МАН і ЯЛистопадгрудень 2013

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

Ó÷í³ ÌÀÍ – ó÷àñíèêè ì³æíàðîäíîãî ïðîåêòó Ìàëåíüêà ìîäåëüóí³âåðñèòåòó

Мала академія існує для тихучнів, яким затісна шкільнасорочка. Це маленька мо�дель університету, де виможете знайти своє покли�кання і пересвідчитися, щообрали відповідний фах.

Тут учні ознайомлюються зуніверситетським типом нав�чання: відвідують практичнізаняття та лекції, пишуть першінаукові роботи під керівництвомвисококваліфікованих виклада�чів Малої академії та Львівсь�кого національного універси�тету імені Івана Франка.Науковий досвід починаєшреально оцінювати під часнавчання у вищому навчальномузакладі, коли студенти пишутькурсові. Випускники Малоїакадемії вже знають, чим вонизайматимуться, поки їходногрупники ще навіть неуявляють процесу написанняробіт.

Але Мала академія — це нетільки навчання. Завдякиплідній роботі директора ІванниАнтонівни Бородчук ви маєтеширокі можливості. Минулогороку я була учасницею літньоїшколи Львівської МАН, щопроходила в Карпатах. Їїучасники змогли поринути у світфольклору, записуючи народніпісні та інсценізуючи до деталейсвято Івана Купала. А також ми,як і учні Сковороди, слухалилекції просто неба.

Зовсім іншим, але не меншцікавим було навчання уВсеукраїнських профільнихшколах на базі Національногопедагогічного університету ім.М. П. Драгоманова. На секціїлінгвістики я здобула досвіднаписання мовознавчих нау�кових робіт. А також отрималаморе вражень та друзів з усієїУкраїни.

Мала академія дарує учнямбагато можливостей, головне —вміти їх використати. Тож бажаювам, як і нам бажали навипускному святі: від академіківМАН стати академіками НАН.

Анна КОМАРИЦЯ,студентка 1 курсу

ЛНУ ім. І. Франка

Життя у суспільстві вимагає безперервного протистояннясоціальним небезпекам та ризикам. Продемонструватинайважливіші та виявити методи боротьби з ними – такамета молодіжної міжнародної конференції „Безпечний юніор”,яка відбувалася цього року в місті Нови'Сонч (Польща) ужовтні. Участь у проекті взяли команди школярів і студентівіз Польщі, Чехії, Росії та України.

Домашнім завданням команд булостворити мультимедійні чи відео�презентації на тему заходу. Учасникиукраїнської команди підготувалипроекти важливих соціальних загроз,які в більшості базувалися на власнихнаукових дослідженнях. Не дивно, аджеУкраїну представляли колишні аботеперішні учні Малої академії наук, яказаохочує молодь до науково�дослідницької роботи. В Польщу відУкраїни поїхало семеро – троє зіЛьвова і по одному представникуЛуцька, Рівного та Івано�Франківська,у супроводі куратора Київської МАННаталії Легкої.

До поїздки в Нови�Сонч ми малознали про те, як усе відбуватиметься.Думали, що знаємо достатньо –екскурсії, теоретичні та практичнізаняття, покази телефільмів, пред�ставлення презентацій та вечорикультури. Та хто міг передбачити, щонас поведуть у в’язницю (найсуво�рішого режиму), продемонструютьтерористичний акт – показовий, алена найвищому рівні відтворений спец�службами, познайомлять із дивовиж�ною жінкою – однією з найуспішні�

ших у Польщі – послом у Євросоюзі?Коли ми прибули, Польщапочала

прокидатися, і ми побачили трохиКракова. Нас гарно зустрів пан Лєшек,якому сердечне спасибі заорганізацію.

В перший день в очі впадали всідеталі, але то була лише першасторінка вражень. Події ніколи неповторювались, тому й емоції, які вонивикликали, були різні: свіжі, нові.Можливо, тому й здається, що ночі нерозділяли дні, і весь час, проведенийтам, – один суцільний день, насиченийі швидкоплинний. Жили безвнормованого графіку. Погодьтеся,рідко таке буває в подібних поїздках.Треба зранку виїжджати за межі міста– сніданок о 7:30; стомимось –наступного дня снідати будемо о10:00. Заходи у межах проекту булинайрізноманітніші. Кожній команді буввиділений певний день для показупрезентацій своїх бачень небезпек тазагроз. Розповіді наших іноземнихколег були корисними пізнавально.

(Продовження на 4 стор.).

Грудень 2013 року МАН і Я2

²ñòîð³þ ñâ êðà¿íè ïîâèíåíçíàòè êîæåí

Мала академія –шанс вибрати

майбутнєПрограма, за якою

навчаються учні секціїпсихології Малої академіїнаук, є оглядом базовихпредметів першого курсу увиші. Позаяк у школахнемає такої дисципліни,завдання викладачів по�лягає у тому, щоб сфор�мувати уявлення пропрофесію психолога.

Учні старших класіввивчають потенційні мож�ливості і психіку людини, асаме: пам’ять, мислення,особистісні якості, уяву. Підкерівництвом учителівучасники секції пишутьнауково�дослідницькі роботи,з якими постійно посідаютьпризові місця на конкурсах.

Розмовляємо з ОленоюМушинською, ученицею секціїпсихології.

– Чому Ти обралапсихологію?

– Професія психологадавно мене зацікавила, і язахотіла краще пізнати її.Мені цікаво вивчати поведінкулюдини, її психіку таіндивідуальність. І найголов�ніше – це прагнення зро�зуміти людей і старатисьдопомогти їм.

– Як проходить навчання?– Малу Академію я відвідую

двічі на тиждень. Один день це– лекція. Там стараєшсяуважно все засвоювати, щобпізніше застосувати напрактичних заняттях. Хочувідзначити хороше ставленнявикладачів. Приємні люди, якізавжди допоможуть таскерують на правильнийшлях.

– Яка, на Твою думку,різниця між уроками ушколі і заняттями у МАН?

– Головна перевага МАН– добровільність, необо�в’язковість. На шкільнихуроках не завжди можнависловити свою думку,реалізувати себе та матихороші стосунки з колек�тивом.

Одна з найбільших перевагнавчання в Малій академіїнаук – це можливість для учніввизначитися з майбутньоюпрофесією. Якщо починати уюному віці розвивати своїздібності, є всі шанси статихорошим спеціалістом упевній професії.

Анастасія МАНЮХІНА,10 А клас, СЗШ № 51

Відвідавши нещодавно лекцію історичної секції ЛОМАН, яздобула чимало цікавої інформації, розширивши власне колознань. Викладач показала нам презентацію про відзначення натеренах України не лише українських, а й радянських свят,провівши опитування людей різних областей. Після лекції япоспілкувалася з Іриною Вах, яка вже два роки відвідує заняттясекції.

– Чому ти обрала саме історичнусекцію?

– Як на мене, історія – це один ізнайцікавіших профілів, із нею янамагатимусь пов’язати своємайбутнє. В Малу академію я прийшлапередовсім із метою поглибленоговивчення історії, а також щоб знайтилюдей із подібними поглядами нажиття.

– Що ти відкрила для себе нового,коли переступила поріг академії?

– Коли я прийшла в МАН, тозрозуміла, що на історію можнапоглянути з різних боків. До того жшкільна історія значно відрізняєтьсявід МАНівської. Тут я навчилася більшчітко та лаконічно висловлювати своюдумку. А також мене вразилаатмосфера, яка панує тут. Ще під часдня „відкритих дверей” звучало багаторозмов про так звану „МАНівську”дружбу. А вже відвідавши заняття, япознайомилася з чудовими людьми, якізгодом стали для мене хорошимидрузями, готовими прийти на допомогуу будь�який момент.

– Які саме заняття подобаютьсятобі найбільше?

– Найцікавіше, коли для наспроводять екскурсії, а це буває доситьчасто. Я побувала у Музеї етнографії, вбібліотеці Драгоманова, в Музеї„Тюрма на Лонцького”. Відвідавши ціустанови, я відкрила для себе багато

нової інформації. Найбільше враженнясправила в’язниця на вулиціЛонцького, у якій відбувалися масовірозстріли політичних в’язнів.

– Поділися спогадами проісторико�краєзнавчу експедицію.

– Протягом 10 днів миознайомлювалися з історичнимминулим та сьогоденням Сумщини,відвідуючи музеї та дізнаючись прожиття та побут наших пращурів. Цебуло надзвичайно цікаво танезабутньо, адже я познайомилася зМАНівцями різних регіонів тадетальніше дізналася про їхнє життя,цінності, поведінку і мала змогупорівняти підлітків різних областей.

– Для чого взагалі треба вивчатиісторію?

– Я вважаю, що історію своєї країниповинен знати кожен громадянин,адже саме завдяки нашим пращурамми отримали суверенітет, требавивчати досвід попередніх поколінь,принаймні, щоб учитися на їхніхпомилках і не допускати багатьохтрагедій, які пережила наша нація.Необхідно вшановувати пам’ятьлюдей, які жили у попередніх століттях,та знати злети і падіння, щотраплялися на тернистому шляхуУкраїни до незалежності.

Вікторія КОРПАН,10 клас, СЗШ № 32

МАН і Я Грудень 2013 року 3

Секція хімії стає популярнішою

Інтелектуальні змагання

З 11 до 27 листопада 2013 р. майбутні хіміки, які навчаютьсяв ЛОМАН, взяли участь у першому (відбірковому) туріІнтернет/олімпіади.

Більшість учнів секції хімії вмайбутньому хочуть стати хімікамиабо медиками. Заняття від�буваються двічі на тиждень. Натеоретичних заняттях студентививчають нові способи застосуванняформул, розв’язують задачі з вищимрівнем складності та вдосконалюютьсвої знання з хімії. На практичнихзаняттях все значно цікавіше.Виконуючи лабораторні роботи,школярі використовують своїтеоретичні знання на практиці.Недавно вони вирощували кристали,що викликало загальний захват. Назаняттях учні стикаються з потребоюзнань, наприклад, із фізики. Зокремапри вирощувані кристалів МАНівцівикористовують знання фізико�

хімічних процесів.Мені пощастило потрапити на одне з

занять юних хіміків та поспілкуватися зними. Я запитала, чи достатньодекількох годин на тиждень, щобосягнути глибини цієї науки. Думкирозійшлися. Одна зі студентоксказала, що двох разів мало, аджейдеться про великий обсяг матеріалу –програма 7�10 класів. Крім того,одночасно навчаються учні різного віку,відповідно вони мають неоднаковінавики з цього предмету. Та всіх їхоб’єднує одне – любов до природничихнаук. Крім того, більшість учнів каже,що заняття добре впливають на їхнюуспішність із хімії у школі.

З опитаних мною учнів усі готовіпов’язати своє майбутнє з хімією, а

для когось це просто хобі. Більшістьрозповіли, що секцію їм порадилишкільні вчителі, адже вони бачилихист учня у вивченні цієї галузі. Зоднією ученицею трапилась дивнаісторія. Записавшись на іншу секцію,вона переплутала аудиторії тапотрапила у секцію хімії. Сприй�нявши це за збіг долі, Настя успішносклала іспити та залишиласьпізнавати хімію.

Останнім часом секція хімії сталабільш популярною, ніж декілька роківтому. Більшість її випускників стаютьмедиками або хіміками. Зокрема, з 70абітурієнтів, які минулого рокувступили на хімічний факультет,семеро були випускниками МАН.

Не кожному підкорюються вершиницієї науки. Але, якщо ви знаєте, щохімія – це ваше покликання, незволікайте, завітайте до секції з хімії!

Віка ГОЛОМОВЗА,9 клас, Гімназія

Бл. Кл. Шептицького

20 листопада Львівська обласна МАН,Дрогобицький педагогічний ліцей та Дрогобицькийдержавний педагогічний університет ім. Івана Франкаорганізували у Дрогобичі інтелектуальну гру брейн�ринг. Змагання проходили у приміщенні Інститутуфізики, математики, економіки та інноваційнихтехнологій Дрогобицького педуніверситету.

Команди�учасники при�були в Дрогобич із усіхкуточків Львівщини. Найро�зумніші діти Ходорівського,Дрогобицького, Самбір�ського, Жовківського, Жида�чівського, Миколаївськогота Стрийського районівприїхали на змагання, щобперевірити свої інтелекту�альні здібності та позма�гатися зі своїми одноліт�ками.

У брейн�рингу бралиучасть команди двох ліг:п’ятнадцять команд стар�шої (10�11 класи) та десятьсередньої (8�9 класи). Укожній команді було пошість дітей.

Львівську обласну МАН нагрі представляли учні сек�цій хімії, інформатики,математики, історії, укра�їнської мови та літератури,англійської мови. Науковим

наставником команди булаЛюбов Селіверстова –керівник гуртка математикиу Львівській обласній МАН.Любов Валентинівна зумілачудово організувати тапідготувати команду добрейн�рингу.

Гра складалася з трьохтурів: відбіркового, пів�фіналу та фіналу. Змаганняпочалися зі вступного словапрофесора Надії Скотної.Учасників також віталазаступник начальника від�ділу освіти міської радиОльга Олексюк. Зачитализвернення народного де�путата Романа Ілика. Усібажали учасникам цікавої,пізнавальної гри і перемоги.

Після оголошення правилгри почалося жеребкуван�ня, яке визначило порядоккоманд у грі та їх суперників.У зв’язку з тим, що числокоманд було непарне, однакоманда з кожної віковоїкатегорії автоматично пе�реходила у наступний тур.

Члени журі викликали насцену по дві команди у томупорядку, який визначиложеребкування. Учасникисідали за столи – іпочиналася гра. Ведучийзачитував питання, потімпочинався відлік часу,гравці мали право думатинад відповіддю лише хви�лину. Команда, яка зналавідповідь, натискала кнопку,лунав сигнал, тоді одинучасник із команди від�повідав. Якщо відповідь

була правильна, ведучийзараховував гравцям одинбал, якщо ні, то відлік часутривав далі, і суперникимали змогу відповістиправильно. Ведучий читавнаступне запитання, якщоніхто не відповів правильно.Перемагала команда, якаперша набрала чотирибали. Потім на сценувиходили дві наступнікоманди під супровідмузики Моцарта і ЖоржаБізе, яка урочисто лунала взалі.

Команда Львівської МАНвибула з гри ще у від�бірковому турі з рахунком3:4 на користь суперників.

Запитання кожного нас�тупного туру були складнішіі каверзніші. Змагання булидуже захоплюючі, кожен зучасників зміг перевіритисвої знання, адже булобагато цікавих запитань.Учасники команди Львів�ської обласної МАН хоч і нездобули перемоги, алепоспілкувалися з новимизнайомими.

Переможцем у старшійлізі став Дрогобицькийпедагогічний ліцей, а усередній – Самбірськагімназія. Друге місцепосіли Жовківська ЗОШ № 1і Дублянська ЗОШ від�повідно у старшій і середнійлігах. Ходорівська ЗОШ№ 1, Пустомитівська ЗОШ№ 2 (старша ліга) іТрускавецька НВК „СЗШ№ 2�гімназія” (середняліга) здобули третє місце.

Наталія БОДНАР,10 Б клас, CЗШ № 1

Грудень 2013 року МАН і Я4

(Закінчення. Поч. на 1 стор.).

Проекти в рамках „Мо�лодь у дії”, такі як „Безпеч�ний юніор”, цікаві своїмпрактичним наповненням.Нам не давали довгозасиджуватись на одномумісці, не розказували, апоказували. В перший жедень ми побували нафестивалі, де могли взятиучасть у конкурсах, поба�чити показові акти порятун�ку постраждалих в аварії.Іншого дня ми відвідали однузі служб, яка здійснює такуфункцію, побувавши у нещо�давно збудованій, осучасне�ній пожежній частині. Та,безумовно, найцікавішим буврозіграний на водосховищіГЕС терористичний акт зісправжніми димовими шаш�ками, пострілами! І, на щас�тя, несправжніми заручника�ми та пожежею.

Не забули організатори йпроблеми соціальні, орга�нізували нам похід до бу�динку безпритульних, де мидізналися, куди можутьзвертатись безхатченки уПольщі за елементарною

Учні МАН – учасники міжнародного проекту

Історія про те, як ростемо ми і як з нами росте Україна

Цьогоріч програма FLEX(Програма Обміну Майбут�ніх Лідерів) відзначала своєдвадцятиліття. Традиційносвяткування відбувалися всерці нашої країни заучастю випускників програ�ми різних поколінь. 2 лис�топада 2013 року понад 140учасників конференціїзібрались в готелі „Прези�дентський” у Києві.

Зустріч розпочалася вкращих традиціях FLEXу: змаленьких ігор, які щеназивають „ice�breakers”(такі, що руйнують міжнезнайомцями „лід” – прірвув спілкуванні). Зайшовши взалу вперше, учасникамсвяткування потрібно булобез слів сформуватись угрупки, залежно від штату, вякому навчались і жиливпродовж FLEX�року. Як недивно, але порозумітисьможна і без слів.

Найцікавіше було поспіл�куватись із першопрохідця�ми – випускниками програ�ми 90�х років. Їх досвідподекуди просто вражає.Якщо занурити себе ватмосферу тогочасногоукраїнського суспільства,

Простора святкова зала, заповнена усміхненими людьми, світиласьвід урочистості та блиску в очах присутніх. Так приємновозз’єднатися зі старими друзями, пізнати нових людей і, хай лишена вихідні, але поринути в атмосферу свята.

то можна лише уявити,наскільки ковток амери�канського життя змінювавсвітогляд „молоді доМіленіуму”.

Серед присутніх – випуск�ник FLEX 1994, відомийукраїнський журналіст таполітик Андрій Шевченко.Його промова була чи ненайбільш очікуваною тогодня:

– Я вважаю, що досвід,який дав FLEX, спонукавмене полюбити Україну щебільше. І якби не мій рік уАламіді (Каліфорнія), я незнаю, чи досягнув би тогощабля, на якому є зараз.Дякую, FLEX, для менечесть бути частиною твоєїродини.

Для спілкування кордони –ніщо. На відеозв’язку зКиєвом були наші колеги�випускники із Москви, Тбілісіта Алмати. „Центром” усієївідеоконференції був сена�тор Білл Бредлі – ініціаторєвразійсько�амери�канськихпрограм з обміну студента�ми, зокрема і FLEX. Режим„питання�відповідь” виявив�ся досить цікавим, пансенатор поділився своїм

досвідом у роботі над FLEX,планами на майбутнє тапросто цікавими історіями зжиття та кар’єри.

Серед спікерів тоговечора були також соціологІрина Бекешкіна, промоваякої стосувалась ініціатив�ності української молоді.Вона закликала до об’єд�нання з однодумцями, аджеце запорука успіху будь�якого починання. Такожобговорювали політичнийкурс нашої молодої державита питання євроінтеграції.Ця тематика стала полемдля дискусій у конференц�залі. Як зазначила самапані Ірина:

– Сьогодні тут прозвучалобагато розумних думок.Шкода лише, що в нашихреаліях до розумних людейне завжди дослухаються.

Виступали випускникипрограм із різних куточківнашої держави з презента�ціями своїх проектів тадосягнень. Катерина Жупа�нова та Дарія Баталовапредставили проект „Helpand Travel”, який стартувавв Україні у 2013�му. Це во�лонтерський тур кількома

областями України із зу�пинками у сімох заздале�гідь визначених населенихпунктах. Волонтери, а їхвлітку 2013 було понаддвадцять, впродовж тижне�вого туру допомагаютьмешканцям сіл: прибира�ють, фарбують, ремонту�ють, відновлюють, будують.Словом, роблять усе, чимтільки можна допомогти.Таку ініціативу надаліпланують реалізовуватищоліта, змінюючи локаціїдля волонтерства та залу�чаючи нових людей.

Вечір закінчився промо�вою від представника пос�лаСША в Україні, невелич�кимбанкетом та пресмач�нимтортом. Та найголов�ніше,що ця зустріч сталаджерелом натхнення длябагатьох молодих випуск�ників. FLEX – не просто рік уСША, а поле для громад�ської діяльності в Україніопісля. Це передовсім –люди, коло однодумців, якіпонад усе прагнуть змінитинашу державу на краще.Зрештою, це простоатмосфера, в якій хочетьсябути, з якою хочеться рости,яку хочеться дарува�тиіншим – нашій Україні.

Серед учасників святку�вання була і я.

Лілія МАХИНЬКО,випускниця FLEX 2013,

11 клас, ЛНВКім. В. Стуса

допомогою. Ґрунтовна пре�зентація та розмова змі�нилауявлення про в’язнів та їхнєжиття назавжди.

Захопливими були екс�курсії. Прогулянка по НовомуСончу – місту з 80�тисячнимнаселенням, затишному,комфортному для життя,сучасному, але з багатоюісторичною та культурноюспадщиною. Не може невразити Краків! Після пі�шохідної екскурсії по виз�начних, вражаючих точкахміста, пообідали у затишній„ресторації”, після чого насчекала зустріч�сюрприз.„Персоною ікс” була депутату Європарламенті Роза Тун,про життя і діяльність якої намрозповіли у посольстві, і лишеперед від’їздом з Краковазмогли з нею побачитися іпоспілкуватись.

Для ознайомлення з тра�диціями і сучасним життям вінших державах булиорганізовані вечори культур.Український вечір – останнійза порядком. Нашою метоюбуло показати Україну су�часну, але оминути увагоюспоконвічні традиції не

могли. І як тут без вишиванокта пісні? Разом із чехами,поляками, росіянами розу�чили приспів „Червоної рути”і співали разом. Поверта�ючись зі „школи” (там про�водилися наші заняття іпрезентування), за 20 хвилинвстигли проспівати куплетище з десятка українськихпісень та зловити не меншездивованих поглядів перехо�жих.

В готелі у вільний час буломаса цікавих ігор, які до�помогли краще зрозумітиодин одного, наших інозем�них колег.

Н а й ц і к а в і ш и мспілкування було, коли насподілили на міжнаціональнігрупи. Кожна повинна булаобдумати і зняти зоператором свою рекламу„Безпечного юніо�ра”, а занайкращий роликучасникам обіцяли призи.Почути і зрозуміти кожного,обговорити ідеї, разомобдумати їх – непростезавдання, яке потребувалояк знань, так і винахід�ливості, доводилося оперу�вати чотирма мовами

водночас, але це було чи ненайцікавіше.

Вільний час проводилитакож за спільним волейбj�лом, футболом, походами вбасейн. Веселим був кожендень. А от найбільш сумним– останній вечір, колипотрібно було прощатися.Біля вогнища пан Лєшекроздав пам’ятні подарункисупроводжуючим, перекла�дачам, творцям найкращогоролика. Опісля розмовляли,співали під гітару. Записи вблокнотах на згадку і обміниконтактами. Від’їжджали зготелю під оплески пануЛєшеку і з надією зустрітисязнову.

Така можливість най�ближчим часом буде у чоти�рьох учасників конференції,які кожна команда обираламіж своїх учасників сама –хто жеребкуванням, хтоголосуванням. Четверощасливчиків зустрінутьсявже навесні цього року – нанаступній конференціїпроекту „Молодь діє” уБрюсселі, присвяченійвиборам до Європарламен�ту!

Орися ГРУДКА,11 клас,

ВеликосілківськийНВК

МАН і Я Грудень 2013 року 5

Óêðà¿íà – öå ªâðîïàЯка вона, твоя Україна? Ще зовсім молода, натхненнапочатком нового, незалежного життя. Відкрита йдружелюбна, вона завжди чекає когось у гості на філіжанкузапашної львівської кави. Простягне руку допомоги,приховуючи тебе від остогидлої буденності шаленствомнечуваної краси стареньких Карпат чи нестримнимифантазіями бурі кримського повітря, що по/справжньомуодурманює. Невже й справді десь у світі є місце, хоч трішкисхоже на таку любу серцю Україну?

Ти, мабуть, як і більшістьзапального недалекоглядногоюнацтва, прагнеш якнайшвидшезалишити Батьківщину. Чи то упошуках кращої роботи, ширшихможливостей для розвитку,свободи майбутнього потенціалута нестримної волі для польотудумки, а чи так, задля ви�пробовування фортуни та власнихсил. Звісно ж, засуджувати тебенемає змісту, адже бажання „налюдей подивитись, себе показати”часто підкорює молоді�зеленісерця непередбачуваністю, за�хопленням мимовільними емо�ціями, секундними враженнями. Тишукаєш ту Європу по цілому світу,не бажаючи помітити її навколосебе.

Думаєш, основна відмінність угеографічному положенні,політичній ситуації, культурнихнадбаннях, стані доріг або чистотівулиць? Ні, тут уся справа в людях.Далеко ходити не будемо. Навіть нев масштабах держави – міста, щож ти сам зробив? Кожен прагне довисокого рівня життя, без�перервного розвитку цивілізації, –та викидає черговий фантик відцукерки повз сміттєвий бак чизалишає міні�Фукусіму в най�ближчому лісі після вдалоговідпочинку на природі.

Ну так�так, звичайно, ти точно нетакий. Шукаєш підтримки десь там,від ідеально вихованих та манірнихлюдей, забуваючи, що трішечкидоброти та декілька щиро�сердечних посмішок справді здатнірозтопити будь�яку, навітьнайчерствішу байдужість. Але чибагатьох ти знаєш українців, чиядуша не буде до краплинивідвертою, а думка щирою тавідданою, хоч іноді й доволіпрямолінійною? Усі ми були колиськозаками, ними й довікузалишимося.

Та й щодо тих спірних критеріїв,за якими, нібито, визначаєтьсяприналежність до Європи, Україні,

повір, є що показати.Україна – Європа, хоча б тому, що

саме в нашій державі роз�ташований географічний центр цієїчастини світу. Якщо казати точніше– в мальовничому селі Ділове наЗакарпатті, яке щорічно відвідує неодна сотня туристів.

Та й державний устрій нашоїБатьківщини ще з давніх�давен бувнаближеним до інших євро�пейських країн. Який міжнароднийавторитет здобула Київська Русь учаси свого розквіту! Так, першізародки справжньої українськоїдержавності, основними поло�женнями якої була незмінна рівністьу правах – постанова до виконаннячітко визначених обов’язків,взагалі виникли значно раніше, аніжбудь�де. У деяких аспектах рівеньрозвитку тогочасної Українизначно перевершував досягненняхоча б і Франції, для жителів якоївзагалі не існувало поняття гігієни.Так�так, саме Україна, якщо можнатак сказати, навчила Європумитися! А українській княжні Анні,яка стала королевою Франції,нещодавно відкрили пам’ятник.

Перебуваючи в стані постійногогноблення та поневолення,український народ прагнув доістинної, власної свободи танезалежності своєї держави будь�якою ціною. Рушієм була швидко йпрактично однозначно визначенанаціональна ідея, сама суть якоїнадавала давно виснаженомународу нової наснаги до боротьбита вселяла віру в кожну душу. Славапро хоробрих та щиросердечнихвелетів�козаків лунала гучно,викликаючи страх у безсоромноїзавойовницької влади, щотримала (та й досі, на жаль,тримає) Україну в сталевихлещатах покори.

Нас не зламали, не підкорили, незмусили зневіритися ні по�справжньому страшні навалимонголо�татар, турків�осман, нізневажливі, нелюдські катування

царської Росії, Польщі. Нас морилиголодом, розстрілювали заприродне бажання самодер�жавства, за нестримну жагу доборотьби, за очікування власногомайбутнього щастя. Світ ловивнас, але не впіймав.

Окрім вічно визвольноїдіяльності, українці приділяливелику увагу культурі та загальномурозвитку. З давніх часів освіченістьу нашій державі високо цінувалася,а її здобуття не було дуже складним(знову ж таки, до тих пір, поки увнутрішньодержавне життя не ставвтручатися хто завгодно). Відомінавчальні заклади в Україні, якінічим не поступалися євро�пейським, користувалися неаби�яким попитом серед учнів мало нез усього світу. Раннє виникненнякнигодрукування було законо�мірним і передбачуваним явищем,адже освіченість та майстерністьукраїнців ніколи не ставилася підсумнів.

Вишуканість і манірність чітковидно в українській архітектурі, яка,до речі, ніколи не була ідентичнимзразком загальноєвропейськихстилів, а завжди вирізняласясамобутністю та ідеалізацією.Доказом того є неймовірна кіль�кість замків, палаців, церков,храмів, ботанічних садів, ден�дропарків, які вражають красою тадовершеністю. Деякі шедеврибудівництва, створені людськимигеніями, становлять світовенадбання, адже є визнанимиЮНЕСКО (станом на 2013 рікналічується сім найменувань).

Та що ми маємо тепер?Можливість вільно діяти, не

приховувати власних думок табезстрашно генерувати все нові йнові ідеї. Натомість молодьвиснажується невідомо від чого йзовсім опускає руки, абсолютноперестаючи боротися за власнібажання, які мають закономірнеправо на втілення. Як усе погано вУкраїні, як добре є в Європі?!Бездіяльність, сумніви, зневірапороджують страх та пускають затечією все те, за що так ревно всіборолися впродовж стількохроків. Ми сліпо живемо,продовжуємо сумніватися вправильності союзу з Європою,чекаючи, що все рано чи пізновирішиться саме собою.

Озирнись! Україна – це Європа.То ж чи не пора нам залишитизастарілі, нецікаві та виснажені„совкові” ідеї? І піти на дзвінкийпоклик, аби розпочати нове,незаплямоване життя зі сторінкирівності для вартих.

Тетяна ХАРЧУК,9 Б клас, СЗШ № 32

Грудень 2013 року МАН і Я6

Увага! Контролери!Десятикласникипроти рішенняМіністерстваосвіти і науки

У п’ятницю, 8 листопада,біля приміщення департа�менту освіти і науки Львів�ської обласної державноїадміністрації відбувсяпротест десятикласниківпроти проведення моніто�рингів. Його метою булоскорочення кількості пред�метів, із яких відбува�тимуться моніторинги.

У протесті взяло участьблизько 200 осіб: учні 10класів, що протестували, учні11 класів, які прийшли їхпідтримати, а також батьки.

Учасники викрикували „ГетьТабачника”, „Львів проти”, „Німоніторингу” та „Ганьба” ітримали плакати „БіднийТабачник заробляє на багатихдітях” і „Безкоштовний моні�торинг. Нас обсипають, якматюками на базарі”.

Оскільки протестувальни�ків було багато, спершу вониненароком заблокували про�їжджу частину, але згодом, напрохання організаторів,звільнили її. Як на мене, дехтоз учасників прийшов простопофотографуватися, бо цеїхній перший протест.

Мені вдалося поспілкува�тись із одним з організаторів– Аліною, ученицею школи�ліцею „Оріяна”. Вона роз�казала, що в групі соцмережі„Вконтакті” за протестпроголосувало 500 осіб, азголосилося йти на ньогоприблизно 200 учасників,тому реальна кількістьприсутніх була для неїочікуваною. Крім того, напротест прийшли батькипідтримати учнів.

Мама Марія, яка не захотіланазивати свого прізвища,впевнена, що моніторинг –спосіб викачування грошей ізбатьків, адже для того, щобйого успішно скласти, учнікупують завдання наперед, атакож часто і відповіді длясамоперевірки. Також їйшкода дітей, для яких, на їїдумку, це додатковий стрес.

Після того, як представникдесятикласників АндрійКостюк передав заявипротестувальників представ�нику ЛОДА, організаторизапропонували учасникаммітингу розходитись.

Северина ЯКУБИЧ,10 Б клас, Львівська

гімназія „Євшан”

Толерантність – основа сучасногосуспільства

16 листопада відзначають надзвичайно важливе для людства свято— Міжнародний день толерантності. Саме в цей день 1995 рокуорганізація ЮНЕСКО затвердила офіційний текст „Декларації принципівтерпимості”.

Толерантність – це здатність приймати щось, навіть не схвалюючи цього.Саме терпимості зараз не вистачає суспільству. Далеко не кожен здатен безагресії сприймати думки, що відрізняються від його власних, а також –особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до ідей, звичаїв,почуттів є ознакою достойного члена суспільства, оскільки саме ця здатністьє умовою для його стабільності та адекватності.

Але не всі визнають ідею толерантносні. Йдеться про расистів, радикальнихнаціоналістів, шовіністів, ксенофобів. Такі люди зазвичай проти сучасногоустрою суспільства. Вони радикально налаштовані боротися за свою ідею, асаме – повністю викоренити або зменшити якусь меншину людей або зменшитивплив її ідей на оточення.

Христина БЕЙТРІШВІЛІ,10 клас, НВК „Школа садок „Софія”

Тема, задекларована в заголовку, стосується майже всіх,адже більшість громадян України користуєтьсягромадським транспортом.

У Львові дедалі частішають випадки,коли контролер стягає штраф ізлюдини, яка оплатила проїзд.Набувають розголосу сварки,скандали, пов’язані з цим.

Здебільшого штрафують за не�закомпостований квиток або йоговідсутність. Але коли транспортпереповнений, не так легкодобратися до компостера. Коликонтролер заходить в салон, йогонічого не обходить. Не маєш білета —плати штраф. А які ж права маєбезбілетник?

Якщо пасажир не має квитка, йомувиписують штраф і видають квитанцію.Оплативши, він має право їхати далі.Якщо пасажир відмовляється платити,його мають висадити на найближчійзупинці. Чомусь контролери це завждиігнорують і одразу залякують людейміліцією.

Власне, перед тим, як оплатитиштраф, переконайтеся, що це дійсноконтролер. Він повинен мати службовепосвідчення, яке має вам показати.Якщо посвідчення немає, це свідчитьпро те, що контролер „липовий” іпросто хоче здерти з вас гроші.

Все частіше спостерігаю дужедивні ситуаці ї у громадськомутранспорті , коли контролервдається до насильства.Наприклад, просто вириває сумкув пасажирки, вимагає штраф. Колихтось в ідмовляється платити,пояснюючи це тим, що просто невстиг прокомпостувати черезпереповнений салон, контролери

вимагають удвічі більшу суму.Набула розголосу історія зі

студенткою, яка не мала заком�постованого квитка. Дівчина від�мовилася платити штраф і сказала, щовийде на наступній зупинці. Кон�тролери були настільки обурені, щопримусили водія зупинити тролейбус,виривали сумку в пасажирки,притискали до дверей, аби вона невийшла, а згодом просто викинули її зтролейбуса. Дівчина впала на землю.Двері тролейбуса зачинились, і вінпоїхав далі.

Ще один скандал: троє львівськихконтролерів побили 15�річнустудентку, яка не встигла заком�постувати квиток, та змусили проситиу перехожих гроші, аби оплатитиштраф за безквитковий проїзд (вонамала лише 8 гривень). Чоловікискрутили руки, а жінка ще й схопила івирвала жмут волосся. Батько дівчинизвернувся у міліцію та збираєтьсяподавати цивільний позов наконтролерів. У дівчини залишилисясинці на руках, болить спина.

Це, взагалі, що відбувається? Це жповний абсурд!

Потрібно бути обережними вгромадському транспорті. Най�головніше – не боятись хамовитихконтролерів, потрібно протидіяти їм.Треба знати та захищати свої права.Аби не зіткнутися з проблемами,перевіряйте у контролерів по�свідчення.

Катерина КОСІВ,11 клас, СЗШ № 28

МАН і Я Грудень 2013 року 7

Пам’ятьпро жертв

голодоморуУкраїнською катастрофою

ХХ століття називає сучаснагромадська думка Го�лодомор 1932 – 1933 років вУкраїні.

Терор голодом, за�проваджений сталінськимтоталітарним режимом вУкраїні, заподіяв смертьмільйонам українців. Від голоду,масових репресій і депортаційУкраїна втратила більшелюдей, ніж за роки Першоїсвітової війни.

26 листопада 2005 рокуУкраїна вперше на державномурівні відзначила День пам’ятіжертв Голодомору. 23 країнисвіту офіційно визналиГолодомор 1932�33 роківгеноцидом українськогонароду. Одним із першихдослідників Голодомору вУкраїні був Джеймс Мейс,видатний американськийвчений, політолог.

На Сихові вирішилившанувати всіх жертв цієїстрашної трагедії. Участь в акціївзяли діти всіх шкілмікрорайону. Всі охочі моглидопомагати викладати слова ізлампадок. Також учасникипропонували перехожим з’їстишматочок хліба, щоб ніхто ініколи не знав, що таке голод.

Після того всі діти запалилилампадки і тричі промовлялимолитви „Отче наш“ і„Богодице“.

Христина СВИНАР,10 Б клас, СЗШ № 90

За матеріалами http://www.ukrreferat.com

У парку культури вже не сезон

День святого Миколая

Хоч осінь цього року довго тішила теплом, зараз у паркукультури та відпочинку ім. Б. Хмельницького стало помітнопрохолодніше: і сонечка вже нема, і дитячого сміху бракує.

Але ще у жовтні була там зі своїмп’ятирічним братом. Він захотівпроїхатися на атракціоні „Північ”.Пам’ятаю, як сама безліч разів їздилана ньому, як любила триматися за рогиоленів – білого і ще одного,темнішого… Але темного оленя небуло… А на питання, куди він подівся,мені відповіли, що мотор зламався, ав Україні заводу, який би виготовляватракціони, нема, хіба що везти з�закордону, з Росії, а це дорого. Комупотрібні додаткові витрати? А йсправді, навіщо, якщо за півгодинирозваг мені довелося викласти 115грн?

Парк культури у Львові – атракціонниймонополіст, так би мовити. Аналогівйому практично немає в нашому місті.До нас час від часу заїжджаютьперевізні атракціони, але такі не маютьвизначеного місця розташування, та йне завжди надійні. Тож якщо ви хочетерозважити дитину, можете піти у парккультури і точно знати, що атракціонизвідти нікуди не поділися.

Але проблема полягає в тому, щоразом із незмінним розташуваннямтаким же незмінним залишається івибір, а це – погано, змінюються тутхіба що ціни – вгору.

Якщо ми хочемо купити будь�якийпродукт харчування, наприклад,шоколадну цукерку, ми обираємощонайменше тричі: спочатку – цукернючи магазин, де будемо здійснюватипокупку, тоді – сорт цукерки, а вжепотім – виробника, чию цукерку хочемокупити. Ми вибираємо серед власниківмагазинів, хто одержить відсотки відпокупки, а потім маємо чудовийприклад того, як підприємцінамагаються урізноманітнити своюпропозицію на прилавках таконкурують між собою.

А у випадку з парком культуриособливого вибору не маємо. Нема вже

командної економіки й уряду, який бизмусив якусь фірму в Україні вироблятиатракціони і продавати їх паркукультури (бо три найважливіші питанняв економіці: що виробляти? яквиробляти? та для кого виробляти? вплановій економічній системі вирішуєуряд, а в ринковій – підприємець), як інемає достойного конкурента дляпарку культури, який би стимулюваввласника урізноманітнювати атракції ізнижувати ціну.

Виникає тоді наступне питання: чомуж ніхто не хоче створити новий паркрозваг, що зміг би конкурувати з паркомкультури?

Річ у тім, що старому і перевіреномудовіряють більше, ніж чомусь новому.Щоб про вас дізналися, необхідновитратити чимало грошей на рекламу.А саме будівництво та відкриття – цеще більші кошти, а також безлічдокументації та сертифікатів якості.

А найважливіше, що чинне законо�давство практично не дає можливостівиходу на ринок новим підприємствам.Для малого бізнесу зараз створенікритичні умови, які не даютьможливості співіснування з веле�тенськими податками та складністюдокументації.

Все ж, коли приходиш до паркукультури влітку, натрапляєш на безлічзахоплених і розпашілих від спеки тавід біганини щасливих дитячих облич.Мені іноді приємно посидіти у затінкудерев і зі спокоєм спостерігати заметушнею малечі.

Прикро дивитись, як батьки знедовірою оглядають „раритети” паркукультури. Вони вигойдали не однутисячу дітей, але, можливо, їм ужедосить?

Северина ЯКУБИЧ,10 Б клас,

Львівська гімназія „Євшан”

Дев’ятнадцятого грудня – деньсвятого Миколая. Це най�бажаніший день у році для дітлахів.Напередодні свята діти пишуть донього листи зі своїми побажаннямиі вкидають їх у поштову скринькуабо кладуть за вікно і моляться донього, просячи передусім здо�ров’я собі та батькам.

У день перед святом згадують всісвої добрі і злі вчинки, зважують: чогобільше. Чи буде подарунок (якщо булислухняні), а чи, можливо, різка (длянечемних)? Ця різочка є своєріднимпопередженням дитині, що часзамислитися над своєю поведінкою івиправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожноїдитинки приходить Святий Миколай ікладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добратрадиція – саме у день святогоМиколая опікуватись сиротами тазнедоленими дітьми, даруючи їмподарунки.

У моїй школі також є доброчиннатрадиція: кожного року учні всіх класівта вчителі збирають подарунки длядітей із сиротинця. Після цього хтосьіз учителів школи везе подарункисиротам у День Миколая. Діти дужерадіють нашим подарункам. Вони незнають, що таке батьківська любов,але відчувають, що їх любимо ми.

Христина СВИНАР,10 Б клас, СЗШ № 90

За матеріалами http://briz.if.ua/16460.htm

Грудень 2013 року МАН і Я8

Як українці „півнів” скубали

Футбол – це спорт чи бізнес?Сьогодні футбол – це гра мільйонів. І для багатьох не просто гра, а сенс життя. Футбол прогресує з

кожним днем. Щодня з’являються нові тактики, схеми. Наприклад, ще 20 років тому воротарі просто ловилим’ячі і рятували команду від пропущеного гола. А вже сьогодні голкіпери страхують захисників від помилок,виконують функції ліберо та навіть забивають голи.

Водночас багато футболістів „ловлять” „зіркову хворобу”. Вони перестають бути спортсменами та переходять вінші команди лише заради грошей. А там – небагато досвіду, мала кількість зіграних матчів та завершення кар’єри.Такими гравцями були Мартен Стекеленбург, Емануель Адебайор, Петер Шмейхель, Паоло Канаваро та інші. Дляних футбол був бізнесом.

На мою думку, футболіст повинен бути вірним своєму клубові та своїй національній збірній і грати для задоволення,а не заради великих грошей. Таким свого часу був Едвін ван дер Саар. Він провів близько 300 матчів у футболці„Манчестер Юнайтед”. Такими сьогодні є Френк Лемпард та Стівен Джерард. Ці багаторічні капітани грають зарадислави клубів та любові вболівальників. Вони є справжніми лідерами команд „Челсі” та „Ліверпуль” відповідно.

Сьогодення обіцяє досить світле майбутнє таким футболістам як Ліонель Мессі, Кріштіано Роналду, Неймар таГарет Бейл. Вони є справжніми ідолами багатьох людей.

Сподіваюся, що для них футбол – це радше спорт, а не бізнес.

Андрій КУЗЬМІН,9 Б клас, СЗШ №68

Київ. Вечір. Напруга в повітрі вища, як у високовольтнихлініях. Чотириденна черга біля кас київського стадіонуперетворюється на вщерть заповнені трибуни НСК„Олімпійський”. Збірна Україна починає перший матч устадії плей/офф до виходу на Чемпіонат Світу 2014 уБразилії.

Суперник українців – французи.Збірна Україна тричі зустрічалася зФранцією і жодного разу не змоглаперемогти. Всі рази командизустрічались на Євро і жодного разуна Чемпіонаті Світу. У 2000 роцісуперники двічі розійшлися нульовоюнічиєю. У 2008 в Україні знову нічия2:2, але на матчі в Парижі„мушкетери” перемогли з перевагоюу два м’ячі. Те саме повторилось і наЄвро 2012 в Донецьку. Але 15листопада наші козаки, поприневтішну статистику попередніхматчів, виходили на газон винятковозаради перемоги. І хоч букмекеринадавали Україні менше пріоритетівна вихід з плей�офф – лише 24%,синьо�жовті перемогли з різницею вдва м’ячі.

У стартовому складі МихайлоФоменко ніяких сюрпризів не підніс:стартова одинадцятка така, як і протизбірної Польщі. В основному складіне вийшов Анатолій Тимощук, хоча віндуже хотів зустрітися зі своїмколишнім одноклубником ФранкомРібері. Дванадцятим гравцем нашоїзбірної стали 67 тис. глядачів, якірозмістились на трибунах столичногостадіону. У VIP�секторі був ПрезидентВіктор Янукович, який після матчузавітав у роздягальню України іподякував гравцям за перемогу.

У першому таймі гра й атмосферана стадіоні були дуже напружені. Устартові хвилини поєдинку командине могли сконцентруватись, томубагато фолили. Першою себеопанувала Франція: спершу ОлівьєЖиру пробив головою, а пізніше Ріберінебезпечно прорвався у карниймайданчик. На це українці відповілиударом Андрія Ярмоленка, який усвоєму стилі змістився з правогофлангу та пробив, але кіпер

французів зловив м’яч.Першу половину тайму виграли

французи, а українці, як порадивВолодимир Кличко, тримали оборонуі перехопили ініціативу в другійполовині тайму. На 30�й хвилині післяподачі Руслана Ротаня Едмар упадінні пробив по воротах, а на 39�йхвилині простріл Євгена Коноплянкизаблокували захисники. Першийтайм проводився в „гойдалках”, аленікому так і не вдалося забити. Уроздягальні гравці пішли з нулями натабло.

Дуже активними в цьому матчі булиАндрій Ярмоленко та Франк Рібері,тому не дивно, що команди будувалисвої атаки через фланги цих гравців.Якщо наш герой матчу АртемФедецький зміг „закрити” пре�тендента на золотий м’яч ФранкаРібері, то у Патріса Евра були більшіпроблеми з Ярмоленком.

Другу половину зустрічі зновурозпочали французи. Контролювалим’яч, пробивали по воротах,виконували стандарти. Але наші козакивміло оборонялися всією командою.На 61�й хвилині синьо�жовті виходятьу швидку атаку, Тарас Степаненко відавпередачу на Едмара, і той, здавалось,віддав зайвий пас на Зозулю, алеРоман втримався на ногах і заштовхавкруглого у сітку воріт Льоріса. ГОЛ! Звеликою радістю вигукнула чашастадіону „Олімпійський”, а нападник нарадості побіг боксувати з кутовимпрапорцем.

Після цього галльські півнірозгубились, тому що не очікувалитакого розвитку подій, та пропустилище кілька гострих атак у свої ворота.Найнебезпечніший момент білянаших воріт трапився на 69�й хвилині:наші захисники вперше провалилисьі залишили Саміра Насрі наодинці з

кіпером. Та Андрій П’ятов обравідеальну позицію і врятував команду.Андрій лише раз помилився під часвиходу з воріт при кутовому, та, нащастя, м’яч оминув наші ворота. Вінших моментах він стояв твердо танепохитно.

Сильні зусилля Романа Зозулі вштрафному майданчику суперників тафол Лорана Косєльни подарувавшанс нашому козаку АндріюЯрмоленку зіграти в дуель ізфранцузьким мушкетером Льорісом.Андрій сильним ударом із одинадцятиметрів відправив триколірних унокдаун. Після другого голу в своїворота Франція „розсипалась”,з’явились відкриті зони. На 90�ійхвилині галльські півники пропустиливихід три в одного, але, на жаль, свіжийРоман Безус віддав усі свої сили назабіг і занадто легко відпасував наЯрмоленка, через що єдиний хавбекфранцузів вибив круглого.

Додані хвилини матчу сталинайзапеклішими та найнапруженіши�ми в матчі, команди замість трьоххвилин відіграли шість. З поля буловилучено двох гравців Косєльни таКучера, а на останніх хвилинах вукраїнський бік було призначенонебезпечний штрафний, якийвиконав Карім Бензема та попав устінку, після чого Рібері подавкутовий, який не приніс небезпекидля П’ятова. Після фінальногосвистка стадіон вибухнув вигуками„Україна”.

На післяматчевій прес�конференціїголовний тренер Дідьє Дешамсказав, що Україна – нелегкийсуперник і сьогоднішній результатстав ударом для їхньої команди.Нагадаємо, перед матчем він казав,що приїхав лише за перемогою і що зжеребом їм дуже пощастило.

За статистикою, ще ні однакоманда не змогла відіграти два м’ячіу стадії плей�офф Чемпіонату Світу.Отже, шанси синьо�жовтих на путівкув Бразилію відчутно підвищились.Другий матч протистояння командизіграють у Парижі 19 листопада о22:00. Газета „МАНіЯ” вітає збірнуУкраїну з перемогою та бажає успіхув Франції.

Михайло БОРОДАТИЙ,9 клас,

Гімназія Бл. Кл. Шептицького

МАН і Я Грудень 2013 року 9

BMX –небезпечний,

але цікавийвид спорту

Я вже протягом двох роківзаймаюсь таким видомспорту як BMX. BMX (англ.Bicycle Moto Cross) –маленький велосипед на 20�дюймових колесах.

Він спроектований так, щоб наньому було легко виконуватирізні трюки. Деталі міцні, а цезапобігає їхньому ламанню приневдало виконаних трюках. Як ікожен вид спорту, він маєпозитивні та негативні сторони.Негатив полягає у тому, що приспробах виконання складнихтрюків бувають травми. Та вониє не у всіх і не завжди, простопотрібно бути акуратним,уважним і не поспішати, аджекраще довше вчити трюк, аніжвитрачати дорогоцінний чассвого життя на лікування тавідновлення.

BMX потребує ретельногодогляду, вкладання грошей уремонт та екіпіровку. Сучаснітехнології допомагаютьзробити захист зручним танадійним. Перш за все,потрібно мати шолом і захистгомілки та коліна, вже привиконанні складних трюківможна докупити рештуекіпіровки. Широкий вибірпропонують у спеціалізованихмагазинах, які торгуютьвелотоварами.

Цей вид спорту допомагаєпідтримувати добру фізичнуформу. Разом із велосипедомможна подорожувати в іншіміста і навіть країни, де виможете познайомитися зновими людьми, які є вашимиоднодумцями. Також BMXгартує характер людини. Вонастає більш рішучою, впевненоюу своїх силах. І після декількохроків катання, якщо візьметьсяза якусь справу, то всіма силамистаратиметься довести її докінця, а це, як на мене, дужедобра риса характеру.

Хоч цей вид спортунебезпечний і дорогий, але всеж він захоплює, це окремий світзі своїми плюсами та мінусами,який є надзвичайно цікавий. Акраще пізнати його ви зможете,лише займаючись ним.

Данило ФЕДІРКО,9 Б клас, СЗШ № 5

Найкращий матч туру

До того ж обидві команди в останніхматчах забивають бодай два м’ячі загру. Передбачали цікавий футбол щей повернення до основних складівсвоїх команд таких гравців як МладенБартуловіч та Нельсон. Двоє вийшли

на поле з перших хвилин.Львів’яни почали агресивно, і вже

на 2�ій хвилині Олександр Гладкийпісля неймовірної передачі з флангувід того ж Бартуловіча спершу влучивголовою у штангу, а згодом бувпершим на добиванні. Сашковостаннє забив ще у матчі проти„Шахтаря” більш ніж два місяці тому.Ну, просто якесь диво відбувається зГладким у поєдинках проти донеччан!

Після такого початку „металургам”треба було йти вперед і забивати. Іось на 23�ій хвилині після красивоїкомбінації підопічних Сергія ТашуєваНельсон сильно пробив по воротахОлександра Ільющенкова. Молодийкіпер, не втримавши м’яча, відбивкруглого перед собою. А там ужечатував Жуніор Мораєс, який забиваву вже порожні ворота. З рахунком 1:1команди пішли на перерву.

Другий тайм жвавіше розпочали„металурги”. Після вибиття м’яча відвласних володінь Олександр Бандуразмусив помилитися у верховійборотьбі Мірошниченка, якийподарував можливість Болбатурозвинути атаку своєї команди.Проте Сергій промчав повз ІгоряПластуна у штрафному майданчику,

У Львові місцева команда „Карпати” приймала міцногосередняка чемпіонату України донецький „Металург”.Підопічні Олександра Севідова останнім часом почалипоказувати досить пристойний футбол. Зокрема, як і„Металург”, який уже два тури створює сенсації, обігруючиявних лідерів чемпіонату.

неначе на велосипеді, та сильнопробив у дальній кут ворітІльющенкова. Воротар не зуміввиручити свою команду. Центральнізахисники отримали чималу дозукритики на свою адресу в цьому

моменті. Ось так „Металург” повів урахунку.

Але всім відомий характерльвівської команди. Так і в цьомуматчі „Карпати” не здалися тавибороли одне очко для високогомісця у турнірці. Після подачі від Мі�рошниченка Олександр Гладкий укарній зоні прийняв м’яч на груди,розвернувся та сильно пробив поворотах. Кіпер „металургів” ка�пітулював. Шкіряна куля залетіла всітку. Навіть важко згадати, колиГладкий останній раз робив дубль уматчі української прем’єри�ліги.

Загалом матч був хорошим,яскравим на видовище, жорстокимна підкати та багатим на голи. І навітьтуман, що панував у місті Лева, тавелика кількість грубих помилок відголовного арбітра матчу ДмитраКутакова не забрали у цьогопоєдинку статусу поки щонайкращого матчу 17�го туручемпіонату України.

Отож, „Карпати” йдуть на зимовуперерву на 10�ій сходинці турнірки, ана „Металург” чекає ще непростийматч проти полтавської „Ворскли”.

Андрій КУЗЬМІН,9 Б клас, СЗШ №68

Грудень 2013 року МАН і Я10

10 ñòåðåîòèï³âВ серпні цього року відбувся щорічний пластовий табір на оселі „Верховина” в ПівнічномуУельсі („Пласт” існує в багатьох країнах світу, зокрема й у Великій Британії). У ньомубрала участь і делегація з України, у складі якої пощастило бути й мені.Окрім таборування, я пізнав одну з найцікавіших країн світу. Наведу 10 стереотипів проВелику Британію, які виявляються неспростовними при відвідинах цієї казкової держави.

ФутболНайпопулярніший вид

спорту зародився саме уВеликобританії (хоч би щостверджували заздрісникиз Китаю), і тепер він усюди.Кількість професійнихфутбольних команд, авідповідно стадіонів тафанатів на квадратнийметр зашкалює. Сучаснийфутбол – це космічніприбутки, а тому йогорозвиток не припиняється.А на батьківщині футболутим більше. Розповідь проанглійських фанатів можнарозтягнути до розмірукурсової роботи, але якщокоротко, то вони є і їхбагато. На відміну відУкраїни, на футбольнихматчах АнглійськоїПрем’єр�ліги завждизаповнені трибуни (се�редня відвідуваність матчівАПЛ – майже 35 тисяч заматч). То ж кому невдалося придбати квитокна чергове англійськедербі, змушенийпереглядати матч удомаабо відвідати в цей часодин із пабів. До речі, щодопабів…

ПабиСаме в лондонських

пабах, кажуть,народились ідеї деяких

творів Чарльза Діккенза.Саме паби є одним ізн а й в а ж л и в і ш и хс о ц і о к у л ь т у р н и хелементів життя вТуманному Альбіоні. Нажаль або на щастя, вонивсюди! В центральнійчастині англійського міста„ground floor” переважноне житловий, а містить усобі крамнички, а частопаби.

Дух „Гаррі Поттера”

Ця книга є третьою запродажами в світі після,звичайно ж, Біблії і „ЦитатМао Цзедуна” (китайськийлідер вирішив донестиідеологію КНР до свогонароду, видавши 820�мільйонним тиражем свійЦитатник). А фільм зробивДжоан Роулінг однією знайбагатших письменницьсвіту. Побувавши вВеликобританії, можнавідчути весь дух історій про„хлопчика, який вижив”.Безліч неймовірно гарнихбудиночків можнапобачити в самому центріміста (в Лондоні побував уцікавому провулочку, якийчомусь нагадав алеюДіагон. До речі, там булакрамничка з чарівнимипаличками). А на околицяхусі будинки здаються

такими самими, як уфільмі. Дух, який витає вповітрі, неможливоописати словами, тож усімфанатам книг про ГарріПоттера обов’язково вартовідвідати Об’єднанекоролівство.

Громадськийтранспорт

Перше метро світу, якесучасні лондонці нази�вають „трубою”, дво�поверхові автобуси, швид�кісні потяги, вінтажні „кеби”– всі ці невід’ємні атрибутиБританської столиці можназустріти у кожній згадці пронеї. Та пересічний туристможе випробувати їх усіодразу, лише придбавшинедорогий квиток, щодозволяє користуватисьними усіма. Лондон – цемісто, де найвизначнішіпам’ятки дещо розкиданіпо місту. Тож цимирухомими символамиварто скористатись.

Телефонні будкиНа відміну від „дабл�

декерів” (двоповерховихавтобусів), таксі на зупинціможна довго очікувати. Тождоведеться подзвонити змобільного або завітати донайближчої телефонноїбудки. Якщо ви в одному зцентральних районів, тошукати її доведетьсянедовго. Будки від„Укртелекому” справляютьнабагато гірше враження,ніж лондонські. Хочанасправді дзвонити згромадських телефонівнавряд чи доведеться, вонитраплятимуться вам до�сить часто. Так само, як іскриньки Королівськоїпошти. Цікаво було на�трапити на синій ящичок ізбезкоштовним теле�фоном. Щоправда, зв’я�затись можна було лише зекстреними службами.Шанувальників серіалу„Доктор Хто” змушений

розчарувати – синіх будокіз машиною часу бачити недоводилось.

Живопис таживописність

Якщо ви потрапили вЛондон та вже маєтеаватарку на фоніВ е с т м і н с т е р с ь к о г опалацу (дехто називаєйого Біг�Беном), то раджувідвідати один ізНаціональних музеїв.Передовсім – NationalBritish Museum (саманазва підкреслює йогопріоритетність). Тамможна побачити все, щораніше могли прочитати впідручниках із Всесвітньоїісторії. Починаючи відєгипетських саркофагів таримської зброї, закінчуючидорогоцінностями з Азії тадоколумбової Америки(найбільшу колекцію кістокдинозаврів шукайте вNatural History Museum).Опісля варто відвідатикартинну галерею. Знайтиїї не важко – вона наТрафальгарській площі.

Та якщо вам хочетьсяпобачити всю красуБританських пейзажів,варто виїхати подалі відстолиці, а ще кращевзагалі з Англії. Шотландіята Уельс задовольнятьваші естетичні примхи.Лю�бителям гірськихпейзажів можна піднятисьна одну з найвищих гірВели�кобританії. Це можебути як найвищий пік БенНевіс, так і Сноудон.

Вівці

Їх більше ніж пабів,даблдекерів тателефонних будок, разомузятих. Вони усюди, аособливо на певнійвідстані від постінду�стріальної Англії. Вівці –один із символів Уельсу (нафото, до речі, вівці під часпідйому на вищезгаданийСноудон, хоча доводилосязустрічати кількох овець на

МАН і Я Грудень 2013 року1 1

Поцілунок продовжує життя

ïðî Âåëèêó Áðèòàí³þ

самій вершині). Під часпрогулянки сільськоюмісцевістю можна майжена кожній ділянці зустрітине український город ізбульбою та буряками, атравичку, яку спокійнопощипують овечки. Хочаважко знайти населенийпункт, який повернетьсяязик назвати селом.

Автомобілі

В гаражі середньо�статистичної британськоїсім’ї стоять дваавтомобілі. На вулицяхкожного „села” можназустріти хоча б кількамодних спорткарів. А якщо

ви потрапите в великемісто, то точно будетезадоволені побаченим.Британці мають кількацікавих марок власноговиробництва, крім улюб�лених „Мерседесів”,„Мазератті” та „Феррарі”.Чого вартий хоча б „Ягуар”.Та все частіше можназустріти британців серед�нього класу на вітчизняній„Vauxhall”. Більшість,мабуть, чує цю назвувперше (хоч її можнабачити на футболці гравцівзбірної Англії з футболу якспонсора), та всім будецікаво дізнатися про цюмарку, коли впер�

ше побачить невідомийавтомобіль на дорогахАнглії.

КоролеваМабуть, найважливіший

стереотип ВеликоїБританії. Гімн „God save theQueen” доносить нам усюважливість цієї постаті. Вже60 років головноюособистістю в країністереотипів є саме вона.Навіть на відкриттіОлімпійських ігор у ЛондоніЄлизаветі ІІ виділилинеабияку роль. Хоч сьогодніКоролева відіграєпереважно представницькіфункції, та це одна зтрадиційних родзинокВеликої Британії (чай змолоком просто жахливий).Весілля принца Вільяма зКейт Мідлтон переглянулоблизько двох мільярдівлюдей по всьому світу, щоє абсолютним рекордом.Також завдяки Королевіоднією з найважливішихспоруд Лондона єБукінгемський палац. Саметам можна зустрітитрадиційних гвардійців іздивними шапками табагнетами в руках. (Нафото: З Ласки Божої,Сполученого КоролівстваВеликої Британії та Пів�нічної Ірландії й Інших ЇїКоролівств та ТериторійКоролева, Голова Спів�дружності, Захисниця ВіриЇї Величність Єлизавета ІІ,в день коронації 6лютого, 1952)

Інді

Стиль інді (Indie,скорочено від Independent)виражає певну альтер�нативність, незалежністьвід решти світу. СамеАнглія є батьківщиноюцього популярного сьогодністилю. Це виявляється нетільки в музиці, а й у всьому,що можна зустріти.Починаючи від інди�відуального іміджу кожногомолодого британця, за�кінчуючи думками людей,які творять сучасну, новуАнглію. Хоча стосовномузики, то вона не�ймовірна. Інді�рок можнапочути як у якомусьхіпстерському кафе, так і втрадиційному закладі, некажучи про радіо(прослуховування англій�ського радіо доведе вас доапогею музичного за�доволення). Та навіть якщови прихильники чогосьбільш класичного, то вашіпогляди я, мабуть, неоминув в минулих пунктах.Для вас завжди відкритісувенірні крамнички зфутболками і магнітиками„The Beatles”.

Насправді цей списокможна було б розширити досотні пунктів, адже длябагатьох Великобританія –край, де стереотипи можнапобачити на кожному кроці.Де б саме ви не були,скільки часу не провели бна Туманному Альбіоні,Велика Британія залишитьдля вас безліч згадок пронеї.

Роман ТИМОЦКО,10 клас, ЛАГ

Поцілунок – це приємне підтвердження кохання.Лікарі стверджують, що він дуже корисний, а щепідтримує чудовий настрій на цілий день.

Людина, котра любить цілуватися, може продовжитисвоє життя на кілька років. Виявляється, ефект діїпоцілунків збільшується, коли пильно вдивлятися в очііншої особи.

Крім цього є ще сім плюсів.Перший: перемагає стрес. Поцілунок утворює ланцюг

біохімічної реакції, котрий ліквідує гормони стресу.Другий: гімнастика м’язів обличчя. Під час поцілунку

кров циркулює швидше, а відтак шкіра обличчя стаєрум’янішою, розгладжуються зморшки, людина виглядаємолодшою.

Третій: профілактика стоматологічних проблем.Поцілунок збільшує виділення слини, котра краще віджувальної гумки нейтралізує шкідливу дію нальоту назубах. Також він забезпечує масаж ясен.

Четвертий: стимулює роботу серця. Під час поцілункупульс підвищується до 110 ударів на хвилину.

П’ятий: досконалий тренінг для легень. Цілуючись,починаємо більше вдихати повітря. У легеняхзберігається більше кисню.

Шостий: знімає біль. Палкий поцілунок може повністюзняти біль голови і зуба. Під час одного поцілунку організмотримує дозу гормонів, які прирівнюються дознеболювальних препаратів.

Сьомий: діє як засіб для схуднення. Під час одногопоцілунку спалюємо близько 12 калорій. Достатньо трьохпалких поцілунків, щоб позбутися декілька грамів зайвоїваги.

До речі, серед європейців найбільше цілуються німці –у середньому 2�3 рази на день. Друге місце займаютьфранцузи й італійці, найменше люблять цілуватисяанглійці й скандинави. А ми приблизно посередині.Мабуть, варто виправити цю статистику і цілуватисяякомога більше для свого ж таки здоров’я і довготривалогожиття.

Віталій БЕНЬ,10 А клас, СЗШ № 18

Грудень 2013 року МАН і Я12

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я РедакторТетяна ПАСОВИЧ

Комп’ютерна версткаЛьвівської обласної МАН

Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225/56/81, 261/22/58.

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

RIZUPS відсвяткував своє шестиріччя

„Втеча з реальності”

Нещодавно свій День народження святкував львівський хіп/хоп гурт RIZUPS. Із цієї нагоди 27 жовтня у палаці іменіГната Хоткевича відбувся концерт. Хлопці, Хас і Марік,відзначали уже шостий рік спільної творчості. А надвогодинне гуляння завітало більше п’ятиста гостей.

Перед концертом у холі пануваладружня атмосфера. Всі гості віталисята обіймалися, адже тут зібралисяприхильники зі всієї України, відЛьвова до Луганська та Донецька, відКиєва та Чернігова до Одеси та Криму,і не лише з України, на свято приїхалигості з Білорусі та Росії, Придністров’ята Казахстану. Усі присутні були упередчутті чогось неймовірного,грандіозного, дійсно вибухового. Ужене терпілося зайти у залу!

На годиннику стрілки показалисьому годину. Завіса відчинилась – ізал вибухнув шаленими оплесками.Та враз ці оплески зникли: всіочікували побачити на сцені двохзавжди усміхнених, усім знайомиххлопців, а замість того вийшлипостаті в чорних плащах. Ніхто не мігвідвести погляду від сцени. Хто цетакі? Що це робиться? Хто ці люди?Та враз маски зірвано, на сценістояли хлопці і вже починали співатиперші рядки знайомої усім присутнімпісні „Куди ми йдемо”.

Наступні дві години оплески невщухали. Своїми піснями учасникигурту не давали глядачам спокійновсидіти на своїх місцях, всі стрибали,танцювали, підспівували. А от,наприклад, пісню „Йди вперед”співали лише прихильники. Хлопцісказали: „Зараз буде пісня, яку вивиконуєте набагато краще, ніж ми,саме зараз ми можемо просто

відпочити”. Я погано собі це уявляла.Але вже через декілька секунд моїсумніви розвіялися – зал хором співавслова пісні, і це виходило дуже вдало.А ще одна з пісень, під час якої залпросто вибухнув позитивними емоція,– „Солодкі реалії”. Всі співали татанцювали, раділи та веселились. Наці декілька хвилин всі присутні наконцерті забули про проблеми, біди,нещастя, смуток, жаль, горе, а простораділи життю і кожній прожитійхвилині.

Та були пісні, під які не потанцюєш,пісні, під час виконання якихнаверталися сльози, пісні, якізмушували замислитись над сенсомнашого існування, пісні, які поверталидо реалій життя. Одна з таких –„Incognito”. Це пісня�сповідь учасникадуету Назара Хассана. В ній хлопецьрозповідає про непрості стосунки збатьком, а точніше про те, що їх узагаліне було, бо батько покинув їх з мамою,коли хлопець був ще зовсіммаленьким. Всі головні події в життіНазара відбувалися без тата. „Типропустив мій перший клас ізакінчення школи, перший і останнійкурс, перший вихід на сцену, першукров на губі, хоч бився я через тебе,не бачив перший сольник, першіавтографи, як від наших пісень ставалив театрах опери”, – звертаєтьсяхлопець, а в кінці додає, що його батьконавіть не достойний цієї пісні. Під час

її виконання весь зал сидів нерухомо,затамувавши подих, кожен проводивпаралелі зі своїм життя, ця пісня булаблизька по духу багатьом. „Мабуть, яце скажу вперше і востаннє: я б дужехотів, щоб ця людина була зараз тут ідивилась на мене”, – сказав Хас, і увсіх защеміло серце, у багатьохпокотились сльози. Та це була неєдина пісня, під час якої важко буловтримати сльози. „Не клич мене” –прониклива пісня про життя закордоном. „Між чужими, там – ти небудеш своїм. Немає рідних стін, немаєщирих очей, – правда з життяемігрантів. – Нема куди повертатись,немає відчуття дому, стареньке фотоі Skype лікують твою втому”. Хлопцівиконали чуттєву „Забудь”, сповненулюбові „Обійми її”, містичну„Щоденник” та інші.

Гостями вечора були фіналіститретього сезону шоу „Х�фактор”Дмитро Сисоєв, Вєта Козакова таВ’ячеслав Єфремов, які привіталигурт із уродинами та виконалидекілька своїх пісень.

А на десерт був дуже смачнийподарунок для усіх прихильників, ні,це був не торт, а „щойно випечений”кліп – саме так хлопці сказали. І зновув залі запанувала атмосферапередчуття чогось особливого. Всізаворожено дивились на екран тапідспівували такі знайомі слова.Скажу правду – кліп чудовий! Уженайближчим часом відбудеться йогопрезентація.

Концерт закінчився. Та у пам’ятівсіх глядачів він залишиться надовго.А тієї ночі пісні гурту RIZUPS ще довголунали вулицями міста.

Христина КОЗЯР,11 Б клас, НВК

ім. В. Симоненка

Нещодавно я побувала в Першому українськомутеатрі для дітей та юнацтва на прем’єрі вистави„Втеча з реальності”.

Головна проблема, яка постала перед героями, –наркотична залежність. Усі вони, окрім головної героїніСніжани, не уявляли свого життя без наркотиків. Дівчинаніколи не хотіла бути схожою на своїх друзів, адже її матибула журналісткою, яка боролася за здоровий спосібжиття. Та під впливом свого коханого Єгора героїняспробувала на смак відчуття волі, незалежності тазахоплення. Це не принесло їй якогось задоволення, бовона розуміла, що це примарні відчуття. Друзі Сніжанита коханий померли від передозування, а найріднішулюдину (матір) вбили за те, що вона боролася засправедливість. Як наслідок, дівчина залишиласясамотньою, проте живою та здоровою.

Варто зазначити, що сцену упродовж вистави не

покидав один герой, роль якого я ніяк не могла визначити– чи то „совість”, чи „свідомість” чи „почуття”. У розмові зхудожнім керівником з’ясувалося, що цей актор грав роль„наркотичної залежності”.

Я вважаю, що ідея вистави полягала у тому, щоб донестидо глядачів усю небезпеку залежності людини віднаркотиків, адже тоді ти втрачаєш не лише рідних, але йсамого себе. Якщо людина здатна вчасно зупинитись, вонагідна звання людини. Якщо ні – то це лише крок у прірву, зякої не кожному вдається вийти неушкодженим.

Отже, раджу усім подивитись цю справді повчальнуісторію про життя залежних від наркотиків людей,зрозуміти істинний сенс життя та нашого призначення вньому.

Оксана ЯСНИЦЬКА,11 Б клас, СЗШ № 42