Міністерство освіти і науки УкраїниСумський державний університет

П. Є. Трофименко, Л. С. Демидко, О. В. Панченко

РАДІАЦІЙНИЙ, ХІМІЧНИЙ, БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ТА ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА

АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

СумиСумський державний університет

2014

2

УДК 623.454.86(075) ББК 68.518.1я73

Т 76

Рецензенти:О. М. Загорка – доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ);В. О. Колесніков – кандидат військових наук, професор, заслужений працівник освіти України, провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ);О. Л. Глушкевич – кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Українияк навчальний посібник для слухачів,

курсантів та студентів вищих навчальних закладів(лист № 1/11-8914 від 10.06.2014 р.)

Т 76Трофименко П. Є.

Радіаційний, хімічний, біологічний захист та інженерна підготовка артилерійських підрозділів : навч. посіб. / П. Є. Трофименко, Л. С. Демидко, О. В. Панченко. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 215 с.

ISBN 978-966-657-523-7

У навчальному посібнику викладені основи організації радіаційного, хімічного, біологічного та інженерного забезпечення артилерійських підрозділів.

Посібник призначений для підготовки і проведення занять із тактико-спеціальних дисциплін. Він може бути корисним як для викладачів і курсантів військових навчальних закладів, так і студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу.

УДК 623.454.86(075)ББК 68.518.1я73

© Трофименко П. Є., Демидко Л. С., Панченко О. В., 2014

ISBN 978-966-657-523-7 © Сумський державний університет, 2014

4

ЗмістС.

Вступ........................................................................................6

Скорочення, прийняті у тексті посібника......................11

ЧАСТИНА ПЕРША. ОСНОВИ РХБ ЗАХИСТУ.............12

Розділ 1. Основи будови та застосування ядерної, хімічної, біологічної, запалювальної зброї.....................12

1.1. Загальні положення................................................121.2. Фізико-технічні основи будови ядерної зброї.....141.3. Види ядерних вибухів. Уражаючі фактори ядерного вибуху.............................................................191.4. Класифікація отруйних речовин. Характеристики уражаючої дії хімічної зброї.........................................311.5. Характеристики уражаючої дії біологічної та запалювальної зброї......................................................39Навчальний тренінг.......................................................45

Розділ 2. Основи захисту артилерійських підрозділів від зброї масового ураження..............................................46

2.1. Мета, завдання та основні заходи РХБ захисту. .462.2. Робота командира батареї (взводу) з оцінки РХБ обстановки......................................................................552.3. Організація та проведення спеціальної обробки у підрозділах.....................................................................61

2.3.1. Мета та завдання спеціальної обробки.....612.3.2. Засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції.............................................................622.3.3. Технічні засоби спеціальної обробки........652.3.4. Робота командира батареї (взводу) з організації та проведення спеціальної обробки 71

5

2.4. Засоби індивідуального і колективного захисту особового складу..........................................................74

2.4.1. Призначення та будова індивідуальних засобів захисту органів дихання..........................742.4.2. Призначення, будова індивідуальних засобів захисту шкіри...........................................792.4.3. Колективні засоби захисту. Призначення, загальна будова і порядок їх використання........83

Навчальний тренінг.......................................................89

ЧАСТИНА ДРУГА. ОСНОВИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ................................................................91

Розділ 3. Військово - інженерна підготовка в артилерійських підрозділах...............................................91

3.1. Інженерне обладнання бойового порядку артилерійської батареї.................................................913.2. Робота командира батареї з організаціїінженерного обладнання бойового порядку............1013.3 Інженерні заходи з маскування...........................1033.4. Інженерні загородження.....................................110Навчальний тренінг....................................................121

Розділ 4. Інженерне забезпечення пересування артилерійських підрозділів..............................................123

4.1. Інженерне забезпечення маршу.........................1234.2. Інженерне забезпечення переправи артилерії через водні перешкоди .............................................135

4.2.1. Загальні відомості про водні перешкоди і переправи.............................................................1354.2.2. Переправа артилерії через водні перешкоди............................................................139

Навчальний тренінг ...................................................151

6

Розділ 5. Польове водопостачання.................................1535.1. Обладнання пунктів водопостачання................1535.2. Порядок забезпечення підрозділів водою в польових умовах........................................................158Навчальний тренінг ...................................................162

Список використаної літератури...................................163

Предметний покажчик.....................................................165

Додатки................................................................................181Додаток А. Варіант розпорядження із РХБ захисту........182Додаток Б. Варіант оцінки радіаційної обстановки........184Додаток В. Варіант оцінки хімічної обстановки.............188Додаток Г. Витяг із збірника нормативів із бойової підготовки СВ щодо проведення спеціальної обробки. . .190Додаток Д. Схеми інженерного обладнання....................194Додаток Е. Порядок роботи командира батареї з організації інженерного обладнання.................................207Додаток Ж. Формуляр мінного поля................................212

7

Вступ

Із набуттям незалежності Україна має можливість самостійно вирішувати свою долю, формувати зовнішню і внутрішню політику, розвивати усі державні структури, зокрема Збройні Сили України. На законодавчому рівні розроблено "Державну комплексну програму реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року"[1], яка відповідає нагальним потребам розвитку держави. Одним із напрямів Концепції є створення такої системи військової освіти, яка б забезпечувала підготовку необхідної кількості як кадрових, так і офіцерів запасу. Такий підхід відповідає запровадженому у 2006 р. принципово новому видові виконання військового обов’язку – добровільній службі у військовому резерві [13].

Сучасні Збройні Сили України проходять складний етап реформування. Відмова України від ядерної та інших видів зброї масового ураження зовсім не означає її повне забуття. Навпаки, у сучасних умовах це питання набуло свого нового значення. Про це свідчить застосування хі-мічної зброї проти мирного населення у Сирії. Такі держави як США, Росія, Китай, Франція, Великобританія й ін., мають на озброєнні ядерну зброю. Майже всі країни світу приєдналися до Конвенції про заборону хімічної зброї, але деякі держави не підписали Конвенцію (Ангола, Північна Корея, Єгипет, Південний Судан та ін.). Біологічна зброя належить до зброї масового знищення. Нині кілька десятків кран світу володіють таким арсеналом, якого вистачило б, щоб знищити усе живе на планеті. У локальних війнах і збройних конфліктах широко застосовувалася запалювальна зброя , що викликало масові втрати у живій силі і техніці.

8

Розвиток ядерної енергетики у багатьох країнах становить загрозу масового радіоактивного зараження території не тільки від ядерної зброї, а й від руйнування об’єктів ядерно-паливного циклу. Прикладом такого явища є аварії на Чорнобильській атомній станції та в Японії на атомній станції „Фокусіма - 1”[2].

Локальні війни і збройні конфлікти на міжрасовій, релігійній основі та з інших причин, які раз по раз виникають на різних континентах, дають підстави вважати, що становище на міжнародній арені залишається бути складним. У воєнних доктринах передових у військовому відношенні країн світу, які мають зброю масового ураження, продовжують відводити їй провідну роль.

Отже, не зважаючи на заборону, можливість застосування ЗМУ цілком ймовірна. Ось чому необхідно досконало вивчати способи захисту від зброї масового ураження і запалювальної зброї [3].

Успішне виконання підрозділами бойових завдань у сучасному бою залежить від їх уміння самостійно забезпечувати свої дії в інженерному відношенні. Ракетні та артилерійські підрозділи при веденні бойових дій повинні вміти самостійно обладнувати свої позиції та райони розташування, долати інженерні загородження та руйнування, організовано форсувати водні перешкоди на табельних та місцевих переправних засобах, уміло діяти на різній місцевості, використовуючи її захисні та маскувальні властивості.

Аналіз досвіду застосування артилерії у Другій світовій війні, в локальних війнах і збройних конфліктах останніх десятиріч показує, що тільки там, де було добре організоване бойове забезпечення, артилерійські частини і підрозділи успішно виконували бойові завдання. Тому метою написання цього навчального посібника стала необхідність розкриття програмного матеріалу з

9

інженерного забезпечення, РХБ захисту і маскування артилерійських підрозділів.

У результаті вивчення матеріалу навчального посібника слухачі повинні:

знати:- порядок дій в умовах радіоактивного, хімічного та

біологічного зараження;- роботу на приладах радіаційної та хімічної розвідки і

радіаційного контролю;- роботу командира батареї (взводу) з РХБ захисту

бойових дій артилерійських підрозділів.- порядок інженерного обладнання бойового порядку

артилерійської батареї;- роботу командира батареї (взводу) з організації

інженерного обладнання бойового порядку артилерійських підрозділів;

- заходи, що проводяться в артилерійських підрозділах з маскування бойового порядку;

- заходи, що проводяться в артилерійських підрозділах з пересування (переміщення) в ході бою і проведення інженерних робіт;

уміти:- організовувати та здійснювати заходи із захисту від

ЗМУ;- організовувати РХБ захист артилерійських

підрозділів при веденні бойових дій в умовах застосування против-ником ЗМУ;

- забезпечити належні умови безпеки дій підрозділів у зонах зараження;

- організовувати та здійснювати заходи з інженерного обладнання бойового порядку артилерійських підрозділів;

- організовувати та здійснювати інженерні заходи з маскування бойового порядку артилерійських підрозділів.

10

Зміст саме цих знань і умінь розкривається у навчальному посібнику. Він складається із 2 частин, 5 розділів, кожний з яких містить відповідний матеріал, визначений навчальною програмою.

У першому розділі розкриті питання щодо основ будови та уражаючих факторів ядерної, хімічної, біологічної, запалювальної зброї, а також основні принципи застосування кожного виду зброї масового ураження.

Другий розділ присвячений роботі командирів підрозділів із забезпечення РХБ захисту в умовах застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї, зруйнування (аварій) підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, а також обов’язкам командирів та штабів з організації РХБ захисту особового складу, озброєння і військової техніки артилерійських підрозділів.

У третьому розділі розкрито порядок інженерного обладнання елементів бойового порядку артилерійської батареї і роботи командира батареї з організації інженерного обладнання і маскування вогневої позиції (КСП, СП). Достатньо уваги приділено інженерним загородженням, а також порядку встановлення протитанкових мін. Наведені вимоги гуманітарного права.

У четвертому розділі розкрито підготовку шляхів руху і маневру артилерії в бою та інженерне забезпечення переправи артилерійських підрозділів через водні перешкоди.

У п’ятому розділі розкрито організацію проведення робіт з обладнання пунктів водопостачання та порядок забезпечення артилерійських підрозділів водою у ході бою.

У додатках (А-Г) наведено варіанти розпоряджень із РХБ захисту, оцінки радіаційної та хімічної обстановки, витяг із збірника нормативів із бойової підготовки СВ щодо проведення спеціальної обробки. У додатках (Д-Ж)

11

розкрито питання інженерного забезпечення бойових дій артилерії.

Актуальність розроблення посібника обумовлена відсутністю навчальної літератури, виданої державною мовою, з розглянутих питань. До загроз із застосування зброї масового ураження додалася загроза аварій і руйнувань цивільних об’єктів ядерної і хімічної промисловості. Тому виникла необхідність висвітлити питання, що містять особливості наслідків таких аварій та порядку дій у таких умовах. Зміст посібника відповідає навчальним програмам підготовки офіцерів запасу із студентів вищих навчальних закладів із РХБ захисту, загальної тактики, бойового застосування артилерійських підрозділів. Під час написання посібника був врахований досвід Другої світової війни і особливо досвід останніх локальних війн і збройних конфліктів.

Посібник може бути корисним як науково-педагогічним працівникам ВВНЗ під час підготовки до проведення занять із слухачами і курсантами, так і офіцерам у військах під час організації і проведення занять з артилерійськими підрозділами у ході бойової підготовки, а також під час тактичних навчань.

Автори висловлюють щиру вдячність: заслуженому діячу науки і техніки України, доктору військових наук, професору О. М. Загорку; заслуженому працівнику освіти України, професору В. О. Колеснікову; кандидату військових наук, доценту О. Л. Глушкевичу за критичні зауваження, а також за корисні поради, які вони надали під час підготовки посібника та рецензування рукопису.

12

Скорочення, прийняті в тексті посібника АЕ - атомна енергетикаБТХР - бойові токсичні хімічні речовиниБЗ - біологічне зараженняДДД - дегазація, дезактивація, дезінфекціяЕМІ - електромагнітний імпульсЗЗК - загальний захисний комплектЗІЗ - засоби індивідуального захистуЗМУ - зброя масового ураженняЗІП - запасний інструмент і приладдяІП-5 - ізоляційний протигазІДК - індивідуальний дегазаційний комплектІДПС, ТДП - комплекти для проведення ДДДКСО - засіб санітарної обробкиКЗС - костюм захисту світловийКСП - командно-спостережний пунктСО - спеціальна обробкаОВТ - озброєння і військова техніка ОР - отруйні речовиниПУВД - пункт управління вогнем дивізіонуПУВбатр - пункт управління вогнем батареїППУ - повітря-приймальний пристрійРХБ - радіаційний хімічний біологічний СІ - світловий імпульсСП - спостережний пунктФВУ - фільтрувально-вентиляційне устаткуванняФП - фільтр-поглиначХП - хімічна промисловістьХЗ - хімічне зараженняЯЗ - ядерне зараженняЯВ - ядерний вибухВП - вогнева позиціяПСП - передовий спостережний пунктБСП - боковий спостережний пункт

13

ЧАСТИНА ПЕРША

ОСНОВИ РХБ ЗАХИСТУ

Розділ 1

Основи будови та застосування ядерної, хімічної, біологічної зброї

1.1. Загальні положення

Зброя масового ураження здатна завдати масові людські втрати та руйнування. Особливу роль відіграє ядерна зброя як найбільш рушійний засіб ведення війни. Хімічна зброя, основу якої складають отруйні речовини, також відіграє важливу роль тому, що на озброєнні провідних у військовому відношенні країн світу знаходяться мільйони касетних бомб, снарядів, мін і фугасів, що дислокуються на територіях не тільки в США і Європі, а тепер і в деяких країнах арабського світу. Про це свідчить застосування хімічної зброї у Сирії. До того ж розвиток ядерної енергетики у багатьох країнах становить загрозу масового радіоактивного зараження території не лише від ядерної зброї, а й від руйнування об’єктів ядерно-паливного циклу. Прикладом є аварії на атомних станціях в Україні і Японії.

Зброя масового ураження – це зброя великої уражаючої сили, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань. До існуючих видів ЗМУ належать: ядерна, хімічна та біологічна зброя. Різновидом ядерної зброї є нейтронна зброя [7].

Ядерна зброя поділяється на: атомну; термоядерну; нейтронну; комбіновану; зброю, спрямовану на передачу енергії (лазерна, ядерна начинка супутника).

14

Хімічна зброя, її складові: ОР (традиційні, бінарні); токсини; фітотоксиканти.

Біологічна зброя: мікроби (бактерії, рикетсії, грибки, віруси); токсини (продукти життєдіяльності мікробів).

Ядерна зброя – з’явилася в кінці Другої світової війни у вигляді ядерних авіаційних бомб, уперше скинутих США на японські міста Хіросіма (06.08.1945 р. з літака Б-29 атомну бомбу «Малюк») та Нагасакі (09.08.1945 р. – атомну бомбу «Товстун»). Загальна кількість убитих, поранених, постраждалих у цих містах становила понад 500000 людей.

Хімічна зброя завдяки специфічним властивостям знайшла широке застосування на полях битв Першої світової війни (1914 – 1918 рр.), коли потрібна була необхідність у новому, раптовому для противника засобові ураження. 22.04.1915 р. німці вперше застосували газобалонну атаку хлору проти французьких військ, яка призвела до повної деморалізації французької армії. Кількість отруєних досягла 15000 людей, з них 5000 було отруєно смертельно. 31.05.1915 р. німці провели другу газобалонну атаку проти російських військ, у результаті було уражено 9000 людей, з них – 6000 смертельно. За період Першої світової війни загальні втрати від хімічної зброї склали близько 1300000 людей.

Біологічна зброя з’явилася пізніше за хімічну, але її створення і спроби застосування були у Німеччині ще в Першу світову війну. Перед Другою світовою війною роботи зі створення БЗ проводилися в Японії, а з 1942 р. створенням БЗ почали займатися США. Після Другої світової війни виробництво БЗ здійснювали: Англія, Австралія, Канада й ін.

Запалювальна зброя – засоби для ураження живої сили та військової техніки, дія якої заснована на застосуванні запалювальних речовин. Запалювану зброю

15

застосовують з метою ураження живої сили, військової техніки, запасів матеріальних засобів та для створення пожеж у районах бойових дій.

Основними уражаючими факторами запалювальної зброї є теплова енергія і токсичні для людини продукти горіння, що виділяються при її застосуванні.

1.2. Фізико-технічні основи будови ядерної зброї

Ядерна зброя базується на використанні всередині ядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях поділу важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер – ізотопів водню (дейтерію і тритію) у більш важкі, наприклад, ядра ізотопів гелію.

Ця зброя включає різні боєприпаси (бойові частини ракет і торпед, авіаційні і глибинні бомби, артилерійські снаряди і міни, що споряджені ядерними зарядами), засоби управління і доставки до цілі.

Ступінь уражаючої дії ядерного вибуху стосовно особового складу, озброєння і техніки залежить не лише від потужності ядерного боєприпасу і виду вибуху, а й від типу ядерного зарядного пристрою.

Усі речовини оточуючого нас світу складаються з надзвичайно малих частинок, які називаються атомами.

Речовина, що складається з атомів одного виду, називається простою, а речовина, що складається з атомів різних видів, називається складною. Так, мідь і уран прості речовини, тому що вони складаються з однорідних атомів. Вода є складною речовиною з відомої причини. Сукупність атомів одного виду з однаковим зарядом їх ядер утворює хімічний елемент. Відповідно проста речовина складається із одного елемента, а складна – з декількох хімічних елементів.

16

Атом має складну будову. У центрі атома знаходиться дуже щільне ядро, що має позитивний заряд, навколо якого з великою швидкістю обертаються легкі негативно заряджені електрони і становлять електронну оболонку атома. У атомів різних елементів – різне число електронів, наприклад, навколо ядра атома водню рухається лише один електрон, гелію – 2, а літію – 3, а навколо атома урану обертається 92 електрони. Число електронів визначає порядковий номер хімічного елемента в таблиці Д. І. Менделєєва [6, 8]. На рис. 1.1 показана схематична будова атома.

Рисунок 1.1 – Будова атома гелію (1 - нейтрон; 2 - протон; 3 - електрон)

Майже вся маса атома зосереджена в його ядрі. На частку електронів припадає менше 0,05 маси атома. Причому густина ядерної речовини дуже велика і не залежить від розміру ядра. Висока густина ядерної

17

речовини свідчить про колосальну енергію внутрішніх ядерних сил.

Найпростіше ядро першого у періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва елемента водню називається протоном. Він має одиничний позитивний заряд. Протон і електрон належать до елементарних частинок. Крім того, основними елементарними частинками є: нейтрон – частинка приблизно такої самої маси, як і протон, але вона не має позитивного заряду; позитрон – частинка, аналогічна електрону, але вона несе одиничний позитивний заряд; нейтронно-нейтральна частинка з дуже малою масою спокою і деякі інші.

Ядра усіх атомів побудовані з нейтронів і протонів. Протони і нейтрони мають загальну назву – нуклони. Кількість протонів у ядрі визначає його позитивний заряд і відповідає номеру у періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва. Сума чисел протонів і нейтронів визначає масу ядра і називається масовим числом.

Число протонів у ядрі кожного елемента чітко визначене, а число нейтронів може змінюватися у певних межах. Тому можуть існувати різновиди атомів одного і того самого елемента, які відрізняються один від одного масовим числом. Такі атоми розміщуються в одній клітинці періодичної системи і називаються ізотопами цього елемента.

Багато природних елементів є сумішшю декількох ізотопів. Наприклад, водень являє собою суміш 99,98 % легкого ізотопу – протію – і 0,02 важкого ізотопу – дейтерію. Ядро протію не що інше, як протон. Ядро дейтерію складається із одного протона і одного нейтрона. Відомий і третій ізотоп водню – тритій, ядро якого складається з одного протона і двох нейтронів. Ядро атома одного з важливих ізотопів плутонію (Pu) складається із 94 протонів і 145 нейтронів [4].

18

При написанні символів ізотопів ліворуч знизу ставлять порядковий номер, а ліворуч зверху ставлять масове число ізотопу.

Відомі ізотопи елементів, у яких самостійно відбуваються ядерні перетворення, при яких здійснюються іонізуючі випромінювання у вигляді гамма-квантів, альфа-частинок (ядер гелію) і бета-частинок (електронів). Такі ізотопи елементів називаються радіоактивними. Час, протягом якого розпадається половина ядер атомів радіоактивного елемента, називається його періодом піврозпаду і позначається Т1/2.

Ядерна енергіяОскільки майже вся енергія атомів зосереджена у їх

ядрі, то точніше їх називають не атомною, а ядерною енергією. Коли стало відомо, що у ядрі атома зосереджена велика енергія, то цей факт привернув до себе увагу вчених. До цього часу вчені вважали, що види енергії поділялися на енергію електричну і пов’язану з силами тяжіння (гравітаційними). Сили, що діють усередині ядра, були названі ядерними.

Питання щодо співвідношення маси тіла і кількості зосередженої у ньому енергії принципово вирішив А. Ейнштейн і довів, що джерелом енергії може бути будь-яка речовина. Кількість зосередженої в середовищі енергії залежить від маси речовини, помноженої на квадрат швидкості світла, і виражається залежністю 1.1:

P = f (M × V2), (1.1)

де Р – кількість ядерної енергії речовини;М – маса речовини;V – швидкість поширення світла.

19

Фізичний зміст даної залежності полягає у тому, що в природі не існує матерії без руху.

Енергія, необхідна для руйнування ядра і поділу його на вільні нуклони (без надання їм кінетичної енергії), називається енергією зв’язків ядра. Чим більше взаємодіють нуклони всередині ядра, тим потрібно більше енергії для його розщеплення.

При зворотному процесі, тобто процесі утворення ядра з вільних нуклонів, – також виділяється енергія.

Реакція поділуВідкриття нейтрона привело до виникнення нових

напрямів у ядерних дослідженнях. Поглинання нейтрона більшістю ядер атомів супроводжується радіаційним захопленням, коли енергія збудження виділяється у вигляді гам-ма-випромінювань.

У деяких важких елементах, наприклад, в урані і плутонії, спостерігаємо інше явище – розпад ядра на два уламки. Цей процес називається поділом ядра. Він супроводжується випусканням близько 200 МеВ енергії на кожне ядро, що розділяється.

Вивчення процесу поділу урану показало, що тепловими нейтронами ділиться лише U-235; більш важчий U-238 поглинає теплові нейтрони без поділу. Тепловими нейтронами діляться U-239, U-233.

Розглянемо теоретичні основи реакції синтезу. Якщо потужність зарядів, у яких використовується реакція поділу важких ядер, обмежується (близько 10 тис. т), то застосування реакції синтезу в термоядерних комбінованих боєприпасах дозволяє створювати зброю практично з необмеженою потужністю.

Ядерний синтез може бути здійснений при злитті окремих легких ядер. Виділення енергії буде мати місце у всіх випадках, коли після злиття ядер вихідних речовин будуть утворюватися нові ядра з більшими енергіями

20

зв’язку. Умови для проходження реакції синтезу можуть виникнути при температурі в десятки і сотні мільйонів градусів. Створення високої температури за допомогою зовнішнього джерела необхідне тільки для ініціювання реакції синтезу. У подальшому ці умови підтримуються за рахунок власних джерел енергії. У разі, коли рівень температури знизиться до граничної, термоядерна реакція припиняється. Оцінка енергетичного ефекту термоядерної реакції показує, що при синтезі одного кілограма гелію виділяється у 5 разів більше енергії , ніж при діленні одного кілограма U-235 [6, 8].

Учені провідних країн світу у своїх наукових дослідженнях поряд із роботою зі збільшення потужності ядерного боєприпасу вели і ведуть роботу, пов’язану зі зменшенням габаритів (розмірів) ядерних снарядів.

1.3. Види ядерних вибухів. Уражаючі фактори ядерного вибуху

Вищеописані наукові відкриття надали поштовх для створення ядерної зброї, що стала одним з основних видів зброї масового ураження. Вона здатна в короткий термін вивести зі строю велику кількість людей, зруйнувати інфраструктуру. Масове застосування ядерної зброї здатне викликати катастрофічні наслідки для всього людства, тому Україна відмовилася від ядерної зброї, але наявність її в інших країнах є підставою необхідності знати її властивості та організацію захисту від неї. На рис. 1.2 показаний загальний вигляд підземного ЯВ.

21

Рисунок 1.2 – Загальний вигляд підземного ЯВ

Уражаюча дія ядерної зброї ґрунтується на енергії, що виділяється при ядерних реакціях вибухового типу. Потужність вибуху ядерних боєприпасів прийнято виражати у тротиловому еквіваленті, тобто кількістю звичайної вибухової речовини, тобто під час вибуху якої виділяється стільки ж енергії, скільки виділяється її під час вибуху цих ядерних боєприпасів. Тротиловий еквівалент вимірюється в тоннах (кілотоннах, мегатоннах).

Засобами доставки ядерних боєприпасів до цілей є ракети (основний засіб нанесення ядерних ударів), авіація й артилерія. Крім того, можуть застосовуватися ядерні фугаси.

22

Ядерні вибухи здійснюються у повітрі на різних висотах, біля поверхні землі (води) та під землею і водою. Відповідно до цього їх прийнято розділяти на висотні, повітряні, наземні (надводні), підземні (підводні). Точка, в якій відбувся вибух, називається центром вибуху, а її проекція на поверхню землі (води) – епіцентром вибуху.

Висотним ЯВ називається вибух вище кордону тропосфери.

Залежно від географічної широти висота кордону тропосфери змінюється від 8 до 18 км. Найменша висота висотного вибуху береться 10 км. Він буває:

- стратосферний (10 – 80 км); - космічний (80 км і більше). Висотний вибух застосовується для ураження

повітряних та космічних цілей (головних частин ракет, космічних апаратів та ін.).

Уражаючі фактори: рентгенівське випромінювання, проникаюча радіація та повітряна ударна хвиля.

Повітряним ЯВ називається вибух у повітрі на висоті, коли світлова область не торкається поверхні землі.

Повітряні вибухи бувають високі та низькі. Високий повітряний вибух застосовується, коли необхідно забезпечити ураження на великі площі, але радіоактивне зараження не допустиме. Низький повітряний вибух застосовується у випадках, коли треба на великій площі вивести зі строю бойову техніку і разом із тим уникнути сильного радіоактивного зараження місцевості.

Наземним (надводним) ЯВ називається вибух на поверхні землі (води).

При наземному вибуху світлова область торкається поверхні землі (при надводному – води). Наземний (надводний) ЯВ застосовується для ураження особового складу, об’єктів, які знаходяться у спорудах (для ураження надводних цілей та гідротехнічних споруд).

23

Підземним (підводним) ЯВ називається вибух, що відбувається під землею (під водою).

Підземний (підводний) ЯВ застосовується для нанесення ураження міцним підземним спорудам (підводним цілям та спорудам).

Розглянемо характеристики уражаючих факторів ядерного вибуху.

При вибухові ядерного боєприпасу за мільйонні частки секунди виділяється колосальна кількість енергії, і при цьому в зоні, де відбуваються ядерні реакції, температура підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск викликають потужну ударну хвилю.

Поряд з ударною хвилею та світловим випромінюванням вибух ядерного боєприпасу супроводжується випусканням проникаючої радіації, яка складається з потоків нейтронів та -квантів. Хмара вибуху становить велику кількість радіоактивних продуктів – уламків ділення. Шляхом руху цієї хмари радіоактивні продукти із неї випадають, унаслідок чого відбувається радіоактивне зараження місцевості, об’єктів та повітря.

Нерівномірний рух електричних зарядів у повітрі, що виникають під дією іонізуючого випромінювання, призводить до утворення електромагнітного імпульсу (ЕМІ). Так формуються основні уражаючі фактори ядерного вибуху.

Ударна хвиля ЯВ – один з основних уражаючих факторів, на неї припадає до 40 % потужності вибуху. Залежно від того, в якому середовищі виникає та поширюється ударна хвиля – у повітрі, воді або ґрунті, її називають відповідно повітряною хвилею, ударною хвилею (у воді) та сейсмовибуховою хвилею (у ґрунті).

24

Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ЯВ здатна наносити ураження людям, руйнувати різні споруди, ОВТ та інші об’єкти на значних відстанях від місця вибуху.

За час дії ударна хвиля (зміни тиску в точці простору при проходженні крізь неї повітряної ударної хвилі) послідовно проходить дві фази: стиснення та розрядження. Ураження людей викликається як прямою дією повітряної ударної хвилі, так і побічною (уламками споруд, що летять; деревами, що падають; уламками скла; камінням; ґрунтом та ін.). Ударна хвиля ЯВ, яка діє на незахищений особовий склад, здатна нанести йому травми в основному такого самого характеру, як і при вибухові звичайних снарядів та авіаційних бомб, але на значно більших відстанях.

У табл. 1.1 показані радіуси зон ураження людей ударною хвилею при відкритому розташуванні, а у табл. 1.2 – радіуси зон виходу із строю ВТО при ЯВ.

Таблиця 1.1 – Радіуси зон ураження людей, км

Потужність вибуху,

Смертельне ураження Вихід зі строю

тис. тонн Н П Н П1 0,17 0,25 0,29 0,3410 0,15 0,6 0,88 0,950 0,85 1,1 1,4 1,4100 1,1 1,4 1,65 1,65500 1,9 2,4 2,8 2,81000 2,4 3,1 3,6 3,6

Таблиця 1.2 – Радіуси зон виходу із строю ВТО, км

Техніка таозброєння

Видвибуху

Потужність, тис. тонн1 10 100 500

25

Артилерія НП

0,250,3

0,540,65

1,151,4

22,4

БТР НП

0,250,38

0,540,65

1,151,75

23

Основний спосіб захисту особового складу, озброєння та військової техніки від ураження ударною хвилею – ізоляція їх від дії підвищеного тиску та швидкісного напору. Для цього використовуються укриття (сховища). Так, наприклад, перекриті траншеї зменшують радіус уражаючої дії в 2 рази, а бліндажі – у 3 рази. Особовий склад, який знаходиться в підземних спорудах на глибині більше 10 м, не уражається навіть у тому випадку, якщо ця споруда знаходиться під епіцентром повітряного ЯВ. Захист від ударної хвилі значною мірою забезпечується використанням:

- будівель підземного типу, що знаходяться нижче за поверхню землі;

- захисних властивостей місцевості (лягти на землю до проходження ударної хвилі);

- сховищ, бліндажів, траншей, ходів сполучення, окопів, канав.

Світлове випромінювання – це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій та інфрачервоній областях спектра.

Енергія світлового випромінювання поглинається поверхнями тіл, що освітлюються, які при цьому нагріваються. Температура нагріву залежить від багатьох факторів та може бути такою, що поверхня об’єкта обвуглиться, оплавиться або загориться. Світлове випромінювання може ви-кликати опік відкритих ділянок тіла людини, а в темний час доби – тимчасове засліплення.

26

Джерелом світлового випромінювання є вибухова область, яка світиться. Вона у своєму розвитку проходить три фази: початкову, першу та другу. Час дії області, що світиться, зростає залежно від зростання потужності вибуху. При вибухові над малого калібру область, яка світиться, діє десяті частки секунди, малого – 1-2 секунди, над великого – 15 секунд і більше.

Основним параметром, що визначає здатність ураження світлового випромінювання ЯВ, є світловий імпульс (СІ). Ураження людей світловим випромінюванням відображається в появі опіків різних ступенів відкритих та захищених обмундируванням ділянок шкіри, а також в ураженні очей. СІ в першу чергу діє на відкриті ділянки тіла – кінцівки рук, обличчя, шию, а також на очі. Розрізняють 4 ступені опіків:

- опік 1-го ступеня являє собою поверхневе ураження шкіри, що зовні являє собою її почервоніння (2 – 4 кал/см2);

- опік 2-го ступеня характеризується утворенням міхурів (4 – 10 кал/см2);

- опік 3-го ступеня викликає омертвіння глибоких шарів шкіри (10 – 15 кал/см2);

- при опіку 4-го ступеня обвуглюються шкіра та підшкірна клітковина, а іноді й більш глибокі тканини.

Вихід зі строю особового складу буде спостерігатися при опіках відкритих ділянок шкіри 2-го та 3-го ступенів або при опіках 2-го ступеня під одягом (не менше 3 % поверхні тіла). Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів: тимчасове засліплення, яке може продовжуватися до 30 хвилин; опіки очного дна, що виникають на великих відстанях при прямому погляді на світлову область вибуху; опіки рогівки та повік, що виникають на тих самих відстанях, що і опіки шкіри.

27

Ступінь дії світлового випромінювання на озброєння, військову техніку та споруди залежить від властивостей їх конструкційних матеріалів.

Захист від світлового випромінювання більш простий ніж від інших уражаючих факторів ЯВ, оскільки будь-яка непрозора перешкода, будь-який об’єкт, що утворюють тінь, будуть захистом від світлового випромінювання.

Як додаткові заходи захисту від уражаючої дії світлового випромінювання рекомендуються такі:

- використання екранованих властивостей ярів, лощин, місцевих предметів;

- встановлення димових завіс для поглинання енергії світлового випромінювання;

- підвищення відбивної здатності матеріалів; - підвищення стійкості до дії світлового

випромінювання; - проведення протипожежних заходів;- використання в темний час доби засобів захисту

очей від тимчасового засліплення. Проникаюча радіація – це потік – випромінювання

та нейтронів, які випускаються у середовище під час ядерного вибуху.

– випромінювання та нейтрони різні за своїми фізичними властивостями, а загальним для них є те, що вони можуть поширюватися у повітрі в усі боки на відстань до 2,5 – 3 км. Проходячи крізь біологічну тканину, – кванти та нейтрони іонізують атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин та змінюється характер життєдіяльності клітин, окремих органів та систем організму, що призводить до виникнення специфічного захворювання – променевої хвороби.

28

Джерелом проникаючої радіації є ядерні реакції поділу та синтезу, що проходять у боєприпасах у момент вибуху, а також радіоактивний розпад уламків поділу.

Час дії проникаючої радіації при вибуху зарядів поділу та комбінованих зарядів не перевищує декількох секунд та визначається часом піднімання хмари вибуху на таку висоту, при якій – випромінювання поглинається товщиною повітря і практично не досягає поверхні землі.

Уражаюча дія проникаючої радіації характеризується дозою випромінювання, тобто кількістю енергії іонізуючих випромінювань, поглинутої одиницею маси опроміненого середовища.

Розрізняють експозиційну та поглинуту дози.Експозиційна доза раніше вимірювалася

позасистемними одиницями – рентгенами (Р). Один рентген – це така доза рентгенівського або – випромінювання, яка створює в 1 см3 повітря 2,1 109 пар іонів. За системою одиниць СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кг (1 Р = 2,58 10-4 кл/кг).

Поглинута доза вимірюється в радах (на приладах залишилися позасистемні позначення дози випромінювання (Р) та потужності дози випромінювання (Р/г)). 1рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг/г поглинутої енергії у тканині. Одиницею вимірювання поглинутої дози в системі СІ є ґрей (1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад) [4].

Проникаюча радіація є одним із основних уражаючих факторів при вибухах нейтронних боєприпасів і боєприпасів поділу над малої та малої потужності.

Уражаюча дія проникаючої радіації на особовий склад та на стан його боєздатності залежить від дози випромінювання та часу, що пройшов після вибуху. Залежно від дози випромінювання розрізняють чотири ступені променевої хвороби:

29

- променева хвороба І ступеня (легка) – доза випромінювання 150 – 250 рад (що виліковується);

- променева хвороба ІІ ступеня (середня) – доза випромінювання 250 – 400 рад (одужання через 1,5-2 місяці);

- променева хвороба ІІІ ступеня (тяжка) – доза випромінювання 400 – 700 рад (одужання через 6 – 8 місяців);

- променева хвороба ІV ступеня (дуже тяжка) – доза випромінювання понад 700 рад (найбільш небезпечна).

Захистом від проникаючої радіації є різні матеріали, що послаблюють – випромінювання та нейтрони. – випромінювання сильніше за все послабляється важкими матеріалами, що мають високу електронну густину (свинець, сталь, бетон). Потік нейтронів краще послабляється легкими матеріалами, до складу яких входять ядра легких елементів, наприклад, водню (вода, поліетилен).

Найбільшу кратність послаблення від проникаючої радіації мають фортифікаційні споруди (перекриті траншеї – до 100, сховища – до 1500).

Радіоактивне зараження місцевості приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об’єктів виникає у результаті випадіння радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.

На відміну від інших уражаючих факторів, дія яких проявляється упродовж відносно короткого часу після ЯВ, радіоактивне зараження місцевості (РЗМ) може бути небезпечне протягом декількох діб та тижнів після вибуху. Джерелами радіоактивного зараження при ЯВ є: продукти поділу (уламки поділу) ядерних вибухових речовин (Рu239, U235, U238); радіоактивні ізотопи (радіонукліди), що утворюються у ґрунті й інших матеріалах під дією

30

нейтронів, – наведена активність; частини ядерного заряду, що не розділилися.

На місцевості, що піддавалася радіоактивному зараженню при ЯВ, утворюються дві ділянки: район вибуху та слід хмари.

За ступенями небезпечності заражену місцевість за слідом хмари прийнято поділяти на такі 4 зони:

- зона А – помірного зараження (зафарбовують синім); - зона Б – сильного зараження (зафарбовують

зеленим); - зона В – небезпечного зараження (зафарбовують

коричневим); - зона Г – надзвичайно небезпечного зараження

(зафарбовують чорним).На рис. 1.3 показані зони зараження місцевості за

слідом хмари.

Рисунок 1.3 – Зони зараження місцевості за слідом хмари

Потрапляння радіоактивних речовин у першу чергу уражає шлунково-кишковий тракт, кровоносно-судинну систему та щитовидну залозу. При потраплянні на шкіру виникає ураження у вигляді почервоніння, пухирів та виразок.

Захист особового складу при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, досягається:

31

- використанням фортифікаційних споруд, бойової техніки, ЗІЗ;

- використанням протирадіаційних засобів та препаратів;

- виведенням військ та об’єктів тилу із районів зараження або дією їх в обхід цих районів;

- правильною організацією відпочинку та прийому їжі;

- виконанням заходів безпеки при проведенні спеціальної обробки.

У табл.1.3 показано кратність послаблення доз випромінювання при діях на зараженій місцевості.

ЯВ в атмосфері та в більш високих шарах призводять до виникнення потужних електромагнітних полів із довжинами хвиль від 1 до 1000 м та більше.

Таблиця 1.3 – Кратність послаблення доз випромінювання

Укриття Кпосл

Відкриті щілини, траншеї, окопи:- дезактивовані- недезактивованіПерекриті щілиниСховищаБудинки:- дерев’яні одноповерхові- кам’яні:- одноповерхові- двоповерхові- триповерхові- багатоповерховіПідвали будинків:- одноповерхові- двоповерхові- багатоповерховіАвтомобіліБТР

203401000

3

10204070

4010040024

32

Танки 10

Ці поля, зважаючи на їх короткочасне існування, прийнято називати електромагнітним імпульсом (ЕМІ).

Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруг і струмів у провідниках різної довжини, розміщених у повітрі, на землі, озброєнні і військовій техніці та інших об’єктах. Електричні та магнітні поля ЕМІ у ролі уражаючого фактора характеризуються напругою поля. Напруга електричного та магнітного полів залежить від потужності, висоти вибуху, відстані від центру вибуху та властивостей навколишнього середовища.

ЕМІ суттєво впливає на роботу радіоелектронної та електротехнічної апаратури, яка знаходиться на військових техніці та об’єктах. Під дією ЕМІ у зазначеній апаратурі наводяться електричні струми та напруга, які можуть викликати пробій ізоляції, пошкодження трансформаторів, згорання розрядників, псування напівпровідникових приладів, перегорання плавких вставок та інших елементів радіотехнічних приладів. Найбільшому пошкодженню від ЕМІ підлягають лінії зв’язку, сигналізації та управління.

Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній енергопостачання та управління, а також електронної апаратури. Всі зовнішні лінії повинні бути 2 – проводовими, добре ізольованими від землі, з малою інерцією та плавкими вставками. Для захисту чутливого електронного обладнання доцільно використовувати розрядники з невеликим порогом запалювання. Важливе значення мають правильна експлуатація ліній, контроль справності засобів захисту, а також організація обслуговування ліній у процесі експлуатації, прокладання зовнішніх ліній зв’язку, управління та сигналізації, які повинні мати однакову електричну ємність щодо землі.

33

До основних принципів застосування противником ЗМУ необхідно віднести: раптовість; масування; прихованість підготовки до застосування; вибірковість об’єктів для нанесення ударів [3].

1.4. Класифікація отруйних речовин.Характеристики уражаючої дії хімічної зброї

Класифікація отруйних речовин, ознаки ураженняОтруйні речовини смертельної дії призначені для

смертельного ураження або виведення зі строю живої сили на тривалий строк. Цю групу ОР складають: Ві-Ікс (VX), зоман (GD), зарин (GB), іприт (HD), азотистий іприт (HN-1), синильна кислота (AC), табун (GA), хлористий ціан (CK), фосген (CG) та ін. [5].

Перелічені ОР за характером їх фізіологічної дії на організм поділяються на: нервово – паралітичні (зарин (GB), зоман (GD), табун (GA), Ві-Ікс (VX)); шкірно – наривні (іприт (HD), люїзит (L), азотистий іприт (H -1, -2, -3)); загально – отруйні (хлорціан (СК), синильна кислота (АС)); задушливі (фосген (CG), дифосген (DP), сполуки, що містять F); подразнювальні (хлорацетофенон (Сі), адамсит (РМ), Сі-Ес (CS), Ci-Ap (CR)); психохімічні або психотропні – (Бі-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (S )).

Нервово-паралітичні ОРВі-Ікс (VX) – масляниста, з високою температурою

кипіння, прозора, мало летка рідина, без запаху, погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках. Основний бойовий стан – аерозолі та краплі. Небезпечність ураження Ві-Ікс через органи дихання є найбільш ефективним при перетворенні його до пароподібного стану та тонко дисперсного аерозолю. Потрапляючи на обмундирування, проникає крізь нього та створює небезпечність ураження крізь шкіру. Перші

34

ознаки ураження: міоз (звуження зіниць очей), світлобоязнь, важке дихання, біль у грудях.

Зоман (GD) – прозора рідина з легким запахом камфори, погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках, ПММ. Основний бойовий стан – пар та дисперсні аерозолі. Уражає людей через органи дихання та через незахищену шкіру. Зоман менш токсичний, ніж Ві-Ікс, але крізь шкіру симптоми ураження проявляються значно швидше.

Зарин (GB) – прозора рідина без запаху, добре розчиняється у воді та органічних розчинниках. Зарин – токсична ОР. Основним бойовим станом є пар та тонко дисперсні аерозолі.

Перша допомога: надіти на ураженого протигаз і ввести антидот шприц-тюбиком, що знаходиться в індивідуальній аптечці (рис. 1.4).

35

Рисунок 1.4 – Загальний вигляд індивідуальної аптечки

Шкірно – наривні ОРІприт (HD) – прозора, масляниста речовина, важча за

воду, погано розчиняється у воді, добре – в органічних роз-чинниках, ПММ. Основний бойовий стан – пар, аерозоль, краплі. Незахищену живу силу уражає через органи дихання, шкіряні покрови, шлунково – кишковий тракт. Ознаки ураження шкіри: почервоніння (через 2-6 год.), потім утворюються пухирі та виразки.

Азотистий іприт (HN-1, HN-2, HN-3) – прозора рідина, з дуже слабким запахом свіжої риби. Погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках, ПММ. Основний бойовий стан – пар, аерозоль, краплі.

Ознаки ураження: почервоніння шкіри через 4 – 6 годин, через 1 – 2 доби з’являються пухирі, що переходять у виразки. При вдиханні парів іприту спостерігається сухість у роті, біль при ковтанні, нежить, хрип у голосі, можливе запалення легень.

Перша допомога: знешкодження іприту на шкірі за допомогою ІПП – 8 (9,10). Очі, рот прополоскати водою або 2 % розчином питної соди. Антидота проти іприту не існує.

Загально – отруйні ОРСинильна кислота (АС) – прозора речовина із запахом

гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді, сильно швидкодіюча отрута. Основний бойовий стан – пар. Незахищену живу силу синильна кислота уражає через органи дихання і при попаданні в організм із їжею та водою. Ознаки ураження: гіркота та металічний присмак у роті, нудота, головний біль, задуха, судоми. Смерть уражених настає у наслідок паралічу серця.

36

Хлорціан (СК) при температурі понад 13 0С – газ, при температурі нижче 13 0С – рідина. Хлорціан обмежено розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках. Повільно взаємодіє із водою. Основний бойовий стан – газ. Хлорціан – швидкодіюча ОР, ураження проявляється відразу ж, без періоду прихованої дії.

Перша допомога: надіти протигаз, під шолом – маску протигазу ввести амілнітрат, використовуючи ампулу з індивідуальної аптечки.

Задушливі ОРФосген (CG) при температурі понад 8 0С – газ із

запахом прілого сіна, важчий за повітря в 3,5 раза. Погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках. Основний бойовий стан – газ. Уражає легені людини, викликає їх набряк, подразнює очі та слизову оболонку. Основні симптоми ураження: подразнення очей, сльозливість, головокружіння, загальна слабість.

Перша допомога: винести ураженого із зараженої місцевості, надіти протигаз, послабити ремінь та обмундирування, відправити до медичного пункту. Забороняється робити штучне дихання. Антидоту проти фосгену не існує.

ОР, що тимчасово виводять живу силу зі строюДо ОР цієї групи належать психохімічні речовини, що

діють на нервову систему та викликають психічні розлади.Бі-Зет (BZ) – тверда кристалічна речовина, практично

не розчиняється у воді, добре розчиняється в органічних розчинниках. Основний бойовий стан – тонко дисперсний аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться способом термічної перегонки за допомогою термічних генераторів аерозолів (шашок).

Незахищену живу силу Бі-Зет уражає через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Ознаки ураження:

37

вʼялість та сонливість, виникають галюцинації (боязливість, сміх).

Подразнювальні ОРОР даної групи уражають чутливі нервові закінчення

слизових оболонок очей та дихальних шляхів.Хлорацетофенон (CN) – кристалічний білий порошок

із запахом черемшини, практично не розчиняється у воді, добре – в дихлоретані, хлороформі, хлорпікрині та в іприті.

Адамсит (DM) – кристалічний розчин від світло – жовтого до зеленого кольору без запаху. У воді практично не розчиняється. Розчиняється в органічних розчинниках при підігріванні. Добре розчиняється в оцті. Основний бойовий стан – тонко дисперсний аерозоль (дим). При дії на організм викликає сильне подразнення носоглотки, біль у грудях, нудоту.

Сі-Ес (CS) – кристалічний білий порошок, розчиняється у воді, добре розчиняється в оцті та бензолі. Симптоми ураження: біль в очах та грудях, сльозливість, нежить і кашель.

Сі-Ар (CR) – тверда кристалічна речовина, погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках.

Перша допомога: необхідно вийти з зараженої атмосфери і промити очі водою або 2 % розчином питної соди.

Характеристики уражаючої дії хімічної зброїХімічна зброя – один з видів зброї масового ураження,

уражаюча дія якої базується на використанні токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин належать отруйні речовини і токсини. Вони впливають на організми людей і тварин шляхом отруєння. Також можуть застосовуватися так звані „фітотоксиканти” для ураження різних видів рослин.

38

Отруйні речовини – це хімічні сполуки, що мають певні токсичні і фізико-хімічні властивості, що забезпечують при їх бойовому використанні ураження живої сили, зараження повітря, обмундирування, озброєння і військової техніки та місцевості.

Отруйні речовини складають основу хімічної зброї. Ними споряджаються снаряди, міни, бойові частини ракет, авіаційні бомби, виливні авіаційні пристрої, димові шашки, гранати й інші хімічні боєприпаси. Знаходячись у бойовому стані, ОР уражають організм, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани від осколків хімічних боєприпасів. Крім того, ураження може відбуватися в результаті вживання заражених продуктів харчування та води.

У бойовий стан ОР переводяться при дії хімічних боєприпасів. У момент їх застосування утворюється хмара зараженого повітря, фазовий склад якого залежить від типу ОР. При застосуванні рідких ОР утворюється хмара зараженого повітря, що складається з грубо дисперсного аерозолю, який поширюється під дією вітру та осідає на різних поверхнях, заражаючи їх.

При застосуванні ОР, здатних перетворюватись у пар, утворюється хмара пару та тонко дисперсного аерозолю, яка на шляху свого поширення буде впливати на незахищену живу силу, уражаючи її через органи дихання. Ступінь небезпечності ураження через органи дихання залежить від концентрації парів ОР у повітрі, характеру та інтенсивності фізичного навантаження та часу перебування живої сили в зараженій атмосфері, а через шкіру – від початкової густини зараження відкритих ділянок тіла та обмундирування аерозольними частинками і краплями ОР.

Бойовою концентрацією називається така концентрація ОР у повітрі, що забезпечує виведення

39

особового складу зі строю, або необхідне зниження боєздатності на деякий час. Бойова концентрація визначається кількістю ОР в одиниці об’єму повітря: C = M/V, мг/л.

При оцінці ефективності уражаючої дії ОР, коли зараженню підлягають місцевість, техніка або споруди, однією з основних характеристик ОР є густина зараження. Густиною зараження називається масова кількість ОР, яка припадає на одиницю зараженої поверхні і визначається за формулою [5]:

P = M/S, мг/м2, (1.2)

де Р – густина зараження місцевості; М – масова кількість отруйної речовини; S – площа зараження.

Стійкість ОР на місцевості та глибина поширення зараженого повітря є факторами при оцінці імовірності та ступеня ураження особового складу хімічною зброєю. Час, під час якого забезпечується виведення зі строю живої сили, характеризує стійкість зараження ОР.

Токсичність ОР – здатність ОР здійснювати уражаючу дію на організм. Вона проявляється при контакті з організмом, викликаючи ефект ураження. Ураження може мати місцевий або загальний характер. Токсичність характеризується кількістю речовини, що викликає уражаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

Токсична доза ОР – кількість речовини (доза), що викликає певний токсичний ефект.

Як засоби доставки хімічної зброї противник може використовувати авіаційні бомби, ракети, артилерію, засоби інженерних і військ РХБ захисту.

До бойових властивостей хімічної зброї належать:

40

- висока токсичність ОР і токсинів, що викликає в надзвичайно малих дозах тяжкі і смертельні ураження;

- біохімічний вплив на живі організми;- здатність ОР і токсинів проникати всередину

колективної зброї та будівель і уражати живу силу, яка там знаходиться;

- тривалість збереження БТХР своїх уражаючих властивостей на місцевості, озброєнні і техніці;

- важкість своєчасного виявлення факту застосування БТХР та його типу;

- можливість управління характером і ступенем ураження живої сили;

- необхідність використання для захисту від ураження (зараження) і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї різноманітних засобів;

- хімічної розвідки, індивідуального і колективного захисту, а також використання засобів ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

Уражаючими факторами хімічної зброї є різноманітні види бойового стану БТХР. Бойовим станом БТХР називається дисперсний їх стан у вигляді твердих або рідинних частинок різних розмірів. У такому стані ОР може поширюватися у приземних шарах атмосфери на великі відстані з подальшим їх осіданням на землю або рослинність.

Видами бойового стану БТХР є пари, аерозоль і краплі. Якісні відмінності БТХР характеризуються розмірами їх частинок у дисперсному стані. Переведення у бойовий стан БТХР здійснюється при викиданні або виливанні його з хімічного боєприпасу. Бойові токсичні хімічні речовини у вигляді грубо дисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, озброєння й техніку, амуніцію і т. ін. і здатні уражати незахищену живу силу під час осідання на різноманітні поверхні, а також після їх

41

випаровування. Такі уражаючі дії токсичних хімічних речовин називаються відповідно первинними і вторинними.

1.5. Характеристики уражаючої дії біологічної та запалювальної зброї

Біологічна зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, що споряджені біологічними засобами. Вона призначена для масового ураження живої сили противника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, а в деяких випадках для пошкодження озброєння і військової техніки. Масове застосування біологічної зброї інколи називають біологічною війною.

Уражаюча дія БЗ базується на використанні в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Після потрапляння в організм людини (тварини) в дуже малій кількості названі мікроби та їх токсичні продукти викликають дуже тяжкі інфекційні захворювання, що за відсутності своєчасного лікування незмінно призводять до смертельних наслідків або до тривалого часу перебування у хворобливому стані.

Уражаюча дія БЗ проявляється не відразу, а через деякий проміжок часу (інкубаційний період) і залежить від виду і кількості мікробів і токсинів, що потрапили в організм. Найчастіше інкубаційний період триває від 2 до 5 діб. упрожовж цього часу особовий склад зберігає боєздатність, інколи навіть не підозрюючи про захворювання. Деякі із захворювань, які називають контагіозними, передаються здоровим людям і тваринам. До таких захворювань належать чума, натуральна віспа та ін. До видів захворювань, що називаються не

42

контагіозними, належать сибірка, виразка, туляремія. Крім цього, до реальної загрози від БЗ ще й належить психологічний вплив на людей. Раптові масові захворювання серед військових і мирного населення викликають страх і паніку.

Види і основні властивості біологічних засобівОснову уражаючої дії біологічної зброї становлять

біологічні засоби (БЗ) – спеціально відібрані для бойового застосування біологічні агенти, які здатні у разі проникнення в організм людини викликати тяжкі захворювання (інтоксикації). До них належать: окремі види хвороботворних мікробів і вірусів – збудників найбільш тяжких хвороб, а також токсичні продукти їх життєдіяльності; генетичний матеріал – молекули інфекційних нуклеїнових кислот, що отримані від мікробів і вірусів. Для знищення посівів зернових, технічних та інших сільськогосподарських культур можуть бути застосовані збудники хвороботворних мікробів, а також найбільш небезпечні шкідники.

Патогенні мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб надзвичайно малі за розмірами, не мають кольору, запаху і смаку і тому не визначаються органами чуття людини. Залежно від розмірів побудови та біологічних властивостей їх поділяють на класи, з яких найбільше значення мають бактерії, рикетсії і грибки.

Бактерії – являють собою різноманітні за формою та розмірами одноклітинні мікроорганізми (розмірами від 0,5 до 8-10 мкм). Рикетсії – від 0,4 до 1 мкм (клітини-палички).

Грибки – одно – або багато клітинні мікроорганізми рослинного походження, відрізняються від бактерій більш складною будовою та способом розмноження.

Віруси – велика група біологічних агентів, що не мають клітинної структури, здатні розвиватися та розмножуватися лише у живих клітинах, використовуючи

43

для цього їх біосинтетичний апарат (розмірами від 0,02 до 0,4 мкм).

До комах – шкідників сільськогосподарських культур, що використовуються з метою знищення посівів зернових та технічних культур, закордонні спеціалісти відносять колорадського жука, сарану та ін.

Для ураження людей можливими видами агентів, відібраних до групи біологічних засобів, вважаються збудники таких тяжких інфекційних захворювань: із вірусів – збудники натуральної віспи, жовтої лихоманки, багатьох видів енцефалітів (енцефаломієлітів), геморагічних лихоманок; із класу бактерій – збудники сибірки, туляремії, чуми, сапу та ін.; з рикетсій – збудники Ку – лихоманки, сипкого тифу, лихоманки цуцугамуші; з класу грибків – збудники кокцидіоїдомікози, гістоплазмози; серед бактеріальних токсинів – ботулінічний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

Способи застосування противником біологічної зброїЕфективність дії біологічної зброї залежить не тільки

від уражаючих властивостей, а й значною мірою від правильного вибору засобів її застосування. Способи бойового застосування БЗ залежать від властивостей патогенних мікробів у звичайних умовах проникати в організм людини такими шляхами:

- через неушкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих (трансмісійний шлях);

- через слизову оболонку рота, носа, очей, а також через ушкоджені шкірні покриви (контактний шлях).

Виходячи з вищевикладеного, способами бойового застосування БЗ можуть бути:

- розпилювання біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю – аерозольний спосіб;

44

- розсіювання в районі цілі штучно заражених кровососних переносників – трансмісійний спосіб;

- зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах (об’ємах) за допомогою диверсійного спорядження – диверсійний спосіб.

Боєприпаси і бойові прилади, за допомогою яких застосовуються БЗ, прийнято називати біологічними боєприпасами.

Оскільки аерозольний спосіб застосування вважається військовими фахівцями як основний, то розроблення засобів доставки БЗ до цілі ведуться у напрямку створення аерозолів потрібної концентрації і дисперсності із біологічних рецептур. Рецептурами різноманітних типів (мікробами, токсинами, комбінованими) можуть споряджатися авіаційні бомби, касети, розпилювальні прилади для диверсійного застосування БЗ.

Для доставки і розсіювання в районі цілей кровососних переносників, а також шкідливих комах застосовуються так звані ентомологічні боєприпаси – авіаційні бомби і контейнери спеціальних конструкцій, що забезпечують членистоногим необхідний захист від дії несприятливих факторів у період польоту і приземлення. З цією метою оболонку боєприпасу виготовляють із термоізоляційних матеріалів, забезпечують штучний підігрів у відсіках, а також створюють умови для комфортного приземлення начинення боєприпасу.

До основних принципів застосування противником БЗ належать: раптовість, масування, ретельне врахування бойових властивостей і особливостей уражаючої дії біологічних засобів.

Запалювальна зброя – це спеціальні боєприпаси та прилади із засобами доставки, споряджені запалювальними сумішами.

45

Запалювальні речовини і суміші розділяють на дві основні групи:

- що горять за наявності кисню повітря (напалм, білий фосфор);

- що горять без доступу кисню повітря (терміти та термітні складові).

До засобів бойового застосування належать авіаційні і артилерійські запалювальні боєприпаси, гранатомети, вогнемети, вогневі фугаси, гранати, патрони, шашки.

Уражаюча дія ЗЗ на людину проявляється:- у вигляді опіків шкіри та слизової тканини при

контакті із запалювальними речовинами;- у вигляді ураження слизової оболонки дихальних

шляхів при вдиханні нагрітого повітря, диму й інших продуктів горіння;

- у вигляді теплового удару внаслідок перегріву тіла;- у дії токсичних продуктів неповного згорання

запалювальних речовин і матеріалів горіння;- у неможливості продовжувати дихальну функцію, в

результаті вигорання кисню повітря в закритих спорудах;- у механічній дії на людину вогневих штормів при

масових пожежах.Для захисту від ЗЗ необхідно використовувати:- закриті фортифікаційні споруди;- озброєння і військову техніку;- природні укриття і різні місцеві матеріали;- засоби індивідуального захисту шкіри й органів

дихання;- шинелі, куртки, плащ-накидки, тенти й брезенти.

Висновки з розділу

Зброя масового ураження має колосальну енергію і здатна миттєво вивести з ладу велику кількість особового

46

складу й техніки, а також завдати значних руйнувань. До її складу входять: ядерна, хімічна та біологічна зброя. Різновидом ядерної зброї є нейтронна зброя.

У розділі розглянуті фізико – технічні основи ядерної зброї, види ядерних вибухів, наведені характеристики уражаючих факторів. Розглянуто характеристики уражаючої дії хімічної, біологічної зброї, а також способи захисту.

Викладений у розділі матеріал дає можливість слухачам оволодіти теоретичними основами створення складових зброї масового ураження.

47

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Зброя масового ураження, ядерна зброя, атомна зброя, термоядерна зброя, нейтронний боєприпас, хімічна, біологічна, запалювальна зброя, отруйні речовини, уражаючі фактори ядерної, хімічної, біологічної та запалювальної зброї, ядерний вибух, термоядерний вибух, способи застосування зброї масового ураження.

Питання для повторення і самоконтролю

1. Які складові частини зброї масового ураження?2. Ядерна, термоядерна зброя, принципи її дії.3. Які уражаючі фактори ядерного вибуху?4. Характеристики уражаючої дії хімічної зброї.5. Характеристики уражаючої дії біологічної зброї.6. Характеристики уражаючої дії запалювальної

зброї.

Завдання для самопідготовки

1. Вивчити фізико-технічні основи створення ядерної зброї.

2. Вивчити складові частини хімічної зброї.3. Склад біологічної зброї, способи її застосування.

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Історія створення ядерної, хімічної та біологічної зброї.

2. Перспективи і фактори, що можуть вплинути на заборону виготовлення і зберігання ЗМУ.

48

Розділ 2

Основи захисту артилерійських підрозділів від зброї масового ураження

2.1. Мета, завдання та основні заходи РХБ захисту

РХБ захист підрозділів організовується та здійснюється в батареї (взводі) з метою максимально послабити вплив ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств АЕ та ХП на підрозділи, зберегти їх боєздатність та забезпечити успішне виконання поставлених їм завдань.

Основними завданнями РХБ захисту артилерійських підрозділів є:

- своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ та оцінка РХБ обстановки;

- попередження підрозділів про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ та ХП, а також сповіщення особового складу про РХБ зараження;

- фортифікаційне обладнання зайнятих районів, позицій, використання захисних та маскувальних властивостей місцевості;

- здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів;

- виявлення наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП. Ліквідація наслідків РХБ зараження;

- підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження.

Загальне керівництво організацією РХБ захисту в батареї здійснюється її командиром і є одним із

49

найважливіших його обов’язків. Організовуючи захист від ЗМУ, командир, як правило визначає, на забезпеченні яких елементів бойового (похідного) порядку та бойових завдань необхідно зосередити зусилля захисту, строк і порядок виконання завдань (заходів) з захисту, виділені сили та засоби, відповідальних виконавців.

Тепер більш детально розглянемо зміст і порядок виконання завдань РХБ захисту артилерійських підрозділів.

Своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ передбачає збір розвідувальних даних про наявність у нього частин і підрозділів, спроможних застосувати ЗМУ, органів забезпечення ядерними і хімічними боєприпасами, про стан, готовність системи управління і ступеня готовності противника до застосування ЗМУ та дій в умовах його застосування.

Оцінка РХБ обстановки виконується з метою забезпечення командирів і штабів інформацією про стан боєздатності особового складу і тенденцію щодо її зміни для урахування при прийнятті рішення про організацію і ведення бою.

РХБ розвідка організовується і проводиться для своєчасного виявлення РХБ зараження і сповіщення підрозділів. Розвідка ведеться методом збору даних про РХБ обстановку на маршрутах, у районах. Для ведення РХБ розвідки призначаються:

у дивізіоні – спеціально підготовлене позаштатне відділення (пост РХБ спостереження), який розміщується поблизу КСП (ПУВД);

у батареї – позаштатний спостерігач на КСП (ПУВ батареї).

Пост, висланий для розвідки, стає дозором РХБ розвідки. На пости РХБ спостереження (спостерігачів) покладаються такі завдання: виявлення радіоактивних,

50

отруйних речовин і біологічних засобів у повітрі і на місцевості, а також рівнів радіації і визначення типу ОР; контроль за зміною рівнів радіації і ступеня зараження повітря і місцевості; встановлення і позначення меж зон (ділянок) РХБ зараження, знаходження шляхів їх обходу і виявлення напрямків, маршрутів і ділянок місцевості з найменшими рівнями радіації.

Військовим досвідом доведено, що середня швидкість ведення наземної РХБ розвідки має бути такою:

- хімічної – 8-12 км/год;- радіаційної – 30-40 км/год.Для ведення радіаційної розвідки використовують

прилад ДП-5В (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Прилад радіаційної розвідки ДП-5В

51

Хімічну розвідку ведуть за допомогою приладу ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), який показано на рис. 2.2.

Радіаційний і хімічний контроль організовується з метою отримання даних для оцінки боєздатності підрозділів та визначення обсягу спеціальної обробки. Він включає: визначення доз опромінення особового складу, ступеня зараження військовослужбовців, озброєння, техніки, боєприпасів та матеріальних засобів.

Рисунок 2.2 – Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР)

Радіаційний та хімічний контроль у дивізіоні здійснюється інструктором РХБ захисту та позаштатним відділенням, а в батареї – спеціально підготовленим військово-службовцем. Радіаційний та хімічний контроль проводиться груповим методом (відділення, екіпаж) та індивідуальним методом (офіцери, прапорщики, окремо діючі військовослужбовці). Керівництво проведенням РХБ розвідки, радіаційного та хімічного контролю здійснюють:

52

у дивізіоні – начальник штабу; у підрозділах – командири підрозділів. Про радіоактивне опромінення особового складу командири підрозділів доповідають щоденно вищому штабу, а при одноразовому опроміненні 100 р і більше – негайно. Можливість одного дозиметриста (спеціально підготовленого військовослужбовця) з обстеження військовослужбовців – до 60 осіб/год, об’єктів – до 12 од./год.

Збір та обробка інформації про параметри ядерних вибухів і РХБ обстановку за даними розвідки (дані від постів РХБ спостереження, спостерігачів, дозорів РХБ розвідки) проводяться штабом дивізіону (командиром батареї).

Попередження підрозділів про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ і ХП організовується та здійснюється штабом дивізіону (командиром батареї, взводу) на підставі вказівок вищого штабу. Після отримання попередження уточнюються строки та обсяг необхідних заходів захисту, особливо щодо розосередження підрозділів, зміни районів їх розташування та безпосереднього захисту особового складу, озброєння і техніки, підвищується їх готовність до захисту та посилюється контроль за виконанням заходів. У випадку застосування противником ЗМУ, високоточної зброї, а також зруйнування (аварії) підприємств АЕ та ХП командирів підрозділів негайно попереджують про нанесені удари (зруйнування), сповіщають про РХБ зараження місцевості й атмосфери, а також інформуються про можливі зміни РХБ обстановки, наявність зруйнувань, пожеж та затоплень.

Сповіщення про РХБ зараження здійснюється позачергово усіма засобами зв’язку єдиними постійно діючими сигналами. При загрозі радіоактивного зараження

53

подається сигнал "Радіаційна небезпека", з одержанням якого особовий склад одягає респіратори (протигази) та засоби захисту шкіри або укривається у сховищах (техніці). При загрозі хімічного або біологічного зараження подається сигнал "Хімічна тривога", з одержанням якого особовий склад одягає протигази та засоби захисту шкіри або використовує герметичні сховища (техніку) з фільтровентиляційними агрегатами.

Фортифікаційне обладнання зайнятих районів, позицій, рубежів розгортання та підготовки шляхів до маневру здійснюється згідно із вказівками командира підрозділу. Залежно від завдань, що виконуються, та наявності часу обладнуються:

- для особового складу – відкриті та перекриті щілини, окопи, бліндажі та сховища;

- для озброєння і техніки – окопи та укриття.Сховища із спеціальним обладнанням повинні

забезпечувати безпечне перебування в них особового складу без засобів індивідуального захисту.

Використовувати захисні властивості місцевості – означає знайти у призначеному районі такий варіант розташування чи переміщення підрозділів, при якому втрати особового складу і техніки будуть мінімальними. Захисні властивості мають діброви, глибокі яри, підземні шахти, насипи, кар’єри, лісові масиви, підвали з надійними перекриттями і особливо підземні споруди.

Забезпечення прихованості розташування підрозділів і об’єктів виконується з метою зниження ефективності наземної та повітряної розвідки противника та застосування його засобів ураження. Воно досягається методом постановки аерозольних завіс (силами свого підрозділу, старших командирів, військ РХБ захисту).

Осліплення противника аерозолями проводиться способом створення аерозольних завіс у районах його

54

зосередження. Для осліплення застосовують в основному димові засоби. Об’єктами осліплення можуть бути: спостережні пункти, вогневі засоби, засоби ППО.

Маскування аерозолями застосовують для введення противника в оману щодо розміщення підрозділів, приховування важливих об’єктів

При діях у гірській місцевості райони розташування доцільно вибирати з невеликими підвищеннями біля підніжжя гір. Необхідно уникати вибору районів розташування в котлованах, навколо яких розташовані високі гори, населені пункти, в районах можливих затоплень. У лісі підрозділи рекомендується розташовувати на віддалі 150 – 200 м від галявин і 30 – 50 м – від магістральних доріг та просік. При використанні захисних властивостей місцевості необхідно враховувати, що лісові масиви, діброви, яри і шахти сприяють тривалому застою отруйних речовин та біологічних аерозолів. У зв’язку з цим перед зайняттям таких ділянок необхідно проводити РХБ розвідку.

Протиепідемічні заходи включають: вивчення санітарно – епідемічного стану районів дій та розташування підрозділів, організацію обсервації та карантину; проведення запобіжних щеплень особовому складу та застосування засобів екстреної профілактики, проведення дезінфекційних заходів.

Санітарно – гігієнічні заходи полягають у суворому виконанні встановлених гігієнічних вимог при розміщенні, харчуванні та водопостачанні, лазнево – пральному обслуговуванні та дотриманні правил особистої та громадської гігієни. Спеціальні профілактичні медичні заходи включають застосування антидотів, антибіотиків, протирадіаційних та інших захисних препаратів.

Виявлення наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП включає:

55

визначення втрат і морального стану особового складу, втрат озброєння і техніки, а також масштабів та характеру зараження, зруйнувань, пожеж та затоплень. Воно здійснюється штабом дивізіону (командиром батареї) за даними розвідки, радіоактивного та хімічного контролю, що проводяться в осередках ураження та в районах поширення радіоактивних, отруйних речовин та біологічних засобів.

На основі отримання даних приймається рішення про виведення підрозділів із небезпечних районів, відновлення їх боєздатності, ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ та подальше ведення бойових дій.

Ліквідація наслідків РХБ зараження виконується для поновлення боєздатності підрозділів та нормалізації РХБ обстановки у районах їх дій. Вона проводиться одночасно з відновленням боєздатності підрозділів і включає: розвідку осередків ураження; рятувальні роботи; надання першої медичної допомоги ураженим та лікувально-евакуаційні заходи; проведення радіаційного та хімічного контролю; спеціальну обробку військ; гасіння та локалізацію пожеж; розчищення та відновлення маршрутів руху та маневру; проведення екстреної профілактики та ізоляційно – обмежувальні заходи в осередках біологічного ураження.

Ліквідація наслідків РХБ зараження здійснюється методом спеціальної обробки (СО) підрозділів і ДДД місцевості.

Спеціальна обробка підрозділів – обов’язковий захід, що проводиться для знезараження (усунення і знешкодження) із ОВТ та особового складу радіоактивних, ток-сичних та біологічних забруднень. Залежно від умов, наявності часу, сил та засобів СО може бути частковою і повною (силами свого підрозділу, військ РХБ захисту).

56

ДДД місцевості, доріг та споруд проводиться для зменшення ризику зараження бойової техніки та особового складу при пересуванні або тривалому знаходженні на позиціях. Здійснюється силами свого підрозділу, військ РХБ захисту.

Підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження здійснюється з метою забезпечення бойової готовності підрозділів до виконання завдань. Воно досягається: постійним знанням штабу дивізіону та командирами підрозділів РХБ обстановки в районах бойових дій, змін, що сталися на місцевості внаслідок ядерних ударів та зруйнування підприємств АЕ і ХП, ступеня опромінення особового складу; своєчасним та вмілим використанням засобів індивідуального та колективного захисту, фортифікаційних споруд, захисних властивостей озброєння, техніки на місцевості; своєчасним застосуванням антидотів, антибіотиків та інших захисних препаратів; вибором найбільш доцільних способів дій у зонах зараження та їх подолання; суворим дотриманням правил поведінки особового складу на зараженій місцевості.

Сповіщення підрозділів про РХБ обстановку організується штабами частин для своєчасного визначення початку застосування засобів індивідуального і колективного захисту особового складу.

Застосування засобів індивідуального та колективного захисту організується командирами для збереження боєздатності особового складу і надання можливості подальшого ведення бойових дій.

Виконання режимних обмежувальних заходів є необхідною умовою для зменшення ризику зараження особового складу і районів бойових дій. Вони включають:

- зонування території за ступенями небезпеки;

57

- застосування профілактичних засобів від впливу РХБ факторів;

- виведення або зміну підрозділів, які перебувають у заражених районах;

- дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості.

Розосередження підрозділів здійснюється з урахуванням завдань, що виконуються, захисних властивостей озброєння і техніки, характеру місцевості, наявності часу та підприємств АЕ і ХП у районі бойових дій. Воно повинно максимально зменшити втрати підрозділів, забезпечити вигідні умови для захисту від ЗМУ і не ускладнювати управління, взаємодію, побудову бойового (похідного) порядку та ведення бойових дій.

Зміна районів розташування підрозділів здійснюється, як правило, за розпорядженням або з дозволу старшого командира для виведення їх з-під ядерного удару противника, а також із районів застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї та зруйнування підприємств АЕ і ХП, із зон зараження та для ліквідації наслідків ураження.

Зони РХБ зараження обходять або долають у напрямках, що забезпечують найменший ступінь опромінення (зараження) особового складу. Підрозділи при подоланні зон зараження рухаються на максимальних швидкостях та збільшених дистанціях між машинами.

Дії підрозділів у районах зруйнувань, пожеж та затоплень визначаються обстановкою і повинні бути спрямовані на виконання поставленого завдання та забезпечення безпеки особового складу.

Заходи із РХБ захисту здійснюються силами і засобами підрозділів безперервно в усіх видах бойових дій і за різних умов обстановки. Найбільш складні і специфічні заходи, що потребують особливої підготовки із

58

застосуванням спеціальної техніки та приладів, виконуються підрозділами військ РХБ захисту.

2.2. Робота командира батареї (взводу) з оцінки РХБ обстановки

У розпорядженні із РХБ захисту командир дивізіону, (батареї) зазначає: порядок ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки; сигнали попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, а також сигнали сповіщення про РХБ зараження і порядок дій з отриманням сигналів; заходи безпеки при діях у зонах зараження; строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів; порядок та черговість отримання засобів захисту та перевірки протигазів; порядок і терміни проведення радіаційного та хімічного контролю; порядок встановлення звʼязку з підрозділом ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ; місце, час та порядок проведення спеціальної обробки. Варіант розпорядження наведено в додатку А.

Виявлення та оцінка радіаційної обстановки в умовах застосування ядерної зброї, руйнування (аварій) підприємств атомної енергетики є обов’язковим елементом роботи командирів та штабів. У штабах частин така робота проводиться в два етапи:

- перший етап роботи полягає у виявленні очікуваної радіаційної обстановки та її оцінці. Він проводиться з використанням інформації про плановані або здійснені ядерні вибухи, руйнування (аварії) підприємств атомної енергетики та дані про напрямок і швидкість середнього вітру;

59

- другий етап роботи полягає у виявленні фактичної радіаційної обстановки та її оцінці. Під фактичною радіаційною обстановкою розуміють радіаційну обстановку, виявлену за даними радіаційної розвідки про потужності доз випромінювання в окремих точках місцевості. Після нанесення фактичної радіаційної обстановки на карту її оцінюють. Вона дозволяє командирам та штабам уточнити прийняті за результатами прогнозування рішення про дії в зонах зараження, можливість зайняття районів, намічених для розміщення військ, а також уточнити заходи з мінімізації впливу радіоактивного зараження.

У повному обсязі робота з виявлення та оцінювання радіаційної обстановки здійснюється у вищих штабах розрахунково - аналітичними станціями (РАСТ), або розрахунково-аналітичними групами.

Метою оцінки радіаційної обстановки є напрацювання висновків про її вплив на виконання завдань та збереження боєздатності підрозділів.

Оцінка радіаційної обстановки за даними розвідкиПід радіаційною обстановкою розуміють масштаби та

ступінь радіоактивного зараження місцевості, які впливають на боєздатність підрозділів.

Для оцінки радіаційної обстановки за даними розвідки, крім рівнів радіації, часу, місця їх вимірювання і часу вибуху, необхідно знати положення підрозділу, його завдання, ступінь боєздатності (отримані особовим складом дози опромінювання) та умови, в яких вони знаходяться.

Одразу після отримання інформації про визначене зараження командири підрозділів віддають розпорядження на подачу сигналу сповіщення, приймають рішення щодо захисту особового складу, наносять дані про рівні радіації на карту.

60

Подальша оцінка радіаційної обстановки проводиться в такій послідовності:

- приводяться рівні радіації на одну годину після вибуху;

- розраховуються можливі дози опромінення, отримані особовим складом при діях на зараженій місцевості;

- визначаються можливі втрати від радіоактивного опромінення;

- визначається ступінь зараженості озброєння та військової техніки;

- визначаються варіанти дій підрозділу на зараженій місцевості, при яких особовий склад отримує дози опромінення, які не виводять його зі строю.

У висновках з оцінки радіаційної обстановки командир підрозділу визначає:

- вплив радіаційної обстановки на виконання поставленого завдання;

- доцільний варіант дій підрозділу з метою збереження боєздатності особового складу при виконанні завдання;

- додаткові заходи з організації захисту і необхідні сили та засоби для ліквідації наслідків зараження;

- кому і які необхідно віддати розпорядження із забезпечення РХБ захисту дій особового складу на зараженій місцевості;

- яка необхідна допомога від старшого командира.Варіант оцінки радіаційної обстановки наведений у

додатку Б.Своєчасна оцінка радіаційної обстановки дозволяє

командиру прийняти правильне рішення для дій підрозділів у зоні радіоактивного зараження та зберегти їх боєздатність.

61

Оцінка радіаційної обстановки за даними розвідки об’єднує вирішення таких завдань:

- визначення радіаційних втрат при діях у зонах зараження;

- визначення радіаційних втрат при подоланні зон зараження;

- визначення тривалості перебування особового складу у зоні зараження за заданою дозою опромінення;

- визначення часу початку подолання зон зараження (початку виходу із зони) за заданою дозою опромінення;

- визначення часу початку входу у зону зараження (початку робіт у зоні) за заданою дозою опромінення;

- визначення ступеня зараження озброєння та військової техніки.

Ці завдання вирішуються за допомогою [9].Задачі з оцінки радіаційної обстановки при

зруйнуванні (аварії) підприємств АЕ вирішуються за допомогою [10].

Приклад 1Визначити час ядерного вибуху, якщо перше

вимірювання рівня радіації було зроблено о 4.40 28.01 і воно дорівнювало 110 р/г, а друге – о 4.55 і дорівнювало 83 р/г.

Розвʼязання1. Визначаємо дані для входження до таблиці 2 [9].

Це проміжок часу між вимірами рівнів радіації (∆t = t2 – t1) 4.55 - 4.40 = 0.15 та показники рівнів радіації: 83 і 110 р/г відповідно.

2. З таблиці 2 за вхідними даними зчитуємо, що з моменту проведення ядерного вибуху пройшло ∆т = 1 година 15 хвилин.

3. Визначаємо час, коли відбувся ядерний вибух (Т = t2 – ∆т) 4.55 – 1.15 = 3.40. Він відбувся о 3.40 28.01.

62

Варіант оцінки радіаційної обстановки наведено в додатку Б.

Оцінка хімічної обстановки за даними розвідкиПід хімічною обстановкою, як елементом бойової

обстановки розуміють умови, що визначаються масштабами та ступенем хімічного зараження місцевості і об’єктів на ній і можуть впливати на дію та боєздатність підрозділів.

Вхідними даними для оцінки хімічної обстановки є:- напрямок та швидкість середнього вітру;- місце розташування підрозділу;- дані про виявлення отруйних речовин.При оцінці хімічної обстановки визначаються:- засоби застосування, об’єкти ураження, розміри

району зараження і тип отруйних речовин;- втрати особового складу, зараженість бойової

техніки та озброєння в районі застосування отруйних речовин;

- глибини небезпечного поширення зараженого повітря;

- стійкість отруйних речовин у районах їх застосування;

- орієнтовний час перебування в засобах захисту в районі зараження та на різних віддаленнях від нього.

На основі оцінки хімічної обстановки сповіщаються підрозділи про хімічне зараження місцевості і повітря, робляться висновки про боєздатність підрозділів, вживаються заходи із захисту особового складу і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї, намічаються найбільш доцільні дії підрозділів у даній обстановці, визначаються напрямок і маршрути для подолання або обходу районів зараження, найбільш безпечні райони для розміщення підрозділів, час перебування особового складу

63

в засобах захисту при подоланні районів хімічного зараження, порядок проведення спеціальної обробки і використання сил та засобів для її виконання.

Варіант методики оцінки хімічної обстановки наведено у додатку В.

Задачі з оцінювання хімічної обстановки вирішуються за допомогою підручника [11]. Задачі з оцінки хімічної обстановки при зруйнуванні (аварії) підприємств хімічної промисловості вирішується за допомогою [10].

Приклад 2Визначити час (Т1), коли ОР зарин втратить свої

бойові властивості за умови, що ОР була застосована о 4.55 28.01. Т = 4.55.

Розвʼязання1. За вхідною величиною (Т) за табл. 14 [11]

визначаємо час стійкості (t) ОР зарину. t = 4 години.2. Визначаємо час (Т1), коли ОР зарин втратить свої

бойові властивості: (Т1 = Т + t) 4.45 + 4.00 = 8.55.Отже, ОР зарин повністю втратить бойові властивості о 8.55 28.01.

2.3. Організація та проведення спеціальної обробки у підрозділах

2.3.1. Мета і завдання спеціальної обробки

Спеціальна обробка підрозділів полягає у проведенні санітарної обробки особового складу, дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, військової техніки, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту, боєприпасів та матеріальних засобів. Вона може бути частковою або повною.

64

Часткова спеціальна обробка організується за вказівкою командира дивізіону (батареї) і проводиться особовим складом у ході виконання бойового завдання під керівництвом командирів підрозділів. Вона включає:

- при заражені ОР – проведення дегазації;- при зараженні РР – проведення дезактивації;- при зараженні БЗ – проведення дезінфекції.Повна спеціальна обробка підрозділів проводиться за

командою командира дивізіону, як правило, після виконання бойового завдання, а також після виходу підрозділів із бою. Вона включає: проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння і військової техніки, боєприпасів та матеріальних засобів, а за необхідності і санітарну обробку особового складу.

Повна СО підрозділів проводиться частинами в районах, які вони займають на маршрутах їх руху, а також у районах СО, що по можливості призначаються на незараженій місцевості. Для проведення СО застосовують дезактивуючі, дегазуючі, дезінфікуючі речовини та розчини. Розглянемо їх склад.

2.3.2. Засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції

Дезактивуючі речовини та розчиниНаявність довгоіснуючих ізотопів вимагає проведення

штучної дезактивації заражених об'єктів, а саме:- дезактивації, що базується на миючій дії деяких

речовин (поверхнево-активні речовини – мило, сульфонол та ін.);

- дезактивації, що базується на використанні хімічних реагентів, які викликають розчинення або руйнування поверхневого шару об'єкта (кислоти, луги, окиснювачі, органічні розчинники – діхлоретан, керосин, дизпаливо, бензин);

65

- дезактивації, що базується на сорбційних процесах (карбоферогель);

- дезактивації, що базується на іонному обміні (цеоліт, глауконіт, сульфовугілля, іонно-обмінні смоли);

- дезактивації, що базується на використанні комплексоутворювачів: гексаметафосфат, триполіфосфат натрію, щавелева, лимонна, винна кислоти та ін.).

Для дезактивації озброєння і техніки силами підрозділів найбільш поширеним способом є застосування: 0,15 % розчину порошку СФ-2у у воді (літом) або аміачній воді 25 % аміаку (взимку). З комплектом ДК-4 порошок СФ-2у застосовується у вигляді 0,075 % водного розчину.

Дегазуючі речовини та рецептуриЗалежно від механізму знешкоджуючої дії вони

поділяються на окиснювально-хлоруючі речовини (хлорне вапно, двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК), хлорамін та. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР.

Для дегазації озброєння, техніки застосовуються:- дегазуючі розчини: ДР №1 (2 % розчин дихлораміну

в дихлоретані); ДР №2 ащ (водний розчин: 2 % NaOH з 5 % моноетаноламіну, 25 % розчину аміаку); ДР №2 бщ (водний розчин: 10 % NaOH з 25 % моноетаноламіном);

- дегазуючі рецептури РД-2, РД;- водні розчини СН-50 (натрієва сіль

дихлорізоціанурової кислоти (СН-50У – трихлорізоціанурова кислота), триполіфосфат натрію, вуглекислий натрій і сульфонол), гіпохлоритів кальцію – ДТС ГК.

За відсутності табельних розчинів можуть бути використані водні розчини порошку СФ-2У (0,3 %), органічні розчинники (керосин, спирт, дихлоретан та. ін.), що сприяють швидкому змиву ОР.

66

Види ОР та розчини для їх дегазаціїВі-Ікс (VX) гази та іприт. ДР №1, РД, РД-2, сузпензія

ДТС ГК. Використовують ІПП-8(9), ІДК-1, танковий дегазаційний прилад (ТДП) або автоматичну розливну станцію (АРС). Норма 0,4 – 0,6 л/м2. (із ТДП – 0,2 л/м2). У якості допоміжних розчинів можуть застосовуватись гаряча мильна вода, СФ-2У, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, гас, дизельне паливо.

Зоман (GD), зарин (GB). ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1, ІДПС, ІДК-1, ТДП, АРС. Норма 0,4 – 0,5 л/м2. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, NaOH-водний розчин, дихлоретан, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Люїзит. ДР №1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1 Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Дифосген, хлорпікрин. ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Норма 0,5-0,6 л/м2. Як допоміжний розчин може застосовуватися гаряча мильна вода.

Бі-Зет (BZ). ДР №1, ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретилен, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Сі-Ес (CS) Сі-Ар (CR). ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

67

Хлорацетофенон (CN). Суспензія ДТС ГК, СН-50. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися 5 % розчин бісульфату Na, СФ-2У, гаряча мильна вода, дихлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Адамсит (DM). РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжний розчин може застосовуватись гаряча вода.

Для дегазації металевих, гумових, дерев’яних виробів, траншей, окопів, ходів сполучення та інших оборонних споруд, забруднених ОР типу VХ, іприт, зоман, застосовують розчин ДТС ГК у пропорції: 2 об’єми ДТС ГК і один об’єм води.

Дезінфікуючі розчиниДля дезінфекції застосовуються розчини:- водні суспензії та розчини 1 – 1,5 %(5 – 7,5 %) ДТС-

ГК;- розчин ДР №1;- водний розчин СФ-2У;- водний розчин 0,5 % монохлораміну Б (ХБ).Водна суспензія 1 – 1,5 % ДТС-ГК призначена для

дезінфекції озброєння і техніки, забрудненої не спороутворюючими формами мікробів. Суспензія ДТС-ГК є основним дезінфікуючим розчином. Норма витрати 2,5 – 3,0 л/м2.

Водна суспензія 5 % ДТС-ГК призначена для дезінфекції озброєння і техніки, забрудненої спороутворюючими формами мікробів (при температурі – 5 С). Норма 4 – 4,5 л/м2.

Дегазуючий розчин №1 призначений також і для дезінфекції озброєння і техніки. Норма витрати 0,5 – 0,6 л/м2.

Заходи безпеки при проведенні спеціальної обробки:

68

- особовий склад при проведенні СО повинен бути в ЗІЗ;

- заборонено спрямовувати струмінь на особовий склад.

2.3.3. Технічні засоби спеціальної обробки

Для санітарної обробки особового складу використовують індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-11), комплект санітарної обробки (КСО).

Для дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки використовуються комплекти ІДП-С, ДК-4, ІДК-1, ТДП.

Крім того у підрозділах для часткової СО можуть застосовуватися підручні засоби.

Проведення повної СО, крім табельних і підручних засобів, передбачає залучення дегазаційних машин і комплектів підрозділів військ РХБ захисту.

Технічні засоби санітарної обробкиІПП-11 (рис. 2.3) призначений для часткової обробки

відкритих ділянок тіла, а також невеликих ділянок одягу та спорядження при потраплянні на них краплинно-рідинних ОР та хвороботворних мікробів.

69

Рисунок 2.3 – Загальний вигляд протихімічного пакета ІПП-11

У разі необхідності використовується колективна аптечка (рис. 2.4).

ІПП-8 – складається із одного скляного флакона із рідиною та ватно-марлевих тампонів.

КСО – призначений для повної санітарної обробки особового складу у теплий час та часткової – у зимових умовах. Комплект працює від автомашин різних марок, використовуючи вихлопні гази. До складу комплекту входять: теплообмінник, газовідбірник, запобіжний клапан, гумотканинні рукави, сифон та інші деталі. Газовідбірник завчасно приварюється до вихлопної труби автомобіля. Для захисту особового складу від непогоди та у зимових умовах під час обробки розгортається спеціальна палатка, яка входить до складу комплекту.

70

Рисунок 2.4 – Загальний вигляд колективної аптечки

Принцип дії. Під час роботи двигуна вихлопні гази через газовідбірник надходять до теплообмінника, у між трубну порожнину, обігріваючи водяні труби, та через дросельну втулку виходять до атмосфери. Частина газу із теплообмінника гумотканинним рукавом надходить у ємність із водою та створює в ній тиск. Під тиском вода із ємності виходить у теплообмінник, проходячи водогрійними трубами, нагрівається до + 38 – 42 0С і надходить до душових фільтрів.

Тактико – технічні характеристики:- пропускна здатність – 10 – 12 осіб/год;- вироблення гарячої води – 4 – 6 л/хв;- вага комплекту з ящиком – 45 кг;- час розгортання – 8 – 10 хв.Технічні засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції

озброєння, бойової техніки та матеріальних засобів:ІДП-С (індивідуальний дегазаційний пакет –

селікагелевий) – призначений для дегазації та дезінфекції 71

зброї, кулеметів, гранатометів, 82-мм мінометів та обмундирування. ІДП являє собою металевий (картонний) футляр з кришкою, в якому знаходяться 2 (дві) склянні ампули (по 60 мл кожна). В ампулі з червоною голівкою – розчин ДР №1, а з чорною – розчин ДР № 2. У кришці футляра розміщені 5 паперових тампонів.

ДП-С (дегазаційний пакет селікагелевий) призначений для дегазації одягу, забрудненого парами ОР типу зарин, зоман. Пакет являє собою мішечок із тканини з силікагелем, який розміщений у поліетиленовій упаковці. ДП-С входить до комплекту для дегазації зброї та обмундирування (ІДП-С), 8 пакетів великих (50 г) та 8 малих (25 г). Великий пакет для обробки зимового одягу, малий – літнього.

ІДК-1 (рис. 2.5) – призначений для дезактивації, дегазації та дезінфекції автомобільної техніки з використанням стисненого повітря від компресора автомобіля або автомобільного насоса.

Рисунок 2.5 – Загальний вигляд комплекту ІДК-1

72

До комплекту ІДК-1 входять: брандспойт із краном та щіткою, ежекторна насадка, спеціальна кришка для каністри, гумові рукави (для повітря, для рідини), шкребок, хомут, ЗІП, ганчір’я, сумка, технічна документація. ІДК-1 перевозиться на штатному місці автомобіля.

Тактико – технічні характеристики:- вага комплекту 5 кг; - час підготовки комплекту до роботи 3 – 5хв.ДК-4 (рис. 2.6) – призначений для ДДД автомобілів,

БТР, САУ та інших машин. До складу комплекту входять: газорідинний прилад, порошок СФ-2у, ЗІП, металевий ящик (брезентові сумки) для укладки.

Рисунок 2.6 – Комплект ДК-4

Газорідинний прилад складається із газовідбірника із заглушкою, кришки із запобіжним клапаном, ежектора, газорідинного рукава, рідинного рукава, брандспойта з подовжувачем та щіткою.

73

Обробка приладом виконується газорідинним методом або методом відсмоктування. При обробці газорідинним методом розчин із ємності по рідинному рукаву засмоктується в ежектор, де утворюються газовий та рідинний потоки. З ежектора газорідинний потік через брандспойт подається на поверхню, що обробляється. При дезактивації методом відсмоктування під дією розрідження, яке створюється ежектором, та механічної дії щітки пил відривається від поверхні, що обробляється, та по газорідинним рукавом засмоктується в ежектор, звідки викидається з повітряно-газовим потоком. Необхідно звертати увагу на те, щоб радіоактивний пил, що викидається вдруге, не потрапляв на особовий склад і техніку, для цього при дезактивації цим методом автомобіль із комплектом ДК-4 треба встановити так, щоб газовідбірник та об'єкти, що обробляються, розміщувалися з підвітряного боку. Якщо це зробити неможливо, тоді поряд викопують яму 1 х 1 х 0,5 м, заповнюють її водою і опускають в неї (під воду) гумовий рукав, яким відводять відсмоктаний радіоактивний пил. Таким чином, пил осідає на воді і не поширюється за вітром.

Тактико – технічні характеристики:- час підготовки до роботи комплекту цим методом

3 – 4 хвилини; - вага комплекту з ящиком – 33 кг (брезентові сумки –

16 кг).ТДП (рис. 2.7) – призначений для часткової СО танків,

САУ, БМП, гусеничних БТР та інших об'єктів військової техніки та шасі цих машин.

74

Рисунок 2.7 – Загальний вигляд комплекту ТДП

Комплект складається з двох автономних приладів, зарядного пристрою, лійки та ЗІП. Крім того на 5 комплектів передбачається одновимірна кружка для спорядження приладів дегазуючою рецептурою. Шланг високого тиску з понижувальним редуктором (від 150 атм до 75 атм).

Тактико – технічні характеристики:- робочий об'єм одного приладу 1,6 л;- робочий тиск у приладі 8 – 10 кгс/см2; - вага спорядженого комплекту 6,3 – 6,5 кг.Спорядження приладів та підготовку їх до роботи

проводять обслуги бронеоб'єктів. Дія приладу базується на принципі розщеплення дегазуючої рецептури стисненим повітрям.

2.3.4. Робота командира батареї (взводу) з організації та проведення спеціальної обробки

75

Організовуючи спеціальну обробку особового складу, озброєння і техніки, командир батареї зобов'язаний:

- визначати вид, тип і рівень зараження;- вказати командирам взводів порядок, місце та час

проведення часткової санітарної обробки особового складу та часткової дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки та майна;

- встановити порядок проведення дезактивації, дегазації, дезінфекції оборонних споруд, які займає батарея;

- організовувати повну ДДД озброєння, військової техніки та майна батареї на підставі вказівок командира дивізіону;

- визначити можливість зняття засобів захисту особового складу після обробки та вказати заходи безпеки при використанні обробленої зброї і техніки;

- організувати поповнення використаних табельних засобів і матеріалів для подальшого проведення СО.

Командир взводу безпосередньо керує санітарною обробкою особового складу, ДДД озброєння і техніки взводу. Він зобов'язаний:

- організувати проведення часткової СО у взводі, особисто перевіряти якість її проведення;

- доповідати командиру батареї про особовий склад, який має надмірне зараження та потребує евакуації до медичних закладів;

- керувати проведенням повної СО у взводі;- організовувати ДДД споруд, які займає взвод, і

керувати проведенням СО;- вживати заходів для своєчасного поповнення

використаних ІПП та комплектів дегазації зброї і обмундирування.

Для проведення часткової СО підрозділів, які здійснюють марш або знаходяться у другому ешелоні,

76

необхідно з дозволу старшого командира зупинити колону підрозділу на обочині дороги з інтервалом не менше 10 м між машинами, дотримуючись виконання заходів маскування. Особовий склад із повним спорядженням та зброєю залишає свої машини та повзводно відходить у бік на відстань 25 – 30 м. Біля техніки залишаються водії та ті, хто виділені на допомогу їм для проведення СО. У підрозділах для обробки гармат залишається необхідна кількість особового складу, який визначає командир. Відведений особовий склад за командою командира взводу проводить ДДД особистого озброєння і часткову санітарну обробку. Водії та ті, хто був виділений їм на допомогу для СО техніки, після закінчення часткової СО теж проводять ДДД особистого озброєння та часткову санітарну обробку. По закінченні обробки особовий склад займає свої місця на ОВТ.

Під час наступу підрозділів у першому ешелоні після виходу із зараженого району часткова СО проводиться за наказом командира підрозділу самостійно кожною обслугою (підрозділом). У разі, коли неможливе припинення виконання бойових завдань, СО проводять із використанням короткочасних пауз при веденні бойових дій із дозволу старшого командира.

В обороні, якщо обставини не дозволяють змінювати район, часткова СО проводиться безпосередньо на зайнятій ВП. Після залишення зараженого району проводяться санітарна обробка особового складу та СО озброєння, техніки і матеріальних засобів підрозділів.

Повна СО батареї може проводитися при знаходженні її як на марші, так і на ВП. При знаходженні батареї на марші СО проводиться із використанням своїх табельних засобів (ДК-4 або ІДК-1 із порошком СФ-2у). При знаходженні батареї на ВП СО проводиться із використанням табельних засобів (ДК-4 або ІДК-1, ТДП).

77

Спочатку обслуги проводять обробку САУ (гармат), техніки, озброєння і боєприпасів. Після цього командир батареї (СОБ, КВВ) організовує санітарну обробку особового складу із застосуванням КСО або місцевих водоймищ.

У додатку Г наведені часові показники нормативів виконання різних видів спеціальної обробки [12].

Приклад 3На посаді командира батареї оцінити виконання

нормативу № 12 [12] особовим складом 1-го вогневого взводу 2-ї сабатр, якщо час виконання нормативу 13ʹ10ʺ і була допущена помилка, коли використані тампони не були знешкоджені.

Розвʼязання1. Командир батареї визначив, що згідно часовим

показникам нормативу №12 [12] взвод виконав поставлене завдання на оцінку «добре».

2. Враховуючи примітку 1 (була допущена помилка під час виконання нормативу), командир батареї ставить остаточну оцінку – «задовільно».

2.4. Засоби індивідуального і колективного захисту особового складу

2.4.1. Призначення та будова індивідуальних засобів захисту органів дихання

Засоби індивідуального захисту включають засоби захисту органів дихання, шкіри й очей.

Перелік засобів захисту органів дихання містить: фільтрувальні протигази (рис. 2.8), респіратори (рис. 2.9) та ізолювальні апарати дихання (рис. 2.10)

78

Рисунок 2.8 – Загальний вигляд фільтрувального протигаза

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтрувального типу належать :

- фільтрувальні протигази (ПМГ, ПМГ-2, ПМК); - респіратор (Р-2).Фільтрувальний протигаз застосовується для захисту

від потрапляння в органи дихання, на очі та обличчя отруйних, радіоактивних речовин та біологічних засобів. Принцип захисної дії протигаза базується на використанні для дихання попередньо очищеного від шкідливих домішок повітря.

У цілому будь-який протигаз має у складі дві основні частини: фільтропоглинальну систему (ФПС) та лицеву. Крім того, до комплекту фільтрувального протигаза входять допоміжні елементи: протигазова сумка,

79

гідрофобний чохол, запасні мембрани, не запотіваючі плівки, утеплювальні манжети.

Розглянемо більш детально призначення і склад протигазів, що є на озброєнні у ЗС України.

Протигаз ПМГФільтропоглинальна коробка ЕО-18 (циліндричної

форми). Кріпиться безпосередньо до шолом-маски ліворуч або праворуч залежно від особливостей військовослужбовця. Шолом-маска ШМГ складається із корпусу, окулярного вузла, клапанної коробки, переговорного пристрою та вузла з’єднання ФПК, у якому розміщений клапан вдиху. Фронтальне розміщення окулярного вузла забезпечує можливість роботи з оптичними приладами. ШМГ буває 1, 2, 3, 4-го розмірів.

Протигаз ПМГ-2Фільтропоглинальна коробка ЕО-62 (циліндричної

форми). Шолом-маска ШМ-66МУ складається з корпусу, окулярного вузла, клапанної коробки та переговорного пристрою. У лицевій частині зроблені вушні вирізи. Протигаз може забезпечуватися шолом-маскою ШМ-62. ШМ-66МУ буває: 0, 1, 2, 3-го розмірів, а ШМ-62 – 0, 1, 2, 3 та 4-го. Сумки протигазів ПМГ та ПМГ-2 однакові.

Протигаз ПМКНа відміну від вище перелічених протигазів ПМК

забезпечує можливість приймати рідину в одягненому протигазі. ФПК ПМК – ЕО.1.08.01. Шолом-маска ПМК - М-80. Протигаз масковий коробчастий (ПМК), лицева частина являє собою маску об’ємного типу з обтюратором, окулярним вузлом, переговорним пристроєм, пристроєм для пиття води, вузлом клапана видиху та системою кріплення маски.

Загальновійськовий респіратор (Р-2)

80

Призначений для захисту органів дихання від радіоактивного та звичайного ґрунтового пилу. Респіратор Р-2 (рис. 2.9) виготовлений із поліуретану. Має два вмонтованих клапани для вдиху і один для видиху з захисним екраном, оголів’я та носовий затискач. Зовнішня поліуретанова напів маска очищає повітря від високодисперсних частинок пилу. Внутрішня поліетиленова плівка захищає середній фільтр від намокання конденсатом видиху. Виготовляється Р-2 трьох розмірів : 1-й, 2-й, 3-й. Опір дихання 9 мм вод. ст. Маса – 60 гр. Час безперервного перебування у респіраторі до 12 годин.

Рисунок 2.9 – Загальний вигляд респіратора Р-2

До засобів індивідуального захисту органів дихання ізолювального типу належать ізолювальні протигази ІП-4, ІП-5.

Ізолювальним апаратом для дихання називається пристрій, призначений для захисту органів дихання, очей і

81

шкіри обличчя від будь-яких шкідливих домішок у повітрі незалежно від їх властивостей та концентрацій.

За призначенням ізолювальні апарати для дихання розподіляються на: сухопутні (використовуються тільки для роботи на суші – ІП-4); підводні (призначені для роботи під водою – ІП-5). Принцип функціонування апаратів базується на очищенні повітря, яке видихає людина, від вуглекислого газу і водяної пари в регенеративному набої, який вміщує спеціальні хімічні речовини. У результаті хімічної реакції в робочому приладі виділяється кисень, який використовується для дихання.

Ізолювальний апарат для дихання ІП-4 (рис. 2.10) складається із таких основних частин: лицьова, регенеративний набій, мішок для дихання, каркас, сумка, формуляр.

Рисунок 2.10 – Ізолювальний апарат для дихання ІП-4

Тип лицьової частини ШИП-2БК має 1, 2, 3, 4-й розміри. Час перебування у ІП-4 при легкому навантаженні 3 години, а при тяжкому до 30 хвилин.

82

Ізолювальний апарат ІП-5 є індивідуальним аварійно-рятувальним засобом та призначений для виходу із затопленої бронетанкової техніки методом вільного підйому зі швидкістю 1 м/с або методом поступового підйому на поверхню води, а також дозволяє виконувати під водою легкі роботи та застосовуватися на суші. ІП-5 складається із таких основних частин: лицьова (ШИП-М буває 1, 2, 3, 4-го розмірів), мішок для дихання із клапаном надлишкового тиску і двома пристроями додаткової подачі кисню, регенеративний набій (РП-5), нагрудник із пробкою, чохол, мішок для зберігання, сумка, дві коробки плівок проти запотівання, формуляр, технічний опис та інструкції з експлуатації (1 на 10 апаратів).

Протигаз згідно з номером записується у військовому квитку військовослужбовця (у розділі запису зброї), а в кінці квитка зазначається розмір протигаза. Протигаз вкладається в протигазову сумку, на сумку пришивається бирка (3 х 5см) із надписом: зверху номер протигаза, посередині прізвище та ініціали військовослужбовця, за яким закріплений протигаз, а знизу пишеться розмір лицьової частини протигаза.

2.4.2. Призначення, будова індивідуальних засобів захисту шкіри

До засобів захисту шкіри належать: загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), загальновійськовий комплексний захисний костюм (ЗКЗК), костюм захисний плівковий (КЗП), костюм захисний сітковий (КЗС), спеціальний легкий захисний костюм (Л-1).

Засоби індивідуального захисту шкіри прийнято називати вироби, виготовлені зі спеціальних матеріалів і такі, що доповнюють або заміняють звичайний одяг і

83

взуття людини. Вони призначені для захисту шкіри людини від отруйних речовин, радіоактивного пилу, біологічних засобів, світлового потоку ядерного вибуху.

ЗЗК (рис. 2.11) призначений для багаторазового захис-ту шкіри, обмундирування, спорядження, зброї від ОР, радіоактивного пилу (РП) та БЗ.

Рисунок 2.11 – Загальний вигляд ЗЗК з протигазом ПМГ

До його складу входять захисний плащ (ОП-1), захисні панчохи, захисні гумові рукавиці та чохли для зберігання і перенесення ЗЗК. До комплекту захисного плаща входять : плащ, підтримувачі плаща (2 шт.), шпеньки (19 шт.), фіксатори (4 шт.). Захисний плащ ОП-1 може застосовуватися для захисту від світлового імпульсу

84

ядерного вибуху та захисту від негоди. Маса ЗЗК залежить від виду тканини, розміру виробу та становить 3 – 4 кг.

ЗКЗК призначений для захисту шкіри від пари та аерозолю ОР, РП, світлового потоку ЯВ. Він є одягом постійного носіння у військовий час (6 місяців). До складу комплекту входять: куртка, штани, кашкет із бавовни, просочений вогнезахисним наповнювачем, захисна білизна (сорочка, кальсони), підшлемник із бавовни з хімічним захисним наповненням. ЗКЗК – предмет речового постачання. Він використовується з табельною білизною, взуттям та спорядженням. Маса комплекту 3,5 кг.

Костюм має 6 ростів: від 44-го до 60-го розмірів. Застосовується ЗКЗК за командою командира. Існують модифікації костюму ЗКЗК : ЗКЗК-М (модернізований) та ЗКЗК-Д (десантний). Костюми ЗКЗК та ЗКЗК-М мають лише літній варіант, а костюм ЗКЗК-Д – також і зимовий.

КЗП призначений для захисту шкіри, обмундирування, спорядження, зброї від крапель ОР, а також зниження зараження при потраплянні радіоактивних речовин та БЗ. До складу КЗП входять: плащ, панчохи, ремонтний засіб (стрічка). Маса комплекту 1 кг. КЗП, заражений ОР та БЗ, спеціальній обробці не підлягає, оскільки є засобом одноразового використання.

КЗС призначений для захисту шкіри та обмундирування від термічного ураження під впливом світлового імпульсу. Він є засобом постійного носіння при загрозі застосування противником ядерної зброї. КЗС може використовуватися як маскувальний засіб. Комплект КЗС складається з куртки із капюшоном, штанів та стяжки, петлі. Він виготовляється з камуфляжної сітчастої тканини жовто-зеленого кольору. КЗС – засіб одноразового використання. Маса КЗС 0,6 – 0,7 кг.

Спеціальний легкий захисний костюм Л-1 призначений для багаторазового захисту шкіри людини і

85

обмундирування від потрапляння на них ОР, РП та БЗ. Костюм Л-1 – це спеціальний засіб захисту, який використовується при довготривалих діях на зараженій місцевості, а також при виконанні дегазаційних, дезактиваційних та дезінфекційних робіт. До складу костюму входять : куртка з капюшоном, штани з панчохами, дві пари рукавиць, сумка для перенесення. Сьогодні костюмами Л-1 забезпечується особовий склад ракетних військ та підрозділи військ РХБ захисту. Маса комплекту 3 – 4 кг. Різновиди індивідуальних засобів захисту показані на рис. 2.12.

Рисунок 2.12 – Різновиди індивідуальних засобів захисту

Засоби індивідуального захисту (протигаз, захисний плащ, захисні панчохи) видаються кожному військовослужбовцю особисто командиром батареї (взводу). Вони зберігаються у спеціально відведених місцях (шафах). Кожний військовослужбовець повинен

86

утримувати свої ІЗЗ у постійній готовності до використання та доповідати командиру про всі неполадки, щоденно перевіряти стан ЗЗ.

Періодичне технічне обслуговування ЗЗ потрібно здійснювати 2 рази на рік. При періодичному ТО кожний військовослужбовець виконує роботи щоденного ТО, а потім інструктор РХБ захисту за допомогою приладів проводить перевірку протигазових коробок на опір дихання та герметичність плаща, панчох і рукавиць.

Поточний ремонт засобів захисту проводиться з використанням ремонтного комплекту.

У “бойове” положення загальновійськовий комплект (захисний плащ у вигляді накидки) приводиться за сигналом сповіщення та командою “Плащ в рукави. Гази”, або “Захисний комплект одягнути. Гази”.

Для захисту очей від світлового випромінювання ядерного вибуху найбільше поширення у збройних силах знайшли динамічні захисні окуляри прямої дії (ОПФ, ОФ) на основі явища фотохромізму.

Захисні окуляри ОПФ (окуляри протиопікові фото-хромні) призначені для захисту очей від опіків та скорочення часу на їх адаптацію. Комплект ОПФ складається з: окулярів захисних, футляра, плівки проти запотівання, пас-порта та інструкції. Захисні окуляри багаторазового використання. Маса без футляра 300 г. Коефіцієнт пропуску світла 60 %.

Захисні окуляри ОФ (окуляри фотохромні) призначені для захисту очей від опікового ураження та скорочення часу адаптації після впливу світлового потоку. Комплект ОФ подібний до ОПФ. Маса без футляра 300 г. Коефіцієнт пропускання світла 60 % . Виготовляються ОПФ двох розмірів : 1-й – 135 мм; 2-й – більш 135 мм.

2.4.3. Колективні засоби захисту. Призначення,

87

загальна будова і порядок їх використання

Засоби колективного захисту – це сукупність спеціальних засобів і технічних пристроїв, що встановлюються на об’єктах колективного захисту для герметизації, очищення повітря від шкідливих домішок, вентиляції приміщень і створення в них надлишкового тиску.

Об’єкти колективного захисту – це спеціальні фортифікаційні споруди і рухомі об’єкти військової техніки, обладнані системою захисту від зброї масового ураження. Вони призначені для групового захисту людей, складної та цінної апаратури від уражаючої дії ЗМУ.

Колективні засоби захисту розраховані на відносно тривалий час перебування в них людей. Тому санітарно-гігієнічні умови мають бути достатньо задовільними. Для створення належних умов у таких приміщеннях необхідно подавати визначену кількість чистого повітря, вентилювати їх. Крім того, повітря необхідне для створення в спорудах і об’єктах надлишкового тиску з метою недопущення проникнення ОР, РР та БЗ із зараженої атмосфери. Повітря, що подається, необхідно попередньо очищати. Очищення зовнішнього повітря і подача його в об’єкт захисту для вентиляції здійснюється за допомогою фільтровентиляційного агрегату (ФВА) або фільтровентиляційного пристрою (ФВП).

ФВУА-100 (стаціонарний) (рис. 2. 13) призначений для обладнання військових фортифікаційних споруд на командних та медичних пунктах, а також військових захисних споруд місткістю 20 осіб і більше.

До його складу входять:- фільтр-поглинач (ФП-100/50 (100 м/г) чи ФПУ-200);- вентилятор з електродвигуном (ВАП-1);- вентиляційний захисний пристрій (ВЗП-100 - 2 шт);

88

- повітро-приймальний пристрій (ППУ);- пристрій для продування тамбурів;- показник витрат повітря (УРВ-2);- легкі розсувні герметичні двері (2 к-та);- папір (100 м2);- полотно з гумованою тканиною (2 шт.);

Рисунок 2.13 – Загальний вигляд ФВУА-100

- набір монтажних деталей (1 к-т);- технічна документація.Перевозиться агрегат у 4 ящиках загальною масою

261 кг. ФВА-50/25 (стаціонарний) (рис. 2.14) призначений

для обладнання військових фортифікаційних споруд місткістю 8 – 12 осіб (бліндажі, сховища типу КВС-А, КВС-У). Він відрізняється від ФВА 100/50 меншими габаритами, продуктивністю, а також комплектністю.

До його складу входять :- фільтр-поглинач (ФП-50/25);- вентилятор з електродвигуном (МГВ);- вентиляційний захисний пристрій (ВЗУ-50 - 1 шт.);

89

- повітро-приймальний пристрій (м’який рукав,L = 3,1 м, D = 50 мм);

- легкі розсувні герметичні двері (1 к-т);- папір (80 м2);- полотно з гумованою тканиною (2 шт.);- набір монтажних деталей (1 к-т);- технічна документація.

Рисунок 2.14 – Загальний вигляд ФВА-50/25

Перевозиться агрегат у трьох ящиках загальною масою 110 кг. Генерує до 50 м3/год повітря, придатного для дихання.

Існує десантний варіант цього агрегату – ФВА- 50/25Д.

90

На пересувних герметизованих об’єктах автомобільної техніки, з метою захисту особового складу від впливу ЗМУ використовується ФВУА-100, що встановлюється на кузовах – фургонах типу “К-66”, “К-375”.

На БТ (танках, БМП, БРДМ, РХМ) встановлюється установка ФВУ-100 (200).

До складу установки входять:- повітро-забірний пристрій;- нагнітач сепаратор;- фільтр поглинач;- клапанний механізм;- повітропроводи.В об’єктах бронетанкової та автомобільної техніки, де

відсутня герметизація, можуть застосовуватися фільтровентиляційні установки колекторного типу:

- ФВУ-3,5 (розрахована на 1 особу);- ФВУ-7 (2 особи);- ФВУА-15 (на 3-4 особи.). Ці установки призначені для очищення повітря від

ОР, РП, БА та подачі його під лицьові частини фільтрувальних протигазів.

Автомобільна установка ФВУА-15 (ФВУ-15)До складу комплектів ФВУ входять:

- фільтр-поглинач або фільтросорбіаційна касета;- вентилятор з електродвигуном;- колектор з рукавами; - герметичні клапани;- електрокалорифери;- монтажні деталі;- спеціальні протигазові сумки.Під час роботи установок повітря всмоктується

вентилятором безпосередньо із об’єкта або зовні та нагнітається у фільтр-поглинач, де очищається від

91

шкідливих домішок. Далі очищене повітря по колектору і рукавах подається через протигазові коробки в підмасковий простір лицьових частин протигазів. У холодну пору року при температурі менше 5 0С повітря підігрівається в електрокалориферах.

Висновки з розділу

Організація РХБ захисту в умовах застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї, зруйнування (аварій) під-приємств АЕ та ХП є обов’язковим елементом роботи командирів та штабів при організації захисту підрозділів.

У розділі детально розглянуто роботу командирів з питань РХБ захисту підрозділів.

Завданнями та основними заходами, що проводяться в умовах застосування противником ЗМУ, є: виявлення та оцінка РХБ обстановки; ліквідація наслідків РХБ зараження; підтримання безпеки підрозділів, забезпечення їх прихованості. Ефективне виконання усіх цих заходів можливе лише за умови чітких і професійних дій командирів артилерійських підрозділів з організації РХБ захисту в бою.

Знання класифікації засобів індивідуального та колективного захисту, їх будови, призначення, порядку використання і збереження цих засобів дає можливість своєчасного і правильного їх застосування в умовах бойової обстановки.

Організацію захисту від зброї масового ураження в дивізіоні (батареї) здійснює командир, і це є одним із найважливіших його завдань.

92

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняттяРХБ захист, високоточна зброя, аерозолі, виявлення

та оцінка РХБ обстановки, ліквідація наслідків РХБ зараження, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка, радіаційний контроль, хімічний контроль, спеціальна обробка, дегазація, дезактивація, дезінфекція, засоби індивідуального захисту від ЗМУ, засоби колективного захисту.

Питання для повторення і самоконтролю

1. Зміст заходів із РХБ захисту.2. Виявлення та оцінка РХБ обстановки.3. Ліквідація наслідків РХБ зараження.4. Підтримка безпеки підрозділів в умовах РХБ

зараження.5. Зміст роботи командира батареї (взводу) із

забезпечення РХБ захисту.

Завдання для самопідготовки

1. Підготувати і занести до робочих зошитів розпорядження командира батареї (взводу) із забезпечення РХБ захисту.

2. Занотувати в робочих зошитах методику оцінки радіаційної обстановки за даними розвідки.

3. Оцінити хімічну обстановку за умовами, що о 20.00 Д-1 по району розташування 1 сабатр артилерія противника нанесла вогневий удар хімічними снарядами з ОР Зарин, і прийняти рішення щодо часу знаходження особового складу в засобах захисту або про зміну району розташування.

93

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Фактори, що впливають на збереження особового складу артилерійських підрозділів унаслідок застосування противником ЗМУ.

2. Шляхи скорочення термінів спеціальної обробки.3. Перспективи розвитку індивідуальних і

колективних засобів захисту від ЗМУ.

94

ЧАСТИНА ДРУГА

ОСНОВИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Розділ 3

Військово-інженерна підготовка вартилерійських підрозділах

3.1. Інженерне обладнання бойового порядкуартилерійської батареї

Інженерне обладнання організовується та виконується з метою створення артилерійським підрозділам необхідних умов для виконання поставлених завдань при розгортанні їх у бойовий порядок, підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження, а також для прихованого висування та переміщення.

Інженерне обладнання районів ВП повинно забезпечувати:

- зручність ведення вогню з гармат, мінометів та бойових машин;

- стійкість оборони ВП від нападу танків та піхоти, диверсійно-розвідувальних груп та повітряних десантів противника;

- захист особового складу, бойової та спеціальної техніки від ударів та вогню засобів ураження противника;

- швидку зміну ВП у ході бою;- приховане розташування на місцевості.Інженерне обладнання ВП включає:- перевірку місцевості на наявність мін;- розчищення секторів спостереження та обстрілу;

95

- відривання окопів для гармат з нішами для боєприпасів та перекритими щілинами (бліндажами для обслуги);

- обладнання відкритої споруди для пункту управління старшого офіцера батареї з перекритою щілиною або бліндажем (окопу для машини 1В110 або 1В13) та відкритої споруди для командира вогневого взводу;

- обладнання мінно-вибухових загороджень;- відривання відкритих споруд для спостережних

постів, окопів для оборони;- обладнання погрібців для боєприпасів;- підготовку під’їзних шляхів;- обладнання водозабірного пункту;- виконання інженерних заходів з маскування [16].За наявності часу на ВП обладнують укриття на

батарею та з’єднують між собою ходами сполучень усі споруди.

Для укриття машин підвезення боєприпасів та артилерійських тягачів у причіпній артилерії в першу чергу використовують складки місцевості, а за наявності часу, сил та засобів відривають укриття котловинного типу. Для водіїв відривають відкриті (перекриті) щілини або бліндажі. В усіх випадках окопи (укриття) та техніка маскуються.

Схема інженерного обладнання ВП та КСП батареї самохідних гармат наведена в додатку Д.

Аналіз досвіду застосування артилерії у Другій світовій війні та локальних конфліктах останніх років показує, що успіх виконання бойових завдань артилерійськими підрозділами, їх витривалість, стійкість і захищеність залежать від ступеня й характеру інженерного обладнання і маскування ВП. Вогневі позиції обладнують у послідовності, що забезпечує постійну готовність

96

артилерійських підрозділів до виконання вогневих завдань із дотриманням вимог маскування та безперервності нарощування ступеня захисту від усіх видів ураження.

В обороні після перевірки місцевості на наявність мінно-вибухових загороджень та визначення основного напрямку стрільби на ВП готують відкриті майданчики для ведення вогню з гармат прямою наводкою – розчищають сектори спостереження та обстрілу. Після цього на ВП здійснюють такі заходи:

у першу чергу обладнують:- окопи для гармат із нішами для боєприпасів та

перекритими щілинами для обслуг (додаток Д), мінометів 82-мм і 120-мм (додаток Д) та 100-мм протитанкової гармати МТ-12 (додаток Д);

- відкриті споруди для ПУВ батареї (додаток Д) (окоп для машини 1В110 (1В13) (додаток Д)) та командира вогневого взводу (додаток Д);

- щілини для водіїв у районі розташування машин підвезення боєприпасів, тягачів (у причіпній артилерії);

- водозабірні пункти;- відкриті споруди для обслуги (додаток Д) і

спостереження командира батареї (додаток Д);- окопи для оборони;- мінно-вибухові загородження;у другу чергу обладнують:- погрібці для боєприпасів (додаток Д);- перекриті щілини та бліндажі для особового складу;- укриття для транспортних та спеціальних машин

(тягачів у причіпній артилерії) (додаток Д);- готують шляхи руху та маневру;у подальшому:- удосконалюють інженерне обладнання основної ВП

батареї;- обладнують сховище для особового складу;

97

- обладнують запасні ВП батареї.При підготовці до наступу інженерне обладнання ВП

здійснюється у тій самій послідовності, як і в обороні. У ході наступу на ВП перевіряють місцевість на наявність мінно-вибухових загороджень, розчищають сектори спостереження та обстрілу, готують майданчики для ведення вогню з гармат, шляхи для маневру, відривають щілини для гарматних обслуг, проводять заходи з маскування.

Незалежно від виду бою інженерне обладнання починають одразу після вибору ВП, залучаючи для цього весь особовий склад, максимально використовуючи засоби механізації, збірні інженерні споруди та місцеві будівельні матеріали.

На ВП батарей окопи для гармат залежно від умов місцевості розміщують уступом вправо (вліво), у лінію, кутом уперед (назад) або в іншій формі. Вони призначені для захисту матеріальної частини і обслуги від ураження усіма видами зброї противника та маскування в умовах бойової обстановки. Інтервал між окопами для гармат (мінометів) на ВП може бути 20–40 м і більше, між бойовими машинами реактивної артилерії 50–100 м і більше. Залежно від величини горизонтального кута обстрілу, визначеного стрільбою, окопи для гармат обладнуються з обмеженим сектором обстрілу (60°–120°) та з круговим обстрілом (360°).

Окоп для гармати складається з: відкритого майданчика; ніші для боєприпасів; відкритої (перекритої) щілини для обслуги; апарелі для в’їзду та виїзду.

Окопи для гармат відриваються, як правило, вручну або за допомогою засобів механізації.

Порядок обладнання окопу:- вибирають місце для гармати;- розбивають і трасують контури окопу;

98

- знімають дерен та складають його за зовнішньою межею окопу;

- відривають майданчик для розміщення гармати;- улаштовують апарелі, ніші для боєприпасів, сховища

для особового складу;- маскують окоп під фон оточуючої місцевості.З метою захисту боєприпасів від засобів ураження

противника та маскування на ВП обладнують для витратної частини боєприпасів погрібці. Їх відривають вручну з розрахунку 1–2 на кожну гармату в 10–20 м позаду окопу для гармати, а для бойових машин, мінометів калібру більше 160-мм та гармат великої потужності – у 30–50 м.

Погрібці для витратної частини боєприпасів доцільно з’єднувати з окопами ходами сполучення.

За наявності часу та матеріалів над погрібцями влаштовують перекриття з дерева та ґрунтові насипи.

Погрібці влаштовують місткістю на 0,75 бк, ніші для боєприпасів – 0,25 – 0,5 бк. Погрібці та ніші, як правило, маскуються за допомогою табельних засобів.

Для захисту особового складу від куль, осколків та непогоди, забезпечення необхідних умов для відпочинку в бойовій обстановці на позиціях та в районах розташування створюють: відкриті щілини; перекриті щілини; бліндажі; сховища.

Споруди для особового складу розташовують, як правило, примкнутими до окопів ходами сполучень із входами, спрямованими у тил.

Відкрита щілина є найпростішим сховищем для гарматної обслуги та обслуги машини управління. Довжина береться з розрахунку 0,5 м на одного військового. За наявності часу та матеріалів над щілиною створюють перекриття з дерева діаметром не менше 14 см і ґрунтовою обсипкою товщиною не менше 60 см. Перед

99

засипанням ґрунту проміжки між елементами перекриття закладають травою, гілками, ганчір’ям, а по можливості – водостійким матеріалом.

Для підвищення захисних якостей споруд ділянки ходових сполучень довжиною 2,5 м, які примикають до них, перекривають деревом діаметром не менше 14 см із ґрунтовою обсипкою не менше 80 см.

Перекриті щілини та бліндажі створюють місткістю на 4 – 8 осіб.

Бліндаж створюють довжиною 3,6 м, місткістю на 8 осіб (місць для відпочинку лежачи – 4, для відпочинку сидячи – 4) або довжиною 2,5 м, місткістю 4 особи (місць для відпочинку лежачи – 1, сидячи – 3).

Сховище створюють одне на батарею, місткістю 20 – 40 осіб, його обладнують нарами, лавками та столами для роботи і відпочинку особового складу. Крім того, встановлюють фільтровентиляційний агрегат.

У холодну пору року в сховищі (бліндажі) можуть встановлюватися печі для обігріву особового складу, табельні або виготовлені з підручних матеріалів.

Для захисту транспортних засобів та спеціальних машин, а у причіпній артилерії і засобів тяги у першу чергу використовують природні укриття та складки місцевості.

За наявності сил, засобів і часу відривають укриття котловинного типу на 1 або 2 машини. Ширина та довжина укриття по дну призначаються на 40 – 50 см більше від ширини та довжини машини.

У місцях розташування транспортних засобів та спеціальних машин, крім того, обладнують перекриті щілини або бліндажі для водіїв і обслуг, окопи для оборони та спостережні пости.

100

Укриття для тягачів, транспортних та спеціальних машин маскують місцевими матеріалами і табельними маскувальними засобами під фон місцевості.

Варіант обсягу інженерних робіт і працевитрати на їх проведення наведено в табл. 3.1.

Інженерне обладнання КСП включає:- перевірку місцевості на наявність мінно-вибухових

загороджень;- розчищення секторів спостереження;- улаштування відкритої споруди для спостереження

командира батареї (додаток Д);- відривання окопів для машин управління та укриття

для автомобільного транспорту;- улаштування сховищ для особового складу;- відривання окопів для оборони;- виконання інженерних заходів із маскування.

Таблиця 3.1 – Обсяг інженерних робіт та працевитрати

Споруда Об’єм, м3 Працевитрати,люд-год.

Окоп для: – 2С1 – 2С3 – 1В13 (1В14)

627543

709052

Погрібці для боєприпасів:– 122-мм Г– 152-мм Г

1626

3045

Окоп для оборони 1,8 2

Відкриті споруди дляспостереження

кбатр 14 16СОБ 7,5 9квв 1,7 1,6

Відкрита щілина на 8 осіб. 6 8Перекрита щілина на 8 осіб. 13,5 28Бліндаж 12 45Укриття для машин: – ГАЗ-66 47 55 – ЗІЛ-131 80 90

101

– УРАЛ 100 110

Усі споруди на КСП з’єднують між собою ходами сполучень.

Вибухові речовини та зарядиДля улаштування окопів та сховищ у мерзлих та

скельних ґрунтах, а також при знищенні та пошкодженні бойової техніки противника застосовуються вибухові речовини (ВР).

Для здійснення підривів застосовують тротил (тротилові шашки) та пластичні ВР.

Тротил – основна бризантна вибухова речовина, яка застосовується для підривних робіт та спорядження більшості боєприпасів. Тротил у воді не розчиняється, розплавляється при температурі близько 81 градуса, температура спалаху близько 310 градусів. На відкритому повітрі горить жовтим кольором, у замкнутому просторі горіння може переходити в детонацію. До удару, тертя та теплової дії тротил малочутливий. Тротил виробляють шляхом обробки толуолу сумішшю азотної та сірчаної кислот. Для підривних робіт тротил використовують у вигляді підривних шашок вагою 75, 200 та 400 грамів. Усі підривні шашки мають запальні гнізда для засобів вибуху.

Пластид (ПВР-4) виготовляється з гексогену та спеціального пластифікатора. Пластид у воді не розчиняється та легко деформується зусиллям рук, що дає змогу виготовляти заряди необхідної форми. Пластид – 4 поставляється у війська у вигляді брикетів розміром 70 70145 мм, вагою 1 кг.

До основних засобів вибуху (ЗВ) належать капсуль-детонатор та шнур Бікфорда.

Капсуль-детонатор призначається для підриву шашок, зарядів ВР та шнура, який детонує. Він являє собою відкриту з одного кінця алюмінієву гільзу, в нижній

102

частині якої розміщена вибухова речовина підвищеної потужності, а у верхній – шар ініціюючої вибухової речовини, що дуже чутлива до зовнішніх дій.

З капсулями – детонаторами необхідно поводитись обережно, оберігаючи від ударів, тертя, деформування та вогню. До місць підривів капсулі – детонатори повинні доставлятися в заводській упаковці або у спеціальних пеналах.

Капсуль – детонатори, які мають тріщини, ум’ятості, наліт у вигляді пудри на гільзі застосовувати заборонено.

Шнур Бікфорда призначений для підривання капсуля – детонатора та підпалювання порохових зарядів. Він складається з порохового осердя з направляючою ниткою усередині та оболонок, покритих водостійким складом. Швидкість горіння шнура Бікфорда в повітрі дорівнює 1 см/с. Під водою шнур горить на глибині до 5 метрів, дещо швидше, ніж у повітрі.

Зберігати шнур Бікфорда необхідно в сухому прохолодному місці та захищати від механічних дій, вологості, спеки, зіткнення з маслами, жирами та бензином.

При застосуванні шнура Бікфорда на морозі необхідно уникати його різких перегинів, тому що це може призвести до зламу. Шнур Бікфорда підпалюють сірниками, запальничками або тліючим фітилем.

Для зручності підпалювання шнура Бікфорда сірником кінець шнура обрізають навскіс, щільно притуляючи головку сірника до порохової серцевини шнура та підпалюють її сірниковою коробкою.

При виготовленні запалювальної трубки капсуль – детонатор закріплюють на шнурі Бікфорда спеціальним обтиском, для чого шнур беруть у ліву руку та, підтримуючи капсуль-детонатор вказівним пальцем, зверху правою рукою встановлюють обтиск так, щоб його

103

нижня грань була на рівні зрізу гільзи. Постійно збільшуючи зусилля на обтиск та повертаючи його навколо капсуля – детонатора, на краю гільзи створюють кільцеву шийку, чим досягають стійкості з’єднання капсуля – детонатора зі шнуром.

Перед підривом заряду запалювальну трубку з капсулем – детонатором вставляють у запальне гніздо тротилової шашки. Якщо запальна трубка не тримається в запальному гнізді, то її необхідно прив’язати до заряду шпагатом.

Особи, які працюють із вибуховими речовинами, повинні знати та виконувати правила поводження з ними, підтримувати строгий порядок, чітко діяти за командами та сигналами свого командира.

Для здійснення підриву подаються такі команди: «Приготуватися», «Відходь», «Вогонь» та «Відбій».

Запалювальні трубки вставляються в заряди після закріплення зарядів на предметах, які необхідно підірвати, безпосередньо перед здійсненням підриву.

Забороняється проводити роботи з ВР та ЗВ у житлових приміщеннях, палити та розводити вогонь ближче 100 м від місця, де знаходяться вибухові речовини. Місце підриву повинно бути оточене постами, які розташовуються на безпечній відстані. При вогневому способі підриву ведеться облік кількості підривів, щоб перевірити, чи не було відмов. До зарядів, які не розірвалися, дозволяється підходити тільки одному військовослужбовцю (командиру) не раніше ніж через 15 хвилин після очікуваного моменту підриву. При цьому не повинно бути ознак горіння шнурів та зарядів. У разі наявності таких ознак підхід забороняється. Шнур Бікфорда, який загасився, другий раз не підпалюється.

104

При підриванні ґрунтів для окопів та інших інженерних споруд застосовують заряди, які виготовляються із тротилових шашок або пластиду – 4, безпосередньо перед виконанням підривних робіт. Такі заряди можуть бути без оболонок (зв’язка тротилових шашок за допомогою шпагату) або в оболонці з різних місцевих матеріалів – паперу, тканини, гуми й інших.

Окопний заряд ОЗ-1 призначений для улаштування вибуховим способом одиночного стрілецького окопу в мерзлих та твердих ґрунтах. Заряди ОЗ-1 можуть також застосовуватися для розпушування мерзлого та твердого ґрунту при улаштуванні окопів для пускових установок, гармат та сховищ для транспортних засобів. Окопний заряд складається з чотирьох вузлів, які збираються в одне ціле перед застосуванням.

Заряд ОЗ-1 у зібраному вигляді має загальну вагу 3,5 кг, час на підготовку його до застосування становить 3 хвилини. У результаті підриву окопного заряду з’являється вирва з розпушеним ґрунтом діаметром 1 – 2,5 м на рівні поверхні ґрунту, а на глибині 0,3 – 0,4 м – діаметром 0,5 – 2 м. Глибина розпушення залежно від категорії ґрунту становить 1 – 1,6 м.

3.2. Робота командира батареї з організаціїінженерного обладнання бойового порядку

Інженерне обладнання бойового порядку батареї організовується на основі рішення командира артилерійського дивізіону та розпорядження з інженерного забезпечення штабу дивізіону.

Безпосереднім організатором інженерного обладнання бойового порядку є командир батареї. Роботу з організації бойових дій командир батареї здійснює, як правило, на місцевості.

105

Порядок роботи командира батареї з організації бойових дій залежить від конкретних обставин, одержаного завдання та наявності часу. Після одержання розпорядження від командира дивізіону з інженерного обладнання командир батареї:

- з’ясовує завдання;- визначає заходи, які необхідно провести негайно для

найшвидшої підготовки до виконання завдання;- розраховує час та сили для проведення інженерного

обладнання;- організовує підготовку батареї до виконання

поставленого завдання.Після закінчення цієї роботи виїжджає на місцевість,

де оцінює захисні та маскувальні властивості місцевості, її прохідність, характер ґрунтів, стан доріг і переправ, наявність інженерних загороджень, наявність будівельних матеріалів та води. Далі командир батареї визначає характер і послідовність інженерного обладнання та маскування ВП і КСП (ПСП, БСП), віддає розпорядження з інженерного обладнання і контролює хід його виконання.

У розпорядженні з інженерного обладнання командир батареї зазначає:

- які інженерні споруди обладнати на ВП та КСП (СП);

- послідовність і строки виконання завдань інженерного обладнання;

- місця установки мінно-вибухових загороджень для прикриття ВП;

- порядок одержання готових комплектів або елементів фортифікаційних споруд та місця заготовки лісоматеріалів;

- порядок використання навісного (вбудованого) обладнання та землерийних машин, якщо вони виділяються;

106

- заходи з маскування.Старший офіцер батареї (командир взводу) при

організації інженерного обладнання позицій:- уточнює обсяг завдань та послідовність їх

виконання;- визначає сили та засоби;- доводить завдання взводам (обслугам);- керує роботами з їх виконання.Командир гармати (відділення):- проводить розбивку окопів та інших споруд;- керує діями особового складу щодо відривання

окопів та інших споруд.Варіант порядку роботи командира батареї з

організації інженерного обладнання наведено у додатку Д.

3.3. Інженерні заходи з маскування і захистуартилерійських підрозділів

Маскування – це комплекс заходів, що спрямовані на прихованість від противника об’єктів і підрозділів, їх стану, дій та намірів. Воно досягається:

- збереженням військової таємниці;- прихованим розташуванням підрозділів і об’єктів з

урахуванням маскувальних властивостей місцевості та умов обмеженого огляду;

- застосуванням табельних засобів маскування;- використанням місцевих матеріалів, аерозолів;- маскувальним фарбуванням озброєння, техніки;- демонстраційними діями;- створенням фальшивих районів розташування

підрозділів, позицій об’єктів;- застосуванням інших прийомів та засобів

маскування від усіх видів розвідки противника;- надійним виконанням вимог маскувальної

107

дисципліни.Способами маскування є: прихованість; імітація;

демонстративні дії; дезінформація.Прихованість полягає у недопущенні або усуненні

демаскувальних ознак підрозділів і об’єктів.Імітація передбачає створення фальшивих районів

розташування та пересування підрозділів, об’єктів, інформації про стан об’єкта, відтворення демаскувальних ознак.

Демонстративні дії полягають у передбачених діях виділених для цього підрозділів, спрямованих на посилення прихованості дійсного розташування і дій підрозділів та на введення противника в оману щодо їх намірів.

Дезінформація передбачає доведення до противника фальшивих новин за допомогою технічних засобів зв’язку, радіо, через неофіційні канали та іншими засобами і способами.

Ефективність маскування забезпечується комплексним та якісним використанням організаційних, інженерних і технічних заходів маскування.

Організаційні заходи включають:- постійне керівництво і систематичний контроль за

своєчасністю та якістю маскування;- використання маскувальних властивостей

місцевості, що допомагають зменшити помітність підрозділів і військових об’єктів;

- використання темного часу доби та інших умов обмеженої видимості (дощу, снігопаду, туману тощо) для прихованості дій підрозділів;

- розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їх розташування;

- демонстраційні дії підрозділів;- збереження військової таємниці;

108

- виконання особовим складом правил та вимог маскувальної дисципліни.

Інженерні заходи включають:- маскувальне фарбування;- використання фальшивих оптичних, теплових та

радіолокаційних масок;- прийоми прихованості та імітації світлових

демаскувальних ознак, прийоми маскування від звукової розвідки противника;

- використання макетів техніки і улаштування фальшивих споруд;

- використання зрізаної рослинності та обробку місцевості;

- надання спорудам та об’єктам маскувальних форм.При проведенні усіх цих заходів необхідно

враховувати, що для одержання розвідувальних даних противник може вести комплексну розвідку, яка містить повітряне і наземне візуальне спостереження з використанням оптичних приладів; космічне, повітряне та наземне фотографування; оптико-електронну, теплову, радіо- і радіотехнічну, космічну, повітряну та наземну розвідку; звукову та інші розвідки, агентурну розвідку та дії ДРГ.

Під час організації та проведення заходів щодо маскування військових об’єктів, озброєння і військової техніки забороняється використовувати: міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки та сигнали; прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй; присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб для приховання (захисту) визначених районів, військових об’єктів, озброєння і техніки від розвідки противника.

109

До проведення заходів із маскування використовують як природні, так і табельні засоби маскування.

До табельних засобів маскування належать:- засоби індивідуального маскування особового

складу;- маскувальні комплекти та маски;- радіолокаційні кутові відбивачі;- каталітичні підігрівачі;- світломаскувальні пристрої;- покриття, що поглинають або відбивають радіохвилі;- спеціальні машини та обладнання.Заходи з маскування здійснюються підрозділами усіх

родів військ та спеціальних військ, як правило, власними силами.

До індивідуальних засобів маскування особового складу відносять:

- маскувальний комбінезон;- маскувальний костюм.Для маскування бойової та спеціальної техніки від

повітряної та наземної візуально-оптичної та фотографічної розвідки противника використовують маскувальні комплекти та маски.

Так, наприклад, комплект МКТ (із тканини) має 4 різновиди:

- МКТ-Т (транспарантний) – для маскування на рослинному фоні;

- МКТ-П – для маскування на пустельно – пісчаному фоні;

- МКТ-Л (літній) – для маскування на рослинному фоні;

- МКТ-С – для маскування на сніговому фоні.Маскувальний комплект складається з: маскувального

покриття 12 × 18 м; зшивних шнурів 18 од.; металевих кілків 24 од.; пакувального чохла.

110

Маскувальне покриття складається з 12 стандартних елементів розміром 3 × 6 м кожний.

Комплект МКС (синтетичний) має два різновиди:- МКС-2 – для маскування на рослинному фоні;- МКС-2П – для маскування на пустельно – пісчаному

фоні.Комплект МКС вміщує два покриття розміром 9 ×

12 м. Кожне покриття складається з 6 стандартних елементів розміром 3 × 6 м.

У табл. 3.2 наведена необхідна кількість комплектів для маскування різних видів озброєння (техніки), а в табл. 3.3 – основні характеристики маскувальних комплектів.

Організація і порядок проведення заходів із маскування

При маскуванні підрозділів велике значення має вміле використання маскувальних властивостей місцевості, а також використання місцевих матеріалів. Для укриття озброєння, техніки та особового складу від повітряної розвідки противника, як правило, використовують лісові масиви, чагарники, узлісся, природні насадження та. ін.

Таблиця 3.2 – Кількість комплектів для маскування

Назва озброєння КількістьТанк, САУ 1БТР, БМП 0,5Самохідна пускова установка 2БМ реактивної артилерії 2Гармати калібру до 122-мм 1Гармати калібру до 152-мм 2Міномети калібру до 120-мм 0,5Автомобілі типу ЗІЛ-131 0,5Автомобілі типу ГАЗ-66 (УАЗ-469) 0,25

Таблиця 3.3 – Характеристики табельних маскувальних комплектів

111

Показник МКТ-Л МКТ-Т МКТ-С МКС-2Розміри покриття, м 12×18 12×18 12×18 2 по 9×12Площа покриття, м2 216 216 216 216Обслуга дляустановки, осіб 4–6 4–6 4–6 6–8

Час розгортання, хв

удень 5–8 5–8 5–8 20

уночі до 15 до 15 до 15 30

Вага, кг 62–70 40–45 55–60 110–120Перевозиться наЗІЛ-131, шт. 40 до 50 40 до 20

Захист від високоточної зброї противника досягається виконанням заходів інженерного забезпечення, основними з яких є фортифікаційне обладнання та маскування районів (позицій), що займають підрозділи. Досвід останніх локальних війн показав, що вміле використання табельних і місцевих засобів маскування знижує ефективність використання керованих та самонавідних боєприпасів (ракет) у 2 – 3 рази і більше, а фортифікаційне обладнання районів (позицій) забезпечує надійний захист підрозділів (об’єктів) від засобів ураження високоточної зброї.

Останніми роками великого значення набуває імітація бойової техніки у комплексі із улаштуванням імітаційних масок із табельних маскувальних покривал і розташуванням під ними радіолокаційних відбивачів і теплових імітаторів як один з основних способів введення противника в оману щодо реального розташування наших підрозділів і намірів їх дій.

Теплові імітатори встановлюються під випромінювачем із таким розрахунком, щоб їх розташування відповідало реальному розподілу тепла на

112

поверхні імітованих об’єктів. Для встановлення одного теплового імітатора необхідно 1,5 – 2,0 люд/год.

Для влаштування імітаційної маски потрібне маскувальне покриття МКТ-Т (1 шт.), кутові відбивачі ВМК (4 шт.), імітатори КФП-1-180 (4 шт.). Імітація теплового випромінювання у макетах здійснюється тепловими імітаторами КФП-1-180. Імітатори (4 – 6 шт.) залежно від типу імітованої техніки встановлюються (підвішуються) у місцях, що відповідають можливостям розташування дійсних об’єктів.

Імітація бойової техніки, що рухається, здійснюється за допомогою радіолокаційних імітаторів руху техніки (ІРТ). Вони встановлюються на фальшивих шляхах групами по 10 одиниць з інтервалом між імітаторами 50 – 100 м. До складу комплекту входять 10 радіолокаційних імітаторів, електростанція потужністю 4 кВт та пульт управління. Вага комплекту – 1 тонна. Один комплект може імітувати рух механізованої (танкової) роти на ділянках протяжністю до 0,5 км.

Імітація фальшивих мостових переправ здійснюється за допомогою радіолокаційних відбивачів типу «Сфера» («Піраміда»). При створенні фальшивих мостів кутовими відбивачами відстань між ними береться такою, що дорівнює 10 – 12 м. Досвід військових навчань, наукових досліджень останніх років показує доцільність імітації одного реального моста 1 – 2 фальшивими. На улаштування фальшивого моста довжиною 100 м необхідно від 6 до 12 люд/год. працевитрат та 8 – 10 відбивачів типу «Сфера». За радіолокаційним контрастом та характером відображення фальшиві мости не відрізняються від дійсних. Імовірність виявлення фальшивих мостів практично дорівнює 1,0. За рахунок

113

цього життєздатність дійсних мостів підвищується в 2 – 2,5 раза.

Маскувальне фарбування застосовується для зменшення помітності техніки та об’єктів або надання їм кольору і малюнка навколишньої місцевості.

Основними видами маскувального фарбування є за-хисне, імітоване і деформівне.

Захисне – одноколірне, найбільш близьке за кольором до місцевості. Влітку, як правило, це буде зелений колір, а взимку – білий.

Імітоване – багатоколірне фарбування, яке відображає на фарбованій поверхні кольоровий малюнок навколишнього фону або зруйнованого об’єкта.

Деформівне – багатоколірне фарбування плямами різної форми і розмірів, схожими на плями місцевості.

Як правило, весною, влітку, восени застосовується триколірне фарбування, а взимку – двоколірне фарбування.

При 3-колірному фарбуванні використовують 50 % – основний колір, два інших – по 25 %. При 2-колірному фарбуванні: 75 % – білий, 25 % – темний.

3.4. Інженерні загородження

Інженерними загородженнями називаються мінно-вибухові засоби, які встановлюються на місцевості, штучно створені перешкоди, зруйновані споруди та об’єкти для нанесення втрат противнику і затримки його просування, створення умов для ураження його вогнем з усіх видів зброї, перешкоджання маневру або змусити рухатися у вигідному для наших військ напрямі.

Інженерні загородження застосовують в усіх видах бою. Ними прикривають рубежі та позиції, фланги та проміжки між ними, пункти управління та інші об’єкти артилерійських підрозділів. Вони можуть встановлюватися

114

також на території, зайнятій противником, у районах розташування наших військ, на шляхах руху та рубежах розгортання.

За характером дії на противника інженерні загородження розподіляються на: мінно - вибухові; невибухові; електризовані; водні; комбіновані.

Основу інженерних загороджень становлять мінно-вибухові загородження. Їх встановлюють за допомогою загороджувачів (рис. 3.1; табл.3.4), дистанційних систем мінувань, вручну. Вони призначаються для ураження живої сили, техніки, руйнування об’єктів противника.

Невибухові загородження виконують із різних місцевих матеріалів і конструкцій промислового виготовлення, а також відриванням ровів, ескарпів та інших перепон.

Електризовані загородження виконують у вигляді засобів з дроту та металевих сіток під напругою для ураження живої сили противника електричним струмом.

115

Рисунок 3.1 – Гусеничний мінний загороджувач

Таблиця 3.4 – Технічні характеристики ГМЗ-3

Показник ГМЗ-3Боєкомплект, од. 208Міни, що використовуються ТМ – 62, ТМ – 57Швидкість мінування, км/г:- із маскуванням- без маскування

5 – 68 – 10

Відстань між мінами, м 5,5 – 11Довжина мінного поля з 1 бк, м 832 або 1144Максимальна V руху, км/год. 64Маса, т 27,5

Водні загородження виконують на водних перешкодах руйнуванням дамб, гребель, гідростанцій та інших споруд, а також створенням тимчасових або постійних гребель для затоплення і заболочування місцевості.

Комбіновані загородження являють собою комбінації мінно-вибухових, невибухових, електризованих та водних загороджень.

За призначенням інженерні загородження розподіляються на: протитанкові; протипіхотні; протитранспортні; протидесантні; спеціальні; об’єктні; міни - пастки; сигнальні міни.

Для створення загороджень установлюють мінні поля, групи мін, окремі об’єктні міни та фугаси, вузли загороджень, смуги загороджень, зони загороджень.

У свою чергу, мінно - вибухові загородження поділені на: керовані та некеровані.

Інженерні загородження використовуються на першому та другому ступенях готовності.

На першому ступені – на передових позиціях, перед переднім краєм та у проміжках між підрозділами.

116

На другому ступені – углибині оборони, на шляхах відходу передових загонів та підрозділів бойової охорони.

Основними показниками інженерних загороджень є щільність загороджень і бойова ефективність мінних полів.

Щільність загороджень – ступінь прикриття інженерними загородженнями позицій, рубежів, напрямів дій військ. Визначається як відношення загальної довжини встановлених загороджень до довжини фронту напряму, який прикривається (позиції, смуги, рубежу).

Бойова ефективність мінних полів характеризується імовірністю ураження техніки та живої сили противника і часом їх подолання.

Загородження, які встановлюються дистанційними системами мінування, влаштовуються за короткі терміни у будь-який час доби і на будь-якій доступній для дій військ місцевості.

Для встановлення дистанційних систем мінування залучають артилерію й авіацію.

Інженерна міна – це боєприпас, призначений для ураження особового складу, техніки та інших об’єктів противника. Складається із заряду вибухової речовини; підривника; корпусу.

Протитанкові міни призначені для мінування місцевості проти танків, БМП, САУ, БТР та іншої техніки противника.

Характеристики протитанкових мін наведені у табл. 3.4.

Таблиця 3.4 – Характеристики протитанкових мін

Тип Протигусеничні фугасні Протиднищевікумулятивні

Найменування ТМ-62М ТМ-

62П ТМ-62Д ТМ-57 ТМК-2 ТМ-72

Матеріал метал пластм. дерево метал метал метал117

корпусуВага міни, кг 9,5–10 9–11 11–13 9 12 6Вага ВР, кг 7 6,6–8 6,5–11 6,5 6–6,7 2,5

Підривник МВЧ-62 МВП-62 МВП-62 МВЗ-57,

МВШ МВК-2 МВН-80

Сила спрацювання, кГс

150–500 175–650 175–650 200–500 8–12 128

Спосібустановки

Вручну, механізований. Дозволяється знімати з місця установки викручуванням підривника

Вручну з лотків автомобіля

Протитанкові міни поділяють на: протигусеничні; протиднищеві; протибортові.

Протигусеничні міни спрацьовують при наїзді на них гусеницею танка (колесом автомобіля) і руйнують елементи ходової частини машини.

До цього класу мін належать: ТМ-57 із підривником МВЗ-57, МВШ-57 (у положення на „невитяг” встановлюється з підривником МУВ-2, МУВ-3); ТМ-62М із підривником МВЧ-62, МВШ-62; ТМ-62Д, ТМ-62П, ТМ-62П2, ТМ-62П3 із підривником МВП-62.

Протиднищеві міни спрацьовують під усією проекцією цілі (танка, БТР, автомобіля) і пробивають днища, знешкоджують екіпаж, пошкоджують вузли і агрегати або руйнують елементи ходової частини.

До цього класу мін належать: протитанкова кумулятивна міна ТМК-2 із підривником МВК-2; протитанкова кумулятивна міна ТМ-72 із підривником МВН-80.

У 1997 р. було підписано Оттавський договір про заборону протипіхотних мін, що набув чинності в 1999 р. Україна є підписантом цього договору. Але, враховуючи те, що ряд країн ще не підписали договір (США, Росія,

118

КНР), ми повинні знати основи застосування протипіхотних мін і порядок дій на мінних полях.

Протипіхотні міни призначені для мінування місцевості з метою ураження живої сили противника. Характеристики протипіхотних мін наведені в табл. 3.5 і 3.6.

Протипіхотні міни поділяють на:- фугасні;- осколкові колового ураження (вистрибні);- спрямованого ураження.

Таблиця 3.5 – Характеристики протипіхотних фугасних мін

Показник ПМД-6 ПМН ПМН-2 ПФМ-1Тип Фугасні Касетна

Матеріал корпусу дерево пластмаса поліетиленВага міни, кг 0,49 0,55 0,4 0,08Вага ВР, кг 0,2 0,2 0,1 0,04Сила спрацювання, кГс 6 8–25 8–25 5–25

ПідривникМУВ,

МУВ-2, МУВ-3

вбудований гідромеханічний

Фугасні міни при вибухові наносять ураження людині, яка наступила на міну (натискної дії).

Осколкові міни під час вибуху наносять ураження живій силі, що знаходиться в зоні розльоту осколків (натяжної дії).

Основу мінно-вибухових загороджень, які встановлюються перед позиціями підрозділів та у районах оборони, складають мінні поля.

Протитанкове мінне поле (ПТМП) має розміри по фронту 200 – 300 м і більше, а в глибину 60 – 120 м і більше. Міни встановлюють у 3 – 4 ряди з відстанню між

119

рядами 20 – 40 м і між мінами в ряд 4 та 5,5 м для протигусеничних та 8 або 11 м для протиднищевих мін.

Витрата мін на 1 км фронту мінного поля може становити: протигусеничних 750 – 1000 мін; протиднищевих 300 – 400 мін.

Таблиця 3.6 – Характеристики протипіхотних мін

Показник ПОМЗ-2М ОЗМ-4 ОЗМ-72 МОН-50 МОН-90 МОН-100 МОН-200

Тип Вистрибні колового ураження

Колового спрямованогоураження

Матеріалкорпусу чавун чавун чавун пластмаса сталь

Вага міни, кг 1,2 5 5 2 12,1 5 25

Вага ВР,кг 0,075 0,17 0,66 0,7 6,2 2 12Радіус суцільного ураження, м

4 13 25 Дал.-50шир.-45

Дал.-90шир.-60

Дал.-160шир.-100

Дал.-290шир.-200

ПідривникМУВ,

МУВ-2, МУВ-3

МУВ, МУВ-2, МУВ-3

МУВ-3, МУВ-4

Управ. ЕДПрМУВ-2, МУВ-3

Управ. ЕДПрМУВ-2, МУВ-3

На особливо важливих напрямах ПТМП можуть установлюватися із завищеною витратою мін на 1 км фронту: 1000 та більше протигусеничних; 500 та більше протиднищевих.

Імовірність ураження броньованих цілей:- на мінному полі з протигусеничними мінами з

витратою 750 мін – 0,57;- на мінному полі з протиднищевими мінами з

витратою 400 мін – 0,85.Протипіхотне мінне поле (ППМП) установлюють

перед переднім краєм і, як правило, перед протитанковим мінним полем для його прикриття.

Розміри:

120

- по фронту від 30 до 300 м і більше;- у глибину 10 – 50 м і більше.Кількість рядів 2 – 4.Відстань між рядами 2 – 4 м і більше; між мінами в

ряду: не менше 1 м – для фугасних; 1 – 2 радіуси суцільного ураження – для осколкових.

Витрата мін на 1 км мінного поля становить: фугасних 2000 – 3000 шт.; осколкових 100 – 300 шт.

Імовірність ураження живої сили становить:- для ППМП із фугасних мін з витратою 2000 мін на

1 км МП – 0,15 – 0,2.- для ППМП з осколкових мін з витратою 100 мін на

1 км МП – 0,3 – 0,5.Мінні поля можуть установлюватися з використанням

техніки (машин, вертольотів та ін.) або вручну одним із таких способів:

1) при зіткненні з противником – по мінному шнуру, який кладуть перпендикулярно до фронту;

2) коли противник не діє вогнем на підрозділи – стройовим розрахунком по мінному шнуру, який кладуть паралельно фронту (рис. 3.2).

Артилерійські підрозділи встановлюють мінні поля стройовим розрахунком у такому порядку:

- визначають тильний кордон мінного поля (лінія базису) вказівками (віхами);

- підносять міни до лінії базису;- розносять і установлюють міни;- фіксують мінні поля на карті, складають формуляр.При мінуванні стройовим розрахунком залежно від

прийнятої схеми кожен військовослужбовець може переносити і установлювати до 4 мін.

При мінуванні у світлий час військовослужбовці розкладають міни на ґрунт від лінії базису до першого ряду

121

мінного поля, а під час руху назад установлюють міни у ґрунт.

Рисунок 3.2 – Встановлення протитанкового мінного поля

При мінуванні вночі кожен військовослужбовець несе із собою міни до дальнього ряду (першого ряду), де встановлює у ґрунт 1 міну, а з трьома повертається до ближнього ряду і там проводить установку наступної міни і так до останнього ряду.

Усі загородження (встановлені або розвідані) фіксуються, тобто визначається їх точне положення стосовно орієнтирів, які є на місцевості і топографічній карті.

На кожне мінне поле або групу мін складають формуляр у 3 примірниках, які передають у штаб частини. Формуляр мінного поля складається із схеми прив’язки мінного поля до карти, схеми мінного поля і текстової частини.

122

Встановлені мінні поля повинні знаходитися під постійною охороною та спостереженням. При усіх змінах у мінних полях робляться помітки у формулярі.

Формуляр мінного поля наведено в додатку Ж.Вимоги гуманітарного права до організації

інженерного забезпечення є одними з найбільш складних і специфічних. Так, за будь-яких умов забороняється застосовувати мінно-вибухові загородження проти цивільного населення і цивільних об’єктів. По можливості після встановлення мін проводиться завчасне сповіщення населення.

Особливостями застосування протипіхотних мін відповідно до вимог норм міжнародного гуманітарного права є фіксація (реєстрація) у відповідних документах встановлених мінно-вибухових загороджень та їх ліквідація після припинення активних воєнних дій.

Реєстрація місцезнаходження мін, що не є встановленими дистанційно, мінних полів, мінних районів, мін-пасток та інших пристроїв здійснюється за допомогою прив’язки до координат не менше 2 вихідних точок. Позначення здійснюється знаками, зрозумілими і видимими будь-якій людині, яка наближається до меж мінного поля.

Якщо в наказі старшого командира відсутні вказівки про установку огородження, то рішення про це на підставі оцінки обстановки у районі дій підрозділу приймає командир підрозділу, який здійснює мінування.

Після встановлення мін у такому позначеному та огородженому районі мінне поле повинно перебувати під відповідним спостереженням.

У випадках встановлення мінно-вибухових загороджень на передньому краї (на лінії зіткнення) вручну з використанням переносних комплектів мінування, коли існує пряма загроза ураження особового складу під час

123

виконання робіт щодо огородження мінно-вибухових загороджень, дозволяється не встановлювати огородження і позначення мінно-вибухових загороджень із протипіхотних фугасних, осколкових кругового ураження і протипіхотних касетних мін.

Проте коли загрози ураження особового складу не існуватиме, огородження повинно бути встановлене у дуже короткі терміни.

У ході воєнних дій мінно-вибухові загородження, що встановлені у промаркованому периметрі, повинні передаватися у встановленому порядку від одних військових частин іншим або знищуватися (зніматися) перед тим, як залишити район.

Після припинення воєнних дій для захисту цивільних осіб від впливу протипіхотних мін усі мінні поля, міни та міни-пастки розміновуються (знищуються) або залишаються у межах обгородженого і позначеного периметра, який знаходиться під відповідним спостереженням.

Висновки з розділу

У розділі розкрито порядок інженерного обладнання елементів бойового порядку батареї і роботи командира батареї з організації інженерного обладнання і маскування вогневої позиції (КСП, СП). Достатньо уваги приділено інженерним загородженням, а також порядку встановлення протитанкових мін. Наведені вимоги гуманітарного права.

Зміна умов збройної боротьби, удосконалення форм та способів ведення бойових дій, поява та широке застосування ВТЗ, прийняття на озброєння новітніх засобів вогневого ураження, комплексів розвідки, автоматизованих систем управління військами та зброєю зумовлюють необхідність своєчасного інженерного

124

обладнання та маскування бойових порядків. Тільки за умов ефективного фортифікаційного улаштування бойових порядків артилерійських підрозділів у повному обсязі можна досягти перемоги в сучасному бою, звести до мінімуму втрати особового складу, озброєння і техніки.

125

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Інженерне обладнання районів, пунктів, обсяг робіт, працевтрати, розпорядження з інженерного обладнання, маскування, демаскувальні ознаки, комплекти для маскування, протитанкові, протипіхотні міни, мінне поле, розмінування, вибухові речовини, тротил, пластид, щільність загороджень.

Питання для повторення та самоконтролю

1. Що включає інженерне обладнання вогневої позиції?

2. Що включає інженерне обладнання спостережних пунктів?

3. Зміст розпорядження командира батареї з інженерного обладнання бойового порядку артилерійської батареї.

4. Зміст заходів із маскування елементів бойового порядку артилерійської батареї.

5. Порядок установлення протитанкового мінного поля стройовим розрахунком.

Завдання для самопідготовки

1. Накреслити схему інженерного обладнання вогневої позиції батареї 2С3. Провести розрахунок сил і засобів.

2. Накреслити схему інженерного обладнання КСП командира батареї. Провести розрахунок сил і засобів.

3. Провести розрахунок кількості протитанкових мін, які необхідно встановити на мінному полі в районі ВП.

126

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Інженерні війська – історія розвитку та становлення.

2. Досвід здійснення інженерного обладнання бойових порядків артилерійських підрозділів у збройних конфліктах і локальних війнах останніх десятиліть.

3. Методика роботи командира батареї з організації інженерного обладнання бойового порядку батареї в умовах обмеженого часу на організацію бойових дій.

127

Розділ 4

Інженерне забезпечення пересування артилерійських підрозділів

4.1. Інженерне забезпечення маршу

Підготовка шляхів руху і маневру артилерії є одним із важливих та першочергових завдань інженерного забезпечення бойових дій.

Дивізіон (батарея) при здійсненні маршу та в ході бойових дій переміщається шляхами, що готуються силами інженерних підрозділів загальновійськових частин та з’єднань.

Артилерійські підрозділи самостійно готують під’їзні шляхи від основних доріг до районів ВП дивізіонів (батарей) та до КСП, пунктів, постів і позицій підрозділів артилерійської розвідки. Шляхи пересування (переміщення) підрозділів можуть проходити по дорогах та колонних шляхах. Колонні шляхи готуються для короткочасного руху військ поза дорогами.

Артилерійські підрозділи повинні вміти самостійно:- вести розвідку доріг та колонних шляхів;- визначати вантажопідйомність мостів та переправ по

льоду;- виконувати ремонт та посилення слабких ділянок

доріг і мостів, особливо дерев’яних;- прокладати колонні шляхи;- обладнувати переправи по льоду і убрід;- проробляти проходи в загородженнях і

зруйнуваннях.Розвідка шляхів руху. Для розвідки районів ВП

(рубежів розгортання), маршрутів руху, підготовки під’їзних шляхів від основних доріг до ВП, для визначення

128

радіаційної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) обстановки, перевірки місцевості на наявність мін від артилерійського дивізіону (окремо діючої батареї) висилається артилерійська розвідувальна група. До її складу входять сили і засоби, які визначаються командиром дивізіону (батареї). З артилерійською розвідувальною групою висилаються особовий склад і техніка для проведення робіт з інженерного обладнання ВП (рубежів розгортання) і підготовки під’їзних шляхів.

Під час розвідки існуючих доріг визначають:- стан і основні розміри дорожнього покриття;- наявність і характер загороджень (руйнувань),

можливість обладнання об’їзду;- стан і вантажопідйомність дорожніх споруд (мостів,

труб), переправ по льоду та вбрід;- характер, приблизний обсяг і умови виконання

дорожньо-мостових робіт;- наявність місцевих ремонтно-будівельних

матеріалів, умови їх застосування і вивезення.Після отримання завдання від командира дивізіону

(батареї) начальник АРГ вивчає на карті маршрут руху і місцевість у районі вогневої позиції (на рубежах розгортання), визначає порядок слідування групи, складає план роботи і ставить завдання особовому складу.

У ході висування начальник АРГ, який слідує в голові колони, оцінює стан дороги, визначає можливість руху гусеничних машин. У місцях руйнувань і загороджень намічає об’їзди, відмічає проходи і виявляє місцеві дорожньо-будівні матеріали. Особовий склад групи проводить огляд і необхідні вимірювання дорожніх споруд.

Ділянки дороги, які потребують ремонту, дорожні споруди, загородження і руйнування наносяться на карту або схему розвіданої ділянки дороги.

129

Для розвідки колонних шляхів необхідно:- вибрати і визначити на місцевості напрямок

колонного шляху, наміченого на карті;- виявити місця і характер загороджень і перешкод,

можливість їхнього об’їзду;- установити прохідність місцевості;- визначити види і обсяг робіт;- установити наявність і можливість використання

місцевих дорожньо-будівних матеріалів. Загальні вимоги, що висуваються до колонних шляхів

наведені в табл. 4.1.

Таблиця.4.1 – Вимоги до колонних шляхів

Основні показникиДля

колісних машин

Для гусеничних машин

Для змішаного

рухуШирина проїзної смуги(не менше), м

3,5 4 8

Ширина проходів у мінних полях, м

8-10 8-10 15-20

Найбільший поздовжній схил, град

10 20 10

Найменший R повороту, м 25 25 25

V руху, км/год 20-25 15-20 15-20Вантажопідйомн. мостів, т 25 40-60 40-60

Напрямок колонного шляху вибирається на місцевості в обхід виявлених загороджень, перешкод і важко прохідних ділянок місцевості.

Прохідність місцевості визначається за допомогою гирьового ударника. Кількість ударів гирі, необхідних для занурення штампу ударника в ґрунт, характеризує прохідність ґрунтової дороги чи місцевості для можливого проходу машин по одному сліду.

130

Розвідка мінно-вибухових загороджень проводиться за допомогою щупів та міношукачів, невибухових загороджень – безпосереднім оглядом.

Основним звітним документом про розвідку маршруту є схема колонного шляху і донесення з коротким описом маршруту.

Розвідка мостів ведеться спеціально призначеними групами. Так, наприклад, розвідка дерев’яного мосту включає:

- розвідку моста і підходів до нього на наявність мінування;

- визначення основних розмірів мосту: його довжини та ширини, число і розмір прольотів, типу і висоти опор;

- визначення перерізу основних елементів мосту: прогонів, насадок паль (стійок) в опорі і відстань між ними;

- визначення стану всіх елементів мосту, виявлення наявності кріпильних деталей;

- розвідку прилеглої місцевості на наявність будівельних матеріалів.

Склад групи залежить від типу і розміру моста, тактичної обстановки, пори року та часу. Група, як правило, ділиться на три обслуги, які оснащуються, готуються та націлюються на виконання таких задач: перша обслуга – на розвідку мосту і підходів до нього на наявність мінування, друга обслуга – на розвідку прольотів, третя – на розвідку опор.

Варіант оснащення групи розвідки мосту може бути таким: міношукачі (один-два), засоби розмінування, надувний човен, рулетки (дві-три), таблиці для визначення вантажопідйомності мосту, бінокль, компас, карта, радіостанція, шанцевий інструмент (комплект).

Розвідка мосту і прилеглої місцевості на наявність мінування ведеться міношукачами та її зовнішнім оглядом.

131

Ознакою мінування мосту є електропідривні мережі, мережі шнура Бікфорда і заряди підривних речовин.

Замінований міст необхідно негайно розмінувати. Для цього необхідно перерізати електропідривні мережі або шнур Бікфорда, витягнути підривники із зарядів. При неможливості власноруч розмінувати міст начальник розвідувальної групи негайно доповідає про це старшому командиру.

Вантажопідйомність мосту визначається за найменшим із значень вантажопідйомності його основних елементів. За наявності на мосту прольотів різної довжини при інших однакових умовах за розрахунковий потрібно брати найбільший з них.

За необхідності підсилення мосту визначаються способи його підсилення і необхідні будівельні матеріали.

За результатами розвідки начальник групи складає звітну картку розвідки зі схемою мосту.

Непошкоджені залізобетонні, кам’яні і металеві мости за своєю вантажопідйомністю зазвичай забезпечують пропускання техніки артилерійських підрозділів.

Розвідка таких мостів включає:- розвідку мосту і підходів до нього на наявність

мінування;- визначення загального стану моста;- виявлення об’їздів мосту, бродів і можливості їх

обладнання.Підготовка шляхів руху включає: - розвідку існуючих шляхів і місцевості для

прокладання колонних шляхів;- ремонт, відновлення і розгородження існуючих

шляхів; - прокладання колонних шляхів;- заготовку дорожньо-будівельних матеріалів і

конструкцій.

132

Особовий склад артилерійського підрозділу повинен вміти прокладати колонні шляхи, влаштовувати переходи через перешкоди, розчищати завали і виконувати прості дорожньо-мостові роботи.

Шляхи руху підрозділу вибираються з максимальним використанням мережі існуючих доріг в обхід загороджень і зруйнувань. За відсутності належних для руху доріг прокладаються колонні шляхи із використанням техніки з бульдозерним обладнанням. Для прокладання колонного шляху можуть залучатися танкові бульдозери ТБС-86 за командою старшого командира (рис. 4.1; табл. 4.2).

Підсилення слабких ділянок місцевості і обладнання переходів через перешкоди проводяться із використанням місцевих будівельних матеріалів.

Рисунок 4.1 – Танковий бульдозер ТБС-86

133

Таблиця 4.2 – Характеристики ТБС-86

Показник ТБС-86Продуктивність, м3 /год:- при відритті гарматних (танкових) окопів, од.(м3 /год)- при засипанні ровів та улаштуванні спусків

3 – 4 (100 –120)

250

Довжина відвалу, м 3,2Час монтажу на танк, хв 60Час демонтажу, хв 45Транспортна швидкість танка з бульдозером, км/год

18 – 20

Маса бульдозера, т 0,9

У разі необхідності за рішенням старшого командира для обладнання переходів через перешкоди можуть залучатись інженерні підрозділи з технікою. Машини для подолання перешкод призначені для встановлення мостових конструкцій та будівництва низько водних мостів на дерев’яних свайних і рамних опорах. До них належать МТУ-20, МТ-55А (рис. 4.2; табл. 4.3), ТММ-3, УСМ.

Танкові мостоукладачі призначені для улаштування мостових переходів через канали, вузькі річки, урвища та інші вузькі перешкоди з метою пропуску САУ, танків та іншої техніки загальною масою до 50 т.

134

Рисунок 4.2 – Танковий мостоукладач

Таблиця 4.3 – Характеристики мостоукладача МТ-55А

Показник МТ-55АДовжина мосту,м 18Ширина проїзної частини, м 3,3Ширина колії, м 1,15Перешкоди, що долаються, м:- ширина перешкоди- перевищення берега

172,2

Час встановл. (зняття) мосту, хв 3 (8)Транспортна швидкість, км/год:- середня, грунтовими шляхами- максимальна

20 – 2550

Маса мостоукладача, т 36,5Обслуга, осіб 2

Важкі механізовані мости ТММ-3 (рис. 4.3; табл. 4.4) призначені для улаштування мостових переходів через перешкоди шириною до 40 м та глибиною до 3 м з метою

135

Рисунок 4.3 – Важкий механізований міст ТММ-3

Таблиця 4.4 – Характеристики важкого механізованого моста ТММ-3

Показник ТММ-3Довжина мостового блоку, м 10,5Ширина мосту, м 3,8Ширина колії, м 1,5Межі зміни висоти опори, м 1,6 – 3Час встановлення мосту, хв: 11 – 72V руху по мосту, км/год:- гусеничної техніки- колісної техніки

1520 – 25

V руху мостоукладача, км/г:- середня по грунтових дорогах- максимальна

35 – 4071

Маса мостоукладача з мостовим блоком, т

20,4

Обслуга комплекту моста, осіб 8Комплект моста 4 мостоукладачі з мостовими

блоками

136

пропускання через них гусеничної техніки масою до 60 т та колісних машин із тиском на вісь до 110 кН.

Під час дощу і в період весняного і осіннього бездоріжжя колонний шлях потрібно прокладати по вододілах і ділянках зі стійкими ґрунтами (піски, супіски, легкі суглинки), уникаючи глинисті і чорноземні ґрунти.

Підготовка доріг і колонних шляхів у зимовий період зводиться в основному до розчищення проїжджої смуги від снігу або до її ущільнення. Трасу колонного шляху доцільно прокладати по місцевості, що дозволяє долати її без розчищення від снігу. Складки місцевості, місця можливих заносів (лощини, тіснини, галявини лісів) обходять.

У лісисто-болотистій місцевості колонний шлях потрібно прокладати по лісових стежках і просіках в обхід заболочених ділянок. У разі вибору шляхів руху через заболочені ділянки вони прокладаються найкоротшим маршрутом з улаштуванням гаток із місцевих будівельних матеріалів.

За умов неможливості улаштувати переходи через перешкоди своїми силами для виконання цих робіт можуть залучатися інженерні підрозділи з технікою для подолання мінно-вибухових загороджень: установки розмінування УР-77, УР-83П і колійні мінні трали.

Установки розмінування УР-77, УР-83П(рис. 4.4; табл. 4.5) призначені для пророблення проходів у протитанкових мінних полях противника вибуховим способом.

137

Рисунок 4.4 – Установка розмінування УР-83П

Таблиця 4.5 – Характеристики установок розмінування

Показник УР-77База МТ-ЛБУКількість зарядів, од. 2Дальність пострілу заряда, м 200 – 500Розміри проходів, м- ширина- довжина

до 680-90

Час підготовки до пророблення проходів, год.

0,5 – 1,5

Маса, т 15,5Швидкість руху, км/год.:- по шосе- по ѓрунтових шляхах- на плаву

60305

Обслуга, осіб 2

Колійні мінні трали (КМТ-6, КМТ-7, КМТ-10) призначені для розвідки протитанкових мінних полів,

138

пророблення в них проходів з метою пропуску САУ, танків, БМП (БТР) й іншої техніки (рис. 4.5; табл. 4.6).

Рисунок 4.5 – Колійний мінний трал

Таблиця 4.6 – Характеристики мінних тралів

Показник КМТ-6 КМТ-7 КМТ-10Тип колійний,

ножовийколійний, катково-ножовий

колійний, ножовий

База, з якою використовується

усі танки усі танки БМП

Ширина колії тралення, см

2х62 2х(73-81) 2х30

Швидкість тралення, км/год.

6 – 15 до 12 до15

Маса, кг 1000 7500 450

139

У сучасних умовах як при веденні широкомасштабних бойових дій, так і в боротьбі з незаконними озброєними формуваннями необхідність пересування частин і підрозділів на різні відстані, їх переправи через водні перешкоди в ході бою закономірно зростають. Це зумовлюється збільшенням просторового розмаху, високою маневреністю та динамічністю бою.

4.2. Інженерне забезпечення переправи артилерії через водні перешкоди

4.2.1. Загальні відомості про водні перешкоди і переправи

Водні перешкоди з інженерними загородженнями на них, що прикриваються системою вогню, являють собою важкопрохідну оборону, яка суттєво знижує темп просування наступаючих військ, позбавляє їх можливості ввести у дію одночасно необхідні сили і створює сприятливі умови для ефективного застосування вогневого ураження.

Ширина водної перешкоди є основним чинником, що характеризує її як перешкоду. Від ширини залежить потреба в переправних засобах (кількість і вид засобів), спосіб переправи, тривалість переправи, можливість підтримки військ, що переправляються, вогнем із вихідного берега, організація прикриття засобами ППО.

За шириною водні перешкоди умовно розділяються на:- вузькі (до 60 м);- середні (до 200 м);- широкі (до 600 м);- великі (понад 600 м).

140

Вузькі водні перешкоди долаються, як правило, шляхом зведення механізованих і низьководних мостів. Середні водні перешкоди залежно від тактичних умов можуть долатися десантним і поромним способами. Широкі водні перешкоди долаються, як правило, десантним і поромним способом, а за сприятливих умов для переправи головних сил і на шляхах висування і маневру військ можуть наводитися наплавні і комбіновані мости. Для подолання великих водних перешкод можуть використовуватися, крім переправно-десантних і поромних засобів, також десантно-висадкові засоби і кораблі флотів і військових флотилій. На території України водні перешкоди шириною до 20 м трапляються через кожні 5 – 10 км, і вони становлять близько 80 % від загального числа водних перешкод; через 40 – 50 км трапляються водні перешкоди шириною 20 – 50 м, що становить 16 % перешкод і через 100 – 200 км трапляються водні перешкоди шириною більш 100 м, це приблизно 4 % перешкод.

Глибина водної перешкоди значною мірою визначає спосіб переправи. Відповідно до цього по глибині водні перешкоди розділяють на мілкі (до 1,5 м), глибокі (до 5 м) і дуже глибокі (понад 5 м). Водні перешкоди глибиною до 1,5 м долають при сприятливих ґрунтах танками убрід (колісною технікою до 0,8 м). При глибинах до 5 м можлива переправа танків по дну і наведенням мостів. На водних перешкодах глибиною більше 5 м. обладнуються наплавні і комбіновані мости.

Швидкість течії водних перешкод впливає на тривалість рейсів переправних засобів, на організацію улаштування переправ, на вибір способів переправлення поромів і бойових машин, що плавають. Відповідно розрізняють водні перешкоди зі слабкою течією (до 0,5 м/с), із середньою (до 1 м/с), швидкою (до 2 м/с) і з дуже

141

швидкою течією (понад 2,0 м/с). Слабка течія істотно не впливає на переправу військ. На водних перешкодах із середньою течією можуть застосовуватися усі види бойових машин, що плавають. Переправа через ріки зі швидкою течією, як правило, неможлива на бойових машинах, що плавають. На цих ріках виникають також труднощі в експлуатації транспортерів, що плавають, особливо при виході їх на берег, ускладнюється причалювання й утримання поромів біля берега під час навантаження (розвантаження). При подоланні водних перешкод із дуже швидкою течією виникає необхідність у застосуванні спеціальних засобів і збірних схем мостів і поромів. Варто мати на увазі, що швидкість течії тих самих рік може різко змінюватися в короткий термін.

Вітрове хвилювання на водних перешкодах при визначеному ступені його інтенсивності може значно ускладнити експлуатацію переправних засобів і наплавних мостів. Вітрове хвилювання може приводити до зниження швидкості руху переправних засобів, перекидання і заливання їх водою, ускладнити навантаження (розвантаження) техніки на пороми, керування засобами на воді і вихід машин, що плавають, на берег. Значне вітрове хвилювання може викликати руйнування поромів. При значному хвилюванні можуть відбуватися неприпустимі перенапруження несучої конструкції мостів. У практиці гідрометеорологічної служби силу вітрового хвилювання прийнято характеризувати дев'ятибальною шкалою. Діапазон можливого вітрового хвилювання на широкій і великій водній перешкодах звичайно не виходить за межі п'яти балів.

Крутість берегів водних перешкод може обмежити використання різних переправно-мостових засобів. За крутістю берегів водні перешкоди розрізняються на перешкоди з похилими берегами (до 15 0), крутими (до 25

142

0) і стрімкими (більше 25 0). На пологих берегах вихід бойової техніки і транспортерів, що плавають, не викликає труднощів.

Льодохід на водній перешкоді, навіть при малій його інтенсивності, викликає значні ускладнення у застосуванні переправно-мостових засобів. Він приводить до зниження швидкості руху засобів, що плавають, необхідності проведення заходів щодо захисту переправних засобів, наплавних мостів і мостів на опорах від льоду. На умови улаштування переправ і експлуатації переправно-мостових засобів впливає в першу чергу щільність льодоходу. Щільність льодоходу на ділянці ріки визначається відношенням сумарної площі льоду на розглянутій ділянці до площі поверхні води. Щільність льодоходу оцінюється за даними аерофотознімання чи візуально. В умовах льодоходу із щільністю від 0,2 до 0,4 ускладнюється вихід машин з води, потрібно застосовувати спеціальні способи пересування поромів по воді, дообладнувати самохідні переправні засоби для захисту їх від льоду. Наплавні мости можуть експлуатуватися при льодоході зі щільністю до 0,3. При будь-якому льодоході необхідне проведення спеціальних заходів для захисту мостів і пропускання льоду При щільності льодоходу більше 0,4 застосування звичайних переправно-мостових засобів стає неможливим.

Серед вузьких, найбільш поширених водних перешкод, в особливу групу необхідно відокремити канали. Найбільше поширення мають судноплавні, зрошувальні (іригаційні) і осушувальні канали. Серед судноплавних каналів, що являють собою штучні водні шляхи, розрізняють морські канали і канали внутрішнього плавання. На прямолінійних ділянках ширина судноплавних каналів не змінюється і знаходиться в межах 17 – 25 м. Ширина деяких каналів сягає 50 м. На криволінійних ділянках ширина каналу збільшується.

143

Глибина суднохідних каналів постійна і становить від 0,6 до 5,0 м. Морські канали мають ширину 45 – 300 м при глибині 10 – 14 м. Швидкість течії на судноплавних каналах не перевищує 0,3 – 0,8 м/с. Враховуючи те, що судноплавні канали мають велику крутизну берегів, обвалувань і глибину застосування самохідних переправно-десантних засобів, наплавних і механізованих багато пролітних мостів буде вкрай обмеженим. При наведенні мостів через канали потрібно зводити опори спеціальних конструкцій. Зрошувальні й осушувальні канали, що мають ширину, що не перевищує 20 м і глибину до 2 м, можуть бути подолані убрід, за допомогою механізованих мостів чи по земляних перемичках.

4.2.2. Переправа артилерії через водні перешкоди

Артилерія переправляється через водні перешкоди по переправах, обладнаних на ділянках форсування загальновійськових частин і з’єднань силами інженерних військ. Переправа артилерії здійснюється на самохідних переправних десантних засобах, поромах, по мостах и бродах, а в взимку при достатній товщині льодяного шару – безпосередньо по льоду. Плаваючі самохідні гармати, бойові і командирські машини можуть переправлятися самостійно. Час і послідовність переправи артилерії визначається графіком переправи, який розробляється в штабі частини або з’єднання.

Машини для подолання водних перешкод призначені для улаштування та утримання десантних, поромних та мостових переправ. До них належать ПТС-2, ПМП (ПМП-М), ПММ-2, СПП.

Плаваючий транспортер ПТС-2 (рис. 4.6; табл. 4.7) призначений для десантної переправи через водні перешкоди особового складу, артилерійських систем,

144

колісних та гусеничних тягачів, бронетранспортерів та різноманітних вантажів.

Рисунок 4.6 – Плаваючий транспортер ПТС-2

Таблиця 4.7 – Характеристики плаваючого транспортера ПТС-2

Показник ПТС-2Вантажопідйомність, т 12V руху макс., км/год:- на суші / воді 60/12Можливості переправи за рейс:- гармати калібру до 85мм- гармати калібру більше 85 мм- десант з спорядженням, осіб

2175

Т рейсу через річку шириною 200 – 500 м, з V течії до 1 м/с, хв 10 – 13

145

Понтонно-мостовий парк ПМП (ПМП-М) (рис. 4.7, табл. 4.8) призначений для обладнання мостових та поромних переправ.

Рисунок 4.7 – Понтонно-мостовий парк ПМП

Таблиця 4.8 – Характеристики понтонного парку ПМП (ПМП-М)

Показник ПМПВантажопідйомність, т- наплавного мосту- перевізних поромів

20 – 60від 20 – 170

Кількість поромів, од. 4 – 16Час обладн. мостової переправи, хв- вантажопідйомністю 60 т- вантажопідйомністю 20 т

3050

Час збирання поромів, хв. 8 – 20Максимальна довжина мосту, м:- 60-тонного мосту- 20-тонного мосту

227382

Комплект, од.:- річкових ланок 32

146

- берегових ланок- вистілки- катерів

4216

Самохідний пором ПММ-2М (рис. 4.8, табл. 4.9) призначений для забезпечення переправи через водні перешкоди САУ, танків, ракетних комплексів, автопотягів та іншої військової техніки.

Рисунок 4.8 – Самохідний пором ПММ-2М

Таблиця 4.9 – Характеристики поромної машини ПММ-2М

Показник ПММ-2МВантажопідйомність порома, т 42,5V руху макс., км/год:- транспортна по шосе- на воді з вантажем

5510

Маса машини, т 36Обслуга, осіб 3Час розгортання порома, хв 6

147

При переправі артилерії на самохідних переправних десантних засобах і поромах командири артилерійських підрозділів повинні знати кількість виділених переправних засобів, район завантаження підрозділів, ті, що переправляються першим рейсом, порядок і час виходу в цей район, а також місця завантаження наступних підрозділів, порядок завантаження і розвантаження техніки і озброєння. Командир дивізіону (батареї) зобов’язаний розподілити підрозділи по переправних засобах, визначити черговість їх переправи і порядок дій у період переправи і на протилежному березі.

При подоланні водних перешкод артилерією по мостах, убрід і по льоду командири підрозділів повинні знати маршрути виходу до переправи, порядок і правила руху на переправі.

Для зменшення часу знаходження на переправі проводяться скорочення дистанцій між машинами і підрозділами до мінімально допущених. Для забезпечення організованого виходу підрозділів до водної перешкоди і переправи, недопущення скупчення їх біля переправ, підтримання установленого порядку і контролю за дотриманням заходів маскування, охорони переправ від плаваючих мін і диверсійних дій противника на ділянках форсування штабом загальновійськової частини організовується комендантська служба. Для несення комендантської служби залучаються:

- на маршрутах руху військ від вихідного рубежу для форсування до переправ і на протилежному березі – комендантський підрозділ і підрозділ регулювання руху загальновійськової частини;

- на переправах – підрозділи, призначені для обладнання і утримання переправ.

148

Вказівки і вимоги осіб комендантської служби, а також дотримання встановленого порядку переправи обов’язкові для всього особового складу військ, що переправляються.

На десантних переправах організація завантаження і розвантаження техніки, а також дотримання особовим складом встановленого порядку під час переправи покладається на командирів обслуги переправних десантних засобів.

На поромній переправі в’їздом машин на пором і встановленням їх на поромі керує начальник порома, а командири машин і підрозділів повинні надавати йому допомогу. При в’їзді на пором декількох машин усі машини рухаються на пором одночасно колоною на мінімальних дистанціях на першій передачі і при малій частоті обертів двигунів.

Машини під час переправи повинні стояти з вимкнутими двигунами при ввімкнутій першій передачі, на ручному зупиночному гальмі. З’їжджання машин з порома виконується аналогічно в’їзду. Забороняється збільшувати швидкість з’їжджання машин із порома до того часу, поки машини знаходяться на поромі, апарелях або сходнях.

Переправа артилерії по мосту здійснюється однією колоною. За наявності двох смуг для руху друга смуга використовується за необхідності для забезпечення одночасного зустрічного руху. Зустрічний рух машин допускається по мосту із двома смугами руху лише в тому разі , якщо маса окремих машин із вантажем у кожній колоні не перевищує половини вантажопідйомності мосту.

Зміщення важких і середніх машин при русі по мосту допускається не більше ніж 0,5 м у кожний бік від осі мосту.

149

Дистанція між машинами витримується у відповідності до уставних вимог. При вимушеному зупиненні на наплавному мосту машини гранично допустимої маси можуть під’їжджати одна до одної на відстань не ближче 10 м. Під час руху по мосту всі люки і двері машин повинні бути підготовлені для негайного виходу екіпажів і особового складу у випадку пошкодження мосту противником.

Успішне виконання артилерійськими підрозділами бойових завдань із форсування водних перешкод залежить від уміння командирів самостійно організовувати їх переправу і вміння проводити розрахунки переправи особового складу та ОВТ. Розглянемо методику розрахунку часу переправи підрозділів.

Переправа артилерії здійснюється згідно графіку переправи. Тривалість переправи підрозділів по мосту визначається за довідковими таблицями або за формулою

Tm=60 LmV , (4.1)

де Тм – час переправи по мосту, хв.; L – довжина колони, км; m – кількість мостів, од.; V – швидкість руху по мосту, км/год.

Величина L може бути визначена за формулою

L=K (d+l )−d, (4.2)

де K – кількість машин у колоні, шт. ; d – встановлена дистанція між машинами, м; l – довжина машини, м.

150

Час переправи підрозділів на переправних десантних засобах і переправах визначається за формулою

T= NRK п , (4.3)

де Т – час переправи, хв. ; N – потрібна кількість рейсів для переправи дивізіону

(батареї);R – тривалість повного рейсу, хв. ;Кп – кількість переправних десантних машин або переправ.

Кількість рейсів N переправних десантних машин або переправ залежить від складу підрозділу і можливостей переправних засобів.

Тривалість повного рейсу R залежить від ширини і швидкості течії річки, швидкості пересування по воді переправних засобів, часу завантаження і розвантаження техніки та визначається за формулою

R=2 ШV

(1+0,3 V р )+t, (4.4)

де Ш – ширина ріки, м;V – середня швидкість руху переправних засобів по воді,

м/хв.;V р – швидкість течії, м/с;t – сумарні витрати часу на завантаження і розвантаження

техніки, що становлять: для ПТС – 6 хв.; ПТС з ПКП – 11 – 13 хв.; для ГСП – 7 – 8 хв.; перевізних переправ – 10 хв.

Для переправи убрід гусеничної і колісної техніки обладнують окремі переправи.

Обладнання броду включає:- обладнання загороджень і перешкод, що заважають

руху;151

- позначення кордону броду колійними віхами, вказівниками або поплавцями через 5 – 10 м, а для руху в нічний час, окрім того, сигнальними ліхтарями або спеціальними світловідбиваючими знаками в бік вихідного берега;

- установку на берегах вказівників із даними про брід, обмеженнями за типом техніки, яку переправляють;

- обладнання і підсилення з’їздів і виїздів, які повинні мати нахил не більше 15 0 для гусеничних машин; 10 0 на з’їздах і 6 0 на виїздах для колісних машин;

- укріплення дна зі слабим покривом шаром каменю, вкладкою спеціального колійного покриття або фашин із хмизу, завантаженого камінням.

Якщо знайдені перешкоди і загородження не вдається усунути, то їх огороджують віхами з натягнутими канатами. Значний вплив на успіх переправи вбрід має швидкість течії річки: чим вона більша, тим менша повинна бути гранична глибина броду.

Машини переправляються вбрід на малих швидкостях, не перемикаючи передачі і не змінюючи напрямку руху. Напрямок бродів для колісних машин необхідно намічати під кутом до течії річки з відхиленням у низовий бік, щоб при переправі уникнути заливання водою радіаторів. При швидкій течії річки з низового боку броду протягують канат і міцно закріпляють його на берегах з метою рятування людей, яких буде зносити течія.

Для утримання у належному стані броду і виконання його ремонту назначається комендантський наряд у складі відділення або взводу, як правило, із підрозділів, що обладнували переправу. На берегах зосереджується необхідний матеріал для ремонту і підсилення бродів. Для евакуації несправної техніки із складу артилерійських підрозділів призначаються евакуаційні команди з тягачами, оснащені буксирними тросами.

152

Переправи на льоду можуть обладнуватися як інженерними військами, так і артилерійськими частинами і підрозділами.

Для визначення вантажопідйомності переправи на льоду обчислюють найменшу на створі розрахункову товщину льоду за формулою

Н р=Н ч . л+ Н м. л2 , (4.5)

де Н р- розрахункова товщина льоду, см;Н ч.л- товщина шару чистого льоду, см;Н м.л- товщина шару мутного льоду, см.

Отриману розрахункову товщину льоду зрівнюють із потрібною товщиною Н тр льоду, визначеною залежно від максимальної маси і кількості переправленої техніки за табл. 5 додатка 3 або за формулою

Н тр=К √Р , (4.6)

де К – коефіцієнт, що залежить від кількості техніки, яка проходить (К=8 – для пропускання однієї машини; К=9 – для пропускання колони 10 – 15 машин; К=11 – для пропускання колони 15 машин та більше);

Р – маса техніки, т.

Пропускання по льоду відповідної техніки масою (Р) можливе при Н р ≥ Н тр..

Переправу по льоду обладнують односторонньою. За необхідності забезпечити одночасний рух обладнують дві паралельні траси на відстані 100 – 150 м одна від одної. На кожну основну трасу обладнують одну запасну. Розчищення траси від снігу виконують шириною не менше 20 м. Для покращення щеплення коліс машин із льодом на

153

переправі залишають шар снігу завтовшки близько 10 см. Якщо лід біля берега не має тріщин і розломів, надійно опирається на берег і занурений у воду не менше ніж на 9/10 своєї товщини, з’їзди на лід додаткового посилення не потребують. За наявності тріщин і розломів у льоді біля берегів при зависанні льоду, а також при спусках зі схилами більше 6 0 або з обривами висотою більше 0,5 м обладнують перехідні містки або естакади на спайних (рамних) опорах. На трасі, яка призначена для пропуску більше 15 машин, рекомендується укладати на лід колійне покриття з деревʼяних щитів (ширина проїзної частини 3 м, ширина колії 1 – 1,5 м, товщина дощок 5 – 7 см). Щити кріплять до поперечин (із дощок товщиною 5 – 7 см), які укладаються через кожні 0,5 – 0,7 м на лід та заморожують у нього.

Для утримання льодової переправи призначають комендантський наряд на чолі із комендантом переправи. Комендантський наряд здійснює спостереження за станом льодового покриття і переправою техніки по льоду. Машини повинні рухатися по льоду зі швидкістю не більше 6 км/год без ривків, поворотів і зупинок. Дистанція між машинами становить 20 – 50 м. У разі вимушеного зупинення машини на трасі і необхідності її евакуації з льоду переправа переноситься на запасну трасу. При буксируванні з льоду машин допускається скорочення дистанції між машинами до сорокакратної товщини льоду, установленої для даної переправи. Обʼїзд машини, що зупинилася, можливий у тому разі, коли сумарна маса цієї машини і машини, яка здійснює обʼїзд, не перевищує вантажопідйомності льодяної переправи.

Висновки з розділу

154

У сучасних умовах як при веденні широко масштабних бойових дій, так і у боротьбі із незаконними озброєними формуваннями, пересування частин і підрозділів на різні відстані, їх переправлення через водні перешкоди у ході бою будуть мати місце, і їх кількість закономірно зростатиме. Це зумовлюється збільшенням просторового розмаху, високою маневреністю та динамічністю бою.

У четвертому розділі розкрито підготовку шляхів руху і маневру артилерії в бою та інженерне забезпечення переправи артилерійських підрозділів через водні перешкоди. Підготовка шляхів руху і маневру артилерії є одним із важливих завдань інженерного забезпечення бойових дій. Дивізіон (батарея) при здійсненні маршу та в ході бойових дій переміщається шляхами, які готуються силами інженерних підрозділів загальновійськових частин та з’єднань. Артилерійські підрозділи самостійно готують під’їзні шляхи від основних доріг до районів ВП дивізіонів (батарей) та до КСП, пунктів, постів і позицій підрозділів артилерійської розвідки. Колонні шляхи готуються для короткочасного руху військ поза дорогами. Артилерійські підрозділи повинні бути готові до маршу і перевезення в умовах постійної загрози застосування противником ЗМУ та ВТЗ, протидії його авіації, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, руйнування доріг і переправ, дистанційного мінування місцевості. Це потребує кропіткої підготовки зброї, бойової техніки і особового складу до маршу і перевезення, вмілої їх організації та всебічного забезпечення.

Артилерія переправляється через водні перешкоди по переправах, обладнаних на ділянках форсування загальновійськових частин та з’єднань силами інженерних військ.

155

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Шляхи руху і маневру, розвідка, артилерійська розвідувальна група, мінно-підривні загородження, водні перешкоди, переправа артилерії, переправні десантні засоби, пороми, мости, переправа вбрід та по льоду.

Питання для повторення та самоконтролю

1. Що включає підготовка шляхів руху і маневру артилерії?

2. Для чого проводиться розвідка колонних шляхів та існуючих доріг?

3. Що містить підготовка шляхів руху артилерії?4. Що включає інженерне обладнання переправи на

інший берег?5. Порядок переправи артилерійських підрозділів

силами і засобами інженерних військ.6. Зміст заходів із маскування інженерного

обладнання переправи.

Завдання для самопідготовки

1. Занотувати до робочого зошита порядок проведення розвідки мінно-вибухових загороджень за допомогою щупа та міношукача.

2. Розрахувати тривалість переправи артилерійської батареї 2С3 по мосту, якщо швидкість руху по мосту становіть 10 км/год?

3. Розрахувати тривалість переправи артилерійської батареї 2С3 переправними десантними засобами (ПТС-2), якщо тривалість повного рейсу становить 30 хв, а

156

кількість ПТС-2 – 3 шт.4. Розрахувати тривалість повного рейсу ПТС-2,

якщо швидкість течії становить 1 м/с, а ширина річки – 150 м?

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Методика роботи командира артилерійської розвідувальної групи з організації інженерної розвідки бойового порядку артилерійської батареї в умовах обмеженого часу.

2. Порядок роботи командира артилерійської розвідувальної групи з розвідки колонних шліхів та існуючих доріг в умовах ведення противником повітряної розвідки.

3. Робота командира батареї з підготовки артилерійського підрозділу до переправи через водну перешкоду.

4. Аналіз досвіду подолання водних перешкод артилерією в роки Другої світової війни.

157

Розділ 5

Польове водопостачання

5.1. Обладнання пунктів водопостачання

Відповідальність за своєчасне забезпечення військовослужбовців водою несуть командири і штаби частин і підрозділів.

Артилерійськими підрозділами вода використовується:

- для господарсько-питних потреб;- для санітарної обробки, миття особового складу та

прання білизни;- для дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння,

техніки і матеріальних засобів.Забезпечення підрозділів водою для господарсько-

питних потреб проводиться з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, а також із водорозбірних пунктів, обладнаних для видачі підвезених запасів води.

Забезпечення водою пунктів спеціальної обробки здійснюється частинами (підрозділами) хімічних військ, які розгортають ці пункти.

Охорона (оборона) пунктів водопостачання здійснюється силами частин і підрозділів, які їх використовують. На пунктах водопостачання і водорозбірних пунктах встановлюється постійний дозиметричний, хімічний і біологічний контроль якості питної води, яка видається військовослужбовцям.

Пунктом водопостачання називається обладнане місце для видобутку, очищення, збереження і видачі води.

Водорозбірний пункт – місце, призначене для видачі запасів води.

158

Пункти водопостачання влаштовують у дивізіонах (батареях), підрозділах тилу, на пунктах управління. Для їх улаштування може залучатися техніка інженерних підрозділів, а саме: мілкий трубчастий колодязь МТК-2М, що призначений для добування ґрунтових вод, що залягають на глибині до 8 м, та подання їх на висоту до 20 м (рис. 5.1);

Рисунок 5.1 – Мілкий трубчастий колодязь

механізований шнековий колодязь МШК-15, яким добувають ґрунтові води з глибини до 15 м; установка добування води УДВ-15, яка призначена для обладнання тимчасових свердловин та очищення води поверхневих джерел; бурова установка ПБУ-50 (ПБУ-50М, ПБУ-200), яка призначена для добування підземних вод у польових умовах шляхом обладнання тимчасових та постійних свердловин та шахтних колодязів. Їх ТТХ наведені у табл. 5.1.

Очищення води від природного забруднення, радіоактивних, отруйних і біологічних речовин

159

виконується за допомогою фільтра ТУФ-200, фільтрувальної станції МАФС-3 (рис. 5.2) або ВФС-2,5 (ВФС-10). Їх ТТХ наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.1 – Характеристики засобів забезпечення водою

Показник МТК-2М

МШК-15

УДВ-15

ПБУ-50 ПБУ-200

Глибина буріння, м

7 15 15 15 200

Час на обладнання свердловин, год.

3 – 4 1,5 – 2,5 1 – 2 4 – 6 2,5 доби

Продуктивність, м3/год.

1 1,5 2 3,5 10 – 12

Обслуга, осіб 2 1 1 4 5Маса, кг 205 350 2000 2 авт. і

2 причеп

а

3 авт. і 3 причепа

160

Рисунок 5.2 – Фільтрувальна станція МАФС-3

Таблиця 5.2 – Характеристики засобів очищення води

Показник ВФС-2.5 ВФС-10 МАФС-3Продуктивність, м3/год.

2,5 10 7 – 8

Час розгортання, год.

0,7 1,5 1,5 – 2

Тривалість роботи на возимому запасі реагентів, год

3 4 5

За відсутності штатних або табельних засобів водопостачання улаштовуються найпростіші пункти водопостачання на джерелах або шахтних колодязях із місцевих засобів спеціально призначеними підрозділами або командами.

З метою забезпечення підрозділів водою для господарсько-питних потреб пункти водопостачання розгортаються у першу чергу на джерелах підземних вод (свердловинах, шахтних колодязях, джерелах).

При недостатній кількості джерел підземної води пункти водопостачання обладнуються на поверхневих джерелах. У деяких випадках як джерела води використовують атмосферні опади.

При виборі місця для розміщення пункту водопостачання враховуються санітарно-епідемічний стан району, продуктивність (дебіт) джерела і якість води в ньому, можливість зараження води радіоактивними відходами, отруйними речовинами і хвороботворними мікробами, характер ґрунту дна і берегів поверхневих джерел.

161

Для обслуг пунктів водопостачання влаштовуються укриття (щілини, бліндажі). Технічні засоби добування, очищення, збереження і підвезення води розміщаються у складках місцевості, а за наявності часу для них відриваються укриття котловинного типу.

Місця розміщення пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів на місцевості і маршрути виходу до них помічаються вказівниками. На підходах до них виставляються пости регулювання.

На пункті водопостачання, як правило, обладнуються:

- робочий майданчик – для добування, очищення, збереження і видачі води;

- таромийний майданчик – для миття і дезінфекції тари та індивідуального посуду;

- майданчик очікування для транспорту, що прибуває по воду.

У радіусі 50 – 100 м від пункту водопостачання створюється зона санітарної охорони, в якій забороняється звалище сміття, улаштування туалетів, вигрібних ям.

При розгортанні пунктів водопостачання в першу чергу споруджуються або відновлюються колодязі, свердловини, обладнуються джерела, установлюються водопідйомники, розгортаються засоби очищення води, резервуари і проводяться інші заходи, що забезпечують отримання води у короткий термін. Одночасно влаштовуються укриття для обслуг пунктів, і позначаються під’їзні шляхи до пунктів водопостачання. У подальшому за наявності сил, засобів і часу здійснюється дообладнання пунктів водопостачання.

При неможливості улаштування в дивізіонах (батареях) своїх пунктів водопостачання, особливо при діях на місцевості з недостатньою кількістю джерел води і при масовому зараженні поверхневих джерел, ці

162

підрозділи забезпечують водою для господарсько-питних потреб із водорозбірних пунктів, що організовуються старшим командиром.

На степовій місцевості забезпечення підрозділів водою організується переважно шляхом її підвезення з пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів, що обладнуються інженерними військами. Завчасно та ретельно готують транспорт і тару для підвезення і збереження води. У частинах і підрозділах зазвичай створюються підвищені запаси води. Установлюється контроль за дотриманням особовим складом питного режиму та економними витратами води. Продукти для варіння їжі підбираються з урахуванням можливо менших витрат води на їх обробку.

Узимку пункти водопостачання розгортаються, як правило, вздовж доріг, рік та інших доступних напрямків. Уночі вони позначаються світловими вказівниками. Для отримання води можуть використовуватися лід і сніг. Вживаються заходи щодо утеплення ємностей із запасами води.

5.2. Порядок забезпечення підрозділів водою у польових умовах

Відповідно до нормативних документів у польових умовах водопостачання військ здійснюється виходячи з мінімальних норм споживання води особовим складом:

- у звичайних умовах – 10 л на людину за добу;- при діях в умовах жаркого клімату – 15 л на людину

за добу;В окремих випадках, особливо при масовому

зараженні джерел води чи при діях на території із недостатньою кількістю джерел води, мінімальними нормами споживання води особовим складом можуть

163

становити – 2,5 л на людину в умовах помірного клімату (не більше 5 діб) і 4 л в умовах жаркого клімату (не більше 3 діб).

Забезпечення військ водою на спеціальні і технічні потреби здійснюється виходячи з таких норм:

на медичні пункти:- дивізіонні (ротні) – 0,3 – 0,5 м3 на добу;

- полкові (бригадні) – 3 – 4 м3 на добу;- на санітарну обробку і миття в бані – 45 л на одну

людину;на прання білизни:- механізованим способом – 60 л/кг;- ручним способом – 35 л/кг;на дезактивацію обробкою з брандспойтів:- колісної машини – 70 л;- гусеничної машини – 100 л;- гармати, міномета – 40 – 60 л;на мийку:- колісної машини – 75 л;- гусеничної машини – 150 л;- гармати, міномета – 40 л;на дозаправку систем охолодження машин:- колісної машини – 1,5 л на добу;- гусеничної машини – 8 л на добу.Вода для різних потреб військ за своєю якістю

повинна відповідати таким вимогам: питна вода повинна мати нешкідливий хімічний склад, не вміщувати хвороботворних мікробів та інших збудників захворювань; вода для спеціальних і технічних потреб не повинна вміщувати токсинів, а також радіоактивних речовин більше допустимих величин; для заправки системи охолодження двигунів, крім того, вода повинна бути м’якою. Контроль за якістю води покладається на

164

старшого лікаря бригади (частини). Використання води із невідомих джерел категорично забороняється.

Для отримання інформації про джерела води, необхідних командиру для прийняття рішення щодо забезпечення підрозділів водою, проводиться інженерна розвідка, яка організується штабом частини. Розвідка джерел води ведеться інженерними розвідувальними дозорами або розвідувальними дозорами, які висилаються від підрозділів тилу. У ході бою інформація про джерела води може добуватися спеціальними групами, призначеними від підрозділів. Розвідувальний дозор призначається у складі відділення (обслуги) із засобами розвідки. За необхідності до складу розвідувального дозору включаються хіміки-розвідники та представники медичної служби з необхідним спорядженням.

Для розвідки джерела води визначаються: наявність і тип джерела води (підземний, поверхневий), зараженість радіоактивними, отруйними речовинами та хвороботворними бактеріями місцевості, які прилягають до джерела води; наявність поблизу джерела води звалищ сміття, цвинтаря, непохованих трупів, вигрібних ям та інших джерел забруднення; якість води; витрата (запас) води поверхневого джерела або продуктивність водозабірних споруд; наявність і стан підходів та під’їзду до джерела; технічний стан систем водопостачання населених пунктів; умови мас-кування.

На місцевості, яку раніше займав противник, виконується перевірка джерел води і прилеглої місцевості на мінування, а за необхідності виконується розмінування. Результати розвідки про наявність і стан джерел води доповідаються командиру, який вислав розвідку, усно або письмово згідно із встановленим порядком і терміном доповіді. Дані про виявлення зараження джерел води радіоактивними та отруйними речовинами і

165

хвороботворними бактеріями негайно доповідаються командиру, який вислав розвідку.

Для знезараження води у флягах використовують спеціальні таблетки, які видаються медичною службою. У разі присутності у воді спорових форм хвороботворних мікробів таблетками користуватися заборонено. Вода із соляних джерел опріснюється за допомогою станцій ОПС, які є на озброєнні в інженерних військах. Лід, що створюється із соляних джерел води, може бути використаний для отримання питної води шляхом танення. Зберіганню підлягають запаси води, які призначені для господарських потреб. Для зберігання і транспортування води використовують табельні резервуари (типу РДВ), автоцистерни, фляги, термоси та польові кухні.

Висновки з розділу

Водопостачання військ здійснюється у всіх видах їх бойової діяльності. Від уміння і навиків артилерійських командирів проводити розвідку джерел води, організовувати її добування і очищення, зберігання у польових умовах, доставку та видачу в підрозділи буде залежати виконання поставлених завдань.

У пʼятому розділі розкрито організацію проведення робіт з обладнання пунктів водопостачання та порядок забезпечення артилерійських підрозділів водою у ході бою.

Забезпечення підрозділів водою для господарсько-питних потреб проводиться з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, а також із водорозбірних пунктів, обладнаних для видачі підвезених запасів води. Забезпечення водою пунктів спеціальної обробки здійснюється підрозділами хімічних військ, які розгортають ці пункти. Пункти водопостачання влаштовуються в артилерійських дивізіонах (батареях).

166

Для їх улаштування залучаються техніка і засоби механізації інженерних підрозділів, що потребує від командирів артилерійських підрозділів необхідних знань і вмінь щодо організації їх застосування.

167

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Польове водопостачання, охорона пунктів водопостачання, обладнання пунктів водопостачання, забезпечення військ водою у польових умовах, засоби добування, обробки, зберігання і транспортування води.

Питання для повторення та самоконтролю

1. Що включає польове водопостачання військ?2. Як проводиться забезпечення військ водою у

польових умовах? 3. Які засоби добування, обробки, зберігання і

транспортування води використовуються в артилерійських підрозділах?

Завдання для самопідготовки

1. Занотувати до робочого зошита норми забезпечення військ водою на спеціальні і технічні потреби.

2. Розрахувати час очищення води в обʼємі 10 м3 з використанням фільтрувальної станції МАФС-3.

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Методика роботи командира артилерійської батареї з організації забезпечення особового складу водою.

2. Аналіз досвіду забезпечення військ водою в локальних війнах і військових конфліктах сучасності.

168

Список використаної літератури

1. Державна комплексна програма реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року. – К., 2013.

2. Воєнна доктрина України. Указ Президента України від 15.6.04 р. № 648/2004.

3. Бойовий статут артилерії Сухопутних військ. Частина ІІ. Проект. – К.: Варта, 2010. – 386 с.

4. Защита от ОМП и химическое обеспечение роты (взвода) в бою: учебник. – М.: Воениздат, 1988. – С. 5-20; 55-70; 90-96.

5. Александров Н. И. Отравляющие вещества: учебник / Н. И. Александров – М.: Воениздат, 1990. – С. 3-15.

6. Защита от ОМП: учебник. – М.: Воениздат, 1990. – С. 7-70; 81-181.

7. Учебник сержанта химических войск. – М.: Воениздат, 1975. – С. 5-31.

8. Защита от оружия массового поражения. Библиотека офицера. – М.: Воениздат, 1989. – 400с.

9. Справочник по поражающим действиям ядерного оружия. Ч. 2. – М.: Воениздат, 1986.

10. Гражданская оборона: учебник. – М.: Воениздат, 1991.

11. Методика оценки радиационной и химической обстановки по данным разведки. – М.: Воениздат, 1967.

12. Збірник нормативів із бойової підготовки Сухопутних військ. – К.: Варта, 1999.

13. Закон України „Про військовий обов’язок і службу”. – К., 2006.

14. Трофименко П. Є. Інженерне обладнання районів розташування позицій ракетних та артилерійських підрозділів: навчальний посібник / П. Є. Трофименко, Ю.І.

169

Пушкарьов [та ін.] – Суми: Видавництво СумДУ, 2004. – 56 с.

15. Указания по инженерному обеспечению боевых действий артиллерии. – М.: Воениздат, 1983. – 177 с.

170

Предметний покажчик

А

Артилерійський дивізіон – основний вогневий та тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гармати, міномети, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Як правило, А.д. включає три артилерійські батареї, підрозділ управління та забезпечення, 165.

Артилерія – 1) складова частина основного роду військ Сухопутних військ – ракетних військ і артилерії;

2) вид зброї або сукупність предметів озброєння, що охоплює весь комплекс артилерійського озброєння і бойової техніки, призначених для розвідки й ураження об’єктів (цілей) у бою та операції;

3) наука про артилерійське озброєння та його застосування, 20, 23, 89.

Артилерійська розвідка – добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських

171

спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної та ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи, 165, 167.

Б

Батарея – вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Б. можуть бути окремими (у батальйонній і полковій артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. В бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат у батареї. Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна – із закритих ВП.

Батареями також називаються підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної та ін.) та управління. В реактивних військах Б. паркові, навчальні та ін.), 72, 123, 149.

Біологічна зброя - зброя створена в результаті досліджень у галузі біології і базується на використанні шкідливих для життєдіяльності людей і тварин мікробів, бактерій, грибків, вірусів, токсинів (продуктів життєдіяльності мікробів), 6, 12, 39.

Бойовий порядок ракетної, артилерійської частини (підрозділу) – побудова (розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань ядерного і вогневого ураження противника.

172

Б.п. повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частини (підрозділу) відповідно до їх призначення, зручність організації стійкого управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Б.п., крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загальновійськовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини (підрозділи) розгортаються, як правило, в Б.п. у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані або які вони підтримують. Б.п. артилерійської частини, як правило, складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (порядків) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування), 91, 184, 208.

Бойове забезпечення - комплекс заходів, що здійснюється з метою створення сприятливих умов для ведення РВ і А бойових дій, ефективного виконання поставлених завдань, збереження високої боєздатності, зниження ефективності ядерних і вогневих ударів противника. Основні види Б.з. у РВ і А: артилерійська розвідка, захист від зброї масового ураження, РЕБ, інженерне, хімічне, топогеодезичне і метеорологічне забезпечення, безпосередня охорона підрозділів і частин, 167.

Боковий спостережний пункт (БСП) – місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією) у районах, неспостережених з основного або передового СП, особливо на стиках і флангах дій військ. В артилерії БСП, крім того, призначається для спостереження за результатами вогню артилерії та його коректування. Більш часто БСП

173

застосовується при веденні військами бойових дій у гірських районах та обороні, 11, 102, 167.

В

Вивчення місцевості − вивчення характерних особливостей місцевих предметів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вогню, орієнтування, маскування та ін. Здійснюється за топографічними картами, аерознімками і безпосереднім оглядом місцевості, 168.

Вітер − переміщення повітряних мас щодо земної поверхні. Характеризується швидкістю, що виражається у метрах за секунду (м/с), і напрямом (звідки віє вітер), що визначається в поділках кутоміра або в градусах кута, 168,174.

Вітромір − прилад для визначення напряму і швидкості вітру, 168.

Водорозбірний пункт – місце, призначене для видачі запасів води, 153, 168.

Вогнева позиція – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття гарматами (мінометами, бойовими машинами) для ведення вогню. ВП поділяються на основні, тимчасові і запасні. ВП можуть бути закритими і відкритими. Основна ВП призначається для ведення вогню під час виконання основних вогневих завдань, 6, 31, 56.

Г

Гармата артилерійська – частина артилерійського комплексу, що являє собою сукупність ствольно-затворної

174

групи калібру 20 мм і більше, а також інших вузлів і механізмів, призначених для метання снаряда у задану точку простору; ствольна зброя, призначена для перетворення енергії метального заряду у кінетичну енергію спрямованого руху снаряда. До Г.а. належать гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, мортири, безвідкотні гармати, міномети. Залежно від типу основних завдань, що вирішується, Г.а. поділяють на гармати загального призначення (знищення засобів ядерного і хімічного нападу, вогневих засобів, живої сили, командно-спостережних пунктів та ін.) та спеціального призначення (знищення танків, зруйнування броньованих обʼєктів, знищення повітряних цілей). Залежно від місця установки Г.а. поділяють на наземні ( причіпні, самохідні), танкові, авіаційні, корабельні, залізничні, берегові казематні.

За величиною калібру Г.а. поділяють на гармати малого калібру (від 20 до 75 мм), середнього (від 75 до 155 мм) та великого (більше 155 мм), а залежно від способу стрільби – на автоматичні, неавтоматичні та напівавтоматичні, 168.

Д

Демаскувальні ознаки − характерні ознаки, притаманні діяльності військ та різним військовим об’єктам, за якими може розкриватися наявність військ, їх угруповання, система вогню та ін., 121, 169.

Донесення − бойовий або службовий звітно-інформаційний документ, призначений для повідомлення визначених відомостей вищому командирові (начальникові), штабу. У бойовій обстановці розробляються Д. бойові, розвідувальні, щодо зв'язку, тилу та ін. У мирний час Д. можуть складатися по мобілізаційних питаннях, службі військ, військовій

175

дисципліні, а також щодо забезпечення озброєнням, боєприпасами, бойовою технікою та іншими видами постачання військ. За термінами подання Д. можуть бути терміновими (визначеними табелем термінових донесень) і позатерміновими, що подаються за необхідності відповідно до умов обстановки. Бойове Д., у якому викладається рішення, підписується командиром і начальником штабу, а решта − начальником штабу і начальником служби, 126, 169, 188.

З

Забезпечення бойових дій ракетних військ і артилерії − комплекс заходів, що впроваджується командуванням, штабами, спеціальними підрозділами та частинами і спрямований на збереження боєздатності і створення сприятливих умов для ефективного виконання РВ і А завдань, поставлених в операції (бою).

Воно включає: підтримання високої бойової готовності РВ і А; розкриття цілей (об'єктів) і намірів противника; впровадження заходів щодо приховання РВ і А; зниження ефективності вогневих і ядерних ударів противника і захисту від його РЕЗ; забезпечення ефективності ракетних ударів і вогню артилерії; своєчасне забезпечення РВ і А озброєнням, бойовою технікою, ракетами, боєприпасами та іншими матеріальними засобам, необхідними для ведення бойових дій, 170.

Засоби індивідуального захисту від ЗМУ – спеціальні засоби, призначені для захисту організму людей від дії радіоактивних, отруйних хімічних та бактеріологічних речовин, 89, 170.

Запалювальна зброя – засоби для ураження живої сили та воєнної техніки противника, дія якої базується на застосуванні запалювальних речовин, 6, 13, 43.

176

Зброя масового ураження − зброя великої уражаючої сили, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань. До існуючих видів ЗМУ відносять: ядерну, хімічну та біологічну зброю. Різновидом ядерної зброї є нейтронна зброя, 12, 44, 170.

Зміст військового управління − завдання, що вирішуються органами військового управління (збір і аналіз даних обстановки, прийняття рішення щодо застосування підлеглих сил і засобів та ін.), 171.

І

Інженерні загородження – це мінно-вибухові засоби, які встановлюються на місцевості, штучно створені перешкоди, зруйновані споруди та об’єкти для нанесення втрат противнику і затримки його просування, створення умов для ураження його вогнем з усіх видів зброї, перешкоджання маневру або змусити рухатися у вигідному для наших військ напрямі, 4, 7, 110.

Інженерна міна – це боєприпас, призначений для ураження особового складу, техніки та інших об’єктів противника, 113, 171.

Імітація − 1) відтворення на тактичних навчаннях і маневрах дій різних об’єктів (цілей) противника; 2) відтворення фальшивих об’єктів для введення противника в оману щодо істинного їх положення (спосіб маскування), проводиться у поєднанні з іншими способами маскування, 103, 108, 109.

Інженерне обладнання позиційних районів (ПР) і вогневих позицій (ВП) − комплекс інженерних заходів, що впроваджується з метою створення сприятливих умов для проведення пусків ракет і ведення вогню артилерією, підвищення захисту особового складу, озброєння і бойової техніки від усіх засобів ураження противника. І.о. ПР і ВП

177

включає: інженерну розвідку, обладнання укриття для особового складу, озброєння і бойової техніки; підготовку шляхів для зайняття стартових (вогневих) позицій, підвезення ракет (боєприпасів) і маневру підрозділами (частинами); виконання заходів щодо маскування. Завдання І.о. ПР і ВП виконуються силами самих частин (підрозділів), для виконання найбільш складних завдань можуть виділятися інженерні частини. Ступінь І.о. ПР і ВП залежить від характеру і тривалості бойового завдання , яке виконується з даного ПР (ВП), умов місцевості, пори року і часу доби, наявності сил, засобів і часу, 171.

К

Карта − зменшене і узагальнене зображення поверхні земної кулі або окремих її частин, яке виконане на площині за певним математичним законом і показує розміщення, поєднання та зв'язки природних і суспільних явищ. Суттєвими особливостями карти є її наочність, вимірність і висока інформативність. К. відрізняються за змістом та оформленням. Зміст К. повинен бути повним, вірогідним, сучасним і точним, 126, 168, 212.

Карта робоча − топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, застосовується під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки бойових завдань, організації взаємодії та ін., 172.

178

Капсуль-детонатор − це пристрій для здійснення вибуху підривних шашок, зарядів ВР та шнура, який детонує, 98, 99, 172.

Командно-спостережний пункт (КСП) – пункт управління підрозділом у бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою, 9, 47, 102.

Координати − кутові або лінійні числові величини, що визначають положення цілі (об'єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або у просторі. К. можуть бути географічні й плоскі прямокутні, 173, 212.

М

Маневр – організоване пересування частин і підрозділів у ході бою на новий напрямок (рубіж, у район) з метою зайняття вигідного положення стосовно противника та створення необхідного угруповання сил і засобів для виконання поставлених чи виникаючих під час бою завдань; перенесення вогню, зусиль авіації, ударів ракетних військ для масованого впливу на найважливіші об’єкти противника; переміщення (передачі) матеріальних засобів для повного тилового і технічного забезпечення угруповань військ, які діють на головному напрямку, 9, 123, 136.

Маскування – це комплекс заходів, які спрямовані на прихованість від противника об’єктів і підрозділів, їх стану, дій та намірів, 4, 72, 94.

Методика − сукупність прийомів (способів), що застосовуються у визначеній логічній послідовності для проведення розрахунків, досліджень, 122, 152, 162.

179

Метод − прийом (спосіб) наукового пізнання того чи іншого явища (об'єкта, процесу), 47, 89, 152.

Місцеві предмети (військ.) − штучні і натуральні об'єкти на земній поверхні, що використовуються у військовій справі для вивчення місцевості, орієнтування, цілевказання і управління військами в бою і операції. До М.п. належать усі об'єкти місцевості, створені природою чи працею людини (грунтово-рослинний покрив, гідрографія, мережа доріг, населені пункти, окремі місцеві предмети - орієнтири тощо). На картах М.п. зображуються у вигляді умовних знаків, 173.

Н

Напрям вітру − напрям, що характеризується кутом, відрахованим від напряму на північ за ходом годинникової стрілки до напряму на точку горизонту, звідки віє вітер; виражається у поділках кутоміра (градусах кута), 174.

Нормативи − 1) оперативно-тактичні усереднені числові величини, що характеризують просторові і часові показники оперативних (тактичних) завдань військ і районів їх бойових дій: глибину бойових завдань, розміри смуг (ділянок, районів) бойових дій, величину переходу, темпи наступу, терміни виконання завдань, середні швидкості руху колон та ін.; 2) часові, кількісні і якісні показники виконання військовослужбовцями або підрозділами завдань, прийомів і дій, пов'язаних із застосуванням зброї і техніки у ході бойової підготовки, 174.

О

180

Отруйні речовини − складають основу хімічної зброї. Ними споряджаються снаряди, міни, бойові частини ракет, авіаційні бомби, виливні авіаційні прилади, димові шашки, гранати та інші хімічні боєприпаси. Знаходячись у бойовому стані, ОР уражає організм, проникає через органи дихання, шкірні покриви та рани від уламків хімічних боєприпасів. Крім того, ураження може настати у результаті споживання заражених продуктів харчування та води, 11, 36, 45.

Окопний заряд ОЗ-1 – це заряд призначений для улаштування вибуховим способом одиночного стрілецького окопу в мерзлих та твердих ґрунтах, 100, 175.

Оцінка місцевості − визначення можливого впливу властивостей даної місцевості і окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання, 175, 208.

Оцінка обстановки − вивчення й аналіз факторів та умов, що впливають на виконання завдань у досягненні мети операції (бою). Здійснюється командувачами (командирами) особисто, за допомогою штабів, командувачів (начальників) родів військ (спеціальних військ і служб) під час розроблення рішення на операцію (бій) і управління військами у ході бойових дій. Включає: вивчення й аналіз даних про противника, свої війська (сили), район бойових дій, метеорологічні і кліматичні умови, час та інші елементи обстановки. Під час оцінки обстановки використовують розрахунки, довідки, схеми та інші матеріали, що підготовляються офіцерами штабу, 175.

Оцінка району бойових дій − вивчення місцевості, характеру природних перешкод (річок, каналів, гірських масивів), об'єктів атомної промисловості, гідротехнічних споруд з метою зменшення негативного впливу умов на ведення бойових дій військ і використання військами сприятливих даних району в операції (бою), 175.

181

П

Погода − стан атмосфери у місці, що розглядається, у визначений момент або за обмежений проміжок часу (добу, місяць, рік). П. характеризують метеорологічні величини: тиск, температуру, вологість повітря, напрям і швидкість вітру, опади, хмарність та інші атмосферні явища, 175.

Пункт водопостачання – обладнане місце для видобутку, очищення, збереження і видачі води, 175.

Р

Радіаційний хімічний біологічний захист – комплекс заходів, що включає: своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї, розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їхнього розташування, фортифікаційне обладнання зайнятих підрозділами районів, позицій, рубежів розгортання та підготовку шляхів для маневру, використання захисних та маскувальних властивостей місцевості, попередження підрозділів про безпосередню загрозу і початок застосування противника ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ та ХП, а також сповіщення особового складу про РХБ зараження, здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів, виявлення та ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП, забезпечення безпеки та захисту особового складу під час дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень, здійснюється у підрозділах з метою максимально послабити вплив ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств АЕ та ХП на підрозділи,

182

зберегти їх боєздатність та забезпечити успішне виконання поставлених їм завдань, 176.

Ракетні війська і артилерія (РВ і А) − рід військ СВ; головний засіб ураження противника в бою і операції. РВ і А можуть знищувати засоби ядерного нападу, елементи високоточної зброї, авіацію на аеродромах, об'єкти ППО противника, уражати угруповання його військ, пункти управління, засоби РЕБ, резерви; руйнувати склади, вузли комунікацій та інші важливі об'єкти.

На приморських напрямках РВ і А можуть залучатися для ураження ВМС противника і його морських десантів. Бойові завдання виконують нанесенням поодиноких, групових і масованих ракетних ударів, вогнем артилерії усіх видів, 176.

Розвідка місцевості – добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) подальших бойових дій військ: про рельєф, гідро-графію, населені пункти, мережу доріг, ґрунтово-рослинний покрив тощо, 177.

РХБ забезпечення – вид бойового забезпечення і організується та здійснюється з метою максимально зменшити втрати підрозділів при діях в умовах радіаційного, хімічного, біологічного зараження; посилення їх захисту від високоточної та інших видів зброї (аерозолями, запалювальними засобами), 177.

С

Спеціальна обробка – комплекс заходів, спрямованих на знешкодження або видалення радіоактивних, хімічних і біологічних речовин, що потрапили на тіло, одяг людини та на зовнішню поверхню озброєння і військової техніки, 11, 61, 89.

183

Санітарна обробка – комплекс заходів з ліквідації зараження особового складу радіоактивними і отруйними речовинами, видалення їх із тіла й одягу, 73, 177.

Спостережний пункт − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коректування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними і допоміжними (передовими і боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу, 11, 167, 172.

Т

Тротил – основна бризантна вибухова речовина, що застосовується для вибухових робіт та спорядження більшості боєприпасів, 20, 98, 121.

Температура повітря – температура, яку показує термометр в умовах його повного теплового контакту з атмосферним повітрям. Т.п. характеризує тепловий стан атмосфери і є мірою середньої кінетичної енергії руху молекул і атомів, що складають атмосферне повітря, 178.

У

Умовні знаки − символічні штрихові і фонові позначення об’єктів місцевості, бойової і метеорологічної обстановки, застосовані на географічних картах і географічних документах. Залежно від призначення розрізняють топогеографічні, тактичні і метеорологічні У.з. Вони можуть бути масштабними, позамаштабними, лінійними та пояснювальними, 178.

184

Управління підрозділами − цілеспрямована діяльність загальновійськових і артилерійських командирів і штабів щодо підтримки постійної бойової готовності ракетних і артилерійських підрозділів, підготовки їх до бойових дій і управління ними під час виконання поставлених завдань у бою, 173, 178.

Ф

Формалізовані документи − документи, виконані шляхом формалізації. Застосовуються для пересилання типових розпоряджень, зведень, даних про забезпеченість військ, а інколи і про їх дії. Ф.д повинні бути придатними для пересилання з використанням АСУ та машинної обробки. Ф.д. містять постійну та змінну інформацію. Перша заздалегідь заноситься у відповідні графи спеціальних бланків у вигляді індексів, друга записується під час складання Ф.д. Під час пересилання по технічних засобах зв'язку називаються індекси елементів постійної інформації та зміст змінної інформації, 178.

Х

Хімічна зброя – це один із видів зброї масового ураження, вражаюча дія якої базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, 12, 13, 36.

Ш

Штабна культура офіцера − сукупність якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Полягає у високій організованості, оперативності та ініціативній ретельності, здатності у найбільш доцільній послідовності

185

і якісно виконувати великий обсяг різноманітних завдань, грамотно, стисло і чітко оформлювати всі штабні документи; умілому застосуванні математичних моделей операцій і методики, наукової організації штабної роботи, 179.

Щ

Щільність загороджень – ступінь прикриття інженерними загородженнями позицій, рубежів, напрямів дій військ, 112, 179.

Я

Ядерна зброя − ЗМУ вибухова дія якої базується на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при ланцюговій реакції ділення важких ядер ізотопів урану (U) і плутонію (Pu) або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію (D), тритію (T)) в більш важкі, наприклад, ядер ізотопів гелію (Не), 12, 13, 14, 180.

Ядерний вибух – процес вивільнення великої кількості теплової, світлової енергії в результаті ланцюгової реакції поділу або термоядерного синтезу за дуже короткий проміжок часу, 59, 180.

186

ДОДАТКИ

187

Додаток А (обовʼязковий)

Варіант розпорядження із РХБ захисту

"1. До 12.30 сьогодні на КСП організувати радіаційне й хімічне спостереження з використанням табельних приладів радіаційної і хімічної розвідки.

2. Сигнали сповіщення:- про безпосередню загрозу застосування

противником ЗМУ − голосом "Буря" або серією зелених ракет. За цим сигналом перевести засоби індивідуального захисту в положення "Напоготові";

- про початок застосування противником ЗМУ − голосом "Ураган" або серією червоних ракет. За цим сигналом особовому складу зайняти свої місця у бойовій техніці та фортифікаційних спорудах. Тим, хто виконує завдання відкрито на місцевості, одягнути засоби захисту;

- про ядерні удари − голосом "Ядерна небезпека". За цим сигналом особовому складу зайняти свої місця у фортифікаційних спорудах;

- про радіоактивне зараження − голосом "Радіаційна небезпека", по радіо 3333;

- про хімічне та біологічне зараження − голосом "Хімічна тривога", по радіо 5555, ракета СХТ- 40.

За сигналами "Радіаційна небезпека" – надіти респіратори; "Хімічна тривога" – надіти протигази та укритися у бойовій техніці, увімкнути систему захисту.

Черговим обслугам привести засоби захисту у бойове положення.

3. До 17.00 сьогодні обладнати перекриті щілини на взвод, відділення.

188

Продовження додатка А

4. О 19.00 у пункті прийому їжі будуть проведені попереджувальні зчеплення особовому складу. Приймання антидотів, протирадіаційних препаратів проводити за моєю командою.

5. Командирам обслуг з 21.00 до 22.00 сьогодні перевірити наявність засобів індивідуального захисту та провести технічну перевірку протигазів у районі лісу "Темний" в порядку нумерації обслуг.

Старшині батареї о 16.00 сьогодні прибути в район висоти з відм. 129.0 та отримати засоби захисту, яких не вистачає.

6. Командирам обслуг зняття даних із вимірювачів доз проводити до 22.00 щоденно і представити їх до 22.30, а при дозі вище 100 рад − негайно.

7. Старшому офіцеру батареї (командиру вогневого взводу) налагодити зв’язок із підрозділом ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.

8. До 18.00 сьогодні перевірити стан табельних комплектів спеціальної обробки. Спеціальну обробку проводити за моєю командою у районі лісу "Темний".

189

Додаток Б(обов’язковий)

Варіант оцінки радіаційної обстановки

Тактична обстановка. "2 адн із засобами посилення, здійснивши марш у складі частини, о 22.00 17.05 зосередився в лісі – 4 км на пн.-сх. КАРПІВЩИНА та розпочав обладнання району розміщення. Особовий склад дивізіону має дози опромінення, отримані в період з 04.05 до 06.05 : 1-ша батарея – 25 р, 2-га батарея – 30 р, 3-тя батарея – 20 р, усі інші підрозділи – 15 р.

Командир дивізіону отримав завдання: о 6.00 18.05 висунутися у район ВЕСЕЛКИ і з ходу розгорнутися у бойовий порядок біля підніжжя вис.201.9; вихідний пункт – загин дороги 2 км пн. КАРПІВЩИНА – пройти о 3.30 18.05 ; маршрут руху – КАРПІВЩИНА, ЛЕВАШОВО, оз. КОВАЛЕВЕ, ВЕСЕЛКИ; протяжність маршруту 50 км.

Використовуючи сприятливий напрямок вітру, артилерія 3 мпд противника у період з 23.00 до 23.50 17.05 нанесла декілька наземних ядерних вибухів по бойових порядках попереду діючих військ, у результаті чого стали зараженими район розміщення і маршрут висування 1 батареї.

О 0.30 18.05 командири підрозділів доповіли про виявлення радіоактивних речовин і різке підвищення рівня радіації. Максимальні значення рівня радіації відмічені в 0.40 18.05 у розташуванні: 1-ї батареї – 120 р/г , 2-ї батареї – 100 р/г , 3-ї батареї – 90 р/г, КСП дивізіону – 110 р/г. О 0.55 18.05 на КСП дивізіону рівень радіації за даними спостереження становив 83 р/г. Особовий склад перебуває у засобах захисту".

190

Продовження додатка Б

Робота командирів підрозділівКомандир дивізіону (командир батареї), отримавши ці

дані, разом з начальником штабу (командиром відділення) оцінює радіаційну обстановку, що склалася у такій послідовності:

1. Наносить на карту дані про рівні радіації у районі розміщення підрозділів дивізіону, за таблицею сигналів негайно доповідає їх у штаб частини і віддає розпорядження укрити особовий склад батарей у щілинах.

2. Для визначення допустимого часу перебування в зоні радіаційного зараження і розрахунку можливих доз опромінення необхідно знати час вибуху. За двома вимірами рівнів радіації (в 0.40 та 0.55 18.05) на КСП дивізіону розраховують відношення:

Р2/Р1 = 83/100 = 0,75.За табл. 2 [9] для такого відношення при інтервалі

вимірювань через 15 хв. (0.55 – 0.40) знаходять, що з моменту вибуху пройшла 1 год. 15 хв. Тобто радіоактивне зараження утворене від вибуху, нанесеного о 23.40 17.05 (0.55 18.05 – 1 год. 15хв), а максимальні рівні радіації у районі розміщення виявлені через 1год з моменту вибуху.

3. Визначають допустимий час перебування особового складу у зоні зараження. Для цього штаб дивізіону повинен знати величину остаточної дози радіації особового складу, враховуючи те, що з моменту початкового опромінення пройшло 14 днів (з 04.05 до 18.05). Для цього випадку за табл. 6 [9] величина остаточної дози опромінення дорівнює 80 % (0,8). Отже остаточна доза радіації на 18.05 дорівнює: 1-ша батарея – 20 р, 2-га батарея – 24 р, 3-я батарея – 16 р, решта підрозділів – 12 р.

191

Щоб особовий склад дивізіону не отримав дози вище допустимої, сумарна доза опромінення не повинна пере-

192

Продовження додатка Б

вищувати 50 р, а з урахуванням остаточної дози особовий склад підрозділів дивізіону може мати не вище: 1-ша батарея – 30 р (50 – 20), 2-га батарея – 26 р, 3-я батарея – 34 р, решта підрозділів – 38 р.

Знаючи час вимірювання рівнів радіації (із моменту вибуху) і допустиму дозу опромінення, знаходять відношення D k/Pвх; воно дорівнює: для 1-ї батр – 0,75 [(30 3):120], для 2-ї батр – 0,78, для 3-ї батр – 1,1, для КСП дивізіону та решти підрозділів – 1,03.

4. Рівні радіації у момент випадання радіоактивного пилу перевищували 90 р/г, тому ступінь зараження техніки дорівнюватиме: Q = 100 90 = 9000 мр/г і вище, тобто вся техніка дивізіону потребує повної спеціальної обробки.

5. О 2.00 18.05 зі штабу частини доповіли дані радіаційної розвідки на маршруті руху дивізіону, які були нанесені на карту. Зараженою виявилася ділянка маршруту довжиною 40 км. Рівні радіації вимірювались в 1.40 18.05, тобто через 2 год. після вибуху.

Маючи дані про рівні радіації на маршруті руху, командир дивізіону визначає час початку проходження зони зараження.

Щоб вирішити це завдання за графіком, необхідно спочатку визначити величину а = Р1/(D k). Замість Р1 у цьому випадку беремо значення Рсер :

Рсер = (25 + 30 + 40 + 170 + 130 + 20 + 5)/7 = 60 р/г.За табл. 1 [9] Рсер зводиться до 1 год з моменту вибуху:

Рсер = 60 2,3 = 138 р/г.А = Рсер/(D k) = 138/(10 4) = 3,5.

Тривалість руху в зоні зараження при швидкості 20 км/год становить 2 год. (40 : 20).

193

Продовження додатка Б

Доза радіації у цьому випадку може бути визначена за формулою

D = Рсер t/k.Час проходження зони (t) при швидкості 40 км/год

дорівнює 1 год (40 : 40), тобто:D = 25 ¼ » 6 р.

Перед початком висування начальник штабу (командир батареї) ставить завдання на ведення радіаційної розвідки маршруту.

Після виходу із зони зараження у район ур. ШУМʼЯТІВКА та маючи близько години часу до виходу в район ВП (зах. околиця ВЕСЕЛКИ), командир дивізіону віддає розпорядження командирам батарей уточнити за дозиметрами отримані особовим складом дози опромінення, провести спеціальну обробку техніки і після її закінчення зняти засоби захисту.

194

Додаток В(обовʼязковий)

Варіант оцінки хімічної обстановки

"О 10.12 20.06 по району розміщення 1-ї батр 1 адн авіація противника нанесла удар хімічними бомбами з отруйних речовин зарин".

Як же оцінюється хімічна обстановка в батареї, дивізіоні?

У батареї. Спостерігач, визначивши за допомогою військового приладу хімічної розвідки наявність отруйних речовин, подає сигнал сповіщення і доповідає командиру батареї. Командир батареї одразу доповідає командиру дивізіону про застосування хімічної зброї по району розміщення батареї, уточнює втрати особового складу в районі застосування і вживає заходів із надання допомоги ураженим.

Потім за табл. 14 [11] визначає стійкість зарину – 4 год. ураховуючи те, що по розміщенню батареї нанесена отруйна речовина зарин, командир батареї подає команду про зняття захисних плащів.

При отриманні розпорядження від командира дивізіону про виведення батареї з району за табл.16 [11] визначається час зняття протигазів для того, щоб особовий склад не зміг отримати ураження за рахунок десорбції парів отруйних речовин з обмундирування. Для даних метеорологічних умов цей час дорівнює 0,5 год.

У дивізіоні. Отримавши донесення командира 1-ї батр, командир дивізіону або начальник штабу за табл. 12 [11] визначає максимальну глибину розповсюдження хмари зараженого повітря – 40 км. За табл. 13 [11] визначається час надходження хмари зараженого повітря до розмі-

195

Продовження додатка В

щення 3-ї батр (3 км від ділянки зараження) – 25 хв. У 3-й батр відразу передається сигнал сповіщення про хімічне зараження. Про застосування хімічної зброї доповідають командиру частини.

Потім визначається час перебування у протигазах особового складу підрозділів дивізіону, що знаходяться в зоні поширення зараженого повітря. За табл. 15 [11] цей час становить: для 1-ї батр – 4-6 год, 3-ї батр – 2-2,5 год. Командирам 2-ї та 3-ї батр віддається розпорядження провести хімічну розвідку районів свого розміщення, командиру 1-ї батр – про виведення особового складу з району, який опинився на зараженій ділянці.

196

Додаток Г(обовʼязковий)

Витяг із збірника нормативів із бойової підготовки СВ щодо проведення спеціальної обробки

Норматив №11. – Часткова СО при радіоактивному зараженні.

Військовослужбовці у складі підрозділів виконують бойове завдання. Особовий склад та особиста зброя заражені. За командою "Часткову СО розпочати", військовослужбовці проводять дезактивацію зброї, обробку засобів захисту, часткову санітарну обробку. Часові показники нормативу наведені в табл. Г 1.

Таблиця Г 1 – Часові показники нормативу № 11

Номер пор.

Хто виконує Відм. Добре Задов.

1 Військовосл. 9ʹ40ʺ 10ʹ30ʺ 12ʹ40ʺ2 Взвод 10ʹ30ʺ 11ʹ30ʺ 13ʹ50ʺ3 Батарея 11ʹ30ʺ 12ʹ30ʺ 15ʹ

Примітки: Помилки, які знижують оцінку на 1 бал:1. Використані тампони після обробки не знешкоджені.2. Після закінчення СО оброблена зброя не витерта насухо.З. Командир не контролював та не керував проведенням СО.

ПрикладВизначити оцінку за виконання СО взводом, якщо час виконання

нормативу 11ʹ10ʺ у разі, коли використані тампони не були знищені.Розвʼязання1. У табл. Г 1 за часом 11ʹ10ʺ бачимо у другому рядку, що цей

час відповідає оцінці "добре".2. Враховуючи примітку 1, отримуємо загальну (кінцеву) оцінку

"задовільно"

197

Продовження додатка Г

Норматив №12. – Часткова СО при зараженні ОР та БЗ противника.

Військовослужбовці у складі підрозділу виконують бойове завдання. Особовий склад та зброя заражені. За командою "Часткову СО розпочати", військовослужбовці проводять дегазацію зброї за допомогою ІДП (ІДП-С). Протирають сухим ганчір’ям, закопують (спалюють) тампони, знімають ЗЗК, виходять за 10 м У чистий бік. За допомогою ІПП обробляють лицьову частину протигаза, шию, руки, знімають протигази. Часові показники нормативу наведені в табл. Г 2.

Таблиця Г 2 – Часові показники нормативу № 12.

Номер пор. Хто виконує Відм. Добре Задов.1 Військовосл. 12ʹ 13ʹ 16ʹ2 Взвод 13ʹ 14ʹ 17ʹ

Примітки: Помилки, які знижують оцінку на один бал:1. Використані тампони не знешкоджені.2. Після дегазації не витерта насухо зброя.3. Командир не керував проведенням СО.

Норматив №10. – Підготовка табельних засобів до роботи.

Бойова техніка заражена та виведена із зараженого району. Водій та помічник у ЗЗК перед машиною. Засоби СО у машині.

За командою "Комплект СО розгорнути", водій та його помічник готують засоби СО до роботи (з СФ-2У). Часові показники підготовки табельних засобів до роботи наведені в табл. Г.3.

198

Продовження додатка Г

Таблиця Г.3 – Часові показники підготовки засобів до роботи

Номер пор. Вид приладу Відм. Добре Задов.1 ІДК-1 2ʹ45ʺ 3ʹ 3ʹ30ʺ2 ІДК-1 з насосом 3ʹ 3ʹ20ʺ 4ʹ3 ДК-4 3ʹ 3ʹ20ʺ 4ʹ

Примітки. Помилки, які знижують оцінку на 1 бал:- не створений необхідний тиск;- підтікання у з'єднаннях.Помилки, які визначають оцінку "незадовільно":- відсутній розчин (речовина);- не відкритий запобіжний клапан перед пуском двигуна;- розчин не потрапляє на поверхню, що обробляється.

Норматив №13. – ДДД озброєння і військової техніки.Артилерійський тягач забруднений та виведений із

зараженого району. Водій та його помічник перебувають біля машини.

Засоби захисту у "бойовому" стані. Засоби ДДД підготовлені. За командою "ДДД розпочати" водій та його помічник проводять ДДД артилерійського тягача, САУ (із СФ-2У).

Часові показники виконання нормативу №13 наведені в табл. Ґ.4.

Таблиця Г.4 – Часові показники виконання нормативу №13

а) Часткова ДДД (ІДК, ДК-4)

Номер пор.

Виконавці Відм. Добре Задов.

1 Водій і помічник 11ʹ 12ʹ 14ʹ2 Обслуга 6ʹ30ʺ 7ʹ 8ʹ20ʺ

Примітки: Помилки, які знижують оцінку на один бал:199

Продовження додатка Г

- перед повною СО не зняті вантаж, обладнання, тент із автомобіля;

- по закінченні ДДД не протерті насухо металеві поверхні;- використане ганчір’я після ДДД не знешкоджене;- перед обробкою не були усунуті видимі зараження з поверхонь,

що обробляються;- використане ганчір’я після дезактивації не знешкоджене.

Норматив №14. – Спеціальна обробка дивізіону.Дивізіон знаходиться в районі зосередження,

особовий склад у засобах захисту. За командою „Спеціальну обробку розпочати” особовий склад розпочина виконання нормативу. Відлік часу припиняється після доповіді командира дивізіону про завершення робіт. Часові показники виконання нормативу №14 наведені в табл. Г.5.

Таблиця Г.5 – Часові показники виконання нормативу №14, хв

Номер пор. Виконавці Відм. Добре Задов.1 Дивізіон 34/48 37/53 44/63

Примітки: Помилки, які знижують оцінку на один бал:- перед обробкою не були очищені видимі зараження з поверхні,

що обробляється;- використане ганчір’я після ДДД не було знешкоджене;- при порушенні заходів безпеки виставляється оцінка

"незадовільно".

200

Додаток Д(обов’язковий)

Схеми інженерного обладнання1. Схема інженерного обладнання ВП та КСП сабатр

Примітки:1 – відкрита споруда для спостереження командира батареї;2 – бліндаж;3 – окоп для машини командира батареї 1В14;4 – окоп для машини старшого офіцера батареї 1В13;5 – окоп для самохідної гаубиці;6 – відкрита щілина;7 – окоп для самооборони;8 – перекрита щілина;9 – погрібець для боєприпасів;10 – сховище;11 – пункт водопостачання;12 – укриття для транспортних засобів.

201

Продовження додатка Д

2. Схема інженерного обладнання окопу длясамохідних гаубиць 2С3 та 2С1

Об’єм вийнятого ґрунту 75 (62) м3.На облаштування окопу (без щілини) із застосуванням

обладнання для самоокопування гаубиці 2С3 необхідно 1,5 маш./год та 15 люд-год., із застосуванням ПЗМ-2 –

0,5 маш./год та 12 люд-год.

202

Продовження додатка Д

3. Схема інженерного обладнання окопу для122-мм гаубиці Д-30

Об’єм вийнятого ґрунту 55 м3

На улаштування окопу (без щілини) із застосуванням ПЗМ-2 потрібно 1 маш./год та 15 люд-год.

Вручну – 68 люд-год.

203

Продовження додатка Д

4. Схема інженерного обладнання окопу для120-мм (82-мм) міномета

Об’єм вийнятого ґрунту 19 (15) м3

На облаштування окопу (без щілини) потрібно24 (18) люд-год.

204

Апарель облаштовують для 120-мм міномета

Продовження додатка Д

5. Схема інженерного обладнання окопу з обмеженим сектором обстрілу для 100-мм гармати МТ-12

Об’єм вийнятого ґрунту 40 м3

На улаштування окопу (без щілини) потрібно 0,4 маш./год екскаватора ЕОВ-4421 та 18 люд-год.

Вручну – 53 люд-год.

205

Продовження додатка Д

6. Схема інженерного обладнання відкритої спорудидля ПУВ батр

Об’єм вийнятого ґрунту 7,5 м3

На облаштування споруди (без щілини) потрібно9 люд-год.

206

Місце для старшого офіцера батареї та обчислювача

Місця длярадіотелефоністів

Продовження додатка Д

7. Схема інженерного обладнання окопу для машини старшого офіцера батареї 1В110

Об’єм вийнятого ґрунту 43 м3

На облаштування окопу (без щілини) потрібно 0,45 маш./год екскаватора ЕОВ-4421 та 12 люд-год.

Вручну – 52 люд-год.

207

Продовження додатка Д

8. Схема інженерного обладнання відкритої споруди для командира вогневого взводу

Об’єм вийнятого ґрунту 1,7 м3

На облаштування споруди потрібно 1,7 люд-год.

208

Продовження додатка Д

9. Схема інженерного обладнання відкритої щілини наобслугу із 8 (4) осіб

Об’єм вийнятого ґрунту із входом із поверхні 7 (5,5) м3, із входом із траншеї 6 (4,5) м3. На облаштування щілини із входом із поверхні потрібно 12 (10) люд-год., із

входом із траншеї 8 (6) люд-год., круглого лісу 0,1 м3

209

Продовження додатка Д

10. Схема інженерного обладнання погрібця для боєприпасів

Об’єм вийнятого ґрунту 19–27 м3

На облаштування погрібця потрібно 30–40 люд-год.

210

Продовження додатка Д

11. Схема інженерного обладнання укриття для транспортних та спеціальних машин

а) б)на рівнинній місцевості на зворотному схилі

Розрахунки з інженерного облаштування укриття для транспортних засобів

Найменування та тип машини

Розміри укриття, мОб’єм

вийнятого ґрунту,

м3

Потрібна кількість силта засобів

а б в h hбр

із використанням механізмів вруч

ну, люд-год.

маш./год бульдозе

ра

люд-год.

Автомобіль ГАЗ-66 3 5 4,5 1,5 1 47 0,6 10 55Автомобілі ЗІЛ-130 (131):– бортові– з кузовом „КУНГ”

33

67,5

56

1,51,8

1,11,4

5080

0,71,2

1013

6090

Автомобілі Урал, КрАЗ, МАЗ 3,5 7,5 6 2 1,4 100 1,5 18 110Бронетранспортери БТР-60ПБ (БТР-70, БТР-80) 3,5 6 4 1,5 1,3 50 0,7 10 60

Багатоцільовий тягач легко-броньований – МТ-ЛБ 3,5 6 2 1,2 1 43 0,6 10 52

211

Залежно

Продовження додатка Д

12. Схема інженерного обладнання відкритої споруди для спостереження командира батареї

Об’єм вийнятого ґрунту 14 м3

На облаштування споруди (без щілини) потрібно 16 люд-год.

212

Місце для командира батареї, Місце для командиравзводу управління та

розвідника

Місце длярадіотелефоніста

Продовження додатка Д

13. Схема інженерного обладнання окопу для машини командира дивізіону (батареї) 1В19 (1В18)

Об’єм вийнятого ґрунту 50 м3

На облаштування окопу (без щілини) потрібно 0,5 маш./год екскаватора ЕОВ-4421 та 13 люд-год.

Вручну – 60 люд-год.

213

Додаток Е(обов’язковий)

Порядок роботи командира батареї з організаціїінженерного обладнання

(варіант)Командир самохідної артилерійської батареї 2С3М о

7.00 Д1 отримав розпорядження командира дивізіону:"1. До 8.00 Д1 у складі АРГ вислати по 2 чоловіки від кожної

обслуги на чолі з командиром 2-го вогневого взводу для слідування в район ВП _______.

Перевірити район ВП на наявність мінно-вибухових загороджень та боєприпасів, які не розірвалися.

2. На ВП з 22.00 Д1 до 5.00 Д2 обладнати:- окопи для гармат;- окоп для машини старшого офіцера батареї;- погрібці для боєприпасів;- відкриті щілини для особового складу;- відкриті споруди для спостережних постів;- окопи для оборони;- ділянки протитанкового мінного поля.3. На КСП з 22.00 Д1 до 5.00 Д2 обладнати:- відкриту споруду для спостереження командира батареї;- окоп для командирської машини;- відкриту щілину для особового складу;- окопи для оборони.4. Заготовку лісоматеріалів проводити в лісі ________.5. Батареї для відривання окопів та сховищ виділяється зем-

лерийна машина ПЗМ-2 з 22.00 Д1 до 5.00 Д2. Машину ПЗМ-2 зустріти в районі ВП о 21.30 Д1.

6. Для прикриття ВП установити протитанкове мінне поле на рубежі _________. Міни ТМ 62М у кількості 100 шт. будуть підвезені в район ВП ________ до 22.00 Д1.

7. Для інженерного обладнання залучити особовий склад: на КСП – 40 % взводу управління з 22.00 Д1 до 5.00 Д2, на ВП – 40 % вогневих взводів із 22.00 Д1 до 5.00 Д2.

8. Маскування провести табельними маскувальними ком-

214

Продовження додатка Е

плектами та підручними матеріалами. Батареї виділяється комплектів МКТ-Т, які будуть підвезені в район ВП до 22.00 Д1".

Після одержання бойового розпорядження від командира дивізіону командир батареї з’ясовує завдання.

У подальшому командир батареї виїжджає на місцевість і проводить оцінку місцевості.

Оцінка місцевості командиром батареї:"Місцевість у районі обладнання вогневої позиції

середньопересічена, напівзакрита, з пагорбами. Дорожня мережа розвинена недостатньо, ґрунти слабкі. У наявності велика кількість лісоматеріалу. Ґрунтові води залягають на глибині 1,5 м. Зворотні схили пагорбів та рідколісся забезпечують прихований підхід із боку своїх військ. Природні загородження у районі вогневої позиції відсутні".

У ході оцінки місцевості командир батареї робить висновки:

"1. Місцевість у районі ВП забезпечує приховане розташування вогневих взводів та їх маскування із використанням табельних комплектів і місцевих матеріалів.

2. Дорожня мережа дозволяє успішно здійснювати розгортання батареї у бойовий порядок і маневр у ході бою.

3. Наявність слабких ґрунтів дозволяє застосувати для відривання споруд інженерну техніку та особовий склад.

4. Для обладнання інженерних споруд доцільно застосовувати лісоматеріали.

5. Низький рівень ґрунтових вод дозволяє обладнати шахтний колодязь".

Найбільш відповідальним моментом у роботі командира є прийняття рішення.

Рішення приймається на підставі з’ясування завдання, оцінки місцевості та проведених розрахунків.

215

Продовження додатка Е

Після оцінки місцевості командир батареї намічає строки проведення робіт щодо організації інженерного обладнання, для чого проводить розрахунок часу, оцінює сили таможливості інженерних машин та засобів, які є в його розпорядженні, для відривання фортифікаційних споруд.

Розрахунок часу:Початок робіт – 22.00 Д1.Закінчення робіт – 5.00 Д2.Усього на інженерне обладнання ВП і КСП – 7 годин.

Оцінка сил (сабатр 2С3М – 62 особи)

Особовий склад Упр ВУ 1ВВ 2ВВРазом 5 12 25 20

Особовий склад виділити (згідно з розпорядженням командира дивізіону):

на КСП – 40 % взводу управління – 5 осіб;на ВП – 40 % вогневих взводів – 20 осіб.Для проведення подальших розрахунків командир

батареї враховує можливості ПЗМ-2:- при відриванні котловин – 100–140 м3/год;- при відриванні траншей – 140 м3/год (35 м3/год у

мерзлих ґрунтах).Окоп для 2С3 машина ПЗМ-2 відриває за 0,5 маш./год +

+ 18 люд/год.Крім того, командир батареї враховує, що 2С3М при

застосуванні навісного обладнання відриває окоп за 1,5 маш./год + 12 люд/год.

Можливості 2С3М із навісним обладнанням при відриванні котловин – до 50 м3/год.

216

Після цього командир батареї визначає працевитрати на обладнання:

217

Продовження додатка Е

- вогневої позиції вручну 20 осіб 7 год = 140 люд/год.;

- КСП вручну 5 осіб 7 год = 35 люд/год.Машина ПЗМ-2 може відрити близько 700 м3, 2С3М із

навісним обладнанням – близько 350 м3.Виходячи з наявності часу, особового складу та

техніки, командир батареї проводить розрахунки з обладнання ВП і КСП.

На вогневій позиції обладнати:1. Окопи для 2С3 із використанням ПЗМ-2:

(6 шт. 0,5 маш./год) + (6 12 люд/год.) = 3 маш./год ++ 72 люд/год;

2. Окоп для 1В13 із використанням ПЗМ-2:(1 шт. 0,5 маш./год) + (1 12 люд/год) = 0,5 маш./год + + 12 люд/год;

3. Відкриті щілини для особового складу:- вручну (6 шт. 6 люд/год = 36 люд/год);- із використанням ПЗМ-2:

(6 шт. 3 м пог) + (18 м пог 0,5 маш./год);4. Окопи для спостережних постів:

3 шт. 2 люд/год = 6 люд/год;5. Окопи для оборони: 3 шт. 2 люд/год = 6 люд/год;6. Погрібці для боєприпасів з використанням ПЗМ-2:

6 шт. 0,3 маш./год = 1,8 маш./год.Разом: ПЗМ-2 – 5,8 маш./год + 132 люд/год.На КСП обладнати:1. Відкриту споруду для спостереження командира

батареї – 16 люд/год;2. Окопи для оборони 3 шт. 2 люд/год. = 6 люд/год;3. Відкриту щілину 1 шт. 8 люд/год. = 8 люд/год;4. Окоп для 1В14 неповного профілю (30–40 см):

1 шт. 14 люд/год = 14 люд/год.

218

Продовження додатка Е

Разом: 44 люд-год.Після виконання усіх розрахунків і порівняння їх із

працевитратами командир батареї доводить розпорядження з інженерного обладнання ВП та КСП.

"1. Роботи з інженерного обладнання провести в два етапи.На першому етапі обладнати:- на КСП – відкриту споруду для спостереження командира

батареї та окопи для оборони;- на ВП – окопи для гармат, окоп для машини СОБ, окопи

для спостережних постів та оборони, щілини для водіїв, встановити мінне поле із 100 мін.

На другому етапі обладнати:- на КСП – окоп для машини командира батареї, щілину для

особового складу;- на ВП – відкриті щілини – 6 шт., погрібці для боєприпасів –

6 шт., укриття для тягачів – 6 шт.2. Під час відривання окопів для гармат, окопу для машини

СОБ, щілин для обслуги, погрібців для боєприпасів та ходів сполучення використати машину ПЗМ-2, яка прибуде о 21.30 Д1 у район ВП __________. Послідовність використання ПЗМ-2: окопи для 4, 5, 6, 1, 2, 3-ї гармат, окоп для машини СОБ, щілини для особового складу, погрібці для боєприпасів.

3. Для інженерного обладнання залучити 20 осібк з вогневих взводів і 5 осіб – із взводу управління батареї.

4. Лісоматеріали заготовляти у лісі - _________.Для заготовки виділити по 2 особии з 1-ї, 4-ї та 6-ї

гарматних обслуг.5. Старшині батареї одержати до 22.00 Д1 у районі ВП

_______ 100 протитанкових мін ТМ-62М та 9 маскувальних комплектів МКТ-Т.

6. Роботи з інженерного обладнання ВП та КСП проводити із дотриманням заходів маскування. Маскування здійснити табельними маскувальними комплектами та місцевими матеріалами.

7. Інженерні роботи закінчити до 5.00 Д2".219

Додаток Ж(обов’язковий)

Формуляр мінного поля

Знищити при прямій загрозі захоплення противником___________________

(Гриф після заповнення)прим. № ___

ФОРМУЛЯР МІННОГО ПОЛЯ №____(зразок)

Встановлено___________________________________(зазначити район встановлення)

Карта 1:25000, аркуш К-32-62-А-б, координати 60721. Встановлення проведене за розпорядженням

командира _____________________________________________

______________________________________________.(в/ч, військове звання, прізвище)

2. Дата встановлення ___________________.3. Яким розпорядженням здійснюється зміна бойової

готовності ________________________________________ ______________________________________________.4. Кількість мін на мінному полі __________________.5. Тип мін та заводське маркування ________ із

підривником _____________.6. Засоби управління мінним полем _______________ ______________________________________________ ______________________________________________

(зазначити засіб управління, тип та заводське маркування приладів управліннята спеціальні відомості про них)

Гриф визначається ступенем секретності мін, які застосовуються, та приладів управління ними

220

Продовження додатка Ж______________________________________________ 7. Умови встановлення мін ______________________ ______________________________________________

(товщина маскувального шару, де проведене встановлення, – рілля, галявина і т. ін.)

______________________________________________ 8. Особливості встановлення окремих мін __________ ______________________________________________

(позначення мін, що не вилучаються, та мін-сюрпризів на схемі мінного поля)

9. Схема мінного поля М 1:200010. Схема прив’язки11. Орієнтири:№ 1 __________________________________________;№ 2 __________________________________________;№ 3 __________________________________________.12. Проходи, залишені на мінному полі, їх кількість,

ширина, позначення та порядок закриття; відмітка про зміну місць переходів.

13. Наявність загороджень та порядок їх зняття:_____________________________________________ _____________________________________________.14. Встановленням мін керував та фіксування провів:______________________________________________.

(посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові, підпис)

15. Відмітка про передачу мінного поля та ознайомлення з його кордонами та розташування проходів на місцевості.

Дата передачі та ознайомлення

Посада та підрозділ

Звання, прізвище, ім’я, по батькові Підпис

16. Правильність складання формуляра перевірив:__________________________________________.

(посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові)

221

Продовження додатка Ж

17. Результати перевірки мінних полів:

Датаперевірки Виявлені несправності

Відмітка проліквідуваннянесправності

18. Відмітка про зміни у стані (знятті) мінного поля та його роботі:

Дата Які проведені зміни Чиїм розпорядженням Підпис

Виконано у трьох примірниках:

Прим. № 1 ___________________________.Прим. № 2 ___________________________.Прим. № 3 ___________________________.

Примітки:1. Схема мінного поля складається у масштабі 1:200 – 1:2000.2. На схемі зазначаються: контури мінного поля; кількість рядів; відстань

між рядами та мінами; положення мін, які не витягаються; залишені проходи; для керованого міного поля, крім того, зазначаються: розмежувальна сітка, місця підключення до неї лінії управління та необхідні елементні деталі.

3. Схема прив’язки мінного поля складається у масштабі 1:5000 – 1:10000; на схемі зазначаються: контур мінного поля; азимути та відстані від орієнтира до кутових точок контуру; для керованого мінного поля, крім того, зазначають розташування пункту та лінії управління.

4. На кероване мінне поле формуляр складається у 4 примірниках (примірник № 1 знаходиться на посту управління).

222

Навчальне видання

Трофименко Павло Євгенович,Демидко Леонід Сергійович,

Панченко Олександр Віталійович

РАДІАЦІЙНИЙ, ХІМІЧНИЙ, БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ТА ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА

АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Навчальний посібник

Художнє оформлення обкладинки П. Є. ТрофименкаРедактор Н. В. Лисогуб

Комп’ютерне верстання П. Є. Трофименка, О. В. Панченка

Формат 60×84/16. Ум. друк. арк. 12,56. Обл.-вид. арк. 11,03. Тираж 300 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювачСумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.

223

224