СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Навчально-науковий інститут праці та соціальних технологійКафедра журналістики

Затверджую

Ректор____________О. Л. Голубенко«_____» ___________ 2015 р.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

щодо проведення вступного випробування для осіб, які вступають на навчання за освітньо-професійними програмами

підготовки СПЕЦІАЛІСТІВ (за галуззю знань 0303 «Журналістика та інформація»)

за спеціальністю 7.03030301 «Видавнича справа та редагування» на базі раніш здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

Пояснювальна записка складається з:

Програми фахового вступного випробування; Вимог до рівня підготовки вступників; Переліку рекомендованої літератури; Оцінювання та організація конкурсного відбору

Сєвєродонецьк 2015

1. Програма фахового вступного випробування

Необхідний обсяг знань вступника, що має освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра з напряму підготовки «Видавнича справа та редагування» забезпечують наступні нормативні дисципліни, передбачені навчальним планом.

Теорія і практика видавничої справиОснови редагування. Задачі загального редагування. Основи

редакторського діла. Предмет теорії і практики редагування. Загальні поняття про редагування та професію редактора Зміст та завдання редагування. Теорія і практика редагування як наукова дисципліна. Джерела вивчання курсу.

Редакційно-видавнича справа в Україні. Історія становлення і розвитку вітчизняного редагування. Історія та тенденції розвитку редакційно-видавнича справи в Україні. Сучасний стан української видавничий справи та редагування. Законодавство України про видавничу справу.

Редакторські професії та фахові вимоги до них. Сфера застосування редакторських професій. Фахові вимоги і функціональні обов’язки. Редагування та його виді. Організація і зміст процесу редагування, особисті вимоги до редактору.

Редакційно-видавничий процес і роль редактора. Етапі процесу. Підготовчий етап: посік авторів та їх творів, проблеми оцінка авторських оригіналів. Редакційний етап. Виробничий етап. Завдання редактора щодо піднесення рівня поліграфічного виконання видань.. Використання сучасних технологій, поліграфічних матеріалів та комп’ютерної техніки як запорука створення доскональних з точки зору поліграфічного виконання видань. Маркетинговий етап.

Редакторська підготовка видань. Основи редакторського аналізу тексту. Задачі редакторського аналізу текстів та його основні елементи. Тема твору та оцінка її розробки. Визначення єдиного стилю представленого тексту та лінгвостилістичній аналіз. Аналіз фактичного матеріалу. Аналіз композиції та рубрикації тексту. Логічна основа тексту.

Загальна методика та схема редагування. Схема редакторського читання. Межи втручання в рукопись автора. Принципі редакторської етики. Вимоги та умови правки тексту. Правка-вичитка. Правка-скорочення. Правка-обробка. Правка-виправлення. Класифікація текстових виділень.

Значення та призначення редакційно-технічної підготовки авторського і видавничого оригіналів, шляхи їх вирішення. Робота редактора з апаратом видання. Значення відповідної обробки оригіналу для інтенсифікації процесів читання та відбору інформації. Апарат книги та його основі елементи. Компоненти графічної форми тексту: скорочення,

2

виділення, висновки, коментарі та примітки. Способи та прийоми їх застосування. Класифікація текстових виділень.

Практична стилістикаПоняття стиль, стилістика, функціональний стиль. Стилістичні

можливості багатозначності. Багатозначність та тропи в різних стилях мови. Омонімія та паронімія. Стилістичне використання омонімії й

паронімії.Синоніми в стилістичному плані. Можливості явища синонімії

(розгляд за функціональними стилями). Стилістичне використання антонімії. Антонімія як лексичне явище.

Неологізми. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Неологізми. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика. Застаріла лексика зі стилістичного погляду.

Розмовна та діалектна лексика. Розмовна, просторічна, діалектна лексика в різних стилях. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова.

Фразеологія в сучасній українській мові. Фразеологія в стилістичному аспекті.

Масова комунікація та інформаціяЗагальна характеристика соціальних і масових комунікацій. Соціальні

комунікації як галузь наукових знань та передумови її виникнення. Зміст понять «комунікація», «соціальні комунікації». «масова комунікація». Види комунікацій. Соціальні комунікації як публічне спілкування. Рівні публічної комунікації. Основні ознаки соціальних комунікацій. Методи досліджень соціальних комунікацій. Масова комунікація та журналістика в системі соціальних комунікацій. Основні періоди (етапи) історичного розвитку масової комунікації. Природа і характер масової комунікації. Система і структура масової комунікації. Різновиди, чинники і функції масового спілкування. Теорії (моделі) масової комунікації.

Маси в системі масових комунікацій. Розуміння поняття «маси». Види мас. Форми і ознаки маси. Фази існування маси. Механізми та причини масифікації особистості. ЗМК як чинник масифікації. Натовп (охлос) та його типи. Зібрана й незібрана публіка. Визначення поняття «аудиторія». Основні характеристики масової аудиторії.

Типологія аудиторії та комунікаторів. Поняття громадської думки, масової свідомості та масової поведінки. Структурний поділ медіааудиторії. Масові настрої та їхній перехід у суспільну думку. Поняття «масова свідомість». Масова поведінка, її типи та вияви. Типи комунікантів у масовій комунікації.

3

Теорія масової комунікації. Технології, методи та результати масовокомунікаційного впливу. Сутність і способи впливу на маси. Медіапсихологія та її завдання. Визначення й об’єкт масового впливу. Етапи масовокомунікаційного впливу. Довіра між комунікаторами як запорука ефективності масового впливу. Види і засоби масовокомунікаційного впливу.

Технології масовокомунікаційного впливу. Поняття технології масовокомунікаційного впливу. Види масовокомунікаційних технологій. Інформаційні (медійні) технології. Рекламні технології. PR-технології. Пропагандистські технології. Політичні технології. Використання ЗМК у брудних виборчих технологіях. Перфоманс. Психотерапія. Релігійні технології.

Методи масовокомунікаційного впливу. Закономірності інформаційно-психологічних маніпуляцій. Прийоми подолання психологічних бар’єрів масової аудиторії. Основні методи масовокомунікаційного впливу, їх класифікація.

Медіаосвіта як інформаційно-психологічний захист масової аудиторії від негативного впливу ЗМК. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні.

Ефекти в масовій комунікації. Поняття й формули ефективності в масовій комунікації. Умови досягнення ефективності впливу комуніканта на маси (індивіда). Ефективність і дієвість у масовій комунікації: кореляція понять. Поняття ефекту. Типологія ефектів у масовій комунікації. Міф як результат масової комунікації.

Теорія масової інформації. Інформація та інформаційне суспільство.. Поняття і природа інформації. Визначення інформації. Теорії (моделі) інформації. Атрибутивний і функціональний підходи до природи інформації. Поняття інформаційної потреби. Інформація і знання. Відправник, передавач, приймач і отримувач інформації. Поняття «повідомлення», «дані», «банк інформації». Канали передачі та носії інформації.

Основні характеристики інформації. Цілі та форми інформації. Властивості інформації: новизна, цінність, достовірність, точність, доступність, якість, достатність, своєчасність та ін. Істинність інформації. Реальна, нереальна і невизначена інформація. Поняття дезінформації. Інформаційні бар’єри та шуми. Шуми та спотворення інформації. Ступінь спотвореності та помилковості повідомлення.

Класифікації інформації. Визначення видів інформації в українському законодавстві. Критерії оцінки соціальної інформації та її поділ за кількома ознаками: за змістом, формою, ступенем обов’язковості.

Поняття інформаційної продукції та інформаційної послуги.Інформаційне суспільство як новий тип цивілізації. Визначення й

характеристики (ознаки) інформаційного суспільства. Теорії інформаційного суспільства. Критика інформаційного суспільства. Основні складові інформаційного суспільства та пріоритетні напрями його формування.

4

Інформаційні технології як визначальний чинник розвитку сучасного суспільства.

Теорія масової інформації. Властивості і типологія масової інформації. Інформаційний простір. Типи інформації в журналістиці. Поняття масової інформації. Типи соціальної інформації в журналістиці (індивідуальна, професійна, наукова, художня, масова). Масова інформація як центральна (базисна) категорія системи знань про журналістику і різновид соціальної інформації.

Три етапи руху масової інформації по каналах ЗМК.Соціально значуща інформація (СЗІ): соціально призначена, соціально

запитана та соціально перспективна інформація. Подієва, інтерпретуюча та базисна інформація.

Основні характеристики масової інформації. Природа та ознаки (специфічні властивості) масової інформації. Критерії визначення масової інформації, рівні та форми її існування.

Види масової інформації. Засоби масової інформації. Суспільні ролі масової інформації: масова інформація як товар, продукт споживання і засіб виробництва. Функції масової інформації.

Основні види та етапи (стадії) масовоінформаційної діяльності. Джерела інформації. Класифікації джерел інформації («живі» та

«мертві»; «білі», «сірі» та «чорні»). Редакційні та позаредакційні ресурси журналістів. Публічні заходи з

метою інформування журналістів і громадськості. Способи збереження зібраної журналістом інформації.

Класифікація інформаційних ресурсів за режимом доступу, видом носія, за способом організації збереження та використання, за формою власності.

Основні методи збору соціально значущої інформації (спостереження, інтерв’ювання, робота з документами) та їх різновиди. Робота журналіста з джерелами інформації. Методика перевірки фактичних даних.

Інформаційний простір як базове поняття теорії масової інформації та комунікації. Визначення поняття «інформаційний простір». Поняття інформаційної насиченості.

Україна в світовому інформаційному просторі. Проблеми захисту національного інформаційного простору. Основні напрямки забезпечення безпеки національного інформаційного простору.

Медіаекологія як науковий напрям. Медіаосвітній рух в Україні й світі.Комунікаційні технології (інформаційні та PR-технології).

Інформаційні технології. Інформаційні війни. Поняття «інформаційні технології». Процеси глобалізації, конвергенції, диджиталізації та диверсифікації як чинники модифікації сучасної системи ЗМК. Інформаційні інтерактивні технології.

Візуальні комунікативні технології в електронних ЗМІ.

5

Інформаційна війна як складова сучасної цивілізації: зміст поняття, мета, способи ведення, модерні тенденції, види, наслідки. Принципи та логіка інформаційної війни. Інформаційна війна та національна безпека.

Технології нових (новітніх) медіа. Поняття «нові медіа». Характерні риси Інтернет-медіа та їхньої аудиторії. Поняття інтерактивності, мультимедійності, гіпертекстуальності. Використання Інтернет-технологій у ЗМІ. Типологія і жанри нових медіа. Блогерство як вид комунікації.

PR-технології. Поняття «паблік рілейшнз». Принципи і види PR. Спеціалізації діяльності в галузі зв’язків із громадськістю. Основні завдання PR-технологій. Спільні й відмінні ознаки PR і журналістики, PR та інформаційних технологій. Етапи PR-кампанії та умови її успішного проведення. Лобіювання як інструмент PR-медіатехнік у сфері PR. Жанри “паблік рілейшнз». Підготовка прес-релізу. Етичні засади PR-діяльності. Псевдотехнології PR та протидія ним.

Комунікаційні технології (рекламні, пропагандистські, політичні, релігійні та інші). Рекламні технології. Поняття реклами та рекламування. Законодавство України про рекламу: основні терміни. Принципи та ідентифікація реклами. Завдання та види рекламних технологій. Реклама в ЗМК. Реклама та PR: спільні та відмінні ознаки.

Пропагандистські технології. Поняття пропаганди. Технологічні завдання та технологічні засоби пропаганди. Мета пропагандистського повідомлення. «Біла», «сіра» й «чорна пропаганда».

Пропагандистська кампанія. Тоталітарна пропаганда. Моделі пропагандистської комунікації. Пропагандистський аналіз та його схема. Відмінність пропаганди від PR.

Політичні технології. Поняття політичних технологій. Загальні та індивідуальні політичні технології. Політична орієнтація та її вибір. Мотиви участі в політиці. Концепції політичної (електоральної) участі. Типологія політичних ролей. Політична комунікація як специфічний вид політичних відносин і складова політичної свідомості суспільства. Принципи та функції політичної комунікації. Констатуюча (нейтральна) та спонукальна політична інформація. Логічне та емоційне переконання. Характеристики сприйняття політичної інформації. Особливості групового впливу на сприйняття політичної інформації індивідом.

Виборчі технології та їх класифікація. Складові виборчих технологій. Використання виборчих технологій у ЗМК. Поняття політичної реклами. Політичні дебати.

Релігійні технології. Перфоманс. Психотерапія Релігійні технології: історія та сучасність. Релігійні технології як інструмент соціального програмування. Специфіка релігійної комунікації. Визначення перфомансу. Класифікація перфомансів. Роль перфомансу в суспільстві. Поняття психотерапії. Типологія та методи психотерапії. Психоаналіз і його етапи.

6

Історія української видавничої справиІсторія української видавничої справи як наука: методологічні засади,

історіографія та джерельна база. Об’єкт і предмет вивчення. Загальнонаукові методи та історія видавничої справи: історизм, комплексний підхід, наукова об’єктивність. Спеціальні методи: порівняльно-історичний, метод моделювання. Допоміжні історичні дисципліни й історія видавничої справи. Періодизація історії української видавничої справи. Архівні джерела з історії української видавничої справи: нормативні акти про створення та умови діяльності друкарень, особові справи друкарів, внутрішня документація рукописних та друкарських осередків (поліграфічних підприємств), листи та документи у складі фондів адміністративних та судових установ, листи та інші документи приватного походження, давні бібліотечні каталоги та бібліографічні покажчики видатних постатей видавничо-друкарської справи.

Соціально-історичні передумови виникнення рукописання і книго творення в Україні у світовому контексті. Виникнення слов’янської писемності. Глаголиця й кирилиця. Соціально-історичні та культурні передумови появи книги: матеріали для створення та форми книги. Первинний видавничий матеріал (камінь, глина, піраміди, дерев’яні дощечки, бамбукові пластини, пальмове гілля, шовк, папірус). Форми книги. Соціальна, інформаційна та пізнавальна функція перших рукописних текстів. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі.

Українська рукописна книга дохристиянської доби. Витоки рукописного книготворення в Україні. Обставини і причини недослідженості проблеми. Періодизація становлення та розвитку давньоукраїнської рукописної справи. Книжкова справа в Україні перед прийняттям християнства.

Внутрішня структура української рукописної книги. Глаголичні та кириличні рукописи. Візантійська традиція. Скрипторії та школи. Матеріали та знаряддя письма. Чорнила. Структура рукописної книги.

Художнє оздоблення української рукописної книги. Візантійська традиція. Розвиток графіки рукописних шрифтів. Декоративні елементи. Конструкція й оздоблення оправ.

Видавничі шедеври ХІ–ХVІ століть: редакторсько-видавничий аспект. Провідні осередки рукописної справи. Творці й переписувачі книг як перші автори, перекладачі, редактори і видавці. Видавничі шедеври: Реймське Євангеліє, Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава, Київський псалтир, Пересопницьке Євангеліє.

Раннє українське друкарство. Соціально-політичні передумови виникнення друкарства в Україні. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Концепції витоків українського друкарства: науковий та ідеологічний аспекти. Життя й діяльність Івана Федорова й Петра Мстиславця. Їхні книги. Формування мережі друкарень на галицько-волинських землях. Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври.

7

Чернігівсько-Сіверський друкарський осередок. Виникнення гражданського книгодрукування.

Українські друкарі та їхня роль у ствердженні вітчизняної школи редагування і видавничої справи. Походження й освітній рівень друкарів. Тематичний репертуар стародруків. Структурування ранніх книжкових видань за змістом та художнім оформленням як елемент упорядницької праці видавців. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством. Українські друкарські шедеври XV–XVIІI століть: редакторсько-видавничий аспект.

Історія української журналістики. Передумови виникнення та національні джерела української журналістики. Перші львівські газети німецькою, польською, французькою мовами. Харківські видання. Журнал «Основа». Часопис «Киевская старина». Українська журналістика ХХ століття.

Цензура як чинник заборони українського друкованого слова в період існування Російської імперії. Причини виникнення цензури в Росії і специфіка її застосування до українського друку. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їх вплив на друкарство. Цензура видавничої справи як чинник заборони українства. Становлення і розвиток в Україні наукового книговидання. Україномовні видання періоду цензурних заборон і обмежень: доля друків та видавців.

Видавничий рух доби визвольних змагань українського народу (1917-1923). Ситуація з українським друком напередодні Лютневої революції 1917 року. Відновлення цензури. Напівлегальне книговидання. Формування нової видавничої мережі. Політика українських урядів у видавничій справі. Видавництва та видавці: тематичний репертуар та особливості редакторської роботи.

Видавнича справа в Україні радянської доби: організаційний, ідеологічний, творчий аспекти. Руйнування кращих набутків минулого. Ревізія випущеної літератури. Знищення надрукованих та підготовлених до друку видань. Закриття діючих видавництв та експропріація друкарського обладнання. Нова книговидавнича система. Становлення законодавчої бази. Державні органи щодо управління видавничою справою. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Формування типології видавництв. Структура українського книговидання напередодні розвалу Радянського Союзу. Тотальний контроль друкованого слова. Головліт. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.

Етика редакторської діяльностіПрофесійна етика. Проблеми загального й особливого в етиці.

Національна та соціальна специфіка моралі. Місце професійних кодексів в системі моралі. Поняття професіоналізму. З історії професійної етики. Професії, щодо яких висуваються підвищені моральні вимоги.

8

Основні принципи та правила етики редактора. Підстави для виділення особливої редакторської етики. Посадові обов'язки редактора. Література за темою. Перший принцип редакторської етики – «Редактор – вчитель письменників» (О. М. Горький). Вимоги цього принципу: обширні та різнобічні знання, знати галузь науки, якої присвячений рукопис, мати літературне дарування і тонке мовне чуття, вміти писати самому, критичність розуму та його конструктивність тощо.

Основні принципи та правила етики редактора: другий принцип - не нашкодь. Вимоги цього принципу: редактор та автор працюють спільно та в атмосфері доброзичливості, враховувати індивідуальні особливості стилю автора, пам’ятати про межі редакторського втручання до рукопису, виправляти рукою автора.

Особливості етики редактора ЗМІ. Редактор і автор-журналіст. Правила швидкої роботи з текстом в умовах цейтноту. Обов’язки автора по відношенню до тексту.

Редактор та журналіст: основні вимоги етики журналіста. Особливі підстави для виділення етичних норм журналіста. Структура професійної етики журналіста: проблеми свідомого вибору, проблема істини, методи отримання інформації, журналіст і його герої, журналіст та колеги, закон і етика у ЗМІ. Журналістські кодекси.

Етична оцінка текстів ЗМІ. Прогнозування сприйняття тексту читачем. Редактор – посередник. Етична оцінка текстів ЗМІ. Необхідність дотримання норм публічного спілкування й поваги до аудиторії. Моральні обмеження в темах публікацій та у виборі мовних засобів.

Діловий етикет сучасного редактора. Визначення поняття «етикет». Особливості сучасного ділового етикету. Мета сучасного ділового етикету. Принципи та правила ділового етикету. Етикет та мораль.

Основи редакторської майстерностіРедагування довідкових видань. Типологія довідкових видань.

Визначення основних понять: довідкове видання, довідник, енциклопедія, лінгвістичний словник. Спільні та відмінні риси різних типів довідкових видань. Загальні вимоги до довідкової літератури: повнота фактичного матеріалу; його наукова та практична значущість; зручність у пошуку; вимоги до обсягу видань і до мови словникових статей; довідковий апарат, посилання та відсилання; культура виконання.

Довідники. Типи довідників за метою, адресатом, повнотою тощо; місце путівників у довідковій літературі; календарі як вид довідкової літератури. Особливості редагування довідкової літератури; редагування дефініцій.

Енциклопедії. Типи енциклопедій за змістом, обсягом, метою, адресатом, форматом тощо. Поняття енциклопедичного словника.

9

Розміщення матеріалу в енциклопедії, допоміжно-довідковий апарат. Етапи підготовки енциклопедії. Редагування енциклопедій.

Культура довідкового виданняЛінгвістичні словники як довідкове видання. Основні лексикографічні

поняття: тип словника, словникова стаття, заглавне слово, тлумачення значення, примітки – граматичні та стилістичні, типи ілюстративного матеріалу. Нормативні та ненормативні словники. Типи лінгвістичних словників. Структура словникової статті в лінгвістичних словниках. Місце термінологічних словників у загальній типології довідкової літератури.

Словникова стаття як об’єкт роботи редактора. Якість словникових статей – основний показник культури довідкового видання. Структура словникової статті в енциклопедії, довіднику та лінгвістичних словниках. Об’єм і якість допоміжно-довідкового апарату як важливий показник культури довідкового видання. Обов’язкові елементи допоміжно-довідкового апарату в енциклопедіях, довідниках і лінгвістичних словниках. Внутришньотекстові посилання.

Головні лексикографічні тенденції кінця 20–початку 21 ст. Лексикографічний бум, інновації. Зростання кількості якісних академічних словників та зниження культури масових довідникових видань, в тому числі дитячих.

Редагування наукової літератури». Наукове мовлення та його місце в системі функціональних стилів. Поняття «мова для спеціальних цілей»: формування, сучасний стан, наукові перспективи. Співвідношення понять «науковий стиль» та «мова для спеціальних цілей». Характеристики «мови для спеціальних цілей».

Вербальні засоби мови для спеціальних цілей. Символічні мови. Лексичне розшарування: ядро та периферія. Стилістичне розшарування. Професійні жаргони. Загальна характеристика.

Епістемічна ситуація як екстралінгвістична основа наукового тексту. Поняття «епістемічна ситуація» як екстралінгвістична ситуація, що обумовлює науковий текст. Історія формування концепції. Визначення. Складові епістемічної ситуації.

Характеристика компонентів епістемічної ситуації. Характеристика онтологічного, методологічного, аксіологічного, рефлексивного та комунікативно-прагматичного компонентів. Функції, спосіб презентації. Поняття «прецедентний науковий текст».

Смислова структура наукового тексту. Структурно-смислові одиниці наукового тексту як одиниці, що відображають епістемічну ситуацію. Типи одиниць, їх різновиди. Спосіб презентації в науковому тексті. Типи оцінок у науковому тексті. Образ автора наукового тексту. Фактор адресата.

Термін як форма представлення наукового знання. Поняття «термін», його відмінність від інших лексичних груп, головні ознаки. Специфіка виконання номінативної функції. Типи термінів. Поняття «термінологія».

10

Сучасні процеси в термінології. Поняття «дефініція». Типи дефініцій (словникові та авторські).

Принципи редагування дефініцій і термінів. Методики перевірки термінів й дефініцій. Використання дефініцій у наукових текстах різних типів.

Жанри наукових текстів. Поняття «жанр». Жанри наукової літератури за кількісними, якісними, комунікативними характеристиками. Ядро та периферія. Науковий жанр: комунікативна ціль, композиція.

Наукове видання. Довідковий апарат наукового видання. Поняття «довідковий апарат». Функції довідкового апарату. Структура довідкового апарату: передтексти, інтратексти, затексти. Стратегії роботи з елементами довідкового апарату у наукових текстах різних жанрів. Оформлення бібліографічного апарату. Стандарт.

Редагування наукової літератури. Загальна схема редагування наукових текстів. Логіка та практичне використання.

Редагування художньої літератури. Специфіка художніх видань. Аспекти редагування художніх творів: задум, художній образ, художня деталь. Критерії редакторської оцінки художніх творів: соціальна значущість і глибина задуму; рівень майстерності у реалізацїї задуму. Робота редактора над різними жанрами: роман і повість, оповідання і нарис. Редагування драматичних і поетичних творів. Редагування різних видів видань: моновидання, збірник, зібрання творів. Робота редактора з різними типами видань: академічне, науково-масове та масове. Илюстрації до творів художньої літератури: функції, типи, вимоги. Повторне видання: передрук і перевидання. Типологічна характеристика перевидань. Робота редактора над змістом, композицією й апаратом перевидання.

Редагування дитячої літератури. Концепція дитячої літератури. Дефініція понять «дитяча література» та «коло дитячого читання». Предмет дитячої літератури. Сучасна концепція дитячої літератури як особливої форми суспільної свідомості. Специфіка дитячої літератури: фольклоризм, гуманізм, висока художність, багатство і доступність мови, конкретність, динамізм, психологізм, гумор. Типологія дитячої літератури. Основні напрями: фантастика, фентезі, літературна казка, художньо-наукова література, розважальна, вірші для дітей. Принципи редагування дитячої літератури: виховальні ідеї як найважливіший критерій дитячої літератури; специфіка сприйняття художнього тексту дітьми. Вимоги до мови, стилю й образності художньої книги для дітей, врахування редактором основних рис і напрямів дитячої літератури; заповіді К.І. Чуковського. Відбір творів для видання та перевидання. Тенденції розвитку сучасної дитячої літератури. Нові напрями – фентезі, дитячий детектив. Нові жанри: роман-казка, «страшилки» тощо. Проблема кризи сучасної дитячої літератури.

11

Літературне редагуванняПоняття «літературне редагування». Визначення об’єму поняття

«літературне редагування». Історія становлення літературного редагування. Концепція літературного редагування В. В. Різуна.

Роль редактора в процесі комунікації. Акт комунікації. Місце редактора у комунікативному процесі. Редактор як посередник між компонентами комунікативної ситуації.

Поняття «текст» і основні категорії тексту. Визначення поняття «текст». Теорії тексту в історії мовознавства. Категорії, що є специфічними для тексту. Когезія та когерентність, інтенсиональність, інтертекстуальність.

Редакторський аналіз тексту. Тема як основний атрибут тексту. Тематичний аналіз тексту. Визначення поняття «тема». Поняття «тематичний аналіз». Методики проведення тематичного аналізу тексту.

Типологія помилок. Поняття про норму літературної мови. Визначення поняття «норма». Норма та кодифікація. Різні типології помилок. Сучасна типологія помилок.

Редакторський аналіз тексту. Фактологічний аналіз тексту. Визначення поняття «факт». Типи фактів. Поняття «фактологічний аналіз тексту». Методики проведення фактологічного аналізу тексту.

Поняття композиції тексту. Визначення поняття «композиція». Історія вивчення. Життя античних композиційних структур. Композиційний аналіз тексту. Поняття «композиційний тип». Поняття «композиційний тип» у теорії Г. О. Золотової. Різновиди композиційних типів. Композиційна типологія текстів. Композиційний аналіз. Поняття «архітектоніка». Архітектонічний аналіз тексту. Співвідношення понять «композиція» та «архітектоніка». Архітектоніка як зовнішня композиція. Заголовний комплекс.

Редакторський аналіз тексту. Загальна схема редагування текстів. Логіка та практичне використання.

2. Вимоги до рівня підготовки вступниківВступник повинен знати:

уміти стилістично правильно висловлювати свої думки та писати тексти;

знати правила й прийоми літературного редагування, лінгвістичного аналізу тексту;

знати прийоми посилення ефективності текстів різних жанрів, видів літератури та тематики;

мати цілісне уявлення про редакційно-видавничий процес та його етапи;

знати особливості термінотворення та функціонування термінів у творах різних видів літератури, специфіку роботи редактора над терміном у контексті;

12

знати основні етапи становлення та розвитку окремих видів літератури – наукової, науково-популярної, ужиткової, навчальної, суспільно-політичної, інформаційної, рекламної, художньої, перекладної; знати типологію та основні жанри різних видів літератури та

особливості їх проходження у видавництві; знати основні періоди розвитку й напрями книгознавчої науки, її

складові та понятійний апарат; знати основні періоди становлення й розвитку книговидавничої

справи в Україні й за кордоном; орієнтуватися в напрямках і тенденціях світового та вітчизняного

книговидання; розуміти принципи організації книжкової справи.

вміти: використовувати надбання сучасної лінгвістичної науки для аналізу та

редакторського опрацювання тексту; володіти методикою аналізу тексту, написання редакційного висновку

та рецензій, виправлення авторського оригіналу; володіти логічним апаратом аналізу твору, знати закони, правила й

основні положення логіки, що можуть використовуватися в роботі редактора;

уміти всебічно підготувати твір будь-якого виду літератури до друку, виходячи з його специфіки;

уміти застосовувати книгознавчий підхід та засади книгознавства для цілей тематико-типологічного та редакторського аналізу видання.

3. Перелік рекомендованої літератури

Теорія і практика видавничої справи1. Іванченко Р. Літературне редагування: навч. Посібник / Р.

Іванченко. – К.: Вища школа, 1983. – 248 с.2. Мильчин А. Э. Методика редактирования текст / А. Э. Мильчин. –

М.: Логос, 2005. – 524 с.3. Мильчин А. Э. Культура книги: Что делает книгу удобной для

читателя / А. З. Мильчин. – М.: Книжная палата. 1991. – 323 с. 4. Партико З. Загальне редагування. Нормативн основи: навч.

посібник / З. Партико. – Львів: Паіс, 2003. – 544 с.. 5. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования: учебник /

Н. М. Сикорский. – М.: Высш. школа, 1980. – 328 с.6. Тимошик М. Книга автора, редактора, видавця: Практичний

посібник / Микола Тимошик. – К.: Наша культура і наука. 2006. – 560 с.7. Волкова Л. А. Издательско-полиграфическая техника и

технология / Л. А. Волкова. – М.: Мир книги, 1999. – 162 с.

13

8. Глумаков В. И., Егорова Е. Б. Подготовка рукописи к изданию. Словарь-справочник / В. И. Глумаков. – М.: Вузовский учебник, 2009. – 160 с.

9. Калинин С. Ю.«Как правильно оформить выходные сведения издания» / С. Ю. Калинин. – М.: ШКИМБ, 2006. – 256 с.

10. Максимова В. И. Стилистика и литературное редактирование / В. И. Максимова. – М.: Гардарики, 2007. – 653 с.

11. Современное книгоиздание. Сборник материалов. – М.: ШКИМБ, 2012. – 304 с.

12. Шевченко В. Художньо-технічне редагування: підруч. / В. Шевченко. – К.: ПАЛИВОДА А. В, 2010. – 516 с.

Практична стилістика1. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української

літературної мови: підручник / А. П Коваль. – К., 1997 2. Культура української мови: Довідник. – К., 1990.3. Пономарів О. Д. Культура слова: підручник / О. Д. Пономарів. –

К., 1999.4. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови:

підручник / О. Д. Пономарів. – К., 1992.5. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи.

Поэтика. – М., 1963.6. Мова і культура. – К., 1986.7. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль: підручник /

М. М. Пилинський. – К., 1976.8. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови: підручник /

Л. Г. Скрипник. – К.: Вища школа, 1973.9. Стиль і час: Хрестоматія: підручник. – К., 1983.10. Сучасна українська мова: підручник . – К., 1991.11. Ужченко В. Д. Народження і життя фразеологізма: підручник /

В. Д. Ужченко. – К., 1988.

Масова комунікація та інформація1. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация: Западные теории и

концепции. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 176 с.2. Березин В. М. Массовая коммуникация: сущность, каналы,

действия. – М.: РИП-Холдинг, 2003. – 174 с.3. Іванов В. Основні теорії масової комунікації і журналістики:

навч. посіб. / за ред. В. В. Різуна. – К.: Центр вільної преси, 2010. – 258 с.4. Иванов В. Ф. Аспекты массовой коммуникации : монография. –

К.: ЦВП, 2009-2010.

14

5. Квіт С. Масові комунікації : підручник. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 206 с.

6. Ольшанский Д. В. Психология масс. – СПб: Питер, 2002. – 368 с.7. Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації : навч.

посіб. – Львів: Афіша, 2008. – 292 с.8. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. – К.: Вид. центр «Київський

університет», 1999. – 308 с.9. Почепцов Г. Г. Психологические войны. – М.: «Фефл-бук», К. :

«Ваклер», 2002. – 528 с.10. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации. – СПб.:

Изд-во Михайлова В. А., 2002 г. – 461 с. 11. Різун В. В. Теорія масової комунікації: підручник. – К.: Вид.

центр «Просвіта», 2008. – 260 с.12. Холод О. М. Соціальні комунікації: соціо- і психолінгвістичний

аналіз: навч. посіб. – Львів: ПАІС, 2011. – 288 с.

Історія української видавничої справи1. Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжкової структури:

навч. посібн. / В. Овчінніков. – Л.: Світ, 2005. – 420 с.2. Овчінніков В. Історія книги: Становлення сучасного

книгодрукарського мистецтва: навч. посібн. / В. Овчінніков. – Львів: Видавництво УАД, 2010 – 356 с.

3. Тимошик М. Історія видавничої справи: [підручник] / М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.

4. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / [упорядк., передмова і примітки М. Тимошика]. – К.: Наша культура і наука, 2007. – 536 с.

5. Тимошик М. Її величність – книга / [передмова В. Скопенка]. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с.

6. Книга і друкарство на Україні / [за ред. П. Попова]. – К.: Наукова думка, 1964. – 314 с.

7. Ковальчук Г.І. Книжкові пам’ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах. – К.: НБУВ, 2004. – 644 с.

Етика редакторської діяльності1. Вьюкова Т. Б. Восемьдесят пять радостей и огорчений:

размышления редактора / Т.Б. Вьюкова. – М.: Книга, 1986. – 229 с.2. Дэвис Джилл. Отбор и оценка рукописей / Джилл Дэвис [пер. с

англ. М.В. Лапшинова]. – М.: Университетская книга, 2008. – 227 с.3. Жарков И. А. О некоторых проблемах профессионального общения

редактора / И. А. Жарков // Издательское дело и редактирование. Теория. Методика. Практика. – М. : МГУП, 2001. – С. 80-86.

15

4. Іванов В. Ф. Журналістська етика [підручник] / В. Ф. Іванов, В. Е. Сердюк. – К.: Вища школа, 2006. – 231 с.

5. Кобрин Б. Редактор отраслевой литературы / Б. Кобрин // Редактор и книга [сб. статей]. – М., 1963. – Вып. 4. – С. 142 - 154

6. Писатели советуются, негодуют, благодарят / Сост. А. Э. Мильчин. – М.: Книга, 1990. – 416 с.

7. Разин А. В. Этика [учебник для вузов] / А. В. Разин. – М.: Академический Проект, 2006. – 624 с

8. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования [учебник для вузов] / Н. М. Сикорский. – М.: Высшая школа, 1980. – 328 с.

9. Этика [энциклопедический словарь] / под. ред. Р. Г. Апресяна и А. А. Гусейнова. – М.: Гардарики, 2001. – 671 с.

10. Узерина М. С. Этика делового общения [учебное пособие] / М. С. Узерина. – Ульяновск: УлГТУ, 2004. – 72 с.

Основи редакторської майстерності1. Козырев В. А. Русская лексикография:[ учебное пособие]./

В. А. Козырев, В.Д.Черняк. – М.: Дрофа, 2004. – 286 с. 2. Морозова В. А. Редактирование: oбщий курс [учебное пособие]. –

Ульяновск: УлГТУ, 2002.3. Мильчин А. Э. Культура издания, или Как не надо и как надо

делать книги:[ практическое руководство ] / А. Э. Мильчин. – М.: Логос, 2002. – 224с.

4. ОСТ 29.133–99. Справочники: Основные виды. Требования к основному тексту, аппарату издания и издательско-полиграфическому оформлению. – М.: Государственный комитет Российской Федерации по печати, 1999. – 12 с.

5. Огар Е. І. Українсько-російський та російсько- український словник-довідник з видавничої справи / Е. І. Огар. – Львів: Палитра, 2002. – 224с.

6. Редактирование отдельных видов литературы: [учебник] / под ред. Н. М. Сикорского. — М.: Книга, 1987. — 396 с.

7. Редакторская подготовка изданий:[ учебник] / под общ. ред. С. Г. Антоновой. – М.: Изд-во МГУП, 2002. – 468 с.

8. Черниш Н. І. Українське енциклопедичне книговидання: маловідомі факти XIX – першої третини XX ст. / Н. І. Черниш // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2005. – Вип. 10. – C. 199–211.

9. Черниш Н. І. Українська енциклопедична справа: історія розвитку, теоретичні засади підготовки видань / Н.І.Черниш. – Львів: Фенікс, 1998. – 92 с.

10. Квитко И. С. Терминологические проблемы редактирования // И. С. Квитко, В. М Лейчик, Г. Г.  Кабанцев. – Львов, 1986.

16

11. Котюрова М. П. Стилистика научной: [учебник] / М. П. Котюрова. – М., 2010.

12. Котюрова М. П. Культура научной речи: текст и его редактирование: [учебник] //М. П. Котюрова, Е. А. Баженова. – М., 2008.

13. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста // А. Э. Мильчин. – М., 2005.

14. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник / А. Э. Мильчин. – М., 1998.

15. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник / А. Э. Мильчин, Л. К. Чельцова. – М., 2004.

16. Редакторская подготовка изданий: [учебник] / под ред. С. Г. Антоновой. – М., 2004.

17. Редактирование отдельных видов литературы: [под ред. Н. М. Сикорского]. – М., 1987.

18. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования: [учебник] / Н. М. Сикорский. – М., 1980.

19. Стилистический энциклопедический словарь русского языка: [под ред. М. Н. Кожиной]. – М., 2003.

20. Арзамасцева И.Н. Детская литература: [учебник] / И. Н. Арзамасцева, С.А. Николаева. – М.: Академия, 2005. – 576 с.

21. Барыкин В.Е. Проблемы переиздания художественной литературы /В.Е. Барыкин // Книга: Исследования и материалы. – М., 1988. – Bыпуск 55.

22. Боярская С. Над рукописью детской художественной книги / С. Боярская // Редактор и книга. –М.: Книга,1982. – Вып.9. – С.142–160.

23. Кизилова В. В. Дитяча українська література: [підручник] / В. В. Кизилова, В. Ф. Пушко. – Луганськ: Знання, 2008. – 296 с.

24. Козлова М. М. Редакторская подготовка литературно-художественных изданий: [ учебное пособие ] /М.М.Козлова. – Ульяновск: УлГТУ, 2006. – 52 с.

25. Кузьмичев И. С. Редактирование художественной литературы: исторический аспект: [учеб.пособие] / И. С. Кузьмичев, Е. М. Гушанская. – СПб., 2007. – 368 с.

26. Маршак С.Я. За большую детскую литературу [Электронный ресурс]: Статья. – Режим доступа http://www.s-marshak.org/content/view/56/

27. Огар. Е. І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: [навч. посіб.] / Е. І. Огар. – Львів : Аз-Арт, 2002. – 158 с.

28. Редакторская подготовка изданий: [учебник ] / под общ. ред. С. Г. Антоновой. – М.: Изд-во МГУП, 2002. – 468 с.

Літературне редагування1. Валгина Н. С. Теория текста / Н. С. Валгина. – М., 2003.2. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического

исследования / И. Р. Гальперин. – М., 2005.

17

3. Голуб И. Б. Конспект лекций по литературному редактированию / И. Б. Голуб. – М., 2004.

4. Золотова Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г. А. Золотова. – М., 1999.

5. Іванченко Р. Г. Літературне редагування / Р. Г. Іванченко. – К., 1986.

6. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник / А. Э. Мильчин. – М., 1998.

7. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста / А. Э. Мильчин. – М., 1980.

8. Накорякова К. М. Литературное редактирование: общая методика работы над текстом / К. М. Накорякова. – М., 2002.

9. Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования / М. Д. Феллер. – Львов, 1978.

4. Оцінювання та організація конкурсного відбору 4.1. При організації конкурсного відбору фахова атестаційна комісія

Навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій керується Правилами прийому до університету, а також рішеннями Вченої ради Навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій щодо програм вступних випробувань. Вступні випробування відбуваються у вигляді письмового іспиту з можливим усним компонентом.

4.2. Програми додаткових вступних іспитів для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра, здобутого за іншим напрямом підготовки, затверджуються рішеннями Вченої ради Інституту юриспруденції та міжнародного права.

4.3. Конкурсний бал (КБ) особи, яка претендує на зарахування за ступенем магістра, формується за формулою: КБ = СБ + ДБ + ВІМ + ВВ; де СБ – середній бал (за 100-бальною шкалою) додатка до диплому за ступенем бакалавра (для осіб, які вступають на навчання на базі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста – середній бал за сумою оцінок додатків до дипломів за ступенем бакалавра і освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста); ДБ – додаткові бали за навчальні та наукові досягнення (не можуть перевищувати 30 балів); ВІМ – оцінка вступного іспиту з іноземної мови (за 100-бальною шкалою); ВВ – результат вступного випробування з фаху (за 100-бальною шкалою). Вступний іспит з іноземної мови передує вступному випробуванню з фаху.

4.4. Конкурсний бал ( КБ ) особи, яка претендує на зарахування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, формується за формулою: КБ = СБ + ДБ + ВВ; де СБ – середній бал (за 100-бальною шкалою) додатка до диплому за ступенем бакалавра; ДБ – додаткові бали за навчальні та наукові досягнення (не можуть перевищувати 30 балів); ВВ – результат вступного випробування з фаху (за 100-бальною шкалою).

18

4.5. При розрахунку середнього балу додатку до диплому враховуються, незалежно від форми контролю (іспит, диференційований залік, залік) усі підсумкові оцінки з навчальних дисциплін, практик (за винятком оцінки з фізичного виховання, оцінок з факультативних дисциплін, якщо вони виділені в додатках дипломів окремо).

4.6. Для визначення середнього балу (за 100-бальною шкалою) додатка до диплому за ступенем бакалавра (для осіб, які вступають на навчання на базі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста – середнього балу додатків до дипломів за ступенем бакалавра та освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста), що не містить оцінок у 100-бальній шкалі, застосовується переведення оцінок додатку до диплома та державної атестації відповідно до табл.1.1.

Таблиця 1.1 Переведення оцінок до 100-бальної шкали

Оцінка 100-бальна шкала

Оцінка у 4-бальній шкаліВідмінно (5) 95

Добре (4) 82Задовільно (3) 67

Оцінка у 2-бальній шкаліЗараховано 75

Оцінка за шкалою ЕСTSА 95В 87С 80D 70Е 62

4.7. Знання та вміння, продемонстровані абітурієнтом на вступних випробуваннях незалежно від форми проведення, оцінюються за прийнятою в університеті 100-бальною шкалою. Особи, які набрали на будь-якому вступному випробуванні менш як 60 балів, позбавляються права участі в наступному вступному випробуванні та в конкурсі. Апеляції на результати вступних випробувань з іноземної мови та фаху розглядаються Апеляційною комісією СНУ ім. В. Даля.

4.8. Нарахування додаткових балів за навчальні та наукові досягнення відбувається на підставі документально підтверджених результатів участі студента в університетських, Всеукраїнських і міжнародних конкурсах студентських наукових робіт, наукових конференціях, в університетських, Всеукраїнських і міжнародних студентських олімпіадах, наявності публікацій, заявок на винаходи тощо. Оцінювання певних видів навчальних та наукових досягнень в балах наводиться в табл. 1.2. Олімпіади, конкурси наукових робіт, наукові статті та виступи на конференціях вважаються фаховими лише за відповідністю напряму підготовки (або галузі знань).

19

Рішення про нарахування додаткових балів (ДБ ) приймає фахова атестаційна комісія після прийняття вступного випробування з фаху.

4.9. Інформація щодо дати, часу і місця проведення вступних випробувань оприлюднюється на інформаційних стендах Приймальної комісії не пізніше останнього дня подання документів, передбаченого Правилами прийому до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля у 2015 році.

4.10. Підбиття підсумків конкурсного відбору, встановлення конкурсних оцінок і особистих рейтингів претендентів, конкурсного балу (за спеціальностями, формами навчання) здійснюється фаховою атестаційною комісією Інституту юриспруденції та міжнародного права після завершення всіх вступних випробувань та оформляється протоколом за встановленою формою.

4.11. Рішення щодо надання рекомендації на навчання приймається виключно за сформованим за конкурсним балом рейтингом особи серед претендентів на здобуття ступеня магістра або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

В. о. завідувача кафедри журналістики ___________ І М. Кошман Голова фахової атестаційноїкомісії ______________Т. В. Шаповалова

20