МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИman.gov.ua/files/49/gogol[1].pdf6 МІЙ...

МІЙ ГОГОЛЬЗБІРКА

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИІНСТИТУТ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

до 200–річчявід дня

народженняМ.В. Гоголя

МІЙ ГОГОЛЬТВОРЧІСТЬЮНИХ ЛІТЕРАТОРІВТА ДОСЛІДНИКІВ —ЧЛЕНІВМАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУКучасниківВсеукраїнськогоконкурсунауково-творчихробіт

ЗбiркаКИЇВ 2009

До збірки «Мій Гоголь» увійшли кращі поетичні і прозові твори молодих літераторів та тези робіт юних дослідників — членів Малої академії наук України, учасників Всеукраїнського

конкурсу науково-творчих робіт до 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя.

Видання підготовлене з метою популяризації творчості обдарованої молоді та заохочення її до подальшої творчої

діяльності.

РЕДАКЦІЙНА РАДА:

ДОВГИЙ СТАНІСЛАВ ОЛЕКСІЙОВИЧ,Президент Малої академії наук України,

член-кореспондент Національної академії наук України

ЖУЛИНСЬКИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ,академік Національної академії наук України,

директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка Національної академії наук України

ОСАДЧУК ПЕТРО ІЛЛІЧ,поет, критик, перекладач, член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій

ЗАСЕНКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ,Голова Всеукраїнської приймальної комісії

Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій

ІСАЕВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА,професор кафедри методики викладання російської мови

та світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктор педагогічних наук

КЛИМЕНКО ЖАННА ВАЛЕНТИНІВНА,доцент кафедри методики викладання російської мови

та світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук

ВОЛИНЕЦЬ ІРИНА МИКОЛАЇВНА,старший викладач кафедри документознавства

та інформаційної діяльності Білоцерківського інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини

«Україна», кандидат педагогічних наук

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ВИПУСК:

ОКСЕН ЛІСОВИЙ

УПОРЯДКУВАННЯ, ВЕРСТКА: ОКСАНА ПОНОМАРЕНКО

РЕДАГУВАННЯ: ВОЛОДИМИР ВАСИНЮК

5

МІЙ ГОГОЛЬ

Феномен Миколи Васильовича Гоголя вже понад 150 років притягує до себе увагу вчених-літературознавців з усього світу. Щорічно перелік досліджень щодо постаті письменника, його біографії, творів, його світосприйняття і світобачення поповню-ється десятками нових праць.

Але Микола Гоголь залишив світові такий щедрий, сповне-ний великою кількістю таємниць і символів спадок, що досліджу-вати його будуть ще багато поколінь.

Цікавість до Гоголя з боку дослідників зумовлюється поєд-нанням непоєднуваного як в самій постаті письменника, так і в змальованих ним образах; актуальністю піднятих ним проблем розуміння душі людини та суспільних взаємин; глибоким сим-волізмом, джерелом якого великою мірою є українське етнокуль-турне середовище та українська релігійна традиція, в яких зрос-тав письменник.

У стінах закладів Малої академії наук юні літературознавці щорічно проводять десятки досліджень творчості Гоголя. Він та персонажі його творів притягують, зачаровують і надихають молодь, спокушаючи заглибитись у Світ Гоголя.

У цій книзі ви маєте змогу познайомитись із тезами нау-кових праць учнів Малої академії наук та літературними тво-рами, навіяними творчістю Гоголя, які були представлені на Всеукраїнський конкурс наукових та творчих робіт, оголоше-ний Малою академією наук до 200-річчя від дня народження письменника.

У конкурсі взяли участь учні 7-11 класів – члени Малої академії наук України.

Діти, готуючись до конкурсу, самостійно вибирали форму представлення свого інтересу та вражень від творчості Гоголя. Таким чином, на конкурс були подані науково-дослідницькі роботи, п‘єси, есе, нариси та віршовані твори.

До роботи у журі конкурсу були запрошені науковці Націо-нального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та літературознавці Національної спілки письменників України.

ДО ЧИТАЧА

6

МІЙ ГОГОЛЬ

Із 235 учнівських робіт, поданих на конкурс, були відібрані 69, які, на думку журі, є найбільш достойними того, щоб їх заслу-хати у фіналі конкурсу. Саме вони і представлені в збірці.

Підводячи підсумки конкурсу, журі високо оцінило досяг-нення юних дослідників та літераторів. Роботи учасників від-значаються зрілістю мислення, аргументованістю, вмінням пов’язувати минуле з сучасним. У дослідженнях представлене власне бачення конкурсантами морально-етичних проблем, висвітлених у творах Миколи Гоголя, індивідуальне сприйняття національного колориту та літературно-естетичних особливос-тей творчості письменника.

Сподіваємось, що знайомлячись із працями учнів Малої ака-демії, читач утвердиться в думці, що Микола Гоголь – письмен-ник на всі часи і епохи, зрозумілий, усвідомлений та сприйнятий молодими українцями, а його духовні та етико-моральні цінності знаходять та будуть знаходити відгук в серцях та умах наступних поколінь.

Номiнацiя«ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ»

ДИПЛОМАНТИ1

СТУПЕНЯ

9

НОМІНАЦІЯ «ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ»

БУРДАМарія Олександрівна

учениця 10 класу Головачанської ЗОШ I–III ступенів

Полтавської області

У БЕЗМЕЖЖІ ГОГОЛІВСЬКИХ СВІТАНКІВ

Мене звуть Бурда Марія. Мені 15 років. Наділила мене доля радістю жити в мальовничому полтавському селі Лукищи-

на серед добрих працьовитих людей.Я люблю світ, який мене оточує. Він такий розмаїтий і мінли-

вий! Разом з ним щохвилини змінююсь і я. Раніше любила малю-вати, співати, зі старшими братами грати в футбол, а зараз більше полюбляю мрійливу тишу, товариство дорогих мені людей чи роздуми над цікавою книжкою.

Книги оточують мене змалку. Мій дідусь Іван був завзятим книголюбом. Це він відкрив для мене М.В. Гоголя, читаючи «Май-ську ніч», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Мертві душі»… Як ми удвох сміялися при зустрічі на сторінках книги з Плюшкі-ним! Ті дорогі для мене дідусеві читання залишили в серці й уяві незабутній слід. Тому колоритних людей, комічні сцени буден-ного життя, народні традиції, любовно збережені моїми одно-сельцями до сьогодні, я пов’язую з художніми образами, створе-ними М.В. Гоголем.

Завдяки творчості нашого безсмертного земляка я вчуся при-дивлятися до облич зустрічних людей, вгадувати їх характери, прислухатися, як видзвонюють літнього ранку своїми малень-кими підківками в лукищинських росяних травах зелені коники, передавати словами багатющі враження про навколишній світ.

Ішов березень 1809 року, і ще ніхто не знав, що незабаром народиться він, співець українського народу, великий письмен-ник, фольклорист, містик, знавець душі людської – Микола Васи-льович Гоголь.

Гоголь живий і буде жити вічно в образах героїв «Тараса Бульби», «Вечорів на хуторі біля Диканьки» та багатьох інших творів, які давно вже стали народними через свою емоційну, духо-вну, енергетичну близькість до простого люду.

У чому ж секрет Гоголівського магнетизму? Яку загадку ховає в собі ім’я великого митця? Чому його твори, як і раніше, зали-шаються цікавими, актуальними для мого покоління, мого часу? У чому велич Гоголя як особистості? Чому, читаючи його твори, ми мимоволі усвідомлюємо Батьківщину, як безмежну країну, а самих себе – вічними мандрівниками на перехрестях її доріг?

10

МІЙ ГОГОЛЬ

Я шукаю відповіді на ці запитання, які так важливі для сьо-годення. Кожна нова епоха по-своєму розмірковує про письмен-ника, відкриваючи у його шедеврах щось своє. Микола Васи-льович не прагнув випередити свій час, він відобразив його на сторінках своїх творів і змусив сучасників впізнавати себе, викли-каючи в одних гнів і злість, а у інших – сміх і захоплення.

Час невпинний, і 1 квітня 2009 року в усьому світі святку-вали 200-річчя з дня народження Гоголя. Венеціанський Симпо-зіум 1976 року проголосив його не тільки слов’янським генієм, а й письменником усіх народів і часів.

І хоча віки минули, ми читаємо книги М.В. Гоголя, сміємося з його героїв, але, ось диво, часто впізнаємо у них самих себе та людей, що нас оточують. Багато гоголівських образів живуть поміж нами: і сильний Вакула, і хитра Солоха, і мужній Тарас, і жадібна Коробочка…

Неможливо яскравіше охарактеризувати певну життєву ситуацію, ніж добре відомими «К нам едет ревизор!», «Сама себя высекла», «Как поссорились Иван Иванович с Иваном Никифоровичем»...

Отже, у своїх роздумах про історичну значимість Гоголя я хочу провести паралелі з нашим часом, сучасним життям і його проблемами.

Кажуть, щоб зрозуміти письменника, треба побувати на його батьківщині. Миргород, Сорочинці, Диканька – завдяки Миколі Васильовичу ці назви знайомі зі шкільних років.

Гоголь назавжди обезсмертив ім’я краю, де він народився і виріс. Книга під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки» при-несла славу двадцятидворічному письменнику. «Сорочинський ярмарок» – так звалася перша повість у цій книзі, в якій він реа-лістично відобразив різних представників українського народу, відтворив поезію народного життя, талановито наповнивши роз-повідь гострим гумором.

Гоголь обожнював Сорочинський ярмарок. Ці кілька днів, коли звідусіль у Великі Сорочинці стікався люд, були святом для спраглого до нових вражень письменника. Ось як розпові-дає Микола Васильович: «Такой роскошью блистал один из дней жаркого августа тысячу восемьсот… восемьсот… Да, лет тридцать назад тому, когда дорога, вёрст за десять до местечка Сороченцы, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку. С утра ещё тянулись нескончаемою верени-цею чумаки с солью и рыбою. Горы горшков, запутанных в сено, медленно двигались, кажется, скучая своим заключением и темнотою; местами только какая–нибудь расписанная ярко миска или макитра хвастливо выкатывалась из высоко взгромождённого на возу сена и привлекала умиленные взгляды поклонников роскоши. Много прохожих поглядывало с завистью на высокого гончара, владельца этих драгоценностей, который медленными шагами шёл за своим товаром, заботливо

11


окутывая глиняных своих щеголей и кокеток ненавистным для них сеном.

Одиноко в стороне тащился на истомлённых волах воз, наваленный мешками, пенькою, полотном и разною домашнею поклажею, за которым брел в чистой полотняной рубашке и запачканных полотняных шароварах его хозяин…»

Сорочинський ярмарок – це також можливість почути нові історії про різні витівки нечистої сили, а потім перенести їх на сторінки своїх творів. «Беспечные! Даже без детской радости, без искры сочувствия, которых один хмель только, как механизм своего безжизненного автомата, заставляет делать что-то подо-бное человеческому, они тихо покачивали охмелевшими голо-вами», – так зображував Микола Васильович старих танцюваль-ників, ніби маріонеток.

У XIX столітті Сорочинський ярмарок був одним із декіль-кох тисяч українських ярмарків. І він залишився б маловідомим, коли б не прославив його Микола Васильович Гоголь у повісті «Сорочинський ярмарок».

Після Жовтневого перевороту ярмарки заборонили. Їхнє від-родження розпочалося тільки в 1966 році.

І тепер на нашій Полтавщині в Сорочинцях наприкінці серпня вирує ярмарок: «Вам, верно, случалось слышать где-то валящийся отдаленный водопад… Не правда ли, те же самые чувства мгновенно охватят вас в вихре сельской ярмарки… Шум, брань, блеяние, рёв – всё сливается в один не стройный говор. Волы, мешки, сено, цыгане, горшки, бабы, козы, пряники, шапки – всё ярко, пёстро, нестройно мечется кучами и снуется перед глазами».

Сьогоднішній Сорочинський ярмарок приймає близько одного мільйона гостей та учасників з України, Росії, Грузії, Мол-дови, Польщі, Бразилії, Німеччини, Естонії, Хорватії, Фран-ції, США. Учасники демонструють свої товари, послуги, техно-логії. Визначають переможців у номінаціях «Краща презентація товару, послуги», «Товар поза конкуренцією», «Відкриття Соро-чинського ярмарку», «Українська якість найвищої проби». На ярмарку проходить всеукраїнський фестиваль, у якому беруть участь самодіяльні творчі колективи та зірки естради. Але голо-вний гість свята – Микола Васильович Гоголь. Актор, що вико-нує роль письменника, відкриває ярмарок, а відомі гоголівські персонажі запрошують присутніх до святкового дійства.

Сучасний Сорочинський ярмарок зберіг ознаки гоголів-ського ярмарку. Але все менше і менше людей приїздить сюди заради спілкування, більш важливішою стає комерція. І все ж Сорочинський ярмарок, мов дзеркало, відбиває наші давні, гоголівські традиції, сонячним зайчиком проектуючи їх у сучасність.

Купальські свята – це ще один шлях проникнення стародав-ньої філософії в сьогодення. Захоплюючі, неймовірно гарні, напо-

12

МІЙ ГОГОЛЬ

внені глибоким змістом обряди пробуджують у свідомості пам’ять про предків, відкриваючи щось суто слов’янське, українське.

Купальська ніч – найдивовижніша в усьому році. За віру-ваннями наших предків саме цієї ночі двері між нашим світом та світом потойбічним відчиняються навстіж, а примари і демони вільно гуляють між людьми. В цю ніч, єдиний раз на рік, лише на кілька годин розцвітає чарівна квітка папороті. Той, хто зна-йде її, зможе бачити заховані в землі скарби, а життя його трива-тиме вічно. Кожен прагнув іти на пошуки міфічної квітки. Багато хто не повертався: губив у темряві зворотній шлях, потрапляв у пастку боліт, тонув у річці, ставав жертвою хижих звірів або роз-бійників. Так підтверджувались жахливі історії про ворожих до людей потойбічних істот, «нечисті» або ж «нежиті», «талі». І істо-рій цих безліч. Ще дитиною М. Гоголь чув їх на рідній Полтав-щині. Потім, вже дорослим, він не втратив цікавості до цієї теми. Його твори «Сорочинський ярмарок», «Вій», «Вечір напередодні Івана Купала», «Зникла грамота», «Ніч перед Різдвом» та інші стали класикою жанру, риси якого відобразилися у модерніст-ських творах сучасної літератури. «Король жахів» Стівен Кінг називає Гоголя своїм «хрещеним батьком», рівняючись у своїх творах на українського генія.

Навіть у наш час – час новітніх технологій та науково-обгрунтованих тверджень – купальська ніч сповнена містики. В цю ніч і зорі стають яскравішими, а темрява – глибшою, звуки – глухішими, тіні – загадковішими. Здається, там, в глибині найпо-таємніших затінків, притаїлось щось, про що й знати не хотілось би. Чиїсь палаючі очі блищать у світлі місяця. Жодна інша ніч не зрівняється з купальською.

Сьогодні все частіше звертаються до стародавніх обрядів, не розуміючи повністю їхнього змісту, та інтуїтивно відчуваючи їх важливість, значущість.

Відроджуються народні звичаї, традиції, так талановито опи-сані Миколою Васильовичем. Поетичне і чарівне свято Купала відзначається сьогодні як і за часів письменника.

Я Вас запрошую на святкування Івана Купала на мою рідну Полтавщину в село Головач, що розкинулося в затишному куточку біля річки Ворскли.

Посередині літа, коли сонечко піднімається щонайвище і промениться в очах дітлашні сонячними зайчиками, коли трави та квіти оксамитовим розмай–килимом стеляться під ноги, а навколишні ліси вітають всіх зелен-листом і пташинним щебетом, зустрічає моє рідне село свято Купала. Хоч би як не втомилися люди в цей гарячий літній час, але під вечір чека-ють – виглядають надзвичайно колоритне дійство. «Збирайтеся, люди! Збирайтеся, люди! Свято Купала в селі у нас буде!» – чується з околиці, гучнішає, наближається… І ось воно уже тут – сільською вулицею котиться заквітчаний віз. Везуть Купайла!

13


Веселий гурт дядьків і парубків у вишиванках, молодиць у святкових хустках і запасках супроводжує, пританцьовуючи, віз, на якому два щасливці, мов вареники в маслі, – погонич і госпо-дар коня дядько Василь та сільський жартівник – музика дядько Микола – серед юних сільських красунь, підлітків-дівчаток, вбра-них у вишиті сорочки, у вінках з польових квітів.

Везуть Купайла! Бувала гармошка у руках дядька Миколи впевнено заводить українську пісню, дівчата дружно підхо-плюють її – і вже покотилася пісня понад лісом ген за обрій. Мешканці села, що повиходили на вулицю, чи то співають, чи то щось вигукують, вітаючи гурт. А з дворів – собаки. Хіба таке пропустиш?! Один лише кінь, хоч і вибиває копитами по асфаль-тівці, хоч і пряде заквітчаними вухами, але мовчить: кому гульки, а йому – робота. Провезе це галасливе товариство в інший кінець села, збере більший натовп, обернеться і – назад, за магазин, де на березі річки вже зібралися великі і малі, старі і зовсім ще жовтороті мешканці навколишніх сіл, гості з Полтави і з усіх усюд, куди тільки докотилася слава про купальську ніч у Головачі.

Зеленеє жито, зелене!Хорошії гості у мене.Зеленеє жито на межі,Хорошії гості до душі –

співає дружній хор. І хороше на душі стає у кожного, хто завітав сюди: і в організаторів та господарів свята – місцевих артистів-аматорів та сільського голови, і у поважних гостей з району, і у місцевих приватних підприємців, що жваво торгують всякою смакотою, і у тих молодцюватих кашоварів, що варять у казані козацький куліш на всю громаду, і у шановних, посріблених сивиною, літніх моїх односельців, що, забувши про роки, підмор-гують та підсвистують музикам, і у колишньої доярки тітки Віри, яка ледь тримає величезну макітру зі смачнющими галушками: «Пригощайтеся на здоров’ячко, люди добрі!»

З першою зіронькою в небі починаються купальські дива. «То ще моя бабуся розказувала, – шепче баба Параска на вухо бабі Палажці, – що ця ніч незвичайна. З настанням сутінків зби-раються всі сили: і добрі, і лихі. Десь у лісових нетрях Лісовик з мавками стережуть квітку щастя – папороті цвіт. Отам, на Лисій горі, збираються відьми, а тут на березі річки, – Водяник з русал-ками…» Слухає Палажка, слухає громада, слухає, відкривши рота, карооке хлоп’я, міцно тримаючись за материну руку. Слу-хає і бачить: ось і Лісовик, зеленокосі мавки-красуні. Чи це не сниться йому? Та ні! Справжнісінький Лісовик пропонує приро-долюбам і природознавцям свою вікторину, закликає шанувати і оберігати кожне деревце, кожну травинку.

Легкий плескіт води привертає погляди присутніх до річки. З туману виринає човен, а на ньому – Водяник з русалками, які сходять на берег під русальські пісні і, мов лебідки, пливуть

14

МІЙ ГОГОЛЬ

в чарівному танці. А Водяник, немов і виріс серед людей, вітає добрим словом всіх присутніх.

Ближче до півночі під рясно всіяним зорями небесним купо-лом народна вистава досягає свого апогею. Ніким не баченою, але казково прекрасною квіткою щастя спалахує червона ватра, освітлюючи радісні обличчя людей. Над пелюстками ватри зді-ймаються іскри, а ще вище розквітає зорепад святкового феєр-верку. Найсміливіші, як і у давні часи їх предки, стрибають через вогнище…

Пливе над річкою Купальське свято, а з ним – ніжна пісня:Сіла птаха білокрила на тополю,Сіло сонце понад вечір за поля…

Пливуть річкою купальські вінки, що їх пустили дівчата з надією на щасливу долю. Тане, мов жаринка, купальська ніч. Чарівна, казково-неповторна ніч!

Улюбленим жанром письменника була повість. Але в Гоголя, наприклад, «Тарас Бульба» перетворюється на епопею. Чому так? На це запитання відповідає відомий російський кри-тик В.Г. Бєлінський: «Тарас Бульба» есть отрывок, эпизод из великой эпопеи жизни целого народа. Если в наше время, воз-можно, гомерическая эпопея, то вот вам её высочайший обра-зец, идеал и прототип!...» Тобто там, де спалахує ідея єдності батьків і дітей, гармонії природи і людини, духовного начала і плоті, виникають великомасштабні твори загальнолюдського значення – епопеї.

Повість Миколи Васильовича та її герої увійшли в наше життя, і ми часто говоримо її словами: «Отыскался след Тара-сов!» Це вже прислів`я: ніколи не викорінити бійців за вітчизну і силу руську, народ руський!

Такою силою було для Гоголя козацтво. В образі Тараса автор бачив типовий характер його справжнього представника: «Тарас был один из числа коренных и старых полковников: весь он был создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава; он любил простую жизнь казаков…»

Рідними та близькими стали для нас ті могутні люди, про яких розповідав письменник. Героям Запорозької Січі властива одна загальна риса – їх самовіддана вірність Батьківщині. Змо-рені у битві козаки, помираючи, прославляють Руську землю. Ось похитнувся смертельно поранений відважний отаман Мусій Шило, поклав руку на свою рану і промовив: «Прощайте, паны-братья, товарищи! Пусть же стоит на вечные времена Русская земля и будет ей вечная честь!» Добрий козак Степан, піднятий на чотирьох списах, тільки і встиг крикнути: «Пусть же пропа-дут все враги и ликует вечные веки Русская земля!» Впав ста-рий Касьян Бовдюг, стятий кулею у саме серце, але зібрав останні сили і проказав: «Не жаль расставаться с светом? Дай Бог и вся-кому такой кончины! Пусть же славится до конца века Русская земля!»

15


Миколі Васильовичу було важливо показати, що козаки вою-ють та помирають за православну віру. «И понеслась к вышинам Бовдюгова душа рассказать давно отошедшим старцам, как умеют биться на Русской земле и, ещё лучше того, как умеют умирать в ней за святую веру». Ось упав, пронизаний списом, курінний ота-ман Кухубенко, він повів коло себе очима і мовив: «Благодарю Бога, что довелось мне умирать при глазах ваших, товарищи! Пусть же после нас живут лучшие чем мы, красуется вечно люби-мая Христом Русская земля!» Письменник захоплюється своїм героєм: «И вылетела молодая душа. Подняли её ангелы под руки и понесли к небесам; хорошо будет ему там. «Садись, Кукубенко, одесную меня! – скажет ему Христос. – Ты не изменил товари-ществу, бесчестного дела не сделал, не выдал в беде человека, хра-нил и оберегал мою Церковь».

І сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю цих славних бійців за Вітчизну, справжніх патріотів рідної землі, народу, мови і православної віри. Ми звертаємося до них з гоголівськими сло-вами: «Пусть же пропадут все враги, и ликует вечные веки Рус-ская земля!»

Ці слова як ніколи актуальні в наші дні, коли ми відчуваємо необхідність визначення національної ідеї нашого народу, коли українській молоді потрібні духовні орієнтири. Саме ці завдання взяло на себе українське козацтво, яке за останній час набуло значного впливу і небувалого розмаху в Україні. Як і козаки М.В. Гоголя, сучасне українське козацтво уособлює всі пози-тивні риси давньої національної еліти: лицарську честь, гідність, патріотизм, служіння народу і державі, історичну пам’ять, розум і освіченість, а головне – почуття відповідальності за свій народ і вміння брати на себе всю її повноту у складний для нього час.

У нас на Полтавщині козацтво має видатну і багату історію. Нащадки свято бережуть козацькі традиції. Продовжувачами їх стали офіцери запасу, наукові діячі, підприємці, державні служ-бовці, українська молодь.

Біля мого села Головач ще в кінці XVIII століття були посе-лення заворсклянських хуторів. На берегах річки Ворскли жили натуральні хлібороби, які одночасно були захисниками, совістю і славою України. Заворсклянські козацькі поселення об’єднувала загальна назва Березняги, які поділялись на хутори: Моргулівка, Зінці, Петлички, Пустяки, Огуївка, Гнипи. Першими поселен-цями були козацькі сім’ї Овчаренків, Голченків, Пустяків, Воло-шинів, Гнип, Кривошапок, Огуїв, Козирів, Моргулів, Гордієнків, Решітників, Дьяконенків, Токарів, Трипольських.

У Головачанській школі вже майже два десятки років існує козацька республіка. У початковій школі наші маленькі друзі-козачата живуть за правилами:

1. Козак – чесна й смілива людина, найдорожче йому – батьківщина!

2. Козак – слабкому захисник, цінити побратимство звик!

16

МІЙ ГОГОЛЬ

3. Козак – усім народам друг, міцний, лицарський у нього дух!

4. Козак – це той, хто за освіту, хто любить пісню із блакиту! 5. Козак Вкраїнську любить мову, він завжди здержить свого

слова.Вступаючи до лав козацької республіки, школярі урочисто

обіцяють: «Вступаючи в ряди шкільного козацького товариства, перед лицем своїх друзів, перед рідною землею та пам’яттю зви-тяг козацтва і січових стрільців, урочисто клянусь, що вивча-тиму історію та традиції українського народу. Буду готувати себе розумово, фізично і морально, щоб чесно і віддано служити українському народові в ім’я нашого оновлення, незалежності та процвітання».

М.В. Гоголь – це не тільки історичні факти, не тільки віддзеркалення високохудожнього слова. Це, насамперед, сти-мул для пробудження надприродного дару бачити прекрасне в звичному, чарівне – в буденному. Я обожнюю Гоголя. Його твори – це стихія, нестримна у своєму русі. Вриваючись у свідомість, вона відкриває очі, засліплені прагматичними реаліями.

Микола Васильович Гоголь – українець, якому судилося стати великим російським письменником. За місцем свого наро-дження та вихованням письменник – українець, за місцем свого духовного становлення, за мовою своїх творів – безумовно росі-янин. У 1844 році в листі до Олександри Йосипівни Смирнової Микола Васильович писав: «Скажу вам одно слово насчёт того, какая у меня душа – хохляцкая или русская, потому что это… служило одно время предметом ваших рассуждений и споров с другими.

На это я вам скажу, что сам не знаю какая у меня душа – хох-ляцкая или русская. Знаю только то, что никак бы не дал преиму-щества ни малороссиянину перед русским, или русскому перед малороссиянином. Обе природы слишком щедро одарены Богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой».

Напередодні 200-річного ювілею Миколи Васильовича все частіше виникало питання: «Гоголь письменник український чи російський?» Сперечатися про належність творчості Гоголя в наш час до російської чи української літератури, я вважаю, нее-тично і некоректно, адже письменник давно визнаний в усьому світі як класик всесвітнього масштабу. І не потрібно ділити його спадщину та дискутувати, чи був він відступником від україн-ського народу та української мови. Кожному з нас зрозуміло, що «Вечори на хуторі біля Диканьки» і «Миргород» неможливо вилучити з української літератури, і це, безсумнівно, твори про Україну і українців. Але великий Ф.М. Достоєвський говорив, що ціле покоління російських письменників вийшло з гоголів-ської «Шинелі».

17


Сьогодні твори М.В. Гоголя перекладаються на українську мову. З моєї точки зору, цим знищується особлива гоголівська манера письма, неповторний гоголівський стиль і колорит, зни-кає сама унікальна аура його творів. Так ми чуємо думки і емо-ції перекладача, який, здебільшого, дозволяє собі українізувати текст і таким чином викривлювати при цьому зміст твору, його ідеї. Ми, українці, чудово розуміємо російську мову, а читаючи твори М.В. Гоголя в перекладі, позбавляємо себе насолоди від-чути все багатство таланту всенародного письменника. І українці, і росіяни повинні радіти, що у нас є Гоголь, в якому поєдналося те найкраще, найглибше, найзмістовніше, що живе в російській та українській культурах.

18

МІЙ ГОГОЛЬ

Нема на світі України,Немає другого Дніпра.

Т. Шевченко

У моєму маленькому містечку Сокиряни, здається, і сьогодні живе те незвичайне, гоголівське відчуття української кар-

навальності. У прекрасний зимовий період різдвяних свят у нас також присутні: переодягання, кожухи навиворіт, дотепні лайки, обжерливість за щедрими святковими столами.

Навколо постаті Миколи Гоголя та його літературної спад-щини і в Україні, і в Росії тривалий час ведуться дискусії. Яким був Микола Гоголь за характером? Чому він писав не україн-ською, а російською мовою? Чи зрадив він Україну?

На порозі світової літературної скарбниці славний ювілей – 200-річчя з дня народження класика найвищого ґатунку, українця Миколи Васильовича Гоголя. Не знаю, наскільки важливі відпо-віді на вищезазначені питання. А, може, вони й зовсім не варті дискусій. Кожна людина у своїх діях залежна від свого характеру, від певних обставин, суб’єктивних і об’єктивних, від поставлених цілей. Якщо Гоголь писав російською, то значить йому так підка-зувало життя.

Гадаю, не тільки мене цікавить інше. Хто з тих літерато-рів, які писали українською, краще, ніж Гоголь, розповів світові про Україну? Будучи вхожим у російську інтелектуальну еліту, він пропагував свої переконання про те, що українці – окремий народ і що їхня земля називається Україною.

Якщо не зважати на поему «Ганц Кюхельгартен» – літера-турний твір вісімнадцятилітнього Гоголя, тираж якого він спа-лив, то «Вечори на хуторі біля Диканьки» – це перша книга пись-менника, з якою він відразу «попав у десятку». Миколу Гоголя помітили і визнали як письменника. І тоді, і сьогодні він розпові-дає світу про свою Україну, яку дуже любив і все життя тужив за нею, як про казково гарну частинку великої Землі.

Що відчуває читач, перегорнувши сторінки незвичайних опо-відок пасічника Панька Рудого? Безмежну любов до української природи, людей. Ми захоплюємось красою українських дівчат

ГАФІНЧУК Сергій Сергійович

учень 11 класу Сокирянської гімназії Чернівецької області

ПАТРІОТИЧНИЙ ПОДВИГ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

19


і парубків, кмітливістю героїв оповідей, народним гумором, гар-ними людськими стосунками, багатством української землі.

«Який чарівний, який розкішний літній день у Малоросії! – починається таким описом «Сорочинський ярмарок»... – Сма-рагди, топази, яхонти ефірних комах сиплються над барвистими городами, обрамованими стрункими соняшниками... Нагнулись від ваги плодів розлогі віти черешень, слив, яблунь, груш; небо, його чисте дзеркало – ріка в зелених гордо піднятих рамах... Яке повне розкоші і солодкої знемоги малоросійське літо!» І відразу відчуваєш лагідність літа, запах саду, голубінь неба. І все тіло обі-ймає тепло і ніжність, краса і щемний спокій.

«Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої... – Це вже із «Страшної пом-сти». – Розкішний! Немає рівної йому річки на світі. Чудовий Дніпро і теплої літньої ночі, коли все засинає, і людина, і звір, і птах, а тільки Бог величаво озирає небо і землю, і величаво стру-шує ризу. Від ризи сиплються зірки...».

Дивно. Стою на березі Дніпра, а колись же так само, може на цьому місці, мріяв він, Гоголь, і милувався справді великою рікою і її берегами. І, здається, він нас усіх навчив помічати красу навкруги. Я б хотів, щоб усі побачили, яким гарним є наш Дніс-тер. Як на мене, то кращої природи, гарніших пейзажів, краєвидів не знайдете ніде. Наше – найкраще. Хіба не в цьому переконує нас слово письменника Гоголя.

А взимку! «Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небі посвітити добрим людям та всьому сві-тові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Моро-зило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти», – «Ніч перед Різдвом».

На Україні все найкраще – і літня ніч, і Дніпро, і мороз, і... Хіба ми із цим не погодимось?!

І якщо ці рядки прочитав далекий латиноамериканець чи ближчий європеєць, вони також повірять у казкову красу України.

Дуже красивими на Україні є дівчата. «Я віддав би все своє господарство, щоб поцілувати її», – каже Грицько про Параску у «Сорочинському ярмарку». «Парубки ганялися за нею юрбами», – розповідає автор про красуню Оксану, прихильності якої доби-вається коваль Вакула з оповіді «Ніч перед Різдвом». Закоханий хлопець готовий на все, щоб тільки Оксана його полюбила.

Стан стрункий і біле личко,від цариці черевички –от красуня! Аж у сніось наснилася мені!Ніч із зорями минула:я – вже я, а не Вакула!Та Оксана – дивина –ще всміхається з вікна!

20

МІЙ ГОГОЛЬ

Закриваю знову очі –до колядки йду охоче:оксамитом серед всіхАні Лорак лине сміх!Отакої, ну й дівчата –на красу усі багаті:брови – пташки рівний злет,а вуста, неначе мед!Ой, земля моя, земля,українськії поля,зорі, гоголівський світвсіх дивує стільки літ!Так і я: не встиг моргнути,сам потрапив в дивні пута:ожили всі сторінки,мов Диканьчині зірки!

І зараз про наших українських дівчат кажуть, що вони най-красивіші в світі.

А загалом наша нація – нація вродливих людей. І не тільки тілом, а й душею. Ставні, сильні, розумні постають перед цари цею Катериною запорізькі козаки. Перехитрив чорта коваль Вакула. Сміливі й спритні пан Данило та парубок Стецько. Наполегливий і міцний, як кремінь, дід, який грав з відьмами у дурня.

Позитивні герої оповідок – дівчата й хлопці, козаки і хазяї – дуже яскраві за своїми характерами, дотепністю, барвистою мовою, кмітливістю, почуттям гумору.

Літературознавці стверджують, що Микола Гоголь прискі-пливо ставився до своїх творінь. Він писав, потім надовго відкла-дав зроблене, знову перечитував, виправляв, переписував. Для нього стало нормою переписувати по вісім разів. Вдосконалював свої сюжети, мову. Може тому, за рядками нам вчувається гомін сорочинського ярмарку, пробігає мороз по шкірі через прохолоду ставка в «Майській ночі», спалахує перед очима цвіт папороті в ніч напередодні Івана Купала.

У цілому світ «Вечорів на хуторі біля Диканьки» забарвле-ний оптимізмом і радістю буття. І це найголовніше, чому Гоголя хочеться читати і перечитувати. І здається, що все тільки вчора написано. Бо й нині на Україні в Різдвяні свята водять «козу» в кожусі навиворіт, супроводжують її циган з лицем, вимащеним сажею, парубок у дранті, лікар, що лікує козу, смерть з косою. Коза вмирає, її воскрешають.

Зрозуміло, що нам, юним читачам, найближчі по духу «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Тарас Бульба», у яких переважають ліризм, романтизм, героїзм, кохання. Особливо подобається те, що Гоголь нас переконує: щоб добитися постав-леної мети, треба потрудитись, виявити наполегливість. Так діяв коваль Вакула, дід, Грицько, Левко та ін.

21


Дохристиянські вірування, язичество, фольклорна та етно-графічна захопленість письменника роблять його твори прива-бливими для учнівства. Вони несуть із собою світло душі, опти-містичний настрій, бадьорість духу.

Саме такого ми любимо Миколу Гоголя. І якби він більше нічого не написав, окрім названих творів, все одно залишився б у світовій скарбниці літератури назавжди, мав би своє почесне місце. Золотими літерами вкарбоване ім’я Гоголя в історію укра-їнської літератури. Майже відразу після смерті письменника його твори стали перекладати українською. Особливий сплеск гоголів-ського перекладу припадає на 20–30-ті роки ХХ століття. Пере-кладали найвідоміші літератори: Леся Українка, Степан Василь-ченко, Максим Рильський, Григорій Косинка, Остап Вишня, а також актор Микола Садовський. Було чимало перекладів менш відомих. І цим сказано дуже багато. М.В. Гоголь – це літературна глиба, яку нікому і ніколи не зрушити у небуття.

Зірка його творчості надзвичайно сприятливо осяває всю історію російської літератури. Російські письменники – сучас-ники Гоголя – сповна оцінили його ще за життя. Як поділити, кому віддати як народне надбання творчість Гоголя? Росії чи Україні? Так питання не повинно ставитись.

М.В. Гоголь – українець за походженням і за духом. Про це свідчать його найяскравіші твори. Ми, українці, повинні оцінити його патріотичний подвиг – донесення до світу образу України та її народу, засвідчення рівня високої духовності, моралі, інтелек-туальності українства.

Гоголь – наш і він завжди з нами.

22

МІЙ ГОГОЛЬ

Перегортаю сторінку за сторінкою… Вдихаю запах свіжої фар-би на новому папері, пробую на дотик шершаву поверхню

палітурки. Знову нова книга фентезі, інший світ, захоплюючий і мелодійний, де все зливається в гармонію слів письменника.

Надзвичайно люблю читати про нереальне та фантастичне, адже справжній світ складний та буденний, а світ книг – це чарівне місце, де все так просто та чудово, де нічого не залежить від вас, а лише від того, про що ж буде розповідати наступне слово, наступна сторінка автора. У світі книг нічого не можна змінити, там все уже вирішено волею слів та думок письменника. Там ви, сторінка за сторінкою, поринаєте в інший вимір, і найприємніше в цьому, що ви є безпосереднім спостерігачем, а не просто насо-лоджуєтесь фантазіями, і світ фантазій вчить вас жити і в реаль-ному світі.

Багато прочитаних книг лежить на моїх полицях, багато сто-рінок залишилось в моїх спогадах. За цікавими фантастичними подіями розпізнаю глибу авторських думок, які переплітаються і зливаються з моїми власними.

Сам пробував писати казки і знаю, що ця праця не з легких. Щоб придумувати чудернацькі історії, треба мати феноменаль-ний політ думок, надзвичайну уяву та багато знань. Тому часто думаю про те, що слід вчитися писати. У кого?! Читаючи книги видатних фантастів світової літератури, захоплюєшся і розумієш, що насправді кожен письменник, кожен митець починав свою творчість із захоплення, а потім із наслідування класики. Кла-сична література – це вічне. Ось де слід шукати справжніх вчите-лів для життя і для творчості.

Думаю, що багато видатних фантастів вчилися на творах Миколи Васильовича Гоголя, бо його твори – це, безперечно, вічне. Наприклад, відомий сучасний український письменник Юрій Андрухович пише: «Гоголя перечитав десятки разів… мій Гоголь… і Булгаков теж любив Гоголя. Він його відверто насліду-вав, це не таємниця… Коли… мене називають кимось на кшталт булгаковця, то я відповідаю, що це не зовсім так, що насправді це не я булгаковець, а це ми з Булгаковим гоголівці».

Познайомився з творами М.В. Гоголя і я. Був здивований, адже в XIX столітті твори з елементами фентезі були великою

ГОРБОВИЙ Роман Мирославович

учень 9 класу Нетішинської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 Хмельницької області

ВІДВЕРТА РОЗМОВА

23


рідкістю. Книги Миколи Васильовича були насичені розповід-ями про темні сили, тоді як інші світові твори розповідали про кохання, побут та інші буденні речі. Отже, на ті часи твори Гоголя були досить незвичними, але, незважаючи на це, заслужили визнання читачів. І донині Гоголь говорить з нами живою мовою злободенності. Він завжди буде сучасним.

Дослухаючись до своєї схильності багато читати та писати самому, вирішую стати журналістом. Що б міг розповісти мені, чотирнадцятирічному журналістові, Микола Васильович Гоголь? Якою була б наша розмова?..

Уважно розглядаю його обличчя. Напружена посмішка, мов-чазний погляд. Доброта та скромність. Приглядаюся – щось у ньому дивне… Так, це очі, в яких живе страх…

– Миколо Васильовичу, у Ваших очах я бачу страх, чи, може, я помиляюся? Можливо, цей страх від того, що ви передчували свою смерть, яка породила багато містичних чуток. Говорили, що Вас поховали живим, коли Ви перебували в летаргічному сні. А може, ваш страх – це страх перед темними силами, про які ви так багато писали?

– Я побачив невидиме і найстрашніше, вічне зло не в траге-дії, а у відсутності всього трагічного, не в силі, а у безсиллі, не у божевільних крайнощах, а у надто поміркованій середині, не у гостроті і глибині, а у тупості і пласкості, вульгарності всіх люд-ських почуттів і думок, не у найбільшому, а у найменшому. Звідси і страх, який ти помітив. Але цей страх не за себе, а за людей, які пускають в свої душі поміркованість, тупість, вульгарність та пласкість.

– Саме тому у ваших творах темні сили грають основну роль? Чому ж ви обрали саме таку тему для своїх книг, адже за вашого життя прозаїки і поети зазвичай оспівували життєві та буденні речі? Ви не боялися, що Вас не зрозуміють Ваші сучасники?

– Юний друже, за себе я не боявся. Я лише писав про те, що підказувала мені моя душа. Писав не просто про темні сили, а висміював зло, сподіваючись на те, що «сміху боїться навіть той, хто уже нічого не боїться». Як виставити чорта дурнем – це було головною думкою усього мого життя і творчості. Вже здавна я лише тим і заклопотаний, щоб після мого твору вдосталь насмі-ялась людина над чортом. У моєму релігійному розумінні чорт є містичною і реальною істотою, в якій зосередилося заперечення Бога, вічне зло. Я, як художник, при світлі сміху досліджую при-роду цієї містичної сутності, як людина, зброєю сміху борюся з цією реальною істотою: мій сміх – боротьба людини з чортом. Бог є нескінченне, кінець і початок сущого; чорт – заперечення Бога, а відтак і заперечення нескінченного, заперечення всякого кінця і початку, чорт є почате і незакінчене, чорт – вічна пло-щина, вічна вульгарність.

– Миколо Васильовичу, зрозуміло, що ви першим побачили чорта без машкари, побачили його справжнє обличчя, страшне не

24

МІЙ ГОГОЛЬ

своєю незвичайністю, а звичайністю, паскудством. А як ви пояс-ните з цієї точки зору свої твори «Мертві душі», «Ревізор», «Тарас Бульба», де образу чорта як такого немає?

– В тому то й справа, що обличчя чорта є не далеким, чужим, дивним, фантастичним, а щонайближчим, знайомим, взагалі реальним «людським, занадто людським» обличчям, обличчям натовпу, обличчям «як у всіх», майже нашим власним обличчям у ті хвилини, коли ми не насмілюємося бути самими собою і погоджуємося бути «як усі». Два моїх головних герої – Хлестаков і Чичиков – два суто сучасних російських обличчя, дві іпостасі вічного і всесвітнього зла – безмірної вульгарності людської. За словом Пушкіна, «то двох дияволів зображення були».

– Стільки часу пройшло від днів створення ваших шедеврів, і мені дивно, наскільки вони сучасні. Адже Хлестакових і Чичи-кових надто багато серед моїх сучасників. Що ж об’єднує таких людей, на вашу думку?

– Людина намагається бути не тим, що вона є, тому що не хоче, не може, не повинна бути нічим. І в мертвому обличчі Ака-кія Акакійовича, і в божевільному обличчі Поприщина, і у брех-ливому обличчі Хлестакова крізь неправду, божевілля і смерть блимає щось істинне, безсмертне, надрозумове, що є в у кожній людській особистості і що волає із неї до людей, до Бога: я – один, іншого подібного до мене ніколи ніде не було і не буде, я сам для себе все, «я, я, я!» (так у нестямі кричить Хлестаков...). Вільно-думство, відродження язичницької мудрості, принцип «життям користуйся, живий!» скорочується у Хлестакова у проголошення нової позитивної мудрості: «Адже на те живеш, щоб зривати квіти втіхи». Як просто, як загальнодоступно! Це ж і є звільнення від усіх моральних уз. Адже Хлєстаков майже так і говорить, при-наймні, хоче сказати, а якщо не зміг, то лише тому, що слів таких іще немає: «Я сам себе знаю, сам... я, я, я»... Від цього безтямного самоствердження особистості лише один крок до самообожнення, а далі безодня зла.

– А чи правда, Миколо Васильовичу, що, як стверджують деякі критики, ви бачили зло більше у Росії, саме там ви побачили Хлестакових, Ноздрьових, Плюшкіних, Манілових, а краща, пое-тична частина вашої душі залишилася з нами, українцями, «на хуторі біля Диканьки»?

– Про мене багато говорили і писали, а головної моєї суті так і не визначили. Я не виділяв національних рис, а намагався писати про людей взагалі, намагався яскраво виставляти вуль-гарність життя, окреслити вульгарність вульгарної людини, щоб всі ці дрібниці, які не впадають в око, раптом яскраво блиснули в очі всім. Оце і було головною моєю суттю, якої не побачиш у інших письменників.

– У підручнику читаю, що ви, за словами В. Яременка, вва-жаєтесь геніальним «українським письменником і класиком

25


російської літератури». А ви особисто до класиків якої літера-тури себе віднесли б – української чи російської?

– ...Я сам не знаю, яка в мене душа: хохляцька чи російська. Знаю лишень те, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіяни-нові перед росіянином, ні росіянинові перед малоросіянином.

Народився я в Полтавській губернії в селі Великі Сорочинці. Дитинство і юність провів серед неповторної природи України, дитячі враження виплекали в мені любов до літератури і театру, адже я ріс в атмосфері домашнього затишку, бабусиних казок, поетичності. Мій батько, наприклад, був автором кількох укра-їнських комедій. Потім я почав навчання у Полтавському пові-товому училищі, а згодом закінчив Ніжинську гімназію. Вперше почав писати у Ніжині, перша українська повість «Басаврюк» з’явилася друком на батьківщині. Тому я вважаю, що саме рідний край, його краса і натхненність надихнули і підштовхнули мене до творчості. Як я можу не захоплюватися неповторністю україн-ської широкої душі! В ній доброта і скромність, мудрість і довго-терпимість, героїзм і патріотизм, сила духу і любов.

А Росія? У ній я зростав як письменник, як митець. Тут були мої друзі, вчителі, моє натхнення, Можливо ти пам’ятаєш мої слова: «…Русь! Русь! Бачу тебе, з моєї чудової, прекрасної далини тебе бачу… Що кличе і ридає, і хапає за серце? Які звуки болісно цілують і пориваються в душу, і в’ються круг мого серця? Русь! Чого ж ти хочеш від мене? Який незбагненний зв’язок таїться між нами? Чого дивишся ти так і навіщо все, що тільки є в тобі, звернуло на мене повні сподівання очі?.. І ще, повний здиву-вання, нерухомо стою я… Що пророкує цей неосяжний простір? Чи ж не тут, чи ж не в тобі народитись безмежній думці, коли ти сама без краю? Чи ж не тут бути богатиреві, коли є місце, де роз-горнутись і пройтись йому? І грізно обіймає мене могутній про-стір, страшною силою відбившись у глибині моїй, неприродною владою осяялись мої очі: у! Яка блискуча, чудова, незнана землі далина! Русь!..»

– Звичайно, пам’ятаю! Це з поеми «Мертві душі». Ці слова схожі на пісню, я тому їх запам’ятав. І тепер розумію, що так писати може тільки надзвичайно любляча людина. І тому мені прикро читати слова Розанова: «Я все життя боровся та ненави-дів Гоголя і в 62 роки думаю: «Ти переміг, жахливий хохол».

– Багато хто мене неправильно розумів! Я зовсім не обража-юся на такі слова, – сміється Микола Васильович. – Я не надто зважав на критиків, хоча…

– Якщо так, то чому тоді ваш другий том «Мертвих душ» був вами ж знищений? Не через думку критиків та літераторів? Ви спалювали написане навіть двічі. Як на мене, це неможливо, це надзвичайно боляче – знищити творіння своїх рук і мук.

– В травні 1842 року вийшов у світ перший том поеми «Мертві душі». Твір викликав захоплення серед читачів, а ось критики поставилися до поеми по-різному: одні хвалили, інші

26

МІЙ ГОГОЛЬ

звинувачували у наклепі на російську дійсність. В тому ж році я почав працювати над другим томом «Мертвих душ». І тепер поставив перед собою інше завдання: показати позитивну кар-тину російського життя. Спочатку я був задоволений тим, що було написане. Але згодом…

Майже у кожного митця бувають періоди духовної кризи. Це важкий час, коли і життя, і, тим паче, творчість видаються абсурдними, марними. Мої попередні твори і особливо другий том поеми «Мертві душі» здалися мені бездарними, не вартими уваги. То що ж?! Тоді й життя моє прожите дарма?! Мене мучили страшні сумніви у благотворності моєї творчості. І ще… Я перед-чував свою близьку смерть. Здавалося, вона дихала мені у спину… Я поспішав. Шукаючи спокою і умиротворення, я зустрівся зі священиком Матвієм. Він порадив мені знищити частину розді-лів другого тому поеми, мотивуючи це шкідливим впливом, який вони можуть мати. Сьомого лютого я сповідався і причащався. Мені стало легше. Я не можу пояснити тобі усіх почуттів, які нахлинули на мене в ніч з 11 на 12 лютого. І я вдруге спалив гото-вий чистовий рукопис другого тому…

– А коли був перший раз?– Вперше я спалив другий том «Мертвих душ», над яким

напружено працював, у 1845 році. Написане не задовольнило мене. Потім я поновив роботу. Але, як бачиш, дарма…

– Миколо Васильовичу! І жодної сторінки не залишилося?– Залишилось в неповному вигляді п’ять чорнових розділів.– А ось зараз ви зробили б те саме – спалили б другий том?– Так. Не сумніваючись.– Я вважаю, що «Мертві душі» повністю цілісний твір і закін-

чений, в якому є глибина і суть. Якими геніальними здаються мені слова: «…Теперішній палкий юнак відскочив би з жахом, коли показали б йому його ж портрет у старості. Забирайте ж з собою в дорогу, виходячи з м’яких юнацьких літ у сувору жор-стоку мудрість, забирайте з собою всі людські почуття, не зали-шайте їх на шляху, не піднімете потім! Грішна, страшна при-йдешня старість, і нічого не віддає назад, нічого не повертає!» То ви вважаєте, що старості варто боятися?

– Ні, варто боятися не старості, а себе самого, коли в душі зароджується, здавалось би, дріб’язкове і нікчемне, бо згодом воно переростає у підле і вульгарне. І тоді людина не владна над собою. Людиною оволодіє жадібність, нікчемність, підлість – і не буде меж вульгарності життя і його злу. Тому берегти слід змо-лоду найкращі почуття свої, враження, думки, намагаючись доне-сти їх у роки, коли посивіють скроні, коли молодість буде далеко позаду.

– Я розумію, але юності так властиво помилятися. Напри-клад, у вашій повісті «Тарас Бульба» батько вбиває свого сина, молодого, повного сил, люблячого, за помилку, хоча ця помилка коштувала дуже дорого. Звичайно, Андрій – зрадник, але зрадив

27


він через кохання. Хто, як не батько і мати, повинні були б про-стити молоде серце?

– Ти повинен знати з уроків історії про козацтво, про муж-ність і силу духу козаків, про їхнє героїчне життя. І в своєму творі я тільки підкреслюю надзвичайну любов козаків до своєї Вітчизни, небачене вміння іти на самопожертву. Це така любов до Вітчизни, яку неможливо навіть зрівняти з батьківською. Мож-ливо, вашому поколінню це важко зрозуміти.

– Звичайно, важко зрозуміти тих людей, у яких є щось дорожче, ніж життя. Адже козаки, не роздумуючи, віддавали своє життя за Вітчизну. Наше покоління не звинувачуйте, Миколо Васильовичу, адже ми не бачили війни – і цим щасливі. Поки що вміємо цінувати, в першу чергу, своє життя, а тоді – все дороге, що в ньому є. А що найдорожчим у житті було для вас?

– Навіть більше за життя я цінував хвилини натхнення, коли можна було творити, вигадувати, пливучи у дивному без-межному морі літературного слова. Найдорожчим для мене була моя творчість. Без можливості писати я б не зміг жити.

– Ви справжній митець, справжній геній! Але про вас, на жаль, дуже мало відомо, особливо про ваші філософські погляди. Як би ви пояснили, в чому головний напрям вашої творчості?

– Взагалі-то, я вважаю, що митця «не обов’язково знати в обличчя», тобто навіть краще не знати, яким був письменник як людина у звичайному житті. Замість нього є його твори, в них його душа, його характер, погляди і світосприйняття. Але, якщо коротко, я писав в напрямі народності й гуманізму, широко використовував українську літературну й фольклорну традиції. Романтичне відображення далекого минулого, овіяного повір’ями та легендами, сприяли розробці української теми в російській літературі, вивченню історії та етнографії України. Хто бажає піз-нати мене як людину, як філософа, нехай читає мої твори.

– В усі часи люди б’ються над питанням: в чому смисл життя? Можна і вам, Миколо Васильовичу, поставити це питання?

– О юність, юність… Подавай вам «смисл життя»… Жити слід гарно, чесно, з любов’ю і насолодою від життя. Вищий смисл життя, остання мета людини не визначена на землі. Кінець і початок світу недоступний для пізнання; тільки середина – світ явищ – доступна для пізнання, чуттєвого досвіду, а відтак і реальна. Єдиним і остаточним мірилом для оцінки всього є тривкість, обґрунтованість, позитивність – риси середньої люд-ської чуттєвості. Найчастіше смисл людських діянь і тим паче результат їх лежить поза межами людського розуміння.

– У багатьох митців були жінки, які ставали у їх житті бере-гинями, опорою, іноді надихали на творчість. Наскільки мені відомо, у вас такої жінки не було. Чому?

– Досить конкретно відповідати на це питання мені не хоті-лося б. Але головне в тому, що моєю берегинею і моєю коха-ною була моя творчість. Ось без неї я не уявляв свого життя. А

28

МІЙ ГОГОЛЬ

жінки… мінливі, примхливі, часто зрадливі, вони вимагають до себе завжди багато уваги, тому я вибрав одну тільки творчість.

– Так, Миколо Васильовичу, мабуть, дійсно митець має бути одиноким і вільним, незалежним, щоб ніхто і ніщо не стриму-вало політ його думки. І тим паче, що весь час творчої людини зайнятий творінням, а реальності, побуту зовсім мало у житті, бо митець живе душею, а не тілом.

– Романе, ти мене правильно зрозумів. Я думаю, з тебе вийде чудовий письменник. Але не забувай, що талановитій людині необхідно день у день працювати, відточувати свій талант.

– В мене наразі мало що виходить, з того, що я написав, мене багато що не задовільняє, але я визначився і з напрямом, і темами своєї творчості, і з тим, в кого мені навчатися. Моїм підручни-ком стане в першу чергу ваша повість «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Хочеться стати хорошим письменником, адже в наш час дуже актуально звучать ваші слова, що «…друкованого паперу розвелося стільки, що й не вигадаєш швидко, що б таке загорнути в нього».

– Що, в Україні забагато письменників? – Як на мене, то це краще, ніж нічого, бо ще декілька років

тому нашої сучасної української літератури, можна сказати, вза-галі не існувало. Тепер починається процес зародження. Україн-ських книг з’являється багато, той, хто має гроші, може видати будь-яку книгу, а сучасний читач не надто перебірливий; не прочитавши світової класики, дехто з читачів полюбляє просте «чтиво». Тому книги дуже різні, але, я думаю, що у часи заро-дження так має бути. З часом гірше забудеться, а книги справ-жніх письменників залишаться на полицях. В Україні вже є імена, на мою думку, дійсно справжніх митців: Марина та Сергій Дяченки, Юрій Андрухович, Любко Дереш, Марія Матіос, Ірен Роздобудько, Таня Малярчук, Леся Вороніна. Я впевнений, що багато хто з них вчився на ваших книгах.

…Помічаю легку посмішку на обличчі Миколи Васильовича, блиск в очах. Здогадуюсь, що якась мудра думка промайнула в його голові, але про неї мені він не скаже. Його образ стає роз-митим і поступово зникає… Я згадую чудові слова генія: «… Все дивне, все урочисте. А на серці й бентежно, і дивно, і зграї срібних привидів улад виникають в її глибині. Божественна ніч! Чарівна ніч! І раптом усе ожило: і ліси, і стави, і степи. Сиплеться велич-ний грім українського солов’я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба…»

Гоголівський геній дивовижний і вічний, як і спів солов’я, від слова Гоголя так само прекрасно, весело, натхненно і радісно на душі, як і від пісні українського солов’я. Треба тільки почути і відчути мудре слово генія.

29


Соня задумчиво почесала бровь, подумав, до чего же много се-годня задали на дом. Да к тому же… написать сочинение о

Гоголе. Будь на то воля Сони, она лучше пошла бы куда-нибудь с подружкой, но недавно мама обещала урезать карманные деньги, если шестерки в школе не прекратятся... А что? Чем Соня была виновата? Ей всегда казалось, что маникюр намного важнее каких-то там тригонометрических функций – это известно лю-бому. Ну ладно, ладно... Тригонометрия – это вам не сочинение. Литературу Соня любила.

Как обычно, Соню спас «решебник» (мама не знала, что втайне от нее был куплен экземпляр подобной незаменимой книжицы), но от Гоголя было не спастись... Как хорошо, что работу надо было печатать, и девушка с довольным видом вклю-чила компьютер. Для начала.

«Величайший гений Гоголя...» – забегали пальчики по клави-атуре и замерли. Как пафосно.

С минутку бессмысленно похлопав длинными ресницами, Соня выудила с полки двухтомник Гоголя и сначала бездумно принялась листать книгу. Ярмарки... Утопленницы... Летающие вареники... Собачки, пишущие друг другу письма... Панночки, шинели и носы. Как все запутано!

Соня головой покачала и продолжила свои творческие потуги: «Кто бы мог подумать, что застенчивый мальчик, выходец из пол-тавской земли, станет великолепным росси...» – Соня опять пере-стала печатать и глупо уставилась на светящийся монитор. А рос-сийским ли писателем? Девушка подперла кулачком подбородок. Она что-то смутно припоминала... То ли про вечера какие-то, то ли про Диканьку... Неужели украинское по-русски писал? Выходит, так. Но как же?.. Вот бы у самого Гоголя спросить!

Девушка вспомнила о книге в руках и, отвлекшись от мони-тора, склонилась над ней. Руки гладили шероховатые страницы, и Соня вдруг вспомнила, как любила раньше читать, когда еще меньше гуляла. Ну и что... Мысли Сони запрыгали от строчки к строчке. Она совсем забыла, что с минуты на минуту должна позвонить подруга. Девушке стало казаться, что вот она сидит в мягком кресле, и мама читает ей книжки. А потом... Потом Соня представила, как стучится в массивные двери.

ГУРІНА Інна Олегівна

учениця 10 класу Дергачівської гімназії № 3 Харківської області

ГЕНИЙ… НАРОДУ

30

МІЙ ГОГОЛЬ

– Заходите, заходите! – живо откликнулась невысокая жен-щина с худым лицом. Она вся была какая-то бледная, и даже глаза были словно выцветшие, бесцветные. Женщина не была старой, но морщины начертили линии на ее высоком лбу и затаились в уголках глаз. – Он вас давно ждет.

Соне пришлось пройти внутрь. Ведь ее и в самом деле ждали! Неужели она зря пришла? Прихожая была темной и, на первый взгляд, могла показаться совсем мрачной. Но хозяйка зажгла свет.

– Проходите, проходите, – засуетилась она. – Вверх по лест-нице и налево. Вторая дверь. Ну, чего же вы стоите?

Соня молча подошла к лестнице и положила ладонь на витиеватые резные перила. И в самом деле? Чего же она не идет? Девушка поднялась по скрипящим и тихо ворчащим ступенькам. Она постучалась в указанную дверь из неизвестного ей шерохо-ватого темного дерева, и, не дожидаясь ответа, толкнула ее.

За столом, спиной к Соне, сидел кто-то. Все внутри у Сони сжалось. Черноволосый мужчина оглянулся, и на его тонких губах мелькнула... улыбка?

– Ну вот я и тут, – пролепетала Соня, робея, в то же время бросая любопытные взгляды на письменный стол. На большой его столешнице лежали книги и отдельные исписанные листы, и совсем чистая бумага. На самом краешке стола Соня углядела книжечку. Гоголь заметил любопытный взгляд девушки и спря-тал книжечку в карман. Соня успела разглядеть первые слова названия: «Книга для всякой всячины...»

Николай Гоголь молча встал и указал Соне на стул. Соня так растерялась, что не знала, куда глаза девать, но на стул все-таки села. Она все думала, как бы так спросить... Украинский писатель или русский? А если она покажется глупой или смешной? А если Гоголь рассердится? А ведь надо было спросить...

Сам Гоголь тем временем прошел мимо Сони, чтобы закрыть дверь.

– Николай Васильевич, а вы почему... – Соня не договорила. Гоголь не дослушал.

Дверь скрипнула, выдав писателя, и тихонько захлопнулась. Соня оглянулась и не увидела никого.

– Николай Васильевич! – охнула она и кинулась к двери, которая оказалась незапертой. Девушке стало не по себе, и ком-ната показалась какой-то зловещей. Соне хотелось выскочить в коридор. Позади нее заскрипело перо. За столом, у окна, спи-ной к ней сидел человек в старой, латаной-перелатаной шинели и что-то писал, с упоением выводил за буквой букву. Человек оглянулся, как Гоголь минутой назад. Взгляд у него был какой-то жалобный. Соня испугалась. Человек тоже испугался и закутался плотнее в свою старую шинель. И в самом деле стало прохладно.

Перепуганная Соня выскочила из комнаты. Сердечко ее сту-чало в груди. На этаже оставалась еще одна дверь, и за ней что-то

31


шумело. Мелодично шумело, будто шло там какое-то веселье. Любопытная Соня подошла к ней и, оказалось, что она не то что не закрыта на ключ, но даже и не плотно прикрыта. Соня подо-шла и хотела взяться за ручку. Она заглянула в тоненькую щелку между дверью и стеной и наткнулась на добрый, чуть ироничный взгляд темных глаз. Что-то блеснуло в этих глазах, славное и острое.

– Николай Васильевич! – радостно воскликнула Соня, но глаза исчезли, и дверь захлопнули изнутри. Девушка ухватилась за ручку и потянула ее на себя. Дверь легко поддалась.

Соня вошла в просторную светлую комнату. Оказалось, там было совсем весело. Был накрытый стол. Какой-то хлопец в белой свитке, не морщась, пил горилку. На него поглядывала кра-савица в веночке с лентами.

– Пусть живут, как венки вьют! – крикнул кто-то из-за стола, и все подняли чарки. Красавица в веночке рассмеялась серебристым смешком.

На другом конце стола присутствующие потешались, укло-няясь от взбалмошно летающих над столом вареников и пряча от кого-то сметану. А в самом углу, к окну ближе, сидели тихий ста-ричок и такая же старушка. У ног старушки вилась вьюночком ласковая кошечка, которой, иной раз, и уставший летать вареник перепадал. Соню, казалось, никто и не заметил. Девушка внима-тельно осмотрела людей в комнате, но Николая Васильевича там не оказалось! Соня подошла к столу и взяла орешек. Под ногами ее зашептались половицы. Кошечка у ног старушки разделалась с очередным вареником и, облизываясь, вспрыгнула на подокон-ник. Соня подошла к кошечке и выглянула за занавеску.

Перед глазами Сони раскинулась набережная, и ветер, при-летевший со стороны Финского залива, небрежно трепал одежду прохожих. Перед Соней были мосты и проспекты, и город оживал, нежился под голубым небом. А там... Где-то там далеко почуди-лись Соне другие реки. Одна из них, самая могучая, самая дикая, бежала величаво еще дальше, мимо лесов и хуторов, усыпанных подсолнечниками. Где-то там, где совсем уже не видно, волнова-лась эта река и утопала где-то в той самой чудесной украинской ночи, перевитой соловьиными песнями, которой Соня совсем и не знала...

Кошечка замурлыкала и потерлась носом о Сонину руку. Хлопнула дверь, и девушка оглянулась. Мелькнул черный рукав. Соня опомнилась и бросилась к двери.

Она выскочила в совершенно пустой коридор, безуспешно подергала за ручку той двери, за которой впервые застала Гоголя.

Где-то зашумели в комнате, заскрипели неуслужливо сту-пеньки. Соне показалось, что все в доме пришло в движение, и она оглянулась на лестницу. Показался мужчина в щегольском костюме с искрой. Человек раскланялся перед Соней и что-то сказал о бричке.

32

МІЙ ГОГОЛЬ

– Вы не от Николая Васильевича? – спросила девушка.– Николай Васильевич? – любезно откликнулся мужчина,

украдкой осматривая внешний вид Сони. – Минутку... Спросите внизу-с!

Девушка поспешила в прихожую. Под ее ногами ступеньки заскрипели злобно, но у Сони не было времени обращать на них внимание. Она спорхнула вниз, ойкнула, когда у нее прямо из-под ног выскочила собачка с письмом в зубах и даже как-то укоризненно посмотрела на Соню. Девушка опешила и застыла на последней ступеньке. Из-под лестницы выскочил человек в шинели довольно странного покроя и с криком «Ага!» устре-мился за собачкой.

– Стойте! – окликнула его Соня, приняв за жильца. – Ну подождите! Подождите же!

Соня пробежала через всю ярко освещенную прихожую и застыла перед тремя дверями, так и не догнав ни человека, ни собачки. Наверно... за какой-то из них бледная хозяйка? Может, она хоть что-нибудь разъяснит в этом кавардаке? Соня толкнула крайнюю справа дверь. Девушка осторожно заглянула в нее. В ней был гроб. На краю его сидела бледная девушка с пушистыми густыми ресницами и влажными волосами и что-то увлеченно говорила. Соня жутко перепугалась, когда из гроба поднялась еще одна девушка. Заинтересованный взгляд панночки потух, и она разочарованно вздохнула, заметив Соню.

– Извините, – вконец перепугалась Соня. Панночка в гробу надулась и улеглась обратно. Вторая панночка хихикнула.

– Приходи к нам хороводы водить, на месяце греться! – про-журчала она.

Соня выскочила обратно в прихожую. Ужас!Тут мимо нее пробежал старый козак с шашкой наголо и вор-

вался прямо в комнату панночек. Соня и сказать ему не успела ничего. Но через миг козак и сам выскочил обратно к Соне, плю-нул на двери, лихо сдвинул шапку чуть ли не на ухо и вложил шашку в ножны.

– Казна що, – сказал козак и, покрутив ус, посмотрел на Соню.

– Вы Николая Васильевича не видели? – как бы невзначай спросила Соня. Козак лишь махнул рукой и ушел, сверкая гла-зами и покручивая ус.

Соня не сдавалась. Она робко постучалась в среднюю дверь. Тихо. Девушка толкнула её и с еще большей опаской заглянула вовнутрь. В комнате оказались мешки. Один из них пошевелился и что-то просопел. Соня побледнела. Из другого высунулась мордочка черта. Соня вскрикнула. Черт поморщился и замахал руками:

– Уйди! Уйди быстрее! Черт так старался, махая руками, что вывалился из мешка

и покатился к стене, к которой был прислонен непонятно как

33


тут очутившийся горячий полумесяц. Черт жалобно завыл, обжегшись, и забил хвостом о пол. Соня, вскрикнула громче и быстро выскочила в прихожую, с силой захлопнув за собой дверь.

В прихожую, словно вслед за старым козаком, вбежал какой-то парень. Правой рукой он прижимал шапку к голове, левой – черевички к груди. Он пошел к комнате, в которой страшные панночки смеялись о чем-то своем. Соня хотела его окликнуть, но парень сам взглянул на Соню. Взгляд его прояснился.

– Черта не видали? Где-то он запропастился...– Т-там, – ткнула Соня пальчиком. Парень с черевичками пронесся мимо нее. Соня пожала

плечами. Оставалась последняя дверь. Соня вздохнула и, совсем разу-

верившись в успехе поисков и немного побаиваясь входить, все же прошмыгнула внутрь. Комната оказалась совсем пустой, если не считать изумительной работы портрета и каких-то несчастных, трепыхающихся на полу алых лоскутков. Казалось, портрет взи-рал на Соню грозно, и девушка уже хотела было совсем изви-ниться перед ним за беспокойство. Портрет смотрел, как живой и, казалось, хмурился. Но что это? Какая-то монетка золотая? Нарисовано или лежит что-то? Соня еще раз осмотрелась – в комнате действительно было пусто. Девушка робко подсту-пила к портрету, и ей показалось, что в нарисованных синих гла-зах что-то грозно загорелось. Но рука сама потянулась к яркой монете.

Дверь скрипнула. В комнату, шатаясь, вошел еще один серьезный на вид, но пьяный, черт. Соня в ужасе отпрянула от портрета. А черт невозмутимо подобрал с пола алые лоскутки, заворчал, прижал их к груди, недовольно зыркнул на Соню и вышел не прощаясь. Соня недоуменно переглянулась с таким же растерявшимся портретом. Девушка чуть порозовела и отсту-пила от него. Как-то совестно стало.

Ах, как был писан тот портрет! И совсем не у кого спросить, кто писал его. Писал... Писал? Ах! А ведь Николай Васильевич тоже писал, когда она его впервые в комнате застала! Соне каза-лось чрезвычайно невежливым смотреть чужие записи, но раз Гоголя нигде было не найти, можно было заглянуть и туда... Ведь надо же было узнать...

Соня бросила виноватый взгляд на гордый портрет и выскочила в прихожую, и (какая удача!) по ступенькам поднима-лась знакомая уже фигура! Распроклятые ступеньки вели себя на удивление тихо. Соня бросилась к нему.

– Николай Васильевич, Николай Васильевич! Украинский Вы писатель или русский? Ну подождите же! – выкрикнула Соня, спеша за ним. Девушка снова очутилась на втором этаже. На нее смотрел своими темными живыми глазами Нико-лай Васильевич.

34

МІЙ ГОГОЛЬ

– Одно другому не уступает, – хитро ответил писатель, и его запоминающийся профиль четко обозначился в странном свете открывающихся дверей.

Но Гоголь вошел, а Соня осталась. Девушка прошмыгнула следом за ним. Она уже без церемоний схватилась за ручку и дер-нула ее на себя.

– Ну, Нико... – начала уже почти обиженно она и... стол-кнулась с носом! С самым настоящим носом, в звании никак не меньшем, чем статский советник, это уж точно. Нос и Соня рас-терянно и немного заговорщески посмотрели друг на друга. Соня порывалась уже было вообще сбежать, выскочить на улицу и вдо-хнуть свежего воздуха, но... на этот раз дверь оказалась запертой. Девушка надулась и снова посмотрела на молчащий, немного заносчивый нос. С ним пришлось и остаться.

Соня сидела и мечтательно смотрела в погасший монитор. – Ой, – сказала она самой себе и потерла пальцем переносицу.

Она привела в чувство компьютер и недоуменно всмотрелась в мерцавшую там фразу: «Кто бы мог подумать, что застенчивый мальчик, выходец из полтавской земли, станет великолепным... писателем мирового масштаба», – закончила Соня.

– И кто бы мог подумать, – скептически повторила девушка, словно издеваясь над своими словами. Зазвонил телефон. Подружки. И бессчетное число пропущенных вызовов. Соня улыбнулась и выключила телефон. Ее взгляд упал на книжку, лежащую рядом. Ее взору представился необычный мужской профиль в дверном проеме.

35


«Знаю, что имя мое после меня будет счастливее меня, и потомки тех же земляков моих, может быть, с глазами, влажными от слез, произнесут примирение моей тени...»

М. Гоголь

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже!.. Т. Шевченко. «Гоголю»

Микола Гоголь в історії української філософської думки по-стать неоднозначна, що прагне до самовдосконалення, під-

тримує і спонукає творче ставлення до розвитку власної індиві-дуальності. Відтворення цільного образу особистості мислителя і його концепції людини неможливе без врахування його ціннос-тей та ідеалів в літературній і життєвій творчості, так як його по-тяг до самостійного пошуку істини, ідеалу базується на духовних принципах і цінностях прийдешнього. З цього погляду доречним видається дослідити творчість і особистість Миколи Гоголя в контексті української духовності, виявити у цьому зв’язок осо-бливості його філософського і художнього мислення, а також визначити, яке значення творчості Миколи Гоголя та видатного українського письменника Т.Г. Шевченка.

Історично, за його життя і упродовж XIX ст., Гоголь вважався українським письменником. В одній із перших академічних істо-рій української літератури XIX ст. (написаній, слід визнати, з позиції загальноросійського вірнопідданства) Микола Петров докладно розглядає творчість Гоголя (поряд з такими письменни-ками, як Максимович, Бодянський, Гребінка і Стороженко) у роз-ділі, що називається «Український націоналізм або національна школа в українській літературі». Для Петрова «Гоголь, чиї укра-їнські оповідання містять усі елементи минулої й сучасної укра-їнської літератури, з’являється як гідна кульмінація нової україн-ської літератури за першого періоду її розвитку». М.П. Дашкевич у своїй історії, написаній у вигляді критики дослідження Петрова, заперечує багато тверджень свого попередника, але не ті, де йдеться про Гоголя як про українського письменника. Для нього

ЗАХАРЧУК Марта Анатоліївна

учениця 11 класу Красненської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 Буського району Львівської області

МИКОЛА ГОГОЛЬ І УКРАЇНСЬКА ДУХОВНА КУЛЬТУРА

(нарис)

36

МІЙ ГОГОЛЬ

«в постаті Гоголя українська творчість рішуче спрямувала загаль-норосійську літературу на шлях натуралізму».

Внаслідок полеміки Максимовича і Куліша про Гоголя, що велася понад два десятиліття перед тим на сторінках «Основи» та інших журналів, письменник беззастережно посів належне місце в самому осерді українського літературного процесу.

Слід визнати, що для багатьох вчених і критиків Гоголь був також (а для багатьох – то й насамперед) російським письменни-ком. Куліш, мабуть, більше за інших ладен був наголошувати на цьому. В різних працях про Гоголя, починаючи з «Об отношении малороссийской словесности к общерусской» (епілог до «Чор-ної ради»), найбільше досягнення письменника він бачить у тому, що той відкрив очі великоросійському чи «північноросійському» суспільству на Україну та її минуле, що, завдяки своєму таланту, зробив власну батьківщину об’єктом зацікавлення й зачару-вання, сприяв кращому взаєморозумінню українців та росіян, і, не в останню чергу, мав величезний вплив на російську мову, роз-ширивши й зміцнивши її основу для всіх них, до того ж головною тезою є те, що бути водночас українським і російським письмен-ником цілком можливо, що, як і Гоголь, можна існувати з таким «двоєдушієм». Цей консенсус тримався майже протягом всього XIX ст. Проте свого часу сталися зміни в основному напрямку мислення. У своїй психологічно зорієнтованій розвідці 1909 року Д. М. Овсянико-Куликовський уже говорить про Гоголя як про «общерусса на малорусской основе». Згодом, у радянських дослі-дженнях, а також на Заході, нехтується навіть ця «основа»: Гоголь однозначно й без нюансів вважається російським письменником, якому тільки випадково судилося народитися українцем.

Сьогодні нас цікавить літературно-історичний аспект: літе-ратура як набір норм і цінностей, як система. І очевидно, що за того історичного періоду, приблизно від Котляревського до Шев-ченка (і трохи далі), творчість Гоголя цілком відповідає нормам, вартостям та інтересам українського письменства. В певних жан-рах української літератури того часу – від «Історії Русів» до Шев-ченкового «Журналу» – російська мова була природним засобом, і ці твори традиційно вважалися – за винятком, певна річ, совєт-ського ревізіонізму – частиною української літератури. Гоголів-ська гама літературних, історичних та фольклорних асоціацій і підтекстів, його формальні й комічні засоби, метафоричний ряд і символи – одне слово, будь-які грані його поетики співвідно-сяться із тогочасною українською літературою. Разом з тим треба зазначити, що Гоголь відходить – з часом дедалі свідоміше й напо-легливіше – від цієї системи і рухається в бік загальноросійської. Цей рух виявляється як у тематиці (міській насамперед) і пробле-матиці (проблема митця), так у його відчутті широкої загально-російської аудиторії, відчутті, що, певна річ, присутнє вже в його українських оповіданнях. Як письменник, Гоголь включається в обидві літературні системи. До того ж, очевидно, що в цей час для

37


загальноросійської імперської літературної культури було при-родно включати в себе українську, а для української навпаки – бути частиною імперської літературної культури.

Присутність М. Гоголя – «українця етнічного і духовного» (Ю. Покальчук) – в українській культурі безперечна. Ю. Покаль-чук трактує повість «Тарас Бульба» як «видатний твір української літератури, писаний російською мовою». І далі: «Великого пись-менника Миколу Гоголя створили його комплекси – суспільні, сексуальні, але насамперед національні». «Картина світу» у тво-рах митця складна за своєю структурою, але в ній завжди відчут-ний відсвіт українськості, скрізь проглядають «очі» і «серце» – сприйняття та інтерпретація світу – «української людини». Творчість М. Гоголя – російськомовна гілка української куль-тури. Тож правомірно вважається, що російськомовна художня творчість великого українського письменника убезпечнила йому роль реформатора російської літератури.

Можна погодитися з думкою про те, що існування частини національної літератури в іншомовному вияві радше правило, ніж виняток у світовій культурі, і тому не варто надто комплек-сувати через часткову російськомовність нашої літератури на певних етапах. Тож, аналізуючи творчість М. Гоголя, треба вра-ховувати те, що основний фактор – не мова, а національна прина-лежність. Іншими словами, має враховуватись ментальний чин-ник, а він чітко заявлений як український у мисленні М. Гоголя.

М. Гоголь говорив, що коли він приїхав до Петербурга, там було в моді все українське, що і надихнуло його у своїх пер-ших працях звернутися до зображення українського життя та переказів. Таким чином, діяльність М. Гоголя стала органічним вираженням історичного зв’язку і взаємовпливу українського і російського народів. М. Гоголь носив у самому своєму таланті риси специфічно української веселості і гумору, його духовний склад відрізнявся особливостями українського розуму і смаку з їхніми гідностями і хибами. Він сприймав, відбивав і творив російську дійсність через призму українських духовних ціннос-тей. М. Гоголь вступив у російську літературу з тим моральним єднанням і глибоко поетичною вдумливістю, головним важелем якої була його національна вдача.

Сформувавшись як письменник (та, власне, як особистість) на грунті староукраїнської духовної, літературної традиції, Гоголь увібрав у свою творчість родові барокові ознаки: з одного боку, це піднесено-патетичне, з трагічним забарвленням, сприйняття історичного й сучасного буття, тяжіння до ірраціонального, міс-тичного, теоцентрично-космічного відчуття.

Ми не знайдемо у Гоголя свідчення про захоплення якимсь одним із великих мудреців минулого. Той факт, що його цікавили і вчення отців церкви, і філософи античності, Середньовіччя, вказує на багатомірність морально-естетичних ідеалів мислителя у пошуках людської душі та відкриття її ціннісних рис. Ю. Бара-

38

МІЙ ГОГОЛЬ

баш розгортає палітру духовних інтересів Гоголя: духовним праг-ненням пройнятий, Гоголь жадібно читає Євангеліє та псалтир, твори Єфрема Сіріна й Василя Великого, Григорія Богослова (Назіанина) й Максима Сповідника, Іоанна Златоуста й Мелетія Пігаса, Діонісія Ареопагіта (так званого Псевдо-Діонісія), Бла-женого Августина й, особливо, Томи Кемпійського (його книжка «про наслідування Христа» захопила Гоголя). У ранніх повістях Гоголя спостерігаємо бароковий народний погляд на світ, коли тон звеличення, ідеалізації й поетизації співіснує з формами гро-тесковими, макабристичними, карнавальними, ігровими, коміч-ними. Це світ, де задоволення від їжі – найбільша з можливих радощів («Старосвітські поміщики»), і де в одну хвилину най-кращий друг стає найлютішим ворогом («Два Івани»). Наскріз-ний фантастичний елемент тут тісно поєднується із дійсністю, як це спостерігаємо в літературі «низового» бароко.

Наступні етапи літературної діяльності Гоголя тяжіють більше до літератури «високого» бароко з її ідеями Бога, мотивом смерті, трагічної напруженості, потребою в мандрах та філософ-ських роздумах над сенсом людського буття.

Гоголь належить культурі українського бароко не лише тому, що він відродив і наповнив новим змістом народну літе-ратуру цієї епохи, яка, здавалося б, вичерпала себе наприкінці XVIII ст. Письменник продовжує бароко духовно, переймаючи у своїх великих попередників Сковороди, Котляревського, Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка творчі прийоми, теми, мотиви, бурлескно-травестійну традицію, гротескове зображення персонажів тощо. Так з’являється особливе «гоголівське бароко» (Ю. Барабаш).

Микола Гоголь в своїй мистецькій і публіцистичній спад-щині яскраво відтворив комплекс ідей, який характеризує деякі виразні особливості розвитку української філософської думки, репрезентованої Г.С. Сковородою. По-перше, пошуки екзистен-ційного сенсу буття, що є однією з рис філософської антрополо-гії М. Гоголя, співзвучні з твердженням Г. Сковороди: «пізнай себе, поглянь у себе». Тобто, цілковито природним і цінним, на наш погляд, у філософській спадщині Г. Сковороди для Гоголя, було те, що філософія є самим життям, тому головним у людині є не стільки її теоретичні пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає й думка, й устрем-ління, й почування. По-друге, за Сковородою, весь навколишній світ складається з трьох реально існуючих світів – «макрокосму» (матеріальна природа), «мікрокосму» (людина) і, нарешті, «світу символів» (духовна сфера, біблія); кожен з них має дві натури: зовнішню – матеріальну та внутрішню – духовну. У художніх творах Гоголя, у глибині його творчості також можна відчути те, що єднає його погляди на буття з теорією «трьох світів» та «двох натур» Сковороди. Хіба зовнішній світ Гоголя не «макрокосм», а людина не «мікрокосм»? «Мікрокосм» в розумінні Г. Сково-

39


роди – внутрішня, божественна суть людини: «Істинною люди-ною в людині є серце». Він ототожнює людину з Богом. Його метод пізнання людини полягає у піднесенні людини до Бога і пізнання її через Святе Письмо, яке він сприймав як вчення про те, як облагородити людське серце.

М. Гоголь, як і його земляк і предтеча Г. Сковорода, теж всю свою творчість зосередив на дослідженні людської душі. Людська душа в ієрархії цінностей займає у нього одне з провідних місць. За Гоголем, «жива душа» становить сенс індивідуального існу-вання кожної людини. Ця ціннісна орієнтація спрямовує його на пошук шляхів досягнення ідеалу. Метою життя і всього вчення Гоголя було: оживити душі, роздмухати жар у душі, де він почи-нає згасати, показати, що прекрасна душа є природно-прекрасна мета для людини. У концепції людини та людяності Гоголь висві-чує провідну думку, впевненість, що в найнікчемнішій людській душі живе поетичний вогонь, який закритий і звичайно не вияв-ляє себе. Мислитель аналізує «ліричні рухи душі», душі поета, якого вважає вищою стадією в розвитку душі людини. «Прагнуча сила душі», якщо вона загоряється любов’ю до добра, має твор-чий динамізм; звідси думка Гоголя, що «всяка людина потребує ліричного позову до неї», що всяка людина потребує того, щоб її закликали до руху «вперед».

Ця віра в людину, хоча остання й знаходиться в стані духо-вного сну, приводить до зосередження авторської уваги в біль-шості літературних творів на прихованому в кожній людині та її зовнішньою нікчемністю. Такій підхід до вивчення людської при-роди внутрішньо споріднений з екзистенційною спрямованістю філософської позиції Г. Сковороди.

Ідеальною людиною М. Гоголь вважав людину, що є подобою Бога, метою його вчення стає «просвітлення» людини сучасного йому світу «мертвих душ» через спілкування з Богом, завдяки якому вона здатна піднятися над буденністю, подолати мізер-ність власного життя. За таким принципом вибудовуються власні духовні пошуки мислителя та виструнчується спектр цінностей життєвого простору людини, вектор якого спрямований до Бога. М. Гоголь створює цілу галерею «живих душ», пов’язаних з долею нації. Це – «національна українська душа». Бо ж і пригнічений народ – це все ж живий, а не мертвий народ; пригнічена націо-нальна душа – не мертва душа, а жива. Отже і національна свідо-мість, наскільки б «темною» вона не була, не є непотрібним ата-візмом. Вона є найважливішим життєвим органом, що забезпечує нормальні вияви архетипу, «оскільки ж немає можливості оголо-сити архетипи неіснуючими або якось інакше знешкодити їх» (К.Г. Юнг). І такий «орган» є в обох українських книгах Гоголя: в «Вечорах» це «Страшна помста», а в «Миргороді» – «Вій».

Таким чином, звертаючись до міфо-епічних площин, на що вказує сам автор: «Вій – є колосальний витвір простонародної уяви. Таким ім’ям називається у малоросіян начальник гномів,

40

МІЙ ГОГОЛЬ

у якого повіки на очах ідуть аж до самої землі. Вся ця повість є народний переказ.

Микола Гоголь засобами художньої творчості здійснює транс-формацію національної ідеї з самого її витоку, з глибин україн-ської ментальності, української душі до сучасного йому суспіль-ства, доводячи, що національність душі є індивідуальним буттям, без якого існування людини неможливе, воно закладене в самих глибинах життя. Таким чином, звернення М. Гоголя у своїх ран-ніх повістях до української тематики та проблематики зумовило те, що його твори стали особливо близькими письменникам нової української літератури, що інтенсивно розвивалася після «Ене-їди» та драматургії І. Котляревського у 1830-х роках. Українська література цього періоду робила лише перші кроки, і творчість тогочасних українських письменників нерідко обмежувалася поверховим наслідуванням сюжетів і зовнішньої форми повістей Гоголя. Першими із сучасників Гоголя, що зазнали його благо-творного впливу на свою творчість, були Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, М. Костомаров.

Гребінка, приміром, намагається поєднати у своїх оповіда-ннях казкову фантастику з побутовими сценами, що виходить у нього менш органічно і цілісно у порівнянні з повістями «Вечо-рів». Аналіз роману «Чайковський» свідчить про досить плідний вплив творчості Гоголя на розвиток таланту Гребінки. Відтворю-ючи почуті у дитячі роки історії діда про битви запорожців зі шве-дами і татарами, автор звертається до теми історичного минулого України. Цією рисою роман дещо наближається до повісті «Тарас Бульба», проте не повторює її ні в сюжеті, ні в матеріалі, ні в кон-кретних образах. Для Гребінки важливо змалювати «дух», пси-хологію народу, характери та світовідчуття запорожців. Роман насичений цитатами та ремінісценціями з українського фоль-клору, зокрема побутової пісні та історичної думи.

Квітка з’явився у літературі на п’ятнадцять років раніше за Гоголя, тому довгий час дослідники трактували тему «Гоголь і Квітка» з акцентом на квітчиних впливах у ранній творчості Гоголя. Дійсно, творчий діалог письменників виявився доволі цікавим і досить складним; у підрозділі на прикладі аналізу квіт-чиних «Марусі», «Українських дипломатів», «Пригод Стол-бікова» і гоголівських «Вечорів», «Миргороду», «Ревізора» й «Мертвих душ» обгрунтовується система двостороннього твор-чого зв’язку: Квітка – Гоголь – Квітка. Порівняльна методика дозволяє вбачати творчі взаємовпливи Квітки та Гоголя на рівні структури сюжету, стильових засобів, поетичних прийомів тощо.

Важливе значення мають літературні і наукові зв’язки Гоголя з українськими вченими та фольклористами (М. Максимовичем, І. Срезневським, М. Костомаровим). Без перебільшення можна стверджувати про визначальний вплив письменника на провід-них діячів української культури у вивченні мови, поезії й історії українського народу.

41


Творчий діалог М. Гоголя і П. Куліша довгий час трактувався дослідниками як ідейно-художнє осмислення і продовження Кулішем гоголівських творчих надбань.

Гоголівський життєстверджуючий оптимізм, віра у воле-любність і талановитість українського народу не знайшли пря-мого відбитку та продовження у прозі Куліша, який змальову-вав скоріше риси покірливості, темноти, смирення своїх героїв перед долею. Українська художня проза середини – другої поло-вини ХІХ століття почала розвиватися у руслі створення реа-лістичної прози, що було викликано «духом часу». Поштов-хом до створення українських романів та повістей нового типу стали творчі надбання Гоголя і Шевченка, «Народні оповідання» М. Вовчка, повість «Люборацькі» А. Свидницького, романи П. Мирного, оповідання та повісті І. Нечуя-Левицького про-довжували гоголівські традиції відображення українського життя, поєднання ліричного і комічного начал в побутових та історичних сценах.

Українська література середини та другої половини ХІХ сто-ліття потяглася за «демократизмом» та лірикою «Вечорів» та «Миргорода» (особливо «Тараса Бульби»). Вплив Гоголя на його українських сучасників не зводився лише до механічного наслі-дування художнього стилю, тем та образів. Провідна роль пись-менника в розвитку української літератури цього періоду поля-гала у тому, що до його творів зверталися як до зразків, як до певної культурної норми.

Творчий діалог Гоголя і Шевченка розпочався у 40-х роках ХІХ століття, незважаючи на те, що вони особисто не були зна-йомі. У вірші «Холодний яр» та поемі «Гайдамаки» Шевченко, спираючись на досвід гоголівської історичної епопеї та на укра-їнську фольклорну традицію, створює свою концепцію козач-чини та селянських повстань. Шевченко творчо освоює істотні моменти повісті «Тарас Бульба» та розвиває їх у оригінальній художній формі. Згадуючи тяжкий і героїчний шлях боротьби українського народу проти польської шляхти, поет створює образи ватажків селянських повстань XVIII століття.

30 грудня 1844 року Шевченко пише відоме послання «Гоголю», де, повторюючи загальноприйнятий погляд на Гоголя як на сатирика, говорить і про власне розуміння художньої спад-щини письменника. Тут сформульовано ставлення Шевченка до Гоголя, як українця до українця. Формула «ти смієшся, а я плачу» – це глибоке й оригінальне розуміння місця особистості і творчості Гоголя в українській літературі та культурі. Шев-ченко визнає, що лише Гоголь може зрозуміти і «вгадати» смисл і покликання його творчості. Звертаючись до Гоголя як до брата і друга, поет поміж рядками вірша відносить Гоголя до письмен-ників нової української літератури, що змальовували героїчне минуле, славу і волю Вкраїни і тим самим збагачували націо-нальну культуру.

42

МІЙ ГОГОЛЬ

Співставлення творчості Гоголя і Шевченка не можна зводити до питань ідейних наслідувань і окремих творчих запозичень.

Дивно «плакав» Шевченко і дивно «сміявся» Гоголь. Шев-ченко сльозою випікав національну млявість, байдужість, інте-лігентську зарозумілість, слізно молив Бога злити в синє море «кров ворожу», хоча ніхто й досі не розтлумачив, про чию кров ідеться і чи в буквальному розумінні мовиться про кров.

Гоголь гірким сміхом своїм спонукав плакати, накликаючи неприхильність і ворожість «усіх станів». Шевченко побачив сам і показав іншим, що «Україна сиротою понад Дніпром плаче», а Гоголь у розпуці вигукував: «Матінко моя! Пожалій свого бідного сина. Де ти?» – і, не знаходячи відповіді, вже рідній матері ревно присягався, що його «серце завжди залишається прив’язаним до священних місць батьківщини».

Тому з Україною Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю, біль-шою часткою безпосередньо, меншою – опосередковано. Шев-ченко, Куліш, а пізніше й Драгоманов послідовно вважали його українським письменником, що писав російською мовою. Якщо Микола Гоголь прагнув інтегруватися в російську дійсність, але за умови її морального удосконалення, то Тарас Шевченко різко її заперечував, бунтував проти цієї самодержавної форми прав-ління і головним звинуваченням їй вважав знищення вольностей і прав України. Його внутрішній – через творче самовиявлення – бунт був настільки емоційно бурхливим, органічним, що виво-див поета на найвищі вершини естетичної досконалості – стиль і форма його поем, балад, поезій настільки «зрощені», так взає-мозумовлені, що природне звучання поетичного голосу ніде не ослаблюється пошуком інструментарію для його «озвучення».

Шевченко не може – навіть під страхом смерті, як це пере-живалось у казематі, – відректись від своїх поглядів, від своєї творчості, бо це неможливо: він неподільний, не можна відірвати від нього поему «Сон» чи поему «Кавказ» – ці думки, пережи-вання, ці інвективи, ця безжальна, їдка сатира – все це Шевченко в повноті свого Я.

Багатьох категоричність суджень Тараса Шевченка, його смі-ливість і безоглядність присудів Російській імперії лякали і диву-вали. Не вкладалася у свідомість його сучасників Шевченкова «невдячність» за звільнення з кріпацтва – їм важко було зро-зуміти, що його власна воля мало чого важила для нього, пере-йнятого болем за неволю всього його народу, що поет не може втішатися свободою для себе, забуваючи про свободу для всіх. Кульмінаційні інвективи на адресу російського самодержавства були такої високої емоційної напруги, такою могутньою силою духу віяло від строф «Кавказу», «Сну», «І мертвим, і живим...», «Великого льоху» і «Холодного Яру», «Гайдамаків» і «Заповіту», що багато з тих, хто оточував Шевченка, захоплювалися ним, співчували йому і допомагали, мовби пригиналися, знічувалися

43


і мимоволі поривалися відсторонитися. Величний пророчий дух піднімав Шевченка над цим холодним світом імперської сваволі. Тому Шевченко не боявся. Не каявся і не відступав. Бо уявляв себе національним пророком, якого Господь послав на землю

Свою любов благовістить! Святую правду возвістить!

Особиста доля вже мало обходить поета. Він змирився вже з тим, що ті, хто розтлив «Господню святую славу» і хто омер-зився служить «чужим богам», свідомо розп’яли його – «на стог-нах каменем побили».

Шевченка не полишає невтішний біль за Україну.Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

Гоголь також бачив, наскільки цей світ недосконалий, але що він настільки недосконалий і вже вступив у фазу внутрішньої руйнації, художник не передбачав. Тому й жахнувся – душа його не змогла втримати такої напруги переживань і письменник вирі-шив свідомо полишити цей світ.

Вичерпав свої фізичні сили й Шевченко. Його літературна спадщина налічує 240 поезій, із них 9 поем, драму «Назар Сто-доля», фрагменти двох незакінчених драм, 9 повістей, щоден-ники, автобіографії, близько 250 листів. Мистецька спадщина Шевченка-художника нараховує близько 835 творів – живо-писних полотен, малюнків, офортів та ескізів (з них біля 300 не віднайдено).

Обидва – і Шевченко, і Гоголь – внаслідок колосального емоційно-творчого напруження та інтенсивного самовираження душевно виснажилися і вселили в свідомість і почуття думку про неминучість близького кінця.

Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу? – На той світ, друже мій, до Бога Почимчикуєм спочивать...

Цей останній вірш Тарас Шевченко написав незадовго до своєї смерті — 14–15 лютого 1861 року. Його мрія про хату над Дніпром уже переноситься у рай, де неначе над Дніпром широ-

44

МІЙ ГОГОЛЬ

ким він поставить хаточку, садочок кругом хатини посадить і туди до нього, в цей божий рай, прилине його доля-муза, яку він за три роки до завершення земного буття закликав:

Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава – заповідь моя.

За життя і Шевченка, і Гоголя огорнула і велика слава, і велика самотина. Їх не розуміли, не ощасливила доля їхню оди-нокість подружньою любов’ю, дітьми.

Не розуміли Гоголя й тоді, коли він прийняв рішення відійти з цього світу і цю таїну полишення очужілого світу він хотів зата-їти в собі, в своїй душі.

Оточуючі його люди поривалися йому допомогти, і чим активніше вони старалися, метушилися, співпереживаючи, біля нього, тим більше він страждав. Мучився від їхнього нерозуміння таїни завершення життя згідно з власною волею. Йому лили на голову холодну воду, а він розпачливо шептав: «Матінко, що вони зі мною роблять?», його опускали у ванну, обмотували мокрими рушниками, ліпили на ніс п’явки, а він жалібно стогнав і просив якнайшвидше подати йому драбину – його кликало Небо. Здава-лося, що це благає маленький чиновник Акакій Башмачкін, ура-жений глузуванням, підсміюванням товаришів по департаменту: «Облиште мене, навіщо ви мене кривдите», – і в цих вражаючих словах бриніли інші слова: «я брат твій».

Гоголь жадав тихої, спокійної смерті – благав Божу матір, ікона якої була біля нього в ліжку, де він непорушно лежав у халаті та чоботях, відвернувшись від цього рою сановитих мос-ковських лікарів. Душа виривалася із немічного тіла, а її не випускали, намагаючись заставити тіло втримувати її лікуван-ням то запалення кишечника, то тифу, то нервової гарячки, а то й божевілля.

О восьмій годині ранку 21 лютого 1852 року на 43 році життя Миколи Гоголя не стало. Шевченкові доля відміряла також короткий життєвий шлях – 47 років, який завершився в Петер-бурзі 10 березня 1861 року. Обидва – і Шевченко, і Гоголь – не дожили навіть до п’ятидесяти років і обидва померли не на рід-ній землі, обидва гірко переживали самотину, їх переслідувала бездомність, повсякчасний пошук прихистку, бажання власного родинного тепла – рідного, а не чужого, хай привітного, але не свого. І Шевченко, і Гоголь так і не набули власного кутка, хоча кожен із них про це мріяв.

Так і не зустрілися за життя Шевченко і Гоголь – два вели-ких українці. Не втішилися розмовою та піснею, не притулилися один до одного в гіркій печалі за долю рідної України. Та не заба-рилася їхня слава, під крилом своїм пригорнула їх до великого українського серця і навіки поєднала у безсмерті Слова. Гоголь і Шевченко – два генії, два явища, що творять разом цілісність у

45


розвитку української духовності і в розвитку національної літе-ратури одного відтинку історичного буття народу. І не лише в сенсі «ти смієшся, а я плачу», себто емоційного ставлення до дій-сності, а в суті перетворюючій і народотворчій.

Незадовго до смерті у листі до В. Жуковського, який, до речі, брав жваву участь у викупі Шевченка з кріпац тва, Гоголь висло-вив упевненість, що нащадки земляків зроблять його ім’я щасли-вішим, ніж він самий, пізнають і зрозуміють ті недомовленості й таємниці, які витворилися поміж ним і його творами. Зрозуміють і заплачуть (див. епіграф).

46

МІЙ ГОГОЛЬ

ВОЛОДАР ЗІРОКПрисвячується творчості М.В. Гоголя

У місячному сяйві плине сон…І з неба зорі покотилися додолу,І спалахнули іскрами довкола…Піщинки світла із твоїх долонь.

Ти їх збереш із водяного шовку,Де їхній блиск дарує плюскіт хвиль.Вони – це шлях в десятки тисяч миль…Його здолаєш. Навіть зорі змовкнуть.

Та лиш на мить… І рознесе їх вітерЗ твоїх долонь по небу знов і знов.Талант душі… Він там, де і любов – В глибинах серця. Твої зорі-квіти…

Вони – твій скарб, навік неоціненний,Як їхній блиск навік ввібрав ти в себе.Слова? – То зорі… Сторінки? – То небо…Старий, як світ, секрет зірок священний.

Ті зорі вічні. Їм немає ліку.В нічному небі напис від руки…Слова хай вітер донесе легкий:«Уклін тобі! Зорею сяй довіку!»

ІВАННІКОВА Катерина Олексіївна

учениця 9 класу Сумської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 1

ім. В. Стрельченка

47


КОЗАЦТВА ДУХ…

Сховавшись в напівтемряві від світу,Хлоп’я гортає книги сторінки.Воно мрійливе, як всі інші діти…В нім казки гомін – голосний, дзвінкий.

Та це не казка, ні. Це лиш минуле,Що полягло на дні людських сердець.Впродовж віків життя кує зозуля,І крізь віки проніс свій скарб творець.

Хлоп’я читає… А в його уявіКозацьких шабель брязкіт долина.«За волю, за народ!» В багрянці славиКозацтво з битв вертається щодня.

У кольорових снах його герої…Бува, спитають: «Що ти прочитав?» –«Тараса Бульбу», про козацтво. Гоголь», – Отак він гордо всім відповідав.

Поразка, біль людський, кохання, зрада – Він намагався зрозуміть творця.Душі дитячої він слідував порадиІ все шукав… щасливого кінця.

Життя… Пізніше прийде розуміння,І знову книгу візьмеш ти до рук,І знов поринеш у світи творіння…І дзвону шабель знов почуєш звук.

Цей світ жив вічно. І зростав з тобою.Колись – лиш казка із сумним кінцем.Той дух козацтва, змішаний з журбою…Для тебе все ж лишився він творцем.

48

МІЙ ГОГОЛЬ

КОЛЬОРОВА ГАММА РОКУЩо буває, коли читаєш твори Гоголя

Пожовклі сторінки старої книги…На них твій світ. Торкнусь його на митьЙ порину в нього. Там весна, відлига,Струмком там радість ніжно жебонить.

Там ходить літо в смарагдовім сяйві,Іскряться сміхом неба сині очі,І промінців танок… твоєї слави,Твої там білі петербурзькі ночі.

Там пава-осінь скрізь розкине барви,Там шепіт казки тихий листопадДарує знову. Спогад мій яскравийЛишився там... де слова зорепад.

Там двері в місто снігового диваЗима відчинить помахом руки,Мороз-художник вклониться поштивоЙ туди запросить. Так ідуть роки…

Лишаєш світу магію на згадку.Моєму світу… Гамму кольорів.Додам їй барв і буде все в порядку.Вона живе… як ти того хотів.

49


НА НИТЦІ ДОЛІДитинству Гоголя присвячується…

Крокує березень степами,Зима сховалася в імлі, Із синьоокими вітрамиВітання сонце шле землі.

А десь в малесенькій хатинціІ день, і ніч коло вікнаБабуся Доля у хустинціПряде. Нове життя… Весна.

Дитячий плач… Найперше диво,Осяйна радість золота.Лиш посміхнулась Доля сиваЙ вузли на нитці запліта.

Дитя, любов’ю оповите,Зростає в спокої й добрі.Життя – лиш простори блакитіІ блиск ранкової зорі.

Йому ім’я дали – Микола,«Жаданий первісток сім’ї», –Сказала Доля сивочола. –«Таланту промінь на землі».

Яке життя йому дісталось?І що ж судилось пережить?Питання в небутті зостались,Чекання – час. А час – лиш мить…

Хай буде все… на нитці Долі,Вітрам негоди не скорись.У слові світ. Микола Гоголь…Ти лиш таланту не зречись…

50

МІЙ ГОГОЛЬ

ПЕТЕРБУРГЗгадуючи Гоголя…

В серпанку свят воно не втратить блиску,Його буденність – світлі кольори,Неначе марево – далеко, знову близько…В оазі див ти слова світ твори.

Всього лиш місто. А комусь – домівка,Що зберегла в собі твій промінець душі.Він вкаже шлях… до неї із мандрівки,Про себе пам’ять з ним ти залишив.

Ти не один такий… Людей мільйониЛишають там ті ж самі промінці.Вже ніби сонце місто… В його лоніІ ти тепла душі шукав. Творці…

Чи прийняло воно тебе відразу?Чи ти скорився магії очей?Чи не покинув чарівну оазу?Чужа то казка… Не для всіх людей.

І ти зникав, забувши всі турботи,Лишавши часом смуток по собі.В твоїй мелодії хоч плуталися ноти,Ти не корився – до кінця – журбі.

Ти знов вертався. Може, підсвідомо,Для тебе був він ніби давній друг…І хоч це місто не назвав ти домом,Навіки в пам’яті лишився Петербург.

51


ЦЕ НЕ ДИВА

Це не дива – це шепіт моря,Що чайці чується вночі, Дух давнини старих історій…Спитає чайка: «Чий ти? Чий?»

Це не дива – це лиш сюжети,Що вийшли з-під його руки,І підпис «Гоголь»… Стежка злетівІ десь падінь. Це шлях стрімкий…

Це не дива… Спитаю в неба,Що є ці твори, ці слова?Я блиску їм додам від себе!..І чую лиш: «Це не дива…».

І вічно сяюча над світомТвоя зоря… Ще як нова.І вірю я, і всі ви вірте,Що це є все-таки дива…

52

МІЙ ГОГОЛЬ

Шановний Миколо Васильовичу!

Пишу Вам листа, звертаючись через роки та десятиліття, адже з безсмертними говорити можна?! Якщо Ви не дасте мені

відповіді, я знайду її сам на сторінках Ваших шедеврів. Про себе скажу, що я звичайнісінький хлопець, який, як і Ви в юності, лю-бить літературу, історію, гру на аматорській сцені, іноді пустує на уроках, звеселяючи однокласників. До речі, я теж гімназист, бо такий статус як «гімназія» та «ліцей» знову повернувся до освіт-ніх закладів. Знаю, що Ви не дуже любили математику, хоча тут наші погляди не співпадають, бо вчуся у математичному класі гімназії № 14 міста Полтави. Звати мене Петрушевський Юрій.

Миколо Васильовичу! Сьогодні Ваше ім’я все частіше згаду-ється, адже незабаром визначна дата – 200-річчя від дня Вашого народження. 200 років з тієї миті, як наша земля подарувала сві-тові письменника, щедро наділивши талантом та благословивши на добро. Дала Вам доля в ту мить невидимі крила для польоту у вічність, без яких не буває пам’яті. Й кружляє та пам’ять сизою чайкою над нами і над широким «зелено-золотим океаном» степу, яким вів за собою старий Тарас своїх синів.

Я жодного разу не зустрічав людини, яка б не чула про Вас. Ви входите у наше життя ще в юності, коли з завмиранням серця читаємо повісті «Ніч перед Різдвом», «Вечір напередодні Івана Купала», «Майська ніч». А потім пізнаємо «Тараса Бульбу», «Ревізора», «Мертві душі». Цікаві та життєві твори, які вражають глибиною думок, майстерно скомпонованим сюжетом, м’яким ліризмом милозвучної мови… Де тільки й брали Ви такі влучні слова, щоб передати красу пишних краєвидів, велич та неповтор-ність української природи, вимальовуючи у деталях благосло-венну землю?! «Вся поверхность земли представлялася зелено-золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов. Сквозь тонкие, высокие стебли травы сквозили голубые, синие и лиловые волошки; желтый дрок выскакивал вверх своею пирамидальною верхушкою; белая кашка зонтикообразными шапками пестрела на поверхности; занесенный бог знает откуда колос пшеницы наливался в гуще». Як все просто і красиво! Вчи-

ПЕТРУШЕВСЬКИЙ Юрій Юрійович

учень 10 класу Полтавського навчально-виховного об’єднання № 14

ЛИСТ ГОГОЛЮ

53


туюсь – і вже не Ви, а я сам бачу навколо безмежний степ, чую голос диких гусей і проводжаю поглядом самотню чайку, яка зни-кла у височині, сяйнувши перед сонцем… Як ненав’язливо зву-чать у Ваших повістях дивовижні описи природи! Вони зупиня-ють на якусь мить події твору, виникають перед очима читача, наче іскорки з темряви, а потім відступають, розкривши душу назустріч новим враженням. «Знаете ли вы украинскую ночь?», «Чуден Днепр при тихой погоде…», хіба знайдуться ті, кого не візьмуть за душу ці ліричні рядки?

Не знаю як кого, а мене ще й гордість проймає, що так багато написали про наш край. То Диканьку згадуєте, де такі дивні та цікаві події вечорами розгортаються, то Полтаву, куди Вакулу викликали паркан розмальовувати. То підкреслите, що рідна тітка дячка шинок на Опішнянській дорозі тримає, то про сварку Івана Івановича із Іваном Никифоровичем посеред самого Миргорода розкажете. І Великі Сорочинці оспівали, і Гадяч, де Іван Федоро-вич Шпонька навчався, то річки Псел та Хорол в уяві постануть. Це ж у Петербурзі про нас теж почули! Аби не Ви, то хто про наші краї розповів би? І слова українські у тексти російські майстерно вплетені, бо хіба без них колорит життя нашого передати можна? Тож і рушник, і свитка, і люлька, і макітра, і юшка, і пампушки – все це у Ваших повістях свої точні назви має, та й правильно! Хочете про нас більше знати, то й до мови прислухайтеся. І так ці слова духом українським твір наповнюють, що аж душа радіє!

Миколо Васильовичу! Талант Ваш великий! Чи самі про це здогадувалися? Чи жили собі скромно у Петербурзі та Римі, книги писали і на зіркову хворобу не страждали?! Думаю, що так і було. Бо справжнім геніям про славу думати не треба, вона їх і так знайде.

Ех, Миколо Васильовичу… Яким прозорливим Ви були! Такі теми вічні розкривали, що мода на них не минає. Згадати хоча б Сорочинський ярмарок. Важко тепер сказати, хто кого першим прославив – він Вас чи Ви його. Тільки тепер про Великі Соро-чинці далеко по світу знають, і поспішають у серпні у вихор сіль-ського ярмарку, «…когда весь народ срастается в одно огромное чудовище и шевелится всем своим туловищем на площади и по тесным улицам, кричит, гогочет, гремит…». Вирує ярмарок. А Ваші герої, дорогий письменнику, зустрічають гостей. І впізнають всі юну красуню Параску, молодого парубка Грицька, Хіврю та Черевика. А один із акторів театру одягає подібну до Вашої одіж та й запрошує гостей на свято. Отак ми свого земляка згадуємо.

Та хіба й забудеш про Вас? Повсякчас відгомін Ваших думок відчувається. І герої Ваші серед нас живуть. Хоча і при-кро робиться, що не відійшли ті «мертві душі», про яких писали. І манилових у нас ще так багато, які лише мріють та солодко співають про світле майбутнє, але нічого для цього не роблять.

54

МІЙ ГОГОЛЬ

Мабуть, не вміють, а, може, й не хочуть. І грубі собакевичі та нозд-рьови нікуди, на жаль, з часом не поділися. Та й скнари плюшкіни серед людей зустрічаються, то й виходить, що проблеми, змальо-вані у вашій поемі, і у наш час нікуди не поділись. Нічого не поро-биш. А підлабузництво, чиношанування та хабарництво, про яке у «Ревізорі» писали, так суспільство наше й не побороло. Не під силу, мабуть. То й згадується Ваша п’єса не раз, бо не подолані ще проблеми, які Ви у своїй комедії висвітлювали.

Ідуть роки. А пам’ять про Вас живе. І чи у металі, чи у гра-ніті викарбуваний Ваш образ завжди поруч з нами. Є пам’ятники у Полтаві, Гоголевому, Диканьці, Миргороді, Великих Сорочин-цях. Видатні скульптори за честь вважають доторкнутися до Вашого образу. Вулиці Вашим іменем називають, шановний наш земляче, театр драматичний у Полтаві Вас прославляє, бо теж імені Гоголя. Не соромно нам, бо не тільки не забули й не розгу-били нічого, а ще й примножуємо. Музей Ваш у Великих Соро-чинцях у будинку лікаря Трохимовського, де вперше світ поба-чили, Миколо Васильовичу, з великою любов’ю зібраний. А садиба у Василівці така, як тоді була, коли Ви хлопцем малим за хатою батьківською гуляли. Гоголевим тепер Василівку назвали, знову ж таки на Вашу честь. Пишайтеся, Миколо Васильовичу, не дарма життя прожили. І ми Вам за талант щиро вдячні!

У Полтаві осінь. Летить у повітрі легка прозора павутина, сиплеться жовте листя, лягаючи до підніжжя Вашого пам’ятника. І хочете цього чи ні, Миколо Васильовичу, але Ви незримо живете серед нас. Ви – наш сучасник.

І цього не віднімеш. Хоча я й математик, але думаю, що 200 – це зовсім небагато. А Ви як думаєте?

55


«Для росіян він – Николай Васильевич, для українців – Микола Васильович, римські друзі називали його сень-

йор Ніколло, для людства він просто Гоголь, великий чародій слова, ясновидець, який володів даром проникати в найпотаєм-ніші таємниці душі людської…» – це слова ще одного Великого Українця Олеся Гончара про творчість М. Гоголя, геніального українця, святкування 200-річчя з дня народження якого надає нам прекрасну можливість довести, що справжнє мистецтво – безсмертне.

Ми вирішили дізнатися, наскільки відоме ім’я Гоголя учням нашої школи. Було проведено анкетування у 4, 6, 8, 10 та 11 кла-сах. З 63 опитаних ім’я цього письменника відоме 92%, вперше про нього почули в бібліотеці – 21%, від батьків – 22%, на уроці – 46%. У домашній бібліотеці його твори мають 33% опитаних, читали – 90%. Тому ми зробили висновок, що твори Гоголя треба популяризувати. Можна зацікавитися його творами, поставив-шись до них як до надбання національної культури, а до особи Гоголя – як до свого геніального земляка, оскільки 70% опитаних вважають його Великим Українцем.

Першим нашим кроком була інсценізація повісті «Ніч перед Різдвом» із циклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Важливою і цікавою виявилася для нас наявність великої кіль-кості українських слів у творі. Гоголь знайомить читача з мовою, якою говорять «поблизу Диканьки», навіть подає словничок найбільш уживаних слів. На цьому і наголошували наші ведучі у вступному слові, а щоб це не виглядало нудним, вони висту-пали у різних образах: самого Гоголя, його опонента-панича та італійки, які оцінюють національне та світове значення його творчості.

Гоголь: Нашему брату хуторянину высунуть нос из своего захолус-тья в большой свет – батюшки мои! Это все равно как зайдет мужик в покои великого пана: все обступят тебя и пойдут дурачить. «Куда, куда, зачем? Пошел, мужик, пошел!..» Мне легче два раза в год съездить в Миргород, чем показаться

САВІНОВА Ірада Фаілівна

учениця 10 класу Львівської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 69

ГОГОЛЬ І УКРАЇНА

56

МІЙ ГОГОЛЬ

в этот великий свет. А показался – плачь не плачь, давай ответ.

Панич: Так вам і треба! З якої, скажіть мені, біди понесло вас до Петербурга, тільки-но закінчили славну Ніжинську гімна-зію? Слави шукати? Ну й де вона, та ваша слава? Останні гроші викинули на те, щоб видати поему… Як там вона у вас називалася?

Гоголь: «Ганц Кюхельгартен».

Панич: Язика вломиш! Видали. А далі що? Пам’ятаєте? Викупили і спалили! Це як?

Гоголь:Я зрозумів, що твір цей претензійний, а тому й не цікавий. Нащо ж було лишати?

Панич (глумливо): О, так ви і мову рідну згадали? Ще не зовсім обмоскали-лись у своєму Петербурзі? Ви, даруйте, нагадали мені стару приказку про школяра, що, навчившись у якогось-то дячка грамоти, приїхав до батька та й став таким латинщиком, що забув навіть нашу мову православну. Усі слова звертав на -ус. Лопата в нього – лопатус, баба – бабус.Ось, сталося раз, пішли вони разом з батьком у поле. Латин-щик побачив граблі та й питається: «Як це, батьку, по-вашому зветься?» Та й наступив, роззявивши рота, ногою на зубці. Ручка, розмахнувшись, піднялася та й – як затопить йому по чолі. «Кляті граблі! – закричав школяр, схопившись рукою за чоло й підстрибнувши на аршин, – як же ж вони, чорт би спихнув з мосту батька їх, боляче б’ються!» Ось же ж як! Зга-дав і ім’я, голубчик!

Гоголь (спокійно): Це не на мою адресу. Я ніколи не забував ані рідної мови, ані рідної землі. У найважчі дні мої у Петербурзі найкращою розрадою моєю були спогади про Сорочинці, про Миргород, Полтаву, Ніжин, про дідову Диканьку. Я розповів усьому сві-тові про історію, життя, побут, звичаї свого народу. Зі сторі-нок моїх творів своєю рідною мовою зазвучали українські пісні, прислів’я, приказки, заговорив Котляревський. Завдяки моїм творам російський читач, що так полюбив моїх героїв-українців, із нетерпінням чекає перевидання «Вечо-рів на хуторі поблизу Диканьки», повторює дотепи Рудого Панька. Щоб підкреслити національний колорит мови моїх персонажів, я зберіг у ній стільки українських слів, що перед деякими повістями з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» доводилось уміщати російсько-український словник на пів-сотні а то й більше слів – інакше б російський читач і не зро-зумів, про що йдеться.

57


Панич: Ну, добре, добре, Миколо Васильовичу, забираю свої слова назад. Ви – великий українець і, можливо, ваша вірність рід-ному народові не в останню чергу викликала повагу до вас у росіян. Он скільки ваших пам’ятників стоїть у Росії!

Італійка (виходячи на сцену і звертаючись до панича): І не тільки у Росії. В моїй країні, у Вічному місті на ім’я Рим, теж стоїть пам’ятник Миколі Гоголю. І прошу зауважити, що ми, італійці, не ставимо пам’ятників іноземцям. Цей вели-кий письменник прожив у нас дев’ять років – але хто в нас тільки не жив! Він блискуче володів нашою мовою – але й багато іноземців нею володіє! Але у творах вашого Гоголя стверджуються вічні, загальнолюдські цінності – настільки вічні і настільки загальнолюдські, що нам він такий самий рідний, як наші Данте, Мандзоні, Гверацці, Джованьолі. Не в останню чергу саме завдяки творам Гоголя і ми, італійці, узнали і полюбили Україну.

Панич: І які ж саме цінності має на увазі сеньйора?

Італійка: Кохання. Перш за все – кохання! Таке, яке змушує забути про гордість, обережність, страх, яке долає відстані і спо-нукає закоханого до абсолютно нестандартних вчинків, яке несе у собі стільки вогню, що цей вогонь здатний розтопити найжорстокіші серця. Досить довгий час ми були впевнені, що найбурхливіші пристрасті здатні буяти тільки в нас – на батьківщині Ромео і Джульєтти, але з’ясувалося, що і у вас теж! І красою вашої рідної природи ви вмієте милуватись так, що аж хотілось би потрапити до вас, особливо взимку, адже в нас зими як такої і немає!

Гоголь: Ну, сеньйоро, якщо справа тільки за цим, то запрошую вас до нас на Різдво. Ось, дозвольте вас познайомити – пасічник Рудий Панько.

(Виходить Рудий Панько, вклоняється)Рудий Панько:

Як будете, пані, їхати до нас, то простесенько беріть стовбо-вою дорогою на Диканьку. Приїхавши ж до Диканьки, спи-тайтеся першого-ліпшого хлопчину: «А де живе пасічник Рудий Панько?» – «А ось там!» – скаже він, вказавши паль-цем, і, якщо забажаєте, доведе вас до самісінького хутора. Прошу, одначе, взяти до уваги, що дороги до хуторів наших не такі гладенькі, як перед вашими палатами. Ну, то як, – до зустрічі?

Італійка: А що ви зможете мені показати?

Рудий Панько: А хоч би і ось що!

58

МІЙ ГОГОЛЬ

Але під час складання сценарію самої вистави ми відмови-лись від постаті автора і віддали його слова чотирьом новим веду-чим – чотирьом бабам, що зібралися біля криниці і обговорюють своїх односельців. Роль одної з баб дісталася мені. Ми ділили авторські слова на чотирьох, і це було справді весело: кожна обі-гравала свою роль по-своєму. В залежності від свого характеру і уподобань. Всі були такі різні!

Ось який це мало вигляд.

Перша: Останній день перед Різдвом минув. Ось і ніч перед Різдвом настала.

Друга: Ще й темна, ніби чорт місяць вкрав!

Третя: Ніби?! Та я на власні очі бачила щойно, як він підкрадався потихеньку до місяця і вже простягнув свою руку, аби схо-пити його, аж раптом відсмикнув її назад, нібито обпікся, посмоктав пальці, засукав ногою та й забіг з іншого боку, і знов відскочив і відсмикнув руку. Одначе ж, незважаючи на усі невдачі, хитрий чорт не облишив своїх бешкетів. Під-бігши, раптом схопив він обома руками місяць, блазнюючи та дмухаючи, перекидав його з одної руки до іншої, як мужик, що дістав голими руками вогонь для своєї люльки; нарешті поквапом сховав його до кишені, і... побіг далі.

Друга: А ти часом по дорозі не зазирнула до шинку? Ніхто у Диканьці не чув, як чорт вкрав місяця. Та й яка причина зва-житись чортові на таку беззаконну справу?

Четверта: А ось яка: він знав, що багатий козак Чуб запрошений дяком на кутю і на все, що до куті подається. А між тим його дочка, красуня на усьому селі, залишиться вдома, а до дочки, напевно, завітає коваль, силач та парубок хоч куди, який чорту огидніший, ніж проповіді отця Кіндрата. Отож він і вирішив вкрасти місяць, сподіваючись, що старий Чуб ледащо і не легкий на підйом, а до дяка ж від хати не так близько. Ще у місячну ніч варенуха та горілка, настояна на шафрані, могла б заманити Чуба, але у таку темряву навряд чи вдасться комусь стягнути його з печі та витягнути з хати. А коваль, що вже здавна не в ладах із ним, при ньому ніколи не зважиться піти до доньки, незважаючи на свою силу.

Перша: І чим, скажіть ви мені, не догодив наш коваль Вакула Чубові? Красень, на селі нікому у вус не дме, згинає в руці п’ятаки та підкови, як гречані млинці. Майстер на цілу губернію, волосний старшина завертав до нього коней кувати. А, крім того, який маляр! Сам пан сотник викликав його навмисно

59


до Полтави паркан біля своєї хати фарбувати, і усі миски, з яких козаки сьорбають борщ, ним розмальовані. А який бого-боязливий, скільки образів святих написав – згадайте хоч його євангеліста Луку у нашій церкві! А картина, яку нама-лював він на стіні церковній у правому притворі і де зобра-зив святого Петра у день Страшного суду, з ключами у руках, що виганяє з пекла злого духа; переляканий чорт кидається на всі боки, а ув’язнені раніше грішники б’ють його і ганяють батогами, дровинами та усім чим не попаде… Якого ще зятя Чубові треба?!

Друга: Якого завгодно, аби не Вакули. Як же ж інакше він буде ходити до його матері?

Перша, Третя, Четверта (здивовано): До Солохи?!

Друга (вдоволено): До Солохи! І не відштовхує його, що ходять до неї і голова, і дяк, і козак Касьян Свербигуз. Як тільки вона, відьма, вміє причарувати до себе найповажніших козаків! Адже їй вже під сорок, важко бути привабливою у такі роки… Але знає, знає, нечиста сила, як вклонитися кожному, щоб кожний думав, що вона вклоняється йому одному. І найбільш привітна вона саме з Чубом.

Третя: Нема чого дивуватися! Ви ж порахуйте, дорогенькі: вісім скирт хліба перед хатою щороку, дві пари волів у стайні!

Друга: А козел? А що полотна у скринях, що жупанів та старовин-них кунтушів із золотими галунами!

Четверта: Так, небіжчиця дружина його була чепуруха!

Друга (не маючи сили заспокоїтись): А на городі, крім маку, капусти та соняшників, засівається ще дві ниви тютюну.

Третя: Звичайно, що усе це Солоха вважає не зайвим приєднати до свого господарства.

Друга: А щоб син її Вакула якимсь чином не під’їхав до його дочки і не встиг прибрати усього собі, вона використала звичайний засіб: сварити якомога частіше Чуба із ковалем.

Троє: Відьма!

Друга (задоволено): Звісно, відьма. Хочете вірте, хочете – ні, але парубок Кизя-колупенко бачив у неї ззаду хвіст не більш за веретено.

60

МІЙ ГОГОЛЬ

І ще: вона позаминулого четверга чорною кішкою перебігла дорогу…

(Підбігає дячиха з відром)Дячиха:

Вы о ком, бабоньки?Баби (хором):

Та ж про Солоху!Дячиха:

Ведьма! Натуральная ведьма! И черт к ней ходит – сама видала, как вот вас вижу! Только сегодня летали вместе. Черт, паскудник, ухватил с неба месяц, спрятал в карман, по всему миру сделалось темно. Ведьма как вскрикнет! А тут черт, подъехавши мелким бесом, подхватил ее под руку и пус-тился нашептывать на ухо! И ведь досаднее всего то, что он, верно, воображает себя красавцем, между тем как фигура – взглянуть совестно. Рожа, как говорит мой Осип Никифоро-вич, мерзость мерзостью, а ведь и он строит любовные куры! Долетели таким манером до самой хаты; ведьма, подняв руки кверху, отставила ногу и, приведши себя в такое положение, как человек, летящий на коньках, не сдвинувшись ни одним суставом, спустилась по воздуху, будто по ледяной покатой горе, и прямо в трубу. И черт таким же порядком отправился вслед за нею.

Баби (у захваті): В трубу?!

Дячиха (вдоволено): В трубу!.. А к попадье раз прибежала свинья, закричала пету-хом, надела на голову шапку отца Кондрата и убежала назад. Вы как думаете, кто это?

Взагалі, працюючи над текстом, ми вирішили, що герої-українці мають розмовляти українською мовою. Проте було вирішено залишити і мову оригіналу. Тому в нас було декілька акторів, які розмовляли російською мовою. Це був дяк і дячиха, сільські підпанки, які зневажливо ставляться до «мужицької» мови. Також Солоха говорила російською мовою з дяком, коли той до неї приходив у гості.

Мені здається, що мови ми поєднали добре. Глядачам подо-балось. Навіть дуже.

На репетиціях вистави актори легко входили в ролі. Ми завжди з нетерпінням чекали репетицій, оскільки відчували справжню позитивну енергетику тексту. Хочу зауважити, що кожен дуже проникався своєю роллю. Оскільки я сама брала участь у цьому дійстві, то зі сцени бачила зацікавлені очі гля-дачів, які уважно спостерігали за перебігом подій. Кожен з нас хотів донести до глядачів ті чисто українські образи, які втілено у

61


цьому творі, адже «Ніч перед Різдвом» – це розповідь про справ-жнє життя сільських людей. Хочу сказати, що це нам вдалося, оскільки після вистави багато хто підходив і хвалив нашу роботу, пронизану живим українським духом та народним колоритом.

Закінчився минулий навчальний рік, пройшла частина поточного – і ми маємо змогу визначити, які наслідки мала наша робота.

1. Учні нашого, тепер вже десятого, класу мають найвищі у школі бали із зарубіжної та української літератури.

2. Після проведення заходів до 200-річчя від дня народження Гоголя велика кількість учнів нашої школи звернулася до шкіль-ної, районної та обласної бібліотек для дітей, щоб прочитати твори цього письменника, навіть ті, які не вивчаються у шкільній програмі.

3. На міському конкурсі читців «Книгоманія», який прово-див Відділ освіти Львівської міськдержадміністрації і де серед інших були запитання, пов’язані з життям та творчістю М. Гоголя, наша учениця 7 (нині 8) класу Дмитрук Ярина посіла перше місце, а на аналогічному обласному конкурсі, що його проводила Львівська обласна бібліотека для дітей, перемогу виборола наша шестикласниця Хворостовська Дарина.

4. Мої однокласники будуть брати участь у заходах, присвя-чених 200-річчю з дня народження Миколи Гоголя, що буде про-водити Обласна бібліотека для дітей.

На жаль, досить часто доводиться бачити, як українська молодь легко відмовляється від національних культурних над-бань. Напевно, це відбувається через те, що вони не знають свого минулого і своїх по-справжньому великих співвітчизни-ків. Нашим виступом ми хотіли нагадати, якою багатою та різ-номанітною була наша культура навіть тоді, коли державі ще так далеко було до незалежності. Люди втрачають традиції наці-онального вбрання, звичаї, особливості спілкування, і нашою виставою ми хотіли нагадати українцям про їхню культурну сво-єрідність та духовне багатство.

Можливо, наш внесок до справи популяризації творчості М. Гоголя не такий великий, якщо брати його у масштабах цілої держави, проте ми принесли максимально можливу користь як своїм глядачам, так і собі, оскільки до цього не мали таких глибо-ких знань як з творчості Гоголя, так і з національних традицій.

І закінчити свій невеликий звіт я б хотіла знов-таки словами Олеся Гончара: «Гоголь став святом! При одній тільки згадці імені письменника люди стають ніби людянішими, їхні очі – ніби назу-стріч йому, живому, – загоряються веселою добротою, розумом та визнанням. Чи не у цьому безсмертя генія?»

62

МІЙ ГОГОЛЬ

Душа летить із вирію за Гоголем... І. Драч

Вечір заскочив мене несподівано. Відклавши книжку, я вийшла надвір і завмерла від здивування і захоплення: кольори неба

на обрії утворили фантастичне видіння, ніби віддзеркалюючи те, що переповнювало зараз мою душу. Рожеві, лілові, фіолетові відтінки на темно-синьому, подекуди сірому фоні мінилися, при-тягували до себе, були такими жаданими, близькими і водночас неймовірно тривожними. Вони бентежили уяву, розбурхану тією історією кохання, яка тільки що відкрилася мені. Гоголь і це ві-чне небо, творчість і дотик до безсмертя... Цю мить я запам’ятаю назавжди.

«Тараса Бульбу» я читаю не вперше. Думки про Андрія і раніше були болючими. Але вони відступали, коли звучало звертання старого полковника до товаришів-запорожців перед боєм, який вирішить долю його синів, долю всього походу. А опис самої битви мені нагадував сторінки героїчного епосу, «Пісні про Роланда» хоча би. Три рази Тарас перепитує: «Є ще порох в поро-хівницях! Чи не ослабла козацька сила? Чи не гнуться козаки!» І три рази чує відповідь: «Є ще, батьку, порох в порохівницях. Не ослабла ще козацька сила; ще не гнуться козаки». В цьму є щось магічно-казкове. А Остап, його мученицька смерть викли-кала гордість: я – українка, маю дотичність до цих високих, геро-їчних епізодів історії мого народу. Звідки це співчуття сьогодні до молодшого сина Тараса Бульби?! Андрій – зрадник, це було доведено на уроках літератури, і, здавалося, питань більше не може бути. Що ж мене так мучить, де колишня впевненість, де та крапка над і? Чи існує вона взагалі?

«Ніч ще тільки обійняла небо». Я побачила серп місяця і хотіла так висловитись, але це вже сказано Гоголем. Цей чарів-ник слова зробив це за мене. Раптом щось трапилося. Я поба-чила чудну тінь, яка наближалася до мене повільно. Голова сумно похилилася на груди. Мужня краса молодого обличчя, сповне-ного сили і чару, на зблідлому лиці відтіняються чорні брови, під ними – темні очі, наче криниця без дна. На руці зав’язаний доро-гий шарф, гаптований золотом. Такі дарували дівчата коханим, які йшли у бій, напевно, як оберіг.

СЛОБОДЯН Оксана Романівна

учениця 9 класу Буської гімназії ім. Євгена Петрушевича при ЛНУ ім. Івана Франка

Львівської області

ВІЗІЇ ЗА ГОГОЛЕМ

63


Я завмерла. Він стояв, ніби прислухаючись до чогось; губи, здавалось, вимовляють чиєсь ім’я. Звідки я його знаю? Невже?

– Це ти, Андрію?Куточки вуст страдницьки здригнулися, і я почула тихий

голос: – Мій творець примушує мене народжуватися і вмирати

знову і знову. На мою адресу лунають осуд і прокляття. Спасибі тобі за співчуття. Воно зігріло моє розбите серце, – він глянув на мене. – Віки пролягли між нами. Час – могутній і невідворотний координатор нашого життя. Суттєве проходить з минулого в май-бутнє, збагачуючи прийдешні покоління; несуттєве, як полова, розвіюється, перетворюючись в порох.

– А що було суттєвим у твій час, нещасний? – зірвалось у мене питання.

– Напевно, те саме, над чим люди замислюються у твоєму сьогоденні:

Бог, Вітчизна, батьки, кохання. Але XV століття овіяне романтикою героїчного, прагненням дістати козацької слави. У мою добу не схвалювалися тони і напівтони: добро і зло, любов і ненависть, біле і чорне – середина засуджувалася. Суспіль-ство породжує героїв, яких воно заслуговує. Козацтво – гор-дість українського народу, високий ідеал захисника батьківщини. Козак, готовий будь-коли боронити Україну, був приречений по-справжньому любити тільки доброго коня та гостру шаблю. Все інше вважалося слабкістю. Хлопчики бачили себе козаками, їхня заповітна мрія – Запорізька Січ, що виколихувала, плекала героїв. А про що мріють твої ровесники?

«А й справді, про що?» – подумалося мені. – Я ще не готова відповідати за всіх. Про себе ж можу ска-

зати, що вчуся, здобуваю знання і життєвий досвід, хочу бути корисною людям, люблю рідну мову і понад усе хочу бути щас-ливою у ріднім краї.

Мій незвичайний співрозмовник посміхнувся і продовжив свою розповідь.

– Мій батько був козацьким полковником. Для нас з бра-том він втілював взірець для наслідування. Пам’ятаю, коли він заїжджав додому (а було це нечасто), ми лиш вичікували, щоб крадькома приміряти до себе його шаблю, із завмиранням серця слухали його розповіді про Запоріжжя, про битви з ворогами (їх було багато). Коли батько згадував своїх побратимів, в очах зблискувала сльоза, а голос переривався. Його образ ставав ледь не казковим. Як хотілося ще тоді гайнути на Січ! Але шкода було і матері, яка до безтями любила мене і Остапа, – Андрій посмут-нів, його погляд затримався на рукаві сорочки. На обличчі про-глядали і ніжна любов до матері, і невимовний сум, і глибока про-вина перед нею.

– Згадуючи ті давні роки, – мій візіонер знову зміг продо-вжувати, – бачу одну картину: червоне сонце понад степом. На

64

МІЙ ГОГОЛЬ

небі ні хмаринки, повітря, просотане пахощами степових трав, ще дихає літньою спекою, а прохолода ледь чутно вже торка-ється землі. Трави тихенько перешіптуються у передчутті нічної свіжості і ранкових рос. Далеко на горизонті видніється самотнє дерево; його гілля ніби губиться у палаючому яскравому крузі сонця, яке неквапом іде за горизонт помирати, щоб завтра своїм воскресінням народити новий день. Це видіння пробудило думки про початок і кінець, про життя і смерть, про якусь таємницю, народило очікування чогось незвичайного. Воно (це незвичайне) не може пройти повз мене!

Я уявила собі те, про що розповідав Андрій, і відчула, що вся тремчу: чи то від хвилювання, чи то від нічної прохолоди. Наки-даючи на плечі светр, глянула на небо. А там ніби хтось запалив безліч свічок, великих і маленьких.

Вони мерехтіли, здавалося, їхнє сяйво несло мені якусь інформацію. Чи зможу я бодай дещицю її зчитати? Але продо-вжую слухати.

– Наше дитинство закінчилося, коли батько своїх синів від-віз у Київ, в бурсу. Ми з братом були дружніми між собою, різ-ниця у віці невелика, зовні були дуже схожими. І все-таки до деяких речей ми ставилися по-різному. Якщо для Остапа перше і останнє бажання – Запорізька Січ і життя, сповнене музики битв (у цьому він пішов у батька), то я несвідомо прагнув ще чогось. Воно проявлялося у дівочому погляді, у ніжних видіннях, у пристрасних мареннях. Я гасив ці прагнення навчанням, пошу-ками пригод. Навчання не було цікавим, воно спрямовувалося на бездумне зубріння, те, що заучувалося, в дійсності застосування не знаходило. Тому Остап і закопував свої букварі, доки батько не пообіцяв, що Січі йому не бачити, якщо не закінчить бурси. Я ж із задоволенням вчив латину, читав давніх авторів і був здиво-ваний, коли одного разу почув від батька згадку про Горація.

– Я теж читала поетів античності, – зупинила я сина Тараса Бульби. – В «Енеїді» Вергілія мене вразили сторінки, де роз-повідається про щастя закоханих Енея та Дідони і про тяжкий обов’язок, який трагічно перервав його. А в «Піснях» Горація оспі-вується просте людське життя в селі, розмова з другом, гармонія з природою, те, що ми так часто недооцінюємо. Овідій у «Мета-морфозах» показав незабутні перетворення, які відбувалися з людьми. Це трагічний поет, він бачить, що люди самі наближа-ють свої біди нетерпінням, пристрастями, надмірною пихою, заздрістю, фатальними помилками, але приваблює у ньому те, що він співчуває своїм персонажам, жаліє їх.

– Так, – погодився Андрій, – книжки здатні впливати на роз-виток душі, пропонують скористатися досвідом людства. Але коли ти молодий, сповнений енергії, сили, відваги, то чужий досвід для тебе мало важить. Треба самому все пережити, відчути, вистраждати... Я кипів душею, думаючи про подвиги і козацьку славу. Але часом була в мене потреба усамітнитися. Я блукав тоді

65


вуличками старого Києва, забуваючи про все. Знаєш, де найго-стріше відчувається відчуженість, самотність? Серед натовпу.

Я уявила собі старе місто. Ось іде молодий бурсак у довгій свитці. На обличчі – задума, руки безвольно опущені. Київ пото-пає у квітневих садках, там люди оточили бандуриста, по бру-ківці гримлять колимаги. Які думки хвилюють прекрасне чоло юнака?

– Я мріяв про кохання, – ніби почувши мене, сказав Андрій. – Що сталося зі мною, коли вперше її побачив, переповісти нема змоги. Її краса засліпила мене, як сонце, від дзвінкого веселого сміху, я, здавалось, оглох. На моєму обличчі болото, звідки? Люди навколо падали від реготу, а я бачив тільки її, дочку ковенського воєводи, мою прекрасну полячку. Я вже тоді був готовий на всякі безумства заради неї. Бо хіба не безумство забратися у спальню красуні через трубу каміна? Вона спочатку злякалася, а потім, побачивши мене непорушного, ніби зв’язаного, знову, як і напе-редодні, почала веселитися. Я зустрів її ще раз у костелі, чарівна дівчина мені приязно усміхнулася.

«Зовсім як у Данте,» – подумалось мені. Я згадала слова з «Божественної комедії», які тільки тепер наповнились для мене глибоким змістом: Любов шляхетне серце враз займає.

Це доля. Скільки таких історій кохання нам відомі, коли воля безсила проти цього космічного почуття: Орфей та Евридіка, Філемон і Бавкіда, Паріс та Єлена, Ромео і Джульєта, Петрарка і Лаура. Ці імена раптом пригадалися мені.

– Моєму відчаю не було меж, коли з вікна її будинку я поба-чив одного дня якесь чуже лице. На щастя, перебування в бурсі закінчувалося, ми з Остапом готувалися іти додому (ходили пішки, коней батько не давав, бурсакам це було заборонено). Нас чекала Запорозька Січ, вона, як безкрає море, підхопила мене і брата. Все, чим я жив дотепер, ніби забулося у вихорі гуляння, яке, здавалося, не мало ні початку, ні кінця. У козацькому товари-стві всі брати, а брат за брата стоїть горою. На Запорожжі діяли суворі неписані закони. Я був вражений покаранням за убивство, коли живого убивцю ховали в одній могилі з його жертвою. Але коли очікується справа, готується похід, гуляння припиняється. Все, що було п’яною субстанцією, стає мобілізованим та організо-ваним військом. У перших боях хотілося показати себе, довести собі, батькові, всім, що я – козак, воїн, справжній чоловік. Свист куль, брязкіт шабель, вся музика битви – це п’янило свідомість, туманило зір, якийсь час я впивався цим диким задоволенням.

Андрій опустив голову, його очі були закриті, але, як очі, світилися зірки на небі. Пригадалися перечитані тільки-но сто-рінки повісті, де Гоголь описує красу липневої ночі. Я дивилася на Чумацький шлях і відчувала задуху на серці, яка заважала спати. Андрій у ту ніч думав про майбутнє, але «невідоме май-бутнє, і стоїть перед людиною, наче осінній туман, що вийшов з боліт». А погибель уже близько, ось татарка майнула перед ним,

66

МІЙ ГОГОЛЬ

він слухає її розповідь про панночку, яка вмирає від голоду неда-леко біля нього, в Дубно, в місті, яке тримають в облозі козаки. Я бачу залите сльозами лице:

– Я не роздумував ні хвилини. Вона просить кусок хліба для матері. Хіба я можу втрачати час. З монастирської церкви я почув музику органа, яка звучала як небесна музика. На вулицях міста лежали мертві. Чоловік, якому я дав хлібину, умер на місці. Вра-ження від побаченого були гнітючими.

Коли дівчина моїх марень постала переді мною, я її впізнавав і не впізнавав. Від пережитих страждань вона була ще прекрас-ніша. Вдячність я прочитав в її очах, але було там і те, що приму-сило мене погубити себе заради неї. Вона була печальна, її голос був тихий, весь її вид ніби промовляв: «Нема щастя на цьому світі!» Її згадка про мого батька, моїх товаришів, мою вітчизну привела мене в шаленство. Чому я повинен робити те, чого від мене очікують? Чи я не вільна людина? Я прагнув відчути себе птахом, позбавленим пут-обов’язків, які зв’язували, не давали дихнути. Рішення прийняте: «Вітчизна є те, чого шукає душа наша, що наймиліше для неї за все. Вітчизна моя – ти». Мож-ливо, згодом я би пошкодував про свою поспішність, але цього не допустив мій батько. Я розумію його, він не міг вчинити інакше. Я був перед ним як школяр перед учителем. Його суворі очі і чер-воний круг сонця – останнє, що я бачив у житті.

Андрій затих, навкруги розляглась така тиша, що я чула, як пульсує кров у моїх скронях. Співчуття і жаль переповнювали серце, питання з’являлися одне за одним. Любов – добро чи зло? Чи можна на неї нарікати? Чи може це почуття бути виправдан-ням? Що стоїть за свободою, може, нові пута? Як не помилитися, як здійснити вірний вибір? Тяжка мука нещасного закоханого причиняла мені біль, відповідей наразі не було.

А між тим надходив ранок. Мій нічний співрозмовник зли-вався із сірими тінями. «Бувай здорова!» – це Андрій попро-щався, чи вітер прошелестів у гіллі дерев? Я була втомлена, але новий день ніс нові враження, відкриття, випробування. Я при-ймаю їх! Миколо Васильовичу! Ваші твори супроводжуватимуть мене в житті.


СТУПЕНЯ

68

МІЙ ГОГОЛЬ

Аскети існували завжди, у всі часи, починаючи зі старовини, вони своїм прикладом показували людям, як можна жити,

управляючи пристрастями й неприборканими жаданнями, удо-сконалюючи тіло та розум для продуктивного й довгого жит-тя. Аскетами були Піфагор, Діоген, Гіппократ, Кант. Чудовий приклад світського аскетизму дали в XX столітті академіки М. Амосов та Д. Лихачов.

Світськими аскетами були не лише філософи й учені, а й рим-ський імператор Марк Аврелій, геніальний полководець Олек-сандр Суворов, мільярдер Генрі Форд і, як уже я знаю, російський письменник із українськими коренями М.В. Гоголь.

«Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», «Басаврюк або вечір проти Івана Купала»... – твори, читаючи які, поринаєш у світ героїв, що родом із Полтавщини. Вивчаючи біографію автора, дізнаюся про аскетичне життя Миколи Гоголя.

Знайомлячись із життєписом Гоголя, знаючи про його аске-тичне життя, намагаюся зрозуміти, чому ж після смерті пись-менника його тіло ховали зовсім не по-аскетичному. Труна була засипана камеліями (символ вічного життя), що принесли зви-чайні люди. На голові у небіжчика був лавровий вінок (визнання слави), а в руці – великий букет імортелі (символ безсмертя). І кожен, хто прощався з митцем, намагався прихопити з собою хоча б стеблинку з тих квітів.

Тепер розумію, що все життя Гоголя свідчить про сходження до висот духу, знали про це найближчі до нього духовні особи і дехто з друзів. У свідомості більшості сучасників Гоголь був класичним типом письменника-сатирика, викривача суспільних і людських вад.

Про іншого Гоголя, православного релігійного мислителя та публіциста, автора молитов, сучасники так і не дізналися. За винятком «Вибраних місць із листування з друзями» за його життя духовна проза залишалася не опублікованою. Правда, покоління вже змогли познайомитися з нею, і на початку XX сто-ліття духовна складова творчості Гоголя була певною мірою від-новлена. Але виникла інша крайність: «неохристиянська» кри-тика (і понад усе книга Д. Мережковського «Гоголь. Творчість, життя й релігія») зобразила духовний шлях Гоголя за своєю мір-кою, змалювала його хворобливим фанатиком, містиком із серед-

ГОПКО Віктор Юрійович

учень 10 класу Охтирської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 Сумської області

АСКЕТИЗМ ЖИТТЯ М.В. ГОГОЛЯ

69


ньовічною свідомістю, самотнім борцем із нечистою силою, а головне – відірваним від Православної Церкви.

«Геній Гоголя до цих пір залишається невідомим повною мірою широкому читачеві, але й літературознавцям, які при нинішньому стані вітчизняної науки просто нездібні осмислити долю письменника та його зрілу прозу. Це може зробити тільки глибокий знавець як творчості Гоголя, так і святовітчизняної літе-ратури, що неодмінно в лоні Православної Церкви». Так писав Д. Мережковський. Звичайно, це питання хвилювало дослідників творчості митця. Тож і мене зацікавило аскетичне життя Миколи Васильовича.

Із уроків літератури знаю, що життя Миколи Гоголя було спрямоване до Бога. Мати, Марія Іванівна, жінка побожна, дала обітницю перед чудотворним образом святителя Миколая: якщо буде в неї син, назвати його Миколою, – і священика просила молитися до тих пір, поки не повідомлять про народження й не попросять відслужити подячний молебень.

Серед предків Гоголя були люди духовного звання: прадід по батькові – священик; дід закінчив Київську Духовну Академію, а батько – Полтавську Духовну Семінарію.

Образ Божий запав у душу Гоголю ще в ранньому дитин-стві. У листі до матері 1833 року він згадував: «Я просив Вас роз-повісти мені про Страшний Суд, і Ви мені, так добре, так зрозу-міло, так зворушливо повідали про ті блага, що чекають людей за життя, і так разюче, так страшно описали вічні муки грішних, що це потрясло й в душі чутливість. Це заронило та провело згодом у мені найвищі думки».

Першим сильним випробуванням у житті юного Миколи була смерть батька. «Я цей удар переніс із твердістю дійсного християнина... Благословляю тебе, священна віро! У тобі тільки я знаходжу джерело втіхи і втолюю свої печалі!.. Прилиньте так, як я прилинув до Всемогутнього».

На мою думку, незвичайно важливою є для нас духовна спад-щина М.В. Гоголя. «Гоголь, – за словами протоієрея С. Зеньков-ського, – перший пророк повернення до цілісної релігійної куль-тури, пророк православної культури, він відчуває, як основну неправду сучасності, її відхід від Церкви, і основний шлях він бачить у поверненні до Церкви й перебудові всього життя в її дусі».

Дуже показові роздуми Гоголя про піст в «Петербурзьких записках 1836 р.»: «Спокійний і грізний Великий Піст. Здається, чутно голос: «Стій, християнине, озирнися на життя своє». На вулицях порожньо. Карет немає. Обличчя перехожого сповнене роздумів. Я люблю тебе, часе думи й молитви. Вільніше, обдума-ніше потечуть мої думки... Як так швидко летить нічим не замін-ний наш час! Хто його кличе до себе? Великий Піст. Який спокій-ний, який відокремлений його уривок!»

Якщо брати повчальну сторону ранньої творчості Гоголя, то в ній є одна характерна риса: він хоче піднести людей до Бога шля-

70

МІЙ ГОГОЛЬ

хом виправлення їхніх недоліків і суспільних – тобто шляхом зовнішнім. Разом із тим, думаю, що друга половина життя й твор-чості письменника ознаменована спрямованістю його до викорі-нювання недоліків у собі самому – і таким чином, він іде шля-хом внутрішнім. «Говорити й писати про вищі відчуття й рухи людини не можна за уявою, потрібно вкласти в собі самому хоча б невелику крупицю цього, – словом, потрібно зробитися кра-щим». Так писав М.В. Гоголь у «Авторській сповіді».

Умовно життя та творчість Гоголя можна розділити на два періоди – рубежем буде 1840 рік. Улітку 1840 р. Гоголь за кордоном пережив напади «нервового розладу», «хворобли-вої туги» й не сподіваючись на одужання, він навіть написав духівницю. А потім настало «дивне зцілення». Йому відкрився новий шлях. Настає постійне прагнення Гоголя до поліпшення в собі духовної людини та переважання релігійного напряму. В «Історії мого знайомства з Гоголем» Аксаков свідчить: «Нехай не подумають, що Гоголь змінював свої переконання, навпаки, із юнацьких років він залишався їм вірним. Але Гоголь ішов постійно вперед, його християнська віра ставала чистішою, високе значення мети письменника яснішим і суд над самим собою суворішим».

У Гоголя поступово вироблялися аскетичні устремління. У квітні 1840 р. він писав: «Я ж тепер більше годжуся для монас-тиря, ніж для життя світського».

У червні 1842 року Гоголь виїхав за кордон – і там релігій-ний настрій почав переважати в його житті. Г.П. Галаган, який жив із ним у Римі, згадував: «Гоголь здався мені вже тоді дуже побожним. Якось збиралися до російської церкви всі росіяни на всеношну. Я бачив, що й Гоголь увійшов, але потім утратив його з виду. Перед кінцем служби я вийшов у притвор і там у напів-темряві помітив Гоголя, що стояв у кутку на колінах із пониклою головою. При відомих молитвах він бив поклони».

Щодо читання, то Гоголь брався за книги духовного змісту, в основному святовітчизняної літератури. Листи Гоголя цього періоду містять прохання прислати книги з богослов’я, історії Церкви, російської старовини. Друзі посилали йому творіння святих отців, працю святого Тихона Задонського, святого Дими-трія Ростовського, єпископа Інокентія (Борисов), «Християн-ське читання». Прислане Язиковим «Добротолюбіє» стало для Гоголя однією з настільних книг.

У січні 1845 року письменник жив у Парижі в графа О.П. Тол-стого. Про цей період він писав: «Жив внутрішньо, як у монас-тирі, і в надбавку до того, не пропустив майже жодної обідні в нашій церкві».

Гоголь почав працювати над книгою «Роздуми про Боже-ственну Літургію», де органічно поєднуються богословська й художня сторони. Це один із кращих творів духовної прози XIX ст.

71


До часу подорожі письменника на Святу землю в лютому 1848 року перша редакція книги вже була закінчена. Потім Гоголь неодноразово повертався до рукопису, переробляв його, але видати так і не встиг. На відміну від другого тому «Мертвих душ», який усі чекали, про «Роздуми» мало хто знав: Гоголь хотів випустити цю книгу без свого імені, невеликим форматом, пус-тити в продаж за дешевою ціною – зробити цей твір дійсно народ-ним, доступним для навчання та користі всіх станів.

Уперше «Роздуми про Божественну Літургію» були видані в Санкт-Петербурзі в 1857 р. малим форматом, як того хотів Гоголь, при цьому не було виконано його друге бажання – про те, щоб видати їх без імені автора.

Із 1920 року впродовж семи десятиліть ця книга не перевида-валася, про неї знали тільки вузькі фахівці та біографи письмен-ника. Маловідомими й сьогодні є духовні твори його: «Правило житія в світі», «Світле воскресіння», «Християнин іде вперед», «Декілька слів про нашу Церкву й духівництво». Дуже прикро, що ця праця Гоголя – справжня криниця духовної православ-ної мудрості – до цих пір прихована. Дійсно, «в етичній області Гоголь був геніально обдарованим; йому призначено круто повер-нути всю тогочасну російську літературу від естетики до релігії, зрушити її зі шляху Пушкіна на шлях Достоєвського. Усі риси, характерні для «великої російської літератури», що стала світо-вою, були визначені Гоголем: релігійно-етичний лад, її громадян-ськість і громадськість, її бойовий і практичний характер, про-рочий пафос і месіанство. Із Гоголя починається широка дорога, світові простори».

Досліджуючи аскетичне життя Гоголя, згадую слова Романа Віктюка, які дуже точно характеризують митця: «Унизу – про-валля, угорі – небо. І якщо ти не роззираєшся навсібіч, а дивишся вгору, ти не впадеш ніколи. Тобі земля не страшна, оскільки в тебе є відчуття польоту».

На жаль, сьогодні так жити дуже важко: розрахунку й гро-шам крила не потрібні... Та дзвін монет не приводить серце в стан живого трепету, не пробуджує душу. Адже тільки душа здатна бути тим мотором, що дає енергію для польоту, визначає його траєкторію та потужність крил. На жаль, у наш час крила стали ознакою падіння.

А який величний приклад для повчання дає нам життя й творчість М.В. Гоголя з його незрівнянним художнім даром і з прагненням до правди та до перетворення життя. Ні, я не про-поную вести аскетичний спосіб життя, просто варто так мислити й жити, щоб забезпечувати здоров’я та довголіття, позбавитися від заздрісності та дурних меж престижності, отримувати радість, оптимізм, упевненість у собі. Давайте тренувати, етично само-вдосконалювати себе, а на прикладі аскетизму життя Гоголя вчі-мося розумної помірності у всьому.

72

МІЙ ГОГОЛЬ

КЛИМЮК Віталій Володимирович

учень 10 класу Луцької гімназії № 21 ім. Михайла Кравчука

Волинської області

ПРО НАЙВАЖЛИВІШЕ: ГОГОЛЬ – МИТЕЦЬ, ЛЮДИНА, МИСЛИТЕЛЬ

Есе І«Великий Гоголю, наш отче і колего…»

Як відомо, справжня цінність кожного із нас полягає в тому, як ми реалізуємося на користь суспільству. Особливо це стосу-

ється митців. Адже їхні творіння – це взірець людського розуму, що спрямований на розвиток прогресу, зменшення зла у світі, по-збавлення людства від страждань. Значення митця, мабуть, най-краще визначається тим, як поцінували його сучасники та як він переступив через свій час у майбутнє.

Без перебільшення можна сказати, що одним із таких талан-тів є Микола Гоголь.

Тарас Шевченко, твори якого є своєрідним моральним кодек-сом українського народу, у посланні «Гоголю» пише:

За думою дума роєм вилітає,Одна давить серце, друга роздирає,А третяя тихо, тихесенько плачеУ самому серці, може, й Бог не бачить.Кому ж її покажу я,І хто тую мовуПривітає, угадаєВеликеє слово?Всі оглухли, похилилисьВ кайданах… байдуже…Ти смієшся, а я плачу,Великий мій друже.

Поетичні рядки Великого Кобзаря засвідчують визнання Гоголя як рівного собі по силі таланту та мудрості слова. Окрім того, довіряти отак сердечно свої думи поет міг лише дуже близь-кій за духом людині.

Унікальність Гоголя – в його загостреному відчутті люд-ського страждання, вмінні любити саме тих, хто потребує мило-сердя і захисту. На це вказує й Тарас Шевченко: «Перед Гого-лем должно благоговеть, как перед человеком, одарённым самым глубоким умом и самой нежной любовью к людям. Гоголь –

73


истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый фило-соф! И самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним, как перед человеколюбцем».

На жаль, слово «благородство» починає виходити із нашого вжитку. На зміну йому прийшли слова більш сучасні: «бізнес», «комерція», «прибуток», «вигода» і таке інше.

На благородство як природний дар Гоголя вказують його сучасники. Саме цю рису характеру письменника підкреслює М. Чернишевський: «Великого ума и высокой, благородной натуры был Гоголь. Пристрастная любовь к правде и добру всегда горели в его душе… Поэтому и бессмертны остаются его заслуги перед народом».

Художній світ Гоголя складний і невичерпний. Відмічаючи творчу своєрідність митця, Микола Гаврилович вказує на те, що визначило силу його таланту: «Он сказал нам, кто мы таковы, чего недостает нам, к чему должны стремиться, чего гну-шаться и что любить, и вся его жизнь была страстной борьбой с невеже-ством и грубостью… вся была одушевлена одной горячей, низ-менной целью – мыслью о служении благу родины».

Можу стверджувати, що читаючи твори Гоголя, зростаєш духовно, бо починаєш розуміти: говорити про доброчинність, як це зараз заведено, – мало, потрібно невтомно творити добро.

Попри «модні» зараз суперечки, якій конкретно культурі належить Гоголь, Олесь Гончар справедливо зазначає: «Своєю творчістю Гоголь звів золотий міст духовності, який єднає куль-тури двох народів – російського та українського, що усвідомлю-ють свою спільність з культурою всього людства».

Пророчими виявилися слова російського письменника І. Тургенєва: «Семена, посеянные Гоголем, мы в этом уверены, безмолвно зреют теперь во многих умах, во многих дарованиях; придёт время – и молодой лесок вырастет около единого дуба».

Можемо сказати, що нове покоління людей, як і сучасники Гоголя, визнало славу і велич його таланту:

Великий Гоголю,Наш отче і колего!Колего?.. А чом би й ні;І за природою душі, і за папером…

(Б. Олійник)

Есе ІІКлюч до розгадки генія

Чесно кажучи, знайомство з «Авторською сповіддю» Гоголя вразило мене. Твір, написаний у 1847 році, є глибоко філософ-ським. Визначити жанрову приналежність цього шедевру досить непросто, скоріше неможливо. Це і авторське одкровення, і жит-тєпис, де можна визначити кредо Гоголя-людини і кредо Гоголя-

74

МІЙ ГОГОЛЬ

митця. Проблеми, які піднімаються в творі, є дуже актуальними й для нашого суспільства. Тому, я вважаю, що цей твір варто пере-читувати все життя.

«Авторська сповідь» – ключ до розуміння того, що спону-кало Миколу Васильовича писати той чи інший твір, які художні узагальнення лягли в основу написаного.

Насмілюсь розділити думку тих небагатьох сьогоднішніх дослідників творчості Миколи Васильовича, які вважають, що вивчення його творів у школі чи іншому навчальному закладі, потрібно починати із знайомства з його «Авторською сповіддю». А опрацювання даного твору варто ввести у шкільну програму в 10-ому класі.

Надіюся, що «Сповідь», яка є не тільки відкриттям нових сто-рін таланту Гоголя, але і відображенням важливих проблем сьо-годення, стане в подальшому предметом глибокого дослідження науковців.

Великий талант Миколи Гоголя визначив найважливіші про-блеми свого часу і впевнено ступив з ними у ХХІ століття. Як не погодитися з твердженням: «Вопросы нравственные взяли пере-вес и над политическими, и над учёными, и над великими дру-гими вопросами. И меч, и грохот пушек не в силах занимать мир. Везде более или менее обнаруживается мысль о внутреннем стро-ении: всё ждет какого-то более стройного порядка. Мысль о стро-ении, как себя, так и других делается общей».

В центрі уваги автора – людина з її прагненням до самовдос-коналення себе, суспільства, людства.

На думку Гоголя, кожна людина має впродовж усього життя добросовісно виконувати громадянський обов’язок за законами заповідей Христових, нести відповідальність за ту справу, яка їй доручена: «Всю всемирность человеколюбивого закона Хрис-това, всё отношение человека к человечеству может всякий из нас перенести на своё небольшое поприще, и тогда можно будет про-извести много полезных дел почти на почти незаметном месте».

Як відомо, в 19 років Микола Гоголь їде до Петербурга з метою – жодної хвилини короткого життя не витрачати марно, а творити добро, бути корисним Вітчизні. В 1828 році в листі до матері він пише: «Верьте только, что всегда чувства благородные наполняют меня, что никогда не унижался я в душе, и что я всю жизнь мою обрёл благу».

Варто повчитися толерантності, виваженості та справедли-вості суджень Гоголя про інших людей, особливо тих, хто може владно проявляти свою волю над іншими. Державно-соціальні проблеми мають вирішуватися на основі гуманності та справед-ливості. Щоби вершити суд над кимось, потрібно мати не лише юридичне, але й моральне право.

Як тут не згадати слова В. Астаф’єва: «Я вірю, що розвива-ючись разом із генієм та з допомогою генія, люди – читачі май-бутнього – стануть рухатися далі і вище до духовного вдоско-

75


налення, бо геній людства завжди в строю, вічно знаходиться в нелегкому поході до світла і розуму».

Есе ІІІНаближення до істини

Всім добре відомо, що людська діяльність може бути спрямо-вана на творення чи руйнацію. На жаль, ми є очевидцями вели-ких екологічних катаклізмів та політичних авантюр, жертвами яких стають люди. Зло все більше поширюється у світі. Чому? Хто його творить? Самі ж люди творять зло один проти одного.

Чому? Через недосконалість світу і людини. Як прийти до досконалості? Ось ці питання, які все життя хвилювали Гоголя. Звідси

і його увага до душі людини, пізнання її сутності.Над цими «вічними», як життя, питаннями Гоголь задуму-

вався не перший. Згадаємо Г. Сковороду, який розмірковує над питанням: «Який шлях веде до справжньої людини, що таїться в нас?» І тільки під кінець життя дійшов висновку: «Пізнай себе. Зрозумій себе. Знайди шлях до себе самого».

Як відвернути зло?Про це роздумує у своєму маловідомому творі «Правило

житія у світі» М. Гоголь. Певно, що твір у якійсь мірі є суперечливим, як і сам автор.

З чимось можна погодитися, щось заперечити. Але головне – твір є матеріалом для роздумів кожної мислячої людини у сучасному світі.

Безумовно, «Правило житія у світі» можна назвати проповід-ницьким і містично-філософським. Роздуми М. Гоголя про Бога поєднуються з власним баченням добра і зла на землі. Любов до Всевишнього прирівнюється до того високодуховного пориву, що здатен пробудити все найкраще в людині: «Початок, корінь і утвердження всьому є любов до Бога. Проте у нас цей початок в кінці, і ми все, що тільки не візьми на світі, любимо, більше аніж Бога. Любити Бога годиться, щоб усе інше, окрім Бога, вважати не першорядним і не головним. Хто любить Бога, той уже незрів-нянно дужче любить і батька, і матір, і дітей, і брата, і друга…»

Крім того, у «Правилі» піднімаються актуальні проблеми виховання людини, самовиховання та вдосконалення духовного світу: «Щоб виховати іншого, нам слід раніше виховати себе. Як же виховати себе? Виховання має відбуватися у безупинному роздумуванні про свій земний обов’язок, в читанні тих книг, де зображується людина в подібному до нашого становищі, товари-стві, суспільстві і чині серед таких само обставин…»

Питання самовдосконалення людини хвилювало Миколу Васильовича все життя. «Я полишив на час сучасне, я звернув увагу на пізнання тих вічних законів, якими рухалася людина і людство взагалі», – писав Гоголь.

76

МІЙ ГОГОЛЬ

Ідея толерантності, поєднання людей на основі взаєморо-зуміння, бажання творити добро для суспільства є дуже важли-вою. Гоголь переконаний: «Сварки, як вогню, слід остерігатися. Істина, виголошена в гніві, роздратовує, а не нахиляє. Отже, виховати іншого і подати йому душевну допомогу нам до снаги лише за умови, що самі ми досягли якнайвищої незлобливості… щоб навчати інших і вчитися самому – це взаємопов’язано».

Безумовно, що шлях Гоголя до істини був нелегким, як і все його життя, а тому достовірно звучать сповідально-повчальні рядки його «Правила»: «Земне наше життя не може ані на хви-лину бути безтурботним, це ми маємо пам’ятати завжди. Тривоги напливають одна за одною: сьогодні одні, завтра інші. Ми покли-кані у світ на битву, а не на свято…»

Не випадково Гоголь ідеалом людини вибирає саме Ісуса Христа: «Нам потрібно мужньо, не падаючи духом, виконувати все як законний обов’язок наш із розумним спокоєм, озираючись повсякчас довкола себе і звіряючи все з Законом Христа Господа нашого».

Певно, що саме життя письменника, яке було в певній мірі трагічним і жертовним, благородство та велич його душі давали йому право виступати в ролі проповідника і наставника.

Гоголь унікальний, а те, що він залишив нам у спадщину, можна з впевненістю назвати актуальним у всі часи. Він – вічна загадка, а вічною загадкою в його розумінні є душа людини, над якою він роздумував усе життя.

Чи розгадав?..Важливо, що він закликає нас приєднатися до пошуку

істини… Тож приєднаємося?!

77


Гарна, тендітна жінка стоїть перед образом Миколи Чудот-ворця у Диканській церкві. Вона прохає святого подарувати їй радість материнства. Марія в розпачі, у неї народжуються мертві діти. Разом з чоловіком Василем дає обітницю: якщо наро-диться син, назвати його Миколою, на честь чудотворної ікони Миколи Диканського. Як тільки Марія Іванівна зрозуміла, що стане матір’ю, просить священика Диканьки молитись доти, доки не дадуть йому знати про щасливе народження дитини і не замовлять вдячний молебень. Подружжя Гоголів переїжджає до Сорочинців, адже там живе знаменитий лікар Трохимовський. В тому містечку і народжується довгоочікуваний малюк. Хлоп-чика охрестили у Спасо-Преображенській церкві, яку поставив у Сорочинцах ще перший гетьман України Данило Апостол. Через шість тижнів Миколу перевезли на хутір Василівка, де й про-йшли дев’ять років життя майбутнього письменника.

Мальовнича українська природа, мелодійні українські пісні, легенди про Данила, Кочубея та Мазепу, про водяників, русалок, відьом, чортів супроводжували дитинство Гоголя. Були і сімейні легенди про славних предків роду батька і матері. Предки Гоголі-Яновські в XVI–XVII ст. проживали на Волині, а звідти пересе-лилися на Полтавщину. Видатним козацьким діячем волинських Гоголів був подільський полковник, а в останні роки життя пра-вобережний гетьман Остап Гоголь. Він навіть мав свою столицю в Димері. Помер гетьман в 1679 році в Межигірському козаць-кому монастирі. Збереглися й родинні легенди і перекази про Межигір’я, навчання предків у Києві, працю діда Опанаса в козацькій канцелярії. Всі ці матеріали лягли в основу повістей письменника. Одну із таких легенд про синього чаклуна, вели-кого грішника, зрадника України тридцятирічному Гоголю роз-повіла мати. Ця страшна подія сталася над Дніпром, десь біля Межигір’я. Напевно, її склали сивочолі січовики в стилі народ-них дум. Вона лягла в основу повісті «Страшна помста».

Окремі епізоди про Межигірський монастир можна зна-йти і в історичній повісті «Тарас Бульба». Дослідники твор-чості Гоголя доводять, що діяльність Остапа Гоголя відображена

КОСЮК Оксана Борисівна

учениця 10 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 25ім. Івана Огієнка м. Хмельницького

ДО УКРАЇНИ СЕРЦЕ ЛИНЕ…(есе – роздум)

78

МІЙ ГОГОЛЬ

в творі «Тарас Бульба». Не випадково сини Тараса мають імена Остап та Андрій. В рідній Василівці письменник із захопленням слухав розповіді про славних козаків з вуст миргородського пол-ковника Матвія Гладкого, який повернувся з турецького походу і привіз з собою майже двісті визволених з полону козаків. Захо-плювали Миколу Васильовича подвиги народних героїв – Севе-рина Наливайка, Якова Остряниці та багатьох інших. Епоха коза-цтва полонила серце і уяву письменника. Повість «Тарас Бульба» Гоголь редагував протягом усього свого життя. Під час роботи над твором він звертався до таких історичних праць як «Исто-рия русов или Малой России», «Описание Украины» Боплана, козацькі літописи Грабянки і Самовидця. Крім історичних праць, письменник звертається і до фольклорних джерел «Запорізька старшина» (зібрання малоросійських історичних дум, перека-зів, виданих в 1833 році п. Срєзнєвським), «Малоросійські пісні», видані Максимовичем, збірник Лукашевича «Малоросійські і червоноруські народні думи і пісні» (1836 рік) та ін. Коли я пере-читувала повість, мені згадались рядки із вірша «Путешествие к Гоголю» російського поета Бориса Чичібабіна:

«То в единственный раз через тысячу лет На серебряных крыльях ночных вдохновений В злую высь воспарил – не писательский, нет – Мифотворческий гений…» Автор послідовно змальовує в своєму творі всі характерні,

яскраві етапи історії і боротьби Запорізької Січі, України, пока-зує долю цілого народу. Безперечно, нікого не залишить байду-жим промова Тараса про товариство, про дружбу як Божий дар. А хіба можна без трепету душевного перечитувати сцену смерті Бульби?! Навіть в останні хвилини життя він намагається допо-могти товаришам. Ніби із глибини віків намагається достука-тися до наших сердець, до нашої національної свідомості мудрий і мужній козацький полковник: «Діти, схаменіться! Не загубіть Україну, збережіть її». Тарас Бульба ввібрав в себе риси бага-тьох героїв-запорожців, він уособлює український національ-ний характер. Російський критик Бєлінський так сказав про цей твір: «Тарас Бульба» есть отрывок, эпизод из великой эпопеи жизни целого народа». Знаменитий французький критик Сент-Бев назвав повість «запорізькою Іліадою» і говорив про «чисто епічну форму» стилю, «гомеричні порівняння» в творі. Гоголь підготував своєю творчістю сприятливий грунт для українського національного відродження і розвитку культури. Напевно, в ньому говорив голос козацько-старшинського походження. Адже сьогодні дослідники творчості Гоголя доводять, що його пред-ками були гетьмани Михайло і Петро Дорошенки, Іван Скоро-падський, генеральний обозний Петро Забіла. Майбутній пись-менник не міг не стати талановитим.

Він ріс в оточенні відомих і талановитих людей. У сусідньому селі Обухівка мешкав Капніст, автор комедії «Ябеда». Село Хому-

79


тець належало І. М. Муравйову-Апостолу, батькові відомих дека-бристів. У селі Кибинці жив Д. П. Трощинський, колишній статс-секретар Олександра I, який відіграв значну роль у визволенні із заслання Радищева. Батько Гоголя, Василь Опанасович, був осві-ченою людиною, писав п’єси для домашнього театру, сам грав у театрах. Бабуся, Тетяна Семенівна, гарно малювала. Дід, Опанас Дем’янович, закінчив Київську духовну академію, досконало знав шість мов. У домі Гоголів гостями часто бували лірники, кобзарі, народні співці.

Ще тоді захопився народними піснями майбутній пись-менник. Згадаємо панорамні пейзажі «Чудовий Дніпро в тиху погоду», «Чи знаєте ви українську ніч», їх можна порівняти з українськими ліричними піснями. Шевченка зачарував художній шедевр Гоголя із «Страшної помсти», і саме він став поштовхом до написання народної пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». Най-більша ріка нашої рідної землі стає символом неньки-України. Навчаючись в Ніжині, юний Гоголь збирав і ретельно записував українські народні пісні. Художня мова його українських пові-стей живилася джерелами народної пісенної творчості. В дослі-дженні «Про малоросійські пісні» Гоголь пише, що українська пісня – це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв істини, історія, яка розкриває все життя народу… Вони (пісні) – надгроб-ний пам’ятник минулого, більше, ніж надгробний пам’ятник: камінь з красномовним рельєфом, з історичним написом – ніщо проти цього живого літопису, і який говорить, співає про минуле. В цьому відношенні пісні для Малоросії все: і поезія, й історія, і батьківська могила…»

Торкався Гоголь у своїх творах і трагічної долі української мови. Він вважав її «мовою душі», називав її руською, козаць-кою, українською, малоруською. Згадаймо його збірку «Вечори на хуторі біля Диканьки». Які колоритні, національні харак-тери змальовує письменник в цих творах! Майстер художнього слова писав, що українська мова була сформована вже у XIII–XIV ст., тобто в добу, коли виникало козацтво. Гоголь хотів видати російсько-український словник (хоча це і зали-шилося лише тільки мрією). Микола Васильович розмовляв рідною мовою не тільки на батьківщині, а й на чужині – з Ада-мом Міцкевичем і Броніславом Залеським. Сьогодні можна багато прочитати дискусій, полемік навколо творчості геніаль-ного Гоголя. Мовляв, він належить тільки російській літературі, писав виключно російською мовою, сам себе вважав російським письменником. Мені не подобається, коли культуру, літературу намагаються використати для політичних амбіцій, для політич-ної боротьби. Тоді можна і Шевченка, і Івана Франка «винести» із категорії українських письменників, адже вони також писали крім української й іншими мовами. Гоголь належить людству, сві-товій культурі. Навіть знаходячись далеко від Батьківщини, він думав про рідну землю. У 1828 році письменник переїжджає до

80

МІЙ ГОГОЛЬ

Петербурга. А дослідження «Про малоросійські пісні» написано в 1833 році.

«Не впрок пойдёт ему отъезд Из вольнопесенных раздолий. Сперва венец и капитолий, А там – безумие и крест. Печаль полуночной чеканки Коснётся дикого чела. Одна утеха – вечера На хуторе возле Диканьки…»

(Б. Чичібабин)Холодний петербурзький вечір. За вікном ллє і ллє дощ.

Душу огортає смуток і щем. Як хочеться опинитися в благосло-венному рідному краї! Один, зовсім один, як в пустелі… Втішити Гоголя по-справжньому може лише одна людина: Олександра Смирнова-Россет. Їй належить його серце. Та занадто довго при-ховував Микола Васильович свої ніжні почуття. Жінка вийшла заміж. Шлюб виявився невдалим. Рідна душа земляка прива-блює Олександру, вона ніжно називає його хохликом, співає для нього «Ой, не ходи Грицю». Разом вони часто згадують Україну. Та сьогодні вона далеко від нього… Гоголь пише листа своєму землякові, другу Максимовичу, якого мають призначити ректо-ром Київського університету св. Володимира. Микола Васильо-вич клопочеться про місце професора історії. «Я захоплюсь заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України і Півдня Росії і напишу всесвітню істо-рію. А скільки зберу там легенд, повір`їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити у них подробиць, цілком нових про самий край!»

Гоголь переповнений творчими планами. Та не судилося здійснити ці наміри. Розраду від нездійснених планів письмен-ник шукав і знаходив у творчості. Гоголь пише замітку «Роздуми Мазепи», де викладає свою точку зору на державотворчу полі-тику гетьмана Івана Мазепи. Письменник зазначає, що стано-вище українського народу було трагічним, він потрапив у лабети рабської деспотичної імперії, йому загрожувала «втрата наці-ональності». Український народ ще «дихав козацтвом» і далі бажав жити своїм окремим національно-державним життям. За умов кріпосницької самодержавної Росії, її політики Укра-їні загрожувало кріпосне рабство і духовна смерть. Тому Іван Мазепа спрямував свою політику на відокремлення України від Росії. Впродовж п`яти років Микола Васильович збирає мате-ріали, пов`язані з історією рідної землі. Ним керує єдина думка: «Заради всього нашого, заради нашої України, заради батьків-ських могил». Він готував історію «в шести малих або чотирьох великих томах». На жаль, рукопис цієї праці не зберігся. Мож-ливо, Гоголь його знищив. З цього приводу вчені здавна ведуть дискусії, висловлюючи свої думки та гіпотези. На Гоголя, на мою

81


думку, впливали родинні стосунки і родинні традиції його пред-ків, вони формували його національний світогляд. Адже сповіда-ючись, він щиро говорив, що «прадідівська душа бешкетувала в ньому», голос предків сильно промовляв до нього.

Здається, з далекого минулого письменник говорить зі мною про все, що так нині хвилює мене, мій народ, моїх ровесників. Щира подяка тобі, генію, що через століття ти оживляєш наші душі, не дозволяєш духовно гинути людям, нагадуєш нам, що основне наше призначення на землі – бути людиною!

«За овитое терньями сердце волхва,За тоску, от которой вас Боже избави,До полынной земли, Петербург и Москва,Поклонитесь Полтаве».

(Б. Чичібабин)

82

МІЙ ГОГОЛЬ

Тож якщо і була в ньому таємнича всепоглинаюча любов, яка його вічно палила,

то скоріше це була Україна, мати всієї його поезії, його вразливої душі, здатної так відчувати

божественну красу життя.О.Гончар

ВІД ПРОЧИТАННЯ «ВЕЧОРА НАПЕРЕДОДНІ ІВАНА КУПАЛА»

Розгортається нічНа далекім вкраїнськім привіллі,Сплять півні по дворах,Бо до світу ще ціла верста.І повзуть навсебічВід багаття дими поруділі,Під склепіння небесСвітла пісня купальська зліта.

Там дівчата усі ж,Мов квітки білопінні на вишнях,Там Пидорці ПетрусьСрібні роси дарує в траві,Там занесено ніжНад дитятком малим і безгрішнимІ відьомський обрядДоверша переступ на крові.

Там вінків досхочу,Там заховані скарби в окрузі,Диво-папороть цвітЛиш у ніч на Купала цвіте....Гоголь світить свічуУ далекім чужім Петербурзі,І сльозою стікаОпівночі перо золоте.

ПОГРІБНА Оксана Вікторівна

учениця 10 класу Лубенської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 Полтавської області

83


СМІЄТЬСЯ ГОГОЛЬ

На всі держави мовби мимохідь, Де зло і кривда, і душа убога, Впродовж віків на пристанях століть Сміється Гоголь.

Йому підвладні крісла і чини, Йому корони падають під ноги, Коли людина варта півціни, Сміється Гоголь.

І хай просвіток мріє вдалині, Та никнуть всі затяті демагоги, Бо кожен раз у відповідь брехні Сміється Гоголь.

ДО ГАННИ МИХАЙЛІВНИ ВІЄЛЬГОРСЬКОЇЄдиній коханій жінці М. Гоголя

Тобі приношу всі гріхи мої, Бо ти найближче до мойого серця, Яке, мов пташка, миттю стрепенеться, Коли торкнуться співом солов’ї.

Моя жура не втопиться в вині. Хоч ти ніколи не була багаттям, Я мав надію ще на Водосвяття, Тепер ти просто подруга мені.

За все спасибі, і за все прости, Лишаюся небажаним для тебе, О Боже, о німе пекуче небо, В якому променітимеш лиш ти.

84

МІЙ ГОГОЛЬ

НЕНАПИСАНИЙ ЛИСТ ГОГОЛЯ ДО НАЩАДКІВ

У віковій повторності цвітінь Давно спочили недруги і друзі.Мій друже, через кілька поколіньПишу до тебе в невимовній тузі.

На серці камінь і в душі жура: Не все зробив, не написав, що треба, Тому прийшла, уже прийшла пора Із потойбіччя промовлять до тебе.

Живи в смиренні, в Господі живи, Не дай себе хандрою ошукати, Щоб не змогли прислужники Москви Коріння рідне в тебе відібрати.

В спокусливому світі не забудьВ годину ранню і у вечорову, Що ще і досі на землі живуть Коробочки, і Плюшкіни, й Ноздрьови.

І Чичиков у роздумах не спить –Ну де б ще «мертві душі» прикупити? Укоренилась в людях ненасить –Чим більше є, тим більші апетити.

Тож я до вас через віки лечу, У відчаї молюся до знемоги. Сміюся й плачу. Каюся й кричу. Щасливі будьте. Ваш Микола Гоголь.

85


* * *

Если бы вы знали, с какой радостью я бросил Швейцарию и полетел

в... мою красавицу Италию! Она моя!Н.Гоголь

О Італіє, земле кохана! О безмежжя морів голубе! Україно моя дивосяйна, Ти пробач, що покинув тебе.

Я синівську любов незгасиму Притаїв у широкій душі, Захопився принадами Рима, Де античні боги й вітражі.

Тут і небо свободою гріє, Дух розкутості серденько рве. Та живе Україна у «Вії» І в «Тарасові Бульбі» живе.

Із її вечорами під гаєм Близь Диканьки, де линуть пісні. О Полтавський незраджений краю, Як же тепло від тебе мені!

86

МІЙ ГОГОЛЬ

Яке це щастя, що в життя кожного з нас одного разу приходить Гоголь! Найчастіше першим твором, твором, з якого почина-

ється знайомство, є «Ніч перед Різдвом». Мене, тоді маленьку п’ятикласницю, він приголомшив: простий і незбагненний, фан-тастичний і реалістичний, комічний і сатиричний. Спочатку по-вість здавалася різдвяною казкою, привабливою, чудовою. Потім я дізнавалась все більше про життя самого Гоголя, читала інші повісті зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». Переді мною відкривався світ, зовсім не схожий на те, що досі було відоме. Го-голь – то цілий всесвіт, таємничий, неосяжний. Для мене було просто дивом, що народився він на тій землі, що і я. Ріс під тим небом України, що і я. Слухав українські пісні. Говорив тією ж мелодійною мовою. Бачив ті ж неповторні українські пейзажі. Світ простих українців був для нього близьким і зрозумілим, він цікавився українським фольклором, народними традиціями, ві-руваннями. Постійно, живучи в Петербурзі, в листах до матері він звертався з проханням написати побільше народних пісень, цікавих прізвищ, прізвиськ, легенд, бувальщин та відомостей про те, як проводяться весілля, колядки, як вдягаються парубки та дівчата на гуляння, як гадають. Все це використав письмен-ник в чудовій збірці «Вечорів…». Можливо, книга і набула такої популярності завдяки природності зображення людей, що зна-ходяться біля витоків народного буття. Ця збірка – просто свя-то народного духу. А образ пасічника Рудого Панька – ще одне яскраве тому підтвердження. В його інтонаціях стільки простоти і водночас природної мудрості, дотепності. Національне відчуття виражається так тонко, проникливо, що стає близьким та зрозу-мілим будь-якому читачу, у будь-який історичний час.

Основою повісті «Ніч перед Різдвом» стали українські різд-вяні обряди, згідно з якими напередодні свята колядували та про-славляли Христа. Парубки співали колядки, звертаючись до гос-подарів, а господарі «высовывались из окошек с колбасою в руках или куском пирога. Парубки и девушки подставляли мешки и ловили свою добычу». За давніми українськими віруваннями в ніч перед Різдвом розгорталася боротьба темних і світлих сил:

РУДНЄВА Олена Олександрівна

учениця 10 класу Урожайнівської ЗОШ I–III ступенів Автономної Республіки Крим

ЗУСТРІЧ З ГОГОЛЕМ(есе)

87


«…чёрт, которому последняя ночь осталась шататься по белому свету и выучивать грехам добрых людей, завтра же, с первыми колоколами к заутрене, побежит без оглядки, поджавши хвост, в свою берлогу». Аж ось настає Різдво. Автор детально описує це свято, знайомить з одягом, який традиційно вдягають в цей день. Вранці всі йдуть до церкви славити Христа. «Вся церковь ещё до рассвета полна народу. Пожилые женщины в белых монистах, в белых суконных свитках набожно крестятся у самого церков-ного входа. Девчата, у которых намотана целая лавка лент, а на шее монист, крестов и дукатов». В цій повісті особливий світ – світ традицій, вірувань, обрядів українського народу. А скільки тут надзвичайних, фантастичних і комічних подій! Тут дива, тут все можливо, тут чорти та відьми грають з людьми. «Через трубу одной хаты повалил клубами дым, и вместе с дымом поднялась ведьма верхом на метле». І чим далі читаєш, тим більше розу-мієш, що в повісті відбуваються надзвичайні пригоди. Не встиг ще сорочинський засідатель відійти від того, що відьма літала по небу та збирала зірки, як перед його очима ще більш незвичайна і казкова картина: чорт тихесенько підкрався до місяця, схопив його двома руками та й заховав у кишеню. А далі Вакула спостері-гає, як вареники один за одним плигають до макітри зі сметаною, а потім до рота Пацюка. Ще мить – і ось вже коваль осідлав чорта і полетів на ньому в столицю. Скільки таких фантастичних епі-зодів! Скільки епізодів, що просто іскряться гумором! Читання повісті – ціла подія в житті, подія, яка залишає світлий, веселий, радісний настрій.

А згадаймо «Майську ніч». Згадаймо знаменитий початок однієї з глав: «Знаете ли вы украинскую ночь?» Гоголь стверджує, що не знаємо. Пропонує читачу вдивитися в неї. Спочатку працю-ють тільки зір та нюх. Потім до роботи долучається слух: «И вдруг всё ожило: и леса, и пруды, и степи. Сыплется величественный гром украинского соловья». Краски, запахи, звуки, дивне пові-тря, яким не можеш надихатись, – все це так хвилює душу. Вона завмирає від захвату. Хто ще так міг змалювати українську ніч? Гоголь всім серцем відчував красу української природи, любив її з дитинства. Україна була тим живильним джерелом, якого не вистачало геніальному митцю все життя. Він заставив нас вдив-лятися, вслухатися в кожну мить…

Повість приходить на зміну повісті. Герої «Сорочинського ярмарку» уступають місце фольклорній оповіді Фоми Григоро-вича в «Вечорі напередодні Івана Купала». А далі в другій час-тині в «Страшній помсті» ми бачимо: щось міняється і в поглядах самого автора. Тут в образі чарівника уособлюється диявольська сила, але цій страшній силі протиставляється віра православна. В повісті звучить тема визвольної боротьби. Для повноти картини українського життя Гоголю потрібна була у «Вечорах…» і така повість, як «Іван Федорович Шпонка та його тітонька», пафос якої також народжено народним мисленням.

88

МІЙ ГОГОЛЬ

Після першої чудової збірки виходить наступний шедевр – збірка «Миргород». Повісті, що її складають, самостійні за темами, різні за жанрами, але думка автора єдина: думка про можливості людського Духа, про щастя жити за законами, що поєднують в горі, про безглуздість існування тільки для себе. Героїчна епопея «Тарас Бульба», з якою ми познайомились в сьо-мому класі, розповіла нам про Запорізьку Січ. Це не тільки місце. Це уособлення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. Це царство свободи та рівноправності. Це вільна республіка, в якій живуть люди широкого розмаху душі, абсо-лютно рівні. Тут виховуються мужні характери, безстрашні захис-ники віри, для яких немає нічого вищого за свободу та незалеж-ність Вітчизни. Прекрасна українська природа знов постає перед нами. Безкраїй степ, трави, вищі людського зросту, море яскра-вих, духмяних квітів, крики численних птахів. «Чёрт вас возьми, степи, как вы хороши!» – не може стриматись автор. Не може стриматись і читач від захвату, від величі таланту Гоголя, від щастя думати однаково з ним, від подиву, від глибини почуттів.

Далі в моє життя прийшли «Петербурзькі повісті». І знов від твору до твору я йшла за улюбленим письменником, за його геро-ями. Знов фантастичні події, але забарвлення інше, реалістичне. Повість «Ніс» зовні нагадує якусь веселу казку. Але, як часто буває у Гоголя, казка перетворюється на бувальщину, сміх зміню-ється гіркотою та сумом. Сатирично зображує автор безглуздість людських взаємовідносин в бюрократичному середовищі. Кова-льов у відчаї шукає повсюди свій зниклий ніс, який спокійні-сінько в цей час з’являється всюди в місті, їздить в кареті, носить розшитий золотом мундир, вже перегнав в чинах свого хазяїна. Автор зло сміється над дикими законами світу чиновників, де цінять не людину, а чин.

В повісті «Портрет» зображена драматична історія таланови-того художника Чарткова. Таємничий, загадковий випадок зро-бив його власником цілої купи золота, яке згодом відіграло згубну роль в його житті. В цій повісті великий письменник висловив глибоку впевненість в тому, що мистецтво може вільно розви-ватися, бути правдивим і великим лише тоді, коли його творці будуть вільними від згубної влади грошей.

Над усе мене вразила доля Акакія Акакійовича Башмач-кіна, головного героя повісті «Шинель». Такий жаль обійняв моє серце, так боліла душа за маленьку людину. Я не могла спати в цю ніч. Чекала ранку, щоб розповісти в школі про сумну долю, про таку буденну мрію, про крах всіх сподівань, поділитися сво-їми враженнями. Розказати, як перший радісний вечір в житті людини перетворився на жах – вкрадено його нову шинель. Ніхто не допоміг, не зглянувся на його горе. Це нещастя вбило Башмач-кіна, але перед самою смертю проснувся в душі гнів проти людей, що погубили його.

89


Петербурзькі повісті дуже схожі за своєю фантастичністю з «Миргородом». Тут і там фантасмагорія відіграє значну роль. Але ж в циклі «Миргород» народного більше, ніж в петербурзь-ких повістях.

І ось у дев’ятому класі я прочитала «Мертві душі». Поема заставила знов пережити хвилини щастя від дотику до справж-нього мистецтва. Викриваючи все негідне, Гоголь вірив в силу справедливості, яка неодмінно переможе, як тільки люди зрозу-міють приреченість «негідного», а щоб зрозуміли, письменник висміює все низьке, презренне. Реалізувати цю мету допомагає, як завжди, сміх. Не той сміх, який породжується поганим харак-тером, не той легкий сміх, який тільки розважає, а той, який «весь излетает из светлой природы человека, на дне которой заключён вечно бьющий родник его». Але разом з цим в поемі зустріча-ються ліричні відступи, в яких зображуються справжні живі душі, яскраві картини природи, дорога, тройка, безкрая даль, роздуми про дотепність російського слова… В цих численних ліричних відступах ясно видно позицію автора, його ставлення до зображе-ного, його любов до рідної землі, віра в майбутнє.

Як прикро, що не існує машини часу. Здається, я б обов’язково потрапила в епоху Миколи Васильовича, зустрілася б з цією дивовижною людиною, сіла б поряд в коляску, запряжену трій-цею коней, і мандрувала б шляхами різних країн. Може, і не роз-мовляла б, не заважала б письменнику-філософу думу думати, а тільки б вдивлялась в кожну рисочку його обличчя. Лукава посмішка, серйозний погляд, зморшка на чолі – все помітила б, на все шукала б відповіді. Може б, дізналася щось вкрай важ-ливе для нашого життя, для нашого часу, для нашої країни. Якусь велику таємницю знав цей творець. Недарма ж бачив те, чого не бачили інші… Майнули коні, дорога в’ється поміж українськими селами. Хати, млини, пахучі чорнобривці в палісадниках, річки, мости, ліси, польові квіти, аж ось Дніпро… «Пышный! ему нет рав-ной реки в мире. Чуден Днепр при тихой погоде, чуден и страшен тогда, когда пойдут горами по небу синие тучи, а волны загремят, ударяясь о горы…». Може, такий і народ наш, як Дніпро: велич-ний, широкий душею, спокійний, добрий, коли могутній, коли слабкий? Дніпро. Дніпро… А далі степ… На жаль, такого степу ми вже не побачимо ніколи: багато змінилось на нашій землі і не на краще. Все змінюється, все коли-небудь закінчується – але ж не Гоголь, його твори назавжди залишились людям. Моя зустріч з Гоголем має початок, але ж не буде мати кінця. Він буде поряд на всіх шляхах мого життя.

90

МІЙ ГОГОЛЬ

Дійові особи:Гоголь – письменник, головний герой.Gnothi seauton – пізнання себе.Автор – той, хто бачить, творить, цитує.Голос – безтілесний персонаж, внутрішній голос, можливо

душа.Час – те, що не можна спинити.Вони – демони, з розряду чортів.Юнак – зіпсована душа.Муза – одна з 7 муз, що оточували Гоголя, найсуттєвіша з

них.Тінь – щось невідоме, безмежні почуття.Відьма – всім відома Панночка з повісті «Вій».Хор ангелів – представники неба.Хор демонів – представники землі і пекла.Вурдалаки – нечиста сила.Демонята – прокляті душі.Дзвінкі голоси – прощення.Святі сили – представники Бога.Вона – вічність.Невідомість.Хор.Пугач.Сірі сойки.Дерева.Вітер.

Реальність інколи криється за простими цінностями,

а віра живе своїм життям, ховаючи її. М.В.Гоголь

ВСТУПХто такий поет? Це людина… не будемо цитувати підруч-

ник… поет – це жива талановита душа, яка спов-нена, на перший погляд, невичерпним потенціалом. А що ж можна сказати про геніїв? Надзвичайно розумні представники нашої Планети, що

ЦАПЕНКО Юлія Дмитрівна

учениця 11 класу Полтавської ЗОШ I–III ступенів № 8 ім. Панаса Мирного

НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ СНІВ

91


роблять свій внесок у техніку, медицину… і літературу… Так, саме представляючи цю галузь, працював, а краще буде сказати, тво-рив, геній минулого і сьогодення – Микола Васильович Гоголь.

ПРОЛОГНіч 19 березня 1852 року.

Уявіть собі: сіра кімната. На столі гордовито підіймає свою «голівку» свічка. Темна зоряна ніч, що заглядає у шибку з ціка-вістю п’ятирічної дитини, така приємна, свіжа… ВЕСНЯНА… Свічка… Така одинока, але тільки вона може зігріти душу, лише цей маленький вогник, що з плином часу згасне. Вранці. Скоро.

Спокій. Він такий вічний. А у ньому, у злегка освітленому кутку, дивиться у зоряне небо. Він…

Пісня Gnothi seauton:Зачиняючи вікна,Замикаючи двері,Світ засяє і зникне,Залишивши химери.Всі запалюють свічку, (стиха)І моляться Богу,Бо не знають вони,Як обрати дорогу. (голосно)Ну, а ти – мій поете, Пильно дивишся в тишу,Ти описуєш смуток,Що тобі я залишу,Лиш папір та ідея,Перо і пізнання…І ти часом не спиш,Аж до самого рання.Бо думок так багато,Лише тиша і ТИ,І НІХТО не посміє ВАС відволікти,На папері сюжет,А герой в голові, (захлинаючись)А думки прибувають нові і нові.Загасити свічуТемна ніч поспіша… (з сумом)А в каміні жевріє «Мертва душа».

ДІЯ ПЕРША

РОЗДІЛ IСни

Автор:Коли все тихне навкруги,Коли всіх втома підкоряє,

92

МІЙ ГОГОЛЬ

Тоді панують в сні боги,А ніч пливе, куди – НЕ ЗНАЮ!Там серце лине в невідомість,Проходять мрії у думках.Там не потрібна злість і совість, (з сарказмом)І в них тобі байдужий страх.

Голос (загадково):Фантазії, думки, світ мрії,Чого ти прагнеш наяву.Хтось в темряві зітхне безсило:Чи коло снів я розірву?

Гоголь (монолог):Я сплю, о Боже,Це везіння,Нарешті можу відпочить,Та що за дивина – тремтіння,У грудях серденько болить!Чому це так? Чому я відчуваю?Це ж СОН, ІЛЮЗІЯ, ДУМКИ...Здається, Я НЕ СПЛЮ, БЛУКАЮ,Бажаю істину знайти.

(Чутки ходять, живуть, помирають, наче люди… За деякими, най-більш суттєвими, що належали покоївці дому Гоголя, відомо, що гос-подар часто кричав уві сні, різко прокидався, боявся невідомо чого і скрізь по усьому будинку запалював світло… А після одного з таких КОШМАРІВ, навіть спалив оригінал другої частини «Мертвих душ», аргументуючи це своєю побожністю, бо до нього у сні приходили ДЕМОНИ…)Гоголь:

Я йду, ховаюся, боюся,Я вже не той, ким був колись.Здається, у думках топлюся, (пошепки)Мене не вабить неба вись… (панікуючи)Та що там вись… Про що кажу я? Химерний світ, страшних богівЯ не згадаю більше всує.Чи, може, прагну я свободи?Я ж так хотів її знайти.Просив натхнення у природи,Мов птах, я прагнув висоти.Та і свободи вже не треба.Я позабув високе небоБо знаю – світ лише омана,Хоча приємна і жадана.В руках тримають вас незримоБоги, а я уже із ними.

93


Автор:Туман, немов нізвідки впав під ноги,Зашелестіло листя, хоч не було дерев.В тумані щось ІДЕ – видніють роги.І щось ричить, НЕНАЧЕ грізний лев,Микола, ВІД СТРАХУ протерши очі,Подумав: сплю. І каже:«Згинь, проклятий!»Зненацька кинувся у ліжку серед ночі,Прокинувшись, він вирішив – не спати!

Автор (звертається до часу):Проходить день, знов втома наступає,Забувши про вчорашні дивні сни,У постіль знову Гоголь наш лягає,І знов туман, а з ним ідуть ВОНИ…

Вони:Ми забрали душі молоді,Ми нарешті їх забрали,Вони буйно розцвітали.Ми зламали, їх зламали…

Юнак (виривається, просить пощади):Відпустіть, що робите, рогаті?Що ви хочете від нас – скажіть.Люди ми шановані, багаті, (злякано)Можу щедро вам я заплатить!

Автор:Та рогаті йдуть ще швидше,Не зважають на благання.В надра пекла глибше, глибше.Світ ви бачили востаннє.

(Юнаків та дівчат кидають у вогняне жерло. Чуються дикі крики, стогін. Демони йдуть, плюючи в жерло з неабиякою злобою. Тільки вони зникають, Гоголь підбігає до «Пащеки вогню», з надією, що там є хтось живий. Спостерігаючи жахливу картину, він зі стра-хом відходить.)Гоголь:

Що ж це робиться?Автор:

Шепоче Гоголь тихо.Гоголь:

Де я зараз? Що ж робить тепер?Чи я сплю? О, Боже, що ж за лихо?

Автор:І зненацька крик: «Прокиньтесь, сер!»Він, відкривши очі, розуміє,Слава Богу, Це були лиш сни,

94

МІЙ ГОГОЛЬ

Але ще по спині вітер віє,З того місця де були «Вони».

РОЗДІЛ II Страх

Автор:Знову ранок, знову день проходить,Знову ніч постукала в вікно.Сон страшний вже поруч ходить.

Гоголь:Ех, дарма сьогодні пив вино!

Автор:Та ж картина знов переді мною,Але атмосфера вже не та.

Гоголь:Що ж це відбувається зі мною?

(шукає натільний хрестик, але з жахом розуміє, що його немає на шиї)

Порятуй, Маріє Пресвята!Автор:

Зненацька опинився він в кімнаті.Похмуро стіл в кутку її стоїть.Навколо люди, більшість з них багаті.Хтось невідомий на стільці сидить.Підходить Гоголь! Натовп вмить зникає,А чоловік щось пише і бурмоче.

Гоголь:Людина ця – (показує) – лякає!Мов серце із грудей забрати хоче.

Автор:Він прокидається, боїться знов заснути.

Гоголь (моторошно сіпаючись, дивиться на годинник):Лишень очей, лишень очей би не зімкнути.

РОЗДІЛ IIIЗустріч

Гоголь:Яка моя зрадлива доля!

Автор:Шепоче Гоголь в тишу сну.

Гоголь:О скільки горя, скільки болю,Здається, скоро я помру.

95


Заграй же, Музо, як востаннє,Хай затремтить дзвінка сльоза,Таке тепер моє бажання…

Муза:Хай тане все, немов роса,Хай те, що злом в тобі вчиняє,Ніколи більше не озветься,

(витирає одну сльозу і тремтливим голосом шепоче…)Нехай на сонці світлом грає,Талант у серці розіллється!

Тінь:Я знов прийшла в невдалий час..

Автор:Лунає голос потаємний,

Тінь:Даю тобі останній шанс…

(тінь перетворюється в жінку надзвичайної краси: довге, до п’ят, чорне волосся, біла шкіра, як у ляльки, до якої так і тягнуться руки… але цей погляд, цей погляд був – страшним, і якщо не відводити очей, то можна потонути та не у воді, а у страшному вогні…)Тиша:

Вона – відьма… відьма… відьма…Відьма:

Бо смертний ти, тому й нікчемний…Муза:

З тобою я не згоджусь…Відьма:

Зникни… Нехай послуха мудрих слів…Муза:

Твої слова з пекельних снів.(відьма пильно дивиться на Музу. Здається, що ось-ось з її очей поси-пляться іскри… Муза зникає в тумані, Гоголь прокидається)

РОЗДІЛ IV Просвітлення

Гоголь:Я вже не бачу, де реальні грані.Коли прийде кінець усіх негод?Моя душа блукає у туманіПотрапив я у снів коловорот.

Хор ангелів:Він знов заснув,Заснув тривожно,

96

МІЙ ГОГОЛЬ

Він не забув,Тремтить побожно,Його душа – святе руно, (пошепки один до одного)Невже потьмяніє воно?

Хор демонів (глузливо):Облишив знову він,Богобоязний, грішний син!

Гоголь (посеред неба і землі… з сумом дивиться на землю):Не можу більше я радіти,

(янголи і демони потирають руки…)Прошу на самоті мене лишити…

(поринає в густий і темний ліс своєї свідомості)Гоголь:

Покинув я мої поля і луки,Думки мої у тілі сплять.Коли ж ущухнуть люті муки? (звертається до тиші)І серце і душа болять.

(знов з’являється відьма і бере його за руку. Її долоні такі холодні, що від них замерзаєш. Відьма шепоче на вухо)Відьма:

Твої я сни сама створила…Гоголь (перебиваючи):

Невже бува такая сила?(відьма хапається за письменника і їх переносить туман до склепу)Відьма:

Дивися! (стогне)Автор:

Сум душу огорнув…Відьма:

Я, Панночка, невже мене забув?Я та, про кого ти писав,Але в житті не зустрічав…

Гоголь (з жахом):Ох, це не сон, це не фантазія моя!Це не ілюзія, насправді в склепі я!

(відьма з кожною секундою стає все потворнішою)Відьма:

Тебе я чарами зв’яжу, (розмахує руками)Замову зла тобі скажу, Я більше ВАС не відпущу, (обнімає)ТВОРІННЯ, ЗОБОВ’ЯЗАНЕ ТВОРЦЮ!!!

(Гоголь у холодному поту прокидається, але знову засинає)Духи (згущаються тіні у склепі. Шепочуть. Кричать. Співають):

Світло й радість… зникайте,Темний склеп навкруги,Сни страшні… відчиняйте,Люди нам – вороги!

97


Вурдалаки:(виють з лісу, що оточує склеп)

Чорні хмари навколо,В них немає жалю,

Автор:Відьма знов бере слово

Відьма:Я його скоро вб’ю!

Демонята (з пекельних колисок):Чуєш пісню у лузі,Серце раптом стиха,Ти у «чорному крузі»

Відьма:(простягає скрючені пальці)

Ти лихий, я лиха… (сміх)Дзвінкі голоси (голосно):

Гей, не втрачай же надії,Гей, прокидайся скоріш,Зникнуть умить зліт Вії,Зникне в пітьмі відьмин ніж!

(Голоси стихають… Гоголь намагається прокинутися, але це ніяк в нього не виходить)Гоголь (з розпачем):

Боже, ніяк не виходить, (падає на коліна і простягає руки до чорного неба)

Боже, та що ж це робить,З розуму місце це зводить,

(відьма над письменником тримає ніж)СИЛИ СВЯТІ, ПОМОЖІТЬ!

Святі Сили:Озера сині!Небо безкрає!Люди не винні!Що зло з ними грає!Йди, поки можна,

Автор:Сон відпускаєСвяті Сили.Йди поки можна…

Автор:Відьма зникає!Пекельна брамаШуми… пуги… скрики… зойки…Сич, пугач і сірі сойки.Гоголю не можна спати

Сойки (хором):Бо скрізь нечисть!

98

МІЙ ГОГОЛЬ

Пугач (знервовано):Скрізь ці жаби…Товстопузі, довголапі,

Сойки і Пугач (лякаючи):Нерозумні і патлаті…

Автор:Де не глянь, по склепу зграї,Он сидять на кожнім краї!

ДІЯ ДРУГА

Пісня Гоголя у саду(опісля страшного сну 17 березня 1852 року):

Журлива думка обпікає душу,Життя пливе рікою в нікуди,І те, що я сказати мушу,Піде зі мною у віки…Розквітнуть рожі, маки у полях,

Дерева (шепочуть):Вони не знають ні страху, ні болю,

Гоголь:Лише у мене на очахСтрашний момент людської долі,Хоча кому це зрозуміти,Вітрам, камінню й навіть вам,Бо не дано цього відкрити…

Вітер (насвистує):Ні людству, Часу, ні богам…

Гоголь:І я засну від злої муки,Мене ніхто вже не впіймає,

Гоголь (разом з усім садом):НІ ВИ, НІ ДУМКА І НІ РУКИ!

Час:Він щезне… все, його немає!

(КІМНАТА – СОН – СКЛЕП. Сон знову переносить Гоголя до склепу… Тиша… мертва тиша навкруги…)Гоголь:

В мареві наснилася земля,Я її побачив звіддаляНе пишу, лиш маревом живуІ цей ланцюг тяжкий невже не розірву?

(присідає на сходинки біля труни з ПАННОЧКОЮ)Лагідний Голос з труни (наповнений горем і болем):

Чому таке збулося? Чому, таке прийшло?До мене, чом це світло із неба не дійшло?

Голос із лісу (одноманітно):Але колись, повірте, прийде нова пора,

99


Комусь всміхнеться ЩАСТЯ, когось візьме ВОНА (ВІЧНІСТЬ)

Хор:ЦЕ СНИ, РЕАЛЬНІ СНИ!ТА ПОЯСНИТИ ЇХ ТИ НЕ ПРОСИ!

(Гоголь невідомою силою переноситься у кімнату… Таку, до болю знайому… хтось лежить у ліжку… підлітає і розуміє… Ця кімната – це його кімната…Цей чоловік, що нерухомо лежить – це ВІН…)

ОСТАННІЙ МОНОЛОГ(промовляє до GNOTHI SEAUTON):

Я так БОЯВСЯ двері відчинити,Там невідоме, там мій власний жах,Я так БОЯВСЯ очі в сні стулити,БОЯВСЯ не прокинутися – страх…Страх, паніка…

(сідає в крісло у кутку) від того що побачу,Там демони, там відьми… там ВОНИ,Скажений сміх, від горя в серці плачу,

(згадуючи)Свинячі рила, люди, мов млини!У снах своїх нові мотиви бачив,У снах своїх героїв я творю,Цікаво! Чи для Бога я щось значив?І чи ж я спав, (з усмішкою) чи жив так наяву!БОЯВСЬ заснути, а коли я спав,БОЯВСЯ не прокинутися більше!Про втрату часу я прекрасно знав,Бо сон мене затягував все глибше!Я ТАК БОЯВСЯ ВТРАТИТИ СЕБЕ!

(Він дивився на постіль і без найменшого страху, з чистою душею, підіймався в темне зоряне небо, що заглядало в шибку його кімнати, неначе, п’ятирічна дитина в таке спокійне, тихе, весняне...)

***І він заснув і більше не піднявся,І він заснув, знемігся, задрімав,Він знав, він знав, він точно здогадався,І в сни свою він істину забрав.Нарешті, Гоголь йде по чистім полі,І теплий вітер розвіва жита!

Гоголь:Я так бажав відчути подих ВОЛІ,СПАСИБІ, БОГОРОДИЦЕ СВЯТА!

Хор GNOTHI SEAUTONГоголь:

Ви покажіть мені скарб почорнілих сердець?Очі мої у вогні.

100

МІЙ ГОГОЛЬ

Смерті летить гінець.Вони:

Маревом думки,Застелять дорогу в незнані краї,І назад тобі не буде дороги,Лиш небесні гаї.

Гоголь:Так мелодійно шепочуть знов зорі на волі,Мають долі,Та людям це не збагнуть, бо вони мають ролі,Власні ролі у житті!Ви, мов ті ляльки,За нитки посмикаєш, наче живі!

Відьми:А чи хочеш ти?Життя своє, друже, ось так, провести!

Автор:Думки сплітаються в танці ідей, бо ти знаєш, відчуваєш…

Невідомість:Чому ж від інших ти біль свій пекучий ховаєш,Зберігаєш в собі?

Гоголь:Чую смерті клич,Вона мене тягне, ти мусиш піти,Жаль, але ніхто,Не зможе мені звідти шляху знайти,Очі мої не вогонь, а вже крига,

Хор:До лиха, лиш крига!

Гоголь:Плачу я снігом, бо мушу піти,Моє серце, б’ється стиха!

Невідомість:І зненацька крик,Від болю ти падаєш в руки мої,В полон до темряви сповзаєш,І бачиш СКАРБ, й повільно-тихо ти зникаєш…

ВСІ РАЗОМ:…в тишу!

P.S. (ПІДНЕСЕННЯ):Я дивлюся вглиб себе, і моя тінь шепоче мені: «Шукай!» Цікаво, що я маю зрозуміти? Тиха пелена смутку охопила мою душу… Туман думок… Вічних непорозумінь, сподівань, що розривають людство, а колись і мене калічили своєю мізерністю, незначимістю та фальшивістю. Тепер я бачу істину… таку бажану деяким! Як важко було вирватися із залізного серця реальності – дихається вільніше, легше…

101


А в мені лише тиша, тиша спокою, тиша безмежності, тиша далекоглядності… Лень – ді – ва – лень – вішва... Чується голос безодні у моїй голові… Вар – мі – гете – фо… Тепер мені байдуже до твого голосіння, шепочу до неї… ти не забе-реш мене до свого порожнього жерла! Гей, чи чуєш мене, Володарко пітьми? Вже голосно кричу в нікуди! Мені так добре… Тепло… Вічно! Я вільний від всіх людських вад… Лише почуття… Вітер вивіяв з мене все горе, переживання, сумніви… Земля витягла з мене сльози і зняла тягар з душі! Добре, насправді добре… Зупинилася ріка часу, вона раніше несла мене стрімкими потоками у невідомість… Та немає мені ще спокою… Поки що…

102

МІЙ ГОГОЛЬ

Розпочинається ще один день життя. Крізь хмари пробива-ється яскраве сонячне світло, під ногами приємно шелестить

пожовкле листя, усмішка випадкового перехожого додає опти-містичного настрою. Та, на жаль, так багато людей перейняті проблемами, де дістати гроші, чим закінчиться економічна криза в державі, що не помічають усього того прекрасного навколо них. У період такої нестабільної економічної ситуації матеріальна проблема є найгострішою. Та мимоволі виникає питання: якби люди жили в достатку, чи тоді б вони звернули увагу на навко-лишню красу? На мою думку, відповідь не може бути однознач-ною. Література знає багато прикладів, коли людину охоплює нестримна жадоба до збагачення, незважаючи на і без того вели-кі статки. Такі мотиви простежуються в п’єсах Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч», «Хазяїн», новелі Оноре де Бальзака «Гобсек», романі Ф. Достоєвського «Злочин і покара», частково в п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка» та ін. Справді, про-блема влади грошей була актуальною у всі часи. Мабуть, праг-нення до збагачення знищило більше людей, ніж будь-що інше, адже саме з нього розпочались хрестові походи, Столітня війна між Францією та Англією, Перша та Друга світові війни.

Не міг не торкнутись проблеми згубного впливу грошей на людину і майстер художнього слова, думки, найтоншої деталі Микола Васильович Гоголь. Незважаючи на своє вбоге матері-альне становище, письменник чудово розумів, що в жодному випадку не варто переоцінювати значення грошей.

Здатність знаходити мистецьке в буденному – основна риса творів М.В. Гоголя. Цей принцип був у творчості письменника постійним протягом багатьох років праці на літературній ниві. По-новому він висвітлений у повісті про згубну роль «меркан-тильності», божественне походження людського таланту, істинне покликання мистецтва – «Портрет».

Читаючи цю повість, ми знайомимось із юнаком, який, за словами Гоголя, «был художник с талантом,.. с самоотвержением предан своему труду». Одразу ця людина викликає симпатію. Для нього не мав великого значення одяг, краса якого так хви-лювала молодь, уся його увага була зосереджена на мистецтві, у

ЯНУШ Зоряна Василівна

учениця 11 класу Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого

Івано-Франківської області

ПРОБЛЕМА ВЛАДИ ГРОШЕЙ У ПОВІСТІ М.В. ГОГОЛЯ «ПОРТРЕТ»

103


якому він постійно хотів відійти від традиційності, сірості, буден-ності. Та читача повинні насторожити слова професора, який казав: «Можна пуститься писать модные картинки, портретики за деньги, но на этом ведь губится, а не развертывается талант. Терпи. Обдумывай всякую роботу». Вони засвідчують те, що хлопець імпульсивний та нетерплячий, а це може мати погані наслідки.

Негативні враження складаються і від купленого художником портрета: «Это был старик с лицом бронзового цвета, скулистым, чахлым, черты лица, казалось, были схвачены в минуту судорож-ного движенья,.. необыкновеннее всего были глаза. Они просто глядели, глядели даже из самого портрета, как будто разрушая его гармонию своею странною живостью». Опис очей, дзеркала люд-ської душі, такий незвичний, що викликає неприємні відчуття, які згодом отримають логічне підтвердження. Слід також згадати про те, що в цей твір автор вводить містичні мотиви. Досить три-вожним і дивним є сон Чарткова, в якому він бачить «свертки в виде длинных столбиков; каждый был завернут в синюю бумагу, и на каждом было виставлено: «1000 червонных». Згодом вия-виться, що в рамці портрета і справді були заховані червінці. Зви-чайно, юнак був здивований такою знахідкою, і одразу постало питання, що з нею робити. Саме цей момент можна вважати пере-ломним у житті художника. Він одразу купив модний одяг, не торгуючись, винайняв чудову квартиру на Невському проспекті, пішов у французький ресторан. До цього читач може поставитись з розумінням. Навіть автор шукає виправдання своєму героєві: «Не то заговорили в нём двадцять два года и горячая юность». Але Чартков починає зверхньо ставитись до людей, навіть до тих, яким багато в чому завдячує: «На мосту заметил он своего пре-жнего профессора и шмыгнул лихо мимо, как будто бы не заме-тил его вовсе». Такий вчинок свідчить про гординю й егоїзм.

Після того, як в газеті з’явилась замовлена самим художни-ком стаття під назвою «О необыкновенных талантах Чарткова», до нього прийшли перші клієнти – дама з вісімнадцятирічною дівчиною, портрет якої він і мав написати. Звичайно, хлопець хотів проявити свої творчі можливості, «сердце его начало даже слегка трепетать, когда он почувствовал, что выразит то, чего еще не заметили другие.., он словил легкую желтизну, едва замет-ную голубизну под глазами». Але дама вирішила, що це зайве, і художникові довелось намалювати «холодно-идеальное лицо». Це його спочатку засмутило. Та, як пише Гоголь, майстер «произ-вел по городу шум», тому до нього вибудувалась довга черга. Всі клієнти хотіли, щоб було красиво і швидко, тому від мистецького бачення реальності майже нічого не залишилось, «кисть его хла-дела и тупела, и он нечувствительно заключался в однообразные, давно изношенные формы». Ми спостерігаємо деградацію людини-митця: «Жизнь его коснулась тех лет, когда все дышащие порывы слабее доходят до души». Але і це не зупинило Чарт-

104

МІЙ ГОГОЛЬ

кова: «Все чувства и порывы его обратились к золоту. Оно стало его страстью, идеалом, страхом, наслаждением, целью». А «прокинувся» він аж тоді, коли побачив прекрасну, спо-внену щирістю і життям картину молодого художника. Як пише М.В. Гоголь, «с очей его будто слетела повязка». Чартков усві-домив, що марно втратив роки своєї юності, безжально загасив іскру свого таланту. Він загорівся думкою намалювати «опад-шего ангела; эта идея была более всего согласна с состоянием его души». Ще теплиться надія, що талант повернеться до нього, але М.В. Гоголь показує нам невідворотність такого процесу: «Кисть его заключилась в... границы и оковы им самим на себя наброшенные».

Чартковим оволоділа жахлива заздрість до тих, хто міг вкласти душу в свої картини та наповнити їх глибоким змістом. Він почав скуповувати, на аукціонах дорогі картини, на кожну він «с бешенством тигра... кидался, топтал её ногами, сопровож-дая это смехом наслаждения». Недарма ж автор називає свого героя «свирепым мстителем» та «ужасним бичём». Як бачимо, в другій половині першої частини повісті автор називає свого пер-сонажа тільки на прізвище, а це є доказом того, що така особа не гідна носити ім’я, бо давно втратила людську подобу.

Таке насильницьке життя не могло довго продовжуватися. Навіть сам М.В. Гоголь, розчарований поведінкою свого героя, радіє його хворобі: «К счастью мира и искусств наконец все обра-тилось в самую ужасную болезнь». В кінцевому результаті Чарт-ков помер. Смерть, здається, є логічним завершенням такого ницого та беззмістовного життя. Чи могло воно бути іншим? Безперечно, так. Згадується думка Аппія, який писав: «Кожен – коваль своєї долі». Чартков міг по-іншому розпорядитись грішми, не прагнути постійно до їх накопичення, під час роботи кожний елемент, взятий із навколишнього світу, спершу осмислити, а тоді, наповнивши його внутрішньою силою, випускати назовні за допомогою кисті та фарб.

Отже, перша частина повісті М.В. Гоголя «Портрет» є яскра-вим зразком того, що коли доля дає людині шанс, то головне його правильно використати. Справді, гроші дають людині можли-вість відчути себе сильною та важливою, але потрібно пам’ятати слова з Біблії: «Ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та на погибель».

Щодо другої частини повісті, то вона виконує функцію філософсько-етичного коментаря до першої, є своєрідним трак-татом про призначення мистецтва, його вплив на людську сві-домість. Важко погодитися з думкою Бєлінського, який відгук-нувся про цю частину досить критично, стверджуючи, що в ній «совсем не видно Гоголя. Это явная приделка, в которой робо-тал ум, а фантазия не принимала никакого участия». Навпаки, М.В. Гоголь прагнув показати тісну взаємодію людини і мисте-

105


цтва не в науковій формі, а на конкретному прикладі, що зробити без фантазії неможливо.

Починаються події другої частини твору в залі, де саме про-водиться аукціон. Під час торгів за картину між двома найбагат-шими аристократами почулось: «Позвольте мне прекратить ваш спор. Я, может быть, более, нежели всякий другой, имею право на этот портрет». Це сказав молодий, непримітно одягнений чоло-вік років тридцяти п’яти, названий автором «художник Б.». Він почав розповідати історію, яка переносить читача в «ту часть города, которую называют Коломною, куда не заходит будущее, где тишина и отставка». Чоловік розповів, що там між усіма лих-варями був один, про якого ходили дуже страшні чутки, адже «странная судьба всех тех, которые получали от него деньги». Справді, згодом ми отримаємо аргументацію такого висновку: юнак, який позичив у лихваря гроші, за короткий період часу зовсім змінився і помер в приступах божевілля; князь Р., взявши гроші на весілля з коханою, став ревнивим тираном, і після невда-лої спроби вбити свою дружину покінчив життя самогубством; кучер, який багато років возив чесно, за копійки вбив пасажира. Далі художник розповів про свого батька – «человека замеча-тельного во многих отношениях», який був щирою, простою людиною, проте мав неабиякий талант до малювання, тому «ему давали бесперестанно заказы в церкви, и работа у него не перево-дилась». На одній з картин йому потрібно було намалювати Духа темряви, і художник хотів у його очах втілити все те важке, зло-бне, що пригнічує людину. Ідеальним варіантом був би лихвар. І, як не дивно, одного дня він сам прийшов до художника, кажучи: «Нарисуй с меня портрет. Я, может быть, скоро умру, но я не хочу умереть совершенно, я хочу жить». Художник погодився і взявся за роботу. Коли він почав малювати очі лихваря, то його охопило дивне відчуття: «Он чувствовал, что эти глаза вонзались ему в душу и производили в ней тревогу непостижимую». Він відмо-вився дописувати портрет. Лихвар болісно сприйняв відмову, адже був впевнений, що «жизнь его сверхъестественною силою удержится в портрете». Ці слова насторожують. Звідки в людини могли з’явитись такі думки?

Після смерті лихваря в житті художника почали відбуватись дивні речі: його супроводжували неспокій, тривога, а через люту заздрість до свого учня він мало не вбив дружину. Після того, як він віддав портрет, його життя налагодилось.

Важливим є той епізод, коли автор говорить про те, як художник попросив вибачення у свого учня і усіма способами намагався загладити свою вину. Тут М.В. Гоголь, мабуть, висвіт-лює власну життєву позицію, адже в «Авторській сповіді» він писав: «Варто тільки не дивитись на те, як тебе люблять інші, а дивитись на те, чи любиш ти їх сам». Щодо художника, то він усвідомив, що «кисть его послужила дьявольским ору-дием», і частина життя лихваря якимось надприродним способом

106

МІЙ ГОГОЛЬ

перенеслась у портрет й тепер тривожить всіх наступних його власників.

Смерть дружини, дочки та молодшого сина художник сприй-няв як кару, тому вирішив піти у монахи. Лише після довгих років, вимучуючи своє тіло та водночас підкріплюючи душу силою молитви, він наважився намалювати картину, об’єктом зобра-ження якої стало народження Ісуса. Картина була надзвичайно красивою: всіх вразили неабияка святість фігур, глибокий розум в очах Божого немовляти, почуття смиренності в обличчі Пречи-стої Богоматері, урочисте мовчання, яке наповнило усе полотно.

В цей час закінчив навчання в Академії син художника, опо-відач. Він захотів побачитись з батьком. Син очікував побачити «отшельника, чуждого всему в мире», та яким було його здиву-вання, коли перед ним з’явився «почти божественный старец!» Найглибших струн серця торкаються настанови батька: «Талант есть драгоценнейший дар Бога – не погуби его… Во всем умей находить внутреннюю мысль и пуще всего старайся постигнуть высокую тайну создания... художник и в тревоге дышит покоем». Справді, людина, яка відчула в собі талант, найперше має бути чиста душею. Адже талант – це Божий дар, і ми маємо його пле-кати та розвивати, а для цього потрібно відчути в собі щиру віру в Творця, милосердя, терпіння до ближнього і, безперечно, любов до всього, що нас оточує.

Цікавою та несподіваною є розв’язка твору, адже коли всі звернули увагу на стіну, де мав висіти портрет, виявилось, що його там немає. Очевидно, хтось, скориставшись тим, що слу-хачі відволіклись, вкрав його. Про майбутню долю картини після смерті Чарткова автор нічого не каже. Можливо, хтось забрав її собі, а можливо, вона так і залишилась в його квартирі.

Отже, М.В. Гоголь ще раз наголошує на тому, що людина є вінцем мистецтва і покликана прикрашати світ. Незважаючи на будь-які життєві ситуації, ми повинні пам’ятати, що милосердя, турбота, щирість допоможуть з гідністю пройти усі випробування. Бог дає людині вибір, і наше майбутнє в наших руках. То що ж не дає нам вдихнути на повні груди, широко розплющити очі і впев-неним кроком ввійти в новий день життя? Маємо лише пам’ятати слова Миколи Васильовича Гоголя, який писав, що «знайшовши ключ до власної душі, ми ним відімкнемо душі інших». Тож, від-кривши серце для добра та любові, розпочнімо наші пошуки!


СТУПЕНЯ

108

МІЙ ГОГОЛЬ

Я – біограф

Мета: ознайомитися з основними відомостями про життя письменника, показати зв’язок М.В. Гоголя з Україною

та українською культурою, дати загальну характеристику його творчості.

Актуальність проблеми: цей міні-проект присвячений 200-річчю з дня народження М.В. Гоголя, покликаний показати справжню українську душу письменника, який народився на Полтавщині та писав російською мовою твори про Україну.

Спосіб презентації: подорож у часі, розповідь про життя і творчість письменника в супроводі мультимедійної презентації.

Дійові особи:М.В. Гоголь.Перша служниця бога сну.Друга служниця бога сну.Матір Гоголя.Жінка з гімназії.1-й учень.2-й учень.3-й учень.4-й учень.5-й учень.

Дія першаВиконується увертюра з опери Римського-Корсакова «Трав-

нева ніч» або увертюра з опери Чайковського «Черевички». Посередині сцени стоїть стіл (на ньому – речі дев’ятнадцятого

століття), за яким сидить М.В. Гоголь. Він дописує поему «Мертві душі». Під час дії письменник нервує, відкидає від себе папір, знову повертається до роботи; незадоволений, розриває листки.

Дія друга(М.В. Гоголь, дві служниці бога сну Гіпноса)1 служниця:

ВОРОБЙОВА Анна Геннадіївна

учениця Сумської ЗОШ I–III ступенів № 27

ДУША ЛЕТИТЬ ІЗ ВИРІЮ ЗА ГОГОЛЕМ(проект)

109


Добрий день! Ми – служниці бога сну Гіпноса, навіюємо Вам сновидіння. Сьогодні я запропоную нашим глядачам пори-нути у захоплюючу мандрівку до…

2 служниця (перериваючи першу, вказуючи на Гоголя): Ой хто це, хто це?

1 служниця: Це – Микола Васильович Гоголь.

2 служниця: А що це він робить?

1 служниця: Не знаю. Давай подивимося ближче!

(Підходять до столу)2 служниця:

О, він дописує «Мертві душі»!1 служниця:

Дійсно! (Гоголь стомлено схиляє голову та засинає)1 служниця:

Дивися, він спить! Хочеш подивитися на його сновидіння?2 служниця:

Так, звичайно!1 служниця:

Ласкаво просимо!Разом:

Тс…!!!

Дія третя(Гоголь, його матір, жінка з гімназії. Гоголь прокидається. Бачить свою матір, яка розмовляє з жінкою) Гоголь:

О, так це ж моя матір! А це – наш дім! Хоча я народився у Великих Сорочинцях, але жив на батьковому хуторі Василівка.

Жінка (до матері):Добрий день! У цьому будинку живе родина Гоголів – Яновських?

Матір: Так. Я – Марія Іванівна.

Жінка: Ви – матір Миколи Гоголя?

Матір: Так.

Жінка: Я приїхала, щоб запропонувати Вам віддати свого сина на навчання до Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбо-родька. Мені хотілося б більше дізнатися про Вашу родину. Це можливо?

110

МІЙ ГОГОЛЬ

Матір: Так, звісно. Родовід Нікоші свідчить про тісний зв’язок з істо-рією України, Росії та Польщі. Так, його бабуся була праону-кою гетьмана Івана Скоропадського та прапраонукою Петра Дорошенка.

Жінка:Коли Ви познайомилися та одружилися з Василем Опанасовичем?

Матір:О, він знав мене ще немовлям, коли ми побралися, йому було 28, а мені 14.

Жінка:Чи є у Вас ще діти?

Матір: Так, у Нікоші п’ятеро сестер та брат.

Жінка:На честь кого назвали Вашого сина?

Матір:На честь святого Миколи Чудотворця, якому я молилася, очі-куючи народження дитини. Двоє перших хлопчиків померли ще маленькими, тому, коли 20 березня 1809 року з’явився на світ Нікоша, я дуже зраділа. А тепер розкажіть, будь ласка, про Ніжинську гімназію.

Жінка:Ось, подивіться! Це – будівля гімназії. У нас викладають випускники європейських університетів, панує дух свободи.

Матір:Дякую. Я переговорю з чоловіком, та, думаю, ми пристанемо на Вашу пропозицію. До побачення!

Жінка: До побачення!

Повідомлення учнів у супроводі мультимедійної презентації:

Перший учень:У гімназії товариші спочатку не прийняли Миколу, але згодом зацікавилися юнаком. Це сталося після відкриття у 1824 році театру, де Гоголь показав неабиякі здібності до акторства та малювання. У ці роки він зачитується Шиллером, Гете, Бай-роном, Пушкіним. Але у березні 1825 року помирає батько, а після смерті Олександра І та повстання декабристів почалися доноси та заборони. Зокрема, закрили театр та заарештували улюбленого викладача Гоголя. Микола все це болісно пере-живає. Пише похмуру поему «Ганц Кюхельгартен».

Другий учень:Після закінчення гімназії Микола переїздить до Петербурга. Він хоче стати «істинно корисним для людства». Місто поді-яло на юнака як холодний душ. Надії не справдилися, а Петербург був холодним та неприязним. Наступного року

111


Гоголь друкує поему, написану у Ніжині. Звичайно, невдало. Микола Васильович повертається до державної служби, але згодом розуміє своє справжнє покликання. У листах до матері просить вислати йому тексти народних пісень, пере-казів, народних звичаїв. Він створює «малоросійські» зама-льовки, які лягли в основу збірки повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки». Можна зробити висновок про те, що Гоголь був щирим патріотом своєї Батьківщини.

Третій учень:Юний Гоголь починає писати прозу. У 1830 році дру-кує повість «Басаврюк, або Вечір на Івана Купала». Кри-тика сприйняла твір позитивно. Окрилений натхненням, Микола Васильович готує до друку «Вечори на хуторі біля Диканьки», які одразу зробили автора відомим.У цей період він знайомиться з Жуковським та Пушкіним. Останній відкрив у молодому письменникові талант, а у май-бутньому писав рецензії до творів, підказував деякі сюжети. До речі, племінник Гоголя та онучка Пушкіна одружилися, об’єднавши два величних прізвища.

Четвертий учень: У Гоголя почалася творча криза. Він хотів створити щось зна-чне, серйозне, а виходить щось на зразок веселих «Вечорів». Але у 1835 році була видана збірка «Миргород», до якої уві-йшли такі твори: «Вій», «Старосвітські поміщики», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифорови-чем» та інші. Центральне місце у збірці посідає історична повість «Тарас Бульба». Криза минула, і у 1835–1836 роках письмен-ник створив «петербурзькі повісті». Його творчість стала новим етапом розвитку російської літератури і з середини 1830-х років засвідчила завершення пушкінського періоду й початок гого-лівського. У 1835 році М.В. Гоголь береться за написання поеми в прозі «Мертві душі» та завершує комедію «Ревізор», яка повинна була вплинути на свідомість людей і змінити їх на краще, бо у ній були описані реальні проблеми російського суспільства. Але глядачі сприйняли комедію лише як звичай-ний розважальний твір. Митець був у розпачі, він вирішив поїхати за кордон, навіть не попрощавшись із Пушкіним.

П’ятий учень:Гоголь побував у багатьох містах Європи. У Парижі позна-йомився з Адамом Міцкевичем. Найдовше прожив у Римі. Саме тут він дізнався про страшну новину – смерть Пуш-кіна. Здоров’я Миколи Васильовича погіршується. У 1842 р. він друкує повість «Шинель», видає першу частину «Мерт-вих душ». Наступні 3 роки працює над створенням другої частини, але спалює практично готовий рукопис. У 1848 р. відвідує Єрусалим, молиться біля храму на Голгофі. Після цього подорожує Росією, буває у рідній Василівці.

112

МІЙ ГОГОЛЬ

Зверніть увагу! Ось – картина художника А.Н. Шкурко «Гоголь на Україні», а це – полотно В.А. Волкова «М.В. Гоголь слухає бандуриста». Відомою є картина А. Іванова «Пере-права Гоголя через Дніпро». До речі, письменник бував в гостях у художника. Про це свідчить робота В.А. Прибилов-ського «М.В. Гоголь у Антона Іванова (у Римі)». 10 лютого 1852р. письменник повідомляє, що рукопис 2-го тому «Мерт-вих душ» готовий, але знову його спалює. Помер Гоголь 21 лютого, хоча лікар не виявив ознак жодної хвороби.

Я – дослідник 

Мета: вияснити історію створення збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки», дослідити використання українського фоль-клору в повістях, зображення українських звичаїв у творах Гоголя на українську тематику.

Спосіб презентації: телепередача «ТСН».Актуальність проблеми: Гоголя вважають російським пись-

менником, хоча він митець українського походження. У своїх творах він всебічно відображає життя народу, змальовуючи зви-чаї, традиції, використовуючи народні пісні, колядки.

Ведуча:Доброго дня. В ефірі телеканалу 1+1 черговий випуск ТСН. До вашої уваги новини культури. Сьогодні наш випуск при-свячується 200-річчю з дня народження великого письмен-ника Миколи Васильовича Гоголя. Ми поговоримо про його, на нашу думку, найвизначнішу збірку повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки». У нас в гостях експерт. Надамо йому слово.

Експерт:Дякую. Для початку хочу сказати, що в 1831–1832 роках Микола Васильович опублікував 2 томи повістей під спіль-ною назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки». Письменник поринув у казковий світ української давнини. У його пові-стях, то смішних, то ліричних, діють веселі, сильні люди, які відкрито вступають у боротьбу зі злом. Життя українського села зображується як втілення ідеалу краси та добра. Гоголь змальовує святкову сторону народного життя, в якій народ представлений як колектив, де розкривається весь його духо-вний потенціал.

Ведуча:Варто закцентувати увагу на фольклорних елементах.

Експерт:Із задоволенням. Адже вони є основою творів. Автор показує нам дивовижний світ пригод на основі усної творчості укра-

113


їнського народу. Вміло зображено святкування національних свят, таких як Різдво та Івана Купала. Описані українські страви, одяг сільських дівчат та хлопців, ярмарок, вечорниці. Всі твори насичені текстами пісень і легенд.

Ведуча:Дякую вам. На прямому зв’язку наш спеціальний кореспон-дент. Надамо йому слово.

Репортер:Добрий день. Я знаходжусь в школі, де проходить вечір художньої самодіяльності. Перед вами книжкова виставка різних видань збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». (Представлення книжкової виставки)

(Входять Читач і Рудий Панько)Читач:

Це що за новина! Що це за «Вечори на хуторі біля Диканьки». І жбурнув у світ якийсь пасічник! Ще мало обідрали гусей на пір’я і перевели ганчір’я на папір. Ще мало народу, всяких чинів і зброду заляпали пальці в чорнило. І була ж охота у того пасічника піти слідом за іншими.

Рудий Панько:Ей, друже, зачекай, чого сваришся? Я не якийсь там пасіч-ник. Я – поважний чоловік. Прошу шанувати й милувати – пасічник Рудий Панько. А вечори то не якісь, а дивні, казкові трохи і водночас реальні, то збірка ціла повістей.

Читач:Зачекай, а хіба не ти їх написав?

Рудий Панько:Ні, друже. Талановита людина написала – Микола Гоголь. Але тобі ж однаково.

Читач:Постривай, дуже цікаво. А поясни, чого ж ти їх розказуєш?

Рудий Панько:О, то ціла історія! Неподалік від Василівки, батьківщини Гоголя, де він провів своє дитинство, розкинулась Диканька – родове гніздо Кочубеїв, овіяне давніми легендами, із старим дубовим лісом, в якому любив гуляти молодий панич. Цей дорогий куточок і став місцем подій ряду повістей Гоголя і самобутньою назвою його збірки. Оповідати далі?

Читач:Так, прошу.

Рудий Панько:Мій «батько»-автор забажав залишитися інкогніто, так йому, чув я, порадив товариш. Я – його псевдонім. Кажуть, що Панько – це від діда автора, Афанасія Панасенка, скоро-чено – Панька, а Рудий – бо мав руде волосся.

Читач:Ото диво! Бачу автор твій – чоловік розумний…

114

МІЙ ГОГОЛЬ

Рудий Панько:Розумний і старанний. А ще й працьовитий. Щоб напи-сати все це, він просив матір, друзів, знайомих, щоб у лис-тах повідомляли йому про звичаї, обряди, що були на укра-їнських землях. Багато книжок перечитав на ці теми. Казав, що йому це конче потрібно. Тепер я зрозумів, навіщо. Бо про все: Україну, українців, їх пісні, легенди – все це мені дору-чено переповісти.

Читач:Гарно розказуєш. Може, і мені хоч одну історію переповіси?

Рудий Панько:Можна, а яку – не знаю: бо розказую я історії веселі, кумедні, дивакуваті, а страшні, де нечиста сила, ві дьмаки – читайте самі.

Читач:А чому?

Рудий Панько:Не з моєю вдачею у таких справах ладу шукати. Отже, бери книгу і читай, коли хочеш.

Читач:Хочу, і йду шукати Гоголя.

Репортер:Дякую за увагу. Прямий репортаж зі школи № 27.

Ведуча:Дякуємо. На жаль, наш час в ефірі добігає кінця. Тому хочу сказати: в наші дні, коли провідне місце займає телебачення та інтернет, мало хто читає книжки, забуваючи, що вони є поштовхом до розвитку суспільства. Книги – наше минуле, майбутнє і сьогодення. А ті, хто їх створюють – безсмертні. Тож давайте не забувати письменників-класиків, серед них і М.В. Гоголя, що залишають вічні образи в нашій пам’яті. До нових зустрічей в ефірі.

Я – критик

Мета: проаналізувати повість «Шинель», з’ясувати її ідейно-тематичний зміст; дослідити зображення «маленької людини» через образ головного героя; продемонструвати бачення даної проблеми видатними художниками.

Актуальність: Достоєвський говорив: «Все мы вышли из гоголевской «Шинели», маючи на увазі, що тема «маленької людини» стала найтрагічнішою темою російської літератури. Вона актуальна і зараз, бо серед нас основна маса – це звичайні маленькі люди, як усі, саме такі люди потребують співчуття, допомоги.

Спосіб презентації: телепередача «За і проти».

115


Студія. На фоні картин, які показують фрагменти із повісті М.В. Гоголя «Шинель», стоїть ведуча. По обидва боки від неї – екс-перти, які відповідно до ролі в передачі сидять під позначками «за» і «проти». Завершуються останні приготування і починається пряма трансляція програми.Ведуча:

Добрий день, шановні глядачі. Я рада вітати вас на ток-шоу «За і проти», в якому кожен має свою думку і не боїться її висловити. Для початку хочу представити сьогоднішніх гостей в студії. Захищати героя, тобто виступати «за» будуть: поет-початківець та відомий журналіст. А в суперечку з ними вступають: дослідник творчості М.В. Гоголя та мис-тецтвознавець. Не випадково у студії сьогодні зібралися люди, що знаються на літературі. Справа в тому, що ми святкуємо 200-річчя з дня народження письменника М.В. Гоголя.Всім відомі його твори «Тарас Бульба», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Шинель». Темою обговорень в сьогодніш-ній програмі буде образ головного героя останнього твору – Башмачкіна Акакія Акакійовича. А питання наше звучить так: «Чи є образ головного героя твору М.В. Гоголя образом «маленької людини»? Перед тим, як вислухати експертів, звернемось до думки залу.Перед вами лежать картки. Якщо ви згодні з тим, що автор хотів зобразити саме людину, яка є слабкою перед обстави-нами, життя якої є пустим і беззмістовним (тобто виступаєте проти героя), то піднімаєте синю карточку. Якщо ж впевнені у зворотньому і вважаєте, що цей чоловік не винен у тому, що з ним сталося, бо він нічим не міг цьому зарадити – червону картку. Добре, думку залу ми побачили. Завданням наших експертів сьогодні буде переконати кожного з глядачів у правильності саме своєї думки. Я ставлю перед вами чотири ситуації і слухаю ваші коментарі. У кінці ми ще раз зверне-мося до залу. Отже, почнемо. «Низкого роста, несколько робоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинками по обеим сторонам щек», – так гово-рив про свого героя сам автор. Колеги ставились до нього без поваги, навіть сторожа дивилась на нього, як на порожнє місце, молоді чиновники насміхалися над ним. Як ви прокоментуєте це?

Поет-початківець:Зовнішність в житті – не головне, ми самі про це часто говоримо. Що ж до слів автора про те, що над героєм насміхаються...Невже ви вважаєте це його недоліком? На мою думку, це мінус нашому суспільству, адже судити про людину лише за її зовнішнім виглядом – це, м’яко кажучи, не зовсім вірно.

116

МІЙ ГОГОЛЬ

Дослідник:Дійсно, зовнішність людини не є головною в житті, але не забувайте про те, що всі перераховані постаті, себто герої твору, добре знали Акакія Акакійовича. А чи не думаєте ви, що не даремно звертають увагу на зовнішність героя, а не на його внутрішній світ? У ставленні до нього відсутня елемен-тарна прихильність і повага, а це доказ бідності духовного світу його середовища.

Ведуча:Увесь зміст свого життя Акакій Акакієвич бачив в перепи-суванні документів. Він жив цим, не бачив нічого навколо. Він ніби жив в своєму світі, уявіть собі, у нього навіть були улюблені літери. В творі про це говориться так: «Мало сказать: он служил ревностно – нет, он служил с любо-вью... Занятия писать он никогда не оставлял, даже дома, он улыбался зарание при мысли о завтрашнем дне: что-то Бог пошлет переписать завтра». Як ви ставитесь до цієї ситуації?

Журналіст:Хіба це погано, коли людина займається улюбленою спра-вою, має мету в житті?Багатьом з нас сьогодні не вистачає цього. Для того, щоб життя було повним, людині просто необхідно те, до чого можна було б прагнути, те, заради чого і потрібно жити. Не кожному вдається самореалізуватись, а йому вдалося. Хіба це погано?

Мистецтвознавець:Недаремно говорять, що щастя людини дуже широке поняття. Воно містить багато складових (наприклад, дружба, кохання, багатство і, звичайно, улюблена справа). Як можна назвати людину, яка вважає себе абсолютно щасливою, маючи лише частинку того, до чого прагнуть всі інші, людину, яка не помі-чає краси навколо? Яким є її щастя, яким є її світ? На думку приходить тільки один епітет – бідна.

Ведуча:Наш герой ходить в старій шинелі, яка згодом порветься. її не можна вже відремонтувати. Для того, щоб придбати нову, він починає економити: ходить по вулицях обережно, щоб зекономити на взутті, ввечері не запалює свічки, не п’є чай.На підтвердження ось вам цитата з твору: «Сначала ему было несколько трудно привыкнуть к таким ограничениям, но потом как-то привыклось и пошло на лад; даже он совер-шенно приучился голодать по вечерам, но зато он питался духовно, нося в мыслях своих идею будущей шинели». Що скажете?

Поет-початківець:Життя – дуже непроста річ. На нашому шляху зустрічається багато перешкод. Важливо, натрапивши на них, не падати

117


духом. Що і зробив наш герой. У нього була, нехай маленька, але мрія, і він не зламався на шляху до неї. Це говорить про силу духу і характеру героя.

Дослідник:Справді, була мрія, дійсно, він наполегливо до неї йшов. Якою була ця мрія? При одній думці про те, що головним в житті може бути шинель, на вустах з’являється усмішка. Адже навколо стільки «вищого» та важливішого. Його мрія була «маленькою» і «пустою», а його шлях до неї – смішним і безглуздим.

Ведуча:Щастя Башмачкіна продовжувалось недовго: всього один день. Наступного дня грабіжники вкрадуть у нього шинель. «На другой день он явился весь бледный и в старом капоте своём, который сделался еще плачевнее» – говорить Гоголь. Наш герой звертається за допомогою в поліцію, але там з ним навіть розмовляти не хочуть. Далі він іде до генерала, але все марно, його там принижують і він пішов ні з чим. Горе Акакія Акакійовича призвело до хвороби, а згодом – до смерті. Що ви скажете на це?

Журналіст: Звернемо увагу на те, що після того, як у героя вкрали шинель, він вперше знехтував роботою і пішов на зустріч до тих, хто, на його думку, міг йому допомогти. Не можна оми-нути й те, що він в розмові з писарем показав «характер» і наполіг на зустрічі з генералом. Читач зміг побачити його твердість, наполегливість, силу і незламність.

Мистецтвознавець:Ви забули ще про дещо. Генерал його принизив. А він стер-пів, де була його сила в цей момент? «Незламною» не можна назвати людину, для якої втрата шинелі стала настільки болючою травмою, що вона захворіла і врешті-решт померла. Для більшості з нас це була б просто дрібниця, звичайно, неприємна, але дрібниця.

Ведуча:Аргументи наших експертів були досить переконливими і перед тим, як глядачі зроблять свій вибір, ми надаємо їм останнє слово. Прошу.

Журналіст:На початку повісті ми бачимо нічим непримітну людину – чиновника. Але в кінці твору він зміг розкрити своє «я». Герой зняв маску чиновника і став справжнім. Нехай для цього повинно було статися щось неприємне, нехай він не все зміг перебороти, але досяг головного – відкрився.Закінчити хочу словами Е. Веденяпіної: «Чтобы пробудилось его сознание, Акакия Акакиевича надо было унизить дважды: как человека и как чиновника. Кража шинели – первое уни-жение, крик генерала – второе. Но сознание-то пробудилось, что не соответствует образу «маленького человека».

118

МІЙ ГОГОЛЬ

Дослідник:Недаремно М.В. Гоголь починає повість про головного героя, вказавши на його посаду – «один чиновник». Автор не опи-сує індивідуальних рис героя, бо він був одним із багатьох. Герой мав примітивну і низьку мрію, мав пусте, не побоюсь цього слова, життя, і виявився слабким, надто слабким, щоб боротися з обставинами.

Мистецтвознавець:Ю. Манн говорив: «Какой страшный образ Акакий Акаки-евич. В этом изуродованном больном существе оказывается скрытая могучая внутренняя сила. И так необычна, «низка», неромантична та цель, к которой она обращена. И как жиз-ненно необходима эта цель – шинель, в его бедной, холодной жизни».

Ведуча:Після таких слів особисто у мене думка щодо цього образу змінилася. А у вас, шановні глядачі? Почнемо голосування. (Глядачі піднімають картки, кожна з яких відповідає кольору твердження експертів, тобто «за» і «проти»)Дякую. Я бачу, в залі є глядачі, які змінили свою точку зору. Чому? Поясніть. (Ведуча підходить до кількох людей, які висловлюють свою думку)Наша дискусія закінчилася. Дякую експертам і глядачам за участь у передачі.

Я – мистецтвознавець

Мета: знайти твори митців світу, написаних за гоголівськими мотивами, ознайомити з ними аудиторію, зацікавити слухачів музичними творами та творами образотворчого мистецтва, спів-ставити їх.

Актуальність проблеми: М.В. Гоголь – самобутній оригіналь-ний письменник, теми його творів хвилювали його сучасників і є актуальними до сьогодні. Прикладом цього є інтерес до його творчості композиторів, художників, драматургів, кінорежисе-рів. Пропоную познайомитися з деякими роботами митців, їхнім баченням гоголівських тем.

Спосіб презентації: творчий вечір у таборі «Зоряний» на тему: «Гоголь та мистецтво».

Ведуча 1:Ми зібралися з вами, щоб обговорити план на завтрашній день. Він має бути цікавим для дітей нашого табору. Будь ласка, ваші пропозиції...

Ведуча 2:Я пропоную провести змагання «Найспритніший», яке вклю-чатиме в себе такі ігри, як баскетбол, футбол та волейбол.

119


Ведуча З: А я пропоную розважати дітей інтелектуально.

Ведуча 1: Так, я з тобою згодна.

Ведуча 3: Я навіть знаю, що це буде: вечір, присвячений видатному пись-меннику М.В. Гоголю, а саме темі «Гоголь та мистецтво».

Ведуча 1: Добре.

Сценарій проведення заходу.(Звучить музика...)

Ведуча 1:Дорогі діти! Ви прослухали чудовий уривок з опери М. Мусоргського до повісті М.В. Гоголя «Сорочинський ярмарок».

Ведуча 2:Тож ви, мабуть, зрозуміли, що сьогоднішній вечір ми присвя-чуємо саме цьому великому письменнику. І це не випадково, адже святкуванням 200-річчя з дня народження письмен-ника не вичерпується пошанування генія.

Ведуча 3:«... Жоден поет на Русі не мав такої дивної далі, як Гоголь, – писав у свій час В. Бєлінський, – ... до його таланту ніхто не був байдужий: його або любили захоплено, або ненавиділи...»

Ведуча 1:Глибока життєва, високохудожня, новаторська творчість письменника відкрила цілу епоху не тільки в російській літе-ратурі, але й у російському мистецтві: епоху критичного реа-лізму, і повністю відповідала ідейно-естетичним принципам нової російської музичної школи.

Ведуча 2:Гоголь у своїх творах звертався до образу містечка Великі Сорочинці, і це не дивно, бо він там народився. Отож, повернемося до опери, яку ми прослухали, адже саме в цьому творі Гоголь і звертається до образу рідного містечка. Опера «Сорочинський ярмарок» і в незакінченому вигляді являє собою величезну художню цінність. Це перша класична народно-побутова комічна опера і перший по-справжньому український оперний театр у російській музиці. Вона вражає життєвою правдивістю, соковитістю й ори-гінальністю думки, дотепністю й веселощами, гумором і задушевністю лірики, яскравістю українського народного колориту.

Ведуча 1:Дорогі діти! Саме до цього вечора ми приготували для вас виставку картин відомих художників на гоголівську тему.

120

МІЙ ГОГОЛЬ

Ведуча 3:Ці художники зверталися до найпоширеніших творів Гоголя. А саме до «Мертвих душ», «Сорочинського ярмарку» та «Ночі перед Різдвом». Тому ми вирішили зібрати для вас картини саме до цих творів. Діти, а хто з вас може щось ска-зати про ці картини?

Учасниця 1:Я дуже захоплююся творчістю М.В. Гоголя. Моїм найулю-бленішим твором є «Сорочинський ярмарок». Цю тему я досліджувала, тому я можу розповісти вам про картини, які мене вразили.

Ведуча 3:Добре, ми тебе уважно слухаємо.

Учасниця 1:М.В. Гоголь народився в містечку Великі Сорочинці. Саме тому ця тема стала провідною в його творчості. Художники В. Горєв та Г. Філіповський намагалися реалістично зобра-зити містечко Сорочинці з усіма його жителями, їх традиці-ями та побутом. На картинах ми бачимо метушливих, стур-бованих людей, які поспішають на український ярмарок, який є загальновідомим. Художники дуже чітко відмітили найдрібніші деталі твору та змалювали звичайних людей. А на цій картині ви можете побачити оригінальне завершення цього твору.

Ведуча 2: Чудово! А тепер поговоримо про ілюстрації до поеми «Мертві душі». Може хтось хоче нам щось розповісти?

Учасниця 2:Цього року в школі я захищала реферат на тему: «Герої Гоголя очима художників». Тому я можу вам розповісти про деякі картини. На цьому полотні ми бачимо славнозвісного «тор-гівця душами» Чичикова. Художник Г. Купріянов до дрібних деталей змалював риси обличчя та характеру цього героя. За задумом автора, на початку твору – це цинічна, безсові-сна людина, яка в кінці повісті повинна була переродитися і стати іншою, але рукопис другої частини роману згорів. На інших картинах ми бачимо поміщиків, а саме Собакевича, Ноздрьова, Манілова.

Ведуча 1:Дякую, ваші виступи нам дуже сподобались...

Учасник 3:Вибачте будь ласка, я побачив, що на вашій виставці при-сутні картини до твору «Ніч перед Різдвом», я можу розпові-сти вам про них!

Ведуча 3:Ми тебе уважно слухаємо.

121


Учасник 3:Споглядаючи картини М. Дерегуса, ми бачимо, що на них від-творені українські звичаї та обряди, точно зображений укра-їнський одяг. На картині, так, як і у творі, ми спостерігаємо присутність надприродних істот: відьом та чортів. М. Дере-гус змальовує примітивну українську хату, а також подвір’я навколо неї. Автор зобразив обряд колядування.

Ведуча 3:Твори Гоголя дали поштовх до створення різноманітних мюзиклів та фільмів.

Ведуча 2:Дякуємо вам, діти, ми навіть не чекали, що ви настільки добре знаєте не лише творчість Гоголя, а й твори різних видів мистецтва.

122

МІЙ ГОГОЛЬ

Гоните прочь с души все мутное!.. Сильнее и крепче воздвигайте упор в душе

своей всему, что низменно и чем соблазняет свет. Помните вечно, какой земли гражданин вы!

М.В. Гоголь

Микола Васильович Гоголь – письменник не тільки своєї епохи, але й наш сучасник, незважаючи на те, що від дня

його народження промайнуло майже два століття. Творчість митця дає можливість глибоко оцінити нашу дійсність, зрозумі-ти красу й силу народного характеру. Такі твори як «Тарас Буль-ба», «Портрет», «Шинель», «Ревізор», «Мертві душі» пережили свій час, вони сучасні та актуальні для нас, українців.

З Україною М. Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю. Т. Шевченко, П. Куліш, а пізніше й М. Драгоманов, послідовно вважали його українським письменником, що писав російською мовою. Я переконана, що він є одним з найвідоміших українських письменників, які розбудили «в нас усвідомлення нас самих» (М. Чернишевський).

Ознайомившись з літературною скарбницею великого пись-менника, я зрозуміла, що в його творах виявляється не просто українська стихія, а справжній український патріотизм. До збірки «Миргород» М.В. Гоголь узяв епіграф із записок одного мандрів-ника: «Хоча в Миргороді випікають бублики з чорного тіста, але досить смачні». Ці слова перегукуються з крилатим висловом про дим батьківщини, який завжди солодкий і приємний. Це є доказом його справжньої синівської любові до неньки-України. І він дійсно її любив: «... Вижу все милое сердцу, – вижу вас, вижу милую родину, вижу тихий Псел, мерцающий сквозь легкое покрывало,» – писав Микола Васильович батькам із Ніжина.

Чимало сторінок життя та творчості письменника пов’язано з Полтавщиною, Чернігівщиною, Київщиною. В останні роки свого життя він гостював в Одесі у князя В.І. Рєпніна, який жив на розі вулиць Херсонської та Торгової. У цьому будинку для М. Гоголя

ГРІДЯКІНА Анжеліка Миколаївна

учениця Херсонської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 55

НЕПРОЙДЕНИМИ СТЕЖКАМИ ГЕРОЇВ М.В. ГОГОЛЯ

(нарис)

123


була відведена спеціальна кімната, де він працював над другим томом «Мертвих душ». Залишаючи Одесу 27 березня 1851 року, М.В. Гоголь мав надію відвідати усі портові міста півдня тогочас-ної Росії, але ці наміри не здійснилися – через рік великий пись-менник пішов із життя.

Мені дуже шкода, що авторові «Мертвих душ» так і не вда-лося відвідати моє чудове місто, а от його літературний персонаж Павло Чичиков мріяв переселити своїх «мертвих душ» саме в Херсонську губернію: «Но позвольте, Павел Иванович, – сказал председатель, – как же вы покупаете крестьян без земли? Разве на вывод? – На вывод. – Ну, на вывод другое дело. А в какие места? – В места… В Херсонскую губернию. – О, там отличные земли… – сказал председатель…»

Давайте спробуємо здійснити подорож у часі і побачити Херсон у 30–50-х роках ХІХ століття очима П.І. Чичикова.

На той час Херсонська губернія знаходилась на півдні Росії на березі Чорного моря. Велика територія землі від Молдавії до Новоросійська та Північного Кавказу увійшла до складу Росії з другої половини ХVІІІ століття під назвою Новоросія. З цього часу були засновані губернії, серед них Херсонська у 1778 році, коли за наказом Катерини ІІ було розпочато будівництво міста Херсона. На той час Херсонщина являла собою величезні степові простори, майже не заселені. Уряд заохочував переселення кріпа-ків на землі Новоросії і надавав поміщикам різноманітні пільги. Чичиков дуже вдало зазначив Херсонську губернію як місце, де він начебто володіє землею.

Отже, наш герой у Херсоні...«...Сам Павел Иванович Чичиков отправился посмотреть

город... Он был удовлетворен видом города: в нем сильно била в глаза желтая краска на каменных домах. Он заглянул в городской сад... Деревца были не выше тростника, о них было сказано в газе-тах, что город наш украсился, благодаря попечению гражданского правителя, садом, состоящим из тенистых широколиственных деревьев... сердца граждан трепетали в избытке благо-дарности».

«Был с почтением у губернатора, который, как оказалось, подобно Чичикову, был ни толст, ни тонок собой, имел на шее Анну, и поговаривали даже, что был представлен к звезде...»

«Дорогой оторвал прибитую к столбу афишу...»«Потом был на вечере у вице-губернатора, на большом обеде

у откупщика, на небольшом обеде у прокурора...»В цілому він побачив злиденну картину небагатого неупо-

рядкованого міста з бідно одягненими, часто п’яними мешкан-цями. А поруч на тих же вулицях – багаті будинки, карети, лакеї на зап’ятках та міська ілюмінація.

«Провинциальный Херсон – город обездоленных тружени-ков, тупых чиновников и разжиревших купцов – оставил тяже-лое впечатление», – писав В.Г. Бєлінський у листі до О.І. Герцена влітку 1846 року.

124

МІЙ ГОГОЛЬ

Поема «Мертві душі» зачепила за живе не тільки Росію, а й Україну.

На козлах українського воза сиділи ті ж Собакевичі, Нозд-рьови, Манілови, і кого можна було випередити з такими «лица-рями» на чолі. Та й імена їхні добуті десь із козацького записника прізвиськ – Собака, Ніздря, Мана, Коробочка...

Територія Херсонщини тісно пов’язана з українським коза-цтвом, яким так пишався М. Гоголь і оспівав у історичній повісті «Тарас Бульба». У нашому краї були засновані дві січі: Кам’янська та Олешківська, де жили й господарювали такі ж відважні й від-дані Батьківщині козаки, яким був Тарас Бульба.

М. Гоголь мав геніальну здатність і в прадідівську душу залізти, і впустити її до себе – можливо, то була душа його предка Остапа Гоголя, козацького полковника, сподвижника і «правої руки» гетьмана П. Дорошенка, бо надто сильно шаленіла вона в письменникові. Тому не дивно, що свої патріотичні погляди автор втілив в образах улюблених героїв.

Козацький полковник Тарас Бульба переконаний, що рід-ний син Андрій продав віру і душу, коли козацький обов’язок і честь проміняв на кохання до польської панянки. Отже, зрада Батьківщині – це продаж української душі, а для М. Гоголя це був найбільший гріх і злочин. Бо навіть Хома Брут не так вели-кий грішник, як наївний хитрик і крутій, гине у Божому храмі, в українській святині, а Андрія рідний батько відмовився поховати через зраду. Цей приклад є свідченням дотримання М. Гоголем споконвічних моральних цінностей українського народу.

Ще одним свідченням безмежної любові М. Гоголя до Укра-їни є зображення чудової природи рідного краю. Його пейзаж стає виявленням авторського ліричного почуття, емоційно-художнім підтекстом твору. У ньому підкреслюється співвідношення кар-тин природи з життям та долею героїв. Наприклад, повість «Тарас Бульба» вся наповнена ніжною материнською любов’ю, а україн-ський степ є уособленням матінки-Батьківщини.

«Она, степь, уже давно приняла их всех в свои зеленые объятия…». Безмежний широкий степ, по якому «никогда плуг не проходил», відкриває радість від спілкування з квітучою при-родою. «Вся поверхность земли представлялася зелено-золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов. Черт вас возьми, степи, как вы хороши!»

Опис Дніпра – це захоплюючий поетичний гімн головному символу нашої Батьківщини. «Чуден Днепр при тихой погоде… Редкая птица долетит до середины Днепра. Пышный! Ему нет равной реки в мире. Чуден Днепр и при теплой летней ночи, когда все засыпает – и человек, и зверь, и птица; а Бог один вели-чаво озирает небо и землю и величаво сотрясает ризу…».

Відчуття цнотливості й неозорості природи, де все диво-вижне й святкове, а на душі світло й радісно, охоплює мене, нала-штовує на поетичний, піднесений лад. Зміст подібних краєви-

125


дів – це процес пізнання світу, коли в одиничному відкривається загальне і вічне. Сам М.В. Гоголь як митець розкриває таємниці, вселенські масштаби української ночі, залучаючи до цього своїх героїв, а разом з ними й читачів. Тому і сьогодні нас хвилює та бентежить риторичне питання: «Чи знаєте ви українську ніч?»

Перечитуючи ще раз безсмертні твори М.В. Гоголя, розумію, що він мій улюблений письменник. Його творчість дає змогу не відчувати швидкоплинності часу. Літературні персонажі, ство-рені геніальною уявою М. Гоголя, існують і зараз, живуть поруч зі мною у м. Херсоні. Це ті, які переймають бусурманські звичаї, цураються рідної мови, зраджують побратимство, віру, Батьків-щину. Письменник дає нам змогу зіставити: були наші героїчні пращури такими, як Тарас і Остап Бульби, а стали Іванами Іва-новичами та Іванами Никифоровичами. Автор підніс нам під очі свічадо, а ми в ньому бачимо своє правдиве відображення. Отже, проблеми, які підіймав у своїй творчості М.В. Гоголь, актуальні і в наш час, бо вони спонукають задуматись, що нам треба зробити для відродження духовності українського народу. Я переконана, що М. Гоголь є для нас яскравим зразком для наслідування, бо уособлює в собі могутню духовну силу, величезну життєву енер-гію, яка буде вічно працювати на Україну.

126

МІЙ ГОГОЛЬ

Кожен із нас має право називатись земляком Гоголя, бо саме тут, в Україні, обвінчалися батько і мати великого письмен-

ника, а в невеличкій скромній церковній книзі з’явився запис про народження малюка Миколи. Для росіян він – «Николай Васильевич», для українців – Микола Васильович, римські дру-зі називали його «Синьйор Нікколо», для людства ж він просто Гоголь, великий чародій слова, людина, котра має дар проникати в найпотаємніші глибини душі людської. Погодьтеся, багато що означає бути земляком такого митця, дихати тим же повітрям, яким дихав Гоголь у свої найсвітліші роки, відчувати під собою ту землю, теплу та плодючу, по якій колись бігав малюком і яку, без сумніву, згадував письменник, коли подорожував, як мате-ринську ласку, як найвищий дар буття. Земля України – це вона виростила Гоголя, і притому не тільки фізично, але й духовно, з дитинства оточивши красою поезії, розливом пісенної творчості, епічною величністю душі, фантастикою легенд, казок, яскравою образністю – всіма плодами народного духу.

Свої найкращі роки дитинства і юності Микола Гоголь провів в Україні. Він народився 20 березня за старим стилем (1 квітня за новим) 1809 року в селі Великі Сорочинці колишнього Мир-городського повіту Полтавської губернії в тодішній Малоросії, в яку була перетворена колишня Україна. Серед предків майбут-нього письменника були й такі, що увійшли в історію. Це козаць-кий гетьман Остап Гоголь, ім’я якого згадується в літописі про визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького. Батько, Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777–1825 рр.), був люди-ною обдарованою: писав вірші, комедії, мав успіх як талановитий оповідач, керував любительським театром свого родича Д. Тро-щинського, маєток якого знаходився у с. Кибинці. Василь Пана-сович був не лише актором і режисером, а й українським драма-тургом і поставив два власні водевілі на сюжети з українського побуту. Батько Миколи Гоголя – це людина, яка виросла і про-вела все своє життя в скромній сільській місцевості. Він любив усією душею сім’ю та Батьківщину. Гоголь-старший володів даром розповідати цікаво, про що б йому не заманулося, і при-правляв свої розповіді вродженим українським комізмом. Довгий

ГУЛЮК Лілія Вікторівна

учениця 8 класу Луцького НВК «Гімназія № 14» Волинської області

ГОГОЛЬ І УКРАЇНА(нарис)

127


час батько Гоголя був на службі в полтавському «Малоросій-ському поштамті», в якому дослужився до «губернського секре-таря і титулярного радника». У 1805 р. одружився з молодень-кою 14-річною Марією Косяревською, пішов у відставку в чині колезького асесора і з того часу постійно жив з нею в с. Васи-лівці. Батько турбувався про освіту сина. Мати, Марія Іванівна (1791–1868 рр.), отримала хорошу домашню освіту, володіла німецькою і французькою мовами, любила літературу і музику, знала безліч народних легенд і розповідала їх дітям, до вихо-вання яких ставилась відповідально. Друзі і знайомі Миколи Васильовича вважали її жінкою незвичайною. С.Т. Аксаков писав: «Поглянувши на Марію Іванівну…й порозмовлявши з нею декілька хвилин від душі, можна було зрозуміти, що у такої жінки міг народитися такий син… Вона вся сповнена самовіддачі і тихої любові до своїх дітей».

Початкову освіту Микола Гоголь здобув удома. Восени 1818 р. його віддали на навчання до Полтавського повітового училища, де він провчився лише рік. У Ніжині було відкрито гуманітарну гімназію вищих наук (ліцей), куди, за клопотанням Трощинського, батькові вдалось влаштувати сина. Гоголь набув величезної популярності серед гімназистів і став душею това-риства завдяки своєму гумору і акторським здібностям. Коло його друзів – це Іван Нащенко, Микола Прокопович, Олександр Данилевський, Костя Базілі, Євген Гребінка, Григорій Висоцький та інші. Микола Гоголь був душею хлоп’ячої компанії, веселим витівником, природженим коміком.

У гімназії було організовано учнівську бібліотеку, і нею заві-дував Гоголь; був театр, і Гоголь грав у виставах; всі, хто бачив його на сцені, були впевнені, що він неодмінно стане комічним актором. Гоголь ще в гімназії почав писати в різних жанрах, про-бував свої сили в поезії, прозі, драматургії. Гоголь-гімназист вия-вив себе і як прихильник художньої літератури. Він читав із задо-воленням, захоплювався творами як російських, так і українських письменників. Загалом він був мрійливим, з високими та благо-родними помислами юнаком. Після закінчення гімназії Гоголь переїхав до Петербурга, і через деякий час він зрозумів, що його покликанням є література.

Гоголь часто подорожував, і це допомагало йому в написанні творів. Так, наприклад, поїздка в Київ допомогла в описанні Дні-пра («Страшна помста»), поїздка в Миргород дала матеріал для знаменитої «Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іва-ном Никифоровичем». Микола Гоголь побував у багатьох містах України і отримав чудові враження.

На березі повноводої річки Псел розкинулося с. Великі Соро-чинці. Колись із родового с. Василівка (Янівщина) сюди приї-хала мати Гоголя, Марія Іванівна. Саме тут народився письмен-ник, але прожив він у цьому селі лише два тижні. Все дитинство минуло в с. Василівці. Коли ми, читачі ХХІ століття, дивимося на

128

МІЙ ГОГОЛЬ

ці старі фотографії, то здається, що відчуваємо атмосферу Васи-лівської садиби. На ній можна побачити широкий ставок і неви-сокий будинок з білими колонами, вузькими вікнами і клумбою біля входу. Звідси Гоголь виїжджав в Полтаву, Ніжин, Петербург, Москву, за кордон. Сюди з різних міст приходили його листи. «…Бачу все миле серцю, – бачу вас, бачу дорогу Вітчизну, бачу тихий Псел, який іскриться крізь легке покривало», – писав Микола Васильович батькам з Ніжина. Мене зацікавило те, яким способом Гоголь розводив дерева, облаштовував сад. Після остан-ньої подорожі Гоголя до Василівки з’явилась кленова алея. Дани-левський, друг дитинства Гоголя, твердив: «Улюбленим його заняттям було розведення дерев у саду, це приносило йому задо-волення в короткі години відпочинку». Старий дідівський сад, де так любив гуляти Гоголь, облаштований у стилі всіх українських садів. Його дерева високі і гіллясті. По сторонах тінистої доріжки, яка йшла вправо від садового балкона, в останнє Гоголеве перебу-вання тут з’явилися з десяток молодих деревець клена і берези. Далі, на луговій поляні, він посадив декілька жолудів, які дали весною свіжі та сильні побіги. Бажання Гоголя було дивне. Він посадив тільки одну алею на березі ставка, а інші дерева були роз-кидані. Гоголь не любив симетрії. Він підіймався на гірку або про-сто ставав на лавку, набирав жменю камінців і кидав їх: де падали камені, там він саджав дерева. До того часу на місці саду був вели-кий луг. Гоголь любив і саджав тільки такі дерева: клен, липу і дуб. Також письменник постійно прагнув поправити і перебу-дувати будинок, переробити в ньому печі, замінити двері, збіль-шити вікна і перебрати підлогу. Він брав участь в малюванні стін будинку українськими орнаментами. Микола Васильович від-відував різні культурні місця Полтавщини разом з родичами і другом О. Данилевським в Диканьці, Яреськах, Миргороді. Вра-ження від цих подорожей залишилися в душі письменника на все життя. Картини рідної природи зачаровували, радісно хвилю-вали, розвивали уяву Гоголя, і пізніше красу української природи Гоголь описав у «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Я отримала незвичайне задоволення, прочитавши «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Немало сторінок життя і творчості Гоголя зв’язано з Черні-гівщиною, яка з законною гордістю вважає його своїм земляком. Саме в Чернігові, у Ніжині, проходило навчання Гоголя протягом семи років – з травня 1821 р. – по червень 1828 р. У цьому місті почав формуватись світогляд, естетичний смак, громадянське самопізнання, талант генія української літератури. З Ніжином зв’язані перші літературні починання Гоголя, які він спочатку віддавав на суд друзям. Його твори читали в літературному крузі, і там вони зазнавали успіху. Проте після критики друзів деякі твори письменника знищувалися, як, наприклад, повість «Брати Твердиловичі», поема «Розбійники», «Росія під ярмом татар» і «Дещо про Ніжин, або Дурням закон не писаний», – в остан-

129


ньому висміювалася ніжинська знать. У Ніжині була створена романтична поема «Ганц Кюхельгартен», яку Гоголь написав під псевдонімом «В. Алов». Проте цей твір не сприйняли належним чином, і письменник жалів, що надрукував його. В Ніжині ство-рено музей, де зберігається уривок з поеми «Бахчисарайський фонтан», переписаний одним з учнів гімназії, та багато забороне-них колись книг, які читав Гоголь. Важливу роль у житті Миколи Васильовича відіграв театр, засновником, актором і декоратором якого був він сам. Також письменник любив відвідувати ярмарки в передмістях Ніжина, зокрема в Магерках. Свої спостереження він записав у «Книгу всякої всячини, або Кишенькову енцикло-педію». У Гоголя є безліч книг, у яких описано звичаї і тради-ції Чернігівщини. І це, я думаю, характеризує його як істинного українця, якому не байдуже минуле рідного краю.

Перший раз у Києві Гоголь побував ще в 1827 р., під час вес-няних канікул, разом з професором Ніжинської гімназії вищих наук Н.Г. Білоусовим. Місто полонило уяву юного Гоголя красою природи, пам’ятками старовини. Особливо покорив 18-річного юнака весняний Дніпро. З цієї першої подорожі Київ став мрією митця, містом його надій, сподівань, з яким він думками зв’язував своє майбутнє життя. Любов до Києва поєднувалась у Гоголя з любов’ю до України. Тому він виявив велике бажання дізнатися більше про це місто і хотів викладати зі своїм другом М. Мак-симовичем історію в університеті Києва, але ця мрія не здійсни-лася. Проте Гоголь і далі хотів назавжди залишитись у Києві, купити будиночок. Ми можемо з впевненістю сказати, що через все життя Гоголь проніс любов до Києва, часто згадував його у своїх творах («Вій», «Тарас Бульба», «Страшна помста»).

В останні роки свого життя Гоголь двічі побував в Одесі. Вперше він прибув сюди 16 квітня 1848 р. з Константинополя на кораблі «Херсонес». Саме тоді в місті ввели карантин через поширення епідемії холери. Під час карантину Гоголь жив у дво-юрідного брата матері А.А. Трощинського на Надєждинській вулиці (нині вулиця Гоголя). В Одесі, як нам відомо з біографії письменника, Гоголь познайомився з братом Пушкіна – Львом, який в той час служив на митниці. Вдруге він прибув до Одеси 24 жовтня 1850 року і всю зиму та осінь працював над дру-гим томом «Мертвих душ». Гоголь любив відвідувати одеський театр. Він часто бував у будинку Кандиби на розі Херсонесь-кої і Торгової вулиць (тепер ріг вулиць Пастера і Червоної Гвар-дії). У цьому будинку для нього була відведена спеціальна кім-ната, де він працював над своїм твором. Влітку письменник часто бував на дачі Рєпніних біля Малого Фонтану. Тільки 27 березня 1851 року Гоголь відправився на Полтавщину. Читаємо зі спога-дів, що письменник мріяв ще раз приїхати в Одесу, але ця мрія не здійснилася, бо через рік Гоголь пішов із життя.

Мене вражає те, наскільки Гоголь, подорожуючи, цікавився українськими звичаями. А любов до народної творчості, як

130

МІЙ ГОГОЛЬ

відомо, йому прищепила мати. Вона знала багато українських пісень, легенд і переказів і вміло та цікаво їх розповідала. Тому Гоголь почав збирати народну творчість ще коли був гімназис-том. Усе це знадобилося йому для написання повістей, виданих під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки». Ці повісті, напи-сані від імені пасічника Рудого Панька, ввібрали в себе укра-їнські народні оповідки й пісні, гомін ярмарку, осяяну сонцем широчінь й аромати рідного краю. Кумедне тут органічно поєд-нане з жахливим, а слова та поняття, уживані саме українцями, надають творам яскравого колоритного забарвлення. Ці повісті мали величезний успіх. Сам О. Пушкін казав: «Вечори на хуторі біля Диканьки» – …вони вразили мене. Ось справжня веселість, щирість, невимушена, без манірності».

Повісті Гоголя зачарували мене своєю свіжою мовою. Пись-менник чудово знав як розмовну, так і художню мову, володів нею і навіть писав деякі листи друзям. Зроблений Гоголем аналіз українських пісень і досі вражає нас тонкістю, спостережливістю, проникливістю, тією глибиною розуміння, яка, мабуть, дається тільки любов’ю. Микола Васильович зробив багато чого для роз-витку української культури. Він ставив досить багато п’єс україн-ською мовою, створив бібліотеку ще в роки юності, багато вивчав історію і традиції країни. В пам’ять про видатного митця в Укра-їні зведено пам’ятники і музеї Гоголя, відвідавши які ми можемо краще пізнати життя письменника.

Микола Гоголь вніс у російську літературу яскраві образи волелюбного українського народу, його легенди та історичну героїку, його життєрадісний гумор і склад мови. Протягом усього життя письменник уважно стежив за фольклорними виданнями, а також сам збирав історичні матеріали, українські народні думи, писав статті на історичні теми. Найважливішим підсумком цієї його праці став твір «Тарас Бульба», вміщений до збірки повістей під назвою «Миргород». Перед читачами постала жива, яскрава історія українського народу, його боротьби за національну неза-лежність. У цій боротьбі гартувались могутні характери, міцні натури українських козаків, які приваблювали Гоголя своїм геро-їзмом і безмежною любов’ю до рідної землі. У козакові він бачив рідну душу, справжнього патріота Батьківщини.

Вершин реалізму і сатири Гоголь досягає в комедії «Ревізор» і романі-поемі «Мертві душі». За словами Гоголя, в «Ревізорі» він зібрав докупи все погане в країні і разом посміявся з усього, а єди-ною чесною і благородною особою в комедії є Сміх. Ці шедеври Гоголя увійшли в світову літературу. Ім’я письменника стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс. Своїми творами Гоголь прославив Україну. І ця слава й досі не згасла. При одній тільки згадці про Гоголя всі навкруги стають людяніші, в очах іскриться щирість, ніби на- зустріч йому, живому, запалюються веселою добротою і радістю.

Хіба визнання – це не безсмертя генія?

131


ТРАВНЕВА ЕЛЕГІЯ

Які прекрасні ночі в Україні!Коли панують травень і весна.Бредуть видіння срібні, ніжні тініІ неба волошкова глибина.

У ніч таку Левко коханій ГанніПро панночку утоплену казав.Її згубив отець в своїй пошаніДо жінки – відьми злої, як оса.

Хорошою була прекрасна панна,Та, як простолюдинка, дім мела.Все ж батько – сотник – діяв невблаганно –Донька із дому босою пішла.

Знайшла притулок у воді глибокій,Очолила русалок цілий рій,Щоб мачуху страшну, лиху й жорстокуПозбавити життя в нічній порі,

В історії цій вічна справедливістьВсім допоможе покарати зло.І для Левка теж з‘явиться можливість,Щоб його щастя ніжно зацвіло.

КИРИЛОВА Оксана Миколаївна

учениця 11 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 78 м. Львова

132

МІЙ ГОГОЛЬ

УКРАЇНСЬКІ НОЧІ

Микола Гоголь так писав про ночі,Що сходять на Вкраїну із небес,Аж серце мимоволі злинуть хочеВ те царство срібних привидів й чудес.

Бо українська ніч завжди чарівна:У травні, влітку чи перед Різдвом.П‘янка й божественна, немов царівна,Чарує світ дивами й ніжним сном.

Зірки горять над світом і в полоніВраз застигають між дніпрових хвиль.Тримає річка всіх у темнім лоні,І жодна не втече уже звідтіль.

Старий Дніпро тихесенько воркуєЗ лісами, горами, лугами й, біжучи,Він, наче дід, усе бурчить, нудьгує,У Чорне море скаргу несучи.

133


Згадую свою прогулянку з мамою в міському парку. Йдемо з нею центральною алеєю. Над головою сплітаються крони де-

рев. Постояли біля Вічного вогню. Мама завжди приносить кві-ти, а я кладу їх до підніжжя пам’ятника сакчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Тіниста алея вабить прохоло-дою, в кінці її я бачу скромне погруддя.

– Мамо, хто цей чоловік? – Гоголь. Він письменник. – Він писав казки? Як Пушкін?Тоді мені здавалось, що всі письменники працювали над сво-

їми творами тільки для нас, дітей. – Пам’ятаєш, ми з тобою дивились кінофільм про козака

Вакулу, красуню Оксану і чорта? – Так це він написав? Як цікаво! З того часу Гоголь став для мене близьким. Зачувши це пріз-

вище, я одразу ж згадувала Вакулу, який летів у зоряному небі і цупко тримав за хвіст чорта, і Оксану, яка не могла надивитись на своє відображення в дзеркалі.

Коли я знову приходила з мамою в парк, то зразу ж тягнула її в кінець алеї, до погруддя Гоголя. Я ще не знала, чому саме йому стоїть пам’ятник біля входу в санаторій «Саки». Мама пояснила все дуже просто:

– Він тут лікувався. І коли в шостому класі вчителька написала на дошці тему

уроку: «М.В. Гоголь, «Ніч перед Різдвом», я відчула, що зустрі-лась із давнім добрим знайомим і подумки подякувала долі, що колись дуже давно Гоголь приїхав до Сак, лікувався тут, приймав грязеві ванни, а я тут живу, ходжу по цій землі, берегом солоного озера, де ступала нога великого письменника.

Великого!.. Яке слово! Чи кожного письменника можна назвати великим? Велич Гоголя осмислила пізніше, коли навча-лась у дев’ятому класі.

І я відвідала місцевий історико-краєзнавчий музей, довго стояла біля стендів, що розказували про перебування М.В. Гоголя на Сакському грязевому курорті. Як живий постав переді мною письменник на картині художника В. Корнєєва «Гоголь в Саках».

КОРЕНБЛАТ Катерина Ігорівна

учениця 10 класу Сакської ЗОШ I–III ступенів № 3 Автономної Республіки Крим

МІЙ ГОГОЛЬ

134

МІЙ ГОГОЛЬ

Читала вірш, присвячений письменнику, радянського поета Давида Кугультинова, що відпочивав у нашому місті.

Після «Ночі перед Різдвом» я з великою насолодою про-читала «Вечори на хуторі біля Диканьки». Скільки веселощів і гумору! Як сміялась над пригодами гоголівських героїв. І як заходилось від страху моє серце, коли я читала його «Майську ніч, або Утоплену».

Особливо мене вразили картини природи. Прекрасною музикою прозвучали рядки: «Чуден Днепр при тихой погоде...» А переді мною не Дніпро, а ласкаве, обсипане блискітками полудне-вого сонця, таке рідне і раптом таке нове для мене море. Я любу-юсь його спокійною величчю, воно страшить і захоплює, коли раптовий вітер підіймає хвилю до самого неба, відкриваючи між хвилями таку безодню, що очі заплющуються самі собою.

Чудовий Дніпро... Прекрасне море... Як перегукуються в моїй душі ці рядки! Та хіба тільки на море змусив по-новому погля-нути мене Гоголь!

«Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии! Как томительно жарки те часы, когда полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувший в неге, обнимая и сжигая прекрасную в воздушных обьятиях своих! На нем ни облака. В поле ни речи. Все как будто умерло; вверху только, в небесной глубине, дрожит жаворонок, и серебряные песни летят по воздушным ступеням на влюбленную землю, да изредка крик чайки или звонкий голос перепела отдаются в степи... как полно сладострастия и неги малороссийское лето!»

Так вже трапилося, що далі Криму я не була ніде, але Гоголь зумів познайомити мене з любою його серцю Україною. Я відчула красу її природи. Пейзаж степового Криму блідніший в кольорах, простіший, але в ньому є своя чарівна особливість. Хай непиш-ний, непоказний, але рідний. Адже рідною стала для мене і Укра-їна – моя країна, моя Батьківщина. Колись я обов’язково побуваю на Полтавщині – батьківщині великого Гоголя, познайомлюсь з побутом і звичаями українського народу.

У гоголівських творах відображено не тільки природу Укра-їни, життя народу. В них з’являється і сатирична спрямованість. Глядач п’єси «Ревізор» сміється, але іншим, якимось злим смі-хом, сміхом крізь сльози. В комедії «Ревізор» Гоголь відкрив для мене світ чиновників-хабарників, безпринципних пристосуван-ців. Вони знають, що від їх дій і рішень залежить доля багатьох жителів міста, але думають і клопочуться лише за себе. З кожною новою дією разкриваються їх безпечні і недалекі натури. Місь-кий голова Сквозник-Дмухановський – найголовніша людина в місті. Він грубий і слизький як вугор, але досить не дурний, дуже цінує своє становище, оскільки воно приносить йому гроші, дає владу. Я зрозуміла, що він жадібний, як і решта чиновників, ніколи не промине того, що пливе йому прямо в руки. Любов

135


до грошей не знає меж: він обкрадає купців, використовує дер-жавні гроші для власної потреби. І за свої вчинки не відчуває провини.

А хіба відчувають свою провину сучасні сквозняки-дмухановські? І не важливо, де вони правлять – в селі, малень-кому містечку чи у великому сучасному місті. В травні місяці стало відомо, що керівників міста Алушти піймали на хабарі. І що далі? Відповідь я знайшла в Гоголя. Суддя Ляпкін-Тяпкін багато в чому схожий на міського голову, працює погано, бере хабарі мисливськими цуценятами і не вважає це злочином.

Хабарництво процвітає не тільки в суді. Не дай Боже попасти вам у лікарню. Не можна всіх лікарів стригти під одну гребінку. Є одержимі і відповідальні лікарі, яким довіряєш своє здоров’я і життя, а є й такі, як Земляника, який вважає, що «человек простой если умрет, он и так умрет; если выздоровеет, то и так выздоровеет». Тому-то люди в таких лікарнях «выздоравливают как мухи». Нічим не кращий наглядач училищ Хлопов і почтмей-стер Шпекін. Всі ці люди не хочуть і не вміють працювати чесно. Приїзд ревізора вивів із рівноваги і об’єднав всю цю братію, але я думаю, що це ненадовго, адже з перевіряльниками вони спілку-ються на тій мові, яка їм відома.

Гоголь навчив мене придивлятись до людей, він умів висвіт-лити людське самовдоволення і ницість, виставити на суд читача пиху, чванство, тупість і паскудство. Але Гоголь примушує і замислитись про цінність людської особистості, її красу. Чим вона визначається? Тим, чому присвячує себе людина, – піклу-ється про своє особисте життя чи служить людям. Разом із авто-ром ми перенесемось в далеке минуле України. З його геро-ями беремо участь у гарячому бою під стінами фортеці містечка Дубно, билинними богатирями постають перед нами Кукубенко, Степан Гуска, Бовдюг, курінний отаман Балабан, Остап, Тарас Бульба. «Есть ли порох в пороховницах? Не ослабела ли казац-кая сила? Не гнутся ли казаки?» Цей голос Тараса Бульби дій-шов до нас через віки.

«Не ослабла козацька сила!» – хочеться сказати, коли слу-хаєш розповіді ветеранів, читаєш художню літературу, дивишся кінофільми, знайомишся з документальними матеріалами про найстрашнішу війну в історії людства. Такого глибинного розу-міння традицій культури, моральних цінностей свого народу немає в жодного письменника, окрім Гоголя. Він не тільки май-стер художнього слова, а й досліджувач історії й етнографії свого народу, чудовий мовознавець. Створюючи твори російською мовою, Гоголь повною мірою зберігає мелодику й поетику укра-їнської мови.

Сам Гоголь в листі до А. Смирнової писав: «Какая у меня душа, хохлацкая или русская? Я сам не знаю. Знаю, что никак не дал бы преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином. Обе природы щедро одарены

136

МІЙ ГОГОЛЬ

Богом, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в дру-гой: явный знак, что они должны пополнить одна другую».

Я живу в Криму, де зібрались представники різних націо-нальностей: українці, росіяни, євреї, татари, болгари, караїми, молдавани, вірмени. Але це не заважає нам розуміти й поважати один одного, цікавитись творчістю українських, російських пись-менників. Культура одного народу обов’язково збагачує й куль-туру іншого.

Мене й моїх однолітків вразили герої гоголівських творів. Іноді здається, що Гоголь не тільки добре знався на сучасному йому житті, а й зазирнув у наше сьогодення. Розмірковуючи про поему Гоголя «Мертві душі», В. Бєлінський писав: «Те же Чичиковы, только в другом платье... не скупают мертвых душ, а подкупают живые души на свободных парламентских выборах!.. Парламентский мерзавец образованнее какого-нибудь мерзавца нижнего земского суда; но в сущности они не лучше друг друга». Дійсно, це так. Під час просто безкінечних виборів купують голоси грішми, ковбасою, крупою. Стежачи за подіями в нашому парламенті, згадую слова Леоніда Філатова:

Ну и ушлый вы народ, Аж нас оторопь берет! Всяк другого мнит уродом, Несмотря, что сам урод.

Страшно жити в такому світі. Але письменник вселив у мене мені віру, що народ, який дав світу Гоголя, сила духу, моральна чистота і гідність якого з такою любов`ю зображена в безсмерт-них гоголівських творах, не може бути бездумним електоратом і скаже нарешті своє мудре слово.

Знову стою біля давно знайомого погруддя. Його створив Петро Федосійович Мовчун, лауреат Державної премії СРСР, заслужений художник України, закоханий в творчість письмен-ника. Пам`ятник вийшов вдалим – в лукавому погляді помітна легка іронія, начебто Гоголь, який все розуміє, говорить: «Щось, панове, мало змінилося у вас за 170 з лишком років... Що? Все ті ж проблеми?.. Не падайте духом. Все буде добре».

137


Мало є письменників, що залишили потомкам стільки зага-док зі своєї творчої лабораторії, як Гоголь. Чимало таких

неясностей ми знаходимо в його знаменитій п’єсі «Ревізор».Загальновідомий факт, що сюжет твору був підказаний Гого-

леві Пушкіним. В своєму листі письменник звертається до Пуш-кіна з проханням: «Зробіть ласку, дайте який-небудь сюжет, хоч який-небудь смішний чи не смішний, але російський чисто анекдот».

Сюжет – перша загадка «Ревізора».Достовірних даних про розмову Пушкіна з Гоголем на тему

про «російський чисто анекдот» немає. Гоголь запевняв, що заду-мом «Ревізора» він зобов’язаний Пушкіну так само, як задумом «Мертвих душ». Але подібні свідчення Гоголя слід сприймати критично. Адже Гоголь переконував Плетньова, що саме він умо-вив Пушкіна видавати журнал «Современник», обіцяючи спів-робітництво і повну підтримку. Очевидно, Гоголь щиро вірив, що все було саме так, бо часто видавав бажане за дійсне. Всі ці свід-чення його належать до часу, коли він гостро відчував обов’язок перед пам’яттю покійного Пушкіна.

Разом з тим, можна думати, що така розмова у Пушкіна з Гого-лем відбулася. Побічним свідченням цього є слова самого Пуш-кіна, напівжартома сказані ним своїм близьким: «З цим малоро-сом треба бути обережним, він оббирає мене так, що й кричати не можна».

Пізніше на вечорі у Аксакова Гоголь розповідав у гуртку молодих земляків, що Пушкін подав ідею «Ревізора», описавши пригоди відомого видавця Свиньїна в Бессарабії, де той вида-вав себе за видного петербурзького чиновника і був зупинений лише тоді, коли почав приймати прошення від колодників. Павла Петровича Свиньїна знав і Гоголь.

Там же у Аксакова Гоголь сказав, що пізніше чув він немало подібних історій, зокрема про якогось Волкова. Очевидно, про Волкова чув він від Петра Івановича Балабіна, в сім’ї якого колись був домашнім учителем. В 1829 році, коли Балабін був начальни-ком Петербурзької жандармської округи, він підготував доповідь

КРАВЧЕНКО Тетяна Вікторівна

учениця 11 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 м. Краснодона Луганської області

ЗАГАДКИ «РЕВІЗОРА»(есе)

138

МІЙ ГОГОЛЬ

на запит Бенкендорфа про діяльність авантюриста П.Г. Волкова, вологодського поміщика, що видав себе за ревізора, брав хабарі і ходив по іменинах. Волков був відомий і в Петербурзі: колись він тут оголосив про видання журналу, зібрав гроші на перед-плату і не виконав, звичайно, своїх обіцянок.

А найцікавіше, мабуть, те, що в ситуацію такого «ревізора» потрапив сам Пушкін. 1833 року він поїхав в Оренбурзьку губер-нію збирати свідчення про повстання Пугачова. Губернатором в Оренбурзі був тоді Василь Олексійович Перовський, молод-ший брат автора «Двійника». Перовський сам пописував, дру-жив з Жуковським, був близький до пушкінського кола. Пушкін пробув у нього день, а потім разом з чиновником, що служив у губернатора, письменником Володимиром Далем, пізніше авто-ром знаменитого словника російської мови, поїхав у колишню столицю Пугачова. Тим часом Перовський одержав від нижего-родського губернатора депешу, в якій той просив встановити за Пушкіним таємний нагляд. І Пушкін, і Перовський, і Даль вва-жали, що нижегородський губернатор прийняв Пушкіна за таєм-ного ревізора. Між тим козаки надіслали Перовському донос, що невідомий чоловік, собою невисокий, смаглявий і кучерявий, підбиває їх на пугачовщину, а сам, видно, антихрист, бо замість нігтів на руках кігті (Пушкін мав довгі акуратно обстрижені нігті).

Неясність історії з сюжетом давала підстави одним літерато-рам твердити, що Гоголь взагалі не міг будувати сюжети, іншим, навпаки, що Гоголь і не потребував пушкінської поради: адже сюжет фальшивого ревізора був широко розповсюдженою літе-ратурною схемою. В останні роки перед появою комедії Гоголя цей сюжет використали Квітка-Основ’яненко і Вельтман, та й сам Гоголь грався в ревізора по дорозі з України, ще до листа Пушкіну.

У згаданому листі до Пушкіна Гоголь мотивував своє про-хання про сюжет тим, що п’єса потрібна йому не тільки для душі, а й для «живота», бо університетського жалування не вистачає. Це друга загадка «Ревізора», адже у Гоголя готова була комедія «Одруження», над якою він працював два роки, були і фрагменти інших п’єс. Несподівано для друзів, які з захопленням зустріли «Одруження», він відмовився давати комедію в театр і повністю переключився на новий задум.

Чим задум «Ревізора» затьмарив йому все, що витало над ним уже кілька років? Чому, одержавши пораду Пушкіна, Гоголь полишає вже готову п’єсу і з небувалим піднесенням кидається на «анекдот», тисячу разів надрукований, розказаний і відпра-цьований в різних видах.

До певної міри це можна пояснити впливом на нього статті Бєлінського: молодий критик вбачав силу Гоголя в «реальності» його творчості на протилежність літературі «ідеальній». Без сум-ніву, Гоголь все більше тяжіє до сюжетів з навколишньої дій-

139


сності. Але чи повне таке пояснення? Що таке у нього сюжет, наскільки, власне, гоголівські сюжети міцні?

Поглянемо під цим кутом зору на пригоду Хлестакова.Найбільш невдоволений Гоголь був виконанням ролі Хлес-

такова, бо вважав її центральною роллю п’єси і боявся карикатур-ного, клоунадного трактування образу. Можливо, лише останній в його житті спектакль у Москві з прекрасним актором Шумським у ролі Хлестакова більш-менш задовольнив його, але далеко не повністю.

Здавалось би, яка різниця, який Хлестаков служитиме викриттю самодержавної провінції – чи трактований глибоко психологічно, чи поданий у водевільному стилі? Адже Хлеста-ков – ніщо, фікція. Його не можна навіть назвати заповзятливим авантюристом. Він бреше, щоб утвердити свою неіснуючу інди-відуальність, роздувається від пихи і врешті-решт лопається, як надувна кулька.

Чому ж тоді Гоголь з таким невдоволенням говорив, що вихо-дить п’єса «Городничий», а не «Ревізор»? Отже, не випадкова та обставина, що фіктивна соціальна роль Хлестакова – ревізор – дала назву п’єсі? Виходить, п’єса передусім про Хлестакова, а не про царство городничого?

Можна думати, Гоголь не прийняв би такого висновку. Йому властиве було розуміння спектаклю як цілого. Хлестаков виступає швидше в ролі головного колеса життєвої і театраль-ної машини. Як же може таке ніщо, як Хлестаков, бути двигуном якогось руху? В цьому й полягає суть гоголівського задуму, чи можна навіть сказати – відкриття.

Будучи нічим, Хлестаков не просто роздувається. Роздува-ючись, він заповнює собою ту соціальну форму, яка приготов-лена для нього суспільством провінційного міста і в яку він попав випадково. Він став для міста усім, залишившись нічим.

Тема авантюри була підказана самим життям. У дослідженні Ю.М. Лотмана природи хлестаковщини широко показане соці-альне тло авантюризму уявного ревізора, закономірність цього явища для миколаївської імперії. В Росії самозванці і чутки про самозванство жили, починаючи із сакралізації самодержавної царської влади і аж до реформи 60-х років ХІХ століття. Живу-чість ідеї самозванства була пов’язана з уявленням про харизму влади, якою особа царя наділялась і яку можна було від нього відділити і присвоїти іншому. Хлестаков присвоює собі харизму ревізорської влади випадково. А коли харизма влади виходить від посади, а не від чеснот особистості, її супроводжує страх.

В атмосфері страху починається дія «Ревізора», страх про-довжує жити і тоді, коли напруга очікування розплати нібито спадає. Чим ближче кульмінація ілюзорного полегшення – сва-тання Хлестакова, – тим смішніші персонажі з кола городничого. Але сміх немов міняє свої барви. Комічні сцени давання хабарів Хлестакову, але зал сидів, тривожно затамувавши подих. Тут була

140

МІЙ ГОГОЛЬ

страшною дійсність, яку не міг пом’якшити авторський комедій-ний стиль.

Одночасні зізнання Хлестакова дочці й дружині городни-чого, введені в пізніші редакції п’єси, – кульмінація комедійної безглуздості. Це дуже смішно, але глядач, може, й сміючись, три-вожно питатиме себе: що ж це вони усі роблять?

Поєднання смішного і страшного в «Ревізорі» проливає світ і на загадку гоголівського ставлення до Хлестакова.

Покоління читачів і глядачів «Ревізора» сприймали і сприй-мають комедію як гостру соціальну сатиру. Поза всякими сум-нівами такою сатирою комедія Гоголя була не тільки незалежно від його власного бажання, але й згідно з його авторськими тлумаченнями.

Свідомий своїх цілей, Гоголь-сатирик висміює, викриває пороки суспільства, продовжуючи традицію Фонвізіна і Грибоє-дова. Комедія дидактична, автор її ставить перед собою конкретні завдання морального поліпшення суспільства.

Все це так. Але сильніші почуття, ніж холодна вольтерів-ська іронія, повинні були рухати автором «Ревізора». Які ж це почуття? Гнів, ненависть? Можна з певністю сказати: ні. Чис-ленні коментарі Гоголя говорять про наполегливе прагнення зна-йти людяні риси в найкарикатурніших персонажах. Особливо це стосується Хлестакова. Щоправда, авторські коментарі мають резонерський і просвітницький характер, підкреслюють, що в кожному сидить потроху Хлестаков. Та гніву і здорової злоби у Гоголя не видно.

Безсовісний брехун, Хлестаков обманює менше, ніж його господарі. В Хлестакові можна побачити багато і чисто гоголів-ських характерологічних рис. Гоголь нещадно ставився і до себе. В цьому відношенні «Ревізор» – важливий етап у розвитку само-свідомості Гоголя, який прагне виховати самого себе, подолати власні слабості.

Отже, все у Гоголя неоднозначне. Можливо, саме таким і повинен бути справжній майстер, великий талант – своїми тво-рами спонукати читачів до роздумів. І ці роздуми не про те, який був він, а про те, які ми.

141


Процес читання – творчий процес. Культурний рівень, звичка думати над прочитаним, особливості світогляду, психології,

характеру читача породжують оцінку книги. Автор, напружуючи свої душевні сили в пошуках вірного образу, правильного пово-роту дії, влучного слова, розраховує на талановитих, чуйних чи-тачів, що володіють творчим уявленням.

Я читаю Гоголя... Самостійно пройду шляхом, який намітив у творі автор. У різні історичні епохи літератори вирішували різ-номанітні завдання, і читацька увага зосереджувалась на тому, що було найбільш важливим і характерним для письменника, і про що він попереджав, іноді не даючи прямих висловлювань.

На початку третього тисячоліття я читаю твори, які були написані у першій половині ХІХ сторіччя. Уявляю, як Микола Васильович Гоголь писав при свічці, стоячи за конторкою, то тихо, то гучно щось шепочучи, а іноді, як справжній актор, почи-нав грати і все до дрібниць записував. А я читаю «для себе», від-шукуючи сторінку, яка за обсягом може не дорівнюватись дру-кованій. Вона може бути і цілою главою, і маленьким епізодом, і, навіть, окремою реплікою…

Можна йти до життя від книги, а іноді – до книги від життя. Я – запоріжець і дуже цим пишаюсь. Я – українець вірою і кров’ю, моє коріння тут, у цій землі. Запорізький поет Петро Ребро ствер-джує, що той не знає добре України, хто на Запоріжжі не бував. Запорізький край – край за порогами Дніпра, землі козацтва, землі любові... Я вважаю, що Гоголь написав про козацтво з любов’ю, що письменник має право на повагу та шану від нащадків запо-різьких козаків. Є у місті Запоріжжі вулиця Гоголя. Є у Запорізь-кому академічному українському музично-драматичному театрі імені В. Г. Магара вистава «Тарас Бульба». Є на острові Хортиця місця зйомок нової кіноверсії повісті «Тарас Бульба»... А хто з чоловіків – мешканців славетної землі Запорізької не шукав себе серед героїв відомої картини І.Ю. Рєпіна.

Підемо від життя до книги... «Тарас Бульба» – це сміливий, новаторський твір, який вперше з такою поетичністю, з такою художньою досконалістю відтворив героїчну атмосферу народ-ного життя, силу і привабливість народних характерів.

КРИВОНОС Сергій Володимирович

учень Запорізького професійного металургійного ліцею

Я ЧИТАЮ ГОГОЛЯ…

142

МІЙ ГОГОЛЬ

Повість має велику й складну творчу історію: уперше вона була надрукована в 1835 році в збірнику «Миргород», в 1842 році у другому томі своїх «Творів» Гоголь помістив «Тараса Бульбу» в новій, докорінно переробленій редакції. Робота над повістю три-вала з перервами дев’ять років: з 1833-го до 1842-го. Другу редак-цію «Тараса Бульби» було створено одночасно з роботою Гоголя над першим томом «Мертвих душ», тобто в період найбільшої ідейно-художньої зрілості письменника. Ця редакція стала глиб-шою за своєю ідеєю, своїм демократичним пафосом, досконаліша в художньому відношенні.

Серед творів російської та української літератури саме в повісті «Тарас Бульба» найбільш яскраво відтворено героїчну боротьбу українського народу за національне визволення. Ось яку оцінку дав твору критик В.Г. Бєлінський:

«…«Тарас Бульба» есть отрывок, эпизод из великой эпопеи жизни целого народа. Если в наше время возможна гомерическая эпопея, то вот вам её высочайший образец, идеал и прототип!»

Вільно розпоряджаючись історичним матеріалом, не від-творюючи ні однієї конкретної історичної події, майже жодного реального діяча, Гоголь разом з тим створив мистецьке полотно, у якому з геніальною художньою міццю розкрив справжню істо-рію народу, або, як казав Бєлінський, вичерпав «всю жизнь исто-рической Малороссии и в дивном, художественном создании навсегда запечатлел её духовный образ».

Запорізька Січ у зображенні Гоголя – це царство волі й рів-ності, це вільна республіка, в якій мешкають люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні, де виховуються сильні, мужні характери, для яких немає нічого вищого, ніж інтереси народу, ніж воля й незалежність Батьківщини. Січ – це вираз-ник високої моралі, суспільних відносин, позбавлених вигоди і дрібних життєвих розрахунків: «Так вот она, Сечь! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!» У розкритті цього могутнього нероздільного єднання Січі і всього українського народу відтворилися вірне розуміння Гоголем духу історичної епохи, глибина і зрілість історичного мислення художника.

Розмістилася Запорізька Січ на невеликих островах Дніпра, а знала її вся величезна Європа. Це була фортеця, яку захищали найкращі люди свого часу, які змогли не тільки відстояти неза-лежність України в ХVI – XVII століттях, але й надійно захис-тити Європу від ворогів.

Ось якою ми бачимо Запорізьку Січ у зображенні худож-ника Гоголя: дзвін ковальських молотів, дужі козацькі голоси, веселий сміх життєрадісних запорожців, а ще – закони, за якими жили ці діти вольниці, закони суворі, навіть жорстокі, але спра-ведливі. Тарас Бульба, відправляючи синів на Запоріжжя, гово-рить: «Вот где наука, так наука! Там вам школа, там только набе-ретесь разуму!»

143


Новаторське значення повісті «Тарас Бульба» полягає пере-довсім у тому, що головною силою історичних подій виступає в ній народ – як рушійна сила історичного процесу. Кожен з героїв є складовою частиною всього народу, виражає народний героїч-ний початок, який був притаманний і автору. Особлива вираз-ність, схвильованість розповіді, вторгнення письменника в хід подій, прямі звернення автора до своїх героїв, авторські від-ступи про козацьку славу, скорботу про загибель героїв, вико-ристання прийомів ліричного змалювання подій, широкі порів-няння, прийоми перебільшення підсилюють враження про силу і хоробрість козаків. У рішучих битвах з ворогом особливо прояв-ляється почуття товариства, яке поєднує всіх козаків і яке стало законом їх буття. Кожен з козаків вважає своїм обов’язком вря-тувати товариша, навіть, ціною власного життя. «Что ж за козак тот, который кинул в беде товарища? Первый долг и первая честь козака есть соблюсти товарищество», – таке визначення поняття товариства, зроблене Гоголем, на мою думку, є актуальним у нашому сьогоденні.

Героїчні образи, художньо змальовані епізоди військових подій, картини природи, особливий розумний гумор – все це дало змогу М.В. Гоголю висвітлити явища життя у всій їх реальності та істинності. Мене покорило уміння автора розкрити душевний стан і поведінку героїв в останні хвилини життя, коли немає часу на роздуми.

«Хоть бы кто-нибудь из близких присутствовал при его смерти.., хотел бы он теперь увидеть твёрдого мужа, который бы разумным словом освежил его и утешил при кончине. И упал он силою и воскликнул в душевной немощи:

– Батько! Где ты? Слышишь ли ты?– Слышу! – роздалось среди всеобщей тишины, и весь мил-

лион народа в одно время вздрогнул», – так, при загальній тиші, коли почули один одного син і батько, простився зі світом Остап. Зовсім по іншому пішов з життя молодший син Тараса – Андрій: «Оглянулся Андрий: перед ним Тарас! Затрясся он всем телом и вдруг стал бледен...

– Ну, что ж теперь мы будем делать? – сказал Тарас, смотря прямо ему в очи.

Но ничего не знал на то сказать Андрий и стоял, утупивши в землю очи...

Андрий был безответен.– Так продать? Продать веру? Продать своих? Стой же, сле-

зай с коня!Покорно, как ребенок, слез он с коня и остановился ни жив,

ни мёртв перед Тарасом. – Стой и не шевелись! Я тебя породил, я тебя и убью! – ска-

зал Тарас и, отступивши шаг назад, снял с плеча ружьё». Гадаю, що Тарасові було важко прийняти таке рішення. Адже

це його син, його дитина, найрідніше і найдорожче, що може

144

МІЙ ГОГОЛЬ

бути в людини. Але в цьому випадку патріотичні почуття пере-важили над батьківськими. Сила духу героя викликає повагу та захоплення.

Тарас цінував у людині передовсім мужність і відданість ідеалам Січі, він був нещадним до зрадників і боягузів. Тараса не зломили ані суворий суд над зрадником – молодшим сином, ані страта Остапа, ані загроза смерті. Сміливий, неприборканий, загартований в боях, він гаряче любить Батьківщину і завжди відданий своєму обов’язку.

Мужньо прийняв смерть Тарас: «Что, взяли, чертовы ляхи? Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся казак?» Жах-ливою була страта Тараса. Вогонь піднімався над вогнищем, захо-плюючи його ноги. Яку біль він витримував, але не впав духом. Останні слова до друзів, останній подих, остання порада, останнє слово їм, братам по духу!

Повість «Тарас Бульба» розкриває сутність могутнього народного руху: «Поднялась вся нация, ибо переполнилось тер-пение народа, – поднялась отомстить за посмеяние прав своих, за позорное унижение своих нравов, за оскорбление веры предков и святого обычая…»

Багато чому може навчити повість «Тарас Бульба», але треба уважно читати і перечитувати. Патріотизм, мужність – риси, яких бракує, на мою думку, не тільки моїм одноліткам, але і дорослим. Любити свою землю, свій народ треба так, як любив Микола Васильович Гоголь.

Долі героїв твору розкриваються в єдності з народним рухом. Перед нами, читачами, проходить галерея міцних духом, ніби вилитих з металу, людських характерів, багатих розумом і прони-заних глибоким патріотичним почуттям. Серця цих людей спо-внені осмисленою величчю справи, якій вони служать. Остап безстрашно йде на плаху, Бовдюг пристрасно закликає до «това-рищества», Кукубенко перед смертю висловлює свою заповітну мрію: «Пусть же после нас живут лучше, чем мы».

Майбутнє сучасної України – це молодь, яка має знати най-визначніші події з історії своєї держави, оскільки у народу, який не пам’ятає минулого, не може бути і майбутнього. Без мину-лого – немає майбутнього!

З давніх-давен людям було відоме «дерево життя» – гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ мину-лого, другий – сьогодення, третій – майбутнього. Зображення «дерева життя», які карбувалися на камені в далекі часи, дійшли до наших днів. Це свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного, і майбутнього. Як це розуміти? Все, що ми маємо нині, – наслідки минулих подій, а те, що відбувається зараз, породжує майбутнє. Отже, лише пам’ятаючи про помилки минулого, ми можемо сьогодні буду-вати майбутнє, враховуючи досвід минулих поколінь, і обрати правильний напрямок розвитку країни, а він для будь-якої нації,

145


представники якої бажають щастя, миру та процвітання своєму народові, – один. Незважаючи на всі труднощі та перешкоди, необхідно продовжувати любити і творити свою суверенну і демократичну державу.

І здається мені, читачеві, що звертається до нас Микола Васильович Гоголь – письменник, для якого наш Запорізький край – це земля козацтва, Хортиця. А для мене – це Національ-ний заповідник, історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», музей просто неба, на будівництво якого ВАТ «Запоріж-сталь» надав більше дванадцяти мільйонів гривень. Я пишаюся тим, що мої земляки бережуть славу землі козацтва. Хортиця – візитна картка Запоріжжя, і міська влада зробила заяву, що всі, хто приїде на чемпіонат Європи з футболу – «Євро–2012», повинні відвідати Хортицю...

В цьому році на екрани вийде фільм «Тарас Бульба»... Я вва-жаю, що і повість, і нова її кіноверсія – це твори, в яких іде мова не тільки про долю козацтва, Запорізької Січі, але й про долю всього світу, про всесвітню історію.

Завершити свої роздуми я хочу таким висновком: В душі і серці Гоголя були єдині Росія й Малоросія – Україна. Сторінками творів із часів глибин До нас сьогодні звертається він. Мені здається, що в наш час Письменник нам дає наказ: Хай душі будуть живі, а не мертві у вас, Взірцем мужності буде Бульба Тарас! Хай козаками-запорожцями нащадки пишаються І за законами Запорізької Січі жити намагаються! Хай за тихої погоди чудовим буде Дніпро І в стосунках людей панує добро! Хай чудовим Дніпро навіки залишається І в стосунки людські тепло повертається! Хай Хортиця візиткою України буде, А держава про свою перлину не забуде, Щоб птиця-трійка без перепон могла летіти, А народ України зміг вільно та щасливо жити!

146

МІЙ ГОГОЛЬ

Я і Гоголь

І золотого вересня блакить,І ніч, і день, і п’є журавка воду…Я Гоголя читала лише мить,І що ж чекаю я в винагороду?!

Я Гоголя читала… Ці листки,Листки, листочки книги неоманні.Такі близькі Вкраїни вечори,Такі Вкраїни рани давні-давні.

Я Гоголя читала вічність всю…Ще мить, ще мить – і кинусьв бій кривавий.А місяць серед зір такий лукавий.Я Гоголя читала вічність всю…

МІЩЕНКО Катерина Дмитрівна

учениця 10 класу Нетішинського НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів та ліцей» Хмельницької області

НАОДИНЦІ З ПИСЬМЕННИКОМ(цикл віршів)

147


Байка про ревізора

Ревізор приїхав у село Веселе.Усміхнулось сонце, усміхнулось зело.А попід парканом баранець проблеяв:«Ревізор приїхав у село Веселе» .

І кицюня тихо вже муркоче з печі:«Ревізор приїхав! Гей, збирайте речі».А Рябко з-під хвіртки: «Що за дивовижа?Ревізор приїхав! Бийте в дзвони з вежі».

Тиха ніч спадає у п’янкому крузі,Агроном тихенько плаче в темнім лузі:«Пропаде картопля, і м’ясце і сало.Ревізору, звісно, зажди мало й мало».

148

МІЙ ГОГОЛЬ

* * *

Чи знаєте ви, що таке українська ніч?М. Гоголь

Ніч українська – тиха, жадана:Пісня троїста, слово – «кохана»,Спів солов’їний, ніжність і радість,Мудра смерека, зважена старість,Молодість юна, річка далека,Десь у бабусі плаче лелека,Поле злотисте, луки і броди,Юна берізка – коси у воду,Сіно пахуче, жито, пшениця,Десь там у полі хліб колоситься.Ніч українська – тиха, жадана.Ніч українська – знову та ж сама.

149


* * *

Різдво… І тихі ясла... Зірка з неба…І коляда… І чортик місяць вкрав!Невже так треба? Може, так і треба!Судить не маю ні найменших прав.

Цариця… і палати царські...І знову чортик... І Вакула з ним…І намір не лихий, не бузувірський –Дістати черевички, й менше з тим.

Різдво... І тихі ясла... Зірка з неба…Митець не спить… Скрипить перо сухе...Це, може, треба? Знаю. Так і треба.Свіча... І Гоголь… І перо сухе…

150

МІЙ ГОГОЛЬ

За роки незалежності наша вітчизняна літературознавча наука відкрила нові грані у творчій постаті Гоголя. Усі одностайні в

тому, що геній письменника належить не одній якійсь нації, куль-турі, а всьому людству. Проблеми, які він порушував у своїй твор-чості, мають загальнолюдський характер. Але адекватно осягну-ти їх можна лише тоді, якщо враховувати одну особливість його творчої постаті – «українськість». Хоч він і писав російською мовою, вся його творчість пройнята українським духом.

Гоголь постає не просто як один із представників світового красного письменства, а як наш сучасник, патріот Вітчизни, який переймається нашими тривогами, нашими болями у вирішенні сьогоднішніх проблем суспільства. З приводу цього хочеться навести вірш Івана Драча:

До ГоголяВсе Гоголя про Гоголя питаю –Який він був? І в чому таїна,Що сам собі усе про нього втаюю,Вночі він ближче, гірше – завидна.Всі таємниці вдень скресають льодом.Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,Люблю його останнім перельотомІ небо замикаю тим ключем.Душа летить із вирію за Гоголем,В гніздо пречистих і скорботних рук.Душа моя відчайно незагоєна,Їй дише вслід морозом Басаврюк.А в небі тихо. І немає стелі.І тільки видно, як віддалекиВін хмарою химерною шинеліНам зігріває різдвяні зірки.І тільки тужно, бо недоступитись,Душа живе ще, хоч у смерть німа.

Які ж твори літератури живуть в народі? Ті, які присвячені душі людини – Гоголь, Достоєвський… І сьогодні ми говоримо

МУЗИКАНТОВА Анастасія Андріївна

учениця 9 класу ЗОШ I–III ступенів № 2 м. Краснодона Луганської області

БАГАТОГРАННІСТЬ ТАЛАНТУ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ

(нарис)

151


про Гоголя. Його творчість – невичерпне джерело, тому і вели-кий він. Здавна ведеться, що кожна епоха бере в багатогранної великої особистості саме ту грань, яка їй найбільше імпонує, яка потрібна їй саме сьогодні. Нам всім потрібно прислухатися сьо-годні до Гоголя як до проповідника гуманності у стосунках між людьми. Адже критики давно помітили, що в творах Гоголя «від-крився прекрасний яскравий світ, який показав народ в його вну-трішній красі, багатих творчих можливостях».

І, звичайно, конкретна людина, заради якої повинна функці-онувати вся держава; це і ти сам, і будь-хто, ким би він не був.

У тому й задача, щоб любити й жаліти людину вже за те, що вона людина. Боротися за кожний міліметр її свободи, в будь-яких проявах… Крім одного – коли вона зазіхає на свободу іншої людини. І неважливо – наркоман це, дівчина легкої поведінки, чи хворий на СНІД. Це – людина, і її права та свобода такі ж, як і мої власні, тому їх треба поважати.

Нам навіть сьогодні дуже не просто це зрозуміти. А Гоголь розумів. Прислухаємось до слів, які так потрібні нам: «Від того і вся біда наша, що ми не дивимось у сучасне, а дивимось у май-бутнє. Від того і біда вся, що як тільки, вдивившись в сучасне, ми помітимо, що щось в ньому сумно і гірко, інше просто огидно, чи робиться не так, як би нам хотілось, ми махнемо на все рукою і почнемо витріщати очі в майбутнє… Позабули все, що шляхи і дороги до цього світлого майбутнього сховані саме в цьому тем-ному і занедбаному сучасному, яке ніхто не хоче пізнавати: вся-кий вважає його низьким і недостойним своєї уваги і навіть сер-диться, якщо його виставляють на вид усім».

Важливо відмітити, що дуже рано з’явився у Гоголя глибо-кий інтерес до народного життя і до народної творчості.

Літературне життя кінця двадцятих років ХІХ століття під-казувало Гоголю над чим і як йому працювати.

Романтики висунули на одне з перших місць питання про народність. Інтерес до народу, його поезії, звичаїв був великий. Особливо захоплювала письменників українська народна поезія. Цей інтерес до народної творчості України полонив і Гоголя.

Він починає працювати над повістями із старовинного укра-їнського життя, перед очима поставала улюблена сонячна Укра-їна зі своїми піснями, казками, спекотними літніми днями та тем-ними ночами.

«…Який розкішний літній день в Малоросії!» – так почи-нав він свою повість «Сорочинський ярмарок», повість про перше юнацьке кохання парубка Грицька і милої гордої дівчини Параски. Повість кінчається веселим весіллям, але ось кінчається і весілля… «Пісні було чутно тихіше й тихіше. Смичок вмирав, слабіючи і втрачаючи неясні звуки в пустоті повітря. Ще було чути десь тупання, щось схоже на звуки віддаленого моря, і скоро все стало пустим і глухим… Сумно залишеному! І тяжко і неве-село стає серцю, і нічим допомогти йому».

152

МІЙ ГОГОЛЬ

Так і в інших повістях Гоголя: все світле, святкове, веселе – і дзвінкі пісні парубків і дівчат, і яскраві шумливі ярмарки, і навіть нерозумний і лякливий чорт, верхи на якому приїжджає до столиці за черевичками для своєї Оксани коваль Вакула.

Та все-таки трохи сумно, як це часто буває в казці чи пісні.Ось повість «Майська ніч, чи Утоплениця» – про сміливого

парубка Левка, про його батька, про красуню Ганну, та про бідну панночку, загублену злою мачухою. Батько Левка – голова – сіль-ський староста; він сам залицяється до Ганни і не хоче, щоб Левко одружився з нею. Все село тримає в руках нерозумний та хваст-ливий дідуган. Він сам посилає кого потрібно – рівняти дороги, копати рови, примушує селян молотити йому хліб, непокірних йому людей обливає на морозі водою… Всі ненавидять його.

«Що ж ми, хлопці, за холопи? – говорить син його Левко, – хіба ми не такого роду, як і він? Ми, слава Богу, вільні козаки!» І парубки, дійсно, показали, що вони «вільні козаки», і провчили голову. Яких тільки неприємностей не випробував голова в ту буйну ніч, як тільки не сміялися над ним парубки!

Весело звучав їхній молодий, бадьорий сміх, весело билися вони з відьмами, чаклунами, чортами, яких так багато розкидав Гоголь на сторінках своєї повісті.

І хоче Гоголь, щоб всі ці люди – і гарні, й погані, і дівчата й парубки, й старі всі говорили б у його повістях так, як говорять вони в житті, щоб не було жодного фальшивого слова, звуку. Багато разів перероблював, переписував він кожну свою повість. Йому радісно, коли вдається вірно схопити й передати м’який ритм української мови, вставити влучне українське словечко.

Адже він виріс на Україні, добре знав і любив її пісні, казки, українську мову і тому, можливо, герої його повістей часто гово-рять так, як пісню співають.

В «Ночі перед Різдвом» по-гоголівськи весело та ненав’язливо переплітаються вигадки і дійсність, вільна фантазія і правди-вий опис побуту. Це повість, де поруч з людьми діють чорти та відьми. Щоб зберегти аромат рідної України, Гоголь, як істин-ний художник, творить в передмові перед «Вечорами…» відомий список, де пояснюється: «Баштан – место, засеянное арбузами и дынями… Галушки – клёцки… Горлица – танец... Гречаник – хлеб из гречневой муки… Дукат – род медали, носимой на шее женщи-нами… Курень – соломенный шалаш… Пивкопы – двадцать пять копеек…».

Не будемо перераховувати все, що виписав турботливою рукою сам письменник, допомагаючи своїм читачам зрозуміти зміст неперекладених слів і не втрачаючи при цьому ні крупинки їх щільності, ні рисочки їх унікального змісту.

«Ніч перед Різдвом» – повість по суті народна, і не в тому тільки, що в основі її лежить багато фольклорних мотивів і народ-них повір’їв, але й тому, що основу її складає дійсне народне став-лення до добра і зла, до морального і аморального. Моральне те,

153


що пов’язано з працею, з чистим коханням, з бажанням послу-жити людям, а аморальне – все те, що приносить в жертву наживі земні реальні людські почуття.

А хіба і не було на Україні інших людей – сміливих, силь-них, хіба український народ, який вміє співати такі чудові пісні, в якого так багато прекрасних легенд про волю, про щастя, про кохання, ніколи не боровся за інше життя – світле, прекрасне?

І хіба він не зуміє розповісти про таких людей?І все більше і більше вивчає Гоголь історію українського

народу, наполегливо, терпляче гортає сторінки історичних тво-рів, читаючи літописи, продовжує збирати народні пісні, повір’я, записує їх.

І, окрилена народною поезією, повстає перед нами жива, яскрава історія народу. А уява малює образи сміливих, гордих людей, битви, бойові перемоги, подвиги, широкі, вільні та дикі степи.

Думки ці ведуть Гоголя далеко в глибину історії – в XVI–XVII століття, в Запорізьку Січ, куди так часто втікали від своїх хазяїв та князів руські люди. Тут росла «руська сила козацтва», міцнів кровний зв’язок, дружба братніх народів. Із цього славного гнізда вилітали «горді і міцні, як леви, воїни, які хоробро захищали свої землі від іноземних загарбників, боролися з татарськими та турецькими полками, з польськими панами – поміщиками».

Як часто потім могутній і світлий образ Тараса нади-хав людей на найвище та найпрекрасніше. Як часто, читаючи «Тараса Бульбу», соромились люди свого дрібного життя; пла-кали за Тарасом гарними, чистими сльозами, здійснювали великі подвиги, думаючи про нього і його товаришів.

Працюючи над «Тарасом Бульбою», Гоголь цілком поринув у стихію української історії: її релігійні, національні, соціальні, моральні, естетичні аспекти. Незламна віра і жертовна любов роблять козаків причетними до вічності. Якщо козак не зрадить товариство, не покине людину в біді, має у душі Церкву Божу, він житиме вічно. Тарас Шевченко дуже високо цінував Миколу Гоголя не тільки як талановитого письменника, а й як людину, як особистість, і присвятив йому вірш.

ГоголюЗа думою дума роєм вилітає;Одна давить серце, друга роздирає,А третяя тихо, тихесенько плачеУ самому серці, може, й Бог не бачить.Кому ж її покажу я,І хто тую мовуПривітає, угадаєВеликеє слово?Всі оглухли – похилилисьВ кайданах... байдуже...

154

МІЙ ГОГОЛЬ

Ти смієшся, а я плачу,Великий мій друже.А що вродить з того плачу?Богилова, брате...Не заревуть в УкраїніВольнії гармати.Не заріже батько сина,Своєї дитини,За честь, славу, за братерство,За волю Вкраїни.Не заріже – викохаєТа й продасть в різницюМоскалеві. Це б то, бачиш,Лепта удовиціПрестолові-отечествуТа німоті плата.Нехай, брате. А ми будемСміяться та плакать.

Микола Гоголь – українець, якому судилося стати вели-ким російським письменником, безперечно, переживав прихо-вану драму роздвоєння національного самоусвідомлення. «Сам не знаю, яка в мене душа, – писав він, – хохлацька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не надав переваги ні малоросіянинові перед росіянином, ні росіянинові перед малоросіянином».

Микола Гоголь, хоч і писав російською мовою, був українцем душею, і все, що виходило з-під його пера, він пропускав через свою душу. Митець більше «вписується» в український контекст, аніж у російський, зауважує Олесь Гончар.

Тому всі його твори певною мірою позначені українським баченням зображуваної дійсності: в одних («Вечори на хуторі біля Диканьки», «Тарас Бульба») ця дійсність ідеалізується, геро-їзується, в інших («Мертві душі», «Ревізор», «Петербурзькі пові-сті») – заперечується, подається в негативних тонах. За словами Олеся Гончара, Гоголь уже тоді, за умов імперії, готував сприят-ливий грунт для національного відродження України.

Коли Гоголь помер, скорбота на Україні була всенародною, його шанували не тільки як великого письменника, а й любили як близьку людину: «Місця, де він бував, отримали певну свя-тість; людей, які особисто його знали і з якими про нього можна було поговорити, слухали з особливою повагою. Словом – це були хвилини дійсно глибокої національної скорботи».

155


МУТОВЧИЙСЬКА Марія Олександрівна

учениця 10 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів с. Виноградівки Одеської області

ВІНОК ГОГОЛЮ(цикл віршів)

* * *

Звідки у тебе, Гоголю, сила Бачити, нести, ректи? Чом Україна для тебе є мила, Адже в Росії жив ти?

Чом українське село прославляв ти, Чом не зігнувсь, не упав? Чом ворогам своїм привід не дав ти, Великоросом не став?

Чом не старієш від віку до віку, В чому безсмертя секрет? Чом шанувальників маєш без ліку Ти, яскравіша з планет?

Ти, ніби сонце єднаєш народи –Польський, російський і мій. Славний нащадок гетьманського роду –То зоряний спадок твій.

156

МІЙ ГОГОЛЬ

* * *

Стікає блискітками річечка Дракуля, Уяву будить, чари слова п'є, Співає соловей і десь кує зозуля –Чи краще щось у цьому світі є?

Мов подрузі, я казку їй читаю, Що розказав мені Панько Рудий, І мов аж хвилька тихне-завмирає – То ж так цікаво, ясний світе мій!

Лежу в траві шовковій в бережечку, І сонце падає за дальній небокрай. Аж раптом з чогось вйокнуло сердечко: Минувся вже дівчатам справжній рай...

Спливли часи – веселі вечорниці, Де безтурботно молодість ґуля, Де українські зорі-зоряниці Такі, бувало, бачили дива!

Солоха на мітлі і куль жарин гарячих Через димар влітають просто в піч. Коваль Вакула чорта б'є затято, Щоб в Петербург метнутися за ніч.

(Оксана черевичок захотіла Царициних – подруженьки! – зносить,Закоханому ж море по коліна І чорт не сват – на ньому й полетить!)

Душі тієї дивної частинка Із «Вечорів на хуторі...» прийшла Через віки до мене, українки, Що у селі болгарському зросла.

Чарівну посмішку і коси, як дарунки, Я гордо по-дівочому ношу І маю серце ніжної віщунки –Цей спадок мій у серці збережу!

157


* * *

Як ти смієшся! Твій сміх веселковий Понад Диканькою й нині дзвенить, Гостре, разюче і праведне слово Над Україною лине в цю мить.

Стиха сміюся і я то над кумом, То над Черевиком, що свитки злякавсь, Та й Хівря – не Хівря, а діжка для глуму,Хоч лусни собі, до Параски їй зась!

А ось голова. Він поважний і чинний, Допоки в Солошин мішок не попав, А після пригоди і дяк благочинний Від сміху людського не урятував,

Бо й сам у мішку разом з Чубом сусідив (Добренько ж той лисину дяку нам'яв!)Оце так Різдво! Веселився, хто вірив! Оце так мороз чудесам волю дав!

І сміху, і радості в світі доволі, І торба народних щедрот у казках. Вклоняюся щиро сьогоднішній долі, Бо сина вернула Вкраїні вона.

158

МІЙ ГОГОЛЬ

* * *

На Полтавщині, в маленькім хуторочку, Березневим теплим ясним днем Бог послав у свій народ синочка, Зріс він у Марії з Василем.

Щедрою була земля до нього: Тут пізнав барвистий світ краси, А коли ж талант він брав у Бога, Той сказав: «Із честю пронеси!»

І від слів тих світло запалало І любов'ю серце налило, В труднощах його оберігало, Схибити в дорозі не дало.

Білим гоголем проплив життя рікою, Вічними картинами розливсь, Словом майстра й правдою гіркою В пам'яті народній залишивсь.

* * *

Гоголю-батечку, славо невінчана Милої неньки землі! Словом твоїм Україна заквітчана, Вічно живе воно в ній.

Велич Дніпра і Дністра швидкоплиння,Степу широкого край, Чайки політ, її крил блискотіння,Розкоші вічний розмай –

Все увібрав у синівськую душу,Все перелив у рядки. Вічно читати і вчитися мушу Народ свій любити, як ти!

159


Нарешті я маю нагоду поспілкуватися, висловлюючи своє ро-зуміння Краси, Мистецтва та Гармонії. Сподіваюсь, ця роз-

мова буде цікавою і принесе справжню насолоду мені і тому, хто стане моїм співрозмовником. Думок багато, але зупинюся хоча б на декількох.

Отже, мої враження від творчості Гоголя та його особис-тості... По-перше, твори написані колоритною російською мовою. Вони зрозумілі кожному. Автор саме цього і хотів, бо все напи-сане Гоголем – бажання донести народу віру в здійснення його мрій. Гоголь завжди мріяв про славу, вона жила в його серці і приваблювала з юних років. І він досягнув її, роблячи свою улю-блену справу, поринаючи у прекрасний літературний світ. Сво-їми шедеврами Гоголь і до сьогодні захоплює не одне покоління читачів різного віку. Мені подобається, коли письменник пише та описує щось реальне, що по-справжньому існує в нашому житті. Але при цьому його слова та думки не гублять своєї таємничої загадковості в сірій буденності. Він додає до них яскраві нотки фантастичного аромату, що пробуджує ще більшу зацікавле-ність, особливо у дітей та підлітків. Я дивуюся його вмінню так чітко, природно описувати пейзажі, предмети, людей. Чого вар-тий лише один «Вій»! Зізнаюся, що мені завжди кортіло поба-чити цей фільм, бо тільки й чула, який він страшний. Та поба-чивши його, я зрозуміла: все-таки люди в різні часи все розуміють по-різному. З часом те, що колись змушувало нас тремтіти, вже не видається таким страхітливим. Хоча... буває! У наш час, на мою думку, людей більше жахає зовнішній прояв. Мене ж особисто приваблюють психологічні трилери, в яких немає безглуздої різа-нини, а є можливість зануритись у таємниці психологічного кос-мосу людської природи.

Мабуть, зараз не знайдеш того, хто не знав би Джоан Роу-лінг. Звичайно, це всесвітньовідома письменниця, автор серії книг про Гаррі Поттера. Тепер багато дітлахів зачитуються нею, а Джоан про це навіть не могла мріяти: їй інколи не було на що жити… Ось так. Не відволікаюся. Я вважаю за цікаве співста-вити ці дві книги, ну, якщо не книги, то деяких героїв. Отже, пан-ночка – потім відьма – це злий лорд Вольдеморт, бурсак-філософ

НАГІРНЯК Людмила Миколаївна

учениця 10 класу міського ліцею при Житомирському державному технологічному університеті

МІЙ ГОГОЛЬ

160

МІЙ ГОГОЛЬ

Хома – добрий Гаррі, Вій – потворний Василіск, помісь змії та жаби, від одного погляду якого перетворюєшся в камінь. Теми творів дуже відрізняються, але ідея одна: боротьба Добра і Зла, яка і є, на мою думку, найактуальнішою на всій земній кулі. У цих творах яскраво зображено, що щастя саме не прийде – за нього потрібно боротися, але завжди знати ціну своєму життю, яке в кожного з нас одне і, на жаль, таке коротке… Але повернімося до нашої хвилюючої теми. Гортаю сторінки історичної повісті «Тарас Бульба», яку я прочитала самотужки, здається, ще в п’ятому класі. Скажу відверто: мені дуже сподобалося! Автор зображує Тараса як романтичного бунтівника і в цей же час як жорстокого синовбивцю. Він – великий патріот великого народу і не дозво-лить жити навіть своєму синові, що вчинив такий гріх перед ним. Знову перечитую… замислююсь... «синовбивця»… Змушує заду-матись. А чи все я зрозуміла?

Гоголь так чудово описує життя українських козаків! Але все дуже просто. Сам Микола Васильович був праправнуком полков-ника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше саме в образі Тараса Бульби знаменитий наща-док звеличить його до легендарної постаті.

Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Васи-лівці в маєтку батьків. Навчався в Полтаві, в повітовому учи-лищі, а потім – у Ніжинській гімназії вищих наук. Завдяки своїй бабусі Тетяні Семенівні в юному генії знаходила свій вияв мовно-музична культура рідної землі. Гоголь з дитячих літ відчував щиру любов до мови, до її словесного ритму. Пізніше він дуже захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв та приказок, буде готувати матеріали до українсько-російського словника. Про українську пісню він писав: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не збагнув би минулого…»; «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літо-писи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літо-писами! Як мені допомагають в історії пісні!...»; «Це народна істо-рія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу». Ще студентом, глибоко переймаючись суспільними та соціальними негараздами, Гоголь внутрішньо боровся з найріз-номанітнішими виявами зла, вболівав за всю державу і за свою «милу Україну».

Гоголь мріяв, а отже завжди налаштовувався тільки так, щоб бути по-справжньому корисним для людства. У ті роки юний Гоголь був налаштований на самопожертву, що доводять палко написані ним рядки: «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені припинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жод-ної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага». Що ж, можливо, це не зовсім доречно, але я, наприклад, все частіше стала задумуватися над такими словами. Іноді сиджу

161


і думаю, чому я в ту мить поводила себе не так, як мені б хотілося зараз? Інколи, сама того не помічаючи, я кажу не зовсім те, що думаю. І на те, на жаль, є свої причини. А потім я шкодую про це і картаю себе, навіщо я все-таки сказала людині те, чого не варто було. Зараз більшість з нас не може бути просто чесними і про-сто щедрими». «Якщо я тобі чимось допоміг, то й ти повинен мені віддячити, якщо я тебе запрошу на свято – не забудь подарунок!» Але це марниця! Хіба ми, дорослі люди (так, навіть себе у свої 15 років я вважаю дорослою), не можемо жити без зиску, не бути меркантильними та дріб’язковими? А як щодо справжніх друзів, благородних сімей і родин? Тепер кожен тільки й буде бажати більшого й більшого, навіть якщо воно вже буде йому не потрібне. Тож як тоді любов, кохання? Без них не може жити жоден з нас. Як все-таки приємно, коли є людина, яка завжди поруч, яка тебе вислухає і зрозуміє, яка завжди порадить і яка не зрадить тебе в останню мить і не перейде на бік супротивника, що має більш вдалі позиції. Подивишся до неї в очі – стане легше, почуєш її голос – зовсім заспокоїшся, доторкнешся до неї – проблеми вза-галі як не було. Отже, таким прикладом я хочу підкреслити над-звичайно позитивну рису Миколи Васильовича Гоголя – просто творити добро і благо.

У релігійному розумінні Гоголя чорт є містичною і реальною істотою, в якій зосередилося заперечення Бога, вічне зло. Гоголь, як художник, при світлі сміху досліджує природу цієї містичної сутності, як людина, зброєю сміху бореться з цією реальною істо-тою: сміх Гоголя – боротьба людини з чортом.

Ну, ось і з’явився привід познайомитися і поринути в світ літературознавців, адже кількість написаних сторінок про худож-ній світ Гоголя ледве не більший від самої його спадщини.

Бог є нескінченне, кінець і початок сущого; чорт – запере-чення Бога, а відтак і заперечення нескінченного, заперечення всякого кінця і початку, чорт є почате і незакінчене, яке здається безпочатковим і безкінечним; чорт – вічна вульгарність. Єди-ним предметом творчості Гоголя і є чорт. Саме в цьому розумінні, тобто як явище «безсмертної вульгарності людської», що спосте-рігається за всіма умовами місцевими і часовими – історичними, народними, державними, суспільними – явище – безумовного, вічного і всесвітнього зла; вульгарність sub specie acterni, «під виглядом вічності».

…Гоголь першим побачив невидиме і найстрашніше, вічне зло не в трагедії, а у відсутності всього трагічного, не в силі, а у без-силлі; не у божевільних крайнощах, а у надто поміркованій сере-дині, не у гостроті і глибині, а у тупості й пласкості, вульгарності всіх людських почуттів і думок, не у найбільшому, а у наймен-шому. Гоголь відкрив ніби нескінченно велике значення нескін-ченно малих величин добра і зла. Він першим зрозумів, що чорт і є найменше, яке внаслідок нашої власної малості здається вели-ким, найслабше – сильним. Гоголь першим побачив його справ-

162

МІЙ ГОГОЛЬ

жнє обличчя, страшне не своєю незвичайністю, а навпаки – зви-чайністю. Він першим зрозумів, що обличчя чорта не є якимось далеким, дивним, чужим, а щонайближчим, знайомим. І, на пре-великий жаль, це взагалі реальне «людське, занадто людське» обличчя, обличчя натовпу, обличчя «як у всіх», майже наше власне обличчя у ті хвилини, коли ми не насмілюємося бути самими собою і погоджуємося бути «як усі».

Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М.В. Гоголя особливого колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дозволяли майстру виводити картини дій-сності у глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливим був ліризм, про-никливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справ-ляло враження на читача, захоплюючи його уяву. Гоголь дошкуль-ною сатирою на існуючий лад забезпечив собі довічне і почесне місце серед класиків світової літератури. Це сталося завдяки іде-ологічно нав’язаному і свідомо спрощеному сприйняттю його творчого доробку. Тільки останнім часом нам вдалося відкрити для себе справжнього Гоголя – великого мислителя, публіциста, аскета, духовного подвижника.

Одні сучасні письменники і критики схильні називати Гоголя романтичним письменником, а інші в цей час спростовують цю думку, називаючи його реалістом, так як він у своїх творах зобра-жав всі реалії тогочасного життя. Але особисто я не можу від-нести творчість Гоголя до окремого, визначеного стилю. Його твори, зображаючи ті сторони життя, які до нього вважалися долею «низьких» жанрів у мистецтві, без тих чортів та відьмаків загубили би той особливий смак та гостру долю іронії.

Але все-таки в творчості Гоголя мене непокоїть одна деталь: як, будучи такою побожною людиною, яку виховали у вірую-чий сім’ї (мати, Марія Іванівна, завжди відзначалась особливою побожністю, прадід по батьковій лінії був священиком; дід закін-чив Київську духовну академію; батько – Полтавську семіна-рію), пропагуючи діяльність церкви, Гоголь писав твори, які мали схильність до містичного напрямку? Навіть В. Зеньковський вважає, що «Гоголь – перший пророк повернення до цілісної релігійної культури, пророк православної культури... він відчу-ває як основну неправду сучасності, її відхід від Церкви, і осно-вний шлях він бачить у поверненні до Церкви і перебудові всього життя в її дусі». Тим більше, що, по суті вся творчість великого письменника була спрямована на пошуки шляхів людського вдо-сконалення. Коли Гоголь ще тільки починав писати, то він нама-гався наблизити людину до Бога через удосконалення її особис-тих якостей, то згодом він звертає увагу на самого себе, бажає очистити свою душу і серце, помічаючи в них причину більшості спокус. Але чому він так діє, знаючи, що це гріх? Адже такі люди, як правило, свято вірять в нечисту силу і усіма способами намага-ються її уникнути, а ще краще – побороти. Побороти назавжди...

163


Хоча... Істина завжди проста: Гоголь був надзвичайно таланови-тою та обдарованою людиною, він шукав таку ідею, яка б могла зацікавити читача.

Обираючи тему та ідею кожного твору, Гоголь старався подати його так, щоб народ розумів, що над ним стоїть темна й страшна сила. Сільський голова, губернські чиновники різних рангів, грізний засідатель... Від нечистого? Кожному чиновнику легко і просто звичайну людину «заковать в кандалы и наказать примерно». Такі реалії народного життя. Гоголь органічно від-чував свій зв’язок з витоками народної культури. Упирі, мавки, чорти складають цікавий і неповторний колорит його творів. Український колорит. Однак, його фантастичні герої почали ніби «переслідувати» письменника, він і сам повірив у всю цю нечисть, її існування. Нечиста сила заполонила його душу і взяла у полон розум, натякаючи, що все це – суто реальність. За гіпо-тезою одного критика це все, можливо, і спричинило хворобли-вий стан і сильну недугу письменника, його передчасну смерть. Але ж мета, за його власними словами, була «...зібрати докупи все погане в Росії і разом посміятися з цього». Та сатирична сила творів була настільки сильною, що автор викликав на себе озлобленість зі сторони поважних осіб. «Та хай не думають, що Гоголь мінявся у своїх переконаннях, – навпаки, з юнацьких літ він залишався їм вірним. Але Гоголь ішов постійно вперед, його християнство ставало чистішим, твердим, високе значення мети письменника яснішим; суд над самим собою – суворішим», – так писав про нього С. Аксаков.

Отож, ми бачимо людину, яка в своїх переконаннях і помил-ках була чистою, природною, не прагнула добитися слави за гарні слова та думки щодо тогочасного існування. У навколишньому житті його гостро хвилювали бездуховність, панування егоїстич-них, вигідних та корисних інтересів. Особливо такі драматичні твори, як «Ревізор» та «Одруження» показують, що за «пристой-ною» оболонкою різного виду відносин криється надзвичайно глибока неповага людей один до одного. Але ідеали письменника несумісні з нормами моралі «поважних панів» та «легковаж-них панянок», яким тільки й подавай перли, хутро та вишукані страви у поєднанні з вибагливим інтер’єром розкішного будинку. Але ж у простого люду цього нема і не буде! І взагалі, це не най-головніше у житті. Гоголь прагне наділити людей чеснотами, вдячністю, вмінням прощати та щедрістю. Закликає людей до об’єднання, спонукає простягнути руки один одному, допомогти. Служіння громадянським ідеалам стає метою його художньої творчості.

«Гоголь постарів, але набрав особливого роду краси, яку не можна визначити інакше, окрім назвавши красою мислячої людини. Обличчя його поблідло, схудло; глибока напружена робота думки поклала ясний відбиток виснаженості і втоми, але загальний вираз його здався мені якимось світлішим і спо-

164

МІЙ ГОГОЛЬ

кійнішим за попередній. Це було обличчя філософа», – згадував П. Анненков, який зустрівся з ним у 1846 році в Парижі.

Неймовірне прагнення зробити людину вищою у всьому стало для нього питанням питань. Людину можна і потрібно змі-нити. Він мав відкрити людині очі на правду і нагадати, що вона не є матеріальною худобиною, а є громадянином найвищого небесного громадянства. Якщо вона це осмислить і буде прагнути зробити щось на краще, це буде можливим, бо разом народ – це сила. Людина повинна знати це. А геніальний мислитель допома-гав, допомагає і, безсумнівно, буде допомагати нам у здійсненні цієї високої мети. Я так думаю і я в це вірю.

165


Моє серце назавжди залишиться прикутим до священних місць Батьківщини.

М. Гоголь

Гоголь – істинний відкривач поетичного материка, митець, що справді пробився у глибини, до нього не звідані, створив непо-

вторний характер народу, духовний образ України. Рідна земля вигодувала, виховала Миколу Васильовича і не лише фізично, а й духовно з дитинства наділивши його красою своєї поезії, бу-янням пісенної творчості, епічною величністю дум, фантастикою казок, барвистістю і образністю. Українська душа письменника розкривається перш за все у пейзажних замальовках.

Україна для Гоголя була колискою, матір’ю, коханою, молит-вою. Він дихав її повітрям у свої найсвітліші роки, бігав малим по землі, а потім згадував у далеких мандрах, як материнську ласку, як вищий дар буття…

І прийшов геній ранньої весни. Саме 1 квітня 1809 року доля посміхнулась Україні, подарувавши їй достойного сина – Миколу Гоголя. Полтавська земля живила талант його розливом пісенної творчості, легендами, наділивши гострим розумом – всіма перли-нами народного духу…

В Інституті рукописів при Національній бібліотеці імені В. Вернадського НАН України в Києві у відділі «Гоголіана» знахо-дяться унікальні документи про сім’ю і предків великого україн-ського письменника. У 1920 році їх передав на зберігання Василь Головня, син молодшої сестри Миколи Васильовича. Серед папе-рів є аркуш із метричної книги Спасо-Преображенської Церкви містечка Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. У ній записано: «Марта 20. У помещика Василия Янов-ского родился сын Николай и окрещен 22-го».

Дід письменника – Панас Дем’янович Яновський – одержав маєток на хуторі Купчин, що дістався йому як посаг за своєю дру-жиною. Ця садиба, згодом, стала називатися Яновщиною, а піз-ніше за іменем єдиного сина Василя Панасовича (майбутнього

ПАЛІЄНКО Ліна Вікторівна

учениця 9 класу Дудчанського загальноосвітнього об’єднання «школа-дитячий садок» І–ІІІ ступенів

Херсонської області

ГОГОЛЬ І УКРАЇНА. УКРАЇНСЬКІ МОТИВИ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

(нарис)

166

МІЙ ГОГОЛЬ

батька М. Гоголя) Василівкою. У народі до тепер збереглися ці дві назви.

В експозиції музею є копія «Послужного списку А.Д. Янов-ського» за 1788 рік. У ньому сказано, що дід Миколи Гоголя народився у 1738 році, виходець із польської шляхти. Закінчив Київську духовну академію. Вільно володів п’ятьма мовами: російською, латинською, грецькою, німецькою та польською. Служив у Генеральній військовій канцелярії на посаді полкового писаря. Вийшов у відставку у званні секунд-майора.

Уперше прізвище діда письменника з додатком «Гоголь» з’явилося в «Дворянській грамоті», яку він отримав 15 жовтня 1792 року. До цієї книги записували лише корінних дворян.

У Санкт-Петербурзі багато літераторів знали юного генія України під подвійним прізвищем Гоголь-Яновський. 6 лютого 1832 року Микола Васильович відіслав із Санкт-Петербурга в рідну Василівку своїй матері Марії Іванівні Гоголь-Яновській листа: «… прошу вас адресовать мне просто Гоголю, потому что кончик моей фамилии я не знаю, где делся…». Від-тоді всі свої твори та листи до рідних і знайомих письменник підписує лише першою українською частиною свого прізвища – Гоголь.

Батько митця, Василь Панасович, був українським пись-менником, дружив з Котляревським, Капністом, добре знав Гнєдича, Наріжного. А дід і прадід закінчили Київську духовну академію й читали в оригіналах твори Платона, Плутарха, Воль-тера та Руссо.

Мати Миколи Васильовича походила з багатого роду Косяровських-Щербакових. Її дядько – сенатор Дмитро Про-копович Трощинський, статс-секретар Катерини ІІ, подарував 40 тисяч на облаштування господарства. Він любив Марію Іва-нівну як рідну дочку, а батька Гоголя – як рідного сина.

Василь Гоголь ставив на сцені Трощинського свої п’єси росій-ською та українською мовами, а мати Гоголя часто виступала в головних ролях, оскільки була не лише красунею, а таланови-тою людиною. Біографи замовчували, що з колиски поруч з Нікошею завжди була талановита Катерина Косяровська, рідна сестра матері письменника. Вона мала чудовий голос і унікальну пам’ять. Від неї та від матері Гоголь почув сотні українських народних пісень, повір’їв, звичаїв, потішних історій, що пізніше ввійшли до його повістей.

Учені замовчували польське коріння Миколи Васильо-вича. Проте геній, чиї предки з боку батька приїхали в Україну з Польщі більш за 100 років до його народження, завжди почу-вався українським письменником. Працюючи за кордоном багато років, Микола Гоголь незмінно в усіх анкетах у графі національ-ність писав – «українець». Збереглися свідчення далекої родички Миколи Васильовича, онуки Єлизавети Василівни Гоголь – пол-тавчанки Софії Миколаївни Данилевської. Вона стверджує:

167


«… у родині Гоголя всі говорили українською мовою!» Геній Микола Гоголь по крові за мовою належить трьом великим дер-жавам – Україні, Росії, Польщі.

І сьогодні вчені сперечаються, до якої культури належить спадщина Гоголя – до російської чи української. Таємниць у митця дуже багато, однак найбільшою загадкою залишається його творчість. Розгадати всі загадки дуже непросто, проте сте-жачи за художнім світом письменника, можна виявити, що яскра-вість і барвистість стилю, мальовничість картин, вихоплених із виру українського життя, привернули до його творів увагу всієї Європи. В. Бєлінський назвав українські повісті Гоголя «зовсім новим, небувалим світом мистецтва», подібного до якого немає в «європейській чи російській літературі».

На перше місце в людині Микола Васильович висував не інтелект, а почуття, емоції, «здатність глибоко і жваво реагувати на життя». Серед останніх слів, які Гоголь написав перед смертю були: «Будьте не мертві, а живі душі і немає інших дверей, як ті, що їх вказав Ісус Христос, і хто ходить інде є тать і злочинець…».

Значення літератури кожного народу визначається перш за все специфічними ідейними, художніми і своєрідними рисами. У «Вечорах на хуторі біля Диканьки» Гоголь ставив перед собою завдання: художньо розкрити узагальнений образ українського народу в неповторній своєрідності його національних рис. У пові-стях письменник створив образ України, який назавжди ввій-шов в російську літературу. Цей ліричний і прекрасний персонаж проникнутий любов’ю до батьківщини, до її народу. Україна роз-кривається письменником в чудових поетично насичених пейза-жах. Яскравим прикладом цього є опис української ночі у творі «Майська ніч, або утоплена». Автор, ніби закоханий у неї, ство-рює сплячу Україну у сяйві одинокого місяця. Україна, показана Гоголем, постала перед читачем у всій чарівності ніжності її при-роди, з її сміливим і вільнолюбним народом.

Український фольклор є основою сюжетів, повістей «Вечо-рів…», у яких прослідковується ліризм української пісні, мудрість українського звичаю, чарівність та зворушливість українських традицій. Із його художніх полотен ми черпаємо багатий мате-ріал, який є джерелом менталітету нашого сучасника.

Гоголь наче грався із народністю, викликаючи український дух, немов біса з того світу… У листах до матері Микола Васи-льович просив написати йому про народні повір’я і перекази (про колядки, обряд «Івана Купала», русалок, страшні перекази). Саме ці відомості потрібні були йому для написання циклу укра-їнських повістей під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки». Створюючи повість під назвою «Вечір напередодні Івана Купала», автор використав фрагмент обряду «Святкування Івана Купала»: «… у купальську ніч вважалося, що зілля має найбільшу цілющу силу, у цю ніч розквітає папороть, і хто побачить той цвіт, буде щасливий…».

168

МІЙ ГОГОЛЬ

У повістях майже відсутня картина кріпосного побуту, гно-блення селян поміщиками. Гоголь хотів показати народ не під-невільним і покірним, а гордим, з його внутрішньою красою і силою, його життєстверджуючим оптимізмом. Не можна забу-вати історичні особливості у житті українського народу, закріпа-ченого в кінці ХVIII століття, який зберіг свободолюбиві козацькі традиції.

Створивши повні чарівності образи дівчат – Ганни з «Май-ської ночі», Тидорки з «Вечорів напередодні Івана Купала», Оксани з «Ночі перед Різдвом», – Гоголь використовував народні пісні, і саме із них вибирав ті прекрасні, задушевні риси і фарби, якими наділені його героїні, то замислені і ніжні, як Ганна, то повні заповзятих веселощів, як Оксана.

У «Вечорах…» письменник з великою любов’ю показує жит-тєрадісний світ дівчат і парубків, цілісні натури людей із народу, які не втратили своїх естетичних почуттів і пристрастей. Крізь романтичний колорит його повістей чітко проступають риси реального життя, зовсім не ідилічного побуту тодішнього україн-ського села. Повні яскравих природних фарб, пройняті народним гумором, образи і типи цих творів Гоголя зовсім не умовні, а пере-дають справжню дійсність. Це смілива реалістична картина.

У повістях письменник передав все те чудове і поетичне, що він побачив в житті народу. «Вечора на хуторі біля Диканьки» за словами Бєлінського, «поетичний нарис Малоросії, нарис, спо-внений життя і чарівності. Все, що може мати прекрасного сіль-ське життя простих людей, спокусливого, все що народ може мати оригінального, типового, все це веселковими кольорами виблис-кує у цих перших поетичних мріях Гоголя…». У своїй творчості він часто звертається до фантастики, вводить у свої повісті чор-тів, відьом. Але його фантастика особлива і нічого спільного не має з містикою західноєвропейських романтиків. Фантастика Гоголя – це смішна або трагічна фантастика народних казок та легенд. Для Миколи Васильовича вона постає своїм побутовим боком, притягуючи його своєю наївністю, безпосередністю. Біс, чорт – чи не головний персонаж «Вечорів...» Чорт у нього самий звичайний боягуз, здатний на дрібні капості, – таким він постає в «Ночі перед Різдвом». Він залицяється до Солохи, ревнує її. Відьма в адському пеклі, куди потрапляє запорожець в «Про-павшій грамоті», грає в карти і при цьому навіть шахрує. Фан-тастичне тут є засобом сатиричного глузування. Гоголь виступив зі своїми «Вечорами на хуторі біля Диканьки» в той час, коли в російській літературі виникла предметна цікавість до України, яка виявилася у появі ряду творів з українського життя. Їх зна-чення не тільки в тім, що вони познайомили російських читачів з чарівною поезією українського народу: вже в цих перших пові-стях було видно демократичні тенденції, які відкривали перед читачем новий світ – світ народного життя. Хоч і в недоверше-ній ще формі Гоголь показує ті ворожі сили, які заважають про-

169


являти істинну красу і здоровий початок, що захований в житті народу. Ось тому в поетично чарівний світ «Вечорів на хуторі біля Диканьки» вкрадаються трагічні і печальні ноти. Сумна доля героя «Вечора напередодні Івана Купала» бідняка Петра, шляхом злочину домігся він багатства, щоб одружитись з коха-ною дівчиною.

Там, де життя народу стикається зі шкідливим впливом крі-посної дійсності, починає звучати трагічна нота. Так, наприклад, весела, сповнена лукавого гумору, сяюча яскравими фарбами побуту повість «Сорочинський ярмарок» несподівано закінчу-ється тривожним акордом.

Серед повістей «Вечорів…», присвячених мирним будням українського села, особливе місце займає повість «Страшна помста», яка передбачила написання героїчного епосу «Тарас Бульба».

«Страшна помста» присвячена минулому України, боротьбі козацтва за свою національну незалежність з польською шлях-тою. В основу повісті покладено мотиви українських народних легенд і дум. У творі розповідається про сміливого козака Данила Бурульбаша у доблесній боротьбі козацтва за свою батьківщину.

Цікава історія написання повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Саме цей переказ, що у родині Міклухо-Маклая переда-вався із покоління в покоління, ліг в основу твору. Григорій Ілліч Міклухо-Маклай, навчався і товаришував із Миколою Гоголем. Письменник цікавився сімейними переказами друга і поклав їх в основу одного з найбільш знаменитих своїх творів. Так, Охрім Макуха став прототипом Тараса Бульби.

Микола Ілліч постійно тримав у себе на столі малюнок гоголівського Тараса Бульби. Знаменита повість Гоголя була однією з улюбленіших книг його сина, яку той брав із собою в усі мандри…

Також світ знає видатну поему «Мертві душі», над якою автор працював до кінця свого життя і яка так і залишилася для нас незакінченою.

Природно, що пісенно-фольклорним матеріалом письмен-ник не обмежився. Він добре знав і знамениту «Історію Русі», і козацькі літописи Самовидця Самійла Величка, Григорія Гра-бянки, й «Історію Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського та «Істо-рію про козаків запорозьких» С. Мишецького, і «Опис України» французького інженера Гійома-Левассера Боплана, зроблений ще у XVII столітті і перекладений на англійську, німецьку, латин-ську, польську, російську та інші мови.

Творчість М.В. Гоголя стала справжньою школою для росій-ських, українських та багатьох інших письменників. Впливу його творів так чи інакше зазнали Островський і Гончаров, Гер-цен і Некрасов, Салтиков-Щедрін і Достоєвський, Шевченко і Франко… Охоче перекладали перлини його творчості Іван

170

МІЙ ГОГОЛЬ

Франко, Леся Українка, Степан Васильченко, Максим Риль-ський, Остап Вишня.

Широку популярність здобули твори Миколи Гоголя за меж-ами нашої країни. На Заході їх почали перекладати ще за життя письменника. Поетичні шедеври, розсипані щедрою рукою генія, давно вже привертають увагу багатьох художників, композиторів. Ілюстрації і картини за сюжетами українських повістей Гоголя залишили видатні художники І. Крамський, В. Маковський, К. Трутовський…

Його доробок, неоціненна духовна спадщина допомагають більш глибоко усвідомлювати та відстежувати розвиток націо-нальної української культури, її становлення, точніше і правди-віше відновлювати кращі традиції та звичаї рідного народу, що є скарбом прийдешніх поколінь.

171


Ми вже майже чотири години в дорозі… Тато вирішив позна-йомити нас зі своєю батьківщиною. Скільки себе пам’ятаю,

я постійно чув, що найбільша риба плаває у Пслі, найбагатші урожаї збирають у Шишацькому районі, а найсолодші яблука і груші ростуть лише у садку татової бабусі.

От тільки як зветься те місце мені і дотепер не зрозуміло, бо тато сам часто плутався і називав його впродовж розповіді завжди по-різному: то Гоголеве, то Василівка. Перепитати я не наважувався, бо коли старший мій брат про назву заговорив, тато, щиро здивувавшись, відповів: «Молодець! Потішив тата своїми знаннями». Але у голосі його чулася погроза: мовляв, ось заса-джу я вас, двієчники, за книжки. І це на нас подіяло: більше ми не запитували, чому рідне село батька має аж дві назви.

Та ніхто нас за підручники не посадив. Навпаки, одного літ-нього суботнього ранку, коли було ще так рано-ранесенько, що тільки рибалкам впору прокидатися, у будинку зчинився шум: мама з татом почали піднімати нас на ноги. Це було дуже важко. Майже нездійсненно. Мені навіть трішки жаль стало батьків, бо ми дуже повільно реагували на команду: «Підйом!» Нарешті нас підняли, хоча, як говорить мій брат, розбудити забули. І тут нам тато урочисто повідомив, що вихідні ми присвятимо знайомству з історією, географією та культурою рідного краю. А починати обов’язково слід із його села, бо там така…

Далі я вже не чув, бо вскочив у автомобіль (якщо можна наші «Жигулі» так назвати), схилив голову до вікна, закрив очі і поба-чив велетенського коропа, якого моя прабабуся пригощає смач-ними пиріжками і червоними яблуками.

Розплющив очі, коли вже відчутно припікало. Озирнувся. Як чудово жовтіє соняшник! До речі, поля з пшеницею називають пшеничні, а поля з соняшником? Сонячні? А ця назва їм дуже пасує! Нехай будуть сонячні, бо вони справді із сонечок зіткані.

Ліворуч росла соя. Я довго не міг зрозуміти, навіщо її так багато насіяли, адже вона зовсім не така яскрава, як соняшник. А тато, ну справжній тобі вчитель, пояснював знову і знову. І нарешті я зрозумів, що майже все, що нас оточує, потребує її: хочеш їсти м’ясо – посади сою, хочеш цукерку – знову те саме,

ХРЯПКО Антон Сергійович

учень 7 класу Голобородьківської ЗОШ І–ІІІ ступенів Полтавської області

ДОРОГОЮ ДОДОМУ...

172

МІЙ ГОГОЛЬ

забажаєш молока – яке ж воно без неї, голубоньки. Коротше кажучи – королева магазину. Правда, її можна було б назвати і королевою полів, бо впродовж всієї нашої подорожі ми бачили тільки поля із соєю, кукурудзою та соняшником. Соняшник мені подобався, тому я спокійно на нього реагував, а от кукурудза і соя почали дратувати.

– Тату, а скоро вже твій рідний край?– Скоро, сину, скоро, а що вже набридло?– Та ні, тільки вже хочеться побачити ті лани, про які ти гово-

рив, із високими хлібами, велетенськими буряками. Пам’ятаєш, ти говорив, що коли тебе хотіла бабця покарати, ти в буряки ховався, і тебе ніхто знайти не міг.

– Скоро, вже зовсім недалечко, синку, почекай трішки.Але, як говорить мій старший брат, поспішати слід повільно.

Тільки-но тато натиснув сильніше на газ, як його «ластівка» почала рохкати, квакати, а потім і зовсім затихла.

– Оце тобі так! Ну і халепа! – бідкався батько. – До села залишилося лише три кілометри, а ми стали!

Насправді, вдалині бовванів стовп із назвою села. Цікаво, що написано: Василівка чи Гоголеве? Старший брат тихенько гово-рить мені, що знає напис: у підручнику знайшов. Йому добре, він уже он який дядько! Уже одягає татові черевики і говорить, що йому вони трішки малуваті. Але я не вірю – це він так говорить для того, щоб переді мною похизуватися. Ну нічого, мамині мені теж будуть скоро тиснути. Тоді подивимося, хто із нас швидше назву села дізнається.

Тато вирішив йти пішки і обов’язково напростець: він дорогу, мовляв, знає. Але, як говорить мій старший брат, напростець ходити – дома не ночувати. Відома з дитинства татова стежина була повністю розорана, тож пішли якоюсь іншою.

Стежка була мокрою, напевно, вночі був дощ. Ми йшли вже годину, а села все не було видно.

– Оце так близенько. А стежка… Ноги не витягнути! – забу-бонів брат.

Тато помітив, що ми потомилися, і запропонував відпочити. – Ех ви! – забідкався він. – А як же в далекі часи, коли лише

коні та власні ноги і виручали? І їхали та йшли діти до батьків, онуки до бабусь та дідусів, долаючи великі відстані, і не охкали.

– Та які там великі відстані можна подолати із такою доро-гою? – заперечив брат (йому постійно здавалося, що його сто-рона стежки була наймокріша і найдовша). – Ця земля мені всю дорогу до черевиків прилипала, йти заважала. То чи скоро вже?

– Здається ми трохи заблукали, – проговорив винувато тато. – Роки… А в дитинстві ж кожнісіньку стежиноньку, як свої п’ять пальців, знав. Було, як вискочиш вранці, то вже тільки над-вечір повертаєшся. А чи знаєте, що народився і жив в нашому краї чоловік, який до кінця свого життя, чи то вдень, чи то вночі, чи то влітку, чи то взимку, міг дорогу додому знайти?

173


– Так уже й вночі, – недовірливо зауважив брат.– Так, і вночі. Все життя мандрував по далеких світах, а

серце тут залишалося, думки сюди линули, мрії навколо цієї землі витали. Отакий-то був чоловік! Патріот своєї землі. Велика людина… І слід великий залишив по собі.

– Тату, а «велика людина» – це гігант, як у мультику про грецьких богів? – роззявив я рота.

– Так, гігант і бог, – усміхнувся тато. – Гігант слова. Слава про нього далеко за межі Полтавщини полинула.

– Тату, розкажи, будь-ласка про бога, – скрививши хитру «фізію», як говорить мій старший брат, попрохав я.

– А чому ж не розповісти. Розповім, бо цим ім’ям пишається наш край, тож хочу, щоб і ви гордість відчули. А було це так…

У Марії Іванівни та Василя Панасовича народився кволий і слабкий хлопчик. Його любовно назвали Микошею. Щоб хлоп-чик ріс здоровим та сильним, батьки його охрестили в Преобра-женській церкві, яку ви бачили, коли ми Сорочинці проїжджали. (Жаль, що в цей час я ще спав).

А збереглася ця церква до наших днів тому, що її п’ять років зводили опішнянські та полтавські каменярі, прикрашали гадяцькі й глухівські червонодеревці, миргородські й лубен-ські живописці. А наказав побудувати її сам гетьман Лівобе-режної України Данило Апостол як гетьманський храм. От і працювали всі люди над цією будовою як одне ціле, розуміючи її важливість.

І піднісся храм, уславлюючи весь край Полтавський, весь роботящий і талановитий люд Полтавщини. Сюди приходили люди зі своїми бідами – і їм ставало легше, приходили із радо-щами – і раділи всі навкруги, тут просили здоров’я для немічних і хліба для голодних, просили миру і спокою в рідному краї.

Саме в такому святому місці просила сім’я Гоголів міці для свого первістка, щасливої долі йому та доброго, відда-ного серця.

Міцного здоров’я, на жаль, батьки не вимолили, та й долю його не всі можуть назвати щасливою, а от серце у хлопчика було… Не кожному судилося любити так, як любив він.

А любив він все. Його чарувала дзвінка народна пісня, замашні народні при-

повідки та примовки зворушували хлопця, дівочий танок приму-шував милуватися і… дивуватися та дивуватися…

Химерні уявлення бентежили його дитячу уяву, будили її, змушували п’ятирічного хлопчака братися за перо. Недаремно відомий український і російський письменник В.В. Капніст, про-читавши його простенького віршика, сказав: «З нього буде вели-кий талант…»

Микошу оточувала любов. Його пестили, ним захоплюва-лися, виконували всі його забаганки: коли хотів слухати пісень – співали, забажалося казочки – розказували.

174

МІЙ ГОГОЛЬ

Але хоч як не намагалися батьки оточити сина любов’ю та спокоєм, те життя, яке він бачив за межами батьківського дому, не давало йому спокійно жити. Він ріс серйозним і надзвичайно замисленим хлопчиком, це навіть інколи лякало матір. Частенько після сніданку хлопчина біг в парк, що його батько посадив. Саджав якось химерно: набере повні жмені каміння та й розкидає навколо. Куди камені падали, там саджали його улюблені дерева: липи, клени та дуби. А в кінці парку Василь Панасович наказав вирити ставок і покласти біля берега велетенський валун – ось на цьому місці і любив мріяти та думати малий Микоша.

Про що він думав? Невже про те, що старий пасічник Сви-рид Чередник хворіє, що у всьому селі через неврожай голоду-ють люди, що всі з надією чекають на весну та літо, щоб відгоду-ватися нарешті?.. Так, не давала йому спокою гірка людська доля, тяжка праця, часті хвороби, біди та нещастя, що постійно чату-вали за вікном простого селянина. Боліла його душа, дивлячись на кривду та несправедливість життя.

А інколи, вмощуючись на камені, мріяв про зустріч із пан-ною, що, за переказами старих людей, колись втопилася у водах Псла, бачив, як зацвітає єдина квітка папороті, а поряд чатують злі духи, щоб вхопити ласого до чужого багатства?

Йшли дні, роки… Підіймався та міцнів батьків парк, а поряд із ним підростав

і все не переставав дивуватися життю хлопець. І відтепер уже юний Гоголь саджав дерева (а було це одне із улюблених його занять). Обходивши навколо свого маєтку не один кілометр, він вибирав найкращі саджанці дубків, лип та кленів (любити ці дерева його ще батько в дитинстві навчив). До речі, саджав за батьківським методом: брав у жменю жолуді чи камінці і розки-дав навколо, а вже потім доріжки робив між деревами.

Було в нього ще одне улюблене місце – бабусин маленький будиночок. Тетяна Семенівна подарувала онуку половину маєтку та батьківський дім, і улюбленим місцем Микоші став флігель, де вона до кінця життя мешкала. В будиночку пахло травами, віяло таємницями від старих скринь та меблів. Ще малим хло-пець любив сідати коло бабусі і слухати легенди про козаків, Запорізьку Січ. Вона розповідала малому про русалок, водяни-ків, відьом, навчала його розумітися на лікарських травах, виши-вати, в’язати і малювати. Та хлопець виріс, і сам почав зображати нитками, фарбами та словами всю ту чудасію.

Рідна Василівка раніше називалася хутором Купчинським і була перейменована бабусею на Яновщину (на честь синового прізвища), а пізніше названа вдруге (тією ж бабусею) за іме-нем нового господаря – Василя Панасовича. Чотири рази на рік село ярмаркувало. Ой і любив же ці ярмарки малий Микоша! Зі щирим захопленням згадував їх в далеких дорогах і дорос-лий Микола Васильович. Та й як не любити і не захоплюватися ярмарками!

175


З усього Миргородського та усіх сусідніх повітів з’їжджалися люди. Гуділо, вирувало село! Скрипіли вози, гоготіли гуси, спі-вали півні, ревли корови, а їм відповідали вівці, коні, собаки! Гомін, пісні, сварки!.. Ото торгівля!

Але найбільш привабливими для Микоші були старі пісні лірників та кобзарів про славну історію землі козацької. Їх би малий слухав і слухав, не відриваючись. Не раз і сам просив ще заспівати якусь пісню, а потім довго ще мугикав собі, стримуючи сльози чи блиск в очах. Як же ті пісні тривожили душу, думки!

Любов до ближнього, вміння турбуватися про рідних виніс юний Гоголь зі свого старого дому. Прикладом йому були сто-сунки батьків та їх ставлення до своїх дев’ятьох дітей. А тому впродовж свого життя Микола Васильович піклувався про рід-них, про близьких і про зовсім йому незнайомих людей, що про-живали поряд. Він турбується за майбутнє своїх слуг, не забуває навіть в заповіті всіх нагородити, а старого Якима Німченка, що всією душею був відданий своєму паничу, відпускає на волю.

Сторінки його творів дихають великою любов’ю до про-стих селян-кріпаків, співчуттям до маленької людини, а листи наповнені болем за долю рідного краю.

Частенько переказували односельці, як Микола Васильович («Дай йому Боже многая літа») у важкі роки засухи та невро-жаю підгодовував голодних сільських дітлахів, організувавши посеред двору їдальню для них, намагався створити кращі умови праці для кріпаків, а іноді запрошував всіх працьовитих та робо-тящих селян до двору, виносив наливку, пироги із сиром та щиро їм дякував за роботу.

Але хоч як добре не було хлопцю вдома, його чекала далека дорога. Його дорога. І повела вона Гоголя в далекі краї спочатку рідною Полтавщиною, потім далі і далі…

Йшли роки. Його ім’я стало відомим (самому Богу відомо, чого та слава коштувала!), але дорога додому залишалася найба-жанішою. Він любив навіть її саму, а тому говорив: «Ми переї-хали через Псьол і їхали на Василівку вночі. Яка насолода летіти по степу, що леліяв мене з дитинства. Здається, я ніколи не був таким щасливим, як в ту українську ніч».

Тільки та людина, що по-справжньому любить свою землю, добре знає і глибоко відчуває її може з таким захопленням ска-зати: «А повітря! а гливи! а рогіз! а соняшники! а пасльон! а цибуля! а вино хлібне… Тополі, груші, яблуні, сливи, вареники, борщ, лопух! Це просто розкіш!»

А скільки кілометрів проїхав Микола Гоголь разом зі своїм другом-однолітком Сашком Данилевським! В улюбленій домаш-ній жовтій колясці вони проїхали всю Миргородщину, мало не всю Полтавщину, разом поїхали й до Петербурга, а потім ще далі – в Європу. Щирий і вірний товариш нагадував рідних, картини, що залишалися, – рідну Василівку. Згадки про домівку, розмови про Україну – ось що зігрівало серце хлопця. А коли

176

МІЙ ГОГОЛЬ

туга посилювалася, на допомогу приходили листи матері Марії Іванівни, в які вона вписувала, за проханням сина, кумедні анекдоти із українського життя, смішні та сумні історії.

І листи з дому, і враження та спостереження дитячих і юнаць-ких років стали вдячним матеріалом для повістей Гоголя. Всі найбільш відомі йому куточки рідного краю (Миргород, Соро-чинці, Диканька, Полтава, Гадяч та безліч маленьких сіл і хуто-рів) змалював він. А змалював такими яскравими фарбами, вивів такі живі образи, що книжки миттєво розпродувалися.

І знову в дорогу…Але тепер ця дорога бажана, бо повертає вона додому.

І сонного Миколу Васильовича розбуди – він відразу ж скаже, яку відстань залишилося подолати, яке місто чи село проїхати. Він завжди поспішав додому, бо його ніколи не полишали думки про батьківщину. І часто не тільки вишневі садки, не золотого-лові соняшники і чарівний Псьол, не дзвінкоголосі парубки та дівчата ввижалися йому. В думках постають сумні долі простих селян, темні та нечисті на руку повітові поміщики. Жаль окутує серце, аж дихати стає тяжко.

Боже, чи зітхне полегшено Україна, чи повірить у своє майбутнє?

Кожного разу, повертаючись додому, з нетерпінням відкри-вав віконце дорожньої карети, покрикував на кучера і нетерп-ляче вдивлявся у далечінь. Чи скоро? А чи ще далеко? Коли вже вигляне із-за кучерявих засмучених верб ставок? А де ж ті дуби, що величною стіною виструнчилися перед маєтком? Як їм, рід-ним і дорогим, жилося-булося? Звичайно ж, важкувато.

В передостанній приїзд на батьківщину було особливо тяжко на душі письменника. По всій Україні лютувала холера. Не про-минула вона й Василівки.

Ще здалеку, наближаючись до родинного гнізда, побачив спустошене село, розорений батьківський маєток. А на вулицях – тиша. Немов село заснуло і прокидатися не хоче.

Блідий і змарнілий, Микола Васильович самотньо блукав знайомими із дитинства стежками і не впізнавав їх. Вони поза-ростали бур’янами, немов би і дітлахів немає, щоб топтати його босими ніжками, і молодь на побачення не поспішає ними, і дорослі не йдуть більше на панщину. Гоголь важко ступав глу-хими стежками, поділяючи свій смуток із смутком своєї змуче-ної землі.

У свій останній приїзд додому весною 1851 року, зморений та хворий, Гоголь не переставав підтримувати рідних, допомагати по господарству. Працював багато, інколи просиджував за руко-писом цілісінький день, але знаходив час і малював узори для килимів, кроїв сестрам плаття, штукатурив стіни будинку та роз-мальовував їх квітами.

А ще саджав дерева… Знову, як в юності, набирав повні-сінькі жмені жолудів та камінців і кидав їх довкола себе, познача-

177


ючи місце майбутньому велету-дубу, запашній липі та красеню-клену. Підіймайтеся вище і вище, розкривайте свої обійми сонцю, вітрам, пийте солодкі дощі і залишайтеся вірним вказівником дороги додому…

…Вечоріло. Вдалині яснів рожевий захід сонця. Уже й соне-чко прощається. Сутінки тихо сідали на «сонячне» поле, а соняхи повернули до нас (а, може, до сонця) свої голови. Невже, теж тата слухали?

– А я тепер зрозумів, тато, як той великий чоловік Гоголь дорогу додому знаходив, – порушив я мовчанку.

– Ну і як же, синку? – пригладив мого розкошланого чуба батько.

– А по деревах. Де найбільше дубків та липок, там і домівка. Я молодець?

– Атож, молодець, Михасю, – чомусь засміявся тато.– То може і ми так спробуємо? – з надією на черговий «моло-

дець» промимрив я.– А чому би й ні! – підхопився тато. – Ану поглянемо, де

найбільше дерев-вказівників.– Ну от, давайте ще в ліс якийсь забредемо, – незадоволено

заперечив брат. – Повертаймо на дорогу, може там хоч когось зупинити вдасться. Отоді й дорогу розпитаємо.

– Ні, будемо, як наш земляк орієнтуватися, – твердо сказав тато.

Ніхто татові не заперечив, тільки мама, яка ніколи не встря-вала, як говорить старший брат, в чоловічі «розборки», якось хитро поглянула на тата і уїдливо сказала: «Сподіваюсь, що це не триватиме сорок років». А потім чомусь назвала мого тата, Сер-гія Миколайовича, «Мойсеєм». Цікаво, у мого тата, як і у його села, теж не одне ім’я? Але чому я про це раніше не знав? Добре, подумаю над цим пізніше, а зараз… я мужньо вмощуюсь на тато-вих плечах і, як справжній богатир Добриня Микитович, рукою роблю над очима «козирок».

Яка краса! Ух, аж дух перехопило! Чудово ж як у татовім краю! І чому ми раніше сюди не приїздили? Напевно, тому, що татове начальство, як говорить моя мама, спить і бачить, щоб він жив на роботі.

Але ж і красиво! О, сонях голівкою вбік хитнув. То це він запрошує мене в той бік подивитися. І що ж там?

Дерева! Багато дерев! І великі ж які! Точно, старезні. Може, їх сам бог-Гоголь посадив?

– Тату, тату, глянь! О-о-о-н високі дерева ростуть і донизу спускаються, – прохрипів від хвилювання я. – Пішли вже швидше, тату!

– Та це ж те, що нам і треба. Аж ось і стежка туди повернула. Ходімо швидше, я вже точно знаю дорогу додому, – запевнив нас тато, і ми, дружно схопивши свої речі, майнули стежкою.

178

МІЙ ГОГОЛЬ

Зліва, виструнчившись, стіною стояли соняхи. Легенький вітерець дмухав на них, і вони слухняно погоджувалися із нашим напрямком.

Ми звеселилися і натиснули, як приказує брат, на ноги.А вони й справді несли. Я ледве встигав за черевиками сорок

третього розміру. Ага, брату ж бо добре, он які ноги має – не нама-гайся догнати! А я, коли виросту, зможу ще швидше побігти – от тоді й позмагаємося!

Нічого, що я йду повільніше, зате більше бачу. Он жук до своєї домівки поспішає, гуде, немов літачок… Киває голівкою дзвіночок, може бажає нам швидше до бабусі втрапити? А мураха ніяк на нас не реагує: йому байдуже, коли ми додому втрапимо, – самому б встигнути, поки дверцята не замкнули, бо тоді сон на вуличці гарантований.

– Дивись під ноги, – ледь встиг підхопити мене під руки брат. – Хочеш носом землю зорати? Не спи! Чуєш?

Сильні братові руки поставили мене на доріжку.Хм, а я і не спав, я знайомився з новими друзями. Та що йому

пояснювати? Хіба ж він зрозуміє? Він же он який великий – до нього може і не дійти (його слова).

Я підняв голову вище. Ой, леле! Сонечко зі мною вже проща-ється, промінчик он посилає! А промінчик затримався на верхів-ках височенних дубів, заплутався там, та так і залишився на най-вищій гілочці спати.

Скільки дерев! Аж ось і ставочок, де найбільші в світі карасі. А далі червоніє дах будинку… Цікаво, чи то саме до нього поспі-шав чоловік, що став велетом?

Доріжка закінчилася раптово біля асфальтованої дороги. Перед нами з’явився стовп з написом «Гоголеве».

– Ну тепер тобі, Михасю, зрозуміло, чому бабусине село дві назви має? – зненацька порушив мовчанку тато. – «Василівка», бо саме такою її бачив наш славний земляк Микола Гоголь, а «Гоголеве»…

– Знаю, знаю, – поспіхом перебив я тата. – Тут велетень народився й жив. Він своїм словом нашу Полтавщину і всю Укра-їну прославив, тому й про нього не забувають.

– Розумник мій.Ми зайшли в село. – Ото бачите, де росте липа біля колодязя? А біля хвіртки

лавку бачите? Отам я і народився.…У мене почали важчати повіки. Потім очі зовсім заплю-

щилися. «В чудовому місці пощастило народитися татові», – тільки й встиг подумати, і відчув, що опинився на міцних тато-вих руках…

179


Ідуть роки, дні, години… Проходять століття... Так і життя лю-дини промайне, як одна мить. А що таке життя? Це питання

поставало переді мною не раз. Як жити, щоб залишити після себе слід, пам`ять у віках. Якось увечері, коли залишилася сама, по-чала думати про те, як складеться моя доля. Звичайно, судити про життя у моєму віці непросто. Тільки з висоти років людина відчуває у собі впевненість, мудрість, досвід. А це приходить не-легко, не кожен навіть у старості є мудрим. З юності, думаю, по-трібно навчатися розуміти себе, адже це найважливіша наука, як казав Антуан де Сент-Екзюпері: «Себе судити найважче». Якщо у тебе якісь проблеми з друзями, якщо через тебе страждають батьки, рідні, тобою невдоволені вчителі, то ти теж повинен бути невдоволений собою.

Людина починається з любові. Виростає з лагідного дотику маминих рук, з тихої колискової і веселки в небі, з цвіту вишні і яблуні під вікном. Все це дається як найдорожчий дарунок світу і приходить в життя непомітно. Коли в душі є тепло, любов, тоді почуваєш себе багатшою, потрібною комусь. Не менш вагомими є скромність, ввічливість, повага до себе і людей. Я не мрію про подвиг. Не всім бути героями. Але хотілося б мати за приклад людей, які не пройшли життєвими стежками марно, яких завжди будуть згадувати з вдячністю і повагою. Вони не були від наро-дження особливими. Звичайні люди, але завдяки наполегли-вій праці увіковічнили пам`ять про себе. Кожен по-своєму зали-шає слід. Хто написаною книжкою, хто намальованою картиною, хто – будівлями, хто уславився викопаними криницями, а хто непомітно завжди допомагав у біді. Важливо бути завжди потріб-ним людям. Я звернула увагу на те, що коли вникаєш в життя таких людей, що завжди чогось прагнули, щось творили, то пере-конуєшся, що їхні дороги були тернистими, життя складним. Тож нехай їхні імена будуть для нас неопалимою купиною.

Микола Васильович Гоголь… Творець безсмертних «Мерт-вих душ», «Ревізора», «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Його життя сповнене тривог, невдач…і разом з тим радості, щастя і слави. Про що мріяв він? До чого прагнув? Чого хотів досягти у житті? Звичайний хлопчина, син поміщиків Яновських з Васи-

ШЕВЧУК Ірина Юріївна

учениця 9 класу Луцького НВК «Гімназія № 14» Волинської області

ЖИТТЄВА ДРАМА М.В. ГОГОЛЯ(нарис)

180

МІЙ ГОГОЛЬ

лівки, що в Малоросії, мріяв покорити столицю Російської імпе-рії, а також зустрітися з Олександром Пушкіним. Як довго він чекав цієї зустрічі. Ще в гімназії, коли перший раз побачив пор-трет юного, мрійливого поета, з того часу, як прочитав всі його творіння і цитував уривки при розмовах.

...До Петербурга Гоголь їхав разом з Сашею Данилевським, який також вирішив спробувати своє щастя на військовій службі в гвардії. Микола Васильович був дуже щасливий, адже він стільки чув про Петербург, а тепер сам їде до нього. Побуває на Невському, побачить Адміралтейство, Головний штаб, Зимовий палац. Кибитка їхала широкими вулицями з дуже схожими буди-ночками. Столиця все більше розкривалася перед приїжджими. І ось він – будинок, де живе сам Олександр Сергійович. Нерішуче підійшов до дверей і неначе закляк. Хто він такий, щоб отак про-сто прийти до самого Пушкіна, розповісти про всі свої мрії, надії, сподівання? Гоголь не наважився постукати і попрямував вули-цею. Довго гуляв, роздумував і вирішив ще раз випробувати своє щастя, бо ж кому, як не Пушкіну, можна розповісти про все. Але невдалий день був сьогодні для Гоголя. Пушкін його прийняти не зміг.

«Ганц Кюхельгартен» – перший твір Миколи Васильовича, на який він покладав великі надії. Тиждень хвилювань не минув дарма, «Ганца» дозволено друкувати. Нарешті справжня книжка. Микола Васильович був готовий літати від щастя і не розумів, чому люди на вулиці ідуть такі ж, як і раніше, невже не розумі-ють, що сталося? Але столиця жила своїм життям. Сподівання на «Ганца Кюхельгартена» були марні. Продана одна книга. Засму-ченому Гоголю здавалося, що всі довкола глузували з нього. І вже через декілька хвилин полум`я жадібно поглинало книжки, не даючи порятунку жодному аркушу…

Вирішив, що писати більше не буде, проте роботу знайти не міг. Рекомендаційні листи, які дали йому матусині знайомі, не принесли нічого, окрім розчарування. Друзі запропонували спробувати влаштуватись у театр. А й справді, згадалося, ще в Ніжині всі сходилися подивитися, як грає малий Микола Гоголь-Яновський. Окрилений сподіваннями, вже уявляв, як переповне-ний зал стоячи аплодує йому. Надія розвіялася як дим. У театрі й не думали брати на роботу молодого та недосвідченого юнака, приймали лише тих, хто мав гарні рекомендації від поважних осіб. Гоголя вислухали і ввічливо показали на двері. Суворий іспит холодної столиці тривав, розбиваючи останні сподівання. Нікому не потрібний він тут, на чужині.

Щоб не впасти у відчай, лікувався спогадами. Образ Укра-їни все частіше поставав у пам`яті. Із задоволенням перечиту-вав українські пісні, які записував з дитинства. Згадувалися мальовничі краєвиди, безкраї простори. Несподівано для самого себе Гоголь знову почав писати. Коли потрібна була якась дуже детальна інформація, звертався до матусі, яка хоч і не розу-

181


міла, навіщо це синові, але відмовити не могла. Нові герої поста-вали ще швидше, ніж Гоголь встигав записувати свої попередні роздуми. Боявся втратити думку, урвати писання на півслові, адже так легко загубити тільки-но знайдений образ. Вже не дума-лось про буденні справи, про те, що буде завтра, чи про те, що чекає сьогодні. Жилося легко, спокійно, як ще колись у рідній Василівці.

Микола Васильович писав «Вечори на хуторі біля Диканьки». Творилося напрочуд легко, образи та сюжети ніби самі з`являлися між рядками. Критики схвально сприйняли «Вечори», а народ аж за животи хапався, читаючи чи згадуючи якісь епізоди. Успіх при-ніс довгождану славу. Знати Гоголя особисто, спілкуватися з ним стало престижно. Дивно було спостерігати за «новими друзями», які ще вчора з погордою відверталися від нікому невідомого про-вінціала. Та популярність мала і позитивні сторони. Нарешті здійснилася найзаповітніша мрія – через Василя Жуковського, який всіляко сприяв молодим талановитим людям, Гоголь позна-йомився з Пушкіним. Олександр Сергійович став одним з най-кращих друзів Миколи Васильовича і зіграв чи не найголовнішу роль у його житті.

Час спливав швидко, у Петербурзі нічого не змінювалося, Гоголь відчував нову потребу творити. Розумів, що хоче писати, але не знав про що. На допомогу прийшов Олександр Сергійович. Він не лише розповів Миколі Васильовичу, про що писати, але й підказав назву. Незрозуміло, чому Пушкін віддав Гоголю сюжет, над яким сам збирався працювати, але згодом казав, що навіть він не міг написати так, як це зробив Микола Васильович. Це був сюжет «Ревізора». У ньому розповідалася вся правда про чинов-ників та урядовців, висміювалися притаманні їм риси характеру, можливо, не так відкрито, але все ж таки… За сприяння Жуков-ського цар дозволив поставити п`єсу в театрі. Хвилювання було нестерпним, здавалося, що «Ревізор» приречений на провал. Та п`єса мала шалений успіх, хоча цар не сказав ні слова. Офіцій-ної заборони на постановку «Ревізора» не було, але зловіще мов-чання оптимізму не додавало. Засмучений і пригнічений, Микола Васильович не знав, що далі робити. З цієї безодні його витягнув Пушкін, який пояснив, що потрібно іти далі, бо з таким талантом гріх не написати чогось великого, адже в кожного письменника має бути такий твір, за яким його б одразу впізнавали. Таким чином, сам того не розуміючи, Олександр Сергійович підштов-хнув Гоголя до справи усього його життя – до написання Поеми. Вже через декілька тижнів Микола Васильович читав друзям уривки першого тому. Вирішив, що писати буде краще не в Росії, а десь за кордоном. Перед від’їздом пообіцяв Пушкіну, що довер-шить Поему.

Гамбург, Любек, Женева, Париж – Гоголь багато подорожу-вав, але ніде не міг здобути бажаного результату, не писалося. Лишалася одна надія – Рим.

182

МІЙ ГОГОЛЬ

Вічне місто зустріло Гоголя спокоєм. Це було найбільш спри-ятливе місце для творчості. На папері оживали гротескні образи поміщиків, і птахом летіли по бездоріжжю троє коней, яким суди-лося стати символом Росії.

Та раптом Гоголь дізнався новину, яка перевернула все з ніг на голову: Пушкін помер, його вбили на дуелі. Здавалося, що втратив частину себе. Не хотілося пити та їсти, все навколо було темним, як ніч. Декілька днів підряд не виходив зі своєї кімнатки і навіть слухати не хотів нікого. Втратив сенс життя і не розу-мів, як бути далі. З депресії вивело почуття обов`язку. Згадав, як ще в Петербурзі пообіцяв Олександру Сергійовичу, що напише «Мертві душі», і вирішив дотримати свого слова. Поема вже існу-вала, лишалося тільки, прислухаючись до внутрішнього голосу, дописати її. Перший том закінчив перед поверненням у Росію.

Нелегкою була доля Миколи Васильовича Гоголя. Більшу частину життя довелося боротися за право творити. За життя його не визнали як геніального письменника, тільки після смерті Гоголь посів визначне місце в російській літературі. Найгран-діознішою роботою письменника стали «Мертві душі», вони ж і найбільшою трагедією. Поема мала складатися з трьох томів, і, як задумував сам автор, головні персонажі мали змінитися і про-йти, так би мовити, «Пекло», «Чистилище» та попасти до «Раю». «Мертвим душам» поеми протиставлені «живі» – люди талано-виті, працелюбні, багатостраждальні. З глибоким почуттям патрі-отизму і вірою в велике майбутнє свого народу пише про нього Гоголь. Він бачив безправ`я селянства, його принизливе стано-вище та те отупіння і здичавіння, до якого привело кріпацтво. У першому томі «Мертвих душ» Гоголь зображує всі недоліки, всі негативні сторони російської дійсності. Письменник пока-зує людям, на що перетворились їхні душі. Робить він це тому, що дуже любить Росію і сподівається на її відродження. Гоголь хотів, щоб усі, прочитавши його поему, жахнулися і пробудилися від летаргічного сну. Описуючи жахливу дійсність, Гоголь малює в ліричних відступах свій ідеал російського народу, говорить про живу, безсмертну душу Росії. У другому і третьому томах Поеми він задумав перенести цей ідеал у реальне життя. Та, на жаль, так і не зміг показати переворот у житті російської людини, не зміг оживити мертві душі. У цьому й полягала творча трагедія Гоголя, яка переросла в трагедію всього його життя.

Все життя і свій геніальний талант Гоголь присвятив літера-турі. А звичайне людське щастя обійшло його стороною. Усе сві-доме життя прожив на чужині, далеко від родини, без сім`ї, без дітей. І навіть в останню дорогу його проводжали чужі люди. Нещасна людина. Але геніальний письменник.

На жаль, доля не завжди прихильна до талантів. І життя Миколи Васильовича – яскравий тому приклад. Та його творам судилось безсмертя. А зірка його генія світитиме ще не одному поколінню.

Номiнацiя

«ДОСЛІДЖЕННЯ»Тези робіт

184

МІЙ ГОГОЛЬ

АДАМОВИЧ Алла Юріївна

учениця 11 класу СЗШ № 264 м. Києва

НАЦІОНАЛЬНО-ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОРІВНЯНЬ У ПОВІСТЯХ М.В. ГОГОЛЯ

«ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ ПОБЛИЗУ ДИКАНЬКИ»

Актуальність теми визначається, насамперед, посиленою ува-гою до двохсотліття від дня народження великого письмен-

ника й драматурга Миколи Васильовича Гоголя. Гоголь не пере-стає тривожити людство. Не випадковою, мабуть, є легенда про те, що його погребли живим. Життя і його твори покрито таєм-ницями.

Мета науково-дослідницької роботи: визначити націо нально-художні особливості порівнянь у повістях Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

– описати міфологічний контекст образів, що беруть участь у порівняннях;

– визначити національні особливості міфологем і мотиви порівнянь;

– класифікувати образи об’єктів зіставлень за культуроло-гічними моделями;

– дослідити роль образів тексту у створенні етнічного коло-риту творів.

Матеріалом дослідження є тексти повістей Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Об’єкт дослідження: порівняння у повістях Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

У роботі використано наступні методи аналізу: описовий як основний, прийоми класифікації й систематизації, образно-символічний, текстологічний методи та метод логіко-семіотичної рамки.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу класифікувати образи-об’єкти зіставлень за культурологічними моделями; описано міфологічний контекст образів на матеріалі гоголівських повістей.

Теоретичне й практичне значення: результати роботи можна використовувати в нормативних та спеціальних курсах з росій-ської літератури, слов’янської міфології, на спецсемінарах, при-свячених вивченню мови Гоголя. Робота складається із вступу, основної частини, поділеної на сім параграфів (що відповідають культурологічним моделям: астральній, артефактній, піроморф-

185

НОМІНАЦІЯ «ДОСЛІДЖЕННЯ»

ній, зооморфній, антропоморфній, атрибутивній та абстрактно-символічній), висновків і списку використаної літератури.

Висновки:1. Описано міфологічний контекст образів, таких, як зірки,

сонце, чорт, біс, вогонь, грім і блискавка, миша, голуб, змія, вовк, павич, кіт, собака, цар і цариця, гетьман, дзеркало, ключ, шахів-ниця, шапка, ніч, місячне сяйво, кров, вітер, вихор. Домінуючими є символи природи.

2. Визначено мотиви порівнянь образів, такі, як мотив вогню, сходу й заходу сонця, відкривання й зажмурювання очей, застереження, старості, життя, світла, звучності, руху, милосердя, агресивності, хижацтва, твердості, краси, умиротворення, презир-ства, стрункості, величі, влади, відбиваності, хвороби, ваги. Біль-шість мотивів визначається рисами характеру людини: її агресив-ністю й жорстокістю, милосердям і умиротворенням.

3. Класифіковано образи об’єктів зіставлень за культуроло-гічними моделями. Ми визначили сім таких моделей:

– астральна, в якій усі образи пов’язані з головою людини, тому що голова – вмістилище всіх життєво важливих енергій, у багатьох віруваннях вона асоціюється із самим сонцем, центром макрокосму. Отож, створюється прямий зв’язок астральних і зем-них тіл;

– артефактна, де образи біса й чорта вводяться письменни-ком для художнього підсилення буденного людського життя зі старістю, потворністю, і, якоюсь мірою, шкідливістю;

– у піроморфній моделі всі образи, які зіставляються, – нео-духотворені і є атрибутами нечисті. Гоголь, вводячи порівняння з вогнем, громом і блискавкою, брав не життєтворчу, а навпаки, руйнівну силу цього першоелемента буття. Не випадково пись-менник використовує зооморфні образи, тому що вони за своєю суттю найбільш близькі людині;

– атрибутивна модель – це засіб зображення життя народу: воно відображається, «як у дзеркалі», життя людини уподібню-ється «осиковому листочку», важкому «ключу» і шапкоподіб-ному зображенню прихистку;

– усі абстрактні символи, використані Гоголем, допомагають передати життя «малоросів» більш глибше й повніше;

– Гоголь не випадково використовує зооморфні образи, тому що вони за своєю природою найбільше близькі людині, рідні їй;

– у антропоморфній моделі всі образи, що входять у структуру порівнянь, за винятком гори, повя’зані з людьми, незалежно від того, які вони займають посади, мають звання й чини.

4. Визначено роль образів тексту в створенні етнічного колориту Всі ці образи художньо доповнюють уявлення про національне буття, характери, психологію й діяльність малоросійського народу. Гоголь зображує народне життя як своєрідну трагікомедію через призму спо-конвічної боротьби добра й зла, світла й тьми, божественного і демо-нічного начал.

186

МІЙ ГОГОЛЬ

БАБАК Владислав Олегович

учень 9 класу Шепетівського НВК № 3 у складі «ЗОШ І–ІІІ ступенів ім. Натана Рибака та ліцей з посиленою

військово-фізичною підготовкою» Хмельницької області

БІНАРНІСТЬ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Микола Гоголь, один із найбільших російських прозаїків, хоча писав і творив російською мовою, проте походив із

українського шляхетного роду. Попри внутрішній зв‘язок з ро-сійською культурою і духом, Микола Гоголь завжди залишав-ся свідомим прихильником своєї української народності. Тому складно зрозуміти особливості творчого методу Миколи Гоголя, що вирізняють його серед усіх інших російських письменників, якщо бачити в ньому тільки росіянина, а не українця. Микола Гоголь завжди залишався загадковою постаттю і для росіян, і для українців. Спроби остаточно відповісти на запитання: чий же письменник Микола Гоголь, «наш» чи «їхній», не припиняються і дотепер.

Мета дослідження: на основі комплексного неупередженого аналізу літературно-критичних статей, досліджень, спогадів оче-видців, архівних матеріалів, опублікованої статистики, публіка-цій у періодичній пресі та аналізу творчого доробку письменника остаточно відповісти на запитання: чий же письменник Микола Гоголь – російський чи український?

Предметом дослідження стали в першу чергу повісті укра-їнського циклу М.В. Гоголя, об’єднані в збірники «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» і «Миргород». Для аналізу худож-ньої картини світу письменника залучаються також тексти пові-стей «Вій», «Тарас Бульба» (у редакціях «Миргорода» 1835 р. і 1842 р.), у яких наявні майже всі основні гоголівські теми. Крім того, широко використовуються філософські праці, пов’язані з проблемою творчості М.В. Гоголя, літературно-критичні статті сучасників письменника та дослідників його творчості.

Об’єкт дослідження: художній метод М.В. Гоголя, який реа-лізувався у творчій спадщині митця; літературно-критичні статті, дослідження, спогади очевидців, архівні матеріали, епістолярій М.В. Гоголя.

Завдання дослідження:– проаналізувати джерельну базу дослідження;– з’ясувати стан наукової розробки теми;– систематизувати спогади очевидців, літераторів, про

життя та творчу спадщину митця;

187


– довести, що Гоголівський період – це зумовлений низкою історичних та геополітичних умов такий час української літера-тури, коли вона активно творилася в інонаціональних формах, різними мовами;

– проаналізувати жанрово-тематичний зміст творчих над-бань Миколи Гоголя;

– довести, що українська тема вплинула на вибір письмен-ником стилю мовлення, який він використовує у своїх творах;

– дослідити, чи став Микола Гоголь носієм українського впливу на російську літературу.

Актуальність теми обумовлюється кількома чинниками: по-перше, у 2009 році ми відзначаємо 200-річчя від дня наро-дження нашого геніального земляка – Миколи Гоголя; по-друге, проблема знайшла недостатнє висвітлення у науковій літера-турі, що і визначає цінність її дослідження; по-третє, з Україною Микола Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю, більшою часткою безпосередньо, меншою – опосередковано.

Наукова новизна полягає у тому, що в роботі здійснено спробу зрозуміти особливість Миколи Гоголя, як бінарного творця, що вирізняє його серед інших російських письменників. Микола Гоголь завжди залишався загадковою постаттю і для росіян, і для українців.

Практичне значення дослідження полягає: по-перше, у мож-ливості використання його результатів у наукових працях уза-гальнюючого характеру з літературознавства; по-друге, мате-ріал роботи може бути використаний для наукових пошуків з метою подальшого дослідження проблеми; по-третє, положення та висновки роботи допоможуть при підготовці лекцій і прове-денні семінарських занять із зарубіжної літератури, культуроло-гії, літературознавства.

Теоретико-методологічну основу наукової роботи скла-дає сукупність принципів та методів пізнання, спрямованих на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ.

Структура наукової роботи: відповідно до характеру висуну-тих завдань, мети дослідження, специфіки обраного матеріалу та методів і прийомів його розробки (аналітичного опрацювання) робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Висновки: 1. Складно зрозуміти особливості творчого методу Миколи

Гоголя, що вирізняють його серед усіх інших російських пись-менників, якщо бачити в ньому тільки росіянина, а не українця.

2. Гоголівський період – це зумовлений історією час україн-ської літератури, коли вона активно творилася в інонаціональних формах, різними мовами. Такою була тодішня реальність, і як її наслідок – український письменник і класик російської літера-тури Микола Гоголь – не є ані випадковістю, ані винятком.

188

МІЙ ГОГОЛЬ

3. У першій половині XIX ст., в яку цілковито вкладається творчість Миколи Гоголя, виборола право бути літературною мовою жива народна мова.

4. Микола Гоголь одночасно входить у контекст двох куль-тур – української і російської, а ширше – в контекст світової літе-ратури, яку він збагатив так само, як і дві національні.

5. Розгадку містичності, таємничості життя Миколи Гоголя як і секретів його творчості потрібно, значною мірою, шукати в Україні. Наприклад, у якому контексті і коли Микола Гоголь уживає поняття «Русь» і «Росія». Здається, в жодному випадку він не ототожнює їх. І навіть, коли «Мертві душі» називає «рус-ской поэмой», то все ж не «российской». Де в Миколи Гоголя є поняття «Русь» чи «Руська земля», там є й Україна. Де Росія – там тільки Росія.

6. Микола Гоголь не міг ні в Росії писати про Росію, ні в Україні про Україну. Імперію пойняла ніч, морок, а художникові потрібне було світле тло, на якому російська ніч увиразнювалася б контрастами. Про Україну він міг писати і в Росії, бо вона була яскравим тлом для просвітлення історії свого народу.

7. Загадку Миколи Гоголя бачили і в стилі його письма. І тут відгадка – в українських коренях письменника. В Росії він гово-рив мовою образів, зміст яких подекуди не вдавалося з’ясувати навіть професійним критикам. Це була мова барокова – така при-родна для людини, що здобула освіту в Україні. Він промовляв символами й емблемами, алегоріями. Якщо говорити про стиль мови Миколи Гоголя, інтонаційні особливості його мовлення, то вони українські, і недаремно письменник нарікав на недостатнє знання російської.

8. Микола Гоголь і у «Вечорах…», і в усій подальшій твор-чості опрацьовує ту ж саму тему, тільки різними засобами: його цікавило одне – «вторгнення демонічних сил в життя людини», а від себе додамо – і в життя народів, зокрема народу українського (руського) і російського.

9. Окрім бісівської сили Микола Гоголь несподівано віднай-шов ще одне середовище зла людського – любов і красу. Любов трагічна, а краса, за Миколою Гоголем, двозначна. Як романтик, він, з одного боку, підносив на п’єдестал краси любов і жінку, а з іншого – глибоко осмислював проблему зла в коханні й красі, зла, що веде до смерті, про яку він скаже: «Не може бути нічого врочистішого за смерть».

10. Образ України у Миколи Гоголя романтичний. Україна вражає читача своїми людьми, сильними i пристрасними, своєю природою, яскравою i барвистою. Це край, де можливо все, де боротьба добра i зла споконвічна, але люди стають на бік добра i тому перемагають зло.

11. Усією своєю суттю Микола Гоголь – наш, український, і в його творах сконцентрована могутня духовна сила, величезна життєва енергія, яка вічно працюватиме на Україну.

189


ВИШНИЦЬКА Альона Едуардівна

учениця 9 класу гімназії № 283 «Троєщинська Січ» м. Києва

РІЧ ПРОФАННА І САКРАЛЬНА В КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ

(НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ М.В. ГОГОЛЯ «ШИНЕЛЬ»)

Новизна роботи пов’язана з її актуальністю: 2009 рік – рік 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича

Гоголя, тому дане дослідження приурочено саме цій даті. Окрім того, актуальність проблеми пояснюється й її входженням у ряд суттєвих проблем сучасності, серед яких – превалювання в житті людини речей і чим це загрожує; яке місце в духовному світі лю-дини відведено матеріальній речі і т.п.? Звернення до даної теми викликано ще й відродженням національних традицій, етнічної культури.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу спроектувати гоголівську «шинель» на сучасний «речовизм» як один із проявів сучасного світосприйняття. На написання даної роботи нас наштовхнув відомий культурний захід, який проходив у Києві у вересні 2007 року та в травні 2008 року: «Гоголь-Фест» – фестиваль сучасного мистецтва через призму Гоголя. Головною дійовою особою на цьому фестивалі була саме гоголівська шинель, що витяглась до чотирьох метрів і засло-нила собою людину. Саме ця річ, що насувається на світ семи-мильними кроками, викликала ряд питань, на які ми спробуємо відповісти в своїй роботі: коли відбувається перехід речі зі світу матеріального в світ духовний? З чим пов’язана сакралізація про-фанної речі? Чим загрожує світові «олюднення» речей і «оречев-лення» людини?

У світлі усього сказаного метою нашої роботи є дослідження явища «речовизму» в культурі, в тому числі:

1. Описати бінарну опозицію «сакральний-профанний» сто-совно речі.

2. Проаналізувати механізм переходу речі зі світу матері-ального в духовний, її сакралізацію.

3. Дослідити на матеріалі гоголівської «Шинелі» процес обезсмислення речі.

4. Довести подібність між річчю і людиною в тексті пові-сті Гоголя, коли відбувається «олюднення речі» і «оречевлення людини».

190

МІЙ ГОГОЛЬ

5. Визначити художні особливості дематеріалізованої «шинелі» у Гоголя.

Матеріалом дослідження є текст повісті Гоголя «Шинель», об’єктом – образ-міфологема «шинель»; предметом – механізми «оречевлення» простору і людини, дематеріалізація і десакралі-зація речі.

У роботі використано методику класифікації, узагальнення, міфологічний, текстуальний методи, метод структурного аналізу (описання бінарної опозиції).

Науковим підґрунтям роботи є фундаментальні до с лідження явища «речовизму» Ю.М. Лотмана і В.М. Топорова.

Теоретичне і практичне значення нашої роботи полягає в тому, що її результати можна використати в спецсемінарах, при-свячених вивченню мови М.В. Гоголя, у нормативних та спеці-альних курсах із зарубіжної літератури, світової культури.

Робота складається зі вступу, основної частини, що має два розділи, висновків, списку використаної літератури та додатку «Гоголь-Фест».

Висновки. Було досліджено явище «речовизму» в контексті міфопоетики та реального сьогодення.

1. Описано бінарну опозицію «сакральний-профанний» стосовно речі. Профанна річ – земна річ, яка лише виконує свої функції на рівні матеріального світу. Профанна шинель у пові-сті М.В. Гоголя задовольняє людські потреби, такі як: зігрівати, захищати від холоду та морозу, оберігати від вітру. Тобто ця річ не переходить межу свого, матеріального світу.

Сакральна річ божественна, річ, яка існує, живе, в духо-вному світі, має свої емоції й почуття. Сакральна шинель у пові-сті Гоголя – це річ «олюднена», з притаманними їй якостями Акакія Акакійовича, отож спроможна жити, мислити, відчувати самостійно і ні від кого не залежати.

2. Проаналізовано механізм переходу речі зі світу матері-ального в духовний, її сакралізація.

Річ уже не слугує людині, починає живитись емоціями, почут-тями свого хазяїна. Це відбувається у тому випадку, коли людина поводиться з річчю, як з живою істотою, віддає їй свою душу. Нарешті, артефакт поглинає людину і переходить у сакральний світ.

Шинель у повісті М.В. Гоголя переймає образ свого госпо-даря, переходячи межу матеріального і духовного світів. Можна окреслити такі етапи «сходження» речі з профанного у сакраль-ний простір:

– шинель виконує свої функції обігрівати, захищати від вітру й морозу;

– шинель «віджила своє», не в змозі оберігати від холоду;– Акакій Акакійович сприймає шинель як друга, товариша,

шинель стає невід’ємною частиною його життя.

191


ГЕРАСИМЧУК Мар’яна Володимирівна

учениця 10 класу Хмельницького обласного спеціалізованого ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки

РЕАЛЬНА ОСНОВА ФОЛЬКЛОРНОГО РОМАНТИЗМУ В ЗБІРЦІ М.В. ГОГОЛЯ

«ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ»

Предмет дослідження – новаторство М. Гоголя у висвітленні української тематики: введення оповідача та розкриття ре-

ального підґрунтя фольклорного романтизму письменника. Метою роботи є вивчення ролі фольклорного матеріалу

у відтворенні національних особливостей українського народу у річищі європейського романтизму.

Завдання роботи: – визначити місце М. Гоголя у загальноєвропейському

романтизмі;– дослідити основні новаторські риси збірки «Вечори на

хуторі біля Диканьки»; – детально розглянути реальну основу фольклорного мате-

ріалу на прикладі окремих оповідань збірки; – зробити висновки про особливості поєднання романтизму

і реалізму у збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» та актуаль-ність художнього досвіду письменника у наш час.

Наукова новизна дослідження полягає в аналізі особливос-тей збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки», що ґрунтується на матеріалах сучасного осмислення творчої спадщини письмен-ника науковцями та на власних спостереженнях.

Збірка М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» має переважно романтичний характер. Письменник скористався народними переказами, проте намагався максимально точно від-творити життя селян. З цією метою він навіть вивчав речі побуту та одяг української минувшини. Ґрунтовні знання усної народ-ної творчості дозволили майстру виводити картини дійсності у глибокій дифузії з вигадкою, але обов’язково на реальному ґрунті життя. Побудована збірка у вигляді розповідей про описувані події пасічника Рудого Панька, що додатково створювало вра-ження достовірності зображуваного матеріалу.

Поява чортів і відьом в повістях завжди супроводжується лукавою гоголівською посмішкою, тому що людина в нього завжди виявляється сильнішою. Як би чорти та відьми не намага-лися нашкодити, врешті-решт усе виявлялося марним. «Вечори

192

МІЙ ГОГОЛЬ

на хуторі біля Диканьки» сповнені вірою в людину, в народ, в перемогу добра над злом.

Геніальний письменник і мислитель М.В. Гоголь відкрив світові Україну, ставши найбільшим романтиком «української школи» в російській літературі першої половини ХІХ ст.

193


ГОЛЕЦЬ Марина Віталіївна

учениця 10 класу Охтирської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 Сумської області

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ М.В. ГОГОЛЯ – ВСЕСВІТНЬОГО ГЕНІЯ

Велике мистецтво ніколи не старіє. Художній світ Гоголя, як і будь-якого видатного письменника, складний і невичерп-

ний. Кожне покоління заново перечитує творця, сприймає, ді-литься враженнями, прагне пізнати саму суть автора. Твори Гоголя мають нев’янучу силу й неповторну художню красу, адже талановита особистість лишається безсмертною крізь роки й по-коління.

На розвиток, формування особистості впливає чимало чин-ників. Дещо дається людині від народження, щось стає результа-том виховання, решта, на мою думку, набувається через самоос-віту, коло інтересів, спілкування, розвиток власних здібностей. Велике значення для кожного має також оточення.

Я вирішила з’ясувати, що стало першоджерелом таланту М.В. Гоголя, що впливало на його свідомість, світосприймання в дитинстві, як формувався його характер у юнацькому віці, кого письменник називав своїми друзями, чи витримав він випробу-вання славою, як завершив свій життєвий шлях. Знайомлячись із біографією та творчістю Миколи Гоголя, отриману інформа-цію поєднала у групи, які назвала складовими. Складових долі Гоголя виявилося вісім:

1. Родина – у кожному поколінні родини Гоголів були яскраві особистості з багатим внутрішнім світом, самобутнім сві-тоглядом, які бережно ставилися до свого минулого, вірили в майбутнє. І я роблю висновок, що генетична пам’ять роду якнай-яскравіше поєдналася саме в Миколі Васильовичу Гоголі – видат-ному митцеві ХІХ століття.

2. Дитинство письменника – змістовне спілкування, небай-дужість до мистецтва, доброзичливість, взаємопідтримка та вза-ємоповага між членами родини благодатно вплинули на форму-вання світогляду Миколи Гоголя, спонукали його до творчості. Він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії.

3. Освіта – спостережливий, з вразливою поетич ною нату-рою, майбутній письменник з дитинства вбирав у себе багатство українських казок, легенд, пісень, оповідей, захоплювався малю-

194

МІЙ ГОГОЛЬ

ванням, грав у гімназійному театрі, дуже багато читав, збирав власну бібліотеку, вивчав мови. Звичайно, тогочасна школа не могла розкрити талант хлопчика, тому на його становлення зна-чний вплив мали суспільне середовище та самоосвіта, якою він займався все життя.

4. Робота – у М. Гоголя був власний погляд на історію, він мав чимало оригінальних ідей, був дослідником, викладав істо-рію, а це займало багато часу, який доводилося забирати в літе-ратурної творчості. Тому письменник вирішив відмовитися від викладацької діяльності. Як стверджують сучасні дослідники педагогічної діяльності Гоголя, у своїх статтях він писав про речі, до яких історики дійшли лише через 100–150 років після нього. Наприклад, ще донедавна Середньовіччя вважалося похмурим, і лише в середині минулого століття вчені відкрили яскравість тієї епохи. Гоголь присвятив свою роботу недослідженому Середньо-віччю ще в позаминулому столітті. Можливо, в інших історич-них умовах Микола Васильович досягнув би значних результатів у педагогіці, а ми б зараз вивчали деякі теми з історії за лекці-ями Гоголя. Однак, вибір був зроблений на користь літературної діяльності, і письменник зумів досягти в ній значних висот.

5. Друзі – доля була прихильною до М. Гоголя. Багато про-гресивних письменників, художників, етнографів вважали за честь потоваришувати з Миколою Васильовичем. Здійснилася й заповітна мрія Гоголя – він познайомився з Пушкіним, якого вва-жав неперевершеним генієм свого часу. Протягом не досить три-валого знайомства вони підтримували тісні стосунки, ділилися ідеями, читали один одному чорновики нових творів.

6. Кохання – сучасники Гоголя засвідчують, що він був люди-ною доброю, ніжною, з тонкою душевною організацією. Мож-ливо, щасливе подружнє життя спонукало б Гоголя до написання нових творів, які б розкрили ще одну грань таланту письменника, уберегло б його від завчасної смерті.

7. Літературна діяльність – понад 150 років пройшло від смерті М. Гоголя. Але літературний спадок письменника й до цього часу привертає увагу читачів. Він чітко вирізняється на фоні тодішніх видань самобутністю, народністю, яскравістю, чим заслуговує уваги й поваги критиків та письменників. Безу-мовно, не всі твори являються однаково захоплюючими, образ-ними, доступними для сприймання пересічним читачем. Та варто пам’ятати, що був час становлення, розквіту творчості. І через певний збіг обставин настав період виснаження автора. Ім’я Миколи Васильовича Гоголя не відійшло в забуття, він належить до когорти кращих українських і російських письменників, твори яких лишаються цікавими й актуальними через століття.

8. Остання путь – на мою думку, М. Гоголь помер як хрис-тиянин, тому ми маємо дати його душі спокій. Життя не можна прожити ще раз, минулого не повернути. Микола Гоголь пізнав чимало випробувань у житті, нелегким був і його кінець. Він

195


непросто увійшов у цей світ, був людиною-таємницею протягом життя, і після смерті залишив нам загадку, що навряд чи матиме колись беззаперечну відгадку. Від народження доля випробову-вала письменника, готуючи час від часу нові удари, що іноді ста-вали фатальними.

Працюючи в бібліотеці та аналізуючи зібраний матеріал, я помітила, що в житті Миколи Васильовича практично від самого народження була присутня ще одна складова долі, яка існувала не сама по собі, не обмежувалася часовим періодом, співіснувала з Гоголем як безпосередньо, так і опосередковано. Значною мірою саме ця складова вплинула на характер найпопулярніших творів письменника, додавши їм динаміки, колориту, образності, без-смертя. Такою складовою виявився театр.

Для мене особисто Гоголь був людиною непере січною, люди-ною незвичайної долі, яка заслуговує на нашу увагу. І найкра-щим доказом нашої любові й поваги буде знайомство з творами письменника та героями його повістей, шанобливе ставлення до речей, які пам’ятають Гоголя вже близько 200 років.

«Здатність вигадки та творчості є надто високою здатністю й дається одним лише всесвітнім геніям, поява котрих занадто рід-кісна на землі», – говорив М.В. Гоголь про людей талановитих. На мій погляд, автор слів і сам належав до тієї рідкісної когорти геніїв-літераторів.

Упевнена, що творчість Гоголя залишиться актуальною ще не одне століття. І нам сьогодні залишається берегти спадщину Гоголів-Яновських і виконувати настанову Миколи Гоголя: «Будьте живі, а не мертві душі».

196

МІЙ ГОГОЛЬ

ГОЛОВНЯ Марина Володимирівна

учениця 11 класу Лохвицької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 3 Полтавської області

УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ

За мовною культурою, за місцем духовного становлення та змужніння М. Гоголь належить Росії. Та все ж за місцем на-

родження, вихованням, духовними інтересами, він – українець, а дух української нації живе в його літературних творіннях.

Ось чому мене зацікавила тема «Український дух М. Гоголя».

Актуальність роботи полягає у необхідності більш ґрунтов-ного дослідження, систематизації та узагальнення матеріалів про роль України, її звичаїв, традицій, українського фольклору, зокрема чарівної народної пісні, на становлення і утвердження неперевершеного генія М. Гоголя.

Мета роботи: дослідити, систематизувати, узагальнити мате-ріали про приналежність М. Гоголя саме до України, проаналізу-вати українську ментальність письменника.

Для досягання мети потрібно було виконати такі завдання:– ознайомитися з літературою;– прочитати твори письменника, у яких чітко простежу-

ється українська тематика;– довести вирішальну роль України, її природи, героїчного

минулого, а понад усе – поетичного світу українських легенд, пісень, живого народного українського слова на формування осо-бистості М. Гоголя;

– зробити висновок про практичне використання дослі-дження з даного питання.

Об’єкт дослідження – біографія та твори М.В. Гоголя, пред-мет – українські шляхи життєвої і творчої долі М. Гоголя.

Цінність нашої роботи – у дослідженні, систематизації та уза-гальненні матеріалів про «українськість» Гоголя.

Український дух пронизує кожний вчинок М.В. Гоголя, кож-ний його крок, кожне слово, бодай і російське.

Хоч він творив і російською мовою, а проте походив з укра-їнського шляхетного роду. Пантелеймон Куліш, перший біограф Гоголя, довів, що письменник – нащадок гетьманів. З великою мірою достовірності сьогодні ми можемо говорити, що батько генія – правнук полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя.

197


Від своїх батьків М.В. Гоголь успадкував схильність до літе-ратурної творчості й театру, а також яскраві риси української національної вдачі: глибоку релігійність, розвинене естетичне почуття, тяжіння до усамітнення, ліризму та артистизму з його яскравим виявленням – гумором. Родина Гоголів дотримувалася українських традицій, зберігала різноманітні елементи україн-ського побуту та шанувала пам’ять про героїчну добу в історії України, що яскраво позначилося на творчості письменника.

На виховання української вдачі Миколи Гоголя вплинуло й ширше оточення. Зокрема, колишній міністр, відставний сановник Д. Трощинський та В. Капніст – видатний російський письменник.

Українська народна пісня, народний вертеп, українська літературна традиція стали першою літературною школою М. Гоголя.

Гоголь був українцем, якому нагадували, що він оре чужу ниву. Письменник завжди знав, що оре ниву Господню. За життя Гоголь для всіх без винятку був українцем, «маленьким хохлом», «впертим хохлом», родом із Полтавщини. Ніде, ніколи і ні за яких обставин у російській столиці письменник не відмовлявся від свого українства – від роду і народу.

«Будь таким, як ти є, говори своє…» – радить М.В. Гоголь у листі землякові Максимовичу. Мабуть, тому і щиро зізнався: «Скажу вам одно слово про те, яка у мене душа – українська чи російська? На це вам скажу, що сам не знаю, яка в мене душа…»

Гоголь за кордоном – це окрема сторінка. Незважаючи на те, що записався він як мешканець Москви, про його українство знали всі.

Гоголя не треба повертати в Україну, треба зрозуміти, що він від України не відходив. Просто вітер часу не дав йому причалити до свого берега, а прагнення духовної висоти і культурного серед-овища однозначно притягувало до культурного центру – сто-лиці. Так було у всіх народів, в усі часи. Що ж до глибокої любові Гоголя до України – то це факт, відомий усім навіть на рівні пер-шого знайомства з його творами.

Гоголівський герой – це українська людина з її національним характером, історичною та ментальною достовірністю.

Творчість Гоголя відображає два різних періоди в істо-рії нашої Батьківщини. Перший – період давньої України, доби козацького лицарства, національної свідомості і розвитку. Дух волелюбного народу, його високі моральні закони, духовний уклад розкриваються митцем засобами сміху через пісні та пое-тичні перекази («Сорочинський ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купала», «Майська ніч або утоплениця», «Втрачена гра-мота», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Зачароване місце», «Тарас Бульба», «Вій»).

І другий – період «ночі», «бездержавності», передвісником якої була вже Люблінська унія 1669 р. (верхні верстви україн-

198

МІЙ ГОГОЛЬ

ського народу в прагненні здобути польсько-шляхетницькі права та привілеї почали відверто зраджувати своєму народу, вірі, мові і звичаям). У творах цього періоду («Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Старосвітські поміщики», «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», «Мертві душі») Гоголь передає національну атмосферу України початку ХІХ століття, коли «зіпхнуті до стану напівтваринного, занурені в тупім безладді, уже поза межами історії, десь поміж кухнею і спальнею, дотлівають останні рештки козацької і гетьманської еліти». У цьому циклі автор показав відворотні – «нічні», «демо-нічні» риси української душі.

Великий українець не лише по крові, а й по духу, Гоголь орга-нічно і колоритно описав рідну землю і народ.

Національний зміст мистецької спадщини Гоголя є цілком очевидним, і що б там не твердили русофіли, її українознавчий характер поза будь-якими сумнівами, а тому театральна й актор-ська, фольклористична й історико-публіцистична, епістолярна спадщина Миколи Васильовича потребують подальшого дослі-дження з позицій українознавства.

Вивчення мистецької спадщини Миколи Гоголя має вели-чезне значення. Адже його твори продовжують відкривати гли-бину української душі, чарівний світ рідної природи, наці-ональний колорит українського характеру, велич людської особистості.

Національна стихія, народні звичаї, традиції, історія та фоль-клор українців стали основою творчого стилю й мистецької своє-рідності Миколи Гоголя.

Вилучити творчість Миколи Васильовича із українського літературного процесу – річ немислима: і «Вечори…», і «Мирго-род» із «Тарасом Бульбою», – безсумнівно, твори українського контексту.

Отже, незважаючи на те, що М.В. Гоголь писав російською мовою, уся його творчість, як і все життя в цілому, пронизані українським духом.

199


ДАВИДОВА Аліна Андріївна

учениця 11 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 4 м. Білої Церкви Київської області

СЛАВА НЕ ВМРЕ, НЕ ПОЛЯЖЕ, ЛИЦАРСТВО КОЗАЦЬКЕ ВСЯКОМУ ПОКАЖЕ

(ВПЛИВ ІСТОРИЧНОЇ ТЕМИ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ МИКОЛИ ГОГОЛЯ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК

УКРАЇНСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ МУЗИКИ, ЖИВОПИСУ)

«Слава не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому по-каже» – ці слова народної думи свідчать про те, що крізь

віки до нас дійшов дух лицарства, козацької честі. Яким був цей дух, що лежить у його основі?

Наше дослідження має на меті з’ясувати, який вплив мала історична тема художньої прози Миколи Васильовича Гоголя на подальший розвиток української класичної музики, живопису.

Актуальність роботи полягає у потребі та необхідності зро-зуміти і відчути Гоголя у повній мірі. Як це важливо для нашого культурно-національного відродження, утвердження України в світі! Адже Микола Гоголь за своєю ментальністю був укра-їнським письменником, і це нонсенс, що ми, школярі, вивчаємо його в курсі зарубіжної літератури.

Як багато важить слово Миколи Гоголя для станов-лення національної свідомості суджу по собі. Читала «Тараса Бульбу» ще в дитинстві і завжди підсвідомо розуміла, що повість про наших пращурів, хоч і написана російською мовою. «Тарас Бульба» Миколи Гоголя набуває нового значення в Укра-їні. Це найбільш впливовий твір у становленні української роман-тики ХІХ століття. Його історичний вплив є величезним. Багато українських письменників могли б сміливо заявити, що вони вийшли із «Тараса Бульби».

Об’єктом дослідження є твори різних видів мистецтва: література, музика, живопис. Це повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба», однойменна опера Миколи Лисенка, цикл аква-релей нашого земляка Віктора Невінчаного «Тарас Бульба». Ці твори були обрані тому, що вони є значними віхами в історії укра-їнського мистецтва.

Отже, предметом дослідження є тема героїчної боротьби українського народу за національне визволення – в літературі, музиці, живописі.

У першому розділі роботи ми проаналізували історичну основу повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» та фольклорні

200

МІЙ ГОГОЛЬ

мотиви у змалюванні образів козаків. Адже Гоголь-прозаїк вдало використав у повісті співучі інтонації української говірки, плас-тичність мелодії української народної пісні; мова його незви-чайна, поетична, яскрава.

Мета другого розділу дослідження – показати взаємозв’язок опери Миколи Лисенка з однойменною повістю, як різними художніми засобами відображені історичні події, риси характеру, почуття і переживання героїв. Це було новим явищем в історії української класичної музики. Адже твір був сучасним і потріб-ним народу.

Третій розділ – це дослідження творчості нашого земляка – художника Віктора Івановича Невінчаного, який чотирнадцять років у радянських концтаборах леліяв мрію про Українську дер-жаву, і вийшов на волю в 1954 році. Художник самовиразився в ілюструванні повісті Миколи Гоголя, створивши малярськими засобами свого «Тараса Бульбу».

Отже, наша робота – це спроба не тільки довести, що Гоголь – великий український письменник, а й показати, як вплинула його творчість на подальший розвиток українського мистецтва.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що наше дослі-дження – це новий погляд на «Тараса Бульбу» через призму наці-ональної ідеї, адже незабаром не тільки українці і росіяни, а й уся світова літературна спільнота буде відзначати 200-річчя з дня народження Миколи Васильовича Гоголя.

Новизна дослідження – це глибокий аналіз взаємозв’язків різних видів мистецтва, які доповнюють і збагачують один одного. Це потреба пізнання національної свідомості народу незалежної України, про свободу якої так мріяли Микола Гоголь, Микола Лисенко, Віктор Невінчаний.

201


ДРАНКІНА Аліна Вікторівна

учениця 11 класу Полтавського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості

при Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А.С. Макаренка

ПРОЯВИ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ У ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Весною 2009 року світова громадськість відзначатиме 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гого-

ля, улюбленого письменника нашого народу, українця і за похо-дженням, і за душею.

Основне питання, до якого звертався письменник у своїй творчості, – це питання української ідентичності, українського національного духу, української ментальності. Гоголь створив ліричний та епічний образ України, її народу.

Дослідження національного менталітету набуває все біль-шої актуальності. Розбудова української державності потребує глибокого та об’єктивного вивчення особливостей українського народу. Тема науково-дослідницької роботи актуальна з огляду на сучасне національне відродження України, яке включає в себе відтворення й осмислення історичної пам’яті народу, виявлення специфічних особливостей національної ментальності, які досить повно представлені у творах Гоголя. У роботі ми спробували зна-йти витоки відродження України, дослідивши особливості нашої ментальності за творами Гоголя, й оцінити роль нашого співвіт-чизника у відродженні української народності.

Українська ментальність стала об’єктом дослідження бага-тьох вчених. Деякі дослідники говорять про взаємовплив наці-ональної ментальності та народної творчості. Про це писав ще М. Драгоманов, настійною думкою якого була необхідність піз-нання нації через її культуру, літературу, усну народну творчість. Тому, на нашу думку, творчість Гоголя, його українська тематика і є тим підгрунттям, на якому можна досліджувати проблему укра-їнського менталітету, щоб зрозуміти хто ми та спрогнозувати наше майбутнє.

У «Вибраних місцях з листування з друзями» Гоголь писав: «Вигнали на вулицю Христа, в лазарети і лікарні, замість того, щоб закликати Його до себе в дім, під рідний дах свій, і думають, що вони християни!» Отже, звернення до гоголівської спадщини, до її витоків є актуальним і тому, що у нас випадає нагода все-таки почути через століття нашого великого земляка і поверну-тися до християнських цінностей, які ми дещо втратили на тере-нах історії.

202

МІЙ ГОГОЛЬ

Об’єктом дослідження є творчість великого Гоголя.Предметом дослідження є риси української менталь-

ності, українського національного характеру, виявлені у творах Миколи Васильовича Гоголя.

Мета дослiдження: дослідити творчу спадщину Гоголя, вия-вити риси української ментальності у створених ним образах та створити узагальнену схему, з’ясувати, яким був вплив митця на розвиток української самосвідомості.

Задачі дослідження:– з’ясувати питання українства письменника;– показати місце української тематики у творчій спадщині

письменника та розкрити роль Гоголя у виявленні української національної ідентичності;

– усвідомити сутність поняття «українська ментальність»;– дослідити повісті Гоголя та виявити риси української мен-

тальності як форми існування української народності.Новизна роботи полягає у тому, що якщо раніше менталь-

ність була об’єктом дослідження історії та філософії, то зараз цей феномен досліджується на матеріалі літератури, а саме творчості Миколи Гоголя.

Висновки. Українська тема дійсно стала центральною у твор-чості Миколи Гоголя. У своїх повістях письменник змальовує життя народу, що має право бути нацією, має право на самобут-ність, на свою історію і культуру. Все це він, звичайно, вимуше-ний був прикрити сміхом, веселістю. Але, як сказано в Євангелії: «Сказав їм: хто має вуха чути, та чує!»

У Гоголя все покрито добрим, незлобним гумором. І хоча цей гумор, цей сміх майже завжди завершується глибокою тугою і смутком, смуток цей бачать далеко не всі. Змолоду письмен-ник вже бачив подрібнення народу, бачив, як вирушає, зникає з реального світу відчуття свободи і могутність особи, яка невід-дільна від загальнонаціональних ідеалів братерства і товариства, взірцем того була Запорізька Січ.

Але, напевно, в ще більшій мірі сколихнув він український національний дух. Почавши з безневинних, веселих комедій, Гоголь вже в цих ранніх, так званих малоросійських повістях тор-кнувся чутливої струни української душі. Можливо, для всього світу головним в цих повістях була веселість і оригінальність, самобутність і неповторність нашого народу, небачена і нечу-вана для багатьох. Але Гоголю дано було не лише наблизитися до великих художніх відкриттів, але і болісно осягати істину буття, велич людської моралі.

У складний час ми живемо, і саме зараз, як ніколи, актуальне звернення до Гоголя, його любові до свого рідного українського народу, до своєї обожнюваної ним землі. Ми маємо відчуття гор-дості за приналежність до свого українського народу, ще б трішки повчитися тієї любові до батьківщини – безкорисливої, жертов-

203


ної – яку будив в своєму народі Гоголь – великий патріот і перед-вісник самостійної, незалежної України.

Повісті Гоголя, зберігаючи явні сліди романтизму, значно наблизили літературу до життя і поставили питання, які мають загальнолюдську цінність. У цьому Гоголь випередив своїх літе-ратурних сучасників.

Християнський світогляд – невід’ємна складова образів автора та героїв твору. Язичницькі і християнські мотиви й сим-воли у творчості Гоголя різко протиставлені і разом з тим подані в синтезі, як протилежні полюси, що характеризують народне світосприйняття, нашу ментальність.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що сфор-мульовані у роботі висновки дають змогу поглибити розуміння місця Гоголя у нашій духовній спадщині як генія, який пока-зав усьому світу феномен української ментальності і тим самим довів, що українська нація існує.

У неповторній єдності комічного і трагічного був вираже-ний гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу Україну та її народ, перш за все показавши його особливі та неповторні наці-ональні риси, Гоголь створив книги, що є оригінальним відкрит-тям у художній літературі.

204

МІЙ ГОГОЛЬ

ДУДАР Віктор Олександрович

учень 11 класу Шепетівського НВК № 2 «ЗОШ І–ІІІ ступенів – гімназія» Хмельницької області

ТВОРЧА «КУХНЯ» ГОГОЛЯ – МОРАЛІСТА

Кулінарія займає важливе місце не тільки в особистому житті Гоголя, але і в його творчості. Як ніхто інший, письменник

наповнює сторінки своїх книг образами страв та питва. Завдяки гастрономічним описам автор увиразнює образ і підкреслює ни-цість людського життя.

Гастрономічні порівняння в російській літературі стали популярними, починаючи саме з Гоголя. Згодом такими ж порів-няннями користувалися багато російських письменників, але ні в кого не було такої багатоплановості.

Дивні речі створені Гоголем. Одні і ті ж мовленнєві прийоми використовуються в різних за жанром і стилем творах, служать різним цілям, але виходять однаково впевненими.

Ця сторінка творчості Гоголя як словесного кулінара і вели-кого мораліста, на мій погляд, досліджена недостатньо. Письмен-ник, завдяки своєму творчому генію, зумів побачити в «высоком пошлые моменты» і в «низкой стороне человеческой жизни притягательные моменты».

Мета дослідження:– ознайомитись з публіцистикою письменника та листу-

ванням з друзями;– прослідкувати художню своєрідність творчої манери

автора;– осягнути незвичність використання гастрономічних мета-

фор, лексики, порівнянь, образів; – дослідити поєднання трагічного і комічного, високого

і низького крізь призму гастрономії.Предметом дослідження стала в першу чергу гастрономічна

лексика циклу «Миргород», поеми «Мертві душі», збірки «Вечо-рів на хуторі поблизу Диканьки».

Об’єкт дослідження: творча «кухня» письменника-мораліста.

Актуальність теми обумовлена тим, що автор, своїми гастро-номічними образами, порівняннями, лексикою, створив своє-рідну манеру, стиль, де авторська позиція зводиться до висвіт-лення низького, щоб показати сравжнє нутро героїв. Автор ніби відкриває нам вхід до творчої «кухні», де були створені великі шедеври і де немає місця обману.

205


Слід зазначити, що твори Миколи Гоголя переживали різні часи – від надзвичайної популярності до войовничих нападок. Суперечки навколо письменника та його творчості не припиня-лись протягом багатьох десятиріч. Наприклад, у середині ХХ ст. критики вважали, що Чернишевський у свій час зробив Гоголя прапором «заперечного» напряму в російській літературі. Це було цензурне слово для нецензурної за своєю суттю програми революційної, різночинної демократії початку ХХ ст.

Нападати на Гоголя так, як це робили критики в 40-х роках, в наступні десятиліття було неможливо. Художній авторитет Гоголя закріпився занадто глибоко.

Наукова новизна полягає у тому, що нинішній час позначе-ний не лише тим, що деякі критики почали всерйоз говорити про Гоголя як про «нашого» (українського) письменника, а ще й тим, що сучасність покликала до життя ближче знайомство з автором, актуалізуючи багато тем, порушених у його творах.

Практичне значення дослідження полягає: по-перше, мате-ріал роботи може бути використаний для наукових пошуків з метою подальшого дослідження теми; по-друге, положення та висновки допоможуть розглянути дану тему в спеціалізованих закладах філологічного профілю.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків.

Висновки. Гастрономічні образи проникають не тільки у зміст творів, але й у мову, стиль, відбиваються метафорично, створюють контраст смішного і сумного, тієї межі між високим і низьким, котра відрізняє художню манеру письменника і його майстерність.

По-перше, завдяки гастрономічним описам автор увиразнює образ і підкреслює ницість людського життя.

По-друге, використання гастрономічної кулінарної лек-сики – багатопланове, і допомагає заглянути в творчу «кухню» своєрідного гоголівського тексту.

По-третє, дослідження яскравих гоголівських метафор від-криває нам самого автора, грані його таланту, викликає зацікав-лення до особистості. Авторські «словечки» і звороти, іронія, розум і майстерність спостерігача роблять твори справжньою насолодою для читача-гурмана.

Гастрономічна лексика в ранніх повістях письменника тра-пляється мало. Якщо і є така, то вона являє собою варіанти фра-зеологізмів («закипел от ярости, калачи все были тёртые, лицо как печёное яблуко»), або традиційні уявлення про предмет. Гастрономічною образністю автор користується і для того, щоб пояснити якесь небувале, рідкісне явище.

По-четверте, саме в мові Гоголя проявляються характер, звички, особливості його художнього стилю, висока повчальність та моральність творів письменника.

206

МІЙ ГОГОЛЬ

По-п’яте, заключне слово говорить сам Гоголь зі своїх сторі-нок: «Я могу умереть с голода, но не выдам безрассудного, нео-бдуманого творения», – писав художник, розуміючи відповідаль-ність за кожне своє слово.

Отже, у неповторній єдності комічного і трагічного – суть гуманістичного пафосу творів Миколи Гоголя. Синтез високого і комічного, оптимістичний пафос дозволив письменникові від-творити «смешное» в житті росіян («Мертві душі») в усіх проя-вах і варіантах. Гастрономічна лексика вдало змальовує сутність поміщицького існування. Гоголь висловлює думку про безду-ховне паразитичне існування, яке призводить до втрати кра-щих людських якостей, веде до духовного знищення і деградації особистості.

207


ДУШКЕВИЧ Катерина Володимирівна

учениця 9 класу Хмельницької гімназії № 1 ім. В.Д. Красицького

ЗЛОЧИН І КАРА В ЛІТЕРАТУРНІЙ РЕЦЕПЦІЇ М.В. ГОГОЛЯ

(ЗА ПОВІСТЮ «ТАРАС БУЛЬБА»)

Микола Васильович Гоголь посідає почесне місце в світовій художній літературі, його 200-річний ювілей від дня наро-

дження у 2009 році відзначатиме не тільки Україна, а й все про-гресивне людство.

Його творчість залишила дуже глибокий слід в історії укра-їнського культурного і національного життя. Він був великим співцем Гетьманської України і козацьких традицій.

Хто не зачитувався чудовими творами цього письменника?!Хто, читаючи повість «Тарас Бульба», не відчував гордості за

те, що він є нащадком вільних, сміливих лицарів – українських козаків?! Козацька доба – одна із найдивовижніших сторінок багатовікової історії українського народу. Вона бентежить розум людей, які не байдужі до чаруючої слави козацтва. Бентежила вона і Гоголя.

Головний інтерес повісті «Тарас Бульба» – у зображенні сильних, могутніх, богатирських характерів із народу, що повстав в ім’я незалежності і національної гідності. Саме тому в основу повісті покладена патріотична ідея, ідея самовідданого служіння Вітчизні. А особиста тема, тема кохання, розвивається лише на визначеному етапі оповіді паралельно головній темі як контраст, який виразніше підкреслює велику соціальну ідею.

Читаючи повість, ми замислюємося й над тим, для чого наро-джується людина і чи має будь-хто право позбавити її життя? Адже Бог дав, і тільки Бог може його забрати! А Тарас Бульба вби-ває свого сина і тим самим порушує Божу заповідь «Не вбий». З огляду на мораль заповіді, цей вчинок – злочин, а той, хто вчинив його, – злочинець. Та хто ж наважиться назвати Тараса Бульбу, який втілює в собі найкращі риси національного характеру, зло-чинцем?! Як же так сталося, що син його, славний козак Андрій, зрадив козацтво і опинився перед смертоносним дулом рушниці батька?

Ці питання потребують відповіді, тому мета моєї роботи передбачає осмислення ступеня моральності внутрішніх якостей Тараса Бульби та його сина в контексті ставлення до рідної землі, до січового товариства.

208

МІЙ ГОГОЛЬ

На основі визначеної мети основними завданнями є:– осягнення витоків зради Андрія;– мотивування правочинності вбивства батьком сина з ура-

хуванням законів козацтва.М.В. Гоголь поставив перед собою глобальне над-завдання:

показати всю міру відповідальності людини за вибір своїх дій перед народом, перед своєю совістю та честю. І щоб створити такий монументальний, правдивий образ Запорозької Січі, автор використав «життєдайні джерела, що б’ють з глибин конкрет-ної дійсності». Гоголь не побоявся розкрити історичну правду, показуючи всю жорстокість запорозьких козаків щодо іновірців: «Весь польський південний захід став жертвою страху… Все, що мало рятуватись, рятувалося», бо наступали запорожці. «Пожежі охоплювали села; худобу й коней, яких не гнали з військом, виби-вали тут-таки на місці. Здавалося, більше бенкетували вони, ніж здійснювали похід свій. Дибом стало б нині волосся від тих страшних пам’яток лютості напівдикої доби, які рознесли скрізь запорожці. Повбивані немовлята, відрізані груди в жінок, здерті шкіри з ніг по коліна у випущеного на волю, – одно слово, повною мірою сплачували козаки колишні борги». Вражає читача-естета жорстокість і лютість козаків, але читач-історик розуміє, що доба, коли безперервно точаться війни, не може не бути жорстокою.

І тому, описуючи акт вбивства сина батьком як закономір-ний, М.В. Гоголь виходить із об’єктивних соціально-історичних обставин, що дозволило йому правильно оцінити своєрідний прояв глибинної суті героя. Якщо не враховувати або заперечу-вати такий підхід до розуміння убивства батьком рідного сина, тоді Тарас Бульба, дійсно, – жорстокий злодій.

Таким чином, висловлюючи судження про героя, потрібно враховувати моральні закони часу, коли він жив. Тарас Бульба – це соціально-психологічний тип епохи. В його образі концентру-ються характерні для українського козацтва принципи, кодекс честі і колорит епохи, хоч «грубої і жорстокої», але лицарської доби, яка вимагала саме такого типу героя.

209


ЖУКОВА Олена Володимирівна

учениця 9 класу Миколаївської ЗОШ I–III ступенів № 1 Львівської області

НАШ ГОГОЛЬ

Творчість М. Гоголя – феноменальне явище у світовій літера-турі. Навіть тепер, коли панує тотальне захоплення постмо-

дерністською літературою, його могутнє слово хвилює все люд-ство.

Гоголь належить усьому світові не тільки тому, що володів винятковим талантом, а й через те, що у своїй творчості пору-шував загальнолюдські проблеми. Можна навести безліч дока-зів його планетарної слави, та поки що обмежимося такими сло-вами видатного французького літературознавця Мельхіора де Вогюе: «Гоголь утверджує свою владу на все людство». Але ми не абстрактні космополіти. Нам конче потрібно знати, яка саме земля давала йому, наче Антею, силу і наснагу, якими очима дивився він на світ, до якого народу тяжіла його пристрасна і неспокійна душа.

За Гоголя більше як півтора століття точиться завзята боротьба між двома сусідніми народами, кожний з яких вважає його своїм письменником. Так, М. Чернишевський писав, що «у світі не було письменника, який був би настільки важливим для свого народу, як Гоголь для Росії». Як бачимо, це не що інше, як категоричне привласнення письменника. Академік М. Храп-ченко, очевидно, етнічний українець, без вагань «дарує» Гоголя в першу чергу Росії: «Безсмертна спадщина великого худож-ника слова назавжди залишиться в скарбниці російської і світо-вої культури».

У той же час Т. Шевченко писав: «Наш безсмертний Гоголь!», присвятивши також своєму славному землякові теплий вірш, у якому говорив, що вони обидва по-різному («Ти смієшся, а я плачу…») служать рідному народу. Олесь Гончар вважав, що вели-кий письменник більше вписується в український, аніж росій-ський контекст.

Хто з них має рацію?Треба сказати, що про життя і творчість Гоголя є багато дослі-

джень. Про нього за царизму писали В. Бєлінський. М. Черни-шевський, М. Полєвий, Т. Булгарін, С. Шевирьов, К. Аксаков та ін.; в період панування радянського тоталітарного режиму – Г. Поспєлов, Г. Макогоненко, М. Храпченко та ін. При цьому

210

МІЙ ГОГОЛЬ

вони, як правило, проявляли або російські шовіністичні погляди, або опиралися на вульгарну комуністичну ідеологію.

Українськість Гоголя обстоювали одиниці: Т. Шевченко, П. Мирний, М. Драгоманов, пізніше – О. Гончар, П. Новиченко, М. Жулинський…

Російська поетеса Марина Цвєтаєва своє дослідження про О. Пушкіна назвала просто: «Мой Пушкин». Там ідеться про осо-бисте сприйняття творчості знаменитого співвітчизника. Назву цієї роботи – «Наш Гоголь» ужито не тільки і не стільки з поді-бних міркувань. Маємо на увазі дещо інше, а саме: Гоголь – укра-їнський письменник більшою мірою, ніж російський.

Тепер, напередодні 200-річчя з дня народження генія худож-нього слова, така постановка питання особливо актуальна. Адже до величної постаті Гоголя зараз будуть звернені погляди людей з усього світу. Ще більше зросте зацікавленість його творчістю і життям. І дуже не хочеться, щоб сталося так, як це, наприклад, було вже під час святкування 1000-річчя хрещення Русі, коли Москва монополізувала собі право відзначати цю славну дату, хоч ми знаємо з історії, що Україна мала на це незрівнянно більше підстав.

Найвагомішим аргументом наших сусідів у боротьбі за Гоголя є те, що він писав їхньою мовою. Але це не головне, бо в такому випадку Т. Шевченка треба записати до російської літе-ратури, адже він написав по-російськи ряд творів. Згідно з цією логікою, туди ж слід відправити Г. Квітку-Основ’яненка з його «Паном Халявским», Є. Гребінку з віршем «Очи черные», Марка Вовчка з романом «Живая душа». Але це смішно!

Мова Гоголя виступає в ролі чисто формальної ознаки. Адже, хоч він писав по-російськи, його твори або наскрізно про-йняті українським духом, або написані з позицій людини, у якої яскраво виражені український характер і менталітет.

Але поки що українськість Гоголя нехай сприймається не аксіоматично, а як теорема, яку ще треба довести, і що складає мету нашого дослідження У цьому нам допоможуть посилання на думки відомих людей, професійних гоголезнавців і, зви-чайно ж, слово великого письменника, дивовижно прекрасне і потужне.

Висновки. Микола Гоголь – геніальний письменник, само-бутня колоритна творча спадщина якого належить усьому світу, тому що картини і образи, намальовані його чудодійним пером, заставляють схвильовано битися серце всюди, де тільки є люди. «В його грудях таїлися устремління усього народу», – писав ще на початку XX століття відомий датський критик Георг Брандер. Але якого народу? Безумовно, у першу чергу – українського.

• Адже Гоголь народився і виріс в Україні. Він походить із козацьких і священицьких родів, що сформувало його виразне національне та духовне обличчя. Чудова українська природа, якою він милувався з колиски, допомогла у розвитку його патрі-

211


отичних почуттів, естетичного смаку, світогляду. Велику роль у його житті та письменницькій долі відіграли фольклор, традиції, обряди українського народу. Саме опираючись на них, він сягнув вершин світової культури.

• Гоголь був одним із перших, хто показав світові хоча й історично знедолену, але прекрасну Україну, з її розкішними пейзажами, з її щирим, поетичним, працьовитим, талановитим, мужнім народом – саме так він художньо окреслив найістот-ніші риси українського національного характеру. Чужоземці, за висловом академіка Л. Новиченка, «про народ Грицьків і Оксан, Тарасів і Остапів» дістають перше уявлення, коли до них дохо-дять книги великого чарівника слова. Гоголь показав наш народ у побуті, мріях, коханні, боротьбі, і це зробив він з великою сим-патією, глибоким співчуттям. «Не було нікого, – писав М. Драго-манов, – де у чому й досі нема кого, – хто б змалював деякі боки життя українського, як Гоголь». Сонячний сміх, яким супрово-джуються зображені ним картини в перших творах, показують і його велику любов до співвітчизників, і їхню широту та щедрість душі, і веселу готовність жити наперекір усьому.

• Завдяки Гоголю світ побачив, як героїчно може боротися український народ за свою волю. Його «Тарас Бульба» вчить і тепер, як треба любити свою Батьківщину, відстоювати її честь і незалежність.

• Але ще був й інший Гоголь, з його «Петербурзькими пові-стями», «Ревізором», «Мертвими душами». У цих творах нема сонця і радості, нема позитивних героїв. Йдеться там про росій-ське суспільне життя. Письменник показує його сірим і ницим, бездуховним, ніби протиставляючи свою прибрану батьківщину справжній. Відчувається, що Гоголь наче інородне тіло в цьому житті. Він не розуміє і не сприймає його, що більше – надзви-чайно саркастично висміює з позицій українського менталітету.

• Гоголь писав по-російськи. Робив він це тому, що мова його народу на той час ще остаточно не сформувалася як літера-турна. Він не став, як Тарас Шевченко, одним із її основополож-ників, бо хоч і виховувався в українському дусі, та на відміну від великого Кобзаря, що походив із суціль українського сільського середовища, був заручником традицій, які тоді панували в укра-їнських поміщицьких садибах, де в основному розмовляли росій-ською мовою.

• Але, генетично запрограмований на українську мову, він глибинно не знав російської, про що неодноразово говорили літературні критики. Показовими в цьому плані і є такі слова В. Сосюри з його автобіографічного роману «Третя рота»: «… я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш. – А Гоголь? – казали вони мені. – Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови

212

МІЙ ГОГОЛЬ

збагатив російську літературу, – казав я». І справді, Гоголь над-звичайно багато зробив для російської літератури.

• Він вніс в неї образи і картини такої мистецької своє-рідності, якої вона перед тим не знала. Він «українізував» її, від чого вона тільки виграла, набувши, за висловами Томаса Манна, «сучасних рис». Тому Гоголя не можна викинути з російського контексту.

• Але великий письменник повинен зайняти належне місце в українській літературі, зважаючи на те, що російська мова в нього служила в ролі певного інструмента, а не виражала духу російського народу. Його кращі твори пройняті українським національним духом. Недарма росіянин М. Петров, автор відо-мих «Очерков истории украинской літератури XIX столетия», виданих у Києві 1884 року, розділ про Гоголя помістив у главі, присвяченій українським письменникам «національної школи». У «Листах на Наддніпрянську Україну» М. Драгоманов теж настоював на тому, що письменники типу Гоголя «повинні зна-йти місце і в історії літератури тієї нації, з якої вийшли і говорили про життя її, а також одержали певні ознаки питомого національ-ного характеру».

• Своїм, за прикладом Т. Шевченка, Гоголя вважали і вва-жають багато українських письменників наступних поколінь, відчуваючи свою глибоку спорідненість із творцем невмирущих образів, глибоко використовуючи його художні уроки. Прикла-дів тут безліч – від П. Куліша й О. Стороженка до Остапа Вишні і Валерія Шевчука. Навіть трагедія Гоголя великою мірою пояс-нюється його відривом від українського національного грунту, неприродністю свого становища, коли він, будучи генетично і по духу українцем, мусив, хоч і нещиро, та все ж служити іншому народу.

• Гоголь народився, жив і помер українцем. Він передовсім належить Україні.

213


ЗІНЧЕНКО Катерина Віталіївна

учениця 10 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 м. Мелітополя Запорізької області

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОЛОРИТ У РАННІЙ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні, коли український народ у своїй незалежній державі відроджує та розбудовує

свою багатовікову культуру, маємо повну можливість повернути суспільству цілком законне природне історичне право на наці-ональний скарб – творчу спадщину Миколи Гоголя, тобто від-родити її в історії української літератури і всієї національної культури України, утвердити Гоголя як саме геніального укра-їнського і російського письменника, митця світового масштабу, мислителя загальнолюдського значення. Наша робота допоможе дати відповідь на питання, звідки бралося, з яких чарівних дже-рел било чарівне гоголівське слово. Слово, що наснажене духом українського народу, наповнене ароматом рідної мови, допоможе глибше зрозуміти народну стихію його літературної спадщини раннього періоду.

Об’єктом дослідження є ранні твори М. Гоголя на українську тематику.

Предметом дослідження є елементи міфології та фольклору у ранніх творах письменника.

Мета дослідження полягає у комплексному дослідженні української народної стихії ранніх творів Гоголя та її впливу на зростання національної свідомості сучасних українців.

Реалізація поставленої мети у роботі передбачає розв’язання наступних завдань:

– визначити основні джерела, національний ґрунт ранніх творів М. Гоголя на українську тематику;

– ознайомитись з філософією європейського романтизму та з’ясувати його вплив на ранню творчість письменника;

– дослідити елементи української міфології у творах М. Гоголя на українську тематику;

– розкрити роль усної народної творчості у художній спад-щині М. Гоголя.

Методи дослідження: у роботі застосовано аналітично-описовий метод, культурно-історичний, феноменологічний, діалектичний.

Наукова новизна дослідження полягає у спробі розкриття національного колориту у творах М. Гоголя раннього періоду

214

МІЙ ГОГОЛЬ

та впливу європейського романтизму на творчість українського письменника.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі при підготовці спецкурсу «Фольклор», у плануванні роботи театрального гуртка, у класах з поглибленим вивченням української літератури, у роз-робці програми з української словесності.

Особистий внесок здобувача у роботу полягає:– у підготовці та розподілі ілюстративного матеріалу з еле-

ментами української міфології та усної народної творчості;– у вивченні світогляду М. Гоголя у системі історико-

філософських досліджень;– у дослідженні впливу європейського романтизму на ранню

творчість М. Гоголя;– у систематизації фольклорних елементів, використаних

автором у творах на українську тематику.Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох

розділів, висновків, списку використаної літератури. Висновки. Микола Васильович Гоголь усією своєю нероз-

дільною душею належить українському народові, по праву є укра-їнським і російським письменником. Світогляд М. Гоголя безкі-нечно складний і багатогранний. Романтичне світорозуміння, засоби й форми літературно-культурної романтичної творчості дають змогу глибше зрозуміти загадковість М. Гоголя – «блуд-ного сина України», який тільки тепер повертається на терени своєї Вітчизни. Світоглядною основою формування роман-тичного світовідчуття стала філософія Ф. Шеллінга та інших німецьких філософів-романтиків. Микола Гоголь приходить у літературу початку 30-х років ХІХ століття – в час найбільшого розквіту романтизму – на крилах народно-міфологічної твор-чості. Його судження першої половини 30-х років нерідко пере-гукуються з філософськими поглядами та естетичними теорі-ями французьких і особливо німецьких романтиків, російських, українських митців. Під впливом філософів-романтиків зріс інтерес М. Гоголя до етнографії та міфології. Через осягнення минулого відбувається становлення гоголівської концепції Укра-їни: українська минувшина повністю розкривається зсередини й існує у структурах міфу. Переосмислення Гоголем народної творчості (фольклору) – це безцінний матеріал для української науки. М. Гоголь зробив вагомий внесок у розвиток фолькло-ристики, зібравши 300 пісень, 150 з яких увійшли до збірника М. Максимовича.

Любов до рідного краю і народу, бажання добути їм людські умови існування, дати цьому бажанню вираз у творчості і ним послужити рідному народу – ось що керувало українським пись-менником М. Гоголем у його творах з українського життя: «Соро-чинський ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купала», «Майська

215


ніч, або утоплениця», «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Зачароване місце», «Тарас Бульба», «Вій».

Родинні українські традиції, українське літературне й родинне оточення, побутові п’єси батька, життя у дитинстві в мальовничому українському селі на Полтавщині, навчання у Ніжині, природний талант, знайомство з творчістю І. Котлярев-ського, П. Гулака-Артемовського – основні джерела українських повістей ранньої творчості М. Гоголя.

Народна пісенність, любов до народної мови, пізнання навко-лишньої дійсності і ознайомлення з селянським побутом рідної йому Полтавщини – це той національний ґрунт, що живив твори М. Гоголя на українську тематику.

«Книга всякої всячини» з етнографічними спостережен-нями М. Гоголя, атмосфера Ніжина, творчі зв’язки зі своїми сучасниками-фольклористами, дослідниками української пісен-ності Срезневським, Максимовичем, Бодянським сприяли зба-гаченню М. Гоголя живим фольклором. Відгомін переказів про скарби, про відьом, утоплениць, образи українських народних казок, найхитромудріші образи вершинної комедії, пісні та пое-тичні скази, засоби сміху – найвідоміші фольклорні елементи творів М. Гоголя на українську тематику.

Провідна тема українських повістей «Вечорів на хуторі біля Диканьки»– це тема «диявольської присутності». Диявол здат-ний перевтілюватися у різні істоти: у чоловіка й жінку, у тварин, у предмети. Чорт у творах письменника – це відчуження люд-ської сутності. У розумінні Гоголя чорт є містичною і реальною істотою, в якій зосередилося заперечення Бога, вічне зло; він поза простором і часом, він всюдисущий і вічний. Звернення до міфо-логії має не стільки естетичний, скільки моральнісний характер. Через звернення до міфологічних образів, які є породженням зла в гармонійному світі «Вечорів», мислитель приходить до най-глибшого усвідомлення проблем людського буття, ставить акту-альні проблеми сьогодення: проблеми українського людського буття, а саме долі України, долі її народу, проблему культури, впливу долі України на характер українців.

Гоголівський герой у ранніх творах М. Гоголя – це україн-ська людина з її національним характером, історичною і менталь-ною достовірністю.

Фантастика у ранніх творах М. Гоголя перетинається з фольклорно-казковим. Джерелами казкових елементів у «Вечо-рах на хуторі біля Диканьки» послужили фольклорні матері-али, «Грамматика малороссийского наречия» Павловського. М. Гоголь стискує цілі казки у повістях до окремого епізоду. Так у «Сорочинському ярмарку» використано усічений сюжет народ-ної казки «Піп». Гоголівські «Вечори» – це «прозаїзація театру». Українське народно-святкове і ярмаркове життя притаманне більшості оповідань у «Вечорах». Тематика самого свята і вільно-

216

МІЙ ГОГОЛЬ

святкова весела атмосфера визначають сюжет, образи, тональ-ність оповідань. Їжа, вода теж носять святковий, карнавально-масляний характер. Гоголівський сміх у цих оповіданнях чистий, народно-святковий. І ця народність зберігається до кінця. Най-казковіша з усіх казок «Вечорів» – казка «Ніч перед Різдвом». Це особливий час для колядування, щедрування, людського спіл-кування, гадань, карнавальної свободи поведінки героїв. Нечиста сила у казці позбавлена таємничості, вона антропоморфна, тобто у всьому схожа на людей. Улюбленим прийомом Гоголя у казці є контраст, а особливістю зображуваного – схильність до ціліс-ного, замкнутого світу. М. Гоголь – майстер деталі: герої казки одягнуті у шаровари, які майорять, буяють майже у кожному з оповідань «Вечорів». Ранні твори М. Гоголя нагадують жанр кла-сичного водевілю, який не лише динамічний та дотепний, але й фантастичний. Дійові особи часто змінюють маски.

Вагоме місце у ранніх творах посідає народна пісня – це істо-рія народу, жива, яскрава, сповнена барв, істини. У «Вечорі проти Івана Купала», бувальщині, розказаній дячком, дівчата водять хороводи і співають купальські пісні. У казці «Ніч перед Різд-вом» колядники співають різдвяні пісні (колядки, щедрівки).

Ранні твори М. Гоголя – це відчуття нового у літературі ХІХ століття. Вони вражають своєю веселістю, правдивістю, пое-тичністю мови.

217


КОВАЛЬЧУК Аліна Анатоліївна

учениця 11 класу Ковельської міської гімназії Волинської області

ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ В ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Вибір теми нашого дослідження ґрунтується не лише на осо-бистій зацікавленості творчістю видатного українця Миколи

Васильовича Гоголя, ще і на необхідності переосмислення літе-ратурної спадщини письменника, постаті величної й трагічної водночас.

Великий письменник Микола Васильович Гоголь – явище двох національних культур, російської і української, невід’ємна складова українського письменства. Напередодні 200-річчя від дня народження зсесвітньо відомого майстра художнього слова, мислителя і проповідника варто звернутися до його спадщини не лише заради вшанування пам’яті М.В. Гоголя, а й для того, щоб спробувати розгадати деякі таємниці його творчості, перегля-нути стереотипні критичні судження радянської епохи, віддати належне таланту митця, його геніальним пророцтвам і передба-ченням, висвітлити шанобливе ставлення письменника до Укра-їни, самобутнього характеру українського народу, національних святинь.

Зацікавленість Україною позначається на всій його твор-чості. Проблема самооцінки і самовизначення для митця є сино-німічними. Набагато глибше, виразніше, ніж будь-хто, М. Гоголь ідентифікує себе і свій творчий доробок з Україною. Невтомні пошуки здорових моральних засад, духовних витоків, гармоній-них соціальних стосунків приводять його до українського народу, його легенд, вірувань, традицій, свят. «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та збірка «Миргород» відтворюють яскраві сторінки життя українського народу, відкривають читачеві чарівний світ, овіяний народною фантазією, національним колоритом, пройня-тий тонким почуттям гумору та ліризмом.

У полі нашого дослідження – рання творчість М. Гоголя. Традиційно в літературознавстві домінувала думка про фолькло-ризм та етнографізм його українських повістей. Згодом, почина-ючи з 90-х років, дослідників почали цікавити проблеми міфот-ворчості самого письменника. Вони зосереджують увагу на тому, що геній М. Гоголя формувався й зростав на національному ґрунті, відобразивши своєрідні світоглядні позиції українського народу, складний світ язичництва та християнства. Ця проблема

218

МІЙ ГОГОЛЬ

не є ґрунтовно дослідженою в літературознавстві, у цьому й поля-гає новизна даної роботи.

Мета дослідження – довести, що звернення письменника до образів, породжених народною фантазією, було не лише засо-бом відтворення національного колориту, але й спробою власної міфотворчості, намаганням через письменництво створити влас-ний національний міфологізований світ, свій міф про Україну.

Відповідно до мети дослідження, визначено наступні завдання:

1. Опрацювати літературно-критичний матеріал.2. Вивчити особливості архаїчного світогляду українського

народу.3. З’ясувати особливості поєднання реального та фантас-

тичного планів у повістях «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та циклі «Миргород».

4. Дослідити художню модифікацію традиційних фоль-клорних образів у творах М. Гоголя та їх індивідуальну автор-ську інтерпретацію.

Дані завдання виконуються методами міфоаналізу, комплек-сного аналізу, – історико-культурним та компаративним.

Об’єкт дослідження – українська міфологія та рання твор-чість письменника.

Предметом дослідження обрано способи модифікації народ-ної демонології в художній поетиці М. Гоголя .

Актуальність дослідження полягає у розумінні творчої спад-щини М. Гоголя як невід’ємної складової національної культури та засобу формування самосвідомості українців.

Практична значимість роботи може виявитись у викорис-танні даних матеріалів на уроках народознавства, зарубіжної літератури, позакласній роботі.

Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висно-вків, додатків, списку використаної літератури, що містить 22 позиції.

Висновки. Гоголь не першим серед письменства звернувся до скарбів народної міфології. Зв’язок його ранніх творів з наці-ональною культурою, глибинними шарами світогляду українців незаперечний.

Як і чимало визначних його земляків, М. Гоголь був інтегро-ваний у російську культуру, проте це не заважало йому залиша-тися на шляху українства.

Національна свідомість та християнські погляди були дже-релами його творів на українську тематику. Художній світ ран-ніх повістей відтворює український тип мислення, архаїчне сві-тосприйняття, притаманне українському суспільству першої половини ХІХ століття. Саме національний фольклор став для митця джерелом для створення його власної авторської міфоло-гії. Спрямованість М. Гоголя до глибинних шарів народної сві-домості, первісних уявлень про навколишній світ знайшла своє

219


відображення в образах світового дерева – «драбини на небо», нижчої міфології (демонології), тричастинній будові Всесвіту.

Особливістю художнього осягнення світу письменником є своєрідне сприйняття взаємовідносин людини і природи, при-таманне пейзажним замальовкам, у яких чітко простежуються романтична піднесеність, ліризм, гіперболізація, олюднення при-родних явищ, чи то опис травневої ночі, українського неба, чи водної стихії.

Українська минувшина в творах М. Гоголя розкривається через народну міфологію, яку автор інтерпретує згідно влас-ної художньої свідомості, що виступає як чітка система бінар-них опозицій: добро-зло, свій-чужий, гріховне-святе, демонічне-героїчне.

Таким чином, можна стверджувати, що у фольклорних пові-стях М. Гоголя «антисвіт», персоніфікований в образах чортів, відьом, чаклунів і таке інше, протистоїть здоровим моральним засадам, духовній стійкості тих персонажів, які здатні цьому злу протидіяти.

Українську міфологію, в першу чергу нижчу – демоноло-гію, М. Гоголь змалював повно, увиразнюючи ці образи як вті-лення руйнівних сил первісного хаосу. Автор засуджує будь-які спроби укласти з ними угоду, отримати допомогу, і в той же час звеличує, поетизує героїв, здатних молитвою, накладанням хреста або висміюванням «чортівні» подолати злі чари. Підкрес-люючи героїчне начало в образах Вакули, Данила Бурульбаша, Тараса Бульби, автор наділяє їх рисами епічних та міфологічних звитяжців, гіперболізуючи подвиг найкращих синів українського козацтва, здатних вмерти заради національних та християнських святинь.

Досліджуючи образ української міфології у творчості М. Гоголя, можна помітити, що деякі його персонажі набувають інших ознак у порівнянні з традиційними. Саме таким є образ русалки-панночки, схожий на казковий образ пасербиці. На від-міну від народних уявлень, вона змушена сама захищатися від мачухи-відьми батьківською шаблею, а згодом віддячує Левкові за допомогу, що не є характерною моделлю поведінки русалки з народного фольклору.

У сучасному літературознавстві немає остаточної думки сто-совно фольклорного чи літературного походження гротескного персонажа з повісті «Вій». Трактування автором даного бароч-ного образу як носія «погляду зла» настільки оригінальне, що це породжує припущення про індивідуально-авторський тип, при-таманний художньому світу М. Гоголя.

Не має прямих аналогій в українському фольклорі й образ чаклуна («Страшна помста»), змальований в дусі народних уяв-лень про злочинця, але за законами естетики самого митця: «Не за чаклунство і не за безбожні діла сидить у глибокому склепі чаклун. За те суддя бог. А сидить він за таємну раду, за те, що змов-

220

МІЙ ГОГОЛЬ

лявся з ворогами православної землі продати католикам україн-ський народ і попалити християнські церкви». Злодіянням «бого-відступника», «антихриста», здатного на святотатство – вбивство святого схимника – немає рівноцінного покарання, тому автор засуджує чаклуна на вічні муки у безодні згідно зі сприйняттям людини української ментальності.

У «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» і циклі «Мирго-род» М. Гоголь звеличує найвищі народні та християнські цін-ності: діяльне добро, повагу до народних звичаїв, традицій, а через це – до рідної землі.

Пристрасний потяг письменника до національних джерел є не лише виразом особистих смаків чи туги за батьківщиною. Він не шукав шляхів повернення в минуле, а прагнув надати нам усвідомлення нас самих, нашого коріння і нашої національної перспективи.

Минають роки, і вже своїм, окремим від автора, життям живуть його герої: Солоха й Чуб, Оксана й Вакула, Левко й Пузатий Пацюк – образи, створені геніальною уявою великого українця М. Гоголя.

221


КОШЕЛЬ Анна Юріївна

учениця 11 класу Диканськогої гімназії ім. М.В. Гоголя Полтавської області

ДОРОГИ ГОГОЛЯ

Життєвий шлях і творчість Миколи Васильовича Гоголя до-сліджені та описані досить повно й всебічно, оскільки по-

чалися такі дослідження ще за життя письменника й, здається, не припинялися ніколи. Проаналізовані стиль, творчі методи та прийоми майстра слова, дані детальні характеристики головним і другорядним образам його творів, висловлено безліч припу-щень та гіпотез щодо прихованого змісту окремих фраз, епізодів, якнайретельніше описані творчі й особисті зв’язки Миколи Ва-сильовича та місця його проживання і т. д. Немало сказано, зо-крема, й про те, що в своїх творах митець особливо трепетно го-ворить про дорогу, звертається до неї, присвячує їй цілі сторінки своїх авторських відступів чи реалістичних описів. Це, власне, й не дивно, адже ніщо й ніхто у світі не стоїть на місці, все перебу-ває в безперервному русі. Здавна люди говорили, що коли в тебе є ціль, коли ти йдеш своєю дорогою – ти живеш, бо дорога – це життя, а життя – це дорога.

І от саме в дослідженні аспекту дороги в житті і творчості Миколи Гоголя, де про неї мовиться не як про образ чи зазна-чення напрямку руху письменника, а описується й аналізується дорога як така – полягає новизна нашого дослідження, оскільки дана тема ні в біографічних нарисах, ні в літературознавчих стат-тях чи монографіях не розглядалася (в усякому разі, нами такі роботи не виявлені).

Можна сміливо стверджувати, що більше третини свого життя ми проводимо саме в дорозі, в кожного з нас є своя дорога, котра веде людину протягом усього життя, і вона унікальна.

Таку мав і наш земляк, неповторний письменник М.В. Гоголь. Він, як вважає дехто з біографів митця, навіть народжений був у дорозі, й вона стала невід’ємним атрибутом усього його життя й творчості. В наш час – час розвитку України як незалежної і самобутньої держави – для кожного з нас дуже важливо знати свою історію й історію життя великих українців. Зараз серед літературознавців, читачів і просто небайдужих громадян три-вають суперечки про те, «чиїм» письменником вважати Гоголя: російським чи українським, та ми, пам’ятаючи його походження, велику й справжню любов до України, твердимо – це дійсно великий українець. І в дні, коли вся наша країна готується до від-

222

МІЙ ГОГОЛЬ

значення 200-річчя від дня народження письменника, своє дослі-дження вважаємо потрібним, вчасним і доречним – у цьому акту-альність нашої роботи.

Тож ми поставили перед собою мету: проаналізувати біогра-фію М. Гоголя саме в ракурсі пройдених ним доріг, виокремити це питання з його творів і спробувати дійти розуміння того, чим же була дорога для нашого великого земляка. Реалізація мети, на наш погляд, вимагала виконання таких завдань: зібрати відомості про подорожі Гоголя, його улюблені дороги, зрозуміти їх роль у творах митця та значення доріг для самого Миколи Васильовича; ознайомитися із видами транспортних засобів того часу; дізна-тись із творів Гоголя, біографічних чи історичних матеріалів про стан доріг першої половини XIX століття та порівняти їх із сучас-ними шляхами.

Об’єктом дослідження стали літературні твори М.В. Гоголя (перш за все, збірка «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та поема «Мертві душі»), біографічні книги про нього, а також істо-ричні й архівні джерела. Предмет вивчення – дорога в житті й творах Гоголя.

Для досягнення поставленої мети були застосовані різні методи дослідження. Так, наприклад, опрацювавши певну кіль-кість літературознавчих джерел, ми виявили (аналітичним мето-дом), що ця, досить вузька й конкретна тема вивчена й висвіт-лена, на нашу думку, недостатньо. Зібраний матеріал дає змогу стверджувати, що життя М. Гоголя за кордоном досліджене більш детально: всі його помешкання, вулиці й площі Рима, Москви чи Петербурга, які тим чи іншим чином стосуються письменника, згадані й описані в спогадах, наукових розвідках тощо. Натомість дороги рідного краю, які пам’ятають Миколу Васильовича, зали-шаються вивченими досить поверхово.

У ході роботи ми працювали з краєзнавчими матеріалами, використовували експонати й архівні матеріали Диканського краєзнавчого музею, ретельно вивчали життєпис Гоголя, його листування, спогади сучасників письменника про нього; саме в аспекті обраної теми проаналізували окремі твори письменника (збірки «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Миргород», поему «Мертві душі»; цитати з творів Гоголя наводимо мовою оригіналу). Використовували й ресурси Інтернету. Тож, вдав-шись до методу синтезу, ми вибудували свою роботу з окремих «блоків».

Звичайно ж, широко застосовано описовий метод – це й місця перебування письменника й транспортні засоби його часу.

При співставленні доріг нашого й минулого часів вдалися до порівняльного методу.

Звичайно, наша робота на претендує на вичерпність чи завершеність, особливо багато можливостей для продовження даної теми вбачаємо в дослідженні саме краєзнавчих матеріа-лів, що дало б можливість ліквідувати окремі «білі плями» як в

223


біографії Миколи Васильовича Гоголя, так і в історії тих місць, де він перебував. При цьому не можна заперечувати практичне значення роботи: вона може стати в нагоді учням і вчителям при вивченні біографії та творів Миколи Гоголя на уроках зарубіж-ної літератури, на факультативних чи гурткових заняттях; істо-ричний і краєзнавчий аспекти дослідження будуть цікавими для широкого кола читачів.

Висновки. Як зазначалося вище, метою нашої роботи було дослідити значення дороги в житті Миколи Гоголя та той сенс, якого надавав письменник цьому поняттю в своїх творах. Дослі-дження засвідчили, що подорожував він надзвичайно багато й не міг без цього обійтися, оскільки дорога не тільки давала йому матеріал для нових творів, але й певним чином зцілювала душу й оздоровлювала тіло.

• Скориставшись літературознавчими працями сучасників Гоголя і авторів наступних епох, ми виявили і в своїй роботі нази-ваємо ті місця, де бував письменник, підкреслюючи при цьому, де саме почувався він найкраще.

• Провівши власну пошукову роботу вже безпосередньо на Полтавщині та в Диканьці (екскурсії, опрацювання туристичних путівників, буклетів, опитування місцевих старожилів, бесіди з працівниками Диканського краєзнавчого музею, робота з матері-алами краєзнавчого музею), ми змогли встановити деякі факти, маловідомі досі, щодо перебування Гоголя, наприклад, в селищі Личківка.

• Збираючи матеріали, ми значно розширили свої знання й збагатили уявлення про транспортні засоби позаминулого сто-ліття, які досить часто згадуються в різних літературних творах тієї епохи, і не тільки дізналися про їхні призначення та власти-вості, але й знайшли їх зображення в Інтернеті та розмістили в додатках своєї роботи.

• На наш погляд, ці матеріали можна використати на уро-ках історії, літератури, народознавства чи на виховних годи-нах, а також фрагменти їх можуть бути надруковані в шкільній стіннівці або на сторінках районної газети, оскільки ряд фактів будуть цікавими широкому колу читачів.

224

МІЙ ГОГОЛЬ

КРАВЧЕНКО Юлія Юріївна

учениця 10 класу Городищенської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 3 Черкаської області

УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР ПОВІСТЕЙ «ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ» ТА «ТАРАС БУЛЬБА»

МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ

У роботі запропоновано аналіз українського фольклору в твор-чості М.В. Гоголя.Дослідження присвячене вивченню та систематизації тра-

дицій та обрядів українського народу в повістях М.В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Тарас Бульба».

Робота ґрунтується на результатах теоретичних дослі-джень, зокрема: О. Воропая, О. Вишні, Є. Малюнка, М. Грушев-ського та інших, які досліджували творчість Гоголя і український фольклор.

Актуальність теми дослідження зумовлена загальним спря-муванням сучасних досліджень в галузі фольклористики, а саме: пісень, щедрівок, колядок та особливостями загальної орієнта-ції на дослідження та відновлення традицій, обрядів, дотримання звичаїв.

Об’єктом дослідження є український фольклор у творах М.В. Гоголя.

Предметом дослідження є народні пісні, обряди, вечорниці, думи повістей М.В. Гоголя.

Метою дослідження є аналіз фольклорних особливостей народних пісень, обрядів, вечорниць, дум в творах «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Тарас Бульба» М.В. Гоголя

Для досягнення мети необхідно було вирішити конкретні завдання:

1. Проаналізувати особливість творчого методу письменника.

2. Дослідити зв’язки Гоголя з Україною та її культурою.3. Систематизувати джерела, звідки черпали свою силу

українці.4. З’ясувати значення та роль народної пісні, щедрівок,

колядок у житті українського народу.5. Аргументувати свою точку зору прикладами і цитатами з

творів Гоголя.При опрацюванні і дослідженні теми були використані

методи концептуального аналізу, загальнонаукові методи аналізу, синтезу і узагальнення.

225


Наукова новизна роботи полягає в тому, щоб систематизу-вати поєднання староукраїнської – язичницької і християнської культур. Староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров право-славних звичаїв, і тепер ми не уявляємо Різдва без куті, Велико-дня – без писанки, Святої Трійці – без клечання... Все це – наша культура, наша свята традиція.

Саме цю прекрасну сторону України і прагнув відтворити Микола Гоголь у своїх творах про Малоросію.

Практична значимість дослідження полягає у використанні даного матеріалу при написанні курсових, дипломних робіт, при вивченні творчості М.В. Гоголя на уроках зарубіжної літератури, народознавства. Структура роботи визначена предметом і логі-кою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Висновки. В процесі даного дослідження було проведено ана-ліз теоретичних праць, посібників, публікацій з питань аналізу з питань фольклорних особливостей повістей.

В роботі було розглянуто, як прогресивна романтика пові-стей Гоголя істотно відрізнялась від сентиментальних, модних на той час описів життя; як автор вивчає українські звичаї, традиції, обряди, доводить велич мелодійної української мови.

При дослідженні встановлено, що повісті розбудили етно-графічний інтерес у багатьох дослідників творчості Гоголя – О. Вишні, М. Драгоманова, О. Ковальчук, М. Грушевського та багатьох інших.

Творчість М.В. Гоголя, хвилюючи багатьох українців, і досі не втрачає актуальності. Ми живемо в епоху народження само-стійної, незалежної України. Кожна людина повинна добре знати своє коріння, адже не може бути щасливого майбутнього, якщо нинішнє покоління не знатиме своїх звичаїв, традицій, не буде знайомитись з історичним минулим свого народу.

Тема українознавства хвилювала багатьох письменників зарубіжної літератури.

Геній автора не в тому, щоб вигадувати щось незвичне, а в тому, щоб вирощувати свої витвори на підґрунті народного, реального.

Гоголь – це геніальний митець, який любив свій рідний край, більше того, примусив російського читача полюбити чарів-ний день українського літа, чарівну українську ніч, «дивне пові-тря»... Гоголь ніколи не переставав любити Україну. Його тра-гедію не можна пояснити боротьбою проти самого себе, проти тієї стихії, що була природною основою його істоти, проти його народності.

З Гоголем пов’язана і історія української музики, і історія образотворчого мистецтва України.

Гоголь – геніальний син українського народу, поряд з Шев-ченком, становить законну нашу національну гідність, славу і честь. Він дуже любив і цінував українські пісні, які лунали над

226

МІЙ ГОГОЛЬ

його колискою, які він чув підлітком. Українські пісні надали Гоголю істотну допомогу при створенні його перших книг.

Немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її мате-ринську любов. М.В. Гоголь хоче, щоб ми з вами подивилися на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полинули аж до сонця і зірок, і глянули на трепетну Землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце, – Україна!

227


ЛЕВАШОВА Наталія Олександрівна

учениця 11 класу Макіївської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 50 Донецької області

ПОЛЕМІЧНІ АСПЕКТИ З РОДОВОДУ Й ПРІЗВИЩА М.В. ГОГОЛЯ

Ім’я Миколи Васильовича Гоголя належить до найвидатніших імен російської літератури.

Через п’ять років після загибелі О.С. Пушкіна В.Г. Бєлін-ський з повною підставою писав, що Гоголь – «...великий талант, гениальний поэт и первый писатель современной России». Піз-ніше М.Г. Чернишевський слушно зауважив, що «...Гоголя должно считать отцом русской прозаической литературы, как Пушкина отцом русской поэзии».

М.С. Грушевський називав його одним із «найславніших синів і «геніальних людей», яких дала Україна. Він зазначав, що «Його творчість залишила дуже глибокий слід в історії україн-ського культурного та національного життя».

«Познакомились с Гоголем, малороссом, даровитым вели-корусским писателем, который сразу высказал большую склон-ность к католицизму и Польше, совершил даже благополучное путешествие в Париж, чтоб познакомиться с Мицкевичем и Бог-даном Залесским», – читаємо в «Дневнике» Ієроніма Кайсевича, ксьондза, польського емігранта, учасника повстання в Польщі 1830–1831 років.

Дивовижні переплетіння в долі і творчості М.В. Гоголя поро-дили безліч суперечок ще за життя письменника. Його ім’я і спадщина часто ставали й донині є предметом не тільки наукових пошуків, але й платформою напруженої ідеологічної боротьби та зіткнення національних інтересів.

Прагнення наблизитися до генія, зрозуміти джерело і рушійну силу його творчості, розібратися в суперечностях спо-нукало мене звернутися до вивчення питання про предків Гоголя, його родоводу і таємниці вибору прізвища. Адже великий росій-ський художник слова народився в Україні, гаряче і самовіддано любив свою батьківщину і, зобразивши представників україн-ського народу в своїх творах («Вечера на хуторе близ Диканьки», «Миргород», «Тарас Бульба»), створив, за словами М.С. Грушев-ського, «...його привабливий поетичний образ, розкрив його само-бутній характер, моральну чистоту, героїчну історію».

А подвійне прізвище Гоголі-Яновські у предків і у самого письменника на початку його творчого шляху донині є предме-

228

МІЙ ГОГОЛЬ

том полеміки про історію його походження і пріоритетну роль кожної з частин.

За роки незалежності України ряд дослідників, перегля-нувши хід і систему аналізу наявних документів з цих напрям-ків, вибудовують кілька версій, які взаємовиключають одна одну, які, по-перше, йдуть врозріз з позиціями академічного літерату-рознавства та дослідженнями радянської епохи, а так само більш раннього періоду, по-друге, вступають у полеміку з першими біо-графами М.В. Гоголя, часом ставлячи під сумнів навіть свідо-цтва сучасників генія, а, по-третє, і це головне, напередодні свят-кування 200-річчя з дня народження М.В. Гоголя, з’являється можливість категорично відхилити спробу рішення «на злобу дня» суперечливих моментів родоводу генія на догоду псевдо-будівельникам національної самосвідомості нової української державності.

Вважаю що, через таке стикання нащадків з минулим, вираз-ніше відчувається зв’язок часів, і видатна людина здається доступнішою розумінню. Сам письменник колись справедливо зауважив: «В литературе нет смерти, и мертвецы так же вмеши-ваются в дела наши и действуют вместе с нами, как живые».

Вищевикладене визначає актуальність даної роботи, дає можливість сформулювати її завдання: на основі порівняльного аналізу, співставлень, моделювання ситуацій прийти до висновку щодо походження М.В. Гоголя на основі розгляду його родоводу й історії виникнення прізвища.

З цієї точки зору є цікавими спогади рідних і близьких пись-менника, матеріали сімейного архіву, свідчення дослідників-гоголезнавців. Фундаментальними з біографії генія прийнято вважати роботи О.М. Лазаревського, П.О. Куліша, В.І. Шенрока, П.Є. Щоголєва, а в радянську епоху – Д.М. Іофанова, С.І. Машин-ського, А.М. Степанова, В.В. Вересаєва.

Предметом розгляду є також дослідження сучасного пері-оду за матеріалами статей В. Батуріна «Гетманский род Гоголя», Я. Дзири «Нащадок гетьманів», Р. Смирнової «Таємниці біогра-фії Гоголя», О. Бузини «Гоголь-сын против Гоголя-отца».

Висновки. Виходячи з результатів дослідження можна заува-жити, що предки письменника з боку батька були священиками і мали польське коріння. Але дід письменника, Панас Дем’янович Яновський, залишивши духовні терени, вступив на службу до гетьманської канцелярії. Саме він додав до свого прізвища Янов-ський іншу частину – Гоголь, щоб довести походження роду від відомого в українській історії XVII століття Євстафія Гоголя, який ним названий Андрієм, що ближче до істини, бо з попере-днім ім’ям зв’язок малоймовірний (факт цей не знаходить достат-нього підтвердження).

За жіночою лінією з боку батька М.В. Гоголь є спадкоємцем старовинних українських родів: Лизогубів, Дорошенків, Скоро-падських, Танських і Забел.

229


Як бачимо, геній Миколи Гоголя по крові й мові належить трьом великим державам – Україні, Росії та Польщі. На доказ цього хочеться навести уривок з його листа до О.О. Смирнової-Россет, близької приятельки, від 24 грудня 1844 року: «Скажу вам одно слово насчет того, какая у меня душа, хохлацкая или рус-ская, потому что... сам не знаю какая у меня душа... Знаю только, что никак бы не дал преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином. Обе природы слишком щедро одарены богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой – явный знак, что они должны пополнить одна другую».

А тому нам, українцям, його землякам, є чим пишатися.

230

МІЙ ГОГОЛЬ

ЛЕВЕНЕЦЬОлена Володимирівна

учениця 10 класу ЗОШ І–ІІІ ступенів № 90 м. Львова

ТАЄМНИЦЯ ІМЕНІ ТВОГО(«НАЗОВНИЦТВО» ТА ЙОГО РОЛЬ У ТВОРАХ

М.В. ГОГОЛЯ)

Ім’я має велике значення в житті кожного з нас, воно супрово-дить все і всіх. Власні імена є до того ж своєрідним довговіч-

ним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя й культури народу. Наші наймення міцно переплелися з літерату-рою й мистецтвом, бо саме тут не раз імена, прізвища й прізвись-ка досить вдало характеризують персонажів, надто негативних.

З надзвичайною повнотою й яскравістю використана роль власних імен у творах Миколи Васильовича Гоголя. У сво-єму дослідженні ми зупинилися на таких творах письменника: «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», «Вій», «Тарас Бульба», «Ревізор», «Мертві душі».

Читаючи твори Миколи Гоголя, не можна не звернути уваги на велику кількість різноманітних власних імен, по-батькові, пріз-вищ, прізвиськ тощо. Водночас можна помітити, що ці імена вве-дені не просто так. Вони допомагають створити певне враження, котре доповнює картину й поглиблює сприйняття прочитаного, вони допомагають образніше уявити собі реальне життя. Сила гоголівських образів криється у яскравому своєрідному словес-ному стилі, у виразності, правдивості, влучності, різноманітності, емоційності мови письменника – великого майстра слова. Тому ми можемо говорити про власні імена як поетичний засіб, про поетику власних імен у творчості Гоголя.

Своєрідність художньої манери письменника полягає в гумо-ристичному забарвленні більшості його творів. Однак це є осо-бливий гумор. Гоголь викликав «не той пустий сміх, котрим висміює людина людину, але сміх, котрий народився від любові до людини..!» (О. Пушкін). В. Бєлінський писав: «Справжній гумор Гоголя полягає у правильному погляді на життя й анітрохи не залежить від карикатурності життя, котре він показує…» Ство-ренню цього гумору серед інших засобів часто служили і власні імена.

У ранніх творах М. Гоголя, зокрема у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» ми зустрічаємося з поетичним, життєрадіс-

231


ним світом. Живі, образні, з домішками фантазії картини народ-ного побуту постають перед читачем. Письменник використо-вує у цих творах традиції українського фольклору і народної лялькової комедії. Однією з таких традицій були комічні пріз-вища й імена. Такими є перш за все оповідач – Рудий Панько, Хвеська, Параска, Солопій Черевик (Солопій – роззява, Чере-вик – і є черевик), його жінка – поважна Хівря Никифо-рівна (Хіврею називають свиню), козак Цибуля (цибуля й є), Грицько Голопупенко («Сорочинський ярмарок»), голова Явтух Макогоненко (від «макогон» – товкач для розтирання маку), комісар Ледачий (лінивий, лежебока, непутящий), Кузьма Деркач-Дришпановський (від назви птаха – «деркач»), козак Каленик («Майська ніч, або Утоплена»), козаки Корній Чуб, Касян Свербигуз, парубок Кизяколупенко («коров’ячий пас-тух»), Тиміш Коростявий (від слова «короста»), колишній козак-запорожець Пузатий Пацюк, баба Переперчиха, шинкар Зозуля («Ніч перед Різдвом»), Іван Федорович Шпонька (від слова «шпонька» – запонка, защіпка), кучер Омелько, поміщик Григо-рій Сторченко, тітонька Василина Кашпорівна Цупчевська, учи-тель російської граматики Никифор Тимофійович Дєєпричастіє («Іван Федорович Шпонька та його тітонька»), Хома Григорович Басаврюк, козак Терентій Корж, Пидорка («Вечір проти Івана Купала»), чумаки Болячка, Крутотрищенко, Печериця, Кове-льок («Зачароване місце»), осавул Горобець, Данило Бурульбаш, Стецько («Страшна помста»). Та поруч із цими комічними та дотепними іменами – найпопулярніші й найулюбленіші україн-ські імена: Оксана (гостинна), Одарка (переможниця), Катерина (непорочна, свята), Данило (могутній) тощо.

«Вечори на хуторі…» створюють образ світлої мрії про нор-мальне, природне життя, де все – здорове, яскраве, де торжествує й перемагає молодість, краса, моральне начало; й прізвища такі ж самі світлі, українські, прості й зрозумілі.

Завданню комічного ефекту також служить звуковий бік власних імен. М. Гоголь підбирає рідкісні імена і прізвища, котрі складаються з дисонансних звукових сполучень, які важко вимов-ляються, наприклад: Євпл Акінфович, Харлампій Єлевферійо-вич, Євтихій Євтихійович та інші; вносить у сполучення імені й по-батькові своєрідну співзвучність, наприклад: Макар Назаро-вич – звукові паралелі – ма-кар-на-зар тощо.

Окремо стоїть в «Миргороді» М. Гоголя «чудова епопея» (за висловом В. Бєлінського), знаменита поема «Тарас Бульба».

Три імені – Тарас, Остап і Андрій – обережно продумані Гоголем, а згодом і вжиті у цьому творі. Число «три» є улюбле-ним числом українського фольклору, певним символом фоль-клорного думання. Його часте вживання письменником у поемі «Тарас Бульба» ще раз підтверджує, звідки М. Гоголь черпав більшість матеріалів, пишучи твір. Письменник бере симво-лічне число «три» й поділяє його на нерівні дві частини: два й

232

МІЙ ГОГОЛЬ

один. Перші два імені – Тарас і Остап – повторно зустрічаються в українському фольклорі й являють собою стійкість, відданість і лояльність. Вони, поза сумнівом, залишаються вірними своєму обов’язку й виконують його до загину. Вони не можуть стати зрад-никами, бо ж вони носять батьківські, чисто українські імена.

Водночас ім’я Андрій не є типово українським ім’ям. Тому й названий цим ім’ям герой може й стає небезпечним та навіть зрад-ником товариства. Тобто ці три імені також виступають інстру-ментом психологічної гри письменника.

В поетиці власних імен М. Гоголя імена, прізвища та пріз-виська в повісті «Тарас Бульба» посідають особливе, оригінальне місце. Разом з іменами головних героїв твору вони допомагають вдихнути життя в розповідь про безсмертні подвиги наших пред-ків, допомагають оживити сувору поезію козацтва.

Звичайно, розкриваючи значення власних імен у повісті «Тарас Бульба», ми не повинні вважати, що риси характеру чи ознаки соціального походження, на котрі вказують прізвища, обов’язково точно притаманні описаним особам. Важливим є історичний колорит, специфіка, котра передається за допомогою імен та прізвищ, відображення в них долі народу.

Таким чином, власні імена та прізвиська в повісті «Тарас Бульба» збагачують твір, дають можливість уявити життя Укра-їни цього періоду, допомагають побачити Запорізьку Січ. І якщо на Запоріжжі – воля, рівність, братерство, міць, то й прізвища, й імена, й прізвиська козаків відповідні – Тарас, Остап, Шило, Метелиця тощо. А якщо в Миргороді Довгочхуни та йому поді-бні, то, відповідно, на першому плані – егоїзм, низькопоклонство, мерзенне царство бюрократії, доноси та наклепи суду.

У великих творах М. Гоголя – в комедії «Ревізор» і поемі «Мертві душі» – власні імена мають характер підказки в пояс-ненні внутрішнього змісту художнього образу.

Аналіз власних імен із комедії «Ревізор» показує, що ці імена відображають соціальний зміст, соціальні риси характерів. І вод-ночас власне ім’я в М. Гоголя за своєю художньою виразністю є своєрідним засобом характеристики персонажа разом з іншими засобами характеристики, допомагає вималювати весь образ, образ живий, а не схематичний.

Ціла галерея типів російських поміщиків показана в геніаль-ній поемі М. Гоголя «Мертві душі». Нещадно зриває письмен-ник усі покрови з життя кріпосників, губернського чиновництва і маски з їхніх облич, розкриваючи сутність існуючого соціаль-ного устрою, виявляючи типові риси характерів у типових обста-винах. Власні імена допомагають письменникові у здійсненні цих завдань.

Зображуючи тяжке життя селянства, пригнобленого помі-щиками, М. Гоголь показує його забитість, принижене стано-вище людської особистості при кріпосництві. Такі селянські прізвиська, як Петро Савельєв Неуважай-Корито, Іван Колесо,

233


Степан Пробка, Григорій Доїжджай-не-доїдеш, Максим Телят-ников тощо свідчать про те, що до простих людей не було нія-кої поваги, людину порівнювали зі звичайнісінькими предме-тами щоденного домашнього побуту. Та, з другого боку, слово «пробка» має ще й інше значення – «зовнішня частина кори дея-ких деревних рослин, наприклад, пробковий дуб», що вказує на міцність, твердість. Тобто власні імена селян відрізняються від прізвищ поміщиків і дворян – жодного глузування немає в цих реалістичних власних іменах, частково утворених від імен, част-ково від предметів, частково від тих, що є прізвиськами.

Отже, міркування над прізвищами, каламбури у викорис-танні власних імен ніколи не перетворюються у Гоголя лише на гру слів, вони логічно пов’язані зі змістом і характеризують пев-ний бік життя людської психології тощо. У цьому полягає їхній реалізм і художнє значення.

Велика кількість власних імен внаслідок переконливості й глибокої типовості образів перетворилася у загальні. Собакеви-чами називають сьогодні грубих, брутальних та ненажерливих людей; Маніловими – безхарактерних, безгосподарних та пус-тих мрійників, котрі не вміють і не хочуть займатися корисною справою; Плюшкіними – людей безмежної скнарості; Коробоч-ками – жадібних і зашкарублих (тобто млявих розумом), а Нозд-рьовими – шибайголів, брехунів, нахаб та шахраїв.

Карикатури-персонажі М. Гоголя – більші за життя, оскільки мають на меті показати виразніше те, чим є саме життя.

Таким чином, М. Гоголь став родоначальником методу вико-ристання власних імен як справжнього засобу художньої май-стерності й водночас неповторної за свіжістю, яскравістю й різ-нобарвністю поетики власних імен.

У Гоголя головне – створення атмосфери дивовижності, незвичайності, фантастичної реальності, в якій усі реальні події й власні імена набувають гротескно-загостреного, майже фантас-тичного вигляду. Саме ця гротескна загостреність гоголівських образів наповнила прозу письменника великим соціальним зву-чанням, сатиричним забарвленням, дала змогу порушити вагомі злободенні проблеми і водночас написати твори узагальнюючі та притчеві. Такими стали й поема «Мертві душі», й комедія «Реві-зор», й інші твори.

Кожний великий художник – це цілий світ. Увійти у цей світ, відчути його багатогранність і неповторну красу означає набли-зити себе до пізнання безконечної різноманітності життя, поста-вити себе на якийсь більш вищий щабель духовного, естетич-ного розвитку. І зробити це, безперечно, допомагає нам творчість М.В. Гоголя.

234

МІЙ ГОГОЛЬ

ЛУЖНА Тетяна Богданівна

учениця 10 класу Войнилівської ЗОШ І–ІІІ ступенівІвано-Франківської області

Один із найбільших поділів цілого Всесвіту на дві половини, – зазначав американський психолог Вільям Джеймс, – прово-

дить кожен із нас; і для кожного з нас майже вся зацікавленість зосереджена на одній із цих половин; але кожен із нас проводить між ними межову лінію в іншому місці. Так і особистість Гого-ля сприймається різними людьми неоднаково, але приваблює своїм іскрометним гумором, правдивістю, довговічністю, викли-кає суперечливі судження. Зацікавлення цією неординарною літературною постаттю пробудило в нас бажання взятися за на-писання науково-дослідницької роботи на тему «В ньому шукає опертя прийдешність (Феномен Гоголя в контексті розвитку української літературно-мистецької творчості минулого й сього-дення)».

Мета роботи: з’ясувати, як вплинув творчий геній М.В. Гоголя на розвиток вітчизняного мистецтва. Звідси випливають і осно-вні завдання:

1. Із різних джерел довідатися про українське коріння пись-менника та мотиви його зросійщення.

2. Дослідити, яку оцінку особистісно-творчого потенціалу Гоголя дали українські письменники, що в радянській державі не були поціновані належно, навести приклади їх літературознав-чих досліджень, висновків.

3. З’ясувати, який вплив у культурному просторі сьогодення має фестиваль сучасного мистецтва «ГогольФест».

Робота написана на основі аналізу літературних джерел, спогадів та творів мистецтва, пов’язаних із цим неординар-ним письменником-українцем. Предмет дослідженя – вітчиз-няна гоголіана. Об’єкт дослідження – український літературно-мистецький процес.

СВИРИД Ірина Миколаївна

учениця 8 класу Калуської гімназії Івано-Франківської області

В НЬОМУ ШУКАЄ ОПЕРТЯ ПРИЙДЕШНІСТЬ(ФЕНОМЕН ГОГОЛЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ МИНУЛОГО Й СЬОГОДЕННЯ)

235


Наша праця має практичне значення і може бути викорис-тана учнями, студентами, вчителями для поглиблення пізнання впливу гоголівських ремінісценцій на літературний процес у минулому й сьогоденні. Знадобиться цей матеріал і тим, хто хоче проводити нові дослідження в цьому напрямку, адже тут зро-блено спробу систематизувати як відомі джерела інформації з досліджуваної теми, так і оприлюднити ті, які невідомі широкому загалу. Враховуючи останній аргумент, претендуємо на новизну свого дослідження.

Робота актуальна тим, що є спробою синтезу в царині вітчиз-няного гоголезнавства й дослідження його впливу на розвиток літературно-мистецького процесу минулого й сьогодення з вкра-пленням особистісних рефлексій.

Праця складається зі вступу, основних розділів, висно-вків, містить додатки (фоторепродукції), список використаних джерел.

Висновки. Автор наукової монографії про Гоголя, професор Львівського НУ ім. І. Франка Назар Горбач запевняє, що настав час звільнення колоніальних народів від шовіністичної інтерпре-тації їх історії та культури, сучасного осмислення творчих над-бань їх історичних і культурних діячів. Але зробити це можуть тільки представники нової національної еліти, бо, як сказав неза-бутній Джавахарлав Неру: «Інтелігенція, вихована колонізато-ром, є головним ворогом власного народу». У вищесказаному переконалися ми після того, як з’ясували основні аспекти впливу творчого генія М.В. Гоголя на розвиток вітчизняного мистецтва, виконали всі основні завдання, зробили такі висновки:

1. Гоголь був людиною не просто українського походження, але родовими традиціями закорінений в українське старшинсько-священицьке соціумне й культурне середовище, зокрема й таке, в якому не вигасали й політичні українські інтереси, тобто духо-вний ґрунт, на якому виростав, був глибоко український.

2. Під псевдонімом В. Алова Гоголь у поемі «Ганц Кюхель-гартен» проявляє ностальгічні мотиви й переконливо заявляє: щастя треба шукати на Батьківщині.

3. Лист Гоголя до матері з проханням присилати йому описи звичаїв в Україні та фольклорний матеріал – це, з одного боку, наче духовне повернення на Батьківщину, а з другого – тодішня данина моді на українську екзотику, яка почалася після надруку-вання ряду описів мандрів в Україну росіян в початках XIX ст., а також через творчість українців, що зібралися в столиці імперії.

4. Гоголь, яскраво оспівуючи Україну, не був тоді одино-ким, а творив у контексті з іншими тодішніми письменниками й попередниками.

5. «Тарас Бульба» – це спроба створити героїчний епос за поетикою українських пісень, зокрема дум.

6. Гоголь створив неперевершений зразок т. зв. «жах-кої прози», який доповнює трагічний ряд його фольклорної фантастики.

236

МІЙ ГОГОЛЬ

7. Гоголь писав російською, але в українській частині його творчості вона значною мірою українізована, отож при перекладі на українську йдеться, власне, про надання творам питомої наці-ональної одежі.

8. Першими почали відтворювати писання Гоголя галичани, тому нам, юним калушанам, не слід цуратися творчого доробку митця.

9. Немало повістей Гоголя було перетворено українськими драматургами XIX ст. у п’єси.

10. Переклади Гоголя широко видавалися в 30-х роках, але часто без вказівки, хто переклав, і в 50-х роках, зокрема коли вийшло в 1952 р. трьохтомне видання Гоголя (до цієї праці активно прилучився Остап Вишня, який не тільки перекладав прозові твори, але й п’єси і видав «Драматичні твори». Немало перекладав з Гоголя А. Хуторян, окремі переклади зробили Д. Ревуцький, А. Харченко, Г. Боришпільський, та інші).

11. Микола Євшан, західноукраїнський критик-націоналіст, вважає М. Гоголя справжнім українцем, вдається до аналізу його життя й творчості шляхом психологічної рефлексії. Критик гли-боко розуміє роздвоєну душу генія України, але цей аспект ніде в узагальненнях літературознавців не згаданий, тому є елементом новизни у цьому дослідженні.

12. Юрій Шерех (Шевельов) сформулював метафоричну тезу, що в Шевченкові й Гоголю шукає опертя сучасність.

13. «ГогольФест» згуртовує, об’єднує націю, з ним – модерна культура України III тисячоліття.

14. Єдиний простір ювілейних святкувань 200-річчя з дня народження М.В. Гоголя створює передумови не тільки мистець-кого прориву, а й інтелектуального, адже змушує знову задума-тися над тим, як позбутися меншовартісного ставлення, переду-сім, до свого рідного культурного середовища, провінційності.

237


МАЗУР Іванна Сергіївна

учениця 11 класу НВК № 16 м. Кам’янець-Подільського Хмельницької області

М.В. ГОГОЛЬ І УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ

Творчість кожного письменника – дорогоцінна скарбниця художнього і духовного розвитку, яка відіграє значну роль

в поступальному розвитку суспільства. Художня література – це цілий Всесвіт. А кожен письменник – мікросвіт у ньому. То ж вчитуючись у безсмертну класику, людина здобуває кри-ла, отримує можливість ширше і глибше зрозуміти історію і той неспокійний світ, в якому жили її попередники, в якому живе вона сама. У художній спадщині – історія і душа народу, не-вичерпне джерело його духовного й емоційного збагачення. Закономірно, що творчість митців слова відзначається яскра-вою оригінальністю та неповторністю, а також у більшій чи меншій мірі вираженою загадковістю. Це стосується і такого са-мобутнього майстра художнього слова, як Микола Гоголь.

В особі М. Гоголя слов’янському світові з’явився письмен-ник, в творчості якого тісно і нерозривно поєдналися якості російського за мовою і українського за тематикою і духом митця.

Творчість Гоголя – найвеселішого і найтрагічнішого пись-менника XIX століття – приклад того, як народ, що має в своїй основі великий духовний потенціал, в певний момент відчуває в собі жагучу потребу вивільнитися, а точніше – вилити моральну енергію в дивній безсмертній пісні. І вишукує в своїх надрах, в артезіанських артеріях свого серця того, хто міг би створити таку пісню. І тоді народжуються Котляревські, Гоголі та Шевченки – ці богатирі духу, щасливі (чи нещасні) обранці народу.

Миколу Гоголя називають великим російським письменни-ком, оскільки він писав свої безсмертні твори російською мовою. Але, якби не був Микола Гоголь українцем за духом, глибинною суттю, по крові, чи міг би він написати «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Сорочинський ярмарок», «Тараса Бульбу»? Без-перечно, такі твори міг написати лише син українського народу. Адже, внісши в російську мову чарівні мотиви і фарби україн-ської мови, Гоголь збагатив і власне російську літературну мову, надав російському слову неповторну українську хитринку, ту саму «усмішку», яка і через століття – неосягненна.

Вплив М. Гоголя на розвиток та становлення нової україн-ської літератури, його зв’язок з українськими письменниками

238

МІЙ ГОГОЛЬ

XIX ст. досліджувалися літературними критиками, літературоз-навцями як в XIX, так і в XX століттях. Традиції М. Гоголя зна-йшли відображення у творах ряду українських письменників, їм близькі життєрадісний гумор великого реаліста, їдка іронія у викритті негативного, високий ліричний пафос у зображенні героїзму і патріотизму. Класичні твори М. Гоголя стали блиску-чими взірцями високої художньої майстерності.

Саме це зумовило вибір теми нашого дослідження.Актуальність наукової роботи полягає в тому, що в ній

проаналізовано:– роль української народної творчості в становленні

М. Гоголя-письменника;– вплив творчого методу М. Гоголя на творчість Г. Квітки-

Основ’яненка та Є. Гребінки;– взаємозв’язок творчості М. Гоголя і Т. Шевченка;– традиції М. Гоголя в українській класичній драматургії.Метою дослідження є: виявити роль літературної спадщини

М. Гоголя в становленні та розвитку української реалістичної літератури, її сходженні до критичного реалізму – від творчості Г. Квітки-Основ’яненка до поезії Тараса Шевченка.

Мета роботи зумовила такі завдання:1. Виокремити творчість М. Гоголя на тлі літературного

процесу XIX ст.2. З’ясувати джерела творчості М.В. Гоголя.3. Визначити літературні зв’язки М. Гоголя з Г. Квіткою-

Основ’яненком, Е. Гребінкою, Т. Шевченком.4. Проаналізувати вплив творів М. Гоголя на формування

літературних смаків української творчої інтелігенції.У роботі використано метод комплексного аналізу літератур-

них творів, компаративний метод, метод лінгвокультурологіч-ного аналізу з визначенням національних культурних домінант.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можна використати на уроках зарубіжної та української літера-тур, при визначенні міжпредметних зв’язків.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (23 позиції).

Висновки. Олесь Гончар у квітні 1976 року на міжнародному симпозіумі у Венеції на тему: «Гоголь і європейська культура» у виступі «Гоголь і Україна» відзначив: «Земля України, це вона вигодувала, виховала Гоголя і то не лише фізично, а – що важли-віше – духовно, з дитинства наділивши його красою своєї поезії, буянням пісенної творчості, епічною величавістю дум, фантас-тикою казок, переказами й легендами, барвистою образністю – всіма багатющими плодами народного духу».

Народне життя приваблювало письменника своєю істин-ністю, відсутністю фальші, моральною чистотою. Щедрі барви, лагідна полтавська природа, багатоголосся Диканьки та Мирго-рода вражали його поетичну натуру.

239


З юнацьких літ перед майбутнім автором «Тараса Бульби» виникав образ талановитого й волелюбного народу, чуття духо-вної спорідненості з яким М. Гоголь увіковічнив у своїх тво-рах, проніс крізь усе життя. І будучи великим російським пись-менником, М.В. Гоголь у найплідніші свої творчі роки зберігав духовний контакт з тим життєвим середовищем, яке оточувало його в дитинстві та юності. Його «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» стали справді музикою душі, її співучими мріями – це достойна синівська данина письменника батьківщині. І хоча ще до М. Гоголя ряд письменників розробляли українську тема-тику в російському письменстві, однак лише він зміг настільки глибоко проникнути в сутність характеру і психологію україн-ців, що відразу став близьким і українським, і російським чита-чам. Саме це дало підстави М. Драгоманову в «Листах на Над-дніпрянську Україну» вважати, що письменники типу М. Гоголя повинні знайти належне місце в історії тієї нації, з якої вийшли, про життя якої говорили на сторінках своїх творів, ознаки націо-нального характеру якої розкрили. До того ж слід відзначити, що Микола Васильович Гоголь ніколи не виявляв ні національної обмеженості, ні шовіністського презирства до мови, яку любив щиро, по-синівському. Він ніколи не метався між двома душами, а володів таким душевним і духовним багатством, якого виста-чило на служіння двом народам. Творчість М. Гоголя, його тради-ція мали величезний вплив на розвиток усієї української худож-ньої культури. Це джерело вічно діюче; з нього живилися у своїй творчості Г. Квітка-Основ’яненко, Євген Ґребінка, наш великий Кобзар, Панас Мирний. Без нього не уявити наш театр. Саме М. Гоголь надихнув класика української музики Миколу Лисенка на створення чудової опери «Тарас Бульба».

Уроки Миколи Васильовича Гоголя, високий поетизм прози, його народність актуальні в усі часи, актуальні і сьогодні для роз-витку нашої літератури, яка – при різноманітності стильових напрямів – дорожить якістю народності та своєю гуманістич-ною спрямованістю, і, зберігаючи вірність класичній традиції, тяжіє до великих художніх узагальнень, шукає новішої, місткі-шої образності.

І якими актуальними є рядки, написані нашим націо-нальним Пророком Т. Шевченком із заслання в далекому 1850 році: «Перед Гоголем должны благоговеть, как перед чело-веком, одаренным самым глубоким умом и самою нежною любо-вью к людям. Гоголь – истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый философ! И самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним, как перед человеколюбцем!»

Вчитаймося в ці рядки, і прочитаймо Великого Гоголя... Адже, як вдало зазначив П. Загребельний: «Гоголь, висловлюю-чись по-сучасному, письменник найвищою мірою політичний як у всьому ним створеному, так і в нездійсненому, але заповіданому нам. І тут він не кінчається ніколи!»

240

МІЙ ГОГОЛЬ

МОГИЛА Каріна Вікторівна

учениця 11 класу Іванівської гімназії Херсонської області

МІСТИЦИЗМ У ЖИТТІ ТА ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Вибір теми дослідження обумовлений тим, що М.В. Гоголь одним своїм ім’ям позначив цілу епоху в історії світової лі-

тератури. Розвиток літератури першої половини ХІХ століття настійно висунув такий аспект: співвідношення в художньому творі фантастики і реальності. Романтизм, який так багато ста-вив на фантазію, додав цьому співвідношенню філософського сенсу.

У ході дослідження виявлені проблеми, що стосуються фак-тів біографії М.В. Гоголя та еволюції його творчості, пронизаних духом містики і казковості.

Обрана тема є актуальною, так як у сучасній фантастич-ній літературі прослідковується гоголівська традиція. У цьому світлі набуває значення еволюція фантастичного у творчості письменника.

Мета даної роботи – дослідити послідовні етапи становлення гоголівської фантастики, її витоки та розвиток.

Завдання дослідження – визначити взаємозв’язок етапів біо-графії письменника з його творчістю, художні особливості фан-тастики, прослідкувати її еволюцію.

Дане дослідження стосується вивчення витоків містицизму М.В. Гоголя та еволюції фантастики в його творчості, їх взає-мовпливу з метою визначення художніх особливостей стилю М.В. Гоголя та формування гоголівської традиції в літературі.

Предметом дослідження є: – етапи життя Гоголя, пов’язані з містицизмом;– співвідношення у творах Гоголя фантастики і реальності; – еволюція фантастичного у творчості Гоголя; – перетворення міри і форм прояву фантастичного у його

нефантастичних творах.Висновки. Гоголь одним своїм ім’ям позначив цілу епоху

в історії літератури. Епоха ця не могла не відбутися, бо наро-дження Гоголя було визначене, містифікація стала його натурою. Духом казковості оповита історія походження роду письменника, кохання його батька Василя Опанасовича і матері Марії Іванівни та етапи його життєвого шляху.

Микола Васильович містикував усіх, усе життя, і у дрібни-цях, і у серйозних речах.

241


Таємницею залишилася і причина смерті письменника. Діа-гноз лікарів неясний: нетравлення, невроз, виснаження. Але чи досить цього, щоб убити людину? Можливо, була втрачена воля до життя?

Віра у надприродні сили надихнула Гоголя на створення шедеврів світової літератури, у яких прослідковується еволюція фантастичного.

У своїх шуканнях в області фантастики Гоголь розвиває принцип паралелізму фантастичного і реального.

Досягнення романтичної фантастики були Гоголем перетво-рені, але не відмінені. Знімаючи носія фантастики, він залишив фантастичність; пародіюючи романтичну таємницю, він збері-гав таємничість; роблячи предметом іронічної гри чутки і пере-суди, він укріплював достовірність самої «події». І хто скаже, що страшніше – таємниця, за якою прихований її конкретний носій, або таємниця, що ховається скрізь і ніде, ірраціональність, що просочила життя – як вода вату?

Отже, ми бачимо три послідовні етапи розвитку гоголів-ської фантастики. Спочатку Гоголь відсунув носія фантастики в минуле, залишивши в теперішньому часі його вплив, «слід». Потім Гоголь зняв носія фантастики, пародіюючи поетику роман-тичної таємниці. Тепер він звернувся до дійсності, що зберегла лише «нефантастичну фантастику». Фантастика пішла в побут, у речі, в поведінку людей і в їх спосіб мислити і говорити.

Цікавою є межа гоголівської творчості. Після «Вія» фан-тастичне майже зникає у Гоголя; але дивна і дивна справа: дій-сність сама набуває якоїсь примарності і часом виглядає фантастичною.

Це враження породжується цілою мережею майстерно роз-осереджених в оповідній тканині образів. Породжується описа-ними формами прояву дивно-незвичайного в поведінці речей, зовнішньому вигляді предметів, утручанням тварини в сюжет, дорожньою плутаниною і плутаниною взагалі і так далі.

У Гоголя фантастика пішла в стиль. Вона залишила поле прямої або завуальованої фантастики і утворила розгалужену систему стилістичних форм. Мабуть, поєднання цих форм з пси-хологічно мотивованим, нефантастичним ходом дії складає одну з привабливих і таємничих властивостей гоголівської творчості. Це відкриття мало значення не для одного Гоголя.

Завжди персоніфікація фантастичного означала надосо-бисте мотивування злого (як і доброго). Дослідник Шеллінг, грунтуючись в «Філософії мистецтва» на міфології християн-ства, тобто, по суті на всій образній основі післяантичного мис-тецтва, писав, що царства ангелів і диявола виявляють «повну відособленість доброго і злого початків». Деперсоніфікація «дивно-незвичайного» означала цілу революцію в типі худож-нього і філософського мислення. Який би характер не носили теологічні погляди Гоголя, як художник він передбачив багато

242

МІЙ ГОГОЛЬ

засобів зображальності пізнішого мистецтва. Ті засоби, які харак-теризує Дюрренматт, протиставляючи стародавній трагедії сучас-ний гротеск: «Трагедія припускає провину, необхідність, міру, погляд, відповідальність...» У гротеску – інша особа. «Гротеск – це лише плотський вираз, утілений парадокс – образ потвор-ності, обличчя безособового миру, і подібно до того, як наше мис-лення вже не може, здається, обійтися без поняття парадоксу, так не може обійтися без нього і мистецтво...» Цей же комплекс засо-бів X. Глікберг описує під ім’ям іронії: «Іронія нашого часу вихо-дить за рамки софоклівської іронії долі. Іронія XX століття без-компромісна в запереченні потойбічного, існування бога...»

У цьому світлі видно значення еволюції фантастики у Гоголя. Хоча форми прямої фантастики (що видозмінилися) далеко ще не вичерпали себе і продовжують успішно розвиватися в сучас-ному мистецтві, але особливе значення придбала «нефантас-тична фантастика».

243


МУЛЯРЧУК Наталія Миколаївна

учениця 11 класу Нетішинського НВК «ЗОШ І–ІІ ступенів та ліцей»

Хмельницької області

ВІН ЛЮБИВ УСІХ, НАВІТЬ ПЛЮШКІНА... ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Так склалося, що кожна епоха бере в багатогранній визначній особистості саме ту грань, яка їй найбільше імпонує, котра

потрібна їй саме зараз... Сьогодні нам всім необхідно прислуха-тись до Гоголя як до проповідника людяності в стосунках між людьми.

«В.Г. Бєлінському не вистачило єдиного, щоб зрозу-міти справжню, щиру, християнську любов Миколи Гоголя до ближнього...» Сучасному читачеві не зовсім легко зрозуміти, що у Гоголя немає абсолютно негативних героїв. Недарма Тарас Шевченко в своєму слові про Гоголя найперше відзначав його любов до людей. Він любить усіх... Для прикладу, – Плюш-кін... Він мерзенний, але він викликає співчуття. А на Русі спів-чуття і жалість були якщо не синонімами, то прямою дорогою до любові.

Справжній талант ніколи не вкладається в якісь рамки – соціальні, національні, релігійні, політичні. Він всеосяжний. Бо торкається найрізноманітніших сторін людського буття. Такий і М.В. Гоголь. Ми звикли до твердження про те, що він великий російський письменник. Всі ми вийшли з гоголівської «Шинелі», – говорив Ф.М. Достоєвський, визначаючи цим роль і місце Гоголя в російській культурі. Та разом з тим Гоголь – невід’ємна складова українського письменства. Таким його сприймали і сприймають українці.

Дослідження питання «Філософія життя та творчості М.В. Гоголя» має на меті простежити як любов до народу, бажання добути йому людські умови існування, і цим послужитися, фор-мували філософські та літературні позиції М. Гоголя.

Актуальність роботи полягає:• у малодослідженості проблеми еволюції поглядів

М. Гоголя на національну літературу та національне питання;• у необхідності переоцінки творів М.В. Гоголя з огляду

на неосяжність проблематики творів «загальнонародного» письменника;

• у потребі (особисто для автора роботи) пізнання творчої та особистої значущості Гоголя для українського письменства.

244

МІЙ ГОГОЛЬ

Об’єктом дослідження є філософські, релігійні та національні погляди М.В. Гоголя.

Предмет дослідження – твори М.В. Гоголя, що фокусують погляд на Людину, її свободи, право вибору, філософію життя.

Завдання роботи: визначити принципи світоглядних позицій письменника, врахувавши морально-етичні особливості епохи, що мали вплив на формування його особистості, з’ясувати сут-ність гоголівської філософської теорії «непомітного зла» та релі-гійні позиції письменника.

Літературна і особиста доля М.В. Гоголя мала щасливий початок і драматичний фінал. Протягом двох десятиріч творчості Гоголь знав душевні злети, світлу радість від усвідомлення необ-хідності своєї творчої справи і гіркий трагічний сумнів у ній. Один із найближчих друзів письменника І.С. Аксаков писав: «...жизнь Гоголя сгорела от постоянной душевной муки, от беспрерывных духовных подвигов, от тщетных усилий отыскать обещанную им светлую сторону. От необьятности творческой деятельности...»

Висновки. Микола Гоголь – щирий християнин, який зумів до кінця життя вдосконалити свою душу настільки, що другий том «Мертвих душ» «відставав» від нього, а тому був спалений. Адже час показав, що не висока зарозумілість, не гординя зава-жали Гоголю бути щасливим. Воістину християнський шлях, яким збирався йти багато хто, твердо до кінця пройшов тільки він. Попутники відстали. Миколу Гоголя, який «випав з обойми», інакше як божевільним назвати не могли. Письменник усе це чудово розумів, знаючи, що відсталі могли з ним зрівнятися лише тоді, коли б його принизили. Гоголь піднімався все вище і не міг зупинитися...

На глибоке переконання Гоголя, духовне спасіння людини можливе лише за умови невтомного спрямування усіх своїх помислів до Бога-Творця. До всіх людей треба ставитися з любов’ю, навіть якщо вони до нас ставляться не так, як нам хочеться, радить Гоголь.

Своє особисте призначення М. Гоголь вбачав у здатності наво-дити «мікроскоп» на непомітне зло та робити його помітним.

Дивно, але відповіді і поради на питання дня сьогоднішнього можна знайти у Миколи Васильовича Гоголя. Метою і загаль-ним змістом сучасного розвитку нашого суспільства проголо-шено людину – не маси, не соціальні групи, а окрему конкретну людину. І багато людей в рамках запропонованої моделі суспіль-ства в образі конкретної людини, заради якої вершаться всі зміни, підсвідомо уявляють себе. Глибока помилка!!!

Звичайно, конкретна людина, заради якої функціонуватиме вся держава – це Я сам, але найперше – це і хтось інший, ким би і чим би він не був, тобто ближній.

В тім то й завдання, щоб любити і жаліти людину уже за те, що вона людина. Боротися за кожен «міліметр» її свободи в будь-яких проявах окрім одного – коли вона обмежує свободу іншої

245


людини. І не важливо – наркоман це чи хворий на СНІД. Це – ЛЮДИНА і її права і свободи настільки ж поважаються, як і МОЇ особисті. Наразі нам це важко осягнути. А Гоголь розумів це два століття тому...

Ім’я Миколи Гоголя та його творчість останніми роками знову оживили уми, хоча стає сумно, коли великого письмен-ника «записують», то росіянином, то українцем. Помилка проста: Микола Гоголь сприймається як письменник статичний, хоча він був динамічним не лише в художньому відношенні, а й у духо-вному. Він був геніальний не лише як митець, а й як мислитель: «Оттого и вся беда наша, что мы не глядим в настоящее, а глядим в будущее. Оттого и беда вся в том, что как только, всмотревшись в настоящее, мы заметим, что иное в нем горестно и грустно, дру-гое просто гадко или же делается не так, как бы нам хотелось, мы махнем на все рукой и давай пялить глаза в будущее... Позабыли все, что пути и дороги к этому светлому будущему скрыты именно в этом темном и запущенном настоящем, котрого никто не хочет узнавать: всяк считает его низким и недостойным свого внимания и даже сердится, если его выставляют на вид всем... Благодарю Бога за то, что сподобил он меня, хотя отчасти узнать мерзости как мои собственные, так и бедных моих собратьев. И если есть во мне какая-нибудь капля ума, свойственного не всем людям, так и то оттого, что всматривался я побольше во всякне мерзости. Не пугайтесь же и вы мерзостей и особенно не отвращайтесь от тех людей, которые вам кажутся почему-либо мерзкими. Уверяю вас, что придет время, когда многие из нас... из чистеньких горько заплачут, закрыв руками лицо свое, именно оттого, что считали себя слишком чистими, что хвалились чистотой своей и всякими возвышенными стремлениями куда-то, считая себя через зто лучше других».

246

МІЙ ГОГОЛЬ

НАДОПТА Тетяна Анатоліївна

учениця 9 класу Гвардійського НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів, гімназія» Хмельницької області

ЗЛО НА ПЕРЕХРЕСТЯХ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ. ГОГОЛІВСЬКЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Ми не ставили собі за мету визначити до скарбниці якого на-роду слід віднести творчість М. Гоголя. А зробили спробу

показати, що Гоголь на початку творчого життя і в кінці його «єдиний», тому що всі твори письменника (незалежно від того, чи вони писані на українську тематику, чи на російську) «связа-лись чудным образом с его душой и его внутренним миром».

Опираючись на багату національну міфологію, письменник відтворює в язичництві певні схеми й символи, які відповідають основному закону Космосу – боротьби ладу з хаосом.

Дохристиянська «нечиста сила», синтезуючись з християн-ським уявленням про диявола, отримала у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» двояке зображення: по-перше, нагадує кар-навального чорта; по-друге, постає в усій диявольській силі.

Людські страхи й вади – причина розгулу й тимчасової пере-моги темних сил.

В боротьбі з дияволом Гоголем надається велика роль благо-честю – молитві, посту, хрещенню.

Поступово світ людей стає відчуженим від світу нечисті, виявляє прагнення до встановлення зв’язку між своїми членами.

В творах, більш наближених до сучасності, надприродні сили відсунуті на задній, «вчорашній» план («Сорочинський ярма-рок», «Майська ніч»).

«Живость» зображення в художника-копіїста («Портрет») – це не просто поверхневе мистецтво, це зброя світового зла і його конкретного світового втілення – влади грошей.

Для християнства, щоб вступити в діалог з Богом, потрібна не зовнішня метаморфоза, але внутрішні, духовні зміни (в цьому головна відмінність християнства від язичництва); символіка християнства вся націлена на духовність і, як наслідок, на етику.

Втрата духовності героями «Мертвих душ» призводить до «омертвіння життя». Реальний світ будується за принципом протиставлення добра і зла: світ божественний і побутовий, два начала – релігійне і світське.

Біблія, твори святих отців і учителів Церкви допомагали Гоголю бачити і розуміти теперішнє.

Вивчати творчість Гоголя потрібно не в хронології, а з позиції православного світогляду.

247


НОВОКШАНОВА Олена Сергіївна

учениця 11 класу Першої української гімназії ім. М. Аркаса Миколаївської області

СВІТ КОЗАЦТВА В ПРОЗІ М.В. ГОГОЛЯ

Останнім часом посилюється науковий інтерес до козацтва в економічній, історичній, політичній, педагогічній, художньо-

естетичній та інших сферах. Усе більше з’являється досліджень, присвячених традиціям козацтва, їхньому виховному впливу на молодь. Звертання до даної теми пов’язане з рядом причин: за-цікавленим відношенням до минулого, прагненням зрозуміти, що назавжди залишилося в історії, а що ще можна відродити, зі спробами вдихнути нове життя в історію козацтва.

Актуальність дослідження пов’язана з переглядом історич-них подій і явищ у ході кризових змін, у тому числі – з переосмис-ленням ролі й сутності козацтва, а також літературного перетво-рення даного феномену. Російська класична література донесла до сучасного читача більш моральну силу, закладену в традиціях, менталітеті козацтва, його патріотизм, волелюбність, сміливу від-вагу, що привертає увагу до козаків, до їхньої драматичної істо-рії, відбитої в мистецтві слова, і в XXI столітті. Дана робота при-свячена вивченню світу козацтва й специфіці його художнього зображення у творчості М.В. Гоголя.

Наукова новизна роботи полягає в комплексному вивченні теми козацтва у творах М.В. Гоголя. З урахуванням багатогран-ності, по суті, неозорості обраної теми, в роботі основна увага зосереджена на маловивчених аспектах (зображення малоросій-ського козацтва). Новизну забезпечило й залучення великого кола історичних джерел, що допомагали висвітлити міру точності в зображенні козацтва, а в ряді випадків і відоме відхилення від фактів, що диктувалося естетичними завданнями, установками, прагненням показати глибинну сутність подій, явищ.

Об’єктом аналізу стали добутки М.В. Гоголя. Предметом дослі-дження виступає художній світ козацтва (просторово-тимчасові координати, соціально-побутові, станові, етнічні, традиційно-ритуальні, повсякденні, героїчні та інші характеристики).

Мета роботи полягає у вивченні специфіки естетичного світу козацтва, його домінант, константних ознак, що варіюються у творчості корифея російської літератури.

Для досягнення зазначеної мети в роботі ставляться наступні завдання:

248

МІЙ ГОГОЛЬ

• розглянути тему козацтва в соціокультурному та літера-турному процесі ХІХ–ХХ століть;

• показати специфіку феномену козацтва; • визначити яку роль відводив Гоголь козакам в історії

Росії; • розкрити художні аспекти наступності теми козацтва у

творчості письменника. Основні положення дослідження:1. Тема козацтва в культурно-історичному, літературному

контексті XVIII–ХХІ ст. займає важливе місце й тісно пов’язана із проблемою вибору шляху Росії, її місії та ролі. У суспільстві відношення до козаків було суперечливим, багато в чому обумов-леним самою складністю феномену козацтва, що по-різному про-являлася в його різних локальних підвидах і на різних історич-них етапах.

2. Для Гоголя тема козацтва була однієї з основних. 3. Гоголь зображував драматизм доль козацтва, що виходить

із самого «перебування» козацтва на кордонах – територіальних, станових, етнічних, історичних.

4. Письменник зобразив малоросійське козацтво. Він висві-тив моральні установки, звичаї, світогляд козацтва, самобутність, його оригінальність.

5. Порівняння донських та малоросійських козаків.6. Пошук відродження козацтва і в наші дні (прикладом

цього є одна із вибраних організацій саме в Україні).Поставленими метою й завданнями обумовлений і вибір

методу дослідження, що базується на принципах системно-цілісного аналізу добутків письменника, складається із емпірич-ного методу, аналізу та пошуку інформації.

Практична значимість роботи полягає в тому, що матеріал і результати дослідження можуть використовуватися в про-цесі викладання історії російської літератури ХІХ–ХХ століть у вищій школі, у навчальних посібниках і спецкурсах, на уроках літератури в старших класах середніх шкіл, ліцеїв і гімназій.

Висновки. Відзначимо, що М.В. Гоголь у розкритті теми коза-цтва виходив з «рамковості» самого явища козацтва. Великий російський письменник зображував драматизм доль козацтва, джерела якого закладені в самому становищі козацтва, що завжди перебувало на різного роду кордонах: між своїми й чужими, між мирною працею і військовою службою, між народом і верхами і т.д.

Гоголь побачив трагізм в зменшенні значимості козацтва, у втраті патріархальних основ, героїчного духу, що йшов у минуле. Але зображуючи малоросійських козаків письменник звертає увагу і на їхні естетичні вподобання, в першу чергу, як простих людей, їхні почуття: любов, вірність, гнів, братерство, відвагу.

Описуючи козаків, М.В. Гоголь не забуває про їхні закони життя, за якими вони повинні були жити, і вбивство рідного

249


сина зі сторони Тараса Бульби оцінювалось як ще один обов’язок козака, який вірний насамперед Батьківщині, а не своїм люд-ським почуттям. Вдалим є і образність у «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Автор не вказує на руйнування Січі у прямому смислі, він майстерно приховує цей момент для цензури, даючи змогу читачеві додумати мету приходу козаків до імператриці.

Таким чином, нами зроблено висновок, що М.В. Гоголь бачив світ козацтва по-своєму. Він намагався передати якомога більш привабливо становище козацтва як під час його розквіту, так і під час втрати його вагомості в самому суспільстві в цілому. Але цей факт зовсім не заперечує замилування Гоголя козацьким віль-ним життям, де панують патріотизм та прагнення до незалежного існування.

Козацтво для Гоголя стало символом двох протилежних скла-дових його власного характеру – естетичної меланхолії та бурх-ливого патріотизму.

250

МІЙ ГОГОЛЬ

ОНУФРАК Олена Анатоліївна

учениця 11 класу Артемівської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 5 з профільним навчанням

Донецької області

ПОРТРЕТИ М.В. ГОГОЛЯ ХУДОЖНИКІВ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Актуальність роботи. Українська та російська культури го-туються відсвяткувати знаменну дату – 200 років з дня на-

родження відомого письменника М.В. Гоголя. Він народився на українській землі, жив у Росії, в інших країнах. У своїх творах писав як про світське життя російського народу (життя мешкан-ців великих і малих міст, вищих верств Російської держави), так і про народні звичаї, повір’я України. Інтерес до творчості Гоголя зростає з кожним роком.

Будучи письменником, який став відомий в Петербурзі та Москві, Гоголь знайомиться з багатьма діячами мистецтва: літераторами, театральними діячами, художниками. Вони з вели-кою повагою відносилися до письменника, в тісному спілку-ванні вивчали його характер, бачили його добрий настрій, сяючі від натхнення очі, або, навпаки: кризу, депресію, відчай. Худож-ники писали його портрети, які стали для нас безцінним надбан-ням. Навіть літератори О.С. Пушкін та В.А. Жуковський зали-шили нам образ генія. Одні портрети були високохудожніми, інші – тільки графічні малюнки, але разом вони дають загальне уявлення про зовнішність письменника в різні періоди його життя.

Портрети М. Гоголя вивчалися багатьма діячами. У 1900 році в Московському університеті під наглядом Спілки любителів словесності вийшла книга «Портрети Гоголя». Лія Певзнер напи-сала кілька наукових статей: «Художній портрет Гоголя», «Забу-тий Гоголь». Доктор філологічних наук, професор О. Станько дослідив «Два портрети з коментарями». Вони всі вивчали кар-тини сучасників письменника. Але є і портрети, які писали після його смерті. За кордоном знаходять невідомі раніше зображення М.В. Гоголя. Тому вивчення та порівняння всіх портретів стає актуальною темою для науково-дослідницької роботи.

Мета роботи: дослідити творчість художників XIX–XX сто-літь, які створювали портрети М.В. Гоголя. Зібрати всі портрети, які виконані в різних техніках: масло, акварель, гравюра, ліно-гравюра, дереворит, лінійний малюнок. Проаналізувати, як пси-хологічний стан письменника відображено на його портретах. Виявити, які картини знаходяться в музеях, які в приватних колекціях.

251


Наукова новизна. Дослідження маловідомих картин, порівняння портретів М.В. Гоголя, написаних художниками XIX–XX століть.

Практичне значення роботи. На основі матеріалів роботи записується диск, який буде навчальним посібником для уро-ків образотворчого мистецтва, зарубіжної літератури, спецкурсу «Світова художня культура», занять у позашкільних установах, на художньому відділенні школи мистецтв.

Основні положення роботи:• відображення психологічного стану М.В. Гоголя на

портретах;• пошук нових портретів у світі;• порівняння відомих та нових портретів, які написані

художниками після смерті письменника;• значення портретів при вивченні біографії та творчості

письменника. Висновок. Образ М.В. Гоголя ми можемо побачити на карти-

нах художників XIX–XX століть. Найбільш цінні для потомків професійні портрети, які були написані видатними художниками з натури: О.Г. Венеціановим, Ф.А. Моллером, О.А. Івановим. Це не тільки правдиве зображення зовнішності письменника, а й глибоко психологічні портрети, які показують різні періоди життя М.В. Гоголя.

Графічні портрети роботи О.С. Пушкіна, Г.І. Псьол, Е.А. Дмитрієва-Мамонова, В.А. Жуковського лаконічні й більше передають контури обличчя, фігури.

Існують і кілька портретів невідомих авторів і, напевне, аматорів, бо вони мають недоліки в пропорціях фігури, якості живопису.

Всі разом портрети дають уявлення про різні періоди життя та творчості письменника і тому цінні для вивчення біографії, яку можна супроводжувати цими портретами.

Поряд з відомими портретами за кордоном і на батьківщині знаходять нові невідомі портрети, які потребують вивчення та дослідження мистецтвознавців і біографів письменника. Пошуки потрібно продовжувати, бо нащадки роду Гоголя від’їжджали за кордон, сам М.В. Гоголь багато подорожував, бував у багатьох країнах світу. Скрізь він мав знайомства з художниками, тому можливі нові знахідки в архівах, на аукціонах, в музеях, приват-них зібраннях.

Художники, які малювали М.В. Гоголя вже після його смерті, створювали свої образи в більшості на основі портретів, викона-них його сучасниками, або фотографій.

Українські художники також віддають данину поваги нашому співвітчизнику. Василь Лопата, народний художник України, лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка, створив серію гравюр до історичного оповідання «Тарас Бульба». В 2006 році вийшла ця чудова книга, в якій було надруковано портрет Гоголя, створений уявою художника.

252

МІЙ ГОГОЛЬ

ПАХОМОВА Тетяна

учениця 9 класу Краснолуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3Луганської області

ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ІНТЕНЦІЇ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Нині, на межі тисячоліть, людство переживає період великих потрясінь, коли відбуваються цивілізаційні зрушення, вна-

слідок чого і окрема людина, і людство у цілому опиняються віч-на-віч з питанням про способи та можливості свого подальшого існування. Пошуки відповідей на такі питання відбуваються на терені філософського мислення. У контексті стратегії національ-ного відродження особливо актуальним постає завдання пере-гляду усталених концепцій і оцінок на природу людини. В таких духовних розвідках принципового значення набуває історичний вимір духовної культури, у якому криється сила ініціативи ми-нулого. У зв’язку з цим надзвичайно актуальною проблемою є осмислення евристичного потенціалу духовної спадщини такого визначного представника українського романтизму XIX сторіч-чя, як Микола Васильович Гоголь. Адже у його творчому дороб-ку заслуговує на увагу не лише майстерне володіння словом, а й потужний потенціал основних філософсько-світоглядних ідей, на фундаменті яких побудована оригінальна антропологічна концепція, яку можна вважати соціокультурною репрезентацією української ментальності. Широка контекстуальна інтерпретація останньої додатково актуалізує тему дослідження. Аналіз антро-пологічної концепції М.В. Гоголя у запропонованому тематично-му аспекті не тільки сприятиме остаточному подоланню застарі-лих стереотипів щодо особистості письменника, але й послужить імпульсом для активізації процесів переосмислення людського буття в динаміці соціального часу, формуванню національної сві-домості громадян України.

Характеризуючи актуальність дослідження, особливо слід зупинитися на його значенні у контексті першочергових завдань філософської науки, зокрема філософської антропології та філософії культури. Питання антропології, до яких звертався М. Гоголь (Людина і Бог, Людина і Світ, людська екзистенція, національна людина тощо), знаходять відгук у сучасній україн-ській філософській думці.

Об’єктом наукового дослідження є літературно-філософська спадщина М.В. Гоголя.

Предметом дослідження є філософсько-антропологічні інтенції творчості М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості.

253


Мета і завдання дослідження полягає у виявленні осно-вних особливостей інтенцій розвитку філософської антропології М. Гоголя на основі аналізу творів мислителя та їх інтерпретацій-них можливостей в духовній культурі сучасної України.

Висновки. Вивчення творчої спадщини М.В. Гоголя – одного з найбільш складних мислителів доби українського романтизму – є свідченням невпинного становлення духовності сучасника. Кожне наступне покоління пропонує власну версію прочитання його творчості. Якими б не були варіанти цього прочитання, вони лише посилюють актуальність дослідження філософського вчення мислителя, його специфіку і значення для сучасності. Так, у контексті своєї екзистенційно-філософської антрополо-гії М. Гоголь розгортає дослідження людських можливостей. Він пропонує розглянути надзвичайно широкий спектр перетворень людської природи: від містичних метаморфоз до різних моделей життєтворчості і навіть соціальних практик.

На основі здійсненного екзистенційно-антропологічного ана-лізу спадщини М.Гоголя автор прийшов до таких висновків:

– світоглядна культура М. Гоголя формувалась у гуманіс-тичному контексті української духовної культури, самоідентифі-кація якої була ускладнена соціально-політичною ситуацією на початку XIX століття;

– світогляд М. Гоголя слід розглядати як активний проект світобудови, що відтворює основні збережені смисли української ментальності;

– кордоцентрична орієнтація пронизує всю літературну творчість М. Гоголя та його життєтворчість. Кордоцентризм зна-ходить прояв як у змістовному наповненні, так і у формі репре-зентації гоголівської філософської думки, що прагне висвіт-лити екзистенційний вимір людського буття у граничних ситуаціях. В межах екзистенційно-антропологічного філософування М. Гоголь розробляє оригінальну концепцію граничних ситуацій, у яких людина одержує можливість прояву своєї трансцендент-ної сутності у межах звичайної повсякденності;

– романтична іронія М.Гоголя на відміну від її різновиду у творчості німецьких романтиків не місить у собі зародку нігі-лізму. Вона несе у собі критично конструктивний запал, сприяє просвітленню свідомості і оновленню людини;

– християнська антропологія М. Гоголя є засобом проник-нення до основ людського буття. Бінарні опозиції «Бог-чорт», «добро-зло», «життя-смерть» лежать в основі ускладненої онто-логії, що притаманна філософським поглядам М. Гоголя. Першо-рядного значення у антології М. Гоголя набувають просторово-часові характеристики, які варіюються від космічного виміру (макрокосмос Всесвіту, Бог і світ ідей та краси) до мікрокосму людського існування;

– у відтворенні і розвитку сучасної української духовності філософсько-антропологічні ідеї М. Гоголя набувають суттєвої наукової і педагогічної актуальності.

254

МІЙ ГОГОЛЬ

ПОЛІЩУК Тетяна Олегівна

учениця 10 класу Глибоцького ліцею Чернівецької області

УКРАЇНСЬКІ І ЗАКОРДОННІ МІСТА В ЖИТТІ І ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

Життя і творчість М.В. Гоголя – одна з найбільш загадкових і неоднозначних сторінок в історії російської літератури «золо-того віку». Враховуючи те, що письменник звертався до склад-ної, суперечливої людської природи, проявляючи при цьому осо-бливий інтерес до внутрішнього світу особи, її духовних потреб, Гоголь виокремлює власний духовний шлях, як шлях самовдос-коналення. Потрібно пізнати самого себе, свої помилки, вади. Зробити це слід не для того, щоб нищити й руйнувати, а щоб тво-рити добро. Творити добро здатна тільки духовно пробуджена душа, яка має в собі духовний потенціал.

Душа М.В. Гоголя потребувала «руху». Вона не могла задо-вольнитися однією і тією ж самою «картиною світу». Його кли-кала дорога, вона додавала йому фізичних сил, творчої снаги.

«Я сподіваюся багато на дорогу. Дорогою у мене звичайно роз-вивається і приходить на думку зміст; всі сюжети майже я обро-бляв в дорозі». Ось чому Гоголь в подорожі так наполегливо праг-нув зберегти свою внутрішню самотність. На випадкові розмови у нього не було ні часу, ні бажання. Вони відволікали письмен-ника від найважливішого, що давала йому дорога, – від роботи, якою він був захоплений. Інколи уявна обробка сюжету в дорозі набувала закінченої форми, тому письменникові необхідно було записати все, що визріло в думці. Цікавий один випадок, розказа-ний самим Гоголем. Якось при переїзді з одного швейцарського містечка в інше він раптом відчув таке гостре бажання писати, що, діставшись до найближчої таверни, наказав подати собі не вечерю, а столик, чорнило і перо. Коли все це принесли в загальну залу, оскільки окремої кімнати не було, Гоголь негайно ж почав працювати і, не звертаючи уваги на шум, крики довкола, написав цілий розділ «Мертвих душ».

Нічого гідного уваги не пропускало гострозоре око Гоголя. Кожна деталь, кожна дрібниця знаходили своє місце в творчій пам’яті письменника. Професор М.А. Максимович згадує ціка-вий дорожній епізод. Влітку 1850 року, супроводжуючи Гоголя в його подорожі від Москви в Україну, Максимович був свідком цікавої сцени. Подорожні зупинилися в місті Севське, щоб пере-ночувати на поштовій станції. Рано-вранці Гоголь розбудив това-

255


риша і звернув його увагу на якийсь дивний наспів, що дзвінко розливався в повітрі. Письменник подумав, що чує «Купальські пісні», – справа відбувалася напередодні свята Івана Купала. Але виявилося, що в сусідній хатинці померла жінка, і її оплакують дочки за старим народним звичаєм, з голосіннями. Гоголь слухав голосіння до самого кінця з великим інтересом.

У останні роки життя, вже оселившись після повернення з-за кордону в Москві, працюючи над другим томом поеми «Мертві душі», Гоголь багато подорожував Росією.

Творчий підйом, свіжість думки, життєрадісність, які дару-вала Гоголю дорога, позитивно діяли і на здоров’я письменника. Він зізнавався, що навіть в найважчі роки дорога незмінно покра-щувала його фізичний стан. Лікуючись на модних європейських курортах, Гоголь майже не відчував полегшення. Але варто йому було хоч трохи поїздити, як здоров’я відновлювалося.

«O, якщо б я мав можливість кожного літа зробити яку-небудь далеку, далеку дорогу! Дорога дивно рятівна для мене...» Зрозумілі тому ті захоплені рядки, які Гоголь присвячує дорозі в поемі «Мертві душі»: «Яка дивна вона сама, ця дорога: ясний день, осіннє листя, холодне повітря... Коні мчаться... як спокус-ливо крадеться дрімота і злипаються очі, і вже крізь сон чується: і сап коней, і шум коліс, – і вже хропеш… Прокинувся: п’ять стан-цій втекло назад... Боже! Яка ти хороша, далека, далека дорого! Скільки разів, коли гинув, я хапався за тебе, і ти кожен раз мене великодушно рятувала!..»

Життєвий і творчий шлях М.В. Гоголя, як виявилося, тісно пов’язаний із українськими і закордонними містами, такими як Ніжин, Київ, Одеса, Петербург, Москва, Рим, Неаполь, Гам-бург, Женева, Париж та інші. Автор роботи мав на меті дослі-дити тільки ті подорожі, які мали досить великий вплив на фор-мування поглядів М.В. Гоголя. Письменник також захоплювався красою Венеції, Берліна, Дрездена, Мілана, Ніцци. Але в будь-якому куточку світу М. Гоголь відчував себе частинкою України, скрізь проглядали «очі і серце української людини».

Висновки. Cказати лише, що «Гоголь любив подорожу-вати» – означає нічого не сказати про те значення, яке подорожі мали в його творчій біографії. Гоголь не був мандрівником у пря-мому розумінні цього слова. Огляд пам’яток, зміна вражень, нові знайомства і зустрічі не були для нього основною метою поїздки. Йому потрібна була та особлива атмосфера, яку створювала три-вала дорога, атмосфера, яка сприяла творчому процесу. Їдучи на конях, чи у возі, в бричці, поштовій кареті або диліжансі, Гоголь міг відмовитися абсолютно від усього і цілком зануритися в свій внутрішній світ, вдатися до своїх творчих роздумів.

Дорога була необхідна М.В Гоголю і для спостережень, і для отримання нової інформації: «...Мені було весело під’їжджати вперше до незнайомого місця: все одно чи було то село, бідне міс-течко повіту, чи слобідка, – багато цікавого відкривав в ньому... погляд».

256

МІЙ ГОГОЛЬ

ПОНОМАРЕНКО Анна Олександрівна

учениця 11 класу Сумської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 12

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ТВОРІВ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ

Мета роботи: дослідити твори М.В. Гоголя; визначити спільне і відмінне в творах М.В. Гоголя та зарубіжних письмен-ників; дослідити методи вивчення літератури за допомогою ком-паративного аналізу; довести, що компаративний аналіз творів є ефективним методом вивчення літературних творів.

Предмет дослідження: твори М.В. Гоголя та зарубіжних пись-менників; теоретичний матеріал про компаративний аналіз.

Завдання: вивчити наявну наукову літературу з теми; порів-няти твори М.В. Гоголя та зарубіжних письменників, знайти спільне та відмінне у них.

У роботі зроблено:1. Компаративний аналіз повісті М. Гоголя «Портрет» і

роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея». Просліджуються долі головних героїв – Чарткова та Доріана Грея, порівнюються відмінності та встановлюються спільні риси персонажів.

2. Компаративний аналіз п’єс «Женитьба» Гоголя, «Женитьба Фігаро» Бомарше, «Женитьба Бєлугіна» Остров-ського і Соловйова, трилогії «Женитьба Бальзамінова» Остров-ського. Досліджено особливості творчої манери письменників у висвітленні таких одвічних тем як кохання, відносини між чоло-віком і жінкою, одруження заради кохання чи з корисливими намірами, проблема вибору справжнього кохання чи власної самостійності, вплив обставин та характерів на долі героїв.

3. Компаративний аналіз творів «Записки божевільного» М. Гоголя та «Палата № 6» А. Чехова.

Гоголь змальовує внутрішній світ людини, зміну її свідо-мості, реакцію божевільного на дії та вчинки інших. Щоденник божевільного – це наче монолог його душі, яка не знаходить жод-ної підтримки у цьому світі, тому намагається сприймати його по-іншому, по-своєму. Чехов також описує долю божевільних, але від третьої особи, тому ми бачимо події не з точки зору душевно-хворої людини, а об’єктивно, так як ми можемо їх сприймати і розуміти. Чехов не фокусує свою увагу на долі однієї людини, він показує ситуацію цілком, відношення світу до хворих.

Методом аналізу встановлені відмінності та спільні риси творів.

257


РОДИНА Марина Андріївна

учениця 11 класу Шосткинської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 Сумської області

РОЛЬ І МІСЦЕ КОЛЬОРУ В ЗБІРЦІ М.В. ГОГОЛЯ «ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ»

Творчість кожного видатного письменника – дорогоцінна криниця художнього досвіду, що має величезне значення для роз-витку суспільства.

За роки незалежності наша вітчизняна літературознавча наука відкрила нові грані у творчій постаті М.В. Гоголя. Усі одно-стайні в тому, що геній письменника належить не одній якійсь нації, культурі, а всьому людству. Проблеми, які він порушив у своїх творах, мають загальнолюдський характер. Хоч він і писав російською мовою, але вся його творчість пронизана українським духом, українським устремлінням.

Тому саме в наш час, коли ми намагаємося відродити втра-чені загальнолюдські цінності, нашу національну культуру та самосвідомість, творчість Гоголя є актуальною.

Поетика раннього Миколи Гоголя, самобутність есте-тичних поглядів і стилю письменника в сучасному літерату- рознавстві здобули об’єктивну оцінку, але ще немає узагаль-нюючої роботи, в якій були б цілісно представлені ідейно-стильові пошуки митця, детально досліджено питання про роль і місце кольору в повістях зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Багатий і своєрідний художній світ Гоголя є справді неви-черпним і лишає широкий простір для подальших наукових дослі-джень, зокрема в сфері поетики його ранніх збірок. Тому постала необхідність проникнути в творчу лабораторію генія, спробувати розгадати таємниці гоголівської спадщини.

Отже, актуальність дослідження визначається необхідністю узагальнити набутки вчених у сфері різнобічного осмислення гоголівської поетики:

• проаналізувати кольорову палітру ранніх повістей Гоголя в контексті його естетичних поглядів, особливого світосприйняття;

• виокремити провідні текстові та естетичні чинники у збірці «Вечори...»;

• розкрити внутрішній взаємозв’язок поетичних прийомів художника.

258

МІЙ ГОГОЛЬ

Новизна роботи полягає в тому, що питання про місце та роль кольору в збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя детально в літературознавстві не розглядалося.

Мета і завдання дослідження полягають у розгляді, обґрун-туванні та цілісному осмисленні одного з найбільш значущих аспектів поетики першої збірки Гоголя про роль кольорової гами у висвітленні змістових і формальних властивостей ранніх творів письменника.

Реалізація зазначеної мети передбачла виконання таких завдань:

• розглянути зв’язок між кольоровою палітрою та характе-ристикою персонажів, описом природи, зображенням побуту;

• проаналізувати художні образи, символіку вище-вказаної збірки через використання кольорової гами;

• розкрити важливість використання кольору в фольклор-них елементах.

Об’єктом дослідження є ранні повісті Гоголя, що увійшли до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Предмет нашого дослідження – кольорова палітра в збірці М.В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Кольорова гама є невід’ємною частиною кожного твору. Колір розглядається як художній засіб, який допомагає автору яскравіше розкрити його сприйняття світу, передати емоції та ставлення до героїв.

Основний метод дослідження, що застосовується в даній роботі, – це глибокий аналіз художнього тексту, що поєднується з комплексно-системним методом наукового вивчення літератур-ного явища. Такий підхід передбачає осмислення поетичних осо-бливостей ранньої творчості Гоголя, аналіз та синтез результатів конкретних спостережень над його творами.

Практична значимість роботи: науково-дослідницька робота може бути використана учнями старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїв, гімназій, коледжів, вищих навчаль-них закладів під час самостійного опанування нового матеріалу та систематизації знань із творчості М.В. Гоголя. Також мате-ріали даного дослідження можуть бути використані для прове-дення читацької конференції з метою популяризації спадщини митця.

Висновки. Твори Гоголя і нині чарують мільйони людей своєю життєвою правдою, тонким, неперевершеним гумором та високою художністю, демонструючи читачу, що художній світ митця надзвичайно своєрідний, оригінальний і складний.

Гоголь був одним із найдивовижніших майстрів художнього слова. Серед сучасних йому письменників він володів, мабуть, чи не найвиразнішими ознаками стилю. Гоголівська мова, гого-лівський пейзаж, гоголівський гумор, гоголівська манера в зобра-женні портрета – ці вирази давно стали повсякденними. І тим не менше вивчення стилю, художньої майстерності Гоголя все ще залишається далеко не повною мірою вирішеною задачею.

259


Геній письменника постав на українському ґрунті, і де б він не був, ніколи не втрачав духовних зв’язків зі своєю батьківщи-ною. Україна для Гоголя була не лише місцем, де він народився, а й мрією, джерелом натхнення, взірцем природної і вільної дій-сності. За глибиною втілення правди життя, широтою та масш-табністю художніх узагальнень його твори належать до безсмерт-них творінь людського генія.

Спадщина Гоголя живе в нашій свідомості не тільки завдяки численним публікаціям, але й через віддзеркалення гоголів-ського художнього світу в образотворчому мистецтві, музиці, театрі. Заради збереження, розвитку й творення національної культури потрібна постійна спільна духовна робота усієї нації. Тому ми повинні всі разом і кожний окремо йти до Гоголя, йти за ним, а отже – до самих себе. Пізнавати його таємниці – означає не тільки розкривати секрети митця. Гоголь дає нам усвідомлення нас самих, нашого коріння і нашої національної перспективи.

Для України ім’я Гоголя дороге тому, що він приніс у світову культуру мальовничі образи талановитого і волелюбного укра-їнського народу, його життєрадісний характер, правдиві кар-тини життя народного, його легенди та історичну героїку. Зрозу-міти ж роль кольоропису в спадщині класика світової літератури М.В. Гоголя – значить глибоко осягнути смисл його безсмертних творінь.

У «Вечорах на хуторі біля Диканьки» особливе і почесне місце займає природа, яка в художньому світі Гоголя є одним із способів зображення сприйняття світу, еволюції героїв. Серед відтінків кольору при зображенні пейзажу у «Вечорах...» най-більш уживаними, на нашу думку, є зелений, золотавий, синій, блакитний, білий, червоний, що доводить наступне: гама пейзажу витримана в основному в чистих, світлих тонах, що, безумовно, свідчить про наближення героїв до природи рідного краю, що допомагає персонажам долучитися до духовного світу.

У «Вечорах...» зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями – любов’ю до батьківщини, почуттям гідності, живим розумом, людяністю, шляхетністю. Задля цього письменник використовує багату кольорову палітру, що розкриває різні сторони особистості пер-сонажа, починаючи з його портрета і закінчуючи його сокровен-ними думками. Саме використання широкого спектру кольо-рів допомагає проявитися суттєвим рисам у душевному житті людини та в навколишній дійсності.

Отже, можна зробити висновок, що колір у збірці виконує не звичайну роль, а має характерологічну функцію, що допомо-гло Гоголю глибше та яскравіше розкрити його сприйняття світу, передати емоції та ставлення до героїв. Кольорописи книги тісно пов’язані з розвитком сюжету, з ідейним змістом творів, тому виконують ще й сюжетоформуючу функцію.

260

МІЙ ГОГОЛЬ

Література про Гоголя велика і багатоманітна. Творчість пись-менника постійно знаходилася в центрі літературно-критичної боротьби 30 – 40-х рр. минулого століття. У подальший період після смерті Гоголя і аж до теперішнього часу його творчість, як і біографія, продовжують бути об’єктом численних досліджень, що свідчить про невгасиму силу впливу художньої спадщини письменника. Ми вважаємо, що заходи, які будуть проведені до 200-річчя з дня народження нашого славного земляка, допомо-жуть зацікавити підростаюче покоління у ще глибшому вивченні та розкритті таємниць життя та творчості корифея художньої літератури.

Гоголь – самотня «зірка» у російсько-українській словес-ності, неповторна письменницька індивідуальність. Він, як творча особистість, дуже складний, тому вже протягом майже двох сто-літь не вщухають суперечки щодо «феномена Гоголя», напрямку і змісту його духовного й мистецького розвитку.

Життя М.В. Гоголя – приклад високого служіння Мистецтву. Тож намагаймося увійти у неповторний світ цього генія, читаймо та перечитуймо твори великого Вчителя, відчуймо їхню багато-гранність та чарівливу красу.

261


САВЧУК Тетяна Петрівна

учениця 11 класу Плесенської 3ОШ І–ІІІ ступенів Шепетівського району Хмельницької області

ІСТОРИЧНА ТА ФОЛЬКЛОРНА ОСНОВИ ПОВІСТІ М.В. ГОГОЛЯ «ТАРАС БУЛЬБА»

Все Гоголя про Гоголя питаю – Який він був? І в чому таїна,

Що сам собі усе про нього втаюю,Вночі він ближче, гірше – завидна.Всі таємниці в день скресають льодом.Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,Люблю його останнім перельотомІ небо замикаю тим ключем.

З цього вірша відомого українського поета І. Драча розпо-чалося наше дослідження одного із аспектів творчості видат-ного українсько-російського письменника Миколи Васильовича Гоголя, найбільш загадкової постаті у нашій національній істо-рії та і в світовому літературному контексті загалом. І однієї з найбільш глибинних у своїй сакральній незбагненності таланту, творчості особистості, у котрій закладено якийсь особливий код для усвідомлення ролі православної цивілізації у вікових герцях Добра і Зла, для осмислення трагічних сторінок минулого, сучас-ного, апокаліптичних візій грядущих віків. Гоголь – і один з най-більш релігійних письменників України, Росії, світу, містичний романтик і реаліст, котрий самобутньо виділяється православно-християнськими і національними орієнтирами серед багатьох інших майстрів магічного письма: Гофмана, Е. По, М. Булгакова, Г. Маркеса, численних схильних до інфантилізму представників декадентської епохи та й сучасної недекадентської доби, яка так продукує дияволіаду культурної революції.

Тема дослідницької роботи – «Історична та фольклорна основи повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба». Вибрана вона не випадково. Адже існує дві протилежні думки щодо цієї повісті.

Першу можна сформулювати словами С. Машинського: «За багатьма своїми об’єктивними жанровими ознаками «Тарас Бульба» і є історична повість». Інші дослідники заперечу-ють історизм цього художнього твору, і їх позицію яскраво дово-дить вислів Г. Гуковського, який писав, що «в своїй прозаїчній поемі він (Гоголь) бачив історію через пісню своїх сучасників-

262

МІЙ ГОГОЛЬ

українців, ...виступав тут, скоріше орієнтуючись на фольклор, аніж на точні пам’ятки минулого».

Ми спробуємо з’ясувати як історичну, так і фольклорну основу повісті і зробити висновки щодо визначення особливості жанру.

Для написання роботи використовувались статті, монографії літературознавців, критиків.

Так С.М. Петров присвятив «Тарасу Бульбі» окрему главу в книзі «Русский исторический роман XIX века», підкресливши, що «Гоголь вводит в эпопею элементы исторического романа, связанные с конкретным событием истории Украины в начале XVII столетия» (повстання козаків під проводом Остряниці). Критик підкреслює, що повість Гоголя «строго реалистична по своим художественным принципам».

У літературознавстві останніх років все частіше підкрес-люється міфологічність «історизму» гоголівського «Тараса Бульби». Ця повість, на думку Г. Грабовича, сприймається як міф. «Структура мифа была для него основной и определяю-щей». Його висновки підтримує професор Йоркського універ-ситету Р. Багрій, доказуючи, що «фон повести мифологичен». В.Я. Звіняцьківський теж вважав, що ця повість Гоголя – міф другого порядку.

Мета роботи – дослідити історичне та фольклорне підґрунтя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».

Предмет дослідження – історична та фольклорна основи повісті «Тарас Бульба».

Об’єкт дослідження – повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба», українські народні думи і пісні.

Для досягнення мети нам необхідно вирішити наступні завдання:

1. Опрацювати критичні твори з цієї теми.2. Прослідкувати, які історичні події і наукові джерела впли-

нули на створення повісті.3. Зробити компаративний аналіз творів усної народної

творчості (історичних пісень, дум, легенд) і відповідних епізодів «Тараса Бульби».

Святкування 200-річчя від дня народження М.В. Гоголя привернуло увагу всієї світової спільноти, викликало нову хвилю полеміки серед літературознавців, критиків і навіть полі-тиків, особливо на теренах України і Росії. Патріотичний пафос досліджуваних нами творів, відсутність якого ми відчуваємо у повсякденному житті, привертає нашу увагу до героїчного минулого українського народу. Робота дозволить осягнути не лише минуле, але й сучасне, та й заглянути в грядущі віки: якою була, є і буде людина. Відповідь на запитання, в чому сенс життя, людство буде завжди шукати, так що інтерес до поді-бних творів не зникне ніколи. З цього і випливає актуальність роботи.

263


Що ж до наукової новизни роботи, то детальне дослі-дження історичної та фольклорної основ у повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба», яке нам не зустрічалось у критичній літературі в повному обсязі, дасть можливість створити цілісну картину з даної теми.

Основними методами дослідження мети і завдань роботи будуть методи творчого читання, дослідницько-пошуковий, репродуктивний і метод компаративного аналізу.

Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Висновки. Тема, яку ми обрали для дослідження, дала мож-ливість заглибитися не лише в XIV–XVI ст. української історії, але й у світ фольклору – дум, билин, історичних пісень, осягнути не лише минуле, але й сучасне, та й заглянути в грядущі віки: якою була, є і буде людина.

До сьогодні у критиці не існує єдиної думки щодо жанрових особливостей повісті Гоголя: одні літературознавці вважають її історичною повістю, інші – твором, який орієнтується скоріше на фольклор, аніж на точні пам’ятки минулого.

Використовуючи статті, монографії літературознавців та критиків (С. Машинського, П. Мезенцева, Бєлінського, Добро-любова, Анненкової, Стромецького), ми дослідили як історичну, так і фольклорну основу повісті.

На користь історичного жанру у нашій роботі свідчать кон-кретні події історії України початку XVII ст., зокрема повстання козаків під проводом Остряниці, битва під Дубно. Письменник намалював картини життя Запорізької Січі, його звичаї, обряди, які почерпнув із «Історії Русів», авторство якої не встановлено, із «Історії Малої Русі» Д. Бантиша-Каменського, із «Історії про козаків запорозьких» Мишецького. Будучи професійним істори-ком, Гоголь цікавиться історичним минулим України, культурою і національними ознаками, для цього використовує не лише вка-зані вище твори, а й інші джерела: спогади європейців, рукописні списки українських літописів – Самовидця, Величка, Грабянки.

Він узагальнив, як нами досліджено, риси багатьох козаць-ких поводирів в образі Тараса Бульби: Тараса Трясила, Остря-ниці, Павлюка тощо. Тарас Бульба не просто національний герой, а представник народного буття у відповідну епоху з визначеною соціально-політичною і духовною орієнтацією.

Гоголь часто нехтує достовірністю історичних деталей, хро-нологією подій, в яких він може поєднувати і різні епохи, однак історизм повісті незаперечний завдяки зображеним історич-ним реаліям з життя українства як напередодні, так і після доби визвольних змагань, іменованих Хмельниччиною.

Письменник картинами героїчної історії козаків дав натхненну відповідь на запитання: «на что мы живем?», створив ідеал вільного народу, який не має нічого спільного з вузенькими інтересами примітивного існування «небокоптителей».

264

МІЙ ГОГОЛЬ

У другому розділі ми прослідкували зв’язок повісті «Тарас Бульба» з фольклором, зокрема з історичними піснями, думами. Фольклорними джерелами при написанні повісті Гоголя послу-жили «Українські народні пісні» М. Максимовича, «Малоро-сійські і червоноруські народні думи» П. Лукашевича, «Запо-розька старовина» І. Срезневського, українські народні пісні і думи. Саме в народній творчості письменник шукав вираження богатирського і яскравого характеру, розгадку історичної долі народу.

Провівши компаративний аналіз окремих дум і пісень з пові-стю «Тарас Бульба», ми переконались у її фольклорній основі.

Легендарне життя Мусія Шила, героя повісті, перегукується із життям Самійла Кішки – героя однойменної думи.

Пісня «Ой, на горі там женці жнуть» близька образом люльки до епізоду, як Тарас попадає в руки ворогів, повернувшись за загубленою люлькою, а також проблемою ставлення до жінки в ті далекі часи.

Образ Остапа, його героїзм мають підґрунтям думу «Про Івана Коновченка». Характеризуючи образ Андрія як зрадника, звертаємось до пісні «Ой був в Січі старий козак».

Аналогії вірності батьківщині і православній церкві, муж-ності і звитязі запорозьких козаків знаходимо у багатьох думах і піснях українського народу.

Подібний аналіз дає можливість трактувати фольклор як одну із основ історичної повісті Гоголя «Тарас Бульба», сприяє усвідомленню цілісності світової літератури, самобутності та своєрідності української культури.

Проаналізувавши повість «Тарас Бульба», разом з Гоголем ми віримо в те, що «Не погибнет ни одно великодушное дело и не пропадет, как малая порошинка с ружейного дула, козацькая слава. Будет, будет бандурист с седою по грудь бородою, а может, еще полный зрелого мужества, но белоголовый старец, вещий духом, и скажет он про них своє густое, могучее слово. И пойдет дыбом по всему свету о них слава, и все, что ни народится потом, заговорит о них. Ибо далеко разносится могучее слово».

265


СІРИЙ-КОЗАК Ганна Олександрівна

учениця 9 класу Полтавського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості

при Кременчуцькому пдагогічному училищі ім. А.С. Макаренка

«ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ» М.В. ГОГОЛЯ: ДЕМОНОЛОГІЯ В РЕГІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТІ

Одним із шляхів проникнення у національний характер укра-їнського народу, в його внутрішній світ у М. Гоголя саме і є

використання фольклору, вірувань, фантастики. Письменник був знайомий із народними віруваннями, і в

його українських повістях передусім представлено осмислення української міфології.

М. Гоголь, створюючи образ чорта, запозичує його основні риси із демонології Полтавщини, але при цьому художньо пере-осмислює його, висловлює власне розуміння сутності цієї потой-бічної сили. Чорт у творах письменника має більше людських рис, ніж у віруваннях полтавчан, він принижений і доступніший, інколи навіть викликає співчуття.

У повістях М. Гоголя, на відміну від народних уявлень, русалки добрі.

І в описах чорта, і у зображенні цього демонологічного образу спостерігається змішування реального і фантастичного. Русалки у збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» є магічними симво-лами ініціації.

Крім того, М. Гоголь, використовуючи народні вірування населення Полтавської губернії, створив позитивний образ русалки.

М. Гоголь у своїх творах активно використовує фольклорну демонологію і фантастику для змалювання образу відьми в гро-тескному чи жахливому вигляді. Але у повістях збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» вона буває і не злою; як звичайна жінка, мерзне на морозі, мріє про багатство, із задоволенням приймає залицяння чоловіків.

Усі відомості про чорта, відьму та русалок М. Гоголь запо-зичив у народній міфології. Це доводять тексти повір’їв, записа-них В. Милорадовичем та Є. Ліньовою, та зібраних нами під час експедиції.

М. Гоголь наповнив величезним за своїм ідейним значенням новим соціальним, історичним, художнім змістом образ чаклуна. Цей герой повісті є не тільки ворожою людині демонічною силою, а ще й зрадником, що продав свою батьківщину ворогам.

266

МІЙ ГОГОЛЬ

СОБЧУК Марія Ігорівна

учениця 10 класу Технологічного багатопрофільного ліцею

м. Хмельницького

ОБРАЗ РУДОГО ПАНЬКА У «ВЕЧОРАХ НА ХУТОРІ ПОБЛИЗУ ДИКАНЬКИ»

М.В. ГОГОЛЯ

Рудий Панько – це своєрідний персонаж М.В. Гоголя, якому автор дає право говорити від свого імені. Оскільки своєрід-

ний метод розгляду персонажа у взаємозв’язку його внутріш-нього світу з внутрішнім світом автора не був ґрунтовно дослі-джений, нашою метою є пояснити психологію Гоголя у контексті образу Рудого Панька та охарактеризувати сам образ, його голо-вні риси.

• У творі є два основні мовці, які належать до протилеж-них світів: Фома Григорович та Макар Назарович. Автор вводить оповідачів, по-перше, для того, щоб відокремити два антагонічні типи реальності та показати, якому з них він симпатизує най-більше, по-друге, щоб виявити ексцентричність своєї особистості та сфокусувати увагу читачів на тому, що він різко відрізняється від більшості своїм внутрішнім світом.

• Образ Рудого Панька має свою символіку. Панько рудий не випадково. У цьому є сакральний зміст. Руде волосся – харак-терна ознака людини лукавої, хитрої, неоднозначної, навіть пов’язаної з магічними силами. Ім’я «Панько» можна трактувати як «пан». Приналежність до української нації, яскраво виражений менталітет додають екзотичної, романтичної форми повістям.

• Якщо Гоголь протягом життя кидається в протиріччя та крайнощі, Панько чинить так само. В його характері перебува-ють в постійній взаємозалежності песимізм, оптимізм, глобалізм. Саме намагання автора глобалізувати себе ми вважаємо першо-причиною виникнення персонажа пасічника.

• Тематика творів М.В. Гоголя тісно переплітається з місти-кою. Це в певній мірі можна пояснити психічним захворюванням письменника. У його душі відбувається складна еволюція образу нечистої сили, якої він так боїться – від «звичайного» чорта у «Ночі перед Різдвом» до образу зруйнованої нечистю покинутої церкви («Вій»).

Існує декілька найголовніших ракурсів персонажа пасічника:

– Панько як персонаж Гоголя, як «видавець»;

267


– Панько як прототип молодого, амбіційного письменника;– Панько як втілення неоднозначного, таємничого харак-

теру письменника;– Панько як оптиміст у Гоголі;– Панько як той, хто описує страх Гоголя.

268

МІЙ ГОГОЛЬ

СТРЕЛЯЄВА Яна Валеріївна

учениця 11 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Мелітополя Запорізької області

КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ У ТВОРЧОСТІ М. ГОГОЛЯ

Справжній талант ніколи не вкладається в якісь рамки – соціальні, національні, релігійні, політичні. Він всеосяжний,

бо торкається найрізноманітніших сторін людського буття. Та-кий і М. Гоголь – невід’ємна складова українського письменства. Таким його сприймали і сприймають українські культурні вели-чини, бо талант М. Гоголя, виплеканий на українській землі, у середовищі української народної стихії, втілив у собі самобутній дух і характер народу цієї землі, виразив його національну само-свідомість.

У його творчому доробку заслуговує на увагу не лише майстерне володіння словом, а й потужний потенціал основних філософсько-світоглядних ідей, на фундаменті яких побудована оригінальна антропологічна концепція, яку можна вважати соці-окультурною репрезентацією української ментальності, що акту-алізує тему дослідження.

Предметом дослідження є філософсько-антропологічні інтенції творчості М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості.

Мета роботи полягає у висвітленні основних особливостей розвитку філософської антропології М. Гоголя на основі аналізу творів мислителя .

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

– з’ясувати специфіку розуміння природи людини М. Гого-лем на основі прочитаних творів;

– розкрити людські цінності та ідеали у творчості письменника;

– обґрунтувати “гармонію єднання” людини і природи у творах мислителя;

– осмислити філософсько-антропологічні інтенції М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості;

– висвітлити погляди М. Гоголя на місце і роль людини у світі та ідеал істинного життя на прикладі життя героїв творів письменника;

– дослідити особливості самовираження людського єства. Методологічну основу дослідження склали праці вітчизня-них філософів та літературознавців: Є. Бистрицького, А. Бичко,

269


І. Бичка, В. Горського, О. Забужко, В. Звиняцьковського, В. Мала-хова, М. Поповича, В. Тобачковського, І. Федорової та ін.

Висновки. Художня творчість М. В. Гоголя обумовлена при-родою самого мислителя – його способом мислення та світо-сприйняття. У його світогляді почуття і серце є визначальними елементами духовного світу людини і способу її художнього створення. Засобами художнього аналізу душі М. Гоголь поринає у вир людського буття, окреслює його цінності та ідеали.

У світогляді М. Гоголя відбилися соціально-політичні та духовні складнощі України першої половини ХІХ століття, спричинені суперечностями між національним буттям і наці-ональною свідомістю. На формування основних філософсько-світоглядних ідей мислителя досить помітний вплив справили романтичні ідеї. Вивчення народної творчості, звичаїв та обря-дів, сприяло утвердженню у світогляді мислителя рис, якими від-значається спосіб світосприйняття українця, що поєднує його з специфічно-українською традицією “філософії серця”, в руслі якої, спираючись на власні духовні шукання, М. Гоголь передба-чає спектр ідеалів та цінностей, що вплинули на формування його філософської антропології. Звертаючись до визначення природи людини, мислитель через спектр цінностей та ідеалів відтворює шляхи становлення та вдосконалення людини.

Гоголівське відображення внутрішнього світу людини від-творюється через призму живої душі як ідеалу і вищої цінності людини, через етичний потенціал Христового вчення.

У своїх літературних творах М. Гоголь пропонує екзистенційно-антропологічний аналіз гри, випробування, спо-куси, шахрайства, а також простежує можливість героїчного шляху і приниження як життєвого принципу.

М. Гоголь засобами іронії показав не тільки все безглуздя зовнішнього світу, але й вказав на релігійно-антропологічний аспект відчуження, як один із шляхів звільнення від гніту зовніш-нього світу, суть якого полягає у духовному вдосконаленні осо-бистості, що є формою творення Бога з антропологічної природи людини.

“Серце”, “внутрішня людина”, “жива душа” – центральні поняття, на яких грунтується загальне бачення проблем людини М. Гоголем.

Проблематика кризи індивідуального життя людини, злети і падіння духу – це концентрація всіх душевних сил для усві-домлення і подолання глибокої прірви внутрішньо особистісної суперечності. М. Гоголь звертається до дослідження людської екзистенції у ситуаціях духовної кризи через межові ситуації смерті, страху, нудьги, сміху, любові. Хвилювання духу, постійне шукання себе виявляє людську сутність, стверджує, що у межо-вих ситуаціях людська екзистенція діє в повну силу, вона прихо-дить до усвідомлення себе і світу навколо себе, до свого істинного буття як жива душа.

270

МІЙ ГОГОЛЬ

СТРІЛЬЧИК Богдан Андрійович

учень 10 класу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей

із сільської місцевості

ВИТОКИ СКУПОСТІ ЯК ПАТОЛОГІЧНОЇ ПРИСТРАСТІ ДО НАКОПИЧЕННЯ

У ВІДОМИХ ПЕРСОНАЖІВ ІЗ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(ГОГОЛЬ, БАЛЬЗАК, КАРПЕНКО-КАРИЙ)

Образ скупого у світовій літературі – один з найпошире-ніших (Шейлок Шекспіра, Гобсек Бальзака, Альона Іванівна Достоєвського, Скрудж Діккенса, Барон Пушкіна, Плюшкін Гоголя та інші).

Збагачення, як другорядна тема ХІХ століття, сьогодні стає все більш актуальною: у боротьбі уявних та справжніх цінностей матеріальне все частіше бере верх.

То невже перелік скупих буде зростати? Будь-який історик зазначить, що майбутнє починається в минулому.

Актуальність дослідження – виявити фактори, які призво-дять до появи скупості як патологічної пристрасті на прикладі відомих персонажів із світової та української літератури.

Об’єкт дослідження – процес деградації людини у творах М. Гоголя «Мертві душі», О. Бальзака «Гобсек», І. Карпенка-Карого «Хазяїн».

Предмет дослідження – прямі та опосередковані авторські посилання у текстах на фактори «руйнівного» впливу на особис-тість, що призводять до появи скнар.

Мета пропонованої роботи – шляхом порівняння відомих у світовій літературі образів скупих виявити причини перевті-лення людини у скнару.

Методологія – порівняльний аналіз типологічно поді-бних художніх образів, осмислення категорії художнього про-стору за Ю.М. Лотманом, сприйняття людини як мікрокосмосу, де діє закон рівноваги («ніщо не виникає з нічого і не зникає в нікуди»).

Наукова новизна – визначення небезпечних для особистості факторів, що призводять до розвитку скупості, як спроба попе-редження людству ХХІ століття.

Завдання: - встановити типологічні відповідності у висвіт ленні Плюш-

кіна, Гобсека і Пузиря;

271


– мотивувати та обґрунтувати перетворення персонажів на скнар;

– виявити та систематизувати причини появи людей-скнар.Розкриваючи драматичний і динамічний процес деградації,

письменники порушили одну з вічних проблем, з якою стика-ється людство.

Вони доводять, що капіталіст-землевласник, ненасит-ний потяг якого до наживи стає самоціллю, перетворюється на моральну потвору, на велике «ніщо». Починаючи лихварем, в мороці Нічого зникає золотий ідол, філософ, створіння шляхетне і нице – Гобсек. Жива душа Плюшкіна, колишнього сім’янина, «мудрого скупого», найбагатшого поміщика у творі Гоголя, стає мертвою. Він деградує до найстрашнішої живої людської руїни.

Таким чином, текстуальні порівняння скупих у Гоголя, Баль-зака, Карпенка-Карого дають можли вість визначити основні при-чини переродження людини у скнару:

• суспільне середовище;• виховання, світогляд, система цінностей;• нехтування суспільною мораллю, загальнолюдськими

цінностями;• хибне життєве кредо;• негативне смислове навантаження імені;• спосіб життя (самотність, ізольованість від суспільства);• професія;• вік;• окремі вади людини (наприклад, заздрість, надмірна зао-

щадливість, егоїзм, самозакоханість).Перелічені причини дають можливість зробити висновок,

що поштовхом до переродження людини у скнару може стати чимало факторів, а витоки появи скупих у творах митців не є надуманими.

Культ матеріального найбільше нівечить душу людини. Осно-вні причини духовної деградації – неосмислене безцільне люд-ське буття, проблеми виховання та ринкові суспільні відносини. Інші ж фактори лише прискорюють цей процес, вони супрово-джують протягом життя не одне покоління.

Тому Гоголя, Бальзака, Карпенка-Карого можна назвати нашими сучасниками. А ліками від жахливої скупості сьогодні може стати прочитання творів цих митців.

272

МІЙ ГОГОЛЬ

ФАХРУТДІНОВА Рената Рашитівна

учениця 11 класу Макіївської ЗОШ І– ІІІ ступенів № 92 Донецької області

ГОГОЛЬ І ШЕВЧЕНКО: СПЕЦИФІКА «ДІАЛОГУ»

Гоголь і Шевченко… Геніальні представники слов’ян ської куль-тури, кожен з них створив оригінальний поетичний світ, від-

крив нові шляхи мистецтва слова. І разом з тим в їхній творчості наявні виразні лінії типологічної близькості. Саме дослідженню цих видатних письменників і присвячена ця робота.

Тема «діалогу» обрана невипадково, її варто розуміти в пере-носному значенні, адже зустріч митців у реальному житті так і не відбулася. В чому ж полягає сутність цього «діалогу»? У вияв-ленні і аналізі типологічно схожих моментів як у житті, так і у творчості Гоголя і Шевченка.

Варто також зазначити, що дана проблема не є штучною. Вона існує вже досить довгий час (перші дослідницькі роботи були датовані початком ХХ століття), і до сьогодення залишається до кінця не розв’язаною, а отже – актуальною. Звернімо увагу на те, що робота не присвячена вивченню впливу одного письменника на іншого, в ній розглядається типологічна схожість життєвого і творчого шляху митців, які виступають кожен як оригінальна творча індивідуальність.

До розгляду пропонуватимуться наступні задачі: порівняння генотипів митців, їхнє розуміння власної національності (про-блеми біографічного характеру), твори, що Шевченко присвя-тив Гоголю, порівняльно-типологічний аналіз певних моментів у «Гайдамаках» Шевченка і повісті «Тарас Бульба» Гоголя, народ-нопісенна мова письменників.

Мета роботи полягає у проведенні порівняльно-типологічного аналізу життя і творчості Гоголя і Шевченка, виявленні в них спільних і розбіжних моментів.

Методів дослідження було обрано два, а саме: біографічний і порівняльний.

Для ілюстрації викладеного матеріалу після основного тек-сту роботи представлені додатки.

Робота може зацікавити як пересічного читача, так і дослід-ника, матеріал викладений доступно і лаконічно.

Висновки. В результаті дослідження життя і творчості вели-ких майстрів слова Миколи Гоголя і Тараса Шевченка та аналізу набутих знань автор зробив наступні висновки:

273


1. Основна відмінність між Шевченком і Гоголем полягає у їхньому походженні. Це є вихідна точка, з якої починаються роз-біжності світобачення митців. Поняття «рід» кожен сприймає по-своєму: Шевченко не особливо цікавився генеалогією, проте завжди шанував предків, а Гоголь був зацікавлений у тому, щоб знати, що його предки – козацька старшина. Щодо національ-ної приналежності, то однозначно можна сказати лише те, що Шевченко був і вважав себе чистокровним українцем. Про Гоголя однозначної відповіді дати не може ніхто.

2. Вірш «Гоголю» Шевченко написав 1844 року у жанрі вірша-звернення. У творі поет піднімає актуальні на той час про-блеми пасивності поневоленого народу, починає усвідомлювати власну значимість слова, як рушійну силу, порівнюючи її із силою слова Миколи Гоголя. Мотиви, що спонукали Шевченка до напи-сання вірша-послання достеменно невідомі, але є припущення, що поет наприкінці року (вірш написаний в грудні) хотів підсу-мувати події, що накопичилися, поговорити із душевно близькою йому людиною. Таким, вважають, і міг бути саме Гоголь

3. Ілюстрація до «Тараса Бульби» була створена 1842 року. На малюнку зображений той момент, з якого почи-нається повість: Тарас Бульба зустрічає своїх синів. Довершене виконання ілюстрації дає змогу побачити всі нюанси героїв з точки зору Шевченка.

4. Повість «Тарас Бульба» і поема «Гайдамаки» мають спіль-ний мотив – мотив синовбивства. ці випадки мають різну основу, але вони схожі між собою своєю непохитністю, деякою мірою жорстокістю, а згодом – розплатою за гріхи.

5. Народнопісенна мова викладу творів була притаманна не лише Шевченку, але й Гоголю. Активне використання фольклор-них елементів у ранній творчості зустрічаємо в обох письмен-ників. Фольклор був для них не засобом «екзотичного» прикра-шання, а сутністю народу, невичерпною скарбницею людських образів.

274

МІЙ ГОГОЛЬ

ЧКАЛОВА Марія Олександрівна

учениця 11 класу Харківського університетського ліцею

СПІЛЬНІ ТЕМИ ТА ФОЛЬКЛОРНІ ДЖЕРЕЛА У ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ

ТА Г.Ф. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА

Актуальність теми. У історії української літератури є теми і проблеми, які за своєю значимістю і складністю вимагають

проведення ґрунтовного дослідження. До таких тем відносять, зокрема, тему взаємного впливу української та російської літе-ратур ХІХ ст. Актуальним у цій проблемі є дослідження спіль-ності тем та фольклорних джерел у творчості М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.

Метою даної роботи є виявлення взаємовпливу творів М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка; проведення порівняль-ного аналізу їх творів. У ході виконання роботи намагалися вста-новити спільні теми та фольклорні джерела у творчості вказаних письменників.

Для досягнення поставленої мети необхідно було:• прочитати художні твори М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-

Основ’яненка;• вивчити монографії та критичну літературу, у якій роз-

глядалися подібні теми;• провести порівняльний аналіз творів письменників;• дослідити питання спільності тем та фольклорних джерел

у художніх творах;• підібрати приклади для ілюстрації запропонованих

думок.Об’єкт дослідження: спільні теми та фольклорні джерела у

творчості М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.Предмет дослідження: спільність тем художніх творів

М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.Метод дослідження: порівняльний аналіз художніх творів.Наукова новизна отриманих результатів:1. Виявлення спільних тем у творах М.В. Гоголя та

Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.2. Встановлення паралелей між використанням фольклор-

них джерел у творах М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.3. Ілюстрування прикладами власних думок із художніх

творів М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.Практичне значення отриманих результатів. Нові наукові

результати, отримані під час виконання роботи, можуть бути

275


використані для вивчення творів М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка на уроках літератури, для порівняльного аналізу на уроках позакласного читання, а також при виконанні диплом-них робіт студентами філологічних факультетів.

Висновки. У ході виконання роботи були встановлені спільні теми та фольклорні джерела у творчості М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.

Визначено взаємовплив у творах Миколи Васильовича Гоголя та Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка, який виявився у зображенні життя українського народу, у виборі вишуканих, ори-гінальних гумористичних дотепних ситуацій, зумовлених своє-рідним баченням та світосприйняттям обох письменників і тала-новитим відтворенням життя улюблених героїв.

Досліджено, що і М.В. Гоголь, і Г.Ф. Квітка-Основ’яненко дотримувалися у своїй творчості принципу – правдиво опи-сувати реальні події, деталізувати ситуації, типізувати образи. Визначено, кому із письменників вдалося це зробити краще.

Виділено вплив народної моралі й етики на формування поведінки й світогляду героїв повістей і оповідань М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, яка проявлялася на Слобожанщині.

Виділено спільні та контрастні вислови, що ставали улюбле-ними після написання творів. Прокоментовано особливості мови письменників, їх схожість та відмінність.

В цілому зроблено висновок, що в своїй творчості Г.Ф. Квітка-Основ’яненко був близьким до творчості М.В. Гоголя – великого майстра та художника слова. Тому так органічно і своє-рідно в кількох комічних повістях Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від-бився вплив М.В. Гоголя, який допоміг українському прозаїкові перемагати консервативний дидактизм і правдиво відображати живі образи і картини українського побуту, а також глибоко про-никнути в суть народної казки і веселого анекдоту.

Відзначена чарівність і простота героїв, моральна краса їх патріотичних подвигів і мізерність дрібновласницьких люд-ських забаганок, велич їх національних та суспільних ідеалів і владу речей над свідомим вибором героїв, любов до Вітчизни і зрада Батьківщині, невичерпний гумор і комізм, яким наповнені всі гумористичні твори М.В. Гоголя і Г.Ф. Квітки-Основ’яненка – все це виступає різким контрастом сучасній письменникам феодально-кріпосницькій дійсності.

Зазначено, що твори М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’ненка мали помітний вплив на літературу XIX століття, що виразилося у розширенні тематичних і жанрових обріїв молодої української літератури, в утвердженні її на позиціях реалізму. Художньо-історичні твори, маючи в кращих своїх виявах незаперечну пізна-вальну й естетичну вартість, сприяли зростанню народної само-свідомості. Вони утверджували високі моральні якості людей з народу, служили пошукам образу позитивного героя, сильного, героїчного характеру.

276

МІЙ ГОГОЛЬ

ЧУМАК Валерія Станіславівна

учениця 9 класу Комсомольської гімназії ім. В.О. Нижниченка Полтавської області

МІФОЛОГІЯ, ФОЛЬКЛОР ТА ЕТНОГРАФІЯ ЯК ОСНОВА РАННІХ ТВОРІВ М.В. ГОГОЛЯ

Гоголь сьогодні є ключовою, смисловою і багато де в чому зна-ковою постаттю, спадщина якого майже заново переосмислю-

ється у теперішній, по-гоголівськи фантасмагоричній, суспільно-культурній ситуації.

• У своїх творах письменник відображав не лише мотиви, образи і стильові засоби українських пісень, дум, казок. Він не міг бути вільним також і від світоглядних, етичних й естетичних надбань української культури.

• Скільки б не точилися суперечки щодо національної іден-тифікації Гоголя-митця, беззаперечно одне: тип культурної моделі, зображеної художником у ранніх повістях, є українським.

• Гоголівські герої не просто живуть і діють на фоні при-роди, вони є її важливою частиною. Природа невід’ємна від людини з її радощами і горем, вона вплітається в долю людини, стає на захист почуттів персонажів, а також виступає свідком страшних трагедій.

• Міфологізує Гоголь і присутність демонічного начала в буденному житті українського народу.

• В ранніх повістях Гоголя змальовується не тільки життя й побут українського суспільства першої половини ХІХ сто-ліття (що зображені, до речі, відчутно українізованою російською мовою) за законами національного світовідчуття; у цих творах домінує український тип художнього мислення, образотворення, національний образ міфологізованого світу.

• Міфологізм гоголівської прози, особливо ранніх циклів «Вечорів…» та «Миргород», дає певні підстави говорити не тільки про творче засвоєння письменником українських міфологічних архетипових образів, обрядово-ритуальної, ігрової та сакрально-магічної функцій фольклорно-міфологічного середовища, але й про індивідуально-авторську міфотворчість.

277


ШВЕЦЬ Мар’яна Анатоліївна

учениця 10 класу Кам’янець-Подільського НВК № 17 Хмельницької області

ХРИСТИЯНСЬКА ТА ДЕМОНІЧНА ЛЕКСИКА У «ВЕЧОРАХ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ»

М.В. ГОГОЛЯ (У СВІТЛІ ЕТНІЧНОЇ САКРАЛЬНОСТІ ПИСЬМЕННИКА)

У 2009 році виповнюється 200 років від дня народження всес-вітньо відомого майстра художнього слова, великого мисли-

теля Миколи Гоголя. Творчість генія приваблює широкі кола читачів і дослід-

ників. Про Гоголя написано десятки монографій, тисячі статей, йому присвячують симпозіуми, конференції та семінари в усьому світі. А таємниці Гоголя остаточно не розкриті. І найбільша серед них – таємниця звернення і поєднання християнського і демо-нічного начал, сакрального й антисакрального, «двоєдушності» письменника у творчості загалом. «Вечори…» – явище унікальне для всього світу, а джерела слід шукати у синтезі двох начал, що живили його творчість.

Олесь Гончар зазначив, що «…Україна не зрозуміла повною мірою значення свого генія, котрий за умов імперії готував спри-ятливий грунт для національного відродження України. Світовій науці ніколи не зрозуміти цього митця, якщо вона ігноруватиме той факт, що він прийшов у літературу з духовних надр». Слід підкреслити значення для творчості Гоголя народної культури, українського фольклору, слов’янського язичництва.

Науковці останніх десятиліть розглядають поняття психоло-гічного типу творчості митця, що проявляється у підвищеному інтересі до богословської літератури, до православної церкви. Якщо переглянути «Вечори…» під кутом зору впливу християн-ського начала, стає зрозумілим, чому саме Слову, як дієвій силі впливу на людей, надавав Гоголь особливого значення.

Один із зачинателів «нової» літературної критики ХХ сто-ліття Д.С. Мережковський вказує на новий, містичний ракурс дослідження творчості Гоголя. В основі його – естетична й історико-літературна концепція, суть якої полягає у розмежуванні «божественного», вічного ідеалізму і суб’єктивно-художнього містицизму. У сприйнятті Мережковського, творчість Гоголя можна визначити, як «містичний сентименталізм».

К. Мочульський сказав: «Кожна людина володіє інтуїцією розпізнавання добра і зла, у Гоголя вона межувала з яснобачен-

278

МІЙ ГОГОЛЬ

ням, з надиханням біблейських пророків. Для нього зло – не абстрактне поняття, а реальний прояв; він був ортодоксально віруючою людиною…». Дослідник В. Воропаєв назвав Гоголя «…духом схимник сокрушенный».

Як слушно зауважив В. Звиняцьковський, Гоголь дає нам усвідомлення нас самих, нашого коріння і нашої національної перспективи.

Отже, нам відкривається інший Гоголь, продовжувач свя-тоотчої традиції, релігійний мислитель, автор молитов, людина глибоко віруюча.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю роз-гляду творчості Гоголя з огляду на його етнічно сакральне сві-тобачення; потребою детальної класифікації християнської та демонічної лексики у творах письменника, а також значимістю художнього слова М.В. Гоголя. Вивчення цих проблем дає мож-ливість глибше розкрити специфіку творчого методу письмен-ника. Актуальність викладених проблем зумовила вибір теми нашої роботи.

Мета роботи полягає у виявленні та описі лексики на позна-чення християнських і демонологічних термінів та понять, спе-цифіки її використання, з’ясуванні її функцій у повістях та вияв-ленні особливостей застосування.

Виходячи із зазначеної мети, ставимо і вирішуємо такі завдання:

– виявити християнську та демонічну лексику у «Вечорах…».

– дослідити і описати особливості її використання автором.– проаналізувати використання зазначеної лексики у світлі

етнічної сакральності означених понять для автора.Об’єктом дослідження є, насамперед, слова, що позначають

християнські та релігійні поняття й демонічна лексика.Предметом дослідження є лексеми, що функціонують у ран-

ніх творах Миколи Гоголя. Картотека налічує понад 400 видів різних слововживань.

У роботі пропонуємо до використання новий термін: демо-німи, – тобто слова на позначення демонічних персонажів.

Наукова новизна роботи у тому, що у ній здійснено спробу класифікувати християнську та демонічну лексику у двох аспек-тах – побутово-іронічному, та у світлі священного значення хрис-тиянської віри для письменника.

Практичне значення роботи вбачається у тому, що її основні положення сприятимуть подальшому більш деталь-ному розгляду висунутої проблеми; можуть бути використані у вивченні творчої спадщини Гоголя, при вивченні аналізованих творів у шкільній програмі, при написанні курсових та диплом-них робіт.

У роботі використовуємо такі методи: спостереження над мовним багатством повістей; порівняльний аналіз; контекстоло-

279


гічний аналіз, що передбачає вивчення взаємодії слова у взаємо-дії з контекстом.

Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу до основної проблематики дослідження, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Зміст роботи. У вступі обґрунтовується вибір теми дослі-дження, її актуальність, теоретичне і практичне значення нау-кової роботи. У І розділі досліджуються особливості вживання автором християнської лексики.

ІІ розділ присвячений вивченню специфіки вживання демо-нічної лексики в аналізованих повістях. У висновках підводимо підсумки дослідження.

Під час роботи використано посібники, періодичні видання, довідникову літературу.

Висновки. Геніальна творчість Миколи Гоголя приваблює широкі кола читачів і дослідників. Науковці останніх десяти-літь розглядають поняття психологічного типу творчості митця, що проявляється у підвищеному інтересі до богословської літе-ратури, до православної церкви. Нас привабила проблема поєд-нання християнського і демонічного начал у циклі повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки».

«Вечори…» відкривають два світи – реальний і фантастич-ний, світи, де звичайні люди контактують з нечистою силою, демонія наділена побутовими ознаками. У повістях перепліта-ється християнська і демонічна генеалогія, і це є проявом особли-востей творчості письменника.

Лексика, що є предметом нашого розгляду, представлена у різноманітних варіаціях, диференційована нами за такими категоріями:

Християнська лексика. Відомо, що великою живильною силою геніальності письменника було християнство Випадки використання християнської лексики різняться між собою. Ми диференціюємо лексику за певними тематичними угрупуван-нями: храм, предмети вжитку храму; назви духовенства; церковні служби та їх складові; імена святих; посилання до християнської літератури; теологічні терміни. Також розрізняємо християнську лексику за сферами вживання у розмовах персонажів. Аналіз християнської лексики свідчить, що випадки її використання у повістях різняться між собою.

Особливістю вживання християнської лексики є те, що вико-ристані вони у двох контекстах – у сакральному, з вірою у почесне призвання служінню Богу, а також у критичному чи іронічному значенні.

Це підтверджує висунуте твердження про гоголівську «дво-вимірність»: з одного боку використання християнської лек-сики у побутовому значенні, в розмовах персонажів, з іншого – вживання християнської лексики свідчить про глибоко пози-тивне ставлення до християнської віри. Уся творчість митця

280

МІЙ ГОГОЛЬ

насичена духовним змістом, пройнята християнськими мотивами.

Демонічна лексика, або демоніми використо вуються автором не тільки як номінальне поняття того чи іншого персонажа, часто ці слова є ознакою чогось негативного. Демоніми використову-ються у розмовах між персонажами, при описах жінок, на позна-чення комічності, казковості персонажів та в інших сферах.

Однак, здатність письменника змальовувати справжні жахи, сцени містики, перевтілення нечистої сили підкреслює нега-тивне ставлення М. Гоголя до демонії. Часто у взаємодії людини та нечистої сили перемагає демонія. На переконання автора, це відбувається тому, що персонажі часто відступають від християн-ської віри. Герой, що вступив у контакт з нечистою силою, спус-тошується, в душі його настає хаос, а чорт є «искуситель люда православного».

Отже, використання аналізованої лексики письменником свідчить про прийоми сакрального відображення калейдоскопіч-ності й багатогранності зображуваного. Ми можемо стверджу-вати про дуалізм у використанні християнської та демонічної лексики у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», який виражений великим внутрішнім позитивом через зображення зовнішнього негативу.

Не викликає сумніву у сакральності для письменника таких християнських символів, як віра, Бог, Христос, Богоматір, Чес-ний Хрест, церква, молитва. Але безконтрольне вживання різних теологічних термінів, згадування імені Господа даремно, звер-нення за допомогою до нечистої сили є свідченням антисакраль-ності персонажів.

Діалектична єдність сакрального і антисакрального у «Вечо-рах…» – явище унікальне для літератури. Взаємодоповнення цих двох стихій виявилося надзвичайно плідним та ефективним для становлення і розвитку Гоголя як митця і є однією із багатьох загадок його геніальності.

281


ЮЩЕНКО Ірина Ігорівна

учениця 11 класу гімназії № 11 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

ДЕМОНОЛОГІЯ У ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ

1. У роботі досліджено демонічну лексику та демоноло-гічні уявлення як засіб увиразнення прозового слова геніального російського письменника М.В. Гоголя.

2. Простежено використання демонічних конструкцій як стилістичного і стилетворчого засобу.

3. Встановлено авторську манеру використання подібних номенів, його позицію щодо введення їх у текст творів.

4. У процесі досліджень здійснено структурно-семантичний розподіл і подальший функціональний аналіз демонічних лексем.

5. У роботі описано такі лексико-семантичні групи демоніч-них назв:

• назви Іродового племені (чорт, диявол, сатана, нечиста сила, відьма);

• назви демонічних сил слов’янської міфології (русалка, Вій, духи);

• назви демонологічних уявлень, об’єднаних семою «фан-тастичні та містичні тенденції»;

• назви на позначення матеріалістичного життя людей (життя, народ, реальність);

• група лексем на позначення духовного життя людей (Бог, віра, душа, світогляд);

• інші номени в демонології (чаклун, цвіт папороті).6. Для аналізу матеріалу використано сучасну методику

досліджень (вибірковий, описовий та структурний методи мовознавства).

7. Згідно результатів дослідження зроблено висновки, що демонічна лексика у творах Миколи Васильовича Гоголя вжива-ється у номінативному значенні, інколи вона зазнає метафориза-ції. Більшість демонічних лексем перейшла у загальновживану лексику внаслідок метафоричного переосмислення за подібністю характеру, поведінки, емоційно-експресивного вияву.

282

МІЙ ГОГОЛЬ

ЯНЧ Марія Михайлівна

учениця 10 класу Зборівської державної української гімназії

ім. Романа Завадовича Тернопільської області

КОМУ НАЛЕЖИТЬ ГЕНІЙ ГОГОЛЯ?

Суспільний проект «Великі українці» сколихнув наше сус-пільство. Виникло багато важливих питань. В першу чергу:

«Які ж критерії відбору, чи можна вважати великими українця-ми тих, які жили, творили, здобули свою популярність за меж-ами рідної держави?«.

У своїй науково-дослідницькій роботі я старатимусь відпові-сти на ці питання, вивчаючи життєвий та творчий шлях Миколи Васильовича Гоголя

Актуальність даного дослідження зумовлена завжди болю-чими питаннями про мову та націю. Питаннями, які або згуртову-ють народ у державі, або навпаки сіють ненависть. Під час прове-дення телевізійного проекту «Великі українці» було висловлено припущення, що М.В. Гоголь своєю творчістю формує в україн-ців характер малоросів – хохлів. Думка, озвучена в телевізійному ефірі, заронила сумніви в багатьох пересічних громадян. Але чи правдива вона? Наближається 200-річчя з дня народження вели-кого письменника. Про те, що він великий, ніхто і не спереча-ється. Сперечаються лише, до чийого золотого фонду його твор-чість належить. То чи будемо ми святкувати ювілей славного сина українського народу, чи згадаємо про визначну дату росій-ського письменника?

Предметом дослідження є формування складної багатогран-ної особистості М.В. Гоголя, етапи його духовного становлення та вплив двох культур на творчий процес митця.

Замислімось над долею талановитого сина України, котрого широкий шлях завів до Північної Пальміри та вивів на світові простори. Українство Гоголя нерідко мовби сором’язливо відсува-лося на задній план, вважалося чимось другорядно-визначальним у його творчій біографії, не було закцентоване як, по суті, пріори-тетний чинник його індивідуального стилю, тематичних зацікав-лень, моральних і світоглядних позицій.

Про Гоголя написано десятки монографій, тисячі статей, йому присвячують симпозіуми, конференції та семінари в усьому світі. Але таємниці Гоголя й досі не розкриті. І найбільша серед них – таємниця геніальності письменника. До якого народу він належить? Яку націю прославив?

283


Уже не одне покоління читачів і дослідників, дошукуючись секретів гоголівського феномена, звертається до його повістей українського циклу, з яких постає неповторно-чарівна Укра-їна. Дозволю собі навести розлогу цитату зі статті О. Гончара «Гоголь і Україна» (1976), де постать великого чарівника слова органічно вписана у його природний духовно-генетичний кон-текст: «Земля України... Це вона вигодувала, виховала Гоголя, і то не лише фізично, а – що куди важливіше – духовно, з дитинства наділивши його красою своєї поезії, буянням пісенної творчості, епічною величавістю дум, фантастикою казок, переказів й легенд, дивовижно щедрою барвистою образністю – всіма багатющими плодами народного духу. Відомо, як жахливо й пристрасно всоту-вав у себе вразливий хлопчик – а потім юнак – усе це багатство, як імпонував йому цей світ, де так природно єднались реальність народного життя і лет вільної фантазії, де все грає силою, родить красу і, ніби чарами, зваблює, кличе до себе художника... З юнаць-ких літ перед майбутнім автором «Тараса Бульби» виникав образ талановитого й волелюбного народу, чуття духовної спорідне-ності з яким, чуття невикоріниме, Гоголь проніс до кінця своїх днів». Так проникливо реконструює наш сучасник процес ста-новлення творчої натури свого земляка, котрий на півтора сто-ліття раніше ходив благодатною полтавською землею».

Та є й інша думка, висловлена набагато раніше І. Нечуєм-Левицьким у статті «Сьогочасне літературне прямування». «Гоголева муза таки добре нашкодила українській літературі: вона одвернула їх увагу од щиро української інтелігентної публіки та писемних українців, одвернула увагу од щиро національної та народної літератури і ввігнала їм у голови ту ідею, що Україна й справді може жити однією загальною літературою з Великоро-сією. Великороси показують нам пальцем на Гоголя як на взірець, коли тільки в нас заворушиться українська література на народ-ній мові, показують пальцем, що українські письменники повинні йти слідом за Гоголем, що Шевченко то поет народний та й годі, що народна література інша річ, а література для вищої верстви – то знов інша річ і повинна писатися великоруською мовою, що Гоголь як високий талант міг знайти для себе широкий простір тільки на великій Русі... неначе, бач, на Україні не знайшлося би ні Коробочок, ні Манілових, ні Собакевичів!»

Такої ж думки дотримувався й І. Франко. Є. Маланюк поста-вив Гоголя в ряд ідеологів «малоросійства» – українського полі-тичного конформізму.

Отже, сформулюю своє завдання словами І. Драча:Все Гоголя про Гоголя питаю –Яким він був? І в чому таїна...Висновок. Талант письменника постав на українському

ґрунті, і хоч би де він був, ніколи не втрачав духовних зв’язків зі своєю батьківщиною. Україна була для нього не лише місцем, де він народився, а і його мрією, джерелом натхнення, втілен-

284

МІЙ ГОГОЛЬ

ням природного й вільного життя. І це призвело Гоголя до вели-ких художніх відкриттів, а згодом і трагедії. Як слушно зазначив Олесь Гончар у своєму щоденнику, Микола Гоголь – «суто укра-їнський тип генія зі всіма його достоїнствами й слабостями».

З української культури Гоголь приніс у російську літера-туру особливу задушевність, чутливість, ліризм, міфопоетичне бачення світу. Звичайно, то було велике щастя для письменника, що доля звела його з такими людьми, як Плетньов, Жуковський, Пушкін. Без Олександра Сергійовича та його друзів навряд чи творче зростання нашого земляка було б таким стрімким і так швидко та повно розкрився б його поетичний талант. Але вже Пушкін і його оточення розуміли, що без України не було б Гоголя. Вони підтримали його залюбленість в Україну і відчули, що в цьому його сила.

Українська культурна модель у творах Гоголя – це, по суті, міф про Україну, чого не побачили сучасники письменника, але відкрили на початку наступного століття письменники «сріб-ного віку». У «Вечорах на хуторі біля Диканьки» та «Миргороді» Гоголь, не виходячи за рамки існуючої традиції, все-таки руйнує стереотипи в зображенні українського життя. На Україну почина-ють дивитися так, як її бачив у своїх творах популярний митець.

Від самого початку своєї творчості Гоголь заявив про себе як про міфолога України, насамперед її минулого. Вивчаючи історію свого народу, він уявляв собі українське життя попередніх епох більш поетичним, ніж воно було насправді.

Отже, в ранніх повістях Гоголя життя й побут українського суспільства першої половини XIX століття змальовуються від-чутно українізовано російською мовою за законами національ-ного способу світовідчуття. В них домінує український тип художнього мислення, образотворення, національний образ міфологізованого світу.

Гоголь і в останні роки життя не відійшов від української тематики. Так, він наново обробив «Тараса Бульбу», створив «Наброски драми з української історії», активно користувався юнацькими враженнями з рідної Полтавщини при написанні «Ревізора» і «Мертвих душ»

«Великий мій друже!» – звертався до нього Тарас Шевченко у відомому вірші «Гоголю». Так величати поет міг лише поважану та близьку за духом людину. Шевченко одним із перших розгле-дів і сприйняв крізь зовнішню гоголівську сорочку – макаронічну російсько-українську мовну суміш – чутливо-лукаву українську душу, щиру залюбленість в історію рідного народу, відчув прони-кливу сугестивність цього письма. Адже оте шевченківське «ти смієшся, а я плачу...» можна розуміти не тільки, як розмежування гоголівської дошкульної сатири і власних гірких медитацій, а й як свідчення художньо-емоційної сили «сміху крізь сльози».

У листі до В. Рєпніної Т. Шевченко писав: «Перед Гоголем должно благоговеть как перед человеком, одаренным самым глу-

285


боким умом и самою нежною любовью к людям!» Хоч за життя Шевченку та Гоголю так і не довелося зустрітися, але доля їх поєднала на шляхах вічності – на сторінках світової літератури. Гоголь опинився в Римі, Шевченко – у казематах III відділення, а потім був засланий в закаспійську пустелю рядовим солдатом. Але й там у скрутну хвилину свого життя Т. Шевченко, роздуму-ючи, записує: «О Гоголь! Наш незрівнянний Гоголь!» – та вважає його не «москалем», а «братом».

О. Стромецький у завершальному розділі своєї праці ста-вить Гоголя поруч із Шевченком і Котляревським в ряд поетів, що «зробили велику прислугу Україні», долучаючи його, таким чином, до духовних пророків нашої нації. Адже «всі знали, зна-ють і будуть знати, Микола Гоголь був українцем, але завдяки його творчості він перевищив границі національного кобзаря і став гідним горожанином літературного світу, а народ, що його виплекав, став членом цього світу».

А як же російська література, яку письменник збагатив сво-їми кращими сторінками (у тому числі й твори українського циклу) і якій він завдячує злетом до вершин світової слави? Без-перечно, не можна забрати Гоголя з російської літератури, та й ніхто собі такої мети не ставить. Але коли ми достеменно визна-ємо, що Богові належить Боже, а кесарю – відповідно кесареве, то ця ж афористична істина вимагає: повернімо Гоголю Гоголеве – його безсумнівну українську духовно-етичну сутність, відда-ючи належне тій природженій, органічній, закладеній благодат-ної пори дитинства і юності «мові душі», котрою він осмислював провідні мотиви своєї творчості, забарвлював свій стиль, прони-зував свій безсмертний «сміх крізь сльози».

Микола Гоголь – явище унікальне для всього світу, а джерела його слід шукати передусім у синтезі двох культур і двох мовних стихій, що живили його творчість. Усім відомий вислів Гоголя про поєднання в його душі українського і російського коріння. У листі до Олександри Смирнової від 24 грудня 1844 року із Франк-фурта письменник зізнався: «Сам не знаю, яка в мене душа, хох-лацька чи російська...» Взаємодоповнення цих начал виявилися плідним не тільки для становлення й розвитку Миколи Васильо-вича Гоголя як митця, а й для розвитку двох могутніх культур.

У квітні 1976 року у Венеції відбувся міжнародний симпо-зіум, присвячений М.В. Гоголю, який висвітлював тему: «Гоголь і європейська культура». На цьому форумі його проголосили не тільки слов’янським генієм, а і письменником усіх народів на нашій планеті.

286

МІЙ ГОГОЛЬ

ЗМІСТ

Номінація «ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ»

ДИПЛОМАНТИ 1 ступеняБУРДА МАРІЯ

У безмежжі Гоголівських світанків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9ГАФІНЧУК СЕРГІЙ

Патріотичний подвиг Миколи Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18ГОРБОВИЙ РОМАН

Відверта розмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22ГУРІНА ІННА

Геній… народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29ЗАХАРЧУК МАРТА

Микола Гоголь і українська духовна культура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35ІВАННІКОВА КАТЕРИНА

Володар зірок (цикл віршів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46ПЕТРУШЕВСЬКИЙ ЮРІЙ

Лист Гоголю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52САВІНОВА ІРАДА

Гоголь і Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55СЛОБОДЯН ОКСАНА

Візії за Гоголем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

ДИПЛОМАНТИ 2 ступеня

ГОПКО ВІКТОР Аскетизм життя М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

КЛИМЮК ВІТАЛІЙ Про найважливіше: Гоголь – митець, людина, мислитель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

КОСЮК ОКСАНА До України серце лине… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

ПОГРІБНА ОКСАНА Цикл віршів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

РУДНЄВА ОЛЕНА Зустріч з Гоголем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

ЦАПЕНКО ЮЛІЯ Нерозгадана таємниця снів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

ЯНУШ ЗОРЯНА Проблема влади грошей у повісті М.В. Гоголя «Портрет» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .102

ДИПЛОМАНТИ 3 ступеня

ВОРОБЙОВА АННА Душа летить із вирію за Гоголем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108

ГРІДЯКІНА АНЖЕЛІКА Непройденими стежками героїв М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .122

ГУЛЮК ЛІЛІЯ Гоголь і Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .126

КИРИЛОВА ОКСАНА Два вірші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .131

КОРЕНБЛАТ КАТЕРИНА Мій Гоголь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .133

КРАВЧЕНКО ТЕТЯНА Загадки «Ревізора» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .137

КРИВОНОС СЕРГІЙ Я читаю Гоголя… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141

МІЩЕНКО КАТЕРИНА Наодинці з письменником (цикл віршів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146

ДО ЧИТАЧА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

287

МІЙ ГОГОЛЬ

МУЗИКАНТОВА АНАСТАСІЯ Багатогранність таланту Миколи Васильовича Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .150

МУТОВЧИЙСЬКА МАРІЯ Вінок Гоголю (цикл віршів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .155

НАГІРНЯК ЛЮДМИЛА Мій Гоголь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .159

ПАЛІЄНКО ЛІНА Гоголь і Україна. Українські мотиви творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .165

ХРЯПКО АНТОН Дорогою додому... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .171

ШЕВЧУК ІРИНА Життєва драма М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .179

Номінація «ДОСЛІДЖЕННЯ» Тези робіт

АДАМОВИЧ АЛЛА Національно-художні особливості порівнянь у повістях М.В. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .184

БАБАК ВЛАДИСЛАВ Бінарність творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .186

ВИШНИЦЬКА АЛЬОНА Річ профанна і сакральна в культурному контексті (на матеріалі повісті М.В. Гоголя «Шинель») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .189

ГЕРАСИМЧУК МАР’ЯНА Реальна основа фольклорного романтизму в збірці М.В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .191

ГОЛЕЦЬ МАРИНА Формування особистості М.В. Гоголя – всесвітнього генія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .193

ГОЛОВНЯ МАРИНА Український дух Миколи Васильовича Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .196

ДАВИДОВА АЛІНА Слава не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому покаже . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .199

ДРАНКІНА АЛІНА Прояви української ментальності у творчості М.В. Гоголя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .201

ДУДАР ВІКТОР Творча «кухня» Гоголя – мораліста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .204

ДУШКЕВИЧ КАТЕРИНА Злочин і кара в літературній рецепції М.В. Гоголя (за повістю «Тарас Бульба») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .207

ЖУКОВА ОЛЕНА Наш Гоголь. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .209

ЗІНЧЕНКО КАТЕРИНА Український національний колорит у ранній творчості Миколи Гоголя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .213

КОВАЛЬЧУК АЛІНА Художня інтерпретація української міфології в творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .217

КОШЕЛЬ АННА Дороги Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221

КРАВЧЕНКО ЮЛІЯ Український фольклор повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Тарас Бульба» М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .224

ЛЕВАШОВА НАТАЛІЯ Полемічні аспекти з родоводу й прізвища М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .227

ЛЕВЕНЕЦЬ ОЛЕНАТаємниця імені твого («Назовництво» та його роль у творах М.В. Гоголя) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .230

288

МІЙ ГОГОЛЬ

ЛУЖНА ТЕТЯНА, СВИРИД ІРИНА В ньому шукає опертя прийдешність (Феномен Гоголя в контексті розвитку української літературно-мистецької творчості минулого й сьогодення) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .234

МАЗУР ІВАННА М.В. Гоголь і українська література ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .237

МОГИЛА КАРІНА Містицизм у житті та творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .240

МУЛЯРЧУК НАТАЛІЯ Він любив усіх, навіть Плюшкіна...Філософія життя та творчості М.В. Гоголя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .243

НАДОПТА ТЕТЯНА Зло на перехрестях людської душі. Гоголівське бачення проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .246

НОВОКШАНОВА ОЛЕНА Світ козацтва в прозі М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .247

ОНУФРАК ОЛЕНА Портрети М.В. Гоголя художників ХІХ–ХХ століть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .250

ПАХОМОВА ТЕТЯНА Філософсько-антропологічні інтенції творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . .252

ПОЛІЩУК ТЕТЯНА Українські і закордонні міста в житті і творчості М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . .254

ПОНОМАРЕНКО АННА Компаративний аналіз творів М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .256

РОДИНА МАРИНА Роль і місце кольору в збірці М.В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .257

САВЧУК ТЕТЯНА Історична та фольклорна основи повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .261

СІРИЙ-КОЗАК ГАННА «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя: демонологія в регіональному аспекті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .265

СОБЧУК МАРІЯ Образ Рудого Панька у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» М.В. Гоголя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .266

СТРЕЛЯЄВА ЯНА Концепція людини у творчості М. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .268

СТРІЛЬЧИК БОГДАН Витоки скупості як патологічної пристрасті до накопичення у відомих персонажів із світової та української літератури (Гоголь, Бальзак, Карпенко-Карий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .270

ФАХРУТДІНОВА РЕНАТА Гоголь і Шевченко: специфіка «діалогу» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .272

ЧКАЛОВА МАРІЯ Спільні теми та фольклорні джерела у творчості М.В. Гоголя та Г.Ф. Квітки-Основ’яненка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .274

ЧУМАК ВАЛЕРІЯ Міфологія, фольклор та етнографія як основа ранніх творів М.В. Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .276

ШВЕЦЬ МАР’ЯНА Християнська та демонічна лексика у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя (у світлі етнічної сакральності письменника) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .277

ЮЩЕНКО ІРИНА Демонологія у творчості Миколи Васильовича Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .281

ЯНЧ МАРІЯ Кому належить геній Гоголя? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .282

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИman.gov.ua/files/49/gogol[1].pdf6 МІЙ...

Documents