vozrozhdenie zhitomira #7 vid 16/03/2010

Пам’яті Юрка Ґудзя стр 2

Горсовет отчитался стр 3

«Сейчас мы фактически «проедаем» амортизацию» стр 3

«Хімволокно» – найбільша втрата Житомира стр 4

«...Вся ця краса на полотні озвалась піснею в мені» стр 6

Житомирські чекісти та атомна зброя стр 7

Фотоконкурс «Взгляни на Житомир по-новому» продолжается стр 4

Житомирські історії стр 7

Если в кране есть вода стр 2

Збірна з тріатлону привезла срібло стр 2

2010 год

распространяется бесплатно

#7(07)

1603

«За Ленинград встали и живые, и мертвые» стр 8

«Космос полностью меняет человека» стр 8

«Ми всі плакали біля їх могили» стр 8

«Приходять люди з КГБ та кажуть: «Хлопчики, зматуйтесь звідси!» стр 8

Живая история Житомира

АКЦЕНТ

Химволокно: самая большая потеря ЖитомираНаша газета продолжа-ет публикацию репортажей с крупнейших предприятий Житомира. Нынешний ма-териал посвящен заводу «Химволокно». Некогда его продукция расходилась по тысячам предприятий Со-ветского Союза, но уже бо-лее 10 лет завод – банкрот. Сегодня «Химволокном» распоряжается Фонд госи-мущества, в планах которо-го – приватизация бывшего промышленного гиганта. Вопрос в том, даст ли это надежду на возрождение житомирской «Химии»?

Конечно, легче всего об-винить государство, кото-рое ничем не помогло, не помогает и не будет помо-гать – и закрыть тему. Од-нако проблема все равно останется. Рано или поздно Житомиру все равно нуж-но будет определиться, что делать с индустриальным наследством. И если мы хо-тим сохранить его хотя бы отчасти – лучше раньше, чем позже.

В Житомире при под-держке Фонда Михаила за-славского прошел областной этап Всеукраинского конкур-са «Лучший читатель Украи-ны–2010» среди школьников 6-х и 7-х классов.

Мероприятие, которое про шло в стенах Житомир-ской областной детской би-блиотеки, продемонстриро-вало: несмотря на тотальное распространение телевидения и Интернета, для хорошей

книги всегда найдется время. герои поэм тараса шевчен-ко, сорванцы из романа Все-волода Нестайко, Мэри Поп-пинс – каждый из участников конкурса старался как можно интереснее представить свое-

го любимого литературного героя. Среди семиклассников победительницей стала жито-мирянка Ирина гринюк. На-градой для нее станет поездка во Львов и участие в фестивале детского чтения.

Михаил заславский в ин-тервью нашей газете рас-сказал о приоритетах Жи-томирского городского бла го творительного Фон-да: «Мы работаем по всем про ектам, которые име-ют отношение к возрож-дению Житомира. Это и промышленность, и куль-тура, и, наконец, жилищно-коммунальное хозяйство».

Читать или не читать?

«Ради работы пришлось пожертвовать

многим»

В Житомире прошел конкурс «Лучший читатель Украины-2010»

Посмотри на Житомир по-новому!

Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ

объявляют конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Условия конкурса:Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: [email protected]либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.

Если на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, инте-

ресные лица житомирян – всё это нужно запечатлеть. В течение двух месяцев мы будем собирать снимки, которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают характер его жите-лей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

природа Житомира и его окрестностей

архитектура, исторические места Житомира

жизнь города и репортажные фотографии

жанровый портрет людей нашего города

2 # 7 | 16 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

Водопровод стал для городских жителей обыден-ной и незамени-мой вещью. Сто-

ит коммунальным службам на несколько часов перекрыть воду, мы бурно выражаем не-довольство. При этом пере-стали ценить возможность пользоваться проточной водой постоянно и в любых объемах. И не всегда помним о том, что за беспрерывной подачей воды

стоит огромная работа, слож-ные технологии.

Вода, которой пользуются житомиряне, забирается из во-дохранилища на реке тетерев. В первую очередь, речная вода проходит скоростные филь-тры, которые задерживают крупную взвесь и даже рыбу. Далее, если каче-ство воды низкое, она поступает на первичное хлори-рование. Оттуда насосы закачи-вают воду на очистительные сооружения водопровода. там она проходит через контакт-ные фильтры (где окончатель-но очищается), и осветлители, где приобретает вид обычной

прозрачной воды. После этого идет доочистка. Вода поступа-ет в хлораторную, далее – в ре-зервуары.

Сегодня одна из основ-ных проблем горводоканала – обеспечение высокого ка-чества водопроводной воды. Вода в тетереве становится с

каждым годом все грязнее: в селе Вы-сокая Печь, находя-щейся выше по те-чению, не работают очистительные соо-

ружения, в реку сбрасывают-ся сточные воды. Несмотря на это, водоканалу удается гарантировать получение воды, качество которой по гОСту «питьевое». Однако

после этого вода попадает в городские трубопроводы (их амортизация достигла 70%). После прохождения через старые трубы – качество воды соответственное.

Помочь в обеспечении го-рода качественной водой мог бы проект по очистке и дно-углублению водохранилища. Но из заложенных на это 80 миллионов грн. пока выделен

лишь один миллион. Кроме того, в финансировании нуж-даются и очистительные соо-ружения, построенные еще в 70-х годах.

город потребляет 100 тысяч кубометров воды в сутки. На каждого жителя приходится более 300 литров воды в день. Сегодня у водоканала есть проекты по сокращению по-требления воды до 60-70 тысяч кубометров. Помимо инвести-рования в технические реше-ния, такой проект требует со-действия со стороны горожан, как минимум в виде закры-тых кранов и непротекающих сливных бачков.

ИрИна Когут

фокус

Качество воды по гОСту – «питьевое»

Житомир унікальний

На перехресті вулиць театральної та Малої Бердичівської відкрито меморіальну дошку, присвячену Юркові Ґудзю

Холодний вітер не зміг змусити розійтися людей, які 11 березня о 14-тій го-

дині зібралися на перехресті вулиць театральної та Ма-лої Бердичівської. Літерато-ри, поети, просто небайдужі люди, які пам'ятають нашо-го видатного земляка Юрка гудзя. Поет, драматург, фі-лософ – людина, до якої тягнулися всі літератори-початківці Житомира на-

прикінці 80-х – на початку 90-х років… Він загинув за трагічних нез’ясованих об-ставин у віці 45 років, але досі живе у наших серцях.

В житомирських будин-ках багато років поспіль діє система платного проїзду в ліфтах, яка, фактично, не має аналогів ані в Україні, ані за кордоном. Вартість 100 поїз-док по ліфтовій картці стано-

вить 13 гривень (тобто одна поїздка обходиться у 13 коп.). за словами чиновників, по-рівняно з безкоштовним платний ліфт має три пере-ваги. По-перше, це суттєва економія електроенергії. По-

друге, ліфт менше зношуєть-ся. По-третє, за допомогою ліфтових карток вдається зі-брати гроші навіть зі злісних неплатників, що звичайно відмовляються платити за ко-мунальні послуги.

Самі мешканці будинків з ліфтами (особливо пенсіоне-ри) цієї думки не поділяють.

Вартість проїзду в житомирському ліфті становить 13 копійок

Пам’яті Юрка Ґудзя

инфраструктура Житомир в сутки выпивает 100 000 м3 воды:на каждого жителя города приходится более 300 литров в день

С 2008 года в европейском Союзе действует программа по сокращению хозяйственно-бытового водопотребления. Проект предполагает внедре-ние новейших технологий в систему водоснабжения, по-зволяющих в ближайшие три-четыре года уменьшить потребление воды на 20%. В настоящее время рекордсме-

ном по экономии воды в ев-ропе является германия: на одного немца в сутки прихо-дится 125 литров. Во Франции ежедневное потребление воды составляет 164 литра, в Вели-кобритании – 168.

К аналогичным показате-лям необходимо стремиться также украинским городам – и Житомиру в частности. Одна

из причин, препятствующих экономному расходованию водных ресурсов – значитель-ный износ сетей (следователь-но, утечки и прорывы), а так-же устаревшее оборудование. Сейчас на одного украинца расходуется 320 литров в сут-ки. В Житомире этот показа-тель составляет около 350 ли-тров на человека.

Европа экономит воду

За беспрерывной подачей воды стоит огромная работа и сложные технологии.Ф

ото

Ник

ита

Сад

ковс

кий

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

Фот

о В

итал

ий К

ички

рук

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

спортз житомирської команди відзначилися 8 юних спортсменів

На минулому тижні за-кінчився зимовий чемпіонат України з тріатлону в ко-мандному заліку на супер-спринтерській дистанції, що проходив у Ялті. за перемо-гу в ньому змагалися майже 100 спортсменів з 9 областей. збірна Житомира змогла взя-ти участь у змаганнях завдяки підтримці благодійного Фон-ду М. заславського. з моло-

дої житомирської команди відзначилися 8 юних спортс-менів. та найкращі резуль-тати в чемпіонаті показала команда дівчат-юніорок, се-ред яких Стапаненко Олек-сандра в особистому заліку зайняла 2 місце, Роготченко Олена – 5 і Вербила аліна – 7. за командними підсумка-ми дівчата-юніорки зайняли

2 місце й були нагороджені срібними медалями та дипло-мами 2 ступеню.

за словами тренера дитячо-юнацької спортивної школи «авангард» Леоніда Котвиць-кого, Житомирська область в тріатлоні найсильніша. В ми-нулому році команда Житоми-ра взяла перше місце в змаган-нях серед 12 областей.

збірна з тріатлону привезла срібло

если в кране есть вода

Житомирська область в тріатлоні – найсильніша.

3# 7 | 16 марта Возрождение Житомира


мнЕниЕПервое, что бросается в глаза в бюджете-2009 – значительное недо-финансирование ЖКХ

Жилищно-ком му наль ные службы получили всего 38 миллионов грн. – для 300-ты-сячного города сумма до-статочно скромная. Скажем, тернополь – областной центр (население которого на 60 ты-сяч меньше, чем в Житоми-ре, а бюджет точно не больше нашего), профинансировал ЖКХ на 48 миллионов грн.

На мой взгляд, для того, чтобы поддерживать город в нормальном техническом со-стоянии, устранять аварии, успевать ремонтировать кры-ши, быстро локализовывать аварийные ситуации, кото-рые возникают и будут воз-никать в любом случае, не-обходимо тратить минимум 10% городского бюджета. Бюджет Житомира состав-ляет более 569 миллионов гривень – вот, считайте, до 60 миллионов из них должно идти на ЖКХ. Это лишь для того, чтобы поддерживать отрасль в относительно нор-мальном состоянии, о разви-тии даже речь не идет.

Более того, нужно пони-мать, что из тех денег, которые все-таки были выделены из бюджета, не все 38 миллионов пошли непосредственно на ЖКХ. Часть – на оплату дол-гов 2008 года. так, из общей суммы в 2,5 миллиона грн., предназначенной на капиталь-ный ремонт жилого фонда, 1,9 миллиона грн. пришлось от-дать в счет оплаты за работы, выполненные в 2008-м.

«Висел» также долг по те-плосетям. Я хочу напомнить, что к концу 2008 года Жито-мир был единственным горо-дом в Украине, который не установил в котельных кор-ректоры. а если нет коррек-тора, плата за газ взимается не по приборам учёта, а по диаметру трубопровода. если бы так продолжалось и даль-ше, город ежесуточно терял бы приблизительно 500-600 тысяч грн. Понятно, что это оборудование нужно было установить – и предприятие «теплокоммунэнерго» уста-навило за свой счет и за счет заимствований. только в конце декабря прошлого года удалось окончательно рас-считаться за эти работы.

еще один вопрос. С октя-бря прошлого года «пошла

вверх» цена на электроэнер-гию для предприятий, что привело к повышению себе-стоимости коммунальных та-рифов. Нынешний комму-нальный тариф на холодную воду покрывает лишь 72% се-бестоимости, на канализацию – 89%, на отопление – 85%, на горячую воду – около 90%.

естественно, раз та-рифы для людей не повышаются, раз-ница должна быть компенсирована за счет местного бюджета. К сожа-лению, в бюджете это не прописано. Проблема «решает-ся» за счет жилищно-к о м м у н а л ь н ы х предпри ятий, которым, в результате, хрониче-ски не хватает обо-ротных средств.

Фактически, мы «проедаем» амортизацию. На мой взгляд, это путь в никуда.

Эдуард КруглЯК,председатель Фонда

М.Заславского, с июля 2007 по ноябрь 2009 занимал пост

заместителя мэра Житомира по вопросам

ЖКХ.

бюджЕтОбнародованы итоги выполнения городского бюджета – 2009

Согласно с данными от-чета, бюджет Житомира составил 569 млн. грн., из которых 343 млн. грн. – до-ходы города. Все осталь-ное – государственные суб-венции. Объективно наш город является дотацион-ным. Решение этой пробле-мы не может быть скорым. Лишь привлече-ние инвестиций, развитие крупно-го и среднего биз-неса может посте-пенно изменить ситуацию.

тем не менее, благодаря государственным субвенци-ям Житомир все-таки распо-лагает почти 600-милли оным бюджетом. Другой вопрос, насколько рационально тра-тились эти деньги. Ведь, по большому счету, значитель-ная часть городских про-блем: ремонт аварийной пло-тины, капитальный ремонт жилого фонда, ухудшение экономического положения комму нального предприятия «Жи томирское трамвайно-

троллейбусное управление» остаются для Житомира на-сущными и по сей день.

Сегодня ситуация усугу-бляется тем, что на начало года не был принят бюд-жет-2010. В результате, со-гласно норме бюджетного законодательства, город жи-вет по 1/12 части расходов от деятельности предыдущего года. а при таком раскладе, хоть и с большими сложно-стями, можно выжить толь-ко в условиях финансово-

э к о н о м и ч е с к о й с т а б и л ь н о с т и . Чего в наше вре-мя, к сожалению, не хватает. Цена на энергоноси-тели подскочила

на 52%, зарплата, которая не финансировалась в про-шлом году, заметно выросла по сравнению с 2008 годом. таким образом, двенадцатая часть бюджета явно не со-впадает по цифровым пока-зателям с нынешней.

В прошлом году, чтобы как-то выходить из сложив-шейся ситуации, городу уже приходилось «латать дыры» путем перекидывания денег из одной отрасли в другую. так, в декабре депутаты на-

правили на спасение город-ского электротранспорта 150 тыс грн., которые были пред-назначены для финансиро-вания образования, 100 тыс. грн. – для здравоохранения,

23 тыс. грн. было снято с про-граммы «Благоустройство го рода». Решение пробле-мы фи нан сирования сегодня остается под вопросом.

анна алеКсандрова

акцЕнты

Бюджет Житомира составляет 569 млн. гривень

горсовет отчитался

В день працівників житлово-комунального господар-ства і побутового обслуговування населення, який цього року в Україні відзначається 21 березня, Фонд М. За-славського щиро вітає всіх представників цієї професії та дякує за їх кропітку працю, високий професіоналізм та відданість своїй справі. Для Житомира, як і для будь-якого міста, внесок працівників ЖКГ особливо важливий, оскільки саме вони щодня роблять усе мож-ливе, щоб в оселях житомирян завжди було тепло і за-тишно, а місто було чистим, охайним і зеленим.

Враховуючи всі існуючі проблеми галузі ЖКГ в Житомирі, застарілу матеріально-технічну базу, недофінансування, неналежні умови роботи, мож-на сміливо сказати, що тільки завдяки Вам та Вашій самовідданості й ентузіазму галузь досі справно працює. Фонд М. Заславського бажає всім працівникам житлово-комунального господарства і побутового об-слуговування населення та їх родинам міцного здоров’я, добробуту та кращого майбутнього.

«Сейчас мы фактически «проедаем» амортизацию»

Благодійний Фонд Михайла Заславського вітає працівників ЖКГ з професійним святом

Благодійний Фонд Михайла Заславського вітає працівників ЖКГ з професійним святом

Фрагмент програми міськради «Житомир – затишне і комфортне для проживання місто»

(2010-2012 рр.)

Обсяг коштів

(на 2010 р.), тис.грн.

1 Вибірковий капітальний ремонт 0,02 Ремонт шиферних покрівель 0,03 Ремонт м'яких покрівель 0,04 Капітальний ремонт інженерних мереж 1000,0

5Ремонт та заміна газового, сантехніч-ного, електрообладнання та ін. інже-нерних мереж

0,0

6Ремонт стиків стінових панелей та козирків над балконами в житлових будинках

0,0

7 Влаштування дворових санвузлів 0,08 Ремонт та заміна аварійних балконів 0,0

9Ремонт та заміна аварійних козирків над входами у під'їзди житлових бу-динків

0,0

10 Ремонт та заміна систем колективно-го прийому телебачення 0,0

11Ремонт та заміна освітлення силових проводок, приладів обліку, розподіль-чих щитів та ін. в житлових будинках

150,

12 Ремонт та влаштування дитячих спортивно-ігрових майданчиків 0,0

13Заміна запірної арматури та гідро-хімічне очищення внутрішньобудинко-вих систем опалення

200,0

14 Влаштування дворового освітлення 0,0

15 Капітальний ремонт ліфтів.Експертне обстеження ліфтів

800,0700,0

16Капітальний ремонт та заміна облад-нання теплових пунктів та насосних станцій в житлових будинках

0,0

17 Ремонт асфальтобетонного покриття дворових територій 0,0

18 Виготовлення технічної документації 100,0

Кількість нулів у графі «обсяг коштів» змушує сумніватися в тому, що завдяки реалізації програми Житомир дійсно стане «затишним і комфортним для проживання містом».

Место «рождения» житомирского бюджета.

Фот

о Н

икит

а С

адко

вски

й



ЕкономІкаНа території «Хімволокна» можна створити промисловий парк

«Житомирський завод хімічного волокна», більш відомий як «Хімволокно», свого часу був одним з най-більших підприємств міста. Побудоване в 1975 році, під-приємство за радянських ча-сів випускало п’яту частину хімічного волокна і ниток в країні. тут ви-робляли також поліамідні во-локна, кордо-ву тканину для шинної промис-ловості, шта-пельне волокно для килимового виробництва, технічні і тек-стильні нитки.

Споживачі продукції (про-дукція «Хімволокна» відван-тажувалася майже 5 тисячам підриємств Радянського Со-юзу) з кожним роком наро-щували виробництво, що до-зволяло заводу розвиватися і процвітати. На підприємстві працювали майже 7 тисяч житомирян, розбудовувалась соціальна сфера. завод мав свої гуртожитки, дитсадок, стадіон, бази відпочинку. «Хімволокно» на той час – справжнє містечко зі своїм

водопроводом, каналізацією, електричною мережею, що займало величезні площі на північній околиці Житомира.

Розрив господарських зв’язків з колишніми респу-бліками СРСР на початку 90-х сильно вдарив по ви-робництву «Хімволокна». але навіть в таких умовах під-приємство працювало і три-валий час навіть утримувало футбольну команду «Хімік». Продукція заводу була ши-роко відома в Росії, Білору-

сі, Прибалтиці, Молдові, краї-нах закавказзя.

зрештою, в 1997 році рівень в и р о б н и ц т в а фактично впав до нуля. В 1998 році підприєм-

ство було визнано банкрутом. Поліпшити свій фінансо-

вий стан хімзавод не зміг, хоча подібні спроби робились. за-пустили цех з випуску тек-стильних ниток, сировину для яких передбачалося закупо-вувати за кордоном. але через брак коштів довелося працю-вати за давальницькими схе-мами. Було укладено угоду з лі-ванської компанією «Fertrade» про переробку сировини для виробництва хімічних ниток. Однак, після зупинки в 2002 році на реконструкцію, завод так і не зміг відновити роботу.

Всі спроби приватизувати підприємство потерпіли не-вдачу. У 2003 році ніхто не за-хотів купити 98,29% акцій Ват «Житомирський завод хіміч-ного волокна», за які Фонд держмайна просив 18,48 міль-йонів гривень. так само не вда-лось продати акції у 2008 році. Переговори в цьому напрямі тривають, але про відновлен-ня промислового гіганта вже

не йдеться. Максимум, на що можна розраховувати – вико-ристання площ та приміщень підприємства для створення промислового парку.

зараз на території заводу функціонують більше де-сятка різних орендних під-приємств, які виробляють продукції на 200 млн. грн. на рік. Найбільшим з них є «Євроголд».

Деякі з колишніх вироб-ничих потужностей «Хім-волокна» використовуються за цільовим призначенням. Ще 1995 року було ство-рено спільне україн сько-німецьке підприємство «Жи то мир-Полісакс». Його зас нов ни ком стало Ват «Жи-томирський завод хімічного волокна», частину активів якого було передано новій

структурі. з моменту ство-рення компанія «Житомир-Полісакс» спеціалізувалася на випуску поліпропілено-вих мішків, призначених для транспортування і зберігання сипучих харчових і хімічних продуктів. Великі інвести-ції були виділені німецьким співзасновником СП – ком-панією International Роlysacs.

сергій роздум

житомир индустриальный

Володимир Юрійович По-ліщук, начальник регіонально-го відділення Фонду державно-го майна України.

Сьогодні підприємство є банкрутом в стадії сана-ції. Мета – підготувати під-приємство до продажу. На сьогоднішній день все об-ладнання «Хімволокна» є не-придатним для використан-ня. Частину його вже продали чи здали на металобрухт. але

всі комунікації знаходяться у нормальному робочому стані. Доступні під’їзні шляхи, за-лізнична гілка. На території є багато великих приміщень. На базі цього можна ство-рити нові виробництва. але потрібно упорядкувати бух-галтерію, погасити всі за-боргованості перед кредито-рами і державою. заробітну плату вже виплачено. І най-головніше – потрібно пере-

дати всі гуртожитки «Хім-волокна» на баланс міста. Продавати завод з людьми ми не хочемо. Вісім бара-ків вже передали і мешкан-ці їх приватизували. зараз вирішується питання щодо шести гуртожитків. Щоб їх передати на баланс міста, потрібно витратити серйоз-ні кошти, але грошей не ви-стачає ані у підприємства, ані в міському бюджеті.

мЕта – пІдготувати пІдприємство до продажу

«Хімволокно» – містечко зі своїм водопроводом, каналізацією, електричною мережею

конкурсВ фотографии ценится в первую очередь авторский взгляд

Подходит к завершению фотоконкурс, организо-ванный городским Фондом М.заславского и клубом фо-тографов «Фотосфера». На сегодняшний день получено уже более 350 фоторабот. та-кой отклик и активность фо-толюбителей для Житомира – хороший результат. В связи с этим организаторы решили продлить конкурс.

Среди авторов наиболее интересных фотографий ор-ганизаторы конкурса уже от-метили: Виту артемчук, геор-гия Башинского, Максима

гладунца, Сергея голомаху, Игоря Донченко, Ивана Кова-лева, татьяну Козюк, Руслана Кравчука, алексея Лубягина, Софию Нестерову, анастасию Нестерову, елену Николаен-ко, алину Олексюк, андрея Охоту, Людмилу Попцову, Ярослава Радионова, алек-сандра Ревнивцева, Борислава телешмана, Диану Фещенко.

Как отмечает координатор конкурса антон Янковой, позитивная тенденция про-слеживается в том, что боль-шинство фотографий при-слали люди, которые только начинают фотографировать, но уже активно пытаются себя проявить. Хотя, конеч-но, профессиональному фо-тографу хотелось бы увидеть

больше художественных ра-бот с грамотно построенны-ми композициями.

Всем начинающим фото-графам антон Янковой со-ветует в первую очередь изу-чить все технические нюансы съемки, чтобы не фотографи-ровать «на автомате», а пони-мать, что и для чего делается. Неплохо также проштудиро-вать основные законы и пра-вила восприятия снимков.

Кроме того, координатор конкурса акцентирует вни-мание на проблеме с вос-приятием людей, которые фотографируют виды своего родного города. Поскольку привычные городские пей-зажи, архитектура и досто-примечательности уже не

воспринимаются ярко, фо-толюбителям следует «осве-жить» свой взгляд. «Когда вы-ходишь на улицу, необходимо стараться смотреть на вещи, как будто видишь их впер-вые, замечать какие-то дета-ли архитектуры, особенности природы. Ведь наибольшие «сокровища» скрыты именно в нюансах. Сейчас в фотогра-фии больше всего ценится ав-торский взгляд. Нужно больше думать, анализировать, раз-мышлять при съемке, подхо-дить к этому процессу твор-чески. И конечно, все больше и больше практиковать, тогда со временем придут и опыт, и понимание», – отмечает ан-тон Янковой.

ольга БондаренКо

Фотоконкурс «Взгляни на Житомир по-новому» продолжается

Работы участников конкурса

«Хімволокно» – найбільша

ВтРатаЖитомира

Фот

ореп

орта

ж С

ерге

й Р

озду

м



прямая рЕчь

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою: вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекають гарячий чай та наша гостин-ність.

Телефон гарячої лінії проекту «Жива історія»:

42-06-08Інтернет-сайт:

http://zaslavskiy.com.ua

интЕрвьюМихаил заславский считает, что газ – это очень скандальная тема

– Михаил Витальевич, пред-седателем Вашего благотво-рительного Фонда является Эдуард Кругляк, известный в Житомире как один из наи-более компетентных специ-алистов в сфере жилищно-коммунального хозяйства. Можно ли сказать, что рабо-те над проектами ЖКХ Фонд уделяет особое внимание?

– Не ищите здесь скры-тых смыслов. Наш Фонд ра-ботает по всем проектам, которые имеют отношение к возрождению Житомира в самом широком смысле. Это и промышленность, и куль-тура, и, наконец, жилищно-коммунальное хозяйство. а к Вашей оценке профессио-нализма Эдуарда Борисови-ча я мог бы многое добавить. Поверьте, он один из лучших специалистов в своей отрасли – даже не по Житомиру, а по Украине в целом. то, что Жи-томир при всех проблемах с финансированием смог нор-мально войти в отопитель-ный сезон 2009-2010 – это, во многом, его заслуга. Вообще, уровень профессионализ-ма работников ЖКХ в горо-де достаточно высок. Другое дело, в каких условиях они работают.

– Вы по своей работе пере-секаетесь с житомирскими коммунальщиками?

– Пересекаюсь, и не толь-ко с житомирскими. Компа-ния «газ Украины» работает по всей стране. Собственно, по работе я и познакомился с Эдуардом Кругляком – тогда он был заместителем мэра по вопросам ЖКХ. Сразу было видно, что о вверенном ему коммунальном хозяйстве он

знает всё. а это ведь очень серьезная работа, на которой понятия «личное время» про-сто не существует.

– А сами Вы как – в восьми-часовый рабочий день «укла-дываетесь»?

– если с 8 утра до 8 вече-ра – это восьмичасовый ра-бочий день, то да. если ответ-ственно относиться к работе, личным временем приходит-ся жертвовать. Вообще, ради работы пришлось пожерт-вовать многим. Ну, ничего. главное – моя семья отно-сится с пониманием.

– С чего начинается Ваш ра-бочий день?

– Как правило, с планер-ки. Проводим анализ про-шедшего дня – аварии в га-зовых сетях, потребление, расчеты за топливо. В общем, текущая работа. Вряд ли это кому-то интересно, кроме ра-ботников газового хозяйства.

– Почему же. Газовые темы не сходят с газетных страниц…

– Могу объяснить почему. газ – это очень скандальная

тема. В случае с нашей ком-панией тоже иногда возни-кают конфликтные ситуации с предприятиями, которые потребляют газ. Нечасто, но бывают. Причем, мы ведь го-товы идти навстречу должни-кам – есть, кстати, долги и в Житомире. Однако с мэрией был подписан график посте-пенного погашения долгов. Этот график, правда, не вы-полняется, но ведь мы же газ не отключаем. И так не толь-ко в Житомире.

«Ради работы пришлось пожертвовать многим»

– Прощаете долги, что ли? – Нет, конечно. Приме-

няем жесткие – безусловно, законные – но все-таки жест-кие меры. В том числе судеб-ные. Привлекаем фискальные органы. Хуже всего, что за-ложниками в этой ситуации оказываются люди. Пробле-

ма ведь в том, что далеко не в каждом городе местные вла-сти в состоянии эффективно управлять предприятиями коммунальной энергетики. Не поддерживают, напри-мер, тепловые сети в поряд-ке – несут из-за этого потери, в результате работают себе в убыток. Или просто исполь-зуют полученные от населе-ния деньги не для того, чтобы расплатиться за потребляе-мый газ, а на какие-то другие нужды. Из-за этого страдают

люди, не получая ком-мунальные услуги долж-ного качества. Мерзнут в квартирах с холодными батареями. а наши по-требители, вместо того, чтобы решать проблему, перекладывают ответ-ственность на ДК «газ Украины». Мол, мы во всем виноваты. И если бы это были одни только обвинения. Думаю, что в прессе Вы можете найти немало грязи о компании «газ Украины» вообще и обо мне в частности. Эти вещи, безусловно, негатив-ная сторона нашей работы.

– Но есть ведь и позитив-ные моменты?

– есть. Объективно наша компания вносит большой вклад в работу по оптимиза-ции расхода газа в Украине. Мы контролируем газовые сети и потребителей. В ко-нечном итоге, мы сами заин-тересованы в том, чтобы не было потерь.

сергей леонов

Профессиональный уровень работников ЖКХ в городе довольно высок

Михаил Заславский: «Наш Фонд работает по всем проектам, которые имеют отношение к возрождению Житомира. Это и промышленность, и культура, и, наконец, жилищно-коммунальное хозяйство»



мистЕцтвоВиконавиця Лариса Бойко у своїх музичних замальовках презентувала картини майстра пензля Юрія Камишного

Міський палац культу-ри нещодавно став центром уваги тих, хто цікавиться мистецтвом та новими до-сягеннями жито-мирських митців. за підтримки бла-годійного Фонду Михайла заслав-ського відбулася презентація му-зичного альбому «І барви, і струни» Лариси Бойко – ві-домої у нашому місті вико-навиці, члена асоціації ком-позиторів Всеукраїнської музичної спілки, лауреата Всеукраїнських і Міжнарод-них фестивалів та конкурсів.

Виконавиця переконує:

не було б ані тих пісень, ані створеної нею музики, якби не краса полотен відомого у всьому світі художника, нашого земляка, лауреата Міжнародної премії ім. Ми-коли Реріха, члена Націо-нальної спілки художників України, члена Міжнарод-ної спілки художників під егідою ЮНеСКО Юрія Ка-мишного.

«Спочатку вра-ження від світу майстер фарб та пензля відобра-зив на полотні. Його творіння надихнули по-

етів на створення поезії, а вже потім народилися мої музично-поетичні мініатю-ри, які я виконую на гітарі», – говорить Лариса Бойко.

Координатор гуманітар-них програм благодійного Фонду Михайла заславсько-го Микола гоманюк відмітив,

що синтез багатьох мистецтв: живопису, поезії, музики та співу народив новий, неві-домий багатьом жанр. «І не дивно, що на такий синтез здатні митці нашого рідного міста, адже їх надихає любов і мальовнича природа Жито-мирщини», – висловив свої враження Микола гоманюк.

Багато чудових ліричних і теплих пісень прозвучало під час зустрічі. Свій виступ Лариса Бойко розпочала з пісні «Художник». Вона ви-конувала музичні твори як на вірші сучасних поетів, так і видатної Лесі Українки. за-галом, більше десяти пісень

у доробку Лариси Бойко створені за картинами Юрія Камишного. Під час одного з виступів разом з виконави-цею на сцені працювали юні

художники школи мистецтв. Протягом часу, доки лунала пісня, вони створювали свій художній шедевр.

а от свій талант худож-ник Юрій Камишний оцінює

скромно. Каже: «Я просто живу, люблю і малюю. І за-вжи вдячний Богові і мамі. а якщо мої роботи надихають людей на творчі задуми – я

тільки радію цьому». Худож-ник переконаний: таланови-ті люди не загубляться у бу-денності, коли відчуватимуть підтримку своєї творчості. «Мені подобається, як щиро

допомагає нам благодійний Фонд Михайла заславського. згадайте відомих меценатів терещенка та Мамонтова, які вкладали гроші у мистецтво. От і Михайло заславський розуміє, що гроші, вкладені у прекрасне – незнищенні. Це благородна справа. Вони залишаються в мистецтві на-завжди. Ця людина не будує у нашому місті казино і рес-торани, а цінує чудові робо-ти житомирських митців. Бо саме завдяки творам мисте-цтва Україна здобуває повагу в усьому світі», – перекона-ний майстер пензля.

ольга мосейчуК

Презентация героев любимой книжки.

культурный слой

«...Вся ця краса на полотні озвалась піснею в мені»

Ансамблю «Гармония» при Житомирском клубе УТОС нужна помощь для пошива сценических костюмов.

В ансамбле «гармония» при Житомирском УтОСе – 16 участников. Эти люди лишены (или почти лишены) возмож-ности видеть. Но они могут по-служить примером для многих зрячих. Члены ансамбля про-водят концерты не только для своей организации, но и перед

большой аудиторией, они уча-ствуют и побеждают в вокаль-ных конкурсах. Сложней все-го ансамблю с костюмами, их попросту нет. По словам Ва-лентины Позняк, заведующей клуба УтОСа, «гармония» получает множество предло-жений выступить. И артисты, которые видят своих зрителей не глазами, а сердцем, мечтают выглядеть на сцене достойно и нарядно.

История одного из участ-ников проекта «Неравно-душный Житомир» Саши Федорова затронула сердца житомирян.

На банковский счет ма-лыша, который нуждается в

установке кохлеарных им-плантов, уже поступили 600 гривень. Мы благодарны тем, кто откликнулся на чужую беду, понимая, что даже не-большая поддержка может подарить большую надежду.

Банківські реквізити для надання благодійної допомоги: Р/рахунок 26007000720002 в ЖФ АТ «Укрінбанк» МФО 311584

код ЄДРПОУ 36893843Обов’язково вкажіть мету банківського переказу: Благодійна допомога для … (впишіть прізвище та ім’я людини, якій Ви збираєтесь допомогти)

НеравНодушНый ЖиТомир

Його чудові картини надихають поетів

культураПри поддержке Фонда М.заславского прошел областной этап Всеукраинского конкурса «Лучший читатель Украины–2010»

Перед ребятами стояла за-дача как можно лучше пре-зентовать свою любимую книгу или литературного ге-роя. Перед строгим жюри и любопытным зрителем вы-ступили героини поэм тара-са шевченко, любимица всех детей Мери Поппинс, аван-тюрный мальчуган из при-ключенческого романа Все-волода Нестайко «тореодоры из Васюковки».

Отметим, что Фонд Ми-хаила заславского выступил единственным спонсором конкурса юных читателей.

«Очень приятно, что наше мероприятие привлекло вни-мание людей, которым не безразлично, каким станет подрастающее поколение», – сказала директор детской областной библиотеки Ольга Лепилкина, выступая со сло-вами благодарности.

По решению жюри по-бедителем областного эта-па Всеукраинского кон-курса «Лучший читатель Украины–2010» среди уче-ников 6-х классов стал Ва-дим Лавренчук из Бердичева, а среди семиклассников не было равных ученице Жито-мирского лицея №25 Ирине гринюк. Победителей ждёт поездка во Львов, где они примут участие в фестивале детского чтения «Форум из-дателей — детям».

ольга мосейчуК

Лучший читатель Украины

«Я просто живу, люблю і малюю. І завжи вдячний

Богові і мамі»

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

Фот

о О

ксан

а го

нчар

ова

Чудові картини Юрія Камишного надихнули виконавицю пісень. Лунає пісня Лариси Бойко...



ІсторІяВ нашому місті перетнулися долі двох людей, від яких безпосередньо залежало створення радянської атомної бомби

Чи здогадуються житоми-ряни, прогулюючись улюбле-ним Старим бульваром, хто до них ходив його затишними алеями? Маю на увазі не зви-чайних перехожих, а людей, назавжди записаних в «скри-жалі» історії. Втім, герої на-шої розповіді, на відміну від звичайних «обивателів», не прогулювалися Старим буль-варом, а швидко прямували на службу до будинку колиш-нього земельного банку на Миколаївській вулиці (те-пер Фещенка-Чопівського). В цьому будинку з 1919 року прописалися спецслужби: спочатку ЧК, згодом гПУ НКВД, потім КгБ.

Саме тут, у Волинській губчека, працювали на почат-ку 1920-х років Павло Судо-платов та Олександр Уралець (Кетов). Павло – діловодом у штабі, а Олександр – співро-бітником особливого відділу. Полковник Уралець

Олександр Костянтинович Кетов прибув до Житомира 22 травня 1922 року з Харкова, з посади співробітника Особли-

вого відділу військового окру-гу, і почав працювати «особіс-том» 44-ї дивізії.

Потім кар’єрна лінія Олек-сандра Кетова пішла вгору. Наприкінці 30-х років він очо-лив «велику будову соціалізму» – Волгобуд. У 1942 – тагілбуд, з 1944 – Челябметалургбуд. а далі він несподівано для себе змінив не тільки звичну робо-ту, а й паспорт. товариш Кетов став полковником на прізви-ще Уралець, директором над-секретної лабораторії «Б» у не менш секретному уральскому поселенні «Челябінськ-40». там у 1945 році почалось бу-дівництво центру зі створен-ня першої радянської атомної бомби.

Лабораторія О . К . Ур а л ь ц я мала завдання вивчати наслід-ки дії радіації на людину та захис-ту від неї. До експериментів залучили найвідоміших ра-дянських та німецьких (ви-везених у 1945 році в СРСР)

вчених. Очолив дослідження талановитий генетик М.В. тімофеєв-Ресовський, якого за дорученням Уральця при-везли з гУЛагу ледь живим (його занесли до будівлі на простирадлі...)

Незважаючи на тогочас-ну твердолобу «лисенківщи-ну», Олександр Уралець на свій страх і ризик підтримував генетичні дослідження. Він лише попереджав підлеглих вчених: «займайтесь, як за-ймались, своєю генетикою, але дивіться, щоб у жодних звітах чи планах нічого гене-тичного і дроздофільського не значилося, ні-ні!»Агент зовнішньої розвідки

значно більше ризикувати дове-лося іншому герою нашої розповіді – генерал-лейтенанту Павлу Судоплатову, майбутньому керів-

никові зовнішньої розвідки СРСР, який у травні далекого 1921 року у складі 44-ї дивізії був переведений до Житомира.

Розпочавши з читання се-кретних телеграм Фелікса Дзержинського в Житомирі, підключився до оперативної роботи. Саме з Житомира, розпочалася конспіративна діяльність Судоплатова. У на-ступні роки він удосконалює її в оперативному відділі Волгуб-чека. Майже два роки Павло Судоплатов боровся з україн-ськими націоналістами на се-кретному фронті.

У цих боях загинув старший брат Судоплатова – Микола, і Пав-ло подав рапорт про переведення його з Житомира до Мелітополя, де залишилась само-тня мати. У 1923 році він по-вернувся на батьківщину. але де б він не знаходився, доля його була вже визначена. аген-ту зовнішної розвідки Павлу Судоплатову довелося органі-зовувати ліквідацію головних ворогів радянської влади за кордоном – керівника ОУН Євгена Коновальця та колиш-нього ленінського соратника Льва троцького.

Під час війни Павло Су-доплатов керував особливою

групою «С», що узагальню-вала агентурні матеріали з «атомної» тематики. Потім готував агентурні матеріали для Ялтинської конферен-ції; під прикриттям радни-ка П. Матвеєва брав участь у секретних переговорах між Молотовим, гарріманом і лі-дером курдського національ-ного руху М. Берзані. затим він знову – куратор атомних спецоб’єктів, начальник від-ділу «ДР» (диверсії проти

п р и к о р д о н н и х баз Сша і НатО) та бюро №1 із за-кордонних ди-версій. Нарешті, за начебто участь у «заговорі Берії»

– Володимирський централ, 15 років ув’язнення і реабілі-тація лише через 39 років…

Лише дві долі чекістів. Їх життєві стежини на світанку 1920-х зустрілись у Житоми-рі, а привели обох на почат-ку холодної війни до першої атомної бомби, навколо якої вони тримали щит секрет-ності, боронили авторитет супердержави. Щоправда, кожен по- різному...

георгій моКрИцьКИй

Проблемы с утилизацией нечистот в Житомире воз-никли задолго до появления централизованной канализа-ции. так, газета «Волынь» за 1899 год пишет о «каре небес-ной», постигшей город из-за халатности и жадности мест-ных ассенизаторов:

«Наши ассенизаторы, о подвигах которых в смысле не-посредственного «удобрения» улиц мы уже слышали, при-нялись отравлять воздух иным способом. Выезжая на свой обычный промысел с ранне-го вечера, они уже к 11 часам

успевают настолько испортить воздух преимущественно Б. Бердичевской, Петербург-ской и Вильской улиц, что по ним в эту пору положитель-но невозможно ходить. Более того, ассенизаторы позволя-ют себе угрожать «бойкотом» до-мовладельцам, возбудившим их неудовольствие, что их усадьба по-тонет в нечисто-тах, а ни один житомирский ассенизатор к нему во двор не заглянет…

так, житомирские ассе-низаторы потребовали от галицкого полка 3000 ру-блей за чистку ретирадов (т.е., «туалетов» – прим. ред.) в течение года. заведу-ющий хозяйством не хотел

дать этой суммы, и был «жестоко» наказан: ассени-заторы долго не являлись, а затем потребовали за один раз очист-

ки заплатить 400 рублей. Узнав об этом, винницкие предприниматели предло-

жили свои услуги галицко-му полку на более льготных условиях. Но прибыв-шие сюда «делегаты» винницкой «фирмы» подверглись нападе-нию из засады наших, житомирских, ассени-заторов и бедным «де-легатам» досталось так, что один из них до сих пор (уже два месяца) лежит в больни-це, а другому пришлось за-шивать раны на голове…

Много лет наши жито-мирские ассенизаторы вы-ливают нечистоты в бли-

жайшую реку – и никто им не препятствовал «за недо-

статком полиции».

житомирский глобус

Житомирські ЧеКІСтИ та атомна зброя

Полковник держбезпеки Олександр Уралець (Кетов).

Генерал-лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов (ліворуч).

Олександр Уралець та Павло Судоплатов були кураторами атомних спецоб’єктів Радянського Союзу.

Житомирські чекісти перед будівлею Волинського губчека. 1921 рік.

Житомирские истории: неуловимые ассенизаторы

У 1945 р. почалось створення атомної бомби

Они угрожают, что усадьба потонет в нечистотах

Доля Павла Судоплатова була вже вирішена



Сегодня, чтобы прожить, фронтовик александр Романов делает орденские планки

«Когда Жукова назначили командующим Ленинградским фронтом, он всех нас, молодых пацанов, отправил на оборону города. Нет, не в армию – по возрасту мы еще не подходи-ли, а в ополчение. В колонне идешь, а справа и слева такой же солдат: ружье больше него, еле волочет. Мы питались еще более-менее, а жители города всего по 250 грамм хлеба полу-

чали, друг у друга чуть не выры-вали. Но все равно весь Ленин-град на оборону встал. И живые, и мертвые. а если бы Ленинград был захвачен или Москва, то вообще свое государство Совет-ский Союз мог потерять.

Под Ленинградом мы еще с финнами воевали. Они хо-рошо воевать умели, у них еще доты с финской кампа-нии остались по линии Ман-нергейма – все обеспечено, вода, тепло, подземные ходы. Помню, колонна в засаду по-пала. Много наших положи-ли, пока сняли того, кто стре-лял. Женщина оказалась, на

лыжах, с автоматом «Суоми». Смертница, наверное.

Уже после ранения в 1944 году меня на курсы офицер-ские отправили, закончил во-йну младшим лейтенантом. а в Житомир я по замене прие-хал из Румынии, в полку тяже-лых танков был командиром роты автоматчиков – это что-то вроде нынешних десантни-ков. Уволился в 1967-м, давно уже на пенсии. Материально плохо жить, но чужой хлеб под старость лет я не ем. Делаю орденские планки. главное, не падать духом и не просить, мол, государство, помоги».

«В Житомир я приїхав 1 вересня 1955 року. Мене як каменотеса прислали з Києва на будівництво обкома пар-тії. Пам’ятаю, як приїхали, я вийшов вночі на площу, див-люсь – в скверику пам’ятник Леніну стоїть, круг скверика трамваї ходять. І стоять два ба-шених крани. Я ж будівельник, з першого погляду зрозумів, що це радянська влада буду-ється – обком партії. Паркан ще був високий, обнесений колючим дротом, бо там пра-цювали в’язні. Оце де будинок правосуддя зараз, все гранітом

оздоблено – все це мої труди. Облицювання, портали две-рей, колони – моя робота.

Секретарем компартії тоді був Олексій Фьодоров. так в 1956 році підходить цей секре-тар компартії і каже, що є така постанова Хрущова – зняти все дороге: граніт, мармур, ліп-нину… а нам, каже, дозволили тільки фасад зробити. але він вперся : «Ми весь Союз грані-том постачаємо, в Москву від-правляємо – і що, собі не зро-бимо? треба робити!».

Одночасно з обкомом пар-тії у мене в православному со-

борі навпроти «халтура» була. Справа в тому, що на будів-ництві обкому дуже багато граніту та мармуру залиша-лося. І наш головний інженер зв’язався з священиками – домовився, що буде їм зво-зити залишки матеріалу, а ми вечорами будемо робити собор. Вони непогано пла-тили. Я вже цоколь там зро-бив та взявся за мармурові сходи, як приходять люди з КгБ та кажуть: «Хлопчи-ки, зматуйтесь звідси!» а в головного інженера потім були великі проблеми».

живая история

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 20 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития

громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25

Телефон: (0412) 42-06-08Главный редактор: Байша И.В.

Заместитель главного редактора: Журба А.Г. Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

«Приходять люди з КгБ та кажуть: «Хлопчики, зматуйтесь звідси!»

Валентина Єлісеївна Єфімова пройшла Сталінград

«22 червня 1941 року була неділя, тож ми з матусею піш-ли на базар. знаєте, як буває: маю блузку, хочу ще й спідни-цю. Йшли ми повз військову частину, а там у мене був зна-йомий. От він виходить і каже: «Валю, ти знаєш, що в шість годин Молотов виступав? Ві-йна! На нас німці напали». Ну, а ми ж не розуміли, що таке ві-йна... Отже, я в одне вухо впус-тила, в друге випустила. Пішли ми на базар, купили там щось, через півдня повернулись. Приходимо – стоять наші два сусіди. Мама питає: «Що таке, хлопці?» а вони кажуть: «Ми не до вас, ми до Валі». Я жар-тую: «Жонаті дядьки, вони мені треба?» а виявилося, вони принесли мені повістку у військкомат. Я ж училась на фельдшера, от мене і направи-ли в в санітарно-хірургічний отряд № 66.

тяжко було. Я на санітар-ному поїзді була, номер 1038. Поранених з фронту забира-ємо – веземо в госпіталь, а

звідти – здорових на фронт. Взяли з фронта 15 вагонів, по 150 чоловік в кожному – поранені лежать на першій, на другій, на третій полці та ще й в про-ході. Їдемо вночі, світла немає, а ні-мець все бомбить і бомбить…

Пам’ятаю, в Угорщині наш поїзд о 6 ранку став, началь-

ник підходить, каже: «Валя, виходь». І показує – біля буд-ки полустанка могили двох лейтенантів, яких ми кілька

тижнів тому з госпі-таля на фронт везли. там сильний бій був. Молоді хлопці, русь-кі. Вчора, здається, везли їх, а вони вже

мертві. Май місяць, поле чер-воних маків – і їхні могили з

зірками. Я плакала, і чоловіки з нашого поїзду теж плакали.

а коли ми приїхали за по-раненими в Будапешт, рап-том, бачимо – крик, сміх, шось страшне на вулиці. Ду-маєм: «От бандіти! Чого це вони посеред війни веселять-ся, танцюють?» Як ми туди – а там кричать: «Перемога!» Боже, як ми кричали, яка то була радість!»

«Ми всі плакали біля їх могили»

Ми не розуміли, що таке війна

«за Ленинград встали и живые, и мертвые»

Директор Музея космонавтики им. Королева Ольга Копыл считает, что ее работа – это судьба

«Видимо, так было пре-допределено. Будучи сту-денткой, я стояла в очереди ростовского аэропорта, где познакомилась с парнем, жи-томирянином. Он очень гор-дился соседством с домом академика Королева. Вскоре мы поженились, я переехала из Новосибирска в Житомир… Мне, учительнице ан-глийского языка, долго не удава-лось найти работу по специально-сти. Пришлось идти в музей, как я думала, на время. а ока-залось – на всю жизнь.

Благодаря своей работе, я встречалась со многими космонавтами: советскими, украинскими, российски-ми. Это удивительные люди. Первый космонавт Украины Леонид Каденюк произво-дит впечатление удивитель-

но скромного, порядочно-го, честного человека. В нем чувствуется большая глубина. Каденюка не раз приглашали в политику, чтобы использо-вать его имя, он не согласил-ся. такое же впечатление про-изводит и Павел Попович. По мнению многих членов первого отряда космонавтов, именно он, а не гагарин, мог стать первым человеком, по-бывавшим в космосе.

Помню, как космонавт Владимир Джа-н и б е к о в г о в о -рил: «Не знаю ни одного человека, который из кос-моса вернулся бы таким же, каким туда улетал». И это правда. а еще

многие из них, побывав в кос-мосе, начинали верить в суще-ствование внеземного разума. Марина Попович, заслужен-ный летчик-испытатель, по-ставившая 101 мировой ре-корд, была твердо уверена в существовании внеземных ци-вилизаций. Она всю жизнь со-бирала материалы и написала книгу «НЛО над землей».

«Космос полностью меняет человека»

Валентина Єфімова з фронтовою подругою. 1944 рік.

Ольга Копыл (справа) с дочерью конструктора С.Королёва.

Павел Попович мог стать первым человеком, побывавшим в космосе

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою:

вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекають гарячий чай

та наша гостинність.Телефон гарячої лінії проекту «Жива історія»:

42-06-08Інтернет-сайт: http://zaslavskiy.com.ua

Іван Папенко одночасно будував обком партії та займався реконструкцією собору

vozrozhdenie zhitomira #7 vid 16/03/2010

Documents