МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ

І КРАЄЗНАВСТВА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Департамент науки і освіти ХАРКІВСЬКОЇ

обласної державної адміністрації

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ

Г.С. СКОВОРОДИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ІХ ВСЕУКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА КОНФЕРЕНЦІЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

“ПІЗНАЙ СЕБЕ, СВІЙ РІД, СВІЙ НАРІД”

ТЕЗИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

Харків

2014

У збірнику подано тези кращих науково-дослідницьких робіт учнівської молоді, учасників ІХ Всеукраїнської філософської історико-краєзнавчої конференції «Пізнай себе, свій рід, свій нарід». Видання має на меті привернути увагу учнів, студентів, педагогічних працівників загальноосвітніх, позашкільних та вищих навчальних закладів, широких кіл громадськості до вивчення спадщини видатного мандрівного філософа, просвітителя Г. С. Сковороди.

Тези подано в авторській редакції.

Упорядник збірника: І. В. Желєзнова – методист КЗ «Харківська обласна

станція юних туристів»

Відповідальна за випуск: В. А. Редіна – директор КЗ «Харківська обласна

станція юних туристів»

Кожне покоління ставить перед собою важливі питання: що таке буття, у чому сенс життя, що таке добро, як знайти свій шлях…Кожна людина шукає саме свою відповідь на ці запитання, починаючи зі шкільної лави. Адже неможливо відкласти це «на потім», коли набудеш нових знань і певного життєвого досвіду. Відповідальні рішення треба приймати вже зараз, сьогодні. Досвід минулих поколінь допомагає формувати чітку систему цінностей, роздуми мислителів, знання літератури, історії, природи. Тільки тоді людина відчуває задоволення від життя, коли має ясність мети і шляхів її досягнення. Величезна роль у формуванні і розвитку творчого потенціалу та соціальної активності особистості, формуванні системи її гуманістичних і моральних цінностей належить краєзнавству. Як зазначав видатний краєзнавець, Герой України Петра Тронька «краєзнавство – це і розділ історичної науки, і просвітництво, і складова навчально-виховного процесу, і зміст діяльності позашкільних навчальних закладів туристсько-краєзнавчого профілю».

У даному збірнику представлено тези робіт юних краєзнавців з різних куточків України, присвячені вивченню життя і творчості Г.С. Сковороди, видатних людей рідної землі, проблем співіснування людини і природи, одвічних філософських питань про сенс нашого життя.

ЗМІСТ

Аксенов Дмитро, РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КИЇВСЬКОЇ ВИШИВКИ

Альошин Дмитро, МІСЦЕ ЕСТЕТИЧНОЇ ЦІННОСТІ ПРИРОДИ В ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ

Амирян Аманда,  ПОНЯТИЕ «АРМЯНСКИЙ ХАЧКАР»

Андрійовська Влада, Концепція відродження та духовного оновлення нації засобами рідного слова у філософіїї сенсу життя Т.Г.Шевченка

Бабич Тетяна, ТАВІЛЬЖАНСЬКА ШКОЛА ЯК ОСЕРЕДОК РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Бардиков Олег, ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ И ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА

Бахмут Анна, ФОРМУЛА СЧАСТЬЯ ФЕДОРА ЛАЩЕНОВА

Башликова Анастасія, Проблема сенсу життя у людини

Бетлянин Олександр, Міні-скульптури Ужгорода

Билаш Ольга, ОБРАЗЫ ДОБРА И МИЛОСЕРДИЯ В ТВОРЧЕСТВЕ НАТАЛЬИ МОРОЗОВОЙ-МАВРОДИ

Білокінь Юлія, ФІЗИКА – ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ

Бойко Ангелина, ОСНОВЫ БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНИ ЧЕЛОВЕКА В ИФОРМАЦИОННОЙ СРЕДЕ

Боровенська Анжела, РІВЕНЬ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ У ТЕКСТАХ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ В м. ПОЛТАВА

Братченко Юлія, Гошкович Світлана, ЖІНОЧІ ПРИКРАСИ З БІСЕРУ: СИЛЯНКИ, ДРАБИНКИ, ҐЕРДАНИ

Бродзинська Олена, СТЕЖКАМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПРИРОДНОГО ПАРКУ «БУЗЬКИЙ ГАРД» (територією урочища р. Велика Корабельна)

Бузина О. С.,ТЕОРЕТИК УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОГРАФІЇ

Буликан Анастасія, ПРО МИНУЛЕ – ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО

Бурейко Денис, ВПЛИВ ДІЯЧІВ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ НА РОЗВИТОК ЧУГУЄВА У ІІ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Вихованці гуртка „Географічне краєзнавство” Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, Природно-заповідні території Закарпаття: проблеми та перспективи розвитку

Вінтоняк Мар’яна, ДУХОВНА КУЛЬТУРА МОГО КРАЮ

Віра Аліна, ВБРАННЯ ЯК ЗНАЧИМИЙ СИМВОЛ У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ СЛОБОЖАН

Воропаєва Поліна, ПОДОРОЖ ЯК СПОСІБ ПІЗНАННЯ СВІТУ

Воскобойник Анастасія, ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА - ПАТРІОТ СВОГО КРАЮ

Врублевський Олег, ОПРІСНЕННЯ СОЛОНОЇ ВОДИ ЗА РАХУНОК СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Гайдамашко Настя, СЕЛО ВЕЛИКИЙ ТРОСТЯНЕЦЬ – МОЯ МАЛА БАТЬКІВЩИНА

Гіржева Єлизавета, ІСТОРІЯ ВУЛИЦІ СОБОРНОЇ

Головань Злата, Дубова Віра, КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ: ЖАНР МОЛИТВИ І ПРИТЧІ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА

Голубка Катерина, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА МОНУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА НА ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гончаренко В., ГЕНІЙ ПОЛТАВСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Гончарова Элизавета, СВЯТО 1 ТРАВНЯ: ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

Гордієнко Даніела, ДУХОВНА КУЛЬТУРА МОГО РІДНОГО КРАЮ «МОЯ ЗЕМЛЯ-ЗЕМЛЯ МОЇХ БАТЬКІВ»

Граб Наталія, БЛАГОСЛОВЕННА ПІСНЕЮ

Гузіна Ірина, ДУХОВНА КУЛЬТУРА МОГО КРАЮ І СКОВОРОДА

Гурток «Краєзнавці-туристи», Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Черкаської обласної ради, Пам’ятка природи Буцький каньйон

Гусятников Олексій, ВНЕСОК ГЕРАЩЕНКА В.Ф. У МИСТЕЦТВО СЛОБОЖАНЩИНИ

Данченко Анна, ПонеділкуваНня в житті українсЬкої жінки

Данько Діана, Проблема сенсу життя

Демченко Юлія, Філософські погляди Г.Сковороди

Диль Валентина, Життя людини – найвища цінність

Длугаш Яніна, ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА ЯК ОСТАННІЙ ПОЕТ

СЛОБІДСЬКОГО БАРОКО

Добріна Юлія, ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Довбиш Аліна, РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Довгань Вікторія, ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ ОЧИМА СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ

Доценко Яна, РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Дубаненко Дар’я, Філософські погляди Г.С.Сковороди

Дяченко Денис, ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ: ШЛЯХАМИ Г.С. СКОВОРОДИ

Жданов Володимир, ХАРКІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Задорожна Єлизавета, СКАРЖИНСЬКИЙ В.П.: НАТХНЕНИЙ ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Засіменко Катерина, ПРОСТО ЖИТИ, ЧИ БУТИ ЩАСЛИВИМ

Зрайченко Олег, ФІЛОСОФІЯ ТА МАЙБУТНЄ. ПАМ’ЯТАТИ ДОСВІД МИНУЛИХ ПОКОЛІНЬ.

Зрожевская Валерия, ПРИРОДА КАК ОБЪЕКТ ЗНАНИЙ И ПОЗНАНИЙ

Іванова Маргарита, «Полотняна вічність»

Івінська Катерина, ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ

Калашник Татьяна, В ЧЕМ СМЫСЛ ЖИЗНИ?

Калін Владислав, Феномен особистості архієпископа Харківського Олександра (Петровського): світогляд, культура, буття

Карабанов Денис, Пушкарь Маргарита, 9-я военная школа лётчиков и лётчиков-наблюдателей в Рогани

Кирса Віктор, РОЛЬ ФІЛОСОФІЇ В ОСМИСЛЕННІ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ СУТНОСТІ ТА ЗАПОБІГАННЯ НАСЛІДКАМ

Кіяшко Наталія, Г.С. СКОВОРОДА – ФІЛОСОФ, МИСЛИТЕЛЬ, ГУМАНІСТ

Коваль Олексій, Наш земляк Герой Радянського Союзу

Тихін Кіндратович Слухацький

Ковега Вікторія, УНІВЕРСАЛЬНИЙ « ОБРАЗ» У ФІЛОСОФСЬКІЙ ПРОЗІ Г.С.СКОВОРОДИ

Колодько Анастасія, ДУХОВНОСТІ КРИНИЦІ

Коляда Владислав, НЕВИЧЕРПНІ ДЖЕРЕЛА

Коновалов Іван, НАРОДНІ ІГРИ ЯК ПРОЯВ СВІТОГЛЯДУ

ТА ТРУДОВОГО УКЛАДУ ЖИТТЯ СЛОБОЖАН

Копернак Ліана, Філософський шлях Г.С. Сковороди

Корецький Богдан, ЦЕРКОВНО-ПРИХОДСЬКА ШКОЛА В СТАРОМУ МЕРЧИКУ. МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ

Корнієнко Артем, ВІДРОДЖЕННЯ СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ХРАМУ

Коровкiн Володимир, ПРОБЛЕМА ЗНИКНЕННЯ СIЛ УКРАЇНИ

Косенко Катерина, ЛТОПИС СЛАВНОГО ЖИТТЯ

Косінова Ганна, СУЧАСНА НТР ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

Кошиль В’ячеслав, ГЕРОЙ ПО ЗАМОВЧУВАННЮ

Кравченко Аліна, Музично-пісенна творчість Григорія Савича Сковороди

Кресало Анастасія, ФІЛОСОФІЯ ТА МАЙБУТНЄ

Кривошея Владислава, РОДОМ З ПОЛТАВЩИНИ

Кривченко Сергій, ІСТОРІЯ АДМІРАЛТЕЙСЬКОГО СОБОРУ

Крівченко Ігор, МУЗИКА ЯК СКЛАДОВА СЕНСУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Кузнюк Кароліна та Петриченко Інна, ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ – ВІРА УКРАЇНЦІВ

Кулик Наталія, Шелудько Сергій, Онікієнко Наталія, ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Г. СКОВОРОДИ

Кутнякова Анастасія, Проблему сенсу життя

Кутова Оксана, ІВАН СЕМЕНОВИЧ МАТІЄШИН – МЕЦЕНАТ СЕЛА ГОРБАНІВКА

Кучков Борислав, Проблема сенсу життя

Леверя Валерія, Духовна культура мого краю.

Літвінова Марія, СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ МІКРОРАЙОНУ ВЕЛИКА КОРЕНИХА М. МИКОЛАЄВА

Лобас Юлія, ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Г.СКОВОРОДИ

Ляшенко Анжеліка, Релігійний конфлікт як глобальна проблема людства (на прикладі Норвегії)

Магдич Дар’я, Філософія Г.С.Сковороди

Макаренко Єлизавета, ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ: ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Маляр Карина, ЛЮДИНА ЯК НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

Матус Ірина, Афоризми Григорія Сковороди і сучасна література

Медведева Алёна, НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИЙ ПРОГРЕСС И ЕГО ПОСЛЕДСТВИЯ

Медведєв Леонард, Демонологія українського населення Закарпаття

Михлик Наталія, Жителі мого селища – герої АТО

Мізяк Тетяна, ПЕДАГОГІКА Г.С.СКОВОРОДИ

Могильник Яна, МУЗЕЙНА СКАРБНИЦЯ «ПЕРЕВЕСЛО» - ШЛЯХ ДО ПОШУКУ, ЗНАХІДОК, ВІДКРИТТІВ

Московкін Микита, ОБРАЗ Г. С. СКОВОРОДИ У СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Моцал Тетяна, «ШВИДШЕ, МАМО, ЧЕРЕВИЧКИ, ВЖЕ ВЕСНА ГОТУЄ СТРІЧКИ»

Набойченко Ольга, ПАМЯТЬ, КОТОРАЯ ОБЪЕДИНЯЕТ ПОКОЛЕНИЯ

Негода Ліна, Родильна обрядовість українців

Нерода Софія, ОБРЯДИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Несведова Надія, РОЗВИТОК ІГРАШКИ В ЕТНОГРАФІЇ

Носатченко Марина, «РОДИМЕЦЬ ПОЛТАВСЬКИЙ» – ПАЇСІЙ ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

Олійник Ганна, ФЕНОМЕН МАНДРІВНИЦТВА Г.С.СКОВОРОДИ

Павленко Вадим, ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ – ЗАБРУДНЮВАЧ ДОВКІЛЛЯ ПОБЛИЗУ СТАНЦІЇ КУП’ЯНСЬК – СОРТУВАЛЬНИЙ

Пантелейчук Маргарита,РОЛЬ СВЯТО-ВОЗНЕСЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ У ЖИТТІ МЕШКАНЦІВ КОБИЩАНСЬКОГО КРАЮ

Панченко Карина, ГОЛОВНА СПАДЩИНА ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА ДАЛЯ

Пашолка Каріна, СМЫСЛ И ИСТИНА НАШЕЙ ЖИЗНИ

Пересада Оксана, АВТОР І АВТОРСЬКА ПОЗИЦІЯ У ТВОРАХ В.П. ГАМАНА

Перехрест Анастасія, БАРВИ ЖІНОЧОЇ ДУШІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

Пітель Наталія, ТАЛАНТ, ВИЗНАНИЙ УКРАЇНОЮ

Подоляка Яна, СТАН СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ВЧЕНИХ

Попов Артем, ДУХОВНА КУЛЬТУРА ПОЛТАВСЬКОГО КРАЮ

Проскуріна Яна, КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ (на прикладі біографії Сергія Едуардовича Борткевича)

Прядка Світлана, ДУХОВНА СПАДЩИНА МОГО СЕЛА

Путря Анастасія, ОТОЧЕННЯ Г.С. СКОВОРОДИ У ХАРКІВСЬКОМУ ПОВІТІ

Пушкар Каріна, ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ

Радченко Анастасія, ПАМ’ЯТКИ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЖИТТЯМ І ТВОРЧОСТЮ Г.С. СКОВОРОДИ НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА ХАРКОВА

Радченко Ксенія, ПАМ’ЯТКИ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЖИТТЯМ І ТВОРЧОСТЮ Г.С. СКОВОРОДИ НА ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ

Рафальський Андрій, Г. С. СКОВОРОДА: В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ?

Ріжко Тетяна, ОБРАЗИ І СИМВОЛИ В ЖИТТІ Г.С. СКОВОРОДИ

Різник Анастасія, ПАТРІАРХ МСТИСЛАВ – ЛЮДИНА НЕПОХИТНОЇ ВІРИ

Романенко Юлія, ІСТОРІЯ І КРАСА УКРАЇНИ МОВОЮ ПЕНЗЛЯ НАРОДНОГОЇ ХУДОЖНИЦІ УКРАЇНИ ВІРИ БАРИНОВОЇ-КУЛЕБИ

Русин Олександр, Носенко Владислав,ДЕНЬ МЛИНА – УНІКАЛЬНЕ СВЯТО НА ПОЛТАВЩИНІ

Савченко Артем, МОЄ РІДНЕ СЕЛО ПРОТОПОПІВКА

Сагалаєва Ірина, ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ

Сак Світлана, ЦІННІСТЬ ПРАЦІ: ДВА ПОГЛЯДИ - АДАМ СМІТ ТА ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

Сєнна Дарина, ЕКОЛОГІЯ, МОРАЛЬ, СУСПІЛЬСТВО

Слєпцов Дмитро, Філософські погляди Г.Сковороди

Слизька Анна, РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ ПЛАХТИ

Смірнова Валерія, «Світ мене ловив, та не піймав»

Соколова Валерія , Токарєва Тетяна, ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ Г.СКОВОРОДИ

Соломін Роман, ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО МУЗЕЮ ЯК СКЛАДОВА

ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Сорока Анастасія, ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ ПОЛТАВЩИНИ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ

Сорочан Єгор, ЛЮДИНА ЯК НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

Степаненко Олександра, ПРАЦЯ ЯК ВНУТРІШНЯ ПОТРЕБА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ Г. С. СКОВОРОДИ

Стешенко Володимир, ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЗАСОБАМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОГО СПРЯМУВАННЯ

Сумцов Руслан, Гребенюк Валерія, ВЗАЄМОВПЛИВ ЖИТТЯ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДІВ Г.С.СКОВОРОДИ

Супруненко Леся, Вінок-оберіг українського народу на полотні

Суховерхова Анастасія, Подорож, як спосіб пізнання світу

Сювінг Діана, Культура особистості

Табак Анна, СКАРБ ПОЛТАВЩИНИ

Тарасов Віктор, Григорій Сковорода і Слобожанщина

Твардовська Олена, ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЛЬВІЇ

Терещенко Аліна, «Пам’ять вічно жива»

Тихнєв Іван, ГЕРОЇЧНИЙ ПОДВИГ ДЕСАНТУ КОСТЯНТИНА ФЕДОРОВИЧА ОЛЬШАНСКОГО ТА ЙОГО РОЛЬ У ВИЗВОЛЕННІ МІСТА МИКОЛАЄВА

Ткачук Марія , МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ ГУР’ЄВ: СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЯ-ПЕДАГОГА

Товстик Анна, ВІНОЧОК ВИТИ – ЖИТТЯ ЛЮБИТИ

Топоркова Катерина, Г. СКОВОРОДА І УКРАЇНА

Тріщ Олександра, ЛЮДИНА ЯК НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

Турчинова Маргарита, ЕТНОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРАДИЦІЙНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВЕСІЛЛЯ

Удодова Анастасия, ЖИЗНЬ ГОРОДА В 1912 ГОДУ

Усатенко Вікторія, НЕЗАБУТНЯ СТЕЖИНА – СКОВОРОДИНІВСЬКА

Фартачук Тетяна, ВЧИТЕЛЬ – МАЙСТЕР ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ

Федорова Оксана, ФІЛОСОФІЯ БЛАГОДІЙНОСТІ

Филь Тамара, Дівоча коса як символ в українських звичаях та обрядах

Фисуненко Костянтин, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ГІДРОЕКОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РІЧКИ КОБЕЛЯЧКА У НИЖНІЙ ТЕЧІЇ В ЧЕРВНІ 2014 РОКУ

Філімонов Роман, Сторінки нашої історії

Харченко Вікторія, СКОВОРОДИНІВСЬКІ МІСЦЯ НА ХАРКІВЩИНІ

(ТУРИСТИЧНЕ КІЛЬЦЕ)

Хлєбніков Андрій, Стороженко Валерія, «Визначення стану повітря ділянки річки С. Дінець»

Хоботкова Анна, Личность писателя-гуманиста В.Г.Короленко

в письмах к близким

Ходюкова Яна, НАРОДНИЙ КОСТЮМ СЛОБОЖАНЩИНИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Хомич Ольга, «Олесь Бабій: забута літературна постать»

Хорошун Дарина, ДУХОВНА КУЛЬТУРА МОГО КРАЮ

Хріпко Ігор, Велич і безсмертя Г.С. Сковороди

Цапенко Катерина, ОСТРІВЕЦЬ НОВОМЕРЧАНСЬКОЇ ОСВІТИ

Цвітченко Аліна, Поняття «щастя» у філософії Г. С. Сковороди

Цема Є., «Варвара Каринська – Шекспір театрального костюму»

Черкасов Андрей, ПРОБЛЕМА СМЫСЛА ЖИЗНИ

Черкасова Анна, МАТУСОВСЬКИЙ МИХАЇЛ – ПОЕТ ЛУГАНЩИНИ

Черненко Анна, Зміни заплави річки Сіверський дінець у результаті планових деформацій русла

Чистенко Анастасія, «Вступні двері до християнської добронравності»

Чопенко Карина, ЗМІНИ СТАНУ РІЧКИ КОБЕЛЯЧКА У МЕЖАХ МІСТА КОБЕЛЯК ТА ОКОЛИЦЬ ЗА ДАНИМИ ГІДРОЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 2006 ТА 2014 РОКІВ

Шацька Дарина, ПРОИРОДА – НАШ ВСЕСВІТ

Шевченко Ірина, ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ, ЯК ЛЮДСЬКА ЦІННІСТЬ

Шелепова Дарина, Григорій Сковорода і Слобожанщина

Шестакова Аліна, ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ

Юрьев Павел, ХРАМ НА ОСНОВЕ В ГОДЫ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ

Юськович Виктор, ПРОБЛЕМА УТИЛИЗАЦИИ ИСПОЛЬЗОВАННЫХ БАТАРЕЕК В УКРАИНЕ И ГОРОДЕ ЛУГАНСКЕ

Яковлєва Анастасія, МИСТЕЦТВО У ТВОРЧОСТІ Г.С.СКОВОРОДИ

Яценко Лев, ІХТІОФАУНА РІЧКИ ОСКІЛ: МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ, МАЙБУТНЄ.

Яценко Наталія, ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КИЇВСЬКОЇ ВИШИВКИ

Аксенов Дмитро,

вихованець Київського Палацу дітей та юнацтва, відділу туризму,

краєзнавства та патріотичного виховання, гуртка «Києвознавство»

Керівник: Войцеховська С.А. керівник гуртка «Києвознавство»

Українська вишивка – один з найдивовижніших проявів народного мистецтва у всьому світі. Адже вона не лише виконує естетичну функцію, а й фактично показує особливості часу, до якого вона належить. Наприклад вишивка XV-XVII століття ясно демонструє волелюбну і щиру вдачу козаків, боротьбу за незалежність та суверенність нашої держави. Вишивка ж XVIII-XIX століть вирізняється великою кількістю рослинного орнаменту та стриманістю кольорів, які показують страждання українського народу від загарбників, що намагалися зруйнувати українські традиції та замінити їх своїми.

Кожному регіону притаманні свої особливості вишивки. Наприклад, вишивка Полтавщини – розкішна, є відображенням того, що у цьому регіоні люди живуть у достатку, а вишивка Карпат демонструє волелюбний норов цієї місцевості.

Проте, однією з найцікавіших залишається київська, адже вишивка центрального регіону відображає не лише події, які трапилися у ньому, але й ті що відбувалися по всій країні

Для цієї вишивки характерне використання переважно червоного та чорного кольорів, але так було не завжди. Спочатку використовувався синій колір та фарба була не дуже якісна, внаслідок чого одяг швидко втрачав свій колір. Тому замість нього почали використовувати чорні нитки.

Для вишивки київського регіону характерними є дрібно розчленовані орнаментальні мотиви. Найбільш поширеними є геометричний та рослинний мотиви, при тому рослинний орнамент, є стилізованим до загального візерунку вишивки.

Ще однією особливістю київської вишивки є різноманітність об'єктів вишивання. Вишивали рушники, сорочки, скатертини, кожухи, тощо. Предмети побуту з елементами вишивки можна зустріти і у інших регіонах, але у київському їм приділяли найбільшу увагу. Так, жодна хата не обходилася без вишитої скатертини або рушника. Можливо, це пояснюється тим, що люди вважали вишивку магічним оберегом, який допомагає їм у повсякденному житі.

Особливістю української вишивки є те, що створюючи її, майстер створює дуже сильний оберіг. Кожен із вишиваних символів уособлює певне поняття: калина – крові та невмирущого роду (сорочки, вишивані калиною дарували матерям); дуб – розвиток, життя, силу (його часто можна було помітити на сорочках чоловіків); виноград-символ радості і краси; (його використовували на вишивці весільних скатертин); мак – оберіг від зла (ним найчастіше вишивали сорочки воїнів); лілія – символ дівочої краси та невинності (нею зазвичай прикрашали свої сорочки молоді дівчата, що були готові до весілля); хмелю – це буяння молодого життя, любові (їх можна побачити на вбранні молодих парубків).

Вишивка має свою давню і величну історію. Її традиції зародилися тоді коли людство перестало сприймати одяг як необхідність, і почали його прикрашати. Розквіт мистецтва вишивки припадає на XV-XVI ст. На цей період приходиться розквіт держави загалом. Саме у цей час у Києві створюєтеся перша вишивальна школа – Ольгінська.

Саме в ній навчали користуватися різноманітними прийомами і техніками, які треба було завчити на пам'ять, оскільки кожна із них підходила лише для певного типу одягу, адже універсального шва – хрестика ще не винайшли і вишивати було надзвичайно складно. Майстрині, що стали випускницями цієї та інших вишивальних шкіл, які утворилися пізніше, значно збагатили українську культуру вишивання.

Звичайно, розвиток вишивання не відбувся б без підтримки народу. Сказати, що вишивка була для українців основною відрадою, одним з улюблених видів мистецтва – не сказати нічого.

Вишивка займає велике місце в житті українського народу, для нього вона стала не лише одним із видів декоративно – прикладного мистецтва, а й носієм багатої історії предків, відображенням традицій та вірувань. А київська вишивка зробила свій, неоціненний внесок в її розвиток.

МІСЦЕ ЕСТЕТИЧНОЇ ЦІННОСТІ ПРИРОДИ В ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ

Альошин Дмитро,

вихованець туристсько-краєзнавчого гуртка „Чайка” Харківського дитячо-юнацького

клубу моряків Харківської міської ради Харківської області, учень 7-А класу

Харківської ЗОШ № 111 Харківської міської ради Харківської області 

Кудлай Людмила Костянтинівна, керівник туристсько-краєзнавчого гуртка „Чайка”, методист Харківського дитячо-юнацького клубу моряків Харківської міської ради Харківської області, „Відмінник освіти України”, „Старший вчитель”

Про естетичну цінність природи як навколишнього географічного середовища ми знаходимо в працях філософів епохи Просвітництва – Дюбо, Монтескье, Гельвеція, Вольтера, Руссо. Але ще культурний грек, звичайно, милувався сонцем і зірками, гарною погодою і природними пейзажами, чудовими зразками рослин, тварин і людей, богами, як він уявляв собі їх у своєму міфологічному мисленні. При цьому насолода створювалася не стільки прекрасними видами навколишньої природи, скільки життєвою доцільністю та корисністю цих предметів і потребою для людини. Оскільки природа для греків – це завжди щось живе, одушевлене, вічне, творче, то вона і є справжнім митцем, а людина порівняно з природою – це завжди щось дрібне, неспроможне, безпомічне і, можливо, тільки ледь здатне наслідувати природу і її чудові творіння.

Поступово, у філософів різних епох поняття природи стало виступати в різних значеннях. Так у філософському словнику А. Лаланда наводяться одинадцять значень цього терміну, але ми зупинимося на одному з них - це «краса природи». Але усе оточуюче середовище людина сприймає через своє тіло і тому воно є найпершим природним об’єктом. Григорій Сковорода під природою людини розумів її обдарування, нахили. “Без природи як на манівцях: чим далі йдеш, більше заплутаєшся” (“Собака і Кобила”). Раніш ніж Руссо, Сковорода вже в 50-ті роки ХVІІІ ст. проповідував принцип повернення до природи, маючи на увазі вільне, природне виховання, спорідненого з природою, для розкриття природних здібностей дитини і спрямування її на шлях дійсного щастя та служіння батьківщині .

Ми, учасники краєзнавчої групи „Чайка”, в процесі власних досліджень спіткаємося з природою і відчуваємо естетичний вплив оточуючих ландшафтів. Усвідомлюючи, що оточуюча чарівна природа рідного краю це складна еколого-естетична система взаємовідносин рослин, грунтів, води, людини, яка потребує допомоги, ми, виявляємо екологічні проблеми для подальшої роботи над їх вирішенням. Так, поряд з естетичною насолодою з’являється етичні переживання. Такий взаємозв’язок естетичного та етичного постійно присутній в нашій роботі. Так на початку краєзнавчого обстеження населеного пункту Харківщини, ми первинно знайомимося з ним під час першої екскурсії чи походу. І в цьому випадку естетично-емоційні переживання займають найголовніше місце в настрої дослідників. Ми отримуємо насолоду від спостереження незвичайних ландшафтів саме під час первинного знайомства з населеним пунктом. Пізніше, під час збору інформації про соціальні та архітектурні об’єкти селищ, ми розуміємо, що відчуття краси поширюється і на них. Так, наприклад, коли ми дізналися про старезність будівель шкіл в с. Базаліївка, Коробочкіне, ми пережили не менші естетичні почуття, ніж від спостереження долини р. Уди з самої високої частини с. Стара Покровка, де краєвид надихав багатьох художників Слобожанщини.

Таким, чином естетична цінність природи, як оточуючого середовища важлива на початковому етапі знайомства з рідним краєм і є однією з головних умовою для заохочення краєзнавців-початківців. Природа надає їм бадьорості, життєрадісності, можливості духовного переживання, розширення кругозору та надихає на любов до рідного краю. Так краєзнавці-початківці стають справжніми патріотами. Любов до Батьківщини є основним складовим в понятті патріотизм, то саме з любові до рідних краєвидів і починається шлях до самоусвідомлення себе як жителя певного регіону української держави.

Під час краєзнавчих походів, проводячи комплексне дослідження населених пунктів Харківщини, ми створюємо пішохідні маршрути. Одним з видів маршрутів є природотерапевтичні походи. Ландшафтотерапія вже зайняла своє місце в системі санаторно-курортного лікування, то ми, відчуваючи на собі оздоровлюючий вплив природи, розробили саме такі маршрути. Одним з цікавих маршрутів є поход за Мохначанськими джерелами, де під час проходження маршруту необхідно відвідати Срібне, Залізне та Мідне джерело, щоб посилити духовність та отримати оздоровлення.

Патріотизм кожної людини починається з родини, з вулиці на якій вона народилася, школи, де навчалася. Тому ми приділяємо особливу увагу до вивчення та ознайомлення з Малою Батьківщиною. Майже всі жителі Салтівського масиву проїжджають та проходять повз багатьох природних об’єктів, навіть не замислюючись про їх назви, історію походження. Так ми розпочали знайомство з річками Салтівки, які без імені нанесені на карту міста, але саме вони насичені джерелами, що активно використовуються жителями масиву. Краса міської річки має свої особливості і ми, розуміючи це, готові до сприйняття такої краси, яка понівечена діяльністю людини і вимагає допомоги.

Григорій Сковорода, мандруючи шляхами Слобожанщини, зрозумів, що щастя людини залежить від її самопізнання, на основі якого визначається її покликання - «сродна» праця. Пізнаючи себе людина починає жити серцем, як він називає душу людини. Для нас – краєзнавців наші дослідження стали тією „сродною працею”, яка виховує нашу душу і ми починаємо розуміти, що одного кохання до Батьківщини замало - потрібна активна робота та дослідження.

      ПОНЯТИЕ «АРМЯНСКИЙ ХАЧКАР»

Амирян Аманда,

студентка группы МК-31 Государственного высшего учебного заведения

«Харьковский коледж текстиля и дизайна»

Руководитель: Коваленко М.Л., руководитель народоведческих

кружков КУ «Харьковская областная станция юных туристов»

Харьковского областного совета

Армянский народ на протяжении своей многовековой истории создал сокровища культуры, получившие широкое признание и высокую оценку всего цивилизованного мира. Армянская средневековая архитектура, миниатюра и музыка издавна вышли за пределы истории армянской культуры и заняли достойное место в истории мирового искусства.

Существование и национальная независимость армянского народа зачастую были обусловлены торжеством веры и победой церкви. Будучи тесно связанной с исторической судьбой народа, армянская церковь в борьбу против иноземных завоевателей изначала же привнесла еще одну идею, сыгравшую большую роль в деле сплочения армянского народа в освободительной борьбе и поднятия его национального самосознания. Борьба армянского народа за освобождение от арабского ига и восстановление национальной независимости в VIII-IX и частично в начале X вв. тесно связывается с идеей самопожертвования (распятие Сына Божьего во имя спасения человечества).

Христианство начало проникать в Армению уже в I в. н. э., во времена апостолов. Поэтому Армянская церковь называется Апостольской. Согласно преданию, в Армении проповедовали христианство апостолы Фаддей и Варфоломей.  К III в. христианство получило весьма широкое распространение, несмотря на жестокое преследование христиан, как и в Древнем Риме.

Датой принятия христианства считается 301 г. Произошло это при царе Трдате III Великом (287–330 гг.), который сначала преследовал христиан, но затем сам со своей семьей и двором принял новую веру и повелел крестить «весь народ, всех жителей страны Армянской, от мала до велика». Таким образом, Армения стала первой страной в мире, где христианство было провозглашено государственной религией.

Однако хачкары служили не только своеобразным символом веры, они создавались и устанавливались по самым различным поводам: в честь военных побед, для увековечения событий, имеющих важное историческое значение, по завершении строительства храмов, родников, мостов и других сооружений. Хачкары служили также и в качестве надгробия. Являясь составной частью надгробного сооружения, хачкары иногда придают завершенность архитектурному облику последнего.

Значение хачкара заключается также в высеченных на них графических надписях, которые зачастую содержат исторически важные сведения, помогают уточнить дату памятника, сообщают имя заказчика, мастера-резчика, повод, по которому установлен хачкар. И в этом смысле хачкары являются также важными документами истории армянского народа.

Концепція відродження та духовного оновлення нації засобами рідного слова у філософіїї сенсу життя Т.Г.Шевченка

Андрійовська Влада,

вихованка КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради

Керівник: Ілларіонова Зоя Анатоліївна,

керівник гуртків КЗ ПДЮТ «ІСТОК» Харківської міської ради

Наш час ні в чому так не має потреби, як в духовному оновленні та відродженні. Адже, на жаль, люди поступово переклали мету та зміст свого життя із внутрішнього світу в зовнішній: матеріальне стало першочерговим, духовність знецінилася, мелодія душі відійшла на дальній план, а воля до досконалості зникла. Священна дорогоцінна воля... Виплекана Великим Кобзарем, вистраждана Україною... без неї нації немає взагалі! Саме Т.Г.Шевченко крізь час зумів розгледіти в деталях духовно-моральну кризу і засобами рідного слова створив концепцію порятунку нації:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! Волі!

Слід зазаначити, що рівня усвідомлення проблематичності сенсу життя в його творах, рівня пошуків можливих відповідей на цю проблематичність, тобто рівня філософського осмислення поняття «людина – Бог» як співвідношення душі і тіла, досягає далеко не кожний. Свій морально-етичний кодекс людини та її ролі в суспільстві він сформолював як основи теорії змісту життя, як свою концепцію сенсу життя і як найвищі ціннісні характеристики нації:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога

Гідний син великого народу, народу, на долю якого, віками гнобленого і експлуатованого, випав особливий тернистий шлях, Тарас Шевченко віднайшов слід, що веде до духовного оновлення та показав нації можливість відродження. Історичний поступ і національне відрождження як його складова – це провідні ідеї філософії Т.Г.Шевченка. Адже знаний як поет, він нам відомий і як філософ. Поезія Кобзаря стала органічним продовженням його філософії. Вивчаючи поетику, в решті-решт, виходимо на ті самі категорії та висновки, з яким зустрічаємось і у філософії. Призначення людини у світі, можливість досягнення щастя є для Апостола Правди основним тематичним колом філософської думки, а співвідношення «людина – нація» - осмислення своєї сутності і свого призначення, сенсу і мети власного життя для свого народу.

Українська нація своїть на межі двох світів – матеріального та духовного. Т.Г.Шевченко використав слово, як єдність цих світів, звуку і думки, використовуюче і консолідуюче. Успіхи слова, вважав поет-філософ, завжди бувають в однаковій мірі пов’язані з успіхами духовної культури і віри. Тарас Шевченко був прихильником «грунтовного любомудрія». Він віднаходив сенс історії у єдності нації, що має зберегти і примножити сформовані століттями традиції та загальнолюдські цінності.

Наша думка, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Єдність нації забезпечить гуманізацію людини, віднайдення нею вищих цінностей, вирішить, до певної міри, проблеми сенсу життя. Адже причина генезису української нації не в окремому факторі, а в комбінації кількох. І наша українська національна історія – це і духовна цінність, і частка сучасного буття. А тому, за поетичною концепцією Тараса Шевченка, історія постійно живе в сучасності. Вісь неприривності історичного часу проведена філософом через твір «До Основ’яненка»:

Слава не поляже,

Не поляже, і розкаже,

що діялось в світі...

Вірш, присв’ячений нашому земляку, харків’янину Григорію Квітці-Основ’яненку, склав фундамент збірки «Кобзар» -духовного дому української нації. Наповнений поетикою народного епосу Шевченків «Кобзар» став наріжним каменем духовного життя в Україні: від смиренності до великої любові збудованого храму душі народної, яку не зруйнують ніякі вітри:

... На яких на речах ти будинок поклав?

Коли камінь, стоятиме дім.

Як пісок же під ним – то б хоч як не стояв,

Розметнеться за вітром сухим...

Це стародавня одвічна істина, яку завіршував Г.Сковорода. Вплив Г.Сковороди,

Г. Квітки-Основ’яненка, А.Метлинського на творчисть Т.Г.Шевченка був надзвичайно важливим. Бо саме харківський альманах «Молодик» друкував поезії молодого Тараса Шевченка – «Думка», «М.Маркевичу», баладу «Утоплена» і сприяв розповсюдженню ідей поета-філософа. Символічно, що Кобзарева поезія була пов’язана саме з Харковом. Теплі стосунки П.Корольова, викладача другої Харківської гімназії, сприяли створенню збірки козацьких думк, пісень і легенд під назвою «Запорозская старина», видану 1837 року у Харкові професором університету І.Срезневським. Під впливом цього літературно-етнографічного матеріалу Т.Г.Шевченко написав поему «Гамалія».

У Чугуєві служив близький друг поета Яків де Бальмен. Після його загибелі в кавказькій війні поет присвятив поему йому «Кавказ», головною думкою якої є заклик, що і сьогодні має надзвичайну силу:

Борітеся – поборете!

Вам Бог помогає!

За вас правда, за вас слово

І воля святая!

Поетичні тексти творилися душею й серцем Генія. Це правда. Мати Тараса випросила йому у Творця дивний талант:

... Вночі

На свічкуБогу заробляла;

поклони тяжкії б’ючи,

Пречистій ставила, молила,

Щоб доля добрая любила її дитину...

І полетіло Слово поета у всій його багатогранності й неосяжній глибині змісту до свого народу: слово-заклик, пересторога, провіщення, повчання, благання, «слово-сльоза», «слово-полум’я».

То ж не забуваймо, сучаснику, що великий Т.Шевченко перший підняв полум’яний голос на захист нашої нації, нашої мови. Вдумаймось у проникливі слова із тієї глибинної криниці мудрості і правди поетичного слова:

... Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло них

Поставлю слово.

Так, Тарас Шевченко своїм словом пробудив у народі його національну гідність, його самоусвідомлення. Закликав бути патріотом і боротися за рідну землю:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого бога,

За неї душу погублю.

І якщо сьогодні нам живеться важко в нашій незалежній Україні, за яку проголосували понад 92% народу нашого, то не Україна в тому винна. А винні ті чорні круки, які обсіли славне дерево нашої свободи. А їх завжди вистачало у продовж багатостраждальної історії.

Т.Г.Шевченко був, є і завжди буде з нами. Його світле ім’я, його немеркнуче слово допомагають долати труднощі на шляху розбудови справжньої, багатої, сильної і гордої держави.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний невечірній

Тихо засяє

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

ТАВІЛЬЖАНСЬКА ШКОЛА ЯК ОСЕРЕДОК РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Бабич Тетяна,

учениця 10 класу Тавільжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Дворічанської районної ради Харківської області

Керівник: Білоус Л. М., вчитель історії, вища категорія, «старший вчитель»

Духовна культура – це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості. А основну роль у формуванні свідомості завжди відігравала школа.

Актуальність обраної теми полягає в дослідженні розвитку духовної культури в сільській місцевості через створення мережі освітніх закладів. Однією з передумов успішного економічного розвитку будь-якої держави є наявність необхідної кількості компетентних спеціалістів. Для цього, зокрема, потрібно створити ефективну та сучасну систему освіти. Проблема якісної освіти актуальна з часів заселення нашого краю, Дворічанщини, а також і в наш час. Суспільство вимагає освідчених, грамотних людей. Д.І.Багалій, А.Г.Слюсарський та інші вчені-історики багато уваги приділяли в своїх працях проблемі освіти на Слобожанщині і безпосередньо на Дворічанщині. Роботи цих авторів і суспільна практика дає багато можливостей поглибити, вдосконалити, вивчення стану освіти конкретно на Дворічанщині.

Необхідність написання цієї роботи підштовхнули суперечності між станом освіти і навчанням в школах району та більш широкого розкриття історії нашого краю, адже це сприяє розширенню світогляду, вихованню патріотизму баченню завдань молодого покоління в сфері освіти. Проблема розкриття цих суперечностей надихнула та сприяла до вибору теми нашого дослідження.

Метою дослідження є висвітлення розвитку освітніх закладів регіону на основі історичних матеріалів, наукових праць, архівних даних проаналізувати стан освіти на Дворічанщині з часу заснування нашого краю і до теперішніх днів та виявити вплив освіти на суспільство в різні історичні періоди.

Досягнення означеної мети здійснювалось шляхом вирішення таких завдань:

- ознайомитись з напрацюваннями попередніх дослідників даної тематики;

- охарактеризувати створення освітньої мережі нашого регіону і зокрема Дворічанського району, показати її роль в житті сільського населення.

Об’єктом дослідження є загальноосвітні навчальні заклади.

Предметом дослідження є формування розвитку духовної культури населення через створення мережі освітніх закладів.

Дослідження здійснено із застосуванням таких методів:

- польового спостереження та інтерв’ювання – для розширення фактологічної бази та аналізу окремих явищ;

- порівняльно–історичного для визначення висвітленності та актуальності даного питання в науковій літературі;

- проблемно-хронологічного – для розкриття використання засобів у різні періоди досліджень.

Хронологічні межі дослідження: ХХ ст, але в разі можливості ми намагатимемось опустити їх до ХVІІІ, навіть ХVІІст.

Географічні межі дослідження: південно-Східна Слобожанщина, і зокрема населені пункти Дворічанського району.

Джерельною базою роботи стали праці вчених ХІХ – ХХ ст. М.Ф. Сумцова, Д.І. Багалія, І.Ф. Прокопенко та ін.

У роботі ми залучаємо і використовуємо польовий матеріал, зібраний у селах Дворічанського району.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що архівні матеріали Дворічанського району та спогади сільських жителів дають можливість краще висвітлити прогалини у вивченні означеної теми.

«Освіта надає людині гідності», говорив відомий французький філософ-просвітитель Дені Дідро. Беручи цей вислів до уваги, слід зазначити , що не останню роль в цьому процесі відіграє школа. В усі часи та епохи питання освіти відігравало одну з провідних ролей в суспільстві. Розвиток економіки держави вимагає від людини відповідних знань. Та школа існує не лише для того, щоб дати учням певні знання. У школи є ще одне призначення, яке не можна не віднести до провідних. Це вміння учнів спілкуватися, знайти своє місце в колективі, в суспільстві. А сьогодні суспільство – це не просто ті люди, з якими ти спілкуєшся. У наших школярів є реальний шанс (завдяки Болонському процесу) реалізувати себе на міжнародному соціумі. Які ж знання необхідні нашим дітям для спілкування на такому рівні?

Школа на селі завжди була осередком розвитку духовної культури. Наша школа вперше відкрила двері для своїх учнів у 1915 році. До цього школи в Тавільжанці не було. Діти, які жили ближче до станції, ходили до Дворічанської школи, а ті, хто мав родичів у Вільшані, навчались у Вільшанській школі. Більшість дітей не мала змоги одержувати освіту.

В 1913 році земським повітом почалося будівництво Тавільжанської школи, яке було закінчено до серпня 1915 року Будувала школу бригада з міста Куп`янська (бригадир – Радчик). Заняття велись на російській мові. В приміщенні було дві класні кімнати, а третя відведена під бібліотеку. В школі працювало два вчителі: Реусова Олександра Павлівна (завідуюча) та Фене Євдокія Петрівна. Вчилося 100 дітей. В той час в селі було 300 дворів, а в сім’ях – до трьох дітей шкільного віку. Прийом у школу закінчився, а бажаючих вчитися залишилось багато. Без успіху селяни просили управу відкрити паралельний клас, прийняти вчителя. Все ж вони добилися відкриття “воскресної школи” для дорослих, де заняття проводились в неділю вранці, а в середу та п’ятницю – ввечері. Вчилося дорослих 40 чоловік.

У 1916 році прислали ще одного учителя, потім ще одного. Відкрилися паралельні класи. З 1919 року заняття в школі ведуться українською мовою.

У 20-ті роки навчалося вже 200 учнів. У 1928 році школа стала семирічною. У 30-і роки шкільне приміщення було розширене. В школі вже було 3 класні кімнати, ще одна невеличка кімната, яка інколи використовувалася як клас, вчительська і двохкімнатна квартира для завідуючого школою. Школа в 1932-1933 рр. стала свідком голодомору. В її стінах, завдяки клопоту вчителів, було організоване харчування для учнів, щоб хоч трішки підтримати їх сили. Однокласники ледве пізнавали один одного. Вони були худі, обідрані, мали жовті обличчя. Багатьох з них забрала сира земля.

1941-1945 рр заповнені подіями Великої Вітчизняної війни. І в ці тяжкі роки діти продовжували навчатись. Навіть, коли в приміщенні школи був лазарет, вчились по хатах.

В післявоєнні роки в шкільних коридорах стало тихіше, у 1956 році ледве набралося 4 класи. І тільки з 1960 року школа стала восьмирічною. До старої школи добудували ще приміщення з 4 класних кімнат, побудували майстерню. Вчителі вчили і вчилися. Перейшли на кабінетну систему навчання. У 1980 році учні перейшли до нової школи. У старій школі працювали групи продовженого дня і Тавільжанська музична школа. У 1983 році школа перейшла на навчання дітей з шестирічного віку, а у 1986 році вона стала середньою. В цей час в її стінах навчалося 205 учнів. У 1988 році через шкільний поріг зробили перший крок в доросле життя перші десятикласники.

У 1987 році Тавільжанська середня школа стала ще й сільськогосподарською. Це був ще один експеримент, яких так багато вона вже бачила. Діти і вчителі вирощували кролів, яких розводили в клітках, що стояли у дворі школи. Швидко побудували цілу мініферму, направили майстра сільськогосподарського навчання. З'явились кури та свині. Планувалось взяти ще й корів. І взяли б, якби дав голова колгоспу. Та той розумів, що дітям потрібно вчитись, а вчителям вчити, а не працювати на фермі. Через кілька років експеримент був припинений, але школа залишалася сільськогосподарською ще кілька років. Ця назва тепер забезпечувалась вивченням трактора, одержанням посвідчення тракториста.

У 1990 році добудувалось приміщення нової школи. Майже 2 роки тривало обладнання і оформлення кабінетів. Нова школа відкрилася у січні 1992 року. З того часу вона має сучасний вигляд.

На сьогоднішній день в школі навчається 137 учнів. Педколектив об'єднує 19 учителів. Директор школи – Кононенко Надія Василівна.

В 2015 році наша школа – ювіляр. Рівно сто років вона є форпостом піднесення духовної культури в нашому селі.

ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ И ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА

Бардиков Олег,

ученик 9-А класса КУ «Луганский УВК специализированная школа

І ступени-гимназия №52» Луганской области

Руководитель: Ткаченко Т. М., учитель биологии, специалист

высшей категории

В наше время это актуальная проблема, которая касается каждого человека на нашей планете. В мире существуют десятки тысяч различных продуктов питания. Пища является для человека источником энергии и пластических материалов – белков, жиров, углеводов. В последнее время появилось много синтетических продуктов, которые изготовлены на основе органических веществ. К таким веществам относятся пищевые добавки. Чаще всего это химически обработанные природные или синтетические вещества.

Поскольку от информированности о составе пищевых продуктов и возможных последствиях употребления добавок, зависит здоровье потребителя, была проведена оценка этой информированности. Учителям и учащимся среднего и старшего звена школы-гимназии №52 г. Луганска была предложена анкета, содержащая следующие вопросы: 1. Знаете ли вы о пищевых добавках в продуктах питания? 2. Какое влияние они оказывают на здоровье человека? 3. Интересует ли вас эта проблема? 4. Встречали вы публикации об этом в газетах и журналах? 5. Купите ли вы дешевый продукт, зная, что в нем содержатся опасные добавки? 6. Знаете ли вы о государственных службах контроля качества и безопасности пищевых продуктов? 7. Обращаете ли вы внимание на маркировку и срок годности продукта при его покупке? 8. Хотите ли вы больше узнать о пищевых добавках?

Ответы респондентов были разделены по возрастным группам и была составлена общая таблица положительных ответов на вопросы. Полученные данные свидетельствуют, что подавляющее большинство знает о наличии пищевых добавок в продуктах, но плохо информированы о последствиях употребления, о влиянии их на здоровье. Свыше 75% опрошенных хотели больше узнать о пищевых добавках (чаще это женщины и девочки). Информи-

рование потребителя о составе продуктов питания является не только марке-тинговой, но и экологической проблемой. Употребление продуктов питания, на первый взгляд «безобидных», приводит к трагическим последствиям.

Цели данной работы: 1 - изучение информированности учителей и учащихся о пищевых добавках (анкетирование и обработка данных);

2 - предоставление более детальной информации о пищевых добавках, влиянии их на здоровье человека; на способность к обучению;

3 – разработка рекомендаций для учащихся при покупке продуктов питания, содержащих пищевые добавки, которые помогут сохранить здоровье.

1. Пищевые добавки – это вещества естественного и искусственного происхождения. Специально вносимые в пищевые продукты для достижения определенных технологических эффектов (цвета, стойкости к порче, сохране-ния структуры и внешнего вида, вкуса и т. д.) Наличие пищевых добавок в продуктах указывается на потребительской упаковке, этикетке, пакете. Список разрешенных пищевых добавок постоянно пересматривается и обновляется.

2.Классификация пищевых добавок.

А. Пищевые добавки, обеспечивающие необходимый внешний вид и органолептические свойства продукта (пищевые красители, вкусовые, душистые вещества, пищевые кислоты)

Б. Пищевые добавки, предотвращающие микробную или окислительную порчу продуктов (консерванты)

В. Пищевые добавки, необходимые в технологическом процессе произ-водства пищевых продуктов (ускорители, разрыхлители, пенообразователи)

Принята единая система обозначения пищевых добавок, придающих продукту

Заданные свойства. Это индекс «Е» с цифрами, означает принадлежность

использованных в процессе приготовления к утвержденному в Европе перечню пищевых добавок. Цифровой код – характеристика добавки к продукту.

3. Некоторые характеристики пищевых добавок

А. Опасные: Е 110, Е 123, Е 151, Е 173-175

Б. Сомнительные: Е 102, Е 120, Е 150

В. Канцерогены: Е 131, Е 142, Е 210-217

Г.Разрушают витамин В-12: Е 220

Д. Нарушают деятельность желудочно-кишечного тракта: Е 221-226

Е. Нарушают функции кожи: Е 230, Е 231, Е 233

Ж. Вызывают сыпь: Е 311, Е 312

З. Содержат много холестерина: Е 320, Е 321.

Не разрешены в Украине!!! Е 103, Е 127, Е 140, Е 153-155 и т. д.

4. Содержание пищевых добавок в продуктах, которые пользуются большим спросом у потребителе: А. «Сделано в Китае»

Б. «Кубик губит»

В. «Долой жвачку!»

Г. « Сладкой газировке – нет!!!»

Д. « Колбасу врагу припасу!!!»

5. Негативное влияние пищевых добавок на способность к обучению.

Британский научный журнал «Ланцет» приводит выводы Агенства по пищевым стандартам, согласно которым целая группа добавок, используемых в напитках, печенье, конфетах и мороженом ведет к детской гиперактивности, быстрой утомляемости, импульсивности. При этом больше всего страдает способность детей учиться и в первую очередь читать.

6. Рекомендации:

- Делайте покупки осознанно, не поддаваясь на рекламные фразы

- Предпочитайте продукты с пометкой на упаковке «без консервантов».

- Реже покупайте продукты с ароматизаторами или вкусовыми добавками, красителями.

- Ограничьте покупку продуктов с подсластителями.

Отдавайте предпочтение продуктам с минимальным количеством пищевых добавок! Это поможет Вам сохранить здоровье!

ФОРМУЛА СЧАСТЬЯ ФЕДОРА ЛАЩЕНОВА

Бахмут Анна,

ученица 10-Б класса коммунального учреждения

«Луганский учебно-воспитательный комплекс

специализированная школа I-ой ступени - гимназия № 52» Луганской области

Руководитель: Резникова Н.Д.,учитель высшей категории

КУ «ЛУВК специализированная школа I-ой ступени- гимназия № 52»

Предмет, вынесенный в заглавие, с незапамятных времен чрезвычайно интересует историков и философов. Для исторической науки важно знать, является ли исторический процесс закономерным, могут ли влиять на него отдельные личности, или же они просто выполняют свою миссию, а их действия заранее обусловлены самим этим процессом. Философия же более склонна к исследованию возможности практического влияния личности на действительность и будущее. И хотя развитие исторического процесса сопряжено с множеством факторов, наибольшее значение имеет все-таки деятельность человека.

Проблема роли личности с каждой исторической эпохой представала в новом блеске своей сложности. Появление новых деятелей, сумевших потрясти мир, каждый раз требовало пересмотра взглядов и позиций, а анализ соответствия личности и среды стал одним из главных мет�