КЕРІВНИКАМ ВІДДІЛІВ (УПРАВЛІНЬ) ОСВІТИ, МЕТОДИСТАМ З ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ,

КЕРІВНИКАМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ОБЛАСНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ

ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ СИСТЕМИ ОСВІТИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

В 2011-2012 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти Запорізької області в 2011-2012 навчальному році є соціально-психологічне забезпечення процесу розвитку освіти регіону на всіх її рівнях; психологічний супровід гармонійного розвитку всіх суб’єктів освітньої діяльності та навчально-виховного процесу; захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Основні завдання діяльності щодо розвитку психологічної служби в системі освіти області на 2011-2012 н. р. :

1. Підведення підсумків виконання регіональних програм розвитку психологічних служб відділами (управліннями) освіти міського та районного рівнів.

2. Створення в усіх ланках регіональної системи освіти умов для ефективного впровадження супроводжуючого підходу до психологічного забезпечення освітньої діяльності.

3. Підвищення кваліфікації практичних психологів закладів освіти з питань технології психологічного супроводу.

4. Організація системного психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного та шкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти.

5. Продовжити розвиток психологічної служби системи освіти області згідно Плану дій (зі змінами та доповненнями) Програми розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької області на період до 2012 року в частині завдань запланованих на 2011-2012 навчальний рік та проекту ”Психологічний супровід освітнього процесу” Програми розвитку освіти Запорізької області на 2010–2012 роки.

6. Розглянути на колегіях органів управління освітою в першому півріччі 2011-2012 навчального року питання ”Про стан виконання Плану дій (зі змінами та доповненнями) програми розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької області на період до 2012 року”.

7. Інформувати до 20 листопада 2011 року обласний науково-методичний Центр психології та соціології освіти про виконання в 2011 році Плану дій (зі змінами та доповненнями) програми розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької області на період до 2012 року (наказ облУОН від 24.12.2008 № 604).

ЄДИНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИЧНИХ І ПРОСВІТНИЦЬКИХ ЗАХОДІВ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ

Наявність у штатному розкладі навчальних закладів практичних психологів і соціальних педагогів є необхідною, але не достатньою умовою розгортання профілактичної роботи. Ефективність цього напряму діяльності визначальною мірою залежить й від регулярності проведення таких занять, від наявності системного підходу до організації превентивного виховання в навчальному закладі.

Розробка і реалізація профілактичних програм пов'язана зі складністю виконання таких вимог до їх змісту, як:

цілісне бачення всіх взаємозв'язків і закономірностей, що забезпечують збереження і зміцнення психологічного здоров'я дітей в умовах освітнього середовища;

своєчасне виявлення і попередження можливих труднощів в розвитку дитини, обумовлених її індивідуально-психологічними особливостями;

створення стійкого сприятливого психологічного клімату навколо дитини в дитячій освітній установі, в спілкуванні і взаєминах всіх суб'єктів освітнього середовища;

ефективний контроль щодо психологічних умов, що забезпечують благополуччя в розвитку дитини на кожному віковому етапі;

своєчасне виявлення і попередження можливих психологічних труднощів при виході дитини з освітнього простору (у самостійне життя).

Кожна програма за критерієм об'єкту спрямованості може бути умовно позначена як:

програма ”Передкризової профілактики”, що переслідує цілі своєчасного і ефективного попередження можливих несприятливих наслідків «криз» в розвитку дитини;

програма ”Локальної (актуальної, оперативної) психопрофілактики”, що переслідує цілі своєчасного і ефективного попередження можливих несприятливих наслідків в житті дітей «локальних» подій (зміни в освітньому середовищі, реорганізація класу, введення нової технології навчання тощо);

програма ”Індивідуальної психопрофілактики”, що переслідує цілі своєчасного і ефективного попередження можливих несприятливих наслідків майбутніх в житті конкретної дитини подій в її особистому житті (перехід в іншу школу, необхідність повторного навчання, зміна формального статусу, розлучення батьків, поява нового члена родини тощо).

Структурними елементами і засобами психопрофілактичних програм є такі види робіт практичного психолога:

діагностико-корекційна робота, що спрямована на забезпечення інформацією про особливості розвитку дитини в умовах певного освітнього середовища. На основі такої роботи формулюються гіпотези про причини можливих і явних психологічних проблем; визначаються засоби і конкретний зміст корекційно-відновлювальної та розвивальної робота або корекційно-профілактичної роботи;

консультування, що спрямовано на спільне (з вихователями, батьками або дітьми) обговорення і прояснення можливих причин небажаної поведінки, особистих труднощів певної дитини або групи дітей з метою своєчасного попередження або подолання несприятливих тенденцій, забезпечення психологічного благополуччя розвитку дитини;

психологічна просвіта, що спрямована на своєчасне і адресне розповсюдження інформації, що дозволяє попередити появу типових труднощів в розвитку, в освоєнні нової діяльності, в спілкуванні дітей тощо.

Обласним науково-методичним Центром психології та соціології освіти визначена практика підготовки та проведення профілактичних і просвітницьких заходів на постійній основі.

Підготовку до розробки профілактичних програм, проектів доречно здійснювати за таким планом:

1. Перелік нормативної бази;2. Мета і задачі матеріалу;3. Розкриття у змісті матеріалів питань формування здорового способу життя; 4. Рекомендації щодо їх подальшого використання;5. Обов’язкові форми і методи подачі матеріалу: семінари, тренінги,

психологічні лекторії, ”круглі столи”, корекційні заняття, виступи у ЗМІ.Додаткові форми і методи подачі матеріалу: навчання однолітків або

молодших школярів; обговорення в класі; лекція з елементами бесіди, лекції, дискусія, розгляд та аналіз окремих життєвих ситуацій, складання планів дій в проблемних ситуаціях, дебати, мозокові атаки, робота та виконання вправ в малих групах, рольові ігри, аудіо-візуальні методи (підготовка плакатів, інформаційних листків, бюлетенів, стінних газет тощо).

6. Забезпечення навчально-методичними засобами;7. Загальна кількість годин, за якою здійснюється інформування у тому чи

іншому класі (групі, курсі).З переходом основної школи на 11-річну структуру і введенням навчального

предмета ”Основи здоров'я” закладено підґрунтя для здійснення повноцінної освіти в галузі здоров'я. Слід розглянути можливість обов’язкових тематичних виховних годин з протидії поширенню наркоманії у 8-9 класах. Також вважаємо за доцільне робити навчання здоровому способу життя наскрізним – тобто, розглянути можливість введення виховних годин з проблеми у 1-11 класах.

Також необхідно рекомендувати до впровадження години спілкування практичного психолога з учнями 9-11-х класів.

Основною метою профілактичної, інформаційно-освітньої діяльності є зміна поведінки з ризикованої на більш безпечну. Слід більше уваги слід приділяти аналізу не змісту заходів, які є достатніми щодо превентивної роботи, а впровадженню системи зміни поведінки, доцільних форм і методів зміни поведінки з ризикованої на більш безпечну.

Процес зміни поведінки має складну структуру, детермінується різними причинами. Існує тісний взаємозв’язок між інформацією, яку отримує людина, та її мотивацією, поведінковими навичками та поведінкою. Кожна людина має певний набір поведінкових навичок, які створюють картину типової поведінки.

Обрана модель типової поведінки залежить не тільки від того, як поводить себе людина, а й від того, чого саме людина прагне досягнути своїми вчинками. Тобто, певну поведінку спонукає відповідна мотивація. Саме вона детермінує спрямованість активності особистості. Мотив – це причина поведінки.

Мотивація тієї чи іншої діяльності, активності людини в свою чергу залежить від інформації, якою володіє людина. Інформація зазвичай визначається фахівцями, як знання, особистий досвід, додаткові відомості про предмети та явища, які людина отримує протягом життя. Інформація, якою володіє людина, може стимулювати її до надбання нових навичок або до відмови від старих. Наявність нової інформації впливає на поведінку. Тобто, усі складові процесу зміни поведінки взаємозв’язані та впливають одна на одну. Це відображається в тому, що зміни в одному блоці зумовлюють зміни в інших блоках.

Схема 1. Взаємозв’язок складових моделі зміни поведінки

Саме тому профілактичні програми, спрямовані на формування відповідальної і безпечної поведінки, як правило, мають 3 основні цілі:

достовірне, адекватне інформування стосовно проблеми; створення мотивації до збереження здоров’я і безпечної поведінки; формування поведінкових навичок тощо.Початковим етапом зміни поведінки є надання інформації, а рівень

обізнаності учнівської молоді щодо проблеми є одним з показників ефективності профілактичних програм.

Отримати потрібну інформацію, сформувати поведінкові навички молодь може за допомогою активної участі в різноманітних профілактичних заходах.

В основному профілактичні заходи спрямовуються на підлітків віком 12-14 років та молодь віком 15-17 років. Саме ця група молоді потребує більшої уваги з точки зору профілактичних впливів, тому що цей вік характеризується повним виходом з-під контролю батьків, початком самостійного життя, активністю в сексуальних стосунках.

Інформація

Мотивація

Поведінкові навички Поведінка

Мотивацію щодо подальшої участі в певних профілактичних заходах формують відповідні фактори, серед яких найважливішими є:

Досвід участі в подібного роду заходах, Безпосередня активна участь, Достатність знань щодо проблеми; Зацікавленість у процесі, бажання залучитися до подібних заходів в

майбутньому, Зацікавленість у надбанні нової, додаткової інформації, поповнені багажу

знань.Формами звітності працівників психологічної служби щодо виконання та

участі у державних та регіональних програмах визначено: семінари, тренінги, психологічні лекторії, ”круглі столи”, корекційні заняття, виступи у ЗМІ, інші заходи (за рекомендаціями Українського науково-методичного Центру практичної психології та соціальної роботи).

До інших заходів нами віднесено (форми подачі інформації профілактичного спрямування): навчання однолітків або молодших школярів; обговорення в класі; лекція з елементами бесіди, лекції, дискусія, розгляд та аналіз окремих життєвих ситуацій, складання планів дій в проблемних ситуаціях, дебати, мозокові атаки, робота та виконання вправ в малих групах, рольові ігри, аудіо-візуальні методи (підготовка плакатів, інформаційних листків, бюлетенів, стінних газет тощо).

На виконання наказу управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації ”Про заходи щодо підвищення ефективності функціонування районних (міських) психологічних служб, психологічних служб у закладах освіти обласного підпорядкування, ПТНЗ, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації в новому навчальному році” двічі на рік (червень, грудень) методисти з психологічної служби мають інформувати обласний науково-методичний Центр психології та соціології освіти про збір інформації та проведення заходів щодо виконання державних програм за певним планом:

1. Статистичні дані про кількість дітей в районі. Кількість спеціалістів, які здійснюють таку роботу в районі, місті:- практичні психологи- соціальні педагоги - класні керівники Кількість осіб, охоплених заходами соціально-педагогічної та

психологічної роботи з проблеми:- кількість учнів - кількість батьків- кількість осіб, що тимчасово замінюють батьків Кількість та тематика методичних та інформаційних заходів спеціалістів2. Проведення інформаційно-освітніх заходів у навчальних закладах: - навчальних семінарів, тренінгів, психологічних лекторіїв, ”круглих столів”,

корекційних занять, виступів у ЗМІ ;- підготовка лідерів учнівських колективів навчальних закладів за методом

”рівний-рівному”, обговорення в класі; лекція з елементами бесіди, дискусія, розгляд та аналіз окремих життєвих ситуацій, складання планів дій в проблемних

ситуаціях, дебати, мозокові атаки, робота та виконання вправ в малих групах, рольові ігри;

- аудіо-візуальні методи (перегляд відеороліків, підготовка плакатів, інформаційних листків, бюлетенів, стінних газет тощо).

3. Організація інформування в навчальних закладах батьківської громадськості .

4. Пропаганда інформаційно-освітніх матеріалів.На нашу думку, саме така підготовка та організація профілактичної

діяльності психологічної служби системи освіти області забезпечить достатній рівень превентивного виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед дітей та підлітків.

Література1. Пахальян В.Э. Психопрофилактика в образовании // Вопросы психологии.-

2002. - № 1. - С. 38-44.2. Формування здорового способу життя / Щомісячний додаток до журналу

”Сільська школа України” “ІНФОсвіт”/Інформаційно-методичні матеріали із профілактики ВІЛ/СНІДу. - 2003. - № 1. – Грудень. – С.1-15.

Обласний науково-методичний Центрпсихології та соціології освіти

Сироватко О.М., 236-18-14

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Діяльність психологічної служби дошкільного навчального закладу керується ст.ст. 21, 22 Закону України ”Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, Законами України ”Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 р. № 2628-ІІІ, ”Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року № 651-ХІУ, Положенням про психологічну службу системи освіти України (наказ МОН України від 03.05.1999 № 127, у редакції наказу МОН України від 02.07.2009 № 616, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 за № 687/16703), Положенням про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України (наказ МОН України від 20.04.2001 р. № 330), Положенням про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (наказ МОН України від 19.10.2001 р. № 691), Положенням про районний (міський) методичний кабінет (центр) (затверджено наказом МОН України 08.12.2008 N 1119, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 р. за N 1239/15930), Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України (наказ МОН України від 06.10.2010 N 930 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 р. за N 1255/18550), вимогами щодо планування

діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України (лист МОН України від 27.08.2000 р. № 1/9 – 352), Етичним кодексом психолога.

В своїй діяльності практичні психологи і соціальні педагоги керуються законодавством щодо прав дитини в навчальному закладі й сім’ї (Декларація прав дитини: проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11. 1959; Конвенція про права дитини від 27.02.1991; Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей: Положення дітей в світі, 1991 р.).

Вся робота практичного психолога дошкільного закладу повинна бути спланована відповідно до нормативно-правових документів психологічної служби системи освіти України (лист Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи від 13.05.2005р. № 63) та вимог до планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі (Інструктивно-методичний лист МОН України від 01.10.2002 № 1/9-434).

Необхідно визнати, що практика роботи в дошкільному навчальному закладі потребує деяких змін та доповнень до існуючих нормативів часу на основні види роботи практичного психолога, змін до побудови режиму праці та планування роботи практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

По-перше, в дошкільному навчальному закладі, на відміну від школи і інших освітніх установ, тривалий відрізок часу відводиться на сон дітей (в середньому приблизно 2,5 часу), тому всю продуктивну роботу психолог повинен здійснити в основному в ранкові години. Якщо взяти до уваги прогулянку, позбавляти якої дитину не мають права, то часу залишається ще меньше. В результаті в любому варіанті наведені норми виконати неможливо. До того ж психологічні особливості дітей дошкільного віку працюють на користь скорочення (в порівнянні з існуючими нормами) часу, що відводяться як на індивідуальну, так і на групову роботу з дітьми. По-друге, ще значна кількість дошкільних навчальних закладів не мають повної ставки практичного психолога, й предложений нормативний час просто не дасть можливості спеціалісту охопити декілька завдань і організувати діяльність по їх виконанню.

Виділяють два види планування роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу, які розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов’язані.

Перспективне (стратегічне) планування роботи практичного психолога визначає завдання і зміст роботи, методи й прийоми психологічного забезпечення освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі на тривалий відрізок часу: довгостроковий план на 5 років, короткостроковий план на 3 роки, на навчальний рік, півріччя, квартал, місяць. Перспективний план роботи може бути у вигляді або структурного підрозділу Програми розвитку дошкільного навчального закладу ”Психологічне забезпечення освітнього процесу”, або у вигляді ”Програми розвитку психологічної служби дошкільного навчального закладу”, якщо дані програми довгострокові. Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план роботи, тому перспективний план роботи практичного психолога на рік має існувати у вигляді

структурного підрозділу ”Психологічне забезпечення освітнього процесу” річного плану роботи дошкільного навчального закладу.

Поточне (календарне) планування роботи охоплює найближчий відрізок часу – місяць, тиждень. Планування роботи практичного психолога на місяць і тиждень прийняті як звітні в дошкільному навчальному закладі і психологічній службі системи освіти України.

Відповідно до мети й завдань освітньої діяльності дошкільного навчального заклад перспективний план роботи психолога має включати цілі й напрямки роботи практичного психолога в дошкільному навчальному закладі.

При складанні річного плану роботи практичного психологу необхідно враховувати:1. Тип навчального закладу, в якому працює психолог (дошкільні установи різного виду мають свою специфіку, відповідно до якої пред'являють особливі вимоги до діяльності практичного психолога).2. Мету й завдання освітньої діяльності дошкільного навчального закладу. Практичному психологу при визначенні основних завдань на поточний рік слід враховувати, що оптимальною кількістю основних завдань є не більш 3-4 на рік (з них 1-2 завдання можуть бути новими і відображати перспективи діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, а 1-2 – такими, що є продовженням раніше розпочатої діяльності). 3. Пріоритет прав й інтересів дитини відповідно до Конституції України, Закону ”Про освіту”, Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини.4. Нормативні документи МОН України, накази й розпорядження щодо організації діяльності психологічної служби системи освіти. 5. Норми витрати часу на кожен вид діяльності.6. Рівень професіоналізму, досвіду й індивідуально-особистісні особливості педагогічного колективу дошкільного закладу. 7. Наукові інтереси й досвід дослідницько-експериментальної роботи самого психолога.8. Запити до психолога з боку співробітників дошкільного закладу, батьків.9. Результати попереднього року роботи.

Досвід показав, що планувати роботу практичному психологові зручно й ефективно, якщо весь обсяг річної роботи розподілити за 3 блоками: робота з дітьми, робота з батьками, робота з педагогічним колективом й іншими співробітниками дошкільного закладу. Але основними видами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу відповідно до ”Положення про психологічну службу системи освіти України” залишаються психодіагностика, психоконсультування, психокорекційна та розвивальна робота, психопрофілактична робота, організаційно-методична робота з педагогічним колективом, батьківська психологічна просвіта.

У перший блок варто віднести всю діагностичну й корекційно-розвиваючу роботу з дітьми різного віку, а також деякі профілактичні заходи. У плані повинні бути обов'язково зазначені форми роботи, які будуть використані (індивідуально, фронтально, з малими групами дітей тощо).

У другому блоці визначаються всі види роботи психолога з батьками, значну частину якої займає консультативна робота, проведення тренінгів з батьками, психологічних практикумів, виступи на батьківських зборах тощо, можливо планування й діагностичної роботи з окремими батьками або діагностику батьківсько-дитячих відносин. Можна намітити й напрямки корекційної роботи. Практика показала, що більш інтенсивна робота повинна проводитися з батьками дітей груп раннього віку, підготовчої групи, з батьками проблемних дітей усіх вікових категорій. Матеріал, що отримають батьки у співпраці з практичним психологом допоможуть їм орієнтуватися в різних проблемах навчання і виховання дітей, забезпечити запобігання конфліктів у сімейному вихованні, ознайомитися з різними проблемами, що розглядаються в періодичних виданнях, наукових статтях, цей матеріал може бути оформлений у вигляді рекомендацій, стендів, плакатів тощо.

Третій блок включає різні види роботи психолога з педагогічним колективом: співробітниками, вихователями, фахівцями різного профілю, методистами, завідувачкою. Більша частина цієї роботи проводиться як консультації, семінари-практикуми, участь психолога в тематичних перевірках (за річним планом дошкільного закладу), виступ на педрадах й ін. До завдань даного блоку відноситься організація практичним психологом методичної роботи з педагогічним колективом з підвищення психологічної культури в дошкільному навчальному закладі. Матеріали, що отримують педагоги в процесі співпраці з практичним психологом, дозволяють їм знаходити правильні рішення різних проблем, уникати конфліктних ситуацій у спілкуванні з батьками, ознайомитися з різними точками зору на виховні проблеми, що розглядаються в періодичних виданнях, наукових статтях тощо. Організаційно-методична діяльність здійснюється практичним психологом у формі проведення психолого-педагогічних семінарів для педагогічного колективу, психологічних практикумів для вихователів, психолого-педагогічних консиліумів тощо.

При плануванні необхідно враховувати професійний рівень співробітників, результативність роботи за минулий рік. Даний блок обов'язково повинен бути орієнтовано на підвищення професійної майстерності педагогічних працівників дошкільного закладу.

Для кращої систематизації в практиці роботи можуть використатися плани на місяць, квартал, тиждень. У таких планах проводиться більш детальне розроблення пунктів річного плану на певний відрізок часу. Так, наприклад, звичка планувати роботу на місяць дозволяє вибудовувати роботу в певній системі, поетапно аналізувати успіх і невдачі, якщо буде потреба повертатися до вже пройденого.

На квартал може плануватися робота із проблемними дітьми, корекційно-розвивальна робота щодо підготовки до школи, з дітьми старших і підготовчих груп (фронтально й індивідуально), проведення адаптаційного періоду й групах дітей раннього віку, у другій молодшій групі дошкільного закладу. Деякі психологи відзначають необхідність використання щотижневих планів. Фактично можна сказати, що такі плани ведуться кожним практичним психологом, прикладом тому служать записи в особистих щотижневиках.

У практику роботи практичних психологів увійшли циклограми діяльності, як приклад може бути наведений ”Розподіл робочого часу по видах діяльності на тиждень” (табл. 1), ”Розподіл обсягу роботи з дітьми різного віку, педколективом і батьками” (табл. 2) тощо.

Таблиця 1Розподіл робочого часу практичного психолога дошкільного навчального

закладу по видах діяльності на тиждень

Дні тижняЧас Понеділок Вівторок Середа Четвер П'ятниця

8.00-12.00

Діагностико-корекційна робота з дітьми

Діагностико-корекційна робота з дітьми

Методичний день

(робота в бібліотеці, участь у семінарах, нарадах, консульту-вання в центрах)

10.00-12.00

Діагностико-корекційна робота з дітьми

Діагностико-корекційна робота з дітьми

12.00-13.00

Оформлення документації

Оформлення документації

Оформлення документації

Оформлення документації

13.00-15.00

Консультаційна робота з вихователями

Консультаційна робота з вихователями

Методична робота з педагогічним колективом

Консультаційна робота з вихователями

15.30.-16.00

Профілактична робота

Профілактична робота

Профілактична робота

Профілактична робота

16.00-18.00

Корекційно-розвиваюча робота з дітьмиРобота з батьками

Батьківська просвіта

Таблиця 2Розподіл обсягу роботи з дітьми різного віку, педколективом і батьками

Дні тижняЧас Понеділок Вівторок Середа Четвер П'ятниця

8.00-9.00

Діагностико-корекційна робота з дітьмимладшої групи

Діагностико-корекційна робота з дітьми младшої групи

Методичний день

(робота в бібліотеці, участь у

9.00-10.00

Діагностико-корекційна робота з дітьмисередньої групи

Діагностико-корекційна робота з дітьми середньої групи

10.00.-12.00

Діагностико-корекційна робота з дітьмистаршої групи

Діагностико-корекційна робота з дітьми підготовчої групи

Діагностико-корекційна робота з дітьми старшої групи

Діагностико-корекційна робота з дітьми підготовчої групи

семінарах, нарадах, консульту-вання в центрах)

12.00-13.00

Оформлення документації

Оформлення документації

Оформлення документації

Оформлення документації

13.00.-15.00

Консультаційна робота з вихователями

Консультаційна робота з вихователями

Методична робота з педагогічним колективом

Консультаційна робота з вихователями

15.30-16.00

Профілактична робота

Профілактична робота

Профілактична робота

Профілактична робота

16.00-18.00

Корекційно-розвиваюча робота з дітьми Робота з батьками

Робота з батьками (Батьківський клуб раз на місяць)

Необхідно відзначити, що такий розподіл обсягу робіт є дуже рухливим, оскільки залежно від нових розв'язуваних завдань вони можуть змінюватися. Так, наприклад, у серпні, коли йде набір дітей у групи (молодші групи), необхідно так спланувати роботу, щоб протягом тижня чергувати в ранкові й вечірні години роботи дошкільного навчального закладу. Це необхідно для того, щоб простежити особливості адаптації кожної дитини й забезпечити повноцінне спілкування з батьками. Наприклад, у вересні-жовтні, кілька днів (за винятком деяких) спланувати роботу в ранкові години, оскільки це найбільш сприятливий час для ефективної й системної діагностики психологічної готовності до школи дітей старшої й підготовчої груп.

Практичним психологам, які працюють у дошкільному навчальному закладі не на повну ставку, доцільно чергувати роботу в ранкові й вечірні години й обов'язково інформувати батьків про свою діяльність в другій половині дня.

Література1. Детский практический психолог: Программы и методические материалы:

Учебн. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / О.А. Шаграева, А.Д. Кошеева, В.И. Перегуда, Г.Г. Филиппова; под ред. О.А.Шаграевой, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр ”Академия”, 2001. – 256 с.

2. Задачи и функции психолога в дошкольном учреждении / Под общ. ред. Л.А.Венгера. – М., 1991.

3. Прохорова Г.А. Перспективное планирование работы психолога ДОУ: практ. Пособие /Г.А. Прохорова. – 3-е изд. – М.: Айрис-пресс, 2006. – 48 с.

4. Чиркова Т.И. Психологическая служба в детском саду. – М., 1998.

Обласний науково-методичний Центрпсихології та соціології освітиСироватко О.М., 236-18-14

СИСТЕМНИЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Правило 6 ”Стандартних правил ООН щодо забезпечення рівних можливостей інвалідів” передбачає, що державам слід визнавати принцип рівних можливостей в області початкової, середньої і вищої освіти для дітей, молоді і дорослих, що мають інвалідність, в інтегрованих структурах. Вони зобов'язані забезпечувати включення освіти інвалідів як невід'ємну частину в систему загальної освіти.

Інклюзивна освіта дає можливість всім учням в повному об’ємі брати участь в дошкільному і шкільному житті дитячого колективу. Інклюзивна освіта володіє ресурсами, що спрямовані на стимулювання рівноправ'я учнів та їх участі у всіх справах колективу. Інклюзивна освіта спрямована на розвиток у всіх людей здібностей, необхідних для спілкування.

Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка досить складна, але відповідає його здібностям. Інклюзія враховує як потреби, так і спеціальні умови і підтримку, що необхідні учневі й вчителям для досягнення успіху.

Психологічний супровід дітей є складною системою реабілітаційних заходів, направлених на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості, формування системи цінностей, розвиток інтелекту.

Психолого-педагогічна реабілітація – це система психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи.

Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості.

Психолого-педагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та соціального педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграція в соціум.

Використовуючи результати науково-дослідної роботи та досвід експериментальних закладів України, що брали участь у науково-педагогічному експерименті ”Соціальна адаптація й інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах”, започаткованому Всеукраїнським фондом ”Крок за кроком” спільно з Міністерством освіти і науки України й Інститутом спеціальної педагогіки АПН України, пропануємо основні підходи щодо психологічного супроводу процесу інтегрованого навчання в навчальному закладі [3].

Завдання працівника психологічної служби навчального закладу — допомогти налагодити взаємодію дитини, яка має порушення розвитку, з усіма

учасниками навчально-виховного процесу. Роль практичного психолога набуває своєрідного посередництва в побудові суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, асистентів учителя, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівників), у межах якої можуть бути видокремлено три обов’язкові взаємопов’язані компоненти:

1. Систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини (відповідності, з одного боку, тим вимогам, які ставить перед нею школа, з іншого — особливостей розвитку школяра), та динаміки її психічного розвитку у процесі навчання.

2. Створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини та їхнього успішного навчання.

3. Створення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в розвитку та навчанні.

Супровід навчання та виховання дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного освіти ґрунтується на восьми основних принципах:

Цінність людини не залежить від її здібностей й досягнень. Кожна людина здатна відчувати і думати. Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою. Всі люди потребують один одного. Справжня освіта може здійснюватися лише в контексті реальних взаємин. Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників. Для всіх тих, хто навчається досягнення прогресу швидше в тому, що вони

можуть робити, чим в тому, що не можуть. Різноманітність підсилює всі сторони життя людини.

Базуючись на цих принципах необхідними умовами інклюзивного навчання стає:

- архітектурна безбар’єрність освітнього середовища;- доступність усіх форм навчання й освітніх послуг;- запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів

навчання;- індивідуалізація й адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і

можливостей дитини;- поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з

особливими потребами;- створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та

самореалізації школярів;- професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.Система психологічного супроводу дітей, що вчаться в спеціальних класах,

або за індивідуальними освітніми програмами, передбачає діяльність в традиційних напрямах: діагностика, корекційно-розвивальна робота, консультування, профілактика з урахуванням специфічних завдань, цілей і динаміки розвитку дітей на різних ступенях навчання.

І. Психологічна діагностика дітей з особливостями психофізичного розвитку.

1. Первинне діагностування зі вступом дитини до школи з метою вивчення сильних і слабких сторін розвитку особистості, виявлення і вирішення проблем, що виникають у процесі інтеграції її в освітній простір.

Збір інформації про дитину передбачає:- знання особливостей її соціального оточення, сімейного спілкування;- особливостей пізнавальної діяльності учнів: співвідношення рівня

розумового розвитку і вікової норми; рівень розвитку когнітивної сфери; індивідуальні особливості; розумова працездатність і темп розумової діяльності.

2. Проведення діагностичних мінімумів на різних етапах дошкільного та шкільного навчання з метою вивчення динаміки її розвитку та вирішення можливих проблем під час кризових періодів.

Такі діагностичні мінімуми проводяться поетапно:1) Діагностика дошкільників на етапі вступу до школи.2) Діагностика першокласників на етапі адаптації в шкільному оточенні.3) Діагностика учнів 4 класу на предмет вивчення психологічної готовності

до переходу в школу ІІ ступеня.4) Діагностика п’ятикласників на етапі адаптації до основної ланки освіти.5) Діагностика підлітків у період гострої кризи підліткового періоду (7 клас).6) Діагностика учнів 9 класу на предмет психологічної готовності до

профільного навчання.В обов’язковий діагностичний мінімум входить обстеження всіх учнів на

старті I та II ступенів і при визначенні професійних домагань і можливостей за два роки до закінчення школи.

Діагностичний мінімум на I ступені дозволяє виявити резервні можливості першокласників і визначити рівень навченості під час вступу дитини в будь-який клас. Процес психологічної діагностики на даному етапі вимагає оцінки рівня розвитку моторних, сенсорних, емоційних функцій, інтелекту, а також мотиваційної і особистісної готовності до навчання. Даний вид діагностики є надзвичайно складним, його тривалість складає 1-1,5 місяця. Проводиться як кількісний, так і якісний аналіз результатів діагностики, що дозволяє не тільки оцінити вигляд і характер виявлених порушень, але й виявити компенсаторні можливості психіки для визначення прогнозу і стратегії роботи з кожним учнем. Далі розробляються рекомендації щодо організації індивідуального диференційованого підходу до процесу виховання і навчання дитини. В ході першого року навчання визначається група учнів, що мають стійкі проблеми розвитку і навчання. Цим дітям потрібно проведення поглибленої психолого-педагогічної діагностики.

При переході на II ступінь навчання з метою профілактики дезадаптації в основній школі психолого-педагогічна діагностика проводиться психологами в перші місяці навчального року. Це викликано зміною форми навчання і освітнього середовища, що вимагає від учнів самостійності, вміння встановлювати контакти з великою кількістю дорослих людей і більш старших учнів. Проведення психолого-педагогічної діагностики дозволяє дотримуватися спадкоємності в навчанні дітей в 4-5-му класах, підвищувати емоційне благополуччя учнів і їх батьків. Завдяки цьому з'являється можливість узгодженої

взаємодії вчителів-початківців, класних керівників, батьків у вирішенні навчальних і емоційних проблем дітей, в підборі особистісно-зорієнтованих технологій навчання, виховання і розвитку.

Діагностичний мінімум для організації професійної орієнтації здійснюється з метою досягнення відповідності професійних домагань підлітка фізичним можливостям, психологічним особливостям і запитам на ринку праці. Використовуючи психолого-педагогічну діагностику для вибору професії (діагностичний опитувальник Е. А. Клімова, карту інтересів, опитувальник професійної спрямованості, метод Голланда тощо), анкети для батьків і експертні оцінки лікарів і педагогів, фахівці служби супроводу спільно із службою допрофесійної підготовки складають програму групових і індивідуальних психолого-корекційних занять.

За запитами педагогів, батьків, учнів, що вчаться на II і III ступенях навчання також проводиться психолого-педагогічна діагностика для вибору рівня і темпу навчання, для виявлення індивідуальних особистих проблем, конфліктних ситуацій в шкільному колективі або в сім’ї. Практичні психологи здійснюють психологічну підтримку батьків, педагогів, дітей, що мають особливі освітні потреби через систему соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги з метою оптимізації психоемоційного стану дитини в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяють соціально-професійному самовизначенню підлітків, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці та спрямування зусиль особистості на реалізацію власної професійної кар’єри.

Вивчення дитини має на меті виявити не лише сильні та слабкі сторони її психіки, а й дати якісні характеристики сформованості у неї пізнавальних процесів і дій. Вся інформація фіксується в індивідуальній картці дитини.

Для забезпечення психодіагностичної роботи пропонуються наступні методики [6]:

особистий опитувальник Кеттелла (підлітковий варіант) - аналіз структури особистості, виявлення прихованих особистих проблем і порушень адаптації;

методика Шмішека - аналіз характерологічних особливостей особистості, виявлення ступеня уразливості особистості;

метод семантичного диференціалу (СД) - виявлення суб'єктивних психічних феноменів в структурі особистості;

методика Дембо-Рубінштейна в модифікації Прихожан - оцінка самими дітьми особистих якостей;

модифікована шкала Пірса - Харріса - дослідження якості життя за допомогою вивчення самооцінки;

методика полярних профілів Кагана і Шаца - вивчення змін самооцінки дітей;

модифікована шкала вимірювання соціальної компетенції Поділу - розрахунок соціального віку і соціального коефіцієнта хворого;

модифікована шкала оцінки шкільного інтелекту по Терману - оцінка шкільної зрілості;

опитувальник АСВ - аналіз сімейних взаємин для оцінки матерями однієї із сторін життя дитини і для аналізу залежності якості життя дитини від сімейного виховання.

Метод семантичного диференціалу (СД) дає можливість виявити невелике число узагальнених незалежних параметрів, що змістовно інтерпретуються. Визначаються три змінні чинники: ”О” - оцінка, ”С” - сила, ”А” - активність. Чинник ”О” є афектним, емоційним, ціннісним значенням. Чинники ”С” і ”А” не залежать від чинника ”О” і характеризують глибину психологічної структури особистості, тобто те, як індивідуум оцінює будь-які значущі для нього об'єкти. СД дає можливість спостереження за динамікою змістовних структур особистості.

Шкільна зрілість - це найважливіша характеристика підліткового віку. ”Шкільний” інтелект досліджується за допомогою спеціальної шкали. Всі чинники розділені на три групи: власне інтелект, чинники-посібники, фактори-імпресори.

Для вивчення закономірностей біопсихолого-соціального розвитку і аналізу вікової динаміки якості життя дитини проводиться збір анамнезу шляхом бесіди з його батьками або близьким оточенням.

При необхідності рекомендовано застосовувати додаткові методи дослідження:

визначення гестаційної (гестація - вагітність) домінанти матері (аналіз якості життя дитини в онтогенетичному аспекті);

сімейна соціограма (оцінка матір’ю якості життя її дитини). Сімейні соціограми наочно демонструють розрізненість між членами сімей і симбіотичні зв’язки матерів з дітьми;

методика визначення акцентуації по К. Леонгарду (аналіз взаємозв’язку якості життя дитини і характерологічних особливостей його матері).

ІІ. Надання психологічної підтримки педагогам.Міжнародний досвід свідчить, що в інклюзивній школі звичайний вчитель

може бути успішний за умови, якщо: • він досить гнучкий, • йому цікаві труднощі й він готовий пробувати різні підходи, • він поважає індивідуальні відмінності дітей,• він уміє слухати і застосовувати рекомендації членів колективу, • він відчуває себе впевнено в присутності іншого дорослого в класі, • він згоден працювати разом з іншими вчителями в одній команді.

Одним з завдань діяльності практичного психолога є створення індивідуальних карт учнів і допомога в розробці індивідуальних навчальних планів.

Виходячи з аналізу інформації про дитину та вивчення її інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, враховуючи її потреби, складається план корекційно-відновлювальної роботи та індивідуалізований навчальний план.

Принципи формування індивідуальної програми навчання: • Пасує для всіх учнів (не лише для учнів з особливими потребами). • Є засобом пристосування до широкого кола можливостей учня.

• Є способом вираження, прийняття і поваги індивідуальних особливостей навчання.

• Можливо застосовувати до всіх складових частин програми і до звичної манери поведінки в класі.

• Є обов’язковою для всіх працівників, залучених в процес навчання. • Складена з метою підвищення успішності учняСкладання індивідуального навчального плану (ІНП)Основою індивідуального навчального плану є:1. Інформація про дитину від:

- батьків;- усіх спеціалістів, які працюють з дитиною;- власних спостережень вчителя в процесі роботи з дитиною.

2. Зміст навчальних програм.3. Інформація про стратегії навчання (засвоєння) та надання будь-якої

спеціальної підтримки (умови засвоєння, звикання та пристосування), включаючи шляхи корекції, адаптацію та модифікацію навчання.

4. Інформація про перебіг процесу учіння та якість засвоєння знань. ІНП підсумовує особистісні дані про дитину та її потреби в позитивному сенсі. Отже, ми описуємо дитину не з точки зору її неспроможності, а з позиції того, що дитина може робити.

В індивідуальному плані відображені довгострокові завдання у сферах, важливих для розвитку дитини, і короткострокові задачі (маленькі кроки) відповідно до довгострокових завдань.

Адаптації та модифікації навчального матеріалу для дітей з особливостями психофізичного розвитку

Ефективність навчання залежить від варіювання викладання — характеру повідомлення матеріалу, завдань, очікувань і оцінювання, врахування сильних сторін і потреб учнів. Серед найоптимальніших методів і прийомів диференційованого навчання є адаптації та модифікації навчального матеріалу. Під час їх використання відбувається зміна методів навчання з тим, щоб вчитель міг задовольнити потреби учнів і забезпечити їм доступ до навчального змісту програми. Відмінність полягає в тому, що:

- адаптація навчання змінює його характер, не змінюючи при цьому зміст або понятійну складність навчальної задачі. Використовуються засоби підтримки, які дають дітям змогу обійти перешкоди;

- модифікація навчання змінює його характер, змінюючи зміст або понятійну складність навчальної задачі. Вона полягає у спрощенні або видозміні самої навчальної задачі.

В умовах інклюзивного навчання використовуються такі види адаптацій: Пристосування середовища (модифікація фізичного середовища):

збільшення інтенсивності освітлення у класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки, тощо.

Трансформація навчальних підходів. Використання навчальних програм відповідно до рівня розвитку дитини. Унаочнення змісту навчального матеріалу. Зміна темпу занять для дітей із затримкою психічного розвитку. Залучення асистента вчителя до організації навчально-виховного процесу.

Підготовка матеріалів. Модифікація навчальних посібників, іграшок та інших матеріалів. Використання друкованих текстів із різним розміром шрифтів для слабозорих дітей, карток-підказок для дітей з розумовою відсталістю тощо.

Проробка навчального плану. Модифікація навчального плану або цілей і завдань, ухвалених для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

ІІІ. Корекційна робота з дітьми, які мають порушення розвитку передбачає планування та розробку індивідуально-корекційних (для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці), реабілітаційних (психолого-педагогічна допомога в поясненні хвороби дитини, після стресів, потрясінь тощо), профілактичних (запобігання відхиленням у становленні особистості, міжособистісних стосунках, конфліктів тощо), методик та програм навчально-виховної діяльності.

Корекційно-психологічний супровід забезпечує створення умов для підвищення автономності і соціальної активності дітей, для розвитку інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, відповідних психічним і фізичним можливостям дитини.

Базуючись на особистісно-зорієнтованому та системно-діяльнісному підходах, корекційно-психологічний супровід є комплексною системою всебічної, динамічної, діагностичної, корекційної і розвивальної допомоги відповідно до вікових і індивідуальних потреб дитини в ході освітнього процесу. Основними принципами організації діяльності корекційно-психологічної служби супроводу є: пріоритет інтересів і потреб дітей; безперервність супроводу; мультідисциплінарність.

Вибір оптимальної стратегії навчання, формування індивідуальної програми розвитку дітей в початковій школі (I освітній ступінь) і встановлення індивідуального педагогічного маршруту на II освітньому ступені здійснюються на основі психолого-педагогічної діагностики (ППД).

IV. Психологічна підтримка батьків.Основним елементом інклюзивного навчання є залучення батьків до

навчально-виховного процесу, участі в розробці індивідуальних навчальних планів своїх дітей. Налагодження партнерських стосунків із батьками, урахування культурних традицій, інтересів родин дає змогу подолати стереотипи в роботі з сім’ями, які мають дітей з обмеженими можливостями. Лише за умови, що батьки, учителі, асистенти й інші фахівці працюють разом, можна сподіватися на успіх у складній справі — адаптації до звичайного життя дітей з особливими потребами.

Завдання психолога полягає у допомозі самореалізації батьків через розвиток рефлексії щодо особливостей виховання і навчання дитини, в процесі спілкування з нею. Важливим є позитивне прийняття дитини, кооперація у

вирішенні проблем. Так, подоланню власних стереотипних уявлень батьків допомагає проведення тренінгових занять.

В зарубіжній практиці соціальної роботи з сім’ями дітей з обмеженими можливостями лежить поняття абілітації (habilitation), що припускає комплекс послуг, спрямованих на формування нових і посилення наявних ресурсів соціального, психічного і фізичного розвитку дитини [7, С. 77]. В ряді країн абілітація пов’язана з розвивальними програмами ранньої інтервенції [7, С. 78].

Під ранньою інтервенцією розуміють не вузькоспеціалізовану діяльність, а широкий спектр послуг, що надаються дітям і їх сім’ям, специфічних для різних груп: для тих, чий розвиток вже порушений, і тих, чий розвиток знаходиться під загрозою ризику. Тому рання інтервенція припускає моніторинг розвитку дитини з метою своєчасного забезпечення спеціальної допомоги. При цьому на перший план виходить така функція як оцінка (assessment). Основними цілями ранньої інтервенції є досягнення максимального успіху в розкритті потенціалу дитини і сім’ї, попередження додаткових негативних дій.

Поставлені цілі визначають вимоги, що пред’являються до програм і послуг для дітей з обмеженими можливостями і їх сімей:

• Лікування і реалізація контролю за умовами інвалідності дитини не повинні зменшувати розвиток сімейної взаємодії і культурної ідентифікації. Вимоги здійснення послуг не повинні сприяти ізоляції дітей від їх сімей і безпосереднього соціального оточення.

• Послуги повинні включати постійне оцінювання і планування.• Згідно принципу загального розвитку Бронфенбреннера, спеціалізація

послуг не повинна бути пов’язана з угрупуванням дітей за віком, типом захворювання тощо.

• Допомога повинна здійснюватися в максимально можливому природному оточенні, тобто не в ізольованій установі, а за місцем проживання.

• Спеціалізація послуг виправдана тільки коли вона безпосередньо пов’язана з індивідуалізацією особливих потреб в рамках загальної програми. Збереження меж повинне бути обумовлене самим планом послуг, процесом допомоги і наданням вибору дитині і сім’ї.

Основні напрями психосоціальної роботи з сім’ями, що мають дітей з обмеженими можливостями, включають:

• Допомогу самим дітям (медична інтервенція, консультування, виїзні табори).

• Послуги для батьків: програми батьківських груп самодопомоги рагеnt tо рагеnt, програми освіти з метою розвитку навичок і знань батьків, індивідуальне і групове консультування.

• Для сім’ї в цілому: групові програми для братів і сестер, бабусь і дідусів, специфічні форми допомоги - надання відпочинку батькам (геspite care), допомога вдома і фінансова підтримка.

• Для широкого оточення (громади): агентства ранньої інтервенції по включенню дітей в звичайні умови життєдіяльності, захист прав дітей і їх сімей.

Адаптація методики оцінки сімейних потреб Д. Бейлі і Р. Симеонсона дозволила виявити ієрархію потреб сім’ї з нетиповою дитиною [7, С. 95].

Піраміду потреб можна представити таким чином:• Основні витрати.• Інформація про послуги в майбутньому.• Пошук лікарів.• Консультації.• Організація відпочинку.• Інформація про здоров’я дитини.• Інформація про послуги на сьогодні.• Пошук стоматолога.Структура і функції будь-якої сім’ї змінюються з часом, проходячи певні

стадії розвитку. Сім’ї з дітьми, що мають обмежені можливості, володіють певною специфікою проходження цих фаз. До деяких з них неможливо застосувати теоретичну модель, пов’язану з періодами розвитку, оскільки події - джерела стресів - можуть продовжуватися і виникати знов впродовж життя. Фьюелл відзначає, що такі діти повільніше досягають певних етапів життєвого циклу, а деякі можуть і зовсім їх не досягти [7, С. 101].

Особливо важко переживаються наступні фази.1. Зіткнення із захворюванням.Підтвердження серйозного відхилення або хвороби сприяє кризі, що

стимулює сім’ю активізувати ресурси. Перша реакція - шок, розчарування, депресія, фрустрація, гнів, критика медиків, бажання смерті дитини, втрата впевненості тощо. Коли відбувається усвідомлення і ухвалення факту наявності обмежених можливостей дитини, особливо важливі контакти з родичами.

2. Ранній дитячий розвиток.Батьки спостерігають, наскільки успішно дитина досягає ступенів норми,

відомої для здорових дітей. Сімейна поведінка і перцепція формуються під впливом типу і ступеня тяжкості захворювання.

3. Вступ до школи.Дослідження показують, що дитина серйозно стикається зі своєю

проблемою лише в школі. Цей період може стати критичним ”з погляду усвідомлення своєї ситуації і реального самопізнання” [8, С. 150]. Дитина вперше виходить за межі сімейної системи. Батьки переконуються, що їх дитина потребує спеціальної програми, усвідомлюють нереальність своїх первинних планів щодо майбутньої дитини. Для інших дітей стрес може бути пов’язаний з тим, що однокласники звичайної дитини дізнаються про брата або сестру з обмеженими можливостями.

4. Підлітковий вік.Стрес у разі невдачі спроби відособлення від батьків, тобто збереження

залежності. Переживання пов’язані із сприйняттям дитини однолітками.5. Початок дорослого життя.Тривога з приводу необнадійливої перспективи зайнятості і неадекватних

соціальних ресурсів для самостійного проживання, що обмежує спектр варіантів майбутнього життя дитини.

6. Доросле життя.

Пов’язано з тим, де проживає член сім’ї, що подорослішав, якістю відходу, системою послуг. Тривога батьків про той час, коли вони не зможуть контролювати турботу про дитину.

В цілому, досліджуючи особливості сімей, що мають дітей з обмеженими можливостями, і розробляючи програми допомоги, пріоритетне значення слід приділяти складності внутрішньо сімейної системи і множинності зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на сім’ю.

З метою здійснення комплексних психолого-педагогічних послуг в умовах інклюзивної освіти наводимо орієнтовну комплексно-цільову програму ”Системний психолого-педагогічний супровід дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзивного навчання”, що укладено на основі науково-методичного посібника ”Інклюзивна школа: особливості організації та управління” [3] (див. таблицю).Література

1. Акатов Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными воз-можностями здоровья. - М.: Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 2003.

2. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Нисневич Л. А. Как помочь «особому» ребенку: Книга для педагогов и родителей. - СПб.: Речь, 2000.

3. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навч.-метод. посібник / Кол. авторів: Колупаєва А.А., Софій Н.З., Найда Ю.М. та ін. За заг. ред. Даниленко Л.І. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: ФО-П Парашин І.С., 2010. – 128 с.

4. Климова Ю.А. Социальная работа с семьями детей с ограниченными возможностями // Мир психологии. - 2001. - № 2 (26). - С. 243–253.

5. Мамайчук И. И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. - СПб.: Речь, 2003.

6. Психологическое и социальное сопровождение больных детей и детей-инвалидов: Учебное пособие / Под ред. С. М. Безух и С. С. Лебедевой. - СПб.: Речь, 2006. — 112 с.

7. Смирнова Е. Семья нетипичного ребенка. — Саратов: Изд-во Поволжского филиала Российского учебного центра, 1996.

8. Социальная работа: Теория и практика / Под ред. Л. Арутюнян. — Издательство Ереванского университета, 1995.

Обласний науково-методичний Центрпсихології та соціології освіти

Сироватко О.М., Чемодурова Ю.М., 236 -18-14

Комплексно-цільова програма «Системний психолого-педагогічний супровід дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзивного навчання»

№ Етапи

Загальні цілі етапу

Зміст роботиЗ адміністрацією З учителями З учнями

І ІІ ІІІ ІV V VI1.

Інф

орма

ційн

о-ан

аліт

ични

й (

трав

ень

- сер

пень

)

1. Проведення самоекспертизи педагогічної діяльності щодо можливостей навчання дітей з особливими потребами

1. Аналіз факторів, що впливають на надання якісних освітніх послуг в умовах інклюзивної освіти. 2. Формування команди фахівців (логопедів, дефектологів, психологів, соціальних педагогів, асистентів вчителів, вихователів) 3. Обладнання кімнати психоневрологічного розвантаження.

1. Анкетування вчителів (психологічний клімат в учнівських групах, проблеми, психологічна готовність до роботи в умовах інклюзії).

2. Вивчення особливостей управління інклюзивним класом/групою

1. Призначення працівника навчального закладу, який відповідатиме за виконання індивідуальних навчальних планів дітей з порушеннями психофізичного розвитку.2. Організація команди фахівців щодо розробки індивідуальних навчальних планів . 3. Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуальних навчальних планів (ІНП)

Вивчення загальної інформації про дитину. Аналіз соціальних та фізичних обмежень, інформаційного вакууму, емоційних та комунікативних бар’єрів

Вивчення сильних і слабких сторін розвитку особистості (на етапі вступу дитини до школи)

3. Виявлення найважливіших проблем у навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку

Проведення «мозкового штурму» для розв’язання основних проблем:- можливі форми навчання та освітні послуги;- наявність спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання;- індивідуалізація та адаптація навчальних програм

Участь у проведенні «мозкового штурму»

4. Розробка стратегії й тактики розв’язання проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку.

1. Аналіз творчого потенціалу педколективу та його можливостей. 2. Розробка програми підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.3. Поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з особливими потребами

Обговорення та прийняття програми.Впровадження освітньої програми для педагогів

2О

рган

ізац

ійни

й (в

ерес

ень)

1. Формування інклюзивних класів/груп в ДНЗ та ЗНЗ

Формування банку даних про дітей з особливостями психофізичного розвитку

Визначення рівня розвитку дитини (її вміння, сильні якості, стиль навчання, види допомоги тощо). Підготовка інформації про дітей, які потребують пристосування/модифікації класного середовища

Спостереження та анкетування дітей, які потребують пристосування/модифікації класного середовища

2. Узгодження індивідуальних навчальних планів (ІНП)

1. Використання інформації вчителів, психологів та соціальних педагогів для визначення спеціальних і додаткових послуг, адаптації/модифікації середовища на навчальний рік.2. Розробка ІНП на основі навчальних програм спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів)

Ознайомлення педколективу з індивідуальними навчальними планами.

3. Оцінка та збирання відомостей про успіхи дитини. Розробка формуляру «Індивідуального навчального плану» дитини

Оцінка розвитку дитини у соціальній, емоційній, фізичній, інтелектуальній та комунікативній сферах.Створення індивідуальних карт учнів

3. Формування особистості педагога інклюзивного класу/групи

Підготовка та проведення науково-практичного семінару з проблеми

Участь в роботі семінару

3

Пра

ктич

ний

(жов

тень

-кві

тень

) 1. Забезпечення позитивної командної взаємодії.

Координація та допомога в роботі команди щодо супроводу дітей з особливими потребами. Знання про рівень освітніх послуг учням інклюзивного класу/групи

Практичне розв’язання індивідуальних проблем дітей. Покращення досягнень дітей та учнів

Корекція поведінки та визначення навчальних підходів

2. З’ясування стану виконання та корекція ІНП

Визначення (спільно з членами команди) необхідних консультацій з позашкільними фахівцями, яких слід залучити до організації інклюзивного навчання

Визначення необхідних технічних адаптацій, організаційних питань та сенсорних потреб дітей. Корекційно-розвивальна діяльність вчителів-дефектологів.

Прийняття, визнання учнівського колективу

3. Командна взаємодія щодо психолого-педагогічного супроводу дітей в умовах інклюзивного класу/групи

Здійснення системних психолого-педагогічних заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій, формування психологічних новоутворень.

Створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації школярів, розвитку особистості учнів та їхнього успішного навчання.

Позбавлення почуття ізольованості, відчуження

Психологічний супровід дітей з особливими потребами.1. Актуалізація особистісного потенціалу розвитку дитини.2. Дослідження психолого-педагогічного статусу дитини, динаміки її психічного розвитку в процесі шкільного навчання.3. Проведення діагностичних мінімумів на різних етапах навчання дитини у школі.4. Психологічна корекція пізнавальних процесів, емоційних порушень, патологічних рис характеру та невротичних проявів.5. Психотерапевтична та психолого-корекційна робота з батьками.

Виявлення і вирішення проблем, що виникають в процесі інтеграції дитини в освітній простір.Здійснення адаптацій і модифікацій для навчання дітей з особливими потребами.Надання психологічної підтримки педагогам.

Формування позитивних міжособистісних стосунків учнів та їх ровесників у процесі внутрішньо-шкільної інтеграції.Професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії

4

Уза

галь

нюю

чий

(тра

вень

)

Визначення успішних стратегій адміністративної та педагогічної діяльності

Аналіз освітніх послуг в умовах інклюзивної освіти.

Участь в анкетуванні педколективу

Участь в анкетуванні

Засідання психолого-педагогічного консиліуму «Якість й результативність навчання дітей та учнів інклюзивного класу/групи».

Участь у роботі психолого-педагогічного консиліуму

СИСТЕМНИЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Правило 6 ”Стандартних правил ООН щодо забезпечення рівних можливостей інвалідів” передбачає, що державам слід визнавати принцип рівних можливостей в області початкової, середньої і вищої освіти для дітей, молоді і дорослих, що мають інвалідність, в інтегрованих структурах. Вони зобов'язані забезпечувати включення освіти інвалідів як невід'ємну частину в систему загальної освіти.

Інклюзивна освіта дає можливість всім учням в повному об’ємі брати участь в дошкільному і шкільному житті дитячого колективу. Інклюзивна освіта володіє ресурсами, що спрямовані на стимулювання рівноправ'я учнів та їх участі у всіх справах колективу. Інклюзивна освіта спрямована на розвиток у всіх людей здібностей, необхідних для спілкування.

Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка досить складна, але відповідає його здібностям. Інклюзія враховує як потреби, так і спеціальні умови і підтримку, що необхідні учневі й вчителям для досягнення успіху.

Психологічний супровід дітей є складною системою реабілітаційних заходів, направлених на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості, формування системи цінностей, розвиток інтелекту.

Психолого-педагогічна реабілітація – це система психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи.

Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості.

Психолого-педагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та соціального педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграція в соціум.

Використовуючи результати науково-дослідної роботи та досвід експериментальних закладів України, що брали участь у науково-педагогічному експерименті ”Соціальна адаптація й інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах”, започаткованому Всеукраїнським фондом ”Крок за кроком” спільно з Міністерством освіти і науки України й Інститутом спеціальної педагогіки АПН України, пропануємо основні підходи щодо психологічного супроводу процесу інтегрованого навчання в навчальному закладі [3].

Завдання працівника психологічної служби навчального закладу — допомогти налагодити взаємодію дитини, яка має порушення розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Роль практичного психолога набуває своєрідного посередництва в побудові суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, асистентів учителя, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівників), у межах якої можуть бути видокремлено три обов’язкові взаємопов’язані компоненти:

1. Систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини (відповідності, з одного боку, тим вимогам, які ставить перед нею школа, з іншого — особливостей розвитку школяра), та динаміки її психічного розвитку у процесі навчання.

2. Створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини та їхнього успішного навчання.

3. Створення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в розвитку та навчанні.

Супровід навчання та виховання дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного освіти ґрунтується на восьми основних принципах:

Цінність людини не залежить від її здібностей й досягнень. Кожна людина здатна відчувати і думати. Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою. Всі люди потребують один одного. Справжня освіта може здійснюватися лише в контексті реальних взаємин. Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників. Для всіх тих, хто навчається досягнення прогресу швидше в тому, що вони

можуть робити, чим в тому, що не можуть. Різноманітність підсилює всі сторони життя людини.

Базуючись на цих принципах необхідними умовами інклюзивного навчання стає:

- архітектурна безбар’єрність освітнього середовища;- доступність усіх форм навчання й освітніх послуг;- запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів

навчання;- індивідуалізація й адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і

можливостей дитини;- поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з

особливими потребами;

- створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації школярів;

- професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.Система психологічного супроводу дітей, що вчаться в спеціальних класах,

або за індивідуальними освітніми програмами, передбачає діяльність в традиційних напрямах: діагностика, корекційно-розвивальна робота, консультування, профілактика з урахуванням специфічних завдань, цілей і динаміки розвитку дітей на різних ступенях навчання.

І. Психологічна діагностика дітей з особливостями психофізичного розвитку.

1. Первинне діагностування зі вступом дитини до школи з метою вивчення сильних і слабких сторін розвитку особистості, виявлення і вирішення проблем, що виникають у процесі інтеграції її в освітній простір.

Збір інформації про дитину передбачає:- знання особливостей її соціального оточення, сімейного спілкування;- особливостей пізнавальної діяльності учнів: співвідношення рівня

розумового розвитку і вікової норми; рівень розвитку когнітивної сфери; індивідуальні особливості; розумова працездатність і темп розумової діяльності.

2. Проведення діагностичних мінімумів на різних етапах дошкільного та шкільного навчання з метою вивчення динаміки її розвитку та вирішення можливих проблем під час кризових періодів.

Такі діагностичні мінімуми проводяться поетапно:1) Діагностика дошкільників на етапі вступу до школи.2) Діагностика першокласників на етапі адаптації в шкільному оточенні.3) Діагностика учнів 4 класу на предмет вивчення психологічної готовності

до переходу в школу ІІ ступеня.4) Діагностика п’ятикласників на етапі адаптації до основної ланки освіти.5) Діагностика підлітків у період гострої кризи підліткового періоду (7 клас).6) Діагностика учнів 9 класу на предмет психологічної готовності до

профільного навчання.В обов’язковий діагностичний мінімум входить обстеження всіх учнів на

старті I та II ступенів і при визначенні професійних домагань і можливостей за два роки до закінчення школи.

Діагностичний мінімум на I ступені дозволяє виявити резервні можливості першокласників і визначити рівень навченості під час вступу дитини в будь-який клас. Процес психологічної діагностики на даному етапі вимагає оцінки рівня розвитку моторних, сенсорних, емоційних функцій, інтелекту, а також мотиваційної і особистісної готовності до навчання. Даний вид діагностики є надзвичайно складним, його тривалість складає 1-1,5 місяця. Проводиться як кількісний, так і якісний аналіз результатів діагностики, що дозволяє не тільки оцінити вигляд і характер виявлених порушень, але й виявити компенсаторні можливості психіки для визначення прогнозу і стратегії роботи з кожним учнем. Далі розробляються рекомендації щодо організації індивідуального диференційованого підходу до процесу виховання і навчання дитини. В ході першого року навчання визначається група учнів, що мають стійкі проблеми

розвитку і навчання. Цим дітям потрібно проведення поглибленої психолого-педагогічної діагностики.

При переході на II ступінь навчання з метою профілактики дезадаптації в основній школі психолого-педагогічна діагностика проводиться психологами в перші місяці навчального року. Це викликано зміною форми навчання і освітнього середовища, що вимагає від учнів самостійності, вміння встановлювати контакти з великою кількістю дорослих людей і більш старших учнів. Проведення психолого-педагогічної діагностики дозволяє дотримуватися спадкоємності в навчанні дітей в 4-5-му класах, підвищувати емоційне благополуччя учнів і їх батьків. Завдяки цьому з'являється можливість узгодженої взаємодії вчителів-початківців, класних керівників, батьків у вирішенні навчальних і емоційних проблем дітей, в підборі особистісно-зорієнтованих технологій навчання, виховання і розвитку.

Діагностичний мінімум для організації професійної орієнтації здійснюється з метою досягнення відповідності професійних домагань підлітка фізичним можливостям, психологічним особливостям і запитам на ринку праці. Використовуючи психолого-педагогічну діагностику для вибору професії (діагностичний опитувальник Е. А. Клімова, карту інтересів, опитувальник професійної спрямованості, метод Голланда тощо), анкети для батьків і експертні оцінки лікарів і педагогів, фахівці служби супроводу спільно із службою допрофесійної підготовки складають програму групових і індивідуальних психолого-корекційних занять.

За запитами педагогів, батьків, учнів, що вчаться на II і III ступенях навчання також проводиться психолого-педагогічна діагностика для вибору рівня і темпу навчання, для виявлення індивідуальних особистих проблем, конфліктних ситуацій в шкільному колективі або в сім’ї. Практичні психологи здійснюють психологічну підтримку батьків, педагогів, дітей, що мають особливі освітні потреби через систему соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги з метою оптимізації психоемоційного стану дитини в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяють соціально-професійному самовизначенню підлітків, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці та спрямування зусиль особистості на реалізацію власної професійної кар’єри.

Вивчення дитини має на меті виявити не лише сильні та слабкі сторони її психіки, а й дати якісні характеристики сформованості у неї пізнавальних процесів і дій. Вся інформація фіксується в індивідуальній картці дитини.

Для забезпечення психодіагностичної роботи пропонуються наступні методики [6]:

особистий опитувальник Кеттелла (підлітковий варіант) - аналіз структури особистості, виявлення прихованих особистих проблем і порушень адаптації;

методика Шмішека - аналіз характерологічних особливостей особистості, виявлення ступеня уразливості особистості;

метод семантичного диференціалу (СД) - виявлення суб'єктивних психічних феноменів в структурі особистості;

методика Дембо-Рубінштейна в модифікації Прихожан - оцінка самими дітьми особистих якостей;

модифікована шкала Пірса - Харріса - дослідження якості життя за допомогою вивчення самооцінки;

методика полярних профілів Кагана і Шаца - вивчення змін самооцінки дітей;

модифікована шкала вимірювання соціальної компетенції Поділу - розрахунок соціального віку і соціального коефіцієнта хворого;

модифікована шкала оцінки шкільного інтелекту по Терману - оцінка шкільної зрілості;

опитувальник АСВ - аналіз сімейних взаємин для оцінки матерями однієї із сторін життя дитини і для аналізу залежності якості життя дитини від сімейного виховання.

Метод семантичного диференціалу (СД) дає можливість виявити невелике число узагальнених незалежних параметрів, що змістовно інтерпретуються. Визначаються три змінні чинники: ”О” - оцінка, ”С” - сила, ”А” - активність. Чинник ”О” є афектним, емоційним, ціннісним значенням. Чинники ”С” і ”А” не залежать від чинника ”О” і характеризують глибину психологічної структури особистості, тобто те, як індивідуум оцінює будь-які значущі для нього об'єкти. СД дає можливість спостереження за динамікою змістовних структур особистості.

Шкільна зрілість - це найважливіша характеристика підліткового віку. ”Шкільний” інтелект досліджується за допомогою спеціальної шкали. Всі чинники розділені на три групи: власне інтелект, чинники-посібники, фактори-імпресори.

Для вивчення закономірностей біопсихолого-соціального розвитку і аналізу вікової динаміки якості життя дитини проводиться збір анамнезу шляхом бесіди з його батьками або близьким оточенням.

При необхідності рекомендовано застосовувати додаткові методи дослідження:

визначення гестаційної (гестація - вагітність) домінанти матері (аналіз якості життя дитини в онтогенетичному аспекті);

сімейна соціограма (оцінка матір’ю якості життя її дитини). Сімейні соціограми наочно демонструють розрізненість між членами сімей і симбіотичні зв’язки матерів з дітьми;

методика визначення акцентуації по К. Леонгарду (аналіз взаємозв’язку якості життя дитини і характерологічних особливостей його матері).

ІІ. Надання психологічної підтримки педагогам.Міжнародний досвід свідчить, що в інклюзивній школі звичайний вчитель

може бути успішний за умови, якщо: • він досить гнучкий, • йому цікаві труднощі й він готовий пробувати різні підходи, • він поважає індивідуальні відмінності дітей,• він уміє слухати і застосовувати рекомендації членів колективу, • він відчуває себе впевнено в присутності іншого дорослого в класі,

• він згоден працювати разом з іншими вчителями в одній команді.Одним з завдань діяльності практичного психолога є створення

індивідуальних карт учнів і допомога в розробці індивідуальних навчальних планів.

Виходячи з аналізу інформації про дитину та вивчення її інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, враховуючи її потреби, складається план корекційно-відновлювальної роботи та індивідуалізований навчальний план.

Принципи формування індивідуальної програми навчання: • Пасує для всіх учнів (не лише для учнів з особливими потребами). • Є засобом пристосування до широкого кола можливостей учня. • Є способом вираження, прийняття і поваги індивідуальних особливостей

навчання. • Можливо застосовувати до всіх складових частин програми і до звичної

манери поведінки в класі. • Є обов’язковою для всіх працівників, залучених в процес навчання. • Складена з метою підвищення успішності учняСкладання індивідуального навчального плану (ІНП)Основою індивідуального навчального плану є:1. Інформація про дитину від:

- батьків;- усіх спеціалістів, які працюють з дитиною;- власних спостережень вчителя в процесі роботи з дитиною.

2. Зміст навчальних програм.3. Інформація про стратегії навчання (засвоєння) та надання будь-якої

спеціальної підтримки (умови засвоєння, звикання та пристосування), включаючи шляхи корекції, адаптацію та модифікацію навчання.

4. Інформація про перебіг процесу учіння та якість засвоєння знань. ІНП підсумовує особистісні дані про дитину та її потреби в позитивному сенсі. Отже, ми описуємо дитину не з точки зору її неспроможності, а з позиції того, що дитина може робити.

В індивідуальному плані відображені довгострокові завдання у сферах, важливих для розвитку дитини, і короткострокові задачі (маленькі кроки) відповідно до довгострокових завдань.

Адаптації та модифікації навчального матеріалу для дітей з особливостями психофізичного розвитку

Ефективність навчання залежить від варіювання викладання — характеру повідомлення матеріалу, завдань, очікувань і оцінювання, врахування сильних сторін і потреб учнів. Серед найоптимальніших методів і прийомів диференційованого навчання є адаптації та модифікації навчального матеріалу. Під час їх використання відбувається зміна методів навчання з тим, щоб вчитель міг задовольнити потреби учнів і забезпечити їм доступ до навчального змісту програми. Відмінність полягає в тому, що:

- адаптація навчання змінює його характер, не змінюючи при цьому зміст або понятійну складність навчальної задачі. Використовуються засоби підтримки, які дають дітям змогу обійти перешкоди;

- модифікація навчання змінює його характер, змінюючи зміст або понятійну складність навчальної задачі. Вона полягає у спрощенні або видозміні самої навчальної задачі.

В умовах інклюзивного навчання використовуються такі види адаптацій: Пристосування середовища (модифікація фізичного середовища):

збільшення інтенсивності освітлення у класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки, тощо.

Трансформація навчальних підходів. Використання навчальних програм відповідно до рівня розвитку дитини. Унаочнення змісту навчального матеріалу. Зміна темпу занять для дітей із затримкою психічного розвитку. Залучення асистента вчителя до організації навчально-виховного процесу.

Підготовка матеріалів. Модифікація навчальних посібників, іграшок та інших матеріалів. Використання друкованих текстів із різним розміром шрифтів для слабозорих дітей, карток-підказок для дітей з розумовою відсталістю тощо.

Проробка навчального плану. Модифікація навчального плану або цілей і завдань, ухвалених для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

ІІІ. Корекційна робота з дітьми, які мають порушення розвитку передбачає планування та розробку індивідуально-корекційних (для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці), реабілітаційних (психолого-педагогічна допомога в поясненні хвороби дитини, після стресів, потрясінь тощо), профілактичних (запобігання відхиленням у становленні особистості, міжособистісних стосунках, конфліктів тощо), методик та програм навчально-виховної діяльності.

Корекційно-психологічний супровід забезпечує створення умов для підвищення автономності і соціальної активності дітей, для розвитку інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, відповідних психічним і фізичним можливостям дитини.

Базуючись на особистісно-зорієнтованому та системно-діяльнісному підходах, корекційно-психологічний супровід є комплексною системою всебічної, динамічної, діагностичної, корекційної і розвивальної допомоги відповідно до вікових і індивідуальних потреб дитини в ході освітнього процесу. Основними принципами організації діяльності корекційно-психологічної служби супроводу є: пріоритет інтересів і потреб дітей; безперервність супроводу; мультідисциплінарність.

Вибір оптимальної стратегії навчання, формування індивідуальної програми розвитку дітей в початковій школі (I освітній ступінь) і встановлення індивідуального педагогічного маршруту на II освітньому ступені здійснюються на основі психолого-педагогічної діагностики (ППД).

IV. Психологічна підтримка батьків.Основним елементом інклюзивного навчання є залучення батьків до

навчально-виховного процесу, участі в розробці індивідуальних навчальних планів своїх дітей. Налагодження партнерських стосунків із батьками, урахування

культурних традицій, інтересів родин дає змогу подолати стереотипи в роботі з сім’ями, які мають дітей з обмеженими можливостями. Лише за умови, що батьки, учителі, асистенти й інші фахівці працюють разом, можна сподіватися на успіх у складній справі — адаптації до звичайного життя дітей з особливими потребами.

Завдання психолога полягає у допомозі самореалізації батьків через розвиток рефлексії щодо особливостей виховання і навчання дитини, в процесі спілкування з нею. Важливим є позитивне прийняття дитини, кооперація у вирішенні проблем. Так, подоланню власних стереотипних уявлень батьків допомагає проведення тренінгових занять.

В зарубіжній практиці соціальної роботи з сім’ями дітей з обмеженими можливостями лежить поняття абілітації (habilitation), що припускає комплекс послуг, спрямованих на формування нових і посилення наявних ресурсів соціального, психічного і фізичного розвитку дитини [7, С. 77]. В ряді країн абілітація пов’язана з розвивальними програмами ранньої інтервенції [7, С. 78].

Під ранньою інтервенцією розуміють не вузькоспеціалізовану діяльність, а широкий спектр послуг, що надаються дітям і їх сім’ям, специфічних для різних груп: для тих, чий розвиток вже порушений, і тих, чий розвиток знаходиться під загрозою ризику. Тому рання інтервенція припускає моніторинг розвитку дитини з метою своєчасного забезпечення спеціальної допомоги. При цьому на перший план виходить така функція як оцінка (assessment). Основними цілями ранньої інтервенції є досягнення максимального успіху в розкритті потенціалу дитини і сім’ї, попередження додаткових негативних дій.

Поставлені цілі визначають вимоги, що пред’являються до програм і послуг для дітей з обмеженими можливостями і їх сімей:

• Лікування і реалізація контролю за умовами інвалідності дитини не повинні зменшувати розвиток сімейної взаємодії і культурної ідентифікації. Вимоги здійснення послуг не повинні сприяти ізоляції дітей від їх сімей і безпосереднього соціального оточення.

• Послуги повинні включати постійне оцінювання і планування.• Згідно принципу загального розвитку Бронфенбреннера, спеціалізація

послуг не повинна бути пов’язана з угрупуванням дітей за віком, типом захворювання тощо.

• Допомога повинна здійснюватися в максимально можливому природному оточенні, тобто не в ізольованій установі, а за місцем проживання.

• Спеціалізація послуг виправдана тільки коли вона безпосередньо пов’язана з індивідуалізацією особливих потреб в рамках загальної програми. Збереження меж повинне бути обумовлене самим планом послуг, процесом допомоги і наданням вибору дитині і сім’ї.

Основні напрями психосоціальної роботи з сім’ями, що мають дітей з обмеженими можливостями, включають:

• Допомогу самим дітям (медична інтервенція, консультування, виїзні табори).

• Послуги для батьків: програми батьківських груп самодопомоги рагеnt tо рагеnt, програми освіти з метою розвитку навичок і знань батьків, індивідуальне і групове консультування.

• Для сім’ї в цілому: групові програми для братів і сестер, бабусь і дідусів, специфічні форми допомоги - надання відпочинку батькам (геspite care), допомога вдома і фінансова підтримка.

• Для широкого оточення (громади): агентства ранньої інтервенції по включенню дітей в звичайні умови життєдіяльності, захист прав дітей і їх сімей.

Адаптація методики оцінки сімейних потреб Д. Бейлі і Р. Симеонсона дозволила виявити ієрархію потреб сім’ї з нетиповою дитиною [7, С. 95].

Піраміду потреб можна представити таким чином:• Основні витрати.• Інформація про послуги в майбутньому.• Пошук лікарів.• Консультації.• Організація відпочинку.• Інформація про здоров’я дитини.• Інформація про послуги на сьогодні.• Пошук стоматолога.Структура і функції будь-якої сім’ї змінюються з часом, проходячи певні

стадії розвитку. Сім’ї з дітьми, що мають обмежені можливості, володіють певною специфікою проходження цих фаз. До деяких з них неможливо застосувати теоретичну модель, пов’язану з періодами розвитку, оскільки події - джерела стресів - можуть продовжуватися і виникати знов впродовж життя. Фьюелл відзначає, що такі діти повільніше досягають певних етапів життєвого циклу, а деякі можуть і зовсім їх не досягти [7, С. 101].

Особливо важко переживаються наступні фази.1. Зіткнення із захворюванням.Підтвердження серйозного відхилення або хвороби сприяє кризі, що

стимулює сім’ю активізувати ресурси. Перша реакція - шок, розчарування, депресія, фрустрація, гнів, критика медиків, бажання смерті дитини, втрата впевненості тощо. Коли відбувається усвідомлення і ухвалення факту наявності обмежених можливостей дитини, особливо важливі контакти з родичами.

2. Ранній дитячий розвиток.Батьки спостерігають, наскільки успішно дитина досягає ступенів норми,

відомої для здорових дітей. Сімейна поведінка і перцепція формуються під впливом типу і ступеня тяжкості захворювання.

3. Вступ до школи.Дослідження показують, що дитина серйозно стикається зі своєю

проблемою лише в школі. Цей період може стати критичним ”з погляду усвідомлення своєї ситуації і реального самопізнання” [8, С. 150]. Дитина вперше виходить за межі сімейної системи. Батьки переконуються, що їх дитина потребує спеціальної програми, усвідомлюють нереальність своїх первинних планів щодо майбутньої дитини. Для інших дітей стрес може бути пов’язаний з тим, що

однокласники звичайної дитини дізнаються про брата або сестру з обмеженими можливостями.

4. Підлітковий вік.Стрес у разі невдачі спроби відособлення від батьків, тобто збереження

залежності. Переживання пов’язані із сприйняттям дитини однолітками.5. Початок дорослого життя.Тривога з приводу необнадійливої перспективи зайнятості і неадекватних

соціальних ресурсів для самостійного проживання, що обмежує спектр варіантів майбутнього життя дитини.

6. Доросле життя.Пов’язано з тим, де проживає член сім’ї, що подорослішав, якістю відходу,

системою послуг. Тривога батьків про той час, коли вони не зможуть контролювати турботу про дитину.

В цілому, досліджуючи особливості сімей, що мають дітей з обмеженими можливостями, і розробляючи програми допомоги, пріоритетне значення слід приділяти складності внутрішньо сімейної системи і множинності зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на сім’ю.

З метою здійснення комплексних психолого-педагогічних послуг в умовах інклюзивної освіти наводимо орієнтовну комплексно-цільову програму ”Системний психолого-педагогічний супровід дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзивного навчання”, що укладено на основі науково-методичного посібника ”Інклюзивна школа: особливості організації та управління” [3] (див. таблицю).Література

1. Акатов Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными воз-можностями здоровья. - М.: Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 2003.

2. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Нисневич Л. А. Как помочь «особому» ребенку: Книга для педагогов и родителей. - СПб.: Речь, 2000.

3. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навч.-метод. посібник / Кол. авторів: Колупаєва А.А., Софій Н.З., Найда Ю.М. та ін. За заг. ред. Даниленко Л.І. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: ФО-П Парашин І.С., 2010. – 128 с.

4. Климова Ю.А. Социальная работа с семьями детей с ограниченными возможностями // Мир психологии. - 2001. - № 2 (26). - С. 243–253.

5. Мамайчук И. И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. - СПб.: Речь, 2003.

6. Психологическое и социальное сопровождение больных детей и детей-инвалидов: Учебное пособие / Под ред. С. М. Безух и С. С. Лебедевой. - СПб.: Речь, 2006. — 112 с.

7. Смирнова Е. Семья нетипичного ребенка. — Саратов: Изд-во Поволжского филиала Российского учебного центра, 1996.

8. Социальная работа: Теория и практика / Под ред. Л. Арутюнян. — Издательство Ереванского университета, 1995.

Обласний науково-методичний Центрпсихології та соціології освіти

Сироватко О.М., Чемодурова Ю.М., 236 -18-14

Комплексно-цільова програма «Системний психолого-педагогічний супровід дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзивного навчання»

№ Етапи

Загальні цілі етапу

Зміст роботиЗ адміністрацією З учителями З учнями

І ІІ ІІІ ІV V VI1.

Інф

орма

ційн

о-ан

аліт

ични

й (

трав

ень

- сер

пень

)

1. Проведення самоекспертизи педагогічної діяльності щодо можливостей навчання дітей з особливими потребами

1. Аналіз факторів, що впливають на надання якісних освітніх послуг в умовах інклюзивної освіти. 2. Формування команди фахівців (логопедів, дефектологів, психологів, соціальних педагогів, асистентів вчителів, вихователів) 3. Обладнання кімнати психоневрологічного розвантаження.

1. Анкетування вчителів (психологічний клімат в учнівських групах, проблеми, психологічна готовність до роботи в умовах інклюзії).

2. Вивчення особливостей управління інклюзивним класом/групою

1. Призначення працівника навчального закладу, який відповідатиме за виконання індивідуальних навчальних планів дітей з порушеннями психофізичного розвитку.2. Організація команди фахівців щодо розробки індивідуальних навчальних планів . 3. Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуальних навчальних планів (ІНП)

Вивчення загальної інформації про дитину. Аналіз соціальних та фізичних обмежень, інформаційного вакууму, емоційних та комунікативних бар’єрів

Вивчення сильних і слабких сторін розвитку особистості (на етапі вступу дитини до школи)

3. Виявлення найважливіших проблем у навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку

Проведення «мозкового штурму» для розв’язання основних проблем:- можливі форми навчання та освітні послуги;- наявність спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання;- індивідуалізація та адаптація навчальних програм

Участь у проведенні «мозкового штурму»

4. Розробка стратегії й тактики розв’язання проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку.

1. Аналіз творчого потенціалу педколективу та його можливостей. 2. Розробка програми підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.3. Поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з особливими потребами

Обговорення та прийняття програми.Впровадження освітньої програми для педагогів

2О

рган

ізац

ійни

й (в

ерес

ень)

1. Формування інклюзивних класів/груп в ДНЗ та ЗНЗ

Формування банку даних про дітей з особливостями психофізичного розвитку

Визначення рівня розвитку дитини (її вміння, сильні якості, стиль навчання, види допомоги тощо). Підготовка інформації про дітей, які потребують пристосування/модифікації класного середовища

Спостереження та анкетування дітей, які потребують пристосування/модифікації класного середовища

3. Узгодження індивідуальних навчальних планів (ІНП)

2. Використання інформації вчителів, психологів та соціальних педагогів для визначення спеціальних і додаткових послуг, адаптації/модифікації середовища на навчальний рік.2. Розробка ІНП на основі навчальних програм спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів)

Ознайомлення педколективу з індивідуальними навчальними планами.

3. Оцінка та збирання відомостей про успіхи дитини. Розробка формуляру «Індивідуального навчального плану» дитини

Оцінка розвитку дитини у соціальній, емоційній, фізичній, інтелектуальній та комунікативній сферах.Створення індивідуальних карт учнів

3. Формування особистості педагога інклюзивного класу/групи

Підготовка та проведення науково-практичного семінару з проблеми

Участь в роботі семінару

3

Пра

ктич

ний

(жов

тень

-кві

тень

) 1. Забезпечення позитивної командної взаємодії.

Координація та допомога в роботі команди щодо супроводу дітей з особливими потребами. Знання про рівень освітніх послуг учням інклюзивного класу/групи

Практичне розв’язання індивідуальних проблем дітей. Покращення досягнень дітей та учнів

Корекція поведінки та визначення навчальних підходів

2. З’ясування стану виконання та корекція ІНП

Визначення (спільно з членами команди) необхідних консультацій з позашкільними фахівцями, яких слід залучити до організації інклюзивного навчання

Визначення необхідних технічних адаптацій, організаційних питань та сенсорних потреб дітей. Корекційно-розвивальна діяльність вчителів-дефектологів.

Прийняття, визнання учнівського колективу

3. Командна взаємодія щодо психолого-педагогічного супроводу дітей в умовах інклюзивного класу/групи

Здійснення системних психолого-педагогічних заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій, формування психологічних новоутворень.

Створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації школярів, розвитку особистості учнів та їхнього успішного навчання.

Позбавлення почуття ізольованості, відчуження

Психологічний супровід дітей з особливими потребами.1. Актуалізація особистісного потенціалу розвитку дитини.2. Дослідження психолого-педагогічного статусу дитини, динаміки її психічного розвитку в процесі шкільного навчання.3. Проведення діагностичних мінімумів на різних етапах навчання дитини у школі.4. Психологічна корекція пізнавальних процесів, емоційних порушень, патологічних рис характеру та невротичних проявів.5. Психотерапевтична та психолого-корекційна робота з батьками.

Виявлення і вирішення проблем, що виникають в процесі інтеграції дитини в освітній простір.Здійснення адаптацій і модифікацій для навчання дітей з особливими потребами.Надання психологічної підтримки педагогам.

Формування позитивних міжособистісних стосунків учнів та їх ровесників у процесі внутрішньо-шкільної інтеграції.Професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії

4

Уза

галь

нюю

чий

(тра

вень

)

Визначення успішних стратегій адміністративної та педагогічної діяльності

Аналіз освітніх послуг в умовах інклюзивної освіти.

Участь в анкетуванні педколективу

Участь в анкетуванні

Засідання психолого-педагогічного консиліуму «Якість й результативність навчання дітей та учнів інклюзивного класу/групи».

Участь у роботі психолого-педагогічного консиліуму