Адреса редакції:вул. Караїмська, 17A,

м. Луцьк, 43016Тел. (0332) 724028

e-mail: volyncba@gmail.comwww.baptistvolyn.org

Свідоцтво про державнуреєстрацію:

серія ВЛ, № 080від 17.04.96 р.

Видання благодійнеНаклад 1500 примірників

Надруковано: Релігійне товариство

«Місійна книжкова фабрика«ХРИСТИЯНСЬКЕ ЖИТТЯ»

43006, м. Луцьк, вул. Стуса, 3Тел. (0332) 710912

Редакція залишає за собою право редагування та скорочення матеріалів.

Не завжди поділяє думку авторів.

Читайте в журналі:

Часопис Об’єднання церков ЄХБ Волині

видається на добровільні пожертвування з 1.01.96 р.,

щоквартально, при підтримці видавництва подружжям Фелікса

та Галини Каплунів

Головний редакторВолодимир ЧАЙКА

Відповідальний редакторТетяна ДЕНИСЮК

Художник-дизайнерВіталій ЮРЧЕНКО

Технічний редакторЛеонід БАНДУРА

Літературний коректорЛариса ГЛИНСЬКА

РЕДАКЦІЙНА РАДАМикола Крикота, Павло Карпук,

Ярослав Троць, Антон Назаревич, Сергій Мельничук, Роман Кравчук.

© “Волинь християнська”, 2012 р.

4’12 (68)

Слово до читача

Ханука (Павло ТУПЧИК)

Вечеря Господня (Віктор ВОЙТОВИЧ)

Торкаючись слідів Христа (Микола КРИКОТА)

Чому люди не йдуть до церкви?(Володимир УСАНОВ)

Є над чим подумати

Піднімаючи очі до гір (Михайло КЛЕКОЦЬ)

Пам’ятайте наставників ваших (Юрій ВАВРИНЮК)

Життя братства в діаспорі (Ярослав ТРОЦЬ)

Перший сніп на Волині (Леонід БАНДУРА)

Бесіда з пастором (Леонід БАНДУРА)

Поетична сторінка

З місіонерських ланів (Діна СКОПЮК)

Музичне служіння (Павло КАРПУК)

Різдвяний вечір (Рита КВАЧ)

Христос грядущий (Володимир МАРЦИНКОВСЬКИЙ)

3

4 14 21

26 34

48

1114

18

222631

34

39

Ваші пожертвування можете надсилати на розрахунковий

рахунок Волинського ООЦ ЄХБ:26004010001190 в Філії

УніКредитБанку ТзОВ у м. Києві, МФО 300744,

код ЄДРПОУ 13364502з поміткою

На “Волинь християнську”

17

20

32

38

4139

cлово до читача

УУлюблені читачі журналу « Волинь християнська!»

Вітаю Вас у ново-му і останньому номері

журналу в цьому році! Час пролітає невпинно, змінює нас і цей журнал також.

Із дітей ми стаємо молоддю, із молоді – дорослими, а потім – дідусями і бабусями. Час змінює все навколо нас, і ми змінюємося в часі. Всьому свій час!

Час змінює горе на радість і радість – на смуток, все підвласне часу.

Завершується 2012 рік. За-кінчилося земне життя і служіння нашого брата Володимира Геор-гійовича Чайки, а також життя

Матеріли, помічені таким значком,

Матеріли, помічені таким значком,

мають продовження на DVD.

мають продовження на DVD.

багатьох братів і сестер, котрі були дуже цінними для нас.

У той самий час народилось багато нових людей, і життя на землі продовжується.

Ми не можемо час зупини-ти чи повернути назад, а також заглянути наперед у завтрашній день. Ми живемо сьогодні, і це наш час, котрим ми повинні цінувати.

Сьогодні Бог ще продовжує нам життя і дарує можливості для поширення Його Царства на Україні.

Якщо б мені хтось сказав раніше, що настане такий час на Волині, коли ми будемо мати свій християнський журнал, християн-ську друкарню, що Біблію можна буде купити у звичайному книж-ковому магазині, що Євангеліє будуть проповідувати у школах, театрах, на стадіонах, що можна буде виписати християнську газе-

ту, як і всі газети – я не повірив би, що прийде такий час і пере-важна більшість віруючих сказали б теж, що це неможливо.

Але сьогодні усе це є і ми живемо у цьому часі. Його могли б оцінити ті, хто був переслідуваний за віру, як час царства Божого на землі.

Але ніщо не стоїть на місці, все змінюється, і те, що сьогодні можливо, завтра не буде. Читаючи Євангеліє, ми розуміємо, до якого часу ми наближаємося, і що буде в майбутньому. А тому цінуймо сьогодні час, у який ми живемо!

Збережімо журнал для наших дітей, і він завтра буде перлиною у нашій сімейній бібліотеці.

Подаруймо журнал ще одній сім’ї, і це стане хлібом духовним для нашого ближнього.

Підписуючись на журнал, ми поширюємо Слово Боже у нашій сім’ї та за її межами.

Моліться за всіх, хто працює у видавництві, щоб Господь дав їм духа премудрості та сили для того, щоб видавати нашу «Волинь християнську».

Микола КРИКОТАзаступник голови ВООЦ ЄХБ

4

проп

овід

ь За передріздвяними турботами не всі християни звертають увагу на те, що на початку грудня в єврейських будинках

теж запалюють свічки. Євреї святку-ють старовинне свято – Хануку. Це свято ще називається днем освячен-ня чи святом обновлення і світла. В перший день цього свята запалюють свічки, які горять впродовж наступ-них восьми днів.

Минулого року мене запроси-ли на торжество, присвячене святу Ханука. Так вийшло, що тема цього свята дивним чином з’єдналася з думками, які не покидали мене про-тягом кількох останніх тижнів. Осо-бливо Господь звернув мою увагу на слово «оновлення». А «Ханука» – це і є свято оновлення. А тому мені хо-четься поділитися з вами деякими думками з цього приводу.

Слово «обновлення» дуже важ-ливе. Розумію, що Біблійна про-повідь має базуватися на тексті Святого Письма і витоки її – у ста-ранному, уважному екзегетичному дослідженні. Втім інколи буває, що читаючи Біблію, ніби «зачепишся» за якесь слово, одне-єдине. Так «за-чепився» і я за слово «обновлення», коли читав 10-й розділ Євангелія від Івана. У цьому розділі дуже багато важливих істин, однак, моя увага зупинилася чомусь на 22 вірші: «було тоді в Єрусалимі свято обновлення і була зима». Мене зачепило слово «обновлення».

У даному розділі цей вірш мож-на віднести до культурно-історич-

ного фону. Він не відкриває якісь конкретні глибокі істини із вчення Христа. Цей текст лише вказує на те, що полеміка Ісуса з юдеями, які вимагали від Нього доказів месіан-ського помазання, відбувалася під час святкування Хануки, тобто свята відновлення. У дні цього свята на дах єврейського храму виставлялася ве-личезна менора, тобто, світильник, що горів вісім днів. У ті часи міські жи-телі не були розбалувані освітленням вулиць і яскравою рекламою, а тому менора на крилі храму виглядала разюче. Скоріше всього, вказуючи на палаючий семисвічник, Христос

5 4/20124/2012

ХанукаХанукасказав: «Поки Я у світі, Я – світло для світу» (Ів. 9:5).

Безумовно, усе це безпосе-редньо стосується змальованої у даному Біблійному тексті події. А що робити, коли Божий Дух звертає твою увагу на одне лише слово «від-новлення», коли це слово врізалося у мою свідомість? Пізніше я не раз повертався до цього слова в думках, а зараз мені хочеться й вашу увагу звернути на нього.

Слово «відновлення» всім нам знайоме здавна. Такі слова ми про-мовляємо, не замислюючись над їх змістом – просто вживаємо їх, коли тільки вважаємо це необхідним. Більше того, ми впевнені, що Той, Хто слухає нас, теж розуміє, про що йдеться. Одначе давайте спробуємо глибше проникнути у смисл цього слова. Корінь його – «новий», що означає: щось колись було новим, вперше було створено або виникло там, де його раніше не було. З бігом часу нове старіє, змінюється і його треба з гіршого стану відновлювати на кращий. Префікс «від» вказує на відтворення попереднього нового стану. Відновитися – знову стати новим, пережити процес повернення до попереднього, кращого, нового.

У житті повсякденному, в по-буті відновлення дуже важливе. Приємно спостерігати за процесом відновлення будинків, вулиць, жит-ла; дуже багато важить відновлення інформації, проте, ще важливішим і вкрай необхідним є відновлення духовного життя.

У 1-й Маковейській книзі мож-на знайти цікавий опис історії свята Відновлення в Ізраїлі. Після смерті Олександра Македонського його імперія, як було наперед сказано Даниїлові, його імперія розпалася на 4 частини. Сирія та Юдея дісталися аморальному та жорстокому пра-вителю Антіоху Єпіфану (у Святому Письмі ця людина є одним із прооб-разів антихриста).

Антіох задумав викорінити юдейську культуру та релігію, замі-нивши її грецькою культурою. В 1-й книзі Маковеїв написано: «Цар Антіох написав до всього царства свого, щоб у ньому всі були одним народом і щоб кожен залишив свій закон. І по-годилися усі народи зі словом царя. І багато ізраїльтян прийняли ідолос-лужіння його та принесли жертви ідо-лам і осквернили суботу. Цар послав у Єрусалим та інші міста Юдейські своїх вісників із грамотами, в яких зокрема зазначалося: не допускати

жертвоприношення та цілоспалення для Господа, виконувати тим самим чужі для цієї землі закони, чинити наругу та обезчещувати суботи та свята, оскверняти святилище та свя-тих, будувати жертовники, храми та капища ідольські, приносити в жерт-ву м’ясо свиней та нечистої скотини, не обрізати своїх синів і занечищу-вати душі їхні всілякою нечистотою та мерзотою для того, щоб забули люди Закон Божий та поміняли всі Божі постанови на ідольські закони. А якщо хтось не зробить за словом царя, той буде відданий на смерть» (1 Мак.1:41-50).

Історія свідчить, що Антіох осквернив Святе Святих і приніс на Божому жертовнику в жертву для ідолів свиню. Це було нечуване блюзнірство! Храм Божий перетво-рив у поганське капище – місце, де звершувалися аморальні оргії.

Здавалося, Бог назавжди від-вернувся від Ізраїлю. Багато юдеїв перейняли від греків їхній спосіб життя. В Єрусалимі збудували роз-важальні заклади і він поволі пере-творювався в грецький поліс, тобто місто.

Однак не всі євреї погоджу-валися з відступництвом. Давайте почитаємо далі 1-у Книгу Макка-вея: «У ті дні повстав Маттафія, син Івана, сина Симона, священик із синів Йоаріва з Єрусалима; жив він у Модині. У нього було п’ять синів: Іван, що прозивався Гаддіусом, Си-мон, що звався Фассі, Юда, якого прозивали Маккавеєм, Єлизар, що прозивався Авараном, Йонафан, що звався Анфас. Бачачи богохульства, що відбувалися в Юдеї та Єрусалимі, він промовим: «Горе мені! Для чого народився я, щоб бачити розорення народу мого і спустошення святого міста і залишатися тут, коли він від-даний в руки ворогів і святилище – в руках чужих?» (1 Макк.2:1-7).

В стані ревнощів Маттафія убив юдея, який у його присутності нама-гався звершити жертвоприношення для ідола. «І вигукнув Маттафія в місті гучним голосом: «Кожен, хто ревно виконував закон і стоїть у завіті, не-хай іде слідом за мною? І втік він та сини його в гори, залишивши усе, що мав у місті» (1Макк.2:27-28).

Так почалася визвольна війна, яку очолив син Маттафії Юда, яко-го звали Маккавеєм. В перекладі з єврейського Маккавей означає «молот». Він нищив ворогів, як молот. Ізраїльська історія свідчить, що від днів Давида не було в Ізраїлі такого

відважного, мудрого і благочестиво-го вождя. Як лев, Юда сміливо йшов проти ворогів, його відвага і мужність служили яскравим, запальним при-кладом для усіх інших євреїв. Цей чо-ловік покладався не на власні сили, а шукав захисту в Бога. І Господь допомагав йому. Віддані Богу юдеї розбили переважаючі сили ворога і звільнили Єрусалим.

В 1-й книзі Маккавейській на-писано: «Юда ж та брати його ска-зали: «Ось вороги наші переможені, підемо ж, очистимо та обновимо святилище. І зібралося все опол-чення і піднялися на гору Сіон. І побачили, що святиня спустошена, жертовник опоганений, ворота спалені, а у притворах, як у лісі чи на якій небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані, і роз-дерли вони одяг свій; плакали гірко і посипали попелом голови свої, і падали обличчям на землю і трубили вістьовими трубами і волали до неба. Тоді спорядив Юда мужів воювати проти тих, що знаходилися у фор-теці, доки він не очистить святиню. І вибрав священиків безпорадних, ревних виконавців закону. Вони очистили святиню Господню і спо-ганене каміння винесли в нечисте місце. Потім вони радилися поміж собою про опоганений жертовник цілоспалення, як вчинити із ним. І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він колись не послужив для них ганьбою, так як погани занечис-тили, опоганили його; і зруйнували вони жертовник і камені склали на горі храму в пристойному місці, доки прийде пророк і дасть відповідь про них. За законом, узяли цілі камені й побудували новий жертовник, як попередній; потім облаштували святиню та внутрішні частини храму й освятили притвори; зробили нове священне начиння і внесли до храму світильник та вівтар цілоспалень і запашні кадила та трапезу; і кадив на вівтарі запашні кадила, і запалили світильники на свічнику і освітили храм; і положили на трапезу хліби і розвісили завіси і закінчили всі робо-ти, які розпочали були. В 25-й день 9-го місяця – це місяць Хаслев – 148 року встали дуже рано і принесли жертву за законом на облаштовано-му наново жертовнику цілоспалень. В той же час, того самого дня, коли погани опоганили жертовник, об-новили його з піснями, з арфами, з цитрами та бубнами. І весь народ падав на обличчя своє, і молилися і засилали подяку в небо Тому, Хто до-

6

проп

овід

ь поміг їм. Так відбувалося обновлення жертовника 8 днів з веселощами, ці-лоспаленнями та жертвами спасіння та хвали» (1Макк.4:36-56).

У Талмуді написано, що юдеї знайшли лише одне горнятко чистої неопоганеної олії, коли, хотіли запа-лити світильник. За їхніми молитва-ми сталося чудо – олива ця горіла всі 8 днів, саме стільки часу необхідно було для виготовлення нової (Тал-муд, трактат Шабат, 21).

165-го року до Різдва Хрис-тового, в пам’ять про обновлення храму та служіння Богу в Ізраїлі було запроваджено святкування обнов-лення. Це свято продовжувалося 8 днів. У ці святкові дні євреї запа-лювали у своїх помешканнях свічки Ханукки. Це були дні всенародної радості та поклоніння Богу.

Отже, Ісус прийшов до Єруса-лиму на Свято Обновлення. Всюди царювало радісне пожвавлення; на крилі храму горів величезний світильник. Святковими вогниками світилися вікна в усіх домах. У ті дні Єрусалим був містом світла.

Однак духовний стан суспіль-ства того часу не був таким піднесе-ним і високим, як власне святкування свята Ханука – і в цьому глибокий трагізм ситуації. Євреї святкували свято обновлення храму, не заду-муючись, що саме кожному з них так важливо і потрібно обновитися і освятитися. Христос бачив, у якій темряві потопали й потопають душі людей. Вони зачинили двері своїх сердець перед Божим світлом. Христос викриває фарисеїв: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтеся помальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні костей мертвих і всілякої нечистоти; так і ви зовні видаєтеся для людей праведними, а внутрішня ваша будівля сповне-на лицемірства та беззаконня» (Мт. 23:27,28).

Серед них жив Той, Хто міг і бажав їм допомогти. Саме Він, Ісус Христос прийшов у світ в тілі люди-ни, щоб звершити Хануку в серцях людей, освятити їх, видалити з них гріх і всіляку нечистоту, відновити іс-тинне поклоніння Богу. Та люди цього не захотіли. «Народ цей осліпив очі свої і зробив серце своє камінним, не бачать очима і не розуміють серцем, і не навернуться, щоби Я зцілив їх, – з гіркотою констатував Спаситель світу(Івана 12:40). Шкода, однак, цим людям вистачало світла на даху та в їхніх домах. У світлі, що просвітлює

темряву сердець, вони не мали по-треби. Месію вони відкинули.

Тема обновлення виникла не лише в зв’язку зі святом Ханукки. З нею ми багато разів зустрічаємося на сторінках Біблії. Ця тема є завжди актуальною у тих випадках, коли люди(звичайно, не в кращому ро-зумінні цього слова) змінюють своє ставлення до Бога.

Обновлення потрібне було Якову, коли він повернувся з Ме-сопотамії в землю Ханаанську. Бог явив себе цьому чоловікові, коли він 20 років тому втікав до чужої землі, рятуючись від гніву брата свого. Саме там, у Бет-Елі, Бог дарував Якову Своє благословення. І син Іс-ака пообіцяв, що поставить на цьому місці жертовник Богові, коли в мирі благополучно повернеться назад.

Бог оберігав його. Яків став багатою людиною, надбав велику сім’ю. Повернувшись в обіцяну землю, глава сімейства чомусь не поспішає до Бет-Елу. Може він уже забув про свою обіцянку? Ні, тут випливає зовсім інша причина. В 35 розділі книги Буття написано: «І сказав Бог до Якова: «Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертовник Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісаком, братом своїм». І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: «Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очиститеся, і змініть свою одіж. І встаньмо, і підемо до Бет-Елу, і зро-блю я там жертовник Богові, що від-повів мені в день мого утиску, і був зі мною в дорозі, якою ходив я». І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх вухах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом» (Бут. 35:1-4).

За час перебування в Месопо-тамії Яків надбав не лише багатство та сім’ю, в його домі з’явилися ідоли. І вони не дозволяли чоловікові при-йти до Бога. Тому Яків і ходив, як то кажуть, кругами, але не приходив до Бет-Елу, бо знав, що там Дім Божий. І лиш коли Бог конкретно покликав його, тільки тоді він виконав свою обіцянку.

Цей уже зрілий, сформований чоловік розумів, що не може, просто не має права йти до Бога з усім тим багажем, що був у його домі. Глава сімейства усвідомлював: спочатку в його домі має відбутися відновлення; воно полягало в добровільному акті поховання всіх ідолів, поганських прикрас, усього, що являло собою поганський спосіб життя під дубом.

Так, так, усе це Яків закопав під ста-резним, крислатим дубом. «І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, себто до Бет-Елу, він і весь народ, що був з ним. І збудував він там жертовник та й назвав те місце Ел-Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом(Буття 35:6-7). Ви помітили, що назва цього місця трохи змінилася? Коли Яків уперше зустрівся тут з Богом, він назвав це місце Бет-Ел, тобто «дім Божий». Тепер же він називає його Ел-Бет-Ел. Слово «Ел» є частинкою Божого імені Елохім. Ел-Бет-Ел означає «Бог в домі Божому». Бог повернувся до Свого дому. І це сто-сувалося не лише місцевості, а най-перше дому і серця Якова.

Обновлення стало необхідним для Ізраїлю буквально через кілька днів після того, як Бог склав із ним заповіт. Мойсей піднявся на гору Си-най, щоб отримати Закон та інструк-ції щодо проведення богослужіння, а євреї тут же організували свято на честь нового ідола. Бог дуже прогні-вався на неслухняний народ і хотів знищити його. Тільки заступництво Мойсея зупинило Божий гнів, але Бог більше не захотів особисто мати справу з Ізраїлем. Господь сказав: «І пошлю перед тобою Ангола і введе він вас в землю, де тече молоко та мед; бо Я не піду серед вас, щоби не знищити мені Вас дорогою, тому що ви народ твердошиїй жорстоко-сердий». Народ почувши це грізне слово, сильно заплакав і ніхто не прикрасив тоді себе прикрасами своїми. Бо Господь сказав Мойсеєві: «Скажи синам Ізраїлевим: ви народ твердишиїй; якщо Я піду серед вас, то в одну мить вигублю вас. Тож те-пер зніми оздобу свою із себе, – Я знатиму що вчиню тобі». І поздіймали Ізраїлеві сини оздоби свої з себе під горою Хорив. А Мойсей узяв намета та й нап’яв його поза табором, дале-ко від табору і назвав його скинією заповіту. І кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором» (Вих. 33:1-7).

Цікаво, що відновлення сто-сунків з Богом торкнулося прикрас, оздоб. Чому Господь вимагав у із-раїльтян саме цього?

Власне, оздоблення, прикраси не були гріхом, одначе, вони відо-бражали поганський спосіб життя. Ці прикраси з’явилися у євреїв, коли вони виходили з Єгипту і їх же понад-ягали на себе під час свята в честь золотого теляти. У той час євреї згадували, як поводилися єгиптяни,

Павло ТУПЧИК: пастор, керівник місії “Трансcвітове радіо в Білорусі”

7 4/20124/2012

ХанукаХануканаслідували їхню поведінку і думали, що виглядають, поводяться так само «круто», значимо, як і іхні поневолю-вачі єгиптяни. Написано, що народ сів їсти й пити і встав бавитися – все це викликало почуття огиди у Гос-пода. Він хотів бачити зовсім інший народ: смиренний і простий, він мав би з трепетом серця прислухатися до кожного Божого Слова.

Відновлення відбулося в Ізраїлі і в часи царювання Йосії. Почалося воно з того, що Йосія наказав відре-монтувати храм і всередині, й зовні. Коли робітники очищали храм від сміття, то випадково знайшли книгу Закону Божого. Згорток принесли царю, він прочитав його і вжахнув-ся, побачивши у світлі прочитаного, як далеко його народ відійшов від Господа. Почалося навернення Юди до Бога. «І пішов цар та кожен муж Юди до Господнього дому, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і весь народ від малого й до великого і він прочитав у вуха їхні усі слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі. І став цар на підвищення і склав заповіт перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його та свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі. І весь на-род пристав до заповіту. І наказав цар Хілкійї, великому священику й іншим священикам та сторожам по-рога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та Астарти та для всіх небесних світил. І він попалив їх поза Єрусалимом, на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу» (2Царів 23:2-4).

Як бачимо, відновлення сто-сунків із Богом почалося з повер-нення до слова Божого. Йосія дав Богові можливість через Слово Своє освітити всі найпотаємніші куточки життя кожного єврея, кожної родини й усього народу в цілому. Виявили і зруйнували ідолів та їх жертовники. Цар і народ відновили свій завіт з Бо-гом і знову пообіцяли служити Йому й дотримуватися Божих законів.

Велике відновлення відбулося й після повернення Ізраїлю з Вави-лонського полону. Ізраїльтяни могли впродовж багатьох годин стоячи слу-хати читання Божого закону. Слово Боже просвічувало їхні душі. Вони плакали й сповідували свої гріхи. У книзі пророка Неемії написано: «В 24-й день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві в пості та в вере-

тищах, а на них – порох. А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. І стали на місці своїм, і чверть дня читали з книги За-кону Господа, Бога свого, а чверть – сповідалися і вклонялися Господові, Богові своєму (Неем. 9:1-3).

Тоді також відбулося відновлен-ня завіту Ізраїлю з Богом. «І решта на-роду, священики, левити, придворні, співаки, храмові підданці й кожен від-ділений від народів краю до Божого Закону, їх жінки, сини та дочки, кожен знаючий та розуміючий, зміцняють присягу при братах своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити Божому Закону, щоб дотримуватися і щоб виконувати всі заповіді Господа, і права Його, й постанови Його(Неемія 10:29,30). І Бог благословив Ізраїль.

Свято обновлення – не тільки історичне свято. Ханука потрібна не тільки Ізраїлю. Шановний читачу! А ти не потребуєш такого відновлення та освячення? Може, ти заспокоюєш себе, що свого часу покаявся і склав завіт з Богом. Це дуже добре, однак, подумай які зараз у тебе стосунки з Богом? Що відбувається у твоєму серці? Воно повинно бути храмом Духа Святого, але чи не похазяйну-вав там Антіох? Чи не встановив він там ідолів? Чи не перейняв ти від світу його спосіб життя?

Можливо, й до тебе також стосуються слова, сказані Ісусом Христом Ефеській церкві: «Так гово-рить Той, Хто тримає сім зір у правиці своїй, Хто ходить серед свічників зо-лотих: Я знаю діла твої і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. І ти маєш терпіння, і працював для ймення Мого, але не знемігся. Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся» (Об. 2:1-5).

Ніхто не сумнівається, що ти віруюча і благочестива людина. Ти багато робив, а може, й зараз робиш для Бога. Але є проблема і вона по-лягає в тому, що ти охолов. У тебе немає колишньої першої любові й ти вже не такий ревний, не запальний. І твоє служіння справді не є зараз таким, як колись. Диявол зумів про-нести у твій храм ідолів і встановив

їх там; чим довше вони там знахо-дяться, тим складніше тобі буде їх позбутися. Точніше шлях і засоби позбавлення залишаються тими ж, однак, з часом рішучості у тебе буде все менше і менше. Що найгірше, так це те, що ти особисто звикаєш до цих ідолів, вони стають для тебе звичною частиною сердечного інтер’єру.

Не заперечуй, друже, тобі по-трібна Ханука, тобі треба віднов-лення та освячення. «Згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори колишні свої діла». Згадай, що зупинило тебе на шляху слідування за Господом. Може, це було щось одне велике, але скоріше всього, все складалося із дрібниць. Кілька крапель щодня па-дали у твоє серце, а Дух не розігрівав його, і воно з часом остигло. Попроси Духа Святого сьогодні перевірити твоє серце. Визнай і залиш все, що він викриватиме в тобі. Тут не треба щось видумувати, бо Господь чітко і зрозуміло вказує тобі на те, що зане-чищує твій сердечний храм.

Оновлення завжди починаєть-ся з повернення до істини Божого Слова. За тим іде покаяння. Ідоли на той час уже мають бути скинуті з п’єдесталів і знищені. Але це ще не все: необхідне відновлення завіту. Ти знову маєш сповідувати свою належність Богу і бажання служити Йому. І тоді для тебе настануть бла-гословенні дні близькості з Богом.

Оце і є твоя особиста Ханука. Дорогий друже, повір, свято об-новлення варте того, щоб його святкувати!

8

досл

ідім

о Пис

ання

«Таємна Вечеря», «Вечеря Гос-подня», «Євхаристія», «Причастя» або «Спогад страждань і смерті Христа». Є різні назви дуже важли-вого священнодійства, яке роблять усі християнські деномінації й, як не дивно це звучить, навіть деякі не-християнські (Св. Ієгови й Мормони).

Оскільки Причастя є безпо-середнім велінням Самого Христа, дуже важливим є правильне розу-міння суті й значення цієї заповіді. Адже кожний щиро віруючий живе бажанням у всьому і постійно до-годжати своєму Спасителеві. Але нерідкі випадки, коли до цього пи-тання ставляться, не побоюся цього слова, неосвічено й у ході проповіді я приведу приклад цього з мого життя до покаяння. Щоб уберегти себе й слухаючих нас від оман і не пожинати плоди свого неуцтва щодо цієї свя-тині, ми розглянемо Три основних питання, що стосуються Вечері Господньої, відповіді на які допо-можуть прославити Бога виконан-ням Його волі.

зивається прездійсненням.Невірно також мати на увазі, що

щоразу під час Вечері Господньої тіло Христове переломлюється. Фактично католики стверджують, що меса – це жертва за гріх. У право-славних під час розподілу проскурів (прісний хліб, який використовують для Причастя) використовується ніж у формі наконечника списа.

Ще одна небезпечна омана – багато людей вважають, що участь у Ламанні якимось чином робить у них особливу святість або навіть рятує їх (причастя на смертному одрі).

Мені не хотілося б принизити значення цієї святої заповіді, але й підносити її до рівня містики, яке їй ніколи не приділялося, теж не хочеться. Яке ж біблійне визначення Вечері Господньої?

Б. Чому є причастя.Р а н н я ц е р к в а п р е к р а с н о

пам’ятала, що Ісус учив про неї у ве-ликодню ніч, і це було не випадково: «А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із

І. Що таке Вечеря Господня?Відповідь на це питання дуже

важлива, бо визначає наше став-лення до Вечері. Як уже було сказа-но раніше причастя – це веління або заповідь, яку встановив Ісус Христос перед Своїми страждан-нями.

Ось слова, які читаються в кожній баптистській церкві як міні-мум раз на місяць – 1 Кор. 11:23-26. Словами «це робіть на спогад про Мене» апостол Павло передає слова Самого Господа про значення й мету цієї заповіді, а саме веління про спогад смерті Христа.

А. Чим причастя не є.Є люди, які надають цій заповіді

містичного змісту. Оскільки багато людей приходять у церкву зі світу, не в усіх є правильне розуміння змісту й мети цього веління. Спочатку корот-ко розглянемо деякі типові помилки.

Є християни, які думають, що хліб і вино після благословення міс-тичним образом стають буквально тілом і кров’ю Христа. У цьому нас запевняють католики. У них це на-

9 4/20124/2012

Вечеря ГосподняВечеря Господнявами, перш ніж муки прийму» Лк. 22:14-15. Євреї прекрасно розуміли суть Божого веління про Пасху Ста-рого Завіту. Про порятунок від рук ангела-губителя, про великоднього агнця, про кров на одвірках дверей. Вони прекрасно розуміли, що тра-пилося тоді. Вони пам’ятали веління Бога у Вих. 12:26,27 «І станеться, коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? то відкажете: Це жертва, Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг». І точно так само, як передавалася звістка про ті давні події там, у Єгипті, з покоління в покоління ( до речі, до цього дня Пейсах – одне із найбільших свят у євреїв) повинна буде передаватися й звістка про Агнця Божого, Кров Якого рятує від гніву Божого. Тому, як старозавітня Пасха була свя-том звільнення від єгипетського рабства, так і Господня Вечеря означала звільнення від рабства гріха через смерть Ісуса.

Вона була заповідана для по-стійного НАГАДУВАННЯ про жертву Христа й про користь, яку ми з неї одержуємо. Хліб, який на Причас-ті переломлюється, роздається й з’їдається, призначений НАГАДУВА-ТИ нам про тіло Христа, відданного на хрест за наші гріхи. Вино, яке ми п’ємо, повинне НАГАДУВАТИ нам про Кров Христа, якою змиті всі наші беззаконня. Тому, хто їсть цей хліб і п’є це вино, переконливим спо-собом НАГАДУЄ про ті блага, які Господь придбав для його душі, і про смерть Христа як про ви-рішальний момент і поворотний пункт, від якого залежать усі ці блага.

Із чотирьох євангельських ав-торів, які описують цю подію, двоє говорять про мету Вечері. Це Лука й ап. Павло, які передають слова Господні так: «Це робіть на спомин про Мене» Лк. 22:19. Отже, головна причина участі у Вечері – це СПОГАД. Якщо Писання говорить так ясно, навіщо не задовольнятися цим, а покривати якоюсь містикою та мо-роком те, що й так зрозуміло.

Вертаючись до помилок у ро-зумінні Причастя, можна сказати наступне: думка про перетворення (преосуществление-рос.) ніде в

Біблії не знаходить підтвердження. Коли Христос тримав у руках хліб і вино, і говорив «Це є тіло Моє й кров Моя», то учні розуміли, що це є про-образи або символи. Вони звикли до того, що Вчитель часто говорив образно. Вони ніколи й не подумали б, що ці слова варто сприймати в буквальному значенні. Христос був перед ними живий, коли говорив ці слова.

Щодо того, що виконання Ве-чері є багаторазовим принесенням жертви ( як уважають католики), теж безпідставно. Навпаки, у посланні до Євр. 10:12-14 написано: «А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів… Бо жертвоприношенням одним вдо-сконалив Він тих, хто освячується».

Отже, Вечеря Господня була заповідана як СПОГАД про жертву Христа, а не як жертвоприне-сення. Слово Боже вчить нас, що замісна жертва Ісуса була єдиною і повністю достатньою для спокути дією й не вимагає повторення. Хліб і вино є прообразами тіла й крові й не міняють своїх властивостей або при-роди. Будемо твердо триматися цих біблійних переконань, щоб зберегти себе й слухаючих нас від помилок.

ІІ. ХТО МОЖЕ БРАТИ УЧАСТЬ У ВЕЧЕРІ ГОСПОДНІЙ?

Якщо участь у Вечері лише спо-гад про Його страждання й смерті, то чи значить це, що кожен, хто хоч щось чув про Христа, може в цьому брати участь? Чи досить просто бути згодним з тим, що Ісус колись жив?

Це питання дуже серйозне й повинно бути дуже добре вивчене нами як церковними лідерами (про-повідь була для служителів), щоб захистити Церкву Христову від опо-ганення. Те ставлення до причастя, яке спостерігається в так званих ортодоксальних церквах, інакше як необдуманим я назвати не можу. Чому? Ви зрозумієте після прикладу з мого життя.

ПРИКЛАД: Ми із братом ви-росли в такій родині, де тато вважав і вважає себе католиком, хоча й не ходить до жодного храму, а мама моя – православна віруюча. Вона брала нас із братом на служіння, коли ми були дітьми, в основному перед великими святами. Для нас це озна-чало одне, потрібно буде довго сто-

яти, а потім розповісти батюшці про «погані діла», тобто гріхи, які зробив, а він їх «відпустить» (тобто простить). І закінчитися все це причастям, коли панотець зі словами «Причащається раб Божий…(такий-то)» дасть ви-пити з ложечки трошки вина зі шма-точком хліба. Чесно кажучи, я зовсім не розумів, що все це значить, але був впевнений (так учила мама), що після цього в мене не залишалося за душею ні гріха, і я із чистою совістю йшов займатися тим самим, у чому зараз признавався. Моєму братові ще менше все це подобалося й мамі доводилося змушувати його йти до храму. Пам’ятаю випадок, коли ми трошки підросли, мама відправила мене із братом із села в місто для причастя. Але в церкву ми так і не потрапили, тому що знайшли у квар-тирі спиртне й обоє напилися. Мамі потім сказали, що не були в церкві, тому що чогось там наїлися й нам було зле.

Таке було моє ставлення до Ве-чері Господньої в дитинстві та юності. І я собі думаю: «Невже ж то тільки ми двоє із братом мали таке розуміння сповіді та причастя?». Та зараз я просто переконаний, що більшість із тих, хто бере участь у причасті в традиційній церкві, не розуміють, що все це значить. І це дуже сумно.

Що Біблія говорить про людей, що беруть участь у Вечері? 1 Кор. 11:27-30 Проблема коринтян, як проблема й нинішнього часу була в тому, що не було роздумів про те, що значить причастя. Нам із братом ніхто не пояснив, що все це зна-чить. Ті вечері любові в Коринті, де збиралися віруючі і проводилася ця заповідь, згодом перетворилися в банальні об’їдання і випивання. Коли немає міркування й глибокого розуміння важливості заповіді, усе робиться «по звичці».

Павло кілька раз говорить про ГІДНІСТЬ в участі спомину. Що це значить, хто ж гідний? Спочатку два негативних приклади.

Той, хто бере участь у запо-віді, не знаючи для чого він це робить, перебуває в омані. Слово «випробовувати» означає: 1. про-бувати, випробовувати, перевіряти, досліджувати, пізнавати; 2. (у ре-зультаті перевірки) схвалювати, ви-знавати придатним, затверджувати.

10

досл

ідім

о Пис

ання

«Розважати про тіло» Господнє (29 вірш) означає розуміти, що пред-ставляють хліб і вино, і чому вони по-даються. Це ж спогад про ціну викупу від гріха. Якщо для когось Христос не є Спасителем, і ця людина не може сказати «не тлінним сріблом або зо-лотом відкуплений [він] від марно-го… життя, що передане [йому] від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» як говорить апостол Петро (1 Пет. 1:18,19), то брати участь у при-часті категорично заборонено! Це не те, із чим можна поводитися нероз-важливо, легковажно або недбало! Це врочиста заповідь і нею потрібно користуватися з усією серйозністю.

Але навіть якщо людина й ви-знала Ісуса Спасителем, але в його житті є гріхи, що полюбилися й він не має наміру прощатися з ними, то такий теж не гідний бути учасни-ком. Послання до Євреї 10:28,29: «Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, скільки ж більшої муки, додумуєтеся, заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за зви-чайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!? Мати бажання згадува-ти смерть Христа у той час, коли я приліпився до огидних гріхів, че-рез які стала необхідною смерть Христа – це зухвальство! Сам факт, що людина продовжує жити в гріху, уже доводить те, що йому немає діла до жертви Спасителя, і він не має почуття вдячності за спокуту. Тож виходить, що нема смислу брати участь у Вечері. По-трібно щиро покаятися й залишити гріх, а інакше причастя буде тільки додаванням гріха до гріха.

ЛЮДИ, КОТРІ ГІДНІ БРАТИ УЧАСТЬ.

Із цих двох негативних при-кладів, можна зробити висновок про те, хто ж ГІДНИЙ брати участь у Вечорі Господньої. Це люди, які «до-слідивши себе» і усвідомивши себе грішними, істинно покаялися в ми-нулих гріхах і ненавидять їх, твердо мають намір вести нове життя. Вони вдячні Христу за Його смерть, тому що для них вона є єдиною надією на порятунок. Вони… випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця...

Об. 7:14. Адже насправді, якби не жертва Сина Божого, ніхто з людей не мав би права бути гідним!

Отже, ми вже відповіли на два питання: «Чим є ця заповідь? і «Хто гідний брат у ній участь?». Але є й третє, останнє питання:

ІІІ. ЯКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВАРТО ОЧІКУВАТИ ВІД УЧАСТІ?

Баптисти вважають помилко-вою думку про те, що Вечеря Гос-подня – це таїнство в класичному визначенні (коли через видиме свя-щеннодійство людині передається невидима благодать Божа). Участь у ній не спасає неспасенного, і не робить святим грішника. Воно не може бути панацеєю людині, що перебуває на смертному одрі, яка прожила нечестиве життя й іде з нього, не покаявшись. Але для людини відродженної причастя приносить рясні благословення.

«Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є».(1КОР.11:28).

Приходячи до причастя, він до-сліджує своє серце й життя, – чи не-має там яких-небудь ознак егоїзму, заздрості, злості або нечистоти. Це є час щирого покаяння – дуже важ-ливий момент в житті віруючого. До цього нас знову й знову закликає Вечеря Господня.

Серця сповняються вдячніс-тю при спогадах про високу ціну на-шого порятунку, яку сплатив Господь. Ісус сказав, що навіть якби я володів усіма багатствами світу, то для спа-сіння хоча б однієї душі цього було б мало. Сатана зазнає поразки у своїх спробах звести нас від Спасителя й схилити до світського. Коли ми в благоговінні приходимо до Того, Хто страждав за нас і міркуємо про Гол-гофську жертву, то ми сповнюємось вдячності й наша любов до Нього зростає.

Ми щораз сповнюємося ра-дістю. Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. (26 вірш). Оскільки Вечеря це є спогад не тільки Його страж-дання й смерті, але й ПОВЕРНЕННЯ Христа за нами. Нас утішають Його слова: Ів.14:3: «І коли піду й приго-тую вам місце, прийду знову й побе-ру вас до Себе, щоб і ви були, де Я».

Ми озираємося на Голгофу й радіємо своєму прощенню; ми дивимося в майбутнє й радіємо перспективі по-бачити Його віч-на-віч!

ПІДСУМОК:Віруючі Коринту були недба-

лими й відступали від віри. Для них Вечеря Господня була звичайною трапезою. Вони їли й пили не роз-важаючи про Тіло Господнє і за цей страшний гріх були покарані Богом. Павло написав ці слова, щоб про-тверезити їх. Сьогодні вони звучать для нас, щоб протвережувати нас. Щоразу, коли віруючий підходить до участі в Спомині, він повинен розуміти: що ця заповідь означає? Через причастя нагадується, якою ціною дісталося йому прощення й виправдання, і як це серйозно – бути християнином!

Яке серйозне зобов’язання вести належний спосіб життя лежить на ньому, як на дитині Божій! Як ретельно потрібно випробовувати себе, щоб завжди бути гідним спільності зі Своїм Спасителем!

Які рясні благословення одер-жує той, хто із благоговінням і з роз-важливістю підходить до виконаня цієї святої заповіді!

Тож нехай благословить нас Бог саме так і розуміти й учити інших цьому. Нехай УСЕ, що ми робимо буде для слави Божої!

Віктор ВОЙТОВИЧдиякон церкви «Дім молитви»м. Луцьк

11 4/20124/2012

На святій земліНа святій землі

Побувати на святій землі, де народився і жив Ісус Христос, де була написана Біблія, де жили пророки

і апостоли, було моєю мрією ще з дитинства. Якби я не зустрівся з Іс-усом тут, в Україні, то, можливо, їхав би в Ізраїль так, як їде багато людей – шукати чогось святого.

Так сталося, що друзі запро-сили мене побачити Ізраїль, а путівки в ці дні коштували наполовину де-шевше, ніж завжди. Причиною було те, що саме в ці вересневі дні багато паломників-хасидів прибувають в Україну, щоб відвідати в Умані могилу свого лідера рабі Нахмана, засно-вника релігійного руху хасидів, який помер 16 вересня 1810р. Літаки, що привозять євреїв в Україну, до Із-раїлю повертаються порожні, саме тому й була знижена вартість путівок.

Сьогодні в Ізраїлі портрети рабі Нахмана прикріпляють на будинках, у транспорті, на плакатах як особли-во святої людини, яку шанують.

Приїхавши в аеропорт «Бо-риспіль», я побачив багато груп паломників, які разом із священика-ми чекали літаків. Декотрі правили службу, хтось співав, молилися, а тому можна було подумати, що па-ломницьке місце не могила рабі, а Бориспільський аеропорт.

Друге, що справило на мене враження, – євреї-хасиди, які прилі-тали в Україну. Всі вони були одягнуті в чорний одяг, чорні шапки, з-під яких над вухами звисали довгі кучері.

З-під одягу виглядали китиці; їх по-винно бути 365 – стільки законів і днів у році.

Мені стало сумно, коли я роз-думував над тим, що шукають євреї-хасиди на нашій землі – їх привезли близько сотні літаків! Уявляєте, скільки людей може прилетіти на цих літаках?.. І що шукаємо ми, христия-ни, на їхній землі? Згадалися слова Христа, який сказав: «Що шукаєте живого поміж мертвими? Його тут нема, Він воскрес». Коли помер Мойсей, Господь недаремно заховав місце його поховання, одначе, народ намагався знайти могилу. Ще Ісус говорив: «Відновлюєте гробниці про-рокам, яких ваші батьки побивали камінням». І в теперішньому модер-ному часі нічого не змінилося, люди й тепер практикують поклоніння мощам, будують храми померлим і роблять багато того, що є мерзотою в очах Господніх.

О 8:30 вечора літак з трьома сотнями людей піднявся на висоту 10 900 метрів. Вже через дві години і сорок хвилин ми були в місті Тель-Авів – сучасній столиці Ізраїлю (за словами гіда, євреї й донині своєю столицею вважають Єрусалим) і вди-хали гаряче нічне повітря з ароматом квітів. З аеропорту автобус завіз нас в готель м. Тіверія.

Вранці ми прокинулися і по-бачили з вікна чудовий краєвид: Генісаретське озеро та гори, що його оточують. Це те озеро, яке згадуєть-ся в Евангелії, його ще називають

Тиверіадське або Галілейське. Берег озера – одна з найнижчих частин землі, 213 метрів нижче рівня моря. Довжина і ширина його відповідно 22 і 12 кілометрів і 45 метрів глибина. Озеро прісноводне, а це має велике значення для євреїв, оскільки тре-тина використаної населенням води – це води Галілейського озера. При-бережна територія озера є улюбле-ним місцем відпочинку ізраїльтян. Споглядаючи ці прекрасні краєвиди, ми згадували Біблійні події, що від-бувалися тут дві тисячі років тому. Тут жив, проповідував, звершав чудеса Ісус та Його учні.

Насамперед ми побували на річці Йордан, відвідали місце, де паломники приймають хрещення, хоча історично – це не те місце, де хрестив Іван і де Ісус приймав хре-щення. Воно знаходиться в пустині юдейській, за Єрусалимом, куди ми приїхали пізніше. Другою зупинкою було місце, де Ісус двома рибками і п’ятьма ячмінними хлібами нагоду-вав п’ять тисяч людей.

На кожній зупинці ми читали цитати з Євангелія, які розповідали про певні події, співали і прославля-ли Господа за те, що Він нас також знайшов, як і учнів. У нашій групі майже всі туристи були віруючі, чле-ни церков, проте, коли брат Анатолій Пижевський зробив заклик до пока-яння, один чоловік попросив Ісуса простити його гріхи і увійти в його серце. Сльози покаяння полилися з його очей, а з наших сердець поли-нула Богу хвала, і ангельська радість наповнила нас. Ми відчули, що Ісус з нами тут, так як Він був з учнями дві тисячі років назад.

Галилейське озеро. Місце чудесного улову риби учнями Христа.

Спомин смерті Ісуса Христа біля гробу Господнього

12

на св

ятій

земл

і

Потім ми сіли в човен і змогли плавати озером, як Ісус плавав зі Своїми учнями. Перша пісня, яку ми заспівали в човні, – «В дивному озері Генісаретському». Потім молились і ще співали пісні. Ми також змогли побачити другий бік озера – землю Гадаринську, на якій Ісус вигнав демонів з чоловіка і дозволив їм увійти в свиней, які кинулися з кручі. Ця сторона Галілейського озера є пустинною донині.

Далі ми поїхали до того місця, де Ісус після воскресіння зустрівся з Петром і Хомою, Нафанаїлом, Іваном і Яковом. Побачили місце чудесного улову, коли Ісус наказав учням заки-нути невода праворуч від човна. На тому місці стоїть стіл, що нагадує лю-дям, як Ісус нагодував учнів рибою. Згадалася розмова Ісуса з Петром, Його слова: «Симон Йонин, чи ти лю-биш Мене?», які Він повторив Своєму учневі тричі. Поряд стоїть пам’ятник, присвячений цій ромові: Ісус і Петро, який, схилившись на коліно, простя-гає до Нього руку. Мабуть, на цьому місці Він запитує кожного, хто знає Ісуса: «Чи ти любиш Мене?»

На північному березі Геніса-ретського озера ми відвідали міс-цевість, на якій колись стояло місто Капернаум. Все, що залишилося від нього – чудовий сад, а на місці дому, в якому проповідував Ісус і люди розібрали покрівлю, щоб спустити розслабленого, збудована церква, а все інше зруйнували римляни в часі руйнування Єрусалиму. Про це свідчать розкопки. «А ти, Капернау-ме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі відбулися ті чуда, що в тобі вони сталися, то лишився б він був до сьогоднішнього дня. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!(Матв.11:23,24). Жителі цього міста мали дуже багаті, гарно роз-ташовані землі, й через це були дуже велику горді та дуже зарозу-мілі. Господь порівнює Капернаум із Содомом та Гоморрою, і навіть нижче ставить його. Капернаум є

пам’ятником людської гордості та пихи для всіх нас, щоб ми не були такими, як вони. І донині територія древнього міста залишається неза-селеною.

Ми мали нагоду побувати на горі блаженств, місці, де Христос сказав нагорну проповідь. Тут збу-дований восьмикутний храм, в яко-му вівтар знаходиться посередині будівлі. Церква збудована на гроші Муссоліні, італійського диктатора. Поряд – жіночий монастир. Роз-мовляти вголос у храмі заборонено, можна тільки молитися, однак, зовні, біля стін храму, ми змогли заспівати, прочитати Євангеліє і помолитися. Ми також відчували себе блажен-ними на цій горі. Взагалі, Галілея полонила нас своєю красою, чудови-ми садами, Генісаретським морем і фініковими пальмами. В кінці дня ми покупалися в Галілейському озері й пішли відпочивати.

Наступний день, суботу, ми розпочали із зібрання, читання Біблії та молитви. Євреї звечора позакри-вали магазини, працювали тільки араби. Зранку єврейські чоловіки йшли в синагогу, а жінки виходили на вулиці та займалися з дітьми. Релігійні євреї нічого в суботу не роблять. Світло, що засвітили на ніч, залишають горіти цілий день. Проїж-джаючи містами та селами цієї землі, ми помітили ось що: чисто там, де проживають євреї. На їхніх ділянках багато зелених насаджень (дві третіх площі повинно бути засаджено де-ревами і квітами у кожного хазяїна), а на арабській території сміття ви-кидають просто на вулицю. З цього можна дізнатися, де хто проживає. Наступного дня ми відвідали дім Симона Зилота в Кані Галилейській, у якому Ісус створив перше чудо. Там зустріли весілля: всі в білих одежах, прийшли молоді та весільні гості на

святе місце, щоб отримати благо-словення від Господа. Після молитви та співу ми продовжили шлях до Назарету. Це місто повністю засе-лене арабами, які мають ізраїльське громадянство. За віросповіданням 30% складають християни різних конфесій і 70% – мусульмани. Наза-рет – єдине місто в Ізраїлі, в якому неділя – вихідний день. У Назареті є 54 храми, а також дуже багато печер, є грот Благовіщення,а також гора скинення (коли Ісус проповідував у синагозі, юдеї хотіли побити його камінням та скинути з гори, але Ісус непоміченим пройшов поміж ними і вони не побачили Його).

Євреї починали святкувати новий 5773рік від створення Адама, першого чоловіка.Проїхавши долину Мегідо, де відбудеться Армагедон-ська битва, ми проїздом побували у колись величному місті Кесарії. Про його велич свідчив акведук (водо-канал, яким подавали прісну воду в кожен дім. Вчені досі не можуть зрозуміти, як усе це було зроблено, адже морське дно потрібно було по-глибити на 36 метрів. Ми, християни, дивлячись на це місто, згадуємо апостола Петра, який охрестив тут римського легіонера Корнилія та його дім. Це було перше хрещення язичників, від якого почався перехід євангелія від євреїв до поган. Саме з цього міста і з цього часу почали проповідувати християнство.

У неділю ми переїхали у Ві-флеєм, де й прожили наступні дні. Віфлеєм також арабське місто, тісно пов’язане з Єрусалимом. Проте, щоб потрапити арабові з Віфлеєму в Єру-салим, потрібен дозвіл від євреїв, на дорозі стоять солдати зі зброєю і перевіряють усіх, хто проїжджає дорогою. Між територією євреїв і арабів збудована стіна з бетону, а місцями сітка. У Віфлеємі ми відвіда-ли дім Івана Хрестителя, а потім були в Єрусалимі, в музеї, присвяченому згадці про геноцид євреїв.

Єрусалим – святе місто для євреїв і християн. Ясла, в яких на-родився Ісус, забудовані високими стінами храмів, вхід до храму на-родження Спасителя замурований, і щоб увійти, потрібно низько нахи-литися. Сотень п’ять людей стояло у храмі, котрий належить грецькій православній церкві, з другого боку – католицький храм. Для того, щоб увійти до печери, де ніби-то було місце народження Ісуса, потрібно

Біля стіни плачу

Хрещення брата Юри на річці Йордан

13 4/20124/2012

Торкаючись слідів ХристаТоркаючись слідів Христапростояти декілька годин у черзі. Наша група вирішила не чекати, а по-дивитися, що можна, зовні і йти далі. Коли ми поступилися своїм місцем у черзі іншій групі, до нас підійшли і сказали, що за певну плату нас готові провести до печери невеликими гру-пами по сім людей. Гроші тут також відіграють велику роль у можливості доступу до святих місць. Декілька людей погодилися, і через короткий час показали фотографії печери, в якій вони побували. Але за певну плату увійти в небо, я переконаний, ніхто не зможе.

Побували ми і на Оливній горі, стояли на тому місці, де Ісус, спо-глядаючи місто, заплакав. Гарний вигляд старого Єрусалиму, побудо-ваного з білого каменю, обнесеного стінами, викликав у всіх захоплення. У центрі міста – мечеть Омара з по-золоченим куполом. На цьому місці колись Авраам поклав на жертівник Ісака… Тут Давид побачив ангела з мечем, що вбивав людей… Тут був храм, який збудовав Соломон, а потім через гріх зруйнований… Тут Зоровавель відбудував новий храм, і старші плакали від приниження сла-ви нового храму, а молоді кричали від радості, що храм був побудований. Які події відбудуться далі на цьому місці? Відповідь дає Святе Писання. Храм повинен бути відбудований, і антихрист в храмі Божому сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме (2 Сол. 2,4). І тоді Ізраїль зрозуміє, що це несправжній месія, і відкине його, а антихрист збере проти Єрусалиму всі народи на місце, що зветься Ар-магедон (Об’яв.16.14-16).

Побувши в Оливному саду, ми стали сходити в Єрусалим. І тут зга-дали й читали Псалми від 119-го до 133-го. В російському синодальному перекладі ці псалми надруковані під заголовками «Песнь восхождения», в перекладі Огієнка – «Пісня прочан». Євреї співали їх, як піднімалися в Єрусалим.

Ми мали бажання пройти шля-хом скорботи. Цей шлях починався з преторії, де Понтій Пилат судив Іс-уса. З часів Ісуса залишилися тільки камені на землі, що були свідками усього того. По дорозі, що зветься Віа-Долороса, багато зупинок. З обох боків вулиці магазини, в яких все продається, як на базарі. Араби кричать звідусюди і кожен пропонує щось купити по дешевій ціні: ікони, хрестики, килими, одяг, їжу – все,

що є на світі. В стінах вмуроване каміння, про яке екскурсоводи пе-реконливо розповідають, що воно залишилося з часів Ісуса. В одному місці замурований в стіну камінь із вм’ятиною, подібною до людської руки. Гід розповів, що коли Ісус ніс хреста, йому було тяжко й він упав, упершись рукою в камінь – так утво-рився відбиток руки на камені. Пізні-ше цей камінь знайшли і замурували в стіну. Тоді мені згадалася розповідь про одного монаха, котрий зібрав багато людей навколо себе й пока-зував старого іржавого меча, яким пророк Валаам хотів убити ослицю. Усі слухачі були в захопленні, але один чоловік, що знав Писання, за-уважив, що у Валаама меча не було, а він казав: «Якби був у мене меч, то я тебе убив би». Тоді монах ви-правдався, сказавши: «Так, це той меч, що Валаам хотів мати!» Наш гід розказував щось подібне…

Потім ми прийшли до Судних воріт, котрі виходили за місто. Біля воріт, в стіні були вузькі щілини, які називалися «голчиними вушками». Коли закривали ворота на ніч, то пас-тух, котрий шукав загублену овечку, міг пройти в місто і пронести овечку, але верблюд пройти не міг. До Суд-них воріт можна було підсудному оскаржити свою справу і поверну-тися до перегляду і оправдання. І тому, коли осуджували на смерть, зупинялися біля Судних воріт, для захисту підсудного. Проте, коли вели Спасителя, ніхто не зупинявся біля Судних воріт.

Гріб Христа Спасителя – одне з найбільш багатолюдних місць, де кілька сотень паломників стоять у черзі, щоб увійти до гробу. При вхо-ді у храмі, на підлозі – мармурова плита, біля якої на колінах стоять з десяток жінок (це місце, де лежало

тіло Христа, за переданням). Жінки діставали зі своїх сумок речі, скла-дали на мармурову плиту свічки, іконки, хустинки, мобільні телефони і т.п, а потім знову ховали все це у сумки. Над плитою висіли лампади, а довкола стояв натовп людей: гамір, крик, розмови на різних мовах пе-репліталися із співом священників, в храмі було темно, повітря було гаряче,запах кадила, ладану і люд-ських тіл стояв туманом у храмі. За-ходити всередину нам перехотілося. Друге місце в саду, також біля стіни міста, має гроб, витесаний у скелі. Там було спокійніше і менш людно, ми звершили вечерю Господню, заспівали декілька пісень – це про-тестантська Голгофа.

Біля стіни плачу, жінки і чо-ловіки розділилися, як було й біля храму – жінки і чоловіки окремо. Щоб підійти до стіни, чоловікам треба одягнути на голову кіпу. Стіна плачу поділена на зовнішню і внутрішню. Зовнішня – просто неба, де стояли декілька десятків чоловік і молилися, внутрішня – під накриттям, молитва євреїв була шумна. Хтось молився вголос, хтось кричав, піднімаючи руки догори, при молитві багато людей сиділи, розгойдуючись взад і вперед. Фотографувати заборо-нялось, у критій частині була велика бібліотека, з якої євреї читали молит-ви. На стіні плачу прикріплені великі сувої в ріст людини, з червоного оксамиту, зі словами закону. В щіли-нах стін знаходилася безліч записок з молитвами. Євреї чекають Месію!

Кумранські печери, Мертве море, пустиня Юдейська, де Іван хрестив Ісуса. Ми також звершили хрещення в Йордані для брата, ко-трий покаявся. Температура повітря біля Йордану сягала 49 градусів по шкалі Цельсія.

На березі Середземного моря багато людей купаються. Ми також провели один день на березі сучас-ного міста Тель –Авів.

Повертаючись додому, не зрі-калися бажання ще раз побувати на цій землі.

Хотілося б дати пораду тим, хто летітиме в Ізраїль вперше. По-трібно, щоб ваша група мала спільні інтереси,єдність думок щодо того, що ви хочете побачити. Дуже важливо щоб ваш гід також розділяв ваші по-гляди і був віруючий, якщо ви віруючі, або православний, якщо ви право-славні, єврей, якщо ви євреї.

Микола КРИКОТАзаступник голови ВООЦ ЄХБпастор церкви с. Дубечно

14

акту

альн

о

На жаль, церква у 21столітті зіткнулася із серйозною про-блемою: частина християн через певний час перебу-

вання у церковній громаді, відходить від неї. Дехто з них повертається до старого, гріховного способу життя, інші ж, «зберігаючи чистоту віри», шукають альтернативу організованій (традиційній) церкві, категорично відмовляючись повернутися в неї. Все частіше можна чути про ідею простої церкви, в якій люди зби-раються поза Домом молитви чи орендованого громадою приміщен-ня, відмовляються від структури та інших загальноприйнятих підвалин. Таку категорію віруючих уже встигли назвати «постцерковними людьми». Ось ці процеси, що відбуваються в Тілі Христа, не можна ігнорувати чи не помічати, бо це буде неправильно. Хочу зауважити, що:

1) ця проблема має масштаби глобального характеру і торкається церкви як в Америці та Європі, так і на пострадянському просторі, вклю-чаючи церкву в Україні;

2) це не є труднощі окремо взя-тої деномінації, проблема охоплює різні конгрегації;

3) багаточисельні статті та публікації в ЗМІ, обговорення на форумах в Інтернет, книги на цю тему підтверджують реальність і актуаль-ність піднятого питання.

Дана проблема є як у нашому регіоні, так і в країні взагалі. Ось деяка статистика: всього на Волині віруючих ЄХБ на 01.01.2012 року – 7122 чоловіка, з яких 2011 р. відпали 63, що складає 0,9% від загального числа баптистів; 2010 року було 7374 людини, відійшло 74, а це 1%, 2009 року нараховувалося 7334 члена церкви, 65 з них вилучені, а це 0,9%.

Загалом по Україні віруючих ЄХБ на 01.01.2012 р – 123183 чоло-віка. З них у 2011 р відпали 1574, що складає 1,3% від усього числа віру-ючих; 2011 року було 125463 члена церков, відійшли 1584, а це 1,3% від загального числа баптистів, за 2009 рік такі показники: із числа 127420

чоловік відпали 1441 людина, а це 1,1%.

Проблема має стійкий харак-тер, без тенденції до покращення. Відповідно до отриманої інформації необхідно вивчити дане питання і коректувати життя і служіння церкви. У цій роботі я намагатимуся виявити найбільш розповсюджені причини відходу від церкви. Хочу знайти відповідь на болюче питання: чому християни перестають відвідувати церкву, чому люди, які добровільно прийшли в церковну громаду, охрес-тилися, з часом відходять і вже не

15 4/20124/2012

Чому люди не йдуть до церкви?Чому люди не йдуть до церкви?перебувають в єднанні з церквою? Чому? В якій мірі є відповідальною за свій відхід власне людина, а в якій – церква в цілому?

Це дослідження охоплює 24 церкви ЄХБ із 129 на Волині і тривало в часі півтора місяця (квітень-тра-вень 2012р.). Інформація для роботи отримана шляхом анкетування та взяття інтерв’ю у 40 пасторів та дия-конів, що складає 12,26% від загаль-ного числа 326 служителів церков у Волинській області.

Уточню читачам для кращо-го розуміння деякі використані в моїй праці терміни:

1. Організована (традиційна) церква – це громада віруючих, в якій присутній установлений порядок бо-гослужінь та інших життєвих заходів, що відбуваються в Домі молитви чи орендованому приміщенні. У такій церкві є рукопокладені служителі чи виконуючі їх обов’язки, є статут церк-ви, який керує і регламентує внутріш-ню і зовнішню діяльність християн. Є реєстрація у відповідних органах влади, церкви входять в об’єднання чи союз подібних громад.

2. Проста органічна церква – це зібрання віруючих, які в більшості випадків не приймають встановле-ного порядку, який є в організованій церкві, акцентують увагу на простоті життя, спілкування та богослужіння.

3. Постцерковні люди – христи-яни, які відмовилися від участі в житті та служінні організованої церкви, створивши альтернативну їй форму, що зветься простою церквою.

Одиниця – умовно прийнята міра розрахунків, що дорівнює од-ній причині, вказаній учасником опитування.

Коротко вкажу три важливих джерела з даної теми.

1. Книги «Чому не хочеш більше ходити до Церкви?» Джейка Колсена, «Переосмислення Церкви» Френка Віоли і «Органічна церква» Нейла Кола говорять про те, що «органі-зована церква» не справляється з місією, дорученою їй Господом Ісусом Христом, являючись більше перепоною, ніж знаряддям для роз-повсюдження Небесного Царства, а стосунки між віруючими формальні, Церква як Божа сім’я не відбулася, тому не дивно, що багато розчарова-них відходять, намагаючись зберегти віру в простоті спілкування з собі по-дібними людьми.

2. Стаття-роздуми доктора філософії, керівника християнського

центру, пастора Володимира Убий-вовка, співзвучна з вищенаведеними роботами, звертає нашу увагу на масштаби проблеми, вказуючи на внутрішні причини того, що відбува-ється в Тілі Христовому.

3. Результатом п’ятирічного дослідження компанії «Barna Group» на чолі з президентом Девідом Кін-наменом під заголовком «Ви мене втратили: чому молоді люди ви-ходять з церкви і переосмислюють своє ставлення до неї», відповідають на питання, що торкаються сучасної молоді, їх віри і труднощів у слідуван-ні за Христом в умовах, коли швид-ко змінюються культурні цінності. Проблема складна, неоднозначна у вирішенні і вимагає додаткових досліджень.

Наше дослідження торкається людей, які раніше були членами міс-цевих церковних громад, а пізніше втратили зв’язок з церквою, пере-стали відвідувати зібрання й вилучені з членів місцевої церкви.

Для опитування розроблена анкета. Її особливість – немає спец-питань, які направили б опитуваних в згаданому спрямуванні думки. Служителям, на їх вибір, надається можливість висвітлити всі причини, що заслуговують уваги. Їм запропо-новано вказати все, що могло стати мотивом для залишення церкви і гріхи, які послужили для цього.

Для вивчення питання ми звер-нулися за допомогою до діючих слу-жителів-пасторів та дияконів з місь-ких, сільських та селищних церков. Вибір опитування не випадковий, а цільовий. Ми хотіли почути думку представників великих, середніх і малих громад, церков із історією і недавно утворених, а також тих, які пережили поділ і вплив лжевчень. В дослідженні взяли участь 40 чоловік. 14 з них дали інтерв’ю, 26 – заповни-ли запропоновану анкету. Учасники опитування представляли 24 церкви, а це 18,6% усіх існуючих зібрань в області.

Зібрали дані через анкетування та інтерв’ю і отриману інформацію, опрацювавши, розподілили на дві категорії. До першої віднесли людей, які відпали через причини із особис-того життя; до другої – тих, хто за-лишив громаду з причин церковного характеру.

Що нового дізналися в процесі дослідження проблеми? Твердження про те, що існує більше, аніж одна причина (особистий гріх), через яку

люди залишають церкву, істинне. А тепер про метод розрахунків опи-тування.

Ми класифікували причини на підвиди і віднесли їх до однієї з двох категорій, додали всі причини в кож-ній категорії, визначили у відсотках кожну причину, а потім показали це в цифрах і з допомогою діаграм.

Отже, перша категорія: 1) згубний вплив гріха на життя

людини та його прояви: люди за-лишають церкву, бо прийшли в неї з неправильних та нещирих мотивів (бажання самореалізації, працевла-штування, кар’єри, отримання різних земних благ, а коли очікуване не здій-снилося, відходять розчарованими і озлобленими. А це 20,51% від сумі усіх наведених причин, яка дорівнює 156 одиницям.

2) любов до світу і трудоголізм для отримання матеріального – 15,38%,

3) не відродженні від Духа Бо-жого – 14,74%,

4) розчарування в Бозі під час випробувань, претензії до Нього – 10,89%,

5) конфлікти, непрощення, об-рази, бунт – 10,89%,

6) лінощі, небажання духовно зростати – 7,69%,

7) руйнівний вплив лжевчень і світських філософій – 6,41%,

8) шлюб з невіруючими – 6,41%,9) гріхи тіла (алкоголь, нарко-

тики, розпуста, ігрова залежність) – 5,76%,

10) розлучення без біблійного підґрунтя – 1,28%.

Друга категорія, яка приво-дить до відходу людей із церкви – причини внутрішньоцерковного характеру. Ось вони:

1) низький рівень церковних служінь, проповідей, непрофесійне управління життям церковної гро-мади – 24,09%,

2) відсутність душеопікунства призводить до того, що люди зали-шаються сам-на-сам з особистими проблемами – 14,45%,

3) конфлікти і розділення серед віруючих – 12,04%,

4) відсутність єдності та стосун-ків у сім’ї – 10,84%,

5) охолодження любові до Бога – 10,84%

6) незадовільне учнівство та наставницто – 8,43%

7) негативне свідоцтво хрис-тиян, відсутність святості в житті – 7,22%

16

8) розчарування в церкві в ці-лому – 6,02%,

9) надмірний контроль з боку церкви, пригнічення особистості – 6,02%.

Прорахувавши усі ці показники і співставивши цифри (1-а категорія – 65,271%, 2-а – 34,728%) ми ба-чимо, що головна причина відходу людей від місцевої церкви є собис-тий гріх (65,271%), друга причина тісно пов’язана з місцевою церквою (34,728%).

А тепер порівняємо результати нашого опитування з думкою людей, назви робіт яких ми вказали вище.

Так хто ж винен у тому, що частина людей відпадає від церк-ви? Якби ми керувалися тільки книгами Френка Віоли, Нейла Кола, Джейка Колсена і роздумуванням Володимир Убийвовка, то ми одно-значно погодилися б з їх думкою, що сучасна організована церковна громада далеко відійшла від першо-апостольських принципів життя та служіння. А тому всі існуючі пробле-ми, про які ми говоримо в даному до-слідженні, прямо пов’язані з церквою і тільки з нею, і якщо люди залишають її, то винна виключно вона. Ось де-кілька підтверджень цієї ідеї.

1) «Мета постцерковних людей – зберегти віру. А для цього, за їх сло-вами, вони мали покинути церкву. Церкви стали місцем, де люди поча-ли втрачати віру, а не отримувати її» (В.Убийвовк. «Постцерковні люди»)

2) «Єдина причина, через яку люди ще не виходять із церков со-тнями, – сильнорозвинений соціаль-ний сором, особливо на селі. Люди соромляться бути відступниками перед родичами та сусідами, про-те, це явище тимчасове. З кожним роком люди все менше і менше уваги звертають на те, що про них говорять люди, особливо молодь. Передба-чаю часи, коли з церков будуть вихо-дити з такою ж радістю, як Ізраїль із Єгипту. А поки що багато церковних лідерів пиляють гілку, на якій сидять, продовжуючи звинувачувати людей в незрозумілих гріхах, осуджуючи їх за те, за що Писання їх не осуджує і виставляти наперед такі питання як «хрещення духом», «втрата спа-сіння», «довжина спідниць і розмір хустинок». Покаяння має прийти до лідерів, пасторів і благовісників» (В.Убийвовк. «Постцерковні люди»).

3) «Проблема церкви, як ти знаєш, Джейк, в тому, що вона пере-творюється в склад егоцентричних

вимог. Всі хочуть отримати своє: хтось хоче вести, інший – щоб його вели, дехто хоче вчити, а іншим по-добається бути аудиторією. І замість того, щоб перетворюватися в нічим не прикрашене відображення життя Божого та Його любові для цього сві-ту, ми стаємо купкою людей, які рев-но захищають свій перегній у полі. У цьому найменше помітне життя в Бозі, а багато більше випирає страх і бажання приліпитися до таких умов, за яких найкраще задовольняються потреби» (Джейк Колсен. «Чому не хочеш більше ходити до церкви?»)

4. «Довгі роки підряд мені хоті-лося все менше й менше ходити до церкви, тому що я знаходив там усе менше й менше того, що потребував. А потребував я присутності Божої» (Нейл Кол «Органічна церква»).

Наше дослідження розширює розуміння питання, яке обговорю-ється. Було б нечесно відкидати об’єктивні зауваження у вказаних ви-даннях, захищаючи «честь мундира» організованої церкви. Дійсно, певна частина зібрань втратили відчуття потреб суспільства, відмовляючись враховувати і належним чином реа-гувати на реалії сьогодення, сучасну культуру, научний прогрес і приймати нову формацію людей. Так, очевид-ний нестаток душеопікунства і не на належному рівні учнівство. Погодь-мося з тим, що не в кожній церкві є пастор з богословською освітою, не завжди управління на потріб-ному рівні. Є і падіння служителів, і розколи в церкві і багато іншого, що ми всі знаємо. Але зауважте, що ніде у вченні Нового Заповіту не сказано, що помісна церква тут, на землі, буде цілком досконалою. Ми повинні йти до цієї досконалості (Мт. 5:48), але реальною вона стане лиш в майбутньому. Вивчаючи ново-завітні послання, констатуємо, що серйозні проблеми серед християн були і в апостольський час, а що вже говорити нам, віруючим 21 століття, якщо Бог через апостолів передрікав для нас погіршення: охолодження любові (Мт. 24:12), примноження беззаконня (Мт. 24:12), погані люди (2Тим. 3:1-5), лжеучителі (1Тим. 4:1-3; Тит. 1:10-11).

Наведені в роботі дані пере-конливо говорять нам про особисту відповідальність кожного за своє ходіння перед Богом. Головні при-чини в 1-й категорії свідчать про стан сердець людей і внутрішні мотиви, які привели їх до громади вибраних.

Саме тому їх вихід нас не дивує. Господь Ісус Христос, навчаючи на-род, відмітив чотири види грунту, в який сіється Слово, три з них із різних причини не принесли плода (Мт. 13:1-23). Тільки наявність до-брого плоду підтверджує істинність навернення, а як відомо, щоб оцінити результат – хороший він чи пога-ний, потрібен час. Отже, робимо висновки: люди відпадають від церкви в більшості випадків через причини особистого характеру, таким чином, громади християн в рамках нашого дослідження не є першопричиною відходу людей від зібрання.

Але сказати, що церква не має до цього ніякого відношення, буде невірно. Опитування показало, що 1/3 загального числа тих, хто відій-шов – це наслідок хвороби церкви. І тут нам доведеться погодитися з вищевказаними авторами та до-слідниками. Справді, віруючі не безгрішні, вони згрішають (1Ів. 1:8-10), по-друге, деякі члени громад є фактично невіруючими, фальшиво сповідують Христа, за своєю при-родою не можуть бути «світлом і сіллю» для цього світу, а пізніше вони покажуть свою істинну суть (1Тим. 5:24; 1Кор.5:11); по-третє, діють явні бунтарі та лжевчителі, які приносять відчутну шкоду Тілу Христовому (Дії 20:29-30; 2Пет.2:1-2); по-четверте, нестандартність і недбалість у ви-конанні довіреного служіння мають негативний вплив на членів церкви (1Кор. 4:2). Наведений вище пе-релік причин із другої категорії нашого дослідження і цитати із співставлених робіт підтверджу-ють цей факт. На завершення вкажу лиш декілька аргументів.

1. Неактуальні проповіді, що не відповідають потребам людей сьо-годні: «Церкви настільки полюбили Слово надруковане, що забули про те, що воно ще має бути й живим» (В. Убийвовк. «Постцерковні люди»)

2. Відсутність єдності, прита-манної справжній Божій сім’ї: – «З одного боку церкви позиціонують себе як сім’ю, в якій усі – брати й се-стри, а з іншого – кожен вирулює свої проблеми сам, пробиваючи лобом стінку» (В.Убийвовк «Постцерковні люди»).

3. Відсутність душеопікунства, наставництва, неспроможність в наданні допомоги у важких ситуаці-ях життя: «Молоді люди з досвідом церковного життя стверджують, що

акту

альн

о

17 4/20124/2012

церква – не те місце, куди ти можеш прийти зі своїми сумнівами. Вони не готові признатися, що є речі в християнстві, які здаються їм зо-всім без смислу. Крім того, багато хто вважає, що реакція церкви на будь-які сумніви банальна. Підлітки говорили про неможливість задати в храмі найбільш болючі питання (36%) і про появу в них «серйозних сумнівів у вірі» (23%). У розмові на схожу тему про те, чи спроможна церва допо-могти підліткам, які відчувають себе одинокими і незрозумілими, один із шести молодих людей заявив, що «віра ніяк не допомагає справитися з депресією та іншими емоційними проблемами» (18%) (Д. Кіннамено. «6 причин, чому молоді люди йдуть із Церкви»).

У процесі вивчення піднятого питання, приходимо до певних ви-сновків: причини, які приводять до виходу із церковної громади, багато-гранні й комплексні. Спостереження показали, що у людей більше, ніж одна проблема і, як правило, неви-рішена перша служила фундаментом для всіх наступних. Цей дослідниць-кий проект спростував популяризо-ване прихильниками органічних цер-ков вчення про те, що організована церква – ідеальне місце, де люди втрачають віру в Бога. Факти свід-чать, що головною причиною відходу від церкви є особистий гріх, а другою за значимістю може бути церква, хоч і звучить це парадоксально.

Для майбутнього застосування на практиці хочу дати деякі реко-мендації.

Проаналізувавши всю про-роблену роботу, ми зрозуміли, що головна причини виходу з церкви – це прийняття в члени духовно невідроджених людей (перші 4 пункти 1-ї категорії). Тому саме в цій сфері слід продовжити конкретну перебудову, навіть ре-формування, аби в подальшому мінімізувати втрати.

Володимир УСАНОВпастор церкви «Джерело

благодаті» м. Луцьк

життя як воно єжиття як воно є

ВВчителька початкових класів одного разу попросила дітей написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла учнівські зошити, вона наткнулася на один твір, який дуже її засмутив. У цей момент

додому прийшов її чоловік і побачив, що вона плаче.«Що трапилося?» – запитав він.«Прочитай», – відповіла вона, простягнувши твір одного хлоп-

чика. «Господи, сьогодні прошу Тебе про дещо особливе: перетвори мене в телевізор. Я хочу стати на його місце. Хочу жити як телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім'ю навколо себе. Щоб мене слухали не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в

компанії батька, коли він повертається додому, на-віть втомлений. Щоб моя мама, замість того,

щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли за-лишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали все в стороні і проводили

не багато часу зі мною. Боже, я не прошу багато чого ... Я тільки хочу жити, як живе будь-який

телевізор...»«Який жах! Бідний хлопчик!» – ви-

гукнув чоловік вчительки. – «Що ж це за батьки такі у нього?!»

Вона зі сльозами на очах відповіла:«Це твір нашого сина ...»

за матеріалами сайту http://mirvam.org

18

жит

тя ц

ерко

в

ЯЯка прекрасна наша плане-та! Гори, долини, рівнини і плоскогір’я, степи і луги, річ-ки та озера, пустелі й оазиси

– так гарно і практично створив усе Господь, усе продумав, передбачив для щасливого життя людини на Землі, щоб вона з вдячністю славила Свого Творця.

Забезпечуючи людям хліб що-денний, Отець Небесний посилає на поля й сади дощ ранній і пізній, зігріває землю сонечком, турбується про всіх на світі людей.

Бог вибрав гори, щоб серед них людина ще більш наглядно, ще ближче й чіткіше бачила і відчувала присутність Господа. На горі Він

зупинив ковчег Ноя, з якого після потопу розселив по землі усе живе творіння і людей. На гору провів Ав-раама з його найціннішою жертвою – єдиним сином. Господь покликав на гору Мойсея для спілкування з ним і дав там Закон для Ізраїлю. На горі Ісус явив славу своїм учням, на горі Він помер за гріхи людей всього світу. І багато інших подій свідкують нам про те, що Бог вибрав гори для спілкування з людьми, і це, мабуть, тому, що, піднімаючись на гору, лю-дина більше відчуває близькість Бога і це зближує дух людини з її Творцем.

Саме в цьому мали можливість пересвідчитися наші брати з духо-вого оркестру, які на запрошення церкви села Білі Ослави, що поблизу Яремче, їздили у поїздку в Карпати для участі в святі дня Подяки та єван-гелізаційного служіння в центрі села.

В п’ятницю, пізно ввечері, сі-реньке «Жигулі» зустріло наш авто-бус і провело до місця призначення. Нас гостинно прийняли господарі хат, по яких нас відразу ж розселили. Їх прихильність і любов, а ще чудо-вий, неповторний смак карпатської кухні ми відчули відразу. В суботу для нас запланували поїздку в гори. Ми залізли в кузов потужного ЗІЛ-131 і вирушили в мандрівку. Зразу за селом почався крутий підйом вверх. Дорога петляла лісом. Нас оточували стрункі ялини та смереки. Оркестранти не переставали вголос

19 4/20124/2012

Піднімаючи очі до гір...Піднімаючи очі до гір...захоплюватися красою цих струнких дерев. Я ж дивився навколо і думав про те, який тут добротний ліс для будівництва.

Надривно працює двигун по-тужного ЗІЛа. Підйом все крутішає й крутішає. Ми тримаємось один за одного і за кузов автомобіля. Без-перебійно працюють фотоапарати і камери мобільних телефонів. У хлоп-ців просто дух захоплює. Більшість із них подорожує в горах вперше, та ще й на кузові автомобіля, який, на наш погляд, просто чудом долає гірські перекоси та підйоми.

Вище в гори ялиново-смере-ковий ліс змінюється буково-бере-зовим і переходить на високогір’ї в полонини. Впродовж останнього, найкрутішого підйому автомобіль декілька разів зсовувався назад, проте, завдяки вправності й досвід-ченості водія автомобіль таки ви-брався на гору на радість всій нашій чоловічій команді, яка розмістилася в кузові. Тут, на вершині, так чудово і наглядно відкрилася гірська пано-рама. Всі ми захопилися красою гір. Жовто-багряний колір листя буків і беріз контрастно виділяється на фоні темно-зелених ялин і смерек, і все це сповите блакиттю небес, зрідка прикрашених білими, мов пух, хмаринками. Сонячно, тепло, повітря чисте, легко дихати, вірити й любити.

Натхненна молитва вдячності, спів хору примножують відчуття близькості Бога на горі. І хоч поруч видніються інші, трішки вищі верши-ни, а серед них і найвища в Карпатах

Говерла, та здається, що Дух Господ-ній пробував саме на тій горі, де були зібрані діти Божі.

А смачний шашлик з укра-їнським салом на великій ватрі (вогнище) слугував гарним обідом і додавав яскравих вражень непо-вторній красі братерської спільності. Під кінець дня ми ще встигли з’їздити в Яремче і подивитися на водоспад, так красиво оздоблений оглядовим місточком, з якого добре видно, як по монолітних кам’яних брилах стікає вода, переливаючись у променях сонця. Вважаю, що це візитна картка Яремче, як у Луцьку – замок Любар-та. Там кожен бажаючий міг купити для себе якийсь сувенір на згадку.

Недільний день проминув у слу-жінні. Ранкове зібрання. Гарно грає духовий оркестр перед зібранням надворі, а пізніше – і в служінні церк-ви, лунають хорові пісні у виконанні місцевого хору. Врочисто, святково і натхненно лунає подяка Господу за хліб щоденний, за хліб духовний і за всі благословення, отримані від Нього.

Після загального обі-ду під відкритим небом на подвір’ї церкви в гарну, со-нячну погоду (всі наїлись і лишилося ще багато від Господніх благословень) відбулося друге служіння, але вже в селі, на площі біля сільради. Богослужіння складалося з двох частин. Перша – це подяка Богу за хліб щоденний, слово і мо-

литву в ній виголосив пастор Луцької церкви. Друга частина – молитва за Україну, у ній слово до присутніх і молитву звершив батько місцевого пастора.

Духовий оркестр чудовим вико-нанням духовної музики створював атмосферу врочистості та святко-вості (не часто тепер можна почути гарну духову музику). А місцевий сільський голова висловив подяку Богу за врожай, за хліб щоденний, селянам подякував за їхню працю, а гостям з Волині – за участь у цьому святковому служінні.

Прощаючись з горами погля-дом, відчували ми, що правий був Давид, коли говорив: «Піднімаю погляд свій до гір, звідки приходить мені допомога». Підносячи погляд до гір, щоразу бачили небо, звідки й приходить поміч усім, хто шанує Бога.

Підготував Михайло КЛЕКОЦЬ,пастор церкви «Дім Євангелія»

м. Луцьк

20

«Пам’ятайте наставників ваших…»Помер Володимир Гергійович Чайка...Смерть настала несподівано та невчасно. І хоча,

враховуючи давню хворобу, можна було передбачити таке, але смерть завжди несподівана. Ми, незважаючи на земні обставини, все-таки живемо надіями на краще, навіть у найгірших ситуаціях. Тому часто буваємо роз-гублені, а іноді навіть ображені на Бога, коли стається найгірше.

Саме так одного разу сталося з одним чоловіком. Звичний хід життя та служіння обірвала несподівана смерть дорогої та близької йому людини. Більше того: смерть ця взагалі була безглузда, невчасна та незрозу-міла. Більше того: ця смерть ставила великий хрест на усьому майбутньому великої кількості людей, які співп-рацювали з покійним. Усі вони повірили в нього, довірили йому своє майбутнє. Заради нього вони залишили свої заняття, хтось пожертвував непоганим бізнесом, хтось змушений був залишити родину. Він для них став не просто керівником, вони шанобливо називали його На-ставником. Їм було з ним добре. Він не стільки вимагав від них віддачі, не стільки був начальником, скільки сам служив їм. Він їх годував, охороняв, вчив, підбадьорював і, головне, — обіцяв успішну кар’єру, вони вже бачили себе високими посадовцями.

І от — несподівана смерть. Це стало шоком для усіх. Особливо для нього, героя нашої розповіді. Він був одним із наближених до Наставника, він, як ніхто, розумів його і, як ніхто, розраховував на прихильність шефа в майбутньому. Він навіть був готовий за нього на смерть. Саме так: на смерть. І він навіть доказав це, коли Наставнику грозила смертельна небезпека.

І тут відбувається щось незрозуміле.Наставника раптом заарештовують, швидко судять

і карають смертю. А він, його підлеглий (та який підлеглий — його найкращий друг), стає зрадником…

Життя зупинилося. Ісус мертвий. А він, Петро (так, мова йде саме про апостола Петра), залишився ні з чим.

«Пам’ятайте наставників ваших!» Цю фразу вже пізніше скаже інший чоловік іншій аудиторії. Але, я впев-нений, Петро знав її, можливо, трохи в іншій формі. О, він пам’ятатиме Наставника! Він згадуватиме Його кож-ного дня, кожної хвилини, він шануватиме Його пам’ять, він таку гробницю йому побудує... Але, зачекайте, яку гробницю? Кажуть, Наставник живий, воскрес. Та й сам він бачив порожнього гроба, своїми очима потім бачив Воскреслого...

Але жити якось треба. Наставни-ка поряд немає, очікуваного царства з його високими посадами немає. «Піду ловити рибу» — він раптом згадав уже призабуту професію.

І ось там його чекала найбільша несподіванка. Коли він, зневірений не лише в обіцянках Наставника, але й навіть у своїх професійних якостях (ну нічого не зловили!), уже опустив руки, на березі раптом з’являється Наставник.

Ця зустріч не входила у його плани, хоча десь у глибині душі він її чекав. Він почував себе невпевнено, не знав, як поводитися. Події останніх

пам’

ять

днів вибили його з колії, ота несподівана смерть, оте ще більш несподіване зречення, оті раптово обірвані плани. І — Наставник, який сидить ось тут, поряд і, як нічого не було, спокійно їсть з ним рибу.

І раптом — як грім з ясного неба: «Петре, чи ти любиш мене?» Це був як ніж в саме серце. Хтось інший може й образився б на таке запитання: «Наставнику, ну для чого Ти це згадуєш? Так, я добре все розумію: ти хочеш мені нагадати про моє відречення, хочеш вколоти мене, хочеш принизити мене». Ні, Петро не образився, хоча добре розумів свої вчинки. Він ЛЮБИВ Наставника, тому тихо, але твердо й впевнено відповів: «Люблю!..» І ось тут несподівана реакція та дивні слова Наставника на Петрове освідчення в любові. «Паси овець моїх!»

Відверто кажучи, раніше, не раз читаючи це місце, я не міг зрозуміти Ісусової відповіді: що Він хотів цим сказати? Тепер добре це розумію.

Хто-хто, а Христос знав серце Петрове. Він знав його любов, Він розумів Його почуття. Йому не потрібні були слова освідчення — вони були потрібні Петрові. Іс-усові було важливо, щоб Петро сказав їх вголос і перш за

все собі. Але навіть не це було го-ловним мотивом запитання. Якщо перевести увесь отой дивний діалог на березі моря на більш зрозумілу мову, його можна було б звести до головної думки Хрис-та: «Петре, Я знаю, що ти любиш Мене, і на доказ цієї любові зроби щось для Мене».

Що ж міг зробити розгубле-ний, невпевнений у собі Петро? Христос чітко знав Свою місію на землі, яку виконав бездоганно. Йому потрібно було повертатися назад, додому. Він виконав най-важливішу роботу у Всесвіті: дав грішним людям шанс на спасіння і на Своє Царство. Але цих лю-

Віталій РОГАК, диякон церкви

м. КіверціКоли мені було 15 років, помер

мій батько. З тих пір пройшло 14 років.

Я дуже хотів в глибині своєї душі ніколи

більше не відчувати такої болі і печалі. Та

16 жовтня 2012 року я знову у серці відчув

ті самі емоції, тому що для мене з життя

пішов не просто єпископ, проповідник,

авторитетний чоловік, а духовний батько.

На жаль, я не можу вмістити в декількох

цих рядках всього того, чого б я хотів би

сказати про цього Божого чоловіка. Вірю,

лиш в одне – ми обов’язково зустріне-

мось в небесах. А поки живу на землі,

хочу, наскільки буду спроможний, вико-

нувати ту скромну роботу, яку Бог мені

доручив через Володимира Георгійовича.

21 4/20124/2012

Пам’ятайте наставників...Пам’ятайте наставників...

д е й потрібно було ще при-вести до спасіння. Хто це зробить?

І Він з надією подивився на тих, хто Його любив, з ким ділиш шматок хліба. І Його відповідь Петрові можна розшифрувати так: «Ти пам’ятаєш Мої слова, пам’ятаєш, як Я казав вам про пастуха та овець. Ви розуміли, що Я для вас і для отих тисяч, що ходили за Мною, був як пастух. Тепер вони без пастиря, вони розбрелися, вони в небезпеці, вони безпомічні. Петре, якщо ти любиш Мене, продовж Мою працю: паси Моїх овець».

Ми часто цитуємо біблійну фразу «Пам’ятайте ваших наставників». Здебільшого, це відбувається тоді, коли наставники лежать в домовині, або від-значається якась кругла дата. Ми вкладаємо у ці слова свій зміст, своє бачення. Ми розшифровуємо їх так, як розуміємо. Ми можемо писати про настав-ників книги, згадувати їхнє життя, ставити їхню віру в приклад, відкривати пам’ятники чи меморіальні дошки. Власне, це добре, коли так робимо, ці своєрідні прояви «пам’ятання» доречні й непогані. Але є один найви-щий, найблагородніший прояв нашої поваги та любові до наставників — продовжити їхню працю. Повірте, це набагато важче, аніж провести пам’ятний вечір на їхню честь чи замовити дороге погруддя.

Володимир Георгійович помер. Як і сотні інших наставників, з якими нам довелося разом працювати, служити або просто зустрічатися. Але церква залиши-лася. Залишилися люди, яким потрібно служити, яких треба підбадьорювати, вчити, направляти, когось — спасати з бруду та гріха. Ми можемо бити себе в груди й казати, що любимо та пам’ятаємо наших наставників. Якщо любимо — продовжимо працю, яку вони викону-вали. Ні, не обов’язково на цьому ж місці чи посаді, на якій були попередники, — продовжім кожен на своєму

місці й у своєму служінні. Хтось — у служінні пастора, диякона, хтось — як місіонер, учасник хору, проповід-ник, і усі — як просто християни, на життя та поведінку яких дивиться світ.

Наставник — це той, хто навчає, направляє, підка-зує. Якщо любимо його — живімо так, як вони нас вчили. Це буде найбільша та найцінніша пам’ять.

У Петра був непростий характер. І була в його житті зрада. І навіть іноді лукавив, тому Павлові довело-ся його критикувати. Але на всі віки, цілому світові він запам’ятається не цим, а тим, що повністю та безза-стережно виконав наказ свого Наставника, Якого любив. Він ревно та жертовно пас Христові вівці. Він достойно продовжив працю свого Вчителя: і в апостольському служінні, і в особистому житті.

Я знав Володимира Чайку як людину та керівника. Хоча були добре знайомі як служителі, він був у мене вдома, я був у нього в кабінеті. У нас були бесіди: і за-гальні, і дуже особисті. Ми розмовляли і про церковні успіхи, і про проблеми, про особисті речі й просто про життя. Я не знаю усіх хороших справ покійного, яких було дуже багато. Я не знаю і його помилок та вад, які є в кожної людини. Я міг би закцентувати увагу лише на його хороших сторонах, написавши «житіє святого». А міг би й відшукати негативи, хиби та прорахунки. Але питання стоїть інакше: чи готовий я продовжити не-закінчену справу тих, хто свого часу служив Богові та людям, боровся, працював, спотикався, може, десь

помилявся, але — йшов уперед. Їхня праця за-кінчена і тепер вони отримують нагороду не від людей, а від Бога.

«Спогадуйте на-ставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього жит-тя, переймайте їхню віру». Чи скажуть так колись і над нашою домовиною? Чи ста-немо ми для когось наставниками, яких захочуть згадувати і

переймати віру їхню? Я знаю го-ловний і, може, єдиний шлях для цього — бути хорошим учнем своїх нинішніх і колишніх наставників.

Любов МИХАЛЬЧУК, м. Луцьк,відповідальна за дитяче служіння у ВООЦ ЄХБЩе в підлітковому віці, коли свідомо почала шука-

ти Бога. Володимир Георгійович відіграв у моєму житті певну роль. Покащівська церква було сусідньою церквою села Дерно. Доводилося часто бувати там на богослу-жіннях. Дуже подобались проповіді пастора В. Чайки.

Минав час, я стала членом Дернівської церкви. Молодь нашої церкви дружила з молоддю села Покащів. Багато є цікавих спогадів, пов’язаних з Володимирем Георгійовичем. Але мені і на думку не приходило тоді, що очікує мене попереду.Бог приготував мені великий подарунок. Майже 15 років тому мені запропонували координувати дитяче служіння в нашій області. Я пам’ятаю усі хвилювання, ба-гато молилась. Ось тоді на моє життя та служіння В.Чайка мав великий вплив. Він став порадником, наставником, пастором. Завжди вмів допомогти, направити і підтри-мати. Дуже вражала його далекоглядність в майбутнє. Відчувалась велика підтримка в служінні.Не лише на служіння Володимир Георгійович мав вплив, але і на особисте життя. Я зверталася до нього, як до батька, за порадами. Пам’ятний момент для нашої сім’ї – це вінчання: настанови, молитва благословення, яку звершував В.Чайка.За тиждень до смерті Володимира Георгійовича ми з чоловіком були у нього в кабінеті, згадали, що прийшли разом, як 12 років тому. Було так багато планів! Але ре-алізовувати вже їх доведеться без нашого наставника.

Володимир ГОЛЯЧЕНКО,

пастор церкви с. Овадно

Моє духовне служіння триває ві-

сімнадцять років. Розпочинаючи його,

у мене було багато незрозумілого, але

я вдячний Богу, що на цьому шляху

знаходився поставлений слуга Господа

В.Г. Чайка.Це був ревний трудівник на ду-

ховній ниві. Він, керуючись Словом

Божим, розставляв такі духовні знаки,

що це давало змогу вірно рухатися

мені до Божого Царства. Хай Господь

благословить той путь, яким будемо

рухатися далі!

Юрій ВАВРИНЮКголовний редактор журналу

“Благовісник”

22

ЮВІЛЕЙНИЙ З’ЇЗД НА ЗАХОДІ СШАУ столичному місті штату Каліфорнія, Сакраменто, з

8 до 10 червня пройшов 50-ий ювілейний з’їзд Західного Українського Євангельсько-Баптистського Об’єднання. Сорок дев’ять років пройшло з того часу, як наші попере-дники розпочали працю серед свого народу, на далекій чужині, як кажуть, на краю землі.

Від Лос-Анджелесу штату Каліфорнія, понад бере-гом Тихого океану і аж до Сієтлу штату Вашингтон, у той час поселялося багато наших земляків, а тому важливо

жит

тя бр

атст

ва в

діас

порі

було розпочати працю серед українців. Не можливо тепер згадати їх усіх, але є ті які дожили та приїхали на ювілейний з’їзд — подружжя Петра та Рахілі Шибістих, Катя Ліпінська, Катя Омельчук, Люба Бодрук, Марія Береза та її дочки Віра, Ліда, та Марта, Ніна Нечипорук. Їхні чоловіки та батьки були в числі тих, які приклали багато зусиль для праці серед українського народу рід-

ною мовою. І дивлячись сьогодні на плоди цієї праці у багатьох із них були на очах сльози радості та вдячності Богу, розуміючи, можливо, аж тепер, що їхня праця була не марною.

Сотні людей з’їхалися із усього тихоокеанського побережжя, щоб разом прославити Господа та при-гадати шлях, яким вів Господь уже майже півстоліття. Саме таким і було гасло з’їзду: “Пам’ятай увесь шлях”.

Три дні спілкування були напо-внені незабутніми враженнями від зустрічей друзів, спогадів минулого, спільного поклоніння та братерських обіймів. Українська церква “Воскре-сіння” приймала та обслуговувала

цей форум. Церковні хори, духовий оркестр, смачні обіди та гостинність братів і сестер додавали торжественості та піднесених вражень.

23 4/20124/2012

життя братства в діаспоріжиття братства в діаспоріНа з’їзді були присутні гості із України: пастор Воло-

димир Кондор – представник Бориславської теологічної семінарії, Ярослав Троць – пастор церкви м. Луцьк, та представник зі сходу пастор церкви м. Клівленд – Віктор Пилипчук. Усі вони мали можливість проповідувати, ви-кладати семінари та вітати з’їзд.

Першого дня з’їзду на служінні, під звуки духового оркестру, були торжественно вручені дипломи студентам Віталію Соколовському, Василю Куманському, Олек-сандру Вакулюку та Івану Ґонцу, які закінчили 4-річне навчання за програмою бакалавра церковного служіння.

На другий день було служіння молоді, на якому після програми пройшов відкритий форум – питання та відповіді. Старші брати служителі спільно із лідерами мо-лоді відповідали на питання, якими цікавилася молодь.

І в останній, третій день з’їзду, на заключному зібранні, поміж усією програмою, брати, які несли в об’єднанні служіння голови, мали можливість вітати з’їзд та доповідати про час свого служіння. Шкода, що не усі могли приїхати. За півстолітній час це виглядало так:

1. Ойцюсь Олекса – 1962 - 1963р.2. Теслюк Михайло – 1963 - 1973 р.3. Гурін Олександр – 1973 - 1975 р.4. Рожок Віталій – 1975 - 1992 р.5. Рожко Всеволод – 1992 - 1995 р.6. Вільчиця Володимир – 1995 - 2006 р.7. Завірюха Ігор – 2006 - 2010 р.8. Демяник Павло – 2010 - діючий голова.Ми раді, що серед нас ще є багатьох із них, але двох

уже відійшли до Господа, у вічні оселі, а це М. Теслюк та В. Рожок. 50-ий з’їзд був оголошений закритим, але він відкрив двері до 50-го ювілейного року. Тож нам треба прожити і прослужити так, щоб насправді цей рік був ювілейним.

ШОСТА КОНФЕРЕНЦІЯ СЛУЖИТЕЛІВЗ 26-го по 29-те квітня цього року, в уже знайомому

місці, штату Флорида, пройшла 6-та конференція служи-телів братства. Кожного року на цю зустріч приїжджають усе більше і більше учасників. Це добрий показник того, що такі зустрічі треба продовжувати робити. На конфе-

ренції, яка пройшла у цьому році, була дуже корисна та практична тема, а саме: “Природній ріст церкви”.

Чотири дні спілкувань, будуючі семінари, надихаючі проповіді, прославлення Бога, усе це було ніби пахучий бальзам для усі учасників. Ділові дискусії поміж молодим та старшим поколінням сприяли зближенню та підтримці одні одних. Комбінації духовної їжі, приємного відпочинку та братерського спілкування надихали на всесторонній аналіз життя та служіння, давали наснаги для подальшої плідної праці на ниві Господній.

В один із днів поміж усіма активностями також пройшла ділова нарада. Ось деякі питання, які вирішу-валися на ній.

Вирішили усім братством видавати українсько-ан-глійську Біблію, яка дуже потрібна, як для нас у діаспорі, а також і в Україні.

За наполегливим проханням пастора Михайла Якубовича, його звільнили від обов’язків скарбника. Новим скарбником обраний пастор Олександр Гринчак із церкви м. Шарлот.

Обраний також новий секретар братства, пастор Віктор Пилипчук із церкви міста Клівленд.

Подав Ярослав ТРОЦЬ

24

25 4/20124/2012

26

Осіння пора – це час збору врожаю для господарів піс-ля важкої кропіткої праці з ранньої весни й літа. Віруючі

люди розуміють, що все вирощує Бог і тому щирим серцем дякують в своїх молитвах за Господню турботу.

У церкві села Човниця ця прак-тика існує ще від першого пастора Федора Каплуна, який більш, як 90 років тому ревно засівав Слово Боже у серця наших земляків. Саме його Бог благословив принести перший сніп на ниві Господній. Власне Федір Каплун організував першу волинську баптистську церкву в селі Човниця, де він багато років незмінно прова-див пасторське служіння.

Кажуть, що народ, який за-буває своє минуле, не має також і майбутнього. Для нас дуже важливо пам’ятати приклад повної посвяти благовісника і пастора першої бап-тистської церкви на Волині – Федора Каплуна. Його любов до рідного краю оселилася в серці його дітей. Син Фелікс Федорович Каплун, який про-живає в Америці, продовжує велику працю свого батька, допомагаючи церквам Волині донині.

Ми щиро вдячні Феліксу Каплу-ну за те, що він дав нам можливість

зі сторінок щоденника його батька дізнатися про започаткування єван-гельських церков на Волині. Читаючи записи пастора Федора Каплуна, ми можемо спостерігати благословенні події 90-річної давності. Завдяки жертовному служінню Федора Заха-

ровича в нашому краї виникло чима-ло церков на місцях, вістка Євангелія поширюється, церкви зростають у Божій благодаті й приносять плоди на ниві Господній.

Нижче подаємо короткий мате-ріал, складений на основі вибіркових

жит

тя ц

ерко

в

Родина Федора Каплуна в роки війни (1943 р.)

27 4/20124/2012

записів пастора Федора Каплуна.Сам Федір Каплун писав у

своєму щоденнику, оцінюючи своє життя і Боже керівництво: «Я не сум-ніваюсь, що було призначено в плані Господньому виїхати мені в Америку 1913 року. Я не сумніваюсь, що було призначено в плані Господньому, щоб 1916 року я прийняв святе по вірі водне хрещення після того, як наро-дився від Духа Святого і став новим творінням у Христі. Я не сумніваюсь, що в плані Господньому було при-значено мені на початку 1921 року залишити Америку і приїхати додому, на свою батьківщину для служіння на ниві Господній!»

Пастор Федір Каплун був пер-шим сподвижником євангельського руху на Волині. Тому про започатку-вання баптистських церков він знає

не з чуток. Федір Захарович розпо-відає про Олександра Йосиповича Кравчука, жителя села Стара Чов-ниця. Сім’ю Йосипа Кравчука відвід-ували брати з Києва, а саме баптист Правовєров. 1898 року брат Олек-сандр, ще будучи у досить молодому віці, вступив у завіт з Господом через святе по вірі водне хрещення і став

членом німецької громади єван-гельських християн-баптистів у місті Рожище Волинської губернії.

Почалося пробудження. 1905 року навернулися до Бога і охрес-тилися Андрій Пилипчук та Віктор Білевич. Вони теж стали членами тієї ж німецької громади.

1920 року, на 75-у році життя, відійшов у вічність Йосип Кравчук. Як дитя Боже, він мав три бажання: щоб у його хаті жив проповідник і проводилися євангельські зібран-ня, щоби Бог створив церкву з на-шого народу і щоб на його ділянці поля був збудований молитовний будинок. Після смерті брата заповіт було виконано. Незабаром у будинку його сина Олександра Кравчука по-

Перший сніп на ВолиніПерший сніп на Волині

Християнське весілля в с. Човниці (1939р)

Церкву відвідав старший пресвітер

О. Нестерук (1970-і роки) Звершення водного

хрещення

28

селився місіонер Федір Каплун, який проповідував Слово Боже не тільки у Човниці, але й в колонії Пляшево, Звозах, Конопельці, Сокиричах, Бо-дячеві, Дубищі, Гавчицях, Озері та в багатьох інших селах.

У щоденнику Федора Каплуна читаємо такий запис: «25 червня 1922 року в містечку Рожище, в молитовному домі німецьких братів-баптистів, проповідник Петро Корень звершив священнодію вінчання Федора Захаровича Каплуна з Аль-віною Адольфівною із дому Землер. Проповідник молився з покладан-ням рук про те, щоб Господь послав благословення в житті сімейному і у праці на духовній ниві. Слава Богу, ця молитва освячення і посвячення супроводжувала усе наше життя».

Наступного дня, 26 червня 1922 року, організувалася Човницька громада євангельських християн-баптистів. Це зібрання пройшло в колонії Пляшево, в домі Гейн, дядька дружини Каплуна. Пресвітером став Федір Каплун, диригентом і дияко-ном – Олександр Кравчук.

Через служіння брата Каплуна Бог пробудив багатьох людей до спасіння. Звершувалися багатолюд-ні хрещення. Значно збільшувалася кількість віруючих. Тому й постало питання про створення нової церкви ЄХБ. Через два роки щирої клопіткої праці 60 душ прийняло святе по вірі

водне хрещення. Наприкінці 1923 року община

була зареєстрована польською владою. Це була перша баптистська церква на Волині, яка має багату іс-торію і примножує свої славні духовні традиції.

1924 року на цьому місці від-бувся з’їзд всього місійного брат-ства. Були гості з Америки, Англії, Канади, Латвії, а також з Польщі, з міста Варшави. Протягом трьох днів співало декілька хорів і грав духо-

вий оркестр з Меротенської Чеської громади. Головуючим був брат Ва-силь Андрійович Фетлер. Головним гостем – пастор Освальд Сміт з канадського міста Торонто.

Пригадуючи ці події, пастор Федір Каплун описує, що й у сні не можна було бачити такого великого торжества Божого народу. Це було щось схоже на Єрусалим. На другий день з’їзду відбулося хрещення. У водах річки Конопельки двадцять душ вступило в заповіт із Господом. Після хрещення всі зібралися на тій ділянці, де йшла підготовка до будів-ництва молитовного будинку. Зна-ний в євангельських колах богослов Освальд Сміт сказав глибоку пропо-відь. Потім була звершена молитва освячення ділянки для молитовного дому. Цей клаптик волинської землі був освячений Господом для Його слави!

Після пережитого благословен-ня Олександр Кравчук підійшов до Федора Каплуна, поклав йому руку на плече і промовив: «Тепер я гото-вий померти, бо Господь виконав усі мої бажання!»

Федір Каплун залишав сім’ю на два-три тижні. Вдома дружина та дітки молилися, чекаючи і вигля-даючи татка. А він відвідував села, проводив кожного дня по одному, а то і по два зібрання. Після кожного богослужіння люди засипали його різноманітними питаннями – розмо-

80-річний ювілей церкви з участю молодіжного хору із США та духового оркестру з м. Ківерці (2003р.)

Фелікс та Галина Каплун

жит

тя ц

ерко

в

29 4/20124/2012

ви продовжувалися далеко за північ. Постійні недосипання, невчасне, по-гане харчування, примхи погоди – і все це впродовж майже 20 років!..

Для цієї справи в поміч Федору Каплуну були вибрані благовісники: Д. Болсуновський, А. Клименко, Я. Бандура, М. Больчук і дещо пізні-ше – Н. Садовський.

Пересувався з одного місця на друге поїздами за маршрутом Сарни – Маневичі – Повурськ – Ко-вель, конем, велосипедом та пішки. Часто подорожував із братами вночі. Полями і лісами, в сонячну погоду і дощову, влітку і взимку невтомно сіяли живе і діюче Боже Слово. Пере-живали утиски, гоніння, небезпеку для життя, а Бог оберігав від зміїв, вовків, диких свиней.

Стара Човниця, в якій Федір Каплун заснував першу баптистську церкву, стала не тільки центром на-вколишніх сіл, тут відбувалися з’їзди, регентські курси, Біблійні курси для проповідників.

Місіонерка, сестра Брайден Бах, побувавши декілька разів на подібних зібраннях в Старій Човниці, написала про це і видала в Берліні книгу німецькою мовою. Багато віруючих в Німеччині читали про

дивні чудеса, які в свій час Господь могутньою рукою творив серед на-ших людей.

Друга сестра, місіонерка зі столиці Голландії, міста Амстердам, декілька разів відвідувала церкву в Човниці. Її сяюче обличчя відобра-жало Христа.

Після пастора Федора Каплуна служіння пресвітера провадили бра-ти: Зіновій Терпелюк, Микита Бучик, Феодосій Хома, Олександр Сарда-чук, Олександр Прокопчук.

Церква села Човниця пройшла через тяжкі часи війни, пережила репресії комуністичного режиму. Але Господь беріг своїх дітей і відповідав на молитви попередників. І донині Бог оберігає та благословляє церкву в селі Човниця, в якій пастором на даний час є брат Андрій Гонтар.

14 жовтня 2012 року діти Божі місцевої церкви відзначали Свято жнив. У своїх молитвах брати і сестри щиро дякували Господу за те, що Він послав свого часу ревних сіячів Слова Божого. Зерно, посіяне більше 90 років тому місіонером Федором

Потрібна була залізна витримка.! По-людському – це неможливо! Але Бог давав потрібні сили, підкріпляв і підбадьорював.

Місіонерська праця Каплуна охопила 55 населених пунктів.

Перший сніп на ВолиніПерший сніп на Волині

Проповідує Микола КушнірчукЧоловічий хор церкви м. Ківерці

Валя та Іванна Бурим

Молодь і діти щиро прославляють Господа

30

Каплуном до наших днів дає плід для слави Господньої.

На свято завітало багато гостей з навколишніх сіл та міст, для яких Човницька церква є рідною. До по-дяки церкви в Човниці приєднався чоловічий хор церкви ЄХБ міста Кі-верці, адже серед хористів є виходціі з цієї громади. Лунали чудові пісні у виконанні братів.

У проповідях загострено увагу на неможливості змінити Божий за-кон жнив, який діє як у фізичному значенні, так і в духовному. «Не об-манюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7). Розуміння цього спонукає кожного з нас до сі-яння доброго, щоб і пожати теж саме у своєму житті. Тільки по милості Господній ми продовжуємо жити і отримуємо від Нього благословення.

Роздумуючи про свято подяки за врожай, у проповідях було згадано притчу Ісуса Христа про добре насін-ня і кукіль. Власне Він посіяв добре насіння, Слово Євангелії, яке закли-кає: покайтесь і віруйте в Євангеліє, бо наблизилось Царство небесне! До кожного звучали слова із книги пророка Єремії: «Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...» (Єр. 8:20). Жнива – це кінець важкій праці впродовж року. Жнива – це кінець віку, але чи буде знайдено нас у числі спасенних?

У проповіддях лунав заклик примиритися з Богом і отримати від Нього спасіння. Спасенна людина робить добро в ім’я Господа Ісуса і дякує Йому за Його милості.

Діти і молодь долучилися спі-вом та декламуванням поезії до свят-кового служіння, вплели у великий вінок хвали та подяки Господу й свою частинку прославлення.

Служителі місцевої церкви та гості закінчували святкове зібрання врочистою молитвою подяки Госпо-ду за Біблію, за хліб насущний, воду і сіль у нашому краї. Опісля продовжи-ли спілкування за смачним обідом, який старанно приготували сестри.

Подібні Свята жнив описує Фе-дір Каплун, коли віруючі з багатьох навколишніх сіл збиралися в Домі молитви в Човниці, проповідули Сло-во Боже, разом співали і вдячно мо-лилися, а потім мали хороший обід.

Господь рясно благословив

нашу місцевість через служіння Фе-дора Захаровича в минулому, а тепер це продовжує його син.

Окрім цього Божі благосло-вення вилилися через Фелікса Фе-доровича Каплуна і на Ківерці: тут за його ревного сприяння і великої фінансової допомоги збудований молитовний будинок. А в Луцьку – Духовний центр нашого братства, поряд з яким придбане приміщен-ня, в якому розмістились кабінети християнської медичної клініки. Фелікс Каплун із близьким другом Едмундом Сардачуком біля церкви

в Ківерцях побудували комплекс сиротинець-школа. Брати і сестри щиро дякують нашим землякам за велику жертовність, за щиру любов до нашого народу.

Віримо, що Бог і далі благо-словлятиме започатковане Федором Каплуном служіння в церкві села Човниця і по всій Волині, що з бігом часу це принесе нові снопи для слави нашого доброго Спасителя.

Підготував Леонід БАНДУРА(світлини з Дня подяки Богдана Гонтара)

Молитву подяки підносять служителі:Віктор Міщук, Андрій Гонтар, Анатолій Матвійчук та Олександр Свідер

Брати і сестри продовжують спілкування за обіднім столом

жит

тя ц

ерко

в

31 4/20124/2012

бесіда з пастором бесіда з пастором

Пастор Андрій Гонтар із дружиною виховують трьох синів. Усі вони разом в церкві на служінні. Про те, як живе невелика громада віруючих у селі Човниця розповідає її пастор.

– Ми живемо зовсім в інший час, аніж наші батьки і дідусі. Що робити практично, щоб досягнути Словом Євангелія сучасну молодь?

– Найперше, це мати постійний контакт з молодими людьми. Допомогти їм побачити, що основна проблема кожної людини – пошук істини, пошук Бога. Через це у нашій церкві є вивчення Біблії серед дітей, підлітків та молоді. Досить ефективними є молодіжні зустрічі з церков нашого регіону, літні табори відпочинку. Це сприяє для духовного зростання і дозволяє нам більше часу проводити з ними. Ми розуміємо, що недостатньо тільки одного недільного зібрання, щоб подружитися і мати хороші стосунки.

– Андрію, ваша церква одна із тих, хто активно читає «Волинь християнську». Здається, половина церкви чи може й більше підписують наш журнал. Як вам це вдається?

– Напевно це формувалося тривалий час. Брати служителі завжди подавали в цьому приклад. Ще коли служіння провадив Андрій Якович Бандура, він постійно заохочував церкву, порівнюючи вартість духовної літе-ратури з вартістю буханця хліба. Люди це зважували і розуміли, що для тіла фізичного ми постійно купуємо хліб, то чому ж не можемо придбати той самий журнал, який буде поживою для душі.

Потрібно зазначити, що журнал став ще більш цікавим в новому оформленні. Особисто читаю і вико-ристовую матеріали журналу і заохочую церкву. Також даруємо журнали односельчанам. Люди зацікавлено відгукуються, значить вони знаходять наснагу у Слові Божому.

– Ваша церква в міру своїх можливостей, окрім зібрань в неділю, проводить інші служіння. Які маєте плани на найближчий час?

– Зараз, звичайно, маємо підготовку до проведен-ня Різдвяних свят. У такі дні ми відвідуємо сім’ї, які «від-пускають» дітей у недільну школу, спілкуємося з батьками і говоримо про Спасителя.

Якщо Господь продовжить життя, у наступному році хочемо поширювати соціальне служіння серед ма-лозабезпечених сімей. В цьому велику допомогу надає християнська місія Фелікса Каплуна «Українська місія благовістя».

У 2013 році наша церква буде відзначати 90-літній

ювілей від офіційної реєстрації пастором Федором Каплуном в органах Польської влади. Тож будемо мати святкові зустрічі. Також маємо хорошу практику від-відування сусідніх церков. Це почалося з того, що ми самі хотіли, щоб у нашу церкву приїздили гості. Бог проговорив до мене особисто, показавши, що все-таки ми можемо самостійно проводити зібрання, виконувати інші служіння, як я вже казав. Але є церкви, де менша кількість віруючих, і у них немає того, що маємо ми. Тому ми стараємося раз в квартал з молоддю відвідувати церкви у Ківерцівському районі. Вже відвідали церкви таких сіл: Мощаниця, Жорнище, Олика, Дубище. А від-повідно брати і сестри приїжджають до нас.

– На твою думку, пастор – що це посада, чи щось інше?

– Найперше вважаю це відповідальне служіння. Якщо згадати походження цього терміну, то пастор – це той, який ходив біля овець, захищав їх від хижаків, турбувався, щоб вони були ситі і напоєні. Пастор – це служіння, яке розпочинається від пониження, смирення власного «я». Це наслідування прикладу Христа, коли Він взяв рушник і умивав ноги учням. Це приборкання свого «его» і натомість служіння в ім’я Господнє з людьми і для людей.

– У непростому служінні пастора виникає чи-мало складних питань, які потрібно вирішувати. На-певно, як і кожну людину, в такі моменти відвідують сумніви. Як ти борешся з сумнівами, щоб прийняти остаточне рішення?

– Намагаюся ніколи не робити поспішних кроків при вирішенні тих чи інших ситуацій. Як говориться в книзі Приповістей, мудрість з тими, хто радиться (Пр. 13:10). Тому в цей час я молюся, перебуваю в пості. Обов’язково шукаю поради у старших братів служителів, після чого стає яснішою воля Божа і сумнів та страх відходять. При виваженому відношенні, пошуку розуміння від Господа відчувається спокій від Духа Святого, внутрішнє запев-нення у вирішенні питань.

–Андрію, як співслужитель іншим пасторам, як ти можеш їх підбадьорити, в чому шукати силу для продовження активного служіння, особливо в періоди пригнічення, коли інші люди не сприймають. Як ти можеш їх підтримати?

– Це правда, що життєві обставини бувають дуже важкі. І трапляється так, що дехто розбивається у вірі. Здається, що однією з причин пригнічення є те, що ми втратили молитовну ревність. Але я вірю, що кожного, хто уповає на Бога, Він проведе через усілякі випробування.

Пам’ятаю ще з навчання по курсу Біблійного інсти-туту «Серія 2:7» практику проведення дня, чи половину дня в молитві раз в місяць. Це досить хороший і дієвий спосіб. Стараюся це практикувати і тепер щосуботи у під-вечірній час. Йду в ліс, щоб відмежуватися від побутових проблем, дзвінків мобільного телефону і маю молитовне єднання з Богом. Таким чином Господь підбадьорює і зміцняє. Добре, щоб кожен християнин мав визначений час молитовного спілкування, а особливо, служителі.

– І, традиційно, що побажаєш для читачів журналу?

– Побажання, яке говорив Ісус: «Шукайте ж най-перш Царства Божого й правди Його, а все це вам до-дасться». Пошук Бога, пізнання і розуміння Його волі, пошук свого місця у служінні – це буде пошуком Царства Божого.

Бесідував Леонід БАНДУРА

32

Минають дні, летять роки.І ніби й ненавмисноСтаріємо і змінюємось ми,Мов на деревах листя.

Літа вже кращі відійшли,У нас є досвід, сивина на скронях…А для душі, що тут знайшли?Життя без Бога – як вода в долонях…

Маєм дітей дорослих миІ внуки підростають…Вже недалеко й до зими,А зараз – барви осені буяють.

Не так важливо, скільки тут прожив:Шістнадцять, сімдесят чи тридцять…Ти ці роки для Бога присвятив?Зберіг серденько чистим?

Чи не байдужі ми булиДо бідних і убогих?Чи вістку про Христа неслиДля тих, хто заблукав в дорозі?

Життя щоб з Богом прожили,Щоб дні уміли рахувати,Щоб мудре серце набулиІ Богу звіт зуміли дати…О, Боже! Нам допоможиЖиття прожити свято!

Я для того, Господь, і живу,Щоби бути частинкою Тебе:Пізнавати любов і красу,З кожним днем наближатись до неба,

Кожну мить лиш Тобою живу,Бо в земному житті непевнімТи являєш турботу свою,Ти є хлібом моїм щоденним.

Зустрічаю ранкову зорюІ милуюся обрієм неба,Я співаю Тобі хвалуЙ хочу схожою бути на Тебе.

Я тихенько коліна схилю,Сумніватись в Тобі не треба.Ти даруєш Надії ЗорюУ безмежній любові до мене.

Я для Тебе, мій Боже, живу,Мої мрії летять до неба.Осінь, літо і юність-весну –Все життя віддаю я для Тебе.

ДРУГОВІНе сумуй, що минає вже літо,Відлетять в теплий край журавлі…Ще, здається, так мало прожито,А уже сивина на чолі.

Не одна буде в тебе ще осінь,Навесні прилетять журавлі.Ще сьогодні Ісус тебе просить:«Не загинь у гріхах і у злі».

Нарікати на Бога не требаІ оплакувать долю свою. Він поповнить твої всі потреби,Лиш цілком ти довірся Йому.

Дивну милість сьогодні, мій друже,Бог дарує тобі та мені.О, не будь же до Нього байдужий!Дар спасіння скоріше прийми!

Бо не довго ще буде лунатиКлич любові: «До Мене прийди».Скоро кінчиться день благодатіЙ ти почуєш: «В пітьму відійди».

Бог очистить вже скоро пшеницюІ засипле в засіки свої.Він поставить одних по правиці,А кукіль весь попалить в огні.

За спасіння, що Богом дароване,За нелегкі життєві шляхи,За те щастя, що в Бозі заховане,Хай лунає Творцю гімн хвали.

Надія Махун м. Ковель

поет

ична

стор

інка

33 4/20124/2012

Господь – моя сила, мене оживляєГосподь – моя пісня, і серце співаєГосподь – моя радість, дарує любов,Душа веселиться в Нім знову і знов.

В ній струни виводять ніжний мотив,Акорди звучать – то гармонії спів.Господньої милості повна земля,Правдивого чує наш Бог ще здаля.

Господь – моє світло й спасіння моє.Я вірю – у Нього життя вічне є.Він – Бог споконвіку й довіку віківІ більше немає ніяких богів.

Господь – моя скеля й твердиня моя,Тому прославляю Його лиш Ім’я.Не хочу я жити у світі інакшеБо серце моє Його порчу тут бачить.

Господь – охорона моя й допомога,До Нього вже вибрана мною дорога.Ще скільки – не знаю – по ній буду йти,Але не зречуся свій хрест я нести.

В житті буду Спаса завжди прославляти,До самої смерті Його величати!Достойний Він честі за все і хвалиСьогодні і завтра, й на вічні віки!

Марія РОМАНЮК м. Луцьк

***Тихі дні зникають,У минуле йдуть,Листя опадає В Вашому саду.

І плодами зріє Дерево життя,А душа радієДочкам і зятям,

Внукам невгамовним,Правнучці малій,Зичить щастя повнеВсій сім’ї своїй.

Любі мамо й тату!Де знайти слова,Щоб могли сказатиПро любов до Вас?

Хай ще довго сяє Осінь золота,Серце зігріваєНаша теплота.

Вам дорогу в світіХай продовжить Спас,Щоб могли світитиДовго ще для нас. Любов ОМЕЛЬЧУК м. Луцьк

МОЛИТВА Я знаю, що про Тебе пише Слово,Я знаю, хто Ти, як Ти жив,Та розум мій змагається за волюЖити в гріхах і марноті.

Прошу я щиро Тебе, Царю:Знання у вірі розчини,Щоби вони були не марні,Щоб в вічність мене привели.

Ісус, Ти поведи за Словом,Відкрий, куди і як іти,Ти заклади міцну основуІ віру дай таку, як знаєш тільки Ти. Вікторія ЯЩУК м. Луцьк

поетична сторінкапоетична сторінка

34

ППротягом останніх півтора років Бог по-особливому турбував моє серце, щоб здійснити місіонерську

подорож в Татарстан. Мій брат, Олександр Мандзюк, заохочував і запрошував мою сім’ю до місіо-нерської праці в Татарстані на довгі роки. Знаємо, що для кожного у Бога покликання індивідуальне. А ще Господь використовує нас на рідній Волині. У Татарстані мені доводилося бути 1992 року, коли зароджувалася церква у місті Набережні Човни. З того часу я тільки мріяла відвідати Церкву, яка за ці роки зросла і зміц-ніла. Впродовж останніх 6-ти років Саша Мандзюк не раз запрошував допомогти в служінні сестрам. Весь цей час я молилася разом з моло-дими людьми, які також дуже хотіли поїхати в місіонерську подорож, щоб Господь допоміг нам здійснити її. І ось цей час настав. Ми були запро-шенні на весілля в Набережні Човни з пропозицією залишитися там на два тижні для місіонерського служіння.

Дорога була довга (24 години), проте, легка і благословенна. За нас з постом молилася молитовна група сестер. О першій годині ночі ми виїхали з Луцька і в ту саму пору наступного дня приїхали в Набережні

залишили чоловіки, з вчителями не-дільних шкіл, з дітьми недільної шко-ли та особисті зустрічі. Кожен день був насичений і цікавий. Найбільше мене вразили зустрічі з групою жінок, які самі виховують дітей, молитов-ною групою та жінками середнього віку. Я слухала їх свідчення, розпо-віді й запитання, які їх турбували. Ми знаходили разом відповіді в Слові Божому і разом молилися.

Запам’яталося свідчення од-нієї жінки. Життя її було тяжке і нестерпне, наповнене гріхом і роз-чаруванням. Чоловік постійно бив і зраджував. Одного разу вона вирі-шила покінчити життя самогубством. Приготувала дві пляшечки кислоти і перед тим, як її випити згадала молитву своєї бабусі. Вирішила по-молитися цією молитвою. «Господи Христе Спасе, помилуй мою грішну душу і спаси». Випивши кислоту по-бачила, що перед нею на столі стоїть глечик з вершками. «Мабуть сусідка принесла, – подумала жінка. – Вип’ю перед смертю ще вершків, вони мені так смакують». Випила вершків і че-кала смерті, а смерть не приходила. Тоді Єфалія (так звали жінку) згадала, що бачила в місті оголошення, в яко-му запрошували на вивчення Біблії. Вирішила поїхати, поцікавитися.

Човни. Весілля доньки Саші Мандзю-ка Діани і її нареченого Роми було святом для всієї місцевої Церкви, яка зібралася благословляти молодих. Наступного після весілля дня ми отримали завдання: молодь поїхала працювати в будинок пристарілих у м. Мендзелінськ, а мене залишили працювати з сестрами у Церкві. Се-стринського служіння офіційно тут немає, хоч є молитовні групи, групи вивчення Біблії. Я отримала конкрет-не завдання: провести два сестрин-ські семінари і поспілкуватися з різ-ними віковими категоріями сестер. Отож, першого тижня я проводила семінар на тему «Послух краще від жертви». Ми говорили про Естер, яка послухалася Мордехая і пішла до Царя, хоч це могло коштувати їй життя. Її послух з постом і молитвою привів до змін в історії ізраїльського народу.

Наступного тижня відбувся семінар «Чим може жінка служити Ісусу». Ми розглядали життя і вчин-ки Марії Магдалини і вчилися у неї багатьом добрим справам, через які Господь може прославитися в нас. Протягом двох тижнів кожний наступний день я мала зустрічі з різними групами жінок: старшими сестрами, молодими, з тими, яких

з місі

онер

ськи

х лан

ів

Діна СКОПЮК, відповідальна за сестринське

служіння у ВООЦ ЄХБ

35 4/20124/2012

Якщо ж смерть настане там або в дорозі, то яка різниця де помирати?.. Ось жінка уже й на заняттях, де ви-вчають Біблію. Раптом ведучий уроку сказав відкрити Єремії 33:3. Єфалія не вірила своїм очам – Господь чітко говорив до її серця: «Покликуй до Мене і тобі відповім і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!»

В одну мить зрозуміла, чому від кислоти не померла (а тільки була рвота). Єфалія думала: «Як добре я зробила, що помолилася до Бога перед тим страшним кроком!» Це була не проста молитва, це був крик душі. А Бог милосердний почув і при-вів її туди, де вивчалося Його Слово. В той день жінка запросила Ісуса в серце, пізніше прийняла по вірі вод-не хрещення і до цього часу живе для Господа й іншим свідкує про Нього.

Подібні історії я чула від бага-тьох жінок. Усі вони засвідчили, що за них молилися їхні бабусі. Тепер Господь відповідає на ці молитви. Церква Набережних Човнів зростає і сповнюється новими людьми, яких Господь спасає і звільняє. Зустрічі з сестрами Татарстану для мене є особливим благословенням, бо Господь мене використовував для них і давав їм благословення, а їхні свідчення для мене також є великим благословенням. Ця поїздка надихає мене на ще більшу посвяту Господу і служіння людям. Отож, любі друзі, якщо Господь кличе вас до місійної праці в будь-яке місце на рідній землі чи десь далеко, то не вагайтесь! До-звольте Йому працювати через вас, бо багато людей ще потребують Спасителя! А Господь благословить Вас і прославиться в Вас! Рясних Вам Божих благословень.

Бог дивний! Від Нього залежить усе, Він усім керує. Він запалює в серці бажання і мрії, провадить нас деякий час через певні обставини і тоді, коли захоче, виконує ці мрії… Бог відкриває, обіцяє і завжди ви-конує.

Поїздка в Татарстан – це диво. Спочатку виникло в серці бажання залишити все і послужити для Бога там, куди Він покличе, потім декілька років очікувань, зросту, підготовки, здобування досвіду і – нарешті – по-їздка… Цього літа вона стала для нас приємною несподіванкою, такою ба-жаною, довгоочікуваною і потрібною в нашому житті. Відчуття, які тебе наповнюють, коли Господь виконує твої мрії, описати важко. Вважаю великим благословенням для людей

Враженями від поїздки поділилися Оля Скопюк,

Ангеліна Сардачук, Рома і Олеся Скопюки, Костя Коваленко.

(і зокрема для себе) те, що Бог по-чинає і доводить до кінця розпочату справу, не пропускаючи повз Свою Божественну увагу жодного момен-ту. А ми, люди, маємо лише завжди слухати Його голос, що лунає для нас у Святому Письмі й бути вірними в будь-яких обставинах життя. Лише тоді Бог зможе використовувати нас як своє знаряддя, приносячи великі зміни в життя інших людей.

У липні цього року Бог ви-користав нас, групу з 6 чоловік для місіонерської праці в Татарстані. Коли ми збиралися в поїздку, то не знали, в якому місті ми будемо, чим займатимемося, як і чим конкретно зможемо послужити, однак, знали, що Бог піде перед нами й вестиме нас. Коли виб’ємося із сил – Він буде нашою силою, де не вистачатиме сміливості – Він додасть, як забракне любові до людей – ми знаємо, у Кого можна поповнити її запаси, бо знайо-мі особисто із джерелом любові – Бо-гом. Ці три тижні нашого життя були надзвичайно особливими – адже ми

горіли бажанням прославити Христа, який вмирав за нас, воскрес і є на-шим Заступником, бо любить нас. Ця безумовна любов надихає нас люби-ти інших людей, які взагалі нікому не потрібні. Так, як Христос із великої любові пожертвував заради нас Сво-їм життям, так і нам довелося дечим пожертвувати заради того, щоб хоч ще одна людина почула благу вістку.

Бог благословляв нас від по-чатку нашої подорожі: зберіг в до-розі, а на місці – всім необхідним для проживання, посилав нам людей, які допомагали в служінні та в праці. По

Республіка ТатарстанРеспубліка Татарстан

36

приїзді в церкву Набережні Човни, отримавши благословення церкви і пасторів, ми відправилися в се-лище міського типу Мендзелінськ, кількість населення якого – 17 тисяч чоловік. До цього часу це місто було закрите для проповіді Євангелія. Місцева влада докладала багато зусиль для того, щоб Слово Боже не розповсюджувалося в Мендзе-лінську. Були випадки, коли групу місіонерів міліція зустрічала на в’їзді у місто і відразу відправляла назад, мотивуючи свої дії тим, що «у нас в місті є мусульмани й православні, а всі інші нам не потрібні». Проте не гасла віра щирих християн із церк-ви Набережних Човнів, які вже не один рік моляться і кличуть до Бога за пробудження у Мендзелінську. І ось цього року разом із місцевою молоддю ми були свідками того, які великі речі робив Господь, як Він щодня проявляв Свою Славу і велич. Хочеться прославити Бога за те, що в цій справі Він використав і нас як Своє знаряддя.

Приїхавши у Мендзелінськ, ми відразу побачили, скільки зла й темряви панує у цьому місті. Місцеві жителі в той час святкували своє ве-лике свято ВДВ, тому на вулицях міс-та можна було зустріти багато груп несамовитих, п’яних людей. Тривож-ним було те, що з них більша частина – молодь. Проте Господь влив у наші серця Свою любов саме до таких нікчемних, знівечених гріхом людей. Ми ходили вулицями міста, молячись за його жителів. Кожного ранку ми просили у Бога, щоб Він вів нас згід-но Свого плану, щоб відкривав перед нами двері і «розтоплював» серця людей. Особливо ми просили, щоб Він сповняв нас силою Святого Духа, бо там ще більше зрозуміли, що без Нього неспроможні хоч трішечки будь-що змінити, скільки б зусиль не прикладали. Бог чув і відповідав на наші молитви і щодня ми бачили Його Славу. Зразу ж, у перші дні нашого приїзду, Бог сповнив при-

хильністю до нас серце директора будинку пристарілих. Вона, будучи мусульманкою, дуже гарно нас при-йняла, і ми змогли багато послужити для стареньких людей. Наше служін-ня там перш за все проявлялося в ділі, ми багато працювали фізично: змащували оліфою і фарбували лави та альтанки, розмальовували стіни, прибирали, допомагали на кухні, стригли та робили зачіски. Ми також мали можливість спілкуватися з жителями будинку пристарілих, свідчили їм про Христа, співали для них християнські пісні.

У цьому будинку нам зустріча-лися різні люди. Було багато зневі-рених, знедолених, одиноких людей. Деякі між собою не ладили або вза-галі ні з ким не спілкувалися, хоча там живе 60 людей. Одна бабуся заявила нам, що продала душу дияволу, що в тому будинку насправді є багато тих, хто її боїться і вважає її авторитетом. Але, слава Богу, ми мали з нею роз-мову і могли засвідчити їй про Божу любов та суд. Один літній чоловік був дуже замкнутий, відлюдькуватий, рідко виходив зі своєї кімнати, про-те, коли ми організували у будинку концерт, Бог торкнувся його серця, і по закінченню концерту цей чоловік ходив за нами і просив заспівати для нього ще. Це було великим чудом! Директор будинку пристарілих була вражена тим, як нам вдалося знайти підхід до цих людей, і що вони нам так відкрилися. Вона говорила, що ми такі тонкі психологи, одначе, ми зна-ємо, що все це – праця Божого Духа! Ільсія Ільдусівна просила, щоб ми ще організували для дідусів і бабусь концерти. На цих заходах ми мали змогу спільно співати християнські пісні, розповідати свідчення, гово-рити Слово Боже, ми також могли залишити на пам’ять листівки з зо-лотими віршами і побажаннями та солодощі для кожного присутнього. Бог робив чудеса – відкривав і при-хиляв серця тих, хто мав репутацію

замкнутих людей. У перший же день, коли ми приступили до праці у бу-динку пристарілих, до нас приїхав на інвалідному візку чоловік без ніг, якого звали Марс. Він побачив у нас гітару і попросив дозволу пограти, бо, мовляв, в нього була колись мрія придбати собі цей інструмент. Одного наймолодшого члена нашої команди Бог побудив подарувати для Марса свою гітару. Це було ве-ликим благословенням для нас і для цього інваліда. За весь той час ми з ним дуже здружилися. Марс почав разом з нами вивчати християнські пісні, дуже полюбив християн і щиро приймав Слово Боже. В будинку при-старілих було також багато лежачих людей, які не мають надії й уже про-сто доживають свій вік. Господь дав нам сили, терпіння і любові й до таких людей.

Ми читали їм Слово Боже, і коли бачили, як у серцях цих людей за-роджується надія, як на їх обличчях

з місі

онер

ськи

х лан

ів

37 4/20124/2012

з’являється усмішка, це було справ-жнім чудом, за яке ми славили Бога! Також в цьому домі були люди, які нас не сприймали. Якось один чоловік Альберт і його співмешканка запи-тали нас: «Для чого ви це робите?» Почувши нашу відповідь, що це для Бога, заявив, що він – атеїст, а його

футбол з місцевою молоддю та під-літками. Пізніше розповіли, хто ми і з якою метою приїхали. Крім того, проводили з ними спілкування, роз-повідали про себе, співали, грали в ігри, свідчили. Це гарне знайомство з підростаючим поколінням про-довжується тепер спілкуванням по Інтернету. Фізично ми дуже втомлю-валися, бо за день доводилося пішки долати 15-20 км, потім працювати, а ввечері мобілізувати всі сили, щоб іще 3 години грати у футбол, спілку-ватися там з молоддю, підлітками, а ввечері з тими, хто приходив до нас.

Майже щодня Бог дарував нам нові знайомства, хоча ми нікого не шукали, люди самі хотіли з нами по-знайомитися або приходили до нас у церкву. Серед них були і алкозалеж-ні, і наркозалежні, і люди без постій-ного місця проживання і спортсмени, просто молодь, місцеві жителі.

Одного дня ми зустріли моло-дого хлопця Марата, який уже багато років просидів у тюрмі. Він був за-лежним і домагався, щоб ми купили йому алкогольний напій. Ми могли засвідчити йому про Бога. А ще зустріли одного чоловіка, Сашу, він підійшов до нас і попросив закурити. Цей чоловік мав бажання звільнити-ся, але не знав як, і звернувся до нас. Ми засвідчили йому, що може допо-могти лиш Ісус. Він відповів: «Ісус? Я ніколи не чув про Нього». Ми за-просили Сашу до нас, в молитовний будинок. Рома з Костею розповідали йому про Бога, читали разом Єванге-ліє, пізніше Саша молився, просячи

у Бога звільнення. Через декілька днів ми зустріли Ваню. Він розпо-відав нам, що був військовим і Бог багато разів рятував його. Більшість друзів загинули, а він ще живий. Ми змогли засвідчити про Божу милість і любов, у якій він переконався. Ми вдячні Богу, що дозволив нам сіяти зерно правди в людські серця, поне-волені гріхом. Деякі з них покаялися і потребують підтримки та духовного зросту. Ми молимося про те, щоб Господь вислав працівників на ниву Свою, які б продовжили працю з людьми в цьому далекому краї і зо-крема в м. Мендзелінськ.

Поїздка в Татарстан є для нас великим благословенням, хоча мали й випробування у вірі: диявол не міг спокійно дивитися на працю Божих дітей, тому атакував їх з усіх сторін. Надокучав хворобами, травмами, нашестям диких ос. Тим, хто їздив

додому на день-два, створював такі умови, щоб вони не змогли поверну-тися знову до Мєндзелінська. Дехто постраждав від інших людей за те, що проявив до нас прихильність. Однак силою нашого Господа, а Він з ласки Своєї милував нас, зміцняв і в усьому допомагав, ми все пере-могли. Тому щиро вдячні всім, хто мо-лився за нашу поїздку і працю. Тож, любі друзі, якщо Господь покличе вас до праці на ниві Божій в Татарстан, не гайте часу! Запевняємо, на вас чекають відкриті та щирі християни, та ще багато-багато тих, які ще зо-всім не чули про Христа.

«дружина» продала свою душу ди-яволові. Важко було спілкуватися з цими людьми, але Господь давав нам мудрості, терпіння і любові. І слава Богові, ми бачили, які зміни Бог зробив у їхніх серцях. Через два тижні Альберт сказав: «Я вже став наполовину віруючим». Як ми раділи, коли вони підходили до нас, і просили ще поспівати з ними християнські пісні. А в день нашого від’їзду Альберт попросив написати для нього слова однієї пісні, яка його дуже торкнулася. Ось так працює Дух Святий в серцях людей.

Так протягом дня ми працюва-ли в будинку пристарілих, а ввечері спішили на стадіон або на футболь-не поле, де грали в баскетбол або

Республіка ТатарстанРеспубліка Татарстан

38

музи

чне с

луж

іння

27 жовтня в приміщенні церкви “Фіміам» відбулася обласна музична конференція, організована музично-творчим комітетом Волинського об’єднання Церков ЄХБ. Конференція пройшла у піднесеній святковій атмосфері. Учасників вітав чудовою музикою камерний оркестр під керуванням Р.Вознюк. Розпочав конференцію словом настанови в.о. голови об’єднання церков ЄХБ Волині Ярослав Троць. Він привітав учасників конференції та підкреслив важливість музично-творчого служіння в церквах. Разом з музично співочим гуртом злилися у загальному співі, прославляючи Господа. Після про-славлення до музичних служителів з проповіддю про зміст музики та співу у церкві звернувся заступник го-лови Волинського об’єднання церков Павло Карпук. Він показав, що Біблія говорить про музичне служіння, як про частину нашого поклоніння, прославлення Господа, музичну проповідь та виявлення нашого духовного стану перед Богом. Серце упокорюється перед хрестом Ісуса Христа і не може не славити Його.

На конференцію були запрошені служителі з Со-юзу ЄХБ України. Зокрема Олександр Крещук – голова музично-творчого комітету України нашого братства, представив структуру всеукраїнського комітету. Були викладені плани, обговорені проблеми та запропоновано шляхи їх вирішення.

Присутнім на конференції була представлена структура музично-творчого комітету Волині та відпо-відальні за відділи:

– навчальний – Л. В. Глинська;– вокально-хоровий – Л. В. Глинська;– оркестровий – Ю. Слива;– музичні групи – П. Ткачук, Г. Кічкін; – літературно-поетичний – П. Боско;– технічне забезпечення – Ю. Глинський;– фінансовий – В. Борщ.

Музичних служителів на конференції привітав також відповідальний за музичне служіння у Львівській області В. Хлист.

Учасники конференції насолоджувалися чудовим християнським співом гостей подружжя Валентина та Лілії Богачових.

Після смачного обіду конференція продовжила свою роботу у секціях по відділах. Була надана інфор-мація щодо музичної діяльності у церквах Волині по конкретних напрямках цього об’ємного служіння. Час пройшов у захоплюючих дискусіях та обговореннях, були представлені плани, дані змістовні відповіді на запитання щодо служіння.

На завершення конференції її учасники підвели підсумки роботи в секціях та злилися у щирій вдячній молитві до Господа.

О 16 год. в тому ж приміщенні церкви «Фіміам» від-булися випускні іспити вісьмох студентів Християнського музичного центру ВООЦ ЄХБ. Здача екзаменів прохо-дила з участю чоловічого хору церкви «Дім Євангелія» (керівник – Л. Глинська) та студентів хорового відділу. Випускники навчання продемонстрували свої знання у керуванні церковним хором, після чого їм урочисто були вручені дипломи відповідальною за музичне служіння у Волинській області та керівником ХМЦ Л.В. Глинською. Викладачів та випускників з цією особливою подією ві-тали пастори церков, відповідальні служителі музичного відділу, керівник музично-творчого комітету Волині та Голова музичного служіння Союзу Церков ЄХБ України. Багато теплих та приємних слів вдячності було вислов-лено викладачам за навчання. Була музика, чудовий спів, квіти, посмішки. У всіх присутніх відчувалося почуття свята музики та співу, хвали Господу. На закінчення всіх присутніх чекала святкова вечеря в атмосфері радості та єдності.

Музично-творче служіння у церквах живе та розви-вається. Господь будує свою церкву із живого каміння, де живе Дух Святий. Віримо, що настане час, коли всі діти Божі зіллються в урочистій незрівнянній хвалі Господу в небесах, а поки – ми на земній дорозі і тому славимо Його своїми голосами та на музичних інструментах на землі. Тож, як закликає в Псалмі автор: «Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!» (Пс.150:6).

Підготував Павло КАРПУКзаступник голови ВООЦ ЄХБ

39 4/20124/2012

Сутеніє. Лапаті сніжинки по-вільно вкривають землю. Біло навкруги. Тихо. У не-величкій хатинці весело

блимають вогники гірлянд. Ново-річна ялинка – запашна та пишна – дбайливо прикрашена дитячими руками, тішить око і душу.

Неподалік від ялинки, навпроти пічки сидить юнак, і хоча йому вже майже сімнадцять, його худорлява постать, невисокий зріст та бліде обличчя видають його за тринадця-тирічне хлоп'я.

Сьогодні Різдво. В Андрія тепло й радісно на серці. Він з любов'ю оглядає свою кімнату. І хоча на ньо-го понуро дивляться сірі стіни та убогі кутки, а в будинку холодно та порожньо, хлопець переповнений радістю. Адже тепер це – його дім! Напередодні він вигорнув з хати купу

сміття, усякого дрантя, порожніх пляшок… Побілив стіни, вимив до-лівку, почепив знайдену на горищі картину, купив зелену красуню та трохи прикрас.

У кутку кімнати в пічці весело потріскують дрова. Грубка без двер-цят, тому полум’я освітлює кімнату, даруючи тепло хлопчині.

Це перше Андрієве Різдво у власній оселі, яка видається йому справжнім палацом: в уяві він ремон-тує свій дім, обставляє затишними меблями…

Як чудово було б в теплій, чис-тій та охайній хатинці жити разом з мамою та сестричкою!

Та мама ось уже кілька років

як померла, сестричку удочерили хороші люди…

Андрій підкладає дрова в пічку, заворожено дивиться на полум’я, а спогади минулого починають зрина-ти в його зболеній пам'яті.

Скільки себе пам’ятає, мама ніколи не жила разом з ним. Бабу-ся розповідала, що відразу після повернення з пологового будинку, вона поклала дитя на ліжко і пішла з дому… Жити своїм життям. Хоча назвати це життям важко: горілка, важкі похмілля, народження доньки, невдала спроба створити сім’ю, зно-ву народження дітей, яких залишила чоловікові. Десь на цьому відрізкові життя її було позбавлено батьків-ських прав.

для дітейдля дітей

40

для

діте

й

Перед очима Андрія постає образ матері і сльози починають поволі котитися по запалих щоках, капають на долівку, серце стискає туга. Він так любив свою матусю і хотів завжди бути поруч. Як Андрій тішився, коли вона була тверезою, коли просто міг її бачити. Він знав, що вона його любила! Чи просто по-над усе цього бажав?!... Востаннє він бачив її у лікарні у важкому стані, без пам'яті, вона поривалася встати, сина не впізнавала…

Як шкодував він, що не зміг сказати їй наостанок кілька теплих слів, обійняти…

Андрій переводить погляд на ялинку, хоче перервати свої тужли-ві спогади, проте вони потужною хвилею знову накривають його сві-домість.

…Коли він пішов у перший клас у нього виявили паличку Коха. Він був маленький, кволий і виснажений. Відтоді його життя перенеслося у лі-карні, санаторії на довгі дев'ять років.

Коли хлопчина підріс, падчерка його дядька навчила його просити милостиню. Випрошені гроші хлоп-чик віддавав бабусі, яку теж дуже любив. Колись вона була вчитель-кою, деякий час працювала навіть директором сільської школи. Бабу-ся читала Андрію книжки, навчала правильно жити. Її також вже давно немає серед живих…

Раптом хлопчина здригається. Його завжди лякала думка: що стало-ся б з ним, якби не та щаслива зустріч із жінкою, з екзотичним ім'ям, коли вони він стояв з простягнутою руч-кою, одягнутий у лахміття. Чимало хороших людей допомагали йому у житті. Однак, це знайомство пере-вернуло його нужденне життя. Ця жінка не лише поклала гроші в його брудну тремтячу долоньку, але й роз-питала його хто він, де живе… Відтоді вона стала його янголом-охоронцем, постійно дбаючи про нього. Вона за-везла хлопчика до Києва, помістила у лікарню, де його вилікували від туберкульозу. Вона висилала йому різдвяні подарунки, купувала іграшки й нові речі, в період канікул забирала до себе додому – в столицю. А най-важливіше те, що вона навчила його віри в Бога, любові до Нього, вклала в хлопчину бажання жити за Божими принципами.

Так Андрій пізнав, що Бог до-брий та милосердний: Він не дав йому загинути в цьому жорстокому світі.

А ось нещодавно – напередодні Різдва – Бог подарував Андрієві власний дім – постановою суду йому було присуджено половину будинку, де жила колись його мама. Яке це щастя – мати власний дах над голо-вою, новорічну ялинку, свято!...

Поступово обличчя хлопця стає спокійнішим, ще мить – і воно осяює внутрішнє світло: Андрій схиляє го-лову у молитві. Він дякує за те, що рано в житті навчився цінувати тепле слово, ласкаву щиру посмішку, до-бру пораду, одежину з чужого плеча, черствий кусень хліба. За те, що хоча на своєму недовгому віку він бачив багато зла, проте зрозумів, що воно не спроможне подолати добра.

Також в молитві він обіцяє Богові, що, коли виросте, допома-гатиме вбогим, стареньким, хворим. Ділитиметься добром і любов'ю, які дарував йому Господь через багатьох небайдужих до його горя людей.

Вже через хвильку солодка дрімота огортає хлопчину й з мріями про майбутнє він вкладаєть-ся спати.

Різдвяна зірка, ласкаво усміхаючись, дивиться на нього крізь вікно…

…З того ве-чора минуло два роки. Андрій ви-ріс у вродливого юнака. Нині він здобуває фах електрика, пла-нує продовжи-ти навчання в

інституті. Постійно відвідує церкву, молиться, читає Слово Боже.

З Божою допомогою, заоща-дивши свої сирітські гроші, хлопець провів до своєї оселі газ та встановив центральне опалення, поставив нові пластикові вікна. Завдяки щедрості одного бізнесмена, Бог облаштував йому чудову блакитну ванну кімнату (про яку той і мріяти не міг, навіть у ту незабутню різдвяну ніч!). Навчився Андрій господарювати: самотужки відремонтував кухню, навів лад на-вколо будинку.

У майбутньому планує чес-ною працею заробити кошти на ремонт усього будинку. Спорудити пам’ятники на могилі мами й бабусі.

А ще він мріє створити власну сім'ю, щоб любити і дбати про рідних людей, яких буде оберігати від уся-кого лиха, щоб його діток не спіткала його доля…

Рита КВАЧ, м. Почаїв

41 4/20124/2012

Христос грядущий

Таке ж славне Фаворне пере-ображення чекає нас на горі Нового Єрусалиму: “І возніс мене в дусі на велику високу гору і показав мені велике місто Єрусалим, яке сходи-ло з неба від Бога: воно мало славу Божу”...

Бідна російська дівчина Луке-рія, уражена важкою неміччю, увійде туди слідом за Христом: вона бачила у своєму віщому сні, що за нею хотіла увійти в рай якась жовта собачка, але остання не була допущенною у цар-ство світла: жовта собачка ця була хвороба (“Живі мощі” Тургенева).

У нас буде нова душа, нова свідомість: зараз ми живемо в часі, і тому спішимо і запізнюємося, і потрапляємо під ярмо турбот. За-втрашній день – там “часу вже більше не буде”. Як цим виправдовується вчення Канта про те, що час є лише форма нашої теперішньої свідо-мості?..

Але одна з найбільш радісних

сторін цього нового буття – це те, що душа наша не здатна буде грі-шити. Бо «є лише одна справжня печаль на землі, це печаль не бути святим”. І ті з нас, котрі знемагають від моральної боротьби, хай зміц-няться усвідомленням цього нашого світлого майбутнього, коли не буде ні спокус, ні гріха. Тепер християнин є воїн, який хоч отримує рани, але не кидає зброї. Але там вже не буде ран. Жодна хмаринка найменшого і мимовільного гріха думки не буде затьмарювати нашого неба і закри-вати від нас споглядання дивного Сонця. Ми вигнані з раю, але колись ми повернемося до нього кращими, як були в ньому: в першому раю була лише наївна природна святість душі, що не знала зла – а тоді буде святість, яка перемогла зло, після пізнання добра і зла вона вільно вибрала добро і встояла у ньому. Тоді ми пізнаємо не лише щастя, яке завжди відносне і зазвичай егоїстичне – нам відкриється бла-женство, досконала радість. Радість є співпадання дійсності з нашими бажаннями. Радість досконала там, де дійсність відповідає усім нашим заповітним високим устремлінням. Це і буде в новому світі. Там ті, хто плакали, пізнають блаженство утіхи, хто прагнув правди, задовольняться живою правдою. Тут Вона має приту-лок в яслах, тут Вона переслідувана і розіпнута – там Вона живе й царює.

Якось у Москві я потрапив під слідство з приводу проповіді Єван-гелія і був ув’язнений. Одного разу мене в групі “політичних” перевели з тимчасової тюрми в постійну. Мої супутники були у великому відчаю. Вони мовчки товклися в передпокої тюрми, змучені і сумні, в чеканні, доки їх розведуть по камерах. Я діс-тав з кишені Біблію, і ось яке місце відкрилося саме собою: “Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують крику приставника. Малий і великий там рівні, і раб вільний від пана свого”(Йов.3:18-19). Так, там не буде ні лікарні, ні в’язниці, ні кладовища, які знівечують лице

цієї землі. Усі невирішені питання про несправедливі страждання, про свободу і необхідність, усі так звані “прокляті” питання будуть там ви-рішені, усі незрозумілі страждання виясняться – і ми благословимо Господа й скажемо: “Правий Ти, Господи, й праві шляхи Твої”. Це буде гімн з надр землі, який заспіває Богу все творіння – як чекає цього Іван Карамазов у Достоєвського. Згідно Апокаліпсису, вірні заспівають пісню Агнця. “Великі та чудні діла Твої, Гос-поди Боже Вседержитель! Праведні й істині шляхи Твої, Царю Святих! Хто не побоїться Тебе, Господи і не прославить Ймення Твоє? Бо Ти один святий: усі народи прийдуть і покло-няться перед Тобою, бо відкрились суди Твої!” (Об.15:3,4).

Все, що розділяє людей, як ніч і море, і грань смерті, забереться, і ми знову побачимо тих, з котрими колись пережили скорботну розлуку. Ми побачимо Самого Бога, побачи-мо обличчя Його, побачимо Христа, як Він є. Не лише побачимо, але й будемо співучасниками Його вічного, Божественного Буття. І разом з Ним будемо мати участь у вічній радіс-ній творчості. Бо мучиться душа не тільки за тим, щоб бачити красу, але щоб і бути в ній, і не лише бути, але й творити в красі. Тоді у всьому ми будемо подібними до Нього – у Його всезнанні, всемогутності і блажен-стві. Тоді “Бог буде все у всьому”. Він буде царювати по всій землі. До цих пір Царство Боже проявилося досконало лише в Христі, потім воно завойовувало своє місце в кожній душі; а тоді воно простягнеться до меж соціального космічного бого-владя (теократії) і охопить усю зем-лю і все буття. “І не будуть робити зла і шкоди на всій горі Моїй: бо вся земля буде наповнена знанням Господа, як води наповняють море (Див. В.Соловйова: “Життєва драма Платона”).

В історичному процесі будуть зняті сім печаток, і сім золотих чаш гніву Божого будуть вилиті на землю, і прозвучать сім великих трубних кли-чів. “В ті дні, коли заголосить сьомий Ангел, коли він затрубить, звершить-ся тайна Божа, як Він благовістив рабам Своїм пророкам” (Об. 10:7)

В чому ж ця таємниця, загадка і смисл буття? І сьомий Ангел затру-бив і полинули небом сильні голоси, що казали: Царство світу зробилося Царством Господа нашого і Христа Його, і буде царювати у всі віки віків” (Об.11:15). Тоді ми побачимо, що

(закінчення, початок у ВХ 2-3 ’12)

42

наші

спод

виж

ники

весь смисл буття захований в цьому виявленні Бога в людині та в природі. І тому, що Бог буде царювати, будуть царювати всі, хто з Богом. Це не буде мертвий спокій нерухомого буття: “вони будуть служити перед престо-лом Його день і ніч”. “Бог буде все у всьому”… В цьому новому Єрусалимі не буде храму: Сам Бог – храм Його і Агнець. Весь всесвіт буде храмом, тому що Бог буде не тільки над усім, але і у всьому.

Як в океані кожна краплина живе вібраціями безмірної водної стихії, так і там буде взаємне проник-нення, спілкування і відчуття всього багатогранного і різнокольорового буття в кожному. “Natura toto in minimis existis”; за висловлюванням Сведенборга. Вся природа існує і тепер в кожній найменшій своїй частині. Тоді недосяжний Бог, Його повнота, буде відчуватися кожним. Туди принесуть славу і честь усіх на-родів уся краса художньої творчості і подвигів святості та глибина мудрос-ті буде там – і вона буде набутком кожного.

У кожній найменшій краплині буття і свідомості відобразиться кра-са вогняних крил ангелів і Фаворне світло Господнє. “Тоді мудрі будуть сяяти, як світила на тверді і ті, що повернули багатьох до правди – як зорі, навіки, назавжди” (Дан.12:3).

Ті, хто брали участь у Христо-вих стражданнях, радітимуть тоді і торжествуватимуть у явленні слави Його.” “Радість вічна над головами їх, а печаль і зітхання зникнуть”. Колись на землі, на порозі істинного буття, вони “краще захотіли страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду”.

Вони вибрали бути “позбавле-ними голови за свідоцтво Ісуса і за слово Боже і не поклонилися звіру. Це “люди віри”, які шукають небес-ного. В цей день вони не тільки поба-чать Його, але ця слава відкриється у них; вони не тільки побачать “Царя в красі Його”, але й самі зодягнуться у вісон царської краси. “І чув я немов би голос багаточисельного народу, немов би шум великих вод, як би голос громів сильних, що казали: алілуя! Бо царює Господь Бог Все-держитель.

«Будемо радіти й веселитись і віддамо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і наречена Його приготувала себе. І дано їй зодягнутися у вісон чистий і світлий, вісон же є правед-ність святих. І сказав мені Ангел: напиши: “блаженні звані на шлюбну

вечерю Агнця.” І сказав мені: ці суть істинні слова Божі” (Об.19:6,9).

Туди принесуть вінці свої всі, хто творив красу творення мисте-цтва або духовного подвигу. “Хто сіє зі слізьми, буде жати з радістю”. Там, у Царстві слави, будуть сонми і натовпи людей, осяяних неземним світлом: “після цього глянув я, і ось велика кількість людей, що їх ніхто ні міг перерахувати, зі всіх племен і колін, і народів, і мов стояли перед престолом і перед Агнцем у білих одежах і з пальмовим віттям у руках… Вони омили одежі свої і вибілили одежі свої Кров’ю Агнця; за це вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч, і Си-дячий на престолі буде перебувати в них; вони не будуть вже прагнути їсти і пити, і не буде палити сонце і ніяка спека: бо Агнець, який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх на ниви, і водити їх на нові джерела води, і витре Бог усяку сльозу з очей їх” (Об.19:6-9).

Тоді збудеться слово Христа: “Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу і заходу і будуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небес-ному” (Об.7:9,14-17). І багато з тих, кого ми в своєму вузькому віровиз-наному правовір’ї вважали загибли-ми, єретиками і сектантами – тільки тому, що вони йшли іншим шляхом до Христа, ніж ми, будуть там, бо у “Отця Мого осель багато”, і багато доріг ведуть до Христа. Лише Сам Христос є єдиний шлях: “Я є шлях, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ів.14:6). В Новий Єрусалим “не ввійде ніщо нечисте, і ніхто, відданий мерзоті та неправді, а лише ті, які записані в Агнця у книзі життя”(Об.21:27). “Не-має іншого імені під небом, даного людям, через яке належало б спасти-ся” (Д.А.4:12). Цей шлях вузький, ви-значений і єдиний, як єдина істина й життя: але мудрість любові повинна навчити нас поєднувати вузькість шляху і ширину серця. «Ось, скинія Бога з людьми»… В особі Ісуса явила світові Боголюдина. А тоді, в останній день, відкриється таємниця єднання людства з Богом, “Боголюдство”.

Всі, хто прагне правди і все живе зітхає за цим великим останнім звершенням, за кінцевим Богоявлен-ням. “Підійміть ворота, верхи ваші, і підніміться, двері вічні, і увійде Цар Слави”. “Ти прекрасніший від синів людських; благодать виливається з вуст Твоїх; тому благословив Тебе Бог навіки. Підпережи себе по стег-

нах мечем Твоїм, Сильний, славою Твоєю і красою Твоєю” (Пс.44:3-4).

Цією славою, духом вуст Своїх, Він вб’є нечестивого, як Він умертвив пекло сяйвом Божества, коли зійшов у царство темряви визволити тих, хто чекав Його. І тепер чекає Його приходу кожна жива людська душа. Невимовний сум і душа російського народу знемагає в очікуванні вели-кого Дня.

Вся жизнь лишь страданье,Ветра стон в ветвях берёз,Но из крови и рыданья Вырастает ожиданьеЦарства Твоего, Христос.Та і “все творіння з надією

чекає відкриття синів Божих”, коли виявлена буде справжня царственна природа людини. Усі сльози і скор-боти землі, всі стогони і зітхання, які линуть від землі до неба, містять в глибині своїй одну молитву: “Хай прийде Царство Твоє!” Але любов Бога до всіх людей відкладає при-хід цього дня. “Не гається Господь з виконанням обітниць… але довго-терпить нас, не бажаючи, щоб хто загинув, але щоб усі прийшли до покаяння” (1Петра 3:9). Ця ж богопо-дібна любов вкладала в уста древніх християн молитву “за продовження кінця” (de mora finis).

ВСЕСВІТНЄ ЧЕКАННЯ СУДУНа південно-східній частині

Єрусалиму знаходиться долина Йо-сафата. Недалеко возвеличується Єлеонська гора. Сюди, згідно бі-блійного пророцтва, зійде Господь. В теперішній час у названій долині знаходиться кладовище; християни, іудеї та магометани прагнуть бути похороненими тут, ближче до місця Його приходу. Хоча вони по-різному вірять у Месію, але всіх їх об’єднує віра в прийдешній день заплати. І не тільки представники цих трьох релігій вірять в останній суд – але ця віра є невід’ємною необхідністю кожної душевно здорової людини; їй властиве усвідомлення свободи вибору і моральної відповідальності. Буття Бога, свобода волі і безсмертя душі вимагається (постулірується) моральною свідомістю людини, її совістю, як вже вчив філософ Кант. Краще сказати, необхідність остан-нього звіту, що чекає нас, настільки зрозуміла всім людям, наскільки притаманна їм совість.

Але не менше, як совість, близький усім людям і образ Христа – бо Він є “Світло Істинне, Яке освіт-лює кожну людину, яка приходить у

43 4/20124/2012

Христос грядущийсвіт”. Він знайомий і магометанам, і поганам, і навіть атеїстам. І тому сказано: “і побачать Його всяке око, і заридають перед Ним усі племена земні”. “Немає створіння сокровен-ного від Нього і відкрито перед очима Його: Йому дамо звіт”.

МОРАЛЬНИЙ ЗМІСТ ЕСХА-ТОЛОГІЇ

“Усе, про що не змовчує згід-но Божої волі Священне Писання, про це і ми не можемо мовчати, і ви повинні про це слухати,” – говорив блаженний Августин. Те, що відкрито людству про майбутнє, повідомля-ється у пророцтвах Біблії не для за-доволення марнотної цікавості. Нам можуть заперечити, що подібні по-відомлення про швидкий кінець уже зустрічалися в історії, навіть намічав-ся рік і день кінця світу, а в результаті такі проповіді викликали нездорове збудження в народі, відволікаючи його від насущної повсякденної роботи. Строк проходив, і марні очікування викликали розчарування і насмішки серед людей. Посилаю-чись на ці невдалі і, до речі, небіблійні спроби точно визначити день при-ходу Христа, Котрий попередив, що ніхто не знає ні дня, ні години Його повернення, – люди нашого часу не більш байдужо ставляться до про-роцтв. Але й ця байдужість також пе-редбачена в Біблії. Тут ми додамо до місць, приведених вище, про такий рід невір’я, слова апостола Петра: “Перш за все знайте, що в останні дні з’являться “із насмішками глузії”, що ходитимуть за своїми пожадли-востями та й скажуть: “Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе зали-шається так від початку творіння”. І далі додає: “Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але довготерпить нас, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”. (2Петра 3:3,4) Нам скажуть ще: “Ви залякує-те подібними речами людей”. Але, коли в домі пожежа і люди безпечно сплять, скажіть, що краще: заколи-хати сплячих колисковими піснями чи викликати в них спасаючий страх, який змушує їх миттю зібратися і кинутися геть з палаючого будинку? Як сказано вище, в 1905 році тра-пилася відома катастрофа з містом Сен-П’єр на острові Мартиніка. Це квітуче місто з населенням 25 тисяч людей було розміщене недалеко від гори, яка раптом почала викидати вогонь і лаву. Жителі були в паніці.

Але вчена комісія опублікувала за-спокійливе роз’яснення: характер лави, форма і величина кратера та інші ознаки, згідно точних наукових досліджень, свідчать про відсутність якоїсь небезпеки, і тому мешканці можуть спокійно залишатися на міс-цях. Але катастрофа все ж відбулася: виверження раптом набуло таких гігантських розмірів, що за свідчен-ням преси, горіло повітря (загорівся водень) і майже всі жителі загинули.

Відомо, що деякі християни не повірили вченим об’явам і вчасно врятувалися: вони знали своїм вну-трішнім чуттям показники іншого роду, будучи свідками кричущої без моральності, яка проявлялася в цьому місті, не зупиняючись навіть перед знущанням над хресними стражданнями Христа. Хто ж відволі-кав тоді людей від реальності: ті, хто покладався на свій здоровий глузд і практицизм чи ті, хто “дивився на невидиме”? А тим, хто дорікає нас за те, що ми відволікаємо людей від реального трудового життя, від теперішнього в сторону невідомого майбутнього, від земного до небес-ного, ми поставимо зі свого боку запитання: яке з двох переконань пробуджує людину до творчої ді-яльності і моральної відповідальності – віра, яка чекає, що прийде “Гос-подар дому, який доручив кожному свою справу” і нелицемірно вимагає звіту в кожного з нас, чи невір’я, яке проголошує; “Станем їсти і пити, бо завтра помремо!” (Бо “якщо немає безсмертя, то все дозволено”).

Чудово, що самі послання апостола Павла до Солунян, присвя-чено одкровенням про другий прихід Христа, закінчаться заповітом, який позичений сучасним матеріальним комунізмом в якості трудового деві-зу: “якщо хто не хоче працювати, хай і не їсть” (2Сол.3:10). Саме ці слова і викарбувані на пам’ятнику революції в Москві, і вони виражають одну з основ радянської конституції.

Там, на полях… на передовій лінії… ми чули вже глухий гуркіт і бачили спалахи блискавки, грізні предвісники майбутньої всесвітньої грози, останньої боротьби Христа і Антихриста. Там же ми бачили тихий відсвіт зорі займання нового дня…

Ми прийшли сюди, на захід, з горючого будинку і не можемо не сказати нашим братам в Європі: і ви живете в тому ж домі! І у вас пахне горілим; правда “не на дахах будин-ків, але в розумі; у вашій теології, філософії, у вашому буржуазному

християнстві, їх представники за-колихують вас колисковими піснями позитивізму, модернізму та інших зручних теорій.

У наші дні ми не кажемо, що ми віримо в пророцтва Біблії про кінець, ми знаємо їх правду, ми бачимо і від-чуваємо їх незаперечну, очевидну істину. “Народи працюють для вогню, і племена мучать себе даремно”. “Земля і всі діла на ній згорять” (Подививіться картину Реріха, яка зображує світ в океані бурхливого полум’я). Культура все більше ви-роджується, переходячи від вічного до тимчасового, від духовного до зовнішнього, від істотного і суттєвого до привидного, від дійсного життя до снів і мрій. І люди в сліпому само-забутті тупцюють на краю смерті та святкують під час чуми.

О, как хотелось мне смутить весёлость ихИ бросить им в глаза железный стих,Облитый горечью и злостью!

В цих словах страждання росій-ського поета.

Але, тепер мало таких хворих почуттів та їдких слів. Потрібні не-людські, пророчі слова, які горіли б вогнем всесвітньої любові, що сходить сльозами світової скорботи. “Ридає серце моє за Моавом”. “О, хто дасть голові моїй воду і очам моїм джерела сліз! Я б плакав день і ніч за переможених дочок народу мого!» (Єр.9). Ще задовго до революції – Леонід Андрєєв написав під вражен-ням Апокаліпсису свій загадковий твір “Чорні маски”. Душа людини (в особі юного герцога Лоренцо) відчуває себе викритою в усіх своїх чорних масках, в низьких гріховних пожадливостях – у світлі грядущого дня. Христос йде “Очі у Нього, як полум’я вогняне, і волосся, як клуб-ки золотистого диму”. “На коліна, лицарі та дами, перед лицем Госпо-да, Владики неба і землі,” – вигукує герцог в екстазі; (перед цим він під-палює свій замок, шукаючи свободи від чорних жадань в морі очищаючого полум’я. Так, новий день “в огні від-кривається”, “проходить образ світу цього”, – це вічувають не лише про-роки, не тільки проповідники, але й світські мислителі.

Євангеліє перекладається не лише на мови всіх народів, але воно також витлумачується на мові всіх сфер людського духу – його вплив все більше проникає в сучасну по-езію і науку (так, як і дух антихриста).

44

наші

спод

виж

ники

ЩО Ж НАМ РОБИТИ?«І побачив я другого Ангола,

який летів посеред неба, він мав вічне Євангеліє, щоб благовістити живучим на землі і усякому племені та коліну, і язику, і народу; і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і віддайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться сотворив-шому небо і землю, і море, і джерела вод» (Об.14:6,7). Перед першим яв-ленням Христа народу суворий Іван Хреститель проповідував у пустелі юдейській: “Покайтеся, бо набли-зилось Царство Небесне!” Тепер, перед другим приходом Христа, знову повинна відродитися пекуча спрага глибокого, цілісного покаян-ня, яке має зробити нас готовими до Його зустрічі. Але, скажуть нам, якщо все вже провіщено, то значить, все визначено – кому спастись і кому загинути, кому бути по правий бік, кому по лівий в день Суду; а в такому випадку, яке значення має покаяння і приготування? Невже воля людини довільна? Невже не скована вона вічним визначенням або тим, що на-зивається долею? “Чому бути, тому не минути.” Хто так роздумує, той забуває, що пророцтва Біблії про покару і суд мають дещо умовний, попереджуючий зміст, не фаталь-ний, а динамічний (Є.Н.Трубєчцкой “Смисл Жизни»), не сковуючий волю людини, а той, що рухає її, спонукає і попереджує.

“Деколи я скажу про якийсь народ і царство, що викореню,… і по-гублю його, але якщо народ цей, на який Я це промовив, відвернеться від злих справ своїх, Я відкладу те зло, яке думав зробити йому. А деколи скажу про якийсь народ і царство, що влаштую і утверджу його; але якщо він буде робити зле перед очима Мо-їми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добре, яким хотів до-брочинствувати йому” (Єр.18:7-10).

Адже так і трапилось в історії Ніневії. Пророк Йона прийшов у пишне поганське місто, повне гріха і розпусти і передвістив від імені Бога: “Через сорок днів Ніневія буде зруйнована”. Але народ покаявся, і Ніневія була помилувана, пророцтво виконалось, але немов у новому, іншому значенні. Стара Ніневія, сто-лиця гріха і зла, була знищена, але не гнівом Божим, а покаянням людей через сорок днів була вже друга Ні-невія, преображена і очищена в огні пекучого розкаяння…

Кожен із нас, хто зараз відки-дає Христа, в очах Божих, які бачать

майбутнє, вже стоїть по лівий бік, серед призначених на загибель; але якщо така людина змінить зараз своє ставлення до Христа, то цим самим міняється і її місце, яке вона буде за-ймати в цей грядущий день.

ДВІ ЗУСТРІЧІКожного з нас, без винятку,

чекає дві зустрічі. Перша зустріч – з Антихристом. Чи впізнаємо ми його? Це буде нелегко. Адже він не буде зеленого кольору і з одним оком на лобі! Сила темряви, втілена в ньому, буде використовувати всі зусилля, щоб “сатана був ангелом світла”, його розум, краса, чарівність, гуман-ність будуть приваблювати людей. “Бо для того, щоб бути прийнятим, потрібно бути приємним”, – каже Володимир Соловйов у своїй “Повісті про Антихриста”. Він буде творити чуда, щоб “звабити, якщо можна, і вибраних” (Мр.13:22). Він захоче бути схожим на Христа. “Його лже-пророк” “має роги, немов у ягнята” (гр. Слово “антихрист” означає не лише противник Христа, але і Його замісник, заміна Христа).

“Хто не зі Мною, той проти Мене” (бути проти Христа і означає мати у собі дух Антихриста, проти-вника Христа і неодмінно жити яко-юсь заміною Христа).

І кожен, хто має цей дух супро-тиву, стихійно захопиться своїм пер-шооброзом, Антихристом. Христос каже: “Я прийшов в Ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене, а якщо інший прийде в ім’я своє, його приймете” (Ів. 5:43).

Ці слова були сказані релі-гійним людям, ортодоксальним юдеям, і вони зберігають свою силу щодо всякого самоутвердження і егоїзму, хоча б він і був релігійним. Антихрист через лжепророка буде закріпачувати людей духовно. «І чу-десами, які дано було йому творити перед звіром, він спокушує живучих на землі»...

Він закріпачує волю і думку лю-дей, кладе знака на праву руку їх або на чоло їх. “І нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має цей знак, або ім’я звіра, або число імені його”. І буде “вбитий кож-ний, хто не буде поклонятися образу звіра”. Страшні тюрми, не вогнища і хрести, бо вони дають лише вічну славу мученикам і радість постраж-дати за любого Вчителя і Господа – страшний тонкий духовний яд, який зваблює неосвічену і маловірну душу личиною добра, поневолюючи, як

колись в раю, “пожадливістю плоті, пожадливістю очей” витонченим і непомітним духовним впливом – “гордістю життєвою”.

І ще чекає нас усіх зустріч із Христом. Ми, звичайно, всі впізна-ємо Його, Він прийде не в образі бідного раба і не в терновому вінку, а у славі, зі святими ангелами. Але чи визнає Він нас Своїми? А чи ми, або навіть ті з нас, які іменем Його про-рокували і чудеса творили, почуємо раптом суворе слово: “Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, ті, що робите беззаконня” (Мт.7:23).

“Коли господар дому встане і закриє двері, тоді ви, стоячи за две-рима, будете стукати і казати: “Гос-поди, відкрий нам”. Але Він скаже у відповідь: «Не знаю вас, звідки ви». Тоді скажете: “Ми їли ти пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти”. Але Він скаже: “Кажу ж вам: не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто робить неправду” (Лук.13:25-27).Не тоді, а зараз ми повинні запитати себе: чи готові ми з’явитися перед великим білим престолом, в прони-зуючих променях якого відкриється усе наше таємне? Чи зодягнені ми в одяг, вибілений кров’ю Агнця, яка в очах Божих робить “існуюче неіс-нуючим”?

Чи належимо ми Христу, як “не свої”, але куплені дорогою ціною? Чи можемо ми разом з апостолом Павлом сказати: “у Христі ми маємо викуплення кров’ю Його, прощення гріхів багатством благодаті Його”?

“Істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірить у Того, Хто послав Мене, має життя вічне і на суд не приходить, але перейшов від смерті до життя” (Ів.5:24).

Чи перейшли ми ту межу між життям і смертю? Чи записані ми в книгу життя у Агнця, заколеного від створення світу”? Чи нам належить побачити лише книгу власного життя у всьому її оголеному жахові – осу-джуючу нас усім нашим минулим, кожною таємною думкою і кожними ділом неправди?

Тим, хто надіється увійти в царство світла в одежі своєї власної праведності, Він скаже: “Друже, як ти прийшов сюди не в шлюбній одежі?” І не знайдеться у нас ніякої відповіді та виправдання – і ми будемо мовчати, засуджені своєю власною совістю і нашим одягом, який при всій нашій праведності буде виразною чорною плямою на фоні небесного бенкету, сяючого білосніжними ризами вику-плених. Так мовчав гість за трапезою

45 4/20124/2012

зображеного в Євангелії Царського шлюбного бенкету: він прийшов на торжество в своїй власній одежі, не прийнявши шлюбної одежі, яка про-понувалася званим. Чи маємо ми в собі нове життя цього прийдешнього буття, яке виражається перш за все у здатності любити, прощати, слу-жити до самозабуття, спілкуватися, розчинятися без залишку в житті інших, спалювати себе повністю на жертовнику служіння?

Чи відроджені ми до цього нового, одухотвореного, небесного життя – чи ми всі лиш поміщанськи “животіємо”, по-рабськи слідуючи повелінням плоті та крові? “Але “плоть і кров не можуть наслідувати Царства Божого”.

О, як би хотілося відчути і ви-разити всю силу пророчого гніву і пророчої любові, якими дихає вічне Слово Боже, і сказати всім – і вірую-чим, і невіруючим про цей великий грядущий день, який – хочемо ми чи не хочемо, – насувається з кож-ною миттю на всю землю і на кожну людську душу, загрожуючи кожного застати зненацька!

Серед атеїстів є добросовісні і ті, хто насправді сумнівається, як Ніцше, який “вночі підкрадався з квітами на могилу свого божества”; вони потайки сумують і томляться за вічною божественною правдою, за-разом відкидаючи не Бога, а людську думку про Нього.

До них перше всього, та й до всіх невіруючих хочеться звернутися словом Христа: “Доки світло з вами, віруйте в світло і будьте синами світла”.

Вибір ще представлений кож-ному, ще не закінчився день людини. Ще не закінчився “день твій”, доки можна говорити “нині”, доки мож-на вільною волею відкинути себе і прийняти Христа, Його прощаючу і відроджуючу любов.

Там, в майбутньому, за гранню смерті, вже не буде вільного вибору – там лише продовження у вічності того, що тут розпочато і визначено у часі. Немає нових вирішуючих мож-ливостей і будь-якого перевтілення, яке провіщають деякі мрійливі, ні на чому не основані теорії.

“І як людям повинно одного разу померти, а потім суд, так і Хрис-тос, колись принісши Себе в жертву, щоб понести гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для чекаючих Його для спасіння” (Євр.9:27-29).

Увесь смисл життя на землі по-

лягає в тому, щоб відшукати і вільно прийняти Бога. Поза цим завданням – життя є нісенітниця, невитрима-ним екзаменом, даремною працею, “марнота марнот і томління духа”.

Ще в глибокій давнині Бог сказав через Мойсея: “ У свідки перед вами закликаю небо і землю: життя і смерть запропонував Я тобі, благословення і прокляття. Вибери життя, щоб жив ти і наслідя твоє” (Повт.Зак.30:9). Бог не лише про-понує свободу вибору і можливість виконання великого завдання життя: Він Сам йде до людини в образі Бо-жественного Мандрівника, людьми відкинутого, стукає до неї; і тепер вже не в цьому стоїть завдання лю-дини, як було до Різдва Христового – щоб шукати Бога, а лише в тому, щоб прийняти Його.

“Ось стою за дверима і стукаю. Якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і буду вечеряти з ним і він зі Мною. Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моєму”...

Чи впізнаєш Царя Слави в об-разі мандрівника? Чи приймеш Його тепер, як Свого Спасителя і Господа? Або, подібно Великому Інквізитору, скажеш Йому: “Іди, Ти нам заважа-єш”. Підеш за “Правдою Розіп’ятого або за силою розпинаючого”? В цьому визначається уся твоя духовна питома вага, вся правда твого життя, твоїх шукань і сумнівів.

Бог в образі любові, розіп’ятий на хресті, простягає пробиті руки всьому світу. Широко відкриті двері Царства Божого – і кожен, хто ви-користовує зусилля, входить у них.

“Прийди і ти, і пий з нами вино радості нової”, на бенкеті небесної Кани Галилейської, куди кличе Альо-шу старий Зосима (в Достоєвського) “Чого ховаєшся?” Чого ховаєшся за дверима неправдивих теорій і виправдань? Не Бог приховує Себе від нас, але ми приховуємо себе від Бога, як колись Адам, соромлячись свого гріха, ховався в раю за дере-вами.

“Хто переконав вас втікати від майбутнього гніву?” – говорив до фарисеїв Іван Хреститель. Нікуди бігти людині від Бога. Єдине місце, куди можна втекти – це власне до Бога, туди, до підніжжя Голгофи, де сталося примирення Бога з людиною в особі невинного Страждальця – Боголюдини.

“Бог у Христі примирив із Со-бою Світ, не зважаючи на його про-вини… Отже, ми – посли від імені Христа, і ніби Сам Бог благає через

нас: “від Христового імені просимо: примиріться з Богом. Бо Того, Хто не відав гріха, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому зро-билися праведними перед Богом” (2Кор.5:19-20).

АПОКАЛІПСИЧНЕ ХРИСТИ-ЯНСТВО

“Зберіть до Мене святих Моїх, які вступили в завіт зі Мною за жертви” (Пс.49:5). Цей Божий за-клик лунає для тих, хто вже вкусив сил майбутнього віку і пізнав любов Христа.

Що скажемо ми, віруючі про свою віру і життя у світлі грядущого дня, коли ми побачимо Його, як Він є? “Бо всім нам потрібно з’явитися перед судовим престолом Хресто-вим, щоб кожному отримати відпо-відно того, що він зробив, живучи в тілі, добре чи погане” (2Кор.5:10). Ми стали на сторону Христа, ми отри-мали Його благодатну силу, ми при-йняли завіт будувати Його Царство. І ось тоді буде зважена вся цінність, чистота і жертовність нашого служін-ня і нашої вірності: на якій основі ми будували і чим ми жертвували для цього будівництва? “Кожен дивися, як будуєш. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. Будує хто з вас на цій основі з золота, срібла, дорогоцін-ного камінння, дерева, сіна, соломи – кожного справа виявиться; бо день покаже, тому, що в огні відкриваєть-ся, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є” (1Кор.3:10-13).

Чи багато кладемо в свою ро-боту для Христа чистого золота лю-бові і самозречення? Чи багато пер-лин і срібла, сердечних сліз молитви і співчуття? Чи багато матеріальних жертв для допомоги бездомним, для служіння любові, для поширення Євангелія? Адже, “гроші – це най-менше, що ми можемо дати!”

І Бог враховує нашу жертов-ність не тим, що ми дали, а тим, що залишили собі. Одне вірно і неми-нуче: сіно і солома добрих намірів, пустих обіцянок і гарних слів згорять у вогняному випробуванні того дня. О, якби ми пройнялися пророць-ким відчуттям близькості та величі того дня, думка про який ворушила священним жахом біле волосся на голові старця Іоанна, коли він пи-сав на острові Патмос свої вогняні слова про останнє апокаліпсичне християнство.

“Знаю діла твої і працю твою і терпіння твоє… Але маю проти тебе

Христос грядущий

46

те, що ти залишив першу любов твою”, – говорив Христос (Об. 2:4). Адже без неї, без всепоглинаючої палаючої любові, не можна буде нам вільно дихати в царстві любові, де за-мовкнуть язики і знання змаліє; там, де не потрібно буде ні знання всіх таємниць, ні чудотворної могутності, ні пророчого ясновидіння, бо тоді тайна Божа вже звершиться; забе-реться хвороба і смерть, які можуть бути предметом чуда; не буде вже ні часу, ні самого майбутнього, в яке проникає пророче всебачення, але буде лише чудо, радість і життя, бо Бог буде у всьому.

Релігія є проявом пошуку Бога. Християнство є любов’ю до Христа; не думка про любов, не згадка про колишню любов, а та сама перша любов до Нього, трепетне і цілісне устремління до Христа, як в пер-ший день покаяння. Хліб показний на вівтарі священика повинен бути завжди свіжим, а не черствим і за-пліснявілим. Згадаймо, як ми тоді любили Його і у Ньому – весь світ, друзів, і ворогів!

Згадаймо не лише наше осо-бисте первісне піднесене християн-ство, але й першохристиянство всієї церкви, першу любов нареченої до свого небесного Нареченого; як вона горіла тоді жагою жити і вмирати в ім’я Христа, вся охоплена чеканням зустрічі з Грядущим Господом!

Центром, душею і священним пориванням цієї любові були не догмати, не форми, не ідеї – а Сам Христос. “Коханий мій належить мені, а я Йому; Він пасеться між лілеями”.

У цей ранок, коли Господь з’явився учням на березі Тиверіад-ського озера, Він поставив лише одне запитання апостолу Петру: “ Симон Йонин, чи ти любиш Мене?” І запитав його тричі про це. І тепер Він звертається з цим запитанням до кожного з нас, тому що в цій любові – все наше життя і наша вічність. Тільки ця любов переможе Антихриста і встоїть супроти всіх його могутніх спокус.

“Я прийшов в ім’я Отця Мого, і ви не приймаєте Мене, а якщо інший прийде в ім’я своє, його приймете”. Згадаймо, як про цю перемогу зла говорить Володимир Соловйов у своїй “Повісті про Антихриста”. У цьому релігійно-філософському творі автор намагається намалювати картину зустрічі Антихриста і трьох християнських церков – католицької,

православної і протестантської.“Імператор, ставши коло трону

з величною поблажливістю про-стягнувши руку, промовив гучним і приємним голосом: “Християни всіх полків! Улюблені мої піддані й брати! Від початку мого царювання, яке Вишній благословив такими чудними і славними ділами, я ні разу не мав приводу бути вами незадо-волений; ви завжди виконували свій обов’язок у вірі та совісті, але мені цього мало. Моя щира любов до вас, брати улюблені, прагне взаємності… Християни, чим би я вас міг ощасли-вити? Що дати вам, не як моїм підда-ним, а як одновірним братам моїм? Християни, скажіть мені, що для вас найдорожче в християнстві?” А потім він нагадує католикам, що для них найдорожче в християнстві духо-вний авторитет, в особі римського первосвященика, і тут же оголошує про встановлення папства зі всіма його правами і древньою величчю на престолі в Римі. Тоді більшість католицького духовенства і мирян переходить на сторону Імператора.

Для православних, яким, за словами Імператора, “найдорожче в християнстві його священні пере-дання, старі символи, старі пісні та молитви, ікони і чин богослужіння”, він утворює в Константинополі “всес-вітній музей християнської археології з метою зібрання, вивчення і збере-ження усяких пам’ятників церковної давності”. І після цього більшість православних ієрархів, священиків, монахів і мирян переходить на сторо-ну правителя. Звертаючись до про-тестантів, які “більше всього цінують у християнстві особисту впевненість в істині та вільне вивчення Писан-ня, “імператор “підписує установу всесвітнього інституту для вільного вивчення Священного Писання зі всіх можливих боків і у всіх можливих на-прямках. (Імператор має, виходить, шанований титул доктора теології, піднесений йому Тюбінгенським Університетом за написаний ним твір по богослов’ю).

Більше половини вчених тео-логів перейшли на сторону Імпера-тора. Зі всіх трьох церков не пішли за спокусником групи віруючих, які тепер зблизились між собою і тісни-лися біля старця Іоанна, папи Петра і професора Павла. Звертаючись до них, Імператор повторює сумним голосом своє запитання: “Скажіть мені самі, ви, християни, залишені більшістю своїх братів і вождів, засу-

джені народним почуттям: що найдо-рожче для вас в християнстві?” “Тут, наче біла свічка, піднявся старець Іоанн: “Великий Пане! Найдорожче для нас в християнстві – Сам Христос – Він Сам, а від Нього все, бо ми зна-ємо, що в Ньому панує вся повнота Божа тілесно… І на питання твоє, що можеш зробити для нас, ось наша пряма відповідь: визнай (сповідуй) тут тепер перед нами Ісуса Христа, Сина Божого, що у плоті прийшов, воскрес і знову прийде – сповідуй Його, і ми з любо’ю приймемо тебе, як істинно Його другий славний при-хід!” І ось тут відкривається тепер, що на чолі народу і всесвітнього собору стоїть Антихрист…

І, звичайно, недостатньо буде одного правовірного догматично-го визнання Божественності Ісуса Христа – його мають і біси, але по-трібна буде дійсна велика любов до Нього, послух Христу і слову Його. Бо, якщо слухняність без любові є мертвим законництвом, то і любов без послуху є нездорова сентимен-тальність, прикриваюча лише любов до самого себе, і та, що веде до без-законня.

Це і є та єресь ніколаїтів, яка згадується в Апокаліпсисі (ніколаї-ти, послідовники диякона Миколая Антіохійського, неправильно вчили про свободу віруючих, так, що вона переходила в розпусту, “ставши при-водом догоджання плоті”).

Якщо Христос у нас не на пер-шому місці, то Його зовсім немає у нас – залишається хіба лише Його назва і зовнішнє зображення. Тому апокаліпсичне християнство, усві-домлене апостолом Іоанном в світлі Грядущого Дня, так яскраво кличе до цілісності словами Христа: “Ти ні холодний, ні гарячий! О, якби ти був холодний або гарячий! Але якщо ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з вуст Моїх!” Любов до Христа палаюча, перемагаюча, жертовна – це християнство перших і останніх років. Про тих, хто спо-відує таке християнство, говорить Апокаліпсис: “Вони перемогли його (антихриста) кров’ю Агнця і словом свідоцтва свого і не возлюбили душі своєї навіть до смерті. Це народ, який віддав душу свою на смерть”, смертники Христові, для яких “жит-тя – Христос, а смерть надбання”. Їх вірність, навіть до крові, знову при-красить вінцями мучеників Церкву останніх днів.

Ми часто живемо так, немов

наші

спод

виж

ники

47 4/20124/2012

немає Живого Христа: знову ми па-даємо під тягарем минулого, немов Христос не був розіп’ятий і Своєю пречистою кров’ю не обмив усі наші провини; ми зітхаємо під тягарем турбот і гнітючої самотності, не-мов Він не воскрес і не перебуває з нами у всі дні, згідно Своєї обітниці; ми живемо з такими тривогами про майбутнє, з такими планами і очіку-ваннями, немов Він не прийде.

Але Він прийде і вже йде. Хрис-тос гряде…

І всі, хто підніме свій погляд догори і вперед, живуть заповітами Грядущого. Ці заповіти і негативні, і позитивні, і попереджуючі, і заклина-ючі, завіти і віри, і зневіри, і любові, й не любові, і єднання, і роз’єднання. Віруючим дана заповідь не вірити. “Тоді, як хто вам скаже: ось, тут Хрис-тос, або ось, там – не вірте”.

Звістителям любові дана за-повідь не любити. “Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, в тому немає любові Отчої, бо все, що в світі: жадоба тіла, жадоба очей і гордість життєва, не є від Отця, але від світу цього. Бо весь світ лежить у злі”. Ми повинні бути у світі, але не від світу, як корабель повинен бути в морі, але не море в кораблі, щоб любити і спасати від зла світ, який в його первозданній сутності Бог возлюбив так, що віддав за нього Сина Свого Єдинородного. При-званим до єдності і миротворення дана заповідь відділення, виходу із світового християнства, з Вавилону, світської лжецеркви, яка підкорює християнство світу, в угоду людям, спотворюючи Євангельску правду, і йде шляхом великої розпусниці, сидячої на багряному. “Вийди з неї, народ Мій, щоб не брати участі вам у гріхах її і не піддатися язвам її; бо дійшли її гріхи до неба, і Бог пригадав неправди її” (Об.18:4-5).

“Вийдіть з середовища їх і відді-літься, говорить Господь, і не дотор-куйтеся до нечистого, і Я прийму Вас, і буду вам Батьком, і ви будете Моїми синами і дочками, – говорить Гос-подь Вседержитель (2Кор.6:17-18). “Перелюбники і перелюбниці, чи не знаєте ви, що дружба зі світом є во-рожнеча проти Бога? Отже, хто хоче бути другом світу, той стає ворогом Богу. Чи ви думаєте, що даремно говорить Писання: до ревнощів лю-бить дух, що живе у вас” (Як.4:4-5). Ця ревність веде нас через випробу-вання і пекучі скорботи до тієї єдиної мети до досконалої любові. При

зустрічі з Христом, коли відкриється Царство Слави, ми подякуємо Йому за всі страждання, ціною яких Він ви-ховував у нас здатність любити Його беззавітною любов’ю: подякуємо за гіркоту втрат, бо щоб уміти любити, потрібно навчитися втрачати – “хто не відречеться від усього, що має, не може бути Моїм учнем”, учнем Божественної любові. Спрага такої любові, такої вірності та повної від-даності Небесному Жениху вклала в уста прекрасній Суламіті, яка горить першою схвильованою любов’ю, такі слова: “Поклади мене, як печать, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо сильна, як смерть, любов Люта, як безодня, ревність; стріли її – стріли вогняні; вона полум’я дуже сильне” (Пісня.П.8:6).

У своїх прощальних словах Ісус Христос відкрив Своїм учням таєм-ниці майбутнього. І тоді Він залишив їм також позитивні заповіти, навча-ючи їх не лише тому, що не потрібно робити, але й вказуючи шлях, по яко-му потрібно йти. Потрібно втікати від світу і світської релігії, від Вавилону і великої розпусниці, але в той же час треба йти шляхом істинної Церкви Христа, Його вірної нареченої, “жін-ки, зодягненої у сонце”.

Кожен, хто вірує і охрестить-ся в Христа, зодягнеться в Нього (Мр.16:16), в духовне Сонце світу і прилучиться до світлоносного со-нму нового, відродженого людства. І лише ті, хто загорівся від нової со-нячної природи, здатні будуть, не сліпнучи, побачити промені гряду-щого всесвітнього світанку. “Всі ви сини світла і сини дня”, – говорить апостол: “Ми не сини ночі, ні тем-ряви. Отже, не будемо спати, як де-які, але будемо пильнувати і будемо тверезими”. Далі Він закликає, “щоб ми, пильнуємо чи спимо, жили разом з Ним”, тобто, з Христом. Цей заповіт Христа виразив простими і коротки-ми словами: “Пильнуйте і моліться”.

Пильнуйте, щоб бачити воро-га; моліться, щоб його перемагати. В день викупу ми отримали повне прощення від Бога і зодягнулися в білу одежу. Від нас же залежить збе-регти її незаплямованою. “Ось іду, як злодій. Блаженний, хто пильнує і охороняє одяг свій”. “Будьте готови-ми”. “Хай будуть “чересла” ваші під-перезані і світильники палаючими”. Чи горить благодатною любов’ю наша віра, чи вона лише блимає і чадіє? Чекати Христа – значить бути готовими завжди все залишити, або,

як каже Достоєвський, вмерти всім своїм єством, відірватися від по-буту, не прив’язуватися ні до чого в цьому світі, жити іншим, нетутешнім життям. ( Це – “інобитіє”, звідти – “іночество”).

Час уже короткий, так що, хто має дружин, повинні бути, як ті, що не мають; і хто плаче, як ті, що не пла-чуть; і хто радіє, як ті, що не радіють; і хто купує, як ті, що не купують, і хто користується світом цим, як ті, що не користуються; бо проходить образ світу цього” (1Кор.1:29-31).

Міщанська самозадоволеність, звичка до місця, християнство, культ речей – це симптоми духовного ви-родження сучасної людини. Ніщо так не спричиняє цього духовного сну, як втрата відчуття кінця і чекання грядущого. І як прямо протилежно нинішній байдужості було горіння апостольського християнства, цих “града взискующих”, перших по-слідовників Христа! Назад до цієї першої повної любові!

“Вийдемо до Нього за стан, несучи Його наругу… Бо не маємо тут постійного місця, але шукаємо майбутнього”. Інші й знали вість про Грядущого, і вірили в неї, але вони стомилися вірити, втратили терпін-ня. До того ж, Христос попередив: “Хто витерпить до кінця, спасетья”. Хтось намагався виразити всі ті заповіти великого чекання у трьох правилах:

1. Ніколи не кажи того, що тобі соромно було б говорити, коли Він прийде;

2. Не роби нічого такого, за чим ти не хотів би, щоб тебе застав Христос;

3. Не ходи нікуди, де ти не хотів би бути знайденим зненацька Христом;

Ще коротше ці поради можна було б висловити так: робіть так, не-мов Христос прийде зараз, немов до Його приходу залишився лише одинь день. “Готуйся до зустрічі Твого Гос-пода”. “Ось Жених іде – виходьте назустріч Йому”.

“Близький великий день Гос-пода, близький і дуже поспішає; уже чути голос дня Господнього; гірко за-волає найхоробріший!” (Соф.1:14).

“З глибин вічності вже чути Його крокий”... Чутливе вухо чує голос Гос-пода. “Ось, іду незабаром!” О, якби кожен, хто слухає ці слова, відповів подібно апостолу Іоанну: “Так, іди, Господи Ісусе!” (Об.22:20).

Христос грядущий

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень

1 Бут 1-3; Матв 1 1 Вих 27-28; Матв 21:1-22 1 Чис 20-22; Мр 7:1-13 1 Суд 13-15; Лук 6:27-49 1 1Цар10-11; Лук 21:20-38 1 2Хрон 15-16; Iв 12:27-50

2 Бут 4-6; Матв 2 2 Вих 29-30; Матв 21:23-46 2 Чис 23-25; Мр 7:14-37 2 Суд 16-18; Лук 7:1-30 2 1Цар12-13; Лук 22:1-30 2 2Хрон 17-18; Iв 13:1-20

3 Бут 7-9; Матв 3 3 Вих 31-33; Матв 22:1-22 3 Чис 26-28; Мр 8 3 Суд 19-21; Лук 7:31-50 3 1Цар14-15; Лук 22:31-46 3 2Хрон 19-20; Iв 13:21-38

4 Бут 10-12; Матв 4 4 Вих 34-35; Матв 22:23-46 4 Чис 29-31; Мр 9:1-29 4 Рут; Лук 8:1-25 4 1Цар16-18; Лук 22:47-71 4 2Хрон 21-22; Iв 14

5 Бут 13-15; Матв 5:1-26 5 Вих 36-38; Матв 23:1-22 5 Чис 32-34; Мр 9:30-50 5 1Сам 1-3; Лук 8:26-56 5 1Цар19-20; Лук 23:1-25 5 2Хрон 23-24; Iв 15

6 Бут 16-17; Матв 5:27-48 6 Вих 39-40; Матв 23:23-39 6 Чис 35-36; Мр 10:1-31 6 1Сам 4-6; Лук 9:1-17 6 1Цар21-22; Лук 23:26-56 6 2Хрон 25-27; Iв 16

7 Бут 18-19; Матв 6:1-18 7 Лев 1-3; Матв 24:1-28 7 Повт 1-3; Мр 10:32-52 7 1Сам 7-9; Лук 9:18-36 7 2Цар1-3; Лук 24:1-35 7 2Хрон 28-29; Iв 17

8 Бут 20-22; Матв 6:19-34 8 Лев 4-5; Матв 24:29-51 8 Повт 4-6; Мр 11:1-18 8 1Сам 10-12; Лук 9:37-62 8 2Цар4-6; Лук 24:36-53 8 2Хрон 30-31; Iв 18:1-18

9 Бут 23-24; Матв 7 9 Лев 6-7; Матв 25:1-30 9 Повт 7-9; Мр 11:19-33 9 1Сам 13-14; Лук 10:1-24 9 2Цар7-9; Iв 1:1-28 9 2Хрон 32-33; Iв 18:19-40

10 Бут 25-26; Матв 8:1-17 10 Лев 8-10; Матв 25:31-46 10 Повт 10-12; Мр 12:1-27 10 1Сам 15-16; Лук 10:25-42 10 2Цар10-12; Iв 1:29-51 10 2Хрон 34-36; Iв 19:1-22

11 Бут 27-28; Матв 8:18-34 11 Лев 11-12; Матв 26:1-25 11 Повт 13-15; Мр 12:28-44 11 1Сам 17-18; Лук 11:1-28 11 2Цар13-14; Iв 2 11 Езд 1-2; Iв 19:23-42

12 Бут 29-30; Матв 9:1-17 12 Лев 13; Матв 26:26-50 12 Повт 16-18; Мр 13:1-20 12 1Сам 19-21; Лук 11:29-54 12 2Цар15-16; Iв 3:1-18 12 Езд 3-5; Iв 20

13 Бут 31-32; Матв 9:18-38 13 Лев 14; Матв 26:51-75 13 Повт 19-21; Мр 13:21-37 13 1Сам 22-24; Лук 12:1-31 13 2Цар17-18; Iв 3:19-36 13 Езд 6-8; Iв 21

14 Бут 33-35; Матв 10:1-20 14 Лев 15-16; Матв 27:1-26 14 Повт 22-24; Мр 14:1-26 14 1Сам 25-26; Лук 12:32-59 14 2Цар19-21; Iв 4:1-30 14 Езд 9-10; Дiї 1

15 Бут 36-38; Матв 10:21-42 15 Лев 17-18; Матв 27:27-50 15 Повт 25-27; Мр 14:27-53 15 1Сам 27-29; Лук 13:1-22 15 2Цар22-23; Iв 4:31-54 15 Неем 1-3; Дiї 2:1-21

16 Бут 39-40; Матв 11 16 Лев 19-20; Матв 27:51-66 16 Повт 28-29; Мр 14:54-72 16 1Сам 30-31; Лук 13:23-35 16 2Цар24-25; Iв 5:1-24 16 Неем 4-6; Дiї 2:22-47

17 Бут 41-42; Матв 12:1-23 17 Лев 21-22; Матв 28 17 Повт 30-31; Мр 15:1-25 17 2Сам 1-2; Лук 14:1-24 17 1Хрон 1-3; Iв 5:25-47 17 Неем 7-9; Дiї 3

18 Бут 43-45; Матв 12:24-50 18 Лев 23-24; Мр 1:1-22 18 Повт 32-34; Мр 15:26-47 18 2Сам 3-5; Лук 14:25-35 18 1Хрон 4-6; Iв 6:1-21 18 Неем 10-11; Дiї 4:1-22

19 Бут 46-48; Матв 13:1-30 19 Лев 25; Мр 1:23-45 19 Iс.Нав 1-3; Мр 16 19 2Сам 6-8; Лук 15:1-10 19 1Хрон 7-9; Iв 6:22-44 19 Неем 12-13; Дiї 4:23-37

20 Бут 49-50; Матв 13:31-58 20 Лев 26-27; Мр 2 20 Iс.Нав 4-6; Лук 1:1-20 20 2Сам 9-11; Лук 15:11-32 20 1Хрон 10-12; Iв 6:45-71 20 Ест 1-2; Дiї 5:1-21

21 Вих 1-3; Матв 14:1-21 21 Чис 1-2; Мр 3:1-19 21 Iс.Нав 7-9; Лук 1:21-38 21 2Сам 12-13; Лук 16 21 1Хрон 13-15; Iв 7:1-27 21 Ест 3-5; Дiї 5:22-42

22 Вих 4-6; Матв 14:22-36 22 Чис 3-4; Мр 3:20-35 22 Iс.Нав 10-12; Лук 1:39-56 22 2Сам 14-15; Лук 17:1-19 22 1Хрон 16-18; Iв 7:28-53 22 Ест 6-8; Дiї 6

23 Вих 7-8; Матв 15:1-20 23 Чис 5-6; Мр 4:1-20 23 Iс.Нав 13-15; Лук 1:57-80 23 2Сам 16-18; Лук 17:20-37 23 1Хрон 19-21; Iв 8:1-27 23 Ест 9-10; Дiї 7:1-21

24 Вих 9-11; Матв 15:21-39 24 Чис 7-8; Мр 4:21-41 24 Iс.Нав 16-18; Лук 2:1-24 24 2Сам 19-20; Лук 18:1-23 24 1Хрон 22-24; Iв 8:28-59 24 Йов 1-2; Дiї 7:22-43

25 Вих 12-13; Матв 16 25 Чис 9-11; Мр 5:1-20 25 Iс.Нав 19-21; Лук 2:25-52 25 2Сам 21-22; Лук 18:24-43 25 1Хрон 25-27; Iв 9:1-23 25 Йов 3-4; Дiї 7:44-60

26 Вих 14-15; Матв 17 26 Чис 12-14; Мр 5:21-43 26 Iс.Нав 22-24; Лук 3 26 2Сам 23-24; Лук 19:1-27 26 1Хрон 28-29; Iв 9:24-41 26 Йов 5-7; Дiї 8:1-25

27 Вих 16-18; Матв 18:1-20 27 Чис 15-16; Мр 6:1-29 27 Суд 1-3; Лук 4:1-30 27 1Цар1-2; Лук 19:28-48 27 2Хрон 1-3; Iв 10:1-23 27 Йов 8-10; Дiї 8:26-40

28 Вих 19-20; Матв 18:21-35 28 Чис 17-19; Мр 6:30-56 28 Суд 4-6; Лук 4:31-44 28 1Цар3-5; Лук 20:1-26 28 2Хрон 4-6; Iв 10:24-42 28 Йов 11-13; Дiї 9:1-21

29 Вих 21-22; Матв 19 29 Суд 7-8; Лук 5:1-16 29 1Цар6-7; Лук 20:27-47 29 2Хрон 7-9; Iв 11:1-29 29 Йов 14-16; Дiї 9:22-43

30 Вих 23-24; Матв 20:1-16 30 Суд 9-10; Лук 5:17-39 30 1Цар8-9; Лук 21:1-19 30 2Хрон 10-12; Iв 11:30-57 30 Йов 17-19; Дiї 10:1-23

31 Вих 25-26; Матв 20:17-34 31 Суд 11-12; Лук 6:1-26 31 2Хрон 13-14; Iв 12:1-26

Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

1 Йов 20-21; Дiї 10:24-48 1 Пс 57-59; Рим 4 1 Пс 135-136; 1Кор 12 1 Iс 11-13; Еф 4 1 Єр 24-26; Титу 2 1 Єзек 40-41; 2Пет 3

2 Йов 22-24; Дiї 11 2 Пс 60-62; Рим 5 2 Пс 137-139; 1Кор 13 2 Iс 14-16; Еф 5:1-16 2 Єр 27-29; Титу 3 2 Єзек 42-44; 1Iв 1

3 Йов 25-27; Дiї 12 3 Пс 63-65; Рим 6 3 Пс 140-142; 1Кор 14:1-20 3 Iс 17-19; Еф 5:17-33 3 Єр 30-31; Филимону 3 Єзек 45-46; 1Iв 2

4 Йов 28-29; Дiї 13:1-25 4 Пс 66-67; Рим 7 4 Пс 143-145; 1Кор 14:21-40 4 Iс 20-22; Еф 6 4 Єр 32-33; Євр 1 4 Єзек 47-48; 1Iв 3

5 Йов 30-31; Дiї 13:26-52 5 Пс 68-69; Рим 8:1-21 5 Пс 146-147; 1Кор 15:1-28 5 Iс 23-25; Фил 1 5 Єр 34-36; Євр 2 5 Дан 1-2; 1Iв 4

6 Йов 32-33; Дiї 14 6 Пс 70-71; Рим 8:22-39 6 Пс 148-150; 1Кор 15:29-58 6 Iс 26-27; Фил 2 6 Єр 37-39; Євр 3 6 Дан 3-4; 1Iв 5

7 Йов 34-35; Дiї 15:1-21 7 Пс 72-73; Рим 9:1-15 7 Пр 1-2; 1Кор 16 7 Iс 28-29; Фил 3 7 Єр 40-42; Євр 4 7 Дан 5-7; 2Iв

8 Йов 36-37; Дiї 15:22-41 8 Пс 74-76; Рим 9:16-33 8 Пр 3-5; 2Кор 1 8 Iс 30-31; Фил 4 8 Єр 43-45; Євр 5 8 Дан 8-10; 3Iв

9 Йов 38-40; Дiї 16:1-21 9 Пс 77-78; Рим 10 9 Пр 6-7; 2Кор 2 9 Iс 32-33; Кол 1 9 Єр 46-47; Євр 6 9 Дан 11-12; Юда

10 Йов 41-42; Дiї 16:22-40 10 Пс 79-80; Рим 11:1-18 10 Пр 8-9; 2Кор 3 10 Iс 34-36; Кол 2 10 Єр 48-49; Євр 7 10 Ос 1-4; Об 1

11 Пс 1-3; Дiї 17:1-15 11 Пс 81-83; Рим 11:19-36 11 Пр 10-12; 2Кор 4 11 Iс 37-38; Кол 3 11 Єр 50; Євр 8 11 Ос 5-8; Об 2

12 Пс 4-6; Дiї 17:16-34 12 Пс 84-86; Рим 12 12 Пр 13-15; 2Кор 5 12 Iс 39-40; Кол 4 12 Єр 51-52; Євр 9 12 Ос 9-11; Об 3

13 Пс 7-9; Дiї 18 13 Пс 87-88; Рим 13 13 Пр 16-18; 2Кор 6 13 Iс 41-42; 1Сол 1 13 Плач 1-2; Євр 10:1-18 13 Ос 12-14; Об 4

14 Пс 10-12; Дiї 19:1-20 14 Пс 89-90; Рим 14 14 Пр 19-21; 2Кор 7 14 Iс 43-44; 1Сол 2 14 Плач 3-5; Євр 10:19-39 14 Йоїл; Об 5

15 Пс 13-15; Дiї 19:21-41 15 Пс 91-93; Рим 15:1-13 15 Пр 22-24; 2Кор 8 15 Iс 45-46; 1Сол 3 15 Єзек 1-2; Євр 11:1-19 15 Амос 1-3; Об 6

16 Пс 16-17; Дiї 20:1-16 16 Пс 94-96; Рим 15:14-33 16 Пр 25-26; 2Кор 9 16 Iс 47-49; 1Сол 4 16 Єзек 3-4; Євр 11:20-40 16 Амос 4-6; Об 7

17 Пс 18-19; Дiї 20:17-38 17 Пс 97-99; Рим 16 17 Пр 27-29; 2Кор 10 17 Iс 50-52; 1Сол 5 17 Єзек 5-7; Євр 12 17 Амос 7-9; Об 8

18 Пс 20-22; Дiї 21:1-17 18 Пс 100-102; 1Кор 1 18 Пр 30-31; 2Кор 11:1-15 18 Iс 53-55; 2Сол 1 18 Єзек 8-10; Євр 13 18 Овдiй; Об 9

19 Пс 23-25; Дiї 21:18-40 19 Пс 103-104; 1Кор 2 19 Екл 1-3; 2Кор 11:16-33 19 Iс 56-58; 2Сол 2 19 Єзек 11-13; Якова 1 19 Йона; Об 10

20 Пс 26-28; Дiї 22 20 Пс 105-106; 1Кор 3 20 Екл 4-6; 2Кор 12 20 Iс 59-61; 2Сол 3 20 Єзек 14-15; Якова 2 20 Михей 1-3; Об 11

21 Пс 29-30; Дiї 23:1-15 21 Пс 107-109; 1Кор 4 21 Екл 7-9; 2Кор 13 21 Iс 62-64; 1Тим 1 21 Єзек 16-17; Якова 3 21 Михей 4-5; Об 12

22 Пс 31-32; Дiї 23:16-35 22 Пс 110-112; 1Кор 5 22 Екл 10-12; Гал 1 22 Iс 65-66; 1Тим 2 22 Єзек 18-19; Якова 4 22 Михей 6-7; Об 13

23 Пс 33-34; Дiї 24 23 Пс 113-115; 1Кор 6 23 Пiсн 1-3; Гал 2 23 Єр 1-2; 1Тим 3 23 Єзек 20-21; Якова 5 23 Наум; Об 14

24 Пс 35-36; Дiї 25 24 Пс 116-118; 1Кор 7:1-19 24 Пiсн 4-5; Гал 3 24 Єр 3-5; 1Тим 4 24 Єзек 22-23; 1Пет 1 24 Авакум; Об 15

25 Пс 37-39; Дiї 26 25 Пс 119:1-88; 1Кор 7:20-40 25 Пiсн 6-8; Гал 4 25 Єр 6-8; 1Тим 5 25 Єзек 24-26; 1Пет 2 25 Софонiя; Об 16

26 Пс 40-42; Дiї 27:1-26 26 Пс 119:89-176; 1Кор 8 26 Iс 1-2; Гал 5 26 Єр 9-11; 1Тим 6 26 Єзек 27-29; 1Пет 3 26 Огiй; Об 17

27 Пс 43-45; Дiї 27:27-44 27 Пс 120-122; 1Кор 9 27 Iс 3-4; Гал 6 27 Єр 12-14; 2Тим 1 27 Єзек 30-32; 1Пет 4 27 Зах 1-4; Об 18

28 Пс 46-48; Дiї 28 28 Пс 123-125; 1Кор 10:1-18 28 Iс 5-6; Еф 1 28 Єр 15-17; 2Тим 2 28 Єзек 33-34; 1Пет 5 28 Зах 5-8; Об 19

29 Пс 49-50; Рим 1 29 Пс 126-128; 1Кор 10:19-33 29 Iс 7-8; Еф 2 29 Єр 18-19; 2Тим 3 29 Єзек 35-36; 2Пет 1 29 Зах 9-12; Об 20

30 Пс 51-53; Рим 2 30 Пс 129-131; 1Кор 11:1-16 30 Iс 9-10; Еф 3 30 Єр 20-21; 2Тим 4 30 Єзек 37-39; 2Пет 2 30 Зах 13-14; Об 21

31 Пс 54-56; Рим 3 31 Пс 132-134; 1Кор 11:17-34 31 Єр 22-23; Титу 1 31 Малахiї; Об 22

Пл

ан

чи

тан

ня

Біб

лії

на

рік

Пл

ан

чи

тан

ня

Біб

лії

на

рік