінкового кодексу і формують здатність

відчувати, переживати почуття. Коли ці ролі не зафіксовані ні у словах, ні у


почуттях, ця розмитість не дає змоги нормально розвиватися інтимному духовному

світу особистості .

Провідним чинником тендерної соціалізації особистості виступає передусім

с ім 'я, а потім дошкільні заклади, школа та засоби масової інформації, які сповідують

переважно г іпергендерну ідеологію, орієнтуючи підростаюче покоління на за

своєння статево-типізованих моделей поведінки, с імейних та соціальних ролей.

Отже на перший план у проблемі виховання повноцінної особистості виступає місія

коленого з батьків. Батько повинен виконувати свою місію - позначити і вселити,

навіяти табу на інцест. Жінка повинна підтримати це табу. Батьки мають сприяти

засвоєнню цього табу дитиною, бути стійкими та одностайними у вихованні дітей.

Психосексуальний розвиток особистості є одним визначальним аспектом фор

мування особистості . Брак статевого виховання та примітивізація "основного ін

стинкту" не сприяють оволодінню дитиною сексуальністю як власною суб'єк

тивністю, самоцінністю, а навпаки - породжують та поглиблюють дихотомію тілес

ного і духовного. Порушення ідентифікації з образом батьків, помилки батьків у

сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, формування емансипа

ційних настанов у представниць жіночої статі засобами масової інформації спричи

нюють стійку тенденцію переорієнтації зі стереотипно-традиційних маскуліно-

феміністичних на андрологічні тендерні ролі. Діти, які виховувалися у структурно чи

функціонально неповних с ім 'ях, стикаються з проблемами у спілкуванні з ровес

никами, не здатні конструктивно захищати себе у моральному чи фізичному плані.

Вони ховаються від дійсності у світі фантазій.

Соціальна ситуація в алкогольно узалежненій с ім ' ї т акож унеможливлює нор

мальний, психологічний, духовний розвиток дитини, утруднює соціалізацію.

Нав ' я зана соціальна модель поведінки формує емоційно болючі афектогенні зони в

психіці особистості . Не маючи досвіду отримання позитивних емоцій соціально

прийнятим шляхом, вживання хімічних речовин, алкоголю здається дитині найвда

лішим виходом з життєвої ситуації.

Аналізуючи життєві проблеми людини, А. Адлер довів, що в їхню основу пок

ладено суперечності між індивідуальними психологічними особливостями індивіда та

соціумом. Для того, щоб індивід зміг адаптуватися до суспільного життя, необхідне

гуманістичне виховання. Виховання - це спроба виростити і спрямувати в житті осо

бистість. І найбільш загальним принципом виховання є узгодження з життєдіяльністю

людини, з реальністю, з якою їй доведеться зустрітися. Геніальний психолог у цьому

процесі відводив провідну роль вчителеві: "В якомусь смислі школа - це продовження

сім'ї, і саме там більшою мірою формується характер дитини, і вона вчиться мати

справи з проблемами життя . " Отже, педагог, школа повинні не тільки активно сприяти

процесові соціалізації учнівської молоді, сприяти гармонійному розвитку особистості

її індивідуальності, але й культивувати активну життєву позицію, прищеплювати

високі морально-духовні цінності. Так, Е. Фромм у своїй праці "Втеча від свободи"

зазначав, що розвиток дитини може бути гармонійним тільки в тому випадку, коли

ріст індивідуалізації особистості та ріст особистості був однаковим. Наголошуючи на

тому, що: "Процес індивідуалізації здійснюється автоматично, розвиток особистості

стримується цілим рядом психологічних і соціальних причин" .

Відсутність належного виховання спричинює схильність до неврастенії -

нервового виснаження, перевтоми, ослаблення нервової системи і всього організму,

2 Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

67

їло розвивається внаслідок тривалого розумового чи емоційного перенапруження та

фізіологічних перевантажень. Встановлено, що гіперневрастенік17

формується в умо

вах відсутності нагляду, гіпоневрастенік18

- в умовах пригнічення, істерик19

- в

атмосфері надзвичайної уваги близьких.

Вияви неврастенії різноманітні, і передусім, це підвищена втомлюваність,

почуття постійного фізичного і психологічного дискомфорту, часта і безпідставна

м і н а настрою, підвищена плаксивість, неможливість сконцентрувати увагу, знижена

працездатність. Неврастенія проявляється погіршенням пам'ят і , почуттям тривоги,

при цьому спостерігаються невизначені страхи, схильність до перебільшення

дрібних неприємностей і невдач. Хворих може дратувати все: яскраве світло, запахи,

дотики, гучна розмова, ув імкнене радіо. І все це часто є причиною для спалаху гніву,

грубості. При загостренні відчуттів посилюється головний біль, з 'являється

пітливість, судинна реакція. Сон стає неспокійним, коротким.

Для належного формування особистості як суб 'єкта культури, за І.В. Огієнко,

потрібно переорієнтувати підвалини освітньої теорії з сцієнтистсько-позитивістсь-

ких на гуманістично-екзистенційний. Тобто освітньо-виховна діяльність має орієн

туватися на перевагу цілісного культурного досвіду і формування особистості,

прихильної до загальнолюдських цінностей, та спроможністю до соціокультурної

духовно-практичної творчості в гармонії ї з навколишнім світом. Для забезпечення

такої переорієнтації визначальну роль відіграє принцип гуманізації. Він повинен

стати основоположним у досягненні стратегічної мети переходу до нової освітньої

парадигми в Україні, коли світоглядним орієнтиром освіченості стане інтелігент

ність як комплекс особистісних рис індивіда. Вирішення цього питання неможливе

без зміни взаємин у сім' ї . Дитина мусить розуміти, що її люблять і поважають

незалежно від її успіхів у навчанні. Потрібно допомогти їй переорієнтуватися на

інший рівень спілкування, разом пошукати альтернативні способи самоствердження.

Але робити це треба тонко і делікатно. Дуже важливо, щоб у дитини було цікаве

захоплення. Вже досліджено: якщо діти займаються спортом, музикою, технічною

творчістю, причому роблять це із задоволенням, то вони значно менше схильні до

шкідливих звичок. Але це не означає, що треба хапати дитину за руки і силоміць

тягти в спортивну школу чи записувати в усі гуртки поспіль. Безглуздо переван

тажувати ї ї ус ілякими заняттями, сподіваючись, що це відверне від шкідливих

звичок. Часто трапляється навпаки: діти, у котрих весь день розписаний по хви

линах, кидають усі свої набридливі заняття і "в ідтягуються" в ігрових залах. Необ

хідно керуватися не власними уподобаннями чи питаннями престижу, а інтересами

дитини. Вона мусить сама вирішити, чим займатися. Нехай пише вірші, малює,

плаває, збирає марки чи монети, конструює тощо. Головне, щоб це приносило їй

задоволення і підвищувало самооцінку. Тоді у дитини з 'явиться мотивація до нав

чання, вдосконалення в обраній сфері. Вона відчує, що значно цікавіше й престиж

ніше бути інженером чи вченим або ж спортсменом і домагатися успіху власною

працею, ніж стати злочинцем або невдахою.

Гіперневрастенік - людина з надмірно збудженою реактивністю. Гіпоневрастенік - людина з ослабленою, уповільненою реактивністю. Істерик - людина з функціональними нервово-психічними відхиленнями, що характеризуються підвищеною емоційною збудженістю, яка виявляється риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери тощо.


2.3.3.2. Натовп та індивід

Невідповідність рівня індивідуалізації особистості та особистості призводить до

виникнення почуття безсилля, розгубленості перед світом, реальністю, до межових,

кризових ситуацій, наслідком чого може бути в г іршому випадку суїцид, в кращому

- втеча індивіду в натовп. У натовпі індивід розчиняється, вій підносить його мо

рально, додає йому сили, впевненості у собі. Г. Лебон у праці "Психолог ія мас "

зазначав, що незалежно від того, які індивіди складають натовп, який би не був їхній

інтелектуальний рівень чи стиль життя, одного лише перетворення їх натовп

достатньо для того, щоб у них утворився рід колективної душі, який примушує їх

діяти, думати, відчувати зовсім інакше, ніж думав би та поводив себе окремий

індивід. Натовп діє відповідно до простих і крайніх відчуттів та потреб. Гіперсо-

ціальність, що поєднуючись з фанатичною тверезістю та трудоголізмом або невро

тизацією, формує суїцидальну поведінку.

В період соціальних потрясінь виникає депривація - брак економічних та емо

ційних опор, загальноприйнятих, як базисні, основ людського досвіду (забезпече

ність житлом, батьківська опіка, комунікація тощо) . Саме через депривацію, як наго

лошує В.О. Довгополюк, дитина, підліток, молода особа не може задовольнити свої

людські , індивідуальні, егоїстичні потреби (комунікації, душевної теплоти з боку

сторони близьких, матеріального достатку тощо) втікає у девіантні соціальні

угруповання.

Фактом сучасності є поширення різного роду неформальних об 'єднань, рухів,

молодіжних тусовок, фан-клубів, сект тощо. Поведінка їхніх членів не може бути пе

редбачена - то вони поводять себе досить пристойно, то вибухають бунтом проти

будь-чого, проявляють агресивність, деструктивність у вчинках. Результатом при

єднання індивіда до такого натовпу є провокування життєво небезпечних ситуацій.

Розпивання спиртних напоїв, вживання наркотичних засобів, невпорядковані сексу

альні в ідносини тощо, не т ільки загрожує фізичному здоров 'ю чи життю індивіда,

але й руйнує його як особистість, відбувається знелюднення, відчуження людини

самої від себе, позбавляє ї ї сенсу життя.

Те, що відбувалося у 60-х роках в Америці, а згодом перекинулося на Європу,

називають молодіжним рухом протесту. Спочатку він мав переважно культурницький

характер, політична його частина зводилась до різнорідних виступів проти війни США

з комуністичним В'єтнамом. У другій половині 60-х років з 'явилися перші живописні

групи неохайних, із довгим волоссям хлопців та дівчат, тоді в побут увійшло слово

"хіпі". Американці до цього поставилися як до крику моди, що швидко пройде, проте

цей протест мав під собою серйозний ґрунт. Ця молодь виступала носієм контркуль-

тури - протилежної до панівної. Вона піддавала сумнівам будь-які утверджені

авторитети, моральність, оголосила "в ійну" табу, що особливо позначилося на стате

вих стосунках (недаремно цю революцію називають сексуальною). Відбулися ще такі

заміни: естетична бездіяльність потіснила працю, серйозності була протиставлена

інфантильність, приймалася спонтанність, розкутість перед відвертими бажаннями.

Сюди ще можна додати "кайфування" під рок-музику та наркотичний транс.

Кожне покоління, починаючи від вищезгаданих років, можна відокремити за

приналежністю до різних стилів у музиці, яку воно слухає, та наркотикам, які вжи

ває. Визначальним моментом виникнення специфічних молодіжних рухів є со

ціальне середовище, культура, якій вони протиставляють свою культуру.


У кінці 40-х - на початку 50-х років виникли рокери, які своє існування розу

міють як відмову від обивательського середовища.

У 60-ті роки в Англії виникли скінхенди (бритоголові), або скіни. Бритоголові

організовувалися у банди, передусім на окраїнах міст, які були охоплені безробіттям.

Банди складали 14-18-літні, чиї батьки перебували на найнижчому щаблі соціальної

драбини. У багатьох була низькооплачувана робота, інші її н іколи не мали, а деякі

вже скотилися до повного люмпенства . В своїй політичній наївності вони вважають

себе " єдиними борцями проти мерзоти світу і нічого іншого не бачать, як лише

позбавити світ від мотлоху, взяти його під свою опіку" . Скіни відомі численними

побоїщами, погромами, злочинами проти представників некорінного населення,

їхніми девізами є: "Н імеччина для німців" , "Росія для рос іян" , "При їжджі емігранти

забирають роботу у корінного населення країни", "Виженемо всіх приблуд" .

Сучасниками бритоголових, хіпі стали попери - перше покоління яке про

тиставило культуру апатії, що протистояла "л ів ій" орієнтованості батьків, вчителів,

їхнє гасло: "Н іяких проблем" .

У 70-80-х роках виникло покоління панків - група підлітків, котрі в силу тих чи

інших обставин опинилися на вулиці, діти брудних індустріальних кварталів. Прис

тойні міщани називали їх "простим соціальним лайном" . Основне гасло панків - цей

світ потрібно знищити . Вживали важкі наркотики (героїн).

Згодом панк-покоління замінила рейв-культура. До неї належали прихильники

індонезійської музики, яка поширилася у Британі ї у 80-х роках (класичні британські

мотиви поєднали з індонезійською "екзотикою") . Рейвери отримали назву хімічного

покоління, вживали стимулятори - кокаїн, амфетаміни, екстезі.

Покоління "X" ( іксери в Україні з 'явилися в середині 90-х років) постСНІДівсь-

ке покоління, яке пережило шок від усвідомлення, що ця хвороба невиліковна.

Іксери відмовлялися від активної участі у суспільному житті . Популярними наркоти

ками 90-х років вважають амфетамін, екстезі та ЛСД. Розповсюдження цих препа

ратів зумовлено жадобою до нових відчуттів. До речі, і нині можна спостерігати, що

певні рекламні кліпи, фільми, літературні та музичні твори апелюють до нарко

тичного досвіду споживача.

Теперішній світ відрізняється тим, що у "чистому" вигляді немає жодного попе

реднього покоління, кардинальні відмінності зникли. Можна сказати, що зараз серед

української молоді побутує загальний поділ "розкутих" хлопців та дівчат на

неформалів і гопів. У тюремному жаргоні є термін "гоп-стоп" , що означає вуличне

пограбування. Оскільки перші гопи саме цим і займалися, звідси й узято назву. Як їх

упізнати? Передусім на голові у них обов 'язково є їхня гордість - кашкет (часом із

трьома смужками), важливим компонентом одягу є "ол імп ійка" (куртка від спор

тивного костюму), спортивні штани або ж чорні фарбовані джинси класичного

покрою чи із брюками від "строгого" костюму. На ногах кросівки або ж (що трап

ляється частіше) мешти із довгим тупим або ж гострим (ще довшим) передом. До

загального вигляду можна додати "барсетку" , в котрій часто-густо немає грошей.

Також у руках можуть бути вервечки, проте не для молитви, їх вони крутять

пальцями. Майже завжди лузають велику кількість соняшникового насіння, розмов

ляють в основному про гроші (де взяти, хто має віддати), про зовнішній вигляд

дівчат, які стоять (йдуть) поблизу, про вечірки (хто скільки випив і що після цього

робив), дискотеки тощо . Слухають шансон, особливо популярний хіт Михайла Круга


"Влад імірский централ" . Ще називають себе "пацанами" . Цікаво те, що класифікація

серед дівчат на гопів не відбувається, щоправда, існує тип - "пацанки" . Відріз

няються тим, що ретельно стежать за модою у сучасному світі, не зважають, чи ли-

чить їм той чи інший фасон, полюбляють читати (якщо читають) "Отдохні " , "Лізу"

та схожі журнали. Розмовляють про дискотеки, подарунки, одяг ( "шмотки") , ма

шини та водіїв, які їх підвозили.

Тінейджери (підлітки до 18 років), які виросли, проте не хочуть з цим миритися,

одягаються як школярі американських фільмів.

Неформали, зазвичай, люди з оригінальним світоглядом, вони - певною мірою

філософи. Руйнують будь-які стереотипи, також і про важку молодь. Неформалами

стають ті молоді люди, яких не прийняли до загалу, бо в них є певні "дефекти" .

Наприклад, худорляві хлопці, стереотипи спрацьовують, що чоловік повинен бути

сильним, м 'язистим, аби міг захистити тих, хто біля нього та ін. Повні юнаки та

юнки, ті, що носять окуляри - для них шкільні чи дитячі образи глибоко в ' їлися. А

серед людей собі подібних вони почуваються розкуто, серед своїх немає образ,

більшість пережила те саме. Потім з 'ясовується, що вони читають подібну літе

ратуру чи слухають ту саму музику - це ще більше їх гуртує. "Мирн і " неформали

люблять активний відпочинок, тому їх часто можна побачити у Карпатах, вони, як

правило, подорожують автостопом. Узимку на голові у них кумедні шапочки із

р іжками, всіх кольорів і всіляких конструкцій. Довжина волосся (як і дівчата, так і

хлопці можуть його фарбувати) різна. Трапляються зачіски дреди (закручені пасма

волосся), також нетипові стрижки з маленькими косичками. Більшість полюбляє

одягати комбінезони, широкі штани з кишеньками, "на громадження" футболок (на

приклад, коротка футболка поверх довгої, а потім ще щось) . Можуть носити

власноручно рвані або вишиті джинси. На плечах або ж у руках сумки із довгою

ручкою чи великий наплічник (де обов 'язково є цікава книжка, журнал, носії

музичної інформаці ї) або ж декоративні (вишиті, в 'язані , шиті) торбинки. Не

формали воліють сидіти на газонах, бордюрах, часто із пляшкою пива. Полюбляють

українське: музику, вишиті сорочки, літературу, пиво, мову (хоча трапляються ви

нятки). Охоче мандрують, знайомляться. В одязі надають перевагу речам пошитим,

в 'язаним, а не купленим. Атрибутами неформалів можна назвати "фен ічки " -

браслети із бісеру або кольорових ниток чи шнурівок та " б є рци " ("гари", "шкари" ) -

важкі високі черевики зі шнурівками. Поділ цей умовний. Адже не зовнішній аспект

відіграє найважливішу роль, а внутрішній. Часом людина може бути у діловому

костюмі (робота зобов 'язує) , а на словах - типовим неформалом. Через зовнішній

вигляд створюється чимало хибних думок, що породжують стереотипи.

2.3.4. Виховання відповідальної поведінки

Аналіз статистичних даних травматизму, суїцидів тощо, свідчить про те, що в

основному ушкодження людина отримала унаслідок низького рівня відповідальної

поведінки. Безвідповідальність стосовно оточуючих а також неуважність до

особистого психічного стану, нездатність до самоспостереження, саморегуляції,

самокорекції , призводить до деструктивної поведінки (десоціалізації, суїцидальної

поведінки, невиправданого ризику).

Основною причиною втрати мотивації до життя є криза духовної складової цін

ності життєдіяльності . Цю кризу розглядають як межовий стан особистості, кри-


тичну ситуацію, яка спричинила до конфлікту м іж світовідчуттям, світоглядом,

уявленнями та реаліями світу. Людина в цій критичній ситуаці ї відчуває трагедію,

розчарування собою, своїм способом існування. Подоланням, профілактикою цієї

ситуації, як вважає М. Савчин, є розвинення здатності до розуміння - прилучення до

мудрості, яка ґрунтується на адекватному сприйнятті, усвідомленні образів реаль

ності: "Людин і необхідне живе знання мудреця, духовного проводиря - синтетичне,

комплексне і позбавлене суперечностей" . Людині потрібно отримати несуперечливі

відповіді на запитання типу: " Щ о таке добро, що зло?" , "Для чого жити?" , "Як

д іяти?" тощо. С ім 'я , школа, церква, вулиця є тими основними джерелами, з якого

дитина отримує знання про світ, мудрість життя. Тому основним в забезпеченні

фізичної і духовної життєдіяльності підростаючого покоління є процес виховання

відповідальної поведінки учнівської молоді. Таке виховання полягає у забезпеченні

педагогом необхідних та достатніх внутрішніх і зовнішніх умов для морального

самовираження, самореалізації, самоствердження вихованців. Знання проблем, що

мають в ідношення до виникнення мотивів деструктивної поведінки, способів ї ї

усунення, передбачення та попередження їхнього виникнення має важливе профі

лактичне значення для забезпечення нормальної життєдіяльності учнівської молоді.

Пропаганда здорового способу життя, роз 'яснювання умов виникнення межових

ситуацій сприяє виробленню навичок подолання життєвих проблем, збереженню і

п ідтриманню душевної рівноваги об 'єкт ів навчально-виховного процесу.

Отже, людина є сама джерелом підвищеної небезпеки не т ільки для інших

людей, але і для самої себе. Тому комплексне вивчення особистості як суб 'єкта

навчально-виховного процесу, середовища та умов ї ї життя, соціального оточення

створює передумови ефективного коригування ї ї поведінки та культивування мо

тивів до конструктивних дій, вчинків, які сприяють забезпеченню здоров 'я , збере

ження життя підростаючого покоління.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

3.1. Навколишнє середовище та його складові

Навколишнє середовище - це частина зовнішнього середовища, що оточує лю

дину, підтримує її існування, створює умови для діяльності і суспільних відносин,

безпосередньо впливає на її життя і здоров 'я .

Біосфера - це частина нашої планети, де поширене життя . Уперше цей термін

з 'явився в XIX ст. у наукових працях австрійського вченого Е. Зюсса і означав біо-

життя, сфера - куля. Автором сучасного вчення про біосферу є вітчизняний геохімік

В.І. Вернадський. Згідно з його визначенням, біосфера - це зовнішня оболонка

Землі, де поширене життя.

До складу біосфери входять усі живі організми та елементи нової природи, котрі

формують середовище існування живих організмів. Товщина біосфери 40-50 км.

Для існування життя в біосфері необхідні вода та сонячна енергія, завдяки яким

розвивається рослинний і тваринний світ на Землі. До складу біосфери входить ниж

ня частина атмосфери (25-30 км), вся гідросфера та л ітосфера (до глибини 3 км).

Біосферу, крім живих організмів, формують також продукти життєдіяльності живих

організмів, продукти переробки та розкладання порід живими організмами, вода.

Діяльність людини спричиняє суттєвий вплив на довкілля, загрожує існуванню

біосфери. Виходом з несприятливої екологічної ситуації є пошук раціональних, зба

лансованих взаємовідносин між людиною і б іосферою. Цей етап еволюції життя на

Землі пов ' я заний з етапом розвитку розуму, тобто ноогекюзу. Згідно зі вченням

В.І. Вернадського, зараз відбувається поступовий перехід від б іосфери до ноосфери.

Ознакою ноосфери є збереження всіх природних характеристик, притаманних біо

сфері. Це вищий розвиток біосфери, етап розумного регулювання відносин між лю

диною і природою. Біосфера неоднорідна і складається з сукупності екосистем, які

містять живі організми - біоденоз і неживі - біотоп.

Біотоп - це сукупність абіотичних чинників і географічних умов, кількості

сонячної радіації, параметри та склад атмосфери, води, л ітосфери.

Біоценоз - склад тварин та рослин. Вони за формами живлення поділяються на

продуцентів, консументів, деструкціонів.

Продуценти - рослини, які перетворюють сонячну енергію в хімічну через

фотосинтез та використання мінеральних елементів. Продуценти продукують біо

хімічні речовини, необхідні для розвитку тварин, які є конкурентами.

Деструктори розкладають мертві органічні речовини, виділення тварин та інші

залишки, створюючи мінеральні речовини, котрі знову використовуються про

дуцентами.

Екосистема - головна структурна одиниця біосфери. Екосистеми займають

певну частину біосфери. Площа екосистеми може бути від декількох квадратних

метрів до тисяч квадратних кілометрів, а товщина - від декількох сантиметрів

(ґрунти пустель) до десятків кілометрів (океан). Процеси, які відбуваються в екосис-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 73

темах, залежать від кількості енергії, котра надходить до екосистеми та від цирку

ляції речовин в ній. Енергія, котра надходить до екосистеми, підпорядкована

законам термодинаміки, а саме переходить з одного виду в інший, але не може ні

створюватись, ні втрачатись. Загальна енергія Всесвіту постійна. Перетворення

енергії з одного виду в інший не може відбуватися без втрат, у вигляді розсіяної

теплоти.

Нескінченна взаємодія абіотичних чинників та живих організмів екосистеми

супроводжується кругообігом речовин між біотопом та біоценозом у вигляді міне

ральних та органічних з ' єднань, котрі чергуються. Організми поглинають речовини,

які потрібні для підтримання життєдіяльності, викидають мінеральні та органічні

речовини в навколишнє середовище. У воді й атмосфері безперервно циркулюють

хімічні елементи та речовини.

Існує три типи біогеохімічних кругообігів: кругообіг води, кругообіг елементів в

осадовій фазі, кругообіг елементів в газоподібній фазі.

Стан екосистем та процеси енерго- та масообміну в них, залежать від антро

погенного впливу, оскільки вплив сонячної енергії до біосистем та механізм фото

синтезу значно залежить від складу атмосфери, а кровообіг х імічних елементів та

речовин в екосистемах також чутливий до антропогенного впливу на всіх їхніх

стадіях. Проте екосистеми мають захисні властивості, котрі н івелюють наслідки

стихійних лих. При цьому зруйновані екосистеми відновлюються, або ж з них

формуються нові . Енергетичний рівень стихійних явищ в біосфері з плином часу

змінюється неістотно, а антропогенний вплив невпинно зростає.

Атмосфера - це зовнішня газоподібна оболонка планети, яка безпосередньо

прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі від згубного впливу

космічного випромінювання. Хімічний склад атмосфери: 7 8 , 1% - азот, 2 0% - кисень,

0,9% - аргон, решта - вуглекислий газ, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-

своєму важливий для життя .

Атмосфера Землі охоплює: тропосферу (до 15 км); стратосферу (15-100 км);

іоносферу (100-500 км). М іж тропосферою і стратосферою розміщується перехідний

шар - тропопауза. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створю

ється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання.

Вище - мезо-, термо- й екзосфери.

Гідросфера - це водяна сфера планети, що тісно пов 'язана з атмосферою і ста

новить 7 1 % поверхні планети (361 млн км). Вода - найрозповсюдженіша речовина в

природі. її загальна кількість близько 1,4 млрд км3, з цього обсягу 92 ,2% - солона

морська вода. Добова норма споживання води людиною не менше 1,5 л. Водні

ресурси України становлять 50-60 млрд м3. На територі ї нашої країни є понад

22 тис. річок. Запаси підземних вод сягають 16 млрд м3. Однак у багатьох місцях

підземні запаси вичерпані . Нестача води часто обмежує розвиток промисловості ,

знижує врожайність, ставить під загрозу життя людей. Проте внаслідок недбалої

господарської діяльності продовжується забруднення річок і озер, в які скидають

млрд м3 недостатньо- або зовсім неочищених промислових і господарських стічних

вод. Така вода містить збудники інфекційних захворювань, важкі метали.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:

- стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт,

нафтопромислових підприємств;

74 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку;

- викиди водного, залізничного та автотранспорту;

- змивання міндобрив і отрутохімікатів із с ільськогосподарських угідь, стоки

з тваринницьких ферм та ін.

Забруднення води поділяють на хімічне, фізичне, бактеріологічне і теплове.

Літосфера - зовнішня тверда оболонка Землі, яка містить земну кору й

складається з осадових вивержених і метаморфічних порід. Особливе значення у лі

тосфері мають ґрунти. Вони є основним джерелом отримання продуктів харчування,

очищають природні і стічні води, регулюють рослинний шар (покров) та водний

баланс Землі. Близько 3/4 усіх ґрунтів земної кори мають знижену продуктивність.

Для підвищення ї ї ефективності необхідно вміло вносити мінеральні та органічні

добрива, поливати або проводити осушення перезволожених ґрунтів. Головні

джерела забруднення літосфери:

- застосування пестицидів та мінеральних добрив;

- промисловість, автотранспорт;

- стічні води, відходи побуту та атмосферне забруднення;

- накопичення радіонуклідів, особливо після катастрофи на Чорнобильській

АЕС.

3.2. Метеоролог ічні чинники

Однією з важливих умов нормальної життєдіяльності людини є забезпечення

нормативних, метеоролог ічних умов, які визначаються сумісною дією таких чин

ників, як температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та тиск навколиш

нього середовища (зокрема, атмосферний тиск) . Ці параметри називають пара

метрами мікроклімату.

Мікроклімат - клімат обмежених, невеликих д ілянок земної поверхні, який від

різняється від звичайних метеорологічних умов, властивих певному кліматичному

поясу. Це також можуть бути кліматичні умови, які створюються штучно на обме

женому просторі земної поверхні, в закритих жилих і виробничих приміщеннях, на

транспорті , в космічних кораблях, орбітальних станціях.

3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини

Тепло утворюється в організмі людини внаслідок розпаду білків, жирів та вуг

леводів, а також під час реакцій окиснення, що відбуваються в клітинах і тканинах

під час скорочення м 'яз ів . Кількість тепла, що виділяється м 'язами, пропорційна

роботі, яка ними виконується та становить від 85 Дж/с в стані спокою до 500 Дж/с

(важка робота) . Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися

нормально, тепло, що виділяється, повинно повністю відводитись в навколишнє

середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або

переохолодження організму людини і зрештою до втрати працездатності, втрати

свідомості та теплової смерті . Залежність працездатності людини від температури

ілюструється рисунком 12.

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при

достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища завдяки

явищу терморегуляції . Наприклад, тіло людини зберігає температуру близько 36,6°С

при коливаннях навколишньої температури від - 4 0 °С до +40°С. Терморегуляція є

3 . Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 75

одним з найважливіших фізіологічних механізмів, за допомогою яких підтримується

відносна динамічна сталість функцій організму в умовах різних метеорологічних

умов та різної важкості роботи, що виконується. Розрізняють хімічну та фізичну

терморегуляцію, взаємодія яких у певних межах забезпечує сталість температури

тіла людини.

П

і, °С

10 15 20 25 30 35

Рис. 12. Залежність продуктивності праці від температури нав

колишнього середовища

Хімічна терморегуляція - це регуляція утворення тепла в організмі, яка підси

лює його або послаблює за рахунок зміни інтенсивності обміну речовин, що

відбувається під д ією імпульсів від центру теплоутворення, розміщеного в проміж

ному мозку. Фізична терморегуляція або регуляція тепловіддачі, відбувається за

рахунок зміни кількості тепла, що виділяється організмом. Можливост і термо

регуляції не є безмежними. Якщо під дією високої або низької температури навко

лишнього середовища порушується стан теплової рівноваги, виникають патологічні

зміни в організмі. Про нормальне теплове самопочуття говоримо, коли

тепловиділення <3ТВ організму повністю сприймається навколишнім середовищем

0_нв, тобто коли існує тепловий баланс. Рівняння теплового балансу "людина-навко-

лишнє середовище" вперше було проаналізовано в 1884 р. професором 1.1. Фла-

віцьким.

О™ = Як + Ят + Яв + Яп + Чд, (21)

де qк - конвекція (виділення тепла), внаслідок обтікання тіла повітрям; - тепло

провідність через одяг; qв - випромінювання на оточуючі поверхні; qП - теплови

ділення через потові залози; qд - тепловиділення через дихання.

Конвективний теплообмін визначають за законом Ньютона

Як = сск (г.пов - Ц), (22)

де ак - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією, ак = 4,06 Вт/м2, Б - площа поверхні спів-

стикання; т - час стикання; Іпов - температура поверхні тіла; г.„с - температура навко

лишнього середовища, °С;

Теплопровідність через одяг визначають рівнянням Фур ' є

Ят = (ІП0В - інс), (23)


де а0 - коефіцієнт теплопровідності тканин одягу людини, Вт/град; Д0 - товщина

тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінювання визначають за допомогою закону Стефана- Больц-

мана.

Чв — Спр • • Уі_2 100

V 100

)

(24)

площа поверхні тіла та одягу

середні температури поверхні

де Спр - коефіцієнт випромінювання, Вт/м2 К

4;

людини, м; уі_2 - коефіцієнт опромінювання; Ть Т2

тіла та одягу людини та оточуючих поверхонь, К.

Тепловиділення через випаровування визначають за формулою:

Чп = Сп г, (25)

де - кількість вологи, що виділяється і випаровується, кг/с; х - прихована теплота

випаровування вологи, яка виділяється, Дж/кг

Кількість вологи, що виділяється та випаровується для стану спокою людини

характеризується залежністю, яка показана на рис. 13.

і, °С

0 10 20 30 40

Рис. 13. Залежність швидкості випаровування вологи від температури

навколишнього середовища

О, ккал

40-

0 І, °С

0 10 20 30 40

Рис. 14. Залежність співвідношення тепловиділення через конвекцію, ви

промінювання та випаровування від температури навколишнього сере

довища


Тепловиділення через дихання визначають р івнянням:

Чд = V™ рвд Ср (г.вид - г.вд), (26)

де Улв - легенева вентиляція, м3 /с; рвд - густина повітря, що видихається, кг/м

3; Ср -

питома теплоємність повітря, що видихається Дж/кг-град; т.вид, г.вд - температура

повітря, що видихається та вдихається, град.

Головну частину тепловиділення проводять через конвекцію, випромінювання і

випаровування. Співв ідношення цих величин змінюється із зміною температури

(рис. 14).

3.2.2. Зміна фізіологічних функцій органЬму людини під впливом

температури

Під дією високої температури змінюються процеси обміну речовин. Внаслідок

підсиленого потовиділення відбувається різке порушення водного обміну. Разом з

потом організм виділяє значну кількість солей, в основному хлористого натрію,

внаслідок чого знижується здатність крові утримувати воду. Отже, порушується

водно-сольовий обмін, тобто створюється в ід 'ємний водний баланс. Порушення

водного обміну викликає значні зміни білкового обміну. Збільшується розпад білка

тканин та виділення азоту. Підсилене виділення хлоридів зумовлює зниження кис

лотності шлункового соку. Водночас з організму виділяються вітаміни, порушується

вітамінний обмін, змінюється склад крові. Значне потовиділення спричиняє зміну

діяльності серцево-судинної системи: збільшується частота пульсу, хвилинний об 'єм

серця та інше, зростає частота та хвилинний об ' єм дихання.

Тепловиділення з інтенсивністю 240 ккал/мтод. зумовлює в людини відчуття

тепла; тепловиділення 1 200 ккал/м-год. людина без захисних засобів переносить

протягом 2-5 хвилин; 2 400 ккал/м-год - протягом 30-40 с, а 12 000 ккал/м-год -

протягом 1-5 с.

Охолодження організму спричиняє порушення серцево-судинної системи.

Виникає послаблення кровообігу, підвищується в 'язкість крові, зменшується частота

пульсу, підвищується кров 'яний тиск, зростає об ' єм дихання. Значних змін набуває

вуглеводний обмін. Охолодження зумовлює порушення рефлекторної діяльності,

послаблення, навіть повну втрату рефлексів, зниження тактильної та інших видів

чутливості.

Особливе значення в умовах виробництва набуває охолодження, що спричиняє

випромінюванням тепла т ілом людини в напрямі поверхонь з нижчою температурою

(радіаційне охолодження) . При цьому відбувається різіше зниження температури

шкіри і тіла, н іж під час охолодження конвекцією. Зміни, що відбуваються під д ією

радіаційного охолодження, мають найстійкіший характер. У разі безпосереднього

контакту працівника з холодними матеріалами виникає місцеве охолодження, яке

також веде до рефлекторних порушень окремих функцій організму.

Зміни обміну речовин в організмі людини та теплоутворення для різної темпе

ратури повітря показано н а ри с . 15, 16.

Аналог ічним є вплив низької температури на організм людини, якщо навколиш

нім середовищем є холодна вода.

У разі достатньо інтенсивного охолодження переважно простежують підвищене

споживання кисню. Якщо ж охолодження відбувається безпосередньо після трива-


лого перебування в умовах високої температури, терморегуляційна діяльність зни

жується; споживання кисню утримується на рівні, який утворився під час нагріван

ня, та в кінці охолодження воно навіть нижче, ніж у висхідному стані. За цих умов

знижується легенева вентиляція. Під час охолодження, що настає після нагрівання,

зменшується пульсовий тиск.

0 , ккал/год

400

320

160

максимальна робота

дуже важка

важка робота

стан спокою (стоячи)

стан спо/кою (сидячи)

-20 20 40

і, °С 5 10 15 20 25 30 35 40 45

і, °С

Рис. 15. Теплоутворення у людини Рис. 16. Обмін речовин в організмі людини

при різній температурі повітря при різній температурі повітря

3.2.3. Захист людини від теплового випромінювання

Інтенсивність теплового ( інфрачервоного) випромінювання нагрітого тіла

визначають за законом Стефана-Больцмана

Е = єСо(Т/100)4,(Вт/м)

2, (27)

де є - ступінь чорноти матеріалу; С0 - коефіцієнт випромінювання абсолютно чор

ного тіла, Вт/м2 К

4; Т - температура матеріалу, К.

У випадку теплообміну між твердими тілами ця формула має вигляд (28)

0,918 100 100

якщо Ь>л/8 ;

0,9 ь/в Е =

Г( т, ] ґт , V

ї ї1 0 0

; 1001

(28)

, якщо Ь<


де 8 - площа випромінювальної поверхні, м; Ть Т2 - температура випромінювальної

та опроміненої поверхонь, К; Ь - відстань до джерела випромінювання.

Шляхом порівняння фактичних значень інтенсивності теплового випроміню

вання з максимально допустимими для людини визначаємо гранично-допустиму

відстань до джерела випромінювання.

У разі використання захисних екранів використовують рівняння поглинання

променистої енергії, довільним матеріалом

Е = Е0е , (29)

де Е, Е0 - інтенсивність опромінення в даній точці відповідно за наявності та

відсутності екрана, Вт/м2; к - коефіцієнт поглинання екрану, мм~'; Ь - товщина

екрану, мм,

Використовуючи допустимі значення інтенсивності теплового випромінювання

шляхом розв 'язання рівняння (29), визначаємо мінімально допустиму товщину

захисного екрана.

Для визначення витрати повітря у приміщенні, необхідної для видалення над

лишків тепла, використовують формулу:

д=АЧ/Срр(Т1-Т2), (ЗО)

де - надлишок тепла, Дж/с; Ср - теплоємність повітря, Дж/кгК; Р - густина по

вітря, кг/м3; Т] - температура повітря в приміщенні, К; Т2 - температура повітря, що

надходить, К.

3.2.4. Швидкість руху повітря

Дія швидкості руху повітря на організм людини пов 'язана з її впливом на тепло

обмін. В умовах високої та низької температури навколишнього повітря його рух

підвищує тепловіддачу. У випадку низької температури рухоме повітря проникає в

пори тканин одягу і далі в простір під одягом, витісняючи з нього нагріте повітря. У

разі зменшення температури повітря, під одягом, збільшуються втрати тепла через

шкіру шляхом його безпосереднього виведення в навколишнє середовище. Підви

щуються також втрати тепла з відкритих ділянок тіла. Зростання швидкості руху

повітря підвищує тепловіддачу також і тому, що в цих умовах постійно змінюється

навколишній шар більш нагрітого повітря. У випадку високої температури повітря

зростає тепловіддача під час випаровування поту з поверхні шкіри: швидкість випа

ровування в певних межах пропорційна до швидкості руху повітря.

Дія потоку при цьому не обмежується фізичним " знят тям" тепла. Збуджуючи

термо- і механорецептори шкіри, повітряний потік веде до зміни деяких функцій

організму, в тому числі ті з них, які зд ійснюють терморегуляцію. Звертає на себе

увагу роль баро- і терморецепторів в реакції організму на д ію рухомого повітря.

Рухоме повітря низької температури швидко спричиняє звуження судин.

Вплив на людину швидкості руху повітря та низької температури повітря

оцінюють використанням показника "жорсткості погоди" .

в = | і ° |+СУ (бали), (31)

де І - в ід ' ємна температура атмосферного повітря, °С; С - коефіцієнт швидкості

вітру; V - швидкість вітру, м/с.

Коефіцієнт швидкості вітру набуває таких значень: С=1 , якщо V <5 м/с; С=2,

якщо V >5 м/с.


Якщо показник в не перевищує 10 балів, роботу виконують у звичайному ре

жимі . Якщо в перебуває в межах від 10 до 40, через кожну годину роботи потрібно

робити перерву тривалістю 10 хв. Якщо О більше від 40 - робота припиняється.

3.2.5. Вологість повітря

В атмосферному повітрі та повітрі закритих приміщень завжди є певна кількість

парів води. Висока вологість повітря, що має низьку температуру підвищує тепловід

дачу. Це виникає внаслідок таких причин:

1) Підвищується теплопровідність тканин одягу, оскільки повітря, що розмі

щене в її порах є поганим провідником тепла у випадку, якщо його воло

гість незначна. При підвищенні вологості навколишнього середовища

підвищується вологість повітря в порах тканин, унаслідок чого зростає його

теплопровідність і тепло з простору під одягом швидко потрапляє у

навколишнє повітря.

2) Підвищується теплопровідність повітря навколо людини, оскільки водяна

пара проводить тепло краще від сухого повітря. Унаслідок цього зростає

втрата тепла шкірою шляхом конвекції.

3) У вологому повітрі підвищується втрата тепла навколишніми предметами в

закритих приміщеннях (стіни, перекриття і т. д.), що збільшує втрати тепла

організмом шляхом випромінювання.

Підвищена вологість повітря, що має високу температуру ускладнює тепловід

дачу. Знижена вологість повітря, що має відносно низьку температуру, не чинить

помітного впливу на самопочуття людини. Низька вологість повітря, що має високу

температуру, негативно відбивається на самопочутті людини : підвищується втрата

вологості організмом, з 'являється сухість сльозових оболонок верхніх дихальних

шляхів, сухий кашель, голос стає хрипким. Недостатня вологість веде до інтенсив

ного випаровування вологи зі слизових оболонок, їхього пересихання, розтріс

кування та забруднення хвороботворними мікробами.

Оптимальні умови роботи оператора відповідають таким параметрам мікро

клімату: температура - 21 °С, відносна вологість - 60%, швидкість руху повітря

<0,2 м/с.

3.2.6. Тиск навколишнього середовища

Атмосферний тиск визначають величиною тиску повітря, що діє на людей. Дія

тиску на людину в навколишньому середовищі у звичайних умовах врівноважується

силами, прикладеними у зворотному напрямі: тиском в клітинах та тканинах

організму. Підвищений атмосферний тиск простежують під час виконання водолаз

них та кесонних робіт. Під час перебування в умовах п ідвищеного тиску зменшу

ється частота пульсу та дихання, погіршується слух, а у разі високого тиску просте

жують ознаки наркотичної дії азоту: збудження, неможливість зосередитись,

пог іршення пам'ят і , порушення координації руху. При тискові 10 атм. можлива

втрата свідомості . З підвищенням тиску повітря зростає кількість розчинених в

організмі газів, що входять до складу повітря, головно азоту. З крові азот переходить

у тканини та розчиняється в жирах. Під час різкого переходу від високого зовніш

нього тиску до нормального азот, що надходить з тканин у кров, може не встигнути

виділитись через легені і в крові можливе утворення бульбашок газу. При цьому


виникає загроза газової емболії - декомпресійної хвороби. Наявність азоту може

привести до важких розладів центральної нервової системи (паралічу, порушення

мови), у важких випадках у разі потрапляння емболів в коронарні судини серця або

судини, що живлять життєво важливі центри мозку, може настати смерть. З метою

запобігання кесонної хвороби нормують час перебування людини в умовах

підвищеного тиску, а також тривалість (швидкість) зниження підвищеного значення

тиску до нормального.

Під час роботи людини в горах, або в процесі повітряних польотів організм

перебуває в умовах дії зниженого значення тиску, внаслідок чого може розвинутись

висотна хвороба. Висотна хвороба відзначається втомлюваністю, апатією, сонли

вістю, м 'я зовою слабкістю, нудотою, підвищенням частоти дихання, кровотечею з

носа, горла та кишок, втратою свідомості.

При підйомі на висоту до 2 500-3 000 м більшість людей не відчуває ніяких

розладів. Зміни в організмі на цих висотах можуть виявлятись у деяких порушеннях

функцій центральної нервової системи та підвищенні діяльності дихальної та

серцево-судинної систем. На висоті 3 500 м звичайно спостерігають розлади низки

функцій організму. Граничною висотою без використання спеціальних засобів

вважають висоту 5 000 м. Перебування на висоті 7 000-8 000 м завжди веде до

важких порушень, а висота 8 500-9 000 м є межею, вище якої без вдихання кисню

людина піднятись не може. Однак, навіть під час вдихання чистого кисню існує

межа, вище якої не можна піднятись, якщо не вживати заходів захисту від низького

тиску. Такою межею є висота 14 000-14 500 м.

Профілактика висотної хвороби полягає у попередньому тренуванні в баро

камерах, використанні кисневих приладів та спецодягу.

3.3. Природні небезпеки

До природних небезпек відносять абіотичні та біотичні небезпеки. Природні

небезпеки є причиною появи таких небезпечних та шкідливих чинників : підвищенні

та зниження температури, каменепади, слизькі поверхні, природне іонізуюче

випромінювання, токсичні речовини та хвороботворні мікроорганізми. Одним із

проявів природних небезпек є стихійні лиха. За даними міжнародного Червоного

хреста, стихійні лиха за 100 останніх років забрали більше 11 млн людських життів,

в тому числі загинуло від повеней - 9 млн, від ураганів - 1 млн, від землетрусів -

1 млн. В наш час простежено тенденцію росту кількості потерпілих від стихійних

лих унаслідок зб ільшення загальної кількості населення Землі і заселення раніше

нежилих районів, які найбільше потерпають від дії стихії. За даними ООН, загальна

кількість збитків від стихійного лиха на земній кулі щорічно становить понад

60 млрд доларів США.

3.3.1. Абіотичні небезпеки

Розрізняють такі види абіотичних небезпек: літосферні, г ідросферні, атмосферні

та космічні.

Літосферні небезпеки - це землетруси, вулкани, зсуви, селі.

Землетрус - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають у

результаті зміщення і розривів у земній корі або у верхній частині мантії Землі і які

передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Верхня оболонка Землі,


яка називається земною корою, на поверхні континентів завтовшки понад 30-70 км і

складається із затверділих порід. Земна кора не монолітна оболонка. Вона скла

дається з окремих тектонічних плит - Африканської, Індійської, Американської,

Антарктичної, Євразійської та Тихоокеанської. Ці плити рухаються як по вертикалі,

так і по горизонталі, унаслідок чого утворюється рельєф Землі - гори, западини.

Переміщення плит супроводжується накопиченням в земних надрах величезної кіль

кості енергії, яка, вивільнюючись у вигляді сейсмічних хвиль, призводить до коливань

земної кори. Сейсмічні хвилі відчуваються часто як сильні рухи поверхні Землі. Ці рухи

люди сприймають як землетруси.

Значні землетруси відбуваються за статистикою один раз на 10 років. Вони

вражають місцевість у радіусі сотень кілометрів, а відчувають їх у радіусі

500-700 км і б ільше, на площі до декількох мільйонів квадратних кілометрів. Най

страшнішим землетрусом XX ст. вважається землетрус у Китаї, який відбувся 28

липня 1976 р. За повідомленнями газет, загинуло понад 655 тис. людей. В землі

утворились великі тр іщини, одна з яких поглинула л ікарню і переповнений паса

жирами поїзд.

Землетруси відбуваються не скрізь. Вони бувають лише в певних районах, які

називають сейсмічними смугами. Зараз відомо дві головні смуги: Тихоокеанська і

Середземноморська (Трансазіатська). Тихоокеанська смуга охоплює кільцем береги

Тихого океану. Тут відбувається до 80% усіх землетрусів. Середземноморська смуга

простягається через південь Євразії від Піренейського півострова на заході до Ма

лайського архіпелагу на сході. В зоні цієї смуги відбувається до 1 5% всіх земле

трусів. Виділяють також смуги Арктичну, західної частини Індійського океану і

Східно-Африканську. В цих зонах відбувається до 5% всіх землетрусів.

Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу. Це

джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце

найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром. Причиною землетру

сів звичайно бувають зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких

один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому

гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються

на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів :

а) повздовжні;

б) поперечні;

в) хвилі, що переміщуються по поверхні землі.

Іноді під час землетрусу на поверхні землі хвилі нагадують за формою хвилі на

воді.

В Каліфорні ї під час землетрусу 1906 р. в деяких місцях такі хвилі залишились

висотою до 1 м. Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені,

пов 'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси. Тектонічні землетруси

виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі.

Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від

виверження вулкану.

Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірсь

ких виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених

землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Звичайно ця діяльність

пов 'язана з будівництвом водосховищ, великих гідротехнічних споруд, з проведенням


потужних вибухів. Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда земле

трусу. Силу поштовху земної кори, тобто магнітуду землетрусу, визначають за спе

ціальними приладами і проведеннями складних розрахунків за шкалою Ріхтера.

Для визначення інтенсивності землетрусів використовують 12-бальну шкалу

Меркалі ( італійський вчений): слабкі - 1-3 бали, помірні - 4 бали, достатньо сильні

- 5 балів, дуже сильні - 8 балів, спустошуючі - 9 балів, знищувальні - 10 балів, ка

тастрофічні - 11 балів, дуже катастрофічні - 12 балів:

1-3 бали. Землетрус майже не відчутний людьми;

4-5 балів. Відчувається людьми всередині споруд. Коливається рідина в

посудинах, хитаються підвішені предмети;

6 балів. Тріскаються віконні шибки. Невеликі предмети падають з полиць.

Дерева і кущі помітно тремтять;

7 балів. Важко встояти на

місці. Ламаються меблі. Випа

дають погано закріплені цегла і

черепиця. Падають карнизи і на

ліплені прикраси. З 'являються

тріщини на штукатурці ;

8 балів. Осипається штукатур

ка і слабкі стіни. Зміщуються пічні

і заводські димарі, башти, баки на

опорах. Ламається гілля дерев;

9 балів. Великі руйнування

всередині будинків. Руйнуються

будинки низької якості. Руй

нуються підземні трубопроводи.

З'являються тріщини на ґрунті;

10 балів. Руйнується більшість цегляних, кам 'яних і каркасних будинків. Виникають Р^. 17. Наслідки землетрусу

великі зсуви;

11 балів. Руйнується більшість цегляних, кам 'яних і каркасних будинків. На

ґрунті з 'являються великі тр іщини. Сильно викривлюються залізничні рейки. Руй

нуються деякі мости;

12 балів. Загальні руйнування. Видимі зміни ландшафту . На поверхні видно

"земні води" . Предмети підкидаються догори.

Згідно зі статистичними даними, щорічно люди на Землі відчувають

300-350 тис. землетрусів. На територіях, де ймовірні землетруси інтенсивністю

7 балів і більше, проживає половина населення Землі, розміщено 4 0 % міст.

Попередні типові ознаки землетрусу. Домашні тварини - свині, корови, коні,

вівці, кролі - можуть передчувати землетрус за дві доби до його настання: ведуть во

ни себе дуже неспокійно, метаються в стійлах, кричать, іноді виявляють агресив

ність. Кішки витягають з дому своїх кошенят. Собаки скиглять, туляться до

господарів, намагаються залишити приміщення.

Спостережливу людину про можливість землетрусу може попередити незвична

поведінка інших тварин. Наприклад, пацюки і миші часто залишають свої нори,


збираються у зграї, у великих кількостях з 'являються там, де раніше ніколи не зус

трічались, ведуть себе дуже неспокійно: безладно бігають, кричать, можуть нападати

один на одного. Ящірки, змії та гризуни залишають свої нори. Мурахи за декілька

годин до поштовху залишають мурашники, захопивши лялечок. Птахи стають

неспокійними, втрачають орієнтацію, іноді залітають у відчинені вікна будинків.

Дуже "нервово " можуть поводитись комахи, земноводні, птахи, акваріумні рибки.

Але не лише тварини здатні бути передвісниками землетрусу. За декілька хвилин до

поштовхів можуть спостерігатись дивні світлові явища: схожі на яскраві спалахи

стовпи світла; кулі, які світяться, голубувате світіння внутрішніх поверхонь будин

ків; розсіяне світло ніби м 'яка підсвітка; заграви; кульові блискавки; червонуваті

відблиски на хмарах і землі, іскріння ізольованих дротів тощо.

Під час землетрусу потрібно дотримуватися таких порад: якщо перші нес

подівані поштовхи застали вас в одноповерховому будинку, то якнайшвидше за

лиште його. Це треба зробити дуже швидко, протягом 15-20 с. У багатоповерхових

будинках поштовхи краще перечекати в квартирі, стоячи в дверній або балконній

ніші, в ідчинивши двері. Можна перечекати поштовхи в кутках квартири, які утво

рені капітальними стінами. В усіх випадках треба триматися далі від шаф, засклених

перегородок. У жодному випадку не можна стрибати з вікон, з балконів. Після того,

як стихнуть перші поштовхи, слід швидко залишити квартиру. Спускатися з верхніх

поверхів слід сходами, бо ліфт може заклинити. Якщо землетрус застав вас на

вулиці, відразу ж відійдіть від будинків і споруд, високих стовпів і парканів, веж і

димарів у напрямі площ, широких вулиць, скверів, парків. Не наближайтесь до під

приємств, які використовують у виробництві пожежонебезпечні , вибухонебезпечні

та отруйні речовини. Не можна стояти на мостах, шляхопроводах або під ними. Не

можна доторкатися до обірваних дротів - вони можуть бути під електричною

напругою.

Якщо землетрус застав вас у громадському транспорті, то не намагайтесь

вистрибнути на ходу. Дочекайтесь, доки водій повністю зупинить транспортний

засіб і лише після цього спокійно, без штовханини, залиште його.

Якщо ви опинились під завалом, не дозволяйте страхові перемогти вас, від

киньте сумні думки - вас обов 'язково врятують. Намагайтесь криком, стуком по

предметах пов ідомити про своє місцезнаходження.

Зсув - це ковзаюче переміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією влас

ної ваги. Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах.

Основна причина зсуву - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами,

він також може бути результатом вивітрювання, ерозії ґрунтів. Зсуви виникають також

під час землетрусів і вивержень вулканів. Зсуви бувають повільні (см/доба), середньої

швидкості (м/год) та швидкі (км/год). Швидкі зсуви виникають у тому випадку, коли

твердий матеріал змішується з водою. Зсуви руйнуюють населені пункти, знищують

сільськогосподарські угіддя, створювати небезпеку для продуктопроводів, ліній

комунікацій, можуть створити завальне озеро і сприяти паводкам.

Для боротьби зі зсувами створюються берегоукріплювальні і дренажні споруди,

схили гір закріплюють забитими палями, насадженням рослинності . При загрозі

зсуву населення евакуюється з небезпечних районів. У випадку оповіщення про

початок зсуву або при перших ознаках його появи треба негайно залишити житло і

швидко вийти в безпечне місце.


Обвал - раптове обрушення гірських порід і переміщення їх униз по схилу від

дії сил тяжіння. Відбуваються обвали внаслідок ослаблення цільності (зв 'язності)

порід у результаті вивітрювання, діяльності поверхневих і п ідземних вод, земле

трусів, неправильного проведення земляних робіт при будівництві споруд тощо.

Найчастіше обвали трапляються на крутих схилах гір, берегах морів і річок. До різ

новидів обвалів т акож належать каменепади, обвали ґрунту і обрушення льодовиків.

Досить широко розповсюджені каменепади на схилах зі стрімкістю 30° і більше.

Розміри падаючого каміння невеликі, загальний об ' єм каменепаду не перевищує де

сятків кубічних метрів . Каміння переміщується стрибками зі швидк істю 150-200 км

на годину. Удар каменю діаметром 10 см і більше смертельний для людини. Най

більші каменепади виникають у результаті сильних злив. Каменепади найнебезпеч-

ніші на автомобільних дорогах, розміщених в крутосхилих ущелинах . Обвали ґрунту

відрізняються від каменепадів б ільшим об ' ємом і кучністю. Це змінює характер його

руху. До руху залучається повітря, тіло обвалу набуває обтічної форми і проходить

велику відстань. Швидкість такого обвалу може досягати 300 км на годину. Обвали

льодовиків виникають головно від землетрусів. Потік, зумовлений обвалом, можна

віднести до лавин або зсувів чи селів.

Гідросферні небезпеки - повені, снігові лавини, шторми, цунамі .

Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці,

озері, водосховищі. Вона може бути спричинена зливами, весняним таненням снігу,

вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають не тільки

великої матеріальної шкода, але й призводять до людських жертв . За даними

ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб.

У нашій країні повені простежують у басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті , Західного

Бугу і Тиси. Повені на Закарпатті у 1988, 1999, 2001 рр. за своїми наслідками, збитками і

жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією в Україні після чорнобильського

лиха. Зафіксовані випадки, коли за 12 годин вода руйнувала більше 2,5 тис. будинків у

майже 300 населених пунктах області. Понад 10 тис. осіб опинялося просто неба.

Програма ліквідації наслідків повеней на Закарпатті триває й досі. Це лихо

торкнулося не т ільки нашої країни, тому в 2002 р. було підписано угоду між краї

нами Карпатського регіону про спільні заходи запобігання повеней. Допомогу в цьо

му надають країни НАТО. Крім природних причин, фахівці визначили негативний

техногенний вплив на навколишнє середовище. Йдеться передусім про вирубування

карпатських лісів. Неконтрольовані рубки призвели до зниження інфільтраційних

властивостей ґрунту (тобто можливості втримати вологу) в 3,5 раза. Інтенсивність

змиву ґрунту збільшилась у 15 разів, а це призводить до ще одного стихійного лиха

- селевих потоків. Але повені характерні не лише для гірської місцевості . Майже

кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг,

Стохід і Прип ' я ть . Це стримує сільськогосподарський і промисловий розвиток цього

регіону. Повені , спричинені нагоном води, простежують при сильному вітрі на

;• збережжі Азовського і Чорного морів. Вони небезпечні своєю раптовістю, висотою

хвилі та високим підйомом води.

Вироблені певні моделі поведінки під час повені. Отримавши попередження про

затоплення, необхідно терміново вийти з будинку в безпечне місце - на височину,

перед цим в ідключивши водо-, електро-, газопостачання. Якщо за вашою оцінкою

зода розливається повільно, то можна перенести майно в безпечне місце, а людям


зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель. Для евакуації з місця затоплення

використовують спеціальні засоби (човни, катери, військову техніку, високі ван

тажні машини) . У випадку екстремальної ситуації потрібно знайти все, що здатне

утримувати людину на поверхні води. Коли людина опинилася у воді, їй необхідно

скинути все тяжке, що набирає води і стає важким. Використовуючи напрям і силу

течії, намагатися наблизитися до берега.

Атмосферні небезпеки -

бурі, урагани, тайфуни, емер- .

чі, морози, засухи, град, ту- :і; »; |

ман, ожеледь, блискавки, с - ,

зливи.

лення будинку тощо . Дуже Рис. 18. Цунамі

небезпечно перебувати поряд

з високими старими деревами, які можуть впасти, а також біля стовпів електричного

освітлення, трамвайної і тролейбусної контактної мережі, бо можливий обрив прово

ду під напругою. Якщо поруч немає споруди, де можна було б заховатися від бурі,

треба заховатись у кюветі, будь-якому іншому заглибленні, накрити голову хоча б

руками. Треба намагатися під час бурі не потрапляти на мости і естакади, а також

поблизу х імічних та інших таких підприємств, бо ймовірність руйнувань і , як

наслідок, викидів р ізних хімічних сполук досить велика. Треба враховувати, що бурі

й урагани звичайно супроводжують сильні дощі, грози, що може спричинити повінь,

селеві потоки, а т акож небезпечність ураження блискавкою.

У випадку отримання

штормового попередження

завжди потрібно вжити

заходів особистої безпеки.

Під час бурі чи урагану не

можна виходити на вулицю.

Вдома треба в ідключити газ,

електроенергію, надійно за

чинити вжна і кватирки,

завісити штори або заклеїти

стрічками паперу вікна, щоб

під натиском вітру не розле

тілися уламки скла.

З балконів і лоджій тре

ба прибрати всі предмети, які

можуть бути скинуті вітром.

Не слід перебувати у не

міцних спорудах. Дуже не

безпечно під час урагану бу

ти на вулиці, бо існує висока

ймовірність поранення пред

метами, які підняті вітром у

повітря, з ірваними з дахів

листами, елементами оздоб-


Якщо ураган застав у лісі, то треба ховатися в тих місцях, де ліс густий. Не

безпечно ховатись під високими деревами, які виступають над верхньою межею

лісу. Вони можуть першими не витримати натиску стихії. Краще вибрати місце, де

дерева однакової висоти. Коли ураган наздогнав у полі, слід залишити підвищені

місця рельєфу, відійти від дерев, які стоять окремо і можуть бути повалені, знайти

будь-яке заглиблення на землі - яр, рів, яму, дорожній кювет тощо, лягти на його

дно, міцно притиснутися до землі, закривши руками голову. В ільний одяг потрібно

застебнути і в декількох місцях обв 'язати навколо тіла, щоб він не створював додат

кової парусності . Якщо ураган наздогнав на воді, необхідно максимально зменшити

парусність судна або плавзасобу, надійно закріпити всі речі, стати на якір носом або

кормою до хвиль і вітру, щільно закрити всі отвори, через які може потрапити вода.

У горах потрібно залишити місця з несприятливими аеродинамічними умовами

- вершини, перевали, ямоподібні ущелини, особливо такі, які розміщені паралельно

до вітрового потоку. Далі треба заховатись у безпечних місцях - нішах, густому лісі,

за масивними перешкодами. При цьому треба уникати камене- лавинонебезпечних

місць, бо ураганний вітер провокує їхнє сходження.

Після отримання повідомлення про наближення урагану потрібно закріпити всі

господарчі предмети, які знаходяться на подвір' ї , щоб їх не зірвало поривами вітру.

Особливо це стосується будівельних матеріалів, які мають малу вагу і велику

площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу, покрівельного заліза тощо.

Такі листи, падаючи за вітром, здатні спричинити серйозні пошкодження спорудам і

людям.

Подібні предмети треба зв 'язати докупи, притиснути дошками до землі і міцно

прив 'язати до глибоко забитих кілків.

Вікна в будинку і вентиляційні в іддушини з навітряного боку бажано захистити

ставнями або, якщо їх немає, тимчасово забити дошками, закрити фанерними

щитами. А ось з підвітряної сторони, навпаки, вікна і двері краще дещо відчинити і

надійно зафіксувати їх у такому положенні. В іншому випадку під час проходження

вітрового фронту може спрацювати ефект повітряного розрідження, і тоді вікна та

двері вилетять самі, через р ізницю атмосферного тиску перед будинком і за ним. Як

зазначалось, електрику краще відімкнути, попіклувавшись про батарейки для елек

тричних ліхтарів і про запас свічок або гасу для лампи. Непогано також мати примус

або газову плиту з запасним балоном. Крім того, в будинку слід створити запас

питної води, продуктів харчування. У разі наближення урагану катастрофічної сили,

а також у випадку, коли ваше житло недостатньо міцне і немає впевненості , що воно

витримає удар стихій, треба використовувати як сховище підвали, обладнавши їх

для тимчасового проживання.

Смерч - сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1 000 м), в якому

повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Смерч має вигляд стовпа (іноді з

вигнутою віссю обертання) з ямоподібними розширеннями зверху і знизу. Повітря в

смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі,

втягуючи із землі пил, воду і різні предмети. Існують смерчі недовго, від декількох

секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків

кілометрів.

Смерчі бувають в усіх районах Землі. Смерч майже завжди добре видно, у разі

його наближення чути сильне гудіння. Середня швидкість переміщення смерчу


приблизно дор івнює 50-60 км/год. Найбільшою небезпекою під час смерчу є підняті

в повітря, розкручені до великої швидкості різні предмети, які розлітаються

навкруги.

На відміну від бур і ураганів, смерч рухається вузькою смугою. Тому є мож

ливість уникнути зустрічі з ним. Треба лише визначити напрям і швидкість руху

смерчу і втікати в протилежний бік.

У випадку потрапляння в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за

будь-який нерухомий, закріплений на землі предмет, закрити обличчя і особливо очі

будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба

завчасно позбутися.

Для характеристики таких стихійних явищ, як буря, ураган, тайфун розроблено

класифікацію сили вітру. За шкалою Бофорта, залежно від швидкості вітру його

інтенсивність поділяють на 12 балів (табл. 9, рис. 19).

Таблиця 9

Порівняльна оцінка сили вітру

Сила в

балах Ознаки для оцінки

Швидкість

вітру в м/с

Швидкість

вітру в км/год

0 Листя на деревах не колишеться, дим з

труб підіймається вертикально, вогонь

від с ірника горить рівним полум 'ям

0 0

1 Дим трохи відхиляється, але вітру не від

чутно '

1-2 3,6

2 Вітер відчувається лицем, листя на дере

вах колишеться 2 -3 7 -11

3 Вітер колише дрібні гілки, прапор 3-5 11-18

4 Колишуться гілки середньої величини,

піднімається пилюка

5-7 18-25

5 Колишуться тонкі стовбури дерев і тонкі

гілки, поява хвиль на воді

8-10 29-36

6 Колишуться товсті стовбури дерев 10-12 36-43

7 Колишуться великі дерева, іти проти

вітру важко 12-15 43 -54

8 Вітер ламає гілки і сучки 15-18 54-65

9 Вітер зносить легкі будівлі, валить ого

рожу

18-22 65-79

10 Дерева вириває з коренем, зносить міцні

будівлі 22 -25 79-90

11 Вітер наносить великі руйнування, ва

лить стовпи електропередач 25 -29 90-104

12 Ураган руйнує будинки, перекидає стіни

з каменя

> 2 9 > 104

Точн іше виміряти с ередню швидк ість вітру можна користуючись анемо

метром.

Під час грози постійно небезпечними для людей є електричні розряди, блис

кавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, що можуть влучати у різні

З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 89

Рис. 19. Дія вітру різної сили в балах

Існують прості для кожної людини, незалежно від віку, правила поведінки,

виконання яких унеможливлює її з іткнення з грозовим розрядом. .

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на

вулиці, у полі, лісі, на річці, то:

- не ховайтеся в невеликих спорудах - хатинках, наметах, чи під одинокими

деревами, краще в такому випадку присісти у якесь заглиблення;

- якщо вас двоє, троє чи більше, не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся

поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а

не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- прямувати до сховища треба нешвидко і ледь пригнувшись, а не в увесь зріст -

розряди контактують із вищими точками, якою може бути і людська голова;

- перебуваючи в схованці, ноги тримайте вкупі, а не нарізно звузивши площу

можливого ураження розрядом;

- треба негайно позбутися всіх металевих предметів, які є на вас чи при вас -

лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному

місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, а

краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над

предметами, що навколо вас;

- якщо відчули у схованці, що предмети навколо вас або частина споруд,

скажімо, паркан, наче дзвенять чи гудуть, негайно поміняйте схованку, бо

тут небезпечно;

предмети, в різні об ' єкти, збудовані людьми. Але якщо на великих спорудах є мож

ливість нейтралізувати удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особ

ливо сільські, зовсім не захищені від блискавиць.


- якщо волосся на голові наче ворушиться, а чи навіть здиблюється (при

наймні, так вам здається), теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується

електрична присутність, яка може "притяг ти " блискавку;

- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами в руках

(вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе і перечекайте

негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електро

опор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об 'єкт ів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть

прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте якнайдалі

від себе, а коня прив 'яжіть, бажано не до високого дерева і не до мета

левого стовпа чи паркану;

- якщо гроза застала вас у човні, - добирайтесь повільно до берега, а якщо це

неможливо, то намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши з води

весла.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

- негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть "спровоку

вати" блискавку;

- у квартирах не користуйтеся водогоном (не торкайтесь кранів), негайно

припиніть купатися у ваннах;

- перебувайте подалі від вікон, електроприладів, труб і взагалі будь-якого

металевого начиння;

- утримуйтеся телефонувати, але якщо вже біда примушує викликати "швид

ку допомогу " чи пожежну бригаду, то зробіть це зразу після чергового

грозового розряду, швидко використавши паузу.

Крім згаданої лінійної блискавки існує кульова. До кінця ї ї природу ще не

вивчена. Кульова блискавка може вибухати, руйнуючи стіни, перекриття даху,

комини, вириваючи з тиньком електроарматуру, виводячи всю побутову техніку з

ладу, навіть якщо вона заземлена. Передбачити ї ї поведінку практично неможливо.

Космічні небезпеки - астероїди, метеорити, сонячне та космічне випроміню

вання, магнітні бурі.

Зг ідно з досл ідженнями Інституту прикладної геофізики імені академіка

Е .К.Федорова Росг ідромету, який дає прогнози гел іогеофізичної ситуаці ї на пла

неті, сонячна активність суттєво впливає на загальний психо-фіз іолог ічний стан

людей . Під час сонячної активності потік сонячного вітру ( заряджених частинок)

спрямований на земну магнітосферу, вона починає коливатися і генерувати дуже

низькі електромагнітні хвилі з частотою від 1 до 100 Гц. Всередині цього гене

ратора живуть люди . Вплив електромагнітних коливань на організм може спри

чинити некомфортний стан, - уповільнення псих ічних реакцій, спад розумової

активност і . Результатом такого впливу є п ідвищення кількості аварій, нещасних

випадків тощо .

Залежно від характеру дії стихійних лих розрізняють миттєво розповсюджувані

(землетруси) та поступово розповсюджувані (ураган, буря, повінь, пожежа) . Існує

градація стихійних лих і за можливістю їхньої локалізації . До стихійних лих пос

тупової локалізаці ї відносяться, наприклад, пожежі, повені, селеві потоки; до невід

кладних - урагани, бурі, циклони.


Відомі основні заходи запобігання негативної дії природних небезпек на лю

дину:

1) У разі небезпеки виникнення смерчів потрібно рятуватись у підвалах,

канавах, траншеях, укриттях цивільного захисту.

2) Важливо своєчасно інформувати населення, спостерігати за рівнем води і

станом дамб, гребль і мостів та евакуювати населення у випадку небезпеки

виникнення повені .

3) Захист від метеорологічних чинників полягає у локалізації тепловиділень та

теплоізоляції, використанні теплових екранів, водяних завіс, повітряного

душування, повітряних завіс, шлюзів, спецодягу.

4) Захист від випром інювання ґрунтується на використанн і с ховищ та

укритт ів , засобів індивідуального захисту (протигаз ів , респіраторів ,

масок, з а хисних костюмів) , засобів медично ї проф ілактики (рад іопро-

тектор ів ) .

Як правило, боротьба з і стихійними лихами має три етапи:

1) проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення

стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків (коли

небезпека неминуча) . Такі роботи проводять задовго до початку дії сил

стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу;

2) роботи з локалізації, а в ряді випадків і ліквідації стихійного лиха в період

його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найтяжчих наслід

ків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, термі

ново ліквідувати найнебезпечніші аварії.

3) ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії вщухнуть . На цьому

етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять

об ' ємний комплекс відновлювальних робіт.

3.3.2.1. Біотичні небезпеки

Це небезпеки, пов 'язані з отруйними представниками флори та фауни, а також

хворими на сказ тваринами.

Статистичні дані по Україні за 2002 р. свідчать, що майже 290 000 осіб потер

піли унаслідок контактів з представниками флори і фауни, з них смертельно

травмовано 35944 особи в тому числі 872 дитини.

3.3.2.2. Отруйні представники флори

Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини

(алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рос

лин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, красавка, беладон-

на, дурман, білена, бліда поганка та ін. (рис. 20).

У разі отруєння рослинами сімейства пасльонових виникає сухість в роті і під

час ковтання, лице червоніє, зіниці різко розширюються . Виникають психічне збуд

ження, маячня, зорові галюцинації, маніакальний стан, агресивна поведінка, голос

стає хриплим, почервоніння розповсюджується на шию і груди, пульс слабшає,

пришвидшується (до 160 уд./хв і більше). Моторний апарат серця спочатку збуджу

ється, потім паралізується. Дихання з глибокого і в той же час прискореного пере

ходить в утруднене, уповільнене. Розвиваються паралічі кишківника, сечового мі

хура, а також загальний параліч. Смерть настає від паралічу дихання, а при великих


дозах - від паралічу серця. Так ягоди красавки в кількості 5-8 шт. смертельні для

дітей, для дорослих - 40 -50 шт.

а) б) в) г)

Рис. 20. Отруйні рослини сімейства пасльонових: а - водяний болиголов, віха

отруйна; б-( цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих

отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому

може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати

рвоту і промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю

чи 0 , 1% розчину перманганату калію.

У разі отруєння маком рвотні засоби є неефективними. У випадку отруєння

конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є

використання активованого вугілля. Згодом потрібно викликати блювання і дати

проносне. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні

пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати у осіб з п ідвищеною чутливістю різноманітні

алергічні реакції . Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого

впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10

видів - смертельно отруйні, деякі з них зображено на рис . 2 1 . У плодових тілах цих

грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто

з ' єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які

здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання)

та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні) . Зокрема, отруй

ність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо) , волоконниці Патуйяра

та інших, пов 'язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кисло

тою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого не

справжніх - з фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо.

Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих


грибів, серед болетальних (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з

видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова

кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від

споживання реєструють протягом року.

На отруйні гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на

луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї

помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних

грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть

всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу,

берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні : шапка, ніжка, шкір

ка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров 'я . Спори з

вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба

завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи

неподалік ростуть поганки.

Жоден вид кулінарної обробки не звільняє поганку від отруйних речовин.

Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі

гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять термо

лабільні (наприклад, аманітогемолізин), активність яких при звичайній термічній

кулінарній обробці грибів значно знижується.

Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для

отруєння достатньо з ' їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини

навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути упо

вільненої дії. Симптоми отруєння з 'являються через тривалий час після вживання

блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини мають можливість потрапити до

головного мозку і викликати невиправні зміни. У зв 'язку з цим медична допомога

часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, зумовлені блі

дою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуються смертю, ніж отруєн

ня іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 9 0 % серед постраж-

далих.

Отруєння блідою поганкою головно пов 'язані з тим, що ї ї помилково плутають

із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома

ознаками наведеними в табл. 10.

Значну небезпеку для здоров 'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до

цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб

містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інакти-

вуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, при

датним тільки після відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка

здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується

під час теплової обробки. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення

якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові .

Крім цього, свинушці б ільшою мірою, німе іншим грибам, притаманна власти

вість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті,

кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох

виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена


й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання

свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння

може настати через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким

чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

1 2 3 4

Рис. 21. Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; З - несправжні

опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно пам 'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною

отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби

старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних

продуктів (містять від 84 до 9 4% води, в середньому 89%>), тому їх необхідно пере

робляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду.

Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати 24 год при тем

пературі не вище 10°С. Пов ' я зано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим пожив

ним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім

того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах утворюються отруйні

речовини (птомаїни) . Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-

друге, досл ідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів

(білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі ре

човини, які при варінні розрізаного м 'якуша руйнуються. Ось чому вживання недо

варених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності

кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та

особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха,

гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті

не розчиняються під д ією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не

боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому

при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з

тяжкими наслідками.

Збирати можна лише т і гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя" . Тим

більше, що досі немає надійних, швидких та простих способів визначення отруй

ності чи їстівності грибів. Ось чому в жодному разі не можна довіряти існуючим

небезпечним забобонам щодо них, зокрема:


"Всі їстівні гриби мають приємний смак". Твердження неправильне і може приз

вести до трагічних наслідків. Наприклад, бліда поганка має добрий присмак без будь-

яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

"Отруйні гриби обов 'язково повинні мати неприємний запах, а їстівні - приєм

ний" . Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді

екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує

запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий)

властивий неприємний запах.

"Всі гриби у молодому віці їстівні". Бліда поганка однаковою мірою смертельно

отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

"Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна

зживати в їжу без побоювання" . Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять

навіть сильно отруйні гриби.

"Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні предмети,

5> рими - цибуля або часник" . Потемніння срібних предметів залежить від хімічної

дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте

срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, під час їхнього збирання треба дотриму

ватися таких правил:

- не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати т ільки ті гриби, про

які точно відомо, що вони їстівні;

- якщо немає впевненості в доброякісності з ібраних грибів, їх необхідно

перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо) .

Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість

нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відок

ремлюватися від ніжок.

Таблиця 10

Ознаки отруйних грибів

Оз

наки

Гриби

Оз

наки Бліда

поганка

Печериця

польова

Сиро

їжка

Зеленушка

(рядовка

зелена)

Ковпак

тьмяний

Попла

вок сі

рий

1 Плас

тинки

Білі блідо-рожеві

потім темно-

бурі

білі сірчано-

жовті

брудно-жов

туваті буру

ваті

білі

— М'я

куш

Білий жовтуватий,

рожевуватий,

червонуватий

білий білий або

ясно-

жовтий

білий білий

3 Ніжка з кіль

цем та

піхвою

з кільцем без

піхви

без

кільця

і піхви

без кільця

і піхви

з жовтува

тим кільцем

без піхви

без кіль

ця 3 піх

вою

Коли втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів, _ ?трібно дотримуватись таких правил:

- у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки,

пластинок, м 'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а

також на запах гриба;

96 3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбоподібне потов

щення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними

ознаками блідої поганки;

- при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов 'язково виривати, а не

зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба,

особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руй

нується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та

людського життя чи здоров 'я - речі незіставні. При вириванні печериць

нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У

сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа,

гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

- при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які

розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "пе

чериці" , що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме

такі . У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім тем

ніють;

- наявність обідка вінчика не є обов 'язковою відмінною ознакою блідої по

ганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця

характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та

пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники лісу",

оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 9 0 % води), а разом з нею й

екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це

стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому

доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану

місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім

того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та

збір дарів лісу не заборонено, придатність з ібраних грибів до споживання доцільно

кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс

лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, бл ідою поганкою, коштує

більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному залежно від того,

який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба,

також від віку та стану здоров 'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів. Най

більш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спос

терігаються летальні випадки.

За характером дії на людину отруйні гриби поділяють на три групи: переважної

дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та

цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та панте-

ровий, іноцибе Патуйяра) на печінку і нирки (бліда поганка та ї ї різновиди, паву-

тинник оранжево-червоний, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого спричиняють

легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, у

вигляді нудоти, блювання, болів у животі, проносу, іноді непритомності . Одужання

настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на

нервову систему, викликають важкі отруєння. Симптоми захворювання з 'являються


через 0,5-4 год. після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата

свідомості, галюцинації , сильна слино- та сльозотеча, запаморочення, порушення

свідомості, марення, зіниці розширені, хода п 'яної людини. Переважно потерпілі

жують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2 ,5% від

потерпілих. Найтяжчі випадки отруєння пов 'язані з грибами, які переважно діють на

печінку та нирки.

Симптоми отруєння простежують через 6-48 год. (2-17 днів - при павутиннику

оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання

холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу.

Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають

слизоводянистими, без запаху. Спостерігається слабкість, спрага, падіння кров 'яного

тиску, судоми, втрата свідомості, марення, можлива поява кропивниці тощо. Якщо

хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у

потерпілих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит)

та нирок (хронічний нефрит) .

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного на

дання їм дол ікарсько ї допомоги . У випадку появи перших ознак отруєння грибами

необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати "Швидк у медичну допо

могу" . Одночасно , не чекаючи ї ї прибуття, хворого слід покласти в л іжко та про

мити йому шлунок : дати випити 4-5 склянок перевареної води при кімнатній тем

пературі або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слаб

кого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору) . Після цього викликати

блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або пальця) на корінь язика.

Процедуру слід повторювати доти, поки промивні води не стануть чистими. Після

цього доц ільно потерпілого напоїти прохолодним м іцним чаєм, кавою або мо

локом.

Приймати будь-які ліки та їжу, тим більше алкогольні напої заборонено, ос

кільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику.

3.3.2.2. Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для

людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Па

сивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи,

молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті . Активно

отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи,

скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяль

ності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нер

вове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою

хімічних препаратів : пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють

електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючі речовини, які містяться в

аерозолях, лосьйонах, кремах).

Отже, якщо ви зібралися у похід, подбайте про репеленти - ароматичні речо

вини, що своїм запахом відганяють комарів. Натуральний репелент - березовий

дьоготь. Досвідчені мисливці та спецназівці наносять його на обличчя, руки й шию.

Згодом дьоготь легко змивається гарячою водою з милом. Бувалі туристи знають, що

4


велике значення має одяг, його запах і навіть колір. На запах людського поту

злітаються не лише комарі, але й інші комахи.

Чим вбрання темніше, тим більше ви до вподоби кровопивцям. Найдієвіше

комарів відлякує колір хакі або пісочно-сірий. Власне за цим принципом і спроек

тували одяг "сафар і " : Старі геологи ще пам 'ятають антикомариний одяг - куртку -

"енцефалітку" , яку шили з двох шарів тканини. У спідньому - тканина нецупка, з ве

ликими "ст ільниками" . Щільніша тканина поверхні не скріплена з підкладкою і

вільно ковзає під час руху. Завдяки цій конструкції всюдисущі комарі, потрапивши у

"ст ільник" , ламають собі хоботки.

Кліщі здатні

переносити різнома

нітні інфекційні

хвороби. Відомо на

території С Н Д

близько 10 тис.

їхніх видів. Деякі з

них зображені на

рис. 22. Зокрема,

іксодові переносять

збудники кліщового

енцефаліту, кліщо

вого сипного тифу,

лихоманки та багато

ін. Аграсові кліщі - збудники кліщового зворотного тифу, деяких вірусних захво

рювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерма

тити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду

отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої

г іг ієни та дезинсекція . Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок

чи походів у поле , ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не

допустити кл іща до тіла. Кліщів, які вп ' ялися в шкіру, обережно зн імають паль

цями або п інцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Від ірваний

хоботок видаляють , як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом, хло-

рофіл іпом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровосос-

ліжкова блощиця (рис. 23). Вони є переносниками окремих небезпечних хворіб лю

дини. Ліжкова блощиця поселяється в щілинах стін, під шпалерами, в ліжках, м 'яких

іграшках тощо . Вона стійка до низьких температур і може до півроку обходитись без

їжі.

Вони розмножуються у великій кількості і нападають на людину, позбавляють її

сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають профілактичні заходи, які ґрун

туються на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а т акож знищення їх дезин-

сективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками) .

Серед комах - паразитів, які живляться людською кров 'ю, є ще воші. На людині

паразитують лобкова, платтяна, головна воші (рис. 24).

1 2 3 4

Рис. 22. Схематичне зображення представників деяких видів

кліщів: 1 - іксодових; 2 - аргасових; З - кліщів-паразитів

(чесоточний зудень); 4 - гамазоїдних

100X1 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 99

1

Рис. 23. Ліжкова блощиця, блоха зви- Рис. 24. Різні типи вошей: а - лобкова; б -

чайна - яйце, личинка, лялька, зрілий платтяна; в - головна

осіб

Воші є переносниками збудників епідемічного сипного тифу, вошивого зворот

ного тифу, окопної лихоманки. Вошивість є частим супутником різних соціальних і

природних катастроф.

Профілактичні засоби проти вошивості ґрунтуються на нормах дотримання

гігієнічних та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на

коротко, а також змочують волосся гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин,

зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на

20-30 хв, потім вичісують густим гребенем.

Боротьба з платяними вошами ґрунтується на митті тіла гарячою водою з милом

і дезинсекції білизни, верхнього одягу, л іжкових речей тощо.

Позбутися лобкових вошей можна за допомогою втирання в пошкоджені

ділянки тіла 10% білої ртутної мазі.

Тісно пов 'язан і з

житлом людини ще одні

представники комах -

мухи (рис. 25) . Вони

беруть участь у розпов

сюдженні багатьох збуд

ників захворювань лю

дини і тварин. Крово

ссальні види мух (на

приклад осіння жигалка,

сліпак, овід) нападаючи

на хворих тварин, а по

тім на людину, можуть Рис. 25. Мухи: 1 - кімнатна; 2 - цеце; 3 - осіння жигалка,

бути переносниками си- 4-сліпак

бірської язви, та інших

заразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не

видалити, то личинки можуть виїдати м 'язові тканини аж до костей, спричиняти ган

грену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інко

ли досягають до 7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфек

ційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові

1 4


продукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного

тифу, холери, гепатиту А та ін.

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання

санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і

експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових

відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин;

поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та

виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують 0,2% розчин водної емульсії

трихлофосу, 0,5%) розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т.ін. Для

нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихло-

фоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли,

оси, шершні, джмелі . При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція.

1 2 З

Рис. 26. Небезпечні перепончатокрші: 1 - бджола; 2 - оса; 3 - шершень; 4 - джміль

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо

набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одно

часно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції, крім

місцевого набряку, може з 'явитися кропивниця, яка супроводжується підвищенням

температури, різким головним болем, рвотою, маячнею, судомами, можлива смерть.

Алергічна реакція супроводжується кропивницею, набряком, часто спостері

гається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови,

головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості. Найтяж

чою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю (людина втрачає сві

домість і в неї порушується діяльність багатьох життєво важливих органів і систем).

У випадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком,

що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на

місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

У разі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з

холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно

якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.

Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 101

У випадку загальної алергічної реакції потрібно прийняти препарати антигіста-

мінного характеру (димедрол, супрастін).

Людям, які страждають від алергійних реакцій, корисно носити при собі

виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічною хворобою. При цьому

необхідно мати шприц-укладку і набір медикаментів, перелічених у паспорті .

При анафілактичному шоку потерпілого треба обкласти грілками з теплою во

дою, дати одну-дв і таблетки димедролу, 20-25 капель кордіаміну і терміново викли

кати "невідкладну допомогу " чи транспортувати в медичний заклад.

Не менш неприємні і небезпечні є та

кож представники тарганоподібних

І рис. 27). Внаслідок особливостей живлен

ня, вони можуть переносити механічним

шляхом збудників інфекцій, туберкульозу,

цисти дизентерійної амеби, яйця гель

мінтів. Таргани нищать продукти харчу

вання, книги тощо. Знищують тарганів за

допомогою інсектицидів (хлорофос, суль-

фідофос тощо) . Добрий ефект мають різ

номанітні приманки. Основою боротьби з

ними є дотримання санітарно-гігієнічних

умов, підтримання чистоти.

Одними з найнебезпечніших отруйних

тварин є представники членистоногих: скорпіони, сольпуга, сколопендра, тарантул,

каракурт, павук-хрестовик (рис. 27).

Сімейство скорпіонів налічує до 600 видів, вони в переважній більшості стійкі

до хімічних, радіаційних впливів. Наслідки уколу скорпіона різні залежно від виду,

місця уколу, віку потерпілого і його індивідуальної чуттєвості до отрути. Найнебез-

печніші уколи тропічних видів і великих за розміром скорпіонів, а т акож якщо укол

прийшовся в голову, лице, шию.

1 2

Рис. 27. Таргани: 1 - чорний; 2 - рудий

1 2 3 4 5 6

Рис 28. Отруйні представники членистоногих: 1 - скорпіон; 2 - сольпуга (у бойовій по

зі); 3 - сколопендра; 4 - тарантул (в загрозливій позі); 5 - каракурт; б - павук-хрес

товик , „ „ ^_„АІ_^ ' :

Отрута скорпіонів токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну сис

тему. В місці уколу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, а


також утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пришвидшується серце

биття, температура тіла трохи підвищується, виникає головний біль, блювання, сон

ливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-30 хв з'явля

ються судоми, посіпування м 'яз ів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, пору

шується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується а потім

знову настає пог іршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

Отруйні павуки, на відміну від скорпіонів, які трапляються на півдні, зустрі

чаються і в інших районах. Отрута одних павуків спричиняє місцеве ураження

тканин (омертвіння і руйнування клітин шкіри, прилягаючих м'яз ів) , отрута інших

сильно діє на весь організм і першою чергою на центральну нервову систему.

Найнебезпечн іший каракурт ("чорна вдова") . Він трапляється в пустинній і

степовій зоні Середньої Азії, в Криму, на Кавказі . Улюблені місця каракурта - по

линні степи (цілина), схили ярів, береги ариків20

. Гніздиться павук у землі, займаючи

нори гризунів та інші заглиблення, а у разі п ідвищення температури повітря шукає

затемненіші місця. У червні - липні павуки активно перемішуються, в цей час різко

збільшується кількість потерпілих від їхніх укусів. Каракурт активний вночі, але

небезпечний і вдень, якщо стати на нього босою ногою чи захопити рукою з травою

чи землею.

Високий рівень токсичності має отрута самки каракурта. Це павук середньої

величини (10-20 мм) з чорним тілом, усіяним червоними цятками. Самець менший

(4-7 мм) і не має такого характерного забарвлення.

Отрута каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Після укусу на

шкірі з 'являється маленька червона пляма, яка швидко блідне. Через 10-15 хв виникає

гострий біль у ділянці живота, попереку, груднині, головний біль, сильна тривога,

збудження, страх смерті. У потерпілого німіють ноги, утруднюється дихання, він

блює. Лице набуває синюшного відтінку. Частота скорочень серця зменшується, пульс

стає аритмічним. Стан крайнього збудження змінюється загальною слабкістю, в'я

лістю, однак почуття тривоги зберігається. Через 3-5 днів шкіра вкривається висипом

і стан потерпілого дещо поліпшується. Виздоровлення починається через два-три

тижні, однак тривалий час людина відчуває загальну слабкість. Якщо потерпілому не

надати своєчасну допомогу, через 1-2 дні може настати смерть. Отрута цих павуків

буває смертельною навіть для таких тварин, як верблюди, коні.

Не менш небезпечним є тарантул. Він проживає в пустелях, напівпустелях і

лісостепу, інколи долинами рік проникає з південних країв СНД у східні, в лісову

зону. Найнебезпечніші самки тарантулів у кінці літа. Отрута цього павука не така

сильна, як у каракурта, вона спричинює місцеві набряки, сильний біль. Людина стає

в 'ялою, апатичною, відчуває важкість у всьому тілі.

При уколах скорпіонів, укусах павуків необхідно не пізніше, ніж через 2 хв

припалити ранку запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту. Отрута проникає нег

либоко в тканини. Якщо ранка на нозі чи руці, то по можливост і треба забезпечити

нерухомість кінцівки: ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у

зігнутому положенні . Рекомендується посилене вживання пиття (чий, вода, молоко) .

Найдієв ішим є введення сироватки - протискорпіонової, протикаракуртової, а в

крайніх випадках - полівалентної протизміїної чи "Антикобри" .

Зрошувальний канал у Середній Азії.


Болючі укуси великих павуків-хрестовиків. На місці укусу сколопендри з'яв

ляється набряк. Укуси сольпуги спричинюють неприємні відчуття через потрап

ляння в організм інфекцій.

Для попередження уколу скорпіона чи укусу отруйних павуків треба пам'ятати,

що вони ведуть н ічний і сутінковий спосіб життя. Тому у разі ночівлі у можливих

місцях проживання отруйних членистоногих треба бути обережним. Ідучи спати,

необхідно натягувати запону намету і ретельно підгинати її краї під постіль, щоб

тканина не торкалася тіла. Необхідно перевіряти постіль, взуття, складки одягу, куди

можуть заповзти членистоногі .

Обережність також важлива при обстеженні ґрунту, рослин: в щілинах і норах

можуть бути павуки, які особливо небезпечні під тс міграції.

Надавши невідкладну допомогу потерпілому, необхідно обов 'язково звернутися

в найближчий лікувальний заклад.

Отруйні тварини сімейства плазунів. Найнебезпечнішими з цього сімейства є

ряд класу змії. На територі ї СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 -

отруйні (рис. 29-31) . Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на

деревах, у тр іщинах ґрунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло .

ч

Рис. 29. Гадюки: 1 - кавказька; 2 - звичайна; З - чорна; 4 - степова; 5 - ефа піщана

6 - гюрза

Чітких зовнішніх вир ізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає.

Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі

отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати

можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на

людину тільки самозахищаючись) .

Найвідоміші та широко розповсюджені змії с імейства гадюкових: звичайна,

степова, кавказька, малоазіатська, гюрза, піскова ефа (рис. 29).

Близько до гадюкових сімейство ямкоголових змій, яких іноді називають гриму

чими через здатність видавати за допомогою спеціального пристрою на кінчику


хвоста своєрідний звук. В СНД вони представлені щитомордником (рис. 30). З сі

мейства аспідових небезпечною є кобра (рис. 31).

Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і

розповсюдженням протизмі їних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася . Вже в

перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії,

навколо місця укусу з 'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк,

який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу

(укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров 'я

потерпілого.

Отрута кобри, морської змії, деяких тропічних змій уражує нервову систему,

викликає м 'язову слабкість, паморочення голови, оніміння і ниючі болі в кінцівках,

нудоту, іноді блювання, підвищення температури до 38-39°С. Смерть може настати

від паралічу дихального центру. Зовнішні ознаки на місці укусу цих змій невеликі:

дві цятки проколу на шкірі і незначний набряк навколо них.

При укусі потрібна негайна невідкладна допомога, ї ї починають з енергійного

відсмоктування вмісту ранки (протягом 15-20 хв), при цьому треба спльовувати

відсмоктану рідину. Потім необхідно ранку обробити йодом, спиртом, зеленкою,

хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки,

створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше транспортувати до

лікувального закладу.

Особиста профілактика укусів змій може бути забезпечена носінням високого

взуття, щільного одягу, ретельним оглядом місць ночівлі чи стоянки. Корисно мати з

собою специфічні сиворотки "антигюрза " і "антикобра" , які необхідно вводити не

пізніше, ніж через 30 хв після укусу.

Отруйні властивості деяких риб і молюсків проявляються т ільки під час вживан

ня їх у їжу без дотримання відповідних заходів безпеки. Наприклад, ікра маринок

(рис. 32) може спричинити тяжке отруєння, якщо ї ї вживати в їжу без належної

довгої термічної обробки.

Отруйними є також медузи та актинії. Отруйний апарат цих тварин представ

лений заштриковими клітинами, всередині яких є капсули з отрутою і закрученою в

пружину заштриковою ниткою (рис. 33).

Рис. ЗО. Щитомордник Рис. 31. Кобра середньо

азіатська


Рис. 32. Маринка Рис. 33. Медуза фізалія: 1 - заштрико-

еа клітина в спокої; 2 - з вистріляною

заштриковою ниткою

У разі дотикання людини до щупальця актинії чи медузи закручена в капсулі

нитка розпрямляється і впивається у шкіру. На місці ураження помітне почервоніння

шкіри у вигляді смуг різної довжини, які супроводжуються сильною печією,

свербінням і болем. Інколи простежують невелике відчуття морозності , пришвид

шене серцебиття. Особливо тяжкі наслідки отруєння спричиняють дискомедузи

Ціанеї, які трапляються в Баренцовому і Балтійському морях. Дуже довгі (до ЗО м)

численні щупальця цих медуз можуть нанести серйозні пошкодження . Потерпілих

морозить, послаблюється дихання і серцебиття, гостра м 'язова слабкість. У важчих

випадках може виникнути параліч скелетної мускулатури і м 'яз ів серця.

Рис. 34. Хвостокол під час

уколу ноги людини шипом

Ш Рис. 35. Морський дракон

Отруйним є також скорпеновий вид риб. Це морський їжак і морський дракон,

які проживають у Чорному морі. Вони наносять уколи шипами і колючими плав

никами (рис. 34), які містять отруйні залози.

У хвостоколів шипи розміщено на хвості (рис. 35). На місці уколу розвивається

тривалий хворобливий запальний процес.

2.3.2.3. Укуси скажених тварин

Сказ - небезпечне вірусне захворювання, ураження клітин головного і спинного

мозку. Вірус передається від скажених тварин зі слиною під час укусів собак, котів


тощо. Вірус потрапляє в мозок через рану на шкірі чи через рану слизової оболонки.

Інкубаційний період триває 12-60 днів і призводить до смерті . Перша допомога

полягає у зупиненні кровотечі, обробці рани і шкіри біля неї йодом, марганцем,

винним спиртом, накладанням марлевої пов 'язки і транспортуванням у медичний

заклад для отримання потерпілим медичної допомоги.

3.4. Техногенні небезпеки

Взаємовідносини людини і навколишнього середовища споконвіку були непрос

тими. Але особливого загострення вони набули наприкінці XX ст., коли госпо

дарсько-перетворююча діяльність людства за масштабністю та інтенсивністю

зрівнялася з природними геологічними процесами і поставила земну цивілізацію на

межу екологічної, техногенної катастрофи.

О.О. Базуляк свідчить, що криза системи "людина-природа" є не якимось сти

хійним, а закономірним явищем, що зумовлене, насамперед, еволюцією психіки,

нейронних структур головного мозку, які на онтогенетичному21

рівні зумовили

становлення нового матеріального середовища - соціуму; в процесі еволюції в

людському організмі виявилися закладені два начала: біологічне і психічне.

Біологічне начало зв 'язує людину з натуральним світом природи і багато в чому

залежить від нього. Доти, доки біологічне начало домінувало над психічним, в

системі "людина-природа" зберігалася відносна рівновага. Еволюція психічного

начала кардинально змінила змістовну сутність людського буття. Людське суспіль

ство вийшло на якісно новий рівень досконалості, вт іливши в собі новий стан матерії

- розумну речовину. Продуктом еволюції розумної речовини стала високорозвинена

психіка, а т акож формування фундаментального рівня - рівня свідомості. Саме він

став основою високорозвиненої психічної діяльності. На онтогенетичному рівні

етапи розвитку психіки відповідали етапам організації соціальних умов буття,

соціуму. І саме з моменту переважання психічного начала над біологічним на онто

генетичному рівні була зруйнована рівновага в системі "людина-природа" . Людське

суспільство почало домінувати над світом природи, порушуючи локальні межі

співіснуючої системи.

З організацією соціуму людина вийшла на новий рівень досконалості , переміс

тилася в нову площину існування. Вона почала домінувати над світом природи,

використовувати в повній мірі ї ї енергетичні джерела, ї ї сировинну базу. Активна

духовно-практична та матеріально-практична діяльність тисячоліттями поступово

змінила образ планети, трансформувавши біосферу в сферу активності розуму -

ноосферу. Особливого "прискорення" ця зміна набула під час індустріалізації. Індус

тріалізація - це процес створення масштабного машинного виробництва, який кар

динально змінив структуру організації людського суспільства, призвів до побудови

нових соціальних відносин, які забезпечили перехід суспільства від одного рівня

досконалості до іншого: від аграрного до індустріального.

Орієнтація на матеріально-технічний розвиток призвела до формування ци

вілізації нового типу - техногенної. Техніка міцно вв ійшла в образ і стиль життя

людей, стала звичайною повсякденністю. І ця подія не була би такою помітною,

Онтогенез - індивідуальний розвиток тваринного або рослинного організму від часу його зародження до кінця життя.

І 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 107

якби не факт деструктивного впливу техніки на світ природи, як про це наголошує

О.О. Базалук, але й на людину, ї ї життя та здоров 'я . Екосистема Землі, ї ї складові

частини: атмосфера, гідросфера, літосфера і особливо біосфера - відчули на собі

силу деструктивного впливу нової антропогенної хвилі. Антропогенез , що набирав

темпів не змінював, а руйнував все на своєму шляху. Для покоління XX ст. стало

нормою отруєне токсичними речовинами повітря, негативні наслідки урбанізації,

забруднення та деградація довкілля. Наприкінці другого тисячоліття, взаємовід

носини між людиною й природою набули такого розпалу, що д ійшли майже до рівня

антагонізму. Людина , яка сама вийшла зі світу природи, організувала свою діяль

ність так, що протиставила сферу свого існування - ноосферу планети, сфері існу

вання світу природи - біосфері планети. І це протиставлення між світом людини і

світом природи в умовах постіндустріального суспільства набуває дедалі негатив-

ніших наслідків як для суспільства, так і для природи. За весь час розвитку соціуму,

попри інші драматичні події, не було ще проблеми, певна річ, настільки масштабної,

багатоаспектної та складної для розв 'язання. Як підкреслюють вітчизняні та

зарубіжні дослідники, йдеться про майбутнє людського роду.

Для вирішення низки глобальних проблем, висунутих кризою системи "людина-

природа" 0 . 0 . Базуляк пропонує:

Забезпечити гармонійний розвиток психічного начала людини. Для цього

потрібно максимально використовувати можливості процесу навчання і виховання.

Спрямувати процеси навчання і виховання на розвиток особистості тобто

сприяння гармонії між розумом, душею і тілом. Причому, 0 . 0 . Базуляк наголошує,

що саме чинник гармонійно розвинутої особистості суттєво впливає на взаємо

відношення в системі "людина-природа " .

Законодавчий і громадський контроль за всіма, без винятку, промисловими

підприємствами.

Інноваційні, перспективні дослідження в галузі енергозберігаючих технологій та

альтернативних (екологічно безпечних) джерел енергії.

Переорієнтація загальнолюдських цінностей, заміна матеріальних цінностей,

цінностей техногенної цивілізації ідеалами, що сповідує концепцію постіндустріа-

лізму.

Постіндустріальне суспільство - змістовна трансформація індустріалізму. Го

ловними векторами цієї трансформаці ї є:

- переорієнтація економіки від виробництва до сервісу;

- акцент на інтелектуальних технологіях;

- різке зростання професійної диференціації ;

- знання як базовий феномен.

Отже особливої актуальності набувають питання культури безпеки людської

життєдіяльності в умовах техногенної кризи постіндустріального суспільства, в

якому людина часто виступає в ролі оператора.

3.4.1. Життєдіяльність людини в системі "Людина-машина-середовище"

Оператор - це людина, яка керує елементами автоматики обчислювальної тех

ніки та іншими технічними системами завдяки інформаційним моделям та засобам

керування. Перед оператором постає завдання керувати щораз б ільшою кількістю

об 'єкт ів та параметрів унаслідок чого зростає напруга праці.


Зростають вимоги до точност і , швидкост і та над ійност і д ій людини , до швид

кості психолог ічних процес ів . Трудова д іяльність супроводжується значними

витратами нервово-емоц ійно ї та розумово ї енергі ї . За гальновизнано , що робота

оператора висуває високі вимоги до когн ітивних ресурс ів людини . Сьогодні внас

л ідок комп 'ютериз ац і ї та роботизац і ї промислово ї д іяльност і значно усклад

нилась проблема у з годження умов праці з психолог і чними та фіз іолог ічними

можливос тями людини . П ід час керування процесом оператору доводиться пере

робляти великий обсяг інформаці ї , з а знаючи при цьому значного нервового пере

напруження . Для ро з в ' я з ання проблеми психолог ічного характеру конструктори

намагаються пристосувати машину до людини так, щоб забезпечити найсприят

лив іший р ежим роботи .

3.4.2. Особливості діяльності людини-оператора

У загальному вигляді діяльність оператора в автоматизованій системі управ

ління (АСУ), на думку І.О. Іваськевича, визначають так: людина повинна сприймати

й оцінювати одержувану інформацію, приймати своєчасні та правильні рішення,

виконувати необхідну керівну (командно-виконавську) діяльність (дію), оперуючи

при цьому відповідними органами управління.

Оператор позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за об 'єктами,

якими управляє, і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього

каналами зв 'язку, тобто людина має справу не з реальними об ' єктами управління, а з

їхнім в ідображенням або інформаційними моделями.

Інформаційна модель - сукупність інформації про стан та функціонування

об ' єкта управл іння і зовнішнього середовища, тобто вона є тим джерелом інфор

мації, на основі якого оператор формує образ реальної ситуації, аналізує та оцінює ї ї

і приймає р ішення, які забезпечують правильну роботу системи. Фізично інформа

ційна модель реалізують за допомогою пристроїв в ідображення інформації . Найсут

тєв ішою особливістю роботи людини з інформаційною моделлю є потреба зістав

лення відомостей, одержаних з допомогою приладів, екранів, табло, як між собою,

так і з реальними об 'єктами, якими управляють. Якщо інформаційна модель неадек

ватно відображає реалії або не дозволяє операторові швидко і точно сприймати

необхідні дані, то вона непридатна. Інформаційні моделі сучасних АСУ в більшості

випадків адекватно в ідображають об 'єкти управління, але робота оператора з ними

часто не відповідає вимогам точності й оперативності .

Діяльність оператора, на думку І.О. Іваськевича, можна поділити на чотири головні

етапи:

1. Сприйняття інформації - охоплює такі операції:

- виявлення22

об ' єкта сприйняття;

- з ' ясування в об 'єкт і окремих ознак, що відповідають завданню, постав

леному перед оператором;

- ознайомлення з виділеними ознаками;

- пізнавання об ' єкта сприйняття.

Виявлення - початкова фаза розвитку будь-якого акта сприйняття; одночасно з цією операцією відбувається виділення в об'єкті окремих ознак, таких як колір, яскравість, величина, форма та ін.


З множини виявлених ознак виділяють найінформативніші і т існо пов 'язані з

завданням оператора. У процесі ознайомлення з виділеними ознаками оператор

установлює зв ' я зки між окремими властивостями, об 'єкта сприйняття, пов 'язує їх в

єдину схему, формує власні системи еталонів, на підставі яких він може пізнати

об 'єкт або ситуацію.

2. Оцінювання інформації , ї ї аналіз і узагальнення на основі раніше заданих або

сформованих критеріїв оцінки. Оцінювання виконують на основі порівняння

сприйнятої інформаційної моделі зі складеною в оператора внутр ішньою образно-

концептуальною23

моделлю ситуації (системи управління).

Концептуальна модель - це результат осмислення оператором ситуації, що

склалася, з урахуванням поставлених перед ним завдань. На відміну від інформа

ційної моделі вона належить до внутрішніх психолог ічних засобів діяльності

оператора.

До змісту образно-концептуальної моделі належать образи та моделі реальної і

прогнозної ситуації, знання сукупності можливих дій, пов 'язаних з управлінням, а

також уявлення про цілі та критерії функціонування системи, знання (відчуття)

наслідків р ішень, які приймають. Співвідношення елементів інформаційної моделі

образами й уявленнями, що входять до складу концептуальної моделі , є важливою

ланкою переробки інформаці ї людиною. Головна складність, яка виникає на цьому

етапі, пов 'язана з проблемою ефективного кодування інформації . Для кожного типу

завдань існують свої способи ефективного кодування. Експериментальні дослід

ження і досвід експлуатаці ї АСУ дали змогу виявити низку категорій кодування, що

відповідають певним завданням. Наприклад, завданню виявлення, або визначення,

місця найкраще відповідає кольорове кодування, завданню пізнання - кодування

умовними знаками, завданню визначення кількісних характеристик - цифрове

кодування.

Оператор повинен мати можливість, зд ійснюючи мінімальну кількість запитів,

одержувати інформацію про критичні (які вимагають негайного втручання) стани

керованого об ' єкта чи процесу.

І.О. Іваськевич наголошує, що треба розрізняти постійну (або повільно змінну)

образно-концептуальну модель, що зберігається у довгочасній пам 'ят і оператора, й

оперативну (надзвичайно рухливу), яка зберігається у короткочасній або опера

тивній пам'ят і . Якщо ситуація знайома, зовнішня інформаційна модель викликає у

пам 'ят і оперативну концептуальну модель, і оператор негайно починає діяти.

При незнайомій ситуації оперативна модель формується з даних інформаційної

моделі та з постійної концептуальної моделі.

3. Прийняття р ішення на основі проведеного аналізу інформаційної й образно-

концептуальної моделі ситуації. У деяких випадках завдання оператора визначають

раніше заданим, в ідомим оператору алгоритмом рішення. При цьому акт рішення

зводиться до вибору найкращого, оптимального варіанта.

Процес прийняття р ішення оператором ускладнюється, якщо ситуація не перед

бачена заданим алгоритмом р ішення . У цьому випадку взаємод ія оператора з ін

формац ійною моделлю має вже дві цілі - постановку самого завдання і пошук

Концептуальний - заснований на якійсь системі доказів певного положення, системі поглядів на те чи інше явище.


способу його вир ішення . Постановка завдання пов ' я з ана з і спец іальним перетво

ренням інформац ійно ї моделі . Тому потрібно створювати такі модел і , що макси

мально полегшували б сприйняття ситуаці ї як проблемної . Оператор має також

використовувати інформац ійну модель для перев ірки р і зних варіант ів вир ішення

завдання . У процес і прийняття р ішення оператор ман іпулює перетвореною вхід

ною інформац ією . Але від оператора вимагають формування образу, адекватного

не т ільки до реально ї ситуаці ї та конкретного завдання, що стоїть перед ним, але

т акож і до тих способ ів вир ішення таких завдань, які є у його пам 'ят і . Тому

важливо вміти практично використати принцип у з годження інформаційно ї і

концептуально ї моделей при максимально можливому полегшенн і умов діяль

ності оператор ів .

4. Виконання прийнятого рішення за допомогою певної системи дій або

видання відповідних розпоряджень.

Перші два етапи діяльності оператора умовно називають інформаційним пошу

ком, який охоплює також і пошук проблемної ситуації, а останні два - об 'єднують

поняттям обслуговування. У реальній роботі оператора необов 'язково наявні всі

перераховані етапи. Може бути і різна їх послідовність. Деколи етапи настільки

переплетені, що з них важко який-небудь виділити.

Отже основною формою діяльності людини-оператора є використання та опра

цювання інформації . У загальному випадку діяльність людини-оператора скла

дається з чотирьох етапів: прийняття інформації, оцінка і переробка, прийняття

рішення, реалізація прийнятого рішення. У багатьох формах інтерактивної роботи з

машиною оператор повинен володіти високим рівнем оперативної пам 'ят і та уваги.

Схеми взаємозв 'язку людини з машиною зображені на рис . 36. У випадку прос

тої одноконтурної схеми людина сприймає сигнали органами зору та слуху і зво

ротною реакцією впливає на машину.

У разі наполовину автоматизованого виробництва сигнали від давачів у машині

передаються на інформаційну панель. Людина сприймає інформацію, переробляє і

через пульт керування впливає на машину. При високо автоматизованому вироб

ництві сигнали від давачів надходять на пристрій, котрий змінює вихідні параметри і

передаються на регулятор виходу програми. Людина-оператор сприймає сигнали і

зворотною реакцією впливає на регулятор виходу програми, котрий через пристрій,

що керує вихідними програмами, впливає на машину.

Всі зміни керованого об 'єкта вловлюються за допомогою давачів, сигнали від

яких перетворюються і подаються до приладів, за якими спостерігає людина.

Людина сприймає покази приладів, розшифровує їх, приймає рішення, виконує від

повідні дії. Сигнал, що виникає внаслідок дій людини, перетворюється і надходить

до керованого об 'єкта, зм інюючи його стан.

У людини можна виокремити органи чуттів, за допомогою яких вона сприймає

інформацію і через провідні шляхи доносить у мозок, а мозок після відповідної обробки

діє на органи руху. У машини, відповідно, засоби інформації, керування та інфор

маційно-логічний і обчислювальний пристрій. Діяльність оператора під час приймання

інформації пов 'язана з отриманням даних про стан об 'єкта та середовище існування,

після чого необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали. Під час оцінки

інформації діяльність оператора спрямована на аналіз та узагальнення сигналів, що

надходять, порівняння необхідного та дійсного стану системи "Людина-машина". Опе-

I


ратор виконує дії, пов'язані із запам'ятовуванням, видобуванням із пам'яті та розшиф

руванням інформації. Під прийняття рішення оператор порівнює модель процесу, я;шй

відбувається, з базою даних, що містяться в пам'яті системи "людина-машина", яка

сформована на основі знань та вмінь, одержаних під час навчання та накопичення

досвіду роботи з оперативною моделлю, виробленою ним у процесі опрацювання

інформації, яка надходить.

Сигнали

Машина Людина

Зворотна реакція

а)

Інформаційна панель

Машина Людина

Пульт керування

б)

Органи чуттів Засоби відображення

інформації

Мозок Інформ. логіч. і

обчисл. пристрій

Органи руху Органи керування

в)

Рис. 36. Схеми системи "людина — машина": а) проста одноконтурна; б) при

напівавтоматизованому виробництві; в) при автоматизованому виробництві

Прийняте р ішення реалізується шляхом віддавання відповідних команд, чи ви

конання окремих дій за допомогою органів руху людини та органів керування

машиною.

Один із параметрів, що характеризує взаємодію оператора з машиною визна

чається часом, який необхідний людині для прийняття, обробки та передачі інфор-


мації. Час, витрачений оператором на інформаційний пошук потрібного об'єкта,

можна визначити як п

ti„ = Х (1Ф І

+ 1Д (32)

і=1

де п - число фіксацій зору в процесі пошуку; Ц\ - час фіксацій; tn, - час і-го перемі

щення зору.

Час затримки сигналу оператором визначають за формулою:

k k k Т 0 = ] Г A t ^ + ] Г ДТІПІ - Ь ^ І ^ П І + t c , (33)

i=l i = l i = l . . .

де k - кількість приладів; Дц - час оцінки показів приладів; Дії - час переведення

погляду з одного приладу на інший; tc - тривалість мимовільного відволікання

оператора; tmi - час виконання моторних дій з управління регулятором машини; mt -

кількість регуляторів; п; - кількість спостережень або перемикань.

При наявності черги сигналів оператор не зразу починає обробку сигналу. В цьо

му випадку на очікування обслуговування сигналів витрачається час точ, а швидкодія

оператора характеризується величиною перебування інформації на обслуговуванні

tnep — t0n + t04 (34)

де ton - час, потрібний для обробки сигналу.

Необхідну швидкод ію визначають тривалістю циклу управління.

tj "Ь tnen, (35) ПЕР 5

¡=1

де ^ - час затримки сигналу і-тим механізмом машини.

Час, витрачений оператором на інформаційний пошук Чп, може бути визначений

також шляхом побудови математичної моделі процесу

" • - і т г - ( 3 6 )

де N - загальний обсяг (кількість елементів) інформаційного поля; М - кількість

елементів, що мають задану для пошуку ознаку; а - обсяг інформаційного поля, що

може сприйматись зором.

Величина а - це кількість предметів, що одночасно потрапляє в зону спосте

реження. Для кутової зони, обмеженої кутом 10° в горизонтальній та вертикальній

площинах кількість елементів не повинна перевищувати 8.

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператора

Виділяють кілька чинників, які впливають на швидкість, точність та надійність

роботи оператора і на тривалість кожного етапу.

Час першого етапу залежить від таких чинників, що визначають швидкість

сприйняття. До них належать:

а) тип індикації;

б) види індикаторів (засобів відображення);

в) кількість індикаторів;

г) організація поля сприйняття;


д) чинники зорової та звукової інформації (розмір і колір букв та цифр, яскра

вість, рівень шуму, гучність, темп подання).

Час другого етапу, тобто швидкість оцінки і переробки інформації, залежить від

таких чинників :

а) способів кодування;

б) складності інформаційної моделі;

в) обсягу в ідображення;

г) динаміки зміни інформації .

Час прийняття р ішення (час третього етапу) визначають такі чинники:

а) тип завдання;

б) кількість і складність умов;

в) складність алгоритму рішення;

г) кількість можливих варіантів р ішення;

д) контроль за виконанням рішення.

На четвертому етапі (етапі виконання прийнятого р ішення) час виконання рі

шень визначають:

а) кількістю органів управління;

б) їхніми типами;

в) способом їхнього розміщення;

г) зручністю роботи з кожним окремим органом управління (розмір, форма,

сила опору й ін.);

д) сумісністю рухових операцій, які виконують одночасно та послідовно.

При видачі команд у мовній формі важливі чіткість, лаконічність, фонетичні ха

рактеристики. Від цього залежить не тільки час, але й ефективність передачі інфор

мації.

Існує також група загальних чинників, що впливають на ефективність діяльності

оператора на всіх етапах його діяльності. До них належать:

а) психофіз іологічний стан здоров 'я оператора;

б) ергономічність робочого місця;

в) характеристика навколишнього середовища (фізичний та психологічний

мікроклімат);

г) особливості комунікаці ї операторів між собою.

3.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна

надійність оператора

У формуванні механізмів стійкості та надійності оператора зростає роль пси

хічних чинників, які регулюють співвідношення соціальних і б іологічних процесів,

що мають інколи протилежну спрямованість.

Стійкість операторської діяльності розглядають у єдності її трьох аспектів:

предметно-діяльного, фізичного і психологічного.

Предметно-діяльний аспект відображає всі параметри діяльності, що харак

теризують зміни предмету праці, його ефективність і якість.

Фіз іологічний і психологічний аспект визначає процесуальні основи підтримки,

забезпечення стійкості діяльності .

Психолог ічний аспект стійкості відображає функціональні характеристики про

фесійно значимих психічних процесів, якостей і властивостей особистості, а також


міру адекватності психологічної системи діяльності щодо вимог конкретних робочих

ситуацій.

Фізіологічний аспект пов 'язаний з питаннями адаптивної і гомеостатичної ре

гуляції організму під час впливу екстремальних чинників зовнішнього середовища.

В.А. Бодров встановив, що наявність визначених особистісних характеристик

сприяє високому рівневі професійної діяльності. До таких рис особистості відносять

емоційну стійкість, активність у мобілізації внутрішньої енергії, уміння контролюва

ти емоції, здатність передбачити можливі зміни ситуації, високе спрямування до до

сягнення цілі. Зг ідно з дослідженнями В.А. Бодрова, такі якості мають проявлятися

на фоні незначного емоційного напруження і п ідвищеного самоконтролю, свідо

мості.

Значення конкретних психологічних особливостей людини-оператора у регу

ляції процесів діяльності, т ією чи іншою мірою її надійності визначається передусім

характером визначеної операторської діяльності, ї ї вимогам до особистості опера

тора, до його функціональних можливостей (ресурсів) і до критеріїв надійності, а

також сукупністю індивідуальних рис, якостей суб 'єкта діяльності, їх індивіду

альною своєрідністю і неповторністю у рівні розвитку, ступеня активізованості,

взаємної компенсаці ї :

- темперамент, когнітивні стилі, емоційна стійкість та інше створюють мож

ливість для прояву високої чи низької надійності.

- активізаційні, стимулюючі якості (організація уваги, відповідальність та

ін.), формують визначений стиль і організацію діяльності .

Сприймання інформації, прийняття рішень, психомоторика безпосередньо регу

люють, визначають характер конкретних дій, їх нормативні чи помилкові прояви.

Творча пізнавальна діяльність поряд з жорстко детермінованими завданнями

займає значне місце у багатьох видах операторської діяльності . Своєчасна і пра

вильна операція в аварійній і критичній ситуації, а також самооцінка особистої ролі

в ній досягається оператором тільки шляхом складної інтелектуальної діяльності,

вміннями швидко адаптуватися до нових ситуацій.

3.4.3. Ергономіка

Ергономіку розуміють як галузь знань, яка комплексно вивчає матеріально-

практичну діяльність людини в системах "людина-машина-середовище" . Ергоно

міка виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни праці.

Ергономіка - це наука, завданням якої є вивчення людини чи групи людей та

їхньої діяльності в умовах сучасного виробництва, життєдіяльності в системі "люди

на-машина-середовище" з метою оптимізації знарядь, умов праці, забезпечення не

обхідного комфорту, що сприяють підтриманню високого рівня психофізіологічного

стану здоров 'я працівника, оператора. Отже, об ' єктом дослідження ергономіки є

система " людина - машина" . Ергономіка відшукує шляхи до забезпечення не тільки

комфортних умов взаємодії людина-техніка але й поліпшення умов виробництва,

оптимізацію техногенного середовища тощо. Наприклад, через те, що на кухні

розміщено меблі, обладнання не оптимальне, не комфортне, приготування їжі займає

більше часу та потребує б ільших енерговитрат. Ідеальне розміщення - це трикутник,

в якому розміщені плита, раковина і холодильник. Німецькі спеціалісти рекомен

дують холодильник розміщати у лівому куті кухні так, щоб двері відкривались


справа наліво а плиту - ближче до правого кута м іж розд ілюючим столом і столом

для приготування.

Ознаками ергономічної якості системи "людина-машина-середовище" є її ви

сока ефективність, повна безпека взаємодії людини-оператора з технічними прис

троями, задоволеність людини змістом, характером та результатами своєї праці .

Ергономічне оцінювання системи "людина-машина-середовище" виконують

диференційним методом, при якому використовують окремі ергономічні показники,

або комплексним методом, при якому визначають комплексний ергономічний

показник, який характеризує групу ергономічних властивостей обладнання і сере

довища відповідно до властивостей людини у процесі матеріально-практичної

діяльності. Цей показник утворюють групові ергономічні показники трудового про

цесу: гігієнічний, антропометричний, фізіологічний, психофіз іологічний та психо

логічний. Перелічена група показників формує ергономіку.

Гіг ієнічний груповий показник характеризує гігієнічні умови життєдіяльності і

працездатності людини під час взаємодії з системою "людина-машина-середовище" .

Він передбачає створення на робочому місці нормальних метеорологічних умов

мікроклімату й обмеження впливу шкідливих чинників зовнішнього середовища.

Груповий показник складається з конкретних показників освітленості, вентилю

вання, температури, вологості, тиску, запиленості повітря, радіації, шуму, вібрації,

гравітаційного перевантаження і прискорень, сили електромагнітних випромі

нювань. Перевищення допустимих меж цих показників може загрожувати життю та

здоров 'ю людини, як фізичному, так і психічному.

При підвищенні температури середовища з 18°С (нормальна для роботи) до

25°С відчувається фізична втома і з 'являються ознаки пог іршення психічного стану

і дратівливість, напруженість) ; при 30°С погіршується розумова діяльність, сповіль

нюються реакції, виникають помилки; температуру близько 50°С оператор може

переносити протягом однієї години.

В ергономіці впорядковані

основні терміни, що характе

ризують зовнішнє середовище

робочого місця людини-опера

тора. Чинники зовнішнього се

редовища на робочому місці

розуміють як фізичні, хімічні,

біологічні, інформаційні, соці-

пьно-психолог ічн і й естетичні

властивості системи " людина -

машина-середовище" , які впли

вають на людину-оператора.

Наприклад, при правильній позі

(рис. 37) оператора наван

таження на передню і задню

частину поясних міжхребетних

дисків приблизно однакове.

Ергономісти виділяють

комфортні та дискомфортні ,

1 2

Рис. 37. Правильна (1) і неправильна (2) пози опе

ратора


екстремальні та надекстремальні зовнішні робочі середовища на робочому місці

оператора.

Комфортне середовище забезпечує оптимальну динаміку працездатності опера

тора, добре самопочуття і збереження його здоров 'я .

Відносно дискомфортне середовище, впливаючи протягом певного інтервалу

часу, забезпечує задану працездатність і збереження здоров 'я , але викликає у лю-

дини-оператора неприємні суб 'єктивні відчуття та функціональні зміни, що не

виходять за межі норми.

Екстремальне робоче середовище зумовлює зниження працездатності людини і

спричинює функціональні зміни, що виходять за межі норми, але які не призводять

до патологічних порушень.

Надекстремальне середовище призводить до виникнення в організмі людини

патологічних змін та до неможливості виконання роботи.

Другий груповий показник (антропометричний) регламентує відповідність

машини до розмірів і форми тіла працюючої людини, рухливості частин тіла й інших

параметрів. Його показники забезпечують раціональну та зручну позу, правильну

осанку, оптимальне ложе для обхвату ручок, органів управління, мінімальні й

оптимальні робочі зони рук і ніг. Відомості, які наводять в антропометричних довід

никах, можуть слугувати лише для перших, приблизних припущень габаритів

обладнання, яке проектують.

Третій та четвертий групові показники (фізіологічний і психофізіологічний)

характеризують . т і ергономічні вимоги, що визначають відповідність системи

"людина-машина-середовище" до силових, швидкісних, енергетичних, зорових, слу

хових, дотикових, нюхових, можливостей і особливостям людини . На підставі чис

ленних експериментальних даних сформульовані, наприклад, ергономічні вимоги

Державного стандарту (ГОСТ 21829-76 "Кодування зорової інформації""), за яким

мінімальна допустима яскравість кольорових знаків має бути 10 кд/м2, реко

мендована - 170 кд/м . Ергономічні вимоги ГОСТ 21752-76 "Маховики управління і

штурвали" ґрунтуються на експериментально встановлених максимальних зусиллях

руки при різних кутах згину в лікті. Наприклад, витягнутою правою рукою оператор

може тягнути на себе ручку з силою до 22 кг, штовхати від себе - до 20 кг, витискати

догори - до 5,5 кг, тягнути вниз - до 7 кг.

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратури

Перевантаження побутової сфери життя людини механізмами, технікою й апа

ратурою не лише підвищує її комфорт, але й створює визначені проблеми, пов'язані з

порушенням екологічної, санітарної та психологічної рівноваги побутового середови

ща. Технічно складні вироби вносять у побут декілька серйозних змін, що полягають у

підвищенні рівня шуму, появі вібрації, небезпеки загоряння, дії струмом, можливості

опіків. Людині в побутовій сфері часто доводиться виконувати функції оператора і

відсутність спеціальної підготовки дуже часто призводить до нещасних випадків.

Основну частину побутової техніки становлять електроприлади. У зв 'язку з цим

безпечне використання електроприладів має особливо важливе значення. Ця проб

лема настільки актуальна, що розробкою документів, які регламентують технічні

вимоги і методи контролю безпеки використання побутових електроприладів,

займаються Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародна організація з

правил приймання електрообладнання та ін.

. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 117

У М Е К технічні вимоги і методи випробовувань з безпеки побутових електро

приладів розробляє технічний комітет ТК-61 ; йому належать документи двох видів:

1. Загальні технічні вимоги і методи випробовувань (публікація М Е К 335-1) .

2. Окремі вимоги з безпеки певних видів приладів (публікація М Е К 335-2 і т. ін.).

Основні показники безпеки конкретного виду приладів:

- ступінь захисту від ураження електричним струмом;

- ступінь захисту від вологи;

- спосіб перетворення електричної енергії;

- режим роботи,

- можливість транспортування;

- умови експлуатаці ї і спосіб п ід 'єднання до джерел живлення .

У нашій країні за ступенем захисту від вологи побутові електроприлади випус

кають у незахищеному (холодильники, пилотяги), захищеному від бризі (пральні,

посудомийні машини) виконанні та водонепроникні . Під час їхньої експлуатації

можливий вплив на них вологи, зумовлений наявністю робочої р ідини у самому

приладі (посудомийні, пральні машини, міксери).

За режимом роботи побутові електроприлади поділяють на прилади з тривалим

пежимом роботи, короткочасним і повторно-короткочасним. Тривалий режим

передбачає роботу приладу при нормальному навантаженні протягом необмеженого

періоду часу (вентилятори, пилотяги, натирачі підлоги). Короткочасний режим - це

оежим роботи приладу при нормальному навантаженні протягом часу, за який

термін експлуатаці ї всіх частин приладу не встигає досягнути встановленого

значення (електробритви, машинки для стрижки волосся). Повторно-короткочасний

оежим роботи приладу складається із серій послідовної експлуатації .

Зараз дослідження із забезпечення безпечного використання побутової техніки

проводять з урахуванням технічного, економічного, естетичного й ергономічного

поглядів. Технічні р ішення передбачають розробку побутової техніки з урахуванням

усіх досягнень, що підвищують їхню безпеку, наприклад, деякі електроприлади

оснащують мікропроцесорами, які автоматично визначають температуру, необхідну

д ія безпечної роботи.

Естетичні вирішення спрямовані на оформлення виробу, що задовольняє су

часні вимоги, а також на вибір матеріалу, який забезпечує підвищення безпеки

використання приладу (таким матеріалом є, наприклад, полімери) .

За основу ергономічних показників беруть гігієнічні, антропометричні , фізіо

логічні та психологічні показники. На їхній основі розробляють спеціальні про

цедури оцінювання побутових виробів з погляду відповідності їх до ергономічних

вимог. Ці процедури передбачають оцінювання відповідності виробів до антро

пометричних показників і фізіологічних можливостей людини, оцінювання рівня

зручності використання та комфортності виробу, оптимізацію фізичного і психо

логічного навантаження людини, пов 'язаного з одержанням корисного ефекту від

експлуатації виробу. Для визначення найзручнішого розміщення тіла при різних

рухових операціях на кухні, наприклад, використовують метод анатомічного аналізу,

що дає змогу одержати дані з оптимальної структури обладнання кухні.

3.4.3.2. Біоергономіка

На стику ергономіки та біомеханіки що вивчає механічні явища в живих сис

темах виникла ергономічна біомеханіка. Ця наука вивчає механічну взаємодію лю-

118 З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльност:

дини з оточуючим н предметним середовищем з метою оптимізаці ї цієї взаємодії.

Результати досліджень в цій галузі мають неабияке значення для забезпечення

безпеки життєдіяльності людини. Прикладом може слугувати попередження таких

найрозповсюдженіших травм людини як падіння та пошкодження опорно-рухового

апарату. Адже згідно з медичними статистичними даними, б ільше 6 0% травм вини

кає внаслідок падінь і 6 0 - 8 0% міського дорослого населення мають різноманітні

патологічні зміни хребта і пов 'язані з цим неврологічні захворювання. Причому

більшість із зазначених небезпек стається через взуття. Зокрема спеціалісти з

Американської академії ортопедів підрахували: захворювання ступні у жінок у 7 5%

випадків розвиваються через носіння незручного взуття. Тому для забезпечення

безпечних умов пересування людини, попередження травматизму та захворювань, до

взуття висувають певні вимоги. Ці вимоги ґрунтуються на підставі досліджень

виникнення тиску в різних ділянках стопи під час ходи (рис. 38) та бігу, а також

зв 'язку опорних зусиль і положень тіла під час ходи (рис. 39) чи бігу.

Фізико-механічні вимоги до взуття:

Фрикційні. Сила тертя, що виникає між ногою і опорою, має унеможливити про

ковзування в місці контакту. Слизька опорна поверхня і невідповідність фізичним

розмірам ноги спричинює небезпеку падіння і травм.

Рівень безпеки (з погляду ймовірності послизнутися) оц інюють виразом:

L гор

- верт

•f., (37)

1 гор

« f 1 верт

то такий

де Frop - горизонтальна складова сили дії стопи на опору; FBePT - вертикальна скла

дова сили дії стопи на опору; f - коефіцієнт тертя між стопою та опорою.

Fro . Fr У випадку

rop > f існує великий ризик послизнутися, коли

Гверт

ризик є мінімальний.

Демпфірування. З ме

тою попередження дина

мічного впливу на опор

но-руховий апарат люди

ни в процесі її пере

міщення, взуття має воло

діти властивостями по

м 'якшення ударних на

вантажень. Тому при ви

борі взуття потрібно вра

ховувати, що рівень демп

фірування залежить від

конструкції взуття, ма

теріалу підошви та каб

лука, наявність ізоляцій

ної прокладки тощо .

A .C. Аруін та

В.М. Заціорський оціню

ючи демпферні властивос-

320мс 560мс

Рис. 38. Розподіл навантаження на стопу під час ходи.

Висота піків пропорційна тиску між стопою і опорою.

Момент початку опорного періоду зафіксований в

мілісекундах


ті взуття в стопі з 'ясувати, що з матеріалів, які використовують у виробництві

щоденного взуття, менше демпфірують динамічні впливи шкіра, значно краще

пориста гума і спінений поліуретан. Використання металевих підметок і косячків,

закріплених на каблуках, погіршує поглинаючі механічні коливання властивості

взуття. Використання еластичних каблуків з вставкою з поліуретану чи полімерних

прокладок з сорботану удвічі покращує демпферні властивості взуття. Корисним

також є використання взуття з заокругленою п 'ятковою гранню каблука - ходьба в

такому взутті знижує динамічне навантаження за рахунок амортизаці ї перекатом по

заокругленій частині каблука.

Fzop Fzop

Рверт

Рис. 39. Сили, що діють між стопою і опорою під час ходьби

Feepm

та- Окрім зазначених, до взуття висувають низку біомеханічних вимог:

Рівномірний розподіл навантаження по стопі. Одним з основних критеріїв

ергономічності взуття є в ідносний рівномірний розподіл навантаження по стопі, тоб

то відсутність надмірної концентраці ї тиску на окремих ділянках. На це впливає

висота каблука і опорна жорсткість взуття.

Висота каблука. Розподіл парціальних навантажень у здоровій стопі (людина

стоїть) приблизно є у співвідношенні: задній відділ - 56%, передній - 44%. Викорис

тання взуття з р ізною висотою каблука призводить до перерозподілу навантажень,

що діють на передній і задній відділи стопи (рис. 40).

8 0 0Н

450Н 350Н 400Н 400Н 100Н 700Н

1 2 З

Рис. 40. Розподіл парціальних навантажень у здоровій стопі за В. С Марксом: 1

без взуття; 2, 3 - у взутті з різним за висотою каблуком


В.О. Маркс визначив, що користування взуттям з висотою каблука до 50 мм не

супроводжується перевантаженням передніх відділів, вищий каблук призводить до

такого перевантаження, як результат - зміна характеристики ходи, збільшення на

вантаження на опорно-руховий апарат (призводить до зб ільшення ударного наванта

ження на міжхребетні диски та викривлення поясного відділу хребта).

Опорна та згинальна жорсткість взуття. Під опорною жорсткістю розуміють

здатність нижньої частини взуття створювати індивідуальне " л оже " для форми

стопи. При низькій здатності формувати таке ложе взуття завдає травм (потертості

плантарної поверхні стопи, виникнення мозолів).

Вага взуття. Під час пересування у важкому взутті затрачається значно більше

зусиль і енергії, н іж у разі пересування в легкому взутті.

Латеральна властивість. Під час пересування людини нога звичайно тор

кається опори латеральною стороною п 'яти і прогинається у медіальну сторону.

М 'язи і зв ' я зки гомілковостопного суглобу певною мірою протидіють підвертанню.

Надто низькі (менше 20 мм) і високі (більше 35 мм) каблуки, особливо у разі їхнього

поєднання з м ' яким матеріалом низу взуття, призводять до значних латеральних

зміщень.

При виборі нового взуття спеціалісти радять приміряти його у другій половині

дня, коли стопи вже трохи набрякли і нога гостріше відчуває його дефекти.

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники

3.4.4.1. Електричний струм

Розрізняють два види ураження електричним струмом: електричний удар та

електрична травма. У разі електричного удару уражається весь організм загалом,

тому цей вид ураження має найбільшу небезпеку. При цьому з 'являються судоми,

розлад дихання або серцевої діяльності. Часто виникає фібриляція, тобто аперіо

дичні скорочення волокон серцевого м'яза, яка порушує ритмічне нагнітання крові в

судинах, що веде до зупинки кровообігу. Електричний струм діє на центральну

нервову систему, викликає судомне скорочення м'яз ів та їхній параліч. Параліч ди

хальної системи або м 'яз ів серця може призвести до смертельних наслідків. Елек

тричні травми спричиняють місцеві ураження: опіки, металізацію шкіри, електричні

знаки. Проходячи через тіло людини, електричний струм має термічну, електро

літичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія електричного струму - це нагрівання людського організму. Тер

мічна дія зумовлює опіки окремих ділянок тіла при проходженні через них елек

тричного струму, а також при зовнішньому впливі на них електричної дуги. Зов

нішній вигляд опіків може бути різний - від почервоніння шкіри та утворення пу

хирів з р ідиною до обвуглення біологічних тканин. Електрична дуга також є причи

ною металізації шкіри, яка пов 'язана з проникненням у неї др ібних частин металу

під час його плавлення під дією високої температури. Дія потужного ультрафіоле

тового випромінювання електричної дуги спричиняє електроофтальмію - запалення

зовнішніх слизових оболонок очей.

Біологічна дія електричного струму виявляється у подразненні та збудженні

нервових волокон і тканин організму та розладі внутрішніх біоелектричних про

цесів. Електролітична дія електричного струму виявляється у розпаді крові та

плазми та порушенні їхнього фізично-хімічного складу.


Механічна дія електричного струму визначається розривом та розшаруванням

тканин, зумовленим електродинамічним ефектом, та утворенням пари від перегрітої

тканинної р ідини і крові. Механічні пошкоджений зумовлені збудженням та су

домним скороченням м 'яз ів тіла, що може спричинити їхній розрив або пошкод

ження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Чинники, що визначають важкість ураження електричним струмом: сила струму

і електричний опір тіла людини, тривалість дії струму, рід струму (постійний чи

змінний), його частота, індивідуальні особливості людини та умови навколишнього

середовища. На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний стан,

хворобливість, втома, голод, стан сп 'яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважається струм, при якому людина може самост ійно звільнитися

від електричного кола. Гранично допустиму силу струму визначають за емпіричною

формулою:

50 І (ЦА), (38)

де і - тривалість дії електричного струму.

Остання формула дійсна в діапазоні зміни тривкості дії електричного струму від

0,1 с до 1,0 с.

Змінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим. Найнебезпечнішим є

змінний струм частотою 20-100 Гц. При високих напругах (більше 500 В) небез

печним є пост ійний струм.

Умови, що визначають можливість ураження електричним струмом:

- випадкове торкання до струмопровідних частин, що перебувають під на

пругою;

- несправність захисних засобів, пошкодження ізоляції;

- помилкове включення обладнання, його замикання внаслідок несправності, розряд блискавки.

- виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги внаслідок зами

кання провідника на землю або несправності заземлення (рис. 41).

і

Рис. 41. Переміщення у зоні розтікання струму замикання на землю: 1 - віддалення

від точки замикання; 2 - схема переміщення ступнів ніг (не відриваючи одну ногу від

другої)

Тіло людини можна зобразити у вигляді електричного кола, що складається з

трьох послідовно з ' єднаних ділянок: шкіра (І1ш) - внутрішні органи та тканини (І1в) -

шкіра (Яц,)


1^ = 2 1 ^ + 1*3, (39)

Цей вираз можна зобразити схемою (рис. 42)

Опір шкіри своєю чергою складається з активного опору І1ша та ємнісного опору

Ише і визначається співв ідношенням

Рчш = Рчш 2

+ Ктає 2

> (40)

Цей вираз можна зобразити схемою (рис. 43).

я . .

Рис. 42. Електричний опір тіла людини Рис. 43. Електричний опір шкіри лю

дини

Повний опір людини визначають шляхом спільного розв 'язку рівнянь (39), (40):

4- Г*2

1 + я ,

(41)

Активний опір шкіри визначають за формулою:

ре-(1е (42)

де ре - питомий опір епідермісу (зовнішньої поверхні шкіри), О м м ; о!е - товщина

шару епідермісу, м; б - площа контакту струмопровідного елемента з людиною, м2.

Ємнісний опір шкіри визначається співвідношенням

шє пас' (43)

де ґ- частота струму, Гц; Є - ємність зовнішнього шару шкіри, Ф.

Ємність зовнішнього шару шкіри, своєю чергою, розраховуємо за формулою:

ЕЕ 08 С = (44)

де Е - д іелектрична проникність; Е0 - електрична постійна, Ф/м (Е0 = 8,85х10~12

Ф/м)

3.4.4.2. Електростатичні та електромагнітні поля

Вплив статичної електрики на людину пов 'язаний із протіканням через неї

слабкого струму. Найчутлив ішими до електростатичних полів є центральна нервова

система, серцево-судинна та інші системи організму. Наслідком впливу цих полів є

дратівливість, п ідвищена збудливість, біль голови, порушення сну тощо. Виникають

фобії, зумовлені страхом очікуваного розряду.

Вплив електромагнітних полів на організм людини залежить від щільності

тлотсжу ет\ергл\, ч а с то т а вш\ро>л\тасгв.йш\я, тривалосте вшитеу, режиму опромтаечня,

розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.


У зоні впливу електромагнітних полів людина зазнає теплового та біологічного

впливу. Джерела електромагнетних полів мають ближню (індукційну) та дальню

(випромінювальну) зони впливу.

Зміна електромагнітного поля веде до нагрівання тканин тіла людини за раху

нок змінної поляризаці ї д іелектрика (хрящі, сухожилля тощо) та внаслідок появи

струмів провідності . Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії електромаг

нітного поля. Перегрівання особливо негативно відбивається на тканинах зі слабко

розвиненою судинною системою або з недостатнім кровообігом (очі, мозок, нирки,

шлунок, жовчний та сечовий міхурі). Опромінення очей спричинює каламутність

кришталика (катаракта) та втрату зору. Це відбувається у випадку надвисокочас

тотного опромінення при поверхневій густині потоку енергії електромагнітного поля

>10 мВт/см2 (1 Вт/м

2 = 0,1 мВт/см

2 = 100 мкВт/см

2).

Тривалий вплив електромагнітного поля створює тепловий вилив, що зумовлює

ункціональні зміни в центральній нервовій та серцево-судинній системах. Вини

кають також головний біль, швидка втома, погіршення самопочуття, зміни тиску змі

ни, нервово-психічні розлади. Простежують також трофічні розлади: схуднення,

випадання волосся, ламкість нігтів, послаблення імунологічних реакцій.

Для збереження здоров 'я необхідно обмежувати час перебування людей в зоні

впливу електростатичного та електромагнітного полів.

3.4.4.3. Виробничі випромінювання

Найбільш поширені електромагнетні випромінювання - це процеси утворення

зільного електромагнетного поля, спричиненого роботою телевіз ійних та радіолока

ційних станцій, високовольтних мереж електропередач, електротранспорт, уста

новки радіозв 'язку, комп 'ютерна техніка.

Випромінювання характеризується довжиною та частотою хвилі .

Довжина хвиль виробничого випромінювання:

10 ' км;

1 нм-30 км;

760 нм - 540 мкм;

760 нм - 400 нм;

200 нм - 400 нм;

2х10~3 мкм - 7,1х10~

6 мкм;

• 7,1х10-6 мкм.

Змінні струми промислової частоти

Радіохвилі

Інфрачервоне випромінювання

Світлове випромінювання

Ультрафіолетові промені

Рентгенівські промені

Гамма-промені

Частота виробничого випромінювання

Ультразвук

Шум

Інфразвук

Вібрація

3.4.4.4. Іонізуюче випромінювання

3.4.4.4.1. Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання

Іонізуюче - це випром інювання , під впливом якого з нейтральних молекул та

атомів у т ворюються іони. Іон і зуюче випром інювання реал ізує свою біолог ічну

дію через ефекти іонізаці ї та наступний розвиток х ім ічних реакц ій у б іолог ічних

структурах кл і тини . Внасл і док впливу іон ізуючого випром інювання в організмі

людини можуть в ідбуватися х імічні , фізичні та б іолог ічні процеси . Розр і зняють

1,9x10"° мкм-

понад 20 кГц;

16 Гц - 20 кГц;

менше 16 кГц;

12-8 000 Гц.


квантове ( електромагн і тне ) та корпускулярне іон ізуюче випромінювання

(рис. 44) . ашшьд чи

Ультрафіолетове випромінювання - це найбільша короткохвильова частина

спектра сонячного світла, яке генерується внаслідок зміни стану електронів на

зовнішніх оболонках.

Рентгенівське випромінювання виникає внаслідок зміни стану електронів на

внутрішніх оболонках атома.

Гамма-випромінювання генерується збудженими ядрами атомів та елемен

тарними частками.

Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених часток - атомів гелію,

що виникають під час розпаду радіоактивних ізотопів.

Іонізуюче випромінювання

Квантове (електромагнітне) Корпускулярне

Ультр

аф

іолето

ве

у - випром

іню

ван

ня

Рен

тген

івсь

ке

Пото

ки ч

асти

нок

а- в

ипром

іню

ван

ня

Р-

випром

іню

вання

Рис. 44. Класифікація іонізуючого випромінювання

Бета-випромінювання - це потік електронів чи позитронів, які випромінюються

атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів.

Потоки часток - це потоки нейтронів та протонів, що виникають під час

ядерних реакцій.

Джерелами іонізуючого випромінювання є прилади, які мають великі напруги

споживання: високовольтні випромінюючі діоди, потужні генераторні та модуля

торні лампи, підсилювачі, генератори та ін.

Іонізуюче випромінювання виникає під час розпаду радіоактивних ядер. Кіль

кісною характеристикою джерела випромінювання є активність, яку виражають

числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі " С і " - це 1-ядерне

перетворення за секунду (розпад/с) - 1 бекерель. Позасистемна одиниця-кюрі:

1 Кю = 3,77х1010

Бк.

Міру дії іонізуючого випромінювання визначає його доза. Розрізняють погли

нуту та еквівалентну дозу випромінювання. Поглинута доза характеризує енергію

іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця ви

міру поглинутої дози в системі "С і " - грей (Гр), позасистемна одиниця - рад.

1 рад = 0,01 Дж/кг;


де К

1 Г р = 1 Дж/к г= 100 рад.

Поняття поглинутої дози не враховує, що вплив однієї і тієї ж дози різних ви

промінювань неоднаковий. Поняття еквівалентної дози визначає вплив різних видів

випромінювання та дає підстави пов 'язувати біологічний ефект будь-яких випро

мінювань до впливу гамма-променів

Д = КДП, (45)

коефіцієнт якості випромінювання; Дп - величина поглинутої дози для

гамма - випромінювання.

Коефіцієнт якості показує у скільки разів біологічний ефект певного виду ви

промінювання відрізняється від такої ж дії гамма-випромінювання: К=1 - для

рентгенівського; К=10 - для нейтронів; К = 20 - для а-часток. Еквівалентну дозу в

системі "Сі " "вимірюють зівертами (Зв).

Часто використовують позасистемну одиницю - бер (біологічний еквівалент

рентгена)

1 Бер = 0,01 Дж/кг = 0,01 Зв;

1 Зв = 100 бер.

Іонізуюча здатність випромінювання в повітрі характеризується експозиційною

дозою. За одиницю дози в системі " С і " взято величину - кулон/кг (К/кг). Це така

доза випромінювання, при якій у 1 кг сухого повітря виникають іони, які несуть за

ряд 1 кулон електрона кожного знака. Для характеристики цієї дози також викорис

товують позасистемну одиницю-рентген (р).

Рентген - це доза гамма-випромінювання, під впливом якої в 1 см3 сухого

повітря за нормальних умов (температура 0°С, тиск 760 мм рт.ст.) утворюються

іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака.

Доза в один рентген дорівнює 2,08х109 пар іонів в 1 см

3 повітря.

1 р = 2,58х10~4 кл/кг.

Поглинута й експозиційна дози випромінювання, віднесені до одиниці часу,

визначають потужність доз (рівень радіації). Рівень радіації характеризує ступінь

забруднення місцевості та вказує, яку дозу може одержати людина, перебуваючи на

забрудненій територі ї за одиницю часу. Рівень радіації вимірюють у рентген/го

динах, рад/годинах, бер/годинах.

Наприклад, за результатами експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів у

результаті аварії на ЧАЕС становив 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500

атомних бомб такого самого типу як ті, що були скинуті в 1945 р. на Хіросіму і Нагасакі.

Відбулося радіоактивне забруднення більш як 2,3 тис. населених пунктів в 12 областях

України, усього було заражено 50 тис. кв. км. площі. В Україні станом на 2004 р.

налічували 3,2 млн потерпілих від катастрофи, в тому числі близько 1 млн дітей.

3.4.4.4.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

У процесі досл ідження впливу іонізуючого випромінювання на організм лю

дини виявлено такі особливості :

- висока руйнівна сила поглинутої енергії випромінювання;

- наявність прихованого періоду благополуччя;

- вплив від малих доз може складатись або накопичуватись. Цей ефект нази

вається кумуляцією;


- випромінювання впливає не лише на живий організм, але й на його на

щадків (генетичний ефект);

- ефективність впливу випромінювання залежить від частоти його дії;

- різні органи людини та організми по-різному реагують на випромінювання.

Багаторічні дослідження визначили такі граничні значення доз, які спричиняють

різні зміни в організмі.

1. Доза величиною 100 гр є смертельною, що відбувається, як правило, протя

гом декількох годин чи діб.

2. При дозах опромінення від 10 до 50 гр опромінена людина помре через 1-2

тижні .

3. Від дози опромінення 3-5 гр вмирає майже половина усіх опромінених

( 50% смертельна доза).

Ступінь небезпеки залежить також від швидкості виведення радіоактивних ре

човин з організму.

Зв 'язок між відстанню К до радіоактивного джерела та дозою опромінювання

має вигляд

К = Д 4 М Т / Д , (46)

де М - радіоактивність джерела, Бк; Т - час опромінення, год; Д - доза опромінення,

кулон/кг.

У разі використання захисних екранів використовують формулу: тх = ІоЄ-

их, (47)

д е тх, Т 0 - інтенсивність випромінювання при відсутності поглинала т а наявності

екрана; р - коефіцієнт послаблення випромінювання; х - товщина поглинала.

Ефективність виведення радіоактивних речовин характеризується періодом його

напіввиведення з організму людини. Період ефективного напіввиведення Теф - це

час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок

радіоактивного розпаду та біологічного виведення

Т е Ф = ^ - ^ , (48) Ч),5 + 1б

де То,5 - період напіврозпаду радіоактивних елементів; Т6 - період біологічного

напіввиведення радіоактивних елементів.

Період напіврозпаду - це час, протягом якого розпадається половина атомів

радіоактивного елемента. Період біологічного напіввиведення - це час, протягом

якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічно

го обміну. Період напіврозпаду визначають законом природного розпаду радіо

активних атомних ядер

N = Н,е~Х(

, (49)

де N. N0 - відповідно, кількість ядер у певному об 'ємі речовини на момент часу 1 та

г. = 0 Д - константа розпаду.

3.4.4.4.3. Захист від іонізуючого випромінювання

До інженерно-технічних методів та засобів захисту можна віднести такі: колек

тивний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, примі

щення) та індивідуальний.


ГДК, ГДК 2 ГДК 3 ГДКП

де Сь С2, . . .С„ - фактична концентрація шкідливих речовин, мг/м; ГДКЬ ГДК2 , . . .

ГДК,, - відповідно гранично-допустимі концентрації, мг/м3.

До речовин односпрямованої дії належать такі речовини, які близькі за х імічною

будовою та характером впливу на організм людини. У випадку періодичної дії шкід

ливих речовин у повітрі середовища існування людини використовують поняття

середньозмінної концентраці ї для конкретного періоду

С 1 1 , + С 2 1 2 + . . . + С п І й

Г-1 + 12 + . . . + І п

де сь с2,...с„ - концентраці ї шкідливих речовин на окремих стадіях (операціях) тех

нологічного процесу, видах діяльності, відпочинку тощо мг/м; ї ї , і2,... - тривалість

Колективний захист спирається на розрахунок поширення хвиль в умовах пев

ного рельєфу місцевості.

Локальний захист заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які

забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзерка

лення від його поверхні . До інженерно-технічних методів захисту також належить:

- конструктивна можливість працювати на зниженій потужності у процесі

налагоджування, регулювання та профілактики;

- дистанційне керування об 'єктами.

Засоби індивідуального захисту використовують у тих випадках, коли інші

захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні. Для захисту тіла викорис

товують одяг із металізованих тканин та матеріалів, що поглинають радіовипро

мінювання. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внут

рішній бік провідною плівкою двоокису олова.

3.4.4.5. Хімічні чинники небезпеки

3.4.4.5.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин

Сьогодні в світі виробляють близько 1 млн різних хімічних речовин, з яких приб

лизно 700 широко застосовують у промисловості, сільському господарстві, побуті.

Небезпеку х імічних речовин визначають їхньою здатністю проникати крізь

органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки. Рівень та характер порушень

нормальної життєдіяльності організму залежить від фізико-хімічних, токсичних

властивостей х імічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин встановлено їх граничну допустиму концен

трацію ГДК в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично-допустима концентрація - це максимальна кількість небезпечно-хіміч

них речовин в одиниці об 'єму чи ваги, яка при щоденному впливі протягом необме

женого тривалого часу не викликає в організмі паталогічних відхилень, а також наступ

них негативних змін у потомстві. При встановленні ГДК використовують розрахункові

методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали спостережень.

Оцінюють вплив хімічних небезпек при вмісті в повітрі середовища існування

людини одночасно декількох шкідливих речовин односпрямованої дії за сумою

відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК, яка не має перевищувати

одиниці

С' . + - £ - + + . . . + - ^ < 1 , (50)


окремих стадій (операцій) технологічного процесу, видах діяльності, відпочинку

тощо.

Середньозмінна концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати

гранично допустимої середньозмінної концентраці ї ГДКС3.

3.4.4.5.2. Класифікації небезпечних хімічних речовин

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні ре

човини, які призначені для знищення людей, тварин та рослин. Отруйні речовини - це

токсичні хімічні з 'єднання з певними хімічними та фізичними властивостями. Агре

гатні стани отруйних речовин: пара, аерозолі, краплі. Отруйні речовини класифікують:

- за характером вражаючої дії: смертельні; ті, що тимчасово виводять з ладу;

подразнюючі та навчальні;

- за швидкістю настання вражаючої дії: швидкодіючі та повільнодіючі;

- за тривал істю збереження: стійкі та нестійкі.

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяють на 4 класи:

1) надзвичайно небезпечні;

2) дуже небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні .

Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватись інтокси

кацією, що призводить до розвитку професійних захворювань. Більшість шкідливих

речовин незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову ток

сичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачі

паючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті.

Залежно від практичного використання небезпезпечні хімічні речовини, які

забруднюють довкілля (полютанти) поділяють на:

- промислові отрути;

- отрутохімікати, що використовують у сільському господарстві (гербіциди,

пестициди);

- лікарські препарати;

- сигарети, наркотики;

- побутова хімія (харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, кос

метичні засоби);

- х імічна зброя.

Відповідно до характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на

токсичні, подразнюючі , мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що

впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини - це речовини, які викликають загальне отруєння або впли

вають на окремі системи організму людини. Ці речовини можуть спричинити пато

логічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. Прикладом таких речовин є

концентровані розчини кислот, лугів, селітри, чадний газ тощо.

Подразнюючі речовини зумовлюють подразнення слизових оболонок, дихальних

шляхів, очей, легенів, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спад

кової інформації. Це - свинець, радіоактивні речовини та ін.

Канцерогенні речовини зумовлюють, як правило, злоякісні новоутворення - пух

лини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо) .

кос-


Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, аро

матичні вуглеводні).

Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легенів (монооксид кар

бону, оксиди нітрогену).

Речовин, що впливають на репродуктивну функцію це - радіоактивні ізотопи,

ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори - речовини, що діють як алергени (розчинники, лаки на основі

нітро- та нітрозосполук, формалін та ін.).

Токсичні (отруйні) речовини спричиняють не т ільки пог іршення здоров 'я та

працездатності людей, а й негативно впливають на живі організми, призводять до

порушення екологічної рівноваги. Шляхи проникнення отруйних речовин в організм

людини це - шкіра, органи дихання та шлунок. Рівень ураження речовинами зале

жить від їхньої токсичності , вибіркової дії, тривалості, а т акож від їх фізико-

хімічних властивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини поділяють на:

- серцеві (кардіотоксична дія) - ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, ко

бальту, кадмію тощо;

- нервові (порушення психічної активності) - монооксид карбону, фосфор

органічні сполуки, алкогольні вироби, снотворні, наркотичні засоби;

- печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, спиртні напої, отруйні

гриби;

- ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

- кров 'ян і - анілін, його похідні, нітрити;

- легеневі - монооксид карбону, оксиди нітрогену, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини поділяють на три групи:

- летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) -

термін дії до 10 діб;

- тимчасові , які спричиняють нудоту, блювання, набряки легенів, біль у

грудях - термін дії від 2 до 5 діб;

- короткочасні, що подразнюють слизову оболонку, спричинюють головний

біль, задуху, загальну слабкість, зниження температури - термін дії кілька

годин.

3.4.4.5.3. Шляхи потрапляння полютантів в організм людини

Велика кількість захворювань та отруєнь зумовлена проникненням в організм

людини шкідливих газів, парів, аерозолів головно через органи дихання. Це дуже

небезпечно тим, що потрапляючи у кров, шкідливі речовини розносяться по всьому

організму. Загальнотоксична дія аерозолів зумовлена тим, що пилові частки (до 5

мкм), проникаючи в глибокі дихальні шляхи, частково або повністю розчиняються в

лімфі і, надходячи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові час

точки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини попадають у шлунково-кишковий тракт через недотримання

правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без

попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової

порожнини. До них, наприклад, належать жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Шкідливі речовини потрапляють в організм людини як через шкіру рук, так і

через незахищені д ілянки шкіри у випадках високих концентрацій токсичних парів і


газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових за

лозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчинні у воді і

жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо . Ураження шкіри безу

мовно прискорює проникнення отруйних речовин в організм.

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь отримала в останнє десятиріч

чя, коли у більшості цивілізованих країн світу склалася "токсична ситуація", пов'язана

з накопиченням у навколишньому середовищі великої кількості хімічних речовин.

Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число загиблих від до

рожньо-транспортних пригод. За даними американських спеціалістів, до 80% загиблих

при пожежах є жертвами не вогню, а токсичних продуктів горіння.

3.5. Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини

3.5.1. Суспільство як система і життєдіяльність людини

Зрозуміти суспільство як об'єктивний процес, пізнати закономірності його функ

ціонування, розвитку - це головне завдання соціальної філософії. І хоч в історико-

філософському ракурсі в розумінні суспільства є багато містифікацій, сучасне наукове

уявлення про нього не може бути сформоване без скрупульозного аналізу тих пошуків

(досягнень та помилок), якими надзвичайно багата історія соціальної філософії.

На думку Платона, суспільство є об ' єднанням людей для задоволення своїх

потреб і засобом реалізації потреби людей одне в одному. За Арістотелем, воно є

втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини. Релігійна

філософія вважала його проявом божого творіння. Просвітителі (Т. Гобс, Ж.Ж. Рус-

со, Ф.М. Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст. трактували суспільство як

форму суспільної угоди, Г. Гегель - як реальний процес життєдіяльності людей, що

відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї. І. Бентам визначає сус

пільство як "фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються

як його складові члени" . Г. З іммель відроджує Платонову ідею про суспільство як

засіб реалізації внутрішніх спонук, потреб, мотивів індивідів. М. Вебер доповнює ї ї

тезою про "деякий мінімум взаємоорієнтацій" . Е. Дюркгейм підкреслює значення

розподілу праці. Т. Парсонс трактує суспільство як соціальну систему, що функціо

нує завдяки взаємоді ї людей та соціальних інститутів. Марксистська соціальна

філософія суспільство визначає як сукупність історично зумовлених форм спільної

діяльності людей . Головною детермінантою суспільного життя є спосіб виробництва

матеріальних благ. Саме він зумовлює соціальний, політичний та духовний процес

життя. Суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки - ось головний

висновок марксистської соціальної філософії.

Були спроби пояснити суспільне життя і через призму визначальної ролі сус

пільної свідомості . Як відомо, велика група філософів виходить з положення про те,

що світом правлять ідеї. Найпослідовніше цю позицію простежено в філософії

Платона та Гегеля.

Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов 'язане з аналізом

головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забез

печує цілісність суспільства і, навпаки, - дисгармонія яких веде до суттєвих конф

ліктів і деформацій . Поняття "сфера суспільного жит тя " відбиває різнопланові про

цеси, стосунки, цінності, інститути, чинники як матеріальні, так і ідеальні, об 'єк-

З. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 131

Інформація - (роз'яснення, повідомлення) - відомості про які-небудь події, факти, чиюсь діяльність у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (книги, ілюстрації, кіно-, відеофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем тощо). Комунікація - вербальний і невербальний обмін інформацією між людьми; передача інформації, повідомлень, різних відомостей, вона можлива між людьми, людиною і машиною, не одушевленими об'єктами і різними живими організмами. Часто вона пов'язана з опосередкованим спілкуванням, тобто передачею інформації за допомогою технічних засобів, у тому числі засобів масової комунікації-телебачення, радіо, преси.

тивні й суб 'єктивні . Сфера - це реальний процес людської життєдіяльності . Діалек

тику сфер суспільного життя розглядають як реальне життя суспільства в конкретно-

історичних, соціокультурних та природних вимірах.

Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя :

а) матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу,

обміну, споживання, а також продуктивні сили й виробничі відносини,

науково-технічний прогрес і технологічну революцію;

б) соціально-політична - охоплює соціальні та політичні стосунки людей у

суспільстві - національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоп

лює такі явища й процеси, як революція, реф зрма, еволюція, війна. У цій

сфері функціонують такі соціальні інститути, ак партія, держава, суспільні

організації;

в) духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр

виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної"), трансформаці ї

ї ї від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), пере

творення в індивідуальний духовний світ людини;

г) культурно-побутова - охоплює виробництво культурних цінностей, пе

редачу їх від одного покоління до іншого, життя сім' ї , побутові проблеми

(організація відпочинку, вільного часу), освіту, виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя тісно взаємопов'язані, тому їх треба розглядати

лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до

створення деформованої моделі суспільства. У центрі кожної сфери, як і суспільства

загалом, має стояти людина, яка охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

3.5.2. Небезпеки, спричинені соціумом

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову

соціальну та економічну ситуацію. Нині дедалі б ільшого значення набуває поділ

суспільства за р івнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної

власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротвор-

чим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні

ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас сучасні досягнення науки і

техніки та стрімке зростання кількості інформації означили сучасне суспільство як

постіндустріальне, телематичне. У такому суспільстві на перший план виступає ін

формація24

, комунікація25

. На цьому ґрунті зростає тиск інформаці ї на особистість, а

також знаходять застосування технологі ї масового впливу на свідомість споживачів

інформації. Інформаційний вплив спрямований на маніпулювання як окремою лю

диною, так і масами, метою чого є формування культури, наперед визначених

цінностей, пріоритетів тощо.


Відомий письменник сучасної світової літератури Дж. Фаулз, аналізуючи

сучасний стан культури, твердить, що ми живемо в типовий етте-сіеих^иаеггез (між

двома війнами (фр.)) період. Суспільство, одурманене сексуальною революцією,

висунуло на передній план сексуальну ідентифікацію, сексуальну мораль, загос

трило тендерні стосунки, спричинило кризу релігійної віри. Наслідком цього жінка

стала джерелом насолоди, знаряддям, інструментом, сурогатом, який вико

ристовують для мастурбації . Для захопленого безумством суспільства культом стає

старлетка - модель - дівчина-з-журнальної обкладинки, дівчина-гурія, яка не має

віку, ї ї т іло, форми є її одягом, інструментом заробітку грошей. Єдине, чого від неї

вимагають, це максимум насолоди і єдине, чого від неї не очікують - це дітей.

Сьогоднішній символ старлетки, нагадує часи фривольної і елегантної еротики

Рококо26

з Херувимами, Купідонами. На цьому фоні засоби масової інформації

" в і дкривають" щораз сміливіші, відвертіші моделі деструктивної поведінки27

, фор

муючи відповідну свідомість як окремої людини, так і натовпу.

Під впливом напруженої ситуації сьогодення набувають сили і негативні

чинники: формування нової соціальної диференціаці ї та відповідних критеріїв ї ї

оцінки свідчить про девіантні в ідносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних

та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформуючий характер. Зріс

вплив кримінальних, соціально-політичних, інформаційно-психологічних, соціаль

но-психологічних, соціально-економічних та інших, зумовлених атрибутами мікро-

соціуму та соціуму негативних чинників ризику.

Такі обставини створюють передумови виникнення мотивац і ї " в т еч і " особис

тості від руйнуючого жаху реальності - природної рефлекс і ї на загрозу життє

діяльност і індивіда . Трагед ією сучасної людини є саме деструктивна втеча від

реальност і - аддикція28

. Спроба втечі сучасної людини з реальност і у деякий стан,

смисловий прост ір , де можна відпочити, порадіти, набрати сил для того, щоб знову

повернутися до ситуаці ї реального життя, що пригнічує, називається аддиктивною.

Аддиктивна настроєність притаманна всім дорослим людям які мають травмуючий

досвід, обтяжувальні залежності29

. Така поведінка за своєю суттю є дефектно-адап

тивною в умовах пост ійного ускладнення сучасного життя . Аддиктивна поведінка

- одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в устремлінні втечі від

реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою приймання деяких

речовин, чи пост ійною фіксац ією уваги на визначених предметах чи активностях,

що супроводжуються розвитком інтенсивних емоцій . Цей процес настільки

захоплює людину , що починає керувати ї ї життєд іяльн істю. Людина стає безпо

радною перед своєю пристрастю. Вольові зусилля ослаблюються , посилюється

важкість адаптаці ї до проблемних життєвих ситуацій (складні емоційні умови,

Рококо - архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., що відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. Наприклад тенденція виникнення (приблизно у 2002 р.) популярних скандальних телепередач на зразок: "Моя сім'я", "Окна", "Девичьи слезы" та ін., відверті сценарії цих передач спочатку шокували громадськість, а потім стали сприйматися, як належне. Аддукція - недосконалий, ілюзорний спосіб пристосування до надто складних для індивіда умов життєдіяльності.

Залежність - та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини, вона є психологічною причиною різноманітних особистих катастроф, руйнувань і захворювань.


розчарування, руйнування ідеалів, конфлікти, різного роду стреси тощо) . Психо

фізіологічна суть аддиктивної повед інки ґрунтується на основі відсутності вміння

керувати власним психоемоц ійним тонусом30

. Людина хоче яскравих настроїв,

захисту від небезпек, тривог, страхів. І у задоволенні цього людина шукає най

легші шляхи - втечу через аддиктивний агент (музика, алкоголь, сигарети, нарко

тик, азартна гра, проституція , злочинність тощо) . На цьому ґрунті набувають по

ширення р ізноманітні форми соціальних в ідхилень (алкоголізм, тютюнокур іння ,

наркоманія , проституція , злочинність , самогубство тощо) . Ці та багато інших форм

збоченої повед інки в умовах кризи системи соціального контролю стали загрозли

вими для суспільства .

Для запобігання такій деструктивній поведінці потрібно навчитися довільно,

усвідомлено та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, навчитися

менеджменту станів, опанувати мистецтво релаксації, мобілізації і самопрограму-

вання, завдяки чому можливо отримати повну владу над власною психікою і тілом, а

отже, і над своїм життям загалом.

3.5.3. Алкоголь і здоров'я

Мабуть, у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б

проблема алкоголізму. Алкоголізм - страшна хвороба, яка за розповсюдженням на

Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.

Алкоголь збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить

бесіду жвав ішою. Алкоголь висококалорійний продукт, швидко забезпечує енерге

тичні потреби організму. Відомо, що в пиві і сухих виноградних винах до того ж є

певний склад вітамінів та ароматичних речовин. Усе це правильно, але алкоголь ні

коли не може бути корисною речовиною і лише тимчасово призводить до вдаваного

покращення стану.

Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і

нікотин, алкоголь - наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються

малими дозами.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом вик

ликає захисну реакцію - адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота,

блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при

цьому не виникає. Однак у разі повторних прийомів алкоголю настає ейфорія, а

захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорі ї стає для людини потребою,

і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Унаслідок неодноразових

прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю

людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко

знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину

морозить - це характерні симптоми алкогольного похмілля. В такому стані найкра

ще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це т ільки закріплює залеж

ність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний

потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. Щоб добути алкоголь-

п я

лхо-

30 Тонус - життєва активність, рівень життєдіяльності; манера, загальний рівень настроєності на будь-що (позитивний емоційний стан при тривалому збудженні нервової або м'язової тканини).


ний напій, хворий іде на будь-які дії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе остан

ній одяг, все винести з дому.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв нега

тивно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в

шлунку - біля 2 0 % і в кишечнику - близько 80%. Вже через 5 хв після вживання

спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 год всмоктується повністю.

Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому

організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і,

як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок. Як і інші отруйні речовини,

алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка

сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах

печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається

часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином

алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у серйозне захворювання, яке

називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної

порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

У московській міській клініці психіатричної лікарні № 4 ім. П.Б. Ганнушкіна

було обстежено 33 особи (ЗО чоловіків і 3 жінки), які систематично зловживали

алкоголем 5 років і більше. З них 27 померло у віці 23 -50 років, 6 - у віці 60-66 ро

ків. Протягом хвороби вони потрапляли в психіатричний стаціонар 3 рази і більше

(один хворий - 27 разів). При госпіталізації у 9 хворих були судорожні припадки,

спостерігався набряк головного мозку у 30%, 19% хворих мали набряк легенів.

Діагностичні досл ідження показали дистрофічні зміни внутрішніх органів, фіброзні

та склеротичні зміни судин головного мозку та внутрішніх органів. Знайдені при

г істологічному дослідженні зміни нейронів свідчили про зрушення в їх структурі.

Причинами смерті були: мозкова, серцева і легенева недостатність, киснева недос

татності і набряк мозку.

Отже, алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо

сильну шкідливу д ію його відчуває високоорганізована система організму - го

ловний мозок. Найб ільше алкоголь поглинає головний мозок, тому що в нервових

клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється

краще, н іж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно вели

кого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому

приплив крові до них більший. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч

клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд, таке мар

нотратство - недопустиме з погляду безпеки життєдіяльності .

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчаст іше трап

ляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне

марення, епілепсія.

П ' ян с т в о та алкогол і зм завдають велико ї економічно ї , соц іально ї та мо

рально ї шкоди сусп ільству . Люди , які п 'ють , част іше хвор іють , допускають брак

у робот і , через них стаються аварі ї і т р авми ( 2 0% побутового і 4 6 % вуличного

травматизму ) . Через провину п ' яних воді їв щораз част іше трапляються до

рожньо-транспортн і пригоди (72 ,5%) . Важким соц іальним насл ідком алкоголізму

є його т і сний з в ' я з о к зі з лочинн і с тю - 9 6 % правопорушень чинять особи в стані

алкогольного сп ' ян іння .


3.5.4. Тютюнокуріння

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними

захворюваннями, т існо пов 'я заними з широким розповсюдженням чинників ризику,

які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокур іння - основна причина

передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - чинник ризику більш ніж 25

хвороб.

Ось деякі цифри та факти щодо куріння:

- за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких

200 мільйонів - жінки) курять;

- кожного року в світі тютюн спричиняє 3,5 млн смертей , або 1000 - щод

ня ;

- за прогнозами, глобальна тютюнова "еп ідемія" забере життя 250 мільйонів

сучасних дітей та підлітків.

До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак,

синильна кислота, с ірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий

дьоготь тощо.

Крім цього, термін зберіганні сигарет, тютюну не повинен перевищувати 6

місяців, якщо вони зберігаються довше, в тютюні відбуваються незворотні хімічні

зміни: нікотин і смоли виділяють отруйні випаровування, в результаті чого цигарки

стають радіоактивними.

Тютюн негативно впливає на дихальну, серцево-судинну системи, репродук

тивні органи.

Жінки, які палять, практично не народжують здорових дітей.

Курці в 1 3% частіше страждають на стенокардію, в 12%> - на інфаркт.

Серед ДІТеЙ ДО 5 РОКІВ, КОЛИ у рОДИНІ Є О Д И Н КуреЦЬ, ХВОрІЮТЬ 73,9%), двоє

курців - 77%о, троє курців - не виявилося жодної здорової дитини.

3.5.5. Проституція

Проституція - вступ людей у безладні статеві стосунки за матеріальну винаго

роду. Проституцією є також втягування чоловіка чи жінки в статевий контакт за

визначену винагороду.

Особи з низьким р івнем комунікабельност і , невм інн і знаходити сп ільну мову

з про тилежною статтю, нер ідко користуються послу гами проституток . Як

правило метою т аких контакт ів є зняття сексуального напруження , оск ільки на

певний момент в ідсутній сталий партнер, чи останній в ідмовляє у сексуальному

контакт і . Нер ідко це люди сексуально безграмотні . Вони бояться експеримен

тувати в сексі з сво їми пост ійними партнерами . Ці люди бояться розмовляти зі

своїм партнером на сексуальні т еми . Сп ілкування з проститутками , користування

їхн іми послу гами дає змогу певною м ірою зреал ізувати фантазі ї , з адовольнити

похіть, садо-мазох істські , фетишистськ і чи інші нахили . Результатом такого

сп ілкування можуть бути пристрасть до алкоголю, наркотик ів , травми, каліцтва,

смертельні випадки .

Проститутки та їхні клієнти ризикують підхопити інфекційні хвороби, віруси

імунодефіциту, різні заразні хвороби. Крім цього проституція є складовим еле

ментом злочинного світу.


3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи

самозахисту

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кіль

кість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але

останнім часом особливо швидко збільшується частка тих, що належать до категорії

тяжких (убивства, насильства тощо) .

Хоча статистика злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в Україні

свідчить про тенденцію спаду:

1996 р. - скоєно 2 133 злочини,

1997 р. - скоєно 1518 злочинів,

1998 р. - скоєно 1 299 злочинів,



- кількість вилученої зброї в населення має тенденцію до збільшення:

1990 р. вилучено 208 одиниць,

1991-2000 pp. вилучено 32 000 одиниць.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В

умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня

життя, значних прогалин у вихованні та законодавстві й інших негативних чинників

збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів. Враховуючи складну

криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в си

туаціях, пов 'язаних з насильством. За таких умов безпека - це насамперед спосіб

запобігти конфліктові, готовність до несподіванок, уважність до оточення тощо.

3.5.6.1. Правова основа самозахисту

Захищати життя й здоров 'я громадян повинна держава. У Конституці ї України

зазначено, що "людина, її життя і здоров 'я , честь і гідність, недоторканність і

безпека визнаються в державі найвищою соціальної цінністю; усі люди вільні і рівні

у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є

р івними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками ...соці

ального походження, майнового етану; місця проживання . . . за іншими ознаками;

обов 'язок держави - захищати життя людини; кожен має право захищати життя і

здоров 'я , життя і здоров 'я інших людей від протиправних посягань" .

Право громадян на самозахист закріплене статтею 3 6-ю Кримінального кодексу

України "Необх ідна оборона" . Згідно з нею, кожен громадянин має право на захист

своїх прав та інтересів, а також прав та інтересів інших осіб, держави й суспільства

через завдання шкоди тому, хто зазіхає на ці інтереси. При цьому право особи на

необхідну оборону не залежить від можливості уникнути небезпечного зазіхання або

можливості звертання до органів влади. Кримінальну відповідальність особа несе

тільки при перевищенні меж необхідної оборони, тобто умисного заподіяння тому,

хто зазіхає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеці посягання. І навіть у

тому випадку особа не несе відповідальності, якщо через сильне хвилювання,

спричинене небезпекою, вона не змогла оцінити небезпеки зазіхання і ступеня

завданої нею шкоди . Проте пункт 5 статті 36, дозволяє використовувати для необхід

ної оборони зброю або будь-які інші предмети та засоби для захисту від:

а) нападу озброєної особи;


б) нападу групи осіб;

в) протиправного проникнення до житла.

Отже, Кримінальний кодекс окреслює загальне коло ситуацій, коли дозволено

застосування зброї.

Станом на початок 2004 р. в Україні не прийнято закон про зброю - Верховна

Рада вже вкотре повертає його "на доопрацювання" у першому читанні . Тому, за

мість повноцінного закону, маємо чимало відомчих нормативних актів. Придбання

та використання гладкоствольної та нарізної мисливської зброї регулюють наказ

МВСУ від 21.08.1998 р. (№62 2 ) , газової - постанова Кабміну від 7.09.1993 р.

(№ 706), спецзасобів для стрільби гумовими кулями - накази МВС за № 379/ДСК від

13.06.2000 р. та за № 815/ДСК від 29.08.2003 р.

3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту

3.5.6.2.1. Мисливська зброя

Переважна більшість мисливської гладкоствольної та нарізної зброї достатньо

ефективна для самозахисту. Таку зброю згідно з наказом МВС за № 622 дозволено

застосовувати для "захисту життя, здоров 'я , житла й майна громадян" .

Енергія пострілу мисливської зброї є надійною для враження супротивника, а

такі параметри, як далекобійність, скорострільність або місткість магазину, дають

змогу вступати в серйозну суперечку з багатьма злочинцями. Головними недоліками

цього виду зброї є:

- великі затрати часу у приведення до бойової готовності (для того, щоб привес

ти її в дію потрібний час на виймання з сейфу, відкривання замка курка, заряд

жання);

- обмеженість в носінні (умови зберігання і носіння не допускають буденного

ї ї носіння);

- смертельна дія (мисливські боєприпаси є за своєю суттю бойовими);

- небезпека для оточуючих (заряди, а особливо кулі несуть небезпеку рико

шету, т акож висока пробивна здатність картечі, куль несуть небезпеку на

несення поранень оточуючим, які перебувають за тонкими стінами, пере

городками, огорожами тощо) .

Згідно з наказом М В С за № 622 гладкоствольна мисливська зброя доступна осо

бам, що досягли 21-р ічного віку, нарізна - 25-літнього.

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі

У побуті їх називають " газовими балончиками" . Це - найпрост іший, найдешев

ший, найдоступніший засіб самозахисту несмертельної дії. Зг ідно з постановою за №

706 Кабміну України, аерозольні розпилювачі вільно реалізують усім громадянам

України, котрим виповнилося 18 років. Отож, для придбання балончика треба

пред 'явити паспорт. Відповідно до тієї ж постанови, дозволено застосування аеро

зольних розпилювачів - для захисту від злочинних зазіхань на власне життя і здо

ров 'я , житло та майно чи життя і здоров 'я , житло та майно інших громадян; для за

хисту від нападу на приміщення організації, установи та суб 'єкта підприємницької

діяльності, де вони працюють; для затримання особи, яка скоїла злочин і намага

ється втекти або чинити опір, із подальшою передачею її працівникам органів

внутрішніх справ. Перед застосуванням аерозольного розпилювача громадянин,

якщо є можливість, зобов 'язаний попередити нападника про свій намір.


Із технічного погляду, газовий балончик - це аерозольний балон, який розпилює

отруйну речовину (ОР) подразнюючої дії. Потрапивши в очі, на слизову оболонку

або у дихальні шляхи, ОР (залежно від типу) спричиняє відчуття опіку, кашель,

сльозовиділення. В аерозольних розпилювачах, призначених для цивільних, вико

ристовують чотири типи ОР: С8 (2-хлорбензилденмалонодінітрил, О-хлорбензаль-

малононітрил - поліцейський або військовий "сльозоточивий газ") , СК (хлораце

тофенон - газ "черемха" ) , ОС (олеорезин капсікум - екстракт натурального черво

ного перцю), М П К (морфолід пеларгонової кислоти - синтетичний аналог ОС) . Тип

ОР визначають за маркуванням на балоні, СБ - речовина комбінованої дії, що

подразнює очі та дихальні шляхи, СИ має яскраво виражену сльозоточиву дію, але

значно слабша від СБ. ОС та його синтетичний аналог М П К впливають насамперед

на слизову оболонку, при тому М П К за ефективністю поступається своєму натураль

ному аналогові, але має довший термін зберігання і краще працює за низьких тем

ператур. Важлива перевага ОС та М П К над Св і СИ - ефективна дія на собак та осіб

у стані алкогольного сп 'ян іння .

На сьогодні в Україні сертифіковано лише аерозольні розпилювачі "Терен " з ак

тивною речовиною МПК, які виготовляє київський Н В П "Еколог " . Громадяни мо

жуть придбати балони "Терен-1 " . Для працівників правоохоронних органів випуска

ють "Терен-4 " з п ідвищеною концентрацією ОР та "Терен-4М" із сум ішшю М П К та

С8. Ситуація щодо розпилювачів зарубіжного виробництва неоднозначна: прямої

заборони на їхнє використання немає, але й прямого дозволу також. Тому на при

лавках магазинів час від часу з 'являються російські балони " Ш о к " з активною ре

човиною ОС, а "з р ук " можна придбати різноманітні німецькі балони, як правило, із

С8 .

Техніка застосування аерозольних розпилювачів для самозахисту, згідно з

інструкцією виробників, проста: спрямувати балон соплом в обличчя нападника і

натиснути кнопку, яка переважно розміщена вгорі і має яскраво-червоний колір.

Недоліки:

Ефективна дистанція для застосування аерозольного розпилювача - від 10-15

до 50 см.

Застосовуючи балончик на вулиці, необхідно зважати на напрям та силу вітру

(розпилення аерозолю проти сильного вітру загрожує тому хто розпилює) ;

Слід уникати застосування балонів у невеликих замкнених приміщеннях (ліфт,

маленька кімната тощо) . У разі недостатнього об ' єму повітря аерозоль не зможе

розсіятися після застосування до безпечної концентрації . У результаті страждає і

той, хто розпилює, і нападник.

За мінусових температур ефективність усіх балонів (особливо тих, у яких ак

тивною речовиною є ОС та МПК) різко зменшується, тому взимку рекомендують но

сити балон у внутрішній кишені, щоб зігрівати його теплом тіла, і не витягати без

необхідності .

Різні люди мають різну чутливість до подразнюючих ОР, тож завжди існує

імовірність того, що ваш балон подіє на нападника недостатньо ефективно або не

подіє зовсім. Ця імовірність підвищується, якщо нападник перебуває під впливом

алкоголю чи наркотичних речовин.

Навіть за усп ішного застосування аерозольного розпилювача нападник буде

"виведений із ладу " на кілька десятків секунд, у кращому випадку - на кілька хви-


лин, що дає лише незначний виграш часу, щоб утекти та, перебуваючи вже на без

печній відстані від нападника, викликати міліцію.

Якщо на вас нападала група осіб, ситуація ще гірша: зростає імовірність того,

що хоча б на одного з них аерозоль не подіє, та й можна просто не встигнути

"опрацювати" усіх "учасників" . Тому не треба забувати, що балончик (як, власне, і

будь-яка зброя) - не панацея від нападу, а лише допоміжний засіб.

Балони не варто зберігати понад рік, їх треба міняти щопівроку.

3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери

На відміну від аерозольного розпилювача, газовий пістолет потребує спеціаль

ного дозволу на придбання. Згідно з постановою Кабміну за №706 від 7 вересня 1993

року, отримати цей дозвіл може кожен громадянин віком від 18 літ, що не має

судимостей, алкогольної чи наркотичної залежності та спроможний користуватися

зброєю за станом здоров 'я . За дозволом треба звернутись у районний відділ дозвіль

ної системи.

Газовий пістолет має принцип дії подібний до газового балончика. Отруйна

речовина (ОР) розпилюється у повітрі і, потрапивши в обличчя супротивника, спри

чинює подразнення очей, слизової оболонки, дихальних шляхів . Але якщо у балоні

ОР зберігається у вигляді розчину і під високим тиском і розпилюється як аерозоль,

газовий пістолет або револьвер використовує патрони, споряджені ОР у сухому

(кристалічному) вигляді. Підчас пострілу під д ією високої температури відбувається

сублімація ОР (перехід із твердого стану в газоподібний), і в повітря потрапляє вже

не аерозоль, а газ. У газових патронах використовують ті ж типи ОР, що й в аеро

зольних розпилювачах : С в , СЇЧ, ОС та МПК. Найпоширеніші калібри газових патро

нів - пістолетні 8 мм Р.А., 9 мм Р.А, револьверні 380/9 мм та 45 8поі1:. В Україні

сертифіковані лише патрони "Тер ен -3 " виробництва НВП "Еколог " : пістолетні 8- та

9-міліметрові та револьверні 9-міліметрові. Активною речовиною у них є 80 мг

МПК. Звичайно, у напівлегальному обігу є й німецькі патрони з С8 або СИ.

Вибираючи газовий пістолет або револьвер, потрібно пам 'ятати, що їх ефектив

ність визначають насамперед характеристиками патронів і лише потім - характе

ристиками власне зброї. Але, у будь-якому разі, зброя повинна бути надійною,

зручною, відповідати фізико-антропологічним властивостям власника (вага,

габарити). Пістолет, як правило, має менші розміри та вагу, б ільший об ' єм магазина,

вищу скорострільність та швидкість перезарядки. Однак револьвер надійніший,

простіший у користуванні , швидше приводиться у стан бойової готовності (не треба

знімати запобіжник або досилати патрон у патронник), у разі осічки - наступний

постріл робиться швидше, ніж у пістолеті. Тому традиційно вважається, що револь

вер краще підходить для новачків, а пістолет - професійніший та ефективніший вид

зброї.

Правила застосування газових пістолетів та револьверів під час самозахисту не

дуже відрізняються від таких для газових балончиків: привести зброю у стан бойової

готовності (зняти запобіжник, закласти патрон у патронник), спрямувати в обличчя

нападникові, натиснути на спусковий гачок. Ефективна дистанція стрільби - до

1,5-2 м. Стр іляючи з близької відстані (менше півметра), може завдати супротив

никові т ілесних ушкоджень (наприклад, опік від гарячих порохових газів). Утім

легенди про те, що з газової зброї можна вбити або ж дуже покалічити людину, -

значне перебільшення. Дійсно, відомі поодинокі випадки, коли застосування газової


зброї спричиняло смерть, але жертвою ставали люди із серйозними розладами

здоров 'я (наприклад, астматики або ті, що схильні до серцевих нападів). Фізично

здорову дорослу людину постріл із газового пістолета може вивести з ладу на кілька

десятків секунд, у винятковому випадку - на кілька хвилин. Тому рекомендаці ї за

успішного застосування цього виду зброї ті самі, що і балончика.

Потрібно також пам 'ятати, що газовий пістолет або револьвер - дуже складний

механізм, за принципами будови схожий до бойової зброї. На відміну від балончика,

він потребує хоча б елементарного знання конструкції та принципів роботи зброї і

правильного регулярного обслуговування (взимку рекомендується чистити зброю

раз на 2 тижні, улітку - раз на тиждень, ну і, звичайно ж, після кожної стрільби). При

цьому ефективність газового пістолета та балончика є майже на одному рівні.

3.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулями

Згідно з наказом М В С № 379/ДСК від 13.06.2000 р., пістолети та револьвери, які

стріляють боєприпасами спорядженими гумовими кулями дозволено мати право

охоронцям та членам їхніх сімей, працівникам суду, особам, які беруть участь у

кримінальному судочинстві і потребують захисту, а т акож журналістам. 29 липня

2003 р. вийшов наказ міністра внутрішніх справ України № 815/ДСК, який суттєво

збільшив кількість осіб, які мають право зберігати та носити такий вид зброї. Тепер

до нього входять народні депутати, члени громадських формувань з охорони

порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім тих, що проходять

строкову службу), державні службовці. Нарешті є висока вірогідність того, що закон

про зброю, який раніше чи пізніше таки доведеться прийняти Верховній Раді,

дозволить усім громадянам володіти цим видом зброї.

Спецзасіб для стрільби гумовими кулями - це пістолет або револьвер переважно

калібру 9 мм, за конструкцією схожий до газового, але з гладким стволом. Під дією

порохових газів еластична гумова куля вилітає зі ствола зі швидк істю до 300 м/с, але

через невелику масу вже на відстані приблизно 10-15 м вона втрачає швидкість і

кінетичну енергію, стає безпечною. За рахунок больового і травматичного ефекту

гумова куля повинна ефективно знешкоджувати супротивника на близькій відстані,

не завдаючи йому важких поранень. Через специфічну аеродинаміку легкої круглої

кулі точність стрільби невелика, але цілком достатня для самозахисту: на відстані

5 м більшість спецзасобів дозволить влучити у ціль розміром із сигаретну пачку.

Згідно із законодавством, як самі спецзасоби, так і боєприпаси до них мають бути

тільки вітчизняного виробництва.

На відміну від газового пістолета, призначеного для стрільби в обличчя напад

ника, стрільба гумовими кулями орієнтована насамперед на стрілянину по тулубу:

так можна вивести супротивника з ладу, завдавши йому мінімальних ушкоджень.

Але й тут є особливості . Ефективність гумових куль дуже залежить від відстані

застосування. Окрім того, товстий одяг може значно послабити удар, завданий

такою кулею. З одного боку, зареєстровано багато випадків, коли стрільба з близької

відстані ( 1 - 2 м) по супротивнику, одягненому в легкий (літній) одяг, закінчувалася

важкими пораненнями або ж узагалі смертю. З іншого, за результатами випробувань,

проведених групою добровольців, постріл гумовою кулею з відстані 5 м по людині,

одягненої у товсту зимову куртку, не здатен зупинити нападника: потраплення кулі

відчувається як несильний удар. Тому якщо влітку в основному треба цілити в

тулуб, то холодної пори рекомендується стріляти у кінцівки, передусім у ноги


(потраплення гумової кулі у ногу має сильний больовий ефект) . Стрільби в голову

краще уникати: у більшості випадків вона призводить до важких поранень, часто -

до смерті. Тому це варіант на крайній випадок, коли іншого вибору нема. Не

рекомендується застосовувати спецзасоби на дистанції ближче 3-3,5 м. На практиці,

зі зменшенням відстані стрільби збільшується імовірність усп ішного виведення

супротивника з ладу, але водночас зростає й вірогідність того, що ви завдасте йому

важких поранень.

3.5.6.2.5. Пневматична зброя

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя, хоч вона офіційно не

внесена у категор ію зброї самозахисту через низьку з упиняючу д ію метальних

снарядів . Це в основному зброя, призначена для спорту, навчання стрільбі.

Водночас це небезпечна зброя, за допомогою якої можна завдати значних ушкод

жень . Наприклад , з відстані 10 м куля пневматичного п істолета здатна пробити

фанерний лист т о вщиною 5 мм вв ійти в м ' який пластил ін на 1 см, на цій самій

дистанці ї вона може вв ійти в м 'як і тканини людини на 2 -3 мм, чого буває достат

ньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматично ї зброї не

потрібно дозволу . Але з с ічня 1995 р. придбання і використання пневматики обме

жене - щоб купити зброю, яка має калібр більше н іж 4,5 мм і швидк ість польоту

кулі понад 100 м/с, потр ібно взяти дозвіл в органах внутр ішніх справ. Цей засіб

самооборони т акож має як недоліки, так і переваги. Наприклад , на траєктор ію

польоту снаряда не впливає зустр ічний вітер (на відміну від газових пістолетів,

при пострілі з яких ціль накривається газовим струменем) . Однак ця зброя досить

громіздка і головне - немає законодавчих актів, які регламентують її застосування як

засобу самозахисту.

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. їх зас

тосування дуже просте: коли висмикнути дротик - брелок для ключів, сумка чи дип

ломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник

побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сиг

нальний пристрій розрахований на одну чи дві години безперервного подання сигналу,

й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається досить

безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не має перевищувати 80

децибел.

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошоковоїдії

На сучасному ринку товарів індивідуального самозахисту є т акож широкий

асортимент спецзасобів електрошокової дії. Електрошоковий пристрій здатний

швидко, без довготривалих наслідків нейтралізувати агресора. Вони прості в ко

ристуванні, однак вимагають суворого дотримання правил користування та догляду

(в них вмонтовані потужні акумулятори електроенергії").

Серед поширених на ринку СНД засобів електрошоку найнад ійнішими і ефек

тивними є пристрої "Конвой " К-111 і "Катрон " К-111. Найб ільш практичні для що

денного носіння - невеликих розмірів, масою 200-300 г. Цей спецзасіб не має обме

жень для використання, як у мисливської, газової, гумової, іншої зброї, його можна

застосувати у р ізних приміщеннях, машині, ліфті для самозахисту від агресора,

нападу собак.


Для приведення в дію пристрій достатньо зняти з запобіжника. Для ней

тралізації нападника досить навести на нього з близької відстані в корпус, чи в

великі групи м 'язових тканин. Найуразливіші точки: шия, пах, сонячне сплетіння,

верхня частина грудей і верхня частина стегна.

Відомі спецзасоби комбінованої дії (електрошокової дії та захисту від меха

нічних пошкоджень) . Так електрошоковий жакет (No-Contact Jacket) розробили

спеціалісти Массачусетського Технологічного інституту разом зі студією Advanced

Research Apperel як спецзасіб, альтернативний газовим балончикам, газовим пісто

летам та револьверам. Він виготовлений зі спеціальної тканини - Агасоп, розроб

леної Du Pont за т ією ж технологією, що й бронежилети. Він покриває тіло, і при

необхідності вмикається, при дотиканні нападник отримує достатній розряд еле

ктричного струму, який викликає шок. В ув імкненому стані жакет видає загрозливі

звуки потріскуючої електрики, яке візуально підтверджується маленькими, бігаю

чими по правому плечі, розрядами.

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту

Під час вибору засобів індивідуального захисту потрібно чітко зрозуміти, що

наявність газового балончика, чи пістолета не дає гарантії ефективної самооборони.

Відомі випадки, коли гинули люди з вогнепальною чи іншою зброєю тільки тому,

що не були морально, психічно готові рішуче дати відсіч злочинним посяганням,

були неуважними, нез ібраними. Отже, для ефективної відсічі нападнику, чи напад

никам передусім треба проявляти силу волі, характер, рішучість. Засобами захисту

можуть бути будь-які предмети: олівець, ручка, лінійка, косинець, дипломат, сумка,

довга парасолька, високий каблук тощо. їхнє використання залежить від підготовки

людини та конкретної ситуації.

Варто також усвідомити, що людина є сама небезпечною зброєю, від ї ї стилю

поведінки залежить ї ї безпека. Найчастіше на людину нападають, коли вона пово

диться як жертва (невпевненість у собі, млявість, розгубленість, страх, стан алко

гольного сп 'ян іння тощо) .

Якщо людина не має можливості застосувати зброю, можна скористатися

простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

- гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без

нагляду;

- в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла,

заберіть звідти гроші й документи;

- не відчиняйте двері незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку;

пам 'ятайте , грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків,

службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції;

посадові особи зобов 'язані самі пред 'явити посвідчення;

- якщо ви маєте при собі кишенькові гроші, то, по можливості , беріть їх

стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у вас із

собою багато грошей;

- гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовн ішню кишеню пальта,

п іджака чи сумки, особливо в переповнену сумку;

- нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук су

мочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи

ї ї до себе;


- ніколи не носіть разом гроші і документи;

- повертаючись додому пізно ввечері, намагайтеся йти по освітленій та жва

вій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше

часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті , в під ' їзді

будинку, в ліфті;

- уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п 'яними) ,

краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

- уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машину

до незнайомих людей;

- якщо на вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло най

ближчого помешкання чи магазину; спробуйте поговорити з нападником і

зверніться до його почуттів.

3.5.6.3.1. Насильство, ґвалтування

Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, вста

новлюються за вбивство та зґвалтування.

Статеві злочини через серйозність фізичних та психолог ічних наслідків для

жертв належать до особливо важких посягань на життя і здоров 'я людини. Страх

настільки вживається в свідомість дитини, що навіть вивчивши предмети, вона

боїться відповідати на уроках, стає замкнутою. Дорослі , які в дитинстві пережили

насильство, страждають від психічних розладів, у них спостерігається замкненість,

проблеми в самовираженні , девіантна поведінка31

.

Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до

зростання. Потерпілі , як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського

розголосу, а т акож не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За

результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться

слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання.

Насильство, зґвалтування стається за умови існування чотирьох основних

чинників, які формують небезпечну ситуацію: місце, агресор (агресори), жертва

(жертви), обставини.

Місце - частина простору, яка сприяє ситуації (відлюдні місця, темні провулки,

ліфти, дачі, житлові і нежитлові приміщення тощо) . Згідно зі статистичними даними

3 5 % зґвалтувань ставалося в домах жертв, 3 0% - на вулиці, 1 5% - в домах чи коло

дому друзів, 2 0 % в інших місцях.

Агресор - люди зі специфічним світоглядом, це, як правило, люди з психопато

логічними, біологічними, психосоматичними відхиленнями, нест ійкою психікою. У

6 3 % злочинців спостерігався високий рівень емоційної напруженості . Маніяками,

серійними вбивцями, як правило, є люди, що мають проблеми в сексуальному житті,

так згідно з кримінальною статистикою майже у всіх злочинців простежують

сексуальні розлади, зокрема у насильників 7 9% - порушена статево-рольова поведін

ка. Здійснені ними вбивства часто є реалізацією їх спотворених сексуальних

фантазій. Майже завжди серійні вбивці вбивають незнайомих людей. Найбільш

часто маніяки полюють на молодих красивих жінок і дітей, зникнення яких на

тривалий час не викличе підозр.

31 Соціальна поведінка, що відхиляється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятою у суспільстві або в соціальному контексті.


Згідно з і статистичними даними, 7 0% зґвалтувань зд ійснюються за наперед

установленим планом. Агресори, залежно від індивідуальних особливостей, можуть

виділятися поведінкою, манерою одягатися тощо, а також бути непримітними.

Відповідно до статистичних даних, 3 0% зґвалтувань зд ійснюють юнаки у віці

14-17 р., 3 6% - 18-24 р., 15% - 25-29 р., 15% - старші 30 р. Соціальний склад зло

чинців: робітники - 49%), службовці - 1,5%, учні - 2 1 % , люди без занять - 22%.

Зґвалтування, що зд ійснює один злочинець становлять 4 3% , 23% зґвалтувань здій

снюється двома злочинцями, 34%> - групою.

Згідно з соціально-психологічними дослідженнями, нападники, ґвалтівники від

чували злобу до жертви, тоді як сексуальне бажання було вторинним, чи зовсім

відсутнім.

Жертва - людина, яка своєю присутністю, індивідуальними особливостями, вер

бально і невербально, свідомо чи несвідомо провокує агресію. Статистичні дані

свідчать, що жертвами частіше виступають жінки, дівчата схильні до веселого

проведення часу, ледарства, надто довірливі - 2 5% , 15% - вже раз були ґвалтовані,

7 0% - жили статевим життям, 4 0% - добровільно усамітнювалися з майбутнім ґвалтів

ником, ґвалтівниками, 9 0% - жінки до 25 р., в тому числі неповнолітні - 46%, 5 5% у

момент зґвалтування були в стані алкогольного сп 'яніння. Необережність, відсутність

критично мислити призводить до того, що 47,8% зґвалтованих були особами, яким

довіряли, 15,7%о зґвалтувань сталося через необдумане впускання у дім ґвалтівника.

Обставини - чинники, що провокують неконтрольовану небезпечну поведінку,

загострюють і оголюють інстинкти. Так кожен третій випадок зґвалтування відбу

вався на ґрунті колективного розпивання спиртних напоїв. 6 5 % зґвалтувань сталися

вночі, 31%> - вдень, 4%> - вранці.

3.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посягань

Чи є гарантія того, що ви самі або ваша дитина не станете випадковою жертвою

сексуального нападу людини з психічним розладом? Звичайно, ні. Проте вміння

дотримуватися певних правил поведінки, зважати на характер людини, схильної до

насильства, може зменшити його ризик як для дитини, так і для дорослого. Потрібно

пам 'ятати, що загрозу становить не інформація, а людське невігластво та невід-

повідальна поведінка.

Т. Говорун, О. Кікінеджі пропонують деякі правила, дотримання яких допоможе

зберегти сексуальне та психічне здоров'я дорослих та їхніх дітей. Отже, діти повинні:

1. Уміти розпізнавати нормальні та ненормальні жести, дотики, поцілунки,

обійми дорослого, відрізняти вияв симпаті ї від сексуальних домагань.

Вміти показувати недобрі рухи дорослого на тілі анатомічно правильної

ляльки або ж на власному тілі.

2. Знати, що дотики до тіла з боку дорослого чи старших дітей можуть бути

приємними і давати насолоду, усвідомити, що справжнє відкриття свого

тіла відбувається пізніше, тоді, коли діти підростають, стають дорослими і

починають закохуватися.

3. Знати, як чинити опір дорослому, який хоче спокусити дитину, а саме - вміти

спокійно та впевнено показати, що заподіювані ним дотики є неприємними, і

якщо той буде продовжувати, звернутися за допомогою до інших.

4. Уміти знаходити вихід із скрутного становища, зумовленого різними діями

дорослого, особливо незнайомця, а саме: відмовлятися від пропозиції сісти


їути

юго

ми і

і ІТИ

и. і

•ми

сти

у машину, щоб показати дорогу, уміти рішуче в ідмовитися від подарунків,

солодощів, спокусливих пропозицій, як-от подивитися на тварин, марки,

книжки, переглянути відео, знаходити способи ухилитися від спілкування у

в ідлюдному місці тощо .

5. Знати, що в крайньому випадку, необхідно бігти, кричати, плакати, зверта

тись за допомогою до перехожих у військовій, міліцейській та іншій формі.

6. Уміти всупереч діорослому, який переконує дитину в тому, що його дії та

ставлення є найкращими, протистояти йому, звертаючись за п ідтримкою до

дорослих, які працюють у найближчому магазині, аптеці, установі . Знати,

що краще звертатися до людей, які хоч трохи знайомі дитині .

7. Усвідомлювати, що тільки ^ама людина, навіть маленька, є господарем

власного тіла. Право на власне тіло ніхто не може відібрати: ні незнайомці,

ні друзі, ні близькі люди.

8. Зберігати віру в хороших людей, оптимізм та водночас пильність і обереж

ність.

Для запобігання сексуального насильства дівчатам рекомендується уважно при

дивитися до їхнього друга:

1. Чи знаєте Ви, що гарний вигляд та привабливість - ще не гарантія його

порядності і не підстава для беззастережної до нього довіри.

2. Чи має він хороших друзів, підтримує їх, співпереживає їхнім проблемам;

що він найбільше цінує в житті , чи поважає він жінок?

3. Чи добрі у нього взаємини з батьком, мат ір 'ю, сестрами? Чи дбає він про

них, любить їх?

4. Що він знає про інтимні стосунки з особами протилежної статі? Який у

нього досвід, чого він домагається, чого він навчився, спілкуючись з

жінками: ніжності чи брутальності, що він цінує саме у Вас? Що приваблює

його насамперед?

5. Чи вміє він контролювати себе, чи буває категоричним, запальним?

6. Чи вміє він позбуватися нудьги не за допомогою алкоголю або веселої

компанії, чи вживає алкоголь для підвищення настрою?

7. Чи не розцінює він свої щедрі подарунки, як попередню плату за інтимні

послуги?

8. Де він частіше призначає побачення - у людних чи безлюдних місцях, чи

пропонує зустрічатися на квартирі друга?

9. Як він сприйме ваше рішуче "Н і ! " - відмовиться від своїх намірів чи

спробує поглибити інтимні стосунки?

Наведемо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.

Не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонай

менших приводів до залицянь з боку незнайомця.

Слід уникати улюблених місць ґвалтівників - в іддалених пляжів, місця для

заміського в ідпочинку тощо, а також не рекомендується у сутінках ходити через

двори, парки та сквери.

Останнім часом частіше трапляються зґвалтування, які скоїли підлітки. Це заз

вичай групові зґвалтування, які відрізняються особливою жорстокістю, тому що

неповнолітні йдуть на злочин в стані алкогольного або наркотичного сп 'ян іння . Об

ходьте місця, де збираються підлітки.


У разі нападу можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем,

тобто змусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об 'єкт, а та

кож за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потен

ційний захист.

Під час нападу можна також застосувати фізичний опір - завдати удару по

больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити

біль т акож можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти

до кінця - на карту може бути поставлене життя жінки.

При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати "пожежа" , ніж "ґвал

тують" .

При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захво

рювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо) .

3.5.6.3.3. Інцест

Серед чоловіків, які промовляють з ненавистю фразу: "Я ненавиджу жінок і в

першу чергу свою матір" , а також серед жінок, які твердять, що чоловіки - худоба, є

великий відсоток тих, хто в дитинстві був жертвою сексуальних зловживань до

рослих. Причому необов 'язково, щоб між дитиною і дорослим відбувся статевий акт,

достатньо щоб дорослий тероризував і отруював життя дитині ревністю. Типовою є

ситуація, коли в дитинстві хлопчик почав відчувати сексуальний потяг до матері,

поведінка якої провокувала і підтримувала цей потяг. Подорослішав, він потерпав

від материнської ревності . Ставши зрілим, він старається або уникати жінок,

оскільки зв ' я зки з жінками виводять його з психічної рівноваги, або перетворюється

в насильника, маніяка, який мстить всім жінкам.

Зігрід Ріхтер-Інгер, керівник організації "Дитина в центр і " (берлінська консуль

тація про сексуальні зловживання над дітьми і їхні наслідки) зазначив у інтерв 'ю

"De r Spigel", що статевий акт між мат ір 'ю та сином належить до останнього

сексуального табу, більше, ніж насилля батька над дочкою. Згідно з річним звітом

організації, майже 6,5% злочинів зареєстрованих в 1988 р. у Франкфурт і здійснили

матері, кількість подібних злочинів за 1990 р. сягнула понад 2 5% . Дослідження в

Англії дали аналогічні результати - 14%.

У 1996 р. незалежне львівське агентство провело соціологічне опитування 1314

різних за віком та статтю жителів Львова, Рівного, Одеси: було поставлене запи

тання: "Чи стикались ви особисто із сексуальними стосунками між кровними

родичами?" , ствердно відповіло 25%, відповідь " н і " дало 72%.

У 2 5 % випадків жертви сексуального насилля є діти до 7 років.

2 0 % опитаних дорослих жінок повідомили, що в дитинстві їх схиляли до

сексуальних контактів з дорослими (батько, вітчим).

Інцест небезпечний тим, що переходячи з покоління у покоління схильність до

нього і його зд ійснення можуть призвести до трагедій і насильства. Люди у своєму

дорослому житт і невільно підпорядковуються диктату набутого ними у дитинстві

досвіду і св ітосприйняття. Інцест несе смертельну загрозу дитині і її особистості.

Дитина - це нове покоління і одночасно міст між двома різними поколіннями. Інцест

не дозволяє виконати дитині ї ї місію, повертає ї ї у минуле, робить ї ї частиною гри

вдоволення ілюзії дорослої людини. Дитина переживає стреси, отримує цілий

комплекс психосоматичних захворювань, які суттєво ускладнюють ї ї життєдіяль

ність.


ІЗ 14

до

Нав 'язливе піклування і ніжність супроводжується материнським чи бать

ківським інстинктом, тому робить захист від насилля важким завданням. Проте

педагог, психолог неодмінно "вичислить " серед своїх вихованців жертв сексуальних

зловживань старших, він повинен:

Ознайомлювати дітей з моделями природної поведінки дорослих.

Сприяти засвоєнню соціальних і с імейних моделей поведінки.

Працюючи з батьками, розкривати суть місії батька та матері, їхнє значення у

формуванні природної поведінки дитини, майбутньої ї ї долі.

Пояснити дітям, що таке жорстоке поводження з дитиною.

Навчити дітей рятуватися від жорстокого поводження і уникати ситуацій, в яких

можлива така поведінка стосовно них.

Сприяти, щоб діти говорили іншим дорослим про те, що з ними жорстоко

поводяться.

Вселяти дітям впевненість у тому, що жорстоке поводження з ними ніколи не є

їх особистою провиною.

3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварину

населених пунктах

Собака - друг людини . Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить

людям, виконуючи різноманітні функції : стереже худобу на пасовищах, охороняє

обійстя, квартири та важливі об 'єкти і споруди, бере участь у в ійськових операціях,

допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, слугує поводирем для

незрячих, приходить на допомогу людям у воді та проваллі, т ішить дітей і рятує від

самотності самотніх людей . Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо

погладити його, засвідчивши свої добрі почуття. І тут нерідко наражаємося на

протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць

ї ї нав 'язати, то чинить опір, який може закінчитися тим, що собака нападає навіть на

свого господаря. Відомі випадки, коли с ім ' ї стають заручниками собаки, яку

неправильно виховували, і вона стає некерованою. Необхідно пам 'ятати, що пес -

звір і мисливець за своєю природою! А хижий звір завжди потенційно небезпечний.

Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам 'ять віків, яка застерігає:

бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло;

доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю.

Рис. 45. Ротвейлер Рис. 46. Бультер 'єр


Відомі численні випадки агресії собак щодо людей, спричинені грубим пору

шенням правил проживання тварин у населених пунктах. Зокрема у Голландії

кожного року реєструють приблизно 12 000 жертв собачої агресії. У 2000 р. майже

32 000 москвичів потерпіло від укусів собак, кожна четверта жертва - дитина, 1 200

дітей пройшли лікування у стаціонарі (потерпілі потребували хірургічного втру

чання), 5 500 дітей отримали прививки від сказу.

Жертва агресії собаки крім отримання тілесних ушкоджень та психічних травм

може заразитися вірусом сказу, який, потрапляючи в організм, прямує до мозку.

Причому заразитися від хворої тварини вірусом сказу можна через слину, яка

потрапляє на шкіру людини, коли собака ї ї лизнула.

Спеціалісти - кінологи стверджують, що є чотири основні причини, які є осно

вою для атаки собак:

- прояв територіальної агресії;

- прояв агресії, спрямованої на захист членів своєї "згра ї " (с ім ' ї ) ;

- агресія здобичі;

- домінуюча агресія.

Прояв територіальної агресії спричинений тим, що собака - територіальна тварина.

Мотивація при територіальній агресії - бажання вигнати чужого зі своєї території.

Рис. 47. Пітбультер 'єр Рис. 48. Американський стафордшир-тер 'єр і

стафордширдський бультер 'єр

Собака належить до типу звірів, що живуть у зграї, а зграя, незважаючи ні на

що, обороняє всіх своїх членів. Причому дистанція, на якій чужий може розціню

ватися собакою, як загрозлива для членів зграї, може бути різною. На людній вулиці

Приводом до атаки собаки може бути дотикання рукою, а в безлюдному парку, лісі

відстань може становити 20-30 м.

Агресія здобичі зумовлена вродженою реакцією практично будь-якого собаки

переслідувати будь-які рухомі об 'єкти.

Домінуюча агресія спрямована на підвищення і утримання свого статусу в зграї.

Якщо собака відчуває себе вище людини, вона це відстоюватиме.

Ці чотири мотиви можуть поєднуватися, крім цього причина атаки собаки

залежить від особливостей ї ї нервової системи, міри ї ї збудженості тощо.


Рис. 49. Доберман Рис. 50. Дого аргентино (арген

тинський мастиф)

Не дивіться пильно невідривно у вічі псові. Пильний погляд у вічі, настирливе

стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до

нападу, тому звір може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й

ухопити самому.

Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його господар,

то обов 'язково треба запитати дозволу в нього, водночас д ізнавшись, чи пес радо або

ж стерпно переносить пестощі чужих людей, і вже т ільки після позитивної відповіді

можна приласкати собаку. Але погладжувати слід обережно і повільно, спосте

рігаючи, як пес реагує на ваші дотики: радо й спокійно чи нервує або ж дратується -

в останніх двох випадках слід припинити контакт.

Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість

подяки вкусити вас - краще покласти чи кинути їжу на відстані.

Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак — навіть якщо вони не

покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то й внести інфекцію.

Не варто чіпати навіть свого собаку, якщо він спить, - може зі сну вкусити,

розлютившись.

Не робіть спроби в собаки, навіть у свого, відібрати їжу - і спокійний пес здатен

укусити, в ідстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;

Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для

дітей, бо великі потенційно агресивніші - вони відчувають свою силу і завжди

У разі зустрічі з собакою важливо дотримуватися таких правил:

Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати собаку погнатися за

вами, вбачаючи у вас здобич;

Якщо собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або

ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса

щодо вас;

Як би вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями,

навіть очима: погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Собаки не люблять

лякливих істот, бо це викликає в них почуття переваги, а тому й спокусу спробувати

свою силу зубами.


націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше викорис

товують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто

перетнув певну межу зближення з псом, - фінал може бути сумним.

Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за

парканом: розлючений пес може перестрибнути і дуже високий паркан і поквитатися

зі своїм кривдником.

Якщо сталася біда і пес покусав

і когось - слід негайно звернутися до лі-

! каря; якщо є можливість, з 'ясуйте - пес

домашній чи бродячий; у першому ви-

; падку треба дізнатися прізвище госпо-

! даря і дані про пса: прищеплений він від

сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору

і т.ін.; у другому випадку - щеплення

проти сказу вам не уникнути, бо ризи

кувати не варто - це може бути і смер-

1 тельний ризик.

Краще не вступати у близький кон-

I такт із собакою, зокрема, намагаючись

Рис. 51. Англійський бульдог погладити його, якщо хтось перед цим

випив: запах спиртного сприймається

псом як чужий і неприємний - і собака може покусати навіть хазяїна.

Дотримуйтеся доброго й простого правила: після спілкування з будь-яким псом,

навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов 'язково ретельно

вимийте руки з милом.

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки

Національна соціально-психологічна служба України об 'єднує державні органи

й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки,

прикладної соціологі ї та психології . До неї входять: психологічні та соціологічні

підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні

служби державної адміністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єд

нання), що надають соціально-психологічні послуги населенню. Однією з функцій є

забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Головна мета Н С П С - забезпечити необхідні соціально-психологічні умови

підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя, а

також підтримати розвиток і захист психічного здоров 'я особистості громадян

України.

3.5.7.1. Натовп і паніка

Психічно перевантажена група людей керується не стільки логікою, скільки

емоціями. При миттєвій появі загрози будь-хто може впасти в паніку. Люди під

впливом приступів паніки втрачають контроль над своїми діями, майже не розу

міють що роблять, їм здається, що наближається загибель або муки, вони бояться. У

людини пробуджується відчуття страху.

Симптомами паніки є:

- серцебиття;


- поколювання в руках чи ногах;

- жар і холод;

- тремтіння;

- біль у грудях, почуття задухи, слабість;

- головокружіння;

- відчуття нереальності того, що сталося.

Сильні соціальні стресори можуть спричинити спалахи "масового безумства"

наприклад хвилювання в Лос-Анджелесі 1992 р. Як правило такі ситуації спричинені

невисоким рівнем заробітку, бідністю, безробіттям, расовими утисками.

Навколо людини існує так звана довірча зон і безпеки - на відстані витягнутої

руки. В умовах високого рівня урбанізації пору иення цієї зони перестало сприй

матися людьми як дещо тривожне, а це містить и собі загрозу нашому життю і здо

ров 'ю . Люди повинні знати, що перебування на і м3 більше трьох людей за визна

ченого перебігу обставин уже може бути небезпечним (у разі підсадки двох незнайо

мих пасажирів чи випадкових пасажирів у ліфті) . Багато жителів великих міст що

денно людський потік вносить чи виносить з метро, електричок, підземних переходів

великих пересадних вузлів. Усі розуміють, що в такій ситуації від окремих людей

мало що залежить.

Натовп у стані паніки є надзвичайно небезпечний. У людей зменшується

інтелектуальний і різко підвищується емоційний потенціал, навіювання, копіювання,

знижується здатність мислити.

Для уникнення небезпек для життя, які спричинені натовпом треба скористатися

такими порадами:

На стадіоні, дискотеці , в театрі не займайте місце біля стіни, гардеробу, в про

ходах. Наперед визначте напрям, за яким ви будете виходити, щоб не виявитися на

шляху натовпу. Подумки уявіть імовірні шляхи екстреного порятунку (прохідні

двори, під ' їзди, перевалки).

Збираючись на масові заходи не беріть з собою колючих та р іжучих предметів,

спробуйте обійтися без галстука, шалі, сумки, скляної посудини. Взуття на високих

каблуках також може спричинити до смертельної небезпеки.

На масових заходах намагайтеся триматися подалі від мікрофонів, трибун,

ланцюгів міліції, на які частіше всього буває спрямоване невдоволення натовпу.

Не наближайтеся до агресивно настроєних груп. При виникненні конфліктів з

працівниками міліції, в ійськовими ви можете бути втягненими в події незалежно від

своєї волі.

Якщо ви взяли з собою дітей, будьте готові спостерігати за тим що відбувається

тільки із сторони, подалі від скупчення людей.

Найуніверсальніше правило безпеки - уникнути скупчень людей .

У випадку, якщо ви вже опинилися у натовпі, потрібно керуватися такими реко

мендаціями:

Уникайте центру натовпу, а також краю, де існують небезпечне сусідство скля

них вітрин, решіток, огорож, стін.

При жодних умовах не намагайтеся іти проти потоку людей .

Намагайтеся ухилитися від нерухомих перепон на шляху (стовпів, труб афіш,

дерев).

Не чіпляйтеся ні за що руками, щоб не отримати травм.


Намагайтеся не впасти, для цього вивільніть руки. Якщо ви спробуєте щось

підняти з землі - наразитеся на смертельну небезпеку бути затоптаним.

Якщо ви впали, негайно зробіть спробу піднятися. Для цього необхідно мак

симально швидко підтягнути під себе ноги і, згрупувавшись, ривком виштовхнутися

вверх, використовуючи рух натовпу.

У т існому натовпі велика небезпека стискання, тому захистіть груди щепленими

в замок руками.

Виходити з натовпу краще за ходом руху, рухаючись правим плечем під гост

рим кутом вправо.

3.5.7.2. Суїцид

Особливості самосвідомості особистості осіб з антивітальними тенденціями і не

адекватний рівень самооцінки, егоцентризм, гіперболізоване почуття провини, нев

певненість у собі, відчуття власної малоцінності провокують суїцидальну поведінку.

Суїцид - самовбивство, самогубство, акт позбавлення себе життя, при якому

людина діє ц ілеспрямовано, усвідомлено і намірено.

Зовнішні соціально-

психологічні чинники

суїцидального ризику

- Зовнішній конфлікт (міжособистісний)

- Групова ізоляція - Групове неприйняття

- Незадоволення потреб

- Суттєві розбіжності в статусі та ін.

Особистість

Соціально-психологічне відображення

(взаємодія, спілкування)

Індивідуальні особливості

людини, що мають

суїцидальну спрямованість

Оцінка (ставлення)

Вольовий акт (вибір кінцевої мети)

Зміна установок з метою прийняття рішення

• Внутрішній конфлікт (між статусом і

домаганнями та ін.) - Неадекватна самооцінка

• Стан фрустрації, депресії

-неповноцінність комунікативної системи та ін.

Боротьба мотивів з метою вибору рішення

Прийняття рішення

1

Реалізація рішення суїцидальна поведінка (вчинок, дія)

Рис. 52. Взаємозв'язок внутрішніх (індивідуальних) особливостей людини із

зовнішніми соціально-психологічними чинниками ризику (за В.М. Москальцем)

Суїцид може здійснюватися "добров ільно" і під тиском інших людей, причому в

Кримінальному Кодексі України стаття 120 передбачає відповідальність за "дове-


дення до самовбивства" . Інформаційне поле, в якому живуть люди - засоби масової

інформації прямо чи опосередковано формують і п ідтримують концепцію само

вбивства. Відома також смерть без наміру - події, в яких сама жертва бере участь

лише частково, непомітно і несвідомо.

3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцидальної поведінки

Едвін Шнайдерман, перший директор Центру досліджень і профілактики суї-

цидів у Лос-Анжелесі , вважає, що "мета кожного суїциду полягає в пошуках роз

в 'язання проблеми, яка стоїть перед людиною і завдає їй інтенсивного страждання" .

Наше індивідуальне життя за всіма ознаками поведінки, мотивації , засобами

досягнення мети збігається з суїцидом і є усв ідомленою чи неусв ідомленою, актив

ною чи пасивною повед інкою - життям.

Суїцидентам властива низка обливостей, зумовлена своєрідним складом

особистості : високий рівень тривоги, песимістична особистісна установка, паранор-

мальні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових

зусиль, несамостійність, п ідвищена вразливість, утруднений модус прийняття рішен

ня, схильність до утворення надцінних ідей.

Едвін Шнайдерман, виділяє чотири типи людей, які чинять самовбивство:

Шукач смерті - людина, що має твердий намір покінчити з собою в момент

здійснення спроби самовбивства.

Ініціатор смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, бо вважає, що

процес вмирання вже почався і що вона просто прискорює свою смерть.

Заперечник смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, не признаючи

смерть як кінець свого існування.

Гравець зі смертю - людина, що відчуває подвійне почуття щодо можливості

особистої смерті навіть в момент здійснення спроби самовбивства.

Сьогодні Україна ув ійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної

активності (б ільше 20 самогубств на 100 тис. населення). При цьому цей показник

збільшився з 19 випадків на 100 тис. населення в 1996 р. до 29,6 в 1998 р. (серед

дитячих суїцидів відповідно з 5 до 7 випадків).

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначають нагальністю

завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Зг ідно з результатами

соціально-психологічних досліджень, 27 ,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають

бажання жити, 17,8 % - вважають, що нікого вони не цікавлять, 25 ,5% - не завжди

можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51 ,9% - не стримуються в

ситуації конфлікту.

Характерним для мотиваці ї підліткових самогубств є превалювання почуттів

безнадії та безпорадності , п ідвищена чутливість до образи власної гідності,

максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх

вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з

вищевказаними рисами формує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту,

загострює переживання в ідчаю та самотності .

При такому внутр ішньому стані навіть незначний стрес може привести до

небезпеки суїциду дитини або підлітка.

Суїцид неможливо вивчати поза межами контексту соціального оточення певної

людини. Обов 'я зково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення


оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й

емоційний клімат сім' ї .

3.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінку

Головними чинниками невротизації психіки особистості в сучасних умовах пос-

тіндустріального, телепатичного суспільства є знелюднення особистості в другій

природі:

- загроза економічних, технологічних катастроф;

- еколог ічний дискомфорт від урбанізації, забруднення місць проживання

людини механічними і х імічними чинниками;

- зростання психологічного тиску на особистість життєвого середовища;

- гнітючі місця;

- інтенсифікація потужності інформаційного тиску на психіку з переважан

ням збуджуючої, тривожної, неприємної інформації;

- надмірні навантаження на психіку тих, хто прагне досягти високого со

ціального статусу.

Суїцид зумовлений багатьма чинниками, які інтенсивно д іють у поєднанні. На

фоні цілого комплексу наведених чинників, що підвищують невротизацію людини,

виділяють такі, що провокують суїцидуальну поведінку:

Депресивний розлад і деякі типи психічних розладів.

Алкоголізм та інші форми зловживання наркотичних речовин.

Суїцидальне мислення, розмови, підготовка; відповідні релігійні ідеї.

Попередні спроби суїциду.

Летальні методи.

Ізоляція, життя в самотності , втрата підтримки.

Безвихідь, когнітивна ригідність32

.

Чоловіча стать, старість.

Самовбивство в сім' ї , спадковість.

Економічні проблеми чи проблеми на роботі, визначені професії .

Проблеми в сім' ї , с імейна патологія.

Стрес і стресові чинники.

Гнів, агресія, дратівливість.

Фізична хвороба.

Комбінація наведених чинників .

Суїцидальна спроба. Якщо в минулому людини була спроба самогубства, то це є

ознакою того, що завершений суїцид може статись у майбутньому. Деякі суїци-

дальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують

на них роздратованими зауваженнями на зразок: "Вона просто хотіла привернути до

себе- увагу" . Проте статистика свідчить, що 12% осіб, які зд ійснили суїцидальну

спробу, обов 'я зково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть ба

жаного. Чотири із п ' я ти суїцидантів, котрі покінчили з собою, мали такі спроби в

минулому хоча б один раз. Після першої спроби небагато хто робить висновок: "Я

зроблю це наступного разу", і в ситуації психічного стресу чи душевного хаосу

згадує про своє р ішення.

Ригідність - негнучкість психічних процесів (мислення, сприймання) особистості.


Суїцидальна загроза. "Популярний" міф про те, що "ті , що говорять про само

губство, ніколи цього не зроблять" , як уже доведено, є небезпечним і хибним. Нав

паки, багато людей, які покінчили з собою, напередодні говорять про це, повідом

ляючи про свої наміри. Спочатку загроза може бути підсвідомим проханням про

допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли не знаходиться нікого, хто міг би допо

могти, людина може призначити час і визначити спосіб самогубства.

Деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі тверд

ження: "Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити . Я хочу покінчити з

собою" . Часто вислови можуть бути замаскованими: "Ви не повинні за мене

турбуватись. Я не хочу створювати вам проблеми" , "Я хочу заснути і ніколи більше

не прокинутися" , "Скоро , дуже скоро цей біль буде позаду", "Вони дуже пожал

кують, коли я їх залишу" . Які б не були ці небезпечні вислови - у вигляді відкритих

заяв чи вміло замаскованих натяків, у кожному випадку їх не повинні ігнорувати

оточуючі.

Підготовка до самогубства залежить від особливостей людини і зовнішніх

обставин. Іноді показники суїцидів можуть бути невербальними. Дуже часто вони

зводяться до того, що називається "приведенням до ладу своїх справ" . Для одного це

може означати оформлення заповіту, для іншого - написання довгих листів,

розв 'язання суперечок і конфліктів з рідними і близькими. Підліток може сенти

ментально дарувати цінні особисті речі. Остаточні приготування можуть бути

зроблені дуже швидко і потім миттєво настане суїцид.

Ситуаційні чинники. У кризових обставинах люди особливо схильні до само

губства, вони втрачають всі перспективи і орієнтири. Прогнози на майбутнє зда

ються безнадійними.

Згідно з результами досліджень наукового центру соціальної і судової психіатрії

імені Сербського (Російська федерація), у 2003 р. з 100 000 осіб 60 закінчили життя

самогубством. Головною причиною суїциду є суцільний стрес, алкоголізм, нарко

манія і невпевненість у завтрашньому дні, 17-20% здійснили суїцид під впливом

душевної хвороби.

Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близь

ких або сімейні проблеми часто перевищують можливості захисних механізмів

людини. Унаслідок кризи з 'являються відчай і безпорадність. Ситуаційні чинники

досить часто призводять до суіцидальної реакції.

Аналіз ситуаційних чинників, що сприяють суїциду, свідчить, що :

- ризик суїциду високий у людей з прогресуючим захворюванням. Чинник

прогресуючого захворювання є більш значущим для суіцидального ризику,

ніж втрата працездатності ;

- економічн і негаразди, з якими стикається людина , стосуються ширшо ї

сфери, ан іж просто матеріальне забезпечення. Безумовно , вони пород

жують проблеми, пов 'я зан і з харчуванням, одягом, житлом . Але при цьо

му ставиться під сумнів компетеність і спроможність особи, яка потра

пила у фінансову скруту. Вона почуває себе невдахою з невизначеним

майбутн ім і розглядає самогубство, як оптимальне вир ішення ситуаційної

дилеми;

- після смерті дорогої людини з 'являється почуття, що життя вже ніколи не

стане таким, як було раніше. Руйнується звичний стереотип сімейного


життя . Можливому суїциду, як правило, у часі передує глибоке горе.

Протягом багатьох місяців після поховання спостерігається заперечення

реальності , соматичні дисфункції, панічні розлади, апатія, вороже став

лення до друзів і родичів, поглиблюється відчуття провини, ідеалізується

втрата. За цих умов суїцид може здатися зв ільненням від психічного болю

або можливістю зустрічі з тим, хто був дорогий і пішов назавжди. Само

губство можна розглядати і як самопокарання за помилки, допущені сто

совно людини, яка померла;

- за багатьох обставин розлучення і сімейні конфлікти можуть сприйматися як

події, важчі аніж смерть. Особливо ускладнюється ситуація, коли в неї

втягнуті діти і виникають проблеми з їх опікою чи вихованням. Тяжка сімей

на атмосфера глибоко травмує як батьків, так і дітей. Дослідження свідчать,

що багато людей, які покінчили з собою, виховувались у неповній сім'ї;

- важливе значення мають сімейні чинники. Щоб зрозуміти людей, схильних

до суїциду, потрібно добре знати їхнє сімейне життя, оскільки воно

відображає емоційні порушення у членів сім' ї . Від особливостей сімейного

оточення залежить вияв потенціалу самознищення. Було встановлено, що

батьки багатьох підлітків, які вдалися до суїциду, ран іше були пригнічені і

т акож думали про самогубство.

В окремих випадках членів с ім ' ї може охоплювати гнів і обурення. Щоб

звільнитися від негативних емоцій, вони інколи підсвідомо обирають одного з

близьких об ' єктом колективної агресії. На жаль, той, хто став такою "жертвою" ,

часто не знає, як подолати недоброзичливість, захистити себе і правильно вийти з

цієї ситуації . У цьому разі самогубство є просто виявом тих антисоціальних

імпульсів, які були притаманні іншим членам сім' ї .

У випадку таких кризових ситуацій, як смерть близьких, розлучення або втрата

роботи, с імейна атмосфера стає тривожною. Зазвичай, хтось повинен відповідати за

невдачі. Част іше обирають найуразливішого члена сім' ї , найменш агресивний і

неспроможний відстояти свою думку або заперечити ї ї . Йому неодноразово пові

домляють, що саме він є " по г аним" і "в ідповідальним за всі ці негаразди" . Його на

віть можуть звинуватити в смерті близької людини, хоч для цього і немає об'єк

тивних причин. Бувають ситуації, коли люди ідуть із життя, щиро сподіваючись, що

лише так вони можуть захистити тих, кого найбільше люблять . Більше того, суіци-

догенна с ім 'я буває впевнена, що вчинивши самогубство, можна вирішити проблеми

інших.

Емоційні порушення. Емоційні переживання є важливими ознаками потенцій

ного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт - завжди серйозне поперед

ження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто почи

нається поступово з тривоги і апатії. Люди можуть не усв ідомлювати її початку.

Вони т ільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими.

Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони

звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне чи якесь інше невиліковне

захворювання. Перед сущидом люди починають багато думати про смерть. їм стає

важко виконувати свої обов 'язки, прийняти найпростіше р ішення. Вони скаржаться

на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.


Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

- втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сон

ливість протягом останніх днів;

- скарги на соматичне нездужання (болі в животі , головні болі, постійну

кволість);

- зневажливе ставлення до своєї зовнішності ;

- постійне почуття самотності, провини або суму;

- відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або під час

виконання роботи, яка раніше приносила задоволення;

- уникнення контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення на людину-

одинака;

- порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

- заглиблення в роздуми про смерть;

- відсутність планів на майбутнє ("Чому це мене повинно хвилювати? Адже

завтра я можу померти" ) ;

- різкі вияви гніву, які виникають через дрібниці.

Ознаки суїцидальних намірів різні залежно від віку. У підлітків явним натяком

на суїцидальні тенденці ї є зловживання наркотиками та алкоголем. Приблизно

половина молодих людей, які здійснили суїцид, перед цим самостійно приймали

ліки. В середньому віці - це неможливість примирення або контролю над ситуацією,

часто у випадку психосоматичного захворювання. У людей похилого віку показ

ником суї іцидальних думок можуть бути розмови про "в ідмову" від будь-чого.

Ще один суїцидологічний аспект з 'являється у випадку ст ійких емоційних та

психічних розладів. Невротик не втрачає зв 'язку з оточуючими, але у нього відсутня

довіра до світу, через що він стає підозрілим і тривожним, з 'являється безпричинний

страх, внутрішня напруга. Характерологічні або особистісні проблеми можуть

виникати і через брак моральних норм, критичності мислення або нормальних

стосунків з оточуючими. Психози протікають важче, ніж неврози. Людина, котра

страждає на психоз, неадекватно реагує на більшість життєвих ситуацій. До таких

розладів відноситься маніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою

від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Широко розпов

сюджені захворюванням є шизофренія, при якій можуть бути марення, голоси і ви

діння. Для цих хворих "нічні жахи " стають реальністю. Все довкола чудернацько

змінює свої форми, а значення, яке надається окремим фактам, не має реальних

підстав. Серед тих, хто страждає на шизофренію і маніакально-депресивний психоз,

частота суїцидів досить велика: четверта частина суїцидантів - люди з цього контин

генту. Як показують численні дослідження, від 3 до 12 % хворих на шизофренію

чинять самогубства. Причому ризик суїциду протягом їхнього життя коливається від

15 до 20%. Вони часто зд ійснюють суїциди від звичаю, коли раптово усв ідомлюють

неспроможність контролювати свою долю або через хвилювання і постійні галю

цинації.

Фактори ризику. Можна визначити такі чинники ризику для тих, у кого спос

терігається схильність до суїциду:

- попередні спроби самогубства;

- суїцидальні загрози, прямі та замасковані;

- су їциди в с ім ' ї чи спроби суїцидів;


- алкоголізм;

- хронічне вживання наркотиків і токсичних препаратів;

- афективні розлади, особливо важкі депресії;

- хронічні або смертельні захворювання, наприклад СНІД;

- тяжкі втрати, наприклад, смерть близької людини, особливо протягом пер

шого року після втрати;

- сімейні проблеми, наприклад, розлучення;

- фінансові проблеми, наприклад, втрата роботи.

3.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїциді

Суїцидальна превенція полягає не тільки в піклуванні й участі друзів, а і в

здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують

спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а

також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте прояви безпомічності й

безнадії і з 'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою. Розповідаючи про ці

ознаки іншим людям, ви можете зруйнувати міфи і помилкові уявлення, які зава

жають попередити численні суїциди. Чим більше буде людей, які усв ідомлюють ці

застереження, тим б ільшими будуть шанси на те, що самогубство справді колись

зникне із переліку основних причин смерті.

Для педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків розроблені

і впроваджені методичні рекомендаці ї попередження суіцидальної поведінки дітей

та підлітків, а також наведені в нормативних документах з безпеки життєдіяльності .

3.5.8. Соціально-політичні небезпеки

3.5.8.1. Соціально-політичні конфлікти

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають під час соціально-полі

тичних конфліктів .

У політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту:

з іткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за

умов протидії. Джерелами конфлікту є соціальна нерівність, яка існує в суспільстві,

та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага,

освіта. Конфлікт передбачає усвідомлення сеперечності і суб 'єктивну реакцію на неї.

Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об ' єктивно стає

соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у кон

флікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що від

буваються в різних сферах, набувають політичної значущості , якщо вони зачіпають

міжнародні, класові, міжетнічні, всенаціональні, релігійні, демографічні та інші

відносини.

Суб ' єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили

суперечності і обрали як спосіб їхнього вирішення з іткнення, боротьбу, супер

ництво. Такий спосіб вирішення суперечності здебільшого стає неминучим тоді,

коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте

зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеть

ся про м іжнародний конфлікт) . Суб 'єктами конфліктів є: 1) окремі люди, групи,

організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2) об 'єднання, які

»СТ1 3 . Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 159

1 в

оть і а

ті й

о ці

іва-

ь ці І И С Ь

ієні

ітей

ггі.

11-

за

стві,

ага,

неї.

стає

сон-

іВІД-

>ють :чші

І И Л И

і е р -

вді,

іерте

ДеТЬ-І У П И ,

І які

виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп

тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту - міжет

нічний, пов 'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гос

троти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР,

Югославія) .

Існує дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита - відверте протистояння, з іткнення, боротьба;

- закрита або латентна, коли відвертого протистояння нема, але ведеться не

видима боротьба.

Таблиця 11

Політичні Соціальні Економічні

конфліктують полі

тичні системи

конфліктують соці

альні системи

конфліктують економічні системи

(наприклад, корпораці ї)

Поняття "соціально-політичний конфлікт" застосовують, коли трапляються

великомасштабні з іткнення всередині держав (громадянська війна, страйки) та між

державами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконф-

ліктний синдром, який характеризується напруженням у в ідносинах сторін, які

щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започат

кувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близько

східного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

3.5.8.2. Війни

Війна - суспільно-політичне явище, продовження політики насильницькими

засобами. Це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними,

етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайній ступінь

політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Сучасна війна ведеться всією країною, захоплює всі сфери життя і діяльності

суспільства.

Наслідки воєнних дій провокують різні катастрофи. Так використання хімічної,

бактеріологічної, ядерної, нейтронної зброї, а також боєприпасів з сердечниками із

збідненого урану призводить до спустошення не тільки людського генофонду, але й

наносить помітну шкоду всьому живому на Землі.

3.5.8.3. Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угру

повань (тобто тероризм) . В наш час явище тероризму досить поширене . Якщо

донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних

проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні

повідомлення про терористичні акти сприймають як щось неминуче .

Одна з найнебезпечніших терористичних організацій "Аль-Каїда" діяла в 45

країнах світу. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів, представники цієї терорис

тичної організації проводять планомірну інформаційну операцію щодо дестабілізації

ситуації в США, провокують виникнення паніки серед мирного населення. Про

голошений 10 вересня заклик Бен-Ладаном вбивати всіх американців, ізраїльтян та їх

— _ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

союзників і наступні терористичні акти чинять небезпеку глобального характеру

терор став органічною складовою сучасного життя і набув величезних масштабів.

Тероризм (від лат. іегог - страх, залякування) - це форма політичного екстре

мізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тім

числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення

певних цілей. Директор ЦРУ в 1966-1973 рр. Річард Холмс стверджував, що питання

про тероризм недостатньо вивчене: "Саме слово невдале - воно практично нічого не

означає. Але воно вселяє страх в серця людей, які чують його" .

Тероризм є т акож формою партизанської війни, коли проти чисельно перева

жаючого та якісніше озброєного ворога неможливо вести відкриті військові дії.

Терористами є окремі особи, групи, що виражають інтереси певних політичних

рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної

політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах

протиборства, з іткнення інтересів різних політичних сил. Його застосовують і як

засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення

своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника

силовими засобами. Існує три основні види тероризму: політичний, релігійний та

кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного,

інформаційного тероризму тощо.

Найпоширен ішим у світі терористичними актами є:

напади на державн і або промислов і об ' єк ти , які призводять до матеріаль

них збитк ів , а такол< є ефективним засобом залякування та демонстрац і ї

сили ;

захоплення державних установ або посольств (супроводжується захоп

ленням заручників, що спричинює громадський резонанс);

- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація -

звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога

викупу);

- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або з пропа

гандистською метою);

- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політич

них поступок або звільнення в 'язнів; форма самофінансування) ;

- політичні вбивства (це один з найрадикальніших засобів ведення терорис

тичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ

від тиранів) ;

- вибухи або масові вбивства (розраховані на психолог ічний ефект, страх та

невпевненість людей) ;

- розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою

та бубонною чумою тощо.

3.6. Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини

Сучасні реалії постіндустріального суспільства, зумовлені значним ростом ін

формації, в ідкривають ще одну сферу життєдіяльності людини - інформаційну.

Сучасні засоби комунікаці ї і обробки інформації створили принципово нові умови

існування людини, що зумовило появу грандіозного проекту об ' єднання національ-


них інформаційних і телекомунікаційних систем в глобальну інформаційну інфра

структуру.

Життєдіяльність людини реалізується одночасно зі світом природи і у специ

фічному для людського суспільства інформаційному середовищі, що має свої

закономірності розвитку і функціонування. Інформаційна сфера стає такою ж важ

ливою складовою суспільного життя, як економічна, виробнича, побутова, полі

тична, військова та ін. Нові інформаційні технології, засоби масової комунікації

багатократно підсилили можливості впливу на свідомість і підсвідомість як окремої

людини, так і на. великі групи людей та населення країни загалом.

Інформаційна сфера - сукупність таких елементів:

- об ' єкти інформаційної взаємодії чи впливу;

- особисто інформація, призначена для використання суб ' єктами інфор

маційної сфери;

- інформаційна інфраструктура, що забезпечує можливість здійснення обміну

інформацією між суб 'єктами;

- суспільні відносини, що складаються у зв 'язку з формуванням, переданням,

розповсюдженням і збереженням інформації.

Особистість, активний соціальний суб 'єкт, його психіка піддаються безпосеред

ньому впливу інформаційних чинників33

, які трансформуються, через його по

ведінку, діяльність (бездіяльність), зд ійснюють деструктивний, дисфункційний

вплив на його життєдіяльність.

До основних загроз інформаційно-психологічної безпеки відносять можливість

настання негативних наслідків для суб'єктів, що піддаються інформаційно-психоло

гічному впливу, які виражаються в таких формах:

- нанесення шкоди здоров 'ю людини;

- блокування на неусвідомленому рівні волі, волевиявлення людини, штучне

привиття їй синдрому залежності;

- втрата здатності до політичної, культурної, моральної самоіндентифікаці ї

людини;

- маніпуляція суспільною свідомістю;

- руйнування єдиного інформаційного і духовного простору України,

традиційних устроїв суспільства і суспільної моральності , а також по

рушення інших життєво важливих інтересів особистості, суспільства, дер

жави.

Наприклад, культ жорстокості , насильства, порнографії, розбещеност і тощо, які

пропагують у засобах масової інформації, друкованих виданнях, комп 'ютерних

іграх, мережі Інтернет веде до неусвідомленого бажання у підлітків і молоді, а також

дорослих з нест ійкою психікою, копіювати запропоновані моделі поведінки. Цей вид

пропаганди знижує рівень порогових обмежень і правових заборон, що поряд з

іншими умовами відкриває шлях для багатьох правопорушень. Це своєю чергою

наносить непоправну шкоду не тільки окремій особистості, але й суттєві збитки

національним інтересам країни.

33 Інформаційні чинники - передумови, що чинять опір чи утруднюють формування і функціонування адекватної інформаційно-орієнтуючої основи суспільної поведінки людини (життєдіяльності у суспільстві).


Отже, джерелом інформаційно-психологічної небезпеки є та частина інфор

маційного середовища, яка через визначені причини неадекватно відображає реалії,

вводить в оману людину, засліплює її ілюзією.

Інформаційно-психологічні загрози зумовлені розробкою, виготовленням, роз

повсюдженням та використанням суб 'єктами негативних інформаційно-психоло

гічних впливів, спеціальних засобів і методів такого впливу.

3.6.1. Концепція інформаційно-психологічної безпеки

Сучасне розуміння безпеки в контексті врахування в ідношення інтересів осо

бистості, суспільства і держави висуває завдання розгляду нового аспекту цієї

проблеми - безпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини, тобто інфор

маційно-психологічної безпеки.

В інформаційному середовищі, що є складовим системним утворенням, виді

ляється процесуальна складова як найбільш динамічна і змінна її частина - інфор

маційно-комунікативні процеси, які активно впливають на індивідуальну, групову і

суспільну психологію (індивідуальну, групову, масову свідомість). Маніпулюючи

станом інформаційного середовища, змінюється стан духовної сфери суспільства, де

формація і деструктивні зміни якої у формі психоемоційної і соціальної напруженості,

спотворених норм і неадекватних соціальних стереотипів і установок, оманливих і

неприродних орієнтацій та цінностей. Це своєю чергою впливає на стан і процеси у

всіх основних сферах суспільного життя, в тому числі політичній і економічній.

Вперше у пострадянському просторі про проблему інформаційно-психологічної

безпеки було зазначено в листопаді 1995 р. на науково-практичній конференції,

організованій Інститутом психологі ї Російської академії наук. На цій та подальших

конференціях було розкрито роль знання технологій інформаційно-психологічного

впливу, метою якого є маніпуляція, для вироблення напрямів реформування психо

логічного захисту особистості і особистої інформаційно-психологічної безпеки.

Згідно з досл ідженнями Г.В. Грачова, І.К. Мельника, інформаційно-психо

логічну безпеку особистості визначають такими основними причинами:

Зростання тиску інформаційного середовища визначає необхідність формування

нових механізмів та засобів виживання людини як особистості й активного соці

ального суб 'єкта у сучасному суспільстві.

Взаємодія психіки людини з інформаційним середовищем відрізняється якісною

специфікою і не має аналогів у комунікації інших біологічних, технічних, соціаль

них і соціотехнічних структур.

Основною і центральною "м ішенню" інформаційного впливу є людина, її психіка.

Отже, інформаційно-психологічну безпеку можливо розглядати як стан захи

щеності особистості , р ізних соціальних груп і об ' єднань людей від дій, впливів, які

здатні проти їхньої волі і бажання змінити психічні стани та психологічні харак

теристики людини, модифікувати її поведінку і обмежувати свободу вибору, зу

мовило потребу переосмислення інформаційної взаємодії, а також деяких інших

соціально-психологічних процесів і явищ у сучасному суспільстві .

Інформаційно-психологічна безпека - стан захищеності окремих осіб чи груп

осіб від негативних інформаційно-психологічних впливів і пов ' я заних з цим інших

життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави в інформаційному

середовищі.


Негативний інформаційно-психологічний вплив - процес зміни психічних станів

і характеристик людей під впливом інформаційно-комунікативних процесів як

динамічного компонента інформаційного середовища. Цей вплив спрямований на

людину чи групу осіб (у тому числі без їхньої згоди) з метою примусу до визначеної

поведінки, оцінки ситуації, керування та корекції індивідуальної та колективної

свідомості. Він здійснюється з використанням спеціальних засобів і методів впливу

на психіку людини, унаслідок чого він приводить до негативних наслідків для

особистості, суспільства і держави.

Спеціальні засоби впливу - технічні і програмні засоби, що використовують для

використання з метою негативного інформаційно-психологічного впливу на людину

чи групу людей.

Спеціальні методи впливу - послідовність прийомів впливу на психіку людини,

використання яких приводить до негативних наслідків для особистості , суспільства

та держави.

Голвним об 'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки в інфор

маційному середовищі у сфері індивідуальної безпеки є усвідомлення інформації, здат

ність людини адекватно сприймати навколишню дійсність, своє місце в зовнішньому

світі, формувати відповідно до свого життєвого досвіду визначені переконання і прий

мати стосовно них рішення. У сприйнятті інформації має бути присутнім здорове по

чуття сумніву, тобто інформацію потрібно по змозі перевіряти, тестувати.

Інформаційно-психолог ічна безпека має спиратися на стандарти інформаційно-

психологічної безпеки - затверджені у визначеному порядку інформаційно-пси

хологічного впливу, який не викликає негативних наслідків для психіки людини.

3.6.2. Інформаційна війна

Дії, спрямовані на чинення тиску на погляди окремих людей і суспільну думку

загалом, для досягнення конкретних цілей, є психолог ічною війною. Ширшим,

глобальним поняттям є інформаційна війна. Вона є комплексом дій в інформаційній

сфері, спрямованих на здійснення тиску на погляди окремих людей та суспільну

думку для досягнення визначених цілей.

Всі ми чинимо психологічний вплив один на одного, адже живемо у світі

впливу, комунікації . Карл Ясперс у своєму творі "Комун ікац ія " розглядає комуніка

цію в нерозривній єдності з екзистенцією, життям людини. Екзистенціальна кому

нікація - це зустрічі, при яких людина, обмінюючись інформацією, отримує сатис

факцію від життя, самостверджується, самореалізується. Людина не може стати

людиною без комунікації . Філософ розглядає не просто комунікацію як одномірний

обмін інформацією між людьми в соціумі, а обмін змістом сутності, екзистенції між

індивідами. Комунікація відбувається на вербальному, невербальному, духовному

рівнях. Екзистенція збігається з комунікацією за своїм походженням.

Кожна людина, крім акту комунікації, прагне до маніпулювання34

опонентом,

оточуючими. Жінка малює губи, робить зачіску, сексуально одягається, щоб

вплинути на чоловіка, на колектив, у якому працює, вона відчуває сатисфакцію від

34 Маніпуляція - вид психологічного впливу, метою якого є заволодіння жертвою (окремою людиною чи групою осіб, натовпом), помикання нею, при цьому у жертви створюється враження, що вона сама керує своєю поведінкою, думками, емоціями. Відбувається за допомогою спеціальних технологій і технік.


того, що на ній зупиняється чийсь погляд. Сусіди, що сидять під будинком на лав

ках, розпускаючи слухи, зд ійснюють вплив на нас. Людина не в змозі діяти вільно,

вона скована жахливою думкою: " Щ о скажуть люди? " , яка накидається між осо-

бистісними в ідношеннями, інформаційним середовищем.

Україну за останні роки заполонили різні шахрайські мережі, окремі групи

людей, які шляхом використання спеціальних технологій і технік обдурюють довір

ливих громадян, які позбуваються нажитих тяжкою працею засобів до існування.

Типовою схемою шахраїв є схема, коли жертві пропонують взяти участь у яко

мусь розіграші лотереї. І коли людина щось "виграла" , її з аманюють взяти участь у

наступній грі, на якій людину заганяють у тупикову ситуацію за допомогою тех

нологій, розроблених кваліфікованими психологами. Зокрема, коли необхідно

витрусити гроші з чоловіка, до нього підходить гарна д івчина і він, не вміючи

зрозуміти ситуацію, позбувається засобів до існування. Людина з підготовкою,

зрозумівши ситуацію, у визначений момент скаже: "У мене немає грошей" . Дівчина-

маніпулятор не готова до такої відповіді, оскільки в ї ї присутності жоден мужчина

не зможе переступити через свою гордість, не зможе признатися в своїй фінансовій

спроможності , не здатний критично, раціонально і лог ічно мислити. Вона швидко

розгублюється і щезає в пошуках слабшої жертви. У випадку запрошення на

розіграш лотереї пар, створюють таку психологічну ситуацію, коли чоловік в

присутності своєї жінки "повинен " викласти гроші для збереження свого іміджу,

статусу. Потр ібно пам 'ятати, що безплатним є хіба сир в мишоловці , і жадібні

пориви легко збагатитися призводять до зворотних наслідків.

Аналіз інформаційного поля, в якому ведеться життєдіяльність людини, дає

можливість розцінювати сучасну ситуацію як полювання на життєву енергію людей,

яка в цьому випадку виражається у грошовому еквіваленті. Отже, ми живемо у світі

маніпуляцій і людина повинна шукати ефективні способи самооборони, щоб збе

регти своє здоров 'я , емоційний стан, вижити. Після того, як людину обдурили,

витрусили з неї всі заощадження, вона переживає шок, депресію. Відомі випадки, ко

ли люди закінчують життя самогубством, або, не витримавши потрясінь, помирають.

3.6.3. Основні прийоми маніпуляції

У кінці 30-х років на підставі практики обробки колективної свідомості в

Нацистській Німеччині , в Інституті аналізу пропаганди (США) було виділено і

систематизовано основні прийоми маніпуляції:

1. "Приклеювання чи навішування ярликів " - вибір образливих епітетів, мета

фор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою спонукання

емоційно-негативного ставлення оточуючих (асоціація з соціальним схва

ленням) до жертви.

2. "Узагальнення" чи "блискуча невизначеність" - заміна назви об 'єкта впли

ву (явища, події, окремої людини, групи людей тощо) більш загальним

родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення і стимулює

добродушне ставлення оточуючих. Для цього, наприклад, використовують

слова типу: свобода, демократія, патріотизм, мир, солідарність, справед

ливість тощо .

3. "Перенес ення " чи " трансфер " - ненав 'язливе і непомітне розповсюдження

позитивної чи негативної інформації, при цьому формуються визначені

ЬНОСТІ на лав-

вільно,

ж осо-

групи

. довір-

шя.

. у яко-

часть у

)Ю тех-

абхідно

вміючи

гов кою,

(івчина-

ужчина

инсовій

швидко

;ння на

повік в

іміджу,

іібні

дає

> людей,

о у світі

цоб збе-

>дурили,

ики, ко-

трають.

вмості в

ділено і

гів. мета-

кгутсання

їм схва-

впли-

ільним

тимулює

звують

:правед-

эдження

іизначені


позитивні чи негативні асоціативні зв 'язки об 'єкта , що підноситься, з

якимось чи чимось, що має значимість в оточуючих (позитивну чи нега

тивну) .

4.

7.

"Посилання на авторитети", "св ідчення" - наведення висловів осіб, що ко

ристуються загальним авторитетом, чи тих, хто викликає негативну реак

цію на категорію людей, які є об 'єктом маніпуляції . Використаний вислів

містить оцінне судження стосовно людей, ідей, подій тощо і виражає їх

осуд чи схвалення.

"Сво ї хлопц і " чи "гра в простонародність" - спроба встановлення довір

ливих відносин з аудиторією як з близькими за духом людьми, на основі

того, що комунікатор (той, що здійснює вплив), його ідеї, пропозиції,

вислови добрі, оскільки належать простому народу.

"Перетасування" чи "підтасування карт" - тенденційне піднесення тільки

позитивних чи негативних фактів і доказів при одночасному замовчуванні

протилежних (небажаних) .

"Загальний вагон" або "фургон з оркестром" - підбір суджень, фраз, вис

ловів, що потребують подібності у поведінці, що створюють враження, наче

так роблять усі. Повідомлення, наприклад, може починатися словами типу:

"Всі нормальні люди розуміють, що "Ні одна людина, що добре

мислить, не стане заперечувати, що

"Мультиплікативність (подрібнення) подачі інформації, вибірковість,

високий темп подання інформації" - стимуляція враження сприйняття серії

розрізнених документів, тез, тверджень, доказів як єдиного цілого. Стежачи

за швидкою мовою, через недосконалість пам 'ят і та уваги людина упускає

посилання на деякі важливі положення, на джерело інформації . На основі

цього жертва в уяві зв 'язує та узгоджує фрагменти програми, що сприй

мається.

"Висм і яння " - ініціація жартівливого і несерйозного ставлення до жертви

через висміяння окремих виголошувань і елементів поведінки людини.

Тенденційність висміяння переноситься на всі інші вислови, погляди,

можливу поведінку жертви. За неодноразового повтору таких дій можливе

формування за конкретною особистістю негативного іміджу.

"Метод негативних груп в іднесення" ґрунтується на твердженні про те, що

ця група поглядів є єдино правильною. Усі ті, що її поділяють, володіють

ц інними якостями і у визначеному плані кращі від тих, хто поділяє.

Наприклад, релігійні люди чесні, людяні, на основі цього створюється

позитивне емоційне ставлення до певної групи людей, що нібито мають

високі моральні якості, а хто не належить до релігійної конфесії, секти

такими якостями не володіють.

"Повторення шаблонних фраз чи закликів" - вплив на уяву і почуття

слухача чи читача через спеціально підібрану фразу, яка повинна бути

пристосована до особливостей психіки групи людей, на яких збираються

вплинути.

12. "Емоц ійне п ідлаштування" - створення певної емоційної ситуації, що

формує настрій окремої людини чи групи людей при одночасній передачі

визначеної інформації .

9.

10

11


13. "Просування через медіаторів35

" - інформаційний вплив чинять двома шля

хами: через засоби масової інформації та значних для загалу авторитетних

людей.

14. "Уявний виб ір " - об 'єктам впливу пропонують, сповіщають декілька різних

поглядів на визначене питання, але так, щоб непомітно представити у

найвиг іднішому світлі ті, які хочуть щоб вони були прийняті аудиторією.

15. " Ін іц іювання інформаційної хвилі " - відбувається у два етапи: перший -

освітлення необхідної інформації в ряді різних засобів масової комунікації

(ЗМК), а також залучення максимальної кількості ЗМК коментувати нові

події. Другим етапом є створення вторинної інформаційної хвилі на рівні

міжособистісного спілкування за допомогою ініціації відповідних обго

ворень, дискусій, оцінок, появі слухів тощо.

3.6.4. Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції

Одним з найпотужніших методів впливу на підсвідомість людини, з метою

маніпуляції нею, є нейролінгвістичне програмування (НЛП) . Єдиним методом бо

ротьби з Н Л П є знання про методи цього впливу. Н Л П ґрунтується на програмуванні

мозку словесним шляхом. Це може бути свій мозок, партнера, суперника тощо.

Відповідно до Н Л П інформація - це те, що формує мотивацію, збуджує до дії,

коли людина налаштована на сприйняття визначеного виду інформації, то,

маніпулюючи нею, можна створити враження про зміну реальності . Це враження і

сприятиме зміні реальності . Реальність створюється в нашому мозку, а він транслює

її в оточуючий світ. Всі люди мають внутрішній усв ідомлений світ, який стикається

з внутрішнім підсвідомим світом і функціонує у зовнішньому світі. Суб 'єктом

керують образи, які звичайно виникають з його минулого досвіду, а також створені

уявно, зберігаються в підсвідомості. І зовнішній світ і підсвідомість підтримують

зв 'язок з свідомістю за допомогою трьох основних систем образів, відчуттів і

уявлень:

- аудіальної (слух),

- візуальної (зір),

- кінестетичної (мислення відчуття, смак).

Усвідомлення людиною життєвої ситуації зд ійснює мозок, який виводить на

рівень створення власної реальності чи, у крайньому випадку, усвідомлено бере

участь у загальній реальності . Якщо ні - продовжує жити у світі ілюзій, які, як

віртуальні картинки, мерехтять у її мозку і людина приймає це мерехтіння за

реальність. Але реальність є віртуальна, створюється кимось іншим та майстерно

вкладена у мозок з готовністю, відкритою для засобів масової інформації і інди

відуальних невдоволених потреб, одна з яких - чим би заповнити наш мозок. Зміна

картинок у мозку стає певною наркотичною залежністю людини . Сучасна людина

прагне віртуальної реальності, вона хоче нових вражень, подій, новин, фільмів,

пісень, музики. При цьому людина проживає життєві ситуації, емоції кіно героїв,

співаків, політичних діячів, беручи участь в їх реальності, віддає їм найголовніше -

увагу, те, через що виходить людська життєва енергія, життя . Від того, на що

Медіатор - залежно від ситуації є неформальний лідер, політичний діяч, військовий, спортсмен, авторитет тощо.


людина спрямовує увагу, як формує свої енерго-інформаційні канали обміну, зале

жить ї ї життєдіяльність.

Ґрунтуючись на модальностях36

(системах уявлень), індивідів поділяють на три

групи:

- візуалістів (мислять переважно образами);

- аудіалістів (мислять переважно словами);

- кінестетиків (мислять переважно відчуттями).

Люди неточно розуміють один одного, якщо обмінюються інформацією в тер

мінах різних модальностей. Використання спільної модальності здатне забезпечити

довірливі, відверті в ідносини автоматично на підсвідомому рівні.

Під час отримання інформації, для захисту від можливої маніпуляції, необхідно

дотримуватись таких основних порад:

Усв ідомлюйте себе як цілісність, не розслабляйтеся і не напружуйтесь .

Будьте активним, не дозволяйте, щоб вас "вели" .

Не давайте можливості опоненту прищепити вам комплекс провини.

Відволікайтесь, не зосереджуйте і не фіксуйте увагу на якомусь одному пред

меті чи асоціації.

Хід ваших думок не повинен відображатися на невербальному рівні, емоційне

забарвлення й інтонація слів також не повинні давати точної інформації про ваш стан.

Не давайте однозначних відповідей "так" , " н і " коли вас "кал ібрують" (визна

чають вашу позицію, ваш тип мислення, психічні особливості тощо) .

Оцінюйте і думайте над отриманою інформацією.

Потрібно ставити під сумнів усі ідеї, які підкидає опонент, ставте собі запи

тання.

Звертайте увагу на відчуття, асоціації, які переживаєте, стежте і аналізуйте всі

зміни переконань, свідомості .

3.6.5. Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній

комунікації

Встановлено , що в процесі комунікаці ї 7 - 1 0% інформаці ї несуть слова,

3 5 - 4 0% - звуки та інтонація, приблизно 5 0% - жести та міміка. За допомогою слів

передають сенс інформаці ї , за допомогою жестів, міміки - ставлення до неї. Від

повідно, під час комунікаці ї не завжди люди можуть правильно зрозуміти один

одного, виникають непорозуміння, сварки, скандали. Як насл ідок цього у однієї

або обох сторін комунікативно ї дії виникають стресові стани. Тому, у міжосо-

бист існих в ідносинах зростає проблема взаємопорозуміння . Отже , для забезпе

чення інформаційно-психолог ічної безпеки людини велике значення має оволо

діння ум іннями ефективно ї комунікаці ї .

3.6.5.1. Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації

Для забезпечення ефективної комунікації людині необхідно опанувати хоча б

елементарними вміннями розшифровувати невербальну сторону комунікативної дії.

Наприклад, виявити можливість отримання неправдивої інформаці ї від співрозмов

ника можна за такими ознаками:

36 Модальність - граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійс

ності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів тощо.


1. Очі (зіниці). Швидше і точніше понад усе видають очі що бігають. Але

більшість людей знають або інтуїтивно здогадуються про цю видиму ознаку брехні і

тому намагаються умисно прямо дивитись у вічі співрозмовника, імітуючи чесний,

щирий погляд. Якщо ви непоганий фізіономіст, то обов 'язково звернете увагу на цей

неприродній пильний погляд.

Якщо у вас хороший зір, придивіться до зіниць співрозмовника. Як тільки у лю

дини з 'являється думка обдурити, зіниці або сильно звужуються, або розширюються.

Принаймні , завжди відхиляються від норми. Кожну з цих ознак ще можна розріз

нити, але їхня сукупність дає підстави безпомилково визначити, чи говорять вам

правду.

2. Голос. Брехня, як відомо, завжди вимагає психологічного напруження, ос

кільки людина морально готується зіграти певну неприродну роль. У неї майже

непомітно, міняється при цьому тембр голосу. Це, м іж іншим, перевірено й експе

риментально. Досл ідники з університету Діссена у Німеччині виявили, що коли

людина починає брехати, вона завжди трохи підвищує тон.

3. Руки/ноги. Внутр ішня робота, неминуча при брехні, проявляється і в рухах

ніг: коли брехун сидить, заклавши ногу за ногу, він мимоволі смикає носком.

Підозрюючи людину в брехні, зверніть увагу на жестикуляцію. Коли людина хоче

вас обдурити, вона мимоволі намагається сховати великі пальці рук. Зазначимо, що з

них іде енергетичний викид. Як тут не згадати характерний жест Леніна і його

знамениту жилетку . Саме так у давнину купці, намагаючись обдурити покупця, ви

ходили йому назустріч із чарівною усмішкою, заклавши пальці у прорізи або кишені

жилета.

Своєчасне виявлення неправдивої інформації, яку людині хочуть передати,

суттєво підвищує рівень інформаційно-психологічної безпеки особи, дозволяє

уникнути небезпечних дій, небажаних ситуацій тощо.

Для того, щоб зменшити ризик прийняття неправильного р ішення можна ско

ристатися порадами Чарльза Маккоя :

- Сприймайте інформацію розумно:

- складіть чітку картину про реальність;

- перепровірте своє сприйняття;

- зосередьтесь на ключових фактах;

- ставте запитання під час дискусії;

- не розривайте єдність загального і часткового;

- спочатку розум, потім емоції;

- думайте не посп ішаючи;

- споглядайте;

• - несіть відповідальність за прийняті рішення і їхні наслідки;

- спочатку осягніть, потім аналізуйте (вивчіть ситуацію, а потім аналізуйте її);

- перш ніж діяти, зосередьтесь на оцінці фактів;

- Контролюйте якість свого мислення:

- чіткість;

- точність;

- ширина;

- здоровий глузд;

- добросовісність .


- думайте системно;

- почніть з того що знаєте точно;

- поєднайте все разом;

- зважте всі " з а " і "проти " ;

- оцініть свої шанси;

- виробляйте сувору послідовність дій;

- використовуйте свою уяву;

- відійдіть від шаблону;

- підійдіть до проблеми творчо;

- прислухайтеся до свого внутрішнього голосу;

- намагайтесь відрізнити справжню інтуїцію від несправжньої ;

- думайте емпатично;

- враховуйте те, що думають і відчувають інші;

- виявляйте мотиви, які приховуються за думками, почуттями і діями інших

людей;

- думайте, як інші інтерпретують ваші слова, дії;

- думайте про наслідки;

- думайте про неможливе;

- думайте про неочікуване;

- враховуйте значимість і ймовірність наслідків;

- вітайте і цініть сувору критику.

3.6.5.2. Безпека та конфліктологія

Особливо болісними і травмуючими є конфлікти, коли сторони не мають еле

ментарних психолог ічних знань і нехтують мистецтвом спілкування.

Непоступливість, упертість, нездатність до компромісів і прийняття неконструк

тивних рішень створюють найпоширеніші проблеми у взаєминах.

Давні мудреці говорили, що мудріший не той, хто має рацію, а той, хто розуміє,

коли треба перестати сперечатися, аби не допустити розростання конфлікту.

Наукою, що вивчає техніку уникання, зменшення гостроти і напруженості

конфліктів є конфліктологія . Порушення комунікації, яке обов 'язкове під час кон

фліктів, коштує дуже дорого для його учасників. Тому мистецтво розв 'язання кон

фліктів вважають одним з життєво необхідних для забезпечення нормальних умов

життєдіяльності .

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють конфліктогени - слова, дії

(бездіяльність), що сприяють виникненню конфлікту.

Причиною конфлікту є хворобливе сприйняття конфліктогена як образу і відпо

відна реакція - відповідь-агресія.

Конфлікт не виникає у випадку прояву витримки, прощення - вияву високої мо

ральності, етичності .

Однак природна потреба почувати себе в безпеці, всі зазіхання на статус,

достоїнство людина сприймає вкрай боляче.

Для розв 'язання конфлікту ефективно використовувати формулу, яку запро

понував В. Шейнов :

Конфліктна ситуація Інцидент Конфлікт


Конфліктна ситуація - накопичені суперечності, які містять істинну причину

конфлікту.

Інцидент - збіг обставин, які спровокували конфлікт.

Конфлікт - відкрите протистояння як наслідок з іштовхування інтересів та

позицій, які унеможливлюють один одного.

Розв 'язати конфлікт означає:

усунути конфліктну ситуацію,

вичерпати інцидент.

Отже, під час вирішення спірних, проблемних питань треба скеровувати супе

речку на конструктивний лад, тобто розв 'язати конфлікт. Для цього потрібно

дотримуватися таких правил:

Говоріть т ільки про те, що актуальне зараз і вже.

Не переходьте на особистості .

Не згадуйте при сварці третіх осіб.

Абсолютизація висловлюваннями "завжди" , "н і коли " не вкладається в логіку

тверджень.

Зменшуйте темп і тон мови.

Дайте опоненту "випустити пар " .

Обґрунтовуйте претензії і вимагайте обґрунтування претензій, що висуває

опонент.

Пропонуйте опоненту сформулювати бажаний кінцевий результат.

Дайте опоненту зберегти власну гідність і самі його зберігайте.

Не слід висувати вимоги у формі шантажу: "я так хочу ! " , "я так сказав, так і

буде", "н е поступишся - гірше буде" .

Не узагальнюйте, говоріть про розбіжність поглядів.

Уникайте дитячих випадів - зауважень: "А ти с ам . . . " і не реагуйте на них.

Різкість викликає ще більшу різкість.

Не ображайте і не кричіть.

Якщо не маєте рації - визнайте це.

Спокійний доброзичливий тон надасть можливість партнеру охолонути,

схаменутися.

3.6.5.3. Енергетична безпека комунікації

Інформац ійно-психолог і чна безпека людини у м іжособист і сн ій комунікаці ї

передбачає т а кож захист від негативних впливів , які позбавляють людину життє

вих сил, енергі ї . Енерге тичний з в ' я з ок між людьми є н е в і д ' ємною частиною при

родної циркуляц і ї енерг і ї у природ і . Втрата енерг і ї призводить до зниження нор

мального стану з доров ' я людини . Втрата життєвих сил приводить до депресі ї ,

крайнього вичерпання ресурс ів нервово ї системи, людина може захворіти і навіть

померти .

Одним з основних джерел негативних впливів, які позбавляють людину жит

тєвих сил, є енергетичні вампіри. Енергетичний вампір - виражений садист, егоїст,

провокатор скандалів, ним керує злоба, ворожість, ненависть, його видають наглі дії.

Діяльність таких людей спрямовано на отримання садистського задоволення від

психологічного дискомфорту оточуючих. Ці нещасні люди варті співчуття, оскільки

в процесі формування їхньої особистості вони не засвоїли моделей позитивних

емоцій і не здатні на високі почуття, співпереживання, любов, людяність тощо.


еуває

Не раз після спілкування з певним типом осіб у людини різко змінюється

кров 'яний тиск, болить голова, знижується працездатність, емоційний стан погір

шується, вона почуває себе розбитою, знесиленою, апатичною. Велика ймовірність

того, що опонент виявився енергетичним вампіром і ви, не розпізнавши його, не

зумівши захиститись від нього, позбулися життєвої енергії. Дія енергетичного вам

піра схожа до дії г іпнотизерів. Вони намагаються цілком заволодіти увагою, внут

рішнім світом жертви, примушуючи її бути в напруженні, емоційному хвилюванні,

збуренні. Першим прийомом захисту є виявлення крадія життєвої сили. Вампіри

хитрими прийомами утримують жертв у стані перманентного психічного напру

ження, мають тенденцію до маніпулювання оточуючими, паралізувати волю жертви.

Вони добре відчувають внутр ішню бурю, яка відбувається у душі жертви. Єдиний

вихід - припинити контакт, умовно поставити перед вампіром стіну, відволіктися,

зайнятися чимось іншим.

3.7. Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини

Духовна сфера життєдіяльності людини визначає і формує інші сфери жит

тєдіяльності суспільства та особи (побутову, службову, військову, виробничу,

інформаційну, політичну та ін.). Тому розгляд небезпек у цій сфері є надзвичайно

актуальним. Поширення впливу культів, містичних рухів, діяльність яких супро

воджується підривом національної безпеки, а також нанесення непоправних травм

психічному і фізичному здоров 'ю особи, провокування суїцидальної поведінки

формують небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини

3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України

Духовно-реліг ійна складова національної безпеки України - стан релігійно-

церковного життя нації, який є чи за певних обставин може бути загрозою для

національних інтересів держави, стабільного розвитку суспільства, зд ійснення прав і

свобод громадян. Це стан захищеності життєво важливих духовно-релігійних

інтересів українського суспільства (особи, груп віруючих, держави) від внутрішніх

загроз і зовнішнього втручання та відповідна система суспільно-політичних заходів,

яка забезпечує цю захищеність .

Аналіз релігійної складової національної безпеки надає можливість визначити

такі ї ї головні напрями:

- духовно-реліг ійна незалежність, що означає, насамперед, самодостатню

життєдіяльність усіх компонентів державно-церковних відносин, їхню

спроможність відстоювати національні інтереси Укра їни як у внутрішньому

житті країни, так і на міжнародній арені;

- демократичність і стабільність духовно-релігійного життя у державі, що

передбачає міцність та надійність державних, політичних і громадських

інституцій, що мають забезпечувати свободу віросповідання, стримувати

дестабілізуючі чинники та гарантувати духовно-релігійні права й свободи

кожного окремого громадянина, віруючої громади, церкви тощо;

- здатність до саморозвитку й прогресу, тобто природна спроможність до

самостійної реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері

відповідно до змін, що відбуваються як усередині країни, так і в міжна

родному житті .


Основними об'єктами релігійної складової національної безпеки України слід

вважають:

- особу, її релігійні права й свободи;

- релігійні організації та взаємини між ними;

- державу, її національно-культурну самобутність, незалежність і терито

ріальну цілісність.

Головним суб'єктом духовно-релігійної безпеки є Українська держава, яка

разом із нац іональною церквою (церквами) зд ійснює цілеспрямовану політику в

релігійній сфері, з метою забезпечення духовної єдності українського народу,

стабільності та динамізму прогресивного розвитку всього суспільства. Результатами

такої політики повинна стати якомога повніша реалізація національних інтересів у

духовно-релігійній сфері й, насамперед, зміцнення суверенітету й незалежності

України, ефективне та соціальне орієнтоване державне управління духовними про

цесами, свобода волевиявлення й реалізація духовних потреб як окремого грома

дянина, так і всього українського суспільства, конструктивне розв 'язання міжкон

фесійних конфлікт ів тощо.

Найважл и в і ши м и чинниками релігійної безпеки України є такі :

- внутрішньореліг ійна стабільність (міжконфесійна злагода - здатність до

розв 'язання реліг ійних конфліктів, насамперед ненасильницькими мето

дами);

- зовнішньореліг ійна стабільність (зміцнення міжнародного авторитету Укра

їни як великої європейської християнської держави, розвиток ї ї націо

нально-культурної самобутності та незалежності - наявність для цього

ефективного механізму);

- повне задоволення релігійних потреб усього українського суспільства,

свобода волевиявлення та віросповідання як окремих громадян, так і груп

віруючих;

- наявність комплексної стратегії суспільно-політичного й духовного роз

витку держави, зокрема у сфері забезпечення релігійної безпеки України.

3.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності

Духовно-реліг ійний чинник безпосередньо впливає і може суттєво підвищувати

небезпеку можливих основних загроз національній безпеці України в найважли

віших сферах життєдіяльності суспільства:

У політичній сфері:

- ідеологічну підтримку й забезпечення посягань на конституційний лад і

державний суверенітет України;

. - втручання через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи

України з боку інших держав;

- наявність сепаратистських тенденцій, зокрема на реліг ійному грунті, в

окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні ;

- масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віровизнання,

в Україні та за її межами;

- загострення міжетнічних і міжконфесійних в ідносин:

- невиконання чи неналежне виконання законних р ішень органів державної

влади та місцевого самоврядування.


В економічній сфері:

- ідеологічну підтримку економічної ізоляції Укра їни від світової еконо

мічної системи;

- неконтрольований приплив в Україну іноземної" валюти, матеріалів і цін

ностей під виглядом підтримки екуменічної та міс іонерської діяльності;

- діяльність " т іньових" економічних структур під " д а хом" духовно-редагій-

них та міс іонерських центрів;

- привнесення іноземних ціннісних життєвих орієнтирів та уподобань, які

п ідривають престиж і конкурентоспроможність в ітчизняного товаровироб

ника тощо.

У соціальній сфері:

- культове пригноблення соціальної активності громадян, звуження їхніх

св ітоглядних орієнтирів, руйнація усталених суспільних та родинних зв'яз

ків;

- реліг ійне забарвлення суспільно-політичних протистоянь окремих соці

альних верств населення та регіонів України;

- загрозу життю і здоров 'ю населення через поширення різноманітних форм

"нетрадиційного л ікування" , знахарства, окультизму тощо;

використовування методів психокорекції, зомбування, залякування людей;

- поширення новітніми тоталітарними реліг ійними течіями і культами різно

манітних форм моральної та духовної деградації в суспільстві, особливо

серед молоді .

У військовій сфері:

- грубе порушення принципу відокремлення церкви від держави через не-

контрольовану " сп і впрацю" окремих реліг ійних організацій із силовими

структурами і, як наслідок, політизація силових структур та зниження рівня

боєздатності воєнної організації держави;

- створення та функціонування незаконних воєнізованих формувань під

приводом необхідності захисту віри та церкви.

В інформаційній сфері:

- гальмування міжнародними реліг ійними центрами входження України до

світового інформаційного простору, розповсюдження ними необ 'єктивної

інформації щодо нашої країни;

- інформаційна експансія через духовно-релігійні канали з боку інших

держав;

- витік через духовно-релігійні канали інформації, яка становить державну та

іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації,

що є власністю держави.

3.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних

культів, містичних рухів

Діяльність новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів несе небезпеку

не тільки для держави і суспільства але й для безпечної життєдіяльності особистості:

1. Поширення впливу культів, діяльність яких супроводжується підривом на

ціональної безпеки, порушенням громадського порядку, ушкодженням

здоров 'я та моральності населення. Загрози, переслідування, а в деяких


випадках і фізичний тиск на тих, хто вирішив залишити культ, з боку його

лідерів.

2. Використання реліг ійних організацій кримінальними структурами. Мож

ливе в ідмивання через секти "брудних" грошей, отриманих злочинним

шляхом чи, навпаки, використання пожертв і навіть самих віруючих для

протиправної діяльності . У цьому зв 'язку створює небезпеку поширення

наркоманії . Деякі керівники неокультів використовують різні наркотичні

речовини, вводячи своїх послідовників у залежність, що надає можливість

маніпулювати в іруючими та отримувати прибутки.

3. Можливий вихід з-під контролю окремого войовничого культу, діяльність

якого може призвести до загибелі людей, масових заворушень та терорис

тичних актів.

4. Використання керівниками культів спеціальних х імічних препаратів, тех

нічних засобів, а також останніх наукових розробок для маніпулювання

психікою адептів.

3.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культів

До основних деструктивних37

ознак культового устрою релігійної або містичної

групи тоталітарної спрямованості можна віднести:

- групову ізоляцію (ізоляція групи, ізольована група), що призводить адептів

до усв ідомлення власної групової надзвичайності ;

- наявність директивного лідера, який орієнтує групу за вигідним для себе

напрямом у прийнятт і колективного р ішення;

- однорідність (гомогенність) групи, що має розвиток внаслідок недопу

щення (часто лідером) існування різних думок або цінностей;

- відсутність визначених процедурних норм, особливо у ситуації емоційного

напруження або стресу.

Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, діяльність котрої

супроводжується порушенням громадської безпеки та порядку, ушкодженням

здоров 'я і моральності населення.

Деструктивні культи завдають шкоди державі тим, що їх члени часто зрікаються

суспільного життя і трудової діяльності або чинять протизаконні дії, перебуваючи

під впливом керівників культів. У частини адептів неокультів спостерігаються

порушення фізичного та психічного стану. Найбільш соціально-небезпечними

різновидами деструктивних культів є тоталітарні культи.

Тоталітарний культ - це релігійна або містична організація, котра характе

ризується необмеженою владою духовних лідерів, жорсткою дисципліною, сильним

впливом на психіку адептів, реліг ійним фанатизмом та екстремізмом.

Особливо небезпечними протиправними виявами характеризується діяльність

таких культів, що отримали назву "апокал іптичні " (апокаліпсис - кінець світу, після

якого має наступити божий суд над людьми) . За словами Б. Хоффмана, директора

шотландського Центру вивчення тероризму та політичного насильства, релігійний

обов 'язок у членів таких організацій завжди асоціюється із убивствами в ім'я "спа

с іння" та утвердження " істинної віри".

Деструкція {лат. йезіїисйо) - порушення чи руйнація нормальної структури чогось.


Апокаліптичний культ - різновид тоталітарного угруповання, де сповідують

масове насильство як законний засіб прискорення "божого суду" над невіруючими.

Екстремістськи налаштовані лідери апокаліптичних культів проповідують серед

своїх в іруючих поняття про гріховність та ворожість навколишнього світу, наго

лошуючи на необхідності боротьби з іновірцями і "бе збожниками" , а в деяких

випадках намагаються організувати масові самогубства членів свого культу або

загибель інших людей, приурочивши їх до встановленої ними дати апокаліпсису.

Харизматичний лідер (диктатор) виразно зловживає своєю владою, норми,

якими він керується в повсякденному житті , радикально в ідр ізняються від тих, що

застосовують до рядових членів . Групова ізоляція від сусп ільного контексту

досягає високого р івня; соціальне оточення та весь світ демонізується і врятуються

лише члени руху. Часто такі групи намагаються досягти максимально ї фізичної

ізоляції, пере їжджають у безлюдні місця, ферми, острови і т. ін. У таких групах

заохочуються подвійні істини - вводити в оману " з овн ішн і х " вважається нормаль

ною практикою.

Тут постійно підтримують атмосферу страху й загрози. Страх - головна зброя

тоталітарних культів. Страх людини перед самотністю після тривалого перебування

у громаді, де вона не могла на самоті залишитися зі своїми думками. Страх перед

самостійним життям, котре здається неможливим після обмеженого світу релігійної

громади. Страх перед переслідуванням, а в деяких випадках і ф ізичною розправою,

на що здатні "брати та сестри", які так захоплено закликають до "загальної любові " .

3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культах

Загалом активне використання значною частиною неокультів таких методик, як

медитація, монотонне співання тощо досягається через тривалі пости, настанови та

молитви, самонавіювання та контрольовані дихальні вправи. Така культова практика

призводить до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової

діяльності, а т акож може викликати зміни у стані свідомості, подібні до нарко

тичного трансу. Типовий психологічний портрет адепта, який час від часу перебуває

у стані реліг ійного екстазу, характеризується екзальтацією, п ідвищеною сугестив

ністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим

прийняттям ролі, котру нав 'язує інструктор.

Останні дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації,

довели, що постійне промовляння мантри суттєво понижує здатність органів чуття

людини до сприйняття зовнішньої інформації, так як загальна концентрація уваги

спрямована не на навколишній світ, а передусім на мантру.

За рахунок зменшення природного інформаційного навантаження на свідомість

особи, яка у нормальної людини сягає 10 біт інформаці ї на секунду, у адепта

відкривається новий домінуючий канал зв 'язку "Свідомість - Несв ідоме" . Цей канал

поступово витісняє решту емоцій і зовнішніх подразників, робить людину здатною

свідомо сприймати ейдетичні образи та галюцинації, перетворюючи ї ї на асоціальну

особу. Медитація, як і решта культових методик маніпулювання людською

свідомістю, викликає у своїх адептів згасання "узагальненої орієнтації щодо реаль

ності", що, на погляд багатьох колишніх прихильників культу, призводить до роз

паду особистісних розумових процесів. У деяких особливо вразливих людей зас

тосування подібних методик може призвести до психічних зривів та психічної пато

логії.


У 1993 р. в Україні було проведено психологічну експертизу з метою дослід

ження людей, які відчули на собі вплив деяких новітніх реліг ійних культів ("Велике

Біле Братство" , "Богородичний центр" тощо) . До складу експертної комісії входили

досвідчені вчені-психологи (О. Жажков, О. Бухтояров, Л. Тарасова) . У результаті до

слідження вони д ійшли до висновку: у людей, які зазнали впливу керівників цих

угруповань, піддалися " зомбуванню" психоенергетичними засобами, відбулися в

особистих інтелектуальних і енергетичних структурах суттєві розлади. Такі зміни

виявляються у механізмах нервової регуляції повед інкою і життєдіяльністю. Відбу

вається спотворення природного механізму функціональної асиметрії .

Членів секти занурювали у спеціальний психічний стан, нев ід ' ємною частиною

якого була суїцидальна поведінка. Більше 800 осіб, які були під слідством одночасно

голодували і несамовито страждали. Задіяні психотехнологі ї для масової обробки

свідомості були настільки сильними, що затримані сектанти аж через 3 дні починали

потроху реагувати на слідчих, співбесідників. У затриманих "брат і в " і " сестер" в

СІЗО спостерігали таку саму ламку, як у наркоманів ще до того, як вони почали

страждати від голоду.

Дослідники зазначають, що подібні результати спостерігав доктор Камерон

("Програма ЦРУ М-Культура", Канада) під час застосування шокової та інших форм

впливів на психіку. У таких осіб знижуються вищі інтелектуальні функції та вербаль

ний інтелект, що, своєю чергою, спричинює зниження межі критичності, підвищення

догматизму і стереотипії в інтелектуальній діяльності; змінюється співвідношення

інтелектуального раціонально-логічного та іраціонально-інтуїтивного контурів верти

кальної ієрархії нервової регуляції. Отже, це призводить до нівеляції творчої індиві

дуальності, а особливо творчої уяви, механізмів висування і критичної перевірки гіпо

тез, інтуїції, пластичності поведінки тощо. Було виявлено такі фенотипові риси у

структурі особи: соціальна дезадаптація; схильність до формування чи сприйняття так

званих надцінних ідей, що з часом опановують свідомістю індивіда, знецінюючи все

інше; поєднання характеристик підвищеної чуттєвості з емоційною холодністю, відчу

женістю у зв 'язках із соціальним середовищем. Проте слід акцентувати увагу на прин

ципі добровільності, котрим керуються віруючі, сприймаючи ті чи інші релігійні пог

ляди, ідеї, настанови, релігійний авторитаризм тощо. Саме цей принцип стає тією

"нормою, певним статусом, без чого віруючий свою життєдіяльність і уявити не

може" .

Спеціалісти підрахували, що для реабілітації людини, яка побувала 10 днів у секті

потрібно залучити до роботи протягом 9-10 місяців одночасно трьох спеціалістів: пси

холога, психіатра, соціолога. Крім цього незворотні психо-соматичні процеси не дають

100% гарантії реабілітації. Сектанти набувають психічного захворювання - "залежний

розлад особистості". Такі люди не вміють і бояться приймати самостійні рішення.

3.7.3.3. Втягування нових адептів до секти

Процес втягування нових адептів до секти має ретельно розроблену стратегію і

умовно поділяється на чотири етапи.

І етап (полестити та спокусити):

- досягається через прості, навіть спрощені відповіді на складні питання

буття (життя, смерть, хвороба) у теплій атмосфері групи;

- наголошується на всіх актуальних проблемах сучасної епохи (екологія,

прибульці з космосу, медитація, " зв ільнення" тощо) ;

ЭСТ1 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 177

- використовуються лестощі ("ти гарний, розумний, ти потрібен нам для Ве

ликої Міс і ї " ) ;

- гарантуються щастя, свобода і знання.

II етап (нейтралізуються психозахисні якості особистості та ї ї здатність до

критичного сприйняття дійсності) :

- досягається завдяки втомі (напружена праця, лекції, тривале пропові

дування по домівках або у громадських місцях з метою вербування нових

членів, виснажливі медитації, молитви, засвоєння доктрини секти тощо);

- відбувається зміна режиму харчування (дієта, піст тощо) ;

- створюються такі умови життя, за яких адепт не може " з упинитися " і

замислитися над тим, що він робить і як живе;

- обмежується приватне життя особи (значно зменшується можливість по

бути на самоті, обов 'язкове насильницьке сповідування перед групою,

статева регламентація тощо);

- змінюється лексичний запас (майбутній сектант повинен опанувати мову,

котра " добре " сприймається на слух, справляє враження серйозної у науко

вому або реліг ійному сенсі, проте має сенс лише всередині групи);

- зазначена методика позбавляє адепта будь-якого спілкування зі світом і

фактично звужує його інтелектуальний потенціал (результат, протилежний

обіцянкам на першому етапі).

III етап (закріплюється членство адепта у групі, стимулюються соціальні

розриви):

- наполегливі рекомендаці ї (покинути навчання);

- від ' їзд за кордон (як правило, під приводом продовження сектантської

підготовки);

- розрив із с ім ' єю, друзями, суспільством; будь-яка інформація, що надхо

дить ззовні, проголошується підозрілою та необ ' єктивною; всі, хто крити

кує секту, змальовуються негативно, як небезпечні й такі, які виступають

проти прогресу людства; іноді родина проголошується відповідальною за

всі труднощі, що спіткали членів секти;

- суспільство визнається місцем загибелі, медицина вважається непотрібною,

психіатрія - небезпечною, інші релігії як повністю переборені , політика -

застарілою; лише група під керівництвом Свого Вчителя, який оголошує

себе рят івником людства, може вести паству дорогою до щастя;

- коли у свідомості членів групи поширюється впевненість у власну винят

ковість і здатність до спасіння людства, їм пояснюють, що "суспільство

чинить опір, у нього є свої звички, свої інтереси, вам не повірять, вас пере

слідуватимуть; і це є доказом того, що ви - в Істині; така аргументація

зб ільшення опору суспільства щодо адепта призводить до глибшого погли

нання останнього сектою.

IV етап (спроба повернутися до суспільства стає неможливою) :

- відсутні прибуток, соціальна підтримка та практичний профес ійний досвід;

- часта зміна місць перебування не дозволяє встановлювати стійкі зв ' язки із

зовнішнім (стосовно групи) світом, які б могли полегшити повернення;

- втрачаються старі друзі;

- родинні зв ' я зки або розірвано, або загострено до конфлікту;

7


- якщо подружжя та їх діти - члени однієї групи, то неможливо вийти з секти

одному, необхідно, щоб цього зажадало якнайменш двоє дорослих членів

родини;

- страх, жорстка дисципліна, суворі покарання, постійні доноси, побоювання

зовнішнього світу, грошові борги тощо;

- приймається р ішення, що простіше залишитися, бути як інші;

- можливість досягти щастя, свободи, багатства або знання повною мірою

узгоджується з необхідністю терпіти страждання; дом інуючою стає моти

вація, що дуже нерозумно відступити, коли мета вже близько, коли вже

стільки вистраждано і вкладено (зокрема й фінансів);

- якщо член секти пережив багато страждань, то він готовий до більших

випробувань, навіть суїциду.

Наведені вище етапи (лестощів і спокуси; нейтралізації психозахисних якостей

особистості та ї ї здатності до критичного сприйняття дійсності ; закріплення пер

сонального членства у групі та стимулювання соціальних розривів; формування

неможливості повернення до суспільства) спрямовані насамперед на те, щоб швидко

і міцно поєднати людину із сектою, спаплюжити її свідомість та розвинути комплекс

гострої інфантилізації . За таких умов адепти культової групи стають повністю

залежними від свого " вчителя " і здатні перетворитися на небезпечних фанатиків.

3.7.4. Принципи захисту національних інтересів України у духовно-

релігійній сфері

До головних принципів захисту національних інтересів України у духовно-

релігійній сфері відносять такі :

- пріоритет прав людини; верховенство закону; єдине правове поле для усіх

суб 'єкт ів державно-церковних відносин незалежно від їхнього грома

дянства, фінансових можливостей та політичного впливу;

- суворе дотримання балансу між інтересами окремого громадянина, громади

віруючих, конфесії, суспільства, держави та їхня взаємна відповідальність

щодо захисту національних інтересів у духовно-реліг ійній сфері;

- своєчасність та адекватність дій держави стосовно реальних загроз націо

нальній безпеці України з метою захисту національних інтересів у духовно-

релігійній сфері;

- пріоритет ненасильницьких договірних засобів при вирішенні як внут

рішніх, так і зовнішніх конфліктів у сфері духовно-реліг ійних відносин;

- відповідність основних принципів забезпечення національної безпеки

Укра їни у духовно-релігійній сфері загальноєвропейській та світовій сис

темам безпеки та ї ї інтеграція до цих систем.

3.8. Безпека в соціально-економічній сфері

3.8.1. Небезпеки у споживчій сфері

Небезпеки у споживчій сфері в основному спричинюються незадовільним ста

ном якості послуг, товарів, споживання, користування якими спричинює шкоду жит

тєдіяльності людини . Наприклад споживання в їжу хотдогів, гамбургерів тощо,

згідно з досл ідженнями Еріка Шлоссера, є надзвичайно небезпечним, оскільки в


м 'ясних продуктах містяться небезпечні мікроби, токсини. Досл ідження свідчать, що

у 7 6% фаршу з яловичини містяться мікроби, що розповсюджуються через фекалії. У

1997 р. в Сієтлі приблизно 700 дітей захворіло і 6 померло унаслідок отруєння у

фастфуді. Відтоді отруїлося приблизно півмільйона людей, з них сотні померли від

колібактерій, якими були заражені м 'ясн і продукти, що входили до складу їжі

швидкого приготування. Колібактерію 0157Н7 виділили в 1982 р., вона надзвичайно

стійка - до кислот, хлору, солі, морозу, живе у будь-якій воді, зберігається на при

лавках тижнями, а для інфікування їх треба всього 5 шт. Цей мутант живе в коровах

десятки років. Зміни в методах вирощування і забою худоби створили ідеальні

умови для його розповсюдження. Вона мутує від звичайної бактерії кишківника і

виділяє токсин, що уражує його внутрішню оболонку, при цьому 5%) уражених

помирають у страшних муках, оскільки антибіотики безсилі.

Згідно зі статистичними даними, у 2002 р. на територі ї Укра їни зареєстровано

22 000 осіб, які постраждали від споживання неякісних продуктів харчування, безал

когольних та алкогольних напоїв.

Загрозливі статистичні дані станом на 2003 р. з країн високого соціального доб

робуту також не є вт ішними, зокрема, у США кожного дня приблизно 200 000 людей

зазнають харчових отруєнь, 900 потрапляють у лікарні і 14 помирає .

Отже, продукція, яка не пройшла відповідного контролю, сертифікації , не може

гарантувати високої якості, а отже, безпеку споживання. На упакуванні якісного

товару, продукці ї розміщують знаки якості, відповідності стандартам, спеціальні

контрольні марки тощо . Також на упакуванні повинна міститися етикетка, яка

засвідчує якість товару, штрихове кодування, товарний знак фірми-виробника, ї ї

адресу контактні телефони, факс тощо. Наприклад, у разі придбання чайної продук

ції треба мати на увазі, що існує 10-бальна шкала оцінки якості чаю: ОР відповідає

10-ти балам, Р - 8, PS - 6, ВОР - 5, BOS - 3, Faning - 2, Dost - 1. На продуктах, які

наприклад, пройшли контроль в НДІ харчування МОЗ України і мають високу якість

на упакуванні містять знак - схвалення (рис. 53).

Відсутність достовірної відомості про

товар не дає змоги дізнатися, чи він містить

шкідливі речовини і якою м ірою чи в якій

концентраці ї вони присутні, немає також

гарантій, що це товар не є підроблений,

виготовлений без дотримання технічних,

санітарно-гігієнічних умов, стандартів то

що.

Наприклад, для зменшення ризику

придбати та спожити неякісний товар та

продукти можна скористатись порадами

С. Цюцюри :

Горілка. Кожна третя пляшка лікеро-

горілчаного виробу, яка продається в Укра

їні, - фальсифікована.

Якщо у вас виникла підозра щодо якості

напою, треба взяти 50 г горілки і змішати з такою ж кількістю сірчаної кислоти (за

умови, якщо вона у вас є). Якщо суміш почорніла - продукт небезпечний для здоров'я.

СХВАЛЕНО

УКРАЇНСКИМ

НДІ

ХАРЧУВАННЯ

МОЗ УКРАЇНИ

Рис. 53. Знак якості продукції, який

присуджує НДІ харчування МОЗ Укра

їни


Щоб визначити якість спиртного напою, можна застосувати і лакмусовий папірець.

Коли папірець став червоний - це свідчить про значну частку кислот у горілці.

Пиео. У склянку з пивом треба влити склянку оцтової кислоти. Лити треба доти,

доки випадатиме осад. Якщо рідина після осаду гірчить, то вона містить відвар

сторонніх г ірких речовин. Це означає, що пиво фальсифіковане. Іноді в пиво до

дають пікринову кислоту, яка дуже шкідлива навіть у маленьких дозах. Прокип'я

тивши у пиві протягом 10 хвилин білу тканину, можна побачити, що тканина стала

жовтою. Це свідчить про наявність отрути у напої.

Вино. Для визначення якості вина можна у склянку з чистою водою занурити ший

ку пляшки наповненої вином. Перед тим пляшку герметично закривають пальцем, який

обережно забирають після занурення у воду. Якщо вино не змішалося з водою, то воно

натуральне і без домішок. Фальсифіковане вино (підфарбоване, підсолоджене) стає важ

чим за воду і швидкість його опускання на дно свідчить, наскільки продукт неякісний.

Мед. Якщо при нагріванні мед розчиниться у 50-ти відсотковому розчині

етилового спирту, він без домішок. Якщо розчинився частково - у ньому є сторонні

речовини. Свіже куряче яйце йде на дно у розігрітому меді - у продукті велика кіль

кість води. Розтоплений мед став густим і мутним, а при охолодженні забарвлюється

кількома краплями йоду у синій або буруватий колір, - це г ірський або квітковий

мед, який містить крохмаль та виноградний цукор. Після того, як опустити у мед

тонку дерев 'яну паличку, правдивий мед буде стікати з неї суцільною ниткою,

фальшивий - утворюватиме бризки. Якщо у меді присутні вода та цукор, його

крапля на папері залишить вологі плями.

Молоко. Крапнувши молоко на ніготь, крапля якісного молока збереже свій

колір. Якщо воно розведене водою, крапля розпливається.

М'ясо. Я кщо м 'ясо свіже, то ямка, що утворюється при натисканні на шматок,

швидко зникає. У повторно замороженого м 'яса жир рожевий. М ' я со молодняка

світло-червоного кольору з білим жиром. У старих тварин м ' я со темно-червоного

кольору з жовтим жиром .

Кури. У старих курей ніжки жовтуватого відтінку, шкіра лапок груба і вкрита

великими лусочками. У молодих курей ніжки вкриті др ібною лускою, задній палець

лапки маленький, гребінець - яскраво-червоний.

Риба. У свіжої риби очі прозорі і луска прозора та гладенька. Ямочка, що

утворюється натисненням пальця, швидко вирівнюється. А коли ви купили рибу

замороженою і принесли додому? Нагрійте в окропі ніж і проткніть ним тушку, а

потім понюхайте лезо - неприємний різкий запах свідчить про несвіжість риби.

Пшеничне борошно. У пшеничне борошно можуть примішувати висівки, житнє

або горохове борошно. Продукт може бути вироблений з не зовсім дозрілого зерна,

насіння бур 'янів . Змішайте одну частину борошна і одну другу частину води (за

вагою) і замісіть масу. Якщо через три години осяде клейковина неоднорідна і сіра,

мало тягтиметься, це означає - борошно перепріло і містить домішки.

Темний колір свідчить про домішки не пшеничного борошна. Якщо його стис

нути в долоні і в ідпустити, можна довідатися, чи є в борошні надлишок мінеральних

речовин або висівок. Про це свідчить і відсутність відбитків пальців на продукті.

Крупи. Крупи можна зберігати дуже довго і жучки в них не заведуться, якщо в

кожну банку покласти по декілька зубців часнику. Запах часнику цим продуктам не

передасться, та й часник збережеться.


Сіль. Якщо до солі додати декілька дрібок картопляного крохмалю, вона не буде

сиріти і збиратися в грудочки. Щоб сіль залишалася сухою, в сільничку треба

покласти два-три рисових зернятка, які вберуть у себе вологу.

Хліб. Якщо в хл ібницю покласти нарізане яблуко або шматочок очищеної

картоплі і дрібку солі, то хліб буде черствіти набагато повільніше. Якщо ви купили

хліб без спеціального упакування - варто обпалити його над полум ' ям газової плити.

3.8.2. Штрихове кодування продукції

Серед найпоширен іших в економічно розвинених країнах є штрихов і коди EAN

(European Article Number ing) , який прийнято в У країн'.. Зг ідно ДСТУ 3144-95 для

штрихового кодування встановлені такі основні терміни:

Штрихове кодування - це подання даних за допомогою штрихового коду.

Штриховий код - це комбінація послідовно розмішених паралельних штрихів та

проміжків м іж ними, розміри та розміщення яких встановлено певними правилами.

Символіка штрихового коду - це певна сукупність знаків штрихового коду

заданої структури.

Знак штрихового коду - це знак певної символіки штрихового коду, зако

дований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.

Структура штрихового коду - це сукупність елементів у знаках і знаків у

штриховому коді, взаємозв 'язк ів м іж ними, що встановлені певними правилами.

Штрихова позначка - це сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду

та інших елементів, побудована за певними правилами для автоматичної іденти

фікації одиниць обліку.

Елемент штрихового коду - це окремий штрих чи проміжок у знаку штрихо

вого коду.

Штрих штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною по

верхні носія, яка обмежена паралельними лініями і має забарвлення з меншим

коефіцієнтом відбиття, н іж у всій поверхні носія.

Проміжок штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною по

верхні, розміщеної між двома прилеглими штрихами.

Роздільний проміжок штрихового коду - це проміжок м іж останнім штрихом

знака і першим штрихом наступного знака дискретного штрихового коду.

Інформаційний знак штрихового коду - це знак штрихового коду певної сим

воліки, який подає в ідповідний знак комп 'ютерного алфавіту.

Додатковий знак штрихового коду - це знак штрихового коду, що викорис

товують для обмеження або розділення знаків штрихового коду в штриховій поз

начці. У штрихових позначках розрізняють знаки: "Старт" , "Стоп " , контрольний,

обмеження зліва та справа, візуальний, штрихносій, стабілізації, модулі тощо.

Двонапрямний штриховий код - це штриховий код, який може бути зчитаний

зліва направо та навпаки.

Дискретним називають штриховий код, у якому знаки відокремлені роздільними

проміжками, а безперервним - знак, в якому немає роздільних проміжків . Однови-

мірним називають штриховий код, знаки якого розміщені в один рядок, а двови

мірним - штриховий код, знаки якого розміщені на поверхні в ідповідно до заданої

структури. Контролепридатним називають штриховий код, структура якого дає

змогу виявляти помилки зчитування.

182 З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Штриховий код може бути з і змінною та фіксованою довжиною, наприклад, код

EAN-13 - тринадцятирозрядна версія штрихового коду EAN. Розрізняють також

терміни висоти та ширини елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт,

коефіцієнт відбиття та оптичну щільність елемента, контрастність штрихової поз

начки, інформаційну щільність тощо.

Символ ікою штрихового коду називають певну сукупність знаків, що відповідає

заданій сукупності інформаційних символів (алфавіту). До технічних засобів штри

хового коду належать: зчитувальний пристрій (контактний, дистанційний тощо),

декодер, зчитувальний олівець, щілинний зчитувач, лазерний та інші сканери, вери

фікатор, фотошаблон тощо .

Загальні характеристики кодів, що поширені в Україні, подано в КНД-50-051-

95. Кодуванню підлягають інформаційні символи відповідно до ГОСТ 34.302.2 (180

8859/2) та РСТ УРСР 2018-91 "Систематизація обробки інформації . Кодування сим

волів української абетки восьмибітовими кодами" . Вимоги до структури, принципів

побудови штрихових кодів, знаків, позначок наведені у в ідповідних стандартах. На

рис. 54 зображено структуру штрихової позначки EAN-13.

6 знаків лівої

частини

5 знаків лівої

частини

Обмежувальний

знак

Ліва Обмежу-3 0 н а вальний

стабілізації з н а к

Роздільний знак

Контроль

ний знак

Права зона

стабілізації

V ;

Візуально прочитувані знаки

Рис. 54. Структура штрихового кодування ЕАИ-13

За допомогою штрих-коду споживач може визначити де і ким виготовлений

товар, який він хоче придбати. Адже крім того, що цифри, наведені відразу після

коду будь-якої країни, яка існує в системі європейського щтрихкоду, містять інфор

мацію певного змісту (фірма-виробник товару - 3-5 цифр, номер товару - 2-5 цифр,

контрольний індекс - 1 цифра) , вони т акож піддаються і певним арифметичним ма

ніпуляціям. Процес цей, правда, дещо триваліший, але він дає змогу з високим сту

пенем імовірності придбати непідроблений товар.

Візьмемо для прикладу код, зображений на рис. 55. Для того, щоб визначити, чи

справжнім є товар, треба:

1) скласти цифри, які стоять на парних порядкових місцях (зліва направо), а

отриману суму помножити на три.


2) додати цифри, що стоять на непарних по

рядкових місцях (зліва направо) без ураху

вання останньої цифри праворуч;

3) додати результати, отримані в пункті один та

пункті два.

4) з одержаного числа відкинути крайню цифру

зліва, яка позначає десятки, залишивши

праву, що позначає одиниці;

5) від цифри 10 відняти те число, що його орри- 4"8 2 3 0 0 6 "7 0 0 3 6 3 "

мали в попередньому пункті. Рис% 5 5 . Штрихове кодуван-

Після підрахунку одержана цифра має бути іна- ня товару

логічною до останньої контрольної цифри в штрихо

вому коді. Якщо вони збігаються, можете бути вговненими, що перед вами не фаль

шивка. Ось приклад:

8+3+7+6 = 24; 24x3 = 72;

4+2+6+3 = 15;

72+15 = 87;

7;

1 0 - 7 = 3.

В додатку 1 наведемо цифрові коди - перші цифри в штрихових кодах країн, то

вари яких найчаст іше потрапляють на ринок України.

3.8.3. Сертифікація продукції

Сертифікацією (від лат. мови certus - вірний та fació - роблю) називають про

цедуру письмового засвідчення третьою стороною (уповноваженим чи акредитованим

органом) відповідності продукції (виробу), процесу чи послуги заданим вимогам, що

видається на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації системи якос

ті. Сертифікують головно норми, пов'язані з безпекою для життя, для навколишнього

середовища. В процесі сертифікації продукції також перевіряють відповідність її вимог

до чинних законодавчих актів України та обов'язкових вимог нормативних документів,

міжнародних та національних стандартів інших держав, що чинні в Україні.

Найвищим національним органом зі сертифікації в Україні є Державний комітет

зі стандартизації, метрологі ї та сертифікації (Держстандарт України) . Основні поло

ження з сертифікаці ї продукці ї встановлені ДСТУ 3410-94.

В Україні діє система сертифікації УкрСЕПРО яка виконує такі взаємопов 'язані

види діяльності :

- сертифікацію продукці ї (процесів, послуг);

- сертифікацію систем якості;

- атестацію виробництв;

- акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

- акредитацію органів з сертифікації систем якості;

- атестацію аудиторів за переліченими вище видами діяльності .

Загальне керівництво цією системою, організація та координація робіт з сер

тифікації продукці ї виконує найвищий орган з сертифікаці ї продукці ї - Держстан

дарт України. Сертифікац ію продукці ї згідно ДСТУ 3498-96 поділяють на обов'яз

кову та добровільну. Відповідно продукцію маркують (рис. 56). Сертифікат від-


повідності системи свідчить про те, що контроль за відповідністю продукції до

вимог стандартів зд ійснюють у цій системі. Він є гарантом якісної продукції

(послуги).

Обов 'язкову серти

фікацію проводять відпо

відно до вимог чинних

законодавчих актів Укра

їни та обов 'я зкових вимог

нормативних документів,

міжнародних і національ

них стандартів інших

держав, що чинні в

Україні . Перел ік продук

ції, яка підлягає обов'яз

ковій сертифікації , за

тверджує Держстандарт

України.

Добровільну сертифікацію проводять відповідно до вимог, які не віднесені до

обов 'язкових . Якщо для певної продукції встановлено обов 'язков і вимоги, то їх

завжди включають до вимог добровільної сертифікації .

Системою окремо передбачено також сертифікацію імпортованої продукції

(рис. 57). З метою визнання отриманих в Україні сертифікатів системи за кордоном

вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє з ними на

підставі Держстандартом України та міжнародними, рег іональними й національними

організаціями інших держав, що ведуть діяльність з сертифікації .

Система взаємодіє на підставі угод з системами перевірки безпеки, охорони нав

колишнього середовища тощо, які функціонують в Україні під керівництвом упов

новажених урядом органів. Національний орган з сертифікаці ї може передавати цим

органам окремі функці ї з проведення сертифікації продукції .

1 2 З

Рис. 56. Знаки системи сертифікації УкрСЕПРО: 1 -

обов'язкової сертифікації; 2 - добровільної сертифі

кації; 3 - обов 'язкової сертифікації відповідно до окре

мих пунктів нормативних актів

DIN 4

5 6 7 8 9

Рис. 57. Знаки відповідності стандартам: 1 - стандартам Німецької електротех

нічної асоціації VDE; 2 - стандартам Великобританії; 3 - стандартам Російської

федерації; 4 - німецького інституту стандартів; 5 - стандартам Польщі; 6 -

стандартам Франції; 7 - стандартам Канади 8 - стандартам Південної Кореї; 9 -

стандартам Європейського союзу


3.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів

Не один раз дискутували з друзями: варто чи не варто купувати " с т арий " ком

п 'ютер? Нових, сучасних, у магазинах тепер не бракує, з гарантією, у кредит. Але ж

дорогувато для нашого гаманця. Проте престижно, потрібно для роботи - нікуди не

подінешся без досягнень науково-технічного прогресу. Аж тут обіцяють звести тебе

з людьми, які придбали комп 'ютер "п ід замовлення" , складений саме з такими

програмами, які тобі потрібно. І головне - дешево. Бо ж зібрані десь на кухні із при

везених звідкілясь із-за кордону деталей і плат. Власники щасливі - техніка працює,

складальники й перевізники рахують гроші . . . Сумніви розвіює професіонал, що

займається проблемами наукової й технологічної інформаці ї у благодійному фонді

"Екоправо-Льв ів " - Анатолій Павелко. З його слів, готуючись купити дешевий само

робний комп 'ютер або такий, що був уже у вжитку чи потрапив в Україну як гума

нітарна допомога, приготуйтеся мати неприємності із здоров 'ям . Виявляється, на

прагматичному Заході за найсучаснішими електронними приладами ганяються не

лише з огляду на ї хню вищу продуктивність чи якісь додаткові новації, а й тому, що

під час їхнього виробництва використані речовини й технологі ї , котрі менше

шкодять людині й довкіллю.

У С Ш А та в Західній Європі середній термін використання комп 'ютера,

наприклад, 2-3 роки, мобільних телефонів - 2 роки. Потім ця продукція переходить

у категорію "відходів електроніки", які становлять 4% усіх накопичених відходів

узагалі. Обсяги накопичення електронного непотребу швидко зростають. В Європі,

наприклад, на 5 - 7% на рік. Лише в Німеччині щорічно до відходів потрапляє

250 тис. тонн старих комп 'ютер ів . Чому ж тенденція росту користувачів старої

електронної техніки так турбує нині екологів та лікарів? В електронних приладах

(особливо в застарілих моделях) міститься багато отруйних речовин. Найнебез-

печнішим є свинець - в екранах, мікросхемах, друкованих платах комп 'ютер ів та

інших деталях електронної техніки. Свинець вражає центральну та периферійну

нервову систему, кровообіг, нирки та репродуктивну систему людини . Він здатний

мігрувати еколог ічними ланцюгами та накопичуватися у живих організмах. Не менш

шкідливий для здоров ' я людини елемент кадмій. Він міститься у резисторах, інфра

червоних детекторах, напівпровідникових та інших електронних приладах. Багато

хто вже знає про механізми отруйної дії ртуті: ртуть проникає крізь клітинну мем

брану, здатна вражати Д Н К клітини, впливає на головний мозок та нервову систему,

накопичується в організмі. Міститься у термостатах, давачах, реле, вмикачах,

лампах, мобільних телефонах, батареях, плоских екранах. Серед речовин, якими

хіміки "на городили" людство, - пластмаси, у тім числі полів інілхлориди. їх вико

ристовують як ізоляцію у кабелях, корпусах електротехніки. Хлоровмісні пластмаси

роблять дуже небезпечними операції з переробки відходів електроніки, оскільки під

час їх спалювання виділяються діоксини. У корпусах електроніки та платах ставлять

бромовані інгібітори горіння, призначення яких - знизити небезпеку займання

електронних приладів . Одну небезпеку вони знижують, а іншу наближають, як і

барій. Він захищає людину від випромінювання електронно-променевих трубок. Але

деякі дослідники твердять: короткочасні впливи барію на живі організми можуть

викликати пухлини мозку, м 'язову недостатність, ушкоджувати серце, печінку, се

лезінку.


Найчаст іше відходи електроніки " ховають " на сміттєзвалищах, а ті, своєю чер

гою, стають джерелом забруднення навколишніх територій, адже всі перелічені

отруйні речовини потрапляють у ґрунт, підземні води, звідти (з питною водою,

продуктами харчування) - в організм людини. На Заході сміттєзвалища, як звичайно,

добре ізольовані від контактів з підземними водами та фунтами прилеглих терито

рій. В Україні?. . Наприклад, сміттєзвалище у Грибовичах, що біля Львова, виробило

свій ресурс, навколо живуть люди, є декілька дачних кооперативів і дачних само-

будов. Усе, що вирощується, іде на стіл чи на продане, а водночас ми поповнюємо

свій " з апа с " важких металів. Альтернативи грибовицькому монстру за багато років

так і не знайдено, хоча розмов на цю тему було багато і протягом багатьох років. Не

панацея - спалювання відходів електроніки. Унаслідок горіння утворюються діок-

сини і фурани, що зумовлюють пошкодження на генному рівні. Появу білих вед-

медів-гермафродитів на Півночі пов 'язують із впливом техногенних діоксинів. Ви

киди сміттєспалювальних заводів містять вуглекислий газ (спричиняє парниковий

ефект), оксиди азоту та сірки - причини утворення кислотних дощів . Одним з най-

перспективніших способів позбутися відходів електроніки вважають їхню пе

реробку. Проте заможні західні країни вважають за доцільне виконувати переробні

операції у країнах "третього світу", адже там є дешева робоча сила, екологічне

регулювання недосконале або й зовсім відсутнє.

Тож нав іщо наражати на небезпеку своїх співвітчизників та ще й викладати не

малі гроші за трудомісткі переробні операції? Є й інший вихід для того, аби поз

бутися електронного сміття. Населення країн "третього сорту" все ж прагне йти в

ногу з прогресом, то чому б не "допомогти" йому вже не потр ібною і шкідливою

технікою?. . Ситуація типова: частину застарілої техніки, яка ще придатна до вико

ристання, переправляють на нерозвинені внутрішні ринки; частину розбирають на

окремі деталі і пізніше збувають на тих таки внутрішніх ринках бідних країн як

запчастини для складання "ново ї " електроніки. Не так давно і українська преса зчи

няла тривогу з приводу того, що в Україну під виглядом гуманітарної допомоги

везли відходи медичної техніки.

Єдиним способом уникнути проблем, пов 'язаних із небезпекою переробки або

повторного використання відходів, за роз 'ясненням науковців, є перехід до вироб

ництва електроніки з менш шкідливих матеріалів. Тепер найбільші надії покладають

на т.зв. "продовжену відповідальність виробника" . Виробник повинен відповідати не

лише за випуск електроніки, а й за ту продукцію, яка в ідпрацювала свій ресурс,

застаріла або перетворилася на непридатну для використання. Плата за забруднення

довкілля у зах ідних країнах досить висока, як і за завдану шкоду здоров 'ю людини.

"Принцип продовженої відповідальності" вже діє у країнах Європи, незабаром він

буде впроваджений в Японії . У СІЛА деякі фірми-виробники електроніки ("Hewlett-

Packard", " SBM" , "Sha rp " , "Sony" , а також мережа роздрібної торгівлі "Best Buy")

пропонують прийняти від населення комп 'ютери, мобільні телефони і т. ін. За

приймання споживач повинен сплатити фірмі певну суму (до ЗО доларів за комп'ю

тер зданий, наприклад, фірмі "Hewlet t-Packard") . Ці кошти мають потім витрачати на

переробку електроніки.

Хоча в Україні т еж застосовують всесвітній принцип "забруднювач платить" ,

ми не захищені від ввезення відходів електроніки з-за кордону, часто навіть тіши

мось дешевим набутком. На вітчизняних товаровиробників "продовжена відпові-


дальність виробника" поки що не поширюється. І все ж уведення цього принципу

має стати державною пол ітикою на рівні законодавчих актів. Юристи , що працюють

у галузі еколог ічного права, пропонують також посилення митного контролю та

створення критеріїв визначення відходів електроніки шкідливими чи не дуже для

довкілля і людини . Серед останніх ідей також введення спеціального екологічного

податку на електроніку, кошти від якого витрачались би на переробку відходів. От

же, можливо, вдалось би запобігти перетворенню України на загальноєвропейський

смітник електронної техніки.

3.8.5. Біологічна безпека споживачів

Генетично модифіковані організми - це рослини, тварини, комахи, гени яких

цілеспрямовано змінені людиною. Проблема генетичних модифікацій вже давно

стала справою не т ільки науковців. На мільйонах гектарів полів росте збіжжя, що

змінене методами генетичної інженерії. З генетично модифікованими організмами

ми можемо зіткнутися і під час щоденних закупів продуктів.

Генетична технологія спричинює, однак, до появи контраверс ійних думок - де

бати на цю тему не вщухають як в Європі, так і в США, де ця технолог ія вже широко

впроваджена.

Прихильники генетичної модифікаці ї вважають, що в такий спосіб можна ви

правити властивості в ідгодовуваних тварин, вирощуваних рослин, вироблених із них

продуктів. Противники ж цих сучасних технологій вважають, що допоки ми не вив

чимо всіх наслідків генетичних маніпуляцій, існує загроза для майбутніх поколінь.

Людство може втратити контроль над модифікованими організмами, які ми самі ж

впроваджуємо в середовище проживання. Існують побоювання, що генетично змі

нені продукти здатні викликати алергію та інші невідомі досі наслідки для людсь

кого здоров 'я . Критикують також філософські та етичні аспекти створення гене

тично модифікованих організмів (ГМО) .

Залежно від пізнання будови і функції генів науковці навчилися створювати

організми із генетичною структурою, що не існує в природі . Такими біологічними

конструкціями займається галузь, яку називають генетичною інженерією, а продукти

цієї інженерії - генетично модифіковані (трансгенні продукти) . їх умовно можна

поділити на три групи.

У першій - змінена активність генів, які природно розміщені в цьому організмі.

Таку техніку застосовують, наприклад, при вирощуванні помідорів довготривалого

зберігання (у 1994 р. допущені до продажу в США) . У них зменшена активність

гена, який відповідав за процес дозрівання та зм ' якшення плоду. Модифіковані та

ким способом помідори краще переносили транспортування і довше зберігали

свіжість.

Другий напрям - до організму вносять додаткові копії його власних генів. За

звичай, цей спосіб використовують для пришвидшення росту тварин. У Сполучених

Штатах розглядають можливість дозволити відгодівлю лососів з додатковим геном,

що копіює гормон росту. Завдяки подібним змінам можна отримати тварин, які від

годовуються швидше і набирають більше м'яса. Впровадження додаткової копії гена

дає також можливість створювати породи корів та овець з б ільшою молочністю.

Ще один напрям - це впровадження гена, що походить з організму іншого типу.

Саме цей тип модифікаці ї найширше окреслює можливості генетичної інженерії. У


природних умовах до таких поєднань справа просто не д ійшла б!.. Можливо, саме з

цієї причини такий тип генетичних маніпуляцій спричинює найбільші побоювання.

Найпоширен іше застосування тут - перенесення гена з . . . бактерій до рослин, зав

дяки чому рослини витворюють токсини, що оберігають їх від шкідників. Або,

наприклад, генетично модифіковані рослини, що завдячують своїй морозостійкості

генам, які прищеплені їм з . . . арктичних риб.

Яку ж користь для людства бачать прихильники генної інженерії? За за

певненнями представників біотехнологічних фірм і багатьох генетиків, вирощування

рослин стане прост ішим і дешевшим. Згадувана вже опірність до шкідників дося

гається самими рослинами, які витворюють компоненти, що отруюють парази

туючих на них комах. Отже, можна обмежити застосування пестицидів? Деякі типи

рослин модифіковано так, що їм гербіциди не шкодять . Завдяки цьому рільникам не

потрібні багаторазові оприскування рослин різними комбінаціями гербіцидів.

Фермер може обрати видозмінені типи рослин, стійкі до різних хвороб, наприклад,

до зараження вірусами.

Або візьмімо генетичні видозміни рослин, які вирощують в несприятливих умо

вах. Недавно оголошено про створення трансгенних помідорів, які ростуть на сильно

засолених ґрунтах. Вчені т акож намагаються надати рослинам стійкості до засухи.

Модифіковано й деякі рослини (наприклад, полуниці) , які витримують низькі

температури.

Одним із завдань генної інженерії є отримання продуктів вищої якості. Вже

йшла мова про помідори, які не м 'якнуть при транспортуванні . . . Але науковці моди

фікували також і квіти! Наприклад гвоздики, які не в ' януть значно довше, аніж

звичайні .

Генетична інженерія " змушує " організми до продукування нових ціннісних

зв 'язк ів (наприклад, т.зв. " золотий рис") , котрий витворює певну форму вітаміну А.

Блокуючи певні гени, можна також загальмувати продукування шкідливих для лю

дини субстанцій. Є дані, що генна інженерія допомагає в охороні довкілля. Перспек

тивним може бути використання модифікованих бактерій, які спроможні розкладати

токсичні субстанції - нафтові плями з розбитих танкерів . Найнезвичніше застосу

вання генної інженері ї - створення "живих фабрик" . Це організми, які завдяки

генетичним модифікаціям продукують корисні для людини субстанції, наприклад,

людський інсулін. Існують вівці і кролики, які вже в своєму молоці виробляють цінні

ліки - антитіла, що впливають на згортання крові. А в молоці кози з внесеним геном

павука міститься білок, з якого можна робити надміцні нитки і навіть . . . броне-

жилети. А що ж на це опоненти?. . Можливост і генної інженері ї - одна сторона ме

далі. Це - дуже молода галузь науки. Від ї ї перших комерційних "крок і в " не минуло

ще й десяти років . Наші знання про гени, особливо про складні залежності між ними,

ще дуже убогі . Техніка, яку застосовують під час створення генетично модифі

кованих організмів, далеко не досконала, як і (особливо! ) методика вживлення нових

генів у точно визначене місце у ДНК. Недопрацьована теорія випереджує практику!

Сьогодні модифіковані рослини вирощують на площі майже в 50 млн га, хоча

технологія ще розроблена не повністю. Тому численні організації в усьому світі

домагаються загальмувати поширення Г М О в навколишнє середовище людини.

Існує ризик того, що гени і риси трансгенних організмів можуть бути перенесені до

інших організмів, а ми не зможемо цей процес контролювати. Припустимо, що


рослина модифікована так, що стала ст ійкою до вірусів або токсична для комах.

Якщо в середовищі ростуть споріднені з нею дикі типи, то вони можуть схрещу

ватися неконтрольованим способом. Може дійти до виникнення нової рослини з

корисними для ї ї росту властивостями. Бур 'ян, наприклад, може витіснити потрібні

людині рослини. Мало відомо й про вплив генетично модифікованих організмів на

екосистеми, особливо на ґрунти.

Задумайтесь: генетично модифіковані рослини, які виділяють токсини проти ко

мах, витворюють такі ж отруйні субстанції і в корінні (а воно так і залишається в

землі).

Викликає побоювання і можливий шкідливий вплив модифікованих організмів

на здоров 'я людей. Продукти, які містять гени й білок з інших організмів, потен

ційно здатні викликати шкідливі зміни і в нашому організмі. Поки що ніхто не в ста

ні спрогнозувати довготривалих наслідків від споживання генетично модифікованих

продуктів.

У вересні 2003 р. сталася значна подія для тих, хто стежить за впровадженням у

світі сучасних біотехнологій, здобутків генетичної інженері ї зокрема. Набрав

чинності Картахенський протокол про біобезпеку. Він став першим юридично

зобов 'язуючим документом, який має на меті регулювання м іжнародних перевезень

живих модифікованих організмів та гарантування безпеки під час їхнього перемі

щення, переробки та використання. Україна приєдналася до цього Протоколу ще в

грудні 2002 р. Документ підписало понад 100 держав світу, а ратифікувало та стало

його сторонами - 57 країн. Ці країни визнають, що продукти біотехнологі ї мають

великий потенціал для поліпшення добробуту людей, але, водночас, можуть мати

несприятливий вплив на збереження і використання біологічного різноманіття з

урахуванням також ризиків для здоров 'я людини. Тому держави, що підписали

Протокол, застосовуватимуть проголошений у ньому принцип перестороги під час

прийняття р ішень про використання генетично модифікованих організмів (ГМО) .

Протокол стосується не всіх типів генетично модифікованої продукції . Він не

регулює перевезення отриманих завдяки генетичній інженерії фармацевтичних

препаратів і продуктів, вироблених з ГМО, наприклад, олії з трансгенної кукурудзи

або кетчупу з трансгенних помідорів. Основну увагу цей документ приділяє живим

модифікованим організмам, призначеним для вивільнення у довкілля (насіння,

дерева, риба) .

Сп ільно боротися за б іобезпеку вир ішили такі кра їни : Б ілорусь , Болгар ія ,

Молдова , Румун ія , Словен ія , Україна, Хорват ія , Чеська Республ іка . У Зах ідній

Європі - Австр ія , Дан ія , Іспанія , Люксембург , Н ідерланди , Норвег ія , Франц ія ,

Швейцар ія , Швец і я та ін. Однак основний св ітовий виробник Г М О - С Ш А - не є

с тороною ні Протоколу , н і Конвенц і ї про б іолог ічне р і зноман і ття . Перша зустріч

сторін Картахенського протоколу з б іобезпеки в ідбувся 2 3 - 2 7 люто го 2004 р. в

Малайз і ї . Пр о те, що проблема б іобезпеки переросла р амки окремих країн і

рег іонів, св ідчить і п і двищена увага до неї Організац і ї Об ' є д н ани х Нац ій . Біль

шість розвинутих кра їн світу вже встановили власні правила та с тандарти стосов

но генетично модиф ікованих організмів та їхнього використання , тобто системи

б іобезпеки для зм еншення або недопущення можливих ризик ів . І нша ситуац ія - в

країнах, які розвиваються і не мають достатньо ресурс ів для забезпечення біо

безпеки .


Прийняття Картахенського протоколу поставило ще й міжнародні вимоги до

країн, які до нього приєдналися. Зважаючи на це, Програма О О Н з охорони навко

лишнього середовища (ЮНЕП) та Глобальна екологічна фундація (ГЕФ) запо

чаткували проект з розробки національних рамкових структур з біобезпеки більш

ніж у 100 країнах світу. Україна також стала учасницею цього проекту. У нас не

існує поки що спеціального законодавства з біобезпеки, чіткої системи регулювання

продуктів біотехнології . Повільно йдуть справи також із залученням широких кіл

громадськості та незалежних спеціалістів у вирішення питань стосовно вико

ристання ГМО. Проект ЮНЕП-ГЕФ має допомогти у впровадженні Картахенського

протоколу через розвиток прозорої національної структури з біобезпеки.

У рамках проекту планується робота Національного координаційного комітету,

в якому зібрано представників науки, юстиції, освіти, екології, медицини, промис

ловості, громадських організацій, Верховної Ради, Адміністраці ї Президента,

РНБОУ. Комітет невдовзі приступить до підготовки законопроекту, низки інших

документів з біобезпеки України.

Загальна вартість міжнародного проекту ЮНЕП-ГЕФ "Розробка національних

рамкових систем з б іобезпеки", до якого залучено 120 держав світу, становить

38,4 млн дол. США. На глобальному рівні він триватиме 3,5 роки. Термін національ

них проектів - 18 місяців. Проект ЮНЕП-ГЕФ для України розпочався у квітні

2003 р. Його загальна вартість - 235 тис. дол. США. Внесок України - 78 тис. дол. -

СІЛА, які використовуватимуть, головно, при наданні послуг (оплата офісів, прове

дення консультацій та семінарів, адміністративна підтримка) .

3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів

3.9.1. Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі,

зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив

сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів.

Вони можуть порушити діяльність локальних або рег іональних екосистем. Ліс,

природне середовище загалом, наприклад, в масштабі всієї б іосфери, може впора

тися з наслідками природних стихій завдяки саморегулюванню за досить невеликий

термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здо

ров 'ю та завдають економічних збитків.

Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) у багатьох ви

падках спричиняють процеси, не властиві природним системам, формують стійкі за

часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси,

які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох

районах планети спостерігають кризовий стан природного середовища, а деякі

екологічні проблеми набули глобального характеру:

- порушення озонового шару,

- посилення парникового ефекту,

- кислотні дощі,

- забруднення Світового океану,


- зниження родючості ґрунтів,

- деградація лісів та ландшафтів,

- зменшення біологічного різноманіття.

Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз

раптом опинилися на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною.

Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу,

поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді

інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших

природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При

цьому він нагрівається і своєю чергою нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в

атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто,

тим тепл ішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується

концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.

У наш час люди зб ільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують

ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого

газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату.

Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050 р. концентрація вугле

кислого газу в атмосфері подвоїться. Комп 'ютерн і моделі р ізних кліматичних пара

метрів свідчать, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5-4,5 °С. На перший

погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4 , 5 -

5,5 °С вище її піків, які досягають 38 °С, може виявитись катастрофічним. Таке по

тепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану

на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох збережених ділянок, де живуть міль

йони людей. Вплив глобального потепління на плоди і сільське господарство, імо

вірно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%>, літо

стане спекотнішим, випаровування з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пере

сохнуть.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що

в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу

неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері , зокрема:

- зб ільшення к.к.д. використання пального на транспорті ;

- енергозбереження (виробництво електроенергі ї майже повністю ґрунтуєть

ся на спалюванні викопного палива);

- розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;

- припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

- організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.

Усі ці дії сприяють вир ішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбе

реження та розвиток альтернативних джерел енергії сприяють зниженню забруднен

ня. Насадження дерев - метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також під

тримка біологічного різноманіття.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент со

нячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих

організмів і спричиняє руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресив

ного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті

25 км від поверхні Землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необ

хідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні забруд-


нювачі його руйнують. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні

десять років на 4 -8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри. Крім

збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 7%

може, за даними ООН, призвести до того, що 100 тис. осіб осліпне від катаракти.

Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони). їх

використовують як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теп

лових насосах. Фреони застосовують також для очищення електронних пристроїв і

виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І, зрештою, в деяких

країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках. І хоча існує домов

леність між багатьма країнами про повну заборону виготовлення та застосування

фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і

кондиціонерах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступовий

вихід з ладу кількість фреонів в атмосфері буде збільшуватися ще довгі роки.

Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними

називають будь-які опади - дощі, тумани, сніг, - кислотність яких вища за нор

мальну. На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади,

кислотність яких перевищує нормальну в 10-1 000 разів. Хімічний аналіз кислотних

опадів свідчить про наявність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок

сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов 'язані , насам

перед, з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісно

водних озер, річок., ставків зазвичай становить 6-7, і організми адаптовані саме до

цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі орга

нізми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через немож

ливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв 'язку з тим, що

кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали,

які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній спричинює аномалії

розвитку та загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів.

Можливі такі шляхи їхнього впливу на рослинність:

- порушення поверхні у разі прямого контакту;

- вимивання мінеральних речовин;

- вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.

Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію

та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і

ґрунтових вод. Ще один з наслідків кислотних опадів - руйнування творів мистецтва.

Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій,

природних та підсилених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної

шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання

або вимивання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину,

роблять його щораз грубшим. Пісок - це те, що залишається. Іншими словами, внас

лідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, поки не перетвориться в

пустелю, тобто відбувається ї ї опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покривом. Найважливіши

ми причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення

пустель, є:


- часта оранка;

- перевипас худоби;

- вирубування лісів;

- засолення ґрунтів унаслідок зрошення.

Ерозія набирає силу через те, що збільшення населення та економічні труднощі

штовхають людей до вирубування лісів, оранки схилів і малородючих посушливих

територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які нена

довго зб ільшують врожаї завдяки додатковій ерозії. Ерозія та виникнення пустель -

результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна

контролювати та попереджати.

3.9.2. Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природ

ного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у при

родному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов 'язане з

наявністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок

синантропних мух, яєць гельмінтів тощо. Деякі мікроорганізми зумовлюють масове

розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія - масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-

якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності .

Окрім того, розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови,

викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження

яких пов 'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (ве

неричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захво

рювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

В Україні зафіксовано 9 млн випадків інфекційних захворювань на рік.

Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, спричинені вірусами. Найпоши

реніша вірусна інфекція - грип, яка виникає як епідемія щорічно. У розвинених

країнах грип залежно від сезону займає перше-друге місця в статистиці причин

смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значущості впевнено

утримує перше місце серед усіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні

на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн осіб на рік, що

приблизно становить 9 5 % серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії

епідемія грипу була зафіксована 1889 р., інша - охопила практично всю Європу в

1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, Є, О, а т акож багато інших підтипів.

Найрозповсюдженіші віруси групи А (гонконгівський, китайський грип). Грип

передається під час контакту з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрап

ляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні.

Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається

сильний головний біль, біль у м 'язах . Існує небезпека ускладнення вторинною

інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо),

яка може призвести навіть до смерті . В окремих випадках грип спричинює усклад

нення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок.


Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 7 5 % населення, смертельних випадків від

грипу налічується близько 2 млн.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, н іж вилікувати. Най

ефективнішою та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація

захисних сил організму. Комплексні гомеопатичні препарати, такі як афлубін та

імунал, можуть надати в цьому велику допомогу.

Одним з найефективніших засобів профілактики грипу в світі вважається імуні

зація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. У разі застосування

вакцини захист від захворювання досягає рівня 90-98%.

Хвороба Боткіна або вірусний гепатит є досить поширеною вірусною інфек

цією. Відомо як мінімум сім збудників захворювання А, В, С, О, Е, Є і ТТУ, різних

за симптоматикою та серйозністю наслідків.

Найпоширен іший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом

можна віднести до так званих хвороб "брудних рук" , пов ' я заних із нехтуванням

правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забруд

неною водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі

виліковуються вже через два тижні .

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, він вразив

350 млн мешканців планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інку

баційним періодом і важкими наслідками (цироз і рак печінки). Достатньо сказати,

що рак печінки в 9 із 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму (кров, слину, статеві секре

ти). Ризик з 'являється, коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до

здорової при:

- статевих контактах;

- ін ' єкц ійному вживанні наркотиків;

- переливанні крові та її компонентів;

- від інфікованої матері до ї ї дитини (при вагітності та пологах) ;

- при нанесенні татуювання, пірсінзі та інших немедичних процедурах, коли

ушкоджується шкіра та слизові оболонки.

Для усп ішного запобігання цій небезпечній хворобі потрібно дотримуватися

таких правил: мити руки перед їжею, кип 'ятити воду, обливати кип 'ятком овочі і

фрукти, при сексуальних контактах користуватись презервативами. Можна ще дода

ти рекомендацію із застосування індивідуальних засобів захисту від захворювань,

які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В - вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захво

рювання.

Туберкульозна паличка (паличка Коха) спричинює ураження не лише органів

дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднир-

ників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості ви

падків ( 80-90%) простежується ураження легень. Основне джерело розповсюдження

інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження

відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки

висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через

ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а т акож у випадку вживання в

їжу молока, м ' я са від хворої туберкульозом худоби.


Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкод

ження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є:

підвищення температури, потовиділення ночами, пог іршення сну і апетиту, втрата

ваги, дратівливість, зниження працездатності . У випадку туберкульозу легень також

спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева

кровотеча.

Для запоб і г ання з а х ворюванню на туберкульоз необх ідно проводити щеплен

ня. Але нав іть невелике послаблення імунітету, наприклад , після грипу,

призводить до того , що вакцинована людина стає бе з з ахисною перед туберкульо

зом.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові

інфекції і харчові отруєння (інтоксикації) .

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають у разі

активного розмноження і утворення токсинів збудників в організмі. Ці заразні захво

рювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду,

рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносять збудники різних захворю

вань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково-кишкових захворювань,

їжа слугує для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад,

в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватись і виробляти

токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів

харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, люди вживають щодня.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь, на в ідміну від збудників хар

чових інфекцій, здатні жити та розмножуватися на продуктах . При цьому харчові

продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів . Особлив істю

харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після

вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в д ілянці живота , головний

біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і важчі симптоми з нас

лідками.

Найнебезпечн ішими харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викли

кають стафілококи.

Харчов і токсикоінфекщі. Ця група з ахворювань пос ідає пром іжне місце між

харчовими інфекц іями та х арчовими отруєннями . їхн і о знаки схожі до отруєнь,

як гострі шлунково -кишков і з ахворювання , але вони заразн і . Пояснюється це

здатністю збудник ів розмножуватись як у продуктах харчування , т ак і в організмі

людини .

Спричинюють токсикоінфекці ї різні бактерії, але найчаст іше сальмонели. Хар

чові токсикоінфекці ї , викликані сальмонелами, називають сальмонельозами. Серед

харчових бактеріальних отруєнь вони посідають перше місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: корови, свині, коні,

собаки та різні гризуни.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Останніми роками в Україні

різко пог іршилося становище щодо захворювань, які передаються статевим шляхом

ЗПСШ). Згідно з м іжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько

З } захворювань, які передаються статевим шляхом. До цієї категорії належать

декілька груп, наприклад:


- хвороби, які спричинені вірусами, - генітальний герпес, СНІД, вірусні ге

нітальні бородавки та ін.;

- паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання ство

рюються при статевих контактах;

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бакте

ріальний вагіноз;

- грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зара

ження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шля-

£ & # р [ ХОМ. 3»МГ?.»

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворю

вань, варто зазначити, що важливою є профілактика, а саме: слід уникати випадко

вих зв 'язк ів , користуватись презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних

правил. Розглянемо найпоширеніші захворювання, які передаються статевим шля

хом.

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають

на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як

правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через по

цілунки, а т акож через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо) .

Збудник сифілісу - бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі.

Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно д іють на трепонему. Вона

дуже швидко гине при висиханні . Проте в організмі людини трепонема досить

стійка. Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на

мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров 'яне русло. При

класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три

клінічних (первинний, вторинний та третинний) . Інкубаційний період хвороби

триває 3-4 тижні . Пот ім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна

кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик,

яка зовсім не турбує хворого. Це так званий твердий шанкер . Через 7-8 днів після

появи шанкеру зб ільшуються найближчі до нього л імфатичні вузли, найчастіше -

пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші л імфатичні вузли. Це і є

первинний сифіліс.

Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по організму

відбувається наприкінці первинного періоду сифілісу. Настає своєрідний трепо-

немний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсон

ням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у кістках та суглобах, підви

щенням температури тіла до 37-38°С. Якщо в цей період не розпочати лікування, то

через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його три

валість становить зазвичай 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі,

слизових оболонках, на статевих органах з 'являються дрібні рожеві плями або тверді

мідно-червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через

2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворий одужав. Ознаки хво

роби зникають із зовнішніх д ілянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні

судини, кістки, нервова система, суглоби.

Через декілька років ( 3 -5 -10 ) з 'являються ознаки третинного періоду хвороби -

горбинки й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі вираз

ки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце.


нирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття. При

цьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний

параліч, при якому у хворих виникають важкі психічні розлади.

Слід пам 'ятати , що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим

раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба

уникати випадкових статевих контактів, користуватися презервативами.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю най

частіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з 'являю

ться через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і ж інок має деякі

відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає

різкий біль під час сечовипускання. Потім з 'являються гнійні виділення. При цьому

спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору

сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь

сечівник.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктив

них симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також

прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому

з 'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється слизова

оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на

слизову оболонку матки, труб і яйників. Внаслідок запапення звужується просвіт

труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція по

трапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревини).

У жінок іноді уражаються суглоби, м 'язи , кістки, внутрішні органи і нервова

система.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має

ніяких суб ' єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв 'язку з

малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві

зв 'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розпов

сюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки.

Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам 'ятати про небезпеку

випадкових статевих контактів . Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи

презервативи.

Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак

як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти

на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності . Щор ічно в Україні фік

сують 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і

можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть,

діляться і в ідмирають.

Ракова клітина - це така клітина, яка виходить з-під контролю власного орга

нізму: ї ї ростом організм не керує. Зараз відомі деякі механізми переродження клі

тин, і тому лікарі впевнені, що 6 0 - 7 0% всіх ракових захворювань можна запобігти,

якщо уникати тих чинників, які провокують клітини до ненормального росту. Такі

причини, як куріння та забруднення довкілля, відомі давно. З 'ясували також, що


вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення раку

шкіри, їжа людини містить багато мутагенів та канцерогенів - речовин, які є при

чиною раку. Нещодавно встановили зв 'язок між харчуванням з великою кількістю

жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю кліт

ковини суттєво знижує імовірність раку кишечнику. Деякі види раку - спадкові, в

своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті.

Серед них і такі розповсюджені , як рак молочної залози, поліпоз кишечника, рак

легень та ін. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання

трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике

значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний

поліпоз, передається майже у 100% випадків. У таких випадках необхідно регулярно

перевірятися у лікаря. Раннє діагностування захворювання дає змогу ефективніше

його лікувати.

Основний критерій ефективності в онкологі ї - так зване п 'ятирічне виживання.

Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, тому

що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онколог ічних ліка

рень.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. "Чума XX і вже XXI століття" -

СНІД - за двадцять років своєї історії перетворилася на один з найнебезпечніших

чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому

світі. За оцінками О О Н та ВООЗ, у світі налічують близько 40 млн осіб, інфікованих

вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), 18,5 млн осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об 'єднано ї програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш

ураженою в Східній Європі . За офіційними даними, у нас на період 2004 р. було

зафіксовано майже 40 000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру

потрібно помножити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 8 0% усіх ВІЛ-

інфікованих становлять ін 'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30

років). . ф р №

Перше повідомлення про СНІД з 'явилося у Сполучених Штатах Америки

1981 р., відтоді він став епідемією світового масштабу. Відкриття вірусу, який

спричинює СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського ін

ституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік над ійшло ще одне по

відомлення про відкриття вірусу, що зумовлює СНІД, з Америки від професора

Національного інституту раку Роберта Галло.

Згідно з пов ідомленнями Міжнародної організації ІЖАГО8 , на 2003 р. СНІД

став головним убивцею людини. У 2003 р. було зареєстровано, що на С Ш Д захво

ріло 5 млн людей і 3 млн померло від хвороб, пов ' я заних з синдромом набутого

імунодефіциту. Станом на кінець 2003 р. налічували приблизно 40 млн усіх ВІЛ-ін

фікованих (з низ 26 млн африканців) .

Отже, СНІД - смертельне захворювання людини, що спричинене ВІЛ (вірусом

імунодефіциту людини) .

Шляхи передання ВІЛ-інфекції :

- при статевому контакті з інфікованою людиною;

- під час переливання крові та під час пересадки органів і тканин;

- у разі неодноразового використання голок та шприців наркоманами, нане

сенні татуювання;


- при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інстру

ментом, забрудненим ВІЛ, у випадку контакту з інфікованими ВІЛ ткани

нами та органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи під час годування груд

ним молоком.

SARS (атипова пневмонія) - гострий респіраторний синдром. У 1997 р. вперше

ідентифіковано пташиний грип, спалах хвороби стався в Гонконзі , джерелом зара

ження були птахи. Там за р ішенням уряду за один день було знищено всіх птахів -

качок, курей,гусей, голубів.

У 2003 р. у Кита ї було госпіталізовано сотні людей з симптомами SARS - ати

пової пневмонії . Ця інфекція у короткі терміни спричинила загрозу здоров 'ю

людства і глобальній економіці .

Своєчасне оголошення глобальної тривоги здатне зменшити територію поши

рення атипової пневмонії . Епідемію можна зупинити, якщо навіть ліків або вакцини

немає. Розвиток епідемії залежить головно від поінформованості населення та

дотримання норм гігієни.

Наркотики та наркоманія. Наркотиком є кожна речовина рослинного чи син

тетичного походження, яка у разі введення в організм може змінити одну чи декіль

ка функцій та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної або фізич

ної залежності . Відчути д ію наркотику і не втягнутись неможливо .

Наркоманія - важка хвороба, яка дуже швидко прогресує. Середня тривалість

життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років.

Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто

вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість.

Є такі типи наркотичної залежності :

- Псих ічна - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці

взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотика, так і від

потреб особистості, котра цей наркотик задовольняє.

- Фізична залежність - це стан адаптації, виражений в явних порушеннях

фізіології у випадку припинення вживання наркотика. Це явище перебуває

в безпосередньому зв 'язку з фармаколог ічною д ією наркотику на живу

клітину.

З погляду психофармаколог ічного впливу наркотики можна розподілити на три

великі групи:

1) наркотики які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіум,

морфій, героїн, барбітурати);

наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (ам-

фетаміни, кокаїн, гашиш);

наркотики, які спричиняють галюцинаці ї (марихуана, мускатний горіх, діе-

тиламід лізергінової кислоти, мескалін, псилоцибін) .

Основні наркотичні речовини:

ЛСД ("кислота" ) - дуже сильний галюциноген, уперше виділений із жита у

1938 р . Став причиною багатьох смертельних випадків. Л С Д спричиняє патологічні

зміни у свідомості та в чуттєвому сприйнятті . З 'являється відчуття того, що час упо

вільнюється або, навпаки, прискорюється, виникають галюцинації , зникає контроль

над собою, може настати повна ізоляція від дійсності, яка триває годинами. Після

2)

3)


вживання Л С Д психіка людини змінюється, з 'являються негативні думки та емоції,

погіршується розумова здатність, а також виникає безпліддя. Курець марихуани стає

пригнічений, часто агресивним.

Амфетамін ( "колеса") - синтезовано наприкінці 80-х років минулого століття.

Спершу його використовували для підвищення працездатності та для схуднення.

Амфетамін збільшує енергоздатність організму, емоційно збуджує, вводить у стан

ейфорії . Окрім цього, підвищує кров 'яний тиск, сповільнює серцебиття та зменшує

апетит. Великі дози можуть викликати тривогу, агресію та галюцинації , знесилення.

Унаслідок тривалого вживання виникає параноя, різні патологічні зміни у

психіці, пошкоджуються внутрішні органи. До речі, у деяких людей негативна

реакція може настати вже після першої, навіть невеликої дози амфетаміну.

Марихуану ("травку") виготовляють із конопель, вона має галюциногенні та

седативні властивості . Зумовлює зміни у сприйнятті світу, інколи - стан ейфорії,

який може супроводжуватися посиленим серцебиттям, порушенням координації

рухів та пог іршенням пам 'ят і (коли недуже серце, може статися напад). Через ре

гулярне вживання марихуани спостерігається послаблення або навіть втрата пам'ят і ,

значно погіршується розумова здатність, а також виникає неплідність. Курець

марихуани стає пригніченим, часто агресивний.

Екстазі (екстасі) виготовляють із амфетаміну. Цей наркотик викликає сенти

ментальність, співчуття до когось, тому протягом деякого часу його використо

вували у психотерапі ї аж до заборони. Спричинює незначні галюцинації , почуття

радості, відчуття близькості до людей. Помилково вважають, що завдяки екстазі

зростає взаємна симпатія між людьми. Гучна музика, безперервний танець - це

посилює д ію екстазі . Цей наркотик нищить нервові клітини мозку. Довготривале

вживання може зашкодити серцю, легеням та печінці. Відомі також летальні нас

лідки від передозування просто на дискотеках. Наркоман, наковтавшись понад міру

таблеток, дедалі прудкіше рухається, його рухи стають конвульсивними, і, нарешті,

падає мертвим.

Героїн - сильнодіючий наркотик, який виробляють із морфію. Після ін 'єкції

настає почуття радості та задоволення. Після другої-третьої дози це почуття слабне,

а організм потребує нової порції героїну, щоб притупити вкрай неприємні симптоми

(пронос, що не припиняється, біль у кістках, тремтіння, сильне потовиділення, три

вогу, депрес ію тощо) . Наркоман ризикує загинути через низьку якість героїну, адже

цей наркотик дуже дорогий і численні посередники зм ішують його із різними

речовинами. При ін 'єкціях героїну збільшується ризик заразитися СНІДом та гепа

титом. Тривале вживання спричиняє руйнування печінки. Кожне наступне вживання

із зб ільшенням дози викликане не стільки прагненням ейфорії, скільки бажанням

усунути больові відчуття - "ломку" . У наркоманів порушується здатність організму

виробляти ендорфіни - природні речовини, які тамують біль. Тому люди, які вжи

вали героїн, ще довго залишаються чутливими до найменшого болю.

Елтон Джон чи інші заможні зірки мас-медіа можуть собі дозволити чисті нар

котики, а потім - дороге лікування. Прості смертні курують низькопробне зілля і

їхній шлях до смерті удесятеро коротший.

Ті, хто споживає наркотичні речовини, ризикують померти від передозування,

накласти на себе руки під впливом наркотику, захворіти на СНІД чи іншу неви

ліковну хворобу. Вживання наркотичних речовин спричинило до смерті не тільки

Бе:


таких в ідомих осіб, як Джейніс Джоплін, Курт Кобейн (група "Nirvana" ) , Елвіс

Преслі, Джиммі Гендрікс, Мерилін Монро, Браян Джоне (група "Rol l ing Stones"),

Джеймс Дуглас Морр ісон (група "The Doors" ) , Джон Саймон Річі, в ідомий під

псевдонімом Сід Вішес (Група "Sex Pistols"), чи когось з ваших знайомих, близьких,

але й мільйонів простих, нікому невідомих людей.

3.9.3. Екологічні кризи та здоров'я людини

Сутність еколог ічних криз полягає в тому, що це такі загрозливі для життє

діяльності людини процеси, котрі відбуваються в екосистемах, з яких людина черпає

необхідні для життєдіяльності припаси та ресурси, у т ім числі біосферу. Наприклад,

коли в степу вигорає від сонця трава і кочові скотарі, не маючи корму для своєї

худоби, зазнають чималої скрути.

Однак у суспільстві сучасного типу життєдіяльність людини протікає головно у

системах, антропогенно трансформованих (установа, домівка, місця відпочинку та

ін.). У цьому разі екологічні кризи певних екосистем зачіпають людину опосеред

ковано - як небажані явища демографічного, соціального, політичного, енергетич

ного та іншого характеру.

Наслідками екологічних криз є деградація стану довкілля, що призводить до

погіршення здоров 'я людини. Соціальне неблагополуччя суспільства становить

смертельну небезпеку не т ільки життєдіяльності людини на певному історичному

етапі, але і в майбутньому. Зокрема, лише від уживання недоброякісної води

щорічно вмирає майже 1 млн мешканців планети. Сотні тисяч помирають від різних

отруєнь, а скільки сотень мільйонів безнадійно втрачає своє здоров 'я . За даними

ВООЗ, 80% екологічно зумовлених захворювань - тяжкі і майже невиліковні.

Кількість хворих на рак збільшується щороку на 1-4%. Виявляється також, що і

структура захворювань безпосередньо пов 'язана з характерними ознаками викидів

промисловості , яка переважає у регіоні. Наприклад, кольорова промисловість

спричинює головно розлад серцево-судинної системи; чорна металургія - захво

рювання крові і появу злоякісних утворень, вражає органи дихання; хімічна -

впливає на склад крові, розвиток злоякісних пухлин; застосування пестицидів у сіль

ському господарстві веде до захворювань органів травлення, обміну речовин, крові

тощо.

Онкологічні захворювання залежать від хімічної природи речовини. Так, азбест

призводить до раку легень, гортані, травного каналу; бензидин - до раку сечового

міхура; бензол - до лейкозу; вінілхлорид спричиняє рак печінки, головного мозку,

лейкоз; миш ' я к та його сполуки - рак шкіри, легень, печінки; ароматичні аміни та

розчинники - рак сечового міхура, лейкоз; сажі, смоли, мінеральна олія - рак шкіри,

легень, сечового міхура, травного каналу; хром та його сполуки - рак легенів; кадмій

- рак простати; бенз(а)пірен - рак легень та ін.

Домінуюче місце в структурі захворювань та смертності населення України

посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання,

системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової системи та органів

чуття, алергічні, генетичні та інші захворювання складної етіології, що відбиває

вплив усієї багатоманітності умов життя. За період від 1980 р. відбулися значні

зміни в захворюваност і населення України. За всіма хворобами помітне зростання

цього показника на 27 ,3%. Так, захворюваність на цукровий діабет зросла у 2,1 раза,


Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, значно збільшилась.

Зонами екологічного лиха є більшість ї ї території. Майже 4 0 % ядерних реакторів

колишнього Союзу розміщені в Україні, яка мала лише 2% стоку його поверхневих

вод. До того ж, практично 100% електроенергі ї Хмельницької і 90 % Рівненської

АЕС йде на експорт. А ще в Україні функціонує 1 700 шкідливих виробництв, 1 000

з них - хімічні - становлять екологічну небезпеку, майже третина цих виробництв

розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна

посідає одне з перших місць у світі, як і за показниками кількості онкологічних

захворювань. З 1992 р. смертність у нашій державі перевищує народжуваність .

Усв ідомлення екологічної небезпеки відбулося на наших теренах років на 15-20

пізніше, ніж у розвинених країнах. Відповідно, пізніше почали вживатись і якісь

заходи. Раптовість усв ідомлення лиха зумовила контраст переходу від "соціального

оптимізму" 70-х років до "еколог ічного мазохізму" 90-х. Особливо багато було

спроб покращити ситуацію у 70—80-ті роки. Насамперед це стосувалося найзабруд-

неніших регіонів: Центрального, Південного та Південно-Східного. Усі спроби

поліпшити стан здоров 'я населення звелись головно до зб ільшення числа лікарень і

лікарів. Оскільки природоохоронні заходи орієнтувались на боротьбу з наслідками

нераціонального, суто екстенсивного зростання виробництва, а не на зміну його

природоруйнівної структури, технічне вдосконалення, тому вжиті заходи не

принесли бажаного ефекту.

Мірилом помилок сучасної цивілізації став Чорнобиль . Аварія планетарного

масштабу має страшні і довготривалі наслідки. З району ядерної катастрофи були

виселені понад 200 тис . мешканців з 2 000 населених пунктів. Забруднено величезні

території. Потужність аварії на ЧАЕС у 300 разів перевершила потужність атомної

бомби, скинутої на Хіросіму. З 1987 р. лише в Києві кількість онколог ічних захво

рювань зб ільшилась утричі, захворювань крові - у 6 разів, ендокринної системи - в

6,5 раза, органів дихання - у 31 раз. Приблизно 10 тис. ліквідаторів-чорнобильців

уже спочили (кожний десятий). Оцінивши загальну дозу, яку люди отримують з

навколишнього середовища від радіоактивності чорнобильського походження, й

уточнені значення ризику, дослідники прогнозують, що додаткових фатальних зах

ворювань на рак буде не менш як 900 тис. Усе це є св ідченням глобального ха

рактеру екологічної кризи сучасної України та й цивілізації загалом.

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища на здоров 'я

людини

Хімічні забруднювачі бувають неорганічної та органічної природи - солі важ

ких металів, кислоти, нітрати і нітрити, отруйні газоподібні речовини, феноли, по-

ліхлоровані б іфеніли (діоксини і фурани), поліциклічні ароматичні вуглеводні

(бенз(а)пірен), пестициди, детергенти та багато інших. Наприклад, при спалюванні

пластикової тари в довкілля виділяються дуже небезпечні речовини - діоксини.

Вони отруйніші навіть за ціанистий калій, до того ж мають здатність накопичуватися

в організмі

Зовнішня еколог ічна агресія впливає на різні системи, функції , розвиток і фор

мування організму. Наведемо декілька прикладів основних ефектів і м ішеней таких

впливів:

- мутагенний вплив - вплив на ДНК, гени, хромосоми (наприклад, радіація);


- канцерогенний вплив - переродження, трансформація р ізних клітин орга

нізму, злоякісний їх ріст (хімічні, радіаційні та інші впливи) ;

- тератогенний ефект - поява виродливості у плода, порушення розвитку;

- ембріотоксичний ефект - вроджені пошкодження і хвороби, що спричинені

алкоголем, вірусами, х імічними речовинами та ін.;

- гонадотоксичний - вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок;

- пошкодження етапів і систем матричного синтезу білка і нуклеїнових

кислот (деякі антибіотики, лікарські препарати, хімічні і радіаційні впливи);

- алергенний - сенсибілізація, алергізація організму (дія пестицидів, про

мислового пилу);

- нейротропний - токсичний вплив на нервову систему (нейрорецепторні

отрути і токсиканти) ;

- вплив на органи чуття;

- стресорні впливи на людину, ефект напруження і перенапруження;

- вплив на шлунково-кишковий тракт, вплив на мікрофлору шлунково-киш

кового тракту, результат - дисбактеріоз;

- гепатотропний - вплив на печінку; вплив на метаболізм організму, інтокси

каційний ефект, пошкодження печінки (солі важких металів, алкоголь,

інфекційна патологія, вірусні гепатити);

- нефротропний - вплив на нирки;

- кардіотропний - вплив на серцево-судинну систему;

- геронтогенний - впливи на людину, які зумовлюють передчасне старіння

організму.

Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей:

віку, статі, стану здоров 'я . Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого

віку та хворі.

Накопичуючись в організмі, хімічні забруднювачі ведуть до різних порушень:

зміну діяльності ферментних систем, що регулюють процеси обміну, імунологічної

реактивності , порушення нормальної роботи окремих органів і їхніх систем.

Залежно від того, в якому аспекті розглядають наслідки впливу токсичних ре

човин, у це поняття вкладають різний зміст. Застосовують такі підходи до визна

чення поняття "токсичність " :

- х імічний - порушення внаслідок взаємодії х імічних сполук з макромолеку

лами біологічних систем;

- біологічний - явище, засноване на здатності організму реагувати на екзо

генні хімічні речовини;

- фіз іологічний - ступінь хімічного впливу, що порушує функціонування біо

лог ічних систем на різних рівнях;

- біохімічний - втручання ксенобіотиків у перебіг б іохімічних реакцій, що

призводить до порушення процесів життєдіяльності

- патолог ічний - ступінь хімічного пошкодження органів і систем, по

рушення гомеостазу;

- клінічний - ступінь ризику виникнення отруєння;

- гіг ієнічний - критерій шкідливого впливу;

- екологічний - можливість несприятливого впливу на функціонування еко-

'<4£ЮШ£& СИСТем. :П8ЯМіК]


Систематичне чи періодичне надходження в організм порівняно невеликих

кількостей токсичних речовин спричинює хронічне отруєння. Ознаками хронічного

отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок, а т акож поява нейропсихічних

відхилень і швидкого стомлення або відчуття постійної втоми, сонливості чи, нав

паки, безсоння, апатії, послаблення уваги, розсіяності, забудькуватості, сильних

коливань настрою.

Біологічно високоактивні хімічні сполуки зумовлюють ефект віддаленого

впливу на здоров ' я людини : хронічні запальні процеси в р ізних органах, зміни в

нервовій системі, в ідхилення внутрішньоутробного розвитку плоду, що призводить

до різних патологій у новонароджених.

Основні причини смертності людей пов 'язані з такими " с учасними" патоло-

гіями, хворобами цивілізації, як атеросклероз, г іпертонічна хвороба, ожиріння і діа

бет, серцево-судинні захворювання, різні види імунодефіциту, зокрема, метаболічна

імунодепресія та злоякісні новоутворення. Зростає кількість уражень бронхолеге-

невої системи, хронічні пневмоні ї і бронхіти, бронхіальні астми та ін.

Стали частіше траплятися випадки розладів психіки, зокрема різні види

депресивних станів, зростає алкоголізм і наркоманія.

Господарське освоєння територій у тропіках та інших необжитих місцях веде до

різкого пог іршення екологічної ситуації у відношенні здоров 'я населення.

У ході перетворення людиною навколишнього середовища постійно відбува

ється процес пристосування до умов навколишнього середовища, що змінюється, не

тільки самої людини, але й представників біоти, зокрема, збудників різних інфек

ційних хвороб. Збудники хвороб, що мають природно-осередковий характер, втра

чають або зм інюють своїх носіїв, проміжних і основних жителів та пристосовуються

до паразитування на людині , зм інюють ареали свого існування. Зростання щільності

населення сприяє передачі збудника хвороби від людини до людини, минаючи всі

інші ланки.

Антропогенні зміни середовища, його забруднення спричинюють еволюцію

хвороб і їх збудників. Еволюція інфекційного паразитизму може відбутися значно

швидше, ніж еволюція середовища. Наприклад, останнім часом у північно-західних

районах Росі ї спостерігається зростання захворюваності на хворобу Лайма. Ця

хвороба викликається спірохетою, яка передається людині через укус кліща. Кліщ

заражується, кусаючи копитну тварину. Доведено, що відсоток заражених кліщів

серед особин з аномаліями покривів, зумовлених забрудненням місцевості важкими

металами, вищий, ніж серед особин, які таких аномалій не мають .

Епідеміологи вважають, що забруднення місцевості важкими металами є основ

ною причиною зростання випадків захворюваності на хворобу Лайма.

У нових умовах з ' являються нові більше пристосовані форми збудників. Зміню

ються темпи розмноження мікроорганізмів, вірулентність. їхня еволюція відбу

вається також через зміну сприйнятливості та стійкості до них самої людини. Приг

нічення імунобіологічних функцій, алергізація і в результаті зміна реакції організму

є наслідком певних негативних впливів навколишнього середовища.

Антропогенні зміни середовища є причиною не лише появи нових форм і видів

збудників, але й зміни епідеміологі ї "класичних" інфекційних хвороб.

У результаті забруднення з 'являються нові, невідомі раніше хвороби, зумовлені

х імічними агентами навколишнього середовища. Причини їх інколи досить важко


визначити. Прикладами таких хвороб є ітай-ітай, хвороба Мінамата, хвороба Юшо,

бериліоз та ін.

У додатку 2 подано найпоширеніші екозалежні хвороби людини. Вплив деяких

токсичних неорганічних речовин наведено в додатку 3.

3.10. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації . Вони зумов

лені двома чинниками - "демографічним вибухом" другої половини XX ст. та нау

ково-технічною революцією в усіх сферах.

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і місь

кого населення та п ідвищення їхньої ролі в соціально-економічному та культурному

житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста

створювали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу

діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці) .

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися

міста завдяки концентраці ї засобів виробництва, великої промисловості . Станов

лення урбанізації почалося на зламі XVIII-ХІХст. , коли міста в Західній Європі

зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у

світовій економіці . Локальний розвиток міст породив певну просторову послідов

ність світового процесу урбанізації : Західна Європа - Північна Америка - Австралія

та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка .

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка

міського населення в загальній його кількості становить 8 5 - 9 0% і б ільше.

Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно ("за

гарбання" містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погір

шення становища природи загалом).

Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя, виявилося нас

тільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої і невиробничої діяль

ності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох міст світу

уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потреб сучасної лю

дини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природного середовища - ат

мосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну сітку, підземні води і навіть

клімат.

За даними О О Н найзабрудненішим містом є Бангкок (на другому місці -

Мехіко, на третьому - Каїр). На 8 млн жителів тут припадає 2,3 млн автомобілів,

11 тис. автобусів, 1,2 млн мотоциклів. Підприємства цих міст щоденно викидають у

навколишнє середовище 7,5 тонн газоподібних, твердих і р ідких відходів.

Кожне місто - це штучне середовище антропогенного походження, досить

складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними

співв ідношенням природних чинників середовища (клімат, рельєф, геологічна бу

дова, фауна і флора) та технічних (особливості промисловості , транспортної мережі,

способу життя, суспільної організації). У сучасній урбоекосистемі виділяють при

родну, соціальну та технологічну підсистеми, які визначають особливості екосис

теми міста.

Процес урбанізаці ї є досить складним і поділяється на кілька стадій, кожна з

яких має характері особливості . Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка


дедалі загострюється, є ресурсна - різке зменшення таких видів природних ресурсів,

як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.

Усі згадані проблеми вивчає наука урбоекологія. Одним з найголовніших її зав

дань є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст (оптимізація

урбоекосистеми) .

Урбанізацію неможливо розглядати без зв 'язку з розвитком суспільного вироб

ництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловост і тощо. Разом з

нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у

великих містах збільшується кількість населення. Сучасні великі міста - це центри

зосередження багатогалузевої промисловості , розгалуженої транспортної мережі в

густонаселених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання

міського населення була й все ще залишається міграція с ільських жителів у міста. На

неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні .

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та

суб 'єктивного характеру, а саме:

- наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

- зосередження закладів науки та культури;

забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

- можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови;

- розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штуч

ним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя.

Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров 'я населення через забруд

нення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а т акож стресових

чинників, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостат

ністю зелених насаджень тощо . Також небезпеку для здоров 'я людей у місті станов

лять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних,

магнітних, іонізаційних полів.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення

людей:

- постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та

питної води,

- контроль і запобігання забруднення повітря,

- водних ресурсів, ґрунтів,

- утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та

побутових відходів.

Також великої ваги набувають соціальні проблеми, пов 'язан і з р ізким зменшен

ням вільного "життєвого " простору, зростанням міст у висоту, зб ільшенням захво

рювань, зумовлених забрудненням та ін.

3.10.1. Забруднення атмосфери міст

Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма пара

метрами відрізняється від повноцінного природного повітря, яке стимулює біоло

гічні процеси. Над великими містами атмосфера містить у 10 разів б ільше аерозолів і

в 25 разів б ільше газів. При цьому 6 0 - 7 0% газового забруднення спричинене авто

мобільним транспортом. Активніша конденсація вологи призводить до збільшення


опадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20%

сонячної радіації і швидкост і вітру.

При малій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари по

вітря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий роз

виток міст створює "острови підвищеної температури" , які формують власний

мікроклімат.

Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферу вночі. Тем

пература в таких містах, як Пекін і Атланта, п ідвищується на 5,5 градусів і більше.

Такі температурні інверсії призводять до підвищеного забруднення атмосфери,

виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають у районах міст з інтенсивно

забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У

водіїв і пасажирів змінюються показники розумової та фізичної працездатності . У

містах зростає кількість захворювань на кон 'юнктивіт , екзему, фарингіт, ларингіт

унаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вугле

водами, с ірчистим газом, які є причиною отруєння і, крім того, знижують захисні

властивості організму.

Оксиди азоту зумовлюють подразнення слизових оболонок верхніх дихальних

шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів.

У Великобритані ї через забруднення повітря оксидами азоту і с ірчистим газом

щорічно від бронхіту вмирає понад 30 000 чоловік. Найпоширен ішою шкідливою

дом ішкою повітря міста є монооксид вуглецю (джерело - автотранспорт, спалю

вання вугілля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюваність, головний

біль, порушення сну, ослаблення пам'ят і , розлади серцево-судинної та дихальної

систем. Доведено існування прямої кореляції м іж концентрацією бенз(а)пірену

(джерело - автотранспорт) у повітрі і смертністю від раку легенів. У відпрацьованих

газах автомобілів пост ійно присутній також свинець, який веде до зниження актив

ності ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем. Захворюваність на

пневмонію, інфаркт, алергічні хвороби, зокрема, бронхіальну астму, також пов 'язана

із забрудненням повітря.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні

системи міста, промисловість.

Автотранспорт дає 70%> усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні

зареєстровано більш ніж 1 млн вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових.

Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить

в Ужгороді - 91%о, Ялті , Полтаві - 88%>, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом

в міському повітрі виріс обсяг оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі.

Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві

сполуки. їхній вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані

до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами

становить лише 400-600 м, унаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі

міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це

збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Авто

транспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі

стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський

автомобільний транспорт не т ільки забруднює повітря продуктами згорання палива,

він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В

ІЛЬНОСТІ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 209

Г 20%

ари по-

ий роз-

їласний

іі. Тем-

більше.

осфери,

;нсивно

іізму. У

дості. У

іарингіт

і. вугле-

захисні

кальних

легенів,

м газом

;ідливою

; спалю-

оловний

ихальної

(а)пірену

цьованих

яя актив-

іність на

пов'язана

ергетичні

Україні

легкових,

становить

нім часом

рту, сажі.

свинцеві

істосовані

софорами

ь в центрі

ь'год, а це

іди. Авто-

. При русі

і. Міський

ня палива,

довище. В

Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії,

Німеччині та С Ш А - 0,013-0,15.

Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах.

Досить широко використовують викопне паливо - кам 'яне вугілля, нафтопродукти

та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами

згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у

вигляді електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешкан

ців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст

забруднювачів у повітрі незначний, їхня сумарна кількість, яка потрапляє в організм лю

дини під час дихання, може виявитись токсичною. Найпоширенішою шкідливою

домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі

призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення,

ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

3.10.2. Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 8 0 - 9 5% свого часу

проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення) . Одним з

показників якості міського життя є повітря приміщень.

Одним з найзабрудненіших приміщень є кухня. Коли згорає природний газ

виділяються оксиди азоту і сірки, чадний газ. Вміст СО над газовою плитою переви

щує норму в 13 разів. Чадний газ з ' єднуючись з гемоглобіном блокує його і наші

органи не отримують кисню. Оксиди азоту ускладнюють ситуацію, уражають органи

дихання і сприяють утворенню різних захворювань, у тому числі рак легень. Тому

краще використовувати електричні нагрівники. В інституті гігієни і медекологі ї ім.

А . Морзеєва А М Н України встановили, що монтувати витяжку над газовою плитою

слід не нижче 750 мм, і 650 мм від електричної.

Другим джерелом забруднення є кухонна мийка. Невичищений відстійник є

джерелом мікробів, які разом з водою, що виривається назад у раковину, на посуд,

тому необхідно раз в нед ілю "протравлювати" стоки спеціальним засобом, який роз

чиняє жир що осів у трубах. Подрібнювач харчових відходів (диспоузер) перемелює

у порошок харчові відходи і вони легко змиваються у раковину.

Згідно з оц інкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, по

вітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні .

Причини забруднення повітря приміщень:

- забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;

- не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

- аерозолі;

- очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлог;

- зволожувачі повітря

- розпилювачі від комах ( інсектициди);

- дим від цигарок.

Неякісні синтетичні матеріали: лінолеум, вінілові шпалери, синтетичні стельові

плити, лаки виділяють у п ідвищених концентраціях фенол, формальдег ід .

Інші токсичні матеріали - олійні фарби і розчинники, килимовий клей, мебле

вий лак, виділяють бензол, толуол та інші речовини.


Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

- ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

- замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і

поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення

(холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою;

внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

- замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

- робити регулярне вологе прибирання приміщення, а т акож провітрювання;

- обладнати кухню витяжною шафою;

- не залишати відкритими пляшки з миючими та дез інфікуючими засобами.

3.10.3. Забруднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший чинники здоров 'я людини . В крани міських квар

тир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчист іша

- підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода, але для великих міст цієї води не

вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тис. токсичних речовин, водою пере

дається до 8 0% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб. Так,

наприклад, залізобактерії, сіркобактерії виділяють метаболіти, які небезпечні для

організму людини .

За пов ідомленнями Держкомстату будівництва, архітектури і житлової політики

у понад 250 містах України за окремими фізико-хімічними показниками питна вода

не відповідає вимогам стандартів.

Тривале вживання води із значно вищою концентрацією заліза може дати

небажані наслідки для здоров 'я - захворювання печінки, алергія, збільшення ризику

інфаркту.

Окиснювальні процеси та залізисті бактерії за кілька місяців здатні забити во

допровід.

Споживання води в містах у розрахунку на 1 людину б ільш ніж десятикратне

перевищує споживання в сільських районах, а забруднення водойм досягає катастро

фічних розмірів. Об ' єми стічних вод досягають 1 м3 за добу на 1 людину. Тому прак

тично всі великі міста зазнають дефіциту водних ресурсів і багато з них отримують

воду з в іддалених джерел.

Водоносні горизонти під містами значно виснажені в результаті безперервних

відкачувань через свердловини і колодязі, до того ж забруднені на значну глибину.

Жителі великих міст уже давно п 'ють воду набагато г іршої якості, н іж у селах.

Останнім часом у СНД, зокрема, в Україні, у більшості таких міст якість питної води

не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищувати величезні

об ' єми води через брак відповідних технологій та коштів) . Забруднення води є при

чиною багатьох захворювань. Найнебезпечнішими внаслідок здатності до швидкого

поширення водним шляхом є такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф,

сибірська виразка, гепатит, туберкульоз.

Над ійним способом очищення питної води від збудників перелічених інфекцій є

хлорування. У більшості європейських міст для знезараження води застосовують

озон. Обидва способи мають свої переваги і недоліки. При організації водопос

тачання міст потрібно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів,


нфекцій є

ссовують

водопос-

нозаборів,

водосховищ, зменшення їхнього забруднення промисловими викидами шляхом зас

тосування фільтрів очищення стічних вод, упровадження оборотного водопоста

чання.

У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і мак

роелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти

питної води незмінні - гідрокарбонати, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію,

серед мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з мікроелементів - залізо і

калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки ґрунту і все, що

може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їхнє різноманіття величезне.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька

стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення

забруднених вод можна об 'єднати у такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні,

хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні .

Після механічних, х імічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води

біологічно очищують (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної

речовини. Біологічне очищення виконується в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках

тощо. Після визначених методів очищення у воді можуть перебувати різноманітні

віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного ти

фу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які зали

шились, можна чотирма способами:

- термічно (скип 'ятити) ;

- за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцево

кислого калію);

- впливом іонів благородних металів (зазвичай використовують срібло);

- фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультра

звуку).

Використання індивідуальних (домашніх) очисних фільтрів дає змогу усунути

присмак міді та хлору, та інших шкідливих домішок, запобігти появі осаду, пом'як

шити питну воду. Проте, лише якісні фільтри можуть на 9 9% очищувати воду від

хлору, хлорорганічних сполук. Ефективним є також відстоювання води в скляних

посудинах, які містять срібні кульки.

3.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не

замислюється над його протиприродністю. У будь-якому регіоні міста шумить

автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу

злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини,

в під ' їздах - л іфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому

житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм

людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні ЗО років у всіх

великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб 'єктивна гучність виросла в 3-4

рази. Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво п ідвищив ріст захворю

ваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує життя людини на

8-12 років.

Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумле-

них районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них трапляється утричі


частіше. Зростає т акож загальна захворюваність. Особливо вражає вплив шуму на

міських жителів . Якщо на 100 тис. сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто

погано чує, то в містах ця цифра збільшується у 5 разів. За даними статистики,

жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - у 2 рази

пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти

стають агресивнішими та вередливішими.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін

"шумова хвороба" . Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість,

які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової

хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові

навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових

кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного

шуму зд ійснюють вагомий внесок у звукове середовище міста.

У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький

до небезпечної межі у 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші

можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у

сільській місцевості . Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії

шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і упо

вільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми і

на людину . Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно

суворо дотримуватися чинних нормативів. Сьогодні на вулицях великих міст шум не

становить нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні

зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки.

Для зменшення шуму в квартирі можна скористатися такими порадами:

- в ідрегулюйте в найсприятливішому для вас режимі гучність дзвоника

вхідних дверей та телефону;

- для звукоізоляці ї стін використовуйте г іпсокартонні плити (їх закріплюють

під шпалерами або спеціальні прокладки з натуральної пробки під ліно

леум, килимове покриття або паркет;

- щоб двері не скрипіли, змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали - при

бийте до косяка смужку тонкої гуми або приклейте спеціальний ущільнювач;

- замініть двері в ванну кімнату на пластикові або дерев 'яні , які герметично

закриваються;

- коли на кухні в ідкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там теле

візор привчайте домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не

вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Дерева, які по

саджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень

техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами

вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна тех

ніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від ї ї джерела на відстань до 100 м. Най

потужніше джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу


залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. У метро інтенсивна вібрація роз

повсюджується на 50-70 м.

Наші будинки зводять за планами, в яких враховують геологію місцевості, а не

аномальність зон. А наукові відкриття останніх років доводять, що на Землі є

сприятливі і несприятливі місця для проживання людини. Та крім природних

несприятливих зон у наших квартирах є ще й штучні, створені електромагнітними

полями. Несприятливо впливають на організм людини електромагнітні випроміню

вання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону. В помеш

каннях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники,

що становить певну небезпеку.

Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання,

яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення

або зменшення нормальної частоти роботи людського організму, то наслідком цього

можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, млявість. Адже кожен орган

людини працює на певній частоті, наприклад, серце - близько 700 Гц (коливань на

секунду), мозок у стані сну - 10 Гц тощо. Отже, якщо поряд є постійне джерело

випромінювання воно збиває з нормальних меж біоритмів людини, це може приз

вести до зниження нормальної частоти робочого органу і навіть спричинити

стенокардію.

Та найбільше опромінюється людина (особливо дитина ! ) під час сну. Тому у

вашій спальні не повинно бути ніяких джерел електромагнітного випромінювання.

Звичайно, повністю ізолюватися від електричних приладів неможливо та й не

потрібно. Просто треба дотримуватися простих правил.

Комп 'ютер , радіотелефон чи музичний центр не бажано ставити в спальні.

Навіть при вимиканні з розетки у телевізорі все " з аспокоюється " аж через 10 годин.

Зараз ми часто користуємося різними пультами, які також шкідливі для здоров 'я . До

речі, навіть розетки, електричні годинники, зарядні пристрої для мобільних теле

фонів бажано розміщувати не менше як за метр від узголів 'я ліжка.

Варто пам 'ятати, що максимальне випромінювання йде від задньої стінки

телевізора. Тому відповідно його розташуйте, аби найкраще убезпечити себе. Не

треба також нагромаджувати в спальні багатоярусні стелі чи ставити л іжко в такому

місці, де над ним буде проходити балка. Якщо неможливо переставити ліжко, і балка

все-таки нависає над головою, спробуйте хоча б задрапірувати її тканиною так, щоб

уникнути гостроти кута.

Над головою краще не завішувати громіздких полиць та картин. Підсвідомо ви

увесь час будете боятися: "Раптом упаде ! " . Це відчуття дуже заважає здоровому сну.

Не місце тут і масивним шафам, прикрашеним різьбленням, хрестами, ромбами і,

тим більше, орнаментам із зображенням звірів.

Якщо ж ви чекаєте на поповнення сім' ї , відкладіть на якийсь час ремонт спальні

та намагайтеся зайвий раз не рухати ліжко, навіть під час прибирання.

Можна поставити на підвіконня декілька невеликих горщиків із квітами або

одну велику рослину в кутку, але не перетворюйте спальню на сад - уночі рослини

поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. До того ж енергія дерева - це

активна енергія росту. А у спальні її надлишок - шкідливий.

Також варто знати, що випромінювання від багатьох джерел накопичується у

кутках кімнати, тому краще не спати головою до кутка. А т акож не варто вста-


новлювати над л іжком бра та світильники з плафонами, що спрямовані донизу -

світло має бути спрямованим тільки вгору.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не пот

рібно. Головне - дотримуватись певних правил:

- у спальні не варто встановлювати комп 'ютер , " ба зу " для радіотелефону, а

також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;

телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з

електромережі;

- електронний будильник не повинен стояти в головах;

- потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу

треба звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

3.11. Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі

комп 'ютер ів

Засиджування біля екранів телевізорів, моніторів комп 'ютер ів надзвичайно

шкідливе для психічного і фізичного здоров 'я людей, а особливо дітей.

У б ільшост і фільмів, телепередач демонструють сцени насилля, злочинної

д іяльності , де злочинець не кається у вчиненому, його вчинок не одержує нега

тивної оц інки. Акти агресі ї демонструють позитивні герої, пропонуючи тим самим

агресивні модел і повед інки. Майже 6% тих дітей, які переглядали телепрограми до

одніє ї години на день скоїли в старшому віці насильство, ті хто дивився від 1 до З

год - 2 3 % застосували насильство щодо інших, серед тих, хто дивився б ільше 3 год

- т аких майже 30%. Тому дитина повинна проводити біля телев ізора не більше

1 год. Б ільшість дорослих і д ітей неспроможні в ідр ізнити реальність від шоу, кіно.

Це емоц ійно хиткі особи, що є "продуктами" міського стресу та нездорового доз

вілля.

Комп 'ютерн і ігри п ідвищують рівень агресії в думках, почуттях і вчинках

людей і в цьому сенсі завдають більше шкоди, н іж сповнені жорстокост і фільми чи

телепередачі . Комп 'ютерн і ігри дають можливість стати учасником сценарію певної

моделі д іяльності (війна, терор, убивство тощо) . Комп 'ютерна , віртуальна реальність

потребує в гравця перевтілення в агресивного героя. Коли граєш роль вбивці, чи

спецназівця, мусиш, думати, діяти як герой. Отже віртуальні ігри " е кшен " спричи

нюють зміну свідомості у комп 'ютеромана .

У того, хто грає комп 'ютерну гру " е кшен " (action games) від емоційного, психіч

ного перенапруження тремтять руки, виступає піт, част іше б 'ється серце, може

настати кататанічної епілепсії.

Серед небезпечних для психіки ігор можна назвати: "Doom " , "Grand Theft Auto

3" , "Carmageddon" , "Woltenstein 3D" , "Morta l Combat" , "Diab lo " , "Soldser of fortune"

та багато ін.

Психолог ічна узалежненість від комп 'ютера - один з варіантів узалежненої

поведінки - неконтрольоване захоплення електронними іграми та Інтернетом (як і

надмірний потяг до азартних ігор, колекціонування, алкоголю, наркотиків) призво

дить до невропатії , розладу нервової системи, від якої потерпають насамперед замк

нені за характером, невпевнені у собі люди. Комп 'ютеромани не вміють спілкува

тися з ровесниками, вирішувати незначні особисті проблеми. Наприклад відомий

випадок, коли школяр викинувся з вікна багатоповерхового будинку через те, що


старший брат насміхався з нього, бо він не зміг виграти в комп 'ютерн ій грі. Чудом

школяр залишився живим (впав на брезентовий намет магазину) .

Телевізор, комп 'ютер сприяють появі в повітрі тяжких аеронів, через які людина

швидко втомлюється, в неї виникає головний біль, підвищується тиск.

Директор з наукової роботи Інституту гігієни і медичної екології АМН України

доктор медичних наук Н.С. Полька стверджує, що лікувати дітей, які потрапили в

залежність від комп 'ютера так само важко, як і наркоманів.

Дитячі психологи та психіатри прогнозують, що у XXI ст. комп 'ютероманія

випередить наркоманію і токсикоманію.

Тривалий вплив електромагнітного поля вед з до змін структури мозку, ендо

кринної, кровоносної, імунної систем.

Низькочастотне електромагнітне поле - при шна багатьох захворювань, у тому

числі так званої відеоігрової епілепсії, раку молоч то ї т а передміхурової залоз.

3.12. Небезпеки військового характеру

До небезпек військового характеру відносять небезпеки, спричинені нещасними

випадками на об 'єктах військового призначення: складах, полігонах тощо, дією

військової техніки, наслідків випробовування зброї на цивільному населенні, а також

коли до рук цивільних тим чи іншим шляхом потрапляють боєприпаси, зброя та

інше бойове спорядження.

3.12.1. Нещасні випадки військового характеру

У повсякденному житт і людини мають місце

небезпеки, спричинені нещасними випадками на

об 'єктах військового призначення, зокрема заго

рання і вибухи на територі ї в ійськових складів, з

масивним викидом у прилягаючу місцевість

різного роду боєприпасів .

Багато в ійськових об 'єкт ів розміщено непо

далік проживання громадян. Офіційно відомо, що

Збройні сили Укра їни мають 82 склади опера

тивних командувань, тобто територіального під

порядкування, і 138 так званого "загального за

пасу", з них 3 2% - під відкритим небом. Міністр

оборони України Є. Марчук у червні 2004 р. дав

досить тривожну хактеристику стану військових

складів: "У нас понад два мільйони тонн боєпри

пасів, значна частина яких уже небезпечна для

подальшого збер ігання. . . Системи забезпечення

вибухопожежобезпеки за десятиліття розвалилися Рис

- Авіаційна касетна бом-

і повністю деградували. Близько 7 0% боєприпасів ^а>

шо пе вибухнула

десятиліттями перебували під відкритим небом,

їхня тара згнила, вони заросли травою і чагарником" . Відсутність державного фінан

сування та контролю з боку державних органів призвела до численних катастроф

пов 'язаних з в ійськовими об 'єктами. З огляду на масштабність, специфічність цих

нещасних випадків та їх катастрофічний перебіг наведемо найрезонансніші .


Вибух, спричинений пожежею на військовому складі на територі ї складу війсь

кової частини А0621 Міністерства оборони України в Артемівську Донецької об

ласті 10 жовтня 2003 р. У той час на складі зберігалося понад 2 тис. 200 тонн різного

виду боєприпасів . Унаслідок вибуху було зруйновано 10 із 17 сховищ, розташованих

на територі ї зазначеного складу. Вибухи спричинили розкид боєприпасів на площу

приблизно 800 га земі. Сапери вивезли з міста 18 тонн осколків і виявили 1 300

снарядів які не вибухнули. Унаслідок трагедії осколки і боєприпаси розлетілися у

радіусі 3-5 км, пошкоджено 6 багатоквартирних і 120 приватних будинків, 5 шкіл, З

лікарні. Осколками було поранено 15 л ітню дівчину та контузило одного війсь

кового.

Поблизу села Новобогданівки Мелітопольського району Запорізької області

6 травня 2004 року на артилерійських складах військової частини виникла пожежа з

подальшою детонацією артилерійських боєприпасів. За офіц ійними даними, станом

на 6 травня загинуло п 'ятеро осіб і четверо отримали поранення. Ця військова час

тина підпорядкована Міністерству оборони України, на ній зберігалось до 4,5 тис.

умовних вагонів боєприпасів . Боєприпаси, що мають маршовий двигун ("Град",

"Смерч " , "Ураган" ) можуть летіти на значні відстані (17-70 км) . Вибухи і пожежа

тривали б ільше тижня . Міністр оборони України (Євген Марчук) заявив, що при

чиною катастрофи став людський чинник.

Проведення в ійськових навчань несе т акож суттєву небезпеку . Зокрема, у

квітні 2000 р. під час навчань на Гончаровському полігоні під Києвом тактична

ракета " Т о чк а -М" збилася з курсу траєкторі ї польоту і пролет і вши 90 км потрапила

у 9-ти поверховий житловий будинок у м. Броварах (Київська обл.) . Ракета про

била бетонне перекриття на декількох поверхах, ударною хвилею вибило вікна, три

особи загинуло, 5 - отримали тяжкі поранення і десятки залишилися без даху над

головою.

У жовтні 2001 р. розгорівся скандал через збитий російський літак Ту-154 над

Чорним морем. Під час військових навчань ІГЛО України за участі російських вій

ськових представників з Кримського полігону була запущена фугасна ракета С-200Д

по навчальній мішені . Унаслідок збою напівактивного пристрою самонаведення на

ціль та наявності у повітряному коридорі літака цивільної авіації спричинило ура

ження літака осколками (сталевими кульками) ракети, в результаті чого він ви

бухнув і впав у море. Внаслідок катастрофи загинуло 78 людей - 66 пасажирів

(переважно громадяни Ізраїлю) і 12 членів екіпажу.

День 22 липня 2002 р. запам 'ятався як чорна, кривава субота, Скнилівська тра

гедія. Під час свята на честь 60-ліття 14 авіаційного корпусу ВПС України упав у

натовп глядачів бойовий винищувач Су-27УБ. У трагедії загинуло 83 людини, серед

них 23 дитини, 115 осіб госпіталізовано, велика кількість отримали легкі поранення,

всі, хто спостерігав цю трагедію отримали шок.

Через підрив боєприпасів на території в ійськового полігону, що розміщений в

двох кілометрах від м. Староконстантинівка Хмельницької обл. у лютому 2004 р.

ударною хвилею вибило шиби в жилих будівлях і в приміщеннях підприємств, які

розміщені на окраїні міста. На щастя люди не постраждали.

Наведено найрезонансніші, відомі широкому загалу нещасні випадки військо

вого характеру, аналіз яких дає чітке уявлення про характер і особливості небезпек

життєдіяльності людини цього типу.


ко-

пек

3.12.2. Небезпечні знахідки

Легковажне ставлен

ня населення до вибухо

небезпечних знахідок

призводить до траг ічних

випадків. Так, у 1985 р.

від вибуху снаряда заги

нуло п 'ятеро дітей із села

Толокань Вишгородсь-

кого району. У 2001 р.

п 'ятеро молодих людей у

с. Вербляни Яворівського

району померли від отри

маних смертельних пора

нень в результаті вибуху

боєприпасу, який вони

кинули у багаття. У черв

ні 2004 р. вибухом сна

ряду, знайденого у купі

сміття на територі ї колишнього зерносховища, в селищі Вороновиця Вінницького

району одного чоловіка вбито, чотирьох поранено.

Після Другої світової війни траплялися випадки отримання поранень під час

розбирання боєприпасів стрілецької зброї - патронів зі спеціальними кулями (за

пальних, пристрілкових - розривних) . Подібні трагічні випадки досить часто трап

ляються, оскільки після останніх двох воєн ще залишилися невиявленими надзви

чайно багато боєприпасів . Так, авіаційна бомба, скинута з літака, під час Другої

світової в ійни заривалася на глибину 2-3 м, не роз ірвавшись вона знаходиться в зем

лі, чекаючи на жертву. Ні в якому разі не можна дотикатися до вибухонебезпечних

предметів, демонтувати їх.

Рис. 59. Гранати Ф-1, часів Другої світової війни

Рис. 60. Найпоширеніші патрони Рис. 61. Ручні гранати Другої Світової

Другої світової війни війни


Потрібно пам 'ятати, що вибухівка по-різному реагує на удари та зміну темпера

тури, і реакцію небезпечної знахідки нефахівцю передбачити неможливо. Тому у

разі виявлення вибухонебезпечних предметів необхідно огородити територію, на

якій вона знаходиться, нікого не допускати до цього місця, для цього організувати з

числа місцевих жителів чергування до прибуття фахівців, повідомити служби МНС,

міліції, органи влади, військовий комісаріат.

Потенційну небезпеку несуть колишні місця жорстоких бойових дій, сховки

партизанських формувань, закинуті старі стрільбища, територі ї колишніх під

приємств, тощо. Статистичні дані МНС України за 2002 р. свідчать, що обсяг ви

конаних операцій фах івцями служби М Н С України з метою виявлення і знешкод

ження застарілих боєприпасів, вибухових предметів та речовин становить 7 0% від

кількості всіх операцій по цілій країні.

Згідно зі статистичними даними МНС України у Львівській обл. виявлено та

знешкоджено у 2001 р. 77 одиниць небезпечних боєприпасів, у 2002 р. - 47, у 2003 р.

- 68, за два місяці 2004 р. - 5

одиниць.

За 2001 р. сапери вияви

ли та знешкодили близько

1,5 тис. вибухонебезпечних

предметів, у тому числі -

майже 1 000 авіабомб, сотні

мін, снарядів, гранат. Крім

цього у Білоцерківському ра

йоні біля с. Фурси в урочищі

знайдено арсенал часів війни

який налічував одних лише

авіабомб понад тисячу

одиниць. Як з 'ясувалося, під

час відступу солдати вер

махту підірвали в тому місці

склад боєприпасів, в резуль

таті ці боєприпаси вагою від

50 кг до кількох тонн розки

дало по урочищі . Спеціа риСш ¿2. Небезпечна знахідка і комісія по її знешкод-

лістам М Н С довелося сериоз- ж е н н ю

но попрацювати, оскільки

авіабомби мали складну кон

струкцію.

На початку 2004 р. севастопольський підприємець разом з двома товаришами на

дні Камишово ї бухти знайшли металевий циліндр. Вони його підняли з дна і за

допомогою автокрана загрузили в кузов самоскида і везли через ціле місто. У себе на

подвір ' ї скинули небезпечну знахідку з кузова і заходилися її розбирати, в результаті

стався вибух. Як наслідок підприємець отримав поранення, а двоє його товаришів

загинули від отриманих поранень. Як з 'ясували згодом це була 960 кілограмова

донна німецька міна LMB часів Другої світової війни. Спрацював і вибухнув тільки

протирозрядний механізм міни.


У випадку вибуху бойового заряду міни всі будівлі в радіусі 20 м були би

зруйновані, ударна хвиля вибила б шибки з рамами вікон на відстані до 160 м,

уражаючі осколки були би розкинені на площу радіусом до 1 830 м.

Кожна з мін такого типу містить декілька детонаторів р ізних типів . Крім цього

їх приводили в д ію від потрапляння на них світла, від впливу звукового, магнітного

чи теплового поля. Час спрацювання детонаторів встановлювали під час збирання

боєприпасу індивідуально (від 15 хв до 12 діб). Міни начинялися морською суміш

шю (суміш тринітротолуолу, гексилу, алюмінієвої тирси), потужність вибуху цієї

суміші перевищує руйнівну силу тротилу на 30%, тротиловий еквівалент знайденої

міни становив 1 000 кг.

Для знешкодження міни організовано штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій.

У Севастополь були терміново викликані провідні спеціалісти з багатьох регіонів

України, а т акож російські і німецькі спеціалісти. Було евакуйовано близько 30 тис.

людей з можливого епіцентру ураження від осколків міни. Небезпечна знахідка

тримала в страху і напруженні жителів Севастополя протягом дев ' я ти діб.

Побудовані за часів Другої світової в ійни фашистські бункери, склади боєпри

пасів приховують серйозну небезпеку, оскільки крім боєприпасів звичайної дії

можуть містити бактеріологічну, хімічну зброю. Ніхто точно не може сказати, що

зберігається в законсервованих бункерах вермахту. Про існування бункерів-лабо-

раторій хімічної та бактеріологічної зброї, а тепер небезпечних місць, свідчать чис

ленні документи. Наприклад, знайдений у 70-х роках у берлінському муніципально

му архіві звіт про експеримент, що проводився в бункері з Кенігсбергу (нині Калі-

нінград) за 1943 р. засвідчує зараження і жахливу д ію на організм людини засто

сування бойового спецзасобу.

Тому не слід "досл іджувати" невідомі, закинуті об ' єкти, незрозумілого поход

ження предмети, а сповіщати про місце їхнього знаходження у відповідні служби

цивільного захисту, МВС , державні органи управління.

3.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових

У 1992 р. під ег ідою Ю Н Е С К О в Ріо-де-Женейро відбулася міжнародна кон

ференція з захисту атмосфери і озонового шару, океанів, у т ім числі відкриті і

закриті моря, джерела прісної води, а також з контролю над шкідливими викидами

небезпечних відходів. Одним із проблемних питань була загроза екології військо

вими випробовуваннями, утилізації застарілих боєприпасів.

У 1994-1995 р. у невеличкому селищі Соснівка Львівської обл. був зареєстро

ваний флюороз - надмірна доза фтору в організмі людини . Понад тисячу людей

уразила хвороба - кришилися зуби, кістки втрачали міцність. Фахівці визначили, що

вміст фтору у Соснівському водозаборі в 3-4 рази перевищував допустимі норми.

Однією з імовірних версій місцева влада, згідно з кореспондентським дослідженням

О. Яценка і В. Люля, вважає наслідки ліквідації наприкінці 80-х років секретного

військового об ' єкта стратегічного призначення колишнього СРСР .

Колосальною проблемою забруднення навколишнього середовища, зокрема

морів і океанів, не т ільки отруйними викидами відходів виробництва але й боєпри

пасами ОР. Так, затоплені в Балтійському морі хімічні боєприпаси Вермахту ста

новить 300 тис. тони отрути. Іприт, люзіт погано розчиняються у воді, тому виті

каючи з проржавілих ємностей осідають в мул. Небезпечні дози отрути нако-


У випадку вибуху бойового заряду міни всі будівлі в радіусі 20 м були би

зруйновані, ударна хвиля вибила б шибки з рамами вікон на відстані до 160 м,

уражаючі осколки були би розкинені на площу радіусом до 1 830 м.

Кожна з мін такого типу містить декілька детонаторів р ізних типів . Крім цього

їх приводили в д ію від потрапляння на них світла, від впливу звукового, магнітного

чи теплового поля. Час спрацювання детонаторів встановлювали під час збирання

боєприпасу індивідуально (від 15 хв до 12 діб). Міни начинялися морською суміш

шю (суміш тринітротолуолу, гексилу, алюмінієвої тирси), потужність вибуху цієї

суміші перевищує руйнівну силу тротилу на 30%, тротиловий еквівалент знайденої

міни становив 1 000 кг.

Для знешкодження міни організовано штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій.

У Севастополь були терміново викликані провідні спеціалісти з багатьох регіонів

України, а т акож російські і німецькі спеціалісти. Було евакуйовано близько ЗО тис.

людей з можливого епіцентру ураження від осколків міни. Небезпечна знахідка

тримала в страху і напруженні жителів Севастополя протягом дев ' я ти діб.

Побудовані за часів Другої світової війни фашистські бункери, склади боєпри

пасів приховують серйозну небезпеку, оскільки крім боєприпасів звичайної дії

можуть містити бактеріологічну, хімічну зброю. Ніхто точно не може сказати, що

зберігається в законсервованих бункерах вермахту. Про існування бункерів-лабо-

раторій хімічної та бактеріологічної зброї, а тепер небезпечних місць, свідчать чис

ленні документи. Наприклад, знайдений у 70-х роках у берлінському муніципально

му архіві звіт про експеримент, що проводився в бункері з Кенігсбергу (нині Калі-

нінград) за 1943 р. засвідчує зараження і жахливу д ію на організм людини засто

сування бойового спецзасобу.

Тому не слід "досл іджувати" невідомі, закинуті об 'єкти, незрозумілого поход

ження предмети, а сповіщати про місце їхнього знаходження у відповідні служби

цивільного захисту, МВС , державні органи управління.

3.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових

У 1992 р. під ег ідою Ю Н Е С К О в Ріо-де-Женейро відбулася міжнародна кон

ференція з захисту атмосфери і озонового шару, океанів, у т ім числі відкриті і

закриті моря, джерела прісної води, а також з контролю над шкідливими викидами

небезпечних відходів. Одним із проблемних питань була загроза екологі ї військо

вими випробовуваннями, утилізації застарілих боєприпасів .

У 1994-1995 р. у невеличкому селищі Соснівка Львівської обл. був зареєстро

ваний флюороз - надмірна доза фтору в організмі людини . Понад тисячу людей

уразила хвороба - кришилися зуби, кістки втрачали міцність. Фахівці визначили, що

вміст фтору у Соснівському водозаборі в 3-4 рази перевищував допустимі норми.

Однією з імовірних версій місцева влада, згідно з кореспондентським дослідженням

О. Яценка і В. Люля, вважає наслідки ліквідації наприкінці 80-х років секретного

військового об ' єкта стратегічного призначення колишнього СРСР .

Колосальною проблемою забруднення навколишнього середовища, зокрема

морів і океанів, не т ільки отруйними викидами відходів виробництва але й боєпри

пасами ОР. Так, затоплені в Балтійському морі хімічні боєприпаси Вермахту ста

новить 300 тис. тони отрути. Іприт, люзіт погано розчиняються у воді, тому виті

каючи з проржавілих ємностей осідають в мул. Небезпечні дози отрути нако-


пичуються у рослинах, зоопланктоні та рибі, яка з часом може пристосуватися до

нових умов вони є надзвичайно небезпечними для людини яка їх споживає.

У 1990 р. на березі Двінської затоки Білого моря біля Архангельська було

виявлено мільйони мертвої риби, морських зірок, десятки тисяч крабів та молюсків,

отруєних іпритом з затоплених німецьких боєприпасів.

Рибаки в Балтійському морі разом з уловом регулярно витягають бочки з

іпритом, люзітом, бомби, снаряди й інші ємності, з яких витікає густа жовтувата

рідина, яка як мінімум спричинює сліпоту. З 1985 по 1995 р., за даними Міжнарод

ного центру конверсі ї в Бонні (ВІСС), було зареєстровано приблизно 350 випадків

виявлення х імічних боєприпасів разом з рибою тільки на датських траулерах.

Отже проблема забруднення навколишнього середовища отруйними ре

човинами з закинутих військових об 'єкт ів і боєприпасів є глобальною проблемою,

яка зачіпає життєві інтереси не лише окремих регіонів, країн але багатьох країн

світу.

3.13. Воєнні небезпеки

У сучасних умовах, внаслідок бурхливого розвитку військової індустрії, є

велика кількість високоефективної зброї як звичайного, так і масового ураження.

Різноманітні міждержавні політичні конфлікти чи сприяють використанню цієї

зброї. Застосування сучасної зброї спричинює порушення екологічного балансу не

тільки в регіоні безпосередньої дії, але й всієї екосистеми планети. Зумовлені нею

уражаючі чинника суттєво загрожують життєдіяльності людини . Воєнні небезпеки

мають також небезпечний вплив на психічний стан здоров 'я різних соціальних та

вікових груп. Воєнні дії суттєво впливають на екосистему як окремих територій, так

і на великі регіони, планету. Також спричинена міграція корінного населення

суттєво впливає на санітарно-гігієнічний, соціально-політичний, фінансовий стан

країн в які спрямовані потоки біженців.

3.13.1. Вибухове перетворення речовини

В залежності від х імічного складу і зовнішніх умов, в яких стається вибухове

перетворення речовини, розрізняють швидке горіння, вибух і детонацію.

Швидке горіння - це процес, що розповсюджу

ється зі швидкістю не більше декількох метрів за се

кунду. Якщо процес відбувається на відкритому по

вітрі, то він не супроводжується ніякими звуковими

ефектами. В закритому приміщені процес проходить

енергійніше, з різким звуком. Наростання тиску ста

ється більш чи менш плавно, по досягненні визна

ченого значення продукти горіння - гази виконують

роботу для виходу з закритого приміщення шляхом най

меншого опору.

Вибух - процес розкладання вибухової речовини,

який відбувається з великою швидкістю, - до ДЕКІЛЬКОХ сотень метрів у секунду. Тиск в середині замкненого

простору наростає так швидко, що стається руйнування

оточуючих МІВфІШффДЩЮГґьж подрібнення.

3 . Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 2 2 1

Детонація - процес розкладання вибухової речовини при швидкостях декількох

тисяч метрів за секунду. Детонація стається не тільки від загорання зибухової

речовини, а від вибуху в безпосередній близькості чи на певній відстані вибухової

речовини (детонатора) . При цьому в початковому об 'єм і тиск підвищується так

швидко, що руйнівний ефект настає не лише при розміщенні в середині закритого

об 'єму, але і зовні.

3.13.2. Вплив використання різного типу зброї на життєдіяльність людини

Ступінь поранення вогнепальною зброєю залежить від типу метального снаряду

(куля, картеч), його форми, маси, швидкості польоту. Найнебезпечніші поранення

наносять боєприпаси розривного типу, також кулі що мають нест ійкий характер

польоту.

Поранення осколками звичайних снарядів, мін і бомб мають множинний ха

рактер, внаслідок чого уражується іноді вся поверхня т іла з проникненням осколків

на велику глибину. Кінетична енергія осколків може бути досить значною, на

приклад у разі розриву снаряда їхня швидкість може становити 4 000 м/с, а маса - до

декількох кілограмів і більше. Важкість пошкоджень унаслідок поранень осколками

снаряда можна легко уявити, якщо врахувати, що осколок вагою менше 0,5 г може

спричинити перелом бедреної кістки. Через довільну форму поверхні осколки

спричинюють рвані поранення, іноді до відриву кінцівок. Незважаючи на велику

кінетичну енергію, осколки боєприпасів завдяки неправильній формі часто застря

гають у тканинах і спричинюють сліпі поранення. При цьому найменші осколки, які

залишають ледве помітний слід у місці поранення, можуть проникати на значну

глибину і наносити серйозні ушкодження.

Дія куль, осколків спричинює також ураження людини вторинними снарядами,

якими є фрагменти оточуючих людину предметів. Цими фрагментами можуть бути

шматки дерева, каменю, цегли, скла, ґудзиків, годинника та інших предметів. Після

удару осколка чи кулі ці фрагменти набувають кінетичної енергії і спричинюють до

поранень.

Хімічна зброя - це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних

властивостях деяких х імічних речовин. До неї належать бойові отруйні речовини,

засоби їхнього застосування і доставки до цілі.

Отруйні речовини (ОР) - хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на

великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Отруйні

речовини класифікують за характером токсичної дії:

1) Нервово-паралітичної дії (табун, зарин, зоман, Ві-Ікс) - уражують неза-

хищену людину у разі потрапляння в організм ознаки ураження: звуження

зіниць, світлочутливість, утруднене дихання, біль у грудях. Вони мають

властивість осідати в організмі (кумулятивна дія) . Захист - засоби захисту

шкіри, протигаз, засіб з аптечки АИ-2 (у випадку отруєння ОР) .

2) Шкірнонаривні (іприт, люзит) - мають р ізносторонню уражувальну д ію на

незахищених людей через органи дихання, шкіряні покриви і шлунково-

кишковий тракт. Діють на шкіру і очі. Володіють кумулятивним ефектом.

Ознаки ушкодження шкіри: почервоніння тіла через 2-6 год після впливу,

утворення язв на місці тр існувших пухирців через 2-3 доби. Заживання язв

триває приблизно ЗО діб. Потерпілий отримує запалення очей, аж до втрати


зору. Щоб захиститись потрібно використовувати засоби захисту шкіри і

протигаз, при потраплянні на шкіру - індивідуальний протихімічний пакет

І П П - 8 .

3) Загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан) - уражає дією незахи-

щених людей через органи дихання і під час споживання води з їжею. Оз

наки ураження: паморочення голови, блювання, почуття страху, втрата сві

домості , судоми, параліч. Головним засобом захисту є протигаз. У разі

появи ознак отруєння вводять спеціальний медичний засіб (антидот).

4) Задушливе (фосген, дифосген) - уражає легені, спричиняючи їх набряк,

подразнює очі і слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження:

подразнення очей, сльозотеча, паморочення голови, загальна слабкість. При

виході з зараженої зони ці ознаки щезають, настає період прихованої дії ( 4 -

5 год), згодом стан різко погіршується, з 'являється кашель, посиніння губ і

щік, виникає головний біль, утруднене дихання і задуха. Протигаз надійно

захищає від цих ОР.

5) Психохімічні (діетиламід лізергінової кислоти, Бі-Зет, мескалін) - уражує

незахищених людей через органи дихання і шлунково-кишковий тракт,

нервову систему, викликавши психічні розлади на деякий час. Ознаки ура

ження : порушуються функції вестибулярного апарату, починається блю

вання. Має період прихованої дії від ЗО хв до 3 год. Протягом 8-ми год

з 'являється оціпеніння, уповільненість мови, після цього настає період

галюцинацій. Захист - протигаз.

6) Подразнювальні (хлорацетонфенон, бромбензилціанід, дифенілхлорарсін

адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес) - уражає чутливі нервові закінчення слизових обо

лонок верхніх дихальних шляхів і діє на очі. Ознаки ураження: печія і біль в

очах, грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Захист - протигаз.

Перші чотири мають смертельну дію, 6, 7 - ті що виводять з ладу на деякий час.

Залежно від тривалості збереження вражаючої здатності отруйні речовини

розподіляють на стійкі і нестійкі. Стійкі зберігають вражаючу д ію до кількох діб і

навіть тижнів . Це - Ві-Ікс, зоман, іприт. Нестійкі отруйні речовини швидко випаро

вуються. У разі бойового застосування на відкритій місцевості вони зберігають ура-

жувальну д ію протягом кількох десятків хвилин. Це - синильна кислота, хлорціан,

фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини

поділяють на швидкодіючі і повільнодіючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають

уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі отруйні речовини мають період прихованої дії і призводять до

ураження через деякий час (Ві-Ікс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Отруйні речовини застосовують у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари)

та аерозолю (туману, диму) .

Отруйними речовинами опоряджують ракети, авіабомби, артилерійські снаряди

і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП) . Звичайні хімічні

боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою в стаціо

нарних заводських умовах. На відміну від них бінарні боєприпаси (рис. 63) споряд

жають двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними


вихідними компонентами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі,

вихідні компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з

утворенням високотоксичних отруйних речовин, наприклад, зарину. Компоненти

для отримання відповідної отруйної речовини можуть бути системою "р і дина-

р ідина" або "р ідина-тверде т іло" . Усі ці системи охоплюють також хімічні домішки.

Використовують каталізатори, що прискорюють швидкість хімічної реакції, та

стабілізатори, які забезпечують стійкість вихідних компонентів та одержаних

отруйних речовин.

Бактеріологічною

(біологічною) зброєю на

зивають спеціальні боє

припаси і бойові при

лади із засобами дос

тавки, споряджені біо

лог ічними засобами. Во

на призначена для ма

сового знищення живої

сили, сільськогосподар

ських тварин і посівів, а

т акож псування деяких

Рис. 63. Авіаційна бомба з ОР типу Ві-Ікс у бінарному в и д і в ВШСІ

>кових мате-

виконанні: 1 - патрубок; 2 - лопатки мішалки; 3 - двигун, Рі а л ш 1

спорядження.

4 - хвостове оперення; 5 - сталева труба; 6 - рідкий ком- и с н о в

У оюлопчно ї

понент; 7 - твердий компонент; 8 - підривник з б

Р0 1 с т а н о в л я т ь

біоло

гічні засоби - хворобо

творні мікроорганізми

(бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і вироблювані деякими бактеріями отрути (ток

сини).

Біологічними боєприпасами можуть бути авіаційні бомби, касети, контейнери

(рис. 64), розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини

ракет, портативні прилади (генератори аерозолей, розпилювальні пенали і т.ін.) для

диверсійного використання біологічних засобів.

Розрізняють такі види біологічних засобів:

- з класу бактерій - одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, досить

чутливі до впливу високої температури, сонячного світла, дезинфікуючих

засобів (збудники чуми, сибірської виразки, сапу, туляремії, холери,

меліоідозу та ін.);

- з класу вірусів - група мікроорганізмів, здатних жити і розмножуватися

т ільки в живих клітинах, на них згубно діють ультрафіолетові промені,

температура вище 60°С (збудники жовтої пропасниці, натуральної віспи,

р ізних видів енцефалітів, пропасниці Денге та ін.);

- класу рикетсій - група мікроорганізмів, яка займає проміжне місце між

бактеріями і вірусами, вони стійкі до висушування, заморожування однак

чутливі до високих температур і дезинфікуючих засобів (збудники висип

ного тифу, плямистої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-муші та

ін.);


- з класу грибків - одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного по

ходження, можуть утворювати спори що мають високу стійкість до вису

шування, заморожування, дії сонячного проміння (збудники бластомікозу,

кокцидіоідомікозу, г істоплазмозу та ін.);

- комахи - шкідники сільськогосподарських культур (колорадський жук,

саранча, гессенська муха).

Рис. 64. Контейнерний спосіб доставки біологічної зброї

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовувати збудни

ків таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники

деяких захворювань, небезпечних для людини, наприклад, сибірська виразка, сап,

меліоідоз.

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників

іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших рослин.

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та

запалювальну зброю. Осколкові боєприпаси призначені головно для ураження лю

дей.

1 2 3 4. . 5 2 6

Рис 65. Осколкова авіаційна бомба: 1 - запальна склянка; 2 - дето

натор; 3 - корпус, 4 - підвісний механізм; 5 - заряд; 6 - стабілізатор


Найефективніші боєприпаси цього типу - кулькові бомби. Особливістю таких

боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) готових ос

колків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби

можуть бути розміром від тенісного до футбольного м ' яча і містити до 6 тис.

металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби

залежно від калібру - від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціаль

них упаковках (касетах), що містять 96-640 бомб.

Від дії виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби

розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м2. Оснащуються вони різними під

ривниками - інерційної, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, коли з

касети розс іюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дро-

тики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського

зросту і вибухає у повітрі. Такі боєприпаси завдають поранень (ефект граду).

Фугасні38

боєприпаси призначені для ураження ударною хвилею і осколками

великих наземних об 'єкт ів (промислових, адміністративних та інших будівель).

Маса таких бомб може сягати від 50 до 10 000 кг. Вони характеризуються великим

об ' ємом вирви (в середньому на 1 кг ВР припадає 1 м3 викиненого ґрунту) та ви

соким надлишковим тиском.

Бетонобійна бомба призначена для руйнування об 'єкт ів , що мають бетонне по

криття. Наприклад бомба "Дюрандаль " масою 195 кг, довжиною 2,7 м здатна про

бити бетонне перекриття завтовшки 70 см і розірватися, утворивши вирву глибиною

2 м і д іаметром 5 м.

Рис. 66. Результат використання напалмових боєприпасів

Фугас - (лат. вогонь) - заряд вибухової речовини, закладений в середину якогось об'єк

та, наприклад сталевий корпус боєприпасів. Фугасна дія боєприпасу ґрунтується на ура

женні (руйнуванні) цілі продуктами вибуху розривного заряду і утвореної ударної хвилі.

226 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності J Боєприпас об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба " - авіаційна касета, наповне

на рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром

до 15 м. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спе

ціальними детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розви

вається температура 2 500-3 000°С. У момент вибуху всередині хмари паливно-по

вітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником

боєприпасу об ' ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю

займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлиш

ковий тиск який виникає під час вибуху, становить 2 000-3 000 кПа, а у фронті удар

ної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см). Це

спричиняє цілковите знищення рослинності і спрацювання мін на площі з радіусом

до 8 м. Захист людей забезпечують укриттям у захисних будівлях, які працюють в

повній ізоляції.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених

пунктів, промислових об 'єкт ів , лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів

становлять запалювальні речовини і суміші. їх підрозділяють на такі групи:

- запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми), температура го

ріння 800 . . . 1 200°С;

- металізовані запалювальні суміші (пірогелі), запалюються при температурі

600°С і горять білим чи голубим сліпучим полум 'ям , температура горіння

досягає 2 800°С;

терміт і термітні сполуки, температура горіння З 000°С, за такої темпера

тури тріскає бетон, цегла, горять залізо і сталь;

- звичайний або пластифікований фосфор, інша назва - білий фосфор, темпе

ратура горіння 800-900°С.

- червоний фосфор, разом з порошкоподібним магнієм дає густу хмару диму

і полум ' я температурою до 1 200°С.

Запалювальні боєприпаси є різних типів: авіаційні запалювальні бомби і баки,

касети, заправлені запалювальними бомбами, вогневі фугаси, снаряди, гранати тощо.

Небезпечними для навколишнього середовища, людини є розрив окремих видів

боєприпасів п ідвищеної пробивної здатності, так званих боєприпасів зі збідненим

ураном. Це переважно є снаряди, сердечник яких містить 0,0028 11-236 (збіднений

уран). Експерти О О Н з охорони довкілля засвідчили, що об 'єкти, обстріляні такими

боєприпасами є радіаційно зараженими і можуть зумовити лейкемію, різні ракові

захворювання.

Ядерною називається зброя, енергія для вражаючої дії якої виділяється при

ядерних реакціях поділу або синтезу. Засобами доставки ядерних і термоядерних

боєприпасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські сна

ряди. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або

руйнування адміністративних і промислових центрів, різних об 'єкт ів споруд, техні

ки.

Уражувальна дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду ви

буху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом,

тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху певного

ядерного боєприпасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси роз-

аділяюі

сі (II

Враз

пронии

евості в

Удсі

3BVKOI кі

зуєп

:има)

фрої

Системі

ратний (

залежить

швидк.сі

хвиля пр

сховатис

\ криттяі

вздовж л

Рис

ба: і\

МІШ Q

ма: І

бивші


сета, наповне-

ара діаметром

їх місцях спе-

:екунд розви-

* паливно-по-

им чинником

з потужністю

» І И . Надлиш-

фронті удар-

[1 кгс/см). Це

Кі з радіусом

працюють в

ая населених

боєприпасів

пи:

пература го-

температурі

гура горіння


со темпера-

фор , темпе-

кмару диму

Мби і баки,

шати тощо,

іемих видів

і збідненим

(збіднений

яні такими

'ізні ракові

їсться при

иоядерних

ійські сна-

іення або

ї> л. техні-

^, виду ВИ-

Г° заряду,

валентом,

г певного

р а с и роз

поділяють на понадмалі (менше 1 тис. т), малі (1-10 тис. т), середні (10-100 тис. т),

великі (100 тис. т - 1 млн т) і понадвеликі (більше 1 млн т).

Вражаючі чинники ядерного вибуху - це ударна хвиля, світлове випромінювання

і проникаюча радіація і як наслідок ядерного вибуху - радіоактивне зараження міс

цевості в ділянці вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля - це поширення стиснутого повітря врізнобіч від центра вибуху з

надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі зведена до механічного ушкод

ження кісток скелета людини, розрив, пошкодження її внутрішніх органів і харак

теризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск - це різниця між

максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском пе

ред фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску повітря у

Системі одиниць (СІ) - паскаль (Па), позасистемна одиниця - кілограм-сила на квад

ратний сантиметр (кгс/см2) (1 кгс/см

2 = 100 кПа.). Швидкість руху ударної хвилі

залежить від потужності ядерного вибуху, зі збільшенням відстані від місця вибуху її

швидкість швидко зменшується. У разі вибуху боєприпасів потужністю 20 кт ударна

хвиля проходить: 1 км за 2 с; 2 км за 5 с; 3 км за 8 с. Цього часу цілком достатньо, щоб

сховатися і тим самим уникнути вражаючої дії ударної хвилі (рис. 69). При виборі

укриття необхідно пам'ятати, що швидкість розповсюдження ударної хвилі і ї ї густина

вздовж лощин, ярів, галявин лісу, окопів значно збільшується.

Рис. 67. Запалювальна авіаційна бом

ба: 1 - стабілізатор; 2 - запальна су

міш (напалм); 3 - корпус; 4 - діафраг

ма; 5 - отвір для підривника; 6 - ви

бивний заряд

Рис. 68. Ядерний вибух на полігоні біля

Семипалатинська


Внаслідок впливу ударної хвилі в Хіросімі і Нагасакі приблизно 7 0% потерпілих

мали відкриті рани, 10 -20% - переломи, забої (контузії) .

Світлове випромінювання - це потік променево ї енергі ї , що містить фіо

летові , видимі та інфрачервоні промені . Джерелом св і тлового випром інювання є

вогненний шар ядерного вибуху, температура якого сягає дек ількох мільйонів

градусів . Тривал ість св і тлового випром інювання - 10-12 с і може спричинити у

не з ахищених людей оп іки р ізного ступеня та з а горання р і зних споруд, мате

ріалів, майна , с причинюючи пожари в лісах, населених пунктах . Так у Хіросімі

згор іло приблизно 60 000 будівель, приблизно 82%> уражених людей мали опіки

тіла.

Захистом можуть слугувати будь-які предмети, що дають тінь.

Проникаюча радіація - потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випус

каються із зони і хмари ядерного вибуху. Проходячи через живу тканину, цей потік

іонізує атоми і молекули, які входять до складу клітин. Унаслідок цього пору

шується нормальна життєдіяльність клітин організму, що може призвести до виник

нення захворювання - променевої хвороби.

Рис. 69. Дії на різній місцевості після спалаху ядерного вибуху

Час дії проникаючої радіації - 15-20 с, а потім хмара піднімається на висоту

2-3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і прак

тично не досягає поверхні землі.

[ІЯЛЬНОСТІ

' випус

ки потік

о пору-

> виник-


Доза випромінювання - це кількість енергії іонізуючих випромінювань, погли

нутих одиницею маси середовища що опромінюється.

Експозиційна доза - це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує по

тенційну небезпеку іонізуючих випромінювань у випадку загального і рівномірного

опромінення тіла людини . У СО експозиційну дозу вимірюють у кулонах на 1 кілог

рам (кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є

рентген (Р).

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного

простору, води та інших об 'єкт ів виникає в результаті випадання радіоактивних

речовин з хмари ядерного вибуху.

Джерелом радіоактивного випромінювання при ядерному вибуху є: продукти

виділення ядерних вибухових речовин (Ки-239, 11-235, 11-238); радіоактивні ізотопи

(радіонукліди), що утворюються в ґрунті і в інших матеріалах під д ією нейтронів,

тобто наведена активність.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не т ільки місцевість, що при

лягає до місця вибуху, а й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів. При

цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить

загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій місцевості джерелами

радіоактивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядерної речовини; ра

діоактивність, що виникає у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядер

ного заряду. Радіоактивне зараження території може тривати тижні , місяці, роки,

десятки років. Так під час пробного вибуху термоядерного пристрою потужністю

15 000 кт, зд ійсненим у С Ш А в 1954 р. у південній частині Тихого океану в районі

острова Бікіні, радіоактивне зараження реєстрували на відстані до 600 км, при цьому

були уражені 23 японські рибаки, що перебували на відстані 1 600 км від центра

вибуху.

Н а п р я м вітру

Рис. 70. Схема радіоактивного зараження місцевості в ділянці вибуху і за рухом

хмари: А-40 рад, 8 рад/год; Б - 400 рад, 80 рад/год; В - 1 200 рад, 240 рад/год; Г-

4 000рад, 800 рад/год

герпілих

ггь фіо-

»вання є

льйон ів

инити у

: мате-

^іросімі

н опіки

230 З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом

із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під д ією висотних вітрів

переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворюють

так званий слід радіоактивної хмари. Він має форму еліпса й умовно ділиться на

чотири зони зараження (рис. 70): помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і

надзвичайно небезпечного (Г). На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоак

тивного забруднення наносяться різними кольорами: А - синім, Б - зеленим, В - ко

ричневим, Г - чорним.

Опромінення в дозах 250-400 рентген спричинює важкі ушкодження, і у разі

відсутності л ікування настає неминуча смерть, тому для захисту від цього чинника

потрібно використовувати передусім захисні споруди (протирадіаційні сховки,

перекриті щілини), а для захисту органів дихання і шкіри - засоби індивідуального

захисту, а т акож спеціальні медичні препарати.

Електромагнітний імпульс (EMI) - це потужне електромагнітне поле, що ви

никає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Вражаюча дія EMI зумовлена

виникненням електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях

повітряних ліній зв 'язку, сигналізації, електропередач, в антенах радіостанцій.

Нейтронна зброя - це різновид ядерної зброї; її основним уражальним чин

ником є проникаюча радіація (рис. 71). Боєприпаси з потужним виходом нейтрон

ного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати нейтронними. До

заряду нейтронного боєприпасу, крім атомного запалу, належать важкі ізотопи

водню - дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий

тиск і висока температура, що створює умови, потрібні для протікання термоядерних

реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняється під час

реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

Відстань від епіцентру

вибуху, м

Дози опромінення в

зонах радіаційного

ураження, рад

Безпеї

Hai

роміш

ипром

датнос

одини

Вр

кновм

ко»

куртка

чи npt

радіо*

деякої

МІ на

Рис. 71. Зони радіаційних (1 - комбінованих; 2 - гранично-тяжких; 3 - тяжких; 4 -

середніх; 5 - легких) уражень під час вибуху нейтронного боєприпасу


Таблиця 12

Розподіл енергії за уражуючими чинниками

Уражуючі чинники Нейтронний боєприпас, % Ядерний боєприпас, %

Ударна хвиля 40 50

Світлове 25 35

випромінювання

Проникаюча радіація 30 5

Радіоактивне зараження 5 10

3.13.3. Засоби індивідуального захисту органів дихання

і шкіри людини

Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у

кожної людини . Найпрост ішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) -

куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної

чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не лише захищають шкіру від

радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом

деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від

отруйних речовин (взимку - до 1 год, влітку - до 30 хв).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і

накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі -

пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із

сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 год, влітку - до 20 хв;

ватянка - до 2 год. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не

пропускають краплиннорідкі ОР до 3-6 год. На руки треба надягти гумові або

шкіряні рукавиці .

Одяг треба застебнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх

нього шию обв ' я зати шарфом чи хусткою; рукава обв ' я зати навколо зап 'ястк ів

тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав ' я зати . Щ о б посилити

герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи

піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розріз ів на рукавах,

штанах. Можна пошити к апюшон з цупкої тканини або синтетично ї пл івки для

захисту шиї і голови (рис. 72). Звичайний одяг просочують спец іальним розчином,

щоб не потрапляли пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба 250 - 300 г

мильної стружки або подр ібненого господарського мила розчинити у двох літрах

нагрітої до 60-70 °С води, долити 0,5 л олії і, під ігріваючи, перемішувати протягом

5 хв до утворення емульсії . Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим

розчином. Пот ім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг

можна надягати на нат ільну білизну. Розчин не шкодить тканині , не подразнює

шкіру.

Наприклад, під час вибуху тактичної ракети "Л ан е " ударна хвиля і світлове ви

промінювання спричиняють суцільне нищення всього у радіусі 200 - 300 м, доза

випромінювання на відстані 800 м від вибуху позбавляє людський організм життє

здатності. Залежно від отриманої дози перші ознаки проявляються через хвилини,

години чи дні.

Вражаючі чинники нейтронного боєприпасу з енергетичним співв ідношенням

основного та ініційованого зарядів 50 :50% наведено у табл.12.


а) б) в) г)

Рис. 72. Герметизація повсякденного одягу: а - викройка нагрудника; б - капю

шон; в - приклад використання капюшона, маски й окулярів; г - ущільнюючі

клини, пришиті до розрізів куртки і штанів

Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії поділяють на ізолю

ючі і фільтрувальні, ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітроне

проникних матеріалів - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тка

нини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби за

хисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки

від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ .

До і золюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм),

легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Попереджають отруєння отруйними хімічними речовинами за допомогою ви

користанням спеціальних засобів захисту органів дихання, слизових оболонок рота,

очей - респіраторів, протигазів, захисних камер. Протигази є: цивільні фільтруваль-

но-поглинальні, і золюючі та промислові . Промислов і протигази обладнані коробка

ми, які маркуються залежно від захисту дії конкретних небезпечних хімічних речо

вин (див. додаток 4) .

3.13.4. Медичні засоби індивідуального захисту

Медичні засоби індивідуального захисту - це аптечка індивідуальна (АІ-2),

індивідуальний протихімічний пакет (ІПГТ-8) і пакет перев 'язувальний індивіду

альний.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для с амодопомоги під час поранень

та опіків (обе зболювання) , для профілактики або послаблення ураження РР, БЗ і

ОР нервово-парал і тично ї ді ї (рис . 73) . В ї ї гн іздах збер і г ають такі медичні засоби

індив ідуального захисту : гніздо 1 - протибольовий зас іб для зняття больового

шоку ; гніздо 2 - зас іб при отруєнні фосфорорган ічними ОР ; гніздо 3 - протибак

тер іальний засіб № 2; гніздо 4 - рад іозахисний зас іб № 1; гніздо 5 - протибак

тер іальний засіб № 1; гніздо 6 - рад іозахисний засіб № 2; гніздо 7 - протиб-

лювотний зас іб .


Рис. 73. Аптечка індивідуальна АІ-2

а) б) в)

Рис. 74. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8): а - загальний вигляд;

б - ватно-марлеві тампони; в - флакон з рідиною

В інструкції, що додана до АІ-2, описано порядок прийому ліків.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знезараження

краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті д ілянки шкіри та одяг. До комплекту

входять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-марлеві тампони (рис. 74).

Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. У разі використання


ІГШ-8 тампони щедро змочують розчином (потрібно пам'ятати, що цей розчин - отруй

на рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі). Першим тампоном видаляють із шкірного

покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки

(рис. 75).

Пакет перев 'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги у разі

поранень і опіків. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і

чохла. У разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними по

душечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають

на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях

рухому подушечку перемішують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори

рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовують для накладання

герметичних пов 'язок. До кожного пакета додана інструкція з його застосування.

Шприц-тюбик з антидотом - це пристрій для одноразового підшкірного або

внутр ішньом 'язового введення проти отруйної речовини, найчаст іше це атропін. Для

введення антидоту треба взяти тюбик у праву руку, а л івою енергійно повернути

ковпачок до упору і зробити ним 2-3 різких повних оберти. Потім зняти ковпачок і,

тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видавити з нього повітря до появи краплі

р ідини на кінчику голки (рис. 76). Голку потрібно вводити під шкіру або у м 'яз і,

плавно стискуючи тюбик, видавити з нього весь вміст. У разі виймання голки треба

не розтискати тюбик. Колоти можна і через одяг. Застосовують антидот і тоді, коли

тип отруйної речовини невідомий.

Рис. 75. Знезараження шкіри Рис. 76. Антидот

Після виходу з д ілянки зараження необхідно пройти санітарну обробку.

Сумка медична військова (СМВ) призначена для надання першої медичної

допомоги пораненим, обпаленим і ураженим проникаючою радіацією, ОР і БС. Міс

тить деякі медикаменти (протибольовий засіб у шприц-тюбику, радіозахисний, про-

тибактеріолог ічний засіб, антидоти та ін.), перев 'язувальні засоби (бинти, вата,

пакети перев 'язувальні та ін.), лікарсько-медичні предмети та інструменти (джгут,

термометр, ніж садовий, ножиці з тупими кінцями, пінцет анатомічний та ін.).

3.13.5. Перша медична допомога потерпілим

Першу медичну допомогу надають санітари і санітарні інструктори, а також

самі потерпілі (самодопомога) чи товариші (взаємодопомога) як правило на місці

отримання ушкоджень . ї ї надають для часового усунення явищ, що загрожують

життю потерпілого і попередження розвитку небезпечних для життя ускладнень.


озчин - отруй-

|ть із шкірного

•сеної ділянки

)помоги у разі

юк, шпильки і

рильними по-

у накладають

гх пораненнях

гідний отвори

ія накладання

ування.

шкірного або

І атропін. Для

повернути

•и ковпачок і,

появи краплі

або у м 'яз і,

і голки треба

г і тоді, коли


Ьгу.

ої медичної

Р і БС. Міс-

шсний, про

шити, вата,

ги (джгут,

ін.).

рн, а також

ло на місці

загрожують

аднень.

Перша медична допомога охоплює:

Витягнення потерпілих з-під завалів, машин тощо.

Гасіння одягу що горить.

Введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика.

Усунення асфіксії шляхом вивільнення верхніх дихальних шляхів від крові, та

можливих сторонніх тіл. При западанні язика, блювоті, сильній носовій кровотечі

потерпілого кладуть на бік. При асфіксії внаслідок западання язика його проко

люють шпилькою, яку фіксують бинтом до шиї чи підборіддя. У випадку зупинки

дихання роблять штучну вентиляцію легень за допомогою 8-подібної трубки чи ме

тодом рот в рот (рот в ніс).

Часову зупинку зовнішньої кровотечі всіма доступними засобами: накладення

кровоспинного джгута (стандартного чи імпровізованого), пов 'язки, що давить,

пальцеве притискання магістральних жил.

Накладення асептичної пов 'язки на рану і опечену поверхню, а при відкритому

пневмотораксі - оклюзійної пов 'язки з використанням оболонки пакета перев'язу

вального індивідуального (ПШ) .

Іммобілізацію пошкодженої кінцівки найпрост ішими засобами.

Надягання протигазу під час перебування на зараженій місцевості .

Уведення антидотів для уражених хімічною зброєю.

Дегазацію заражених д ілянок шкіри і д ілянок одягу, що прилягають, р ідиною

індивідуального протихімічного пакета (ІПП).

Давання антибіотиків, протиблювотних засобів з аптечки індивідуальної (АІ).

Використання очних л ікарських плівок (ОЛП) у разі пошкодження очей.

Під час надання першої медичної допомоги першочергово повинні використову

ватися медичні засоби, що є в пораненого.

3.13.6. Небезпеки, спричинені веденням бойових дій у сусідніх державах

Ведення бойових дій несе екологічні, соціальні, комбіновані небезпеки для су

сідніх держав. Зокрема, щоденні потужні бомбардування американською авіацією

об 'єкт ів хімічної, нафтової, фармацевтичної промисловості на територі ї Югославії,

призвели до витікання великої кількості аміаку та нафти в русла річок. На Дунаї

утворилася нафтова пляма завдовжки 15 км і завширшки 400 м, опинилися під заг

розою великі р ічки Європи, Чорне, Адріатичне та Середземне море. Продукти зго

рання хімікатів і пластмаси сприяли утворенню над містами Югославі ї хмар отруй

них газів і вітер відносив їх на територію сусідніх держав. Унаслідок використання

боєприпасів з сердечниками із збідненого урану збільшився радіаційний фон окре

мих територій Югославі ї .

Бомбардування Військами альянсу Афганістану, ведення там операцій "зачис

ток " спровокувало численний потік біженців у Саудівську Аравію, Пакистан, Укра

їну та інші сусідні держави. їх потрібно було забезпечувати умовами проживання,

продуктами, питною водою, медичним обслуговуванням, фінансування цього всього

лягло на плечі цих держав.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

4.1. Правов і основи захисту від надзвичайних ситуацій

Закон Укра їни "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру" визначає організаційні та правові основи

захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на

території України, захисту об 'єкт ів виробничого і соціального призначення, дов

кілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Зокрема,

стаття 3 визначає основні завдання у сфері захисту населення і територій від надзви

чайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру є:

- виконання комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзви

чайні ситуації техногенного та природного характеру;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодії

органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання

надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагу

вання на них.

4.1.1. Основні поняття та визначення

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення

нормальних умов життя і діяльності людей на окремій територі ї чи об 'єкт і на ній або

на водному об 'єкт і , спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою

небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією39

, епіфітотією40

, пожежею,

яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території

чи об 'єкт і , ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних

матеріальних втрат.

Зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася надзвичайна ситуа

ція техногенного та природного характеру.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель

людей або створює на об 'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров 'ю людей

і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів,

порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Стихійне лихо - це катастрофічне природне явище чи процес, які можуть спри

чиняти людські жертви, значну матеріальну шкоду та інші важкі наслідки. Стихійні

лиха переважно пов 'язані з природними процесами, але можуть бути спровоковані

39

40

Епізоотія - масове заразне захворювання тварин, яке швидко поширюється і охоплює цілі райони та області.

Епіфітотія - широке розповсюдження інфекційних хворіб рослин, яке охоплює район, область чи країну.

них цінно»

Запой

характеру

пол і тична

мованих н

нів ризик]

ногеннога

ліджень та

ростання з

шення ї ї м

Ліквіс

проведенн

кладні ро4

ного та пр

рятування

чайних си

Реагу

скоординс

локалізаці

рівня надз

невідкладі

також ря т

Зона.

надзвичай

або здорої

Опові

та виник»

катастроф

підприємс

Сист

і технічні

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 237

ни х ситуацій

ювові основи

ребувають на

яачення, дов-

еру. Зокрема,

ій від надзви-

одзвичайних

• на надзви-

ци і взаємодії

Ї запобігання

геру і реагу-

- порушення

ггі на ній або

>м чи іншою

і , пожежею,

на території габо значних

чайна ситуа-

їла загибель

[юв'ю людей

них засобів,

ікіллю.

южуть спри-

ки. Стихійні

провоковані

ля і охоплює

оплює район,

діяльністю людини. Стихійні лиха можуть мати геофізичне, геологічне, метеороло

гічне та інше походження.

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до

тяжких наслідків.

Об'єкт підвищеної небезпеки - об 'єкт , який згідно з законом вважається таким,

на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техно

генного та природного характеру.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при

родного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінан

сово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні

ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалі

зуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування, в ідповідними силами та засобами підприємств, установ та органі

зацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуван

нями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культур

них цінностей та довкілля.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних,

політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спря

мованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рів

нів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації тех

ногенного та природного характеру на підставі даних моніторингу, експертизи, дос

ліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх пере

ростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'як

шення ї ї можливих наслідків.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -

проведення комплексу заходів, які охоплюють аварійно-рятувальні та інші невід

кладні роботи, що виконують у разі виникнення надзвичайних ситуацій техноген

ного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних чинників,

рятування життя та збереження здоров 'я людей, а також на локалізацію зон надзви

чайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру -

скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів

локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та

рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання

невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та з доров 'ю людей, а

також рятувальникам у разі необхідності .

Зона можливого ураження - окрема територія, на якій унаслідок виникнення

надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю

або здоров 'ю людей та заподіяння матеріальних втрат.

Оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу

та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру, аварій,

катастроф, епідемій, пожеж до центральних і місцевих органів виконавчої влади,

підприємств, установ, організацій і населення.

Система оповіщення - комплекс орган і зац ійно-техн ічних заходів , апаратури

і т ехн ічних засоб ів опов іщення , апаратури, засобів та канал ів зв ' я зку , призна-

238 4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

чених для своєчасного доведення сигналів та інформац і ї про виникнення надзви

чайних ситуац ій т ехногенного та природного характеру до центральних і місце

вих органів виконавчо ї влади, п ідприємств , установ , орган і зац ій і населення .

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -

система, згідно з якою надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру

поділяють на класи і підкласи залежно від їхнього характеру.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру - технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дає змогу

віднести ї ї до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Локальна надзвичайна ситуація - це така ситуація, коли загроза її виникнення

чи розповсюдження наслідків обмежена виробничим приміщенням. Інші види

надзвичайних ситуацій обмежені територією відповідно об 'єкта , міста, декількох

областей чи країн.

Аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об 'єднаних органів

управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і лік

відації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх

наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.1.2. Основи теорії катастроф

Катастрофу можна роз

глядати як стрибкоподібні | як[СТЬ

зміни у вигляді раптової ре- функції

акції системи на цілковиту

зміну зовнішніх умов. Згідно

з теорією катастроф, можна

пропонувати таку модель

функціонування економіч

них, екологічних, суспільних

та технічних систем (рис. 77).

Будь-яка система у сво

єму розвитку проходить де

кілька етапів.

1. Етап росту (станов

лення) системи.

2. Етап стабільного існування системи.

3. Етап кризи (згасання, відмирання, модернізація або перебудова) .

Криза завершується занепадом системи або переходом ї ї у новий, якісно вищий

стан. Маючи теорію катастроф, можна зробити такі висновки:

1) Поступовий рух у бік кращого стану відразу ж приводить до погіршення.

2) Шляхом руху від г іршого стану до кращого зростає опір системи до зміни ї ї

стану.

3) Якщо вдається стрибком перевести систему з поганого стану в кращий, далі

вона сама буде еволюціонувати у бік кращого стану.

Катастрофу можна розглядати також як творчі, креативні, конструктивні процеси

(такі, наприклад, як спонтанне виникнення фізико-космічних реалій, які раніше не

існували, зародження біологічних видів, спонтанна поява якісно нових ситуацій тощо).

зусилля

Рис. 77. Етапи розвитку системи

4. Безпека жШ

Теорія І

намічних сн

ногенної цю

42. І

Відлов і

надзвичайні

техногенноп

ступенем па

Залежж

звичайних І

визначають1

- тех

- np t

Залежна

родного хар

для ліквідаи

ного та прщ

- дер

- per - м іо

- об

Особли

визначають

Критері

характеру и

техногенні\

природних

природного

Отже в

них ситуаці

подій надзв

ногенні, прч

в основу Haj

- Н А І

1НТ

І : айних ситуацій

« ікнення надзви-

гральних і місце-

і населення .

його характеру -

одного характеру

о та природного

|>и, що дає змогу

рактеру.

)за її виникнення

шям. Інші види

міста, декількох

'єднаних органів

запобігання і лік-

:ру й окремих їх

іідкладних робіт.

•

36

__ ЗУСИЛЛЯ

якісно вищий

огіршення.

ми до зміни ї ї

і кращий, далі

гивні процеси

ГК: раніше не

гуацій тощо).

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 2 3 9

Теорія катастроф є ефективним знаряддям моделювання еволюції складних ди

намічних систем, які використовують в усіх галузях життєдіяльності сучасної тех

ногенної цивілізації.

4.2. К л а с и ф і к а ц і я н а д з ви ч айни х ситуац ій

Відповідно до статті 7 Закону України "Про захист населення і територій від

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" надзвичайні ситуації

техногенного та природного характеру класифікують за характером походження,

ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення над

звичайних ситуацій техногенного та природного характеру на територі ї України,

визначають такі види надзвичайних ситуацій:

- техногенного характеру;

- природного характеру.

Залежно від обсягів, заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та при

родного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних

для ліквідації ї ї наслідків, визначають такі рівні надзвичайних ситуацій техноген

ного та природного характеру:

- державний;

- рег іональний;

- місцевий: - тслєешг.

- місцевий; - об ' єктовий .

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру

визначають окремим законом.

Критері ї класифікаці ї надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру встановлює Кабінет Міністрів України на підставі аналізу інформації про

техногенні та екологічні обставини, загрози існуючих й імовірних техногенних та

природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру.

Отже в основу існуючої класифікацій покладено масштаб та глибину надзвичай

них ситуацій. Повн іше класифікація враховує сутність та принципи виникнення

подій надзвичайних ситуацій. Це дає змогу виділити такі надзвичайні ситуації: тех

ногенні, природні, екологічні, соціальні. Своєю чергою надзвичайні події, покладені

в основу надзвичайних ситуацій можуть бути класифіковані за:

- суттю та характером подій і процесів, які становлять ї хню основу;

- найважлив ішими ознаками прояву;

- характером вражаючих чинників чи джерел небезпеки;

- місцем виникнення чи відомчої належності ;

- основними причинами виникнення;

інтенсивністю протікання;

- масштабами ураження чи впливу та його характером.

Надзвичайні ситуаці ї техногенного характеру под іляють на транспортн і аварії

і катастрофи; пожежі та вибухи; аварі ї з викидом отруйних, рад іоактивних та біо

лог ічно небезпечних речовин; раптове завалювання будинків та споруд; аварії на

енергетичних та комунальних системах і на очисних спорудах ; г ідродинамічні

аварії.

240 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації природного характеру поділяють на геофізичні, метеоро

логічні, морські, гідрологічні, природні пожежі, інфекційні захворювання людей,

тварин та рослин.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру пов 'язані зі зм іною стану суші,

властивостей атмосфери, зміною стану гідросфери та біосфери.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру полягають у групових

порушеннях громадського порядку, масових заворушеннях, мародерстві, масовій

паніці, втечі озброєних злочинців та в озброєних нападах.

Надзвичайні ситуації комплексного характеру спричинені поєднанням різних

видів НС .

4.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Надзвичайні ситуації техногенного характеру є безпосереднім результатом

діяльності людини і можуть виникати внаслідок аварій і катастроф. Серед значної

кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру розглянемо транспортні

аварії й катастрофи та деякі інші види аварій.

Аварії та катастрофи на транспорті бувають двох типів :

- аварії, які в ідбуваються на виробничих об 'єктах , не пов 'язаних безпо

середньо з рухом транспорту (депо, станції, порти);

- аварії під час руху транспорту.

Визначальні ознаки транспортних аварій:

- віддаленість місця катастрофи від великих населених пунктів;

- важкодоступність під ' їздів до місця катастроф;

- потреба в ідправки значної кількості потерпілих та загиблих;

- труднощі зі встановленням кількості пасажирів.

Аварії на промислових очисних спорудах. Небезпека цього виду аварій зумов

лена великим залповим викидом отруйних, токсичних та просто шкідливих у вели

ких кількостях речовин у навколишнє середовище.

Гідродинамічні аварії пов'язані з аваріями на гідротехнічних спорудах через руйну

вання підвалин, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, пошкод

ження та руйнування гідровузлів. Найважчими наслідками спричинені катастрофічні

затоплення, вражаючими чинниками яких є руйнівна хвиля прориву та водний потік.

4.2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру

Головні причини надзвичайних ситуацій визначають д ією землетрусів, повені,

селей та зсувів. Землетруси виникають при раптовому розриві г ірських порід та

вивільненні енергії, що розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль та зумовлює

появу серії коливних рухів земної поверхні. Основні заходи захисту від землетрусів

полягають у такому:

- перебуваючи у приміщенні треба негайно зайняти безпечне місце, захова

тися під стіл чи л іжко. Потрібно триматися далі від вікон, печей та важких

предметів;

- не слід вибігати з будинку, оскільки уламки які падають вздовж стін є сер

йозною небезпекою;

- знаходячись біля висотного будинку потрібно ув ійти у під ' ї зд чи відійти на

відкрите місце; щоб уникнути ударів падаючих уламків.

4. Безпека жнтт

Повені —З

води у річці,<

няються від :н

Основині

шляхом евс.єч

Селевий я

швидкістю вн

сивного танеї

шкідливої ДІЇ І

Зсуви - ц

порушенні р і

лектори, змен

4.2.3. Н

Основна

людини. Усі Я

1. До І

2.

3.

4.

фічн

Друї

ливо

Треї

Четі

Головні і

полягають у "

4.2.4. І

Основок

ціональної 5і

тичними опа

Поді ї в І

сучасних фо|

тою, культур

ходжень. мез

суспільного І

1. ПОрЧТІ

- п о б

- тері

- р уй

мия

- бла

2. пору

- "вл - вте

і т и

ван


9

Повені — це тимчасові значні затоплення місцевості внаслідок підняття рівня

води у річці, озері, водосховищі, які спричинені р ізними причинами. Повені відріз

няються від інших стихійних лих тим, що вони прогнозовані .

Основний напрям боротьби з повінню - зменшення витрати води у річці

шляхом своєчасного перерозподілу стоку.

Селевий потік - болотокам 'яний чи водокам 'яний потік, який мчить з великою

швидкістю вниз за теч ією гірської ріки чи ущелини внаслідок сильних дощів, інтен

сивного танення снігів, сповзання льодовиків, обвалів та зсувів. Для запобігання

шкідливої дії селевих потоків споруджують греблі значної висоти.

Зсуви - це ковзне зміщення великих мас ґрунту униз по схилу, яке виникає при

порушенні рівноваги. Захист від зсувів полягає у відведенні п ідземних вод у ко

лектори, зменшенні стрімкості берегів, їхньому укріпленні .

4.2.3. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Основна причина надзвичайних ситуацій екологічного характеру - це діяльність

людини. Усі надзвичайні ситуації екологічного характеру поділяють на чотири групи:

1. До першої групи належать надзвичайні ситуації, спричинені катастро

фічними змінами ґрунту, надр та ландшафту.

2. Друга група надзвичайних ситуацій пов 'язана зі зм іною складу і особ

ливостей атмосфери.

3. Третя група надзвичайних ситуацій зумовлена зміною стану г ідросфери.

4. Четверта група надзвичайних ситуацій пов 'язана зі зм іною стану біосфери.

Головні передумови виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру

полягають у забрудненні води, повітря та зміною клімату.

4.2.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру

Основою функціонування служб безпеки в будь-якій державі є забезпечення на

ціональної безпеки, а внутрішні конфлікти завжди використовують зовнішньополі

тичними опонентами держави у своїх цілях.

Поді ї в Україні у кінці 2000 - на початку 2001 рр. роблять актуальною проблему

сучасних форм соціально-політичних конфліктів, які є ухиляння від нав 'язаних елі

тою, культурою правил і норм. Бунти провокують дестабілізацію бюджетних над

ходжень, механізм управління в країні чи регіоні. Серед способів ухиляння як форм

суспільного бунту є такі :

1. порушення законодавчих норм:

- побутова злочинність;

- терористична діяльність проти бюрократичних структур;

- руйнування засобів виробництва та збуту (комп 'ютер ів , терміналів, окре

мих підприємств, офісів тощо);

- блокування громадського транспорту.

2. порушення моральних настанов.

- "втеча в мережу (Інтернет)" ;

- втеча від активної суспільної діяльності;

- ігнорування влади і її законів у тих чи інших ситуаціях (масових святку

вань, споживання визначених культурних цінностей тощо) :

формальне виконання виробничих, службових функцій;


- ігнорування участі у виборах.

4. економічно-соціальні :

- ухилення від податків;

- неоплата житлово-комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті;

- нищення грошових знаків;

- розбій і грабування банків, обмінних пунктів тощо .

4.2.5. Надзвичайні ситуації комплексного характеру

Аварії на небезпечних військових об 'єктах, об ' єктах хімічної, ядерної, військо

вої промисловості а також спричинені використанням ядерної, нейтронної, хімічної,

бактеріологічної зброї, ведення воєнних дій спричинюють комплексний характер

НС . Вони завдають найбільше збитків навколишньому середовищу людини, психіч

ному та фізичному здоров 'ю, національним інтересам країни.

4.3. Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплек

сом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здо

ров 'я і працездатності людей.

Він охоплює:

- управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при за

грозі та виникненні НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного

лиха;

- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і пред

метами першої необхідності;

захист продовольства, харчової сировини, фуражу, джерел води від радіа

ційного, х імічного та біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення і працевлаштування;

- комунально-побутове обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;

- розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного,

х імічного та біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сиро

вини, матеріалів і готової продукції;

- підготовку сил та засобів і ведення рятувальних, інженерних, медичних та

інших робіт в районах лиха і осередках ураження;

- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,

порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри щодо підтри

мування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання чи ослаблення несприят

ливих для людей екологічних наслідків НС тощо.

Усі ці заходи організує державна виконавча влада областей, районів, міст, райо

нів у містах, селищ і сіл, органами управління цивільного захисту при чіткому

погодженні м іж ними заходів, що проводяться.

ситуацій

«анспорті;


цої, військо

ві", хімічної,

рій характер

ини, психіч-

ння в Н С

. Е КОМПЛЄК-

життя, здо-

гння при за-

, стихійного

йми і пред-

щ від радіа-

ситуаціи;

іання, сиро-

медичних та

. небезпеки,

подо підтри-

І умовах;

несприят-: міст, раио-

при чіткому

Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями

цих заходів.

Заходи розробляють завчасно, відображають в планах цивільного захисту і

виконують як в період загрози, так і після виникнення НС.

Велику увагу приділено завчасному проведенню заходів, особливо щодо

захисту продовольства, джерел води і систем водопостачання від зараження, а також

послабленню несприятливих для людей наслідків НС . Організація безперебійного

постачання населення продовольством, питною водою і предметами першої необхід

ності є одним із головних питань. їжа, вода, незаражене повітря, а в холодний час і

тепло є головними чинниками життєдіяльності населення.

Порядок забезпечення населення продовольчими товарами, водою і предметами

першої необхідності в умовах надзвичайних ситуацій визначають відповідні уста

нови Кабінету Міністрів України, вказівки й інструкції в ідповідних міністерств і

відомств, передусім Міністерства торгівлі, Держагропрому, Міністерства сільського

господарства, охорони здоров 'я та ін.

Обласні і місцеві органи, особливо торгівлі і харчування є організаторами і ви

конавцями цього завдання. Вони організують нормоване постачання населення в

умовах НС продовольчих товарів і предметів першої необхідності, дій особового

складу формувань, створюють необхідні запаси з довготривалими строками збері

гання.

При організації постачання водою в умовах НС враховується, що потреба води в

районах розселення евакуйованих значно зросте. Беручи це до уваги, у заміській зоні

розвивається і вдосконалюється система водопостачання, підтримуються у готов

ності існуючі джерела води, впроваджуються системи оборотного і послідовного

використання води, скорочуються невиробничі витрати користування водою з метою

забезпечити велику кількість населення в умовах пошкодження системи водо

постачання. Визначено для кожного району (регіону) необхідну кількість питної

води і господарських потреб, заплановано порядок забезпечення нею різних кате

горій населення. З метою кращої організації постачання населення водою створюють

службу водопостачання із завданням координаці ї та контролю за виконанням

заходів.

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі

технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також джерел води і систем

водопостачання від різного виду зараження. Заходи щодо виконання цього завдання

організують і проводять в основному ті ж галузеві і територіальні органи, які пос

тачають населення продовольством, питною водою і предметами першої необхід

ності.

Важливі заходи щодо захисту джерел води і систем водопостачання проводять

інженерна і комунальо-технічна служби цивільної оборони і їхні формування.

Одним із основних способів захисту продуктів харчування і фуражу є раціо

нальне розміщення запасів і зменшення їхньої концентраці ї у категорійних містах.

Для збереження резервів продовольства, харчової сировини і матеріальних запасів

будують у заміській зоні склади і елеватори, передбачено вивезення запасів ка

тегорійних міст із зон можливого катастрофічного затоплення, використання

підземного простору - г ірничих виробок, соляних шахт, підвалів, природних порож

нин.


Над ійним способом захисту продовольства, харчової сировини і фуражу є ізоля

ція їх від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів, застосу

вання захисної тари і відповідних пакувальних матеріалів. З метою захисту про

дуктів сільського господарства при перевезеннях використовують спеціальні транс

портні засоби.

Велике значення має своєчасна підготовка до проведення знезараження про

довольства, харчової сировини, в тому числі підготовка об ' єктових лабораторій до

проведення контролю за зараженістю продуктів в умовах НС , укомплектування їх

спеціальними приладами і обладнанням, створення і підготовка невоєнізованих

формувань із знезараження.

Важлива роль у виконанні завдання щодо захисту продовольства і фуражу

належить органам управління і об 'єктам агропромислового комплексу. Саме в галузях,

які входять до агропромислового комплексу вирішується ця проблема на етапах

виробництва, переробки, зберігання і транспортування сільськогосподарських про

дуктів.

Захист води і джерел води досягають проведенням різних організаційних,

інженерно-технічних і санітарних заходів, зокрема заходів щодо ізоляції джерел

води і отримання правил користування ними, створенню запасів питної води у

герметично закритих ємностях, забезпечення роботи водозабірних споруд, а також

укомплектування водопровідних станцій необхідними реагентами і приладами для

виявлення РР, ОР і БЗ . Вживають заходів щодо п ідвищення стійкості енергопос

тачання водопровідних станцій, для чого накопичують автономні джерела живлення,

використовують енергопоїзди, на об 'єктах господарювання передбачено будів

ництво артезіанських свердловин.

Комунально-побутове обслуговування населення електроенергією, газом, па

ливом іншими видами комунальних і побутових послуг і, звичайно, житлом. Ці

завдання виконують міністерства житлово-комунального господарства, побутового

обслуговування населення, відповідні організації і п ідприємства на місцях, а також

комунально-технічні служби ЦЗ.

Комунально-побутове обслуговування населення не категорійних міст, селищ і

с ільських населених пунктів розвивається з урахуванням забезпечення життєдіяль

ності населення, евакуйованого з районів лиха і осередків ураження.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовують квартири і

будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки від

починку, табори відпочинку, туристичні бази, дачні кооперативи. Якщо не вистачає

наявної житлової і придатної для житла площі, передбачене будівництво житла, а

також в теплу пору року розміщення в наметах.

Підприємства побутового обслуговування міст відповідно до плану ЦЗ вивозять

обладнання у заміську зону (райони розселення) і готують підприємства (організації)

для обслуговування населення особливо для санітарної обробки людей і знезара

ження одягу, якщо виникла така необхідність.

Серйозну увагу приділено транспортному питанню в забезпеченні евакуаційних,

рятувальних і інших робіт. Автотранспорт використовують для вивозу населення, тва

рин і матеріальних цінностей. Крім пасажирських автобусів застосовують пристосо

вані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються норми завантаження

автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.


Організацію інформаці ї населення у разі виникнення надзвичайної ситуації

здійснює Міністерство зв 'язку України, Державний комітет з телебачення і радіо

мовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади і органи управління

ЦЗ . Своєчасна та правдива інформація про наявну ситуацію в країні, області, районі,

місці і на об 'єкт і унеможливлює виникнення і розповсюдження неправдивих слухів,

а головне, надає впевненості людям. Вона сприяє організованим діям при сигналах

сповіщення ЦЗ про небезпеку, виконанню виробничих завдань і завдань ЦЗ . Неві

домість про ситуацію, суперечлива інформація негативно діє на психіку людей,

створює умови для виникнення панічного настрою.

4.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення

населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності заселення належить службам

торгівлі і харчування ЦЗ та їхні формування. Вони створюються р ішенням викон

кому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на підставі організацій

державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські, районні, міст республіканського

підпорядкування). Районні , міські (міст обласного підпорядкування) служби - на

основі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів

робітничого постачання (ВРП) .

Начальникам державної служби призначають Міністра торгівлі України, а його

заступником - Голова правління Укркоопспоживспілки.

Начальниками обласних служб призначають начальників управлінь торгівлі, їх

заступниками - голів правлінь облспоживспілки.

Начальників районних, міських служб і їх заступників призначають р ішенням

районних міських виконкомів (держадміністрацій) із керівників державної і коопе

ративної торгівлі.

Начальники служб керують силами і засобами служб безпосередньо, через

начальників штабу, органи управління ЦЗ і структурні організації, керівник якої є

начальником служби.

Начальникам служби з питань, які належать до компетенці ї служби, підпоряд

ковані усі нижчі за рангом начальники служб, керівники організацій і підприємств,

на основі яких створена служба або від яких виділяються спеціальні підрозділи

торгівлі і громадського харчування. Завдання служби торгівлі і харчування:

- забезпечення санітарно-обливних пунктів - забезпечення гарячим хар

чуванням і сухим пайком особовий склад формувань ліквідаторів НС в

період підготовки і ведення ними різного роду рятувальних, інженерних та

ін. робіт у зоні НС, а також потерпілого (ураженого) населення, яке знахо

диться в загонах першої медичної допомоги;

- забезпечення санітарно-обливних пунктів, пунктів спеціальної обробки та

засобів медичної допомоги обмінним фондом обігу, взуття та білизни;

- планування організації і координації дій пересувних підрозділів торгівлі і

харчування щодо забезпечення особового складу формувань ЦЗ продо

вольством і предметами першої необхідності;

- виконання заходів щодо захисту наявних на підприємствах запасів про

довольства й інших матеріальних засобів захисту від зараження хімічними,

бактеріологічними, радіаційними речовинами;


- ведення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для

роботи у польових умовах.

Решта завдань забезпечення ЦЗ вирішують структурні підрозділи і організації

державної і кооперативної торгівлі.

Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського харчування

потрібні:

- пересувні пункти продовольчого постачання;

- пересувні пункти речового постачання.

Пересувні пункти продовольчого постачання створюють на базі ресторанів,

кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу формувань ЦЗ і технічного

забезпечення в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невід

кладних робіт, а т акож ураженого(потерпілого) населення, яке перебуває у загонах

першої медично ї допомоги у разі відсутності можливост і забезпечення гарячим

харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюють як пра

вило, на основі одного підприємства на чолі з його керівником (заступником). За

інших умов їх створюють на декількох підприємствах. Начальником такого зведе

ного пересувного пункту харчування або продовольчого постачання призначається

керівник найпотужнішого (головного) підприємства. Кількість пересувних пунктів

харчування і продовольчого постачання в державі, області, районі, місці встановлює,

відповідно, Міністерство торгівлі України, управління обласної, міської виконавчої

влади (виконкомів) і керівники служби районними організаціями торгівлі спільно з

відповідними споживспілками, маючи кількість особового складу формувань ЦЗ, са-

нітарно-обливні пункти спецобробки, загони першої медичної допомоги, які по

трібно забезпечувати.

Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання визна

чають з розрахунку забезпечення особового складу формувань ЦЗ , які мають штатні

групи (ланки) матеріально-технічного забезпечення:

- 6 0% - сухим пайком;

- 4 0 % - гарячою їжею;

- один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої

медичної допомоги.

Матер і ально-техн ічне і ф інансове забезпечення пересувних пункт ів харчу

вання і продовольчого постачання виконують організаці ї , на базі яких вони ство

рені .

Забезпечують їх похідними кухнями через штаби ЦЗ по заявках організацій тор

гівлі і громадського харчування системи Міністерства торгівлі України, Укрспожив-

спілки, відділів (управлінь) постачання.

Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням та інвентарем вико

нують на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підпри

ємств торгівлі та громадського харчування.

Згідно з наказом, чи у час " Ч " пересувні пункти харчування і продовольчого

постачання доукомплектовуються особовим складом, технолог ічним обладнанням,

майном, інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продо

вольства на особовий склад формувань ЦЗ, які вони забезпечують і готують до

виходу в призначений район (об 'єкт, ділянку робіт).

4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 247

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які забезпечують

формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань

через 6-10 год після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою

виробничу діяльність і протягом доби приводяться у готовність до виконання зав

дань відповідно до призначення. Гаряча їжа і сухий пайок в ідпускають згідно з пись

мовим розпорядженням штабу ЦЗ на команду (групу) загалом. Порядок розрахунків

за продовольство встановлює особливим розпорядженням Кабінет Міністрів Украї

ни.

4.5. Є дин а д е р ж а в н а система НС - склад зва н ац і он а л ьно ї б е зпеки

Високий рівень концентраці ї на території Уі раїни промислового виробництва,

особливо гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної, машинобуд івної галузей,

які потребують великих обсягів енергетичних, с гровинних і водних ресурсів, транс

портні коридори, у тому числі продуктопровідні, інтенсивне використання земель

ного фонду для індустріальних і с ільськогосподарських потреб, незадовільний стан

гідроресурсів, скидання забруднених стічних вод у природні водойми, надзвичайний

обсяг накопичення токсичних відходів у поєднанні з небезпечними явищами при

роди вивели проблему захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на

рівень важливого завдання державної політики України у сфері національної без

пеки.

Стала тенденція до щорічного зростання збитків, які завдаються населенню і

об 'єктам економіки, а також складна соціально-економічна ситуація в країні при

мушують органи державного управління всіх рівнів шукати нові підходи до протидії

надзвичайним ситуаціям.

До певного часу першочергову увагу у вирішенні проблем захисту населення і

територій від надзвичайних ситуацій приділяли ліквідації наслідків аварій і

катастроф природного і техногенного характеру.

Однак ці зусилля, ефективні у кінцевому підсумку щодо порятунку, надання

безпосередньої допомоги і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, не набли

жають нашу країну до техногенного благополуччя, не зменшують рівні ризику ви

никнення надзвичайних ситуацій.

Міжнародний досвід свідчить, що у більшості випадків вир ішення завдань щодо

зниження техногенних і природних ризиків дають значно б ільшу ефективність, а в

економічному плані - б ільшу доцільність.

Наприклад, в деяких країнах Західної Європи, у результаті зд ійснення держав

них заходів регулювання зниження ризику надзвичайних ситуацій, загальні втрати

від надзвичайних ситуацій скоротились за десять років більш ніж у 8 разів.

Отож, на сучасному етапі розвитку України пріоритетного значення набула

необхідність формування загальнодержавної політики у сфері зниження техногенних

і природних ризиків, пом 'якшення наслідків стихійного лиха з дотриманням

міжнародних та внутрішніх принципів забезпечення прийнятного рівня безпеки.

Для вирішення цієї загальнодержавної проблеми потрібна системна інтеграція

зусиль органів виконавчої влади усіх рівнів і суспільства загалом.

Отже, забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об 'єкт ів економіки і

національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій

розглядають як нев ід ' ємну частину державної політики національної безпеки і дер-


жавного будівництва, як одну з найважливіших функцій центральних органів вико

навчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій, виконавчих органів рад.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержав

ному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об 'єкт ів економіки,

національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або

іншого характеру.

Небезпечна тенденція зростання кількості і масштабів наслідків надзвичайних

ситуацій техногенного характеру почала призводити до незворотних порушень у

сфері екологі ї і руйнівно позначатися на сталості функціонування об 'єкт ів еконо

міки, на безпеці держави і її населення.

На територі ї України, незважаючи на відносну стабілізацію, продовжує збе

рігатись високий рівень техногенних і природних небезпек.

Головними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та збіль

шення негативного впливу природних надзвичайних ситуацій в Україні є: послаб

лення механізмів державного регулювання безпеки у виробничий сфері, зменшення

протиаварійної стійкості виробництва внаслідок довготривалості структурної пере

будови економіки; висока прогресуюча спрацьованість основних виробничих фон

дів, особливо на підприємствах хімічного комплексу - нафтогазової, металургійної і

г ірничодобувної промисловості з одночасним зменшенням, а у деяких випадках і

припиненням оновлення цих фондів; висока технічна складність виробництва, вели

кий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних (шкідливих) ре

човин, матеріалів і виробів, а також накопичення відходів виробництва, які загро

жують населенню і навколишньому середовищу; недостатність законодавчої і нор

мативно-правової бази, яка б забезпечувала в нових економічних умовах стале і

безпечне функціонування промислово небезпечних виробництв, стимулювання за

ходів щодо зменшення ризиків надзвичайних ситуацій і пом ' якшення їхніх наслід

ків, а т акож п ідвищення відповідальності власників об 'єкт ів п ідвищеної небезпеки;

припинення внаслідок фінансових ускладнень реалізації низки державних програм,

що стосувались питань реагування на надзвичайні ситуації; зниження вимогливості і

ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної

безпеки.

Позитивне вир ішення проблеми згаданих чинників має суттєве значення для

успішного виконання радикальних структурних змін, спрямованих на формування

прогресивної галузевої структури і нового технологічного укладу економіки країни,

отримання суттєвого соціально-економічного ефекту, вирішення нагальних соціаль

них проблем.

Досвід останніх років наочно доводить неможливість комплексного вирішення

проблеми існуючими засобами суто галузевого чи територіального управління та

підтверджує необхідність державної підтримки для ї ї системного розв 'язання.

Такий підхід є виправданим і можливим лише за умов : віднесення безпеки

населення і територій шляхом зниження ризиків і пом ' якшення наслідків надзвичай

них ситуацій до проблем виключної важливості для держави і суспільства, а її роз

в 'язання - до пріоритетної сфери загальнонаціональної безпеки; вживання невід

кладних системних заходів (на найближчі 5-10 років) задля утримання умов для

сталого розвитку економіки країни і ї ї здатності до розширеної репродукції ; ком-

4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 249

плексного підходу до розв 'язання проблеми на державному рівні і відповідальності

держави за виникнення і реалізацію техногенних небезпек; ефективного міжнарод

ного співробітництва з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру.

Досвід свідчить, що для значного зменшення ураження людей, економічних

збитків, соціального і соціально-психологічного впливу на стан населення країни

вкрай важливо заздалегідь передбачати заходи технічного, медичного, інженерного,

інформаційного, фінансового та іншого характеру.

Потрібно також визначити і законодавчо затвердити оснащення, склад та фінан

сування сил і засобів, які передбачені для дій у попередженні надзвичайних ситуацій

та під час їхньої ліквідації.

Визначити порядок і регламент навчання всіх органів і сил дій у надзвичайних

ситуаціях, визначити органи управління, порядок їх взаємодії, функці ї державних

органів влади, визначити режими функціонування органів влади, забезпечення

фінансування, принципи планування роботи в різних режимах.

Без вирішення цих питань неможливо зменшити ризик негативного впливу

надзвичайних ситуацій на населення і економіку країни.

На цей час склались такі обставини, що в результаті змін в органах державної

влади, змін в соціально-економічній і політичній сферах країни існуючі плани ЦЗ на

мирний час не д іють і не враховують реальних обставин і нових чинників , що ви

никли в житті країни.

Зазначені умови у своїй сукупності привели до потреби створення Єдиної

державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного і

техногенного характеру, яка ґрунтується на системі взаємопов 'язаних заходів органі

заційного, нормативно-правового, ресурсного та інформаційного забезпечення.

Нині постійно д іюча організаційна структура ЄДС НС має чотири рівні органів

управління, функціональних і територіальних підсистем:

- загальнодержавний,

- рег іональний,

- місцевий,

- об ' єктовий .

Ця система має постійні та координуючі органи управління.

Постійні органи - це: на загальнодержавному рівні Кабінет Міністрів України,

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; на рег іональному рівні -

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська

міські державні адміністрації та їх уповноважені органи; на об ' єктовому рівні -

спеціально призначені особи та структурні підрозділи.

Координуючі органи: на загальнодержавному рівні є дві комісії : Державна ко

місія Кабінету Міністрів України з питань техногенно-екологічної безпеки та надз

вичайних ситуацій та Національна рада з питань безпечної життєдіяльності насе

лення.

Як показав досвід, при виникненні надзвичайних ситуацій, які за своїми масш

табами, людськими та економічними втратами мають вплив на соціально-психо

логічний, економічний, епідеміологічний стан, р ішенням Кабінету Міністрів Укра

їни утворюється спеціальна Урядова Комісія. Приклад - аварія на очисних спорудах

Харкова, повінь у Закарпатті, подолання комп 'ютерно ї "кризи 2000" , знешкодження

250 4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

німецької донної міни часів другої Світової в ійни на початку 2004 р., коли були

задіяні фахівці, сили і засоби міністерств і відомств, вивчаючи кожну конкретну

ситуацію.

Ця комісія бере на себе функцію як координуючого, так і керівного органу лік

відації наслідків надзвичайної ситуації. ї ї р ішення є обов 'язковим для всіх органів

державної влади, організацій і підприємств, які зобов 'язуються взяти участь у лік

відації наслідків НС ; на регіональному, місцевому та об ' єктовому рівні - комісії

в ідповідних рівнів.

Склад комісій визначається рішенням відповідних органів, на підставі з специ

фічних територіальних, економічних, соціальних та інших умов .

До системи повсякденного управління ЄДС належать оснащені необхідними

засобами зв 'язку, оповіщення, збирання і аналізу інформаці ї центри управління в

надзвичайних ситуаціях (створюються на загальнодержавному рівні), оперативно-

чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивіль

ного захисту населення усіх рівнів (мається на увазі функціональні та територіальні

підсистеми), диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої вла

ди, державних та недержавних підприємств, установ і організацій.

Функціональні підсистеми - підсистеми міністерств та інших центральних орга

нів виконавчої влади.

У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіональ

ного, місцевого та об 'єктового рівня (мається на увазі сили і засоби міністерств -

прямого чи подвійного підпорядкування, що розміщені в регіонах, на територіях

місцевого та об 'єктового визначення) підпорядковуються органам управління відпо

відних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи, зг ідно з положенням про

ЄДС, створені в Автономній Республіці Крим, областях, у м. Києві та Севастополі .

Створені т акож територіальні структури міського, районного та об 'єктового

органів управління.

Отже єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації

техногенного і природного характеру - це центральні та місцеві органи виконавчої

влади, органи самоврядування, державні і недержавні підприємства, установи та

організації з в ідповідними силами і засобами, які ведуть нагляд за забезпеченням

техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт із запобігання

надзвичайним ситуаціям і реагування у разі їхнього виникнення та виникнення - з

метою зменшення наслідків НС .

Сили і засоби ЄДС - це військові, спеціальні, спеціалізовані і позаштатні фор

мування з в ідповідним оснащенням, наглядові органи. Під визначенням "сили і засо

би функціональних і територіальних підсистем" розуміють урахування наявності

недержавних (добровільних) рятувальних формувань, які залучаються до виконання

відповідних робіт.

Пост ійно д іючі органи управл іння р ізних рівнів можуть в екстреному порядку

залучати всі наявні сили і засоби, що розміщені на їхній територі ї , до термінового

реагування, залежно від обстановки, що склалась. Одночасно ці дії доводять до

в ідповідних органів виконавчо ї влади, органів місцевого самоврядування, керівни

ків державних п ідприємств , установ та організацій та у з годжують з ними порядок

дії.


Єдина державна система розрахована функціонувати у режимі повсякденної

діяльності, режимі п ідвищеної готовності при погіршенні ситуації або прогнозуванні

ї ї погіршення, режимі діяльності у надзвичайній ситуації (не лише реагування на НС,

а й реальна загроза їхнього виникнення), режимі діяльності у надзвичайному стані

(впроваджують відповідно до Конституці ї України та Закону Укра їни "Про надзви

чайний стан") .

На всіх рівнях ЄДС розробляють плани реагування на надзвичайні ситуації або

загрозу їхнього виникнення, які складають з "Плану реагування на загрозу виник

нення надзвичайної ситуації"" та "Плану реагування на надзвичайну ситуацію" .

5. Надання першої долікарської допомоги

5.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її

надання

За даними ВООЗ, близько 3 0% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків

та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу долі

карську допомогу, зд ійснили заходи щодо оживлення або своєчасно забезпечили

доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша

долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше ус

пішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення ліку

вання зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

Перша долікарська допомога - це комплекс простих невідкладних дій, спря

мованих на збереження здоров 'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими прин

ципами: правильність, доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій, до

тримуючись, зазвичай, такої послідовності :

- усунути вплив на організм чинників, що загрожують здоров 'ю та життю

потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої

атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із

води);

- оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що ста

новить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів

щодо його спасіння;

- виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості

(забезпечити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зов

нішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому,

накласти пов 'язку тощо);

- викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для

транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

- п ідтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного

працівника, пам 'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має

право лише лікар.

Виконуючи перелічені вище дії, потрібно бути уважним і обережним, щоб не

заподіяти шкоди собі і не завдати додаткової травми потерпілому. Особливо це сто

сується тих випадків, коли потерпілого необхідно зв ільнити з-під дії електричного

струму, з-під завалу, винести з палаючого приміщення, при рятуванні утопленика.

Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати

паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

- оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той

потребує;

- забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

5. Надання першої долікарської допомоги 253

- виконати штучне дихання "з рота в рот " або "з рота в н і с " та зовнішній

масаж серця і оцінити їхню ефективність;

- зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов ' я зки або пальцевим

притискуванням судин;

- накласти пов 'язку у разі пошкодження (поранення, опік, в ідмороження

тощо) ;

- іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому

забої, термічному ураженні;

- надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні , отруєнні,

блюванні , втраті свідомості;

- використати підручні засоби під час перенесення, навантаження і транспор

тування потерпілого;

- визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги

чи супутним транспортом;

- користуватися аптечкою швидкої допомоги.

5.2. А п т е ч к а ш в и д к о ї допомоги

Аптечка швидкої допомоги з

набором медикамент ів і засобів,

обов 'язково повинна бути на всіх

транспортних засобах, а т акож на

підприємствах, в організаціях та

установах чи їхніх підрозділах,

особливо тих, де проводяться небез

печні або шкідливі роботи. Такий

набір медикаментів і засобів для

надання долікарської допомоги ба

жано також мати вдома.

Залежно від умов, за яких їх

використовують, і призначення роз

різняють універсальну аптечку пер

шої допомоги, аптечку матері і

дитини, аптечку для обладнання

транспортних засобів, аптечку для

рятувальних плотів, аптечку для

рятувальних човнів, індивідуальну

аптечку та ін.

Наприклад, універсальна аптеч- рис% 78. Універсальна аптечка та її вміст

ка першої допомоги (рис. 78) слугує

для надання першої допомоги на виробництві, будівлях, туристичних походах, в

польових і домашніх умовах. Вона містить засоби:

- знеболювальні (промедол, анальгін);

- жарознижувальні , протизапальні (аспірин, парацетамол);

- заспокійливі (настойка валеріани);

- відхаркувальні (мукалтин, бромгексин);

- проти болю в шлунково - кишковому тракті (но-шпа, беластизин);

254 5. Надання першої долікарської допомоги

- адсорбції газів у кишечнику (активоване вугіля);

- від болю в ділянці серця (валідол, нітрогліцерин);

- для приведення людини в свідомість (нашатирний спирт);

- антисептичні препарати для промивання ран, горла (перманганат калію);

- для полоскання рота і горла (розчин борної кислоти);

- змащування забоїв, подряпин, країв ран (спиртовий розчин йоду, розчин

брильянтового зеленого);

- дезинфекці ї і пом 'якшення шкіри (борний вазелін).

Крім лікарських засобів в аптечку входять засоби для перев 'язки - перев'я

зувальний пакет, стерильні бинти, стерильна вата, бактерицидний пластир, пакет

одноразових шприців, гумовий кровоспинний джгут для часової зупинки кровотечі,

шина для накладення на кінцівки при переломах та вивихах, термометр медичний

для вимірювання температури, склянка для прийняття ліків, ванночка для проми

вання очей.

Універсальна аптечка може бути доукомплектована й іншими лікарськими засо

бами, препаратами за рекомендацією лікарів.

5.3. Надання першої допомоги при ураженні д ілянок мозку, зупинці

дихання та серцевої діяльності

Унаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в

організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості -

мозку. Ураження мозку призводить до різного роду станів організму, починаючи від

шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки

такого ураження проявляються широким спектром симптомів . Також багато різного

роду причин призводять до припинення надходження в легені повітря - асфіксії, в

результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце

і настати смерть.

Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом потерпілого,

спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарської допомоги при загаль

них розладах організму, спричинених ураженням мозку, зупинкою дихання та

зупинкою діяльності серця, а далі, розглядаючи окремі види ураження організму та

допомогу при них, посилатимемося на цей параграф.

Шок. Причини шокового стану - надзвичайний емоційний вплив, сильний біль,

втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призво

дить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають

порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Спричиняти розвиток шоку мо

жуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння під час транспортування

після травми тощо .

Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і приско

рений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку - блювання, спрага,

попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може

спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але

свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні втрати свідомості.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефективна відповідна до

помога, яку надають при пораненні, що спричинило появу шоку. Якщо шок посилив

ся, потрібно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад,


розчин

т і

зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо) . Пот ім потерпілого кладуть у

горизонтальне положення з трохи опущеною головою, закутують у ковдру. Захо

дами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло (але не перегрівання),

дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздягати потерпілого та охолоджу

вати його, навпаки, потрібно його зігріти, покласти в теплому приміщенні , прик

ласти до кінцівок грілки.

Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Паморош. Причини - раптова недостатність кровонаповнення мозку під впли

вом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого

повітря тощо. Ці чинники спричиняє рефлекторне розширення м 'язових судин,

унаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки - це перехідний стан до непритом

ності.

Ознаками памороків є блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, хо

лодний піт, запаморочення, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як

правило, памороки швидко минають .

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, розстебнути ко

мір, забезпечити надходження свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт.

Потерпілому слід трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати

гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Непритомність. Причини - ті що й при памороках.

Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають

памороки, позиви до блювання, блювання, слабкість, позіхання, посилене пото

виділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під

час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину. Велику

небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і

потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. У разі непритомності потерпілого треба покласти на спину, трохи

підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім

вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює, поплескати по щоках, по

бризкати обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо

потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не

запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Струс мозку. Причина - травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку

внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови. Це може супроводжу

ватись кровотечами, крововиливами і набряками мозкової тканини. Інколи такі пош

кодження поєднуються з переломом кісток черепа.

Ознаки - миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати

кілька годин, а то й кілька днів. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу,

нудота, блювання. Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення

чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших важких наслідків.

Допомогу треба надавати дуже обережно, щоб не пог іршити стан потерпілого.

Піднімати його необхідно у горизонтальному положенні, п ідтримуючи голову. По

терпілий потребує повного спокою, а тому не потрібно турбувати його, намагаючись

вивести з непритомного стану. Для запобігання удушенню від западання язика або

блювотних мас потерпілого кладуть на бік. Якщо потерпілий лежить на спині,


голова його має бути поверненою вбік. Після блювання треба очистити порожнину

рота. На голову кладуть охолоджувальні компреси.

Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій мож

ливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі

особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Асфіксія - задуха, зумовлена кисневим голодуванням та надлишком вугле

кислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в

легені протягом 2-3 хв. Людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись

серце і настати смерть.

Причини асфіксії - стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і

трахеї водою (утеплення); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею;

закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру

від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку;

захворювання на дифтерію, грип, ангіну.

Ознака - відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами

грудної клітки або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потер

пілого.

Допомога полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик, якнай

швидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі

тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг - все, що може заважати диханню, і

зробити штучне дихання. Інколи, через набряк гортані, виконувати штучне дихання

стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик,

ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія - введення

трубки у розсічену трахею.

Штучне дихання.

Найефективнішим

способом штучного ди

хання є дихання "із ле

гень у легені" , яке про

водиться " із рота в рот "

або " із рота в н іс "

(рис. 79). Потерпілого

кладуть на спину на

тверду рівну поверхню,

в ідкинувши голову різ

ко назад, для чого під

плечі треба покласти

валик або будь-який

Рис. 79. Штучна вентиляція легень методом "з рота в згорток. Для запобіган-

рот : 1 - вдих, 2 - видих ня переохолодженню

організму потерпілого

під його спину доцільно також покласти підстилку (ковдру, пальто).

Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий

вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в

рот і в ідкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спосте

рігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад,


грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з час

тотою 8-12 разів на хвилину. З гіг ієнічною метою рекомендується рот потерпілого

прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка

тощо) .

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот.

Якщо пошкоджено обличчя і робити штучне дихання " із легень у легені " немож

ливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом скла

дання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх подальшим розведенням

у боки. Штучне дихання треба робити наполегливо і тривало до появи у потерпілого

самостійного стійкого дихання.

Клінічна смерть - це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки

життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової сис

теми, але зберігаються обмінні процеси у тканинах.

Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його

загибелі.

Другим етапом є біологічна, або істинна смерть, - незворотне припинення

фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати ознаки життя і смерті і

вміти розрізняти ці два стани організму.

У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульсу немає, відсутнє дихання,

зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. І навпаки, наявність

цих ознак свідчить про те, що людина жива.

Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на

слух у лівій частині грудної клітки, нижче від соска, а т акож за пульсом на шиї, де

проходить найбільша - сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя.

Реакцію зіниць перевіряють раптовим освітленням очей або їх затемненням рукою.

При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемненні - розширюватися.

Якщо людина жива, при доторканні до рогівки ї ї ока, наприклад, к інчиком носової

хустинки, - повіки здригаються, вона реагує на інші сильні больові подразнення,

наприклад, уколи.

15 натискань

на грудину 5 натискань

на грудину

1 вдих

Рис. 80. Серцево—легенева реанімація: 1 — оживлює один; 2 — оживлює двоє

258 5, Надання першої долікарської допомоги

У перші 5-7 хв клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після

цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна

смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока та її висихання, дефор

мація зіниці при стисканні, трупне задубіння, трупні синюшні плями. У період клі-

НІЧНОЇсмерті, поки ще не сталося тяжшх уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімувати).

До оживлення входить проведення двох основних процедур - відновлення

дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж серця чи серцево-легеневу реанімацію роблять негайно після

зупинки серця.

Потерпілого кладуть на спину на тверду

поверхню. Реанімація починається чотирма

вдиханнями методом, " із рота в рот", а далі за

лежно від кількості тих, хто надає допомогу

здійснюється чергування дій (рис. 80). На ниж

ню третину грудної клітки зліва кладуть обидві

долоні (одна поверх другої) (рис. 81) і почи

нають робити масаж - ритмічне стискання сер

ця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів

на хвилину. Сила поштовху має бути такою,

щоб грудина зміщувалась вглибину на 4-5 см.

Після кожного поштовху руки на мить відда

ляють від грудної клітки, а потім знову натис

кають (рис. 82). При правильному масажі серця

під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і

звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з 'являються

самостійні вдихи.

Рис. 80. Положення рук при непря

мому масажі серця

1 2

Рис. 82. Схема механізму непрямого масажу серця: 1 - систола, 2 - діастола

Якщо виконується виведення потерпілого зі стану клінічної смерті, масаж серця

і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна

особа, їй для цього потрібно після двох-трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної

клітки.


При оживленні потерпілого ні в якому разі не можна втрачати пильності . Навіть

коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про

можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба сте

жити за з іницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і рит

мічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з 'являється блювота. Це свід

чить, що відбулось оживлення організму.

5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м 'яких тканин

Причини кровотечі - пошкодження цілості крово

носних судин унаслідок механічного або патологічного

порушення. Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце,

звідки тече кров і внутрішні, коли кров виливається у

внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пош

коджених кровоносних судин кровотечі бувають арте

ріальні, венозні та капілярні.

Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яс

краво-червоним кольором крові, кров б 'є сильним струме

нем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарв

лення, витікає з рани безперервно і повільно. При капі

лярній кровотечі кров виділяється краплями або просо

чується з усієї поверхні рани.

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупи

нити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною

пов 'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють

розчином йоду, або спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо

з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізу

вати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов 'язці

отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути

всередину і спричинити ускладнення. Венозну кровотечу

теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінців

ку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру нав

коло рани, накласти стисну пов 'язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі

притискають артерію до кістки вище від місця поранення

(рис. 83). Притискування здійснюють, як правило, в тих

місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома

пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком

(рис. 84, 85).

Скроневу артерію притискають перед мочкою вуха до

виличної кістки.

Рис. 82. Найбільш ти

пові місця притискання

артерій: 1 - підколін

ної; 2 - черевної аорти,

З - плечової; 4 - сонної;

5 - підключичної; 6 -

підпахової; 7 - стегно

вої; 8 - променевої; 9 -

великої берцьової

При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по можливості, стискають

пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують

різке згинання руки в л іктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі

нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, п ідклавши в ліктьову чи

підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо (рис. 86).


Рис. 84. Зупинка кровотечі шляхом притискання артерії і накладання тугої по-

в 'язки

Рис. 85. Приклади притискання сонної, підключичної, плечової артерії, та стегнової

в паху

2 3 4

Рис. 86. Фіксація кінцівки у визначеному положенні з метою зупинки кровотечі з: 1

- підколінної артерії; 2 - підключичної і підпахової; 3 - плечової чи ліктьової ар

терії; 4 - стегнової артерії

Найнад ійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з пора

нених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки) (рис. 87).

Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою

тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки

(рис. 88). Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком, а в разі їх

відсутності - зв 'язують . Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця на

кладання зникає.

Тривалість використання джгута обмежується 1-1,5 годинами, а взимку - од

нією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості

забезпечити додаткову допомогу, то через 1-1,5 години джгут на кілька хвилин від

пускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими мето-

зги 5. Надання першої долікарської допомоги 261

дами (наприклад, тампоном) , а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від

попереднього місця його накладання.

Рис. 86. Типові місця накладання джгута чи стисної повязки при кровотечі з арте

рій: 1 - стопи; 2 - гомілки чи колінного суглоба; 3 - передпліччя і ліктьового суглоба;

4 — плеча; 5 - кисті; 6 - стегна; 7 - шиї

1 2 3 4

Рис. 87. Техніка накладання гумового джгута: 1 - розтягнення джгута; 2 — накла

дання джгута з постійним його розтягуванням; 3 - записка із зазначеним часом

накладення джгута


У разі відсутності джгута

накладають закрутку з пояса,

рушника, хустки або іншого ма

теріалу, який не туго зав 'язують

навколо кінцівки (рис. 89). У

петлю вставляють палицю і

закручують. Для того, щоб не

пошкодити шкіру, під закрутку

потрібно підкласти бинт чи іншу

тканину.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно ^

>ис* Накладання закрутки

якомога швидше доста

вити в медичний заклад.

Часто кровотечі ви

никають через пошкод

ження м 'яких тканин

унаслідок удару і є од

нією з ознак цього виду

травми. Іншими озна

ками удару м ' яких тка

нин є болі в місці удару,

розлита припухлість

(крововилив), обмежена

рухомість ушкоджено ї

частини тіла.

При внутрішній кровотечі треба потерпілого розмістити в положення, показане

на рис. 90.

Перша допомога у випадку пошкодження м 'яких тканин за умови відсутності в

цьому місці перелому чи вивиху - холод на місце удару (рушник, змочений хо

лодною водою, пузир з льодом чи снігом) і туга пов 'язка на місце крововиливу і спо

кій ушкодженій частині тіла (див. рис. 91).

При забої м ' яких тканин шкіряні покриття залишаються неушкоджені , а в

м ' яких тканинах стається розрив кров 'яних судин. Результатом є синяк (крово-

підтьок), припухлість, біль. Щоби ослабити біль, зняти набряк, зменшити крово

вилив необхідно прикласти до місця забою чисту салфетку чи рушник, змочений

холодною водою, і по мірі зігрівання змочувати знову. Можна також використовува

ти поліетиленовий пакет наповнений льодом чи снігом. Добре допомагає туга

пов 'язка .

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою

кров 'ю . При цьому дихання утруднене.

Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають

валик, на груди - холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і руха

тися, необхідна госпіталізація.

Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини супроводжується

значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з 'являється

\/х е

\4' 1 2

Рис. 90. Положення хворого при внутрішній кровотечі:

1 - поранення в черевну порожнину, 2 - поранення у груд

ну порожнину


Рис. 91. Холод на місце удару та туга пов 'язка

Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з

легень, але ноги згинають в колінах. Потерпілого треба негайно відправити до

лікарні.

Удар голови. У разі пошкодження м 'яких тканин голови спостерігаються при

пухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Потр ібно пам 'ятати, що

сильні удари здатні спричинити і закриті пошкодження головного мозку. Поранення

м 'яких тканин на голові супроводжується сильними і тривалими кровотечами.

Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт

навколо голови.

Стискання м 'яких тканин може стати причиною розвитку загального тяжкого

стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових

завалів, руйнування будівель.

Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову

кінцівку. Пульс у нижній частині кінцівки не відчувається. Спочатку, після вивіль

нення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний, але

через 6-8 год настає різке пог іршення загального стану, підвищується температура

тіла, відбувається розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівки

холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з 'являються крововиливи, пухирі.

Кінцівка втрачає чутливість.

Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звіль

нення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транспортні ши

ни. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому давати в необмеженій

кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загального тяжкого ста

ну, доставити потерпілого до медичного закладу.

У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спостерігається непри

томність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупинка дихання. Після

витягнення потерпілого, потрібно звільнити порожнину рота та ніс від снігу, по

клавши його на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити

комір та верхній одяг, які заважають диханню (роздягати потерпілого не треба). Ко

ли потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розти-

внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням тем

но-червоною кров 'ю , що зсілася.


рати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця -

приступити до зовнішнього масажу серця. Ці процедури потрібно робити до повного

відновлення дихання та роботи серця. Давати потерпілому зігріваючі напої (гарячий

чай, горілку тощо) можна лише тоді, коли він прийшов до тями.

Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тільки після

повного в ідновлення самостійного дихання та роботи серця.

5.3.2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв 'язок та

при переломах кісток

Вивих - це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної ру

хомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв ' я зок та виходом однієї з кісток з

сумки.

Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падін

ня з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті сильного удару в ділянку суглоба.

Часто вивихи супроводжуються переломами.

Ознаки: біль у ділянці ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухливості в

суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного за

кладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного

закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов 'язку,

що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку

анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не треба вправляти

вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв 'язок найчастіше буває в ділянці гомілковоступе-

негово суглоба.

Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкоджено ї зв 'язки;

рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значним болем; припухлість в

ділянці суглоба (крововилив в порожнину суглоба).

Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов 'язка,

цілковий спокій кінцівки (в разі необхідності - накладання транспортної шини на

кінцівку).

Перелом - це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли

не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить

назовні.

Ознаки: біль пост ійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену

кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій

ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, не

нормальна рухомість кістки в місці перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути до

сить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто

підвищується температура тіла.

Потрібно пам 'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні.

Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і

надавати потерпілому відповідну допомогу.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла

(кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потріб-


но іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити ї ї нерухомою. Це дося

гається накладанням утримуючої пов 'язки або ще краще - транспортної шини.

Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев 'яні . Для

транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами

(рис. 92), в разі їхньої відсутності шини виготовляють самі. їх можна зробити з будь-

яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку -

палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету, куски фанери чи картону, парасольки,

лижі, пучки пруття тощо. Наприклад, при переломах кісток передпліччя після

накладання двох шин руку фіксують хусткою (рис. 93, 1). Якщо немає шини, хвору

ногу прибинтовують до здорової, а руку - до тулуба. При переломі передпліччя

можна підвісити руку, використовуючи підгинання піджака (рис. 93, 2) Головна

вимога - достатня довжина та міцність шини.

Шини найкраще накладати на оголене

тіло, але якщо зняття одягу завдає болю чи

створює інші проблеми, можна накласти шину

поверх одягу. У випадку накладання на ого

лену частину тіла, шину потрібно обгорнути

ватою чи тканиною, особливо там, де вона

прилягає до виступів кісток. Шина повинна

щільно прилягати до пошкодженої частини

тіла. Наприклад, на рис. 93, 3. зображено спо

сіб бинтування шини Крамера у разі перелому

плеча, при цьому рука повинна бути зігнута у

лікті.

Рис. 92. Стандартна дротяна ши

на Крамера

1 2 З

Рис. 93. Різні види іммобілізації: 1 - імпровізованою шиною; 2 - за

допомогою подолу піджака; 3 - стандартною шиною Крамера

Шину накладають з таким розрахунком, щоб її центр розмістився у місці

перелому, а кінці захоплювали два сусідні суглоби - вище і нижче місця перелому.

На руку і ногу накладають по дві шини - з зовнішнього і внутрішнього боку. Руку

завжди фіксують з ігнутою у лікті, пальці кисті повинні бути напівзігнуті, нога -

витягнена.


У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накла

дають стерильну пов 'язку і шину. Тільки після накладання транспортної шини

потерпілого з переломом кісток можна пере

возити в медичний заклад.

Переломи деяких кісток потребують

особливого підходу до надання першої до

помоги.

При переломі кисті чи пальців ї ї фіксу

ють за допомогою рулончика вати чи площи

ни (рис. 94).

Переломи ключиці виникають від удару, а

також від падіння вперед чи на витягнуту Риа 94, фіксування пальців руки

руку.

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука

приспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. У пахвову ямку кладуть великий жмут скрученої вати, руку згинають

у лікті під прямим кутом і прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на

хустці до шиї.

Переломи ребер виникають унаслідок ударів чи в разі здавлювання грудної

клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вди

хання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та

легені, під шк ірою скупчується повітря (підшкірна емфізема) . У таких випадках під

час промацування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інко

ли спостерігається відхаркування крові.

Допомога. Накласти тугу пов 'язку

навколо нижньої частини грудної кліт

ки з метою обмеження її рухливості під

час дихання. Для зменшення болю мож

на дати потерпілому знеболювальний

засіб. Перевозити потерпілого необ

хідно сидячи.

При переломі кістки стегна і го

мілки їх фіксують так, щоб шини захоп

лювали три суглоби: кульшовий, ко

лінний, гомілковоступеневий (рис. 95).

Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пош

коджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи

притискання важким предметом.

Ознаки: різкий біль в ділянці виступаючих позаду відростків, неможливість

рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то

спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому,

розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не

допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний

мозок. Найважливіше - забезпечити нерухомість хребта (рис. 96). Для цього потерпі-

А—

Рис. 95. Положення потерпілого при пере

ломі кістки стегна і гомілки


лого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та го

лову підкладають валик. Для того, щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потріб

но обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно

піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна

перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.

Рис. 96. Положення потерпілого при пе

реломі хребта

Рис. 97. Положення потерпілого при уш

кодженнях шийного відділу хребта

При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі,

фіксують ватною пов ' я зкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола

голови, а потім кладуть його на ноші.

Голову можна фіксувати також двома валиками зі згорнутого одягу, ковдри,

подушок (рис. 97).

Переломи кісток тазу виникають від сильного його стискання, наприклад, між

стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти.

Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового

міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки. Потерпілий не може стояти,

ходити, а лежачи - не може підняти ви

тягнуту ногу; в місці перелому з 'являється

припухлість, сильні болі, крововиливи в

пахову ділянку та порожнину. Як правило,

потерпілий лежить у позі "жабки " - на

спині з розведеними напівзігнутими но

гами. Такі переломи здатні викликати

дуже тяжкий загальний стан (шок).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші (рис. 98)

обличчям догори, його ногам надати положення "жабки" , для чого

під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи

простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново

доставити потерпілого в медичний заклад.

Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкод

женням м 'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. При переломі костей черепа потерпілого вкладають

на спину, голову фіксують так само, як при допомозі у випадку

ушкодженя шийного відділу хребта (рис. 99).

При переломі щелеп на підборіддя накладають марлеву пов'яз

ку, контури якої ідуть навколо голови і під підборіддям. При переломі верхньої

Рис. 98. Положення потерпілого при

переломі костей тазу


щелепи між верхніми і нижніми зубами прокладають шину (дощечку), а потім по

в 'язкою через підборіддя фіксують щелепи.

Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розла

дом, треба обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є

перешкодою для транспортування.

5.4. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень

становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення

температури середовища чи речей, з якими контактує людина, від допустимих

значень. Як низькі, так і високі температури навколишнього середовища призводять

до порушення процесів терморегуляції організму і розладу функцій життєво важ

ливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та

предметами стає причиною травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмо

роженням. Контакт з деякими хімічними речовинами та сполуками також призво

дить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції

при дії на організм низьких температур. Пог іршенню самопочуття сприяють втома,

малорухливість, алкогольне сп 'ян іння .

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і

пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс

та дихання, знижується температура тіла. При зниженні температури тіла від 34 до

32°С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусві-

домленою. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв.)

скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розтиран

ням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тка

ниною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, від

100 до 150 г 4 0 % спирту-ректифікату (горілки). Якщо у потерпілого відсутнє дихан

ня або він слабко дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання і віднов

лення життєвих функцій потерпілого закутують у теплий одяг і створюють йому

спокій.

Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним

металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою вуглекислотою.

При підвищеній вологості і сильному вітрі в ідмороження може спостерігатись і при

не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 °С). Сприяє в ідмороженню за

гальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Най

частіше в ідморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені в ідмороження тканин:

І - почервоніння і набряк; II - утворення пухирів; III - омертвіння шкіри та утворен

ня струпа; IV - омертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано розмістити потер

пілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання.

Краще розтирати в ідморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх

немає, то м ' якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після

арської допомоги

), а потім по-


агальним розла

втерпілого не є

внх опіках

тимих значень

.ше відхилення

ід допустимих

ша призводять

життєво важ-

ими речами та

ііком чи обмо-

також призво-

терморегуляції

рияють втома,

гься дихання і

[ рідшає пульс

т іла від 34 до

а стає неусві-

д 5 до 45 хв.)

гіло розтирай-

і . івняною тка-з цукром, від

•сутнє дихан-

ання і віднов-

орюють йому

в з холодним

тлекислотою.

рігатись і при

ороженню за-

ювання. Най-

гення тканин:

и та утворен-

стити потер-

і розтирання,

м. а якщо їх

:нігом. Після

порожевіння в ідморожене місце витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або

одеколоном і утеплюють ватою чи тканиною. Треба пам 'ятати, що одяг і взуття з

в ідморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вда

ється, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ

до ушкоджених д ілянок тіла.

Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умовах високої

температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні

у нерухомому вологому повітрі. Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки. Легкий ступінь - загальна слабкість, нездужання, запаморочення, ну

дота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання

прискорюються, температура тіла підвищується до 37,5-38,9°С.

Середній ступінь - температура тіла - 39-40°С, сильний головний біль, різка

м 'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене

почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до

120-130 уд./хв, часте і поверхневе дихання. Спостерігаються також блювання,

понос.

Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікують по-різному: якщо температура

повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго

діяли сонячні промені - про сонячний. При цьому температура т іла піднімається ви

ще 40°С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються

судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

Допомога. У легких випадках потерпілого покласти в затіненому місці,

давати необмежену кількість питного. В тяжких випадках перенести його в затем

нене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, прикладати

холодні компреси на голову, шию, ділянку серця. Дати понюхати ватку, змочену на

шатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання,

почати робити штучне дихання. Викликати швидку медичну допомогу, або, після

надання першої допомоги, доставити потерпілого в медичний заклад.

Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури

(полум'я , потраплення на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо) .

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І - почерво

ніння шкіри і її набряк; II - пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III - утворення

некрозу шкіри (струпів); IV - обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються

сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим

глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більше

є небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних

опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого із зони вогню,

припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його

загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла в жодному

разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню на

класти ватно-марлеву пов 'язку, змочену в спирті. Якщо є 0 ,5% розчин новокаїну, то

ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру першого ступеня можна обмежитись змазу

ванням обпеченої частини шкіри 2 - 3 % розчином марганцевокислого калію та накла

данням стерильної пов ' я зки (на обличчя пов 'язку накладати не варто).


У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло,

а зверху - в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них

транспортні шини .

Потерпілі з і значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом,

повинні отримувати необмежену кількість питного: водно-соляний розчин (одна

чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий та солодкий чай

тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обезболюючого або

100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками II—IV

ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно транспортувати до

медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потер

пілого, до обпечених д ілянок не можна торкатися руками, не можна проколювати

пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати

мазі, порошки, робити примочки.

Хімічні опіки. Виникають унаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові обо

лонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших

речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні

опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків схожі до термічних опіків. За

глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від

азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти - сіро-білий з

наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла

мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться

важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився х імічною речовиною, його треба

швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Пот ім механічно видаляють

речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають їх стру

менем води (краще під тиском - з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хв, поки

не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою об

печені частини обмивають такими розчинами: у випадках опіку кислотами - 2% роз

чином соди чи мильною водою; у випадках опіку лугами - 1-2% розчином оцтової,

лимонної чи борної кислоти. В разі опіку фосфором роблять примочки з 5% розчину

марганцевокислого калію. Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти

суху пов 'язку.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати

горло водним 3%) розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. У ви

падку хімічного опіку стравоходу та шлунка потрібно пити сирі яйця або соняш

никову олію.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті

з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина спричинити опік, і немає нейтра

лізуючого засобу, на місце опіку треба накласти чисту суху пов 'язку . Потерпілих з

х імічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

5.5. Допомо г а п ри о т р у єннях

Отруєння - це група захворювань, викликаних впливом на організм отрут різ

ного походження. При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, потріб-


но негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт по

терпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути можуть

потрапляти в організм трьома шляхами - через шлунково-кишковий тракт, органи

дихання та шкіру чи слизові оболонки, то цим визначається характер першої

допомоги.

Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий

тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок до появи чистих

промивних вод. Для цього його примушують випити 1,5-2,0 л води ледь підфарбо

ваної марганцевокислим калієм або води з питною содою (одна чайна ложка на одну

склянку води), а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Після

цього дають суспензію активованого вугілля, яка має хороші адсорбційні влас

тивості . Кишечник очищається за допомогою сольового проносного - 20 г гіркої солі

на 0,5 склянки води. Потім потерпілого зігрівають, дають йому багато чаю або кави,

але не їжу.

У разі потрапляння отруйних газів або випарів у дихальні шляхи, потерпілому

потрібно забезпечити приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який

утруднює дихання. При запамороченні чи непритомності дати понюхати наша

тирний спирт, при зупинці дихання - зробити штучне дихання.

При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно принаймні змити ділян

ку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію, треба

діяти так, як і при хімічних опіках.

Отруєння харчовими продуктами. Причиною їх є вживання неякісних, несвіжих

або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило,

починається через 2-3 години після вживання неякісних продуктів, інколи через

20-26 год.

Ознаки: загальне нездужання, нудота, неодноразове блювання, біль у животі,

головний біль, частий понос, блідість, спрага, п ідвищення температури тіла до

38 . . .40°С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм,

сприяють втраті солей.

Допомога - діяти, як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.

З метою запобігання харчовим отруєнням не слід допускати вживання недоб

роякісних та не зовсім св іжих продуктів. Особливо обережно треба вживати кон

серви і пам 'ятати про можливість їх низької якості (здуття кришки, банки, поганий

запах, незвичайний колір тощо) . З метою запобігання отруєнням фальшивими спирт

ними напоями не слід купувати напої сумнівного виробництва, особливо у неорга

нізованих продавців.

Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особливість

першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі не можна залишати

самого, оскільки в нього можуть спостерігатися порушення роботи центральної нер

вової системи - гальмування або збудження її, параліч дихання, непритомність,

клінічна смерть.

Отруєння кислотами та лугами - найбільше поширені серед ненавмисних

отруєнь х імічними речовинами, які потрапили в організм через стравохід, особливо

в побуті, у дітей.

Ознаки. Різкі болі в ротовій порожнині , стравоході та в шлунку, опік (набряк)

слизових, блювання з дом ішкою крові, труднощі під час ковтання. Іноді характерний


запах, з рота. Потерпілі часто збуджені, можливий набряк гортані з розвитком асфік

сії, непритомність.

Допомога. Негайно видалити слину та слиз з рота потерпілого, загорнувши

чайну ложку в марлю, серветку чи хустинку, протерти ротову порожнину. Проми

вати шлунок водою не можна, оскільки це спричинює блювання і призводить до

потрапляння отрути у дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому 2-3 склянки

води, щоб розбавити кислоту чи луг, зменшуючи їх агресивну дію. Не можна також

нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьо

му утворюється велика кількість вуглекислого газу, що призводить до розтягування

шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, роблять штучне

дихання - краще способом "з рота в ніс", оскільки слизова оболонка рота по

терпілого обпечена.

Отруєння оксидом вуглецю. Причини - вдихання чадного газу, генераторного

газу, продуктів горіння, диму. В крові блокується зв ' я зок гемоглобіну з киснем і

обмежуються умови для його перенесення кров 'ю від легень до тканин.

Ознаки - при легкому отруєнні - шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у

вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, короткочасна непри

томність; при тяжкому отруєнні - нерухомість, судоми, порушення зору, дихання,

роботи серця, непритомність протягом годин і навіть діб, клінічна смерть.

Допомога - діяти, як і у випадку потрапляння отрути у дихальні шляхи.

5.6. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного

струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

Електричні травми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли

виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так звані

електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза

ураження всього організму через

порушення нормальної діяльності

життєво важливих органів і систем,

таких як головний мозок, серце,

легені.

Місцеві електротравми - чітко

окреслені місцеві порушення ці

лісності окремих д ілянок та тканин

тіла під впливом електричного

струму або електричної дуги. Най

частіше - це поверхневі пошкод

ження, тобто пошкодження шкіри,

іноді інших м ' яких тканин, а також

зв 'язок і кісток.

До місцевих електротравм від

носять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкод

ження та електроофтальмію.

Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження

організму людини поділяють на чотири ступені:

ШВИДКЕ ВІДКЛЮЧЕННЯ

ПЕРША ДІЯ ПРИ ВИВІЛЬНЕННІ

ПОТЕРПІЛОГО ВІД СТРУМУ

:ької допомоги

итком асфік-

загорнувши

тну . Проми-

ІИЗВОДИТЬ до

[2-3 склянки

на також

ьки при цьо-

юзтягування

рять штучне

рота по-


'аторного

- киснем і

ви ч. шум у

існа непри-

іу. дихання.

г К О Ю

сктричного

щмзвмою.

ЙВМИ, коли

.-; звані

ЯУЕ загроза

: н н я

I - судомне скорочення м 'яз ів , що супроводжується болями, але без втрати

свідомості;

II - судомне скорочення м'яз ів із втратою свідомості та/або зупинкою дихання;

III - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;

IV - клінічна смерть.

Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до

значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через де

кілька годин, днів і навіть місяців.

Так, унаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися сер

цево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, п ідвищення або пониження

артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення

тощо. Можливі послаблення пам'ят і та уваги. Вважається, що електричні удари

послаблюють стійкість організму до захворювань.

Дотикання до струмоведучих частин, що перебувають під напругою, спричинює

судомне скорочення м 'яз ів . Унаслідок цього, якщо потерпілий тримає провідник

руками, пальці можуть так сильно стиснутися, що вивільнити його руки стає не

можливо.

Якщо потерпілий стикається зі струмопровідними частинами, необхідно переду

сім за все швидко вивільнити його від дії електричного струму. При цьому слід мати

на увазі те, що торкатися до людини, що перебуває під напругою, небезпечно для

життя того, хто надає допомогу . Тому швидко відключити ту частину устаткування,

якої торкається потерпілий (рис. 100) або електрообладнання головне-завдання ря

тівника.

Рис. 100. Вивільнення потерпілого: відкиданням провідника дошкою, перерубу

ванням провідників

Якщо вимкнення зробити неможливо, звільнити людину від дії електричного

і пошкод- струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши провідник від

людини (якщо людина торкається провідника). При цьому людині, яка надає допомо-

ураження гу, потрібно дотримуватися правил безпеки, щоб самій не потрапити під дію елек

тричного струму, звертаючи особливу увагу на напругу, під яку потрапив потерпілий.

10


У разі напруги до 1 000 В провідник від людини можна відкинути сухою пал

кою або дошкою. Можна також перерубати його сокирою. Відтягти потерпілого від

джерела струму можна руками, надягнувши діелектричні рукавиці або ж обмотавши

їх сухим одягом. Краще при цьому стати на дошку, одяг або будь-яку іншу діе

лектричну підстилку (рис. 101).

У разі напруги понад 1 000 В для звільнення потерпілого можна використо

вувати лише ізолюючу штангу або ізолюючі кліщі, одягнувши діелектричні (гумові)

рукавички і взувши діелектричні боти.

Зв ільнивши потерпілого від дії електричного струму, треба якнайшвидше виз

начити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надати першу долікарську

допомогу, а т акож викликати медичну допомогу або транспортувати потерпілого до

медичного закладу. Потрібно пам'ятати, що людину, яка отримала електротравму, не

можна залишати без догляду, доки її не огляне лікар, оскільки у неї не унемож

ливлений розвиток негативних процесів, які можуть призвести навіть до зупинки

серця.

Рис. 101. Відтягування потерпілого: 1 - за сухий одяг; 2 - використовуючи діелек

тричні рукавиці

5.7. Н а д а н н я п е ршо ї допомоги при у топленн і

Людину, що тоне, потрібно передусім витягнути з води на берег чи палубу

судна. Витягуючи потерпілого, треба бути дуже обережним, оскільки він може не

контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його.

Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопити його за голову і

буксирувати до берега. Є й інші способи буксирування, при яких потерпілого за-

хапують ' за плечі або під руки. Головне - не дати змоги потопаючому схопити рятів

ника та паралізувати його дії. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за во

лосся.

Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо, а він не контролює свої дії,

чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, потрібно пірнути під нього,

захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше

коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У крайніх випадках, коли

потерпілий своїми діями створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього,

потрібно негайно звільнитися від "об ійм ів " потопаючого. Якщо потопаючий захопив

1 2

)ПОМОГИ

Д1Є-


шлек-

рятів-

за во-

одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого уда

ру в ділянку ребер потопаючого. Залежно від місця захвату можливі інші способи

звільнення.

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють

два види утоплення - мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина

обов 'язково потрапляє в легені ( 7 5 - 9 5% усіх утоплень). При рефлекторному зву

женні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної

асфіксії ( 5 - 2 0% усіх утоплень) .

Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок трав

ми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому

пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає

потребам мозку.

Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після

занурення під воду, у початковий період після його підняття на поверхню спос

терігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання

супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота

здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але ін

коли слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом

кількох днів.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не

більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви

синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо

реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс

слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як атональний.

У тих випадках, коли після остаточного

занурення потерпілого під воду минуло 2 -3 хв,

самостійне дихання і серцева діяльність, як

правило, відсутні, з іниці розширені і не

реагують на світло, шкірні покриви синюшні .

Ці ознаки свідчать про настання клінічної

смерті.

При сухому утопленні посиніння шкіри

виражене менше, ніж при мокрому, в атональ

ному періоді відсутнє витікання пінистої рідини

з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хв.

Утоплення, що розвинулось унаслідок пер

винної зупинки серця і серцевої діяльності,

характеризується різкою блідістю шкіри, від

сутністю рідини в порожнині рота і носа, зу

пинкою дихання і серця, розширенням зіниць.

У таких утоплеників клінічна смерть може

тривати 10-12 хв.

Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від

слизу, мулу та піску. Я кщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, ї ї необхідно

швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через

коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 101).

Рис. 102. Схематичне зображення

положення, яке необхідно прийня

ти потерпілому для усунення води

з його дихальних шляхів і шлунку.


Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити ожив

лення.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утеплення, треба насамперед

вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, насухо обтерти

тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні,

його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50° ноги, дають подихати нашатир

ним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки,

розтирають руки і ноги.

5.8. Посттравматичний синдром та його подолання

Постравматичний розлад - тривожний розлад, в якому страх і супутні синдро

ми виникають зразу після травматичної події і тривають менше місяця.

Стресові розлади суттєво знижують загальний емоційний стан особистості,

отруюють особисте, сімейне, соціальне, професійне життя людини.

Американські вчені виявили, що у більшості солдатів виникають серйозні пси

хічні симптоми після закінчення воєнних дій.

Приблизно 2 9 % всіх військовослужбовців, що служили у В 'єтнамі , страждали

частими посттравматичними розладами, 2 2% мали окремі, незначні стресові симп

томи, 10%> ветеранів досьогодні відчувають помітні пост травматичні стресові

симптоми.

Обстеження ветеранів війни у Перській затоці дали схожі результати: більше

третини їх через 6 місяців після бойових дій розказали, що їх мучать жахи, і вони

стали вживати більше алкоголю, ніж раніше.

Ветерани Афганістану так само страждають від нав 'язливих образів, снів-жахів,

думок. їм перед очима постають різні страшні сцени, які на все життя вкарбувалися

в їхню пам 'ять - смерть товариша, вбивство ворога, каліцтво тощо.

У 2003 р. за період з початку війни в Іраку було евакуйовано понад 600 війсь

кових армії США, 22 солдати наклали на себе руки, причому більшість суїцидів було

зафіксовано після оголошення закінчення війни. Перебування на територі ї Іраку, де

активно діють партизани, на думку британського щотижневика "Observer", пост

травматичний стрес загрожує кожному другому солдату американської армії. Згідно

повідомлень голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров 'я , мате

ринства і дитинства, М. Пол іщук на початку 2004 р. зробив заяву про те, що 60%

українських миротворців страждають на психічні розлади, а 3 0 % солдатів в Іраку

стануть імпотентами.

Гострі і посттравматичні стресові розлади можуть бути спричинені і катастро

фами природного чи техногенного характеру та наслідками дії терористів .

Затяжні стресові симптоми спостерігаються у тих, хто відчув на собі насилля,

жорстокість. У результаті обстеження американськими спеціалістами 124 людей, які пе

режили холокост, 46%) з них отримали діагноз "посттравматичний стресовий розлад". У

жертв зґвалтування посттравматичний період може тривати до 18 місяців і довше.

Суттєвою допомогою у подоланні посттравматичних стресів може бути органі

зована в Україні при М Н С резервістська чи добровільна структура, прототипом якої

є створена в 1991 р. Американською асоціацією психологів і Американським Черво

ним хрестом Мережа реагування у випадку катастроф (DNR) . D N R займається за

безпеченням невідкладної психологічної допомоги після катастрофи.


Багато жертв катастроф насправді не розпізнають, наскільки вплинула на них

пережита ситуація. Американські вчені визначили, що від 10 до 4 0 % жертв тяжких

дорожньо-транспортних пригод можуть отримати діагноз посттравматичного син

дрому протягом півроку після пережитого стресу.

Спеціалісти з психічного здоров 'я можуть безпосередньо допомагати тим, хто

вижив, упоратися з і своїми психологічними труднощами. Вони часто викорис

товують підхід з чотирьох етапів:

1. Нормалізація реакцій людини на пережиту ситуацію, тобто розповідають про

реакцію людини на типову ситуацію (проблеми зі сном, нервове збудження, відчуття

горя і т.ін.).

2. Заохочення вираження тривоги, гніву, плачу і а інших негативних емоцій.

Дають можливість виговоритися.

3. Навчання навиків самодопомоги, показ Ш Л Я Х І Н подолання стресу, тривож

ності, переживання.

4. Забезпечення спеціальної допомоги, оскільки 15 - 25% тих, хто вижив, потре

бують серйозної спеціальної допомоги, реабілітації.

Специфіка надання першої психологічної допомоги при посттравматичному

синдромі полягає в тому, що самі рятувальники, перебуваючи в зоні дії негативних

чинників, піддаються впливу надзвичайного стресу і зазнають певних психологічних

травм. Отже для того, щоб ефективно надати допомогу потерпілому, важливо

володіти методами саморегуляції, розвивати волю, загартовувати характер. Сила

волі, незламний характер, контроль над собою, реакцією на ситуацію, пристосування

до реалій навколишнього середовища дають змогу не т ільки вижити людині в

екстремальних умовах, але й допомогти вижити оточуючим.

6. Організація та управління безпекою життєдіяльності

6.1. Концептуальні основи державної безпеки

Державну безпеку у всіх сферах життєдіяльності суспільства підтримують і

забезпечують у першу чергу формуванням взаємовигідних біосоціальних відношень

людей, соціальних груп між собою. Такий підхід до безпеки визначає і відповідні

принципи (рис. 103).

Державна безпека (ДБ)

Геополітична

Політична

Економічна

Соціальна

Екологічна

Науково-технічна

Інформаційна

Оборонна (воєнна)

Демографічна

Продовольча

Культурологічна

Енергоінформаційна

1. Пріоритет державних інтересів і безпеки перед: - інтересами і безпекою інших суб'єктів геополітики; - корпоративними інтересами юридичних і фізичних осіб; - ідеологічними і політичними інтересами. 2. Законність. 3. Відповідальність органів і сил ДБ, зокрема їхніх керівників за

забезпечення безпеки перед законом. 4. Інформаційність суспільства при строгому дотриманні державної,

службової і комерційної таємниці. 5. Єдність державної політики в області забезпечення ДБ . 6. Ефективність і оптимальність заходів із забезпечення ДБ . 7. Позапартійність.

Рис. 103. Принципи забезпечення державної безпеки

6.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс дій з підготовки, прийнят

тя і реалізації р ішень, спрямованих на забезпечення безпеки людини у сфері

виробництва та побуту як за нормальних умов, так і в разі виникнення НС.

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності 279

приинят-

у сфері

Управління безпекою життєдіяльності має правовий, соціально-економічний, тех

нічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.

1. Правовий аспект полягає у розробці та обов 'язковому виконанні законо

давчих та нормативних актів, що регулюють суспільні в ідносини у сфері

безпечної життєдіяльності , визначають критерії безпеки та вимоги щодо

забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

2. Соціально-економічний аспект полягає у ц ілеспрямованому фінансуванні

комплексу заходів безпеки у всіх сферах діяльності людини . Він також

охоплює:

а) використання економічних методів управління безпекою (пільги в

оподаткуванні) ;

б) в ідшкодування шкоди особі у разі у .икодження її здоров 'я ;

в) обов 'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування

від нещасних випадків;

г) регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;

д) безкоштовне надання працівникам спецодягу, засобів індивідуального

захисту, миючих засобів на роботах зі шкідливими і небезпечними

умовами праці;

е) пільги та компенсаці ї за важкі та шкідливі умови праці: оплата праці за

п ідвищеним рівнем, додаткова оплачувана відпустка.

3. Технічний аспект полягає у проектуванні та спорудженні будов, комуніка

цій, впровадженні технологій, які орієнтовані на збереження здоров 'я і без

пеку людини .

Модель безпечного виробництва:

а) хороший, з погляду безпеки, проект;

б) автоматичне дистанційне управління (маніпулятори, роботи);

в) запобіжні засоби захисту: автоматичне відключення, блокування, ого

рожі, заземлення;

г) засоби застереження - знаки безпеки;

д) тренування - рівень знань та умінь для ефективної безпечної праці.

4. Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і

контролю за Б Ж Д в масштабі держави, регіону, підприємства, підрозділу і

кожної людини .

5. Медичний аспект пов 'язаний із комплексною оцінкою впливу всіх чинників

довкілля і трудової діяльності на стан здоров 'я людей.

Медичний аспект також охоплює:

а) надання кваліфікованої швидкої допомоги і л ікування потерпілих від

нещасних випадків;

виявлення осіб, стан яких не дозволяє виконувати необхідні роботи;

з ' ясування причин виникнення гострих захворювань чи отруєнь;

організація санітарно-епідеміологічного нагляду в усіх сферах діяль

ності людини .

Еколог ічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов

життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропоген

ного впливу на навколишнє середовище. Еколог ічний аспект містить такі

проблеми:

б)

в)

г)

280 6. Організація і управління безпекою життєдіяльності

- зростання населення;

- скорочення зеленого покриву планети;

- зменшення запасів прісної води і харчових ресурсів г ідросфери.

7) Психолог ічний аспект пов 'язаний з психолог ічною шкодою, заподіяною

кожним нещасним випадком, аварією чи катастрофою.

8) Етичний або моральний аспект пов 'язаний з поглядами, уявленнями і нор

мами, які регулюють безпечну поведінку людей і взаємини між ними.

Структурі етичних засобів належить також субординація (зв 'язки за поса

дою), координація та співробітництво (окремих осіб, структурних під

розділів), моральне стимулювання безпечної життєдіяльності , лікарська

етика.

Отже, управл іння безпекою життєдіяльності повинне виконуватися на етапах

проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народно

господарських об 'єкт ів усіх форм власності.

6.2. Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

У Деклараці ї про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою

16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці як складовій

частині безпеки життя людини.

В першій Конституці ї України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня

1996 р. стверджено: "Людина , її життя і здоров 'я , ... безпека визначаються в Україні

найвищою соціальною цінністю" . В інших статтях проголошені права громадян на

належні безпечні умови праці (ст. 43), на соціальний захист (ст. 46), на охорону здо

ров 'я та безпечне для життя і здоров 'я довкілля (ст. 50). Одним із перших законів

незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров 'я громадян у процесі

трудової діяльності, в ідносини між власником підприємства і працівниками. Був

закон Укра їни "Про охорону прац і " (1992 р.).

Закон визначає гарантії прав на охорону праці при укладенні трудового дого

вору, під час роботи, права на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці,

компетенцію і повноваження органів державного управління, нагляду і громадського

контролю за охороною праці.

Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про

працю України, який регулює трудові відносини загалом.

Серед законів, що регулюють безпеку людини в усіх сферах ї ї життя, а також

відносини державних органів, незалежно від видів їхньої діяльності та форм влас

ності виділяють:

- Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 р.);

-* Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благо

получчя населення" (1994 р.);

Закон Укра їни "Про дорожній рух" (1993 р.);

Закон Укра їни "Про охорону природного навколишнього середовища"

(1991 р.), на основі якого розроблена низка законів, які стосуються окремих

сфер довкілля, наприклад, закони України "Про охорону атмосферного

пов і тря" (1992 р.), "Про використання ядерної енергії та радіаційну без

пеку" , "Про екологічну експертизу", а також декілька кодексів : лісовий,

водний, про надра землі та ін.


6.3. Апарат управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи держав

ного управління загалом. Тому державне управління безпекою життєдіяльності

зд ійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Департамент по нагляду за охороною праці;

- Міністерство охорони здоров 'я ;

- Міністерство з надзвичайних ситуацій;

- М В С та інші міністерства та центральні органи державної виконавчої

влади;

- місцеві державні адміністрації.

При КМ України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності

населення, яка розробляє та зд ійснює заходи щодо створення цілісної системи дер

жавного управління охороною життя людей.

Змістом державної політики є створення умов безпечної життєдіяльност і насе

лення країни шляхом формування та реалізації єдиного комплексу організаційно-

управлінських, організаційно-технічних, науково-методичних, фінансово-економіч

них, санітарно-гігієнічних, навчально-пропагандистських та інших заходів.

6.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності

Державний нагляд за додержанням законодавства з Б Ж Д охорони праці та

екологічної безпеки ведуть спеціально уповноважені органи та інспекції, які не

залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, будь-яких

об 'єднань громадян та місцевих органів державної влади:

- Державний департамент по нагляду за охороною праці : центральний апа

рат. Національний науково-дослідний інститут охорони праці, редакція

журналу "ОГГ , а також територіальні (обласні) управління. Основні завдан

ня: нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів

щодо безпеки праці, проведення діагностики д іючого устаткування,

експертизи проектів та нових об 'єктів, машин і технолог ій та ін.

- Держсанепідемнагляд: органи, установи і заклади державної санітарно-епі

деміологічної служби Міністерства охорони здоров 'я та силових структур

України (Міноборони, МВС, і т.д.). Основні завдання: проведення держав

ного нагляду у сфері санітарної та епідеміологічної безпеки; запобігання

розповсюдженню інфекційних захворювань і отруєнь; встановлення чин

ників довкілля, що шкідливо впливають на здоров 'я населення.

- Державний пожежний нагляд здійснює державна пожежна охорона системи

М В С (Головне управління пожежної охорони МВС) . Органи Держнагляду

поряд з контролем пожежної безпеки об 'єкт ів виробничого та іншого при

значення проводять експертизу проектів щодо пожежної безпеки, видачу

дозволу на початок роботи новоствореного підприємства, беруть участь у

прийнятті об 'єкт ів в експлуатацію і тощо.

- Мінекобезпеки. У систему Міністерства входять державні територіальні

управління областей, регіональні екологічні інспекції в містах та регіонах

областей. Одним із завдань цих органів є контроль за додержанням норм

екологічної безпеки, норм і правил ядерної та радіаційної безпеки. Дер-

282 6. Організація і управління безпекою життєдіяльності

жавтоінспекція МВС України є спеціально уповноваженим державним ор

ганом, що зд ійснює контроль у сфері дорожнього руху.

- Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, у тому

числі з безпеки життєдіяльності, здійснює Генеральний прокурор України і

підпорядковані йому прокурори.

6.5. Головні завдання і функції системи управління безпекою


Система управління безпекою життєдіяльності (СУБЖ) - це сукупність безпеки

життєдіяльності та елементів управління ї ї станом.

Основні завдання СУБЖ:

1) Планування робіт, які ведуться на державному, галузевому, регіональному

та локальному рівні. На державному рівні розроблено програми, які

стосуються БЖД:

- пол іпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- створення і розвитку промислових засобів індивідуального захисту пра-

цівникик;

- навчання і п ідвищення знань населення з питань БЖД.

На основі довгострокових планів розробляють річні (квартальні) плани, які є

складовою частиною колективного договору:

2) Інформаційне забезпечення: для підприємства джерелом зовнішньої ін

формаці ї є законодавчі та нормативні акти, інформаційні листи, розпо

рядження вищих органів, публікації офіційних видань. Внутрішні джерела

інформаці ї - накази, розпорядження власника, звіти і аналізи про стан без

пеки праці та виробничого середовища.

3) Опрацювання, прийняття та дотримання нормативних актів. Нові закони

приймає Верховна Рада, а державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти -

органи державного нагляду та управління ОП. Вони після прийняття перегля

даються не рідше одного разу на 10 років. Проект нормативного акта узгод

жується із юрисконсультом та службою ОП і затверджується власником.

4) Профес ійний підбір - це науково обґрунтований процес вибору із групи

осіб для навчання і праці за складними, в ідповідальними і небезпечними

професіями на підставі об 'єктивної оцінки психолог ічних показників лю

дини. При професійному підборі треба враховувати перелік робіт із шкід

ливими і небезпечними умовами праці, де забороняється праця неповно

літніх і жінок.

5) Навчання з безпеки життєдіяльності . Навчання та інструктаж з питань без

пеки життя, охорони праці, надання першої медичної допомоги, з правил

поведінки при виникненні аварії проводять:

а) з учнями і студентами навчальних закладів усіх рівнів освіти;

б) з працівниками до початку роботи і в процесі трудової діяльності:

вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі;

в) з населенням у побутовій сфері (обслуговування побутових приладів,

працівники житлово-експлуатаційних служб).

6) Регламентація процесу праці. Загальний процес праці і в ідпочинку визначає

законодавство охорони праці, а на підприємствах - правила внутрішнього


розпорядку. Роботи на підприємствах пов 'язані з обмеженнями за шкідли

вими та небезпечними чинниками: шум, вібрація, освітлення, метеорологіч

ні умови, шкідливі речовини і тощо.

7) Атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає

в регулюванні відносин між власниками і працівниками в галузі реалізації

прав на здоров 'я та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення,

пільги та компенсаці ї за роботу в несприятливих умовах. Атестацію про

водять не рідше одного разу на 5 років.

8) Експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально повно-

важених державних органів, яка спрямована на підготовку експертного вис

новку запланованої або існуючої господарської та іншої діяльності нормам і

вимогам законодавства з безпеки життя.

9) Ліцензування та сертифікація - це функція, спрямована на обмеження

діяльності, пов 'язаної з потенційною небезпекою для здоров 'я і життя лю

дей шляхом видачі ліцензій (дозволу) або сертифікату (посвідчення), які є

документами, що підтверджують відповідність діяльності вимогам безпеки.

10) Забезпечення безпечності обладнання, процесів, будівель, споруд та терито

рій - проведення діагностики устаткування, технічних оглядів котлів, по

судин під тиском, підйомного устаткування, електрообладнання.

11) Забезпечення санітарно-гігієнічних умов життя, санітарно-побутового, ліку

вально-профілактичного та медичного обслуговування.

12) Стимулювання БЖД, яке здійснюється економічними, правовими, соціаль

ними та моральними заходами і засобами.

13) моніторинг БЖД - це система спостережень, збору, опрацювання і аналізу

інформації про стан безпеки людини і життєвого середовища на національ

ному, рег іональному та локальному рівнях.

Отже, позитивні зрушення у сфері забезпечення безпеки зроблені чималі, однак

здійснені заходи поки що не привели до відчутного пол іпшення умов і безпеки

життєдіяльності . А це, поза сумнівом, відображається на економіці держави загалом.

Тому, при управлінні Б Ж Д необхідно дотримуватись умов економічної та технічної

доцільності, об ' єктивно пор івнюючи витрати з одержаними вигодами.

Додатки

Додаток 1. Деякі коди країн в штрихових кодах EAN

00-09 - С Ш А і Канада; 560 - Португалія; 777 - Болівія;

20-29 - резерв EAN; 569 - Ісландія; 779 - Аргентина;

30-37 - Франція ; 57 - Данія; 780 - Чилі ;

380 - Болгарія; 590 - Польща; 784 - Парагвай;

383 - Словенія; 594 - Румунія; 786 - Еквадор;

385 - Хорватія; 599 - Угорщина; 789 - Бразилія;

400-440 - Німеччина; 600-601 - Південна Африка; 80-83 - Італія;

460^469 - Росія; 611 - Марокко; 84 - Іспанія;

471 - Тайвань; 619 - Туніс; 850 - Куба;

474 - Естонія; 64 - Фінляндія; 858 - Словаччина;

475 - Латвія; 690-691 - Китай; 859 - Чехія;

477 - Литва; 70 - Норвегія; 860 - Югославія;

480 - Філіппіни; 729 - Ізраїль; 869 - Туреччина;

482 - Україна; 73 - Швеція; 87 - Нідерланди;

489 - Гонконг; 740-745 - Гватемала, Саль 880 - Південна Корея;

45 -49 - Японія ; вадор, Коста-Ріка; Гондурас, 885 - Таїланд;

50 - Великобританія ; Нікарагуа, Панама; 888 - Сингапур;

520 - Греція; 750 - Мексика; 899 - Індонезія;

529 - Кіпр; 750 - Венесуела; 90-91 - Австрія;

531 - Македонія ; 76 - Швейцарія; 93 - Австралія;

535 - Мальта; 770 - Колумбія; 94 - Нова Зеландія;

539 - Ірландія; 773 - Уругвай; 955 - Малайзія .

54 - Бельгія і Люксем

бург;

Додаток 2. Найпоширеніші екозалежні хвороби людини

Хвороби Чинники навколишнього середовища

Хвороби систе

ми кровообігу

(серце, судини)

Сумарний індекс забруднення атмосферного повітря хіміч

ними речовинами; шум; електромагнітні поля; склад питної

води (хлориди, нітрати, нітрити), твердість; ендемічність

територі ї за мікроелементами (кальцій, магній, мідь, фтор,

йод та ін.); забруднення продуктів харчування токсикантами;

клімат

Хвороби органів

дихання

Забруднення атмосферного повітря х імічними речовинами і

пилом (особливо оксидами вуглецю, сірки і пестицидами);

погодні умови; соціальні умови (житло, матеріальне забезпеч-

чення)

Хвороби органів

травлення

Забруднення продуктів харчування і води отрутохімікатами;

ендемічність місцевості за мікроелементами; соціальні умови

(житлові умови, матеріальний рівень); забруднення

атмосферного повітря, особливо оксидом сірки; склад питної

води, ї ї твердість; шум

Хвороби ендо

кринної системи

Шум ; забруднення атмосферного повітря, особливо оксидом

вуглецю; ендемічність території за мікроелементами, забруд

неність солями важких металів; рівень інсоляції; електромаг

нітні поля; твердість питної води

Хвороби крові Ендемічність території за мікроелементами, особливо хрому,

кобальту, заліза; електромагнітні поля; забрудненість їжі і

води нітратами і нітритами, пестицидами

Хвороби алер

гічної природи

Сумарний індекс забруднення атмосферного повітря; соціаль

ні умови (житло); забруднення їжі і води пестицидами, лікар

ськими препаратами

Хвороби шкіри і

підшкірної кліт

ковини

Рівень інсоляції; нестача або надлишок мікроелементів у

зовнішньому середовищі; забруднення атмосферного повітря

в поєднанні з погодними чинниками (опади, туман, тиск) .

Патологія вагіт

ності і вроджені

аномалії

Забруднення атмосферного повітря х імічними речовинами;

електромагнітні поля; забруднення навколишнього середо

вища отрутохімікатами; шум; нестача або надлишок мікро

елементів у зовнішньому середовищі; іонізуюче випроміню

вання

Психічні розла

ди

Сумарний рівень забруднення повітря х імічними речовинами;

електромагнітні поля; шум; забруднення середовища отруто

хімікатами

Хвороби сечо

статевих органів Нестача або надлишок мікроелементів; забруднення атмос

ферного повітря; склад і твердість питної води

Злоякісні ново

утворення

Забруднення повітря, особливо канцерогенними речовинами;

забруднення їжі і води нітратами і нітритами, пестицидами;

ендемічність місцевості за мікроелементами; склад і твердість

286 Додатки

Додаток 3. Вплив деяких токсичних неорганічних речовин

Джерело

забруднення

Шляхи надНаслідки впливу

Речовина

Джерело

забруднення ходження в

організм

Наслідки впливу

Залізо Промислове ви- Цироз печінки, захворювання

робництво кровоносної системи Оксид

вуглецю

Промисловість,

автотранспорт,

3 повітрям Карбоксигемоглобінемія і зни

ження здатності крові пере

(чадний

газ)

енергетика носити кисень, ураження цен

тральної нервової системи, по

рушення жирового, вуглевод

ного, фосфоліпідного обмін}', ві

тамінного балансу, напади сте

нокардії, інфаркт міокарду

Оксиди

азоту

Енергетика,

автотранспорт

3 повітрям Гостре подразнення легенів і ди

хальних шляхів та виникнення в

них запальних процесів, утво

рення метгемоглобіну, зниження

кров 'яного тиску, головокру

жіння, втрата свідомості, блю

вання, задуха, нежить, під

вищене слиновиділення

Кадмій Виплавляння ко

льорових металів

3 водою,

їжею, повіт

Хвороби нирок (протеїнурія).

Хвороба ітай-ітай, анемія, остео-

рям пороз (ламкість кісток), підви

щений кров ' яний тиск, інсульти,

атеросклероз, мутагенна та кан-

Ц с р О І С Н Н а Д І Я ,

вої залози

Марга

нець

Виплавляння ме

талів, добрива рід

ке паливо, ліноле

ум, сірники, піро

технічні вироби

3 повітрям Прогресуюче ураження цен

тральної нервової системи, ле

таргія, синдром Паркінсона,

пневмонія

Мідь Пром. вироби.,

спалювання ву

3 водою,

їжею

Пневмонія, гепатити, інтоксика

ція

гілля, добрива,

барвники

М и ш ' я к Пром . вироби.,

пестициди, пиво

варіння

3 водою,

їжею, пи

вом

Рак легенів та шкіри, порушення

функції шлунка, периферичні

неврити, перфорація перегород

ки носа, ураження шлунково-

кишкового тракту, інтоксикація,

меланоз шкіри

іатки Додатки 287

я

іі

I-

>-я.

Продовження дод. З

Моліб

ден

Ґрунти, природні во

ди, виплавляння ме

талів, сплави, барв

ники, скло, мастила

3 повіт

рям, ВОДОЮ, їжею

Порушення центральної нерво

вої системи, подагра, ендемічна

атаксія

Нікель Пром. вироби., ніке

лювання виробів

3 їжею,

повітрям

Бронхіальний рак, рак легенів,

рак слизових оболонок носа.

Дерматити (екзема), інтокси

кація, алергія

Нітрати,

нітрити

Добрива, відходи

тваринництва, стічні

води

3 водою,

їжею

Метгемоглобінемія (порушення

транспортування кров 'ю кис

ню), ураження органів травлен

ня, центр, нервової системи

Нітрозо-

сполуки

Добрива, пестициди,

харчові добавки

3 водою,

їжею

Рак, мутагенна та тератогенна

дії

Ртуть Виробництво ртуті,

пестициди, спалю

вання органічного

палива, виробництво

хлору

3 водою,

повітрям,

їжею

Інтоксикація (меркурізм). Хворо

ба Мінамата, незворотні ура

ження центральної нервової

системи з паралічами, розладами

зору, втратою слуху, ураження

спинного мозку, психічна непов

ноцінність новонароджених

Інтоксикація (меркурізм). Хворо

ба Мінамата, незворотні ура

ження центральної нервової

системи з паралічами, розладами

зору, втратою слуху, ураження

спинного мозку, психічна непов

ноцінність новонароджених

Хром Пром. вироби., спла

ви, барвники, ду

бильні речовини,

3 повіт

рям, їжею


хронічні запалення верхніх ди

хальних шляхів, трахеїти, вплив

на склад крові, порушення сер

цево-судинної діяльності

вогнетривка цегла


хронічні запалення верхніх ди

хальних шляхів, трахеїти, вплив

на склад крові, порушення сер

цево-судинної діяльності

Свинець Виплавляння ме

талу, пестициди,

вихлопні гази, до

рожній пил, ґрунт

навколо підприємств

3 водою,

повітрям,

їжею

Ураження центральної нервової

системи, печінки, нирок, мозку,

статевих органів, інтоксикація,

анемія, порушення поведінки, у

дітей - сповільнення росту, під

вищена моторна активність, зни

ження уваги, роздратованість,

відставання в навчанні

Фтор Алюмінієва та силі

катна промисло

вість, добрива

3 водою,

повітрям

Флюороз , зубні хвороби, брон

хіти, пневмонія, рак усіх лока

лізацій, особливо органів дихан

ня, носові кровотечі, склеро

тичні ураження кісток, сухо

жиль, специфічні ураження шкі

ри, у дітей - затримка фізичного

розвитку і порушення гемато

логічних показників

і

288 Додатки

Закінчення дод. З

Алюмі

ній

Алюмінієва промис

ловість, спалювання

вугілля

3 повіт

рям

Ураження кісток, флюороз зу

бів, хвороба Альцгеймера

Озон Автотранспорт 3 повіт Подразнення слизової оболонки

рям очей, хронічні запалення леге

нів, розвиток легеневих пухлин,

головний біль, швидка втом

люваність

Вільний

хлор та

його спо

луки

Виробництво хлору 3 повіт

рям

Негативний вплив на нюх, світ

лову чутливість очей. Подраз

нення верхніх дихальних шля

хів, порушення ритміки дихання

Ванадій Спалювання нафти,

вугілля, промислове

3 повіт

рям

Захворювання серцево-судинної

системи, подразнення верхніх

виробництво дихальних шляхів, зміна леге

невої тканини, вплив на обмінні

процеси і центральну нервову

систему, запалення слизових

оболонок очей

Аміак Виробництво аміаку,

добрив

3 повіт

рям

Катар верхніх дихальних шля

хів, запалення слизових обо

лонок очей, зниження імунітету,

вплив на центральну нервову

систему

Селен Збагачення руд, спа

лювання вугілля

3 повіт

рям

Депресії, запаморочення, жов

туха, носові кровотечі, склероз,

артрити, кишкові порушення,

захворювання шкіри

Додатки Додатки 289

До д а т о к 4 . Промис ло в і п ро ти г а зи

Марка

коробки

Колір

коробки

Небезпечні хімічні речовини, від яких захищає

протигаз

А Коричневий Від фосфор- і хлорорганічних отрутохімікатів, парів,

органічних сполук (бензин, ацетон, бензол, сірко

водень, тетраетилсвинець, толуол, спирт, ефір)

В Жовтий Від фосфор- і хлорорганічних отрутохімікатів, кис

лих газів і парів (сірчаний газ, хлор, сірководень, си

нильна кислота, окиси азоту, фосген, хлористий во

день)

Г Одна полови

на чорна,

друга - жовта

Від парів ртуті, ртутьорганічних отрутохімікатів на

основі етилмеркурхлориду

Е Чорний Від миш'яковистого і фтористого водню

к д Сірий Від аміаку, с ірководню та їх сумішей

БКФ Зелений Від парів органічних речовин, миш'яковистого і

фосфористого водню

М Червоний Від окису вуглецю за наявності невеликих кількостей

аміаку, миш'яковистого та фосфористого водню,

парів органічних сполук

СО Сірий Від окису вуглецю

?

Список літератури

1. Желібо Є.П., Зоверуха Н.М., Зоцарний В.В. Безпека життєдіяльності. -Львів: Піча

Ю.В., -К . : Каравелла, -Львів: Новий світ 2000, 2002. - 328 с.

2. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П. Безпека життєдіяльності. -Львів :

Світ 1995. - 288 с.

3. Безпека життєдіяльності / За заг. ред. Я.І. Бедрія. -Львів : вид. підприємство "АРІ" ,

2000. - 276 с.

4. Джигерей B.C., Жиденький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Вид. 4-те, доповнене.

- Львів: Афіша, 2001. - 256 с.

5. Семчук Я.М, Паневник О.В., Мандрик О.М. Безпека життєдіяльності: Конспект

лекцій. - Івано-Франківськ: Факел, 2002. - 90 с.

6. Дуднікова ї ї . Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. -2-ге вид., доп. -К. : Вид-

во Європ. ун-ту, 2003. - 268 с.

7. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Вид. 5-те. -Ль в і в : Львівський

банківський інститут РБУ; -К . : Т-во "Знання" КОО, 2002. - 186 с.

8. Безпека життєдіяльності у життєвому середовищі / За ред. В.І. Гольніка. - Дніпро

петровськ: НГА України, 2000. - 172 с.

9. Крикунов Г.Н., Беликов A.C., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности.

- Днепропетровск: Пороги, 1982. - 418 с.

10. Котик M A . Психология и безопасность. Изд. 3-е, испр. и доп. -Таллин: Валгус,

1989. -С.448 .

11. Безпека життєдіяльності / За заг. ред. В.Г. Цапка. Вид. 2-ге, перероб. і доп. -К . :

Знання-Прес, 2003. - 397 с.

12. Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська, Д.І. Мазоренко, Л.М. Тіщенко, М.М. Троянов.

Безпека життєдіяльності. -К . : Кондор, 2003. - 424 с.

13. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної

безпеки). / В.В. Бегун, І.М. Науменко. -КУАННП "Фенікс" , 2004. - 328 с.

14. Ліпкан В.А. Безпекознавство. -К . : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 208 с.

15. Емельянов A.M., Котик M A . Ошибки человека-оператора (Психологический и

кибернетический аспекты). - М.: Знание, 1988. - 64 с.

16. Губинский А.И., Кобзев В.В. Оценка надежности деятельности человека-опе

ратора в системах управления. - М.: Машиностроение, 1974. - 52 с.

17. Хохлов Н.В. Управление риском - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, - 239 с.

18. Машина H.I. Економічний ризик і методи його вимірювання. - К : Центр

навчальної літератури, 2003. - 188 с.

19. Ариуин A.C., Зациорский В.М. Эргономическая биомеханика. - M . : Машино

строение, 1988. - 256 с.

20. Cavanagh P.R., Michioyshi А.Е. A technique for the display of pressure distributions

beneath the foot // J. Biomechanics. - 1980. -Vol. 13. - №2 . - P.69-75.

21. Іваськевич I.O. Ергономіка. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 168 с.

22. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. / За заг. ред. пол

ковника В.С.Франчука. Вид. 2-ге доп. - Львів: Афіша, 2001. - 336 с.

Список літератури 291

23. Семенов С.Н., Лысенко В.П. Проведение занятий по гражданской обороне: Ме

тод, пособие. -М . : Высш. шк., 1990. - 96 с.

24. Джигерей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.:

Т-во "Знання" , КОО, 2000. - 203 с.

25. Запольський А. К., Салюк А.І. Основи екології / За ред. K.M. Ситника. - К.: Вища

ш к , 2 0 0 1 . - 3 5 8 с .

26. Кучерявський В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.

27. Бойчук Ю .Д , Солошенко Е .М, Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього

середовища. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 284 с.

28. Сафранов Т А . Екологічні основи природокористування. - Львів: "Новий світ-

2000", 2 0 0 3 . - 2 4 8 с.

29. Крисаченко B.C., Хильки М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні заса

ди сучасного розвитку. - К: "Знання України", 2002. - 598 с.

30. Соснин A.C., Прігунов П.Я. Менеджмент безопасности предпринимательства.

- К.: Изд. Европ. ун-та, 2002. - 358 с.

31. Миллер Д. Выжывание по методам С АС: Практическое руководство (серия

Коммандос) / Под общ. ред. А.Е. Тараса. - Мн.: Харвест, 1999. - 448 с.

32. Пипч енкоА .Н , ДимидовВ .В , Пономаренко В.В. и др. Выжывание и безо

пасность на море в вопросах и ответах / Под общ. ред. А.П. Харитошина.

- Одесса: Центр подготовки и аттестации плавсостава, 1997. - 84 с.

33. Психология екстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сель-

ченок. -Мн . : Харвест, 2000. - 480 с.

34. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / За заг. ред. Ю.В.Вороненко,

В.Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - 680 с.

35. Гончарук Е .И , Вороненко Ю . В , Марценюк Н.И. Изучение влияния факторов

окружающей среды на здоровье населения. - К.: Здоров'я, 1989. - 204 с.

36. Плисакарь И.Ф. Травматизм и его профилактика. -Кишин е в : Штиинца, 1981.

- 1 9 0 с.

37. Величенко В .М , Юмашев Г .С , Мусалатов Х.А. и др. Первая доврачебная

помощь: учебн. пособ. / Под ред. В.М.Величенко, Г .С.Юмашева . - М . : Меди

цина, 1990. - 272 с.

38. Военно-медицинская подготовка / Под ред. Ф.И. Комарова. - М.: Медицина, 1984.

- 4 4 8 с.

39. Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства. - К . : Центр навчальної

літератури, 2003. - 227 с.

40. Боженко Л . І , Гута О.И. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації

продукції. - Львів: Афіша, 2001. - 176 с.

41 . Кириченко Л . С , Мережко Н.В. Основи стандартизації, метрології, управління

якістю: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т , 2001. - 446 с.

42. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія - К.: Либідь, 2002. - С. 59-229.

43. Основы инженерной психологи: Учебник для технических вузов / Под ред.

Б.Ф.Ломова. - М.: Высш. школа, 1986. - 448 с.

44. Панок В, Титаренко Т, Чепеляєва Н. та ін. Основи практичної психології. Під

ручник. - К: Либідь, 1999. - 536 с.

45. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб. посібник для студен

тів ст. курсів психол. фак. та відділень ун-ів. - Харків: Фоліо, 1996. - 237 с.

292 Список літератури

46. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. -К . : Україна-Віта, 1996.

- 1 3 0 с.

47. Инцест или кровосмешение. Ф.Эритье, Б.Цирульник, А.Каури, МКасонтаку,

Д. Вриньо / Пер. с фр. Н. Попова, И. Потапов. -М . : Кстати, - 173 с.

48. Психологія суїциду: Посібник / За ред. В.П.Москальця. -К . : Академвидав, 2004.

-С.288 .

49. Соціологія / За ред. Н.П. Осипової. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.

50. Сотвори себе кумира: Психология семи / Авт. - сост. О.В. Тимченко, В.Б. Шапар.

- X.: Прапор, 1997. - 604 с.

51 . По ту сторону стереотипов поведения: психология общения / Авт. сост. О.В. Тим

ченко, В.Б. Шапар. - X.: Прапор, 1997. - 654 с.

52. Пленники религиозного екстаза: Психология религиозных сект / Авт.-сост.

О.В. Тимченко, В.Б. Шапар. - X.: Прапор, 1998. - 477 с.

53. Шапарь В.Б. Психология религиозных сект. - Минск: Харвест, 2004. - 384 с.

54. Петрик В .М , Сьомій С В . та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у

суспільно-політичній сфері України: Монографія / За заг. ред. проф. 3.1. Тимошен

ко. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 331 с.

55. Григульевич И.Р. Пророки "новой истины": Очерки о культах и суевериях сов-

ремнного капиталистического мира. - М.: Политиздат, 1993. - 303 с.

56. Черняк Е.Б. Невидимые империи: Тайные общества старого и нового времени на

Западе. - М.: Мысль, 1987. - 271 с.

57. Парнов Е.И. Трон Люцифера: Критич. Очерки магии и оккультизма. Изд 2-е, доп.

- М.: Политиздат, 1 991 . - 3 02 с.

58. Хойбнер Т. Вызов неприкаянных: Модные волны и молодежные течения -

теды, хиппи, панки, рокеры - в западном мире / Пер . с нем. Г.Гаева и Л.Егоро

вой, научн. ред. послесл. и комент. А. Ефремова. - М . : Мол . гвардия, 1990.

- 3 0 2 с.

59. Сочивко Д.В. Расколотый мир. Опыт анализа психодинамики человека в экстре

мальных условиях жизнедеятельности. - М.: ПЕР СЭ, 2002. - 304 с.

60. Долин A.A., Попов Г.В. Кэмпо - традиция воинских искусств. - 3-е изд. - М.:

Наука. Главная редакция восточной литературы, 1992. - 429 с.

61 . Католик Г .В , Корнієнко І.О. Техногенні катастрофи: психологічна допомога

очевидцям та постраждалим // Науково-методичні матеріали для роботи з

очевидцями та постраждалими від техногенних катастроф, а також членами їх

сімей. -Львів : Червона Калина, 2003. - 144 с.

62. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия / Сост. К.В.Сельченок. - М н . :

Харвест, 2000. - 560 с.

63. Маккой Ч. Почему я об этом не подумал? / Пер. с англ. В.К.Гацелюка. - М.: ООО

"Издательство А С Г ' : ООО "Транзиткнига", 2004. - 330 с.

64. Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестоматия / Под общ.

ред. А.Е.Тараса. - Мн.: Харвест, 2003. - 432 с.

65. Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. КВ.Сельченок. - М н . : Харвест,

2004. - 592 с.

66. Психология террористов и серийных убийц: Хрестоматия / Под общ. ред. А.Е. Та

раса. - Мн. : Харвест, 2004. - 400 с.

67. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель) Психология масс. Хрестоматия.Сама-

ра: Издательский дом "БФХРАХ-М", 2001. - 592 с.

тітератури Список літератури 293

і-Віта, 1996.

И.Касонтаку,

шидав, 2004.

В.Б. Шапар.

rr. О.В. Тим-

/ Авт.-сост.

-.-84 с.

І ІЧНІ рухи у

.1. Тимошен-

гвериях сов-

»времени на

4зд 2-е, доп.

р течения -

Л.Егоро-

рдия, 1990.

а допомога

і роботи з

членами їх

нок. - М н . :

М.: ООО

' Под общ.

L: Харвест,

ід. А.Е. Та-

f атия.Сама-

68.

69.

70.

71 .

72.

73.

74.

75.

76.

77.

78.

79.

80.

81.

82.

83.

84.

85.

86.

87.

89.

90.

91.

92.

93.

94.

Комер Р. Психология поведения. Нарушения и патологии психики. -СПб . : Прайм-

ЕВРОЗНАК, 2002. - 608 с.

Аронсон Э, Вилсон Т, Шкерт Р. Социальная психология: психологические

законы поведения человека в социуме. -СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 540 с.

Шейнов В.П. Искусство жить: Как обратить знание в здоровье. - Мн. : Харвест,

2003. - 720 с.

Грачев Г.В. Мельник И.К. Манипулирование личностью. - М . : Эксмо, 2003.

- 384 с.

Таранов П.С. Интриги, мошенничество, трюки. - Симферополь: Таврида, 1996.

- 576 с.

Таранов П.С. Дерзкие тайны общения: Поведение наоборот, или 25 законов

инверсии. - Симферополь: Реноме, 1997. - 560 с.

Таранов П.С. Маневры общения: Миниатюры сокровенных тайн. - Д.: Сталкер,

1 999 . - 4 32 с.

Покрасс М.Л. Терапия поведением. Методика для активного психотерапевта и для

всех, ищущих выхода. - Самара: Издательский дом "Бахрах", 1997, - 240 с.

Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003. - 464 с.

Caplan G. Grunenbaum Н. Perspectives on primary prevention // Archives of General

psychiatry. -1967 . - Vol.17. -№3. - P . 331-347.

Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических

ситуаций). -М . : Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 200 с.

Бодров В А . Информационный стресс. - М.: ПЕР СЭ, 2000. - 352 с.

Томсон П. Самоучитель общения. - СПб.: Питер, 2000. - 256 с.

Ключков С. Держи стресс в кулаке. - СПб.: Питер, 2002. - 192 с.

Шаповалов Е А . 1000+] совет семейного психотерапевта. -М . : Олімп: ООО

"Фирма " "Издательство ACT", 1999. - 288 с.

Пиз А, Гарнер А. Язык разговора. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 146 с.

Пиз А, Пиз Б. Язык взаимоотношений. - М . : Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000.

- 238 с.

Берн Ш. Тендерная психология. - СПб.: пройм-Еврознак, 2001. - 320 с.

Аграшенков А. Психология на каждый день. Советы, рекомендации, тесты. - М . :

Вече, 1 9 97 . - 4 80 с.

Семке В.Я. Умейте владеть собой, или беседы о здоровой и больной личности.

- Новосибирск: Напука. Сиб. Отд-ние, 1991. - 90-168 с.

Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний курс. Навчальний

посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.

Батон Дж. Стать ближе. Любовь, секс и здравый смысл / Пер. с англ. - М.: ТОО

Центр " П Р О " при участии АЗОТ "Альвис" и АО "Столетие", 1995. - 216 с.

Свядощ A.M. Женская сексопатология. Изд.5-е перераб. и доп. -Кишинев :

Издательство "ІІІитиинца", - 184 с.

Секс от и до / Пер. с англ. О.Смуровой. -М . : Агенство "ФАИР" , 1998. - 352 с.

Плоды запретов: Подростки и секс: книга для учителя. - М . : Просвещение, 1991.

- 8 0 с.

Эйдемюллер Э .Г , Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб.: Изда

тельство "Питер" , 1999. - 656 с.

Постовий В.Г. Сучасна сім 'я і її педагогіка. -К . : Освіта, 1994. - 64 с.


95.

96.

97.

98.

99.

100.

101.

102.

103.

104.

105.

106.

107.

108.

109.

110.

111.

112.

113.

114.

115.

116.

Аверінцев С, Рупнік І.М. Адам та його ребро / Пер. М. Прокопович. - Львів:

Свічадо, 1 9 9 8 . - 7 6 с.

Витек К. Проблемы супружеского благополучия: Пер. С чешского. / Общ. Ред и

предисл. М.С. Мацковского. -М . : Прогресс, 1988. - 144 с.

Фридланд Л. То, чего не должно быть: Записки врача о половых страданиях.

- Рига: Спридитис, 1990. - 216 с.

Рощин О .И , Биленчук П .Д , Омельченко Т.О. Книга криминалиста: Практ. пособ.

- К . : Україна, 1 9 95 . - 4 1 3 с .

Гитин В, Хигир Б. Анатомия криминала. Убийство. Изнасилование. -Харьков:

Паритет, 1 9 9 6 . - 4 1 6 с.

Судебная медицина / Под ред. В.М. Смольянинова. - М: Медицина, 1975. - 344 с.

Мороз С А . Історія Біосфери Землі: У 2 кн. Кн.2: Геологопалеонтологічний

життєпис. - К.: Заповіт, 1996. - 384-419 с.

Фаулз Дж. Собирайтесь вместе, о вы, старлетки! Кротовые норы / Пер. с англ.

И. Безсмертной, И. Точевой. - М.: Махаон, 2002. - 139-152 с.

Ортегга-и-Гассет X. Человек и люди // Философские науки. - №5 . -1991 . - 157 с.

Маркузе Герберт. Эрос и цивилизация. -К . : ИСА. 1995. - 197 с.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивное™ / Пер. с англ. Э.МТелятни-

кова, Т.В. Панфилова - Мн.: ООО "Попурри," 1999. - 624 с.

Фромм Э. Бегство от свободы; Человек для себя / Пер. с англ. Д.Н. Дудинский -

Мн. : ООО "Попурри," 1989. - 49 с.

Адлер А. Наука жить / Пер. с англ. И нем. К:Рогг.-Яоуа1,1997. - 151 с.

Лебон Г. Психология масс: Хрестоматия / Ред.состав. Д.Я. Райгородский - Са

мара: Издательский Дом БАХРАХ-М, -2001 . - 13 с.

Франкл В. Воля к смыслу /Пер. с англ. - М . : Апрель-Прес, Изд-во ЭКСМО-Прес,

2000. - 30 с.

Ясперс К. Комунікація / Сотниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філо

софії. - К.: Либідь, 1996. - 132-149 с.

Савчин М.В. Духовний потенціал людини. -Івано-Франківськ: Вид-во "Плай"

Прикарпатського університету, 2001. - 167 с.

Бучек Л.І.Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції

особистості: Авторефер. дис . . . канд. психол. наук: 19.00.01 / Київський універси

тет імені Т.Г.Шевченка. - К, 1994. - 19 с.

Бугайова Н.М. Психологічні чинники суіцидальної поведінки: Авторефер. дис . . .

канд психол. наук: 19.00.01 / Київський університет імені Т.Г.Шевченка. - К ,

1997. - 22 с.

Белінська І.А. Психологічні типи відхилень у розвитку особистості підлітків з

алкогольно узалежненої сім'ї: Авторефер. дис . . . канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін

ститут психології ім. Г.С.Костюшка АПН України. - К, 2000. - 19 с.

Романова В.Г. Особливості статево-рольової соціалізації підлітків: Авторефер.

дис . . . канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім. Г.С. Костюшка АПН

У к р а ї н и . - К , 2 0 0 2 . - 19 с.

Сексуальні злочини: Системний аналіз психологічних, соціальних, соціально-пси

хологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Авто

рефер. дис . . . д-ра психол. наук: 19.00.04 / Київський університет імені Т.Г.Шев

ченка . -К. , 1 9 9 4 . - 3 6 с .

11"

135

136

гератури гопович. - Львів: 117.

ko. 1 Общ. Ред и 118. вых страданиях.

га: Практ. пособ. 119.

иние. -Харьков:

и. 1975 . - 344 с . 120.

алеонтологічний

Пер. с англ. 121.

М 9 9 1 . - 1 5 7 с . 122.

л . Э.М.Телятни-

гИ. Дудинский - 123.

1С.

юродский - С а - 124.

125.

0 ЭКСМО-Прес, 126.

игікативної філо-игікативної філо-127.

Вид-во "Плай " 128.

саморегуляції 129. кький універси- 129.

вторефер. дис . . . 130.

Шевченка. - К , Шевченка. - К , 131.

гості підлітків 3

••к: 19.00.07/Ін-L „/ і - м£Ш

132.

ків: Авторефер. 133.

Костюшка АПН

134.

, соціально-пси-

млактика: Авто- 135.

• Імені Т.Г.Шев-

136.


Савчин М.В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості:

Автореф. дис. д-ра психолог, наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології

професіфйної освіти АПН України - К, 1997. - 5 1 с.

Говорун Т.В. Соціалізація статі як чинник розвитку Я-концепції: Авторефер.

дис . . . д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені

МЛ.Драгоманова . - К , 2002. - 3 5 с .

Довгополюк В.О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови,

різновиди та регулятиви: Автореф. дис. . . канд. філос. наук: 09.00.03 / Південно

український державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського.

-Одес а , 2 0 0 4 . - 2 0 с .

Огієнко І.В. Соціально-філософський аналіз моделей формування особистості як

суб'єкта культури: Автореф. дис . . . канд. філос. наук: 09.00.03 / Дніпропетровсь

кий державний університет. -Дніпропетровськ, 1998. - 18 с.

Білецький В.В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського

дослідження: Автореф. дис . . . канд. філос. наук: 09.00.03 / Донецький націо

нальний університет. - Донецьк, 2002. - 20 с.

Базалюк О.О. Криза системи "Людина-природа" в умовах техногенної цивілізації

та шляхи її подолання (соціально-філософський аспект): Автореф. дис . . . канд. фі

лос. наук: 09.00.03 / Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди HAH України. - Київ,

2 0 0 1 . - 1 8 с .

Яким P.C. Вчинок особистості у контексті безпеки її життєдіяльності // Молодь і

ринок -2003 . -№4(6) . - 25-27 с.

Жмир В.Ф. Краєвид суїциду // Філософська думка. - 2003. - № 3 . - 136-149 с.

Шахненко В. Соціалізація учнів у процесі викладання " Б Ж Д " // Завуч. -2003 .

- № 1 6 . - 1 6 - 1 7 с .

Коваленко І. Рекомендації щодо дій населення у випадку розливу ртуті // Дирек

тор школи. - 2002. - №2, січень. - 1 3 с.

Нікулін Г.С. Вивчення явища тероризму в курсі БЖД // Рідна школа. - 2 0 0 3 .

- № 3 . - 3 4 - 3 5 с.

Пироженко Т. Школа поведінки в надзвичайних ситуаціях (Безпека життєдіяль

ності) // Палітра педагога. - 2002. - №4. - 3-8 с.

Ткачук С.П. Шляхи удосконалення державної політики у сфері безпеки

життєдіяльності населення // Безпека життєдіяльності. - 2003. - № 1 . - 4-6 с.

Рогачова Л . М , Прогнімак О Д . Життя в небезпеці? // Безпека життєдіяльності.

- 2 0 0 3 . - № 1 . - 6 - 9 с.

Шейман Б. Гострі отруєння у дітей // Безпека життєдіяльності. - 2 0 0 3 . - № 2 .

- 8-9 с.

Сасюк М.М. Основні тенденції виникнення надзвичайних ситуацій в україні у

2002 р. // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №2 . - 41-45 с.

Максименко С.Д. Особистість людини і регулятори її життєдіяльності // Безпека

життєдіяльності. - 2003. - №3 . - 22-25 с.

Терещенко О.М. Організація захисту населення від уражаючих чинників надзви

чайних ситуацій. // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №7 . - 36-38 с.

Трахтенберг І.М. Хімічні сполуки у побуті // Безпека життєдіяльності. - 2 0 0 3 .

- № 1 0 . - 5 - 8 с .

Супрович М.П. Деякі аспекти теорії ризику // Безпека життєдіяльності. - 2003.

- № 1 2 . - 6 - 8 с .


137. Трахтенберг І.М. Хімічні сполуки у побуті // Безпека життєдіяльності. - 2 0 0 3 .

- № 1 2 . - 2 2 - 2 7 с .

138. Губернский Ю .Д , Орлова Н.С. Микроклимат // Здоровье. -1972. - № 3 . - 24 с.

139. Дмитриев А.Е. Способы иммобилизации при переломах // Здоровье. -1985. -№2 .

- 3 1 с .

140. Остапенко Ю.Н. Первая помощь при отравлении ядовитыми растениями // Здо

р о в ь е . - 1 9 8 5 . - № 6 . - 3 1 с .

141. Малышев В .Д , Горшков М.М. Будьте осторожны во время грозы // Здоровье.

- 1 9 8 4 . - № 8 . - 3 1 с .

142. Ковальчук Т.П. Первая помощь при бытовых травмах // Здоровье. - 1984. - №9.

- 3 1 с .

143. Вальцева И.А. Осторожно: Скорпионы и ядовитые пауки // Здоровье. - 1 9 8 4

- № 3 5 3 . - 3 1 с .

144. Артомасова A.A. Первая помощь при ужалений перепончатокрылыми // Здоровье.

- 1 9 8 5 - № 3 6 5 . - 3 1 с.

145. Новиковская Т.В. Как избежать отравления грибами // Здоровье. - 1985 - № 3 6 8 .

- 3 1 с.

146. Ковальчук Л. 3 проблемы современной кухни // Женский журнал здоровье.

- 2003. - Октябрь. - 52-54 с.

147. Савельев Ю . М , Диперштейн Л.В. Церебральные и соматические расстройства у

больных алкоголизмом // Журнал Невропатологии и психиатрии имени С.С. Кор

сакова. - М.: Медицина, 1982. - Т.28. - Вып.7. - 94(1054) -99(1059) с.

148. Волкова О. Стратегия семейных конфликтов. // Психология для всех. - 2 0 0 3 .

- № 1 4 ( 3 4 ) . - 8 - 9 с .

149. Шаблиовский В. Школа выживания //Спецслужбы и мир -2001 . - №2 . - 51-52 с.

150. Перегудза Е. Социальные бунты в современном обществе - Украинский аспект //

Спецслужбы и мир - 2001. - №3 . - 18-22 с.

151. Нейролингвинистическое проникновение в психику // Досье секретных служб.

- 2 0 0 0 . - № 3 . - 1 9 - 2 1 с .

152. Кириенко С. Тоталитарные секты - полигон и инструмент власти (эксперименты

над психикой) // Досье секретных служб. - 2000. - №5 . - 26-31 с.

153. Колядюк Р. Манипулирование массовым сознанием: война или сотрудничество? //

Досье секретных служб. - 2000. - №6 . - 12-15 с.

154. Выприцкий В. О порядке приобретения, регистрации и хранения гражданами

Украины специальных средств индивидуальной защиты // Зброя і полювання.

- 2 0 0 1 . - № 2 ( 1 9 ) . - 9 - 1 0 с .

155. Михальов В .О , Бернацький С .Д , Сіденко Ю.Т. Спеціальні засоби самооборони,

заряджені речовинами слизьоточивої та дратівливої дії // Зброя і полювання.

- 2 0 0 1 . - № 2 ( 1 9 ) . - 1 5 - 1 7 с .

156. Гусев С. Електрошоковая терапия // Калашников. Оружие, боеприпасы, снаря

жение. -2004 . -№2. - 76-79 с.

157. Коломієць О. "Право на захист" // Оружие и охота -2004. - № 2 . - 6-7 с.

158. Кушка В. Аль-Каида: основа джихада // Неизвестная разведка - 2 0 0 4 . - № 1 .

- 77-79 с.

159. Баронин А. Терроризм: современные аспекты // В Мире спецслужб. -2004. - № 3 .

- 2 8 - 2 9 с .

: літератури

- 2 0 0 3 .

24 с.

1985. -№2 .


гроиства у

С.С. Кор-

- - 2 0 0 3 .

51-52 с.

й аспект //

служб.

врименты

гчество? //

ажданами

ілювання.

хюорони,

пювання.

ы. снаря-

1. - № 1 .

4 . - № 3 .

160.

161.

162.

163.

164.

165.

166.

167.

168.

169.

170.

171.

172.

173.

174.

175.

176.

177.

178.

179.

180.

181.

182.

183.

184.

185.

Мешко Т. Від холоду тільки мікроб здихає? // Молода Галичина. - 2 0 0 2 .

- 1 серпня. - 10 с.

Пирожук М. Югославська війна переросте в екологічну катастрофу в Європі //

Молодь України - 1999. - 25 квітня. - 1 с.

Булапенко В. Где рванет в следующий раз? // Комсомольская правда в украине.

- 2003. - 25 октября. - 7 с.

"Точка -М" вдарила не у ту точку / УНІАН // Високий замок - 2000. - 25 квітня. - 1 с .

Полевська Л. Що вкорочує життя землянам // Високий замок. - 2003. - 25 грудня.

- 6 с .

Лозинська Л. Україна - смітник електроніки? // За Вільну Україну. - 2003. - 14

серпня. - 6 с .

Цюцюра Є. Як зберегти здоров'я, визначити якість товару та продуктів // За

вільну Україну. - 2003. -2 жовтня. - 10 с.

Кімната відпочинку чи джерело підвищеної небезпеки? // За вільну Україну.

- 2 0 0 3 . - 4 грудня. - 14 с.

Добромильський А. Місія знищити стрес // За вільну Україну - 2 0 0 4 . - № 1 3 -5

лютого. - 1 с .

Втрачаємо людей на виробництві // За вільну Україну. - 2004. -17 січня. -2 с.

Небельмес А. Неформали // За вільну Україну - 2004. - 12 лютого. - 12 с.

Лозинська Л. Право на безпеку, біологічну // За вільну Україну. -2004. - 10 січня.

- 1 0 с.

Хроніка подій // Уголовное дело №. -2003. -№23(298) . - 3 с.

Башкотова Т. Оружие как средство защиты // Секретные материалы XX века.

- 2 0 0 1 . - № 2 4 ( 6 8 ) . - 3 0 с .

Польський Ф. Уйти по собственному желанию // Секретные материалы XX века.

- 2 0 0 3 . - № 2 1 ( 1 2 3 ) . - 6 с .

Сапунов В. (д.біол.н.) Неандертальские черты толпы. Биологические корни со

циальной агрессии // Секретные материалы 20 века. - 2002. - №24(99). - 6-7 с.

Светлова Е. Псы - киллеры // Совершенно секретно. - 2001. - № 4 . - С. 14-15.

Апрелев С. Зловещий подарок двадцатого века // Секретные материалы XX века.

- 2 0 0 3 . - № 13 ( 1 1 5 ) . - 4 - 5 с .

Варенберг Энергетические вампиры // Секретные материалы 20 века - 2 002 .

- № 1 ( 7 1 ) . - 2 8 - 2 9 с .

Новикова А, Рыжков Л. Месть из прошлого // Секретные расследования - 2004.

- № 2 ( 7 3 ) . - 1 6 с .

Белоусова Т. Зверь // Совершенно секретно -1998. - №7 . - 20-21 с.

Конторських І. Діагноз: віртуал // Експрес. - 2002. - 12-19 вересня. - 19 с.

Яценко О, Люля В. Цілком таємно // Львівська газета. - 2 0 0 4 . - № . 3 3 (357),

понеділок, 23 лютого. - 1 , 2 с .

Загладь Л. Именно масовое самоубийство "братьев" и "сестер" было конечной

От вчерашнего взрыва боеприпасов на полигоне под Староконстантиновом вылетели стекла в жилых домах, цехах нескольких заводов и городской школе // Факты - 2004. - №22 (1570) субота 7 февраля. - 1 с.

960-килограмовая мина времен войны, больше недели державшая в страшном

напряжении Севастополь, успешно обезврежена /Ассошиэйтед Пресс. // Факты

- 2004. - №26 (1574) пятница 13 февраля. - 11 с.


186. Савельев М. Небезпечна знахідка // Львівська газета. - 2 0 0 4 . - № . 3 3 (357), поне

ділок, 23 лютого. -2 с .

187. Стальные шарики изрешетили Ту-154. // Аргументы и факты в Украине. -2001 .

-№41(324) , октябрь. - 7 с.

188. Мельник В. Смертельний салют війні. . . // Україна молода, -четвер 24 червня

2004. - 8 с.

189. Справочник необходимых знаний / Гл. ред. Теверин В.Б. - М . : Рипол-Классик,

2 0 0 1 . - 7 6 8 с.

190. Энциклопедия пороков, оправдание изъянов и слабостей человеческой натуры. -

К.: Наук.думка, 1996. - 240 с.

191. Физический энциклопедический словарь / гл. ред. А .М.Прохоров . Ред. кол.

Д.М. Алексеев, A.M. Бонч-бруэвич, A.C. Боровик-Романов и др. - М: Сов. Энцик

лопедия, 1 983 . - 9 28 с.

192. Популярная медицинская энциклопедия, гл. ред. Б.В.Петровский. - М.: Советская

энциклопедия, 1987. - 704 с.

193. Справочник по оказанию скорой и неотложной помощи / Под ред. Акад. АМН

СССР проф. Е.И.Чазова. - М.: Медицина, 1975. - 672 с.

194. Сексопатология: Справочник / Под ред. Г.С.Васильченко.-М.: Медицина, 1990.

- 576 с.

195. Шапарь В.Б. Словарь практического психолога. -М . : ООО "Издательство ACT";

- Харьков: Форсинг, 2004. - 734 с.

196. Гинзбург-Шик Л.Д., Зарипов М.З. Справочное пособие по технике безопасности.

2-е изд., перераб. и доп. -М . : Энергоатомиздат, 1990. -С.224.

197. Военный энциклопедический словарь / Под ред. Гл. Ред. Комиссии Н.В.Огарков.

-М . : Воениздат, 1984. -С.863 .

198. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тех

ногенного та природного характеру" // Відомості Верховної Ради. -2000. -40,

-С.337 .

199. Васильчук М . В , Медвідь М .К , Сачков Л.С. Збірник нормативних документів з

безпеки життєдіяльності. - К : Фенікс, 2000. -С.896.

200. Збірник директивних документів з питань викладання нормативних дисциплін

"Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці", "Охорона праці в галузі",

"Цивільна оборона у вищому навчальному закладі. -К . : Основа, 2003. -С.488 .

201. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, Постанова

Верховної Ради України від 16.01.97 р. №3/97-ВР.

202. Кодекс України про Адміністративні правопорушення. -К . : Атака, 2001. - С . 192.

203. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. М.Й. Коржанський

- К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - 656 с.

204. Ярочки В.И. Секьюритология - наука о безопасности жизнедеятельности. - М . :

Ось-98, 2 0 0 0 . - 4 0 0 с.

205. Пістун І .П , Кіт Ю.В. Безпека життєдіяльності (Психофізіологічні аспекти).

Практичні заняття. -Львів : Афіша, 2000. - 239 с.

206. Ярошевський М . М , Ярошевська В .М, Диновський Д.М. Словник термінів і по

нять з безпеки життєдіяльності. Вид. 2-е, доп. і доопр. -К . : Видавничий дім Про

фесіонал, 2004. - 256 с.

Зміст ВСТУП з

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 5

1.1. Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна

дисципліна 5 1.1.1. Об 'єкт і предмет курсу БЖД № 1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" 11

1.2. Методологічні основи безпеки життєдіяльності 12 1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа

безпеки життєдіяльності 12

1.2.2. Система життєдіяльності 12

1.2.3. Системний аналіз безпеки життєдіяльності 14

1.3. Небезпеки та їхні чинники 15 1.4. Управління ризиком 17

1.4.1. Прогнозування і безпека 17

1.4.2. Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії 18

1.4.3. Поняття про ризик небезпеки 19

1.4.4. Методи визначення ризику 19

1.4.4.1. Інженерний метод визначення ризику 19 1.4.4.2. Модельний метод визначення ризику 21 1.4.4.3. Експертний метод визначення ризику 22 1.4.4.4. Загальні методи оцінки ризику 24 1.4.4.5. Ризик в абсолютному вираженні 25 1.4.4.6. Ризик у відносному вираженні 26

1.4.4.7. Спеціальні методи оцінювання ризику 27 1.4.4.7.1. Оцінка ризику на підставі аналізу технічного стану об 'єктів, які

перебувають у середовищі життєдіяльності 27 1.4.4.7.2. Оцінка ризику на підставі аналізу психофізіологічного стану та

надійності людини 27

1.4.4.8. Евристичні методи 28 1.4.4.9. Комплексна оцінка ризиків 28 1.4.4.10. Оцінка ризику за допомогою дерева рішень 28 1.4.4.11. Оцінка ризику за допомогою методу аналогій 30

1.4.4.12. Соціологічний метод визначення ризику 30 1.4.4.13. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій 31

7.4.5. Ризик у матеріально-практичній діяльності людини 33

1.4.6. Концепція допустимого ризику 36

1.4.7. Регулювання рівня безпеки 37

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ "ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ" 39

2.1. Загальні психофізіологічні особливості людини 40 2.7.7. Закономірності та механізми дії органів чуття 40

2.1.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку

життєдіяльності 42

2.1.2.1. Зоровий аналізатор 42 2.1.2.2. Слуховий аналізатор 43 2.1.2.3. Шкірний аналізатор 43

300 Зміст

2.1.2.4. Вісцеральний аналізатор 44 2.2. Структурно-функціональна організація людини з погляду взаємодії її з навколишнім

середовищем і технікою 45 2.2.1. Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація організму 45 2.2.2. Організм людини в сучасних умовах. Чинники ризику, що зменшують

тривалість життя людини 48

2.2.2.1. Гіпокінезія 49 2.2.2.2. Аліментарні чинники 51 2.2.2.3. Ксенобіотики 55 2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах 55 2.2.2.5. Критичні ситуації 56

2.2.2.6. Депресія 60 2.3. Педагогічні основи психічної складової життєдіяльності людини 60

2.3.1. Психологія безпеки 61 2.3.2. Екзистенційні основи безпеки життєдіяльності людини 61

2.3.3. Соціально-психологічні основи виникнення деструктивної поведінки 62

2.3.3.1. Соціалізація - основа гуманістичного виховання 63

2.3.3.2. Натовп та індивід -.68 2.3.4. Виховання відповідальної поведінки 70

3. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ В РІЗНИХ СФЕРАХ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 72

3.1. Навколишнє середовище та його складові 72 3.2. Метеорологічні чинники 74

і".2.7. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини 74

3.2.2. Зміна фізіологічних функцій організму людини під впливом температури 77 3.2.3. Захист людини від теплового випромінювання 78

3.2.4. Швидкість руху повітря 79

3.2.5. Вологість повітря 80

3.2.6. Тиск навколишнього середовища 80

3.3. Природні небезпеки 81 3.3.1. Абіотичні небезпеки 81

3.3.2.1. Біотичні небезпеки 91 3.3.2.2. Отруйні представники флори 91 3.3.2.2. Небезпечні представники фауни 97 2.3.2.3. Укуси скажених тварин 105

3.4. Техногенні небезпеки 106 3.4.1. Життєдіяльність людини в системі "Людина-машина-середовище " 107

3.4.2. Особливості діяльності людини-оператор а 108

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператора 112 3.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність

оператора 113 3.4.3. Ергономіка 114

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратури 116 3.4.3.2. Біоергономіка 117

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники 120

З А А. 1. Електричний струм 120 3.4.4.2. Електростатичні та електромагнітні поля 122 3.4.4.3. Виробничі випромінювання 123 3.4.4.4. Іонізуюче випромінювання 123

3.4.4.4.1. Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання 123

3.4.4.4.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини 125

3.4.4.4.3. Захист від іонізуючого випромінювання 126

Зміст

44 ^колишнім - 45 еанізму 45

48

49 51 55

55 56 60 60 67 61

62

63 68 70

72

72 74 74

шпури 77 78

79 80

80

81 81

91 91 97

105 106 107

108

112 ЖНІСТЬ

113 114

116 117 120

. 120 122 123

123 123

125

126

Зміст 301

3.4.4.5. Хімічні чинники небезпеки 127 3.4.4.5.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин 127

3.4.4.5.2. Класифікації небезпечних хімічних речовин 128 3.4.4.5.3. Шляхи потрапляння полютантів в організм людини 129

3.5. Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини 130 5.5.7. Суспільство як система і життєдіяльність людини 130

3.5.2. Небезпеки, спричинені соціумом 131

3.5.3. Алкоголь і здоров'я 133

3.5.4. Тютюнокуріння 735

3.5.5. Проституція • 135 3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи самозахисту 136

3.5.6.1. Правова основа самозахисту 136 3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту 137

3.5.6.2.1. Мисливська зброя 137

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі 737 3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери 139

3.5.6.2.4. Спещасоби для стрільби гумовими кулями 140

3.5.6.2.5. Пневматична зброя 141

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої 141

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошоковоїдії. 141

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту 142

3.5.6.3.1. Насильство, ґвалтування 143

3.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посягань 144

3.5.6.3.3. Інцест 746 3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварин у

населених пунктах 147

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки 750 3.5.7.1. Натовп і паніка 150

3.5.7.2. Суїцид 152 3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцидальної поведінки 753 3.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінку 154

3.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїциді 758 3.5.8. Соціально-політичні небезпеки 758

3.5.8.1. Соціально-політичні конфлікти 158 3.5.8.2. Війни 159

3.5.8.3. Тероризм 159 3.6. Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини 160

3.6.1. Концепція інформаційно-психологічної безпеки 762 3.6.2. Інформаційна війна 163

3.6.3. Основні прийоми маніпуляції. 164

3.6.4. Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції 766 3.6.5. Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації 167

3.6.5.1. Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації 167 3.6.5.2. Безпека та конфліктологія 169 3.6.5.3. Енергетична безпека комунікації 170

3.7. Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини 171 3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України 777 3.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності 7 72 3.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних культів,

містичних рухів 773 3.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культів 174

302 Зміст

3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культах 175

3.7.3.3. Втягування нових адептів до секти 176 3.7.4. Принципи захисту національних інтересів України

у духовно-релігійній сфері 178 3.8. Безпека в соціально-економічній сфері 178

3.8.1. Небезпеки у споживчій сфері 178 3.8.2. Штрихове кодування продукції. 181

3.8.3. Сертифікація продукції 183 3.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів 185

3.8.5. Біологічна безпека споживачів 187 3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів 190

3.9.1. Природно-техногенні небезпеки 190

3.9.2. Природно-соціальні небезпеки 193

3.9.3. Екологічні кризи та здоров 'я людини 207

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища

на здоров 'я людини 203 3.10. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі 206

3.10.1. Забруднення атмосфери міст 207 3.10.2. Забруднення міських приміщень 209 3.10.3. Забруднення питної води в містах 270

3.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст 277 3.11. Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі комп'ютерів 214 3.12. Небезпеки військового характеру 215

3.12.1. Нещасні випадки військового характеру 275

3.12.2. Небезпечні знахідки 277 3.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових 279

3.13. Воєнні небезпеки 220 3.13.1. Вибухове перетворення речовини 220 3.13.2. Вплив використання різного типу зброї на життєдіяльність людини 227

3.13.3. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини 231

3.13.4. Медичні засоби індивідуального захисту 232

3.13.5. Перша медична допомога потерпілим 234

3.13.6. Небезпеки, спричинені веденням бойових дій у сусідніх державах 235

4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ 236

4.1. Правові основи захисту від надзвичайних ситуацій 236 4.1.1. Основні поняття та визначення 236

4.1.2. Основи теорії катастроф 238 4.2. Класифікація надзвичайних ситуацій 239

4.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру 240 4.2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру 240

4.2.3. Надзвичайні ситуації екологічного характеру 241 4.2.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру 241

4.2.5. Надзвичайні ситуації комплексного характеру 242 A 3 . Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в HC 242 4.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення 245 4.5. Єдина державна система HC - складова національної безпеки 247

5. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ 252

5.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання 252 5.2. Аптечка швидкої допомоги 253 5.3. Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої

діяльності 254

Зміст

5.3.1. 5.3.2.

Доліир Допошя Допома Наданні Посттра

ОРГАНЕ

Кониегп Загал ьн

5.4. 55. 5.6. 5.7. 5.8.

6.

6Л. 62. 62. 6.3. 6.4. 6.5. ДОДАТКИ-

СПИСОК л

Зміст

175 176

178 178 178 181

183

185

187 190 190

193 207

203 206 207

209

270

277 214 215 275 277 279 220 220

і 227

2 31

...232

234

235

236

236 236

238 239 240

. . . M l 240 247 247 242 242 245 247

252

252 253

ерцевої 254

Зміст 303

5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м 'яких тканин 259

5.3.2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв 'язок та при

переломах кісток 264 5.4. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках 268 5.5. Допомога при отруєннях 270 5.6. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою 272 5.7. Надання першої допомоги при утепленні 274 5.8. Посттравматичний синдром та його подолання 276

6. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 278

6.1. Концептуальні основи державної безпеки 278 6.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності .' 278 6.2. Законодавчі основи безпеки життєдіяльності 280 6.3. Апарат управління безпекою життєдіяльності 281 6.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності 281 6.5. Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності 282

ДОДАТКИ 284

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 290

Навчальний посібник

Я к и м Р о м а н С т е п а н о в и ч

Безпека життєдіяльності людини

Редактор Юстина Мовчан

Дизайн обкладинки Андрій Наволовський

Комп 'ютерна верстка Іван Печенюк

Здано у видавництво 26.01.2005. Підписано до друку 29.08.2005.

Формат 70x100/16. Папір офсетний. Гарнітура Times .

Друк офсетний. Умови, друк. арк. 24,6. Обл.-вид. арк. 19,7.

Наклад 3000 прим.

Видавництво "Бескид Б іт "

м. Львів, вул. Городоцька, 85/21

тел.: (0322) 72-88-29

Віддруковано з готових діапозитивів

видавничою фірмою "Аф іша "

тел.: (0322) 97-14-27, 76-22-02

УДК 504.75. ББК 68.69.я73 · 2017-11-22 · Яким p.c. Безпека...

Documents