ЗМІСТ

Діяльність державної системи моніторингу довкілля

Куруленко. С. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

Чотири важливі принципи ефективного біомоніторингу

Костишин С. С., Руденко С. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5

Вопросы мониторинга окружающей природной среды на

региональном уровне и его информационное обеспечение

Варламов Е. Н. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

8

Застосування методу аналогії для кількісного прогнозування зміни

геологічного середовища при розробці калійних родовищ

Семчук Я. М., Палійчук Л. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9

Гарантування екологічної безпеки на регіональному рівні під

впливом соціогенних чинників

Шмандій В. М., Бахарєв В. С., Шмандій О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10

Моніторинг буферних властивостей грунтів Сумської області

Большаніна С. Б., Марченко Л. І., Аблеєв А. Г. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

11

Організація екологічного моніторингу підземних вод у районі

спорудження нафтогазових свердловин

Пукіш А. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

Моніторинг твердих побутових відходів

Голець Н., Мальований М., Малик Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

14

Сучасні вимоги до державної системи моніторингу довкілля

Браєвич І. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

15

Розробка програми організації моніторингу грунтів і рослинного

покриву на землях, порушених гірничими роботами

Марискевич О., Шпаківська І., Дідух О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

17

Організація моніторингу стану забруднення атмосферного повітря

(на прикладі міста Ужгорода)

Лобко В. Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18

2

Функціонування Львівської обласної системи моніторингу довкілля

Ковальчук О. З. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

21

Моніторинг забруднення атмосферного повітря викидами

ВАТ «Іскра»

Мартиняк О., Юрим М., Сибірний А., Гринчишин Н. . . . . . . . . . . . . .

22

Регіональний моніторинг екологічних проблем

Прикарпаття

Ільків І., Березюк Д. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23

Нагальні питання створення системи моніторингу небезпечного

підняття рівня ґрунтових вод у містах і селищах України

Размєтаєв С. В., Чебанов О. Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

25

Моніторинг відходів відпрацьованих мастил в Україні

Чайка О., Мальований М., Ковальчук О., Петрушка І. . . . . . . . . . . . .

28

Прогнозування забруднення атмосферного повітря

Дніпропетровська

Бондаренко А. Б., Русецкий А. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29

Використання методу п’єзокварцового мікро зважування для

аналізу прирпордних обєктів

Невінський В. О., Гребенніков В. М., Погоріла Л. М.,

Манорик П. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

33

Токсикологічна оцінка мийних розчинів після миття автомобілів

Березуцький В. В., Букатенко Н. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

3

ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ

Куруленко С. С.,

Перший заступник Міністра

охорони навколишнього

природного середовища України

Система моніторингу довкілля є основною складовою

природоохоронної політики, що забезпечує захист життєво важливих

екологічних інтересів людини і суспільства, збереження природних

екосистем. Пріоритетними завданнями цієї системи є відвернення кризових

змін екологічного стану довкілля, запобігання надзвичайним екологічним

ситуаціям та надання інформації громадськості про стан навколишнього

природного середовища.

Законом України «Про охорону навколишнього природного

середовища» (ст. 20, 22) передбачено створення державної системи

моніторингу довкілля та проведення спостережень за станом навколишнього

природного середовища, рівнем його забруднення. Виконання цих функцій

покладено на Мінприроди та інші центральні органи виконавчої влади, які є

суб’єктами системи моніторингу довкілля, а також підприємства, установи і

організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення

стану довкілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391

«Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»

визначено суб’кти державної системи моніторингу довкілля: МНС, МОЗ,

Мінагрополітики Мінжитлокомунгосп, Держводгосп, Держкомлісгосп,

Держземагентство, які разом з Мінприроди забезпечують створення та

функціонування системи моніторингу довкілля і здійснюють спостереження

за станом навколишнього природного середовища в Україні.

Діяльність державної системи моніторингу довкілля ґрунтується на

використанні структур суб’єктів моніторингу довкілля, які здійснюють

спостереження за окремими об’єктами навколишнього природного

середовища, що закріплені за кожним із них. Відомчі мережі та програми з

моніторингу довкілля не узгоджені між собою, і тому в деяких випадках

спостереження дублюють, а з окремими напрямами є недостатніми. Такий

стан організації спостережень не задовольняє повною мірою інформаційні

потреби системи моніторингу, призводить до неефективних витрат коштів.

Координація діяльності суб’єктів державної системи моніторингу

довкілля регламентується постановою Кабінету міністрів України від

17 листопада 2001 р. № 1551 «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань

моніторингу довкілля».

У 2005 році Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля не

працювала (останнє засідання МВК відбулося 19 червня 2004 р.). У жовтні

2006 р. відновлено роботу Міжвідомчої комісії з питань моніторингу

довкілля. На виконання рішення цієї комісії підготовлено та підписано угоди

4

про співробітництво у сфері моніторингу навколишнього природного

середовища з суб’єктами моніторингу (МОЗ, Мінагрополітики, МНС,

Держводгосп, Держземагентство, Держлісгосп), до яких зараз розробляють

регламенти обміну інформацією.

На 2007 р. заплановано провести два засідання комісії. Наведена

інформація стосується системи моніторингу довкілля державного рівня.

Регіональна система моніторингу довкілля є другим рівнем державної

системи моніторингу. Основою стратегії дій в регіональній системі має бути

програмний підхід до організації діяльності. Для цього розробляють і

реалізують регіональні програми моніторингу навколишнього природного

середовища, які передбачають виконання пріоритетних завдань та заходів у

межах адміністративно-територіального регіону на певний період і

залучають до виконання усіх суб’єктів системи моніторингу довкілля.

Функціонування регіональної системи моніторингу залежить від ряду

факторів. По-перше, це те, як працює у цьому напрямі територіальний орган

Мінприроди в регіоні що включає розроблення програми створення

міжвідомчих комісій з питань моніторингу довкілля в регіонах. До речі, на цей

час міжвідомчі комісії створено у 23 областях України, а реально працюють,

тобто мають затверджене положення про комісію, проводять засідання –

тільки у 16.

По-друге, це вирішення питання фінансування програм моніторингу

довкілля. В умовах відсутнього або недостатнього фінансування програм

моніторингу на державному рівні система може функціонувати головним

чином, за рахунок коштів місцевих фондів охорони навколишнього

середовища. В цьому питанні можуть допомогти тільки місцеві органи влади.

На жаль, далеко не всі територіальні органи Мінприроди змогли знайти

спільну мову з місцевими органами влади у вирішенні цього питання. Тому

завдання нашої конференції – напрацювати конструктивніші підходи до

вирішення питань створення систем моніторингу довкілля регіонального

рівня на прикладі системи, що створена у Львівській області.

Зі свого боку Міністерство, з метою впровадження стратегії і плану дій

щодо розвитку державної системи моніторингу довкілля на рівні регіонів,

запланувало розробити першу чергу пілотного проекту державної системи

моніторингу довкілля у складі комплексної автоматизованої системи

регіонального рівня. Передбачається використання інформації, яку

одержують на діючих мережах спостережень територіальних органів

суб’єктів ДСМД та одержання інформації за результатами спостережень у

реальному часі.

Досвід створення та експлуатації пілотного проекту має стати основою

для удосконалення структури усієї державної системи моніторингу довкілля і

в першу чергу підсистем збирання, накопичення, оброблення та передачі

інформації від виконавців спостережень до регіональних центрів

моніторингу.

Також хочу проінформувати, що розроблена Міністерством відповідно

до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 № 992

5

«Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу

навколишнього природного середовища» Загальнодержавна цільова

екологічна програма проведення моніторингу навколишнього природного

середовища на цей час погоджена з усіма центральними органами виконавчої

влади – суб’єктами державної системи моніторингу довкілля, триває процес

погодження законопроекту з Міністерством фінансів, планується до кінця

липня поточного року подати програму на розгляд Уряду.

Наприкінці хочу побажати вам успіхів та сподіваюсь, що під час

наступної зустрічі ми обговорюватимемо питання вищого рівня

функціонування регіональних систем моніторингу.

УДК 502.22

ЧОТИРИ ВАЖЛИВІ ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОГО

БІОМОНІТОРИНГУ

Костишин С. С.,

д. б. н., завідувач кафедри загальної

та експериментальної екології,

Руденко С. С.,

д. б. н., професор кафедри загальної

та експериментальної екології,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Особливе місце в системі моніторингу займає біомоніторинг.

Хронологічно він має передувати фізичному та хімічному. Адже саме цей

вид моніторингу дає можливість з’ясувати стан біоти у точках, де

здійснюють багаторічний контроль. Завданням інших видів моніторингу є

виявлення чинників, які зумовлюють зміни живих організмів на

територіях, де показники біомоніторингу виявились критичними. Отже,

біомоніторинг покликаний істотно звузити кількість точок, де необхідно

провести ґрунтовні аналізи хімічних та фізичних факторів. Проте сам

біомоніторинг має відповідати певним критеріям для того, щоб він був

ефективним.

По-перше, охоплювати значні території за найменшої кількості

затрат. Іншими словами, він має бути економічно ефективним. Тому, у разі

можливості вибору перевагу слід надати біоіндикації порівняно з

біотестуванням, оскільки біотестування потребує постійного утримання

матричної культури організмів у лабораторії. Сьогодні актуальною є

розробка таких нових технологій, які спрямовані на використання

організмів, що є доступними для масштабних досліджень. При цьому

важливо не тільки вдало вибрати об’єкт, а й ознаки, які будуть підлягати

реєстрації при біоіндикації територій за допомогою цього виду. Зокрема,

ми одержали патент на оцінку техногенно трансформованих територій за

6

допомогою плодової мушки [1]. Був розроблений показник загальної

життєздатності когорт (ПЗЖК), який, з одного боку, є досить простим при

розрахунку, а з другого – інтегрує інформацію, яку раніше одержували,

оцінюючи велику кількість показників [2].

По-друге, біомоніторинг має бути зорієнтований на дослідження

таких показників живих організмів, які в дійсності відображають вплив

антропогенних, а не природних факторів. Часто в роботах, які стосуються

біомоніторингу урбоекосистем, беруть до уваги показники, які

формуються швидше під впливом природних, ніж антропогенних факторів.

Наприклад, на розміри листкових пластинок деревних порід може

впливати генетична неоднорідність, а також, вік рослин, вміст гумусу в

ґрунтах тощо. Натомість до числа показників, які мають беззаперечне

антропогенне походження, належить індекс асиметрії білатеральних

організмів. Зокрема, ми в своїх дослідженнях використовуємо індекси

асиметрії листків деревних порід та конюшини повзучої, а також

дискретних ознак жаби ставкової. У цьому підході аналізується флуктуюча

асиметрія, яка характеризує дрібні ненаправлені порушення гомеостазу у

відповідь на появу полютантів у довкіллі [3].

По-третє, біомоніторинг має бути прив’язаний до певних фізико-

географічних одиниць, які збігаються з межами екосистем нижчого рангу.

Помилкою більшості біомоніторингових досліджень міських систем є

порівняння показників, одержаних на техногенно трансформованих

територіях, з територією ботанічного саду (умовний контроль). Останній

характеризується наносним ґрунтом. У рослинних угрупованнях

ботанічного саду переважають адвентивні види. Крім того, ботанічний сад

може перебувати в іншому фізико-географічному районі міста. Тому вибір

ботанічного саду як контрольної території є некоректним. Натомість кожна

урбоекосистема охоплює певні фізико-геграфічні райони. Завданням

фізико-географів є виявлення цих природних районів у межах міста та їх

картування, у той час як завданням екологів є проведення досліджень з

урахуванням цих районів. Отже, порівнювати стан біоіндикаторів можна

лише в межах одного фізико-географічного району, який характеризується

однаковим комплексом абіотичних факторів. Контролем повинна бути

найменша антропогенно трансформована територія відповідного району.

Це дасть можливість відмежувати вплив природних факторів на види-

біоіндикатори і підвищити об’єктивність біомоніторингу. Так, при

проведенні біомоніторингу м. Чернівців ми керуємось фізико-

герграфічним районуванням В. М. Гуцуляка [4,5].

По-четверте, біомоніторинг не повинен обмежуватися лише оцінкою

стану довкілля на даний момент, а він має також прогнозувати зміни, які

можна очікувати через певний час. Таких методів сьогодні дуже мало. На

нашу думку, перспективними у цьому плані є штучні екосистеми –

мікрокосми. Пріоритет у використанні мікрокосмів належить

американським вченим (Мічиганський університет, університет Монтана,

Чиказький університет, організація «Annenberg Media» разом з Harvard–

7

Smithsonian Center for Astrophysics). Тому значну увагу в наших

дослідженнях було приділено методологічним та методичним аспектам

створення і застосування лісових мікрокосмів, а також мікрокосмів,

імплементованих в урбоекосистему. Ми розробили оригінальну методику

оцінки чутливості деревних рослин до чинників глобальної екологічної

кризи в мікрокосмах [6]. Методика охоплює три важливі аспекти: добір

тест-ознак, бальна оцінка їх зміни та визначення на основі останньої

індексу чутливості видів. У процесі цих досліджень було виявлено 15 тест-

ознак, які проявляються у деревних рослин при імітації чинників

глобальної екологічної кризи в мікрокосмах Запропоновано оцінювати

рівень прояву тест-ознак за 5-бальною шкалою залежно від відсотка

рослин, у яких вони проявилася. На основі бальної оцінки запропоновано

визначення індексу чутливості деревних порід до складових глобальної

екологічної кризи: Сч= 100 Σ с/Q, де Сч – індекс чутливості; с – бали по

кожній тест-ознаці; Q – максимально можлива кількість балів. Дану

методику апробовано на 5 деревних породах, які є едифікаторами лісових

екосистем Чернівецької області.

Література:

1. Руденко С. С., Легата У. В. Патент на корисну модель «Спосіб

біотестування екологічного стану техногенно трансформованих територій»

(u 2006 09 542).

2. Руденко С. С., Легета У. В. Нова методика визначення техногенної

трансформації територій на основі маси фігур, утворених кривими

виживання Drosophila melanogaster Mg. // Доповіді НАН України. – 2005. –

№ 7. – С. 193–196.

3. Захаров В. М., Зюганов В. В. К оценке асимметрии билатеральных

признаков как популяционной характеристики // Экология. – 1980. – № 1. –

С. 10 –16.

4. Гуцуляк В. М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навч. посібник. –

Чернівці: Рута, 2001. – 225 с.

5. Руденко С. С., Легета У. В. Оцінка рівня техногенної трансформації

територій за фенетичними дистанціями морфометричних індексів Drosophila

melanogaster Mg. // Доповіді НАН України. – 2006. – № 1. – С. 193–195.

6. Руденко С. С., Костишин С. С., Ситнікова І. О. Штучні екосистеми в

екології. – Чернівці: Рута, 2006. – 200 с.

8

ВОПРОСЫ МОНИТОРИНГА ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ

НА РЕГИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ И ЕГО

ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ

Варламов Е. Н.,

Украинский научно-исследовательский

институт экологических проблем

Минприроды Украины

Целью создания региональных систем мониторинга окружающей

природной среды (РСМОПС) является: внедрение стратегии и плана

действий государственной системы мониторинга окружающей среды

(ГСМОС) на уровне административно-территориальных регионов и

бассейнов рек, обеспечение потребностей органов государственного

управления, местного самоуправления и общественности в оперативной и

достоверной информации о состоянии природных объектов Украины.

Следует отметить, что система мониторинга антропогенных

изменений ОПС в Украине не является абсолютно новой и не требует

организации дополнительных сетей наблюдений; в сущности, она входит

составной частью в универсальную систему наблюдений и контроля

состояния ОПС, которая создавалась и развивалась в Украине на

протяжении длительного времени.

Автор исследовал и рассматривал пути решения задачи создания и

информационного обеспечения функционирования РСМОПС.

Структурная организация информационного обмена РСМОПС

должна базироваться на научном обосновании системы комплексных

наблюдений, определении субъектов и объектов мониторинга и их

составляющих.

Интеграция элементов ведомственных сетей в единую систему

мониторинга должна происходить путем образования организационных и

информационных связей для обеспечения выполнения функций РСМОПС

и достижение единой цели. Пример структурной схемы информационного

взаимодействия на региональном уровне предложен авторами в ряде

публикаций и нормативных документах. Сеть наблюдений должна быть

построена так, чтобы данные наблюдений отображали состояние всего

региона и, в первую очередь, приоритетных объектов. В контексте

мониторинга ОПС определение основных пользователей информации и

соответствующих им информационных целей выполняется на основе

идентификации заданий и функций планирования, мониторинга и оценки

реализации программ наблюдений. К одному из основных заданий

системы мониторинга на региональном уровне относится создание и

ведение специальных информационных банков данных (БД). С помощью

БД возможно характеризовать экологическую обстановку, а также

выполнять оценку и прогноз состояния объектов ОПС и антропогенного

влияния на них, проследить ответ экосистемы и здоровья населения на

9

смену состояния ОПС как на государственном, так и на региональном

уровнях. В УкрНИИЭП с участием автора созданы варианты баз данных

«Атмосфера», «Гидросфера» с информацией о сетях наблюдений.

Информация, накапливаемая в БД, позволит проводить оптимизацию

программ наблюдения и формировать информационные бюллетени и с

учетом требований ЄЕК ООН относительно применения экологических

показателей.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ АНАЛОГІЇ ДЛЯ КІЛЬКІСНОГО

ПРОГНОЗУВАННЯ ЗМІНИ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРИ РОЗРОБЦІ КАЛІЙНИХ РОДОВИЩ

Семчук Я. М., Палійчук Л. В.,

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу

Для кількісного прогнозування впливу техногенних факторів на

природний стан геологічного середовища калійного родовища, яке

планується до відпрацювання, використаємо метод аналогії. З цією метою

здійснюють типізацію, районування і вибір близьких критеріїв геологічного

середовища цього родовища і того яке експлуатують. Ми практично

застосували метод аналогії для оцінки зміни гідрохімічної обстановки в

межах родовища Велика Белина, яке планується до відкритої розробки.

Аналогом є Домбровський кар’єр Калуш-Голинського родовища, який має

схожі геологічні, гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови з родовищем

Велика Белина. Родовище Велика Белина, як і Домбровський кар’єр,

розміщуються у фронтальній частині самбірського покриву

Передкарпатського прогину, в 20 км на північ від м. Дрогобича. В результаті

вивчення геологічної будови родовища виявилося, що воно розділено на два

блоки тектонічним порушенням, до глибини 170 м (проектна глибина

відпрацювання Домбровського кар’єру) зосереджено 190 млн т запасів

калійної сировини, що дало можливість зробити висновок про доцільність

експлуатації родовища Велика Белина відкритим (кар’єрним) способом.

Вихідні дані для порівняння були одержані на основі сорокарічної

експлуатації Домбровського кар’єру. При розробці родовища Велика Белина

площі соляних виступів кар’єру і солевідвалів будуть щороку збільшуватися

відповідно на 9 і 3,3 га. Прогнозований об’єм розсолів вилуговування на

кінець освоєння родовища можна обчислити за формулою

2

1 tggV n , (1)

10

де: ng,g1 - кількість розсолів, утворених за рахунок вилуговування

атмосферними опадами соляної поверхні відповідно за перший рік і на кінець

освоєння родовища, млн м3;

t - термін освоєння, роки.

З формули (1)

aSg 11 ; aSg n 2 , (2)

де: nS,S1 - площі сольової поверхні за перший рік і на кінець освоєння, які

зазнають процесів вилуговування атмосферними опадами, м2;

a - сумарна річна кількість атмосферних опадів, м.

Результати розрахунків свідчать, що на кінець освоєння родовища

Велика Белина солевідвалами і хвостосховищами може бути відчужено

370 га родючих земель і утворено 176,1 млн м3 розсолів та 54 млн м

3

глинисто-сольових шламів – джерел засолення природних вод.

ГАРАНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ

РІВНІ ПІД ВПЛИВОМ СОЦІОГЕННИХ ЧИННИКІВ

Шмандій В. М., Бахарєв В. С., Шмандій О. В.,

Кременчуцький державний політехнічний

університет імені Михайла Остроградського

Визначальною передумовою ефективного управління екологічною

безпекою є всебічне та досконале вивчення умов її формування,

розвитку та проявів. Результати багатогранного аналізу регіональних

проблем екологічної безпеки дають можливість стверджувати, що

базисом генезису еконебезпеки є соціогенні чинники (поряд із

застарілими технологіями, неефективним використанням природних

ресурсів). Вплив їх на стан еконебезпеки зумовлений низьким рівнем

екологічної культури, мислення, світогляду населення розвинутих

урбосистем.

Отже, гармонійні відносини у системі суспільство – навколишнє

середовище сьогодні та у майбутньому неможливі без підвищення ролі

соціальних аспектів гарантування екологічної безпеки: екологічної

пропаганди, виховання та освіти.

Мінімізація негативного впливу соціогенних чинників формування

екологічної небезпеки реалізується підготовкою висококваліфікованих

фахівців у галузі управління екологічною безпекою, які, на думку авторів,

11

у суспільстві відіграють роль імпактних «центрів концентрації

екологічної думки».

Такі фахівці мають володіти: основами психології та педагогіки,

ораторського мистецтва; значним базисом знань щодо причин виникнення та

шляхів усунення екологічних проблем, їх запобігання; гнучкістю мислення та

творчим підходом до наукового пізнання.

Для виховання зазначених якостей у майбутніх фахівців на кафедрі

екології у Кременчуцькому державному політехнічному університеті

імені Михайла Остроградського розроблено та реалізовано схему

впровадження результатів наукових досліджень у навчальний процес

(див. рис. 1).

Рис. 1. Реалізація наукової складової підготовки фахівців.

Так, до основних результатів наукових досліджень віднесено

підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (підготовка та

захист докторських і кандидатських дисертацій з актуальних проблем

регіональної екологічної безпеки), експериментально-практичне (підготовка

наукових монографій, патенти на винаходи, матеріали впровадження

розробок) та навально-методичне (розробка типових навчальних програм

нового покоління, підручників, начальних посібників, методичних розробок)

забезпечення наукової складової підготовки фахівців. Реалізація останньої

сприяє розвитку здібностей до наукового пізнання, творчо-розумового

підходу до опанування навчального матеріалу та формує здатність майбутніх

фахівців до вирішення конкретних наукових завдань.

МОНІТОРІНГ БУФЕРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Большаніна С. Б., Марченко Л. І., Аблеєв А. Г.,

Сумський національний аграрний університет

Інтенсивне підкислення ґрунту, яке ми спостерігаємо вже понад

10 років, є однією з основних проблем наших землеробів. Кислотність

Наукова складова підготовки фахівців

Реалізація творчо-розумового

підходу до опанування

навчального матеріалу

Розвиток здібностей

до наукового

пізнання

Формування здатності до

вирішення конкретних

наукових завдань

Підготовка науково-

педагогічних кадрів вищої

кваліфікації

Експериментально-

практичне

забезпечення

Навчально-методичне

забезпечення

12

ґрунту, яка буває актуальною чи потенційною, спричинює наявність іонів Н+

у ґрунтовому розчині та поглинаючому комплексі. Чинником,

відповідальним за появу актуальної кислотності, вважають нестачу у ґрунті

речовин, здатних нейтралізувати кисле середовище, що утворюється за

рахунок дисоціації вугільної та інших водорозчинних кислот, а також

гідролітично кислих солей. Висока чутливість та вразливість ґрунтового

покриву зумовлені обмеженою буферністю. Чим більше в ґрунтовому

розчині солей сильних основ і слабких кислот, тим більшою є буферна дія

ґрунту відносно кислих добрив.

Для вивчення буферних властивостей місцевих ґрунтів були проведені

дослідження на окремих зразках, відібраних та підготовлених відповідно до

стандартних методик. Досліджували ґрунти таких видів (на діаграмі зліва

направо): чорнозем типовий середньосуглинковий (№ 1); чорнозем типовий

глинистий (№ 2); світло-сірий підзолистий ґрунт (№ 3); чорнозем

карбонатний (№ 4). До приготовленої ґрунтової суспензії додавали порціями

по 5 мл розчини 0,02н HCl чи 0,02н NaOH – залежно від мети кожного

окремого досліду. Щоразу після додавання суспензію ретельно перемішували

5 хв., відстоювали одну годину та вимірювали значення рН на іонометрі

універсальному ЕВ-74.

На основі одержаних даних обчислювали буферні ємності ґрунтів за

кислотою та лугом відповідно до формул:

;)(

1000

10 pHpHV

VCВ

буф

KNк

.

)(

1000

10 pHpHV

VCВ

буф

ЛNлуг

Порівняння результатів (рис.1), показало, що найкращі буферні

властивості як за кислотою, так і за лугом виявляє ґрунт № 3. Решта зразків

характеризуються приблизно однаковими показниками буферності у межах

(моль/л): 1,40–1,70 – за лугом та 1,68–2,33 – за кислотою.

0

1

2

3

4

5

6

7

7,71 7,19 8,56 7,88

рН початковий

Буф

ер

на є

мн

ість

Бк

Бл

Рис.1. Буферна ємність ґрунтів за кислотою (Вк) та лугом (Вл).

Оскільки відомо, що буферність ґрунтів залежить від ємності

поглинання, складу ґрунтових колоїдів і наявності в ґрунтовому розчині

буферних сумішей, наприклад, гідрокарбонатів кальцію, магнію та глинистих

мінералів, проведені дослідження дають можливість прогнозувати буферні

властивості різних ґрунтів, базуючись на лабораторних аналізах актуальної

кислотності. Досить високі значення водневого показника ґрунтової

суспензій (рН >8) свідчать про непогані буферні властивості. Однак для

13

повної характеристики ґрунту важливо знати не тільки величину його

кислотності, а й співвідношення між кислотністю та поглинутими катіонами

(Са2+

, Mg2+

, Na+, К

+), додавання яких складає загальну ємність поглинання

ґрунту. Багаті на перегній суглинкові ґрунти, які характеризуються високим

ступенем насиченості основами та високою буферністю, здатні протистояти

впливу зовнішніх факторів, що змінюють реакцію ґрунту. Тому внесенням

органічних та мінеральних колоїдів (глинистих мінералів) можна значно

поліпшити буферні властивості ґрунтів.

Розв’язання найважливішої екологічної проблеми щодо охорони

ґрунтів потребує комплексного підходу і значних витрат. Без участі держави

це здійснити майже неможливо. Тим більше, що це питання не лише

сьогоднішнього дня, а й майбутнього. Оскільки у разі, якщо вичерпається

нафта і газ, вугілля і залізна руда, буде знайдено альтернативні їм види

палива, але немає альтернативи національному багатству України – ґрунту та

його життєдайній силі – родючості.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ПІДЗЕМНИХ ВОД

У РАЙОНІ СПОРУДЖЕННЯ НАФТОГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН

Пукіш А. В.,

Науково-дослідний і проектний

інститут ВАТ «Укрнафта»

Для запобігання забрудненню навколишнього середовища і

підвищення екологічної безпеки в районі спорудження свердловини № 4

Лисовицької площі передбачено організацію локального моніторингу

екологічного стану підземних вод.

Спостереження за станом підземних вод заплановано здійснювати

через шість спостережних свердловин, в тому числі через артезіанську

свердловину, яку використовують для водозабезпечення бурового

майданчика. Спостережні свердловини № 1 та № 3 розміщують по верхньому

контуру бурового майданчика для спостереження за якістю підземних вод у

разі розтікання відходів буріння з відвідних лотоків. Спостережну

свердловину № 2 розміщують у верховій частині водоносного горизонту,

вона виконує функції фонової. Нижче за потоком пробурено свердловину

№ 4 для технічного і побутового водопостачання з одночасним

використанням її як спостережної. На третій терасі по лінії розвантаження

водоносного горизонту IV тераси в третю терасу навпроти бурового

майданчика і виходу дощових стоків облаштовують п’яту спостережну

свердловину, шосту – за межами господарської зони за напрямом потоку

ґрунтових вод.

Для контролю за можливим впливом відходів буріння, пластових вод

чи господарсько-побутових стоків на прісний водоносний горизонт

передбачено визначення таких показників: масова концентрація іонів натрію

14

(Na+), масова концентрація карбонат іонів (CO3

2-), хімічне споживання кисню

(ХСК), масова концентрація іонів заліза (Fe2+

+Fe3+

), масова концентрація

гідрокарбонат іонів (НСО3-), водневий показник рН, масова концентрація

іонів калію (К+), масова концентрація хлорид-іонів (Cl

-), масова концентрація

нафтопродуктів, масова концентрація поверхнево-активних речовин (ПАР),

масова концентрація завислих речовин, масова концентрація сульфат-іонів

(SO42-

), масова концентрація іонів кальцію (Са2+

), масова концентрація іонів

магнію (Mg2+

), масова концентрація амоній-іонів (NH4+), загальна

мінералізація.

Крім того, враховуючи те, що свердловину буде споруджено у

ІІІ санітарній зоні водозабору «Стрий», необхідно проводити спостереження

за такими показниками: масова концентрація іонів барію (Ва), масова

концентрація іонів хрому (Cr), масова концентрація іонів алюмінію (Al),

масова концентрація іонів свинцю (Pb), масова концентрація іонів молібдену

(Мо), масова концентрація іонів берилію (Ве), масова концентрація іонів

купруму (Сu), масова концентрація іонів цинку (Zn).

З огляду на наведене, організація контролю за станом навколишнього

середовища в межах впливу технологічних процесів дасть можливість вчасно

виявляти та вживати адекватні заходи щодо зменшення та відведення

можливого забруднення хімічними реагентами компонентів навколишнього

середовища.

МОНІТОРИНГ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Голець Н., Мальований М., Малик Ю.,

Національний університет

«Львівська політехніка»

Маса світового обсягу побутових відходів становить щорічно близько

400 млн т, з яких 80 % знешкоджують шляхом захоронення. Така кількість, без

перебільшення, досягає геологічних масштабів: так, зі сміттям у біосферу

потрапляє близько 85 млн т органічного вуглецю. Для порівняння: природне

надходження цього елемента в ґрунтовий шар планети становить 40 млн т на

рік.

В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх

негативними наслідками є:

1) концентрація і навантаження промислових об’єктів на обмеженій

території, що спричинює високий рівень забруднення довкілля;

2) несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена

підпорядкованістю інтересам нарощування промислового потенціалу,

внаслідок чого промислові підприємства часто оточені житловими

масивами, а весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно

збільшує їх загазованість;

15

3) другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами

промислового розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих сфер

життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан

яких безпосередньо впливає на несприятливий екологічний стан міст і

якість питної води;

4) руйнування природного середовища великих міст.

Щороку в Україні утворюється до 10 млн т побутових відходів (це

близько 0,7 кг на душу населення за добу). На звалищах накопичено понад

60 млн т побутових відходів, рівень їх утилізації – близько 35 %. Відходи

займають в Україні 165 тис. га земель, що становить майже 4 % території

України. Це – один з найбільших показників в світі.

У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько

40 млн м3 сміття, яке знешкоджують на 771 міському звалищі, серед яких

майже 80 % експлуатують без дотримання запобіжних заходів щодо

забруднення підземних вод і повітряного басейну, та на

4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає

сучасним екологічним вимогам.

Отож, проблема утворення та нагромадження побутових відходів

набуває екологічно небезпечного спрямування у зв’язку з забрудненням

навколишнього середовища, тобто ґрунту, поверхневих та підземних вод,

атмосфери. Це питання потребує негайного вирішення шляхом

облаштування сміттєзвалищ, які відповідають нормам ДБН.

Література:

1. Апостолюк С.О., Джигирей В. С., Апостолюк А. С. Промислова

екологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 474 с.

2. Сбор, удаление и обезвреживание бытовых отходов: Сокр. пер. с

нем. М. А. Винокурова и А. Н. Власова-Головатого. – М.: Стройиздат,

1971 – 183 с.

3. Мягков М. И. Твердые бытовые отходы города.– Л.: Стройиздат,

1978. – 167 с.

4. Кодекс України про відходи.

5. Державні будівельні норми України. Полігони твердих побутових

відходів. Основні положення проектування.

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ

МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ

Браєвич І. М.,

Держаний екологічний інститут

Мінприроди України

У доповіді концептуально викладено пропозиції з оптимізації

створення, ведення й розвитку Державної системи моніторингу довкілля

16

України шляхом поетапної реструктуризації багатогалузевої системи в єдину

цілісну Державну систему моніторингу довкілля України як складової

інформаційного поля держави, яку можна адаптувати у міжнародні системи

моніторингу. Формування пропозицій базувалось на викладених положеннях.

В Україні функціонує багатовідомчий моніторинг довкілля, який

організаційно і функціонально має всі ознаки неорганізованої системи

діяльності галузевого (виробничого) характеру, продуктом якої є інформація

про стан об’єктів довкілля (екологічна інформація).

Екологічна інформація (оцінка стану і прогноз) є основним ресурсом

для прийняття управлінських рішень і реалізації заходів щодо гарантування

екологічної безпеки (насамперед попередження й відвернення кризових змін

екологічного стану довкілля і ближнього космічного простору, запобігання

надзвичайним екологічним ситуаціям) і збереження природних екосистем.

Незважаючи на всі вади, зазначені у перших розділах (що зроблено

свідомо для акцентування уваги на наявних недоліках і поліпшення системи),

галузь «моніторинг довкілля» має достатній потенціал для відтворення й

реструктуризації відповідно до нових умов і задач функціонування.

До нових умов необхідно віднести загальнодержавну стратегію

переорієнтації економіки країни у напрямі інноваційного розвитку, в тому

числі інноваційного розвитку інформаційних технологій.

Інноваційний підхід передбачає трансферт новітніх науково-технічних

і технологічних розробок з однієї галузі в іншу.

Новими зовнішніми умовами є реалізація стратегічного плану

«Європей-ський вибір» – процес інтеграції України в Європу. Інноваційна

переорієнтація економіки – основа євроінтеграційного курсу України, а з цим

– реальних практичних кроків у кожній галузі, в тому числі й

природоохоронній.

Такі зовнішні умови створення національної інформаційної

інфраструктури країни і її складової – державної системи моніторингу довкілля.

В цілому ефективність функціонування наявної системи недостатня, за

винятком окремих її ланок (але тільки стосовно інших об’єктів моніторингу і

їх структур).

Поряд з інтеграційними процесами системи моніторингу довкілля

необхідно розширювати сферу моніторингу як по об’єктах, так і по суб’єктах

впливу на довкілля.

Реструктуризація існуючої системи моніторингу має базуватися на

системному аналізі й конструктивному перегляді, виходячи з нових

зовнішніх умов і положень та задач всіх складових забезпечення системи:

законодавчо-правового (закони, постанови, укази) і нормативного (державні,

галузеві стандарти, інструкції тощо), науково-методологічного, організаційного,

науково-технічного, матеріально-технічного, кадрового, фінансового.

Результатом аналізу має бути розробка нової парадигми єдиної

Державної системи моніторингу довкілля й Концепції та Програми реалізації

реструктуризації системи моніторингу довкілля.

17

Основним методом реалізації є проектування Державної системи

моніторингу за відповідними стандартами розробки та впровадження

інформаційних технологій.

РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ ГРУНТІВ І

РОСЛИННОГО ПОКРИВУ НА ЗЕМЛЯХ,

ПОРУШЕНИХ ГІРНИЧИМИ РОБОТАМИ

Марискевич О., Шпаківська І.,

Інститут екології Карпат НАН України

Дідух О.,

Національний університет

«Львівська політехніка»

Розроблено програму організації наукового моніторингу ґрунтів і

рослинного покриву порушених земель, яка включає: обґрунтування базових

масштабів проведення моніторингових досліджень та засад картування

території; організацію мережі об’єктів спостереження; показники

моніторингу для ґрунтів і рослинного покриву, методики їх визначення та

технологію проведення робіт.

Запропоновано обов’язкову та повну програми наукового моніторингу

ґрунтів і рослинного покриву. На прикладі техногенного ландшафту

Яворівського ДГХП «Сірка» проведено апробацію підходів щодо

обґрунтування вибору опорних ділянок для моніторингу залежно від типів

ландшафту та геологічних субстратів, мезорельєфу території, проведено

детальний морфологічний опис 20 таких ділянок (вищі й нижчі рослини,

ґрунти), які заплановано для моніторингових досліджень, включаючи

зональний контроль, а також вивчено фізичні, фізико-хімічні та біотичні

властивості ґрунтів у межах цих об’єктів. Результати проведеної оцінки

природного біотичного потенціалу ґрунтів для опорних ділянок на землях,

порушених гірничими роботами, свідчать, що відвали, хвостосховище

флотації та дамба є придатними для швидкої колонізації нижчими і вищими

рослинами, тобто перебігу первинної сукцесії, що призвело до формування у

межах досліджуваної території екоклину, який за флористичними та

фауністичними показниками й едафотопом буде тривалий час відрізнятися

від зонального фону.

Загальна кількість видів вищих рослин на дослідженій території – 114, з

яких 54 % – це зональні види. Незважаючи на значне підкислення ґрунту в

межах території підземного виплавлення сірки, тут також спостерігається

заселення ґрунтового субстрату рослинами, насамперед мохоподібними.

У ґрунтах досліджених ділянок активними є мікробіоценози. За показниками

активності ґрунтових ферментів ґрунту окремі стадії первинної сукцесії на

порушених землях перевищують показники, одержані для зонального

18

контролю. Проблематичним є швидке формування рослинного покриву і

ґрунту лише на піщаному гідровідвалі, хоч його також заселяють вищі та

нижчі рослини.

Потребує з’ясування ситуація із впливом рухомих форм марганцю і

міді на хімічний склад поверхневих і підземних вод та іхтіофауну, які можуть

потрапляти у водойми з ґрунтовими водами і поверхневим стоком, що

потребує додаткових досліджень. Ці роботи мають також включати вивчення

міграції рухомого марганцю і міді у трофічних ланцюгах живлення, зокрема,

рибах та водоплавних птахах. З огляду на пасовищне використання

хвостосховища флотації, де спостерігається перевищення рівнів ГДК щодо

рухомих форм міді і марганцю, потрібно провести дослідження вмісту цих

елементів у молоці та м’ясі тварин. На нашу думку, в подальшому територію

техногенного ландшафту в зоні впливу Яворівського ДГХП «Сірка» можна

буде використовувати після природної екологічної реабілітації території

шляхом створення регіонального ландшафтного парку, який би включав вже

існуючий з 1997 р. на цій території орнітологічний заказник місцевого значення

«Чолгині» загальною площею 820 га.

Суто господарське використання території є обмеженим з огляду на

характер рослинного покриву. Після встановлення шляхів міграції марганцю

і міді у ланцюгах живлення тут можна розвивати рекреацію, рибальство,

здійснювати обмежений випас худоби, але конкретні рекомендації щодо

освоєння техногенного ландшафту мають базуватися на наслідках

моніторингових досліджень ґрунтового й рослинного покривів.

ОРГАНІЗАЦІЯ МОНІТОРИНГУ СТАНУ ЗАБРУДНЕННЯ

АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА УЖГОРОДА)

Лобко В. Ю.,

голова Закарпатської обласної організації

Всеукраїнської екологічної ліги

Спостереження за забрудненням атмосферного повітря в Ужгороді

почала здійснювати у 1992 р. лабораторія спостережень за забрудненням

атмосферного повітря (ЛСЗА) Закарпатського обласного центру з

гідрометеорології Держгідромету. До складу ЛСЗА ввійшли 2 опорні пости

спостережень (ПСЗ). Кількість постів спостережень відповідає державному

стандарту з охорони природи «Атмосфера, правила контролю якості повітря

населених пунктів».

ПСЗ розміщені в адміністративно-житловому та промисловому районах

міста, на провітрюваній ділянці місцевості, прямого впливу джерел викидів

не зазнають, що відповідає умовам для розрахунку фонових характеристик

міста. Значення концентрацій вимірюваних домішок характеризують рівень

19

забруднення повітря на території у кілька квадратних кілометрів від усіх

джерел, розташованих на прилеглій території.

Спостереження на ПСЗ проводять щоденно, за винятком вихідних

(неділя) та святкових днів від двох до чотирьох разів на добу за

забрудненням основними інгредієнтами: пилом, діоксидом сірки, оксидом

вуглецю, діоксидом азоту та специфічними інгредієнтами: оксидом азоту,

сірчаною кислотою та розчинними сульфатами, формальдегідом,

бенз(а)піреном та важкими металами – кадмієм, залізом, марганцем, міддю,

нікелем, свинцем, хромом та цинком. Таким чином, протягом календарного

року відбирають на аналіз 10–11 тисяч проб. Така кількість спостережень дає

можливість детально визначити ступінь забруднення атмосферного повітря

впродовж року, його коливання (динаміку) залежно від пори року, а також

метеорологічних умов.

Наскільки нам відомо, епізодичні спостереження за забрудненням

атмосферного повітря в обласних центрах проводять також обласні державні

управління екології та санепідемстанції, їх результати можуть бути

використовані при вирішенні питання стану, динаміки забруднення

атмосферного повітря як додатковий матеріал. Як правило, місця відбирання

проб, їх кількість та перелік домішок не узгоджуються між собою та з

обласним центром гідрометеорології.

Для розрахунку комплексного індексу забруднення атмосфери

пріоритетними домішками (КІЗА) необхідно проводити спостереження не

менше, ніж за п’яти інградієнтами, а для розрахунку тенденції забруднення

необхідні результати спостережень протягом п’яти і більше послідовних

років. Таку інформацію можуть забезпечити тільки лабораторії

гідрометслужби, які мають необхідне оснащення – стаціонарні пости

спостережень і відповідно лабораторії. Таким чином, щоб забезпечити

повноцінний моніторинг за станом забруднення атмосфери міста, необхідно

виконати зазначені умови.

В Ужгороді ці умови виконують, тому ми можемо на прикладі нашого

міста станом на 2005 рік навести результати стану забруднення повітря в

місті, його динаміку, тенденцію та порівняти з іншими обласними центрами

правобережної частини України. Для цього ми використаємо

матеріали,проведених нами досліджень, опубліковані в журналі

«Екологічний вісник» за січень–лютий 2007 р. «Формальдегід – головний

компонент забруднення атмосфери автомобільним транспортом у містах

України».

В правобережній частині України проводять спостереження за

забрудненням атмосферного повітря за єдиною методикою, на аналогічному

обладнанні в системі гідрометслужби в містах Ужгород, Луцьк, Вінниця,

Чернівці, Хмельницький, Львів, Рівне, Тернопіль.

Згідно з комплексним індексом забруднення атмосфери в 2005 р.

найбільше забруднення атмосферного повітря спостерігалось в Ужгороді

(КІЗА – 9,6), Луцьку (9,5), Вінниці (7,6) та Чернівцях (7,3). Далі, в межах

5,6 – 5,3 ідуть Хмельницький, Львів, Рівне. В Тернополі КІЗА – 2,5.

20

Перевищення ГДКсер.-доб. (0,003 мг/м3) є в усіх містах, крім Тернополя, де цей

індекс становить 0,7.

У першу трійку речовин, які визначають високий рівень забруднення,

входять у всіх містах формальдегід та діоксид азоту.

Таким чином ми можемо зробити висновок: в містах правобережної

частини України спостерігається високе забруднення атмосферного повітря

домішками формальдегіду та діоксиду азоту.

В Ужгороді тенденція забруднення формальдегідом протягом останніх

п’яти років невпинно зростає.

Формальдегід – органічна сполука, яку широко використовують у

промисловості для виробництва полімерів. Його одержують з природного

газу метану. Це дуже активна речовина з хімічного погляду, але навіть у

дуже малих концентраціях вона є одним з основних збудників онкологічних

захворювань.

Враховуючи те, що в м. Ужгороді немає хімічних підприємств, єдиною

причиною значного забруднення домішками формальдегіду можна

однозначно вважати автомобільний транспорт. За останні 5–7 років, за

статистичними даними, стрімко збільшилась частка автомобілів, які

працюють на природному газі. Утворення формальдегіду з природного газу

відбувається за високого тиску і високої температури. Такі умови

створюються під час спалювання природного газу в циліндрі двигуна:

високий тиск, висока температура спалаху газу та вплив металу стінок

циліндра, в якому проходить цей процес. Тому використання природного

газу як палива дає високий рівень забруднення формальдегідом та оксидом

азоту.

Вважаю, що в містах, де спостерігається високе забруднення

атмосфери формальдегідом та оксидами азоту, причина є такою самою –

велика кількість автотранспорту, який працює на природному газі. Якщо ще

врахувати, що більшість легкових автомобілів, які працюють у режимі

«таксі», використовують майже цілодобово, маршрутні таксі по 12–14 годин,

автобуси по 8 – 10 годин на добу, то найбільші викиди формальдегіду забезпечує

саме цей автомобільний транспорт.

Підсумовуючи результати моніторингу, зробимо висновки, що його

матеріали дають можливість:

1) визначити ступінь забруднення атмосферного повітря в містах, де

проводять стаціонарні спостереження.

2) виявити пріоритетні домішки, які визначають стан забруднення

атмосфери міста та його тенденцію.

3) встановити джерело забруднення атмосферного повітря.

4) розробити пропозиції щодо стабілізації або зменшення забруднення

атмосфери в містах, де проводять стаціонарні спостереження.

21

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ СИСТЕМИ

МОНІТОРИНГУ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ

Ковальчук О. З.,

Держуправління охорони навколишнього

природного середовища у Львівській області

На виконання Постанови КМУ від 30 березня 1998 р. № 391 та

відповідно до керівних документів Мінприроди України за ініціативою

Держуправління ОНПС у Львівській області було організовано роботу

обласної системи моніторингу довкілля. З цією метою було підготовлено

необхідні документи і Розпорядженням голови Львівської

облдержадміністрації від 23 грудня 2005 р. № 1318 створено Міжвідомчу

комісію з питань моніторингу довкілля у Львівській області, затверджено її

склад та розроблену за ініціативою Держуправління Програму моніторингу

довкілля Львівщини на 2006–2010 роки. Починаючи з 26 січня 2006 р.,

відбулося три засідання Міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля.

14 квітня 2006 р. була підписана Угода про спільну діяльність між

суб’єктами Львівської обласної системи моніторингу природного довкілля

(ОСМПД), в якій задекларовано принципову згоду суб’єктів ОСМПД на

участь у системі. Угодою введено в дію Положення про порядок

інформаційної взаємодії між суб’єктами обласної системи моніторингу

природного довкілля з додатками:

1. Суб’єкти Львівської обласної системи моніторингу природного

довкілля.

2. Регламент надання інформації суб’єктами Львівської обласної

системи моніторингу природного довкілля.

3. Регламент надання екологічної інформації основним категоріям

користувачів.

Угодою зобов’язано суб’єктів моніторингу здійснити інвентаризацію

об’єктів моніторингу, що належать до їх компетенції; розробити програми

моніторингу окремих об’єктів моніторингу (природних ресурсів); відповідно

до розробленого і затвердженого регламенту надавати дані моніторингових

досліджень до Регіонального Центру моніторингу довкілля, функції якого

виконує відділ моніторингу, інформації та зв’язків з громадськістю

держуправління ОНПС.

На виконання Угоди та Положення Держуправління підготувало звіти

про діяльність ОСМПД: піврічний, за 9 місяців та річний (за 2006 р.), які

надано голові Міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля, голові

обласної державної адміністрації, голові обласної ради, всім суб’єктам

обласної системи моніторингу.

14 березня 2007 р. на третьому засіданні Міжвідомчої комісії з питань

моніторингу довкілля затверджено Звіт про роботу Львівської обласної

системи моніторингу природного довкілля (ЛОСМПД) за 2006 рік і

Програму моніторингу природного довкілля в Львівській області на 2007 рік.

22

У 2006 р. з обласного фонду ОНПС у рамках виконання Програми

моніторингу довкілля Львівщини на 2006–2010 роки профінансовано

підтримку функціонування регіонального центру моніторингу довкілля в

сумі 95 тис. грн., на 2007 р. передбачено продовження реалізації Програми

моніторингу довкілля Львівської області, зокрема, розроблення бази даних

моніторингової інформації (50 тис. грн, забезпечення функціонування

інфраструктури Львівської обласної системи моніторингу природного

довкілля (100 тис. грн).

МОНІТОРИНГ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

ВИКИДАМИ ВАТ «ІСКРА»

Мартиняк О., Юрим М.,

Національний університет

«Львівська політехніка»

Сибірний А., Гринчишин Н.,

Львівський державний університет

безпеки життєдіяльності

Проблема охорони навколишнього середовища сьогодні охоплює

систему як державних, так і громадських заходів, спрямованих на

забезпечення збереження природного середовища, придатного для

життєдіяльності нинішніх та майбутніх поколінь людей. Охорону

навколишнього середовища здійснюють у виробничих, наукових,

оздоровчих, естетичних і виховних цілях.

У сучасному суспільстві різко зросла роль промислової екології, яка

має оцінити ступінь шкідливості, яку заподіює природі індустріалізація,

розробляти та удосконалювати інженерно-технічні засоби захисту

навколишнього середовища, всіляко розвивати основи створення замкнутих

безвідходних і маловідходних технологічних циклів та виробництв.

Мета роботи – проведення спостережень за забрудненням

атмосферного повітря, спричиненого викидами ВАТ «ІСКРА».

Автори здійснили інвентаризацію джерел забруднення ВАТ «ІСКРА».

Основними забруднювачами атмосферного повітря є такі підрозділи

підприємства: дільниця складання ламп (діоксид нітрогену, оксид карбону,

аерозоль плюмбуму); дільниця технохімії (пил неорганічний, пари етилового

спирту); дільниця заливання цоколів (діоксид нітрогену, оксид карбону);

гальванічна дільниця (пари азотної кислоти, хромовий ангідрид, аміак);

відділення сушіння цоколів (діоксид нітрогену, оксид карбону); дільниця

лакування форм (пари ксилолу, аміак); дільниця матування (фтористий

гідроген); піч варіння скла (діоксид нітрогену, оксид карбону, пил піску,

доломіту, бариту); дільниця електролітичного очищення дроту (пари азотної

кислоти); термічна дільниця (діоксид нітрогену, оксид карбону, аерозоль

23

мінеральних масел, акролеїн, аміак); шліфувальна дільниця (пил абразивно-

металевий); гальванічна дільниця (аерозоль сірчаної кислоти, хромовий

ангідрид, хлористий гідроген); енерго-виробничий комплекс (діоксид

нітрогену, оксид карбону, оксид дінітрогену, метан).

У процесі моніторингу були відібрані проби повітря (аспіратор –

Модель 822) на стаціонарних постах спостереження, розташованих у різних

місцях на території підприємства і за його межами. Проведено аналіз цих

проб у лабораторних умовах на вміст шкідливих речовин (NO2, СО, SO2 та

пилу ), якісний і кількісний аналіз забруднюючих речовин із застосуванням

сучасних методик досліджень. Повітря було забруднене токсичними

речовинами, які містилися у дуже складному поєднанні, що в ряді випадків

утруднювало проведення аналізу.

Здійснено порівняння одержаних значень концентрацій речовин з

гранично допустимими і фоновими концентраціями.

Результати досліджень опрацьовано на ЕОМ із застосуванням теорії

часових рядів. Це дає змогу прогнозувати зміну вмісту шкідливих речовин в

атмосферному повітрі в межах підприємства і поза ним.

Виходячи з результатів моніторингу, можна зробити висновок, що

концентрації NO2 та SO2 в найближчий час істотно не зміняться, тому що не

передбачається зміна технології виробництва і його розширення.

Концентрація пилу зменшиться за рахунок застосування новітніх установок

очищення, що матиме позитивний вплив на навколишнє природне

середовище. Зміна концентрації СО має коливний характер і залежить від

режимів роботи виробництва, періодичних ремонтів і зумовлених цим

простоїв обладнання, тому слід здійснювати постійний контроль за вмістом

СО в повітрі.

РЕГІОНАЛЬНИЙ МОНІТОРИНГ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

ПРИКАРПАТТЯ

Ільків І., Березюк Д.,

Національний університет

«Львівська політехніка»

Сучасний стан навколишнього середовища природного регіону в

умовах загострення економічної та екологічної кризи потребує оперативного

розроблення та впровадження ефективних програм регулювання якості

природного середовища. Виходячи з цих позицій, сформовано концепцію

регіонального моніторингу довкілля Прикарпаття, до якого належить

Долинський район.

У межах регіону, в силу його природно-географічних та соціально-

економічних особливостей, було проведено екологічний моніторинг,

пріоритетні види якого пов’язані з:

24

природно-географічним положенням (моніторинг поверхневих та

підземних вод, забруднення атмосферного повітря, біорізноманіття на

прикордонних територіях);

наявністю на території регіону кризових екологічних регіонів, які є

в зоні діяльності гірничодобувної, шкіряної, нафтогазової промисловості

(моніторинг геологічного середовища, екзогеодинамічних техногенних

процесів земної поверхні, забруднення поверхневих та підземних вод і

атмосфери; біогенетичний моніторинг);

наявністю на території регіону малозмінених (ландшафтний

моніторинг) та первісних природних територій – заповідників, природних

парків, інших заповідних об’єктів (фоновий моніторинг на базі існуючого

природо-заповідного фонду);

функціонуванням промислових центрів, міжнародних транспортних

коридорів, функціонуванням курортно-санаторних регіонів державного

значення (урбо-моніторинг);

проявами стихійних та небезпечних явищ – повеней, паводків, снігопадів

та ураганних вітрів (оперативний кризовий моніторинг);

станом земельних угідь та їх деградацією, спричиненою

проведенням осушувальної меліорації та нераціональним

землекористуванням (моніторинг ґрунтів);

станом поверхневих вод, малих річок та якістю питної води

(моніторинг поверхневих та підземних вод);

станом та раціональним використанням і охороною лісів

(моніторинг лісів та мисливської фауни).

Оскільки галузева структура промисловості району характеризується

переважанням підприємств нафтогазового комплексу, деревопереробної

промисловості, шкіряного виробництва, виробництва будівельних матеріалів

зі значним впливом на довкілля, тому на основі проведеного моніторингу

можна стверджувати, що на території регіону склалась ситуація, яка

характеризується:

– забрудненням природних вод, повітря і ґрунтів шкідливими речовинами;

– активізацією процесів водної берегової ерозії, шкідливих геологічних

процесів, вітровалів у лісах;

– зменшенням чисельності видів рослинного та тваринного світу;

– зниженням естетичної цінності та рекреаційного потенціалу території.

Складна екологічна ситуація та необхідність збереження значного

рекреаційного потенціалу Долинського району зумовлюють проведення

ефективної й цілеспрямованої діяльності з організації та координації

проведення заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в регіоні,

зниження рівня забруднення довкілля, гарантування екологічної безпеки та

забезпечення оптимальних умов проживання населення, раціонального

використання і відтворення природних ресурсів.

25

НАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ

МОНІТОРИНГУ НЕБЕЗПЕЧНОГО ПІДНЯТТЯ РІВНЯ

ҐРУНТОВИХ ВОД У МІСТАХ І СЕЛИЩАХ УКРАЇНИ

Размєтаєв С. В., к. ю. н.,

Чебанов О. Ю., к. г. н.,

УДНДІ «УкрВОДГЕО», м. Харків

Первинною умовою виконання програм запобігання підтопленню та

захисту від нього, у тому числі Комплексної програми ліквідації наслідків

підтоплення земель у містах та селищах міського типу (Постанова КМУ від

15 лютого 2002 р. № 160), є забезпечення системи спостережень та контролю

за станом ґрунтових вод на міських територіях – моніторингу небезпечного

підняття рівня ґрунтових вод. Створення такої системи доручено

Мінжитлокомунгоспу України згідно з Постановою КМУ від

30 березня 1998 р. № 391 «Про затвердження Положення про державну

систему моніторингу довкілля».

Для територій міської та промислової забудови характерними є

техногенні порушення геологічного середовища та режиму підземних вод.

Прогнозування техногенного підтоплення забудованих територій можна

звести до кількісної оцінки таких гідродинамічних процесів:

- порушення режиму рівня природного водоносного горизонту

ґрунтових вод внаслідок додаткової інфільтрації за рахунок зміни умов

поверхневого стоку і випаровування, витоків зі штучних водних мереж та

інших факторів, які з’являються при забудові;

- виникнення техногенної верховодки на водонепроникних шарах

ґрунту у межах зони аерації;

- формування техногенного водоносного шару з вільною поверхнею на

регіональному водонепроникному шарі у разі, коли у природному стані

ґрунтових вод не було;

- порушення режиму вологи у зоні аерації у зв’язку з екрануванням

поверхні землі, змінами у температурному режимі;

- зміна хімічного складу підземних вод під впливом інфільтраційної води;

- зміна фізико-механічних властивостей ґрунтів у зв’язку з їх

обводненням.

Але для виконання такої кількісної оцінки потрібні великі бази даних

спостережень за елементами водного балансу ґрунтових та поверхневих вод

на міських територіях, масиви визначень характеристик та властивостей

геологічного середовища у порушеному техногенними навантаженнями

стані. Слід створити спостережну мережу моніторингу, обладнану

свердловинами, спостережними пунктами, відповідною апаратурою та

засобами обміну інформацією. На міських територіях необхідні специфічні

підходи та методи проведення моніторингу підземної гідросфери. Інженерно-

вишукувальні роботи, які здійснюють під час будівництва об’єктів на цих

26

територіях, мають доповнювати спостережну мережу, а іноді й забезпечувати

даними систему моніторингу.

Система моніторингу небезпечного підняття рівня ґрунтових вод

призначена виконувати такі основні функції:

1) систематичне збирання інформації про поточний стан ґрунтових вод

на репрезентативній мережі спостережних свердловин у містах та селищах;

2) контролювання та первинна обробка інформації, передача інформації

до відомчих інформаційно-аналітичних систем («Підтоплення», УІАС НС);

3) інформаційне забезпечення інженерно-вишукувальних і проектних

робіт, спрямованих на інженерний захист територій та при інших видах

будівництва;

4) підтримка елементів аналізу та прогнозування, поступове

впровадження функції управління;

5) відображення одержаної інформації та результатів її узагальнення у

геоінформаційній системі.

Цей перелік функцій може бути продовжений, але на нинішньому етапі

бажано забезпечити саме створення системи моніторингу з одержанням

первинної інформації про рівні та якісний склад ґрунтових вод на

підтоплених територіях. Тому формування системи моніторингу слід

розпочинати на місцях – зі створення груп фахівців при обласних

управліннях житлово-комунального господарства, міських та селищних

службах інженерного захисту територій або при комунальних службах. Ці

групи, оснащені відповідною комп’ютерною технікою (вузли моніторингу),

зв’язані з головними вузлами системи (центр моніторингу,

Мінжитлокомунгосп України), можуть на початковому етапі збирати

інформацію шляхом проведення періодичних обстежень та обліку

підтоплених територій, поступово створюючи систематичну мережу

спостережень. Методику обстеження та обліку підтоплених територій міст і

селищ було розроблено УкрВОДГЕО у 1998 та 2004 рр.

Дуже необхідною є організація взаємодії системи моніторингу

небезпечного підняття рівня ґрунтових вод на міських територіях з

інформаційно-аналітичною системою (ІАС) «Підтоплення» (створена

УкрВОДГЕО у 2004 р.), а через цю систему – з Урядовою інформаційно-

аналітичною системою з надзвичайних ситуацій УІАС НС (рис. 1).

Інформаційно-аналітичні системи забезпечують інформування керівництва

Мінжитлокомунгоспу України, МНС та керівництва держави про стан з

небезпечною дією вод, підтримку прийняття управлінських рішень.

На цей час Мінжитлокомунгосп України фінансує роботи з

нормативного та методичного забезпечення створення системи моніторингу

небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у містах і селищах. У 2004–

2006 р. було розроблено перші редакції «Положення про порядок здійснення

моніторингу небезпечного підняття рівня ґрунтових вод на територіях міст та

селищ України» та «Інструкції з проведення моніторингу підземної

гідросфери та інженерно-вишукувальних робіт у зв’язку з підтопленням

територій міст і селищ України». Ця інструкція, розроблена інститутом

27

«УкрВОДГЕО», містить порядок та методику проведення робіт з обстеження

та обліку підтоплених територій, опис методів проведення моніторингу

режиму підземних вод та інженерно-вишукувальних робіт на підтоплюваних

територіях, технічні вимоги до конструкцій і устаткування спостережних

гідрогеологічних свердловин. Таким чином, ця інструкція може бути

використана на всіх етапах створення системи моніторингу.

Рис. 1. Схема взаємодії системи моніторингу небезпечного підняття рівня

ґрунтових вод з ІАС «Підтоплення» та урядовими установами.

Подальшим етапом є розроблення техніко-економічного обґрунтування

(ТЕО) створення системи моніторингу небезпечного підняття рівня

ґрунтових вод на територіях міст і селищ. Фінансування робіт зі створення

ТЕО, проекту та самої системи моніторингу має здійснюватися за рахунок

цільових коштів, передбачених Комплексною програмою, державними та

місцевими програмами запобігання шкідливій дії вод та боротьби з нею.

Джерела фінансування можуть бути різними: державний та місцеві бюджети,

позабюджетні кошти.

Проблему підтоплення не буде розв’язано доти, поки не буде створено

державної системи з контролювання розвитку небезпечних геологічних

процесів, з перспективою управління цими процесами та запобігання їм.

28

МОНІТОРИНГ ВІДХОДІВ ВІДПРАЦЬОВАНИХ МАСТИЛ

В УКРАЇНІ

Чайка О., Ковальчук О., Петрушка І.,

Національний університет

«Львівська політехніка»

Джерелом утворення великих об’ємів відпрацьованих мастил (ВМ) є

моторні мастила бензинових та дизельних двигунів. У меншій кількості

накопичуються відпрацьовані індустріальні, енергетичні (турбінні,

трансформаторні, кабельні, компресорні, конденсаторні та інші), гідравлічні,

тепловозні мастила, нафтові розчинники.

Кількість відпрацьованих мастил безпосередньо пов’язана з

«віковою» структурою автомобільного парку. Так, у деяких регіонах

станом на 2005 рік кількість автомобілів, що їх експлуатують до 5 років –

21 %, від 5 до 10 років – 32, понад 10 років – 47 %.

Аналіз структури автомобільного парку показав, що вік найбільшої

кількості одиниць автотранспорту перевищує 10 років. Це свідчить про те,

що машини експлуатують за ресурсів, близьких до граничних, і потребують

частої заміни мастил, а це в свою чергу збільшує витрату вихідного мастила.

Відповідно, кількість відпрацьованих мастил через погану роботу двигуна

збільшується.

На кількість і якість відпрацьованих мастил впливає і «маркова»

структура автомобільного парку. Залежно від марки автомобіля

використовують мастило на мінеральній чи синтетичній основі. Синтетичні

мастила в основному використовують в імпортних автомобілях і нових

вітчизняних моделях. Проте більша частина автотранспортного парку

використовує мастила на мінеральній основі.

Отже, для розрахунку потенційної кількості ВМ необхідно враховувати

значну кількість факторів. Але для орієнтовних розрахунків можна

користуватися наближеними оцінками. Виходячи з даних, наведених в

літературних джерелах, для нинішньої структури автотранспортного парку

України за віковим різноманіттям, формами власності, «марковою»

структурою можна прийняти середню річну норму утворюваних ВМ у

розмірі 0,015 т/автомобіль. Тоді, враховуючи, що загальна кількість автомобілів

в Україні в 2005 р. становила 7 776 066 одиниць, потенційна кількість ВМ

налічує 116 641 т/рік.

Разом з тим необхідно враховувати фактор потрапляння

відпрацьованих мастил насамперед у ґрунти та ґрунтові води.

Незважаючи на те, що в середньому нафтопродукти характеризуються

незначною розчинністю у воді, окремі вуглеводневі складові, особливо

ароматичні сполуки, мають високу розчинність – 103–104 мг/л. Отже,

потрапляння їх у водоносний горизонт навіть у невеликих кількостях здатне

спричинити до забруднення великих об’ємів води та зробити її непридатною

для питного водопостачання. Згідно з даними С. Р. Крайнова, забруднені

29

підземні води найчастіше містять ароматичні вуглеводні, а також

хлорпохідні вуглеводні, які є канцерогенними речовинами і становлять

найбільшу небезпеку для здоров’я населення.

Щоб вийти з нинішнього критичного стану, крім профілактичних

заходів, потрібна методика визначення джерел забруднення, їх розмірів,

обсягів забруднення, умов їх міграції в підземному просторі, прогнозування

розповсюдження тощо. Але, крім цього, дуже важливим є обґрунтування

забруднення територій нафтопродуктами як небезпечних для людини та

навколишнього середовища ареалів забруднення з накопиченням

небезпечних відходів.

Таким чином, розроблення та впровадження інноваційних технологій

регенерації відпрацьованих мінеральних моторних мастил є актуальною

проблемою у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального

використання природних ресурсів.

ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Бондаренко А. Б.,

провідний спеціаліст

НПП «ОЗОН С», м. Дніпропетровськ,

Русецкий А. С.,

студент заочного факультету

Київського державного університету

інформаційно-комунікаційних технологій

Скидання забруднюючих речовин здійснюється в різні середовища

(атмосферу, воду, ґрунт), що негативно впливає на стан довкілля. Викиди в

атмосферу є основними джерелами забруднення у регіональному масштабі, а

в ряді випадків – і в глобальному. Прогнозування забруднення атмосферного

повітря великих міст є актуальним у різних аспектах щодо небезпеки для

життєдіяльності суспільства, особливо в умовах сталого розвитку.

Розширення можливостей отримання систематизованої моніторингової

інформації сприятиме виконанню Україною міжнародних та міждержавних

угод та зобов’язань з охорони навколишнього природного середовища, у

тому числі Кіотського протоколу щодо встановлення обсягів викидів

озоноруйнуючих та парникових газів.

Промислові джерела забруднення атмосферного повітря поділяють на

джерела виділення й джерела викидів. До перших належать технологічні

пристрої (апарати, установки та ін.), у процесі експлуатації яких виділяються

домішки. До других – труби, вентиляційні шахти, аераційні ліхтарі й інші

пристрої, за допомогою яких домішка надходить в атмосферу.

30

Промислові викиди бувають організовані й неорганізовані.

Організований промисловий викид надходить в атмосферу через спеціальні

газоходи та труби, що дає можливість застосовувати для очищення від

забруднюючих речовин відповідні установки. Неорганізований промисловий

викид потрапляє в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газу внаслідок

порушень герметичності устаткування, відсутності або незадовільної роботи

устаткування з відсмоктування газу в місцях завантаження, вивантаження

або зберігання продукту. Неорганізовані викиди характерні для очисних

споруд, хвостосховищ, золовідвалів, ділянок вантажно-розвантажувальних

робіт, зливно-наливних естакад, резервуарів та інших об’єктів.

До основних джерел промислового забруднення атмосферного повітря

належать підприємства енергетики, металургії, будівельних матеріалів,

хімічної та нафтопереробної промисловості.

На території Дніпропетровської області є понад 700 великих

промислових підприємств. Серед них 16 становлять найбільшу потенційну

небезпеку для атмосферного повітря, причому 9 підприємств розташовано у

самому Дніпропетровську.

У зв’язку з високою концентрацією у місті джерел забруднення рівень

забруднення атмосферного повітря є істотно вищим, ніж у передмісті а тим

більше у сільській місцевості (шкідливі викиди в Дніпропетровській області

становлять 17 % всіх викидів в Україні). За останні роки викиди шкідливих

речовин дуже зросли, збільшилися періоди розсіювання забрудненого

атмосферного повітря. Частота і тривалість періодів сильного забруднення

атмосферного повітря в Дніпропетровську, як і в інших містах, залежить від

режиму викидів шкідливих речовин (разових, аварійних та ін.), а також від

характеру метеоумов, за яких може відбуватися формування шкідливих

домішок у приземному шарі повітря.

За приблизними підрахунками, за 2004 р. на одну людину в

Дніпропетровській області припадало 250,4 кг шкідливих речовин від

забруднюючих викидів, у тому числі: твердих речовин – 37,8 кг,

сірчистого ангідриду – 42,4 кг, оксидів азоту – 15,9, окису вуглецю –

135,9 кг, з того часу ці цифри значно збільшилися й продовжують зростати.

Загальна кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу в 2005 р.

становила понад 870 тис. тонн, а якщо додати ще й викиди від

автотранспорту, те цей обсяг перевищить 1 млн тонн.

Щоб уникнути підвищення рівнів забруднення атмосферного повітря у

місті при несприятливих для розсіювання шкідливих речовин

метеорологічних умовах необхідно прогнозувати і враховувати ці умови. Вже

встановлено фактори, що визначають зміну концентрацій шкідливих речовин

в атмосферному повітрі при зміні метеорологічних умов.

Методика прогнозування ймовірного зростання концентрацій

шкідливих речовин в атмосферному повітрі міста передбачає використання

прогностичної схеми забруднення повітря, яку розробляють для міста на

основі досвіду багаторічних спостережень за станом атмосфери.

31

Прогнозну схему забруднення повітря у місті розробляють для кожного

сезону року і кожного періоду дня окремо. У разі змінного графіка

відбирання проб повітря для першої половини дня призначають час

відбирання проб о 7, 10 і 13 годині, а для другої – о 15, 18 і 21 годині.

Оперативне прогнозування забруднення атмосферного повітря для

міста здійснюють для можливого короткочасного скорочення викидів

шкідливих речовин в атмосферне повітря в періоди несприятливих

метеорологічних умов.

Прогнози несприятливих метеорологічних умов можуть складати як

для міста в цілому, так і для груп або окремих джерел. Звичайно виділяють

три основні типи джерел: високі з гарячими (теплими) викидами, високі з

холодними викидами та низькі. Для зазначених джерел викидів аномально

несприятливі умови розсіювання домішок наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Комплекси несприятливих метеорологічних умов для джерел

різних типів.

Джерела

Термічна

стратифікація

нижнього шару

атмосфери

Швидкість вітру,

м/с Вид інверсії,

висота над

джерелом викиду,

м на рівні

флюгера

на рівні

викиду

Високі з

гарячими

викидами

Нестійка 3-7 7-12 Піднята, 100–200

Високі з

холодними

викидами

Нестійка Штиль 3-5 Піднята, 10–200

Низькі Стійка Штиль Штиль Приземна, 2–50

До комплексів несприятливих метеоумов, наведених у таблиці, можна

додати – для високих джерел з гарячими (теплими) викидами:

висота шару перемішування менша ніж 500 м, але більша за

ефективну висоту джерела;

швидкість вітру на висоті джерела близька до небезпечної

швидкості вітру;

наявність туману, при цьому швидкість вітру перевищує 2 м/с;

для високих джерел з холодними викидами:

наявність туману і штиль;

для низьких джерел викидів:

сполучення штилю й приземної інверсії.

В умовах бурхливого, розвитку містобудування, особливо захоплення

висотними вежами, слід також мати на увазі, що при перенесенні домішок у

райони щільної забудови або в умовах складного рельєфу концентрації

можуть підвищуватися в кілька разів.

32

Пропонуємо розглянути один з варіантів розрахунку фонової

характеристики атмосферного повітря в умовах великого міста. Для

характеристики забруднення атмосферного повітря по місту в цілому, тобто

для фонової характеристики, як узагальнений показник використовують

параметр Р:

P=M/N,

де N – кількість спостережень за концентрацією домішки у місті

протягом одного дня на всіх стаціонарних постах; М – кількість

спостережень впродовж того ж дня з підвищеною концентрацією домішки

(q), що перевищує середнє сезонне значення (qЇсс) більше ніж в 1,5 раза

(q > 1,5 qЇсс).

Параметр Р розраховується для кожного дня як щодо окремих домішок,

так і щодо всіх разом. Цей параметр є відносною характеристикою, і його

значення визначають головним чином метеорологічними факторами, що

впливають на стан атмосферного повітря по всій території міста.

Використання при прогнозі параметра Р як характеристики

забруднення повітря по місту в цілому (предиктанту) передбачає виділення

трьох груп забруднення повітря, зумовлених характеристиками, наведеними

в таблиці 2.

Таблиця 2.

Група

забруднення

Градація

параметра Р

Рівень забруднення

атмосферного повітря Повторюваність, %

1 >0,35 Відносно високий 10

2 0,21-0,35 Підвищений 40

3 =<20 Знижений 50

ПРИМІТКА: Якщо повторюваність градації Р>0,35 менше ніж 5 %, то до

першої групи забруднення варто відносити градації параметра Р>0,30, до

другої – Р від 0,21 до 0,30.

Для запобігання надзвичайно високим рівням забруднення з першої

групи виділяють підгрупу градацій з Р > 0,5, повторюваність якої становить

1 – 2 %.

Вибираючи місце під забудову або купляючи квартиру, особливу увагу

варто приділити тому, наскільки сприятливими є середовище та мікроклімат

у даному районі, чи буде ваше місце проживання безпечне для життя та

здоров’я.

33

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ П’ЄЗОКВАРЦОВОГО

МІКРОЗВАЖУВАННЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ ПРИРОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

Невінський В. О.,

Національний університет

«Києво-Могилянська академія»,

Гребенніков В. М., Погоріла Л. М., Манорик П. А.,

Інститут фізичної хімії НАНУ

Розроблення нових надчутливих методів якісного та кількісного

аналізу для дослідження екологічного стану природних об’єктів є дуже

актуальним напрямом сучасної природничої науки. Особливо такі методи

цінують у разі можливості їх застосування в портативних станціях для

екологічного контролю. Звичні методи можуть виявитися недостатньо

чутливими (хімічне титрування), а деякі – громіздкими та дорогими

(фотоколориметрія, іонселективний метод, атомно-адсорбційна

спектроскопія). У цій роботі розглядається можливість застосування нового

фізико-хімічного методу п’єзокварцового мікрозважування як експрес-метод

для аналізу природних об’єктів.

Метод п’єзокварцового мікрозважування дає можливість визначати

вміст різних речовин із застосуванням чутливих до них полімерних

матеріалів у рідкому та газоподібному середовищах з теоретичною точністю

до 10-12

г сорбованої речовини на 1 см2 полімерного сорбенту та швидкістю,

що досягає одного значення сорбції за секунду.

Сутність методу п’єзокварцового мікрозважування полягає в тому, що

кварцова пластинка діаметром від 5 до 10 мм і товщиною 0,1 мм з

напиленими електродами на обох площинах здійснює коливання у змінному

електричному полі (внаслідок прямого та зворотного п’єзоефекту) з частотою

порядку 10 МГц. При нанесенні на поверхню п’єзокварцового резонатора

(ПКР) плівки сорбенту він стає більш інерційним, внаслідок чого

зменшується частота коливання ПКР. Аналогічний спад частоти

спостерігається під час сорбції певної речовини полімером. За законом

Зауербрея, за зміною частоти ми можемо визначити масу нанесеного на

поверхню ПКР полімеру та масу адсорбованої речовини.

Мета роботи – встановити придатність методу п’єзокварцового

мікрозважування для аналізу вод, забруднених важкими металами. При цьому

як сорбент використовували хітозан, а як модельний розчин – сульфат купруму.

Згідно з результатами досліджень метод п’єзокварцового

мікрозважування у разі застосування хітозану як селективного сорбенту

здатний фіксувати катіони Cu2+

у розчині з концентрацією сульфату купруму

10-6

моль/л (ГДК Cu2+

= 1,5 10-5

моль/л). Отже, цей метод має достатню

чутливість для аналізу екологічного стану природних вод. Крім того, є

цілком реальна можливість створення портативних станцій для аналізу стану

природних об’єктів у реальному часі.

34

ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА МИЙНИХ РОЗЧИНІВ

ПІСЛЯ МИТТЯ АВТОМОБІЛІВ

Березуцький В. В., Букатенко Н. О.,

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Автотранспорт експлуатують у різних атмосферних, дорожніх та

кліматичних умовах, які загалом визначають характер та ступінь забруднення

його зовнішньої поверхні. Поверхня автомобіля покривається дрібними

частинками атмосферного та дорожнього пилу з включенням залишків

пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин на нафтовій та

синтетичній основах, що утворюють масляно-брудні забруднення продуктів

неповного згоряння пального. Численними дослідженнями доведено, що

видалити ці забруднення можна лише за допомогою спеціальних мийних

розчинів.

Основою розчинів, що використовують для миття автомобілів як

вітчизняного, так і імпортного виробництва (мийні засоби та автошампуні) є

синтетичні поверхнево-активні речовини.

Таким чином, основними забруднюючими компонентами у мийних

розчинах після миття автомобілів є: зважені речовини, до яких належать

вуглець технічний (сажа), глина, пісок, двоокис кремнію, цемент

глиноземистий; нафтопродукти (дизельне паливо, мастило, бензин, масло

моторне автомобільне для карбюраторних двигунів, кислота олеїнова,

ланолін безводний, аміак водяний двадцятип’ятипроцентний) та синтетичні

поверхнево-активні речовини.

Для проведення процесу очищення мийних розчинів після миття

автомобілів важливо не тільки визначити склад та ступінь їх забруднення, а й

дати їм токсикологічну оцінку, тому що для гарантування екологічної

безпеки підприємств встановлюють нормативи гранично допустимого скиду

(ГДС) забруднюючих речовин у водні об’єкти. Величини ГДС спрямовані на

поетапне досягнення екологічного нормативу якості води цих об’єктів.

Невід’ємною частиною встановлення ГДС забруднюючих речовин є

визначення фактичних, тимчасово погоджених та гранично допустимих

рівнів гострої летальної токсичності зворотних (у тому числі стічних

промислових) вод, які відводять у водні об’єкти (РД 211.1.7.049-96).

Проведено експериментальні дослідження з токсикологічної оцінки

мийних розчинів після миття автомобілів для визначення ступеня небезпеки

цих розчинів. Дослідження проводили біологічним методом за допомогою

методики біотестування на ракоподібних (дафніях), оскільки ці організми

використовують для встановлення рівнів токсичності стічних вод, які відводять

у водні об’єкти. Цей метод є одним з найпоширеніших і технічно доступним у

досліджуваних умовах. Як тест-об’єкт використовували лабораторну культуру

Daphnia magna Straus.

35

Дослідження вперше показали: якщо для стічних промислових вод чим

меншим є час біотестуванння, за який виявлено гостру летальну дію проби на

тест- об’єкт, тим вищим буде рівень гострої летальної токсичності цих вод,

то для досліджених мийних розчинів після миття автомобілів навпаки: чим

меншим є час біотестування, тим нижчим буде рівень гострої летальної токсичності.

Результати токсикологічної оцінки свідчать, що навіть значне

розбавлення досліджуваних мийних розчинів не гарантує їх екологічної

безпеки, тому необхідна спеціальна технологічна схема очищення цих розчинів.