Міністерство внутрішніх справ...

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО–НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

НАВЧАЛЬНО–МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

для студентів 2–КПВ курсу з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня "Бакалавр"

за напрямом підготовки "Психологія" (термін навчання – 4 роки, на основі базової вищої освіти непсихологічного

спрямування, на умовах договору з фізичними та юридичними особами)

Київ – 2014

2

ББК Х Н156

Матеріали підготували:

Основи біології та генетики людини – доцент Лук'яненко І.А. Безпека життєдіяльності – ст. викладач Коломієць О.В. Анатомія та еволюція нервової системи людини

– доцент Лук'яненко І.А.

Психофізіологія – доцент Лук'яненко І.А. Вступ до спеціальності – профессор Романенко О.В. Загальна психологія – професор Хохліна О.П. Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

– старший викладач Драмарецька Л.Б.

Зоопсихологія та порівняльна психологія – доцент Лук'яненко І.А. Основи менеджменту – доцент Овчаренко Л.В. Практикум з загальної психології – завідувач кафедри Кущенко І.В. Вікова психологія – професор Бойко–Бузиль Ю.Ю. Психологія залежних станів – професор Александров Д.О. Психологія суїцидальної поведінки – професор Бойко–Бузиль Ю.Ю. Психологія реклами – професор Іванова О.В.

За редакцією кандидата юридичних наук, доцента Опалинського Ю.В.

Н156

Навчально–методичні матеріали для студентів 2–КПВ курсу з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня "Бакалавр" за напрямом підготовки "Психологія" / [уклад.: І.А. Лук'яненко, О.В. Коломієць, О.П. Хохліна та ін.]; за ред. Ю.В. Опалинського. – К.: НАВС, 2014. – 153 с.

ББК Х

© Національна академія

внутрішніх справ, 2014

3

ВИТЯГ з навчального плану 2–КПВ курсу

з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня "Бакалавр" за напрямом підготовки "Психологія"

навчально–наукового інституту заочного навчання НАВС (термін навчання – 4 роки, на основі базової вищої освіти непсихологічного

спрямування, на умовах договору з фізичними та юридичними особами)

№

з/п Назва дисципліни

Передбачено годин на:

Письмові роботи

Форма контролю

Лек

ції

Сем

інар

и

Прак

тичні

зан

яття

1. Основи біології та генетики людини 4 4 2 залік

2. Безпека життєдільності 6 6 – залік

3. Анатомія та еволюці нервової системи людини

6 4 4 екзамен

4. Психофізіологія 6 4 4 екзамен

5. Вступ до спеціальності 6 6 – залік

6. Загальна психологія 30 28 – курсова залік,

екзамен

7. Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

– – 22 залік

8. Зоопсихологія та порівняльна психологія

6 4 2 залік

9. Основи менедженту 6 6 – залік

10. Практикум з загальної психології – – 22 залік

11. Вікова психологія 8 8 – екзамен

12. Психологія залежних станів 6 6 – залік

13. Психологія суїцидальної поведінки 6 6 – залік

14. Психологія реклами 4 4 2 залік

4

ОСНОВИ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ ЛЮДИНИ

Дисципліна "Основи біології та генетики людини" є фундаментальною у

системі підготовки майбутніх психологів. Біологія – це комплекс наук, які відрізняються за предметом вивчення і вивчають життя як особливу форму

руху матерії, закони її існування і розвитку. Об 'єктом вивчення біології є живі організми, їх будова, функції, природні угрупування. Курс "Основи біології та генетики людини" об'єднує декілька окремих біологічних наук, предмет вивчення яких відрізняється. Так, дисципліна "Основи біології та генетики людини" вивчає основні закономірності існування живих організмів, будову і функції клітини, основи генетики та специфіку індивідуального розвитку, закономірності розвитку життя на Землі, походження людини, основи екології. Дисципліна закладає основи для вивчення студентами–психологами

антропології, зоопсихології, психофізіології, вікової психології та інших психологічних дисциплін, а також сприяє формуванню певних знань, умінь та навичок інтелектуальної та практичної (дослідницької) діяльності.

Метою навчальної дисципліни є формування у студентів системи знань про біологічну природу людини, природне походження її психологічних особливостей, розуміння біогенетичної детермінованості індивідуальних психофізіологічних якостей людини, її поведінки та системи зв 'язків між людьми.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні: знати: – будову і функції клітини, основні положення клітинної теорії; – закономірності спадковості та мінливості; – основні положення синтетичної теорії еволюції; – системи органів організму людини та нейроендокринні механізми їх

регуляції; уміти:

– порівнювати, аналізувати, встановлювати причинно–наслідкові зв'язки між окремими біологічними явищами, формулювати висновки;

– розраховувати середню величину мінливості варіаційного ряду ознак; – вирішувати задачі, опираючись на основні закономірності спадковості.

5

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви тем

Кількість годин

Лекції Семі-

нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Загальна біологія та її зв'язок з іншими науками

1 – –

Тема 2. Фундаментальні властивості живого 1 – –

Тема 3. Біологія клітини 1 – –

Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості

1 – 2

Тема 5. Загальний огляд систем організму людини

– 2 –

Тема 6. Нервова система та залози внутрішньої секреції

– 2 –

Всього годин: 4 4 2

Форма підсумкового контролю – залік.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Геном – це сукупність генів, що знаходяться в гаплоїдному наборі

хромосом. Генотип – це сукупність спадкових факторів організму – генів, хромосом,

пластид, мітохондрій. Гомеостаз – це постійність складу внутрішнього середовища організму.

До внутрішнього середовища людини належить кров, лімфа, міжклітинна рідина.

Еволюція – це процес історичного прогресивного розвитку органічного

світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно мінливих умов існування.

Екологія – біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біоценозів і біосфери.

Експресивність – це ступінь прояву ознаки в різних умовах середовища. Під експресивністю розуміють вираженість фенотипового прояву гена.

Загальна біологія – комплексна наука, що вивчає основні та спільні для

всіх живих організмів закономірності живої природи: полярність, симетрію, зональність, адаптивність, циклічність, детермінізм, спадковість та мінливість.

Конституція – достатньо стабільна комплексна біологічна характеристика людини, варіант адаптивної норми, що відображає реактивність та резистентність організму до факторів середовища.

6

Мінливість – це здатність організмів змінювати свій фенотип і генотип в конкретних умовах зовнішнього середовища.

Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність

біосфери стає головним визначальним фактором її функціонування. Норма реакції – це діапазон мінливості, в межах якого один і той самий

генотип здатний давати різні фенотипи в залежності від умов середовища. Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в

основі якого лежить реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування в певних умовах зовнішнього середовища; він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пенетрантність – це процентне співвідношення особин, у яких даний ген

проявляється у фенотипі, до загальної кількості особин, у яких ген міг би проявитися.

Природний добір – це процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища, й загибелі менш пристосованих. Він є наслідком боротьби за існування, основним фактором еволюції.

Рівні організації живої матерії – молекулярний, клітинний, організменний, популяційно–видовий, біогеоценотичний, біосферний.

Синтетична теорія еволюції – результат розвитку дарвінізму, генетики,

екології та інших біологічних наук. Спадковість – це властивість організмів повторювати в ряді поколінь

подібні ознаки будови та функцій та забезпечувати специфічний індивідуальний розвиток в певних умовах середовища.

Фенотип – це сукупність всіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу з зовнішнім середовищем.

Філогенез – історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу чи окремих систематичних груп.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Підручники 1. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Екологія: Підручник. – К.: Кондор, 2009. –

524 с. 2. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник. – К.:

Видавничий центр "Академія", 2005. – 287 с. 3. Нечос А.Н., Багрова Л.О., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник

для студ. екол. спец. вищ. навч. закл. – Х., 2007. – 336 с. 4. Пішак В.П., Бажора Ю.І., Брагін Ш.Б., Воронець З.Ж., Дубінін С.І.

Медична біологія: Підручник для студ. мед. вищ. навч. закл. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 656 с.

5. Сабадишин Р.О., Бухальська С.Є. Медична біологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 367 с.

7

6. Шелест З.М., Войціцький В.М., Гайченко В.А., Байрак О.М. Біологія: Підручник. – К.: Кондор, 2007. – 760 с.

Навчальні посібники

7. Безусько А.Г. Біологія: Посіб. для абітурієнтів до вищ. навч. закл. – К.: Видавничий дім "Києво–Могилянська академія", 2006. – 110 с.

8. Біологія: Навч. посіб. / А.О. Слюсарєв, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін. / За ред. В.О.Мотузного. – К.: Вища школа, 2007. – 622 с.

9. Бугай О.В., Харченко Л.П., Без'язична О.В., Бойчук Ю.Д., Іллічева Л.С. Біологія: Посіб. для абітурієнтів до вищ. навч. закл. – Х.: Прапор, 2004. – 510 с.

10. Гончаренко М.С., Бойчук Ю.Д. Екологія людини: Навч. посіб. для студ.

вищ. навч. закл. / За ред. Н.В. Кочубей. – Суми: Університетська книга, 2008. – 390 с.

11. Грищик В. (мол.), Канарський Ю., Бедрій Я. Екологія довкілля. Охорона природи: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2009. – 292 с.

12. Кравченко В.М., Садовниченко Ю.О., Тимчук Н.Ф., Філіпцова О.В., Павиченко О.В. Біологія з основами генетики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Х.: Вид-во НФаУ "Золоті сторінки", 2006. – 192 с.

13. Мотузний В.О. Біологія людини: Навч. посіб. – К.: НАУ, 2007.– 216 с.

14. Посібник з фізіології / За ред. проф. В.Г.Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 576 с.

15. Романенко О.В., Головченко О.В., Жгут О.А., Кравчук М.Г. Біологія: Навч. посіб. – К.: КІМ, 2008. – 176 с.

16. Семянникова Н.Л., Коцюба О.В. Основы биологии. Анатомия и физиология человека: Учеб. пособ. – Х.: НТУ "“ХПИ", 2006. – 207 с.

17. Сигида В.П., Заплічко Ф.О., Миколайко В.П. Загальна біологія. Структурований конспект: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Умань,

2008. – 358с.

Практикуми. Збірники задач 18. Барна І.В. Загальна біологія. Збірник задач: Навч. посіб. – Т.: Підручники і

посібники, 2006. – 736 с. 19. Кучеренко М.Є., Балан П.Г., Вервес Ю.Г., Войціцький В.М.,

Матишевська О.П. Біологія: Довідник для абітурієнтів. – К.: Генеза, 2003. – 496 с.

Наукові статті 20. Вильянур Рамачандран. Мозг рассказывает. – М.: Карьера Пресс, 2012. –

392 с. 21. Кейт Т.Станович. Рациональное мышление. – М.: Карьера Пресс, 2014. –

352 с.

8

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Загальна біологія та її зв'язок з іншими науками Лекція – 1 година

1. Предмет і методи біологічних досліджень. 2. Біосоціальна природа людини. 3. Місце і завдання біології у системі підготовки психолога. 4. Зв'язок біології з іншими науками.

Тема 2. Фундаментальні властивості живого Лекція – 1 година

1. Субстрат життя. 2. Фундаментальні властивості живого. Рівні організації живого. 3. Співвідношення фізико–хімічних, біологічних і соціальних явищ.

Тема 3. Біологія клітини Лекція – 1 година

1. Клітина як елементарна генетична і структурно–функціональна біологічна одиниця.

2. Перші спостереження і дослідження клітини. 3. Створення клітинної теорії та сучасний стан клітинної теорії. 4. Неклітинні та клітинні форми життя. 5. Структура і функції компонентів клітини.

Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості Лекція – 1 година

1. Генотип і фенотип.

2. Статистичний характер законів генетики. 3. Схрещування: моногібридне, аналізуюче, дигібридне і полігібридне. 4. Хромосомна теорія спадковості, цитоплазматична спадковість. 5. Модифікаційна мінливість. Генотипова мінливість, її види. 6. Значення генетики для психології.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості

Практичне заняття – 2 години

Завдання Вирішити задачі і зробити висновки:

1. Стандартні норки мають коричневе хутро, а алеутські – блакитно–сіре. Обидві породи гомозиготні, причому коричневе забарвлення домінує.

Яке потомство утвориться від схрещування цих порід в першому

поколінні?

9

Що станеться при схрещуванні між собою таких гібридів?

Який результат буде при схрещуванні алеутської норки з гібридами

першого покоління? Яку назву має такий вид схрещування? 2. У томатів ген червоного кольору плодів домінує над геном жовтого

кольору.

Якого кольору плоди будуть у рослин, отриманих від схрещування

гомозиготних томатів з червоними і жовтими плодами?

Які плоди будуть в потомстві другого покоління?

Назвіть всі форми, які можуть утворитись при схрещуванні одного з

червоноплідних представників потомства другого покоління з гібридом першого покоління.

1. Ген чорного забарвлення рогатої худоби домінує над геном червоного забарвлення.

Яке потомство утвориться в першому поколінні при схрещуванні

чистопородного чорного бика з червоними коровами?

Яким буде потомство другого покоління від схрещування між собою

гібридів першого покоління?

Яке потомство утвориться при схрещуванні червоного бика з

гібридними коровами першого покоління?

Література 4–9, 12–14, 16–18

Тема 5. Загальний огляд систем організму людини

Семінар – 2 години 1. Склад та функції плазми та формених елементів крові. 2. Будова великого та малого кола кровообігу, їх значення. 3. Структура системи травлення. 4. Поживні речовини та продукти харчування.

Теми реферативних повідомлень 1. Осмотичний тиск крові як параметр гомеостазу людини. 2. Основні системи груп крові людини, їх біологічне значення.

Література 4–9, 13–16, 18

Тема 6. Нервова система та залози внутрішньої секреції Семінар – 2 години

1. Роль гуморальної регуляції в організмі. 2. Гормони: гіпофізу, щитоподібної залози, підшлункової залози,

надниркових залоз; їх значення для організму.

Теми реферативних повідомлень 1. Роль гіпофіза в регуляції процесу росту організму. 2. Роль гіпофізу в адаптації організму до дії стресових факторів. 3. Гормони щитоподібної залози та їх значення для поведінки людини.

10

Література 4–9, 13–16, 18

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Предмет і методи біологічних досліджень. 2. Біосоціальна природа людини. 3. Субстрат життя. 4. Фундаментальні властивості живого. 5. Гомеостаз як фундаментальна властивість живого. 6. Дискретність і цілісність живого.

7. Рівні організації живого. 8. Клітина як елементарна структурно–функціональна біологічна одиниця. 9. Сучасний стан клітинної теорії, її положення. 10. Неклітинні форми життя. 11. Прокаріоти та еукаріоти. 12. Цитоплазма, її структурні компоненти. 13. Органели рослинних і тваринних клітин. 14. Будова і функції ядра клітини.

15. Каріотип людини. 16. Будова ДНК, її роль в організмі. 17. Будова та види РНК, її роль в організмі. 18. Центральна догма молекулярної біології. 19. Біосинтез білка, етапи та місце синтезу. 20. Структура гена. 21. Життєвий цикл клітини. Мітоз, його значення. 22. Безстатеве та статеве розмноження, його види.

23. Будова статевих клітин (гамет). 24. Мейоз, його значення. 25. Типи онтогенезу, його періодизація. Критичні періоди ембріонального

розвитку. 26. Гомозиготи та гетерозиготи. 27. Генотип і фенотип. 28. Моногібридне схрещування. Перший закон Г.Менделя. 29. Дигібридне і полігібридне схрещування, третій закон Г.Менделя. 30. Хромосомна теорія спадковості. Генетика статі.

31. Типи взаємодії генів. 32. Цитоплазматична спадковість. 33. Модифікаційна мінливість, її статистичні закономірності. 34. Генотипова мінливість, її види. 35. Залежність мутаційного процесу від умов середовища. 36. Закон М.І. Вавилова гомологічних рядів спадкової мінливості. 37. Значення генетики для психології.

11

38. Праці Ч. Дарвіна та основні положення його вчення. 39. Синтетична теорія еволюції. 40. Вид, його критерії та структура.

41. Популяція, її визначення та структура. 42. Мікроеволюція. 43. Природний добір, його форми. 44. Штучний добір, його форми. 45. Боротьба за існування, її форми. 46. Видоутворення. Дивергенція. 47. Макроеволюція. 48. Головні напрями еволюції: біологічний прогрес і біологічний регрес.

49. Шляхи реалізації еволюції: ароморфоз, ідіоадаптація, загальна дегенерація.

50. Теорії походження життя на Землі. 51. Основні положення теорії Опаріна–Холдейна походження життя. 52. Походження людини. 53. Екологічні фактори: абіотичні, біотичні та антропічні. 54. Екосистеми: біоценоз і біогеоценоз. 55. Ланцюги живлення.

56. Саморегуляція в біоценозі. 57. Біосфера. 58. Колообіг речовин і перетворення енергії в біосфері. 59. Взаємозв'язок природи і суспільства. 60. Проблема охорони природного середовища і екологічного виховання.

12

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЛЬНОСТІ

Навчальна дисципліна "Безпека життєдіяльності" є нормативною

дисципліною, що включається в навчальні плани як дисципліна обов'язкового вибору. Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни "Безпека

життєдіяльності" визначений згідно державних вимог (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року № 969/922/216 "Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах України").

Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентами компетенційних знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю

з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації, формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку, здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також досягнень науково–технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями,

вміннями та навичками вирішення професійних завдань з обов'язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об'єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково–обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Засвоївши дисципліну "Безпека життєдіяльності" студенти повинні

володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов'язаних із гарантуванням збереження життя та здоров'я в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повиненні:

знати:

сучасні проблеми і головні завдання безпеки життєдіяльності;

основні нормативно–правові акти в області забезпечення безпеки;

організаційно–правові заходи забезпечення безпечної життєдіяльності;

механізми впливу небезпек на людину, характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки

механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії вражаючих факторів;

13

методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та

населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

методи та інструментарій моніторингу надзвичайних ситуацій (далі

НС), побудову моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально–економічних наслідків;

уміти:

визначати коло своїх обов'язків з питань виконання завдань

професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації;

оцінювати середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки

колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров 'я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних

ситуацій;

приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень;

визначати коло своїх обов'язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з цивільного захисту (далі ЦЗ);

надавати допомогу та консультації працівникам та населенню з

практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Категорійно–понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи

2 2 –

Тема 2. Правове забезпечення та організаційно–функціональна структура безпеки життєдіяльності

– – –

Тема 3. Природні, техногенні та соціально–

політичні загрози, характер їх проявів 2 2 –

Тема 4. Основи цивільного захисту населення 1 1 –

Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

1 1 –

Тема 6. Протипожежний захист, методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж на об'єктах господарювання

– – –

Тема 7. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах

– – –

14

радіоактивного, хімічного і біологічного зараження

Всього годин: 6 6 –



Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила

ураження, травмування населення або створює на окремій території чи

території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Аварійно–рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист населення, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників,

що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників.

Безпека – збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, при якому з певною вірогідністю виключена можливість нанесення шкоди її здоров'ю.

Евакуація – організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо

виникає загроза їх пошкодження або знищення. Захисні споруди цивільного захисту – інженерні споруди, призначені

для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Надзвичайна ситуація – обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням

нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Небезпека – сукупність факторів, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події і певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити)

негативний вплив на реципієнтів.

15

Небезпечний чинник – складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною,

хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Об'єкт підвищеної небезпеки – об'єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Пожежа – неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища.

Ризик – кількісна оцінка небезпеки, тобто, відношення тих чи інших небажаних наслідків за одиницю часу до можливої кількості подій.

Сили цивільного захисту – аварійно–рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно–рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Стихійне лихо – природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну

життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків. Техногенна безпека – відсутність ризику виникнення аварій та/або

катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ 1. Кодекс цивільного захисту України: Прийнятий Верховною радою

України 02.10.2012. 2. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих

випромінювань" від 14.01.1998. 3. Закон України "Про охорону здоров'я". – К., 1992. 4. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного

благополуччя населення" // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.

5. Закон України "Про захист людини від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645–III.

6. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001. № 2245–III.

7. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

8. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 14.06.2000. № 107.

16

9. Закон України "Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки" // Відомості Верховної Ради. – 2014. –

№ 10. – Ст. 112. 10. ДСТУ 3891–99 "Безпека у надзвичайних ситуаціях". – К.: Держ. стандарт,

1999. 11. Указ Президента України "Про деякі питання Державної служби України з

надзвичайних ситуацій" від 16.01.2013 № 20/2013. 12. Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України/Міністерства

соціальної політики України/Міністерства охорони здоров'я України/ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.07.2012

№ 1061/468/587/865 "Про затвердження Порядку спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей".

13. Наказ Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 15.05.2013 № 226 "Про забезпечення готовності та організацію роботи Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації".

14. Наказ Державної служби з надзвичайних ситуацій України /Держтехногенбезпеки України від 21.02.2013 № 32/63 "Про організацію

державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки".

15. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / Л.Е. Піскунова , В.А. Прилипко, Т.О. Зубок // Серія: Альма–матер. – 2012. – 224 с.

16. Бикова О.В., Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посіб. – К., 2013. – 223 с.

17. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного

захисту: Навч. посіб. – Львів, 2010. – 384 с. 18. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності:

Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. осв. Укр. I–IV рівн. акредит. / За ред. Є.П. Желібо, В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В.; К.: "Каравела"; Львів: Новий Світ, 2011. – 344 с.

19. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: Навч. посіб. – Вид. 7–е, перероб. і доп. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

20. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навч. посіб. – Ч. 3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2013. – 155 с.

21. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. посіб. / За наук. ред. О.І. Запорожця. – К.: АМУ, 2008, – 250с.

22. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підруч. – К: Знання–Прес, 2007.– 487 с.

23. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посіб. / За ред. проф. М.О. Біляковича. – К.: Арістей, 2007. – 386 с.

http://mybook.in.ua/?mode=book&author_id=13246



17

24. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: Навч. посіб. // Головне управління МНС України в Луганській обл. – Луганськ, 2010. – 134 с.

Інформаційні ресурси 25. Державна служба з надзвичайних ситуацій України: http://www.mns.

gov.ua/. 26. Рада національної безпеки і оборони України: http://www.rainbow.gov.ua/. 27. Новини про поточні події у світі, в т. ч. про надзвичайні ситуації: http:

//www.100top.ru/news/ (російською мовою). 28. Сайт, присвячений землетрусам та сейсмічному районуванню території:

http://www.scgis.ru/russian/.

29. Сайт, присвячений надзвичайним ситуаціям природного характеру: http://chronicl.chat.ru/.

30. Український інститут досліджень навколишнього середовища i ресурсів при Раді національної безпеки i оборони України: http://www. erriu.ukrtel.net/index.htm.


Тема 1. Категорійно–понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,

її методологічні основи Лекція – 2 години

1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності. 2. Теорії, які складають основу безпеки життєдіяльності. 3. Основні поняття безпеки життєдіяльності. 4. Характеристика масштабів та рівнів ризику.

Тема 3. Природні, техногенні та соціально–політичні загрози,

характер їх проявів Лекція – 2 години

1. Класифікація природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини.

2. Надзвичайні ситуації, їх види та рівні. 3. Техногенні небезпеки, їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом

впливу. 4. Соціальні небезпеки: види та характеристика.

Тема 4. Основи цивільного захисту населення Лекція – 1 година

1. Цивільний захист: сутність, принципи, нормативна база, історія створення.

2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування.

http://www.mns.gov.ua/

http://www.rainbow.gov.ua/

http://www.100top.ru/news/…

http://www.100top.ru/news/…

http://chronicl.chat.ru/

18

Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту

Лекція – 1 година 1. Заходи захисту населення і територій, які проводять завчасно. 2. Заходи захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайної

ситуації.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Категорійно–понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,

її методологічні основи Семінар – 2 години

1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності. 2. Загальна характеристика глобальних проблем людства на сучасному етапі

його розвитку. 3. Сутність теорії Мальтуса та закону Гомперца–Мейкема. 4. Основні поняття безпеки життєдіяльності. 5. Характеристика масштабів та рівнів ризику.

Література 1, 15, 18, 19, 25

Тема 3. Природні, техногенні та соціально-політичні загрози,

характер їх проявів Семінар – 2 години

1. Види небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини. 2. Класифікація надзвичайних ситуацій, їх рівні.

3. Стихійні лиха, їх види. Промислові аварії і катастрофи. 4. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,

здатності до горіння, впливом на організм людини. 5. Соціальні небезпеки: види та характеристика.

Література 1, 4, 6, 10, 15, 18, 19, 24, 25, 28–30

Тема 4. Основи цивільного захисту населення Семінар – 1 година

1. Цивільний захист: сутність, принципи, нормативна база, історія створення.

2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування.

3. Основні способи захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійному лиху та застосуванні засобів ураження.

Література

19

1, 10, 16, 17, 20–24

Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту Семінар – 1 година

1. Інформування, оповіщення та моніторинг як заходи захисту населення. 2. Організація та проведення евакуаційних заходів захисту населення.

Література 1, 16, 17, 20–25


1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності. 2. Теоретичні та методологічні основи безпеки життєдіяльності. 3. Головні визначення безпеки життєдіяльності, їх тлумачення. 4. Система державних органів, що здійснюють управління та нагляд за

безпекою життєдіяльності населення. 5. Засади державної політики в галузі проблем життєдіяльності людини.

6. Характеристика масштабів і рівнів ризику. 7. Ризик як кількісна оцінка рівня небезпеки. Види ризиків. 8. Безпека людини, суспільства, національна безпека: характеристика. 9. Види небезпек, їх таксономія, ідентифікація та квантифікація. 10. Ризик як кількісна оцінка небезпек. 11. Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження,

територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків. 12. Небезпечні та шкідливі фактори, породжені природними джерелами

небезпеки. 13. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин,

об'єкти економіки. 14. Види природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі

існування людини. 15. Надзвичайні ситуації природного походження, їх класифікація та

характеристики. 16. Рівні надзвичайних ситуацій, їх перелік та особливості. 17. Характеристика та види небезпечних геологічних процесів і явищ.

18. Негативний вплив на життєдіяльність людей вражаючих факторів небезпечних метеорологічних явищ.

19. Характеристика та види небезпечних гідрологічних процесів і явищ. 20. Пожежі у природних екосистемах: характеристика та види. 21. Біологічні небезпеки: характеристика та види. 22. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб. 23. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек.

20

24. Межа гострої та хронічної дії шкідливої речовини. 25. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом

впливу.

26. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. 27. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,

впливом на організм людини. 28. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). 29. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини. 30. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому середовищі. 31. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

32. Класифікація аварій за характером дії та масштабами. 33. Ознаки радіаційного ураження. 34. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм

людини. 35. Соціально–політичні небезпеки, їх види та характеристики. 36. Глобальні проблеми людства, їх характеристика, імовірні шляхи

вирішення. 37. Соціально–політичні конфлікти, спричинені використанням звичайної

зброї та засобів масового ураження. 38. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори. 39. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. 40. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров 'я людини. 41. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров 'я людини та

безпеку суспільства. 42. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на

людину.

43. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. 44. Цивільний захист: сутність, принципи. 45. Нормативно–правові засади цивільного захисту. 46. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її

структура та порядок функціонування. 47. Основні способи захисту населення при аваріях та катастрофах. 48. Класифікація пожеж. 49. Класифікація вибухо–, пожежонебезпечних зон. 50. Режими функціонування системи цивільного захисту.

51. Режим повсякденної діяльності системи цивільного захисту. 52. Режим підвищеної готовності системи цивільного захисту. 53. Режим надзвичайної ситуації у системі цивільного захисту. 54. Управління Цивільним захистом України: структура та повноваження. 55. Завдання та система Цивільного захисту України. 56. Загальні принципи превентивного та аварійного планування заходів щодо

зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайної ситуації.

21

57. Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій. 58. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації

аварійних ситуацій і аварій на потенційно небезпечних об'єктах.

59. Види потенційно небезпечних об'єктів. 60. Класифікація та сутність принципів захисту населення і територій.

22

АНАТОМІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

ЛЮДИНИ

Навчальна дисципліна "Анатомія та еволюція нервової системи людини"

вивчає будову та функції нервової системи людини, еволюційний розвиток нервової системи організмів з різним рівнем організації, індивідуальний розвиток нервової системи людини в ембріональному та постембріональному періодах, а також фізіологію вищої нервової діяльності, яка забезпечує поведінку людини та її вищі психічні функції.

Метою дисципліни "Анатомія та еволюція нервової системи людини" є:

сформувати у студентів науковий світогляд та переконання, які сприяли б системному підходу в діяльності щодо аналізу психологічних процесів, явищ

та індивідуально–психічних властивостей людини;

сформувати в них на засадах аналізу сучасних анатомічних і фізіологічних концепцій наукові знання про особливості функціонування

центральної нервової системи з метою розуміння психологічних явищ, прогнозування розвитку психологічних процесів і станів;

ознайомити студентів з механізмами функціонування центральної

нервової системи;

виробити в них практичні вміння та навички використання знань

анатомії нервової системи та фізіології ВНД в подальшій професійній діяльності психолога.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

будову центральної та периферичної нервової системи;

еволюційний розвиток нервової системи організмів різних рівнів

організації;

індивідуальний розвиток нервової системи людини;

вищі інтегративні функції центральної нервової системи та механізми вищої нервової діяльності.

уміти:

визначати і оцінювати обсяг короткочасної пам'яті;

визначати і оцінювати силу та рухомість нервових процесів;

визначати і оцінювати типи людей за допомогою тестування.

23


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку нервової системи

1 1 –

Тема 2. Будова та функції спинного мозку 1 – 1

Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи

1 – 1

Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку

1 2 –

Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку 1 1 –

Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності 1 – 2


Форма підсумкового контролю – екзамен.


Вища нервова діяльність – це діяльність вищих відділів центральної

нервової системи, яка забезпечує поведінку та вищі психічні функції. Емоції – це одна з форм відображення мозком об'єктивної дійсності, при

якій домінує суб'єктивний характер психічного процесу. Збудження – це процес різноманітних перетворень в нервовій клітині, що

супроводжується зміною мембранного потенціалу.

Збудливість – це здатність клітини до процесу збудження, що має певні періоди і супроводжується рефрактерністю.

Інтегральний нервовий центр – включає локальні нервові центри декількох рефлексів і забезпечує узгодження певного рефлексу з іншими рефлексами організму (дихання і мови: дихання і ковтання).

Локальний нервовий центр – це сукупність нейронів, без яких здійснення рефлексу є неможливим.

Нервова система – це сукупність клітин, нейронів, функцією яких є

сприйняття, аналіз і передача інформації, що забезпечує пристосування організму до умов навколишнього середовища.

Нейрон – це структурна одиниця нервової системи. Він має тіло (сому) і відростки. Чутливі відростки, що сприймають інформацію, називаються дендритами. Відростки, що проводять інформацію від тіл нейронів, називаються аксонами.

Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого лежить реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування

24

у певних умовах зовнішнього середовища. Він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пам'ять – це здатність нервової системи зберігати в закодованому

вигляді інформацію, яка за певних умов може бути розкодована і відтворена. Потенціал дії – це короткочасна високоамплітудна зміна мембранного

потенціалу під дією подразника. Потенціал спокою – це різниця потенціалів між зовнішньою і

внутрішньою поверхнями мембрани клітини, що перебуває в стані спокою. Поріг деполяризації – це різниця між значенням потенціалу спокою та

критичним рівнем деполяризації клітини. Рефлекс – це реакція організму на дію зовнішнього чи внутрішнього

подразника, яка здійснюється з обов’язковою участю центральної нервової системи.

Рефлекторна дуга – це анатомічний субстрат рефлексу, шлях, яким передається інформація під час здійснення рефлексу. Вона складається з обов'язкових 5 ланок: рецептора, аферентного провідника, рефлекторного центру, еферентного провідника та органа–ефектора.

Рефрактерність – це період втрати клітиною здатності до збудження. Розрізняють абсолютну і відносну рефрактерність.

Синапс – це місце контакту між нейронами. Центральні синапси містяться в центральній нервовій системі. Розрізняють збуджувальні та гальмівні синапси.

Сенсорні системи (аналізатори) – це сукупність нейронів і допоміжних структур, які забезпечують сприйняття інформації, її аналіз, проведення до кори великого мозку і формування певного відчуття. Первинні відчуття відповідають на запитання: яке? (солодке, солоне, гірке, кисле, тепле, холодне). Відчуття формуються у кіркових кінцях певного аналізатора

(сенсорних зонах кори). На основі первинних відчуттів формуються образи (дається відповідь на запитання: що це?) у асоціативних зонах кори великого мозку (лобна, тім’яна, скронева долі).

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно–історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Сон – це особливий, генетично запрограмований стан організму, що періодично виникає, із закономірним послідовним чергуванням певних стадій.

Функція – це прояв життєдіяльності клітини, тканини або органа, який

має пристосувальне значення.


Підручники

1. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем: Учебник для студ. высш. учеб завед., обучающ. по спец.

25

"Биология", "Психология", "Психофизиология"/ А.С. Батуев. – Изд. 3–е, испр. и доп. – СПб.: Лань, 2009. – 320 с.

2. Коляденко Г.І. Анатомія людини: Підручник. – Вид. 3–є. – К.: Либідь,

2005. – 384 с. 3. Сапин М.Р., Билич Г.Л. Анатомия человека: Учебник для студ. мед. высш.

учеб. завед.: В 3 т. – М.: ГЭОТАР–медиа, 2008. – 608 с. 4. Свиридов О.І. Анатомія людини. Підручник / За ред. І.І. Бобрика. – К.:

Вища школа, 2001. – 399 с. 5. Сили Р.Р., Стивенс Т.Д., Тейт Ф. Анатомия и физиология: Учебник. – К.:

Олимпийская литература, 2007. – 1224 с. 6. Фізіологія людини і тварин: Підручник для студ. біол. спец. вищ. навч.

закл. / Г.М. Чайченко, В.О. Цибенко, В.Д. Сокур. – К.: Вища шк, 2003. – 463 с.

7. Физиология высшей нервной деятельности с основами нейробиологии: Учебник для студ. высш. учеб. завед. / В.В. Шульговский. – М.: Издательский центр "Академия", 2003. – 464 с.

Навчальні посібники 8. Анатомия черепных и спинномозговых нервов / Под ред. М.А. Корнева,

О.С. Кульбах. – СПб.: ООО "Издательство Фолиант", 2004. – 104 с.

9. Аносов І.П., Хоматов В.Х. Анатомія людини у схемах: Навч. наочний посіб. – К.: Вища школа, 2002. – 191 с.

10. Майдіков Ю.Л., Корсун С.І. Нервова система і психічна діяльність людини: Навч. посіб. – К., Магістр– ХХІ сторіччя, 2007. – 280 с.

11. Новикова И.А., Полякова О.Н., Лебедев А.А. Практическое пособие по анатомии и физиологии центральной нервной системы. – СПб.: Речь, 2007. – 93 с.

12. Основы нейрофизиологии: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. /

В.В. Шульговский. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 277 с. 13. Посібник з фізіології / За ред. проф. В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга,

2005. – 576 с. 14. Семянникова Н.Л., Коцюба О.В. Основы биологии. Анатомия и

физиология человека: Учеб. пособ. – Х.: НТУ "ХПИ", 2006. – 207 с. 15. Физиология центральной нервной системы: Учеб. пособ. /

Т.В. Алейникова, В.Н. Думбай, Г.А. Кураев, Г.Л. Фельдман. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 384 с.

16. Физиология и анатомия сенсорных систем и высшая нервная

деятельность: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / В.М. Смирнов, С.М. Будылина. – М.: Академия, 2003. – 304 с.

17. Филимонов В.И. Физиологические основы психофизиологии. – М.: МЕДпресс–информ, 2003. – 320с.

18. Функциональная анатомия центральной нервной системы: Учеб. пособ. для мед. высш. учеб. завед. / И.В. Гайворонский, А.И. Гайворонский. – СПб.: СпецЛит, 2006. – 256 с.

26

19. Чорнокульський С.Т. Анатомія центральної нервової системи. Навч.–метод. посіб. – К.: Книга плюс, 2003. – 160 с.

20. Щербатых Ю., Туровский Я. Анатомия центральной нервной системы для

психологов: Учеб. пособ. – М., 2009. – 128 с.

Практикуми. Збірники задач 21. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум. – Ростов н/Д: Феникс,

2002.

Наукові статті 22. Вильянур Рамачандран. Мозг рассказывает. – М.: Карьера Пресс, 2012. –

392 с. 23. Кейт Т.Станович. Рациональное мышление. – М.: Карьера Пресс, 2012. –

352 с. 24. Андрух П.Г. Характеристика типів відношення до хвороби в осіб, які

залежать від психоактивних речовин // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 5. – С. 5–9.

25. Мединська Ю.Я., Гривул Р.Т. Психоаналітична інтерпретація феномену стигматизації осіб, котрі страждають на психічні розлади // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 10–16.


Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку

нервової системи Лекція – 1 година

1. Основні етапи еволюції нервової системи. 2. Індивідуальний розвиток нервової системи людини.

Тема 2. Будова та функції спинного мозку Лекція – 1 година

1. Зовнішня будова спинного мозку. 2. Будова сірої та білої речовини спинного мозку. 3. Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку. 4. Функції спинного мозку.

Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи Лекція – 1 година

1. Історія розвитку наукових уявлень про рефлекторну діяльність нервової системи.

2. Рефлекс як елементарний акт нервової діяльності. 3. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок. 4. Класифікації рефлексів.

Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку

27

Лекція – 1 година 1. Будова та функції стовбура мозку. 2. Життєво важливі центри довгастого мозку .

3. Будова та функції проміжного мозку.

Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку Лекція – 1 година

1. Будова та функції кінцевого мозку. 2. Кіркові кінці аналізаторів різних видів чутливості. 3. Центри мови. 4. Будова та функції базальних гангліїв.

Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності Лекція – 1 година

1. Біологічні основи поведінки. 2. Особливості ВНД людини.


Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку

нервової системи Семінар – 1 година

1. Будова нервової системи. 2. Будова і види нейронів. 3. Структура і функції синапсів. 4. Основні етапи еволюції нервової системи. 5. Індивідуальний розвиток нервової системи людини.

Теми реферативних повідомлень 1. Внесок робіт Івана Михайловича Сєченова в розвиток знань про

центральну нервову систему. 2. Внесок робіт Івана Петровича Павлова в розробку психофізіологічної

проблеми.

Література 2–6, 8, 9, 11, 19, 20

Тема 2. Будова та функції спинного мозку

Практичне заняття – 1 година Завдання

1. Намалювати схему поперечного перерізу сегменту спинного мозку. На схемі позначити висхідні шляхи спинного мозку. Пояснити, від яких

рецепторів вони починаються і яку інформацію проводять. 2. Намалювати схему поперечного перерізу сегменту спинного мозку. На

схемі позначити низхідні шляхи спинного мозку. Пояснити, від яких

28

структур мозку вони починаються, яку інформацію проводять, на яких структурах спинного мозку закінчуються.


2–5, 8, 9, 11, 19, 20

Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи Практичне заняття – 1 година

Завдання 1. Намалювати схему будови рефлекторної дуги і пояснити функції її ланок

(згідно схеми, викладеної у навчально–методичному посібнику Чорнокульського С.Т. Анатомія центральної нервової системи. – К.: Книга

плюс. 2003. – С. 9). 2. Дослідити у себе сухожилковий колінний рефлекс, назвати рівень його

замикання, пояснити його діагностичне значення (згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 120).

Література 2–6, 8, 9, 11, 19, 20

Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку Семінар –2 години

1. Будова та функції довгастого мозку. 2. Життєво важливі центри довгастого мозку. 3. Ретикулярна формація стовбура мозку та її функції. 4. Будова та функції моста мозку. 5. Будова та функції середнього мозку. 6. Таламус, його будова та функції.

7. Гіпоталамус, його будова та функції. 8. Гіпофіз, його будова та функції. 9. Мозочок як структура заднього мозку, його будова та функції.

Теми реферативних повідомлень 1. Будова та функції гіпофіза – основної ендокринної залози організму.

Література 2–6, 8, 9, 11, 19, 20

Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку

Семінар – 1 година

1. Особливості пошарової будови стародавньої, старої та нової кори великого мозку.

2. Поняття про сенсорні системи (аналізатори). 3. Класифікація кіркових кінців (ядер) аналізаторів. 4. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів подразнень із зовнішнього середовища. 5. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів усної та письмової мови.

29

Теми реферативних повідомлень 1. Значення зворотнього зв'язку в функціонуванні сенсорних систем. 2. Теорії та механізми сприйняття кольорів.

3. Роль правої та лівої півкуль мозку у зоровому сприйманні простору.

Література 2–12, 17, 19, 20

Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності Практичне заняття –2 години

Завдання 1. Дослідити вплив емоційного збудження на показники серцево–судинної

системи згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 449.

2. Оцінити параметри власного психофізіологічного стану за тестом САН (самопочуття, активність, настрій) (згідно методики, викладеної в підручнику Кокун О.М. Психофізіологія. – К.: ЦУЛ, 2006. – С.19).

3. Дослідити обсяг власної короткочасної зорової пам 'яті на геометричні фігури згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 450.

4. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам'яті на слова, що пов'язані та не пов’язані логічно згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 450.

5. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам'яті на цифри згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 450.

Література 13

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Основні етапи еволюційного розвитку нервової системи. 2. Морфологія нейрону, види нейронів. 3. Стадії ембріонального розвитку нервової системи в людини. 4. Будова та функції спинного мозку. 5. Висхідні шляхи спинного мозку. 6. Низхідні шляхи спинного мозку.

7. Ядра сірої речовини спинного мозку. 8. Рефлекторна діяльність як основна форма діяльності нервової системи. 9. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок. 10. Класифікації рефлексів. 11. Безумовні рефлекси та їх характеристика. 12. Умовні рефлекси та їх характеристика. 13. Будова та функції стовбура мозку.

30

14. Життєво важливі центри довгастого мозку. 15. Будова та функції четвертого шлуночку мозку. 16. Будова та функції мозочку.

17. Будова та функції середнього мозку. 18. Таламус, його будова та функції. 19. Гіпоталамус, його будова та функції. 20. Ретикулярна формація стовбура мозку та її функції. 21. Будова кори великого мозку. 22. Особливості пошарової будови нової кори великого мозку. 23. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів подразнень із зовнішнього середовища. 24. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів усної мови.

25. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів письмової мови. 26. Сенсорні системи (аналізатори), принципи будови та функції. 27. Базальні ядра, їх будова та функції. 28. Мигдалеподібне тіло, його будова та функції. 29. Нюховий мозок, його будова та функції. 30. Провідні шляхи головного та спинного мозку. 31. Черепні нерви. 32. Будова та функції автономної нервової системи.

33. Будова та функції симпатичної нервової системи. 34. Будова та функції парасимпатичної нервової системи. 35. Мембранний потенціал спокою нервових клітин, його параметри,

механізм походження, фізіологічна роль. 36. Потенціал дії нервових клітин, його методи реєстрації, фази, їх механізми

походження, фізіологічна роль ПД. 37. Зміни збудливості нервової клітини під час розвитку потенціалу дії. 38. Механізм проведення збудження по нервовим волокнам.

39. Закономірності проведення збудження по нервовим волокнам. 40. Механізм проведення збудження через нервово–м'язовий синапс. 41. Механізм передачі збудження через центральний синапс. 42. Гальмівні синапси, їх нейромедіатори. 43. Механізм розвитку постсинаптичного гальмування в ЦНС. 44. Механізм розвитку пресинаптичного гальмування в ЦНС. 45. Роль процесів гальмування в ЦНС. 46. Просторова сумація процесів збудження та гальмування в ЦНС. 47. Часова сумація процесів збудження та гальмування в ЦНС.

48. Особливості поширення збудження в ЦНС. 49. Конвергенція та дивергенція збудження в ЦНС. 50. Принцип домінанти в ЦНС (А.А.Ухтомський) 51. Принцип реципрокності в ЦНС (Ч.Шеррінгтон). 52. Роль спинного мозку в регуляції рухів. 53. Роль стовбура мозку в регуляції рухових функцій. Статичні та стато–

кінетичні рефлекси, їх значення.

31

54. Будова та функції вестибулярних рецепторів, їх роль в регуляції рухів. 55. Роль моторних зон кори головного мозку в регуляції рухів. 56. Структурно–функціональна організація сомато–сенсорної системи

шкірної та пропріоцептивної чутливості. 57. Фізіологічні основи болю. Ноцицептивна та антиноцицептивна системи. 58. Зорова сенсорна система, її будова та функції. 59. Сучасні уявлення про сприймання кольору. 60. Роль правої та лівої півкуль у зоровому сприйманні простору. 61. Слухова сенсорна система, її будова та функції. 62. Нюхова сенсорна система, її будова та функції. 63. Смакова сенсорна система, її будова та функції.

64. Вища нервова діяльність. 65. Методики та правила формування умовних рефлексів. 66. Механізм формування тимчасового зв’язку при утворенні умовних

рефлексів. 67. Мотивації, їх роль в формуванні поведінки. 68. Вроджені форми поведінки. 69. Набуті форми поведінки. 70. Орієнтовний рефлекс.

71. Гальмування умовних рефлексів, його види. 72. Види та форми пам’яті, механізми пам'яті. 73. Динамічний стереотип. 74. Емоції, їх види, прояви, функції. 75. Теорії емоцій. 76. Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, фізіологічні основи,

методи дослідження. 77. Методи визначення сили нервових процесів.

78. Методи визначення врівноваженості нервових процесів. 79. Методи визначення рухливості нервових процесів. 80. Сигнальні системи дійсності в людини. 81. Типи мислення людини в залежності від рівня функціонування

сигнальних систем. 82. Центри мови, їх локалізація та функції. 83. Функціональна асиметрія півкуль великого мозку. 84. Образне та вербальне мислення людини. 85. Вікові особливості функціонування мозку людини.

86. Сон як різновид циркадних ритмів у людини, його види та фази. 87. Механізми сну, його біологічна роль. 88. Теорії сну та сновидіння. 89. Електроенцефалографічні характеристики сну. 90. Свідомість.

32

ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ

Навчальна дисципліна "Психофізіологія" вивчає закономірності співвідношення психологічного та фізіологічного для встановлення психофізіологічних механізмів життєдіяльності, поведінки, розвитку, навчання та праці людини. Психофізіологія досліджує фізіологічні процеси в структурі активної, психічно опосередкованої взаємодії людини зі світом.

Метою дисципліни є формування у студентів:

системи знань психофізіологічних засад психічних процесів та станів;

умінь та навичок аналізу психофізіологічних явищ.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні: знати:

принципи функціонування сенсорних систем;

психофізіологічні концепції пам'яті та емоцій;

психофізіологічні механізми свідомості;

роль функціональних станів у поведінці людини;

принципи роботи системи управління рухами.

уміти:

визначати та оцінювати обсяг короткочасної пам'яті;

аналізувати емоційні та функціональні стани людини;

аналізувати психофізіологічну природу стресу, розробляти

рекомендації щодо його корекції та регулювання.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Психофізіологія як наука 1 – –

Тема 2. Психофізіологія аналізаторів 1 2 –

Тема 3. Психофізіологія рухової діяльності 1 2 –

Тема 4. Психофізіологія уваги, пам’яті, мовлення, мислення, свідомості та емоцій

1 – 2

Тема 5. Психофізіологія сну 1 – –

Тема 6. Психофізіологія станів людини та адаптації

1 – 2




33

Викликані потенціали – зміни в сумарній біоелектричній активності

мозку (біоелектричні коливання), що виникають у відповідь на різні види

зовнішнього подразнення (сенсорні стимули). Крім того, вони можуть відображувати активність, пов'язану з когнітивними процесами: прийняттям рішення, увагою, розпізнаванням сигналів.

Дістрес – cтрес, пов'язаний з вираженими негативними емоціями, який справляє шкідливий вплив на здоров'я організму.

Діяльність – свідома активність, яка виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Домінанта – тимчасово пануюча в нервовій системі група нервових

центрів, що визначає характер поточної відповідної реакції організму на зовнішні та внутрішні подразнення та цілеспрямованість його поведінки.

Друга сигнальна система – система орієнтування людини на словесні сигнали, на основі яких можливе утворення тимчасових нервових зв'язків.

Електроенцефалографія – метод реєстрації з поверхні голови та аналізу сумарної біоелектричної активності кори головного мозку.

Емоції – одна з форм відображення мозком об’єктивної дійсності, при якій домінує суб'єктивний характер психічного процесу.

Збудження – динамічний фізіологічний процес, за допомогою якого живі нервові, м'язові та залозисті клітини відповідають на зовнішні чи внутрішні подразнення.

Зворотній зв'язок – отримання центральною нервовою системою інформації про результати виконання певної діяльності.

Конвергенція – сходження безлічі аферентних імпульсів у єдиний анатомічно обмежений еферентний канал.

Латентний період – час між початком дії подразника та виникненням

відповідної реакції. Локомоції – це переміщення організму в просторі. Мислення – найбільш узагальнена й опосередкована форма психічного

відображення, що встановлює зв’язки та відносини між об’єктами, які пізнаються, та дозволяє одержувати знання про такі об’єкти, властивості та відносини реального світу, що не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому ступені пізнання.

Мовлення – історично сформована в ході діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою.

Модальність – якісна своєрідність сенсорного подразника. Мотивація – сукупність спонукальних факторів, що викликають

активність особистості та зумовлюють спрямованість її діяльності. Навчання – процес, у результаті якого організм здобуває адаптивні зміни

індивідуальної поведінки, розширення життєвого досвіду, засвоєння знань, умінь, навичок.

34

Нейродинамічні властивості людини – природні уроджені особливості нервової системи, що впливають на формування індивідуальних особливостей поведінки та деяких індивідуальних відмінностей здібностей та характеру

людини. Несвідоме – сукупність змісту психічного життя, що недоступна

безпосередньому усвідомленню. Пам'ять – це здатність нервової системи зберігати в закодованому

вигляді інформацію, яка за певних умов може бути розкодована та відтворена. Пейсмекер – збудлива клітина (нервова, м'язева), що має спонтанну

активність та генерує імпульси з певною частотою без дії зовнішніх подразників.

Пропріоцепція – власна чутливість опорно–рухового апарату організму, тобто чутливість м'язів, сухожилків та суглобів.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно–історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Сенсорні системи (аналізатори) – сукупність нейронів та допоміжних структур, які забезпечують сприйняття дії подразника, аналіз, проведення інформації до кори головного мозку та формування певного відчуття.

Синапс – місце контакту нервових клітин між собою (центральний синапс) або місце контакту нервової клітини з органом–ефектором (нервово–органний синапс), який складається з пресинаптичної мембрани, постсинаптичної мембрани та синаптичної щілини.

Сон – це особливий, генетично запрограмований стан організму, що періодично виникає, із закономірним послідовним чергуванням певних стадій.


Підручники 1. Александров Ю.И. Психофизиология: Учебник для высш. учеб. завед. –

Изд. 3–е. – Питер, 2009. – 463 с. 2. Аршава І.Ф., Черненко М.І. Психофізіологія: Підручник для студ. вищ.

навч. закл. – К.: Вища освіта, 2006. – 308 с. 3. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных

систем: Учебник для студ. высш. учеб. завед., обучающ. по спец. "Биология", "Психология", "Психофизиология". – Изд. 3–е, испр. и доп. –

СПб.: Лань, 2013. – 320 с. 4. Фізіологія людини і тварин: Підручник для студ. біол. спец. вищ. навч.

закл. / Г.М. Чайченко, В.О. Цибенко, В.Д. Сокур. – К.: Вища шк, 2003. – 463 с.

5. Физиология высшей нервной деятельности с основами нейробиологии: Учебник для высш. учеб. завед. / В.В. Шульговский. – М.: Издательский центр “Академия”, 2013. – 464 с.

35

Навчальні посібники 6. Абрамов В.А., Ряполова Т.Л., Бурцев А.К., Пырков С.Г., Выговская Е.М.,

Васильева А.Ю. Медицинская психология: Учеб. пособ. для самоподг.

студ. – Донецк: Каштан, 2008. – 290 с. 7. Бейтсон Грегори. Разум и природа. Неизбежное единство. – М.: URSS.

КомКнига, 2007. – 244 с. 8. Данилова Н.Н., Крылов А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. –

Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 480 с. 9. Кокун О.М. Психофізіологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри,

2013. – 184 с. 10. Кокун О.М. Психофізіологія: теоретичний курс та методичний

інструментарій: Навч. посіб. – К.: Університет "Україна", 2007. – 241 с. 11. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К.: КИМУ, 2002. – 210 с. 12. Майдіков Ю.Л., Корсун С.І. Нервова система і психічна діяльність

людини: Навч. посіб. – К., Магістр– ХХІ сторіччя, 2007. – 280 с. 13. Макарчук М.Ю., Куценко Т.В., Кравченко В.І., Данилов С.А.

Психофізіологія: Навч. посіб. – К.: ООО: Інтерсервіс, 2011. – 329 с. 14. Основы нейрофизиологии: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. /

В.В. Шульговский. – М.: Аспект Пресс, 2014. – С. 277.

15. Посібник з фізіології / За ред. проф. В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 576 с.

16. Філіппов М.М. Психофізіологія людини: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 136 с.

17. Физиология и анатомия сенсорных систем и высшая нервная деятельность: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / О.М. Смирнов, С.М. Будылина. – М.: Академия, 2013. – 304 с.

18. Филимонов В.И. Физиологические основы психофизиологии. – М.:

МЕДпресс–информ, 2003. – 320 с.

Практикуми. Збірники задач 19. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум. – Ростов н/Д: Феникс,

2002.

Наукові статті 19. Андрух П.Г. Характеристика типів відношення до хвороби в осіб, які

залежать від психоактивних речовин // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – № 5. – С. 5–10.

20. Кузнецов В.М. Питання вияву порушень розвитку психічних функцій у

ранньому дитинстві // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 2. – С. 39–48.

21. Кузнецов В.М. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дітей і підлітків. Проблема діагностики і терапії // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 3. – С. 2–8.


36

Тема 1. Психофізіологія як наука Лекція – 1 година

1. Предмет та завдання психофізіології. 2. Сучасні проблеми психофізіології. 3. Методи психофізіологічних досліджень. 4. Історія розвитку психофізіології. 5. Психофізіологічна концепція І.М. Сєченова. Психофізіологічна концепція

І.П. Павлова.

Тема 2. Психофізіологія аналізаторів Лекція – 1 година

1. Загальні властивості сенсорних процесів. 2. Нейрофізіологічні механізми функціонування сенсорних систем. 3. Характеристика сенсорних систем: зорової, сомато–сенсорної, смакової та

нюхової. 4. Вестибулярна система. 5. Взаємодія сенсорних систем.

Тема 3. Психофізіологія рухової діяльності Лекція – 1 година

1. Поняття рухової діяльності. 2. Класифікація рухів. 3. Організація рухової системи. 4. Поняття діяльності. Види та структура діяльності. 5. Психофізіологія професійної діяльності.

Тема 4. Психофізіологія уваги, пам’яті, мовлення, мислення,

свідомості та емоцій Лекція – 1 година

1. Психофізіологія уваги. 2. Психофізіологія пам'яті. 3. Психофізіологія мовлення. 4. Психофізіологія мислення. 5. Психофізіологія свідомості. 6. Психофізіологія емоцій.

Тема 5. Психофізіологія сну Лекція – 1 година

1. Сон та його види. 2. Теорії сну. 3. Стадії сну. Електроенцефалографічні характеристики стадій сну. 4. Сновидіння.

37

5. Значення сну та потреба в ньому.


Лекція – 1 година 1. Поняття стану людини. 2. Класифікація та характеристика станів. 3. Загальні уявлення про адаптацію. Види адаптації. 4. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності. 5. Психофізіологічний відбір.


Тема 2. Психофізіологія аналізаторів Семінар – 2 години

1. Характеристика зорової сенсорної системи та її відділів. 2. Характеристика слухової сенсорної системи та її відділів. 3. Характеристика сомато–сенсорної системи. 4. Структура та функції смакової та нюхової сенсорних систем, їх взаємодія.

Теми реферативних повідомлень

1. Теорії та механізми сприйняття кольорів. 2. Роль правої і лівої півкуль мозку у зоровому сприйнятті простору. 3. Теорія фізичного резонансу Г. Гельмгольца. 4. Теорія хвилі, що біжить Д. Бекеші.

Література 1, 2, 4, 9, 10, 12, 17, 18

Тема 3. Психофізіологія рухової діяльності Семінар – 2 години

1. Структура опорно–рухового апарату. 2. Організація рухової системи та класифікація рухів. 3. Система управління рухами за М.О. Бернштейном та О.Р. Малхазовим. 4. Види, структура, загальна характеристика та закономірності діяльності. 5. Фактори ефективності діяльності та працездатність. 6. Психофізіологія професійної діяльності.

Теми реферативних повідомлень 1. Роль мозочку в регуляції рухової діяльності.

2. Роль низхідних шляхів головного та спинного мозку в керуванні рухами. 3. Психофізіологічні зміни при виконанні діяльності.

Література 1, 2, 4, 7, 8, 9, 10, 15, 18

Тема 4. Психофізіологія уваги, пам'яті, мовлення, мислення,

свідомості та емоцій

38


Завдання 1 1. Зробити порівняльну таблицю психофізіологічних концепцій уваги.

2. Дослідити обсяг власної короткочасної зорової пам 'яті на геометричні фігури згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 450.

3. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам'яті на слова, що пов’язані та не пов’язані логічно згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 450.

4. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам'яті на цифри згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора

В.Г. Шевчука, стор. 450.

Завдання 2 1. Зробити порівняльну таблицю центрів мови за зразком:

Центр мови Локалізація Функції

2. Скласти таблицю періодизації розвитку мови в онтогенезі людини.

3. Визначити власний тип мислення (розумовий, художній або середній) за допомогою тестування згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 457.

Завдання 3 1. Визначити силу та рухливість нервових процесів за допомогою

коректурного методу згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 460.

2. Скласти порівняльну таблицю теорій свідомості за зразком:

Назва теорії Автор теорії Суть теорії

Література 1, 2, 3, 5, 8, 14, 15, 19



Завдання 1 1. Дослідити вплив емоційного збудження на показники серцево–судинної

системи згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 449.

2. Оцінити параметри власного психофізіологічного стану за тестом САН (самопочуття, активність, настрій) згідно методики, викладеної в підручнику Кокун О.М. Психофізіологія. – К.: ЦУЛ, 2006, стор.19.

Завдання 2

1. Скласти порівняльну таблицю функціонального та психофізіологічного станів організму людини.

39

2. Схематично зобразити функціональну систему поведінки П.К. Анохіна та пояснити її суть.


1, 2, 4-6, 9, 10, 14, 15, 18


1. Предмет та завдання психофізіології. 2. Психофізіологічна проблема. 3. Сучасні проблеми психофізіології. 4. Методи психофізіологічних досліджень.

5. Загальні властивості сенсорних процесів. 6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем. 7. Сенсорна система зору. 8. Сенсорна система слуху. 9. Вестибулярна система. 10. Сенсорна система шкірної чутливості. 11. Сенсорна система кістково–м'язового апарату. 12. Сенсорна система смаку.

13. Нюхова сенсорна система. 14. Психофізіологія уваги. 15. Психофізіологія пам'яті. 16. Психофізіологія мовлення. 17. Психофізіологія мислення. 18. Поняття, класифікація та функції емоцій. 19. Теорії емоцій. 20. Індикатори емоцій.

21. Психофізіологічні механізми емоцій. 22. Поняття свідомості. 23. Теорії свідомості. 24. Психофізіологічні механізми свідомості. 25. Сон та його види. 26. Теорії сну. 27. Стадії сну. 28. Сновидіння. 29. Значення сну та потреба в ньому.

30. Поняття рухової діяльності. 31. Будова опорно–рухового апарату. 32. Класифікація рухів. 33. Організація рухової системи. 34. Система управління рухами за М.О. Бернштейном. 35. Схема управління руховою діяльністю за О.Р. Малхазовим. 36. Опанування рухової діяльності.

40

37. Поняття та основні положення системного підходу. 38. Концепція системного підходу Б.Ф. Ломова. 39. Теорія функціональних систем П.К. Анохіна.

40. Людина як цілісна біопсихосоціальна система. 41. Поняття діяльності. 42. Види та структура діяльності. 43. Загальна характеристика діяльності. 44. Закономірності діяльності. 45. Фактори ефективності діяльності. 46. Працездатність та фактори, від яких вона залежить. 47. Психофізіологія професійної діяльності.

48. Поняття стану людини. 49. Психічний стан. 50. Функціональний стан. 51. Психофізіологічний стан. 52. Негативні стани. 53. Загальний адаптаційний синдром та його стадії. 54. Стомлення та перевтома. 55. Загальні уявлення про адаптацію.

56. Види адаптації. 57. Загальні закономірності адаптації. 58. "Ціна" адаптації та дезадаптації. 59. Адаптивність та адаптаційні можливості. 60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності. 61. Психофізіологічний відбір. 62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення

діяльності.

63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності. 64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності. 65. Взаємодія сенсорних систем. 66. Впізнання образів. 67. Кодування інформації в сенсорних системах. 68. Адаптація сенсорної системи. 69. Пропріоцепція. 70. Координація рухів. 71. Схема тіла та система внутрішнього уявлення.

72. Розвиток базисних емоцій в ранньому онтогенезі. 73. Роль автономної (вегетативної) нервової системи в розвитку емоцій. 74. Нейроанатомічна та функціональна організація механізмів емоцій. 75. Визначення стресу, стресорів, стресової реакції та дистресу. 76. Феномен психологічного захисту. 77. Дистрес та хвороби. 78. Свідоме керування рівнем стресу.

41

79. Історія розвитку психофізіології. 80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології. 81. Метод викликаних потенціалів.

82. Реєстрація електричної активності шкіри. 83. Реєстрація показників серцево–судинної системи як метод дослідження в

психофізіології. 84. Реєстрація реакції очей як метод дослідження в психофізіології. 85. Дослідження неродинамічних властивостей людини. 86. Самооцінка психофізіологічного стану. 87. Психофізіологічна концепція І.М. Сєченова. 88. Психофізіологічна концепція І.П. Павлова.

89. Механізм бінокулярного зору. 90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.

42

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Навчальна дисципліна "Вступ до спеціальності" базується на сучасних

досягненнях психологічної науки та практики. Зі зростанням науково–технічного і виробничого потенціалу людства, підвищенням здатності

впливати на стан навколишнього буття і на кардинальні умови свого існування дедалі важливішою в суспільстві стає професія психолога. Дисципліна знайомить студентів із роллю, місцем і особливостями цієї професії в сучасному світі, виконуючи, таким чином, пропедевтичну функцію щодо подальшого систематизованого навчання студентів за напрямом підготовки "Психологія".

У процесі вивчення дисципліни передбачається ознайомлення студентів із:

специфікою практичної психології, як професійної діяльності, та модельоване відокремлення її від психології наукової, основні проблеми та

підходи якої вони будуть ґрунтовно вивчати в рамках засвоєння фундаментальних психологічних дисциплін;

основними сферами діяльності психологів–рактиків та психологів–

дослідників. Метою дисципліни є формування уявлень про професійну діяльність

психолога, закладення фундаменту для подальшого вивчення психологічної науки як системи знань про людину та її внутрішній світ, створення у студентів мотивації до продуктивної навчальної діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності" студенти повинні:

знати

зміст понять "психологія", "наукова психологія" та "практична психологія";

основні галузі психологічних знань;

зміст фундаментальних понять психології, таких як "психіка",

"свідомість", "діяльність", "особистість";

стан розвитку актуальних проблем сучасної психологічної науки;

галузі професійної діяльності психологів;

мету та основні завдання роботи психолога, шляхи його професійного

зростання;

уміти:

застосовувати набуті знання при опануванні профільних навчальних

дисциплін;

самостійно аналізувати психологічну літературу;

визначати сутність психологічних явищ у процесі діяльності;

спрямовувати свою пізнавальну діяльність з урахуванням актуальних

проблем психологічної науки;

43

управляти професійним саморозвитком.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології 2 2 –

Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності психологів–дослідників і психологів–практиків

1 1 –

Тема 3. Нормативно–правові документи, що регулюють діяльність психолога

1 1 –

Тема 4. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти

1 1 –

Тема 5. Центри та заклади науково–дослідної, прикладної та практичної психології в Україні

– 1 –




Наукова психологія – галузь науки, що досліджує процеси виникнення,

функціонування й розвитку психіки як форми активного відображення навколишньої дійсності.

Практична психологія – галузь професійної діяльності, основним змістом якої виступає застосування психологічних механізмів впливу для корекції активності та розвитку людей в контексті їхніх життєвих обставин.

Соціально–психологічна служба – організаційна форма практичної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя.

Паспорт спеціальності – нормативний документ, що визначає об'єкт, мету та спрямованість досліджень у певній психологічній галузі.

Етичний кодекс психолога – нормативний документ, що визначає етичні

засади професійної діяльності психолога. Психіка – форма активного відображення навколишньої дійсності. Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише

людині як суспільно–історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Особистість – активний носій свідомості, який має індивідуально–типову структуру психологічних якостей, вибірково ставиться до навколишньої дійсності та виконує певні соціальні ролі.

44

Діяльність – вища, притаманна лише людині форма активності, в процесі якої досягається усвідомлена мета, що виникла в результаті певної потреби.


1. Андрущенко В. Освіта нового століття: пріоритети розвитку "Вища

освіта України". – 2011. – № 1. 2. Гальперин П.Я. Лекции по общей психологии. – М., 2002. – 96 с. 3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. – М., 2002. – 399 с. 4. Дуткевич Т.В. Практична психологія: вступ до спеціальності. – К., 2007. –

402 с.

5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1982. – 214 с. 6. Немов Р.С. Общие основы психологии. – М., 2003. – 429 с. 7. Основи практичної психології / За ред. В.Г. Панка. – К., 2006. – 317 с. 8. Соколова Е.Е. Введение в психологию. – М., 2005. – 512 с. 9. Соколова Е.Е. Тринадцать диалогов о психологии. – М., 2002. – 128 с. 10. Турбан В.В. Етико–моральні чиники професійного й особистісного

становлення психолога // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2006. – Вип. 27. – С. 237–244.

11. Большой психологический словарь / Под ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко. – СПб., 2002. – 710 с.

12. Павленко О.О. Управління пізнавальною діяльністю студентів в умовах сучасного ВНЗ // Зб. матеріалів V міжнародної науково–практичної конференції "Управління в освіті". – Львів: Вид–во Львівської Політехніки, 2011. – С. 235–236.

13. Пчелінова В.В. Багатоярусна класифікація професій і спеціальностей як основа профорієнтування. // Практична психологія та соціальна робота. –

2012. – № 1. 14. Основи соціально–психологічного тренінгу: науково–практичні

рекомендації / Л.І. Казміренко. – Івано–Франківськ: Симфонія форте, 2011. – 120 с.

15. Горбунова В.В. Психологічні особливості студентсько–викладацьких взаємин: аналіз психологічного контракту / Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 5. – С. 76–83.

16. Мороз Л.І. Професійно–психологічний тренінг: Підручник / Л.І. Мороз, С.І. Яковенко. – К: Поливода, 2011. – 211 с.

17. Калошин В.Ф. Колір та музика як засоби психічної саморегуляції // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – № 5. – С. 69–76.


Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології Лекція – 2 години

45

1. Роль і місце професії психолога в сучасному світі. 2. Психологія в системі наук: природничих, суспільних, технічних. 3. Етапи розвитку психологічної науки.

Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності психологів–

дослідників і психологів–практиків Лекція – 1 година

1. Психологія як галузь науки. 2. Практична психологія як особливий вид людської діяльності. 3. Структура наукової психології та психології практичної.

Тема 3. Нормативно–правові документи, що регулюють діяльність

психолога Лекція – 1 година

1. Види регулювання діяльності психолога. 2. Основні положення Етичного кодексу психолога. 3. Паспорт спеціальності.

Тема 4. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти

Лекція – 1 година 1. Вимоги до професійної підготовки психологів. 2. Рівні змісту освіти психолога. 3. Особистісна підготовка майбутніх психологів в умовах ВЗН.


Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології

Семінар – 2 години 1. Представлення та обговорення доповідей на тему "Чому я обрав

професію психолога". 2. Аналіз внутрішніх станів людини на основі опису фактів поведінки (на

матеріалі художньої літератури).

Теми реферативних повідомлень 1. Етапи становлення предмету психології. 2. Застосування психологічних знань представниками різних професій


1, 2, 4

Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності психологів–

дослідників і психологів–практиків Семінар – 1 година

1. Наукова психологія як галузь дослідження психіки. 2. Практична психологія як специфічний вид людської духовної практики.

46

3. Методологічні основи наукової та практичної психології. 4. Взаємозв'язок наукової та практичної психології.

Теми реферативних повідолень

1. Взаємозв'язок побутової та практичної психології.

Література 3, 7, 11

Тема 3. Центри та заклади науково–дослідної, прикладної та практичної

психології в Україні Семінар – 1 година

1. Система психології.

2. Інститути науково–дослідної психології АПН України. 3. Центри та заклади прикладної та практичної психології в Україні.

Теми реферативних повідомлень 4. Діяльність Інституту психології АПН України ім. Г.С. Костюка.


Тема 4. Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність

психолога Семінар – 1 година

1. Аналіз розділів Етичного кодексу професійної діяльності психолога. 2. Аналіз змісту паспорту спеціальності.

Теми реферативних повідомлень 3. Проблема збереження етичних норм роботи психолога.


Тема 5. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти Семінар – 1 година

1. Система підготовки фахівців з вищою психологічною освітою. 2. Професійна самосвідомість і професійна ідентифікація. 3. Механізми особистісного саморозвитку студентів–психологів.

Література 2, 4, 8, 9


1. Історичні аспекти становлення психології як науки. 2. Психологія як професійна діяльність. 3. Роль і місце професії психолога у світі сучасних професій. 4. Особливості професії психолога в сучасному світі. 5. Перспективи розвитку професії психолога в Україні.

47

6. Наукова психологія як галузь дослідження психіки. 7. Практична психологія як специфічний вид духовної практики. 8. Методологічні основи наукової та практичної психології.

9. Взаємозв’язок наукової та практичної психології. 10. Система психології. 11. Структура наукової та практичної психології. 12. Галузі практичної психології. 13. Інститути науково-дослідної психології АПН України. 14. Центри та заклади прикладної та практичної психології в Україні. 15. Основні завдання роботи Національної системи соціально–психологічної

служби.

16. Основні напрями роботи Національної системи соціально–психологічної служби.

17. Основні функції Національної системи соціально–психологічної служби. 18. Напрямки спеціалізації працівників Національної системи соціально–

психологічної служби. 19. Етичний кодекс професійної діяльності психолога. 20. Паспорт спеціальності. 21. Система підготовки фахівців з вищою психологічною освітою.

22. Зміст циклу фундаментальних дисциплін підготовки психологів. 23. Зміст дисциплін професійної та практичної підготовки психологів. 24. Оволодіння вміннями та навичками практичної роботи психолога. 25. Застосування особистісного підходу в системі підготовки психологів. 26. Сучасні тенденції розвитку психологічної науки і практики. 27. Сфери виявлення психічного життя людини. 28. Особливості психології як науки. 29. Етапи розвитку психологічної науки.

30. Передумови наукового вивчення психіки. 31. Уявлення стародавніх філософів про душу. Етичні висновки. 32. Факти поведінки. 33. Діяльність та психічні процеси. 34. Процес та етапи формування особистості. 35. Співвідношення соціального та біологічного в особистості. 36. Ідентифікація та засвоєння соціальних ролей. 37. Активність особистості, рівні активності. 38. Психологи–дослідники та психологи–викладачі як спеціалісти в галузі

наукової психології. 39. Прикладні напрями психологічних досліджень. 40. Практична психологія як особливий вид професійної діяльності. 41. Відповідальність в роботі психолога. 42. Поняття компетентності психолога. 43. Захист інтересів клієнта в роботі психолога. 44. Конфіденційність в роботі психолога.

48

45. Зміст спеціальної підготовки психологів. 46. Оволодіння вміннями та навичками практичної роботи психолога. 47. Особливості професійної ідентифікації психолога.

48. Поняття професійної самосвідомості. 49. Механізми особистісного саморозвитку студентів–психологів. 50. Застосування особистісного підходу в системі підготовки психологів. 51. Сучасні тенденції розвитку психологічної науки і практики. 52. Перспективи розвитку професії психолога в Україні. 53. Зміст загальнопсихологічної теоретичної підготовки. 54. Система підготовки фахівців з вищою психологічною освітою. 55. Види регулювання професійної діяльності психолога.

56. Психологія як наука про поведінку. 57. Матеріалістичні уявлення про психіку. 58. Галузі практичної психології. 59. Сфери діяльності практичного психолога. 60. Проблема особистості як центральна у психології.

49

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальна дисципліна "Загальна психологія" вивчає психічні явища як

відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки. Зміст дисципліни

представлено інформацією щодо складових психіки (психічних процесів, особистісних властивостей) та форм активності людини (діяльності, спілкування). Значне місце у змісті дисципліни відводиться загальним проблемам психології як науки: її методам, питанням розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі. Значення дисципліни полягає в тому, що вона є фундаментальною і базовою в системі психологічних знань, якими опановує студент при його фаховій підготовці. Знання, вміння та навички, отримані в результаті її засвоєння, є основоположними для вивчення всіх інших

дисциплін що стосуються фундаментальних та прикладних галузей психології. Метою вивчення навчальної дисципліни є засвоєння студентами знань,

умінь і навичок, які є базовими для підготовки фахівців у галузі психології, що конкретизується у завданнях:

опанування студентами системою психологічних знань про загальні

закономірності, механізми виникнення та функціонування психічних явищ як теоретичної основи для підготовки психолога до роботи у різних галузях науки та практики;

набуття умінь використовувати набуті знання при вивченні інших

навчальних дисциплін, у процесі дослідницької та практичної роботи, самопізнанні та самовихованні;

засвоєння знань та набуття умінь організації конкретного

психологічного дослідження, використання методик вивчення психічних явищ.

У результаті вивчення дисципліни "Загальна психологія" студенти повинні:

знати:

предмет загальної психології та її значення для підготовки психолога,

систему психологічних знань, галузі психології, основні напрями зарубіжної психології, методи психологічного дослідження;

фізіологічну основу психічної діяльності, розвиток психіки в філогенезі

та онтогенезі;

пізнавальну та емоційно–вольову сфери психіки (відчуття, сприймання,

пам’ять, уявлення, мислення, мова та мовлення, уява, увага, воля, емоції);

особистість та структуру особистості; самосвідомість, спрямованість, характер, здібності, темперамент;

діяльність, її структуру та формування; поняття провідного виду діяльності, гру, учбову діяльність та працю як провідні види діяльності;

спілкування, співвідношення понять "діяльність", "спілкування", "поведінка";

50

конкретні методики вивчення основних сфер психіки людини,

організацію психологічного дослідження; уміти:

давати визначення психологічних понять та розкривати їх зміст;

орієнтуватися в системі психологічних знань, визначати в ній місце

окремих психічних явищ;

працювати з літературними джерелами з психології: здійснювати

інформаційний пошук, складати бібліографію, аналізувати теоретичний матеріал і здійснювати його узагальнення, формулювати висновки;

добирати адекватні методи та конкретні методики психологічного

дослідження для вивчення окремих психічних явищ, презентувати методику дослідження, організовувати та проводити емпіричне дослідження, здійснювати обробку емпіричних даних, представляти та аналізувати їх, формулювати висновки;

вербалізувати свої знання та використовувати їх на практиці.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна. Фізіологічна основа психічної

діяльності

2 2 –

Тема 2. Методи психологічного дослідження 2 – –

Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі

2 2 –

Тема 4. Відчуття та сприймання 1 – –

Тема 5. Пам'ять. Уявлення 1 – –

Тема 6. Мислення 1 – –

Тема 7. Мова та мовлення. Уява 2 – –

Тема 8. Увага. Воля 1 1 –

Тема 9. Емоційна сфера психіки 1 2 –

Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості

2 1 –

Тема 11. Структура та теорії особистості 2 2 –

Тема 12. Самосвідомість 1 2 –

Тема 13. Спрямованість особистості 1 2 –

Тема 14. Здібності 1 2 –

Тема 15. Характер 1 2 –

Тема 16. Темперамент 2 2 –

51

Тема 17. Становлення особистості 1 2 –

Тема 18. Суть діяльності. Структура діяльності. Формування діяльності

2 2 –

Тема 19. Провідний вид діяльності. Психологічна характеристика провідних видів діяльності

2 2 –

Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять "діяльність", "спілкування", "поведінка"

2 2 –


Форма підсумкового контролю – залік, захист курсової роботи, екзамен.


Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення

навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції

власної діяльності, спілкування, поведінки. Лонгітюдний метод психологічного дослідження – організаційний

метод, що передбачає вивчення певного психічного явища впродовж певного відрізку життя людини.

Метод зрізів (або порівняльний) – організаційний метод, що передбачає вивчення психічного явища на певному етапі розвитку людини. Як правило, таке вивчення здійснюється неодноразово, а його результати порівнюються.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного

дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Бесіда – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Анкетування – допоміжний метод психологічного дослідження, який

полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою–анкетою. Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Тестування – метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів–тестів. Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Філогенез (у психології) – 1) процес виникнення та історичного розвитку психіки у тваринному світі; 2) процес виникнення та еволюції психіки впродовж історії людства.

52

Онтогенез – розвиток психіки у людини впродовж індивідуального життя (від народження до смерті).

Розвиток (у психології) – закономірна зміна психіки у часі, виражена в

кількісних, якісних та структурних перетвореннях. Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх

безпосередній дії на органи чуття. Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх

властивостей при безпосередній дії на органи чуття. Пам'ять – психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні

(чи забуванні), відтворенні минулого досвіду. Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не

діють на органи чуття. Уявлення (як результат відображення) – це вторинний образ предмета чи явища, що виник на основі відчуття, сприймання та збережений у пам'яті.

Мислення – опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Мова та мовлення. Мова – система знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності. Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об'єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Емоції – психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Особистість – соціально–психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості. Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Свідомість – вища, притаманна лише людині, форма доцільного ідеального відображення дійсності, її об'єктивних сталих властивостей, що виконує регулятивну функцію щодо поведінки, діяльності, спілкування. У психічному плані свідомість виступає для людини як процес усвідомлення – розуміння та вербалізації суті усвідомлюваного.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної, більш–менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов

53

(усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: "Я–концепція", самооцінка, рівень домагань.

Спрямованість особистості – системоутворююча психічна властивість

особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через поняття: потреба, мотив, потяг, бажання, установка, життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Здібності – психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість оволодіння діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили),

обдарованість, талант, геніальність. Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується

динамікою протікання психічної діяльності. Характер – психічна властивість особистості, яку складає сукупність

відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Соціалізація – процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід

у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення "суб'єкт–об'єкт".

Спілкування – форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми.

Категорія спілкування охоплює відношення "суб'єкт–об'єкт".


Підручники, посібники 1. Абрамова Г.С. Общая психология: Учеб. пособие для вузов. – М.:

Академ.проект, 2008. – 496 с. 2. Арбузова Е.Н. Общая психология. Курс лекций. – СПб.: СПб университет

МВД России, 2014. – 456 с.

3. Бабаев Т.М., Каргина Н.В. Общая психология. – М.: РУДН, 2014. – 144 с. 4. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. /

М.Й. Варій; МОН України; Львівський держ. ун–т внутрішніх справ. – Вид. 3–є, випр. і доп. – К.: ЦУЛ, 2009. – 1008 с.

5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. – М.: ЧеРо, 2010. – 336 с.

6. Давыдов В.В. Лекции по общей психологии. – М., 2005. – 176 с.

54

7. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – Вид. 2–е. – К.: Каравела, 2012. – 464 с.

8. Загальна психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. /

[уклад.: С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, М.В. Папуча, В.О. Соловієнко]; за заг. ред.: С.Д. Максименка. – Вид. 2–е, перероб. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704 с.

9. Иванников В.А. Основы психологи: Курс лекций. – СПб: Питер, 2010. – 327 с.

10. Климов Е.А. Основы психологии. – М., 2005. – 256 с. 11. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: Схеми,

опорні конспекти, методики. – К.: Ельга, Ніка–Ценр, 2011. – 320 с.

12. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень: Наук. посіб. – К.: Кондор, 2009. – 192 с.

13. Лурия А. Лекции по общей психологии. – СПб., 2006. – 320 с. 14. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. –

Вид. 5–е, стереот. – К.: Вища школа, 2006. – 487 с. 15. Макарова Л.Л. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.

– К.: ЦУЛ, 2005. – 200 с. 16. Маклаков А. Г.Общая психология: Учеб. пособ. для студентов вузов. –

Санкт–Петербург: Питер, 2014. – 582 с. 17. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.

закладів; Мін–во освіти і науки України. – Вид. 3–є, перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2008. – 272 с.

18. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посіб. – Вид. 3–є, стереотип. – К.: МАУП, 2007. – 256 с.

19. Немов Р.С. Общая психология: краткий курс. – СПб.: Питер, 2011. – 304 с.

20. Нуркова В. В. Общая психология: Учеб. для вузов. – Изд. 3–е, перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2013. – 604 с.

21. Павелків Р.В. Загальна психологія: Підручник. – Вид. 3–є, доп. – К.: Кондор, 2009. – 570 с.

22. Партико Т.Б. Загальна психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закладів; МОНУ; Львіський нац. ун–т ім. І. Франка. – К.: Ін Юре, 2008. – 416 с.

23. Психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю.Л. Трофімова; М. І. Алексєєва [та ін.]. – Вид. 6–е, стереотип. – К.:

Либідь, 2008. – 558 с. 24. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2013. – 713 с. 25. Савчин М.В. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2011. –

464 с. 26. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Учеб. пособ. – Ростов н/Д: Феникс,

2006. – 672 с.

55

27. Хохліна О. П. Загальна психологія: Методичні рекомендації. – К.: НАВС, 2011. – 76 с.

28. Хохліна О.П. Загальна психологія: Хрестоматія: Навч. посіб. /

О.П. Хохліна, І.В. Кущенко, М.О. Гребенюк. – К.: Істина, 2013. – 920 с. 29. Хохліна О.П., Горбенко С.Л. Загальна психологія. Соціальна психологія.

Захист бакалаврської роботи: Методичні рекомендації з підготовки до державних екзаменів. Для підготовки фахівців за освітньо–кваліфікаційним рівнем "Бакалавр" за напрямом 6.030102 "Психологія" галузі знань 0301 "Соціально–політичні науки". – К.: НАВС, 2014.

30. Шишкоедов П.Н. Общая психология. – М.: Эксмо, 2009. – 288 с.

Практикуми

31. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – 280 с.

32. Герасімова Н.Є. Загальна психологія: Практикум. – Черкаси, 2009. – 234 с. 33. Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей

психологии. – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та, 2006. – 224 с.

34. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. – СПб.: Питер, 2003. –

222 с. 35. Основы психологии: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов

н/Д: Феникс, 2002. – 576 с. 36. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної

психології. – К.: Знання, 2006. – 204 с. 37. Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей,

Е.Ф. Рыбалко. – СПб: Речь, 2002. – 394 с. 38. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи / Под

ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб.: Питер, 2003. – 560 с. 39. Практическая психодиагностика: Методики и тесты / Ред.–сост.

Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд. Дом "Бахрам–М", 2002. – 356 с.

Монографії, збірники, статті 40. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М., 2009. – 166 с. 41. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность. – Дубна, 2005.

– 210 с. 42. Горянина В.А. Психология общения. – М., 2004. – 188 с. 43. Гурова Л.Л. Психология мышления. – М.: ПЕРСЭ, 2005. – 144 с.

44. Диянова З.В., Щеголева Т.М. Самосознание личности. – Иркутск, 1993. – 158 с.

45. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – СПб., 1999. – 162 с. 46. Дудецкий А.Я., Юлустина Е.А. Психология воображения (фантазия). – М.,

Смоленск, 1997. – 200 с. 47. Иванников В.А. Психологические механизмы регуляции волевой

деятельности. – М.: УРАО, 1998. – 180 с.

56

48. Изард К.Э. Психология эмоций. – М., 2006. – 135 с. 49. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2014. – 244 с. 50. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М.:

Политиздат, 1974. – 222 с. 51. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. – К.: Либідь,

2007. – 166 с. 52. Ковалев А.Г. Психология личности. – М., 1970. – 196 с. 53. Козубовский В.М. Общая психология: личность. – Минск, 2006. – 184 с. 54. Козубовский В.М. Познавательные процессы. – М., 2006. – 164 с. 55. Крупнов А.И. Психологические проявления и структура темперамента. –

М., 1992. – 212 с.

56. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа, 1981. – 265 с.

57. Леонтьев А.А. Психология общения. – М., 2005. – 320 с. 58. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 2005. – 334 с. 59. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. – 398 с. 60. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации у подростков. – Л., 1983. – 176 с. 61. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. – К., 2003. – 178 с. 62. Ломов Б.Ф. Методологичекие и теоретические проблемы психологии. –

М.: Наука, 1984. – 208 с. 63. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К.: Вид–во Тов. КММ, 2007. –

216 с. 64. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. – К.: Форум, 2002. –

220. 65. Мироненко И.А. Современные теории в психологии личности. – СПб.,

2003. 66. Михайлов Ф.Г. Сознание и самосознание. – М., 1991. – 154 с.

67. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – 168 с. 68. Психология личности: Словарь–справочник / Под ред. П.П. Горностая,

Т.М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 188 с. 69. Суходольский Г.В. Основы психологии: теории деятельности. – М.:

Изд–во ЛКИ, 2008. – 164 с. 70. Цимбалюк І.П. Психологія спілкування. – К., 2004. – 218 с. 71. Чебышева В.В. Психология трудового обучения. – М.: Просвещение,

1969. – 254 с. 72. Шадриков В.Д. Способности человека. – М., Воронеж, 1997. – 182 с.

73. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978. – 396 с. 74. Горбунов В.В. Психологічні особливості студентсько–викладацьких

взаємин: аналіз психологічного контракту // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 76–86.

75. Калошин В.Ф. Колір та музика як засоби психічної саморегуляції // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 69–75.

Інформаційні ресурси

57

76. http://mhp-journal.ru/upload/2009_v4_n3/2009_v4_n3_02.pdf. 77. http://www.klex.ru/8vk. 78. http://mhp-journal.ru/upload/2009_v4_n3/2009_v4_n3_05.pdf.

79. http://www.klex.ru/46w. 80. http://www.voppsy.ru/.


Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна.

Фізіологічна основа психічної діяльності Лекція – 2 години

1. Психологія у системі наук. 2. Предмет психології. Структура психічних явищ. 3. Галузі психології. 4. Фізіологічна основа психічної діяльності.

Тема 2. Методи психологічного дослідження Лекція – 2 години

1. Класифікація методів психологічного дослідження.

2. Загальна характеристика методів психологічного дослідження. 3. Організація психологічного дослідження.

Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі Лекція – 2 години

1. Розвиток психіки у філогенезі: стадії та їх характеристика. 2. Свідомість як вища стадія розвитку психіки у філогенезі. 3. Загальна характеристика розвитку психіки в онтогенезі.

Тема 4. Відчуття та сприймання Лекція – 1 година

1. Відчуття: визначення, класифікація, властивості, закономірності. 2. Сприймання: визначення, властивості, особливості.

Тема 5. Пам'ять. Уявлення Лекція – 1 година

1. Пам'ять: визначення, види, процеси, властивості.

2. Уявлення: визначення, властивості, види.

Тема 6. Мислення Лекція – 1 година

1. Суть та ознаки мислення. 2. Операції та форми мислення. 3. Види та властивості мислення.

http://mhp-journal.ru/upload/2009_v4_n3/2009_v4_n3_02.pdf

http://www.klex.ru/8vk

http://mhp-journal.ru/upload/2009_v4_n3/2009_v4_n3_05.pdf

http://www.klex.ru/46w

http://www.voppsy.ru/

58

Тема 7. Мова та мовлення. Уява Лекція – 2 години

1. Суть мови та мовлення. Склад мови. 2. Функції та види мовлення. Мовленнєві властивості. 3. Уява: суть, ознаки, процеси, властивості.

Тема 8. Увага. Воля Лекція – 1 година

1. Суть уваги. Види, форми, властивості уваги. 2. Суть волі. Довільна та власне вольова дія.

Тема 9. Емоційна сфера психіки Лекція – 1 година

1. Суть емоцій. 2. Види емоцій та їх характеристика

Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості Лекція – 2 години

1. Суть та співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість", "індивідуальність".

2. Детермінація розвитку особистості.

Тема 11. Структура та теорії особистості Лекція – 2 години

1. Структура особистості за А.Г.Ковальовим. 2. Структура особистості за К.К.Платоновим.

3. Проблема структури особистості у вітчизняній психології. 4. Зарубіжні теорії особистості.

Тема 12. Самосвідомість Лекція – 1 година

1. Свідомість та самосвідомість: суть та структура. Я–концепція. 2. Самооцінка та рівень домагань.

Тема 13. Спрямованість особистості

Лекція – 1 година 1. Суть спрямованості особистості. 2. Мотив та потреба. 3. Неусвідомлені та усвідомлені спонуки діяльності. Структура

спрямованості.

Тема 14. Здібності

59

Лекція – 1 година 1. Суть здібностей. Загальні та спеціальні здібності. 2. Задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність – суть та

співвідношення понять.

Тема 15. Характер Лекція – 1 година

1. Визначення характеру. Класифікація рис характеру. 2. Типологія характерів. Акцентуації характеру.

Тема 16. Темперамент

Лекція – 2 години 1. Суть темпераменту, його ознаки, типи. 2. Темперамент і діяльність. Індивідуальний стиль діяльності.

Тема 17. Становлення особистості Лекція – 1 година

1. Соціалізація. 2. Соціальні ролі та статус.

Тема 18. Суть діяльності. Структура діяльності. Формування діяльності Лекція – 2 години

1. Суть, ознаки, види діяльності. 2. Структура діяльності. 3. Формування діяльності.

Тема 19. Провідний вид діяльності. Психологічна характеристика

провідних видів діяльності Лекція – 2 години

1. Суть та параметри аналізу провідного виду діяльності. 2. Психологічна характеристика провідних видів діяльності (гра, учіння,

праця).

Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять "діяльність",

"спілкування", "поведінка" Лекція – 2 години

1. Спілкування: суть, форми, функції, структура. 2. Співвідношення понять "діяльність", "спілкування", "поведінка".


Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна.

Фізіологічна основа психічної діяльності

60

Семінар – 2 години 1. Основні напрями зарубіжної психології: – психоаналіз,

– біхевіоризм, – гештальтпсихологія, – гуманістична психологія, – трансперсональна психологія, – когнітивна психологія.

Література 1, 7, 13, психологічні словники, енциклопедії

Додаткова література

1. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – С. 46–123.

2. Ждан А.Н. История психологии. – М.: МГУ, 1990.– С. 237–367. 3. Ярошевский М.Г. История психологии: от античности до середины ХХ в.–

М., 1996. – 416 с.

Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі Семінар – 2 години

1. Співвідношення понять навчання та розвиток. Зона актуального та найближчого розвитку. Сензетивний період (за Л.С. Виготським).


Додаткова література 1. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном

возрасте // Избранные психологические исследования. – М., 1956. – С. 438–452.

2. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте // Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 2. – Гл. 6. – М., 1982. – С. 246–254.

3. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте: Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. – М., 1977. – С. 409–415.

4. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М.: Просвещение, 1976. – С. 39–43.

Тема 8. Увага. Воля Семінар – 1 година

1. Увага: суть, види та властивості. 2. Психологічний зміст поняття "воля". Довільна та вольова дія.

Література 1–13, 30


61

1. Добрынин Н.Ф. Основные вопросы психологи внимания // Психологическая наука в СССР. – Т. 1. – М.: Изд–во АПН РСФСР, 1959. – С. 207–217.

2. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С.65–71. 3. Страхов И.В. О психологической структуре внимания // Вопросы

психологии. – Вып.VШ. – Саратов, 1976. – 95 с. 4. Пальм Г.А. Загальна психологія: Навч. посіб. з мультимедійним курсом. –

К.: Центр учбової літ–ри, 2009. – С. 144–145. 5. Пуни А.Ц. Некоторые вопросы теории воли и волевая подготовка в спорте

// Психология и современый спорт. – М.: Физкультура и спорт, 1973. – С. 146 – 157.

6. Селиванов В.И. Воспитание воли в условиях соединения обучения с производственным трудом. – М.: Высшая школа, 1980. – С. 13–21.

Тема 9. Емоційна сфера психіки Семінар – 2 години

1. Суть та рівні емоцій. 2. Види емоцій та їх психологічна характеристика.


1–13, 23, 31, 34

Додаткова література 1. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. – М ., 1971. – С. 1–39. 2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер Ком, 1998. –

С. 551–586. 3. Васильев Н.А. Место и роль эмоций в психологической системе // Вестник

Московского ун–та. – Сер. 14. – Психология. – 2008. – № 2. – С. 113–126.

Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості Семінар – 2 години

1. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість. 2. Детермінанти розвитку особистості. Ознаки, критерії та рівні

сформованості особистості.

Література 1–13, 24, 35, 36, 41, 44, 45, 46 (с. 25–36), 50, 51

Додаткова література 1. Палей И.М., Гербачевский В.К. Проблемы личности в курсе психологии. –

Л.: ЛГУ, 1972. 2. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 2. –

М.: Педагогика, 1983. – С. 195–200. 3. Логинова Н.А. Разработка проблемы биологического и социального в

комплексных исследованиях человека в целях психологического познания // Мир психологии. – 2006. – № 1. – С. 85–95.

62

4. Индивид, субъект, личность, индивидуальность в дифференцированной

представленности и интегральном определении человека / От редколлегии Э.В.Сайко // Мир психологии. – 2007. – № 1 (49). – С. 3–12.

5. Маркин В.Н. Личность в категориальном ряду: индивид, субъект,

личность, индивидуальность (психолого–акмеологический анализ) // Мир психологии. – 2007. – № 1. – С.45–54.

6. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С. 11–121. 7. Фельдштейн Д.И. Социализация и индивидуализация – содержание

процесса социального взросления // Социальное развитие в пространстве–времени детства. – М.: Московский психолого–социальный институт Флинта, 1997. – С. 67–141.

Тема 11. Структура та теорії особистості

Семінар – 2 години 1. Структура особистості за А.Г. Ковальовим. 2. Структура особистості за К.К. Платоновим. 3. Структура особистості за С.Д. Максименком.

Література 1–13, 35 (с. 70–73), 48, 50

Додаткова література 1. Платонов К.К. О системе психологи. – М.: Мысль, 1972. – С. 121–145,

178–184. 2. Максименко С.Д., Мул С.А. Структура особистості: теоретико–

методологічний аспект // Проблеми сучасної психології. – 2009. – Вип. 6. – Ч. 1. – С. 3–13.

Тема 12. Самосвідомість Семінар – 2 години

1. Суть, структура самосвідомості та "Я–концепції".

2. Самооцінка та рівень домагань як складові самосвідомості.

Література 1–13, 27, 36, 44, 49, 50

Додаткова література 1. Павлова Е.Д. Сознание, его определение и понимание Л.С. Выготским //

Мир психологии. – М.–Воронеж, 2003. – № 2 (34). – С. 104–109.

2. Хохліна О.П. До проблеми психологічного обгрунтування принципу усвідомленого навчання та виховання студентів // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально–виховного процесу у вищих

навчальних закладах: Мат–ли міжвуз. наук.–практ. конф. (21 травня 2010 р.). – К.: КНУВС, 2010. – С. 13–15.

3. Чамата П. Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. – К.: Знання, 1965. – С. 9–48.

4. Сидоров К. Р. Самооценка в психологии // Мир психологии. – 2006. – № 2. – С. 224–232.

63

Тема 13. Спрямованість особистості Семінар – 2 години

1. Психологічний зміст спрямованості. 2. Складові спрямованості особистості та їх співвідношення.

Література 1–13, 32, 35, 36, 44, 46 (с. 310–324), 50, 51

Додаткова література 1. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1946. – С. 623–626.

2. Лишин О. В. Понятие “направленность личности” в отечественной и мировой психологии // Мир психологии. – М.–Воронеж, 2008. – № 2 (54). – С. 175–185.

3. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С. 75–81. 4. Иванников В. А. Анализ потребностно–мотивационной сферы с позиции

теории деятельности. // Мир психологии. – 2003. – № 2 (34). – С. 139–144. 5. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. – К.: Радянська школа, 1974. –

С. 6–19. 6. Третьяков Г.А. О психологической сущности ценностных ориентаций

личности // Философия образования. – 2009. – № 2 (27). – С. 169–175. 7. Шкіренко О.В. Психологічний зміст особистісних і духовних цінностей

студента // Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: Мат–ли всеукр. конф. (22 лютого 2011 р.). – К, 2011. – С. 94–99.

Тема 14. Здібності Семінар – 2 години

1. Суть здібностей. 2. Співвідношення загальних та спеціальних здібностей.


1–10, 12 (с. 540–543), 13, 24, 28, 35, 44, 46, 50, 51, 55

Додаткова література 1. Рубинштейн С.Л. Проблема способностей и вопросы психологической

теории // Вопросы психологии. – 1960. – № 3. – С. 3–16. 2. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. — М.: Изд–во АПН

РСФСР, 1961. – С. 9–20. 3. Ямницький В.М. Феномен “здібності” у психологічній спадщині

Г.С. Костюка // Наук. вісник Південноукр. держ. пед. ун–ту ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. – Одеса: ПДПУ

ім. К.Д. Ушинського, 2000. – № 5–6. – С. 203–209. 4. Хохліна О.П. Мета освіти в контексті теорії формування загальних та

спеціальних здібностей // Педагогіка і психологія. – К.: Педагогічна преса, 2003. – № 3–4. – С. 72–75.

Тема 15. Характер

64

Семінар – 2 години 1. Психологічний зміст характеру. Риси характеру. 2. Акцентуації характеру.

Література 1–13, 36, 39, 43, 44, 46, 50, 51

Додаткова література 1. Гріньова О.М. Проблема характеру в українській та зарубіжній психології

(теоретичний аналіз) // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. пр. Кам’янець–Подільського нац. ун–ту ім. І. Огієнка, Ін–ту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України. – Кам'янець–Подільський: Аксіома, 2011. – Вип.12. – С. 278–290.

2. Глуханюк Н.С. Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та; Воронеж: НПО "МОДЭК", 2003. – С. 201–202.

3. Леонгард К. Акцентуированные личности. : Пер. с нем. В.М.Лещинской. – К.: Вища школа, 1989. – С. 276–285.

Тема 16. Темперамент Семінар – 2 години

1. Індивідуальний стиль діяльності: – сутність, – прояви, – структура, – суть та умови формування.



1. Хохліна О.П. Проблема індивідуального стилю діяльності людини в змісті курсу загальної психології // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 563–569.

2. Хохліна О.П. Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 98–106; 168–172.

Тема 17. Становлення особистості Семінар – 1 година

1. Проблема становлення особистості у психології. 2. Соціалізація: зміст та етапи.

Література 13, 46


65

1. Гонтаровська Н.Б. Розвиток особистості в психолого–педагогічному контексті // Педагогіка і психологія. – К.: Педагогічна преса, 2005. – № 1. – С. 32–41.

2. Хохліна О.П. Психолого–педагогічне забезпечення соціалізації дитини з порушеннями психофізичного розвитку у спеціальному освітньому закладі: теоретичний аспект проблеми // Вісник Луганського нац. ун–ту ім. Т.Г.Шевченка. Педагогічні науки. – 2011. – № 23 (234). – С. 211–219.

3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн.для учителя и родителей. – М.: Просвещение, 1987. – С. 74–87.

Тема 18. Суть, структура, формування діяльності

Семінар – 2 години 1. Суть та ознаки діяльності. 2. Структура та етапи діяльності.

Література 1–13, 33, 41, 45 (с. 190–231), 52

Додаткова література 1. Леонтьев А.Н. Общее понятие о деятельности // Основы речевой

деятельности. – М.: Наука, 1974. – С. 5–20.

2. Леонтьев А.Н. Общее понятие о деятельности: Хрестоматия по возрастной психологии. – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та; Воронеж: Изд–во НПО "Модек", 2003. – С. 167–177.

3. Платонов К.К. О системе психологи – М.: Мысль, 1972. – С. 146–158. 4. Костюк Г.С. Психологія. – К.: Радянська школа, 1968. – С. 433–435. 5. Хохліна О.П. Загальна психологічна характеристика людської діяльності //

Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000.

– С. 42–44. 6. Хохліна О.П. Організація діяльності учнів // Психолого–педагогічні

основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 147–154.

7. Хохліна О.П. Корекційна спрямованість трудового навчання в допоміжній школі. – К.: Імідж–Принт, 2006. – С. 27–36.

8. Хохліна О.П. Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної педагогічної корекції у процесі трудового навчання. – К.: Вежа, 2005. – С. 18–24.

Тема 19. Провідний вид діяльності. Психологічна характеристика

провідних видів діяльності Семінар – 2 години

1. Психологічний зміст поняття "провідний вид діяльності". 2. Психологічна характеристика провідних видів діяльності.


66

[1–13, 54, 56

Додаткова література 1. Леонтьев А.Н. К теории развития психики ребенка // Избранные

психологические произведения: В 2 т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1983. – С. 281–292.

2. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. – С. 507–535.

3. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1983. – С. 303–323.

4. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. – М.: Педагогика,

1986. – С. 144–157. 5. Хохліна О.П. Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості

трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 46–53.

Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять "діяльність",

"спілкування", "поведінка" Семінар – 2 години

1. Спілкування як форма активності людини. 2. Порівняльна характеристика понять "діяльність", "спілкування",

"поведінка".

Література 25, 41, 45 (с. 242–275), 53

ВИМОГИ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконання курсової, яка повинна носити самостійний характер, передбачає обрання її варіанту відповідно до останньої цифри залікової книжки студента.

Перш ніж розпочати виконувати курсову роботу, важливо переконатися у правильності вибору її варіанта, після чого скласти список літератури з теми, яка потребує теоретичного аналізу. Виконувати курсову роботу необхідно після отримання знань з теорії проблеми та добору адекватних її суті методичних засобів емпіричного дослідження та визначення для нього емпіричної бази.

Структура роботи Курсова робота, яка обов’язково носить теоретико–емпіричний характер,

складається з двох розділів і має, відповідно, наступну структуру: Титульна сторінка. ЗМІСТ. ВСТУП .

67

РОЗДІЛ 1 (теоретичний)1. НАЗВА РОЗДІЛУ. 1.1. Назва параграфу. 1.2. Назва параграфу і т .д.

Висновки до розділу. РОЗДІЛ 2 (емпіричний). НАЗВА РОЗДІЛУ. 2.1. Назва параграфу 2.2. Назва параграфу і т.д. Висновки до розділу. ВИСНОВКИ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. ДОДАТКИ.

Вимоги до змісту роботи Титульна сторінка роботи оформляється відповідно до визначених вимог

(див. Додаток 1). Зміст курсової роботи подається на її початку. У своєму переліку він

містить вступ, найменування та номери усіх розділів, параграфів, підпараграфів, висновки до розділів і висновки (загальні висновки), список використаних джерел, додатки.

Вступ містить обгрунтування актуальності теми, визначення об 'єкта,

предмета, мети, завдань, гіпотези2 та методів дослідження, емпіричної бази. Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну

ситуацію й обране для вивчення. Предмет міститься в межах об'єкта, тобто є часткове від нього. Саме предмет визначає тему дослідження.

Мета складається із зазначення кінцевого результату дослідження (на що в цілому спрямовується дослідження), його об'єкта (чи предмета) та шляху досягнення кінцевого результату.

Завдання відображають поетапність дослідження проблеми і слугують

досягненню поставленої мети. За функціональним призначенням гіпотези поділяються на пояснювальні,

пояснювально–передбачувальні, передбачувальні. До гіпотези дослідження закладаються ті ж компоненти, що і до мети.

Методи дослідження визначаються відповідно до визначених об’єкта, предмета та поставлених завдань.

В емпіричній базі вказується, де проводилось дослідження, яка категорія осіб вивчалася, в якій кількості, дається характеристика експериментальної вибірки.

Основна частина курсової роботи складається з розділів, параграфів, підпараграфів, пунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки та завершується висновками, а основна частина в цілому – загальними висновками.

1 Характер розділу у змісті таким чином не позначається. 2 Мета та гіпотеза дослідження при підготовці курсової роботи можуть не визначатися.

68

Розділ І є теоретичним, він містить результати теоретичного вивчення проблеми. У формі аналізу літературних джерел, з обов 'язковим посиланням на їх авторів (і відповідні джерела), послідовно розкриваються суть проблеми,

аспекти та питання її вивчення, з'ясовуються основні поняття, їх зміст, висвітлюються та аналізуються існуючі дослідження з проблеми. Завершується розділ формулюванням висновків щодо суті з’ясованого.

Розділ ІІ містить результати емпіричного дослідження проблеми, що має констатуючий характер (виявлення наявних проявів психічного у досліджуваних).

У першому параграфі визначаються завдання емпіричної частини дослідження, по можливості – його концептуальні засади та обгрунтовується

методика дослідження (досліджувані явища, їх суть, параметри вивчення), представляється методика.

Визначена для всього емпіричного етапу дослідження методика містить опис організації проведення дослідної роботи, сукупності методів, конкретних методик отримання емпіричних даних. У цілому її зміст відповідає на питання: Яким чином, завдяки чому та у якій послідовності проводилось вивчення досліджуваного явища? У методиці послідовно, відповідно до завдань, необхідності вивчення певних явищ, представляється кожний використаний

метод та конкретна психологічна методика. При цьому визначається мета їх використання, назва, джерело, матеріали та обладнання, суть та процедура проведення, фіксації та обробки емпіричних даних.

У другому параграфі розділу ІІ висвітлюються результати емпіричного етапу дослідження та здійснюється їх аналіз. У ньому наводяться отримані кількісні дані щодо досліджуваного явища, які в узагальненому вигляді можуть представлятися у вигляді таблиць, рисунків (графіків, діаграм, процентільних кривих тощо). Як правило, первинні (сирі) емпіричні дані

наводяться у додатках. Отримані дані підлягають подальшій кількісній їх обробці (кореляційний, факторний аналіз тощо) та якісному аналізу. Завершується розділ висновками щодо отриманих емпіричних даних.

У кінці основної частини курсової роботи наводяться висновки, які узагальнюють найважливіші результати дослідження на його етапах.

Список використаних джерел має містити в своєму переліку лише ті, що були використані при аналізі проблеми. Для курсової роботи їх кількість становить 15–25.

Правила оформлення роботи Загальний обсяг роботи – до 25 сторінок друкованого тексту. Обсяг вступу – до 5 сторінок, обсяг загальних висновків – до 3 сторінок. Робота виконується на комп’ютері, дотримуючись таких вимог: шрифт

Times New Roman, розміром 14 кеглів, інтервал 1,5; поля – зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.

Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛИ та їх назви, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ)

69

друкуються великими літерами по центру. Заголовки параграфів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше

речень, вони розділяються крапкою. Заголовки пунктів друкуються також маленькими літерами з абзацного відступу, але в розбивку в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком та текстом – 2 інтервала. Кожну із зазначених структурних частин роботи починають з нової сторінки.

Усі сторінки роботи підлягають суцільній нумерації. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках номер проставляється в

правому верхньому куті . Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список

використаних джерел, не мають порядкового номера. Номер розділу в тексті ставиться після слова Розділ (після номера крапка не ставиться), потім з нового рядка друкується заголовок розділу. Параграфи (підрозділи) нумеруються в межах розділу: наприклад, 2.3. Потім у тому ж рядку наводиться заголовок параграфу. Пункти нумеруються в межах параграфу: наприклад, 1.3.2. Пункти можуть не мати заголовка.

Ілюстрації (рисунки) та таблиці подаються після тексту, де вони згадані вперше чи на наступній сторінці. Наведені ілюстрації та таблиці обов 'язково аналізуються.

Ілюстрації позначаються словом “Рис.” і нумеруються в межах розділу (номер складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка: наприклад: Рис.2.5.). Номер ілюстрації та її назва розміщуються під ілюстрацією.

Таблиці, відповідно, позначаються: Таблиця 1.2. і розміщуються в

правому куті над назвою таблиці, яка розміщується по центру. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку вказують: Продовж. табл. 1.2.

При написанні курсової роботи студент має посилатися на джерела, матеріали або результати, з яких вони наводяться. Посилання в тексті на джерела зазначаються їх порядковим номером у списку використаних джерел, який позначається у квадратних дужках, наприклад [5–7]. Коли наводиться в тексті цитата чи якісь конкретні дані з джерела, то вказується відповідна сторінка, наприклад: [5, с.257].

Список використаних джерел подається в алфавітному порядку та

оформляється відповідно до встановлених вимог (див. Додаток 2). Джерела в списку вказуються мовою оригіналу.

Підготовка роботи до захисту Курсова робота подається методисту курсу за місяць до початку

екзаменаційної сесії, реєструється та передається на кафедру для рецензування. Недопущена до захисту курсова робота потребує її переопрацювання.

70

Позитивно прорецензована курсова робота підлягає прилюдному захисту. На захисті студент у своїй доповіді (до 3 сторінок комп 'ютерного тексту) послідовно, відповідно до логіки проведеного дослідження, висвітлює його

результати та відповідає на поставлені запитання . Оцінка за курсову роботу виставляється за критеріями: попередня оцінка

прорецензованої курсової роботи; повнота розкриття теми, суті та результатів проведеного дослідження; володіння матеріалом дослідження; повнота відповідей на поставлені запитання.

71

Додаток 1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально–науковий інститут заочного навчання

Юридично-психологічний факультет

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни "Загальна психологія"

на тему "________________________________________________"

Виконав: студент _________ курсу групи № ______________ ______________________ (прізвище, ім'я,по батькові)

Залікова книжка № ______ Домашня адреса: ________

_______________________

Київ – 2014

72

Додаток 2

Зразки оформлення використаних джерел

Характеристика

джерела Приклад оформлення

Монографії (один,

два або три автори)

Чотири автори

П'ять та більше

авторів

Багатотомні

видання

Перекладні видання

Збірки наукових

праць

Словники

Василенко М.В. Теорія коливань: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1992. – 430 с.

Афанасьєв В.В., Василевский О.Н. Расчеты электрических цепей на программируемых микрокалькуляторах. – М.: Энергоиздат, 1992. – 190 с. Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Математические модели многопотоковых систем обслуживания. – К.: Техніка, 1991. – 265 с. Основы создания гибких автоматизированных

производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техніка, 1986. – 144 с. Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Н.И. Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левит, Т.М. Черевченко, Ж.Н. Ярославская. – М.: Экономика, 1981. – 62 с.

История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин–т рус. лит. (Пушкин. Дом). – М., 1982. –Т. 3: Расцвет реализма. – 876 с. Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Пер. с нем. – М.: Химия, 1980. – 392 с.

Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с. Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. – Изд. 2–е. – М.: Книга, 1986. – 224 с.

73

Складові частини

книги,

збірника,

журналу,

енциклопедії.

Тези доповідей

Дисертації

Автореферати

дисертацій

Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических процессов в

прокатном производстве. – М.: Металлургия, 1979. – С. 141–148. Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с ситуационными приоритетами в АСУТП станов горячей практики // Разработка автоматизированных систем управления технологическими процессами. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1976. – С. 3–16.

Маликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика. – 1992. – № 6. – С. 34–38. Пономаренко Л.А., Маликов А.З. Ситуационное управление многоканальной системой с переменной

структурой обслуживания неоднородного потока // Изв. АН Азерб. Респ. Сер. физ.–техн. и мат. наук. – 1986. – Т. 7. – № 6. – С. 79–83. Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. "Локальные вычислительные сети" (ЛОКСЕТЬ 88). – Рига: ИЭВТ АН Латвии, 1988. – Т. 1.

– С. 149–153. Луус Р.А. Исследование оборудования с пневмовакуумным приводом для захвата, перемещения и фиксации при обработке пористых и легкоповреждаемых строительных изделий: Дис./ канд. техн. наук: 05.05.04. – М., 1982. – 212 с.

Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф. дис. /д–ра филос. наук: 09.00.08 / Моск. гос. пед. ин–т. – М., 1985. – 35 с.

74

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Тема 1. Порівняльна характеристика інтересів студентів–психологів

стаціонарної та заочної форм навчання Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема інтересів у психології. 1.1. Суть інтересу як складової спрямованості особистості. 1.2. Дослідження проблеми інтересів молоді у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження інтересів студентів–психологів стаціонарної

та заочної форм навчання 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 2. Особливості адаптації студентів різної статі до навчання у ВНЗ

Зміст Вступ. Розділ 1. Проблема адаптації у психології. 1.1. Суть адаптації, її види, механізми, прояви. 1.2. Дослідження проблеми адаптації молоді до навчання у ВНЗ у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження адаптації студентів різної статі до навчання у ВНЗ.

2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 3. Порівняльна характеристика здатності до емпатії у студентів–

психологів та студентів–юристів Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема емпатії у психології. 1.1. Суть емпатії, її види.. 1.2. Дослідження проблеми емпатії молоді у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження здатності до емпатії у студентів–психологів та студентів–юристів.

75

2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.

Висновки. Список використаних джерел.

Тема 4. Порівняльна характеристика тривожності студентів

1–го та 5–го курсів Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема тривожності у психології.

1.1. Суть тривожності як показника дезадаптованості людини. 1.2. Дослідження проблеми тривожності молоді у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження тривожності студентів 1–го та 5–го курсів. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки.

Список використаних джерел.

Тема 5. Професійні інтереси старшокласників Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема професійних інтересів у психології. 1.1. Суть інтересу як складової спрямованості особистості. Професійні інтереси.

1.2. Дослідження проблеми професійних інтересів старшокласників у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження професійних інтересів старшокласників. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 6. Статеві особливості вибору професії старшокласниками Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема вибору професії у психології. 1.1. Суть проблеми професійного самовизначення у психології. Вибір професії.

76

1.2. Дослідження проблеми професійного самовизначення у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження статевих особливостей вибору професії

старшокласниками. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 7. Особливості соціально–психологічної адаптованості

старшокласників різної статі Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема адаптації у психології. 1.1. Суть адаптації у психології, її види, показники. Соціально–психологічна адаптація. 1.2. Дослідження проблеми соціально–психологічної адаптації у психології. Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціально–психологічної адаптованості старшокласників різної статі. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 8. Акцентуації характеру осіб з різним темпераментом Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології. 1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології. 1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології. 1.3. Темперамент як можлива детермінанта акцентуацій характеру. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуації характеру осіб з різним

темпераментом. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

77

Тема 9. Домінуючий тип сприймання у студентів–психологів Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема сприймання у психології. 1.1. Суть сприймання та його типів у психології. 1.2. Дослідження сприймання у зв'язку з професійною діяльністю людини. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у студентів–психологів. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 10. Домінуючий тип сприймання у майбутніх інженерів Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема сприймання у психології.

1.1. Суть сприймання та його типів у психології. 1.2. Дослідження сприймання у зв'язку з професійною діяльністю людини. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у майбутніх інженерів. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 11. Домінуючий тип сприймання у студентів різної статі Зміст Вступ. Розділ 1. Проблема сприймання у психології. 1.1. Суть сприймання та його типів у психології. 1.2. Проблема гендерних особливостей психіки.

Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у студентів різної статі. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.

78


Тема 12. Порівняльна характеристика особливостей уяви у

старшокласників різної статі Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема уяви у психології. 1.1. Суть уяви та її типів у психології. 1.2. Проблема гендерних особливостей психіки. Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження уяви у старшокласників різної статі. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 13. Особливості самооцінки старшокласників та студентів–

першокурсників Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема самооцінки у психології. 1.1. Самооцінка як ядро самосвідомості особистості: суть та види. 1.2. Дослідження проблеми самооцінки у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження самооцінки старшокласників та студентів–

першокурсників 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 14. Акцентуації характеру у формальних та неформальних лідерів

серед студентства

Зміст Вступ. Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології. 1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології. 1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології. 1.3. Суть лідерства та його типів. Висновки до розділу.

79

Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру у формальних та неформальних лідерів серед студентства. 2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 15. Типи темпераменту у формальних та неформальних лідерів серед

старшокласників Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема темпераменту у психології. 1.1. Суть темпераменту. 1.2. Дослідження темпераменту у зв’язку з діяльністю та спілкуванням у психології. 1.3. Суть лідерства та його типів. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження типів темпераменту у формальних та

неформальних лідерів серед старшокласників. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 16. Акцентуації характеру у формальних та неформальних лідерів

серед підлітків Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології. 1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології. 1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології. 1.3. Суть лідерства та його типів. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру у формальних та

неформальних лідерів серед підлітків. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

80

Тема 17. Ціннісні орієнтації студентів Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема ціннісних орієнтацій у психології. 1.1. Ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості. 1.2. Дослідження проблеми ціннісних орієнтацій у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження ціннісних орієнтацій студентів. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 18. Гендерні особливості ціннісних орієнтацій у старшокласників Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема ціннісних орієнтацій у психології. 1.1. Ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми ціннісних орієнтацій у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей ціннісних орієнтацій у старшокласників. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки.


Тема 19. Акцентуації характеру в старшокласників з різним рівнем

успішності навчання Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології. 1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології. 1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології.

Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру в старшокласників з різним рівнем успішності навчання

2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки.

81


Тема 20. Гендерні особливості рівня суб'єктивного контролю у

старшокласників (за методикою Дж. Роттера) Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема саморегуляції у психології. 1.1. Суть саморегуляції особистості. Суб'єктивний контроль. 1.2. Гендерні прояви психіки. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей рівня суб'єктивного

контролю у старшокласників. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 21. Домінуюча стратегія психологічного захисту у спілкуванні

студентів–психологів (за методикою В.В.Бойко) з різним темпераментом Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема психологічного захисту у спілкуванні. 1.1. Суть спілкування. Психологічний захист у спілкуванні. 1.2. Темперамент як можливий чинник психологічного захисту у спілкуванні.. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючої стратегії психологічного захисту

у спілкуванні студентів–психологів з різним темпераментом. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 22. Порівняльна характеристика домінуючої стратегії

психологічного захисту у спілкуванні студентів та курсантів–психологів

(за методикою В.В. Бойко) Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема психологічного захисту у спілкуванні. 1.1. Суть спілкування. 1.2. Психологічний захист у спілкуванні, його стратегії. Висновки до розділу.

82

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні студентів та курсантів–психологів. 2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 23. Гендерні особливості депресивного стану у студентської молоді Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема депресивного стану у психології. 1.1. Дезадаптація, її прояви. 1.2. Суть депресивного стану як прояву дезадаптованості. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей депресивного стану у студентської молоді 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу. Висновки. Список використаних джерел.

Тема 24. Гендерні особливості спрямованості студентської молоді

(за методикою Басса) Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема спрямованості особистості у психології у психології. 1.1. Суть спрямованості особистості, її складові. 1.2. Дослідження проблеми спрямованості особистості студентської молоді. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей спрямованості студентської молоді. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 25. Комунікативна установка (за методикою В.В. Бойко) у майбутніх

психологів–екстравертів та інтравертів Зміст

Вступ.

83

Розділ 1. Проблема спілкування в контексті професійної підготовки психологів. 1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми спілкування в контексті професійної підготовки психологів. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у майбутніх психологів–екстравертів та інтравертів. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 26. Особливості комунікативної установки в осіб, віднесених до

різних типів професій (за методикою Д.О. Климова) Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема спілкування в контексті професійної підготовки.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні. 1.2. Дослідження проблеми спілкування в контексті професійної підготовки. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки в осіб, віднесених до різних типів професій. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 27. Комунікативна установка (за методикою В.В. Бойко) у студентів

з різним темпераментом Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема особливостей спілкування у зв 'язку з індивідуально–типологічними властивостями.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні. 1.2. Дослідження проблеми спілкування у зв 'язку з індивідуально–типологічними властивостями. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у студентів з різним темпераментом 2.1. Методика дослідження.

84

2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки.


Тема 28. Гендерні особливості комунікативної установки

(за методикою В.В. Бойко) у студентів Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема спілкування та її гендерних особливостей. 1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми гендерних особливостей психіки та спілкування у психології. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у студентів різної статі. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 29. Порівняльна психологічна характеристика ідеалу дружини

у студентів та старшокласників чоловічої статі Зміст

Вступ. Розділ 1. Проблема ідеалу у психології.

1.1. Суть ідеалу як складової спрямованості особистості. 1.2. Дослідження проблеми ідеалу чоловіка та жінки у психології в аспекті формування готовності до майбутнього подружнього життя. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження ідеалу дружини у студентів та старшокласників чоловічої статі. 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу.


Тема 30. Порівняльна психологічна характеристика ідеалу чоловіка у

студентів та старшокласників жіночої статі Зміст

Вступ.

85

Розділ 1. Проблема ідеалу у психології. 1.1. Суть ідеалу як складової спрямованості особистості. 1.2. Дослідження проблеми ідеалу чоловіка та жінки у психології в аспекті

формування готовності до майбутнього подружнього життя. Висновки до розділу. Розділ 2. Емпіричне дослідження ідеалу чоловіка у студентів та старшокласників жіночої статі 2.1. Методика дослідження. 2.2. Результати дослідження та їх аналіз. Висновки до розділу. Висновки.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (І семестр)

ТА ЕКЗАМЕНУ (І та ІІ семестри)3

І семестр 1. Предмет психології. Структура психічних явищ. 2. Галузі психології. 3. Місце загальної психології у системі психологічних наук.

4. Основні напрями зарубіжної психології. 5. Класифікація методів психологічних досліджень. 6. Організаційні методи психологічного дослідження, їх загальна

характеристика. 7. Емпіричні методи психологічного дослідження, їх загальна

характеристика. 8. Спостереження як метод психологічного дослідження. 9. Експеримент як метод психологічного дослідження.

10. Опитування як метод психологічного дослідження. 11. Стадії розвитку психіки у філогенезі (за О.М. Лєонтьєвим). 12. Характеристика процесу онтогенетичного розвитку психіки людини. 13. Біологічні умови розвитку психіки людини. 14. Соціальні умови розвитку психіки людини. 15. Співвідношення навчання та розвитку людини. 16. Зона актуального та найближчого розвитку. 17. Сензитивний період за Л.С. Виготським. 18. Вікові етапи розвитку людини.

19. Відчуття: визначення та класифікація. 20. Закономірності відчуттів. 21. Сприймання: визначення та властивості. 22. Пам'ять: визначення та види. 23. Основні процеси пам'яті.

3 Перелік питань на екзамен складають питання до всього курсу (за І та ІІ семестр).

86

24. Запам'ятовування як процес пам'яті: визначення, види. 25. Відтворення як процес пам'яті. 26. Види пам'яті.

27. Основні властивості пам'яті. 28. Уявлення: визначення та властивості. 29. Види уявлень. 30. Суть мислення, його ознаки. 31. Види мислення. 32. Мислення як процес розв'язання задачі. 33. Операції мислення. 34. Форми мислення.

35. Мова і мовлення: визначення та відмінності. 36. Структура мови. 37. Етапи розвитку мови. 38. Функції мовлення. 39. Види мовлення. 40. Сутність та ознаки фантазії. 41. Сутність, види, форми та властивості уваги. 42. Визначення волі. Вольова дія.

43. Емоції як психічний процес. 44. Основні види емоцій. 45. Афекти та власне емоції. 46. Емоції, почуття та настрій. 47. Стрес та фрустрація. 48. Шляхи послаблення негативних емоцій.

II семестр 49. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість",

"індивідуальність", суб'єкт та об'єкт діяльності". 50. Суть особистості, її особливості. 51. Детермінація розвитку особистості. 52. Структура особистості. 53. Сутність спрямованості, її структура. 54. Усвідомлені спонуки діяльності. 55. Неусвідомлені спонуки діяльності. 56. Свідомість. 57. Свідоме і несвідоме.

58. Самосвідомість, її структурні компоненти. 59. Структурні компоненти "Я–концепції". 60. Самооцінка і рівень домагань. 61. Види самооцінки. 62. Суть здібностей. Загальні та спеціальні здібності. 63. Знання, уміння, навички та здібності.

87

64. Задатки, нахили, здібності, обдарованість, талант, геніальність: суть та співвідношення.

65. Визначення характеру.

66. Класифікація рис характеру. 67. Суть акцентуацій характеру. 68. Суть темпераменту. 69. Типи темпераменту. 70. Індивідуальний стиль діяльності (суть, структура, можливості

формування). 71. Соціалізація людини: суть та стадії. 72. Адаптація як стадія соціалізації людини.

73. Індивідуалізація як стадія соціалізації людини. 74. Інтеграція як стадія соціалізації людини. 75. Трудова стадія соціалізації людини. 76. Післятрудова стадія соціалізації людини. 77. Соціальна роль та соціальний статус та їх значення для становлення

особистості. 78. Суть та ознаки діяльності. 79. Структура діяльності.

80. Основні етапи діяльності. 81. Уміння та навички в структурі діяльності. 82. Формування діяльності. 83. Поняття про провідний вид діяльності. 84. Параметри психологічної характеристики провідних видів діяльності. 85. Порівняльна характеристика гри, учіння, праці, як провідних видів

діяльності. 86. Суть спілкування, як форми активності людини.

87. Співвідношення понять "діяльність", "спілкування", "поведінка". 88. Організація психологічного дослідження. 89. Структура презентації та використання методики психологічного

дослідження. 90. Вимоги до змісту та оформлення курсової роботи.

88

ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ

СПРЯМУВАННЯМ)

Англійська мова

Предметом навчальної дисципліни є формування професійних умінь англійською мовою та науково-практичних навичок користування літературою в галузі психології.

Основною метою навчання є забезпечення практичного володіння англійською мовою як засобом усного та письмового спілкування в галузі професійної діяльності. У процесі досягнення цієї мети реалізуються виховні

та освітні завдання, які є складовою частиною програми підготовки фахівця–психолога. Мета і завдання досягаються впродовж вивчення англійської мови професійного спрямування.

Однією із важливих сторін загального рівня розвитку сучасного працівника психологічної служби є добре володіння ним іноземною мовою.

Загальний обсяг лексичного матеріалу складає не менше 2000 слів та словосполучень психологічної тематики та психологічних термінів, із яких до 800 слів та словосполучень для усного мовлення.

У результаті вивчення дисципліни "Іноземна мова (за професійним спрямуванням)" студент повинен:

знати:

не менше 500 відібраних психологічних термінів, необхідних для

ділового спілкування (усного та письмового);

граматичні явища в об'ємі навчального мінімуму для вміння вести

ділову бесіду, читання та перекладу фахової літератури.

уміти:

читати та перекладати із словником оригінальну літературу за фахом з

метою отримання потрібної інформації;

брати участь в усному спілкуванні іноземною мовою в професійній

сфері.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Знайомство. Ділові зустрічі – – 2

Тема 2. Навчання в НАВС – – 2

Тема 3. Працевлаштування. Професія та робота психолога

– 4

Тема 4. Зовнішність та характер людини – – 4

89

Тема 5. Психологія як наука. Сфера психології – – 4

Тема 6. Історія психології – – 2

Тема 7. Галузі психології. Видатні психологи – – 4

Всього годин: – – 22



Англійська мова 1. Англійська мова для повсякденного спілкування: Підручник /

В.К. Шпак / Ред. В.Я. Полулях, З.Ф. Кириченко. – К.: Вища школа, 2007. – 302 с.

2. Англо–русский словарь психологических терминов. – М.: Путь, 1993.

3. Баррел І., Баррел Н. Ділова англійська мова. Практ. курс. початковий рівень з додатком. – Анг. мовою. – 2008. – 176 с.

4. Бессонова І.В. Англійська мова. Базовий курс: Навч. посіб. для дистанц. навч. – К.: Ун–т "Україна", 2007. – 317 с.

5. Богацький І.С., Дюканова М.Н. Бізнес курс англійської мови / За заг. ред. І.С. Богацького. – Вид. 5–е, випр–. –К.: ВП Логос. – М., 2009. – 351 с.

6. Бочарова Г.В. Английский язык для психологов: Учебник пособ. / Г.В. Бочарова, Е.В. Никошкова, З.В. Печкурова, М.Г. Степанова. – М.:

Флинта: Московский психолого–социальный ін–т, 2004. – 576 с. 7. Буданов С.І., Борисова А.О. Business English. Ділова англійська мова /

МОН України. – Вид. 2–е. – Х.: "Торсінг Плюс", 2007. – 126 с. 8. Дістель Г.Г. Лексичний мінімум по психології з англійської мови. – К.:

РВВ КІВС, 2005. 9. Донченко Е.Н. Английский для психологов и социологов / Е.Н. Донченко.

– (Серия "Высшее образование"). – Изд. 2–е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 512 с.

10. Коваленко П.И. Английский для психологов. – (Серия "Высшее

образование"). – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 320. 11. Куликова Н.В., Мельник Л.А., Зенкевич Е.Б. Английский язык для

психологических факультетов. English for psychological students. – Изд. 2–е. – Ростов н/Д:, Феникс, 2005. – 282 с.

12. Кнодель Л. Англійська мова для психологів. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 357 с.

13. Новий англо–український, українсько–англійський словник (42000 слів). – К.: Вид–во "Аконіт", 2006. – 539 с.

14. Oxford dictionary of English. Oxford University Press, 1993. 15. Introduction to Psychology.Hilgard, Atkinson, and Atkinson. Seven Edition.

Mills College. Harcourt Brace Jovanovich, Inc. 1978. 16. J. Gerow and K. Bordens. Psychology. An Introduction. Carrolton, USA, 2000.

90

17. Swan M. "Practical English Usage". International student's edition. – Oxford University Press., 1997. – 350 c.

18. Swan M., Walter C. "How English Works". A Grammar Practice Book. –

Oxford University Press., 1997. – 780 c. 19. Сайт Національної академії внутрішніх справ: http://www.naiau.kiev.ua. 20. Сайт Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського: http://www.

nbuv.gov.ua. 21. Сайт Державної науково–технічної бібліотеки України: http://www.gntb.n–

t.org. 22. http://www.ecp2013.se/. 23. http://www.efpa.eu/.

24. http://www.brainpickings.org/index.php/2012/12/04/best–psychology–philosophy–books–2012/.

25. http://www.forbes.com/sites/daviddisalvo/2012/12/23/the–top–10–brain–science–and–psychology–stories–of–2012/.

26. http://www.annualreviews.org/toc/psych/63/1.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Знайомство. Ділові зустрічі Практичне заняття – 2 години

1. Знайомство. Як відрекомендуватися. 2. Форми привітання та подяки. Форми звернення. 3. Люди та професії. Загальні правила розпитування про професію (посаду)

та імені особи.

Література 1, 2, 4, 5, 9

Тема 2. Навчання в НАВС Практичне заняття – 2 години

1. Вступ до ВЗН України. 2. Навчання в НАВС.


Тема 3. Працевлаштування. Професія та робота психолога

Практичне заняття – 4 години 1. Складання резюме іноземною мовою. 2. Біографія. Заповнення анкет. 3. Підготовка до співбесіди. Інтерв'ю.

Література 4–9, 11

http://www.naiau.kiev.ua/

http://www.gntb.n-t.org/

http://www.gntb.n-t.org/

http://www.ecp2013.se/

http://www.efpa.eu/

http://www.brainpickings.org/index.php/2012/12/04/best–psychology–philosophy–books–2012/

http://www.brainpickings.org/index.php/2012/12/04/best–psychology–philosophy–books–2012/

http://www.forbes.com/sites/daviddisalvo/2012/12/23/the-top-10-brain-science-and-psychology-stories-of-2012/

http://www.forbes.com/sites/daviddisalvo/2012/12/23/the-top-10-brain-science-and-psychology-stories-of-2012/

http://www.annualreviews.org/toc/psych/63/1

91

Тема 4. Зовнішність та характер людини Практичне заняття – 4 години

1. Риси зовнішності. Риси характеру.

2. Зв'язок зовнішності та характеру. 3. Психологічний портрет особи.

Література 1, 3, 7, 8, 11

Тема 5. Психологія як наука. Сфера психології Практичне заняття – 4 години

1. Визначення психології як науки.

2. Місце психології серед наук. 3. Сфера психології.


Тема 6. Історія психології Практичне заняття – 2 години

1. Історисне підґрунтя психології.

2. Наукові школи в психології.


Тема 7. Галузі психології. Видатні психологи Практичне заняття – 4 години

1. Становлення галузей психології. 2. Предмети та задачі галузей психології.

3. Видатні психологи.

Література 3, 5, 7–9

ВИМОГИ ДО ЗАЛІКУ

І. Лексичний мінімум

Unit 1

PSYCHOLOGY AS A SCIENCE.

SCOPE OF PSYCHOLOGY

a means of promoting health and human welfare

засіб сприяння здоров’ю та благополуччю людини

improvement of psychological research methods

покращення методів психологічного дослідження

to place emphasis on the inner life приділяти увагу внутрішньому життю

(особистості)

92

consciousness and behaviour свідомість та поведінка

mental illness психічний розлад

highest forms of human psychic (mental) activity

найвищі форми психічної діяльності людини

to be engaged in займатися (дослідженням)

diffusion of psychological knowledge розповсюдження психологічних знань

to advance scientific interests and

inquiry

сприяння науковим інтересам та

дослідженням

application of research findings застосування результатів досліджень

Unit 2

HISTORY OF PSYCHOLOGY.

FAMOUS PSYCHOLOGISTS

earlier developments in philosophy попередні досягнення в філософії

behaviourism біхевіоризм

psychoanalysis психоаналіз

humanistic school гуманістична школа

Gestalt psychology гештальт-психологія

diverse field багатогранна сфера (досліджень)

psychological research laboratory лабораторія для проведення психологічних досліджень

techniques to measure intelligence техніки для визначення рівня інтелекту

competing schools of thought конкуруючі (психологічні) напрямки

close collaboration with тісна співпраця з

Unit 3

BRANCHES OF PSYCHOLOGY

general psychology загальна психологія

educational psychology педагогічна психологія

social psychology соціальна психологія

industrial psychology організаційна (промислова) психологія

abnormal psychology психопатологія

cognitive psychology когнітивна психологія

applied psychology прикладна психологія

developmental psychology психологія розвитку

experimental psychology експериментальна психологія

consumer psychology психологія споживача

Unit 4

GENERAL PSYCHOLOGY.

PERSONALITY

93

social factors соціальні фактори

innate physiological instinct вроджений фізіологічний інстинкт

formation of personality становлення особистості

to distinguish man from other species відрізняти людину від інших видів

to develop one’s potential розвивати свій потенціал

to be capable of directing one’s actions бути здібним спрямовувати свою діяльність

to embody a dimension бути втіленням

to anticipate the consequences передбачати наслідки

to yield the results давати результати

the challenge of developing the person’s resources

проблема розвитку можливостей особи

Unit 5

THINKING

reasoning and problem solving міркування та проблемне мислення

to be difficult to study складно вивчати (досліджувати)

complex interaction складна взаємодія

fallacy хибний довід

logical validity логічна обґрунтованість (вагомість)

source of information джерело інформації

to lead to contradictory conclusions приводити до суперечливих висновків

to tolerate ambiguous situation терпимо ставитися до двозначних ситуацій

arrogance and conceit зарозумілість та пихатість

seeking expert opinion звернення для отримання експертної оцінки

Unit 6.

EMOTIONS.

THEORIES OF EMOTION

to influence the respond впливати на реакцію

negligible capacity for interpreting слабке вміння тлумачення

inevitable assimilation неминуче уподібнення

indispensable link невід'ємний зв'язок

to form enduring relationships встановлювати тривалі зв'язки

to be by nature eager бути нестерпним від природи

to occur in response to stress з'являтися внаслідок стресу

perception of the psychological changes сприйняття фізіологічних змін

intensity of emotional state інтенсивність емоційного стану

to appraise the external situation оцінювати зовнішню ситуацію

94

ІІ. Ситуації

1. Your fellow student missed the lecture on the brain functions. Explain to him

how it was established that a particular part of the brain is associated with a particular behaviour. Give examples of functions localized in fairly circumscribed brain areas.

2. You are to conduct the lessons about the major and minor hemispheres of the

human brain. Speak about the research with both split-brain and normal subjects indicating that different functions are specialized in either the left or right hemisphere.

3. You are holding the scientific debate with your colleague about the

importance of thinking and feeling. He argues for the point of view that feeling is more important for people than thinking. Give arguments in favour of thinking.

4. Your friend usually uses crying, worrying and whining as the strategy for any

problem solving. Explain to her that there are a number of much more effective ways to overcome difficulties. Speak about these strategies emphasizing their

advantages. 5. Your fellow student thinks that there is no direct connection between

intelligence and effective thinking. He argues that a person may be creative whether his intelligence is high or average. Agree or disagree with the above statement. Prove your point of view.

6. Your spouse is sure that it is parents’ duty to tell their children what to do in

order to teach them thinking. Make an objection to this example of inadequate ways of thinking. Prove your point of view.

7. You are to write a paper on the theme: "Major Personality Characteristics".

Introduce the summary to your scientific advisor. 8. You’ve just come back from London where you were lucky to visit the

Freud’s museum. Tell your colleagues about Sigmund Freud as the founder of the theory of Psychoanalysis and the method of free association.

9. Your friend is sure that our mood and emotional state depend on the weather

and horoscope forecast. You are not inclined to believe in astrology. Prove your point of view.

10. You have just come from England where you had been learning Psychology

for three weeks. Tell your colleagues about famous psychologists.

95

11. You are with a group of married friends. Two of them are having an affair.

Tell them about the family as backbone of society.

12. As an experienced specialist of Psychological College you are to train the

newcomers. One of the most important theoretical knowledge is considered to be main theories and approaches in psychology. This time you should give the lecture about the essentials of Humanistic Psychology.

13. You are arguing with a friend of yours about the problem of group influence

toward individual. Your opponent considers the influence degree is negligible. Prove

the opposite statement (you can use Asch’s experiments’ conclusions). 14. You’ve learned Dr. Stafford Clark work about emotions. You were

interested in it and were asked to make a report at one of the Psychological club meeting on the theme "Emotional development of young children".

15. For discussing of theories of emotion during the classes on Psychology

every student has got a task. You should explain the relationship between motivation

and emotion.

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ НАВИЧОК

ТА УМІНЬ СТУДЕНТІВ 1. Опитування викладачем лексики (100 лексичних одиниць в межах

пройденої тематики). 2. Висловлювання монологічного характеру та бесіда іноземною мовою на

запропоновану ситуацію в межах пройденої тематики. Обсяг

монологічного висловлювання 15–20 фраз.

96

ЗООПСИХОЛОГІЯ ТА ПОРІВНЯЛЬНА

ПСИХОЛОГІЯ

Навчальна дисципліна "Зоопсихологія та порівняльна психологія"

базується на досягненнях трьох наук – зоопсихології, етології та порівняльної психології. Зоопсихологія – це наука про психіку тварин. Вона вивчає походження й розвиток у тварин в онто– та філогенезі психічних процесів, а також передумови та передісторію появи свідомості. Основа психічного відображення – поведінка, завдяки якій відбувається взаємодія тварини з навколишнім середовищем. Етологія – це наука, що вивчає поведінку тварин,

застосовуючи об'єктивні методи її реєстрації. Різні автори визначають її як "біологію поведінки", "об'єктивне вивчення поведінки", "дослідження інстинкту". Порівняльна психологія – це наука про спільне та відмінне у становленні й розвитку психічної активності тварин та людини. Основним завданням цієї науки є пошук загальних закономірностей, на підставі яких виникла й розвинулась людська свідомість, а також виявлення якісної різниці між людською психікою та психікою тварин.

Метою дисципліни "Зоопсихологія та порівняльна психологія" є:

формування у студентів наукового світогляду та переконань, які б сприяли системному підходу в діяльності щодо аналізу психічних процесів, явищ та індивідуально–психічних властивостей людини;

формування у студентів розуміння механізмів розвитку психіки та поведінкових реакцій у тварин, на основі яких в процесі еволюції з'являється

людська свідомість. У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

основні форми поведінки тварин;

особливості поведінки тварин різних рівнів організації;

основні властивості психічної діяльності тварин;

походження свідомості людини.

уміти:

порівнювати, аналізувати, встановлювати причинно–наслідкові зв'язки

щодо пояснення різних форм поведінки тварин (шлюбні церемонії, батьківську поведінку, домінування, ігрову поведінку, наслідування);

формулювати та обґрунтовувати висновки, оперувати поняттями та

застосовувати закономірності і теорії при поясненні явищ поведінки тварин;

застосовувати природничо–науковий підхід, що базується на

порівняльному аналізі, під час вирішення проблем та пошуку нестандартних рішень у своїй фаховій діяльності.


97

Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Історія розвитку зоопсихології, етології та порівняльної психології

1 – –

Тема 2. Інстинкт і научіння як біологічна основа поведінки

1 1 –

Тема 3. Основні форми поведінки тварин 1 1 –

Тема 4. Еволюція психіки 1 1 –

Тема 5. Інтелектуальна поведінка тварин та мова 1 – 2

Тема 6. Походження свідомості людини 1 1 –




Адаптор – рухова реакція, яка виконує комунікативні та некомунікативні

функції (грумінг у тварин, почісування потилиці у людини). Альтруїзм – поведінка, унаслідок якої підвищується індивідуальна

пристосованість особин, які не є прямими нащадками альтруїста. Ватажок–домінант – тварина найвищого рангу, яка забезпечує

стабільність групової організації. Ватажок–керівник – тварина найвищого рангу, яка забезпечує існування

групи та захист її від ворогів у різних обставинах. Ватажок–лідер – тварина, яка бере на себе роль керівника групи в

незвичайних або небезпечних ситуаціях. Генно–культурна коеволюція – тривалий шлях формування людської

цивілізації (антропосоціогенез).

Грумінг – реакція чищення шерсті у тварин, яка виконує роль заспокійливого фактора (у птахів – алопринінг).

Дем – мікропопуляція тварин, індивідуалізоване угруповання, де тварини персонально знають одна одну.

Екстраполяційний рефлекс – визначення (екстраполяція) твариною напрямку переміщення об'єкта після того, як вона перестає його сприймати своїми органами рецепції; один з параметрів елементарної розумової діяльності.

Етологія – наука, що вивчає поведінку тварин, застосовуючи об'єктивні методи реєстрації; "біологія поведінки".

Зоопсихологія – наука про походження й розвиток психічних процесів у тварин.

Ієрархія – порядок підпорядкування тварин у групі.

98

Ієрархія паралельна – незалежний порядок домінування у самців та самиць в групі.

Іммобілізаційний рефлекс – пасивна захисна реакція тварини у відповідь

на дуже сильний подразник чи безвихідне становище ("тваринний гіпноз" за Павловим).

Імпринтинг – запам'ятовування певної поведінкової реакції після одноразового пред'явлення подразника.

Інсайт – раптове "внутрішнє" осяяння при розв'язанні якоїсь проблемної ситуації.

Інстинкт – сукупність рухових актів та складних форм поведінки, властивих всім тваринам даного виду, які виникають на дію релізерів

(ключових подразників). Інфантицид – знищення частини власного потомства, обумовлене

перенаселенням, генетичними чи екологічними факторами. Канібалізм – поїдання особин власного виду. Канон Ллойда Моргана – за можливості кількох пояснень психічних

здібностей тварин слід вибирати найпростіше. Комплекс фіксованих дій – руховий стереотип інстинктивної реакції. Маніпулювання емпіричною розмірністю фігур – природжена здатність

тварин розуміти, що об'ємний предмет може вміщуватися лише в об'ємну фігуру; один з параметрів елементарної розумової діяльності.

Научіння – набування нових реакцій чи запам'ятовування раніше невідомих тварині подразників.

Популяція – угруповання особин одного виду або окремі особини, які заселяють певну територію, мають спільний морфобіологічний тип і стійкі функціональні взаємозв’язки.

Популяційний гомеостаз – підтримання динамічної рівноваги

чисельності популяції у певному середовищі. Релізер – ключовий подразник, який запускає, настроює або спрямовує

інстинктивну реакцію. Самовідчуття – первинна форма самосвідомості, основана на

ототожненні власної тілесної оболонки. Самосвідомість – ідеальне психічне відображення власного "Я". Соціобіологія – наука про біологічні основи суспільної поведінки тварин. Супероптимальна реакція – максимально можливий інстинктивний

поведінковий акт на дію релізера, в якому значно збільшені його подразнюючі

властивості. Форма мислення перша – встановлення зв'язків між стимулами, які

безпосередньо сприймаються твариною в процесі її життєдіяльності (аналіз і синтез у наочній ситуації).

Форма мислення друга – встановлення зв'язків між безпосередньо сприйнятими подразниками та уявленнями.

99

Форма мислення третя – встановлення зв'язків між уявленнями та комбінація їх в образи; основа абстрактного мислення.

Череми – прості рухові реакції, покладені в основу жестової мови

глухонімих.


Підручники 1. Высшая нервная деятельность: Учебник для высш. учеб. завед. /

А.С. Батуев. – СПб.: Лань, 2002. – 416 с.

Навчальні посібники

2. Гічан І.С. Порівняльна психологія. Зоопсихологія: Конспект лекцій. – К.: НАУ, 2003. – 73 с.

3. Губко О.Т. Основи зоопсихології. Навч. посіб. / За ред. С.І. Болтівця. – К.: Світогляд, 2006. – 190 с.

4. Зоопсихология и сравнительная психология: Учеб. пособ. / Г.Г. Филиппова. – М.: Академия, 2004. – 544 с.

5. Основы зоопсихологии: Учеб. пособ. / К.Э. Фабри. – М.: Психология, 2001. – 464 с.

6. Поведінка і психіка тварин: Навч. посіб. / Г.М. Чайченко. – К.: Київський ун–т, 2000. – 200 с.

7. Резникова Ж.И. Интеллект и язык. Животные и человек в зеркале экспериментов. – М.: Наука, 2009.

8. Резникова Ж.И. Интеллект и язык животных и человека. Введение в когнитивную этологию. – М.: Наука, 2004.

9. Туриніна О.Л., Сердюк Л.З. Порівняльна психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 228 с.

10. Хейс Н. Принципы сравнительной психологи: Учеб. пособ. – М.: Когито–центр, 2006. – 304с.

Монографії 1. Лавик–Гудолл Дж. Ван. Шимпанзе в природе: поведение. – М.: Мир, 1992.

– 230 с. 2. Лоренц К. Кольцо царя Соломона. – М.: Знание, 1970. – 212 с. 3. Лоренц К. Год серого гуся. – М.: Мир, 1984. – 265 с. 4. Лоренц К. Человек находит друга. – Новосибирск: Наука, 1991. – 210 с. 5. Лоренц К. Агрессия (так называемое "зло"). – М.: РИМИС, 2009. – 352 с.

6. Лоренц К. Оборотная сторона зеркала. – М.: Республика, 1998. – 288 с. 7. Роуз С. Устройство памяти. От молекул к сознанию. – М.: Мир, 1995. –

264 с. 8. Тинберген Н. Осы, птицы, люди. – М.: Мир, 1970. – 278 с. 9. Тинберген Н. Поведение животных. – М.: Мир, 1978. – 306 с. 10. Фосси Д. Гориллы в тумане. – М.: Прогресс, 1990. – 279 с.

100

11. Вильянур Рамачандран. Мозг рассказывает. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 392 с.

12. Кейт Т.Станович. Рациональное мышление. – М.: Карьера Пресс, 2012. –

352 с. 13. Костицький М.В. Питання про методологію психологічної науки //

Юридична психологія та педагогіка. – 2014. – № 1. – С. 3–12.


Тема 1. Історія розвитку зоопсихології, етології та порівняльної психології Лекція – 1 година

1. Предмет та завдання зоопсихології, порівняльної психології та етології. 2. Виникнення та історія розвитку наукової зоопсихології та порівняльної

психології. 3. Праці Р. Реомюра, Г. Бюффона, Ж.–Б. Ламарка, Ф. Кюв'є. 4. Роботи етологів сучасності лауреатів Нобелевської премії – К. Лоренца,

Н. Тінбергена та К.фон Фріша.

Тема 2. Інстинкт і научіння як біологічна основа поведінки Лекція – 1 година

1. Поняття інстинкту. Порівняльна характеристика інстинктивної та набутої поведінки.

2. Структура інстинктивної поведінки: пошукова та завершальна фази, їх особливості. Методи дослідження поведінкових реакцій.

3. Навчання. Загальна характеристика основних видів навчання. Методи дослідження навчання.

4. Основні принципи інструментальної поведінки.

5. Оперантна поведінка або навчання, реактивна поведінка. 6. Навчання: асоціативне, перцептивне, латентне, імітаційне, облігатне та

факультативне. 7. Інсайт. Імпринтинг.

Тема 3. Основні форми поведінки тварин Лекція – 1 година

1. Репродуктивна поведінка та шлюбні церемонії. 2. Батьківська поведінка.

3. Домінування та ієрархія. Типи високорангових особин: ватажок–домінант, ватажок–лідер, ватажок–сторож та ватажок–керівник.

4. Поведінка: територіальна, ігрова, дослідницька, агресивна. 5. Угруповання тварин. Типи скупчень (агрегації) тварин. 6. Популяції тварин.

Тема 4. Еволюція психіки

101

Лекція – 1 година 1. Еволюція психіки. 2. Стадії розвитку психіки та особливості способу життя тварин.

3. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. 4. Інтелектуальна стадія розвитку психіки.

Тема 5. Інтелектуальна поведінка тварин та мова Лекція – 1 година

1. Елементарна розумова діяльність тварин. 2. Психічні образи у тварин. 3. Абстракція й узагальнення у тварин. Проблема інтелекту тварин.

4. "Мистецькі" здібності тварин. 5. "Мова" тварин.

Тема 6. Походження свідомості людини Лекція – 1 година

1. Проблема вивчення походження свідомості. 2. Відмінності між психікою людини та вищих антропоїдів за змістом

відображення та структурою діяльності.

3. Основні погляди на психологічну сутність антропогенезу. 4. Експериментальні докази наявності у вищих антропоїдів передумов,

необхідних для розвитку свідомості в антропогенезі. 5. Передумови появи нового засобу засвоєння досвіду у вищих антропоїдів.


Тема 2. Інстинкт і научіння як біологічна основа поведінки

Семінар – 1 година 1. Загальна характеристика та структура інстинктивної поведінки. 2. Релізери та комплекси фіксованих дій, їх риси. 3. Загальна характеристика основних видів навчання. 4. Класичний умовний рефлекс за І.П. Павловим, його характеристика та

методика дослідження. 5. Основні принципи інструментальної поведінки. "Закон ефекту"

Торндайка.


1. Суть методів дослідження поведінкових реакцій у тварин.

Література 1–9

Тема 3. Основні форми поведінки тварин Семінар – 1 година

1. Репродуктивна поведінка та шлюбні церемонії. Статевий диморфізм.

102

2. Батьківська поведінка. Піклування про потомство. 3. Територіальна поведінка. Домінування та ієрархія, їх типи. 4. Ігрова та дослідницька поведінка.

5. Агресивна поведінка та її механізми. Природа агресії.

Теми реферативних повідомлень 1. Угруповання тварин, їх типи та регуляція їх щільності. 2. Міграції тварин.


Тема 4. Еволюція психіки

Семінар – 1 година 1. Еволюція психіки; стадії її розвитку та особливості способу життя тварин. 2. Елементарна сенсорна психіка. 3. Перцептивна психіка. 4. Інтелектуальна стадія розвитку психіки. 5. Стадія свідомості.

Теми реферативних повідомлень 1. Проблема виникнення психіки з позицій еволюційно–системного підходу.


Тема 5. Інтелектуальна поведінка тварин та мова Практичне заняття – 2 години

Завдання 1. Скласти порівняльну характеристику форм передачі інформації в ході

спілкування між тваринами.

2. Дати письмову характеристику властивостям, за якими людська мова відрізняється від голосової сигналізації тварин.

3. Навести порівняльну характеристику способам невербальної комунікації людини.

Література 3, 7

Тема 6. Походження свідомості людини Семінар – 1 година

1. Свідомість як філософська гносеологічна категорія. 2. Свідомість як робочий, бадьорий стан. 3. Свідомість як протилежність підсвідомості. 4. Свідомість як вища форма психіки. 5. Свідомість як ідеологічна, світоглядна, моральна категорія.


103

1. Експериментальні докази наявності у вищих антропоїдів передумов розвитку свідомості в антропогенезі.


1–9

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ 1. Предмет та завдання зоопсихології. 2. Предмет та завдання порівняльної психології. 3. Предмет та завдання етології. 4. Історія розвитку наукової зоопсихології та порівняльної психології.

5. Поняття інстинкту, характеристика інстинктивної поведінки. 6. Характеристика набутої поведінки. 7. Релізери, їх види. 8. "Психогідравлічна модель" інстинктивної поведінки Конрада Лоренца. 9. Комплекси фіксованих дій, їх риси. 10. Структура інстинктивної поведінки: пошукова та завершальна фази, їх

особливості. 11. Методи дослідження інстинктивних поведінкових реакцій.

12. Поняття навчання, загальна характеристика основних видів навчання. 13. Методи дослідження навчання. 14. Класичний умовний рефлекс за І.П. Павловим, його характеристика. 15. Основні принципи інструментальної поведінки. 16. "Закон ефекту" Торндайка. 17. Оперантна поведінка або навчання. 18. Реактивна поведінка. 19. Інсайт, його механізми.

20. Асоціативне навчання. 21. Перцептивне навчання. 22. Латентне навчання. 23. Імітаційне навчання, облігатне та факультативне. 24. Імпринтинг, його характеристика. 25. Репродуктивна поведінка та шлюбні церемонії у різних видів тварин. 26. Статевий диморфізм. 27. Батьківська поведінка у різних видів тварин. 28. Піклування про потомство у різних видів тварин.

29. Територіальна поведінка у різних видів тварин. 30. Домінування та ієрархія, їх типи. 31. Ігрова поведінка у різних видів тварин. 32. Дослідницька поведінка у різних видів тварин. 33. Агресивна поведінка та її механізми. Природа агресії. 34. Угруповання тварин. Типи скупчень (агрегації) тварин. 35. Популяції тварин, регуляція їх щільності.

104

36. Міграції тварин. 37. Різні види поведінки безхребетних тварин на прикладі комах. 38. Різні види поведінки безхребетних тварин на прикладі головоногих.

39. Різні види поведінки та психіки хребетних тварин на прикладі риб. 40. Різні види поведінки та психіки хребетних тварин на прикладі

земноводних. 41. Різні види поведінки та психіки хребетних тварин на прикладі плазунів. 42. Різні види поведінки та психіки хребетних тварин на прикладі птахів. 43. Особливості поведінки та психіки щурів. 44. Особливості поведінки та психіки мишей. 45. Особливості поведінки та психіки бобрів.

46. Особливості поведінки та психіки хижаків. 47. Особливості поведінки та психіки копитних. 48. Психіка та поведінка антропоїдів. 49. Стадії розвитку психіки та особливості способу життя тварин. 50. Елементарна сенсорна психіка, її характеристика. 51. Перцептивна психіка, її характеристика. 52. Інтелектуальна стадія розвитку психіки, її характеристика. 53. Стадія свідомості, її характеристика.

54. Елементарна розумова діяльність тварин. 55. Психічні образи у тварин. 56. Абстракція й узагальнення у тварин. 57. Проблема інтелекту тварин. 58. "Мистецькі" здібності тварин. 59. "Мова" тварин. 60. Відмінності між психікою людини та вищих антропоїдів за змістом

відображення та структурою діяльності.

105

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Навчальна дисципліна "Основи менеджменту" вивчає порядок організації

управлінських відносин на підприємствах і в організаціях. Метою викладання навчальної дисципліни є формування у студентів

навичок застосування системного підходу до управління організацією, зокрема розробки й прийняття ефективних управлінських рішень.

Завданнями вивчення навчальної дисципліни є розкриття сутності основних понять і категорій менеджменту, функцій та підходів до прийняття управлінських рішень, оволодіння методиками використання базових інструментів менеджменту в організаціях, характеристика впливу різних факторів на ефективність системи управління організацією.

Предмет навчальної дисципліни охоплює загальні закономірності,

принципи формування, функціонування та розвитку системи менеджменту в організації, способи та методи побудови управлінських відносин.

Опанування навчальної дисципліни передбачає набуття студентами теоретичних і практичних навичок в управлінні організаціями різних форм власності та різної правової форми з урахуванням їх функціонування в умовах ринкових відносин.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

природу та основні характеристики організації як об'єкта управління;

логіку та тенденції розвитку науки управління та формування її

сучасних перспектив;

ключові ідеї класиків менеджменту;

основні етапи процесу планування та типи планів в організації;

сутність класичної, поведінкової та ірраціональної моделей прийняття

рішень;

сутність планування як функції управління;

процес мотивації і взаємозв’язки між її ключовими етапами;

види управлінського контролю;

концепції вивчення лідерства, основні положення найвідоміших теорій

поведінки лідера;

уміти:

з'ясовувати причини, що обумовлюють необхідність управління

організацією;

ідентифікувати функції менеджменту та їх взаємозв'язки;

з'ясовувати ролі, які виконують менеджери в організації, та

ідентифікувати необхідні сучасному менеджерові якості;

виявляти умови, доцільні для використання різних стилів рішень

(наказ, консультації, консенсус, "штампування рішень");

класифікувати методи обґрунтування управлінських рішень;

106

ідентифікувати складові процесу організаційної діяльності;

класифікувати типи планів впровадження стратегій та ідентифікувати

їх особливості;

з'ясовувати причини опору контролю та визначати методи їх

подолання.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Поняття, сутність, принципи та загальні функції менеджменту. Розвиток науки менеджменту

2 – –

Тема 2. Планування як функція менеджменту 4 2 –

Тема 3. Основи теорії прийняття управлінських рішень та управлінський контроль

– 2 –

Тема 4. Мотивація – 2 –




Контроль – процес забезпечення досягнення організацією визначених цілей. Він починається з моменту, коли керівники сформулювали мету, завдання та створили організацію для їх реалізації. Об 'єктами контролю виступають: відношення до роботи, результати роботи, атмосфера у колективі; суб'єктами – елементи зовнішнього середовища.

Менеджмент (у широкому розумінні) – система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

Менеджмент (у вузькому розумінні) – процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Мотивація – процес впливу на людину з метою її спонукання до певних дій, спрямованих на досягнення цілей організації. Сутність мотивації

зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчути, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечить досягнення цілей організації.

107

Мистецтво управління – вміння менеджера–практика пристосувати досягнення науки управління до особливостей власного характеру, підлеглих і відповідної сфери бізнесу.

Оперативні плани – плани, в яких стратегія організації деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, виконавців і способів виконання певних дій.

Планування – одна із загальних функцій управління, яка полягає у визначенні цілей діяльності організації та виборі способів (шляхів) їх досягнення.

Потреба – особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі чогось, відображення невідповідності між

внутрішнім станом і зовнішніми умовами. Прийняття управлінських рішень – процес, який починається з

констатації виникнення проблемної ситуації та завершується свідомим остаточним вибором варіанта дій щодо її усунення.

Програми – плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому.

Стратегія – всебічний довгостроковий план для реалізації визначених загальних цілей.

Стратегічне планування – комплекс дій та рішень, що ухвалено керівництвом задля досягнення цілей підприємства.

Технологія прийняття рішень – послідовність етапів процесу прийняття управлінських рішень.

Функції організації – комплекси дій і операцій, які здійснює організація, як єдине ціле, або делеговані нею працівники у внутрішньому та зовнішньому середовищах задля функціонування та розвитку організації.

Функції менеджменту – спеціалізовані види управлінської діяльності, які

виникають внаслідок поділу процесу управління на окремі складові за ознакою подібності змісту робіт, що виконуються в їх межах та їх цільової спрямованості. Функції менеджменту поділяються на загальні та конкретні (специфічні). До загальних функцій управління належать: планування, організація, мотивація, контроль.

Управлінське рішення – продукт управлінської праці (концентрований вираз процесу управління на його останній стадії) у формі дій, спрямованих на усунення проблемної ситуації, яка виникає в процесі функціонування організації.


1. Менеджмент: Навч. посіб. для дистанц. навч. студ. вищ. навч. закл. / [уклад.: Г.Є. Мошек, Ю.В. Поканєвич, А.С. Соломко, А.В. Семенчук]; за заг. ред. Г.Є. Мошека. – К.: Кондор, 2009. – 387 с.

108

2. Осовська Г.В. Менеджмент організацій: для самост. вивч.: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., викладач. екон. вузів і ф–тів / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – К.: Кондор, 2009. – 376 c.

3. Яцура В.В. Менеджмент: Навч. посіб. / В В. Яцура, О.П. Жук; М–во освіти і науки України, Львівський національний ун–т ім. І. Франка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 443 с.

4. Гур'єв С.О. Кризовий менеджмент та принципи управління ризиками в процесі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій / [уклад.: С.О. Гур'єв, А.В. Терент'єва, П.Б. Волянський]; за заг. ред. С.О. Гур'єва. – К., 2008.– 147 с. – [Парлам. вид–во].

5. Крушельницька О.В. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. /

О.В. Крушельницька, А.А. Котвицький; Ун–т сучасних знань. – К.: Знання України, 2008. – 299 с.

6. Менеджмент: навчальні матеріали у схемах і формулах: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М–во освіти і науки України, Міжгалузнвий ін–т управління / За ред. А. І. Кредісова. – Вил. 2–е, випр. і доп. – К.: Знання України, 2008. – 539 с.

7. Ситник Й.С. Менеджмент організацій: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Йосиф Ситник. – Львів: Тріада плюс, 2008. – 455 с.

8. Дикань Н.В. Менеджмент: Навч. посіб. / Н.В. Дикань, І.І. Борисенко. – К.: Знання, 2008. – 389 с.

9. Сладкевич В.П. Стратегічний менеджмент організацій: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / В.П. Сладкевич; Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: Видавничий дім "Персонал", 2008. – 493.

10. Менеджмент: Навч. посіб. для студ. спец. "Економіка підприємництва" / В.М. Нагаєв, Н.В. Кондратюк; М–во аграрної політики України, Харківський національний аграрний ун–т ім. В.В. Докучаєва. – Х.: РВВ

Харківського націлнального аграрного ун–ту ім. В.В. Докучаєва, 2008. – 106 с.

11. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / В.М. Діденко; Буковинська державна фінансова академія. – К.: Кондор, 2008. – 582 с.

12. Волков В.В. Стратегічний виконавчо–проривний менеджмент / В.В. Волков, В.П. Корнійчук, К.Д. Хом'як. – К.: МП Леся, 2008. – 99 с.

13. Мескон М.Х., Альберт М., Худоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2003. – 800 с.

14. Основи менеджменту та маркетингу. Навч.–метод. комплекс / [уклад. В.В.Фещук]; МВС України НАВСУ. Кафедра економбезпеки. – К., 2002. – 362 с.

15. Романова Л.В. Управління підприємницькою діяльністю: Навч. посіб. для студ. – К.: ЦНЛ, 2006. – 324 с.

16. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту. – К.: Професіонал, 2004. – 432 с.

109

17. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент. – К., 2006. – 222 с. 18. Хміль Ф.І. Управління персоналом: Підручник. – К.: Академвидав, 2006. –

487 с.

19. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2003. – С. 231–250. 20. Смирнов В.Н. Спортинг – менеджмент побед! Теория и практика

современного менеджмента от тейлоризма до спортинга. – СПб.: Эрида–Бизнес, 2014. – 240 с.

21. Слободской А.Л. Риски в управлении персоналом. – М., 2011. – 246 с. 22. Губенко О.В. Концепція побудови тренінгу розвитку креативності у сфері

підприємництва і маркетингу // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 3 – С. 67–78.

23. Тихопой О.П. Психологічні ресурси вирішення ключового протиріччя сімейного бізнесу // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 4 – С. 50–54.

24. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. / [уклад.: В.Д. Бакуменко та ін.]; Кабінет Міністрів України, Національний ун–т біоресурсів і природокористування України. – К.: Інтерсервіс, 2013. – 147 с.

25. Руденко О.М. Система і стратегія НR–менеджменту для державного

управління: Навч. посіб. / [уклад.: О.М. Руденко, Л.М. Усаченко, С.В. Штурхецький]; Кабінет Міністрів України, Національний ун–т біоресурсів і природокористування України. – К.: Інтерсервіс, 2013. – 132 с.

26. Менеджмент: Навч. посіб. / [уклад.: Л.С. Шевченко та ін.]; за заг. ред. докт. екон. наук, проф. Л.С. Шевченко; Національний ун–т "Юридична академія України ім. Яролава Мудрого". – Х.: Право, 2013. – 209 с.


Тема 1. Поняття, сутність, принципи та загальні функції менеджменту.

Розвиток науки менеджменту Лекція – 2 години

1. Сутність та особливості управління організаціями. 2. Структурний аналіз менеджменту, його мета та завдання. 3. Функції та процес менеджменту.

Тема 2. Планування як функція менеджменту Лекція – 4 години

1. Планування як функція менеджменту, його види та їх взаємозв'язок. 2. Етапи процесу планування: визначення місій та цілей; оцінка сильних і

слабких боків організації; розроблення стратегії. Базові стратегії. 3. Ієрархічна підпорядкованість та субординація цілей організації при

стратегічному плануванні, його основні елементи.

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,%20%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0%20%D0%9C%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

110


Тема 2. Планування як функція менеджменту Семінар – 2 години

1. Методи організаційного планування. 2. Основні етапи процесу планування та типи планів в організації. 3. Стратегічне планування: основні елементи та рівні стратегії.

Теми реферативних повідомлень 1. Вплив основних ситуаційних факторів на вибір типу планів. 2. Типи та види загальнокорпоративної стратегії.

3. Плани впровадження стратегії.

Література 1–5, 7–11, 16, 17, 19, 26

Тема 3. Основи теорії прийняття управлінських рішень та управлінський

контроль Семінар – 2 години

1. Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.

2. Моделі теорії прийняття рішень: класична, поведінкова, ірраціональна. 3. Етапи процесу контролю: вимірювання процесів, порівняння реального

виконання із стандартами, оцінка та реакція.

Теми реферативних повідомлень 1. Види управлінських рішень. Технологія підготовки та прийняття рішень. 2. Організація розробки і доведення рішень до виконавців. 3. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення.


1, 2, 4, 5, 7–11, 16, 17, 19, 24, 25

Тема 4. Мотивація Семінар – 2 години

1. Сутність поняття функції мотивація. 2. Логіка процесу мотивації та взаємозв'язки між ключовими етапами в

моделі процесу мотивації. 3. Вплив менеджерів на індивідууми та регулювання їх поведінки.


1. Значення результатів досліджень Ф. Герцберга у розвиток теорії мотивації.

2. Механізм мотивації людини за теорією справедливості С. Адамса. 3. Практична цінність теорій змісту та процесу мотивації.

Література 1, 2, 4, 5, 7–11, 16, 17, 19

111


1. Менеджмент: поняття та сутність.

2. Менеджмент у системі ринкової економіки. 3. Суб'єкти та об'єкти управління. 4. Призначення функцій управління для формування організаційних

структур. 5. Структура системи управління та її складові. 6. Метод впорядкування цілей системи управління. 7. Інформація та вимоги до неї. 8. Управління і керівництво.

9. Види та рівні менеджменту. 10. Предмет і метод менеджменту. 11. Функції менеджменту. 12. Принципи менеджменту. 13. Закон спеціалізації та інтеграції управління. 14. Закон необхідної і достатньої централізації управління. 15. Принципи менеджменту. 16. Еволюція менеджменту: етапи, теорії і школи.

17. Функції управління: загальна характеристика. 18. Функції планування та організації. 19. Структура, стадії підготовки та прийняття управлінських рішень. 20. Координація і контроль у менеджменті. 21. Функції менеджменту на різних рівнях управління. 22. Функції вищого керівництва. 23. Стиль керівництва. 24. Сутність і особливості управлінських рішень.

25. Види управлінських рішень. 26. Технологія підготовки і прийняття управлінських рішень. 27. Організація розробки і реалізації рішень. 28. Значення та зміст функції організації. 29. Складові лідерства та його природа. 30. Форми влади керівника. 31. Управління організаційними комунікаціями. 32. Культура менеджменту як складова культури організації. 33. Сутність та особливості культури організації управлінської праці.

34. Загальносистемні та часткові показники оцінки рівня культури менеджменту.

35. Корпоративна культура та її сучасні моделі. 36. Лідерство в менеджменті. 37. Організаційні структури: загальна характеристика. 38. Види організаційних структур менеджменту. 39. Вдосконалення органічних структур менеджменту.

112

40. Лінійні та лінійно–штабні організаційні структури менеджменту. 41. Функціональна і дивізіональна структури менеджменту. 42. Проектні та матричні організаційні структури менеджменту.

43. Основи організації процесів менеджменту. 44. Економіко–організаційний зміст планування в менеджменті. 45. Сутність та види управлінського контролю. 46. Вимоги до організації робочого місця працівника менеджменту. 47. Автоматизація та механізм управлінської праці. 48. Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень. 49. Основи теорії прийняття управлінських рішень. 50. Показники ефективності управління персоналом.

51. Критерії та методи оцінювання ефективності менеджменту організації. 52. Плинність кадрів: основні характеристики. 53. Фінансово–економічні показники ефективності управління. 54. Основні етапи процесу комунікації. 55. Теорія потреб А. Маслоу. 56. Двофакторна модель Мак–Грегора. 57. Теорія Девіза Мак–Клейманда. 58. Двофакторна модель Фредеріка Герцберга.

59. Теорія очікувань В. Врума. 60. Теорія справедливості С. Адамса.

113

ПРАКТИКУМ З ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Навчальна дисципліна "Практикум з загальної психології" є складовою

загальної психології як фундаментальної і базової дисципліни в системі психологічних знань, які засвоює студент при його фаховій підготовці.

Метою навчальної дисципліни є засвоєння знань та набуття навичок з організації конкретного психологічного дослідження, використання методик, спрямованих на вивчення психічних явищ.

У результаті вивчення дисципліни "Практикум з загальної психології" студенти повинні:

знати:

конкретні методи та методики емпіричного вивчення основних сфер

психіки людини,

про організацію емпіричного дослідження з психології.

уміти:

добирати адекватні методи та конкретні методики емпіричного

дослідження з психології для вивчення окремих психічних явищ,

презентувати методику емпіричного дослідження з психології,

організовувати та проводити емпіричне дослідження з психології,

здійснювати обробку емпіричних даних,

представляти та аналізувати дані, формулювати на їх основі висновки. Основні форми роботи в процесі вивчення дисципліни є: практичні

заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем (у формі індивідуальних консультацій).


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття Тема 1. Дослідження пізнавальних процесів – – 8 Тема 2. Дослідження емоційно–вольових процесів – – 8

Тема 3. Дослідження особистісних властивостей – – 6

Всього годин: – – 22



Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

114

Вибірка – сукупність тих людей, які приймають реальну участь в експерименті.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, які

вимагають подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод. Змінна – це будь–яка реальна умова ситуації, яка може бути змінена. Інтерв'ю – метод отримання інформації в ході усного безпосереднього

спілкування. Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного

дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Емоції – це психічний процес, який відображає особистісну значущість та

оцінку внутрішньої і зовнішньої ситуації для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Мислення – це опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів і явищ дійсності.

Методи психології – основні прийоми і засоби пізнання психічних феноменів і їх закономірностей.

Мова – засіб спілкування, обміну думками, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Мовлення – процес застосування мови у спілкуванні, при обміні думками, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально–значущих психічних властивостей та забезпечує вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини, як поведінки суб’єкта активності.

Пам'ять – це форма психічного відображення, що полягає у запам'ятовуванні, збереженні чи забуванні та наступному відтворенні минулого досвіду (у вигляді образів та понять).

Психологічне дослідження – це спосіб наукового пізнання сутності психічних явищ і їх закономірностей.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної більш–менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінених умов.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Спрямованість – це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

115

Уявлення – це процес відображення предметів, що в даний момент не діють на органи чуття.

Увага – це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини

на певних об'єктах. Характер – це психічна властивість особистості, яку складає сукупність

відносно сталих рис, у яких відображено ставлення людини до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.


Підручники, посібники

1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – Изд. 7–е. – СПб.: Питер, 2007. – 688 с.

2. Большой психологический словарь / Под ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко. – М.: Прайм–Еврознак, 2003 – 672 с.

3. Выготский Л.С. Психология. – М.: ЭКСМО–Пресс, 2000. – 1008 с. (Серия "Мир психологии").

4. Гомезо М.В. Атлас по психологии / М.В. Гомезо, И.А. Домашенко. – М., 2004. – 274 с.

5. Гудвин Д. Исследование в психологии: методы и планирование. – Изд. 3–е. – СПб.: Питер, 2004. – 558 с. (Серия "Мастера психологии").

6. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – СПб.: Питер, 2006. – 320 с. 7. Общая психология. / Под ред. М.В. Гамезо. – М.: Ось–89, 2007. – 352 с. 8. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.– Изд. 2–е. – СПб.: Питер,

2013. – 720 с. (Серия "Мастера психологии").

Практикуми 9. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна

психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – 280 с.

10. Горбатов Д.С. Практикум по психологическому исследованию: Учеб. пособ. – Самара: Издательский дом "Бахрах–М", 2006. – 272 с.

11. Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та, 2006. – 224 с.

12. Дыгун М.А., Дыгун Е.П., Муравьева О.С., Цалко Л.В. Практикум по общей психологи для студентов педагогических спеціальностей высших

учебных заведений. – Изд–во: Жасскон, 2007. 13. Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособ. для студ. пед. высш.

учеб. завед. / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова. – Изд. 2–е. – М.: Просвещение, 1990.

14. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособ. для студ. пед. высш. учеб. завед.: В 3 кн. – Т. 3: Психодиагностика. – Изд. 4–е. – 2001. – 640 с.

116

15. Основы психологи: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2013. – 576 с.

16. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології /

За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – 203 с. 17. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии /

В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др. / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – Питер, 2006. – 560 с.

18. Регуш А.Л. Практикум по наблюдению и наблюдательности. – Изд. 2–е, перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2008. – 208 с. (Серия "Практикум по психологии").

19. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании:

Учеб. пособ. – М., 1996. 20. Смирнов А. Практикум по общей психологии: Учеб. пособ. – М.: Изд–во

Института Психотерапии, 2005. – 224 с.

Наукові статті 21. Заїка Є.В., Бистров К.А. Ігри та вправи для розвитку мікромотороки

школярів // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 4. – С. 39–45.

22. Максименко С.Д., Кокун О.М., Тополов Є.В. Адаптація

психодіагностичних методик Шкала професійної спресованості та Шкала професійної завантаженості // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 5. – С. 34–38.

23. Невах Є.Г., Панченко В.М. Конструювання психодіагностичного інструментарію у емпіричних дослідженнях // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 17–21.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Дослідження пізнавальних процесів Практичне заняття – 8 годин

Завдання 1. Експериментально виявити поріг м'язово–суглобових відчуттів (Пашукова

Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 15).

2. Експериментально дослідити сприймання часу (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.

Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 19). 3. Провести порівняльне дослідження переважаючого типу запам'ятовування

(Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 34).

4. Дослідити пам'ять за допомогою методики "продуктивність запам'ятовування" (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О.,

117

Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 88).

5. На основі використання метода саморанжування навчитися визначати

оцінку яскравості–чіткості уявлень (Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др. / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – Питер, 2006. – С. 81).

6. Експериментально виявити вплив установки на спосіб розв 'язання задач (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 50).

7. Експериментально дослідити рефлексивність мислення (Пашукова Т.І.,

Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 57).

8. Навчитися експериментально виявляти темп усної мовної діяльності (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 74).

9. Дотримуючись правил використання методики психологічного дослідження, експериментально виявити рівень творчої уяви. (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології

/ За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 69). 10. Експериментально дослідити обсяг уваги (Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В.,

Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та, 2003. – С. 103).

11. Навчитися експериментально виявляти вибірковість уваги (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 41).

12. Експериментально дослідити концентрацію уваги (Пашукова Т.І.,

Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 43).

Тема 2. Дослідження емоційно–вольових процесів Практичне заняття – 8 годин

Завдання 1. Експериментально дослідити вольові якості особистості (Глуханюк Н.С.,

Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Московского психолого–социального ин–та, 2003. – С. 142).

2. Дотримуючись правил проведення психологічного дослідження презентувати у групі методику на дослідження сили волі (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид.4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 126).

3. Навчитися експериментально виявляти рівень наполегливості (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 100).

118

4. За допомогою методики В.А. Жмурова дослідити депресивні стани (Практическая психодиагностика: Меодики и тесты / Ред.–сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд.дом "Бахрам–М", 2013.).

5. За допомогою методики САН навчитися виявляти емоційні стани (Методики психодіагностики в спорте: Учеб. пособ. для студ. пед. высш. учеб. завед. / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова. – Изд. 2–е. – М.: Просвещение, 1990. – С. 156).

6. За допомогою методики В.В. Бойко виявити "перешкоди" у встановленні емоційних контактів (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 119).

Тема 3. Методики вивчення особистісних властивостей Практичне заняття – 6 годин

Завдання 1. Експериментально дослідити рівень домагань (Пашукова Т.І., Допіра А.І.,

Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006.).

2. Експериментально дослідити різні характеритсики "Образу–Я" (Волошина

В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С.167).

3. Дотримуючись правил проведення психологічного дослідження презентувати у групі методику на виявлення самоповаги (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С.169).

4. Експериментально дослідити спрямованість особистості за допомогою методики А. Басса (Практическая психодиагностика: Методики и тесты /

Ред.–сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд.дом "Бахрам–М", 2002.). 5. За допомогою методики діагностики ступеня задоволеності основних

потреб навчитися досліджувати мотиваційну сферу особистості (Основы психологии. Практикум / Ред.–сост. Л.Д.Столяренко. Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2013. – С. 421).

6. Експериментально дослідити рівень самооцінки (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006.).

7. За методикою Торенса навчитися діагностувати креативність (Основы

психологи: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. –Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2000. – С. 153).

8. Експериментально виявити комунікативні та організаторські схильності (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 160).

9. Експериментально виявити властивості власного темпераменту на основі тесту–опитувальнику В.М.Русалова (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков

119

Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 122).

10. Експериментально дослідити власні характерологічні тенденції

(Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 141).

Методичні рекомендації для підготовки до занять На заняттях мати зошит з загальної психології. Підготовка до навчальної

дисципліни “Практикум з психології” передбачає актуалізацію теоретичних знань щодо відповідної складової психічної діяльності та вироблення практичних навичок дослідження психіки на основі зазначених методик

психологічного дослідження.

Завдання для індивідуальної роботи 1. Підготувати папку з методиками психологічного дослідження, які

використовувались на заняттях дисципліни "Практикум з психології" протягом року.

2. На основі отриманих даних про особливості власної психічної діяльності, скласти свій психологічний профіль на структурою: пізнавальна, емоційно–вольова сфери, індивідуально–типологічні особливості

особистості. Змістове наповнення психологічного профілю має складатися з кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, закінчуватися рекомендаціями щодо покращення функціонування власної психічної діяльності. Матеріал має бути викладений науковим стилем від третьої особи. Представлений в електронному варіанті, надрукований з урахуванням наступних вимог: шрифт Times New Roman, розмір 14 кегель, інтервал 1,5; поля – зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.


1. Психологічне дослідження, його роль у системі наук. 2. Організація психологічного дослідження. 3. Класифікації методів психологічного дослідження. 4. Організаційні методи психологічного дослідження: їх характеристика. 5. Емпіричні методи психологічного дослідження: їх характеристика. 6. Методи обробки даних та інтерпретаційні методи: їх характеристика. 7. Умови проведення емпіричного дослідження з психології. 8. Етичний кодекс психолога. 9. Напишіть схему презентації методики психологічного дослідження. 10. Схематично представте класифікацію методів психологічного дослідження

за С.Л. Рубінштейном. 11. Схематично зобразити види відчуттів, їх загальні властивості. 12. Схематично зобразити типи сприймання, їх загальні властивості. 13. Скласти схему видів пам’яті. 14. Схематично зобразити види уявлень.

120

15. Скласти схему видів мислення. 16. Скласти схему операцій мислення. 17. Схематично зобразити мислення як діяльність за допомогою його

компонентів. 18. Схематично зобразити види уяви. 19. Скласти схему будови мови. 20. Скласти схему основних видів мовлення. 21. Схематично зобразити види, форми та властивості уваги. 22. Скласти схему основних видів емоцій. 23. Скласти схему структури довільної і вольової дії. 24. Побудувати схему співвідношення понять: людина, індивід,

індивідуальність. 25. Скласти схему структури особистості. 26. Побудувати схему структури самосвідомості. 27. Скласти схему видів самооцінки. 28. Побудувати схему структури спрямованості. 29. Побудувати схему ієрархії потреб за А. Маслоу. 30. Скласти схему структури здібностей. 31. Побудувати схему типів темпераменту. 32. Скласти схему класифікації рис характеру. 33. Побудувати схему видів акцентуацій характеру. 34. Методика дослідження м'язово–суглобних відчуттів (порогу розрізнення

маси). 35. Методика дослідження сприймання часу. 36. Методика на порівняльне дослідження переважаючого типу

запам'ятовування. 37. Методика "Продуктивність запам'ятовування". 38. Методика на виявлення оцінки яскравості–чіткості уявлень (за методом

саморанжування). 39. Дослідження впливу установки на спосіб розв'язання задач. 40. Дослідження рефлексивності мислення. 41. Методика дослідження творчої уяви. 42. Методика дослідження темпу усної мовної діяльності. 43. Методика дослідження обсягу уваги. 44. Методика дослідження вибірковості уваги. 45. Методика дослідження концентрації уваги. 46. Дослідження депресивних станів за допомогою методики В.А. Жмурова. 47. Дослідження емоційних станів за допомогою методики САН. 48. Методика діагностики "перешкод" у встановленні емоційних контактів (за

В.В. Бойко). 49. Дослідження "сили волі". 50. Методика дослідження наполегливості. 51. Методика дослідження вольових якостей особистості. 52. Дослідження рівня домагань. 53. Символічні завдання на виявлення різних характеристик "Образу–Я".

121

54. Дослідження рівня самооцінки. 55. Дослідження спрямованості особистості за допомогою методики А. Басса. 56. Дослідження мотиваційної сфери за допомогою методики діагностики

ступеня задоволеності основних потреб. 57. Дослідження креативності за методикою Торенса. 58. Дослідження комунікативних та організаторських схильностей на основі

тест–опитувальника КОС. 59. Дослідження властивостей темпераменту на основі тесту–опитувальнику

В.М. Русалова. 60. Дослідження характерологічних тенденцій.

122

ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальна дисципліна "Вікова психологія" є однією з базових дисциплін

психолого–педагогічної підготовки студентів, які навчаються за спеціальністю "Психологія". Предметом вивчення дисципліни є виникнення та розвиток

психічних явищ на різних стадіях онтогенезу, психологічні особливості різних вікових груп.

Мета навчальної дисципліни – розкрити зміст та закономірності психічного розвитку людини на різних вікових етапах її життя.

У результаті вивчення дисципліни "Вікова психологія" студенти повинні:

знати:

теоретичні підходи до онтогенезу та основні закономірності вікових

змін психіки людини;

особливості анатомо–фізіологічного, психічного та особистісного

розвитку людини на різних вікових етапах її життя;

центральні психологічні новоутворення кожного вікового періоду;

сутність вікових криз особистості та шляхи їхнього подолання;

психологічні особливості та специфіку діагностичної роботи з особами

різного віку;

уміти:

розрізняти вікові та індивідуальні особливості психіки;

надавати практичні рекомендації щодо подолання вікових криз

особистості з урахуванням вікових відмінностей психіки;

добирати психологічні методи та методики дослідження, враховуючи вік досліджуваного.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Загальні засади вікової психології 2 2 –

Тема 2. Психологія дитинства 2 2 –

Тема 3. Психологія дорослішання 2 2 –

Тема 4. Психологія дорослості та старіння 2 2 –




123

Акмеологія – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на етапі зрілості, досягнення нею високого рівня розвитку.

Акселерація – прискорення соматичного і фізіологічного розвитку та статевого дозрівання дітей та підлітків порівняно з попередніми поколіннями.

Аутосоціальність – перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Бондінг – підтримуючий емоційно–тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.

Важковиховуваність – явище несприймання чи опору дитини виховному

впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних корекційних психолого–педагогічних заходів.

Вередливість дитяча – один із проявів неслухняності, що виявляється у швидкій та недоречній зміні бажань дитини.

Вік – відносно замкнутий цикл розвитку людини, який має свою структуру та динаміку.

Вік біологічний – вік, який вказує на відповідність стану організму та його функціональних систем певному моменту життя людини.

Вік психологічний – конкретний, обмежений в часі етап психічного розвитку індивіда, що характеризується сукупністю закономірних типових психологічних змін та якостей.

Вікова періодизація – виокремлення на основі психолого–педагогічних критеріїв етапів психічного розвитку людини в онтогенезі.

Вікова психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.

Вікові новоутворення – новий тип побудови особистості та її діяльності,

психічні та соціальні зміни, які вперше виникають у даному віці. Вікові особливості – специфічні властивості особистості індивіда, його

психіки, що закономірно змінюються у процесі зміни вікових стадій розвитку. Внутрішня позиція школяра – сформоване загальне позитивне

ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.

Генотип – сукупність усіх генів організму, успадкованих ним від батьків. Геронтопсихологія – галузь вікової психології, що вивчає психологічні

особливості людей похилого віку.

Гра – діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності.

Дезадаптація шкільна – різновид соціальної дезадаптації, що виявляється у ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання.

Ефект шпитальності – уповільнення емоційного розвитку дитини, спричинене відривом від матері у період немовляти.

124

Затримка психічного розвитку – відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричинюється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами.

Зона найближчого розвитку – категорія вікової та педагогічної психології, вперше запропонована Л.С. Виготським, що розуміється як потенційні можливості дитини, її здатність виконувати певні дії спочатку при допомозі дорослих, а згодом – самостійно.

Зрілість психологічна – системна якість особистості, що відображає досягнення стану її повної функціональності, адаптивності та відповідальності.

Інтеріорізація – переведення зовнішніх, предметних дій у внутрішні;

ідеальний план вироблення людиною відповідних психічних структур і уявлень, навичок тощо.

Комплекс пожвавлення – новоутворення психіки кінця фази новонародженості, що виявляється як позитивна емоційно–рухова реакція впізнавання та радості дитини про появі значимого дорослого.

Криза – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і

виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах. Криза ідентичності – особливий момент розвитку, коли однаково

динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості. Криза першого року життя – криза, обумовлена руйнуванням

необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.

Криза трьох років – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості,

непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі. Криза тридцяти років – зумовлене життєвими труднощами і помилками

розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей, норм, Ідеалів, яке призводить до зміни сенсу її життя, переоцінки життєвих цінностей.

Криза середини життя – психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40–45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті.

Лонгітюдне дослідження – метод вивчення індивідуальних

психологічних особливостей людини впродовж тривалого часу. Онтогенез – індивідуальний процес формування та розвитку психіки

індивіда та окремих психічних явищ, процесів і сфер. Предмет вікової психології – дослідження закономірностей становлення

психічних процесів та властивостей на різних вікових етапах життя.

125

Провідна діяльність – діяльність, виконання якої визначає виникнення та формування основних психічних новоутворень людини на даному етапі її розвитку.

Психічний розвиток – послідовна прогресуюча кількісно–якісна та структурна зміна психічного життя людини. Психічний розвиток розуміють як прогресивну якісну зміну особистості, під час якої з різною швидкістю формуються психічні та особистісні новоутворення.

Розвиток – складний еволюційно–інволюційний процес, в ході якого відбуваються прогресивні зміни інтелекту, поведінки, діяльності людини.

Рушійною силою психічного розвитку людини є протиріччя між досягнутим рівнем розвитку її знань, навичок та здібностей та типами її

зв’язків з оточуючим середовищем. Сензитивність вікова – притаманне певному віковому періоду

оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних властивостей та процесів.

Соціалізація – процес адаптації до соціального середовища, який полягає в тому, що дитина набуває здатності до співробітництва з іншими людьми завдяки розширенню та координації своєї точки зору.

Соціальна ситуація розвитку – специфічна для кожного вікового

періоду система відносин суб'єкта у соціальній дійсності, що відображається у його переживаннях та реалізується ним у сумісній діяльності з іншими людьми.

Теорія рекапітуляції – система уявлень, за якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись у генетично запрограмованій послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів.


Підручники, посібники 1. Вікова психологія / [уклад. Л.М Самошкіна]; за ред. Е.Л. Носенко;

Дніпропетровський національний ун–т. – Дніпропетровськ, 2006. – 247 с. 2. Вікова психологія: Зб. вибір. текстів лекцій з курсу / М. Савчин, І. Галян,

Д. Гошовська та ін.; Дрогобицький державний педагогічний ун–т ім. І. Франка.– Дрогобич, 2006. – 252 с.

3. Вікова психологія: Навч. посіб. / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.:

Академвидав, 2006. – 359 с. 4. Вікова психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Р.В. Павелків. –

К.: Кондор, 2011. – 468 с. 5. Видра О.Г. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.Г. Видра. –

К.: ЦУЛ, 2011. – 112 с. 6. Гуцуляк Н.М., Рудюк Н.Г. Вікова психологія: Курс лекцій / Чернівецький

національний ун–т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2007. – 95 с.

126

7. Дуткевич Т.В. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012. – 424 с.

8. Поліщук В.М. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ.

навч. закл. / Глухівський державний педагогічний ун–т. – Суми: Університетська книга, 2007. – 330 с.

9. Психология человека от рождения до смерти / Под общ.ред А.А. Реана. – СПб.: ПРАЙМ–ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с.

10. Сергєєнкова О.П. Вікова психологія. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012. – 376 с.

11. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В., Булах І.С., Зелінська Т.М. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. для студ.

вищ. навч. закл. – Вид. 2–е, доп. – К.: Каравела, 2007. – 400 с. 12. Столяренко А.М. Психология и педагогика: Учеб. пособ. для высш. учеб.

завед. – М.: Юнити–Дайл, 2001. – 23 с. 13. Хухлаева О.В. Кризисы взрослой жизни. Книга о том, что можно быть

счастливым и после юности. – М.: Генезис, 2009. – 208 с. 14. Щотка О. П. Вікова психологія дорослої людини: Навч. посіб. /

Ніжинський державний педагогічний ун–т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин: Редакційно–видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2001. – 194 с.

Практикуми 15. Вікова і педагогічна психологія: Практикум / Черкаський державний

технологічний ун–т / Н.В. Старовойтенко. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – 51 с. 16. Вікова психологія: Практикум: керівництво до практ. і лаб. занять /

[уклад.: О.П. Щотка, М.Д. Бойправ, В.П. Пісоцький та ін.]; за ред. О.П. Щотки; Ніжинський державний педагогічний ун–т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2006. – 307 с.

17. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособ. / Под ред.

Л.В. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2005. – 688 с. 18. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум: Навч. посіб. /

В.П. Кутішенко, С.О. Ставицька. – К.: Каравела, 2012. – 448 с. 19. Терлецька Л.Г. Вікова психологія і психодіагностика: Підручник для студ.

вищ. навч. закл. / Л.Г. Терлецька. – К.: Слово, 2013. – 606 с. 20. Токарева Н.М., Шамне А.В. Основи вікової психології: Навч. посіб. /

Н.М. Токарева, А.В. Шамне. – Кривий Ріг: ДВНЗ, 2013. – 274 с. 21. Ханна Т. Искусство не стареть. – Изд. 2–е. / Т. Ханна. – СПб.: Питер, 2013.

– 224 с.

22. Каменская В.Г. Возрастная анатомия, физиология и гигиена: Учеб. для бакалавров / В.Г. Каменская, И.Е. Мельникова. – СПб.: Питер, 2014. – 264 с.

23. Микадзе Ю.В. Нейропсихология детского возраста: Учеб. пособ. / Ю.В. Микадзе. – СПб.: Питер, 2013. – 285 с.

127


Тема 1. Загальні засади вікової психології

Лекція – 2 години 1. Вікова психологія як наука. 2. Теоретичні концепції та періодизація вікової психології.

Тема 2. Психологія дитинства Лекція – 2 години

1. Психологія дошкільного дитинства. 2. Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

Тема 3. Психологія дорослішання Лекція – 2 години

1. Психологія підлітка. 2. Психологія юності.

Тема 4. Психологія дорослості та старіння Лекція – 2 години

1. Вік дорослості. 2. Період геронтогенезу.


Тема 1. Загальні засади вікової психології Семінар – 2 години

1. Вікова психологія: поняття, об'єкт, предмет, задачі, історія.

2. Теоретичні основи та методологічні засади вікової психології.

Теми реферативних повідомлень 1. Особливості психологічного обстеження людей різного віку. 2. Малі та великі вікові кризи.

Література 1, 3, 4, 6, 10, 15, 20

Тема 2. Психологія дитинства Семінар – 2 години

1. Психічний і особистісний розвиток дитини від народження до вступу в школу.

2. Психологія молодшого школяра (зрілого дитинства).

Теми реферативних повідомлень 1. Особливості пренатального та натального періодів. 2. Соціально–педагогічна занедбаність дітей: причини та наслідки.


128

5, 7, 8, 11, 12, 16, 22, 23

Тема 3. Психологія дорослішання

Семінар – 2 години 1. Психологія підлітка. 2. Психологія ранньої і зрілої юності.

Теми реферативних повідомлень 1. Страхи в підлітковому віці. 2. Вибір майбутньої професії в юнацькому віці.

Література 1, 2, 4, 9, 10, 17, 22, 23

Тема 4. Психологія дорослості та старіння Семінар – 2 години

1. Дорослість як етап онтогенезу. 2. Рання дорослість. 3. Зрілий дорослий вік. 4. Старість як етап онтогенезу.


1. Трикомпонентна теорія любові Стенберга. 2. Мудрість як соціально–психологічний феномен.

Література 1, 3, 6, 13, 14, 18, 21


1. Вікова психологія як галузь психологічної науки.

2. Об'єкт вікової психології, його специфіка. 3. Предмет вікової психології. 4. Структура, функції і завдання вікової психології. 5. Місце вікової психології в системі психологічних наук. 6. Психічний і особистісний розвиток людини. 7. Теорії онтогенезу психіки людини. 8. Теорія рекапітуляції Е. Геккеля, С. Холла. 9. Теорія дозрівання А. Гезелла. 10. Етологічна теорія К. Лоренца, К. Фріша.

11. Теорія оперантного научіння Б. Скіннера. 12. Теорія соціального научіння Дж. Роттера. 13. Соціально–когнітивна теорія А. Бандури. 14. Теорія генетичної епістемології Ж. Піаже. 15. Теорія інформаційного підходу Дж. Брунера. 16. Теорія культурно–історичного розвитку психіки Л. Виготського,

Д. Ельконіна.

129

17. Психосексуальна теорія З. Фрейда. 18. Психосоціальна теорія Е. Еріксона. 19. Гуманістична теорія А. Маслоу, К. Роджерса.

20. Екологічна теорія У. Бронфенбреннера. 21. Особливості психічного розвитку. 22. Рушійні сили розвитку психіки. 23. Навчання, виховання та розвиток психіки. 24. Загальна характеристика віку. 25. Поняття про вік: біологічний, соціальний, психологічний. 26. Структура і динаміка віку. 27. Центральні та часткові новоутворення віку.

28. Принципи і критерії вікової періодизації. 29. Особливості психологічного обстеження людей різного віку. 30. Розділи вікової психології. 31. Практичне значення вікової психології. 32. Методологічні засади і методи вікової психології. 33. Історичні витоки вікової психології. 34. Становлення та розвиток вікової психології як науки та дисципліни. 35. Розвиток вікової психології в Україні.

36. Пренатальний розвиток. 37. Фаза новонародженості як особливий період немовлячого дитинства. 38. Криза новонародженого. 39. Комплекс пожвавлення як основне новоутворення новонародженого. 40. Психічний розвиток немовляти. 41. Відмінності у стилях спілкування матері і батька. 42. Криза першого року життя: її симптоми та шляхи подолання. 43. Особливості розвитку в ранньому дитинстві.

44. Криза третього року життя: причини, основні поведінкові прояви. 45. Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці. 46. Психологічна готовність дітей до школи. 47. Психологічна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра. 48. Навчальна діяльність молодших школярів. 49. Розвиток пізнавальних психічних процесів молодшого школяра. 50. Формування особистості дитини в початкових класах. 51. Підлітковий вік у культурному та історичному контексті. 52. Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка.

53. Соціальна ситуація розвитку підлітка. 54. Провідна діяльність підлітка. 55. Психологічні новоутворення підліткового віку. 56. Розвиток самосвідомості у підлітковому віці. 57. Зміна зовнішності в підлітковому віці. 58. Комплекс дисморфоманії в підлітковому віці. 59. Підлітковий егоцентризм.

130

60. Криза 13–го року життя: її симптоми та шляхи подолання. 61. Статева ідентичність в підлітковому віці. 62. Підліток у соціальному середовищі.

63. Підліток у сім'ї. 64. Причини сором’язливості та самотності підлітків. 65. Підліткові компанії. 66. Емоційно–вольова сфера підлітків. 67. Загальні особливості ранньої юності. 68. Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності. 69. Формування особистої ідентичності в ранній юності. 70. Проблема самовизначення в юнацькому віці.

71. Особливості спілкування у ранній юності. 72. Дружба та кохання в юнацькому віці. 73. Ранній шлюб в юнацькому віці. 74. Криза юнацького віку: її симптоми та шляхи подолання. 75. Загальні особливості зрілої юності. 76. Загальна характеристика дорослості. 77. Періодизація психічного розвитку дорослої людини. 78. Центральні новоутворення дорослості.

79. Криза сімейних відносин в період дорослості. 80. Зрілий дорослий вік. 81. Криза середини життя. 82. Клімактерій та його психологічні наслідки. 83. Психологічна готовність дорослої людини до старості. 84. Причини старіння. 85. Теорії старіння. 86. Вихід на пенсію та зміна статусу.

87. Коло спілкування та особливості стосунків у похилому віці. 88. Життєва мудрість як феномен похилого віку. 89. Когнітивний розвиток у похилому віці. 90. Думки про смерть та етапи вмирання.

131

ПСИХОЛОГІЯ ЗАЛЕЖНИХ СТАНІВ

Метою дисципліни "Психологія залежних станів" є поглиблення

теоретичних уявлень щодо механізмів формування і функціонування залежної поведінки, оволодіння системою загальнотеоретичних та практично-

орієнтованих знань, вмінь і навичок стосовно проблематики психології залежності та адиктивної поведінки. Психологія залежності (адиктивної поведінки) — це напрям психології, який вивчає порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності. Залежність — набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини. У практиці, цей термін має кілька значень: фізіологічна та психічна залежністьВ основу курсу

покладено сучасні дослідження адиктивної поведінки, які спираються на гіпотезу про те, що в основі залежної поведінки лежать структурні зміни в організації особистості, які є первинними та обумовлюють єдність поведінкових розладів та можливість їх взаємотрансформації.

Завдання курсу:

надати уявлення щодо психології адиктивної поведінки як самостійної

проблематики у психології;

охарактеризувати основні види адиктивної поведінки та методи їхньої

психологічної діагностики;

розглянути основні принципи психологічної корекції залежних

розладів. У результаті вивчення курсу студенти повинні:

знати:

загальну характеристику адиктивної поведінки, закономірності її

розвитку;

теоретичні підходи щодо чинників та механізмів формування залежних

розладів;

характеристику основних видів адиктивної поведінки: хімічні

залежності (алкогольна адиктивна поведінка, наркозалежність), нехімічні залежності (комп'ютерна адикція, трудогольна адикція, гемблінг, спортивна адикція, тощо), харчові залежності (булімія, анорексія), міжособистісна залежність.

уміти:

диференціювати різні форми залежних розладів;

застосовувати методи діагностики залежних розладів;

застосовувати методи психологічної корекції адиктивних розладів.

132


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Загальна характеристика психологічної залежності

2 2 –

Тема 2. Діагностика та профілактика адикцій 4 4 –




Абстинентний синдром (лат. abstinentia – Утримання) – синдром

фізичних та / або психічних розладів, що розвивається у хворих наркоманією та алкоголізмом через деякий час після припинення прийому наркотику, алкоголю або зменшення їх дози. Абстинентний синдром є складовою частиною синдрому фізичної залежності.

Адаптація – процес пристосування до вимог оточуючої дійсності. Адиктивна поведінка – залежна поведінка. Алкоголізм - захворювання, різновид токсикоманії, що характеризується

хворобливою пристрастю до алкоголю (етилового спирту), з психічної і

фізичної залежністю від нього. Негативні наслідки можуть виражатися психічними і фізичними розладами, а також порушеннями соціальних відносин особи, яка страждає цим захворюванням.

Антисоціальна поведінка – поведінка, яка не відповідає соціальним нормам і є загрозою для соціального порядку та благополуччя оточуючих людей.

Асоціальна поведінка – поведінка, яка ухиляється від виконання морально–етичних норм.

Гемблінг – форма психологічної залежності, що виявляється у нав'язливому захопленні відеоіграми і комп'ютерними іграми.

Девіантна поведінка – система вчинків чи окремі вчинки, що не відповідають прийнятим у суспільстві нормам і такі, що проявляються у незбалансованості психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесу самоактуалізації і відхиленні від морального та естетичного контролю над власною поведінкою.

Девіантологія – розділ науки, що вивчає девіації. Девіація – відхилення від норми.

133

Делінквентна поведінка – дії конкретної особи, які відхиляються від встановлених у даному суспільстві і в даний час правових норм, є загрозливими для суспільного порядку.

Деструктивна поведінка – поведінка, яка завдає шкоди, призводить до руйнування.

Залежність – нав'язлива потреба, що відчувається людиною і посувати його до певної діяльності: нехімічна залежність - адикція, де об'єктом залежності стає поведінковий патерн, а не психоактивні речовини; психологічна залежність.

Ігрова залежність (лудомания) – передбачувана форма психологічної залежності, що виявляється в нав'язливому захопленні азартними іграми.

Інтернет-залежність або Інтернет-адикція – нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету. Інтернет-залежність є широко обговорюваним питанням, але її статус поки знаходиться на неофіційному рівні: психічний розлад не включено в офіційну класифікацію захворювань DSM–IV.

Мотивація – це процес спонукання людей до праці, який передбачає використання мотивів поведінки людини для досягнення особистісних цілей або цілей організації.

Мотив – (від фр. motif, від середньовічної латини motivus, від лат. motus - прикметник минулого часу дієслова movеre –рухати(ся) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії.

Нормальна поведінка – нормативно–схвальна поведінка, яка не пов'язана із хворобливим розладом і характерна для більшості людей.

Наркоманія (від греч. νάρκη /Narkē/ – заціпеніння, сон, і μᾰνία /Mania/

– безумство, пристрасть, потяг.) – Хронічне прогредієнтне захворювання, викликане вживанням речовин – наркотиків. За класифікацією МКХ-10 вона

відноситься до діагнозами V класу, блоку психічні розлади і розлади поведінки, пов'язані з вживанням психоактивних речовин; категорії з F11.0 по F14.9. Також вживається термін "токсикоманія" – зазвичай це означає залежність від речовин, які законом не віднесені до наркотиків.

Перверсія – фіксована стійка сексуальна поведінка, яка пов'язана з відхиленням у виборі сексуального об'єкта або способу сексуального задоволення.

134

Поведінка – процес взаємодії особистості із середовищем, опосередковано індивідуальним особливостям і внутрішньою активністю особистості, що виражається у формі зовнішніх дій і вчинків.

Психологічна культура – це складова базової культури особистості як системної характеристики людини, яка дозволяє їй ефективно самовизначитися і самореалізуватися в житті, а також сприяє успішній соціальній адаптації і саморозвитку.

Синдром психічної залежності – включає психічне, обсесивне, потяг і здатність досягнення стану психічного комфорту в предметі потягу (залежності).

Соціальні відхилення – порушення соціальних норм, які

характеризуються масовістю, стійкістю і розповсюдженістю. Соціопатична особистість – антисоціальна особистість, яка відчуває

дефіцит довіри та ворожість до оточуючих людей, не здатна налагоджувати тривалі близькі зв'язки, така, що активно застосовує силу і маніпуляції для досягнення своїх цілей.


1. Аванесян Г.Г. Особенности стратегий совладания и Я–концепции у людей, зависящих от психоактивных веществ: Автореф. дисс. канд. психол. наук. – М., 2003 – 230с.

2. Бодалёв А.А. Личность и общение. – М., 1995. – 328 с. 3. Березин Ф.Б. Психология и психофизиологическая адаптация человека. –

Л., 1998. – 178с. 4. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 80с. 5. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М.:Семья и

школа, 1995. – 224 с. 6. Ги Лефрансуа. Теории научного формирования поведения человека. –

СПб.: Прайм–ЕВРОЗНАК, 2014 – 278 с. 7. Гоголева А.В. Аддиктивное поведение и его профилактика. – М.:

Московский психолого-социальный ин–т, 2002. – 240 с. 8. Грузд Л.В. Психологические факторы и механизмы формирования

алкогольной и наркотической зависимости / Актуальные проблемы психологии на современном этапе общественного развития: Сборник научных трудов / Под ред. М.Г. Рогова, В.Г. Иванова. – Казань: КГТУ,

2003. – 464 с. 9. Дудко Т.Н., Котельникова Л.А. Формирование зависимости от азартных

игр у молодежи и лиц зрелого возраста. – М., 2005. – 270 с. 10. Егоров А.Ю. Алкоголизация и алкоголизм в подростково–молодежной

среде: личностные особенности, клинические проявления, половые различия. Вопросы психического здоровья детей и подростков. – М., 2003. – 286 с.

135

11. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студентов ВУЗов. – Изд. 2–е, испр. – М: Издательский центр "Академия", 2004. – 288 с.

12. Кулаков С.А. Диагностика и психотерапия аддиктивного поведения у подростков. – М.: Смысл, 1998. – 195 с.

13. Клейберг Ю.А. Социальная работа и коррекция девиантного поведения подростков. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 1996. – 304 с.

14. Клейберг Ю.А., Конорева Л.А. Теоретические и прикладные аспекты социальной психологии девиантного поведения / Ежегодник Российского психологического общества: материалы III Всероссийского съезда психологов. – СПб.: СПб ГУ, 2003. – 407 с.

15. Корченов В.И. Пьянство, алкоголизм, наркомания: причины и следствия / Медико-биологические и социальные аспекты наркологии: Сборник научных трудов. – М.: РГМУ, 1997. – 230 с.

16. Кулаков С.А. Практикум по психотерапии психосоматических растройств. – СПб., 2005. – 195 с.

17. Кесельман Л.Е., Мацкевич М.Г. Социальное пространство наркотизма. СПб.: Изд–во Инст. им. В.М. Бехтерева. 2002. – 250с.

18. Комер Р. Патопсихология поведения, нарушение и патологии психики. –

СПб.: Прайм–ЕВРОЗНАК, 2002. – 608 с. 19. Кун Д. Основы психологии: Все тайны поведения человека. – СПб.:

Прайм–ЕВРОЗНАК, 2003 – 864с. 20. Короленко Ц.П. Работоголизм – респектабельная форма аддиктивного

поведения. – Обозр. психиат. и мед. психол. – М.,1993. – 240 с. 21. Каган М.С., Эткинд А.М. Индивидуальность как объективная и

субъективная реальность // Вопросы психологии. – М., 1989. – 270 с. 22. Лозовая Г.В. Признаки нефармакологических зависимостей //

Психологические основы педагогической деятельности: Материалы 30-й научной конференции СПб ГАФК им. П.Ф. Лесгафта. – СПб., 2003. – 20 .

23. Москаленко В.Д. Когда любви слишком много. –М.,2002. – 222с . 24. Мизирене Р.В Психологическая зависимость от еды. –М., 2005. –150 с. 25. Пакина А.Ю. Личностно ориентированный подход к профилактике

зависимости / Ежегодник Российского психологического общества: материалы III Всероссийского съезда психологов. – СПб.: СПб ГУ, 2003. – 257 с.

26. Пил С., Бродски А. Любовь и зависимость. М.,2005. – 269 с.

27. Сельченок К.В. Психология зависимости. Хрестоматия. – Харвест, 2005. – Минск, 2005. – 596 с.

28. Социальные отклонения / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юридическая литература, 1986. – 120 с.

29. Смагин С. Ф. Аддикция, аддиктивное поведение. – СПб.: МИПУ, 2000. – 250 с.

136

30. Старшенбаум Г.В. Аддиктология. Психология и психотерапия зависимостей. – М., 2006. – 280 с.

31. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. –

М., 1995. – 305 с. 32. Эрик Ф. Вагнер, Холли Б. Уолдрон. Алкогольная и наркотическая

зависимость у подростков.пути преодоления. – М., 2006. – 190 с.


Тема 1. Загальна характеристика психологічної залежності Лекція – 2 години

1. Історія становлення проблеми психології залежності в зарубіжній та вітчизняній науці.

2. Хімічні види залежностей. 3. Нехімічні види залежностей.

Тема 2. Діагностика та профілактика адикцій Лекція – 4 години

1. Принципи діагностики форм хімічної адикції.

2. Принципи діагностики форм нехімічної адикції. 3. Засади профілактики форм хімічної адикції. 4. Засади профілактики форм нехімічної адикції.


Тема 1. Загальна характеристика психологічної залежності Семінар – 2 години

1. Історія становлення проблеми психології залежності в зарубіжній та вітчизняній науці.

2. Хімічні види залежностей. 3. Нехімічні види залежностей.

Література 1–3, 7–10, 15–17, 20–25

Тема 2. Діагностика та профілактика адикцій Семінар – 4 години

1. Принципи діагностики форм хімічної адикції. 2. Принципи діагностики форм нехімічної адикції. 3. Засади профілактики форм хімічної адикції. 4. Засади профілактики форм нехімічної адикції.

Література 1, 4–6, 8, 11–14, 18–19

137


1. Історія розвитку та сучасні напрями психології залежності.

2. Основні етапи розвитку уявлень про предмет психології залежності 3. Загальна характеристика адикції. 4. Об'єкт, предмет та методи психології залежності. 5. Основні функції та завдання психології залежності в сучасному

суспільстві. 6. Сфери використання та компетенції психології залежності. 7. Основні категорії психології залежності. 8. Співвідношення психології залежності та інших галузей знань.

9. Феноменологія хімічної та нехімічної залежності. 10. Поняття та основні різновиди хімічної залежності. 11. Суб’єкти основних різновидів адиктивної поведінки. 12. Поняття соціальнгої норми та соціальних девіацій. 13. Поняття та основні різновиди нехімічної залежності. 14. Теорія фізичних типів. 15. Психоаналітичні теорії адикції 16. Соціологічні або культурні теорії адикції

17. Теорія адиктивної поведінки у індивідуальній психології А. Адлера 18. Теорія адиктивної поведінки у транзактному аналізі Е. Берна. 19. Теорія адиктивної поведінки у гуманістичному психоаналізі Е. Фрома. 20. Теорія адиктивної поведінки за концепцією психосоціального розвитку

Е. Еріксона. 21. Теорія адиктивної поведінки за концепцією процесу мотиваційної протидії. 22. Теорія адиктивної поведінки у інтеракціоніському підході Шибутані. 23. Теорія адиктивної поведінки за концепцією особистісних конструктів

Дж. Келлі. 24. Теорія адиктивної поведінки за гуманістичними концепціями К. Роджерса

та А. Маслоу. 25. Теорія адиктивної поведінки у онтопсихології А. Менегетті. 26. Теорія адиктивної поведінки у "психосинтезі" Р. Ассаджиолі. 27. Теорія адиктивної поведінки у трансперсональній психології С. Грофа. 28. Теорія адиктивної поведінки у гештальтпсихології (М. Вертхаймер,

В. Келлер, К. Коффка) та гештальттерапії (Ф. Перлз). 29. Теорія адиктивної поведінки у нейролінгвістичному програмуванні.

30. Теорія адиктивної поведінки за В.А. Петровським. 31. Психологічна характеристика наркотизму. 32. Психологічна характеристика алкоголізму. 33. Психологічна характеристика лудоманії. 34. Психологічна характеристика геймблінгу. 35. Психологічна характеристика токсикоманії. 36. Психологічна характеристика адреналінової залежності.

138

37. Психологічна характеристика сексуальної залежності. 38. Психологічна характеристика тютюнопаління. 39. Стадії розвитку наркозалежності.

40. Психологічна характеристика абстинентного синдрому. 41. Психологічна характеристика фізичної залежності. 42. Психологічна характеристика психологічної залежності. 43. Діагностичні критерії адиктивної поведінки за МКХ–10 та DSM–4. 44. Методи психодіагностики адиктивної поведінки. 45. Загальнотеоретичні засади профілактики адиктивної поведінки. 46. Чинники, що зумовлюють взаємну трансформацію фізичної та

психологічної залежностей.

47. Психологічне консультування залежних осіб. 48. Групова терапія залежних осіб. 49. Індивідуальна терапія залежних осіб. 50. Реабілітаційна концепція "12 кроків". 51. Державна концепція профілактики наркотичної залежності. 52. Зв'язок динамічних станів з формуванням адикцій. 53. Вплив адикцій на функціональні стани організму. 54. Вплив адикцій на статусно–рольові відносини.

55. Вплив адикцій на психічні розлади. 56. Вплив адикцій на сімейні відносини. 57. Деструктивні субкультури адитивних осіб. 58. Формування психологічної готовності до взаємодії з залежними особами. 59. Позитивний та негативний вплив ЗМІ на формування різних форм адикцій

у суспільстві. 60. Етичні принципи психологічної допомоги залежним особам.

139

ПСИХОЛОГІЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ Навчальна дисципліна "Психологія суїцидальної поведінки" складена для

студентів, які навчаються за спеціальністю "Психологія", є розділом психологічного знання, який формується на межі фундаментальної психології та практичних питань життя, базується на останніх досягненнях вітчизняної та зарубіжної суїцидології, має на меті засвоєння студентами системи загальнотеоретичних та практично орієнтованих знань щодо психології аутоагресивної поведінки, психологічного обґрунтування основних методів та

засобів попередження і профілактики самогубств. У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

предмет, завдання, методологічні, природничо–наукові засади

психології суїцидальної поведінки;

теоретичні та практичні аспекти сучасної психології суїцидальної

поведінки у різних підходах до самогубства;

особливості протікання суїцидальних реакцій та їх психологічний зміст;

особливості психологічних станів суїцидентів;

класифікацію суїцидентів;

психодіагностичні методики визначення суїцидального ризику та

схильності особи до самогубства;

психологічний зміст основних засобів і методів попередження

самогубства;

алгоритми дій психолога у різних випадках, які пов’язані зі спробами

самогубства;

уміти:

використовувати набуті знання, методи психології суїцидальної

поведінки у практичній діяльності;

визначати ступінь суїцидального ризику та схильність до суїцидальних

вчинків;

застосовувати психологічні та психотерапевтичні методи щодо

профілактики самогубств;

взаємодіяти з представниками частин та служб щодо попередження

самогубств.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Теоретичні засади психології суїцидальної поведінки

2 2 –

Тема 2. Психологічна діагностика та 4 4 –

140

профілактика суїцидальних тенденцій



ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Аутоагресивна поведінка – специфічна форма особистісної активності,

спрямована на завдавання шкоди своєму соматичному або психічному здоров'ю.

Автоцид – використання автотранспортних засобів для здійснення самогубства.

Асистований суїцид – самогубство, що здійснене з чиєюсь допомогою. Афективний суїцид – дії, обумовлені сильним афектом, який виник у

результаті непередбаченої психотравмуючої події чи під дією активізації хронічних психотравм.

Груповий суїцид – одночасне здійснення суїцидальних дій групою осіб, об'єднаних якимось ідеологічними уявленнями.

Двозначний суїцид – дії, спрямовані на навмисне самопошкодження, при вчиненні яких, індивід не впевнений у тому, що виживе.

Дисимуляція суїцидального поводження – поводження суїцидента, спрямоване на приховання проявів суїцидальної активності.

Доведення до самогубства – жорстоке поводження або систематичне приниження особистої гідності людини, що знаходиться у матеріальній або іншій залежності від людини, яка чинить ті дії, що спонукають потерпілого до самогубства. Крім цього, виділяють підбурювання до самогубства і

підсобництво самогубству. Епідеміологія самогубств – статистична оцінка поширеності

суїцидальних дій на визначеній території за певний проміжок часу. Коефіцієнт летальності самогубств – розмір співвідношення кількості

самогубств до числа суїцидальних спроб. Мотиви суїцидальної дії – внутрішні спонукання, якими керується особа

при вчиненні суїцидальних дій. Посмертна записка – будь–яке письмове повідомлення про причини

(події, людей, дії), що призвели до самогубства, яке залишається суїцидентом на місці його вчинення.

Предмет суїцидології – психічна діяльність людини, яка добровільно позбавляє себе життя.

Суїцид (самогубство) – умисне позбавлення себе життя або відмова від заходів по його збереженню, що детермінується однією або декількома причинами; це умисне самоушкодження зі смертельним фіналом.

Суїцид подвійний (парний) – одночасне або послідовне (із мінімальною різницею в часі) самогубство двох, звичайно близьких людей, на основі

суїцидального договору.

141

Суїцидальна спроба – цілеспрямоване оперування засобами самогубства, яке внаслідок певних причин не закінчується смертю.

Суїцидальні думки – міркування суб'єкта про відсутність цінності і

смислу життя, обґрунтування доцільності власної смерті, обмірковування способів, засобів самогубства.

Суїцидальні задуми – мисленнєві операції, в яких формується суїцидальний намір, обирається спосіб, визначаються засоби, час скоєння самогубства.

Суїцидальні наміри – мотиваційний феномен, що пов'язує внутрішньо–психічну і зовнішньо–дієву складові вчинку.

Суїцидологічна інтервенція – заходи, що застосовується при наявності у

людини суїцидальних (аутоагресивних) проявів і спрямована на запобігання суїцидальним діям.

Суїцидологічна поственція – надання психотерапевтичної допомоги найближчому оточенню (родичі, друзі) суїцидента після здійснення самогубства. Варіант профілактики суїцидальної поведінки.

Суїцидологія – система міждисциплінарних знань про самогубство. Форми суїцидальної поведінки – варіанти проявів суїцидальної

активності, поділяються на: внутрішні форми – включають етапи

антивітальних переживань, суїцидальних думок, суїцидальних задумів, суїцидальних намірів; зовнішні форми – включають суїцидальну спробу, самогубство.


1. Актуальні проблеми суїцидології / За ред. С.І. Яковенка. – К.: РВВ КІВС,

2002. – Ч. 1. – 196 с., Ч. 2. – 140 с.

2. Бабенко К.А. Феномен несвідомого у психології: система психічних захистів: Навч. посіб. – Черкаси: Черкас. ЦНІІ, 2012. – 226 с.

3. Вагин И. Психология жизни и смерти. – СПб.: Питер, 2002. – 152 с. 4. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навч. посіб. –

К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с. 5. Ильин Е.П. Психология доверия. – СПб.: Питер, 2012. – 228 с. 6. Ильин Е.П. Психология помощи. Альтруизм, эгоизм, эмпатия. – СПб.:

Питер, 2014. – 304 с. 7. Ильин Е.П. Психология агресивного поведения. – СПб.: Питер, 2014. –

236 с. 8. Кузікова С.Б. Основи психокорекції: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2012.

– 320 с. 9. Лісова О.С. Психологія суїцидальної поведінки: Навч. посіб. – Чернівці,

2004. – 234 с. 10. Максимова Ю.Н. Психологія девіантної поведінки. – К.: Либідь, 2011. –

502 с.

142

11. Москалець В.П. Психологія суїциду: Посіб. – К.: Академвидав, 2004. – 287 с.

12. Моховиков А. Н. Телефонное консультирование. – М.: Смысл, 2001. –

494 с. 13. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в

учнівської молоді: Метод. реком. – К.: ІПППО АПН України, 2007. – 68 с. 14. Розанов В.А., Ємяшева Ж.В., Мідько А.А. Психологічні особливості осіб,

які здійснили спробу суїциду на тлі наркотичної залежності // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 4. – С. 71–76.

15. Рошек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – СПб.: Речь, 2007. – 262 с.

16. Сулицький В.В. Психологія суїцидальної поведінки. – К.: "МП Леся", 2001. – 316 с.

17. Третьяченко В.В., Лосієвська О.Г. Психологія суїцидальної поведінки підлітків. – Луганськ: Вид–во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 192 с.

18. Федоренко Р.П. Психологія суїциду: Навч. посіб. – Луцьк: Волинський національний ун–т ім. Л. Українки, 2012. – 260 с.

19. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2013. – 304 с. 20. Чудава Н.В., Шулдик Г.О. Основи психологічного консультування: Навч.

посіб. – Умань: ПП Жовтий, 2013. – 352 с. 21. Шавровська Н., Гончаренко О. Суїцид як соціально–психологічний

феномен. – К.: ТОВ "Редакції загальнопед. газет", 2003. – 79 с. 22. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – Львів: Бескид

Біт, 2005. – 304 с.


Тема 1. Теоретичні засади психології суїцидальної поведінки Лекція – 2 години

1. Соціально–історичний аспект проблеми самогубства. 2. Поняття та основні теорії суїцидальної поведінки.

Тема 2. Психологічна діагностика та профілактика суїцидальних

тенденцій Лекція – 4 години

1. Чинники та фактори суїцидальної поведінки.

2. Психологічні методи діагностика суїцидальних тенденцій. 3. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій. 4. Психологічна допомога людям, що пережили суїцид близьких.

143


Тема 1. Теоретичні засади психології суїцидальної поведінки

Семінар – 2 години 1. Історія розвитку поглядів на самогубство. 2. Поняття, сутність та класифікація суїцидальної поведінки. 3. Трактування суїциду в різних теоріях.

Теми реферативних повідомлень 1. Уявлення про самогубство у давні часи. 2. Релігійні погляди на самогубство. 3. Посмертна судово–психологічна експертиза.

4. Характеристика сучасного стану проблеми суїциду в Україні.

Література 1, 9–11, 13, 16–18, 21

Тема 2. Психологічна діагностика та профілактика суїцидальних

тенденцій Семінар – 4 години

1. Чинники та фактори суїцидальної поведінки (нейробіологічні

детермінанти, демографічні ознаки, гендер як чинник суїцидальної поведінки, роль психічних хвороб у виникненні суїцидальний тенденцій).

2. Психологічні особливості особистості суїцидентів. 3. Методи та методики діагностики схильності до самогубства. 4. Технологія надання психологічної допомоги суїцидентам: превенція і

поственція. 5. Психологічна корекція та профілактика аутоагресивної поведінки. 6. Психологічна допомога людям, що пережили суїцид близьких.

Теми реферативних повідомлень 1. Способи самогубства. 2. Особливості суїцидальної поведінки в різні вікові періоди. 3. Особливості телефонного консультування клієнта, який виявляє

суїцидальні наміри. 4. Психотерапевтична казка для роботи з дитиною, котра пережила

самогубство близької людини.

Література 2, 3, 4–6, 12, 15, 19, 20, 22


1. Предмет та завдання психології суїцидальної поведінки. 2. Основні поняття психології суїцидальної поведінки. 3. Методологічні та природничо–наукові засади психології суїцидальної

поведінки.

144

4. Міждисциплінарні зв'язки психології суїцидальної поведінки. 5. Філософська та моралістична позиції у вирішенні проблем аутоагресії. 6. Історія суїцидальної поведінки.

7. Релігійне самогубство. 8. Сучасний стан та основні тенденції розповсюдженості самогубств у світі. 9. Сучасний стан та основні тенденції розповсюдженості самогубств в

Україні. 10. Суїцид як психологічний феномен. 11. Самогубство та його відмінності від інших видів смерті. 12. Способи самогубства. 13. Поняття ефтаназії.

14. Аутоагресивна поведінка. 15. Суїцидальні тенденції. 16. Внутрішні форми суїцидальної поведінки. 17. Зовнішні форми суїцидальної поведінки. 18. Суїцидальні думки. 19. Суїцидальні задуми. 20. Суїцидальний намір. 21. Завершений суїцид.

22. Парасуїцид. 23. Передсуїцидальні висловлювання та оцінка їх значущості. 24. Суїцидальні сигнали: вербальні та невербальні. 25. Демонстративна, афективна, істинна суїцидальна поведінка за О.Є. Лічко. 26. Егоїстичне, альтруїстичне, аномічне самогубство за Е. Дюркгеймом. 27. Поняття життєвої кризи. 28. Психологічна уразливість особистості та механізми психологічних

захистів.

29. Об'єктивні та суб'єктивні чинники формування суїцидальної поведінки. 30. Суїцидальні чинники за Р. Комером. 31. Особистість суїцидента: поняття та характеристика. 32. Самосвідомість суїцидента. 33. Мотиви суїцидальної поведінки. 34. Психологічний сенс суїциду. 35. Особистості найбільш схильні до самогубства. 36. Етапи суїцидальної поведінки. 37. Передсуїцидальний синдром.

38. Постсуїцидальний стан. 39. Типи особистісних реакцій, які є потенційно суїцидонебезпечними. 40. Поняття та загальна характеристика професійних груп суїцидального

ризику. 41. Особливості дитячого та підліткового суїциду. 42. Суїцид дорослих та людей похилого віку. 43. Самогубство засуджених.

145

44. Самогубство та психічні розлади. 45. Психодіагностика суїцидальної поведінки. 46. Посмертна записка.

47. Посмертна судово–психологічна експертиза. 48. Формула визначення схильності до суїциду за В. Сулицьким. 49. Технологія надання психологічної допомоги суїцидентам. 50. Аутогенне тренування як система переключення організму з напруженого

емоційного стану в стан емоційного контролю. 51. Особливості телефонного консультування особи, яка виявляє суїцидальні

наміри. 52. Індивідуальна та групова робота з суїцидентами.

53. Превенція самогубства. 54. Кризова інтервенція. 55. Поственція самогубства. 56. Психологічна корекція та профілактика аутоагресивної поведінки. 57. Психотерапевтична казка для роботи з дитиною, котра пережила

самогубство близької людини. 58. Реакції на самогубство. 59. Горе та етапи горювання.

60. Психологічна робота з людьми, що пережили суїцид близької людини.

146

ПСИХОЛОГІЯ РЕКЛАМИ

Мета навчальної дисципліни: сформувати знання про цілі, функції та види

реклами, психотехнологію рекламної стратегії, роль психічних процесів у формуванні рекламних образів, психологію мотивації в рекламі,

психотехнології рекламних засобів зі зворотним зв'язком та без нього, а також розвинути уявлення про сугестивні психотехнології, заборонені види реклами, психологічні особливості політичної реклами, психотехнологію ефективних презентацій, торгових ярмарків та виставок тощо.

Завдання: розглянути та проаналізувати історію та теорію, психологічний аспект реклами, оволодіти основними категоріями та поняттями психології реклами.

У результаті вивчення даного курсу студенти повинні:

знати: – цілі, функції, види реклами; – психотехнологію рекламної стратегії; – роль психічних процесів у формуванні рекламних образів; – психологію мотивації в рекламі; – психотехнології рекламних засобів зі зворотним зв'язком; – психотехнології рекламних засобів без зворотного зв'язку; – сугестивні психотехнології;

– заборонені види реклами; – психологію політичної реклами; – психотехнологію ефективних презентацій, торгових ярмарків та

виставок;

уміти: – здійснювати психотехнічний аналіз реклами; – визначати психологічну ефективність реклами; – проводити рекламні дослідження.


Назви тем



нари

Прак-

тичні

заняття

Тема 1. Психологія реклами як наука 2 2 –

Тема 2. Прикладні аспекти психології реклами 2 2 2




147

Зараження – психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і

взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект,

а через емоційну сферу. Мода – це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає

стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві. Навіювання, або сугестія – метод впливу на психіку людини, пов'язаний

з істотним зниженням її критичності до інформації, що надходить, відсутністю прагнення перевірити її достовірність, необмеженою довірою до її джерел.

Наслідування – найпоширеніша форма поведінки людини у міжособистісній взаємодії. Це процес орієнтації на певний приклад, взірець,

повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя.

Переконання – метод свідомого та організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження.

Психологія рекламної діяльності – галузь психології, яка вивчає психічні процеси в умовах комунікації рекламіста і споживача, а також вплив реклами на суспільство.

Психологічний вплив – застосування у міжособистісній взаємодії

винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття, дії людини. До видів психологічного впливу передусім належать переконання, зараження, навіювання, наслідування, мода, чутки.

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку та призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо товару (особи).

PR – (англ. Public Relations – зв'язки з громадськістю, стосунки з

громадськістю, суспільні зв'язки, суспільна взаємодія; скорочено: PR – піар) – це управлінська і аналітична діяльність, направлена на вивчення ставлення громадськості до тієї або іншої послуги, бренду або організації, з метою встановлення взаємовигідних, гармонійних стосунків, від яких залежить успіх функціонування бізнесу.

Семіотика – наука, що вивчає властивості знаків, будову і функціонування знакових систем, здатних зберігати і передавати інформацію.

Тестемоніум – форма реклами, що використовує авторитет популярної особистості.


1. Аксенова К.А. Реклама и рекламная деятельность: Конспект лекций /

К.А. Аксенова. – М.: ПРИОР, 2005. – 96 с. 2. Альпеншталь А. Реклама, которая даёт сверхприбыли / А. Альпеншталь. –

М.: НТ Пресс, 2006. – 104 с.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA

http://zhytomir.org.ua/index.php?t=26&p=17&q=8993


148

3. Борисов Б.Л. Технология рекламы и PR: Учеб. пособ. – М.: ФАИР–ПРЕСС, 2001. – 624 с.

4. Бутенко Н.Ю. Соціальна психологія в рекламі: Навч. посіб. – К.: КНЕУ,

2006. – 384 с. 5. Горин С. В свободном полете. – Канск, 1997. 6. Гребенкин Ю. Психотехнологии в рекламе. – Новосибирск: "РИФ–плюс",

2000. – 214 с. 7. Гупаловська В.А. Психологія реклами / В.А. Гупаловська. – Львів:

Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 384 с. 8. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. посіб. – К.: Знання; КОО, 2001. – 456 с. 9. Джулер А. Джером. Креативные стратеги в рекламе / Джулер А. Джером,

Дрюниани Бонни Л. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с. 10. Дроваль О.Ю. Рекламний менеджмент: Конспект лекцій. – Суми: Вид–во

СумДУ, 2010. – 91с. 11. Картер Г. Эффективная реклама: Путеводитель для мелких предприятий.

– М.: Прогресс, 1991. – 280 с. 12. Лебедев–Любимов А.Н. Психология рекламы. – СПб.: Питер, 2003. –

368 с. 13. Лук'янець Т.І. Рекламний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1998. –

210 с. 14. Мозер К. Психология маркетинга и рекламы. – Х.: Изд–во Гуманитарный

центр, 2004. – 280 с. 15. Мокшанцев Р.И. Психология рекламы : Учеб. пособ. – М.: ИНФРА–М;

Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001. – 230 с. 16. Мякота В. Реклама и рекламная деятельность. – Х.: Фактор, 2004. – 256 с. 17. Обритько Б.А. Реклама і рекламна діяльність: Курс лекцій. – К.: МАУП,

2002. – 240 с.

18. Пазуха М.Д., Ігнатович М.В. Реклама у підприємницькій діяльності. – К.: Центр учбової літ–ри, 2006. – 788 с.

19. Песоцкий Е. Современная реклама. Теория и практика. – Ростов н/Д, 2001. 20. Полукаров В.Л. Реклама: Учеб. пособ. / В.Л. Полукаров, Е.Л. Головлева. –

М.: Изд–во УРАО, 2003. – 193 с. 21. Примак Т.О. PR для менеджерів і маркетологів: Навч. посіб. – К.: Центр

учбової літ–ри, 2013. – 202 с. 22. Пронина Е.Е. Психологическая экспертиза рекламы. – М.: "РИП–

холдинг", 2000. – 95 с.

23. Психология и психоанализ рекламы. Личностно–ориентированный поход: Хрестоматия / Под ред. Д.Я. Райгородского. – Самара: Бахрах–М, 2007. – 698 с.

24. Реклама: внушение и манипуляция: Учеб. пособ. / Под ред. Д.Я. Райгородского. – Самара: Бахрах–М, 2001. – 721 с.

25. Рекламна діяльність в Україні. Нормативна база. – К.: КНТ, 2005. – 106 с. 26. Ривс Р. Реальность в рекламе. – М.: СОВЕРО, 1992. – 360 с.




149

27. Роїна О.М. Рекламна діяльність в Україні. Нормативна база. – К.: КНТ, 2005. – 106 с.

28. Ромат Е., Сендеров Д. Реклама: Учебник для высш. учеб. завед. – СПб.:

Питер, 2013 – 512 с. 29. Роуман К. Искусство рекламы. – М.: АСТ, 2007. – 287 с. 30. Сендидж Ч. Реклама: теория и практика. – М.: Сирин , при участии МТ–

ПРЕСС, 2001. – 236 с. 31. Феофанов О. Реклама: новые технологии в России. – СПб.: Питер, 2001. –

284 с. 32. Хайн Т. Все об упаковке: Эволюция и секреты коробок, бутылок,

консервных банок и тюбиков. – СПб.: Азбука–Терра, 1997. – 288 с.

33. Хаскин Д. О тенденциях развития радиорекламы. – М.: Журналист, 1983. – 26 с.

34. Ценев В. Психология рекламы. (Реклама. НЛП и 25–й кадр). – СПб.: Речь, 2007. – 223 с.

Додаткова література 35. Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96–ВР (зі змінами та

доповненнями): [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.zakon4.rada.gov.ua./laws/show/270/96–вр.

36. Алдер Х. НЛП: современные психотехнологии / Х. Алдер. – СПб.: Питер, 2000. – 160 с.

37. Антипов К. Социально–экономические и физиологические особенности восприятия радиорекламы. – Режим доступу до сайту: http://7st.ru/.

38. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 517 с.

39. Братанчук Л. Видеопрезентации. – Режим доступу до сайту: http://www. lepta.tv/.

40. Выставочный стенд за 5 шагов. – Режим доступу до сайту: http://www. statya.ru.

41. Годфруа Ж. Что такое психология?: В 2 т. – М.: Мир, 1992. – 496 с. 42. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – 688 с. 43. Иванюк И. Брэндинг как часть системы лояльности. – Режим доступу до

сайту: http://www.reklamist.com/. 44. Кондратенко Н.В. ЗМІ як один з інструментів управління соціальними

групами // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 2. – С. 56–61.

45. Котлер Ф. На пороге ХХІ века. – Режим доступу до сайту: http://7st.ru/. 46. Крыловский К. Психология рекламы и скрытое управление потребителем.

– 2006. – Режим доступу до сайту: http://www.photoads.ru/advertising_ articles.php#psychology.

47. Партико Т.Б. Загальна психологія. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2008 – 416 с.


http://www.zakon4.rada.gov.ua./

http://7st.ru/

http://www.statya.ru/

http://www.statya.ru/

../../../../../Admin/Local%20Settings/Temp/Брэндинг%20как%20часть%20системы%20лояльности

http://www.reklamist.com/

http://7st.ru/

http://www.photoads.ru/advertising_%20articles.php#psychology

http://www.photoads.ru/advertising_%20articles.php#psychology

150

48. Плакхинас И. Непростой выбор брендостроителя между трендом и оригинальностью. – Режим доступу до сайту: http://propel.ru/pub/230.php.

49. Полукаров В.Л. Психоанализ в продажах и рекламе. – Режим доступу до

сайту: http://www.еlitarium.ru/. 50. Рымашевская Ю. Рекламная бомба. Рецепты копирайтинга, взрывающие

рынок. – СПб.: Питер, 2007. – 160 с. 51. Самойленко В. Реклама в Интернет: виртуалии и реали. – Режим доступу

до сайту: www.dpg.com.ua. 52. Сорокина Е., Полонский И. Pablic relations на выставочном поле.

Практика рекламы. – Режим доступу до сайту: http://www.prosmi.ru/. 53. Сороченко В. Секс в рекламе. – Режим доступу до сайту: Psyfactor.by.ru.

54. Тресиддер Дж. Словарь символов. – М.: Фаир–Пресс, 1999. – 448 с. 55. Уткин Э.А. Виды рекламы. – Режим доступу до сайту: http://reklama.

rin.ru/. 56. Хопкинс К. Реклама. Научный поход. – Режим доступу до сайту: http://

reklama.rin.ru/. 57. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с. 58. Щорс В., Столяренко О.В. Тренінгова програма "Негативний вплив

засобів масової інформації на сучасну молодь" // Практична психологія та

соціальна робота. – 2014. – № 4. – С. 34–42. 59. Dolinski D. Psychologia reklamy. – Agencja Reklamowa Aida,Wroclaw, 2001. 60. http://www.expoua.com/rus/articles/7.html. 61. http://www.reclamca.ru/. 62. http://www.mdt–expo.ru/ind_teo_17.html. 63. http://nebook.net/book. 64. http://www.sibitek.ru.


Тема 1. Психологія реклами як наука Лекція – 2 години

1. Теоретичні та методологічні проблеми психології реклами. 2. Загальнопсихологічні засади рекламної діяльності. 3. Соціальнопсихологічні засади рекламної діяльності.

Тема 2. Прикладні аспекти психології реклами

Лекція – 2 години 1. Психологічні проблеми рекламної діяльності в сучасному суспільстві. 2. Об'єкти психологічного впливу в рекламній діяльності. 3. Психологічні процеси забезпечення ефективності впливу в рекламі.


http://www.elitarium.ru/



http://www.prosmi.ru/

http://psyfactor.by.ru/

http://www.expoua.com/rus/articles/7.html

http://www.reclamca.ru/

http://www.mdt-expo.ru/ind_teo_17.html

http://nebook.net/book

http://www.sibitek.ru/

151

Тема 1. Психологія реклами як наука Семінар – 2 години

1. Теоретичні та методологічні проблеми психології реклами.

2. Загальнопсихологічні засади рекламної діяльності. 3. Соціальнопсихологічні засади рекламної діяльності.

Література 1, 4, 6, 7, 12, 14–17, 23, 27, 34, 35

Тема 2. Прикладні аспекти психології реклами Семінар – 2 години

1. Психологічні проблеми рекламної діяльності в сучасному суспільстві.

2. Об'єкти психологічного впливу в рекламній діяльності. 3. Психологічні процеси забезпечення ефективності впливу в рекламі


Завдання 1. Розкрити зміст рекламного повідомлення, основні етапи та технології його

створення. 2. Сформулювати переваги та недоліки основних засобів розповсюдження

реклами. Психологічний аналіз реклами.

Література 2, 3, 6, 9, 11, 17, 19, 22, 24, 42, 55, 56, 61, 63


1. Основні підходи до розуміння реклами. 2. Психологія реклами: предмет та задачі. 3. Історія розвитку психології реклами.

4. Основні типи реклами та їх особливості. 5. Реклама як комунікація. 6. Реклама як вид діяльності. 7. Основні функції реклами в сучасному суспільстві. 8. Людина як суб'єкт рекламних комунікацій. 9. Проблема ставлення суспільства до реклами. 10. Реклама як елемент культури. 11. Людина як об'єкт рекламного впливу. 12. Психологічні аспекти розуміння рекламної інформації.

13. Реклама та емоції людини. 14. Психічні процеси та рекламний вплив: когнітивний аспект. 15. Психічні процеси та рекламний вплив: емоційний аспект. 16. Психічні процеси та рекламний вплив: мотиваційний аспект. 17. Психологія творчості в рекламі. 18. Психотехнологія основних рекламних засобів. 19. Психотехнології рекламних текстів.

152

20. Політична реклама. 21. Рекламні засоби зі зворотнім зв'язком: психологічний аспект. 22. Психологія корпоративної символіки.

23. Маніпуляція свідомістю та сугестія у рекламі. 24. Психологічні закономірності використання світла в рекламі. 25. Психологічні закономірності використання кольору в рекламі. 26. Психологічні закономірності використання форми в рекламі. 27. Психологічні закономірності використання гумору в рекламі. 28. Психотехнологія ефективних презентацій. 29. Психотехнологія ефективних виставок (торгових марок). 30. Психологічні особливості замовника реклами.

31. Етнопсихологія сприйняття реклами. 32. Цілі створення рекламного продукту. 33. Адаптація іноземної реклами до особливостей вітчизняного споживача. 34. Критерії ефективності реклами. 35. Організація виставок–ярмарок як особливий вид реклами. 36. Мішені рекламного впливу. 37. Вплив на мотиви поведінки споживача реклами. 38. Назва товару, товарна марка: психологічні вимоги.

39. Особливості реклами товарів масового вжитку. 40. Логотип рекламної продукції. 41. Особливості інтернет–реклами. 42. Рекламний слоган. 43. Розміщення товарів у товарному залі. 44. Особливості складання рекламного оголошення. 45. Місце психолога в рекламному процесі. 46. Фактори ефективності реклами.

47. Психологічні особливості сприйняття відеореклами. 48. Рекламна акція. 49. Психологічна підготовка рекламних агентів та креативних працівників. 50. Рекламні плакати. 51. Соціальна реклама та її ефективність. 52. Психологічні особливості державної реклами. 53. Реклама на транспорті. 54. Прихована реклама. 55. Підготовка політичного лідера до теледебатів.

56. PR–технології. 57. Гендерні особливості сприйняття рекламної продукції. 58. Формування іміджу політичного лідера. 59. Вікові особливості сприйняття реклами. 60. Проблема психологічної небезпеки реклами.

153

ЗМІСТ

ОСНОВИ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ ЛЮДИНИ.......................................... 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.................................................................. 12 АНАТОМІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ ........... 22 ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ..................................................................................... 32 ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ ..................................................................... 42 ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ........................................................................... 49 ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ) ............... 88 ЗООПСИХОЛОГІЯ ТА ПОРІВНЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ............................ 96 ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ ....................................................................... 105 ПРАКТИКУМ З ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ............................................ 113 ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ ............................................................................... 122 ПСИХОЛОГІЯ ЗАЛЕЖНИХ СТАНІВ ........................................................ 131 ПСИХОЛОГІЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ....................................... 139 ПСИХОЛОГІЯ РЕКЛАМИ .......................................................................... 146

154

Навчальне видання

НАВЧАЛЬНО–МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ для студентів 2–КПВ курсу

з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня "Бакалавр" за напрямом підготовки "Психологія"

(термін навчання – 4 роки, на основі базової вищої освіти непсихологічного спрямування, на умовах договору з фізичними та юридичними особами)

Укладачі:

І.А. Лук'яненко, О.В. Коломієць,

О.П. Хохліна та ін. ____________________________________________________________________

Підписано до друку _________ Формат 60х84/16. Папір офсетний, Обл.–вид. арк. 9,25. Ум. друк. арк. ____ Вид. № _____

Тираж _____ прим. Зам. №_____ ____________________________________________________________________

Видавництво Національної академії внутрішніх справ 03035, Київ–35, пл. Солом'янська, 1

Міністерство внутрішніх справ...

Documents