КОЛОНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Проблема вибору. У локальному розумінні ми сти�каємося з нею щодня. У більш широкому сенсі вирі�шуватимемо її 28 жовтня. Мешканці протилежноїпівкулі робитимуть свій вибір 17 грудня. Як цевпливатиме на подальший світоустрій? Напевно, ні�як на ньому не позначиться. Календар майя завер�шується 2012 роком, що дало привід для песимістич�но налаштованих вести мову про початок кінця,який сам по собі є початком усіх початків. Приємновідчувати себе подорожнім, попередній шлях якогогубиться в імлі спогадів, а наступний – у непевностісподівань.

Є така стара притча. Кажуть, сиділи три мудреці втіні великого дерева і сперечалися про те, що важли�віше для людини – минуле, сьогодення чи майбут�нє. Один із них сказав:

– Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я вмію те,чого навчився в минулому. Мені подобаються люди,з якими мені раніше було добре, або схожі на них.

– З цим неможливо погодитися, – сказав інший. –Людину робить її майбутнє. Не важливо, що я знаюі що вмію зараз. Я буду навчатися того, що потрібномені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від то�го, яким я був, а від того, яким я збираюся стати.Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знавраніше.

– Ви зовсім не взяли до уваги, – утрутився третій,– що минуле і майбутнє існують тільки в наших дум�ках. Минулого вже немає. Майбутнього ще немає.І незалежно від того, згадуєте ви про минуле чи мрі�єте про майбутнє, дієте ви тільки в сьогоденні.

І довго ще сперечалися мудреці, насолоджуючисьнеспішною бесідою.

Читаймося!

Редакцiйна колегiя:ВІДНЯНСЬКИЙ С.В., доктор історичних наук, професор, завідувач відділу всесвітньої історії та міжнародних відносин Інституту історії НАН України;ГАЛЬЧИНСЬКИЙ А.С.,доктор економiчних наук, професор;ГУБЕРСЬКИЙ Л.В., доктор філософських наук, професор, академік НАН України, ректор Київського нацiонального унiверситету iмені Тараса Шевченка;ГУМЕНЮК Б.I.,доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і ПовноважнийПосол;ДЕНИСЕНКО А.В.,кандидат історичних наук, головний редактор наукового щорічника “Україна дипломатична”;ЖАЛОБА І.В.,доктор історичних наук, професор Дипломатичної академiї України при Мiнiстерствi закордонних справ України;КОПИЛЕНКО О.Л.,доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наукУкраїни,член�кореспондент НАН України, директор Iнституту законодавства Верховної Ради України;КОППЕЛЬ О.А.,доктор історичних наук, професор Інституту міжнародних відносинКиївського національного університету імені Тараса Шевченка;КУДРЯЧЕНКО А.І.,доктор історичних наук, професор Дипломатичної академії Українипри Міністерстві закордонних справ України, директор Інститутувсесвітньої історії НАН України;КУЛЬЧИЦЬКИЙ С.В.,доктор iсторичних наук, професор, зав. відділом Iнституту iсторiї України НАН України;ЛЕЩЕНКО Л.О.,доктор історичних наук, професор Дипломатичної академії Українипри Міністерстві закордонних справ України;МАНЖОЛА В.А.,доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнароднихвідносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;МИКИТЕНКО Є.О.,Спеціальний Представник України з питань Близького Сходу та Африки; ПАЗЕНОК В.С.,доктор філософських наук, професор, член�кореспондент НАН України, академiк Української академiї полiтичних наук;ТАУКАЧ О.Г.,головний редактор журналу;ЦІВАТИЙ В.Г., кандидат історичних наук, доцент, перший проректор Дипломатичноїакадемiї України при Мiнiстерствi закордонних справ України;ЧЕКАЛЕНКО Л.Д.,доктор політичних наук, професор Дипломатичної академії Українипри Міністерстві закордонних справ України;ШЕРГІН С.О.,доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри регіональнихсистем та європейської інтеграції Дипломатичної академії Українипри Міністерстві закордонних справ України;

Рекомендовано до друку Вченою радою Дипломатичної академiї України при Мiнiстерствi закордонних справ України протокол № 01 від 01.09.2012 р.

НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ: Ольга Таукач, Юлія Валєєва, Володимир Семенов, Леся Савчин, Галина Яворська, Валерій Гришаков.Позицiя авторiв не завжди збiгається з позицiєю редакцiї.Усi права захищенi. Передрук матерiалiв без посилання на “Зовнiшнiсправи” не дозволяється. Редакцiя не несе вiдповiдальностi за змiстрекламних оголошень.

“Зовнiшнi справи”, науковий журнал2012, № 9. Виходить щомiсяця.

Засновники – Мiнiстерство закордонних справ України, Диплома�тична академiя України при Мiнiстерствi закордонних справ Украї�ни, Державне підприємство “Журнал Міністерства закордоннихсправ України “Політика і час”.

Адреса редакцiї: 01018, м. Київ, Михайлiвська площа, 1.Телефон/факс: З8 044 279 39 18Електронна пошта: o.taukach@mfa.gov.ua, www.uaforeignaffairs.comВидавець: ДП “Полiтика i час”Реєстрацiйне свiдоцтво КВ № 14838�3809 ПР вiд 29 грудня 2008 р.Друк: ТОВ “Вiстка”.Тираж 1000 примірників.Відпускна цiна редакції – 15 гривень.Передплатний iндекс: 74402.“Зовнiшнi справи”, 2010.На наших обкладинках:

2 стор. – Репродукція картини Галини Москвітіної.

Наш передплатний індекс 74402

Передплатити „Зовнішні справи” ви можете у наших партнерів:

• ДП „Преса” Тел./факс: +38 (044) 289�07�74;

• ТОВ „НВП „Ідея”, вул. Артема, 84, м. Донецьк. Тел. +38 (062) 304�20�22;

• ООО Фірма „Періодика” Тел.+ 38(044) 550�94�51, +38 (044) 550�41�33, через термі�нали самообслуговування мережі “24 nonstop” та в мережі Інтернет на сайті www.epod�piska.com;

• АТЗТ „Саміт” (Київ, 044), 521�40�50 (багатокан.), 521�23�75;

ТОВ „Саміт�Кременчук” (Кременчук, 0536(6)), 5�69�27, 777�971, 779�755;

філія ТОВ «Саміт�Кременчук” (Полтава, 0532), 63�68�40;

ДП „Саміт�Дніпропетровськ” (Дніпропетровськ, 056), 370�44�23, 370�45�12;

АТЗТ „Саміт�Харків” (Харків, 0577), 142�260, 142�261;

ДП „Саміт�Крим”, (Сімферополь, 0652), 516�355, 516�356;

філія ДП „Саміт�Крим” (Ялта, 0654), 32�41�35,

або придбати вроздріб у редакції журналу „Зовнішні справи” за адресою: 01025, м. Київ�25, вул. Велика Житомирська, 2. Тел./факс: +38 (044) 279�39�18.Відпускна ціна видання – 15 гривень.

4

ЗМІСТ

5 Форум міжнародногоспівробітництва регіонів країн«Східного партнерства»

УКРАЇНА І СВІТ – 20 РОКІВ ВЗАЄМНОГОВІДКРИТТЯ

6 Україна – Республіка Корея:підсумки 20�річної співпраці танові горизонти

БЕЗПЕКА

10 Міжнародна безпека всучасному світі: стан, проблеми,перспективи

ГЕОПОЛІТИКА

16 Росія в азійсько�тихоокеанській інтеграції:погляд із Києва та Владивостока

22 ЄврАзЕС – ОДКБ – ШОС:союзники чи конкуренти?

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

26 Збереження національної та культурно�релігійноїідентичності арабськихмонархій Перської затоки в умовах «вестернізації»

30 «Сомалізація»Африканського континенту

34 Україна має шанс статиЧорноморським «Тигром»

ДОСЛІДЖЕННЯ

38 Мексика: особливостіполітичного розвитку двохостанніх десятиріч

44 Глобальний виклик Китаю

ДИПЛОМАТІЯ

48 Дипломатія тадипломатична службаКитайської НародноїРеспубліки в умовахглобалізаційного простору:інституційний аспект

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ

54 Cтратегії розвиткуглобальних медіа в періодсистемної кризи

АРХІВАРІУС

57 Архівні документи добиДиректорії

5 o’clock

60 У дусі професіоналізму,порядності, патріотизму

62 Посольський дім

22

34

10

6

26

30

3844

48

54

62

У рамках робочої поїзд�ки до Дніпропетровськоїобласті Міністр закордон�них справ України Костян�тин Грищенко 8 вересняцього року взяв участь увідкритті першого в історіїДніпропетровщини Фору�му міжнародного співро�бітництва регіонів країн«Східного партнерства».

У своєму виступі міністрпоінформував учасниківзаходу про активізацію ді�яльності МЗС України зекономізації зовнішньоїполітики держави, щоздійснюється на виконан�ня доручення ПрезидентаУкраїни та відповідає стра�тегічному курсу на євро�пейську інтеграцію.

Серед важливих досяг�нень на євроінтеграційно�му шляху голова зовніш�ньополітичного відомствавідзначив парафуванняУгоди про асоціацію з ЄС,що включає створенняпоглибленої та всеохоплю�ючої зони вільної торгівлі,спрощення візового режи�му для поїздок широкогокола категорій громадянУкраїни – науковців, ліка�рів, представників громад�

ських організацій, релігій�них і профспілкових дія�чів, які відповідно до не�щодавно укладеної угоди зЄС отримали право на без�коштовні багаторазовішенгенські візи.

«Встановлення новихміжрегіональних зв’язківта форм співпраці з євро�пейськими партнерами єважливою складовою про�цесу європейської інтегра�ції України та економізаціїїї зовнішньої політики», –заявив Міністр закордон�них справ.

За словами К. Грищенка,останнім часом МЗС при�діляє особливу увагу по�глибленню співпраці з ре�гіонами України з метоюпідтримки вітчизнянихпідприємств у виході нанові ринки збуту та пошу�ку нових партнерів длясерйозних інвестиційнихпроектів.

Міністр відзначив важ�ливість розширення регіо�нального співробітництвав рамках ініціативи ЄС

«Східне партнерство»,вказавши на лідируючі по�зиції України на цьомунапрямі. Костянтин Гри�щенко нагадав, що першийу рамках «Східного парт�нерства» Єврорегіон «Дні�стер» було створено в лю�тому цього року з ініціати�ви територіальних громадВінницької області таМолдови.

Міністр високо оціниввнесок Дніпропетровщинив розбудову регіональнихконтактів із країнами ЄС.«Мені особливо приємновідзначити, що практичнарегіональна співпраця

«Східного партнерства»була розпочата з презента�ції в Комітеті регіонів ЄС уквітні цього року Дніпро�петровської області», – на�голосив голова зовнішньо�політичного відомства.

На думку К. Грищенка,саме співробітництво нарівні бізнесу, реалізаціяспільних інвестиційнихпроектів дають змогу дер�жаві розуміти проблемибізнесу, наближати стан�дарти його ведення до єв�ропейських. «Це і є посту�пова інтеграція до ЄС», –зазначив міністр.

5

Форум міжнародного співробітництва регіонів країн «Східного партнерства»

У приміщенні Диплома�тичної академії Українипри МЗС 10 вересня 2012 р.відбулася конференція зогляду першого року реа�лізації Плану дій Ради Єв�ропи для України на 2011�2014 роки. У відкриттіконференції взяли участьМіністр закордоннихсправ України КостянтинГрищенко та Генеральнийсекретар Ради ЄвропиТорбйорн Ягланд, який уперіод з 9 по 10 вересня2012 р. перебував в Україніз робочим візитом.

Відкриваючи конферен�цію, К. Грищенко зазначив,що План дій є важливим

практичним інструментомспівпраці, який має наметі сприяти нашій держа�ві у здійсненні демокра�тичних реформ відповіднодо пріоритетів, визначенихПрезидентом, Урядом іПарламентом України, атакож виконанню нашоюдержавою зобов’язань,взятих при вступі до РадиЄвропи. Міністр підкрес�лив, що українська сторо�на налаштована макси�мально використовуватиекспертний потенціал Ра�ди Європи для втілення вдержаві як існуючих за�гальноєвропейських стан�дартів, так і тих, що роз�

робляються Радою Євро�пи. Зі свого боку Генераль�ний секретар Ради ЄвропиТ. Ягланд підтвердив го�товність Ради Європи йнадалі сприяти Україні увтіленні важливих перет�ворень. Сторони були од�ностайні в тому, що забез�печення успішної реаліза�ції Плану дій є спільноювідповідальністю обох сто�рін.

Українські партнери під�твердили налаштованістьна досягнення конкретнихрезультатів у ході реаліза�ції спільних із Радою Єв�ропи проектів, підкреслю�ючи важливість підтримки

міжнародного співтова�риства із забезпечення їхналежного фінансування.Серед проектів, визначе�них українською сторо�ною як пріоритетні нанайближчу перспективу, –підтримка реформи судо�чинства, реформи пенітен�ціарних закладів, сприян�ня в реалізації конститу�ційної реформи, а такожрозвиток місцевої демок�ратії та самоврядування.

Загальний бюджет Пла�ну дій на 2011�2014 рокистановить близько 23 млн.євро.

Щодо впровадження Плану дій Ради Європи для України на 201132014 рр.

Республіка Корея буласеред перших країн, щовизнали незалежність Ук�раїни у грудні 1991 р., авже 10 лютого 1992 р. булопідписано «Комюніке провстановлення диплома�тичних відносин між Укра�їною та Республікою Ко�рея», у якому зафіксованонаміри наших країн сто�совно розбудови повно�масштабного співробіт�ництва.

Згідно з досягнутими до�мовленостями, з листопада1992 р. в Києві діє Посоль�ство Республіки Корея, а вжовтні 1997 р. в Сеулі роз�почало свою діяльністьПосольство України.

За 20 років із часу вста�новлення дипломатичнихвідносин між Україною таРеспублікою Корея нашідержави доклали чималозусиль для розбудови пов�

номасштабного співробіт�ництва у сферах, що ста�новлять взаємний інтерес.Підтримувався активнийполітичний діалог на всіхрівнях, розширювалосяторговельно�економічне,інвестиційне та фінансово�кредитне співробітництво,ставали більш багатогран�ними культурні та гумані�тарні зв’язки, зміцнювала�ся наукова співпраця івзаємодія у сфері освіти,збільшувалися туристичніта молодіжні обміни. Булостворено низку інститу�ційних механізмів, що ві�діграють важливу роль упоглибленні двосторонніхвідносин, зокрема, Міжу�рядову українсько�корей�ську комісію з питань тор�говельно�економічногоспівробітництва, Спіль�ний комітет з науково�тех�нічного співробітництва,Спільний комітет з питаньспівробітництва у вико�ристанні космічного про�стору в мирних цілях,Спільну комісію зі співро�бітництва у сфері оборон�ної промисловості та мате�ріально�технічного забез�печення, налагоджено ме�ханізм політичних кон�сультацій між зовнішньо�політичними відомствамидвох держав.

Останні роки позначи�лися низкою важливихдвосторонніх заходів, яківизначатимуть подальший

розвиток співпраці міжУкраїною та ПівденноюКореєю:

� робочий візит Прези�дента України В.Ф. Януко�вича до Республіки Корея(26�28 березня 2012 р.) зметою участі в Сеульсько�му саміті з питань ядерноїбезпеки, у рамках якоговідбулися повномасштабніпереговори між Главамидвох держав, у ході якихбуло узгоджено основні на�прями інтенсифікації ук�раїнсько�південнокорей�ського співробітництва.Президент України такожпровів зустрічі з Прем’єр�міністром та керівникамипровідних корпорацій Рес�публіки Корея, зокрема,Samsung та Hyundai;

� офіційний візит в Укра�їну Прем’єр�міністра Рес�публіки Корея Кім ХванСіка (29�30 вересня 2011 р.);

� Перше засідання Міжу�рядової українсько�корей�ської комісії з питань тор�говельно�економічногоспівробітництва (8 грудня2011 р., Сеул);

� презентація Національ�них інвестиційних проек�тів Державним агентствомз інвестицій та управліннянаціональними проектамиУкраїни (14 грудня 2011 р.,Сеул);

� Сьомий раунд політич�них консультацій між зов�нішньополітичними ві�домствами двох країн на

рівні заступників міністрів(6 лютого 2012 р., Сеул).

Двосторонній товарообігміж Україною та Республі�кою Корея постійно зрос�тає. Так, у 2011 р. він ста�новив 1,7 млрд. дол., що на32,7% більше, ніж у 2010році.

За 5 місяців 2012 р. дво�сторонній товарообіг ста�новив 1,02 млрд. дол. (зрісна 65% порівняно з анало�гічним періодом 2011 р.).

Серед азійських країнРеспубліка Корея залиша�ється провідним інвесто�ром в економіку нашої дер�жави – 171,51 млн. дола�рів. Разом з тим, це стано�вить лише 0,4% загальногообсягу прямих іноземнихінвестицій, залучених вукраїнську економіку.

В Україні працюють 28підприємств із корейськимкапіталом. Усі найбільшікорейські компанії, зокре�ма Samsung, LG, Hyundai іт.д., також представлені внашій країні.

Варта уваги успішна реа�лізація проекту постачан�ня в Україну швидкіснихпоїздів виробництва пів�деннокорейської компаніїHyundai Rotem, шість ізяких використовувалисядля перевезення пасажи�рів під час проведення Чем�піонату Європи з футболу2012 р., а ще чотири наді�йдуть в Україну дещо піз�ніше.

УКРАЇНА І СВІТ – 20 РОКІВ ВЗАЄМНОГО ВІДКРИТТЯ

6

Василь МАРМАЗОВ, Надзвичайний і

Повноважний ПосолУкраїни в Республіці Корея

Україна – Республіка Корея: підсумки 20/річної співпраці

та нові горизонти*

* В основу статті покладено виступ на міжнародній конференції «Зовнішні зносини та торговельне співробітництво між Украї�ною і Республікою Корея: виклики та перспективи», що відбулася 12 вересня 2012 року в м. Сеул. Захід, за сприяння Посоль�ства України в Республіці Корея, було організовано Корейським університетом іноземних досліджень «Ханкук» та Корейськимінститутом з питань міжнародної економічної політики в рамках відзначення 20�річчя встановлення дипломатичних відносинміж Україною та Південною Кореєю.

Наші держави мають ве�ликі можливості для роз�ширення співпраці у сфе�рах культури, освіти і ту�ризму.

На сьогодні значна кіль�кість українських і півден�нокорейських вищих нав�чальних закладів плідноспівпрацюють, активізу�ють студентські та науковіобміни.

В одному з провіднихВНЗ Республіки Корея –Університеті іноземнихдосліджень «Ханкук» – із2009 р. функціонує першав цій країні кафедра укра�їнських досліджень. Тутвивчають українську мовута культуру близько 80 ко�рейських студентів.

Щороку в міжнароднихкультурних і мистецькихзаходах, що відбуваютьсяв Кореї, бере участь дедалібільше представників Ук�раїни.

У рамках святкування20�річчя встановленнядипломатичних відносинміж нашими країнами влистопаді 2012 року в Пів�денній Кореї пройдуть «Дніукраїнської культури».

Окремо слід відзначитивнесок у розвиток плідно�го двостороннього співро�бітництва між Україною таРеспублікою Корея Корей�ського агентства міжна�родного співробітництва(KOICA), яке з 1995 р. спів�працює з нашою держа�вою. За цей час корейсь�ким урядом через KOICAнеодноразово надаваласягуманітарна та технічнадопомога Україні, виділя�лися кошти Чорнобиль�ському Фонду «Укриття»,реалізовувалися різнома�нітні проекти, було відкри�то Українсько�корейськийнавчальний центр з інфор�маційних технологій уНТУУ «КПІ». Із 1995 по2011 р. у навчальних семі�нарах і курсах КОІСА взя�

ли участь близько 500 ук�раїнських фахівців.

Керівництво Українивживає заходів для вирі�шення проблем етнічнихкорейців, які проживаютьна території нашої держа�ви.

Для врегулювання заз�начених проблем створеноСпеціальний комітет з пи�тань етнічних корейців, доскладу якого входять, ок�рім співробітників мініс�терств і відомств України,також представники По�сольства Республіки Ко�рея в Україні, Асоціації ко�рейців України, Управлін�ня Верховного комісараООН у справах біженців(УВКБ ООН), а такожМіжнародної організаціїміграції (МОМ). Відбули�ся сім засідань Комітету.

У 2009 р. завершено пі�лотний проект з анкету�вання етнічних корейців уХерсонській, Миколаїв�ській, Запорізькій облас�тях і АР Крим.

Із серпня 2010 р. Пред�ставництвом МОМ в Ук�раїні реалізується проект«Економічна і соціальнаінтеграція етнічних корей�ців в Україні». Проект роз�вивається у трьох основ�них напрямах: а) наданнядопомоги в легалізації ста�тусу перебування етнічнихкорейців в Україні; б) роз�виток освітніх програм дляетнічних корейців; в) про�грама мікрокредитуваннявиробників сільськогоспо�дарської продукції – етніч�них корейців.

У рамках цього проектув Джанкойському районіАР Крим функціонуєКримський республікан�ський професійно�техніч�ний заклад «Калинівськепрофесійно�технічне аг�рарне училище», у якомунавчається 57 корейців. Уході офіційного візитуПрем’єр�міністра Респуб�

ліки Корея Кім Хван Сікав Україну 29�30 вересня2011 р. відбулася його зус�тріч із представниками ко�рейської діаспори, які про�живають в Україні. У рам�ках заходу було позитивнооцінено зусилля україн�ської влади, спрямовані навирішення проблем етніч�них корейців у нашій дер�жаві. А під час зустрічіз Президентом УкраїниВ.Ф. Януковичем у Сеулів березні 2012 р. позитив�ну оцінку української сто�рони у цій сфері дав Пре�зидент Республіки КореяЛі Мйон Бак.

На міжнародній ареніУкраїна та Республіка Ко�рея мають спільне баченняпідходів до вирішення ба�гатьох гострих питань. Мивиступаємо за неухильнедотримання режиму не�розповсюдження зброї ма�сового знищення, зокрема,маємо спільні позиції що�до врегулювання ядерноїкризи на Корейському пів�острові.

Україна, яка 18 років то�му добровільно відмовила�ся від третього за розмірому світі ядерного арсеналу, атакож у повному обсязі ви�конала взяті на себе в ходіВашингтонського саміту зядерної безпеки зобов’я�зання позбутися усіх наяв�них запасів високозбагаче�ного урану до проведенняв Сеулі наступного самітуз ядерної безпеки, підтри�мує зусилля РеспублікиКорея щодо без’ядерногостатусу Корейського пі�вострова. Ми зробили світбезпечнішим і готові й на�далі спільно протидіятизагрозі розповсюдженнязброї масового знищення,ракетних і ядерних техно�логій.

Українська сторона го�това поділитися досвідомядерного роззброєння,який можна розглядати як

певну модель для пошукушляхів денуклеаризаціїКНДР.

Незважаючи на вказаніпозитивні приклади спів�праці між Україною та Рес�публікою Корея, потрібноусвідомлювати, що потен�ціал двосторонніх відно�син ще далеко не розкри�тий. А це, у свою чергу, даєзмогу стверджувати, що во�ни є важливою та перспек�тивною складовою азій�ського вектора зовнішньоїполітики нашої держави.

Політика України на азій�ському напрямі загалом іпівденнокорейському зок�рема повинна бути вива�женою, комплексною, пос�лідовною та чітко зорієн�тованою на забезпеченнянаших національних інте�ресів у цьому регіоні. По�дальший розвиток відно�син із Південною Кореєювідкриє Україні серйозніможливості в політичній,економічній і гуманітарнійсферах. Республіка Кореяможе стати важливим рин�ком для української про�дукції та джерелом інвес�тицій і технологій, необ�хідних для модернізаціїекономіки України.

Варто зосередитися наконкретних кроках, які на�

7

У рамках відзначення 20�їрічниці дипломатичних

відносин між Україною таРеспублікою Корея у містіСеул відбулася міжнародна

конференція на тему: «Зовнішнізносини та торговельне

співробітництво між Україноюта Республікою Корея: виклики

та перспективи»

ша держава могла б здій�снити для виведення від�носин із Республікою Ко�рея на якісно новий рівень– стратегічне партнерство.

Забезпечення регуляр�ності українсько�корей�ського політичного діалогуна високому рівні має ста�ти одним із основнихскладників нашої політи�ки щодо Південної Кореїв політичній сфері. Таканеобхідність викликанаособливостями політичноїкультури в Республіці Ко�рея, де для політичної елі�ти важливими є особистіконтакти на найвищому тависокому рівнях, відсут�ність прямих суперечнос�тей політичного характерута декларація з боку країн�партнерів розуміння інте�ресів і мотивів її держави.Високий рівень політич�них контактів з Україноюстане також сигналом дляпівденнокорейського біз�несу стосовно можливостірозвивати економічні про�екти, інвестувати кошти внашу економіку тощо. Щеодним аспектом, який виз�начає важливість підтри�мання політичного діалогуна високому рівні є те, щов Республіці Корея держа�ва має потужні позиції векономіці, безпосередньоконтролюючи стратегічнігалузі, фінансуючи реалі�зацію інфраструктурнихпроектів, здійснюючи мас�штабні закупівлі.

Крім того, не слід забу�вати, що, отримавши під�тримку Республіки Корея,яка є активним учасникомрізноманітних регіональ�них формувань, Україна мо�же забезпечити собі доступдо багатосторонніх форма�тів розвитку відносин зусіма азійськими країнами(АСЕМ, АТЕС і т.д.).

У цьому контексті заслу�говує на увагу той факт,що у травні 2012 р. Пер�

ший заступник Міністраосвіти і науки, молоді таспорту України Є.М. Сулі�ма як спостерігач взявучасть у П’ятій зустрічі мі�ністрів освіти країн Азій�сько�Тихоокеанського еко�номічного співробітництва(АТЕС), яка відбулася у м.Кьонджу, Республіка Ко�рея. Слід зазначити, щоУкраїна вперше була пред�ставлена на заході АТЕСтакого рівня. Цей позитив�ний досвід можна було бвикористовувати і в май�бутньому, долучаючись доінтеграційних процесів урізноманітних сферах, вяких Україна зацікавленарозвивати співробітниц�тво з країнами Азії.

Потреби диверсифікаціїзовнішньоекономічнихзв’язків, зменшення еконо�мічної залежності від го�ловних на сьогодні партне�рів і поглиблення інтегра�ції у світову економіку дик�тують необхідність збіль�шення частки РеспублікиКорея, та інших промисло�во розвинутих азійськихкраїн, у структурі зовніш�ньої торгівлі України.

Зважаючи на це, пріори�тетами нашої держави врозвиткові торговельно�економічного співробіт�ництва з Республікою Ко�рея можна назвати:

� відновлення обсягів то�варообігу (у першу чергуза рахунок збільшення ук�раїнського експорту), щоскоротилися під впливомсвітової фінансово�еконо�мічної кризи (у 2009 р. дво�сторонній товарообіг ско�ротився більше ніж удвічіпорівняно з 2008 р. – з 2,67млрд. дол. до 1,13 млрд. до�ларів. Слід зазначити, щоце на порядок більше, ніжскорочення обсягу світовоїторгівлі за цей же період,що становило 12%);

� ініціювання проектівіз залученням інвестицій

південнокорейських кор�порацій з метою подаль�шого використання набу�того досвіду для посилен�ня привабливості Українияк для інвесторів із Рес�публіки Корея та іншихкраїн Азії (для залученняінвестицій у короткотри�валій перспективі Українідоцільно піти назустрічпотенційним корейськимінвесторам у проектах, сто�совно яких вони вже вис�ловлювали зацікавленість);

� декларування в рамкахконтактів на найвищому тависокому рівнях зацікав�леності в інтенсифікаціїторговельно�економічногоспівробітництва та форму�лювання певних цілей та�кої співпраці (приватнийкорпоративний секторРеспубліки Корея в зов�нішньоекономічних зв’яз�ках певним чином орієнту�ється на політику уряду, аважливість елементів дер�жавного планування дляекономіки цієї країни даєпевні переваги застосуван�ню такого підходу і додвосторонніх економічнихвідносин);

� зміцнення договірно�правової бази економічноїспівпраці;

� вирівнювання балансуторгівлі;

� розроблення, із залу�ченням державних струк�тур України та РК, спіль�них індикативних планів іпрогнозів розвитку страте�гічних проектів двосторон�нього економічного спів�робітництва;

� активний розвиток ви�робничо�інвестиційноїспівпраці (потреби дивер�сифікації українськогоекспорту, з одного боку, тазалучення азійських інвес�тицій і технологій, з іншо�го боку, визначають необ�хідність розширення ви�робничо�інвестиційноїспівпраці України з азій�

ськими державами; у від�носинах із РеспублікоюКорея наша країна заці�кавлена в розміщенні ви�робництва на своїй терито�рії, важливим кроком мігби стати подальший розви�ток проекту постачанняшвидкісних поїздів корей�ського виробництва, зок�рема, шляхом локалізаціїїх виробництва спільнимизусиллями на українськихпідприємствах).

Потенційними пріорите�тами України в науково�технічній і культурно�гу�манітарній сферах у відно�синах із Республікою Ко�рея можна визначити:

� розширення співпраці усфері науки і технологій(значну зацікавленість дляУкраїни становить співро�бітництво, що може ство�рити певну додану вар�тість для її економіки). То�му закономірним є інтересщодо співпраці з Республі�кою Корея як державою, дерозвиток науки в низцісфер випереджає розвитокукраїнських досліджень. Іхоча науково�технологічнаспівпраця з Кореєю вжездійснюється, її характерпереважно не узгоджуєть�ся з потребами розвиткуукраїнської економіки. Уцьому контексті пріорите�том розвитку співробіт�ництва в науковій сферіповинна стати її інтеграціядо загального контекстуекономічної співпраці, пе�редусім – до проектів ізвиробничо�інвестиційноїкооперації);

� залучення до навчанняв Україні студентів із Рес�публіки Корея (ширше за�лучення корейської молодідо навчання в нашій країніпотребує і загальних захо�дів із підвищення якостіосвіти, її адаптації до сві�тових стандартів);

� використання присут�ності в Україні корейської

УКРАЇНА І СВІТ – 20 РОКІВ ВЗАЄМНОГО ВІДКРИТТЯ

8

діаспори, що має потенціалстати сполучним місткомміж економікою й сус�пільством двох держав, атакож додатковим чинни�ком подальшого розвиткудіалогу).

Окремо можна виділитипотенціал співробітництвав космічній галузі, запо�чатковане ще в 1992 році.Серед позитивних прикла�дів такої співпраці – за�пуск наприкінці серпня2006 р. корейською сторо�ною багатоцільового су�путника «Koreasat�5» задопомогою української ра�кети�носія в рамках проек�ту «Морський старт».

На сьогодні є відповід�не договірно�правове під�ґрунтя для активізаціїспівробітництва в цій сфе�рі. Укладено Угоду між Ка�бінетом Міністрів Українита Урядом Республіки Ко�рея про співробітництво увикористанні космічногопростору в мирних цілях, атакож Угоду між Держав�ним космічним агентствомУкраїни та Міністерствомосвіти, науки і технологійРеспубліки Корея простворення Спільного укра�їнсько�корейського комі�тету з питань співробіт�ництва у використаннікосмічного простору вмирних цілях.

Протягом останніх 20років Південна Корея реа�лізує амбітну космічнупрограму, що має на метістворення повного циклурозроблення, виробництвата експлуатації власноїкосмічної продукції. УРеспубліці Корея вже на�лагоджено випуск власнихсупутників різноманітно�го призначення, на півднікраїни створено та облаш�товано космодром «Наро»,у 2008 р. здійснено політ укосмос першої корейськоїастронавтки Лі Со Йон.

У 2011 р. Республіка Ко�

рея розпочала реалі�зацію проекту ство�рення власної важкоїракети�носія KSLV�2.Країна розглядаєможливість участіукраїнських про�фільних підпри�ємств у вирішенніокремих питань що�до KSLV�2, хоча по�тенціал українськоїракетно�космічної галузідає можливість запропо�нувати корейській сторонібільш масштабну участь уцій програмі, зважаючи набагаторічний досвід у роз�робленні космічних техно�логій, а також необхіднуматеріально�технічну базудля їх виробництва та вип�робування.

Очікується, що Спіль�ний українсько�корейсь�кий комітет з питань спів�робітництва у використан�ні космічного простору вмирних цілях дасть мож�ливість налагодити профе�сійний діалог між експер�тами обох країн, а такожвизначити нові перспек�тивні напрями інтенсифі�кації поточного співробіт�ництва у цій сфері.

На початку 60�х рр. ХХ ст.Республіка Корея залиша�лася однією з найбіднішиху світі аграрних країн, якапереживала руйнівні на�слідки Корейської війни.Однак, лише впродовж30�и років у результатізмін, що розпочалися в1962 р., Південна Кореяперетворилася на одногоз лідерів світової еконо�міки.

Серед основних чинни�ків, які забезпечили стрім�ке економічне зростанняРеспубліки Корея, що от�римало назву «економічнедиво на річці Хан», можнавиокремити такі: орієнто�вана на експорт стратегіярозвитку; вирішальна рольуряду в здійсненні ре�

форм; дешева робоча силата залучення іноземних ка�піталовкладень – не лишефінансових, а й техноло�гічних (промислове устат�кування, «ноу�хау» тощо).

Успіх Південної Кореїпов’язаний із втіленняммоделі стратегічного роз�витку і визначався тимшляхом, який обрала краї�на, що привело до макси�мально швидкого нагро�мадження капіталу, ефек�тивного розподілу ресур�сів і виходу на сучаснийтехнічний рівень. Реаліза�ція цих завдань і побудовапроцвітаючої економікистали можливими лише зараціонального поєднанняринкових стимулів і дер�жавного втручання. У роз�критті феномена «еконо�мічного дива» РеспублікиКорея важливим є вивчен�ня моделі партнерства дер�жави й бізнесу. Можнаконстатувати, що еконо�мічне зростання країни бу�ло забезпечене балансомринкових важелів і дер�жавного регулювання.

Південнокорейський до�свід національно�держав�ного будівництва, збере�ження та зміцнення націо�нальної ідентичності за од�ночасного активного й ус�пішного включення в про�цеси глобалізації, регіо�нальної та трансрегіональ�ної економічної інтеграціїє дуже цінним для молодоїУкраїнської держави, зок�рема, у контексті форму�вання української політич�

ної нації, досягненнязагальнонаціональ�ного консенсусу що�до стратегічних зав�дань розвитку країнита суспільства.

У контексті сучас�ної реструктуризаціїглобального просто�ру науково�експерт�ному співтовариствуУкраїни час відмови�

тися від такої, що вже на�била оскому, антагоністич�ної дихотомії геополітич�ного та культурно�цивілі�заційного вибору «Європа– Азія». Очевидно, конфу�ціанські принципи спіль�ного розвитку, глибиннихзмін, гармонійного світу,спільної відповідальності,активної участі тощо задвадцятиріччя бурхливогокитайського зростання йпосилення «азійських тиг�рів» довели не лише своюмудрість, а й конкурентос�проможність, принциповукооперативність і компле�ментарність із європей�ськими цінностями. У цьо�му зв’язку макроцивіліза�ційна та геостратегічна мі�сія ключових держав�учас�ниць СНД – України, Ро�сії, Казахстану – нині ба�читься в стикуванні двохуспішних у світовому мас�штабі систем цінностей –європейської та конфуці�анської – перш за все по лі�нії ефективного обмінутехнологіями, свободи пе�ресування товарів, капіта�лів, послуг, а з урахуван�ням демографічних обме�жувачів та інтересів націо�нальної безпеки – також ітрудових ресурсів. У своючергу, від успіху україн�сько�південнокорейськогота українсько�китайськогостратегічного діалогу іс�тотно залежатиме, чи ста�не вектор трансконтинен�тальної (транс’євразій�ської) співпраці та інтегра�ції визначальним.

9

Під час зустрічі з Міністром продовольства,сільського господарства, лісництва й

рибальства РК Со Кю Йонгом

(Закінчення. Початок у «З.С.» №8)

Частина 2

У сучасній політичнійпрактиці поняття «стри�мування» застосовується удвох значеннях – пасивно�му, або оборонному, якевказує на те, проти чогозастосовуються засобистримування, і наступаль�ному, що передбачає спо�нукання того чи іншого ак�тора до певного способуповедінки.

Оборонне, запобіжнестримування властиве дер�жавам, зацікавленим у збе�реженні балансу та статус�кво. Натомість стримуван�ня, яке передбачає елемен�ти примусу, знаходить вті�лення в політиці держав,що прагнуть до гегемонії

або виконують лідерськіфункції. Межа між упе�редженням і примусовимвпливом є доволі умовною.

Дослідники відзнача�ють, що традиційне пасив�не стримування у формідемонстрації військовихможливостей з метою про�філактики агресивних на�мірів опонента (contain�ment) підпорядковувало�ся намірам утримати іншікраїни від перегляду свогостатусу, спроб агресії тарозширення раніше набу�тих сфер впливу. Нато�мість активне стримуван�ня (deterrence) передбача�ло цілеспрямований впливна волю супротивникашляхом демонстрації мож�ливості покарання. За ча�сів біполярності спробиактивного стримування,насамперед, з боку США,мали порівняно нечастийхарактер, оскільки принай�мні з початку 1970�х рр. воснову політики Сполуче�них Штатів і РадянськогоСоюзу було покладено не�гласне правило, згідно зяким наявність ядернихсил у обох супротивниківунеможливлює пряму вій�ну між ними через спро�можність завдавання опо�нентом зворотно�відповід�ного ядерного удару. Звіс�но, це не заперечувало ак�тивної силової політики у«третьому світі», який ставареною непрямого зітк�нення стратегій і супер�ництва наддержав.

У сучасній міжнароднійсистемі перенесення ак�

центів із пасивного стри�мування на примусовестворює політико�психо�логічний клімат, який по�тенційно полегшує можли�вість рішення про загрозузастосування ядерної зброїабо навіть про її пряме за�стосування в разі ультима�тивного висунення певнихнеприйнятних вимог абостворення прямих загрозбезпеці тієї чи іншої вели�кої держави.

Раннім аналогом політи�ки активного стримуваннявважається американськаконцепція «гнучкого реа�гування» (flexible respon�se), ухвалена 1961 року.Вона передбачала: якщодії СРСР змушуватимутьСША зробити вибір міжзастосуванням ядерноїзброї та відступом у якійсьрегіональній кризі, то аме�риканські військові керу�ватимуться шкалою конф�ліктів різної інтенсивності.У разі ескалації локально�го чи регіонального конф�лікту американська воєннадоктрина припускала мож�ливість застосування ядер�ної зброї певних типів,проте їх використання ре�комендувалося обмежува�ти територією регіону, без�посередньо охопленогоконфліктом.

Розповсюдження ядер�ної зброї в 1990�і рр., а та�кож розвиток глобальноїпрограми протиракетноїоборони США супровод�жуються подальшим роз�хитуванням уявлень пронеможливість практично�

го застосування ядерноїзброї, про що свідчать ос�танні зміни у військовихдоктринах РФ, США тадеяких інших держав.

Із приходом до влади вСША адміністрації Б. Оба�ми стратегію застосуванняядерної зброї було офіцій�но звужено щодо її незас�тосування проти неядер�них держав, які є учасни�ками Договору про нероз�повсюдження ядерноїзброї (ДНЯЗ). Натомістьакцент у забезпеченністратегічної стабільностіперенесено на високоточніта інші види сучасних озб�роєнь. Ці правила не по�ширюються на Іран і Пів�нічну Корею, а такожумовні ситуації, позначеніпотенційною можливістювиникнення конфлікту заучасті ядерних держав.

Офіційні коментарі довоєнної доктрини США,оприлюднені 5 січня 2012 р.,містять виразний ухил убік скорочення та раціона�лізації оборонних видат�

БЕЗПЕКА

10

Сергій ТОЛСТОВ, завідувач відділутрансатлантичних

досліджень Інститутусвітової економіки

і міжнародних відносинНАН України

Міжнародна безпека в сучасному світі:

стан, проблеми, перспективи

ків. Перегляд основнихнапрямів воєнного будів�ництва передбачає ком�пенсацію скорочення ядер�ного потенціалу шляхомактивного розвитку висо�коточних, кібернетичнихі космічних озброєнь.Формально декларованаБ. Обамою згода поважатиядерне стримування у від�носинах із РФ пов’язуєть�ся з чітко висловленим на�міром протидіяти подаль�шому поширенню ядерноїзброї та технологій. Хочана практиці така зброя уІндії та Пакистану можетакож розглядатися якчинник взаємного стриму�вання, вважається, що пер�спектива її наявності у ве�ликої кількості незахіднихкраїн може призвести допосилення хаосу в міжна�родній системі та полег�шить доступ радикально�екстремістських угрупо�вань до засобів зброї масо�вого ураження.

Стратегічна концепціяНАТО (листопад 2010 р.)визнає стримування, зас�новане на співвідношенніядерних і звичайних по�тенціалів, ключовим еле�ментом спільної стратегіїйого членів принаймні до�ти, доки у світі існувати�муть ядерні озброєння.

Російська воєнна док�трина (у редакціях 2000 та2010 рр.) демонстративнодекларує потенційну мож�ливість застосування так�тичної ядерної зброї як за�собу активного стримуван�ня в разі використанняпроти РФ та (або) її союз�ників ядерної та інших ви�дів зброї масового уражен�ня, а також у відповідь навеликомасштабну агресіюіз застосуванням звичай�ної зброї в ситуаціях, кри�тичних для національноїбезпеки Росії, «коли підзагрозу поставлено самеіснування держави».

Ураховуючи зменшенняролі ядерного стримуван�ня у війнах і конфліктахостаннього десятиріччя таістотне посилення ваги по�тужних неядерних видівзброї, застосування якихдає змогу вести безконтак�тні війни, перспективиядерного стримування ви�глядають непевними та,вочевидь, піддаватимутьсяподальшій корекції.

Розхитуванню ядерно�го стримування можутьсприяти розгортання гло�бальної системи ПРОСША та мілітаризація кос�мосу, що надасть новогоімпульсу виробництву йрозгортанню нових видівозброєнь і гонці озброєнь уцілому. Натомість появанових руйнівних видівзвичайних озброєнь даєзмогу переобладнати ба�лістичні ракети неядерни�ми боєзарядами великоїпотужності. Так само, вій�ськові штаби ядерних дер�жав усерйоз розглядаютьможливість (у разі виник�нення масштабних конф�ліктів) застосування мо�дифікованих тактичнихядерних систем, що вказуєна вірогідність появи но�вих концепцій і сценаріївядерного стримування, якезалишається надзвичайновагомим елементом сприй�няття та тлумачення гло�бальної безпеки.

Сучасне бачення пробле�матики міжнародної без�пеки представлено строка�тим спектром уявлень іпідходів. Хоча традиційніпідходи (концепції колек�тивної безпеки та колек�тивної оборони) зберіга�ють своє значення й вико�ристовуються в політично�му та оборонному плану�ванні. У останні десятиріч�чя ХХ – на початку ХХIстоліть значної популяр�ності набули модерніст�ські й постмодерністські

теорії, утілені в численнихновітніх концепціях коо�перативної та соцієтальної(людської) безпеки.

Поява нових концепційбула цілком закономір�ною. Після завершення бі�полярної епохи виниклаочевидна потреба в роз�робленні більш дієвих таефективних концептуаль�них підходів, спроможнихподолати традиційні диле�ми безпеки, пов’язані зіспівіснуванням держав іпостіндустріальних соціу�мів у глобалізованому сві�ті. Водночас, специфічноюрисою концептуальнихдискусій і пошуків остан�нього часу стало вибагливезмішування різних підхо�дів і світоглядних акцен�тів.

Модель колективної без�пеки на основі взаємногостримування, відтворенасвого часу в механізмі Ра�ди Безпеки ООН з метоюстворення противаг, щозапобігають виникненнюконфліктів між його чле�нами, залишається акту�альною і для обороннихсоюзів, спрямованих на за�безпечення відсічі нападуна його учасників ззовні.Ідеться переважно проелементи стримування,присутні у відносинах між

державами за умов виник�нення розбіжностей міжїхніми ситуативними ціля�ми та уподобаннями.

У деяких із запропоно�ваних моделей коопера�тивної безпеки акцентзроблено на посиленні ро�лі міжнародних інститутіві правових норм. Викорис�тання цих чинників повин�но унеможливити кон�флікти як між учасникамигомогенних структур, так іупереджувати загрози збоку держав, що станов�лять їхнє зовнішнє середо�вище. Інші моделі коопе�ративної безпеки акценту�ють увагу на впровадженніуніверсальних моральнихнорм і пріоритеті прав осо�бистості, що повинні слу�гувати базовими критерія�ми загальної безпеки.

Появі сучасних інтер�претацій кооперативноїбезпеки передувала за�пропонована К. Дойчем у1957 р. концепція «співто�вариства безпеки» (secu�rity community), яка знай�шла численних послідов�ників серед європейськихлібералів і соціал�демокра�тів. В основу цієї концепціїпокладено наявність спіль�них інтересів держав, щодосягли значного рівня ін�теграції одне з одним та ус�

11

відомили необхідність ут�ворення певної спільноти.Постійна взаємодія такоїгрупи країн вважалася під�ставою для інтенсифікаціївідносин співробітництваміж ними як основи забез�печення стабільного мир�ного співіснування та на�лагодження дружніх взає�мин на постійній основі.Послідовники К. Дойчазапропонували модель ре�гіонального комплексубезпеки, учасники якогомають щільну взаємоза�лежність у відносинах без�пеки, що зумовлює взаєм�ну потребу в їх вирішен�ні на підставах загальноїучасті (Б. Б’юзен).

Кооперативна безпекаробить наголос не на без�посередній відсічі можли�вої агресії, а на превентив�них заходах стосовно по�тенційно можливих вик�ликів і загроз стабільності.У практичному розуміннійдеться про залученняякнайширшого кола кра�їн того або іншого регіонудо системи договорів іпозадоговірних відносин,покликаних зменшитиймовірність виникненнязбройного конфлікту тайого руйнівних наслідків.На відміну від системи ко�лективної безпеки, у томучислі в формі обороннихсоюзів, кооперативна без�пека виходить із розумін�ня, що коли держави об’єд�нуються проти спільногореального або потенційно�

го супротивника, концеп�ція безпеки, заснована наспівробітництві, виходитьіз принципу спільної учас�ті. Загальна участь необов’язково вимагає ство�рення формальних інсти�тутів взаємодії, оскількивикористання неформаль�них постійних комуніка�цій вважається не меншефективним, аніж укла�дення оборонних союзів.

Активні спроби застосу�вання механізмів коопера�тивної безпеки ма�ли місце в діяль�ності ОБСЄ, у то�му числі у виглядістворення моніто�рингових місій,застосування інс�титутів посеред�ницьких послуг іпревентивної дип�ломатії. Утім, ціспроби не мализначного успіху че�рез розбіжність ін�тересів і підходів. За такихобставин уряди низки кра�їн схилялися до скасуван�ня принципу консенсусу вухваленні спільних рі�шень, що ставило під сум�нів суверенітет країн�учас�ниць і загрожувало руйну�ванням існуючого форма�ту колективної взаємодії.

Модель кооперативноїбезпеки, яку у 2001 р. за�пропонували М. Міхалката Р. Коен (Європейськийцентр з вивчення питаньбезпеки ім. Дж. Маршал�ла), передбачала поєднан�

ня елементів колективноїбезпеки, колективної обо�рони та нових підходівстосовно зосередженняуваги потенційних учасни�ків на попередженні таврегулюванні конфліктівнового покоління. Згодомспроби пристосувати ідеюкооперативної безпеки доперспективи багатополюс�ного світу набували різнихформ, включаючи вису�нення дивних з точки зорутрадиційного розуміннябезпеки пропозицій простворення глобальної ме�режі альянсів і регіональ�них спільнот безпеки начолі з НАТО (З. Бжезин�ський, 2009 р.).

За всіх відмінностей ірозбіжностей західні кон�цепції кооперативної без�пеки виходять із переко�нання, що центральнийелемент моделі безпеки,побудованої на засадах

співробітництва, має ста�новити «ядро ліберально�демократичних держав»(світове суспільство), якіобстоюють спільні політи�ко�економічні цінності танормативи суспільногожиття. У синтезованомувигляді зміст новітніх кон�цепцій безпеки зводитьсядо поєднання чотирьох ос�новних елементів – індиві�дуальної безпеки особи,колективної безпеки, ко�лективної оборони та роз�ширення простору ста�більності. Окреме місце в

безпековому дискурсі по�сідає концепція безпекилюдини. Її предтечею вва�жаються наукові розробкиєвропейських дослідників,насамперед представниківАнглійської та Копенга�генської шкіл, які пошири�ли контекст безпековогомислення на невійськовусферу, включаючи відно�сини, пов’язані з охороноюправопорядку, економіч�ною, соціальною політи�кою та забезпеченням правлюдини. Таке розширеннязмісту уявлень щодо пред�мета безпеки дістало назвусек’юритизації, а сам онов�лений підхід визначавсяяк соцієтальна безпека, абобезпека суспільства.

У міжнародному контек�сті модель соцієтальноїбезпеки акцентувала увагуна пріоритетній ролі правособи. Щодо країн, які неналежать до євроатлантич�

ної спільноти, біль�шість сучасних за�хідних теорій і кон�цепцій безпеки невідкидають можли�вості застосуваннясанкцій і комбінаціїсилових і несило�вих методів упливуз метою зміни фор�ми державного уп�равління, повален�ня авторитарно�диктаторських або

небажаних політичних ре�жимів і приведення до вла�ди прозахідних політич�них угруповань.

Утім, в окремі періодимали місце спроби теоре�тичного осмислення й ак�туалізації проблем безпекив широкому глобальномуконтексті. Наприкінці до�би холодної війни та післярозпаду біполярної міжна�родної системи ця тенден�ція була позначена пошу�ками моделі загальної тавсеосяжної (або всеохоп�люючої) міжнародної без�

БЕЗПЕКА

12

пеки. На порушення пи�тань у такому ракурсівплинули результати гло�бальних досліджень і пере�біг дискусії, пов’язаної збезпекою людського роз�витку в найширшому, за�гальнопланетарному розу�мінні. Серед подібних іні�ціатив варто згадати остан�ню радянську концепціюміжнародної безпеки гор�бачовського періоду, яканаголошувала на потребірозв’язання глобальнихпроблем, а також стратегіюбезпеки ОБСЄ (2003 р.),що намагалася сформулю�вати загальні та всеосяжніпринципи трансрегіональ�ної безпеки.

Поширення ідей соціє�тальної безпеки відбувало�ся паралельно із започат�куванням численних нау�кових досліджень, що ста�вили за мету оцінку тен�денцій і прогнозуванняперспектив глобальногорозвитку людства. Цейнапрям був пов’язаний іздіяльністю вчених і полі�тиків – засновників Рим�ського клубу. Унаслідокоб’єднання різних науко�вих підходів до проблемпланетарного характерувиникла нова наукова дис�ципліна – теорія глобаль�них факторів або глобаліс�тика. Спочатку вона вклю�чала наукові напрями, по�в’язані з вивченням життя(біосфери), земної повер�хні, клімату, використанняприродних ресурсів, енер�гетики, технологій, а зго�дом була поширена на сфе�ру продовольства, еконо�міки, фінансів, охорониздоров’я.

Популяризація допові�дей Римського клубу спри�чинила активну політичнудискусію з глобальних, за�гальнолюдських проблем,що мають прямий упливна долю всіх країн і наро�дів світу. До найважливі�

ших висновків, що місти�лися в доповідях Римсько�го клубу, належали попе�редження про прямі загро�зи існуванню людства, утому числі внаслідок по�всюдного застосуваннязброї масового ураження,обмеженості та вичерпнос�ті природних ресурсів, зав�давання непоправної шко�ди природному середови�щу, деградації екологічнихсистем, що втрачаютьспроможність до самовід�новлення.

Уже в першій доповідіРимського клубу «Межізростання» (1972 р.) міс�тилося попередження прокритичний поріг антро�погенного навантаженнявнаслідок забрудненняприродного середовища,використання невідновлю�ваних ресурсів, недостат�нього фінансування при�родоохоронних заходів,зростання народонаселен�ня та скорочення можли�востей забезпечення йогопродовольством. Моделю�вання процесів на основібазових показників заумов збереження темпівзростання виробництва,споживання ресурсів ізбільшення кількості насе�лення продемонструвалозагрозу катастрофічнихнаслідків уже в першійчверті ХХІ століття.

Сучасні глобальні проб�леми поділяються на де�кілька основних груп, абокомплексів, включаючимакросоціальні (глобальнісуспільні відносини тасуспільно�економічніпроцеси), владно�сило�ві відносини між про�відними державами,еколого�кліматичні, ре�сурсно�економічні тапродовольчі чинники, атакож питання люд�ського розвитку, позна�чені відносинами міжіндивідом і суспільс�

твом, станом матеріально�го та політичного забезпе�чення прав і можливостейлюдини. Кожен із цихпроблемних блоків маєпрямий уплив на розвитоклюдства, позначений від�мінними проявами, специ�фічними ознаками й пот�ребує детальнішого визна�чення.

1. Комплекс відносинміж основними соціальни�ми спільнотами та полі�тичними угрупованнями,для учасників яких харак�терна схожість економіч�них, політичних та іншихбазових інтересів, охоплюєсуперечності між розвине�ними державами та країна�ми, що розвиваються, а та�кож між багатими та бід�ними країнами в найбільшзагальному контексті. Цейблок проблем, що їх поде�куди згадують як інтерсо�ціальні, включає пробле�матику, пов’язану із забез�печенням справедливогоміжнародного економіч�ного порядку, корекцієюумов торгівлі, реформу�ванням міжнародних фі�нансових відносин і за�безпеченням стабільностіміжнародної фінансовоїсистеми, конкуренцією тадоступом до енергетичнихресурсів тощо.

2. Владно�силові відно�сини між провідними дер�жавами та створеними ни�ми угрупованнями і союза�ми становлять найбільштрадиційну групу глобаль�них проблем. Цей напрям

взаємодії включає відно�сини у сфері контролю надозброєннями, регулюван�ня умов торгівлі зброєю,створення режимів, пов’я�заних із використаннямтехнологій і матеріалів во�єнного та подвійного приз�начення. Загальний полі�тичний зміст цієї групипроблем полягає у визна�ченні способів застосуван�ня сили, відвернення мас�штабних війн і забезпечен�ні миру.

Попри обмежений ха�рактер існуючих локаль�них конфліктів, принаймніщодо їх територіальногопоширення, негативнийвплив на міжнародні про�цеси пояснюється потен�ційною можливістю еска�лації та інтернаціоналізаціїчерез втягнення до конф�ліктної взаємодії сусідніх,регіональних, а також, убагатьох випадках, поза�регіональних держав.

3. Комплекс проблем, зу�мовлених взаємодією міжсуспільством і природнимсередовищем. Його змістполягає в скороченні спро�можності навколишньогосередовища амортизуватинавантаження антропоген�ного характеру, включаю�чи забезпечення енергією,паливом, сировиною, пріс�ною водою тощо. Завданняу сфері екології тлумачать�ся як збереження та від�новлення умов існуваннялюдини – соціальної табіологічної істоти. Стосов�но практичних рекоменда�

цій цей напрям пе�редбачає застосуван�ня раціонального са�мообмеження в об’є�мах споживання, по�шук оптимальноїмоделі взаємодії міжсуспільством і при�родою та застосуван�ня практики замкне�них циклів вироб�ництва. Усвідомлен�

13

ня граничності фізичнихмеж споживання ґрунту�ється на розумінні, що пер�спектива виживання люд�ства напряму залежить відтаких вимог, як: наявністьчистого повітря, прісної тапитної води, безпечногопродовольства, енергетич�них і сировинних ресурсів.

4. Проблеми, пов’язані зрозвитком особи, відноси�нами між індивідом і сус�пільством. Їх зміст визна�чається здатністю суспіль�ства надавати своїм чле�нам реальні можливостідля продуктивного роз�витку особистості, вклю�чаючи гарантії у сфері охо�рони здоров’я, освіти тапрофесійної діяльності.Цей сегмент передбачаєзабезпечення зростаннярівня життя, подоланнябідності та контроль за чи�сельністю населення.

Базові критерії стосовноекології та людського по�тенціалу покладено в осно�ву концепції сталого роз�витку, що містить перелікосновних факторів та орі�єнтирів безпеки розвиткулюдства як глобальноїспільноти. Ці положеннята стандарти закріплено врішеннях КонференціїООН з навколишньогосередовища та розвитку(Ріо�де�Жанейро, 1992 р.),Всесвітньої конференціїООН зі сталого розвитку(Йоганнесбург, 2002 р.) іКонференції ООН зі ста�лого розвитку «Ріо + 20»(2012 р.). Утім, ухвали цихконференцій мають нео�бов’язковий правовий ста�тус і тлумачилися здебіль�шого як певні політичні тасоціальні орієнтири, дот�римуватися яких добро�вільно погодилися держа�ви, що їх підтримали. Це жстосувалося й Хартії Зем�лі, схваленої на засіданніКомісії Хартії Землі вштаб�квартирі ЮНЕСКО

(Париж, березень 2000 р.). Прийнятий у 1992 р. до�

кумент ООН «Порядокденний на XXI століття» єпрограмою змін у соціаль�ній, економічній та еколо�гічній політиках, у якомуокреслено способи запобі�гання погіршенню еколо�гічного стану ґрунтів, по�вітря та якості води, збере�ження лісів і біологічно�го різноманіття, а такожсформульовано завданнящодо подолання бідності,поліпшення охорони здо�ров’я, освіти, розв’язанняпроблем міст і сільськихрайонів. Сам перехід досталого розвитку вважа�ється запорукою боротьбиз бідністю та протидії руй�нуванню довкілля. Пози�тивні перетворення маютьураховувати залучення на�селення, зміни в характеріспоживання та якості тех�нологій. На цих підставахпередбачається досягнен�ня сталої рівноваги міжспоживанням, населеннямі спроможністю Землі під�тримувати життя.

На так званому «Самітітисячоліття» 6�8 вересня2000 р. лідери 189 країн�членів ООН підтримали«Декларацію тисячоліттяООН», що містить 8 ос�новних цілей і 21 загальнезавдання, які передбача�ють подолання злиднів таполіпшення перспективглобального розвитку. Зацим документом, упро�довж наступних 15 роківпередбачено викоріненнябідності, голоду, епідеміч�них хвороб, неписьменнос�ті та дискримінації.

Лідери 193 країн�членівООН 20�22 вересня 2010 р.в Нью�Йорку підбили про�міжні підсумки просуван�ня до цих цілей. Загаль�не обговорення ситуаціїзасвідчило, що до 2015 р.окреслені цілі та завдан�ня неможливо виконати.

Утім, очевидно й те, що самхарактер визначених орі�єнтирів був частковим іпаліативним.

Як свідчать звіти ООН,«Програма глобальногопартнерства заради роз�витку» виконується лишечастково. Істотно збіль�шився експорт товарів іпослуг із бідних до індуст�ріально розвинених країн.Проте, зобов’язання ін�дустріально розвиненихдержав щорічно надаватибідним країнам у виглядідопомоги 0,7% свого вало�вого національного про�дукту порушується і в ці�лому не перевищує 0,31%.Доступ товарів зі слабо�розвинених до індустрі�альних держав подекудиобмежується їх низькоюякістю або неприйнятни�ми способами виробниц�тва (використання праціув’язнених, експлуатаціядітей, підневільна робочасила).

Із науково�експертноїточки зору та засад здоро�вого глузду стає все більшочевидною невідкладністьрозв’язання низки гло�бальних проблем сучас�ності, які не можуть бутивирішені зусиллями окре�мих держав і не зникнутьсамі собою. З цього випли�ває висновок про необхід�

ність консолідації намірів ідій усієї світової спільно�ти, зокрема у форі створен�ня механізмів, пристосова�них до потреб глобально�го регулювання (розши�рення компетенції «Вели�кої двадцятки», до якоївходять держави з най�більш потужними еконо�міками, посилення повно�важень спеціалізованихорганів ООН, зміцненняміжнародно�правових ре�жимів, надання колектив�ним рішенням обов’язко�вого характеру тощо).

З цієї точки зору гло�бальна безпека повиннарозглядатися не тільки яквіддзеркалення певногостану міжнародної систе�ми та поточний результатвзаємодії її учасників, а йяк комплекс цілеспрямо�ваних заходів із забезпе�чення позитивного станута операціональної ста�більності основних системжиттєзабезпечення плане�тарної людської спільноти,включаючи політичні, еко�номічні, соціальні, природ�но�екологічні, ресурсні,енергетичні та інші компо�ненти.

Водночас, реалізація цихзавдань наштовхується наоб’єктивні та суб’єктивніперепони: нерівномірністьспоживання (п’ята частина

БЕЗПЕКА

14

населення планети, щомешкає в найбільш замож�них країнах, споживає до80% світових ресурсів); до�мінування приватних під�приємницьких інтересівнад суспільними та гро�мадськими; необов’язко�вість міжнародних актів,що декларують взаємнувідповідальність людстваяк сталого глобальногоспівтовариства, побудова�ного на повазі до природи,прав людини, економічноїсправедливості та культу�ри миру.

Оцінюючи тенденції танаслідки глобалізації, якаущільнила планетарнийпростір і взаємозалежністьрозвитку людства, заува�жимо, що зміст поняттяглобальної безпеки в осяж�ному майбутньому визна�чатимуть воєнно�політич�ні та силові аспекти, еко�номічні відносини в як�найширшому контексті,загальні умови розвиткувключно з екологією таприродокористуванням іпроблеми соціального ха�рактеру, пов’язані з люд�ським фактором та якістюлюдського капіталу.

Дотепер регулюванняпроблем глобальної безпе�ки мало фрагментарнийхарактер. Існуючі міжна�родні договори та конвен�ції передбачають частковеобмеження і скорочення

ядерних озброєнь, хочацей підхід не набув харак�теру універсальних зобо�в’язань, та заборону окре�мих видів зброї масовогоураження (хімічної, біоло�гічної, бактеріологічної).Ряд документів регулюєправила війни та міститьзаборону виробництва івикористання деяких ви�дів звичайних озброєнь.

В економічній сфері за�стосовуються норми таправила Світової організа�ції торгівлі. Проте кожнадержава має власну еконо�мічну політику, а існуючіекономічні режими та фі�нансово�економічні інсти�туції не забезпечують різ�ним країнам рівних умов іможливостей розвитку. Усфері екології найвищимидосягненнями й досі зали�шаються Рамкова конвен�ція про зміну клімату таКонвенція про біологічнерізноманіття (1992 р.), якіне передбачають важелів,придатних для ефективно�го захисту довкілля.

Попри популяризаціюуявлень про зміст і значен�ня глобальних проблемлюдства, їх вирішення пос�тійно відкладається, щозумовлено конкурентноюприродою міжнароднихвідносин і відсутністю за�гальновизнаної верхов�ної установи, спроможноївпливати на процеси між�

народного спілкування,забезпечувати обов’язко�вість виконання спільнихрішень і спрямування ре�сурсів на їх забезпечення.Незважаючи на посиленнявзаємозалежності, насам�перед в економічному кон�тексті, міжнародні відно�сини залишаються сфероюгострої боротьби за владу,вплив і використання від�носних переваг. Вочевидь,у цій царині зберігати�меться домінуюча рольспецифічних інтересів по�літичних кіл великих дер�жав, що йдуть на укладен�ня компромісних рішеньлише в тому разі, коли неможуть досягти одноосіб�них переваг або забезпечи�ти максимально сприятли�ві рішення на свою ко�ристь.

На відміну від глобаль�ної ситуації, за певнимивинятками, регіональнісистеми безпеки загаломвиглядають більш стабіль�ними й дієздатними. Вониформуються меншою кіль�кістю учасників, які маютьпевний обсяг взаємнихпостійних комунікацій івиявляють зацікавленістьу вирішенні низки спіль�них проблем. Тому, за умоввідносної гомогенностіскладу учасників їм потен�ційно легше знайти більш�менш стабільну формуузгодження взаємних інте�ресів.

Нерегульованою чи сла�бо регульованою сфероювзаємовідносин залиша�ється діяльність у косміч�ному просторі. В економіч�них відносинах найглибшісуперечності спостеріга�ються в площині контролюта постачання енергетич�них ресурсів та в галузіміжнародних фінансовихвідносин, яка зазнала най�більших потрясінь унаслі�док кризи 2008 року.

Джерелом гострих між�

державних суперечностейзалишається тлумаченняхарактеру та ступеня легі�тимності політичних сис�тем, співвідношення міжпрерогативами державноївлади та змістом і спосо�бами забезпечення правлюдини, узгодження прин�ципів самовизначення татериторіальної цілісності.

Уникнення політични�ми лідерами неупередже�ного обговорення умов іперспектив загальної тарівної для всіх учасниківмоделі безпеки, побудова�ної на недискримінацій�них принципах і підходах,свідчить про політичну не�готовність до координаціїспільних зусиль з метоювирішення проблем, якімістять фізичні загрозиумовам життя та в пер�спективі – існуванню люд�ства.

Основу сучасного бачен�ня глобальної безпеки якспособу втілення сукуп�них інтересів світовоїспільноти становить проб�лема досягнення стабіль�ного компромісу між ін�тересами провідних учас�ників на засадах раціо�нального самообмеження.Утім, навіть формальневизнання такої спільностіінтересів не гарантує ви�користання конструктив�них підходів і загальноїзгоди стосовно форм і ме�тодів їх реалізації. Унаслі�док впливу істотних супе�речностей політичного таекономічного характерудекларування загальноїзацікавленості в забезпе�ченні безпеки існування тарозвитку людства деваль�вується неготовністю уря�дових кіл і міжнароднихорганізацій до втіленняназрілих конструктивнихрішень, що лише підвищуєнебезпеку економічних,політичних та екологічнихзагроз.

15

Частина 1Із 90�х рр. ХХ ст. Азійсь�

ко�Тихоокеанський регіон(АТР) стає другим за зна�ченням після Європи регі�оном світу і третім за мас�штабами інтеграційнихпроцесів після ЄС і Пів�нічної Америки (NAFTA).Динамізм економічногорозвитку, налагодженняактивного політичного діа�логу між регіональними тапозарегіональними держа�вами як на двосторонньо�му рівні, так і в рамках ба�гатосторонніх регіональ�них форумів посилюютьтенденцію виведення АТРна рівень головного центрусвітового економічного таполітичного тяжіння, дви�гуна розвитку світової ци�вілізації, подібно тому, як упопередні часи таким цен�тром була Європа.

Після розпаду СРСР по�літична ситуація в АТР пе�рестала визначатися ста�ном двосторонніх відно�

син Росія – США, що далопоштовх розвиткові регіо�нальної багатополярності.Кінець холодної війни кар�

динально вплинув на по�літичну ситуацію та еконо�мічні тенденції в регіоні.Активізувалися процесипошуку нових форм спів�праці, переформатуваннядіяльності старих регіо�нальних організацій у на�прямі інтеграції та ство�рення нових форумів ін�теграційного типу. Азій�сько�Тихоокеанський регі�он приваблює сьогодні яксвітовий центр найбільшо�го економічного зростан�ня, що випереджає інші ре�гіони світу за темпами роз�витку й упровадженняпровідних технологій. ВАТР знаходяться найпо�тужніші в політичному,економічному та військо�вому планах держави, се�ред яких США, Китай,

Японія, АСЕАН і Росіявважаються світовими тарегіональними центрамиполітичного впливу. Краї�ни регіону становлять по�ловину групи «Великадвадцятка».

На початку постбіполяр�ного періоду в регіоні дія�ло понад 15 міжнароднихорганізацій інтеграційно�го типу, зокрема, АТЕС,АСЕАН, Східно�Азійськаекономічна рада (АСЕАН,Японія, Республіка Корея(РК), Нова Зеландія, Тай�вань і Гонконг), Регіональ�ний форум АСЕАН з пи�тань безпеки (АРФ), Асо�ціація регіональної спів�праці країн Південної Азії(SAARC), Тихоокеанськаконференція з торгівлі таекономічного розвитку,

ГЕОПОЛІТИКА

16

Росія в азійсько/тихоокеанській інтеграції:

погляд із Києва та Владивостока

Сергій ШЕРГІН,доктор політичних наук,

професор, завідувач кафедрирегіональних систем таєвропейської інтеграціїДипломатичної академії

України при МЗС

Ігор ЛОССОВСЬКИЙ, кандидат фізико�

математичних наук

Рис. 1

Економічна рада басейнуТихого океану, Рада Тихо�океанського економічногоспівробітництва. Російсь�ка Федерація (РФ) є учас�ницею АТЕС, АРФ, а такождвох останніх форумів.

Останніми роками упев�нено заявили про себе:Шанхайська організаціяспівробітництва (ШОС),форум БРІКС, АСЕАН+8(розширений Східно�Азій�ський саміт – САС), три�кутник «Росія – Індія –Китай», Нарада із взаємо�дії та заходів довіри в Азії1,Діалог із співпраці в Азії, уяких бере участь РФ, а та�кож механізми АСЕАН+3,трикутник «Китай – Япо�нія – РК», ініціатива СШАз Транс�Тихоокеанськогопартнерства, Форум ост�ровів Тихого океану тощо.

Світова фінансово�еко�номічна криза 2008�2009 рр.стимулювала і без того ви�соку динаміку процесіврозвитку в АТР, форсував�ши його перетворення в чине найважливіший центрсвітової політики, як міні�мум, співставний із євро�атлантичним простором.Швидкий розвиток АТРпояснюється такими кон�курентними перевагами:низька вартість робочоїсили, високий рівень на�копичень, форсована ін�дустріалізація, інвестиціїу людський ресурс та екс�портна орієнтація вироб�ництва.

У 2013 р. виповнюється15 років з часу вступу Росіїдо найбільшої за складомучасників регіональної ор�ганізації в АТР – АТЕС,яка є міжнародним еконо�мічним форумом, створе�ним з метою розвитку ін�теграційних зв’язків країнбасейну Тихого океану зпевним урахуванням дос�віду ЄС. Водночас, ниніуявляється досить пробле�матичним створення в

АТР інтеграційної струк�тури за типом Євросоюзу,з огляду на аморфністьАТЕС, а також широкийспектр ідеологій, політич�них та економічних системі правових нормам, бракспільних об’єднуючих цін�ностей і політичних цілей,різноманітність національ�них інтересів, які пред�ставляють учасники орга�нізації. На сьогодні, окрімРФ, до складу АТЕС вхо�дять 20 економік2: США,Канади, Японії, Австралії,Нової Зеландії, РК, Сінга�пуру, Таїланду, Малайзії,Філіппін, Індонезії, Бру�нею Даруссалам, КНР, Гон�конгу і Тайваню, Мексики,Папуа�Нової Гвінеї, Чилі,В’єтнаму та Перу. На тери�торії учасниць АТЕС про�живає понад 3 млрд. осіб(близько половини насе�лення Землі), сукупнийВВП – майже 29 трлн. дол.(57% світового ВВП), на їхчастку припадає близько50% світової торгівлі това�рами та послугами і приб�лизно 45% прямих інозем�них інвестицій.

Відповідно до схемиЦентру стратегічних іміжнародних досліджень(CSIS – Вашингтон, США),практично всі регіональніінтеграційні структури,створені на сьогодні в АТР,пов’язані та мають інтере�си і завдання, що перети�наються між собою (див.рис. 1). Ураховуючи трива�ючу кризу в Євросоюзі таСША на тлі стабільного ішвидкого зростання наринках Східної Азії та пос�тупову переорієнтацію РФна Схід, у російському екс�пертному середовищі про�гнозують початок «епохиАТР», а також подальшезміцнення відносин Росії зкраїнами регіону.

У місті Куала�Лумпур(Малайзія) 14 листопада1998 р. під час зустрічі мі�

ністрів закордонних справі економіки, напередоднісаміту АТЕС, відбулосяофіційне приєднання РФдо цієї організації. Голов�ним мотивом вступу буланеобхідність інтеграції ро�сійських районів Сибіру таДалекого Сходу до еконо�міки Азійсько�Тихоокеан�ського регіону, розширен�ня зв’язків і ринків збиту,залучення зовнішніх ін�вестицій. КерівництвомРФ цей крок подавався як«прорив на азійськомунапрямі» зовнішньої полі�тики, визнання «унікаль�ної ролі Росії як євразій�ської держави». Проте, су�вора реальність часто дужевідрізняється від райдуж�них сподівань, і замістьочікуваного напливу ін�вестицій відбувся держав�ний дефолт 1998 року.

Російська дипломатіярозглядає АТЕС як локо�мотив інтеграційних про�цесів «Транс�тихоокеан�ського кільця», структуру,що сприяє реалізації цілейі принципів Всесвітньоїторгової організації в АТР.Ще у 2000 р. президентомВ. Путіним було схваленоКонцепцію участі Росії вАТЕС. Поступове зростан�ня значущості азійсько�ти�хоокеанського векторазовнішньополітичної ді�яльності РФ помітно припорівнянні двох Концеп�цій зовнішньої політики

Росії, затвердженої прези�дентом Д. Медведєвим у2008 р., і аналогічного до�кумента, затвердженогопрезидентом В. Путіним у2000 р. Тенденції, позначе�ні в Концепції 2008 р., щебільш рельєфно окресленів доповіді «Тихоокеанськастратегія Росії», підготов�леній у 2010 р. Російськимнаціональним комітетомАзійсько�Тихоокеанськоїради співпраці з безпеки, атакож у публікаціях МЗСРФ.

На сьогодні існують різ�ні думки стосовно реаль�них успіхів Росії щодоучасті в інтеграційних про�цесах в АТР. Офіційна по�зиція МЗС країни полягаєв тому, що РФ успішно ру�хається у цьому напрямі, з2011 р. нарешті стала чле�ном усіх діючих в Азій�сько�Тихоокеанському ре�гіоні інтеграційних об’єд�нань. Водночас, більш зва�жена оцінка залучення Ро�сії до діяльності регіональ�них структур АТР даєменш оптимістичну карти�ну: як повноправний членРФ наразі присутня у 8 із40 найбільш значимих ре�гіональних об’єднаннях іспирається на стабільнепартнерство з однією ізсубрегіональних організа�цій (АСЕАН). Російськаучасть в інтеграційнихструктурах АТР, як прави�ло, обмежується членс�

17

твом в універсальних іфункціональних організа�ціях загальнорегіонально�го та міжрегіональногорівнів (у 7 з 19), таких як:АТЕС, АРФ, АСЕМ,ЄврАзЕС і ШОС. РФ, го�ловним чином, залучена додіяльності регіональнихструктур широкого профі�лю, але залишається покищо поза рамками такихінститутів, як: Форум«Східна Азія – ЛатинськаАмерика», Асоціація регіо�нальної співпраці країн Ін�дійського океану, Асоціа�ція регіональної співпрацікраїн Південної Азії (СШАта Японія є спостерігачамицієї структури), а такожтрансрегіональних інсти�туцій, орієнтованих на реа�лізацію практичних проек�тів. Тут слід згадати Азій�ський банк розвитку, вступРФ до якого у ближчійперспективі є малоймовір�ним з огляду на проблемніпитання у відносинах ізЯпонією.

Конкретними практич�ними питаннями співпраціРосія – АТЕС займаєтьсястворена у 2005 р. Урядовакомісія з економічної ін�теграції на чолі із заступ�ником Голови Уряду РФ.Проте, за підсумками май�же 15 років участі країни вАТЕС у російському екс�пертному середовищі існуєдумка, що й досі російськаекономічна дипломатія невиявляє помітної актив�ності на цьому напрямі.Серйозною проблемою нашляху активізації діяль�ності РФ в АТЕС є низь�кий рівень її залучення доміжнародного економічно�го життя регіону, асимет�

рія економічних відносиніз країнами АТЕС (анало�гічна ситуація має місце увідносинах РФ із країнамиАСЕАН). Участь Росії уфорумі є доволі символіч�ною без серйозних мас�штабних ініціатив. Її ді�яльність в АТЕС поки щоне охоплює такі важливісфери, як: банківська, фі�нансова, інвестиційна,спільні підприємства тощо– проте обмежується пере�важно сферою торгівлі. У2010 р. частка країн АТЕСу загальному обсязі росій�ської зовнішньої торгів�лі становила 23% (ЄС –близько 50%, СНД –близько 14%), а у 2011 р.зросла до приблизно 28%.Проте, 80% цієї торгівліприпадає лише на 4 країнирегіону: КНР, США, Япо�нію і РК. Для більшостіекономік АТЕС Росія не єсерйозним партнером тавідчутним фактором. Існуєпостійне негативне сальдов торгівлі РФ із країнамиАТР, яке у 2010 р. станови�ло 11 млрд. доларів. Іно�земні інвестиції до Сибірута Далекого Сходу Росії(головним чином нафтога�зової галузі о. Сахалін), упорівнянні з іншими райо�нами в Азійсько�Тихооке�анському регіоні, також неможна вважати значними.Таким чином, РФ наразі нестала суттєвим фактором векономіці регіону, так са�мо, як і регіон, за виняткомзгаданих 4�х країн, не є ва�гомим фактором у еконо�міці Росії. РФ для АТЕСзалишається менш приваб�ливим торгово�економіч�ним партнером, ніж самрегіон для неї, оскількиРосія може запропонува�ти, переважно, сировину танапівфабрикати, однак їїцікавить, насамперед, ви�сокотехнологічна продук�ція. На сьогодні практичновідсутня виробнича коопе�

рація, у початковому станіперебуває інвестиційнаспівпраця РФ із азіатсько�тихоокеанськими партне�рами. Країна все ще непредставлена в АТР уякості стратегічного фак�тора. Колишні військово�політичні позиції та впли�ви Росії в Азійсько�Тихо�океанському регіоні, якправонаступниці колиш�нього СРСР, безнадійновтрачені. Ситуація усклад�нюється продовженнямдеградації Тихоокеансько�го флоту РФ, який на від�міну від Північного флотуфінансується за залишко�вим принципом.

Наразі участь Росії в ін�теграційних процесах вАТР є досить формальною,а більшість ініціатив щодоучасті в регіональних ін�теграційних об’єднанняхвідносять до 1990�х рр. іпояснюються дослідника�ми залишковими амбіція�ми СРСР як великої дер�жави. На думку окремихросійських експертів, україні нині відсутній сис�темний підхід до політи�ки в АТР, що проявляєтьсяв популістських спробах«демонстрації прапора»,зокрема, ідеться про робо�чі візити Д. Медведєва вякості Президента (2011 р.)і Прем’єр�міністра РФ (ли�пень 2012 р.) до Південно�Курильських островів, щобуло різко негативносприйнято Японією.

Водночас, останні 5�7 ро�ків спостерігається більшпрагматичний підхід РФ,формування доктрин зов�нішньої політики в термі�нах національної безпекипоступається місцем гео�економічній парадигмі, щодіє за іншими законами,ніж зовнішньополітичнідоктрини біполярного сві�ту. При цьому, дослідникироблять висновок про на�гальну необхідність ство�

рення для Росії довготер�мінової стратегії та відпо�відної інфраструктуриприсутності в АТР.

Головними причинамивідставання РФ на цьомунапрямі вважають переко�си регіональної політикивлади, багаторічну хроніч�ну недооцінку важливостірозвитку Сибіру та Дале�кого Сходу, а також пере�важно низькотехнологічнута сировинну структуруекономіки зазначених те�риторій. Лише останнімироками, хоча й дуже по�вільно, ситуація покращу�ється завдяки планам Уря�ду РФ щодо поступовоїмодернізації, інноваційно�го розвитку та інтеграціїДалекого Сходу до основ�ної території країни й АТР.Росія взяла принциповийкурс на вирівнювання єв�ропейського та тихоокеан�ського векторів зовнішньоїта внутрішньої політики.На це спрямовані такі мас�штабні заходи, як Феде�ральна цільова програмарозвитку Далекого Сходута Забайкалля на період до2013 р. (прийнято 2007 р.),Програма розвитку Влади�востока як центру міжна�родної співпраці в АТР, атакож Стратегія соціаль�но�економічного розвиткуДалекого Сходу та Байкаль�ського регіону на період до2025 р. (грудень 2009 р.).Економічне та соціальнезростання згаданих райо�нів на базі освоєння їх ба�гатих природних ресурсівмогло б стати двигуном ін�теграції країни в АТР.

Росія, тісно пов’язана зЄвропою історією, культу�рою, політичними та еко�номічними відносинами,не в змозі провести модер�нізацію економіки без ак�тивної співпраці із Захо�дом. Водночас, через геог�рафічні, економічні, геопо�літичні, культурологічні та

ГЕОПОЛІТИКА

18

інші фактори слід урахову�вати її унікальний статусдвоконтинентальної євра�зійської держави. Особли�вістю РФ є те, що вона по�єднує в собі риси західної(європейської) та східної(азійської) цивілізацій.

Із 17,1 млн. кв. км тери�торії Росії майже 14 млн.кв. км припадає на Азію(80% території та 70% кор�донів), де знаходитьсябільша частина природнихресурсів, завдячуючи якимкраїна займає особливемісце у світовому госпо�дарстві. Водночас, у Дале�косхідному федеральномуокрузі РФ, що займає36,4% території країни,мешкає лише 7 млн. осіб,тобто менше 5% населен�ня. За своєю структуроюросійський експорт доСхідної Азії є більш зба�лансованим, ніж експортдо країн ЄС, хоча й мен�шим за обсягами. Але натлі російсько�європейсь�ких зв’язків стратегічногопартнерства, регулярнихзустрічей на вищому рівні,розбудови чотирьох спіль�них просторів і численнихдіалогів, візитів і зустрічейрізного рівня Азійськийвектор зовнішньої політи�ки досі є менш розвину�тим. На думку російськихекспертів, цьому заважа�ють відсутність політичної

волі, традиційний євро�центризм істеблішменту,напрацьовані традиційнімаршрути збуту товарів.Водночас, останнім часомвизначено головні напря�ми, за якими державні кор�порації РФ та приватнийбізнес планують розпочатибільш активну співпрацю зкраїнами АТР. Це стосу�ється енергетичної, кос�мічної, авіа� і суднобуді�вельної промисловості,військово�технічної, освіт�ньої, науково�технічної такультурно�гуманітарноїгалузей.

Актуальними для Росії врамках АТЕС є також пи�тання безпеки, російськасторона висувала ініціа�тиви щодо розвитку діало�гу з енергетичної безпеки,співпраці в галузі ліквіда�ції наслідків природно�техногенних катастроф.Особливо актуальною цяпроблематика стала післяаварії на АЕС «Фукусіма�1» у березні 2011 р. в Япо�нії.

Країни східноазійськоїтрійки (Китай – Японія –РК) є найближчими сусі�дами Росії в АТР та одни�ми з найбільш економічноуспішних держав регіонута світу. Тому завданнямРФ є розбудова з ними тіс�них відносин як на двосто�ронньому рівні, так і в рам�

ках багатосторонніх фор�матів, серед яких АТЕС єефективним майданчиком.Китай і Росія вважаютьсястратегічними партнерамив енергетичній сфері, а та�кож з огляду на те, що ві�діграють роль взаємнихбалансерів у відносинах ізСША. На думку росій�ських експертів, зіткненняінтересів РФ і Китаю вАТЕС є малоймовірним.Росія на сьогодні об’єктив�но не може стати лідеромцього форуму, але черезспівпрацю з Китаєм можепосилити діалог із йогоключовими партнерами –країнами Південно�Схід�ної Азії (ПСА). У КНР да�леко не завжди сприйма�ють РФ як повноцінногочлена АТЕС. Як і біль�шість інших країн регіону,Росію бачать скоріше якєвропейську країну, ніж якповноправного гравця наАзійсько�Тихоокеансько�му просторі. Японія роз�глядає РФ більше як пар�тнера по двостороннійспівпраці, ніж у рамках ре�гіональних інтеграційнихфорумів. Головним напря�мом японсько�російськоїдвосторонньої взаємодії єенергетична співпраця(проект «Сахалін�2», наф�топровід «Східний Сибір– Тихий океан», торгівляенергоресурсами). У містіЮжно�Сахалінську за учас�ті Японії створено най�більший в Азії завод ізскраплення природногогазу. Певний час АТЕС по�сідала перше місце в стра�тегії Південної Кореї вАТР, країна докладала чи�мало зусиль для удоскона�лення механізмів цьогофоруму, зокрема щодо лі�бералізації торгівлі. Ниніпріоритети РК зміщено вбік двосторонніх угод провільну торгівлю, що є ха�рактерним для всього регі�ону, тому РК розглядає Ро�

сію як можливого партне�ра по створенню ще однієїзони вільної торгівлі.

Важливе місце в азій�ській політиці РФ займа�ють відносини з Індією, щомають особливий страте�гічний характер і є прак�тично безконфліктнимиупродовж усього часу їх іс�нування. Найбільш пер�спективними та успішни�ми сферами співпраці міжцими країнами вважаєтьсяенергетика й оборона.

Такі країни АТР, як: Ін�дія, Китай, Малайзія, В’єт�нам, Індонезія – традицій�но є головними регіональ�ними партнерами РФ ізвійськово�технічної спів�праці, при цьому до 80%російського експорту озб�роєнь припадає на дві кра�їни – Індію та Китай. Ос�танніми роками спостері�гається тенденція скоро�чення обсягів ВТС Росії зКитаєм (на 62%), що, го�ловним чином, пов’язано зінтенсивним розвиткомкитайського ВПК. За оцін�ками Міжнародного інсти�туту стратегічних дослід�жень (IISS, Лондон, Вели�ка Британія), Індія заку�пила в Росії озброєнь у ці�лому на 50 млрд. дол., щобільше, ніж будь�яка іншадержава світу.

РФ вживає активних зу�силь з метою диверсифіка�ції географії ВТС. У 2003 р.укладено контракти, обсягяких лише за один рік ста�новив 2 млрд. дол. з трьомакраїнами ПСА – В’єтна�мом, Малайзією та Індо�незією. У 2009 р. укладеноконтракт із В’єтнамом напостачання винищувачівСу�30МК2, а у 2010 р. – щена 12 таких машин та авіа�ційне обладнання (1 млрд.дол.). Отримано замовлен�ня на два сторожові кораб�лі для боротьби з підвод�ними човнами, надводни�ми та повітряними цілями.

19

У 1994 р. Малайзія заку�пила 18 винищувачів МіГ�29. Реалізовувалися кон�тракти на постачання ви�нищувачів Су�30МКМ,вертольотів, протитанко�вих і переносних ракетно�зенітних комплексів, від�бувся політ на російськукосмічну станцію громадя�нина Малайзії. Після три�валої перерви активізува�лася військово�технічнаспівпраця Росії з Індоне�зією. Незважаючи на успі�хи російського ВПК, ос�танніми роками йому стаєвсе складніше конкурува�ти на ринку АТР, що спри�чинено технічним відста�ванням, пов’язаним із різ�ким падінням фінансуван�ня наукових і дослідно�конструкторських розро�бок у цій сфері.

Хоча Росія на сьогодніпостачає значні обсягиозброєння країнам СхідноїАзії, останні два десятиріч�чя військово�стратегічнийбаланс сил на Далекосхід�ному напрямі змінився нена її користь. У той час, якЗС РФ на цьому напряміскоротилися утричі, у Ки�таї, РК, Японії та іншихдержавах регіону вонипродовжують зростати. На�віть Сили самооборониЯпонії (300 тис. осіб) пере�важають за чисельністюсклад Далекосхідного вій�ськового округу Росії, неговорячи вже про суцільнуперевагу ЗС США в регіо�ні.

Перед РФ наразі поста�ло завдання посиленнявпливу, активізації зовніш�ньої політики, політичноїта економічної присутнос�ті в АТР. Хоча в нинішніхумовах країни регіону й за�цікавлені у співпраці з Ро�сією, але більшість із нихрозглядають її не як інвес�тора та джерело передовихтехнологій, а лише як пос�тачальника природних ре�

сурсів. У деяких країнахАТР до можливостей акти�візації РФ на регіональнійсцені ставляться стримано,оскільки вона традиційносприймається як європей�ська держава, а такожпредставляє інтерес якелемент військово�полі�тичного балансу сил у від�носинах Китай – США,Японія – Китай, країни ре�гіону – США. З одного бо�ку, Росію сприймають, якполітичну наддержаву звеликими можливостямивпливу на процеси в регіо�ні, а з іншого, – як «еконо�мічного карлика».

Необхідність закріплен�ня на регіональних ринкахвимагає від РФ зміцнен�ня її зовнішньополітичнихпозицій в АТР, що можебути досягнуто шляхомактивізації участі в регіо�нальних і субрегіональнихмеханізмах узгодження ін�тересів його держав, зокре�ма, регіональних міжна�родних організаціях і фо�румах (АТЕС, АСЕАН,АРФ, ШОС, Шестисто�ронні переговори щодо Ко�рейської проблеми).

Формування нової полі�тики Росії щодо АТР пот�ребувало трансформаціїзовнішньополітичногомислення, яке традиційнобуло замкнене на євроат�лантичному просторі. Нез�важаючи на тривалий дос�від співпраці з Китаєм, Ін�дією та іншими країнамиАТР, усе ще існує стерео�тип Росії в цьому регіоніяк зовнішньої сили. Вод�ночас, на думку експертів,відмова від орієнтації наЄвропу могла б означатизаперечення генетичногота культурного коріння ро�сійської нації, сподівань надемократичну модерніза�цію. РФ може вигідно йактивно використовуватисвою «євроазійськість»,виступаючи як посередник

і представник інтересів полінії Схід – Захід.

Росія має вигідне геогра�фічне розташування одно�часно в Європі й Азії, єнайбільшою за територієюєвропейською, азійською,євразійською та східно�азійською державою. Уцьому зв’язку, важливимзавданням керівництвакраїни є прагматичне ви�користання цих геополі�тичних переваг з метоюприскорення інтеграціїРосії в АТР. На країни регі�ону припадає 85% усієїзовнішньої торгівлі росій�ського Далекого Сходу,економічні відносини яко�го з країнами�сусідами єзначно інтенсивнішими,ніж із європейськими об�ластями Росії. Окремі дос�лідники вбачають у цьомупотенційну небезпеку пов�ної переорієнтації азій�ської частини РФ на регіо�нальні економічні відноси�ни та можливої китайськоїекспансії на російську те�риторію. Така небезпекаспричинена насамперед неагресивними устремління�ми сусідів, а недостатнімекономічним і соціальнимрозвитком азійської части�ни країни. На думку екс�пертів, частку держав АТРу зовнішньоторговельномуобороті РФ можна довестидо 33�35% насамперед зарахунок розширення спів�праці в енергетичному сек�торі.

На сьогодні співпрацяРосії з країнами Азійсько�Тихоокеанського регіонувідбувається як у двосто�ронньому, так і багатосто�ронньому вимірах із ура�хуванням загальних тен�денцій активізації інтегра�ційних процесів у еконо�мічній, політичній і безпе�ковій сферах.

Геополітичне розташу�вання РФ визначає доситьвигідні можливості її учас�

ті в інтеграційних проце�сах АТР. Далекий Східкраїни, що безпосередньоналежить цьому регіону, ізйого багатими природни�ми ресурсами та доситьрозвинутою промисловоюі транспортною інфрас�труктурою за умови її кар�динальної модернізації,може розглядатися як пов�ноцінний учасник дина�мічних процесів, спрямо�ваних на забезпечення ста�лого розвитку шляхомспівпраці, інтеграції та мо�дернізації АТР.

Відповідно до рекомен�дацій російського експер�тного співтовариства, чимактивніше держава брати�ме участь у справах Азій�сько�Тихоокеанського ре�гіону, тим швидше та ус�пішніше почне долати іс�нуючий ухил у бік відно�син із Заходом. Зовнішняполітика країни набувати�ме необхідної багатовек�торності, яка адекватнішевідповідає її реальному ге�ополітичному положенню.Стратегічною лінією РФ єдинамічний розвиток спів�робітництва в рамках дво�сторонніх і багатосторон�ніх відносин із країнамиАТР. Багатовекторністьзовнішньої політики Росіїє однією з її ключових ха�рактеристик, закріплениху Концепціях зовнішньоїполітики 2000 і 2008 років.

Основною особливістюАТР є активний характерінтеграційних процесів яку субрегіональному, так ізагальнорегіональномуформатах, що іноді накла�даються або взаємодопов�нюють один одного. Зрос�тання активності діючих урегіоні багатосторонніхоб’єднань є відображеннямзагальної тенденції до ба�гатосторонності та колек�тивного відпрацювання рі�шень. Тенденція до розши�рення та поглиблення ін�

ГЕОПОЛІТИКА

20

теграційних процесів уАТР, очевидно, посилюва�тиметься. Проте, на відмі�ну від Європейського регі�ону, Азійський простір не єгомогенним у культурно�історичному та політично�му сенсі, різні його субре�гіони мають відмінну спе�цифіку, з чим пов’язаношвидке зростання кіль�кості багатосторонніх фо�румів і, водночас, відсут�ність на сьогодні всеохоп�люючої структури на зра�зок ОБСЄ в Європі. Надумку фахівців, є всі під�стави очікувати, що за�гальна спрямованість добагатосторонності в АТР ів майбутньому залишати�меться домінуючою.

Упродовж останнього де�сятиріччя Росія проводитьпевну роботу з метою ін�теграції в політичні, еконо�мічні та цивілізаційні про�цеси, що бурхливо розви�ваються в АТР. Країна береучасть у налагодженні ан�титерористичної співпра�

ці, протидії транснаціо�нальній злочинності, за�безпеченні готовності донадзвичайних ситуацій, урозвиткові енергетичногодіалогу, створенні тран�сконтинентальних транс�портних та інформаційно�комунікаційних коридо�рів. Прагматично розбудо�вуючи свою політику вАТР, Росії слід ураховува�ти інтереси країн регіону.Для гарантування можли�востей своєї рівноправнос�ті з великими регіональни�ми гравцями (центрамисили) РФ повинна орієн�туватися на підтриманнябагатополярної системиміжнародних відносин урегіоні. При цьому, дина�мічний розвиток країнАТР відбувається на тліослабленої присутностіРФ на Далекому Сході таСибіру, що потерпають віддемографічної кризи тапромислового занепаду.

На думку деяких росій�ських експертів, у регіо�

нальному політичномупросторі АТР Росії слід об�лаштувати і зайняти нішу,схожу на ту, яку в часи хо�лодної війни та блоковогопротистояння займав Рухнеприєднання. Разом ізнею в цій ніші опинилася бзначна група країн, щовиступають проти одноз�начного вибору між СШАта Китаєм та не зацікавле�ні в руйнівній конфронта�ції між цими супердержа�вами, зокрема – країниАСЕАН.

Що стосується можли�востей і перспектив роз�витку практичної співпра�ці України з країнами АТР,то, ураховуючи російськийдосвід виходу на регіо�нальні ринки, можна булоб рекомендувати створен�ня комплексу заходів ізпідтримки технологічноорієнтованого українсько�го експорту до цього регіо�ну, зокрема, продукції, щоне знаходить збуту на єв�ропейських і північно�аме�риканських ринках. Це мо�же стосуватися продукціїцивільного та енергетич�ного машинобудування,авіакосмічної галузі (лі�

тако� і ракетобудування,створення супутниківзв’язку), виробництва дви�гунів і суднобудування, атакож ВПК. У разі досяг�нення успіхів на зазначе�них напрямах перспектив�ним було б також створен�ня в країнах АТР відповід�них сервісних центрів іспільних підприємств.

Цікавим є також досвідРосії щодо започаткуваннясубрегіональних режимівлібералізації торгівлі зкраїнами Азійсько�Тихо�океанського регіону із за�лученням партнерів поСНД. Наразі продовжу�ються переговори щодо ук�ладання угоди про вільнуторгівлю між Митним со�юзом (Росія, Білорусь, Ка�захстан) і Новою Зелан�дією. За оцінками росій�ських експертів, цей про�ект може мати певні пере�ваги, оскільки економікаостанньої тісно вбудова�на в системну економічнувзаємодію в АТР. Анало�гічні переговори щойнорозпочато із В’єтнамом.

Як відомо, країни Азій�сько�Тихоокеанського ре�гіону є великими спожива�чами збіжжя/зерна. Наекономіки АТЕС припадає38% світового імпорту зер�на. У зв’язку з цим, Украї�на як крупний експортертакої продукції могла б ак�тивізувати співпрацю з ре�гіоном, використовуючисвою потужну портово�транспортну та логістичнуінфраструктуру. Росія, щотеж є крупним експорте�ром зерна, але наразі ще немає власних перевалочнихзернових портів на Дале�кому Сході, могла б із вза�ємною з Україною виго�дою використовувати нашічорноморські порти длявідвантаження зернових.

(Завершення в наступномуномері «З.С.»)

21

1 Україна має статус спостерігача в цьому форумі.2 Учасників АТЕС прийнято називати «економіками», а не «кра$їнами», оскільки окрім 19$и незалежних держав до складу фору$му входять також Гонконг і Тайвань, що офіційно вважаютьсяскладовими Китайської Народної Республіки.

Створення єдиного про�стору безпеки в рамкахвійськового блоку ОДКБпередбачає формуванняєдиного економічногопростору держав�членівЄврАзЕС, що надаютьматеріальні ресурси дляспільних дій у військово�політичній галузі. Неви�падково керівники обохорганізацій заявляють пронамагання перейти добільш високого рівня ін�теграції. На сьогодні жо�ден проект ЄврАзЕС –Митний союз не може за�лишити поза увагою пи�тання безпеки, як і проек�ти ОДКБ є неможливимипоза участю ЄврАзЕС:енергетична, транспортна,промислова, військово�

економічна та військово�технічна сфери тощо. Цейперелік включає: забезпе�чення безпеки транспорт�них систем, протидію лега�лізації доходів, отриманихзлочинним шляхом, фі�нансування тероризму,співпрацю в галузі війсь�ково�технічного та вій�ськово�економічного спів�робітництва, взаємодію впитаннях прикордонної тамитної політики. Середперспективних завдань –створення міждержавниххолдингів ВПК і проекту�вання нових видів озбро�єння та військової техніки.У межах ОДКБ створеноМіждержавну комісію вій�ськового співробітництвакраїн�учасниць, що передба�чає інтеграцію з ЄврАзЕС.На об’єднанні ОДКБ і ЄврАзЕС наполягали ліде�ри Узбекистану та Казах�стану, позитивно про цевідгукується й білоруськекерівництво.

Основне навантаженнявсіх згаданих структурприпадає на Російську Фе�дерацію, бюджет якої утри�мує на своїх плечах всювійськову та бюрократич�ну структуру ОДКБ. У1999 р. свою участь у ос�танній не пролонгувалиГрузія, Азербайджан, піз�ніше вийшов Узбекистан,

що приєднався доГУАМ, але в резуль�таті російської під�тримки повертаєтьсядо ОДКБ.

Як і раніше, росій�ські військові несуть

нелегку службу на кор�донах ЄврАзЕС і ОДКБ,гинуть у громадянській

війні в Таджикистані, наперетинах із кордонамиАфганістану. Колективнісили в Таджикистані, щоскладалися з різних вій�ськових частин, представ�ляє російська 201�а мото�стрілкова дивізія, що захи�щає таджицький кордон, апідрозділи азіатських рес�публік «розтанули, як ра�нішній туман у передгір’їПаміру». Колективні силиперіодично проводять нав�чання, наприклад «Захід�2009», а також різноманіт�ні операції: боротьби з нар�котрафіками «Канал», не�легальними мігрантами«Нелегал», несанкціонова�ною торгівлею зброєю«Арсенал» тощо.

Росія ініціювала в межахОДКБ утворення трьохвійськових сполучень –ударних угруповань: Схід�ноєвропейський (російсь�ко�білоруське угрупован�ня, московський гарнізон,300 тис. осіб), Кавказький(російсько�вірменське угру�повання) і Центральноазі�атське (Росія, Казахстан,Узбекистан, Киргизія, Тад�жикистан). Останнє утво�рене для забезпечення без�пеки в Центральній Азії вразі нападу ззовні1.

Мета ОДКБ – створеннята посилення коаліційнихсил, органів управління,військової інфраструкту�ри, підготовки кадрів. Ос�новними завданнями є бо�ротьба з міжнародним те�роризмом, нелегальною

міграцією, техногеннимикатастрофами, узгодженнята координація зовнішньоїполітики, розвиток дого�вірної бази. До цього дода�ються стабільність по пери�метру кордонів, зміцненняпоясу добросусідства.

У 2008 р. учасники ОДКБприйняли План колектив�них дій країн ОДКБ з реа�лізації Глобальної контр�терористичної стратегіїООН на 2008�2012 роки.За Декларацією про вдос�коналення діяльності від23 червня 2006 р. ця орга�нізація розбудовує спеці�альний механізм протидіївикликам і загрозам. За�явлена концепція ОДКБпро відповідальність замир і безпеку перетинаєть�ся з концептуальною скла�довою НАТО – відпові�дальність за мир і стабіль�ність у світі.

У рамках ОДКБ 14 черв�ня 2009 р. було заявленопро створення Колектив�них сил оперативного реа�гування (КСОР). Як і пе�редбачалося, це – танкові,артилерійські частини,військово�морський флотна Каспії тощо. КСОР –високомобільні, оператив�ні, універсальні, оснащеніза останнім словом технікивійськові об’єднання. До

ГЕОПОЛІТИКА

22

Людмила ЧЕКАЛЕНКОдоктор політичних наук,

професор

союзники чи конкуренти?ЄЄввррААззЕЕСС –– ООДДККББ –– ШШООСС::

1 Организованная неприступ$ная группировка // ОДКБсоздает мощный кулак в Цен$тральной Азии – Коммер$сантЪ. – №95. – 29.05.2009.

них додаються колективнімиротворчі сили ОДКБ заУгодою про миротворчудіяльність, що набралачинності з 15 січня 2009року. Основну частинуКСОР становлять росій�ські військові – близько 8 тис. осіб. Казахстан уКСОР представлятиме де�сантно�штурмова бригададо 4 тис. осіб, інші союзни�ки обмежаться батальйо�ном. Білорусь надає ОДКБсвої ППО, РЛС «Волга». УВірменії розташовано ро�сійську військову базу вГюмрі з 2,5 тис. військо�вих, ППО. Сприяє розвит�кові ВПК Вірменії такожпільговий режим на поста�чання їй військової тех�ніки. Військо Казахстанускладається з 72�тисячноїармії. Казахська сторонаініціювала утворення в ме�жах ОДКБ Центральногоазіатського батальйону(ЦентрАзБат) у складі вій�ськових Казахстану, Узбе�кистану та Киргизії. Росіяутримує в Казахстані вій�ськові полігони Сари�Ша�ган і Азгир, а також кос�модром Байконур. На озе�рі Балхаш розташованаРЛС. Морські простори за�хищає морська піхота Кас�пійської флотилії, а такожгвардійська бригада. Кир�гизія (війська – 16 тис.осіб) надала військову ба�зу, аеродром у провінціїКант. У киргизькій столи�ці Бішкеку розташованаПостійна оперативна гру�па Штабу КСОР. Таджи�

кистан у своєму розпоряд�женні має 12 тис. військо�вих. Узбекистан відмовив�ся надати свої військовіпідрозділи в КСОР, напо�лягаючи на участі тількив окремих операціях, а влипні 2012 р. призупинивсвою діяльність у ОДКБ.

Таким чином, колектив�ні сили ОДКБ готуютьсядо захисту сировинних ре�сурсів у регіоні, оскількивсю увагу міжнародної по�літики на довгостроковуперспективу буде зосеред�жено на володінні джере�лами енергоресурсів, у то�му числі на БлизькомуСході, шельфі Баренцово�го моря та інших районахАрктики, у басейні Каспій�ського моря та Централь�ній Азії (ідеться в «Страте�гії національної безпекиРФ до 2020 року»). В умо�вах боротьби за ресурси невиключено вирішення на�явних проблем із застосу�ванням військової сили.Унаслідок загостренняпротиріч між союзникамитакож не виключено пору�шення балансу сил побли�зу кордонів Російської Фе�дерації та її союзників. От�же, поява в азіатському ре�гіоні такого могутнього уг�руповання військових силпокликана не тільки нейт�ралізувати існуючі загро�зи, а й, балансуючи на про�тиріччях КНР і США, по�силити роль російськогочинника в ньому.

Активно розвиваютьсяпроцеси, покликані поси�

лити військову, а в майбут�ньому, за пропозицієюКНР, і економічну співпра�цю на азіатському просто�рі. Певним регуляторомтакого співробітництва єутворена й інституціалізо�вана багатостороння між�народна структура – Шан�хайська організація спів�робітництва (ШОС). Їїконцепція, що полягала упревентивному поперед�женні військової ескалаціїта напруження в регіоні,була започаткована китай�ською стороною наприкін�ці 1990�х років. У 1996 і1997 рр. Китай, Росія, Ка�захстан, Киргизстан і Тад�жикистан підписали «Уго�ду про зміцнення довіри увійськовій галузі у при�кордонних районах» і«Угоду про взаємне скоро�чення військового контин�генту у прикордонних ра�йонах». З реалізації поло�жень цих документів роз�почалася розбудова меха�нізму Шанхайської п’ятір�ки. Учасники вперше (закитайським баченням) ви�сунули концепцію регіо�нальної безпеки нового ти�пу, що спиралася на засадивзаємної довіри, скорочен�ня озброєнь і співробіт�ництва, як своєрідну інс�трукцію із захисту миру тастабільності ЦентральноїАзії. ШОС була створена15 червня 2001 р., замістьШанхайської п’ятірки.

ШОС не тільки наслідуєшанхайський дух, а такожвносить нове трактування

того, як, спираючись навзаєморозуміння та повагукожної держави, досягтидомовленостей у сферахспільних інтересів, реалі�зувати спільні завдання, незастосовувати зброю абоне погрожувати викорис�танням збройних сил однаодній, розв’язувати проти�річчя між державами�чле�нами мирним шляхом, непретендувати на одноосіб�ну військову перевагу всусідніх районах тощо.Зазначені міркування єконкретними принципами,яких дотримуються всідержави�члени. Отже, за�початкування ШОС мож�на пояснити посиленнямборотьби за країни Цент�ральної Азії між провідни�ми потугами АТР та з ін�ших регіонів.

Центральна Азія перебу�ває в Центрі Євразії та маєунікальне стратегічне геог�рафічне положення. Післярозпаду СРСР, на переко�нання китайської сторони,міжнародний тероризм,національний сепаратизм,регіональний екстремізмрозповсюдилися на цей ре�гіон із наміром поваленнявлади та створення іслам�ських країн із єдиним по�літичним і релігійним па�нуванням, що є серйозни�ми загрозами для держав�ної та регіональної ста�більності. Тому ШОС пок�ликана реалізувати новуконцепцію безпеки та ви�суває співпрацю у сферібезпеки на важливе місце.

23

Отже, ця організація по�винна упередити та визна�чити стратегічний курсдержав у потрібному ки�тайській стороні ракурсі.

Країнами�учасницямибуло підписано Договірдовготривалого добросу�сідства і дружби держав�членів ШОС, Шанхайськуконвенцію по боротьбі зтероризмом, сепаратизмомі екстремізмом, створеноВиконавчий комітет ШОСіз регіональної боротьби зтероризмом, проведено ба�гатосторонні військовінавчання (що «завдає уда�ру по трьох силах зла»).На переконання Китаю,завдяки силам безпекиШОС у Центральній Азіїзберігається довготриваластабільність.

З огляду на великий ін�терес до цієї організації,який виявляють такі дер�жави Азії, як: Індія, Іран,Пакистан – розглядаєтьсяпитання її розширення.Держави�учасниці заяви�ли про намагання відкритиантитерористичний фронтвід Атлантики до Тихогоокеану.

Створення такого фор�мату взаємодії та розвитокспівробітництва, на думкукитайських аналітиків, по�силить позиції РосійськоїФедерації в азіатськомурегіоні, у тому числі й що�до видобутку та транспор�

тування енергоносіїв, якінеобхідні Китаю, і водно�час послабить позиціїСША та НАТО, що є од�ним із стратегічних зав�дань КНР. У цьому контек�сті зовнішньополітична лі�нія ядерних держав, учас�ниць організації Росії таКитаю збігається. До тогож, обидві піддають критиціполітику США щодо ко�лективної військової опе�рації в Афганістані. ШОСвиступає за відновленняостаннього як стабільноїдержави.

Систему безпеки, за дея�кими прогнозами, має по�силити Договір про колек�тивну безпеку СНД(ОДКБ), учасники якогопрагнуть співпрацювати зШанхайською організаці�єю співробітництва: на са�мітах країн�учасниць 14травня та 7 червня 2002 р.було підписано відповідніугоди, які повинні набутинового формату.

Глави дипломатичних іоборонних відомствРосії, Китаю, Казах�стану, Киргизстануі Таджикистану 26квітня 2003 р. укла�ли статутний доку�мент організації –Хартію ШОС.

Зважаючи на те,що учасники ОДКБі ШОС узяли насебе спільну відпо�

відальність замир і стабіль�ність у азіатсь�кому регіоніСНД (2005 р.),а також те, щоРосія та Китайпоглибили стра�тегічне парт�нерство і роз�ширили спів�працю (Декла�рація про стра�тегічне парт�нерство і Угодапро співробіт�

ництво 2005 р.), можна пе�редбачити, що взаємодіяОДКБ і ШОС у майбут�ньому поглиблюватиметь�ся. Проте, у разі супереч�ностей між РФ і КНР, а та�кі вже даються взнаки, мо�же виникнути ситуація,коли ці дві структури дуб�люватимуть або навіть за�важатимуть одна одній.

Незважаючи на гучні за�яви та домовленості, ШОСне виправдала надії Ки�таю. Позитивно оцінюючиспівпрацю з РФ, яка з 1січня 2011 р. разом із Ки�таєм запустила російсько�китайський нафтопровід іза два місяці доправила ос�танньому 2,5727 млн. т ро�сійської нафти, китайськасторона підкреслює, що та�ке стало можливим післяважких п’ятимісячних пе�реговорів у 2009 р., колидві країни домовилися проенергетичну співпрацю, атакож наголошує, що про�ект був реалізований зав�дяки кредитуванню Кита�

єм російських компаній«Роснафта» і «Транснаф�та» відповідно на 15 і 10млрд. доларів. Такі суми,як заявляють китайськіспостерігачі, є найзначні�шими в цій галузі.

Слід зазначити, що Ки�тай приділяє велику увагуекономічному та, у першучергу, фінансовому про�никненню в різні регіонисвіту також через ініцію�вання банківської співпра�ці. Зокрема, у квітні 2011 р.під час третьої зустрічічленами БРІК було підпи�сано Рамкову угоду про фі�нансову взаємодію меха�нізму міжбанківськогоспівробітництва країнБРІК. Центральні банкицих держав домовились ін�вестувати і фінансуватиенергетичну, низьковугле�цеву та інфраструктурнусфери одна одної.

У рамках ШОС утворе�но Міжбанківське об’єд�нання, лідером якого єДержавний банк розвиткуКНР: у лютому 2011 р. за�гальний обсяг залишківкредитів у всіх країнахШОС досяг 37,5 млрд.дол., що підтримують се�рію проектів у різних галу�зях енергетики, електрови�добутку, транспорту й ін�фраструктури, телекому�нікації, сільського госпо�дарства, лісництва, торгів�лі тощо. Черговий самітШОС у казахській столиціухвалив Стратегію органі�зації на 2011�2016 рр. –Проект антинаркотичної

стратегії ШОС. Аналізуючи успіхи та

провали в діяльностіШОС, намагаючись яклідер організації поси�лити її економічну скла�дову, китайська сторонадоволі прискіпливо ви�вчає результативністьцього об’єднання, наво�дить несприятливі фак�тори інтеграційного

ГЕОПОЛІТИКА

24

процесу, до яких включає:� низький загальний рі�

вень розвитку економікдержав ШОС, значну різ�ницю в економічній пло�щині;

� недостатність увагикраїн до розвитку торгів�лі в рамках організації,тому її масштаби є низь�кими;

� диференційні регулято�ри процесів лібералізаціїторгівлі й інвестицій;

� діяльність інших еко�номічних форумів у регіо�ні (ЄврАзЕС тощо) як пев�них конкурентів ШОС;

� розбіжності в митнихбар’єрах: різняться ввізнімита Росії, Казахстану,Киргизії й Таджикистану,які є членами ЄврАзЕС ізасновниками Митного со�юзу, а також установилимита на 60�70% товарів, аторгівлю між собою прова�дять без мита. Увізні митавсіх чотирьох країн переш�коджають імпорту з дер�жав�нечленів цього об’єд�нання, у тому числі Китаюй Узбекистану;

� обмеження допуску ки�тайської продукції на рин�ки п’яти країн ЦА у зв’язкуіз запровадженням митнихбар’єрів;

� неузгодженість іншихпитань, що включаютьмитні процедури, регулю�вання захисту навколиш�нього середовища, єдиністандарти, мобільність біз�несу тощо;

� низький рівень розвит�ку системи електронноїторгівлі в рамках ШОС, недля всіх учасників очевид�ною є необхідність такоїспівпраці, оскільки потріб�но вкласти значні засоби ітехнічні ресурси;

� перепони китайськимінвестиціям (суспільно�політична ситуація в краї�нах ШОС, нормативне ре�гулювання та розподілен�ня інвестицій);

� недотримання прав ін�весторів у країнах ШОС;

� торговельні ускладнен�ня між країнами, оскількиКитай і Киргизія працю�ють відповідно до вимогСОТ, що надають інозем�ним підприємствам режимнаціональних, а інші дер�жави не є учасникамиСОТ;

� низький рівень значнихінвестиційних проектів.

З метою подолання заз�начених проблем китай�ські аналітики пропону�ють до 2015 р. створити зо�ну вільної торгівлі, що ста�не можливим після вступувсіх країн ШОС у СОТ.Це дасть змогу Китаюпідтримувати розвитокекономіки та підвищитивласну конкурентоспро�можність.

Головними інтересамиКитаю в ШОС є енергоре�сурси, забезпечення зв’яз�ків між Азією та Європою,тому інвестування в ЦАкитайська сторона розгля�дає як спосіб забезпеченнясебе енергетичною сирови�ною. Щоб відігравати лі�дируючу роль, Китаю по�трібно докладати значнихзусиль і проявляти полі�тичну рішучість. Водно�час, висновок китайськиханалітиків щодо Росії по�лягає в наступному: у най�ближчій перспективі роз�раховувати на вагому до�помогу з боку РФ не дово�диться, тому Китай пови�нен скористатися сприят�ливою ситуацією. Один ізперших кроків на цьомушляху – прискорення пе�реговорного процесу щодовступу країн ШОС у СОТ.Для успіху регіональногоспівробітництва із ураху�ванням досвіду участі вАСЕАН необхідно узгод�жувати дії різних мініс�терств і відомств, і дляефективності ШОС ство�рити спеціальний коорди�

нуючий орган; підвищитироль Азіатського банкурозвитку в ЦА, використа�ти його можливості з ме�тою забезпечення політи�ко�економічних інтересівКитаю в цьому регіоні;протидіяти втручаннюСША і Японії у справиЦА. Позитивним прикла�дом співпраці в енергетич�ній сфері Китай вважає«Сіанську ініціативу» –започаткування енерге�тичного клубу ШОС Кита�єм, Росією, Киргизією іТаджикистаном (23 верес�ня 2011 р.).

Таким чином, керівниц�тво КНР розглядає лідиру�ючі місце і роль ШОС усистемі міжнародних ко�ординат в АТР у цілому таЦентральної Азії зокрема.Однак, з огляду на різно�планові інтереси учасни�ків організації, майбутнєШОС поки що не означе�не. Китай зацікавлений пе�реважно в економічнійспівпраці, створенні зонивільної торгівлі для кра�щого збуту власних това�рів, а також у природнихресурсах регіону. Росія хо�тіла б більше розвиватиполітичну співпрацю з ме�тою посилення взаємодіїз Китаєм у ЦентральнійАзії. Зі своєї сторони дер�жави Центральної Азіїпереважно розглядаютьШОС як додатковий меха�нізм із залучення інвести�цій і фінансової допомоги,їх мало цікавлять витратніпроекти. Особливо послі�довною в цьому плані є по�зиція Узбекистану, який небере участі ані у створенніУніверситету ШОС, ані вМолодіжному союзі ШОС,ані в інших подібних ініці�ативах. Такі різні підходине сприяли ухваленню мас�штабного документа «Стра�тегія розвитку ШОС»,який планувалося прийня�ти на саміті в Пекіні: учас�

ники обмежились «Основ�ними напрями».

Основним викликом дляШОС стає розвиток про�цесу інтеграції на пост�радянському просторі. Ін�тенсифікація діяльностіОДКБ і ЄврАзЕС, Мит�ний союз Росії, Казахстанута Білорусі, перспективийого розширення і ство�рення ЄЕП і ЄАС поруши�ли питання про те, якимчином розвиток співробіт�ництва в рамках ШОС від�повідатиме цим процесам.До ШОС входять ті ж самікраїни, за винятком Ки�таю. Рівень інтеграції міжреспубліками колишньогоСРСР явно буде вищим.Водночас такий же рівеньінтеграції з КНР наврядчи є можливим: сусіди неризикують відкриватисвої ринки і кордони вели�чезному щільно заселено�му Китаю з його могут�ньою економікою. Пекіннавряд чи погодиться зроллю для ШОС як прос�того додаткового до СНДмеханізму.

Можливо, ШОС могла бвіднайти власну нішу в ра�зі її розширення в напряміПівденної Азії та Близько�го Сходу, прийнявши якповноправних членів Ін�дію, Пакистан, у перспек�тиві – Іран. Тоді вона сталаб сильною міжнародноюструктурою, що вирішува�ла б проблеми безпеки роз�витку не тільки в Цент�ральній Азії, а й у значноширшому регіоні.

25

Стрімкий внутрішньо�економічний розвиток, ак�тивна лібералізація між�народних торговельнихзв’язків, а також відкри�тість місцевих ринків дляпритоку іноземних трудо�вих мігрантів поставиликраїни Ради співробітниц�тва арабських держав Пер�ської затоки (РСАДПЗ) пе�ред серйозним глобаліза�ційним викликом, що заг�рожує аравійському насе�ленню поступовою втра�тою національної самоіден�тичності.

Другий етап епохи такзваного нафтового буму,що припадає на 2004 р., ха�рактеризується початкомактивної фази процесу до�корінного переформату�вання структури націо�нальних та етнокультур�них особливостей аравій�ських суспільств*. Саме у2004 р. регіон Перської за�

токи став свідком безпре�цедентного зростання сві�тових цін на нафту, барельякої ще у 1999 р. коштував17 дол., а у 2004 р. сягнувнебувалої на той час поз�начки в 36 доларів. Над�прибутки від реалізаціїенергоносіїв безпосеред�ньо позначилися на збіль�шенні темпів щорічногоекономічного зростаннядержав РСАДПЗ, яке, нап�риклад, у 2004 р. станови�ло в Катарі 9,3%, ОАЕ –8,5%, Кувейті – 7,2%.

Очевидним є те, що збе�реження високих темпіврозвитку економіки вима�гає від держав Ради пошу�ку дієвих механізмів, якідали б змогу задовольнитипотребу місцевих ринків укваліфікованих кадрах, анайголовніше – робочійсилі заради забезпеченнясталого прогресу. Водно�час, світова практика дово�дить істинність тези проте, що нафтові багатства неможна вважати гарантієювирішення проблеми без�робіття або нестачі робо�чих місць, що пов’язано,перш за все, з активнимупровадженням нафтови�добувними країнами ноу�хау та сучасних техноло�гій, покликаних мінімізу�вати людський фактор упроцесі виробництва.

Завдяки географічнійблизькості традиційнихринків постачання трудо�вих мігрантів, насамперед,з Індії, Пакистану та Бан�гладеш, Аравійський пів�

острів став найбільшим усвіті реципієнтом заробіт�чан із регіону ПівденноїАзії щодо частки місцевогонаселення в загальнійструктурі трудових ресур�сів. За останніми офіцій�ними даними, оприлюдне�ними Арабською організа�цією праці (Arab LabourOrganization), у 2007 р.частка немісцевої робочоїсили на ринку праці ОАЕстановила 91,62% (3,1 млн.осіб), Кувейту – 82,20%(1,7 млн.), Оману – 75,54%(808 тис.), Бахрейну 75,78%(438 тис.), Катару 62,25%(515 тис.), СаудівськоїАравії – 51,03% (4,2 млн.осіб)1. Слід підкреслити,що, на відміну від еконо�мічно розвинених країнсвіту, держави РСАДПЗ нестикаються з так званоюглобальною імміграцією втому розумінні, що основніпотоки іноземної робочоїсили обмежені конкрет�ним географічним регіо�ном, який має з Аравійсь�ким півостровом триваліісторичні та культурно�ре�лігійні зв’язки.

Вищезазначена статис�тика наводить на думкупро те, що автохтонномуаравійському етносові всередньостроковій перс�пективі доведеться пройтинизку випробувань на ви�живання. У якості підтвер�дження хотілося б навестиприклад із досвіду подо�лання демографічних про�блем, пов’язаних із дисба�лансом у співвідношеннімісцевого та іноземногонаселення в Сінгапурі. Ві�домо, що ця країна, яканаприкінці 50�х рр. ХХ ст.рішуче стала на шлях мас�

штабних політичних і со�ціально�економічних ре�форм, досі намагається ви�рішити проблему розми�вання національної само�ідентичності шляхом за�провадження державнихпрограм, спрямованих назменшення відтоку місце�вого населення за кордон упошуках роботи. Не вик�лючено, що подібна ситуа�ція може скластися в краї�нах РСАДПЗ у разі неви�рішення проблем безробіт�тя і створення робочихмісць для місцевих спеціа�лістів. В одному зі своїх ви�ступів патріарх сінгапур�ських реформ Лі Куан Юзазначив, що національнуідентичність можна збе�регти лише тоді, коли част�ка корінного населеннякраїни становить щонай�менше 65% загальної кіль�кості населення країни2.У випадку з державамиРСАДПЗ вона становить вОАЕ та Катарі лише 20%,Кувейті – 45%, Бахрейні –63%. Найбільш оптиміс�тичною демографічна си�туація в контексті доміну�вання місцевого елементанад іноземним залишаєть�ся в Султанаті Оман – 85%та Саудівській Аравії –80%3.

Слід зазначити, що уря�дами країн РСАДПЗ булоприйнято рішення про за�борону гастарбайтерампривозити свої родини дляспільного проживання зними на території державРади в разі, якщо їхня мі�сячна заробітна плата ста�новить у середньому мен�ше 1 тис. доларів. Розумію�чи те, що оклади неквалі�фікованих робітників�азіа�

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

26

Збереження національної та культурно/релігійної ідентичності арабських монархій Перської затоки в умовах «вестернізації»

Максим СУБХ,Перший секретар МЗС

України, аспірантДипломатичної академії

України при МЗС

* Перший етап нафтового буму хронологічно прийнятно від�носити до періоду середини 70�х – другої половини 80�х рр.ХХ ст. – тобто, до нафтової кризи 1985 р. включно, коли Сау�дівська Аравія за згодою США оголосила про збільшення об�сягів видобутку нафти у 3,5 раза, що призвело до обвалу світо�вих цін на чорне золото.

тів у 2010�2011 рр. колива�лись у діапазоні 500�700дол. на місяць, їхній пере�їзд разом із родинами доцього часу залишаєтьсянереалізованим. Таким чи�ном, з формальної точкизору, місцеві уряди не зас�тосовували до іноземнихтрудових мігрантів відвер�то дискримінаційних нормабо законів, але водночас,подібна позиція дала змо�гу уникнути, щонайменш,подвоєння кількості вихід�ців із азіатських країн ізняти з порядку денногопроблему приросту неко�рінного населення.

З одного боку, масовийприток іноземних гастар�байтерів до РСАДПЗ змігефективно вирішити пи�тання нестачі місцевої ро�бочої сили, однак з іншого– призвів до поступовоїдезінтеграції аравійськогонаселення у зв’язку з неви�рішеністю низки актуаль�них аспектів мовного,культурно�релігійного танаціонального характеру.Незважаючи на це, слідвизнати, що структура іно�земних трудових мігран�тів, які протягом останніхчотирьох десятиріч прибу�вають до країн Затоки, необмежується лише так зва�ною чорною робочою си�лою. Значний відсоток ос�вічених і висококваліфіко�ваних кадрів, зокрема, лі�карів, інженерів, програ�містів був сформованийсаме за рахунок просуну�тих у науково�технічномуплані держав: США, Вели�ка Британія, Франція, Ні�меччина – яким вдалосьефективно започаткуватипроцес виробництва черезупровадження сучаснихтехнологій, налагодити ді�єздатну систему менедж�менту, створити ефектив�ний апарат державно�му�ніципального управління,здійснивши своєрідний

прорив у забезпеченні дос�тупу місцевих суспільствдо найсучасніших інфор�маційно�комунікаційнихтехнологій.

Слід зазначити, що реа�лізація близькосхідних іні�ціатив адміністрації Пре�зидента США Дж. Буша�молодшого з демократиза�ції регіону Близького Схо�ду та Північної Африкиневдовзі дала конкретнірезультати на теренахарабських країн Затоки вконтексті доволі широкогосприйняття місцевим на�селенням західних ціннос�тей, перш за все, у побуто�вій сфері. Це, насамперед,стосується зростаючогозахоплення халіджитів*американською масовоюкультурою, що зумовленомолодим віком населеннякраїн Перської затоки,який, у середньому, не пе�ревищує 30 років. До цьогослід додати велику кіль�кість аравійських арабів (ут.ч. членів місцевих коро�лівських родин), які отри�мали дипломи в найкра�щих навчальних закладахАмерики та Європи, назав�жди залишившись у душіприхильниками прозахід�ного способу життя.

За деякими оцінками,збереження національноїідентичності з точки зоруаравійського жителя іс�тотно відрізняється відпозиції європейців, яківважають іноземну трудо�ву міграцію, насамперед,ключовою причиною зро�стання рівня безробіттясеред корінного населен�ня. Натомість, на Аравій�ському півострові такесуспільно�політичне яви�ще розцінюється здебіль�шого як загроза, що спри�чиняє незворотні куль�

турно�релігійні та етнічнізміни4.

Важливим аспектом збе�реження аравійської іден�тичності є розуміння трай�балістської природи про�цесу визначення своєїкультурно�етнічної прина�лежності, що є унікальнимфеноменом, характернимлише для тих суспільств,які ще не перейшли у своє�му соціальному розвитковідо етатистської моделі са�моідентифікації, що перед�бачає ототожнення жителябудь�якої окресленої кон�кретними кордонами тери�торії з державними інсти�тутами влади, які визнача�ють їх суспільний устрій,форму державного прав�ління, виробляють ідеоло�гічну платформу розвиткусуспільства.

Масштабна іноземнаекономічна та культурно�ідеологічна експансія наАравійському півостровіспонукала уряди країн За�токи до невідкладногостворення державних про�грам із захисту національ�ної самоідентичності, збе�реження мовної та куль�турно�релігійної унікаль�ності з подальшою адапта�цією цих програм до місце�вих реалій із урахуваннямспецифічних особливос�тей структури взаємовід�носин між племіннимисуспільствами Аравії. Уцьому контексті надзви�чайно важливим завдан�ням є визначення суті ара�війської національної іден�тичності, яка, на наш пог�ляд, значною мірою відріз�няється від європейськихпідходів щодо тлумаченняфеномену національно�ет�нічної приналежності, на�ближуючись, радше, доамериканської моделі усві�домлення власної соціо�культурної природи.

Відомий американськийсоціолог і політолог С. Хан�

тінгтон в одній зі своїх нау�кових робіт писав, що навідміну від американськоїмоделі, яка визначаєтьсяприхильністю ідеям по�літичного громадянства,європейська національнаідентичність базується са�ме на етнічній приналеж�ності. Разом з тим, С. Хан�тінгтон зазначає, що дляамериканців невід’ємниматрибутом державності, авідтак – національної са�моідентифікації є протес�тантизм, що робить такіпоняття, як «держава» та«релігія» неподільнимичастинами одного цілого5.

Стосовно аравійськогосуспільства, американськамодель самоідентифікаціїможе бути застосована ли�ше в частині релігійноїспорідненості, тоді як еле�мент державності потребуєуточнення з поправкою наплемінну специфіку місце�вих соціумів. У цій же пра�ці С. Хантінгтон на прик�ладі імміграції латиноаме�риканського населення доСША порушує питаннянеобхідності уникненняпроявів мовного протисто�яння, яке є характернимдля всіх суспільств, щостали на шлях запровад�ження політики мульти�культуралізму. Останнімчасом питання офіційноговведення двомовності ви�носилося на рівень регіо�нальних референдумів унизці американських шта�тів (Каліфорнія, 1998 р.;Аризона, 2000 р.; Масса�чусетс, 2002 р.; Колорадо,2002 р.), проте всі вонизазнали невдачі. У цьомуконтексті феномен мовно�го протистояння слід роз�глядати виключно як по�хідну складову процесу аб�сорбції фактора іноземно�го впливу на формуваннянаціонально�патріотичноїідеї, що визначає місце то�го чи іншого суспільства в

27

* Халіджит – y перекл. з араб�ської «затоковий», «мешка�нець Затоки» або «пов’язанийіз Перською затокою».

загальній системі етно�культурних та етнорелігій�них цінностей.

Говорячи про соціально�економічну експансію іно�земців у межах РСАДПЗ,насамперед, маємо на увазітрудову імміграцію не ли�ше з країн Південної Азії, ай низки держав БлизькогоСходу та Північної Афри�ки, які за своїм статусом тарівнем освіти претендуютьна більш високооплачува�ну роботу. На перший по�гляд може здаватися, щовихідці з арабських країн,які сповідують переважноодну релігію та говорятьтією ж самою мовою, немають становити загрозинаціональній ідентифіка�ції автохтонного населен�ня Аравії. Утім, взаємодіяміж гомогенними групамиодного етносу спричинила,приміром, появу нових ді�алектизмів і жаргонізмів,які перетворили місцевіаравійські діалекти на су�міш сирійсько�єгипетсько�халіджитського наріччя,що у свою чергу поступовопризводить до необхіднос�ті перманентної адаптаціїмісцевого населення дострімких мовних тран�сформацій, зумовленихглобалізаційними проце�сами всередині Аравій�ського півострова. Відомітакож факти з повсякден�ного життя аравійськогонаселення, коли діти в за�можних родинах, маючиіноземних, здебільшогоазіатського походження,домашніх працівників(прислуга, садівники, во�дії), досягши шкільного ві�ку, не вміють читати, а ін�коли навіть розмовлятиарабською.

Усвідомлюючи важли�вість збереження мовноїнедоторканності в процесіадаптації неарабомовнихтрудових мігрантів, най�більш принципову пози�

цію зайняла Сау�дівська Аравія, за�стосовуючи вик�лючно арабомовнелистування з міс�цевими індійськи�ми, пакистанськи�ми або філіппін�ськими громада�ми. Не бажаючиускладнювати тех�нічні аспекти вза�ємодії з іноземними заро�бітчанами, бахрейнськийуряд, наприклад, дозволивофіційно використовуватианглійську мову у спілку�ванні з представниками ет�нічних меншин, що прожи�вають на території коро�лівства. Найбільш комфор�тні умови для індо�паки�станських гастарбайтерівстворено в ОАЕ, де дозво�лено використовувати мо�ву хінді в листуванні міжеміратськими роботодав�цями та їхніми південноа�зіатськими партнерами зчисла місцевих рекрутин�гових компаній.

Політика етнічної толе�рантності та мультикуль�туралізму, яку намагають�ся проводити арабські дер�жави Перської затоки, зчасом може призвести допоглинання місцевих іс�ламських традицій інши�ми культурами. Російськадослідниця М. Бетильмер�заєва зазначає, що мульти�культуралізм негативновпливає на культурну са�моідентифікацію, оскількиісторичний досвід дово�дить, що лише окремимкультурам у процесі співіс�нування з іншими вдава�лося зберегти свої специ�фічні особливості, тоді якрешта були асимільованічерез втрату своєї унікаль�ності6. У цілому, слід заз�начити, що екстраполяціяєвропейсько�атлантичноїмоделі мультикультураліз�му на аравійський ґрунтвимагає від політичної елі�

ти РСАДПЗ офіційногозакріплення низки загаль�новизнаних прав і свободза всіма без винятку соціу�мами та етнічними менши�нами, що проживають натериторії країн Ради. Під�твердженням цього є теза,висловлена Ф. Фукуямоюпро те, що феномен муль�тикультуралізму повиненсприйматися не лише яктерпимість щодо культур�ного розмаїття, а й як ви�мога до законодавчого виз�нання прав расових, релі�гійних і культурних груп,притаманних сучасним лі�беральним демократіям7.

У контексті дотриманняпринципів ідеології пана�рабізму, яку декларуютьлідери арабських країн, утому числі глави державРади Затоки, під час самі�тів ЛАД, країни РСАДПЗмали б гарантувати ара�бам�негромадянам, якіпостійно проживають іпрацюють на територіїАравійського півострова,надання аналогічних ізгромадянами цих країнправ і свобод, включаючиправо набуття громадянс�тва. На жаль, цей механізмнаразі абсолютно не пра�цює. Найбільш імовірноюпричиною опору, який чи�нять місцеві уряди на шля�ху до повноцінної інтегра�ції арабів�негромадян, єпобоювання, що останнізможуть вплинути на змі�ну форми правління в ара�війських монархіях. А це,на їхню думку, є неприпус�

тимим порушеннямдержавотворчих тра�дицій племіннихсуспільств Аравії8.Трайбалістська при�рода та характернийвнутрішній ізоляціо�нізм місцевого насе�лення не дозволяє їмпогодитись із надан�ням іммігрантам міс�цевого громадянства.

Сюди ж можна віднести йфактор їхнього небажанняділитися з іншими багатс�твами, якими Всевишнійнаділив Аравію.

Не слід також виключа�ти, що місцеві режими,скоріш за все, розглядаютьіноземну імміграцію не ли�ше як трудову або демогра�фічну експансію, а й якімовірний засіб інфільтра�ції ворожих елементів умісцеве середовище длявиконання вказівок іно�земних держав, спрямова�них на збір даних з метоюпідриву національної без�пеки країн Затоки.

Утім, слід визнати, щопротягом кількох остан�ніх десятиріч у рамкахРСАДПЗ спостерігаєтьсязміцнення поняття «халід�житська ідентичність»,яка не є настільки аморф�ною, як, скажімо, панараб�ська ідентичність, однак єбільш широкою в концеп�туальному розумінні кате�горією, аніж ідентичністьплемінна, яка під впливомзасобів масової інформаціїпризводить до зростаннявнутрішньосоціальногонапруження, спричинено�го боротьбою аравійськихплемен за право набуттястатусу елітарності за кон�кретними історико�хроно�логічними критеріями, ге�роїчними подвигами своїхпредставників тощо.

Наступним факторомгальмування на шляху дозбереження національноїсамоідентичності населен�

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

28

ня країн Перської затокислід вважати дискриміна�ційне, засноване на кон�сервативних засадах тра�диційного аравійського су�спільства міграційне зако�нодавство щодо осіб жіно�чої статі. Насамперед, ідеть�ся про позбавлення грома�дянства країн РСАДПЗ ді�тей, народжених у шлюбі зчоловіком�негромадяни�ном однієї з країн Ради, од�нак на чоловіків�халіджи�тів подібне не розповсюд�жується. Крім цього, жін�ка�громадянка, у разі шлю�бу з іноземцем, автоматич�но позбавляється халід�житського громадянства.Таким чином, доводитьсяконстатувати намаганнямісцевих урядів стримува�ти відтік національнихкадрів шляхом введеннясуворих заборон, не дбаю�чи про вирішення супутніхпитань гендерної диспро�порції, браку можливостейкар’єрної та професійноїсамореалізації тощо.

Жорсткі обмеження сто�совно натуралізації іно�земців у країнах РСАДПЗуже на нинішньому етапіспричиняють гостру внут�рішню полеміку серед ба�гатомільйонної армії азі�атських гастарбайтерівщодо доцільності подаль�

шого перебування на тери�торії держав Затоки у світ�лі категоричної відмовиаравійських урядів нада�вати легально працюючиміноземцям право набуттягромадянства. Погіршу�ється ситуація ще й тим,що чимало з них оселили�ся у межах РСАДПЗ по�над 30 років тому, маютьдітей та онуків, які є тре�тім поколінням емігрантів,не маючи навіть надії ста�ти громадянином однієї зкраїн Ради.

Проводячи подібну полі�тику щодо іноземних ім�мігрантів, арабські монар�хії Перської затоки, на на�шу думку, прикриваютьсятакими поняттями як«патріотизм» та «націона�лізм», аби переконати гро�мадськість у тому, що лишев такий спосіб аравійськісуспільства будуть здатнізахистити власну ідентич�ність. У цьому зв’язку наувагу заслуговує думка од�нієї з російських дослід�ниць проблем національ�ної ідентифікації М. Шук�лінової, яка зазначає, щопатріотизм є критерієм таодночасно результатомнаціонально�культурноїідентифікації, себто розу�міння особистістю своєїприналежності до певного

етносу, культури без жор�сткої прив’язки до кон�кретної раси або націо�нальності, оскільки понят�тя «патріотизм» не визна�чається етнічним поход�женням9. Звідси й висно�вок, що апелювання до на�ціонально�патріотичнихгасел з боку урядів країнРСАДПЗ не лише не вирі�шує проблеми самоіденти�фікації аравійського насе�лення, а й втягує регіон умасштабне міжетнічне про�тистояння з непередбачу�ваними наслідками.

Нещодавно регіон Зато�ки став свідком кількохнадзвичайно неприємнихінцидентів, коли через на�явність певних політичнихпротиріч із сусідніми дер�жавами керівництво дея�ких країн РСАДПЗ по�мстилося останнім шля�хом «принесення в жерт�ву» трудових мігрантіввідповідної держави. Так,приміром, у 1996 р. катар�ська влада звинуватилаЄгипет у спробі здійснен�ня державного заколоту, защо було вислано з країни700 єгипетських трудівни�ків, які здебільшого пра�цювали в Міністерствівнутрішніх справ Емірату.Згодом, у 1999 р. Саудів�ська Аравія депортувала з

території королівства 3 тис.єменських заробітчан увідповідь на прикордоннісутички. У 2005 та 2006 рр.непоодинокими ставаливипадки блокування іно�земними гастарбайтерамиключових автомобільнихмагістралей на знак про�тесту проти несвоєчасноївиплати їм заробітної пла�ти тощо10.

Отже, можна припусти�ти, що специфіка відносинміж місцевим населеннямта іммігрантами, побудова�на за принципом «спонсор– підлеглий» або «госпо�дар – слуга», неодміннопризведе зрештою до соці�ального бунту, який, засприятливих для інозем�ців умов, не лише змуситьвладу піти на поступкитрудовим мігрантам, якиху цих державах переважнабільшість, а й спричинитьглибокий соціально�куль�турний розкол, що матимесерйозні політичні наслід�ки деструктивного харак�теру.

В одному з найбільшґрунтовних досліджень,присвячених проблемати�ці національної ідентифі�кації жителів регіону Пер�ської затоки, подається пе�релік спільних елементів,які характеризують осно�

29

1 Див. статистичні дані Арабської організації праці. Електрон$ний ресурс // http://www.alolabor.org/final/index.php?opti$on=com_content&view=category&layout=blog&id=132&Ite$mid=85&lang=ar2 Richard Hartung. Is Singapore still Singaporean? Todayonline new$spaper. Електронний ресурс // http://www.transitioning.org/2009/11/20/is$singapore$still$singaporean$today$21$nov/3 Статистичні дані з електронного ресурсу CIA. The World Fac$tbook // https://www.cia.gov/library/publications/the$world$fac$tbook/index.html4 Мазеин Н.В. Иностранная рабочая сила в зоне Персидского за$лива: страны, которые перестали быть арабскими / Н.В. Мазе$ин // География: еженед. прил. к газ. «Первое сентября» – № 11.– 2003. – С. 3$9.5 Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской национальнойидентичности / С. Хантингтон; Пер. с англ. А. Башкирова. –М.: ООО «Издательство ACT»: ООО «Транзиткнига», 2004. –С. 572. 6 Бетильмерзаева М.М. Самоидентификация в эпоху мульти$культурализма / М.М. Бетильмирзаева // Материалы между$

народной заочной научно$практической конференции «Акту$альне вопросы философии, истории и политологии», 10 марта2011 г. – С. 4$5. 7 Francis Fukuyama. Identity and migration. Prospect magazine. Is$sue 131, 2007. 8 Helem Chapin Metz, ed. Persian Gulf States: A Country Study.Washington: GPO for the Library of Congress, 1993. Електроннийресурс // http://countrystudies.us/persian$gulf$states/17.htm9 Шуклинова М.В. Кризис идентичности как проблема нацио$нально$культурного самоопределения индивида / М.В. Шукли$нова // Информационный портал «Знание.Умение.Понимание».– № 4. – 2009, Культурология.10 Andrzej Kapiszewski. Arab versus Asian migrant workers in theGCC countries. UN expert group meeting on international migrationand development in the Arab region, Beirut, 15$17 May 2006, p.10$1111 Ali M.Al$Khouri. The Challenge of identity in a changing world:The case of GCC countries. Conference proceedings: the 21$st cen$tury Gulf: The challenge of identity. University of Exeter, U.K. 30 Ju$ne – 3 July 2010, p.4

Низка експертів напри�кінці ХХ ст. пророкувала,що наступні 100 років ста�нуть тріумфом Африки.Цей прогноз ґрунтувавсяна тому, що політично дер�жави Африки – молоді тамають значний потенціалдля розвитку. Однак сьо�годнішній день засвідчує,

що століття цього конти�ненту настає не в якостісуб’єктності світової полі�тики, а боротьби за неї.Провідні геополітичні лі�дери вже вступили у зма�гання за право контролю�вати той чи інший регіонАфрики. До середини ХХ ст.європейські держави воло�діли офіційно колоніями,що згодом стали незалеж�ними державами, але вбільшості своїй не скорис�талися шансом контролю�вати політичні події хоча бна африканському конти�ненті. Де�юре держави Аф�рики є незалежними, аледе�факто – керованимитранснаціональними кор�пораціями. Окрім того, ни�нішнє століття може статидля них періодом тривалихконфліктів, воєн, етнічнихчисток і процесів тоталь�

ної «сомалізації».Африка є дуже приваб�

ливим континентом, щохарактеризується наявніс�тю величезного ресурсногопотенціалу та слабкої вла�ди. Тут знаходиться майжетретина всіх нових родо�вищ нафти та газу, відкри�тих протягом останніх де�кількох років. У надрахконтиненту міститься при�близно 9% розвіданих за�гальносвітових запасівнафти та газу, а частка Аф�рики в загальносвітовомувидобутку нафти стано�вить 12% (понад 8 млн. ба�

релів на день). Нині 15%нафти, що імпортуєтьсяСША, надходить із Захід�ної Африки, і протягом де�сятиріччя її кількість можезрости більш ніж удвічі,перш за все – за рахунокзростання видобутку нанових родовищах у Гвіней�ській затоці.

Африка займає першемісце у світі за запасамируди, марганцю, хромітів,бокситів, золота, кобальту,ванадію, алмазів, фосфо�ритів, флюориту. На дру�гому місці – за запасамиазбесту, урану, сурми, бе�

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

30

Євген РЯБІНІН,кандидат політичних наук

«Сомалізація» Африканського континенту

The article is devoted to the African continent that is characteri�

zed by a great number of conflicts. Some experts used to say

that the XXI century will be the century of Africa, taking into ac�

count its huge potential. But as we can see nowadays this conti�

nent can’t offer its inhabitants a peaceful model of the develop�

ment. The author analyzes all types of conflicts that take place in

Africa.

воположні структурні еле�менти, що формують вуявленні аравійськогомешканця суть халіджит�ської приналежності. Сю�ди відносяться: ототож�нення індивідуального зплемінним, єдина релігія –іслам, спільна мова – міс�цеві діалекти арабськоїмови, «дрес�код», формаполітичного устрою – мо�нархія з її варіаціями, а та�кож нафтозалежна еконо�міка11. На наш погляд, сліддодати також фактор при�боркання глобалізації.Ідеться про ефективністьмеханізмів, які застосову�ються країнами РСАДПЗдля адаптації універсаль�них правил і принципівглобалізації до місцевихтрадицій і культури, що

перетворило регіон Ара�війського півострова наприклад вдалого симбіозузахідних цінностей із тра�диційними ісламськимидуховно�етичними норма�ми.

Ефективне вирішенняпитання збереження ара�війської національної іден�тичності, на наш погляд,нерозривно пов’язане та�кож із необхідністю вміло�го подолання низки безпе�кових викликів і загроз,що несе з собою легальната, насамперед, нелегальнаімміграція. Відомо, що,незважаючи на широкезапровадження сучаснихсистем прикордонного тамитного контролю, до цьо�го часу в Об’єднаних Араб�ських Еміратах, приміром,

існують суттєві проблемиз якістю моніторингу таобміну даними щодо пере�тину державного кордонуособами у зв’язку з не�достатньою внутрішньоюсинхронізацією системприкордонних служб емі�ратів, що входять до скла�ду ОАЕ. Подібні безпековіпрогалини можуть украйнегативно позначитися настабільності внутрішньо�політичної ситуації в дер�жавах РСАДПЗ через ви�соку ймовірність проник�нення злочинних і теро�ристичних елементів зметою здійснення проти�правних дій, спрямованихпроти життя і здоров’я на�селення.

Не варто арабським кра�їнам Перської затоки та�

кож недооцінювати важ�ливість модернізації меха�нізмів збору статистичнихданих соціально�економіч�ного та демографічного ха�рактерів, оскільки від пра�вильності та ефективностіобробки цієї інформаціїзалежатиме процес по�дальшого вибору відповід�ної тактики подолання та�ких негативних суспіль�них явищ, як безробіття,гендерний дисбаланс, від�криваючи можливість длясвоєчасного реагуванняна різкі зміни в показни�ках рівня народжуванос�ті/смертності, які прямоабо опосередковано впли�вають на майбутнє нації, їїжиттєздатність і стійкістьперед глобалізаційнимивикликами.

рилію, графіту. На третьо�му – нафти, газу, ртуті.Зростаючий інтерес до аф�риканських енергоресур�сів виявляє Китай – ниніодин із основних спожива�чів нафти у світі. До остан�нього нафта постачається зП. Судану, Габону, Анголита Нігерії. У цілому, Афри�ка забезпечує вже майже30% усього китайськогоімпорту. У квітні 2007 р.«Китайська Національнаофшорна нафтогазова ком�панія» за 2,3 млрд. дол.придбала нафтове родови�ще в Нігерії, яким ранішекористувалися концерни зЄвропи та США.

Проте, Африка нині ліди�рує й за кількістю конф�ліктів. Лише з 1970 р. тутвідбувалося понад 30 воєн,багато з яких були міждер�жавними. Лише в 1996 р. увоєнних конфліктах бралиучасть 14 із 53 країн конти�ненту, людські втрати якихсягнули більше половинивсіх загиблих у світі підчас воєнних дій, а кількістьбіженців зросла на 8 млн.осіб.

Територіальні спори таконфлікти між африкан�ськими державами частоспричинені тим, що їх кор�дони здебільшого межу�ють із розселенням племені народів. Справа в тому,що на Берлінській конфе�

ренції 1885 р. колоніальнідержави здійснили розпо�діл Африки на територі�альні одиниці. Королівст�ва, держави та громади вній були поділені довіль�но, настільки ж довільнобули об’єднані не пов’яза�ні між собою райони та на�роди.

У 60�і рр. молоді неза�лежні держави успадкува�ли ці колоніальні кордониразом із проблемою, яку цяспадщина представляладля їх територіальної ці�лісності та спроб домогти�ся національної єдності.Усе закінчувалося тим, щокордони, проведені євро�пейськими колонізатора�ми на карті, розрізали дея�кі країни на шматки та зво�дили частини різних усіче�них африканських наро�дів, створюючи яку�небудьанглійську, французьку,бельгійську або італійськутериторії.

Частина прикордонних ітериторіальних суперечок,успадкованих від колоні�ального минулого, булаврегульована африкансь�кими державами, але деякідосі залишилися невирі�шеними: між Камеруном іНігерією, Малаві та Танза�нією, Лівією і Чадом.

В Африці поряд із тери�торіальною існує серйознадемографічна проблема.

Регіон виділяється найви�щими у світі темпами від�творення населення. У1960 р. на континенті меш�кало 275 млн. осіб., у 1980– 475 млн., у 1990 – 648млн., а у 2002 р. – 840 млн.У 2025 р., за прогнозами,кількість мешканців под�воїться.

За темпами зростаннянаселення особливо виок�ремлюються Кенія – 4,1%(перше місце у світі), Тан�занія, Замбія, Уганда. Де�мографічний вибух в Аф�риці посилює багато проб�лем, найважливіша з яких– продовольча.

Щороку континент спа�лахує черговим конфлік�том, інспірованим ззовні,або зумовленими давнімирозбіжностями між наро�дами тієї чи іншої держа�ви. Найконфліктогенні�шою частиною Африки насьогодні є захід, що нале�жить до найбідніших регі�онів континенту за показ�никами доходу на душу на�селення. Бідність – жи�вильне середовище для со�ціального напруження. Бе�ручи до уваги збройні кон�флікти всіх типів, військо�ві перевороти, що спричи�няють людські жертви,стає очевидним, що цей ре�гіон протягом останніх де�сяти років перетворився

на зону насильства. Ситуа�ція в Західній Африці уск�ладнюється комплексомтранскордонної збройноїактивності, що властивасаме цьому регіонові.

Н а й м а с ш т а б н і ш и мзбройним конфліктом наконтиненті після закінчен�ня «холодної війни» сталагромадянська війна в Лібе�рії, у ході якої загинуламайже чверть мільйонаосіб, понад півтора мільйо�на стали біженцями. Кон�флікт завершився у 2003 р.підписанням мирної угоди.Нині спостерігається ди�наміка мирного процесу,проте Ліберія ще не скорозможе досягти справжньоїстабільності.

Не менш руйнівний ха�рактер мала громадянськавійна в Сьєрра�Леоне. По�штовхом стало вторгненняв 1991 р. в прикордонні ра�йони збройних загонів На�ціонального патріотично�го фронту Ліберії. Пізні�ше громадянську війну вСьєрра�Леоне стали нази�вати «імпортованою з Лі�берії». Війна завершилася,однак залишила по собізруйновану інфраструкту�ру й економічний занепад.

Аналіз західноафрикан�ських конфліктів свідчитьпро поєднання цілого рядучинників, що сприяють їх

31

виникненню та розростан�ню. Переконливий прик�лад – військово�політичнакриза в Республіці Кот�д’Івуар, в основі якої ле�жить сукупність причинетнічного, релігійного тасоціально�економічногохарактеру. До 1990�х рр. цякраїна була моделлю полі�тично й економічно ста�більної держави. Боротьбаза владу розпочалася післясмерті президента Уфуе�Буаньї в 1993 році. Тради�ція формування правлячоїеліти з мешканців півднякраїни, які були переважнохристиянами, викликаланезадоволення мешканцівпівночі, в основному, му�сульман. Етноконфесій�ний чинник посилювавсяпроблемою дискримінаціїстосовно іммігрантів – ви�хідців із сусідніх країн, якісповідують здебільшого іс�лам. Глибокі етнічні, полі�тичні та релігійні проти�річчя загострилися, колипісля другого туру виборівглава держави Лоран Гбаг�бо, християнин із півдня,який правив країною з2000 р., захопив владу. Уситуацію довелося втруча�тися ООН і Франції, щопровели військову опера�цію проти Л. Гбагбо. Ниніекс�президент знаходитьсяв Гаазі в очікуванні суду.Проте ситуація в країнімайже не змінилася, свід�ченням чого є вбивствоцього літа 9 миротворців.

Негативну роль відігра�ли військові в конфлікті уГвінеї�Бісау, де одним ізголовних конфліктоген�них чинників також висту�пили соціальні протиріч�чя, не лише в середовищіцивільного населення, а йу армії, оскільки станови�ще рядових солдатів доко�рінно відрізнялося від спо�собу життя привілейованоїармійської верхівки.

Особливість Західної

Африки – наявність різно�манітних конфліктних си�туацій, властивих конти�нентові в цілому. Зокрема,у Республіці Сенегал зна�ходиться вогнище сепара�тизму. Уряд країни 25 ро�ків веде боротьбу з пов�станським рухом на півдні,що став серйозною загро�зою її територіальної ціліс�ності.

Є чимало прикладів, ко�ли конфлікт, розпочав�шись як внутрішній, пос�тупово обростає учасника�ми та перетворюється наміжнародний. До таких на�лежить громадянська вій�на в Демократичній Рес�публіці Конго, що є скла�довою частиною кризи врайоні Великих Озер. Цякриза – складна і багатови�мірна, оскільки віддзерка�лює чи не всі найбільшгострі проблеми сучасноїАфрики: міжетнічні про�тиріччя, боротьбу за ресур�си, перерозподіл традицій�них сфер упливу велики�ми державами, протисто�яння бідних верств насе�лення і правлячих еліт. Уконфлікт залучені збройнісили 8 держав континенту,бунтівних угруповань, щобрали участь в інших аф�риканських конфліктах,армії повалених режимівсусідніх країн, міжнароднінайманці. Ця війна пов’я�зана зі збройними конф�ліктами в сусідніх держа�вах, включаючиРуанду, Бурунді,Уганду, ЦАР, Кон�го (Браззавіль) йАнголу.

Ще однією кра�їною, конфлікту якій набираєобертів, є Нігерія– найбільш непе�редбачувана насьогодні державана Африкансько�му континенті.Незважаючи на

наявність достатньої кіль�кості природних ресурсів,вона стоїть на межі колап�су та загрози перетворенняна чергове Сомалі. Якщораніше було модно гово�рити про «балканізацію»якої�небудь держави, маю�чи на увазі її розпад, то ни�ні можна вводити в обігпоняття «сомалізація», ма�ючи на увазі перетворенняна країну з нелегітимноювладою, етнічними та релі�гійними чистками, постій�ними локальними кон�фліктами і загрозами їх по�ширення на сусідні держа�ви.

Релігійні конфлікти вНігерії мають давню істо�рію. Вони розпочалися щев часи, коли країна булаколонією Британської ім�перії. Проте найбільш за�пеклі зіткнення почалисяпісля того, як північні регі�они країни отримали пра�во на життя за законамишаріату. Місцева христи�янська меншість сталапіддаватися гонінням,80�ті рр. пройшли під зна�ком зіткнень між христия�нами та мусульманами,причому результативнішедіяли мусульмани. Середмусульманських сект най�більш радикальними є «ЯнТацине», «Кала�Като», «Бо�ко Харам». Місто Джосдвічі ставало центром най�жорсткіших сутичок міжпредставниками двох релі�

гійних конфесій. У 2008 р.там загинуло 300 осіб, понад400 – поранено, у 2010 р.загинуло понад 500 осібпід час одного з найкрива�віших зіткнень. Саме цемісто є центром сутичок,оскільки розташоване накордоні між мусульман�ською північчю та христи�янським півднем. Рокомескалації конфлікту став2012�й. Так, 21 січня в Ка�но було здійснено серіютерактів: смертники на мо�торолерах підірвалися бі�ля чотирьох поліцейськихдільниць. Відповідаль�ність за вибухи, унаслідокяких загинуло не менше215 осіб, узяла на себе ра�дикальна мусульманськаорганізація «Боко Харам».Загалом, протягом ниніш�нього року тут загинуловже 660 людей.

«Боко Харам» 6 вересняпошкодила понад 20 вежоператорів мобільногозв’язку, у країні майже не�має стаціонарного теле�фонного зв’язку, тому ви�ведення з ладу мобільнихтелефонів є серйозноюпроблемою. Окрім того,більшість інтернет�корис�тувачів виходять у мережуза допомогою телефону.

Нігерія є дуже приваб�ливою з ресурсної точкизору. У країні зосередженамайже половина всіх запа�сів газу Африки. За оцін�ками British Petroleum, на

території країни за�лягає близько 5 трлн.куб. м газу. Для по�рівняння, газові за�паси найбільшої га�зової держави світу(Росії) становлятьблизько 47 трлн. ку�бометрів. За газови�ми покладами Ніге�рія займає сьоме міс�це у світі. Підтвер�джені запаси нафтидосягають близько35,5 млрд. барелів

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

32

(майже 4,8 млрд. т). Щод�ня тут можна видобувати 3млн. барелів (150 млн. тнафти на рік). Для Сполу�чених Штатів Америки Ні�герія – набагато важливі�ший ринок, ніж Лівія. Во�на входить до ОПЕК і єчетвертим постачальни�ком нафти до США, тодіяк постачання нафти з Лі�вії було необхідним в ос�новному Італії та Франції.У нафтовій сфері Нігеріїпрацюють такі потужнікомпанії, як: Mobil, Total,Statoil, British Petroleum.Усупереч здоровому глуз�ду та світовому досвідовіжителі цієї африканськоїкраїни практично нічогоне отримують від володін�ня величезними природ�ними багатствами. На від�міну від тих же лівійців(при Каддафі) або меш�канців арабських нафто�вих королівств, переважнабільшість населення Ніге�рії живе практично впро�голодь. Одна з головнихпричин – корупція у владі.Під час нафтового буму70�х рр. країна виглядаладуже перспективно. ТодіВВП на душу населеннястановив понад 1 тис. дол.,і рівень життя був не гір�ший, ніж у мешканців Тай�ваню. На сьогодні Нігеріязаймає одне з першихмісць у списку найбідні�ших держав світу, а показ�ник ВВП на душу населен�ня не перевищує 200 дол.на рік. Отже, наразі Ніге�рія – це найубогіша з усіхнафтовидобувних держав.

Низка аналітиків роз�мірковує над питанням:«Арабська весна» в чорнійАфриці: міф чи реаль�ність? Незважаючи на те,що в Нігерії та інших краї�нах північної Африки від�булася зміна влади, регіонпотерпає від схожих проб�лем – бідності, високогорівня безробіття серед мо�

лоді, клановості в політиціта економіці. Однак існу�ють і певні відмінності.Так, Нігерію вирізняє ви�сокий рівень бідності, а от�же, відсутність доступу доІнтернету, величезна кіль�кість зброї у населення,яке має військовий досвід,наявність терористичнихорганізацій, що нібито ви�ступають від імені народу.І найголовніша відмін�ність – це не протистоянняпо лінії «народ – влада», апротистояння по лінії «на�род – народ», що у своючергу є протистоянням му�сульман і християн. Томузміна влади жодним чиномне вирішить конфлікт нарелігійному ґрунті.

На сьогодні кількість за�гиблих у Нігерії становитьблизько 55 тис. (більшістьубито 1999 р.). При кіль�кості населення 167 млн.,50,4% є мусульманами,48,2% – християнами. От�же, сили практично рівні івійськові суперечки мо�жуть затягнутися на довгіроки. Гіпотетично країнаможе розділитися такимчином: Південний Схід,Південь, Південний Захід,Північний Центр, Північ�ний Схід і Північний За�хід. Або простіше провестикордон між християнсь�ким Півднем і мусульман�ською Північчю.

Інший варіант розвиткуподій у цій країні автор ба�чить у процесі «сомаліза�ції», під яким розумієсповзання держави допрірви громадянської вій�ни, втрату центром кон�тролю над регіонами краї�ни, нездатність світовоїспільноти розробити та ре�алізувати концепцію наве�дення ладу. Єдиним спосо�бом нормалізації життя вдержаві є розділення її напівденну та північну час�тини. Збереження ціліс�ності ціною геноциду та

смерті сотень тисяч людейвсе одно призведе до роз�колу країни. Тому важливоне допустити повторенняподій у Руанді 1994 року.

Розкол Судану у 2011 р.,вірогідність створення не�залежної держави Азавад,низка громадянських кон�фліктів, які тривають українах Африки, говоритьпро те, що континент лихо�манитиме, допоки не бу�дуть вирішені економічні,територіальні, а отже – ет�нічні питання.

Варто підкреслити, щополітична карта африкан�ського континенту форму�ватиметься ще впродовж2�3 десятиріч. На сьогодні,по роках здобуття неза�лежності, деякі африкан�ські держави продовжуютьвирішувати територіальніпитання, користуючисьфактом геополітичного пе�рекроювання карти не ли�ше Африки, а й деяких ре�гіонів. Світові впливовіактори креслять свою кар�ту, тоді як деякі народи са�мі вирішують відновитисправедливість і створитисвою державу в межахмешкання народу, а не кор�донів, установлених коло�нізаторами.

Аналіз цієї проблеми даєможливість зробити таківисновки щодо ситуації вряді конфліктуючих дер�жав континенту:

� внутрішньополітичнестановище в багатьох дер�жавах чорної Африки ха�рактеризується слабкістю,корумпованістю, високимступенем мілітаризації і, вдеяких випадках, повнимколапсом влади;

� учасники конфліктівмають власну економічну,політичну, психологічну таінші мотивації своєї конф�ліктної поведінки;

� конфлікт в одній країніпоширюється на терито�рію сусідніх;

� протистояння характе�ризуються не лише сутич�ками між військовими, ай жорстким ставленням доцивільного населення, якепотерпає від масовихубивств, геноциду, етніч�них чисток.

Велика кількість конф�ліктів, перетікання їх ізкраїни в країну, транскор�донні потоки біженців, щоускладнюють соціально�економічну ситуацію в ре�гіоні, крайнє зубожіння таголод у більшості країнспонукають молодь всту�пати в збройні загони бій�ців і воювати за чужі ідеа�ли. Насильство, що пород�жує лише насильство, недає змоги нормалізуватиситуацію, а також побуду�вати систему як регіональ�ної, так і континентальноїбезпеки в Африці.

33

Україна має всі шансинайближчим часом зроби�ти більш результативноюсвою зовнішню політикута політику безпеки вблизькосхідному регіоні, упершу чергу на Близькомута Середньому Сході, в ос�нові якої – національнийпрагматизм щодо відкри�тості, позаблоковості, обо�роноздатності та максимі�зації зовнішньоекономіч�ного і політичного прогре�су. Розраховувати на це даєзмогу розвиток суспільно�політичних процесів наБлизькому і СередньомуСході 2010�2012 рр., щоознаменувався такими ос�новними явищами:

• переформатування від�носин із державами Близь�кого та Середнього Сходуз боку США, спроби ЄСзміцнити свої позиції в ре�гіоні, поглиблення спів�праці країн Азії (у першучергу Японії, Китаю, Індії,Південної Кореї, Сінгапу�ру і т.д.) із державами цьо�го регіону, що обумовле�но прагненням азіатських

країн отримати доступ дорозробки енергетичних ре�сурсів Іраку, Ірану, Афга�ністану і т.д.;

• трансформаційні про�цеси політичних системдержав Близького та Се�реднього Сходу, станов�лення багатопартійності,зміни всередині економіч�ної структури держав ре�гіону, посилення процесусоціальної диференціаціїсуспільства, вихід на пер�ший план фундаменталіст�сько�ісламістських угру�повань;

• посилення ісламськихпринципів і норм у сус�пільно�політичному життіта правовій системі, спри�чинене тим, що лібераль�но�демократичний і соціа�лістичний шляхи розвиткув багатьох мусульмансь�ких країнах не вирішилигострих соціально�еконо�мічних проблем, ante fac�tum, що зумовило револю�ційні події 2011 р. в регіоні– ad hoc, «Арабської вес�ни», яка охопила тут біль�шість держав. Не виключе�но, що цей тренд перейде у2012�2013 рр. в країни Азії(у т.ч. Центральної Азії);

• потужний підйом релі�гійних настроїв, поглиб�лення ісламізації суспільс�тва, яке вплинуло на полі�тичний стан і визначенняполітичної динаміки в ок�ремих країнах Близького іСереднього Сходу та дер�жавах Арабського Сходу вцілому.

На сьогодні Україна на�магається забезпечити собістатус повноцінного тарівноправного гравця всистемі міжнародних від�

носин, надійного партнерау вирішенні спільних пи�тань, у першу чергу з краї�нами близького зарубіж�жя – РФ, державами ЄС іБлизького Сходу, зокрема,Туреччиною. У цьому кон�тексті наша країна розви�ває відносини з державамирегіонального оточення –Центральної та Південно�Східної Європи, ВеликогоЧорноморського та Кас�пійського регіонів.

Формування нових цен�трів глобального економіч�ного зростання ставить напорядок денний зовніш�ньоекономічної стратегіїУкраїни завдання форму�вання та розвитку взаємо�вигідного співробітництваз такою динамічною дер�жавою Близького Сходу,як Туреччина, яка успішнопроходить шлях модерні�зації економіки. Налагод�ження тісного торговель�ного, інвестиційного та ко�операційного співробіт�ництва з цією близькосхід�ною державою сприятимевключенню України в про�цес формування нових мо�делей економічного роз�витку, основою яких станебезперервне оновлення

економічних систем на ос�нові технологічної, соці�альної модернізації тощо.

У найближчі роки пер�спективним, на наш пог�ляд, є торговельно�еконо�мічне співробітництво на�шої країни з мусульман�ськими державами, у пер�шу чергу Близького та Се�реднього Сходу, чисель�ність населення яких пере�вищує 1,6 млрд. осіб [1] .

Нині ринки державцього регіону споживаютьзначну частину україн�ської сировинної продук�ції, що робить їх пріори�тетними торгово�еконо�мічними партнерами. Та�ким чином, наявність інте�ресу низки близькосхіднихдержав до технологічнихможливостей України велектроенергетиці, війсь�ково�технічній, ракетно�космічній, авіабудівній га�лузях відкриває перспек�тиви істотного поліпшен�ня структури експорту вблизькосхідний регіон, атакож використання кре�дитно�інвестиційних ре�сурсів його країн, в першучергу, Туреччини, Йорданіїта держав Перської затоки– ОАЕ, Кувейту, Катару,

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

34

Сергій НАГОРНИЙ, Європейський

Геополітичний Форум«EGF»

Україна має шанс статиЧорноморським «Тигром»

Бахрейну, Оману – дляпідтримки української еко�номіки.

На нашу думку, створен�ня Союзу для Середземно�мор’я [2] повинно спону�кати до більш ефективноїдіяльності Організацію чор�номорського економічногоспівробітництва (ОЧЕС) усферах налагодження спів�праці з країнами ЄС і Се�редземномор’я, активізаціїроботи зі створення Чор�номорської зони вільноїторгівлі, проведення уз�годженої економічної по�літики в перспективних га�лузях, скоординованийрозвиток яких відповідаєспільним інтересам країнВеликого Чорноморськогорегіону (ВЧР), у таких га�лузях: енергозабезпечен�ня, екологія, транспорт, ту�ристичний і рекреаційнийбізнес, ноу�хау, харчовапромисловість тощо.

У 2012 р. серед найбільшперспективних напрямівспівпраці, які реалізує Ук�раїна на Близькому та Се�редньому Сході, – будів�ництво, енергетика, маши�но� і авіабудування, наф�товидобуток, нафтопере�робка, використання кос�мосу в мирних цілях ікультурно�гуманітарнеспівробітництво. Протя�гом цього року відбувавсяінтенсивний обмін візита�ми на найвищому рівні,рівні керівників мініс�терств і відомств, делега�цій експертів, зокрема, зтакими державами: Ізра�їль, Йорданія, Єгипет, Ма�рокко, Туніс, Алжир, краї�ни Перської затоки (Ірак,Іран, Катар, ОАЕ, Бахрейн,Саудівська Аравія, Оман).

За неофіційними дани�ми, зовнішньоторговель�ний річний оборот Україниз державами регіону вжеперевищив 10 млрд. дола�рів. Офіційні показникиторгівлі значно відрізня�

ються від неофіційних, ос�кільки не враховують тувелику кількість товарівукраїнського походження,що постачається через тре�ті країни.

На нашу думку, еконо�мічний потенціал державБлизького та СередньогоСходу, що цікавить Украї�ну, не вичерпується наяв�ністю енергоносіїв. Є мож�ливість розширити спів�працю в інших, нееконо�мічних, сферах співробіт�ництва з близькосхідни�ми країнами. Держави ре�гіону – активні учасникиборотьби з тероризмом інаркотрафіком.

На наш погляд, одним ізпершочергових зовніш�ньополітичних завдань на�шої країни в найближчі ро�ки повинен стати пошукефективних механізміврозвитку регіонального таналагодження двосторон�нього співробітництва здержавами БСС. Одним ізпромовистих прикладівтакої співпраці є Чорно�морська синергія (ЧС),яка має велике значення зточки зору розвитку укра�їнського регіоналізму.

У ХХI ст. Україна можестати лідером ВеликогоЧорноморського регіону[3]. Унікальне геополітич�не та геокультурне розта�шування, надзвичайно ба�гата ресурсна база даютьможливість активізуватидержавну політику в одно�му з найбільш пріоритет�них і перспективних мак�рорегіонів світу – ВЧР.

Поглиблення взаємовід�носин між нашою держа�вою та країнами цього ре�гіону і структурами безпе�ки Євросоюзу зумовитьпосилення стабільності.Чорноморська синергія несуперечить Східному парт�нерству і є одним із важли�вих інструментів побудовинової Великої Європи, яка

доповнює формат ініціати�ви СП [4] та інших ініціа�тив ЄС («Північний ви�мір» тощо), спрямованихна впровадження широко�масштабної Європейськоїполітики сусідства (ЄПС)[5]. Таким чином, на думкуекспертів, у найближчі ро�ки Україна повинна роз�глядати чорноморськеспівробітництво як інтег�ральну частину загально�європейського співробіт�ництва. Розширення ЄС зарахунок країн ВЧР транс�формує його географічнікордони в європейські. Та�ким чином, наша країнаможе стати одним із про�відних елементів реалізаціїчорноморсько�європей�ської стратегії в цьому ре�гіоні.

Переосмислення страте�гії реалізації євроінтегра�ційного курсу Українипотребує в майбутньомурозроблення нових підхо�дів і механізмів упровад�ження європейських стан�дартів у різних сферах сус�пільного життя, імплемен�туючи наближення остан�ньої до вимог членства вЄС. Наша держава заці�кавлена в досвіді функціо�нування митного союзуміж Туреччиною та ЄС, щоіснує понад 20 років.

Незважаючи на неспри�ятливі наслідки світовоїфінансової кризи, країниАзіатсько�Тихоокеансько�го регіону (АТР), ВЧР,

БСС і Південної Америкизалишаються важливимринком збуту українськоїпродукції. У цьому контек�сті, структура товарногоекспорту в цих регіонахробить його на тлі постфі�нансової кризи надто враз�ливим, оскільки має над�мірну сировинну й орієн�товану спеціалізацію.

Українсько�турецькі від�носини стали зразковимиу ВЧР, і можна без пере�більшення стверджувати,що країни є добрими сусі�дами, партнерами і друзя�ми, яких об’єднує не тіль�ки спільне Чорне море,схожі зовнішньополітичніпріоритети, а й історія, ок�ремі традиції та навіть дея�кі слова, вживані в нашихмовах. Таким чином, Укра�їна й Туреччина можутьстати справжніми регіо�нальними союзниками.

З огляду на істотні змінив політичній ситуації таситуації безпеки на Близь�кому та Середньому Сходіосновні зусилля україн�ської дипломатії мають бу�ти зосереджені на пошукахмеханізмів мінімізації про�тиріч, що накопичилисяміж суб’єктами регіональ�ної політики протягом ос�танніх десятиріч.

Таким чином, Українаповинна найближчими ро�ками активізувати страте�гію «регіонального лідер�ства», яка допоможе вста�новити міцні взаємовигід�

35

ні відносини з новимиміжнародними партнера�ми, постачальниками енер�гоносіїв, у тому числі зарамками як Великого Чор�номорського, так і Близь�косхідного регіонів, щодасть змогу залучити до�даткові іноземні інвестиціїв економіку держави.

На нашу думку, стратегія«регіонального лідерства»дасть нове дихання та ско�ригує нинішню зовнішнюполітику України, яка пот�ребує певного реформу�вання, ураховуючи сучаснівиклики.

На сьогодні Туреччинасеред країн БлизькогоСходу є одним із головнихполітичних гравців регіо�ну (Середнього Сходу,ВЧР), її економіка – одна зпровідних у регіоні, а завійськовою силою є дру�гою в НАТО (1,121 млн.військових). Туреччина –це сила, що стабілізує, ос�кільки спрямована на по�ширення миру та безпеки.Україна й Туреччина ма�ють ідеальні передумовидля розвитку стратегічнихпартнерських відносин.Ключове геополітичне тагеостратегічне положенняТуреччини, її військовий,демографічний, економіч�ний потенціали визнача�ють місце і роль країни вконтексті забезпечення ре�гіональної безпеки.

Туреччина є одним із го�ловних торговельних парт�нерів України в регіоніБлизького Сходу, посідаю�

чи друге місце (після Ро�сії) серед споживачів їїекспортних товарів. Това�рообіг між обома держа�вами у 2012 р. становитьблизько 6,5 млрд. дол. і маєнайбільше позитивне саль�до (1,7 млрд. дол.) середусіх своїх зовнішньоторго�вельних партнерів.

У XXI ст. держави БССувійшли з великим бага�жем досягнень і надіями намайбутнє. У їхньому акти�ві – розрив із колоніаль�ним минулим, створенняоснов державності, а длядеяких країн – вибір шля�ху розвитку, довгостроко�вої стратегії. Як бачимо,трансформаційні процесискоріше відбуватимутьсяна блоковій основі, що бу�де обумовлено з одного бо�ку географічним факто�ром, а з іншого – приблиз�но схожим рівнем розвит�ку країн, що об’єднуються.

Процес становлення від�носин України та державБлизького і СередньогоСходу продемонстрував на�явність значного потенціа�лу для розвитку співробіт�ництва на взаємовигіднійоснові з багатьох причин.

По�перше, українська йекономіки країн цього ре�гіону багато в чому допов�нюють одна одну, що зак�ладає необхідну основудля успішного розвиткудвосторонніх відносин.Наприклад, наша державамає у своєму розпоряд�женні потужний промис�ловий, науково�технічний

і кадровий потенціали, утой час як арабські та близь�косхідні держави маютьзначні запаси енергоносіїв,корисних копалин, розви�нену індустрію туризму.

По�друге, Україна й Ту�реччина займають унікаль�не положення. Україна –центр Східної та Цент�ральної Європи, шлях доПрибалтики, Росії; Туреч�чина – вихід на ринкиБСС, Центральної Азії.

По�третє, дві країнийдуть до однієї мети – ін�теграції в ЄС; Туреччина –це ворота Африканськогоконтиненту та вихід у Се�редземне море.

Таким чином, розвитокконструктивних і взаємо�вигідних відносин між вка�заними країнами є імпера�тивом часу і вигідні як ук�раїнському народові, так інародам близькосхідногорегіону. Для переходу цихвідносин на якісно новийрівень необхідно розроби�ти Державну програму під�тримки експорту, яка пе�

редбачала б створення вУкраїні відповідної держав�ної структури зі страху�вання експорту та наданняекспортних кредитів ізурахуванням досвіду діяль�ності іноземних експорт�них кредитних агентств, атакож заходи, що сприя�ють своєчасному відшко�дування ПДВ українськимекспортерам.

Підготовка та реалізаціякомплексних заходів щодополіпшення інвестиційно�го клімату в Україні, ство�рення умов для залученняіноземних інвестицій векспортно�орієнтовані ви�робництва дасть швидкіпозитивні результати. Длязалучення інвестицій ізкраїн Близького та Серед�нього Сходу, у першу чергуз Перської затоки, зовніш�ня політика нашої державиповинна бути спрямованана налагодження контак�тів із такими впливовимиорганізаціями, як фонди су�веренного багатства (SWF),Фонд розвитку (ОАЕ).

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

36

1 За даними експертів, за останні 50 років мусульманське насе$лення земної кулі зросло на 23,5%, нині у світі майже кожнап’ята людина сповідує іслам.2 MU; фр. Union mediterraneenne / Union pour la Mediterranee,англ. Mediterranean Union) – проект міжнародної організації,що об’єднує держави Середземномор’я та країни, що входять доЄвропейського Союзу. Створення цього Союзу позиціонуєтьсяяк природне продовження Барселонського процесу – процесу єв$ропейської та середземноморської співпраці.3 Розташований на перехресті між Європою та Азією, а такожРосією та Близьким і Середнім Сходом, з’єднаний із ПівденноюЄвропою завдяки доступу до Середземномор’я та ЦентральноїЄвропи через магістраль «Дунай – Рейн», БЧР є більш ніж ре$

гіоном локального стратегічного значення, він має велику геопо$літичну важливість для розширеного ЄС.4 Як зазначають експерти, в рамках ініціативи «Східного пар$тнерства» ЄС Україна, користуючись досягненнями інтеграціїв європейський економічний простір, має підстави отриматироль субрегіонального лідера, сприяючи формуванню коопера$ційних зв’язків із країнами$членами ЄС і членами СНД, забезпе$чення диверсифікації поставок енергоносіїв із БСС і Каспійсько$го регіону Євро$Азіатським нафтовим транспортним коридо$ром «Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ», координуючи бага$тосторонні проекти щодо модернізації газотранспортної сис$теми України.5 Англ. European Neighbourhood Policy (ENP)

Питання розвитку та ін�тенсифікації співробітниц�тва нашої держави з краї�нами ВЧР повинні знайтиналежне висвітлення в хо�ді підготовки нової поси�леної угоди між Україноюта ЄС, двосторонніх і бага�тосторонніх угод у рамкахСхідного партнерства. Прицьому, потрібно проаналі�зувати можливості та пер�спективи активізації спів�робітництва з ЄС у форма�ті оновленого варіанта Бар�селонського процесу – «Со�юзу для Середземномор’я».

Опрацювання на дер�жавному рівні Концепціїта Стратегії близькосхід�ної політики України дастьзмогу створити необхід�ну політико�правову базупрактичної реалізації стра�тегічних завдань зовніш�ньої політики.

На сьогодні важливо ак�тивізувати діяльність дво�сторонніх міжурядовихкомісій щодо питань, вирі�шення яких прямо або по�бічно сприятиме розвитко�ві українського експортута подолання імпорто�

залежності економіки, зо�крема:

� реалізація перспектив�них міжнародних проектів,пов’язаних із диверсифіка�цією поставок енергоносіївв Україну та країни ЄС,розвитком транспортної таприкордонної інфраструк�тури;

� залучення іноземнихінвестицій, у першу чергув експортно�орієнтованевиробництво та розвитоквиробничої кооперації вмашинобудівній галузі,включаючи винесення час�

тини виробничих потуж�ностей на територію Укра�їни.

На нашу думку, це спри�ятиме підвищенню якостіспівробітництва з держа�вами Близького та Серед�нього Сходу, що у своючергу дасть можливістьвийти на новий рівень тор�гово�економічного та ін�вестиційного співробіт�ництва з країнами близько�східного регіону (до 2025 р.– близько 25 млрд. дол., до2050 р. – 50 млрд. дол.).

37

У промові, виголошеній 5 вересня перед головамиПредставництв ЄС з усього світу, Президент Європей�ської Ради Герман Ван Ромпей відверто розповів про го�ловні виклики та перспективи нинішнього Євросоюзу.За його словами, криза в ЄС не має простого рішення,але реформи вже починають приносити свої плоди.

«Два роки тому деякі з наших рішень неможливо булонавіть уявити», – сказав очільник Європейської Ради.

Ван Ромпей піддав критиці надто прості пропозиціїщодо виходу з кризи. Він навів слова Ейнштейна: «Длякожної проблеми існує рішення, яке є ясним, простим –і хибним». «У нашій ситуації існує кілька таких ясних,простих і хибних рішень», – наприклад, вихід Греції з зо�ни євро, беззастережне наповнення системи грошима чи«магічне створення» федеральної держави за моделлюСполучених Штатів. Усі ці рішення, на думку Ван Ром�пея, не відповідають складності викликів, з якими стика�ється ЄС.

За його словами, зараз «лідери ЄС мають справжнє ба�жання знайти відповідь на системну природу кризи» та«завершити будинок, збудований наразі тільки наполо�вину». «І саме це є новим» у нинішньому Євросоюзі.

Усі в ЄС нині «визнають, що криза є не тільки сумоюпроблем індивідуальних країн, а й результатом вад архі�тектури Економічно�монетарного союзу». А тому лідериЄС зараз готові «розглядати будь�які питання, без жод�них табу». Якщо ЄС хоче, аби інвестори купували 10�річ�ні державні облігації, треба дати їм чітку картину, якоюбуде зона євро через десять років, – вважає посадовець.

За словами Ван Ромпея, реформи в державах ЄС вже«починають приносити свої плоди». Останні дані свід�чать про покращення конкурентоздатності економіки ЄСза двома ключовими індикаторами – вартість праці таторговельний дефіцит. Він також додав, що зближеннякраїн ЄС за параметрами економічного розвитку та еко�номічних політик є набагато тіснішим, ніж два роки тому.

Пріоритетами ЄС нині є побудова чотирьох союзів, щопосилюватимуть інтеграцію всередині ЄС. Йдеться про:

а) банківський союз, націлений на те, аби платники по�датків перестали систематично платити за помилки бан�ків;

б) фіскальний союз, націлений на уникнення дефіци�тів державного бюджету, які ведуть до втрати стабільнос�ті; цей союз будуватиметься, зокрема, завдяки централь�ним механізмам виконання законодавства ЄС та солі�дарності;

в) економічний союз, націлений на те, щоб спільнопокращувати конкурентоздатність зони євро в цілому;

г) глибший політичний союз, націлений на підтриман�ня економічних дій посиленою демократичною легітим�ністю та відповідальністю.

Ван Ромпей також заперечує, що Європа нині стика�ється з радикальними альтернативами – або розпаду ЄС,або його миттєвого перетворення на федерацію. Таке ба�чення є хибним, оскільки Європа «подолає кризу не шля�хом революції, а шляхом реформ та еволюції».

У своїй промові очільник Європейської Ради такожторкнувся країн Східного партнерства. «В усіх зусилляху здійсненні економічних та політичних реформ у цихкраїнах ви можете відчути силу тяжіння ЄвропейськогоСоюзу», – вважає він.

Ван Ромпей також наголосив на важливості зон віль�ної торгівлі в розвитку відносин ЄС із зовнішніми парт�нерами: «Європейська Рада має продовжувати підтриму�вати переговори про зону вільної торгівлі, що зараз ве�дуться чи будуть вестися в майбутньому».

Свою промову Президент Європейської Ради завер�шив наголосом на цінностях ЄС. «Історія перебуває набоці наших цінностей. Світ ніколи не був таким демокра�тичним, яким він є зараз». Ця обставина «має додати нампевності», – підсумував Ван Ромпей.

Ван Ромпей: реформи в ЄС починають приносити свої плоди

Загалом Мексика має де�кілька унікальних характе�ристик. По�перше, це най�північніша країна Латин�ської Америки, 80% зов�нішньої торгівлі якої зорі�єнтовано на ринок Сполу�чених Штатів унаслідокгеографічного детермініз�му. На її колосальній тери�торії площею 1,972 млн. кв.км проживає 115 млн. лю�

дей, які приваблюють аме�риканські корпорації якпотенційні покупці. СШАзацікавлені в мексикан�ських енергоносіях, корис�них копалинах і потенціалісільського господарства,тому й створили 1 січня1994 р. разом із Канадою таМексикою Північноамери�канську зону вільної тор�гівлі (НАФТА), лібералі�зацію митних бар’єрів умежах якої було заверше�но у 2008 році. У 2011 р.обсяги обміну товарами іпослугами між США таМексикою перевищили

500 млрд. доларів [1]. По�друге, 10 млн. осіб середмексиканського населеннястановлять індіанці, які за�селяють переважно півден�но�східні райони та є на�щадками цивілізації майя,що існувала на територіїмексиканського півостро�ва Юкатан, у Белізі, Гва�темалі, західних регіонахГондурасу та Сальвадору.З іншого боку, практичновсі південні штати СШАдо середини ХХ ст. булитериторією Мексики, томумають іспаномовне насе�лення (усього 50 млн. осібіз 308 млн. жителів США)і родинні зв’язки з мекси�канцями, які мешкають уприкордонних регіонах.Вигідне географічне розта�шування Мексики такожперетворило її на основ�ний транзитний коридор іззавезення до США кокаї�ну, героїну, креку та мари�хуани, що сприяло появі7 великих наркокартелів,уплив яких поширюєтьсяна всю Латинську Амери�ку. Найбільші з них (кар�телі «Сіналоа» і «Зетас»)утворилися в північнихштатах Мексики і контро�люють прикордонні міста

Тіхуана та Сьюдад�Хуарес[2].

Із 1929 р. країною керу�вала Інституційно�Рево�люційна партія (спочаткуназивалася Національно�Революційна партія), нагербі якої – три літери їїназви на тлі кольорів на�ціонального прапора. Про�грама ІРП передбачалавтілення в життя основнихгасел мексиканської рево�люції 1910�1917 років. Ви�сокий рівень популярностіцієї політичної сили бувпов’язаний із діяльністюпрезидента Ласаро Карде�наса (1936�1940 рр.), напрізвисько «Сеньйор чистіруки», який провів у дру�гій половині 30�х рр. ради�кальну аграрну реформу та

ДОСЛІДЖЕННЯ

38

Мексика: особливості політичного розвитку

двох останніх десятиріч

Павло ІГНАТЬЄВ, доктор політичних наук,

професор

Мексика – країна, що має за розвитком 14�у у світі економіку, а розмірами

території поступається в Латинській Америці Бразилії та Аргентині, за чисель�

ністю населення – лише Бразилії. Вона також має найбільшу кількість іспано�

мовних жителів серед усіх державних акторів, однак унаслідок специфічного

геополітичного розташування знаходиться на певній периферії політичного

життя регіону, затиснута між США та невеликими країнами Центральної Аме�

рики. Мета статті – дослідити особливості політичного розвитку Мексики за

останні два десятиріччя з особливим наголосом на ролі в цьому процесі «мек�

сиканської КПРС» – Інституційно�Революційної партії, що була керівною си�

лою протягом 71 року, незважаючи на існування багатопартійності.

вперше у світі націоналізу�вав майно транснаціональ�них корпорацій у нафтови�добувній галузі. ІРП об’єд�нала у своїх лавах проф�спілки, ділові кола та пред�ставників збройних сил, зчасом досягнувши зрощен�ня державного і партійно�го апаратів. Якщо в першідесятиріччя домінуванняпартії можна було говори�ти про певну внутрішньо�партійну демократію, то зчасом президент, який, заКонституцією, виконувавсвої функції 6 років безправа переобрання, приз�начав собі наступника ра�зом із найвпливовішимичленами ІРП під час при�ватних консультацій за за�чиненими дверима [3].

Одним із головних доно�рів режиму виступала най�більша в Латинській Аме�риці нафтогазова корпора�ція «Пемекс», яка в окреміроки навіть була четвер�тим видобувачем «чорногозолота» у світі. Нафтодо�лари дали можливість за�безпечити населення де�шевими транспортнимипослугами, безкоштовни�ми освітою та медициною,а також вкласти значні ін�вестиції у спортивну ін�фраструктуру та сферу го�тельного бізнесу. Зокрема,у 1968 р. тут відбулисяперші в регіоні Олімпійсь�кі ігри, у 1970 р. пройшовчемпіонат світу з футболу,а в 1974 р. на багатокіло�метровій піщаній косі біляузбережжя Карибськогоморя відкрився знамени�тий курортний район Кан�кун (назва в перекладі змови майя означає «гніздозмій») із сучасним аеро�портом і містом�супутни�ком для робітників готелів.Він доповнив розташова�ний на Тихому океані Ака�пулько («місце, де знище�но рифи»), розбудованийза допомогою держав�

них інвестицій у середині50�х рр. [4].

Водночас, політика прав�лячої партії, яка так і не на�важилася на проведенняЗеленої революції, карди�нально не покращила ста�новище селян, які й надалізастосовували примітивніметоди обробітку землі йжили у бідності. Це спри�чинило міграцію до сто�личного федерального ок�ругу, де здійснювалася ве�лика кількість інфраструк�турних проектів і відбува�лася поступова концентра�ція промислового вироб�ництва. Цікаво, що впершекількість населення розта�шованого у вулканічнійдолині на висоті 2240 мМехіко почала зростатище під час революційноївійни 1910�1915 рр., колижителі західних регіонівперебиралися до столиці,щоб убезпечитися від бо�йових дій. Будівництво ве�ликих спортивних об’єктіві поява в 1969 р. метропо�літену сприяли вибухопо�дібному збільшенню чи�сельності жителів міста,яка з 1960 по 1980 рр. зрос�ла удвічі – з 4,4 до 8,8 млн.людей. Надалі економічнакриза середини 80�х рр. щебільше розорила фермерів,які продовжували їхати дохалупних поселень у пе�редмісті Мехіко, незважа�ючи на загрозу землетру�сів і здорожчання життя.Як наслідок, нині 22�міль�йонна столиця Мексики єдругим найбільшим міс�том світу після Токіо та го�ловним мегаполісом усієїЛатинської Америки [5].

Найгіршу економічнукризу Мексика пережила всередині 80�х рр., коли ма�ли місце декілька неспри�ятливих факторів. Два по�тужні землетруси в столи�ці 19 і 20 вересня 1985 р.завдали збитків інфра�структурі в розмірі 4 млрд.

дол., а приховування кіль�кості жертв природногокатаклізму та відмова уря�ду негайно прийняти між�народну гуманітарну допо�могу викликали обуренняжителів країни. Ці подіївідбулися напередоднічемпіонату світу з футбо�лу, що мав розпочатися тутменш ніж за рік. Більшетого, у 1986 р. під впливомірансько�іракської війнисуттєво знизилися світовіціни на нафту на тлі існу�вання 100�мільярдногомексиканського зовніш�нього боргу, тому керів�ництво Інституційно�Ре�волюційної партії булозмушене наважитися нанепопулярні неоліберальніреформи, що вступали упротиріччя з її програмни�ми положеннями. Першимпроводити революційніперетворення з лібераліза�ції цін, девальвації песо,приватизації 1200 держав�них підприємств і обме�ження соціальних програмрозпочав президент Мі�гель де ла Мадрид (1982�1988 рр.), що спричинилорозкол партії, яку в 1988 р.залишив харизматичнийполітик Куаутемок Карде�нас. Колишній губернаторштату Мічоакан і син ле�гендарного мексикансько�го лідера Лазаро Кардена�са, який прожив перші 6

років свого життя у прези�дентському палаці, звину�ватив своїх соратників узраді соціалістичних ідеа�лів і корумпованості та ви�рішив претендувати на по�саду президента вже якопозиційний кандидат [6].

На президентських ви�борах 1988 р. уряд доволітривалий час не підрахову�вав голоси, виправдовую�чи це виходом із ладу 6липня електронної систе�ми підрахунку, а потім ого�лосив представника Інс�титуційно�Революційноїпартії Карлоса Саліноса деГортарі переможцем. Цевикликало кризу довіри дополітичної еліти серед на�селення, адже соціологипередбачали легку перемо�гу опозиціонера. У 1989 р.Карденас створив лівуПартію демократичної ре�волюції, яка мала захища�ти справжні ідеали соціа�лістичного суспільства йоб’єднала у своїх лавах ба�гато відомих політиків ізІРП. Згодом він безуспіш�но балотувався у президен�ти в 1994 та 2000 рр., протейому вдалося в 1997 р. ста�ти першим за багато деся�тиріч мером Мехіко�сіті,який не представляв пров�ладну політичну силу. Роз�кол суттєво послабив прав�лячу партію, що прийняларішення розпочати процес

39

вимушеного економічногозближення зі США. Цестало справжньою револю�цією в зовнішній політицікраїни, адже Мексика три�валий час виступала з опо�зицією до латиноамери�канських ініціатив офіцій�ного Вашингтона, запере�чуючи, зокрема, проти ре�гіональної ізоляції Кубита підтримки РональдомРейганом руху «Контрас»у Нікарагуа. Більше того,ідею про НАФТА було ду�же важко продати населен�ню, адже жителі країнидобре пам’ятали про анек�сію Техасу та війни з пів�нічним сусідом у 1846�1848 рр., а також не забулипро депортацію мексикан�ських робітників, які пра�цювали в США у рокиДругої світової війни, але в1964 р. були без жоднихпояснень вислані з країни.

Логіка керівництва Мек�сики, яке наважилося наінтеграційне зближення зіСША, була доволі прос�тою: диверсифікувати еко�номіку за рахунок інвес�

тицій і технологій ТНК,збільшити обсяги експор�ту енергоносіїв і робочоїсили на велетенський аме�риканський ринок, отри�мати доступ до фінансовихресурсів США, необхіднихдля підтримки стабільнос�ті песо. У свою чергу, полі�тики у Вашингтоні розра�ховували, що створенняНАФТА зменшить різни�цю в рівні життя мешкан�ців обох країн, а отже – істимул до еміграції, а та�кож дасть можливістьвикористовувати дешевумексиканську робочу силув поєднанні з сучаснимиамериканськими техноло�гіями. Утіленням угодистало колосальне зростан�ня кількості заводів�макі�ладорів, розташованих не�далеко від прикордонноїсмуги, куди з території Ка�нади та США завозили ка�пітальне обладнання і си�ровину без сплати подат�ків. У колоніальній НовійІспанії (тодішня назваМексики) працювали мли�нарі�макіли, які за платню

мололи зерно для селян, аз 1965 р. за аналогією такпрозвали відкриті недале�ко від кордону із США за�води, де переробляли да�вальницьку сировину мек�сиканські робітники [7].

Угода про створенняНАФТА набрала чинності1 січня 1994 р. і мала бага�то як позитивних, так і не�гативних наслідків. На�самперед, зросла інвести�ційна привабливість Мек�сики, унаслідок чого кор�порації США, Канади,Японії та Південної Кореїпочали розміщувати на їїтериторії заводи з виготов�лення автомобілів, тек�стильних виробів, медика�ментів і медичних прила�дів, побутової електронікитощо. Як наслідок, у країніу 2011 р. випустили 2,5 млн.автомашин (із яких 2,1 ви�везли до США). Мексикаперетворилася на 6�го най�більшого виробника побу�тової електроніки, а її наф�тогазова корпорація «Пе�мекс» стала третім поста�чальником нафти до Спо�

лучених Штатів після Сау�дівської Аравії та Канади.Американські інвесторивідкрили в прикордоннійсмузі текстильні фабрики,що використовували виго�товлене у США обладнан�ня, місцеву бавовну та вов�ну, а також дешеву робочусилу молодих мексикан�ських жінок із периферій�них районів, які працюва�ли за символічну платню.

Поява НАФТА та спро�щення візових формаль�ностей сприяли пожвав�ленню туристичних пото�ків і перетворенню країниацтеків та майя на голов�ний осередок гостинності вЛатинській Америці. НиніМексика посідає 10 місце усвіті за кількістю турис�тичних відвідувань, обслу�говуючи в середньому 22млн. туристів на рік, середяких більшістю є жителіСША та Канади, які прилі�тають безпосередньо накурорти, оминаючи конф�ліктні зони на півночі тазаході. У 2011 р. країнавстановила власний ре�корд, залучивши 23,4 млн.відвідувачів, а в її турис�тичній індустрії працюєпонад 7 млн. осіб [8]. Цен�тральна Мексика має ба�гато колоніальних міст(особливо старих шахтар�ських центрів видобуткусрібної руди – Таско та Гу�анахуато) та руїни посе�лень ацтеків, тольтеків іольмеків, на півостровіЮкатан збереглася куль�турна спадщина цивіліза�ції майя, а для молодих ту�ристів країна пропонує ку�рорти Акапулько та Кан�кун, останній із яких вис�тупає альтернативою ку�бинського району Вараде�ро, популярного серед жи�телів США (зокрема, зіштату Флорида) до рево�люції Фіделя Кастро 1959року.

Набрання чинності уго�

ДОСЛІДЖЕННЯ

40

дою також спростило екс�порт мексиканської робо�чої сили до США. У ре�зультаті цього, грошові пе�рекази стали другим най�більшим каналом надход�ження доларів після екс�порту нафти. Щоправда, із12 млн. мексиканців, пра�цевлаштованих у цій краї�ні, понад 6 млн. працюютьтам нелегально. Вони зай�няті переважно в галузях,де потрібна некваліфікова�на робоча сила – на сезон�ному збиранні фруктів іовочів у південних штатах,вилові та ручному очищен�ні морепродуктів, приби�ранні будинків і громад�ських місць. Як наслідок,Мексика займає третє міс�це у світі за грошовими пе�реказами після Індії таКНР, а сума надходженьстановила у 2011 р. 22,7млрд. дол. [9]. Урядові та�кож вдалося обмежитизростання чисельності не�легальних поселень навко�ло Мехіко, яке потерпаловід проблем сміття, смогута дефіциту води, оскількинині всі мігранти�робітни�ки почали шукати роботу вприкордонних із СШАштатах або намагаютьсянелегально проникнути натериторію цієї країни че�рез кордон протяжністю3141 км.

Отже, з одного боку,

внаслідок імплементаціїугоди зросла інвестиційнапривабливість Мексики якворіт до американськогоринку, місцева робоча силаознайомилась із західнимита японськими ноу�хау,країна змогла розрахову�вати на значні обсяги фі�нансової допомоги з бокуСША, які, наприклад, ви�ділили для забезпеченнястабільності песо в 1994 р.50 млрд. доларів. У Мекси�ці нині працює 18 тис. ком�паній із американським ка�піталом, а обсяг прямих за�кордонних інвестицій ізСША перевищив 100 млрд.доларів. З іншого боку,створення НАФТА приз�вело й до цілої низки нега�тивних наслідків, спричи�нених відкриттям економі�ки для глобалізаційнихпроцесів та ізоляцією краї�ни від решти латиноамери�канського регіону. По�пер�ше, на вимогу США Мек�сика була змушена поси�лити прикордонний конт�роль і ускладнити проце�дуру видачі віз для жите�лів країн, що розвивають�ся. Це викликало скоро�чення туристичних і діло�вих візитів із державнихакторів Центральної таПівденної Америки й від�повідні обмеження длямексиканських громадянпід час подорожей до них.

По�друге, зросла нерівно�мірність розвитку регіонів,уособлена в поділі «багатапівніч – бідний південнийсхід». Якщо в місті Мон�террей per capita у першіроки після імплементаціїугоди становила 8000 дол.,то вже у прикордонних ізГватемалою районах – ли�ше 400 доларів. По�третє,сільське господарство ітекстильна галузь зазналисуттєвих збитків черезглобалізацію. Зокрема,місцеві фермери, які виро�щували рис і бобові куль�тури, не витримали запек�лої конкуренції з боку сво�їх американських колег,які отримували великі суб�сидії та мали доступ до но�вітніх технологій. Країнавже задовольняє третинусвоїх продовольчих потребзавдяки імпорту із США,завозячи кукурудзу, пше�ницю, рис, сою, м’ясо та мо�локо. Наприклад, у 2011 р.Мексика імпортувала 10млн. т кукурудзи для виго�товлення коржів, які вжи�ває кожна родина. За цимпоказником країна опини�лася на другому місці у сві�ті після Японії [10]. Відра�зу після створення НАФТАділові люди з Мексики,США та країн Азії почалиінвестувати кошти в будів�ництво мережі текстиль�них фабрик у прикордон�ній смузі. Однак, колиКНР вступила до СОТ у2001 р. і суттєво збільшилаекспорт дешевого одягу наамериканський ринок, час�тину з них довелося закри�ти. Інша частина продов�жила свою роботу, алевласники змушували мо�лодих мексиканок працю�вати тривалий час за сим�волічну платню, після чогоІРП у народі почали нази�вати «партією олігархів ірабовласників». Більшетого, Північна Мексиказдобула сумну славу як

осередок насилля над мо�лодими жінками, коли по�чинаючи з 1993 р. у при�кордонному місті Сьюдад�Хуарес сталася низкавбивств невідомими пра�цівниць фабрик, які ввече�рі поверталися з роботигромадським транспортом.Загалом, протягом 1993�2010 рр. від рук злочинцівзагинуло 878 жінок.

Унаслідок активізації ін�теграційних процесів аме�рикансько�мексиканськийкордон перетворився нанайбільш пожвавлений усвіті, адже у справах йогощоденно перетинає 1 млн.осіб. Прикордонний пере�хід Сан Ісідро, що поєднуєСан Дієго і Тіхуану, щоднядолає 50 тис. автомобілів івантажівок [11]. Як наслі�док, НАФТА опосередко�вано пожвавила контра�банду товарів, нелегально�го перевезення людей інаркотиків. Суттєві проб�леми також виникли унафтогазового монополіс�та «Пемекса», експортнафти якого почав зроста�ти під впливом економіч�ної інтеграції обох країн,що призвело до вичерпан�ня потенціалу багатьохродовищ. Нині компанія,податкові відрахування зякої забезпечують 32%прибутків мексиканськогобюджету, перебуває на ме�жі глибокої кризи.

Однак, найбільше обу�рення суперечлива угодавикликала у представниківіндіанського населенняпівденно�східних регіонівМексики. Вони побоюва�лися, що імпорт дешевоїамериканської кукурудзизробить їх банкрутами, аТНК отримають право ку�пувати общинну землю тавирубувати лісові масиви.Мексика – не країна пус�тель, що зустрічаються пе�реважно на американсько�мексиканському кордоні, а

41

регіон невисоких гір, бага�то з яких вкриті лісами.Особливо це стосується пі�вострова Юкатан, де віль�ної землі у селян не виста�чає. Повстання індіанців уштаті Чьяпас розпочалосяв день набрання чинностіугодою про створенняНАФТА – 1 січня 1994 р.3000 озброєних людей за�хопили кілька великихміст у рідній федеральнійодиниці, щоб привернутиувагу нації до своїх проб�лем, однак під час бойовихдій загинуло 145 мексикан�ців. Рухом, що отримав наз�ву Сапатистського фронтунаціонального визволен�ня, керував субкомандантеМаркос (колишній універ�ситетський професор Ра�фаель Себастьян Гульєн).Після відновлення бойо�вих дій у лютому 1995 р.сторони згодом підписалиугоду в Сан�Андресі, щонадавала індіанцям авто�номію (а також гарантува�ла визнання їх як окремоїгрупи в конституції, за�хист самобутньої культу�ри, створення нових робо�чих місць), але так і не бу�ла ратифікована парла�ментом. Новий президентЕрнесто Седільйо був зму�шений витратити на вре�гулювання індіансь�кого питання доволібагато часу, що приз�вело до остаточногопадіння популярностіІРП серед решти на�селення [12].

У 1995 р. 18 банківпопросили про дер�жавну підтримку, ауряд вимушено урізавсоціальні програми.Реагуючи на обурен�ня населення, Главадержави наваживсяздійснити в 1997 р.масштабні економічніта політичні рефор�ми. Зокрема, Седіль�йо розпорядився про�

вести через парламент па�кет законів, що дозволялиприватне управління пор�тами, участь ТНК у будів�ництві залізниць і видобу�ванні природного газу. У1997 р. президент оголосивпро початок програми ви�корінення бідності під наз�вою «Прогреса», яка черездва роки охопила 2,6 млн.родин у всіх штатах. Вонапередбачала, що домогос�подарки отримуватимутьпевну суму на придбанняїжі та вітамінів, а також ад�ресні виплати для дітей,які відвідуватимуть 85%уроків, причому родинаміз дівчатами платили знач�но більше, ураховуючи те,що вони раніше залиша�ють навчальні заклади,вступаючи в шлюб. Прог�рама стала взірцем длязнаменитої в усьому світібразильської «Болси Фа�мілії» Лули да Сілви. Ви�плати постійно зростали зізбільшенням віку школя�рів, тому у них був стимулвідвідувати школу до кін�ця навчання. Матері такожбули зобов’язані ходити накурси, де надавалася необ�хідна інформація про пра�вила гігієни та основиздорового харчування [13].У 1997 р. було проведено

електоральну реформу,завдяки якій Центральнавиборча комісія стала не�залежною від влади, а ви�борці вперше отрималиправо безпосередньо оби�рати мера Мехіко. За ценезадоволені соратникиЕрнесто почали називатийого «Латиноамерикан�ським Горбачовим». Зго�дом Седільйо виїхав доСША і став професоромЄльського університету, аІнституційно�Революцій�на партія таки втратиласвоє панівне становище всуспільстві.

У 2000 р. на президент�ських виборах переміг Ві�сенте Фокс – губернаторцентральної федеральноїодиниці Гуанахуато тапредставник заснованої в1939 р. в штаті Чіуауа пра�воцентристської Партії на�ціональної дії. Програмацієї політичної сили, щокористувалася підтрим�кою католицької церкви,мала багато спільного зІРП, тому важливу роль упередвиборчій боротьбі їїкандидата відігравала кри�тика корупції у правлячо�му апараті, а також засуд�ження принципів секуля�ризму, на яких була засно�вана діяльність «мекси�

канської КПРС». Претен�дент, молоді роки життяякого були пов’язані з ро�ботою в компанії «Кока�Кола» й освітою в Гарвард�ській школі бізнесу, обіцяввиборцям зробити Мекси�ку дружньою для бізнесу,створювати щороку 1 млн.робочих місць, домогтися7�відсоткових темпів що�річного економічного зро�стання, протягом перших15 місяців своєї каденціївстановити мир із рухомсапатистів. Партія в союзіз мексиканськими «зеле�ними» також здобула 60 зі128 місць у сенаті та 225 із500 у палаті представни�ків. Однією з головнихпричин поразки лівогокандидата КуаутемокаКарденаса, який мав намірвикористовувати посадумера Мехіко як трампліндля подальшої політичноїдіяльності, стала його не�спроможність вирішитижахливі соціальні пробле�ми міста. З іншого боку,виборці стомилися від по�літиків із Інституційно�Революційної партії тапроголосували за її право�радикальних опонентів[14].

Змушений мати справуз вороже налаштованим

рухом індіанцівЧьяпаса, ВісентеФокс одразу роз�порядився вивес�ти війська з най�більших баз у цьо�му штаті та звіль�нити бойовиків,заарештованих у1994�1995 роках.Згодом він вису�нув у 2001 р. ініці�ативу Пуебла�Па�нама, що передба�чала розвиток задопомогою дер�жавних і приват�них інвестицій 9південних мекси�канських штатів і

ДОСЛІДЖЕННЯ

42

всіх країн ЦентральноїАмерики. У цьому регіонізнаходиться 714 із 615найбідніших міст Мекси�ки, а загалом план повиненбув вивести з бідності вМезоамериці 64 млн. лю�дей. Він передбачав будів�ництво автомобільних ма�гістралей, поєднання ліні�ями електропостачаннявсіх країн, створення біо�логічних коридорів дляміграції тварин Централь�ною Америкою та Мекси�кою, розбудову інтегрова�ної туристичної інфра�структури. Витрати на цейграндіозний проект плану�валися в розмірі 50 млрд.дол., однак зрештою вінвиявився просто реклам�ною кампанією починаньнового президента, аджеіндіанське населення ре�гіону сприйняло все якспробу ТНК проникнутина його територію, прихо�вуючи свої цілі деклара�тивними благими наміра�ми [15].

У 2002 р. парламент прий�няв федеральний законпро прозорість (функціо�нування державних інсти�туцій) і доступ до публіч�ної урядової інформації,покликаний дати населен�ню можливість ознайоми�тися з актами та постано�вами періоду 71�річногоправління ІРП. У резуль�таті було оприлюднено 80млн. таємних документів.Фокс також розпорядивсястворити Федеральний ін�ститут доступу до публіч�ної інформації, через якийбудь�хто з громадян міг от�римати вичерпні дані продержавні витрати. Коженфедеральний орган владиповинен був публікуватина спеціальному сайті ін�формацію про свою струк�туру, напрями роботи тазакупівлі [16]. Президентще й домігся виділенняпарламентом 98 млн. дола�

рів на будівницт�во найбільшої вМексиці бібліоте�ки імені філософаХосе Васконсело�са площею 38 тис.кв. м, яка відкри�лася у 2006 році.Нині вона вважа�ється однією з 10найбільш незви�чайних бібліотексвіту.

Новий політичний ре�жим оголосив про своєзближення із США та по�чав гостро критикуватиКубу і Венесуелу на міжна�родних форумах. ВісентеФокс суттєво погіршиввідносини з Фіделем і Рау�лем Кастро, якими так зав�жди пишалися представ�ники ІРП, вважаючи їх за�собом показати свою неза�лежність від США. Нага�даємо, що саме в Мексиці18 місяців перебували бра�ти Кастро перед тим, якздійснити революцію про�ти Фульхенсіо Батісти в1959 р. У 2004 р. було тим�часово закрито диплома�тичні представництва обохкраїн після того, як Мек�сика засудила порушенняправ людини на ОстровіСвободи та проголосувалапроти Куби в ООН. У від�повідь Фідель Кастро не�одноразово називав Фокса«прислужником США». У2005 р. Мексика та Венесу�ела розірвали дипломатич�ні відносини після того, якУго Чавес вдався до персо�нальних образ на адресумексиканського президен�та на саміті в Аргентині, деостанній підтримав ідеюДж. Буша�молодшого простворення Зони вільноїторгівлі Америки [17].Згодом, після поверненнядо Мехіко, Фокс зазнавнищівної критики з бокупредставників найбільшихопозиційних партій, а кон�грес навіть тимчасово від�

мовився виділяти йомукошти для незапланованихраніше візитів до США таКанади, оскільки ці країнинібито справляли сильнийвплив на недосвідченогоГлаву держави.

Постійні зустрічі з Дж. Бушем�молодшим недали можливості ВісентеФоксу досягнути головно�го – лібералізувати мігра�ційний режим і захиститиправа мексиканців у аме�риканських штатах. Спо�чатку обидва президентидомовилися, що Мексикапосилить контроль за кор�доном, а США здійснитьпрограму легалізації неле�галів на своїй території,надавши їм трирічні тим�часові візи для роботи втих галузях, де спостеріга�ється дефіцит трудових ре�сурсів. Однак, під впливомподій 9/11 Конгрес США у2006 р. прийняв рішенняпобудувати «розумну» сті�ну безпеки на кордоні длязахисту штатів Арізона,Нью�Мексико, Техас і Ка�ліфорнія. Це відбулося,незважаючи на згоду Ві�сенте Фокса видавати нар�кодилерів до США, а та�кож створення ним Агенціїфедеральних розслідувань,до компетенції якої нале�жали боротьба з наркотра�фіком, викраденням лю�дей і організованою зло�чинністю. Прикордоннийбар’єр мав на меті захисти�ти третину південного кор�дону США подвійною сті�

ною з відеокамерамита сенсорами руху.Цей захід став не ли�ше дуже непопуляр�ним у Мексиці, а й усвіті загалом, аджевін сприяв ізоляціїприродних коридо�рів між обома краї�нами та зникненнюбагатьох видів тва�рин. США буквальнозакопали кошти в пі�

сок, витративши на стіну3 млрд. дол., але так і незупинили контрабандис�тів [18]. Більше того, обся�ги торгівлі Мексики зі сво�їм північним сусідом сут�тєво скоротилися після то�го, як у 2001 р. КНР всту�пила до СОТ і стала про�відним постачальником наринок США споживчих то�варів.

У 2004 р. Вісенте Фоксуклав угоду про вільнуторгівлю з Японією, щобзменшити 90�відсотковузалежність у торгівлі відненадійного американсь�кого партнера. Вона далазмогу японським компані�ям, що відкривали свої за�води на території Мекси�ки, завозити до США виго�товлену там продукцію безсплати мита. Уже наступ�ного року після набраннянею чинності обсяги тор�гівлі між обома сторонамизбільшилися на 30%. Якнаслідок, нині корпорації«Ніссан» належить чвертьавтомобільного ринкуМексики, а «Ніссан», «То�йота» і «Хонда» також ра�зом випускають 25% усіхавтомобілів країни, що зго�дом завозяться на ринокСША та Канади. Загаломпротягом 2005�2012 рр.японські ділові люди вкла�ли в мексиканську еконо�міку 8,8 млрд. дол. [19].

(Закінчення в наступному номері)

43

Сьогодні Китай – світо�вий лідер останніх тридця�ти років за темпами зрос�тання промислового та фі�нансового потенціалу, щомає другу за розмірамиекономіку у світі, перетво�рився на найбільшого сві�тового експортера, креди�тора, споживача сировин�них ресурсів, державу знайбільшими золотова�лютними резервами, май�бутньою світовою резер�вною валютою, країну знайбільшим населенням іармією.

Нині КНР перебуває нарубежі зміни влади, її пе�редачі від керівників чет�вертого до представниківп’ятого покоління. Як очі�кується, це відбудеться на18 з’їзді Компартії Китаю вжовтні цього року, де ни�нішнього президента ХуЦзіньтао змінить його зас�тупник Сі Цзіньпін, а пре�м’єр�міністра Вень Цзябао– віце�прем’єр Лі Кецян.Узагалі 2012 р. є часомзначних змін у світі, яківплинуть на половину на�селення планети. При цьо�му, президентські вибори,крім Росії, Індії та Фран�ції, відбудуться в Китаї,США, низці інших країн,де також пройде змінавладних еліт, що може поз�начитися на ситуації в цихдержавах і новій розста�

новці сил у глобальномумасштабі. Великий впливна цей процес матиме по�дальше зростання Китаю,чиї амбіції на світове лі�дерство підтверджуютьсяне тільки економічною тафінансовою, а й зростаю�чою політичною та вій�ськовою міццю.

Економіка

Азія стає віссю глобаль�них геополітичних змін.Сюди змістився економіч�ний і фінансовий центрсвіту, тут знаходяться три зп’яти світових лідерів заобсягом ВВП – Китай,Японія та Індія, а такожшість із дев’яти ядернихкраїн світу. Надалі позиціїцього регіону будуть тіль�ки зміцнюватися: як від�значають аналітики, час�тка Азії у світовій економі�ці у 2030 р. може зрости до65% проти 34% у 2009 році.При цьому, провідною си�лою регіонального розвит�ку є Китай, чия економіказалишається однією з най�більш швидко зростаючиху світі.

За оцінками експертів,КНР за нинішніх темпіврозвитку у 2018 р. станенайбільшою економікоюсвіту, обігнавши США, акитайський юань допов�нить американський долару світовій торгівлі та станерезервною валютою. Затемпами накопичення ка�піталу Китай уже випере�джає Сполучені Штати.Як очікується, у 2025 р. вКНР випускатиметься25% продукції, виробленоїу світі. Темпи економічно�го розвитку країни простовражають: США та Англіїв процесі індустріалізації уХІХ ст. знадобилося 50 ро�ків, щоб подвоїти реаль�

ний дохід на душу насе�лення, а Китай досяг цьоголише за 9 років.

Сьогоднішній рівеньекономічного розвиткуКНР характеризується та�кими показниками: обсягВВП – 11,3 трлн. дол. (згід�но з паритетом купівель�ної спроможності, ПКС);зростання ВВП – 9,2%; зо�лотовалютні резерви краї�ни – 3,2 трлн. дол.; внут�рішні резерви для інвесту�вання – 2 трлн. дол.; зов�нішня торгівля – 3,6 трлн.дол. (експорт – 1,9 трлн.,імпорт – 1,7 трлн. дол.);іноземні інвестиції – 1,2трлн. дол.; китайські капі�таловкладення за кордо�ном – 376 млрд. дол.; держ�борг – 19% ВВП; інфляція– 5,4%; дохід на душу насе�лення – 8,4 тис. дол. на рік(ПКС); економічно актив�не населення – 948 млн.осіб (чисельність населен�ня – 1,35 млрд. осіб); рі�вень міського безробіття –4,1%, основні галузі: про�мисловість (47,7%), сферапослуг (40,5%), сільськегосподарство (11,8%).

Обсяг продажів на внут�рішньому ринку країни що�річно зростає на 16%, пере�вищивши у 2011 р. 1,7 трлн.доларів. Китай став дру�гим найбільшим у світіспоживачем предметіврозкоші та алмазів. Тількиза 2010 р. імпорт золота доцієї країни зріс у 5 разів,сягнувши 650 т – 25% сві�тового виробництва. У2011 р. Гонконг зайняв пер�ше місце в рейтингу фінан�сових ринків світу, потіс�нивши при цьому лідерівминулого року – США таАнглію, а три провіднихкитайських банки увійшлидо п’ятірки найбільшихбанків світу за рівнем рин�

кової капіталізації. Остан�німи роками КНР надаєбільше кредитів країнамтретього світу, ніж Світо�вий банк.

Китай лідирує у світі заобсягом виробництва по�над 100 видів продукції,виступаючи найбільшимвиробником суден, авто�мобілів, мотоциклів, теле�візорів, персональних ком�п’ютерів, мобільних теле�фонів, пральних і швейнихмашин, годинників і фото�апаратів, а також сталі,коксу, чавуну, сталевихтруб, алюмінію, цинку,олова, нікелю, добрив, тка�нин, цементу, взуття, пше�ниці, м’яса, рису, картоплі,овочів, бавовни, виловуриби тощо; має найбільшіу світі поголів’я птиці, сви�ней, овець, кіз, коней таяків. Країна також є ліде�ром з експорту рідкозе�мельних металів, виробля�ючи 90% їх світового спо�живання.

У 2010 р. Китай обійшовСША за обсягами світово�го виробництва продукціїобробної промисловості(19,8% і 19,4% відповідно).Зростання виробничогосектору КНР у 2008�2010рр. становило у середньо�му 20,2% на рік, у той часяк у США – 1,8%, Японії –4,2%.

Протягом останніх 32років середньорічні темпизростання китайської еко�номіки становили 10% –небувалі за світовими мір�ками, що сприяло підви�щенню рівня добробутунаселення, збільшенню се�реднього класу країни. Насьогодні число китайців ізрічним прибутком понад17 тис. дол. на рік переви�щує 100 млн. осіб, а 625млн. забули про злидні.

ДОСЛІДЖЕННЯ

44

Глобальний виклик Китаю

Володимир САМОФАЛОВ,кандидат юридичних наук

Китай займає друге місце усвіті (після США) за кіль�кістю мільйонерів, числояких перевищило 1 млн.осіб, а мільярдерів – збіль�шилося удвічі, із 130 у2009 р. до 271 особи у 2010році. Водночас, нижче ме�жі бідності (1 дол. на день)у країні мешкає 128 млн.осіб, а мільйони робітниківі селян на заході країни за�робляють лише 50�100 дол.на місяць. Середня трива�лість життя в КНР за пері�од із 1981 по 2009 р. збіль�шилася з 68 до 73,5 років.

Китайська модель роз�витку продемонструваласвою високу ефективністьі результативність, зберіг�ши високі темпи зростан�ня навіть під час світовоїкризи. Пекін називає свійнинішній економічний лад«будівництвом соціалізмуз китайською специфі�кою», проте близько 70%ВВП країни забезпечуєть�ся приватними підприєм�ствами. Разом із тим, дер�жава контролює практич�но всі основні галузі про�мисловості та банки. Прицьому, ступінь такого кон�тролю широко варіюється:від повного володінняенергетичними та телеко�мунікаційними підприєм�ствами; секторальної учас�ті в авіаційній і суднобу�дівній галузях, а також усфері страхування, тран�спорту та ЗМІ; до частко�вого контролю в машино�будуванні, металургії, бу�дівництві й розвитку ін�формаційних технологій.

Для проведення струк�турних змін Китай здій�снює трансформацію еко�номічної системи, заохо�чує імпорт технологій, щорозвивають такі провіднісектори економіки, як ви�робництво програмногозабезпечення, нових мате�ріалів, телекомунікаційнуіндустрію та біотехнології;

розвиває систему освіти,стимулює навчання сту�дентів за кордоном (тількив США навчається 158 тис.китайських студентів).Для організації сучаснихвисокотехнологічних ви�робництв у КНР створеносвою «Силіконову доли�ну». Пекін збільшує часткувнутрішнього ринку та пе�реходить на випуск про�дукції з більшою доданоювартістю. Бюджетні субси�дії існують у КНР тільки венергетиці та сільськомугосподарстві (60 млрд. дол.).

Істотно змінилася й дер�жавна система управлінняекономікою та перерозпо�ділу ресурсів. Більше не іс�нує галузевих балансів іобов’язкових планів. На�віть великі інвестиційні га�лузеві проекти нині не під�лягають узгодженню ані нацентральному, ані на міс�цевому рівнях. П’ятиріч�ний план розвитку викла�дає лише загальні парамет�ри макроекономіки. Поси�лилися критерії оцінкидіяльності держпідпри�ємств: збиткове виробниц�тво відразу підлягає зак�риттю та продажу. Тільки в1996�2001 рр. було закритодесятки тисяч держпід�приємств, при цьому звіль�нено 30 млн. робітників.

Важливу роль у розвит�кові Китаю відіграютьвільні економічні зони. Насьогодні діють 4 спеціальніекономічні зони, 14 зонвільної торгівлі, 53 зонивисоких і нових техноло�гій, більше 70 науково�тех�нічних зон для фахівців,які отримали освіту за кор�доном, 38 зон переробкипродукції, орієнтованої наекспорт.

Для недопущення перег�ріву економіки керівниц�тво КНР у 5�річній програ�мі розвитку передбачилозниження зростання ВВПз 9,2% у 2011 р. до 7,5% у

2015 р., більш жорсткукредитно�грошову політи�ку, зменшення частки екс�порту в китайській еконо�міці, зробивши при цьомуголовний наголос на роз�виток внутрішнього спо�живання.

Бурхливе економічнезростання Китаю ставитьйого у все більшу критич�ну залежність від імпор�ту енергоносіїв, металів істратегічної сировини.Водночас, КНР усе більшевпливає на світові ринкиенергоресурсів та енерге�тичну політику інших дер�жав. При цьому, забезпе�чення країни енергоносія�ми й металами стає питан�ням національної безпекидля збереження темпівекономічного розвитку тадобробуту гігантського на�селення країни. Уже сьо�годні Китай споживає 46%вугілля, 25% заліза, цинку,сталі, свинцю, міді та алю�мінію, 15% урану, 10% сві�тового видобутку нафти.Він є найбільшим спожи�вачем електроенергії. У2020 р. на КНР буде при�падати 22% глобальногоспоживання.

При вирішенні пробле�ми енергетичної безпекикерівництво Китаю робитьнаголос на диверсифікаціїджерел постачання. НиніКНР забезпечує себе енер�гоносіями за рахунок пос�тавок із 35 країн Близько�го Сходу, Африки, Серед�ньої Азії, Південної Аме�рики, а також Росії. Водно�час Пекін сам є великимвидобувачем нафти (170млн. т на рік, 38% внутріш�ніх потреб, 5�е місце у сві�ті). За прогнозними оцін�ками, обсяг споживаннянафти в КНР у 2020 р. ста�новитиме 450 млн. т, а у2025 р. – 710 млн. тонн.

Важливим завданнямдля країни є забезпеченнявільного доступу до світо�

вих морських шляхів дляпостачання сировиннихресурсів уздовж азіатсько�го материка через страте�гічні Ормузьку (20%) іМалаккську (80%) прото�ки. Особливе занепокоєн�ня у лідерів КНР викликаєпостійна присутність авіа�носних ударних групСША в цих районах, які вразі загострення міжна�родної обстановки або по�гіршення американсько�китайських відносин мо�жуть закрити ці протокидля китайських суден. Уразі блокади проток країназа тиждень вичерпала бсвої запаси енергоресурсів.Крім того, якщо на сьогод�ні КНР сплачує за імпор�тну нафту 500 млн. дол. надень, то в ході тривалогоконфлікту ціна на неї можезрости в кілька разів тапризвести до кризовихявищ у державній економі�ці. Для запобігання цьомуПекін реалізує стратегію«низки перлин», яка пе�редбачає формування зонивпливу Китаю в басейніІндійського океану. Її ос�новними завданнями є бу�дівництво портів уздовжключових маршрутів рухукитайських нафтотанкерів– від Пакистану до М’ян�ми, забезпечення безпекипостачання енергоресурсівдо КНР і його проникнен�ня на ринки країн регіону.Пекін також активно пра�цює над пошуком і ство�ренням альтернативнихсировинних маршрутів,що проходять через без�печні сухопутні транзитнікоридори.

У сільському господарс�тві країни зайнято 49% на�селення. Виробництво зер�нових у 2011 р. перевищи�ло 571 млн. тонн. Підви�щення врожайності китай�ські виробники домага�ються в основному за раху�нок використання генно�

45

модифікованих (ГМ) сор�тів і великої кількості хімі�катів. Площа, займана ГМ�культурами, дорівнює те�риторії Франції. Викорис�тання хімічних добрив у2,5 раза вище, ніж у серед�ньому у світі. Більшістьорних земель у Китаї, крімхімікатів, забруднено внас�лідок зливу промислових іміських відходів. Черезбрак родючих земель усе�редині країни, КНР актив�но скуповує їх або бере воренду за кордоном: в Аф�риці, Середній Азії, Пів�денній Америці, а такожРосії.

Пекін широко залучаєіноземні інвестиції дляекономічного розвитку, їхобсяг за останні 10 роківперевищив 700 млрд. дола�рів. Кількість підприємствза участю іноземного капі�талу досягла 450 тис., їхстатутний капітал стано�вить 1,7 трлн. дол., а часткав китайському експорті –55%. Іноземні фірми від�крили в цій країні понад1400 науково�досліднихцентрів. Особливу увагупри цьому КНР приділяєотриманню в рамках спів�праці передових іноземнихтехнологій.

Якщо до останнього часуголовний спосіб впливубурхливо зростаючої ки�тайської промисловості наглобальну економіку поля�гав у заповненні світовогоринку дешевою продукцією,купівлі сировини та енер�гоносіїв, то нині Китайзаймається виробництвомвисокотехнологічної про�дукції, придбанням іно�земних активів, технологійі зарубіжних боргів різнихрівнів. Країна також вис�тупає активним кредито�ром по всьому світові, ши�роко надаючи позики надержавному та приватно�му рівнях. Із проханнямипро фінансову допомогу до

КНР звертаютьсятакож міжнародніорганізації та окремідержави.

Наявність вели�чезних золотова�лютних резервів,більша частина зяких номінована вдоларах США, ста�вить перед Пекіномскладне завданнящодо позбавленнявід односторонньоїзалежності від аме�риканської валюти в умо�вах її нестабільності татриваючої світової фінан�сової кризи. В умовах, щосклалися, Китай зробивставку на купівлю сирови�ни, яка ще не перебуває вобігу. Такі операції невпливають на курс долараі котирування сировини.Надаючи кредити на 10�25років під гарантії поста�чання останньої в довгос�троковій перспективі, Пе�кін поступово позбуваєть�ся доларової залежності тапов’язаних із нею негатив�них наслідків. Обсяг вида�них Китаєм по всьому сві�тові коштів у рамках прог�рами «кредити в обмін наресурси» перевищив 200млрд. доларів. Негативнимчином на розвиток китай�ської економіки впливаєнаявність таких проблем:

• гостра нестача обіго�вих коштів у середніх і ма�лих підприємств, вимуше�них позичати їх на чорно�му ринку під високі відсот�ки;

• перегрів на ринку не�рухомості, у результаті чо�го в Китаї з’являється всебільше «міст�примар», уяких ніхто не живе, що мо�же спричинити спад фі�нансової бульбашки наринку житла і створеннякризових передумов у еко�номіці;

• захоплення земельнихділянок у сільській місце�

вості, унаслідок чого 75млн. селян позбулися зем�лі та роботи;

• низька продуктивністьпраці китайських праців�ників (один американ�ський робітник у 8 разівпродуктивніший за китай�ського);

• втрачання конкурент�ної переваги на світовомуринку у вигляді низькихвитрат на виробництвопродукції у зв’язку з вирів�нюванням життя населен�ня країни.

Одним з варіантів вирі�шення економічних проб�лем КНР може бути збіль�шення внутрішнього попи�ту, що становить зараз 33%ВНП, нарощування вироб�ництва товарів із високоюдоданою вартістю. Китайзможе забезпечити стійкеекономічне зростання і вмайбутньому, хоча з мен�шими темпами. Рушійни�ми силами його зростаннябудуть величезні людськіресурси, високі темпи ін�вестицій, підвищення про�дуктивності праці та еко�номіка, широко відкритадля міжнародної торгівлі,інноваційних проектів ітехнологій.

Наука і техніка

Велику увагу китайськекерівництво приділяє роз�виткові науки, інновацій�них технологій та створен�ню наукоємної продукції.

Зокрема, фінансуванняНДДКР у 2011�2015 рр.зросте з 1,5% до 2,5% ВВП,при цьому на розвиток пе�редових технологій перед�бачено виділити 1,5 трлн.доларів. Кількість науко�вих співробітників у КНРзбільшилася за останні 15років у 3 рази – до 1,5 млн.осіб (США – 1,4 млн., ЄС– 1,3 млн.); число випус�кників вузів за останні 5років зросло майже у 2 ра�зи – з 3,4 до 6,3 млн. осіб.На Китай припадає 8,4%(415 тис. публікацій) сві�тових наукових дослід�жень, проведених за остан�ні п’ять років. За обсягомфінансування НДДКР Пе�кін займає друге місце усвіті – 141 млрд. дол. (12,3%)після Вашингтона – 395млрд. дол. (34%). КНР ста�ла світовим лідером закількістю заявок на отри�мання патентів у 2011 р.,обігнавши Японію таСША. За даними Світово�го банку, 21% експортувсієї високотехнологічноїпродукції у світі припадаєна Китай (для порівнян�ня: США – 13%). За обся�гами використання «зеле�них технологій» КНР ви�йшла на перше місце у сві�ті.

Нині ступінь залежностікраїни від закордоннихтехнологій становить 50%,яку планується знизити до30% до 2020 р. за рахунок

ДОСЛІДЖЕННЯ

46

розвитку власних новітніхтехнологій. Пекін більшене хоче задовольнятисяроллю світового «вироб�ничого цеху» і має намірзмінити економічну мо�дель із нинішньої, що діє запринципом «зроблено вКитаї», на нову – «винай�дено в Китаї».

У КНР успішно працю�ють програми фінансуван�ня стартапів і стимулюван�ня вчених, створено ком�плекс наукових парків, уяких розташовано тисячівисокотехнологічних під�приємств. До програми ін�новаційних розробок залу�чено й китайські універси�тети, які у великій кількос�ті випускають фахівців усфері науки і техніки, бага�то з них спеціалізуютьсяна предметах, непопуляр�них на Заході: гірничодо�бувна промисловість і важ�ке машинобудування.

У рамках розвитку пере�дових технологій китайсь�ке керівництво велику ува�гу приділяє космічній га�лузі, де країна виходить налідируючі позиції у світі.КНР активно розвиває своюпрограму освоєння космо�су: якщо у 2006�2010 рр.було запущено 69 супут�ників, то у 2011�2015 рр.заплановано зробити 100пусків космічних апаратів.У країні є 3 космодроми(Шуанченцзі, Учжай, Сі�чан), будівництво четвер�того (Веньчан) на островіХайнань буде завершено2013 року. КНР активнорозвиває свою «Місячну»програму: у 2012 р. запла�новано запуск китайськогомісяцеходу, у 2017 – збір ідоправлення на Землю мі�сячного ґрунту за допомо�гою автоматичного апара�та. У листопаді минулогороку країна провела сти�ковку своїх супутників накосмічній орбіті, що є про�образом майбутньої кос�

мічної станції, яку будестворено на орбіті до 2020року. Пекін також плануєу 2015 р. здійснювати 15%міжнародних комерційнихзапусків і 10% світовихпродажів космічних апара�тів. У 2011 р. КНР створи�ла свою систему глобально�го позиціонування «Бей�доу».

Зовнішня торгівля та інвестиції

Завдяки експортномубуму, безперервному прип�ливу іноземного капіталута керованого валютногокурсу Китай став власни�ком найбільших резервівіноземної валюти у світі.Його золотовалютні запа�си забезпечують проведен�ня великих перетвореньусередині країни, а такожреалізацію масштабноїпрограми інвестицій повсьому світові. У 2011 р.загальний обсяг китай�ських інвестицій у 177 за�рубіжних країнах становив376,7 млн. дол., які розпо�ділилися таким чином:енергоресурси – 134,8 млрд.дол.; видобуток металів –74,6; транспорт – 51,1;енергетика – 40,7; фінанси– 34,3; нерухомість – 17,9;сільське господарство –8,5; технології – 7,6; про�мисловість – 1,1; інші га�лузі – 6,1 млрд. доларів.

Найбільшими одержува�чами китайських інвести�цій є: Австралія – 38,4млрд. дол.; США – 30,5;Бразилія – 18,6; Іран –17,1; Нігерія – 15,4; Арген�тина – 14; Індонезія – 13,5;Саудівська Аравія – 11,8;Казахстан – 11,5; Канада –11; Алжир – 9,2; Росія таВенесуела – 9,1; Англія –9; В’єтнам і Перу – 7,2;Швейцарія – 7,1; ПАР –6,6; ДР Конго – 6,5; Еква�дор – 5,9; Ірак – 5,5; Греціята Нігер – 5,2; Франція –4,9; Норвегія – 4,5; Сирія –

3,8; Єгипет – 3,2; Індія – 3;Афганістан – 2,9; М’янма– 2,8; Лівія, Філіппіни таБагами – 2,6; Судан – 2,4;Іспанія та Шрі�Ланка –2,1; Таїланд і КНДР – 2 ...Україна – 0,21 млрд. дола�рів. За оцінками аналіти�ків, до 2020 р. китайськимінвесторам будуть нале�жати іноземні активи насуму 1 трлн. доларів. Крімтого, КНР є утримувачемвеликих пакетів борговихзобов’язань США, Іспанії,Італії, Греції, Португалії,Угорщини та інших кра�їн.

Китай став активнимекспортером капіталу, прицьому стратегічними ціля�ми його зовнішньоеконо�мічної політики «глобаль�ного просування» сталидиверсифікація капіталов�кладень, купівля інозем�них компаній, цінних па�перів, активів, земель длявиробництва сільгосппро�дукції, а також сировин�них ресурсів. Значнимитемпами зростає експортробочої сили: у 2011 р. закордоном працювалоблизько 800 тис. китайців,при цьому вартість кон�трактів на їх роботу пере�вищила 35 млрд. доларів.Робітників із КНР можназустріти у 180 країнах сві�ту. До основних спожива�чів китайської праці вхо�дять Японія, Сінгапур,Південна Корея, США, Ро�сія, Ізраїль, ОАЕ та Йорда�нія. Водночас, понад 10тис. китайських компанійактивно працюють у різ�них країнах світу.

Обсяг зовнішньої торгів�лі КНР у 2011 р. в порів�нянні з попереднім зріс на22% до 3,64 трлн. доларів.Зовнішньоекономічні опе�рації Китаю значно зале�жать від морських переве�зень у зв’язку з тим, що85% його експорту та ім�порту перевозиться мор�

ськими комунікаціями. НаКитай припадає 14% світо�вого експорту промисловоїпродукції, при цьому йогоструктура на 42% перети�нається з американськимекспортом і на 46% – ізєвропейським. ЕкономікаКНР тісно переплетена зекономіками провіднихкраїн регіону. Основнимиспоживачами китайськихекспортних товарів є США(21,4%), Японія (11%),Південна Корея (4,6%),Німеччина (4,3%), а вели�кими постачальниками доКитаю – Японія (15,2%),Південна Корея (11,6%),Тайвань (11,2%), США(7,4%) і Німеччина (4,6%).Найменш розвиненим кра�їнам світу КНР надає ре�жим безмитного доступуїхніх товарів на китай�ський ринок і фінансовудопомогу.

За останні 10 років Ки�тай помітно змінив струк�туру свого експорту на ко�ристь високотехнологіч�них товарів, частка якихзбільшилася до 40%. Зов�нішньоторговельна екс�пансія Пекіна ставить пи�тання про перерозподілзначних фінансових кош�тів і товарів на світовихринках. Наприклад, екс�портний обсяг цивільногосуднобудування у 2010 р.становив 124 млрд. дол.,при цьому Китай за 3 рокиудвічі збільшив свою част�ку на зазначеному ринку –з 14,4% у 2007 р. до 28,4% у2010 році. За останні 10 ро�ків Китай подвоїв продажізброї, ставши шостим най�більшим її експортером усвіті. Аналогічним чиномвиглядає ситуація й наінших ринках, де всього за3 роки частка китайськихвиробників збільшилася в1,5�2 рази.

(Завершення в наступно$му номері «З.С.»)

47

Дипломатія Китаю маєвікові історичні традиції таетапи інституційного роз�витку. В історії політичноїдумки та інституційногорозвитку органів зовніш�ніх зносин країни дипло�матія завжди розглядаласьяк частина політичноїкультури суспільства, якодин із найголовніших за�собів захисту інтересівдержави та процесів дер�жавотворення1.

У сучасному світовомупорядку Китайська Народ�на Республіка займає однез найважливіших місць.КНР посідає перше місце усвіті за чисельністю насе�лення, друге – (після США)за економічною могутніс�тю та третє місце за пло�

щею території2. Держава єчленом ядерного клубу тапостійним членом РадиБезпеки ООН. Протягомостанніх трьох десятиріч,після запровадження ДенСяопіном політики ре�форм і відкритості3, КНРщорічно демонструє ста�більно високі темпи еконо�мічного зростання – у се�редньому 9% на рік. На�віть у 2009 р., в умовах гло�бальної економічної кризита на фоні економічногоспаду майже в усіх країнах,Китай, незважаючи назначну залежність еконо�міки країни від експорту, аяк наслідок – від економіч�ної ситуації в інших дер�жавах, спромігся зберегтиекономічне зростання нарівні 8%4.

У сучасних умовах будь�яка країна, що хоче мативисокий рівень економіч�ного розвитку, а тим біль�ше така велика, як КНР, неможе оминути питанняглобалізації в стратегії сво�го розвитку. Більшість до�слідників називає китай�ську позицію щодо глоба�лізації прагматичною, кон�структивною та виваже�ною5. Намагаючись макси�мально використати пере�ваги, що надають світо�ві глобалізаційні про�цеси в інтересах роз�витку КНР, офіційнийПекін прагне убезпечи�ти державу диплома�тичними інструмента�ми від потенційних за�гроз економіці та соці�ально�політичній ста�

більності, які несе глобалі�зація. На думку китай�ських аналітиків, розвину�ті капіталістичні країниотримують реальну ко�ристь від глобалізаційногопроцесу, а Китай простовимушений пристосовува�тися до об’єктивної реаль�ності. В умовах глобаліза�ції керівництво вбачає ос�новним завданням зовніш�ньої політики та диплома�тії КНР забезпечення дер�жавного суверенітету, як�найкращих зовнішніхумов для збереження еко�номічної стабільності6.

Серед основних завданькитайської дипломатіїможна виділити такі:

� створення найсприят�ливіших зовнішніх умовдля збереження внутріш�ньополітичної стабільнос�ті та сталого економічногорозвитку;

� мирне об’єднання зТайванем і забезпечення

територіальної цілісностідержави;

� забезпечення мирних,стабільних відносин конст�руктивного партнерства ізсусідніми державами;

� розвиток взаємовигід�ної співпраці з провіднимидержавами світу.

Для отримання глобаль�них переваг Пекін прагнедіяти м’якими, опосеред�кованими дипломатични�ми методами, намагаючисьзалучити в союзники яко�мога більше держав, на�самперед Азії та країн, щорозвиваються. Китай на�магається упередити вик�лики та загрози своїм на�ціональним інтересам, по�глиблюючи співпрацю зтими, хто потенційно можестановити загрозу. Причо�му, країна практично ніко�ли не ставить політичне,економічне та безпековеспівробітництво в однуплощину, лише іноді вико�

ристовуючи економіч�ні дії в політичнихцілях. Так, існуючі по�літичні, історичні таприкордонні проти�річчя КНР із Японієюне заважають їм бутинайбільшими торго�вими партнерами. По�літичні протиріччя з

ДИПЛОМАТІЯ

48

Вячеслав ЦІВАТИЙ,перший проректор

Дипломатичної академіїУкраїни при МЗС,

кандидат історичних наук,доцент кафедри

дипломатичної таконсульської служби,заслужений працівник

освіти України

Дипломатія та дипломатична служба Китайської Народної Республіки

в умовах глобалізаційного простору:інституційний аспект

The main courses of the foreign policy of China and the stages

of the establishment of its diplomatic service within globalization

are the subjects of the analysis of the article. It is focused on the

institutional development, progress, problematic issues and

prospects of the modern diplomatic and consular services of

China in the article.

Key words: foreign policy, diplomacy, institutionalization, diplo�

matic service, consular service, model of diplomacy, China, Ukraine.

УДК 327:94

США та окремимикраїнами ЄС, зок�рема, у позиціяхстосовно дотри�манням прав лю�дини в Китаї, тай�ванського та ти�бетського питань,не перешкоджаютьстрімкому розвит�кові торговельно�економічної спів�праці між ними.

В умовах глоба�лізації КНР непропонує радикальногореформування існуючоїсистеми світового порядку,виступаючи за демократи�зацію міжнародних відно�син, що полягає в збере�женні багатоманітностісвіту та різних моделей со�ціального розвитку, за ви�рішення будь�яких міжна�родних проблем виключношляхом мирних перегово�рів і за невтручання однихдержав у внутрішні справиінших. Варто зазначити,що останнім часом, особ�ливо від початку XXI ст.,Китаю вдалося значноюмірою підвищити свій ав�торитет і вплив дипломатіїна міжнародній арені, що,звичайно ж, насамперед,пов’язано зі зростаннямйого економічного потен�ціалу. Однак, важливим є іфактор розумної та праг�матичної зовнішньої полі�тики і дипломатії, що поєд�нує жорсткий захист влас�них інтересів із застосу�ванням «м’якого впливу»замість жорстких засобівтиску, до якого нерідковдаються інші впливовідержави, особливо у відно�синах із менш потужнимипартнерами7.

У Китайській НароднійРеспубліці, згідно з чин�ним законодавством, дип�ломатичні функції покла�дено на Міністерство за�кордонних справ8. Керів�ний склад МЗС КНР скла�

дається з Міністра закор�донних справ, заступниківміністра та помічників мі�ністра. Варто зазначити,що у 90�х рр. XX ст. мініс�три закордонних справобіймали також посадуВіце�прем’єра ДержавноїРади КНР (зокрема, ЦяньЦічень), останнім часомтака практика вже не за�стосовується. Натомість уструктурі Державної Радиіснує посада Члена Дер�жавної Ради (Державногорадника, State councilor) –вища за міністра, але ниж�ча за Віце�прем’єра – зміжнародних питань. Кіль�кість заступників міністрау різні часи варіюваласявід 5 до 12, нині – 7 і поміч�ників міністра – 4. Посадаостаннього є нижчою зарангом, але фактично рів�ною з посадою заступникаміністра за обсягом пов�сякденних повноважень.Крім того, з огляду на пріо�ритетність відносин із від�повідними державами таміжнародними організаці�ями, за статусом і рангомдо заступників міністрівприрівнюються посади ке�рівників окремих закор�донних дипломатичних ус�танов: Постійних пред�ставників КНР при ООНта ЄС, Послів КНР уСША, Японії та РФ. НиніМіністром закордоннихсправ КНР є Ян Цзєчи,який у 2007 р. змінив на

цій посаді Лі Чжаосіна. Доцього Ян Цзєчи працювавзаступником міністра, ко�ординував роботу з відно�син із США, а ще ранішебув Послом КНР у США.Членом Державної РадиКНР, який опікується між�народними питаннями, єДай Бінго, колишній зас�тупник Міністра закор�донних справ.

Структура центральногоапарату МЗС КНР, най�важливішою ланкою якої єтериторіальні та функціо�нальні департаменти, як іінституційна структура за�кордонних дипломатич�них представництв, зміню�валась у зв’язку з функціо�нальною доцільністю татрансформацією зовніш�ньополітичних пріорите�тів, але в цілому вона є, по�перше, достатньо стійкоюта, по�друге, не має особ�ливих розбіжностей зіструктурою зовнішньопо�літичних відомств біль�шості держав.

У структурі МЗС КНР єтакі функціонально�адмі�ністративні підрозділи:Канцелярія; Департаментзовнішньополітичногопланування; Департаменткраїн Азії; Департаменткраїн Північної Африки таЗахідної Азії; Департаменткраїн Африки; Департа�мент країн Європи та Цен�тральної Азії; Департаменткраїн Європи; Департа�

мент країн Північ�ної Америки таОкеанії; Департа�мент країн Латин�ської Америки таКарибського ба�сейну; Департа�мент міжнароднихорганізацій та кон�ференцій; Депар�тамент контролюнад озброєннямита роззброєння;Договірно�право�вий департамент;

Департамент державнихкордонів і морських справ;Департамент інформації;Департамент Протоколу;Консульський департа�мент (Центр консульсько�го захисту); Департамент усправах Сянгану, Аоминюта Тайваню; Служба перек�ладів; Департамент управ�ління іноземними справа�ми; Департамент питаньзовнішньої безпеки діяль�ності закордонних неуря�дових організацій на тери�торії КНР; Департаменткадрів; Управління кадрів,що вийшли на пенсію; Ад�міністративний департа�мент; Фінансовий департа�мент; Архівна служба;Контрольно�ревізійне уп�равління; Управління з пи�тань роботи із закордонни�ми дипломатичними пред�ставництвами; Управлінняз побутового обслугову�вання9.

Окремо від інших під�розділів стоїть Партійнийкомітет МЗС КНР, який, зодного боку, офіційно невиконує конкретних функ�ціональних обов’язків, а зіншого – без його участі тазгоди не приймається жод�не рішення щодо внутріш�нього життя зовнішньопо�літичного відомства. ПриМЗС також функціонуєінституція з особливимстатусом – філіал Вищоїпартійної школи ЦК КПК,де щорічно з відривом від

49

основної роботи навчають�ся до 100 дипломатичнихспівробітників рангом нестарше першого секретаря.Дипломати високого рангунаправляються на навчан�ня до Центральної Вищоїпартійної школи ЦК КПК.Важливо, що партійність іпозитивна характеристи�ка парткому є необхідноюумовою успішного просу�вання дипломата по служ�бі10.

Крім того, МЗС має під�відомчі науково�дослід�ницькі установи – НДІміжнародних проблем, щофункціонують у столиціКНР Пекіні та найбільшо�му місті країни Шанхаї.Ці структури займаютьсявивченням теоретичних іприкладних проблем су�часних міжнародних від�носин, беруть участь уформуванні зовнішньопо�літичної стратегії держави.

Міністерству закордон�них справ КНР підвідомчіКанцелярії закордоннихсправ на рівні провінцій,автономних районів і містцентрального підпорядку�вання, Управління Спеці�ального представникаМЗС КНР у САР Сянган іСАР Аоминь. Їхня повсяк�денна робота ведеться підкерівництвом і за коорди�нуючої ролі МЗС.

Від початку 90�х рр.ХХ ст. в КНР розпочатомасштабну інституційно�адміністративну реформу,що мала на меті підвищен�ня ефективності роботивсіх органів державноївлади, їхнього професіона�лізму, адаптації принципівроботи державної службидо потреб сучасного сус�пільства, у тому числі –інституційний розвитокдипломатичної службиКНР. Реформа та питанняінституційного розвиткудипломатичної службиКНР полягали не лише в

реорганізації окре�мих відомств (хочатакі в позаминуло�му і минулому деся�тиріччях проводи�лися неодноразово),а й у модернізаціїїхньої внутрішньоїструктури. При цьо�му, значна увагаприділялася підви�щенню рівня професійноїпідготовки кожного спів�робітника.

Слід зазначити, що наМЗС реформа позначила�ся головним чином самепідвищенням кваліфікаціїкадрів. Було запровадженотак звану систему профе�сійної посадової відпові�дальності, згідно з якоючітко визначено посадовіфункції та повноваженняспівробітників, починаючивід референтів (молодшихспівробітників, які фак�тично виконують дипло�матичну роботу, але ще неотримали ранг аташе) дозаступників міністра. Нащорічній основі здійсню�ється атестація працівни�ків центрального апаратуМЗС і закордонних дипло�матичних установ на пред�мет їх відповідності займа�ній посаді. Для цього ство�рено спеціальну комісію,до складу якої входятьпредставники ПарткомуМЗС і Департаменту кад�рів. Критерії оцінюванняспівробітника, що атесту�ється, включають у себеідеологічно�теоретичнупідготовку, аналітичніздібності, працездатність,дисциплінованість, органі�заторські здібності, уміннячітко та коректно в пись�мовій та усній формах ви�кладати свої думки, умін�ня працювати за допомо�гою сучасних технологійта інформаційних комуні�кацій. За результатамиатестації передбачено сис�тему засобів заохочення за

якісну роботу та санкцій занезадовільну. Серед засо�бів заохочення – розмі�щення на дошці пошани,вручення почесних грамот,премій, дострокове підви�щення по рангу та (або)посаді.

Необхідно зазначити, щона етапі вступу на роботудо МЗС КНР кандидатимають пройти низку тео�ретичних і практичних ви�пробувань, що, з урахуван�ням величезної кількостібажаючих працювати вдипломатичному відомс�тві, надає можливість мі�ністерству відібрати пра�цівників, які мають потен�ціал, необхідний для ус�пішної роботи в якостідипломата. Особи, які ус�пішно пройшли конкурс,протягом певного періоду(як правило, один рік)проходять стажування врізних функціональнихпідрозділах центральногоапарату МЗС КНР по тримісяці в кожному. Цей пе�ріод вважається випробу�вальним терміном. Післячого з урахуванням вияв�лених професійних і мо�рально�психологічнихякостей молодого спеціа�ліста приймається рішен�ня про направлення нароботу до того чи іншогопідрозділу або закордон�ної дипломатичної уста�нови.

Як свідчить досвід укра�їнських і зарубіжних дип�ломатів�практиків, які ма�ли можливість працюватив тісному контакті з пред�

ставниками ки�тайської дипло�матичної служ�би, переважнабільшість спів�робітників МЗСКНР мають ви�соку професійнупідготовку, віль�но володіють од�нією чи кілько�

ма іноземними мовами,добре обізнані як з істо�рією та сьогоденням дер�жави, якою вони займа�ються, так і з міжнародни�ми відносинами загалом,мають високий рівень за�гальної ерудиції.

Процес відбору кандида�тів на керівні посади МЗСтакож включає в себе еле�менти конкурсу, схожого затестацією. Теоретично ко�жен співробітник може по�дати свою кандидатуру напевну керівну посаду.

Підвищення по службідипломатичних співробіт�ників і присвоєння їм дип�ломатичних рангів зале�жить від стажу роботи таособистих досягнень. Якправило, ранг аташе прис�воюється через 3 роки піс�ля приходу на диплома�тичну службу, третьогосекретаря – через три рокипісля присвоєння рангуаташе, другого секретаря –ще через чотири роки. Дляприсвоєння більш високихдипломатичних рангів ча�сові рамки не встановлю�ються – воно здійснюєть�ся виключно з огляду наякість роботи11.

Система ротації кадрів уМЗС КНР подібна до за�гальноприйнятої в біль�шості країн: термін пере�бування в довготерміново�му закордонному відряд�женні триває, як правило,не довше чотирьох років.Після завершення закор�донного відрядження дип�ломат повертається до ро�боти в МЗС. Варто зазна�

ДИПЛОМАТІЯ

50

чити, що в китайськомузовнішньополітичному ві�домстві явище «горизон�тальної» ротації співробіт�ників з одного функціо�нального підрозділу в ін�ший не є розповсюдженим.Як правило, дипломативесь час працюють на од�ному й тому ж напрямі таїдуть у закордонні відряд�ження до однієї й тієї жкраїни або до схожих за со�ціально�цивілізаційнимипараметрами держав, пос�тійно збагачуючи свій дос�від і напрацьовуючи робо�чі контакти.

Як свідчить компаратив�ний аналіз, функції МЗСКНР у політичній, кон�сульській, протокольній ібезпековій сферах є подіб�ними до функціональнихобов’язків зовнішньополі�тичних відомств більшостікраїн, у тому числі й Укра�їни. Разом з тим, до зав�дань міністерства не вхо�дить безпосереднє здійс�нення міжнародного спів�робітництва в економічній,науково�технічній і куль�турно�гуманітарній сфе�рах. Цим опікуються від�повідні органи виконавчоївлади.

Так, усім комплексомпитань, пов’язаних із тор�говельно�економічнимспівробітництвом, займа�

ється Міністерство комер�ції КНР, яке у своєму скла�ді, як і МЗС, має територі�альні (Європи, Америки таОкеанії, Азії, Західної Азіїта Африки, у справах Сян�гана, Аоминя та Тайваню) іфункціональні (договірно�правовий, антидемпінговоїполітики, антимонополь�ної політики, промисловихрозслідувань, ринковогобудівництва тощо). Доструктури Міністерствакомерції (а не МЗС) вхо�дять Канцелярії радників зекономічних питань по�сольств КНР за кордоном.Керівників і співробітни�ків таких Канцелярій при�значає Міністерство ко�мерції, воно ж фінансує їх�ню діяльність, ставить зав�дання, перед ним же Кан�целярія звітує12.

Крім того, Міністерствонауки і технологій КНР,Міністерство освіти КНР,Міністерство культуриКНР мають потужні де�партаменти міжнародногоспівробітництва, які са�мостійно, хоча й за коор�динуючої ролі МЗС, здій�снюють практично всюповсякденну роботу зіспівробітництва з закор�донними державами у від�повідних галузях13.

Важливою складовоючастиною органів дипло�

матичної служби КНР, як івсіх інших держав, є закор�донні дипломатичні уста�нови.

Як учасник Віденськоїконвенції про дипломатич�ні відносини 1961 р. Китайвизначає 3 класи главдипломатичних представ�ництв – Надзвичайного іПовноважного Посла, Над�звичайного і Повноважно�го Посланника, які призна�чаються Постійним комі�тетом Всекитайських збо�рів народних представни�ків (парламенту), та Пові�реного у справах, якогопризначає МЗС. Нині всідипломатичні представ�ництва КНР за кордономмають статус посольства.Здійснюється практикапризначення послів за су�місництвом, хоча вона, які в більшості потужнихдержав, не є розповсюдже�ною. За китайським про�токолом, вірчі грамоти но�вопризначеного посла тавідкличні грамоти попе�реднього є єдиним доку�ментом, який вручаєтьсяглаві держави перебуван�ня.

За розгалуженістю тапотужністю мережі дипло�матичних і консульськихпредставництв за кордо�ном, чисельністю їх спів�робітників Китай займаєодне з провідних місць усвіті поруч із США, РФ,Великою Британією, Ні�меччиною, Францією. Ки�тай має диппредставниц�тва практично в усіх краї�нах, із якими встановивдипломатичні відносини,при чому до штату навітьнайменшого представниц�тва, окрім його голови,входять декілька диплома�тів і представників адмі�ністративно�технічного таобслуговуючого персона�лу. У посольствах важли�вих для КНР країн можутьпрацювати до кількох со�

тень співробітників. Крімтого, Китай має розгалу�жену мережу консульсь�ких установ. Наприклад, уСША, окрім посольства уВашингтоні, працюють 5генеральних консульствКНР, у Франції – 5, у РФ –4, у Японії – 614.

Функції закордоннихдипломатичних установКитаю як країни�учасникаВіденської конвенції є та�кими ж, як у диппредстав�ництв більшості держав.Причому, МЗС КНР дужевеликого значення надаєякісному виконанню за�кордонними місіями ін�формаційної функції. Од�ним із основних завданькитайських дипломатів,які працюють за кордоном,є збір інформації з усіх від�критих джерел – ретельневивчення урядових публі�кацій, матеріалів, опри�люднених у ЗМІ, статис�тичних даних. Але най�більше значення надаєтьсяотриманню інформації «зперших рук»: дипломати,які спромоглися дізнатисяважливу інформацію щедо того, як її було опри�люднено в пресі, отриму�ють найвищу оцінку за ро�боту. З метою якнайшвид�шого отримання найточні�шої інформації китай�ським дипломатам став�ляться завдання налагод�жувати та підтримуватирегулярні офіційні та нео�фіційні контакти зі співро�бітниками зовнішньополі�тичного відомства країниперебування, інших урядо�вих установ, депутатами таспівробітниками апаратівпарламентів, представни�ками ділових, мистецьких,культурних, наукових кілдержави, громадських ор�ганізацій, політичних пар�тій, журналістами провід�них ЗМІ країни перебу�вання. Такі контакти вико�ристовуються також для

51

інформування представ�ників країни перебуванняпро основні події в КНР,про її офіційну позиціюстосовно тих чи інших пи�тань міжнародного життя,що сприяє створенню по�зитивного іміджу державина міжнародній арені. Зцією метою для диплома�тів, які мають від’їхати допевної країни, проводятьсязаняття з країнознавства,включаючи особливостіменталітету місцевих жи�телів. Крім того, ефектив�ній діяльності китайськихдипломатів у царині ле�гального збору інформаціїта підтримки контактів ізпредставниками країн пе�ребування слугують значніобсяги представницькихвитрат: на фоні не дужевисокого рівня особистихдоходів у порівнянні з ко�легами із більшості роз�винутих капіталістичнихкраїн, їхні фінансові мож�ливості стосовно роботи єчималими: не тільки голо�ва представництва, а й ін�ший дипломат може (зви�чайно, за умови отриман�ня відповідного дозволу)за державні кошти прово�дити на досить високомурівні протокольні заходиза участю представників

країни перебування тадипкорпусу.

Структура закордоннихдипломатичних представ�ництв КНР не має прин�ципових відмінностей відструктури закордоннихдипломатичних установбільшості країн. Як прави�ло, у Посольстві Китаю єполітичний, протоколь�ний, консульський відділи,які повністю підконтроль�ні Послу та МЗС. Їхніпредставники признача�ються МЗС і, як правило, єпрофесійними дипломата�ми. Співробітники Вій�ськового аташату призна�чаються Міністерствомоборони та підконтрольнійому, військовий аташатмає окремий бюджет. Та�ким самим функціональ�ним підрозділом, що фор�мально перебуває у складіпосольства, є Канцелярія(відділ, офіс) з економіч�них питань посольствКНР за кордоном. Керів�ники підрозділів з науко�во�технічного, культурно�го та освітнього співробіт�ництва також признача�ються та підзвітні відпо�відним галузевим мініс�терствам і є досить авто�номними у своїй повсяк�денній роботі, формально

будучи підлеглими і посла,і керівництва свого відомс�тва. На практиці керівникдипустанови найчастішезалишає за собою, насам�перед, представницькуфункцію та роботу з безпо�середніх особистих кон�тактів із найвищим керів�ництвом держави перебу�вання, надаючи можли�вість керівникам «серед�ньої ланки» займатисяповсякденною роботою, тазалучається до безпосеред�нього вирішення конкрет�них робочих питань лишев разі, коли авторитет йогоособи та посади є необхід�ним.

Узагалі, практика веден�ня дипломатичного спіл�кування та переговорів ки�тайськими дипломатами,хоча й не настільки від�мінна від прийнятої вбільшості країн, як інодівважають, усе ж має своїособливості, свої акцен�ти15.

Важливе значення длякитайської дипломатії ма�ють особисті відносини.При чому наявність такихвідносин із китайськимдипломатом чи високо�посадовцем, даючи інозем�ному дипломатові можли�вість полегшити сам про�цес співпраці, ще не озна�чає обов’язково позитив�ного вирішення будь�якихпитань. Але відсутністьособистих зв’язків озна�чає, що навіть найпростішіпитання буде дуже склад�но вирішити.

Важливе місце в дипло�матичній діяльності КНРзаймає так звана народнадипломатія та організації,що опікуються її розвит�ком16. Найголовнішою зних є Китайське народнетовариство дружби із за�кордоном (КНТДЗ), ство�рене у 1954 р. як всекитай�ська громадська організа�ція, покликана сприяти

зміцненню дружби між на�родами, стимулювати між�народне співробітницт�во17. КНТДЗ, окрім голов�ного офісу в Пекіні, маємісцеві відділення в усіхпровінціях, автономнихрайонах і містах централь�ного підпорядкування.Чинним Головою КНДТЗє Чень Хаосу.

У цьому товаристві час�то працюють або ж тісноспівпрацюють із ним ко�лишні дипломати високо�го рангу, які за допомогоюсвоїх зв’язків сприяють на�лагодженню контактів іспівпраці між підприємст�вами, громадськими орга�нізаціями та культурно�мистецькими установамиКитаю та зарубіжних країнна рівні, до якого не дохо�дять руки в офіційних ор�ганів виконавчої влади.Крім того, КНТДЗ, а та�кож інші структури народ�ної дипломатії, зокремаФонд імені Сун Цінлін,Асоціація дипломатів КНР,часто слугують зручниммайданчиком для контак�тів із представниками опо�зиційних сил (офіційніособи КНР, на відміну відкерівників багатьох дер�жав, не практикують зуст�річей із лідерами опозиціїзарубіжних країн, із якимиКитай має дипломатичнівідносини), наукових кіл,колишніми главами дер�жав та урядів, членами сі�мей глав іноземних дер�жав.

Таким чином, можна заз�начити, що дипломатичнаслужба КНР, ключовоюта координуючою ланкоюякої є Міністерство закор�донних справ, має розгалу�жену систему централь�них, регіональних і закор�донних органів, що безпо�середньо займаються роз�витком міжнародної спів�праці та захистом націо�нальних інтересів у відно�

ДИПЛОМАТІЯ

52

синах з іноземними держа�вами.

Важливо також, що якМЗС, так і інші органи ви�конавчої влади, а такожнаукові інституції лишеберуть у відведеному нимобсязі участь у розроблен�ні зовнішньополітичногокурсу Китаю, готуючи танаправляючи до ЦК КПК іДержавної Ради пропози�ції відповідно до своєї ком�петенції.

Сучасна китайська дип�ломатія в умовах глобаль�ного простору активно ви�користовує набутий про�тягом віків досвід, перей�нявши від давньокитай�ської дипломатії як низкуметодів, так і деякі прин�

ципи зовнішньої політики.На сучасному етапі голов�ним зовнішньополітичнимзавданням для КНР є за�безпечення сталого еконо�мічного розвитку та внут�рішньополітичної стабіль�ності. Найважливішими євідносини з такими клю�човими партнерами: США,ЄС, Японія, РФ, країниПівденної та Південно�Східної Азії. Україна є важ�ливим і перспективнимзовнішньополітичним таекономічним партнеромКНР.

Основним органом зов�нішніх зносин КНР є Мі�ністерство закордоннихсправ, на яке покладаєтьсяімплементація згідно з

чинним законодавс�твом зовнішньополі�тичного курсу країни,здійснення від іменідержави захисту дер�жавного суверенітету,національної безпеки таїї інтересів, здійсненняміжнародних зносинвід імені держави тауряду відповідно дозовнішньополітичногокурсу держави, коорди�нація дій відповіднихорганів державної вла�ди з важливих питань усфері зовнішньої тор�гівлі, економічного спів�робітництва, культур�них обмінів, надання

економічної та військовоїпідтримки, торгівлі про�дукцією військового приз�начення, справ емігрантів,зовнішньої пропаганди,міжнародного співробіт�ництва в галузі науки, тех�

ніки, освіти, внесення від�повідних пропозицій нарозгляд ЦК КПК і Держав�ної Ради КНР; координа�ція роботи інших цент�ральних органів виконав�чої влади та місцевих адмі�ністрацій у сфері міжна�родних зв’язків тощо. КрімМЗС, важливу роль у здій�сненні дипломатичних від�носин відіграють Мініс�терство комерції КНР, дея�кі галузеві відомства та низ�ка громадських організа�цій, які, кожне у своїй сфе�рі та за координуючої роліМЗС, виконують важливідипломатичні функції.

Китайська Народна Рес�публіка має дипломатичнуслужбу, ефективність якоїоднозначно доведена знач�ними успіхами держави наміжнародній арені в умо�вах глобалізаційного прос�тору ХХІ століття.

53

АНОТАЦІЯУ статті проаналізовано основні напрями зовнішньої політики

КНР та етапи формування її дипломатичної служби в умовах гло�балізації. Особливу увагу приділено інституційному розвиткові,здобуткам, проблемам і перспективам сучасної дипломатичної таконсульської служби країни.

Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, інституціоналіза�ція, дипломатична служба, консульська служба, модель диплома�тії, Китай, Україна.

АННОТАЦИЯВ статье проанализированы основные направления внешней по�

литики КНР и этапы формирования её дипломатической службыв условиях глобализации. Особое внимание уделяется институци�ональному развитию, достижениям, проблемам и перспективамсовременной дипломатической и консульской службы страны.

Ключевые слова: внешняя политика, дипломатия, институциона�лизация, дипломатическая служба, консульская служба, модельдипломатии, Китай, Украина.

1 Див.: Мясников В.С. Краткий очерк истории дипломатии КНР(60$е – начало 80$х годов). – М., 1988; Бажанов Е.П. Китай: отСрединной империи до сверхдержавы ХХІ века. – М., 2007.2 Див.: http://www.ng.ru/courier/2010$11$15/9_china.html Элик$сир китайских побед. Дипломатия КНР служит целям модер$низации экономики. 2010$11$15 / Е.П.Бажанов; СовременныйКитай в системе международных отношений: Монография /Под ред. Д.В. Буярова – М., 2012. 3 Див.: Дипломатия Китая. На русс. яз.– Пекин, 2007. ВолоховаА.А. Основы китайской дипломатии (Эволюция пяти принци$пов мирного сосуществования в 1949$2006 годах): Монография.– М., 2007.4 www.opec.ru/1301637.html / Дипломатия как двигатель модер$низации. 4 августа 2010. Анатолий Торкунов.5 Карлусов В.В. Китай: развитие вопреки мировому кризису //Вестник МГИМО$Университета. – 2010. – №4. – С. 191$200.6 Див. дет.: Галенович Ю.М. «Войны Нового Китая» и его дипло$матическая служба. – М., 2012.

7 Див.: Китай в мировой политике. – М., 2001; Современный Ки$тай в системе международных отношений: Монография / Подред. Д.В. Буярова – М., 2012.8 http://www.fmprc.gov.cn/chn/pds/wjb/zyzz/ 9 http://www.fmprc.gov.cn/chn/pds/wjb/zzjg/ 10 http://www.fmprc.gov.cn/chn/pds/wjb/zzjg/jgdw/ 11 http://www.fmprc.gov.cn/chn/pds/wjb/zyzz/ 12 http://www.mofcom.gov.cn/mofcom/bujiguan.shtml 13 http://www.gov.cn/gjjg/2005$08/01/content_18608.htm 14 http://www.gov.cn/ 15 Див.: Киреев Г.В., Корсун В.А. Дипломатия Китайской Народ$ной Республики // Дипломатия иностранных государств / Подред. Т.В. Зоновой. – М., 2004. – С. 182$213.16 Евдокимов Е.В. «Народная дипломатия» КНР. Массовостькак феномен китайской внешнеполитической пропаганды //Вестник МГИМО$Университета. – 2011. – №3 – С. 285$289.17 http://www.cpaffc.org.cn/jbqk/index.php

Специфікою розвиткуінформаційно�комуніка�ційної сфери в умовах гло�бальної системної кризи єте, що на відміну від бага�тьох галузей промисловос�ті, охоплених нею, вонапродовжує бурхливо роз�виватися.

Іншою відмінністю цьо�го сектору економіки є не�передбачуваність багатьохтрендів його розвитку, ос�кільки технічний прогрес уінформаційно�комуніка�ційній сфері йде виперед�жальними темпами порів�няно з переважною біль�шістю інших галузей. Цевимагає від топ�менед�жменту майже миттєвогоусвідомлення потенціа�лу тих чи інших інноваційі відповідного внесенняшвидких змін у роботукомпаній, упровадженняінноваційних трендів, пок�ращення параметрів старої

продукції (модернізація)або перехід на створеннянової задля збереженняконкурентоспроможностіна глобальному інформа�ційно�комунікаційномуринку. Компаніям уже не�достатньо тільки відпові�дати потребам і запитамкористувачів, щоб бути лі�дерами в цій галузі. Їм, якце переконливо довів до�свід Apple Inc., потрібностворювати щось револю�ційно нове, але таке, щосприйматиметься користу�вачами як давно очікуваней бажане. Це вища, вірту�озна стратегічна концепціяApple, яка може бути наз�вана еталонною для тихкомпаній, що прагнуть бу�ти першими (кожна у сфе�рі свого бізнесу) у періодглобальної системної кризи.

Отже, окреслена намиголовна стратегічна кон�цепція розвитку аналізова�ної сфери, приваблива длягравців цього сегменту сві�тового ринку, але не тількийого. Пояснюється це тим,що медіа й ІКТ ведуть пе�ред у розвиткові глобаль�ної економіки та все, щовідбувається в цій галузіпрямо або опосередковано,впливає на інші індустрії.

Від розвитку глобальноїінформаційно�комуніка�ційної системи, яка є засвоєю суттю своєрідноюнервовою системою глоба�лізованого світу початкуХХІ ст., нині залежать усіінші галузі світового гос�подарства й ширше – сут�тєві зміни в повсякденно�му житті, соціально�куль�турних реаліях, праці тапобуті переважної біль�шості людей.

Проте, не всі компаніїздатні на таке креативнемислення, а гостра конку�ренція свідчить, що в разівідсутності подібних рево�люційних інновацій навітьлідери у своїх галузях мо�жуть втратити провідніпозиції на інформаційно�комунікаційному ринку(прикладом можуть бутитакі велетні, як Sony, Mo�torola тощо).

Загострення конкурен�тної боротьби як у середи�ні цієї галузі, так і за її ме�жами штовхає конкурентівдо використання агресив�них стратегій боротьби наринку, що подекуди вихо�дять за правові межі між�народного патентного пра�ва. Іноді компанії вдають�ся до прямих запозиченьнових технологій без на�лежної процедури отри�мання дозволу на неї відупроваджувачів інновації.Підтвердженням поши�рення цієї не нової за сут�

тю, але вельми популярноїв часи кризи стратегії є,скажімо, численні позовикомпанії Apple проти своїхконкурентів, яких воназвинувачує в крадіжці тавикористанні своїх вина�ходів і ноу�хау (як�от Sam�sung Electronics ).

За даними німецькогоексперта з патентного пра�ва Флоріана Мюллера, іс�нує понад 50 таких позовіву 10 країнах: США, Вели�кій Британії, Австралії, Ні�меччині, Франції, Італії,Нідерландах, Іспанії, Рес�публіці Корея, Японії. Пе�реважна більшість із них –проти компанії Samsung.До речі, розслідуваннямсправи між Samsung і App�le займається також Євро�пейська комісія. Деякі фа�хівці називають цю судовубаталію чи не наймасштаб�нішою патентною битвоюміж двома могутніми кор�пораціями1. Вона розпоча�лася у квітні 2011 р., коли

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ

54

Ольга ЗЕРНЕЦЬКА,доктор політичних наук,

професор, головнийнауковий співробітник

Інституту світовоїекономіки і міжнародних

відносин НАН України

Cтратегії розвитку глобальних медіа в період системної кризи

Стів Джобз був ще живийі, отже, санкціонував її. Ма�буть, легендарному керів�никові Apple стало прикро,що порушуються патент�ні права його компанії навинаходи, які стали рево�люційними в розвитковісмартфонів (утілених у iPhone) та планшетів (уо�собленням яких став iPad),коли інноваційна діяль�ність Apple, яка винайшлаiPhone та iPad, трактуєтьсялише як «вдалі ідеї, що іс�нували раніше». ЗрештоюSamsung програв Apple. Якповідомило агентство Reu�ters, федеральний суд шта�ту Каліфорнія ухвалив, щокомпанія Samsung пору�шила цілу низку патентівкомпанії Apple і зобов’язавїї сплатити американсько�му конкурентові 1,05 млрд.доларів компенсації.

Але останні новини (від20.09.2012) говорять проте, що південнокорейськийелектронний гігант Sam�sung Electronics і сам зас�тосовує стратегію судовихпозовів для ослабленняконкурента. «Він дотримавсвого слова продовжуватипереслідування Apple у па�тентній війні, зокрема й на«рідній» для американ�ської компанії території.Як стало відомо, найближ�чим часом Samsung хочевключити в число апаратівApple, де були порушеніавторські права корейців,й новинку американськоїкомпанії – смартфон iPho�ne 5»2.

Варто зазначити, що вій�на позовів не є прерогати�вою інформаційно�комуні�каційного сектору еконо�міки. У царині бізнесу їївикористовують у всіх га�лузях. Прикметним є те,що в умовах глобальноїкризи навіть окремі штатиподають позови до суду накомпанії інформаційно�комунікаційного сектору.

Так, 20 вересня2012 р. американ�ський штат Іллі�нойс подав позовна компанію Sam�sung, LG і Philips,звинувачуючи їх уціновій змові.Ідеться про періодіз 1995 по 2007 ро�ки. Правники до�водять, що дії трьохкомпаній, які, ок�рім іншого, приз�водили до свідомо�го зменшення об�сягів виробництва, спри�чинили зростання цін нателевізори та комп’ютернімонітори. Хоча сума позо�ву ще буде визначена, Sam�sung уже погодилася спла�тити 35 млн. доларів яккомпенсацію за участь умахінаціях3.

Усі наведені вище інци�денти, пов’язані з компані�ями інформаційно�комуні�каційної сфери, можутьбути кваліфіковані як ви�користання ними страте�гій недобросовісної конку�ренції.

Початок ХХІ ст. урізно�манітнив стратегії як ста�рих медіа, уособленнямяких є глобальні медіа�ім�перії, так і нових. Аджепротягом щонайменшедвох десятиріч глобальнімедіа�компанії активнодиверсифікують інвести�ції, зокрема у сферу новихмедіа: це Інтернет і пов’я�зані з ним нові комп’ютер�но�медіативні технології,мобільний зв’язок та но�вітні мультимедійні при�строї, як�от, іPhone, iPadтощо. Тісне переплетіннястратегічних інтересів ста�рих і нових медіа стало ви�разною ознакою початкутретього тисячоліття. Як�що перші шукають у новихмедіа можливості диверси�фікації своїх бізнесів, щебільшого охоплення гло�бальної аудиторії, то другі

– полюють на головну цін�ність, яку виробляють ме�діа�імперії, – це контент увсіх його різновидах. Кон�тент – головний наповню�вач Інтернету, телекомуні�каційних мереж, числен�них додатків до мобільнихтелефонів і смартфонів,планшетів і плеєрів (новіт�нім уособленням якого єiPod). Глобальні гравці ме�діа та інформаційно�кому�нікаційних секторів світо�вої економіки добре розу�міють взаємозалежністьодне від одного, що особ�ливо яскраво далася взна�ки в період глобальної фі�нансово�економічної кри�зи. Звідси – загостренняконкурентної боротьби якміж медіа�імперіями, так іміж ними та новими медіа,уособленнями яких є, ска�жімо, Google aбо найпопу�лярніші соціальні мережі:Twitter, Facebook, YouTubeтощо.

Нині поділ на старі танові медіа можна вважатидосить умовним, оскількив старих, по�перше, засто�совуються всі інноваційнівинаходи, властиві новиммедіа; по�друге, через про�цеси злиття та поглинан�ня вони посилено конвер�гують із компаніями, щоза своєю природою нале�жать до нових медіа; по�третє, нові дуже зацікав�лені у контенті, який пе�

реважно створюється саместарими медіа. Стратегіїконкурентоспроможностівладно диктують як пер�шим, так і другим агресив�ні конкурентні моделі роз�витку напередодні світо�вої економічної кризи і підчас її розгортання. І якщодеякі економісти вбача�ли в 2010�2011 рр. періодпосткризового розвиткусвітової економіки, такісподівання, як показує си�туація у глобальній еконо�міці, були дещо передчас�ними.

Хоча, вивчаючи сектормедіа й ІКТ світової еконо�міки, слід відзначити, що,на відміну від переважноїбільшості інших секторів,тут справи були і є далеконе найгіршими. Флагманицієї індустрії не тільки непостраждали під час гло�бальної кризи, а й навпаки– досягли вагомих конку�рентних переваг.

Варто звернути увагу набезперечну специфіку ме�діа. З одного боку маємосправу з індустрією, алевона не така, як усі інші.Те, що вона виробляє, є то�варом, але цей товар має нетільки й не стільки фізичній технологічні властивості.Він напряму чи опосеред�ковано пов’язаний із ви�робленням контенту (ін�формації, змісту, даних)і/або забезпечує найрізно�

55

манітніші види комуніка�ції, що становить основусоціального буття людс�тва, яке вже на початкуХХІ ст. не вдовольняєтьсятрадиційними способамикомунікації, а звикає доможливостей Інтернету,соціальних мереж, ІР�те�лефонів, стає творцем різ�номанітного контенту(власних сайтів, повідом�лень, текстової та аудіові�зуальної інформації тощо)як в Інтернет�просторі вцілому, так і соціальнихмережах зокрема.

Принагідно додамо, щоспецифіка медіа�імперійяк виробників та дистри�б’юторів контенту в гло�бальному масштабі ведеще й до панування так зва�ної глобальної культури,яку вони й породжують, допоширення ідеології кон�с’юмеризму (насампередчерез комерційну рекла�му), до впливу на соціаль�но�політичний розвитоккраїн і регіонів.

За таких умов, колилюдство прагне розширен�ня своїх інформаційних такомунікаційних можли�востей, попит на них об’єк�тивно зростає, попри всікризові явища, які охоп�люють інші сфери світовоїекономіки. Ясна річ, цезовсім не означає, що всекторах медіа та ІКТ па�нує безхмарна ситуація.Запеклі конкурентні битвиточаться тут безперервно,але у суперваговиків цьогосектору – Comcast, Cable�vision, DirectTV, Dish, Veri�zion, AT&T або Time War�ner Cable – не відзначало�ся тих різких спадів еконо�мічних показників, які бу�ли наявні в інших секторахсвітової економіки. І все ж�таки, саме через те, що во�ни є основними виробни�ками контенту (у першучергу йдеться про той, щовиробляється та дистрибу�

ється всіма різновидамителебачення), на них чату�ють нові гравці в цій сфері– як Google, Apple, Netflix,Amazon.com. Ставки тутчималі: на кону 500 млрд.доларів. Саме в таку су�му оцінюється прибуток,який дає телебачення усвіті, якщо вірити підра�хункам низки інституцій,що спеціалізуються нацьому. Оцінюючи світовуглядацьку аудиторію в ці�лому як таку, яка в серед�ньому витрачає п’ять го�дин щоденно на переглядтелебачення (на цьомуґрунтуються підрахункищодо таргетингової ауди�торії для реклами), прибу�ток від реклами на телеба�ченні глобально становить(за даними ZenithOptime�dia, 2011 p.) 190 млрд. дол.;від платного телебачення,дистриб’юторами якого єтакі компанії, як: Comcast,Cablevision, DirectTV, Dish,Verizion, AT&T, – 219 млрд.дол. (за даними ABIrese�arch, 2011 p.); продаж хард�веру (як�от телевізорів) –75 млрд. дол. (за данимиDisplaySearch, 2011 p.). Доцього слід додати прибут�ки, які отримують від теле�бачення безпосередньо уСполучених Штатах. Це,по�перше, прибутки від на�ціональних телевізійнихмереж (ABC, CBS, NBC) урозмірі 32 млрд. дол. на рік(за даними Businessweek,2010 p.); по�друге – від те�лебачення на замовлення,провайдерами контентуякого є такі медіа�імперії(The Walt Disney Company,The Warner Brothers таін.), що становить 4 млрд.дол., від установлених уамериканських домівкахдекодерів – 24 млрд. дола�рів.

Тож такий ласий кусеньприбутків від телебаченнястарі медіа намагаютьсязахистити, використовую�

чи різноманітні стратегіїяк оборонного характеру,так і наступального, тобтосамі прагнуть увійти в тойчи інший спосіб на ринокІнтернет�пошуку, соціаль�них мереж, мобільногозв’язку тощо. А нові медіавже пропонують цілийспектр переваг, особливодля молодого покоління,пов’язаних із переглядомфільмів через комп’ютер,скачуванням їх з Інтерне�ту, або передивляючиськонтент YouTube, або ко�ристуючись планшетами,таблетками, смартфонами.Поки що глобальні гравці,які є уособленням новихмедіа, не переходять у від�критий наступ. Наприк�лад, Google позиціонує се�бе як компанія, що є друж�ньою до телебачення. App�le уже має своє Apple TV,що функціонує у виглядіцифрового мультимедій�ного програвача. Він від�творює потокові мульти�медіа (фільми, музику, під�касти та фотографії). Алепоширюються чутки, щоця компанія працює надреальним телебаченням,

яке буде доступним черезїї комп’ютери.

Отже, вимальовуютьсядалекоглядні стратегії якстарих, так і нових медіа,мета яких – глобальнийтелевізійний ринок. На на�шу думку, ставка є дужевисокою в цій боротьбі.У охопленій глобальноюкризою світовій економіціне можна виключати й та�кий варіант: у боротьбу зацей ринок контенту мо�жуть вступити глобальніконгломерати, одні з якихчастково пов’язані, а інші– зовсім не пов’язані зісферою медіа. Адже півмі�льярда доларів США підчас глобальної економіч�ної кризи на дорозі незнайдеш.

Список використаних джерел1. Новая эра на мобильномрынке // http://eduska.ru/in$dex.php/tag/sud$apple$i$sam$sung/2. Samsung подает в суд //http://www.rg.ru/2012/09/20/isk$site.html3 США: На LG, Samsung и Phi$lips подали в суд за ценовойсговор // http://www.retailstu$dio/org/news/19972/htm

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ

56

№ 68 Вітальна телеграма голови Надзвичайноїдипломатичної місії УНР на Кавказі

І. Красковського голові Ради МіністрівАзербайджанської Демократичної Республіки

Н. Усуббековуi з приводу визнання незалежності Азербайджану

Баку, 14 січня 1920 р.С чувством глубокой радости приветствую от имени Ук�

раины Республику Азербайджана с международным приз�нанием ее государственной самостоятельности. Связанныес вами общностью тяжелых переживаний минувшего, мы,украинцы, искренне радуемся вашей радостью, от душижелаем вам процветания в деле самостоятельного строи�тельства вами своей новой свободной государственнойжизни и твердо надеемся, что как бы ни были переменчи�вы наши исторические судьбы в грядущем, народы Украи�ны и Азербайджана всегда связаны узами самых тесных го�сударственных взаимоотношений и неразрывной общейдружбы.

([И.] Красковский)Азербайджан. 1920. 14 января. № 9.Публикуется на основании текста, переданного в сообще�

нии секретаря украинской дипломатической миссии Тыш�кевича в Министерство иностранных дел.

Опубл.: Азербайджанская Демократическая Республика(1918$1920): Внешняя политика (Документы и материалы). –Баку, 1998. – С. 503.

i Насіб�бек Усуббеков (1881 – 31.05.1920) – азербай�джанський публіцист і державний діяч. Член Всеросій�ських Установчих Зборів. Член Закавказького Сейму (10лютого – 26 травня 1918), товариш голови фракції “Муса�ват” і демократичної групи безпартійних. Прихильникстворення незалежної федеративної Закавказької держави.З квітня 1918 р. – міністр освіти Закавказького уряду.Член Тимчасової Національної Ради Азербайджану (27травня – 7 грудня). Після створення 28 травня 1918 р.Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) – мі�ністр фінансів і народної освіти (17 червня 1918 – 4 бе�резня 1919 рр.); голова Ради міністрів АДР (14 березня1919 – 30 березня 1920 рр.). Після встановлення радян�ської влади в Азербайджані був вбитий невідомими.

№ 73 Лист голови НДМ УНР в Естонії Є. Голіцинського голові Директорії С. Петлюрі

про необхідність висилки окремої дипломатичноїмісії до Литви та тогочасну міжнародну ситуацію

Ревель, 12 лютого 1920 р.Високоповажний Пане ОтаманеНадсилаю Вам копію докладу до Міністра Закордоних

Справ від 1�го лютого с[ього]р[оку] згідно наказу Вашого,що отрімав через п[ана] [В.] Кедровського.

Доручаю мировий договір Естії з Росієюi і доклад п[ана][М.] Залізняка за Гельсінгфоргськуi нараду.

Зі свого боку прохав би перевести закона за поділ місії доПрибальтийських Держав на три окремих. Фактично цевже зроблено, бо до Латвії виїхала окрема місія.

Необхідно вислати до Литви місію, як що цей поділ будепереведено. З Литвою у нас можуть бути найліпші відноси�ни. Не треба ображати приятелів і можливих союзників. АЛитва буде мати підстави до незадоволеня, коли з При�бальтийських республік лише у них не буде нашого пред�ставника.

Дозволяю собі висловити свій погляд на сучасну міжна�родну сітуацію, оскільки вона тичеться України.

Рік тому назад Антанта (особливо Франція) за всяку ці�ну хотіла відбудувати єдину, неділиму Росію і знищити внеї совітську владу. Тому з одного боку допомогалось Кол�чаку і Денікину, з другого боку не допомогалось нам. Мимали нищити друг друга, а на руїнах мала повстати Росія несовітська.

Тепер сітуація змінилась. Збройною силою нічого неможна зробити з радянською Росією. Білий рух цілковитозліквідовано. Антанта своїх військ не може дати, навіть фі�нансово не може дати, навіть фінансово не може допомога�ти нікому в боротьбі з совітською Росією: за останній рікфранцузський франк впав трохи не наполовину, фунт анг�лійський на четвертину своєї вартости.

На черзі дня тепер стоїть фактичне визнання совітськоїРосії. В інтересах локалізації цього руху Франція і Амери�ка мусять узнати окраїни держави і вимагати від совітськоїРосії їх узнання, в тим числі і України. Чим більше змень�шиться теріторія совітської Росії, тим краще.

Позіція Англії трохи иньша. В її інтересах відтягнути ува�гу большевиків від Азії, в спокію якої вона так зацікавлена.А цього можна осягнути зверненням уваги комуністів наиньший цікавий для них об’єкт. То може бути Україна. На�ше населення, як це добре знають англійці, ніколи не по�годиться з чисто совітським устроєм, Україна буде томуареною неперестанних повстань і розрухів, буде притягатибагато сил і енергії радянської Москви. Азію таким чиномбуде урятовано.

Гадаю, що завданням наших дипльоматичних представ�ництв являється поперття першого плану (локалізаціябольшеовизму в Европі на можливо меншої теріторії). На

57

Архівні документи

доби ДиректоріїРубрику веде докторісторичних наук, професорІрина МАТЯШ

це має бути звернени всі наши сили і вся наша зручність.Час ще не перепущений, саме тепер Антанта займається цімпитанням. Але буде піздно, коли прелімінарні таємні пере�говори Антанти з совітською Росією закінчаться. Нашу до�лю тоді буде вже вирішено і буде дуже тяжко змінити щось.

Дуже був би вдячний за отрімання повідомлень від Вашо�го Штабу.

З глибокою пошаноюГолова місії до Естії Є. Голіцинський

На документі резолюція: “19.ІІІ.1919 [р.]”

ЦДАВО України, ф.1429, оп.2, спр.22, арк.3$3зв. Машинопис.Оригінал.

№ 78 Лист голови Надзвичайної дипломатичноїмісії УНР в Естонії Є. Голіцинського міністру

закордонних справ УНР А. Лівицькому про військово3політичну ситуацію

у Прибалтійському регіоні та необхідністьвідкриття дипломатичного представництва

УНР у ЛитвіРевель1, 1 березня 1920 р.

Естія край дуже подібний до України, промисловости, азначит і робітників, майже нема. Більшість населення селя�ни. Поміщики іншей національности, майже виключено ні�мецькі барони. Крупне зімлевладіння ліквідується, земляпереходить до селян. Уряд коаліційний, беруть в ньомуучасть і соціал�демократи, яких часопись являється однимз офіціозів. Уряд сприрається на населення, почиває собіміцно. Надія большовиків на пропоганду цілком безпід�ставня. Ести національно дуже свідомі, працьовити, але нажаль їх дуже мало, лише 1 міліон.

Тому мусить оглядатись на сусідів і шукати, з кім би ра�зом ітти. Дуже охоче пійшли б до якогось порозуміння ізУкраїною, коли меж нами склався б який небудь місток. Наперешкоді стоять поляки, до яких Ести – теперішній їхУряд – ставляться майже вороже. До мого приїзду Дипльо�матичним Представником в Естії, рівночасно і в Латвії, буву поляків Буфал. Після мого приїзду [Б.] Буфал залишивсялише в Латвії, а до Естії поляки призначили [Л.] Василев�ськогоi, свого бувшого міністра закордонних справ. Та непоможе їм, бо Ести вже знають, що таке поляки, а нарідвпертий і дуже памятливий. Не можуть подарувати поля�кам, що в суперечках Естії з Латвієй (з за Валку і инше) по�ляки підпирали латишів. Добре поінформованій за Литов�сько польські відносини. Тепер мають інформації за Україн�сько�Польські. [Л.] Василевський не поправить польськоїпозіції в Естії.

Цікави відносини принаймні соціалістів Фінляндії до по�ляків. На марець було призначена соціалистична конфе�ренція нових держав заходу бувшої Росії. Поляки і латишіхотіли на 1/ІІІ в Різі2, фіни і Ести на 15/ІІІ в Ревелі. До ме�не звертався фін з проханням, аби в цій справі українськіпредставники, які теж беруть участь в конференції, сталиби по їх боці. Конференцію вже призначено на 15/ІІІ в Ре�велі.

Як я писав в своєму попередньому докладі, Естія дужелегко може визнати Україну. З за того я властиво і приїхавдо Берліну, бо переписуватись в цієї справі дуже не зручно.

Треба кувати горяче залізо, може мені дасться досить скороце перевести. Рівночасно з цим своїм докладом пересилаюорігінала грамоти за узнання Естії Україною. Без нашогоузнання вони і нас не можуть узнати. Крім підписа Голов�ного Отамана, яко Голови Високой Диреторії, дуже був бибажаний підпис Голови Ради Мністрів, пана Мазепи. Під�пис другого Міністра був би далеко гірше, дасть непотрібнузачепку полякам і їх праці проти нас в Естії. Разумієтьсяграмота за визнання Естії. Разуміється грамота за визнанняЕстії мною буде передана лише при умові рівночасного уз�нання України. Не забудьте, що до грамоти треба приклас�ти велику державну печатку.

За армію Юденича нема вже чого писати, її нема. Вій�ськовий матеріал англійці відибрали назад, тримають покищо в Естії. Чи продаватимусь на місці, чи повезуть назад,ще не відомо. Матеірялів для армії Юденича англійці при�везли досить богато, але все досить погано. Так одіж новуприслали лише офіцерам, солдати мали лише стару. Танки– їх було сім – старі, так що їх більше направляли, як ко�ристувалися ними і т[ак] д[алі]. Але харчування було досідобре, хліба і тепер богато залишилось на складах. Солдатбогато перейшло на бік большевиків, залишились переваж�но хворі на тиф, яких сила. Смертність висока, до 30%. Лі�карів теж богато помірало.

Відділ [С.] Балаховичаii займає окрему позіцію. В складйого увійшов майже виключно ріжний темний елемент.Військовий представник білорусів до Естонії і Латвії, Іезу�їтів, прийняв цей Відділ на білоруську службу, але відділтак і залишився в Естії. А ні поляки, а ні латиші не дають їмспромогу переїхати. Гадаю, що це добре для білорусів, бо неодин раз [С.] Балахович говорив: “які там закони у білору�сів! Ось приїду до білорусі, то я і буду законом”. Відділ цейдуже невеликій, не буде і пари тисяч людей. Він теж вжерозбігається. Мав свого часу підтримку від Естії.

Мир з Росією ратифіковано ще до мого видїзду з Ревеля.До отримання цього докладу він вже вступить в законну си�лу. Естонці, перед початком переговорів, звернулись до анг�лійського Уряду з запитаннями, чи годиться жи Англія наестонський мир. Відповідь прийшла негативна. Тоді в дру�ги звернулися з довгою нотою, указаючи на неможливістьдальшого продовження війни. На цей раз Англійці дализгоду заключити мир. Це мені говорив [Я.] Поскаiii, ГоловаЕстонської Мирової Делегації.

Війська Естонські демобілізуються. Мали вони в полі бі�ля 30.000, всього з тиловими до 60.000. Добре одіти і озбро�єни: від Антати нічого дурно не отримали, за все треба пла�тити. Військова Фльота складається з двох бистроходнихмінних англійці, відібравши у большовиків.

Внутрішній стан в Латвії далеко гірший, як у Естонців.Фабрики не працюють, всі машини вивезени під час еваку�ації. Порівнююче велика кількість робітників відбиваєтьсяна настроях населення. Не треба забувати, що гвардії боль�шовиків були латишські стрільці. І тепер в Латвії богатобільшовицьких прихільників. Настрої ці підтримлюю нез�ручна внутрішна політика. Уряд – правий, соціалісти від�мовили взяти участь в кабінеті, не хотять бути параваном3для більшості кабінету. Одна надія, що національне почут�тя візьме гору над большовицькою пропагандою.

Особа [З.] Ме[й]еровица, Міністра Закордонних Справ вЛатвії, дуже несимпатична. Вірити йому не можна а ні нашелях, в ріжни часи говорить цілком протилежні річі. Пев�

АРХІВАРІУС

58

но на поводку у поляків, та це до першої кістки. Вже в Двін�ському почались і них де які непорозуміння.

Політични впливи переходять в Латвії до французів. Алеекономічно латиші цілковито в залежности від Англії. Наголовні два предмети вивозу, дерево і лен, Уряд збіраєтьсядати англійцям монополію на закупку і транспорт за кор�дон. Але може то не кепський крок, коли дивитьсь з бокудержавности. Треба обовязково економічно зацікавитипринаймні одну з великих держава, аби було на кого зпер�тис[ь] при відстоюванню своєї самостійности.

За Литву мало ще можу сказати. Уряд там ще превищійвід латишського, але большовицьких настроїв мало. Все ки�пить і горить проти поляків. За день до мого переїзду черезКовно у 8 полку були якісь непорозуміння. Хотіли заведен�ня солдатських рад і війни з Польщою. Факт характерний.

Литвинам дуже неприємно, що в них немає нашого пред�ставника. Міністром Закордонних Справ у них професор[А.] Вольдемарiv, якій дуже прихильно ставиться до нас.Можливо ще й з Литвою могла би скоро перейти справи звизнаннем України. Треба як найшвідше висилати туда на�шу місію. Фінансові справи наші не погіршують від утво�рення цієї нової малої Місії, а вона може нам дуже богатопринести користного. З свого боку міг би запропонуватиОлександра Скоропис�Йолтуховського. Пробував почву,говорив з ними, він взяв би це призначення.

Мені дуже тяжко зноситись з Вами, бо не хочу, аби моїдоклади читались кімсь подорозі. При передачу через чу�жих кар’ерів, або Місії, це обовязково робитиметься. Ви ро�зуміете, що при таких обставинах не зможе інформувати завсі цікаві факти і події, також і не всі свої висновки зможувиложити. Необхідно хоч час від часу організувати поїздкунаших кур’єрів. Фельтровані донесення для вас малоцінні.

При кінці дозвольте, пане Міністре, звернутись з прохан�ням дати відповідні директиви для дальшої роботи. Най�більш мене цікавить, як ставитись до поляків, якої лінії зними дотримлюватись. Всі наші закордонни представниц�тва мусять співати як добрий хор в одному тоні, але для то�го диригент мусить його давати.

Долучаю три ключи для можливости встановлення шиф�рованих зносин із Естонською Місією. “Інструкцію”, що до�лучив до свого попереднього докладу, передав вже пану Мі�ністру М. Ковалевськомуv, передам і члену Високої Дирек�торії Макаренкові.

Член Високої Директорії Макаренко перевів ще дальшескорочення штатів Місії. В Місіях до Малих Держва, в томчислі і до Естії, крім голови є лише Секретарь. Тому менінема чого вже говорити Михайла Паращука, – працює вБерліні в Військово�Санітарної Місії. До цього часу я ли�шався цілковито один.

ГОЛОВА МІСІЇ ДО ЕСТІЇ – Є. ГаліцинськийМоя адреса: Реваль (Естландія), Інститутська, 24.

На документі міститься відбиток печатки: “УкраїнськаНадзвичайна Діпльоматична Місія в Естонії”.

ЦДАВО України, ф. 1429, оп. 2, спр. 22, арк. 14$16 зв. Ма$шинопис. Копія.

1 У документі Реваль2 Так у документі3 Тут – ширмою, прикриттям4 Дописано від руки

i Василевський Леон (1870–1936) – міністр іноземнихсправ Польщі у період 17 листопада 1918 р. – 16 січня1919 р. Потім – посол, дипломатичний представник ПРП вЕстонії. Восени 1920 – навесні 1921 рр. брав участь у ра�дянсько�польських переговорах у Ризі.

ii Булак�Балахович (Бей�Булак Балахович) СтаніславНикодимович (1883–1940) – один із керівників білого ру�ху в Північно�Західній частині колишньої Російської імпе�рії у 1918–1920 рр., генерал�майор (1919). У лютому 1918 р.вступив у Червону Армію, з санкції Л. Троїцького сформу�вав кавалерійський полк. В листопаді 1918 р. разом з пол�ком перейшов на бік білогвардійських військ, брав участь унаступі армії Юденича на Петроград. В серпні 1919 р. пе�рейшов на службу в Естонію. Брав участь у радянсько�польській війні 1920 р. на боці Польщі. Був убитий уВаршаві.

iii Поска Яан (1866–1920) – естонський державний ді�яч, юрист. В березні–жовтні 1917 р. – комісар Тимчасо�вого уряду в Естляндській губернії. Восени 1917 р. –член Всеросійських установчих зборів. 24 лютого 1918 р.Комітет порятунку Естонії призначив Яана Поску мініст�ром закордонних справ. Згодом входив до складу Тимча�сового уряду Естонії як заступник прем’єр�міністра і мі�ністр юстиції. Брав участь у Паризькій мирній конферен�ції, а також переговорах з радянською Росією, які завер�шились 2 лютого 1920 р. підписанням Тартуського мирно�го договору.

iv Професор Вольдемар (Вольдемарас Аугустінас)(1883–1942) – литовський політичний діяч. Закінчив істо�рико�філологічний факультет Санкт�Петербурзького уні�верситету, у 1911–1914 рр. – доцент університету. У 1916 р.був одним із учасників Партії прогресу литовської нації. Увересні 1917 р. брав участь у конгресі народів Росії у Києві.У січні 1918 р. – радник делегації УНР на переговорах уБресті�Литовському. 11 листопада 1918 р. Президія Дер�жавної Ради Литви затвердила перший уряд Литви, якийочолив Вольдемарас. У грудні 1918 р. – червні 1920 р. –міністр закордонних справ Литви. Був головою делегаціїЛитви на Паризькій мирній конференції 1919 р. 1922–1926 рр. – професор Литовського університету. Один із іні�ціаторів державного перевороту 1926 р., в результаті яко�го став прем’єр�міністром XIV уряду (грудень 1926 – ве�ресень 1929 рр.). Помер 16 грудня 1942 р. у Бутирськійтюрмі.

v Ковалевський Микола Миколайович (1892–1957) –політичний і державний діяч, кооператор, публіцист. ЧленУПСР, голова Всеукраїнської селянської спілки, редакторгазети “Нова воля”. Член Української Центральної Ради.З грудня 1917 р. – міністр продовольчих справ, за часівДиректорії – міністр земельних справ в урядах С. Оста�пенка, Б. Мартоса, І. Мазепи. З 1920 р. – в еміграції в Авст�рії, Польщі, Румунії.

У документах збережена граматика та стилістика тогочасної доби

59

У зустрічі взяли участь посли Азербайджанської Рес�публіки, Республіки Болгарія, Киргизької Республіки,Південно�Африканської Республіки, Республіки Мол�дова, Королівства Нідерланди, Малайзії, РеспублікиКуба, Республіки Казахстан, Республіки Ірак, Респуб�ліки Білорусь, Литовської Республіки, Грецької Респуб�ліки, Республіки Корея, Координатор проектів Органі�зації з Безпеки та Співробітництва у Європі (ОБСЄ),

Директор Європейськогобанку реконструкції тарозвитку в Україні, пред�ставники посольств Араб�ської Республіки Єгипет,Японії, Королівства Ма�рокко, Палестини, ЧеськоїРеспубліки, РеспублікиУзбекистан, Російської Фе�дерації, Румунії, Італійсь�кої Республіки, ДержавиІзраїль.

Ми робимо все від насзалежне для того, щоб такізустрічі проходили на ви�сокому рівні, із взаємноюкористю, залишаючи пози�

тивні враження у працівників дипломатичного корпусу,– розповів Генеральний директор Генеральної дирекціїз обслуговування іноземнихпредставництв Павло Криво�нос. – Сьогодні наші постійніклієнти – це 73 посольства та19 організацій, які мають ста�тус міжнародних. І саме відроботи дирекцій, кожногопрацівника ГДІП залежитьставлення дипломатів до Ук�раїни, враження, якими вонинаповняться під час роботи вКиєві чи іншому місті та якіповезуть згодом до іншихкраїн. Гадаю, нинішня пре�зентація стала чудовим заспі�вом нашої спільної роботи вновому сезоні.

Обговорюючи презентаціючасопису, гості відзначаливажливість різнопланової ви�

давничої справи, якуздійснює ГДІП, зокрема,йдеться про підтриманнявиходу науково�попу�лярного журналу «Па�м’ять століть». Серед ав�торів нового часопису –Голова 52�ї сесії Гене�ральної Асамблеї ООН,один із найдосвідчені�ших українських дипло�матів Геннадій Удовенко,директор Українськогоінституту національноїпам’яті при Кабінеті Мі�ністрів України ВалерійСолдатенко, президентВідкритого міжнародно�го університету розвиткулюдини «Україна», ака�демік Петро Таланчук,ректор Національногопедагогічного універси�тету ім. М.П. Драгомано�ва, член�кореспондентНАН України ВікторАндрущенко та інші.

Наразі варто навести словаНадзвичайного і Повноважно�го Посла Марокко в УкраїніАбдельжаліля Саубрі, надру�ковані в цьому часописі: «Ге�неральна дирекція люб’язнопропонує допомогу і підтрим�ку у вирішенні багатьох пи�тань, допомагає налагодитиконструктивний діалог на всіхрівнях влади. Ми вдячні вамза професіоналізм та підтрим�ку, яку відчуваємо протягомусього періоду перебування вУкраїні, бо кожного дня пере�конуємося – ми можемо роз�раховувати на ваше дружнєплече».

5 o’clock

60

У дусі професіоналізму, порядності, патріотизму

Для послів, які працюють вУкраїні, чудовою нагодою зіб*ратися разом та з користюпровести час, поспілкувавшисьу неформальній обстановці,

стала нова ініціатива Гене*ральної дирекції з обслугову*вання іноземних представ*ництв (ГДІП) із нагоди прове*дення презентації журналу

«Пам’ять століть» і фільмупро квітневу поїздку пред*ставників дипломатичногокорпусу до Канева.

Генеральний директор ГДІППавло Кривонос озвучує

переможців лотереї

Надзвичайний і ПовноважнийПосол Південно�Африканської

Республіки Чупу Стенлі Матабатаознайомлюється з часописом

«Пам’ять століть»

Директор Європейського банкуреконструкції та розвитку в Україні Андре Куусвек

Зліва направо: Надзвичайний і Повноважний ПосолКиргизької Республіки Улукбек Чіналієв, Надзвичайний

і Повноважний Посол Республіки Казахстан ЗаутбекТурісбеков із виграшним сертифікатом та Надзвичайний

і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки Ейнулла Ядулла оглу Мадатлі з дружиною

Розповідь буде неповною, якщо не відзначити мальов�ниче місце, обране співробітниками ГДІП для проведен�ня презентації. Вона відбулася в ресторанно�готельномукомплексі – готелі SPA та ресторані «Шкіпер», що роз�ташовані в селищі міського типу Ворзель. Поважні гостііз задоволенням оглянули цей мальовничий куточок від�

починку неподалікКиєва, а дехто висло�вив бажання при на�годі провести тут часразом із сім’єю, по�милуватися красоюприроди, насолоди�тися затишком.

Жваво пройшладипломатична лоте�рея з різноманітнимивиграшами. Шановнігості із задоволеннямскористалися можливістю порибалити, покататися наквадроциклах, поплавати озером на поромі.

Звичайно ж, усі оцінили прекрасний фірмовий плов,яким почастували шановне товариство працівники По�сольства Республіки Узбекистан.

На згадку про вечір кожен із гостей отримав сувеніри.Загальна ж думка учасників презентації була спіль�

ною: колектив Генеральної Дирекції з обслуговуванняіноземних представництв традиційно продемонструваввисокий рівень організації зустрічі та забезпечив її від�мінним сервісом. У зв’язку з цим, пригадалася думкаГеннадія Удовенка, висловлена у презентованому жур�налі, про три «П», визначальні в діяльності ГДІП, –професіоналізм, по�рядність, патріотизм.Презентація цілкомпідтвердила цю харак�теристику роботи Ге�неральної дирекції, щодало відмінний стартновому осінньо�зимо�вому дипломатично�му сезону. Гості роз’їж�джалися в чудовомунастрої, додаючи на�останок: «До нової зу�стрічі!»

Інф. «З.С.»

61

Надзвичайний і ПовноважнийПосол Малайзії Чуа Теонг Бан

Генеральний директор ГДІП Павло Кривонос вітаєКоординатора проектів ОБСЄ пані Мадіну Джарбусінову

Зліва направо: третій секретар Посольства Японії Шо Мацудаіра, Радник Посольства Японії Хіроясі Накано,

Радник�посланник Посольства Чехії Павел Бучек з родиною

Надзвичайний і Повноважний ПосолРеспубліки Казахстан Заудбек

Турісбеков на квадроциклі

Надзвичайний і Повноважний ПосолРеспубліки Корея Кім Ин Цжун

на рибалці

Зліва направо: начальник протокольного відділу ГДІПЮрій Лазуто, Надзвичайний і Повноважний ПосолГрецької Республіки Георгіос Георгунтзос, Першийзаступник Генерального директора ГДІП АнатолійВорохаєв, Директор департаменту з фінансово�

адміністративних питань МЗС України Марія Стоцька,дуаєн дипломатичного корпусу Валентин Величко

Зліва направо: заступник начальникауправління третього територіального

департаменту МЗС УкраїниОлександр Данилейко, Директор

департаменту консульської службиМЗС України Андрій Сибіга,

Надзвичайний і Повноважний ПосолКубинської Республіки Фелікс Леон Карбальо

Будинок, у якому розмі�щується Резиденція Над�звичайного і Повноважно�го Посла Республіки Індіяв Україні, розташований усамому серці українськоїстолиці на вул. ЯрославівВал, 3, яка пролягає відвулиці Володимирська таЗолотих Воріт до Львів�ської площі, точно повто�рюючи контури давньогооборонного міського валучасів Ярослава Мудрого.У давнину вал з’єднувавголовні ворота міста Киє�ва – Золоті з Львівськи�ми.

У середині ХІХ ст. за�лишки валу були остаточ�но знищені, а на його міс�ці проклали вулицю Під�вальну. Назва походить віддороги, що проходила підміським валом. За свою іс�торію вулиця переймено�вувалася декілька разів іносила ім’я К. Ворошило�ва, А. Полупанова, ВеликаПідвальна. Остаточно ву�лицею Ярославів Вал вонастала в 1977 році.

Будинок № 3 зведено1858 р. за проектом Федо�ра Федоровича Голованована замовлення дійсногостатського радника СергіяПетровича Алферьєва, ві�домого в Києві лікаря, те�рапевта (з 1857 по 1874 рр.),завідувача кафедрою Фа�культетської терапії ме�дичного факультету Уні�верситету Святого Воло�димира.

Сергій Петрович дово�дився двоюрідним дядь�ком письменникові Мико�лі Семеновичу Лєскову,який майже все своє ди�тинство провів у Києві та,напевно, бував у цьому бу�динку.

Будинок завжди вигля�дав поважно, головною

його окрасою став чавун�ний тамбур на литих коло�нах. У дворі – двоповерхо�вий флігель. Була навітьконюшня на 12 стійл і садіз фонтаном.

Господарі будинку меш�кали на першому поверсі,на другому розміщуваласьприслуга. Пізніше Алфе�рьєв здавав дім у найм, азгодом продав.

Наступним власникомбудинку став барон Маг�нус Карл Олександр Віль�гельмович, або просто Мак�сим Васильович фон Штей�нгель.

Придбавши дім, баронодразу розпочав перебудо�ву за проектом архітектораОлександра Шиле. На дру�гому поверсі розмістилижитлові кімнати, а на пер�шому – контору Юзефо�Миколаївського цукрово�го заводу (головою прав�ління якого був фон Штей�нгель), а у підвалі – вин�ний льох.

У 1917 р. сім’я Штейнге�ля виїхала на Кавказ, а бу�динок став державноювласністю.

До 1923 р. тут розміщу�валися державні організа�ції, а з 1923 до 1938 р. пра�цювало Консульство Ні�меччини.

Нині будівля на вулиціЯрославів Вал, 3 є пам’ят�кою архітектури і вже три�валий час – домівкою Над�звичайного і Повноважно�го Посла Республіки Індіяв Україні.

Для збереження цієї пер�лини архітектури Гене�ральною дирекцією з обс�луговування іноземнихпредставництв як оренда�рем будинку було прийня�то рішення здійснити йогокапітальний ремонт. Роз�роблений і погоджений Го�

ловним управ�лінням охоро�ни культурноїспадщини пас�порт оздоблен�ня фасадів пов�ністю відтво�рює історично�му вигляду будівлі. Крімтого, проектом передбаче�но ремонт і відновленнявнутрішнього оздобленняпри збереженні плану�вальної структури, благо�устрій прибудинкової те�риторії, реставрацію мета�левих елементів в’їзних во�ріт. Партнером Генераль�ної дирекції в ході прове�дення зазначених робіт єпідрядна організація ТОВ«Градобуд�К», яка має ве�ликий досвід роботи зоб’єктами історико�куль�турного значення.

У Києві після проголо�шення незалежності Укра�їни, у зв’язку з установлен�ням дипломатичних відно�син із багатьма країнамисвіту, значно збільшиласякількість дипломатичнихмісій, представництв іно�земних компаній, міжна�родних організацій, щопотребувало реконструкціїіснуючих і спорудженнянових будинків для їх роз�міщення.

За безпосередньої участіГенеральної дирекції з обс�луговування іноземнихпредставництв спорудже�но та реконструйовано бу�динки посольств республікТуркменістан (вул. Пушкін�ська, 6) і Узбекистан (вул.Володимирська, 16), Коро�лівства Нідерланди (Кон�трактова площа, 7), Респуб�ліки Білорусь (вул. М. Ко�цюбинського, 3), Федера�тивної Республіки Німеч�чина (вул. Богдана Хмель�ницького, 25), Сполучених

Штатів Америки (вул. Авіа�конструктора І. Сікорсько�го, 4), 22�поверховий жит�ловий будинок для персо�налу дипломатичних пред�ставництв на бульв. ЛесіУкраїнки, 21, житловийбудинок дипломатичногопризначення на вул. Тур�генєвській, 46 / Павлівсь�кій, 11.

Окрасою столиці сталиготелі, до будівництваяких долучилася Генераль�на дирекція. Зокрема:

• виконувала функції за�мовника зі спорудженняготелю «Redisson SAS Ho�tel Kyiv» на вул. ЯрославівВал, 22�26;

• надала в оренду ТОВ«Інтерн» двоповерховийнежилий будинок на вул.Б. Хмельницького, 53�адля спорудження чотири�зіркового готелю «Опера»;

• виступала замовникомбудівництва готелю на вул.А.Тарасової, 5 «Свята Со�фія» (нині «Hyatt»);

• надавала консультаціїпід час спорудження п’яти�зіркового готелю «Інтер�континенталь».

На вул. Віктора Забіли, 4проектується будівля По�сольства Республіки Індія,на вул. І. Сікорського, 4�6завершується споруджен�ня дипломатичного пред�ставництва РеспублікиКазахстан. І це не повнийперелік об’єктів, у споруд�женні яких бере участь Ге�неральна дирекція.

Надія ЄВГРАШКІНА,журналіст

5 o’clock

62

ППППооооссссооооллллььььссссььььккккиииийййй ддддіііімммм