ukraine in the world historynndiuvi.org.ua/book/usi-4-web.pdf2 4 (53) 2014 ukraine in the world...

Ukraine in the World History

Журнал засновано в лютому 2001 року

Науковий та науково-практичний журнал

Засновник і видавець Націо нальний науково-дослід-ний інститут українознавства та всесвітньої історії

Періодичність раз на три місяці

Головний редактор Володимир Баран, доктор історичних наук, профе-сор, член-кореспондент НАНУ

Scientifi c, Research and Practice Journal

The founder and publisher National Research Institute of Ukrainian Studies and World History

Published every three months

Volodymyr Baran chief editor, Doctor of Historical Sciences, professor, corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine

№4 (53) 2014

Founded in February, 2001

Журнал друкується на підставі свідоцтва серії КВ № 20379–10179ПР від 19.11.2013 р. про державну ре єст рацію друкованого засобу масової інформації, ви даного Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

© Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії Міністерства освіти і науки України, 2014

Редакція залишає за собою право на мовно сти лі с тич не редагування рукописів і передруків від пові д но до норм чинного Правопису, яке не змі нює по зи ції автора. Автор несе відпові-дальність за фактичний виклад матеріалу.Наукові статті в галузі іс то ричних наук за раховуються як фахові згідно з по становою Президії ВАК від 06.10.2010 року №1-05/6.

Україна у світовій історії

2 №4 (53) 2014 Ukraine in the world history

Редакційна колегія:

Володимир БАРАН головний редактор, голова колегії, доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАНУ

Богдалскі Піотр — доктор юридичних наук (м. Щетно, Польща)Борисенко В. К. — доктор історичних наук, професорВодоп’янов П.О. — доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАНБ (м. Мінськ, Білорусь)

Ганжуров Ю.С. — доктор політичних наук, професорГримич М. В. — доктор історичних наук, професор Коцур В. П. — доктор історичних наук, професорКрисаченко В.С. — доктор філософських наук, професорМушинка М.І. — доктор філологічних наук, професор, академік НАНУ (м. Пряшів, Словаччина)Пономаренко А.Ю. — кандидат філологіч-них наук Потильчак О. В. — доктор історичних наук, професорСалата О.О. — доктор історичних наук, доцентСидоров С.В. — доктор військових наук, професорСтепанов В.Л. — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент РАН (м. Москва, Росія)Уткін О.І. — доктор історичних наук, професорХристов Петко — доктор етнології, доцент (м. Софія, Болгарія) Шевченко В.Ф. — доктор історичних наук, професор

Editorial board:

Volodymyr BARAN Chief Editor, Head of Board,

Doctor of Historical Sciences, professor, corresponding member of the National Academy

of Sciences of UkraineBohdalski Piotr — Doctor of Juridical Science (Szczytno, Poland)Borysenko V.K. — Doctor of Historical Sciences, professorVodopianov P.O. — Doctor of Philosophical Sciences, professor, corresponding member of the National Academy of Sciences of Byelorussia (Minsk, Byelorussia)Hanzhurov Yu.S. — Doctor of Political Science, professorHrymych M.V. — Doctor of Historical Sciences, professorKotsur V. P. — Doctor of Historical Sciences, professorKrysachenko V.S. — Doctor of Philosophical Sciences, professorMushynka M.I. — Doctor of Philological Sciences, professor, member of the Academy of Sciences of Ukraine (Prešov, Slovakia)Ponomarenko A. Yu. — Candidate of Philological SciencesPotylchak O. V. — Doctor of Historical Sciences, professorSalata O. — Doctor of Historical Sciences, associate professorSydorov S.V. — Doctor of Military Science, professorStepanov V.L. — Doctor of Historical Sciences, professor, corresponding member of the Russian Academy of Sciences (Moscow, Russia)Utkin O.I. — Doctor of Historical Sciences, professorKhrystov Petko — Doctor of Ethnology, associate professor (Sophia, Bulgaria)Shevchenko V.F. — Doctor of Historical Sciences, professor

Відповідальний секретар Тетяна РЕНКЕ Executive secretary Tetiana RENKE

3Україна у світовій історії №4 (53) 2014

Шановні колеги!Запрошуємо вас до творчої співпраці на сторінках нашого часо-

пису. Сподіваємося, що представлені дослідницькі матеріали, в яких розкриватимуться результати ваших наукових здобутків, будуть структуровані відповідно до методологічних засад сучасної науки про українознавство та всесвітню історію. Перевага надаватиметься матеріалам, у яких висвітлюється весь процес наукового аналізу: від творчого задуму до заключного його етапу, сформульовано виснов ки, розкрита складність творчих пошуків, цікавим та яскравим стат-тям, які б привернули увагу науковців України та світу.

До публікації приймаються наукові статті українською, росій-ською та англійською мовами, які друкуються вперше, проблемно-уза-гальнюючого характеру, а їхні висновки мають спиратися на оригі-нальні практичні дослідження.

Подані матеріали повинні містити:– постановку проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важли-

вими нау ковими чи практичними завданнями;– аналіз останніх джерел досліджень і публікацій, у яких започат-

ковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділен-ня не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячуєть-ся дана стаття;

– формулювання цілей статті (постановка завдання);– виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуван-

ням отриманих наукових результатів;– висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

у даному напрямку.Статті просимо оформлювати відповідно до вимог (див. на сайті

ННДІУВІ).

Редакція журналу

CONTENTS

ДО 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. ШЕВЧЕНКА

Калінічева Г.Проекції націософської концепції Тараса Шевченка на формування

сучасної української політичної нації

11Kalinicheva H.Projection of Taras Shevchenko’s Natiosophy Concept on the Formation of Modern Ukrainian Political Nation

TO THE 200TH ANNIVERSARY OF TARAS SHEVCHENKO’S BIRTH

ЗМІСТ

УКРАЇНА–ЕТНОС

Баран В., Томенчук Б.Археологічні дослідження

давнього Галича (червень — жовтень 1997 р.)

41Baran V., Tomenchuk B.Archaeological Researches of Ancient Halych (June — October 1997)

UKRAINE–ETHNOS


Толочко Д.Стратегія Української держави

у вирішенні проблем національного розвитку та регулювання

міжнаціональних відносин (кінець ХХ — початок ХХІ століття)

65Tolochko D.Ukrainian State Strategy in Resolving Problems of National Development and Regulation of Interethnic Relations in the Late XXth — Early XXIth Centuries

Чирков О.Діяльність вікіпедичної спільноти

на початку ХХІ століття щодо упорядкування, зберігання,

оновлення й поширення у світі знань про Тараса Шевченка

слов’янськими мовами

23Chyrkov O.«Wikipedia» Community’s Activity on Ordering, Preservation, Renewal and Wide Spread of Knowledge about Taras Shevchenko in Slavic Languages in the Early XXIst Century

Хоменко О.Одвічний діалог з Кобзарем 30

Khomenko O.The Eternal Dialogue with Kobzar

Фігурний Ю.Українські етнічні процеси

у другій половині XVIII століття50

Fihurnyi Yu.Ukrainian Ethnic Processes in the Latter Half of the XVIIIth Century


ЗМІСТ

Чубик Ю.Чоловічий шляхетський одяг

як невід’ємний елемент матеріального життя волинської

шляхти XVI — XVII століть

83Chubyk Yu.Male Noble Clothing as Integral Part of Volyn Szlachta Material Life in the XVIth — XVIIth Centuries

CONTENTS

Висотін М.Вплив природних катаклізмів

на стан мирного населення Волині протягом 1648—1657 рр.

Історіографічний аспект

Vysotin M.Impact of Natural Disasters on the State of Civilian Population of Volyn in 1648’s—57’s. Historiographical dimension

98

Кучерук М.Фільваркове господарство:

історіографічний аспект142

Kucheruk M.Historiographical Aspect of the Folwark System

Шевченко В.До питання про українізацію доби

визвольних змагань і відродження національної державності

та соборності (1917 — 1921 рр.)

108Shevchenko V.Revisiting Ukrainization During the Liberation Struggle Period and the Restoration of National Statehood and National Unity (1917—1921)

Чмільова С.Відновлення спільної історичної

пам’яті як чинник розвитку українсько-польських відносин

на сучасному етапі

123Chmilovа S.Recovery of Common Historical Memory as a Factor of Development of the Ukrainian-Polish Relations in the Modern Period

Цебро О.Доробок Тараса Шевченка

як засіб радянської пропаганди з мобілізації духовних сил

українського народу під час війни 1941 — 1945 рр.

133Tsebro O.Soviet Power Exploitation of Taras Shevchenko’s Image and Heritage for the Ukrainian People’s Spiritual Power Mobilization during the War of 1941’s — 1945’s

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇHISTORICAL STUDIES


ЗМІСТ

CONTENTS

Коткова М.Медіа-інформаційна грамотність

як чинник розвитку українознавчих студій

189Kotkova M.Media and Information Literacy as a Factor of Development of Ukrainian Studies

ОСВІТАEDUCATION

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРАUKRAINIAN NATIONAL CULTURE

Коротя-Ковальська В.Свобода духу «Народної філармонії» у контексті

сучасних подій в Україні. Руслана Лоцман

197Korotia-Kovalska V.Freedom of Spirit of «Folk Philharmonic» in the Context of Current Events in Ukraine. Ruslana Lotsman

Терлецький В.Геополітична концепція

Карла Шмітта в контексті подій у сучасній Україні

152Terletskyi V.Carl Schmitt’s Geopolitical Concept in the Context of Events In Modern Ukraine

Семенова О.Характерные особенности

изделий кустарей-кожевников Среднего Поднепровья

и губерний Европейской России в конце ХІХ — начале ХХ века

164Semenova O.Peculiarities of Productionof the Late XIX — Early XX Centuries Middle Overdnipro Land and European Russia Artisans-Tanners

Кір’янова О.Історіографія діяльності

науково-педагогічної і вчительської інтелігенції

(1920 — 1930 рр. ХХ ст.): теоретико-методологічні

аспекти та етапи розвитку

179Kirianovа O.Historiography of Academic and Teaching Intelligentzia (1920’s — 1930’s of the ХХth Century): Theoretical and Practical Aspects and Stages of Development


ЗМІСТ

РЕЦЕНЗІЇ, ПРЕЗЕНТАЦІЇ

REVIEWS AND PRESENTATIONS

Фігурний Ю.Теоретичне осмислення

українознавчого дискурсу

Fihurnyi Yu.Theoretical Comprehension of Ukrainian Studies Discourse

245

CONTENTS

Кухар В.Історія вивчення поняття

«неформальна субкультура» як підсистема субкультури

206Kukhar V.History of Study of Concept «Informal Subculture» as a Subsystem of Subculture

Пекарчук В.Зміни характеру участі

представників етноспільнот у професійному

культурно-мистецькому житті незалежної України:

досвід та тенденції 1990 — 2000 рр.

216Pekarchuk V.Changes of Representatives of Ethnic Communities Involvement in the Professional Arts and Cultural Life of Independent Ukraine: Experience and Trends of 1990’s — 2000’s

Отрошко Л.Символічний образ України

у пейзажному живописі XIX століття

228Otroshko L.Symbolic Image of Ukraine in the Landscape Painting of the XIXth Century

Баран В.Рецензія на наукове видання Фігурного Ю. С. «Українське етнодержавонацієтворення

(XV—XVIII ст.) в українознавчому вимірі»

Baran V.Review of Yu. S. Fihurnyi’s scientifi c publication «Ukrainian Ethnic-State-Nation Building of the XVth — XVIIIth Centuries in the Context of Ukrainian Studies»

248

Краснодемська І.Методологія системного пізнання

Krasnodemska I.System Cognition Methodology251

200 роківз дня народженняВеликого Кобзаря

Художник Василь Касіян

200 роківз дня народженняВеликого Кобзаря


Високоповажна наукова громадо!

Шевченкові ювілеї в історичному бутті українського народу зав-жди правили за віхи, які дозволяли чітко визначити і найадекватніше схарактеризувати наше місце на шляху національного поступу. Так було за часів царату, коли вшанування 100-річчя Тараса Шевченка було затьмарене цензурними заборонами та поліцейськими репресія-ми, так було в епоху Визвольних Змагань, у добу війн і лихоліть, на які таким щедрим для українців було водночас героїчне і трагічне XX ст., і саме у такий спосіб осмислюємо ми планетарний феномен автора «Катерини» та «Гайдамаків» вже в незалежній Україні, з’яву якої він провістив своїм геніальним поетичним словом.

200-річчя від дня його народження – то одна з найвизначні-ших подій у громадсько-політичному та культурному житті на-шої держави, яка дає нагоду зробити важливі висновки і накреслити нові перспективи духовного розвитку українського суспільства. Тож висока закономірність бачиться у тому, що цілий 2014-й в Україні на загальнодержавному рівні проголошено Роком Тараса Шевченка. Це – рік ювілею людини, яка у просторі світової цивілізації і культури уособлює найвищі злети нашої національної ідеї, людини, пророче слово якої стало не лише епохою в історії української літератури та куль-тури, а й переконливим свідченням державної суверенності України.

Благословен той день і час,Коли прослалась килимамиЗемля, яку сходив ТарасМалими босими ногами,Земля, яку скропив ТарасДрібними росами-сльозами, – писав у час великих випробувань для нашої землі Максим Риль-

ський.


І нині, коли Україна знову постала перед новими викликами та небезпеками, слово генія, який першим провістив «Встане Україна», знову і знову повертає народові віру в себе і певність у власних силах.

Особливої ваги й значення цей ювілей набуває для вчених, на-загал – усіх, хто працює в царині освіти і науки. Адже геніальний український поет і художник, життю та творчості якого присвячено тисячі й тисячі поважних наукових студій, продовжує лишатися пред-метом пильної уваги дослідників. Шевченко постає завжди знаним для кожного ще зі шкільного «Букваря» – і водночас незбагненним у своїй геніальності. Саме з огляду на це шевченкознавство і окреслюється од-ним із найперспективніших напрямів української гуманітаристики. Планетарного рівня поет, обдарований художник-новатор, історик, етнограф, громадсько-політичний діяч – усе це Тарас Шевченко. Але найперше він – Великий Кобзар, життя і слово якого на всіх конти-нентах і для всіх народів уособлюють невмирущий дух України. Сво-їм життєвим подвигом і неперевершеним поетичним генієм Шевченко утвердив Україну як гідну свого покликання та історичної місії суве-ренну націю у спільноті інших суверенних націй. Словом та іменем великого поета наснажена енергетика найвизначніших історичних зле-тів українства у XІX і XX ст., і нині, на початку ІІІ тисячоліття, його високий Чин продовжує утверджувати та зміцнювати українську державність. Маємо цілим українським загалом напружено попра-цювати і зробити все, аби бути гідними цього високого Шевченкового імені.

Колектив Національного науково-дослідного інституту

українознавства та всесвітньої історії


УДК 323 (477)

ПРОЕКЦІЇ НАЦІОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАНА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ

Галина КАЛІНІЧЕВАкандидат історичних наук, доцент,завідувач відділу освітніх технологій ННДІУВІ

Анотація. У статті досліджено націотворчі аспекти поезії Т. Шевченка: сутність на-ціональної ідеї, ціннісної системи, його оцінки ролі національної політичної еліти в історії України. Проаналізовано стан розвитку, проблеми та шляхи оптимізації формування мо-дерної політичної нації в Україні в контекті націософської концепції Т. Шевченка. Вказано, що основою об’єднання українського суспільства мають стати стабілізація соціально-еко-номічного і політичного розвитку, консолідаційна ідеологія, національна ідентичність, соціа-лізація держави, політизація громадянського суспільства, зближення ідеологічних та мовно-культурних орієнтирів у різних регіонах України.

Ключові слова: Т. Шевченко, нація, політична нація, національна ідея, ідентичність, консолідація, Україна.

ПРОЕКЦИИ НАЦИОСОФСКОЙ КОНЦЕПЦИИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО НА ФОРМИРОВАНИЕ

СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ НАЦИИ

Галина КАЛИНИЧЕВА кандидат исторических наук, доцент,заведующая отделом образовательных технологий ННИИУВИ

Аннотация. В статье исследованы нациотворческие аспекты поэзии Т. Шевченко: сущ-ность национальной идеи, ценностной системы, его оценки роли национальной политической элиты в истории Украины. Осуществлен анализ состояния развития, проблем и направле-ний оптимизации формирования модерной политической нации в Украине в контексте на-циософской концепции Т. Шевченко. Указано, что основой объединения украинского обще-ства должны стать стабилизация социально-экономического и политического развития, консолидационная идеология, национальная идентичность, социализация государства, по-литизация гражданского общества, сближение идеологических и культурно-языковых ориен-тиров в разных регионах Украины.

Ключевые слова: Т. Шевченко, нация, политическая нация, национальная идея, идентич-ность, консолидация, Украина.

PROJECTION OF TARAS SHEVCHENKO’S NATIOSOPHY CONCEPT ON THE FORMATION OF MODERN UKRAINIAN POLITICAL NATION




Із здобуттям Україною незалежнос-ті актуалізувалась проблема національ-ної консолідації як запоруки існування державності у довготривалій перспек-тиві. Нині постала потреба у форму-ванні української політичної нації, що вимагає розв’язання низки проблем на-ціонально-політичного розвитку, а най-головніше – необхідності розбудови сус-пільства із чітким розумінням загальної ідентичності та спільних національних інтересів. Як важливий націєтворчий чинник багатьма суспільствознавцями та літературознавцями розглядається поетична спадщина Т. Шевченка, в якій домінантою його творчості виступає на-ціональна ідея та єдність нації в ім’я дер-жавності.

Національно-захисний, національ-но-творчий і національно-жертовний характер життя і творчості Т. Шевчен-ка розкрито у численних роботах шев-ченкознавців, зокрема Ю. Барабаша, Н. Горбач, С. Грабовського, І. Дзюби,

М. Жулинського, О. Забужко, П. Іва-нишина, М. Кудрявцева, Є. Сверстюка, С. Цвілюка, О. Шокала та інших нау-ковців.

Теза Є. Маланюка про те, що поет тим могутніший, чим більше його осо-бистість пов’язана з нацією, є визначен-ням Кобзаревої сутності, до якої «у плані соціально-етичному, у захисті скривдже-них та упосліджених, експлуатованих і гноблених (чи то конкретна особистість, чи суспільство загалом) не досяг ніхто з представників тогочасних європейських культур» [6, 6]. Майже кожна сторінка «Кобзаря» – це палкий заклик любити свій народ і край, рішучий осуд усякої неправди і неволі, насильства, релігійно-го лицемірства і соціальної несправед-ливості.

Незважаючи на достатньо потужний масив наукових досліджень в галузі шев-ченкознавства та різних аспектів етнона-ціонального розвитку України, пробле-ма формування української політичної

Halyna KALINICHEVACandidate of Historical Sciences, Associate Professor,Head of Department of Educational Technologies of NRIUSWH

Annotation. � is article explores the nation-building aspects of Shevchenko’s poetry: the essence of the national idea, the system of values and his estimation of the national political elite role in the history of Ukraine. � e development, challenges and ways to optimize the formation of modern political nation in Ukraine in the context of Shevchenko’s natiosophy concept are analyzed. � e author pointed out that stabilization of socio-economic and political development, consolidation ideology and national iden-tity, socialization of the state and politicization of the civil society as well as convergence of ideological, cultural and linguistic landmarks in di� erent regions of Ukraine form the basis for consolidation of the Ukrainian society.

Key words: Taras Shevchenko, nation, political nation, national idea, identity, consolidation, Ukraine.

Борітеся – поборете!Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас славаІ воля святая!

Т. Шевченко. «Кавказ», 1845 р.


Калінічева Г. Проекції націософської концепції Тараса...

нації у світлі націософської концепції Т. Шевченка є ще недостатньо висвіт-леною. Тому наша наукова розвідка спрямована на розв’язання поставленої проблеми, що обумовило мету статті – проаналізувати в контексті націософ-ської концепції Т. Шевченка тенденції та особливості розвитку української полі-тичної нації на сучасному етапі.

За Т. Шевченком, нація – це, на-самперед, кровна спільнота: «і мертві, і живі, і ненарожденні…». Тому саме їм адресоване славнозвісне послання «І мертвим, і живим...», яке є ключем до розуміння «одвічної трагедії України як держави, що не може утвердитися через брак національної патріотичної еліти, через віддаленість поводирів од насущ-них потреб народу, через втрату ними образу Божого, милосердя й любові до ближнього» [6, 8].

Україна для Т. Шевченка – не тільки «садок вишневий», «лани широкополі, і Дніпро, і кручі», не тільки територія, іс-торія і буття українського етносу, націо-нальна пам’ять і національний сором, не тільки його батьківщина, рідна мова і культура, перемоги і поразки, легенди і народні перекази. Це і національна мрія, українська національна ідея, національ-ний ідеал гармонійного співбуття усіх – і мертвих, і живих, і ненароджених укра-їнців, нині сущих в Україні і не в Україні, і тих, хто в майбутньому буде жити на цій оновленій землі. Україна для Кобза-ря – це доля людей, це вся історія народу з найдавніших її початків, на сторожі ін-тересів якого він стояв: «…Возвеличу // Малих отих рабів німих, // Я на сторожі коло їх // Поставлю слово». Зневажена людська гідність, експлуатована особис-тість ототожнюються у Т. Шевченка з до-лею його поневоленого народу в творах

на історико-патріотичну тематику: «Гай-дамаки», «Тарасова ніч», «Холодний яр», «Великий льох» та ін.

Академік Г. Скрипник акцентує свою увагу на тому, що Т. Шевченко «…си-лою свого поетичного хисту і пророчо-го слова зумів прорвати замкнуте коло тогочасних, проектованих винятково в минуле, уявлень про Україну і переки-нути місток до майбутнього через від-новлення неперервної етноісторичної тяглості спільноти – «привнесення спо-гадів минулого в теперішнє заради при-йдешнього». Україна мислиться ним як регіонально і культурно розмаїта, проте соборна і самодостатня спільнота: «От берегов тихого Дона до кремнистых бе-регов быстротекущего Днестра – одна почва земли, одна речь, один быт, одна физиономия народа; даже и песни одни и те же, как одной матери дети…». Ця цитата не тільки окреслює органічну єдність українства в конкретно означе-них поетом етнокультурних, мовних та територіальних межах («від Дону – до Дністра»), але й передає Шевченкове уявлення про конститутивні ознаки на-ції» [11, 4].

Трагедія України у розумінні Т. Шев-ченка насамперед полягала у продаж-ності національної еліти, відсутності в неї державного мислення, у здобуванні примарної слави служінням інтересам чужих правителів. Звідси і спадкоєм-ність запопадливості перед чужою вла-дою, сумнівна васальна слава раба:

Так от як кров свою лилиБатьки за Москву і Варшаву,І вам, синам, передалиСвої кайдани, свою славу!

На думку Т. Шевченка, елітарна ко-зацько-старшинська верхівка, що в ми-нулому була провідником українського



народу, насправді не заслуговує на пова-гу, не може бути взірцем для наслідуван-ня, героїзму й звитяги, самовідданості національній справі:

Раби, подножки, грязь Москви,Варшавське сміття – ваші пани,Ясновельможнії гетьмани.Із синівською ніжністю він прагне

вберегти Україну від розтління і руйна-ції, захистити цей милий його серцю, ти-хий світ батьківщини, з’ясувати, хто до-вів Україну до національної катастрофи:

Світе тихий, краю милий,Моя Україно,За що тебе сплюндровано,За що, мамо, гинеш?Україна-мати добре знає, чому і ким

«начетверо розкопана, розрита могила», чому степи запродані чужинцям, чому її сини «на чужині, // На чужій роботі», а дорогі українському серцю могили мос-каль розриває, «не своє шукає»:

Передусім це Господня караЗа Богдана,Та за скаженого Петра,Та за панів отих поганих.Винуватці – владні сини вбогої Укра-

їни, «раби, подножки, грязь Москви», що змирилися заради багатства, чинів і вла-ди зі своїм національним приниженням та плюндруванням людської гідності, це вони «няньки, дядьки отечества чужо-го!» висмоктують останні соки із «ста-рого дуба» – України. І поет передрікає: «Вас найде правда-мста», бо не буде про-щення від Бога за зраду знедоленого на-роду, який покинутий «на сміх людям».

Т. Шевченко виступає проти непо-трібної героїзації предків, за те, щоб об’єктивно поглянути на події минулого й сучасності:

Я ридаю, як згадаюДіла незабутні

Дідів наших. Тяжкі діла!Якби їх забути,Я оддав би веселогоВіку половину.Отака-то наша слава,Слава України.Своє ставлення до Російської імпе-

рії, яка унеможливила національний са-морозвиток та консолідацію української нації, поет яскраво висловив у поемі-комедії «Сон». Цей твір є ілюстрацією сутності Російської імперії з її агресив-ним мілітаризмом, продажним вірнопід-даним чиновництвом, свавіллям влади, відсутністю свобод, фальшивим возве-личенням своїх правителів-царів. Зда-валося, пройшло майже два століття, а в Росії залишилось майже те саме – лише набуло нових сучасних форм. Початок твору в контексті нинішніх подій вида-ється як пророцтво:

Той мурує, той руйнує,Той неситим окомЗа край світа зазирає,Чи нема країни,Щоб загарбать і з собоюВзять у домовину.Т. Шевченко засмучений тим, у яку

руїну були перетворені українські землі Російською імперією внаслідок політич-ної, соціально-економічної та культур-но-духовної колонізації. Московія не тільки сплюндрувала колись квітучий рідний край, а й породила перевертнів, зрадників, запроданців, які охоче допо-магають чужинцям господарювати на власну користь:

Степи мої запроданіЖидові, німоті,Сини мої на чужині,На чужій роботі.Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває.



Стан безпросвітності та безправнос-ті української людності («малих рабів німих»), а водночас безпорадної без-діяльності еліти – провідників нації – Т. Шевченко ідентифікував як летаргій-ний сон, що загрожував приректи націю на зникнення: «А Україна навіки, // Наві-ки заснула». В інтерпретації поета сон – антипод життю і стан бездіяльності, в якому народ, випавши з історії, перестав бути суб’єктом дії, перетворившись в об’єкт впливу: «А ще гірше спати, спати і спати на волі». Художньо-інтуїтивне передчуття та усвідомлення характеру суспільно-політичних процесів, їх ката-строфічних наслідків для національної долі спонукають поета стати будителем нації, месією-рятівником. Формуючи із аморфної етнічної маси затурканих селян, що почали втрачати розуміння своєї ідентичності, свідому європейську націю, Т. Шевченко вказував чіткий та зрозумілий для кожного українця орієн-тир: «В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля». Прагнучи згуртувати націю, він звертається до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і ненарожденних…»:

І забудеться срамотняДавняя година,І оживе добра слава,Слава України,І світ ясний, невечернійТихо засіяє...Обніміться ж, брати мої.Молю вас, благаю!На думку Оксани Забужко, «...Саме

Шевченкові належить в українській ін-телектуальній історії честь відкриття цього синтетичного погляду на свою національну (етнічну) спільноту як на єдиний, розгорнутий в універсально «відкритому» часі й просторі конти-нуум. Саме в лоні Шевченкового міфу

відбулося зародження того, що можемо з повним правом визначити як українську національну ідею» [5, 101].

На рівні поетичного узагальнення Т. Шевченко відтворив адекватну укра-їнській дійсності систему цінностей та закономірностей. Чи не найголовнішою істиною в комплексі шевченківських цінностей було відродження української нації, набуття національної ідентичнос-ті, виборення свободи й незалежності. В основі ціннісної системи Т. Шевченка – три абсолютні константи: Бог, Україна, Свобода. І нехтування чи відхилення від цієї тріади на шляху нації до свободи, спроби їх роз’єднання в життєвій прак-тиці (моральній, соціальній, політичній, міжнаціональній, церковній тощо) неми-нуче обертаються бідою, а то й трагеді-єю – окремої людини чи цілої нації. На пе-реконання М. Жулинського, «...Шевченко приходить до усвідомлення того, що вар-тості загальнолюдські й національні не протистоять одне одному; що індивіду-альна душа, яка належить Богові єдиному, не перестає бути націо нальною, що, на-решті, спасіння душі й доля нації рівною мірою залежать від Божої волі, – визначає суто світоглядні еволюції і набуття по-етом ціною страждань, роздумів і життє-вого досвіду усвідомлення ідеї національ-ної душі – «людської і Божеської» [4].

Навіть у найскрутніші часи Пророк вірив у національне пробудження тав-рованого колоніальним невільництвом рідного народу, сподівався і знав, що Україна таки відродиться і постане як національна держава:

...Встане УкраїнаІ розвіє тьму неволі,Світ правди засвітить,І помоляться на воліНевольничі діти!..



«Це Шевченкове прозирання в май-бутнє України, його надія на духовне воскресіння рідного народу, на його національне прозріння, віра поета в не-минуче і таке жадане братання в єдиній родині заради гармонійного співжиття в рідному домі було визначальним ідей-но-смисловим змістом життя і творчості українського генія», – зазначає академік М. Жулинський [3, 8 – 9].

Здійснюються й інші пророчі сло-ва Т. Шевченка. Так, справдилася пере-сторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Нині українці є заручниками геополітичних комбінацій і змагань за Україну, а найстрашніше – наші співвітчизники гинуть на Донбасі.

Доборолась УкраїнаДо самого краю.Гірше ляха свої дітиЇї розпинають.Заміс[т]ь пива праведнуюКров із ребер точать.Зараз, коли українське суспільство

вкотре розділилося навпіл та відстоює полярні світоглядні, геополітичні, циві-лізаційні позиції, актуальними видають-ся слова Т. Шевченка:

Чи ми ще зійдемося знову?Чи вже навіки розійшлись?Нині проблема консолідації, ціліс-

ності, духовної єдності, монолітності залишається такою ж болючою, як і в ХІХ ст., коли Україна була розшматова-ною різними імперіями, а її народ пере-бував у сні. Українці живуть у складно-му, хиткому і не до кінця зрозумілому соціальному часі, балансуючи між днем вчорашнім і завтрашнім, між європей-ською і євразійською цивілізаціями, що впливає на формування особистісної та масової стратегії життя української на-ції, яке відбувається занадто повільно.

На сучасному етапі сутність пробле-ми полягає не в тому, хто ми, а в тому, які ми. Суверенна нація, яка відродила державу для народу, що споконвіку про-живав на своїй землі, чи народу, який «організувала» для себе новостворена Українська держава? У процесі три-валої наукової дискусії в сучасній со-ціогуманітаристиці виокремилися два концептуальних підходи до розуміння сутності нації, механізмів та чинників її формування, взаємовідносин з іншими суспільними утвореннями – приморді-алістський та суб’єктивістський (кон-структивістський).

Прихильники так званого примор-діалістського підходу вважають, що нації об’єктивно існують як соціальна спільність і беруть свій початок у реф-лексованому історичному часі, володі-ючи сталими чи не споконвічними ха-рактеристиками. У межах цього підходу нація тлумачиться як спільнота людей, що склалася об’єктивно, яка має цілком визначені інтереси, а її існування не за-лежить від чиїхось свідомих дій. Пред-ставники суб’єктивістської (конструкти-вістської) концепції нації, на противагу примордіалістам, доводять, що нація – це політичне гасло, засіб мобілізації на-роду, а не наукова категорія. Вони вва-жають, що нація – це штучне утворення, яке свідомо формується владою (інтелек-туальною елітою) з метою консолідації громадян для досягнення певних цілей. Таке розуміння нації утверджувало фор-мулу «один народ – одна територія – одна держава», що слугувало орієнтиром фор-мування національних держав у Європі в ХІХ ст. На переконання конструктивіс-тів, нації своїм виникненням зобов’язані державі, а більшість націй сформувалась протягом ХІХ чи навіть на початку ХХ ст.



Цей науковий дискурс має не тільки академічний характер, але й політичний, оскільки примордіалізм виходить із ет-нотериторіального устрою державного життя, а суб’єктивістський напрям від-стоює принцип деетнізації державності та особистості. Кожен із концептуаль-них підходів спирається на альтерна-тивні інтерпретації історичних фактів, різні політичні програми і геополітичині пріоритети, маючи різні соціокультур-ні перспективи та специфіку захисту націо нальних інтересів.

Процес націєтворення є тривалим і багатовимірним. Нещодавній радикаль-ний перехід українського суспільства від радянської адміністративно-командної системи та політики жорсткої центра-лізації до демократичних засад зі збіль-шенням частки самоорганізації із одно-часним утворенням власної політичної нації спричинив багато суперечностей, які ускладнюють нинішній соціальний поступ. Зокрема, в незалежній Україні тривалий час гальмувалося становлення національної ідентичності через неспро-можність еліт сформулювати національ-ні інтереси і захистити їх під час роз-поділу союзної спадщини, нездатність протидіяти зазіханням Росії на роль без-контрольної розпорядниці цих ресурсів і домінуючого актора на пострадянсько-му просторі.

На думку О. Майбороди, здобуття Україною незалежності відкрило пер-спективи для становлення двох типів української нації – або державної мо-ноетнічної, або державної поліетнічної. «Перший варіант може реалізуватися завдяки еволюції квазідержавної нації етнічних українців. Другий варіант ви-магає радикальної трансформації іден-тичності не лише етнічних українців

(національної більшості), а й усіх інших етнічних спільнот, які живуть в Украї-ні», – зазначає вчений [8, 16].

На нашу думку, сьогодення україн-ської нації затиснене в лещата держа-вою, що гальмує, а то й унеможливлює відтворення в генно-психологічному індивідуальному світосприйнятті націо-нальної ідентичності. Так, за результата-ми соціологічного опитування 2006 р., понад 43% мешканців України вважали, що українська нація – це всі громадяни держави незалежно від етнічної належ-ності, мови і традицій, 19,8 % респон-дентів вважали представниками україн-ської нації тих громадян, які є етнічними українцями за походженням, а понад 15% – тих, що незалежно від етнічного походження спілкуються українською мо вою і дотримуються українських наці-ональних традицій. Зауважимо, що сума двох останніх позицій (виразно соціо-культурно орієнтованих) не значною мі-рою поступається першій. До того ж ще понад 14 % віднесли до української нації етнічних українців незалежно від міс-ця проживання та громадянства. Тобто більшість населення орієнтована на при-мордіальне розуміння ознак української національної ідентичності, навіть якщо ці ознаки через ті чи інші причини не притаманні усім її носіям.

За роки української незалежності через відсутність політичної волі і дер-жавної консолідаційної гуманітарної програми не виховувались і не форму-вались представники української нації, а лише клонувалися піддані Української держави. Пригнічення державою через ЗМІ інтелектуальних і духовних носіїв української національної ментальності призвело до формування маргіналізо-ваного суспільства, байдужого до свого



етнічного походження. Показовими у цьому зв’язку є відповіді на запитання про громадянство України: для 24,0% респондентів українське громадянство означає можливість відчувати турботу з боку влади і мати соціальні гарантії; 19,9% респондентів вважали, що бути українським громадянином означає відчувати себе частиною єдиного укра-їнського народу, його культури і тради-цій, а для 21,2% – це лише запис у пас-порті про українське громадянство [12, 13 – 14]. У 2007 р. етнічний складник у самоідентифікації українців зріс: суто громадянське розуміння нації демон-стрували близько 39% респондентів, а громадянське, але з дотриманням укра-їнських традицій, – понад 15 %. Вважали українською нацією етнічних українців в Україні 23% опитаних, а етнічних укра-їнців незалежно від місця проживання – понад 17% [13, 8].

Викликають стурбованість відповіді українських громадян у 2013 р. на за-питання: «Що, на Вашу думку, об’єднує людей у нашому суспільстві?». Перші позиції посіли варіанти «невдоволення владою» (34,1%) та «спільні труднощі життя» (33,4%). Варіанти «політичні по-гляди» (8, 2%), «патріотичні почуття гро-мадянина України» (8,3%), «національна ідея побудови Української держави» (7,5%), «національна належність» (7,4%) отримали найменшу підтримку серед респондентів [1, 3 – 4].

За роки незалежності українське суспільство, так і не відчувши суттєвих якісних змін, втрачає оптимізм як щодо свого майбутнього в країні, так і майбут-нього самої України. Зменшується част-ка людей, які пишаються своїм україн-ським громадянством, – з 49,4% у 2010 р. до 47,7% у 2013 р. І якщо у 2010 р. не

відчував гордості за своє українське гро-мадянство кожний п’ятий житель Украї-ни, то у 2013 р. – кожний четвертий.

На запитання: «Які відчуття виника-ють у Вас, коли Ви думаєте про майбут-нє України?», – тільки 14,1% відповіли «оптимізм», тоді як у 2010 р. з оптиміз-мом дивились у майбутнє України 25,1% населення. Майже 40% респондентів назвали наш час часом злодіїв (39,9%), політиканів (39%), бюрократів (36, 6%), авантюристів (30, 5%) та пристосуванців (29, 3%) [1, 5].

Наведені дані свідчать про те, що українське суспільство нині переживає гостру кризу самоідентифікації, в ціло-му воно не відчуває себе повною мірою українським ані етнічно, ані політично. Наслідком втрати більшістю населення ідентичності зі своєю країною, Бать-ківщини як такої, нарешті, втрати осо-бистісної самоідентичності, відчуття власної причетності до соціально-по-літичних процесів стала затяжна соці-ально-політична та ціннісно-культурна криза в Україні. Як писав Т. Шевченко:

Злоначинающих спини…А доброзиждущим рукамІ покажи, і поможи,Святую силу ниспошли.А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.

Втрата самоідентифікації та при-в’язаності до ідеї державності у свідомос-ті особистості неминуче призводить до руйнації реально існуючої державності. Виникає парадоксальна, але передбачу-вана ситуація, коли віртуально-свідоміс-на модель руйнує просторово-фізичну модель держави. Тому усвідомлена чи емоційна громадянськість як основа реалізації національної державності,



ідентичності, суверенітету має постійно формуватися через системи виховання, соціалізації, культури, ідеології, патріо-тизму, права.

Сучасна Україна – це перехідне сус-пільство з невизначеною системою базових цінностей, буття якого реалі-зується в умовах ситуативних соціаль-но-економічних і соціально-культурних орієнтирів. Колективне «Я» української політичної нації ще не утворює цілісної спільноти. Суспільство сегментоване: іс-нують групи інтересів на корпоративній, кримінальній основі та потенційно кон-фліктні міжрегіональні, міжконфесійні відмінності. «Трагізм нашого посткому-ністичного буття полягає в тому, що вод-ночас із тенденцією до об’єднання наро-ду, формування спільних національних ідеалів та їх реалізації зберігається праг-нення окремих осіб і груп пересварити українців на всіх рівнях: етнічному, мов-ному, соціальному, побутовому, релігій-ному», – зауважує В. Лещенко [7].

М. Ожеван характеризує процес українського націєтворення як «зави-сання між модерном та постмодерном» та виокремлює такі його особливості: 1) квазіімперськість (збереження регіо-нальних ідентичностей за векторами ко-лишніх імперій або державних утворень, які володіли колись українськими зем-лями); 2) етатизм та патерналізм (дер-жава як центральний актор модернізації не посилює, а послаблює роль громадян-ського суспільства й політичної нації); 3) переважання зовнішніх ідентичнос-тей над внутрішніми та поява зденаціо-налізованих ідентичностей; 4) поява та посилення у відповідь на глобалізацій-ні тенденції різноманітних версій на-ціоналізму та його субститутів у вигля-ді «руського міра» або різноманітного

«європеїзму»; 5) зовнішнє управління та тенденції до внутрішньої і зовнішньої десуверенізації [9, 11 – 12].

Сьогодні перед політичною нацією України, її політичним класом постали виклики, на які потрібно адекватно ре-агувати і дати їм своєчасну відповідь. Ми поділяємо точку зору Ф. Рудича, який вказує на те, що в першу чергу це стосується формування консолідаційної ідеології, яка об’єднала б суспільство. Як зазначає вчений, «на сучасному етапі зростає роль Української держави, її по-літичного класу в розвитку інститутів громадянського суспільства… Відбува-ється соціалізація держави і політизація громадянського суспільства» [10].

Вітчизняне громадянське суспіль-ство до останнього часу не було актив-ним гравцем демократичного поля Укра-їни, культура самоорганізації в Україні лише формується, переважно поза впли-вом політичних партій. У 2013 р. розви-ток громадянського суспільства вийшов на якісно новий рівень мобілізації ак-тивних громадян для вирішення стра-тегічних для українського суспільства проблем. Піднесення громадянської ак-тивності на підтримку європейського цивілізаційного вибору, незалежності і суверенітету України, досвід боротьби українських громадян на Євромайдані і в Донбасі демонструють наявність зна-чного потенціалу самоорганізації та ви-сокого консолідаційного потенціалу:

Не вмирає душа наша,Не вмирає воля.Звертаючись до поезії Кобзаря на

київському Майдані та на майданах ін-ших міст України під час «гарячої зими» 2013 – 2014 рр., під час боротьби із сепа-ратизмом на Донбасі, українці знаходи-ли в його поетиці відповіді на питання,



які цікавили їх, переконуючись, що ідео-логічна концепція будівництва та збере-ження соборної України неможлива без опори на гол овні постулати Шевченко-вої національної ідеї. Хтось навіть бачив у цій поезії пророцтво, дзеркало, в якому відображаються події сучасної України:

Любітеся, брати мої,Україну любітеІ за неї, безталанну,Господа моліте. Аналізуючи становлення української

політичної нації, академік І. Дзюба про-гнозує три сценарії її можливого розви-тку на сучасному етапі.

Перший – поступове вигасання укра їнської етнічної ідентичності із роз-чиненням її в ширшій поліетнічній іден-тичності (що реально означатиме втра-ту Україною свого обличчя у світовому просторі). Це шлях втрат (політичних, культурних, мовних, гуманістичних) і небезпеки перманентної громадянської холодної війни.

Другий – поступове утвердження України як держави титульного етно-су з асиміляцією або маргіналізацією інших етнічних груп. Цей варіант не тільки небезпечний перспективою між-національних конфліктів, не тільки ан-тигуманістичний за своїми формами й наслідками, а й історично нереальний, оскільки можливий лише в тоталітарно-му світі.

І третій, який видається оптималь-ним, – культивування ідентитету по-літичного громадянства як широкої рамки для різних культурно-етнічних ідентичностей, тобто утворення модер-ної української політичної нації навколо етнокультурної домінанти титульного етносу. Тобто це має бути держава укра-їнського народу, в якій належне місце

забезпечуватиметься представникам усіх національностей та всім етнічним групам [2].

Ресурси для вирішення нагальних проблем націєтворення варто шука-ти в історії української нації. Серед об’єктивних чинників здійснення націо-нальної консолідації слід назвати рівень стабільності соціально-економічного і політичного розвитку, зближення ідео-логічних та мовно-культурних орієнти-рів у різних регіонах країни тощо.

Таким чином, на сучасному склад-ному і суперечливому етапі розвитку нашої країни націософське бачення Т. Шевченка може прислужитися консо-лідації українського суспільства з метою активного державного самоздійснення на засадах реальної, а не декларативної демократії, соціальної справедливості, рівноправності у міждержавних відно-синах, єднання в сім’ї європейських на-родів. Поет вірив у те, що отямляться гріховні сини нещасної України, очис-тяться духом, перестануть цуратися своєї мови, культури, історії, традицій, відчують і усвідомлять себе її синами. Тому й сьогодні закликає він усіх сущих в Україні:

Свою Україну любіть.Любіть її... Во врем’я люте,В остатню тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.

ЛІТЕРАТУРА1. Ворона В. Соціальні загрози і соціаль-

ний потенціал реалізації інтересів народу України (Передмова) / В. Ворона // Україн-ське суспільство 1992 – 2013. Стан та динамі-ка змін: соц. моніторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2013. – 566 с.

2. Дзюба І. Україна в пошуках нової іден-тичності [Електронний ресурс]. – Режим



доступу: http://www.fes.kiev.ua/Dokument/kamdem-1.htm

3. Жулинський М. «... І помоляться на волі невольничі діти»: із Кобзарем у серці / М. Жулинський // Голос України. – 2013. – № 55. – 22 березня. – С. 8 – 9.

4. Жулинський М. Яку національну ідею мав Тарас Шевченко? / М. Жулинський // Голос України. – 2013. – № 55. – 5 берез-ня. – Режим доступу: http://golosukraine.com/publication/kultura/istoriya/7878-yaku-nacionalnu-ideyu-mav-taras-shevchenko/

5. Забужко О. Шевченків міф України / О. Забужко. – К.: Абрис, 1997. – 144 с.

6. Кудрявцев М. Тарас Шевченко в націо-нально-історичному контексті (до 200-річчя з дня народження) / М. Кудрявцев // На-уково-інформаційний вісник Академії наук вищої освіти України. – 2013. – № 2 (85). – С. 6 – 11.

7. Лещенко В. Трансформація політичної системи та роль політичних еліт у розвитку суспільства / В. Лещенко // Віче. – 2009. – № 11 [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу: http://www.viche.info/journal/1497/

8. Майборода О. П. Проблеми і пер-спективи національного конструювання в сучасній Україні // Українська політична нація: проблеми становлення: зб. наук. ст. / за ред. М. М. Розумного (заг. ред.), М. Т. Сте-пика, В. М. Яблонського. – К.: НІСД, 2012. – 384 с.

9. Ожеван М. А. Українське націєтворен-ня: зависання між модерном і постмодер-ном / М. А. Ожеван // Українська політична нація: проблеми становлення: зб. наук. ст. / за ред. М. М. Розумного (заг. ред.), М. Т. Сте-пика, В. М. Яблонського. – К.: НІСД, 2012. – 384 с.

10. Рудич Ф. Політична нація України: передумова утвердження єдиної держави / Ф. Рудич // Віче. – 2010. – № 21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2267

11. Скрипник Г. Наукова і мистець-ка спадщина другої половини ХІХ століт-тя у контексті культурно-національного

відродження / Г. Скрипник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16827/01-Skripnik.pdf?sequence=1

12. Спільна ідентичність громадян Укра-їни: особливості і проблеми становлення // Національна безпека і оборона. – 2006. – № 7. – С. 3 – 38.

13. Формування спільної ідентичності громадян України: перспективи і виклики // Національна безпека і оборона. – 2007. – № 9. – С. 3 – 31.

REFERENCES1. Vorona V. Sotsialni zahrozy i sotsialnyi

potentsial realizatsii interesiv narodu Ukrainy (Peredmova) / V. Vorona // Ukrainske suspilstvo 1992 – 2013. Stan ta dynamika zmin: sots. mo-nitorynh / za red. V. Vorony, M. Shulhy. – K.: Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy, 2013. – 566 s.

2. Dziuba I. Ukraina v poshukakh novoi identychnosti [Elektronyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.fes.kiev.ua/Dokument/kamdem-1.htm

3. Zhulynskyi M. «... I pomoliatsia na voli nevolnychi dity»: iz Kobzarem u sertsi / M. Zhulynskyi // Holos Ukrainy. – 2013. – № 55. – 22 bereznia. – S. 8 – 9.

4. Zhulynskyi M. Yaku natsionalnu ideiu mav Taras Shevchenko? / M. Zhulynskyi // Holos Ukrainy. – 2013. – № 55. – 5 bereznia. – Rezhym dostupu: http://golosukraine.com/publication/kultura/istoriya/7878-yaku-nacionalnu-ideyu-mav-taras-shevchenko/

5. Zabuzhko O. Shevchenkiv mif Ukrainy / O. Zabuzhko. – K.: Abrys, 1997. – 144 s.

6. Kudriavtsev M. Taras Shevchenko v nat-sionalno-istorychnomu konteksti (do 200-rich-chia z dnia narodzhennia) / M. Kudriavtsev // Naukovo-informatsiinyi visnyk Akademii nauk vyshchoi osvity Ukrainy. – 2013. – № 2 (85). – S. 6 – 11.

7. Leshchenko V. Transformatsiia politychnoi systemy ta rol politychnykh elit u rozvytku suspilstva / V. Leshchenko // Viche. – 2009. – № 11 [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.viche.info/journal/1497/



H. KalinichevaProjection of Taras Shevchenko’s Natiosophy Concept on the Formation

of Modern Ukrainian Political NationAbstract

� e issue of national consolidation as a precondition for a long-term existance of a statehood is a topical question in Ukraine nowadays and the poetic legacy of T. Shevchenko is considered here as an important nation-building factor. � is article studies the principles of T. Shevchenko’s natiosophy concept, namely his understanding of nation, national idea, role of national elite in Ukraine’s history, components of value system, estimation of the heroic past as well as vision of the future of the native land and its nation.

� e author analysis the problem of political nation development in modern Ukraine in the light of natiosophic vision of T. Shevchenko, and points out the absence of understanding of national identity among the citizens of the independent Ukraine. � is indicates on acute crisis of self-identi¢ cation in the Ukrainian society which doesn’t consider itself to be fully Ukrainian neither in ethnical nor in political aspects.

� e author has proved that formation of modern Ukrainian political nation requires, among other things, clear understanding of collective identity and common national interests in the development of the society. � e author considers that the natiosophic concept of T. Shevchenko with its idea of nation consolidation for the sake of national statehood could serve in this matter.

� e article states that the problem of consolidation of the Ukrainian society is inextricably connected with the need of socio-economic and political stability, the formation of the consolidation ideology, the intensi¢ cation of the activity of the civil society institutions and the convergence of ideological and linguistic and cultural landmarks in di� erent regions of Ukraine.

8. Maiboroda O. P. Problemy i perspek-tyvy natsionalnoho konstruiuvannia v su-chasnii Ukraini // Ukrainska politychna natsi-ia: problemy stanovlennia: zb. nauk. st. / za red. M. M. Rozumnoho (zah. red.), M. T. Ste-pyka, V. M. Yablonskoho. – K.: NISD, 2012. – 384 s.

9. Ozhevan M. A. Ukrainske na tsi ie-tvorennia: zavysannia mizh modernom i postmodernom / M. A. Ozhevan // Ukrainska politychna natsiia: problemy stanovlennia: zb. nauk. st. / za red. M. M. Rozumnoho (zah. red.), M. T. Stepyka, V. M. Yablonskoho. – K.: NISD, 2012. – 384 s.

10. Rudych F. Politychna natsiia Ukrainy: peredumova utverdzhennia yedynoi derzhavy / F. Rudych // Viche. – 2010. – № 21 [Elektronnyi

resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.viche.info/journal/2267

11. Skrypnyk H. Naukova i mystetska spadshchyna druhoi polovyny ХІХ stolittia u konteksti kulturno-natsionalnoho vid rod-zhennia / H. Skrypnyk [Elektronyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16827/01-Skripnik.pdf?sequence=1

12. Spilna identychnist hromadian Uk-rainy: osoblyvosti i problemy stanovlennia // Natsionalna bezpeka i oborona. – 2006. – № 7. – S. 3 – 38.

13. Formuvannia spilnoi identychnosti hromadian Ukrainy: perspektyvy i vyklyky // Natsionalna bezpeka i oborona. – 2007. – № 9. – S. 3 – 31.


Чирков О. Діяльність вікіпедичної спільноти на початку ХХІ...

УДК 94(477)

ДІЯЛЬНІСТЬ ВІКІПЕДИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ ЩОДО УПОРЯДКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ,

ОНОВЛЕННЯ Й ПОШИРЕННЯ У СВІТІ ЗНАНЬ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СЛОВ’ЯНСЬКИМИ МОВАМИ

Олег ЧИРКОВнауковий співробітник відділу української етнології ННДІУВІ

Анотація. У статті наведено головні результати дослідження діяльності вікіпедичної спільноти на початку ХХІ ст. щодо упорядкування, зберігання, оновлення й поширення у світі знань про Тараса Шевченка слов’янськими мовами. Головним джерелом є слов’яномовні розділи Вікіпедії, для порівняння переглянуто й деякі інші мовні сегменти. Використано її по-шукову систему та статистику переглядів статей про Тараса Шевченка. Роботу здійснено у ННДІУВІ на виконання фундаментального дослідження «Україна і світове українство в сис-темі українознавства. Українці у світовій цивілізації і культурі» упродовж вересня 2013 р. – жовтня 2014 р.

Ключові слова: Україна, українці, Тарас Шевченко, слов’янські мови, Вікіпедія, мовний сег-мент Вікіпедії.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ВИКИПЕДИЧЕСКОЙ ОБЩНОСТИ В НАЧАЛЕ ХХІ ВЕКА ПО УПОРЯДОЧЕНИЮ, ХРАНЕНИЮ,

ОБНОВЛЕНИЮ И РАСПРОСТРАНЕНИЮ В МИРЕ ЗНАНИЙ О ТАРАСЕ ШЕВЧЕНКО НА СЛАВЯНСКИХ ЯЗЫКАХ

Олег ЧИРКОВнаучный сотрудник отдела украинской этнологии ННИИУВИ

Аннотация. В статье приведены результаты исследования деятельности википедиче-ской общности в начале ХХІ в. по упорядочению, сохранению, обновлению и распространению в мире знаний о Тарасе Шевченко на славянских языках. Главным источником являются сла-вяноязычные разделы Википедии, для сравнения просмотрены и некоторые другие языковые сегменты. Использована ее поисковая система и статистика просмотров статей о Тарасе Шевченко. Работа выполнена в ННИИУВИ по программе фундаментального исследования «Украина и мировое украинство в системе украиноведения. Украинцы в мировой цивилиза-ции и культуре» в течение сентября 2013 г. – октября 2014 г.

Ключевые слова: Украина, украинцы, Тарас Шевченко, славянские языки, Википедия, язы-ковой сегмент Википедии.



Тарас Шевченко у долі українського народу відігравав і відіграє велике зна-чення. Це узгоджується з тим, що знан-ня про нього в українському сегменті веб-енциклопедії «Вікіпедія» посідають перше місце серед усіх українських і за-рубіжних персоналій за кількістю за-питів користувачів. Творча спадщина Т. Шевченка мала суттєве значення для багатьох поневолених народів, зокрема й слов’янських.

На початку ХХІ ст. найбільша та найзапитуваніша серед людства енци-клопедія «Вікіпедія» стала зручним і ефективним інструментом поширен-ня довідково-енциклопедичних знань про світ і Україну в ньому. Мета на-шого дослідження: охарактеризувати діяльність вікіпедичної спільноти на початку ХХІ ст. щодо відтворення в Україні й світі знань про Т. Шевченка слов’янськими мовами. Історія України та зарубіжних українців розглядається у зв’язку з глобальною історією. Предмет

дослідження: діяльність вікіпедичної спільноти на початку ХХІ ст. щодо упо-рядкування, зберігання, оновлення й по-ширення у світі знань про Тараса Шев-ченка слов’янськими мовами.

Головні дослідні завдання були такі: 1) виявити наявні знання про Т. Шевчен-ка у сегментах Вікіпедії слов’янськими мовами, 2) з’ясувати їх головний зміст, організацію, історію появи та розвитку, 3) дати оцінку запитуваності статей Ві-кіпедії про Т. Шевченка слов’янськими мовами. Джерельною базою досліджен-ня є Вікіпедія (головним чином мовні сегменти слов’янськими мовами) та сай-ти Вікімедії й вікіпедичної статистики (з-поміж сегментів слов’янськими мова-ми у списку літератури [1–8] наводимо лише український).

Дослідження здійснено у ННДІУВІ на виконання наукової теми «Україна і світове українство в системі україно-знавства. Українці у світовій циві-лізації і культурі» (№0112U003511).

«WIKIPEDIA» COMMUNITY’S ACTIVITY ON ORDERING, PRESERVATION, RENEWAL AND WIDE SPREAD OF KNOWLEDGE ABOUT TARAS SHEVCHENKO

IN SLAVIC LANGUAGES IN THE EARLY XXIst CENTURY

Oleh CHYRKOVresearch associate of Ukrainian Ethnology Department of NRIUSWH

Annotation. � e article introduces the main results of the research of «Wikipedia» community’s activity on ordering, preservation, renewal and wide spread of knowledge about Taras Shevchenko in Slavic languages in the early XXIth century. � e author compared information on the subject in Slavic and other language segments. � e search system and the views of the articles dealing with Taras Shevchenko in «Wikipedia» were used. � e work was carried out within the framework of fundamental research «Ukraine and Global Ukrainian Heritage in the System of Ukrainian Studies. Ukrainians in the Global Civilization and Culture» conducted in September 2013 – October 2014 by National Research Institute of Ukrainian Studies and World History.

Key words: Ukraine, Ukrainians, Taras Shevchenko, Slavic languages, Wikipedia, Wikipedia language segment.



Результати тематично близьких дослі-джень автора оприлюднено у журналах «Україно знавство» та «Українознавчий альманах», «Збірнику наукових праць ННДІУВІ» (2011–2013), колективній мо-нографії «Українська земля і люди. Укра-їнський етнос у світовому часoпросторі», у низці доповідей на конференціях. Го-лов ні результати дослідження наведено у цій статті.

Спільнота Вікіпедії неухильно збіль-шується від часу появи на старті тре-тього тисячоліття першого її сегмента англійською мовою, охоплюючи ширші кола громадян більшості країн світу. Станом на 1 листопада 2014 р. у Вікіпедії зареєструвалося 49,7 млн. користувачів, було створено 285 мовних сегментів, що містили близько 33,5 млн. статей основ-ного змісту (близько 124, 3 млн. з ураху-ванням сторінок неосновного змісту).

Певна частина вікіпедичної спіль-ноти працювала з метою представ-лення знань про Т. Шевченка у веб-енциклопедії «Вікіпедія». Ця частина складається з сотень громадян десят-ків країн. Діяльність вікіпедистів щодо знань про Т. Шевченка була спрямована на наповнення енциклопедії різноманіт-ними шевченкознавчими знаннями і по-лягала, зокрема, у таких діях: збирали, опрацьовували й упорядковували наявні знання про Т. Шевченка на традиційних друкованих носіях та у веб-ресурсах з метою приведення їх до форми енцикло-педичної статті вікіпедичного формату чи її певної частини; перекладали інфор-мацію про Т. Шевченка з одних мов на інші; набирали тексти й таблиці, вводи-ли файли зображень; обговорювали, до-повнювали й редагували статті Вікіпедії, що містять знання про Т. Шевченка, сис-тематизували їх.

Вікіпедичні знання про Т. Шевченка мали форму окремих статей про його життя й творчість, а також різних за об-сягом частин інших статей, пов’язаних певним чином з Т. Шевченком. Вікіпе-дичні знання про Т. Шевченка організо-вано за типом файла (текстова інформа-ція, зображення), мовами їх фіксації (по мовних сегментах Вікіпедії), тематич-ними, часовими та іншими категоріями (групи статей), за статтями. Знання про Т. Шевченка, наявні в усіх мовних сег-ментах Вікіпедії, відрізняються за обся-гом та змістом, проте мають уніфіковану форму та довідково-енциклопедичний стиль.

Певні знання про Т. Шевченка во-сени 2014 р. містилися у понад шести десятках мовних сегментів Вікіпедії. Найбільш системно вони представле-ні у тому випадку, коли є окрема стаття про життя й діяльність Т. Шевченка, а в ній є гіпертекстові посилання–пере-ходи на інші статті, пов’язані з життям і творчістю Т.Шевченка. Окрема стаття «Тарас Шевченко» наприкінці жовтня 2014 р. була принаймні започаткована у 61 мовному сегменті Вікіпедії. Кіль-кість таких мовних сегментів продовжує зростати. Рік тому, наприкінці жовтня 2013 р., стаття була започаткована у 56 сегментах. Тобто за останні 12 місяців вікіпедисти започаткували статтю про Т. Шевченка у 5 мовних сегментах.

Серед мов і діалектів, якими зафік-совано знання про Т. Шевченка, ваго-му групу становлять мови слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Станом на 1 листопада 2014 р. у Ві-кіпедії було створено 20 сегментів слов’янськими мовами, а саме: 1) росій-ський (назва мови сегмента в оригіна-лі «Русский»), 2) польський («Polski»),



3) український офіційним правописом («Українська»), 4) чеський («Čeština»), 5) сербський («Српски / srpski»), 6) словацький («Slovenčina»), 7) бол-гарський («Български»), 8) хорват-ський («Hrvatski»), 9) словенський («Slovenščina»), 10) сербсько-хорват-ський («Srpskohrvatski / Српскохрват-ски»), 11) македонський («Македонски»), 12) білоруський офіційним правопи-сом («Беларуская»), 13) білоруський на тарашкевиці («Беларуская»), 14) бос-нійський («Bosanski»), 15) верхньо-лужицький («Hornjoserbsce»), 16) ру-синський – один із варіантів письма на основі діалектів української мови («Русиньскый язык»), 17) кашубський («Kaszëbsczi»), 18) сілезький («Ślůnski»), 19) нижньолужицький («Dolnoserbski»), 20) старослов’янський («Словѣньскъ»). На стадії розробки було 8 мовних сег-ментів, серед яких сегменти на суржику й давньоруською мовою.

У більшості мовних сегментів Вікі-педії слов’янськими мовами й діалекта-ми (у 13) створено окрему статтю про Т. Шевченка чи його діяльність, а саме: в українському офіційним правописом (стаття «Шевченко Тарас Григорович»), русинському («Тарас Шевченко»), ро-сійському («Шевченко, Тарас Григорье-вич»), польському («Taras Szewczenko»), білоруському оф. правописом («Тарас Рыгоравіч Шаўчэнка»), білоруському на тарашкевиці («Тарас Шаўчэнка»), болгарському («Тарас Шевченко»), бос-нійському («Taras Grigorovič Ševčenko»), чеському («Taras Ševčenko»), хорват-ському («Taras Grigorovič Ševčenko»), македонському («Тарас Шевчен-ко»), словацькому («Taras Hryhorovyč Ševčenko»), сербському («Тарас Шев-ченко»).

Не виявлено окремої статті про Т. Шевченка у таких мовних сегмен-тах: нижньолужицькому, верхньолу-жицькому, русинському, кашубському, сілезькому, сербсько-хорватському, старослов’янському.

Статті про Т. Шевченка почали утво-рюватися вже у перші роки розростан-ня Вікіпедії. Серед перших мовних сег-ментів, де започатковано таку статтю, німецький (серпень 2003), український (лютий 2004) та англійський (березень 2004). Надалі у сегментах слов’янськими мовами стаття започатковувалася з та-кою інтенсивністю: у 2005 р. у 3 сегмен-тах, 2006 – 2, 2007 – 3, 2008 – 3, 2009, 2010 – 0, 2011 – 1. Отже, в 11 з-поміж 13 сегментів слов’янськими мовами стаття про Т. Шевченка започаткована у період 2005–2008 рр., у перші роки наповнення цих сегментів.

Упродовж усього часу існуван-ня окремих вікіпедичних статей про Т. Шевченка слов’янськими мовами ві-кіпедисти редагували їх (сумарно це ста-новить сотні разів), що призводило до збільшення кількості знань про Т. Шев-ченка (розширення тексту), зростан-ня зв’язаності змісту статей з іншими знаннями, наявними в інших статтях (зокрема, з шевченкознавчими), поліп-шенню ілюстрованості статей (файлами зображень), зростанню обґрунтованості наведених знань (збільшення кількості посилань, друкованих та веб-джерел).

У статтях про Т. Шевченка наведено головні біографічні факти, інформація про дослідження його життя й діяльнос-ті, про вшанування пам’яті, фрагменти писаних творів, світлини його малюнків, фотографії місць і об’єктів, пов’язаних з Т. Шевченком, тощо. Найбільшою за обсягом стаття про Т. Шевченка є в



українському сегменті (понад 159 тис. байтів), майже утричі менша – у росій-ському, майже у 8 разів – у білорусько-му (офіційним правописом). У сегменті англійською мовою стаття про Т. Шев-ченка менша, ніж в українському, у 3 з лишком рази. Надто маленькі статті у болгарському, македонському та русин-ському сегментах. Редактори русинсько-го сегмента, інформуючи своїх читачів про Т. Шевченка, обмежилися одним реченням. Щоправда, зазначили, що це лише стрижень статті, запросили бажа-ючих «доповнити й розширити» її.

Знання про Т. Шевченка містяться в багатьох інших статтях Вікіпедії. За зга-дуванням імені Т. Шевченка у певному мовному сегменті складається уявлення про приблизну кількість статей, що міс-тять знання про нього. Ім’я Тараса Шев-ченка згадувалося (17 вересня 2014 р.) у незмінному вигляді (під час пошуку в лапках) в українському сегменті у 1224 статтях, російському – 1742, македон-ському – 193, польському – 61, болгар-ському – 28, чеському – 24, білоруському (оф. правописом – так званою «наркомів-кою») – 20, хорватському – 17, білорусь-кому (так званою «тарашкевицею») – 14, сербському – 13, словенському – 10, бос-нійському – 8, словацькому – 6.

Для порівняння зазначимо, що у найнаповненішому сегменті Вікіпедії ан-глійською мовою ім’я Т.Шевченка згада-но (у незмінюваній формі) у 738 статтях, німецькому – 203, французькому – 78, на івриті – 17. Отже, за кількістю статей, що містять знання про Т. Шевченка, лідиру-ють російський, український та англій-ський мовні сегменти Вікіпедії.

Потенційна кількість спожива-чів знань про Т. Шевченка, вміщених у сегментах слов’янськими мовами,

становить понад 300 млн. осіб. З-поміж слов’янських мов нині найбільше воло-діють російською мовою 277 млн. осіб, українською та польською – по 44 млн.

Стаття «Тарас Шевченко» вже не один рік посідає друге місце після статті «Україна» за кількістю переглядів серед читачів українського сегмента Вікіпедії (статті «Франко Іван Якович» та «Леся Українка» перебувають серед першого десятка).

За останні 30 днів (що передують 6 листопада 2014 р.) стаття «Шевченко Тарас Григорович» українського мовно-го сегмента переглянута 36635 разів, за останні 60 днів – 51602 рази, за останні 90 днів – 61304 рази. У російському сег-менті статтю переглянуто за ці періоди відповідно 39048, 68356, 96167 разів;польському: 2303, 4597, 7314 рази;чеському: 426, 977, 1382 рази;словацькому: 169, 336, 498 разів;хорватському: 148, 328, 478 разів;болгарському: 158, 315, 459 разів;сербському: 78, 243, 383 рази;македонському: 62, 133, 237 разів;боснійському: 58, 125, 202 рази.

Для порівняння зазначимо, що в одному з лідируючих сегментів за кіль-кістю переглядів статті про Т. Шевчен-ка – англійському – її переглянуто 5851, 12195, 18516 разів за ті ж періоди часу; у німецькому: 824, 1791, 2692 рази; у фран-цузькому: 458, 987, 1628 разів; на івриті: 77, 150, 255 разів.

Бачимо, що запитуваність знань про Т. Шевченка велика. За запитува-ністю знань про Т. Шевченка відрив російського та українського сегментів від решти слов’янських значний. За 90 днів (до 6.11.2014) в 11 сегментах Вікі-педії слов’янськими мовами статтю про Т. Шевченка переглянуто сумарно у 5,5



раза менше, ніж в українському сегмен-ті, та у 9 разів менше, ніж у російсько-му. Проте стаття про Т. Шевченка має сумарно близько 500 тис. переглядів за календарний рік у сегментах Вікіпедії слов’янськими мовами, без урахування української.

Серед усіх вікіпедичних сторі-нок українського сегмента стаття про Т. Шевченка за кількістю переглядів упродовж 2013 р. посіла 3 позицію після головної сторінки та статті «Україна». У російському сегменті серед понад міль-йона статей стаття про Т. Шевченка опи-нилася на високому 78 місці за кількістю переглядів, у польському – 2332, маке-донському – 2952, болгарському – 3123, словацькому – 4660, сербському – 5556, хорватському – 5714, боснійському – 6711, чеському – 6734. Кількість пере-глядів статей про Т. Шевченка має тен-денцію зростати.

Сучасна діяльність частини вікіпе-дичної спільноти світу спрямована на оновлення наявних статей про Т. Шев-ченка та його твори у Вікіпедії, а також на створення відповідних статей у тих мовних сегментах, де їх ще немає.

Отже, узагальнюючи, маємо сказати, що частина спільноти Вікіпедії здійснює понад 10 років дії, що забезпечують упо-рядкування, зберігання, оновлення і вільне поширення енциклопедично-до-відкових знань про Т. Шевченка мовами багатьох народів різних частин Землі, зокрема 11 слов’янськими мовами у 13 мовних сегментах. Проте на цій ниві ще багато треба зробити у напрямку до пов нення й обґрунтування знань та перекладу їх на понад 200 інших мов, їх діалектних і правописних варіантів, на яких наповнюються сегменти Вікіпе-дії, і на мови, якими будуть зберігатися

й поширюватися вікіпедичні знання в майбутньому.

ЛІТЕРАТУРА 1. Wikimedia Toolserver [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://toolserver.org/~johang/2012.html#ukrainian

2. Wikipedia article tra® c statistics [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://stats.grok.se

3. Wikipedia: the free encyclopedia [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org

4. Most viewed articles on Ukrainian Wikipedia 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tools.wm ̄abs.org/wikitrends/2013.html#ukrainian

5. Page Views for Wikipedia, All Platforms, Normalized [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://stats.wikimedia.org/EN/TablesPageViewsMonthlyCombined.htm

6. Вікімедіа Україна: Блог «Вікімедіа Україна» [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://wikimediaukraine.wordpress.com

7. Вікімедіа Україна [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://ua.wikimedia.org

8. Вікіпедія: вільна енциклопедія [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org

REFERENCES1. Wikimedia Toolserver [Elektronnyi

resurs]. – Rezhym dostupu: http://toolserver.org/~johang/2012.html#ukrainian

2. Wikipedia article tra® c statistics [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://stats.grok.se

3. Wikipedia: the free encyclopedia [Elek-tronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://en.wikipedia.org

4. Most viewed articles on Ukrainian Wikipedia 2013 [Elektronnyi resurs]. – Re-zhym dostupu: http://tools.wm ̄abs.org/wikitrends/2013.html#ukrainian

5. Page Views for Wikipedia, All Platforms, Normalized [Elektronnyi resurs]. – Rezhym



dostupu: http://stats.wikimedia.org/EN/TablesPageViewsMonthlyCombined.htm

6. Vikimedia Ukraina: Blog «Vikimedia Ukraina» [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dos-tupu: http://wikimediaukraine.wordpress.com

7. Vikimedia Ukraina [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://ua.wikimedia.org

8. Vikipediya: vilna entsyklopediia [Elek-tronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://uk.wikipedia.org

O. Chyrkov«Wikipedia» Community’s Activity on Ordering, Preservation, Renewal and Wide Spread of

Knowledge about Taras Shevchenko in Slavic Languages in the Early XXIst CenturyAbstract

Web-encyclopedia «Wikipedia», which emerged in the early XXIst century, has become one of the most demanded information sources among the population, an easy-to-use and e¤ cient instrument of spreading reference and encyclopedic information on Ukraine and the whole world in di� erent languages and dialects. Considerable attention is paid to information on outstanding personalities, ¢ rst of all those who had signi¢ cant in¥ uence on the cultural and civilization development of certain nations or humankind in whole, in particular, Taras Shevchenko. � e research was carried out in order to characterize the activity of «Wikipedia» community on renewal of knowledge about Taras Shevchenko in Ukraine and throughout the world in Slavic languages in the early XXIst century. � e author considered information on Shevchenko in certain language segments of «Wikipedia», in particular its availability, organization, scope, content and requests by Internet users. � e author compared information on the subject in Slavic and other language segments of «Wikipedia» during 2001–2014 and analyzed statistics on usage of «Wikipedia» in Ukraine for recent years on the basis of data of other websites.

Activity of «Wikipedia» community on ordering, preservation, renewal and wide spread of knowledge about Taras Shevchenko in Slavic languages has good results.Most of «Wikipedia» segments in Slavic languages and dialects contain at least one article on Taras Shevchenko or his activity. � e name of Taras Shevchenko is cited in several thousands of Wikipedian articles. For several years the article «Taras Shevchenko» has been taken the second place among the most requested articles by the users of the Ukrainian segment of «Wikipedia». Today the activity of «Wikipedia» community is oriented to renewal of available articles on Taras Shevchenko and his activity, and also to creation of related articles in those language segments, where they are still absent.



ОДВІЧНИЙ ДІАЛОГ З КОБЗАРЕМ

…Згадались того дня рядки вірша одного з кращих поетів сучасної Украї-ни Павла Вольвача: «Шосейка щось крізь рідний вітер свисне/ І кане в осінь тиху і глибоку». Бо й направду: того дня, 25 числа місяця вересня 2014 року, осінь ви-далася навдивовижу тихою і глибокою – з деревами, вбраними у жовтогарячі барви, прозорою блакиттю далекого об-рію і помережаним легкими хмаринками запаморочливо-високим небом. Певно, таким воно, українське небо, і має бути, особливо тоді, коли громада споряджа-ється в дорогу, аби зустрітися із Шевчен-ком, а отже – зустрітися зі справжньою, цілою і непофальшованою сутністю на-шого національного світу. І шлях тоді неодмінно має слатися через рідний ві-тер та через рідний краєвид, бо між Ки-євом і Каневом (де Національний науко-во-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії спільно з Шевчен-ківським національним заповідником

проводять за сприяння Міністерства освіти і науки та Міністерства куль-тури Міжнародну науково-практичну конференцію «Тарас Шевченко у долі слов’янських народів: діалог через сто-ліття і кордони») – простір «серединної» України, харизматичний терен, у якому справіку і довіку битиметься серце на-шого світу. І коли зринали за вікнами автобуса вказівники з назвами сіл і міс-течок, за кожним з яких розгорталася іс-торична перспектива у тисячу й більше років, бо ніколи не пощезала тут, у цьому «сонячному сплетінні» козацької землі, жива тяглість української традиції, що її ні вихори, ні буревії, ні нашестя, ні ко-лективізації з голодоморами перервати не змогли, коли половіли праворуч та ліворуч шляху стиглі пшениці, коли не-бесно-золотими вітрилами майоріли на-ціональні прапори, яких цієї осені – зро-зуміло, з якої причини! – навдивовиж багато на вулицях наших сіл, ставало


Хоменко О. Одвічний діалог з Кобзарем

якось легко й радісно від думки, що жи-вої України ніякій силі не знищити і хлі-бів її не столочити. І ніби й забувалося десь на коротку мить, що осінь ця не така, як усі дотеперішні, що палає вже кривава заграва на Сході, і кіптява чор-на стелиться там під важкими хмарами, і січове товариство укладає військовим штибом вози, аби мушкетами й гармата-ми зустрічати Орду…

Для тих наших колег (автор цих рядків також має за честь зараховува-ти себе до їхнього гурту), які працю-ють над виконанням науково-дослідної теми «Освітні проекції шевченківсько-го дискурсу як простір актуальної ко-мунікації громадянського суспільства» (керівник – кандидат філологічних наук Ангеліна Юріївна Пономаренко), ця зу-стріч із Чернечою горою та музейними скарбами Шевченківського національ-ного заповідника була цьогоріч вже не першою: 10 квітня співробітники від-ділів української філології та освітніх

технологій спільно з науковцями Шев-ченківського національного заповідника проводили наукові читання «Вічне жит-тя вічного спочинку: Шевченкова доля і Шевченкова легенда» (доземний уклін за сприяння в їхній організації кандидату історичних наук, заступнику генераль-ного директора заповідника з наукової роботи Світлані Анатоліївні Брижиць-кій, яка і в квітні, і в жовтні зробила все, аби гості Чернечої гори серцем відчули і розумом осмислили її високу енерге-тику: і як тішить нас, українознавців, згадка про те, що Світлана Анатоліївна – на сьогодні автор багатьох фундамен-тальних праць про драматичну історію Шевченкової святині – свій шлях у науку розпочинала у далекі 90-ті у стінах Інсти-туту українознавства). Проте Шевченків меморіальний комплекс – то особлива точка на мапі української Ойкумени, яка кожного разу по-новому розкривати-ме незмірну свою повноту, тому скіль-ки б разів не побував хтось на Чернечій



горі, він кожного разу новим поглядом вбиратиме в свою душу стрімку верти-каль канівських круч, Тарасову могилу з пам’ятником Кобзареві і неозору Дні-прову далечінь. Бо це середо хрестя укра-їнських стихій – як сторінки з нетлінно-го «Кобзаря»: ніби і знаєш їх усі майже напам’ять, а скільки нового відкриваєть-ся кожного разу погляду і серцю.

Пленарне засідання поважного на-укового зібрання, яке відбувалося в конфренц-залі Музею Т.Г.Шевченка, відкрила кандидат історичних наук, в. о. ди ректора ННДІУВІ Ірина Олексіїв-на Ворончук. Окрім неминучих у таких випадках моментів, сказати б, офіційно-протокольного характеру (Ірина Олек-сіївна зачитала вітання, яке надіслав учасникам конференції заступник Міні-стра освіти і науки Максим Віталійович Стріха), вона у своєму виступі окресли-ла і кілька визначальних напрямних на-укового розмислу над феноменом життя та творчості великого поета, які доречно

було б актуалізувати під час роботи міжнародної конференції. На її думку, сучасне шевченкознавство повинно най-перше витворити зовсім нову, адекватну сучасним викликам концепцію релігій-ності творця «Кобзаря», релігійності не конфесійної, не обрядово-ритуальної, а внутрішньої, пережитої як глибинний особистісний досвід і розгорнутої в пер-спективі кожного його художнього тек-сту, як лише Шевченкові притаманний спосіб морально-етичного осмислення буття. З вітальним словом від господарів Шевченкового дому виступив генераль-ний директор Шевченківського націо-нального заповідника Василь Іванович Тулін, який наголосив, що вбачає висо-ку невипадковість у тому, що саме тут, у стінах музею, в рік 200-річчя Великого Кобзаря відбувається такий представ-ницький науковий форум.

Суто науковий блок роботи кон-ференції розпочала своїм виступом Світлана Анатоліївна Брижицька. Тема



її доповіді – «Значення постаті Тараса Шевченка в сучасному українському сус-пільстві» – поліфонічно поєднала кілька важливих для буття сучасного україн-ства культурологічних і світоглядних проблем, водночас проектуючи їх на «горизонт» Шевченкового метатексту як універсального символічного коду, який вміщує все багатоманіття сенсів історич-ного буття народу. Світлані Анатоліївні належить честь першій ґрунтовно про-аналізувати записи у Книзі вражень від-відувачів могили Тараса Шевченка, яка велась на Чернечій горі ще з кінця XІX ст. і продовжує вестись до сьогодні (визна-чні українські культурні діячі і прості селяни, наддніпрянці, галичани, меш-канці Слобожанщини, Кубані і Зеленого Клину – усі вони приходили до Тараса зі своїми думками, часом контраверсій-ними, але завжди по-людськи щирими), простеживши динаміку формування й розвитку одного з неповторних явищ української культури – народного шев-ченкознавства. Наприкінці свого висту-пу Світлана Анатоліївна презентувала дві книги, до появи яких причетний і

Шевченківський національний заповід-ник – перевидання повного корпусу лис-тування Тараса Шевченка за редакцією і з коментарями Сергія Єфремова (пер-ше видання цієї фундаментальної праці побачило світ мінімальним накладом у 1929-му і відразу ж було вилучене з усіх книгарень і бібліотек у зв’язку з почат-ком «процесу СВУ») та «Кобзарик» з ди-вовижно-просвітленими ілюстраціями дітей, які живуть у селах дитинства ве-ликого поета – Моринцях, Шевченково-му (Керелівці), Будищах, Вільшаній.

Доповідь доктора філософських наук, професора, завідувача кафедри етики та естетики Національного педагогічно-го університету імені М.Драгоманова Тетяни Іванівни Андрущенко «Творча свобода художника Тараса Шевченка» – то справді високого регістру художня оповідь про одну з Шевченкових маляр-ських робіт, яка, попри втілений у ній потенціал естетичної геніальності, не часто потрапляє в поле зору дослідни-ків. Картина «На пасіці» не така знана загалові, як «Катерина» або цикл офор-тів «Живописная Украина», але саме на



її прикладі навіч переконуємося, в який спосіб художник здатен вивищитись над своїм оточеням та своєю епохою. Бо доба вимагала від «художника Шев-ченко» академічної техніки в поєднанні з романтичними сюжетами, натомість він творить так, ніби й академій ніяких не існувало – «пише» не фарбами, а по-токами світла, зображує не предмети, а враження від їхньої зматеріалізованої фактичності. Коли за двадцять років по-тому щось подібне намагатимуться ро-бити французькі імпресіоністи, це буде визнано революцією у світовому мис-тецтві… Мистецьку естафету Тетяни Іванівни перейняв народний художник України, академік Національної академії мистецтв Василь Євдокимович Пере-вальський з доповіддю «Шевченко-ху-дожник». Головну увагу він зосередив на «віленському» періоді Тараса Шевченка – часові навчання, засвоєння мистецьких засад, формування творчої особистості. Особливу роль у житті українського ге-нія відіграв тоді відомий художник Ян

Рустем – професор малюнка Віленської академії, творчі настанови якого Шев-ченко згадував навіть під час заслання.

З кандидатом філософських наук, професором Тетяною Миколаївною Ле-бединською наш Інститут пов’язує дав-ня співпраця. Наскрізною темою її до-сліджень впродовж багатьох років був і лишається «петербурзький» період творчості Кобзаря – українська громада столиці Російської імперії, контакти по-ета з тогочасною інтелектуальною елі-тою (ці системні дослідження вона допо-внює великою громадською роботою по вшануванню пам’яті великого українця в «другій столиці» Росії). Тому законо-мірно, що і цього разу темою її доповіді «Геній серед геніїв» окреслився «петер-бурзький дискурс» Тараса Шевченка. Ґрунтовна доповідь Тетяни Миколаївни викликала в учасників конференції ве-лике зацікавлення, одначе вона ж і спо-нукала багато в чому посперечатися з її висновками, відповідно до яких Петер-бург заледве чи не сформував Шевченка



як творчу особистість. Чи це справді так? Чи не поставав для Великого Кобза-ря Петербург, яким би визначним куль-турним центром він у часи Шевченка не був, насамперед столицею імперії, яка окупувала Україну і перетворила віль-них колись людей на безправних кріпа-ків? Одна із суттєвих переваг сучасного шевченкознавства полягає в тому, що воно дає можливість для таких вільних творчих дискусій.

Кандидат філологічних наук, за-відувач відділу української філології ННДІУВІ Ангеліна Юріївна Понома-ренко у доповіді «Тарас Шевченко у програмах з української мови для за-гальноосвітніх навчальних закладів» проаналізувала проблематику мето-дологічного позиціонування геніаль-ного українського поета і водночас не менш геніального творця української літературної мови. Ангеліна Юріївна відзначила, що надто часто в сучасних програмах з української мови, попри декларативне визнання за Шевченком

цього фундаментального мовотворчого статусу, роль його як фундатора літера-турної мови у багатоманітті її стильових репрезентацій лишається не окресленою і чітко не концептуалізованою (на відмі-ну, наприклад, від програм і підручників з російської мови у школах Російської Федерації, де роль Пушкіна як «творца русского литературного языка» наголо-шується системно і повсякчас).

Впродовж більш ніж двадцяти років існування Інституту, певно, не було та-кої зорганізованої ним наукової конфе-ренції, на якій би не лунала пісня. Пісня у виконанні народної артистки України, учасниці легендарного тріо «Золоті клю-чі», а водночас – знаного вченого, автора багатьох праць про історію української народної пісні (серед них – і унікаль-ної авторської антології «Пісенний світ українознавства») Валентини Павлівни Короті-Ковальської. Її доповідь «Укра-їнська народна пісня у творчості Тараса Шевченка» стала своєрідним емоційно-ліричним підсумком роботи пленарного засідання. Бо пішли вони у світи у по-дивугідному своєму синтезі – народна



пісня, з якої проросла Шевченкова по-езія, і Шевченкова поезія, яку народ зро-бив піснею…

Після короткої перерви робота кон-ференції продовжилась у секційному форматі (за браком часу працювала лише єдина, сказати б, «зведена секція», тому, на жаль, не всі учасники конференції встигли виступити зі своїми доповідями, одначе всі надіслані організаторам статті вже опубліковані в «Матеріалах міжна-родної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко у долі слов’янських народів: діалог через століття і кордо-ни». – К.: ННДІУВІ, 2014. – 336 с.). Пер-шою на секційному засіданні виступила кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри філологічних дисциплін та ме-тодики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної пе-дагогічної освіти імені К.Д.Ушинського Тетяна Павлівна Матюшкіна з доповід-дю «Чернігівська поетична шевченкіа-на». Чернігів, який у часи Шевченка був одним із найвизначніших українських культурних осередків, повсякчас бе-реже традиції Кобзаревого слова. І ви-разне підтвердження тому – поетична

творчість знаного поета, лауреата Націо-нальної премії України імені Т.Шевченка Леоніда Горлача, поезія якого вирізня-ється особливою інтенсивністю шевчен-коцентричних імперативів. На важли-вості усвідомлення нової ролі шкільних бібліотек, які мають, використовуючи як традиційні методики, так і засоби но-вітніх інтернет-технологій, першими у повноті розкрити для школяра безмеж-жя поетичного світу велетня української поезії, наголосила кандидат педагогіч-них наук, доцент кафедри методики сус-пільно-гуманітарної освіти та вихован-ня Київського університету імені Бориса Грінченка Оксана Євгенівна Матвійчик у доповіді «Популяризація спадщини Тараса Шевченка засобами шкільної біб-ліотеки». Завідувач відділення «Філія Гу-цульщина» ННДІУВІ Петро Васильович Шкрібляк у доповіді «Історія вшануван-ня пам’яті Тараса Шевченка на Прикар-патті» зупинився на тій унікальній ролі, яку відіграв Великий Кобзар у процесі національного пробудження мешканців Прикарпатського краю. Виявляється, що перший пам’ятник Шевченкові тут був споруджений вже на другий рік після



його смерті – у 1862 р., і відтоді березне-ві та травневі Шевченкові дні, попри всі заборони і переслідування і в часи поль-ської окупації, і в радянську тоталітарну добу, зміцнювали людей вірою в те, що, за Шевченком, «...Встане Україна. І роз-віє тьму неволі, // Світ правди засвітить».

Бачиться висока невипадковість у тому, що останньою на Міжнародній конференції свою доповідь виголосила вчитель – викладач-методист україн-ської мови і літератури Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Ле-вицького Тамара Вікторівна Яковенко. «Формування інтересу до особистості та творчості Тараса Шевченка в сучас-ного молодого українця» – так вона на-звала свою доповідь, але порушена нею проблематика виходить далеко за межі окресленої теми. Бо говорила Тамара Вік-торівна про постать і поезію Шевченка як чинник формування родової пам’яті,

про сакралізацію образу Кобзаря в укра-їнській народній звичаєвості, про ак-туалізацію цілокупного Шевченкового «материка» у середній та вищій школі. Але найголовніше – як педагог-прак-тик вона сконстатувала ту дивовижну трансформацію, яка відбувається з по-езією Шевченка в живомовному середо-вищі українців: ця поезія – фольклори-зується, тобто, не втрачаючи авторської домінанти, стає належною всьому зага-лові. Тамара Вікторівна навела під цим оглядом приклад розроблених нею ан-кет-спогадів, відповідаючи на які, багато людей різного віку оперували практично однаковими Шевченковими текстами, що передавалися в родинах з покоління в покоління. Часто люди навіть не зна-ли, що це поезії Шевченка, часто вони змінювали в них окремі образи чи навіть рядки, сприймаючи ці вірші як частину «колективного несвідомого» народу…



Слухаючи її виступ, пригадався грудне-вий Майдан і Сергій Нігоян – перший з Небесної Сотні – який тримає в руках таблицю з написом «Голосом народу го-ворить Бог».

А вже вирушаючи зворотним шля-хом до Києва, так само пригадалися фі-нальні рядки поеми Івана Драча «Смерть Шевченка» – у добу «шістдесятництва вона стала одним із маніфестів україн-ського спротиву:

Гора Чернеча стала на коліна, Взяла труну безсмертну в чисте лоно,І вічність тополина стала поруч.Вишнева весняна пора.Летять стежини до Дніпра,Летять хмарки, летять дороги,

Зібгавши куряву під ноги.Летять студенти і монахи,Летять мундири і папахи,Летять солом’яні брилі,Летять кленові костилі,Летять берлини і підводи,Летять віки. Летять народи.У цьому вільному леті, в одвічному

діалозі з Кобзарем – джерело невичер-пальної сили українства. І Міжнародна конференція «Тарас Шевченко у долі слов’янських народів: діалог через сто-ліття і кордони» – ще одне переконливе тому підтвердження.

Олександр ХОМЕНКОнауковий співробітник

відділу української філології ННДІУВІ

УХВАЛАМіжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко у долі слов’янських народів:

діалог через століття і кордони»м. Канів, 25 вересня 2014 р.

У вихорі тих бурхливих і трагічних подій, які судилося пережити Україні у рік 200-річчя Тараса Шевченка, чин і слово творця Книги Книг українців вияскравлю-ються по-особливому значущими. Бо вкотре вже в нашій історії саме там, у безмеж-ному просторі Шевченкової поезії, народ віднаходить відповіді на доленосні питання національного буття, утверджуючись у вірі, що таки «...Встане Україна. І розвіє тьму неволі, // Світ правди засвітить». Шевченко справді окреслився імперативом епохи, точкою відліку універсальної системи координат, у якій ми пізнаємо себе і свій час.

Однією з першорядних у цьому процесі нового відкриття, нового прочитання громадою знаного і завжди незбагненно-загадкового Шевченка постає роль науков-ців та освітян. Саме з огляду на це 25 вересня 2014 р. на Тарасовій горі в Каневі Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії Міністерства освіти і науки України спільно з Шевченківським національним за-повідником (Канів) Міністерства культури України організували та провели Між-народну науково-практичну конференцію «Тарас Шевченко в долі слов’янських на-родів: діалог через століття і кордони».



Конференція мала міждисциплінарний характер, у її роботі взяли участь нау-ковці з різних куточків України і зарубіжжя, громадські та культурні діячі, наукові співробітники музеїв України, вчителі, журналісти, студенти навчальних закладів, усі ті, хто популяризує слово Шевченка, вивчає його творчу спадщину.

Учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко в долі слов’янських народів: діалог через століття і кордони» заакцентували на осо-бливій ролі Шевченкового дискурсу як повсякчас актуального чинника українсько-го націєтворення. Зокрема, у доповідях, виголошених на конференції, було розгля-нуто культурні та світоглядно-мистецькі контексти «Кобзаря», проаналізовано його роль у політичному житті не лише України, а й цілої Центральної та Східної Європи середини XІX ст., окреслено перспективні напрямні шевченкознавства як однієї з домінант сучасної української гуманітаристики.

Учасники конференції підкреслили вагому роль творчості Тараса Шевченка у долі слов’янських народів та охарактеризували його внесок в утвердження опертої на гуманістичні засади загальнолюдського поступу ідеології українського державо-творення.

Конференція ухвалила:1. Звернутися до Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури

України та Міністерства фінансів України, інших відповідних урядових структур з пропозиціями:

- розробити національну стратегію популяризації писемної і малярської спад-щини Тараса Шевченка та сучасних шевченкознавчих досліджень;

- ініціювати розробку Програми відвідування шевченківських місць в Україні студентами й учнями середніх та вищих навчальних закладів України;

- створити робочу групу із залученням працівників музейних установ щодо розробки типової музейної фондової програми оцифрування експонатів шевченків-ських музеїв в Україні (створення страхового музейного фонду).

- рекомендувати Міністерству культури України розробити за участю Науково-дослідного інституту українознавства (м. Київ) та Шевченківського національного заповідника (м. Канів) державну програму опіки над розташованими на території Російської Федерації пам’ятними місцями, пов’язаними з життям і творчістю Тараса Шевченка. Особливу увагу при цьому звернути на Майстерню Тараса Шевченка в Петербурзькій академії мистецтв.

2. Співробітникам Шевченківського національного заповідника (м. Канів):- активізувати практику проведення шевченкознавчих наукових конференцій;- розробити нові екскурсійні маршрути, які б дали можливість відвідувачам ці-

локупно осмислити весь комплекс культурно-історичних пам’яток Чернечої гори.3. Співробітникам Науково-дослідного інституту українознавства (м. Київ):- інституційно та організаційно концептуалізувати шевченкознавство як одну з

визначальних домінант науково-дослідної роботи НДІУ;- розробити методологічні засади комплексного українознавчого досліджен-

ня масиву сучасних дискурсивних інтерпретацій постаті та художнього доробку



Т. Шевченка, висвітливши результати досліджень у монографіях, наукових статтях, посібниках, доповідях на конференціях, конгресах, семінарах, наукових читаннях;

- провести у формі анкетування культурологічний контент-аналіз із метою вияв-лення домінант у сприйнятті постаті й творчості Т. Шевченка сучасними школярами;

- дослідити трансформацію та деформацію висвітлення постаті Т. Шевченка у підручниках та навчально-методичних комплектах для загальноосвітніх навчаль-них закладів від 40-х років ХХ ст. до сьогодення та на підставі цього розробити ре-комендації для МОН України;

- під час проведення традиційних міжнародних конкурсів з українознавства для школярів та для студентів і молодих учених орієнтувати їх учасників на творче осмислення та креативну актуалізацію спадщини Великого Кобзаря;

- звернутися до керівництва Національної радіотелекомпанії України з пропо-зицією поновити щотижневий вихід популярної публіцистичної передачі «Якби ми вчились так, як треба», яку понад десять років поспіль вів багаторічний спів-робітник Національного науково-дослідного інституту українознавства Анатолій Погрібний. Науково-дослідному інституту українознавства забезпечити регулярне змістове наповнення передачі;

- подати на розгляд МОН України пакет рекомендацій, спрямованих на популя-ризацію постаті та творчості Тараса Шевченка в національних сегментах Вікіпедії.

Насамкінець учасники Міжнародної науково-практичної конференцію «Тарас Шевченко в долі слов’янських народів: діалог через століття і кордони» вважають за необхідне наголосити на нагальній потребі належного матеріально-технічного забезпечення роботи Шевченківського національного заповідника у Каневі. Невід-кладними завданнями під цим оглядом постають:

- вирішення питання забезпечення музею коштами для закупівлі музейних пред-метів з метою поповнення фондів, як це тривало до початку 1990-х років;

- вирішення питання фінансування видавничої діяльності музеїв та заповідни-ків. Ця проблема є вкрай болісною для Шевченківського національного заповідни-ка, співробітники якого мають ряд готових до друку праць, але через відсутність коштів не можуть задовольнити відвідувачів елементарними речами: «Кобзарем» Тараса Шевченка, його портретами, якісними факсиміле його художньої спадщини, путівниками по музею, буклетами, сувенірною та рекламно-іміджевою продукцією на шевченківську тематику і т. ін.;

- забезпечення на законодавчому рівні капітальних видатків на придбання Шев-ченківським національним заповідником оргтехніки;

- практичне вирішення питання ремонту фасадної частини будівлі музею Т.Г. Шевченка. Її аварійний стан унеможливлює здійснювати виставкову діяльність та фізично нищить бібліотечний фонд, складає загрозу в роботі вентиляційної сис-теми, шкодить здоров’ю працівників та відвідувачів.


УДК 904(477) «9/12»

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДАВНЬОГО ГАЛИЧА(ЧЕРВЕНЬ – ЖОВТЕНЬ 1997 р.)

Володимир БАРАНдоктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України,провідний науковий співробітник відділу української етнології ННДІУВІ

Богдан ТОМЕНЧУКкандидат історичних наук, доцент кафедри етнології й археологіїПрикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Анотація. У статті аналізуються польові дослідження давнього Галича (Крилоського городища), проведені у червні – жовтні 1997 р. археологічною експедицією під керівництвом В. Барана і Б. Томенчука. У Крилоському городищі було продовжено дослідження розкопу І, законсервовано розкоп ІІІ, закладено нові – V-2, V-3, V-4, V-5 та розпочато вивчення митро-поличих палат і каплички. Всі ці розкопи дали надзвичайно цікавий матеріал як з ранньої історії Галича (Х – ХІ ст.), так і пізнього середньовіччя. В 1997 р. на розкопі І продовжувалося дослідження східної частини оборонної стіни XIІ – XIІІ ст. Дослідники прагнули виявити оборонні конструкції Х–ХІ ст. на широкій площі, які були простежені ними в минулі роки.

Ключові слова: Україна, українці, давній Галич, Крилоське городище, археологічні дослі-дження, артефакти.

АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ДРЕВНЕГО ГАЛИЧА(ИЮНЬ – ОКТЯБРЬ 1997 г.)

Владимир БАРАНдоктор исторических наук, профессор, член-корреспондент НАН Украины,ведущий научный сотрудник отдела украинской этнологии ННИИУВИ

Богдан ТОМЕНЧУКкандидат исторических наук, доцент кафедры этнологии и археологииПрикарпатского национального университета имени Василия Стефаныка

Аннотация. В статье анализируются полевые исследования древнего Галича (Крылосского городища), проведенные в июне – октябре 1997 г. археологической экспедицией под руковод-ством В. Барана и Б. Томенчука. В Крылосском городище было продолжено исследование рас-копа І, законсервирован раскоп III, заложены новые – V-2, V-3, V-4, V-5 и начато изучение палат митрополита и часовни. Все эти раскопки дали чрезвычайно интересный материал как из ранней истории Галича (Х – ХI вв.), так и позднего средневековья. В 1997 г. на раскопе І продолжалось исследование восточной части оборонительной стены XIІ – XIІІ вв. Исследова-тели стремились обнаружить оборонительные конструкции Х – ХI вв. на широкой площади, которые были прослежены ими в прошлые годы.

Ключевые слова: Украина, украинцы, древний Галич, Крылосское городище, археологичес-кие исследования, артефакты.




ARCHAEOLOGICAL RESEARCHES OF ANCIENT HALYCH (JUNE – OCTOBER 1997)

Volodymyr BARANDoctor of Historical Sciences, professor, corresponding member of NAS of Ukraine, leading research associate of Ukrainian Ethnology Department of NRIUSWH

Bohdan TOMENCHUKCandidate of Historical Sciences, associate professor of Chair of Archaeology and Ethnology, V. Stefanyk Carpathian National University

Annotation. � e article analyzes ¢ eld studies of Ancient Halych (Krylos hillfort) conducted in June–October 1997 by archaeological expedition of Halych National Reserve under the direction of V. Baran and B. Tomenchuk. In the Krylos hillfort the research of the excavation I was continued and the excavation III was preserved. Also the excavations V-2, V-3, V-4, V-5 were established and the research of metropolitan chambers and chapels began. � e excavations provided a very interesting material on the history of the early (10th –11th centuries) and the late medieval Halych. A study of the eastern part of the defensive wall of the 12th –13th centuries has been continued in 1997. � e researchers sought to ¢ nd out the defensive structures of the 10th -11th centuries which were investigated earlier.

Key words: Ukraine, the Ukrainians, Ancient Halych, Krylos hillfort, archaeological researches, artifacts.

Галицька постійно діюча археологіч-на експедиція Інституту археології НАН України, Івано-Франківського краєзнав-чого музею, Прикарпатського універ-ситету та Національного заповідника «Давній Галич» у 1997 р. продовжувала дослідження на території центрально-го майданчика Крилоського городища (с. Крилос, Галицький р-н, Івано-Фран-ківська обл.). Роботи проводились з 1 червня по жовтень 1997 р. за участю студентів-практикантів II курсу істо-ричного факультету Прикарпатського університету (кер. І. Кочкін, В. Дутчак) та Харківського педагогічного універси-тету (В. Колода). В окремих видах робіт брали участь наукові працівники Івано-Франківського краєзнавчого музею та Національного заповідника.

Метою дослідження експедиції було продовження вивчення давнього Гали-ча (Крилоського городища) в с. Крилос

Галицького р-ну Івано-Франківської об-ласті, розпочате на початку 90-х років ХХ ст.

Розкоп І знаходився в пд.-зах. части-ні основного центрального майданчика городища, де, очевидно, розміщувався князівський замок ХІІ – XIIІ ст. давнього Галича. В 1997 р. було продовжено до-слідження оборонного валу, розпочате в 1994 р. В минулому сезоні повністю досліджено в межах розкопу (10x16 м) оборонні стіни ХІІ – ХІІІ ст. Вони явля-ли собою дерев’яну зрубну стіну шири-ною близько 10 м, яка складалась із зо-внішнього і внутрішнього ряду зрубних клітей. Зовнішній ряд: бойові вузькі ка-мери. Внутрішній ряд: зруби військово-господарського призначення. Зовнішній ряд клітей мав сильний нахил підлоги (по валу), яка переходила в нижчий ярус внутрішніх клітей. Дубові колоди стін були вкопані на один перший вінець у


Баран В., Томенчук Б. Археологічні дослідження...

землю, які зараз простежуються обго-рілими відбитками в повздовжніх ка-навках.

У 1997 р., залишивши «музеєфіко-вану» східну частину оборонної стіни XIІ – XIІІ ст., було понижено розкоп на 20 – 80 см і доведено його загальну гли-бину до -170 см (від сучасного рівня по-верхні).

Мета дослідження: виявити оборон-ні конструкції Х – ХІ ст. на широкій пло-щі, які були простежені нами у минулі роки в розвідковій траншеї.

Знімаючи 1 – 4 штика лопати, просте-жувалось однорядне заповнення валу з жовтої утрамбованої щільної глини, яка лише окремими частинами мала жовто-сіре або сіро-жовте (по інтенсивності) забарвлення. Особливо виділялося сіре заповнення (1 – 3 штика) в східній час-тині розкопу. Подібне заповнення про-стежувалося і в західній частині розкопу (такої ж конфігурації), але в заповненні добавилися рештки спаленини і дрібної обмазки.

Незначна різниця спостерігалася і в центральній частині розкопу, де границя двох глиняних засипок проходила по лі-нії зах.-сх.

Кінцевою зачисткою (горизонталь-ною і вертикальною) і при наявності декількох стратиграфікаційних бровок виявлено, що глиняні нашарування, які давали в плані незначну різницю в характері ґрунту, були пов’язані з кон-структивними будівельними особливос-тями оборонного валу, а саме: являли собою заповнення невисоких зрубів, які були основою оборонного валу. Очевид-но, ці зруби-городні споруджені в XII ст. для підоснови під оборонні пустотілі зрубні кліті, які, безперечно, вимагали якихось міцних фундаментів. Заповнені

глиною ряди невисоких зрубів і стали такою платформою для верхнього ярусу укріплень. Нам вдалося чітко простежи-ти рівчаки під нижні колоди цих зруб-них стін.

По розрізу південної стінки розкопу висота заповнення канавок-рівчаків ся-гала 45 – 60 см (шириною до 30 см). Осо-бливо чітко простежено сліди західної стінки зрубу по лінії пд.-пн. Заповнення сіре, сіро-жовте, інколи з окремими ка-міннями. Сама канавка – рівчак шири-ною 0,3 м з чіткою вертикальною схід-ною стінкою висотою 0,4 – 0,6 м. Західна стінка має додатково розширену під ку-том стінку шириною до 1 м. У верхній частині фіксується сильний шар спале-нини (червоного кольору) з дрібними грудками обмазки. Решта границь кана-вок-рівчаків менш чіткі по горизонталь-ній зачистці і лише по бровках (верти-кальних зачистках) вдалося простежити їх наявність і характер.

Таким чином, виявлено сліди 4 стін. Зокрема, один зруб (городню) вдало-ся простежити повністю. Його розміри (внутрішні) 3,6 х 3,6 х 3 х 3,6 м.

Розкоп ІІІ. Під час консервації ста-рого розкопу (ділянки південної) було перевірено наявність стовпової ями, ви-явленої В. Ауліхом у 1977 р. (розвідкою траншеї). Яма ідентична всім поперед-нім. Отже, довжина палацу становить близько 30 м (по лінії зах.-сх.).

У 1997 р. було продовжено дослі-дження розкопу V-2, розпочате в мину-лому році. Закладено на віддалі 0,6 м від оборонної стіни монастиря ХVІІ ст. – на південь. Розкоп є продовженням (на схід) розкопу V (1996 р.). Розміри роз-копу 12 х 6 м, орієнтовано довшою сто-роною (південною) по осі зах.-сх. Метою розкопок було простежити продовження



кам’яної вимостки і її характер на схід від уже виявленої частини.

Загальна стратиграфія: 1) верхній шар новітнього утворення (0,2 – 0,3 м); 2) на глибині – 0,3 м (товщ. 0,15 м) про-стежується будівельний шар сміття по-чатку ХVІІ ст. часу побудови Успенської церкви і монастиря. Його характерна особливість – дрібний білий камінь, цеглинки; 3) культурний ХІІІ–ХVІ ст. (темно-сірий колір) товщиною до 0,3 м; 4) прошарок (0,15 м) жовто-сірої глини; 5) прошарок (0,2 м) сірої землі з вели-кою кількістю дрібного каміння (білого); 6) шар кам’яної вимостки з дрібноколо-того (білого) каміння. Середній розмір каміння 15 х 10; 10 х 10; 5 x 5 см. Товщина вимостки 10 см (рідко 15 см); 7) шар по-хованого чорнозему (0,2 м) з уламками кераміки X – XI ст.; 8) прошарок (0,3 м) сірого ґрунту з фрагментами кераміки фракійського гальштату, який уже зна-ходиться або переходить в передматерик і материк. Рівень 1,6 м від сучасного рів-ня поверхні.

У верхньому горизонті розкопу (пізньосередньовічного і новітнього часу) часто траплялися кераміка, це-гла, уламки різних залізних предметів невизначеного і церковного характеру. Особливо багато зустрічалися уламки снарядів Першої світової війни, якими обстрілювалась сусідня Успенська церк-ва (1915 р.). Багато ям для сміття вияв-лено під північним розкопом (стінкою). Пізніше було з’ясовано, що тут знаходи-лася велика яма з будівельним сміттям, яка опускалась на глибину 1,2 м, перері-заючи і кам’яну вимостку XII – XIII ст. Ця пізньосередньовічна яма, очевидно, пов’язана з поч. ХVІІ ст., часом будівни-цтва Успенської церкви і укріплень. Вона починалась зверху, з горизонту ХVІІ ст.

Яма велика, 3 x 4 м. Північною стороною вона заходить у північну стінку розко-пу. Яма має чіткі прямокутні розміри. В ній особливо багато було цегли, великих кам’яних (оброблених) блоків старого Успенського собору тощо.

До пізньосередньовічного часу, але раннього, можна віднести виявлену нами в пд.-зах. частині розкопу дерев’яну будівлю на невеликих кам’яних фунда-ментах.

Каміння – тесані блоки (алебастр) – викладено в один шар на глибині +20 см над кам’яною вимосткою ХІІ–ХІІІ ст. Ви-сота фундаментів 0,25 – 0,3 м. Їх глиби-на від сучасного рівня поверхні – 0,7 м. Азимут – 22 градуси. Виявлено кут (пн.-зах.) будівлі. Довжина зафіксованої зах. стіни – 2,8 м, північної стіни – 4,5 м.

Поширення згорілого прошарку від даної будівлі (на південній стінці роз-копу) дає можливість говорити, що її довжина (по лінії зах.-сх.) становила близько 7 м. Цей прошарок залягає все-редині всього житла на висоті +0,2 м над кам’яною вимосткою, шар спаленини 0,1 – 0,15 м товщиною (на глибині 0,65 м від сучасної поверхні).

Під північною стіною будівлі, на кам’яній вимостці, опущеній на 0,1 – 0,15 м, виявлено пізньосередньовічне поховання, яке відноситься до кладови-ща ХVІІ ст. (часу Успенської церкви і ка-федрального монастиря).

Поховання № 1. На спині, руки складено на животі. Все тіло дещо зде-формовано. Зубів майже немає. В куті (пн.-сх.) фундаментів будівлі зафіксова-на пізньосередньовічна яма з уламками білого алебастрового каміння і тесаного пісковика. Рівень ями 0,45 м від сучасної поверхні. Діаметр ями 0,75 м на глибину 0,2 м від кам’яної вимостки. На схід від



неї простежено яму діаметром 0,8 м, гли-биною 1,2 м. Яма пізньосередньовічна. В заповненні – цегла.

Поховання № 2. Витягнуте тілопо-кладення, на спині, голова прямо. Права рука витягнута вздовж тіла, а ліва ле-жить на животі. Стать чоловіча, вік 40 – 60 років.

Поховання № 3. Розміщене поряд з похованням № 2. Витягнуте тілопокла-дення, руки складені на животі. Стать жіноча.

Поховання № 4. Знаходиться під пів-нічною стінкою розкопу, вздовж неї, на віддалі 1,2 м від поховання № 3. Обидві руки складено на животі, голова повер-нута вліво. Стать чоловіча, вік 40 – 60 років.

Поховання № 5. Знайдено череп. Ре-шта поховання знаходиться в східній, не-дослідженій, частині розкопу, під вежею.

Кам’яна вимостка. На глибині 1 – 1,2 м від сучасної поверхні в розкопі було виявлено кам’яну вимостку товщиною 0,1 – 0,15 м, яка залягала на похованому чорноземі. Вимостка сформована з дріб-ноколотого каміння (білого з жовтим відтінком). Під східною стінкою розкопу зафіксовано на рівні вимостки сліди ка-навки, які після зачистки дали такі роз-міри: ширина 0,3 м, глибина 0,15 – 0,25 м.

У канавках знаходились, очевидно, горизонтально покладені колоди – ниж-ній вінець наземної дерев’яної будівлі. Остання була стовпової конструкції, оскільки мала значні розміри. Зафіксо-вано ширину (по лінії зах.-сх.) – 16 м. Ви-явлені стовпові ями мали діаметр 0,45 – 0,5 м і глибину до 0,5 м. Стовпи були з кам’яною обкладкою. Зафіксовано всьо-го 3 ямки, зокрема, в східній стінці (пн.-сх.) будівлі. Віддаль між ними становила 1,2; 1,7 м.

Сліди подібної канавки зафіксовано і досліджено в минулорічному розкопі. Це були сліди західної стінки будівлі. Над кам’яною вимосткою простежу-ється 0,25 м шар чорної гумусної землі з дрібними вкрапленнями камінчиків. Вище нього залягав шар жовто-сірої глини (0,15 м), що, можливо, пов’язано з однією будівлею (XIII ст.). Взагалі на кам’яній вимостці знайдено дуже мало кераміки XIІ – XIІІ ст. Більшість фраг-ментів належало амфорам. У пд.-сх. час-тині будівлі, біля стінки, залягав потуж-ний шар тваринних кісток (на кам’яній вимостці).

У 1997 р. було закладено розкоп V-4, на схід від мощеної доріжки, яка йде від музею до південних воріт церковного двору. Його розміри – 7 х 6 м з північною прирізкою 4 х 2 м.

Стратиграфія: 1) зверху знаходить-ся шар (0,3 – 0,35 м) дернової землі з вкрапленнями цегли, камінців, сучасної кераміки; 2) на рівні 0,3 м всюди просте-жується прошарок товщиною до 0,1 м будівельного сміття білого кольору, який утворився в ХVІІ ст., очевидно, у зв’язку з будівельними ремонтними роботами (церква, укріплений монастир тощо); 3) під цим прошарком залягає шар тов-щиною 0,2 м темно-сірого (орного) ґрун-ту з вкрапленнями будівельних решток (цегла, вуглинки, камінці тощо). Він за-кінчується прошарком (0,5 – 0,1 м) з бу-дівельного сміття, але менш потужного і менш насиченого; 4) під цим прошарком знаходиться шар ґрунту 0,3 – 0,4 м, який закінчується потужною кам’яною ви-мосткою: 1 м по пд. стінці; 1,25 м по сх. стін ці; 1,3 м по півн. стінці; 1,1 м по зах. стінці. Вимостка датується XII–XIII ст. Товщина вимостки 0,5 м. Вона склада-ється з двох напластувань: а) верхня,



товщ. 0,3 м, являє собою потужну, щіль-ну вимостку з білого (сірого) дрібного каміння вапнякового походження, має нетривку структуру, яка під дією вологи, злегка розчинившись, утворила вапня-ковий шар; б) нижня, товщ. 0,2 м, являє собою шар з дрібного каміння (колото-го) білого кольору на чорноземі (похо-ваному); 5) під вимосткою знаходиться похований чорнозем товщ. 0,2 м, який залягає на передматерику.

На кам’яній вимостці знайдено лише декілька фрагментів кераміки ХІІ – ХІІІ ст. Під час зачистки кам’яної вимостки, в пн. частині розкопу, було виявлено чіткі сліди неглибоких рівча-ків, які виділялись ґрунтовим (чорним) заповненням, камінням, вугликами, слі-дами спаленини.

На рівні кам’яних вимосток вияв-лено продовження кладовища пізньо-середньовічного часу. Можливо, кінця ХVІІ ст., коли монастирське кладовище всередині укріпленої площі монастиря (кафедрального) вже зовсім було пере-повнене. Можливо, це були поховання найбіднішої верстви населення – старців (немічних, калік), які хотіли бути похо-ваними біля монастиря. Останнє най-більш правдоподібне, оскільки підтвер-джується і антропологічно.

Всього виявлено 5 непотривожених поховань та 3 знищених пізньосередньо-вічними і новітніми ямами. Поховання рядні, чітко орієнтовані відносно один одного в плані загального кладовища.

Поховання № 1. Виявлено під півден-ною стінкою розкопу, на віддалі 0,3 м від неї. Вік – підліток. Стать – не визначена. Голова знаходиться в західній стінці роз-копу. Руки складено на животі.

Поховання № 2. Знаходиться під східною стінкою вежі, на віддалі 0,4 м від

неї. Стать – жіноча. Вік – 45 – 50 років. Руки складено на животі. Голова прямо. Хребет скривлений.

Поховання № 3. Знаходиться поряд з похованням № 2, справа від нього. Іден-тичне попередньому.

Поховання № 4. Знаходиться по-ряд з похованням № 3, 0,5 м від нього. Простежена могильна яма, яка, на від-міну від попередніх, ледь заглиблена в кам’яну вимостку (0,1 – 0,15 м). Розміри ями: 1,7 х 0,65 м. Простежено залишки дерев’яної труни (збоку, зверху і знизу). Стать – жіноча, вік 45 – 55 років. Хребет скривлений, права рука на грудях, ліва лежить на животі, голова прямо. Похо-вання № 2–3–4 належали до одного ряду.

Поховання № 5. Знаходиться під північною стінкою розкопу, на рівні кам’яної вимостки. Воно відкриває дру-гий ряд поховань. Віддаль між рядами (могильними ямами) близько 1 м. По-ховання жіноче, 30 – 40 р. Хребет ледь скривлений. Голова прямо. Руки складе-но на животі.

Поховання № 6. Знаходиться на 0,75 м від поховання № 5. Стать – жіноча, вік 15 – 20 років. Права рука на грудях, ліва на животі. Хребет викривлений.

Під південною стінкою розкопу ви-явлено сліди кам’яних фундаментів під дерев’яну пізньосередньовічну будівлю. Кут фіксується великою групою теса-ного каміння (-0,25 м). Цей рівень ви-діляється всюди як рівень будівельного горизонту ХVІ – ХVІІ ст. – часу будівни-цтва церкви і укріплень. Серед каміння багато з білого алебастру. В західній час-тині фундаменти сильно зруйновані. У зв’язку з тим, що вони не фіксуються в західній стінці розкопу, то, можливо, за-вертали на південь. У південній стінці є опосередковані сліди, які читаються як



розвал подібного за характером каміння (шир. близько 1 м та глиб. 0,45 м). Вони перекриті будівельним шаром ХVІІ ст., що означає, очевидно, датування будівлі часом раніше ХVІІ ст.

У цій же частині розкопу є ще декіль-ка решток кам’яних фундаментів (в один ряд каміння) з кам’яних блоків вапняку і уламків алебастру.

В центральній частині розкопу зна-йдено кам’яні підвалини під будівлю у вигляді чотирьох оброблених блоків – деталей з Успенського собору.

В північно-західному куті розкопу виявлено залишки фундаментів під ква-дратну вежу (ворота) в стіні кафедраль-ного монастиря. Простежено її східну частину, яка примикає до фундаментів цегляного оборонного муру. Довжина вежі від стіни на південь 2,65 м. Верх-ній зріз фундаментів 0,65 м від сучасно-го рівня поверхні. Фундаменти суцільні по всій площі вежі. Складено з великих кам’яних блоків, пролляті розчином (ін-коли цегляними уламками). Фундаменти лежать на кам’яній вимостці XIII ст. Їх висота 0,45 – 0,5 м. Вони зверху пролляті розчином – рівень фундаментів цегля-них мурів. На фундаментах місцями за-фіксовано 2 ряди цегляної кладки. Вона здійснена на жовтій глині. Ширина обо-ронної стіни 1 м.

У розкопі V-4 (північно-східний кут) було розчищено залишки зрубу пивниці (підвалу), а саме її південно-східний кут. З’єднання «в лапу». Яма під підвал ши-риною 3,5 м перерізала верхню і нижню кам’яну вимостку. В заповненні знайде-но декілька фрагментів кераміки XIII ст. Підвал зверху перекритий шаром жовтої глини і каміння, що спадав конусовидною лінзою до її центру, заходячи у північ-ну стіну розкопу. Заповнення підвалу –

темно-сіра земля. Глибина підвалу – 1 м від рівня верхньої вимостки. Підвал мав наземні зрубні стіни, які повністю зго-ріли. Добре збереглися залишки трьох обгорілих вінець на рівні кам’яної ви-мостки. Цікаво, що орієнтація підвалу і будівель в розкопі V-1-2 однакова.

У 1997 р. було закладено розкоп V-3 на південь від розкопу V-2, в межах двох кам’яних доріжок. Орієнтація постійна. Відстань від розкопу V-2 – 10,5 м. Віддаль від старої липи – 3,5 м. Розкоп 6 х 9,5 м, більшою стороною по осі зах.-сх.

Стратиграфія: зверху будівельний горизонт XIX ст., часу побудови і ре-монту митрополичих палат. У півн. час-тині фіксується і будівельний горизонт ХVІІ ст. (0,45 м від сучасної поверхні). Нижче, 0,45 м, починається кам’яна ви-мостка XII – XIII ст. Від сучасної поверх-ні це 0,75 м. Характер вимостки ідентич-ний вимостці розкопів V-І-4. Вимостка надзвичайно сильно понищена пізньосе-редньовічними ямами. Особливо велика яма простежується в центральній части-ні розкопу. Вона підпрямокутної форми (2,4 х 5,5 м). Заповнення: темна гумусна земля з цеглою і камінням. Її глибина в кам’яній вимостці – 0,55 м.

В невеликому шурфі під вимосткою виявлено: 0,2 м – шар мішаного жовто-го ґрунту. Нижче – рештки житла – піч (0,6 м від рівня вимостки). Час невідо-мий. Ще одну яму розчищено в цен-тральній частині розкопу. Її діаметр 1,5 м. Заповнення: цегла, каміння. Під південною стінкою розкопу чітко про-стежується потужний горілий шар з цеглою і камінням. Взагалі на вимостці знайдено лише декілька фрагментів ке-раміки ХІІ – ХІІІ ст.

У 1997 р. було закладено розкоп V-5 на деякій віддалі на захід від розкопу


V-3, розміри 10 х 12 м. В одній осі з пів-денною стінкою розкопу V-3. Метою розкопу було простежити поширення кам’яної вимостки і, можливо, виявити сліди кам’яних фундаментів під коло-ни. Дослідження розкопу проводились харківською групою студентів (керівник В. Колода).

Кам’яну вимостку зафіксовано на глибині -0,35 – 0,4 м від сучасної поверх-ні. Вимостка фіксується дише в східній частині розкопу, являючи собою про-довження (по одній осі) кам’яної ви-мостки, зафіксованої в розкопі V-1. Вона ідентична попереднім. Сильно понище-на. Краї нерівні. В північній частині вона має пониження і фіксується вже на гли-бині 0,6 м. Розкоп доведено до загально-го рівня 0,6 – 0,7 м. В центральній части-ні знайдено зруйноване поховання.

У зв’язку з проведенням будівельно-реставраційних робіт у митрополичих палатах і капличці (собор) нами здійсне-но невеликі охоронні археологічні роз-копки.

Митрополичі палати. В підвалі за-кладено шурф 2 х 2 м на віддалі 0,6 м від колони. На глибині 1,3 м від рівня під-логи підвалу виявлено шар темно-сірої глини (материк), перекритий будівель-ним сміттям.

Капличка. Досліджено шар заповне-ння з будівельного сміття пізньосеред-ньовічного часу товщиною 0,7 м. Пони-жено рівень підлоги каплички, винісши за її межі цей шар сміття, для підготовки настилання підлоги. Розмір розкопу – 4 х 4,5 м.

Отже, можна зробити такі висновки:1. Розкоп І знаходився в пд.-зах. час-

тині основного центрального майдан-чика городища, де, очевидно, розміщу-вався князівський замок ХІІ – XIIІ ст.

давнього Галича. На його базі у 1996 р. була здійснена музеєфікація оборонної системи першого основного валу князів-ського замку – дитинця Галича. В 1997 р., залишивши «музеєфіковану» східну час-тину оборонної стіни XIІ – XIІІ ст., було понижено розкоп на 20 – 80 см і доведе-но його загальну глибину до -170 см (від сучасного рівня поверхні) та виявлено оборонні конструкції Х – ХІ ст. на ши-рокій площі, а саме сліди чотирьох стін, зокрема один зруб (городню) вдалося простежити повністю.

2. Під час консервації південної ді-лянки старого розкопу ІІІ було переві-рено наявність стовпової ями, виявле-ної В. Ауліхом в 1977 р., вона ідентична всім попереднім. Таким чином, довжина палацу становить близько 30 м (по лінії зах.-сх.).

3. У 1997 р. було продовжено дослі-дження розкопу V-2, розпочате в мину-лому році. Закладено на віддалі 0,6 м від оборонної стіни монастиря ХVІІ ст. – на південь. Розкоп є продовженням на схід розкопу V (1996 р.). Розміри розкопу – 12 х 6 м. Археологами було простежено продовження кам’яної вимостки і її ха-рактер на схід від уже раніше виявленої частини.

4. У 1997 р. було закладено розкоп V-4, на схід від мощеної доріжки, яка йде від музею до південних воріт церков-ного двору. В північно-західному куті розкопу виявлено залишки фундамен-тів під квадратну вежу (ворота) в стіні кафедрального монастиря. Простежено її східну частину, яка примикає до фун-даментів цегляного оборонного муру. Фундаменти суцільні по всій площі вежі, складені з великих кам’яних блоків, про-лляті розчином (інколи цегляними улам-ками). Фундаменти лежать на кам’яній




V. Baran, B. TomenchukArchaeological Researches of Ancient Halych (June – October 1997)

AbstractHalych archaeological expedition of the Institute of Archaeology of NAS of Ukraine, Ivano-

Frankivsk Regional Museum and the National Reserve “Ancient Halych” in the central area of the Krylos hillfort (village Krylos of Ivano-Frankivsk region Halych district) in 1996 under the direction of V. Baran and B. Tomenchuk continued the research of Ancient Halych which began in the early 90’s of the 20th century. In the Krylos hillfort the research of the excavation I was continued and the excavation III was preserved. Also the excavations V-2, V-3, V-4, V-5 were established and the research of metropolitan chambers and chapels began. � e excavations provided a very interesting material on the history of the early (10th –11th centuries) and the late medieval Halych. � e excavation І was in the southwestern part of the main central area of the hillfort where apparently a prince castle of the 12th–13th centuries stood. On its base in 1996 the defense system of the Halych stronghold, namely the ¢ rst main rampart of the prince castle, was turned into a museum. In 1997 the defense structures of the 10th-11th centuries were found out on a large area, in particular the remains of four walls and the researchers managed to investigate one block house completely. While preserving southern part of the old excavation III there was examined the place for a pole pit revealed by V. Aulikh in 1977; it is the same as the the previous ones. On the excavation V-2 there was examined the extention of a stone pavement to the east of a previously discovered part. In the northwest corner of the excavation V-4 there were revealed the remains of foundations for a square tower (gate) in the wall of the cathedral monastery. Its eastern part which sides with the foundations of a brick defensive wall was researched. � e solid foundations of the large stone blocks were located on the stone pavement of the 13th century. In the south wall of the excavation V-2 a powerful layer of burnt bricks and stones was discovered. However, only a few fragments of pottery of the 12th-13th centuries were found out there. On the excavation V-3 the extention of a stone pavement was researched and the traces of stone foundations for columns might be found out.

вимостці XIII ст. Вони зверху политі розчином – на рівні фундаментів цегля-них мурів. На фундаментах місцями за-фіксовано 2 ряди цегляної кладки. Вона здійснена на жовтій глині. Ширина обо-ронної стіни 1 м.

5. У 1997 р. було закладено розкоп V-3, на південь від розкопу V-2, в межах двох кам’яних доріжок. Орієнтація по-стійна. Відстань від розкопу V-2 – 10,5 м. Під південною стінкою розкопу чітко простежується потужний горілий шар з цеглою і камінням. Взагалі на вимостці знайдено лише декілька фрагментів ке-раміки ХІІ – ХІІІ ст.

6. У 1997 р. було закладено розкоп V-5 на деякій віддалі на захід від розко-пу V-3, розміри 10 х 12 м. В одній осі з південною стінкою розкопу V-3. Метою розкопу було простежити поширення кам’яної вимостки і, можливо, виявити сліди кам’яних фундаментів під коло-ни. Розкоп доведено до загального рівня 0,6 – 0,7 м. В центральній частині зна-йдено зруйноване поховання (0,45 м).

7. У зв’язку з проведенням будівель-но-реставраційних робіт у митропо-личих палатах і капличці (собор) архе-ологами здійснено невеликі охоронні археологічні розкопки.



УДК 94(477) «18»

УКРАЇНСЬКІ ЕТНІЧНІ ПРОЦЕСИУ ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОЛІТТЯ

Юрій ФІГУРНИЙкандидат історичних наук,завідувач відділу української етнології ННДІУВІ

Анотація. У статті аналізуються українські етнічні процеси у другій половині XVIII ст. в українознавчому вимірі. Автор вважає, що етнічні процеси – це послідовні зміни, які відбу-валися і відбуватимуться з українським народом упродовж всього його розвитку й існування як самодостатньої етнічної спільноти. Вони безпосередньо пов’язані з етногенезом (похо-дженням) українців. З ліквідацією в кінці XVIII ст. Гетьманату етнічні процеси дещо загаль-мовуються, зберігаючи при цьому такі головні ознаки українського етносу, як єдність мови, наявність певної етнічної території, пам’ять про спільне історичне походження, традицій-ну духовну і матеріальну культуру, етнічну самоідентифікацію, ментальність, релігійність тощо.

Ключові слова: Україна, українці, українське етнодержавонацієтворення, етнічні про-цеси, Гетьманат, козаки, українознавчий вимір.

УКРАИНСКИЕ ЭТНИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XVIII ВЕКА

Юрий ФИГУРНЫЙкандидат исторических наук,заведующий отделом украинской этнологии ННИИУВИ

Аннотация. В статье анализируются украинские этнические процессы во второй по-ловине XVIII в. в украиноведческом измерении. Автор считает, что этнические процессы – это последовательные изменения, которые происходили и будут происходить с украинским народом на протяжении всего его развития и существования как самодостаточной этниче-ской общности. Они непосредственно связаны с этногенезом (происхождением) украинцев. С ликвидацией в конце XVIII в. Гетманата этнические процессы несколько затормаживаются, сохраняя при этом такие основные признаки украинского этноса, как единство языка, нали-чие определенной этнической территории, память об общем историческом происхождении, традиционной духовной и материальной культуре, этнической самоидентификации, мен-тальности, религиозности и т. д.

Ключевые слова: Украина, украинцы, украинское этнодержавонациесозидание, этничес-кие процессы, Гетманат, казаки, украиноведческое измерение.

UKRAINIAN ETHNIC PROCESSESIN THE LATTER HALF OF THE XVIIIth CENTURY

Yuriy FIHURNYICandidate of Historical Sciences,Head of Ukrainian Ethnology Department of NRIUSWH


Фігурний Ю. Українські етнічні процеси у другій...

Annotation. � is paper analyzes the Ukrainian ethnic processes in the latter half of the 18th cen-tury in the context of Ukrainian studies. � e author considers that ethnic processes are gradual changes that occurred and will occur with the Ukrainian people over a period of its development and existence as a self-su¤ cient ethnic community. � ey are directly connected with the ethnogenesis (origin) of the Ukrainians. With the elimination of the Hetmanate at the end of the 18th century the ethnic processes slowed down slightly and along with this kept such main features of the Ukrainian ethnos as language unity, existence of a particular ethnic territory, memory of a common historical origin, traditional spiritual and material culture, ethnic identity, mentality, religion etc.

Key words: Ukraine, the Ukrainians, Ukrainian ethno-state-nation building, ethnic processes, the Hetmanate, Cossacks, Ukrainian studies dimension.

Етнічні процеси – це послідовні зміни, що відбувалися і відбуватимуться з укра-їнським народом упродовж всього його розвитку й існування як самодостатньої етнічної спільноти. Вони безпосеред-ньо пов’язані з етногенезом (походжен-ням) українців. У ХІІІ – першій половині XVII ст. відбувається тривалий процес становлення українського народу, який завершується в середині XVII ст., коли в часи Хмельниччини (1648–1657 рр.) роз-починається формування домодерної козацької (української) нації. На жаль, з ліквідацією в кінці XVIII ст. Гетьманщи-ни етнічні процеси дещо загальмовують-ся, зберігаючи при цьому такі головні ознаки українського етносу, як єдність мови, наявність певної етнічної тери-торії, пам’ять про спільне історичне по-ходження, традиційну культуру, етнічну тотожність тощо.

Актуальність вивчення цієї пробле-ми полягає в тому, що, аналізуючи укра-їнські етнотворчі процеси у другій поло-вині XVIII ст. в українознавчому вимірі, ми не тільки осягаємо минуле нашого народу, а й докладаємо чималих зусиль, щоби зрозуміти його надбання, втрати і перспективи.

Об’єктом дослідження є Україна й українці в їх поступальному часопросто-ровому розвитку; предметом – науковий аналіз вітчизняного етнотворення в

50 – 90-х роках XVIII ст. в українознав-чому вимірі. Хронологічні рамки праці в основному охоплюють другу половину XVIII ст. Географічні межі пов’язані пе-редусім із Лівобережною і Правобереж-ною Україною.

Ця праця реалізується в межах ви-конання науково-дослідної роботи, що фінансується з державного бюджету, «Україна і світове українство в системі українознавства. Українці в світовій ци-вілізації і культурі», керівником якої є професор В. Баран. Вона виконується в ННДІУВІ відповідно до напряму плано-вої роботи відділу української етнології.

Дослідження передбачає виконання таких головних завдань: 1) проаналізу-вати стан розробки теми та визначити теоретико-методологічну основу дослі-дження; 2) зробити загальний огляд роз-витку і функціонування української на-родної мови у другій половині XVIII ст.; 3) дослідити перебіг складання україн-ських земель у зазначений період та їх вплив на етнічні процеси; 4) охарактери-зувати вагоме значення для українського етнотворення самобутності традиційної духовної і матеріальної культури, по-буту та звичаїв українців; 5) проана-лізувати етнічну самоідентифікацію, ментальність і релігійність як вагомі ет-новизначальні особливості українського народу.



Аналіз публікацій, у яких досліджу-ється ця наукова проблема і на які мав змогу опиратися автор, засвідчив, що за-явлена ним тема потребує подальшого вивчення. Ми, в свою чергу, оприлюд-нюємо лише деякі праці, які безпосеред-ньо дотичні до цієї українознавчої теми: Січинський В.Ю. Чужинці про Украї-ну… – К., 1992; Субтельний О. Україна: історія: пер. з англ. – К., 1993; Тиводар М. Етнологія. – Ужгород, 1998; Когут З. Ко-ріння ідентичности. Студії з ранньомо-дерної та модерної історії України. – К., 2004; Савчук Б. Українська етнологія. – Івано-Франківськ, 2004; Юрій М. Ф. Ет-нологія. – К., 2006; Балушок В. Г. Укра-їнська етнічна спільнота: етногенез, історія, етнонімія. – Біла Церква, 2008; Фігурний Ю. С. Українське етнодержа-вонацієтворення (XV – XVIII ст.) в укра-їнознавчому вимірі. – 2-ге вид., доп. і доопр. – К., 2014 та ін.

Необхідно наголосити, що в цьому комплексному українознавчому аналізі був задіяний один із головних наукових методів пошуку істини – принцип істо-ризму, себто неупереджене висвітлення й характеристика українського етнотво-рення у другій половині XVIII ст. Також активно послуговувалися порівняльно-історичним методом, коли аналізували, як, позитивно чи негативно, впливала на українські етнічні процеси зміна геопо-літичної ситуації в Центрально-Східній Європі, а саме ліквідація Речі Посполитої та значне посилення Російської ім перії.

Українському етносу як дуже склад-ній соціально-біологічній людській спіль ноті притаманні такі головні озна-ки: спільність мови, наявність певної території формування, традиційна куль-тура, етнічна і національна самоіденти-фікація, ментальність тощо [11, 17].

Саме ці чинники були, є і будуть го-ловними рушіями цивілізаційного етно-творення. Розглянемо найбільш важливі з них. Насамперед, це мова. Сучасний етнолог М. Тиводар пише: «Однією з найважливіших рис етнічних спільнот є наявність мовної єдності. Мова, будучи головним засобом спілкування спіль-ноти, системою збереження, прийман-ня і передавання інформації, водночас відмежовує їх від людей інших етносів. Вона безпосередньо пов’язана з біологіч-ною природою людини, бо функціонує шляхом дії механізму другої сигнальної системи. Водночас мова належить до найбільш стійких і добре зовнішньо ви-ражених компонентів культури етносів, найчастіше виступає головною етно-диференціюючою рисою. Всі люди, які належать до одного етносу, як правило, говорять однією мовою (у тому числі її діалектами), яка для них рідна, тобто засвоюється з дитинства в сім’ї родин та оточуючому етнічному середовищі. Мова є становим хребтом етнічних куль-тур, вона виконує важливу етнотворчу і етнооб’єднавчу функції. Мова найповні-ше пов’язана з культурно-побутовими особливостями етносів, бо їх культура, особливо духовна, найповніше виража-ється рідною мовою. Більше того, мова входить у культуру етносів, зберігає і передає способи їх мислення і психоло-гії. Це підтверджується й тим, що винят-кова більшість етносів світу говорять своїми рідними мовами: українці – укра-їнською, грузини – грузинською, поля-ки – польською, словаки – словацькою, японці – японською і т. д.» [10, 110 – 112].

Разом з тим будь-яка мова загалом й українська зокрема, окрім важливих етнотворчих функцій, виконує ще й державотворчі та націєтворчі завдання.



Саме тому член-кореспондент НАН України С. Єрмоленко, осмислюючи дер-жавотворчу функцію української мови, наголошує: «Маємо усвідомити її роль як засобу державотворення, бо ж таки єдина мова робить населення народом – державним народом» [3, 78].

У козацьку добу (XVI – XVIII ст.) етномовні процеси набувають актив-ного розвитку. Спочатку, з 1569 р. до 1648 р., польська мова офіційно набула статусу державної на теренах Речі По-сполитої та поступово починає наступ на інші сфери буття українського на-роду. Церковнослов’янська, зберігаючи панівне становище в Руській Право-славній Церкві, а згодом і в Уніатській, втрачає свій домінуючий вплив в освіті й культурі. Давньоукраїнська літератур-на мова, позбувшись свого державного статусу, намагається переорієнтуватися на освіту, науку й культуру. Щодо укра-їнської народної мови, то об’єднання майже всіх етнічних українських земель у складі Першої Речі Посполитої (1569 – 1795 рр.) допомогло її консолідації та розвитку. Створення Гетьманату – Укра-їнської Козацько-Гетьманської Держави (1648 – 1783 рр.) – етномовної ситуації в Україні кардинально не змінило. Оскіль-ки Гетьманщина не стала самостійною (суверенною) державою, а лише отрима-ла права автономії у складі Московсько-го царства, а згодом Російської імперії, тому на державному рівні польську мову замінила московська (російська), яка по-ступово, крок за кроком (так, як це роби-ла до неї польська) розпочинає тиху екс-пансію на всі сфери життя українського суспільства. Церковнослов’янська ло-калізується виключно у сакральній ца-рині, тоді як ареал вживання давньо-української літературної мови з часом

невблаганно звужується під потужним тиском як державної російської, так і народної. Незважаючи на остаточну ліквідацію Гетьманщини, українська народна мова продовжує розвиватися і збагачуватися не тільки на теренах Ліво-бережжя, а й на Слобожанщині, Право-бережжі, Галичині та зберігає статус-кво на Поліссі, Закарпатті й Буковині. Проте саме Наддніпрянщина стала тим ядром, навколо якого гуртувалася, розвивалася, міцніла й поширювала свій вплив укра-їнська народна мова, тим самим консо-лідуючи український етнос, об’єднуючи його духовну культуру, самобутність і ментальність.

З цього приводу дослідник І. Матві-яс зазначає: «У самому кінці XVIII і на початку ХІХ ст. народомовний варіант літературної мови настільки переважав інші варіанти, що остаточно витіснивши їх, став уважатися єдиним можливим типом літературної мови, а ще більше зблизившись з уніфікованим і найпо-ширенішим південно-східним наріч-чям, перетворився в нову українську літературну мову. Сприяли цьому істо-рично-політичні чинники. Зазначений період характеризується посиленням національно-культурного гніту в Схід-ній Україні з боку російського царизму. Стара українська літературна мова була усунена з усіх адміністративних і куль-турних осередків і замінена російською мовою. Навчання, за винятком деяких «дячківських» початкових шкіл, україн-ською мовою не велося… Отже, в селах і містах України продовжувала функ-ціонувати тільки жива усно-розмовна і діалектна мова. Важливою особливіс-тю живої усно-розмовної української мови в межах Російської імперії було те, що внаслідок своєрідної історії Східної



України вона була позбавлена різких го-віркових відмін. Це зумовило її великі потенції, робило її придатною до вико-нання функції загальнонародної літера-турної мови… А саме східноукраїнські говори лягли в основу нової української літературної мови, яка протягом свого функціонування згодом увібрала в себе також елементи майже всіх інших укра-їнських говорів. Сприятливим було те, що народно-розмовний варіант старо-української літературної мови, якою в кінці XVIII ст. існувала велика, хоч голов ним чином рукописна, літератур-на, був дуже близьким до живої усно-розмовної народної мови» [4, 29].

Отже, розвиток і функціонування української народної мови у зазначений період характеризувалися неперерв-ністю, послідовністю й активністю. Не-зважаючи на суттєвий тиск і експансію російської мови на українські етнічні землі, вона (точніше, її носії – українці) не тільки зуміла зберегти свої позиції, але й започаткувала творення модерної літературної української мови, що стала похідною від народної, тим самим поси-ливши свої етнотворчі, державотворчі й націєтворчі функції.

Однією з головних етновизначаль-них рис українського народу є наявність власної споконвічної етнічної території. С. Рудницький виокремив такі основні етапи формування українського терену: «Український народ сидить у північно-західній половині свого нинішнього об-сягу від непам’ятних часів, може ще від часів праслав’янської єдности. Від V-го століття по Христі починається екс-пансія Праукраїнців (Антів) на Схід і Південь. В Х і ХІ-му віках являється, як результат тієї експансії, староукраїнська Київська держава, яка опановує ціле

північне побережжя Чорного моря від Дунайських гирл до Кубані. Напори азій-ських кочовиків відсувають, щоправда, український народ на цілі століття від чорноморського побережжя, однак від XVI-го віку починається нова експансія Українців на Південь і Схід, котра й до-нині ще не скінчена. В XVIII-му столітті український народ дійшов знов до Чор-ного моря й Кавказу, в ХІХ-му укріпив і розширив свої тутешні землі, дійшов до Каспія й розширює свою територію в цих сторонах щораз дальше» [6, 290].

В останній чверті XVIII ст. геополі-тична ситуація в Центральній і Східній Європі зазнала кардинальних змін. Вна-слідок трьох поділів з політичної карти світу зникла колись потужна держава з населенням понад 11,5 млн. осіб і тери-торією 733 тис. кв. км – Річ Посполита. Приблизно 62% її території й 45% на-селення заволоділа Росія, 18% землі й 32% мешканців – Австрія та 20% терену й 23% осіб – Пруссія. Таким чином, як стверджує О. Субтельний, ці радикальні геостратегічні зміни на політичній карті Східної Європи прямо позначилися на українцях, у 1772 р. українці Галичини та Буковини потрапили під австрійське па-нування, а до 1795 р. все Правобережжя відійшло до Російської імперії [9, 225].

Отже, у кінці XVIII ст. українські ет-нічні землі поглинули дві потужні імпе-рії. Так, до складу Австрійської увійшли майже вся Західна Україна, Буковина (за бравши її в 1775 р. у Молдавії) і Закар-паття, а до Російської – Наддніпрянщина, Слобожанщина, Полісся, Східне Поділля, Причорномор’я та ін. Більш як столітнє перебування цих теренів у підпорядку-ванні Відня і Санкт-Петербурга наклало суттєвий відбиток на українців, які меш-кали по обидва боки імперських кордонів.



Таким чином, проаналізувавши пе-ребіг складання українських земель у другій половині XVIII ст., можна дійти таких висновків: 1) однією з головних етновизначальних рис українців є на-явність власного споконвічного терену; 2) внаслідок трьох поділів Речі Посполи-тої ця східноєвропейська держава пере-стала існувати, а її землі були загарбані сусідами-агресорами: Австрією, Пруссі-єю й Росією; 3) у свою чергу українські етнічні території, які на той час належа-ли Варшаві, увійшли до складу Австрій-ської та Російської імперій; 4) незва-жаючи на розчленування українських земель, вони утворювали цілісну етніч-ну територію, де продовжувалися роз-виток, розселення, відтворення україн-ців, розповсюдження української мови, культури, традицій, побуту і звичаїв.

Однією з важливих етновизначаль-них ознак українців є самобутність їх-ньої традиційної духовної і матеріальної культури, побуту і звичаїв. Досліджую-чи цей вагомий чинник етнотворення, Ф. Вовк у праці «Етнографічні особли-вості українського народу», яка вперше була оприлюднена в книзі «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (СПб., 1916), наголошував: «Розуміючи етнографію, як народній побут, зовніш-ній та внутрішній, ми маємо за мету зазначити побутові особливості україн-ського племени та зіставити їх із таки-ми самими особливостями инших на-родів, особливо сусідніх з українським. Побутові особливості кожного народу є наслідок його колективної чинности, спрямованої на задоволення його жит-тьових потреб. Економічний бік цієї чинности становить завдання окремої галузі знання, а ті форми, що їх прибі-рає сама ця чинність, а також і наслідки

її у вигляді побутових річей, психічних та соціяльних явищ підлягають науко-вому дослідженню в ділянці етнографії. Під впливом ріжних факторів: раси, зо-кільного оточення, традиції та, нарешті, культури, – кожний народ творить ці речі та ці явища по своєму, і оригіналь-ність цієї творчости тим більша, чим сам народ цільніший, як расова та громад-ська група. Тому, для характеристики побутового життя українського народу, ми повинні розглянути його способи здобування сировини, техніку, його їжу, житло, домашню обстанову та одежу, ві-рування, звичаї та обряди, громадські та правні розуміння, і нарешті, народні знання, оскільки вони справді народні, цеб-то незалежні од безпосереднього впливу шкільної науки» [1, 34].

У свою чергу М. Тиводар під етніч-ними традиціями розуміє комплекси, сукупність установлених способів гос-подарювання, форм матеріальної і ду-ховної культури, суспільного життя і побуту етносів, що передаються від по-коління до покоління майже в незмін-ному вигляді. На його думку, всі вони складалися в ході тривалих історичних процесів, особливостей господарсько-го і соціально-економічного розвитку етносів та своєрідностей природно-гео-графічного середовища, тому культур-но-побутові особливості передаються з покоління в покоління, стають тради-ційними, стійкими і живуть навіть тоді, коли умови життя змінилися. Вчений пише: «Найповніше традиції проявля-ються в господарстві, типах будівель, одязі, їжі, сім’ї, побуті, святково-об-рядовій культурі, тобто в особливос-тях традиційно-побутового життя. Так, українське житло в степах глинобитне, а в лісах зрубне, у росіян – лише з рубне,



без обмазки стін… Український віз при-стосований для запрягу волів і дуже від-різняється від російської «телегі», при-стосованої для запрягу коней. Українські ковалі надавали особливих форм навіть сокирам, мотикам, лопатам, а сапа не має аналога в традиційних культурах ін-ших етносів» [10, 117].

Для українознавців, які досліджують самобутню традиційну культуру того-часних українців, їхній побут і звичаї, є дуже важливими свідчення іноземців, які на власні очі бачили, спостерігали і контактували з нашими пращурами. Англійський подорожувальник Д. Мар-шаль, що був в Україні (проїжджав че-рез Київщину і Чернігівщину) в 1769 – 1770 рр., описуючи свою подорож у 1772 р., свідчив: «Україну застав я, як країну неймовірно родючу й дуже добре загосподарену, неподібну до уяви, яку я створив собі про Україну, на основі про-читаних книжок. … Сучасне українське покоління – це моральний і добре ви-хований нарід; українські селяни – най-кращі хлібороби в цілій Росії, а Україна, з огляду на скарби своєї природи є най-важніша провінція Росії» [13, 171].

Інший подорожній, академік Росій-ської Імператорської Академії Наук, ні-мець Й. Гільденштедт, що відвідав узбе-режжя Азовського моря в 1771–1774 рр., проаналізувавши особливості народ-ного побуту і господарства, писав, що донські козаки «здебільшого жиють у курних хатах, але малоросіяне у своїх мазанках улаштовують з вербових пру-тів коміни, до яких дим проводиться у сіни через рукав» [13, 164].

Мандрівник, німецький лікар з Гам-бурга, що перебував при польському договорі, Й.-В. Меллєр у своїх спога-дах «Подорож з Варшави на Україну в

1780 і 1781 рр.» і «Подорож з Волині до Херсону», за свідченням В. Січинсько-го, подає цікаву інформацію про міс-цеві говірки, обрядовість під час свят, будову подільських хат, скляні гути, торговельні зв’язки України з сусідами тощо [13, 167].

У кінці XVIII – на початку ХІХ ст. ца-рат активно розпочав колонізацію Пів-денної України, а саме Надчорномор’я, здобуття якого коштувало чималих українських жертв протягом багатьох століть. «Цю кольонізацію, – наголошу-вав В. Січинський, – москалі переводили за поміччю закликаних ріжних чужин-ців – італійців, німців, сербів, жидів, даючи їм ріжні привілеї, пожички, рема-нент, звільняючи від податків і т. д. Подіб-ні привілеї мали також москалі, що злі-талися сюди зі всіх боків Московщини. Зовсім інакше ставилися до українців. Вони не тільки не мали подібних приві-леїв, але мусіли платити великі податки. Крім того, російська адміністрація ста-вилася до них з великим підозрінням, бо ж це були, переважно козаки, бувші запорожці і «мазепинці», що вміли ша-нувати волю і відстоювати свою гід-ність» [8, 170 – 171].

Отже, у другій половині XVIII ст. від-бувалося активне становлення і розви-ток української духовної і матеріальної культури, народних звичаїв і побуту. Їх високий рівень, унікальну самобутність неодноразово у своїх працях відзнача-ли як вітчизняні, так і іноземні вчені та мандрівники.

Вагомими етновизначальними особ-ливостями українців є етнічна само-ідентифікація, ментальність, релігійність то що. З цього приводу М. Тиводар зазна-чає: «Етнологія розрізняє два аспекти ет-нічної самоідентифікації: індивідуальну



етнічну самосвідомість та свідомість етнічної спільноти (етнічну свідомість). Обидва аспекти фіксують самоідентифі-кацію членами етнічних спільнот свого стану й культурно-побутової єдності. У першому випадку етнічна самосвідо-мість – усвідомлення етнофором (інди-відом. – Ю.Ф.) своїх етнічних інте ре сів, дій, почуттів, думок, мотивів. Цим фік-сується юридичне і моральне право (ін-дивіда) на етнічну самоідентифікацію, вільний вибір етнічної належності… Другий аспект етнічної свідомості – це свідомість етнічної спільноти, тобто уявлення членів етнічної спільноти про самих себе. Такі уявлення можуть бути правильними чи помилковими, спра-ведливими чи несправедливими, точ-ними чи приблизними, але вони завжди суб’єктивні і існують лише в головах лю-дей. Етнічна свідомість зберігає і передає весь процес етногенезу, складання і вза-ємодію його властивостей як історично сформованої міжпоколінної спільноти. Поява свідомості етнічної спільноти за-свідчує усвідомлення членами етнічної спільноти своєї ідентичності, тобто: єд-ності культурно-побутових традицій; поширення і вживання загальної само-назви; гордості за соціально-економічні, культурні та політичні досягнення сво-го народу; відмінності від інших етно-сів і переконання в існуванні особливої крові свого етносу; наявності етнічних стереотипів і ментальності і т. ін.» [10, 119 – 120].

На той час (у другій половині XVIII ст.) лише розпочалася активна фаза погли-нання Російською імперією Лівобереж-жя (колишньої Гетьманщини) і Право-бережжя (територій, які відійшли до царату за умовами трьох поділів Речі Посполитої). Саме тому українці добре

відчували й усвідомлювали свою від-мінність від росіян, поляків і представ-ників інших етнічних спільнот. У свою чергу це розуміли й іноземці. Професор мінералогії Кембриджського універси-тету англієць Е.-Д. Кларк у своїй книжці «Подорож до Росії, Криму й Туреччини» (Лондон, 1812) писав: «Ми зустріли вал-ки українців, що ріжняться під кожним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають кріпкіше і краще від москалів і переви-щують їх у всьому, де лиш може одна кляса людей перевищати другу. Вони є чистіші, запопадливіші, чесніші, благо-родніші, ввічливіші, відважніші, гостин-ніші, побожніші та менш забобонні… Хати на Україні чисті і білі, як в Уельсі. Нарід на Україні нагадує верховинців Шотландії… За столом українського се-лянина більша чистота, аніж за столом у московського князя… Після повстання Мазепи російський уряд не переставав нищити привілеїв України» [13, 162].

Надзвичайно цікавим джерелом є праця «Memories secretes sur la Russie» («Секретні спомини про Росію») фран-цуза Ш.Ф. Масона, оприлюднена у 1800, 1804 і 1863 роках. Характеризуючи його особистість і життєвий шлях, В. Січин-ський зазначав: «Ш.Ф. Масон, француз з походження, служив у російському вій-ську в рр. 1762–1807 і близько стояв до царського двору, його справ та інтриг. Хоч автор висловлюється про москов-ську тиранію досить обережно «стараю-чись» – як сам пише – «затримати рівно-вагу між вдячністю до нації, яка його так гостинно прийняла, а нехіттю до уряду», все таки його зауваження розкидані по цілій книжці, щодо України і українських змагань, досить цікаві. Він не зле зорі-єнтований у взаємовідносинах поміж



Україною і Московщиною і виразно роз-ріжняє «russe» від «ukrainen» [8, 175].

Зокрема, що стосується нашої про-блематики, Ш.Ф. Масон писав: «Козаки не мають нічого спільного з росіянами, хіба що грецьку релігію й зіпсуту мову. Їхні звичаї, навпаки, спосіб життя, їжі, вій ни – цілком відмінні, коли не брати під увагу загальних схожостей, які завжди істнують між межуючими народами, на-ближеними до себе вузлами релігійними і політичними. Козаки є далеко гарніші, вищі, активніші, зручніші, вигадливіші й особливо далеко чесніші за росіян, мен-ше звиклі до рабства. Вони щирі, відваж-ні й говорять сміливіше. Їх зверхність менш одноманітна і тавро, що їх накла-дає рабство, їх ще не цілком споганило та не дало скарлуватіти. Козаки, це Но-мади, чабани, войовники, грабіжники. Росіяни – осілі, хлібороби, крамарі, тому природно, вони менш войовничі й вели-кі шахраї в торговлі. Козаки жорстокі й криваві, але тільки в розгарі військової дії, росіяни є з природи холоднокровно-безпощадний і суворий…» [13, 175].

Російський учений В. Зуєв, що здій-снив за дорученням Російської Імператор-ської Академії Наук подорож до України в 1781–1782 рр., дещо згодом оприлюднив свої враження у книзі «Придорожные за-писки Василия Зуева съ Петербурга до Херсона въ 1781 и 1782 г.» (Петербург, 1787). Зокрема, він зазначає, що на Хар-ківщині народ своєю мовою, одягом і зви-чаєм зовсім відмінний від росіян [13, 178].

Інший росіянин П. Сумароков у пра-ці «Досуги крымского судьи» (Петер-бург, 1803, 1805) зі щирим здивуванням написав: «Інші обличчя, інші звичаї, ін-ший одяг, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут межа Імперії? Чи не іншої в’їжджаю держави?» [13, 180].

В. Ізмайлов, аналізуючи сімейне жи т тя українців, з подивом констатував, що воно у них відзначається великим ко-ханням, довірою і пошануванням: «Вза-ємна любов створює в їх домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас… Дівчата мають вільну поведінку, кожна з них є гарна, проворна і приваблива. Вони стрункі і зграбні як на селянок» [13, 180].

Отже, якщо росіяни у своїх працях підтверджували самобутність й іншість (інакшість) українського народу та їх ра-зючу відмінність від російського, то на ці ж особливості звертали увагу інозем-ці. Так, Мальт-Брюн, географ данського походження, опираючись на рукописи француза Р. Вуцема, який деякий час перебував на Лівобережжі, у власній праці «Tableau de la Pologne ancienne et moderne» («Таблиця давньої і сучас-ної Польщі») (Париж, 1807) зазначав: «Українці (les Ukrainois) – це нащадки київської Руси. Селяни на Україні ощад-ніші, ніж московські: вони не пустошать у хижацький спосіб своїх лісів. Будинки українських селян гарні і міцні, ніхто з них не носить лаптів, як на Московщи-ні. Вони кремезніше збудовані і більше освічені, ніж селяни, наприклад, Лит-ви» [13, 184].

Однією з важливих ознак будь-якого етносу, в тому числі й українського, є його менталітет. М. Тиводар наголошує, що поняття «менталітет» (національ-ний характер) можна трактувати як об-раз і напрям думок, спосіб мислення, склад розуму, звичок і настроїв, духов-ний і внутрішній (психічний) склад особистостей соціальних, професійних і політичних груп населення, як прояв особливості його територіальних дер-жавно-політичних та етнічних спільнот,



тому ментальність постає перед нами у вигляді ієрархії ідей, поглядів, уявлень про світ, оцінок і самооцінок, способів світосприйняття і висловлювання ду-мок. На його переконання, ментальність та її ієрархія формування в процесі ет-ногенезу, етнічних процесів і міжетніч-них контактів і водночас особливості її формування визначаються соціально-економічними, історичними, політични-ми та ідеологічними чинниками. Разом з тим вчений стверджує, що існує два типи ментальності. Перший тип – націо-нальна ментальність, специфічна соці-альна, політична, ідеологічна та побуто-ва практика населення країни, способи сприймання і розуміння ним зовнішніх і внутрішніх обставин свого життя. Саме вона передає особливості психічного стану і світогляду людей, котрі живуть у складі певного моноетнічного чи по-ліетнічного державно-політичного ут-ворення. А другий тип – це етнічна ментальність, сформовані в процесі ет-ногенезу особливості психічного складу, традиційного світогляду, світовідчуття і світосприйняття членів етнічної спіль-ноти. Вона формується під впливом спадкових етнопопуляційних, геопсихо-логічних, історичних, етногенетичних, політичних, культурно-міфологічних та інших чинників упродовж цього періо-ду зародження, становлення і розвитку того чи іншого етносу [10, 129 – 130].

К. Хаєцький, польський шляхтич з Кракова, конфедерат, потрапив у ро-сійський полон і був відправлений через Україну до Сибіру, у своїх «За-писках» (1768–1776) ( «Киевская Ста-рина». – Київ, 1883. – Ч. 1, 3, 11, 12) за-лишив надзвичайно цікаві свідчення про українську ментальність та ще й порівняв її з російською: «Ніжин – місто

упорядковане і многолюдне. Мешканці, виявилося, були дуже людяні: не тіль-ки господарі приділених нам мешкань поводилися з нами ласкаво і чемно, але і інші мешканці, коли ми виїздили, пе-реганяли нас на санках кидаючи нам хліб житний і пшеничний та гроші. Ми були глибоко зворушені людяністю цьо-го народу…» [13, 159]. Проте ситуація кардинально змінюється, як тільки за-арештовані поляки перетинають україн-сько-російський етнічний кордон: «Ми зустріли зовсім нове для нас населення, що різко ріжнилося [від українців] сво-їми звичаями… Коли ми від’їздили до (московського) села, майже усі мешканці збіглися дивитися на нас як на видови-ще; вони насміхалися над нами, кидали в нас снігом і грудками нечисти – поводи-лися з нами по ворожому; не хтіли нам нічого продавати, а якщо і погоджува-лися, то вимагали неймовірні ціни» [13, 159 – 160].

Німецький природознавець і лі-кар С.-Г. Гмелін у чотиритомній праці «Reise durch Russland» («Подорож через Росію») (Санкт-Петербург, 1770 – 1784) так описав ментальність українців: «…Дуже пильні, вдачею веселі, привітливі, замилувані до музики, а ще більше того до пиття… Люблять і пильнують чисто-ти, для того і в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших дворах у росіян» [13, 160].

Французький історик і дипломат Ж.-Б. Шерер у книзі «Annales de la Petite-Russe; ou histoire des cosaques-saporoges et des cosaques de L’Ukraine, ou de la Petite-Russe…» («Літопис Малоросії, або Істо-рія козаків-запорожців та козаків Укра-їни, або Малоросії…») (Париж, 1788), до речі, першому західноєвропейському дослідженні, виключно присвяченому



українській проблематиці, зокрема, на-голошував: «Мешканці України, які всі звалися козаками й пишалися цим ім’ям, воліють з тих пір, коли їх поділили на полки, а особливо від часу знищення запорозьких козаків, іменуватися мало-росіянами, або мешканцями Малої Росії. Вони високі на зріст, кремезні, вправні, щедрі, не цікавляться збагаченням, рев-ниві до своєї волі й зовсім не придатні носити ярмо. Вони не знають утоми, вперті й хоробрі, але трохи схильні до пиятики. Вони вміють воювати, полю-вати на звіра, ловити рибу й знають усі ремесла, потрібні у житті» [14, 23].

П. Шаліков так описав деякі мен-тальні риси українок: «Загалом жінки тут милі, майже всі з «томними» і ра-зом з тим палкими очима, в котрих так яскраво виявляється чулість душі і сер-ця. Природа наложила на їх обличчя знак любові і ніжности… Тут не Москва: не скоро господиня дому вас уласка-вить – не буде зараз же запрошувати вас на вечірку, на обід, на вечерю» [13, 179].

В. Ізмайлов стосовно засад україн-ської ментальності наголошував: «Україн-ці полюблять свою батьківщину і її славу, бо… слава ця завжди була тісно зв’язана з обов’язком патріотизму» [13, 180].

Важливим чинником етнотворення є релігія (латиною religio – благочестя, бла-гословення, богослужіння, побожність, пов’язання, предмет культу, святиня) – система особливих поглядів, світоспри-ймання, світосприйняття світогляду і світовідчуття, а також відповідна пове-дінка і культові дії, які випливають з віри у той чи інший різновид надприродного і сакрального та передають віру людей в реальне існування Бога (надприродної сили) і мають зовнішні прояви у пове-дінці, побуті й спеціальних атрибутах.

Вчений М. Тиводар зазначає: «Релігії як особливе явище культури залишили глибокий слід і мають великий вплив на окремі елементи матеріальної культури, громадський і сімейний побут етносів, їх традиційні свята і обряди та духовне життя. Саме тому при етнографічних описах і характеристиках обов’язково вказується релігійна належність етно-сів чи окремих їх частин. Крім того, ще й нині проявляється політичне проти-стояння чи солідарність країн за їх на-лежність до однієї з світових релігій чи їх течій, мають місце навіть збройні кон-флікти на релігійному ґрунті» [10, 137].

У домодерну добу дуже вагомим еле-ментом етнічних процесів була релігія, особливо це стосується часів середньо-віччя, де питання віри, віротерпимості, віросприйняття панували в свідомості та визначали цивілізаційну, етнокуль-турну ідентифікацію як пересічного індивідуума, так і тогочасних етнічних спільнот. Релігія в ті часи – це не тільки віра, ідеологія, культура, а й спосіб жит-тя цілих народів [12, 29].

У зв’язку з цим Б. Савчук наголошує: «…Будучи важливим чинником етно-творення, релігія здатна прискорювати або ж гальмувати цей процес, сприяти збереженню єдності й цілісності етніч-ної спільноти або ж, навпаки, посилю-вати внутрішню дезінтеграцію. Як ре-альна, а в деяких випадках і визначальна ознака ідентифікації особи релігія може сприяти посиленню чи послабленню її етнічності, виступаючи, таким чином, реальним значущим фактором впли-ву на всі сфери етнічного буття. Все це необхідно враховувати при вивченні етнічних явищ і міжетнічних стосун-ків, а також моделюванні їх подальшого розвитку» [7, 464].



Із завершенням епохи середньовіч-чя, поступальним розвитком цивіліза-ції Homo Sapiens, завдяки кількісному та якісному розширенню у тогочасному соціумі прогресивних уявлень, новітніх технічних, наукових, освітніх і гумані-тарних знань вплив релігії поступово обмежується. Разом з тим, навіть втра-тивши своє панівне становище, вона продовжувала залишатися і залишаєть-ся наразі вагомим і дієвим фактором у цивілізаційному етнодержавонацієтво-ренні загалом і в українському зокрема. Особливе місце в релігії займає церква – специфічний соціальний інститут, тип релігійної організації зі складною чіт-ко централізованою та ієрархізованою системою стосунків між священнослу-жителями та віруючими, що продуку-ють, зберігають і передають релігійну інформацію, координують релігійну ді-яльність і здійснюють контроль за пове-дінкою людей. Зрештою, у православ’ї та католицизмі церква – не людська спіль-нота, а надприродний утвір, що має риси божественної вічності, непорушності, нетлінності, святості, «містичне тіло Ісу са Христа», посередниця між Богом і людьми, охоронниця скарбниці дарів благодаті, поза якою неможливе спасін-ня [5, 405].

Християнська релігія й відповідна церковна організація були, є і будуть визначним конструктивним елементом світобачення і світосприйняття України, українців і світового українства. О. Суб-тельний з цього приводу зазначає: «Пра-вославна церква століттями виступала центром і рушієм культурного життя на Україні. В боротьбі з польським като-лицизмом вона стала втіленням україн-ської самобутності. Але самобутність ця поблякла із вступом на арену Російської

імперії як оборонця всього православ’я, включаючи українське. Позбавлена сен-су існування, українська церква втратила свою рушійну силу. Приблизно в цей час вона перестала існувати як окреме ціле. Поглинання української церкви імпер-ським духовним «істеблішментом» пере-бігало паралельно з ліквідацією автоно-мії Гетьманщини… Сповнене ксенофобії російське духовенство, яке довгий час підозрювало українців у тому, що вони «заразилися» латинськими впливами, стало переробляти їх на власний штиб. Під приводом викорінення «єретичних відхилень» Священний Синод змушував українців друкувати книги, писати іко-ни, зводити церкви за російськими взір-цями. У 1786 р. державі були передані всі церковні землі, й церква у фінансовому відношенні стала цілком залежною від уряду. Наприкінці століття більшість церковних ієрархів України були росія-нами або зрусифікованими українцями. Колись осібна й зорієнтована на Захід українська православна церква тепер стала всього-на-всього готовим засобом поширення російської імперської куль-тури» [9, 246 – 247].

З цими аргументованими тверджен-нями солідаризується Б. Савчук: «Під впливом Російської православної церк-ви офіційне українське православ’я по-чало втрачати свої самобутні риси, пе-ретворюючись на засіб денаціоналізації народу. Розпочата у 70-х роках XVII ст. політика уніфікації українського старо-російського православ’я незабаром стає радикальнішою, набирає незворотного характеру. Ліквідація протягом XVIII ст. української культурно-духовної само-бутності супроводжувалася заборо-ною видання україномовних церков-них книг, запровадженням єдиного для



української та російської церков списку святих, припиненням будівництва та розпису храмів в українському націо-нальному стилі тощо. Важливою пере-думовою для цього стало «кадрове пере-мішування» духівництва, коли, з одного боку, українських священиків направ-ляли на службу в Росію, де їх денаціона-лізували, а з другого – в Україну спря-мовували російських духовних отців із завданням русифікувати місцеву паству. Тому в українському церковно-релігій-ному житті утверджується білінгвізм (двомовність), московський дух опано-вує духовні семінарії, Києво-Могилян-ська академія занепадає. Ще трагічніше розгорталися події на Правобережній Україні, яка після поділів Польщі у кінці XVIII ст. також перейшла під владу Ро-сійської імперії. У XVII ст. понад 70% на-селення цього регіону становили укра-їнці-уніати (греко-католики) та поляки римо-католики. Московський уряд повів проти них брутальний наступ: відбира-лися і нищилися храми, замість їхньої церковно-адміністративної структури створювалися православні єпархії, окру-ги, парафії, монастирі, братства тощо. Всі опозиційні виступи придушувалися силою» [7, 482 – 483].

Наостанок хочемо надати слово Д. Дорошенку стосовно релігійного життя українців в Австрійській імперії: «Прилучення Галичини до Австрії при-несло великі полегші для українського населення: було заведено більш модерну адміністрацію, зменшено кріпацьку не-волю, піднесено матеріальний добробут уніатського духовенства – одинокої інте-лігентної верстви серед галицьких Укра-їнців, положено початки українського шкільництва, нижчого та середнього, а р. 1786 заведено українські виклади в

новозаснованому Львівському універ-ситеті. Все це підняло дух галицьких Українців і прочистило дух для націо-нального відродження, котре почалося тут під тими самими впливами і в таких же формах, як і в інших слав’янських на-родів. Зразу ж була відчута і зазначена національна спільність з цілою масою українського народу, що була під Росі-єю. В громадському і культурному житті галицьких Українців довго грало першу роль духовенство; та й самий греко-ка-толицький обряд відігравав певну роль в національному житті, врятувавши про-тягом XVIII століття галицьких Укра-їнців од остаточної латинізації і споль-щення. Але провідна роль духовенства в громадському житті наклала свій од-печаток на його, надавши йому певний характер консерватизму, лояльности й поміркованости» [2, 456].

Отже, етнічна самоідентифікація, ментальність і релігійність є вагоми-ми етновизначальними особливостями українського народу. Необхідно наголо-сити на суттєвій відмінності українців (культура, побут, традиції, менталітет) від інших етнічних спільнот, особли-во від росіян. Навіть у релігійній сфері, незважаючи на нібито єдиновірність (українці і росіяни були вірними хрис-тиянами східного обряду), на той час між ними існували деякі розбіжності, які російська влада намагалася з усіх сил ліквідувати.

Таким чином, вітчизняні етнічні процеси у другій половині XVIII ст. ха-рактеризуються як кількісним, так і якісним їх наповненням і розвитком: 1) функціонування української народної мови відзначалося неперервністю, по-слідовністю й активністю, незважаючи на суттєвий тиск і експансію російської



мови на українські етнічні землі, вона (точніше, її носії – українці) не тільки зуміла зберегти свої позиції, але й запо-чаткувала творення модерної літератур-ної української мови, що стала похідною від народної, тим самим посиливши свої етнотворчі, державотворчі й націєтвор-чі функції; 2) у кінці XVIII ст. українські етнічні землі поглинули дві потужні ім-перії, зокрема, до складу Австрійської увійшли майже вся Західна Україна, Бу-ковина (анексована у 1775 р. у Молда-вії) і Закарпаття, а до Російської – Над-дніпрянщина, Слобожанщина, Полісся, Східне Поділля, Причорномор’я та ін., більше як столітнє перебування цих те-ренів у підпорядкуванні Відня і Санкт-Петербурга наклало значний відбиток на українців, які мешкали по обидва боки імперських кордонів; 3) у зазначений час відбувалося активне становлення і роз-виток української традиційної духовної і матеріальної культури, народних звича-їв і побуту, їх високий рівень, унікальну самобутність неодноразово у своїх пра-цях відзначали як вітчизняні, так і іно-земні вчені та мандрівники; 4) етнічна самоідентифікація, ментальність і релі-гійність були вагомими етновизначаль-ними реперами (особливостями) укра-їнського народу, що відрізняли його від інших сусідніх етнічних спільнот – по-ляків, білорусів, угорців, молдаван, сло-ваків й особливо від росіян, найбільш яскраво вони відобразилися у культурі, побуті, традиціях і менталітеті, навіть у релігійній сфері, незважаючи на нібито єдиновірство українців і росіян (хрис-тиян східного обряду), між ними існу-вали деякі розбіжності, які метрополії (Відень і Санкт-Петербург), а найбільше російська імперська влада, намагалися з усіх сил ліквідувати й уніфікувати.

ЛІТЕРАТУРА1. Вовк Хв. Студії з української етногра-

фії та антропології. – Нью-Йорк: Howerla, 1976. – 356 с.

2. Дорошенко Д. Слов’янський світ у його минулому й сучасному. – К.: Темпора, 2010. – 784 с.

3. Єрмоленко С. Я. Мова і українознав-чий світогляд. – К.: НДІУ, 2007. – 444 с.

4. Матвіяс І. Варіанти української літе-ратурної мови. – К., 1998. – 162 с.

5. Мордвінцев В. Церква // Історична на-ука: термінологічний і понятійний довідник. – К.: Вища школа, 2002. – 432 с.

6. Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії // Крисачен-ко В.С. Українознавство: Хрестоматія-по-сібник: у 2 кн. – Кн. 1. – К.: Либідь, 1996. – С. 288 – 319.

7. Савчук Б. Українська етнологія. – Іва-но-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. – 560 с.

8. Січинський В. Ю. Чужинці про Украї-ну… – К.: Фірма «Довіра»,1992. – 256 c.

9. Субтельний О. Україна: історія: пер. з англ. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.

10. Тиводар М. Етнологія. – Ужгород, 1998. – 580 с.

11. Фігурний Ю.С. Український етнос у просторі й часі: українознавчі дослідження етнічних, державотворчих і націєтворчих процесів в Україні. – К.: ННДІУ, 2009. – 520 с.

12. Фігурний Ю.С. Українське етнодержа-вонацієтворення (XV – XVIII ст.) в україно-знавчому вимірі: монографія та вибрані українознавчі праці. – 2-ге вид., доп. і до-опр. – К., 2014. – 400 с.

13. Цитується за Січинським В. Ю. Чу-жинці про Україну… – К.: Фірма «Довіра», 1992. – 256 c.

14. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків Укра-їни, або Малоросії: пер. з фр. – К.: Укр. Пись-менник, 1994. – 312 с.

REFERENCES1. Vovk Khv. Studii z ukrainskoi etnohra³ i ta

antropolohii. – Niu-York: Howerla, 1976. – 356 s.



2. Doroshenko D. Slovianskyi svit u yoho my-nu lomu y suchasnomu. – K.: Tempora, 2010. – 784 s.

3. Yermolenko S.Ya. Mova i ukraino znav-chyi svitohliad. – K.: NDIU, 2007. – 444 s.

4. Matviias I. Vаrianty ukrainskoi litera-turnoi movy. – K., 1998.– 162 s.

5. Mordvintsev V. Tserkva // Istorychna nauka: terminolohichnyi i poniatiinyi dovid-nyk. – K.: Vyscha shkola, 2002. – 432 s.

6. Rudnytskyi S. Ukrainska sprava zi sta-novyshcha politychnoi heohra³ i // Krysachenko V.S. Ukrainoznavstvo: Khrestomatiia-posibnyk: u 2 kn. – Kn. 1.– K.: Lybid, 1996. – S. 288 – 319.

7. Savchuk B. Ukrainska etnolohiia. – Iva-no-Frankivsk: Lileia-NV, 2004. – 560 s.

8. Sichynskyi V.Yu. Chuzhyntsi pro Ukrainu… – K.: Firma «Dovira», 1992. – 256 s.

9. Subtelnyi O. Ukraina: istoriia: рer. z anhl. – 3-tie vyd., pererob. i dop.– K.: Lybid, 1993. – 720 s.

10. Tyvodar M. Etnolohiia. – Uzhhorod, 1998. – 580 s.

11. Fihurnyi Yu.S. Ukrainskyi etnos u pro-stori y chasi: ukrainoznavchi doslidzhennia etnichnykh, derzhavotvorchykh i natsiietvor-chykh protsesiv v Ukraini.– K.: NNDIU, 2009. – 520 s.

12. Fihurnyi Yu.S. Ukrainske etnoderzha-vonatsiietvorennia (XV–XVIII st.) v ukrai-noznavchomu vymiri. Monohra³ ia ta vybra-ni ukrainoznavchi pratsi. – 2-he vyd., dop. i doopr. – K., 2014. – 400 s.

13. Tsytuietsia za Sichynskym V.Yu. Chu-zhyntsi pro Ukrainu… – K.: Firma «Dovira», 1992. – 256 c.

14. Sherer Zh.-B. Litopys Malorosii, abo Is-toriia kozakiv-zaporozhtsiv ta kozakiv Ukrainy abo Malorosii: рer. z fr. – K.: Ukr. Pysmennyk, 1994. – 312 s.

Yu. FihurnyiUkrainian Ethnic Processes in the Latter Half of the XVIIIth Century

AbstractNational ethnic processes in the latter half of the XVIIIth century are characterized by both

quantitative and qualitative content and development: 1) the use of the Ukrainian popular (grass-roots) language is marked by continuity, consistency and frequency. Despite great pressure and expansion of the Russian language within Ukrainian ethnic territories it (or rather native speakers – Ukrainians) not only managed to preserve its position, but also initiated creation of a modern literary Ukrainian language that derives from the grass-roots language, thus having increased its ethno-state-nation building functions; 2) at the end of the 18th century Ukrainian ethnic territories were grabbed by two powerful empires, in particular, almost all Western Ukraine, Bukovyna (annexed in 1775 in Moldova) and Transcarpathia went to the Austrian Empire, and Over Dnipro Land, Slobola Ukraine, Polissia, East Podolia and the Black Sea Coast went to the Russian Empire. Being under Vienna and St. Petersburg has le© a signi¢ cant mark on the Ukrainians living on the both sides of the imperial frontiers; 3) the mentioned period is distinguished by active development of the Ukrainian traditional spiritual and material culture, folk customs and traditions the high level and unique character of which was described by native and foreign scholars and travelers; 4) ethnic identity, mentality and religion were signi¢ cant ethno-determining features of the Ukrainian people. � ey distinguished it from other neighboring ethnic groups – the Poles, the Belarusians, the Hungarians, the Moldavians, the Slovaks and especially the Russians. � e most brightly they are represented in the culture, life, traditions and mentality, even in the religious sphere. Despite seemingly common religion of both the Ukrainian and Russian people (Eastern Rite Christians) there were some di� erences among them which Vienna and St. Petersburg, and most of all – the Russian imperial authorities tried to eliminate and unify.


Толочко Д. Стратегія Української держави у вирішенні...

УДК 327 (477)

СТРАТЕГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИУ ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ТА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН(КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Денис ТОЛОЧКОкандидат історичних наук,старший науковий співробітник відділу української історії ННДІУВІ

Анотація. Стратегія Української держави у вирішенні проблем національного розвитку та регулювання міжнаціональних відносин визначена, насамперед, Конституцією України. У статті розглядаються документи, що зберігаються у фондах Центрального державного ар-хіву вищих органів влади та управління України, з точки зору їх інформаційного потенціалу для дослідження державної етнонаціональної політики України. Проаналізовано активний вплив реорганізаційних процесів на якість стратегії державної етнополітики наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Наголошується, що усвідомлення важливості регулювання етнонаціо-нального розвитку і дотримання прав людини на самовизначення є необхідними для забезпе-чення національної безпеки України.

Ключові слова: стратегія, концепція, етнонаціональна політика, етнокультурний роз-виток, етнічна спільнота, українська нація, сучасна Україна.

СТРАТЕГИЯ УКРАИНСКОГО ГОСУДАРСТВА В РЕШЕНИИ ПРОБЛЕМ НАЦИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ

И РЕГУЛИРОВАНИЯ МЕЖНАЦИОНАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ(КОНЕЦ ХХ – НАЧАЛО ХХI ВЕКА)

Денис ТОЛОЧКОкандидат исторических наук,старший научный сотрудник отдела украинской истории ННИИУВИ

Аннотация. Стратегия Украинского государства в решении проблем национального развития и регулирования межнациональных отношений определена, прежде всего, Консти-туцией Украины. В статье рассматриваются документы, хранящиеся в фондах Централь-ного государственного архива высших органов власти и управления Украины, с точки зре-ния их информационного потенциала для исследования государственной этнонациональной политики Украины. Проанализировано активное влияние реорганизационных процессов на качество стратегии государственной этнополитики в конце ХХ – начале ХХІ в. Подчерки-вается, что осознание важности регулирования этнонационального развития и соблюдение прав человека на самоопределение являются необходимыми для обеспечения национальной безопасности Украины.

Ключевые слова: стратегия, концепция, этнонациональная политика, этнокультурное развитие, этническое сообщество, украинская нация, современная Украина.



Засадничі ідеї державної політики у сфері регулювання етнонаціонального розвитку закладені в Конституції Укра-їни. У преамбулі йдеться про те, що у правовому відношенні всі громадяни України, незалежно від національнос-ті чи віросповідання, мають однакові права. Більше того, стаття 11 Конститу-ції України зобов’язує державу сприяти «консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної само-бутності всіх корінних народів і націо-нальних меншин України». На практи-ці ж положення Конституції є ілюзією можливості права, за яке треба бороти-ся. Тобто, всупереч закріпленим у Кон-ституції правам, нагальні потреби віль-ного національного розвитку певних етнічних спільнот, що проживають на території держави, повсякчас ігнору ю-ться [17, 68].

Створення належних умов для роз-витку етнічних спільнот у сучасній Україні є одним з основних напрямів державної політики. Окрім статті 11 Конституції України, зазначений вище напрям державної політики закріплений у Законі України від 19.06.2003 № 946-IV «Про основи національної безпеки Укра-їни». Згідно із статтею 8 зазначеного За-кону України до внутрішньополітичної сфери належить «формування і вдоско-налення політико-правових, соціаль-но-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спіль-нот та розв’язання міжнаціональних суперечностей» [4]. Проте окремого за-кону, який визначає концепцію, регу-лює правові, економічні й інші питання етнонаціональної політики, поки що не ухвалено. Більше того, непослідовність, неефективність та несвоєчасність у

UKRAINIAN STATE STRATEGY IN RESOLVING PROBLEMS OF NATIONAL DEVELOPMENT

AND REGULATION OF INTERETHNIC RELATIONSIN THE LATE XXth – EARLY XXIth CENTURIES

Denys TOLOCHKOCandidate of Historical Sciences,senior research associate of Ukrainian History Department of NRIUSWH

Annotation. Strategy of the Ukrainian state in regard to the problems of national development and regulation of interethnic relations is primarily based on the principles of the Ukrainian Constitution. Documents of the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine have been investigated in the context of their informational potential for the Ukrainian state ethnic policy research. Active in¥ uence of the reorganization processes on the strategy of state ethnic policy in the late 20th – early 21th centuries is analyzed. It is emphasized that awareness of regulation of interethnic development and observance of human rights to self-determination are necessary for national security of Ukraine.

Key words: strategy, concept, state ethnic policy, ethnocultural development, ethnic communities, Ukrainian nation, modern Ukraine.



прийнятті рішень стали причиною того, що проблема забезпечення прав корін-них народів актуалізувалась лише після анексії півострова Крим Російською Фе-дерацією. Зокрема, Верховна Рада Украї-ни заявила про гарантії прав кримсько-татарського народу у складі Української держави та підтримала Декларацію ООН про права корінних народів [10].

Проблема етнонаціонального розвит-ку України є багатоаспектною та потре-бує залучення фахівців різних галузей (соціологів, юристів, етнологів, істори-ків та ін.). Вивченню зазначеної пробле-ми присвятили свої праці такі провідні науковці, як В. Євтух, В. Котигоренко, В. Крисаченко, М. Панчук, С. Римарен-ко та ін. Переважна більшість наукових досліджень спирається на аналіз між-народних та вітчизняних нормативно-правових документів, які стосуються регулювання етнокультурного розвит-ку етнічних спільнот. Проблемам регу-лювання етнонаціонального розвитку, вироблення оптимальних моделей між-етнічної взаємодії, запобіганню кон-фліктогенних ситуацій присвячене до-слідження В. Євтуха [3]. Цінність цього дослідження полягає в тому, що вчений проаналізував світовий досвід вирішен-ня етнічних проблем і відібрав низку заходів, які дали позитивні результати в таких країнах: США, Канада, Бельгія, Угорщина, країни колишньої Югославії. Їхній досвід, на думку В. Євтуха, можна адаптувати і застосувати в Україні.

Неодмінною вимогою, якої має дотримуватися дослідник, є розгляд кожної складової системи життєзабез-печення, економічної, духовної чи ет-нонаціональної, як частини цілого. По-милкові дії в етнополітиці так чи інакше впливають на інші сфери суспільного

життя. Розуміння особливостей етно-національного розвитку України не буде цілісним без аналізу комплексу доку-ментів Державного комітету у справах національностей та міграції, що збері-гаються у ЦДАВО (Ф. 5252). Фонд міс-тить документи про заходи зі збережен-ня культурної самобутності етнічних спільнот, захисту їхніх прав та ухвалені рішення, які визначали стратегію дер-жавної політики у сфері регулювання ет-нонаціонального розвитку України.

З огляду на важливість проблеми ре-гулювання етнонаціонального розвитку в статті розв’язуються такі завдання: ви-явити особливості стратегії державної політики у сфері регулювання етнона-ціонального розвитку України; довести, що забезпечення національної безпеки залежить від цілеспрямованої та ефек-тивної державної політики в етнонаціо-нальній сфері.

Насамперед коротко зупинимось на визначенні термінів «концепція» та «стра-тегія». Концепція (від лат. сonception – розу-міння, система): 1) система поглядів, те чи інше розуміння явищ, процесів; 2) керівна ідея, конструктивний принцип різних ви-дів діяльності; 3) визначений спосіб розу-міння, трактування яких-небудь явищ.

Стратегія (з грец. στρατηγία – мис-тецтво полководця): загальний, недета-лізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період і передбачає досягнення складної мети. Стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціо-нальний, підкріплений ідеологією, стій-кий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом у процесі його реалізації та спрямований на успішне досягнення мети [29].



Використовуючи зазначені поняття щодо державної політики в етнонаціо-нальній сфері, необхідне їх чітке розу-міння. Концепція визначає головну ідею та стратегію етнополітики. Відповідно стратегія – це цілеспрямовані, органі-зовані, відкориговані та скоординовані дії щодо реалізації концепції. Водночас стратегія є цілісним та складним меха-нізмом, що забезпечує взаємодією окре-мих напрямів і концентрує ресурси дер-жави в конкретній реальній обстановці існуючих і таких, що народжуються, за-гроз та викликів.

Народний депутат України М. Папі-єв у додатку до Закону України «Стра-тегія державної етнонаціональної полі-тики» припустився помилки, вживаючи термін «стратегія». Коректніше було б говорити про концепцію державної ет-нонаціональної політики. Це добре вид-но з назви 5 пункту зазначеного додатку «Механізм реалізації стратегії державної етнонаціональної політики». Виходить, що стратегія реалізовує сама себе, меха-нізм реалізації механізму. Цього можна було б уникнути, якби у першому пункті серед перелічених понять були визна-чення «концепція» та «стратегія». Кон-цепція визначає стратегію дій, а страте-гія – механізм реалізації концепції.

Упродовж 23 років в Україні, окрім профільного міністерства, були ство-рені ради при Президентові України, комітети при Кабінеті Міністрів Укра-їни, комісії у Верховній Раді України, департаменти та відділи в обласних дер-жавних адміністраціях. Парадокс поля-гає в тому, що ця система регулювання етнонаціонального розвитку України функціонує два десятиліття, не маючи концепції. Єдиною стратегією у сфері ет-нонаціонального розвитку України була

перманентна реорганізація органів дер-жавного управління, які мали б займа-тися реалізацією досі не затвердженої концепції.

Історія державного органу у справах національностей як об’єктивний фак-тор, що впливав на стратегію державної політики у сфері регулювання етнона-ціонального розвитку України, дає мож-ливість зрозуміти, які саме перешкоди довелося подолати етнічним спільнотам на шляху створення умов для збережен-ня самобутності, а кримським татарам, після повернення з місць депортації, здобути статус «корінного народу».

Насамперед державний орган у спра-вах національностей дев’ять разів змі-нював свій статус і підпорядкування (див. Табл. 1). Так, з 1991 р. до сьогодні функцію державного органу виконува-ли: Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України; Мініс-терство України у справах національ-ностей та міграції; Міністерство України у справах національностей, міграції та культів; Міністерство України у справах національностей та міграції; Державний комітет України у справах національнос-тей та міграції; Державний департамент у справах національностей та міграцій при Міністерстві юстиції України; Дер-жавний комітет у справах національ-ностей та міграцій; Державний комітет України у справах національностей та релігій; Департамент у справах релігій та національностей у складі Міністерства культури України.

Спираючись на аналіз повноважень та підпорядкування державного орга-ну у справах національностей, період його діяльності в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. можна умовно поділити на три етапи. Перший етап розпочався після



проголошення незалежності України та активного формування нової системи органів державної влади. Правовою під-ставою діяльності органу у справах націо-нальностей стала Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1992 р. № 71 «Про затвердження Положення про Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України» [12]. Отже, на Комітет у справах національ-ностей як центральний орган держав-ного управління України було покладе-но функції із забезпечення проведення єдиної державної політики в сфері між-національних відносин з урахуванням традицій, особливостей і потреб кожної нації та національної групи.

З метою вдосконалення роботи у сфері міжнаціональних відносин та мі-граційних процесів та на підставі Указу Президента України від 26 квітня 1993 р. № 145/93 створюється Міністерство України у справах національностей та мі-грації. Незабаром, шляхом реорганізації, до повноважень Міністерства включили проведення державної політики щодо релігії та церкви. Так, Указом Президен-та України від 25 липня 1994 р. № 408 «Про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів» було утворено Управління у справах ре-лігійних організацій. Згідно з Положен-ням Міністерство мало статус централь-ного органу державної виконавчої влади і було підвідомчим Кабінету Міністрів України. Фундамент етнонаціонального розвитку України спробували закласти на засіданні колегії Міністерства Укра-їни у справах національностей, міграції та культів від 27 січня 1995 р., порядок денний якого передбачав обговорен-ня питання «Про проект Концепції на-укових досліджень з актуальних питань

національної, міграційної і державно-церковної політики» (див. Додаток № 1). На засіданні постановили затвердити концепцію наукових досліджень. Крім того, Управлінню наукового та інфор-маційного забезпечення (Антонюк О.В.) доручили забезпечити активне залучен-ня до співпраці з Міністерством провід-них учених – дослідників актуальних проблем етнонаціональної, міграційної і державно-церковної політики в Украї-ні [23]. На друге півріччя 1995 р. Мініс-терство запланувало значний обсяг нау-кової та науково-організаційної роботи. Зокрема, Міністерство мало замовити наукові розробки з таких тем: «Молдава-ни і румуни України: етнічна самосвідо-мість, форми організації національного життя, проблеми інтеграції»; «Соціальне самопочуття і орієнтації гагаузької мен-шини»; «Кримські татари: соціальна та етнокультурна адаптація, перспективи інтеграції в Криму»; «Співвідношення релігійного і національного чинників у розвитку церковно-релігійних процесів в Україні» [24]. У зв’язку з браком коштів та реорганізаційними процесами в груд-ні 1995 р., а також у липні 1996 р. проек-ти не було реалізовано.

Другий етап тривав з грудня 1995 р. до грудня 2001 р. У зв’язку з утворенням Державного комітету України у справах релігій 26 грудня 1995 р. Міністерство України у справах національностей, мі-грації та культів було ліквідовано та ство-рено на його базі Міністерство у справах національностей та міграції [18]. Таким чином, відбулося повернення Міністер-ства до повноважень 1993 – 1994 рр.

Згідно з Указом Президента України від 26 липня 1996 р. № 596/96 «Про зміни в системі центральних органів виконав-чої влади України» відбулася ліквідація



Міністерства України у справах націо-нальностей та міграції та створення на її базі Державного комітету України у справах національностей та міграції [21].

В результаті аналізу нормотворчої діяльності Держкомнац можна зробити висновок, що в роботі урядового орга-ну переважала гуманітарно-освітня та етнокультурна спрямованість і недо-статня увага приділялась законотворчій діяльності. Впродовж 1991 – 1999 рр. ді-яльності державного органу у справах національностей в Україні підготовлено понад 70 проектів нормативно-право-вих актів, у тому числі 35 постанов Ка-бінету Міністрів України, 18 міждержав-них договорів, 10 указів і розпоряджень Президента України. Однак проектів законів розроблено 8, а прийнято лише 2 – у 1992 – 1993 рр. Вивчення законо-проектів свідчить, що значна їх частина має декларативний характер і потребує суттєвого доопрацювання.

Наприклад, проект Закону України «Про внесення змін до Закону Украї-ни «Про національні меншини в Укра-їні». Він приведений у відповідність з Конституцією України, але залишився рамковим і не має механізмів реаліза-ції. Інший законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про біженців» передбачив механізм реалізації, але по-требує доопрацювання в частині спів-відношення компетенцій центральних і місцевих органів міграційної служби. Не містить необхідних механізмів реа-лізації законопроект «Про реабілітацію та забезпечення прав осіб з числа на-ціональних меншин, що зазнали репре-сій та були депортовані з території Укра-їни» [27].

Частково низьку якість підготов-ки законопроектів можна пояснити

незадовільним забезпеченням належ-ного рівня організаційної роботи. На думку Г. Середи, працівники Держком-нацміграції «недостатньо активно спів-працювали з народними депутатами». Саме внаслідок неспроможності пере-конливо доносити до депутатів думку про необхідність прийняття зважених рішень, вважає він, у грудні 1999 р. Євро-пейська хартія регіональних мов або мов меншин була ратифікована із значними порушеннями регламенту і, що значно гірше, у варіанті, ряд положень якого су-перечать Конституції України [28].

Оцінюючи роботу Держкомнацмі-грації, Г. Середа зазначив, що «напрацю-вання попередників на цій ділянці ви-глядають більш ніж скромно. Формалізм і поверховість переважали останнім ча-сом в плануванні роботи, при вивченні стану справ на місцях, при проведенні засідань колегії. Навіть на підсумковій розширеній колегії за 1998 рік були при-сутні лише 11 представників з облас-тей» [26].

Ефемерною була управлінська верти-каль, яка в основному зводилася до спо-радичного, безсистемного обміну інфор-мацією на рівні виконавців. Наприклад, за 1999 р. на місця не було направлено жодного завдання за підписом керівни-цтва Держкомітету. Г. Середа навіть був змушений вдатися до риторичного запи-тання: «А як же розуміти ст. 31 Закону «Про місцеві державні адміністрації», де чітко вказано, що «… управління, відді-ли […] місцевих державних адміністра-цій підзвітні та підконтрольні відповід-ним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади»? [26].

У зв’язку з адміністративною ре-формою від 15 грудня 1999 р. Президент України видав укази (№ 1572/99 «Про



систему центральних органів виконав-чої влади» та № 1573/99 «Про зміни у структурі центральних органів вико-навчої влади»), згідно з якими Держав-ний комітет України у справах націо-нальностей та міграції зберігав статус центрального органу виконавчої влади, але ставав підвідомчим Міністерству юстиції України [20]. Зокрема, у По-станові Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. зазначено, що створено Державний департамент у справах на-ціональностей та міграції як урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції і підпо-рядковується йому [13]. Державний де-партамент у справах національностей та міграцій очолив Г. Середа. Він був нала-штований на рішучі кроки, про що свід-чать критичні слова в оцінці доробку по-переднього органу: «такого «спадку» ми будемо рішуче позбавлятись. До цього нас спонукають як названі фактичні об-ставини, так і правові чинники. Напри-клад, п. 9 нового Положення наголошує, що «Держнацміграції здійснює свої по-вноваження як безпосередньо, так і че-рез відповідні органи АРК та структурні підрозділи облдержадміністрацій» [26].

Третій етап починається з Ука-зу Президента від 13 вересня 2001 р. № 836/2001 «Про Державний комітет України у справах національностей та міграції» та ліквідації Державного де-партаменту у справах національностей та міграції, що діяв у складі Міністер-ства юстиції України [19]. Складний, довготривалий та витратний процес ре-організації повернув державний орган у справах національностей до статусу та повноважень 1996 – 1999 рр.

Вдосконалення системи органів ви-конавчої влади продовжила Постанова

Кабінету Міністрів від 8 листопада 2006 р. № 1575 «Про утворення Дер-жавного комітету України у справах національностей та релігій» [11]. Шля-хом реорганізації Державного комітету у справах національностей та міграції і Державного департаменту у справах ре-лігії на їх базі утворили Державний комі-тет України у справах національностей та релігій. Згідно з Положенням Держав-ний комітет є «центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря-мовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України» [9]. До повноважень Державного комітету, окрім забезпе-чення державної політики у сфері між-національних відносин, також додали сферу релігії, відносин із церквою і релі-гійними організаціями, як це вже було у 1994 р. Показовим є той факт, що саме Держкомнацрелігій за роки існування державного органу у справах національ-ностей мав рекордну кількість (чоти-рьох) керівників. Спочатку виконуючим обов’язки голови призначили Г.Д. Попо-ва, з грудня новим головою призначили О.Н. Сагана, з травня 2009 р. – Ю.Є. Ре-шетнікова, а з липня 2010 р. – Ю.П. Бо-гуцького [2].

Державний комітет України у спра-вах національностей та релігій, згідно з Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконав-чої влади», потрапив до переліку вищих органів влади, які ліквідовано [22]. Реа-лізацію державної політики у сфері між-національних відносин, захисту прав національних меншин та релігії пере-дано до компетенції реорганізованого Міністерства культури України. Таким чином, статус державного органу у



справах національностей та релігій було понижено.

Для кожного етапу характерні певні особливості в організації роботи щодо забезпечення міжнаціональних відно-син, захисту прав національних меншин та відновлення прав депортованих ет-нічних спільнот. Найбільш продуктивно державний орган працював упродовж третього етапу. Слід зазначити, що про-тягом 2001–2010 рр. на засіданнях коле-гії Держкомнацміграції було розглянуто 52 питання, що на 14% більше порівняно з попереднім етапом. Частково це можна пояснити тим, що за 9 років на держав-ний орган припало стільки ж реоргані-зацій (а саме 3), як і на попередній етап, що тривав лише 6 років. Ця періодизація потребує додаткових уточнень, проте в загальних рисах відображає ключові моменти діяльності державного органу у справах національностей в Україні.

При відсутності концепції держав-ної політики у сфері регулювання етно-національного розвитку України реор-ганізація чинила деструктивний вплив на діяльність державного органу, що свідчить про кризу системи державного управління в цілому. Показовим у цьому контексті є досить бурхливе обговорен-ня у громадських, державних, релігійних та наукових колах на предмет ліквідації Державного комітету України у справах національностей та релігій, а також до-цільності розподілення функцій дер-жавного органу у справах релігій між двома новими структурами. Так, 11 січ-ня 2012 р. на парламентських слуханнях «Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи» Ю. Решетні-ков зазначив, що «до компетенції Мініс-терства культури належить виконання цілої низки масштабних завдань у сфері

етнополітики. Натомість на практиці реалізацію відповідних функцій покла-дено на один відділ у складі міністер-ства, що викликає обґрунтовані сумніви щодо можливості ефективної реалізації зазначених завдань. Відтак у контексті адміністративної реформи підтримую створення Державної служби у справах національностей та релігії…» [14].

Складну соціально-економічну си-туацію в Україні можна було б віднести до об’єктивних факторів, які не давали можливості в повному обсязі здійсню-вати цілеспрямовану державну політику в етнонаціональній сфері. Але поверта-ючись до попереднього суб’єктивного фактора, доводиться констатувати, що в цивілізованих європейських країнах рівень життя можновладців мало від-різняється від рівня життя пересічних громадян, чого не можна сказати про українських чиновників. Відповідно од-ним із факторів, що суттєво впливає на розвиток України, зокрема її етнонаціо-нальну сферу, є нецільове використання бюджетних коштів (корупція). Про фак-ти нецільового використання бюджет-них коштів йшлося у доповіді директора Державного департаменту у справах на-ціональностей та міграції Г. Середи на розширеному засіданні колегії Держнац-міграції 4 серпня 2000 р. Він наголосив на тому, що «…надалі не можемо терпіти таких порушень, які допускалися попе-реднім керівництвом Рескомнацу та ін-ших підвідомчих структур (зокрема, Ха-ліковим З.Р. та Куртійовим Е.Р, стосовно яких нині проводиться кримінальне розслідування по обвинуваченню в не-цільовому використанні бюджетних ко-штів)» [25].

Ставлення української влади до проблеми етнокультурного розвитку



етнічних спільнот в Україні стало при-чиною хибної внутрішньої політики, зокрема нехтування чи принаймні не-дооцінки необхідності вироблення адекватної концепції етнонаціональної політики. Підхід, якого дотримувалися представники української влади, замість вирішення питання спрямований на те, щоб обійти проблеми етнокультурного розвитку етнічних спільнот. Так, напри-клад, замість врегулювання правового статусу меджлісу у 1999 р. було створено Раду представників кримськотатарсько-го народу при Президентові України. В результаті нерегулярних засідань Ради, зменшення кількості членів із 33 до 19 вона втратила здатність на належно-му рівні представляти інтереси крим-ських татар у відносинах з центральною державною владою України. Водночас українська влада дедалі частіше й по-слідовніше співпрацювала з кримсько-татарськими групами, що перебувають в опозиції до меджлісу. Це маніпулювання політичною конкуренцією в середовищі кримськотатарської спільноти призве-ло до зростання напруженості, зокрема у травні 2013 р., до і під час організації пам’ятних заходів з нагоди річниці де-портації [5]. Внаслідок домінування сте-реотипів радянського періоду державні службовці та депутати ладні були відда-ти Крим Російській Федерації, аніж по-вернути його корінним народам півост-рова. На жаль, ставлення проросійських можновладців до кримських татар після анексії півострова Крим Російською Фе-дерацією стало гіршим. Переслідування, арешти, обшуки та інші засоби тиску з боку окупаційної влади Криму щодо кримських татар пояснюються тим, що вони не визнають законність приєднан-ня українського півострова до Російської

Федерації [1, 16]. Доречно зазначити, що зверхнє ставлення політиків не обмежу-валось кримськими татарами, а поши-рювалось на український народ в цілому. Так, українська влада замість політики на визнання і збереження самобутнос-ті русинської етнографічної групи не-рідко обходилась лише беззаперечним твердженням, що вони українці, причо-му такі самі, як і всі інші представники етносу. Цим не могли не скористатися представники радикального «політич-ного русинства» [7]. Тому не випадково нинішні очільники громадських русин-ських товариств Закарпаття рішуче від-хрещуються від загарбницької політики В. Путіна щодо України – русинам не по-трібен такий захисник [6, 220]. Така ре-акція є відповіддю русинів на потенцій-ну загрозу, яка міститься в заяві ідеолога політичного русинства Г. Миронова. На його переконання, єдиний вихід для ру-синів – молитися і благати «материнську державу» (звісно ж, Росію) захистити Підкарпатську Русь від «можливої нео-фашистської загрози» і взяти її під своє крило [6, 219 – 220].

Геополітична ситуація як об’єк тив-ний фактор української етнополітики визначає загрози на глобальному рівні та підтримку з боку інших держав сві-ту. З історичного досвіду відомі непо-одинокі приклади того, як унаслідок від-сутності підтримки провідних держав світу та грубого зовнішнього втручання Україна, а саме українські етнічні землі, була штучно розділена кордонами. Від-повідно до нового проекту Закону Укра-їни «Про концепцію державної політики в сфері регулювання етнонаціонального розвитку України» мають бути внесені зміни, які враховували б деструктивну дію таких факторів, як окупація Криму



та військове втручання Російської Феде-рації на Сході України.

В результаті ситуативної етнонаціо-нальної політики було допущено про-рахунки. Тактика стримування крим-ськотатарського національного руху створила сприятливе підґрунтя для формування в Криму проросійської культурної належності. Схожа ситуація щодо поширення російської культурної самосвідомості спостерігалась на тери-торії східних областей України (зокре-ма в Донецькій та Луганській областях). Відповідно недостатньо враховувався вплив зовнішнього фактора на етнона-ціональні процеси в сучасній Україні. Більше того, навіть сьогодні окремі про-російські політики намагаються переко-нати світову спільноту, що «зовнішній фактор» не причетний до ситуації на Сході України і єдиною причиною є від-сутність взаєморозуміння між владою в Києві та місцевою владою Донбасу. Яскравим прикладом є виступ П. Си-моненка на Парламентській асамблеї Ради Європи (1.10.2014), в якому йшло-ся, що «безглуздо пояснювати причину війни зовнішніми факторами» (Пере-клад наш. – Д. Т.). Наприкінці виступу П. Симоненко припустив, що «Європа має вимагати, щоб український уряд по-збувся неонацистів, які є в його складі. Вони озброєні і дають свою форму тим, хто підтримує ідеї фашизму та нацизму. Якщо цьому дозволити продовжуватись, то це буде кінець для України» (Пере-клад наш. – Д. Т.) [16].

З одного боку, виступ є свідченням того, що П. Симоненко, відчуваючи за-грозу втрати політичної влади, зверта-ється до радянської практики 30-х ро-ків, коли усіх, хто не підтримував або критикував дії комуністичної влади,

обвинувачували в антирадянській ді-яльності та називали посібниками фа-шистів.

З другого боку, пояснення щодо ак-центування уваги П. Симоненком на проблемі неонацизму та неофашизму в українському парламенті можна зна-йти у нещодавньому виступі Т. Снайде-ра [15]. На його переконання, головною метою поширення думки про те, що в українському парламенті владу захопи-ли неофашисти та неонацисти, є дезінте-грація Української держави. Цей метод працює проти України і досить ефектив-но, свідченням цього є те, що на Заході витратили п’ять місяців у дискусіях, чи був Майдан фашистським.

На нашу думку, не можна однознач-но стверджувати, що вплив зовніш-нього фактора є негативним. Навпаки, такі дії змушують українських політи-ків більше думати над тим, ким вони є, а також шукати оптимальну стратегію державної політики в етнонаціональ-ній сфері. Зокрема, Постановою Верхо-вної Ради України від 20 березня 2014 р. кримських татар було визнано корінним народом [10]. Кримськотатарський на-ціональний рух залишається потужним осередком з проукраїнськими погляда-ми, за що, як уже було зазначено вище, зазнає постійного тиску з боку окупа-ційної влади Криму. Україна і кримсько-татарський національний рух мають спільний політичний інтерес – опір ро-сійській агресії та звільнення Криму від окупації.

Один з останніх проектів концеп-ції державної етнонаціональної по-літики України розроблено за участю представників наукових, експертних і громадських організацій національних меншин. Стратегічною метою проекту



є формування громадянського суспіль-ства, в якому гармонійно розвивати-муться всі етноси, етнічні групи, а ет-нонаціональна політика буде засобом духовного розвою української нації, її соціального, економічного, політичного розвитку. Зокрема, М. Кулиняк наголо-сив на тому, що від затвердження кон-цепції залежить «правове забезпечення самостійності національних меншин у розв’язанні питань, що стосуються їхніх інтересів та вільного вибору ними шля-хів свого національного відродження й розвитку» [8, 14].

Голова Федерації грецьких товариств України О. Проценко-Пічаджі наголоси-ла, що «не виконуються закони «Про на-ціональні меншини в Україні», «Про гро-мадські об’єднання», «Про мови», Угода з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин та народів. Зовсім «забалакали» законопроекти Концепції етнонаціо-нальної політики України та національ-но-культурної автономії» [8].

Переважна більшість учасників парламентських слухань у своїх висту-пах наголошували на тому, що за ось уже понад два десятиліття незалежнос-ті в Україні так і не спромоглися ви-значитись щодо засадничих принципів української етнополітики. Власне, сама відсутність концепції етнонаціональної політики є ганебним фактом. Зволікан-ня у вирішенні цього питання не лише перешкоджає етнокультурному розвит-кові етнічних спільнот, але й стано-вить потенційну загрозу національній безпеці України. На переконання І. По-песку, парламентське слухання мало рекомендувати Кабінету Міністрів України прискорити доопрацювання відповідної концепції та невідкладно

подати її на затвердження Верховної Ради України.

Таким чином, стратегія державної політики в етнонаціональній сфері має враховувати нові тенденції розвитку су-часної України:

– створення української нації шля-хом політичної консолідації громадян України навколо спільних національних інтересів і культурних цінностей;

– «гібридна» війна проти України продемонструвала, що забезпечення національної безпеки неможливе без ефективної політики в етнонаціональ-ній сфері. Агресор зацікавлений у появі будь-яких конфліктів на етнічному ґрун-ті, що, з одного боку, негативно позна-читься на іміджі України, а з другого – є приводом до силового втручання;

– поширення російською пропаган-дою за межами України ідей, що в укра-їнському парламенті владу захопили неофашисти та неонацисти;

– дії органів державної влади мають бути спрямовані на розв’язання нагаль-них проблем етнокультурного розвитку етнічних спільнот України. А усі без ви-нятку, хто спробує розпалити конфлікт на етнічному ґрунті, мають бути притяг-нені до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Ефективність державної політики у сфері регулювання етнонаціонального розвитку України насамперед залежить від її наукової обґрунтованості, тобто від того, наскільки поставлені цілі та методи їх досягнення відповідають тим реальним умовам, на які вони спрямо-вані. Фундаментом такого обґрунтуван-ня виступає теорія етносу. У визначенні стратегічних цілей етнонаціонального розвитку та обґрунтуванні шляхів їх ре-алізації необхідно передусім спиратись



на об’єктивні закономірності етнокуль-турного розвитку людських спільнот, реальну оцінку стану етнічних спільнот, їх чисельність і можливості. Зробити це можна лише на основі тих знань, які про-понує теорія етносу. Цілком логічною

видається вимога, щоб цими знаннями володіли працівники державних орга-нів, що обіймають посади, до функціо-нальних обов’язків яких належить при-йняття рішень щодо етнокультурного розвитку етнічних спільнот в Україні.

Таблиця 1

Перетворення державного органу у справах національностей в Україні (1991 – 2013 рр.)

Роки діяльності Назва державного органу

9 липня 1991 р. –26 квітня 1993 р.

Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України

26 квітня 1993 р. – 25 липня 1994 р.

Міністерство України у справах національностей та міграції

25 липня 1994 р. – 26 грудня 1995 р.

Міністерство України у справах національностей, міграції та культів

26 грудня 1995 р. – 25 липня 1996 р.

Міністерство України у справах національностей та міграції

25 липня 1996 р. – 15 грудня 1999 р.

Державний комітет України у справах національностей та міграції

4 квітня 2000 р. – 27 грудня 2001 р.

Державний департамент у справах національностей та міграцій (у складі Міністерства юстиції України)

13 вересня 2001 р. – 8 листопада 2006 р. Державний комітет у справах національностей та міграцій

8 листопада 2006 р. – 9 грудня 2010 р.

Державний комітет України у справах національностей та релігій

9 грудня 2010 р. – по цей час

Департамент у справах релігій та національностей (у складі Міністерства культури України)

Таблиця складена на основі даних ЦДАВО [24].

ДОДАТКИДодаток №1

Концепція наукових досліджень з актуальних питань національної, міграційної і державно-церковної політики

Арк. 22Додаток № 5



ПОСТАНОВА № 1/2засідання колегії Міністерства у справах національностей,

міграції та культіввід 27 січня 1995 року

Заслухавши і обговоривши питання «Про проект концепції наукових досліджень з ак-туальних питань національної, міграційної і державно-церковної політики», колегія Мініс-терства

постановляє:1. Затвердити концепцію наукових досліджень з актуальних питань національної, мігра-

ційної і державно-церковної політики (додається).2. Експертній комісії з оцінки теоретичного рівня та практичного застосування дослі-

джень, що здійснюються на замовлення Міністерства, розглянути наслідки наукових роз-робок, виконаних у 1994 році, визначити пріоритетні напрямки наукових досліджень з про-блем діяльності Міністерства на перспективу і в разі необхідності внести свої пропозиції щодо змін у програмі наукових досліджень на 1995 рік.

3. Управлінню наукового та інформаційного забезпечення (Антонюк О.В.):– забезпечити активне залучення до співпраці з Міністерством провідних вчених – до-

слідників актуальних проблем етнонаціональної, міграційної і державно-церковної політи-ки в Україні, внести пропозиції про організацію конкурсних засад при формуванні творчих колективів для розробки наукових тем;

– відпрацювати питання про об’єднання фінансових можливостей Міністерства з інши-ми органами державної виконавчої влади для виконання наукових досліджень з проблем, в яких є спільна зацікавленість.

4. Контроль за виконанням рішення колегії покласти на Першого заступника Міністра Гашицького О.В.

Голова колегії,Міністр (підпис) М. Шульга

Арк. 23Додаток № 4

КОНЦЕПЦІЯНАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ

НАЦІОНАЛЬНОЇ, МІГРАЦІЙНОЇ І ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИДержавотворення в Україні спричинило глибинні етнонаціональні та етнокультурні

зміни, обумовило зростання національної самосвідомості широких мас, появу нових орга-нізованих форм національного життя етнічних спільнот, перегляд підходів щодо взаємовід-носин між ними. На це активно впливають територіальні відмінності в етнічному складі регіонів, етнокультурних орієнтаціях населення, нерівномірність збереження національнос-тями своєї духовно-культурної самобутності тощо.

Суттєвий відбиток на загальну, в тому числі й етнічну, ситуацію в суспільстві справля-ють інтенсивність, напрямки й структура міграційних потоків, повернення осіб, депортова-них за національною ознакою, поява значної кількості біженців.

Суперечливий характер має також розвиток церковно-релігійних процесів і їх проекція на національні проблеми.

Ефективність державного регулювання цих важливих сфер життєдіяльності суспільства значною мірою залежить від глибини осмислення причин, внутрішньої логіки та наслідків їх розвитку, активного залучення до співпраці провідних вчених.



Комплекс наукових досліджень спрямований на вивчення найбільш актуальних як тео-ретичних, так і практичних проблем, виявлення і соціальну діагностику своєрідних «зон на-пруги», в яких зосереджуються основні тенденції розвитку національних, міграційних, цер-ковно-релігійних процесів.

Неодмінною вимогою до наукових розробок є їх практичне застосування, орієнтація на підготовку конкретних висновків, рекомендацій для органів державного управління.

Арк. 241. ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Теоретико-методологічні та політико-правові засади концепції національної політики в Україні

(Концептуальна науково-теоретична розробка)У дослідженні обґрунтовуються наукові і політико-правові засади, мета, стратегія, критерії, форми та механізми реалізації національної політики.Результатом дослідження є розробка наукових засад концепції національної політики

в Україні та рекомендації щодо підготовки конкретних законопроектів у цій сфері, перед-бачення механізмів їх здійснення.

2. Концептуальні теоретичні та політико-правові основи законодавства про національ-но-культурну автономію

(Науково-теоретична розробка)У дослідженні аналізується світова і вітчизняна (зокрема, закон про національно-пер-

сональну автономію, прийнятий УНР) практика розробки та впровадження законодавства про національно-культурну автономію, розробляються порівняльна характеристика, науко-ві засади такого законодавства щодо України.

Результатом дослідження є розробка наукової концепції закону про національно-куль-турну автономію.

3. Етнічна ситуація в Україні(Соціологічний моніторинг)Регулярна соціальна діагностика соціально-психологічного самопочуття національнос-

тей, етнокультурних та етнополітичних процесів у їх середовищі, стану і тенденцій розвитку міжнаціональних відносин, виявлення «зон напруги» у цій сфері.

Результатом дослідження є періодичні аналітичні довідки про сучасну етнічну ситуацію в державі, вироблення конкретних рекомендацій державним структурам.

4. Етнографічні групи українців: самосвідомість, згуртованість, орієнтації(Етносоціологічне дослідження)Досліджуються особливості національної самосвідомості, рівень згуртованості та соці-

ально-культурні орієнтації етнографічних груп українців.Результатом дослідження є аналітична довідка з оцінкою ситуації, аналізом тенденцій її

розвитку на найближчу перспективу, рекомендаціями державним органам щодо політики в цій сфері.

Додаток № 1 складений на основі даних ЦДАВО [23].



ЛІТЕРАТУРА1. Виступ Джемільова М. на засіданні

Парламентської асамблеї Ради Європи. – Ре-жим доступу: http://www.ukrinform.ua/rus/news/za_vremya_okkupatsii_v_krimu_bez_vesti_propalo_18_tatar___dgemilev_1670801

2. Владиченко Л. До історії державного органу у справах релігій в Україні: з 1991 р. по теперішній час. – Режим доступу: http://www.religion.in.ua/main/history/12072-do-istoriyi-derzhavnogo-organu-u-spravax-religij-v-ukrayini-z-1991-r-po-teperishnij-chas.html

3. Євтух В. Концептуальні засади ви-рішення етнонаціональних проблем / Воло-димир Євтух // Політичний менеджмент. – 2007. – № 4 (25). – С. 14 – 30.

4. Закон України від 19.06.2003 № 946-IV «Про основи національної безпеки Украї-ни». – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964-15

5. Інтеграція раніше депортованих осіб у Криму, Україна. Оцінка потреб, серпень 2013 р. Верховний комісар ОБСЄ у спра-вах національних меншин. – Нідерланди, 2013. – 36 с. – Режим доступу: www.osce.org/hcnm/78053

6. Крисаченко В., Дякова О. Політич-не русинство / В. Крисаченко, О. Дякова // Україна у світовій історії. – № 3. – 2014. – С. 210 – 223. – Режим доступу: http://nndiuvi.org.ua/book/usi-3-web.pdf

7. Крисаченко В.С. Українська етнополі-тика. Концептуальні нариси / В.С. Крисачен-ко. – К.: МП Леся, 2013. – Кн. 1. – 440 с.

8. Парламентські слухання «Етнона-ціональна політика України: здобутки та перспективи». – 17 січня 2012 року. – Ре-жим доступу: http://static.rada.gov.ua/zakon/skl6/11session/par_sl/sl1101112.htm

9. Положення Державного комітету України у справах національностей та релі-гій. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/201-2007-%D0%BF

10. Постанова Верховної Ради України від 20 березня 2014 р. № 1140-VII «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав

кримськотатарського народу у складі Укра-їнської держави». – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1140-18

11. Постанова Кабінету Міністрів від 8 листопада 2006 р. № 1575 «Про утворення Державного комітету України у справах на-ціональностей та релігій». – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1575-2006-%D0%BF

12. Постанова Кабінету Міністрів Украї-ни від 12 лютого 1992 р. № 71 «Про затвер-дження Положення про Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України». – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/71-92-%D0%BF

13. Постанова Кабінету Міністрів Укра-їни від 4 квітня 2000 р. № 1772 «Про утво-рення Державного департаменту у справах націо нальностей та міграції». – Режим досту-пу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/603-2000-%D0%BF

14. Сищук О. Яка етнонаціональна по-літика нам потрібна? / О. Сищук // Віче. – 2012. – №3. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2960/

15. Снайдер Т. Стати «не-Росією» – за-мало для України. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/27280

16. Стенограма засідання Парламент-ської асамблеї Ради Європи від 01.10.2014. – Режим доступу: http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/Records/2014/E/1410011530E.htm

17. Толочко Д.В. Самовизначення етніч-них спільнот у сучасній Україні / Д.В. Толоч-ко // Україна у світовій історії. – 2014. – №3 – С. 61 – 73. – Режим доступу: http://nndiuvi.org.ua/book/usi-3-web.pdf

18. Указ Президента України від 26 груд-ня 1995 р. № 1176/95 «Про утворення Мініс-терства України у справах національностей та міграції». – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1176/95

19. Указ Президента 13 вересня 2001 р. № 836/2001 «Про Державний комітет Украї-ни у справах національностей та міграції». –



Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/836/2001

20. Указ Президента України від 15 груд-ня 1999 р. № 1573/99 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади». – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1573/99

21. Указ Президента України від 26 лип-ня 1996 р. № 596/96 «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади Укра-їни». – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/596/96

22. Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію сис-теми центральних органів виконавчої вла-ди». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010

23. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 1, спр. 40, арк. 22 – 24.

24. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 1, спр. 40, 69 арк.

25. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 4, спр. 2, 42 арк.

26. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 4, спр. 2, арк. 28 – 29.

27. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 4, спр. 2, арк. 30.

28. Центральний державний архів ви-щих органів влади і управління України. – Ф. 5252, оп. 4, спр. 2, арк. 32.

29. Энциклопедический словарь Брок-гауза и Эфрона: в 86 т. – Санкт-Петербург, 1890 – 1907. – Режим доступу: http://uk.wikisource.org/wiki

REFERENCES1. Vystup Dzhemilova M. na zasidanni

Parlamentskoi asamblei Rady Evropy. – Rezhym dostupu: http://www.ukrinform.ua/rus/news/za_vremya_okkupatsii_v_krimu_bez_vesti_propalo_18_tatar___dgemilev_1670801

2. Vladychenko L. Do istorii derzhavnogo organu u spravakh religii v Ukraini: z 1991 r. po teoerishnii chas. – Rezhym dostupu: http://www.religion.in.ua/main/history/12072-do-istoriyi-derzhavnogo-organu-u-spravax-religij-v-ukrayini-z-1991-r-po-teperishnij-chas.html

3. Yevtukh V. Kontseptualni zasady vy-rishennia etnonatsionalnykh problem / Volo-dymyr Yevtykh // Politychnyi menedzhment. – 2007. – № 4 (25). – S. 14–30.

4. Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 № 946-IV «Pro osnovy natsionalnoii bezpeku Ukrainy» – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964-15

5. Intehratsiia ranishe deportovanykh osib u Krymu, Ukraina. Otsinka potreb serpen 2013 r. Verkhovnyi komisar OBSYE u spra-vakh natsionalnykh menshyn. – Niderlandy, 2013. – 36 s. – Rezhym ostypy: www.osce.org/hcnm/78053

6. Krysachenko V., Diakova O. Politych-ne rusynstvo / V. Krysachenko, O. Diakova// Ukraina u svitovii istorii. – № 3. – 2014. – S. 210–223. – Rezhym dostupu: http://nndiuvi.org.ua/book/usi-3-web.pdf

7. Krysachenko V.S. Ukrainska etnopolity-ka. Kontseptualni narysy / V.S. Krysachenko. – K.: MP Lesia, 2013. – Kn. 1. – 440 s.

8. Parlamentski slukhannia «Etnonatsio-nalna polityka Ukrainy: zdobutky ta perspek-tyvy» 17 sichnia 2012 roku. – Rezhym dostupu: http://static.rada.gov.ua/zakon/skl6/11session/par_sl/sl1101112.htm

9. Polozhennia Derzhavnyi komitet Ukrainy u spravakh natsionalnostei ta relihii. – Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/201-2007-%D0%BF

10. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 20 bereznia 2014 r. № 1140-VII «Pro Zaiavu Verkhovnoi Rady Ukrainy shchodo harantii prav krymskotatarskoho narodu u skladi Ukrainskoi derzhavy». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1140-18

11. Postanova Kabinetu Ministriv vid 8 lystopada 2006 r. № 1575 «Pro utvorennia Derzhavnoho komitetu Ukrainy u spravakh



D. TolochkoUkrainian State Strategy in Resolving Problems of National Development and Regulation

of Interethnic Relations in the Late XXth – Early XXIth CenturiesAbstract

Creation of conditions for sustainable development of the ethnic communities in Ukraine is one of the main directions of the Ukrainian state policy. Along with Article 11 of the Ukrainian Constitution, the

natsionalnostei ta relihii». – Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1575-2006-%D0%BF

12. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 12 liutoho 1992 r. № 71 «Pro zatverdzhen-nia Polozhennia pro Komitet u spravakh na-tsionalnostei pry Kabineti Ministriv Ukrainy». – Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/71-92-%D0%BF

13. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 4 kvitnia 2000 r № 1772 «Pro utvorennia Derzhavnoho departamentu u spravakh na-tsionalnostei ta mihratsii». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/603-2000-%D0%BF

14. Syshchuk O. Yaka etnonatsionalna poli-tyka nam potribna? / O. Syshchuk // Viche. – 2012. – №3. – Rezhym dostupu: http://www.viche.info/journal/2960/

15. Snaider T. Staty «ne-Rosiieiu» – zamalo dlia Ukrainy. – Rezhym dostupu: http://zbruc.eu/node/27280

16. Stenohrama zasidannia Parlament-skoi asamblei Rady Yevropy vid 01.10.2014. – Rezhym dostupu: http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/Records/2014/E/1410011530E.htm

17. Tolochko D.V. Samovyznachennia et-nichnykh spilnot u suchasnii Ukraini / D.V. To-lochko // Ukraina u svitovii istorii. – 2014. – № 3 – S. 61–73. – Rezhym dostupu: http://nndiuvi.org.ua/book/usi-3-web.pdf

18. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 26 hrud-nia 1995 r. № 1176/95 «Pro utvorennia Minis-terstva Ukrainy u spravakh natsionalnostei ta mihratsii». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1176/95

19. Ukaz Prezydenta 13 veresnia 2001 r. № 836/2001 «Pro Derzhavnyi komitet Ukrainy

u spravakh natsionalnostei ta mihratsii». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/836/2001

20. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 15 hrud-nia 1999 r. № 1573/99 «Pro zminy u strukturi tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1573/99

21. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 26 lypnia 1996 r. № 596/96 «Pro zminy v systemi tsentral-nykh orhaniv vykonavchoi vlady Ukrainy». – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/596/96

22. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 9 hrudnia 2010 r. № 1085/2010 «Pro optymizatsiiu syste-my tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady». – Rezhym dostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010

23. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyschykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy. – F. 5252, оp. 1, spr. 40, 22 ark.

24. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyschykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy. – F. 5252, op. 1, spr. 40, 69 ark.


26. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyschykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy. – F. 5252, op. 1, spr. 2, 28–29 ark.



29. Entsyklopedycheskyi slovar Brokhauza y Efrona: v 86 t. – Sankt-Peterburh, 1890 – 1907. – Rezhym dostupu: http://uk.wikisource.org/wiki



above-mentioned direction of the state policy is ¢ xed in Article 8 of the Law of Ukraine dated 19.06.2003 № 946-IV «On national security of Ukraine». According to Article 8 of the Law «development and improvement of socio-economic and legal foundations of Ukraine to enhance spirituality, cultural-ethnic tolerance and national stability» belong to domestic directives».

Strategy of the state policy in the sphere of regulation of ethnic development of Ukraine depends on the activity of such objective factor as the history of the state agency for nationality a� airs. � e history of this agency allows us to understand what kind of barriers have occurred on the way of creation of conditions for preservation of cultural identity of ethnic communities, and why the Crimean Tatars, a© er returning from deportation, sought to obtain the status of «indigenous people». Reorganization had destructive impact on the activity of the state agency, primarily due to the lack of the concept of the state policy in the regulation of ethnic development of Ukraine. � is signals about a crisis in public administration in whole.

Contempt or at least under-estimation of necessity to approve a concept of the ethnic policy by the Ukrainian authorities caused wrong domestic policy in the sphere of regulation of ethnic and cultural development of ethnic communities in Ukraine. National policy becomes e� ective only if it is based on the results of scienti¢ c researches.

Objective laws of ethnic and cultural development of human societies, the real resources of ethnic communities should determine the strategic aims of ethnic development and ways to implement them. In particular, ethnicity theory provides knowledge that should be among the basic principles of the ethnic policy.

Геополітична ситуація як об’єк тив ний фактор україн-ської етнополітики визначає загрози на глобальному рівні та підтримку з боку інших держав світу. З історичного досвіду відомі непоодинокі приклади того, як унаслідок відсутності підтримки провідних держав світу та грубого зовнішнього втручання Україна, а саме українські етнічні землі, була штучно розділена кордонами. Відповідно до нового проекту Закону України «Про концепцію державної політики в сфері регулювання етнонаціонального розвитку України» мають бути внесені зміни, які враховували б деструктивну дію таких факторів, як окупація Криму та військове втручання Російської Федерації на Сході України.


Чубик Ю. Чоловічий шляхетський одяг як невід’ємний...

УДК 391 (477)

ЧОЛОВІЧИЙ ШЛЯХЕТСЬКИЙ ОДЯГ ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ ЕЛЕМЕНТ МАТЕРІАЛЬНОГО ЖИТТЯ

ВОЛИНСЬКОЇ ШЛЯХТИ XVI – XVII СТОЛІТЬ(ЗА ДОКУМЕНТАМИ РАННЬОМОДЕРНОЇ ВОЛИНІ)

Юлія ЧУБИКнауковий співробітник відділу історичних пам’яток ННДІУВІ

Анотація. У статті на основі документальних матеріалів актових книг ґродських та земських судів Волині розглянуто різновиди повсякденного шляхетського одягу чоловіків у XVI – XVII ст. З цією метою, виходячи із їхніх смаків, станових уподобань, ціннісних орі-єнтирів, проаналізовано саме те повсякдення, що їх оточувало. Детально описано сорочку, сукман, убранє (штани), жупан, кунтуш, єрмяк, шубу, копеняк, ферезію, пояс, ковпак, шапку, чоботи та бачмаги. Виявлено спільну історіографічну традицію з історії одягу як у Польщі, так і в Україні та прослідковано процеси культурних взаємовпливів обох держав в розвитку одягу як одного із його проявів.

Ключові слова: чоловічий шляхетський одяг, актові книги, повсякдення, Волинь, мода.

МУЖСКАЯ ШЛЯХЕТСКАЯ ОДЕЖДА КАК НЕОТЪЕМЛЕМЫЙ ЭЛЕМЕНТ МАТЕРИАЛЬНОЙ ЖИЗНИ

ВОЛЫНСКОЙ ШЛЯХТЫ XVI – XVII ВЕКОВ (ПО ДОКУМЕНТАМ РАННЕМОДЕРНОЙ ВОЛЫНИ)

Юлия ЧУБИКнаучный сотрудник отдела исторических памятников ННИИУВИ

Аннотация. В статье на основе документальных материалов актовых книг гродских и земских судов Волыни рассмотрены разновидности повседневной шляхетской одежды муж-чин в XVI – XVII вв. С этой целью, исходя из их вкусов, сословных предпочтений, ценностных ориентиров, проанализирована именно та повседневность, которая их окружала. Детально описаны рубашка, сукман, убранье (брюки), жупан, кунтуш, ермяк, шуба, копеняк, ферезия, пояс, колпак, шапка, сапоги и бачмаги. Обнаружена общая историографическая традиция в истории одежды как в Польше, так и в Украине и прослежены процессы культурных взаимо-влияний обоих государств в развитии одежды как одного из его проявлений.

Ключевые слова: мужская шляхетская одежда, актовые книги, повседневность, Волынь, мода.

MALE NOBLE CLOTHING AS INTEGRAL PART OF VOLYN SZLACHTA MATERIAL LIFE IN THE XVIth – XVIIth CENTURIES

Yulia CHUBYKresearch associate of Historical Sites Department of NRIUSWH



Одяг як елемент матеріальної куль-тури безпосередньо пов’язаний з лю-диною і саме тому найповніше відобра-жає не лише матеріальні умови життя й естетичні смаки суспільства, а й певні риси характеру людини, її індивідуаль-ність, професію, вік, стать, сімейний стан, належність до тієї чи іншої націо-нальності, суспільного стану тощо. Роз-глядаючи тогочасний шляхетський одяг як невід’ємну складову повсякденного життя, можна визначити економічне, майнове, соціально-станове та грома-дянське становище його власника.

Одразу обумовимо, що у даній статті йтиметься не про національний костюм, який, на думку спеціалістів, у своєму завершеному вигляді постає на кінець XVIII cт., а про чоловічий одяг, який но-сився шляхтою щодня.

З історії одягу існує певна історіогра-фічна традиція як у Польщі, так і в Укра-їні. Щоправда, обширнішою та більш дослідженою є польська історіографія, яка має велике значення і для України, оскільки в цей час українські землі вхо-дили до складу єдиної держави, що й відобразилося на культурних впливах і взірцях [22, 401].

Варто зазначити, що дана проблема досліджена на основі ізографічних дже-рел, археологічних знахідок, а також на підставі документального матеріалу.

Зокрема, про чоловічий і жіночий шля-хетський одяг XVI – XVII ст. написані праці українських та польських дослід-ників: Галини Стельмащук, Людмили Рудик, Марії Гутковської-Рихлевської, Владислава Лозінського, Лукаша Големб-йовського, Ірени Турно, Анни Дронж-ковської.

Найбільшу групу досліджень про шляхетський одяг становлять праці, що написані за даними портретних зо-бражень, мініатюр, гравюр та скульпту-ри. Протягом багатьох років проблеми одягу розробляла львівська дослідниця Г. Стельмащук. Про одяг львів’ян XVII – XVIII ст. йдеться у її монографії «Укра-їна – козацька держава» [10, 17]. Тут авторка згадує Львів як один із центрів поширення моди, основними шляхами розповсюдження якої були спілкуван-ня та контакти з іноземними купцями та послами, а також загальнодержавні сейми і повітові сеймики. Дослідниця зазначає, що найпоширенішими видами одягу в Галичині були жупан, кунтуш, ферезія, доломан, делія1. Описи одягу знатних львівських міщан з акварелей Ю. Глоговського XVIII ст., короткі нари-си костюма шляхетської знаті Галичини

1 делія – верхній одяг, прямоспинний плащ, защі-пався на правому плечі оздобою (клямрою, агра-фою, шпилькою) або стягувався золотим шнуром із золотими китицями.

Annotation. In the article on the base of documentary materials of registers of Volyn magistrate and territorial courts, the varieties of casual clothing of noblemen in the XVIth – XVIIth centuries are considered. Based on their tastes, class preferences and values the then everyday life is analyzed. � e author describes in details such types of garment worn by the male nobility as a shirt, a sukman, gar-ments (trousers),a zhupan, a kontusz, a yermiak, a fur coat, a kopeniak, a fereziia, a belt, a cap, a hat, boots and bachmahy. � e study has revealed a common historiographical tradition of the history of clothing in Poland and Ukraine. � e processes of bilateral cultural in¥ uences of both countries on the development of clothing as one of its manifestations are examined.

Key words: male noble clothing, registers, everyday life, Volyn, fashion.



зроблені Г. Стельмащук також і в інших виданнях [12, 5]. У даних дослідженнях вона зазначає, що одяг знатних міщан та шляхти того часу майже не відрізняв-ся. Проблему шляхетського одягу вона продовжує розглядати і в праці «Давнє вбрання на Волині» [9, 5]. Книга при-свячена розвитку вбрання на Волині в часовому розрізі від ранньослов’янської доби до початку ХХ ст. Авторка широко використала образотворчі матеріали, тобто портретний живопис, де зображе-но одяг волинської еліти, а також опу-бліковані документальні матеріали, за-лишивши поза увагою неопублікований джерельний матеріал.

Дослідниця одягу Л. Рудик у статті про костюм вищих станів суспільства Львова XVII – XVIII ст. характеризує моду шляхетського населення Львова на основі архівних описів та документів Центрального державного історичного архіву України у Львові. У статті подано ілюстрації портретів з колекцій Львів-ської галереї мистецтв та Львівського історичного музею, що презентують зо-внішній вигляд костюма шляхтичів, маг-натів, міських радників [7, 144 – 153]. За матеріалами актових книг земських та ґродських судів можна прослідкувати, що такі ж самі різновиди одягу були по-ширеними в той час і на Волині.

Серед польських досліджень у ви-гляді підручників з костюмології най-більш ранньою та найвідомішою є праця Л. Голембйовського, члена Варшавсько-го королівського товариства приятелів наук, видана у формі словника в 1830 р., а перевидана у 1861 р. Автор даного словника польського одягу детально ви-вчив Ponty³ kal biskupa Erazma Ciołka й першим звернув увагу на східні деталі в убранні шляхти на одній із мініатюр,

які прикрашали цей рукопис. Словник Голембйовського містить 772 коротких «гасла» (дефініцій) польського одягу й аксесуарів, які були написані переважно на основі згадок у художній літературі XVI – XVII ст. та опублікованих дже-рельних матеріалах. Автор описав най-давніше вбрання шляхти, яке, на його думку, включало жупан, пояс і опанчу, тобто шубу, до того ж згаданий одяг був сірого кольору, адже саме натуральний сірий колір вважався первинним. За-значена праця тривалий час вважалася піонерською або зразковою навіть і в європейській літературі, адже її вико-ристовувало не одне покоління дослід-ників [9, 6].

Відомим польським дослідником історії одягу є І. Турно, яка створила словник одягу, що охоплює період від се-редньовіччя до початку ХІХ ст. У праці авторка збільшила в чотири рази кіль-кість «гасел» порівняно зі словником Л. Голембйовського, з них близько одні-єї третьої становили її власні джерельні дослідження, які ґрунтувалися на основі праць Марії Борейшо та Марії Михай-ловської [21, 6].

Так само видатний польський уче-ний В. Лозінський описав шляхетський одяг на основі творів портретного живо-пису та дуже важливого і рідкісного то-гочасного джерела кравецьких цінників. У своїй фундаментальній праці «Życie polskie w dawnych wiekach» він подає по-вний комплект одягу польського шлях-тича, який, на його думку, складався із шуби, делії, контуша, ферезії, жупана, шапки та пояса [19, 122].

Польська дослідниця М. Гутков-ська-Рихлевська у своїй праці «Historia ubiorów» описує як чоловічий, так і жі-ночий шляхетський костюм від початку



XVI ст. до 1630 р. на підставі того-часних мініатюр з «Kodeksu Baltazara Behema» [17, 380]. Окремим розділом виділено шляхетське вбрання доби «сар-матизму», тобто моду 30-х років XVII ст. Також у дослідженні є розділ, присвяче-ний перським та турецьким тканинам XVI – XVII ст.

Цікава інформація про український шляхетський одяг міститься у англомов-ній праці «Історія українського костюма від найдавніших часів до кінця XVII ст.». Зокрема, повідомляється, що загально-прийнятим серед шляхетської верстви був звичай носити основу (спідню білиз-ну) і додатковий верхній одяг − свиту з киреєю або овечою шубою, жупан з кун-тушем, кептар з сердаком. Також описано деталі як чоловічого, так і жіночого шля-хетського одягу XV – XVII ст. [18, 32].

Надзвичайно важливу інформацію про шляхетський одяг на Волині пода-ють археологічні розкопки, що проводи-лися у межах Бернардинського костелу в м. Дубно з 1995 по 2007 рік під керівни-цтвом Віри Гупало. В результаті розко-пок у криптових похованнях віднайдено рештки як чоловічого, так і жіночого одягу – кунтушів, жупанів, чекманів1, штанів, шапок, суконь, чепців2, рантухів та інше вбрання «сарматського» типу [3, 392]. Найрідкіснішою та найціннішою знахідкою В. Гупало є комплект ґудзиків на кунтуші, знайденому 2007 р. в м. Дуб-но [4, 335]. Особа, в ньому похована, на-лежала до шляхетського стану, а те, що кунтуш був старанно декорований, є свідченням того, що шляхтич носив його за життя, тобто він не був виготовлений виключно для поховальної церемонії. 1 чекман – короткополий чоловічий сукняний одяг, куртка.2 чепець – головний убір у вигляді очіпка.

Шляхетський кунтуш добре зберігся че-рез те, що був виготовлений із шовкової тканини, яка менше піддається тлінню.

Разом з тим більшість сучасних праць українських істориків, присвяче-них одягу, написано на основі опублі-кованих матеріалів, а документальний матеріал залишається недослідженим. Зазначимо, що величезна група доку-ментального матеріалу XVI – XVII ст. дає нам можливість описати зразки чолові-чого шляхетського одягу, вказуючи на його найменування, колір, оздоблення і навіть вартість. Розглянемо чоловічий шляхетський костюм XVI – XVII ст. на підставі віднайдених нами документаль-них матеріалів у Центральному держав-ному історичному архіві у м. Києві.

Різноманітні документи того часу свідчать про те, що чоловіче вбран-ня шляхтича включало дві сороч-ки – верхню та нижню. Верхню сороч-ку часто виготовляли із «флямского» (фламандського)3 та «коленського» (кельнського)4 полотна. Підтверджен-ням цього є, наприклад, документ, що містить скаргу слуг князя Андрія Голов-ні Острожецького Станіслава Млодя-новського, Семена Фурсовича Резана та Григорія Татарина на князя Андрія Головню 1578 р., який пограбував їхній одяг, зокрема: кошуль коленських 4, які коштували 2 копи грошей литовських, кошуль флямських 4, які коштували 2 копи грошей литовських [1, ф. 25, оп. 1, спр. 20, арк. 342 зв. – 344]. Так, опові-дання Василя та Михайла Павловичів про опіку над дітьми і майном покій-ного брата Григорія Данилевича та його 3 фламандське полотно – ґатунок тонкого полотна, ви-готовленого у Фландрії.4 коленське полотно – ґатунок тонкого німецького полотна, виготовленого у м. Кельн.



дружини Настасі Крокотчанки Яло-вицького до їх повноліття 1580 р. розпо-відає про золоту кошульку, вишиту чор-ним шовком з обшлягом [1, ф. 25, оп. 1, спр. 22, арк. 451 – 454]. У скарзі Матея Хорковського, служебника князя Мар-ка Солтановича Сокольського, на Томка Ощовського 1578 р. серед пограбованого одягу згадуються: кошульки з єдвабом та кошулі алендарського полотна [1, ф. 25, оп. 1, спр. 19, арк. 320 – 321]. Тож, як за-свідчує документальний матеріал, зде-більшого чоловічі сорочки вишивали чорним, білим, сірим шовком або золо-тою та срібною ниткою. Г. Стельмащук припускає, що тогочасні чоловічі сороч-ки вишивали технікою косої гладі [9, 82].

Серед різновидів верхнього одягу во-линської шляхти були поширені сукман, убранє, жупан, кунтуш, єрмяк, шуба, ко-пеняк тощо.

Сукман був різновидом свити, ви-готовленої переважно із домотканого сукна. Найдавнішим за кроєм вважають сукман із суцільною спинкою і вставле-ними клинами з боків. Зазвичай його де-корували різнокольоровими шовковими шнурами. Зокрема, урядник Степан Та-сований, котрий був на службі у волин-ського шляхтича Богдана Хрінницького, мав сукман із муравського сукна з наши-тими чорними шовковими шнурами. У такий же сукман, але декорований чер-воним шнуром, був одягнений боярин, який їхав разом зі своїм урядником на ярмарок [1, ф. 25, оп. 1, спр. 11, арк. 199]. Як правило, сукман підв’язували по-ясом, до якого чіпляли ніж або шаблю.

На думку Г. Стельмащук, під сукман одягали легший одяг – убранє [9, 88]. За визначенням І. Турно, убранє становило різновид верхнього одягу XVI cт., на-криття нижньої частини тіла чоловіка,

тобто штани [21, 168]. Убранє згадуєть-ся у тестаменті Костянтина Спраського 1599 р., в якому він заповідав свої речі синам Іванові та Стефанові, серед них: убранє нове фалюндишове зі срібними ґудзиками, а інше – каразієве блакит-не [1, ф. 26, оп. 1, спр. 13, арк. 825]. У скарзі Оникія Мутикальського на дру-жину Ганну Єленську 1602 р., яка, про-живши з ним 32 роки у мирі та злагоді та маючи 11 спільних дітей, таємно вте-кла з дому й забрала частину його майна, зокрема убранє фалендишове бурнатне, коштувало три польських золотих [2, 492 – 493]. Актова документація містить чимало згадок про убранє, це свідчить про те, що його часто використовували у повсякденному житті. Натомість В. Ло-зінський у своїй праці «Życie polskie w dawnych wiekach» зазначає, що убранє (штани) не відігравали важливої ролі в польському костюмі XVI – XVII cт., оскільки їх не було видно з-під верх-нього довгого одягу. Лише в одязі сол-дат та вершників портки і надраґи були важливою частиною вбрання і мало чим відрізнялися від сучасних [19, 125]. Л. Голембйовський поділяє крій шта-нів на декілька видів: польські широкі, німецькі короткі, угорські довгі вузькі, козацькі й турецькі довгі й обвислі, що напускалися на халяви чобіт [16, 138]. Про те, що штани й справді були важ-ливим предметом чоловічого гардеробу XVII cт., свідчать зазначені вище архе-ологічні знахідки В. Гупало у м. Дубно. Знайдені рештки штанів належать до так званого «сарматського» (східного) зразка, мають клапан спереду, на кшталт західноєвропейських, але вони довгі, вузькі й розширені тільки в кроковому шві клинами, мають кишені, декоровані шовковою тасьмою, пошиті з шовкового



візерунчастого дамасту золотистого ко-льору [3, 395].

Ще одним різновидом верхнього чоловічого шляхетського одягу XVI – XVII ст. був жупан – верхній довгополий сукняний одяг. Траплялися жупани з ві-зерункової тканини, перетканої срібною або золотою ниткою. Жупани шили з двома клинами – вусами – з боків і неви-соким коміром-стійкою. Рукава у верх-ній частині були скроєні досить широко, а від ліктя починали звужуватися і від зап’ястя мали застібку на цілий шерег ґудзиків або гачків. Закінчувався рукав клапою, що закривала верхню частину кисті й за свій вигляд отримала назву «собаче вухо» [14, 105]. Довжина рука-ва жупана була більша за довжину руки, що давало змогу формувати декоративні закладки на рівні передпліччя, як у по-статей з ікони «Князі Володимир, Борис та Гліб» з м. Ратного на Волині. Жупан за весь час свого існування майже не змі-нив крою, модифікувалися лише самі елементи крою під впливом моди того часу – довжина жупану, крій рукавів і його клап, висота коміра, оздоблення. М. Гутковська-Рихлевська стверджує, що тогочасні жупани належали до по-всякденного одягу шляхти і виготовля-лися з сукна різного гатунку [17, 506]. Цей вид одягу був відомий на теренах Речі Посполитої ще від XVI ст., де він зу-стрічається в деяких описах посмертних інвентарів. Так, Л. Голембйовський за-значає, що після смерті короля Стефана Баторія серед його вбрання, розданого 11 шляхтичам з його служби, фігурує жупан атласний червоний, прошитий на підкладці з бурнатної китайки та шов-ковими червоними ґудзиками, вартістю в 40 злотих [16, 168]. На грудях його за-щіпали на густо розміщені ґудзики або

гаплики. Ґудзики були здебільшого ку-лястої форми з дорогих металів і гарно оздоблені [6, 108].

Цікава інформація про шляхетські жупани міститься у позові несухоїзько-го поповича Стефана Шолухи Дорого-стайського до підляського воєводи князя Януша Заславського 1593 р., який, заста-вивши йому місто Несухоїж та низку прилеглих до нього сіл, наслав слуг, які пограбували його майно, в тому числі: жупан червоний адамашковий, підши-тий китайкою, доброго кармазину за 60 золотих польських, жупан адамашковий зелений, увесь китайкою підшитий, за 55 золотих справлений, жупан атласовий білий, увесь китайкою підшитий, за 60 золотих польських, жупан півгранатний, шлюмами лисими підшитий, за 50 золо-тих польських, жупан фалюндишовий бурнатний, бакгазеєю підшитий, за 25 золотих польських, жупан фалюндишо-вий бурнатний, хребтами лисими під-шитий, за 35 золотих польських, жупан адамашковий білий за 45 золотих поль-ських [1, ф. 22, оп. 1, спр. 8, арк. 581 зв. – 582]. Ця інформація перегукується з твердженнями дослідниці українського одягу Катерини Матейко про те, що жу-пани були також із відкладним коміром з хутра або оксамиту [6, 108]. У реєстрі рухомих речей луцького земського суд-ді Гаврила Бокія Печихвостського, які після смерті були передані його синам Филипу та Андріану 1577 р., згадують-ся: жупан чорний оксамитний та жупан шарий атласу взористого [1, ф. 25, оп. 1, спр. 17, арк. 408 – 408 зв.]. У декреті Гри-горія Богушевича з рідним братом Пав-лом Богушевичем щодо розподілу майна між братами 1600 р. також згадується зе-лений довгий оксамитний жупан, який коштував шістдесят золотих [1, ф. 28,



оп. 1, спр. 33, арк. 124 зв. – 126 зв]. У скарзі Данила Костюшковича та його дружини Федори Турівни на Федора Бо-кія Печихвостського про насильницьке вигнання їх з маєтку Підбереззя 1580 р. йдеться про жупан червоний фалюнди-шовий, бакгазеєю підшитий з книблями срібними позолоченими, та жупан білий каразієвий, бакгазеєю підшитий з книб-лями срібними позолоченими [1, ф. 25, оп. 1, спр. 21, арк. 158 зв.].

На підставі археологічних знахі-док В. Гупало вважає, що поверх жупа-на шляхтичі одягали кунтуш. Рештки кунтуша, віднайденого нею, на її думку, належали молодому чоловікові 20 – 30 років зростом 172 см, що був похований в крипті Бернардинського костелу. Зна-йдений кунтуш, імовірно, був зеленого кольору, пошитий з гладкої шовкової тканини й мав шовкову підкладку [4, 335]. Перші згадки про кунтуш містять-ся в кравецькому ціннику 1648 р., а по-ширений він був з другої половини XVII і подекуди навіть до XIX cт. [20, 269]. Це було довге верхнє вбрання з характер-ним кроєм, що складалося з двох перед-ніх пілок, центральної тильної частини, яка від плечей до пояса була цільною, а далі переходила у вузький прямокутник, що сягав самого низу кунтуша – так зва-ний слуп. До цієї центральної частини по обидва боки пришивалися клинопо-дібні частини, які й створювали розши-рений до низу силует. Своїм виглядом кунтуш нагадував турецьке та татарське верхнє вбрання або угорську менту, але крій спини («слуп» з дошитими клина-ми) трапляється виключно на теренах тодішньої Речі Посполитої. Характер-ною ознакою кунтуша останньої чверті XVII ст. були рукава-«вильоти» – досить довгі й розрізані по всій довжині, що

або вільно звисали, або зав’язувалися на плечах. Деякі ранні кунтуші мали й цілі нерозрізані рукава з вивернутими ман-жетами. Протягом усього часу існування кунтушів їхній крій залишався без змін, а під впливом моди змінювалися лише деталі [21, 92].

Поширеним одягом серед шляхет-ства був єрмяк (армяк, ярмак), тобто чоловічий халатоподібний одяг вільно-го крою. Єрмяк зазвичай був довгим, защіпався до низу на петлиці або гудзи-ки, з великим хутряним коміром та на-кладними товстими рукавами, які іно-ді прив’язувалися до манжетів [21, 62]. Зокрема, описи єрмяків з петлицями

Єрмяк з петлицями і високий фетровий ковпак поч. XVI ст.



зустрічаються в рахунках двору коро-ля Зиґмунда Августа 1544 – 1548 рр. та коротких згадках у воєводських таксах, вміщених у кравецьких цінниках. Поль-ські єрмяки початку XVI ст. були подібні до вбрання бояр, у яких показався кор-теж посольства Московського князів-ства у 1518 р. при дворі імператора Мак-симіліана [17, 387]. Про те, що на Волині носили єрмяки, довідуємося зі скарги ігумена Мелецького монастиря Миколая Сербина на урядників Василя, Івана і Гаврила Гулевичів 1578 р., підданих якого було пограбовано. Серед заграбованих речей названі єрмяк моравського сукна з чорними шовковим шнурами і єрмяк блакитного люнського сукна з червони-ми шовковими шнурами [11, 170 – 171]. У документах того часу містяться згадки і про єрмяки інших кольорів. Зокрема, у шляхтича Василя Єзерського, який перебував у справах в Луцьку у 1565 р., був армяк із муравського сукна білого кольору, декорований шовковими шну-рами [8, 80]. Згадки про даний різновид одягу містяться у позові вже згадуваного Стефана Шолухи, а саме: єрмяк фалюн-дишовий бурнатний, китайкою підши-тий [1, ф. 22, оп. 1, спр. 8, арк. 581 – 583 зв.]. У зазначеній вище скарзі слуг Ан-дрія Головні Острожецького йдеться про єрмяк червоний кармазиновий з блакит-ними петлицями, який коштував 8 коп грошей [1, ф. 25, оп. 1, спр. 20, арк. 342 зв. – 344]. Про рідкісний колір єрмяка згадується у скарзі Єзофа Словенського, служебника князя Андрія Курбського, на Яна Пісчинського про побиття його на дорозі з Луцька до Міловш 1578 р. і пограбування особистих речей, зокрема єрмяк каразії макової з шовковими шну-рами [1, ф.25, оп. 1, спр. 19, арк. 464 – 465].

Актові книги містять численні згад-ки про такий різновид чоловічого шля-хетського одягу, як шуба. Шуба – верхній зимовий одяг, шитий простим кроєм, підбивався дорогоцінним хутром ли-сиці, куниці, соболя, бобра тощо, вона защіпалася під шиєю коштовною оздо-бою (клямрою, аграфою, шпилькою)

Шуба з широкими рукавами, оздоблена золотою тканиною на блакитному тлі,

поч. XVI cт.



або стягувалася петлицями із золотим шнуром та золотими китицями. За твер-дженням В. Лозінського, тогочасна чоло-віча шуба була подібна до сучасної йому: довга, широка, з розширеними біля до-лоні або занадто звуженими рукавами, а її крій у ХVI cт. був повністю західним зразком [19, 122]. Численні польські твори мистецтва подають зразки шуби, пошитої з візерункового адамашку або оксамиту. Аналогічні зразки шуби на той час були поширені також і в україн-ських землях, зокрема на Волині. Так, у згаданому вище реєстрі рухомих речей луцького ґродського судді Гаврила Бокія Печихвостського згадуються декілька видів шуб: шуба оксамитна чорна, со-болями підшита, шуба китайчата гвоз-дикова, горностаями підшита, шубка ку-ная, сукном шарим крита, шубка голая білок подільських [1, ф. 25, оп. 1, спр. 17, арк. 407 – 408 зв.]. Про інші різновиди шуб йдеться у скарзі Григорія Матвієв-ського на своїх пасинків Семена та Ва-силя Петровичів Денисків про пограбу-вання рухомого майна 1574 р., зокрема: шубок кунячих дві, покритих адамаш-ками: одна покрита чорною адамаш-кою, на якій «пугвиць» 8 позолотистих, друга покрита гвоздиковою адамашкою, на якій «пугвиць» 8 позолотистих [1, ф. 21, оп. 1, спр. 17, арк. 65 зв. – 66]. А в іншому документі – скарзі заславського намісника Василя Копотя на урядника Прокопа Мервицького 1575 р. – містять-ся згадки про менш вартісні види шуб: «шубка кроликова, сукном мишинським крита, шубка кроликова, сукном швебе-динським крита, шубка кроликова, сук-ном люнським синім поволочена, шубка лисяча, чемлетом чорним крита, шуб-ка білки голая» [1, ф. 25, оп. 1, спр. 15, арк. 341 зв. – 348].

До одягу, що був впроваджений за часів правління польського короля Сте-фана Баторія, належав копеняк. Даний різновид верхнього одягу використову-вався у дощову погоду або для виїзду на полювання і був призначений для подо-рожей [17, 403 – 404]. Копеняк виготов-лявся зазвичай із сукна й защіпався на ґудзики або петлиці, слугував верхнім коротким одягом вільного крою з рука-вами та коміром. Г. Стельмащук зазна-чає, що головною відмінністю, що від-різняла копеняк від інших видів одягу без стану (тулуб’ястих), була відлога (кобка, каптур, бородиця чи богороди-ця). Це суконний капюшон з прорізами для очей, а іноді й для рота, пришитий ззаду до копеняка, який одягали поверх

Копеняк середини XVII ст.



шапки від дощу чи снігу [9, 230]. Копе-няки, що використовувалися у дощо-ву погоду, мали підшивку (підкладку) з вовняної тканини, зазвичай із дешевого ґатунку сукна; про використання їх ще в XVII ст. залишилися згадки в інвента-рях та кравецьких цінниках. Копеняк як різновид верхнього чоловічого шляхет-ського одягу міститься і в численних ак-тових документах ґродських та земських судів Волині. Зокрема, квитовий запис Яна Михайловича Гапона Новоселецько-го матері Марині Буховецькій та її друго-му чоловікові Станіславу Дубровському 1598 р. серед батькового рухомого спад-ку повідомляє про копеняк червоний фалендишовий, проданий за п’ять гро-шей [1, ф. 26, оп. 1, спр. 12, арк. 313]. У згаданій вище скарзі Оникія Мутикаль-ського також містяться згадки про кобе-няк люнський барщовий, коштував три копи грошей [2, 493].

Крім типу ужиткового копеняка, ши-того з сукна, згадується коштовніший оксамитний копеняк з підшивкою із зо-лота та інші оксамити, підшиті атласом, з петлицями та ґудзиками [17, 404]. Про такий копеняк йдеться у позові Стефана Шолухи Дорогостайського, з-поміж його заграбованого майна перелічено: копе-няк гранатовий, увесь підшитий ада-машкою, за сто і двадцять талярів ста-рих [1, ф. 22, оп. 1, спр. 8, арк. 581 – 583 зв.]. Крім копеняка середньої довжини до колін, згадується в інвентарі короля Стефана Баторія його різновид «полко-пеняче» – значно вкорочений верхній одяг [17, 404]. Знаходимо згадки про «полкопеняче» і в актовій документації. Зокрема, пан Матфей заставив володи-мирському єврею Гошку 1588 р. жупан та полкопеняче фалюндишу бурнатного [1, ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 23 – 24].

Ферезія – верхній чоловічий одяг з довгими рукавами, широкий у плечах, з низьким або високим стоячим коміром та рясним шамеруванням на передній пілці – відрізнялася від шуби тим, що була припасована до фігури. Довжина її сягала до половини литки, а часом май-же до самих кісточок. Ферезія зазвичай виготовлялася із сукна, інших вовняних та взористих турецьких шовкових тка-нин, підшивалася та оздоблювалася ху-тром, плетінням, зокрема петлицями. На початку XVII cт. ферезію одягали поверх жупана чи доломана [21, 54].

Необхідним елементом шляхетсько-го вбрання, який надавав костюму за-вершеного вигляду, був пояс, що двічі

Ферезія з хутряною облямівкою, застібнута клямрою



або тричі обвивав стан і зав’язувався в декоративний вузол з двома ошат-ними кінцями з китицями. Тогочасні пояси були шовкові, сітчасті, шкіряні, декоровані на кінцях різноманітними китицями, частіше кармазинового (чер-воного) кольору, або ж золотими та сріб-ними. Поява різнобарвних шовкових, декорованих золотом і сріблом поясів є наслідком близьких стосунків зі Схо-дом, звідки їх привозили вірмени. Про асортимент поясів довідуємося зі скар-ги луцького купця Дахна Горайновича 1573 р., у якій вказано про незаконну конфіскацію острозькими митниками його товарів на ярмарку в Острозі, серед яких названо: золотоглаві широкі по-яси (двадцять), золотоглаві вузькі пояси (двадцять п’ять), оксамитові пояси (со-рок), оксамитові вузькі пояси з «мохра-ми» і без них (двадцять два), шкіряні по-яси, вишиті шовком [11, 153 – 154].

Серед тогочасних шляхетських чо-ловічих головних уборів були поширені дорогі ковпаки й шапки, різноманітні за формою та матеріалами: круглі оксами-тові шапки, сукняні ковпаки, підбиті ли-сячим, соболиним, кунячим хутром. Іта-лійський спостерігач Рікардо Бартоліні помітив у вбранні поляків, котрі прибу-ли в 1515 р. на Віденський конгрес, білі, звужені догори ковпаки, оздоблені тем-ною опушкою з хутра. Такі ковпаки різ-них типів, завжди високі, відомі у творах мистецтва з кінця ХV – початку ХVI ст.

На думку М. Гутковської-Рихлев-ської, форма ковпака з досить високою, піднятою верхівкою прийшла в Польщу, напевно, під впливом ранньої моди ков-паків, що носили на Русі, і котра пере-важала в боярському одязі ще в ХVI ст. Подібні за формами ковпаки були відо-мі і в одязі угорців [17, 388]. Існування

ковпаків як головного убору підтвер-джується численними документальними свідченнями. Зокрема, у скарзі Івана Ко-товича Перевеського та його сина Бог-дана Котовича Перевеського на князя Григорія Санґушка Кошерського і його дружину Зофію з Головчина Кошерську про напад на їхні маєтки й пограбування речей рухомих 1595 р. перелічено: ков-пак бурнатного фалюндишу, підшитий лисами, його сина Богдана та ковпак сук-на чорного фалюндишу, підшитий лиса-ми, його власний [1, ф. 27, оп. 1, спр. 9, арк. 253 – 256 зв.].

Польський дослідник В. Лозінський наголошує, що саме шапка була основ-ним повсякденним головним убором шляхтичів. Тогочасна шапка змінювала свою форму від литовського дещо зву-женого догори ковпака з навушниками з ягелонських часів аж до магерки Ба-торія і барвистої чубатої кучми першої половини ХVII ст. Проте завжди шапка шилася повністю з хутра або з опушкою рисі, соболя, бобра [19, 125]. Крім таких шапок, шляхтичі носили шапки-шли-ки з гострим або опуклим наголовком з дорогого імпортного сукна та хутря-ною лисячою або кунячою облямівкою. В актових книгах трапляються численні короткі описи згаданих шапок: шлик фа-люндишовий, лисицею бурою підшитий, шлик лисячий, сукном люнським чер-воним критий, шлик соболиний карма-зиновий [1, ф. 25, оп. 1, спр. 20, арк. 342 зв. – 344]. Поширеним шляхетським го-ловним убором були також шапки-ма-герки. Магерка – сукняна шапка, пошита із чорного, сірого, білого, бурого сукна. Верх шапки був плоский і прямокутний. Висота – 12 – 16 см. Зокрема, в оповіданні луцького підкоморія Яна Харлинсько-го 1587 р. згадуються шапки- магерки:



магерка з 4-ма білими журавлиними пе-рами, куплена за 3 золотих [1, ф. 28, оп. 1, спр. 20, арк. 280].

Найбільш поширеним взуттям у шляхти були чоботи з високими і низь-кими халявами (боти) та черевики (бач-маги). Цікава з цього погляду видана у Луцьку 1618 р. устава цін на ринках міст Волинського воєводства, оголоше-на волинським підвоєводою Войтехом Милачевським. Згідно з цим докумен-том шевці і купці змушені були дотри-муватися визначених для них цін. Але нас цікавлять не ціни, а перелік асор-тименту взуття, який був поширений на Волині у XVII ст., зокрема: чоботи із простого сап’яну, турецького сап’яну, бачмаги турецькі, чижми із простого сап’яну, козлові чорні чоботи [11, 265]. В інвентарі італійського шевця Сципіо-на 1572 р. згадуються різні види взуття із жовтої сап’янової шкіри (сягала до ко-лін), бачмаги, легкі черевики відповідно до західної моди з розсіканням поверхні шкіри, тобто «січені боти». Виготовля-лися також чоловічі туфлі зі шкіри козла або кордвану з підошвою на підборі [17, 405]. У згаданому вище тестаменті Кос-тянтина Спраського також згадуються такі різновиди взуття: боти сап’янові жовті, бачмаги жовті нові з капцями бурнатними, капці жовті вже не нові зі срібними ґудзиками, а інші капці бур-натні нові без ґудзиків, боти чорні коз-лові нові [1, ф. 26, оп. 1, спр. 13, арк. 824 зв. – 825 зв.]. Взуття із жовтого сап’яну вважалося ознакою заможності. Жовтий колір взуття зустрічається навіть в угор-ському (гусарському) костюмі короля Зиґмунда Августа [17, 405].

Слід зазначити, що одяг, як і інші складові культури, розвивається не в ізоляції, він також піддається впливу

культур інших народів. А. Брюкнер від-значав схильність польського народу до наслідування і легкість засвоєння зовнішніх впливів у одязі [13, 80 – 81]. Cусідство з Німеччиною сприяло про-никненню до Польщі елементів німець-кого одягу, у XVI ст. на одязі вищих верств польського суспільства позна-чилась італійська мода, що прийшла разом з королевою Боною, Стефан Ба-торій приніс угорську моду, династія Вазів – шведську, а сусідство з Оттоман-ською Портою привнесло багато східних форм [15, 318].

Хоча в літературі зазначалось, що одяг населення Правобережної України зазнав деякого впливу польсько-литов-ської культури, вважаємо, що ця про-блема розроблена недостатньо і одно-бічно. Адже Польща і Україна є не тільки найближчими сусідами, але й протягом кількох віків мали спільний період роз-витку в межах однієї держави. Все це не могло не позначитися на тісних куль-турних контактах і взаємовпливах обох народів, у тому числі і в одязі [22, 406]. Але польською історіографією висунута теза «орієнталізації через Захід», тобто про проникнення орієнтальної (східної) моди завдяки колоніальній експансії за-хідних держав. При цьому, за визначен-ням Я. Дашкевича, було забуто, що Схід був поруч, що 1200 км Великого кордону Схід – Захід проходили саме через Укра-їну і всі східні території Речі Посполитої фактично протягом більш як трьох сто-літь міцно входили до сфери торговель-ного впливу Сходу. Саме через Україну до Польщі прибували дорогі тканини, розкішний одяг, парфумерія і предмети туалету. Як вважає Я. Дашкевич, вплив східної моди на українське і польське се-редовище був велетенський [5, 40 – 41].



Опрацювавши численні документи ґрод ських та земських судів Волині, ді-знаємося, що шляхтичі ще у XVI ст. з ве-ликим задоволенням носили жовте взут-тя, запозичивши цю моду від татар. З огляду на це можна погодитися з думкою Я. Дашкевича, що східні впливи йшли до Польщі саме через Україну.

Таким чином, актові книги ґродських та земських судів Волині XVI – XVII ст. є надзвичайно важливим джерелом для з’ясування вимірів матеріального життя ранньомодерного соціуму, зокрема да-ють можливість детально описати різ-ні види чоловічого шляхетського одягу XVI – XVII ст.

ЛІТЕРАТУРА1. ЦДІАК України.2. АЮЗР. – К., 1909. – Ч. 8. – Т. 3. Акты

о брачном праве и семейном быте в Юго-Западной Руси в XVI – XVII вв. / Под ред. О. И. Левицкого. – 858 с.

3. Гупало В. До проблеми дослідження криптових поховань // Археологічні дослі-дження Львівського університету. – Львів, 2005. – Вип. 8. – С. 388 – 399.

4. Гупало В. Дослідження крипти №4 у колишньому Бернардинському костелі в Дубні // Матеріали і дослідження з архео-логії Прикарпаття і Волині. – Львів, 2008. – Вип. 12. – С. 324 – 341.

5. Дашкевич Я. Україна на межі між Схо-дом і Заходом (XIV – XVIII cт.), [в:] ЗНТШ. – Львів, 1991. – Т. СС ХХІІ. – C. 28 – 44.

6. Матейко К. Український народний одяг. – К.: Наукова думка, 1977. – 224 c.

7. Рудик Л. Костюм вищих станів сус-пільства Львова XVII – XVIII ст. у збірках львівських музеїв та історичного архіву // Ві-сник ХДАДМ. – Харків, 2007. – №6. – С. 144 – 153.

8. Сас П. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 c.

9. Стельмащук Г. Давнє вбрання на Волині: Етнографічно-мистецтвознавче до-слідження. Монографія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 280 с.

10. Стельмащук Г. Україна – козацька держава. – Київ, 2004.

11. Торгівля на Україні XIV – середини XVII. Волинь і Наддніпрянщина. – К.: На-укова думка, 1990. – 408 c.

12. Український народний одяг XVII – початку XVIII ст. в акварелях Ю. Глоговсько-го / Авт. та упор. Д. П. Крвавич, Г. Г. Стель-мащук. – К.: Наукова думка, 1988. – 268 с.; Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000. – 326 с.

13. Brückner A. Dzieje kultury polskiej. – Kraków: W. L. Anczyc i Spólka, 1931. – T. 2. – 660 s.

14. Drążkowska A. Odzież grobowa w Rzeczypospolitej w XVII i XVIII wieku. – Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2008. – 343 s.

15. Encyklopedia powszechna. – Kraków, 1972. – T. 13.

16. Gołębiowski Ł. Ubiory w Polsce od najdawniejszych czasów aż do chwil obecnych, sposobem dykcyonarza ułożone i opisane. – Warszawa, 1830. – 311 s.

17. Gutkowska – Rychlewska М. Histo-ria ubiorów. – Wrocław: Zakład Narodowy im. Osso lińskich, 1968. – 964 s.

18. History of Ukrainian costume. From the Scythian Period to the Late 17 th century. – Melbourne, 1986. – 62 c.

19. Łozińskiy W. Życie polskie w dawnych wiekach. – Warszawa, 2004. – 274 s.

20. Słownik terminologiczny sztuk pięk-nych. – Warszawa, 1976. – 522 s.

21. Turnau I. Słownik ubiorów. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe Semper, 1999. – 214 s.

22. Woronczuk I. Спільні риси і шляхи розвитку одягу українських і польських селян у XVI – XVII cтолітті (методоло-гічні та методичні засади і підходи) // Acta Polono-Ruthenica I. – Olsztyn, 1996. – C. 401 – 407.



REFERENCES1. TsDIAK Ukrayiny.2. AYUZR. – K., 1909. – CH.8. – T. 3. Akty

o brachnom prave i semeynom byte v Yugo-Zapadnoy Rusi v XVI – XVII vv. / Pod red. O. I. Levitskogo. – 858 s.

3. Нupalo V. Do problemy doslidzhen-nia kryptovykh pokhovan // Arkheolohichni doslidzennya Lvivskoho universytetu. – Lviv, 2005. – Vyp. 8. – S. 388 – 399.

4. Нupalo V. Doslidzhennia krypty №4 u kolyshnomu Bernardynskomu kosteli v Dub-ni // Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. – Lviv, 2008. – Vyp. 12. – S. 324 – 341.

5. Dashkevych Ya. Ukraina na mezhi mizh Skhodom i Zakhodom (XIV – XVIII st.), [v:] ZNTSh. – Lviv, 1991. – T. СС XXII. – S. 28 – 44.

6. Mateiko K. Ukrainskyi narodnyi odi-ah. – K.: Naukova dumka, 1977. – 224 s.

7. Rudyk L. Kostium vyshchykh staniv suspilstva Lvova XVII – XVIII st. u zbirkakh Lvivskykh muzeiv ta istorychnoho arkhivu // Visnyk KhDADM. – Kharkiv, 2007. – № 6. – S. 144 – 153.

8. Sas P.M. Feodalnye goroda Ukrainy v kontse XV – 60-kh godakh XVI v. – K.: Naukova dumka, 1989. – 232 c.

9. Stelmashchuk H. Davnie vbrannia na Volyni: Etnohra³ chno-mystetstvoznavche do-slidzhennia. Monohra³ ia. – Lutsk: Volynska oblasna drukarnia, 2006. – 280 s.

10. Stelmashchuk H. Ukraina – kozatska derzhava. – Kyiv, 2004.

11. Torhivlia na Ukraini XIV – seredyny XVII. Volyn i Naddniprianshchyna. – K.: Nau-kova dumka, 1990. – 408 s.

12. Ukrainskyi narodnyi odiah XVII – po-chatku XVIII st. v akvareliakh Yu. Hlohovsko-ho / Avt. ta upor. D.P. Krvavych, H. H. Stelmash-chuk. – Kyiv: Naukova dumka, 1988. – 268 s.; Bilan M. S., Stelmashchuk H. H. Ukrainskyi strii. – Lviv: Feniks, 2000. – 326 s.

13. Brückner A. Dzieje kultury polskiej. – Kraków: W. L. Anczyc i Spólka, 1931. – T. 2. – 660 s.

14. Drążkowska A. Odzież grobowa w Rzec-zypospolitej w XVII i XVIII wieku. – Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2008. – 343 s.

15. Encyklopedia powszechna. – Kraków, 1972. – T. 13.

16. Gołębiowski Ł. Ubiory w Polsce od na-jdawniejszych czasów aż do chwil obecnych, sposobem dykcyonarza ułożone i opisane. – Warszawa, 1830. – 311 s.

17. Gutkowska – Rychlewska М. Historia ubiorów. – Wrocław: Zakład Narodowy im. Os-so lińskich, 1968. – 964 s.

18. History of Ukrainian costume. From the Scythian Period to the Late 17 th century. – Mel-bourne, 1986. – 62 c.

19. Łozińskiy W. Życie polskie w dawnych wiekach. – Warszawa, 2004. – 274 s.

20. Słownik terminologiczny sztuk pięk-nych. – Warszawa, 1976. – 522 s.

21. Turnau I. Słownik ubiorów. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe Semper, 1999. – 214 s.

22. Woronczuk I. Spilni rysy i shliakhy rozvytku odiahu ukrainskykh i polskykh se-lian u XVI – XVII stolitti (metodolohichni ta metodychni zasady i pidkhody) // Acta Polono-Ruthenica I. – Olsztyn, 1996. – S. 401 – 407.

Yu. ChubykMale Noble Clothing as Integral Part of Volyn Szlachta Material Life

in the XVIth – XVIIth CenturiesAbstract

Clothing played an important role in the material life of Volyn szlachta in the XVIth – XVIIth centuries as it was indicative of the human well-being, social strati¢ cation and occupational status. For a long time the problems of social history and the history of clothing in particular have been scantily explored until recently. However, the latest works devoted to the problem are based on previously



published documentary materials. � e paper examines types of male noble clothes in the XVIth – XVIIth centuries based on records of Volyn magistrate and territorial courts registers, revealed by the author in the Central State Historical Archive in Kyiv, which is the reason why it established a scienti¢ c rationale for choosing this research issue as timely. Very important information on the history of male clothing is provided by the complaints made by noblemen, stories and testimonies of baili� s about attacks on the part of nobles and robberies of estates. A great deal of such information is recorded in registers of magistrate and territorial courts of the XVIth – XVIIth centuries. � ey contain lists of robbed noble property, including clothing, which was an important element of well-being and prosperity. � e names of various kinds of clothing, fabric materials, decorations and even prices are mentioned there. It should be noted that it is not single but wide-scale information. Clothing was considered to be a one of the most precious things. It o© en was transferred by succession, given in will to husbands, wives, sons, daughters, grandchildren, nephews and others. Also the mutual in¥ uence of cultures of di� erent nations on its formation has been researched.

Одяг як елемент матеріальної культури безпосередньо пов’язаний з людиною і саме тому найповніше відображає не лише матеріальні умови життя й естетичні смаки сус-пільства, а й певні риси характеру людини, її індивідуаль-ність, професію, вік, стать, сімейний стан, належність до тієї чи іншої національності, суспільного стану тощо. Роз-глядаючи тогочасний шляхетський одяг як невід’ємну скла-дову повсякденного життя, можна визначити економічне, майнове, соціально-станове та громадянське становище його власника.



УДК 903(477)

ВПЛИВ ПРИРОДНИХ КАТАКЛІЗМІВ НА СТАН МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ ВОЛИНІ ПРОТЯГОМ 1648–1657 рр.

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Микола ВИСОТІНнауковий співробітник відділу історичних пам’яток ННДІУВІ

Анотація. Статтю присвячено огляду української та зарубіжної історіографії з пробле-ми втрат мирного населення Волині від природних катаклізмів (голоду та епідемій) у роки Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Зроблено висновок про недостатнє вивчення даної проблеми і запропоновано подолання існуючої лакуни шляхом розширення джерельної бази (за рахунок введення до обігу нових, раніше не опублікованих, матеріалів та нового прочитання вже відомих джерел) та її подальшої інтерпретації із за-стосуванням інтердисциплінарного підходу. Представлено практичний досвід автора із за-стосування даного підходу в науковій роботі та наведено результати цієї роботи.

Ключові слова: Хмельниччина, Україна, Волинь, втрати мирного населення, природні катаклізми, голод, епідемії, українська історіографія, зарубіжна історіографія, джерельна база, інтердисциплінарний підхід.

ВЛИЯНИЕ ПРИРОДНЫХ КАТАКЛИЗМОВ НА СОСТОЯНИЕ МИРНОГО НАСЕЛЕНИЯ ВОЛЫНИ В ТЕЧЕНИЕ 1648–1657 гг.

ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Николай ВЫСОТИНнаучный сотрудник отдела исторических памятников ННИИУВИ

Аннотация. Статья посвящена обзору украинской и зарубежной историографии по про-блеме потерь мирного населения Волыни от природных катаклизмов (голода и эпидемий) в годы Освободительной войны украинского народа под предводительством Б. Хмельницкого. Сделан вывод о недостаточной изученности данной проблемы и предложено преодоление су-ществующей лакуны путём расширения источниковедческой базы (за счёт введения в оборот новых, ранее не опубликованных, материалов и нового прочтения уже известных источников) и её дальнейшей интерпретации с применением интердисциплинарного подхода. Представлен практический опыт автора по применению данного подхода в научной работе и приведены результаты этой работы.

Ключевые слова: Хмельнитчина, Украина, Волынь, потери мирного населения, природные катаклизмы, голод, эпидемии, украинская историография, зарубежная историография, ис-точниковедческая база, интердисциплинарный подход.


Висотін М. Вплив природних катаклізмів на стан мирного...

IMPACT OF NATURAL DISASTERS ON THE STATE OF CIVILIAN POPULATION OF VOLYN IN 1648’S–57’S.

HISTORIOGRAPHICAL DIMENSION

Mykola VYSOTINresearch assosiate of Historical Sites Department of NRIUSWH

Annotation. � e article considers the Ukrainian and foreign historiography regarding Volyn civi-lian casualties caused by natural disasters (famine and epidemics) during the Liberation War of the Ukrainian people, led by Bohdan Khmelnytskyi. � e author emphasized that the problem has been scantily explored until recently and suggested to overcome the existing gap by expanding the source base (introduction of previously unpublished materials and new interpretation of the known sources) and its further interpretation by using the interdisciplinary approach. � e author’s experience on the applica-tion of this approach in the scienti¢ c work and the results of this work are examined.

Key words: Hmelnychchyna, Ukraine, Volyn, civilian casualties, natural disasters, famine, epi-demics, Ukrainian historiography, foreign historiography, source base, interdisciplinary approach.

Невід’ємною частиною життя люд-ності раннього нового часу були голод та епідемії, спалахи яких неодмінно супро-воджувалися значними втратами серед населення. Ці природні катаклізми ви-никали як у мирний, так і у військовий час, але найбільш загрозливих масштабів набирали саме під час воєн. На великій кількості жертв від військових дій, голо-дівок і пошестей неодноразово наголо-шували різні вчені. Зокрема, українська дослідниця Наталя Яковенко відзначала, що під час Тридцятилітньої війни втрати цивільного населення Німеччини коли-валися від 50–70 до 90% [33, 191]; а біло-руський історик Генадзь Сагановіч під-рахував, що на території Білорусії під час польсько-російської війни 1654–1667 рр. середня цифра втрат серед мирних жи-телів дорівнювала 50%, в окремих міс-цях сягаючи майже 98% [24, 139–140]. Події Хмельниччини, які протягом 1648–1657 рр. розгорталися на території Волині, не стали винятком, оскільки, як і всі тогочасні військово-політичні ка-таклізми, підпорядковувалися одним і тим самим правилам. За орієнтовними

підрахунками Н. Яковенко, лише за перші два роки війни (1648–1649 рр.) в Південній Волині від військових дій та голоду зникло від 80 до 85% мирного на-селення [33, 191].

Винятковий вплив, який голод та епідемії справляли на суспільство, зу-мовив інтерес до них з боку багатьох визначних дослідників. Зокрема, один із найяскравіших представників шко-ли «Анналів» Фернан Бродель відносив їх до числа структур, які визначали по-всякденне життя людини [5, 50, 57]. Точ-ку зору Броделя повністю поділяв інший представник тієї ж школи – Жак Ле Гоф. Здійснивши комплексний аналіз широ-кого спектра джерел (до числа яких уві-йшов не лише документальний матеріал, а й художня література, агіографічні тво-ри та генеалогічні дослідження тощо), Ле Гоф дійшов висновку, що населення Західної Європи «жило перед постійною загрозою падіння в безодню», під якою він у метафоричному вигляді розумів небезпеку від голоду та епідемій. Дослід-ник вважав об’єктивним процес виник-нення природних катаклізмів, оскільки



циклічні коливання клімату, наприклад холодні зими та спекотні літа, повені, на-шестя шкідливих комах і т. ін. повторю-валися регулярно та викликали невро-жаї і, зрештою, голод. А низький рівень розвитку середньовічної техніки, агро-технологій і особливо безсилля держав-ної влади не давали можливості не лише попередити його, а й хоча б подолати негативні наслідки. Відтак за кожного несприятливого збігу обставин цикл по-вторювався. Своєю чергою голодування і погане харчування відкривало шлях ба-гатьом хворобам: туберкульозу, проказі, абсцесам, гангренам, пухлинам, екземам та іншим недугам [21, 128, 130].

Медієвісти Борис Філіпов та Алла Ястребицька з цього приводу писали, що хвороби є невід’ємним супутником голоду, оскільки «людина, яка погано харчується, вживає до їжі недоброякісні продукти, мертвих тварин, комах, навіть землю, фізично слабне і стає легкою по-живою хвороб» [29, 10, 12]. При цьому, на думку дослідників, особливо гостро проблема голоду та хвороб поставала під час воєн, оскільки в умовах анар-хії військового часу не лише знищува-лися запаси продовольства, а й не було можливості швидко їх відновити. Від-так люди, позбавлені найнеобхіднішого, швидко слабшали настільки, що не мо-гли протистояти хворобам; останні ж унаслідок цього дуже швидко набували епідемічного характеру [29, 17].

Висновки істориків повністю під-тверджуються професійними медиками та епідеміологами. Зокрема, російський медик та мікробіолог Лев Тарасевич відзначав, що «заразні захворювання під час війни забирають значно більше жертв, аніж самі військові дії». Згідно зі статистикою, яку вів учений, у війнах

XVII–XVIII ст. безповоротні втрати від епідемій могли перевищувати втрати від зброї в 2–6 разів [2, 194]. Думка Л. Тара-севича важлива, оскільки вчений мав не лише науковий, а й військовий досвід: займаючи в роки Першої світової війни посаду головного військово-польового санітарного інспектора російської ар-мії, він був ініціатором та організатором вакцинації військ проти черевного тифу та холери – епідемічних хвороб, які на той час становили найбільшу загрозу.

Втім, попри величезну значущість природних катаклізмів в житті людини (причому це характерно не лише для ча-сів середньовіччя, а й для сучасності), конкретні їх прояви, голод та епідемії досі не стали предметом комплексного дослідження на українському історич-ному матеріалі. На цьому зауважує Іри-на Ворончук, яка пише, що «зовсім не вивчено питання про вплив різних при-родних катаклізмів … на демографічні процеси і масову демографічну поведін-ку населення України XVI–XVII ст.» [8, 327]. На жаль, ця теза є актуальна навіть для таких, відносно добре вивчених по-дій української історії, як Хмельниччи-на. На думку академіка Валерія Смолія та професора Валерія Степанкова, авто-рів численних праць з історії української Національно-визвольної революції, «в історичній літературі традиційно недо-оцінюються масштаби згубних наслідків епідемій холери та чуми, які протягом 1650–52 рр. … призвели до збезлюднен-ня цілих районів» не лише Волині, а й всієї України [26, 173]. Недооцінка впли-ву природних катаклізмів на життя укра-їнського соціуму загалом та волинського соціуму періоду Хмельниччини зокрема зумовила порівняно невеликий обсяг іс-торіографії з вказаної проблематики.



Одним із перших до проблеми голо-ду безпосередньо в українських землях звернувся Іван Крип’якевич, який на сторінках журналу «Вісник природо-знавства» опублікував декілька статей. У першій із них, «Голодівки на Україні ХVII ст.», яка побачила світ 1926 р., до-слідник зібрав літописні згадки про го-лодні роки, починаючи з ХI і до ХVII ст. Підтверджуючи тезу про звичність го-лоду в житті людини середньовічного і ранньомодерного часу, І. Крип’якевич відмічає, що в першій половині XVII ст. в українських землях відбулося 6 потуж-них голодівок: 1622, 1630, 1636, 1637, 1638 та 1639 років. Голод менших масштабів, або локального характеру, відбувався і в інші роки [19, 34–37]. Під час Хмельнич-чини голодними були перші чотири роки поспіль: з 1648 по 1651, а потім 1653. Го-лод був настільки дошкульним, що звич-ним явищем стало навіть людоїдство. Окрім того, дослідник зауважував, що значну допомогу в подоланні наслідків голоду на Україні надала Московська держава. В другій розвідці, яка вийшла 1928 р. і мала назву «Саранча на Україні в ХI–ХVIII ст.», І. Крип’якевич проана-лізував історичні відомості про появу на теренах України сарани – шкідливої комахи, нашестя якої вщент знищували посіви і спричиняли голод [20, 183–191].

Тема голоду в Україні загалом і на Волині зокрема обговорювалася і в ра-дянській історіографії, щоправда, в обмеженому вигляді. Вочевидь, це по-яснювалося не відсутністю дослідниць-кого інтересу, а об’єктивністю тогочас-них реалій, коли історики змушені були працювати у жорстких рамках офіційної радянської історіографічної концепції. Радянські вчені, обґрунтовуючи одвіч-ний зв’язок між «братніми» російським

та українським народами, одностайно зауважували, що внаслідок війни з Річ-чю Посполитою Україну охопив голод, і акцентували увагу на допомозі, яку ро-сіяни надавали українцям. Так, біженці з охоплених голодом та війною територій знаходили прихисток у російських зем-лях; решта мирного населення врятува-лася від голодної смерті завдяки тому, що на Україну споряджалися численні обози з хлібом і сіллю та було дозволе-но безмитну торгівлю продовольством у прикордонних з Україною містах. При цьому подробиці, які б стосувалися ме-ханізму виникнення голоду, його про-тікання та впливу на мирне населення, не повідомлялися. Висновок про значні масштаби голодування передусім можна було робити зі свідчень про обсяги тор-говельних операцій. Головні положення цієї т. зв. «голодової» теорії так чи інак-ше згадуються практично в усіх пра-цях радянських істориків, присвячених Хмельниччині [10; 13; 18; 31; 17].

Більш детально проблему голоду на Україні розглядав дослідник Федір Шев-ченко. В роботі «Політичні та економіч-ні зв’язки України з Росією в середині XVII ст.» [31] він підтримав всі основні положення радянської історіографіч-ної концепції. Разом з тим вчений не-однозначно оцінив участь Московської держави в подоланні наслідків двох най-більших голодівок, які спалахнули на Україні у 1648 та 1650 роках. З одного боку, Ф. Шевченко наголосив на допомо-зі росіян, які, починаючи з другої поло-вини 1648 р., різко збільшили постачан-ня збіжжя до України. Завдяки цьому було не лише врятовано багато людей від голодної смерті, а й зроблено справу ве-ликої політичної ваги, оскільки українці привернулися до росіян і укріпилися в



думці, що «тепер на Росію війною ніхто не піде», бо в «голодні роки (цар, Олек-сій Михайлович. – М. В.) їх, черкасів, звелів прогодувати хлібом» [31, 417, 418; 9, 378–379]. З другого боку, Ф. Шевченко зауважив, що хлібну торгівлю українців з росіянами не можна вважати виключ-но актом доброї волі з боку останніх, оскільки найбільший економічний зиск від неї отримали саме «московські тор-гові люди». Річ у тім, що до 1648 р. Украї-на була одним із найбільших експортерів збіжжя і постачала його у т. ч. на внут-рішній ринок Московської держави. Та-кий стан справ суперечив меркантиль-ній політиці1, яку послідовно провадив російський уряд [31, 388; 25, 7–8]. Тож, скориставшися війною, яка спалахнула на Україні, російські купці перехопили ініціативу в хлібній торгівлі і позбулися небезпечного конкурента, а до того ж добре заробили, встановивши гранично високі ціни на свій товар завдяки отри-маній монополії.

В сучасній українській історіографії чи не єдиним дослідженням, присвяче-ним саме вивченню голоду в роки Хмель-ниччини, є стаття донецького історика Олександра Задніпровського «Роль голо-ду в українській національно-визволь-ній революції XVII ст.» [14, 96–106]. Роз-глядаючи голод не лише як історичне, а й як біологічне явище, автор передусім подає теоретичні відомості щодо його сутності, видів, фізичних і психологіч-них наслідків голодування для окремої людини. Поділяючи точку зору Ж. Ле Гофа та І. Крип’якевича про пошире-ність голоду в житті середньовічного та ранньомодерного соціумів, він зазначає, 1 Сутність меркантильної політики в зовнішній торгівлі полягала в тому, аби експорт перевищу-вав імпорт з метою збільшення припливу грошей у країну.

що напередодні Хмельниччини значний голод відбувся у 1637, 1638, 1639 роках. Але, на відміну від І. Крип’якевича, по-дає ще декілька випадків, коли населен-ня голодувало: у 1615, 1629 та 1646 роках. Сама ж революція відбувалася в умовах перманентного голоду, який тривав з 1648 р. по 1653 р. включно. Причинами голоду були не лише незвичні природні явища, а й дії людини (антропогенний фактор), до яких належить знищення сільськогосподарської матеріальної бази і посівів під час бойових дій, жовнірські побори тощо. Автор дотримується дум-ки, висловленої В. Смолієм та В. Сте-панковим, про те, що людські втрати України внаслідок воєнних дій, спусто-шень, епідемій та голоду з 1648 р. до літа 1653 р. становили не менше 35–40 %. До-слідник зазначає, що голод був одним із рушійних факторів під час Хмельниччи-ни, оскільки «у голодної людини, поряд з іншими симптомами, зростає егоїзм, озлобленість, можлива втрата контролю за поведінкою, різко знижується почуття самозбереження. Вражена голодом особа є здатною на рішучі дії, аж до виявлення аґресивності щодо оточення. Отже, го-лод міг загострити страждання широких верств українського народу, активізува-ти його національно-визвольні настрої, сприяти широкому формуванню і попо-вненню повстанського війська». Поділя-ючи точку зору, яка домінувала в радян-ській історіографії, О. Задніпровський зауважує на значній ролі Московської держави в подоланні наслідків голоду на Україні. Джерельною базою дослідження стали опубліковані джерела.

Тоді як питання голоду ще більш-менш розглянуті на українському ма-теріалі, проблема епідемічних захворю-вань на Волині в середині XVII ст., на



жаль, майже обійдена увагою дослід-ників, якщо не враховувати коротких констатуючих згадок про те, що епідемії відбулися. Одна з небагатьох спеціалізо-ваних праць, присвячених дослідженню епідемічних захворювань (щоправда, на матеріалах з історії Львова), належить перу польської вченої Луції Харевічо-вої і має назву «Пошесті в стародав-ньому Львові» («Klęski zaraz w dawnym Lwowie»). Авторка доходить висновку, що епідемії в середньовічну і модерну добу були поширеним явищем. Вони ви-значали господарське і культурне життя міста та впливали на чисельність його мешканців. Звертаючись глибше до ви-вчення епідемій, дослідниця зауважує, що давнє населення вражав досить ши-рокий спектр інфекційних хвороб, які набували епідемічного характеру: чума, плямистий і черевний тиф, холера тощо. З’ясовуючи причини блискавичного по-ширення епідемій та величезних втрат від них серед населення, авторка вка-зує на низький рівень особистої гігієни львів’ян і поганий санітарний стан міста. Особливу увагу приділено обґрунтуван-ню нерозривного зв’язку між епідемі-ями та голодом: «голод … викликаний неврожаями перед епідемією, або під час епідемії через недостатнє довезен-ня харчів, якнайкраще готує підгрунтя для зарази». Всі названі фактори багато-разово посилювалися під час воєн, що робило епідемії воєнних років ще більш поширеними і значно небезпечнішими. Так, пошесті 1648, 1650, 1651, 1652 та 1653 років, на думку Л. Харевічової, ста-ли безпосереднім наслідком військових кампаній часів Хмельниччини. При цьо-му дослідниця наголошує, що пошесті, які, поширюючись, тривали по декілька років поспіль, мали більш руйнівний

вплив, ніж облоги, напади та пожежі, бо вогонь нищив речі, а пошесті забирали життя великої кількості населення. Тож, вважає вона, найжорстокіші мушкет-ні та гарматні обстріли не мали таких смертоносних і жахливих наслідків, як заразні віруси та мікроби [34, 6, 60].

Як бачимо, попри важливість і склад-ність проблеми, сучасна історіографія відчуває суттєвий брак спеціалізованих досліджень щодо взаємного впливу при-родних катаклізмів (голоду та епідемій) і соціумів у роки Хмельниччини. Очевид-но, що дана лакуна має бути заповнена. На наше переконання, ефективне ви-рішення цього завдання можливе лише шляхом інтердисциплінарного підходу, тобто органічного поєднання погляду на голод та епідемії одночасно з двох точок зору: як на біологічні структури та як на об’єкт історії. Як біологічні структу-ри і голод, і епідемії підпорядковуються чітким і незмінним законам природи, слідування яким може дати внутрішню структуру дослідження, тобто опис яви-ща відповідно до тріади: 1) передумови і виникнення; 2) перебіг; 3) згасання. Як об’єкт історії всі етапи існування згада-них природних катаклізмів мають бути підтверджені відповідними докумен-тальними матеріалами та статистични-ми даними, якість яких перебуває в без-посередній залежності від обсягу і якості джерельної бази. Такої точки зору щодо дослідження об’єктів, які одночасно мо-жуть бути ідентифіковані і як біологічні, і як історичні, дотримувався радянський дослідник Семен Бараш (щоправда, за його термінологією цей принцип слід називати «інтернаукою», тоді як, на нашу думку, доречніше все ж таки вико-ристовувати термін «інтердисциплінар-ний метод» або «інтердисциплінарний



підхід»); подібна теза (щоправда, в дещо трансформованому вигляді) належить також Фернану Броделю [1, 5–6].

Такий підхід передбачає, по-перше, опрацювання спеціальної літератури з історії природи, природних катаклізмів, історії медицини та біології (де голод та епідемії становлять центральний об’єкт дослідження як біологічні структури) в обсязі, достатньому для подання необ-хідних теоретичних відомостей щодо сутності певного природного катакліз-му; по-друге – максимальне збільшення джерельної бази щодо проявів голодівок і пошестей передусім за рахунок введен-ня до обігу нових, раніше не опубліко-ваних, матеріалів та нового прочитання вже відомих джерел.

Спробу застосувати цей метод на практиці було зроблено автором даної статті у двох розвідках: «Втрати мирно-го населення Волині від голоду в період 1648–1657 рр.» [6, 69–75] та «Епідемії як чинник втрат мирного населення Воли-ні в період 1648–1657 рр.» [7, 204–217]. В цих роботах, окрім суто історичних до-сліджень, використано праці з епідемі-ології та військової гігієни В. Бєлякова, Г. Жукова, Л. Зуєва та Р. Яфаєва; з при-роди епідемічних захворювань, зокре-ма чуми, – К. Макеведі, К. Токаревича, Т. Грекової та ін. [2; 3; 4; 15; 22; 23; 27; 28; 32]. Розширення джерельної бази дослі-дження було здійснене за рахунок фрон-тального опрацювання володимирських, кременецьких і луцьких актових книг з фондів Центрального державного істо-ричного архіву України в м. Києві. Зо-крема, було опрацьовано справи 186 [30, ф. 25, оп. 1, спр. 186], 215 [30, ф. 25, оп. 1, спр. 215], 267 [30, ф. 25, оп. 1, спр. 267], 268 [30, ф. 25, оп. 1, спр. 268] з фонду 25 (Луцький гродський суд) та справу 89 з

фонду 28 [30, ф. 28, оп. 1, спр. 89] (Воло-димирський гродський суд). Через по-гану збереженість кременецьких акто-вих книг (фонд 21) фактичний матеріал щодо Кременеччини було отримано з архіву Івана Каманіна, а саме зошита під назвою «Присяжные показания о количестве дымов в городах и сёлах, по-длежащих оплате подымном до и после войн Хмельницкого» [16].

В результаті проведеної дослідниць-кої роботи було з’ясовано конкретні причини, які призвели до виникнення голоду та епідемій у роки Хмельниччини, і прослідковано основні етапи перебігу даних катаклізмів на території Волині; а завдяки накопиченню статистичного матеріалу було отримано чисельні показ-ники втрат мирного населення від цих катаклізмів. Зокрема, внаслідок голоду 1650–53 рр. було спустошено щонаймен-ше 300 волинських сіл і містечок. Вихо-дячи з того, що напередодні 1650 р. в цих населених пунктах нараховувався 13341 дим, а після 1653 р. – лише 5675 димів, можна констатувати втрати майже 60%. Внаслідок епідемії чуми 1652 р. (яка тривала близько 6 місяців) постражда-ло понад 400 населених пунктів, у яких нараховувалося 11528 димів. Після за-кінчення епідемії документи про сплату подимних податків фіксують лише 5706 димів, тобто можна констатувати втрати у розмірі майже 60 %.

Запропоновані результати в жодно-му разі не претендують на повноту та остаточність. Вони мають бути розши-рені і уточнені за рахунок збільшення обсягу джерельної бази та підвищення її «змістовного навантаження». Тож, пере-фразовуючи Я. Дашкевича [11, 56; 12, 41; 8, 387], наразі першочерговим завданням має стати створення якомога повнішого



каталогу випадків голодівок і пошестей на теренах Волині з докладними даними про їх хронологію, географію, чисель-ність жертв та подальша інтерпретація цих даних на підставі залучення широ-кого спектра загальноісторичної та спе-ціалізованої медично-природничої літе-ратури.

ЛІТЕРАТУРА1. Бараш С. И. История неурожаев и

погоды в Европе. – Ленинград, 1989.2. Беляков В., Жуков Г. Военная гигиена

и эпидемиология. – М., 1988.3. Борисенков Е., Пасецкий В. Тыся-

че летняя летопись необычных явлений природы. – М., 1988.

4. Борисенков Е., Пасецкий В. Экстре-мальные природные явления в русских лето-писях XI–XVII вв. – Ленинград, 1983.

5. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. – К., 1995. – Т. 1.

6. Висотін М. Втрати мирного населен-ня Волині від голоду в період 1648–1657 рр. // Українознавство. – К., 2012. – № 4.

7. Висотін М. Епідемії як чинник втрат мирного населення Волині в період 1648–1657 рр. // Науково-інформаційний збірник Луцького державного історико-культурно-го заповідника «Старий Луцьк». – Луцьк, 2011. – Вип. VII.

8. Ворончук І. Населення Волині в ХVI – першій половині ХVII ст.: родина, домогос-подарство, демографічні чинники. – К., 2013.

9. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трёх томах. – М., 1953. – Т. ІІ.

10. Голобуцький В. О. Росія і визвольна війна українського народу 1648–1654 рр. – К., 1954.

11. Дашкевич Я. Р. Ясир з Поділля в другій половині XVI ст. // Тези третьої Він-ницької обл. іст. краєзнав. конф. (4 вересня 1985 р.). – Вінниця, 1985.

12. Дашкевич Я. Р. Ясир з України (XV – пер ша половина XVII ст.) як історико-

демографічна проблема // Український археографічний щорічник. – К., 1993. – Вип. 2. – Т. 5.

13. Дядиченко В., Стецюк К. Боротьба українського народу за возз’єднання Украї-ни з Росією. – К., 1954.

14. Задніпровський О. Роль голоду в укра-їнській національно-визвольній революції XVII ст. // Донецький вісник Наукового това-риства ім. Шевченка. – Донецьк, 2004. – Т. 5.

15. Зуева Л., Яфаев Р. Эпидемиология. – СПб., 2005.

16. Інститут рукопису НБУ ім. Вернад-ського, ф. 83, № 53. Присяжные показания о количестве дымов в городах и селах, подле-жавших оплате до и после Освободительной войны 1648–54 гг. в Кременецком повете.

17. Історія Української РСР. – Т. 2. – К., 1979.

18. Касименко О. К. Російсько-українські взаємовідносини (1648 – початок 1651 рр.). – К., 1955.

19. Крип’якевич І. Голодівки в Україні XVII ст. (Кілька літописних записок) // Ві-сник природознавства. – Харків, 1926. – № 3.

20. Крип’якевич І. Саранча на Україні в ХI – ХVIII ст. // Вісник природознавства. – Харків, 1928. – № 3–4.

21. Ле Гоф Жак. Цивилизация средневе-кового Запада. – М., 1992.

22. Макэвэди К. Бубонная чума // В мире науки. Scienti³ c American. Издание на рус-ском языке. – М., 1988. – № 4.

23. Миронин С. Голодомор на Руси. – М., 2008.

24. Сагановіч Г. Невядомая вайна. 1654–1667. – Мінск, 1995.

25. Смирнов П. Экономическая политика Московского государства в XVII в. – К., 1912.

26. Смолій В., Степанков С. Україн-ська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). – К., 1999. – Т. 7.

27. Токаревич К., Грекова Т. По следам минувших эпидемий. – М., 1985.

28. Туркестанов Н. Сокращенный кален-дарь на тысячу лет (900–1900), составленный для поверки годов в летописях. – СПб., 1868.



29. Филиппов Б., Ястребицкая А. Евро-пейский мир X–XV вв. – М., 1995.

30. Центральний державний історичний архів України в м. Києві.

31. Шевченко Ф. П. Політичні та еконо-мічні зв’язки України з Росією в середині ХVII ст. – К., 1959.

32. Шувалова Е. Инфекционные болез-ни. – М., 2005.

33. Яковенко Н. Паралельний світ. До-слідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. – К., 2002.

34. Charewiczowa Ł. Klęski zaraz w dawnym Lwowie. – Lwów, 1930.

REFERENCES1. Barash S. I. Istoriya neurozhaev i pogody

v Evrope. – Leningrad, 1989.2. Belyakov V., Zhukov G. Voennaya gi-

giena i epidemiologiya. – M., 1988.3. Borisenkov E., Pasetskiy V. Tysyache-

letnyaya letopis neobychnykh yavleniy prirody. – M., 1988.

4. Borisenkov E., Pasetskiy V. Ekstremalnye prirodnye yavleniya v russkikh letopisyakh XI–XVII vv. – Leningrad, 1983.

5. Brodel F. Materіalna tsyvіlіzatsіya, eko-nomіka і kapіtalіzm. – K., 1995. – T. 1.

6. Vysotin M. Vtraty myrnoho naselennia Volyni vid holodu v period 1648–1657 rr. // Ukrainoznavstvo. – K., 2012. – № 4.

7. Vysotin M. Epidemii yak chynnyk vtrat myrnoho naselennia Volyni v period 1648–1657 rr. // Naukovo-informatsiinyi zbirnyk Lu-ts koho derzhavnoho istoryko-kulturnoho za po-vidnyka «Staryi Lutsk». – Lutsk, 2011. – Vyp. VII.

8. Voronchuk I. Naselennia Volyni v ХVI – pershii polovyni ХVII st.: rodyna, do mo-hospodarstvo, demohra³ chni chynnyky. – K., 2013.

9. Vossoedinenie Ukrainy s Rossiey. Do-kumenty i materialy v tryekh tomakh. – M., 1953. – T. ІІ.

10. Holobutskyi V. O. Rosiia i vyzvolna viina ukrainskoho narodu 1648–1654 rr. – K., 1954.

11. Dashkevych Ya. R. Yasyr z Podillia v druhii polovyni XVI st. // Tezy tretoi Vinnyts.

obl. ist. kraieznav. konf. (4 veres. 1985 r.). – Vinnytsia, 1985.

12. Dashkevych Ya. R. Yasyr z Ukrainy (XV – persha polovyna XVII st.) yak istoryko-demohra³ chna problema // Ukrainskyi ar khe o-hra³ chnyi shchorichnyk. – K., 1993. – Vyp. 2. – T. 5.

13. Diadychenko V., Stetsiuk K. Borotba ukrainskoho narodu za vozziednannia Ukrainy z Rosiieiu. – K., 1954.

14. Zadniprovskyi O. Rol holodu v ukrainskii natsionalno-vyzvolnii revoliutsii XVII st. // Donetskyi visnyk naukovoho tovarystva im. Shev chenka. – Donetsk, 2004. – T. 5.

15. Zueva L., Yafaev R. Epidemiologiya. – SPb., 2005.

16. Instytut rukopysu NBU im. Vernadskoho, f. 83, № 53. Prisyazhnye pokazaniya o kolichestve dymov v gorodakh i selakh, podlezhavshikh oplate do i posle Osvoboditelnoy voyny 1648–54 gg. v Kremenetskom povete.

17. Istorija Ukrainskoi RSR. – T. 2. – K., 1979.

18. Kasymenko O. K. Rosiisko-ukrainski vza iemovidnosyny (1648 – pochatok 1651 rr.). – K., 1955.

19. Krypiakevych I. Holodivky v Ukraini XVII st. (Kilka litopysnykh zapysok) // Visnyk pryrodoznavstva. – Kharkiv, 1926. – № 3.

20. Krypiakevych I. Sarancha na Ukraini v XI – XVIII st. // Visnyk pryrodoznavstva. – Kharkiv, 1928. – № 3–4.

21. Le Gof Zhak. Tsivilizatsiya sred ne-vekovogo Zapada. – M., 1992.

22. Makevedi K. Bubonnaya chuma // V mire nauki. Scienti³ c American. Izdanie na russkom yazyke. – M., 1988. – № 4.

23. Mironin S. Golodomor na Rusi. – M., 2008.

24. Saganovіch G. Nevyadomaya vayna. 1654–1667. – Mіnsk, 1995.

25. Smirnov P. Ekonomicheskaya politika Moskovskogo gosudarstva v XVII v. – K., 1912.

26. Smolii V., Stepankov S. Ukrainska na-tsionalna revoliutsiia XVII st. (1648–1676 rr.). – K., 1999. – T. 7.



27. Tokarevich K., Grekova T. Po sledam mi-nuvshikh epidemiy. – M., 1985.

28. Turkestanov N. Sokrashchennyy ka-lendar na tysyachu let (900–1900), sos-tavlennyy dlya poverki godov v leto pisyakh. – SPb., 1868.

29. Filipov B., Yastrebitskaya A. Evropey skiy mir X–XV vv. – M., 1995.

30. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi ar-khiv Ukrainy v m. Kyievi.

31. Shevchenko F. P. Politychni ta eko no-michni zviazky Ukrainy z Rosiieiu v seredyni XVII st. – K., 1959.

32. Shuvalova E. Infektsionnye bolezni. – M., 2005.

33. Yakovenko N. Paralelnyi svit. Doslid-zhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI–XVII st. – K., 2002.

34. Charewiczowa Ł. Klęski zaraz w dawnym Lwowie. – Lwów, 1930.

M. VysotinImpact of Natural Disasters on the State of Civilian Population of Volyn in 1648’s–57’s.

Historiographical dimensionAbstract

Dangerous natural disasters always had a strong impact on the society and attracted interest of many scientists. � e relevance of the article is determined by scanty investigation of the problem of mutual in¥ uences of the famines, epidemics and the societies; in particular, there is a lack of integrated researches on the in¥ uence of natural disasters on the population of Volyn during the Khmelnytskyi Uprising, one of the largest military-political crises of the early modern period.

In order to generalize and summarize the existing experience the article analyzes the views on the famine and epidemics on the part of the scientists who investigated their e� ects on the materials of other military-political disasters, and those ones who examined them in the context of the Khmelnytskyi Uprising. In particular, the article considers the views of Fernand Braudel, Jacques Le Hof, Luciya Harevichova, Boris Filippov, Alla Yastrebytska, Valeriy Smoliy, Valeriy Stepankov, Ivan Krypyakevych, Fedor Shevchenko Alexander Zadneprovski etc.

It is concluded that the majority of works on the history of natural disasters in the period of the Khmelnytskyi Uprising were written on the basis of previously issued documents. � erefore, to obtain a qualitatively new historical knowledge it is necessary to intensify e� orts towards maximum increase of the source base regarding famines and epidemics, primarily due to the introduction of previously unpublished materials and new interpretation of the known sources on the basis of new approaches, including interdisciplinary one, which consists in considering of natural disasters both as biological structures and a history object.


ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ

УДК 93(477)

ДО ПИТАННЯ ПРО УКРАЇНІЗАЦІЮ ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ І ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

ТА СОБОРНОСТІ (1917 – 1921 рр.)

Володимир ШЕВЧЕНКОдоктор історичних наук, професор,завідувач відділу української історії ННДІУВІ

Анотація. У статті розглядаються проблеми відродження національної державності й

соборності України як одного з пріоритетних напрямів політики українізації в 1917 – 1921 рр. Розкривається діяльність Української Центральної Ради, яка започаткувала цей процес, вперше ввела у вжиток сам термін «українізація», обґрунтувала і почала здійснювати основ-ні її напрямки. Гетьманат, який у кінці квітня 1918 р. змінив УЦР та УНР, теж здійснив, хоч і непослідовно, ряд заходів, що сприяли продовженню українізації, в тому числі щодо розвит-ку певних національних інституцій народу, його мови, освіти, науки, культури. Розбудова держави та її соборність були в центрі уваги і створеної в листопаді 1918 р. Директорії та відновленої нею в кінці 1918 р. УНР.

Ключові слова: українізація, державність, соборність, народ, Україна, Центральна Рада, гетьманат, Директорія, універсал, закон.

К ВОПРОСУ ОБ УКРАИНИЗАЦИИ ПЕРИОДА ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ БОРЬБЫ И ВОЗРОЖДЕНИЯ

НАЦИОНАЛЬНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ И СОБОРНОСТИ (1917 – 1921 гг.)

Владимир ШЕВЧЕНКОдоктор исторических наук, профессор, заведующий отделом украинской истории ННИИУВИ

Аннотация. В статье рассматриваются проблемы возрождения национальной государ-

ственности и соборности Украины как одного из приоритетных направлений политики украинизации в 1917 – 1921 гг. Раскрывается деятельность Украинской Центральной Рады, которая начала этот процесс, впервые ввела в употребление сам термин «украинизация», обосновала и начала осуществлять основные ее направления. Гетманат, который в конце апреля 1918 г. сменил УЦР и УНР, тоже осуществил, хотя и непоследовательно, ряд меропри-ятий по продолжению украинизации, в том числе по развитию некоторых национальных институций народа, его языка, образования, науки, культуры. Строительство государства и его соборность были в центре внимания созданной в ноябре 1918 г. Директории и восста-новленной ею в конце 1918 г. УНР.

Ключевые слова: украинизация, государственность, соборность, народ, Украина, Цен-тральная Рада, гетманат, Директория, универсал, закон.


Шевченко В. До питання про українізацію доби...

Відродження національної держави та соборності українських земель було одним із пріоритетних напрямів процесу українізації під час визвольних змагань на початку ХХ ст. Вже в першій своїй ві-дозві від 9(22) березня 1917 р. Українська Центральна Рада звернулася до «укра-їнського тридцятип’ятимільйонного народу» як окремішнього та єдиного етнічного цілого. Адже такою була тоді загальна чисельність українців, які скла-дали цілісний український народ на українських землях. І він має, вказува-лося у відозві, «сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація». УЦР закликала українство до єднан-ня, рішуче домагатися «всіх прав, які тобі природно належать і які ти пови-нен мати, великий народе (виділення наше. – В. Ш.), сам хазяїн на своїй зем-лі». В цьому документі після сотень ро-ків заборони знову прозвучали поняття «Україна», «український народ», вперше останній названо «великим». Пролунав

заклик «до гуртування», складати гроші «на Український національний фонд» (прообраз національного бюджету), ви-бирати «своїх українських людей на всі місця», «організовуватись», домагатися «заведення рідної мови» в усіх навчаль-них закладах, урядових установах, судах, церкві [10, 38 ].

Важливим практичним кроком на шляху до відродження державності й со-борності стало проведення 6 – 8 (19 – 21 квітня) 1917 р. Всеукраїнського націо-нального з’їзду (конгресу), скликання, робота і склад якого стали виразом мо-гутнього потягу українства до власного державного життя та об’єднання. Адже на з’їзд прибуло 700 делегатів з правом вирішального і 200 – дорадчого голосу, обраних від різних політичних сил, гро-мадських об’єднань, військових частин, підприємств, міст і сіл всієї України. В роботі цього обраного українством по-вноважного форуму взяли участь також 600 запрошених. З’їзд обрав склад УЦР,

REVISITING UKRAINIZATION DURING THE LIBERATION STRUGGLE PERIOD AND THE RESTORATION OF NATIONAL STATEHOOD AND NATIONAL UNITY (1917–1921)

Volodymyr SHEVCHENKODoctor of Historical Sciences, Professor,Head of Ukrainian History Department of NRIUSWH

Annotation. � e article discusses the problem of restoration of national statehood and sobornist (national unity) of Ukraine as one of the priority directions of the Ukrainization policy in 1917–1921. � e author examined the activities of the Central Council of Ukraine, the initiator of the process, which ¢ rst brought into use and substantiated the term «Ukrainization» and began realization of its principle directions. � e Hetmanate, which at the end of April 1918 changed the CCU and the UNR, also car-ried out a number of measures which contributed to extention of Ukrainization, including development of certain national institutions of the Ukrainian nation, its language, education, science and culture. Development of the state and its unity also were in the center of attention of the Directory (formed in November 1918) and the UNR (restored at the end of 1918).

Key words: Ukrainization, statehood, sobornist (national unity), people, Ukraine, the Central Council of Ukraine, the Hetmanate, the Directory, universal, law.



доручив їй представляти український народ, здійснювати на законних, делего-ваних цим найвищим його форумом під-ставах заходи щодо задоволення інтер-есів українства [10, 52 – 66]. Цим самим УЦР було надано легітимного характе-ру1. Серед 13 прийнятих з’їздом резо-люцій важливе місце займають ухвали щодо єднання українських земель, кор-донів майбутнього державного утворен-ня, рішучий протест проти зазіхання на них чужоземців [10, 54 – 55, 58 – 61].

ІІІ Універсалом Української Цен-тральної Ради, оприлюдненим 7(20) листопада 1917 р., вперше у двадця-тому столітті було здійснено одвічні прагнення багатьох поколінь, вічна на-ціональна ідея українства, яку обґрун-тував геніальний Кобзар, закликаючи наш народ розбудовувати власну до-мівку – об’єднану рідну країну, собор-ну справедливу державу, їхні невід’ємні складові – свої місто, село, садибу, сім’ю, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» [17, 224]. В Універсалі йшлося: «Народе Український і всі народи Ук-раїни.

Тяжка й трудна година стала на зем-лю Республіки Російської. На півночі в столицях іде межиусобна і крівава бо-ротьба. Центрального Правительства немає і по державі шириться безвластя, безлад і руїна.1 Російський Тимчасовий уряд, який діяв у той же час, був самозваним. Його було самочинно утво-рено 2 березня 1917 р. на приватному зібранні 13 депутатів (із загальної їх кількості 441) Держав-ної думи, діяльність якої була зупинена царським указом 25 лютого 1917 р., і більше вона не збира-лась. До того ж навіть у повному складі Дума була дорадчою структурою і не мала права формувати уряд. Це була виключна прерогатива імператора. Ніякого ж представницького виборного органу (форуму), який би надав легітимного характеру самозваному Тимчасовому уряду, так і не було скликано.

Наш край так само в небезпеці. Без власти – дужої, єдиної, народньої Вкраї-на теж упасти може в безодню межиусо-биці, різні, занепаду...

Оповіщаємо: ОДНИНІ УКРАЇНА СТАЄ УКРАЇНСЬКОЮ НАРОДНЬОЮ РЕСПУБЛІКОЮ» [16].

«Ми стояли на межі обітованої землі, землі визволення, української держав-ності, задоволення одвічних мрій тру-дящого українського народу, – говорив М.Грушевський. – Ми заткнули на сій межі наш побідний прапор – наш тре-тій універсал – мабуть найважливіший акт, який коли-небудь з’являвся на на-шій землі» [5, 71]. В умовах відсутності «центрального правительства», руйнації старої держави ІІІ Універсал де-факто проголошував утворення незалежної соборної УНР. В Універсалі висловлюва-лося прагнення «помогти усій Росії, щоб уся республіка Російська стала спілкою (виділення наше. – В. Ш.) вільних і рів-них народів» [16]. Як бачимо, в архівному оригіналі Універсалу немає навіть термі-на «федерація». У виступі на засіданнях УЦР 16 грудня 1917 р. М. Грушевський відзначав, що Центральна Рада – найви-щий революційний орган самостійної України. «Обставини склались так, – од-нозначно заявив він, – що Україна на ділі стала самостійною, незалежною держа-вою. Це уже безперечно» [11, 37].

ІІІ Універсал, проголошення УНР – кульмінація революційних подій 1917 р. в Україні, які були етапом найвищого піднесення визвольного руху проти ба-гатовікового пригнічення нашого наро-ду російським царизмом, правителями інших держав. Адже тільки в 2-ій поло-вині ХІХ – на початку ХХ ст. в Російській імперії було видано 10 законодавчих та урядових розпоряджень (1862, 1863,


1869, 1876, 1888, 1889, 1895, 1908, 1910, 1914 років), які забороняли вживання української мови, україномовні видання.

Революційні події 1905 – 1907 рр. на деякий час послабили тиск заборон. Але після поразки революції утиски цариз-мом українського народу, його культури відновились з новою силою. Вважалося, що такого народу «не было, нет и быть не может». В офіційному статистичному збірнику «Ежегодник России. 1909 г.» в таблиці «Племенной состав населения» (терміни «народ, нація, національність» офіційні царські посадовці навіть не вживали) серед перерахованих 12 «пле-мен», що населяли тоді 160-мільйонну Російську імперію, українці навіть не згадувались [8, 66]. Назви «Україна», «українець», «український» викреслю-вались цензурою з усіх видань. Україн-цям заборонялося розмовляти в публіч-них місцях рідною мовою, вживати її на концертах, у виставах, не дозволялись українські лекції в школах тощо. Викла-дання в навчальних закладах велося ро-сійською мовою. А про соборну україн-ську державність годі було й згадувати.

Не набагато краще жилось і укра-їнству в Галичині, Буковині, Закарпатті під Австро-Угорською імперією. Маю-чи представництво в парламенті, певні можливості для використання рідної мови, творення деяких українських гро-мадських і освітянських інституцій, воно все ж вважалося навіть не другорядною, а етнічною спільнотою, так би мовити, четвертого порядку (після австрійців, угорців, поляків), потерпало від усіляких офіційних і неофіційних обмежень.

Становище почало змінюватися піс-ля краху самодержавних режимів у Росії та Австро-Угорщині, коли почалася «вес-на народів», їх визволення, яке в Україні

назвали «відродженням нації». Сутність цього процесу визначалась одностайною вимогою постанов і резолюцій усіх това-риств і організацій: «українізація (ви-ділення наше. – В. Ш.) всіх галузів жит-тя» [1, 77]. УЦР втілювала цю вимогу в життя, ввела запропоноване М. Грушев-ським ще в 1907 р. поняття «україніза-ція» [4, 178] в широкий обіг, започатку-вала ті процеси, що складали її зміст. У своїй резолюції від 22 квітня 1917 р. УЦР визначила, що всю свою діяльність вона проводить, «стоячи на принципі украї-нізації (виділення наше. – В. Ш.) всього життя на Україні» [10, 70]. Тобто йшлося про українізацію як всеосяжний процес усього національного, політичного, дер-жавотворчого, соціально-економічного і духовного розвитку соборного укра-їнського народу. Цей термін використо-вувався нею як для позначення змісту і форм широкого поступу загалу, так і окремих ділянок народного життя, кон-кретних структур і організацій. В цій же резолюції йшлося про «українізацію війська», яка є «невіддільною частиною сеї програми». В доповідній записці УЦР Тимчасовому уряду від 22 квітня 1917 р. йшлося про широке розуміння процесу українізації: «…Домагання національної школи, армії, українізації всього жит-тя на Україні (виділення наше. – В.Ш.) мають у корені головним чином… від-роджене та визволене почуття й досто-їнство людини» [10, 96 – 97].

Політика українізації була стриж-нем, головним напрямом, надавала системного характеру діяльності УЦР, перебігу всієї Української революції 1917 – 1921 рр. Вона спрямовувалась на відновлення і забезпечення достойно-го місця об’єднаного українського на-роду серед інших націй, його вільний і




всебічний розвиток, відродження і роз-будову національної державності, здій-снення соборності українських земель, демократизацію всього суспільного життя, піднесення культури, вирішен-ня гострих соціально-економічних про-блем в інтересах корінного етносу і всьо-го населення України. В 1917–1921 рр. йшлося про українізацію не народу (він був і залишався українським), і не тільки про дерусифікацію, тобто при-пинення штучної підміни його власно-го єства російською (чи якоюсь іншою) мовою, культурою, державністю тощо, а про приведення у відповідність до на-ціональної сутності переважної біль-шості населення – українства – змісту і форм діяльності тих інституцій, які його обслуговують – соборної держави, її структур, посадовців, політичних і гро-мадських організацій, закладів освіти, науки, різних видів мистецтва, засобів масової інформації тощо.

У зв’язку з викладеним процес, по-значений терміном «українізація», його появу і зміст з огляду на історичні фак-ти необхідно пов’язувати в першу чергу з діяльністю УЦР. В цьому сенсі навряд чи доцільно замінювати цей термін по-няттям «дерусифікація». Адже термін «українізація» запроваджено в широ-кий ужиток у 1917 р. як відображення головного напряму і змісту тодішніх революційних подій в Україні, діяльнос-ті націо нальних політичних сил. Пізні-ше цей термін використала і радянська влада для позначення політики, значно вужчої за змістом (без створення націо-нальної незалежної держави із влас-ною армією, дипломатичною службою, грошовою системою тощо, без плю ра ліз -му політичних сил, самостійної еконо -міки і т. д.).

При цьому УЦР розглядала процес українізації в тісному зв’язку із забез-печенням прав національних меншин. Уже в повідомленні про утворення УЦР (березень 1917 р.) говорилося про здій-снення прагнень українства «з забезпе-ченням прав національних меншостей – росіян та інших». Про це не раз заявляв М.Грушевський [4, 44]. Права національ-них меншин були закріплені законом «Про національно-персональну авто-номію», прийнятим 9 січня 1918 р. [11, 99 – 101]. Тобто в процесі українізації ніхто не збирався дерусифікувати, на-приклад, росіян, які проживали в Укра-їні. Поряд із вільним використанням ними російської мови, інших здобутків рідної культури йшлося про збагачення їх духовного світу відповідними надбан-нями українців, які складали абсолютну більшість населення краю проживання перших.

Доцільно мати на увазі й іншу сто-рону питання: що ж приходило на зміну «русифікації». Польські власті в 20–30-х роках ХХ ст. «дерусифікацію» Волині та Галичини здійснювали як їх «полоніза-цію», румунські можновладці «дерусифі-кували» Буковину, Бессарабію, Ізмаїль-щину шляхом їх «румунізації» тощо.

Видатну роль в українізації всіх га-лузей життя народу, його гуртуванні в боротьбі за краще життя, за соборність відігравали духовний спадок і приклад героїчної боротьби пророків національ-ного і соціального визволення народу, в першу чергу Тараса Шевченка. В 1917 р. саме на нього рівнялось українство, скрізь лунало полум’яне слово поета, поруч із національними прапорами вид-нілися його портрети, повсюдно співа-ли «Заповіт» та інші пісні на його слова. Твори найвидатнішого українця, його



ідеї, що втілювали багатовікові прагнен-ня народу, об’єднували народ, сприйма-лись як незаперечний дороговказ до дії. До того ж в умовах, коли три чверті на-селення були неграмотними і не могли навіть читати тогочасні газети, листів-ки, а промови на численних мітингах і зборах проголошувались малознаними або й зовсім не відомими широкому за-галу людьми, саме думки і пророцтва «Кобзаря» (ця книга була майже в кож-ній українській хаті), які передавались із покоління в покоління, співзвучні їм заклики політичних сил користувались найбільшим авторитетом.

Українізація втілювалася перш за все в складі та національному характері ді-яльності самої УЦР, яка започаткувала цей процес і очолила його. Особливу увагу УЦР приділяла відродженню на-ціонального змісту і форм духовного життя, що, в свою чергу, було важливим чинником розвитку українізації в ін-ших сферах. Широко запроваджувалась рідна мова в освіті, державних і недер-жавних установах, політичному житті, церкві тощо. Повсюдно в школах, вишах почали вивчати українознавчі науки – історію України, українську мову, літера-туру, право, географію, етнографію, ма-лярство тощо. Розгортались національні преса, книговидання, музейництво, про-світницька діяльність. Після проголо-шення ІІІ Універсалом Української На-родної Республіки цим питанням було присвячено 15 спеціальних законів, при-йнятих УЦР.

Знаменним явищем українізацій-ного процесу стало створення чи від-новлення діяльності національних по-літичних партій, яких до кінця 1917 р. налічувалось 19, численних громадських об’єднань (кооперативних, освітніх,

правоохоронних тощо). Активна украї-нізація відбувалась у військових части-нах (у тодішній російській армії служило 4 млн. українців). Вже у березні 1917 р. в Києві зібралось Українське військове віче солдатів, офіцерів, інших військово-службовців-українців, яке проголосило себе Установчою Українською Військо-вою Радою і закликало до утворення українського національного війська. 10 – 15 травня 1917 р. відбувся Перший Все-український військовий з’їзд, який від імені представлених на ньому 1,5 млн. військовиків-українців висловив довіру УЦР, висунув вимогу автономії України.

Одним із головних напрямів украї-нізації в 1917–1921 рр. була українізація державності – діяльність з відновлення і розбудови власної національної дер-жави. Вже в І-му її Універсалі (червень 1917 р.) проголошувалось: «Хай народ український на своїй землі має право сам керувати своїм життям».

Спротив українізації, самовизначен-ню нашого народу, відновленню його духовного життя, державності, розбу-дові українських збройних сил чинили Тимчасовий уряд Росії, підпорядковані йому управлінські структури, коман-дування армії, антиукраїнські партії і об’єднання. Це вимагало політичного маневрування. Тому творення власної державності, її війська, як і українізацію всіх галузей життя, Центральній Раді доводилося проводити обережно, так-тично виважено, щоб не наразити Укра-їнську революцію на небезпеку негайно-го силового придушення російськими владними колами. Не відразу вдавалось знаходити оптимальні шляхи в націо-нальному, державному, в т. ч. військо-вому, будівництві, були важкі пошуки, дискусії та розбіжності в підходах до



нього очільників українського політи-куму.

Характерна й еволюція назв і змісту документів УЦР. Якщо спочатку вони були закличними та рекомендаційни-ми – «відозви», «ухвали», «резолюції», то після надання УЦР легітимності На-ціональним Конгресом (квітень 1917 р.) вона вже видає суто українські пра-вові акти – «накази», «постанови» з обов’язковими приписами. А з червня 1917 р. за досвідом ще Б. Хмельницько-го та інших гетьманів починає видавати «універсали», які виконували функції актів конституційного характеру. Сто-совно конкретних правових актів назва «закон» почала широко використовува-тись з листопада 1917 р., після видання видатного акту українізації – ІІІ Універ-салу, яким уперше в ХХ ст. було віднов-лено українську державність – проголо-шено Українську Народну Республіку. Всього після утворення УНР було ухва-лено близько 90 її законів і законодавчих актів, включаючи і Конституцію. Власні українські законодавчі акти викликали повсюдно загальне піднесення.

Уже в самому тексті ІІІ Універса-лу йшлося про обов’язкові законодавчі приписи, які може ухвалити орган неза-лежної держави, – про визначення її кор-донів (а це необхідна умова соборності країни), скасування смертної кари, про початок мирних переговорів для виходу із світової війни і т. д. [16].

З середини листопада 1917 р. до 9 січня 1918 р. (до IV Універсалу) УЦР як орган самостійної держави ухвалює закони, спрямовані до всього україн-ства: «Про вибори до Установчих збо-рів УНР», «Про відстрочку призову на військову службу», «Про амністію», «Про виключне право Центральної

Ради видавати законодавчі акти УНР», «Про утворення українського народ-ного війська», «Про утворення Гене-рального суду» та ін. Цим Універсалом Української Центральної Ради (листопад 1917 р.), яким була відновлена україн-ська державність – проголошена Укра-їнська Народна Республіка, – було за-початковано нормативно-правову базу процесу державотворення, соборності країни. В ньому визначалось: «До тери-торії Народньої Української Республі-ки належать землі, населені в більшості українцями» [16].

Своїм IV Універсалом (січень 1918 р.) УЦР юридично закріпила фактично від-новлену III Універсалом незалежну дер-жавність і поставила завдання «якнай-скоріше», «за кілька тижнів», скликати Українські Установчі Збори, «які б за-кріпили свободу, лад і добробут, Кон-ституцію нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу» [11, 104].

Підсумовуючи діяльність Централь-ної Ради, М. Грушевський зазначав у бе-резні 1918 р.: «Ми не лукавили. Ми про-сто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. Українська Центральна Рада за рік своєї діяльності не політиканула ні однієї хвилі, вона не зробила ні одного фальшивого кроку, вона мала перед со-бою тільки мету послужити інтересам многострадального українського народу і тих народів на Україні сущих, котрі з ним зв’язала історія… Ми можемо з гор-до піднятим чолом підняти над своєю землею прапор Української Центральної Ради. Ми винесли його не заплямова-ним» [15].

Вже під безпосередньою загрозою державного перевороту УЦР 29 квітня 1918 р. ухвалила видатний документ,



який мав закріпити досягнення украї-нізації, – Статут про Державний устрій, права і вільності УНР – Конституцію держави. В ній Україна проголошува-лась суверенною демократичною пар-ламентською (посада президента в Конституції не передбачалась) респу-блікою [11, 330 – 335].

Гетьманат, який у кінці квітня 1918 р. змінив УЦР та УНР, теж здійснив ряд за-ходів, що сприяли продовженню укра-їнізації, в тому числі щодо розвитку певних національних інституцій народу, його мови, освіти, науки, культури. Зо-крема, було збережено національну дер-жавність, хоч і в обмеженій присутністю німецьких і австрійських військ формі Української держави на чолі з гетьманом, яку визнали 30 зарубіжних країн, ряд із них відкрили у Києві свої дипломатичні місії. Вже в першій відозві П. Скоропад-ський підкреслив український характер нової форми державності, проголошував її метою «користь і благо народу і всім дорогої нам України» [9, 340 – 341]. Здій-снювалися спроби відродити притаман-ний українству прошарок козацтва як соціальне підґрунтя суспільного устрою. Був прийнятий закон про обов’язкове повсюдне вивчення і застосування укра-їнської мови, вимагалось «не …допусти-ти ні одного кутка [в державі ] без укра-їнської школи», розширювалась мережа українських наукових, освітніх закладів і культурно-мистецьких установ. Були засновані чимало українських гімназій, Українська академія наук, Академія мис-тецтв, Кам’янець-Подільський універси-тет, Національна бібліотека, Український театр драми та опери, ряд музейних за-кладів тощо [9, 228 – 234].

Разом з тим гетьман авторитар-но зосередив у своїх руках найвищу

законодавчу, виконавчу і судову владу, що відрізнялось від попередніх демо-кратичних методів управління в УНР, надавало йому переважно силового ха-рактеру. Було відновлено поміщицьке землеволодіння, що означало відхід від важливої економічної складової політи-ки українізації УЦР. Також проголошува-лось, що етнічне походження людини є її приватною справою. Відтак забезпечен-ня національних і соціальних інте ресів українства, які віками нехтувались і по-требували особливої уваги та захисту, гетьманатом не розглядалось як пріори-тетний напрям своєї державної політики.

Українізація була одним із провідних напрямів діяльності і створеної в листо-паді 1918 р. Директорії та розвитку від-новленої нею в кінці 1918 р. УНР. Саме виникнення Директорії об’єктивно ста-ло виявом стремління поновити в повно-му обсязі процес українізації, започат-кований у березні 1917 р. Цей орган був утворений українськими політичними партіями і організаціями. Велика увага приділялась посиленню національного характеру всього суспільного і культур-ного життя. Вже 26 грудня 1918 р. Рада Міністрів ухвалює постанову про «по-ширення серед суспільства національ-ного і соціального світогляду». Тоді ж усі міністерства було зобов’язано регу-лярно інформувати населення про свою роботу, для чого утворити інформаційні відділи і щоденно надавати відповідні відомості Українському телеграфному агентству. 1 січня 1919 р. українська мова оголошена державною як «обов’язкова до вжитку в армії, флоті і всіх урядових та загальних громадських публічноправ-них установах». Приймається закон про вищі органи Української автокефальної православної церкви, яка однині «ні в



якій залежності од Всеросійського Па-тріарха не стоїть». Поновлюється грошо-ва система, запроваджена УЦР: гривня, яка поділялась на 100 шагів, і карбова-нець, який складався з двох гривень. По-стійно асигнуються кошти на розвиток освіти, різних навчальних і культурних установ. У надзвичайно складних умо-вах безперервних боїв продовжується підготовка правопису української мови. Перевезення шкільних підручників, лі-тератури були прирівняні до транспор-тування хліба й інших вантажів першої необхідності.

Директорія, Рада Міністрів як один із пріоритетних напрямів своєї діяльності здійснювали таку важливу складову по-літики українізації, як започатковану ще ІІІ Універсалом УЦР (листопад 1917 р.) соборність українських земель. Вже в першому міжнародному документі Ди-ректорії – Зверненні «До народів всього світу та їх правительств» – повідомля-лося про відновлення УНР та її влади на етнічних українських землях [14]. Важ-ливою подією на цьому шляху став ві-копомний Акт Злуки УНР та ЗУНР (22 січня 1919 р.).

Як говорилося в оприлюдненій 1 листопада 1918 р. відозві, організованій (жовтень того ж року) національними патріотичними силами у Львові, Україн-ської Національної Ради, «волею україн-ського народу утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монар-хії Українська Держава». А в прийня-тому 13 листопада 1918 р. тимчасовому законі закріплювалась назва останньої – ЗУНР – та її кордони, які обіймали те-риторію Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Вже 1 грудня Директорія і представники ЗУНР підписали у Фас-тові «Предвступний договір» про те, що

ЗУНР має «непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою». Українська Національна Рада на своєму засіданні в Станіславі 3 січня 1919 р. за-твердила цей акт і заходи «для сфіналі-зування договору про злуку». 90 років тому – 22 січня 1919 р. – під час багато-тисячного зібрання на Софійській пло-щі Києва було урочисто проголошено Злуку УНР і ЗУНР. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав згадану вище ухвалу від 3 січня, а член Дирек-торії Ф. Швець – підписаний й іншими її членами (В. Винниченком, С. Петлю-рою, П. Андрієвським, А. Макаренком) Універсал, у якому йшлося: «Однині во-єдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська велика Україна». Тоді ж цей день було оголошено «Днем свя-та прилучення Галичини до України» [7, 441]. 23 січня найвищий законодавчий орган УНР – Трудовий конгрес – за учас-тю делегації ЗУНР (65 чол.) затвердили цей Універсал. Головуючий на ньому С. Вітик (член президії Національної Ради ЗУНР) заявив при цьому: «Всі наші засідання будуть присвячені зміцненню об’єднаних частин України». Президен-та ЗУНР Є.Петрушевича невдовзі було включено до складу Директорії [6, 77].

Всіляко підтримувались об’єднавчі дії різних частин українства. Було, зо-крема, заявлено про сприяння бажан-ню українського населення Бессарабії об’єднатися з УНР, схвалювалося звер-нення створеної ним власної Директорії до президента США, урядів Англії, Фран-ції, України, Німеччини, Австрії, Росії та Італії з проханням сприяти цьому,



протидіяти насиллю Румунії над Бесса-рабією. При цьому висловлено рішучий протест проти насильницьких дій Руму-нії, яка силоміць у листопаді 1918 р. за-хопила українські землі цього краю всу-переч волі його мешканців, здійснювала щодо них масовий грабіж і пересліду-вання. Брутальна загарбницька політи-ка Румунії викликала масовий спротив на окупованих нею українських землях, зокрема в Хотинському, Акерманському, Сорочинському повітах. Так, 23 січня 1919 р. в Хотинському повіті Бессара-бії вибухнуло могутнє антирумунське повстання, учасники якого за три дні звільнили всю його територію. Дирек-торія через складне воєнне і міжнарод-не становище не змогла надати прямої допомоги військами, але все ж зуміла переправити борцям за свободу своєї землі певну кількість зброї. Окупанти жорстоко розправилися з непокірними українцями: багатьох убили, спалили десятки сіл, чимало останніх артилерія зрівняла з землею разом з мешканцями, поранили 15 тисяч чоловік, понад 50 ти-сяч біженців були змушені тікати через Дністер на територію УНР, керівництво якої виділило спеціальні кошти для до-помоги нещасним.

Така ж доля спіткала буковинських українців, Народне віче яких (близь-ко 10 тис. чоловік) 3 листопада 1918 р. проголосило у Чернівцях возз’єднання Північної Буковини із ЗУНР та «злуку з Великою Україною». Але румунські мож-новладці проігнорували це народне во-левиявлення, скористались пасивністю гетьманату й 11 листопада захопили цей край. Після відновлення УНР її керівни-цтво в кінці 1918–1919 рр. не раз про-тестувало проти брутальних агресивних дій сусідніх держав, подавало політичну,

моральну, матеріальну, фінансову, а коли обставини сприяли – то і військову під-тримку українцям Галичини, Холмщи-ни, Буковини, Закарпаття в захисті їхніх прав. Так, 18 і 26 січня 1919 р. Рада Міні-стрів УНР ухвалює рішення про заготів-лі і постачання (через Червоний Хрест) хліба для населення Галичини, Букови-ни, виділяє для цього 40 млн. гривень. 30 січня асигнується 10 млн. карбованців «для оборони північно-східної границі – адміністрації Холмщини і Підляшшя». 18 лютого 1919 р. Директорія передбачає кошти для допомоги православним хра-мам в окупованих поляками місцевостях Холмщини, Підляшшя, Полісся. 3 берез-ня надається 10 млн. гривень «на пере-шивку галицьких вузькоколійних заліз-ниць», а також 2 млн. – «на підтримання української преси на територіях УНР, за-йнятих ворожим військом» [6, 59 – 73].

Але діяльності Директорії, віднов-леної нею УНР із забезпечення собор-ності українських земель, можливості народу «самому правити самим собою» шляхом українізації всього суспільного життя перешкодили агресивні дії сусі-дів. Природні для всякого демократич-ного процесу дискусії і суперечки між різними українськими політичними си-лами та керівними діячами відновленої УНР щодо шляхів подальшого розвитку революції, форм державного устрою не супроводжувались силовими протисто-яннями. Та й після повалення гетьма-нату національні утворення до них не прагнули і їх не починали. Більше того, коли події унеможливили здійснення за-пропонованих тим же В. Винниченком ідей, він пішов у відставку з поста голови Директорії. Цим самим дав можливість прихильникам дещо іншого підходу на чолі з С. Петлюрою практично довести



життєвість пропозицій останнього. Але втручання іноземних держав завадило здійснити і їх. Перебіг подій в Україні після приходу Директорії до влади дає підстави вести мову про те, що не супе-речки керівників Директорії, її помилки і прорахунки, а в першу чергу і головним чином вторгнення іноземних військ та структур завадило тоді продовжити зби-рання національних земель в єдине ціле, поновити українізацію в повному обся-зі. Хоча було й зроблено немало, в першу чергу завдяки підтримці такого процесу в етнічних землях і всіма національними силами.

Відбувалось об’єднання представ-ників різних частин України як завдяки ухваленню відповідних правових актів, так і в процесі спільної боротьби та прак-тичної роботи за досягнення такої мети. Адже, наприклад, головною військовою силою, що значною мірою забезпечила прихід Директорії до влади, відновлення УНР і новий етап соборності її земель, став Окремий загін січових стрільців – військове формування галицьких укра-їнців, які попали в російський полон під час Першої світової війни і в середині 1917 р. організувалися в окремий вій-ськовий підрозділ. Саме вони наприкін-ці 1917 – на початку 1918 рр. охороняли і найбільш послідовно підтримували УЦР. Виведений після падіння останньої з Києва до Білої Церкви загін у листопаді 1918 р. відразу ж відгукнувся на заклик прибулого туди члена Директорії С. Пет-люри повстати проти несприйнятого більшістю народу гетьманату. На почат-ку грудня загін було пертворено в Осад-ний корпус, до складу якого входили 4 полки піхоти, гарматна бригада, 8 куле-метних сотень, дивізіон кінноти, допо-міжні частини. В боях під Мотовилівкою

і Васильковом корпус під командуван-ням Є. Коновальця розгромив супротив-ні війська і невдовзі в умовах антигеть-манського повстання в Києві вступив у столицю, здійснював там охоронно-ка-раульну службу [6, 624]. За прикладом січовиків на бік Директорії переходили й інші урядові військові частини, чис-ленні повстанські загони, зокрема ота-манів Ангела, Зеленого, Григор’єва та ін. Керовані різними політичними силами, у т. ч. боротьбистами, лівими есерами, більшовиками, вони об’єднувались на антигетьманській основі, забезпечували повсюдний перехід влади до прибічни-ків Директорії. Навіть анархіст Н. Мах-но, заявивши про свою недовіру до нової влади, повідомив, що збройно з нею бо-ротися поки що не буде.

Але з перших днів свого існування Директорії і відновленій нею УНР дове-лося з усіх сил відбиватися від чужозем-них ворогів українського відродження. Польські війська вже в листопаді 1918 р. розпочали бої проти ЗУНР, яка невдовзі возз’єдналась з УНР, стала її областю. Оборона останньої відтак була вже спра-вою як самих галичан, так і всієї держа-ви. Румунія, як ішлося вище, здійснила брутальну агресію щодо українських земель Бессарабії та Буковини. Чехо-словаччина силою захопила Закарпаття. Південь України окупувала Антанта. З південного сходу насувалась денікінська Біла армія. Ніхто з новоявлених претен-дентів на українські землі і слухати не хотів про права українства самим поряд-кувати у своєму краї.

З півночі і сходу бойові дії проти УНР повела радянська Росія. Причому це здійснювалось під прикриттям заяв про допомогу радянському уряду Укра-їни. Тобто, на відміну від інших згаданих



вище недоброзичливців нашого народу, РСФРР визнавала українську держав-ність, але тільки радянську. Хоча і остан-ня нерідко розглядалася в Москві як суто формальне утворення. Так, у листопаді 1918 р. ЦК РКП(б) без відома українців, навіть утвореної нещодавно КП(б)У, за-твердив радянський Тимчасовий робіт-ничо-селянський уряд України. І тільки після їхніх протестів до цієї справи було допущено ЦК КП(б)У.

В таких умовах практично стало не-можливим здійснити чимало з наміче-ного. Всі сили і можливості довелося концентрувати на створенні збройних сил, нашвидкуруч вирішувати проблеми виживання держави, безпосереднього керівництва бойовими діями армії, важ-кого пошуку різних можливостей про-тистояти, іноді майже в безвихідних си-туаціях, агресивним підступам тих сил, які не могли змиритися з соборністю українських земель, існуванням їх дер-жавності. Бойова обстановка вимагала специфічних дій, у тому числі і з огляду на одноосібний характер воєнного ко-мандування, притаманного військовим керівникам піклування про виховання у підлеглих патріотизму, відданості ар-мії, дисциплінованості, фронтової ви-учки, готовності до силового фізичного протиборства з супротивником, само-пожертви. Саме цьому мали служити (як скрізь у світі) і паради та урочисті огляди військ, відповідне матеріально-технічне забезпечення, створення одно-строїв і т. д., за «захоплення» якими того ж Петлюру не раз аж надто емоційно критикували і без чого не буває армії.

Розгляд спроб УЦР та Директорії відновити соборність етнічних земель у процесі українізації всього державно-політичного, суспільно- економічного і

духовно-культурного життя в них відпо-відно до потреб корінного етносу з ура-хуванням прав національних меншин допомагає зрозуміти ряд історичних явищ. Йдеться, наприклад, про причини війн між УНР доби УЦР і радянською Ро-сією в кінці 1917 – на початку 1918 рр. та між УНР на чолі з Директорією і РСФРР в 1919 – 1920 рр. Не війська УНР вторг-лися в російські землі, а війська РСФРР йшли в Україну, до речі, всупереч пере-сторогам ряду українських більшовиків, які ще недавно разом з УЦР, а потім і Ди-ректорією боролися за інтереси україн-ства. Піддаючи (небезпідставно) критиці дії українських державних та військових провідників у зв’язку з поразками на фронтах, не можна не зважати і на те, що воєнна ситуація була не на користь УНР. Вона не прагнула до війни, не мала роз-будованої армії, відповідної інфраструк-тури, стрункої системи командування, розробленої стратегії і тактики оборони краю. І головна причина такого стану полягала не в розбіжності поглядів або особистих якостях чи помилках того-часного українського керівництва, хоча вони дійсно мали місце. Адже як у кінці 1917 р., так і в 1919–1920 рр. історія не відвела для розбудови армії необхідного часу, умов і матеріальних засобів. Укра-їнізовані військові частини, воєнізовані громадські структури, які підтримали, наприклад, Директорію, не становили єдиного цілого, залишались у підпо-рядкуванні своїх командирів і отаманів. Останні нерідко піддавались облудній демагогічній агітації, вчиняли свавільні дії, а то й переходили на бік супротив-ника. Часу та й відповідних можливос-тей для створення стрункої військової структури і командування вже не було. Поряд з браком досвіду, прорахунками



на захисті здобутої волі катастрофіч-но позначалась нестача часу. Проблеми оборони краю довелося вирішувати на-швидкуруч, в ході воєнних дій, що вже були нав’язані супротивниками. Сла-бо озброєна армія УНР відчувала го-стру нестачу всього необхідного. Вона, за свідченнями сучасників, «була дуже часто голодна і завше у своїй більшости обірвана та боса». Різке зменшення чи-сельності збройних сил УНР, окрім со-ціально-політичних причин, пов’язане і з небаченою за масштабами епідемією тифу, яка буквально викошувала лави українських вояків. Світло на її витоки, на думку ряду дослідників, могла б про-лити експертиза зразків тифозної сиро-ватки, які знаходяться в архіві Бактеріо-логічного інституту в Парижі. Такий підхід виглядає правомірним і у зв’язку з тим, що навіть закуплені за українські гроші у Франції й Італії медикаменти су-сідні держави не пропускали в Україну.

Не спрацьовує і просте порівнян-ня чисельності протиборствуючих сто-рін, бо в такому разі поза увагою зали-шається якісний склад, виучка і роди військ (артилерія, наприклад, здатна із значної відстані на третину винищува-ти ряди ворога навіть при відсутності безпосереднього бойового контакту ін-ших підрозділів). Російські радянські війська спиралися, до того ж, на опано-вану Раднаркомом ставку колишнього Верховного головнокомандування з її заздалегідь розробленими планами, на-лагодженими оперативними зв’язками, вишколеним офіцерським корпусом, чимала частина якого перейшла на службу новій владі, підпорядкованими їй величезними складами зброї та іншо-го спорядження, значними людськими і фінансовими ресурсами, включаючи

золотий запас колишньої імперії. І така ситуація тривала протягом усього часу воєнних дій в Україні. Інші їхні учасни-ки – білогвардійці, польські, румунські, французькі інтервенти – спиралися на практично необмежену підтримку всіх країн Антанти. Без такої іноземної допо-моги жодна з військово-політичних сил всередині України не мала б шансів на успіх у боротьбі проти відродження на-ції. Та й взагалі після відновлення УНР і до втручання інших держав військових дій у наших землях не було і ніхто з укра-їнських політичних структур не збирав-ся їх починати.

Непростими і досі недостатньо, на нашу думку, дослідженими є проблеми страждань мирного населення у той во-єнний час. Відповідальність за них не-суть і відповідні керівники, хоча тією мірою, якою їм були підвладні сили, що чинили безчинства. Йдеться про єврей-ські погроми, безсоромне приниження, грабування і нищення українців, без-церемонні розправи з тими (а це тисячі і тисячі людей різних національностей), хто тільки здавалися підозрілими різним урядовцям і самозваним владолюбцям. Нагальною є потреба детально висвіт-лити і зрозуміти на основі документаль-них даних і без заполітизованості такі варварські події, визначити, що і коли відбувалося як здійснення відповідної політики, а що і коли – як стихійні або просто кримінальні вчинки, обумов-лені впливом шовіністичних поглядів, чорносотенних традицій чи темних ма-родерських схильностей учасників без-чинств.

Могутній імпульс, наданий украї-нізацією одному з основних її напря-мів – розбудові держави та соборності країни – під час визвольних змагань у



1917 – 1921 рр., вже не змогли повністю перебороти чужі українству сили. До-свід та уроки української революції того часу, зокрема й універсали УЦР, Акт Злуки УНР та ЗУНР, стали історичним надбанням народу в боротьбі за своє ви-зволення.

ЛІТЕРАТУРА1. Винниченко В. Відродження нації. – К.,

1990. – Ч. 1. – 348 с. 2. Винниченко В. Відродження нації . – К.,

1990. – Ч. 2. – 328 с.3. Винниченко В. Відродження нації. – К.,

1990. – Ч. 3. – 542 с.4. Грушевский М. Освобождение России

и украинский вопрос. Статьи и заметки. – СПб., 1907. – 200 с.

5. Грушевський М. С. На порозі нової України. – К., 1991. – 128 с.

6. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: Документи і мате-ріали: у 2-х томах, 3-х частинах. – Т. 1. – К., 2006. – 753 с.

7. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: Документи і мате-ріали: у 2-х томах, 3-х частинах. – Т. 2. – К., 2006. – 744 с.

8. Ежегодник России. 1909 г. – С.-Пе тер-бург, 1910.

9. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. – Київ, Філадельфія, 1995. – 493 с.

10. Українська Центральна Рада. Доку-менти і матеріали: у двох томах. – Т. 1. – К., 1996. – 590 с.

11. Українська Центральна Рада. Доку-менти і матеріали: у двох томах. – Т. 2. – К., 1997. – 424 с.

12. Український національно-визволь-ний рух. Березень – листопад 1917 р. Доку-менти і матеріали. – К., 2003. – 1024 c.

13. Хрестоматія з історії держави і права України. – К., 2003. – 656 с.

14. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі – ЦДАВО; документи цитуються із збереженням стилю і орфографії оригіналу). – Ф. 1115. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 97.

15. ЦДАВО. – Ф. 1429. – Оп.1. – Спр. 29.16. ЦДАВО. – Ф. 1115. – Оп. 1. – Спр. 5. –

Арк.18. 17. Шевченко Т. Кобзар. – К., 1997. – 368 с.

REFERENCES1. Vynnychenko V. Vidrodzhennia natsii. –

K., 1990. – Ch. 1. – 348 s. 2. Vynnychenko V. Vidrodzhennia natsii . –

K., 1990. – Ch. 2. – 328 s.3. Vynnychenko V. Vidrodzhennia natsii. –

K., 1990. – Ch. 3. – 542 s.4. Grushevskiy M. Osvobozhdenie Rossii

i ukrainskiy vopros. Stat’i i zametki. – SPb., 1907. – 200 s.

5. Hrushevskyi M. S. Na porozi novoi Ukrainy. – K., 1991. – 128 s.

6. Dyrektoriia, Rada Narodnykh Ministriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. Lystopad 1918 – lystopad 1920 rr.: Dokumenty i materialy: u 2-kh tomakh, 3-kh chastynakh. – T. 1. – K., 2006. – 753 s.

7. Dyrektoriia, Rada Narodnykh Ministriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. Lystopad 1918 – lystopad 1920 rr.: Dokumenty i materialy: u 2-kh tomakh, 3-kh chastynakh. – T. 2. – K., 2006. – 744 s.

8. Ezhegodnik Rossii. 1909 g. – S.Peterburg, 1910.

9. Skoropadskyi Pavlo. Spohady. Kinets 1917 – hruden 1918. – Kyiv, Filadel³ ia, 1995. – 493 s.

10. Ukrainska Tsentralna Rada. Dokumenty i materialy: u dvokh tomakh. – T. 1. – K., 1996. – 590 s.

11. Ukrainska Tsentralna Rada. Dokumenty i materialy: u dvokh tomakh. – T. 2. – K., 1997. – 424 s.

12. Ukrainskyi natsionalno-vyzvolnyi rukh. Berezen – lystopad 1917 r. Dokumenty i materi-aly. – K., 2003. – 1024 c.

13. Khrestomatiia z istorii derzhavy i prava Ukrainy. – K., 2003. – 656 s.



V. ShevchenkoRevisiting Ukrainization During the Liberation Struggle Period

and the Restoration of National Statehood and National Unity (1917–1921)

AbstractOne of the main directions of Ukrainization in 1917 – 1921 aimed restoration of national statehood

and construction of Ukraine in the spirit of national unity. Documents of the CCU at ¢ rst were of appealing and recommendative nature: «appeals», «proclamations», «resolutions». A© er legitimization of the CCU by the National Congress in April 1917 the documents obtained a character of the Ukrainian legal acts: «orders», «regulations». Four Universals issued by the CCU since June 1917 had functions of constitutional acts. � e term «law» was brought into wide use since November 1917 a© er the CCU had issued the III Universal which ¢ rst in the 20th century restored the Ukrainian statehood and declared the Ukrainian People’s Republic and its sobornist (national unity). � e IV Universal (January 1918) declared independence of Ukraine. On 29 April 1918 the CCU approved the Charter on the Constitution, Rights and Liberties of the UPR – the Constitution of Ukraine.

� e Hetmanate was installed a© er the Central Council of the Ukrainian People’s Republic was dispersed on April 1918. It also made a number of measures contributed to extension of Ukrainization, including development of certain national institutions of the Ukrainian nation, its language, education, science and culture. In particular, the national statehood was maintained through establishing of the Ukrainian state headed by Hetman. � e Ukrainian state was recognized by 30 countries, some of them have established diplomatic missions in Kyiv. � ere has been made an attempt to restore the Cossacks strata as a background of social structure. � e law on compulsory study and use of the Ukrainian language has been adopted and the network of the Ukrainian scienti¢ c, educational and cultural institutions has been extended as well.

� e Uni¢ cation Act signed on 22 January 1919 by the Ukrainian People’s Republic and the West Ukrainian People’s Republic was an important event for sobornist of the Ukrainian lands as a part of the Ukrainization policy carried out by the Directory and the Council of Ministers.

14. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnia (dali – TsDAVO; dokumenty tsytuiutsia iz zberezhenniam styliu i orfohra³ i oryhinalu). – F. 1115. – Op. 1. – Spr. 11. – Ark. 97.

15. TsDAVO. – F. 1429. – Op.1. – Spr. 29.16. TsDAVO. – F. 1115. – Op. 1. – Spr. 5. –

Ark.18. 17. Shevchenko T. Kobzar. – K., 1997. –

368 s.


Чмільова С. Відновлення спільної історичної пам’яті як...

УДК 327 (4)

ВІДНОВЛЕННЯ СПІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ

ВІДНОСИН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ(ЗА МАТЕРІАЛАМИ СІЛЬСЬКИХ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ)

Світлана ЧМІЛЬОВАкандидат історичних наук,науковий співробітник відділу української філології ННДІУВІ

Анотація. У статті висвітлено внесок сільських музеїв України у формування спільної іс-торичної пам’яті українського та польського народів у сучасний період. З’ясовано, що за роки державної незалежності України в сільській місцевості проведено значну роботу з належного пошанування пам’яті діячів польської літератури та культури. Показано, що музейні за-клади на селі, незважаючи на обмежені можливості для наукової, дослідної, пошукової та ви-ставкової роботи, мають значний потенціал та перспективи для міжнародної культурної діяльності, введення до наукового та культурного обігу унікальних культурних та історич-них цінностей, поліпшення взаємовідносин і співробітництва між сусідніми державами.

Ключові слова: історична пам’ять, сільські музеї України, українсько-польські відносини.

ВОССТАНОВЛЕНИЕ ОБЩЕЙ ИСТОРИЧЕСКОЙ ПАМЯТИКАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ УКРАИНСКО-ПОЛЬСКИХ

ОТНОШЕНИЙ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ (ПО МАТЕРИАЛАМ СЕЛЬСКИХ МУЗЕЕВ УКРАИНЫ)

Светлана ЧМИЛЕВАкандидат исторических наук,научный сотрудник отдела украинской филологии ННИИУВИ

Аннотация. В статье освещен вклад сельских музеев Украины в формирование общей ис-торической памяти украинского и польского народов в современный период. Выяснено, что за годы государственной независимости Украины в сельской местности проведена значитель-ная работа по надлежащему почтению памяти деятелей польской литературы и культуры. Показано, что музейные учреждения на селе, несмотря на ограниченные возможности для научной, исследовательской, поисковой и выставочной работы, имеют значительный по-тенциал и перспективы для международной культурной деятельности, введения в научный и культурный оборот уникальных культурных и исторических ценностей, улучшения вза-имоотношений и сотрудничества между соседними государствами.

Ключевые слова: историческая память, сельские музеи Украины, украинско-польские отношения.



З початку 90-х років ХХ ст. виникла потреба повноцінного та багатосторон-нього співробітництва двох незалежних держав – України та Польщі, що зумовле-но низкою чинників, серед яких, зокрема, варто виділити геополітичне становище, давні традиції культурних, духовних та економічних відносин. Однак історично так склалося, що стосунки між україн-цями та поляками, швидше за все, мож-на назвати складними. Для подолання певних усталених упереджень і стерео-типів минулого вагоме значення має відновлення спільної історичної пам’яті українського та польського народів. При цьому важливе формування неконфлік-тної історичної пам’яті, вироблення ро-зуміння пріоритетів історичної пам’яті, виховання поваги до них. Це убезпечить від погіршення відносин між двома сус-пільствами, буде вести до конструктив-ного діалогу між ними, примирення та згоди. Одним із пріоритетних напрямів відродження історичної пам’яті є охоро-на та збереження спільного культурного

надбання українського та польського на-родів, популяризація знань про їхні істо-ричні та культурні зв’язки. Таку роботу виконують, зокрема, музейні заклади як в Україні, так і в Польщі.

Сучасна історіографія щодо питань українсько-польських відносин в істо-рико-культурному аспекті представлена широким колом публікацій. Насамперед заслуговують на увагу збірники статей українських та польських учених, при-свячені проблемам українсько-поль-ських культурних взаємин ХІХ – ХХІ ст., ролі історичної спадщини у формуван-ні сучасних етнокультурних і політич-них пріоритетів України та Польщі [14, 15]. Розглядає деякі моменти порушеної нами теми Л. Зашкільняк, який вважає: «поки що в українських істориків є ще багато боргів перед українською гро-мадськістю стосовно ознайомлення з «історичним обличчям» свого західного сусіда» [5, 38]. Тож порушена нами тема є актуальною і недостатньо розробленою, тому потребує подальшого вивчення.

RECOVERY OF COMMON HISTORICAL MEMORYAS A FACTOR OF DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN-POLISH

RELATIONS IN THE MODERN PERIOD(BASED ON RECORDS OF THE UKRAINIAN RURAL MUSEUMS)

Svitlana CHMILOVACandidate of Historical Sciences,research associate of the Ukrainian Philology Department of NRIUSWH

Annotation. � e article examines the contribution of the Ukrainian rural museums to the forma-tion of common historical memory of the Ukrainian and Polish nations in the modern period. � e author points out that during the years of Ukraine’s independence the considerable work was done to commemorate the Polish literary and cultural ¢ gures. It is shown that despite the limited opportuni-ties for scienti¢ c, research and exhibition activities the rural museums have signi¢ cant potential and prospects for international cultural activities as well as introduction of the unique cultural and histori-cal values to the scienti¢ c and cultural environment and improvement of relations and cooperation between the neighboring countries.

Key words: historical memory, rural museums of Ukraine, the Ukrainian-Polish relations.


Метою даної статті є висвітлення ролі сільських музейних закладів України у відтворенні спільної історичної пам’яті українського та польського народів як важливого чинника зміцнення та по-глиблення їхніх взаємовідносин.

На території сучасної України збе-реглося і пошановується багато місць пам’яті польської спільноти. Це палаци і садиби на Поділлі, власниками яких були поляки, замки Львівщини, інфор-мативно насиченими є музеї в містах Бережани, Бучач, Збараж, Кременець Тернопільської області, Луцьк, Берестеч-ко Волинської області, Дубно, Корець, Острог Рівненської області. Зі здобуттям Україною незалежності до цього спис-ку почали активно долучатися і музей-ні заклади, що розташовані в сільській місцевості. Як показав аналіз, серед іс-торичних тем важливе значення сіль-ські музеї надають висвітленню життя і творчості видатних земляків, серед яких є і поляки. Так, Народний музей іме-ні Джозефа Конрада в с. Терехове Бер-дичівського району на Житомирщині розповідає про історію села та містить експозицію, присвячену англійському письменнику Дж. Конраду. Джозеф Тео-дор Конрад Коженьовський народився 3 грудня 1857 р. у селі Терехове (на той час Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії) у родині збід-нілого шляхтича, літератора і польсько-го патріота Аполлона Коженьовського. Його батько належав до шляхетського роду гербу Наленч (Nałęcz), перекладав на польську мову твори Шекспіра і Гюго з англійської та французької. Він заохо-тив Конрада до читання польською та французькою мовами.

Ініціатором створення музею в селі Терехове став педагог і краєзнавець

М. Шепелюк. На початку 80-х років ХХ ст. він зорганізував команду однодумців, які за короткий час зібрали значну кіль-кість експонатів. Шкільного приміщен-ня, де спочатку планували розмістити музей, для експозицій не вистачало, тому ентузіасти вирішили збудувати для музею окреме приміщення. Реалізувати цю ідею допоміг місцевий колгосп. Не залишилися байдужими до цієї справи й працівники посольства Польщі в Укра-їні, які подарували музею багатотомне видання творів Дж. Конрада, надісла-ли довідкову літературу. М. Гордієнко у Москві відшукав англійське багатотом-не видання творів письменника. Росій-ський перекладач В. Борисов надіслав створюваному музею докладну інформа-цію про стан сучасного конрадознавства, а також відомості про Морський музей у Гданську (Польща) та його знамениту конрадівську філію. Музей урочисто від-крили в грудні 1987 р. з нагоди 130-річ-чя від дня народження Дж. Конрада. На свято прибуло багато відомих гостей, се-ред яких були письменники, літературо-знавці, польські дипломати. У цей день українські письменники Д. Павличко та Ю. Щербак залишили відгук у Книзі відвідувачів, де визначили три провідні джерела творчості Дж. Конрада: укра-їнська земля, велич англійської мови, сила польського духу. Першим директо-ром музею села Терехове став М. Шепе-люк [1, 4]. З початку 2000-х років музеєм опікується історик за освітою, краєзна-вець М. Бедь. Нині музей містить понад 2 тис. експонатів, кількість яких щороку збільшується. У кімнатах музею експо-зиції розповідають про історію рідного краю з давніх-давен і понині, є багато предметів епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур. Об’ємний розділ



музею присвячений Великій Вітчизня-ній війні. Чимало матеріалів міститься про колишній місцевий радгосп імені Котовського. Кілька кімнат ознайомлю-ють із життям та творчістю Дж. Конрада. Експонатів, присвячених письменнику, нараховується понад 300. Вони розпові-дають про дитинство та молодість, роди-ну і особисте життя Конрада та про його майже 20-річні морські мандри. Пред-ставлено також літературний доробок митця. Особливо цінними в експозиції є твори, видані за життя письменника, які він сам міг тримати у руках: збірник ста-тей і нарисів 1921 р., а також 26-томник, виданий у Нью-Йорку в 1924 р. Протя-гом року музей відвідує близько тисячі осіб, серед яких є як громадяни Украї-ни, так і іноземні гості. Для них прово-дяться змістовні екскурсії. Музей бере участь у наукових міжнародних та все-українських конференціях. Так, дирек-тор музею М. Бедь взяв активну участь у підготовці та проведенні у 2007 р. в м. Бердичів Міжнародної науково-кра-єзнавчої конференції, присвяченої 150-й річниці з дня народження Дж. Конра-да. Він підготував до конференції кра-єзнавчі матеріали на тему конрадіани з історії Бердичівського краю. Під час конференції на будинку школи в Терехо-вому було урочисто відкрито меморіаль-ну дошку, присвячену Дж. Конраду: «В цьому будинку народився відомий ан-глійський письменник Джозеф Конрад (Теодор Юзеф Конрад Коженьовський) 03.12.1857 – 03.08.1924». Народний му-зей імені Джозефа Конрада має наукові зв’язки як в Україні, так і за її межами: з Польщею, Колумбією, Росією, Англі-єю. У 1993 р. йому присвоєно звання на-родного. Заклад нагороджено Почес-ною грамотою Українського товариства

дружби і культурного зв’язку з зарубіж-ними країнами (1988), Дипломом Все-української спілки краєзнавців (2009), Почесною грамотою Посольства Рес-публіки Польща в Україні і Польського Конрадівського товариства (2008) тощо. Високу оцінку його наукової праці дали Польська академія наук, Міжнародна наукова спілка «Конрад: західні та східні перспективи», Колумбійський універ-ситет, Товариство Джозефа Конрада у Великій Британії, дипломатичні пред-ставництва Польщі, Великої Британії, Німеччини, Росії, США в Україні, а та-кож широкі кола громадськості. Варто зазначити, що в м. Бердичів у 2008 р. під час IX Днів польської культури в Україні відкрито ще два музейних заклади, при-свячені пам’яті Дж. Конрада: у загаль-ноосвітній школі № 15 та в приміщенні нижнього храму Санктуарію Непороч-ного Зачаття Пресвятої Діви Марії [9; 11; 13].

Зробити свій внесок у справу від-творення культури польського наро-ду покликаний єдиний в Україні музей основоположника польської компози-торської школи Кароля Шимановського (1882 – 1937). Його облаштовано в школі с. Тимошівка Кам’янського району Чер-каської області, де К. Шимановський на-родився і жив тривалий час. У музеї екс-понуються чимало рідкісних фотографій, речі сім’ї. Записано спогади старожилів про родину Шимановських [2, 8]. Саме в Україні композитор створив більшу частину своєї музичної спадщини: опе-ри «Гаґіт» та «Король Роґер», перші три симфонії із чотирьох, усі три фортепіан-ні та скрипкову сонати, майже всі скрип-кові твори, п’ять фортепіанних (з шес-ти) й більшість вокальних циклів тощо. Крім Тимошівки, К. Шимановський



перебував в інших місцевостях Украї-ни: містах Київ, Одеса, Львів, Єлисавет-град (сучасний Кіровоград), Кривий Ріг, Умань, Сміла, Знам’янка, у селах Заруддя (тепер Оратівського району Вінницької області), Вербівка, Косара та Бандурово (тепер Кам’янського району Черкаської області), Рижавка Уманського та Дах-нівка Черкаського районів Черкаської області, Хрінівка Іллінецького району Вінницької області, Ситківці на Жито-мирщині та ін. [6, 249]. Зазначене дає підстави вважати К. Шимановського не лише польським композитором, а й пев-ною мірою українським. Діяльність му-зею К. Шимановського в Тимошівці, без-перечно, відіграє вагому роль у вивченні та популяризації життя і творчості мит-ця, висвітленні українсько-польських музичних зв’язків кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

З Черкащиною пов’язані також жит-тя і діяльність польського революціоне-ра-соціаліста Л. Варинського. На його честь створено музей у с. Мартинівка Канівського району. Він розміщений у приміщенні місцевої школи. Тут неодно-разово бували делегації з Польщі [10, 5].

Найчастіше ініціаторами форму-вання музейних фондів виступають сільські вчителі. У 1992 р. стало відомо, що видатний польський піаніст, компо-зитор, державний та громадський діяч, дипломат І. Падеревський народився в с. Курилівка Хмільницького райо-ну Вінницької області. Це встановила місцева вчителька історії. Тоді ще були живі мешканці села, які пам’ятали чи-мало різних фактів, пов’язаних із пере-буванням Падеревських у Курилівці. У 2005 р. вчителі на місці маленької біб-ліотеки в школі власними силами ство-рили музей, у головній кімнаті якого

розміщено інформацію про їх відомо-го земляка [12, 1]. Ігнацій Ян Падерев-ський народився у с. Курилівка Поділь-ської губернії (нині Вінницька область) 18 листопада 1860 р. У 12 років Ігнацій вступив до Варшавської консерваторії, яку закінчив у 1878 р. У 25 років І. Па-деревський стає професором консерва-торії у Страсбурзі. Ім’я музиканта стає широко відомим, його віртуозну гру від-значають поціновувачі музики в Пари-жі, Лондоні, Сполучених Штатах Аме-рики. І. Падеревський стає культовою фігурою музичного товариства і як ком-позитор – його опера «Манру» з успіхом пройшла у Європі і США. Наприкінці ХІХ ст. І. Падеревський купує ранчо у Каліфорнії, де в пам’ять про рідну Ку-рилівку закладає виноградники, стаючи засновником промислового винороб-ства в Каліфорнії. Музикант був і відо-мим меценатом. У 1910 р. за його кошти у Кракові було збудовано пам’ятник до 500-річчя перемоги у Грюнвальдській битві. Ораторські здібності та яскрава харизма дали можливість І. Падерев-ському переконати президента США В. Вільсона оголосити однією з умов Версальського миру відновлення Поль-щі. 11 листопада 1818 р. в Договорі про завершення Першої світової війни за-тверджено незалежну і цілісну Поль-щу. Із січня 1919 р. він стає першим прем’єр-міністром і одночасно міні-стром закордонних справ Польщі. Через рік І. Падеревський приймає рішення повернутися до концертної діяльнос-ті. Під час гастролей у Нью-Йорку 29 червня 1941 р. музикант помирає. І. Па-деревський – єдиний іноземець, яко-го було поховано на Арлінгтонському військовому кладовищі. 5 липня 1992 р. його останки, відповідно до заповіту,



були перевезені президентом США до Варшави й урочисто перепоховані в со-борі святого Яна [4].

Музею в Курилівці гості з Польщі та України подарували колекцію марок із зображенням І. Падеревського, погруд-дя великого митця, мапи та безліч інших ексклюзивних експонатів. Так, польські музиканти Петро та Міхал Очковські, Антоній Брожек через Польське науко-ве товариство в Житомирі передали в дарунок музею позолочену колекційну монету з портретом Падеревського. На-щадок роду Падеревського Е. Боровець-ка подарувала музею картини україн-ського художника-графіка П. Титуленка: портрети Ігнація Падеревського, його матері, батька, зображення садиби Па-деревських та родинних гербів. На базі Курилівської ЗОШ І – ІІ ст. проводять різні заходи, присвячені великому поля-ку. Так, у 2010 р. з нагоди 150-річчя від дня народження І. Падеревського на те-риторії школи встановлено меморіальну дошку, фундаторами якої стали Лонгін та Софія Соколянські. Польська громада подарувала учням комп’ютери та оргтех-ніку, зазначивши, що вони стануть їм у нагоді під час дослідження історії видат-ного земляка та свого рідного краю. У листопаді 2011 р. в рамках святкування Дня Незалежності Польщі в школі було проведено захід «Постать, яка об’єднує поляків». На науковій сесії репрезенту-вали свої доповіді дослідники життя та діяльності І. Падеревського [4; 12, 1].

У с. Городець Володимирецького ра-йону Рівненської області діє Поліський літературний музей, який розповідає про життя і діяльність видатних земля-ків. Це єдиний у державі сільський літе-ратурний музей, якому присвоєно зван-ня зразкового. Серед експонатів багато

речей, портретів видатних літераторів краю, їхніх творів, підписаних власно-руч. Музей постійно поповнюється но-вими матеріалами, які нині розміщені на площі 60 м2, у трьох експозиційних залах: етнографія та основні історичні віхи розвитку села, літературна спадщи-на та відомі односельчани. На сьогодні це майже 1,5 тис. експонатів. Гідне міс-це в експозиції музею займає постать Ю. Крашевського – польського пись-менника, публіциста, видавця, історика, філософа, видатного польського та укра-їнського громадського і політичного дія-ча. Його літературна спадщина налічує близько 600 томів романів, повістей, по-етичних і драматичних творів, а також робіт з етнографії, фольклористики, пу-бліцистичних і літературно-критичних статей. Ю. Крашевський жив у Городці в 1840 – 1849 рр. Письменник тут одру-жився, тут народилися його сини Ян і Франциск. Однією з причин тяжіння Ю. Крашевського до Городця була вели-ка бібліотека та велика колекція картин-оригіналів європейських живописців власника місцевого маєтку А. Урбанов-ського. На той час Городець був полісь-кою літературною столицею, куди при-їздили багато польських письменників. Ю. Крашевський любив Волинське По-лісся, у цій місцевості він збирав матері-ал для своїх творів («Остап Бондарчук», «Уляна», «Історія Савки», «Єрмола» та ін.). Про перебування на Волині, зокре-ма і про Городець, згадував письменник у циклі «Dzieje Polski», де в художній формі описав історію Польщі та Вели-кого князівства Литовського, починаю-чи з найдавніших часів. Писав про цей край у спогадах і подорожніх нотатках «Wspomnienia Wolynia, Polesia i Litwy» («Згадки про Волинь, Полісся і Литву»).



Значну допомогу у формуванні експози-ції про життя і творчість Ю. Крашевсько-го надав музею О. Моцик, інший відомий городчанин, який у 2006 – 2010 рр. був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Польща. Він зібрав велику колекцію старовинних видань творів письменника (95 томів) і пере-дав її Поліському літературному музею. Нині О. Моцик збирає науково-дослідні праці про період перебування письмен-ника в Україні, зокрема в Городці, веде пошук живописних творів Ю. Крашев-ського, на яких митець відобразив міс-цеві краєвиди, палац, де була бібліотека з 20 тис. томів і де любив працювати ви-датний поляк. Народний поліський лі-тературний музей бере активну участь в організації та проведенні щорічного літературного свята «Городецький авто-граф», що започатковане у 2003 р. Заклад є об’єктом екскурсійного літературного маршруту Рівненської обласної органі-зації Національної спілки письменників України, розробленого з нагоди 200-літ-тя із дня народження видатного прозаїка Ю. Крашевського. Згідно із концепцією подальшого функціонування музею, він є базою для учнів Городецького ліцею, які мають змогу працювати з творами, архівними документами, користуватися широким спектром пояснювальних, су-проводжувальних матеріалів [3].

У Польщі 2012-й рік було оголошено Роком Гуґо Коллонтая з нагоди 200-річчя смерті видатного просвітителя. До від-значення цієї дати долучилася й Україна, оскільки Г. Коллонтай народився в с. Ве-ликі Дедеркали Шумського району Тер-нопільської області. Так, у Національно-му університеті «Острозька академія» було проведено науково-практичну конференцію, присвячену 200-річчю

від дня смерті просвітника-волинянина Г. Коллонтая. І. Пасічник відкрив кон-ференцію словами: «Доктор філософії, права і теології, ректор Краківського університету, засновник просвітницької коллонтаївської кузні, коронний під-канцлер, а згодом учасник повстання під проводом Тадеуша Костюшка, міністр фінансів Речі Посполитої, Гуґо Коллон-тай вартий уваги не лише через свій уні-версалізм та неординарну долю, а й тому, що був нашим земляком» [8]. У своїй на-уковій розвідці П. Кралюк зауважує, що на перший погляд діяльність Коллонтая мала опосередковане відношення до України. Цей діяч вважав себе поляком і діяв у межах польської культури. Однак треба враховувати, що він народився на українській землі, тут пройшло його дитинство. Сюди навідувався й у більш зрілому віці. Тому не міг бути повністю ізольованим від українських реалій. Ці реалії так чи інакше мусили впливати на нього – хай навіть на рівні несвідомо-му [7, 786]. 200-річчя смерті Г. Коллонтая стало слушною нагодою, аби долучи-ти село Великі Дедеркали до загально-української туристичної мережі та по-глибити українсько-польські відносини. На батьківщині просвітителя виділено приміщення для музею Гуґо Коллонтая, у співпраці з музейними та архівними закладами Польщі ведеться робота з підбору матеріалів для музейних екс-позицій [8]. Варто зазначити, що таке співробітництво значною мірою активі-зує роботу щодо створення експозицій у сільських музеях, оскільки більшість із них мають слабку матеріально-технічну базу та обмежені в здобутті необхідних матеріалів і документів.

В Україні потребують реконструкції ще багато пам’ятних місць, пов’язаних з



історією та культурою польського наро-ду. Приміром, на Кіровоградщині на базі Олександрівського районного музею можна створити окремий літературний музей, присвячений видатному поляку М. Грабовському. Він – письменник, кри-тик, фольклорист, представник «укра-їнської школи» в польській літературі ХІХ ст. Для культури України М. Грабов-ський важливий як діяч українського відродження. Також актуальним на сьо-годні для України є питання приведен-ня старовинних архітектурних будівель польської культури до належного вигля-ду, оскільки багато з них перебувають у занедбаному стані.

Отже, сільські музеї України мають значні напрацювання в контексті фор-мування спільної історичної пам’яті поляків та українців. Діяльність таких закладів уможливлює поглиблення спів-робітництва обох народів у сфері дослі-дження минулого і сучасного України та Польщі, що дуже необхідно нині для взаємозближення та порозуміння нашої держави з європейськими країнами.

ЛІТЕРАТУРА1. Відкрито музей в Тереховому // Ра-

дянський шлях. – 1987. – 9 грудня. – С. 4.2. Глущенко А. Тимошівка береже

пам’ять про свого знаменитого земляка / А. Глущенко // Черкаський край. – 2005. – 27 липня. – С. 8.

3. «Городецький автограф» – про-довження літературних традицій Юзефа Крашевського [Електронний ресурс] // Рівненська обласна універсальна наукова бі-бліотека: [веб-сайт]. – Режим доступу: http://libr.rv.ua/ua/virt/87/

4. Журбенко Н. Перед 150-річчям поль-ського земляка у Курилівці відремонтува-ли дороги [Електронний ресурс] // Події у Вінниці. – Режим доступу: http://www.

ukrinform.ua/ukr/news/na_podll_vshanuvali_vidatnogo_diplomatа

5. Зашкільняк Л. Історична полоністи-ка останнього десятиріччя в Україні / Л. За-шкільняк// Проблеми слов’янознавства. – 2000. – Вип. 51. – С. 34 – 38.

6. Калениченко А. Кароль Шиманов-ський і Галичина / А. Калениченко // Укра-їнсько-польські культурні взаємини. – К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. – Вип. 2. – С. 249 – 274.

7. Кралюк П. Творець першої європей-ської конституції / П. Кралюк // Екстракт+ 200: у 2-х ч. / Ред. Л. Івшина. – К.: Українська прес-група, 2010. – Ч. 3. – С.785 – 793.

8. Одарченко В. Гуго Коллонтай – польський просвітник родом із Волині / В. Одарченко [Електронний ресурс] // Ра-діо Свобода. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24501937.html

9. Славен наш Бердичівський край! // Земля Бердичівська. – 2007. – 12 жовтня.

10. Соболь С. Черкаська двадцятка ама-торських музеїв / С. Соболь, В. Чос, О. Ві-вчарик // Нова Доба. – 2011. – 24 травня. – С. 4 – 5.

11. Сокальський Ю. Джозеф Конрад – письменник трьох культур / Ю. Сокаль-ський // Земля Бердичівська. – 2008. – 5 грудня.

12. Словінська Ю. Падеревський – по-стать, яка об’єднує поляків! / Ю. Словін-ська // Газета польська. – 2011. – 26 листопа-да. – С. 1, 3.

13. Ткачук І. Відкриття музею / І. Тка-чук // Діловий Бердичів. – 2008. – 4 грудня.

14. Україна – Польща: історична спад-щина і суспільна свідомість: [зб. наук. праць / відп. ред. М. Литвин] / Національна академія наук України, Інститут україно-знавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2010 – 2011. – Вип. 3 – 4. – 348 с.

15. Українсько-польські культурні вза-ємини. – К.: Ін-т мистецтвознавства, фоль-клористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. – Вип. 2. – 294 с.



REFERENCES 1. Vidkryto muzei v Terekhovomu // Radi-

anskyi shliakh. – 1987. – 9 hrudnia. – S. 4.2. Hlushchenko A. Tymoshivka berezhe

pamiat pro svoho znamenytoho zemliaka / A. Hlushchenko // Cherkaskyi krai. – 2005. – 27 lypnia. – S. 8.

3. «Horodetskyi avtohraf» – prodovzhen-nia literaturnykh tradytsii Yuzefa Krashevs-koho [Elektronnyi resurs] // Rivnenska oblasna universalna naukova biblioteka: [veb-sait]. – Rezhym dostupu: http://libr.rv.ua/ua/virt/87/

4. Zhurbenko N. Pered 150-richchiam pol-skoho zemliaka u Kurylivtsi vidremontuvaly dorohy [Elektronnyi resurs] // Podii u Vinny-tsi. – Rezhym dostupu: ttp://www.ukrinform.ua/ukr/news/na_podll_vshanuvali_vidatnogo_diplomata

5. Zashkilniak L. Istorychna polonisty-ka ostannoho desiatyrichchia v Ukraini / L. Zashkilniak// Problemy slovianoznavstva. – 2000. – Vyp. 51. – S. 34 – 38.

6. Kalenychenko A. Karol Shymanovs-kyi i Halychyna / A. Kalenychenko // Ukrain-sko-polski kulturni vzaiemyny. – K.: In-t mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolo-hii im. M. T. Rylskoho NAN Ukrainy, 2008. – Vyp. 2. – S. 249 – 274.

7. Kraliuk P. Tvorets pershoi yevropeiskoi konstytutsii / P. Kraliuk // Ekstrakt+ 200: u

2-kh ch. / red. L. Ivshyna. – K.: Ukrainska pres-hrupa, 2010. – Ch. 3. – S.785 – 793.

8. Odarchenko V. Huho Kollontai – pol-skyi prosvitnyk rodom iz Volyni / V. Odarch-enko [Elektronnyi resurs] // Radio Svoboda. – Rezhym dostupu: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24501937.html

9. Slaven nash Berdychivskyi krai! // Zem-lia Berdychivska. – 2007. – 12 zhovtnia.

10. Sobol S. Cherkaska dvadtsiatka ama-torskykh muzeiv / S. Sobol, V. Chos, O. Vivcha-ryk // Nova Doba. – 2011. – 24 travnia. – S. 4 – 5.

11. Sokalskyi Yu. Dzhozef Konrad – pys-mennyk trokh kultur / Yu. Sokalskyi // Zemlia Berdychivska. – 2008. – 5 hrudnia.

12. Slovinska Yu. Paderevskyi – postat, yaka obiednuie poliakiv! / Yu. Slovinska // Hazeta polska. – 2011. – 26 lystopada. – S. 1, 3.

13. Tkachuk I. Vidkryttia muzeiu / I. Tka-chuk // Dilovyi Berdychiv. – 2008. – 4 hrudnia.

14. Ukraina – Polshcha: istorychna spad-shchyna i suspilna svidomist: [zb. nauk. prats / vidp. red. M. Lytvyn] / Natsionalna akade-miia nauk Ukrainy, Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha. – Lviv, 2010 – 2011. – Vyp. 3 – 4. – 348 s.

15. Ukrainsko-polski kulturni vzaiemyny. – K.: In-t mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M. T. Rylskoho NAN Ukrainy, 2008. – Vyp. 2. – 294 s.


S. ChmilovаRecovery of Common Historical Memory

as a Factor of Development of the Ukrainian-PolishRelations in the Modern Period

(Based on Records of the Ukrainian Rural Museums)Abstract

� e formation of common historical memory of the Ukrainian and Polish nations was and still remains an important factor of their full cooperation in various aspects of public and state life. � e history of establishment and development of the Ukrainian-Polish relations takes an important place in the Ukrainian and Polish historiography. At the same time the problem of protection and preservation of the common cultural heritage of both nations, in particular in the rural areas of Ukraine, is scantily explored by the scientists until recently which is the reason why it established a scienti¢ c rationale for choosing this research issue as timely. It is found that the territory of modern Ukraine has many sites of the Polish culture and architecture. � ey are the most popular places of pilgrimage of the Polish citizens. It is found out that rural museums have considerable potential and prospects for international cultural



activities. Since the beginning of 90’s of the 20th century they have contributed a much to the popularity of life and creation of the prominent Polish people. � e author analyzed activity of such rural Ukrainian museums as National Josef Conrad Museum (village Terekhove of Zhytomyr region Berdychiv district), Karol Szymanowski Museum (village Tymoshivka of Cherkasy region Kamianskyi district), Ludwik Varinsky Museum (village Martynivka of Cherkasy region Kaniv district), Ignacy Paderewski Museum (village Kurylivka of Vinnytsia region Khmilnyk district), Polissia Literary Museum (village Horodets of Rivne region Volodymyretskyi district). It is emphasized that the Ukrainian museums together with the Polish community used to organize various scienti¢ c and cultural-educational events aimed to develop cooperation between the two nations. � e author concluded that the museums in the Ukrainian rural areas have signi¢ cant experience in the context of formation of common historical memory of both the Polish and Ukrainian nations. � e Ukrainian-Polish relations in the cultural sphere have favorable prospects for further development and appear as an important factor for strengthening and improvement of good-neighborly relations between Poland and Ukraine as well as s their territorial communities and public authorities.

Відродження національної держави та соборності укра-їнських земель було одним із пріоритетних напрямів про-цесу українізації під час визвольних змагань на початку ХХ ст. Вже в першій своїй відозві від 9(22) березня 1917 р. Українська Центральна Рада звернулася до «українсько-го тридцятип’ятимільйонного народу» як окремішнього та єдиного етнічного цілого. Адже такою була тоді загальна чисельність українців, які складали цілісний український народ на українських землях. І він має, вказувалося у відо-зві, «сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація». УЦР закликала українство до єднання, рішуче до-магатися «всіх прав, які тобі природно належать і які ти повинен мати, великий народе, сам хазяїн на своїй землі». В цьому документі після сотень років заборони знову про-звучали поняття «Україна», «український народ», вперше останній названо «великим».


Цебро О. Доробок Тараса Шевченка як засіб радянської...

УДК 94(477) «1941/1945»

ДОРОБОК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЯК ЗАСІБ РАДЯНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ З МОБІЛІЗАЦІЇ ДУХОВНИХ СИЛ

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ЧАС ВІЙНИ 1941 – 1945 рр.

Оксана ЦЕБРОкандидат історичних наук,молодший науковий співробітник відділу української філології ННДІУВІ

Анотація. У статті розглянуто використання творчого спадку Тараса Шевченка ра-дянською пропагандою в період війни 1941 – 1945 рр. У той час твори поета видавались ве-ликими накладами. Шевченківська тематика використовувалась у засобах масової інформа-ції, пропагандистській літературі, наочних матеріалах. Її активно досліджували науковці. Радянські пропагандисти звертали особливу увагу на яскраво виражене національне забарв-лення Шевченкового доробку. Цей аспект творчості поета виявився потужною ідеологічною зброєю, спрямованою на піднесення патріотичних почуттів та активізацію населення на збройну боротьбу проти загарбників.

Ключові слова: Тарас Шевченко, Кобзар, поет, шевченківські роковини, книжка-метелик, плакат.

НАСЛЕДИЕ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО КАК СРЕДСТВО СОВЕТСКОЙ ПРОПАГАНДЫ ПО МОБИЛИЗАЦИИ ДУХОВНЫХ СИЛ

УКРАИНСКОГО НАРОДА ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ 1941 – 1945 гг.

Оксана ЦЕБРОкандидат исторических наук,младший научный сотрудник отдела украинской филологии ННИИУВИ

Аннотация. В статье рассматривается использование творческого наследия Тараса Шевченко советской пропагандой в период войны 1941 – 1945 гг. В то время произведения поэта издавались большими тиражами. Шевченковская тематика использовалась в сред-ствах массовой информации, пропагандистской литературе, наглядных материалах. Её активно исследовали ученые. Советские пропагандисты обращали особое внимание на ярко выраженный национальный оттенок поэзии Т. Шевченко. Этот аспект творчества поэта оказался мощным идеологическим оружием, направленным на подъем патриотических чувств и активизацию населения на вооруженную борьбу против захватчиков.

Ключевые слова: Тарас Шевченко, Кобзарь, поэт, годовщина Шевченко, книжка-мотылек, плакат.

SOVIET POWER EXPLOITATION OF TARAS SHEVCHENKO’S IMAGE AND HERITAGE FOR THE UKRAINIAN PEOPLE’S SPIRITUAL POWER

MOBILIZATION DURING THE WAR OF 1941’S – 1945’S



Геніальність Тараса Шевченка поля-гає в тому, що рядки з його творів, писа-них майже два століття тому, з плином часу не втрачають актуальності. У своїх віршах поет виступав проти разючої не-справедливості у суспільстві, сучасни-ком якого він був. У той же час його по-езія просякнута невичерпною любов’ю до рідної, однак пригнобленої України та незламною вірою у її щасливе майбут-нє. Незважаючи на те, що обурення по-ета було спрямоване насамперед проти кріпосницького ладу та абсолютної вла-ди російських царів, його творчість дає можливість проводити безліч аналогій із сучасністю, що робить її надзвичайно актуальною і дотепер. Особливо гостро влучність Шевченкового слова відчува-ється в часи соціальних потрясінь. Це помітило й радянське керівництво, яке використало доробок поета для підтри-мання моральних сил українського сус-пільства та активізації народу на збройну боротьбу проти загарбників у період ні-мецько-радянської війни 1941 – 1945 рр.

Після вторгнення німців на терито-рію УРСР у 1941 р. влада намагалася ви-користати український патріотизм для воєнної мобілізації. В офіційній пресі широковживаним стає словосполучення

«великий український народ». З пер-ших днів війни газетні статті апелюють до українського історичного минулого. На слуху знову з’являються імена суто українських національних героїв – Да-нила Галицького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та ін. Особливу увагу пропагандистська машина радян-ської влади звертає на постать Тараса Шевченка [1, 56].

Прикметно, що до війни в свідомос-ті радянського суспільства формувався образ Кобзаря винятково як виразника потреб пригнобленого класу, борця за соціальну справедливість. Певною мі-рою це була спроба поставити творчість надто популярного в Україні поета на службу радянській владі. Проте із поши-ренням реальної військової загрози ра-дянські функціонери згадали про Шев-ченка-патріота, поборювача інтересів українського народу.

Протягом війни радянська пропа-гандистська машина вдало використо-вувала традицію відзначення шевчен-ківських днів. Жодні роковини Кобзаря, незважаючи на складні умови воєнного часу, не були залишені поза увагою.

В ці дні постаті Т. Шевченка присвя-чували шпальти періодичних видань.

Oksana TSEBROCandidate of Historical Sciences, junior research associate of Ukrainian Philology Department of NRIUSWH

Annotation. � e article considers the use of Taras Shevchenko’s image and creative heritage by the Soviet propaganda during the war of 1941’s – 1945’s. At that time the poet’s works had a large circulation. Shevchenko’s thematic was used in mass media, propaganda literature and visual materials. It was actively studied by the scientists. � e Soviet propagandists successfully exploited pronounced national coloration of Shevchenko’s artistic heritage. � is turned to be the powerful ideological arms directed to intensi¢ cation of patriotic feelings and increase of public involvement in the armed struggle against the invaders.

Key words: Taras Shevchenko, Kobzar, poet, Taras Shevchenko’s anniversaries, book - butter¥ y, poster.



Риторика публікацій була покликана зі-грати на патріотичних почуттях україн-ського народу, словами поета читачів за-кликали до боротьби проти гнобителів.

Ім’я митця згадувалося не лише у пресі. 8 – 11 березня 1942 р. радіостанція ім. Т. Шевченка в Саратові, радіостанція в Москві, а також Всесоюзне та респуб-ліканське проводові радіо включили до своєї програми літературно-музичні композиції на шевченківську тематику. Радіостанції транслювали твори «Жі-ноча доля», «Шевченкіана», «Тарас Шев-ченко – патріот» та ін.

У березні 1942 р. урочистості, при-свячені пам’яті Т. Шевченка, відбулися у прифронтових районах країни – Во-рошиловградській області (Луганщина), частинах Донеччини та Харківщини.

Особливо ретельно до відзначення шевченківських роковин готувалися у Ворошиловграді. Викладачі та студенти відновленого у лютому 1942 р. Вороши-ловградського педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка організували у вій-ськових частинах, містах та селах області шевченківські лекторії, на яких прово-дили бесіди про життя і творчість поета, декламували його вірші тощо.

5 березня у Ворошиловграді, в при-міщенні обласної бібліотеки ім. М. Горь-кого, відкрилася літературно-художня виставка, присвячена поету. На виставці експонувалися численні фотокопії світ-лин і художніх ілюстрацій до творів та життя митця, копії різноманітних доку-ментів, автографів Шевченка, репродук-ції його картин, літературні доробки різ-них років видання. Також при бібліотеці працював консультаційно-методичний центр для лекторів та агітаторів, який за-безпечував їх необхідними матеріалами та творами Кобзаря.

10 – 11 березня у навчальних закла-дах та установах культури Ворошилов-градської області відбулися літературні ранки, на яких демонстрували кращі студентські та учнівські твори, присвя-чені поету. У м. Серго (Стаханів), незва-жаючи на ворожий обстріл, відбулися багатолюдні збори на честь Т. Шевченка.

У самому Ворошиловграді поета вшановували 10 березня. Урочистості розпочалися ввечері у приміщенні місь-кого театру. Сцену прикрасили україн-ські рушники, у центрі висів убраний рушниками портрет Т. Шевченка. У святкуванні взяли участь державні дія-чі, військовослужбовці, представники культури, зокрема відомі поети. Також були присутні кінорежисер О. Довженко та письменник і фронтовий кореспон-дент А. Головко.

Захід було відкрито урочистим спі-вом «Заповіту», який підхопили понад тисяча осіб. У межах програми святку-вання відбулося декламування патріо-тичних віршів поетами О. Левадою, П. Усенком, М. Шереметом, О. Новиць-ким, а також урочистий концерт. Зі сце-ни пролунали твори Т. Шевченка, по-кладені на музику: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «Ой, літа орел», «Три шляхи», а також його улюблені на-родні пісні. На завершення концертної програми було показано театралізовану виставу «Дума дніпровських партиза-нів». Все, що відбувалося в залі у прямо-му ефірі, потім у запису транслювали усі радіостанції Радянського Союзу протя-гом тижня.

Визначною подією став виступ на заході О. Довженка. Письменник та кінорежисер у притаманній йому ма-нері пристрасно закликав вшанувати пам’ять Великого Кобзаря, який надихав



український народ на боротьбу проти ворога. Щоправда, цей патріотичний виступ радянська преса оминула сво-єю увагою. Це викликало сумніви щодо того, чи мала взагалі місце ця подія у Ворошиловградському святкуванні ро-ковин поета. Однак нещодавно україн-ським дослідникам вдалося підтвердити те, що полум’яна промова таки була ви-голошена О. Довженком у Ворошилов-граді [4, 5].

10 березня 1942 р. пам’ять Т. Шев-ченка за участю українських представ-ників вшановували також у Воронежі. Було проведено урочисті збори бійців, командирів, політпрацівників Південно-Західного фронту, на яких був присутній маршал Радянського Союзу С. Тимошен-ко, доповідачем виступав письменник О. Корнійчук [8, 106]. Також на захід за-вітали інші відомі українські радянські письменники: В. Василевська, М. Бажан, А. Малишко, І. Ле, А. Шиян.

З великим розголосом урочистості, присвячені шевченківським роковинам, проходили в евакуації. Так, 1942 р. в Уфі поета вшановували на сесії АН УРСР, Спілки радянських письменників Укра-їни. На заході виступили знані письмен-ники, діячі культури та науковці П. Ти-чина, М. Рильський, Л. Булаховський, П. Козицький, П. Попов, С. Маслов та ін. [2, 136 – 138].

Наступного, 1943, року в Уфі до шевченківських днів було заплановано масштабні заходи. Організацією уро-чистостей опікувалася Академія наук УРСР, Спілка радянських письменників України, Спілка радянських композито-рів України. Шевченківська сесія 1943 р. тривала два дні.

9 березня 1943 р. о 19 годині в при-міщенні Уфимського будинку Червоної

Армії відбулося перше засідання. Зі вступним словом виступив академік П. Тичина. На засіданні радянські вчені оприлюднили результати своїх шевчен-кознавчих розвідок. Зокрема, кандидат філологічних наук М. Плісецький про-читав доповідь на тему «Патріотизм в поезії Шевченка», а дослідник І. Піль-гук розглянув вплив Т. Шевченка на культурно-громадське життя в Західній Україні [3, 14 – 37].

Виступи науковців продовжилися на другому засіданні сесії, що розпочалася наступного дня о 10-й ранку. Свої допо-віді, присвячені творчості Кобзаря, ви-голосили вчені Л. Булаховський, К. Тро-хименко, М. Ткаченко.

Того ж дня о 20-й годині в приміщен-ні Великого залу Башкирського Раднар-кому розпочалося третє засідання сесії. Відкрив засідання президент Академії наук УРСР академік О. Богомолець. На цьому заході виступали українські письменники П. Тичина, М. Рильсь кий, Ю. Яновський, С. Кудаш, Д. Гаф штейн та ін. Завершилися святкування шев-ченківських днів в Уфі урочистим кон-цертом. Поезії Т. Шевченка, покладені на музику, виконували артисти Баш-кирського державного академічного те-атру опери та балету [6].

1944 р. відзначалося 130-річчя з дня народження митця. Святкування про-йшли вже у звільнених містах України. У Київському театрі опери та балету відбу-лися урочисті збори, які відкрив П. Ти-чина. З доповіддю на зборах виступав М. Рильський. І вже традиційно відбув-ся концерт, до програми якого увійшли музичні твори, написані на вірші Т. Шев-ченка [7, 722].

Варто наголосити, що в роки вій-ни значно активізується увага до



шевченківської тематики серед дослід-ників. Українські вчені-літературо-знавці, поети, письменники активно долучилися до дослідження та популя-ризації творчого доробку поета. Серед них М. Рильський, Л. Булаховський, П. Попов, М. Ткаченко та ін.

У центрі шевченкознавчих дослі-джень було розкриття патріотичного значення спадщини Кобзаря. Це, зокре-ма, праці М. Рильського «Тема Батьків-щини в творчості Пушкіна, Міцкевича і Шевченка» (1942 р.), П. Тичини «Гнів Тараса Шевченка» (1942 р.), Д. Косари-ка-Коваленка «Войовниче життя Тараса Шевченка» (1943 р.), І. Назаренка «Спі-вець свободи слов’янських народів» (1943 р.), О. Білецького «Шевченкові ро-ковини 1945 року» та «Шевченко і наші дні» (обидві 1945 р.). Дослідники були обов’язковими доповідачами на шевчен-ківських урочистостях.

У воєнний період відбувається пере-осмислення творчості поета. Радянські пропагандисти, журналісти, письмен-ники наголошують на непримиренності Т. Шевченка із будь-якими гнобителями. Творчість поета, спроектована на по-дії Вітчизняної війни, набирає нового звучання. Підвищена увага до віршова-них рядків, у яких поет висловлює своє обурення засиллям іноземців в Україні, насамперед німців, формує образ Коб-заря-провісника, який ще століття тому передбачав небезпеку, що насувалася з боку підступних німців.

Архівні документи зберегли мате-ріали доповідей, що надходили в ЦК КП(б)У, в яких ретельно виписані урив-ки з творів Т. Шевченка, де зустрічають-ся згадки про німців. Очевидно, такі матеріали використовувалися з пропа-гандистською метою [5].

Красномовною видається передмо-ва П. Тичини до «Кобзаря», виданого в роки війни: «Особливо одна сьогодні дорога нам риса творчості Шевченка, це його постійна недремність до ворога свого народу і , зокрема, недремність до хитрощів німців. Всі ці Енгельгарди, Бенкендорфи, Дубельти й барони фон Корфи та інші, що їх густо насаджува-ли царі як поміщиків та урядовців, були найлютіші мучителі українського наро-ду, вороги його волі й культури. О, яки-ми запеклими ворогами волі й свободи українського народу виявились тепер нащадки Бенкендорфів – різні Геббель-си, Розенберги й Кохи на чолі з своїм зві-роподібним Гітлером» [9, 4].

Постать Кобзаря в роки війни ак-тивно використовували у своїх творах митці-сучасники тих подій. До шев-ченківської тематики у віршах та прозі зверталися М. Бажан, Я. Галан, О. Кор-нійчук, О. Новицький, М. Рильський, Л. Смілянський, В. Сосюра, М. Стельмах, П. Тичина та ін. [8, 106].

На початку війни М. Рильський пише один із найвідоміших своїх віршованих творів «Слово про рідну матір». Поезія, що вперше пролунала в листопаді 1941 р. в ефірі радіостанції ім. Т. Шевченка в Са-ратові, стала одою, присвяченою Україні, в якій стверджувалася ідея незламності духу та безсмертя українського народу. У своїх віршованих рядках автор тричі звертається до постаті Великого Кобза-ря, чим ніби доводить, що неможливо здолати землю, «що освятив Тарас свої-ми муками-ділами», «що окрилив Тарас громовозвукими словами».

В часи окупації України кобзар П. Носач складає пісню «Спиш Тарасе ти в могилі», в якій оповідає поетові про жахи фашистського панування.



А. Малишко пише поезію «Тарасові Шевченку». У вірші він переосмислює слова великого поета, передрікаючи во-рогам розплату за їхні злодіяння. Цей твір А. Малишка, надрукований на лис-тівці, поширювався на окупованій тери-торії України [2, 92 – 93].

З’являлися під час війни і творчі пе-реробки Шевченкових поезій. Імена їх авторів переважно залишилися невідо-мими. Так, наприклад, серед партизанів у ворожому тилу був поширений вірш «Партизанка Катерина», який так само, як і Шевченкова «Катерина», починався словами: «Кохайтеся, чорнобриві».

Доробок Т. Шевченка широко вико-ристовувався в агітаційно-масовій літе-ратурі воєнного часу. Фронтові газети тих часів рясніли заголовками: «Кари катам, кари!», «Нехай ворог гине!», «Не втечете і не сховаєтесь! Всюди вас знайде правда-мста!», «І вражою злою кров’ю волю окропіте!» тощо.

У роки війни з’являється багато лис-тівок, у яких використовувались твори Кобзаря. В листівці «Наказ матері» були перефразовані слова поета:

Будь хоробрим, мій соколе, дитятко єдине,

Хай живе наша країна, нехай ворог гине!Особливий успіх мала листівка «До

земляків», яка вміщувала відомі рядки з вірша «І Архімед, і Галілей»:

І на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі. 1943 р. окупованими землями Укра-

їни поширюється листівка «Борітеся – поборете», яка розповідала про ворожі злодіяння та закликала не вірити обі-цянкам окупантів [2, 100 – 101].

Необхідно зазначити, що й самі тво-ри Кобзаря мали у роки війни величез-ний вплив на свідомість суспільства. Просякнута патріотизмом та нетерпи-містю до несправедливості, вічна поезія Т. Шевченка сама по собі була потужною ідеологічною зброєю, спрямованою про-ти ворога. Тому у воєнне лихоліття дру-ком виходять нові видання творів поета. На початку 1942 р. в Уфі світ побачив «Кобзар» за редакцією М. Рильського та Н. Рибака, виданий стотисячним тира-жем. Одночасно «Кобзар» виходить двад-цятитисячним тиражем у перекладах російською мовою за редакцією М. Риль-ського і М. Ушакова. В 1942 р. «Детгиз» у Москві та Ленінграді українською мо-вою друкує 25-тисячним тиражем «Ви-брані твори» Т. Шевченка. Тоді ж таки «Детгиз» дарує читачам збірку поезій та поем Т. Шевченка «Избранное» тира-жем 50 тисяч (упорядкування й редакція В. Турганова) російською мовою, а неза-баром випускає невеличку збірочку тво-рів Кобзаря «Стихи» (тираж 50 тисяч). 1943 р. в Москві видається «Кобзар» тиражем 20 тисяч примірників (упоряд-кування У. Кобилецького). 1944 р. таким самим тиражем друкується «Кобзар» за редакцією П. Тичини вже в Києві.

Фронтове відділення «Воєниздата» Наркомату оборони СРСР, яке обслуго-вувало всі українські та Перший Біло-руський фронти, в серії газет «За честь Батьківщини» у визволеному Житоми-рі випускає п’ятнадцятитисячним ти-ражем збірку вибраних поезій «Сини мої» (редактор Ю. Костюк). Політвідділ Першого Українського фронту органі-зовує фронтове видання творів поета. Виходять з друку також окремі твори Кобзаря – «Катерина», «Тече вода з-під



явора» та ін. До того ж твори Т. Шевчен-ка друкувалися на сторінках фронтових і центральних газет, журналів, у реперту-арних збірниках. На окремих тогочасних виданнях його творів стояло: «Смерть німецьким окупантам!» [2, 19 – 22].

Загалом за час війни українською та російською мовами було здійснено 14 видань творів Т. Шевченка загальним тиражем півмільйона примірників.

Потужним інструментом впливу на свідомість населення були книжечки-метелики, призначені насамперед для українських читачів, які опинилися в окупації. Вони друкувалися в Москві у 1943 р. і скидалися з літаків на окуповані українські землі. Відзначимо, що зруч-ний формат та маленький обсяг цих ви-дань давали можливість швидко і легко донести до читача інформацію. Кожне видання було присвячене окремому тво-ру. «Причинна» мала 18 сторінок, «Чер-нець» – 8, «Сон» – 16. Кожен твір вийшов тиражем 10 тис. примірників.

Крім власне поезій Т. Шевченка, у книжечках були заховані вірші сучасних поетів, спрямовані безпосередньо проти агресора та наповнені закликами до бо-ротьби.

Отже, коли масовий читач брався за перегляд знайомих творів, він натрапляв на несподіване. Тканина тексту Шевчен-кових поезій перемежовувалась патріо-тичними творами відомих радянських поетів. У поемі «Чернець», у якій Т. Шев-ченко прославив одного з історичних ге-роїв українського народу Семена Палія, були заверстані поезії П. Тичини «Ми йдемо на бій», М. Рильського «Я син Країни Рад», М. Бажана «Клятва».

У книжечці «Сон» Т. Шевченка було вміщено вірш В. Сосюри «Лист до

земляків». У видання балади «Причин-на» були заверстані поезії П. Тичини «Українському народові», А. Малишка «Вийшли танки з лісів» і Л. Первомай-ського «Пісня Тараса Бульби» [8, 106].

Цікаво, що шевченківські метелики було навіть помічено у продажу в окупо-ваному Києві. Вихідні дані цих книжечок були цілком прийнятні для окупаційних властей («Чернець», Київ, 1942 р.; «Сон», Київ, 1943 р.), тобто вони сприймалися як перевірені й санкціоновані відповід-ними нацистськими інституціями ви-дання. На обкладинці «Причинної» за-значалося: Київ, 1940 р. Таке датування теж не викликало особливої підозри.

Така форма легалізації книжечок-мете-ликів сприяла їх розповсюдженню [2, 115].

Окрім віршованого слова, у пропа-гандистській діяльності років війни вда-ло використовувався образ поета. Низ-ка плакатів воєнного часу зображувала грізного Кобзаря на тлі картин воєнного повсякдення.

Найбільш відому серію плакатів на шевченківську тематику створив у 1942 – 1943 рр. відомий український художник В. Касіян. Серія складалася із 8-ми плакатів і мала назву «Гнів Шев-ченка – зброя перемоги». Ці плакати різ-ні за сюжетом, однак об’єднані тим, що Т. Шевченко постає на них свідком во-єнних подій (на другому плані зображу-ються сцени фашистських злодіянь на окупованій Україні – знищення мирного населення, вивезення людей на примусо-ві роботи до Німеччини тощо). Зображе-ний Кобзар ніби виявляє своє обурення фашистським свавіллям. Цю серію було перевидано у формі листівок, які скида-ли з літаків на окупованих українських землях [1, 62 – 63].



До шевченківської тематики зверта-лися й такі радянські митці, як А. Різни-ченко, І. Кружков, О. Довгаль, М. Дере-гус, П. Соколов-Скаля та ін.

У 1942 р. Українське видавництво при ЦК КП(б)У випустило серію агітві-кон. Дев’ятнадцяте агітвікно (художник К. Агніт) було підпорядковане темі «Та-рас Шевченко про німця-ката». Всі 6 ма-люнків мали шевченківські підтекстов-ки, що пояснюють зображене.

1944 р. Укрдержвидав випустив од-нокольоровий плакат художника І. Пле-щинського. Уривок з вірша Т. Шевчен-ка, який починався зі слів «…Будяки та кропива – а більш нічого…», розрізав плакат навпіл. Угорі містився портрет самого Шевченка, а в нижній частині зображувався ворожий танк та тіла ні-мецьких солдатів.

У 1944 р. було видано інший плакат, пов’язаний з шевченківською темати-кою. Художник Д. Шавилкін зобразив у кольорі таку картину: на тлі запеклої битви стоїть дівчина-партизанка, яка ніби промовляє до ворогів Шевченкови-ми словами: «Не втечете і не сховаєтесь! Усюди вас найде правда-мста!».

1944 р., коли Україну було звільнено від окупантів і почався складний період відбудови народного господарства, ху-дожник М. Дерегус намалював плакат, у якому використав Шевченкові слова: «Оживуть степи й озера…» [2, 107 – 110]. Таким чином, художник ніби нала-штовував населення на оптимістичний настрій та запевняв, що за умови напо-легливої праці життя у сплюндрованій Україні невдовзі налагодиться.

Отже, у 1941 – 1945 рр. всі ресурси Радянського Союзу, що зазнав збройної агресії з боку нацистської Німеччини, були підпорядковані потребам війни.

Сфера культури і мистецтва не стала ви-нятком. Патріотичні доробки тогочас-них поетів, письменників, художників вдало використовувалися радянською пропагандою. Не менш дієвим було звернення до вже визнаних національ-них героїв минулого. Особливу увагу ра-дянські пропагандисти звернули на по-стать Т. Шевченка. У складні воєнні часи Шевченкове слово набирало нового зву-чання та особливої актуальності. Саме тому в період воєнного лихоліття вічні твори Кобзаря передруковувалися вели-кими накладами. Шевченківська тема-тика використовувалася засобами масо-вої інформації: в статтях у періодичних виданнях та радіопередачах. Тогочасні митці зверталися до доробку поета у своїх прозових, віршованих та художніх творах. До популяризації його творчос-ті долучилися радянські вчені-літерату-рознавці. Вони активно досліджували патріотичну складову його поезій.

Таким чином, творчість незламного духом поета-бунтаря, що, до того ж, мав «класово правильне» походження, вдало була використана радянською пропаган-дою. Духовний батько українського на-роду з його вічними творами знову став натхненником українців у боротьбі за волю і рідну землю.

ЛІТЕРАТУРА1. Єкельчик C. Імперія пам’яті / C. Єкель-

чик. – К.: Критика, 2008. – 304 с.2. Маркушевський П. За землю радян-

ську Кобзар воював / Петро Маркушев-ський. – Одеса: Маяк, 1969. – 164 с.

3. Памяті Т. Г. Шевченка. Збірник допо-відей, читаних на Шевченківській сесії АН УРСР 9 і 10 березня 1943 р. – М., 1944. – 120 с.

4. Семистяга В. Луганська Шевченкіана 1942 р. / В. Семистяга // Слово просвіти. – 2014. – № 26. – С. 5.



5. Центральний державний архів гро-мадських об’єднань України (ЦДАГО). – Ф.1, оп. 23, спр. 451, арк. 76 – 81.

6. ЦДАГО. – Ф.1, оп. 70, спр. 149, арк. 17 – 20 зв.

7. Шевченківська енциклопедія: в 6 т. – Т. 1 / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шев-ченка / Редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) та ін. – К., 2012. – 744 с.

8. Шевченківський словник: в 2 т. – Т. 1 / Редкол.: Є.П. Кирилюк (відп. ред.) та ін. – К.: Голов. ред.УРЕ, 1976.– 416 с.

9. Шевченко Т. Кобзар / Т. Шевченко. – К., 1944. – 203 с.

REFERENCES1. Yekelchyk C. Imperiia pamiati / C. Ye kel-

chyk. – K.: Krytyka, 2008. – 304 s.2. Markushevskyi P. Za zemliu radiansku

Kobzar voiuvav / Petro Markushevskyi. – Odesa: Maiak, 1969. – 164 s.

3. Pamiati T. H. Shevchenka. Zbirnyk dopovidei, chytanykh na Shevchenkivskii sesii AN URSR 9 i 10 bereznia 1943 r. – M., 1944. – 120 s.

4. Semystiaha V. Luhanska Shevchenkiana 1942 r. / V. Semystiaha // Slovo prosvity. – 2014. – № 26. – S. 5.

5. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hro mad-skykh obiednan Ukrainy (TsDAHO). – f. 1, op. 23, spr. 451, ark. 76 – 81.

6. TsDAHO. – f. 1, op. 70, spr. 149, ark. 17 – 20 zv.

7. Shevchenkivska entsyklopediia: V 6 t. – T. 1 / NAN Ukrainy, In-t l-ry im. T. H. Shev-chenka / redkol.: M. H. Zhulynskyi (hol.) ta in. – K., 2012. – 744s.

8. Shevchenkivskyi slovnyk: V 2 t. – T. 1 / red.kol.: Ye.P. Kyryliuk (vidp. red.) ta in. – K.: Holov. red. URE, 1976. – 416 s.

9. Shevchenko T. Kobzar / T. Shevchenko. – K., 1944. – 203.

O. TsebroSoviet Power Exploitation of Taras Shevchenko’s Image and Heritage

for the Ukrainian People’s Spiritual Power Mobilization during the War of 1941’s – 1945’s

Abstract Having accepted the enemy challenge in 1941, Ukraine for several years was involved in active

military operations and exhausting struggle for survival. At that time, all state resources were directed to the front needs. Arts and cultural sphere of activities of the Soviet society were not an exception. Within this framework, the question of maintenance of moral strengths of the desperate Ukrainian population under occupation, patriotic propaganda, the idea of unity in the ¢ ght against the invader and increase of the military and civilian population involvement to the armed struggle had a great importance. � e creative activity of the then poets, writers and artists served to that purpose. Besides, the reconsideration of achievements of national leaders of the past took place. � eir ¢ gures again were familiar to everybody, and their heritage served as a basis for the patriotic feelings intensi¢ cation.

It’s naturally, that during the war the Soviet propagandists and artists paid particular attention to the ¢ gure of Taras Shevchenko as a spiritual leader of the Ukrainian people. At that time, the poet and his works have been gaining in popularity. Despite the di¤ cult wartime conditions, Shevchenko’s works had a large circulation. Shevchenko’s thematic was actively exploited in the mass media. � e whole newspaper two-page openings and broadcasts were devoted to the poet and his creative activity. Taras Shevchenko’s heritage was used in propaganda literature. � roughout the occupied Ukraine there have been spread the lea¥ ets with the words of Shevchenko’s poems and fold out books, where Kobzar’s works were combined with patriotic poems of the Soviet poets of the time. � e Soviet artists used the poet’s words for creation of visual materials. Series of posters based on the image of Shevchenko were issued. Life and artistic heritage of Taras Shevchenko were actively researched by the Soviet scientists.



УДК 930(477)

ФІЛЬВАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Мар’яна КУЧЕРУКмолодший науковий співробітниквідділу історичних пам’яток ННДІУВІ

Анотація. У статті висвітлюються історіографічні аспекти проблеми дослідження становлення та функціонування фільваркової системи, що була однією зі складових еконо-мічного розвитку українських земель ранньомодерної доби. Простежується формування по-глядів істориків XIX – початку XXІ ст. на дану проблему, зокрема: щодо виникнення та по-ширення фільваркової системи, впливу внутрішнього та зовнішнього ринків на виникнення фільварків, збільшення відробіткової ренти та погіршення становища селянства, питання врожайності зернових культур, освоєння земель тощо. Все це дає можливість зрозуміти зна-чення фільваркового господарства в соціально-економічному розвитку українських земель у ранньомодерну добу.

Ключові слова: історіографія, аграрна реформа 1557 р., «волочна поміра», фільваркове господарство, соціально-економічний розвиток.

ФОЛЬВАРОЧНОЕ ХОЗЯЙСТВО: ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Марьяна КУЧЕРУКмладший научный сотрудник отдела исторических памятников ННИИУВИ

Аннотация. В статье освещаются историографические аспекты проблемы исследо-вания становления и функционирования фольварочной системы, которая была одной из составляющих экономического развития украинских земель раннемодерного периода. Про-слеживается формирование взглядов историков XIX – начала XXІ в. по данной проблеме, в частности: относительно возникновения и распространения фольварочной системы, вли-яния внутреннего и внешнего рынков на возникновение фольварков, увеличения отработоч-ной ренты и ухудшения положения крестьянства, вопроса урожайности зерновых культур, освое ния земель и т. д. Все это дает возможность понять значение фольварочного хозяйства в социально-экономическом развитии украинских земель в раннемодерный период.

Ключевые слова: историография, аграрная реформа 1557 г., «волочная помера», фольва-рочное хозяйство, социально-экономическое развитие.

HISTORIOGRAPHICAL ASPECT OF THE FOLWARK SYSTEM

Mariana KUCHERUK junior research associate of Historical Sites Department of NRIUSWH

Annotation. � e article considers the historiographical aspects of establishment and functioning of the folwark system as one of the components of economic development of Ukraine in the early modern period. � e author examined the formation of the XIXth – early XXІth centuries historians’ views on


Кучерук М. Фільваркове господарство: історіографічний...

У середині XVI – першій половині XVII ст. основу економічного розвитку українських земель становило сільське господарство. Саме в цей час важли-вою ланкою аграрного розвитку ставали фільваркові господарства1, які поступово впроваджуються у володіннях середньої та заможної шляхти Великого князівства Литовського. Вважається, що фільварко-ва система започатковується після ухва-лення польським королем Зиґмундом ІІ Августом аграрної реформи, яка була санкціонована «Уставою на волоки», прийнятою сеймом 1 квітня 1557 р. [23, 185]. Головною причиною, що змушувала великого князя приступити до аграрної реформи, стала необхідність наповнення державної скарбниці, оскільки вона була спустошена через постійні війни з Мос-ковією та Кримським ханством. Прагнен-ня до збільшення прибутків відображено в інструкції Зиґмунда ІІ Августа: «Кгды заложен будет (фольварок), тогды не малый пожиток скарбу нашему чинити может» [24, 158]. Реформу передбачало-ся здійснювати в державних володіннях, так званих «королівщинах». Одним із за-ходів аграрної реформи була «волочна 1 Термін «фільварок» пройшов процес історично-го розвитку самого поняття, поки сформулюва-лось його сучасне значення. За енциклопедією іс-торії України (К., 2013. – Т. 10. – С. 301–303): філь-варок (хутір, ферма) – у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV – першій половині XIX ст., комп-лекс земельних угідь, на яких шляхтич вів власне господарство, застосовуючи на ньому «дармову» працю підлеглих селян.

поміра», що проводилась ревізорами, які вимірювали і розподіляли дворищні зем-лі на волоки, а під фільварки відводились звільнені землі. Передбачалось, що одну фільваркову волоку мали обслуговува-ти селяни семи волочних господарств (1:7) [9, 378]. Проте шляхту також за-цікавила ідея заведення фільваркових господарств, бо це давало можливість їй збільшувати власний прибуток [24, 160; 29, 14 – 15; 4, 109].

Проблеми економічного розвитку ук раїнських земель XVI – XVIІІ ст., у тому числі й аграрної реформи, проведе-ної польським королем Зиґмундом ІІ Ав-густом, здавна привертали увагу широ-кого кола дослідників насамперед тому, що через економічний розвиток просте-жуються особливості соціальних відно-син між землевласником та селянином.

Зокрема, польська історіографія, що налічує кілька століть досліджень про-блем з історії економічного розвитку Речі Посполитої, має власні традиції та сфор-мовані центри наукових досліджень. До істориків-аграрників, які займалися про-блемами фільваркового господарства, належать Владислав Грабський, Стефан Павлік, Адам Шеляговський, Александр Яблоновський, Станіслав Куштеба, Ян Рутковський, Ігнатій Тадеуш Баранов-ський, Єжи Топольський, Богдан Бара-новський, Францишек Буяк, Анджей Вичанський, Владислав Русинський, Вітольд Куля та ін. [4; 17; 21]. Проте

this issue, namely, the emergence and spread of the folwark system, the in¥ uence of domestic and for-eign markets on creation of folwarks, the increase of labor-rent and the worsening of peasants’ economic conditions, the problems of grain productivity, the land development etc. � is allows us to understand the importance of the folwark system for the social and economic development of the Ukrainian lands in the early modern period.

Key words: historiography, agrarian reform of 1557, the Volok Reform, the folwark system, social and economic development.



більшість публікацій названих дослід-ників відображають функціонування фільваркового господарства у XVIІІ ст. Це зумовлено насамперед наявністю ве-ликої кількості документальних джерел того часу, що дають змогу прослідкувати загалом усі основні процеси функціону-вання фільваркового комплексу. Однак у них розглядаються також окремі питан-ня становлення та формування фільвар-кових господарств у попередню добу.

Одним із видатних дослідників со-ціально-економічної історії в польській історіографії був Я. Рутковський, який здебільшого залучив документальний матеріал, що стосується Малопольщі XVI – першої половини XVII ст. Головна його увага була приділена церковним во-лодінням, їхнім розмірам та напрямам господарської діяльності, становищу польського селянства та різним видам ренти (відробітки, чинш, натуральний оброк) [27]. Вчений згуртував навколо себе коло дослідників, які надалі продов-жили започатковані ним наукові роз-відки. Серед його учнів були такі відомі історики, як Є. Топольский, Б. Баранов-ський, В. Куля та ін. Так, Є. Топольський досліджував історію становлення філь-варкових господарств у церковних воло-діннях та з’ясовував площі орних земель, ведення трипільної системи сівозміни, розглядав питання врожайності зерно-вих культур та продуктивності скотар-ства [4, 41 – 42; 21, 35]. Б. Барановський дотримувався думки, що фільваркові господарства потрібно досліджувати на прикладі окремих невеликих регіонів, оскільки по усій країні ця система роз-вивалась нерівномірно [4, 28, 37]. В.Куля пов’язував виникнення фільварків з по-питом збіжжя на зовнішньому ринку. Цьому, на його думку, сприяло залучення

до продукування зерна селянської пан-щинної праці та ведення екстенсивних методів господарювання, що знайшло вияв у збільшенні селянських повиннос-тей при одночасному зменшенні селян-ських земельних наділів [4, 47 – 48].

І. Т. Барановський у своїх працях розглядав низку питань щодо органі-зації фільварків, їхні взаємозв’язки з господарствами залежних селян та особ-ливості регіонального розвитку філь-варкових господарств у Речі Посполитій XVIIІ ст. [21, 32].

Історію розвитку фільваркового господарства на підставі описово-ста-тистичних матеріалів вивчали також Ф. Буяк та А. Вичанський. Зокрема, Ф. Буяк розглядав фільваркове та се-лянське господарство королівських володінь, їхню прибуткувість та еконо-мічну ефективність [4, 20; 17, 4]. А. Ви-чанський дослідив шляхетський фільва-рок XVI ст., детально проаналізувавши генезис фільварків та шляхи відведення земель під сільськогосподарські комп-лекси. Крім того, він розробив власну методику обрахунків орних площ філь-варкових угідь, враховуючи такі дані: кількість висіяного збіжжя, розміри врожаїв, кількість робочої худоби і чис-ло працюючих селян [4, 57; 17, 19; 21, 35].

Досліджуючи економіку феодальної Речі Посполитої XVIIІ ст., В. Русинський, використовуючи документальні дані, простежив процес становлення шля-хетського фільваркового господарства, зосередивши увагу на його початково-му етапі, підкреслив при цьому значен-ня зовнішнього ринку та повної влади шляхти над селянами [4, 22; 21, 36].

Цими іменами не вичерпується поль ська історіографія. Проблемами філь варкового господарства займалися



також Стефан Інглот, Леонід Житкович, Станіслав Арнольд, Антоні Мончак, Вла-дислав Серчик, Марцин Камлєр, Ірена Рихлікова та ін. У працях названих до-слідників та їх наступників на підставі документальних даних за допомогою су-часних теоретичних підходів та матема-тичних методів відтворено процес функ-ціонування фільваркого господарства в польському селі XVI – XVIІІ ст.

Свій внесок у цю проблему зробили радянські вчені, зокрема: Борис Греков, Людмила Разумовська, Сергій Сказкін, Дмитро Похилевич, у тому числі україн-ські – Михайло Грушевський, Іван Бой-ко, Олексій Баранович, Володимир Піче-та, Юрій Гроссман, Валентина Маркіна, Анісія Козій, Григорій Ковальчак, Ярос-лав Ісаєвич, Василь Балух, Юрій Овсін-ський, Андрій Яремчук, Ірина Ворончук та ін. У їхніх наукових розвідках пору-шуються найрізноманітніші питання, які допомагають з’ясувати роль фільвар-кового господарства в соціально-еконо-мічному розвитку українських земель ранньомодерної доби.

Так, Л. Разумовська підтримувала думку польських істориків про вплив змін у військовій службі, що відбулися із залученням найманців, оскільки тепер відпадала потреба у посполитому ру-шенні, і шляхтич більше часу приділяв власному господарству [26, 304]. З цим твердженням не зовсім погоджується В. Балух, зауважуючи, що зміни у вій-ськовій справі не могли повністю перео-рієнтувати польську шляхту на ведення власного господарства. На його думку, військова справа не вимагала так багато часу, щоб повністю відволікати від на-гальних господарських проблем [4, 94].

Група дослідників, зокрема Л. Ра-зумовська, В. Балух, Ю. Гроссман,

Д. Похилевич, одним із найважливіших чинників переходу до фільваркової сис-теми вважали «революцію цін». Вони підкреслювали, що псування монети і обезцінення грошових чиншів змушу-вало шляхту знаходити нові джерела прибутків [26, 304 – 305; 4, 94; 11, 72; 24, 156 – 157].

Одним із найбільш дискусійних у радянській історіографії було питання щодо ролі внутрішнього та зовнішнього ринків у становленні фільваркого гос-подарства. Так, видатний український історик М. Грушевський, розглядаючи соціально-економічний розвиток укра-їнських земель у XVI – першій половині XVII ст., висвітлив і процес становлення фільваркової системи, головною при-чиною виникнення якої вважав експорт сировинних продуктів місцевого госпо-дарства за кордон [12; 83]. В. Пічета теж вважав, що збільшення експорту збіжжя на зовнішній ринок сприяло поширенню фільваркового господарства. Цю думку обстоювали також А. Козій, Л. Разумов-ська, З. Мухіна, В. Балух, В. Якубський, А. Яремчук, І. Ворончук [17, 4; 26, 296; 20, 130; 4, 104 ; 29, 14; 30, 86; 8, 110 – 111].

Б. Греков, навпаки, вирішальне зна-чення надавав внутрішньому ринку, оскільки, на його думку, завдяки збіль-шенню населення та інтенсивному ур-банізаційному процесу саме міста ста-вали основними споживачами хліба [10, 364 – 366]. Погляди Б. Грекова підтриму-вав Е. Дракохруст, однак із певними за-уваженнями, що, починаючи з ХVI ст. та особливо у ХVІI ст., закордонний попит також впливав на поширення фільвар-кової системи [11, 74].

У поглядах Ю. Гроссмана на дану проблему ці дві тези поєднуються. З одного боку, вчений підкреслював роль



внутрішнього ринку, оскільки дрібні шляхетські господарства постачали в міста хліб та іншу сільськогосподарську продукцію. З другого – дослідник роз-глядав великі товарні господарства маг-натерії як постачальників продукції на експорт. На його думку, певне значення відігравало і географічне розташування (близькість до водних артерій та прикор-донні місцевості), можливість швидше постачати товар за кордон. За його спо-стереженнями, це було характерно для Великої Польщі, для якої у даному разі переважав зовнішній ринок. Зовсім на-впаки, він вважав, було в Малій Польщі, де відбувався активний урбанізаційний процес і багато міст були споживачами продуктів харчування, тож тут голов-ною причиною виступав внутрішній ри-нок [11, 68 – 74].

Л. Разумовська, досліджуючи поши-рення фільваркових господарств у Речі Посполитій, простежує посилення насту-пу магнатів і шляхти на сільське населен-ня, що дає можливість більше використо-вувати «дармову» працю для збільшення фільваркових врожаїв та власного зба-гачення [26, 78 – 84]. Аналогічну думку також висловлює З. Мухіна, яка звертає увагу на розуміння феодалами прибут-ковості фільварків при наявності достат-ньої панщинної праці та можливості збу-ту збіжжя, що мало приносити їм великі прибутки [20, 130]. М. Грушевський теж підкреслював, що за рахунок збільшен-ня відробітків шляхта могла виробляти більше товарної продукції [13, 37 – 40]. З цими висновками співпадають і погляди М. Крикуна, який вважав, що феодали використовували економічну кон’юн кту-ру у своїх інтересах [18, 107].

Аналізуючи причини виникнен-ня фільварків, В. Якубський намагався

визначити найприйнятніший для зем-левласника варіант збільшення при-бутків. Адже шляхтич міг піти шляхом збільшення натуральних поборів, коли одразу мав би готовий продукт на про-даж, що не вимагало б від нього витрат на утримання власного господарства. Проте, на думку дослідника, тогочасний рівень агрокультури не дозволяв збіль-шити врожайність зернових культур у стислі терміни. Тож він робить висно-вок, що селянин легше погоджувався на відробіткову ренту, ніж збільшення натурального податку, оскільки тоді більша частина власного врожаю зали-шалась у селянському господарстві [29, 15 – 16]. В. Інкін, простежуючи співвід-ношення обов’язкових відробітків та грошової ренти, зауважував, що панщи-на переважала у фільваркових господар-ствах, оскільки спочатку не була такою обтяжливою [14, 121 – 130]. В. Маркіна, яка ґрунтовно досліджувала фільварко-ве господарство Правобережної України ХVIII ст., розглядаючи різні форм рен-ти, також підкреслювала зростання від-робітків, оскільки саме це впливало на збільшення товарної продукції [19, 230].

Більшість дослідників вважала, що становлення фільваркової системи ви-значала не одна якась причина, а ціла низка чинників, зокрема: політичне за-силля шляхетства, наявність великого шляхетського землеволодіння, «рево-люція цін», рівень урбанізаційних про-цесів, розвиток зовнішнього та внутріш-нього ринків.

Наприклад, С. Сказкін дійшов виснов-ку, що причиною переходу до фільвар-кового господарства було привілейоване становище шляхти та експлуатація нею селянства [28, 104]. Г. Ковальчак до ос-новних причин розвитку фільваркових



господарств відносив екстенсивні шля-хи ведення господарства за рахунок роз-ширення посівних площ та збільшення панщинної праці [16, 68]. Видатний іс-торик Я. Ісаєвич головною причиною заведення панського фільварку вважав засилля класу феодалів. В. Балух, підтри-муючи думку Д. Ісаєвича, зазначає, що зростання зернового попиту на зовніш-ньому ринку підштовхувало шляхту до збільшення відробітків [4, 103 – 104]. А. Яремчук погоджується із зазначени-ми вище думками і робить висновок, що загальноєвропейські зміни в економіці сприяли попиту на дешеву сільськогос-подарську продукцію, яка збільшувала прибутки феодалів, у котрих постійно існувала потреба в грошах [30, 42].

В історіографії заторкувалося також питання практичної організації та функ-ціонування фільваркових комплексів. Українські дослідники, а саме О. Бара-нович та І. Бойко, зосередили увагу на визначенні врожайності фільваркових зернових культур, зокрема жита, пше-ниці, вівса та ячменю [7, 56; 8, 77]. Про-те висновки О. Барановича зроблено на підставі незначного числа фільваркових господарств. І. Бойко розглянув врожай-ність зернових культур на значно біль-шому документальному матеріалі, од-нак різних і дуже віддалених між собою регіонів, що заважає сприйняти його обрахунки як відповідні тогочасним ре-аліям для різних регіонів [7, 59 – 63; 6, 79]. Більш рентабельною культурою, за-уважував І. Бойко, вважалася пшениця, вартість якої була вдвічі більшою, разом з тим висіви жита значно переважали. На його думку, це могло бути пов’язане з якістю ґрунтів, оскільки пшениця, по-перше, потребувала дуже добрих земель і, по-друге, кращого обробітку [7, 57].

А. Козій на матеріалах Клештовського, Суроговського та Крупського фільварків Холмського воєводства зробила висно-вок про те, що більше висівали озимого жита порівняно з іншими зерновими культурами, тому що це було зумовле-но зовнішнім попитом та сприятливи-ми умовами для вирощування [17, 22 – 23]. Такої ж думки дійшла І. Ворончук. Опрацювавши матеріали 157 фільварків, що на 1620 р. налічувались у володіннях спадкоємців князя Олександра Острозь-кого, вона підсумувала, що на більшості фільваркових полів висівали яре та ози-ме жито [8, 114].

В історіографії також існує типоло-гічний підхід до поділу фільварків на різні групи. Проте типологічні критерії є різними. Так, Ю. Гроссман поділяє філь-варки за категоріями на дрібношляхет-ські, в основному натуральні, та великі товарні господарства. При цьому з основ-ної схеми він виключає монастирські та королівські фільварки, оскільки вважав головною метою їх функціонування за-безпечення власних потреб [11, 68]. А. Козій підтримує підхід польського дослідника А. Вичанського, який по-діляє фільварки на три типи залежно від їх розмірів: великі, середні (близько 60 га) та малі (фільварки загродової або «часткової» шляхти, яка володіла окре-мими частинами сіл) [17, 19]. За класи-фікацією Ю. Овсінського, фільваркові господарства поділялись за виробничою спрямованістю: на вузькопрофільні, які займались переважно рослинництвом, та широкопрофільні, де разом з рос-линництвом розвивалося і тваринни-цтво [22, 206].

На думку більшості дослідників, фільварковий ареал збільшу вався го-ловним чином за рахунок селянських



земель, меншою мірою – внаслідок ро-зорювання дібров, пасовищ, освоєння ціли ни. Найбільш легким було приєд-нання до фільварку «пусток» або ство-рення фільварку на пустках, які постій-но з’являлися в результаті селянських втеч. Зокрема, М. Грушевський обсто-ював точку зору, що фільварки засно-вувались на відібраних у селян кращих землях, внаслідок чого погіршувалося їх соціально-економічне становище. Для обґрунтування цієї думки він наво-дить матеріали галицьких королівщин, вважаючи, що цей процес відбувався аналогічно як в приватних маєтностях, так і в інших українських регіонах [13, 64]. Протилежної думки дотримується І. Ворончук. Посилаючись на матеріали інвентаря 1620 р., вона дійшла виснов-ку, що пусток і вільних земель було вдо-сталь, тож заснування фільварків не вимагало обезземелення селян [8, 111, 161, 172, 187]. В. Балух, досліджуючи піз-ньосередньовічні фільварки в Польщі, порушує питання пустуючих ланів. До головних причин, які викликали появу пусток, він відносить стихійні лиха, вій-ськові дії, перехід сільського населення в міста, селянські втечі, неродючі ґрунти тощо. Дослідник вважає, що пустки були закономірним явищем тогочасної доби, вони виникали в різних регіонах і ти-пах володінь та були важливим шляхом формування фільварків дрібної і серед-ньої шляхти, однак більшу їх частину обробляли селяни, беручи їх в оренду [4, 118 – 133].

Дослідження історії фільваркового господарства мають базуватися на до-кументальних джерелах. Зокрема, на необхідності розроблення та публікації документальних джерел у своїх працях звертав увагу Я. Ісаєвич. Після видання

польськими архівістами «Сільської кар-тотеки» він зауважив на неможливості комплексного дослідження фільваркової системи без даних ґродських і земських судових книг [15]. Великого значення на-дає документальним джерелам і В. Ата-маненко. Він вважає, що дослідження фільварків має ґрунтуватись на шир-шому залученні описово-статистичних джерел тогочасної доби, а саме: доку-ментах правового характеру, законодав-чих актах, податкових документах, актах люстрацій, інвентарів, даних докумен-тів, що дозволять проаналізувати струк-туру та особливості функціонування фільваркового господарства [1, 56 – 59; 2, 238 – 239]. І. Ворончук також відзна-чає цінність документальних джерел, оскільки вони допомагають з’ясувати такі важливі питання, як: площі освоє-них орних земель, врожайність зернових культур, розвиток агротехніки тощо. На її думку, документальні матеріали, зо-крема інвентарі, сприятимуть новому погляду на цю проблему загалом та пе-регляду низки питань, зокрема про роль фільварків у розвитку продуктивних сил українських земель [8, 91].

У польській, радянській та україн-ській історіографіях знайшли своє ви-світлення багато проблем щодо виник-нення, становлення та функціонування фільваркової системи у XVI – XVIІІ ст. Разом з тим залишається ще багато пи-тань, які потребують більш детального і конкретного розгляду, одним із яких є обрахування загальної кількості філь-варків, що функціонували в українських землях у XVI – XVIІІ ст. Важливо вста-новити також їх співвідношення щодо різних регіонів України. Дуже цікавим є питання освоєння земель під фільвар-кову ріллю. Крім того, низка зазначених



питань є до сьогодні дискусійними, що також вимагають свого розв’язання.

ЛІТЕРАТУРА1. Атаманенко В. Двори-фільварки

Степанської волості (за інвентарним описом 1614 року) // Архітектурна спадщина Воли-ні. – Рівне, 2010. – Вип. 12. – С. 78 – 85.

2. Атаманенко В. Системний підхід у вивченні волинських латифундій XVI – пер-шої половини XVII ст. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. – 2006. – Вип. 7. – С. 238 – 254.

3. Атаманенко В., Степурко Т. До-кументальні джерела вивчення фільварко-вого господарства Волині кінця XVI – по-чатку XVII ст. (на прикладі володінь князів Острозьких) // Науково-інформаційний збірник «Старий Луцьк». – Вип. Х. – 2014. – С. 56 – 77.

4. Балух В. Фільварки пізньосередньо-вічної Польщі. – Чернівці, 1999. – 378 с.

5. Баранович А. Магнатское хозяйство на юге Волыни в XVIII в. – М., 1955. – 182 с.

6. Баранович А. Украина накануне освободительной войны середины XVІІ в. (социально-экономические предпосылки войны). – М., 1959. – 209 c.

7. Бойко І. Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVIIІ ст. – Л., 1963. – 332 с.

8. Володіння князів Острозьких на східній Волині (за інвентарем 1620 року) / Упор. І. Ворончук. – К.; Старокостянтинів, 2001. – 416 с.

9. Ворончук І. «Волочна поміра» 1557 року у Великому князівстві Литовському // Збірник наукових праць НДІУ. – 2007. – Том ХIV. – C. 362 – 379.

10. Греков Б. Крестьяне на Руси с древ-нейших времен до XVIIІ века. – М., 1952. – 531 с.

11. Гроссман Ю. Деякі спірні питан-ня виникнення фільварково-панщинної системи у Речі Посполитій // Українське слов’янознавство. – 1971. – № 4. – С. 67 – 78.

12. Грушевський М. Історія України-Ру-си. – Нью-Йорк, 1955. – Т. 6. – С. 667.

13. Грушевський М. Студії з економіч-ної історії України: економічний і соціаль-ний перелом XV – XVI ст. Господарство польського магната [С.Конецпольського] на Задніпров’ю перед Хмельниччиною. – К., 1918. – 96 с.

14. Инкин В. Фольварк и рынок в га-лицком Прикарпатье XVI в. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1964 г. – Кишинёв, 1966. – С. 121 – 130.

15. Исаевич Я. Гродские и земские акты – важнейший источник по истории аграрных отношений в Речи Посполитой в XVI – XVIII вв. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1961 г. – Рига, 1963. – С. 90 – 99.

16. Ковальчак Г. Економічний розвиток західноукраїнських земель. – К., 1988. – 250 с.

17. Козій А. Фільварково-панщинна сис-тема в Речі Посполитій (проблема генезису). Курс лекцій. – Л., 1993. – 39 с.

18. Крикун М. Деякі питання аграрних відносин в королівщинах Поділля в першій половині XVIІ ст. // Збірник робіт аспіран-тів філологічного та історичного факульте-тів Львівського університету. – Л., 1963. – С. 104 – 120.

19. Маркина В. Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины ХVIII века (социально-экономическое раз-витие). – К., 1961. – 236 с.

20. Мухіна З. До питання про боротьбу селян проти феодального гніту в Польщі та залежних землях у 16 ст. // Вісник Київсько-го держуніверситету. – Серія історична та філософська. – К., 1958. – № 2. – С. 125 – 138.

21. Овсінський Ю. Фільваркове госпо-дарство Речі Посполитої XVIII ст. в оцінці польської історіографії // Проблеми сло в’я-но знавства. – Вип. 55. – 2005. – С. 29 – 40.

22. Овсінський Ю. Подільський фільва-рок у 20 – 80-х рр. ХVІІІ ст.: основні типи та структура (на прикладі маєтків Жевуй-ських) // Український селянин: зб. наук. праць. – Вип. 11. – 2008. – С. 205 – 208.



23. Пичета В. Аграрная реформа Сигиз-мунда-Августа в Литовско-Русском государ-стве. – М., 1958. – 252 с.

24. Похилевич Д. Из истории аграрных отношений в западных воеводствах Велико-го княжества Литовского в XVI и первой по-ловине XVII вв. // Средние века. – Вып. 6. – 1955. – С. 151 – 176.

25. Похилевич Д. Польща в добу феода-лізму. – Л., 1965. – 80 с.

26. Разумовская Л. Очерки по исто-рии польских крестьян в XV – XVI вв. – М., 1968. – 322 с.

27. Рутковский Я. Экономическая исто-рия Польши. – М., 1953. – 427 с.

28. Сказкин С. Основные проблемы т. н. второго издания крепостничества в Средней и Восточной Европе // Вопросы истории. – 1958. – № 2. – С. 96 – 119.

29. Якубский В. Проблемы аграрной ис-тории позднесредневековой Польши. –Ле-нинград, 1975. – 121 с.

30. Яремчук А. Фільваркові господар-ства східних регіонів Речі Посполитої в дру-гій половині XVI – першій половині XVII ст. (на прикладі Руського та Белзького воє-водств): дис. канд. іст. наук: 07.00.02 / Черні-вецький національний ун-т ім. Юрія Федько-вича. – Чернівці, 2007. – 183 с.

REFERENCES1. Atamanenko V. Dvory-³ lvarky Stepan-

skoi volosti (za inventarnym opysom 1614 roku) // Arkhitekturna spadshchyna Volyni. – Rivne, 2010. – Vyp. 12. – S. 78 – 85.

2. Atamanenko V. Systemnyi pidkhid u vyvchenni volynskykh latyfundii XVI – per-shoi polovyny XVII st. // Naukovi zapysky Natsio nalnoho universytetu «Ostrozka aka-demiia». Istorychni nauky. – 2006. – Vyp. 7. – S. 238 – 254.

3. Atamanenko V., Stepurko T. Doku-mentalni dzherela vyvchennia ³ lvarkovoho hospodarstva Volyni kintsia XVI – pochatku XVII st. (na prykladi volodin kniaziv Ostroz-kykh) // Naukovo-informatsiinyi zbirnyk «Sta-ryi Lutsk». – Vyp. X. – 2014. – S. 56 – 77.

4. Balukh V. Filvarky piznoserednovichnoi Polshchi – Chernivtsi, 1999. – 378 s.

5. Baranovich A. Magnatskoe khozyaystvo na yuge Volyni v XVIII v. – M., 1955. – 182 s.

6. Baranovich A. Ukraina nakanune osvo-boditelnoy voyny serediny XVІІ v. (sotsialno-ekonomicheskie predposylki voyny). – M., 1959. – 209 c.

7. Boiko I. Selianstvo Ukrainy v druhii polovyni XVI – pershii polovyni XVIII st. – L., 1963. – 332 s.

8. Volodinnia kniaziv Ostrozkykh na skhid-nii Volyni (za inventarem 1620 roku) / Upor. I. Vo-ronchuk. – K.; Starokostiantyniv, 2001. – 416 s.

9. Voronchuk I. «Volochna pomira» 1557 roku u Velykomu kniazivstvi Lytovskomu // Zbirnyk naukovykh prats NDIU. – 2007. – Tom XIV. – S. 362 – 379.

10. Grekov B. Krestyane na Rusi s drevney-shikh vremen do XVIIІ veka. – M., 1952. – 531 s.

11. Hrossman Yu. Deiaki spirni pytannia vynyknennia ³ lvarkovo-panshchynnoi systemy u Rechi Pospolytii // Ukrainske slovianoznavs-tvo. – 1971. – № 4. – S. 67–78.

12. Hrushevskyi M. Istoriia Ukrainy-Rusy. – New York, 1955. – T. 6. – S. 667.

13. Hrushevskyi M. Studii z ekonomichnoi istorii Ukrainy: ekonomichnyi i sotsialnyi pere-lom XV – XVI st. Hospodarstvo polskoho mah-nata [S.Konetspolskoho] na Zadniproviu pered Khmelnychynoiu. – K., 1918. – 96 s.

14. Inkin V. Folvark i rynok v galitskom Pri-karpate XVI v. // Ezhegodnik po agrarnoy istorii Vostochnoy Evropy. 1964 g. – Kishinyev, 1966. – S. 121 – 130.

15. Isaevich Ya. Grodskie i zemskie akty – vazhneyshiy istochnik po istorii agrarnykh ot-nosheniy v Rechi Pospolitoy v XVI – XVIII vv. // Ezhegodnik po agrarnoy istorii Vostochnoy Ev-ropy. 1961 g. – Riga, 1963. – S. 90 – 99.

16. Kovalchak H. Ekonomichnyi rozvytok zakhidnoukrainskykh zemel. – K., 1988. – 250 s.

17. Kozii A. Filvarkovo-panshchynna sys-tema v Rechi Pospolytii (problema henezysu). Kurs lektsii. – L., 1993. – 39 s.

18. Krykun M. Deiaki pytannia ahrarnykh vidnosyn v korolivschynakh Podillia v pershii



polovyni XVII st. // Zbirnyk robit aspirantiv ³ lolohichnoho ta istorychnoho fakultetiv Lvivs-koho universytetu. – L., 1963. – S. 104 – 120.

19. Markina V. Magnatskoe pomeste Pra-voberezhnoy Ukrainy vtoroy poloviny XVIII veka (sotsialno-ekonomicheskoe razvitie). – K., 1961. – 236 s.

20. Mukhina Z. Do pytannia pro boro-tbu selian proty feodalnoho hnitu v Polschi ta zalezhnykh zemliakh u 16 st. // Visnyk Kyivs-koho derzhuniversytetu. – Seriia istorychna ta ³ losofska. – K., 1958. – № 2. – S. 125 – 138.

21. Ovsinskyi Yu. Filvarkove hospodarstvo Rechi Pospolytoi XVIII st. v otsintsi polskoi istoriohra³ i // Problemy slovianoznavstva. – Vyp. 55. – 2005. – S. 29 – 40.

22. Ovsinskyi Yu. Podilskyi ³ lvarok u 20 – 80-kh rr. XVIII st.: osnovni typy ta struktura (na prykladi maietkiv Zhevuiskykh) // Ukrainskyi selianyn: zb. nauk. prats. – Vyp. 11. – 2008. – S. 205 – 208.

23. Picheta V. Agrarnaya reforma Sigizmun-da-Avgusta v Litovsko-Russkom gosudarstve. – M., 1958. – 252 s.

24. Pokhilevich D. Iz istorii agrarnykh otno-she niy v zapadnykh voevodstvakh Velikogo knya-zhestva Litovskogo v XVI i pervoy polovine XVII vv. // Srednie veka. – Vyp. 6. – 1955. – S. 151 – 176.

25. Pokhylevych D. Polshcha v dobu feoda-lizmu. – L., 1965. – 80 s.

26. Razumovskaya L. Ocherki po istorii pol-skikh krestyan v XV – XVI vv. – M., 1968. – 322 s.

27. Rutkovskiy Ya. Ekonomicheskaya istori-ya Polshi. – M., 1953. – 427 s.

28. Skazkin S. Osnovnye problemy t. n. vtorogo izdaniya krepostnichestva v Sredney i Vostochnoy Evrope // Voprosy istorii. – 1958. – № 2. – S. 96 – 119.

29. Yakubskiy V. Problemy agrarnoy istorii pozdnesrednevekovoy Polshi. – Leningrad, 1975. – 121 s.

30. Yaremchuk A. Filvarkovi hospodarstva skhidnykh rehioniv Rechi Pospolytoi v druhii polovyni XVI – pershii polovyni XVII st. (na prykladi Ruskoho ta Belzkoho voievodstv): dys. kand. ist. nauk: 07.00.02 / Chernivetskyi nat-sionalnyi un-t im. Yuriia Fedkovycha. – Cher-nivtsi, 2007. – 183 s.

M. KucherukHistoriographical Aspect of the Folwark System

Abstract� e folwark system was an important element of economic development of the Ukrainian lands in

the XVIth – ¢ rst half of the XVIIth centuries. It arose from the agrarian reform in 1557. «Ustawa na wołoki» was developed for the state-owned grounds to enrich a state treasury, which was empty as a result of military con¥ icts with Muscovy and the Crimean Khanate. However, the idea of creation of the folwark system with the purpose to produce corn for sale took intest in szlachta, who established folwarks on its own lands for the personal enrichment.

� e problem of creation and development of the folwark economy in the territory of Ukraine in the XVIth – XVIIIth centuries was in the focus of research interest of many Polish, Soviet and Ukrainian scientists. � ey researched the problem of formation and development of folwark economy, impact of domestic and foreign markets on its formation, grain productivity and areas of developed lands for creation of folwarks. Application of documentary sources has become an important element of comprehensive approach to explanation of many folwark functioning aspects.

� e majority of the researches were conducted in the XXth century, when many issues were considered in the context of scienti¢ c paradigm of the time. In recent time, however, new methodological principles and methodical approaches have been developed. New scienti¢ c tools have been introduced that allows us to examine in detail previously researched problems and, using the new approaches, to consider another issues which still are not being discussed in the scienti¢ c literature.



УДК 321: 327.8

ГЕОПОЛІТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ КАРЛА ШМІТТА В КОНТЕКСТІ ПОДІЙ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Віталій ТЕРЛЕЦЬКИЙкандидат філософських наук, науковий співробітник відділу геополітики і глобалістики ННДІУВІ

Анотація. Досліджується зв’язок геополітичних ідей Карла Шмітта з агресивною зо-внішньою політикою Росії щодо України. Геополітична концепція Шмітта експлікована че-рез такі її ключові поняття, як опозиція «друг – ворог», війна, суверен, надзвичайний стан, «номос», партизан. Показано, що певні положення цієї концепції достатньою мірою при-сутні в сучасному російському дискурсі. Про це свідчать такі індикатори, як артикуляція ідей Шмітта відомими російськими політиками й ідеологами, а також наявність російських перекладів його творів і поширення його ідей серед інтелектуалів. Спеціальне спотворення образу сусіднього народу може розцінюватися як практична реалізація тези Шмітта, що протиставлення «друг – ворог» має конститутивне значення для життя будь-якої політич-ної спільноти.

Ключові слова: геополітика, Карл Шмітт, опозиція «друг – ворог», війна, надзвичайний стан, партизан, російський дискурс.

ГЕОПОЛИТИЧЕСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ КАРЛА ШМИТТА В КОНТЕКСТЕ СОБЫТИЙ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ

Виталий ТЕРЛЕЦКИЙкандидат философских наук, научный сотрудник отдела геополитики и глобалистики ННИИУВИ

Аннотация. Исследуется связь геополитических идей Карла Шмитта с агрессивной внешней политикой России относительно Украины. Геополитическая концепция Шмит-та эксплицирована посредством таких ее ключевых понятий, как оппозиция «друг – враг», война, суверен, чрезвычайное положение, «номос», партизан. Показано, что некоторые по-ложения данной концепции в достаточной мере присутствуют в современном российском дискурсе. Об этом свидетельствуют такие индикаторы, как артикуляция идей Шмитта известными российскими политиками и идеологами, а также наличие русских переводов его произведений и распространение его идей среди интеллектуалов. Специальное искажение об-раза соседнего народа может расцениваться как практическая реализация тезиса Шмитта, что противопоставление «друг – враг» имеет конститутивное значение для жизни любой политической общности.

Ключевые слова: геополитика, Карл Шмитт, оппозиция «друг – враг», война, чрезвычайное положение, партизан, российский дискурс.


Терлецький В. Геополітична концепція Карла Шмітта...

Геополітичний виклик, перед яким постала сучасна Україна, потребує все-бічного і ґрунтовного аналізу як з огляду на його наслідки для майбутнього краї-ни, так і у зв’язку з тими мотивами і при-чинами, що його зумовили. Здебільшого відзначають геополітичні, ментальні, іс-торичні фактори, що зумовили, врешті, агресивну політику Росії щодо Украї-ни і сам факт воєнної агресії [1, 28–30]. Поза увагою залишається низка чин-ників світоглядного й ідеологічного ха-рактеру, вплив яких латентний і майже непоказний. Тим більше вони вартують прискіпливої уваги і вкрай серйозного з’ясування. Мета цієї статті «просвіт-ницька» у подвійному значенні цього слова: по-перше, ознайомити читачів з геополітичними ідеями німецького мис-лителя Карла Шмітта, котрий залиша-ється ще маловідомим в Україні (про це може свідчити, наприклад, відсутність статті про нього в українській Вікіпе-дії); по-друге, виявити ті індикатори, які свідчать про потужну компоненту думки

К. Шмітта в сучасному російському дис-курсі. Для реалізації цієї мети: 1) доціль-но спершу кількома штрихами зобрази-ти постать німецького вченого, 2) потім у вигляді начерку окреслити контури його геополітичної концепції, 3) наре-шті, описати й проаналізувати ті різно-манітні способи артикуляції ідей Шміт-та в Росії, які так чи так позначаються на поведінці безпосередніх акторів, що ухвалюють політичні рішення.

Карл Шмітт (Carl Schmitt) (11.VII.1888 – 7.IV.1985) небезпідставно вважається одним із впливових і воднораз дуже су-перечливих німецьких мислителів мину-лого століття, чия різнопланова творча діяльність поширюється на правознав-ство і політичну філософію, соціологію й політологію, теологію, філологію та навіть мистецтво. Як фаховий юрист (у 1910 р. він захистив дисертацію «Про вину і різновиди вини» у галузі кримі-нального права) він увійшов в історію правознавства тим, що в однойменному творі «Вчення про конституцію» (1928)

CARL SCHMITT’S GEOPOLITICAL CONCEPT IN THE CONTEXT OF EVENTS IN MODERN UKRAINE

Vitaliy TERLETSKYICandidate of Philosophical Sciences,research associate of Department of Geopolitics and Global Studies of NRIUSWH

Annotation. � e paper considers the connection between Carl Schmitt’s geopolitical ideas and ag-gressive foreign policy of Russia towards Ukraine. Schmitt’s geopolitical concept is explicated through such key concepts as «friend – enemy» opposition, war, sovereign, state of emergency, «nomos», par-tisan. It is shown that certain theses of the concept are su¤ ciently presented in the modern Russian discourse. � is is evidenced by such indices as the articulation of Schmitt’s ideas by the famous Russian politicians and ideologues, and the availability of the Russian translations of his works and spread of his ideas among intellectuals. � e special distortion of image of the neighboring nation may be regarded as a practical implementation of Schmitt’s thesis that the «friend – enemy» opposition is constitutive for the life of every political community.

Key words: geopolitics, Carl Schmitt, «friend – enemy» opposition, war, state of emergency, parti-san, Russian discourse.



обґрунтував і заснував вчення про кон-ституцію як окрему дисципліну публіч-ного права, що має такий самий само-стійний статус, як і традиційне вчення про державу. Тим часом на початку 30-х років відомий тоді юрист долучився до оточення можновладців Веймарської республіки (особливо до оточення Кур-та фон Шляйхера), залишаючись проти-вником ідей як лібералізму, так і націо-нал-соціалізму. Проте після зміни влади в Німеччині 1933 р. Шмітт дещо неспо-дівано став поборником націонал-соціа-лістичного правління. Апофеоз співпра-ці інтелектуала і режиму був увінчаний відомим афоризмом: «Справжній фюрер завжди є й суддею» (Der wahre Führer ist immer auch Richter) [14, 945–946]. Хоча були і не менш вагомі події: одер-жання звання «Прусський державний радник», юридична легітимація право-мірності націонал-соціалізму, підтримка антисемітських гасел і законів. Разом із тим усунення Шмітта з провідних по-зицій у владі і науці (членство в Акаде-мії німецького права і посада редакто-ра впливового періодичного видання «Німецька юридична газета») сталося так само раптово, як і розпочалася його співпраця з нацистами. Звісно, йому не пробачили заангажованості у політи-ці Третього рейху, після 1945 р. він був ув’язнений і навіть деякий час перебу-вав на лаві підсудних Нюрнберзького трибуналу, хоча складу злочину in sensu stricto в його діях, що самим Шміттом пізніше були названі суто «пошуками пізнання», стороною обвинувачення не виявлено. Майже цілковита виключе-ність із академічного життя, навіть ізо-ляція не завадили йому далі працювати над своїми творами, з-поміж яких варто згадати «Номос землі» (1950), «Теорію

партизана» (1963) і «Політичну теоло-гію II» (1970). Певна річ, цим творам пе-редували інші, інколи більш успішні пра-ці, зокрема: «Політична теологія» (1922), «Історично-духовне становище сучас-ного парламентаризму» (1923), «Понят-тя політичного» (1927/1932), «Оберіг конституції» (1931), «Леґальність і леґі-тимність» (1932), «Держава, рух, народ. Потрійний поділ політичної єдності» (1933), «Левіафан у вченні про державу Томаса Гоббса» (1938), «Суходіл і море» (1942). Навіть цей далеко не повний пе-релік із творчого доробку мислителя переконливо демонструє, що теоретико-політична проблематика – звісно, поряд із тематикою конкретних розвідок у га-лузі конституціоналізму і міжнародного права – завжди перебувала в центрі його уваги.

Утім, як нотував сам К.Шмітт у своє-му щоденнику, він «завжди писав і про-мовляв як юрист і, отже, власне, тільки до юристів і для юристів» [12, 460]. Така самооцінка зумовлює низку герменев-тичних проблем для дослідників, які прагнуть зобразити різні аспекти твор-чості Шмітта, наприклад, політичну філософію або філософію права, надто презентувати його геополітичну кон-цепцію.

Саме поняття «геополітика» по-різному визначається у фаховій літе-ратурі: як «наукова дисципліна… [яка] моделює розробку політичних рішень, пов’язаних із використанням геогра-фічного чинника, а інколи прямо долу-чається до процесу ухвалення таких рі-шень» [6, 503] або як «наука, що вивчає вплив факторів неполітичних та соці-альних на формування націй, потенціал держав, їх економічну й військову мо-гутність» [5, 4]. А проте, на нашу думку,



змістовним для будь-якої геополітичної діяльності є її «проектний характер» та його конкретна політична реалізація. Не менш вагомим для геополітики виявля-ється і оперування поняттями просторо-вих структур (регіональних, державних, наддержавних утворень). З такого по-гляду небезпідставно можна вести мову про геополітичну концепцію К.Шмітта.

Однією з особливостей цієї концеп-ції є тісне переплетення політичних, правових і антропологічних ідей. З одно-го боку, німецький правник висуває і об-ґрунтовує тезу про примат політичного над державним. Певний правовий поря-док уможливлюється не самим правом, яке визначає відповідний порядок, а дер-жавним порядком, який утверджується сувереном і може бути збережений лише в тому разі, якщо буде знайдена якась за-гроза чи якийсь супротивник існування такого порядку. З другого боку, оскільки людина не є вповні досконала і добра, але за природою здатна чинити зло (у цьому пункті Шмітт цілковито поділяє відоме Гоббсове homo homini lupus est), їй влас-тива недоброзичливість і ворожість. За Шміттом, політика постає тією цариною, в якій розмежовується і розгортається протиставлення понять «друг» і «ворог». Одразу ж варто наголосити, що політику німецький мислитель завжди тлумачить в екзистенційному сенсі, як певну форму співіснування спільності людей.

Докладніше визначення політичного міститься в одній із програмних праць Шмітта «Поняття політичного»: «Специ-фічно політичним розрізненням, до яко-го можна звести політичні дії й мотиви, є розрізнення друга і ворога» [13, 14]. А далі уточнюється: «Розрізнення друга і ворога має сенс для того, щоб позна-чити зовнішній ступінь інтенсивності

поєднання або роз’єднання, асоціації або дисоціації» людей, тобто політич-ної організації людей [13, 14]. Виходя-чи з такої тези, можна припустити, що в разі, якщо спільнотні зв’язки індиві-дів перебувають на уявній шкалі нижче очевидного стосунку «друг – ворог», то державний лад є в порядку, а якщо ж відносини набувають відповідного «сту-пеня інтенсивності», тобто перетворю-ються на ворожі, то перед нами випадок (громадянської) війни. Отже, «друг» і «ворог» постають двома «суверенними акторами» і воднораз вони конститутив-ні для феномену політичного як такого. Третім не менш важливим елементом стає поняття війни, що так чи так перед-бачається, коли йдеться про ворожість. Цікаво, що сенс війни, за Шміттом, по-лягає «не в тому, що вона провадиться за ідеали чи правові норми, а в тому, що вона провадиться проти певного дій-сного ворога» [13, 38]. Витлумачуючи цю думку, можна стверджувати, що суть вій ни полягає не в «за» когось чи щось, а в «проти» когось чи щось.

Але, природно, виникає питання, які ж ті ознаки чи критерії, за якими в кож-ному конкретному випадку візаві (спів-громадянин, сусід чи гість) оцінюється як ворог. На думку Шмітта, оголошен-ня когось ворогом відбувається так, що лише суверен самостійно й авторитарно встановлює, кого слід вважати ворогом. Що стосується самого поняття «ворог», то воно, як пояснює сам Шмітт із поси-ланням на грецькі джерела, має на увазі не приватного ворога, конкурента чи не-доброзичливця (inimicus), а саме ворога чи супротивника у громадській, публіч-ній сфері (hostis) [13, 16–17]. При цьому не варто забувати, що оголошення воро-га завжди передбачає якусь незвичайну



ситуацію в політичному житті, воно пов’язано з якимось «винятковим випад-ком» або «надзвичайним станом». Така крайність, за Шміттом, завжди висту-пає певним горизонтом, в рамцях якого може існувати політичний по рядок.

Пояснення потребує і поняття «су-верен», оскільки його зміст у концепції К.Шмітта істотно відрізняється від по-ширеного в сучасності «демократизова-ного» значення. Натомість для Шмітта суверен – це такий політичний суб’єкт (державна влада), який творить і забез-печує порядок у державі, він володіє виключною монополією на ухвалення політичних рішень, але певні рішення він може ухвалювати і незважаючи на потрібні для цього правові засоби. Крім того, суверен не є правовим суб’єктом, оскільки саме він утворює граничні умови права [16, 20]. Зрештою, моно-полія суверена стосується лише ухва-лення рішень, а не влади чи панування. У зв’язку з цим Шмітт твердить на по-чатку «Політичної теології», де поняття суверену проаналізовано досить доклад-но: «Сувереном є той, хто вирішує про винятковий стан» [16, 11]. Те, що такий стан чи ситуація мають конститутивне значення для теорії Шмітта, перекон-ливо засвідчують такі слова: «Виняток цікавіший за нормальний випадок. Нор-мальне нічого не доводить, виняток до-водить усе; він не лише підтверджує пра-вило, правило взагалі живе тільки від винятку. У винятку сила дійсного життя прориває кору застиглої у повторенні механіки» [16, 22].

Головною працею К.Шмітта, яку мож-на вважати присвяченою геополітичній тематиці, є твір «Номос Землі в праві народів jus publicum europaeum». Тут ав-тор висуває концепцію нового «номосу

Землі», що має по-новому уґрунтовувати і забезпечувати легальність прав народів у сучасному світі, тобто після Другої сві-тової війни. Хоча поняття «номосу» (від грец. nómos – закон, право) формально є «законом», але Шмітт його трактує розширено в потрійному сенсі: «оволо-діння», «поділяння» і «вироблення» – ді-яльності, які здійснюється передусім із землею і на землі. При цьому земля «на-зивається матір’ю права», бо її врожай-ність, її подільність і її трудове наванта-ження потрійно пов’язані з правом [15, 13]. На відміну від моря, як протилеж-ності суходолу, яке позбавлено порядку і локалізації, «історія права народів є історією захоплення землі» [15, 19]. Ре-троспективно поглядаючи на історію міжнародного права, Шмітт зазначає, що перший «номос», який обґрунтову-вав право народів, був обмежений лише континентальною Європою, тобто був локалізований суходолом. Другий «но-мос» виник після відкриття Америки, і він уже став глобальним, поширившись на весь світ. Тепер (1950 р.) на порядку денному стоїть новий «номос», який ще має утворитися. Сам автор розглядає три можливих варіанти розуміння цьо-го нового закону. По-перше, існує якась одна держава, якій підпорядковуються вся решта політичних сил у світі. Такий сценарій він рішуче відхиляє, аргументу-ючи це таким чином, що право не може виступати інструментом для досягнення миру. Шмітт переконаний, що для того, аби міжнародне право було паритетним і універсальним, жодна держава не може претендувати на те, щоб підкоряти своїм владним інтересам увесь світ. По-друге, відновлення того «номосу», при якому відбувається взаємне сприйняття і ви-знання суверенних держав. Реалізація



цього варіанту, на думку Шмітта, мало-ймовірна. Нарешті, третій різновид зво-диться до тези, що світ перетворюється на якийсь «плюриверсум» (багато в су-купності) нечисленних новоутворень наддержав чи «великих держав», що за-ймають відповідні «великі простори» (Großräume). Утім, якщо дотримуватися засадничого припущення К.Шмітта, то для створення нового «номосу» все ж потрібна глобальна війна, бо лише во-єнна боротьба дає змогу обґрунтувати новий «номос» землі. Багато цікавих і оригінальних ідей геополітичного ха-рактеру викладені в цьому творі, але на-віть означити їх всі немає можливості. Вкажемо тільки на те, що запроваджене вченим поняття «міжнародний порядок великого простору» як своєрідний ні-мецький відповідник для американської доктрини Монро має неабиякий потен-ціал для сучасного геополітичного ана-лізу. Ще в 1939 р. у досить неоднознач-ній праці «Порядок великого простору в праві народів та заборона на інтервен-цію для просторосторонніх сил» Шмітт прогностично відзначає: «Сьогодні ми мислимо планетарно і великими про-сторами. Ми усвідомлюємо невідворот-ність прийдешніх планувань простору …завдання німецької науки міжнарод-ного права полягає в тому, щоб між суто консервативним збереженням минуло-го міждержавного мислення і позадер-жавним і позанародним впаданням в універсалістське світове право, що про-буджується з боку західних демократій, здобути поняття конкретного порядку великих просторів, яке уникає і одного, й іншого та віддає належне як просторо-вим мірам нашого сьогоднішнього об-разу Землі, так і нашим новим поняттям про державу і народ» [9, 544]. Вочевидь,

така думка вмотивована геополітичною інтенцією її автора.

Не можна оминути і такий аспект геополітичної концепції К.Шмітта, як його теоретичне опрацювання феноме-ну партизана. Поряд із втратою монопо-лії держави у світовому порядку, місце якої заступають новоутворення «вели-ких просторів» як нові політичні сили і суб’єкти міжнародного права, держава також позбувається і монополії прова-дження воєн (ius ad bellum). На авансце-ну виступає новий тип бійця, що прово-дить воєнні дії. Мається на увазі фігура партизана, якому, за Шміттом, прита-манні такі критерії: 1) іррегулярність, 2) значна політична заангажованість, 3) підвищена мобільність, 4) «телурич-ний характер» [10, 26–38]. На відміну від регулярного вояка, партизан не носить уніформи, свідомо не зважає на принци-пову для військових відмінність між ар-мійцями і цивільними. Політичною за-лученістю чи заангажованістю партизан відрізняється від пірата. Адже для остан-нього важливі особистий зиск і розби-шацтво, тоді як для першого – боротьба за певні політичні цілі, його дії мають яскраво виражений політичний мотив. Мобільність партизана означає, що, на противагу регулярним військам з їх цен-тралізованою й ієрархічною структурою, він діє стрімко, неочікувано нападає і так само зненацька зникає з поля битви. Його поведінка продиктована характе-ром певної мережі, ніж командуванням з центру. Четверта ознака партизана по-лягає в його тісному «зв’язку з ґрунтом, з автохтонним населенням і географічною своєрідністю країни» [10, 36]. Він по-сутньо прив’язаний до певних місць чи місцевостей, які якраз і має боронити. Але, за Шміттом, партизан поступово



втрачає цю локальну прив’язаність і пе-ретворюється на засіб світової політики, в якій протидіючі сторони використову-ють його для своїх цілей. Із автохтонно-го партизан стає агресивним у світовому масштабі й утілює собою абсолютну во-рожість. Навіть така побіжна характе-ристика, запропонована К.Шміттом для феномену партизана, має спонукати за-мислитися над нетрадиційними спосо-бами ведення воєнних дій у сучасності та над тим, як вони були проаналізовані в минулому.

Відзначені вище головні риси гео-політичної концепції К.Шмітта, навіть незважаючи на неповноту викладу, все-таки дають можливість критично погля-нути на специфіку засвоєння доробку мислителя в сучасній Росії.

У російських ЗМІ досить часто цир-кулює інформація про політичну акту-альність теорії К.Шмітта, його цитують безпосередні актори сучасної росій-ської політики Г.Павловський, В.Сурков та інші. При цьому наголос робиться на слушності тези німецького юриста, що справжня, тобто «незалежна і суве-ренна», політика держави передбачає розподіл на «своїх» і чужих», «наших» і «не-наших». Для сучасної російської політичної свідомості «чужі» – це Захід разом із його домаганням однополярно-го світу, а акт анексії Криму при цьому розцінюється як вчинок, що зруйнував таку модель і тим самим вивів російську політику на «екзистенційний» рівень [7].

Для контексту аналізу вкрай показо-вою є розвідка досить впливового росій-ського ідеолога євразійства О.Дугіна із промовистим заголовком «Карл Шмітт: п’ять уроків для Росії» (вперше опублі-кована ще в 1992 р., а згодом неоднора-зово перевидавалася у вигляді розділів

окремих книжок, востаннє – як третя глава книжки «Філософія війни» (2004)). При цьому інтерес викликає не стільки повнота чи глибина викладу Дугіним на-укової позиції Шмітта, скільки ті акцен-ти, що розставлені згідно з російським (євразійським) «умонастроением». Слуш -но відзначаючи пріоритет політичного порівняно з іншими факторами (еко-номічними чи навіть державними) в конституюванні суспільного життя на-роду, Дугін наголошує, що саме таке «вко-рінене», «органічне» розуміння політики «необхідно для Росії і російського наро-ду для того, щоб адекватно розпоряди-тися своєю долею» [3, 82]. Другий «урок» Шмітта для Росії, за Дугіним, полягає у «холодному прийнятті й усвідомленні» спільнотою неодмінності для «існуван-ня політично повноцінного суспільства» конститутивної пари «ворог – друг». На-ступний теоретичний конструкт Шміт-та, що притягується до розгляду, – це правничо-політична теорія «надзвичай-ного стану», або «виняткових обставин», яка передбачає концепцію «рішення» як «спонтанного виявлення глибинної волі народу, що відповідає на глобальний ек-зистенційний й історичний виклик» [3, 87]. Теоретик євразійства вважає, що цей конструкт має «для нас сьогодні першочергове значення», позаяк саме від рішення залежить, чи буде Росія ро-сійською, чи вона буде «неросійською». Четвертий «урок» пов’язаний із такою базовою ідеєю геополітичної концепції Шмітта, як поняття «великий простір» [Großraum], що має на увазі макроутво-рення певних географічних обширів, до яких долучаються політично сформо-вані конкретні народи і держави задля того, щоб для свого гармонійного існу-вання утворити більший за розмірами



політичний союз. Цікаві міркування Дугіна з цього приводу: «…роз’єднання і розпад «Великого простору», що нази-вався колись СРСР, суперечить конти-нентальній логіці Євразії, позаяк наро-ди, що населяють наші землі, втрачають можливість апеляції до наддержавного арбітра, який здатен врегулювати або обмежити потенційні чи актуальні кон-флікти». Прихильник євразійства далі мовить про «відтворення Східного єв-разійського блоку», вважаючи, що таке відтворення «відповідає інтересам всіх органічних, автохтонних етносів ро-сійських імперських просторів». Зазна-чається, що в процесі створення ново-го «великого простору», «федеральної імперії» Росія «захопить у своє «силове опромінення» (!) додаткові території (!), які стрімко втрачають свою етнодержав-ну ідентичність у критичній і проти-природній геополітичній ситуації, що склалася після розпаду СРСР» [3, 94–95]. Нарешті, п’ятий «урок» для Росії стосу-ється проаналізованої Шміттом тенден-ції сучасного світу до «тоталітаризації війни» і «воєнного світу», що пов’язано з домінуванням таласократичних держав США і Великої Британії. Натомість вису-вається постать «партизана» як символу і поборника телурократії. На думку Дугі-на, цей «урок» «найбільш інтимно зрозу-мілий» для росіян, оскільки ця фігура є «невід’ємним персонажем російської іс-торії» [3, 99]. Автор покладає великі на-дії на цю постать, що діє «поза законом, але керується великою інтуїцією Землі, континенту, того «великого, дуже вели-кого простору», яким є історична тери-торія нашого народу» [3, 100].

На завершення своїх міркувань Ду-гін діагностує, що зараз Росія живе у «виняткових обставинах», «у переддень

рішення, схожого на яке наша нація, можливо, взагалі ніколи не ухвалювала». У цій ситуації підкреслюється потріб-ність національної (євразійської) ідео-логії, яка стане зброєю для «російського партизана, котрий пробуджується зараз (2004!) для виконання континентальної місії» [3, 100–101].

Позиція О.Дугіна може бути названа ідеологічним аспектом поширення ідей К.Шмітта в сучасній Росії шляхом під-несення ідеології євразійства. Утім ді-яльність Дугіна як «одного із провідних ідеологів режиму» не обмежена лише інтелектуальними зусиллями «консер-вативної революції» на теренах Росії, не зводиться вона і до суто академічної співпраці із західними «новими прави-ми», твори яких постійно перекладають-ся російською мовою (наприклад, кни-жок Алена де Бенуа, особливо ж його праці «Карл Шмітт сьогодні», 2013 р.). Припускають, що «Дугін завжди мав ав-торитет серед військових. У військових академіях навчаються за його книжка-ми…» [2]. Бодай побіжне знайомство зі змістом його «Філософії війни» тільки підсилює подібне припущення.

Поряд із суто політичним й ідеоло-гічним виявами ідей Шмітта в сучасному дискурсі на особливу увагу заслуговує і та обставина, що за останні два десяти-ліття російською мовою з’явилося і про-довжує публікуватися чимало перекла-дів творів німецького мислителя. Власне, російськомовний читач має змогу позна-йомитися з більшістю головних творів і статей Шмітта (російські переклади на-ведено в переліку літератури без пре-тензії на повноту). Якщо припустити, що переклади є безпосереднім каналом трансляції ідей мислителя в російський контекст, то на підставі цього можна



зрозуміти, чому ці ідеї проникли в по-літичний й ідеологічний дискурси Росії.

Але і для сучасних російських інте-лектуалів твори німецького юриста по-стають «джерелом зростаючої евристич-ної й маєвтичної цінності…для аналізу сучасного світу і сучасної Росії». Ці сло-ва, сформульовані ще в 2009 р., належать одному з російських перекладачів праць Шмітта, і вони по-своєму висвітлюють дедалі більшу актуальність німецько-го мислителя. У спробі проаналізувати «російський дискурсивний процес за останні 20 років, у ході якого став мож-ливим феномен «шміттівського ренесан-су» в сучасній Росії, автор доходить до більш ніж показового висновку: досвід Шмітта (мається на увазі його досвід як мислителя) «показав: нам немає на що і на кого розраховувати – не існує жодної супертеорії, – ні в минулому, ні на Захо-ді, – яка придатна адекватно пояснити нам, хто ми такі, в якій країні живемо і який світ нас оточує» [4]. Отже, для розв’язання проблеми невідповідності між нормативно зафіксованим і реаль-ним суспільно-політичним життям по-трібно розраховувати лише на самих себе. Саму ж актуальність думки Шмітта в сучасній Росії автор схильний тлума-чити, з одного боку, як результат дії «ме-ханізмів міжкультурного трансферу», а з другого – як певний запит «дискур-сивної ситуації» теперішньої РФ. Можна було б навести низку інших авторів, які недвозначно стверджують приблизно те ж саме: поняття і теорія німецького правника виявилися вельми слушними як для духовної ситуації, так і для її ана-лізу в сучасній Росії. Але і запропонова-ного достатньо, аби переконатися, що Карл Шмітт і його творчість стали для РФ чимось більшим, ніж просто одним

із західних мислителів минулого сто-ліття.

Отже, виокремлені чотири способи артикуляції думки Шмітта можна вва-жати своєрідними індикаторами, кожен з яких по-своєму свідчить про присут-ність його ідей у російському дискурсі. Безумовно, найбільший вплив на сус-пільну свідомість справляє вказаний ідеологічний прояв асиміляції шміттіан-ських ідей, оскільки він наявний і в полі-тичному житті, і масово тиражується, й миттєво розповсюджується ЗМІ. Однак і він не був би можливий (принаймні в таких масштабах) без перекладів і заан-гажованості інтелектуалів.

На підставі запропонованого до-слідження можна в іншому ракур-сі поглянути на передумови воєнної експансії РФ на територію сусідньої су-веренної і незалежної держави, які сто-суються агресивної зовнішньої політики РФ щодо України. Мабуть, однією з най-більших проблем, що ніяк не піддається раціональному поясненню, є така: яким чином народи сусідніх держав – Украї-ни та Росії, які упродовж віків відносно мирно співіснували і, як постійно наго-лошувалося, ніби мали спільну історію, майже однакову мову й були братськи-ми, однієї миті стали недружніми, а по-деколи навіть і ворожими? У контексті викладеної вище концепції К.Шмітта та більш ніж схвального ставлення до неї в Росії ця проблема дещо з’ясовується. Адже, за Шміттом, розрізнення «друга» і «ворога» має конститутивне значення для природи політичного. Ідеологи ж євразійства закликають «холодно при-ймати й усвідомлювати» цю теоретичну тезу, яка, правда, тепер виступає цілком практичною гарантією «існування полі-тично повноцінного суспільства», тобто



вагома для самоствердження російсько-го народу як політичного утворення. Постійне підкреслення в сучасних росій-ських ЗМІ образу українця як «недруж-нього» чи «ворожого» (як правило, по-дається у вигляді кліше «бандерівця» чи «фашиста») робиться, мабуть, як твер-де засвоєння «другого уроку для Росії» К.Шмітта. Однак самі лише ЗМІ навряд чи змогли б це зробити. Адже, як слушно зазначає сучасний німецький феномено-лог Б.Вальденфельс, «перехід від супро-тивника до ворога готується в медіумі слова, він підготовлюється в сенсі. Це відбувається таким чином, що дотепе-рішній супротивник зводиться до того, що він каже і робить. Він редукується … до постачальника певного сенсу, до культурної вартості. Тим самим він хоч і має ціну, але не має жодної гідності в сенсі Канта» [17]. Але мовний вимір во-рожості не був предметом експліцитних розмислів К.Шмітта і, вочевидь, є темою для іншого дослідження.

ЛІТЕРАТУРА1. Василенко В. Російсько-українська

вій на 2014 року: причини, перебіг та політи-ко-правові оцінки / В. Василенко // Україн-ський тиждень. – 2014. – № 42. – 17–23 жов-тня. – С. 27–42.

2. Горбик Р. Незвичайний фашизм / Р. Горбик // Український тиждень 2014. – №3 (323) / [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://tyzhden.ua/World/99066

3. Дугин А. Философия войны / А. Ду-гин. – М.: Яуза, Эксмо, 2004. – 256 с.

4. Кильдюшов О. Карл Шмитт как тео-ретик (пост)путинской России /О. Кильдю-шов / [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://www.intelros.ru/intelros/reiting/reyting_09/material_sofiy/5890-karl-shmitt-kak-teoretik-postputinskoj-rossii.html

5. Крисаченко В.С. Геополітика / В.С. Кри саченко // Науковий інструментарій

українознавця. Довідник / Кер. авт. кол., наук. ред. Л. Токар. – К.: ННДІУВІ, 2012. – С. 4–5.

6. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Научно-ред. совет: В.С.Степин, А.А.Гусейнов, Г.Ю.Семигин, А.П.Огурцов. – М.: Мысль, 2010. – Т.1. – 744 с.

7. Шишков А. Владимир Путин и Карл Шмитт. О решении Путина, сломавшем однополярный мир / А. Шишков / [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.odnako.org/blogs/vladimir-putin-i-karl-shmitt-o-reshenii-putina-slomavshem-odnopolyarniy-mir/

8. Шмитт К. Государство: Право и по-литика / К. Шмитт; [пер. с нем. и вступ. ст. О.В.Кильдюшова]. – М.: Территория будуще-го, 2013. – 448 с.

9. Шмитт К. Номос Земли в праве на-родов jus publicum europaeum / К. Шмитт; [пер. с нем. К.Лощевского и Ю.Коринца]. – СПб.: Владимир Даль, 2008. – 670 с.

10. Шмитт К. Теория партизана / К. Шмитт; [пер. с нем. Ю.Ю.Коринца]. – М.: Праксис, 2007. – 301 с.

11. Mehring R. Carl Schmitt / R. Mehring // Neue Deutsche Biographie. – Berlin: Dun-cker&Humblot, 2007. – Bd. 23. – S. 236–238.

12. Mehring R. Carl Schmitt. Aufstieg und Fall. Eine Biographie / R. Mehring. – München: Beck, 2009. – 750 S.

13. Schmitt C. Der BegriÇ des Politischen / C. Schmitt. – Berlin: Duncker&Humblot, 1932. – 82 S.

14. Schmitt C. Der Führer schützt das Recht / C. Schmitt // Deutsche Juristen-Zei-tung. – 1934. – H. 15. – S. 945–950.

15. Schmitt C. Der Nomos der Erde im Völkerrecht des Jus Publicum Europaeum / C. Schmitt. 2. Au ̄. – Berlin: Duncker&Humblot, 1974. – 308 S.

16. Schmitt C. Politische È eologie. Vier Kapitel zur Lehre von der Souveränität / C. Schmitt. 3. Auf. – Berlin: Duncker&Humblot, 1979. – 84 S.

17. Waldenfels B. Fremdheit, Gastfreund-schaÉ und FeindschaÉ / B. Waldenfels //



Information Philosophie / [Елек трон ний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.information-philosophie.de/?a=1&t=219&n=2&y=1&c=1

REFERENCES1. Vasylenko V. Rosiisko-ukrainska viina

2014 roku: prychyny, perebih ta polityko-pravovi otsinky / V. Vasylenko // Ukrainskyi tyzhden. – 2014. – № 42. – 17–23 zhovtnia. – S. 27–42.

2. Horbyk R. Nezvychainyi fashyzm / R. Horbyk // Ukrainskyi tyzhden 2014. – №3 (323) / [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://tyzhden.ua/World/99066

3. Dugin A. Filoso³ ya voyny / A. Dugin. – M.: Yauza, Eksmo, 2004. – 256 s.

4. Kildyushov O. Karl Shmitt kak teoretik (post)putinskoy Rossii /O. Kildyushov / [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.intelros.ru/intelros/reiting/reyting_09/material_so³ y/5890-karl-shmitt-kak-teoretik-postputinskoj-rossii.html

5. Krysachenko V.S. Heopolityka / V.S. Kry sachenko // Naukovyi instrumentarii ukrainoznavtsia. Dovidnyk / ker. avt. kol., nauk. red. L. Tokar. – K.: NNDIUVI, 2012. – S. 4–5.

6. Novaya ³ losofskaya entsiklopediya: v 4 t. / Nauchno-red. Sovet: V.S.Stepin, A.A.Guseynov, G.Yu.Semigin, A.P.Ogurtsov. – M.: Mysl, 2010. – T.1. – 744 s.

7. Shishkov A. Vladimir Putin i Karl Shmitt. O reshenii Putina, slomavshem odnopolyarnyy mir / A. Shishkov / [Elektronnyi resurs]. – Re-zhym dostupu: http://www.odnako.org/blogs/vladimir-putin-i-karl-shmitt-o-reshenii-putina-slomavshem-odnopolyarniy-mir/

8. Shmitt K. Gosudarstvo: Pravo i poli-tika / K. Shmitt; [per. s nem. i vstup. st. O.V.Kildyushova]. – M.: Territoriya budushche-go, 2013. – 448 s.

9. Shmitt K. Nomos Zemli v prave narodov jus publicum yeuropayeum / K. Shmitt; [per. s nem. K.Loshchevskogo i Yu.Korintsa]. – SPb.: Vladimir Dal, 2008. – 670 s.

10. Shmitt K. Teoriya partizana / K. Shmitt; [per. s nem. Yu.Yu.Korintsa]. M.: – Praksis, 2007. – 301 s.

11. Mehring R. Carl Schmitt / R. Mehring // Neue Deutsche Biographie. – Berlin: Dun-cker&Humblot, 2007. – Bd. 23. – S. 236–238.

12. Mehring R. Carl Schmitt. Aufstieg und Fall. Eine Biographie / R. Mehring. – München: Beck, 2009. – 750 S.

13. Schmitt C. Der BegriÇ des Politischen / C. Schmitt. – Berlin: Duncker&Humblot, 1932. – 82 S.

14. Schmitt C. Der Führer schützt das Recht / C. Schmitt // Deutsche Juristen-Zei-tung. – 1934. – H. 15. – S. 945–950.

15. Schmitt C. Der Nomos der Erde im Völkerrecht des Jus Publicum Europaeum / C. Schmitt. 2. Au ̄. – Berlin: Duncker&Humblot, 1974. – 308 S.

16. Schmitt C. Politische È eologie. Vier Kapitel zur Lehre von der Souveränität / C. Schmitt. 3. Auf. – Berlin: Duncker&Humblot, 1979. – 84 S.

17. Waldenfels B. Fremdheit, Gastfreund-schaÉ und FeindschaÉ / B. Waldenfels // Informa-tion Philosophie / [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.information-philosophie.de/?a=1&t=219&n=2&y=1&c=1

V. TerletskyiCarl Schmitt’s Geopolitical Concept

in the Context of Events In Modern UkraineAbstract

� e expansionary foreign policy of Russia towards Ukraine, as evidenced by the fact of annexation of the Crimea and the Russian Federation military hostilities in Eastern Ukraine, has not only historical or mental, but also geopolitical reasons need to be de¢ ned. Philosophical and political traditions of Western thinkers have always remained a powerful intellectual source for Russia. It is proved that Carl Schmitt’s geopolitical concept with its central basic concepts of the opposition «friend – enemy», war,



sovereign, large space (Großraum), partisan, is very powerfully represented in the modern Russian discourse. � is is clearly demonstrated by the following indices: 1) intensive discussion of Schmitt’s thoughts by many Russian politicians; 2) the constant emphasis on the relevance of the German thinker’s theory for modern Russia as is being done, for example, by such a leading ideologue of Eurasianism as A.Dugin; 3) the availability for today a fair number of the Russian translations of Schmitt’s works, which present his theory and its basic principles as well; 4) the admiration of Schmitt’s theory by the Russian intellectuals who are convinced that it provides the adequate tools for analysis of the spiritual situation in modern Russia. It is suggested that such Russia’s policy toward Ukraine, which involves the purposely cultivated an unfriendly or hostile image of a neighboring nation, has Schmittian roots. Indeed, according to Schmitt’s concept the «friend – enemy» opposition is of determinative importance for every state as a political community. � is thesis is being caught and lively discussed in the Russian public discourse. But it remains to de¢ ne the speci¢ c technologies, means and mechanisms used in the process of distortion of image of «brotherly nation» in the social conscience of the Russian Federation citizens.

Змістовним для будь-якої геополітичної діяльності є її «проектний характер» та його конкретна політична реалізація. Не менш вагомим для геополітики виявляється і оперування поняттями просторових структур (регіональних, державних, наддержавних утворень). З такого погляду небезпідставно можна вести мову про геополітичну концепцію К.Шмітта.Однією з особливостей цієї концепції є тісне переплетен-ня політичних, правових і антропологічних ідей. З одного боку, німецький правник висуває і обґрунтовує тезу про примат політичного над державним. Певний правовий по-рядок уможливлюється не самим правом, яке визначає від-повідний порядок, а державним порядком, який утверджу-ється сувереном і може бути збережений лише в тому разі, якщо буде знайдена якась загроза чи якийсь супротивник існування такого порядку. З другого боку, оскільки люди-на не є вповні досконала і добра, але за природою здатна чинити зло (у цьому пункті Шмітт цілковито поділяє відоме Гоббсове homo homini lupus est), їй властива недоброзич-ливість і ворожість. За Шміттом, політика постає тією цари-ною, в якій розмежовується і розгортається протиставлення понять «друг» і «ворог». Одразу ж варто наголосити, що політику німецький мислитель завжди тлумачить в екзис-тенційному сенсі, як певну форму співіснування спільності людей.



УДК 39 (477)

ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ИЗДЕЛИЙ КУСТАРЕЙ-КОЖЕВНИКОВ СРЕДНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ

И ГУБЕРНИЙ ЕВРОПЕЙСКОЙ РОССИИВ КОНЦЕ ХІХ – НАЧАЛЕ ХХ ВЕКА

Оксана СЕМЕНОВАнаучный сотрудник отдела научно-исследовательских коммуникаций ННИИУВИ, аспирантка ННИИУВИ

Аннотация. В статье рассматривается ассортимент изделий кожевенного промысла кустарей Среднего Поднепровья и губерний Европейской России в конце ХІХ – начале ХХ в., дается его сравнительная характеристика. В частности, обращается внимание на особен-ности кроя зимней меховой одежды, разновидности головных уборов, обуви, декорирование праздничной одежды вышивкой, аппликацией, а также на использование изделий из кожи и меха как неотъемлемых атрибутов в свадебной, родильной, похоронной обрядности украин-цев и россиян. Раскрывается значение в повседневной жизни продукции кожевенного кустар-ного промысла, который удовлетворял нужды населения прежде всего в одежде и обуви.

Ключевые слова: кожевенный кустарный промысел, сапожничество, скорняжничество.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБІВ КУСТАРІВ-ШКІРЯНИКІВ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНПРЯНЩИНИ І ГУБЕРНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РОСІЇ

В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Оксана СЕМЕНОВАнауковий співробітник відділу науково-дослідних комунікацій ННДІУВІ, аспірантка ННДІУВІ

Анотація. У статті розглядається асортимент виробів шкіряного промислу кустарів Середнього Подніпров’я і губерній Європейської Росії в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., да-ється його порівняльна характеристика. Зокрема, звертається увага на особливості крою зимового хутряного одягу, різновиди головних уборів, взуття, декорування святкового одягу вишивкою, аплікацією, а також на використання виробів зі шкіри та хутра як невід’ємних атрибутів у весільній, родильній, поховальній обрядовості українців і росіян. Розкривається значення у повсякденному житті продукції шкіряного кустарного промислу, що задовольняв потреби населення насамперед в одязі та взутті.

Ключові слова: шкіряний кустарний промисел, шевство, кушнірство.

PECULIARITIES OF PRODUCTION OF THE LATE XIX – EARLY XX CENTURIES MIDDLE OVERDNIPRO

LAND AND EUROPEAN RUSSIA ARTISANS-TANNERS


Семенова О. Характерные особенности изделий кустарей...

Oksana SEMENOVAresearch associate of Scienti¢ c and Research Communications Department of NRIUSWH, post-graduate student of NRIUSWH

Annotation. In the article the author presented comparative analysis of production of artisans-tanners of the late XIX – early XX centuries middle Ovednipro land and hubernias of European part of Russia. � e attention is paid to the peculiarities of cut, decoration, names and popularity of the main kinds of fur winter outwear, fur hats, leather belts, boots and shoes. A symbolism of sheepskin coats and leather footwear in both the Ukrainian and Russian natal, wedding and funeral traditions has been de¢ ned as well. � e author points out that the production of artisans-tanners played important role in the peasants’ everyday life as it supplied their needs primarily in clothes and footwear.

Key words: tanning handicra© industry, shoemaking, furriery.

Во второй половине ХІХ – первой половине ХХ в. кожевенный кустарный промысел развивался в сложных услови-ях общественно-политической и эконо-мической жизни Российской империи, в т. ч. Украины в ее составе. Критиче-ское состояние сельского хозяйства в результате проведения реформы 1861 г. привело к тому, что крестьяне, не имея поддержки со стороны государства, на-чали самостоятельно искать себе допол-нительные средства к существованию.

Кустарная промышленность Рос-сийской империи в конце ХІХ – начале ХХ в. представляла собой сложное со-циально-экономическое явление. Для удовлетворения продовольственных по-требностей малоземельные и безземель-ные крестьяне вынуждены были искать дополнительный заработок. Домашняя межсезонная работа, вспомагательная к основному сельскохозяйственному труду, превратилась в кустарное произ-водство. В северных, менее плодород-ных, губерниях России (Нижегород-ская) кустарные промыслы, в том числе кожевенный, были почти единственным источником доходов. В южных россий-ских губерниях (Курская) с благопри-ятными климатическими условиями и

плодородной почвой промыслы явля-лись подсобным занятием [33, 244].

Кожевенный кустарный промысел удовлетворял нужды крестьян прежде всего в одежде и обуви.

Исследованию развития кожевен-ного кустарного промысла посвящено немало научных трудов [1–34]. Цель данной статьи – определить характер-ные особенности ассортимента изделий кожевенного промысла кустарей Сред-него Поднепровья и губерний Европей-ской России в конце ХІХ – начале ХХ в., рассмотреть использование одежды из кожи и меха в обрядности украинцев и россиян, раскрыть значение продукции кустарного кожевенного промысла в их повседневной жизни.

В конце ХІХ – начале ХХ в. в Сред-нем Поднепровье, которое охватывало Киевскую, Черниговскую и Полтавскую губернии, существовало немало центров кустарного кожевенного производства. Наибольшими среди них были местеч-ки Березна, Седнев, Семеновка, Короп, Олишевка Черниговской губернии, Опошня, Новые Санжары, Царичанка, Кобыжча, Барышевка, Прилуки Пол-тавской губернии, Борисполь, Брусилов, Литки Киевской губернии.



На территории Среднего Поднепро-вья, в частности в Полтавской губернии, выработка овчины осуществлялась та-ким способом: сначала ее размачивали в чане в течение 10 – 12 часов, потом мездрили и квасили в специальном рас-творе, в который входили мука или пше-ничные отруби и соль. Процесс кваше-ния длился приблизительно 10 дней; при этом овчины дважды перекладывали в растворе. Далее их высушивали, чисти-ли и разминали на беляках, натирали мылом, мелом или гипсом и чистили косой или скафой от остатков жира [28, 24]. В Черниговской губернии после ква-ски, разминки и сушения проводилось еще дубление шкур отваром лозовой коры [33, 215 – 216]. Выдубленную ов-чину оставляли белой или окрашивали. В Полтавской губернии для выработки черненых овчин шкуры после квашения опускали в теплый раствор сандального экстракта и хромпика, а потом натира-ли конопляным маслом [33, 218]. Способ обработки овчин лишь квашением и раз-минанием называется «набело», шубы, пошитые из них, – «белые шубы» [8, 218].

В России крупные кожевенные цен-тры находились в Казанской (г. Кимры), Саратовской (г. Кузнецк), Курской (села Мирополье, Борисовка, В. Михайловка), Нижегородской (села Тубанаевка, Ва-трас, Спасское) губерниях. Особенной известностью пользовался романовский овчинно-шубный промысел (Ярослав-ская губерния, г. Романов) благодаря особо ценной овчине, которую выраба-тывали из романовской породы овец. Качество романовской овчины обуслов-лено тонкой, легкой, но прочной мездрой и особенностями шерстного покрова. В народе так говорили о романовской ов-чине: «Прочна, как шкура волка, тепла

и легка, как заячий пух, и красива, как мех песца», о романовских полушубках говорили, что «весу в них четыре фунта, а жару, что от четырех печей».

В Курской губернии вырабатыва-ли сыромятные и дубленые овчины [33, 240]. Слобода Холань Новооскольского уезда Курской области являлась значи-тельным центром выделки овчин, пре-имущественно черненых, крашеных; изделия, производимые здесь, отправля-лись на продажу на Кавказ, в Крым [33, 244]. В Новгородской губернии исполь-зовали для выделки овчины двух видов: русскую и ордынку. Первая – дороже (около 1 руб. за штуку), но лучше по ка-честву, вторая – дешевле (около 30 коп. за штуку), но удобнее при обработке (лучше мнется, её легче мездрить).

Шкуры животных использовались для пошива обуви и одежды: тулупов, шуб, шапок, рукавиц, поясов, даже шта-нов (в Полтавской губернии носили штаны из сыромятной кожи [8, 217], а зимой – штаны из овечьих шкур мехом внутрь – «ершанки» [20, 127]). Носили зимой штаны и пиджаки на овчине так-же крестьяне Новгородской губернии [5, 30]. В Нижегородской губернии для по-шива дешевой обуви, сбруи и стелек ис-пользовалась выделанная кожа собак, свиней, козлов, лошадей [33, 241]. Шку-ры жеребят использовались также для пошива шапок, козлов – на полушубки. В Новгородской губернии зимние рукави-цы («шубенки») шили из белых или ко-ричневых овчин, реже – из замши [5, 52].

Из зимней меховой одежды в Укра-ине распространенными были длинно-полые тулупы (укр. кожухи) и короткие полушубки (укр. кожушанки). Известны два основных кроя тулупов: прямоспин-ный (укр. «тулуб’ястий») и с отрезной



спинкой. Чаще всего бытовали одно-временно обе формы кроя. По длине ко-жухи могли быть короткими (до талии или середины бедра), средней длины (до колен или немного ниже) и длинные (до пяток). Население большей части Укра-ины в конце ХІХ – начале ХХ в. носило два типа кожухов: длинный, большой, свободный, расширенный книзу боль-шими фалдами тулуп и укороченный, приталенный полушубок [17, 88].

Обычно для пошива тулупа исполь-зовалось от 5 до 8 шкур [31, 431], для по-шива полушубка – 4 – 6 овчин [33, 240]. Цвет тулупов в Среднем Поднепровье был преимущественно белым, желтым, реже так называемым «красным» или черным. В ненастье на тулуп натягивали плащеподобную суконную накидку с во-ротником [20, 116].

Тулупы мужчин Среднего Подне-провья отличались не столько декором, как добротностью: высоким качеством дубленой кожи, шитья, рационально-стью кроя [3, 112].

Женский тулуп ничем не отличался от мужского, часто и мужчины, и жен-щины носили один и тот же тулуп, осо-бенно в бедных семьях. В Новгородской губернии разница между мужским и женским тулупом состояла в отделке и длине изделия [5, 40]. Иногда разница между мужским и женским кожухом за-ключалась именно в форме воротника, в частности, на Правобережной Черкас-чине мужской кожух имел стоячий, а женский – большой отложной круглый воротник [19, 62]. Отрезные женские простые тулупы имели большие усы (клинья). Повседневные черные и ко-ричневые тулупы не разукрашивались.

В Полтавской губернии женские ту-лупы назывались «кожушанки». Длина

их достигала колен, сзади они имели складки, маленький стоячий воротник, отделанный мерлушкой, такая же мер-лушка была на рукавах. Кожушанки обычно покрывались покупной по-лосатой тканью – демикотоном [31, 431– 433]. В Полтавском и Кобелякском уездах женщины носили широкие и длинные тулупы с высокими воротника-ми, расшитые цветным гарусом [20, 127]. В Гадячском уезде кожушанки постепен-но стали заменяться черными дубленка-ми [21, 38].

Тулупы преимущественно шили дома, иногда покупали на местных сель-ских ярмарках у евреев и мещан-скорня-ков [18, 272].

На большей территории Украины кожухи не орнаментировали, за исклю-чением некоторых регионов. Напри-мер, тулупы в Киевской губернии (в частности, центральной ее части – Ва-сильковского, Каневского, Таращанско-го, Сквирского и юга Киевского уез-дов) выделялись богатством декора: на правой поле в нижнем углу находился большой узор – «цветок» («наріжник», «квітка») [19, 161] из цветной «семерки» или выплетенных нитей – «косички», декоративные нашивки украшали подол и низ рукавов [20, 93].

На Киевщине почти до 30-х годов ХХ в. мастера украшали женские тулупы аппликациями. Преимущественно это были белые тулупы с кожаной апплика-цией коричневого, желтого и красного цвета на передней поле на груди, на ниж-нем углу верхней полы, на обрамлении рукавов [11, 12].

Богато декорированными отрезны-ми тулупами славились городки Богус-лав, Борисполь и Брусилов [13, 117] Ки-евской губернии, Зеньков Полтавской



губернии. В них орнамент размещался также на талии и вдоль вшитых по сто-ронам клиньев. Широко использовалась вышивка гладью на полах, спинке и во-ротнике.

В российских губерниях в конце ХІХ в. верхней меховой одеждой были тулуп и шуба. Они использовались как зимняя рабочая, повседневная и празд-ничная одежда. Шубы шили из беличье-го, песцового, рысьего, горностаевого, заячьего, лисьего, куньего, собольего, бобрового меха. Шубы и тулупы шили мехом внутрь, шубы покрывали барха-том, атласом, тафтой. Овчинный тулуп или шуба, не покрытые тканью, называ-лись «нагольными»: «нагольный тулуп», «нагольная шуба». Богатые с пренебре-жением называли крестьян в таких шу-бах и тулупах «нагольщиной» [4, 78].

Основными видами тулупов, рас-пространенными в Европейской России, были длинный тулуп (также назывался «шуба») и короткий полушубок (дублен-ка, романовский полушубок, пиджак шубный). Тулуп – свободного покроя, удлиненный, с отрезной талией на спин-ке, нижняя часть состоит из симметрич-но расположенных клиньев, благодаря которым тулуп в нижней части значи-тельно расширен (иногда до 4 метров), с большим отложным воротником. Такой тулуп можно было надеть поверх другой зимней одежды. Для выезда на дальние расстояния на шубу надевали армяк – длинную до пола одежду с отложным во-ротником, длинными рукавами и очень широким низом [22, 152]. В ХІХ в. бы-товали «шубы на борах» (отрезные по талии, сильно расширенные книзу и с многочисленными «борами» – склад-ками), которые в начале ХХ в. начина-ют выходить из моды. В конце ХІХ в.

преимущественно среди парней, деву-шек и молодых женщин пользовались популярностью «шубы на фантах» или «в скобку», которые отличались двумя глубокими складками сзади, а также «шубы просто в талию»: в талию она в обтяжку, сзади на двух пуговицах. Как правило, шуба застегивалась на несколь-ко пуговиц или крючков (деревянных, костяных или обшитых кожей) [5, 41].

Полушубки бытовали как основной вид мужской зимней одежды; женщины носили полушубки редко. Полушубки шили из дубленых овчин оранжевого, коричневого, черного цвета или же из сыромятных белых овчин; их часто по-крывали сверху тканью: тонким синим, черным фабричным сукном, нанкой, ки-тайкой. Полушубки были неотрезными по талии, длиной до колена или середи-ны бедра, с двумя вертикальными про-резными карманами, отложным ворот-ником [5, 42].

В Воронежской, Нижегородской гу-берниях преобладали шубы и полушуб-ки белого цвета [34, 91]. В Новгородской губернии широкое распространение по-лучили шубы, окрашенные в черный и темно-коричневый цвет [5, 41].

Украшали простые тулупы и полу-шубки редко, декор наносили на празд-ничную одежду; богато декорирован-ными тулупами славились Костромская и Ярославская губернии. Как прави-ло, на овчинных шубах и полушубках украшались правая пола, нижний край рукавов, карманы, а у отрезных шуб и полушубков также линия шва на по-ясе [34, 101]. Основными элементами декора тулупов являются строчка, об-разующая геометрический или расти-тельный орнамент, цветная аппликация из кожи, сукна, нашивки из шерстяных



шнуров, кистей. Доминирующим деко-ративным участком полушубка являлась расшитая планка на груди, с двух сторон окаймленная мехом. Характерным для одежды южных губерний России (Воро-нежская, Курская) было декорирование угла сплошным орнаментом, который наносился на воротник, карманы, низ рукавов и низ тулупов. Шитье выполня-лось не на самом изделии, а на полосах овчины, которые затем пришивались на одежду. Основными составляющими ор-намента были пунктирные лини, точки, спирали, элементы квадрата, трапеции. Цветовое решение преобладало следую-щее: на желтом фоне вышитый черный орнамент или на черном фоне шитье бе-лой ниткой [22, 159]. В Новгородской гу-бернии овчинные шубы обшивали чер-ной мерлушкой и сафьянными черными и красными полосками, разноцветными нитками декорировали воротник, грудь, рукава, подол, на груди иногда выстра-чивали инициалы владельца [5, 41]. В Костромской губернии полушубки укра-шались вышивкой, располагавшейся внизу правой полы и вдоль нее.

В украинских, как и в российских, губерниях верхняя одежда мужчин под-поясывалась обычно широкими шерстя-ными домоткаными кушаками. Однако высокая цена, свободный крой и боль-шие размеры делали тулупы неудобными для труда, их носили преимущественно на праздники. Нарядные тулупы обраба-тывали «набело», то есть с применением мела [30, 166]. Новый тулуп переходил от отца к сыну, от матери к дочке, пере-живая несколько поколений [20, 92].

Тулуп издавна был необходимым атрибутом многих обрядов: на нем бла-гословляли молодых, переступая через него, молодые входили в дом, в тулупе

свекровь встречала молодых, как и теща – своего зятя. Белый тулуп был обязательным элементом свадебного на-ряда молодых зимой [3, 123].

У украинцев тулуп был обязательной частью приданого молодой. Свадебный тулуп был богато декорирован: «сосен-ки» обозначали свадебное деревце, узор «яблочки» являлся символом любви, вы-шитая на спине подкова считалась талис-маном [15, 63]. Тулуп использовали для покрытия кровати молодых вместо оде-яла. Однако меховая одежда считалась не только символом богатства и плодо-родия. Вывороченный наизнанку тулуп и косматая шапка, надетая на свекровь, в свадебной обрядности рассматривались как средство запугивания невестки для ее повиновения и страха [15, 64].

Овчинная шуба была одним из эле-ментов кладки и в российских губерни-ях (кладка – материальное обеспечение женихом невесты. – О.С.). Родители не-весты просили с жениха для дочери одну или две бараньи шубы в Казанской, Ни-жегородской, Самарской губерниях [15, 21]. В процедуре одаривания невесты перед венцом шуба имела очень важ-ное значение. Так, в Рязанской губернии дружка, возглавляя сватов, нес впереди для невесты шубу. В Воронежской губер-нии сваха с дружкой снимали с невесты ее полушубок и надевали привезенный от жениха. В этих обрядах шуба сим-волизировала привязанность будущей жены к дому мужа [15, 27]. В шубе неве-ста отправлялась в церковь независимо от времени года (Костромская, Калуж-ская, Витебская губернии). После венца молодых усаживали за стол на шубе, ту-лупе или овчинном одеяле [15, 65].

Большое значение имели шуба и тулуп в родильной обрядности, в



частности, в Черниговской и Тульской губерниях крещеного ребенка клали на тулуп в красном углу [15, 108]; во Влади-мирской губернии жена во время родов утиралась мужской шубой [15, 102]; в Полтавской губернии при трудных ро-дах роженица становилась на разостлан-ный шерстью вверх тулуп на колени и просила прощения у старших родствен-ников [19, 17].

Верхняя меховая одежда была атри-бутом некоторых похоронных обрядов, например покойника клали в переднем углу на тулуп, который оставался лежать девять дней. Считалось, что душа покой-ника приходит домой на тулуп.

Также тулуп использовали при обря-де сжигания Масленицы в конце масле-ничной недели, в частности в Псковской губернии его надевали мехом вверх на чучело Масленицы, парни и девушки катались с ней на санях, а в заключение сжигали [29, 25].

В конце ХІХ – начале ХХ в. на зна-чительной территории Украины сокра-щается, а кое-где и исчезает кустарный овчинно-шубный промысел в связи с переходом к использованию фабричных тканей и повышением цен на сырье. Вы-ходят из обихода большие белые тулупы, которые сами крестьяне стали называть «мужицкими», однако еще продолжалось производство краснодубленых тулупов, пользовались спросом и короткие, удоб-ные для труда полушубки. Увеличение роли заводских форм производства в из-готовлении тканей способствовало по-явлению более унифицированных форм верхней одежды. Постепенно на терри-тории Среднего Поднепровья в быт кре-стьян входят ватная зимняя одежда [20, 95] и полупальто из полусукна и других фабричных тканей [19, 63].

В конце ХІХ – начале ХХ в. в Среднем Поднепровье распространенными зим-ними головными уборами мужчин были овчинные или мерлушковые шапки [16, 156]. В Киевской и Полтавской губер-ниях встречались два вида кроя таких шапок: одни невысокие, почти цилин-дрические, другие высокие, конической формы (укр. «стовбаті»). Бараньи шап-ки конической формы в Каневском уезде Киевской губернии назывались «елом» (укр. «єлом», «ємурлук») [16, 132].

В Полтавской губернии высокая шапка цилиндрической формы име-ла название «кучма», «кучомка» [31, 413 – 414]; шапка с широким смушевым околышем и острым плоским верхом – «кубанка» («кубах»); шапка с меховым верхом и низом – «кучмей» [17, 134].

В Черниговской губернии носили шапки рогатой формы [17, 130], а также «малахаи» – круглые меховые шапки с наушниками [20, 101] и бараньи шапки с синим или черным дном с загнуты-ми кверху ушами (укр. «капелюхи») [16, 133]. Шапка из бараньего меха округлой формы здесь называлась «магерка»; шер-стяная шапка, похожая на шляпу, – «ма-гирка» [17, 134 – 135].

Среди мужских головных уборов в Нежинском уезде распространенными были теплые цилиндрические шапки из шкур ягнят; они подбивались козьим мехом или просто ватой на стеганой подкладке. В Козелецком уезде мужчины носили мерлушковые шапки высотой в шесть вершков (почти 25 см. – О.С.) [14, 9, 17].

В Костромской губернии шапоч-ным производством издавна славилось с. Молвитино Буйского уезда. Шапки шили из овчины русской, персидской и бухарской, кошачьего, суркового,



беличьего меха, камчатского и польско-го бобра, куницы, котика, соболя. Сто-имость – от 20 – 25 руб. за бобровые и собольи шапки до 15 коп. за «хаймовые шапки» – из старой русской овчины и ло-скутков [13, 74].

В Новгородской губернии зимними видами шапок были малахаи и «ушатые бараньи шапки», треухи [5, 35].

Пояса издавна служили обязательны-ми элементами и украшениями одежды. В конце ХІХ – начале ХХ в. в Украине бы-товали мужские кожаные пояса. Они не только удерживали поясную одежду, но и были местом для хранения необходи-мых в повседневном пользовании пред-метов: кошельков, средств для курения, топориков и т. п. В Черниговской губер-нии кожаный мешочек для табака имел название «шибель»; в Киевской губернии «калытой» назывался мешочек для таба-ка, огнива и кошелек [17, 161, 164].

Мужчины Среднего Поднепровья носили также узкий кожаный (или из растительных волокон) пояс «очкур», который втягивали в обшивку («очкур-ню») штанов-шаровар. Такой пояс имел пряжку и был настолько длинным, что им можно было обернуться дважды. Украшался «очкур» металлическими пу-говицами и бляшками из тонкой жести и латуни [19, 68].

В Нижегородской губернии среди мужчин бытовали кожаные пояса («рем-ни», «ремешки»), состоящие из кожаной полосы шириной 2 – 6 см и металличе-ской пряжки, иногда на них крепились медные или бронзовые бляшки [5, 46].

Начиная со второй половины XIX в., самодельные пояса постепенно заменя-ются фабричными.

Обработка кожи сочеталась с са-пожным промыслом. Одним из самых

давних видов кожаной стянутой обуви были лапти (укр. «постоли»), которые сохранились почти до начала ХХ в. Но-сила их бедная часть населения на зна-чительной территории Среднего Подне-провья [19, 155]. Изготавливали лапти из одного куска толстой, но мягкой ко-ровьей или свиной сыромятной кожи. Носили их преимущественно летом, в Черниговской губернии лапти имели название «коты» и носились круглого-дично.

Лапти носили как повседневную обувь в летнее и даже в зимнее время (для этого подошву переплетали пень-ковой или льняной бечевкой) в россий-ских губерниях. Наряду с лаптями была распространена кожаная обувь – порш-ни, которые шились из толстой, иногда невыделанной, кожи и состояли из двух кусков: подошвы с загнутыми бортами и задниками и верхней части. Поршни яв-лялись летней рабочей и повседневной обувью. Чаще их носили мужчины во время полевых работ [5, 49].

Сапоги к широкому потреблению вошли в конце XVIII – ХІХ в., главным образом среди состоятельной части на-селения [20, 103].

Для простого населения сапожники изготавливали обувь из полувала (кожи простого дубления) и юфти (кожи более высокого качества), изредка из сафьяна (козьей кожи) [12, 24].

Во второй половине ХІХ – начале ХХ в. бытовали сапоги вытяжные и кро-енные.

В Киевской губернии крестьянские сапоги имели своеобразную форму, в частности, в районе предплюсны (кость стопы. – О.С.) они были несколько рас-ширены, благодаря чему сапог не сжи-мал пальцы. Это объясняется тем, что



в летнее время крестьяне ходили боси-ком, поэтому ступни их ног были рас-ширены, и в обычном городском сапоге крестьянин чувствовал себя неудобно. Такие сапоги шили в Киевской губернии почти везде, лишь в с. Листопадово Чи-гиринского уезда и городках Брусилове и Рожеве Радомышльского уезда шили узкие сапоги городского фасона.

Особенностью сапог севера Радо-мышльского уезда (г. Чернобыль) были очень высокие голенища. Такие сапоги были необходимы местным жителям в связи с чрезвычайной болотистостью и влажностью территории [27, 192].

В Полтавской губернии парни носили сапоги с высокими выстроченными голе-нищами, а мужчины – сапоги с низкими голенищами – «чирики» [3, 114]. В Черни-говской губернии сапоги, которые скри-пят, назывались «шкварки» [17, 139 – 148].

Мужские сапоги в Нежинском уезде шили из юфти и шкапины (шкапина – конская кожа. – О.С.), широкие, с каб-луками, густо подбитые большими же-лезными гвоздями [15, 8]. В Козелецком уезде мужчины носили обычные сапоги и ботинки. В будние дни сапоги смазы-вали смальцем, а на праздники – дег-тем [6, 316].

Женские сапоги имели более узкие голенища и почти всегда украшались на каблуках нарисованными лентами и полосками. Женщины носили жел-тые и красные сапоги (укр. «сап’янці», «чорнобривці») [16, 156]; желтые сапоги были широко распространены в Василь-ковском, Каневском, Сквирском уездах Киевской губернии. Кроме сапог, жен-щины носили красные и черные ботин-ки [20, 112], а девушки и молодые замуж-ние женщины – «венгерки» – ботинки на пуговицах [27, 192].

В Полтавской губернии (Мирго-родский и Гадячский уезды) красные сапоги (укр. «червонинці») носили де-вушки и молодые женщины, немолодые женщины носили сапоги зеленого (укр. «зеленинці») и желтого (укр. «жовтинці») цвета [21, 40]. Были популярными здесь и двухцветные сапоги – передки черные, а голенища желтые (укр. «чорнобривці», «чорнохалявці») [16, 136]. В Чернигов-ской губернии носили преимуществен-но красные сапоги на высоких каблуках. В Козелецком уезде такие сапоги имели высокие острые подковы вместо каблу-ков [14, 18]. После того, как цветные са-поги теряли свой нарядный вид, их но-сили в будничные дни.

До конца ХІХ в. цветные сапоги на территории Среднего Поднепровья почти вышли из обихода. Дольше всего просуществовали двухцветные сапоги «чорнобривці» [19, 75].

Сапоги, которые шили для крестьян и мещан, резко отличались не только по качеству кожи, но и по внешнему виду. В частности, сельский сапог был широ-ким, с высокими и широкими голени-щами, имел овальный носок, одну подо-шву, полукруглые, широкие и невысокие каблуки, подбитые железными гвоздя-ми (иногда вместо гвоздей использова-ли подковы). Зимой для тепла в сапоги вкладывали пучок соломы («стельки»), ноги обматывали онучами. Мещане и более состоятельные крестьяне носили рантовые сапоги. Они отличались тем, что имели двойную подошву, усеченные носки, орнаментально выстроченные закаблуки. Каблуки на таких сапогах делали более высокие и опрятные, под-бивали в основном подковами. Неболь-шая группа кустарей шила обувь («чис-тый сапог») для состоятельных слоев



населения из хрома, шевро, гамбурга, которые поставлялись из северных рос-сийских губерний [12, 24].

С появлением в середине ХІХ в. ма-шин для пошива обуви значительно увеличилась производительность труда и улучшилась технология изготовления обуви. Это способствовало разделению труда среди сапожников, в частности выделились «заготовщики», «рантов-щики», «каблучники» [7]. В Калужской губернии при пошиве обыкновенных крестьянских сапог также использова-лось разделение труда: выкроенные из кожи переда вытягивали мастера «по-садчики», так называемые «поднаряды» делали ученики, тачку и строчку голе-нищ выполняли женщины, непосред-ственно сборкой и отделкой сапога за-нимались сами мастера-сапожники [25, 181]. В Курской губернии сапоги кроил «кроичий», тачал голенища и пришивал к ним переда и задники «перешиваль-щик», подшивал подошву, делал каблуки и придавал сапогам окончательный вид «подшивальщик» [26, 327].

Село Кимры Корчевского уезда Тверской губернии издавна славилось изготовлением обуви. Благодаря заводу Потапенко в Кимрах получила развитие выработка так называемого гамбург-ского товара, гамбурга, который выде-лывался из задней части конской кожи. При пошиве вытяжных сапог в Кимрах для носка употребляли гамбург, а голе-нище шили из простой конины; для бо-тинок (штиблет) из гамбурга выкраива-лись только союзки.

Пошивом дамской обуви, в частно-сти разной высоты ботинок на резин-ках (гетр, полугетр, полуберстов), сла-вился сапожник Столяров; за высокое качество изготовляемой обуви он был

награжден медалями на выставках в Мо-скве и Амстердаме. Лучшим изготовите-лем мужских сапог в Кимрах считался мастер Носов. Он шил сапоги «личные» (с высокими голенищами), охотничьи, лакированные, смазные. Башмачную обувь производили в Талдомской во-лости Тверской губернии; здесь за-служивает внимания мастер Рязанов, изготавливающий преимущественно теплую кожаную и бархатную обувь на меху. В Кимрах развиты такие подсоб-ные для сапожного ремесла промыслы, как колодочный, смазочный, клееноч-ный [10, 236].

В Курской губернии бытовали сапо-ги черные («гвоздевые») и выворотные («пидлепные»). Качество таких сапог было низким, потому крестьянин неред-ко сшивал «по-своему» ненадеванную еще обувь [26, 322].

В Новгородской губернии кожаные сапоги в конце ХІХ в. являлись в ос-новном мужской праздничной обувью. Бытовали так называемые «осташи» – выворотные сапоги с мягким голени-щем, изготавливаемые в г. Осташкове Тверской губернии. Другим центром производства выворотных сапог был го-род Череповец Новгородской губернии: «черепанские» сапоги [5, 50]. Сапоги из-готавливали в основном из юфти чер-ного и красного цвета. Разновидностью праздничных были сапоги с высокими голенищами «в гармонику». Высокие голенища сапог отворачивались до сере-дины голени; отвороты декорировались полосками черной лакированной кожи, цветного сафьяна, выстрачивались нит-ками, отделывались аппликациями из кожи или другого цветного материа-ла [22, 124]. В начале ХХ в. начинают рас-пространяться хромовые сапоги.



Женской праздничной обувью были полусапожки «на резинках» высотой почти до середины голени, на невысоком каблуке, а также «коты» (от глагола «ка-тать» – раньше их делали из шерсти). Носили их с чулками, иногда закрепля-ли на ноге ремнями или шнурками, про-пущенными через специальные петли. Украшали такую обувь аппликациями из сафьяна и сукна, выстроченными нитками узорами, бахромой, помпона-ми; каблуки и подошвы подбивали под-ковками [22, 123].

Украинские и российские кожевни-ки имели общие рынки сбыта в южных украинских городах и в Новороссий-ском крае. В большом количестве выво-зили обувь из м. Березна Черниговской губернии в Курскую губернию [9, 287]. Украинские кустари отправляли свой товар в земли Войска Донского, на Кав-каз [24, 27] и в Сибирь [23, 27].

Кроме одежды и обуви, выдубленная кожа использовалась также для пошива чемоданов, подушек, матрасов, кожаных перчаток, для обивки экипажей [1, 259 – 260], изготовления ремней, конской сбруи [8, 217]. Кожа козы или теленка использовалась для изготовления таких народных музыкальных инструментов, как волынка, бубен [2].

Таким образом, ассортимент из-делий кустарей-кожевников Среднего Поднепровья и губерний Европейской России был достаточно широким. Выде-ланные шкуры использовались преиму-щественно для пошива обуви и одежды: тулупов, полушубков, шуб, шапок, рука-виц, поясов и т.д.

Зимняя меховая одежда в Среднем Поднепровье была представлена длин-нополыми тулупами и короткими по-лушубками, в губерниях Европейской

России бытовали тулупы, шубы и полу-шубки. Праздничная меховая одежда и украинцев, и россиян была богато деко-рирована вышивкой, аппликацией, на-шивкой и т.д.

И в российских, и в украинских гу-берниях тулуп и овчинная шуба широ-ко использовались как неотъемлемые атрибуты в свадебной, родильной, по-хоронной обрядности. У украинцев ту-луп был обязательной частью приданого молодой, овчинная шуба служила одним из элементов кладки в российских гу-берниях. Эта меховая одежда считалась символом богатства и плодородия.

Распространенными зимними го-ловными уборами мужчин Среднего Поднепровья и губерний Европейской России были овчинные шапки различ-ных форм, причем украинцы носили их круглогодично.

Характерной особенностью россий-ских кустарей-кожевников было широ-кое использование суркового, беличьего меха, меха бобра, куницы, котика, собо-ля, тогда как кустари Среднего Подне-провья в основном вырабатывали кожи домашних животных.

Выработка кожи сочеталась с сапож-ным промыслом. Повседневной обувью украинских и российских крестьян были лапти, наряду с лаптями в российских губерниях носили поршни (чаще всего мужчины во время полевых работ).

Сапоги получили широкое распро-странение в начале ХІХ в., главным об-разом среди зажиточных слоeв населе-ния. Сапоги для крестьян и мещан резко отличались и по качеству кожи, и по внешнему виду. В начале ХХ в. в обиход вошли хромовые сапоги.

Мелкое кустарное производство в украинских и российских губерниях



имеет многовековую историю. Сравни-тельный анализ дает возможность об-наружить общие черты как в технологии обработки кож и овчин, так и в ассорти-менте изделий из них, элементах деко-рирования и символическом значении верхней меховой одежды в народной об-рядности обоих народов. В наше время изучение традиций кустарного кожевен-ного производства требует особого вни-мания для сохранения национального культурного наследия, частью которого они являются.

ЛИТЕРАТУРА1. Аксаков И. Исследование о торговле

на украинских ярмарках. – СПб.: Типогра-фия Императорской академии наук, 1858. – 383 с.

2. Бєлікова В. Українські народні му-зичні інструменти. – http://abetka.ukrlife.org/muzik_instr.htm

3. Білан М., Стельмащук Г. Україн сь кий стрій. – Л.: Фенікс, 2000. – 326 с.

4. Вардугин В. И. Русская одежда: исто-рия народного костюма от скифских до со-ветских времен. – Саратов: Регион. Приволж. изд-во «Детская книга», 2001. – 352 с.: ил.

5. Васильев М. И., Васильева С. Л. Нов-городский традиционный костюм. – СПб.: Искусство – СПБ, 2009 – 352 с.: ил.

6. Васіна З. Український літопис вбра-н ня: [книга-альбом]. – К.: Мистецтво, 2003 – 2006. – Текстівки, рез. англ., рос. – Т. 2: XIII – початок XX ст.: наук.-худож. ре кон-струк ції. – 2006. – 448 с.

7. Електронний ресурс. – http://pk-himprom.ru/istoriya_obuvi,_razvitie_obuvnoy_pr

8. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография: пер. с нем. К. Д. Цивиной. При-меч. Т. А. Бернштам, Т. В. Станюкович и К. В. Чистова. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. – 511 c.: ил.

9. Каталей В. И. Кустарная промыш-ленность Полтавской и Черниговской гу-берний. Исследования 1889 г. // Отчеты и

исследования по кустарной промышленно-сти в России. – СПб.: Типография В. Кирш-баума, 1892. – Том І. – С. 283 – 304.

10. Каталей В. И. Кустарная промыш-ленность Тверской и Ярославской губерний. Исследования 1888 г. // Отчеты и исследо-вания по кустарной промышленности в России. – СПб.: Типография В. Киршбаума, 1892. – Том І. – С. 216 – 283.

11. Косміна О. Українське традиційне жіноче вбрання Київщини. Кінець ХІХ – по-чаток ХХ ст. – К.: Хрещатик, 1994. – 15с.: іл.

12. Костенко Л. Шевський кустарний про мисел на Лівобережному Поліссі (друга половина ХІХ – 60-ті роки ХХ століття) // Сі-верянський літопис. – 2001. – №1. – С. 20 – 31.

13. Левашов И. И. Кустарные промыслы в Тамбовской и Костромской губерниях // Отчеты и исследования по кустарной про-мышленности в России. – СПб.: Типография В. Киршбаума, 1895. – Том ІІІ. – С. 45 – 79.

14. Малорусская народная одежда. Не-жинский уезд (оттиск из журнала «Киевская старина»). – К.: Типография Императорско-го университета св. Владимира, 1899. – 19 с.

15. Маслова Г. Народная одежда в вос-точнославянских традиционных обычаях и обрядах ХІХ – начала ХХ в. – М.: Наука, 1984. – 213 с.

16. Матейко К. Український народний одяг. – К.: Наук. думка, 1977. – 223 с.

17. Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. – К.: Наукова думка, 1996. – 195 с.

18. Милорадович В. П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губер-нии, записанные в 1888 – 1895 гг. // Сборник Харьковского историко-филологического об щества. – Харьков: Типография губерн-ского правления, 1897. – Том Х. – С. 1 – 223.

19. Николаева Т. Украинская народная одежда. Среднее Поднепровье. – К.: Наукова думка, 1987. – 247 с.

20. Ніколаєва Т. Історія українського ко-стюма. – К.: Либідь, 1996. – 173 с.

21. Падалка Л. Что сказало население Полтавской губернии о своём старом быте. –



Полтава: Труды Полтавской учёной архив-ной комиссии, 1905. – 86 с.

22. Пармон Ф. М. Русский народный ко-стюм как художественно-конструкторский источник творчества: моногр. – М.: Лег-промбытиздат, 1994. – 272 с.: ил.

23. Плавтов Л. Краткий обзор кустар-ных промыслов Черниговской губернии. – Чернигов: Типография Губернского Земства, 1914. – 32 с.

24. Покульський Н. А. Краткие очерки кустарных промыслов Черниговской губер-нии. – К., 1898. – C. 27.

25. Пономарев Н В. Кустарные промыслы Екатеринославской и Калужской губерний // Отчеты и исследования по кустарной про-мышленности в России. – СПб.: Типография В. Киршбаума, 1894. – Том ІІ. – С. 160 – 194.

26. Пономарев Н. В. Кустарные промыс-лы Курской и Киевской губерний. Иссле-дования 1889 – 1890 гг. // Отчеты и иссле-дования по кустарной промышленности в России. – СПб.: Типография В. Киршбаума, 1892. – Том І. – С. 317 – 354.

27. Сапожный, сыромятно-шорный и кожевенный промысел // Кустарная про-мышленность в Киевской губернии: Итоги анкетного и местного обследования, прове-денного Киевской Губернской земской упра-вой по поручению Губернского земского собрания. – К.: Тип. насл. К. Круглянского, 1912. – C. 177 – 200.

28. Святловский В. Кустари-кожевники Полтавской губернии. – Полтава: Типо-Лито-графия И. А. Дохмана, 1894. – 58 с. с прилож.

29. Соколова В. К. Весеннее-летние ка-лендарные обряды русских, украинцев и белорусов. ХІХ – начало ХХ в. – М.: Наука, 1979. – 286 с.

30. Стамеров К. Нариси з історії ко-стюмів. – Частина 1. – К.: Мистецтво, 1978. – 241 с.

31. Труды этнографическо-статистиче-ской экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Гео-графическим Обществом. Материалы и ис-следования, собранные П. П. Чубинским. –

Т. VII. – Выпуск 2. – СПб., 1877. – 608 с. с прилож.

32. Український костюм (комплект листівок з текстівками українською, російською та англійською мовами) / Упо-рядник та автор тексту В. В. Миронов. – К.: Мистецтво, 1977.

33. Шевлягин Н. Кожевенное производ-ство в Нижегородской, Черниговской, Пол-тавской, Харьковской и Курской губерни-ях // Отчёты и исследования по кустарной промышленности в России. – СПб.: Типогра-фия В. Киршбаума, 1894. – Том IІ. – C. 195 – 259.

34. Шмелева М. Н., Тазихина Л. В. Укра-шения русской крестьянской одежды // Русские: Историко-этнографический атлас. Из истории русского народного жилища. Украшение крестьянских домов и одежды (середина ХIХ – начало ХХ в.). – М.: Наука, 1970. – 204 с.

REFERENCES1. Aksakov I. Issledovanie o torgovle na

ukrainskikh yarmarkakh. – SРb.: Tipogra³ ya Imperatorskoy akademii nauk, 1858. – 383 s.

2. Bielikova V. Ukrainski narodni muzychni instrumenty. – Rezhym dostupu: http://abetka.ukrlife.org/muzik_instr.htm

3. Bilan M., Stelmashchuk H. Ukrainskyi strii. – L.: Feniks, 2000. – 326 s.

4. Vardugin V. I. Russkaya odezhda: istoriya narodnogo kostyuma ot skifskikh do sovetskikh vremen. – Saratov: Region. Privolzh. izd-vo «Detskaya kniga», 2001. – 352 s.:il.

5. Vasilev M. I., Vasileva S. L. Novgorodskiy traditsionnyy kostyum. – SPb.: Iskusstvo – SPB, 2009. – 352 s.: il.

6. Vasina Z. Ukrainskyi litopys vbrannia: [knyha-albom]. – K.: Mystetstvo, 2003 – 2006. – Tekstivky, rez. anhl., ros. – T. 2: XIII – pochatok XX st.: Nauk.-khudozh. rekonstruktsii. – 2006. – 448 s.

7. Elektronnyi resurs. – http://pk-himprom.ru/istoriya_obuvi,_razvitie_obuvnoy_pr

8. Zelenin D. K. Vostochnoslavyanskaya et-nogra³ ya: Per. s nem. K. D. Tsivinoy. Primech.



T. A. Bernshtam, T. V. Stanyukovich i K. V. Chis-tova. – M.: Nauka. Glavnaya redaktsiya vostoch-noy literatury, 1991. – 511 s.: іl.

9. Kataley V. I. Kustarnaya promyshlennost Poltavskoy i Chernigovskoy guberniy. Issle-dovaniya 1889 g. // Otchety i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii. – SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbauma, 1892. – Tom І. – S. 283 – 304.

10. Kataley V. I. Kustarnaya promyshlen-nost Tverskoy i Yaroslavskoy guberniy. Issle-dovaniya 1888 g. // Otchety i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii. – SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbauma, 1892. – Tom І. – S. 216 – 283.

11. Kosmina O. Ukrainske tradytsiine zhi-noche vbrannia Kyivshchyny. Kinets XIX – pochatok XX st. – K.: Khreshchatyk, 1994. – 15 s.: il.

12. Kostenko L. Shevskyi kustarnyi promy-sel na Livoberezhnomu Polissi (druha polovyna XIX – 60-ti roky XX stolittia) // Siverianskyi litopys. – 2001. – №1. – S. 20 – 31.

13. Levashov I. I. Kustarnye promysly v Tam-bovskoy i Kostromskoy guberniyakh // Otchety i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii. – SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbauma, 1895. – Tom ІІІ. – S. 45 – 79.

14. Malorusskaya narodnaya odezhda. Ne-zhinskiy uezd (ottisk iz zhurnala «Kievskaya sta-rina»). – K.: Tipogra³ ya Imperatorskogo uni-versiteta sv. Vladimira, 1899. – 19 s.

15. Maslova G. Narodnaya odezhda v vos-tochnoslavyanskikh traditsionnykh obychayakh i obryadakh XІX – nachala XX v. – M.: Nauka, 1984. – 213 s.

16. Mateiko K. Ukrainskyi narodnyi odiah. – K.: Nauk. dumka, 1977. –223 s.

17. Mateiko K. Ukrainskyi narodnyi odiah. Etnohra³ chnyi slovnyk. – K.: Naukova dumka, 1996. – 195 s.

18. Miloradovich V. P. Narodnye obryady i pesni Lubenskogo uezda Poltavskoy guber-nii, zapisannye v 1888 – 1895 gg. // Sbornik Kharkov skogo istoriko-³ lologicheskogo ob-shchestva. – Kharkov: Tipogra³ ya gubernskogo pravleniya, 1897. – Tom X. – S. 1 – 223.

19. Nikolaeva T. Ukrainskaya narodnaya odezhda. Srednee Podneprove. – K.: Naukova dumka, 1987. – 247 s.

20. Nikolaieva T. Istoriia ukrainskoho kos-tiuma. – K.: Lybid, 1996. – 173 s.

21. Padalka L. Chto skazalo naselenie Pol-tavskoy gubernii o svoyem starom byte. – Pol-tava: Trudy Poltavskoy uchyenoy arkhivnoy komissii,1905. – 86s.

22. Parmon F. M. Russkiy narodnyy ko-styum kak khudozhestvenno-konstruktorskiy istochnik tvorchestva: monogr. – M.: Legprom-bytizdat, 1994. – 272 s.: il.

23. Plavtov L. Kratkiy obzor kustarnykh pro-myslov Chernigovskoy gubernii. – Chernigov: Tipogra³ ya Gubernskogo Zemstva, 1914. – 32 s.

24. Pokulskiy N.A. Kratkie ocherki kus tar-nykh promyslov Chernigovskoy gubernii. – K., 1898. – C. 27.

25. Ponomarev N.V. Kustarnye promysly Ekaterinoslavskoy i Kaluzhskoy guberniy // Ot-chety i issledovaniya po kustarnoy promyshlen-nosti v Rossii. – SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbau-ma, 1894. – Tom ІІ. – S. 160 – 194.

26. Ponomarev N. V. Kustarnye promysly Kurskoy i Kievskoy guberniy. Issledovaniya 1889 – 1890 gg. // Otchety i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii. – SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbauma, 1892. – Tom І. – S. 317 – 354.

27. Sapozhnyy, syromyatno-shornyy i ko-zhevennyy promysel // Kustarnaya promyshlen-nost v Kievskoy gubernii: Itogi anketnogo i mest-nogo obsledovaniya, provedennogo Kievskoy Gubernskoy zemskoy upravoy po porucheniyu Gubernskogo zemskogo sobraniya. – K.: Tip. nasl. K. Kruglyanskogo, 1912. – C. 177 – 200.

28. Svyatlovskiy V. Kustari-kozhevniki Pol-tavskoy gubernii. – Poltava: Tipo-Litogra³ ya I. A. Dokhmana, 1894. – 58 s. s prilozh.

29. Sokolova V. K. Vesennee-letnie kalen-darnye obryady russkikh, ukraintsev i belorusov. XІX – nachalo XX v. – M.: Nauka, 1979. – 286 s.

30. Stamerov K. Narysy z istorii kostiumiv. – Chastyna 1. – K.: Mystetstvo, 1978. – 241 s.

31. Trudy etnogra³ chesko-statisticheskoy eks-peditsii v Zapadno-Russkiy kray, snaryazhennoy



Imperatorskim Russkim Geogra³ cheskim Ob-shchestvom. Materialy i issledovaniya, sobran-nye P. P. Chubinskim. – T. VII. – Vypusk 2. – SPb., 1877. – 608 s. s prilozh.

32. Ukrainskyi kostium (komplekt lystivok z tekstivkamy ukrainskoiu, rosiiskoiu ta anhlii-skoiu movamy) / Uporiadnyk ta avtor tekstu V. V. Myronov. – K.: Mystetstvo, 1977.

33. Shevlyagin N. Kozhevennoe proiz-vodstvo v Nizhegorodskoy, Chernigovskoy,

Poltavskoy, Kharkovskoy i Kurskoy guberni-yakh // Otchyety i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii.– SPb.: Tipogra³ ya V. Kirshbauma, 1894. – Tom IІ. – C. 195 – 259.

34. Shmeleva M. N., Tazikhina L. V. Ukrasheniya russkoy krestyanskoy odezhdy // Russkie: Istoriko-etnogra³ cheskiy atlas. Iz istorii russkogo narodnogo zhilishcha. Ukrashenie krestyanskikh domov i odezhdy (seredina XIX – nachalo XX v.). – M.: Nauka, 1970. – 204 s.

O. SemenovaPeculiarities of Production of the Late XIX – Early XX Centuries Middle Overdnipro Land and European Russia Artisans-Tanners

Abstract� e tanning handicra© industry was an important sector of economic activity of both Middle

Overdnipro Land and provinces of European Russia because it provided the population with the leathers and furs. However it has been scantily explored by the scientists until recently, which is the reason why it established a scienti¢ c rationale for choosing this research issue as timely. Handicra© industries in the Russian Empire helped poor peasant economies to survive. � e peasants were engaged in tanning and making sheepskin coats and leather boots and shoes primarily when they were free from the agricultural works. However in northern, less fertile regions (Nizhny Novgorod province in Russia and Chernihiv province in Ukraine) the tanning handicra© industry was the only source of income for them.

� e author made mention the main centers of tanning handicra© industry of Middle Overdnipro Land and provinces of European part of Russia. Also the choice of the tanning handicra© industry is enumerated: leather and fur outwear, boots, belts, fur caps, leather and fur mittens, horse harness etc. Also there is an analysis of the regional peculiarities of cut, decoration, names and popularities of the main kinds of the fur winter outwear (sheepskin coats and cloth-covered sheepskin coats), fur hats, leather boots, leather belts in provinces of Middle Overdnipro Land and European part of the Russian Empire. A symbolism of sheepskin coats in the Ukrainian and Russian natal, building and wedding rites and customs has been de¢ ned.

Since spreading of manufacture in the early 20th century, the traditions of artisans-tanners, furriers and sheepskin coat makers had been declining.


УДК 930.1:37.011.3–051(477) «1920/1930»

ІСТОРІОГРАФІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ І ВЧИТЕЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ (1920 – 1930 рр. ХХ ст.):

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ

Олена КІР’ЯНОВАкандидат історичних наук,старший викладач кафедри видавничої справита редагування Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»

Анотація. Стаття присвячена теоретико-методологічним засадам, методам дослі-дження історіографії діяльності учительства і науково-педагогічної інтелігенції в культур-но-освітніх процесах УСРР в 1920 – 1930 рр.; визначенню характерних особливостей щодо діяльності українських освітян 20 – 30-х років ХХ ст.; методологічним підходам та концеп-туальним змінам, що відбувалися у вітчизняному історіографічному дискурсі 1920-х років − початку ХХІ ст.; уточненню основних понять та найважливіших категорій теми та їх сучасному розумінню; розробці періодизації наукових розвідок провідних учених-істориків із задекларованої теми; виокремленню генези історичної думки за межами України протягом 1930-х років − початку ХХІ ст.

Ключові слова: історіографія, теоретико-методологічні засади, методи дослідження, пе-ріодизація проблеми, категоріально-понятійний апарат, науково-педагогічна і вчительська інтелігенція.

ИСТОРИОГРАФИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ И УЧИТЕЛЬСКОЙ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ (1920 – 1930 гг. ХХ в.):

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ И ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ

Елена КИРЬЯНОВАкандидат исторических наук, старший преподаватель кафедры издательского дела и редактирования Издательско-полиграфического института НТУУ «КПИ»

Аннотация. Статья посвящена теоретико-методологическим основам, методам иссле-дования историографии деятельности учительства и научно-педагогической интеллигенции в культурно-образовательных процессах УССР в 1920 – 1930 гг.; определению характерных особенностей относительно деятельности украинских педагогов 20 – 30-х годов ХХ ст.; ме-тодологическим подходам и концептуальным изменениям, происходившим в отечественном историографическом дискурсе 1920-х годов – начала XXI в.; уточнению основных понятий и наиболее важных категорий темы, их современному пониманию; разработке периодизации научных исследований ведущих ученых-историков по задекларированной теме; выделению генезиса исторической мысли за пределами Украины в течение 1930-х годов – начала XXI в.

Ключевые слова: историография, теоретико-методологические основы, методы иссле-дования, периодизация проблемы, категориально-понятийный аппарат, научно-педагогичес-кая и учительская интеллигенция.

ОСВІТА


ОСВІТА

HISTORIOGRAPHY OF ACADEMIC AND TEACHING INTELLIGENTZIA (1920’s – 1930’s OF THE ХХth CENTURY): THEORETICAL AND

PRACTICAL ASPECTS AND STAGES OF DEVELOPMENT

Olena KIRIANOVACandidate of Historical Sciences, senior lecturer of Department of Publishing and Editing, Publishing and Printing Institute NTU «KPI»

Annotation. � e article is devoted to theoretical and methodological bases and research methods

of historiography of teaching and academic intelligenzia in the cultural and educational processes of the USSR in 1920’s – 30’s. � e peculiarities of work of the Ukrainian pedagogues of the mentioned period have been examined. � e methodological approaches and conceptual changes that took place in the domestic historiographic discourse of 1920’s – early XXIth century have been analyzed. � e author has made more precise de¢ nition of basic concepts and major categories of the problem in the modern sense. � e periodization of development of scienti¢ c researches of the problem conducted by the leading scientists-historians has been made. � e genesis of historical thought outside Ukraine in 1930’s – early XXIth century has been traced.

Key words: historiography, theoretical and methodological basis,research methods, periodization of the problem, framework of categories and concepts, teaching and academic intelligentzia.

Проблема історіографії діяльності учительства в культурно-освітніх про-цесах УСРР в 1920-х – 30-х рр. важлива на сьогодні для розуміння найвагоміших чинників взаємодії науково-освітньої інтелігенції і влади, історика і соціуму, відповідальності вченого за розвиток науки і суспільства, виховання підрос-таючих поколінь. Новизна наукової статті виявляється в неупередженому дослідженні історичних, теоретико-ме-тодологічних засад, методів досліджен-ня, категоріально-понятійного апарату проблеми історіографії діяльності учи-тельства в культурно-освітніх процесах УСРР в 1920-х – 30-х рр. та комплексно-му науковому пiдході до вивчення даної проблеми. Це дасть змогу вірно оцінити та розв’язати багато суперечливих пи-тань, зокрема переосмислити iдеологiчнi упередження радянської історіогра-фії 1950-х – 80-х рр. з її схематично-тенденцiйним пiдходом до вивчення і

характеристики радянського вчителя та науковця, їх мiсця і ролi в суспiльствi, та виявити цiннi погляди на дану пробле-му, накреслити її перспективи.

Об’єктом наукового дослідження є праці радянських, сучасних вітчизня-них та закордонних дослідників, у яких висвітлені історичні, теоретико-мето-дологічні засади, методи дослідження, категоріально-понятійний апарат дослі-джуваної теми.

Предметом дослідження даної стат-ті є процес становлення та розвитку знань у радянській, сучасній вітчизня-ній та українській зарубіжній історіо-графії щодо участі науково-педагогічної і вчительської інтелігенції в культурно-освітніх перетвореннях 1920−1930 рр., формування пріоритетних проблемно-тематичних напрямів досліджень, зміна теоретико-методологічних, концепту-альних підходів упродовж тривалого іс-торіографічного процесу.


Кір’янова О. Історіографія діяльності науково-педагогічної...

Хронологічні рамки дослідження ма-ють двовимірність: історичний − охоп-лює період 1920−1930 рр., пов’язаний з початком і завершенням українізації системи закладів середньої та вищої осві-ти й участі в ній науково-педагогічної і вчительської інтелігенції; історіографіч-ний − стосується історичної, теоретико-методологічної та історико-педагогічної літератури у цій галузі, опублікованої впродовж 20-х років ХХ − початку ХХІ ст.

Вивчення поставленої мети перед-бачає виконання таких завдань: 1) сфор-мулювати теоретико-методологічні за-сади теми дослідження; 2) визначити характерні щодо діяльності українських освітян 20 – 30-х років ХХ ст. методоло-гічні підходи та концептуальні зміни, що відбувалися в історіографічному полі 1920-х років − початку ХХІ ст.; 3) охарак-теризувати категоріально-понятійний апарат теми дослідження; 4) розробити періодизацію наукових розвідок провід-них учених-істориків із задекларованої теми; 5) виокремити генезу історичної думки за межами України протягом 1930-х років − початку ХХІ ст.

Як і будь-яка наукова проблема, істо-ріографія діяльності науково-педагогіч-ної і вчительської інтелігенції 20 – 30-х років ХХ ст. має свої історичні, теоре-тичні та методологічні засади, методи дослідження, категоріально-понятійний апарат. Розглядом цих питань частково займалися у своїх наукових розвідках М. Главацький, Г. Касьянов, В. Коцур, Я. Калакура, М. Кузьменко, М. Масненко та ін. [3; 9; 10; 6; 7; 8; 11; 12]. Щоби про-аналізувати тему дослідження, нами було використано комплекс методологічних принципів (правила дослідження), ме-тодів (прийоми пізнання) та засобів до-слідження (оргтехніка, Інтернет) [7, 64].

Я. Калакура виділяє серед найваж-ливіших правил історіографічного до-слідження принципи історизму, сис-темності, об’єктивності, всебічності, наступності (спадкоємності) [7, 64]. Без дотримання принципу історизму, цього універсального правила у будь-якому дослідженні, неможливе пізнання іс-торичної правди, особливо в переломні часи української історії, якими і вважа-ються 1920 – 1930 рр. Принцип істориз-му дав змогу послідовно дотримуватися конкретно-історичного підходу до за-родження і розвитку історичної думки у сфері вивчення діяльності вузівської інтелігенції періоду українізації. Дотри-мання принципу історизму дає змогу конкретизувати умови, у яких жили і працювали радянські, сучасні та діа-спорні історики. Також історизм вима-гає вивчати історіографічний процес у зв’язку з іншими процесами: політич-ними, культурними, соціальними і т. д. Зокрема, принцип історизму дав змогу встановити, що література, яка була на-писана у 1920-х роках, насамперед відо-бражає стриманість і лояльність до роз-витку національної культури та освіти з боку влади, оскільки більшовики про-демонстрували різні підходи щодо за-лучення дореволюційної частини вчи-тельської та вузівської інтелігенції до проведення реформ на нових компартій-них засадах. У 1920-ті роки професійна праця педагогів високо оцінювалася, їх наділяли високими морально-політич-ними характеристиками, але в період утвердження тоталітаризму в літературі остаточно закріпився жорсткий сталін-ський класовий підхід до вчителів, які мали бути насамперед ідейно загарто-ваними, а не педагогічно підготовлени-ми [7, 16].


ОСВІТА

Важливим правилом наукового піз-нання виступає принцип об’єктивності, який дає змогу дотримуватися виваже-ності у зіставленні оцінок радянських, діаспорних та сучасних дослідників, здійснювати добір історіографічних дже-рел та проаналізувати їх. Без застосуван-ня принципу системності, який, з одного боку, допоміг обґрунтувати багатофак-торність історичного процесу, а з друго-го – показати вплив на розвиток історич-них знань суміжних наук, у цьому разі історико-педагогічних. Прикладом цього стали 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст., коли на приріст знань значний вплив мали історико-педагогічні дослідження, які вплинули на переосмислення радян-ського підходу про призначення профе-сії вчителя у житті школи та суспільства, розширили та доповнили знання про розвиток педагогічних пошуків та інно-вацій, що застосовувалися в загально-освітній школі 1920-х років. Дотримання принципу системності забезпечило вра-хування в дослідженні здобутків не лише українських дослідників, але й діаспор-них, що показав зріз історичної думки.

За визначенням Я. Калакури, «другий компонент методологічного інструмен-тарію історіографа охоплює комплекс основних дослідницьких методів, серед яких чільне місце займають методи іс-торіографічного аналізу, синтезу, сис-темно-структурного і проблемного під-ходу, логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний, ретроспективний, біографічний, методи типологізації, класифікації, періодиза-ції» [7, 67]. Без цих методів неможливо досягти мети та реалізувати дослідниць-кі завдання теми дослідження.

Зокрема, метод аналізу дає змогу з’ясувати автентичність і достовірність

історіографічних джерел, встановити їх авторство, причини й обставини ство-рення. Дотримання методу синтезу до-помагає поєднати отриману інформацію та реконструювати конкретну ситуацію, яка склалася в історичній науці протя-гом 1920 – 1980 рр. Наприклад, у 1920-ті роки під час українізаційних процесів у культурно-освітній сфері відбулося пробудження національної свідомості в колі вчительської і науково-педагогічної інтелігенції, було започатковано вивчен-ня цієї теми, погляди на роль і місце цієї частини інтелігенції різняться значним розмаїттям точок зору. Суттєво відріз-няється історіографічна ситуація, яка склалася у період утвердження тоталі-таризму 30 –50-х років ХХ ст., коли були закриті архівні фонди, в умовах тоталь-ного контролю над історичною наукою, репресій проти інтелігенції історія пе-рестала виконувати наукові функції та перетворилася в «прислужницю» біль-шовицького режиму в Україні. У 1960 – 1980 рр. історіографічна ситуація в цій сфері кардинально не покращилася.

Порівняльно-історичний метод на-самперед дає змогу досліджувати ді-яльність учителів і науково-педагогіч-ної інтелігенції з позицій, висвітлених у 1920 − першій половині 1950 рр., та по-рівнювати з інтерпретаціями дослідників середини та кінця 1980-х, а також 1990-х років. Водночас дотримання порівняль-но-історичного методу дає змогу пара-лельно вивчати напрацювання радян-ських учених та дослідників емігрантської та української західної діаспори протягом 1930 – 1980 рр., співставляти концепту-альний зміст праць, методологію дослі-дження, джерельну базу, їхні оцінки та висновки щодо подій, які відбувалися в культурно- освітній сфері 1920 – 1930 рр.



Важливе значення в досягненні мети дослідницької роботи відіграє метод типологізації історичних напрямів, по-рівняльного аналізу наукових праць та співставлення поглядів різних істориків, які знаходилися в межах УРСР, поза її межами − в діаспорі – протягом 1920 – 1980 рр., а також тих праць, які побачи-ли світ в умовах незалежності України. Одним із ключових є використання біо-графічного методу, який допомагає про-стежити життєвий і творчий шлях того чи іншого вітчизняного та діаспорного історика, публіциста, показати їхній вне-сок у розвиток знань у цій сфері.

Засадниче значення для даного дослі-дження мають методи діахронний, або періодизації, та історико-ситуаційний. Вони дають змогу з’ясувати причини, особливості кожного історіографічного явища та пояснити вплив конкретно-історичної ситуації на історичний про-цес, а також оцінити, порівняти, про-аналізувати та здійснити періодизацію історіографічних етапів та джерел про діяльність учителів школи і науково-педагогічної інтелігенції в культурно-освітніх перетвореннях УРСР 1920 – 1930 рр. Зокрема, радянський підхід до періодизації у цій сфері сформулював дослідник М. Главацький, який окреслив його в три головних перiоди: «перший період – 1917 – друга половина 30-х рр.; другий період – кiнець 30-х – 50-ті роки; третій – 60-тi – 80-тi роки» [3, 2].

На думку В. Коцура, «така періоди-зація значною мірою визначалася вже іс-нуючою тодi схемою iсторiографiї iсторiї радянського суспільства, в основу якої була покладена марксистська історична концепція» [10, 32], а, скажiмо, другий етап – друга половина 1930-х – 1950-тi роки – пов’язувався, на нашу думку,

головним чином з тезою про утворення нової робiтничо-селянської iнтелiгенцiї, третiй етап – з ХХ з’їздом та початком епохи М. Хрущова, яка започаткувала розвінчування «культу особи Сталіна».

У добу незалежності згадана перiо-дизацiя була повнiстю переосмислена та суттєво доповнена новими мотиваціями виділення періодів. Зокрема, Г. Касьянов запропонував початковим етапом ви-вчення iсторiї iнтелiгенцiї вважати 20 – 30-тi роки [9, 18]. М. Масненко вiтчизняну історіографію інтелігенції подiляє на три етапи: «перший – 20-тi роки; другий – 30-тi – середина 50-х рр.; третій – кінець 50-х – середина 80-х рр.». Він вважає, що на межi 80 – 90-х рокiв почав формува-тися новий iсторiографiчний етап ви-вчення iнтелiгенцiї, який принципово вiдрiзняється вiд попереднiх як поста-новкою проблем, так i їх об’єктивним розглядом [12, 3]. Свою позицію щодо періодизації вітчизняної історіографії в цій галузі висловив В. Коцур, який окреслює такі три основні рубежі: « 1920-тi – перша половина 1950-х рр.; наступний – друга половина 1950-х – 1980-тi роки; сучасний – розпочинається з 1991 року» [9, 32].

На нашу думку, вирiшити завдання перiодизацiї вивчення історії професій-ної діяльності вчителів і науково-педаго-гічної інтелігенції у культурно-освітньо-му розвитку 1920 – 1930 рр. можна лише за умов врахування змiн у науково-методологiчному рiвнi праць, еволюцiї загальних концептуальних пiдходiв до вивчення цiєї проблеми, сюди слiд до-дати cтупiнь нагромадження наукових знань.

Отже, застосовуючи названі підходи до періодизації, пропонуємо окреслити три головних етапи розвитку історичної


ОСВІТА

думки у цій сфері: перший – 1920-тi – перша половина 1950-х рр.; другий – друга половина 1950-х – 1980-тi рр.; третiй – з 1991 року. Водночас, врахо-вуючи специфіку iсторiографiчного розвитку проблеми, її вiдповiдність до внутрiшніх дисциплiнарних тенденцiй і динамiки полiтичних й iдеологiчних про-цесів, виокремлені етапи слід роздiлити на такі перiоди: перший етап поділяємо на два періоди: 1920-тi – перша половина 1930-х рр., друга половина 1930-х – перша половина 1950-х рр.; другий етап – на три перiоди: перша половина 1950-х – середи-на 1960-х рр., друга половина 1960-х – перша половина 1980-х рр., друга поло-вина 1980-х − включно до 1990 р.; третій етап розпочався в 1991 р. і триває донині.

Науковий матеріал з історії науково-педагогічної і вчительської інтелігенції відповідно до своїх функцій послугову-ється категоріально-понятійним апара-том, оскільки в історичних та історіо-графічних працях є чимало термінів, які подано в лапках, це не означає, що вони є упередженими чи неісторичними. На-приклад, у літературі різних періодів ви-користовуються такі поняття, як «стара професура», «старорежимна професу-ра», «старі кадри вузівської інтеліген-ції», «нейтральна частина інтелігенції» або «віддана радянській владі», «про-фесорсько-викладацький склад», «нова інтелігенція», тому що вони побутува-ли в літературі 1920 – 1930 рр. саме для означення політико-ідеологічної оцінки ролі і місця у радянському суспільстві інтелігенції, а не її особливих суспільних функцій. Як зазначає М. Кузьменко, «це лише зайвий раз підкреслює історіогра-фічний факт цих понять» [11, 6].

На нашу думку, окреслені вище по-няття насамперед використовуються

для означення таких професійних груп інтелігенції, як науково-педагогічна й учительська. Зокрема, визначення «на-уково-педагогічна інтелігенція» засто-совується більшістю дослідників до тієї її частини, яка працювала в дослідних підрозділах ВУАН та інститутських ка-федрах, що свідчило про її науково-при-кладну діяльність в освітніх закладах, наукових установах, органах державної влади. Смислове поєднання визначення «науково-педагогічна інтелігенція» від-дзеркалювало теоретичну і практичну діяльність професорів академічних ка-федр і вищих навчальних закладів, їхню дослідну і викладацьку роботу. А коли в працях йдеться про вчителів, то насам-перед мається на увазі педперсонал усіх типів загальноосвітніх шкіл 20 – 30-х ро-ків ХХ ст., який займався навчальною та методичною, а не науковою діяльністю.

Понятійний апарат дав змогу пока-зати генезу історичної думки за межами України протягом 1930-х років – почат-ку ХХІ ст., її збагачення, наступність та розвиток у певних хронологічних та просторових вимірах. Особливо важли-ву роль у дослідженні цієї теми мають такі поняття, як «українська діаспорна історіографія», «історіографія діаспо-ри», «українська зарубіжна історіогра-фія». Вважаємо, що всі ці терміни можна вживати стосовно української науки за кордоном другої половини ХХ ст. Щодо праць, які були видрукувані у першій половині ХХ ст. вченими-емігрантами з України, дотримуємося погляду сучас-ної дослідниці А. Атаманенко про те, що у цьому випадку слушно розрізняти поняття «еміграція», «діаспора». Перше переважно використовується стосовно українців поза Україною, коли вони ще не мали громадянства країн поселення



(зокрема, більшість українців у міжво-єнний період мешкали за так званими «нансеновськими паспортами») [1, 15]. Тому щодо науковців та наукових уста-нов міжвоєнного періоду потрібно за-лишити термін «еміграційна історіо-графія».

Враховуючи сказане вище, запропо-новано таку періодизацію української зарубіжної історіографії у вивченні до-сліджуваної теми. Вважаємо, що перший етап розпочався з 1930 р. і закінчився першою половиною ХХ ст. Він голов-ним чином представлений працями вчених, які емігрували за межі радян-ської України з політичних причин, але продовжили плідну наукову та публі-цистичну роботу в західноукраїнських землях (до 1939 р.), що перебували в складі Чехії, Польщі, Румунії, а також у Західній Німеччині. Йдеться насамперед про Український вільний університет, переведений у 1921 р. з Відня до Праги, а також українські наукові інститути у Варшаві та Берліні. Тому у цей період ви-ходять праці за сприяння громадських діячів-емігрантів, які жили і працюва-ли у Варшаві, Празі, Берліні та ін. Після Другої світової війни були відкриті укра-їнознавчі інститути спочатку в Чехо-словаччині, потім у Західній Німеччині: Наукове товариство імені Т. Шевченка, Українська Вільна Академія Наук, Укра-їнський вільний університет, а також за океаном − у США, Канаді, які заохочува-ли вчених займатися українознавчими студіями.

Українські вчені-емігранти створили систему наукових установ та організацій, серед яких були і наукові товариства – добровільні об’єднання дослідників для організації та проведення наукової роботи. До таких товариств належить

Українське історичне товариство (УІТ), створене в 1965 р. у США навколо фа-хового історичного журналу в діаспорі. Його членами у 1965 – 1991 рр. була біль-шість українських діаспорних істориків. А також українознавчі центри, осередки НТШ, УВУ, УВАН, Український дослід-ний інститут Гарвардського університе-ту, Канадський інститут українознавчих студій, українознавчі кафедри універси-тетів США, Канади, Італії, Франції.

Тому другий історіографічний етап пов’язуємо з організаційним оформ-ленням та поширенням українознавчих центрів, які перемістилися з Західної Єв-ропи до країн Північної Америки. Адже за сприяння новостворених інституцій не тільки перевидавалася, видавалася нова наукова література про УРСР, але й вчені отримували матеріальну допомогу за неї. Цей етап тривав до кінця 80-х ро-ків ХХ ст.

І, нарешті, третій етап розпочався з 1991 р. і триває донині. Після розпаду СРСР, коли були відкриті кордони, як зарубіжні, так і вітчизняні вчені розпо-чали наукову співпрацю в різних галузях гуманітарних наук. Доброю традицією стало проведення міжнародних конфе-ренцій, конгресів, круглих столів, участь у спільних наукових проектах, що роз-ширює історіографічне бачення та про-стір науковців загалом і в досліджуваній галузі зокрема.

Таким чином, у ході дослідження було встановлено, по-перше, що історі-ографія діяльності науково-педагогічної і вчительської інтелігенції спирається на комплекс історичних, теоретико-ме-тодологічних засад, методів досліджень, свій категоріально-понятійний апарат, без дотримання яких будь-яке дослі-дження, у тому числі і запропонована


ОСВІТА

тема, не матиме успіху. А отже, вчений повною мірою не досягне мети і не ре-алізує дослідницькі завдання. По-друге, показано, що важливою теоретико-ме-тодологічною проблемою історіографії досліджуваної теми є використання по-нятійно-категоріального апарату, що дає змогу насамперед опанувати та правиль-но зрозуміти й уточнити низку понять, категорій у сучасному їх розумінні. По-третє, доведено, що засадниче значення для дослідження запропонованої теми має метод періодизації, який дав мож-ливість виокремити в історіографічно-му процесі найбільш важливі етапи та періоди, які мають спільні критерії та ознаки. По-четверте, виокремлено ге-незу історичної думки за межами Укра-їни протягом 1930-х років − початку ХХІ ст. По-п’яте, проведене досліджен-ня засвідчує відсутність комплексних міждисциплінарних, історіографічних, теоретико-методологічних розробок, безпосередньо присвячених науковому дискурсу щодо діяльності науково-пе-дагогічної і вчительської інтелігенції в умовах культурно-освітніх перетворень 20 – 30-х років ХХ ст.

ЛІТЕРАТУРА1. Атаманенко А. Українське історичне

товариство: ідеї, постаті, діяльність (1965 – 1991) / А. Атаманенко. – Острог: Вид-во На-ціонального університету «Острозька акаде-мія», 2010. – 672 с.

2. Бiлокiнь С. Стан i завдання спе цi-аль них iсторичних дисциплiн: Мiфо логiя в українськiй iсторiографiї (ХIХ – ХХ ст.) / С. Бiлокiнь // Тези доповiдей I наукової конференцiї київського осередку україн-ського історичного товариства. – К.: Жов-тень, 1993. – 35 c.

3. Главацкий М. Е. Историография формирования интеллигенции в СССР / М. Е. Главацкий. – Cвердловск, 1987. – 105 c.

4. Дашкевич Я. Стан i напрямки джере-лознавчих та iсторiографiчних дослiджень iсторiї України (друга половина ХIХ – ХХ ст.). Доповiдь про друкованi працi, подана на здо-буття наукового ступеня доктора iсторичних наук / Я. Дашкевич. – К., 1994. – 43 c.

5. Интеллигенция Советской Украины (некоторые вопросы историографии и ме-тодологии исследования). – К.: Наук. думка, 1986. – 192 с.

6. Історіографія історії України: курс лекцій / В.П. Коцур, А.П. Коцур. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 520 с.

7. Калакура Я. С. Історичні засади украї-нознавства / Я. С. Калакура. – К., 2007. – 381 с.

8. Калакура Я. С. Українська історіогра-фія: курс лекцій / Я. C. Калакура. – К.: Генеза, 2004. – 496 с.

9. Касьянов Г. В. Iнтелiгенцiя Радян-ської України 1920-х – 30-х рокiв: соцiально-iсторичний аналiз: дис. … докт. iст. наук: 07.00.01 / Г. В. Касьянов. – К., 1993. – 379 c.

10. Коцур В. П. Iсторичнi дослiдження: упередженi та об’єктивнi оцiнки (соцiальнi змiни i полiтичнi процеси в Українi 1920-х – 30-х рр.) / В. П. Коцур. – К.: Наук. думка, 1998. – 506 c.

11. Кузьменко М. М. Науково-педагогіч-ні кадри вищої школи радянської України в 1920 – 1930 рр. / М. М. Кузьменко // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №1. – С. 147 – 155; Його ж. Науково-педагогічна інтеліген-ція УСРР 20 – 30-х рр. ХХ ст.: еволюція со-ціально-історичного типу: автореф. дис. … докт. іст. наук: 07.00.01 / М. М. Кузьменко. – Харків, 2005. − 42 с.

12. Масненко М. М. Суспільно-політичні позиції інтелігенції України в 1921 – 1928 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / М. М. Масненко. – К., 1993. – 16 с.

13. Сидоренко О. Постколонiалiзм i укра-їнська iсторiографiя / О. Сидоренко // Гене-за. – 1998. – № 1 – 2. – С. 123 – 130.

14. Таран Л. Н. Провідні тенденції світо-вої історіографії в ХХ ст. та проблеми кри-зи історичної науки / Л. Н. Таран // УІЖ. − 1998. − №5. – С. 30 – 35.



REFERENCES1. Atamanenko A. Ukrainske istorychne

tovarystvo: idei, postati, diialnist (1965-1991) / A. Atamanenko. – Ostroh: Vyd-vo Natsionalno-ho universytetu «Ostrozka akademiia», 2010. – 672 s.

2. Bilokin S. Stan i zavdannia spetsial-nykh istorychnykh dystsyplin: Mifolohiia v ukrainskii istoriohra³ i (ХIХ–ХХ st.) / S. Bi-lokin // Tezy dopovidei I naukovoi konferentsii kyivskoho oseredku ukrainskoho istorychnoho tovarystva. – K.: Zhovten, 1993. – 35 s.

3. Hlavatskiy M.E. Istoriogra³ ya formiro-vaniya intelligentsii v SSSR / M.E. Hlavatskiy. – Cverdlovsk, 1987. – 105 s.

4. Dashkevych Ia. Stan i napriamky dzhere-loznavchykh ta istoriohra³ chnykh doslidzhen istorii Ukrainy (druha polovyna ХIХ– ХХ st.). Dopovid pro drukovani pratsi, podana na zdobuttia naukovoho stupenia doktora istory-chnykh nauk / Ia. Dashkevych. – K., 1994. – 43 s.

5. Intelligentsiya Sovetskoy Ukrainy (neko-torye voprosy istoriogra³ i i metodologii issledo-vaniya). – K.: Nauk. dumka, 1986. – 192 s.

6. Istoriohra³ ia istorii Ukrainy. Kurs lektsii / V.P. Kotsur, A.P. Kotsur. – Chernivtsi.: Zoloti lytavry, 1999. – 520 s.

7. Kalakura Ia.S. Istorychni zasady ukrai-noznavstva / Ia.S. Kalakura. – K., 2007. – 381 s.

8. Kalakura Ia.S. Ukrainska istoriohra³ ia: kurs lektsii / Ia.S. Kalakura. – K.: Heneza, 2004. – 496 s.

9. Kasianov H.V. Intelihentsiia Radianskoi Ukrainy 1920-kh–30-kh rokiv: sotsialno-istory-chnyi analiz: dys. … dokt. ist. nauk: 07.00.01 / H.V. Kasianov. – K., 1993. – 379 s.

10. Kotsur V.P. Istorychni doslidzhennia: upe-redzhenni ta obiektyvni otsinky (sotsialni zminy i politychni protsesy v Ukraini 1920-kh–30-kh rr.) / V.P. Kotsur. – K.: Nauk. dumka, 1998. – 506 s.

11. Kuzmenko M.M. Naukovo-pedahohich-ni kadry vyshchoi shkoly radianskoi Ukrainy v 1920–1930 rr. / M.M. Kuzmenko // Nauka. Re-lihiia. Suspilstvo. – 2003. – №1. – S. 147–155; Yoho zh. Naukovo-pedahohichna intelihentsiia USRR 20–30-kh rr. ХХ st.: evoliutsiia sotsialno-istorychnoho typu: avtoref. dys. … dokt. ist. nauk: 07.00.01 / M.M. Kuzmenko. – Kharkiv, 2005. − 42 s.

12. Masnenko M.M. Suspilno-politychni pozytsii intelihentsii Ukrainy v 1921–1928 rr.: avtoref. dys. … kand. ist. nauk: 07.00.01 / M.M. Masnenko. – K., 1993. – 16 s.

13. Sydorenko O. Postkolonializm i ukrain-ska istoriohra³ ia / O. Sydorenko // Heneza. – 1998. – № 1–2. – S. 123–130.

14. Taran L.N. Providni tendentsii svitovoi isto riohra³ i v XX st. ta problemy kryzy istorychnoi nauky / L.N. Taran // UIZh. − 1998. − №5. – S. 30–35.

O. KirianovаHistoriography of Academic and Teaching Intelligentzia

(1920’s – 1930’s of the ХХth Century):� eoretical and Practical Aspects and Stages of Development

Abstract� e article is devoted to theoretical and methodological bases and research methods of historiography

of teaching and academic intelligenzia in the cultural and educational processes of the USSR in 1920’s – 30’s. � e author considered three main stages in the development of historical thought in this area: I – in 1920’s – the ¢ rst half of 1950’s; II– the latter half of 1950’s – 1980’s; III – from 1991. � e speci¢ c character of historiohraphic development of the problem, its correspondence to internal disciplinary tendencies and dynamics of political and ideological processes allow us to de¢ ne the following: the ¢ rst stage can be divided into two periods: 1920’s – the ¢ rst half of 1930’s; the latter half of 1930’s – the ¢ rst half of 1950’s. � e author de¢ nes three periods of the second stage: the ¢ rst half of 1950’s – mid 1960’s; the latter half of 1960’s – the ¢ rst half of 1980’s; the latter half of 1980’s – up to 1990’s. � e third stage began in 1991 and continues until now. It is established that the historiography of teaching and academic intelligenzia is based on the complex of historical, theoretical and methodological foundations, research methods and


ОСВІТА

the framework of categories and concepts. It is shown that the important theoretic and methotologic problem of historiography of the investigated matter consists in use of conceptual and categorical apparatus that allows us to research, understand rightly and make more precise de¢ nition to a number of concepts, categories in the modern sense. It is proved that the fundamental importance for the study of the problem has the method of periodization, which allows to de¢ ne the most important stages and periods with common criteria and characteristics. � e study con¢ rms the lack of comprehensive interdisciplinary, historiographic, theoretical and methodological developments devoted directly to the scienti¢ c discourse on scienti¢ c and educational activities of academic and teaching intelligentzia in the context of cultural and educational changes in 20’s – 30’s of the ХХth century.

Я. Калакура виділяє серед найважливіших правил істо-ріо графічного дослідження принципи історизму, системнос-ті, об’єктивності, всебічності, наступності (спадкоємності). Без дотримання принципу історизму, цього універсального правила у будь-якому дослідженні, неможливе пізнання іс-торичної правди, особливо в переломні часи української історії, якими і вважаються 1920 — 1930 рр. Принцип істо-ризму дав змогу послідовно дотримуватися конкретно-істо-ричного підходу до зародження і розвитку історичної думки у сфері вивчення діяльності вузівської інтелігенції періо-ду українізації. Дотримання принципу історизму дає змогу конкретизувати умови, у яких жили і працювали радянські, сучасні та діаспорні історики. Також історизм вимагає ви-вчати історіографічний процес у зв’язку з іншими процеса-ми: політичними, культурними, соціальними і т. д.


Коткова М. Медіа-інформаційна грамотність як чинник...

УДК 37.01/.09

МЕДІА-ІНФОРМАЦІЙНА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ УКРАЇНОЗНАВЧИХ СТУДІЙ

Марія КОТКОВАмолодший науковий співробітниквідділу геополітики та глобалістики ННДІУВІ

Анотація. У статті розглядається проблема медіа-інформаційної грамотності в укра-їнознавчій науці. Обґрунтовується актуальність проблеми щодо існуючих освітніх стан-дартів та нормативного законодавства України, з’ясовується сутність поняття медіа-інформаційної грамотності, її місце, роль і значення для розвитку українознавчих студій. Висвітлюються питання формування медіакомпетентного вчителя українознавства засо-бами інформаційно-комунікативних технологій, їх значення та потенційні можливості для розвитку системи українознавства. Розкрито компоненти моделі формування медіа-інфор-маційної грамотності вчителів українознавства та визначається теоретична основа, на засадах яких здійснюється її формування.

Ключові слова: медіаграмотність, медіакультура, медіаосвіта, медіа-інформаційна гра-мотність, вчитель українознавства, система українознавства, інформаційно-комунікатив-ні технології.

МЕДИА-ИНФОРМАЦИОННАЯ ГРАМОТНОСТЬ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ УКРАИНОВЕДЧЕСКИХ СТУДИЙ

Мария КОТКОВАмладший научный сотрудник отдела геополитики и глобалистики ННИИУВИ

Аннотация. В статье рассматривается проблема медиа-информационной грамот-ности в украиноведческой науке. Обосновывается актуальность проблемы относительно существующих в образовании стандартов и нормативного законодательства Украины, выясняется сущность понятия медиа-информационной грамотности, ее место, роль и зна-чение для развития украиноведческих исследований. Освещаются вопросы формирования ме-диакомпетентного учителя украиноведения средствами информационно-коммуникативных технологий, их значение и потенциальные возможности для развития системы украинове-дения. Раскрыты компоненты модели формирования медиа-информационной грамотности учителей украиноведения и определяется теоретическая основа, на основании которых осу-ществляется ее формирование.

Ключевые слова: медиаграмотность, медиакультура, медиаобразование, медиа-инфор-мационная грамотность, учитель украиноведения, система украиноведения, информационно-коммуникативные технологии.

MEDIA AND INFORMATION LITERACYAS A FACTOR OF DEVELOPMENT OF UKRAINIAN STUDIES


ОСВІТА

Інформаційний медіапростір Укра-їни ХХІ ст. заповнений об’єктивним існуванням соціального медіакультур-ного феномену – медіареальності, яка характеризується інтенсивним роз-витком засобів масових комунікацій і становить вагому частину загального обсягу сучасного інформаційного про-стору. На зміну традиційно усталеним стереотипам діяльності прийшли новіт-ні форми функціонування і розвитку соціальних систем, серед яких провідну позицію займають інформаційно-кому-нікативні засоби і технології. Їхнє за-стосування сприяє вихованню підрос-таючого покоління, яке має навчитися не лише адекватно користуватися цими різноманітними (їх ще називають ме-дійними) засобами, а й розумітися на закономірностях їх функціонування, знатися на особливостях технологій впливу засобів масової комунікації, але головне – критично мислити, розвивати особистісне, оціночне ставлення до про-дукції мас-медіа в цілому та спиратися на етично-естетичні орієнтири в процесі сприймання візуальної компоненти ме-діа-продукції.

Метою статті є висвітлення пробле-ми медіа-інформаційної грамотності в

українознавчій науці. Тому з’ясування стану розвитку цього питання набуває актуальності.

Формування медіаграмотної особис-тості в умовах сучасної медіареальності в Україні ставить проблему широкого запровадження медіаосвітньої практики в загальноосвітній школі.

Нині учні потребують учителів, які готові забезпечувати навчання, побудо-ване на освітніх стандартах ХХІ ст., що здійснюється за умови ефективного ви-користання медіаресурсів. У світі гло-бальної економіки знань, перетворен-ня яких швидкоплинні, трансформація системи інтегрованих українознавчих знань у формування світоглядних по-глядів учня є одним із пріоритетних за-вдань вчителя українознавства. На висо-кому рівні має бути медіа-інформаційна грамотність вчителів українознавства, яка передбачає оволодіння знаннями, уміннями, досвідом у сфері медіареаль-ності. При цьому важливим є врахуван-ня психологічних механізмів медіаосвіти учнів різного віку, використання інфор-маційно-емоційного й освітнього по-тенціалу старих і нових медіа. Одним із дієвих засобів, що сприяє ефективності досягнення результату в роботі вчителя

Mariia KOTKOVAjunior research associate of Department of Geopolitics and Global Studies of NRIUSWH

Annotation. � e paper discusses the problem of media and information literacy in the Ukrainian science. � e urgency of the issue regarding the national current educational standards and legal regulations is substantiated. � e essence of the concept of media and information literacy, its place and importance for the development of Ukrainian studies are de¢ ned. � e author examined the problems of formation of the media-knowledgeable teachers of Ukrainian studies by means of information and communication technologies, their value and potential for the development of Ukrainian studies. � e paper introduced the model components of the media and information literacy of the Ukrainian studies teachers and de¢ ned theoretical basis for its formation.

Key words: media literacy, media culture, media education, media and information literacy, teacher оf Ukrainian studies, system of Ukrainian studies, information and communication technologies.



українознавства, урізноманітнює фор-ми і методи поглиблення знань з курсу «Українознавство», є використання ін-формаційних технологій у навчальному процесі.

Вчитель українознавства повинен володіти вмінням орієнтуватися в ін-формаційному просторі, отримувати ін-формацію та оперувати нею відповідно до власних потреб у сучасному високо-технологічному суспільстві. Це не лише потреба вчителя, але й вимога Міністер-ства освіти і науки України до рівня во-лодіння вчителями загальноосвітнього навчального закладу, а отже, і вчителями українознавства, сучасними інформа-ційно-комунікативними технологіями. Вони передбачають такі рівні:

– на початковому рівні необхідно знати будову комп’ютера; вміти вико-ристовувати операційну систему та інші прикладні програми (Word, Excel, Power Point); здійснювати пошук інформації за допомогою Інтернету; використовувати дидактичні засоби, створені за допомо-гою ІКТ; створювати, друкувати, тира-жувати та використовувати методичні матеріали;

– на рівні активного користувача використовувати ІКТ на різних етапах уроку; застосовувати метод навчальних проектів з використанням ІКТ, участь у міжпредметних навчальних проектах; пошук освітніх ресурсів для організації та проведення навчального процесу;

– на рівні експерта необхідно ана-лізувати програмні засоби навчального призначення, шляхи ефективного ви-користання ІКТ у навчальному процесі; проводити телекомунікаційні навчальні проекти; консультувати вчителів з пи-тань використання ІКТ; проводити тре-нінги для своїх колег [1, 1].

Процес включення медіаграмотності в систему освіти України поступово на-буває свого поступу. Так, Міністерство освіти і науки України рекомендувало системне впровадження курсу «Основи медіаграмотності» в навчальний процес у 2013/2014 н. р. [2, 1].

У Концепції впровадження медіа-освіти в Україні, яка схвалена постано-вою президії Національної академії пе-дагогічних наук України від 20 травня 2010 р., дається таке визначення цього поняття: «Медіаграмотність – рівень медіакультури, який стосується вміння користуватися інформаційно-комуніка-тивною технікою, виражати себе і спіл-куватися за допомогою медіазасобів, сві-домо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіадже-релами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культи-вують, причини таких дій, а також ро-зуміти структурні елементи, які впли-вають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподо-бання тощо)» [3,3].

У цьому документі також зазначені основні принципи медіаосвіти: особис-тісний підхід, перманентне оновлення змісту, орієнтація на розвиток інфор-маційно-комунікаційних технологій, по шанування національних традицій, пріоритет морально-етичних цінностей, громадянська спрямованість, естетична наснаженість, продуктивна мотивація.

За матеріалами Вікіпедії: «медіагра-мотність» – це сукупність знань, на-вичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і ство-рювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також


ОСВІТА

розуміти і аналізувати складні процеси функціонування медіа у суспільстві та їх вплив. В основі медіаграмотності – мо-дель, яка заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, чи-тають. Медіаграмотність дозволяє спо-живачам критично аналізувати медіа-повідомлення з тим, аби помічати там пропаганду, цензуру або однобокість в новинах і програмах суспільного інтер-есу (причини таких дій також); розумі-ти, як особа власника медіа, модель фі-нансування впливають на інформацію і кут її подачі. Медіаграмотність дає змо-гу фахівцю бути досвідченим творцем медіаповідомлень, полегшити, а також розуміти переваги і обмеження кожно-го виду медіа, а також створювати неза-лежні медіа. Завдання медіаграмотності в трансформації медіаспоживання в ак-тивний і критичний процес, допомага-ючи людям краще усвідомити потенцій-ну маніпуляцію (особливо в рекламі та PR), а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і громадських засобів масової інформації у формуванні громадської думки. Медіаграмотність – це результат медіаосвіти [4,1].

Про те, що медіаграмотність є ре-зультатом медіаосвіти, стверджує у своїх дослідженнях і канадський науковець, консультант з питань медіаграмотності Кріс Ворсноп. Його думку підтримують більшість медіадослідників в Україні – О.Баришпольц, Л.Бойченко, Н.Габор, Ю. Казаков, Л.Найденова, Г.Онкович, Б.Потятинник, Н.Шубенко.

Вагомим для розгляду цього питан-ня є погляд американського вченого Джеймса Понтера, який акцентує увагу на тому, що медіаграмотність полягає в здатності особистості контролюва-ти споживання медіа (як у часі, так і в

просторі). «Медіаграмотна людина лег-ше орієнтується в медіасвіті, легше зна-ходить інформацію, яка їй потрібна, та запобігає повідомленням, що можуть їй зашкодити, подібно до забруднених і отруєних води чи їжі. Підвищуючи влас-ну медіаграмотність, людина отримує чіткіше уявлення про межу між реаль-ним світом і світом, що створили для неї мас-медіа» [5,21].

Аналіз поглядів більшості україн-ських науковців засвідчує те, що медіа-грамотність – це набуті під час навчання навички аналізувати та оцінювати медіа. Ряд науковців, глибше дослідивши це по-няття, вважають, що медіаграмотність – це частина більш ширшого поняття – ін-формаційної грамотності.

Проте, аналізуючи сучасний науко-вий стан розвитку питання, можна кон-статувати значний прогрес у розробці термінологічного апарату в сфері медіа. Так, розроблена ЮНЕСКО навчальна програма і система компетенцій в сфері медійної та інформаційної грамотності об’єднала дві різні галузі – медійну гра-мотність та інформаційну грамотність – під загальним терміном «медійна та ін-формаційна грамотність (МІГ)» [6, 12].

У 2011 р. групою українських вчених (К.Лемківський, В.Іванов, В.Да ни лен-ко, В.Мележик, О.Волошенюк, Л.Куль-чиць ка, Г.Почепцов) для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників була розроблена навчальна програма «Медіа-освіта (медіаграмотність)», яка перед-бачає вивчення теми «Українознавство як основа національної системи освіти» у змістовній частині другого розділу на-вчально-тематичного плану. У цій про-грамі закріплені компетенції фахівця з питань медіаграмотності [7, 12].



У практиці сьогодення вчителі укра-їнознавства, які здійснюють аргументо-ваний критичний огляд аудіовізуальної та друкованої інформації (оцінюють її зміст, форму і стиль), застосовують ра-ціональні методи пошуку, відбору, сис-тематизації та використання інформації, здійснюють перевірку та класифікацію її джерел. Аудіовізуальна інформація як засіб сприйняття світу та взаємодії з соціумом характеризується за різними ознаками: об’єктивності, достовірності, цінності, кількості, доступності, змісту, адекватності, оперативності, надійності. Для того, щоб розрізняти інформацію за рівнем впливу на особистість, вчителі українознавства розшифровують зако-довану в медіаповідомленнях інформа-цію, розпізнають гіперболізовані ознаки медіаповідомлень та пояснюють учням мету їх демонстрування. В навчально-виховному процесі обговорюються при-клади негативних соціальних тенденцій, що створюють засоби масової інформа-ції (пониження рівня моральних і духо-вних потреб молоді, створення негатив-них ідеалів і кумирів, героїв тощо).

В Україні гостро стоїть питання ана-лізу явищ і процесів в соціально-еко-номічному житті суспільства як у ми-нулому, так і в сучасних вимірах. Задля орієнтації в сучасному медіапросторі, розуміння основних принципів функ-ціонування різних видів масової інфор-мації в навчально-виховному процесі запроваджуються інноваційні технології навчання, створюється єдиний інфор-маційний простір з характеристика-ми інтерактивності, комунікативності, мультимедійності, індивідуалізації. Іс-нуючі спеціальні комп’ютерні програ-ми, системи віртуальної реальності, що поєднують традиційні методи навчання

з мультимедійними засобами подачі ін-формації, засобами масової інформації, дають можливість збирати, обробляти, зберігати та передавати інформацію, створювати медіапроекти з урахуванням пріоритетів професійної діяльності вчи-телів українознавства.

Нагальними для системи україно-знавства є завдання, які мають як гло-бальний характер (наприклад, активно-го вивчення медіаграмотності з досвіду світового українства), так і дослідження рівня особистісного розвитку медіагра-мотності фахівців з українознавства – вчителів-новаторів загальноосвітніх шкіл України. Для прикладу можна на-вести досвід створення презентацій вчи-тельки інформатики Саражинської Н.А., який викладено на сайті «Ранок» у вигля-ді мультимедійного супроводу до уроків з курсу «Я і Україна. Природознавство» (4 клас). Так, презентація на тему «При-родні угруповання рідного краю. Ліси» містить 38 слайдів демонстраційного матеріалу екосистеми лісу. Учні отриму-ють завдання скласти кілька ланцюжків живлення, користуючись малюнками, які вимагають уміння активної взаємодії з комп’ютерними програмами: вибира-ти, встановлювати взаємозв’язки, вво-дити текст, домальовувати тощо. При цьому застосовується індивідуальний підхід.

Занурення в електронне навчальне середовище в десятки разів розширює межі пізнання дітей, що вже звикли до цифрового оточення, яке заповнене яскравими якісними зображеннями, ві-део, музикою, анімацією.

Намагання визначити місце медіа-грамотності в контексті українознавчої науки викликає потребу більш глибо-кого аналізу питання і повноти його


ОСВІТА

розгляду, адже трактування концепту «медіа» відбувається на різних рівнях. Від визначення місця медіа-інформацій-ної грамотності в системі українознав-ства залежить вирішення концептуаль-ної проблеми розробки і впровадження викладання українознавчих курсів різ-них форм навчання як на національно-му, так і на глобальному рівні.

Якою ж може бути модель форму-вання медіа-інформаційної грамотності вчителів українознавства?

Сформованість мотиваційно-цінніс-ного компонента медіа-інформаційної грамотності вчителя українознавства за-свідчує його переконаність у доцільності використання новітніх інформаційних технологій, різних засобів мультимедіа, тому у нього виникає особиста зацікав-леність у використанні їх у навчальному процесі, бажання передати свої знання і досвід у цій сфері колегам і учням, стій-кий інтерес до застосування інформа-ційно-комунікаційних технологій у на-вчальному процесі, тенденція до пошуку нових педагогічних технологій, бажання бути активним учасником мережевих педагогічних спільнот.

Високий рівень мотиваційно-цін-нісного показника медіа-інформаційної грамотності виявляє широкий комплекс жанрових, тематичних, емоційних, ін-телектуальних, психологічних, творчих, етичних, естетичних мотивів вчителя українознавства для контактів з медіа, що включають вибір різноманітного жанрового і тематичного спектра ме-діатекстів українознавчого характеру з обов’язковим долученням нерозва-жальних жанрів. Вчителю такого рівня притаманне бажання отримати нову ін-формацію; прагнення до рекреації, іден-тифікації, співпереживання; до пошуку

матеріалів для навчальних, наукових, дослідницьких цілей; до філософського (інтелектуального, етичного, естетич-ного) діалогу з творцями медіатексту, критики їх позиції; прагнення навчити-ся створювати медіатексти самому, ви-вчаючи конкретні приклади творчості професіоналів.

Ступінь володіння інформаційно-комунікаційними технологіями та на-уково-методичними основами їх вико-ристання в навчальному процесі виявляє когнітивно-операційний компонент медіа-інформаційної грамотності вчи-теля українознавства, який передбачає наявність уявлень про функціонування персонального комп’ютера і дидактичні можливості інформаційно-комунікацій-них технологій, володіння технологічни-ми та методичними основами підготовки наочних та дидактичних матеріалів засо-бами програмного забезпечення, вико-ристання Інтернету і освітніх ресурсів; уміння самостійно освоювати необхідні програмні ресурси, володіння різно-манітними методичними прийомами використання ІКТ у навчальному про-цесі, володіння способами дистанційної освіти; володіння основами методики впровадження медіаресурсів в освітній процес, узагальнення та поширення до-свіду використання ІКТ у вивченні укра-їнознавства, володіння різноманітними прийомами мережної взаємодії.

Третій компонент моделі медіа-ін-формаційно грамотного фахівця – реф-лексивно-проектувальний – виявляється у здатності вчителя українознавства оці-нювати свій рівень і проектувати умови його підвищення. Це самооцінка власної діяльності з освоєння та використання медіатехнологій, прояв суб’єктної пози-ції, вміння вибудовувати індивідуальні



освітні траєкторії підвищення кваліфіка-ції у сфері медіаграмотності; уміння дати експертну оцінку продуктів освітньої діяльності, розроблених з використан-ням ІКТ; уміння аналізувати проблеми, пов’язані з інформатизацією освітнього процесу, і шукати шляхи їх вирішення, володіння навичками рефлексії.

В українській науці утверджується думка вчених, які вважають вдалим ви-користання саме терміна медіа-інфор-маційної грамотності та судження про те, що концептуально медіа-інформа-ційна грамотність має включати в себе, по-перше, більш чітке окреслення та ви-значення ключових термінів, по-друге – власних інформаційних потреб, що зумовлює створення індивідуального ін-формаційного простору та формування навичок інформаційної аналітики (по-шук, обробка та інтерпретація результа-тів (отримання нового знання)).

Отже, в системі українознавства по-няття медіа-інформаційної грамотності вже набуло свого сенсу і практичного застосування вчителями і викладачами, науковцями, які усвідомили сам концепт медіаінформаційності як ідеї, яка дає можливість відкривати і формувати нові смисли та значення, удосконалювати свій професіоналізм в цій сфері.

Сучасний етап професійно-осо-бистісного самовизначення вчителя українознавства щодо використання медіатехнологій у сучасній школі ста-вить перед ним завдання досягнути високого рівня розвитку як особистої медіа-інформаційної грамотності, так і учнівської. Позитивним є той факт, що переважна більшість вчителів україно-знавства розуміють важливість медіа-освіти для вирішення медійно-інформа-ційних проблем у суспільстві знань.

Концептуальні проблеми медіа-ін-формаційної грамотності мають знахо-дитись у центрі постійної уваги в укра-їнознавчій науці.

ЛІТЕРАТУРА1. Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України від 11.05.2011 р. №436 «Про підготовку до початку 2011/2012 навчального року». – Режим доступу: http://nauch.com.ua/geogra³ ya/34019/index.html

2. Лист МОНМС України № 1/9-226 від 29.03.13. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/17230

3. Концепція впровадження медіа-осві-ти в Україні. (Схвалено постановою пре-зидії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150). – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm

4. Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Ре-жим доступу: http: // uk.wikipedia.org

5. Медіаосвіта та медіаграмотність: під-ручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Воло-шенюк; за науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Центр вільної преси, 2012. – 352 с.

6. Медийная и информационная гра-мотность: Программа обучения педагогов / Під редакцією Алтона Гріззла, Керолайн Уілсон. – Париж, 2012. – Режим доступу: http://iite.unesco.org/pics/publications/ru/³ les/3214706.pdf

7. Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмотність)» (Для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і нау-ково-педагогічних працівників). – К., 2011. – Режим доступу: http://iitzo.gov.ua/³ les/navch_prog_23_06_2011.doc

REFERENCES1. Nakaz Ministerstva osvity i nauky,

molodi ta sportu Ukrainy vid 11.05.2011r. №436 «Pro pidhotovku do pochatku 2011/2012 navchalnoho roku». – http://nauch.com.ua/geogra³ ya/34019/index.html

2. Lyst MONMS Ukrainy № 1/9-226 vid 29.03.13. – http://osvita.mediasapiens.ua/material/17230


ОСВІТА

3. Kontseptsiia vprovadzhennia media-os-vity v Ukraini. (Skhvaleno postanovoiu Prezydii Natsionalnoi akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy 20 travnia 2010 roku, protokol № 1-7/6-150). – http://www.ispp.org.ua/news_44.htm

4. Vikipediia: vilna entsyklopediia. – http: // uk.wikipedia.org

5. Mediaosvita ta mediahramotnist: pid-ruchnyk /Red.-upor. V. F. Ivanov, O. V. Voloshe-niuk; za naukovoiu redaktsiieiu V. V. Rizuna. – Kyiv: Tsentr vilnoi presy, 2012. – 352 s.

6. Mediynaya i informatsionnaya gramot-nost: Programma obucheniya pedagogov. /Pid redaktsiieiu Altona Hrizzla, Kerolain Uilson/. – Paryzh, 2012 rik. – http://iite.unesco.org/pics/publications/ru/³ les/3214706.pdf

7. Navchalna prohrama «Mediaosvita (mediahramotnist)» (dlia slukhachiv kursiv pidvyschennia kvali³ katsii pedahohichnykh i naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv). K., 2011 r. –http://iitzo.gov.ua/³ les/navch_prog_23_06_2011.doc

M. KotkovaMedia and Information Literacy as a Factor of Development of Ukrainian Studies

Abstract� e problem of media and information literacy occupies an important place in the Ukrainian

studies researches. However this question has been scantily explored in the scienti¢ c sources until recently, which is the reason why it established a scienti¢ c rationale for choosing this research issue as timely. In the system of Ukrainian studies the concept of media and information literacy has already made sense and has been applied by teachers, tutors, research workers who understood the concept of media informativeness as an idea which enables to develop and form new senses and meanings and to improve their professional quali¢ cations in this area.

Various Internet technologies and distance education are the key tools for the formation of media and information literacy of the Ukrainian studies teachers.

� e solution of the conceptual problem of development and introduction of di� erent modes of study courses on Ukrainian studies both at national and global levels are determined by the place of media and information literacy in the system of Ukrainian studies. � e complex of teaching materials on the Ukrainian language and Ukrainian studies was developed and evaluated by National Research Institute of Ukrainian Studies and World History. We can con¢ rm signi¢ cance of such modern science as Ukrainian studies for the development of media education due to the «Ukrainian studies» distance course, which has proved its e¤ cience and importance for the Ukrainians worldwide.

� e modern stage of personal professional self-determination of the Ukrainian studies teacher regarding the use of media technologies in modern school sets a task to attain a high level of development of personal media and information literacy both for the teachers and students. � e positive circumstance is that the large majority of the Ukrainian studies teachers understand the importance of media education for solution of media and information problems in the knowledge society.

We consider that the conceptual problems of media and information literacy should be the center of attention in the Ukrainian studies reseaches.


УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА

СВОБОДА ДУХУ «НАРОДНОЇ ФІЛАРМОНІЇ» У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ. РУСЛАНА ЛОЦМАН

В Україні на буремно-му Сході ідуть смертельні бої, земля перетворюється на чорне, випалене вогнем поле, ллється кров люд-ська. А вона ж, як у пісні співається, – не водиця, проливати не годиться. Тому перетворюється на гіркі сльози згорьованих матерів, батьків, сестер, діточок, наречених, стис-кає до болю наші серця і змушує молитися до Бога, а ще – мислити, діяти, до-помагати живим, але по-раненим, піднімати дух воїнів, бути волонтерами, бо це народна війна, яка забирає найкращих, най-сміливіших синів.

Рух допомоги українській армії на-бирає дедалі більших масштабів, за деякими даними, одна третина насе-лення України матеріально допомагає українській армії. Незважаючи на всю складність, яка існує на цей час, на під-тримку армії та людей, які змушені були покинути свої домівки, культурні заходи проходять у найвіддаленіших куточках країни. Як частина культурного життя українців у таких умовах відбуваються виставки, концерти, спектаклі. Існують мистецькі проекти «Крила Фенікса», «Митці воїнам», «Молюсь за тебе, Укра-їно», «Підтримаймо своїх», які стали до-сить відомими в Україні. Учасники цих проектів працюють у непростих для них умовах: у клубах і навчальних аудиторі-ях, у казармах і на плацу, нерідко просто

в полі. Серед таких колек-тивів вирізняється проект «Народна філармонія», ідейним натхненником і, по суті, координатором якого є 26-літня співачка Руслана Лоцман, лауреат всеукраїнських та між-народних конкурсів, кан-дидат педагогічних наук, викладач Національного педагогічного універси-тету ім. М. Драгоманова. При цьому, не шкодуючи свого таланту, вона була незмінним учасником Єв-ромайдану. «Всі артисти, які побували на його сцені і проявили активну участь у тих подіях, об’єдналися і стали справжньою са-

мообороною, тільки замість зброї у нас була пісня, – згадує вона. – Для мене це не просто пісня, а молитва, яка створює особливу ауру, об’єднує людей. Хто був на Майдані, той зрозумів це повною мі-рою» [1]. А ще Руслана Лоцман хвилю-ється за долю родичів, матерів, батьків, сестер та братів загиблої Небесної сотні, про яких (маємо надію) ще не забули.

Всеукраїнська акція «Народна філар-монія» як приклад громадської діяль-ності започаткована у квітні 2014 року. Основна мета проекту – через мистецькі заходи докласти всіх зусиль, щоб зберег-ти цілісність України, забезпечити мир і єднання народу, піднімати бойовий дух української армії та активність вступу до лав Національної гвардії. Проект втілю-ється за сприяння Міністерства культури

Щира, щира Українка, може, хтось сміється, а я справді Україну помістила в серці!

Руслана Лоцман (Русина)


України, Міністерства оборони України, за підтримки Міжнародного благодій-ного фонду Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» та громадської організації «Коло турботи». До участі у цих заходах долучилися відомі українські митці: на-родна артистка України, активна учас-ниця проекту, легендарна актриса театру і кіно Раїса Недашківська, народні ар-тисти України Олександр Гурець, Фемій Мустафаєв (співак кримськотатарського походження) та Гурбан Аббасов (народ-ний артист Азербайджану та України); Володимир Талашко (відомий україн-ський актор); заслужений діяч мистецтв, композитор Ірина Кириліна; заслужені артисти України Леся Горова та лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компані-ченко; учасник ансамблю українського автентичного співу «Божичі» Валерій Гладунець; гурти «Хорея Козацька», «Та-Рута», «Горлиця», «ОT VINTA» (Рівне); співаки-барди Володимир Гонський та Тетяна Володай; жонглер, чемпіон світу з циркового мистецтва Артем Хомонько; композитори, співаки-барди, історики, викладачі та студенти, журналісти Гро-мадського телебачення, кореспонденти, активісти «Автодозору». Серед учасни-ків концертної програми були артисти з різних куточків України: історик-лек-тор Валерій Ільчук з полку «Чорних за-порожців» з Києва; солістка ансамблю «Горлиця» Євгенія Проворова з Кремен-чука; бард з Луганська Василь Лютий; студентка КНУКіМ з Василькова Саша Міськова. Близько двохсот історичних книг про славних воїнів минулого і су-часності подарував військовим Черні-гівщини активний громадський діяч, публіцист і бард, активний ведучий Єв-ромайдану Володимир Гонський. Духов-ним наставником групи є настоятель

Свято-Покровської парафії міста Бо-ярка Української православної церкви Київського патріархату отець Димитрій Присяжний. Сповідає воїнів-захисників України прямо в полі. Окроплює свяче-ною водою, кожному дає хрестик та ікон-ку. Його звернення до воїнів, молитви за Україну, за мир в усьому світі, дарунки від прихожан – це сильна духовна під-тримка як учасникам проекту, так і за-хисникам, всім, хто з ним спілкується.

Проект «Народна філармонія» старту-вав 5 квітня у військових прикордонних

Руслана Лоцман та Раїса Недашківська



Коротя-Ковальська В. Свобода духу «Народної...

частинах с. Гончарівське Чернігівської області. На полігоні розташувалися дві танкові бригади, але перед очима ар-тистів постала справжня картина нашої завідома знищеної української армії. Частина була покинута близько десяти років тому, у казармах вибиті вікна, на деяких будівлях відсутні покрівлі, вся інфраструктура знищена, солдати жили в палатках на плацу.

Саме у великодні дні з пасками та крашанками у подарунок від столичних храмів артисти виступали в Одеській і Миколаївській областях перед вій-ськовими, що переїхали туди з крим-ського Бельбеку та Севастополя, перед екіпажем судна «Гетьман Сагайдачний», знайомилися з моряками, які, будучи вірними присязі рідній Батьківщині, за-лишили окупований Крим. Із 150 вій-ськових таких залишилося 30, «але вони нам дуже дорогі, бо коли спілкувалася з

цими мужніми людьми – важко було сказати, хто кому піднімає дух», – згадує Руслана. Бувало, ночували у солдатських казармах, тоді отець Димитрій розмов-ляв із солдатами, як завжди сповідав усіх бажаючих, а вранці можна було побачи-ти, як він разом з ними підмітав на пла-цу. Траплялися дуже зворушливі момен-ти, які Руслана Лоцман не забуде ніколи: у Запорізькій області солдати бігали у степ, щоб нарвати квітів і подарувати розчуленим артистам.

Іноді командири підрозділів від-мовляли артистам у виступі, мовляв,

Квіти від захисників


не до концертів, але Руслана все-таки наполягала, аргументуючи, що пісня – це молитва, релакс для воїна, позитив-ний психологічний момент. І концерти відбуваються. У Мар’янівці в травні, згадує Руслана, їх слухали 2000 воїнів, і для когось це був останній концерт у житті. Співати перед майже ровесни-ками і вже інвалідами, перед тими, хто пройшов горнило війни і втратив ба-гатьох побратимів, дуже важко, майже неможливо. Навіть хотіли відмовитися, але отець Димитрій благословив артис-тів, сказавши, що саме в горі потрібно об’єднуватися. Виступи починаються з хвилини мовчання, і всі, навіть важко-поранені, спираючись на милиці чи пле-че сусіда, встають, їм важко стояти, але якась духовна сила тримає їх на ногах – це пояснити неможливо.

Руслана згадує виступ у червні місяці в госпіталі на Дніпропетровщині, де лі-кувалися солдати, що вижили у боях під Волновахою. Привезли їм шльопанці, футболки, шорти, все, що потрібно у лі-карні. Тоді ж артисти склалися грішми і купили пораненому Мирону з Західної України мобільний телефон, щоб він міг поспілкуватися з родиною, бо мама не знала, що він воює на Сході, не хотів, аби рідні хвилювалися. «Пізніше, коли я з ними спілкувалася, хлопці вразили мене… Один воїн сказав: «Не страшно воювати і навіть загинути, страшно ба-чити, коли замертво падає твій друг». Вони ще не відійшли від пережитого, не варто було лізти їм в душу і змушу-вати знову згадувати страшні моменти нападу терористів. Хотілося просто під-тримати і подякувати їм. Я переписала імена всіх поранених, передала їх свя-щенику, щоб на кожних вихідних за них молились у церкві. Записку з іменами

захисників ми передали також у Єруса-лим» [2]. Після таких зустрічей частень-ко їй сняться страшні сни, а мама каже, що зовсім не може спати, бо соромно, що вона у теплій постелі, а там хлопці мерз-нуть в окопах.

Як ведуча концертів Руслана намага-ється бути розкутою, привітною, добро-зичливою (насправді вона така і є), щоб максимально підтримати солдатів, дати їм життєвий заряд. І кожного разу хви-линою мовчання учасники заходу згаду-ють усіх полеглих героїв, борців за волю українського народу в усі часи, зокрема і бійців Небесної сотні, бо тільки тепер ба-гато з нас зрозуміли гасло «Слава Україні! Героям слава!». «І коли я це кажу – я знаю, хто ці сучасні герої незламного духу», – стверджує Руслана (З розмови). Так, Рус-лана та її друзі знають, хто такі справ-жні герої. А ось на сайті mainpeoplе.ua в рубриці «Украинские звезды о том, кто для них герой» дев’ять із дев’яти зірок шоу-бізнесу назвали героями різних лю-дей, крім учасників АТО, які в надтяж-ких умовах захищають усіх нас.

Бувають важкі переїзди, недосипан-ня, втома, ночівля у недорогих готелях, солдатських казармах, медичних час-тинах, іноді в дорозі, на сидіннях буси-ків. На блокпостах іноді їх дуже при-скіпливо перевіряють, щоб запобігти провокаціям, які трапляються досить часто з боку бойовиків. На зароблені концертами гроші купують і розвозять бронежилети та інше військове споря-дження: лопати, бензопилки, тепловізо-ри, прилади нічного бачення, обігрівачі, бензогенератори, термобілизну, взуття, апарати для дезінфекції ран. Набралася досвіду економити і правильно вико-ристовувати кошти на бензин, харчу-вання, готелі. За власні кошти купила 2




радіомікрофони і колонку, акумулятор якої 4 години може працювати без за-рядки. Допомагають Руслані мама (ор-ганізаційні питання) і тато (грає на ба-яні і читає гуморески). Збирають кошти для бійців АТО. В Ужгороді на потреби армії за 2 години волонтери зібрали 16 тисяч гривень, на Буковині – 36 тисяч гривень, у Київському будинку офіце-рів у серпні місяці цього року в солдат-ську каску було зібрано 33 тисячі гри-вень, 11 тисяч віднесли до Київського військового госпіталю, решту – на до-помогу українській армії. Вся робота з грішми ведеться абсолютно відкрито і чесно. Руслана записує прізвища усіх благодійників, зберігає чеки з магази-нів. Вона зібрана, по-діловому відпові-дає на численні телефонні дзвінки, має контакти з усією Україною. А ночами приходять вірші:

Лечу, мій світе, як на конях,Щоб встигнуть всі стежки стоптать.Є радість тут і перешкоди,Розчарування і політ…Немає краще нагороди,Як так любить життя і світ!

(Фрагмент із вірша)Артисти намагаються жартувати,

співати якнайбільше веселих пісень, співати на замовлення, заводити тан-цювальні хороводи, але все це потрібно робити дуже обережно, щоб чимось не образити чи не відчути невчасність мо-менту. Руслана написала жартівливу піс-ню «Я люблю військових» і на кожному концерті обіцяє хлопцям, що після пере-моги збере їх усіх в один великий гурт під назвою «Батальйон Маруся».

Ой давно мене вже вдома не було,Прилетіла, мов та пташка у село,Та не встигла відпочити й кілька хвиль – Заморочив мені голову Василь

Солдатський хоровод


А у Києві набрид мені Петро,Обіцяв дарунків золота відро,а хоч би й подарував мені мільйон,Я втечу у свій Черкаський батальйон.

(Фрагмент пісні. Серпень 2014 р.)«Народну філармонію» слухали і

щиро аплодували у прикордонних час-тинах, госпіталях Чернігівської області, на Черкащині, Одещині, Миколаївщині, Київщині, Сумщині та Рівненщині. За цей час виступали у військових частинах Збройних сил України 23 областей, крім Криму та Луганської області, навіть про знедолених дітей не забували. До Дня за-хисту дітей представники цієї мистець-кої формації та отець Димитрій При-сяжний зі своєю родиною з концертами та подарунками відвідували Київський обласний спеціалізований будинок дитини та дитячий будинок «Отчий дім» села Петрівське. Відспівали більше 120 концертів. Крім того, Руслана з Чер-каським заслуженим народним хором (керівник – заслужений діяч мистецтв Трофименко Л.М.) відбула 10 концертів у військових частинах у Західній Україні, була ведучою та виконувала в супроводі хору власну пісню «Запалю свічу»:

Запалю свічу над образом Покрови,Я молю й кричу до всіх небесних сил,Щоб у цім краю не проливали крові,Щоб у цім краю не більшало могил.

(Фрагмент пісні)

З 23 по 25 жовтня з групою артис-тів, долаючи страх бути обстріляними в дорозі (тому їхали зі швидкістю 120 км за год.), побувала у містах Маріуполь, блокпост Сартана біля цього міста, Ме-літополь, Волноваха, Урзуф. Виступали перед полком спецпризначенців «Азов», розвозили благодійну допомогу, загалом відбули чотири концерти. Така собі суха

статистика, але що за нею стоїть і як оці-нити цю шляхетність вчинків, незлам-ність духу, мужність і міру відваги, цю людську доброту і одержимість тендіт-ної дівчини з Черкащини, представника великої частини нашої золотої молоді, її відданість справі майбутньої перемоги! Їх мало показують у телепередачах, але Руслану це не обходить. Головне – діяти і творити.

Сім’я Руслани: тато Олександр Сер-гійович (директор Будинку культури в с. Сингаївка, що на Черкащині), мама Галина Григорівна (художній керівник цього закладу), сестра Ліля (мати трьох дітей) – волонтери. Весела, щира і відвер-та Руслана може домовитися з будь-ким, їй відмовити просто неможливо. Тому і знаходяться добродійники, помічники, які допомагають розвозити по блокпос-тах, військових частинах необхідні речі, бронежилети, каски, ліки, продукти. Особливо намагаються стати у пригоді солдатам, вихідцям з Черкащини. Душа болить за кожного воїна, бо їхні рани – це наші рани, а кожна покалічена долею дитина – наша дитина. А вдома ж у тата і мами, крім трьох Русланиних сестер, ще п’ятеро прийомних хлопців, останній з них, як розповідає Руслана, синьоокий Сергійко з’явився у сім’ї зовсім недавно і відразу пішов у перший клас. Додому у своє рідне село давно не їздила, навіть трирічний племінник-хрещеник Юрко вже забувати став, свою маму питає: «А де ота тьотя, що у неї довга коса, як мо-тузок? У неї одежа гарна і співає гарно».

Справді, Руслана має унікальні во-кальні здібності, неповторної краси тембр голосу (учениця Ніни Матвієнко), гарну вроду, чисту і щиру душу, твер-дий характер, наполегливість. Весела,




енергійна, мужня і виважена, сяє опти-мізмом і розумом. На свої молоді роки досягла значного досвіду сольної кон-цертної діяльності, займається вивчен-ням та обробкою українських стародав-ніх пісень. На свій шлях пісенної долі ступила з шести років, часто підкоряла місцеві та обласні, республіканські та міжнародні конкурси («Боромля 2003», «Різдвяні дзвіночки», Червоноград, 2004; «Чарівна свічка», Київ, 2007) і фести-валі («Пісенні скарби Шевченкового краю», Черкаси, 2005; «На Івана Купа-ла», Польща, 2006; «Шевченко-Фест», «Весна-2007»); виступала на Європей-ському фестивалі музики у Франції

(Париж, 2008) тощо, одержала безліч найпрестижніших нагород, підносячи міжнародний авторитет української пі-сенної творчості. Співачка – учасниця телепрограм, зокрема музичної переда-чі «Фольк-мюзик» (2009, 2010), «Наша пісня» (2010), різних культурних та шоу-програм, таких як «Фабрика зірок», національного відбору «Євробачення – 2010», «Університет зірок» (2005), різ-номанітних радіопередач, виступає со-лісткою на багатьох сценах м. Києва та України у складі вокальних колективів та ансамблів в Україні та за кордоном. У її репертуарі – українські народні та сучасні авторські пісні. Співпрацює


з поетами З. Ружин, Т. Петровською, Н. Шаварською, композиторами Ж. Ко-лодуб, І. Кириліною, В. Павліковським, Т. Димань та ін.

До 20-річчя незалежності України випустила перший сольний диск «Обій-маю Україну» (2011), одна з презентацій якого відбулася 18 грудня 2011 р. в Бу-динку органної музики м. Біла Церква. Записано 7 авторських пісень («Щира українка», «Заспіваймо від серця» та ін.). Другий диск, що днями побачив світ, має назву «Народна філармонія. Героям України присвячується…», починаєть-ся молитвою отця Димитрія, піснями у виконанні Руслани на музику І. Ки-риліної «Ой там на Майдані», «Запалю свічу» (всього 5 пісень), записами Раїси Недашківської, Тетяни Школьної, Тараса Компаніченка, Володимира Гонського, Лесі Горової, Олександра Гурця, Уляни Воробей, Фемія Мустафаєва. На титуль-ній обкладинці – образ святої Покрови на тлі світлин Героїв Майдану та учас-ників проекту з воїнами АТО (дизайнер Дмитро Загребельний).

Як науковець кандидат педагогічних наук Руслана Лоцман активно працює в духовному народнопісенному просторі, має десятки виступів на науково-прак-тичних конференціях, тематика яких присвячена вивченню та збереженню пісенних скарбів України, майстерності та професійній манері виконавства. Не один раз як співачка вона була учасником різних творчих та науково-практичних заходів нашого Інституту українознав-ства. У 2010 році в рамках Міжнародно-го конкурсу з українознавства для мо-лодих учених та аспірантів виступила з доповіддю «Українознавчі засади профе-сійної підготовки виконавців народної

пісні в умовах сучасного міста», за що отримала другу премію. Авторка вислов-лює думку, що «українознавство роз-глядається як підґрунтя, на основі яко-го відбувається становлення сучасного українського громадянина. У виконав-ців народної пісні формуються знання про Україну, її духовну суть, українське світобачення, розуміння себе частинкою нації, творчою особистістю, яка передає майбутнім поколінням пісенну культуру свого народу» [3]. Ця ґрунтовна наукова праця про визначення специфіки на-вчальних програм зі спеціальностей «на-родний спів» та «музичний фольклор», про особливості виховання співаків у народній манері виконання та аналіз ді-яльності кафедр народного співу Укра-їни ( Київ, Рівне, Харків, Кіровоград) була надрукована в журналі «Україно-знавство» (2011. – № 1).

Руслана планує створити фільм про акцію єдності армії, митців і всього наро-ду України, вважає, що кожен може зро-бити багато у справі збереження неза-лежності нашої держави. Мріє зібрати у Палаці культури «Україна» найбагатших людей, щоб піснею переконати їх більш активніше допомогти своїй державі, ма-теріально підтримати армію, доброволь-ців у їхній нелегкій, але такій важливій справі. А її пісня як засіб впливу мови та пісні на енергетику суспільства – орієн-тир естетичного завтра, і якщо слово та музика однаково могутні, то вони скла-дають два крила духовного птаха, а це велика сила. Наша українська пісня, про яку так дивно висловлюється поет Вале-рій Ілля («Народу, що на спів такий спро-мігся, на цій землі вже нічого робить»), завжди викликає різні позитивні емоції та настрої в слухачів, робить їх чутливі-




шими, добрішими. Як показали теперіш-ні події, увага з боку суспільства – це те, що необхідно нашим військовим. А мис-тецтво – той засіб, який може посилити їхні дух та рішучість.

Отже, такі молоді і творчі особис-тості з повною віддачею сил і енергії від-повідають сучасним потребам України, формують свіжий погляд на світ добра і справедливості, а це нове обличчя Укра-їни, її високе надбання, її шляхетність і гордість, що збагачує суспільний куль-турний капітал Європи.

ЛІТЕРАТУРА1. Лилия Музыка. Руслана Лоцман: «Ког-

да командир части предложил нам ночевать в казарме, Раиса Недашковская твердо за-явила: «Остаемся!» // Факты. – 03.06.2014.

2. Там само.3. Лоцман Р. Українознавчі засади про-

фесійної підготовки виконавців народної пісні в умовах сучасного міста // Україно-знавство. – 2011. –Число 1(38). – С.172.

4. Куліш Н. Релакс для АТО // Слово Про-світи. – 2014. – 35(775). – 4–10 вересня. – С. 15.

5. Електронний ресурс. – Режим до-ступу: http://showbiza.com/yaroslavamusic/blog/12846

6. Електронний ресурс. – Режим досту-пу: http://www.pisni.org.ua/persons/718.html

7. Електронний ресурс. – Режим досту-пу: http://www.fph.org.ua

Валентина КОРОТЯ-КОВАЛЬСЬКАстарший науковий співробітник

відділу культурологічних досліджень ННДІУВІ,

народна артистка України

Рух допомоги українській армії набирає дедалі більших масштабів, за деякими даними, одна третина населення України матеріально допомагає українській армії. Незважа-ючи на всю складність, яка існує на цей час, на підтримку армії та людей, які змушені були покинути свої домівки, культурні заходи проходять у найвіддаленіших куточках країни. Як частина культурного життя українців у таких умовах відбуваються виставки, концерти, спектаклі. Існу-ють мистецькі проекти «Крила Фенікса», «Митці воїнам», «Молюсь за тебе, Україно», «Підтримаймо своїх», які ста-ли досить відомими в Україні. Учасники цих проектів пра-цюють у непростих для них умовах: у клубах і навчальних аудиторіях, у казармах і на плацу, нерідко просто в полі. Серед таких колективів вирізняється проект «Народна фі-лармонія», ідейним натхненником і, по суті, координато-ром якого є 26-літня співачка Руслана Лоцман.



УДК 78(477)

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «НЕФОРМАЛЬНА СУБКУЛЬТУРА» ЯК ПІДСИСТЕМА СУБКУЛЬТУРИ

Вікторія КУХАРаспірантка відділу української етнології ННДІУВІ

Анотація. У статті досліджується історія вивчення поняття «неформальна субкуль-тура» як підсистема субкультури. З’ясовано історію появи в науковому обігу поняття «суб-культура» і процес становлення його історіографічної бази. Увага зосереджена на трьох най-більш популярних неформальних субкультурах в Україні і розглянуто найважливіші праці, що характеризують хіпі, панків і готів. Дослідження показало, що, попри популярність цих неформальних субкультур в Україні, вони практично не вивчалися. Багато фактичного ма-теріалу про субкультури і неформальні субкультури міститься у світовій мережі Інтернет, проте така інформація здебільшого не має наукового обґрунтування. Таким чином, нефор-мальні субкультури, що стають дедалі популярнішими, потребують подальшого вивчення, адже вони є суттєвою складовою сучасної української суспільної історії і культури.

Ключові слова: Україна, українці, субкультура, неформальна субкультура, хіпі, панки, готи.

ИСТОРИЯ ИЗУЧЕНИЯ ПОНЯТИЯ «НЕФОРМАЛЬНАЯ СУБКУЛЬТУРА» КАК ПОДСИСТЕМА СУБКУЛЬТУРЫ

Виктория КУХАРаспирантка отдела украинской этнологии ННИИУВИ

Аннотация. В статье исследуется история изучения понятия «неформальная субкуль-тура» как подсистема субкультуры. Выяснены история появления в научном обороте поня-тия «субкультура» и процесс становления его историографической базы. Внимание сосредо-точено на трех наиболее популярных неформальных субкультурах в Украине и рассмотрены важнейшие труды, характеризующие хиппи, панков и готов. Исследование показало, что, несмотря на популярность этих неформальных субкультур в Украине, они практически не изучались. Много фактического материала о субкультурах и неформальных субкультурах содержится в мировой сети Интернет, однако такая информация в основном не имеет на-учного обоснования. Таким образом, неформальные субкультуры, которые становятся все популярнее, требуют дальнейшего изучения, ведь они являются существенной составляю-щей современной украинской общественной истории и культуры.

Ключевые слова: Украина, украинцы, субкультура, неформальная субкультура, хиппи, панки, готы.

HISTORY OF STUDY OF CONCEPT «INFORMAL SUBCULTURE» AS A SUBSYSTEM OF SUBCULTURE

Victoriia KUKHARPost-graduate student of Ukrainian Ethnology Department of NRIUSWH


Кухар В. Історія вивчення поняття «неформальна...

Культура – історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, який відображається у результатах мате-ріальної та духовної діяльності. У другій половині ХХ ст. на базі поняття «культу-ра» з’явився новий термін – «субкульту-ра» (підкультура), який отримав широке застосування в сучасній науці і харак-теризує культуру групи або класу, що відрізняється від панівної культури або протистоїть їй. Формування різнома-нітних субкультур зумовлене історично, адже у різні періоди існування людства маємо можливість простежити виник-нення і становлення особливих суспіль-них об’єднань за спільними інтересами, ідеями тощо.

Субкультура охоплює широке коло різноманітних соціальних угруповань, містить кілька підсистем, однією з яких є «неформальна субкультура», що ха-рактеризує соціально-демографічні гру-пи, своєрідно організовані і поширені здебільшого у молодіжному середовищі. Важливо наголосити, що поняття «не-формальна субкультура» відрізняється від явища «субкультура», оскільки цей термін не передбачає вікових обмежень, як, наприклад, «молодіжна субкульту-ра», і не є масовим явищем, яким на сьо-годні стала «субкультура».

Актуальність заявленої нами про-блематики полягає в комплексному

дослідженні історії вивчення поняття субкультури, оскільки термін «нефор-мальна субкультура» у сучасній науці є недостатньо вивченим і не має ґрунтов-ної історіографічної бази.

Новизна дослідження – спроба про-аналізувати існуючу на сьогодні історіо-графічну базу понять «субкультура» і «неформальна субкультура».

Мета роботи полягає у вивченні іс-торіографічної бази поняття «нефор-мальна субкультура». Поставлена мета передбачає такі завдання: 1) з’ясувати історію появи в науковому обігу понят-тя «субкультура»; 2) простежити процес становлення історіографічної бази по-няття «субкультура» і виникнення його складової «неформальна субкультура»; 3) розглянути найважливіші праці до-слідників, що вивчають неформальні субкультури хіпі, панків, готів; 4) підби-ти підсумки і зробити загальні висновки дослідження.

Об’єктом дослідження є сучасні українські неформальні субкультури другої половини ХХ – ХХІ ст., їхні уподо-бання та ментальність; предметом – іс-торія вивчення поняття «субкультура» і його підсистеми «неформальна субкуль-тура».

Існує велика кількість теоретич-них праць, присвячених вивченню по-няття «субкультура». Дослідженням

Annotation. � is paper examines the history of study of concept «informal subculture» as a sub-system of subculture. � e history of emergence of the notion «subculture» in scienti¢ c use and the process of development of its historiographical base is analyzed. � e author paid attention to three the most popular informal subcultures in Ukraine and examined the most important works which describe the hippies, punks and the goths. � e research revealed that despite the popularity of these informal subcultures in Ukraine, they are scantily explored. Big factual material on subcultures and informal subcultures can be found in Internet, but such information has no scienti¢ c rationale. � us, informal subcultures which have become increasingly popular warrants further study as they are a signi¢ cant component of the modern Ukrainian social history and culture.

Key words: Ukraine, the Ukrainians, subculture, informal subculture, hippie, punks, goths.



субкультури займалися такі вчені, як М. Соколов, О. Глушкова, Т. Щепанська, К. Мюллер та ін. [20; 4; 23; 15]. В Україні це явище вивчали М. Закович, Н. Слюса-ревський, О. Божок, О. Білецька, В. Ра-дзієвський [7; 19; 3; 2; 17]. Тут варто зазначити, що поняття «неформальна субкультура» окремо не вивчалося, а лише в контексті субкультури. Чимало інформації із зазначеної тематики мож-на отримати зі світової мережі, але вона є не завжди достовірною і її авторство часто неможливо визначити. Враховую-чи це, матеріали з Інтернету необхідно використовувати обережно, максималь-но їх перевіряючи.

Питання субкультури постало спо-чатку як міждисциплінарне та міжгалу-зеве, адже викликало науковий інтерес у істориків, психологів, кримінологів, соціологів, медиків, юристів, мистецтво-знавців, філософів, філологів, педагогів, політологів та багатьох інших фахівців. З часом почало домінувати у культу-рологів. Наукове осмислення поняття «субкультура» у сучасній культурології почалося в 60-х роках ХХ ст. Нині явище субкультури розглядається у багатьох галузях і інтерпретується по-різному.

Вважається, що термін «субкульту-ра» у науковий обіг увів американський соціолог Т. Роззак ще у 30-х роках ХХ ст. Також першість приписують американ-ському досліднику М. Гордону, який тлумачив це поняття як «підрозділ на-ціональної культури, сформований ком-бінацією таких соціально важливих фак-торів, як класова належність, етнічний фон, місце проживання (регіон, місто, село) та віросповідання, і який стано-вить у даній комбінації функціонуючу єдність, що справляє поєднаний вплив на індивідуума» [1].

У 1950 р. американський соціолог Д. Рісмен у своїх дослідженнях харак-теризував це поняття як групу людей, що цілеспрямовано вибирає манери, цінності та стиль. Пізніше Д. Хебдідж написав книгу «Субкультура: значення стилю», зауваживши, що субкультура співорганізовує людей зі схожими сма-ками, яких не задовольняють загально-прийняті стандарти, норми і ціннос-ті [22].

Незважаючи на те, що поняття «субкультура» виникло ще у 30-х роках ХХ ст., як предмет наукового вивчення сформувалося воно в другій половині 1960-х років. Це пов’язують зі сплеском соціально-політичної активності молоді («студентська революція» у Франції, рух бітників і хіпі в США і Європі, діяльність хунвейбінів у Китаї та ін.). Наприкінці 60-х років з’ясувалося, що старше поко-ління є чужим для молодих, а про нове покоління нічого не відомо. Відбувся розрив між поколіннями, і старше поко-ління опинилося перед фактом, що воно не має уяви про потреби, запити та ідеа-ли своїх дітей.

Передусім варто відзначити, що по-няття субкультури спочатку викорис-товувалося американськими і європей-ськими соціологами щодо кримінальної сфери. Згодом це поняття перекинулося на молодіжні об’єднання. Саме звідси й починається формування стереотипу негативного сприйняття субкультур.

У країнах СРСР дослідження моло-діжних субкультур не розвивалося перш за все через певні ідеологічні установки. Наявність багатьох молодіжних груп у соціалістичному суспільстві не визна-валася або ж ці групи розглядалися як девіантні. У кінці 70-х років ХХ ст. од-ним із перших, хто намагався розповісти



суспільству про існуючі на той час специ-фічні угруповання, був В. Пирожков. У своєму дослідженні він розглядає кримі-нальну субкультуру, до якої входять не-повнолітні, яких залучають туди у свою злочинну діяльність «ватажки банд» і «демонстративно оберігають їх від ал-коголю, наркотиків та інших проявів людської слабкості, готуючи до головно-го – безоглядної відданості ватажкові і злочинної діяльності. Таким чином, ми бачимо нову генерацію «благопристой-них» кримінальників з «ідейним ухилом». Також дослідник наголошує: «Криміналь-на субкультура, як і злочинність, має без-ліч причин. Цілісної концепції причин та умов її виникнення і функціонування поки немає. Це значною мірою пов’язано з невивченістю соціальних процесів не тільки в молодіжному середовищі, але і в духовній сфері суспільства в цілому… живучість кримінальної субкультури впливає на порушення принципів соці-альної справедливості, крах соціальних ідеалів у молоді, помилки в роботі з не-повнолітніми, нерозуміння особливос-тей їхнього віку (в тоталітарних умовах зробити це неможливо), прагнення до спілкування і гуртування в цілях самови-раження і самоствердження» [16]. У пра-ці В. Пирожков зробив глибокий і ґрун-товний аналіз, детально описав причини і витоки кримінальної субкультури, струк-туру, закони, норми і правила, традиції, ритуали, загальні і власні імена, систему цінностей і навіть значення татуювань у неповнолітніх і молодих правопорушни-ків. Проте його дослідження стосувалося поняття кримінальної субкультури, яку він розглядав як існуючу проблему, котру слід вирішити.

Важливо зауважити, що публіка-ція праці В. Пирожкова неодноразово

заборонялася під приводом того, що в країні (радянській) розглянутих у ній явищ бути не може, бо в ній немає про-фесійної та організованої злочинності.

Те, що майже не досліджувалася тема неформальної ініціативи в радян-ській історіографії, обумовлювалося, по-перше, політичною кон’юнктурою, згідно з якою дослідження громадської активності молоді відбувалося лише в межах офіційних організацій; по-друге, відсутністю фактологічного матеріалу внаслідок замовчування інформації про неформальні об’єднання в СРСР.

Перші соціологічні заміри в моло-діжному середовищі України почали робити на початку 70-х років. Зокре-ма, відділ соціологічних досліджень Ін-ституту філософії АН УРСР протягом 1971–1985 рр. регулярно відслідковував проблеми соціальної та професійної орі-єнтації шкільної молоді, головним чи-ном випускників 8-х та 10-х класів. Ці дослідження допомогли виявити довго-тривалі тенденції цілісної деформації та накопичення негативних явищ у моло-діжному середовищі [11, 54].

У 80-х роках ХХ ст. відбувається змі-на акцентів у радянських дослідженнях суспільної активності молоді, яка була пов’язана з початком перебудови. З од-ного боку, відбулося значне пожвавлен-ня інтересу до діяльності неформальних об’єднань, започаткувалося систематич-не їх вивчення, намітилась тенденція відходу від ідеологічних стереотипів, з другого – суттєвими рисами значної кількості літератури цього періоду за-лишалися її політична заангажованість, замовчування важливих процесів у мо-лодіжному середовищі.

З середини 80-х років соціологія та психологія молоді звертають свою увагу



на актуальні проблеми побуту, вільно-го часу, ставлення до неформальних об’єднань, політичних та соціальних процесів. До проблематики неформаль-ного молодіжного руху звернулися і сус-пільствознавці, трактуючи субкультуру як особливий життєвий стиль з певними цінностями [11, 55]. Дослідники у своїх працях починають вживати поняття «неформальні об’єднання молоді», «не-формали», тут важливо наголосити, що так називали представників різних суб-культурних молодіжних рухів в СРСР 80–90-х років XX ст., тому поняття «суб-культура», «молодіжна субкультура» і «неформальна субкультура» не мають чітких розмежувань, швидше за все, вживаються як одне і те ж. Дослідники В. Семенова, М. Топалов, І. Андреєва, Л. Новікова, Г. Вохмінцева, В. Чупров, Г. Хохряков, В. Левічева, М. Черниш спробували не аналізувати кожну не-формальну групу окремо, а простежити соціально-історичні витоки цього яви-ща, описати типи цих груп, проблеми і протиріччя їх існування на даному ета-пі, а також подальші перспективи їх роз-витку в умовах демократизації радян-ського суспільства. Дослідники видали інформаційний збірник для тих, хто ці-кавиться гострими проблемами життя молоді [18, 4].

Однак, на нашу думку, численні пу-блікації тих років ще не досягали належ-ного рівня наукового опису й аналізу, за-лишаючись на рівні публіцистики, хоча відбувалося освоєння нового, раніше за-критого матеріалу.

У 1990 р. російські дослідники А. Гро-мов і О. Кузін у своєму дослідженні на-магаються з’ясувати питання, хто такі «неформали» і чому вони виникли. Для того, щоб визначити, кого відносити до

«неформалів», дослідники провели опи-тування серед людей різного віку і про-фесій. Щодо історії виникнення явищавчені вважають, що воно з’явилося ще у часи античності, на підтвердження пропонують для розгляду тексти давніх філософів і письменників. Варто наго-лосити, що у дослідженні автори ви-окремлюють уже відому на той час не-формальну субкультуру хіпі, тоді вона називалася Системою. Цим «неформа-лам» А. Громов і О. Кузін присвятили окремий розділ. Також вони вперше да-ють ґрунтовний аналіз впливу рокової музики на формування неформальних об’єднань [5, 5 – 11].

З розпадом Радянського Союзу укра-їнська суспільна наука отримала широкі можливості для розвитку. Так, відразу було створено Український науково-до-слідний інститут проблем молоді, який очолив О. Яременко. Спеціалісти Інсти-туту протягом 1991–1997 рр. відслід-ковували молодіжну ініціативу. Серед досліджень, розроблених Інститутом в галузі формування та становлення мо-лодіжного руху, слід відзначити праці В. Головенька. Крізь призму соціаль-но-економічних та політичних транс-формацій досліджують у своїх роботах молодіжне середовище М. Головатий та О. Яременко [11, 55 – 56].

Серед російських дослідників, які спеціалізуються на проблематиці моло-діжного неформального руху, необхідно особливо відзначити роботу російської вченої Т. Щепанської «Символіка моло-діжної субкультури» (1993), яка є, по суті, одним із найґрунтовніших досліджень вітчизняного середовища хіпі. Дослід-ниця зосередила свою увагу в основно-му на символіці молодіжних угруповань, моделюючи зв’язок між символікою і



соціальною структурою суспільства. Матеріалами для дослідження слугува-ло середовище міського андеграунду під назвою «Система» (пізніше – хіпі).

Характерною рисою на початку ХХІ ст. стало формування нових на-уково-теоретичних підходів до вивчен-ня проблеми суспільно-політичної ді-яльності неформальних молодіжних об’єднань. Запропонована М. Соколо-вим концепція соціокультурної страти-фікації тлумачить субкультуру переду-сім як явище соціально-психологічне і мистецьке. Згідно з цією концепцією субкультура – це не що інше, як карти-на світу, що є спільною для певної вели-кої групи людей. Значну роль у генезі й еволюції субкультур відіграє мистецтво, воно відображає картини світу різних субкультур, а також своєрідним чином формує і змінює їх [20].

З 2000-х років в українській науці по-чали досліджуватися найрізноманітніші субкультури, серед яких: вікові (дитячі, підліткові, молодіжні тощо), професійні (адміністративні, юридичні, фінансові тощо), музичні (рок, реп, поп тощо), со-ціальні (бідності, багатства), девіантні (конфлікті, кримінальні). Розглянемо праці, які присвячені неформальним субкультурам, оскільки на сучасному етапі це явище розмежовується з понят-тям «субкультура» і має своїх окремих представників. У своєму дослідженні визначаємо неформальну субкульту-ру як соціально-демографічні групи, своєрідно організовані і поширені пе-редусім серед молоді, що відрізняють-ся нестандартними одягом, зачіскою, сленгом, уподобаннями в музиці, мане-рами поведінки тощо, представниками неформальних субкультур називають об’єднання хіпі, панків, готів, металістів,

емо та ін. Враховуючи це, для прикладу обрано три найбільш популярні нефор-мальні субкультури в Україні – хіпі, пан-ків і готів.

Субкультуру хіпі почали досліджу-вати, починаючи з 60-х років ХХ ст. Найбільш ґрунтовно вивчав це явище американський дослідник Скіп Стоун, у своїй праці «Хіппі від А до Я» він роз-повідає детально історію зародження, становлення і розвитку хіпі в США, опи-сує ідеї, стиль, уподобання, зовнішній вигляд тощо. Також вивченням життя і побуту хіпі займалася американська до-слідниця Шейла Кейвен, зокрема, вона вивчала комуни хіпі у Хейті (район у місті Сан-Франциско). В Україні явище хіпі досліджував Д. Громов. У своїй праці «Хиппи Советской Украины» він описує процес становлення українських-ра-дянських хіпі, зазначаючи, що виникли вони водночас з американськими у 60-х роках ХХ ст. і відрізнялися лише за по-літичними переконаннями.

Досліджували неформальну субкуль-туру панків А. Кокарев, Крейг О’Хара, О. Бочаров, О. Аксютіна, О. Стромская та ін. Тут варто виокремити працю аме-риканського дослідника К. О’Хари, який вважається авторитетним дослідником явища неформальної субкультури пан-ків. У своєму дослідженні «Философия панка: больше чем шум» він деталь-но описує історію виникнення панку у США і Британії, вплив цього явища на молодь, суспільство і його розвиток. Ро-сійський дослідник А. Кокарев у своїй книзі «Панк-рок від А до Я» теж дослі-джує історію панку, порівнюючи радян-ських панків з панками США і Велико-британії, проте в основному акцентує увагу на становленні і розвитку інозем-них панків. В Україні це явище окремо



практично не досліджувалося, а лише в контексті, поряд з іншими неформаль-ними субкультурами.

Протягом останніх років з’явилося чимало досліджень про неформальну субкультуру готів. Зокрема, це явище досліджували С. Лєвікова, М. Шима-новський, Н. Корпач, С. Мичко, М. Кло-потенко та ін. Дослідниця С. Лєвікова вважає, що готична субкультура була пов’язана з музичною сценою і походить від панку. У своєму дослідженні «Го-тика как она есть, или о старой-новой молодежной субкультуре» російська до-слідниця подає детальний опис історії виникнення, становлення готів і те, в якому стані вони перебувають на сучас-ному етапі. В основному весь теоретич-ний матеріал, який характеризує понят-тя готичної субкультури, представлений в інтернет-джерелах, зокрема, варто від-мітити сайт під назвою «Готиковедение», де зроблений ґрунтовний аналіз явища субкультури готів і розглядаються ціка-ві факти щодо існуючого світогляду цієї неформальної субкультури. Багато ста-тей написані соціологами, психологами, культурологами, рідко – істориками, а іноді й аматорами, які навіть не намага-ються вникнути у суть поняття. В Укра-їні окремі дослідження про субкультуру готів можна зустріти лише в Інтернеті, але представлену там інформацію необ-хідно використовувати обережно, мак-симально її перевіряючи.

Наостанок зазначимо, що багато фактичного матеріалу про субкультури і неформальні субкультури міститься у світовій мережі Інтернет, котра віді-грає визначальну роль у житті багатьох людей, адже пропонує широкі можли-вості для спілкування; в ній легко зна-йти людей зі спільними інтересами та

світоглядом. В результаті такого спілку-вання окремі групи людей автоматично і мимоволі можуть формувати специфіч-ні субкультури. Проте інформація, яка міститься у Всесвітній павутині, є до-сить неоднозначною, і далеко не завжди наявний у ній матеріал неупереджено і об’єктивно оцінює ту чи іншу нефор-мальну субкультуру, також рідко можна виявити авторство розміщених статей та прослідковується проблема поганих перекладів і редагування текстів, що по-гіршує їхню якість.

Отже, виходячи з поставлених за-вдань, бачимо, що дослідники різних га-лузей в різні роки намагалися знайти по-яснення явища «субкультура». Оскільки існувало безліч підходів і інтерпретацій до визначення терміна, він і надалі ли-шається не до кінця сформованим й у подальшому зазнаватиме змін. Ці зміни будуть пов’язані не тільки з розширен-ням поняття, але і з розвитком культури та медіапростору, в якому ці субкульту-ри знаходяться і розвиваються. У про-цесі дослідження дійшли висновків, що, порівняно з іноземними дослідниками, в Україні феномен субкультури вивчений недостатньо і часто аналізується в його вузькому значенні. Також з’ясували, що поняття «неформальна субкультура» окремо не вивчалося, лише в контексті, поряд із субкультурою, а інколи взагалі ці терміни не розмежовувалися дослід-никами. У даному дослідженні нами ви-значено неформальну субкультуру як соціально-демографічні групи людей, своєрідно організовані і поширені пе-редусім серед молоді, що відрізняють-ся нестандартними одягом, зачіскою, сленгом, уподобаннями в музиці, мане-рами поведінки тощо, представниками неформальних субкультур називають



об’єднання хіпі, панків, готів, металістів, емо та ін. Враховуючи це, для прикладу обрали три найбільш популярні нефор-мальні субкультури в Україні – хіпі, пан-ків, готів – і спробували розглянути їхню історіографічну базу. Дослідження по-казало, що, попри популярність цих не-формальних субкультур в Україні, вони практично не вивчалися. Натомість в іноземних дослідженнях неформальні субкультури вивчаються давно й існує чимало ґрунтовних праць, що стосують-ся хіпі, панків і готів. Багато матеріалів про вказані неформальні субкультури можна знайти в Інтернеті, проте така ін-формація здебільшого не має наукового обґрунтування.

Таким чином, неформальні субкуль-тури притаманні Україні і тому потре-бують подальшого вивчення, адже вони є суттєвою складовою сучасної україн-ської суспільної історії і культури.

ЛІТЕРАТУРА1. Leech К. Youthquake. È e growth of a

counter-culture through two decades. – London, 1973. – P. 7.

2. Білецька О.О. Трансформаційні про-цеси української молодіжної субкультури наприкінці ХХ–ХХІ ст. // Актуальні про-блеми історії, теорії та практики художньої культури: збірник наукових праць. – К., 2010. – Вип. 24. – С. 139–144.

3. Божок О.І. Феномен субкультури в багатогранності буття культури // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інсти-тут»: збірник наукових праць. – К., 2009. – С. 17–21.

4. Глушкова О.М. Теоретические ас пек-ты анализа субкультуры. – Режим доступу: http://archvuz.ru/2009_22/35

5. Громов А.В., Кузин О.С. Неформалы: кто есть кто? – М.: Мысль, 1990. – 269, [2] с.

6. Громов Д. Хиппи советской Укра и-ны. – Режим доступу: http://www.hippy.ru/lvivponaduse3.html

7. Закович M.M. «Субкультура» та її функції / Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посіб-ник. – Київ: Знання, 2007. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/part1/107.htm

8. Клопотенко М.А. «Готи» – молодіжна субкультура. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=444

9. Кокарев А.И. Панк-рок от А до Я. – Режим доступу: http://bookre.org/reader?³ le=84575

10. Крейг О’Хара. Философия панка: больше чем шум / Перекл. з англ. Ольга Ак-сютина, Александр Артюх, Ира Пуховская, Артем Черных, подонок икс, Чесноков Пал Саныч. – М.: НОТА-Р, 2003. – 220 с.

11. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: дослідження / Кулік [та ін.]. – К.: Центр до-слідження проблем громадянського суспіль-ства, 2000. – 457 с.

12. Кэйвен Ш. Коммуна Хиппи в Хейте. – Режим доступу: http://voov.narod.ru/books-way/1/27.htm

13. Левикова С.И. Готика как она есть, или о старой-новой молодежной субкуль-туре // Философские науки. – 2006. – № 7. – С. 79–92.

14. Левикова С.И. Готика как она есть, или о старой-новой молодежной субкуль-туре // Философские науки. – 2006. – № 8. – С. 91–101.

15. Мюллер К. Молодіжні субкультури / Переклала Софія Онуфрів // Ї. – 2002. – № 24. – Режим доступу: http://www.azh.com.ua/lib/molodizhni-subkultury

16. Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодежи (криминальная субкульту-ра). – Режим доступу: http://www.e-reading.ws/chapter.php/75561/0/Pirozhkov_-_Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html



17. Радзієвський В.О. Кримінальна суб-культура молоді як соціокультурне яви-ще. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2011_3/41.pdf

18. Семенова В.В. Истоки неформально-го движения / Неформальные объединения молодежи вчера, сегодня… А завтра? – М., 1988. – 67 с.

19. Слюсаревський Н.М. Субкультура як об’єкт дослідження // Соціологія: теорія, ме-тоди, маркетинг. – 2002. – № 3. – С.117–127. – Режим доступу: http://www.countries.ru/library/typology/subk_ukr.htm

20. Соколов М. Субкультурное измере-ние социальных движений: когнитивный подход. – Режим доступу: http://subculture.narod.ru/texts/book2/sokolov.htm

21. Стоун С. Хиппи от А до Я / Пер. Ца-рев Р.Ю. – Красноярск, 2000. – Режим досту-пу: http://hiplib.ru/hippies-from-a-to-z/

22. Субкультура или записки из под-полья. – Режим доступу: http://sub-cult.ru/index.php/chtivo/statji/1556-subkultura-ili-zapiski-iz-podpolja.html

23. Щепанська Т. Теорія субкультур / Пе-реклала Лідія Ліщак // Ї. – 2005. – Число 38. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/schepanskaja.htm

REFERENCES1. Leech К. Youthquake. È e growth of a

counter-culture through two decades. – London, 1973. – P. 7.

2. Biletska O.O. Transformatsiini protsesy ukrainskoi molodizhnoi subkultury naprykintsi XX–XXI st. // Aktualni problemy istorii, teorii ta praktyky khudozhnoi kultury: zbirnyk naukovykh prats. – K., 2010. – Vyp. 24.– S. 139–144.

3. Bozhok O.I. Fenomen subkultury v bahatohrannosti buttia kultury // Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu Ukrainy «Kyiivskyi politekhnichnyi instytut»: zbirnyk naukovykh prats. – K., 2009. – S. 17–21.

4. Glushkova O.M. Teoreticheskie aspekty analiza subkultury. – Rezhym dostupu: http://archvuz.ru/2009_22/35

5. Gromov A.V., Kuzin O.S. Neformaly: kto est kto? – M.: Mysl, 1990. – 269, [2] s.

6. Gromov D. Khippi sovetskoy Ukrainy. – Rezhym dostupu: http://www.hippy.ru/lvivponaduse3.html

7. Zakovych M.M. «Subkultura» ta yii funktsii / Kulturolohiia: ukrainska ta za-rubizhna kultura. Navchalnyi posibnyk. – Kyiv «Znannia», 2007. – Rezhym dostupu: http://www.ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/part1/107.htm

8. Klopotenko M.A. «Goty» – molodіzhna subkultura. – Rezhym dostupu: http://udau.edu.ua/library.php?pid=444

9. Kokarev A.I. Pank-rok ot A do Ya. – Re zhym dostupu: http://bookre.org/reader?³ le=84575

10. Kreyg O’Khara. Filoso³ ya panka: bolshe chem shum / Perekl. z angl. Olga Aksyutina, Aleksandr Artyukh, Ira Pukhovskaya, Artem Chernykh, podonok iks, Chesnokov Pal Sanych. – M.: NOTA-R, 2003. – 220 s.

11. Kulik V., Holobutska T., Holobutskyi O. Moloda Ukraina: suchasnyi orhanizovanyi molodizhnyi rukh ta neformalna initsiatyva: doslidzhennia / Kulik [ta in.]. – K.: Tsentr doslidzhennia problem hromadianskoho suspilstva, 2000. – 457 s.

12. Keyven Sh. Kommuna Khippi v Khey-te. – Rezhym dostupu: http://voov.narod.ru/books-way/1/27.htm

13. Levikova S.I. Gotika kak ona estq, ili o staroj-novoj molodezhnoj subkulqture // Filosofskie nauki. – 2006. – № 7. – S. 79–92.

14. Levikova S.I. Gotika kak ona est, ili o staroy-novoy molodezhnoy subkulture // Filosofskie nauki. – 2006. – № 8. – S. 91–101.

15. Miuller K. Molodizhni subkultury / Pereklala So³ ia Onufriv // Yi. – 2002. – №24. – Rezhym dostupu: http://www.azh.com.ua/lib/molodizhni-subkultury

16. Pirozhkov V.F. Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura). – Rezhim dostupu: http://www.e-reading.ws/chapter.php/75561/0/Pirozhkov_-_Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html

17. Radziievskyi V.O. Kryminalna subkultura molodi yak sotsiokulturne yavyshche. – Rezhym



dostupu: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2011_3/41.pdf

18. Semenova V.V. Istoki neformalnogo dvizheniya / Neformalnye obedineniya mo-lo dezhi vchera, segodnya… A zavtra? – M., 1988. – 67 s.

19. Sliusarevskyi N.M. Subkultura yak obiekt doslidzhennia // Sotsiolohiia: teoriia, me-tody, marketynh. – 2002. – №3. – S.117–127. – Rezhym dostupu: http://www.countries.ru/library/typology/subk_ukr.htm

20. Sokolov M. Subkulturnoe izmerenie so-tsialnykh dvizheniy: kognitivnyy podkhod. –

Rezhym dostupu: http://subculture.narod.ru/texts/book2/sokolov.htm

21. Stoun S. Khippi ot A do Ya / Per. Tsa-rev R.Yu. – Krasnoyarsk, 2000. – Rezhym dostupu: http://hiplib.ru/hippies-from-a-to-z/

22. Subkultura ili zapiski iz podpolya. – Rezhym dostupu: http://sub-cult.ru/index.php/chtivo/statji/1556-subkultura-ili-zapiski-iz-podpolja.html

23. Shchepanska T. Teoriia subkultur / Pereklala Lidiia Lischak // Yi. – 2005. – Chyslo 38. – Rezhym dostupu: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/schepanskaja.htm

V. KukharHistory of Study of Concept «Informal Subculture»

as a Subsystem of SubcultureAbstract

In the latter half of the XXth century a new term «subculture» emerged on a basis of notion «culture». It is widely used in a modern science and characterizes culture of a group or a class which is di� erent from the dominant culture or opposed to it. � e formation of various subcultures is historically determined, because in di� erent periods of human being we can trace the emergence and development of special social groups with common interests, ideas etc. � e researchers of di� erent spheres of activities in di� erent times tried to explain the subculture phenomenon. Since there were many approaches and interpretations to the de¢ nition of the term, it still is not fully de¢ ned and further will undergo changes. � ese changes will be connected not only with the extension of the concept, but also with the development of culture and media space where these subcultures exist and develop. In the study we concluded that in Ukraine the subculture phenomenon is scantily explored and o© en is analyzed in the strict sense. It is found out that the informal subculture has been studied only in the context of subculture and sometimes these terms were not di� erentiated by researchers. In the paper the author de¢ ned informal subculture as socio-demographic groups of people with speci¢ c organization and extension common for the young people who are distinct in non-traditional clothes, hairstyles, slang, tastes in music and manners etc. � e hippie, punks, goths, metalheads, emo and others represent the informal subculture. Taking all of this into account, we have chosen as an example such three the most popular informal subculture in Ukraine as the hippies, punks, goths and tried to consider their historiographical basis. � e study showed that despite the popularity of these informal subcultures in Ukraine, they are scantily explored. However, informal subcultures have been studied in other countries for a long time and nowadays there are a lot of foreign researches dealing with the hippies, punks and goths. Big material on subcultures and informal subcultures can be found in Internet, but such information has no scienti¢ c rationale. � erefore informal subcultures are inherent for Ukraine and warrant further study.



УДК 338.43.02 (477) «199/ 201»

ЗМІНИ ХАРАКТЕРУ УЧАСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ ЕТНОСПІЛЬНОТ У ПРОФЕСІЙНОМУ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ЖИТТІ

НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ: ДОСВІД ТА ТЕНДЕНЦІЇ 1990 – 2000 рр.

Володимир ПЕКАРЧУКкандидат історичних наук, доцент, заступник начальника кафедри теорії та історії держави і права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Анотація. У статті на основі архівних, статистичних матеріалів, аналітичних на-працювань попередників розглянуті зміни в характері участі представників етноспільнот у професійному культурно-мистецькому житті незалежної держави і на цій основі – активіза-ції етнічної ідентифікації, забезпечення гармонізації міжетнічних стосунків.

Вперше в історіографії на основі специфічного методологічного інструментарію проана-лізовано відповідність професійного культурно-мистецького життя стратегічним цілям – визнання поліетнічного характеру українського суспільства, розбудова соціокультурного се-редовища і духовного розвитку етносів України.

Ключові слова: етнічні меншини, держава, культура, відродження, театр, мистецтво, колектив, репертуар.

ИЗМЕНЕНИЯ ХАРАКТЕРА УЧАСТИЯ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ ЭТНОСООБЩЕСТВ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ

КУЛЬТУРНО-ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЖИЗНИ НЕЗАВИСИМОЙ УКРАИНЫ:

ОПЫТ И ТЕНДЕНЦИИ 1990 – 2000 гг.

Владимир ПЕКАРЧУКкандидат исторических наук, доцент, заместитель начальника кафедры теории и истории государства и права Луганского государственного университета внутренних дел имени Э.А. Дидоренко

Аннотация. В статье на основе архивных, статистических материалов, аналитичес-ких наработок предшественников рассмотрены изменения в характере участия представи-телей этносообществ в профессиональной культурно-художественной жизни независимого государства и на этой основе – активизации этнической идентификации, гармонизации межэтнических отношений.

Впервые в историографии на основе специфического методологического инструмента-рия проанализировано соответствие профессиональной культурно-художественной жизни стратегическим целям – признание полиэтнического характера украинского общества, раз-витие социокультурной среды и духовное развитие этносов Украины.

Ключевые слова: этнические меньшинства, государство, культура, возрождение, те-атр, искусство, коллектив, репертуар.


Пекарчук В. Зміни характеру участі представників...

Після проголошення незалежності в Україні склалися передумови для роз-витку професійного культурно-мистець-кого життя етноменшин. Розширювалась його інфраструктура. Активізувалися форми театральної, мистецької та ви-ставкової діяльності. Театральне мис-тецтво етноменшин, з одного боку, ви-ступало різновидом «чистого», тобто професійного, мистецтва, а з другого – як різновид самодіяльно-розважаль-ного мистецтва, яке непрофесійне, але нерідко високоякісне та артистичне. В театральній діяльності етноменшин склалася низка традицій використання різноманітних жанрів: драми, комедії, трагедії, трагікомедії; постановка п’єс різних авторів; постановка спектаклів різними мовами; використання сценіч-ного досвіду інших народів; благодійні покази спектаклів.

Метою і завданням цієї статті є здій-снення на основі різнопланових дже-рел дослідження проблем культурної

самоідентифікації. Зазначена проблема залишалась малодослідженою в укра-їнській історіографії. Окремі її аспекти одержали фрагментарне висвітлення в працях В. Наулка, В. Євтуха, О. Ку-рінного, М. Панчука, В. Котигоренка, Г. Москаля, В. Вороніна, Р. Чілачави, Т. Пилипенко. Вони здебільшого при-свячені етнонаціональній структурі українського суспільства, сучасному стану етноменшин, політиці в галузі культури, особливостям процесів етніч-ного відродження. Особливе значення мало розроблення українськими вчени-ми концептуальних підходів до аналізу етнокультури як саморегульованої сис-теми, сфери реалізації людських ціннос-тей, теорії етносу тощо.

Правову основу міжнародного і, відповідно, двостороннього співробіт-ництва між театрами визначив Закон України «Про театри та театральну ді-яльність» (2005 р.). У ньому були окрес-лені основні права театрів та театральних

CHANGES OF REPRESENTATIVES OF ETHNIC COMMUNITIES INVOLVEMENT IN THE PROFESSIONAL ARTS

AND CULTURAL LIFE OF INDEPENDENT UKRAINE: EXPERIENCE AND TRENDS OF 1990’S – 2000’S

Volodymyr PEKARCHUKCandidate of Historical Sciences, associate professor, deputy chief of � eory and History of State and Law Department of Luhansk State University of Internal A� airs named a© er E. O. Didorenko

Annotation. Based on archival and statistic materials, analytical researches of the predecessors the paper analyzes the changes of representatives of ethnic communities involvement in the professional arts and cultural life of independent Ukraine. � e processes of activation of ethnic identi¢ cation and harmonization of interethnic relations are examined as well.

For the ¢ rst time in historiography on the basis of speci¢ c methodological tools the author analyzed the correspondence of the professional arts and cultural life to such strategic aims as the recognition of a multi-ethnic nature of the Ukrainian society, the development of social and cultural environment and spiritual development of the Ukrainian ethnos.

Key words: ethnic minorities, state, culture, regeneration, theater, art, collective, repertoire.



колективів у сфері міжнародного співро-бітництва, а саме: право брати участь у міжнародному співробітництві на осно-ві багатосторонніх та двосторонніх угод, а також у роботі міжнародних театраль-них об’єднань та організацій. Законом передбачалися такі форми співробітни-цтва: здійснення обміну театральною інформацією, вивчення міжнародного досвіду організації театральної справи, проведення міжнародних конферен-цій, конгресів, симпозіумів, організація спільної підготовки театральних праців-ників [9].

Українська держава регулювала від-носини в галузі театру і театральної справи шляхом формування державної політики у цій сфері, створення умов діяльності та розвитку театрів. Основ-ними напрямками були: підтримка но-ваторських підходів, підвищення вимог до змістовності з метою зростання на-ціонально-культурного значення мис-тецької діяльності та стимулювання театральної галузі до творчого розмаїт-тя; заохочення розвитку театрального мистецтва й активна підтримка кращих зразків професійної творчої діяльності; підтримка та розвиток мережі театрів; ін-теграція українських театрів у міжнарод-ний театральний процес; зміцнення ма-теріально-технічної бази театрів [17, 17].

Наявність в Україні великої кількос-ті українських за підпорядкуванням, але російських за мистецьким спрямуван-ням драматичних професійних театрів створювала передумови до активізації російсько-українського культурного спів робітництва. Дані театральні колек-тиви одержували всіляку матеріальну підтримку з боку Російської Федерації.

В Україні за доби незалежності роз-почали творче життя низка народних

професійних і аматорських музичних етнічних колективів. У 2008 р. в Україні діяло близько двох тисяч професійних театральних, музичних і фольклорних колективів. Серед них – Кримськотатар-ський театр із Сімферополя (АР Крим), Угорський театр ім. Д. Іллєша, що у Бе-реговому Закарпатської області, Поль-ський народний театр зі Львова, а також циганський музично-драматичний театр «Романс», розташований у Києві. Ство-рений у 1993 р., «Романс» став першим і єдиним в Україні професійним циган-ським театром, що працював у жанрах музичної драматургії, класичного ро-мансу і національного фольклору. Його беззмінний керівник – народний артист України І. Крикунов. Театр одержав ста-тус державної установи культури [6].

Етнокультурні інтереси росіян Укра-їни задовольнялися якнайбільше. З року в рік зростало число культурно-мис-тецьких акцій, присвячених творчості російських митців, письменників, зага-лом культурі Росії, що постійно відбува-лися у Києві та інших містах і регіонах України.

У 1991 р. із 73 професійних театрів Міністерства культури УРСР російських було 16, а із 118 театрів-студій росій-ських – 94 [13, 69]. Російська культура практично безперешкодно розвивалась в АР Крим. У 2003 р. з чотирьох дер-жавних театрів два – Російський акаде-мічний драматичний театр ім. Горького і Республіканський ляльковий театр – здійснювали свою роботу російською мовою цілковито, два – Державний укра-їнський музично-драматичний і Дер-жавний кримськотатарський музично-драматичний театри – частково [15, 68].

У 2010 р. в Україні діяло близько 30 російських професійних театрів. Серед



них: Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки (Київ); Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського (Севастополь); Ро-сійський драматичний театр Чорно-морського флоту імені В.А. Лавреньова (Севастополь); Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького (Сімферополь); Дні-пропетровський академічний театр російської драми (Дніпропетровськ); Донецький академічний обласний росій-ський драматичний театр (Маріуполь); Донецький обласний російський театр юного глядача (Макіївка); Закарпат-ський обласний державний російський драматичний театр (Мукачеве); Луган-ський академічний обласний російський драматичний театр (Луганськ); Микола-ївський художній російський драматич-ний театр (Миколаїв); Одеський акаде-мічний російський драматичний театр імені А. Іванова (Одеса); Харківський державний академічний російський драматичний театр імені О.С. Пушкіна (Харків).

У 1990-і роки Луганський акаде-мічний обласний російський драма-тичний театр здійснював постановки на різні теми, хоча переважала мораль-но-побутова проблематика. Серед них: «Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина» (В. Войно-вича), «Семейный ужин в половине второго» (А. Павлова). З’являлося все більше спектаклів російської класики – «Нахлебник» (І. Тургенєв). У 1996 р. театр поставив п’єсу «Вишневый сад» (А. Чехов). В 2009 р. театр отримав ста-тус академічного [10]. За ініціативою Одеського російського драматичного театру ім. О. Іванова в Одесі щорічно

проводилися науково- практичні конфе-ренції «Російський театр в Україні» [11]. Національний академічний театр ро-сійської драми імені Лесі Українки сла-вився власними акторськими і режи-серськими індивідуальностями. Театр був і залишається театром ансамблю. Тут творили О. Борисов, П. Луспека-єв, К. Лавров, А. Роговцева. Фаворитом п’ятнадцяти театральних сезонів була комедія О. Уайльда «Як важливо бути серйозним» [15]. Протягом 2000-х ро-ків Закарпатський російський драма-тичний театр брав участь у театральних форумах, конкурсах і фестивалях, що проходили в Росії, Угорщині, Білорусі, Словаччині та Румунії. Театр став ініці-атором та організатором Міжнародного театрального фестивалю етноменшин України «Етно-діа-сфера», який зібрав у Мукачевому різні театральні колективи. За період його проведення було постав-лено близько 90 п’єс, які репрезентували російську, білоруську, татарську, угор-ську, циганську культури. У репертуа-рі театру 25 постановок різного жанру, серед яких класичні твори та сучасна драматургія [10]. Національний театр російської драми імені Лесі Українки тіс-но співпрацював з московським Малим театром. Щорічно колективи здійснюва-ли обмінні гастролі. До України москви-чі привозили вистави: «Вовки та вівці», «Ревізор», «Таємниці Мадридського двору», «Горе від розуму». Українські митці ставили в Москві відомі п’єси, до того ж російськомовна специфіка цьо-го театру полегшувала його сприйняття московським глядачем [16]. Окремим проявом театрального двостороннього та багатостороннього співробітництва була участь театральних колективів у те-атральних фестивалях, що проводилися



в обох країнах. Найпопулярнішими в Україні були такі фестивалі, як «Зустрічі в Одесі», щорічний Міжнародний фес-тиваль російських драматичних театрів України та близького зарубіжжя за учас-тю професійних театральних колекти-вів, творчих союзів, діячів культури та мистецтв, Львівський театральний фес-тиваль «Золотий лев» та ін.

АР Крим мала досить розгалуже-ну мережу закладів культури етносів. У 2005 р. тут функціонувало чотири державних театри: Кримський акаде-мічний російський драматичний театр ім. М. Горького, Український музичний театр, Академічний кримськотатарський музично-драматичний театр і Республі-канський ляльковий театр. За рахунок республіканського бюджету здійснено капітальний ремонт Академічного крим-ськотатарського музично-драматичного театру. Діяло також 10 професійних ви-конавських художніх колективів, сотні колективів художньої самодіяльності, з-поміж яких більше 120 – кримськота-тарські, вірменські, болгарські, німецькі та ін. [19, 33]. Протягом досліджуваних років у розвиток етнонаціонального те-атрального мистецтва кримських татар вагомим став внесок кримськотатар-ського театру. Удосконалювалися творчі підходи до постановки драматургічних творів на сцені театру. Репертуар театру формувався в кількох напрямах: крим-ськотатарські п’єси, написані на основі найкращих творів кримськотатарських авторів попередніх століть; класичні тво-ри видатних світових драматургів; п’єси на основі творів сучасних кримськота-тарських письменників; переклади су-часних тюркомовних п’єс – турецьких, узбецьких, азербайджанських (У. Шек-спір, Ж. Мольєр, П. Меріме, О. Пушкін,

М. Гілязов, У. Іпчі, Ю. Болат, Л. Каннін-гем та ін.). Мали місце і проблеми в реа-лізації творчих планів театру, як-от: не-досконалість нормативно-правової бази у сфері театрального мистецтва; гостра нестача національної драматургії; від-сутність виробничих цехів; дефіцит ви-сокопрофесійних адміністративних кад-рів, що знали театральний маркетинг і менеджмент; неукомплектованість тру-пи акторами різного віку й амплуа [4, 7].

Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр вів активну гастрольну міжнародну діяльність. Його репертуар викликав інтерес глядачів різ-них країн. Це підтверджували, зокрема, часті запрошення, участь і перемоги на міжнародних фестивалях: Всесвітній Шекспірівський фестиваль в Единбурзі (Великобританія), «Класика сьогодні» у Дніпродзержинську (Україна), «Ту-ганлик» в Уфі (Башкортостан, Росія), «Чеховські дні в Ялті», «Тернопільські вечори», «Боспорські агони» у Керчі, гастролі в Туреччині, Румунії і Швей-царії. У 2000 р. в Башкортостані (Росія) зі спектаклем «Макбет» театр переміг у найбільшій кількості номінацій [12]. У 2013 р. театр виступав у Ташкенті (Узбе-кистан) з оперетою азербайджанського класика І. Гаджібекова «Аршин Мал-Алан» [18].

Починаючи з 2007 р., театр брав участь у Міжнародному фестивалі тюр-комовних театрів «Туганлик». У 2012 р. театр на сцені Башкортостанського дер-жавного академічного театру ім. М. Га-фурі поставив спектакль «Аслихан» за поемою кримськотатарського поета Е. Шемьі-Заде «Козьяш дівар» («Стіна плачу») [1]. Театр регулярно гастролював у Європі. В 2010 р. у Польщі він репре-зентував низку нових постановок: арії



Кавардосси із опери «Тоска» Дж. Пуч-чіні у виконанні С. Меметова, а також Лауретти із опери «Джанні Скіккі» у виконанні Е. Джевдетової. Танцювальні постановки, поставлені балетмейстером театру М. Аблаєвим, здійснювала балет-на група: Є. Зейнедінова, А. Мустафаєва, А. Кубедінова, З. Къая, В. Усеінов, Н. Га-фаров, А. Белялов, М. Халілов [5].

За роки існування відродженого кримськотатарського театрального ко-лективу було поставлено понад 50 спек-таклів і концертних програм. У реперту-арі театру п’єси національної і класичної драматургії: «Арзы къыз» і «Дубарали той» Ю. Болата, «Макбет» В. Шекспіра, «Кармен» П. Меріме, «Бахчисарайський фонтан» О. Пушкіна, «Одруження» М. Гоголя, «Аршин Мал-Алан» У. Гаджи-бекова, «Лісова пісня» Лесі Українки. У театрі працювали яскраві, талановиті артисти: А. Теміркаяєва, М. Куртмулла-єв, Д. Сеттаров, А. Сейтаблаєв, Л. Усе-їнова, З. Біллова, Н. Якубова, С. Ме-метов, Е. Яг’яєв, Е. Бєлялов, З. Яг’яєва, Д. Аджимамбетова, Л. Омерова, Р. Юну-сов, Р. Сейт-Аблаєв та інші. Оркестр очо-лював Ю. Еннанов, балет – М. Аблаєв, головний художник – Ш. Сейдаметов, режисери – Р. Бекташев, А. Сейтаблаєв; музику для театру писали Д. Кариков, С. Какура [12]. Завдяки корифеям театру І. Бахшину, А. Джемілеву, С. Умерову по-чалося відродження кримськотатарсько-го театру. В 1990 р. на сцені Російського театру ім. Максима Горького в Сімфе-рополі відбулася прем’єра драми Ю. Бо-лата «Арзы къыз» («Дівчина Арзи») у постановці Кримськотатарського му-зично-драматичного театру. В 1998 р. театр отримав власне приміщення, а 2002 р. йому надано звання академічно-го [2, 385]. З 1991 р. директором театру

працював Р. Артемов, з 2000 р. театр очо-лював Б. Білялов. У 2000-і роки на базі театру було сформовано балетну тру-пу. Поступово театр ставав осередком кримськотатарської культури, вів пошук класичних і національних драматургіч-них творів, вирішував багато творчих і організаційних проблем, пов’язаних з пошуком індивідуального обличчя теат-ру і його місця у світовому театральному просторі.

Заснований в 1993 р., Державний професійний циганський театр «Романс» працював у жанрах музичної драматур-гії, класичного романсу і національного фольклору. Керував колективом І. Кри-кунов, до цього актор московського те-атру «Ромен». Театр неодноразового на-городжувався почесними нагородами та дипломами: орденом Миколи Чудо-творця «За примноження добра та миру на землі», «Золотою медаллю» Міжна-родного московського циганського фес-тивалю «На рубежі століть», дипломом лауреата фестивалю «Кхаморо» (Чехія), дипломом міжнародного фестивалю «Те-атр ІІІ-го тисячоліття» (Україна), дипло-мом ХХХV Міжнародного фестивалю мистецтв «Криниця» (Польща) та ін. Але найбільша гордість театру – Велика зо-лота медаль, завойовна на московському фестивалі «На рубежі століть» у 2000 р. У 2003 р. «Романс» отримав статус дер-жавного. У репертуарі театру були не тільки театралізовані програми, але й музично-драматичні спектаклі: «Циган-ська муза» за твором української поетеси Ліни Костенко, мюзикл «Цигани» за тво-рами О. Пушкіна і Гарсіа Лорки, «Леген-да про скрипку» – вистава в інсценуван-ні художнього керівника театру, в якій автор поєднав між собою світ музики великого Паганіні і циганської музики



через унікальний музичний інструмент – скрипку. Візитівкою театру «Романс» була концертна програма «Та пісня, що любиш ти...», складена з кращих тво-рів циганського музичного мистецтва. В 2000 р. театр ініціював проведення міжнародного фестивалю циганського мистецтва «Амала». За цей час у фести-валі взяло участь понад 100 колективів і виконавців із 20 країн: І. Келарова (Че-хія), Р. і Р. Лопе (Іспанія), Джаго (Поль-ща), група «Амала» (Словенія), Б. Горват (Україна), ансамбль «Мерцишор» (Мол-дова). В репертуарі фестивалю були не тільки театралізовані програми, але й музично-драматичні спектаклі [21]. Ар-тисти театру «Романс» набували досвіду роботи в кіно. Протягом 1993–2004 рр. ними було зіграно близько 15 ролей у музичних і телевізійних фільмах: «Ци-ганка Аза», «Гори димлять», «Чардаш Монті», «Назар Стодоля», «Бухта смерті» та ін. [19]. Театр «Романс» був постій-ним учасником міжнародних музичних, театральних, етнічних фестивалів: «Че-хочинек» (Польща), «Ягори» (Норвегія), «Кхаморо» (Чехія), «На рубежі століть» (Росія), «Мельпомена Таврії» (Україна). Театр здійснював регулярну гастрольну діяльність, удосконалював концертну програму. В 2013 р. у концертній програ-мі «Та пісня, що любиш ти...», представ-леній у Черкасах, колектив виконував пісні: «Хоп-Хоп», «Марджянджя», «Ку-пець», «Очі чорні», «Табір мій», «Гітара томиться» [21].

У 2008 р. в Закарпатській області дія-ли: Закарпатський обласний український музично-драматичний театр в Ужгоро-ді, Закарпатський обласний російський драматичний театр у Мукачевому та За-карпатський обласний угорський драма-тичний театр у Береговому [16].

2009 р. Берегівський угорський на-ціональний театр було перейменовано в Закарпатський обласний угорський дра-матичний театр. Колектив також широ-ко знаний в Угорщині, Польщі, Франції, Росії. Театр розміщений у приміщенні колишнього готелю «Орослав», де сво-го часу зупинявся відомий угорський поет Ш. Петефі. В 1993 р. сформований колектив театру показав свою першу виставу – «Бал у степу» за твором угор-ського драматурга Д. Ійєша. У 1994 р. трупа представила дебютну роботу «Сон у літню ніч» У. Шекспіра. В наступні роки колектив до репертуару включив вистави «В очікуванні Годо» С. Беккета, «Вбивство у соборі» Т. Еліота. В 2000 р. режисер театру А. Віденський був ви-знаний режисером року в Україні. Про-тягом гастрольної діяльності колектив отримав близько 40 призів [7, 2].

До 1940 р. в Україні діяло шість єв-рейських театрів. Таким чином, відбу-валося відродження єврейського теат-рального мистецтва. З 1988 р. в Києві працював єврейський театр «Мазлтов» як професійний. Він став єдиним єв-рейським драматичним театром в Укра-їні [8, 84].

Театральне життя єврейської грома-ди Чернігова активізувалося з початком діяльності народного єврейського теат-ру «Шпігл». Театр почав формуватися в 1990 р. як самодіяльний колектив у Чернігівському обласному палаці дітей та юнацтва під назвою «Агітбригада». В 1992 р. під керівництвом директора І. Савицької колектив почав проводити фестивалі творчих робіт. У 1997 р. театр вперше виступив на святі єврейської об-щини Чернігова. В 1998 р. він став об-щинним театром під назвою «Шпігл». У 2003 р. колектив отримав почесне звання



«народний аматорський». У репертуарі театру постановки за творами: Є. Шварта «Снігова королева»; М. Гершензона «Гер-шеле з Гострополля», Б. Брехта «Дружи-на – єврейка»; С. Беккета «Театр–1», «В очікуванні Годо», «Приходять та йдуть»; О’Генрі «Потомлені жанром»; І. Савиць-кої «Велика фантазія з маленькими ляль-ками»; І. Савицької, О. Чеван, В. Томле-ної «Пурімшпиль–99», «Як це було...», «Кольцо Соломона»; О. Юр’єва «Малень-кий погром у станційному буфеті»; Г. Го-ріна «Хто є хто?», «...Чума на обидва ваші доми!»; І. Севелла «Моня Цацкес – знаме-носец». Були також здійснені постановки вистав: Е. Успенського «Дива з достав-кою додому»; В. Пелевіна «Бройлерний комбінат ім. Луначарського»; С. Козлова «Зеленими хвилями океану»; Є. Швар-ца «Голий король», «Дракон», «Снігова королева»; С. Моема «Театр», «Непри-боркана»; К. Чапека «Адам-творець»; Л. Жуховицького «Казка про чорні кри-ла»; О. Пройслєра «Маленька Баба-Яга»; І. Савицької «Новорічна фантастична подорож, або Не забудьте повернутися»; А. Ейкборна «Неймовірний ілюзіон Ерні» та ін. Театр грав вистави російською та українською мовами. Постійний склад театру «Шпігл» складав 30 чоловік. Це насамперед молодь, середній вік якої 25 років, але були і школярі, працюючі та пенсіонери. Систематично проводилися заняття з акторської майстерності, хо-реографії, вокалу, сценічного бою тощо. Яскравістю та майстерністю постановки і виконання вирізнялися хореографічні та пластичні номери до вистав у поста-новці хореографа театру А. Вінтовки. За час свого існування театр підготував 20 вихованців, які закінчили навчання у театральних та мистецьких навчальних закладах країни, працювали у театрах

Києва, Чернігова та близького зарубіж-жя: К. Вершилов, А. Косач, О. Галенко, Р. Трифонов, О. Смолко, О. Костирко, В. Миненко – Київський державний теат-ральний інститут ім. Карпенка-Карого; Є. Агафошин, Г. Калюжний, Ю. Нікітін, В. Макарова, А. Гоголева – Ніжинське училище культури; І. Дерейчук – Держав-на академія керівних кадрів культури і мистецтв; О. Лаптій, С. Москальчук – Ки-ївський інститут культури; І. Вінтовка, Ю. Потапенко – Київське естрадно-цир-кове училище; С. Носенок – Харківський театральний інститут; О. Щевельов – був актором Чернігівського молодіжного театру; О. Лаптій, С. Носенок, О. Щеве-льов – актори Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка; Ю. Нікітін – актор Чернігівського обласного лялько-вого дитячого театру ім. О. Довженка. Колектив театру неодноразово виступав з гастрольними поїздками в містах Укра-їни та Білорусі (Київ, Житомир, Ужго-род, Мукачеве, Гомель, Ніжин, Прилу-ки, Славутич, Львів), брав участь у ряді театральних фестивалів. У 2001 р. театр став лауреатом театрального фестивалю «Мандруючі зірки» (м. Київ), а в 2002 р. на першому Міжнародному фестива-лі єврейського театрального мистецтва «Сузір’я Лева» у Львові вистава «Кольцо Соломона» отримала приз у номінації «Краща хореографія», а також один із головних призів фестивалю – «Великого лева». У 2006 р. «Великого лева» (Львів) отримала постановка «Моня Цацкес – знаменосец» – за кращу сценографію та за чоловічу роль першого плану. У 2005 р. диплом І ступеня за «Кращу ви-ставу» на фестивалі «Театральна осінь» (Прилуки) – вистава «...Чума на обидва ваші доми!».



Зрозуміти різноплановість грецького театрального мистецтва, традиція якого лежала в основі класичного європей-ського театру, допомагали й постанов-ки Українського драматичного театру ім. І. Франка, а також «Медея» Еврипіда у виконанні Севастопольського росій-ського драматичного театру ім. А. Лу-начарського. З 1996 р. вистава «Медея» йшла на сцені Херсонського античного театру [21].

Камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії» при Закарпатській філармонії залишався єдиним у регіоні професійним колективом, який активно пропагував музику угорських компози-торів та самобутній фольклор Закарпат-тя. Колектив виконував твори Ф. Шу-берта, Б. Бартока, Й. Брамса, З. Кодая, Є. Гуско, закарпатських корифеїв Д. За-дора, І. Мартона, Й. Базела. Незмінною популярністю у слухачів користувалися арії з оперет Ф. Легара та І. Кальмана у виконанні солістів ансамблю. Багатий репертуар та висока виконавська май-стерність давали можливість йому з успіхом гастролювати далеко за межами краю, брати участь у всеукраїнських та міжнародних фестивалях. Керував ан-самблем А. Стефко. Солістами працю-вали О. Гайдук (орган), К. Лабик (мецо-сопрано), О. Нодь (сопрано), Д. Гавата (віолончель) [3].

Народний вокально-хореографічний ансамбль «Словенка» створений у 1992 р. на базі Середнянської дитячої школи мистецтв Ужгородського району Закар-патської області. Художнім керівником колективу був викладач вокально-хоро-вого відділу Середнянської ДШМ С. Си-мочко. Репертуар «Словенки» складався з вокально-хореографічних композицій на словацькому фольклорному матеріалі,

словацьких народних танців, закарпат-ських народних пісень, духовних творів для жіночого хору. Твори, які викорис-товувалися під час формування репер-туару, в основному побутували у міс-цевості Земплін (Східна Словаччина), в Ужгородському районі, де компактно проживали словаки (в т. ч. і в Серед-ньому). Використовувалися як оброб-ки місцевих композиторів, так і твори, зібрані під час польових експедицій та оброблені керівниками «Словенки». У різний час з колективом працювали (на запрошення) хореографи: Й. Буріч (Бра-тислава, Словаччина), заслужені праців-ники культури І. Пастеляк та М. Шютєв (Ужгород), які створили вокально-хоре-ографічні композиції: «Міслі, мілій, міс-лі» (Й. Буріч), «Танец рада мам» (І. Пас-теляк), «А я така чарна» (М. Шютєв) та ін. «Словенка» активно співпрацювала з об-ласною культурно-освітнього організа-цією «Матіца Словенска» на Закарпатті (голова – Й. Гайніш). З 1999 р. щорічно у травні проводився обласний конкурс словацької народної пісні «Золотий со-ловей». Метою його проведення було збереження словацьких народних тради-цій, узагальнення і вивчення передового досвіду роботи із словацьким пісенним фольклором. Ансамбль «Словенка» брав участь у культурній програмі Міжна-родного фестивалю «Народне багатство Словаків» (1996), міжнародних фестива-лів словацької молоді (Мартін, Словач-чина, 1995, 1998, 2001 рр. та Високі Татри, Словаччина, 2007 р.), Днів закордонних словаків (1997, 1999, 2000 рр.), Підпо-лянського фестивалю (Детва, 2002, 2003, 2004, 2006 рр., Словаччина), «Другі дзво-ни Маковицької струни» (Пряшів, Сло-ваччина, 2005), «Земплінські фольклор-ні славності» (Міхаловце, Словаччина,



2005), де представляв творчість словаків України. «Словенка» – учасник творчих звітів Закарпатської області у Націо-нальному палаці «Україна» (1999, 2001, 2004 рр.), творчого звіту Закарпатської області у приміщенні Закарпатського обласного музично-драматичного теа-тру (грудень 2009 р.), культурно-мис-тецької акції «Київ Золотоверхий єднає» (2002 р.), фестивалів «Всі ми діти твої, Україно!» (1998, 2001, 2003 рр., Київ). У березні 2002 р. ансамбль «Словенка» став лауреатом 1-ї премії всеукраїнсько-го фестивалю-конкурсу «Українська ро-дина–2002» (Київ), того ж року відзначив своє 10-річчя. У грудні 2005 р. колектив отримав відзнаку Міністерства культури і туризму України у номінації «Кращий аматорський колектив художньої само-діяльності національних меншин Укра-їни» та Диплом всеукраїнського свята «Сузір’я дружби». Керівник «Словенки» С. Симочко нагороджена Подякою Ка-бінету Міністрів України та Почесною грамотою Міністерства культури Укра-їни [13].

Таким чином, узагальнюючи наведе-не вище, можна зробити висновок про те, що в Україні протягом досліджува-них років розширювався етнічний ком-понент у професійному культурно-мис-тецькому житті. Державою вироблені дієві механізми забезпечення функціо-нування творчих колективів театрів, ан-самблів тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Алядинова Л. V Международный фес-

тиваль тюркоязычных театров «Туган лык» / Л. Алядинова. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: //www.kirimtatar-teatri.org

2. Асанова Л.А. Кримськотатарський національний театр / Л.А. Асанова //

Енциклопедія історії України. – Т.5. – К.: На-укова думка, 2008. – 560 c.

3. Ансамбль «Угорські мелодії» презен-тує різдвяну програму «Boldog Karacsonyt». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //zakarpattya.net.ua

4. Вейсова В.Е. Відродження духовної культури кримських татар (на прикладі театрального і декоративно-прикладного мистецтва 1990–2010 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. культурології: спец. 26.00.01 – теорія та історія культури / В.Е. Вейсова. – Сімферополь, 2011. – 20 с.

5. Военная Г. Овации польской публики Крымскотатарскому театру / Г. Военная. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.kirimtatar-teatri.org

6. Гончарук О. «Нам 15 років!» (8 квітня, у Міжнародний день циганів, унікальний циганський музично-драматичний театр «Романс» святкував свій день народження) / О. Гончарук // Вечірній Київ. – 2008. – 10 квітня.

7. Глеба Ю. Історико-культурна спадщи-на / Ю. Глеба // Журнал Закарпаття. – 2010. – № 2.

8. Доручення Кабінету Міністрів Украї-ни та документи про їх виконання 2 січня – 29 березня 1991 р. // ЦДАВО Укр. – Ф.5116. – Оп.19. – Спр.3125. – 193 арк.

9. Закон України «Про театри і театраль-ну діяльність». – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: //http:/zakon.rada.gov.ua

10. Закарпатський державний росій-ський драматичний театр. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //Atheatre.com.ua

11. Історія Луганського академічного об-ласного російського драматичного театру [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //lug-theatre.narod.ru

12. История театра. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: // www.kirimtatar-teatri.org

13. Листування з Верховною Радою Укра-їни з основних питань діяльності Міністер-ства. 18 січня – 30 грудня 1991 р. // ЦДАВО Укр. – Ф.5116. – Оп.19. – Спр. 3128. – 223 арк.



14. Ленарт Л. Народний вокально-хо-реографічний ансамбль «Словенка». Ета-пи становлення та розвитку / Л. Ленарт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //centerkultur.xtreemhost.com

15. Міжнаціональні відносини в Україні: стан, тенденції, перспективи: Довідкове ви-дання / автор. колектив: Д.В. Табачник (голо-ва), Г.Г. Москаль, В.М. Воронін, Т.І. Пилипен-ко, С.В. Василенко. – К.: Етнос, 2004. – 486 с.

16. Національні меншини Закарпаття: цифри і факти. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //zakarpattya.net.ua

17. Реалізація державної політики у галу-зі культури. Аналітичний звіт Міністерства культури і туризму України за 2007 рік. – К.: Міністерство культури і туризму України, 2008. – 152 с.

18. Рябчикова В. Возвращение чувств / В. Рябчикова. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: //www.kirimtatar-teatri.org

19. Одеський російський драматич-ний те атр ім. О. Іванова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.rusteatr.odessa.ua

20. Терентьєва Н. Розвиток українсько-грецьких культурних контактів: тижні (Дні) грецької культури у м. Одесі / Н. Терентьє-ва. – [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу: //histans.com

21. Циганський музично-драматичний театр «Романс». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.teatr-romans.com.ua

REFERENCES1. Alyadinova L. V Mezhdunarodnyy fes-

tival tyurkoyazychnykh teatrov «Tuganlyk» / L. Alyadinova. – [Elektronniy resurs]. – Rezhym dostupu: //www.kirimtatar-teatri.org

2. Asanova L.A. Krymskotatarskyi natsio-nalnyi teatr / L.A. Asanova // Entsyklopediia istorii Ukrainy. – T.5. – K.: Naukova dumka, 2008. – 560 c.

3. Ansambl «Uhorski melodii» prezentuie rizdvianu prohramu «Boldog Karacsonyt». – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //zakarpattya.net.ua

4. Veisova V.E. Vidrodzhennia dukhovnoi kultury krymskykh tatar (na prykladi tea-tralnoho i dekoratyvno-prykladnoho mystetstva 1990–2010 rr.): avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. kulturolohii: spets. 26.00.01 – teoriia ta istoriia kultury / V.E. Veisova. – Simferopol, 2011. – 20 s.

5.Voennaya G. Ovatsii polskoy publiki Krymskotatarskomu teatru / G. Voennaya. – [Elektronniy resurs]. – Rezhym dostupu: //www.kirimtatar-teatri.org

6. Honcharuk O. «Nam 15 rokiv!» (8 kvitnia, u Mizhnarodnyi den tsyhaniv, unikalnyi tsyhanskyi muzychno-dramatychnyi teatr «Ro-mans» sviatkuvav svii den narodzhennia) / O. Honcharuk // Vechirnii Kyiv. – 2008. – 10 kvitnia.

7. Hleba Yu. Istoryko-kulturna spadshchy-na / Yu. Hleba // Zhurnal Zakarpattia. – 2010. – №2.

8. Doruchennia Kabinetu Ministriv Ukrainy ta dokumenty pro yikh vykonannia 2 sichnia – 29 bereznia 1991 r. // TsDAVO Ukr. – F.5116. – Op.19. – Spr.3125. – 193 ark.

9. Zakon Ukrainy «Pro teatry i teatralnu diialnist». – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dos-tupu: //http:/zakon.rada.gov.ua

10. Zakarpatskyi derzhavnyi rosiiskyi dra matychnyi teatr. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //Atheatre.com.ua

11. Istoriia Luhanskoho akademichnoho oblasnoho rosiiskoho dramatychnoho teatru. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //lug-theatre.narod.ru

12. Istoriya teatra. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: www.kirimtatar-teatri.org

13. Lystuvannia z Verkhovnoiu Radoiu Ukrainy z osnovnykh pytan diialnosti Ministerstva. 18 sichnia – 30 hrudnia 1991 r. // TsDAVO Ukr. – F.5116. – Op.19. – Spr.3128. – 223 ark.

14. Lenart L. Narodnyi vokalno-khoreo-hra³ chnyi ansambl «Slovenka». Etapy stanov-lennia ta rozvytku / L. Lenart. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //centerkultur.xtreemhost.com



15. Mizhnatsionalni vidnosyny v Ukraini: stan, tendentsii, perspektyvy: Dovidkove vy dan-nia / avtor. kolektyv: D.V. Tabachnyk (holova), H.H. Moskal, V.M. Voronin, T.I. Pylypenko, S.V. Vasylenko. – K.: Etnos, 2004. – 486 s.

16. Natsionalni menshyny Zakarpattia: tsyfry i fakty. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //zakarpattya.net.ua

17. Realizatsiia derzhavnoi polityky u haluzi kultury. Analitychnyi zvit Ministerstva kultury i turyzmu Ukrainy za 2007 rik. – K.: Ministerstvo kultury i turyzmu Ukrainy, 2008. – 152 s.

18. Ryabchikova V. Vozvrashchenie chuvstv /

V. Ryabchikova. – [Elektronnyi resurs]. – Re-zhym dostupu: //www.kirimtatar-teatri.org

19. Odeskyi rosiiskyi dramatychnyi teatr im. O. Ivanova. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //www.rusteatr.odessa.ua

20. Terentieva N. Rozvytok ukrainsko-hretskykh kulturnykh kontaktiv: tyzhni (Dni) hretskoi kultury u m. Odesi / N. Terentieva. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: //histans.com

21. Tsyhanskyi muzychno-dramatychnyi teatr «Romans». – [Elektronnyi resurs]. – Re-zhym dostupu: //www.teatr-romans.com.ua

V. PekarchukChanges of Representatives of Ethnic Communities Involvement in the Professional Arts

and Cultural Life of Independent Ukraine: Experience and Trends of 1990’s – 2000’sAbstract

According to the ethnic composition Ukraine is a unique European state. Immediately a© er proclamation of its independence Ukraine began to solve the important problem of ethnocultural revival of all ethnic groups as one of the important factors of peace and reconciliation, natural process of revival of ethnic feelings, self-consciousness and understanding of its originality, strong aspiration for revival and development of such ethnic spiritual values as language, literature, culture, traditions and historical memory.

� e problem of involvement of ethnic groups in the professional arts and cultural life has received partial attention in the scienti¢ c literature dealing with the problem of cultural heritage of the Ukrainian people.

� e importance of the designated problem is caused, ¢ rst of all, by the need to have a clear understanding of the mechanism of the decision problem of interethnic relations by the independent state. It was found that during the research period the opportunities for the development of new forms of ethnic art and in this context the spreading of cultural heritage were created in Ukraine. We considered the factors of consistency and perspectiveness in the development of forms of ethnic art. Considerable attention is paid to examination of activities of various theatre groups and their contribution to the development of culture in Ukraine.

� e author paid particular attention to contribution of state authorities and national cultural societies to the development of arts and cultural environment. It is emphasized that national societies supported establishment of new art institutions and development of teams of artists, painters, actors, etc.

Also the activities of the Crimean Tatar, Greek, Hebrew, Hungarian professional artistic groups are analyzed. � e problems were examined in the context of their contribution to achieving the political consensus and setting up the fruitful contacts in the ¢ eld of arts and cultural life of di� erent ethnic groups living in Ukraine.



УДК 75 (477)

СИМВОЛІЧНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНИУ ПЕЙЗАЖНОМУ ЖИВОПИСІ XIX СТОЛІТТЯ

Любов ОТРОШКОмолодший науковий співробітниквідділу української етнології ННДІУВІ

Анотація. Природне довкілля розглядається як вагомий чинник, що значно вплинув на формування світогляду українців та символічного образу України ХІX ст. Живописці цього періоду зображали історичний реалізм народного життя у безпосередньому зв’язку природ-ного довкілля і людського побуту. В їхньому творчому доробку краєвид є не лише художньо-образним тлом, на якому побудована композиція, але й компонентом, що підсилює змістові та емоційні лінії мистецького твору. «Картини з України» малювали як вітчизняні, так і зарубіжні художники, які були певним чином пов’язані з нею. Український пейзажний живопис завдяки міжетнічній комунікації та новітнім стилям став справжнім художньо-символіч-ним ретранслятором епохи.

Ключові слова: природа, природне довкілля України, український пейзажний живопис, реалізм, Одеська пейзажна школа, Харківська пейзажна школа, Київська пейзажна школа, Львівська пейзажна школа, символічний образ України ХІX ст.

СИМВОЛИЧЕСКИЙ ОБРАЗ УКРАИНЫВ ПЕЙЗАЖНОЙ ЖИВОПИСИ XIX ВЕКА

Любовь ОТРОШКОмладший научный сотрудникотдела украинской этнологии ННИИУВИ

Аннотация. Окружающая природная среда рассматривается как весомый фактор, ока-зывающий значительное влияние на формирование мировоззрения украинцев и символиче-ского образа Украины ХІX в. Живописцы этого периода изображали исторический реализм народной жизни в непосредственной связи природной среды и человеческого быта. В их твор-честве пейзаж является не только художественно-образным фоном, на котором построе-на композиция, но и компонентом, усиливающим содержательные и эмоциональные линии художественного произведения. «Картины с Украины» рисовали как отечественные, так и зарубежные художники, которые были определённым образом связаны с ней. Украинская пей-зажная живопись благодаря межэтнической коммуникации и новейшим стилям стала на-стоящим художественно-символическим ретранслятором эпохи.

Ключевые слова: природа, окружающая природная среда, украинская пейзажная живо-пись, реализм, Одесская пейзажная школа, Харьковская пейзажная школа, Киевская пейзаж-ная школа, Львовская пейзажная школа, символический образ Украины ХІX в.


Отрошко Л. Символічний образ України у пейзажному...

На шляху формування загально-людського культурно-мистецького про-стору важливу символотворчу роль відігравали класичні шедеври україн-ського пейзажного живопису ХІX ст. Вони уособлювали індивідуальні мис-тецькі й націєтворчі прагнення, спря-мовані на пізнання природи та народу України. Об’єктами уваги художників ставали реалістичні зображення різних сторін культурно-історичного буття українського люду. Предметність бага-товимірного «українського світу», візуа-лізована у художньо-образній двомір-ній площині, є аналітико-синтезованим мистецьким втіленням пізнавальних інтенцій щодо неперервності просто-рово-часових вимірів становлення об-разу України як окремішнього «краю», «країни» та «держави». Актуальність дослідження полягає у тому, що класич-ні шедеври українського пейзажного живопису є значущою частиною сус-пільного надбання, яке застосовується в освітньо-виховній та інших сферах

для формування художньо-естетичних смаків та символічно-образних уявлень про Україну і українців у світі. Воно ви-конане в межах науково-дослідної теми «Україна і світове українство в систе-мі українознавства. Українці в світовій цивілізації і культурі» (2012 – 2014 рр.), науковим керівником якої є д. і. н., про-фесор, член-кореспондент НАН України В. Баран. Для досягнення мети застосо-вані українознавчий, мистецтвознавчий, історичний, географічний, біографічний та філософський підходи, порівняль-но-аналітичний, узагальнюючо-синте-тичний, ретроспективний, оціночний, періо дизації та інші загальнонаукові ме-тоди дослідження.

На відміну від малярських творів попередніх епох, полотна художників ХІX ст. сповнені найбільшої наближе-ності до універсальних природних форм та реалістичних соціально-побутових явищ. Характерною особливістю україн-ського пейзажного живопису було при-вернення уваги до історичної тематики

SYMBOLIC IMAGE OF UKRAINEIN THE LANDSCAPE PAINTING OF THE XIXth CENTURY

Liubov OTROSHKOjunior research associate of Ukrainian Ethnology Department of NRIUSWH

Annotation. In the article the natural environment is considered as an important factor of forma-tion of the world view of the Ukrainian people and the symbolic image of Ukraine of the XIXth century. � e painters of that period depicted the historical realism of people’s life in its direct connection with the natural environment and household activities. In their works the landscape is not only an artistic and imaginative background of the composition, but also a component that enhances content-related and emotional lines of the painting. � e «Pictures of Ukraine» were painted by both domestic and foreign painters who were somehow related with Ukraine. � e Ukrainian landscape painting through an inter-ethnic communication was a real artistic and symbolic re¥ ector of the age.

Key words: nature, natural environment of Ukraine, Ukrainian landscape painting, realism, Ode-sa Landscape School, Kharkiv Landscape School, Kyiv Landscape School, Lviv Landscape School, sym-bolic image of Ukraine of the XIXth century.



та лірично-поетичне оспівування при-родного краєвиду. Художньо-образне осмислення історичних подій та важ-ливості ролі природного ландшафту в емоційно-чуттєвих творах вітчизняних та зарубіжних художників-пейзажистів узагальнювались у символічний образ України ХІХ ст. Митці зображали до-вкілля України не лише з точки зору ка-тегорії «краси», а передовсім намагалися пізнати глибинні сенси філософсько-естетичного значення «себе», «світу», «природи» та «людей», створюючи на основі критичного підходу особливий національний стиль.

Історична та побутова тематика кар-тин поповнилася ширшим спектром мистецьких об’єктів, що відповідали яскравому, світлому колориту, характер-ного розмаїтим ландшафтам України. Українська тема стала об’єктом уваги не лише талановитих українських худож-ників С. Васильківського, М. Кузнецова, П. Левченка, В. Орловського, К. Трутов-ського, К. Устияновича, Т. Шевченка та ін., а й посіла особливе місце у творчості закордонних живописців, чимала части-на їх життя і творчості була пов’язана з Україною. Природа та реалістична дій-сність ХІХ ст. лягли в основу картин українських малярів з російським корін-ням – І. Рєпіна, німецьким – В. Штерн-берга, вірменським – І. Айвазовського, грецьким – К. Костанді та ін. [2, 3]. Ху-дожньо-мистецька цінність їх маляр-ських творів полягає в тому, що вони репрезентують вагомі не лише для куль-турно-мистецької спадщини, а й для іс-торичної науки знання про становлення і розвиток української природи та лю-дей. Довершені та реалістично змальова-ні образи природи України, життя та по-бут українців були цілком оригінальним

явищем в історії світового мистецтва і культури. Досліджуючи життєвий і творчий спадок деяких найвідоміших вітчизняних та зарубіжних пейзажистів ХІХ ст., спробуємо виявити запозичення кращого мистецького досвіду та значи-мість персонального внеску до творчого співробітництва культур.

У дошевченківський період у пей-зажному живописі панували академічні традиції класичної російської пейзажної школи, що полягали у збереженні як ес-тетичних, так і смислових ідеалістичних течій. Хоча імперська академія надов-го застопорила розвиток національних стилів, проте вона ж дала початок новим демократичним стилям у мистецтві. Але в історії світового мистецтва і культу-ри найяскравішим прикладом якісного рівня міжетнічної комунікації й цілком оригінальним явищем був шевченків-ський період. Класичний академізм вда-ло поєднувався із соціально-побутовим реалізмом [2, 3, 10]. Довершені і реаліс-тично змальовані образи природи Укра-їни та Казахстану та особливості життя і побуту українського й казахського ет-носів стали символічними зразками со-ціокультурної та природно-історичної спадщини. Тарас Григорович Шевченко (09.03.1814, Черкащина – 10.03.1861, Пе-тербург) будував композиції своїх творів на символічних аналогіях, заснованих на сакральній образності природного довкілля. Особливе натурфілософське осмислення ним природних станів та явищ і художньо-образне відтворення значимих символічних домінант значно вплинуло на формування ментальних, історіософських та предметно-буттєвих характеристик народу й заклало в на-ступних поколіннях світоглядний кон-тент українськості [8].



На початку XIX ст. культурно-мис-тецькими осередками в Україні ставали панські маєтки. Панство прагнуло уві-чнити свої маєтки, архітектурні ансамб-лі палаців, садово-паркові композиції тощо. Одним із них був маєток Г. Тар-новського у с. Качанівка, що на Чернігів-щині, який славився екзотичним садом. Там гостювали Т. Шевченко і його сучас-ники В. Штернберг, І. Рєпін та ін. Відо-мий російський митець Василь Штерн-берг (12.02.1818, Петербург – 08.09.1845, Рим, Італія) був одним із фундаторів но-вого українського пейзажного живопису та побутової картини, художні образи яких базувалися на сюжетах з україн-ської повсякденності. У мініатюрних ак-варелях В. Штернберга «Ярмарок в Ічні» (1830-ті), «Аскольдова могила» (1837), «Чумаки біля корчми» (1840), «Пасту-шок» (1836 – 1838), «Вид Подолу в Києві» (1837), «Переправа через Дніпро в Києві» (1837), «Вулиця на селі» (1837–1838) ор-ганічно поєдналися романтичні настрої краєвидів, що виявляються у контрастах світла і тіні, динамічних зображеннях неба та реаліях життя пересічних людей. Німець за походженням, навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв у класі пейзажиста М. Воробйова, В. Штернберг свої практики (вакації) щоліта проводив в Україні. Зокрема, у 1836–38 рр. відві-дав і Качанівку. Навіть у такій ще цілком академічній роботі, як «Садиба Г. Тар-новського в Качанівці» (1837), позначе-ній умовністю композиції та кольорових вирішень, автор щиро прагне до переда-чі невигаданої реальності природного мотиву. Вигляд старовинного водяно-го млина («Водяний млин у Качанівці», 1830-ті) та декоративної альтанки додає романтичності та ліричності штучно створеному екофільному ландшафту.

Наразі такі млини збереглися хіба що в історично-архітектурних музеях під від-критим небом. На відміну від панорам-них пейзажів попередників, творчість В. Штернберга забарвлена ідеалами ро-мантизму, який для передових кіл його сучасників став справжнім синонімом патріотизму. Романтизм у вітчизняній культурі був не стільки виявленням душевних поривань людини, скільки ознакою піднесення народної самосві-домості. Він втілив у собі дух свободи у найширшому її розумінні – свободи по-чуттів і поглядів, свободи від станової обмеженості, нарешті, свободи від ака-демічних канонів. Він відстоював право мистецтва на відображення та поетиза-цію буденного життя. Культ емоційного поклоніння перед природою сприяв її реалістичному опануванню у вигляді ху-дожньо-символічних образів [2].

Відвідав Качанівку у 1880 р. росій-ський художник-реаліст українсько-го походження Ілля Юхимович Рєпін (05.08.1844, Чугуїв, Харківська губер-нія – 29.09.1930, Куоккала, Фінляндія). Навчався малювати у місцевій іконопис-ній майстерні, академічну освіту здобу-вав у Петербурзькій академії мистецтв у класі І. Крамського. Подорожував по Європі, зокрема бував у Італії та Фран-ції, де вивчав музейні колекції тамтеш-ніх майстрів. Мандруючи Україною, змальовував реалії сільської архітектури та побуту («Село Мохначі біля Чугуєва» (1877), «Українська хата» (1880) та ін.), сповнені водночас життєрадісності та умиротворення. Картина «Алея у парку. Качанівка» (1880) написана великими соковитими мазками, і цей мистецький прийом створює відчуття рухомості листя, гілок, сонячного «вітру». Довга алея густо посаджених дерев, гілля яких



сплелося в ошатну зелену арку, губиться десь удалині. Крізь мереживо листя про-ходять сонячні промені, які надають алеї смарагдово-золотистого забарвлення. У глибині парку загублена лірично-задум-лива чоловіча постать… Живописні пор-трети українських селян, зокрема жіночі портрети «Українка», «Українська селян-ка» (1880-ті), виконані з використанням флористичних мотивів. Неповторна ха-рактерність українців змальована у ві-домій карт ині «Запорожці пишуть лис-та турецькому султану» (1880 – 1891). Творчість художника є ще одним при-кладом міжетнічної комунікації в царині культурно-мистецької спадщини [3].

У післяшевченківський період сти-льові тенденції українського мисте-цтва продовжили формуватися завдяки розвитку мистецької освіти в Україні. Зокрема, значний вплив на його фор-мування мало утворення мистецьких спеціалізованих освітніх закладів і утримання їх на кошти доброчинників. Художні осередки перемістилися з пан-ських віталень до навчальних класів. Мистецькі об’єднання з’явилися в Оде-сі й Харкові, Києві і Львові та у інших українських містах. Зокрема, у 1865 р. Одеське товариство заохочування крас-них мистецтв заснувало Малювальну школу – один із перших спеціалізованих художніх закладів в Україні й у Росій-ській імперії, училище, що здійснювало фахову підготовку художників. Вели-ку роль у культурно-просвітницькому процесі відіграло заснування 1869 р. художницею-педагогом М. Раєвською-Івановою Харківської малювальної шко-ли, згодом реорганізованої у художнє училище, що випустило чимало профе-сійних малярів. У 1875 р. була створена

Київська малювальна школа М. Мураш-ка, що відігравала важливу роль у мис-тецькому житті Києва та всієї України. На Західній Україні було створене пер-ше професійне об’єднання українських художників Галичини – Товариство для розвою руської штуки у Львові, що діяло у 1898 – 1914 рр. Картини українських художників поповнили музейні фонди та приватні колекції не лише України, а й інших зарубіжних країн завдяки за-снуванню ряду художніх музеїв і розвит-ку колекціонерства. Так, у 1886 р. було відкрито міський художній музей у Хар-кові, у 1899 р. – в Одесі і Києві. Художні школи України не лише давали мистець-ку освіту, а й ставали своєрідними мис-тецькими осередками, що поширювали художньо-образне та естетичне відобра-ження української дійсності ХІХ ст. [5].

Вагомим мистецько-просвітниць-ким явищем, що зародилось у ХІХ ст., були стаціонарні та пересувні вистав-ки професійних художників. На осно-ві Артілі вільних художників у Петер-бурзі 1870 р. було створено Товариство пересувних художніх виставок (далі – ТПХВ), члени якого відомі як «перед-вижники». Один із перших художньо-мистецьких освітніх закладів з’явився 1890 р. на півдні України – в Одесі, його вихованці згодом об’єдналися у Това-риство південноросійських художни-ків (далі – ТПРХ), що діяло до 1922 р. Члени Товариства прагнули створити український «мистецький продукт», що став би конкурентоспроможним про-позиціям добре розвинених на той час імперсько-російського (московського, петербурзького) та західноєвропей-ського (краківського, паризького) куль-турних осередків. Київське товариство



художніх виставок повністю сформу-валося до 1893 р., аналогічні харківська та львівська пересувні художні спілки з’явилися пізніше, після 1900-х років. Дослідження культуроформуючої ролі ТПРХ здійснила культуролог Л. Крупе-ніна, яка довела, що завдяки громадській і творчій роботі, здійснюваній членами одеського Товариства, відбувалося не лише моделювання естетичних смаків, а й узаконення прав і свобод професійних художніх спілок [4]. До виставкової ді-яльності ТПРХ долучилися пейзажисти І. Айвазовський, К. Костанді та ін. Їхні картини мали неабиякий резонанс серед шанувальників малярського мистецтва і вважаються класичними зразками укра-їнського пейзажного мистецтва ХІХ ст., де природні мотиви вдало поєднуються з народними.

Ця реалістична, народницька й про-гресивна мистецька течія протистав-ляла свої творчі пошуки офіційному академізму. Поява ідеї пересувних ви-ставок надала нового сплеску розвитку і популяризації українського мистецтва. Вплив художників-пересувників на сус-пільне життя та культурно-історичний розвиток України ХІX ст. був достат-ньо вагомим. Це виявлялося у тому, що вони не обмежувалися тематикою об-разотворчих композицій, а порушували нові, характерні епосі, популярні теми суспільних подій або явищ та полемічні філософські проблеми, винаходили нові художні засоби їх втілення. Актуальною для «пересувної артілі» була побуто-ва тематика, що оповідала про народні долі, та пейзаж, що оспівував красу бу-денної природи, пов’язаної з життям пересічної людини. За понад півстоліття свого існування ТПХВ було проведено

майже півсотні виставок у Києві, Черні-гові, Харкові, Полтаві, Одесі, Львові, Пе-тербурзі, Москві, Ризі, Казані та інших містах. Виставки були популярні і серед панівної еліти, і серед простого люду. Їх організовували відомі меценати і шану-вальники живопису, зокрема в той час розпочали збирати свої колекції Тре-тьяков, Терещенки, Тарновські, Ханенки та ін. [5].

Отже, у контексті розвитку загальних тенденцій мистецтва варто прослідкува-ти становлення українських пейзажних шкіл, поява і подальша діяльність яких дала поштовх розвитку мистецтва і знач-но вплинула на формування світогляд-них цінностей українців та міжетнічні символічно-образні уявлення про при-родне довкілля України.

Киріак Костянтинович Костан-ді (03.10.1852, Херсонська губернія – 31.10.1921, Одеса) – український ма-ляр грецького походження. Навчався в Одеській рисувальній школі (1870–1874), а згодом у Петербурзькій академії мистецтв у майстерні М. Клодта. Пред-ставник Одеської живописної школи, живописець-пленерист, академік жи-вопису. Був головою та членом-заснов-ником ТПРХ, постійним експонентом виставок. Вважав, що головним завдан-ням для живописця має бути витонче-на і безпосередня передача тієї різно-манітної краси зорових вражень, що на кожному кроці вражають істинного художника й емоційного поета. Захоп-люючись умінням французьких пейза-жистів відтворювати найрізноманітніші стани природи, він запам’ятовував свої враження про побачене на пленерах у Вінницькій області, в маєтку Кузнецова Херсонської губернії, на околицях Одеси



й відтворював їх на полотнах. Пленера-ми називали живопис на відкритому по-вітрі, а не в майстерні. Рідні поля та луки, а також повсякденні турботи, зокрема косовицю та обжинки, К. Костанді спо-стеріг і відтворив у роботах «Скирти», «Пейзаж» (1880-ті), «Пейзаж. На лузі» (1897), «Полукіпки в полі» (1874–1884), «Варять варення» (1891), «На дачі. По-лудень» (1892). Митець створював но-ваторські імпресіоністичні композиції, що охоплювали весь спектр людських настроїв, варіюючи від мрійливого очікування радості в картині «Сімей-на ідилія» (1891) до тяжкої задуми або безрадісного смутку на полотні «Перед грозою» (1883–1884). Цікаво, що, меш-каючи поблизу моря, художник майже не зображав його на своїх картинах. Можливо, це пов’язано з тим, що вигляд і настрій моря занадто часто змінюється, його важко вловити. А може, й із тим, що особливості мистецького стилю худож-ника якнайкраще виявлялися тоді, коли він зображав статичні, а не динамічні об’єкти. Світ його живописних пейзажів

не дуже широкий, проте наповнений символічними образами південної при-роди. Загалом використаний художни-ком образ пишно квітучого саду симво-лізував образ квітучої України XIX ст., хоча на цьому фоні з’являються також інші емоційні композиції [25].

Пензлю українського та російсько-го художника-мариніста вірменського походження Івана Костянтиновича Айвазовського (29.07.1817 – 02.05.1900, Феодосія) належать особливі зображен-ня південноукраїнської природи. Отри-мавши початкову мистецьку освіту у Сімферопольській гімназії, таланови-тий художник потрапив до Петербурзь-кої академії мистецтв, де вчився писати пейзажі у російського живописця М. Во-робйова, а згодом у французького мари-ніста Ф. Таннера. Перебравши навички цих митців-педагогів, І. Айвазовський із надзвичайною художньою майстерніс-тю зображав не лише морські пейзажі, баталії та види з суші на море, а й жи-вописні краєвиди рідного українського причорноморського степу, при цьому з

глибоким розумінням змальовував життя чумаків та рибалок у творах «Пейзаж з ві-тряками» (1860), «Вал-ка чумаків» (1862), «Український пейзаж з чумаками при міся-ці» (1869), «Чумаки на відпочинку» (1885), «Валка в степу» та інші мотиви побуту україн-ського народу в робо-тах «Очерет на Дніпрі» (1857), «Український пейзаж» (1868), «Млин на березі річки. Айвазовський І.К. Млин на березі річки. Україна, 1880 р.



Україна» (1880). На полотнах художни-ка збереглися численні пейзажі Криму та материкової України, зокрема, його картини «Ялта» (1838), «Місячна ніч у Криму. Гурзуф» (1839), «Одеса» (1840), «Вид в Криму після заходу сонця» (1862), «Феодосія. Захід сонця» (1865), «Вид Су-дакської бухти» (1879) дають уявлення про те, як виглядали міста Ялта, Гурзуф, Одеса, Феодосія на початку ХІХ ст. Тво-ри художника передають не лише при-родні ландшафти, але й широкий спектр людських настроїв, якими він оживляв краєвиди. Запозичивши досвід зарубіж-них художників у численних подорожах, І. Айвазовський впевнився, що живопи-сець, який тільки копіює природу, стає її рабом, а рухи природних стихій невлови-мі для пензля: зобразити блискавку, по-риви вітру чи плескіт хвиль неможливо з натури, художник має запам’ятовувати їх. Сюжет картини складається у пам’яті художника, як у поета, зробивши нарис на клаптику паперу, він не відходить від полотна, доки не висловиться на ньо-му пензлем. Поетична уява романтика і розвинена образна пам’ять давали змо-гу художнику писати символічні пейза-жі, зображаючи драматичну похмурість морських баталій або норовистих штор-мів, спокій бірюзового штильового моря й затишок золотистих причорномор-ських степів [25].

Творчість талановитого українсько-го художника Миколи Дмитровича Куз-нецова (02.12.1850, с. Степанівка, що на Херсонщині – 02.03.1929, Сараєво, Коро-лівство Югославія) теж пов’язана пере-дусім з Одесою та діяльністю Товариства передвижників. Він був одним із чле-нів-засновників ТПРХ, дійсним членом Петербурзької академії мистецтв. Його живописні роботи з побутово-жанрової

проблематики правдиво розкривають соціальні суперечності свого часу. Сут-ність тогочасної дійсності полягала у тому, що українські селяни змушені були полишати рідні села, родючі землі й шу-кати підробітку та кращої долі на чужині. Найяскравіше це проілюстровано у кар-тині «На заробітки» (1882), де зображе-ні зубожілі селяни, які шукають кращої долі «на нашій – не своїй, землі», за ви-словом Кобзаря. Майстерно поєднуючи пейзажне тло південностепового безкра-його ландшафту з драматичними сцена-ми з життя селян, насичуючи їх емоційно та жанрово, провідну роль у компози-ційному вирішенні своїх творів М. Куз-нецов надає важкій долі українського селянства та розкриттю його історичної місії. Соціальна нерівність ілюструється в картині «Огляд маєтку» (1879), де зо-бражено пана, який, оглядаючи свої во-лодіння, зустрів селянина з рушницею. Той застиг із похиленою головою перед ним, демонструючи залежність, але не покору. Будучи сином землевласника, художник все ж, компонуючи компози-цію твору, підкреслював, що справжнім господарем землі є селянин, який оброб-ляє землю, забезпечує добробут своєї і панської родини тощо, але йому забо-ронено не лише полювати на панських угіддях, а й навіть прогулюватися ними. На картині «У свято» (1881) зображено молоду дівчину в українському вбран-ні, що відпочиває на траві. У цій роботі промальовані всі найменші деталі одягу, оздоблення, навіть можна розрізнити деякі види степового різнотрав’я, але не можна знайти жодної емоції на її об-личчі, окрім глибокої задуми. Можливо, через те, що дівчина повністю заглибле-на у себе, у свої відчуття, ніщо її не від-волікає від думок, ані чудовий краєвид,



ані погожий літній день. Схоже вміння зображати жінку на лоні природи було характерне для мистецької манери одні-єї з найвідоміших постатей епохи італій-ського Відродження Леонардо да Вінчі. Позаду Джоконди-Діви розстилається величний краєвид, проте він є не тільки фоном, а й допомагає передати основний зміст композиції – портрет жінки. Світ її почувань, думок і переживань втаємни-чений. Напевне, також важко дізнатися, про що задумалась дівчина на полотні М. Кузнецова. Але завдяки винятковій обдарованості художника символічний зміст цього полотна передано настільки тонко й уміло, що стає зрозумілим, що природне довкілля енергетично піджив-лює зображення людської постаті, надає змісту, естетичної краси та сили худож-ньому образу. Натурфілософський сенс прихований також у картині «Літній вечір на Україні» (1889) – вдалині на тлі сільського пейзажу погожого літнього дня одинока жіноча постать в очікуванні невідомого. Сільський краєвид худож-ник зображає реалістично, без зайвих елементів, а саме стежину, що веде на сільську вулицю повз поодинокі деревця саду, корів з телятами до ряду маленьких біленьких хат і поміщицького маєтку на картині «Садиба весною» (1893), та ма-леньку пастушку на картині «Дівчинка з гусьми» (1896). Для своїх композицій він обирав мотиви прості й геніальні своєю безпосередністю, що демонструють со-бою міцний зв’язок людського життя з природним довкіллям [25].

Важливу роль у мистецькому житті України також відігравала Київська ма-лярська школа. Створена 1875 р. у Києві художником-педагогом М. Мурашком, вона утримувалася на кошти українсько-го мецената І. Терещенка, згодом була

передана на утримання міста. Художню освіту в ній здобули відомі українські художники К. Крижицький, І. Їжакевич, М. Пимоненко, Ф. Красицький та ін., які продовжили творчо розвивати існуючі тенденції та опановувати мистецькі но-вації [7].

До школи Мурашка належить Володи-мир Донатович Орловський (01.02.1842, Київ – 19.02.1914, Нерві, Італія) – україн-ський пейзажист, живописець південно-української природи, вчився малювати у художника і педагога І. Сошенка, за про-текцією Т. Шевченка потрапив до Петер-бурзької академії мистецтв, де навчався у класі пейзажиста О. Боголюбова. Зго-дом В. Орловський вивчав малярське мистецтво французької «барбізонської» та німецької «дюссельдорфської» шкіл, що проповідували піднесено-емоційне, романтичне сприйняття природи, під-кріплене виразними контрастами світ-лотіньових ефектів. Освоївши західно-європейські принципи реалістичного зображення пейзажу, художник одним із перших в Україні почав вносити при-родні мотиви до українського пейзаж-ного живопису. Мистецький стиль ху-дожника належить до «об’єктивного» світовідтворення і полягає у прагненні реалістично передати красу природи, що постає у точному відтворенні неповтор-ного розмаїття її форм і проявів. У пей-зажах В. Орловського прозаїчні природ-ні мотиви були органічно поєднаними у певний синтезований образ, наділений рисами узагальненості, вираженими у найхарактерніших ознаках довкілля. Тема України, її природи, в якій відбила-ся національна характерність народного життя і побуту, стала домінуючою в тво-рах художника. «У першооснові пейзажів завжди лежить конкретний природний



мотив, зма льований з натури. Проте, праг-нучи до образної за-вершеності, майстер залишав за собою право на певні його зміни. Таким чином, в картинах В. Орлов-ського органічно по-єдналися реальність правди і умовність ви-гадки, точність жит-тєвих спостережень і творча уява митця, котрий завжди знав, де на полотні треба «додати» чи «посу-нути» дерево, хатину або стежку, щоб образ набув цільності» [1, 15]. У про-сторовому вирішенні картин художник дотримувався принципу панорамної композиції, що дає можливість передати не лише нескінченну широчінь краю та його домінування у просторі, але й бага-толикість його природи. В одному крає-виді, неначе променями сонця, відмежо-вується перехід обрисів балки у прозору річку, зеленого пагорбу – в узлісся тощо. На його полотнах збереглися краєвиди букових пралісів, березових гаїв та про-лісків, характерні для минулих століть. Полюбляв митець зображувати також морські сюжети, наповнені тривожним схвильованим колоритом: «Грозові хма-ри над морем» (1883), «Перед грозою» (1888), «Віднесений баркас» (1887) та ін. У вертикально побудованих компози-ціях домінує небо, помережене хма-рами, що символізують безмежність природи. Вміло поєднуючи академічні навички формотворення і реалізм сві-тобачення, художник зображає затишні куточки природи, де люди живуть про-сто, займаючись буденними справами.

Ефектні панорамні гірські краєвиди кар-тин «Берег моря поблизу Судака» (1889), «Кримський берег» (1890) зі стрункими кипарисами, мінаретами мечетей, хатин з водяними млинами оживлюються по-статями кримських татар у яскравому вбранні та домашніх тварин. Гуманіс-тичні пейзажі В. Орловського «Село» (1879), «Хата» (поч. 1880-х), «Хати в літній день» (1882), «Вид на Україні» (1883), «Затишшя» (1890), «За околицею села» (1870-ті), «Хутір на Полтавщині» (1879), «Заплавні луки» (1880-ті), «По-вінь» (1868) віддзеркалювали реальний вигляд сучасного йому самобутнього сільського буття України. Жінки, що полощуть білизну на річці, одинокі по-дорожні на шляху, чумаки в дорозі й на відпочинку, пейзаж з рибалками, жінки, котрі пораються на подвір’ях, є частиною життєвої композиції, в якій органічно співіснують природа і людина. Картина «Врожай на Україні» (1880) дає уявлення про врожаї зернових на Україні. Вели-чезні площі прибиралися примітивним, як на сьогодні, способом, тяжкою пра-цею селян і за короткий термін. Проте у картині «Жнива» (1882) буденна праця

Орловський В.Д. Жнива, 1882 р.



українських селянок завдяки краєвидові, в якому панує передчуття грози, набуває романтично-поетичного забарвлення. Тривожне передчуття негоди передано контрастним співставленням холодних сіро-синіх кольорів неба і теплих – зо-лотаво-жовтих – стиглої ниви. Такий спосіб зображення є символічним уза-гальненням простору у кольорах україн-ського прапора. Зображення трьох лелек на заболоченому лузі на тлі призахідно-го сонця на полотні «Захід сонця» (1874) передає символічну троїстість, родинну єдність та романтичну елегію, об’єднану в тризубі. Рідним київським краєвидам художник присвятив цілу серію пей-зажів: «Околиці Києва. Над Дніпром» (1884), «Околиці Києва» (1886) та «Захід сонця над річкою» (1890). Панорамний вигляд заплавної луки Дніпра, що у да-лині плавно переходить у небо, рибаль-ські човни на воді, чітко окреслені обри-си річкової тераси, болотна рослинність і лугове різнотрав’я, тонка жіноча по-стать простує стежкою на сіножать – все промальовано надзвичайно детально й майстерно в картині «Дніпро» (1882). У роботі «Захід над річкою» (1890) також вгадуються обриси Дніпрових круч та дзвіниці золотоверхих соборів Києва. Улюблені мотиви художника – сезонні живописні пейзажі з анімалістичними вкрапленнями, що символізують собою ідилічну елегію спокійного й розмірено-го життя серед природи [1].

Не меншу роль, аніж Одеська та Ки-ївська, у розвитку і популяризації україн-ського живопису відігравала Харківська пейзажна школа, що стала alma-mater ві-домих художників К. Трутовського, С. Ва-сильківського, П. Левченка та ін. [10].

Костянтин Олександрович Трутов-ський (28.01.1826 – 29.03.1893, Курськ) –

український художник-живописець і графік. Народився в старовинному схід-нослобожанському містечку Курську, дитинство минуло у маєтку батька у Хар-ківській губернії. 1845–1849 рр. навчав-ся в Петербурзькій академії мистецтв, учень професора Ф. Брауні, з 1860 р. – академік. Художник малював у панівно-му у ХІХ ст. реалістично-академічному стилі й свідомо присвятив своє мисте-цтво служінню українському народові, правдиво зображаючи природу Слобо-жанщини та людей, жадаючи зберегти хоча б на своїх полотнах історичний ре-алізм народного життя. К. Трутовський є автором численних побутових аква-релей та олій з української тематики: «Жінка з полотном біля струмка» (1864), «Колядники на Україні» (1864), «Білять полотно» (1874), «Шевченко-кобзар над Дніпром» (1875), «Повінь» (1880), «На кладці» (1881), «Покинена» (1881), «Ді-вчина з снопами» (1881), «В місячну ніч» (1881), «Сорочинський ярмарок» (1881), «Весільний викуп» (1881), «Біля тину» (1886). Для всіх творів художника харак-терними є живописність життя сільської молоді та майстерність у змальовуван-ні пейзажів. «Село оточене садами, за садами – ставки, за ставками ліс – все потопає в зелені. Біля самого будинку ростуть дерева, і гілки їх лежать на даху, заглядають у вікна. Усі дні бував я з бать-ком, який займався садами, – сади були його пристрастю. Дуже любив я ходити до селян у гості, де мене завжди лагідно зустрічали. Добрі господарі пригощали і кислим молоком, і паляницями, і медом. Чиста побілена хата для мене мала вели-ку принадність – мені вона подобалася більше нашого будинку. З раннього віку я полюбив українське село з його добри-ми жителями, з його садами… Скільки



нерозроблених матеріалів дає Україна художникові – і тому, хто малює сце-ни життя, і пейзажистові!» – згадував К. Трутовський [10]. Кращі твори ху-дожника – це краєвиди лісостепу, де лис-тяні ліси та гаї поступово переходять у неозорий, укритий високими й густими травами духмяний степ. Гармонію люд-ських взаємостосунків з природою ху-дожник передавав, використовуючи мо-тиви традиційних занять селян, зокрема жінок, які ткали на домашніх верстатах лляне полотно, вимочували його у воді, а згодом відбілювали на сонці. Колорис-тична палітра його картин становить по-єднання п’яти основних барв: золотавої, червоної, блакитної, білої та зеленої, що декоративно поєднуються, насичують своєю соковитою яскравістю життєвість художніх образів і знаменують собою перехід від романтизму до реалізму. По-знайомившись у Петербурзі особисто з молодим ще тоді Т. Шевченком, зма-лював його на Дніпровій кручі сидячи на поваленому стовбурі дерева, посе-ред розмаїтого лукового різнотрав’я, притуливши до себе кобзу, а за його спиною розстилаються дніпрові кра-євиди – «Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром» (1875). Цікавить художника й етнічна межа між зонами розселення українського і російського народів, яка проходила саме повз його батьківщину. Цій темі присвячені дві його картини – «Переселенці із Курської губернії» (1864) і «Хоровод в Курській губернії» (1860). На першій картині зображені російські селяни, які за наказом уряду переселя-ються на українські землі. З собою вони несуть убозтво і сірість у цей веселий і квітучий край. На другому полотні – люди у російському народному вбран-ні танцюють танок біля українських

біленьких хат. Так, на думку художни-ка, одна національна культура вбирає у себе елементи іншої національної куль-тури. К. Трутовський брав участь у ви-даваній Л. Жемчужниковим «Живопис-ній Україні». Творчість К. Трутовського мала вплив на українських художників С. Васильківського, І. Їжакевича, М. Пи-моненка та ін. [10].

Видатний український худож-ник Сергій Іванович Васильківський (07.10.1854, Ізюм – 08.10.1917, Харків) народився і виріс на Слобожанщині, у невеликому волосному містечку Ізюмі. Поряд – лука Сіверського Дінця, гора Кременець. Згодом родина переїхала до Харкова – тогочасного культурного осе-редку України, де вчився у приватній школі малювання М. Раєвської-Іванової. Академічну мистецьку освіту здобув у Петербурзькій академії мистецтв. Пе-ребуваючи в оточенні української інте-лігенції, молодий художник надихався любов’ю до національної історії, музики та звичаїв. Під час літніх пленерів він подорожував Харківщиною і Полтав-щиною, писав етюди на Дінці. Його та-лант міцнішав і розвивався під керівни-цтвом відомих пейзажистів М. Клодта та В. Орловського, основні художні та пе-дагогічні принципи яких суттєво впли-нули на формування його малярського таланту. «Природу створено навдиво-вижу досконало, – говорив професор М. Клодт, – тому її треба зображувати такою, якою вона є насправді» [9]. Цю особливість манери свого професора талановито перейняв С. Васильківський і завжди старанно промальовував дета-лі та вказував місцезнаходження зма-льованого краєвиду. Унікальні об’єкти природного та історичного значення ху-дожник зображав майже фотографічно.



На його полотнах відкривалися краєви-ди долини найбільшої у Східній Укра-їні річки Сіверського Дінця поблизу с. Коропово, що на Харківщині. Кра-євиди крейдяних гір Харківщини до-нині вважаються природоохоронними територіями національного значення. Тепер це територія Національного при-родного парку «Святі гори», що зна-ходиться на півночі Донецької облас-ті. Художник виділяв найхарактерніші символічні регіональні особливості при-роди Слобожанщини, Криму чи Кав-казу. Для кримських пейзажів це були зображення гірських струмків, що збіга-ють кам’янистими, ви паленими сонцем схилами – «Біля дже рела» (поч. 1890-х), кримських сосен – «Околиці Ай-Тодора. Сосенки» (1890–1900-ті), величних ки-парисів та обриси Ведмідь-гори – «Тав-рида» (кін. 1890-х) та ін. «Екологічна» тема гармонійного існування людини у природному оточенні продовжується у зображенні заповідного Струківського степу на Полтавщині. На картині «Во-ронець в цвіту» (1900-ті) вузьколистий степовий піон, або воронець, зображе-ний під час масового квітування. Під по-хмурим захмареним небом червоні кві-ти ніби випромінюють світло, завдяки чому картина набуває особливої яскра-вості. Екофільна тема продовжується в роботі «Залишки вікового лісу» (1897), що зберегла вигляд зникаючих дібров. Одним із улюблених мотивів С. Василь-ківського, як і у його сучасників, були вітряки як звична символічна складо-ва українського пейзажу. Сама присут-ність вітряка додавала пейзажу живо-сті, рухомості, прозорості, підсилювала враження та емоційне сприймання кар-тини «Вітряки» (1890-ті) загалом. Не-одноразово повторені образи сторожі

запорізької вольниці, що несе варту се-ред степу на фоні давніх курганів, та чу-мацька валка на вкритому курявою шля-ху. Дуже любив художник змальовувати сільські краєвиди, один і той же краєвид у різні пори доби та сезону з різних по-зицій та сюжетних замислів. Сільський пейзаж оживлявся постатями простих людей, зайнятих щоденними справа-ми. Доповнювали колорит українського села анімалістичні зображення, зокре-ма домашніх тварин. Також художник звертав увагу на старовинні українські чи залишки історичних споруд. Згадані вище полотна разом складають симво-лічний образ Слобожанської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Незважаю-чи на революційні настрої, у творчості С. Васильківського переважає реаліс-тичне відтворення унікальних станів природи, щирості людських переживань та особливостей щоденного буття. Робо-ти С. Васильківського «Весна на Україні» (1883), «Ранок. Отара в степу» (1884) і «По Дінцю» (1885) – перші у пошевчен-ківський період українського живопису краєвиди, в яких відтворено глибокий узагальнений образ дореволюційної України. Вони стали вдалою спробою митця передати художньою живопис-ною мовою своє ставлення до природи України. Полотна С. Васильківського стали значним внеском в утвердження національного монументального живо-пису і значно сприяли розвитку істо-ричного жанру в українському живо-писі останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. [9].

Західноукраїнське реалістичне мис-тецтво утверджувалося, зокрема, через представників професійного об’єднання художників Галичини – Товариства для розвою руської штуки у Львові, що



почало діяти 1898 р. Згідно зі своїм ста-тутом Товариство мало дбати про роз-виток як церковного, так і світського малярства та влаштування мистецьких виставок.

Корнило Миколайович Устияно-вич (22.09.1839, Вовків, Львівщина – 22.07.1903, Довге, Львівщина) – україн-ський маляр, письменник і публіцист. Навчався в гімназіях Бучача та Львова, бував у Києві та Санкт-Петербурзі, реда-гував та ілюстрував сатирично-гуморис-тичний часопис «Зеркало». Художник притримувався традицій класицизму й академізму з нахилом до романтиз-му [11]. Нечисленні пейзажі К. Устияно-вича «Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрес-том», «Захід сонця», «Ранок» з однако-вою силою передають ліричну естетику природи Українських Карпат і роман-тичні почуття горян. На картинах «Гу-цул» та «Бойківська пара» (1891) худож-ник зобразив гуцула в національному святковому строї у типовому гірському пейзажі, біля струмка на фоні струнких карпатських ялин, а романтичну пару – на лісовій галявині. Таким чином, він підкреслив невід’ємне поєднання люд-ського і природного компонентів у пей-зажному живописі.

Отже, відтворення природних та іс-торичних пам’яток України ХІХ ст. ху-дожньо-мистецькими засобами склалося у символічний образ краю, що увібрав у себе візуально-чуттєве уявлення про природу, історію та людей. Багато у чому цей процес уможливився завдяки між-етнічній комунікації вітчизняних та за-рубіжних живописців. Найвідоміші пей-зажисти світу, «живопишучи» Україну, відшуковували у ній кожен свої глибокі

виховні, естетичні та ідейно-символічні сенси, увічнювали її художньо-мистець-кими засобами. Тонко помічене, пропу-щене через індивідуальне сприйняття і підкріплене мистецьким володінням рисувальною технікою, їхнє відчуття експресивних та лірично-поетичних об-разів манливих українських пейзажів, що складалися на основі лісових, сте-пових та водних просторів, краєвидів сільських і міських поселень, історич-но-архітектурних пам’яток та різних природних і соціально-побутових явищ, стало суспільним надбанням. Вільне та органічне відтворення реалій народного життя було притаманне представникам багатьох пейзажних шкіл і надало нових настроєвих інтонацій малярській твор-чості. Піднесено-емоційне сприймання природи та художньо-образне її відобра-ження у творах вітчизняних і зарубіжних живописців ХІХ ст. сприяло формуван-ню української етнічної самобутності та спорідненості із природним довкіллям.

Устиянович К.М. Бойківська пара, 1890-ті рр.



ЛІТЕРАТУРА1. Володимир Орловський. Микола Пи-

моненко. Альбом НХМУ / Автор проекту А. Мельник, автор статей О. Жбанкова. – Хм.: Галерея, 2006. – 192 с.

2. Історія українського мистецтва: в 6 т. – Т. 4. – Кн. 1. Мистецтво кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. / Гол. ред. М. П. Ба-жан; відп ред. Я. П. Затенацький. – К.: Голо-вна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – 364 с.

3. Історія українського мистецтва: в 6 т. – Т. 4. – Кн. 2. Мистецтво другої полови-ни ХІХ ст. / Гол. ред. М. П. Бажан; відп. ред. В. І. Касіян. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – 433 с.

4. Крупеніна Л.В. Творча спілка як куль-туроутворюючий чинник міського середо-вища (на матеріалі діяльності Товариства південноросійських художників в Одесі на межі XIX – XX століть): автореф. дис. канд. культурології: 26.00.01 / Л. В. Крупеніна; Тав-рійський національний університет імені В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2009. – 20 с.

5. Лобановський Б.Б. Українське мисте-цтво другої половини XIX – початку XX ст. / Б. Б. Лобановський, П. І. Говдя. – К.: Мисте-цтво, 1989. – 206 с., іл. – (Нариси з історії укр. мистецтва).

6. Митці України: енцикл. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К.: Укр. енциклопе-дія ім. М. Бажана, 1992. – 846 с.

7. Мурашко Н.И. Киевская рисовальная школа. 1875–1901. Воспоминания старого учителя. – К., 1907.

8. Отрошко Л. Природні та iсторичні пам’ятки у творчій спадщині Тараса Шев-ченка / Л. Отрошко // Україна у світовій іс-торії. – 2014. – № 3 (52). – С. 21 – 32.

9. Сергій Васильківський: Альбом НХМУ / Автор проекту А. Мельник, автор вступної статті та каталогу Л. Толстова. – Хм.: Галерея, 2006. – 144 с.

10. Харківська пейзажна школа. Остання чверть XIX – початку ХХ ст.: альбом. / Авто-ри: В. Нємцова, С. Бінусова, О. Денисенко. – К.: Родовід, 2009. – 272 с.; іл.

11. Шаров І.Ф., Толстоухов А.В. Худож-ники України: 100 видатних імен. – К.: Ар-тЕк, 2007. – 480 с.

12. Шедеври українського живопису: альбом / Авт.-упор. Д. Горбачов. – 2-ге вид., змін. – К.: Мистецтво, 2012. – 512 с.; іл.

REFERENCES1. Volodymyr Orlovskyi. Mykola Py-

mo nenko. Albom NKhMU / Avtor proektu A. Melnyk, avtor statei O. Zhbankova. – Khm.: Halereia, 2006. – 192 s.

2. Istoriia ukrainskoho mystetstva: v 6 t. – T. 4. – Kn. 1. Mystetstvo kintsia XVIII – pershoi polovyny ХІХ st. / hol. red. M. P. Bazhan; vidp red. Ya. P. Zatenatskyi. – K.: Holovna redaktsiia URE AN URSR, 1969. – 364 s.

3. Istoriia ukrainskoho mystetstva: v 6 t. – T. 4. – Kn. 2. Mystetstvo druhoi polovyny ХІХ st. / hol. red. M. P. Bazhan, vidp. red. V. I. Kasiian. – K.: Holovna redaktsiia URE AN URSR, 1970. – 433 s.

4. Krupenina L.V. Tvorcha spilka yak kul tu ro utvoriuiuchyi chynnyk miskoho sere-do vyscha (na materiali diialnosti Tovarystva pivdennorosiiskykh khudozhnykiv v Odesi na mezhi XIX – XX stolit): avtoref. dys. kand. kulturolohii: 26.00.01 / L. V. Krupenina; Tavriiskyi natsionalnyi universytet imeni V. I. Vernadskoho. – Simferopol, 2009. – 20 s.

5. Lobanovskyi B.B. Ukrainske mystetstvo druhoi polovyny XIX – pochatku XX st. / B. B. Lobanovskyi, P. I. Hovdia. – K.: Mystetstvo, 1989. – 206 s., il. – (Narysy z istorii ukr. mystetstva).

6. Myttsi Ukrainy: entsykl. dovidnyk / za red. A. V. Kudrytskoho. – K.: Ukr. entsyklopediia im. M. Bazhana, 1992. – 846 s.

7. Murashko N.I. Kievskaya risovalnaya shkola. 1875–1901. Vospominaniya starogo uchitelya. – K., 1907.

8. Otroshko L. Pryrodni ta istorychni pamiatky u tvorchii spadschyni Tarasa Shev-chenka / L. Otroshko // Ukraina u svitovii istorii. – 2014. – № 3 (52). – S. 21 – 32.

9. Serhii Vasylkivskyi: Albom NKhMU / Avtor proektu A. Melnyk, avtor vstupnoi statti ta



katalohu L. Tolstova. – Khm.: Halereia, 2006. – 144 s.

10. Kharkivska peizazhna shkola. Ostannia chvert XIX – pochatku ХХ st.: albom. / avtory: V. Niemtsova, S. Binusova, O. Denysenko. – K.: Rodovid, 2009. – 272 s.; il.

11. Sharov I.F., Tolstoukhov A.V. Khu dozh-nyky Ukrainy: 100 vydatnykh imen. – K.: ArtEk, 2007. – 480 s.

12. Shedevry ukrainskoho zhyvopysu: al-bom / avt.-upor. D. Horbachov. – 2-he vyd., zmin. – K.: Mystetstvo, 2012. – 512 s.; il.

L. OtroshkoSymbolic Image of Ukraine in the Landscape Painting of the XIXth Century

Abstract� is paper examines the role and place of nature in the formation of the symbolic image of Ukraine

through the paintings of the domestic and foreign painters of the 19th century. � e Ukrainian nature attracted attention of many famous painters: S. Vasylkivskyi, M. Kuznetsov, V. Orlovskyi, K. Trutovskyi, K. Ustyianovych, T. Shevchenko. It took a special place in the works of I. Riepin and provided the basis for the paintings of V. Shternberh, I. Aivazovskyi, K. Kostandi and others.

Ukrainian landscape and folk painting has reached a fairly high professional level due to the development of artistic education in Ukraine and high level of interethnic communication in the exchange of artistic experience. � is is con¢ rmed by foundation of specialized artistic educational institutions ¢ nanced from contributions of art patrons. � e emergence of art museums and the development of collecting have formed a powerful base for the progress of the Ukrainian art. � e emergence of the Ukrainian landscape painting schools as well as appearance of stationary and movable exhibitions of professional artists were important artistic and educational events which contributed to re¥ ection of the Ukrainian realities.

� e author has de¢ ned pre-Shevchenko, Shevchenko and post-Shevchenko periods of the development of new trends in the landscape painting. � e ¢ rst one is characterized by academic panoramic depictions with noticeable impact of academic traditions. In the second period the classical academism is combined with social realism. In the third period the realistic tendencies are enriched by lyrical and romantic in¥ uences and high emotional expression that corresponded to progressive realities of that time.

Emotional and aesthetic perception of nature and its artistic and imaginative re¥ ection in the works of domestic and foreign painters of the 19th century promoted formation of the Ukrainian ethnic identity related to the natural environment.


Міністерство освіти і науки УкраїниНаціональний науково -дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії

Журнал «УКРАЇНА У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ»

Вимоги до оформлення авторського оригіналу

Поля: верхнє — 3 см, праве — 1,5 см, ліве та нижнє — 2,5 см. Редактор: MSWord. Гарніту-ра: Times New Roman, кегель (розмір) 14. Нумерація сторінок обов’язкова.

У верхньому лівому кутку вказується шифр УДК. Назва статті друкується великими лі-терами, жирним шрифтом по центру сторінки, під нею, праворуч, — ім’я та прізвище автора (жирним шрифтом), науковий ступінь і вчене звання, посада, місце роботи, після них у дуж-ках основним шрифтом друкуються адреса та номер телефону автора.

Тексту статті передують анотація (приблизно 700 знаків з пробілами), яка має стис-ло характеризувати основний зміст результатів проведеного дослідження, та ключові слова українською, російською, англійською мовами із зазначенням назви статті, ім’я, прізвища, наукового ступеня, вченого звання, посади і місця роботи автора.

Згідно з Постановою ВАК України №7 05/1 від 15.01.03 «Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України» до друку приймаються лише наукові статті, де мають бути:

• постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх джерел досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної пробле-ми, яким присвячується дана стаття;

• формулювання цілей статті (постановка завдання);• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науко-

вих результатів;• висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.Оформлення посилань: у квадратних дужках вказується номер джерела за списком

(курсивом) та через кому номери сторінок (прямим) праці, на яку посилаються. Наприклад: [5, 38], [7, 100; 13, 42—47].

Література: список використаної літератури подається в алфавітному порядку в кінці статті (оформлення літератури згідно з Бюлетенем ВАК України №5, 2009 р.). Після неї слід розмістити транслітеровану латиницею пристатейну літературу (References). Порядковий но-мер, прізвище та ініціали — курсивом.

Статистика: після пристатейної літератури вказати загальну кількість знаків всього тек-сту (від заголовка до пристатейної літератури включно) з пробілами.

Додаток: до статті подається науковий реферат (приблизно 2000 знаків з пробілами) українською та англійською мовами.

До англійського варіанта реферату ім’я та прізвище автора мають бути транслітеровані латиницею.

Звертаємо особливу увагу авторів на необхідність забезпечити високу професіональ-ну якість перекладу заголовка статті, анотації, ключових слів, реферату на англійську мову. Автома тизований переклад за допомогою програмних систем (онлайн-переклада-чів) не допускається.

Автор статті відповідає за фактичний виклад матеріалу, а також за правильність оформ-лення пристатейної літератури латиницею.

Наукові статті, оформлені не відповідно до зазначених вимог, редакцією не розглядаються.

Адреса редколегії: 01135, м.Київ, вул. Ісаакяна, 18, ННДІУВІ, к.314–315 Контактні телефони: (044) 236 01 28, 238 05 43, 8 067 290 31 45 (РенкеТетяна Леонідівна)

Е mаіl: [email protected]

Редакція журналу


Побачила світ книга «Теоретичне осмислення українознавства» знаного українознавця, автора багатьох дослі-джень з питань історії, теорії та методо-логії українознавства, кандидата істо-ричних наук, доцента Л. Токаря, якому виповнилося 1 жовтня 2014 р. 80 років.

Українознавство є комплексною й ін-тегративною наукою про Україну, укра-їнців і світове українство у просторі й часі та навчальною дисципліною. Украї-нознавчий дискурс має стати державо-творчою й національною філософією й ідеологією, світоглядно-ідеологічним стрижнем Української Самостійної Со-борної Держави, української політичної нації та кожного свідомого українця й громадянина України незалежно від його етнічної належності (національності).

Саме тому Л. Токар наголошує: «За-кономірно, що й українознавство як наука самопізнання й самотворення українського народу постає уже тоді, коли починає формуватися український етнос. І відтоді в органічній єдності з ним проходить через усі етапи історич-ного поступу, допомагаючи осмислюва-ти зроблене та віднаходити нові, більш оптимальні його шляхи та засоби. І в цьому процесі, одночасно з розвитком свідомості українства, незмінно розви-вається й українознавство у напрямку все більш оптимального бачення явищ і подій суспільного життя, осмислення його повсякчас нових проблем і завдань на шляху свого самоудосконалення й са-мореалізації» (с. 5).

У монографії, яка складається зі всту-пу, трьох розділів, висновків і списку

літератури, розкривається сутність, мета і завдання українознавства як єди-ного системного знання про Україну й українців, обґрунтовується його роль у творенні української нації і побудові не-залежної, суверенної, самостійної і со-борної держави. Л. Токар справедливо відзначає: «Уже з перших кроків консо-лідації українського народу навколо ста-новлення незалежної української дер-жави життя вимагало чітких відповідей на питання: якою ж буде мета нашого подальшого поступу, якими будуть його ідеали і ціннісні орієнтири, світоглядні підвалини? Без вироблення на їх основі відповідної ідеології, стратегії й політи-ки дії в усіх сферах життя і, в першу чер-гу, у розвитку науки, освіти, виховання з’ясувати це неможливо» (с. 6).

Також автор обґрунтовано аналізує роль і значення засадничих методоло-гічних принципів і методів розвитку на-уки самопізнання і самотворення укра-їнського народу, наголошуючи, що без наукового усвідомлення об’єктивних основ розвитку і спільнота, і її кермани-чі завжди будуть спотикатися на тактич-них і технічних, технологічних питаннях та вирішуватимуть їх не на основі науко-вого аналізу визначальних тенденцій іс-торичного поступу, а на засадах особис-тісних локальних (групових) інтересів, особливостей моменту, психології, ха-рактеру, поведінки та дії того чи іншого чинника влади (управління) (с. 8).

Наукова праця Леоніда Кириловича осмислювалася, готувалася і писалася не рік і не півтора, а майже два деся-тиліття. Те, що разом з П. Кононенком

ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ УКРАЇНОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ (Рецензія на монографію Токаря Л.К. «Наукові основи українознавства». –

К., 2013. – 352 с.)



та ін. вченими Л. Токар стояв біля ви-токів зародження і становлення мо-дерної українознавчої парадигми, дає йому повне право стверджувати на необхідності визнання українознавства як на науковому, так і на політичному рівнях. У тому, що українознавство як стратегічна мета і важливий напрям у розвитку української гуманітарної науки набуває все виразнішого тео-ретико-методологічного визначення й визнання в суспільстві та державі, є величезна заслуга й Леоніда Кирилови-ча. Проаналізувавши перебіг розвитку України й українців, фахово осягнувши українознавчий дискурс, Л. Токар наго-лошує: «І саме потреба в забезпеченні пізнання їх сутнісної єдності в процесі творення людського життя і висуває на перший план завдання творення єдиної науки людського самопізнання й само-творення з чіткою логічною ідейною та ієрархічно-структурною її побудовою. Така цілісна наука з’являється не враз і не сама по собі, а виростає з тривалих, наполегливих і глибоких досліджень ба-гатьох поколінь учених у визначальних сферах людського буття. Такою наукою про системний цілісний характер піз-нання української людини, нації, наро-ду, їхньої країни на рубежі ХХ – ХХІ ст. і постає українознавство. Його творен-ня обумовлено кардинальними змінами в житті українського народу. В їх руслі переглядаються і функції, і мета та ме-тодологія науки, визначаються нові під-ходи в її організації. Якісні зміни тут викликані потребою формування саме національної самосвідомості україн-ського народу, визначення його ідеалів і ціннісних орієнтацій; розроблення від-повідної концепції і стратегії розвитку; творення саме національної культури,

науки, освіти, виховання; підготовки й перепідготовки національних кадрів для всіх сфер і ланок буття, з тим, щоб біля державного керма, всієї системи управ-ління стояли свідомі, віддані справі люди, справжні патріоти Укра їни» (с. 9).

Всім, хто хоче поглиблено осмислити і зрозуміти сутність модерної україно-знавчої парадигми, допоможе рецензо-вана нами наукова праця вченого-укра-їнознавця. У монографії, насамперед, зосереджується увага на: витоках, при-родних та етносоціальних основах ста-новлення наукового знання про Україну й українство, його соціокультурній тяг-лості; періодизації як дослідницькому методі; становленні та розвитку украї-нознавства, розробленні його теорети-ко-методологічних засад; критеріях пе-ріодизації історії українознавства, його розвитку як на етнічних українських землях, так і за їх межами; особливостях формування наукових центрів та шкіл українознавства на різних етапах істо-рії і в різних регіонах; еволюції україно-знавчих знань від найпростіших уявлень у найдавніші часи (в т. ч. писемних згад-ках зарубіжних авторів), усних і літопис-них відомостях про Україну й українців у княжу, козацько-гетьманську добу; по-чатку формування системних поглядів на Україну й українство в другій поло-вині XIX ст. та розвитку українознавства як єдиної системи знань в кінці XX – на початку XXI ст.; загальних та специфіч-них особливостях кожного з періодів історії розвитку українознавства; визна-ченні, творчому осмисленні загальних тенденцій розвитку українознавства як передумові пізнання закономірностей формування й розвитку українознав-чих знань, усвідомлення їх місця й ролі в бутті народу, в розвитку його освіти,



Фігурний Ю. Теоретичне осмислення українознавчого дискурсу

науки, культури, державотворенні, по-будові громадянського суспільства та міжнародних зв’язках; єдності історич-них і теоретико-методологічних основ українознавства; об’єктивній природі та соціальній основі становлення й роз-витку українознавства як науки про Україну та її народ; українознавстві в системі наук про українську людину; закономірностях, принципах, методах розвитку науки, її соціальних функці-ях; самопізнанні й самоудосконаленні кожної людини, кожного народу й все-людства як неодмінної умови їх розвит-ку; об’єкті й предметі українознавства; змісті та структурі українознавства (концентрах знань); українознавстві як визначальному чиннику формування світогляду та ціннісних орієнтацій на-роду; об’єктивній природі концентра-ції знань за основними сферами буття народу, прояву його природної, етно-національної й соціальної сутності; на-ціональній ідеї та її ролі у визначенні змісту українознавства; концепції укра-їнознавства як єдиної системи наукових інтегративних знань; українознавстві в етнонаціогенезі українців; ролі націо-нальної пам’яті в самоідентифікації й самотворенні народу; мові як засобі піз-нання, самопізнання й самотворення на-роду, розкритті його духовного потенці-алу; значенні українознавства в побудові національної держави громадянського суспільства в Україні; українознавстві в структурі й змісті національної освіти і виховання; місці і ролі досвіду та уроків буття народу в системі його самопізнан-ня й самотворення (с. 10 – 11).

У висновках автор аргументовано свідчить: «Становлення українознав-ства як єдиної системи наукових інте-гративних знань про Україну та її народ

наприкінці XX ст. стає своєрідним ви-явом цієї загальної закономірності. Хоч необхідно зауважити, що процес цей, як і саме життя українського народу, ви-явився непростим і суперечливим… Та життя вкотре підтверджує, що ідея, за-дум набирають своєї реальної сили лише тоді, коли вони спираються не лише на чітку наукову концепцію, а й відповід-ний світогляд, організаційну структуру, політичну волю та дію суб’єкта. Цього ж, на жаль, навіть у незалежній Україні досягти все ще не вдалося. І все ж, є всі підстави висловити глибоке переконан-ня, що проблема розвитку науки само-пізнання й самотворення українського народу врешті-решт на всіх рівнях спіль-ноти буде осмислена й сприйнята як ви-значальна і першочергова, чому в певній мірі, сподіваємося, може посприяти і дане видання» (с. 319).

Загалом наукова праця Л. Тока-ря «Наукові основи українознавства» справляє позитивне враження. Разом з тим після детального ознайомлення з нею у рецензента виникли деякі за-уваження: 1) оскільки ця книга є під-сумковою й увібрала в себе низку ав-торських напрацювань за попередні десятиліття, ймовірно, варто було би зазначити у вступі чи передмові, коли вони вперше були оприлюднені; 2) під-розділ 1.2. «Зародження знань про Україну та її людність у передісторичну добу» з першого розділу «Історія ста-новлення та етапи розвитку україно-знавства» вперше був опублікований у навчальному посібнику «Історія украї-нознавства» (К., 2011), де його автора-ми зазначалися В. Д. Баран і Л. К. То-кар, а у рецензованому нами виданні автор на с. 14 у підрядковому посилан-ні відзначає, що текст цього підрозділу



був підготовлений у спів праці з відо-мим археологом, чл.-кор. НАН Укра-їни В. Бараном. На нашу думку, це співавторство треба було зазначити у вступі (передмові) й у змісті. Оскільки, вважає В. Баран, Л. Токар дещо легко-важно поставився до авторських прав загалом і авторського права співавтора зокрема.

Проте всі ці зауваження аж ніяк не применшують цінність і вагомість пра-ці Л. Токаря. Безумовно, йому вдалося успішно поєднати у книзі інформатив-ність, парадигмальну концептуальність і власне бачення проблеми.

Таким чином, сподіваємося, що ре-цензоване наукове видання, яке розрахо-ване на науковців, аспірантів, студентів, вчителів, викладачів українознавства, політичних і державних діячів, усіх, кого хвилює історична доля та майбутнє українського народу, знайде свого чи-тача і посприяє українцям у розбудові демократичної, суверенної, правової, за-можної Української Самостійної Собор-ної Держави!

Юрій ФІГУРНИЙ кандидат історичних наук, завідувач

відділу української етнології ННДІУВІ

РЕЦЕНЗІЯ НА НАУКОВЕ ВИДАННЯ ФІГУРНОГО Ю. С. «УКРАЇНСЬКЕ ЕТНОДЕРЖАВОНАЦІЄТВОРЕННЯ (XV–XVIII СТ.)

В УКРАЇНОЗНАВЧОМУ ВИМІРІ». МОНОГРАФІЯ ТА ВИБРАНІ УКРАЇНОЗНАВЧІ ПРАЦІ. – К.: ННДІУВІ, 2013. – 368 С.

У монографії аналізуються вітчизня-ні етнічні державотворчі і націєтворчі процеси XV – XVIII ст. У вступі автор обґрунтовує теоретико-методологічні засади, викладає історіографію та дже-рельну базу дослідження. Зокрема, він наголошує, що для досягнення постав-леної мети передбачається виконання таких головних завдань: 1) охарактери-зувати теоретико-методологічну основу дослідження, здійснити неупереджений аналіз концептуальних понять, дотич-них до проблем українського етнодер-жавонацієтворення, та проаналізувати стан фахової розробки теми, її джерель-ну базу; 2) простежити поступальний розвиток українського етнодержавона-цієтворення у XV – XVI ст. включно з їх передумовами і наслідками; 3) відсте-жити основні етнодержавонацієтворчі

тенденції в першій половині XVIІ ст.; 4) розглянути поступальний розвиток українських етнічних, державотвор-чих і націєтворчих процесів у середині XVII ст., їх перебіг і наслідки; 5) охарак-теризувати основні етнодержавонаціє-творчі тенденції в 2-ій половині XVII ст.; 6) показати розвиток українського ет-нодержавонацієтворення у XVIII ст.; 7) проаналізувати основні здобутки та втрати вітчизняного етнодержавонаціє-творення у XVI – XVIII ст. (с. 7).

У першому розділі Ю. Фігурний ви-вчає українські етнічні, державо творчі й націєтворчі процеси в XV–XVI ст., які характеризуються, порівняно з другою половиною XIV – початком XV ст., біль-шою динамічністю, поступальністю і ці-леспрямованістю. Внаслідок міждержав-ної Люблінської унії 1569 р. більшість


Баран В. Рецензія на наукове видання Фігурного Ю.С. ...

українських етнічних земель вперше після ліквідації Галицько-Волинського королівства знову були зібрані доку-пи у складі Речі Посполитої. Це надало можливість консолідації українців і про-довження становлення єдиного укра-їнського етносу. Разом з цим на терени України поступово насуваються асимі-ляційні процеси полонізації, окатоли-чення та посилення соціально-економіч-ного визиску з боку панівної польської та навіть частини сполонізованої руської (української) магнатерії і шляхти. Проте Україна й українці не тільки змогли ви-тримати цей жорстокий виклик долі й доби, а й зберегти власну неповторну, са-мобутню ідентичність та з часом, завдя-ки українському козацтву, яке незабаром перетворилося на провідну суспільну верству, відновити свій державотворчий і націєтворчий потенціал (с. 29 – 30).

У другому розділі Ю. Фігурний ана-лізує українське етнодержавонаціє-творення в першій половині XVII ст. і приходить до висновку, що саме в цей часовий проміжок воно піднялося у сво-єму поступальному розвитку на зовсім новий, вищий, рівень. Дуже показовим, на його думку, є роль у цих кардиналь-них змінах українського козацтва. Саме козаччина була каталізатором тих тек-тонічних зрушень, які з часом стануть причинами занепаду однієї держави (Речі Посполитої), посилення іншої (Московії) та створенням власне україн-ської (Гетьманщини). Важливе значення в цих трансформаційних процесах віді-грала козацька старшина, зокрема один із її найкращих представників – П. Ко-нашевич-Сагайдачний. Автор переко-наний, що цей видатний український державотворець, політик, полководець і дипломат (народився в місті Самборі у

Прикарпатті) цілеспрямовано намагався реалізувати еволюційними засобами, а саме шляхом компромісів з Варшавою, на теренах України (Наддніпрянщини) проект автономного козацького утво-рення з юридично-імунітетними, релі-гійно-етнічними, соціально-економіч-ними й мілітарними правами. На жаль, після смерті гетьмана весною 1622 р. у середовищі козацької старшини не вия-вилося гідного спадкоємця. Зрештою, ні О. Голуб, ні М. Дорошенко, ні М. Жмайло та ін. не змогли гідно продовжити справу звитяжця. Саме тому козацькі збройні виступи 20 – 30-х років XVII ст. як рево-люційний шлях виборення українським козацтвом низки своїх вузькостанових прав, а разом і загальноукраїнських, передусім, пов’язаних з православною релігією, стали, на його тверде переко-нання, дієвою альтернативою еволюцій-но-компромісній політиці П. Конашеви-ча-Сагайдачного. Незважаючи на те, що ці повстання не завжди були успішними й переважно зазнавали дошкульних не-вдач, врешті-решт, вони якісно і кіль-кісно посилили вітчизняне етнодержа-вонацієтворення і посприяли згодом перемозі Б. Хмельницького (с. 75).

Третій розділ присвячено вивчен-ню українського етнодержавонаціє-творення в середині XVIІ ст., у добу Хмельниччини. Саме Національно-ви-звольна війна та соціальна (козацько-се-лянська) революція українського народу під керівництвом Б. Хмельницького в 1648 – 1657 рр. стали тим визначаль-ним фактором, який не тільки вплинув (як позитивно, так і негативно) на віт-чизняне етнодержавонацієтворення, але й сьогодні впливає і в майбутньо-му буде впливати на розвиток Украї-ни, українців і світового українства як



загальноцивілізаційного феномену. Ет ніч ні, державотворчі і націєтворчі процеси в добу Хмельниччини характе-ризувалися передусім як кардинально-революційні, цілеспрямовані й формо-творчі. Вони не тільки дали можливість Україні й українцям зберегти свою са-мобутність та етнічну ідентичність, а й відновити національну державність та посприяли творенню козацької (україн-ської) домодерної нації (с. 98).

У четвертому розділі науковець до-сліджує українське етнодержавонаціє-творення в другій половині XVII ст. Він приходить до таких висновків: ця доба є надзвичайно трагічно-драматичним пе-ріодом нашої Батьківщини, пов’язаним прямо й опосередковано з Руїною. Пере-дусім ця внутрішня громадянська війна поміж власне українцями поєднана із зо-внішнім втручанням в українські справи Речі Посполитої, Московського царства, Османської імперії, Кримського ханства. Зрештою, все це ослабило колись єдину за Б. Хмельницького Українську Козаць-ко-Гетьманську державу. Серед багатьох козацьких очільників, які в різний час володарювали по обидва боки Дніпра, як-от І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, Д. Много-грішний, М. Ханенко, І. Самойлович, та інших претендентів на гетьманську була-ву одноосібно виокремлюється особис-тість П. Дорошенка. Саме цей правобе-режний гетьман доклав чималих зусиль, щоби об’єднати роз’єднані українські землі в одній соборній державі та поно-вити її незалежність і суверенність. Про-те він не зміг згуртувати навколо себе і своєї мети більшість українців, оскіль-ки підтримки у своїх державо творчих змаганнях шукав не у власного народу й Україні, а поза її межами. Невдовзі після

підписання між Московським царством і Річчю Посполитою у 1686 р. т. зв. «Ві-чного миру» до влади у Гетьманщині прийшов І. Мазепа. Період його правлін-ня був надзвичайно важливим для Укра-їни і міг стати переломним у вітчизняній історії, оскільки Лівобережна Україна, розпочавши процес консолідації навко-ло себе всіх інших українських етнічних земель, згодом отримала реальний шанс звільнитися від московської зверхності. На жаль, І. Мазепа зазнав прикрої пораз-ки й, зрештою, помер на чужині (с. 128).

П’ятий розділ присвячено укра-їнському етнодержавонацієтворенню XVIII ст. Проаналізувавши перебіг дер-жавотворчих процесів, які відбували-ся у XVIII ст. на українських етнічних землях (Правобережжі і Лівобережжі), що на той час підпорядковувалися Речі Посполитій і Московському царству (з 1724 р. – Російській імперії), Ю. Фігур-ний прийшов до висновку, що тогочасне вітчизняне етнодержавонацієтворення було безпосередньо пов’язане з укра-їнським козацтвом та його державним утворенням – Гетьманщиною. Якщо Речі Посполитій вдалося досить швидко ви-рішити козацьке питання, ліквідувавши його на Правобережжі й отримавши внаслідок цього гайдамаччину, яка, зре-штою, і стала одним із дієвих чинників знищення польсько-литовської дер-жави, то Московія-Росія змушена була тривалий час рахуватися з українським лівобережним козацтвом (гетьманці, запорожці, слобожанці) та їхніми дер-жавними (Гетьманат), квазідержавними (Запорозька Січ) і військовими (слобід-ські полки) утвореннями. Зрештою, вна-слідок цілеспрямованої політики метро-полії у другій половині XVIII ст. всі вони були ліквідовані, і Лівобережна, а згодом


Баран В. Рецензія на наукове видання Фігурного Ю.С. ...

і Правобережна Україна й українці оста-точно інкорпоровані Російською імпе-рією (с. 181–182).

У висновках автором сформульо-вано загальні підсумки дослідження та узагальнено основні здобутки і втрати українського етнодержавонацієтворен-ня XV–XVII ст.

Окрім монографії, Ю.Фігурний у книзі оприлюднив низку своїх вибраних українознавчих праць. Серед них є рецен-зії, наукові дослідження та статті-гасла.

Щодо зауважень до рецензованої нами книги, то їх є декілька. Зокрема, на нашу думку, автору треба більш де-тально охарактеризувати історіографію та джерельну базу проблеми; поглиб-лено дослідити етнічні та націєтворчі процеси другої половини XVII – кінця XVIII ст.; вживання у назві монографії прикметників «українське» й «україно-знавче» є дублюванням, тому потребує корегування. Також автор захоплюється вживанням таких термінів, як «фахо-вий», «неупереджений», «професійний»

тощо, які не несуть великого смислового навантаження.

Монографія Ю.Фігурного «Україн-ське етнодержавонацієтворення (XV–XVIII ст.) в українознавчому вимірі» була підготовлена до друку у відділі української етнології ННДІУВІ в рам-ках науково-дослідної роботи «Україна і світове українство в системі україно-знавства. Українці в світовій цивілізації і культурі», що фінансується за рахунок державного бюджету. Вона виконуєть-ся в ННДІУВІ відповідно до напрямку планової роботи відділу української ет-нології.

Праця розрахована на учнів, вчите-лів, студентів, викладачів, аспірантів, на-уковців і всіх тих, хто цікавиться буттям українського народу.

Володимир БАРАНдоктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,провідний науковий співробітник

відділу української етнології ННДІУВІ

МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ПІЗНАННЯ(ДО 80-РІЧЧЯ ВЧЕНОГО-УКРАЇНОЗНАВЦЯ ЛЕОНІДА ТОКАРЯ)

Ім’я Леоніда Кирилови-ча Токаря стало знаковим у розвитку сучасного украї-нознавства. Але шлях вче-ного до нього був нелегким та тернистим. Народившись у багатодітній сільській хлі-боробській ро дині на Хер-сонщині, він з дитинства працював у колгоспі, до-помагав батькам по господарству. На-вчаючись на факультеті журналістики

Київської вищої партійної школи ЦК КПУ та в аспі-рантурі Академії суспіль-них наук (м. Москва), напо-легливо працював в архівах і бібліотеках, студіював тво-ри видатних філософів, істориків. Після майже п’ят над ця ти річ ної викла-дацької роботи в Інституті

політології й соціального управління Л. Токар з 1992 р. впродовж 22 років



працював у Науково-дослідному інсти-туті україно знавства (спочатку при Ки-ївському університеті імені Тараса Шев-ченка, згодом при Міністерстві освіти і науки України): завідувачем сектору, заступником директора та завідувачем відділу історичних та теоретико-методо-логічних проблем українознавства.

Із здобуттям Україною незалежнос-ті в 1991 р. перед національною наукою постали ряд невідкладних проблем, серед яких визначальною була відсут-ність системних і цілеспрямованих українознавчих досліджень. Необхідно було розробляти питання пізнання й самопізнання українського народу, за-кономірностей формування його світо-гляду, ментальності, самоідентифікації. Саме кінець ХХ – початок ХХІ ст. стали визначальними в теоретичному і прак-тичному розвитку українознавства як наукової системи інтегративних знань про цілісне пізнання, самопізнання, тво-рення й самотворення українського на-роду. Разом з П. Кононенком та іншими вченими Л. Токар з притаманними йому енергією, ініціативою взявся за створен-ня НДІУ, зокрема брав активну участь у підготовці його статутних документів, визначенні тематики наукових праць, розробці концептуальних та теоретико-методологічних основ науки самопізнан-ня й самотворення українського народу, її понятійного апарату, в підготовці пе-дагогічних та наукових кадрів, навчаль-них програм для різних ланок освіти, налагодженні тісного співробітництва з іншими українознавчими центрами та з громадськістю. Леонід Кирилович був учасником усіх науково-практичних конференцій, конгресів, круглих столів, семінарів, які проводив Інститут, ви-ступав на них з науковими доповідями,

а його наукові дослідження регулярно публікувалися в часописі «Українознав-ство» та «Збірнику наукових праць».

Леонід Токар є автором понад 100 українознавчих досліджень [3], у т. ч. мо-нографії «Наукові основи українознав-ства» (2013), упорядником та науковим редактором таких фундаментальних колективних праць, як науково-бібліо-графічний довідник «Українознавство» (1 том у 2-х книгах, 2002, 2006), «Украї-нознавство в системі освіти м. Києва» (1998), «Історія українознавства. На-вчальний посібник» (2011), «Науковий інструментарій українознавця. Довід-ник» (2012) та ін., які присвячені взаємо-залежності концепції розвитку науки самопізнання від особливостей буття народу на кожному етапі історичного поступу, з’ясуванню найменш дослідже-них питань теорії і методології та фор-мування інструментарію науки. В них вчений зосереджується на висхідних на-чалах становлення й формування украї-нознавства як науки, її об’єкті, предметі, закономірностях, принципах, методах етнічного самопізнання та самозаглиб-лення; змісті, структурі, соціальних функціях українознавства; місці та ролі українознавства в бутті українського на-роду, в розвитку його освіти, науки, куль-тури, державотворенні, побудові грома-дянського суспільства та міжнародних зв’язках; ролі національної пам’яті в са-моідентифікації й самотворенні народу; мові як засобі пізнання, самопізнання й самотворення народу, розкритті його духовного потенціалу тощо.

Оглядаючи творчий шлях Л. Тока-ря, аналізуючи його науковий доробок, неважко виокремити домінанту його наукових пошуків – осмислення украї-нознавства як системної цілісної науки


Краснодемська І. Методологія системного пізнання

з визначеною методологією та розроб-леним категоріальним апаратом. Він доводить, що «українознавство є на-укою цілісного пізнання (самопізнання, творення й самотворення українського народу і його етнічної території (Украї-ни) в усьому часопросторовому вимірі. Його становлення й розвиток відбува-ється в органічній єдності зі становлен-ням і розвитком українського етносу, нації, народу… Це – двоєдиний процес, у якому одне не може відбуватися від одного» [2, 102]. Обстоюючи думку, що українознавство має своє коло знань у вигляді його концентрів, які розростаю-чись, все помітніше перекривають один одного і таким чином творять те цілісне коло науки, Л. Токар говорить про зосе-редження знань про Україну та україн-ство у таких концентрах, як природа, ет-нос, мова, держава, політика, економіка, культура [2, 64, 67].

Дослідник виділяє світоглядно-ме-тодологічні та практичні завдання укра-їнознавства. До першого він відносить розроблення історіософської, джерель-ної, історіографічної та теоретико-ме-тодологічної бази науки, визначення її місця і ролі в суспільному й державному

житті, в розвитку гуманітарної науки у цілому. До другого – вироблення техно-логій, інструментарію та методики засто-сування набутих знань у системі освіти, науки, культури, виховання тощо [2, 18].

Помітним є також внесок Л. Токаря у з’ясування сутності національної ідеї в розвитку українознавства. Адже такі феномени, як нація, національна ідея. націоналізм й досі викликають диску-сії, суперечки як щодо змісту, так і до їх перспектив. Осмислення цих явищ, понять в українознавстві відбувається в еволюційній послідовності та орга-нічній єдності. Зокрема, з одного боку, з’ясовується сутність національної ідеї й ролі українознавства в її формуванні та реалізації, з другого – осмислення сут-ності українознавства та значення в цьо-му процесі національної ідеї. На думку Леоніда Кириловича, національна ідея (її усвідомлення), розкриваючи мету і завдання процесу пізнання (самопізнан-ня), стає початком і основою процесу, передумовою створення методології на-уки про націю (народ). Національна ідея, у його підході, постає як цілісне інтегра-тивне явище, оскільки не тільки відтво-рює сутність цілого, а й визначає його



структуру, ієрархію і взаємозалежність її компонентів, є основою творення мето-дології науки про нього [2, 194].

Отже, до 80-літнього ювілею Леонід Кирилович Токар підійшов з вагомим до-робком у галузі теорії, методології, історії та історіософії українознавства. За на-укову й науково-педагогічну діяльність він нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004), зна-ком Міністерства освіти і науки України (2005), знаком Петра Могили (2007), зна-ком «Відмінник освіти» (2008).

Л. Токар багато зусиль докладає для підтримки молодих вчених-україно-знавців, для яких його досвід, енергія, людяність, відданість справі є гідним прикладом, що надихає їх на продо-вження українознавчих досліджень. Він є надзвичайно чуйною, доброю, поряд-ною та чесною людиною. Працювати з Леонідом Кириловичем – справа честі як для молодих науковців, так і для до-свідчених учених. Тож бажаємо ювіляру козацького здоров’я, сімейного щастя, творчого натхнення для здійснення всіх його задумів. Нехай те добро, яке Вами щиро і рясно сіється, зійде в серцях лю-дей, яким поталанило знати Вас, і повер-неться до Вас сторицею.

ЛІТЕРАТУРА1. Історія українознавства: навчальний

посібник / кер. авт. кол., наук. ред. Токар Л. – К.: Академвидав, 2011. – 508 с.

2. Науковий інструментарій україно-знавця: довідник / кер. авт. кол., наук. ред. Л. Токар. – К.: ННДІУВІ, 2012. – 376 с.

3. Токар Л. К. Актуальні питання те-орії та методології українознавства як на-уки / Л. К. Токар // Українознавство – на-ука самопізнання українського народу. – К., 2001. – С. 146–161; Токар Л. Досвід і уроки буття в самопізнанні та самотворенні укра-їнського народу / Леонід Токар // Україно-знавство. – 2002. – Ч. 3. – С. 56–63; Його ж. Мова в самопізнанні й самотворенні народу / Леонід Токар // Українознавство. – 2006. – № 1. – С. 173–178; Його ж. Проблеми теорії і методології українознавства в досліджен-нях українознавців XX ст. / Леонід Токар // Україна, українці, українознавство у XX ст. в джерелах і документах: зб. наук. праць у двох частинах. – К., 1999. – С. 40–51; Його ж. Самоідентифікація в системі самопізнання й самотворення народу / Леонід Токар // Укра-їнознавство. – №1–2. – 2004. – С. 164–169; Його ж. Українознавчі виміри побудови гро-мадянського суспільства / Леонід Токар // Українознавство. – № 4. – 2003. – С. 86–94; Його ж. Українознавство і побудова націо-нальної держави в Україні / Леонід Токар // Зб. наук. праць НДІУ. – К.: Поліграфічний центр «Фоліант», 2006. – Т. ХІ. – С. 80–102; Його ж. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін / Леонід Токар // Українознавство. – 2003. – Ч. 2–3 (7–8); Його ж. Об’єкт і предмет українознавства / Леонід Токар // Українознавство. – 2001. – Ч. 1. – С. 25–34 тощо.

4. Токар Л. Наукові основи україно-знавства: монографія / Леонід Токар. – К.: НДІУВІ, 2013. – 352 с.

Ірина КРАСНОДЕМСЬКАкандидат історичних наук,

старший науковий співробітник відділу української історії ННДІУВІ

Для нотаток

УКРАЇНА У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

УКРАЇНОЗНАВСТВА ТА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Номер 4 (53)2014науковий,

науково-практичний журнал

Комп’ютерний набір — відділ науково-дослідних комунікаційРедагування — Лідія НауменкоКоректура — Лариса Ткаченко

Комп’ютерна верстка — Олександр СцібанРедагування англомовних текстів — Оксана Семенова

Адреса редакції: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, кім. 314–315 тел.: 238-05-43, 236-01-28

Рекомендовано вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії

Міністерства освіти і науки України (протокол №9 від 4.11.2014 р.)

Підписано до друку 19.11.2014. Формат 70х108/16Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Minion Pro.

Ум.-друк. арк. 20,47. Обл.-вид. арк. 25,00 Тираж 300 прим.

Зам. №2/167

Віддруковано в Українському агентстві інформації та друку «Рада»

Свідоцтво ДК № 2527 від 15.06.2006 р.

Українське агентство інформації та друку «Рада»03148, м. Київ-48, вул. Сосніних, 3

тел. 273-67-94