Миронівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенівСвітловодської районної державної адміністрації

Вчитель: Коряченко Л.В.

«Миронівка – гарне село»(Творчий проект учнів 4 класу)

Навчальна мета та очікувані результати:• поглибити знання дітей про історію рідного краю;розширити знання учнів про те, що вирощують і виготовляють у рідному краї;• познайомити учнів із видатними людьми;• вчити виступати перед аудиторією для супроводу презентації;• формувати в молодших школярів життєві компетентності: уміння працювати з довідковою літературою, вибирати головне, коротко формулювати свою думку, використовувати засоби Інтернету;• розвивати навички роботи в групах, доводити слухачам свою думку, ілюструвати зібраний матеріал;• виховувати любов до рідного краю, повагу до працівників сільського господарства.

Ключові питання:• Що тобі відомо про історію нашого села?

Тематичні питання:• Звідки походить назва села?• Які ти знаєш історичні пам’ятки нашого села?• Чим багатий рідний край?

Змістові питання: • Коли вперше згадується наше село? • Як село називалося раніше? • Які пам’ятки воїнам Великої Вітчизняної війни є в селі? • Що вирощують і виготовляють у нашому краї? • Яких видатних людей, які мешкали в рідному краї, ви знаєте?

Тип проекту: груповий, середньотривалий.

Навчальні предмети: «Я і Україна», історія України.

Склад учасників проекту: учні, класовод, бібліотекар, батьки, учителі музики та історії.

Етапи роботи над проектомІ. Підготовчий етап.Визначення та обговорення з учнями теми та завдань проекту.

У чому полягає задум? Для чого це потрібно?Дізнатися якомога більше про історію свого села, його назву, коли вперше згадувалося наше село

- Щоб учні знали історію свого села, скільки часу пройшло від виникнення Миронівки, яким воно було раніше і

яким стало тепер.- Щоб виготовити ілюстрований довідник «Миронівка - гарне село» та провести урок

ІІ. Планування діяльності для досягнення поставленої мети.1. Обговорення в класі ідеї проекту.2. Склад учасників проекту (учні, бібліотекар, учитель, учитель історії, батьки).3. Висловлення міркувань щодо форми представлення результату (фотовиставка, колаж, міні-книга). Вибір одного варіанту із запропонованих – урок та виготовлення ілюстрованого довідника.4. Об’єднання учнів у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.5. Обговорення та вивчення ключових питань.6. Визначення джерела потрібної інформації (бібліотека, допомога дорослих, Інтернет).7. Індивідуальні та групові консультації дітям.8. Звіт про проведену роботу (проведення уроку на тему «Миронівка – гарне село», оформлення ілюстрованого довідника).

ІІІ. Виконання проекту (клас поділяється на групи).Завдання для груп

Група Завдання: пошук інформації«Науковці» Збір інформації про виникнення села, його

першої назви«Дослідники» Збір інформації про розвиток села«Сучасники» Збір інформації про сучасне село«Етнографи» Вірші про Наддніпрянський край, пісні про

село«Фотокореспонденти» Збір фотоматеріалів про краєвиди села,

видатних людей села

ІV. Підбиття підсумків. Захист проекту (урок).

Мета. Поглибити знання дітей про історію рідного краю; розширити знання учнів про те, що вирощують і виготовляють у рідному краї; познайомити учнів із видатними людьми, які мешкали в рідному краї; виховувати любов до рідного краю, повагу до людей праці. Обладнання. Напис на дошку «Миронівка – гарне село», фотографії з краєвидами села, фотографії видатних людей, вишиті рушники, ваза із колосками пшениці, герб і прапор Кіровоградської області, географічна карта України, комп’ютер.

Хід уроку Святково прибраний клас, на столі комп’ютер, на якому чергуються слайди. Розповіді вчителя й учнів супроводжуються демонстрацією слайдів.

І. Організаційний момент1. Емоційне налаштування учнів

Ось дзвінок нам дав сигнал –Працювати час настав.Тож і ми часу не гаймо,Творчий проект свій захищаймо.

2. Вправа «Чарівні слова» Вчитель дає установку, що за його словесною командою дітям потрібно виконати рухи, але їх можна виконати тільки у тому випадку, якщо вчитель скаже «Будь ласка».

1. Поплескайте, будь ласка, в долоні.2. Стукніть лівою ногою.3. Плигніть на місці.4. Помахайте сусідові по парті, будь ласка.5. Покажіть язика.6. Присядьте на стільці7. Посміхніться, будь ласка.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів1. Технологія «Мозковий штурм» - За що ви любите своє село?2. Вправа «Очікування» - Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? - Що хочете дізнатися нового?

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку - Дорогі діти, шановні батьки, сьогодні учні 4 класу захищатимуть свій творчий проект «Миронівка – гарне село», присвячений 75 річниці заснування Кіровоградської області.

ІY. Мотивація навчальної діяльності - А знання нам ці необхідні для того, щоб знати історію свого рідного краю, адже історія живе поміж нас. Вона з’єднує нас, як ниточка, з людьми, які жили перед нами й будуть після нас.

Y. Виконання проекту1. Розповідь учителя (з використанням географічної карти України)

Діти, ми щасливі з вами тому, що проживаємо в мальовничій степовій Кіровоградщині. Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту (20-15 тис. років тому). На сьогодні область включає: 21 район, 4 міста обласного значення, 8 міст районного значення, 27 селищ міського типу, 19 селищ, 998 сіл. На життя людей на певній території завжди впливають географічне розташування, ландшафт та природні умови. Наша

область розташована у центральній частині України, на півдні Придніпровської височини, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу, на межі лісостепу та степу в помірних широтах, займаючи площу 24,6 тисячі квадрат-них кілометрів (4,1 % території України). Практично вся територія розміщена на правому березі Дніпра, за винятком селища Власівки, яке входить до складу м. Світловодська і розташоване на лівому березі. Протяжність території області з півночі на південь - 160 км, із заходу на схід - 315 км. Найближчими морями є Азовське та Чорне. Кіровоградщина межує з Черкаською, Полтавською, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською та Вінницькою областями. Вигідне географічне розташування нашої області зумовило розвинуту транспортну мережу. 10 автомагістралей загальною довжиною 732 км зв'язують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи. Провідною є автомагістраль Київ - Одеса як частина міжнародного транспортного коридору. На залізничний транспорт припадає 95,5 % вантажних перевезень; найбільше значення для нашого краю мають Південно-Західна залізниця та вузлові станції Кіровоград, Знам'янка і Помічна. Населення області становить 1 млн. 10 тис. осіб (2,2 % населення України). З них 384,6 тисячі - сільське, 635,4 тисячі - міське. Особливістю національного складу населення Кіровоградщини є її багатонаціональність: на території області проживають представники 98 національностей і народностей: українці, росіяни, молдовани, білоруси, вірмени, болгари, євреї, цигани, корейці та інші. Розміщення населення нерівномірне: найбільш

щільно заселені міста та приміські зони. Особливості історії та природи краю відображає його символіка. Центральною фігурою герба та прапора є скіфський степовий орел - один із найдав-ніших зразків орлиної символіки, знайдений під час розкопок Мельгуновського кургану у 1763 році. Золотий орел символізує рідну землю, спадковість її поколінь, духовне відродження. Золоте пшеничне колосся в оздобленні герба підкреслює багатство хліборобського краю, дубове листя - могутність і витривалість. Кольори символіки - синій, червоний (малиновий), золотий (жовтий) - підкреслюють давні козацькі традиції та багатство землі степової України.

2. Презентація роботи кожної групи 1-ша група «Науковці» Село Миронівка розташоване на правобережжі р. Дніпра за 25 км на південь районного центру - м. Світловодськ і за 10 км від залізничної станції Лікарівка. Площа села 296,4 га, населення - 633 чол.

За переказами село засноване в двадцятих роках XVIII століття кріпаками з Київської та Полтавської губернії. Відомо, що в 1780 році, було збудовано церкву яка існувала до 1927 року.На той час село називалось Переводчикове, і в 1827 року в селі

нараховувалось 140 дворів. Існує легенда про виникнення нашого села. Якось

вулицями села на кареті проїжджав пан. Дорога була розмита дощами. Панська карета вскочила в канаву і зламалася. Неподалік жив селянин Мирон. Він і допоміг панові полагодити карету. І за це пан назвав поселення Миронівкою на честь селянина.

2-га група «Дослідники» Згідно перепису 1886р. в селі була волосна управа, двокласна церковно-приходська школа, олійниця, 22 вітряки - млини, 3 кузні, гончарня, поштова станція і 4 бакалійних крамниці. На той час налічувалось біля 300 дворів - 1764 жителів села. Всі селяни працювали на поміщиків та панів, яких у селі було троє: Гальченко, Тітченко, Хмелевський. Після реформи 1861 року селяни змушені були орендувати землю у поміщиків, а за неї віддавати половину врожаю, що змушувало чимало сімей бідувати. Тяжке життя селян кликало до протистояння і боротьби з поміщиками. Хвилі першої революції 1905 - 1907 рр. докотились і до Миронівки. Більшовицькі ідеї, які поширювались, підбурювали селян до повстання. Під проводом повстанців, організатором яких були Марченко Василь та інші було розібрано панське майно. Щоб уникнути розправи поміщик Гальченко втік до міста, звідки керував придушенням повстання. Десятки селян безпосередньо брали участь в боях за радянську владу, на фронтах громадянської війни, в партизанських загонах. В лютому 1918 року в селі було проголошено Радянську владу. Першим головою сільської ради було обрано Гончаренка Івана Гнатовича.В 1920 році в Миронівці було створено першу селянську організацію "комітет незалежних селян". В 1922 році в селі було створено партійний осередок , під керівництвом якого було організовано перше товариство по спільному обробітку землі під назвою "Вільна праця". А вже в 1928 році було організовано тимчасовий колгосп, який називався "Радянський". В 1929 році цей колгосп закріпився і названо його іменем Леніна. В кінці 1929 - 1930 року селяни масово вступали в колгосп. Першим головою колгоспу був житель села Ангурець Артем Власович. Селяни мали надію на

краще життя. Але страшним лихоліттям стали роки голодомору 1932-1933 років для кожної родини. Точної кількості жертв встановити неможливо. Очевидців, жителів села, які дожили до наших днів, залишилось дуже мало. З їхніх спогадів відомо те, що недороду не було. Люди мерли від голоду тому,

що збіжжя було відібрано і вивезено як з колгоспу так і з осель селян. На честь загиблих від голодомору на сільському цвинтарі встановлений

пам’ятний хрест. Війна 1941 року перевернула життя всіх селян

шкереберть. В перші дні війни на фронт із села пішли 300 чоловіків. В період тимчасової німецько-фашистської окупації в Миронівці діяла підпільна група на чолі з Головком Іваном Петровичем , яка входила до складу партизанського з'єднання імені Ворошилова. Активними учасниками підпілля були

Трофуша Лідія Яківна, Головко Олександр, Горбенко Іван та інші. 465 жителів села воювало на фронтах Великої Вітчизняної війни. 200 з них нагороджено орденами і медалями. Уродженець села Скрипник Кость Сергійович у партизанському з'єднанні О.Федорова очолював радіовузол зв'язку з українським штабом партизанського руху. Після визволення України в 1944 році Скрипник К.С. був направлений у складі партизанської групи під командуванням полковника Діброви в Чехословаччину на допомогу словацькому національно-визвольному руху. Село Миронівку було звільнено від німецько-фашистських загарбників в кінці листопада 1943 року воїнами 116 Харківської Червоного Прапора стрілецької дивізії імені Кутузова. Війна принесла для миронівців тяжкі втрати : 125 воїнів-односельчан загинули на фронтах війни, 322 воїни Червоної армії полягли за визволення села. Вони поховані в Братській могилі в центрі села. А на честь загиблих односельчан встановлено Обеліск слави, де поіменно вказані прізвища загиблих. В післявоєнний час почався повий етап боротьби за відбудову села, за відродження господарства. В 1948 році колгосп очолив Бурлака Степан

Іванович. За всі роки відбудови та становлення колгоспу при

зміні керівників основною діяльністю селян було землеробство та тваринництво. При голові господарства Чупілко I.A. в 1956-1960 рр. було створено ставки, де вирощували рибу. В 1961-1973 рр. при керівництві Кодаченка В.Г. колгосп здобув найбільшого розквіту. Село інтенсивно будувалося. Глиняні мазанки колгоспників

замінювалися добротними цегляними будинками. В 1961 році збудовано двоповерхову школу. Було зведено Обеліск Слави та Будинок Культури. Будувались нові виробничі будівлі - пташники, молочно-тваринницькі та свиноферми, тік. Розширювався парк машино-тракторної бригади, будувались гаражі та майстерні.

3-тя група «Сучасники» В 1981 році почалося будівництво каналу "Дніпро – Інгулець" який розітнув село навпіл. Паралельно з його будівництвом в селі було збудовано дороги з асфальтовим покриттям, прокладено водопровід. З 1991 року почато газифікацію села, але не закінчено і по даний час. Збудовано новий адмінбудинок. За роки перебудови зазнало змін і сільське господарство. Колгосп було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Миронівське», землю розпайовано. З 1997 по 2001 рік ішов процес виходу з членів КСП та утворення нових господарств, які орендували земельні паї селян. На даний час село налічує 239 домогосподарств, в них проживає 633 осіб. На території села є фельдшерський пункт, бібліотека, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, загальноосвітня школа І-П ступенів, дошкільний навчальний заклад, ветеринарна дільниця. В селі розміщені підрозділи Управління каналу Дніпро - Інгулець: насосна станція №2 та обслуговуюча дільниця №2. При сільській раді створене комунальне підприємство

"Буревісник", яке забезпечує обслуговування водопровідної мережі села. Працюють три заклади торгівлі, які забезпечують населення продуктами харчування та товарами першої необхідності. Є АТС на 200 номерів. Землі сільської ради складають 3344,5 га. З них ріллі - 2447,4 га, землі лісогосподарських підприємств - 274,3 га та водогосподарського підприємства каналу - 62,4 га.

Всі землі сільськогосподарського призначення знаходяться в обробітку сільськогосподарських підприємств, що зареєстровані та працюють на території сільської ради: ABПП "Украгротехнологія", ФГ»Колос", СТОВ "Лік-агро", ФГ "Дужонков", та інші фермерські господарства. Підприємства спеціалізуються на вирощуванні сільськогосподарських зернових культур. АВПП «Украгротехнологію» очолює Шевченко В.О. На території його підприємства висаджено розарій із 3000 кущів троянд.

На території сільської ради є поклади бурого вугілля. Почесним громадянином нашого села є Кошман Микола Павлович, 1944 року народження, уродженець села, генерал-полковник Радянської Армії, який на час проживає в Росії і є головою управління житлобуду Російської Федерації. На його честь на адмінбудинку встановлено почесну дошку. Він є частим гостем в учнів місцевої школи, надає їм спонсорську допомогу (комп’ютерний клас, металопластикові вікна).

Перегляд кінофільму про життєвий шлях М.П.Кошмана.

4-та група «Етнографи» Силами вчителя історії Коновала О.Ф. та вчителя музики Горбаченка І.М. була написана пісня «Миронівка – гарне село», яка стала гімном нашого села.Учні виконують пісню.1. Миронівка – гарне село: Зелене, гостинне, привітне. Таким воно з прадіда-діда було. Тепер за онуками квітне. Приспів: І тягнуться руки до нені Нащадків далеких родів, Що сіяли жито із жмені По схилах родючих горбів.2. Дбайливо звелись у долині Добротні будинки села, Всміхаються вікна калині Усмішкою чистого скла. Приспів:3. Всміхаються люди з долини Зеленому морю хлібів, У море те хвилями лине З високих, розлогих ланів. Приспів:4. Миронівка – гарне село. В обіймах веселих лісів; Сердечним народом було Засіяне з давніх часів.

YІ. Підсумок уроку Ось і підходить до закінчення наш урок. З нього ви дізнались про те, яким було наше село в давнину, яким стало тепер. Під час роботи над проектом «Миронівка – гарне село» ви довідались, як глибоко в давнину сягає наше коріння. Ще більше полюбите своє село, бо воно є часточкою щедрої української землі, ім’я якій – Кіровоградщина.