Міністерство освіти і науки...

Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих

навчальних закладів та науки Львівської облдержадміністрації

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Львівській області

Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну

Портфоліо

Кріль Павліни Миколаївни

викладача матеріалознавства

МЦ ПТО ХМД

Львів 2016

www.pavlinakril.lviv.ua 2

Зміст

1. Загальні відомості про педагога ……………………………………………… 3

2. Результати педагогічної діяльності …………………………………………... 6

3. Формування національної свідомості засобами національного одягу ……. 10

4. Навчально-пізнавальний аспект роботи краєзнавчого гуртка ……………. 12

5. Плану уроку 10.02.2011 «Асортимент лляних тканин» ………….………….14

6. План уроку 27.02.2013 «З’єднувальні матеріали» ………………………….. 23

7. План відкритого уроку 08.05.2014

«Головні убори в ансамблі одягу» …………………………………………….36

8. Методичні рекомендації «Народні традиції в сучасному одязі» ………….. 56

9. Участь у педагогічних читаннях присвячених пям’яті В. П. Жука ………...57

10. Позакласна робота: план гуртка «Вивчай і пізнавай рідний край» …..…….59

11. Фото гурткової роботи ……………………………………………………….. 62

12. Сценарій вечора «Львів пахне кавою, кавою і дощем.

Мій шоколадний Львів» …………………………………………………….…65


Загальні відомості про педагога

Кріль П. М.

10.07.1948 р.н.

Освіта вища.

Закінчила технікум легкої

промисловості по спеціальності

«Модельєр-конструктор швейних

виробів», Київський Технологічний

інститут Легкої промисловості за

спеціальністю – технологія швейних

виробів.

Педагогічний стаж роботи в

МЦ ПТО ХМД – 43 років,

загальний трудовий страж – 49 років.

Підвищення кваліфікації проходила в

ЛНПЦПТО 12.03.2012 року,

реєстраційний номер 12-4936.

Свідоцтво про підвищення кваліфікації

12 СПК 835243.

Тема розробки: «Значення кольору в

одязі».

За досягнуті успіхи у вихованні

учнівської молоді була нагороджена:

1. Почесна грамота Міністерства Освіти і

Науки України

2. Почесна грамота Львівської Обласної

Ради

3. Грамота за кращий кабінет

матеріалознавства

У 2011 році було підтвердження звання

старший викладач, вища категорія.

27.02.2013 року Кріль П. М.

підтвердила звання «Викладач-

методист»


КРІЛЬ ПАВЛІНИ МИКОЛАЇВНИ

Опис досвіду роботи викладача МЦ ПТО ХМД

Кріль Павліна Миколаївна в 1982 році закінчила Київський інститут легкої промисловості.

З 1973 року працює в МЦ ПТО ХМД м. Львова на посадах: майстра виробничого навчання,

викладач спецдисциплін. Загальний стаж 49 років, з них педагогічний стаж 46 роки, останні 43

років в даному навчальному закладі. За цей час здобула вищу кваліфікаційну категорію, звання

«Старший викладач», викладач-методист. Неодноразово нагороджувалася грамотами Комітету

професійно-технічної освіти, має Почесну грамоту Міністерства освіти і науки України за

багаторічну сумлінну працю та досягнуті успіхи у навчанні та вихованні підростаючого покоління.

Кріль П.М. знають як творчого, досвідченого викладача, який активно популяризує

перспективний педагогічний досвід. Вона бере участь у роботі творчої групи обласного

методичного об’єднання ПТНЗ легкої промисловості та побуту з розробки навчальної програми з

предмета матеріалознавство.

Викладач проводить уроки на високому методичному рівні, використовує сучасні форми і

методи організації навчального процесу, враховує особливості конкретної групи учнів, проводить

нестандартні уроки. Під час проведення уроків педагог використовує міжпредметні зв’язки,

приклади з практики та життєвого досвіду, поєднує колективну та індивідуальну роботу учнів,

диференційовано підходить до навчання. Кріль П.М. приділяє значну увагу вихованню

професійного пізнавального інтересу до предмету, заохочує учнів до самостійності здобування

знань. З 2008 року постійно бере участь в проведенні ЗНО.

Викладач дотримується педагогічного такту, вимоглива, дисциплінована, справедлива.

В лютому 2006 року викладач провела відкритий урок на область по темі «Естетичні

властивості тканин, значення кольору в одязі», у лютому 2011 року – відкритий урок на область

по темі «Асортимент лляних тканин», у лютому 2013 року – відкритий урок по темі «Швейні

нитки», у травні 2014 проведений відкритий урок по темі «Головні убори в ансамблі одягу».

З лютого 2012 року Кріль П. М. здійснює керівництво гуртком «Вивчай і пізнавай свій

рідний край». За цей час проведено багато екскурсій по архітектурних місцях і музеях міста. Кріль

П.М. є ініціатором і редактором трьох стінгазет, що відображають життя і події в МЦ ПТО ХМД.

До двохсотріччя з дня народження Т.Г. Шевченка проведена мандрівка-екскурсія по визначних

місцях Львова – зокрема до пам’ятника Тарасу Шевченка на проспекті Свободи. Проведений

виховний захід «Жінки в житті Тараса Шевченка», «Кохання, заслання, розчарування». Низка

культпоходів в театр Л. Українки змінив погляд учнів на культурні події міста. Учні переглянули

вистави: «Лісова після», «І все-таки я тебе зраджу», «Мати-Наймичка», «Льох». Підготований

сценарій для проведення вечора під назвою «Львів пахне кавою, кавою й дощем, мій шоколадний

Львів».


Для підвищення власного професійного досвіду і досвіду інших викладачів і майстрів

виробничого навчання Кріль П. М. вивчає передовий досвід робити базових підприємств,

цікавиться новинками текстильної промисловості, роботою високопродуктивного обладнання,

відвідує уроки колег, бере участь в обговоренні відкритих уроків. За її активної участі

відбувається підготовка команди учнів і майстрів виробничого навчання до обласного і

всеукраїнського конкурсу професійної майстерності. У 2012 році майстер виробничого навчання

Чубак І. М. зайняв перше призове місце серед 27 представників кращих майстрів України.

Викладач постійно бере участь в педагогічних читаннях, присвячених пам’яті В. П. Жука і

має надруковані тези по темах:

1. «Формування національної самосвідомості засобами національного одягу», 2011 рік,

2. «Навчально-пізнавальний аспект роботи краєзнавчого гуртка», 2012 рік,

Видані три методичні рекомендації:

1. «Сучасні форми і активні методи навчання», Львів, 2008 рік,

2. «Тести і контрольні запитання з матеріалознавства швейного виробництва», Львів,

2008 рік.

3. «Народні традиції в сучасному вбранні», Львів, 2016 рік.

Кріль П. М. є класним керівником групи і разом з майстрами виробничого навчання

здійснює контроль за відвідуванням учнями занять.

Викладач постійно підвищує свій фаховий та методичний рівень, слідкує за новинками

методичної літератури, досягненнями в науці; вчиться у своїх колег та передає досвід іншим.

Кріль П. М. має власний сайт http://pavlinakril.lviv.ua, на якому розміщено інформацію

щодо педагогічної діяльності викладача.

Сьогодні викладач працює над теоретичною підготовкою учнів до обласного конкурсу

серед учнів профтехосвіти, приймає активну участь у підготовці матеріалів до проведення ККЗ в

навчальному закладі.


Результати педагогічної діяльності

Кріль П. М. підвищує свій педагогічний рівень. Результатом її діяльності є проведення

відкритих уроків на область:

1. «Естетичні властивості тканин. Роль кольору в одязі», 2008;

2. Урок-змагання (конкурс), 2008;

3. Урок-диспут., 2010;

4. «Асортимент лляних тканин», 2011;

5. «Швейні нитки», 2013;

6. Головні убори в ансамблі одягу, 2014.

Випускники МЦ ПТО ХМД, яких навчала Кріль П. М., після закінчення закладу

поступали в Хмельницьку академію.

З 2008 року викладач регулярно бере участь в ЗНО.

Науково-методична діяльність

1. Викладач опрацювала матеріал за темою «Педагогічні технології».

2. Опрацьовує матеріали посібника для вчителів А. Гін «Прийоми педагогічної техніки»

(Луганськ 2004).

3. Бере участь у комісіях, виставках: «Великодні дзвони», «Ярмарок ремесел»,

професійно-орієнтаціна робота з центром зайнятості молоді.

4. Розпочала роботу над підготовкою до проведення спостережень за розвитком творчих

можливостей учнів групи.

5. Видано методичний посібник «Сучасні форми і активні методи навчання».

6. Видано збірник тестів і контрольних питань з «Матеріалознавства швейних виробів»,

2008.

7. Бере участь в педагогічних читаннях, присвячених пам’яті В. П. Жука. Надруковано

тези в збірці «Розвиток професійно-технічної освіти на регіональному рівні: проблеми,

рішення, перспективи», теми:

a. «Формування національної самосвідомості засобами національного одягу», «ІХ

Педагогічних читань пам’яті В. П. Жука», Львів, 2010, ст. 71-73;

b. «Навчально-пізнавальний аспект роботи краєзнавчого гуртка», «ХI педагогічні

читання, присвячені пам’яті Володимира Павловича Жука», Львів, 2012, ст. 87-

89.

8. «Лабораторно практичні роботи Матеріалознавство швейного виробництва», Львів,

2011.

9. Методичні рекомендації на тему «Національний костюм як засіб формування

національної самосвідомості учнів ПТНЗ», 2016

Позаурочна діяльність

Під керівництвом викладача учнями було складено кросворди по темах: «Оздоблюючі

матеріали», «Фурнітура та оздоблюючі матеріали», «Ткацькі переплетення», «Текстильні волокна

та їх властивості».

Кріль П.М. є керівником краєзнавчого гуртка «Вивчай і пізнавай свій рідний край». З

участю працівників історичного музею міста Львова в МЦ ПТО ХМД була організована пересувна

виставка у фотографіях і стендах «З рідного краю у невідомий світ».

Викладачем проведені лекції по темах:

«Колір лікує»,

«Львів – рідне місто моє» (розповідь про Львів та демонстрація фільму),

«Екологія планети. Бережи свою землю, родину».


До двохсотріччя з дня народження Т.Г. Шевченка проведена мандрівка по визначних

місцях Львова, зокрема пам’ятника Т.Г. Шевченку на проспекті Свободи та екскурсії по площі

Ринок.

Проведений виховний захід до двохсотріччя з дня народження Тараса Шевченка «Жінки в

житті Шевченка», «Кохання, заслання, розчарування».

Проведено педагогічне читання з фрагменту уроку на тему «Головні убори – практичні

поради у виборі головних уборів».

Проведений вечір кави під девізом «Львів пахне кавою, кавою, дощем, мій шоколадний

Львів».

Учні відвідали вистави театру Л. Українки: «Лісова після», «І все-таки я тебе зраджу»,

«Мати-Наймичка», «Моя дорога Памела», «Льох».

Викладач прийняла участь в конкурсі на кращу гурткову роботу Львова і Львівської

області. Робота гуртка зайняла 2 місце і отримала винагороду.

Навчально-матеріальна база

1. В кабінеті №10 МЦ ПТО ХМД нараховується 15 підручників «Швейне

матеріалознавство» К. Р. Лазур, Львів, Світ, 2003.

2. М. И. Сухарев «Материаловедение», М. ЛИ, 1973.

3. В. И. Баженов «Материаловедение швейного производства», М. ЛИ, 1972.

4. Н. П. Суприн «Конфекціювання матеріалів для одягу», Київ, Знання, 2005.

5. О. А. Патлашенко «Матеріалознавство швейного виробництва», Київ, Арістей, 2003.

6. Методична література Л. Сліпчишин «Психолого-педагогічні основи впровадження

сучасних підходів до навчання у ПТНЗ», Львів, Сполом, 2008.

7. Методична література А. Гін «Прийоми педагогічної техніки», Луганськ, 2004.

Таблиці, які використовують під час вивчення предмету:

1. Будова натуральних волокон:

a. Бавовняного

b. Лляного

c. Вовняного

d. Шовкового

2. Виробництво штучних волокон:

a. Сухим способом

b. Мокрим способом

3. Будова синтетичних волокон

4. Класифікація фасонної пряжі

5. Будова круткоміра

6. Оздоблення бавовняних тканин

7. Операція оздоблення шовкових

8. Оздоблення вовняних тканин

9. Оптичні властивості тканин, фарбування тканин

10. Підбір швейних ниток, голок відповідно до виду тканини

11. Класифікація ткацьких переплетень

Планшети

1. Роздатково-методичний матеріал по властивостях і особливостях бавовняного, лляного,

вовняного і шовкового волокон

2. Віскозне і ацетатне волокно

3. Синтетичні волокна

4. Металеві і скляні волокна

5. Волокнистий склад тканин та способи визначення

6. Прядіння, властивості пряжі і ниток

7. Операції оздоблення бавовняних, шовкових, вовняних і лляних тканин


8. Ткацькі переплетення

9. Механічні властивості тканин

10. Фізичні властивості тканин

11. Технологічні властивості тканин

12. Ознаки визначення і в тканині н/о н/у; лиця і вивороту.

13. Оптичні властивості тканин (3 варіанти)

14. Швейні нитки (2 варіанти)

15. Клейові матеріали

16. Фурнітура

17. Збереження якості швейних виробів

18. Умовні позначення догляду за виробами

19. Чистка швейних виробів. Виведення плям

20. Характеристика трикотажу

21. Неткані матеріали

22. Підкладочні і прокладочні матеріали

23. Робота ткацького верстата

24. Планшети по асортименту платтяних вовняних тканин

25. Планшети по асортименту костюмних вовняних тканин

Альбоми по асортименту тканин

1. Асортимент бавовняних тканин – 20 шт.

2. Асортимент лляних тканин – 25 шт.

3. Асортимент вовняних тканин – 25 шт.

4. Асортимент шовкових тканин – 30 шт.

5. Класифікації фурнітури – 30 шт.

6. Оздоблюючі матеріали – 30 шт.

Закріплення матеріалу та проведення лабораторно-практичних робіт проходить з

допомогою складених інструкційних карт, відповідно до тем та по карточках-завданнях:

Інструкційні карти:

1. Текстильні волокна

2. Визначення волокнистого складу тканин органолептичним способом

3. Визначення ткацьких переплетень

4. Вивчення властивостей тканин

5. Вивчення асортименту бавовняних тканин

6. Вивчення асортименту вовняних тканин

7. Вивчення асортименту шовкових тканин

8. Вивчення фурнітури та оздоблюючих матеріалів

9. Тестові завдання по 4 варіантах, по рівнях за темами:

9.1. Текстильні волокна

9.2. Прядіння

9.3. Ткацькі переплетення

9.4. Властивості тканин

Для закріплення вивченого матеріалу розроблені карточки-завдання по темах:

1. Властивості текстильних волокон

2. Ткацькі переплетення

3. Фарбування тканин

4. Асортимент бавовняних тканин

5. Асортимент вовняних тканин

6. Асортимент шовкових тканин

7. Різноманітний асортимент тканин по волокнистому складу


1. Розроблені контрольні завдання для проведення заліку по вивченому матеріалу в

групах МС.

2. Розроблені екзаменаційні білети для проведення державної атестації по предмету

в групах МС.

Карточки-завдання розроблені відповідно по темах.

Опрацьовуючи навчальний матеріал по темах учнями було написало ряд рефератів:

1. «Льон, бавовна»

2. «Як випрати?»

3. «Зміст стандартів»

4. «Застосування бавовняних і шовкових тканин при пошитті білизни і їх основні

властивості»

5. «Трикотаж. Трикотажні матеріали»

6. «Значення кольору в одязі»

7. «Натуральний шовк»

8. «Історія виникнення ткацтва. Ткацтво»

9. «Сортність і стандартизація тканин»

10. «Дослідження сучасного ринку синтетичних волокон»

11. «Натуральна і штучна шкіра»

12. «Натуральне хутро, асортимент хутра»

13. «Текстиль, одяг, фарби»

14. «Виготовлення пряжі. Утворення тканин на ткацькому верстаті»

15. «Одяг та взуття»

16. «Хімічні волокна»

17. «Шовк – тканина гідна королів»

18. «Художній розпис тканин»

19. «Історія Трипільського ткацтва»

20. «Історія шовку»

21. «Шкіряні матеріали»

22. «Натуральний і штучний шовк»


ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ЗАСОБАМИ

НАЦІОНАЛЬНОГО ОДЯГУ

Україна як рівноправна держава входить в єдиний культурний світовий простір, зберігаючи при

цьому свої особливості національної культури. Сучасне тлумачення національного передбачає розуміння

його у єдності: етнічного (ентонаціонального), культурно-історичного та громадянського (державно-

політичного). Через національне реалізується духовна єдність спільноти, що склалася у процесі розвитку її

культури. Поняття національного спирається на поняття етнічного, між якими є певні відмінності.

Національне – вся сукупність накопиченого протягом історичної еволюції, яке відбивається через

самосвідомість. Оскільки Україна є молодою державою, то в сучасній освітній та виховній практиці

актуальним є формування національної самосвідомості майбутніх фахівців. Структура національної

самосвідомості включає в себе різні компоненти, серед яких найбільш перспективний з точки зору

педагогічного впливу є емоційно-ціннісний.

Формування національної самосвідомості передбачає цілеспрямований й організований вплив на

особистість учня, в результаті чого в неї з’являються риси і якості, притаманні національній спільноті. У

цьому разі особистість у своїй діяльності спирається й орієнтується на цінності, що є відбиттям позитивного

історичного досвіду етнонаціональної спільноти через специфічні культурні форми. Однією з таких

активних, художньо-виразних форм є національний одяг. Вплив національного одягу на формування

свідомості учня можна розглядати у трьох напрямах: науково-світоглядному, художньо-мистецькому і

побутово-інформаційному. Через науково-світоглядний напрям учні пізнають історичні джерела

виникнення одягу в усіх його особливостях в кожному етнографічному районі України, зв’язок українського

костюма з одягом слов’янських народів. Через художньо-мистецький напрям формується емоційно-ціннісне

ставлення учнів до одягу і національного зокрема. Оскільки через одяг людина виражає своє бачення

навколишнього середовища, підкреслює свій соціальний статус і значення у суспільному житті, то

побутовий одяг відрізняється простотою покрою, кольору і невибагливістю тканин. Проте святковий одяг

передає індивідуальні особливості, смаки і призначення його до відповідних подій року. На нашу думку, в

педагогічному процесі підготовки фахівців легкої промисловості необхідно надавати пріоритет художньо-

мистецькому напряму як такому, що має особливий вплив на свідомість учнів. Цей вплив здійснюється

через оперування емоційно забарвленими образами, джерелом виникнення якого можуть бути експонати

етнографічного музею, оскільки вони цілісно відображають особливості свого регіону. А в загальному

музейна експозиція узагальнює і підкреслює особливості розвитку національного костюму.

Ефективність формування національної самосвідомості учнів за допомогою національного одягу

залежить від створення об’єктивних умов для організації навчально-виховної роботи. При створенні цих

умов і проведенні відповідної роботи за визначеними вище напрямами можуть використовуватися як

традиційні форми і методи роботи (уроки, лекції, практичні та індивідуальні заняття, дискусії, екскурсії

тощо), так і нові (етнографічний музей, урок під “відкритим небом”, літературно-музичні демонстрації,

інтелектуальний аукціон тощо). При визначенні цих форм і методів основна увага приділяється насиченості


українознавчим змістовним компонентом таких дисциплін, як матеріалознавство, конструювання одягу,

технології пошиття і спецмалюнку. Використання національно-культурних надбань і цінностей

національного одягу у виховній роботі створює умови для їх впливу на свідомість, світогляд і побут

майбутніх фахівців, формує в них гордість за самобутність і колорит українського костюму.

Отже, національна самосвідомість учнів як майбутніх фахівців легкої промисловості

формується засобами різних видів мистецтв, які об’єднує такий психологічний механізм як

художній образ. Особливої уваги вимагає проблема створення сучасного молодіжного одягу з

елементами національного колориту (колір, покрій, тканина, оздоблення, аксесуари, взуття,

головні убори).


НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ АСПЕКТ

РОБОТИ КРАЄЗНАВЧОГО ГУРТКА

Концепція гуманітаризації освіти орієнтує педагогів на формування в учнів життєвих

цінностей, які допоможуть їм адаптуватися і соціалізуватися в сучасному суспільстві. Одним із

напрямів культурологічної роботи в ПТНЗ є краєзнавча робота з учнями, яка виконує такі функції,

як: соціально-культурна, методологічна, навчальна, аксіологічна, дослідницька та прогностична.

Сутність цих функцій полягає у: соціально-культурна - накопичення досвіду навчання та

виховання учнів як представників народу, національності, регіону з властивими йому своєрідною

культурою, історією, економікою, суспільним життям, соціальним середовищем; методологічна -

застосування наукових методів і підходів у вивченні краєзнавчих явищ; навчальна - формування в

учнів системи краєзнавчих знань, умінь і навичок, моральних поглядів, переконань, особистісних

якостей, розвивання здібностей, творчого мислення і самостійності; аксіологічна - вивчення

соціальних і національних особливостей краю, його цінностей; формування моральних цінностей

особистості та її самосвідомості; дослідницька - дослідження учнями певних культурних і

краєзнавчих явищ і досвіду з метою встановлення їх ефективності для суспільства; прогностична -

вироблення в учнів на основі попереднього досвіду певних соціально значущих установок, які

мають допомогти їм у майбутньому.

Особливістю проведення краєзнавчої роботи в ПТНЗ є те, що: по-перше, учні ПТНЗ стали

тимчасовими мешканцями міста, які час навчання мають використати ефективно для

ознайомлення з його історією, культурою, інфраструктурою тощо; по-друге, більшість учнів ПТНЗ

мають незначну культурологічну підготовку в силу різних обставин, тому протягом усього

терміну навчання необхідно її підвищувати; по-третє, більшість учнів ПТНЗ проживають в умовах

гуртожитку, далеко від опіки батьків, тому потребують посиленої уваги до проведення вільного

часу.

Хоча деякі аспекти краєзнавчої роботи відображені в змісті плану виховної роботи закладу

і групи, більші можливості для неї відкриваються у гуртку. З метою залучення учнів до

краєзнавчої роботи в навчальному закладі функціонує гурток, в якому участь учнів є

добровільною. Основними видами гурткової краєзнавчої роботи є розробка проектів-дослідження,

презентацій, екскурсії, походи, підготовка стіннівок, фотовиставка тощо. Гурток дає можливість

проводити краєзнавчу роботу не епізодично, а в системі. У контексті системного підходу,

наприклад, до вивчення Львова разом з учнями було визначено такі напрями: Львів історичний;

Львів музичний; Театральний Львів; Ремісничий Львів; Вуличні скульптури міста; Львів -

законодавець моди; Екологія Львова; Підземні архітектурні пам'ятки міста; Місто парків, фонтанів

і садів; Мистецький Львів; Золоте кільце Львівщини; Львівський Некрополь. Оскільки у Львові є

велика кількість музеїв, необхідно привчити учнів до їх відвідування з метою розширення


кругозору, прилучення до культурних цінностей. Найбільшої уваги заслуговують такі музеї міста:

історичний музей та його філіали; картинна галерея; музей хліба - єдиний в Україні;

мінералогічний; зоологічний; етнографічний; музей меблів; музей пожежної техніки; музей

коштовностей міста.

В останні десятиліття, враховуючи моду західних міст, на вулицях Львова з'явилось багато

історичних персонажів, відлитих у бронзі. Також можна побачити дівчат та юнаків, що

прогулюються в історичних костюмах. Великою популярністю у львів'ян користується

Шевченківський Гай - музей дерев’яної архітектури і побуту, де часто проводяться концерти,

виставки та свята професійної майстерності. Важливим аспектом роботи гуртка є дослідницько-

пошукова робота учнів з таких тем: виникнення швейної галузі у Львові та навколишніх районах;

виникнення і розвиток ремісничих цехів, майстерень в древньому Львові; робота ательє;

промислове виробництво швейних виробів на базових підприємствах міста (Весна, Ролада); відомі

модельєри Львова; довоєнний і сучасний розвиток швейних підприємств. В кінці виконаної

роботи варто робити презентацію кращих робіт учнів.

Отже, робота гуртка розширює кругозір учнів, знайомить їх з історією міста і краю,

збагачує знаннями і доцільно заповнює вільний від навчання час. підвищує зацікавленість до

вибраної професії, спонукає до творчої діяльності, самоосвіти, культури поведінки та підвищує

гордість за історичну цінність міста Львова і історії України.


ПЛАН УРОКУ НА ТЕМУ «АСОРТИМЕНТ ЛЛЯНИХ ТКАНИН»

Тема: Асортимент тканин

Тема уроку: Асортимент лляних тканин.

Мета уроку: ознайомити учнів з асортиментом лляних тканин та їх використанням в

українському національному одязі.

Виховна мета: прищепити учням повагу до історії українського костюму, вплинути на

формування навичок здорового способу життя.

Розвивальна мата: підвищити інтерес до історичних джерел національного одягу.

Тип уроку: урок формування знань і вмінь учнів, урок креативного типу.

Методи: розписані по етапах уроків.

Навчально-наочні посібники: альбоми асортименту лляних тканин та експонати

національного одягу етнографічного музею МЦ ПТО ХМД.

Міжпредметні зв’язки: 1. Технологія швейного виробництва – тема: «Повузлова обробка».

2. Конструювання одягу – тема «Моделювання плечових виробів».

3. Спец. малюнок – тема «Співвідношення пропорції в одязі».

4. Українська література – вивчення творчості Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я».

Концепція уроку: Вплив національного одягу на формування свідомості учня можна розглядати у

трьох напрямах: науково-світоглядному, художньо-мистецькому і побутово-інформаційному. Через

науково-світоглядний напрям учні пізнають історичні джерела виникнення одягу в усіх його особливостях в

кожному етнографічному районі України, зв’язок українського костюма з одягом слов’янських народів.

Через художньо-мистецький напрям формується емоційно-ціннісне ставлення учнів до одягу і

національного зокрема. Оскільки через одяг людина виражає своє бачення навколишнього середовища,

підкреслює свій соціальний статус і значення у суспільному житті, то побутовий одяг відрізняється

простотою покрою, кольору і невибагливістю тканин. Проте святковий одяг передає індивідуальні

особливості, смаки і призначення його до відповідних подій року. З огляду на це, найефективніше проводити

урок з використанням експонатів етнографічного музею.

Особливості методики навчання: на уроці застосовано елементи технології особистісного

спрямування навчального процесу. З цією метою було використано методику добору відомостей, які

відповідають сферам структури особистості учня: потребово-мотиваційній, інформаційно-пізнавальній, ціле

визначальній, операційно-результативній та емоційно-почуттєвій, а також відповідних методів навчання


Хід уроку

І. Організаційна частина – 2 хв.

ІІ. Повідомлення тему уроку і його мети – 1 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів – 5 хв.

Проблемна ситуація: Зросла кількість людей з алергічними проявами. Серед причин

виникнення алергії вчені називають використання екологічно невідповідних тканин. Наслідки

бувають негативними для здоров’я людини. Все молодші люди піддаються дії алергії.

Методи: фронтальна бесіда

1. Які волокна для пошиття одягу використовували наші предки?

2. Які особливості мають лляні тканин?

3. Які кольори найчастіше зустрічаються в народному одязі України?

4. В яких художніх творах зустрічається опис повсякденного одягу селян та його

обробка?

5. Які особливості має національний одяг різних регіонів України?

IV. Формування нових знань і вмінь – 15 хв.

При вивченні теми асортименту лляних тканин викладачеві необхідно нагадати учням

історичні джерела проникнення лляного волокна на Україну. Коротко ознайомити учнів з

асортиментом лляних тканин сьогодення, наголошуючи на те, що Україна виробляє 20%

льоноволокон світового виробництва. Враховуючи особливості лляних тканин: міцність,

зносостійкість, висока гігієнічність, гарний зовнішній вигляд, що забезпечують цим тканинам

широке використання для пошиття столової, постільної, натільної білизни, платтяно-

костюмних виробів.

Методи: наочні – ілюстрація (альбоми асортименту лляних тканин, манекени, інтер’єр

гуцульської хати, світильники, прялка, веретена, рушники, зразки вишивок тощо), демонстрація

(порівняння оздоблення чоловічого і жіночого повсякденного одягу), спостереження (відмінність

кольорових гам вишивок з різних регіонів України); словесні – пояснення, елементи бесіди).

Виробляють лляні тканини на рівненському та житомирському льонокомбінатах.

Для виробництва лляних тканин використовують лляну пряжу мокрого та сухого прядіння,

змішану пряжу, а також комплексні віскозні та капронові нитки. Викладач звертається до учнів,

нагадати всім, які особливості мають лляні волокна, чому рекомендують виробляти лляні тканини

в суміші з хімічними волокнами. За видом використаної сировини до чисто лляних належать

тканини, що містять не менше 100% лляного волокна; до лляних – тканини, що мають не менше

92%; напівлляних – 30%; до змішаних лляних – тканин, що мають не менше 15% лляного волокна.

За обробкою лляні тканини можуть бути суровими, вареними, кислованими, напівбілими,

білими, гладкофарбованими, пістрявотканими, меланжевими, вибивними


За призначенням лляні побутові тканин поділяють на білизняні, платтяно-костюмні,

меблево-декоративні та докладні.

Вивчення асортименту тканин проходить за альбомами лляних тканин різного

призначення:

І. Білизняні тканини – це столові, постільні, натільні тканини.

1. Полотна для скатертин і серветок виробляють з чисто лляної, лляної та напівлляної

пряжі. Ці полотна виробляють здебільшого жакардовими, простими і дрібно візерунчастими

переплетеннями. За обробкою вони можуть бути суровими, білими, напівбілими, гладко

фарбованими, вибивними і пістрявотканими. Скатеркові відрізняються від серветкових –

шириною.

2. Полотна для постільної білизни – здебільшого виробляють полотняним переплетенням, а

деякі жакардовим і махровим. Ці полотна можуть бути чисто лляні, напівлляні, білі, напівбілі,

широкими (150..170 см.) та вузькими (80…110 см.). деякі полотна мають кольорову кайму,

різнокольорові смуги, або клітини пастельних тонів. Широке використання лляних полотен для

постільної білизни зумовлене їх високою гігієнічністю та теплопровідністю, стійкістю до прання.

3. Тканини для натільної білизни тонші ніж для постільної, оскільки їх виготовляють з

тонкої лляної пряжі мокрого прядіння полотняним переплетенням. До білизняних тканин

належать також рушникові, які випускають чисто лляними, напівлляними. Виробляють їх

полотняним, дрібновізерунчастим, жакардовим і складним (петельним) переплетенням.

4. Платтяно-костюмні тканини використовують для пошиття літнього одягу, тому вони

повинні відповідати таким основним вимогам:

створювати охолоджувальний ефект;

швидко вбирати і віддавати вологу в навколишнє середовище;

бути надійними в експлуатації;

мати модне оформлення і естетичний вигляд.

Ці тканини виробляють простим, дрібновізерунчастим, жакардовим переплетенням з

сурової, вареної, білої лляної пряжі мокрого прядіння. Вони можуть бути білими,

гладкофарбованими, вибивними, природного кольору, з малозминальною та малозсідальною

обробкою. За волокнистим складом платтяно-костюмні тканини можуть бути чисто лляними,

напівлляними, або з різних видів сировини. Ці тканини мають належну гігієнічність, високу

зносо- та формостійкість, добре драпіруються. За призначенням поділяються на костюмні,

платтяні, сорочкові та бузкові тканини:

а) костюмні найбільш матеріаломісткі з пряжі різного складу. Ці тканини різняться

параметрами будови та колористичним оформленням;

б) платтяні тканини тонші, різноманітніші за забарвленням, з вищою

повітропроникністю. Вони тонкі, легкі, з яскравим вибивним малюнком дитячого орнаменту;


в) сорочкові та бузкові тканини – це тонкі, мало щільні легкі тканини з гладкою

поверхнею. За обробкою можуть бути вибіленими, гладкофарбованими, вибивними з

малозсідальною та малозминальною обробкою.

При пошитті одягу з лляних тканин використовують нитки від № 30…60; голки – від

№100…120. Недоліком платтяно-костюмних тканин є їх значна жорсткість та погане

драпірування. Вони мають певний опір різанню при розкрою, тканини прорубуються в процесі

пошиття, краї деталей одягу обсипаються, збігання під час прання становить до 6%.

5. Меблево-декоративні тканини використовують для оформлення житлових приміщень,

терас, підприємств торгівлі та громадського харчування. Загальні вимоги до них:

висока зносостійкість;

міцність забарвлення;

стійкість до дія світла та вологи;

відповідне колористичне оформлення.

Волокнистий склад, деякі параметри будови та способи обробки меблево-декоративних

тканин визначають їх призначення. Меблеві тканини виробляють жакардовим і дрібно-

візерунчастим переплетенням з лляної або змішаної пряжі, а також із комплексних синтетичних

ниток. За обробкою меблево-декоративні тканини бувають гладкофарбованими, вибивними,

меланжевими, пістрявотканими:

а) терасні тканини виготовляють полотняним переплетенням, здебільшого це тканини

пістрявоткані, з характерними широкими різнокольоровими смугами шириною 85…165 см.

Використовують терасні тканин для захисту від сонячних променів у літній період, з них шиють

занавіски для терас, вікон.

б) Портьєрні тканини виробляють здебільшого пістрявотканими, жакардовими і дрібно

візерунчастими переплетенням, випускають їх переважно півлляними;

в) матрацні тканини (тики) – це важкі, щільні тканини полотняного або саржевого

переплетень з лляної або пачосової пряжі;

г) наметові тканини використовують для навісів (на пляжах, палубах, дачних ділянках)

для захисту від сонця та дощу.

6. Докладні матеріали – це різноманітні докладні матеріали, їх використовують як

прокладковий матеріал для забезпечення форми окремих деталей одягу. Ці тканини повинні мати

високу пружність при згинанні, сталі розміри, достатню жорсткість.

ІV. Осмислення і закріплення нового матеріалу – 17 хв.

Проходить шляхом оглядової екскурсії у музеї етнографії навчального закладу. Під час

екскурсії учні розповідають про використання лляних тканин, вишивки, мережки в національному

українському костюмі різних регіонів західної України.

Методи навчання: практичний метод – елементи дидактичного театру (дидактична

гра).


1 учень: Зліва від вас зразки льону довгунця, що займає майже 90% посівних площ, а це

льон довгунець росяного руйнування лігнінової і пектинової частини стебла рослини. Перед вами

дерев’яні веретена і прялки для одержання пряжі.

2 учень: З лляної пряжі виготовляли полотна, які використовували для пошиття

повсякденного та святкового одягу, враховуючи різну товщину полотен. Це добре описано в творі

Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я»: «Після покрови Кайдашиха витягла з скрині два

сувої полотна: один сувій давніший, товстого та недобре вибіленого полотна, а другий – тонкого,

гарного, напряденого в двох з Мотрею. Кайдашиха покраяла товсте полотно на сорочки для

старого Кайдаша, для Карпа, Лавріна й Мотрі, а собі одрізала тонкого тонкого полотна на три

сорочки і зараз сховала сувій у скриню».

3 учень: «– А мені, мамо, не одріжете тонкого полотна хоч на одну сорочку на празник? –

спитала Мотря, насилу здержуючи голос.»

4 учень: «– Мене товста сорочка ріже в тіло, а ти, Мотре, ще молода: носи тим часом товсті

сорочки, - сказала Кайдашиха.

– А ви думаєте, мене товста сорочка не ріже в тіло?».

2 учень: «Мотря взяла одкраяне для неї полотно і швиргонула його на лаву. Вона достала із

скрині червоної та синьої заполочі і все надвечір сіла вишивати рукава квітками. Квітки виходили

здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні.»

5 учень: «Пошила Мотря сорочку, випрала й наділа. Товсте полотно синіло неначе буз.

Вона глянула в дзеркало, і для неї здалося, що в такій сорочці в неї лице почорніло й брови стали

не такі гарні.»

6 учень: Зимовими вечорами дівчата, пряли пряжу, вишивали рушники, використовуючи

різні кольори ниток. На цих рушниках ви бачите різні мотиви вишивок рослинний, геометричний,

оздоблений нитковою мережкою. Рушники були як придане, на нього ставали на весільному

обряді, оздоблювали образи. Ця традиція триває і до сьогоднішнього дня.

7 учень: Зверніть увагу на зразки вишитих узорів, які використовували вишиваючи

сорочки, фартухи. Найбільш використовували червоний, чорний, синій, зелений кольори,

оранжевий.

8 учень: По характеру вишивки, намисту, дукачах, червоних чобітках, віночках чи очіпках

визначали соціальний статус і достаток родини.

9 учень: Враховуючи властивості лляного волокна – сильне зминання – використовували

праски на розжарених вуглях або в рубель для прасування одягу.

10 учень: Чоловічий одяг був менш оздоблений ніж жіночий. Чоловічі гачі, скупо вишита

горловина сорочки – це повсякденний одяг простого люду, а більш багате вишиття і тонке

полотно для вихідного дня, свят.


11 учень: В даному музеї представлено одяг із лляного домотканого полотна, погано

вибіленого полотняного переплетення з характерним орнаментом вишивки Львівщини,

Яворівщини, Прикарпаття, Івано-Франківської області і Лемківщини.

12 учень: Властивості лляних тканин цінили наші прадіди, бо їх властивості переважають

властивості сучасних тканин із синтетичних волокон. Отже для збереження здоров’я, хорошого

настрою, відродження національного етносу, конструктивних ліній одягу варто більше

використовувати натуральні лляні тканини і звертатись до історії українського костюму.

V. Підведення підсумків уроку – 3 хв.

Викладач проводить підсумок проведеного уроку і екскурсії в музей, рефлексивна

діяльність учнів.

VI. Домашнє завдання – 2 хв.

Опрацювати матеріал з підручника К. Р. Лазур «Швейне матеріалознавство», стр. 135-139.

Індивідуальна творча робота, яка видається кожному окремо.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Ковальчук О.В. Українське народознавство : книга для вчителя /О.В.Ковальчук. – К. :

Освіта, 1992. – 176 с.

Культура і побут населення України : навчальний посібник /В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх,

В.Ф.Горленко та ін.. – К.: Либідь, 1991. – 232 с.


ФОТОГРАФІЇ ДО УРОКУ


Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки львівської облдержадміністрації

Комітет професійної освіти

З досвіду роботи викладача

матеріалознавства швейного

виробництва Кріль П. М.

З’єднувальні матеріали – швейні нитки

Розглянуто та рекомендовано до

повсюдного впровадження у навчальний

процес на засіданні методичного

об’єднання викладачів і майстрів в/н

швейного профілю від 27 лютого 2013 р.

Львів 2013


Урок № 44 Гр. 115/116

27.02.1013

Викладач матеріалознавства МЦ ПТО ХМД Кріль Павліна Миколаївна

Тема: Прикладні та з’єднувальні матеріали

Тема уроку: Швейні нитки

Мета уроку: навчальна: ознайомити учнів з класифікацією швейних ниток, вимогами до них, асортиментом,

застосуванням та можливими дефектами, що виникають при їх виробництві.

виховна: виявити значення виробництва натуральних і синтетичних ниток для здоров’я людини.

розвивальна: розвивати в учнів правильність вибору ниток у відповідності до кольорової гами

тканин, типу тканин, їх функції і призначення.

Тип уроку: (за дидактичною метою) урок оволодівання новими знаннями;

(за типом пізнавальної діяльності учнів) урок когнітивного типу.

Матеріальне оснащення уроку: зразки швейних ниток різних торгових номерів, плакат вибору

швейних ниток і голок відповідно до виду тканини, види крутки швейних ниток;

плакат “Вибір голок і ниток залежно від товщини тканини”; роздаткова карта -

опорний конспект, конспект уроку.

Методи: наочні: ілюстрація (нитки, плакат), демонстрація міцностних якостей ниток; словесні:

пояснення з елементами евристичної бесіди, робота з роздатковою картою

Фундаментальні освітні об’єкти: бавовна, шовк, вовна, льон, синтетична сировина.

Концепція уроку: Урок розроблений з позицій технології інтенсифікації навчання на основі

схемних і знакових моделей навчального матеріалу (за В.В.Шаталовим). Сутність

цієї технології полягає в тому, що навчальна інформація може передаватися на

різних рівнях цілісності, відображаючи смислову подільність тексту. Формування в

учнів орієнтовної основи теми буде відбуватися за допомогою наочного образу –

наочних опорних сигналів (схеми), яка є укрупненою одиницею інформації, тобто

наочною конструкцією, що замінює систему фактів, понять та ідей як

взаємопов'язаних елементів логічної частини навчального матеріалу. Розгортання

смислу закодованої інформації пов'язане з певними труднощами, що відчувають

учні. Але це є необхідною умовою розвивального навчання.

Проблема уроку: виявити ниткові матеріали для якісного з’єднання деталей.

Внутрішньопредметні зв’язки: т. “Волокнистий склад тканин” – органолептичний спосіб

визначення волокнистого складу ниток.

Міжпредметні зв’язки: технологія швейного виробництва – тема: «Інструменти і приладдя»;

хімія – тема: «Полімерні матеріали»;

обладнання – тема: «Класифікація і підбір машинних голок»;

виробниче навчання – вплив дефектів швейних ниток і голок на процес зшивання

деталей крою.

Гуманітарні відомості: внесок Костянтина Сергійовича Станіславського (Алєксєєва) у створення

обладнання (філ’єр) для виготовлення ниток.

Література з теми:

1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – К. : Арістей, 2003. – 288 с. –

С. 270-274.

2. Сліпчишин, Л. В. Психолого-педагогічні основи впровадження сучасних підходів до навчання у

ПТНЗ : навчально-методичний посібник / Л. В. Сліпчишин. — Львів : Сполом, 2008. – 148 с. –

С.89-92.

3. Хуторской А. В. Современная дидактика : учебное пособие /А.В.Хуторской. – СПб. : Питер,

2001. – С. 366-382.


Хід уроку

І. Організаційна частина – 2 хв.

ІІ. Повідомлення теми уроку і його мети – 1 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів – 5 хв.

Проблема уроку: приклад – руйнування шва під час різких рухів.

Фронтальна бесіда:

1. Якими матеріалами можна з’єднувати деталі крою?

2. Яку роль відіграють швейні нитки в одязі?

3. Які ви знаєте нитки по волокнистому складу?

4. Чи важливо підбирати номер ниток голки відповідно до товщини тканини? Чому?

5. Які швейні нитки міцніші по волокнистому складу? Чорні чи білі?

6. Як підібрати нитки по кольору, товщині, призначенню?

Викладач називає тему уроку.

IV.Формування нових знань і вмінь – 20 хв.

1.З історії нитки.

Викладач розповідає коли і за яких обставин люди винайшли нитку (додаток 1).

Введення інформації на основі схеми навчального матеріалу (за В.В.Шаталовим) – пояснення

викладача за конспектом опорних сигналів (схема – додаток 2):

2.Класифікація швейних ниток і вимоги до них.

3.Асортимент і застосування ниток.

Викладач запитує учнів про можливі дефекти ниток, які вивчалися у попередніх темах.

4.Дефекти ниток (додаток 3).

V. Закріплення і осмислення нового матеріалу – 12 хв.

Закріплення – багаторазове приговорювання разом з учнями нового матеріалу за

роздатковою картою (відтворення опорного конспекту).

Осмислення і встановлення внутрішньо предметних зв’язків:

1. Яким номером ниток і голок необхідно зшивати бавовняні тканин: ситець, сатин,

батист?

2. При пошиві куртки із синтетичної тканини які нитки доцільніше вибирати: бавовняні,

шовкові, синтетичні? Чому?

3. Чи впливає температура прасування на міцність швейних ниток?

4. Чим відрізняються армовані нитки від синтетичних?

5. Чому використання капронових ниток при обметуванні петель домінує над

бавовняними, об’ємними?

6. Які бавовняні нитки міцніші: білі чи чорні? Чому?

VI. Підведення підсумків уроку – 3 хв.

Рефлексивна діяльність учнів по темі уроку. Викладач проводить підсумок проведеного

уроку, правильність відповідей учнів, враховує їх активність підчас уроку і виставляє оцінки.

VII. Домашнє завдання – 2 хв. (додаток 4)

Самостійне складання конспекту вдома за підручником:

.Лазур К. Р. Швейне матеріалознавство : підручник /К.Р.Лазур. – Львів : Світ, 2003. – 240 с. -

С. 202-207..


Додаток 1

З ІСТОРІЇ НИТОК

Біля 6 тис.років тому людина вже знала і використовувала чотири найважливіших природних

волокна: льон і вовна (5 тис.років до н.е.), шовк (2600 років до н.е.),

бавовна (1 тис.років до н.е.). Першим освоєним людиною волокном

був льон. Ще 5 тис.років до різдва Христова в долині ріки Ніл на

території сучасного Єгипту з льону виготовляли тканини. Ще раніше

люди вміли вилучати волокна зі стебел луб'яних рослин, плести з них

подоба тканин і використовувати їх для прикриття свого тіла. При

розкопках поселення, знайденого археологами на березі Швейцарського

озера стародавнього поселення, що процвітало наприкінці кам'яного

віку, були виявлені пасма лляних волокон, фрагменти тканин і

примітивні пристосування, за допомогою яких вироблялися пряжа і

тканина. Тисячоріччя ці матеріали пролежали під товщею мулу у воді

озера і тому збереглися.

Друге найважливіше волокно, що освоїла людина

була вовна. У той же період людина використовувала

поряд зі льном і вовну. Сама рання дата, пов'язана з

вівчарством і виробництвом вовни, підтверджена

розкопками, відповідає 4000 років до н.е. У долині

Євфрату (Стародавня Месопотамія) розводили овець,

пряли вовну і ткали примітивні тканини. У

стародавньому Вавилоні вироблялися вовняні тканини, а

неподалеку від Перської затоки археологи розкопали

древню мозаїку з зображенням розведення овець. Це

відповідає - 3500 року до н.е. За історичними даними у

1111 році король Англії Генрі I заснував вовняне виробництво в гирлі ріки Твід і розселив

фламандських текстильників в англійських містах і селах для підвищення знань англійців у

виробництві текстилю. Він заснував перші текстильні гільдії по виробництву вовняних тканин.

Третє найважливіше природнє волокно - шовк.

Імовірно, батьківщиною його виробництва був Китай.

Легенда говорить, що китайська імператриця Хен-Лінг-Чи

(2600 років до н.е.) перша відкрила це чудове волокно. Вона

випадково занурила кокон у гарячу воду і побачила, що з

розм'якшеного кокона відокремилися шовкові нитки.

Імператриця зрозуміла можливість використання цих ниток.

Так народилася найдавніша культура шовківництва,

заснована на життєдіяльності тутового шовкопряда. Китайці

довели культуру і виробництво шовку до досконалості і

приблизно 1400 років до н.е. тканини із шовку й одяг з них

стали речами звичайного споживання в цих країнах. У

Європу шовк потрапив тільки в 552 році. Це трапилося завдяки несторианським ченцям, що

успішно провезли з Китаю "живі" кокони тутового шовкопряда, сховавши їх усередину своїх

посохів, і піднесли імператору Юстиніану. Це був початок становлення технології виробництва

шовку на заході. Константинополь стає центром виробництва шовку.


Четверте найважливіше натуральне волокно, освоєне людиною – бавовна. Перше

матеріальне підтвердження його виробництва відноситься до 1000 років до н.е., про що говорять

археологічні розкопки поселення в Індії. Купці завозили бавовну з Індії на Близький Схід, у

Центральну Азію і потім у Китай.

Однієї з загадок розвитку людської цивілізації

залишається питання: яким чином людина навчилася

вирощувати бавовну, прясти і ткати з неї тканини в один

і той же час на різних континентах (в Азії й у Південній

Америці, у країні древніх Інків - Перу). Відомо, що вже в

Єгипті 2500 років до н.е. уміли робити тканини з

бавовни найвищої якості, які не поступаються сучасним.

Єгипетські мумії були обгорнені в бавовняну тканину

щільністю 540 ниток на 2,5 см. Кращі сучасні англійські

тканини подібного типу мають щільність 350 ниток на

2,5 см. У 1492 році корабель Колумба, що вирушив в

Америку, привіз бавовняні тканини, які використовували для одягу і мішків.

Таким чином чотири природних волокна були освоєні і використовувалися для виробництва

тканин доісторичною людиною за технологічною схемою: вирощування – прядіння – ткацтво. Ця

найпростіша схема, винайдена більш ніж 6 тис.років тому, не перетерпіла принципових змін

дотепер, пройшовши шлях від ручної до високоавтоматизованої швидкісної технології.

Найпростіші прялки і ткацькі верстати, що знаходять при розкопках стародавніх поселень

засновані на тих же принципах, що і сучасне автоматизоване текстильне прядильне і ткацьке

устаткування.

У XIX ст. вишивали лляними, конопляними й вовняними нитками ручного виробництва.

Нитки пряли з вичесаних волокон льону чи коноплі, намагаючись робити тонку й рівну нитку.

Потім нитки білили, фарбували, натирали воском чи жиром. Для вибілювання нитки золили в

діжках-"зільницях". У діжку складали намотані нитки, пересипали попелом із спалених дров і

заливали окропом. Луг, що утворювався в діжці, поступово вибілював нитки. Потім нитки

полоскали у чистій воді й висушували на сонці чи на морозі.

У вишивці білі нитки часто комбінували із сірими чи зеленуватими небіленими. Нитки

фарбували природними барвникам: відварами кори дуба, гілок та ягід бузини й брусниці,

лушпинням цибулі тощо. Відвар шишок вільхи, дубових жолудів та бузини давав чорний колір,

кори дуба і вільхи - темно-коричневий, кори каштана - світло-коричневий. Відварюючи квіти

нагідок і лушпиння цибулі, одержували золотисто-жовтий колір. Замочування нитки у розчині

лугу, отриманого від спаленої соломи гречки, надавало ниткам світло-вохристого ("пшеничного")

кольору. Інтенсивний жовтий колір отримували від запікання в тісті ниток, намочених у

конопляній олії. Пофарбовані в таких спосіб нитки називалися заполоччю, пізніше ця назва

поширилася на всі вишивальні нитки. Для одержанні червоного кольору використовували ягоди

брусниці, кора крушини - синюватий колір, дрік - зелений. Насичений червоний колір отримували

з барвників тваринного походження, які виробляли з личинок червеця (у нас) або кошенілі в

тропіках. З висушених личинок робили порошок, який був надзвичайно дорогий. Із середини XIX

ст. стали користуватися привозними бавовняними, вовняними, металевими, шовковими нитками,

бісером. Для надання більшої ошатності у вишивку вводили золоту та срібні нитки, металеві

пластини ("лелітки"). Найкращими для вишивання вважаються шовкові нитки. Сировиною для

цих ниток є тоненькі павутинки кокона шовкопряда. які досягають довжини до 2 м. Ці нитки

привозили з країн Сходу, тому вони і коштували дорого. Їх вживали виключно для виготовлення

найдорожчих речей. Вовняні нитки теж цінувалися досить високо. Вони, як і шовк, є тваринного


походження і мають енергетичну "пам'ять". Вовняні нитки для вишивання найбільше

використовувалися на Поділлі, Буковині, Карпатському регіоні.

За вовняними йдуть нитки лляні та конопляні. Найменш цінними вважалися бавовняні нитки

("вата"). Проте вони були дешевшими і доступнішими, тому поступово стали застосовуватися

досить широко.

Історія ниток дуже багата. Але ринок ниток в Україні є недостатньо забезпечений

натуральними нитками, не вистачає сировини і тому заміняють синтетичними. Якість ниток

залежить від багатьох чинників, зокрема від способу зберігання, адже якщо не дотримуються

відповідних умов, нитки псуються. Виробництво природних ниток необхідне, одна з причин це

відсутність хімікатів, адже кожний день ми носимо одяг в якому знаходяться ниточки, які

складають систему. Варто вирощувати льон для розвитку ткацтва, прядіння, вишивання, адже

символом України завжди була вишиванка.


ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ СХЕМНИХ І ЗНАКОВИХ

МОДЕЛЕЙ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

(В. В. Шаталов)

Знак – позначення (сигнал), яке вказує на що-небудь, означає щось. Схема – спрощене

зображення в загальних рисах системи, взаєморозташування, зв'язку частин чого-небудь. Модель –

уявний чи умовний образ якогось процесу чи явища, що використовується як його “представник”.

Загальна характеристика

Філософською основою технології інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових

моделей навчального матеріалу є матеріалізм і синкретизм (поєднання різнорідних, суперечливих

поглядів). Провідні принципи організації педагогічного процесу і діяльності його учасників

визначаються такими методологічними підходами, як системний і стратегічний. Науковою

концепцією засвоєння учнем досвіду є теорії – асоціативно-рефлекторна і поетапного формування

розумових дій (переведення зовнішніх предметних дій у внутрішній план). За цільовою

орієнтацією на сфери і структури особистості технологія інтенсифікації навчання на основі

схемних і знакових моделей навчального матеріалу орієнтується на знання, вміння, навички і

сферу розумових дій. За характером змісту ця технологія є технократичною, жорстко-стандартною,

професійно-орієнтованою і монотехнологією. Керування навчально-виховним процесом

відбувається у малих групах при допомозі “репетитора” і консультанта. Уроки теоретичного

навчання організовуються в різних формах (індивідуальна, групова, класно-урочна). На таких

уроках переважають пояснювально-ілюстративні методи навчання, а також використовуються

наочні, знакові і комп'ютерні засоби. Модернізація здійснюється на основі активізації та

інтенсифікації діяльності.

Цілі технології:

– формування знань, умінь, навичок, важливих розумових дій;

– навчання дітей з будь-якими індивідуальними даними;

– відсутність неуспішності;

– прискорене навчання;

– виховання любові до праці та самостійності.

Концептуальні ідеї

Ефективність навчання особистості залежить від якості формування в неї орієнтовної основи

дій. У випадку технології інтенсифікації навчання це здійснюється у вигляді наочних опорних

сигналів. У конспектах ця інформація подається великими блоками. Розгортання смислу

закодованої інформації пов'язане з високим рівнем труднощів. Але такий підхід до вивчення

навчального матеріалу створює динамічний стереотип діяльності, який потребує багаторазового


повторення і обов'язкового контролю. Завдяки застосуванню особистісно орієнтованого підходу

учні вчаться без примушування, в умовах гласності і безконфліктності навчальних ситуацій.

Кожен учень вважається талановитим, має перспективу для успіху, для виправлення як навчання,

так і поведінки.

Особливості змісту

Учні працюють у максимально напружених умовах, коли викладач говорить багато і швидко,

оскільки у цьому потоці інформації вони повинні вловити її смисл і переструктурувати відповідно

до свого розуміння. Навчальна інформація може передаватися на різних рівнях цілісності (речення,

абзацу, параграфу тощо), що свідчить про смислову подільність тексту. Якщо за думкою людини

має бути її висловлювання, то план висловлювання формується у вигляді схеми, яка згодом напов-

нюється словами. Ці слова підбираються в оперативній пам'яті за допомогою асоціацій,

узагальнень, і вибудовується картина певного рівня цілісності. Механізм розуміння всіх рівнів

цілого передбачає одночасний перебіг двох взаємопротилежних процесів: розгортання і згортання

мови (розкодування і кодування). Чим менше слів застосовує учень для передачі смислу

інформації, тим вищий рівень її розуміння ним. Ці явища лягли в основу технології інтенсифікації

навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу.

За допомогою наочного образу (знак, схема, малюнок, модель, граф) передається укрупнена

одиниця інформації, яка сприймається одномоментно оперативною пам'яттю. Але для досягнення

вищого рівня ефективності такої схематизації інформації, як встановив американський психолог

Дж. Міллер, число структурних елементів має бути 7 ± 2. У разі недотримання цієї умови, учень

не встигне виробити необхідну асоціацію, що бере участь в утворенні цілісності смислових

образів.

Опорний конспект – це система опорних сигналів у вигляді короткого умовного конспекту,

який є наочною конструкцією, що замінює систему фактів, понять та ідей як взаємопов'язаних

елементів логічної частини навчального матеріалу. Вони збільшують обсяг одномоментного

сприйняття інформації зорового аналізатора людини порівняно зі слуховим, а також відповідають

різним рівням розуміння моделі текстів. Вивчення таких конспектів відбувається індуктивним і

дедуктивним методами залежно від моменту уроку. Наприклад, на початку вивчення теми

проводиться попередній огляд проблеми дедуктивним методом і виявляються органічні зв'язки

між темами, а індуктивний застосовується під час відновлення тексту за картиною. Новий

матеріал вводиться великим дозами, тому потрібна така компановка блоків, яка добре

запам'ятовується. Навчальний матеріал репрезентується за допомогою різноманітних засобів

вираження, але практикою застосування цієї технології доведено, що має бути: друкованих знаків

300-400, 3-5 блоків, 5-8 знаків.

Технологічна схема навчального процесу за методикою В. Ф. Шаталова складається з таких

етапів: введення інформації (пояснення за конспектом опорних сигналів); багаторазове

проговорювання; самостійна робота вдома (запам'ятовування за конспектом, а розуміння за

підручником); перше повторення у фронтальній формі (відтворення опорного конспекту); друге

повторення у різних формах вербального опитування; третє повторення у формі взаємоконтролю;

практичні роботи (вправи); розв'язування задач і вправ.


Додаток 2

Призначення

Вимоги

Пряжа Гребінна

Скручування 2, 3, 4, 6, 9, 12

Кручення

Операції обробки Виварювання; фарбування: білі, чорні,кольорові, матові, глянцеві; обробка

крохмалом, парафіном

Намотування Гільзи, шпульки, бобіни – 200, 400, 500, 1000, 2500, 5000 … метрів

Торговий номер 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 100, 120

Марки ниток «Екстра», «Пріма», «Спеціальні», «Особливо міцні»

Сировина Шовк-сирець

Скручування Подвійне у 9, 16, 36, 90 складень

Торгові номери 75, 65, 33

Для тонких тканин

13, 18

Обметування петель,

оздоблююча строчка

3, 7 – «Гарус»

Прокламування оздоблюючої

строки, фігурні закріпки

Швейні нитки Бавовняні

Шовкові

Лляні

Синтетичні

З’єднання деталей

крою

Обметування

зрізів

Прокладування

оздоблюючої

строчки

Пришивання

фурнітури

Міцність

Рівномірна товщина

та степінь

скручування

Стійкість по

фарбуванню,

хемостійкість

Пружність

Відсутність дефектів

Бавовняні нитки

Шовкові нитки


Сировина – поліамідні і поліефірні текстильні нитки.

Операції обробки: трощення, скручування, відварювання, фарбування або відбілювання, обробка

емульсією для знищення електризуємості та підвищення термостійкості.

Лавсанові (поліефірні, поліестерові)

Синтетичні нитки Підвищена міцність і стійкість до витирання,

високо еластичні, але понижина

гігроскопочність і термостійкість

Капронові (поліамідні нитки)

Міцні, стійкі до

витирання

№ 50К,

90К

Обметування петель, зрізів, виготовлення

одягу з без усадочних матеріалів

Низька

теплостійкість і

гігроскопічність

Міцні, теплостійкі,

безусадочні,

еластичні

№ 22Л білизна,

№ 33Л сорочки

№ 55Л оздоблюючі

№ 90Л строчки

Обметування зрізів,

зшивання деталей,

обметування петель,

оздоблюючи строчки

Менш міцні ніж

капронові

Армовані (каркасні)

Синтетична основа

обмотана полінозною

або бавовняною

пряжею

№ 20ЛБ

№ 30ЛБ

№ 44ЛБ

№ 65ЛБ

Міцніші ніж

бавовняні, більша

розтяжність

При пошитті верхнього

одягу, трикотажу,

білизни

Текстуровані (об’ємні)

Скручування елементарних поліефірних і

поліамідних волокон під дією стисненого повітря

Пришивання фурнітури обметування петель,

виготовлення білизни, сорочок, піжам

Вишивальні нитки

Муліне

– для вишивання в

мотках 10 – 20 метрів

Ірис

– тонкий, грубий,

матовий,

мерсеризований, для

вишивання

Волічка

– вовняні

нитки для

вишивання

Вишивальний папір

– бавовняна нитка №

20, 30, 50


Додаток 3

ДЕФЕКТИ ШВЕЙНИХ НИТОК

1. Ворсистість ниток – дефект у вигляді кінців волокон, які виступають у великій

кількості на поверхні нитки, обриви елементарних хімічних волокон.

2. Шишкувата пряжа – скручення щільно переплетених волокон у формі вузлика.

3. Прикрут на нитці – це обмотані довкола нитки сторонні волокна або відрізки волокон.

4. Потовщення нитки – це збільшення лінійної густини, одержана в наслідок розладу

прядильної машини.

5. Забруднені (замаслені) нитки – погіршують процес виварювання і фарбування.

6. Нерівномірний та недостатній блиск – це порушення технології формування волокон

та їх оздоблення.

7. Кучерявість – місцева волокнистість нитки.

8. Жорсткість – виникає при формуванні волокон з недозрілої або перезрілої віскози.


Додаток 4

Швейні нитки

Швейні нитки призначені для з'єднання деталей одягу з тканин та інших матеріалів.

Виготовляють бавовняні, шовкові, лляні та синтетичні швейні нитки. Найчастіше у

швейній промисловості використовують бавовняні нитки, які виготовляють з високоякісної

гребінної пряжі шляхом сукання, скручування та обробки в 3, 6, 9 і 12 складень.

Скручування робить нитку міцною, закріплює кінці волокон, надає їй гладкості, рівності.

Кінцеве кручення може бути лівим (S) або правим (Z). Для швейних машин використовують

переважно нитки правого кручення. Після скручування нитки проходять такі операції обробки:

виварювання, вибілювання, фарбування, апретування. Швейні нитки бувають матовими та

глянцевими.

Готові нитки перевіряють за якістю й намотують на гільзи,

ШПУЛЬКИ, бобіни, довжина ниток — 200. 400. 500 м і більше.

Залежно від товщини швейним ниткам присвоюють різні

торговельні номери - умовне числове позначення, наприклад № 10, 20,

30, 40, 50, 60, 70, 80, 100, 120. Що більше числове позначення

торговельного номера, то тонші швейні нитки. Номер зазначають на

етикетках, наклеєних на упакуваннях ниток. Швейні нитки повинні

бути міцними, рівними за крученням, пружними, без потовщень і

дефектів.

Ступінь міцності швейних ниток під час розтягування є

основним показником їх якості. На міцність ниток впливають кількість

складень, операції, процеси вибілювання, фарбування, апретування. Білі нитки міцніші, ніж чорні

та кольорові, глянцеві міцніші, ніж матові. Нитки в три складення бувають марок "Екстра" і

"Прима", нитки марки "Екстра" міцніші, Швейні нитки в шість складень марки "Спеціальні"

значно міцніші ніж У ТРИ СКЛАДЕННЯ.

Скрученість і кількість складень визначають одночасно на круткомірі методом

розкручування зразків швейних ниток. При визначенні якості швейних ниток велике значення має

рівномірність ниток за товщиною, міцністю, розтяжністю, масою. Залежно від дефектів

зовнішнього вигляду швейні нитки поділяють на два сорти. Кожний дефект відповідно до

стандарту оцінюють певною кількістю штрафних одиниць - балів.

Шовкові нитки виробляють із шовку-сирцю, який проходить подвійне скручування.

Такий шовк випускають у 9 і 16, 36, 90 складень з торговельними номерами 75, 65, 33, 18, 13.

Шовкові нитки № 75, 65, 33 використовують для зшивання одягу з тонких тканин, нитки № 18 і 13

найчастіше застосовуються для машинного обметування петель і оздоблювальної строчки при

виготовленні ОДЯГУ з різних тканин. Шовкові нитки виварюють і фарбують у різні кольори, у них

недопустимі вузлики іншого кручення, плями, забруднення, не профарбовані нитки тощо.

Петельний шовк (гарус) застосовують для обметування петель ручним способом, а також

прокладання оздоблювальної строчки при виготовленні одягу.

Віскозні швейні нитки виробляють з комплексних блискучих і матових ниток у 9, 12,15 і

13 складень. Випускають їх у мотках довжиною 20 і 50 м.

Нитки із штапельованих полінозних волокон характеризуються блиском, м'якістю,

підвищеною міцністю в сухому та мокрому стані. Завдяки високій термічній стійкості полінозні

нитки можна застосовувати, не обмежуючи швидкість роботи швейних машин.

Лляні швейні нитки виготовляють із лляної та пачосової пряжі мокрого прядіння в 2. 3. 4.

6 і 8 складень СУРОВИМИ, вареними або напіввибіленими № 12/2. 12/3. 14.5/2. 18/2. 24/3.

Використовують для пошиття мішків, брезентів, взуття, плетення мережива.

Синтетичні нитки. Асортимент цих ниток з року в рік розширюється завдяки їх

виробництву з хімічної сировини. Широке застосування синтетичних ниток пояснюється тим, що


вони мають підвищену міцність і стійкі до витирання, високоеластичні, подібні за еластичністю до

шовкових ниток. Гігроскопічність синтетичних ниток значно нижча порівняно з натуральними, що

збільшує їх стійкість до дії мікроорганізмів, які спричинюють плісняву. Синтетичні нитки надають

швам підвищеної міцності на розтяг, а петлям, обметаним цими нитками, - підвищеної стійкості до

зношування та гарного зовнішнього вигляду.

Значне видовження синтетичних ниток негативно виявляється в процесі обробки.

Недоліком цих ниток, зокрема капронових, є також невисока термостійкість.

Процес виробництва синтетичних ниток із комплексних волокон лавсану та капрону

передбачає сукання, скручування, виварювання, вибілювання, фарбування та обробку - покриття

ниток силіконовими препаратами та парафіностеариновою емульсією в суміші з акриловою

емульсією та антистатиком з метою підвищення їх термостійкості. У швейному виробництві

найчастіше використовують капронові нитки № 50К (поліамідні, нейлонові) або лавсанові

(поліефірні, поліестерові) № 22Л, ЗЗЛ, 55Л, 90Л. Синтетичні швейні нитки застосовують для

пошиття жіночого, чоловічого, дитячого, спортивного одягу. а також білизни з різних видів

тканин.

Армовані (каркасні) нитки належать до комбінованих швейних ниток. Вони

складаються з синтетичної основи - лавсанової, капронової нитки, обвитої бавовняною чи

полінозною пряжею, їх виготовляють у два чи три складення: № 44ЛБ і 65ЛБ. Найкращими є

нитки з осердям із поліефірного волокна (лавсану). За зовнішнім виглядом каркасні нитки схожі

на бавовняні, якщо їх поверхня покрита волокнами бавовни. Каркасні нитки, покриті полінозними

волокнами, блищать і зовні схожі на мерсеризовані бавовняні нитки. Поверхневий шар із бавовни

чи полінозних волокон захищає синтетичне осердя ниток від оплавленням. Комбіновані нитки

міцніші від бавовняних і мають розтяжність удвічі більшу, ніж бавовняні. Ступінь збігання цих

ниток менший, а міцність у два-три рази більша від бавовняних. Каркасні нитки використовують

при пошитті верхнього одягу з різних тканин, трикотажних матеріалів. а також при пошитті

білизни, сорочок. піжам., блуз, предметів жіночого туалету.

Виробляють також безколірні мононитки з поліамідної та поліефірної смоли, які

використовують при з'єднанні та підшиванні блуз, сорочок, жіночих суконь.

Текстуровані нитки типу таслан — це об'ємні нитки. Для отримання об'ємності цих

ниток скручування елементарних волокон відбувається під дією на них струменя стисненого

повітря. При цьому частина волокон утворює петельки різних розмірів, а частина залишається без

змін, внаслідок чого виникає об'ємна будова нитки. Об'ємні нитки утворюють міцні, м'які та

еластичні шви. їх використовують для всіх видів строчок, пришивання ґудзиків, обметування

петель, підшивання низу при виготовленні білизни, сорочок, піжам, суконь, блуз, корсетних

виробів, одягу з трикотажу.

До вишивальних ниток належать муліне, ірис, волічка, вишивальний папір та інші.

Муліне виробляють із бавовняної пряжі гребінного способу прядіння та штапельованої пряжі.

Нитки муліне випускають однакової товщини, у вигляді мотків - (довжиною мотка 10...20 м).

Ірис виробляють із товстої бавовняної пряжі гребінного прочосу, скрученої у два

складення. Ірис буває дуже грубий і тонкий, матовий і мерсеризований, забарвлений у різні

кольори.

Волічка - тонка кольорова вовняна нитка, яку застосовують для вишивання на вовняних

тканинах.

Вишивальний папір - бавовняна нитка в чотири складення з гребінної або кардної пряжі,

мерсеризована, різних кольорів. Випускається в мотках довжиною 50 м, торговельний номер 20,

30, 35.


Урок № 47

Гр. 405 – 406

Дата: 08 травня 2014 р.

Викладач матеріалознавста МЦ ПТО ХМД

Кріль Павліна Миколаївна

Тема: Головні убори.

Тема уроку: Головні убори в ансамблі одягу.

Навчальна мета: ознайомити учнів з класифікацією головних уборів, вимогами,

асортиментом, використанням, підбором.

Виховна мета: підвищення пізнавального інтересу до обраної професії, формування

економічного ставлення до природних ресурсів, які застосовуються в легкій промисловості;

формування поглядів щодо збереження здоров’я.

Розвивальна мета: розвиток естетичної сфери особистості учня і професійно спрямованого

естетичного смаку.

Матеріальне оснащення уроку: моделі головних уборів виготовлених учнями, слайди,

тематичні фільми.

Тип уроку за дидактичною метою: урок засвоєння нових знань.

Тип уроку за типом пізнавальної діяльності: урок когнітивного типу.

Проблема уроку: Ознайомити учнів із способом підбору головних уборів для різних

категорій людей із урахуванням індивідуальних особливостей, а також модних тенденцій.

Методи навчання: бесіда, розповідь, проблемне питання, демонстрація творчих робіт учнів,

частково-пошуковий при підготовці повідомлень учнів до уроку, відео метод, презентація.

Міжпредметні зв’язки:

1. спецмалюнок: малюнок головних уборів;

2. спецтехнологія: способи обробки головних уборів;

3. обладнання: використання спецмашин при пошитті головних виробів;

4. українська література: Н. Левицький «Кайдашева сім’я».

Хід уроку

І. Організаційний момент:

Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

Яку роль відігравав головний убір в різних історичних епохах людства?

Коли ми одягаємо головний убір?

Який головний убір залишається модним і в чоловічому і жіночому ансамблі одягу на

сьогоднішній день?

ІІІ. Повідомлення теми, мети і плану уроку.

1.Історія виникнення головних уборів.

2.Класифікація головних уборів.

3.Функції головних уборів.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1.Історія капелюхів і головних уборів цікава і навіть повчальна. У минулі роки капелюх,

тростина і парасоля були символами влади, благополуччя, гідності і багатства. Сьогодні на уроці

ми розглянемо невелику кількість головних уборів, які носять у світі і Україні та в сучасному


суспільстві. У підготовці до уроку взяли участь учні, які підготували історичні відомості про

використання головних уборів у різних країнах.

У ході фронтальної бесіди учні коротко дають характеристику головним уборам різних

історичних періодів:

1. У древньому Єгипті – тільки фараон міг носити великий плат із смугастої тканини, на яку

одягалась корона. Решта населення (крім рабів) носили перуки із рослинного волокна

(Демонстрація фото на екрані).

2. У стародавній Греції чоловіки і жінки ходили з непокритою головою (Демонстрація фото

на екрані).

3. У середні віки головні убори стають предметом розкоші. Пани і жінки носять генін

(високий конусоподібний убір), який Ізабелла Баварська запровадила в 1395 р. Висота конуса

дорівнювала 1 м. для принцеси, а для панянок 50-60 см.. Його виготовляли з накрохмаленого

лляного полотна, на поверхню натягували шовк і прикріпляли довгу вуаль . (Демонстрація фото

на екрані).

Викладач: Яка архітектурна пам’ятка Львова нагадує готичний стиль головного убору?

4. В епоху Ренесансу на головах дам і кавалерів з’явився вишуканий берет з оксамиту або

шовку (Демонстрація фото на екрані).

5. У 1850 р. народжується капот, тобто жіночий головний убір, що зав’язується під

підборіддям. (Демонстрація фото на екрані).

6. У 18 ст. у реформаторській Англії з’являється невисокий круглий капелюх, який

вважається попередником циліндра (Демонстрація фото на екрані).

7. Народження сучасного капелюха відбулось у 1882 р., коли для участі в полюванні принц

Уельський замовив у капелюшника Франса Меккеля головний убір нового фасону – капелюх з

м’якою тулією і широкими полями, заломленими по краях. Так з’явився хомбургер, що є модним і

сьогодні . (Демонстрація фото на екрані).

8. Зі Сходу прийшла мода на тюрбан. Так перси навивали тканину, яку пов’язували на

голову. Вона була довжиною 6-8 м., а деколи і до 20 м. Існує до 1000 способів зав’язування

тюрбана. Подібною до тюрбана була чалма (Демонстрація фото на екрані).

9. Із 16 ст. в Європі набув поширення капелюх із фетру, а в Англії ще й циліндр

(Демонстрація фото на екрані).

10. На рубежі 19 і 20 століть з’являється канотьє, тобто солом’яний капелюх з прямими

полями і жорсткою плоскою тулією (Демонстрація фото на екрані).

11. У бурхливі 60-ті роки ХХ століття капелюхи зійшли зовсім зі сцени, бо джинсова мода

не дуже пов’язувалась.

12. У кінці 80 рр. ХХ століття на міжнародну світському житті з’явилась леді Діана і як

належить коронованій особі – в капелюшку, причому щодня у новому. Це сприяло тому, що в

суспільстві потихеньку починається відродження інтересу до головних уборів (Демонстрація

фото на екрані).

2.. Викладач дає коротку характеристику основних головних уборів з одночасною

демонстрацією їх зображення на екрані:

1. Капелюх Федора. Був модним і в давнину, і сьогодні також користується великою

популярністю. Він виник, коли популярною була опера «Федора», в честь якої він отримав назву.

Капелюх Федора – це капелюх із м’якого фетру, обвитий один раз стрічкою. Поля м’які, їх можна

піднімати і опускати. На тулії є 3 вм’ятини. У ХХ ст. джентльмен, що носив капелюх Федору,

повинен був дотримуватись певних правил етикету. Щоб висловити повагу дамі, необхідно було

підняти капелюх над головою 3 пальцями, кожний з яких мав лежати в одній із впадин. В 1980 р.

капелюх такого типу плавно увійшов в жіночу моду. Такі капелюхи носили: Майк Джексон -

король музики; Андріано Челентано – італійський актор; Володимир Маяковський, Брітні Спірс –


американська співачка, Михайло Боярський. Федору виготовляли з кролячого пуху, овечої вовни і

оздоблювали декоративною стрічкою. Приблизно в 1950-1960 рр. Федора втратила популярність у

чоловіків і на початку1980 р. плавно перейшла в жіночу моду і не здає своїх позицій по

сьогоднішній день. У такому капелюшку жінка виглядає загадково і особливо чарівно. Сьогодні

Федора стала більш багатогранною: поля на капелюсі стали дещо коротшими, а матеріал вражає

своїм різноманіттям: шкіра, замша, фетр і навіть соломка. Сучасний капелюх - це скоріше модний

аксесуар, який показує, що у її господині є відчуття стилю. Підібрати капелюх до сучасного одягу

набагато простіше ніж раніше. Актуально він буде виглядати в комплекті з брючним костюмом,

просто сорочками і жакетами. Класичний капелюх Федору з фетра можна надягати з будь-яким

одягом.

2. Панама - традиційний головний убір еквадорського походження, що виробляється з

соломи рослини токілья. Ці убори почали виробляти в кінці 19 ст. – на початку 20 ст. в

еквадорському кантоні Каньяр і потрапили в Європу через Панаму. Цей убір досі вважається

найпопулярнішим типом солом’яних капелюхів.

3. Капелюх канотьє – це капелюх з низькою, плоскою тулією і прямими горизонтальними

полями. Цей головний убір найкраще виглядає на літньому відпочинку. Капелюшок-канотьє з

соломки є вдалим доповненням до романтичних річних нарядів.

4. Солом’яний бриль – традиційний український, білоруський сільський чоловічий убір з

широкими крисами, з плетеної соломи або очерету. В українських селах його плели із житньої,

пшеничної соломи або очерету, бо цей матеріал захищав від палючого літнього сонця при роботі

на полі. Бриль вважається цінним вбранням. Не в кожному селі могли б знайти хорошого майстра

бриляра, який би сплів гарного бриля. Плетінням бриля здебільшого займались чоловіки

(пасічники або кошикарі) , чи літні члени родини в зимовий час, коли не було роботи на полі, та й

для розваги, поєднуючи приємну справу з корисною.

Під солом’яним брилем,

Загадковість хтось таїть.

Спекотливим літнім днем,

На городі він стоїть.

Йому сонце ніпочім,

В нього втоми геть нема,

Не лякає його грім,

Не лякає і пітьма.

5. Сомбреро – традиційний головний убір населення піренейського півострова й

Латинської Америки. Сомбреро – це крислатий, найчастіше плетений капелюх, що нагадує

український бриль, однак найчастіше значно більших розмірів, з високим конусоподібним денцем

(тулією) і зазвичай закругленими догори краями. Великої популярності сомбреро набуло в

Центральній Америці, і Мексиці, Гватемалі і особливо на Кубі, де стало частиною національного

костюму. Подеколи в містах є неодмінним атрибутом учасників мексиканських фольклорних

ансамблів.

6. Берет – прародичем сучасного берета був кельтський головний убір. У середні віки

берет отримує широке поширення як серед цивільного населення та і в армії. Популярність берета

в Європі зменшується з середини XVII ст. з появою треуголки. Берет носили лише деякі військові

підрозділи. «Друге народження» берет пережив перед Другою світовою війною, коли його

офіційно ввели в танкові війська і деякі технічні підрозділи. Із 5 березня 1924 р. і по сьогоднішній

час берет є форменим головним убором у більшості країн світу. Берети певного кольору є

відповідним знаком і гордістю підрозділів особливого призначення: десантно–штурмових,

розвідувальних, антитерористичних. Історія виникнення сучасного берета сягає кельтських

племен – це був їх традиційний головний убір. За часів Середньовічної Європи берет першими


почали носити священники. Пізніше звичайні міщани та робітники, а згодом він став невід’ємним

атрибутом армійської форми. Класичний берет набув популярності у XV-XVI ст., коли майже

кожна француженка мала його у своєму гардеробі,тоді він прикрашався блискучими камінцями та

пір’ям і шився, в основному, з коштовних тканин, з таких як шовк і велюр. Класичні кольори

берету - чорний, бежевий,червоний. В добу Романтизму берет набуває популярності серед митців

– художників, скульпторів, письменників. Бірет – головний убір духівництва римо-католицької та

протестантської церков. Від кольору бірету залежить ранг того, хто його носить. Монахи бірет не

носять. Він також є частиною офіційної форми адвокатів, судів.

7. Шапка Шерлока Холмса - вид шапки, яку носили на сільських ринках Англії, але, як

правило, її носили під час полювання на оленів. Її назва пов’язана з іменем відомого детектива

Шерлока Холмса. Так вона почала називатись з 1870 р. Основна особливість шапки - 2 козирка

спереду і ззаду і 2 відкладних вухах, що зв’язувались декоративною стрічкою. Вона виготовлялась

із картатої тканини саржевого переплетення. Використовувалась для прогулянок в лісі, в сільській

місцевості.

8. Митра - богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за

особливі заслуги перед церквою. Вона є короною, розширеною й заокругленою догори,

оздобленою каменями. Архієрейська митра відрізняється тим, що в ній над нижнім поясом

зроблено вінець з 12 пелюсток. Це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної

православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок,

накладений під час страстей на голову Ісуса Христа

9. Тіара – корона, яку носили папи при святкових церемоніях. У мистецтві пап зображають

майже включно в тіарі. Єпископи носять лише митру. Перші папські головні убори з’явились у

VII-VIII ст.. Наразі тіару використовують лише раз на рік – 29 червня на день Св. Петра, одягаючи

її на його статую у Соборі Св. Петра у Римі. Це єдина тіара,що використовується.

10. Корона – головний убір, що є символом монархічної влади. Корони вироблялися з

рівних дорогоцінних металів ( частіше із золота) і прикрашали коштовними і напівкоштовними

каменями. Вони мали різну форму: шапки, вінці, обручі… Появу корони відносять до держав

Стародавнього світу (Давній Єгипет, Стародавній Рим, Шумер). Тоді вона мала вигляді діадеми.

Спеціальні головні убори для позначення правителів почали використовуватись у сиву давнину й

існували в багатьох окремих цивілізацій по всьому світу. Як правило рідкісні і дорогоцінні

матеріали використовувалися для виготовлення корон, але тільки для підвищення їхньої

коштовності.

11. Каптур або відлога – елемент одягу, який має вигляд головного убору, що кріпиться до

коміра. Каптур носять для захисту від навколишнього середовища, з модною метою, як частину

традиційного вбрання або спецодягу, для захисту від засліплення або для маскування. З

психологічної точки зору часте носіння каптура без необхідності може розглядатися як захисна

реакція на навколишній світ, підсвідоме прагнення відгородитися від нього.

V. Закріплення нового матеріалу.

А) Закріплення проводиться за допомогою карточок-завдань, на яких зображені різні

головні убори. Учень повинен дати характеристику за основними параметрами, які вказані в

карточці.

Б) Для розширення кругозору учням демонструють фільми:

- Виробництво сомбреро;

- Виробництво фетрових капелюхів.

В) Практичні поради щодо вибору головних уборів, які підготували учні як домашнє

завдання для уроку.

Г) Всі учні демонструють свої творчі роботи головних уборів, виготовлених власноруч.

VІ. Підсумок результатів уроку.


Виставлення оцінок.

VIІ. Домашнє завдання: кожному скласти конфекційну карту головного убору

виготовленого до уроку.

Як вибрати головний убір?

Капелюх має гармонійно доповнювати форму голови і обличчя. Краще головний убір

підбирати разом з одягом, з яким ви будете його носити. Найкращий порадник – дзеркало:

пильно вдивляйтеся в дзеркало і визначте чи личить цей головний убір вам чи дивитесь ви

в ньому безглуздо.

Правило 1. Чим більший зріст, то більша шапка.

Людям з малим зростом підходить необ’ємні головні убори. Високим жінкам

потрібно вибирати широкі або плоскі головні убори. Не рекомендується носити

необлягаючі, маленькі і вузькі шапки. Широкоплечим дівчатам підійдуть об’ємні головні

убори світлого кольору, а повним дамам краще підійдуть широкополі капелюхи.

Правило 2. Підбирати головні убори за формою обличчя.

Головний убір повинен доповнювати вигляд людини і не суперечити йому.

1. Трикутноподібному обличчю підходять невеликі головні убори – капелюхи з

невеликими полями, косинки або хустки. Можна приміряти необ’ємні берети і шапки

федори, які носять, зсунувши на бік. Від тісних уборів варто відмовлятися.

2. Для круглого обличчя підійдуть об’ємні берети, капелюхи з полями, шапки з

козирками. Добре виглядає асиметрія: зміщений декор, або заломлені з одного боку поля.

3. Людям з квадратно подібним обличчям підходять вушанки, головні убори з

опущеними полями, асиметричні капелюхи без декору або спортивні моделі. Хустки і

шапки з полями не рекомендується.

4. Людям з овальним обличчям підходять берети, елегантні кепі з плоским

верхом, класичні чоловічі шапки, асиметричні шапки, невеликі головні убори. Відмінно

виглядають капелюхи з полями, загнутими вгору і вушками з зав’язаними назад вушками.

В’язані шапки, обтягнуті берети і чималі широкополі капелюхи. Витягнуті вгору головні

убори цим людям не підходять.

5. Для жінок з прямим носом підійдуть берети, а з масивним підборіддям -

в’язані великі кепі. Дівчаткам з загостреними рисами обличчя відмінно виглядають головні

убори циліндричної форми. Для делікатного і «аристократичного» обличчя підійдуть ретро:

шапки – таблетки з незначним з незначним дизайнерськими вишуканими деталями і

круглі капелюхи в стилі 20-х років. Представницям слабкої статі з яскравою зовнішністю

краще носити авангардні незвичайні моделі капелюхів або класичні головні убори.

Правило 3. Поєднайте головний убір і стрижку.

Капелюхи повинні гармоніювати з вашою зачіскою. Дівчаткам з прямим і коротким

волоссям слід носити головні убори спортивного типу, на подобі шапки – вушанки і

казанки.

Жінкам з коротким і кучерявим волоссям треба вибирати кепки або капелюхи –

панамки. Дамам з прямим і довгим волоссям – необхідно одягати головні убори з

широкими полями, в’язані берети і капелюхи з широкими полями.

Правило 4. Підбирайте шапку під колір волосся:

- рудоволосим підходять такі кольори як шоколадний, сливовий, ялиновий,

зеленуватий, сірий, чорний та синій. Не слід підбирати головні убори червоного кольору;

- темно – русим підійдуть світло сіруваті, перлинні і фісташкові кольори;

- брюнеткам – темний, білий, фіолетовий. Насправді для брюнеток немає обмежень в

кольоровій палітрі головних уборів;


Правило 5. Правильно підбирайте шапку з одягом.

Підбирайте головні убори в тон сумки або шапку і взуття. Так само шапка має

можливість поєднуватися з довгим плащем або пальто, хоча зовсім не поєднується з

короткими куртками.

- спортивному стилю підходять в’язані шапки;

- з пуховиками відмінно виглядають шапки яскравого кольору;

- з стьобаною осінньою курткою – задориста кепка з жорстким козирком;

- до шуби слід вибирати кепки хутряні або плетену шапку;

- до дублянки – шапки змішаних фактур, наприклад хутро і шкіра, хутро і в’язка;

1. Перегляд фільму з підбором головних уборів різних типів обличчя .

2. Модний асортимент головних уборів на 2016 рік.

Всі головні убори, які не тільки повинні захищати наше волосся від дощу. Забезпечити

нашій голові тепло, а ще й важливі частини образу жінки, які повинні гармонійно поєднуватися з її

зовнішністю і доповнювати його. Головні убори повинні підкреслювати достоїнства жінки і

приховувати її недоліки, добре поєднуватися з її одягом, а також бути гарним, оригінальним і

зручним. Неправильно підібраний головний убір може зіпсувати весь зовнішній вигляд і

порушити єдність стилю одягу.


Додатки (презентація)

1. Великий плат єгипетського фараона 2. В стародавній Греції чоловіки і жінки

ходили з непокритою головою

3. Генін – високий

конусоподібний убір

4. Берет з оксамиту


5. Капот 6. Капелюх – попередник циліндра

7. Хомбургер 8. Тюрбан


Чалма 9. Циліндр

10. Конотьє 12. Капелюх леді Діани


Викладач характеризує:

Капелюх Федора

Панама

Солом’яний бриль

Сомбреро

Берет військовий Шапка Шерлока Холмса


Митра Тіара

Корона Каптур


Фотографії з уроку


Обговорення уроку


Методичні рекомендації «Народні традиції в сучасному одязі»

У пропонованих методичних рекомендаціях висвітлюється робота викладача Павліни

Миколаївни Кріль щодо використання музейно-освітньої технології на прикладі вивчення

асортименту тканин на прикладі експонатів етнографічного музею Міжрегіонального центру

професійно-технічної освіти художнього конструювання і дизайну. Розглянуто регіональні

особливості національного одягу, знання яких допоможе майбутнім фахівцям швейного профілю

створювати нові моделі одягу.

Наведено інформацію щодо освітнього потенціалу музею, що функціонує в навчальному

закладі.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПТО ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ПТО У ЛЬВІВСЬКІЙ

ОБЛАСТІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПТО

XI Педагогічні читання пам’яті В.П.Жука “Розвиток професійно-технічної освіти на

регіональному рівні: проблеми,

рішення, перспективи”. 29 листопада 2012 p., м. Львів

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Запрошуємо вас взяти участь у XI Педагогічних читаннях пам’яті В.П.Жука “Розвиток

професійно-технічної освіти на регіональному рівні: проблеми, рішення, перспективи”, які відбудуться 29 листопада 2012 р.

У рамках педагогічних читань відбудеться оголошення обласного конкурсу педагогічних

працівників професійно-технічних навчальних закладів ім. В. П. Жука “Кращий класний керівник

року-2013”.

ТЕМАТИЧНІ НАПРЯМИ РОБОТИ:

1. Творчий доробок і практична діяльність В. П. Жука:

Особливості організації позаурочного виховання в ПТНЗ.

Засади проведення виховної діяльності на уроках професійно-практичної підготовки.

2. Сучасні проблеми виховної роботи в професійно-технічній освіті:

Виховання молоді (різні напрями виховного процесу).

Психологічні аспекти виховання.

Роль педагога у формуванні молодої людини як особистості.

3. Управління розвитком професійної освіти в умовах регіоналізації:

Управління виховною діяльністю в умовах децентралізації професійно-технічної освіти.

Форми і методи у виховній роботі.

Використання інформаційних технологій у вихованні молоді.

Проблеми виховання майбутніх підприємців.

4. Особливості професійного становлення кваліфікованих робітників згідно з

вимогами регіонального ринку праці:

Особливості професійного становлення молодих робітників.

Принцип неперервності у виховній діяльності.

Історико-педагогічні надбання у вихованні робітничих кадрів у регіоні.

Формування професійної культури як складова виховання громадянина України.

До участі у педагогічних читаннях запрошуються науковці, інженерно-педагогічні

працівники, вихователі та психологи ПТНЗ, які не байдужі до проблем виховання.

Читання відбудуться 29 листопада 2012 року за адресою: м.Львів, вул.Пулюя, 28,

Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва.

Реєстрація учасників: 29 листопада з 1030

до 1100

.

До педчитань планується випустити збірник тез (за кошти учасників конференції; вартість

однієї сторінки - 20 грн.).

Матеріали тез надсилати до 12 листопада 2012 р. на електронну адресу: [email protected] з

поміткою “На педагогічні читання” або приносити в електронному варіанті на адресу: м. Львів,

вул. Кривоноса, 10, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти НАПН

Українию.

Обсяг тез: 2-4 сторінки. Поля: з усіх боків - 20 мм. Шрифт: Times New Roman, 14 кегель.

Інтервал: 1,5.

Контактні телефони: (032)-275-29-91 (Будзянівська Наталія Степанівна 097-23-097-10).

mailto:[email protected]


Формування національної самосвідомості

засобами національного одягу

Ст.. 71…73

Львів, 2010

Навчально-пізнавальний аспект роботи

краєзнавчого гуртка

Ст.. 87…89

Львів, 2012


Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Львівської

обласної державної адміністрації Управління професійно-технічної освіти,

Координації діяльності вищих навчальних закладів

Погоджено:

Заступник директор з ВР

Б.І.Кочірка

____________________

Затверджую:

Директор МЦ ПТО ХМД м.Львова

Я. Д. Даць

_________________

ПЛАН

Гуртка «Вивчай і пізнавай рідний край»

(240 год.)

На 2015-2016 н. р.

Розроблено:

Керівник гуртка _______________ Кріль П. М.

Львів-2015


План роботи гуртка «В. і П. с. р. к.» на 2015-2016р.

1. Формування гуртка, ознайомлення їх з роботою гуртка на рік.

2. Допомогти учнівському та педколективу у підборі матеріалів для проведення лінійок.

3. Прийняти участь та підготувати вечір "Львів пахне кавою, кавою, мій шоколадний Львів.

4. Прийняти участь в обласному семінарі керівників туристично-краєзнавчих гуртків

професійно-технічних навчальних закладів

5. Підготувати вступ до обміну досвіду роботи гуртка на обласному семінарі.

6. Вивчення історичних документів заснування міста Львова, ознайомлення з матеріалами газети

«Львівська брама»

7. Проведення теоретичних занять по ознайомленню з історичними пам'ятками Львова:

— Історичний музей;

— Площа ринок;

— Аптека-музей;

— Музей меблів;

— Королівські палати;

— Львівський арсенал та порохова башня;

— Картинна галерея;

— Костел єзуїтів, Вірменська церква;

— Собор св. Юра; скрипти собора;

— Підземні галереї «Равлика».

— Історичні назви вулиць пл. Ринок;

— Визвольна боротьба Галичини;

— Львівський Некрополь;

— Музей зброї; хліба;

— Організація пересувних виставок експонатів історичного музею;

— Сади та парки Львова;

8. Етнографічний музей.

9. Демонстрація фільму про Львів.

10. Проведення екскурсій з учнями.


11. Приймати участь у проведенні свят Львова:

— Свято пампуха,вертепи;

— Свято шоколаду,кави;

— День народження міста, свято Батяра;

— Всеукраїнська книжкова ярмарка;

— Свято Ремесел;

— Фестиваль Львова « Золотий Лев»;

— Підготовка до незапланованих заходів;

12. В театри Львова.

13. Допомога в роботі етнографічного музею МЦ ПТО ХМД.

14. Зустріч з працівниками історичного музею.

15. Підсумок роботи гуртка - фото виставка.

Робота гуртка розписана помісячно.


Фото гурткової роботи


Театралізований вечір «Львів пахне кавою, кавою і дощем,мій шоколадний Львів».

Мета:формувати в учнів любов до свого міста, його традицій, історії, культури поведінки, любов

до обраної професії.

Форма проведення: театралізована екскурсія в світ кави.

Методичне забезпечення: картки-меню.

Практичне забезпечення: зразки кави, стіл, столовий посуд.

Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютер, музичний супровід, фільм про роботу гуртка

«Вивчай і пізнавай свій рідний край».

Епіграф: Я кличу тебе на каву

На каву до міста Лева.

Стрічатимеш осінь ласкаву

Що прийде немов королева.

Пройдемось Львовом чарівним,

Поринемо знову у казку,

Подихаєм теплим містом

Щоб було спогадів під зав’язку.

Прочинивши свою кватирку

Вдихатимем кави смак.

Вступне слово.

Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають

батьківщиною кави Ефіопію. Ще до І ст. мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід

кавового дерева, які надавали сил і бадьорості. Пастух на ім’я Калді звернув увагу,що його кози,

з’ївши плоди і листя кавових дерев,скачуть, не сплять. Пастух спробував сам, з’ївши червоні кавові

зерна, і не спав 3 доби. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід,

щоб не засипати в мечеті. Дослід вдався. З арабських країн прийшло до нас слово «кава», арабською

gahwa, буквально «те,що позбавляє сну». Спочатку мешканці провінції Каффа загортали кавові зерна

у тваринний жир і жували їх в своїх переходах. Такі енергетичні «пам’ятки» були чи не єдиним

джерелом харчування під час довгих і виснажливих походів у пустелі. Близько І ст. РХ араби через

Ємен привезли кавове дерево і почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали

заварювати кавові зерна у окропі і пити цей напій ( за іншими версіями це почали робити турки). Між

сухим вживанням кавових зерен і кавовим напоєм існував ще один перехідний стан, а саме кавове

вино, який всі пили замість вина і назвали його «Кофа».

Споживання кави швидко поширилось у арабів. Проте певний час воно було заборонене: у Мецці

в 1511р., Каїрі а 1532 р., але через величезну популярність напою, заборона була анульована.

Близько 1450 р. кава з’явилась в Туреччині. ЇЇ то дозволяли, то забороняли.

За султана Магомета Четвертого всіх кавоманів зашивали живцем в ланухи з-під кавових зерен і

кидали в море, або відрізали язика, або він вже ніколи не міг спокусити на грішний напій, проте це не

допомогло, і Сулейман Другий дозволив каву. До кінця століття вона поширилася на всю турецьку

імперію, а згодом і на ввесь мусульманський світ.

Кава стала національним напоєм турків, так само, як і хліб і вода користувались постійним

попитом. В 1554 р. 2 сирійських купці відкрили в Стамбулі першу публічну кав’ярню і назвали її

напоєм воїнів, яких вона підтримувала у період тривалих походів, і філософів, яким додавала

мудрості. Жінки вживали її на рівні з чоловіками, і якщо під час пологів чоловік відмовлявся подати

їй каву, це могло стати приводом для розлучення. Каву любила Роксолана Хурем. Кава на Сході

відігравала ту саму роль, що для Європи пиво або вино. В кав’ярнях Османської імперії грали в

карти, шахи, обговорювали поточні події, вирішували оборудки.


Про каву в Європі вперше дізналися від італійського лікаря Просперо Альпіні, який

супроводжував венеціанське посольство в Єгипет і привіз звідти в 1591 р. розповіді про каву. Він вже

дав перший опис кави як медичного засобу: із дерева, що приносять насіння араби і єгиптяни,

готують улюблений свій напій, який всі п’ють замість вина і в готелях продають так само, як у нас

вино. Напій п’ють для зміцнення шлунку, для збудження травлення, від закрепів і пухлин печінки та

селезінки.

Спочатку лікарі повстали проти «турецького напою», проти «жахливої пристрасті, тиранічної

звички» пити каву. Вони стверджували, що кава скорочує життя.

Перша в Європі кав’ярня відкрилась в Італії у 1645 р., у Франції в 1657 р., в Німеччині в 1670 р.

першу кав’ярню в Лондоні відкрив один грек, а в 1715 р. в Лондоні нараховувалось більше 3000

кав’ярень. Кав’ярні стали свого роду громадськими установами. Люди, які шукали якусь людину,

питали не адресу цієї людини,а кав’ярню в яку він відвідує, у кав’ярні дізнавались останні новини

(тоді газет не було), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва. Там давали поради

лікарі, адвокати, укладалися торговельні угоди. Жінки у кав’ярні не ходили. Відгук жінок в 1674

році: «Кава змушує даремно витрачати час і гроші і все це із-за маленької чашки чорної, гіркої,

смердючої калюжі, тошнильної води».

Широке поширення кави як популярного в Європі напою почалось у Відні з 1683 році і пов’язане

з ім’ям українського шляхтича козака Юрія-Франца Кульчицького. Кульчицький народився в селі

Кульчиці Шляхотські біля Самбора в 1640 році. Замолоду пішов на Січ, під час однієї битви,

потрапив в турецький полон, де досконало вивчив турецьку мову, звичаї і пристрастився до кави.

Досконало володів турецькою, сербською, угорською, румунською і німецькою мовам. Працював

перекладачем з турецької при дворі австрійського цісаря.

14 липня 1683 р. до Відня підійшло величезне турецьке військо. Великий візир розташував свою

200000 армію на правому березі Дунаю, облягаючи півкільцем Відень. Вночі 17 липня ситуація для

оборонців Відня значно погіршилось, бо перервався зв’язок з лівим берегом Дунаю. У Відні настав

голод, закінчувались запаси води, косила епідемія червінки. Постійний обстріл спричиняв пожежі,

розпач охопив мешканців міста. Потрібний був чоловік, який би прокрався через ворожий табір до

позиції військ, що йшли на допомогу визволення міста. Всіх попередніх кур’єрів турки впіймали і

замордували. На роль цього чоловіка погодився Кульчцький, бо ворог наблизився на 60 кроків і

стоїть майже перед мурами Відня. Юрій пішов із своїм вірним товаришем по полону,

переодягнувшись в одяг купця, а товариш у одяг його слуги. Треба було передати листи і

повідомлення про стан положення у Відні.

13 серпня Кульчицький із своїм товаришем вийшли із Відня. Пробираючись через турецький

табір з деякими пригодами 15 серпня листи були передані на лівий берег Дунаю. Треба було

повертатись назад і знову не обійшлось без пригод.

11 вересня 1683 року віденці побачили ракети і сильний дим, це означало, що християнські

війська готові до наступу

12 вересня Відень було звільнено.

Віденцям дістались великі трофеї турків: 20 тисяч наметів, 20 тисяч буйволів і биків, верблюдів і

мулів, 10 тисяч баранів, 100 тисяч мішків зерна і 500 мішків сиво-зеленого зерна, але ніхто не знав

їхнього призначення. Одні віденці радили кинути у воду, інші-спалити. Вже декілька мішків спалили

до приходу Кульчицького, а решта дісталась йому. Віденці були вдячні йому за порятунок міста і

дозволили йому відкрити кав’ярню в місті. Це він орав громадянство Відня. Спочатку він продавав

каву на вулиці, але віденці пам’ятали облогу турків, не хотіли пити каву по-турецьки, гірку, чорну.

Випадок допоміг Кульчицькому, бо якось випала грудочка цукру в горнятко і кава стала смачнішою,

а додавши молока, дістала пишний смак. Чорна гірка кава по-турецьки не смакувала віденцям, а

по-віденськи смакувала всім.


Багаті виноградники були витоптані ворогом під час облоги і віденцям нічого не залишалось, як

пити новий напій. В 1683 р. на розі двох вулиць, у будинку де вперше відкрив свою кав’ярню, вдячні

віденці спорудили йому пам’ятнк.

Віденська кава – культурна спадщина ЮНЕСКО. Віденські кав’ярні вже давно стали видатною

карткою столиці Австрії. В жовтні 2011 року ЮНЕСКО включила кавові традиції Відня в список

нематеріальної культурної спадщини людства.

Кульчицький має заслуги в тому, що призвичаївши віденців до кави, він спричинився і до каво

манії у Львові. Адже саме австрійці затвердили в населення моду на каву в 1772 р. Є версія, що

вперше кава з’явилась в Кам’янець-Подільському, який захопили турки і звідти було поширення

кави.

Вважається, що перша кав’ярня-«Віденська» була відкрита в 1829 році на теперішньому

проспекті свободи, але останні дослідження доводять, що найпершою кав’ярнею у Львові була

кав’ярня кондитера Якова Леваковського в 1802 р. на Площі Ринок 23. Леваківський розбагатів на

пристрасті львів’ян до кави та його фірмових тістечок і особливого іспанського торту.

Вдячні львів’яни спорудили піонеру поширення кави на Західній Україні Юрію Кульчицькому на

вул. Д. Галицького біля лялькового театру. Помер Юрій Кульчицький 19 лютого 1964 р. від сухот у

віці 54-х років.

Звучить пісня «Чорна кава».

І. Організаційний момент.

ІІ. Момент актуалізації уваги аудиторії.

Вступне слово організатора вечора.

Добрий день шановні гості, викладачі, майстри в/н і наші учні. Вашій увазі пропонуємо тему

виховного заходу:

«Львів пахне кавою, кавою і дощем, мій шоколадний Львів».

Перед тим, як обрати тему виховного заходу, ми керувались такими критеріями:

- ознайомити учнів з історією походження розповсюдженого кавового напою;

- історією походження кави у Львові;

- зацікавити учнів вивчати історію свого міста, його традиції і культуру з видатними земляками;

ІІІ. Основна частина.

Відеоролик про Львів – 4 хв.

Ведучий: Вітаю всіх присутніх. Ви прийшли на вечір кави в Міжрегіональний центр професійно-

технічної освіти художнього моделювання і дизайну.

Ведучий: Починаємо свято, початок кавової історії.

1. Кавове дерево – рослина з білим духмяними квітами, по запаху подібні до жасмину. Кавові

дерева сягають висоти 5-9 м.,але їх підстригають до 2 м. висотою,щоб легше збирати врожай.

На сьогодні каву вирощують 45 країн світу і за останні 300 років 90% населення Заходу

перейшли з чаю на каву. Кава другий напій після води і стала на 2-му місці в

загальносвітовому рейтингу продаваних товарів, на 1-му місці – це нафта.

2. «Кава має бути чорною як ніч, солодкою як гріх, гарячою як кохання і міцною як дружба» -

так гласить турецька приказка.

Бразилія – найбільший виробник кави. Існує 90 видів рослин,які відносять до біологічного

виду кави,але вирощують:

- арабіку – 70%;


- робусту – 30%.

Дорога кава – це зерна кави зняті з вершини дерев, а найдорожча кава в світі – це кава лювак.

Цей вид кави поширений в Індонезії, а виготовляють на о. Ява і на Суматрі.

Лювак – це хижий звірок, який поїдає найкращі зерна кави. З екскрементів тварини вибирають

зерна і виробляють найдорожчу каву ціною 1 кг. Зерен від 300 до 1.000$. Любителі кави

оцінили її неповторний смак. – Фільм.

3. Арабіка – це назва дикого лісу в Ефіопії, де ростуть дерева висотою 5-7 м.

Найбільше в світі споживають каву в Скандинавії – 14 кг на рік на одну людину,а в Італії –

5кг. Стимулюючий вплив кава на людину мають перші 2-4 чашки, наступні просто виводяться

з організму, і треба організм поповнювати водою. Великі дози кави – смертельні: 100 чашок

кави за 4 год. Приведуть до смерті.

5 учень: Кава широко використовується в геральдиці поряд з пшеницею, рисом, пальмою та

дубом. Гілки з плодами цієї рослини можна побачити у гербових вінках Бразилії,Уганди,

Сальвадору.

6 учень: Бразилія і Колумбія – основні світові виробники кави. Для Уганди і Сальвадору

кавове дерево – провідна культура сільського господарства.

Кавові дерева тут ростуть всюди – вздовж доріг та вулиць, на подвір’ях будинків, шкіл,

лікарень і, звичайно, будь-якому гостю тут пропонують горнятко кави.

Звучить пісня про каву.

Ведучий: Щоб зрозуміти які речовини надають каві неповторного смаку та аромату, як вона діє на

організм, необхідно знати її хімічний склад.

В каві міститься близько 1200 хімічних компонентів, а 800 із них ароматичні з’єднання, які

складають смак кави. Вчені встановили, що в каві міститься сполуки: Ферум (Fe), Магній (Mg), Калій

(K), Сульфур (S), Нітроген (N), Фосфор (P), Хлор (Cl). Ці елементи входять до складу органічних

сполук білків кофеїну, хлорогенової, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і

полісахаридів.

Час подумати про гостей. Пропонуємо вибрати за своїм смаком каву, яку вам приготують учні групи

По спеціальності бармен

Для всіх присутніх пропонуємо вікторину для знавців кави і одержати призи:

1. Назвати найдорожчий сорт кави. (Лювак)

2. Які країни є експортерами кави? (50 країн(Бразилія,Колумбія, Уганда, Гватемала, Сальвадор,

Перу, Кенія, Конго)

3. Як називається посуд, у якому заварюють каву в Туреччині? (джезва, турка)

4. Як краще зберігати кавові зерна?(щільно закритими у скляному посуді)

5. В яких містах є пам’ятники Юрію Кульчицькому? (Відень,Львів)

6. Бажаючих дегустаторів просимо на смак визначити види кави(по-турецьки, по-віденськи, чай)

7. В якій країні випивають найбільше кави( Скандинавія – 14 кг на людину)

Епіграф: Пахне кава терпкими словами, пахне з гірким світанком осіннім, пахне мороком сизих

туманів, а ще небом: таким світло-синім. Вона мовчки холоне, без болю. Тихо стигне, на когось

чекає. І так часто буває з любов’ю: вона просто стоїть і остигає. А від кави йде спогадів запах… Чи

то спогади кавою пахнуть… Ми цю терпкість залишимо на згадку. Ну а решту – відправимо на

плаху.

Ведучий: Велика і відповідальна справа – правильно приготувати і подати каву.


Кілька порад для приготування кави:

Вода – один з найважливіших компонентів кави, вона повинна бути чистою і свіжою. Каву не варять,

а заварюють, не доводячи її до кипіння. Подають каву в тому посуді, де її готували, або в кав’ярнику.

Але наливають не в усі чашки відразу, а по одній кожному гостю.

Подача кави гостям. – замовлена.

Учень 1. (Я): Вашій увазі пропонуємо поради до вживання кави. Негайно вдихнути на повні груди

п’янкого аромату, заплющивши при цьому очі для кращого сприйняття. Найкраще це робити сидячи,

щоб не знепритомніти від задоволення. Наполегливо рекомендується пити каву у хорошій компанії,

маленькими ковтками. Залишки кави на губах рекомендуємо усувати поцілунком.

1. Для приготування кави характерні такі риси: помел кави, обсмажування, сорт кави.

2. Існує 4 ступеня обсмажування кави:

1. Найлегша – скандинавська;

2. Більш-темна – це віденська;

3. Ще темніша – французька;

4. Найтемніша кава – це італійська;

При обсмажуванні зелені кавові зерна збільшуються в об’ємі і міняють колір на коричневі.

3. Розрізняють 5 видів помелу:

1. Надтонкий – кава у вигляді пудри.

2. Тонкий – схожий на дуже дрібний пісок.

3. Для еспрессо – спеціальний тонкий помел.

4. Середній – як дрібний річковий пісок.

5. Великий – дуже великі крупинки – для заварювання в кавнику або горняті.

Заварюють каву різними способами і з різними добавками: корицею, сіллю, перцем і маслом, цукром,

льодом, імбиром, халвою, медом, вершками і часником.

Чи пили б ви каву по рецепту заварювання від 1844 р?

1 ст. ложка кави на 0.5 л. води, кип’ятити 20-25 хв., настояти 4-5 хв. Додати рибну шкірку, шматок

риб’ячого жиру або половину яйця.

4. Сорти кави:

1. Арабіка – найважливіший вид кави в світі має складний аромат.

2. Робуста – має високий вміст кофеїну в зернах.

3. Ліберіку використовують для створення різних сумішей.

4. Ексцельза - кава, ще менш відома ніж лі берка.

5. Каву люблять і п’ють багато людей, а яка користь від кави?

1. Вживання кави діє як знеболююче, але тільки у жінок.

2. Дія кофеїну, що міститься у каві допомагає витримувати фізичні навантаження.

3. Позитивно впливає на зір.

4. Зміцнює зуби, зміцнює порожнину рота від шкідливих бактерій.

5. Запах кави на психологічному рівні сприяє схудненню.

6. Використовується в косметиці і ліках.

7. Має сечогінну дію.


8. Вживання кави покращує увагу, підвищує працездатність, пам’ять та настрій.

9. Кава знижує ризик розвитку цирозу печінки та розвиток раку грудей.

10. Помірне вживання кави знижує загальну смертність.

6. Кажуть, що від кави буває шкода, а яка?

1. Передозування вживання кави викликає головну біль, тривожний стан, напруженість.

2. Поєднання кави і алкоголю, підсилює дію алкоголю.

3. Вживання кави і куріння сприяє розвитку гіпертонії на 35%.

4. Від чистого вживання кави – жовтіють зуби.

5. Кава має наркотичну залежність.

6. Каву не бажано вживати людям із серцевими захворюваннями.

7. Не можна пити каву натщесерце.

8. Кава діятиме як ліки,коли заварювати її на настої шипшини.

9. Вживання кави може зменшити щільність кіток у жінок зрілого віку і збільшити ризик

перелому кісток.

10. Не варто додавати до кави багато прянощів, це може викликати головну біль або алергію.

7. Чи знаєте ви що:

1. Вперше цукор до кави на Заході додав король франції Луї XIV в 1715 році.

2. Чим довше обсмажувати зерна кави, тим менше в ній кофеїну.

3. В Японії існує мережа кавових саун і басейнів з кавою, де вода нагрівається до 65° і лежати в

ній потрібно не менше 20 хвилин.

4. Маленькі мішечки з кавою в шафах відлякує міль.

5. Якщо в будинку поселились мурахи, то досить насипати кавову гущу в місцях їх найбільшого

скупчення і вони зникнуть.

6. Якщо подряпали дерев’яні меблі,потріть їх гарячою кавовою гущею і колір відновиться.

7. Якщо шкіряні речі втратили блиск або обідрались, змішайте кавову гущу з гліцерином і

протріть їх.

8. Назва «капучино» пішла від орденів Капучинів в Італії в 16 столітті.

9. Термін кави «американо» з’явився під час 2-ї світової війни,бо американські солдати

розбавляли міцну каву водою.

10. Якщо у домашнього улюбленця завелись блохи, викупайте його в каві, одержите хороший

запах і блискучу шерсть і без бліх.

11. Багато садових рослин(троянди,лілії) люблять підживлення гущею кави.

12. Вперше спосіб приготування розчинної кави був запропонований у 1901р. японським хіміком,

але в той час до цього відкриття поставились байдуже.

13. Бразильська кава зі штатів Ріо і Вікторія має характерний лікарський запах і смак через

йодисті сполуки, які є в ґрунті.

14. Зелені зерна кави допомагають людям схуднути.

Учень 1: Дозвольте не погодитись з цим тлумаченням.

«Зелена кава для схуднення – це новітнє відкриття в дієтології. Завдяки унікальному складу схуднете

швидко та великих зусиль. Лише дві чашки зеленої кави щодня – і фігура знову струнка.» - такою

рекламою рясніє не тільки всесвітня павутина.

Завдяки чому зелена кава здатна швидко та ефективно впоратися із зайвим кіло. Потрібен був

хороший міф, чому саме зелена кава сприяє схудненню. Продавці чудодійних препаратів

стверджують, що єдиний елемент, якого меншає під час обсмажування кави – це хлорогенова

кислота. А саме вона, мовляв, сприяє ефективному спалюванню жиру, що накопичується в організмі.


Одна з клієнток пожартувала: «Схуднути від зеленої кави, звичайно,можна, але якщо самій збирати її

на плантаціях. Зелена кава сприяє схудненню? Не вірте в цю дурницю! Зелені зерна кави можуть

містити грибки тісняви, можуть призвести до розвитку важких інфекційних хвороб.».

1. Не відкидають, що в чудодійні препарати додають якусь «хімію», тому варто ними не

зловживати.

2. Французький філософ Вольтер випивав до 50 чашок кави в день, Оноре де Бальзак – 60 чашок

в день, а Людвіг Ван Бетховен заварював каву рівно зі 64 зернят кави. Рекордсменом пиття

кави була імператриця Катерина II ,бо в чашку клала 4 чайні ложки кави.

3. Кожного року в кінці вересня у Львові проходить свято кави.

4. Львів приваблює не тільки святом кави, але й запашним шоколадом. Поєднання кави з

шоколадом – це не тільки смачно, але й корисно. Кава бадьорить, а шоколад, завдяки вмісту в

ньому ендорфінів є потужним антидепресантом. Це не просто джерело гарного настрою –

шоколад без застосування медикаментозного лікування здатен позбавити людину від досить

серйозної депресії. Крім того, шоколад корисний людям страждаючим недокрів’ям.

Я: В завершення нашого вечора дозвольте побажати:

Тепла, добра, і людської шани

Щоб завжди раділи ви,

Багато раз ви пили каву

Всі будні і святкові дні.

Щоб мудрим розум ваш лишався

На довгі, довгії роки.

Щоб дебет з кредитом рівнявся,

Не знали втоми взагалі.

Щоб працювали ви на славу,

Завжди прибутки щоб були.

Щоб добру премію ви мал.

Викладачі й майстрів не забували,

Щоб їх любили й шанували,

До них увічливі були,

І щоб вони вам дарували

Слова найкращі на землі.

Дякуємо за увагу.

Міністерство освіти і науки...

Documents