Бюлетень - amm.org.ua › images › stories › land_law_metarials ›...

Засновник:Міністерство юстиції України01001, м. Київ, вул. Городецького, 13тел.: (044) 271�16�62

тел.: (044) 279�80�30

[email protected]

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїСерія КВ № 3651

від 01.02.1999

Постановою Президії ВАК України

№ 1�06/7 від 11.06.2003

журнал включено до перелікунаукових фахових видань

Головний редактор:ЗАЙЧУК

Олег Володимирович

Рекомендовано до друкуредакційною колегією(протокол від 29.01.2010 № 1)

Передплатний індекс22670

За достовірність фактів, цитат, власних імента інших даних відповідальність несутьавтори публікацій

Передрук статей тільки з письмового дозволу редакції

БюлетеньМіністерства юстиції України

№ 1 (99)

2010

Офіційне виданняЗасноване у 1999 роціВидається щомісячно

НАУКОВА РАДА

Оніщук М. В. — Міністр юстиції України, кандидатюридичних наук, заслужений юрист України, голованаукової ради

Богатир В. В. — заступник Міністра юстиції України

Авер’янов В. Б. – завідувач відділу проблем держав�ного управління та адміністративного права Інститутудержави і права імені В. М. Корецького НАН України,доктор юридичних наук, професор, член�кореспондентАПрН України, заслужений юрист України

Безклубий І. А. – завідувач кафедри теорії таісторії держави і права Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка, доктор юридичнихнаук, професор

Воронова Л. К. — доктор юридичних наук, професоркафедри державного та адміністративного права Київського університету туризму, економіки і права,академік АПрН України, заслужений юрист України

Козюбра М. І. — доктор юридичних наук, професор, член�кореспондент АПрН України, завідувач кафедридержавно�правових наук Національного університету“Києво�Могилянська академія”, заслужений юристУкраїни

Опришко В. Ф. – доктор юридичних наук, професор,член�кореспондент НАН України, декан юридичногофакультету Київського національного економічногоуніверситету, заслужений діяч науки і техніки України

Сташис В. В. — професор, академік АПрН України,перший проректор Національної юридичної академіїУкраїни імені Ярослава Мудрого, заслужений діяч науки ітехніки України

Тацій В. Я. — доктор юридичних наук, професор,академік НАН України, ректор Національної юридичноїакадемії України імені Ярослава Мудрого, ПрезидентАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України

Шемшученко Ю. С.— доктор юридичних наук,професор, академік НАН України, директор Інститутудержави і права імені В. М. Корецького НАН України,академік АПрН України, заслужений діяч науки і технікиУкраїни

Бюлетень Міністерства юстиції України № 1 (99) 20102

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Оніщук Микола Васильович — Міністр юстиції України, кандидат юридичних наук, заслуженийюрист УкраїниЗайчук Олег Володимирович — перший заступник директора Інституту законодавстваВерховної Ради України, доктор юридичних наук, член�кореспондент АПрН України, заслуженийюрист України, головний редакторБогатир Володимир Вікторович — заступник Міністра юстиції України, перший заступникголовного редактораФедоренко Владислав Леонідович — директор Департаменту конституційного та адмініст�ративного права Міністерства юстиції України, кандидат юридичних наук, заслужений юристУкраїни, заступник головного редактораПлаван Олександр Олександрович — начальник відділу правової роботи Управління координаціїправової роботи та правової освіти Міністерства юстиції України, відповідальний секретарредакційної колегіїАвер’янов Вадим Борисович — завідувач відділу проблем державного управління та адмініст�ративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, докторюридичних наук, професор, член�кореспондент АПрН України, заслужений юрист УкраїниБошицький Юрій Ладиславович — ректор Київського університету права НАН України, заслу�жений юрист України, професор, кандидат юридичних наук, керівник Міжнародного центруправових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В. М. КорецькогоНАН України (за сумісництвом), старший науковий співробітник Інституту держави і праваім. В. М. Корецького НАН України (за сумісництвом)Безклубий Ігор Анатолійович — завідувач кафедри теорії та історії держави і права Київськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професорБуроменський Михайло Всеволодович — професор кафедри міжнародного права та державногоправа зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, докторюридичних наук, член�кореспондент АПрН УкраїниГетьман Анатолій Павлович — проректор з наукової роботи Національної юридичної академіїУкраїни імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правовихнаук України, заслужений діяч науки і техніки УкраїниДзейко Жанна Олександрівна — доцент юридичного факультету Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наукДзера Олександр Васильович — професор кафедри цивільного права Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, член�кореспондент АПрН України,академік Академії вищої школи УкраїниКопиленко Олександр Любимович — директор Інституту законодавства Верховної РадиУкраїни, віце�президент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, член�кореспондентНАН України, заслужений юрист УкраїниОніщенко Наталія Миколаївна — завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави іправа імені В. М. Корецького Національної академії наук України, доктор юридичних наук,професор, член�кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист УкраїниОнопенко Василь Васильович — Голова Верховного Суду України, кандидат юридичних наук,заслужений юрист УкраїниПанов Микола Іванович — завідувач кафедри кримінального права № 2 Національної юридичноїакадемії України імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор, академік АПрНУкраїни, заслужений діяч науки і техніки УкраїниПушенко Олександр Григорович — начальник управління систематизації законодавства таправової інформації Міністерства юстиції УкраїниРабінович Петро Мойсейович — доктор юридичних наук, член�кореспондент АПрН України,професор Львівського національного університету імені Івана Франка, заслужений діяч науки ітехніки УкраїниСеліванов Анатолій Олександрович — завідувач відділом зв’язків з органами правосуддя Апара�ту Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор, член�кореспондент АПрН України,заслужений юрист УкраїниСтавнійчук Марина Іванівна — заступник Глави Секретаріату Президента України —Представник Президента України у Конституційному Суді України, Представник ПрезидентаУкраїни у Центральній виборчій комісії, кандидат юридичних наук, заслужений юрист УкраїниСухоруков Олег Анатолійович — радник Міністра юстиції України

Бюлетень Міністерства юстиції України № 1 (99) 2010 3

ЗМІСТ

Діяльність МіністерстваМатеріали до доповіді Міністра юстиції “Про виконання пріоритетних напрямківдіяльності Міністерства юстиції України у 2009 році” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Філософія права

Д. Є. Прокопов “Гіпотеза природного стану” і тлумачення права Ж.#Ж. Руссо . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Конституційне право

М. В. Оніщук Типологія конституційних режимів референдної демократії: теоретико#методологічний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30В. Ф. Нестерович Етимологія та феномен поняття “лобіювання”: гносеологічний вимір . . . . . . . . . . 40Р. М. Максакова Вибори як форма реалізації установчої влади в Україні: актуальні питання сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 В. М. Скрипнюк Проблема “вибору” виборчої системи: Україна і європейський досвід . . . . . . . . . . 60

Адміністративне право

З. Д. Чуйко Органи виконавчої влади в механізмі забезпечення національної безпеки України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Цивільне право

Н. О. Давидова Колізії у цивільно#правовому статусі дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

Господарське право і процес

Л. М. Ніколенко Принципи незалежності суддів та рівності організацій і громадян перед законом і судом в господарському судочинстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

Земельне право

А. М. Мірошниченко Напрями вдосконалення системи прав на земельні ділянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102


ЗМІСТ

4

Дисертанти

Т. М. Головко Правове забезпечення гендерної рівності в законодавстві України (кримінально#правовий контекст) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 Е. П. Іванченко Історія розвитку поняття товарного знака як об’єкта правової охорони . . . . . . 120Ю. О. Лафазан Становлення та розвиток адміністративно#правового статусу центрів зв’язків із громадськістю МВС України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128В. В. Шутович, Н. І. Беседіна, І. В. Ус Перспективи судової реформи в Україні як складової розбудови правової держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136Д. В. Решетило Правова освіта населення як засіб боротьби з корупцією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143

Документи Про скасування запису про державну реєстрацію Всеукраїнського благодійного фонду “Розвиток олімпійського руху в Україні”Наказ Міністерства юстиції України від 18 грудня 2009 р. № 2488/5 . . . . . . . . . . 148

ВИМОГИ ДО ПУБЛІКАЦІЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

Шановні колеги! Шановне прав;ниче товариство!

Одним із ключових і визначаль#них завдань держави є забезпеченняефективності реалізації громадяна#ми своїх конституційних прав та сво#бод, що в свою чергу багато в чомузалежить від якості роботи держав#них органів.

Особливе місце з цієї точки зору всистемі зазначених органів посідаєМіністерство юстиції, яке, і я це під#креслюю, є відповідальним за реалі#зацію державної правової політики.

Про стан справ у Міністерствійшлося і на січневому, і на липнево#му минулорічних засіданнях колегії.При цьому особлива увага приділя#лась аналізу реалізації пріоритетів,затверджених Урядом, роботу надякими було продовжено і в поточно#му році.

Перший пріоритет – удоскона;лення правових механізмів щодо за;безпечення конституційних прав ісвобод людини.

У рамках реалізації пріоритетузабезпечено удосконалення законо#давства щодо участі громадян уформуванні та реалізації державноїполітики. Відомо, що традиційнослабким елементом українськоїправової системи є неналежне вре#гулювання процедур. З метою ви#рішення зазначених проблем у бе#резні 2009 р. на пленарному засідан#ні Верховної Ради мною було пред#ставлено проект Адміністративно#процедурного кодексу, розробленийМін’юстом.

Серед важливих напрацюваньМін’юсту в цьому руслі також і про#ект Закону України “Про внесеннязмін до деяких законів України щодоучасті громадськості у формуванні тареалізації державної політики, вирі#шенні питань місцевого значення”,який перебуває на розгляді у Вер#ховній Раді.

У квітні минулого року урядовимрозпорядженням схвалена Концеп#ція проекту Закону України “Провплив громадськості на прийняттянормативно#правових актів” (“Пролобіювання”), а 18 листопада поточ#ного року проект Закону внесено нарозгляд Уряду.

Підвищенню ефективності робо#ти органів виконавчої влади та орга#нів місцевого самоврядування спри#ятиме підготовлена Міністерствомєдина методика оцінки організації

МАТЕРІАЛИ ДО ДОПОВІДІ

МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ“ПРО ВИКОНАННЯ

ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМКІВ ДІЯЛЬНОСТІ

МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

У 2009 РОЦІ”

ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА




6

роботи зі зверненнями громадян ворганах виконавчої влади, яка за#тверджена постановою КабінетуМіністрів.

Для законодавчого утвердженняформ безпосереднього народовлад#дя, зокрема участі громадян у ви#рішенні питань місцевого та держав#ного значення, нами розроблено про#екти Законів України “Про всеук#раїнський референдум” і “Про місце#вий референдум”. Доопрацьованийза результатами громадського обго#ворення проект Закону “Про місце#вий референдум” внесено 31 грудня2009 р. на розгляд Кабінету Мініст#рів.

З цією ж метою до парламенту на#правлений проект Закону України“Про громадські організації”. Крімтого, Верховною Радою прийнято упершому читанні розробленийМін’юстом проект Закону України“Про порядок організації і проведен#ня мирних заходів”.

Міністерство намагається у зако#нодавчий спосіб вирішувати пробле#ми, які виникають під час реєстраціїмісця проживання фізичних осіб.З цією метою нами підготовленопроект Закону України “Про внесен#ня змін до Закону України “Про сво#боду пересування та вільний вибірмісця проживання в Україні”.

У лютому 2009 р. парламентом ух#валений, а Президентом Українипідписаний Закон України “Про вне#сення змін до Закону України “Проімміграцію”. Відповідно до доручен#ня Уряду, розроблено та у червні

2009 р. подано на розгляд КабінетуМіністрів новий законопроект “ПроКонцепцію державної міграційноїполітики”, який спрямований на ви#роблення стандартів та в цілому дер#жавної політики в галузі міграції нанайближчу перспективу. Проект За#кону перебуває на розгляді у Вер#ховній Раді.

Створення належних правовихумов для реалізації конституційногоправа на доступ до інформації єобов’язком та зобов’язанням Украї#ни, що випливають із її членства вРаді Європи. У зв’язку з цим Мініс#терством був розроблений проектЗакону України “Про доступ до ін#формації”.

Продовжується робота над проек#том Закону “Про реформування дер#жавних і комунальних друкованих за#собів масової інформації”, який внесе#ний на розгляд Уряду. Законопроектвизначить механізми реформуваннядрукованих ЗМІ, заснованих органа#ми державної влади та місцевого са#моврядування, посилить правову ос#нову їх незалежної діяльності тощо.

Міністерство здійснює і практич#ні кроки, спрямовані на полегшеннядоступу громадян до інформації пра#вового характеру. Так, за цей періодстворені і почали функціонувати:

1. Державний реєстр друкованихзасобів масової інформації та інфор#маційних агентств.

2. Єдиний реєстр громадських фор#мувань.

3. Для сприяння проведенню гро#мадської експертизи діяльності орга#

Матеріали до доповіді Міністра юстиції “Про виконання пріоритетних напрямків діяльності...”


нів виконавчої влади нами було роз#роблено, а Кабінетом Міністрівприйнято постанову, якою запровад#жується Електронний реєстр данихпро стан і результати проведеннягромадських експертиз.

На офіційному сайті Міністерствау квітні 2009 р. відкрито нову рубри#ку “Доступ до правосуддя” для допо#моги громадянам, які звертаються доорганів юстиції із заявами та скарга#ми на дії суддів.

Відповідний перелік заходів щододоступу громадян до інформації пра#вового характеру можна продовжу#вати.

Додатково зазначу, що з метоюпроведення структурних та функціо#нальних реформ у сфері виконавчоївлади, Мін’юстом розроблено проектЗакону “Про міністерства та іншіцентральні органи виконавчої вла#ди”, який найближчим часом будепредставлений на засіданні Уряду.

Завершуючи цей розділ, особливохочу підкреслити, що головним імпе#ративом у діяльності Міністерства єробота, спрямована на реалізацію тазахист конституційних прав грома#дян, виконання інших публічно#пра#вових функцій.

Другий пріоритет – реформу;вання правосуддя, кримінальноїюстиції та системи відбування по;карань.

Важливим елементом гарантій праві свобод людини є їх судовий захист.

Відповідно до цих законопро#ектів, у судовій сфері мають бути за#проваджені нові правила щодо:

1) доступу до суддівської про#фесії, зокрема, запровадження ано#німного електронного тестуваннящодо складання кваліфікаційнихіспитів та запровадження дворічноїпідготовки кандидатів на посадисуддів;

2) зміни існуючого порядку при#значення та звільнення суддів, шля#хом вилучення цієї функції від дер#жавних органів, які несуть в собіполітичну складову;

3) перегляду системи притягнен#ня суддів до відповідальності.

Ми досягли домовленості з РадоюЄвропи щодо проведення оцінки за#значених ініціатив проекту автори#тетними міжнародними експертамита 5 лютого передбачено проведенняекспертного обговорення законопро#ектів “Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про судоустрій України” та“Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про статус суддів” з ураху#ванням висновків експертів РадиЄвропи.

З метою забезпечення прав грома#дян щодо доступу до правосуддяМіністерство підготувало, а Уряд8 липня 2009 р. прийняв постанову,якою зменшив витрати з інфор#маційно#технічного забезпечення су#дових процесів у цивільних та госпо#дарських справах до розмірів, що бу#ли затверджені урядовою постано#вою від 21 грудня 2005 р. № 1258.Цим кроком знижено фінансове на#вантаження на суб’єктів зверненнядо суду від 10 до 30 разів, що маєособливе значення для громадян під



8

час фінансово#економічної кризи вкраїні.

5 березня 2009 р. Верховна Радаухвалила Закон України “Про вне#сення змін до Закону України “Протретейські суди” (щодо удосконален#ня діяльності третейських судів),який повністю врахував положеннявідповідного законопроекту, підго#товленого Міністерством.

Проведено серйозну роботу, спря#мовану на подолання недоліків сис#темного характеру, що лежать в ос#нові виявлених Європейським судомз прав людини порушень Конвенціїпро захист прав людини і основопо#ложних свобод, а також протоколівдо неї. Так, у Верховній Раді розроб#лено і зареєстровано проект ЗаконуУкраїни “Про внесення змін до дея#ких законодавчих актів України що#до захисту права особи на досудовепровадження, розгляд справи судо#вим органом або виконавче провад#ження протягом розумного строку”.

Іншим важливим аспектом судовоїреформи є створення оновленого про#цесуального законодавства, яке бвідповідало вимогам української су#часності та європейським стандартам.

Як суттєвий доробок у цьому на#прямку відзначу внесений Урядом нарозгляд Верховної Ради проект Ко#дексу господарського судочинства,який спрямований на удосконаленняправового регулювання господарсь#кого судочинства з урахуваннямєвропейських стандартів щодо судо#вого захисту порушених прав та інте#ресів осіб.

Задля удосконалення механізмівпримирення сторін у кримінальних,цивільних та господарських справах,розв’язання проблем щодо відшкоду#вання моральної і матеріальної шко#ди розроблені проекти законів прозапровадження процедури медіації упроцесуальному законодавстві, якізнаходяться на погодженні у заінте#ресованих органах. За розрахункамиспеціалістів, запровадження проце#дури медіації сприятиме розванта#женню судів від розгляду як мінімум100 тис. справ на рік.

Ми залишимось без функцій і по#вноважень, які реалізує у сфері судо#устрою Міністр. Так, Міністерствомупродовж 2009 р. опрацьовано біль#ше 4 450 скарг, звернень громадян,юридичних осіб, народних депутатів,доручень Кабінету Міністрів та лис#тів Секретаріату Президента Украї#ни щодо неправомірних дій суддів іпорушення чинного законодавствасуддями при здійсненні правосуддя.На підставі зазначених скарг Мініст#ром юстиції внесені подання щодоініціювання питання про дисциплі#нарну відповідальність, стосовно20 суддів.

Міністерством проведено великуроботу щодо посилення ефектив#ності захисту прав дітей.

З цією метою Міністерством юс#тиції підготовлено та внесено на роз#гляд Президента проект Концепціїрозвитку ювенальної юстиції в Ук#раїні, яким визначено дієві меха#нізми розвитку ювенальної юстиції,спрямовані на вдосконалення націо#



нального законодавства у сфері захи#сту прав дітей шляхом приведенняйого до міжнародних та європейсь#ких стандартів (проект Концепціїзнаходиться в Національній комісіїіз зміцнення демократії та утверд#ження верховенства права).

Сфера законодавства стосовно ре#формування кримінальної юстиції такримінально#виконавчої системи єнайбільш чутливою. Тут найчастішеобмежуються права та свободи гро#мадянина. Це вимагає від нас особ#ливої уваги. Йдеться про забезпечен#ня чітких та дієвих кримінально#процесуальних гарантій захисту цихправ.

З приємністю зауважу, що проектнової редакції Кримінального проце#суального кодексу після узгодженняіз заінтересованими органами та гро#мадськістю у листопаді 2009 р. внесе#но на розгляд Кабінету Міністрів.

Новий проект КПК став результа#том дворічної праці фахівців Мін’юс#ту, Національної комісії зі зміцненнядемократії та утвердження верховен#ства права при Президентові Ук#раїни, широкого кола експертів, на#уковців, спеціалістів профільнихдержавних органів.

Проект кодексу отримав схвальнівідгуки експертів Ради Європи. Вар#то наголосити, що з його ухваленнямдля України відкриється можливістьнарешті зробити надзвичайно важ#ливий черговий крок щодо утверд#ження принципу верховенства правата статусу України, як демократичноїта правової держави.

Розуміючи нагальну потребу в ре#формуванні органів прокуратури Ук#раїни на основі стандартів ЄС, напрохання Мін’юсту Європейськакомісія “За демократію через право”(Венеціанська комісія) здійснила ек#спертизу прийнятого Верховною Ра#дою 14 квітня 2009 р. у першому чи#танні проекту Закону України “Пропрокуратуру” (внесений народнимидепутатами України В. Д. Швецем,Ю. В. Прокопчуком та ін.)

Як відомо, Венеціанська комісія увисновку № 539 від 27 жовтня 2009 р.пропонує відкликати цей законо#проект.

На виконання Плану заходів що#до реалізації Концепції реформуван#ня кримінальної юстиції України,яким передбачено розробку проектівЗаконів України “Про прокуратуру”та “Про органи досудового слідства”,у Мін’юсті утворено робочу групу, доскладу якої увійшли відомі фахівці#правники, як від органів державноївлади, так і від наукової громадсь#кості.

Робота над розробкою проектуЗакону України “Про прокуратуру”здійснюється на основі Концепції,схваленої 17 вересня 2009 р. на спіль#ному засіданні міжвідомчої робочоїгрупи з підготовки проектів ЗаконівУкраїни “Про систему органів досу#дового слідства” та “Про прокурату#ру”, Національної комісії із зміцнен#ня демократії та утвердження верхо#венства права.

Важливе значення в процесі ре#формування діяльності Державної



10

кримінально#виконавчої служби Ук#раїни має підготовлений спільно зДержавним департаментом з питаньвиконання покарань Закон України“Про внесення змін та визнання та#кими, що втратили чинність, деякихзаконодавчих актів України щододіяльності Державної кримінально#виконавчої служби України”, якимвнесено зміни до 40 законодавчихактів України та 8 визнано такими,що втратили чинність. Закон набувчинності 11 червня минулого року.

Основна мета цих кроків – якіснозмінити діяльність органів криміна#льної юстиції, максимально деміліта#ризувати та гуманізувати криміналь#ну систему, посилити за нею цивіль#ний контроль.

Третій пріоритет – створенняправових засад щодо запобігання тапротидії корупції.

Його реалізація передбачає вико#нання комплексу заходів нормо#творчого та організаційного харак#теру з метою забезпечення єдинихпідходів до формування та реаліза#ції державної антикорупційноїполітики.

Так, 11 червня 2009 р. ВерховноюРадою ухвалено пакет антикоруп#ційних законів, розроблених Мін’юс#том та внесених Президентом Украї#ни, серед яких:

“Про засади запобігання та про#тидії корупції”;

“Про внесення змін до деяких за#конодавчих актів щодо відповідаль#ності за корупційні правопорушен#ня”;

“Про відповідальність юридичнихосіб за вчинення корупційних право#порушень”.

З метою реалізації положень но#вого антикорупційного законодавст#ва Міністерством розроблено зако#нопроект щодо внесення змін до дея#ких законодавчих актів України узв’язку з прийняттям Закону Украї#ни “Про засади запобігання та про#тидії корупції”, який схвалено назасіданні Уряду 8 грудня 2009 р. та усічні поточного року зареєстровано уВерховній Раді.

На цьому ж засіданні Уряду схва#лено і розроблений Мін’юстом про#ект постанови Кабінету Міністрів“Деякі питання організації та прове#дення спеціальної перевірки щодоосіб, які претендують на зайняття по#сад, пов’язаних з виконанням функ#цій держави або органів місцевогосамоврядування”.

На черзі прийняття проектів За#конів України “Про конфлікт інтере#сів у діяльності публічних службов#ців”, “Про заходи державного фінан#сового контролю публічної служби”.

У квітні 2009 р. за ініціативою Мі#ністерства юстиції затверджено По#ложення про Урядового уповноваже#ного з питань антикорупційної полі#тики та відбулося перше призначен#ня на цю посаду. Зауважу, що Мініс#терство юстиції дещо по#іншому вба#чало і місце цього інституту, і йогозмістовне навантаження.

З метою роз’яснення положень па#кета антикорупційних законів Мініс#терством юстиції, як органом, що брав



участь у розробці проектів цих Зако#нів та забезпечував їх супроводженняу Парламенті, вжито ряд кроків:

1) на офіційному веб#сайті Мін’юс#ту розміщено публікації#роз’ясненняокремих норм антикорупційних за#конів;

2) започатковано проведення нарегіональному рівні серії круглихстолів та семінарів для суддів і проку#рорів, участь в яких беруть всі обласніпрокуратури та апеляційні суди;

3) за сприяння спільного проектуЄвропейської комісії та Ради Європи“Підтримка належного урядування:проект протидії корупції в Україні”(UPAC) завершується підготовка на#уково#практичного коментаря до ан#тикорупційного пакета Законів.

Ми ініціювали перегляд Планузаходів щодо реалізації Концепціїподолання корупції “На шляху додоброчесності” для забезпечення ви#конання рекомендацій GRECO.

Презентація відповідних матеріа#лів відбулась у Мін’юсті 16 та 26 черв#ня 2009 р. Експерти підготували кон#кретні рекомендації в частині здійс#нення організаційних заходів, які ад#ресовано різним суб’єктам державноїполітики, зокрема Верховній Раді,Кабінету Міністрів, а також усімкерівникам органів державної владита місцевого самоврядування.

15 травня 2009 р. у м. Страсбурзі(Франція) на 32#му пленарному за#сіданні GRECO затверджено звітщодо виконання Україною рекомен#дацій, наданих вказаною організа#цією за результатами спільного пер#

шого та другого раундів оцінки станукорупції в Україні. Саме завдяки зу#силлям Міністерства юстиції пере#важна частина рекомендацій визнанаGRECO такими, що перебувають устані виконання. Про остаточне ви#конання рекомендацій Україна маєпрозвітувати через 18 місяців.

З метою запобігання виникненнякорупції в системі органів юстиції утравні 2009 р. створено підрозділ Мі#ністерства – Управління внутрішніхрозслідувань, основними завдання#ми якого є попередження вчиненнякорупційних правопорушень, зокре#ма шляхом здійснення аналізу ко#рупційних ризиків у органах юстиціїта надання рекомендацій щодо їхусунення.

Четвертий пріоритет – запровад;ження дієвих механізмів щодопідвищення ефективності функціо;нування системи примусового вико;нання рішень судів.

Головним завданням у цьому на#прямі було приведення законодавст#ва, яке на сьогодні час вже застаріло,у відповідність із вимогами сучасно#го стану суспільних відносин.

З метою реалізації зазначеногопріоритету Міністерством вжито низ#ку заходів, спрямованих на забезпе#чення прозорої та ефективної системипримусового виконання рішень судівта інших органів (посадових осіб).

1. Розроблено та подано на роз#гляд Верховної Ради нову редакціюЗакону України “Про виконавче про#вадження”, який спрямований на ви#лучення застарілих і недосконалих



12

норм законодавства, що негативновпливали на процедуру виконавчогопровадження.

2. Створено Єдиний державнийреєстр виконавчих проваджень. Задопомогою цього реєстру всім учас#никам виконавчого провадження на#дано можливість відстежувати хідвиконавчого провадження через ме#режу Інтернет. Відкрито доступбудь#якій фізичній чи юридичнійособі щодо отримання інформаціїпро наявність виконавчих провад#жень, у яких боржником є чи булапевна юридична особа або фізичнаособа#підприємець.

3. Запроваджено прозору системуреалізації майна, арештованого дер#жавними виконавцями. Відтепербудь#яка фізична або юридична осо#ба має право на безоплатний та ціло#добовий доступ до відомостей проторги та майно, що реалізується,шляхом отримання інформації черезвеб#сайт Мін’юсту, а також вільнийдоступ до місця проведення торгів(аукціону).

4. Скасовано мораторій на стяг#нення за рішенням суду на користьпрацівників підприємств паливно#енергетичного комплексу боргів позаробітній платі, відшкодування ма#теріальної (майнової) шкоди та стяг#нення аліментів. З цією метою булорозроблено проект Закону “Про вне#сення змін до деяких законів Українищодо забезпечення захисту правпрацівників паливно#енергетичногокомплексу”, який 5 листопада 2009 р.прийнято парламентом.

5. Вдосконалено процедуру розпо#рядження конфіскованим майном,вилученим митними органами. Прий#нято постанову Кабінету МіністрівУкраїни та зареєстровано спільнийнаказ з Держмитслужбою, якими вре#гульовано низку відповідних важли#вих питань.

6. Посилено контроль за облікомдепозитних сум. Внесено зміни доІнструкції про проведення виконав#чих дій.

7. Покращено взаємодію органівдержавної виконавчої служби та ор#ганів прокуратури. Тепер, відповіднодо спільного наказу, між цими орга#нами проводяться взаємні звірки зпитань направлення та розгляду по#дань державних виконавців про при#тягнення винних осіб до криміналь#ної відповідальності.

На часі – проведення міжвідомчоїнаради з цих питань для аналізу ста#ну взаємодії.

8. Проведено роботу щодо поси#лення статусу працівників ДВС.

Вперше за роки існування дер#жавної виконавчої служби відповід#но до Указу Президента України від22 липня 2009 р. започатковановідзначення професійного святапрацівників державної виконавчоїслужби.

Затверджено Положення про ві#домчу заохочувальну відзнаку Мі#ністерства юстиції України – нагруд#ний знак “За сумлінну службу в ор#ганах державної виконавчої служби”.

9. Нарешті нормативно врегульо#вано питання щодо виділення коштів



на придбання форменого одягу дер#жавним виконавцям.

Заслуговує на увагу й те, що6 січня 2010 р. Кабінет Міністрівсвоєю постановою визначив, що50 відсотків суми виконавчого збо#ру та 100 відсотків суми витрат напроведення виконавчих дій, стягну#тих з боржника Державною вико#навчою службою, можуть бутиспрямовані на компенсацію витрат,пов’язаних з проведенням виконав#чих дій.

Вищеназвані, а також додатковіорганізаційні, управлінські та ма#теріально#технічні заходи дали мож#ливість суттєво покращити показни#ки діяльності органів державної ви#конавчої служби.

Наприклад, декілька цифр. Дер#жавними виконавцями у 2009 р. за#вершено 4,4 млн виконавчих доку#ментів, що становить 55,5% від за#гальної кількості документів, які пе#ребували на виконанні, на суму26 млрд грн, а це на 26,8% більше, ніжза аналогічний період 2008 р.

Упродовж останніх 2#х років дер#жавними виконавцями завершенопровадження виконавчих докумен#тів на суму 44 млрд грн, Державнийбюджет України поповнено більшеніж на 272 млн грн за рахунок вико#навчого збору.

Ще до закінчення минулого ка#лендарного року Мін’юстом було пе#ревиконано майже на 27 млн гри#вень план Міністерства фінансів Ук#раїни щодо стягнення виконавчогозбору.

П’ятий пріоритет – реформуван;ня системи нотаріату щодо створен;ня єдиного нотаріату.

З метою покращення якості но#таріального обслуговування та до#ступу населення до нотаріальнихпослуг Міністерство здійснило ряддокорінних змін в організації но#таріальної діяльності та у системіадміністрування цієї сфери, зокре#ма:

1. Верховною Радою підтриманозаконодавчу ініціативу щодо зрів#няння в повноваженнях державнихта приватних нотаріусів з оформлен#ня спадкових прав. ПроведенеМін’юстом узагальнення щодо прак#тики оформлення приватними но#таріусами спадкових прав на сьогод#ні показало, що приватними нотаріу#сами вже заведено 8 740 спадковихсправ, за якими спадкоємцям уже ви#даються свідоцтва про право на спад#щину.

У зв’язку з цим, звертаю увагу на#чальників управлінь юстиції на не#обхідність забезпечення належноїорганізації цієї роботи та персональ#ну відповідальність.

2. Міністерство вживає заходи,спрямовані на запобігання відтокукадрів з державних нотаріальнихконтор, а також державних нотаріа#льних архівів. Відновлено діяльністьбільшості непрацюючих державнихнотаріальних контор. Якщо станомна початок 2009 р. в Україні не пра#цювало 59 державних нотаріальнихконтор, то на початок цього року їхкількість зменшилася майже вдвічі.



14

Кількість вакантних посад і 268 дер#жавних нотаріусів зменшилась біль#ше ніж на 100 посад.

Разом з тим, питання щодо доборукадрів для нотаріальних контор за#лишається актуальним.

Адже із 642 нотаріальних округівпослугами приватних нотаріусів незабезпечені 35 округів.

Із 142 держнотконтор у 35 (на01.01.2009 р. – 59) посади державнихнотаріусів – вакантні.

Відтак, знову звертаю увагу на#чальників головних управлінь юс#тиції на необхідність суттєвого по#кращення роботи з кадрового забез#печення державних нотаріальнихконтор начальникам головних уп#равлінь юстиції в:

Автономній Республіці Крим (в.о.начальника ГУЮ – О. С. Федосенко);

Луганській області (начальникГУЮ – І. Г. Запорожець);

Миколаївській області (началь#ник ГУЮ – С. Д. Шаталюк);

Донецькій області (начальникГУЮ – М. І. Сабардін);

Одеській області (начальникГУЮ – А. Ю. Сєдов).

Потребує негайного вирішенняпитання кадрового забезпеченнядержавних нотаріальних архівів,особливо у Кіровоградській та Чер#каській областях.

3. Тим не менше, нам вдалось уве#сти в експлуатацію чотири нових об#ласних нотаріальних архіви.

4. Впроваджено електронну ано#німну систему тестування осіб, якібажають бути нотаріусами, що стало

визначальним у зміні системи досту#пу до професії нотаріуса.

5. Завершено підготовку і на#прикінці минулого року подано напогодження до заінтересованих цен#тральних органів виконавчої владипроект Закону України “Про нота#ріат” (нова редакція), чим зробленоважливий крок до утворення єдино#го нотаріату в Україні та професійно#го самоврядного органу і позасудовоїохорони прав і законних інтересівфізичних і юридичних осіб.

Шостий пріоритет – формуваннясистеми безоплатної правової допо;моги.

Основною метою реалізації пріо#ритету є створення дієвого меха#нізму забезпечення конституційногоправа кожного на правову допомогу.

Нині традиційні форми безоплат#ної правової допомоги уже не задо#вольняють потреб населення. Тожголовним завданням є пошук новихформ роботи. Цьому сприятиме під#готовлений Міністерством юстиціїзаконопроект “Про внесення змін доЦивільного процесуального кодексуУкраїни та Кодексу адміністративно#го судочинства України щодо гра#ничного розміру компенсації витратна правову допомогу”, метою якого єуніфікація засад нормативно#право#вого регулювання питань граничнихрозмірів компенсації витрат на пра#вову допомогу в цивільному таадміністративному процесах. У лю#тому минулого року Кабінетом Мі#ністрів проект внесено на розглядВерховної Ради.



Верховною Радою ухвалено у пер#шому читанні розроблений Мін’юс#том проект Закону України “Про без#оплатну правову допомогу”. Законо#проектом передбачається надання набезоплатній основі послуг юридич#ного захисту громадянам, які перебу#вають за межею бідності, а також не#повнолітнім громадянам. Прийняттяцього Закону слугуватиме покра#щенню міжнародного іміджу Украї#ни в сфері забезпечення і захиступрав і свобод людини.

Планується, що в системі Мініс#терства будуть створені центри з на#дання безоплатної правової допомо#ги. На це потрібно буде виділити здержавного бюджету 25 млн грн що#річно, що абсолютно посильно длядержави.

Не чекаючи на прийняття зазна#ченого Закону, працівниками систе#ми органів юстиції через правові гро#мадські приймальні та виїзні кон#сультаційні пункти правову допомо#гу надано близько 167 тис. малоза#безпечених громадян, у тому числігромадянам віддалених районів сіль#ської місцевості.

Здійснено більше 22 тис. виступіву засобах масової інформації з пи#тань роз’яснення чинного законодав#ства, розроблено та розповсюдженобільше 7 тис. методичних посібників,пам’яток, буклетів з питань захиступрав людини.

У 2009 р. вперше в діяльностіМін’юсту пройшов всеукраїнськийз’їзд Координаційних рад молодихюристів України при Міністерстві

юстиції та її територіальних органах.Налагоджено ефективну роботу Ко#ординаційних рад молодих юристівна місцях.

Органами юстиції продовжуєтьсяробота щодо підвищення якості на#дання управлінських послуг. Її ре#зультатом стало зайняття Міністер#ством ІІІ місця у всеукраїнськомуконкурсі “Приязна адміністрація”.

Сьомий пріоритет – удоскона;лення системи захисту інтересівдержави в судах України.

Через недосконалість судово#пра#вової системи саме держава надзви#чайно активно атакується приватнимінтересом, шляхом незаконного від#чуження на користь останнього част#ки державного майна через судовіпозови, через штучне створення за#боргованості та інші тіньові схеми.Інколи виникають ситуації, коли, на#приклад, у порядку забезпечення по#зову судами зупиняються постановиі акти нормативно#правового харак#теру Уряду, чим неправомірно обме#жується компетенція виконавчоївлади.

Головне завдання – припинитинеправомірне відчуження державно#го майна, створити ефективну систе#му протидії і запобігання цьому нега#тивному явищу.

Саме для вирішення зазначенихпроблем Мін’юстом був розробленийпроект, а Урядом прийнято постано#ву Кабінету Міністрів “Про заходищодо підвищення ефективності за#хисту інтересів держави в судах Ук#раїни”.



16

Постановою передбачено:1) покладення на Міністерство

юстиції функції міжвідомчої коорди#нації із захисту інтересів держави в су#дах загальної юрисдикції під час роз#гляду справ, стороною або третьоюособою в яких є Кабінет МіністрівУкраїни, міністерства та інші цент#ральні органи виконавчої влади;

2) створення Реєстру судовихпроваджень, де одним із учасниківсправ є держава в особі КабінетуМіністрів України, міністерств таінших центральних органів виконав#чої влади;

3) розробка в новій редакції За#гального положення про юридичнуслужбу міністерства, іншого цент#рального органу виконавчої влади,державного підприємства, установи,організації.

Хочу зазначити, що завдяки на#лежному рівню правового забезпе#чення діяльності Кабінету Міністрів,у тому числі й завдяки діяльностіМін’юсту, помітна тенденція до зни#ження кількості звернень з позовамидо Уряду порівняно з 2008 р., коликількість справ проти КабінетуМіністрів сягнула позначки 1157 (у2009 р. – 755 судових справ).

Восьмий пріоритет – здійсненняадаптації законодавства України дозаконодавства Європейського Сою;зу залишається одним з важливих івідповідальних пріоритетів роботиМіністерства.

З метою забезпечення безперерв#ності процесу адаптації 14 січня2009 р. Верховна Рада прийняла роз#

роблений Міністерством юстиції За#кон України “Про внесення змін доЗагальнодержавної програми адап#тації законодавства України до зако#нодавства Європейського Союзу”,яким продовжено перший етап адап#тації законодавства України до зако#нодавства ЄС, до укладення Угодипро асоціацію між Україною та Євро#пейським Союзом.

Ураховуючи те, що адаптація за#конодавства є одним з основних зо#бов’язань України відповідно до про#екту Угоди про асоціацію між Ук#раїною та ЄС, Мін’юстом за участюцентральних органів виконавчої вла#ди, окрім проекту Плану заходів звиконання у 2010 р. Загальнодер#жавної програми адаптації законо#давства України до законодавстваЄС, розроблено проект “Прогресив#ного плану робіт з адаптації законо#давства України до законодавстваЄС”. Цей план має забезпечитипослідовний та узгоджений процесадаптації законодавства України доактів ЄС, визначених у додатках допроекту Угоди, як до, так і після на#брання чинності Угодою.

Представники Міністерства та#кож беруть активну участь у перего#ворах між Україною та ЄС, зокремащодо укладення Угоди про асоціа#цію, про створення зони вільноїторгівлі, спільного авіаційного про#стору, приєднання України до Енер#гетичного Співтовариства тощо.

Міністерство є координатромспівробітництва між Україною та ЄСу сфері юстиції, свободи та безпеки.



У 2009 р. під час чергового засіданняміністрів юстиції та внутрішніхсправ у форматі Україна – Трійка ЄСбули затверджені пріоритети співро#бітництва між Україною та ЄС у сфе#рі юстиції, свободи та безпеки, яківже покладені в основу роботиМіністерства у цій сфері на 2010 р.

З початку минулого року Мініс#терством підготовлено 869 експерт#них висновків на відповідність про#ектів нормативно#правових актів за#конодавству ЄС, що у порівнянні зпопереднім роком більше на 20 від#сотків.

Постійно оновлюється “Елек#тронна система документації ЄС, пе#рекладеної на українську мову”, якана сьогодні містить понад 2 тис. до#кументів. Завдяки роботі Електрон#ної системи всі заінтересовані учас#ники процесу адаптації можуть оз#найомитися з нормативно#правовоюбазою ЄС.

Дев’ятий пріоритет – експертизапідзаконних актів, контроль нормо;творення.

1) За результатами проведенняправової експертизи підзаконнихнормативно#правових актів Мініс#терством юстиції та його територіа#льними органами лише протягомзвітного періоду попереджено прий#няття близько півтори тисячі неза#конних правових норм, на доопрацю#вання був відправлений кожен 5#йнормативно#правовий акт.

Вважаю, що присутнім буде ці#кавою така інформація. Загалом з1993 р. органами юстиції здійснено

правову експертизу більше 158 тис.підзаконних нормативно#правовихактів, зареєстровано понад 138 тис.нормативно#правових актів, 120 –відмовлено.

У попередній частині доповідівисвітлені питання щодо здійсненняпріоритетів Міністерства, але, як вивсі розумієте, діяльність Міністерст#ва не обмежується тільки вищезазна#ченими пріоритетами. Адже, крімних, виконано не менш важливу ро#боту, спрямовану на забезпечення ре#алізації правової політики, удоскона#лення національного законодавства іправової системи.

(1) Підбиваючи підсумки цієївкрай відповідальної і кропіткої ро#боти, зазначу, що Міністерство роз#робляє або бере участь у розробленнінайважливіших актів законодавства,які стосуються всіх аспектів держав#ного та політичного життя країни:зміцнення конституційного устрою,захисту прав і свобод людини і гро#мадянина, законодавчого забезпе#чення виборчого процесу, діяльностідержавних органів, органів місцево#го самоврядування, судово#правовоїреформи, формування економічногозаконодавства тощо.

Із 115 проектів законів, унесенихупродовж останніх двох років на роз#гляд Кабінету Міністрів, інститу#ційних (базових) законопроектів –30, з них проектів кодексів – 3 (Ко#декс господарського судочинства Ук#раїни, Кримінальний процесуальнийкодекс України, Адміністративно#процедурний кодекс України), про#



18

ектів концепцій – 2 (Концепція дер#жавної міграційної політики Українита Концепція розвитку ювенальноїюстиції в Україні).

Вище у своїй доповіді я називавчимало інституційних (базових) за#конопроектів, розроблених Мін’юс#том. Це, зокрема, законопроекти:“Про громадські організації”, “Промісцевий референдум”, “Про основнізасади господарської діяльності”,“Про присяжних виконавців”, “Проадміністративні послуги”, “Провплив громадськості на прийняттянормативно#правових актів (пролобіювання)”, пакет антикорупцій#них законів тощо.

Напередодні у Верховній Раді за#реєстровано розроблений Міністер#ством актуальний для громадян Ук#раїни проект Закону України “Провнесення змін до деяких законодав#чих актів України щодо удоскона#лення процедури посвідчення прававласності на землю”.

Із загальної кількості законопро#ектів Урядом та Президентом Украї#ни до Парламенту внесено 70 законо#проектів.

Упродовж 2009 р. із розробленихМін’юстом проектів законів парла#ментом прийнято в цілому 19, прий#нято за основу – 11.

На 1 січня 2010 р. у Верховній Ра#ді України перебуває 45 законопро#ектів, розроблених Міністерствомюстиції, у Кабінеті Міністрів – 17, уСекретаріаті Президента України – 6.

Крім того, за цей період такожрозроблено 31 проект актів Прези#

дента України та 81 проект актівКабінету Міністрів. Таким чином, заостанніх два роки нами розробленомайже третину актів Глави державита Уряду, з усіх підготовлених протя#гом п’яти з половиною років.

Іншими словами, виконано знач#ну роботу інтелектуального, нормо#проектного, інституційно#експертно#го рівня. Це потребувало великих зу#силь та часу. Тепер ми впритулпідійшли до схвалення законодавчихрішень, які дадуть можливість, маю#чи ці інструменти, забезпечити їх ре#алізацію.

(2) Складовою впливу на якістьнормопроектних робіт є правова екс#пертиза проектів актів законодавст#ва, розроблених іншими суб’єктаминормотворення.

Упродовж 2008–2009 рр. Мін’юс#том проведено правову експертизупонад 300 законів, прийнятих Вер#ховною Радою, які подаються напідпис Президентові України, та по#над 9 тис. проектів нормативно#пра#вових актів, розроблених іншимисуб’єктами нормотворення.

Крім того, здійснено правову екс#пертизу півтори тисячі проектівміжнародних договорів України тапідготовлено близько тисячі вис#новків щодо внутрішньодержавнихпроцедур, необхідних для набуттячинності міжнародними договорамиУкраїни.

(3) Щодо експертного забезпечен#ня правосуддя.

Вперше, з метою надання допомо#ги правоохоронним та судовим орга#



нам, адвокатам, а також громадянам,ініційовано створення Реєстру атес#тованих методик судових експертиз,які використовуються експертамипід час проведення судових експер#тиз, що в свою чергу сприятимеполіпшенню науково#методичногозабезпечення судово#експертноїдіяльності, надійності й об’єктив#ності наукових методик, що викорис#товуються в експертній практиці, атакож забезпечить єдині методичніпідходи під час проведення судовихекспертиз.

Урядом з цього питання схваленовідповідну постанову, яка сприятимеполіпшенню науково#методичногозабезпечення судово#експертноїдіяльності, надійності й об’єктив#ності наукових методик, що викорис#товуються в експертній практиці.

На сьогодні:1) здійснюється наповнення Ре#

єстру;2) проаналізовано та систематизо#

вано методики з криміналістичнихвидів експертиз, які застосовуютьсяв експертній практиці ще з 40#хроків;

3) проводиться аналіз і система#тизація існуючих методик з інженер#но#технічних видів експертиз, запро#ваджених в експертну практику достворення зазначеного Реєстру.

З метою удосконалення процеду#ри та прозорості процесу складаннякваліфікаційного іспиту під час при#своєння або підтвердження кваліфі#кації судового експерта в Централь#ній експертно#кваліфікаційній комі#

сії при Мін’юсті ініційовано запрова#дження комп’ютерної версії тесту#вання експертів.

Хочу поінформувати присутніх,що Мін’юстом було підготовленопропозицію щодо встановлення про#фесійного свята “Дня судового екс#перта”, яку було підтримано Прези#дентом України і відтепер 4 липнябуде відзначатись як професійне свя#то судового експерта.

(4) Впровадження у минуломуроці Державного реєстру актів ци#вільного стану – це одне з найва#гоміших досягнень у діяльності тери#торіальних органів Мін’юсту.

1. Створено єдину комп’ютернубазу цього реєстру. З метою напов#нення Державного реєстру актівцивільного стану громадян повнимиданими щодо зміни правового стату#су особи протягом його життя,відділами РАЦС станом на сьогоднівнесено понад 21 тис. книг реєстраціїактів цивільного стану.

2. Автоматизована система реєст#рації актів цивільного стану реальнозабезпечила наближення правовихпослуг до особи та належну ре#алізацію її права на своєчасну і повнуреєстрацію актів цивільного стану.

3. Проведено роботу з оновленняпрограмного забезпечення Держав#ного реєстру актів цивільного станугромадян, яке реалізує формуваннявідомостей про виборців. Мін’юстпрозвітував перед Урядом про забез#печення в межах компетенції форму#вання Державного реєстру виборців,відомості якого використано при



20

проведенні виборів Президента Ук#раїни. За допомогою Державногореєстру підпорядкованими відділа#ми реєстрації актів цивільного станусформовано та своєчасно подано ор#ганам ведення Державного реєструвиборців відомості щодо 3 780 000громадян України.

4. Скорочено термін надання ад#міністративної послуги щодо про#ставлення апостиля на документахпро реєстрацію актів цивільного ста#ну до одного робочого дня.

(5) Забезпечується конституційнеправо громадян на доступ до право#вої інформації.

1. Здійснюється офіційне опри#люднення нормативно#правових ак#тів у інформаційному бюлетені“Офіційний вісник України” та ве#дення Єдиного державного реєструнормативно#правових актів.

2. Щоденно на веб#сайті Міністер#ства розміщується інформація пронові нормативно#правові акти, щонабрали чинності та включені доРеєстру; щомісячно – про набраннячинності міжнародними договорамиУкраїни. За нашою ініціативою насвоїх веб#сайтах запровадили такі жрубрики інші центральні органи ви#конавчої влади з питань, що нале#жать до їх повноважень.

3. У 2009 р. Міністерством про#аналізовано акти Президента Ук#раїни та Кабінету Міністрів, виданіпротягом 1990–2006 рр. та яким на#дано обмежувальні позначки “Не длядруку”, “Опублікуванню не підля#гає”. З ініціативи Мін’юсту та з ме#

тою забезпечення прав громадян надоступ до правової інформації знятопозначку “Опублікуванню не підля#гає” з 628 указів Президента Українита із 190 розпоряджень ПрезидентаУкраїни.

4. На сьогодні Міністерство готуєпроект розпорядження КабінетуМіністрів про зняття з актів УрядуУкраїни, що видані у 1990 – 2003 рр.,позначок “Не для друку”, “Опубліку#ванню не підлягає”, “Не для преси”,що не передбачені законодавствомУкраїни.

(6) За підсумками 2009 р. дого#вірно#правова база України у сферіправових відносин та правової допо#моги у цивільних і кримінальнихсправах складає: 63 двосторонніх і 51багатосторонніх міжнародних дого#ворів.

У частині реалізації функційМін’юсту як Центрального органу звиконання міжнародних договорівУкраїни про правову допомогу таправові відносини у кримінальних тацивільних справах забезпечено опра#цювання документів, у т. ч. дору#чень/запитів/клопотань, що надхо#дили відповідно до міжнародних до#говорів про правову допомогу.

Всього за 2009 р. забезпечено опра#цювання понад шести з половиноютис. документів з питань криміналь#ного судочинства (за 2008 р. – 4946), атакож більше чотирьох з половиноютисяч документів з питань цивільногосудочинства (за 2008 р. – 7475).

Для набуття чинності міжнарод#ними договорами про правову допо#



могу розроблено 8 законопроектів (у2008 р. – 9). Забезпечено підготовкудокументів з метою супроводукерівництвом Мін’юсту 8 законопро#ектів у Верховній Раді.

Системних проблем у діяльностітериторіальних органів юстиції увизначеній сфері не виявлено.

(7) Мін’юст та його територіальніоргани працюють над вирішеннямпроблеми щодо налагодження про#цесу інформаційного обміну з гро#мадськістю. Ця робота вкрай потріб#на задля того, щоб інститути грома#дянського суспільства через утворенідержавою механізми долучались доправотворчої, правозастосовчої таправоохоронної діяльності держави.

З цією метою створено правову ба#зу для відкритого доступу до інфор#мації про легалізовані в Україні гро#мадські формування: політичні партіїта їх структурні утворення, гро#мадські та благодійні організації, тре#тейські суди тощо. З березня минуло#го року відкрито доступ до основнихвідомостей Єдиного реєстру гро#мадських формувань через офіцій#ний веб#сайт Мін’юсту, сайти голо#вних управлінь юстиції або відпо#відних обласних держадміністрацій.Але уже в поточному році необхіднопродовжити роботу щодо підвищен#ня його функціональності, поповнен#ня його відомостями, актуальнимидля громадянського суспільства.


ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

22

Критика громадянського стану такласичного новочасного сприй#

няття держави і права як продуктувдосконалення за допомогою розумусуспільного буття індивіда, пов’язаназ іменем Ж.#Ж. Руссо (1712–1778 рр.),часто асоціюється з тезою про ради#кальний перегляд ідеї природногоправа. Зокрема, такий відомий до#слідник, як Л. Штраус, пов’язувавправові теорії Ж.#Ж. Руссо та Е. Бер#ка саме з кризою теорії природногоправа в добу Нового часу1. При цьо#му він вказував на те, що ідея при#родного права як такого, що відпо#відає природному стану людини, єпредметом жорсткої критики з боку

Ж.#Ж. Руссо. Адже відповідно до те#орії Ж.#Ж. Руссо природний стан –це специфічний “догромадянськийстан”, якому взагалі не притаманніані право, ані будь#які реальні пра#вові відносини, ані правове регулю#вання поведінки індивідів2. Це далопідстави Л. Штраусу та багатьоміншим дослідникам зробити висно#вок про те, що саме від Ж.#Ж. Руссобере свій початок ідея історизму втлумаченні права, яка знайшла своєподальше втілення у працях пред#ставників історичної школи праваГ. Гуго, Ф. К. фон Савіньї та Г. Ф. Пух#ти. Утім, як випливає з аналізу працьЖ.#Ж. Руссо, поняття “природногостану” використовується вченимпринаймні у двох значеннях: а) якоб’єктивний стан, що передував ви#никненню спільноти громадян, щоописується ним як держава; б) якгіпотеза, що відображає властивулюдині специфіку сприйняття сво#боди і права як сутнісних характери#стик не лише окремої людини, а йпевної “ідеальної спільноти”, в якійкожен максимально реалізує своюлюдську сутність (у цьому контекстіприродний стан і природне правовідображають природу людини та їївихідні соціальні якості3). У першо#му значенні поняття “природнийстан” порушення питання про правота його джерела некоректне, ос#кільки, як справедливо зауважуєВ. Нерсесянц, додержавний і до#суспільний стан не може мати аніправа, ані законів4. З цього поглядуцілком аргументованим є положення

Д. Є. ПРОКОПОВдоктор філософських наук, доцентКиївського національного університетуімені Тараса Шевченка

“ГІПОТЕЗА ПРИРОДНОГО

СТАНУ” І ТЛУМАЧЕННЯ

ПРАВА Ж.#Ж. РУССО

Д. Є. Прокопов. “Гіпотеза природного стану” і тлумачення права Ж.�Ж. Руссо


Р. Мухаєва, який пише про те, щоприродного права для Ж.#Ж. Руссонемає, а замість нього є лише пози#тивне право, яке виникає разом здержавою: “... після утвердженнясуспільного договору природний за#кон повністю зникає, його замінюєпозитивний закон, який є відобра#женням “загальної волі”, яка ніколине хибить”5 . Утім, зважаючи на те, щоу Ж.#Ж. Руссо це поняття викорис#товується й у значенні “гіпотези при#родного стану”, необхідно дослідити,яким чином ця гіпотеза природногостану корелює з ідеєю права і зазна#чене право набуває ознак універсаль#ного регулятора суспільних відно#син.

Зазначене дослідження актуаль#не. По#перше, звернення до гіпотезиприродного стану та її ролі в обґрун#туванні генезису права дає мож#ливість глибше висвітлити поглядиЖ.#Ж. Руссо щодо проблеми поход#ження права та питань, які стосують#ся взаємодії держави і права в про#цесі суспільного розвитку. По#друге,саме в процесі визначення співвідно#шення природного стану і суспільно#го розвитку Ж.#Ж. Руссо формулюєнизку важливих ідей щодо цілейсуспільного правового розвитку таможливостей і перспектив історич#ного вдосконалення правової систе#ми. У майбутньому це дало змогупринципово з нових позицій проін#терпретувати співвідношення міжнезмінним та універсальним природ#ним правом та позитивним, що ди#намічно змінюється в історичному

розвитку окремих держав. По#третє,поза зверненням до гіпотези природ#ного стану Ж.#Ж. Руссо практичнонеможливо надати цілісну картинурозвитку проблеми природного пра#ва, як вона постала для новочасної іпросвітницької правової думки вЄвропі. Адже, крім систематизовано#догматичного викладу теорії природ#ного права, яку надали Х. Вольф,Д. Неттельбладт та Ж. Ж. Бурламакі(вони наслідували насамперед тра#диції, започатковані С. Пуффендор#фом), існували й інші підходи щодовирішення проблеми природногоправа. Зважаючи на останнє, особли#вого значення набуває політико#пра#вова теорія Ж.#Ж. Руссо.

Таким чином, ґрунтуючись на ак#туальності дослідження гіпотези при#родного стану в працях Ж.#Ж. Руссо,сформулюємо конкретні завдання,які мають бути розв’язані в даномудослідженні. До них належать такі:а) характеристика змісту гіпотезиприродного стану у Ж.#Ж. Руссо, ви#явлення зв’язку між природним ста#ном і політичним організмом; б) ана#ліз ролі суспільного договору в про#цесі утвердження справедливого тавідповідного “природі людини” дер#жавного ладу; в) з’ясування ролігіпотези природного стану в процесіузгодження норм позитивного зако#нодавства з принципами суспільногодоговору.

Одним з основних досліджень Ж.#Ж. Руссо, яке стає предметомуваги науковців, є його праця 1762 р.“Про суспільний договір, або прин#



24

ципи політичного права”. Утім, ана#лізуючи специфіку визначення по#няття природного стану та роль цієїгіпотези в працях Ж.#Ж. Руссо, вартозвернутись і до його ранніх праць.Серед них слід назвати насампередРозмисли 1750 та 1754 рр. Зокрема, упершому Ж.#Ж. Руссо чітко розме#жовує поняття історичного розвиткулюдства та історичного втіленнялюдської свободи. Це привело йогодо висновку про те, що історичні до#сягнення науки та різноманітних ми#стецтв не лише не збільшили істин#ного щастя людини, а, навпаки, від#далили її від реалізації природноїсвободи та чистоти помислів, власти#вих людині від природи6. Вже у цьо#му першому розмислі Ж.#Ж. Руссовказував, що історичний розвитокможна уявляти двояко: з одного бо#ку – як власне історичний процес, вякому людина слідує не так своємурозуму та природній свободі, яксвоїм нестримним пристрастям тахибним бажанням, з другого – якпроцес реалізації людиною своєїістинної природи, а отже, і як процесусвідомлення та реалізації прин#ципів природного права. Чіткіше цяідея протиставлення природи таісторії обґрунтовується в “Розмисліпро походження та основи нерівностіміж людьми”, в якому одним з пер#ших питань, що ставить Ж.#Ж. Рус#со, є проблема природного права таприродного закону.

Значущість питання щодо при#родного права пояснюється його без#посереднім зв’язком з питанням про

природу людини та тим, що слід вва#жати для людини природним. Прицьому Ж.#Ж. Руссо посилається напрацю Ж. Ж. Бурламакі “Принципиприродного права” (1747). Як один знайвідоміших теоретиків природно#го права першої половини XVIII ст.,Ж. Ж. Бурламакі вважав, що від#повідь на питання про принципиприродного права лежить виключнов сфері визначення того, що саме мивважатимемо природою людини та їїприродними властивостями. Тому,намагаючись віднайти чітке і несупе#речливе поняття природного права,Ж.#Ж. Руссо вказує на дві умови, яківзагалі унеможливлюють таке слово#сполучення, як “природне право”.

По#перше, природне право, за Ж.#Ж. Руссо, можливе лише тоді, ко#ли людина свідомо підкоряється йогоустановленням. З цим пов’язані двіідеї: розумність людини (яка є резуль#татом поступового самовдосконален#ня) та її свобода, адже якщо людинане є вільною, то у неї просто немаєможливості свідомо обирати один зваріантів поведінки: слідувати при#родному закону або ні. По#друге, при#родне право повинно насправді вип#ливати з природи людини, а не тлума#читись як сукупність певних наста#нов, які диктуються людині будь#яким “вищим розумом”. У природілюдини Ж.#Ж. Руссо виокремлювавдва “найпростіші начала”, які переду#ють розуму і дозволяють згодомсформуватись природному праву. Це:а) намагання забезпечити власний до#бробут і безпеку; б) співчуття7.



Першим кроком, що слугувавформуванню громадянського сус#пільства за Ж.#Ж. Руссо, спочаткубула артикуляція, а потім – силовезакріплення права власності. У цьо#му сенсі право власності було пер#шим правом людини, яке породилосуспільство та потребу в регулю#ванні суспільних відносин. Повно#важним регулятором суспільнихвідносин поступово став Політичнийорганізм (або держава), який вико#ристовував для цього закони. Однаклогіка сформованого таким чиномполітичного організму, за Ж.#Ж. Рус#со, обов’язково призводить до узви#чаєння деспотизму cui ex honestonulla est spes, який через зловживан#ня владою нехтує законом, правом ісвободою8. Головною причиною по#дібного хибного історичного шляхурозвитку суспільства і права сталоте, що на певному етапі через збіль#шення штучної нерівності в людиніпочало домінувати начало свавільно#го і нерозсудливого потягу до благ.Зрозуміло, що подібне суспільство, вякому панує свавілля і деспотизм, нелише не відповідає уявленню проправо, а є таким результатом історич#ного розвитку, що суперечить при#роді людини і унеможливлює ре#алізацію її природної свободи. Саметому Ж.#Ж. Руссо і звертається не дореального додержавного природногостану, а до “гіпотези природного ста#ну”. Відмінність між цими поняття#ми полягає в тому, що реальний при#родний стан не дає нам абсолютнонічого, що відносилось би до суспіль#

ства чи до права, оскільки реальнийприродний стан, як було вказано ви#ще – це доправовий, досуспільний,додержавний стан. Щойно виника#ють суспільство, держава і право, цейреальний додержавний природнийстан зникає.

На відміну від цього, гіпотеза при#родного стану розглядає людину якпотенційного громадянина або як та#ку специфічну істоту, що усвідомиласвої природні начала, свою суспільнусутність, а також свою здатність оби#рати між різними варіантами можли#вої поведінки щодо інших індивідів.У цьому сенсі людина в природномустані – це індивід, який може вільнообирати для себе правила співісну#вання з іншими індивідами відпо#відно до своєї природи. Такий при#родний стан не є чимось протилеж#ним громадянському стану. Це своє#рідна потенція громадянства, яка мо#же бути реалізована або не реалізова#на в процесі історичного розвитку.На думку Ж.#Ж. Руссо, до його часівця потенція так і не була реалізованаповною мірою з тієї причини, щоПолітичний організм (поняття “По#літичний організм” і “Держава” дляЖ.#Ж. Руссо практично синонімічні)та встановлена ним система права ізаконодавства не відповідали влас#тивостям, що були для людини при#родними і визначали її природнийстан. Для того, щоб відрізняти цейприродний стан від реального при#родного стану, його можна визначитияк “природно#громадянський стан”.Звісно, це поняття суперечливе.



26

Отже, кращим є словосполучення“гіпотеза природного стану”.

Тому ми вживаємо термін “гіпоте#за”, оскільки як певного історичногоетапу в розвитку людства такого“природного стану” не існувало.Йдеться про певну логіко#правовуконструкцію, спираючись на яку,шляхом дедукції можна виокреслитизагальні властивості як права, так ідержавного устрою, який повинен цеправо забезпечити. Теоретична іпрактична значущість цієї гіпотезиприродного стану для Ж.#Ж. Руссопояснюється тим, що вона дає змогучерез визнання певної універсальної“людської природи” обґрунтуватинеобхідність реалізації саме тогопроекту правової і політичної ор#ганізації, який було ним запропоно#вано.

Разом з тим, це пояснює той спе#цифічний зв’язок, що встановлюєЖ.#Ж. Руссо між природним та гро#мадянським станом. Якби цьогозв’язку не існувало взагалі, то всідержавні закони, як правила гро#мадського співіснування, мали б ви#ключно договірний чи конвенціо#нальний характер, і в них не було бнічого аподиктичного, що ґрунтува#лось би на людській природі та малоуніверсальні властивості. Не запере#чуючи ідею суспільного договору,Ж.#Ж. Руссо не визнавав того, щозміст цього договору є свавільним іможе варіюватись залежно від істо#ричних або географічних обставин.Тобто якщо між додержавним при#родним та громадянським станом не#

має ніякого зв’язку, суспільний до#говір як акт, що встановлює факт по#яви публічної влади та публічногоправа, може бути будь#яким. А отже,може закріпити будь#які норми, у то#му числі й таку: “Я з тобою укладаюугоду повністю за твій рахунок іповністю на мою користь, яку я будувиконувати в такій мірі, як я того хо#чу, і яку ти маєш виконувати до тихпір, поки я цього бажатиму”. Саметакою формулою закріплюютьсявідносини у рабовласницькому сус#пільстві, яке, за Ж.#Ж. Руссо, не знаєані права, ані ідеї права9. У даномувипадку руйнується той зв’язок міжправовим порядком і буттям, який,за словами Р. Циппеліуса, був важли#вим для всієї правової традиції відантичності і до доби Просвітництва10.

Натомість, якщо такий зв’язок всеж таки існує, саме на цьому й наполя#гав Ж.#Ж. Руссо, використовуючигіпотезу природного стану, – то сус#пільний договір матеріалізується че#рез певні аподиктичні принципи танорми, які відображають природулюдини і природне право. Отже, ви#ходячи з гіпотези природного стану,Ж.#Ж. Руссо висловлює ідею пер#винної угоди. Її суть у тому, що,усвідомлюючи свою природну сво#боду та водночас свою суспільнусутність, людина має певним чиномузгодити ці дві природні властивості,щоб як окремий індивід, так і весьлюдський рід в цілому продовжилисвоє існування. Усвідомлення не#обхідності цього узгодження є осно#вою гіпотези природного стану. Фор#



мою даного узгодження є суспільнийдоговір. Яким чином відбуваєтьсяузгодження цих двох природних вла#стивостей людини?

На думку Ж.#Ж. Руссо, це можназробити лише одним способом. Асаме – віднайти форму асоціації, яказахищатиме та забезпечуватимесвоєю силою особу та її майно такимчином, що кожен індивід підпоряд#ковуватиметься лише собі і залиша#тиметься вільним як і до об’єднанняв зазначену асоціацію11. У матеріаль#ному плані ця асоціація є державою(Політичним організмом), формаль#но – це втілення і практичний наслі#док укладання суспільного договору.Як частини Політичного організмуокремі індивіди стають громадянами,разом вони утворюють народ. Наперший погляд видається, що на цьо#му етапі, пов’язаному з укладаннямсуспільного договору, дія природно#го права завершується, оскільки, якписав Ж.#Ж. Руссо, водночас з дер#жавою виникають закони, які прий#маються уповноваженим органом інабувають чітких юридичних ознак.Однак насправді саме суспільний до#говір та суспільні відносини, які прицьому виникають, якраз і складаютьсерцевину природного права, щотлумачиться як сукупність необхід#них та універсальних норм і принци#пів, які забезпечують спільне взаєм#не існування індивідів, що відповідаєприроді кожної людини.

На відміну від багатьох своїхпопередників (Г. Гроцій, Т. Гоббс,Дж. Локк, Б. Спіноза), Ж.#Ж. Руссо

вважає, що в основі природних правлюдини – не особисті права людини, аїї політичні права. Хоча це не означаєзаперечення особистих прав людини.Навпаки, він був переконаний, щопоза гарантуванням громадянськихсвобод та права власності неможливеіснування ані вільного громадянина,ані Політичного організму в цілому.У цьому сенсі громадянську свободуЖ.#Ж. Руссо протиставляв свободівседозволеності, а право власності –силі захоплення12. Для того, щоб по#яснити цей парадокс у тлумаченніприродного права, нагадаємо: в розу#мінні Ж.#Ж. Руссо природне право –це право людини, яка цілковито ре#алізує свою природу, або точніше –це такі норми і принципи, що даютьзмогу людині якомога повніше роз#крити та реалізувати свою природу.Підкреслимо – не одну з властивос#тей своєї природи, а всі властивості,які є сутнісними для людини і які ут#ворюють те, що позначаємо понят#тям “природа людини”. Така цілко#вита реалізація всіх властивостейлюдської природи, за Ж.#Ж. Руссо,можлива тільки в умовах існуванняПолітичного організму.

Тому всі права й обов’язки люди#ни, які забезпечують існування йрозвиток Політичного організму від#повідно до укладеного суспільногодоговору, і є природними правами,або інакше кажучи – умовами цілко#витої реалізації людської природи.Оскільки держава, як цілісний ор#ганізм, має політичний характер, то івсі його частини (громадяни) по#



28

винні мати необхідний мінімумполітичних прав, які обумовленіїхньою рівністю як членів грома#дянської спільноти13. Для чіткого ро#зуміння цього положення доцільноще раз пояснити, чому саме політич#ні права людини інтерпретуютьсяЖ.#Ж. Руссо як природні. Це відбу#вається не тому, що вони коренятьсяв певній невідомій нам природі лю#дини, яку не можна ані дедуктивно(використовуючи методологію Р. Де#карта), ані індуктивно (використову#ючи методологію Ф. Бекона) дослі#дити, а тому, що вони необхідні умо#ви існування політичного організму,а отже, й реалізації сутнісних власти#востей людини, без яких поняття“людина” втрачає сенс. З цього по#гляду термін “природний” щодо пра#ва означає для Ж.#Ж. Руссо поєднан#ня двох ознак: необхідності та уні#версальності. Витлумачене в такийспосіб природне право – це необхід#не й універсальне право, що забезпе#чує існування Політичного організ#му, який дає змогу людині макси#мально повно розкрити свою людсь#ку сутність (природу). До цих при#родних політичних прав Ж.#Ж. Рус#со відносив насамперед право участів діяльності Політичного організму,право висловлення власної думки,право участі у творенні законів, пра#во голосування і право вибору. Над#звичайно цікавим тут є й те, що, заЖ.#Ж. Руссо, природні політичніправа людини постають водночас і якнеобхідні закони для держави. Це за#кони, що гарантують реалізацію

зазначених прав людини, які держа#ва не може порушувати. Недарма Ж.#Ж. Руссо неодноразово вказувавна те, що “сама природа” цих законіввимагає, щоб вони були саме такими,а не іншими14. З огляду на це зро#зуміло, що позитивне законодавство,яке встановлюється в процесі роз#витку і функціонування Політично#го організму, не є і не може бути ви#падковим, тобто таким, що породже#не власною волею держави. Це зако#нодавство випливає з природи влас#не Політичного організму, і, доки за#значений баланс зберігається, дер#жавний організм залишається жи#вим. А щойно законодавець (чи дер#жава в цілому) відходить від цихпринципів природного права, закла#дених в основу суспільного договору,як ми спостерігаємо “початок кінця”цього організму, що Ж.#Ж. Руссоописує як “смерть Політичного ор#ганізму”15.

Таким чином, підсумовуючи ре#зультати проведеного досліджен#ня, маємо зауважити таке. По#пер#ше, природний стан розглядаєть#ся Ж.#Ж. Руссо у двох основних зна#ченнях: як досуспільна організаціявідносин між окремими індивідамита як гіпотеза, що відображає власти#ву людині специфіку сприйняттясвободи і права як сутнісних харак#теристик не лише окремої людини, ай певної “ідеальної спільноти”, де ко#жен максимально реалізує своюлюдську сутність. У цьому сенсі гіпо#теза природного стану використо#вується Ж.#Ж. Руссо для обґрунту#



вання зв’язку між необхідними тауніверсальними природними власти#востями людини і тим типом сус#пільної організації, яка утворюєтьсядля реалізації природних потенційлюдини та отримує назву Політич#ного організму. По#друге, гіпотезаприродного стану розглядає людинуяк потенційного громадянина, або якспецифічну істоту, що усвідомиласвої природні начала, свою суспільнусутність, а також здатність обиратиміж різними варіантами можливоїповедінки щодо інших індивідів. Цесвоєрідна потенція громадянства,яка може бути реалізована або не ре#алізована в процесі історичного роз#витку. У цьому сенсі людина в при#родному стані – це індивід, який мо#же вільно обирати для себе правила

співіснування з іншими індивідамивідповідно до своєї природи. Такийприродний стан не є чимось проти#лежним громадянському стану. По#третє, звертаючись до гіпотези при#родного стану, Ж.#Ж. Руссо обґрун#товує необхідний характер не лишеПолітичного організму, а й тієї сус#пільної угоди, яка покладена в йогооснову. Це означає, що стаття, від#повідні положення і норми суспіль#ної угоди носять не випадковий тахронологічно зумовлений характер, ає необхідними й універсальними. Цідві властивості вони перебирають насебе від природного права, яке тлу#мачиться Ж.#Ж. Руссо як сукупністьнорм і принципів, що дають змогулюдині якомога повніше розкрити йреалізувати свою природу.

Література

1. Штраус Л. Естественное право и история. – М.: Водолей, 2007. – С. 241.2. Там само. – С. 262#263.3. Лившиц Р. З. Теория права: Учеб. – М.: Изд#во БЕК, 2001. – С.15.4. История политических и правовых учений. Учеб. для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Из#

дательская группа ИНФРА#М#НОРМА, 1997. – С. 291.5. Мухаев Р. Т. История политических и правовых учений. – М.: ЮНИТИ#ДАНА, 2005. – С. 257.6. Руссо Ж.�Ж. Рассуждение, получившее премию Дижонской академии в 1750 году по вопросу, предло#

женному этой же академией: “Способствовало ли возрождение наук и искусств очищению нравов?” //Руссо Ж.#Ж. Об общественном договоре. Трактаты. – М.: “КАНОН#пресс”, “Кучково поле”, 1998. –С. 48.

7. Руссо Ж.�Ж. Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства между людьми // Руссо Ж.#Ж.Об общественном договоре. Трактаты. – М.: “КАНОН#пресс”, “Кучково поле”, 1998. – С. 68.

8. Там само. – С. 136.9. Руссо Ж.�Ж. Об общественном договоре или принципы политического права // Руссо Ж.#Ж. Об обще#

ственном договоре. Трактаты. – М.: “КАНОН#пресс”, “Кучково поле”, 1998.– С. 205#206.10. Циппеліус Р. Філософія права: Підруч. – К.: Тандем, 2000. – С. 83.11. Руссо Ж.�Ж. Указ. тр. – С. 207.12. Там само. – С. 212.13. Філософія права: Навч. посіб. / За заг. ред. О. Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 83.14. Руссо Ж.�Ж. Указ. тр. – С. 291.15. Там само. – С. 275#276.


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

На сучасному етапі державотво#рення та правотворення набуває

своєї гостроти проблема формуваннядієвих механізмів безпосередньої ре#алізації народного суверенітету шля#хом проведення референдуму. З#по#між багатьох причин, які нині ус#кладнюють проведення всеукраїн#ського та місцевих референдумів,слід відзначити й проблему несфор#мованості в Україні конституційно#правового режиму референдної де#мократії, якому властиві свої правовіособливості1. Водночас утвердженнявідповідного режиму вимагає йогоправової ідентифікації та узгоджен#

ня з іншими типами референдної де#мократії, які на сьогодні сформува#лися та діють у світі. Натомість від#повідні теоретико#методологічні ас#пекти залишаються недослідженимиу вітчизняній юридичній науці.

Здійснені нами попередньо дослі#дження основних етапів утверджен#ня, розвитку та вдосконалення рефе#рендної демократії в Україні та за#рубіжних державах дозволяє не ли#ше періодизувати генезис цього видудемократії, а й поставити питаннящодо типології конституційно#пра#вових режимів референдної демок#ратії2, які нині існують у світі та ма#ють відомий вплив на формуваннявідповідного конституційно#право#вого режиму в нашій державі. Аджецілком очевидно, що процес утверд#ження референдної демократії в Ук#раїні не може відбуватися всуперечосновним тенденціям розвитку най#більш поширених моделей цього ви#ду демократії в зарубіжних державах.У першу чергу йдеться про моделіреферендної демократії, властиві якЄвропейському Союзу (далі – ЄС)загалом, так і його державам – учас#ницям зокрема.

Окрім того, дослідження основ#них типів референдної демократії всвіті дозволить виявити найбільшприйнятні з них для потреб сучасно#го українського державотворення таправотворення, а також уникнутипомилок і прорахунків на шляху ут#вердження цього виду конституцій#но#правового режиму. Тобто відпо#відні дослідження матимуть не лише

М. В. ОНІЩУКМіністр юстиції України

ТИПОЛОГІЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ

РЕЖИМІВ РЕФЕРЕНДНОЇ

ДЕМОКРАТІЇ: ТЕОРЕТИКО#

МЕТОДОЛОГІЧНИЙАСПЕКТ


М. В. Оніщук. Типологія конституційних режимів референдної демократії...

теоретико#методологічне, а й прак#тично#прикладне значення для оп#тимізації конституційної правотвор#чої та правозастосовної діяльності всфері референдних правовідносин.

Об’єктивність існування різнихтипів референдної демократії ви#дається закономірною з огляду нарозмаїття референдумів та неодна#ковість їх правового регулювання врізних державах світу. У цьому сенсіслід згадати позицію Т.А.Васильєвої,яка ще в середині 90#х років минуло#го століття писала: “На відміну відвиборів референдум не є універсаль#ним інститутом. … Референдум є якправовим, так і політичним інститу#том, тому, аналізуючи цей інститут,слід враховувати політичну ситуаціюі особливості його застосування вконкретній державі”3. Зазначене по#вною мірою стосується й референд#ної демократії та її типології.

Водночас проблеми типології ре#ферендної демократії, як самостійно#го виду конституційно#правового ре#жиму, є не лише актуальними, а йфактично не дослідженими в сучас#ній українській і зарубіжній юри#дичній науці. Попередньо виявленінами найбільш відомі моделі рефе#рендної демократії – “швейцарськамодель” (Швейцарія), “французькамодель” (Франція, Бельгія, Люксем#бург, Нідерланди, Алжир та ін.), “аме#риканська модель” (США), “британ#ська модель” (Велика Британія, Ав#стралія), “скандинавська модель”(Данія, Норвегія, Швеція), “латино#американська модель” (Болівія, Бра#

зилія, Уругвай, Чилі та ін.), “іберій#ська модель” (Іспанія, Португалія),“радянська модель” (колишній СРСРта країни “соціалістичного табору”),“ісламська модель” (Іран, Мароккота ін.), “пострадянська модель”(Грузія, Молдова, РФ, Україна та ін.)та власне модель “референдної демо#кратії ЄС”4 – вимагають свого по#дальшого дослідження. Не меншоїуваги потребують і питання теорії таметодології типології референдноїдемократії в Україні.

Ураховуючи зазначене, можнастверджувати, що проблеми типо#логії референдної демократії є новимі перспективним напрямом консти#туційно#правових досліджень в Ук#раїні. Так, на наше переконання, по#требують свого нагального дослід#ження методологічні підходи, у пер#шу чергу, світоглядні принципи, якіслід застосовувати щодо типологіїдосліджуваного нами виду демокра#тії; критерії, які слід покласти в осно#ву диференціації різних типів рефе#рендної демократії; основні юри#дичні ознаки і властивості конкретновзятих типів (моделей) референдноїдемократії в світі та перспективи їхподальшого розвитку; проблемиідентифікації української референд#ної демократії серед різних типіввідповідної демократії тощо.

Водночас розв’язання поставле#них завдань у контексті дослідженняпроблем типології референдної де#мократії ускладнюється тим, що до#нині питання типології явищ консти#туційно#правового буття не були



32

предметом вивчення відповідної га#лузевої юридичної науки ні в радян#ський, ні в пострадянський періоди.Схожа ситуація має місце і в зарубіж#ній конституційно#правовій науці.

У цьому випадку виправданою бу#де інсталяція теоретико#методологіч#них підходів, напрацьованих з питаньтипології державно#правових явищ унауці теорії держави і права. Так, тра#диційними для вітчизняних теоре#тиків права нині залишаються питан#ня типології держав і правових сис#тем5. Натомість зарубіжні правознав#ці та політологи (З. Бжезинський,М. Дюверже, М. Каетану, Дж. Д. Мак#нівен, К. Фрідріх, Р. А. Хап та ін.)приділяють значну увагу здебільшо#го типології політичних режимів,властивих історичним і сучаснимдержавам6. Така тенденція в останніроки характерна й для українськоїполітико#правової думки.

Разом з тим, у загальній теоріїдержави і права усталеною та пріо#ритетною зберігається саме пробле#матика типології держави. Витокидосліджень цієї проблематики сучас#ні українські та російські правознав#ці, посилаючись на відповідні теоре#тико#методологічні положення Г. Ел#лінека7 та інших теоретиків правакінця XIX – початку XX ст., відносятьдо часів Античності. Так, М. М. Мар#ченко пише, що Г. Еллінек свого часувиділяв ідеальний і емпіричний типидержави. При цьому правознавецьвідзначав, що типологія ідеальноїдержави була свого часу привнесенав філософію Платоном, на думку

якого держава є лише ідеєю, що не#досконало проявляється в індивідах,та Арістотелем, який вважав державуформуючою силою, що створює ок#ремі екземпляри роду8.

До питання типології державиєвропейські мислителі повернулисяза часів Відродження та Реформації.Так, Ж. Боден обґрунтовував теорію,відповідно до змісту якої усі народи,що мешкають на планеті, та держави,котрі ними створені, поділяються загеографічним критерієм на південні,північні та середні. При цьому пів#денні народи мають перевагу надіншими через тонкощі свого розуму,північні – відрізняються своєю фі#зичною силою, а середні – переважа#ють над північними в розумі та надпівденними в силі. Пізніше геогра#фічний критерій типології застосо#вували Ш.#Л. Монтеск’є та інші мис#лителі для типології різних державсвіту9. Він зберігає свою актуаль#ність і нині, хоча в умовах глобалі#зації навряд чи може вважатися виз#начальним, а тим більше вичерпним.

Пізніше, на кінець XIX ст. пробле#ми типології набули відомого значен#ня для становлення та самоіден#тифікації різних юридичних шкіл удержавах Європи та Америки. Окрімзгадуваної концепції Г. Еллінека,відповідним проблемам приділявувагу і фундатор нормативістськоїшколи Г. Кельзен, на думку якого ос#новним критерієм розмежуваннярізних типів держави мала постатиідея політичної свободи та умови їїреалізації в конкретній державі.



Відповідно до правового режиму ре#алізації політичної свободи індивіду#му, всі держави, на думку Г. Кельзена,слід розмежовувати на демократичніта автократичні. При цьому вченийвизнавав існування багатьох іншихпроміжних типів держав. Очевидно,що разом з іншими тогочаснимиправознавцями Г. Кельзен встановивтакий важливий критерій типологіїдержави, як форма її політико#пра#вового режиму. Нині цей критерій єважливим і загальновизнаним струк#турним елементом форми держави.

Питання щодо типології державпорушується в багатьох сучаснихпідручниках та навчальних посіб#никах з теорії держави і права. Так,М. В. Цвік під цим явищем пропонуєрозуміти поділ усіх держав, що існу#вали й існують, на великі групи – ти#пи за їх найсуттєвішими ознаками.При цьому поряд із скорегованоюшляхом відкидання вульгарного еко#номізму та виключно класового під#ходу, пострадянською формаційноютеорією типології держав, українськітеоретики права звертають свою ува#гу й на цивілізаційні підходи до ти#пології держави. Згідно з цивіліза#ційним підходом, усі держави поді#ляються на такі, що належать до чис#ленних груп (їх понад 20) цивілі#зацій (наприклад, західної, право#славної, мусульманської, китайської,японської, азійської тощо), головни#ми ознаками яких є не соціально#економічні чинники, а передусімособливості релігії та культури10.Схожих поглядів щодо типології

держав дотримуються й інші україн#ські та російські правознавці.

Цивілізаційний підхід до типоло#гії держав слід пов’язувати передусімз відповідними теоріями англійсько#го вченого#історика А. Дж. Тойнбі,який сформулював поняття цивілі#зації як відносно замкнений і локаль#ний стан суспільства, яке відрізня#ється спільністю релігійних, психо#логічних, культурних, географічнихта інших ознак, дві з яких залиша#ються незмінними: релігія та формиїї організації, а також територіальнаознака11. Популярними є й підходи дотипології держав, запропоновані сво#го часу К. Шмідтом у його концепції“Великого простору”, яка передбачаєокреслення того географічного про#стору, в межах якого існують та ус#пішно взаємодіють між собою спорід#нені держави і правові системи.

Поряд з наведеними способами ізасобами типології держав у вітчиз#няній і зарубіжній юридичній науцііснують й інші підходи щодо розв’я#зання визначеної проблематики. На#томість жоден з них не претендує науніверсальність. Більше того, поде#куди відомі типології держав супере#чать одна одній і мають взаємови#ключний характер. На наше переко#нання, такий стан речей зумовлюєть#ся як складністю об’єкта типології,так і малодослідженістю проблемивиокремлення критеріїв класифіка#ції різних типів держав.

Схожа ситуація спостерігається йщодо типології правових систем. Се#ред дослідників нині не існує єдності



34

в поглядах щодо критеріїв, які можнавикористовувати для диференціаціїрізних типів правових систем. Засвідченням українських теоретиківправа, ще на початку XX ст. пошире#ними були класифікації правовихсистем на основі расового і мовногокритеріїв і, відповідно, групування їху правові сім’ї. Згідно з цим кри#терієм, називалися індоєвропейська,семітська, монгольська правові сім’ї.Перша з них, у свою чергу, поділяла#ся на такі підгрупи правових систем,як греко#римська, германська, англо#саксонська, слов’янська, іранська таін. Пізніше для ідентифікації різнихтипів правових систем застосовува#лися такі критерії, як особливостіправової культури, сутність і змістправа, правова ідеологія, особливостіджерел права, тощо12.

Як відомо, найбільшої популяр#ності серед правознавців набула те#орія типології правових систем, за#пропонована свого часу відомимфранцузьким вченим#компаративіс#том Рене Давідом, який, застосовую#чи такі критерії, як характер джерелправа та методи роботи юристів упоєднанні з доктринальними чинни#ками, виділяв романо#германську(континентальну), англосаксонську(сім’ю “загального права”), соціаліс#тичну та ісламську правові системи.Самостійними типами правових сис#тем мислитель також називав індусь#ке, іудейське право та правову сім’юкраїн Давлекого Сходу та державАфрики з їх традиціоналістськимиправовими системами. Проте час пе#

реконливо доводить, що на сьогоднінемає “вічних” типів правових сис#тем. Так, наприклад, з того часу, якРене Давід обґрунтував свою теорію,втратила актуальність і фактичнозникла соціалістична правова систе#ма. Натомість нині активно утверд#жується правова система ЄС.

Зазначене призводить до перма#нентних дискусій серед правознавцівдовкола типології правових системсвіту. Так, Д. В. Лук’янов ставить ри#торичне питання: “Скільки націо#нальних правових систем існує в сві#ті?” На нього він дає таку відповідь.Членами ООН зараз є 192 держависвіту. Водночас слід пам’ятати проіснування так званих невизнанихдержав, кожна з яких також маєвласну правову систему (Тайвань,Північний Кіпр і т. д.). Таким чином,робить висновок Д. В. Лук’янов, ниніу світі нараховується більше 200 пра#вових систем13.

Однак чи означає це, що типологіяправових систем, як і типологія іншихполітико#правових явищ, безперспек#тивна та позбавлена сенсу? Очевидно,що відповідь буде негативною, оскіль#ки типологія дає змогу виявити най#більш загальні та найбільш відмінніознаки і властивості досліджуванихявищ і визначити тенденції та зако#номірності їх існування та дієвості.Проте критерії типології держав і пра#вових систем повинні мати комплекс#ний характер і не можуть бути зведенідо єдиного універсального критерію.

Пізнаючи доктринальні витокитипології референдної демократії,



слід ураховувати не лише позитив#ний досвід типології держав і право#вих систем, а й політичних систем.Адже феноменологія референдноїдемократії як політико#правового ре#жиму, з#поміж іншого, відзначаєтьсяїї політико#правовим характером івизначальним впливом на неї основ#них політичних інститутів.

Очевидно, що типологія правовихсистем узгоджується з типологієюполітичних систем, що підтверджу#ють і результати відповідних дослід#жень. Так, Л. М. Герасіна та О. Г. Да#нильян, апелюючи до дослідженьГ. Алмонда, типологізують сучасніполітичні системи на основі комп#лексного соціокультурного крите#рію, в основу якого покладено типдомінуючої в них політичної культу#ри та ступінь вирізнення політичнихролей. Відповідно до цього критерію,вчені виокремлюють такі типи полі#тичних систем: 1) англо#американсь#ка політична система; 2) континен#тально#європейська система політи#ки; 3) доіндустріальна та частковоіндустріальна політичні системи;4) тоталітарні політичні системи14.Неважко помітити, що у багатьох ви#падках названі типи політичних сис#тем збігаються із поширеною на сьо#годні типологією правових систем.

Також необхідно відзначити, щодоволі часто правознавці та політо#логи здійснюють типологію держав,їх політичних і правових систем, нерозмежовуючи ці категорії між со#бою нездоланними бар’єрами. Зокре#ма, зарубіжні науковці виокремлю#

ють відкриті, динамічні державно#правові системи та закриті, консер#вативні, жорстко інституціоналізо#вані. Іноді дослідники різних типівдержав, політичних і правових сис#тем співвідносять предмет своїх до#сліджень із загальним рівнем розвит#ку країн, виділяючи примітивні, тра#диційні та новітні. Утім, за будь#якихпідходів, утвердження демократії тадемократичних режимів вчені пов’я#зують, насамперед, з рівнем розвиткудержави.

Так, відомий мислитель сучас#ності Ф. Фукуяма відзначає, що рі#вень розвитку держави можливо й невпливає на розвиток демократії, алеу разі низького рівня розвитку віро#гідним є перехід держави до автори#таризму. Саме тому, вважає Ф. Фуку#яма, в останні роки більш доцільновважати, що “демократія є власне якоб’єктом розвитку, так і засобом еко#номічного зростання”15. Тобто демо#кратія, у тому числі й референдна, неможе існувати поза виміром соціаль#но#економічного прогресу держави.

Закономірно, що прихильникиідей та ідеалів прямого народовладдямають замислюватися щодо перспек#тив і кінцевих наслідків їх існуваннята дієвості, співставляти їх із розвит#ком суспільства та держави. У цьомусенсі можна погодитися з О. Ю. Тоди#кою, яка стверджує, що народовладдяі державність – чітко взаємопов’язаніміж собою категорії16. Адже вонивтрачають свою ефективність наріз#но. Сильна демократія може утверди#тися лише в сильній державі і навзаєм



36

сильна держава є продуктом сталої тарозвиненої, “сильної” демократії.

Разом з тим, поширені на сьогоднітипології держав, політичних і право#вих систем, а також здебільшого не#однозначні та неузгоджені між собоюкритерії їх виокремлення, не даютьвідповідь на питання щодо типологіїреферендної демократії та юридич#них властивостей основних типівцього виду демократії. Щоправда, усучасній політичній науці існуютьдекілька поширених типологій демо#кратії, похідних від інтерпретації цьо#го суспільного явища і представле#них сумою теоретичних знань пронього. Найбільш поширеними тео#ріями демократії є: а) ліберальна тео#рія демократії (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.Монтеск’є); б) теорія прямої (безпо#середньої чи колективістської) демо#кратії (Ж.#Ж. Руссо); в) теоріясоціалістичної демократії (К. Маркс,Ф. Енгельс, В. Ленін, Е. Бернштейн,К. Каутський); г) концепція плю#ралістичної демократії (М. Вебер,Г. Ласкі, С. Ліпсет); ґ) елітарна теоріядемократії (Й. Шумпетер, Ж. Бодуен,П. Бірнбаум); д) теорія “хвиль демо#кратії” (С. Хантінгтон)17. Проте ці те#орії вимагають свого юридичногонаповнення та наближення до су#часної правотворчої та правозасто#совної практики.

До того ж в одній державі можутьпоєднуватися декілька політичнихтипів демократії. Так, для Українихарактерна як пряма (безпосередня),так і виборчо#представницька демо#кратія. Також національна демокра#

тія узгоджується і з більшістю вище#названих типів демократії.

Отже, всі вищепроаналізовані під#ходи щодо типології політико#право#вих явищ, споріднених з референд#ною демократією, з одного боку, да#ють загальне уявлення щодо методо#логії досліджень проблем типології взагальній теорії права, а з іншого – неможуть бути беззастережно викорис#тані щодо здійснення типології до#сліджуваного нами явища. Залиша#ється без відповіді й питання просутність та зміст категорії “типологіїреферендної демократії”.

Визначаючи сутність і зміст цієїкатегорії, слід враховувати такі прин#ципові положення: по#перше, типо#логія референдної демократії є склад#ним теоретико#методологічним про#цесом, який ґрунтується на виявлен#ні та науковому поясненні особливо#стей утвердження, розвитку та діє#вості відповідного конституційно#правового режиму в різних державахсвіту та їх групах; по#друге, типо#логія референдної демократії не су#перечить поширеним на сьогодні внауці типологіям держав, правовихсистем і демократії, а доповнює їх,враховує їх особливості; по#третє,типологія референдної демократіїмає не лише теоретико#методологіч#не, а й практично#прикладне значен#ня для утвердження однойменногоконституційно#правового режиму вУкраїні, оскільки дозволяє інсталю#вати у вітчизняну правотворчу таправозастосовну практику найкращідоктринальні, нормативно#правові



та організаційно#правові здобутки,властиві державам зі спорідненимидержавно#правовими системами.

Таким чином, типологія (від франц.type – зразок, вид, з лат. typus – взі#рець, зразок) референдної демокра#тії – це цілеспрямований теоретико#методологічний процес виокремлен#ня та систематизації її різних типів заспільними для них істотними ознака#ми, які виражають сутність, зміст іформи існування та дієвості рефе#рендної демократії в окремих держа#вах чи групах держав світу. При цьомутипологія референдної демократіїздійснюється на принципах науко#вості та достатньої обґрунтованості,що передбачає застосування двохнайпоширеніших у науці методо#логічних принципів – аналізу та син#тезу. Результатом їх застосування бу#де диференціація та систематизаціярізних типів референдної демократії.

Очевидно, що систематизації різ#них типів референдної демократії пе#редує її диференціація, тобто розме#жування за системою певних кри#теріїв. Термін “критерій” (від грец. –“засіб судження”) означає в науцімірило для визначення оцінки пред#мета, явища, ознаку, узяту за основукласифікації. Таким чином, критерійкласифікації типів референдної де#мократії – це, насамперед, об'єктивносформований вимір основних юри#дичних властивостей і якостей до#сліджуваного виду демократії в окре#мих державах світу чи їх групах, якийдозволяє умовно виокремлювати їх усамостійні макрогрупи – типи.

При цьому типологію явищ консти#туційно#правового буття слід відрізня#ти від їх класифікації. На відміну відкласифікації, яка передбачає розмежу#вання певних конституційно#правовихявищ за окремими попередньо виявле#ними або встановленими критеріямина певні види (наприклад, класифіка#ція референдумів), типологія дозволяєза допомогою системи критеріїв дифе#ренціювати на певні типи найбільшвизначальні явища конституційно#правової реальності, які набули не ли#ше важливого значення для конститу#ціоналізму, а й стали універсальнимичерез своє глобальне поширення. Дотаких явищ слід віднести і конститу#ційно#правовий режим референдноїдемократії, який на сьогодні набув по#ширення на всіх континентах світу.

Щодо критеріїв типології рефе#рендної демократії, то їх вичерпнийперелік виявити досить складно.Слід зупинитися на більш важливихіз них, які, власне, й складають осно#ву системи критеріїв типології рефе#рендної демократії загалом.

Через усталені взаємозв’язки до#сліджуваного виду демократії з юри#дичними властивостями суспільствата держави, зокрема, з політико#право#вим режимом і конституційним ладом,правовою та політичною системамидержави, а також із конституціо#налізмом у всіх його проявах та багать#ма іншими об’єктивними і суб’єктив#ними чинниками (генезис та історичнітипи демократії, доктринальні (ідео#логічно#правові) витоки народовлад#дя, національна правотворча та право#



38

застосовна практика у сфері народо#владдя тощо), система критеріїв типо#логії буде корелюватися з критеріямитипології демократії, держави, право#вої системи, конституціоналізму, пра#вотворчої та правозастосовної практи#ки у сфері народовладдя.

Отже, основними критеріями типо#логії референдної демократії є: 1) типдемократії, який утвердився в суспіль#стві; 2) тип держави, в якій отрималасвій розвиток референдна демократія;3) тип правової системи, в якій діє кон#ституційний режим референдної демо#кратії; 4) тип конституціоналізму,який сприяв утвердженню та розвиткуреферендної демократії; 5) тип право#вої культури у сфері народовладдя тареферендних правовідносин зокрема.З часом можуть бути виявлені й інші,додаткові критерії.

Названі критерії, за умови їх ком#плексного застосування, утворюютьсистему критеріїв типології референд#ної демократії і дозволяють виявитиосновні моделі досліджуваного кон#ституційно#правового режиму в світі.Адже, теоретико#методологічний ви#мір того чи іншого типу референдноїдемократії на практиці трансфор#мується в певну правову модель пра#вотворчої та правозастосовної діяль#ності в сфері референдної демократії.

Здійсненню типології референдноїдемократії сприяє й достатній досвідпроведення референдумів у світі,який є найбільш об’єктивним вимі#ром дієвості досліджуваного виду на#родовладдя. Так, американські вченінаводять наступну статистику прове#

дення референдумів у світі з із 1793по 1994 рік: в Швейцарії: всього414 раз на загальнодержавному рівні(до 1900 года – 57 раз, а в 1971–1980 рр. – 87 разів). В інших державахЄвропи за 200 років референдумипроводилися 149 разів, на Средньомута Близькому Сході – 93 рази, в іншійАзії – 30 разів, на Американськомуконтинентиненті – 49 разів, у держа#вах Океанії – 64 рази. Усього за цейчас було проведено 799 загально#національних референдумів. Їх мно#жинністю вирізнялися Італія (43 ре#ферендуми), Австралія (44), Франція(22), Ірландія (18), Данія (13), Єгипет(19), Філіппіни (11)18. Враховуючинаступні 15 років розвитку референд#ної демократії та її поширення в пост#радянських і постсоціалістичних дер#жавах, можна передбачити, що станомна кінець 2009 року кількість цих про#ведених у світі загальнонаціональнихреферендумів збільшилася щонай#менше в 1,5 рази і сягає біля 1 200.

Застосування системи критеріївтипології референдної демократії доз#воляє розширити уявлення про бага#томанітність її основних типів (моде#лей). На нашу думку, основними мо#делями референдної демократії є:“швейцарська модель” (Швейцарія),“французька модель” (Франція, Бель#гія, Люксембург, Нідерланди та ін.),“американська модель” (США), “іта#лійська модель” (Італія), “іберійськамодель” (Іспанія, Португалія), “бри#танська модель” (Велика Британія),“скандинавська модель” (Данія, Нор#вегія, Швеція), “балтійська модель”



(Естонія, Латвія), “постсоціалістичнамодель” (Польша, Румунія, Словаччи#на, Угорщина, Чехія), “балканська мо#дель” (Боснія і Герцоговина, Сербія,Хорватія, Чорногорія), “пострадянсь#ка модель” (Грузія, Казахстан, Кир#гизія, Молдова, РФ, Україна та ін.),“латиноамериканська модель” (Болі#вія, Бразилія, Венесуела, Колумбія,Чилі та ін.), “австралійська модель”(Австралія, Нова Зеландія), “африкан#ська модель” (Бенін, Гана, Джибуті,Єгипет, ПАР і ін.), “азійська модель”

(Камбоджа, Південна Корея, Сирія),“ісламська модель” (Іран, Марокко таін.), та власне новітня модель “рефе#рендної демократії ЄС” (Європейсь#кий Союз), котра вкотре виявила свійнеабиякий потенціал під час ратифіка#ції Лісабонської угоди у державах#учасницях ЄС, яка формалізувалапублічно#правовий статус Євросоюзу.Кожна з названих моделей референд#ної демократії є унікальною й вимагаєсвого подальшого дослідження та за#гальної правової характеристики.

Література1. Оніщук М. В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: проблеми теорії та методології //

Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 12. – С. 5#16.2. Оніщук М. В. Конституційно#правові основи референдної демократії в Україні // Конституційне право Ук#

раїни. Академічний курс: Підруч.: у 2#х т. – Т. 2 / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ “Видавництво“Юридична думка”, 2008. – С. 193#194; Оніщук М. В. Поняття та типологія референдної демократії: консти#туційно#правові аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України. – №2. – 2007. – С. 5#18.

3. Сравнительное конституционное право: Монография / Ред. кол.: А. И. Ковлер, В. Е. Чиркин, Ю. А. Юдин.;Авт. кол.: Б. Н. Топорнин, В. Е. Чиркин, Ю. А. Юдин, М. А. Никифорова и др. – М.: Издательская фир#ма “Манускрипт”, 1996. – С. 407#408.

4. Оніщук М. В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: проблеми теорії та методології //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 12. – С. 11#12.

5. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко: Монографія. – К. : Вид#во “Юридична думка”, 2006. – С. 32#57; Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учеб. для вузов /А. Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 1999. – С. 92#94; Темнов Е. И. Теория государства и права: Учеб. пособ.для вузов / Е. И. Темнов. – М. : Изд#во “Экзамен”, 2003. – С. 42#54.

6. Юридична енциклопедія: У 6#ти т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. – Т. 6: Т#Я. – К.,2004. – С. 65#66.

7. Эллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Эллинек. – СПб. : Изд#во “Юридический центр Пресс”,2004. – С. 26#27.

8. Общая теория государства и права : Акад. курс : в 3#х т. / [отв. ред. М. Н. Марченко]. – Изд. 2#е, перераб. идоп. – М. : Зерцало#М, 2002. – Т. 1. – С. 179.

9. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко: Монографія. – К. : Вид#во “Юридична думка”, 2006. – С. 37#38.

10. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка та О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – С. 83.11. Проблемы теории государства и права : Учеб. пособ. / [под ред. М. Н. Марченко]. – М. : Юристъ,

2005. – С. 116.12. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко: Монографія. – К. : Вид#

во “Юридична думка”, 2006. – С. 54.13. Правова система України: історія, стан та перспективи : У 5#ти т. – Т. 1 : Методологічні та історико#те#

оретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / За заг. ред. М. В. Цвіка,О. В. Петришина. – Х. : Право, 2008. – С. 706#707.

14. Проблеми модернізації політичних систем сучасності: Монографія / М. І. Панов (кер. авт. кол.), Л. М. Ге#расіна, О. Г. Данильян та ін.; За заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна. – Х.: Право, 2008. – С. 44#46.

15. Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке / Френсис Фукуяма. –М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – С. 55#56.

16. Тодика О. Ю. Народовладдя на трансформаційному етапі розвитку держави і суспільства / О. Ю. То#дика. – Х. : Право, 2007. – С. 5.

17. Проблеми модернізації політичних систем сучасності: Монографія / М. І. Панов (кер. авт. кол.),Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян та ін.; За заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна. – Х.: Право, 2008. –С. 54#56.

18. Butler D., Ranney A. Referendums. Comparative Study of Practice and theory — Washington, 1994. — P. 5.



“Гарного” та “поганого” немає,є те, як ми це називаємо.

Вільям Шекспір

Поняття “лобіювання” доситьстрімко увійшло до вітчизняної

юридичної лексики. Без перебіль#шення можна констатувати, що воноє одним із найуживаніших понять,які використовуються при характе#ристиці сучасного правотворчогопроцесу. Однак надмірний універ#салізм його розуміння, що вира#жається як через зміст, так і різно#манітні лексичні форми цього понят#

тя – “лобі”, “лобізм” та власне “ло#біювання”, значно ускладнили йогосприйняття. Тому нині досить на#гально постало питання щодо узгод#ження розуміння категоріально#по#нятійного апарату лобіювання, черездослідження його етимології та фе#номену з метою обґрунтованої теоре#тико#правової ідентифікації, що і єметою даної статті.

Проблематика лобіювання зна#йшла своє відображення у працяхР. Бекера, Дж. Беррі, Б. Вулпа, Б. Ле#вайна, Л. Мілбрайта, А. Розенталя,К. Хольтцмана, Р. Хрібнера, Дж. Цо#рака, Г. Скіллінга, Дж. Грінвуда,Н. Нагента, Х. Ламперта, А. Боссер#та, У. Курчевської, М. Молєди#Здзі#єч, К. Вяткіна, М. Зяблюка, О. Люби#мова, С. Перегудова, І. Семененко.Утім, у працях зазначених науковцівлобіювання використовується вжеяк стала категорія та не розкрива#ється його становлення, передусім якюридичного поняття. Дослідженняетимології та феномену поняття “ло#біювання” дозволить законодавцюзначно точніше підійти до його нор#мативного визначення у майбутньо#му законі України про лобіювання.

Початок становлення лобіюванняяк поняття західна наукова традиціявідносить до XVI ст., коли у лексиціз’явилося слово “lobby” [1, с. 605].Приблизно у цей час був зафіксова#ний факт проникнення даної лексе#ми із середньовічної латині в англій#ську мову. Зокрема, в “Оксфордсько#му словнику” зазначається, що слово“lobby” уперше було письмово зафік#

В. Ф. НЕСТЕРОВИЧкандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного таміжнародного права Луганського державного університетувнутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

ЕТИМОЛОГІЯ ТА ФЕНОМЕН

ПОНЯТТЯ“ЛОБІЮВАННЯ”:

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙВИМІР


В. Ф. Нестерович. Етимологія та феномен поняття “лобіювання”: гносеологічний вимір

совано у 1553 р. та позначало у тойчас прохідні коридори, переважно умонастирях. Від них відходили дверідо окремих кімнат, галерей, тихихкутів, які й ставали місцем зустрічейзацікавлених осіб із “зовнішнього”для монастиря світу та його мешкан#ців, які мали велику владу, у томучислі й за межами релігійної споруди[2, с. 376].

Пізніше ця характеристика поши#рилась на аналогічні коридори та хо#ли у світських будинках – театрах, астоліття потому зміст даної вербаль#ної ідіоми ще більше трансформував#ся та почав співвідноситися з внут#рішньою будовою вже не стільки зрелігійною чи театральною споруда#ми, скільки з головною законодав#чою установою – британським пар#ламентом [3, с.633]. Історично зафік#сована дата первинної “ополітизації”даного терміна – це 1640 р., з якогоlobby почали називати приміщеннянавколо залів засідань у будинку Па#лати громад англійського парламенту[2, с. 376]. Характерною особливістюархітектурних кулуарів, які назива#лися “лобі” у ті часи, було те, що уцих місцях парламенту британськимдепутатам дозволялось зустрічатисяз усіма зацікавленими у законо#давчій діяльності громадянами, якимбуло заборонено доступ до пленар#них засідань Палати громад. Тут уlobby уповноважені від різноманіт#них груп інтересів чекали на депута#тів, для того щоб обговорити з нимиокремі питання законодавчого ха#рактеру та переконати чи іншими ме#

тодами вплинути на результат по#дальшого голосування у парламенті[4, с. 408].

На сьогодні, окрім вищевказаногорозуміння цього терміна, автори#тетні англомовні тлумачні словникидля позначення архітектурних особ#ливостей споруд називають й іншійого значення – вестибюль, хол, фойє,кімната для відпочинку у готелі, май#данчик для прогулянок [5, с. 385; 6,с. 774]. А похідні лексичні форми відlobby, що вживаються для позначен#ня внутрішніх особливостей буді#вель, у тому числі й законодавчогооргану, зустрічаємо латинські lobia,louba, laube [1, с. 605] чи англійськеlobbies [7, с. 754].

Згодом даний вид приміщення убританському парламенті почали на#зивати, окрім традиційного “лобі”, як“галерея преси”, де розміщувалиськореспонденти засобів масової ін#формації, які висвітлювали діяль#ність законодавчого органу. Тому ро#зуміння даного терміна було розши#рене і вживалося стосовно осіб, якізаймали дане приміщення – парла#ментських журналістів (Lobby corre#spondent/journalist) [6, с. 774]. Ученіпідкреслюють, що таким чином у Ве#ликобританії склалась особлива сис#тема так званого “журналістськоголобі”. Ще з середини ХІХ ст. корес#понденти, які входили до його скла#ду, мали право доступу до вестибюлядля законодавців, який розміщував#ся поряд із залою засідань, куди зви#чайним громадянам вхід суворо за#боронявся. Тут відбувалися не#



42

офіційні зустрічі з парламентарямита міністрами. Члени журналіст#ського лобі, користуючись своїмипривілеями, мали змогу першимиотримати необхідну інформацію тадомовитися щодо проведення прес#конференції чи іншого публічногозаходу з депутатами та урядовцями,що було підґрунтям для здійсненняопосередкованого лобіювання [8,с. 168#169].

У Європі, починаючи з епохи “Но#вого часу”, термін “лобі” у політико#правовому контексті вживали, зокре#ма, філософ і політик Ф. Бекон,У. Шекспір й особливо письменникиXVІІІ ст. Прем’єр#міністр Велико#британії і письменник Б. Дізраелі,провідний державний діяч вікторіан#ської доби, до того як професійнозайнятися політичною діяльністю, усвоєму романі “Сибіла” в 1845 р. пи#сав: “Таємниці лобі відомі лишеобізнаним. Лише потім вони повідо#мляються всім іншим” [2, с. 376].

Як частина англосаксонської по#літичної культури, відзначає зару#біжний вчений К. Марін, даний тер#мін перекочував через океан та отри#мав своє “друге народження” у про#цесі становлення американської дер#жавності [9, с. 112]. Так, один із ав#торів#розробників Конституції СШАта Президент країни Дж. Медісон до#сить часто згадував термін “лобі” усвоїх промовах. Він фактично оха#рактеризував його у № 10 “Федера#ліста” як групу громадян, що нале#жить до більшості або меншості сус#пільства, об’єднаної подібними інте#

ресами, які протистоять інтересамінших громадян [10, с. 78]. У 1808 р.термін “лобі” було зафіксовано у сте#нограмі дебатів Конгресу США 10#госкликання [11, с. 1436]. Насампередним було названо групу осіб, якінамагалися будь#якими діями впли#нути на законодавців за межами па#лат американського парламенту [1,с. 605].

З 20#х років ХІХ ст. даний термінпочав вживатися у формі “лобі#агент”. Зокрема, уперше письмово утакому значенні він зафіксований26 січня 1829 р. у газеті “New Hamp#shire Patriot”. А 15 січня 1830 р. іншагазета “New York Spectator” вжилацей термін для позначення тих пос#тійних відвідувачів коридорів урядо#вих приміщень у м. Олбані (штатНью#Йорк), які активно шукализустрічей із посадовими особами ор#ганів державної влади в надії добити#ся від них прийняття на власну ко#ристь певного нормативного рішен#ня [12, с. 12; 13, с. 532]. До 1860 р. уСША слово “лобі” достатньо чіткоспіввідносилося з вказівкою на тих,хто входив до складу груп інтересів уконгресі або висловлював їм певнупідтримку під час законопроектноїроботи та в ході голосування. Трохипізніше воно почало застосовуватисядля назви подібних груп й у легісла#турах штатів [2, с. 376].

У 1855 р. ця змістовна конотаціянабула більш конкретизованої формишляхом виникнення на основі лексе#ми “лобі” поняття “лобіювання” (lob#bying). Шостого січня 1962 р. амери#



канське видання “Таймс” вжило йогодля назви установи у Вашингтоні,створеної з метою впливу на конгрес#менів [2, с. 376]. Утім, суб’єктне ро#зуміння лобіювання у 1863 р. булоуточнено поняттям “лобіст” (lobbyist)[1, с. 605], яке набуло особливо вели#кого поширення у роки громадянсь#кої війни та одразу ж було пов’язано звказівкою на хабарництво. В. Вільсону своїй праці “Правління Конгресу”,яка вийшла у 1885 р., визначивлобістом особу, яка займається інтри#гами у кулуарах Конгресу та нама#гається отримати від законодавстваособисту вигоду [14, с. 189].

З 1864 р. поняття “лобіювання”почали сприймати як купівлю голо#сів за гроші (у коридорах Конгре#су) [2, с. 376]. Дореволюційний ро#сійський вчений К. Тахтарьов визна#чив лобіювання як “систему “кори#дорничанья” (За ориг. прим. авт.),тобто укладання різноманітних угоду коридорах палат законодавчого ор#гану між членами парламенту тарізними сторонніми відвідувачами,які приходили сюди вирішити своїсправи за допомогою “представниківнароду” [15, с. 155#156].

Надзвичайно широкого застосуван#ня це поняття отримало за часів прези#дентства У. Гранта (1869–1877 рр.) такореспондувалося із впливом за#цікавлених осіб у неформальній об#становці на суб’єкта прийняття дер#жавних рішень через надання йомупевних матеріальних благ. Так, вечо#рами вісімнадцятий американськийПрезидент США та його команда

після денних “праць праведних” мализвичку знімати стрес у вестибюлі,який називався “lobby” вашингтонсь#кого готелю “Віллард”. У цьому го#телі протягом ХVІІІ – ХІХ ст., якправило, зупинялися парламентарі,які прибували на сесію. Саме у лобі“Вілларда” міністри, конгресмени тасенатори зустрічалися з різними осо#бами, вислуховували їх прохання і запевну матеріальну винагороду вико#нували “заявлені клопотання” [12,с. 10#11].

У 1883 р. виникло поняття “ло#бізм” (lobbyism), яке почало вжива#тися у тому ж значенні, що й лобію#вання, тобто для назви різновиду ко#рупційних діянь при прийнятті пра#вових актів органами державної вла#ди [2, с. 376].

Зазначимо, що критичне відно#шення до лобіювання є його супутни#ком протягом усього процесу інсти#туціоналізації даного політико#пра#вового явища. Як слушно наголошуєамериканський вчений К. Шрифт#гіссер, “лобіювання” стало синоні#мом слова “сором” і впродовж усьогоХІХ ст. завжди вживалося у такомузначенні [16, с. 6]. Яскравим підтвер#дженням цьому є популярні на тойчас у американському суспільствімовні кліше, якими назвали лобіс#тів – “коридорний натовп”, “хабаро#давці”, “адвокати у темних справах”чи “інтригани у коридорах конгресу”[15, с. 156; 12, с. 79].

Однак наприкінці ХІХ – на почат#ку ХХ ст. поняття “лобіювання” на#буває нового значення – воно роз#



44

глядається як засіб легітимноговпливу на владу з метою прийняттянормативно#правових актів на ко#ристь певних груп та осіб, а відтакполітологи, правники і законодавціпочали обговорювати питання щодосумісності лобіювання з демократич#ними засадами та про необхідністьйого законодавчого визначення. Ре#зультатом цієї роботи є правове вре#гулювання цього явища та викорис#тання лобіювання як нормативногопоняття, яке вперше було вжито дляпозначення легітимної діяльності уЗаконі штату Массачусетс (США)від 1890 р. [3, с. 633].

Отже, еволюція змісту терміна“лобі” відобразилась і на зміні йоголексеми. Унаслідок постійного засто#сування цього терміна законодавця#ми, представниками академічних кіл,журналістами та загалом в амери#канському суспільстві, воно набулонових конотаційних значень за раху#нок приєднання до кореневої основи“lobby” суфіксів “ing”, “ism” та “ist”.Додавання двох перших утворили ванглійській мові лексичні форми ба#зового поняття – “lobbying” та “lobby#ism”, а додавання останнього суфік#са – поняття “lobbyist”, яким назива#ли осіб, що здійснювали лобіювання.

Причина трансформації терміна“лобі”, насамперед у наукових і юри#дичних джерелах, об’єктивна та зако#номірна. Її можна пояснити надзви#чайно широким трактуванням цьоготерміна, що нерідко призводило допевної неузгодженості, розмаїтості урозумінні змісту та сутності відобра#

жуваного даною категорією політи#ко#правового явища, його системно#структурної будови, визначення ба#зових елементів тощо. З вищевикла#деного бачимо, що терміном “лобі”називали особливий вид приміщен#ня, процес впливу на органи держав#ної влади, суб’єкти цього впливу інавіть кримінально карне діяння –хабарництво. Тому з додаванням різ#них суфіксів до кореня “lobby” ви#никли нові значення та були конкре#тизовані поняття, близькі за змістом.Проте необхідно підкреслити, що насьогодні лобі не втратило свого уні#версалізму та досить часто викорис#товується як західними, так і вітчиз#няними дослідниками як базове по#няття, а деякі українські тлумачнісловники навіть ототожнюють його злобізмом [17, с. 494], що, на наше пе#реконання, не коректно.

Відносно окреслених похідних відlobby – “lobbying” та “lobbyism”, не#обхідно зауважити, що остання фор#ма надзвичайно рідко зустрічається унаукових юридичних англомовнихджерелах. Більше того, деякі автори#тетні американські та англійськісловники взагалі не виокремлюють їїяк таку [5, с. 754; 6, с. 774]. Щодо lob#bying, то ця словотворча форма є нетільки найбільш вживаною у англо#мовній аудиторії, а й використову#ється і як нормативна категорія у фе#деральних законах США про лобію#вання. Це бачимо навіть із назв нор#мативно#правових актів “Federal reg#ulation of lobbying act of 1946” та“Lobbying disclosure act of 1995” [18].



Відповідно у вітчизняній політи#ко#правовій лексиці у якості базовогопоняття вживаються дві його форми,які запозичені з англійської мови –“лобіювання” та “лобізм”. Однак ви#користання цих термінів в україн#ських джерелах дещо інше. Значноширше застосовується поняття ло#бізм, що є наслідком запозиченняросійської традиції, де у науковихпрацях учених з даної проблематикище з радянських часів домінуючуроль у застосуванні отримала саме цялексична форма базового поняття.

Справа у тому, що термін “лобі”проник до радянських джерел у 50#тіроки ХХ ст. – період активного ста#новлення категоріально#понятійногоапарату радянської науки на основімарксистського вчення. Однією з ос#новних його тенденцій була мода натак звані “ізми” – марксизм, ко#мунізм, соціалізм і навіть “ідеоло#гічно ворожі” капіталізм та імперіа#лізм. Тому іноземні слова, які вводи#лися до наукового обігу, як правило,адаптувалися із суфіксом “ізм”. Та#кий алгоритм натуралізації іншомов#них термінів був також застосованийі до лобі, унаслідок чого утвориласякатегорія “лобізм”.

Не можемо погодитися з понят#тям “лобізм” як юридичним понят#тям та переконані, якщо запозичува#ти іншомовне поняття, особливо вумовах адаптації національного за#конодавства до міжнародно#право#вих стандартів, передусім праваЄвропейського Союзу (далі – ЄС),то більш коректно вживати, зокрема

як юридичну категорію, ту форму, щовикористовується у нормативно#правових актах – “lobbying”, яка занглійської мови на українську пере#кладається як “лобіювання”. Більшетого, в Універсальній десятковій кла#сифікації надається саме вона, а тер#мін “лобізм” у ній взагалі відсутній[19, с. 316].

Відгуком застосування росій#ських наукових джерел вітчизняни#ми дослідниками є поява спотворе#ної форми цього поняття – “лобіру#вання” [20, с. 154]. Варто звернутиувагу, що вона також використо#вується як нормативна категорія упроекті Закону України “Про регу#лювання лобістської діяльності в ор#ганах державної влади”. На наш по#гляд, це є наслідком некоректногоперекладу з російської мови на ук#раїнську слова “лоббирование”.

Після етимологічного становлен#ня поняття “лобіювання” воно поча#ло відслідковуватися науково#довід#ковими виданнями. Зокрема, у кінціХІХ ст. дане поняття увійшло доБританської енциклопедії, трохи піз#ніше – до Американської енцикло#педії, а починаючи з 30#х років ХХ ст.фіксується енциклопедіями та довід#никами, які видаються різними євро#пейськими мовами. У 1954 р. лобію#вання, хоча в лексичній формі“лобізм”, уперше знайшло своє відо#браження й у радянських науковихдовідниках, а саме у другому виданніВеликої радянської енциклопедії, таодразу ж почало вживатися виключ#но у негативному контексті як поза#



46

правовий інститут у США. Напри#клад, тлумачення лобіювання в ен#циклопедії як “системи хабарництва,яка існує в конгресі” чи ствердження,що “широке поширення лобіюванняє одним із свідоцтв повного підко#рення державного апарату СШАфінансовому капіталу” [21, с. 321].

Загалом у радянській науковійлітературі, у якій досліджено лобію#вання та певні його сегменти, зуст#річаються чотири його визначення.Відповідно до першого, лобіюван#ня – це представництво або агентураякої#небудь приватної чи громадсь#кої організації у столиці США та сто#лицях штатів для зв’язку із законо#давчими органами США чи штату[12, с. 4]. Друге визначення більшконкретне, згідно з ним, лобіюван#ня – це розгалужена система контор іагентств, монополій або організова#них груп при законодавчих органах,які тиснуть (аж до підкупу) на зако#нодавців і урядовців з метою ухва#лення рішень (певних законопро#ектів, отримання урядових замов#лень, субсидій) на користь організа#цій, що надаються ними [22, с. 288].Третє, що закріплене у Великій ра#дянській енциклопедії та іншихсловниках, найбільш поширене у на#укових і довідкових джерелах тафактично ідентичне з попереднімвизначенням, за винятком доповнен#ня “при законодавчих органах США”[21, с. 321]. І нарешті четверте, якебуло сформовано у часи перебудови,лобіювання – це специфічна діяль#ність приватних і громадських ор#

ганізацій, яка направлена на те, щобза допомогою певних засобів та ме#тодів добитися від Конгресу, Білогодому, міністерств і відомств ухвален#ня або відхилення тих чи інших зако#нодавчих або адміністративних актів[23, с. 233].

Отже, у радянських науковихджерелах під лобіюванням розумі#лось більш негативне чим позитивнеявище політико#правового життя,яке у трьох із чотирьох визначень,іманентне виключно американсько#му суспільству та направлене на ре#алізацію інтересів корпоративнихструктур, у тому числі й на шкодудержаві. Заслуговує на увагу не зов#сім чітка юридична природа даногоявища, передусім, у методах і меха#нізмах його реалізації – “аж до підку#пу”. На наш погляд, вищенаведенідруге та третє визначення лобіюван#ня є уявленням про даний предметобговорення, а не його поняттям,оскільки вони не розкривають сут#ність лобіювання як інституційногоявища, а лише фіксують способи ви#раження та втілення цієї сутності.

Зауважимо, що у радянській науцівизначення лобіювання носило уста#новчий і викривальний характер тадосліджувалось у рамках науковогокомунізму лише з метою додатковоїаргументації у критиці недоскона#лості, суперечливості чи навіть хиб#ності розвитку західного буржуазно#го суспільства у порівнянні відпо#відно з соціалістичним. Підкресли#мо, що вищенаведене друге поняття“лобіювання” досить часто зустріча#



ється у багатьох сучасних україн#ських словниках [17, с. 494]. Це,власне, підтверджує думку про висо#кий коефіцієнт його заідеологізова#ності. Наразі вітчизняною юридич#ною наукою інерційно об’єктивізу#ються негативні стереотипні уявлен#ня про лобіювання як позаправовудіяльність, що були сформовані ще урадянський період.

У Європі використання поняття“лобіювання” має парадоксальну си#туацію, яка полягає у тому, що нарівні ЄС воно є загальновживаним[24, с.13#14], однак у межах деякихкраїн – членів ЄС дане поняття тапохідні від нього тривалий час не ма#ли широкого вжитку. Як правило, по#ряд з ними вживалися перекладеніна національну мову аналоги, яким убільшості випадків належала доміну#юча роль для позначення даного по#літико#правого феномену [9, с. 112].

Причинами цьому є перш за всерізні умови інституційного оформ#лення лобіювання – якщо на рівніЄС його легітимізація проходила нафоні вже існуючих національно#пра#вових зразків лобіювання, то у межахкраїн – членів ЄС, акцентують за#рубіжні вчені, його правове унорму#вання супроводжувалося численни#ми корупційними скандалами, якісприяли виникненню негативнихстереотипних уявлень щодо лобію#вання та похідних від нього [25,с. 206]. Це зумовлено також і тим, щоу такий спосіб академічні кола,політикум намагаються нейтралізу#вати перед громадськістю негатив#

ний його історичний відтінок тапідкреслити, що йдеться саме пролегітимну форму комунікації влади ісуспільства. Утім прийняття законо#давства про лобіювання на рівні ЄСсприяє більш широкому використан#ню поняття “лобіювання” у країнах –членах ЄС.

Особливо помітні негативні коно#тації поняття “лобіювання” у новихдержавах – членах ЄС – Литві,Польщі та Угорщині. У громадськійдумці цих країн лобіювання здебіль#шого кореспондується з різнимипроявами корупції. При чому всі трикраїни прийняли спеціальні законипро лобіювання з безпосереднім ви#користанням цього поняття не лишеу тексті закону, а й у його назві [31,с. 10#11]. Розуміючи, що потрібен часдля соціальної легітимації поняття“лобіювання”, у Польщі наприклад,для назви його у суспільстві введенобільш політично коректний термін“захист інтересів” (rzecznictwo in#teresow) [32, с. 126].

У Німеччині, через негативнеісторичне забарвлення лобіювання,тривалий час вважали за краще невживати у наукових, юридичних таперіодичних джерелах вищезазначе#ну тріаду термінів у якості легітим#ної форми впливу. І якщо на шпаль#тах німецьких газет ще двадцятьроків тому з’являлося слово “лобі” тапохідні від нього, то, як правило, цебула ознака чергового гучного скан#далу, пов’язаного з прийняттям нор#мативно#правових актів різної юри#дичної сили. Під час розголосу одно#



48

го з них відомий політичний німець#кий діяч з обуренням зазначив, щосуб’єкти лобіювання “захопили вла#ду у свої руки, а держава перетвори#лася у нотаріуса, який лише завіряєрезультати закулісних угод” [26,с. 181]. Тому лобіювання у німецькійюридичній лексиці, поряд з нату#ралізованим “Lobbying” та перекла#деним аналогом “Lobbyismus”, такожозначає: “організоване представ#ництво інтересів”, “система консуль#тування” [27, с. 363], “впливати” (bee#influssen) і “обробляти” (bearbeiten)[28, с. 141], [владні інституції. –Прим. авт.], а лобістів називають як“групи інтересів” (Interessengruppen)чи “спілки” (Interessenverb@nde) [27,с. 363].

Причиною незначного поширен#ня поняття “лобіювання” у Франціїслід назвати два чинники. Перший –це офіційно задеклароване владоювведення “табу” на вживання “непри#стойних” іншомовних слів. Другий –невизнання на офіційному рівнілобіювання як політико#правовогоінституту. У французькій мові данепоняття здебільшого означає “інтри#ги у коридорах (парламенту)” (in#trigues de coloirs (parlament)), а ло#бісти “групи тиску” (groupe de pres#sion) [28, с. 141].

Навіть у англомовній ВеликійБританії через “брудну” практикулобіювання, що мала місце у минуло#му, поняття “lobbying” увійшло долексичного фонду лише у серединіХХ ст. та має низку альтернативнихмовних варіантів – “урядові зв’язки”

(government relation) або компроміс#ну форму – Lobbying Government/Parliament [8, с. 167]. Щодо поняття“лобіст” (lobbyist), то у Великобри#танії воно було вперше зафіксоване у1873 р., однак у консервативномуанглійському суспільстві так і не от#римало широкого застосування, як уСША. Осіб, які здійснюють лобію#вання на офіційному рівні, переваж#но називають “парламентськими аген#тами”, менеджерами “з суспільних по#дій” або “у корпоративних зв’язках”чи просто “групи тиску” (pressuregroups) [6, с. 774].

Якщо звернутися до словника, ви#даного Європейською конфедера#цією паблік рілейшнз, то у ньомуможна знайти лексичні форми по#няття “лобіювання” інших європей#ських мов: у італійській – “тиск (зісторони) груп інтересів” (pressionnida parte di gruppi d’interesse), віспанській – тиск (зі сторони) групінтересів (pressiones de grupos de in#teres) та у голландській – “лобіюватиі (обробляти)” (lobbyen (en bew#erken)) [28, с. 141].

В Україні так само, як у деякихдержавах Європи, лобіювання маєнегативну конотацію, що виражаєть#ся у його стійкому асоціюванні пе#ресічними громадянами з корупцієюта хабарництвом. Нерідко синоніма#ми слова “лобіювання” та похіднихвід нього в українській мові та вжи#ваних у суспільстві є такі поняття, як“блат”, “протекціонізм”, “підкуп” та“телефонне право”. Тому з огляду нанегативні тенденції на лексичному



тлі щодо слова “лобіювання”, булозапропоновано його власні націо#нальні мовні аналоги.

Зокрема, на засіданні КабінетуМіністрів України 22 квітня 2009 р.,на якому обговорювалася Концепціяпроекту Закону України “Про ло#біювання”, перший віце#прем’єр#мі#ністр України О. Турчинов висловивпропозицію про заміну в назві цьогозаконопроекту поняття “лобіюван#ня” на “громадський” чи “суспільнийвплив”. За результатами обговорен#ня членами Кабінету Міністрів Ук#раїни цього питання, назву Кон#цепції проекту Закону України “Пролобіювання” було викладено під но#вою назвою – Концепція проекту За#кону України “Про вплив громадсь#кості на прийняття нормативно#пра#вових актів” [29].

Отже, негативний історичнийконтекст лобіювання обумовив ви#никнення в європейських країнахнизки національних мовних альтер#нативних варіантів поняття “лобію#вання”. Утім, посилення у держа#вах – членах ЄС правового регулю#вання цього феномену та все більшпомітне здійснення лобіювання гро#мадськими організаціями соціальноїспрямованості сприяло значно ак#тивнішому, а на сьогодні переважно#му використанню європейськоюспільнотою поняття “лобіювання” яку нормативно#правових актах, так і уцілому громадськістю.

Головна причина цього, наголо#шують правники Європейськогопарламенту, це юридичне узгоджен#

ня категоріально#понятійного апа#рату лобіювання через його уні#фікацію на базі категорій “лобіюван#ня” та “лобіст” [30, с. 2]. З цією дум#кою також кореспондується позиціяПарламентської Асамблеї Ради Єв#ропи, яка була висловлена у доповіді“Лобіювання у демократичному сус#пільстві” від 5 червня 2009 р. Згідноз нею, регулювання лобіювання по#винно ґрунтуватися на принципічіткого розмежування лобіюванняяк професійної оплачуваної діяль#ності та діяльності організацій гро#мадянського суспільства [31, с. 2#3].Дана тенденція, поза сумнівом, вар#та уваги для України, як держави#претендента на членство в ЄС тадержави – члена Ради Європи.

Змістовна складова поняття “ло#біювання” також не однозначна. Цепитання повинно стати предметомподальших наукових розвідок щодовивчення феномену лобіювання зметою його юридичного оформленняв Україні.

Таким чином, за результатамидослідження етимології поняття “ло#біювання” можна зробити такий вис#новок:

– надмірний універсалізм катего#рії “лобі”, який спостерігається ос#таннім часом у вітчизняних науковихджерелах, призводить до терміно#логічної невизначеності та супереч#ності, що у свою чергу є гальмівнимчинником у теоретико#правовій іден#тифікації лобіювання;

– використання як юридичної ка#тегорії лексеми “лобізм” є не зовсім



50

коректним, більш правильним будевживання іншої лексичної форми ба#зового поняття – “лобіювання”;

– вітчизняною юридичною наукоюінерційно об’єктивуються негативністереотипні уявлення щодо лобію#вання як позаправового інституту,сформовані ще за радянських часів,що, поза сумнівом, стримує процесйого інституційного оформлення;

– підміна поняття “лобіювання”українським мовним аналогом наюридичному рівні призведе лише довиникнення численних правовихколізій та невідповідності юридич#ним тенденціям, які мають місце на#разі у ЄС щодо конституційно#пра#вого урегулювання цього феномену.


1. The Barnhart dictionary of etymology / Edited by Robert K. Barnhart; Managing ed. Sol Steinmetz. – NewYork: The H. W. Wilson Company, 1988. – 1284 p.

2. The Oxford English dictionary. Being a corrected reissue with an introduction, supplement and bibliographyof a new English dictionary on historical principles / Edited by James A. H. Murray, Henry Bradley,W. A. Craigie, C. T. Onions. – Vol. VI. – Oxford: Clarendon Press, 1970. – 820 р.

3. The Encyclopedia Americana. – Vol. 17. – International Edition. – Danbury, Connecticut: Crolier Incorpo#rated, 1998. – 894 p.

4. The World Book Encyclopedia. – L – Vol. 12. – Chicago#London#Sydney#Toronto: World Book, Inc. a ScottFetzer Company, 1994. – 542 p.

5. Cambridge Learner’s Dictionary. – First published. – Cambridge University Press, 2001. – 767 p.6. Longman Dictionary of English Language and Culture. – Edinburgh: Addison Wesley Longman Limited,

1998. – 1568 p.7. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English. – Sixth edition / Edited by Sally Wenmeier,

Phonetics Editor Michael Ashby. – Oxford University Press, 2000. – 1540 p.8. Norton P. The British Polity. – Third Edition. – New York: Longman, 1994. – 409 p.9. Marin C. Comunicarea instituÛional| / Universitatea de Stat din Moldova. – ChiÕin|u: Centrul Tehnologii

InformaÛionale, 1998. – 185 p.10. The Federalist papers; Alexander Hamilton, James Madison, John Jay. With an introd., table of contents, and

index of ideas by Clinton Rossiter. – New York: New American Library, 1961. – 559 p.11. A Dictionary of American English on Historical Principles / Ed. by Sir William A. Graigie, James R. Hul#

bert. – Vol. III. – Chicago: The University of Chicago Press, 1960. – P. 1269#1908.12. Gelak D.R. Lobbying and Advocacy: winning strategies, recommendations, resources, ethics and ongoing

compliance for lobbyists and Washington advocates. – Alexandria, VA.: The Capitol. Net, 2008. – 490 p.13. Lowy T., Ginsberg B. American Government: Freedom and Power. – New York#London: W.W. Norton &

Company, 1990. – 795 p.14. Wilson W. Congressional government: a study in American politics. – Boston: Houghton, Mifflin and Com#

pany, 1885. – 344 p.15. Тахтаревъ К. Отъ представительства къ народовластію. – СПб.: Библіотеки Обществознанія, 1907. –

228 с.16. Schriftgiesser K. The Lobbyist. The art and business of influencing lawmakers. – Boston: Little, Brown,

1951. – 297 p.17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь:

ВТФ “Перун”, 2001. – С. 494.18. Lobbying Disclosure Act of 1995 // Public Law. – 104#65 – Dec. 19, 1995. – 109 Stat. 691#706.19. Універсальна десяткова класифікація (УДК): у 2#х Кн.: кн. 2: Алфавітно#предметний покажчик / Гол.

ред. М. І. Сенченко; UDC Consortium, Книжкова палата України. – К.: Кн. палата України, 2001. – 812 с.



20. Мірошниченко Ю. Р. Організаційно#правові засади підготовки та прийняття державно#політичнихрішень. – Х.: Фактор, 2004. – 224 с.

21. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Б. А. Введенский. – 2#е изд. – Т. 25. – М.: Большая совет#ская энциклопедия, 1954. – 632 с.

22. Словарь иностранных слов. – 7#е изд., перераб. – М.: Русский язык, 1979. – 624 с.23. Политические институты США: история и современность / В. И. Борисюк, Г. З. Джапаридзе, Н. Г. Зяб#

люк. – М.: Наука, 1988. – 272 с.24. Kurczewcka U., Moleda�Zdziech M. Lobbing w Unii Europejskiej / Instytut Spraw Publicznych. – Warszawa,

2002. – 228 s.25. Coulter E. M. Principles of Politics and Government. – Madison, Wisconsin: Brown & Benchmark, 1994. –

304 p.26. Вяткин К. Лоббизм по#немецки // Полис. – 1993. – № 3. – С. 179#183.27. Lampert H., Bossert A. Die Wirtschafts# und Sozialordnung der Bundesrepublik Deutschland im Rahmen der

Europ@ischen Union. – Mhnchen: Olzog, 2001. – 420 s.28. Буари Филипп А. Паблик рилейшинз или стратегия доверия / Пер. с франц. – М.: Консалтинговая

группа “Имидж контакт”, Инфра – М., 2001. – 178 с.29. Портал Lobbying.in.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http // : www.lobbying.in.ua30. Lehmann W., Bosche L. Lobbying in the European Union: Current Rules and Practices. Working Paper /

Constitutional Affairs Series. – Luxemburg: European Parliament, 2003. – 58 p.31. Lobbying in a democratic society (European Code of conduct on lobbying): Report Committee on Economic

Affairs and Development of 5 June 2009 / Council of Europe Parliamentary Assembly. – Strasbourg, 2009. –16 p.

32. Jasiecky K. Lobbing w USA, Europie Zachodniej i Polsce. Podobie½stwa i roónice // Studia Europejskie. –2002. – № 4. – S. 117#134.



52

Усучасних теоріях демократії, воснову яких покладено ідею на#

родного суверенітету, наголошу#ється, що першим та головним йогопроявом є установча влада народу.Підстави актуалізації проблеми уста#новчої влади та домінування того чиіншого значення установчої влади вполітичній практиці та його обґрун#тування в юридичній літературі без#посередньо взаємопов’язані і, якніколи, доречні при проведенні но#вих наукових досліджень у сферівладних відносин та реалізації будь#яких форм демократії. Найбільш ак#

туальними серед інших виявляютьсясаме вибори, бо 2010 р. для України єдещо “перевантаженим” реалізацієюсаме цієї форми у зв’язку з проведен#ням чергових президентських ви#борів 17 січня та 7 лютого 2010 р. тазапланованими навесні черговимимісцевими виборами. Про негативнінаслідки проведення одночасно абопротягом такого невеликого проміж#ку часу (майже 2 місяці) різних ви#борів – неодноразово наголошувало#ся в наукових дослідженнях, але су#воре дотримання норм закону таобов’язковість і періодичність вибо#рів – принципи, що мають бути непо#рушними в правовій державі.

Пропонована наукова стаття маєна меті дослідження особливостей таактуальних проблем виборів, як од#нієї з форм реалізації установчої вла#ди в Україні.

Установча влада визначається якверховна влада в суспільстві, єдинимджерелом і суб’єктом здійсненняякої є народ. Як особливий вид владиустановча влада: 1) передує всім ін#шим гілкам влади, є первинною;2) установлює, утворює найбільшважливі суспільні та державні інсти#тути та є юридично не обмеженою1.

Найбільш важливими суспільни#ми та державними інститутами в Ук#раїні є інститути глави держави(Президент України), парламенту(Верховна Рада України) та місцевихорганів влади (Верховна Рада Авто#номної Республіки Крим; місцеві ра#ди – сільські, селищні, міські, район#ні, обласні та сільські, селищні, місь#

ВИБОРИ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ

УСТАНОВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

Р. М. МАКСАКОВАкандидат юридичних наук, докторант відділу конституційного правата місцевого самоврядування Інститутудержави і права імені В. М. Корецького НАНУкраїни, позаштатний старший науковийспівробітник Центру теоретичних проблемзаконотворчості Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України

Р. М. Максакова. Вибори як форма реалізації установчої влади в Україні...


кі голови). Зазначені інститути вла#ди посідають особливе, порівняно зіншими, місце в правовій, демокра#тичній державі. Адже лише вони ре#презунтують волю українського на#роду (або його частини), діють відйого імені та відповідають перед ним.І саме за допомогою виборів, як єди#ного можливого способу формуван#ня зазначених суспільних та держав#них інститутів в Україні, здійсню#ється одна з форм реалізації установ#чої влади2.

Загальновідомо, що вибори завж#ди були й залишаються: 1) найпоши#ренішим демократичним способомздобуття влади, який характернийдля республіканського типу органі#зації влади; 2) важливим інструмен#том реалізації частини народного су#веренітету.

Вибори визначають як владно#ус#тановчу суспільно#правову формупрямого народовладдя3.

Слід зауважити, що вибори є спо#собом, в який суспільство формує вла#ду, тобто створює представницькі ор#гани для її здійснення. А зміст вибо#рів, як політичного суспільно#право#вого інституту, полягає в тому, що самеволею всього українського народу абойого частки (певної територіальноїгромади) здійснюється конститую#вання і відтворення органів державноївлади та місцевого самоврядування,надання обраним представникамвладних повноважень у межах їх кон#ституційної компетенції.

Вибори визначають як передбаче#ну Конституцією та законами форму

прямого народовладдя, волевиявлен#ня народу шляхом таємного голосу#вання щодо формування консти#туційно якісного і кількісного складупредставницьких органів державноївлади й органів місцевого самовря#дування4. Визначення виборів у та#кий спосіб розкриває поняття “вибо#ри” за трьома основними характерис#тиками: суттю явища (форма прямо#го народовладдя), формою (що поля#гає у проведенні таємного голосуван#ня) та змістом (яким виступає фор#мування складу представницькихорганів державної влади й місцевогосамоврядування).

В результаті аналізу чинного зако#нодавства та досліджень науковцівможемо зауважити, що вибори від#значаються певними особливостямив залежності від їх суті та змісту:

1) під час проведення президент#ських та парламентських виборіввідбувається загальне волевиявлен#ня українського народу, а під часмісцевих виборів – локальне (місце#ве), тобто волевиявлення територіа#льних громад та громадян України,які постійно проживають у межахвідповідних адміністративно#тери#торіальних одиниць;

2) під час проведення президент#ських та парламентських виборіввідбувається формування органівдержавної влади, а під час місцевихвиборів – органів місцевого самовря#дування.

Однак, незважаючи на такі особ#ливості, є ряд чинників, що їх об’єд#нують. Так, усі вони:



54

– є головними конституційно#правовими формами безпосередньоїдемократії, оскільки завдяки їм від#бувається безпосереднє волевияв#лення народу5;

– передбачені й урегульовані Кон#ституцією та актами виборчого зако#нодавства, що мають предметом ре#гулювання відповідні види виборів(наприклад, Законом України “ПроЦентральну виборчу комісію”6);

– проводяться за єдиними основ#ними принципами виборів, що є за#гальновизнаними за законодавствомУкраїни;

– єдиною формою їх проведення єголосування;

– суб’єктами активного виборчогоправа є громадяни України, які до#сягли на день їх проведення 18 років,за винятком тих, що визнані судомнедієздатними;

– загальнообов’язковість резуль#татів для всіх видів виборів встанов#люється законодавчо.

Саме внаслідок особливої проце#дури формування виборні органи от#римують владні повноваження (якіможуть здійснюватися у межах їхконституційної компетенції) відсуб’єктів установчої влади, якимипри формуванні загальнодержавнихвиборних органів виступає весь ук#раїнський народ, а при формуваннімісцевих – відповідні територіальнігромади або члени декількох тери#торіальних громад.

У зв’язку з тим, що виборні орга#ни влади України створюються в ре#зультаті здійснення установчої влади

народу – всі вони, відповідно, отри#мують установчі повноваження (по#вноваження щодо призначення поса#дових осіб, призначення або створен#ня органів влади), які вони мають ре#алізовувати в своїй діяльності відімені та в інтересах українського на#роду або його частини (певної тери#торіальної громади). Саме спосібформування та наявність установ#чих повноважень об’єднує всі ви#борні органи влади України (Прези#дента України, народних депутатівУкраїни, депутатів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим, депу#татів місцевих рад та сільських, се#лищних, міських голів), хоча коженз цих органів має свій особливийстатус та притаманні лише йому по#вноваження.

Серед проблем організації і прове#дення виборів на сьогодні актуаль#ними є питання строків повноваженьвиборних органів, відповідно, й ви#значення строків проведення черго#вих виборів та дати голосування. Цебезпосередньо впливає на реалізаціюустановчої влади в Україні, адже са#ме через здійснення індивідуальногоакту – голосування кожен окремийгромадянин реалізує одну з форм ус#тановчої влади в Україні – форму#вання органів влади (в даному ви#падку виборних органів).

Слід наголосити на тому, що чіткедотримання встановлених Консти#туцією та поточним конституційнимзаконодавством строків повнова#жень виборних органів та, відповід#но, визначення строків виборів є



однією з гарантій належної реалізаціїустановчої влади в Україні. Консти#туційний Суд України п. 3.1 мотиву#вальної частини свого Рішення від28 квітня 2009 р. № 8#рп/2009 уста#новив, що для функціонування демо#кратичної держави, її республікансь#ких засад важливе значення маєвстановлений Основним ЗакономУкраїни порядок формування орга#нів державної влади, зокрема періо#дичність їх обрання та призначення7.Пізніше пунктом 5 мотивувальноїчастини свого Рішенням від 10 черв#ня 2009 р. № 14#рп/2009 Консти#туційний Суд України установив та#ке: “У статті 141 Конституції Українивстановлено п’ятирічний строк, наякий обираються депутати сіль#ських, селищних, міських, районних,обласних рад. Цим строком означенаі періодичність проведення виборівдо органів місцевого самоврядуван#ня”. У цьому рішенні Конституцій#ний Суд України також зазначив, щостроки проведення виборів є важли#вим інститутом гарантії реалізаціївиборчих прав громадян8.

Усім відома тривала дискусія щодовизначення строків проведення чер#гових президентських виборів (а вер#сій і відповідних їх обґрунтувань, якпам’ятаємо, було вдосталь). Нарештілише визначилися з цим питанням(маються на увазі чергові президент#ські вибори 2010 р.), назріло інше –тотожне – строки проведення черго#вих, але вже місцевих виборів.

Підставою для такого непорозу#міння стало прийняття Верховною

Радою України Закону України “Провнесення змін до Конституції Украї#ни” від 8 грудня 2004 р. № 2222#IV,згідно з яким строки повноваженьВерховної Ради України та місцевихрад було змінено з чотирьох на п’ятьроків. Нагадаю, що зазначені змінинабули чинності з 1 січня 2006 р.Чергові парламентські та місцевівибори, що відбулися 26 березня2006 р., були проведені вже з ураху#ванням зазначених змін. При цьомунезмінним залишився строк повно#важень сільських, селищних, міськихголів, який згідно з ч. 2 ст. 141 Кон#ституції України становить 4 роки.Положеннями п. 7 розділу XIV“Прикінцеві положення” Закону Ук#раїни “Про вибори депутатів Верхов#ної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, се#лищних, міських голів” від 6 квітня2004 р. № 1667#IV встановлено, щосільські, селищні, міські голови оби#раються строком на 5 років починаю#чи з чергових виборів у 2006 р., заумови набрання чинності закономпро внесення відповідних змін доКонституції України. Як було зазна#чено, зміни щодо строків повнова#жень виборних органів влади, в томучислі й органів місцевого самовряду#вання до Конституції України вгрудні 2004 р. було внесено, однаквони не торкнулися строків повнова#жень сільських, селищних, міськихголів. Їх строк повноважень зали#шився незмінним – 4 роки. Отже, узв’язку з тим, що відповідні зміни,як#то передбачалося в Законі про



56

місцеві вибори щодо п’ятирічногостроку повноважень голів, не знайш#ли закріплення в Конституції Ук#раїни – положення п. 7 розділу XIV“Прикінцеві положення” Закону Ук#раїни “Про вибори депутатів Верхов#ної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, се#лищних, міських голів” щодо зміниповноважень голів не набули чин#ності, окрім того, мають бути визнанінеконституційними, тому що супере#чать положенням Конституції Ук#раїни.

Ще один виборний орган, якийформується внаслідок проведеннямісцевих виборів – Верховна РадаАвтономної Республіки Крим. Наконституційному рівні (в Консти#туції України) строк повноваженьдепутатів Верховної Ради Автоном#ної Республіки Крим не визначено.Виникає цілком логічне питання:який же строк повноважень маютьдепутати Верховної Ради Автоном#ної Республіки Крим та в яких нор#мативно#правових актах він закріп#люється? На час проведення місце#вих виборів 26 березня 2006 р. щодоцього питання чинними були поло#ження:

– ч. 3 ст. 4 Закону України “ПроВерховну Раду Автономної Респуб#ліки Крим”9 від 10 лютого 1998 р.№ 90/98–ВР, який закріплював, щострок повноважень Верховної РадиАвтономної Республіки Крим стано#вить чотири роки;

– Конституції Автономної Рес#публіки Крим, ч. 1 ст. 22 якої строк

повноважень депутатів ВерховноїРади Автономної Республіки Кримстановив чотири роки10.

Отже, строк повноважень депу#татів Верховної Ради Автономної Ре#спубліки Крим п’ятого скликання,які обиралися на чергових виборах26 березня 2006 р., становить 4 роки.Але, починаючи з чергових виборів2010 р., строк повноважень депутатівВерховної Ради Автономної Респуб#ліки Крим має становити 5 років. Учому ж річ? Справа в тому, що впер#ше строк повноважень депутатівВерховної Ради Автономної Респуб#ліки Крим з 4 до 5 років було зміненов Законі України “Про вибори депу#татів Верховної Ради Автономної Ре#спубліки Крим, місцевих рад тасільських, селищних, міських голів”від 6 квітня 2004 р. №1667#IV11 (якийнабув чинності 1 жовтня 2005 р.).Положеннями п. 7 розділу XIV“Прикінцеві положення” згаданогоЗакону передбачено, що ВерховнаРада Автономної Республіки Кримобирається строком на 5 років заумови набрання чинності відповідноЗаконом про затвердження змін доКонституції Автономної РеспублікиКрим. Тобто зазначений Закон вста#новлював обов’язок для ВерховноїРади Автономної Республіки Кримвнести відповідні зміни до Консти#туції автономії. Справа в тому, щоцей обов’язок депутати ВерховноїРади Автономної Республіки Кримвиконали, але занадто пізно – післяпроведених у 2006 р. виборів до Вер#ховної Ради Автономної Республіки



Крим (а саме: 17 вересня 2008 р.прийняли рішення про внесеннявідповідних змін до Конституції ав#тономії, а затвердження цих змінвідбулося шляхом прийняття ЗаконуУкраїни “Про затвердження зміни достатті 22 Конституції АвтономноїРеспубліки Крим щодо строку по#вноважень Верховної Ради Автоном#ної Республіки Крим” аж 19 березня2009 р., який набрав чинності 9 квіт#ня 2009 р.)12. Тобто положення п. 7розділу XIV “Прикінцеві положен#ня” Закону України “Про вибори де#путатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих рад тасільських, селищних, міських голів”щодо встановлення п’ятирічногостроку повноважень депутатів Вер#ховної Ради Автономної РеспублікиКрим вступили в силу 9 квітня2009 р.* Хоча у депутатів ВерховноїРади Автономної Республіки Кримбуло вдосталь часу для своєчасноговнесення змін до Конституції авто#

номії, тобто до проведення виборів2006 р., для того, щоб строк повно#важень депутатів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим дійс#но змінити з 4 до 5 років (час длявнесення відповідних змін складавмайже 2 роки, бо, нагадую, ЗаконУкраїни “Про вибори депутатів Вер#ховної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, се#лищних, міських голів” було прий#нято 6 квітня 2004 р.).

Отож, починаючи з чергових ви#борів 2010 р., строк повноважень де#путатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим має становити5 років, як це встановлено:

1) пунктом 7 розділу XIV “При#кінцеві положення” Закону України“Про вибори депутатів Верховної Ра#ди Автономної Республіки Крим,місцевих рад та сільських, селищних,міських голів” від 06.04.2004 р.№ 1667#IV;

2) частиною 1 статті 2 Закону Ук#раїни “Про статус депутата Верхов#ної Ради Автономної РеспублікиКрим” від 22 грудня 2006 р. № 533#V;

3) частиною 1 статті 22 Консти#туції Автономної Республіки Крим зізмінами, внесеними постановоюВерховної Ради Автономної Респуб#ліки Крим від 17 червня 2009 р.№ 1282#5/09 та затвердженими За#коном України “Про затвердженнязміни до статті 22 Конституції Авто#номної Республіки Крим щодо стро#ку повноважень Верховної Ради Ав#тономної Республіки Крим” від19 березня 2009 р. № 1167#VI.

* У цій ситуації хочемо нагадати таке: Конституція Украї#ни закріплює принцип, за яким закони та інші норма#тивно#правові акти не мають зворотної дії в часі, крімвипадків, коли вони пом’якшують або скасовуютьвідповідність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції) – що в на#шому випадку (зі строками повноважень виборних ор#ганів влади) не має відношення до цього винятку.Рішенням Конституційного Суду України від 9 люто#го 1999 р. № 1#РП/99 (V001P710#99) (справа про зво#ротну дію в часі законів та інших нормативно#право#вих актів) дано офіційне тлумачення цих положеньОсновного Закону України, відповідно до якого діюнормативно#правового акта в часі треба розуміти так,що вона починається з моменту набрання цим актомчинності і припиняється із втратою ним чинності, тоб#то до події, факту застосовується той закон або іншийнормативно#правовий акт, під час дії якого вони наста#ли або мали місце (абз. 2 п. 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 9 лютого1999 р. № 1#рп/99).



58

У зв’язку з такими обставинами івиникло непорозуміння. Адже, вихо#дячи з досвіду конституційної прак#тики незалежної України, всі звикли,що чергові місцеві вибори проводять#ся кожні 4 роки водночас з черговимипарламентськими в останню неділюберезня. Як же бути нині, коли стро#ки повноважень деяких органівмісцевого самоврядування різнятьсявід строків повноважень народнихдепутатів України? Окрім того, стро#ки повноважень органів місцевого са#моврядування між собою не збіга#ються. Якщо деякі непорозумінняможна більш#менш вирішити, тобтоокремі види місцевих виборів будутьрозведені у часі з парламентськими,як#то протягом тривалого часу про#понували зробити деякі науковці. Тоінші – викликають багато питань.Так, формування в різний строк (зрізницею в один рік) місцевих рад тасільських, селищних, міських голіввплине на якість роботи не лише за#значених органів, а й виконавчих ор#ганів відповідних рад. Справа в тому,що відповідно до положень п. п. 5, 6 ч.1 ст. 26 Закону України “Про місцевесамоврядування в Україні”14 від 21травня 1997 р. № 280/97#ВР деякі пи#тання сільські, селищні, міські радивирішують виключно на пленарнихзасіданнях рад разом з відповіднимголовою. А саме: виключно на пле#нарних засіданнях рад за пропо#зицією сільського, селищного, місь#кого голови затверджується структу#ра виконавчих органів ради, загальначисельність апарату ради та її вико#

навчих органів; за поданням сільсь#кого, селищного, міського голови ут#ворюються інші виконавчі органирад. У зв’язку з тим, що строк повно#важень сільського, селищного, місь#кого голови і сільських, селищних,міських рад різний – відповідно 4 ро#ки (голови) і 5 років (ради) – форму#вання цих органів буде проходити врізні строки (протягом 2 років, в да#ному випадку вибори голів маютьвідбутися навесні 2010 р., а до місце#вих рад – навесні 2011 р.). Отже, про#тягом двох років буде постійнозмінюватися структура, чисельність ісклад виконавчих органів сільських,селищних, міських рад (як реалізаціязазначеного п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 26 ЗаконуУкраїни “Про місцеве самоврядуван#ня в Україні” повноваження), що од#нозначно вплине на якість роботи нелише відповідних виконавчих орга#нів рад, а й власне рад, а також сіль#ських, селищних, міських голів і в ці#лому на життєдіяльність територіа#льних громад.

Тому виходом з такої ситуації можебути лише встановлення для всіх ви#борних органів місцевого самовряду#вання однакового строку повноважень(це може бути повернення до чотири#річного строку повноважень, як це бу#ло до 2006 р., або встановлення єдино#го п’ятирічного строку повноважень,що, на нашу думку, є більш доцільним.Однак для цього слід внести зміни доч. 2 ст. 141 Конституції України, яка насьогодні визначає, що строк повнова#жень сільського, селищного, міськогоголови становить 4 роки).




1. Иванец Г. И., Калинский И. В., Червонюк В. И. Конституционное право России: Энциклопедическийсловарь / Под общ. ред. В. И. Червонюка. – М.: Юрид. лит., 2002. – 432 с.; Еленин Н. В. Учредитель#ное собрание: политико#правовая природа: Дисс. ... к. ю. н.: 12.00.02 / Московский государственныйун#т им. М. В. Ломоносова. – М., 1998. – С. 23.

2. Інші форми див.: Максакова Р. М. Влада народу: аналіз суспільно#політичної думки та конституційно#правове регулювання // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 11#12 (85#86). – С. 26;Максакова Р. М. Конституційне закріплення установчої влади в Україні та в Російській Федерації:порівняльно#правовий аналіз / Зб. статей “Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективирозвитку” (За ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка; Упор. О. В. Кресін. – К.: Ло#гос, 2009. – С. 282#284).

3. Ставнійчук М. І. Поняття виборів, виборчого права та виборчого законодавства // Законодавство провибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К.: Факт, 2001. – С. 7#36.

4. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2000. – С. 296.5. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8. –

С. 26#32.6. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. // Урядовий кур’єр. –

№ 128. – 10 лип.7. http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=519298. http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=585849. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. – Ст. 191.10. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради Ук#

раїни. – 1999. – № 5#6. – Ст. 43.11. Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30#31. – Ст. 382; 2006. – № 5#6. – Ст. 75. 12. Офіційний вісник України. – 2009. – № 26. – Ст. 860.13. Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 14. – Ст. 168.14. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.



60

Базисним інститутом сучасногодемократичного врядування і

водночас пріоритетною формою без#посередньої демократії1, яка дозво#ляє уникнути феномену усуненнянароду від процесу державотворен#ня, є вибори, які власне і дають змогуреалізувати базову демократичнуідею правління народу та в інтересахнароду. Більше того, виборчий про#цес, його характеристики та цикліч#ність багато у чому обумовлюють іспецифіку політичного життя тієї чиіншої держави, сприяють політично#му структуруванню суспільства. Урезультаті вибори можуть розгляда#тись як з юридичної точки зору (у

контексті нині діючого у світі та вУкраїні виборчого законодавства, ви#борчих систем, процедур, механізмівтощо), так і з політичної – як один зголовних чинників політичної ак#тивності. Хоча фактично при до#слідженні властивостей виборчогопроцесу часто проблематично чітковідокремити правовий бік від полі#тичного. У багатьох випадках, особ#ливо коли йдеться про сферу ре#алізації державної влади, подібна си#туація природна. Однак інколи узв’язку з цим виникають і суттєвіпроблеми. Маємо на увазі те, колимотивами для прийняття законів, якістосуються найважливіших питаньформування та реалізації державноївлади, стають не суспільні інтересичи такі мотиви, як доцільність, на#укова обґрунтованість, практичнаефективність, тощо, а специфічні по#літичні інтереси окремих політичнихсил чи владних осередків.

Подібну ситуацію спостерігаємо вУкраїні, коли до сфери публічногообговорення потрапляють питаннявиборчого законодавства (а точніше,внесення змін до нього). Безумовнаактуальність цих питань на сьогодніпідвищується. Хоча насправді цяпроблема є чи не найскладнішою длявсієї конституційно#правової науки.Адже, по суті, питання полягає у то#му, яким чином і хто має здійснюватидержавну владу, реалізовувати та за#хищати інтереси виборців. Процесвиборів передбачає періодичне воле#виявлення громадян держави сто#совно того, хто саме представлятиме

В. М. СКРИПНЮКкандидат юридичних наук, доцентНаціонального університету “Острозька Академія”

ПРОБЛЕМА “ВИБОРУ”ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ:

УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ

ДОСВІД

В. М. Скрипнюк. Проблема “вибору” виборчої системи: Україна і європейський досвід


їх інтереси в сфері реалізації держав#ної влади. При цьому вибори до ор#ганів державної влади можуть прово#дитися як на загальнодержавному,так і на місцевому рівні. Так самоможна виокремити вибори до орга#нів законодавчої влади, виконавчоївлади, місцевого самоврядування тавибори глави держави.

Однак пропонуємо сконцентрува#ти увагу виключно на питаннях ви#борів до вищого органу законодавчоївлади. Наше акцентування обумов#лено, крім іншого, ще й тим, що ос#таннім часом серед представниківукраїнської політичної еліти точать#ся постійні суперечки щодо виборчоїсистеми в Україні та кількості народ#них депутатів. Парадоксальність си#туації полягає у тому, що навіть най#запекліші опоненти, які берутьучасть у цих політичних дебатах,ставлять одну й ту саму мету – як#найповніше втілення принципів де#мократії. Для одних це поверненнядо колишньої змішаної системи, дляінших – удосконалення чинної про#порційної системи. Тож при майжеповній відсутності альтернативистворенню демократичної виборчоїсистеми спостерігаємо багато мож#ливих шляхів її запровадження. То#му нині варто ретельніше дослідитидеякі питання, пов’язані з процесомвиборів до вищого законодавчого ор#гану влади (вад та недоліків, що вла#стиві тим чи іншим виборчим систе#мам).

Щодо парламентських виборів, тоє всі підстави для визначення їх як

одного з найважливіших політичнихпроцесів у функціонуванні майжебудь#якої сучасної системи держав#ної влади. Проте можливості забез#печення права громадян на політич#ний вибір завжди реалізуються черезте, що може бути визначено понят#тям “виборча система”, тобто спе#цифічного механізму, як його визна#чає Майкл Галлагер, що дає змогуконвертувати голоси виборців у пар#ламентські місця2. Фактично на сьо#годні у країнах Центральної таСхідної Європи бачимо доволі широ#кий спектр виборчих систем. Кожназ них, як правило, пов’язана зі спе#цифікою політичного та правовогорозвитку окремих держав (єдинимиєвропейськими країнами, де відбува#лися змістовні зміни виборчих сис#тем у період після 1945 р., що супро#воджувалися непоодинокими пере#ходами від однієї виборчої системидо іншої, були Франція та Греція).

Проте, незважаючи на все роз#маїття способів та механізмів функ#ціонування тих чи інших виборчихсистем, як правило, серед них вио#кремлюють два основні типи: про#порційні та мажоритарні системи(в англомовній літературі останні щедоволі часто визначають поняттямплюралістичних виборчих систем).Хоча, звісно, реально на сьогодні іс#нує дуже багато класифікацій вибор#чих систем. Наприклад, як доводятьФ. Алескеров та П. Ортешук, маємоговорити принаймні про шість видіввиборчих систем: а) одномандатніокруги і правило відносної більшос#



62

ті; б) одномандатні округи і двосту#пеневе правило відносної більшості;в) пропорційна система з регіональ#ними партійними списками; г) про#порційна система з загальнонаціо#нальним партійним списком; ґ) бага#томандатні округи з правом передачіголосів; д) змішані виборчі системи3.Звернемося до двох з них, базовийхарактер яких визнається практичноусіма без винятку авторами.

Значною мірою відмінність міжмажоритарними та пропорційнимисистемами відображена у їх назвах.Так, основною концептуальноюідеєю запровадження пропорційноївиборчої системи виступає теоріяпропорційного представництва полі#тичних сил у парламенті. Тобто,здійснюючи свій політичний вибір,громадяни держави віддають свої го#лоси тій чи іншій політичній силі(політичній партії або блоку полі#тичних партій). Внаслідок цього роз#поділ голосів між різними політич#ними партіями переноситься й нарозподіл місць у парламенті. Загаломідеальною моделлю пропорційної си#стеми є такий спосіб формуванняпарламенту, коли кожна політичнапартія, яка брала участь у виборах іотримала певну кількість голосів, от#римує відповідне представництво впарламенті. Але через ряд обставинподібний ідеал є недосяжним. Тому,порівнюючи різні моделі запровад#ження пропорційної системи (бе#руться до уваги такі показники, якмінімальний бар’єр голосів виборців,спосіб перерахунку голосів у парла#

ментські місця, наявність чи від#сутність квотованих місць у парла#менті тощо) сучасна політико#право#ва наука вживає таке поняття, якступінь наближення до ідеалу про#порційності.

А прихильники мажоритарнихвиборчих систем вважають, що клю#чем до досягнення демократичногопредставництва є не так принциппропорційності, як принцип біль#шості. Історично (протягом ХІХ ст.)у європейських країнах перевага на#давалась саме мажоритарним вибор#чим системам*, однак згодом, зважа#ючи на постійну критику з бокукраїн Європи, було здійснено пере#хід до пропорційних систем (єдинимвинятком на сьогодні є такі держави,як Великобританія та Франція).

Отже, що таке мажоритарна ви#борча система та які її основні пози#тивні та негативні риси? У якостіприкладу звернемося до виборчої си#стеми Великобританії. Очевидноюперевагою цієї мажоритарної моделіє її безумовна простота. Запровад#ження такої виборчої системи перед#бачає поділ всієї країни на певнукількість виборчих округів (у Вели#кобританії їх 650, що дорівнюєкількості місць у Палаті общин(House of Commons), кожен з яких“дає” парламенту одного члена. Щобпотрапити до парламенту, кандидат

* Процес історичного політико#правового генезису вибор#чих систем сучасних європейських країн ґрунтовнодосліджено у працях таких дослідників, як ДжефріХенд (“Європейські виборчі системи”,1979), ЕндрюКарстерс (Коротка історія виборчих систем”,1980),Енід Лейкмен (“Як голосують демократії”,1974) та ін.



має набрати не абсолютну, а лишевідносну більшість голосів виборців(тобто щодо інших кандидатів). Ін#коли британський варіант мажори#тарних виборів називають ще “без#альтернативним”, тобто з усіх канди#датів виборці мають право вибратилише одного. Для того, аби краще по#казати всі переваги та недоліки даноїмоделі, наведемо схему дії цієї ви#борчої системи. Наприклад, у вибор#чому окрузі (U#1) балотуються чоти#ри кандидати: А, В, С, D, кожен зяких набирає відповідно 20, 18, 15 та1 тис. голосів. У результаті виборивиграє кандидат А. Зрозуміло, щоподібний спосіб виборів є найпрос#тішим (навіть з суто технічної точкизору) як для самих виборців, так ідля тих, хто рахує голоси. А тому вінмайже не передбачає виникненняжодних суперечок щодо того, хто са#ме виявився переможцем чи можли#вих фальсифікацій виборів. Іншимаргументом на користь цієї моделівиборчої системи є зв’язок між пред#ставником від кожного конкретногоокругу (депутатом) та його виборця#ми. Тобто у разі, коли округ пред#ставляє лише одна особа, саме вона йнесе відповідальність за стан справ уокрузі, не маючи можливості пере#класти відповідальність на когосьіншого (як це трапляється, коли ви#борчий округ представляють декіль#ка осіб).

Однак, попри ці позитиви, щодомажоритарних виборчих систем ви#сувається й багато контраргументів.До речі, серед їх критиків є чимало

англійських авторів ( згадаємо хоча бґрунтовну працю “Політика супер#ництва та виборча реформа” 1975 р.під ред. С. Файнера). На нашу думку,всі основні зауваження щодо функ#ціонування мажоритарних виборчихсистем можуть бути зведені до трьохнайважливіших. По#перше, резуль#тат голосування виборців не завждирепрезентує волевиявлення біль#шості. Цей напрям критики мажори#тарних систем можна визначити яккритику “принципу більшості”. Так,у наведеному прикладі, кандидат,який виграє вибори, отримує лишеблизько 2/5 голосів виборців(37,2%), у той час як 3/5 голосів(33,3%; 27,7% та 1,8%), тобто біль#шість голосів, розподілених міжіншими кандидатами, виявляютьсяневрахованими. Звичайно, виправи#ти подібну ситуацію можна підраху#вавши голоси не за принципомвідносної більшості, а на підставі мо#делі “50% + 1”. Однак даний спосібпідрахунку також містить загрозу,хоча в і дещо “м’якшій формі”. Зок#рема, якщо принцип абсолютноїбільшості використовується у пер#шому турі виборів, то все одно пере#важна більшість голосів (як правило,ця цифра може коливатися у про#міжку 40–20 %) виборців втрача#ється. Те саме відбувається і в друго#му турі виборів.

Більше того, питання щодо репре#зентації “більшості” у випадку мажо#ритарних виборів має ще один ас#пект. Йдеться про те, коли серед кан#дидатів по округах балотується де#



64

кілька представників однієї й тієї жпартії. Наприклад, у нашій моделікандидат А представлятиме партіюХ, кандидати B та C – партію Y, акандидат D – партію Z. Тоді загальнакількість голосів, отримана партієюY, перевищуватиме кількість голосів,поданих за кандидата від партії Х(61% проти 37,2%), але реально пред#ставництво в парламенті отримає са#ме представник партії Х. Безумовно,у цьому разі можна зауважити на не#досконалу партійну стратегію прове#дення виборів (той факт, що однапартія висуває двох кандидатів в од#ному окрузі й тим самим свідомовносить розкол у лави виборців). Аленавіть тоді, коли всі чотири кандида#ти представлятимуть різні політичніпартії, все одно більшість може вия#витися дуже умовною. Скажімо, всіті, хто голосували за кандидата С(при цьому вони щиро сподівалися,що він переможе), бажали б, аби уразі його програшу до парламентупотрапив кандидат В. Тобто якби во#ни знали “наперед”, що їх кандидатне пройде, вони б переорієнтувалисяне на кандидата А, а на кандидата В.

Ще одним серйозним зауважен#ням стосовно мажоритарних вибор#чих систем є те, що, на думку цілогоряду дослідників, подібний спосібголосування підштовхує виборців до“нещирого” волевиявлення. Що ма#ється на увазі? Доволі часто, як пока#зують соціологічні опитування, підчас виборів громадяни голосують нетак позитивно, як негативно (інколицей феномен позначають поняттям

“стратегічного вибору”). Тобто, на#приклад, особа, яка симпатизує кан#дидату D (від партії Z), але при цьо#му дуже негативно сприймає канди#дата А (від партії Х), керуючисьпринципом “стратегічного вибору”,голосуватиме не за обраного неюкандидата, а за кандидата В. Інакшекажучи, в процесі виборів певна час#тина виборців завжди голосуватимене “за”, а “проти”. Про небезпекуподібного підштовхування виборцівдо “стратегічного” голосування, нанаше переконання, свідчить досвідвиборів у пострадянських країнах.Як приклад можна згадати російськупередвиборчу кампанію Єльцина1996 р.4, яка повністю була розбудо#вана за принципом “голосуй протикомуністів”. Та сама модель булавідтворена і в Україні, коли вибор#ці голосували не так за “демокра#та Л. Кучму”, як проти “комуністаП. Симоненка”. Ця модель спрацюва#ла і у 2004 р. під час вибору між кан#дидатурами В. Ющенка та В. Яну#ковича. На перший погляд подібненегативне стратегічне голосування єоднією з сучасних виборчих техно#логій і не містить жодної загрози.Але насправді проблема в тому, що,голосуючи негативно, виборці невисловлюють довіру до обраногоними кандидата. Тому, здавалося б,парадоксальному явищу, коли одра#зу після виборів кандидат, якийоб’єктивно переміг, має катастро#фічно низький рівень довіри середнаселення, знаходимо логічне пояс#нення (це той випадок, коли влада є



легальною, однак водночас неле#гітимною).

І третє серйозне зауваження щодомажоритарних виборчих систем ста#вить під сумнів їх можливі загально#національні наслідки. Зокрема, якщоуявити, що змодельована нами ситу#ація у виборчому окрузі U#1 повто#риться у всіх округах (чи в більшостіз них), то склад парламенту не мож#на буде визнати представницьким.Подібна виборча система фактичноозначатиме не що інше, як штучнупідтримку двопартійної системи.Для того, щоб це пояснити, звернімо#ся до досвіду тієї ж Великобританії.Починаючи з 1974 р., “третьою” си#лою, що вступила у протиборство зтрадиційною парою “лейбористи –консерватори”, виявилась лібераль#на партія (на виборах 1987 р. утво#рився альянс між лібералами тасоціал#демократами). На виборах1987 р. в загальнонаціональномумасштабі цей альянс отримав близь#ко 22,6% голосів виборців, але йогореальне представництво у парла#менті дорівнювало всього 3,4% (дляпорівняння: консерватори, якихпідтримало 42,3% виборців, здобули57,8% парламентських місць, а лей#бористи при 30,8% голосів – 35,2%місць)5.

Однак виникає запитання: чи єякийсь вихід, який би нейтралізувавусі вищезазначені проблеми? Фак#тично аналіз існуючих на сьогоднідосліджень дає змогу виокремитилише два методи. Перший з них – цетак зване “альтернативне голосуван#

ня”. Його зміст полягає у тому, щовиборці не так “обирають” одного здекількох кандидатів, як “оцінюють”його. Тобто кожен з наших чотирьохкандидатів отримує свій бал (від 1 до4; у випадку “безальтернативного”голосування фактично діє двобальнашкала, коли один з кандидатів отри#мує “+”, а всі інші, незалежно від їхкількості, “–”). У результаті вибор#чий бюлетень є своєрідним спискомуподобань (преференцій) кожногоокремого виборця. Звісно, в цьомувипадку значно ускладнюється про#цес підрахунку голосів та визначен#ня альтернативного переможця. Дотого ж не завжди зрозуміло, яким чи#ном слід конвертувати бали “2”, “3”,“4” тощо у переможні “1”.

Іншим способом виправлення не#доліків мажоритарних систем єфранцузький варіант двоступеневихвиборів, коли за умови, що у першо#му турі виборів жоден з кандидатівне набирає абсолютної більшості го#лосів, виборці (чий кандидат не по#трапив до другого туру) можутьзмінити свій вибір у другому турі.У Франції цей механізм діє такимчином: якщо у першому турі ніхто зкандидатів не отримує абсолютноїбільшості, то до другого туру потрап#ляють всі ті, хто набрав більше 12,5%голосів, і в ньому виграє той, хто на#бирає відносну більшість голосів6.Однак досвід тієї ж Франції свідчитьпро те, що навіть цей метод не даєзмоги уникнути проблеми диспро#порційності. Так, зокрема, на вибо#рах 1968 р. “голісти” отримали



66

близько 44% голосів і 60% місць уНаціональних зборах, а на виборах1981 р. соціалісти при 38% голосівотримали 58% місць.

Отже, на сьогодні щодо мажори#тарних виборчих систем є значно біль#ше зауважень, ніж доводів на їх ко#ристь. Основними аргументами на ко#ристь мажоритарних систем є: 1. Від#повідальність. 2. Можливість особис#то познайомитися з кандидатом підчас проведення виборчої кампанії.3. Демократизм, який полягає в тому,що можна обирати будь#якого канди#дата, а не лише одну з представленихполітичних партій. Усі ці аргументищодо мажоритарної системи виборівдоводиться чути і в Україні. Проте усучасних українських умовах зазна#чені аргументи, на нашу думку, дужеміфологізовані, тобто мало хто на#справді пояснить, про що саме йдеть#ся. Отже, проаналізуємо їх деталь#ніше.

По#перше, це відповідальність. Чисправді вибір одного кандидата відвиборчого округу означає наявністьвідповідальності парламентара передсвоїми виборцями? На жаль, ні. По#дібна відповідальність носить в Ук#раїні лише опосередкований харак#тер – тобто єдине, що загрожує депу#тату в разі повної байдужості досвоїх виборців, це його наступне необрання до Верховної Ради по томуж виборчому округу. Одним з реаль#них інститутів відповідальності де#путата могло б стати юридичне за#провадження процедури відкликан#ня мандата. Цей інститут існував в

Україні відповідно до Конституції1978 р. (у ст. 96 містилася норма проте, що депутат, який не виправдавдовір’я виборців, міг бути відклика#ним у будь#який час за рішеннямбільшості виборців)7. Однак у Кон#ституцію 1996 р. зазначену норму неперенесено. Таким чином, наголошу#вати на існуванні в Україні якихосьспецифічних відносин відповідаль#ності між депутатами#одномандат#никами та їхніми виборцями (якініби зникають у випадку пропор#ційної системи) недоречно.

Наступним з перелічених аргу#ментів є можливість особистого зна#йомства з кандидатом (на постра#дянському просторі цей аргумент ви#дається надзвичайно важливим як зогляду на глибоко вкорінену ра#дянську традицію “персоніфікаціївиборів”, так і тенденції до наданняпереваги не так партійній приналеж#ності кандидата, як його особистимякостям)8. Справді, пропорційна сис#тема виборів, як правило, передбачаєскладання партійних списків, дояких можуть потрапляти й такіполітики, які мало відомі чи взагаліне відомі широкому загалу виборців.Однак питання, що виникає у цьомувипадку, полягає в тому, наскількиоб’єктивна і водночас необхідна ін#формація, яку виборці отримуютьпро депутатів#одномандатників. Ад#же справа в тому, що саме при мажо#ритарному голосуванні відкривають#ся чи не найширші перспективи длязастосування всіх передвиборчихтехнологій, у результаті чого вибор#



ці, як показує практика, голосуютьне стільки за особистість, скільки завдало створений образ депутата йогоіміджмейкерами. У результаті пере#магають не особистості, а їхні ви#борчі команди, що вдало створюютьполітичну рекламу, які б могли з та#ким же успіхом провести до парла#менту будь#якого іншого кандидата вдепутати. Вищенаведене жодноюмірою не означає, що пропорційнасистема унеможливлює спроби щодоманіпулювання виборцями. Йдетьсявиключно про те, що на перший по#гляд “особисте” ознайомлення зпрограмою кандидата під час пере#двиборчої компанії за мажоритарноїсистеми виборів насправді є нечіт#ким і відносним фактом.

Остання теза щодо переваг мажо#ритарної системи стосується того,що пропорційна система змушує ви#борців обирати лише з обмеженогокола партій і звужує їх виборче пра#во. Дійсно, кількість партій за про#порційної системи завжди обмеже#на. Проте чи можна цей факт тракту#вати як обмеження права вибору?Дуже сумнівно, оскільки реальнакількість політичних партій та бло#ків, які брали участь у всіх парла#ментських і місцевих виборах в Ук#раїні протягом останніх 15 років, бу#ла великою, що жодним чином неможе бути окреслено як “обмеженняправа вибору”.

Проте перш ніж заперечувати чикритикувати мажоритарну систему,спробуємо проаналізувати її альтер#нативу – пропорційну систему ви#

борів, а також усі недоліки, пов’язаніз її запровадженням в Україні.

Фактично саме наявність тих чиінших різновидів пропорційних сис#тем є особливістю більшості західно#європейських країн. Основною від#мінністю пропорційної системи єформування багатомандатних ок#ругів (чи єдиного загальнодержавно#го виборчого округу, коли на тери#торії всієї країни виборці голосуютьза одні й ті самі партійні списки), акількість депутатів, які потрапляютьдо парламенту, обчислюється відпо#відно до кількості голосів, що отри#мала та чи інша партія. У переважнійбільшості випадків в основу ме#ханізму дії пропорційної системи по#кладено принцип формування ви#борчих списків (як виняток з цьогоправила в Європі можемо назватиІрландію та Мальту). Як правило,кількість місць у партійному спискудорівнює кількості місць у окрузі. Зарезультатами виборів кожна з партійотримує певну частину голосів ви#борців, відповідно до цього визна#чається кількість кандидатів, які по#трапляють з партійного списку допарламенту.

Хоча пропорційні системи мо#жуть різнитися одна від одної за та#кими ознаками, як: наявність чивідсутність мінімальної квоти голо#сів, які необхідно набрати до отри#мання права на представництво впарламенті; наявність чи відсутністьзастосування принципу “жорстких”чи “зв’язаних” списків (мається наувазі можливість виборців віддати



68

свій голос за певного конкретногокандидата з партійного списку); на#явність чи відсутність так званих“урівнюючих” мандатів (наприклад,у Норвегії, крім 18 округів, які збіга#ються з кордонами губерній, фор#мується один додатковий загально#національний округ для визначенняурівнюючих мандатів9, що дає 5%місць у парламенті), а також того, єїх кількість жорстко зафіксованою(Ісландія, Швеція, Данія) чи ні(Австрія, Греція, Італія); спосіб пе#рерахунку голосів у парламенті то#що. Основними факторами, яківпливають на розподіл місць у пар#ламенті при застосуванні пропорцій#них систем, є: спосіб перерахунку го#лосів (метод Лагу чи метод д’Ондта)та величина виборчих округів. Прицьому другий із зазначених факторіввизнається багатьма дослідникаминавіть більш впливовим.

Загальна властивість між ступе#нем пропорційності та величиноювиборчих округів може бути окресле#на у формі прямої залежності – чимбільшим є округ (і відповідно, чимбільшою є кількість місць, що можутьбути здобуті у даному окрузі), тимбільш адекватним (пропорційним)буде представництво. Невипадково,що за класифікаційною таблицею То#маса Мекі та Річарда Роуза10 до найс#праведливіших пропорційних вибор#чих систем потрапили такі країни, якАвстрія, Нідерланди та Швеція, а донайменш справедливих – Іспанія, дезастосування пропорційної системисупроводжується розподілом країни

на велику кількість округів. Тому од#ним із способів досягнення “ідеалупропорційності” є метод укрупненнявиборчих округів, коли кількість кан#дидатів від округу перевищує певнувеличину (цей метод був застосова#ний у Люксембурзі, де кількість ок#ругів складає 4, у Фінляндії кількістьокругів – 12 та в Португалії з її 20 ви#борчими округами). Проте очевид#ним недоліком подібної стратегії що#до укрупнення виборчих округів є те,що зрештою депутат все більше від#даляється від своїх виборців. У ре#зультаті може скластися навіть такаситуація, що, голосуючи за партійнийсписок, виборці віддаватимуть своїголоси за тих кандидатів, яких вонивзагалі не знають. Іншим способомдосягнення справедливої пропорцій#ності є квотування парламентськихмісць, які після підрахунку голосіврозподіляються між партіями, абикомпенсувати їх втрати на рівні ок#ругів.

Наступною проблемою, яка вини#кає при застосуванні пропорційнихсистем, є проблема “прохідного ба#лу”. Справа у тому, що для отриман#ня представництва у парламентіпартіям дуже часто доводиться дола#ти мінімальний бар’єр голосів. На#приклад, в Ісландії та Німеччині – це5%, у Норвегії – 4%, у Данії – 2%, вГреції – 1%, у Нідерландах – 0,67%.Звісно, встановлення такого мініму#му значно звужує можливості неве#ликих партій і обмежує принципрівності шансів на виборах усіх по#літичних учасників.



Останнє питання, яке майжезавжди постає щодо пропорційноїсистеми виборів, пов’язано з тим, хтосаме врешті#решт отримує місця впарламенті. Доволі часто його визна#чають ще і як проблему виборчихсписків.

Чи не найбільш суттєвим для Ук#раїни аргументом проти пропор#ційної системи, який чітко вбача#ється протягом останніх парламент#ських та місцевих виборів, є якістьвиборчих списків. Дійсно, як за#свідчили практично всі вибори, щовідбулися в Україні починаючи з1998 р., відбір кандидатів у партійнісписки відбувався ситуативно, щопризвело до дискредитації партійноїсистеми виборів (про небезпеку цьо#го явища М. Томенко попереджав щенаприкінці 90#х років минулогостоліття)11. Проте, незважаючи на бе#зумовну значущість цього аргументу,варто чіткіше визначити його об’єкт.На нашу думку, причиною виник#нення цієї проблеми є не так про#порційна виборча система, як діяль#ність політичних партій в Україні.

А тому відповідальність за її ви#рішення також стосується компе#тенції окремих політичних партій.

Отже, пропорційна виборча сис#тема, так само, як і мажоритарна, непозбавлена недоліків. Однак, на нашпогляд, недоліки пропорційної сис#теми значно легше нейтралізувати,ніж у разі застосування мажоритар#ної системи. Більше того, саме про#порційна система більш відповідаєідеї демократичного представництвау законодавчому органі, і саме шля#хом її удосконалення має рухатисьвітчизняна політична і правова сис#тема. Таким чином, проблеми фор#мування виборчої системи в Українізачіпають всю складну гаму сус#пільно#політичних і правових про#блем: це становлення і розвитокпартійної системи, політична струк#туризація суспільства, демократи#зація державної влади, збалансуван#ня політичної системи тощо. А отже,невизначеність і непослідовністьдержавної політики у цьому напряміставить під загрозу демократичнемайбутнє України.


1. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищих навч. закладів / За ред. В. П. Колісника,Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – С. 200.

2. Gallagher M., Laver M., Mair P. Representative Government in Western Europe. – N. Y.: McGraw#Hill, Inc.,1992. – P. 148.

3. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. – М.: Academia, 1995. – С. 147.4. Почепцов Г. Имидж и выборы. – К.: Изд#во АДЕФ#Украина, 1997. – С. 92.5. Mackie T. T., Rose R. The International Almanac of Electoral History. – London: Macmillan, 1991. –

P. 452#455.6. Пронкин С. В., Петрунина О. Е. Государственное управление зарубежных стран. – М.: Аспект Пресс,

2001. – С. 236#237.7. Конституція незалежної України / За заг. ред. С. Головатого. – К.: Право, 1995. – Кн. 1: Документи, ко#

ментарі, статті. – С. 99.



70

8. Бандурка О. М., Греченко В. А. Влада в Україні. На зламі другого і третього тисячоліть. – Х.: Вид#во Ун#ту внутр. справ, 2000. – С. 128.

9. Исаев М. А., Чеканский А. Н., Шишкин В. Н. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии. –М.: РОССПЭН, 2000. – С. 252.

10. Mackie T. T., Rose R. Вказ. пр. – Р. 510.11. Томенко М. Итоги парламентских выборов в Украине. Политические ориентации и предпочтения на#

селения // Политические исследования. – 1998. – № 3. – С. 80.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО


Виконавча влада у державномумеханізмі посідає особливе місце

і є найбільш видимою інституцієюполітичної системи суспільства,діяльність якої безпосередньо по#в’язана із повсякденним життям лю#дей. Головне навантаження у вирі#шенні проблем держави та суспіль#ства лягає на органи виконавчої вла#ди, які безпосередньо організуютьфункціонування суспільної системи,несуть відповідальність за стан справу державі [1, с. 210]. Органи держав#ної виконавчої влади одночасно нелише забезпечують виконання відімені держави цілей і завдань, сфор#мульованих у законах, а й беруть ак#

тивну участь у виробленні державноїполітики, проводять її в життя. Таківластивості виконавчої влади, безу#мовно, впливають на її положення і вмеханізмі забезпечення національноїбезпеки.

Дослідженню проблем виконавчоївлади, як у комплексі, так і за різни#ми її аспектами, приділяється увагафахівцями різних галузей права [2].Постійно зростає інтерес до вивчен#ня теоретичних і практичних про#блем виконавчої влади і в науці кон#ституційного права [3]. Однак пи#тання ролі органів виконавчої владив механізмі забезпечення національ#ної безпеки в конституційно#право#вому аспекті ще не були предметомнаукового аналізу, що й зумовлює ак#туальність та необхідність теоретич#них розробок у цій царині з метоюудосконалення діяльності органівдержавної виконавчої влади в рам#ках досліджуваного механізму, з ура#хуванням її специфіки і особливос#тей у період втілення в життя кон#ституційних змін.

Для визначення місця виконавчоївлади у процесі забезпечення націо#нальної безпеки важливе значеннямає з’ясування специфіки органіввиконавчої влади у досліджуваномумеханізмі, їх повноважень, закріпле#них у чинному законодавстві, а та#кож певних особливостей взаємодії уцій сфері з деякими вищими органа#ми державної влади.

У правовій науці не виробленоєдиного поняття “виконавча влада”,що зумовлено відсутністю її консти#

З. Д. ЧУЙКОкандидат юридичних наук, старший науковий співробітник НДІ державного дівництва та місцевого самоврядування АПрН України

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇВЛАДИ В МЕХАНІЗМІ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ

БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ



72

туційно#правового закріплення танаявністю різних підходів до йогодослідження. На думку О. В. Хомен#ко, виконавча влада – це системаюридичних державно#владних по#вноважень щодо виконання законів,розробки та здійснення державноїполітики, які реалізуються розгалу#женою, ієрархічною, спеціалізова#ною сукупністю державних органівна принципах оперативності, адмі#ністративної підлеглості, підзакон#ності та підзвітності перед представ#ницькими органами, а також поєд#нання динамізму і стабільності [4,с. 14]. Досить вдалим є визначенняІ. І. Дахової, відповідно до якого ви#конавча влада – це одна з гілок дер#жавної влади, основним призначен#ням якої є організація виконання за#конів та інших нормативно#правовихактів, реалізація зовнішньої та внут#рішньої політики держави, охоронаправ і свобод людини і громадянина,що здійснюється через побудовануна принципі вертикальної підпоряд#кованості систему спеціально ство#рюваних і наділених відповідноюкомпетенцією органів [5, с. 9]. Заслу#говує на увагу й визначенняО. Ф. Фрицького, згідно з яким ви#конавча влада є відносно самостій#ною формою єдиної державної владиУкраїни, має притаманні лише їйфункції, які здійснюються системоюорганів виконавчої влади на підставівизначеного правового механізму ре#алізації законів та інших норматив#но#правових актів за допомогою дер#жавного управління з метою ре#

алізації прав і свобод людини і гро#мадянина [6, с. 506].

Для розуміння сутності виконав#чої влади важливим є узагальнення,запропоновані І. І. Даховою, згідно зякими органи виконавчої влади від#різняються від інших органів владитакими особливостями: предметом ісферою діяльності; своїм призначен#ням і змістом діяльності – організо#вувати реалізацію прийнятих зако#нів; особливістю системи спеціальностворених суб’єктів з відповідноюкомпетенцією; специфічними мето#дами своєї діяльності (примус, мані#пулювання, переконання, авторитет,традиція) [7, с. 24#26].

Відповідно до ст. 4 Закону Ук#раїни “Про основи національної без#пеки” від 19 червня 2003 р. [8], досуб’єктів забезпечення національноїбезпеки віднесені Кабінет МіністрівУкраїни, міністерства та інші цент#ральні органи виконавчої влади,місцеві державні адміністрації, а та#кож – окремо виділені – Служба без#пеки України, Збройні сили, Держав#на прикордонна служба України таінші військові формування, утворенівідповідно до законів України. А устатті 9, яка фіксує повноваженняцих суб’єктів, розкриваються за#гальні повноваження ще й правоохо#ронних органів та воєнної організаціїдержави.

У науковій літературі з питаньнаціональної безпеки відсутня кла#сифікація, тобто систематизація ор#ганів виконавчої влади щодо важли#вості їх участі у процесі забезпечення

З. Д. Чуйко. Органи виконавчої влади в механізмі забезпечення національної безпеки...


національної безпеки. Оскільки спе#цифіка національної безпеки пов’я#зана з наявністю загроз у багатьохсферах життєдіяльності, то у процесівиявлення та нейтралізації цих за#гроз можуть брати участь органидержавної виконавчої влади різнихрівнів та спеціалізації. До того жпрактично всі ці органи відповіднодо Закону України “Про основинаціональної безпеки України” єсуб’єктами її забезпечення. Тому длязабезпечення національної безпеки упершу чергу доцільно розділити ор#гани виконавчої влади залежно відобсягу і характеру компетенції на ор#гани загальної та спеціальної компе#тенції [9, с. 73]. Органи загальної ком#петенції – це органи, які у межах під#відомчої їм території здійснюютьдержавне управління та координа#цію всіх або більшості підпорядкова#них чи підконтрольних їм органівспеціальної компетенції. До них на#лежать Кабінет Міністрів і місцевідержавні адміністрації.

Органи спеціальної компетенціїзабезпечують реалізацію державноїполітики в досліджуваній сфері і без#посередньо здійснюють заходи при#таманними їм методами і способамищодо подолання зовнішніх і внут#рішніх загроз основним об’єктамнаціональної безпеки. Вони пред#ставлені широким колом централь#них органів виконавчої влади таінших органів, серед яких найбільшзначущими є: Міністерство оборониУкраїни, Міністерство закордоннихсправ України, Міністерство України

з питань надзвичайних ситуацій та усправах захисту населення від на#слідків Чорнобильської катастрофи,Міністерство внутрішніх справ Ук#раїни, Міністерство охорони навко#лишнього природного середовищаУкраїни, Служба безпеки України;Служба зовнішньої розвідки Украї#ни; Управління державної охорониУкраїни; Адміністрація Державноїприкордонної служби України;Збройні сили України, Державнаприкордонна служба України, мілі#ція, внутрішні війська МВС, Дер#жавна служба охорони при МВС, ор#гани і підрозділи цивільного захиступри Міністерстві України з питаньнадзвичайних ситуацій та у справахзахисту населення від наслідків Чор#нобильської катастрофи.

Слід також зазначити, що Зако#ном України “Про основи національ#ної безпеки України” від 19 червня2003 р. внесено певну невизначеністьу систему спеціальних органів вико#навчої влади у сфері національноїбезпеки. Так, положення ст. 4 “Су#б’єкти забезпечення національноїбезпеки” не відповідає ст. 9, у якій за#значаються повноваження цих су#б’єктів. Остання стаття містить за#гальну характеристику повноваженьправоохоронних органів та воєнноїорганізації держави, які не входятьдо переліку суб’єктів, що зазначені уст. 4 Закону. Законодавче поняттяправоохоронних органів, яке міс#титься у ст. 2 Закону України “Продержавний захист працівників суду іправоохоронних органів” від 23 груд#



74

ня 1993 р. [10], не надає вичерпногопереліку органів, які до них нале#жать, а розуміння правоохороннихорганів у науковій літературі має упереважній більшості випадків под#війне значення: широке та вузьке [11,с. 53] і поширюється також на недер#жавні структури (нотаріат, адвокату#ру) [12, с. 12#15].

А що стосується воєнної органі#зації держави, то відносно неї існуєсуперечливе визначення. Так, ЗаконУкраїни “Про основи національ#ної безпеки України” від 19 червня2003 р. у ст. 1 дає визначення, щоВоєнна організація держави – це су#купність органів державної влади,військових формувань, утворенихвідповідно до законів України,діяльність яких перебуває під демо#кратичним цивільним контролем збоку суспільства і безпосередньоспрямована на захист національнихінтересів України від зовнішніх тавнутрішніх загроз. А у Законі Украї#ни “Про демократичний цивільнийконтроль над Воєнною організацієюта правоохоронними органами” від19 червня 2003 р. у ст. 1 закріплено,що Воєнна організація держави – цеохоплена єдиним керівництвом су#купність органів державної влади,військових формувань, утворенихвідповідно до Конституції і законівУкраїни, діяльність яких перебуваєпід демократичним контролемсуспільства і відповідно до Консти#туції та законів України безпосеред#ньо спрямована на вирішення за#вдань захисту інтересів держави від

зовнішніх та внутрішніх загроз [13].Отже, у двох законах, прийнятих водин день – 19 червня 2003 р., є неуз#годженість, оскільки у першому ви#падку діяльність воєнної організаціїдержави спрямована на захистнаціональних інтересів України відзовнішніх та внутрішніх загроз, а удругому – на вирішення завдань за#хисту інтересів держави від цих за#гроз. А це має дещо інше значення.До того ж, у першому випадкувоєнна організація – це просто су#купність органів державної влади, а удругому – це охоплена єдинимкерівництвом сукупність органівдержавної влади. Повноваженнявоєнної організації держави, які роз#криваються у ст. 9 Закону України“Про основи національної безпекиУкраїни”, свідчать, що вона забезпе#чує оборону України, захист її суве#ренітету, територіальної цілісності інедоторканності кордонів; протидієзовнішнім загрозам воєнного харак#теру.

З огляду на вищезазначене вва#жаємо, що виділення у чинному за#конодавстві як суб’єктів забезпечен#ня національної безпеки “воєнної ор#ганізації держави” та “правоохорон#них органів” є необґрунтованим че#рез відсутність у законодавця устале#ного поняття цих категорій, кри#теріїв віднесення тих чи інших силдо них, невирішеність питання їхпідпорядкування та ін. З метоюуникнення будь#яких суперечностейщодо визначення суб’єктів забезпе#чення національної безпеки, зокрема



з числа органів виконавчої влади, не#обхідно закріпити більш детальнийїх перелік та ширше визначити їх по#вноваження у Законі України “Прооснови національної безпеки Ук#раїни” з подальшою деталізацією узаконах, які закріплюють правовийстатус цих органів.

Аналіз наукової літератури тачинного законодавства свідчить, щозабезпечення національної безпекиУкраїни здійснюється цілісною сис#темою органів виконавчої влади.При цьому обсяг повноважень, щостосуються питань національної без#пеки, які вони здійснюють у межахкожної з функцій, досить значний івиходить за рамки нашої статті. Томузвернемо увагу тільки на окремі ор#гани та їх повноваження у цій сфері.

Перетворення України на парла#ментсько#президентську республікуіз втіленням у життя положень Зако#ну України “Про внесення змін доКонституції України” від 8 грудня2004 р. [14] сприяло змінам у консти#туційно#правовому статусі найвищо#го органу виконавчої влади – Кабіне#ту Міністрів України. Запропонова#не реформування означало змінуролі уряду України з метою його ре#ального перетворення на сильний ісамостійний центр формуванняполітики і державного управління.Для досягнення такої мети прихиль#никами політичної реформи покла#дено в її основу створення нового ме#ханізму формування, взаємовідно#син з іншими вищими органами ви#конавчої влади та припинення по#

вноважень і відповідальності Кабіне#ту Міністрів України, який маєвідповідати новій ролі уряду, ство#рювати умови для його стабільної,узгодженої та послідовної роботи.Однак конституційну реформу в Ук#раїні розпочато і здійснено у зв’язкуз чинниками передусім політичногохарактеру. Саме політичні фактори, ане дійсні недоліки Основного Зако#ну значною мірою обумовили змістЗакону України “Про внесення зміндо Конституції України” від 8 грудня2004 р. Тому попередній аналіз на#уковцями конституційних змін і ре#зультати реальної практики їх засто#сування свідчать, що вони отрималинеоднозначні оцінки і призвели додержавно#правових конфліктів.

Встановлена Конституцією Ук#раїни 1996 р. республіканська формадержавного правління змішаного,президентсько#парламентського ти#пу була пов’язана з так званим ду#алізмом виконавчої влади. Він озна#чав, що повноваження вищогосуб’єкта виконавчої влади певнимчином були поділені між Президен#том України і Кабінетом МіністрівУкраїни. Для більшості держав з пар#ламентською формою правління ду#алізм виконавчої влади є нетиповимявищем. У той же час, попри задек#ларований перехід України до парла#ментсько#президентської форми прав#ління, ініціатори конституційнихзмін так і не змогли вирішити про#блему дуалізму виконавчої влади,яка нині спостерігається, у тому чис#лі у сфері національної безпеки.



76

Прерогатива щодо виробленнядержавної політики та управління усфері національної безпеки нале#жить Президенту України. ВодночасКабінет Міністрів, як вищий орган усистемі органів виконавчої влади,здійснює керівництво органами ви#конавчої влади, забезпечуючи прицьому об’єднання, координацію тапогодження їх діяльності, і відповід#но до ст. 116 Конституції забезпечуєдержавний суверенітет і економічнусамостійність України, здійсненнявнутрішньої і зовнішньої політики;вживає заходів щодо забезпеченняправ і свобод людини і громадянина;здійснює заходи щодо забезпеченняобороноздатності і національної без#пеки України, громадського порядку,боротьби зі злочинністю тощо.

Нова вітчизняна конституційнамодель встановлює подвійну відпо#відальність Кабінету Міністрів засвою діяльність – перед Президен#том і Верховною Радою. Таким чи#ном, уряд залишається певноюмірою залежним від Президента,оскільки: останній може зупинятидію актів уряду; уряд у своїй діяль#ності керується також указами Пре#зидента; очолювана Президентом Ра#да національної безпеки і обороникоординує та контролює діяльністьорганів виконавчої влади у відповід#ній сфері і її рішення оформлюютьсяуказами Президента; стосовно дея#ких органів виконавчої влади Кабі#нет Міністрів України не може бутиєдиним найвищим органом, оскількищодо них здійснюється “подвійне”

керування – з боку уряду й Прези#дента водночас; кандидатури на по#сади Міністрів оборони, закордон#них справ та Голови Служби безпекиУкраїни призначаються парламен#том за поданням Президента Украї#ни; голови місцевих державнихадміністрацій призначаються на по#сади і звільняються з них Президен#том України за поданням Кабіне#ту Міністрів. Проте Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від21 грудня 2006 р. [15] містив певні за#стереження щодо призначення ви#щевказаних міністрів, які полягали утому, що у разі не внесення Прези#дентом до Верховної Ради кандида#тур на посади Міністра оборони Ук#раїни чи Міністра закордонних справу п’ятнадцятиденний строк, поданняпро призначення на відповідні поса#ди вносить до Верховної Ради ко#аліція депутатських фракцій. А такожположення щодо розширення повно#важень Прем’єр#міністра та взаємо#відносини з Радою національної без#пеки і оборони, які викликали гострудискусію у першу чергу на предметвідповідності їх Конституції. Однак16 травня 2008 р. Закон України “ПроКабінет Міністрів України” [16] булоприйнято у новій редакції, яка зміни#ла найбільш суперечливі положенняпопередньої редакції цього закону івстановила певне обмеження повно#важення уряду та дещо збільшила нанього вплив Президента.

Водночас наділений широкоюкомпетенцією у сфері національноїбезпеки Президент не може здійсню#



вати свої повноваження без будь#якої участі уряду і системи органіввиконавчої влади, оскільки вона є ос#новним із засобів її реалізації у ційсфері. На практиці міністри, керів#ники інших відомств виконавчої вла#ди й голови державних адміністраційзначною мірою залежать також відПрем’єр#міністра. Кабінет Міністрівмає широкі повноваження щодоінших сфер життєдіяльності, належ#не функціонування яких має визна#чальне значення для вирішення про#блем національної безпеки. Згідно зпунктом 9#1 ст. 116 Основного Зако#ну, Кабінет Міністрів України утво#рює, реорганізовує та ліквідовує,відповідно до закону, міністерства таінші центральні органи виконавчоївлади, діючи в межах коштів, перед#бачених на утримання органів вико#навчої влади, а відповідно до п. 9#2ст. 116 призначає на посади та звіль#няє з них за поданням Прем’єр#міністра України керівників цент#ральних органів виконавчої влади,які не входять до складу КабінетуМіністрів України. Крім того, повно#важення Кабінету Міністрів Україниу сфері забезпечення національноїбезпеки регламентовані також у чин#ному законодавстві.

Важливою проблемою, яку сьо#годні не вирішено на законодавчомурівні і в реальній практиці державо#творення, є питання розмежуванняконтролю у сфері забезпечення на#ціональної безпеки між Президентомі Кабінетом Міністрів, а також кон#тролю і координації дій органів вико#

навчої влади, які здійснює Раданаціональної безпеки та оборони іКабінет Міністрів. Як правило, у за#конах, які врегульовують питання усфері національної безпеки, ці по#вноваження дублюються. Це призво#дить до перетягування повноваженьта послаблення відповідальності зарезультати відповідної діяльності.Ця проблема загострилася саме вне#сенням змін до Конституції, реаліза#ція яких на практиці загрожує де#формацією виконавчої вертикалі, на#явністю конкуренції Президента таПрем’єр#міністра, а історія вітчизня#ного державотворення також свід#чить, що і Секретаря РНБО та Віце#прем’єр#міністра з питань національ#ної безпеки і оборони.

Завдання і функції уряду, які виз#начені чинним законодавством, вінздійснює різноманітними шляхамита засобами: від обговорення і прий#няття відповідних актів КабінетуМіністрів, а також підготовки не#обхідних пропозицій для вирішенняВерховною Радою України або Пре#зидентом України до заслуховуванняна засіданнях уряду звітів посадовихосіб різного рангу про виконання йо#го рішень і оперативного вирішенняпитань з керівниками центральних імісцевих органів виконавчої влади.При цьому важливо зазначити, щопосилювати роль Кабінету Міністріву механізмі забезпечення національ#ної безпеки потрібно лише за раху#нок розвитку та збільшення йоговласних резервів на основі консти#туційних приписів.



78

Важливе значення для національ#ної безпеки має функціонуванняміністерств та інших центральнихорганів виконавчої влади, у томучислі із спеціальним статусом, які єорганами спеціальної компетенції.Зокрема, Конституція України(ст. 107) передбачає, що до складуРади національної безпеки і оборонивходять Міністр оборони України,Міністр внутрішніх справ України,Міністр закордонних справ Українита Голова Служби безпеки України,що відповідно посилює значенняочолюваних ними інституцій для за#безпечення національної безпеки Ук#раїни.

Провідне місце серед централь#них органів виконавчої влади посіда#ють міністерства. Це основний цент#ральний орган у системі органів ви#конавчої влади, який забезпечує ре#алізацію державної політики таздійснює функції державного управ#ління у відповідній галузі. Їх керів#ники входять до складу уряду і бе#руть безпосередню участь у форму#ванні державної політики в країні.Міністри особисто відповідають зарозробку і впровадження програмКабінету Міністрів з відповідних пи#тань, реалізацію державної політикиу певних сферах державного управ#ління.

Вперше в історії українського дер#жавотворення Конституцією 1996 р.закріплено функціонування Службибезпеки України, яка є державнимправоохоронним органом, що забез#печує державну безпеку України і діє

на підставі Закону України “ПроСлужбу безпеки України” від 25 бе#резня 1992 р. [17]. Указом Президен#та “Про зміни у структурі централь#них органів виконавчої влади” від15 грудня 1999 р. було визначено, щоСлужба безпеки України є централь#ним органом виконавчої влади зіспеціальним статусом [18]. Службабезпеки України підпорядкованаПрезиденту України і підконтрольнаВерховній Раді України. Цей органпокликаний здійснювати захист дер#жавного суверенітету, конституцій#ного ладу, територіальної цілісності,економічного, науково#технічного іоборонного потенціалу України, за#конних інтересів держави та правгромадян від розвідувально#підрив#ної діяльності іноземних спеціаль#них служб, посягань з боку окремихорганізацій, груп та осіб, а також за#безпечення охорони державної таєм#ниці. До завдань Служби безпекиУкраїни входить також попереджен#ня, виявлення, припинення та роз#криття злочинів проти миру і безпе#ки людства, тероризму, корупції таорганізованої злочинної діяльності усфері управління і економіки таінших протиправних дій, які безпо#середньо створюють загрозу життєвоважливим інтересам України.

Діяльність Служби безпеки здійс#нюється за такими напрямами:контррозвідувальна діяльність; роз#відувальна діяльність; боротьба з ко#рупцією, організованою злочинніс#тю; боротьба з тероризмом. ЗакономУкраїни “Про державну таємницю”



від 21 вересня 1999 р. [19] передбаче#но,що Служба безпеки України єспеціально уповноваженим органомдержавної влади у сфері забезпечен#ня охорони державної таємниці.

Нині в розвідувальній та інфор#маційно#аналітичній діяльності Служ#би безпеки України акцент робитьсяна сприянні керівництву держави вреалізації зовнішньо# та внутріш#ньополітичного курсу України, зміц#ненні її обороноздатності й еконо#мічного потенціалу, розширенні між#народного співробітництва. Інфор#маційно#аналітичне забезпеченнявищих і місцевих органів державноївлади України є одним із пріоритет#них напрямків діяльності Службибезпеки України. Оцінки, пропозиціїі прогнози аналітиків зазначеногооргану стали важливою складовоюінформаційно#аналітичної підтрим#ки державних рішень, а також осно#вою відомчої системи виявлення тапротидії внутрішнім і зовнішнім за#грозам національній безпеці [20,с. 10].

Дослідження компетенції Службибезпеки України свідчить, що натактичному, оперативному й інфор#маційно#аналітичному рівнях вонаповинна володіти ситуацією, що ха#рактеризує стан національної безпе#ки України за визначеними за неючинним законодавством напрямами.У цьому полягає її важливе значенняу механізмі забезпечення національ#ної безпеки.

У механізмі забезпечення націо#нальної безпеки органи державної

виконавчої влади є найбільш знач#ною і складною частиною державно#го апарату, яка наділена багатьма по#вноваженнями у сфері забезпеченнянаціональної безпеки і має достатнійарсенал засобів і способів для подо#лання і запобігання внутрішнім ізовнішнім загрозам основним об’єк#там національної безпеки. Органидержавної виконавчої влади маютьсвою специфіку у цьому механізмі,яка характеризується концентрацієюв них найбільш повної інформації увсіх сферах життєдіяльності щодонаціональної безпеки та сил, наділе#них спеціальними методами, якіздатні оперативно впливати на її за#безпечення.

Гострою проблемою, яку необхід#но вирішити на сучасному етапі щодофункціонування органів державноївиконавчої влади, є криміналізація ібюрократизація державного апарату,відсутність стабільної кадрової полі#тики, невиправдана ротація кадрівдержавного апарату за політичноюознакою, правовий нігілізм. Це маємісце і при здійсненні ними діяль#ності щодо забезпечення національ#ної безпеки. Тому важливим на сьо#годні для всіх зазначених органів єпідвищення ефективності й утверд#ження їх демократичного характеру,оскільки повноваження органів вико#навчої влади встановлюються і ре#алізуються під егідою закону і зарадизакону [21, с. 14]. Ігнорування цьоговажливого принципу призводить напрактиці до суб’єктивізму, помилок іпорушення законності.



80

Літератра

1. Конституційно#правові засади становлення української державності / [В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика,О. Г. Данильян та ін.] ; За ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АПрН України Ю. М. Тодики. – Х. :Право, 2003. – 328 с.

2. Авер’янов В. Б. Конституційно#правовий статус українського уряду: проблеми реалізації / В. Б. Авер’я#нов // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – C. 52–57; Виконавча влада і адміністративне право / Заред. В. Б. Авер’янова. – К. : Ін Юре, 2002. – 668 с.; Коваленко А. А. Становлення і розвиток виконавчоївлади в Україні : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. політ. н. : спец. 23.00.02 “Політичні інсти#тути та процеси” / А. А. Коваленко. – К., 2003. – 36 c.; Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблемиадміністративної реформи в Україні / І. Б. Коліушко : [монографія] / Відп. ред. В. Б. Авер’янов. – К. :Факт, 2002. – 260 с.; Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади / О. Д. Крупчан : [монографія]. – К. :Вид#во УАДУ, 2001. – 132 с.

3. Шаповал В. М. Конституція і виконавча влада / В. М. Шаповал. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 80 с.;Єрмолін В. П. Конституційні засади виконавчої влади в Україні (проблеми теорії і практики) : Авто#реф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. : спец. 12.00.02 “Конституційне право” / В. П. Єрмолін. – К.,2003. – 16 c.; Президент – Правительство – исполнительная власть: российская модель : Сб. – М. :Центр конституционных исследований МОНФ, 1997. – 68 c.; Исполнительная власть в РоссийскойФедерации. Проблемы развития / Отв. ред. д. ю. н. И. Л. Бачило. – М. : Юристъ, 1998. – 432 с.; Дахо�ва І. І. Конституційно#правовий статус уряду в зарубіжних країнах: порівняльно#правовий аспект : Ав#тореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. : спец. 12.00.02 “Конституційне право” / І. І. Дахова. – Х.,2007. – 20 с.; Нижник Н. Р. Виконавча влада: поняття, сутність / Н. Р. Нижник // Державна виконавчавлада в Україні: формування та функціонування. – К. : Вид#во УАДУ, 2000. – Ч. 1. – C. 5#15.

4. Хоменко О. В. Виконавча влада: соціальна природа, особливості : Автореф. дис. на здобуття наук. сту#пеня к. ю. н. : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень”. –Х., 2005. – 20 с.

5. Дахова І. І. Вказ. пр. 6. Фрицький О. Ф. Виконавча влада в Україні / Конституційне право України : Підруч. – [4#те вид., пере#

роб. і доп.] ; За ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наук. думка. – 733 с. 7. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний ас#

пект) / І. Дахова // Право України. – 2002. – № 12. – C. 23#27. 8. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 964#ІV // Відомості

Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351. 9. Адміністративне право України : Підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін. ; За ред.

Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.10. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р.

№ 3781#XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50. 11. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції / І. Бондаренко // Право України. – 2005. –

№ 7. – С. 53–56. 12. Організація судових та правоохоронних органів : Навч. посіб. для студ. юрид. спеціальностей вищих

навч. закладів освіти / І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьєв, В. С. Бабкова та ін. ; За ред. І. Є. Марочкіна,Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. – Х. : Право, 2000. – 272 с.

13. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами дер#жави: Закон України від 19 червня 2003 р. № 975#ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –№ 46. – Ст. 366.

14. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р. № 2222#ІV // ВідомостіВерховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.

15. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006 р. № 514#V // Відомості ВерховноїРади України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.

16. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16 травня 2008 р. № 270#ІV // Відомості ВерховноїРади України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

17. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229#XII // Відомості Верхов#ної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.



18. Про зміни у структурі державних органів виконавчої влади: Указ Президента від 15 грудня 1999 р.№ 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2435.

19. Про державну таємницю: Закон України (в редакції Закону від 21 вересня 1999 р. № 1079#XIV) //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.

20. На сторожі незалежності держави: 10 років Службі безпеки України. – К. : Б. и., 2002. – 168 c. 21. Исполнительная власть в Российской Федерации / Под ред. А. Ф. Ноздрачева, Ю. А. Тихомирова. –

М. : Изд#во БЕК, 1996. – 269 с.


ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

82

Узаконодавстві та в суспільнихвідносинах, що ним регулюють#

ся, існує достатня кількість спеціаль#них суб’єктів, статус яких специфіч#ний через наявність тих чи іншихособливостей: професійних, стате#вих, посадових, вікових тощо. Щостосується особливостей правовогостатусу дитини, то основним у йоговиокремленні є віковий критерій якспеціальний суб’єкт правовідносин.

Конституція України (ст. 24) га#рантує усім рівність наданих прав.Різний обсяг дієздатності, що зале#жить від віку, змушує законодавцянаділяти “юридично не повноцін#них” фізичних осіб додатковим юри#дичним механізмом, у тому числі ішляхом надання їм низки допоміж#них прав.

Вивченням цивільно#правовогостатусу дитини займались такі вче#ні, як О. І. Вінгловська, Ю. Ф. Без#палов, О. В. Бутько, Л. В. Красицька,Л. А. Ольховик, З. В. Ромовська,Н. М. Савельєва, С. А. Сорокін,Р. О. Стефанчук, С. І. Чорнооченко,О. А. Явор та ін.

Метою даної праці є виявленняколізій у законодавчому закріпленніособистих немайнових прав як скла#дової цивільно#правового статусудитини.

Численні національні й міжнарод#но#правові акти містять визначення“дитини”. У діючому законодавствіможна виокремити три різні підходидо суті цього поняття.

Перший закріплений у ч. 1 ст. 6Сімейного кодексу України (далі –СК) та ст. 1 Закону України “Прогромадянство України” [1]. Відповід#но до цих документів, правовий ста#тус дитини має особа до досягненнянею повноліття, тобто 18 років. Та#ким чином, ні реєстрація шлюбу додосягнення цього віку, ні надання по#вної цивільної дієздатності тому, хтопрацює за трудовим договором абобажає займатися підприємницькоюдіяльністю, не припиняють статусудитини. Аналогічна норма закріпле#на у ст. 54 Сімейного кодексу РФ.

Другий підхід, з більш широкимрозумінням, закладений у ст. 2 Євро#пейської конвенції про громадянствовід 6 листопада 1997 р. [2], у ст. 1 За#кону України “Про державну допомо#гу сім’ям з дітьми” від 22.03.2001 р.[3] та у ст. 1 Закону України “Про

Н. О. ДАВИДОВАкандидат юридичних наук,доцент кафедри праваКиївського національного лінгвістичногоуніверситету, адвокат

КОЛІЗІЇ У ЦИВІЛЬНО#ПРАВОВОМУ СТАТУСІ

ДИТИНИ

Н. О. Давидова. Колізії у цивільно�правовому статусі дитини


охорону дитинства” від 26.04.2001 р.[4]: “Дитина – особа віком до 18 ро#ків (повноліття), якщо згідно з зако#ном вона не набуває прав повно#літньої раніше”.

Згідно з Конвенцією ООН проправа дитини від 20 листопада 1989 р.[5], дитиною є кожна людська істотадо досягнення 18#річного віку, якщоза законом, застосовуваним до даноїособи, вона не досягає повноліття ра#ніше.

Такий підхід можна зустріти і вдоктрині цивільного права. Право#вий статус дитини – заснована направоздатності та дієздатності систе#ма суб’єктивних та інших прав таюридичних обов’язків, які неповно#літня особа може мати з моменту на#родження до виникнення повноїдієздатності [6, с. 4#5].

Третій підхід закріплений у Євро#пейській конвенції про визнання тавиконання рішень стосовно опікинад дітьми та про поновлення опікинад дітьми від 20.05.1980 р. [7]. Дити#на – це особа будь#якого громадянст#ва, що не досягла 16 років і не маєправа самостійно вирішувати питан#ня щодо місця свого постійного про#живання за законодавством промісце її постійного проживання, проїї громадянство чи за внутрішнім за#конодавством запитуваної держави.

Дитинство – період, що триває віднародження до повної соціальної чипсихологічної зрілості, становленнядитини повноцінним членом грома#дянського суспільства. Неоднаковівікові межі дитинства в різних нор#

мативно#правових актах можна по#яснити декількома причинами. По#перше, тривалість дитинства соціа#льно різна: в первісному суспільствівона не дорівнює тривалості дитин#ства в епоху Середньовіччя чи на су#часному етапі розвитку суспільства.Тривалість дитинства перебуває вбезперервній залежності від матеріа#льної чи духовної культури соціуму.По#друге, градація вікового цензупри наділенні індивіда конкретнимиправами залежить від багатьох об#ставин: конкретного історичногоперіоду розвитку держави, норма#тивних змін, національних особливо#стей.

Володіння правовим статусом ди#тини пов’язано з такими індивіду#альними ознаками, як рівень фізіо#логічного, біологічного, психологіч#ного розвитку. Юридичні особи, дер#жава, Автономна Республіка Крим,територіальні громади, іноземні дер#жави та інші суб’єкти публічногоправа володіють правоздатністюі дієздатністю у їх нерозривнійєдності.

Відмінності між правоздатністю ідієздатністю фізичних осіб спосте#рігаємо тоді, коли вони доросліша#ють і поступово набувають вольовихта психічних якостей.

Іноді в законодавстві під “дити#ною” розуміють фізичну особу неза#лежно від її віку. Наприклад, Ци#вільний кодекс України (далі – ЦК)відносить дітей спадкодавця, не кон#кретизуючи вік цих осіб, до першоїчерги спадкування (ст. 1261).



84

Між цивільним і сімейним зако#нодавством існує декілька колізійправового статусу дитини, тобто осо#би віком до 18 років. Зупинимось надеяких з них.

Перша колізія стосується питаннявизначення віку фізичної особи, зякого вона може впливати на змінусвого прізвища.

Питанню визначення імені фізичноїособи присвячено ст. ст. 28, 294–296ЦК, ст. ст. 146–149 СК. Законодавст#во не визначає кола повноважень, якіскладають зміст цього права. Однакмайже одностайно цивілісти включа#ють до змісту права на ім’я право найого зміну. Такої позиції дотри#муються Л. О. Красавчикова [8, с. 33],С. І. Чорнооченко [9, с. 66], Л. В. Кра#сицька [10, с. 141], Р. О. Стефанчук[11, с. 434].

Зміна імені взагалі та зміна прі#звища зокрема є елементом право#суб’єктності фізичної особи. Маємісце невідповідність між ч. 1 ст. 31ЦК та ч. ч. 2 і 3 ст. 148 СК.

Фізична особа, яка не досягла14 років, називається малолітньою іволодіє частковою цивільною діє#здатністю. Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦК, та#ка фізична особа має право:

1) самостійно вчиняти дрібні по#бутові правочини;

2) здійснювати особисті немай#нові права на результати інтелекту#альної, творчої діяльності, що охоро#няються законом.

У літературі висловлювалась дум#ка про недостатність для повноцінно#го фізичного, духовного та соціально#

го розвитку вказаного переліку мож#ливостей. Виникало питання про не#обхідність включення до даного пе#реліку низки особистих немайновихправ малолітнього; права власностіна створену малолітнім річ; права назахист порушених прав та охороню#ваних законом інтересів малолітньоїфізичної особи, коли таке порушенняздійснене з боку його законних пред#ставників тощо [12, с. 76].

Права, які особа у такому віці мо#же здійснювати самостійно, закріп#лені в ч. 1 ст. 31 ЦК. Незважаючи нате, що ця норма містить вичерпнийперелік, ч. 2 ст. 148 СК надає ма#лолітній особі у віці з 7 років даватизгоду або відмовлятись від зміни сво#го прізвища у зв’язку із зміноюпрізвища її батьків. Тобто закон на#дає право фізичній особі у віці з 7 ро#ків здійснювати право на ім’я.

Норма ч. 2 ст. 148 СК є виявом по#ваги до дитини. Якщо семирічна ди#тина не погоджується змінити пріз#вище, то норми цієї статті є гаран#тією її права на збереження своєїіндивідуальності (ст. 300 ЦК), тобтоіз 7 років дитина бере участь увирішенні питання про зміну власно#го прізвища.

У частинах 2 і 3 ст. 148 СК перед#бачено дві правомочності малоліт#ньої дитини, які не закріплені в ч. 1ст. 31 ЦК. Обов’язковим є одержаннявід дитини, яка досягла 7 років, згодина зміну прізвища при зміні прізви#ща обома батьками або одним з них.

Ім’я фізичної особи за загальнимправилом складається із прізвища,



власного імені та по батькові. Змінапрізвища є водночас і зміною імені уширокому розумінні.

Здійснення права на ім’я у формізміни імені є елементом дієздатності.

Вік 7 років можна умовно назвати“віком згоди”.

Слід зазначити, що за ч. 4 ст. 59СК РФ зміна імені та (або) прізвищадитини, що досягла 10 років, можевідбутись лише за згодою дитини.

Тобто за українським законодав#ством вважається, що дитина почи#нає усвідомлювати значення і на#слідки зміни свого прізвища з 7 ро#ків, а за російським – з 10.

Іншою колізією в питанні статусудитини є вік, з якого вона впливає навизначення місця свого проживання.Визначення місця проживання, на#дання згоди або відмова від прожи#вання з батьком (матір’ю) теж є осо#бистим немайновим правом, а отже,елементом цивільної дієздатності.Зокрема, О. А. Явор серед особистихнемайнових прав дитини виділяєправо жити й виховуватись у сім’ї;право на ім’я, прізвище, по батькові;право висловлювати свою думку;право на спілкування з батьками таіншими родичами; право на свободупереміщення та на вибір місця про#живання; право на свій захист [13,с. 68]. Не можна погодитися з тим, щоправо на свободу пересування та віль#ний вибір місця проживання є у будь#якої дитини, незалежно від її віку.

Цілий ряд правових норм врегу#льовує питання закріплення віку, зякого фізична особа може самостій#

но визначати місце свого проживан#ня. Зокрема, ст. 29 ЦК (Місце про#живання фізичної особи), ст. 310 ЦК(Право на місце проживання), ст. 160СК (Право батьків на визначеннямісця проживання), ст. 13 ЗаконуУкраїни “Про свободу пересуваннята вільний вибір місця проживання”[14] (Обмеження вільного виборумісця проживання). Вказані норма#тивно#правові акти по#різному ви#значають обсяг цивільної правоздат#ності фізичної особи.

За частиною 2 ст. 29 ЦК правом навільне обрання місця проживаннянаділена особа, яка досягла 14 років, азгідно зі ст. 13 Закону України “Просвободу пересування та вільний ви#бір місця проживання” вільний вибірмісця проживання обмежується що#до осіб, які не досягли 16#річноговіку. Щоправда, ч. 2 ст. 29 ЦК вказуєна те, що винятки з права неповно#літнього на вільне обрання місцяпроживання можуть бути встанов#лені законом, однак, і ЦК, і зазначе#ний Закон України “Про свободу пе#ресування та вільний вибір місцяпроживання в Україні” є загальниминормативними актами, що регулю#ють відносини щодо місця проживан#ня фізичних осіб, тому жоден з них неможе розглядатися як спеціальнийщодо іншого. Тому Закон, який вста#новлює обмеження щодо вільного ви#бору місця проживання щодо осіб,які не досягли 16 років, не можна роз#глядати як спеціальний нормативнийакт, що змінює загальне правило ч. 2ст. 29 ЦК.



86

За наявності зазначених розбіж#ностей перевагу слід надавати все жположенням ЦК, що випливає іззмісту ч. 2 ст. 4, яка свідчить про те,що ЦК є основним актом цивільногозаконодавства, а інші акти прийма#ються відповідно до Конституції Ук#раїни та ЦК.

Також слід звернути увагу на не#узгодженість ч. 2 ст. 29 ЦК та ч. 3ст. 160 СК.

Частина 3 ст. 160 СК звужує пра#во дитини, яка досягла 14 років, ви#значати місце свого проживання та#ким фактом: це право їй надаєтьсялише, якщо батьки проживають ок#ремо.

При цьому комплексне тлумачен#ня даної норми в контексті ст. 160 СК(“Право батьків на визначення місцяпроживання дитини”) дозволяєстверджувати про те, що дитина є са#мостійною лише у виборі одного здвох місць проживання – вона маєправо обрати чи бажає проживати збатьком або матір’ю.

Виникає питання, норма ЦК чиСК повинна застосовуватись привизнанні чи запереченні права дити#ни у віці від 14 років самостійно ви#значати місце свого проживання приспільному проживанні її батьків?Іншими словами, чи може дитина,батьки якої проживають разом, са#мостійно визначати своє місце про#живання і проживати окремо? Від#повідь повинна бути позитивною.Потреба окремого проживання можебути викликана, наприклад, вступомдитини до вищого навчального за#

кладу, що знаходиться в іншому на#селеному пункті.

У літературі зустрічаємо і нега#тивну відповідь на це питання. Пе#ревага надається саме положеннямСК, оскільки: 1) вони є спеціальни#ми щодо ЦК; 2) норма, яка свідчитьпро проживання дитини разом збатьками або одним з них, корес#пондує обов’язку батьків щодо ут#римання дитини, забезпечення її ви#ховання та розвитку (ст. ст. 180, 150СК) [15].

Отже, другою колізією є питаннявіку фізичної особи, з якого вонавпливає на питання визначеннямісця свого проживання. Має місценевідповідність ч. 2 ст. 29 ЦК і ст. 13Закону України “Про свободу пере#сування та вільний вибір місця про#живання”, а також неузгодженістьміж ч. 2 ст. 29 ЦК та ч. 3 ст. 160 СК.

З правом на визначення місцяпроживання тісно пов’язане право навибір місця перебування та право насвободу пересування.

Місце проживання і місце перебу#вання відрізняються одне від одногоза критерієм терміну проживанняфізичної особи в одному місці. Місцеперебування – адміністративно#те#риторіальна одиниця, на територіїякої особа проживає строком меншешести місяців на рік. Місце прожи#вання – адміністративно#територіа#льна одиниця, на території якої особапроживає строком понад шість міся#ців на рік.

Право на свободу пересування –особисте немайнове право фізичної



особи, яке забезпечує фізичній особіможливість вільно, на власний роз#суд, у будь#якому напрямку, у будь#який спосіб, у будь#який час, за ви#нятком обмежень, які встановлю#ються законом, пересуватись по те#риторії України, а також вільновиїхати за її межі та безперешкодноповернутись до України [11, с. 464].

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК Ук#раїни, фізична особа, яка досягла14 років, має право на вільне самос#тійне пересування по території Ук#раїни та вибір місця перебування.Фізична особа, яка не досягла 14 ро#ків, має право пересуватися по тери#торії України лише за згодою батьків(усиновлювачів), опікунів та в їхньо#му супроводі або в супроводі осіб, якіуповноважені ними.

Така згода повинна бути оформле#на письмово, а підпис батьків (уси#новлювачів) дитини нотаріально по#свідчений відповідно до Закону Ук#раїни “Про нотаріат” від 2 вересня1993 р. [16].

Згідно з ч. 3 ст. 313 ЦК, фізичнаособа, яка досягла 16 років, має пра#во на вільний самостійний виїзд замежі України.

Фізична особа, яка не досягла16 років, має право на виїзд за межіУкраїни лише за згодою батьків (уси#новлювачів), піклувальників та вїхньому супроводі або в супроводіосіб, які уповноважені ними.

Така згода теж потребує письмо#вої, нотаріально посвідченої форми.

Щодо питання залежності правана вибір місця перебування та свобо#

ду пересування від віку фізичної осо#би можна зробити такі висновки:

а) після досягнення 14 років фі#зична особа може вільно пересува#тись по території України у будь#якому напрямку, у будь#який спосіб,у будь#який час, за винятком обме#жень, які встановлюються законом;

б) після досягнення 16 років фі#зична особа може вільно виїхати замежі України і безперешкодно по#вернутись до України.

Третьою колізією у правовомустатусі дитини є питання про вік, зякого виникає право на достовірну іповну інформацію про стан свогоздоров’я, а звідси і право на вибір ме#тоду лікування або відмову від ліку#вання.

Згідно з ч. 2 ст. 284 ЦК України,фізична особа, яка досягла 14 років ізвернулася за наданням їй медичноїдопомоги, має право на вибір лікарята вибір методів лікування відповід#но до його рекомендацій. Така саманорма міститься у ст. 38 Закону Ук#раїни “Основи законодавства проохорону здоров’я” [17].

Підставою виникнення, триванняі припинення відносин з надання ме#дичної допомоги є воля пацієнта, йо#го усвідомлена згода, чим підтверд#жується цивільно#правовий харак#тер відносин з надання медичної до#помоги, відсутність у них елементіввлади та підпорядкування. Для на#дання медичної допомоги пацієнтукладає договір з медичним закла#дом, тобто вчиняє правочин. З ана#лізу ч. 3 ст. 284 (надання медичної



88

допомоги фізичній особі, яка досягла14 років, провадиться за її згодою)можна зробити висновок, що фізич#на особа у віці від 14 років може недавати згоду на надання їй медичноїдопомоги, тобто відмовитись від от#римання медичної допомоги. Дого#вору про надання медичних послугвластиві елементи фідуціарного до#говору, тобто договору, побудовано#му на особистій довірі сторін [18,с. 127; 19, 264]. Довіра – необхіднийелемент відносин пацієнта та лікаря,який забезпечує ефективність ліку#вання. У разі виникнення необхід#ності в отриманні медичної послугиклієнт звертається до лікаря, якомувін довіряє. При цьому для замовни#ка особистість контрагента важливав більшій мірі, ніж для виконавця.

З іншого боку, відповідно до ч. 1ст. 285 ЦК повнолітня фізична особамає право на достовірну і повнуінформацію про стан свого здоров’я,у тому числі на ознайомлення звідповідними медичними докумен#тами, що стосуються її здоров’я.

Без повної інформації про станздоров’я неможливо прийняти пра#вильне, адекватне рішення про вибірметоду лікування або про відмову відлікування.

Порівнюючи зміст ст. ст. 284 та 285ЦК, можна помітити невідповідність.Право на вибір лікаря та методів ліку#вання відповідно до його рекоменда#цій надається фізичній особі, яка до#сягла 14 років (ч. 2 ст. 284 ЦК). Правона достовірну і повну інформаціюпро стан здоров’я надається фізич#

ній особі, яка досягла 18 років (ч. 1ст. 285 ЦК). Треба знизити вік, з яко#го виникає право на медичну інфор#мацію, і таким чином уніфікувати цідві норми.

Логічним є внесення змін до ч. 1ст. 285 ЦК і зменшення віку, з якоговиникає право на достовірну і повнуінформацію про стан свого здоров’я,у тому числі на ознайомлення звідповідними медичними докумен#тами, що стосуються здоров’я.

Існує також невідповідність міжч. ч. 2, 3 ст. 284 ЦК та ст. 32 ЦК з при#воду віку дитини, з якого вона можеукладати договір з медичним закла#дом. Вибір лікаря та методу лікуван#ня, зроблений фізичною особою увіці від 14 років, зазвичай фіксуєтьсяв договорі між пацієнтом та медич#ним закладом. Вичерпний перелікправочинів, які вчинюються самос#тійно фізичною особою у віці від 14до 18 років, закріплений у ч. 1 ст. 32ЦК. Інші правочини неповнолітняособа вчиняє за згодою батьків (уси#новлювачів) або піклувальників. Ви#никає питання, як фізична особа увіці від 14 до 18 років, тобто особа знеповною цивільною дієздатністю,може вчинити правочин, який невходить до обсягу її дієздатності?Доцільним є розширення кола правфізичних осіб у віці від 14 до 18 ро#ків.

Отже, четвертою колізією в ци#вільно#правовому статусі дитини єпитання про вік, з якого вона можеукладати договір з медичним закла#дом. Різні норми ЦК дають різну



відповідь на це питання. Відповіднодо ч. 2 ст. 284 ЦК – це 14 років. Згід#но зі ст. 32 ЦК – це 18 років.

ЦК у главі 4 “Загальні положенняпро фізичну особу” закріплює двівікові межі у контексті визначенняобсягу цивільної дієздатності – це 14та 18 років. В наступних главах ЦКта інших цивільно#правових норма#тивних актах з’являється ще рубіж 7,10 та 16 років.

Наприклад, саме з досягненнямвіку 7 років у дитини з’являєтьсяправо надати згоду або відмовитисьвід зміни свого прізвища у зв’язку зізміною прізвища обома батьками(ч. 2 ст. 148 ЦК); якщо усиновлюєть#ся дитина, яка досягла 7 років, то длязапису усиновлювача матір’ю, бать#ком потрібна згода дитини (ч. 2ст. 229 СК).

З досягненням віку 10 років дити#на визнається носієм права даватизгоду чи відмовлятись від місця про#живання, визначеного батьками (ч. 2ст. 160 СК).

З віком 16 років пов’язуєтьсяправо фізичної особи на власнийрозсуд змінити своє прізвище та(або) власне ім’я (ч. 1 ст. 295 ЦК),право на вільний самостійний виїздза межі України (ч. 3 ст. 313 ЦК),право вільно обирати місце прожи#вання (ст. 13 Закону України “Просвободу пересування та вільний ви#бір місця проживання”).

Тобто обсяг прав дитини залежитьвід віку і змінюється при досягненніфізичною особою віку 7, 10, 14, 16,18 років.

Необхідно відрізняти три спорід#нені поняття: 1) вік, з якого дитинаповинна бути вислуханою; 2) вік, зякого думка дитини повинна бутиврахована і 3) вік, з якого дитина мо#же дати згоду або відмовитись відзробленої пропозиції (вік “згоди”).

Перша вікова межа не має чіткоїфіксації в законодавстві у зв’язку зтим, що це залежить від рівня роз#витку фізичної особи. Дитина, якаможе висловити свою думку, має бу#ти вислухана при вирішенні міжбатьками, іншими особами спору що#до її виховання, місця проживання, утому числі при вирішенні спору пропозбавлення батьківських прав, по#новлення батьківських прав, а такожспору щодо управління її майном(ч. 2 ст. 171 СК).

За попередньо діючим Кодексомпро шлюб та сім’ю України суд пови#нен був з’ясовувати у дитини, прикому з батьків вона бажає залиши#тись, лише після досягнення дити#ною 10 років (ст. 69 КпШС).

Чинний СК відмовився від уста#новлення вікової межі для обов’язкувислухати дитину при вирішенніспору щодо її виховання, місця про#живання, у тому числі при вирішенніспору про позбавлення батьківськихправ, поновлення батьківських прав,а також спору щодо управління їїмайном. Зазначені зміни законодав#ства слід визнати прогресивними ітакими, що відповідають світовимстандартам.

Поява статті 171 СК зумовленаст. 12 Конвенції ООН про права ди#



90

тини, згідно з якою Держави#учас#ниці забезпечують дитині, здатнійсформулювати власні погляди, правовільно висловлювати ці погляди зусіх питань, що торкаються дитини,причому поглядам дитини приділя#ється належна увага згідно з її віком ізрілістю.

Згідно зі ст. 6 Європейської кон#венції про здійснення прав дітей від25 січня 1996 р., під час розглядусправи, що стосується дитини, передприйняттям рішення судовий органнадає можливість дитині висловлю#вати її думки і приділяє їм належнуувагу.

З цією метою дитині, зокрема, на#дається можливість бути заслуханоюв ході будь#якого судового чи адмі#ністративного розгляду, що торка#ється дитини, безпосередньо або че#рез представника чи відповідний ор#ган у порядку, передбаченому проце#суальними нормами національногозаконодавства. Закріплення цьогоправа підкреслює, що дитина є осо#бистістю, з якою слід рахуватись,особливо при вирішенні питань, якібезпосередньо її стосуються.

Поява норми ч. 2 ст. 171 СК під#тверджує демократичну, прогре#сивну ідеологію регулювання від#носин між батьками і дитиною.Урахування позиції дитини повин#но бути доцільним з педагогічноїточки зору.

Відмінність між другою і третьоюпозиціями, тобто віком, з якого дум#ка дитини повинна враховуватись, івік, з якого дитина може дати згоду

або відмовитись від зробленої пропо#зиції дитини, полягає в такому.

У першому випадку рішення мо#же бути прийняте, відмінне від по#зиції дитини. У другому – рішенняможе прийматись лише за згодою ди#тини. Обов’язок урахувати думку ди#тини при вирішенні питань, що сто#суються її життя, закріплено в ст. 171СК.

Як приклади обов’язкової згодидитини можна навести такі нормичинного законодавства:

– у разі зміни прізвища обомабатьками прізвище дитини, яка до#сягла 7 років, змінюється за її згодою(ч. 2 ст. 148 СК);

– у разі, якщо батько змінив своєім’я, по батькові дитини, яка досяг#ла 14 років, змінюється за її згодою(ст. 149 СК);

– місце проживання дитини,яка досягла 10 років, визначаєтьсяза спільною згодою батьків та самоїдитини (ч. 2 ст. 160 СК);

– надання медичної допомогифізичній особі, яка досягла 14 років,провадиться за її згодою (ч. 3 ст. 284ЦК);

– виїзд з України на постійне про#живання дітей віком від 14 до 18 ро#ків може бути здійснено лише за їхзгодою, оформлено письмово і нота#ріально засвідчено (ст. 4 Закону Ук#раїни “Про порядок виїзду з Україниі в’їзду в Україну громадян України”від 21 січня 1994 р. [20]).

На підставі проведеного аналізуможна зробити такі висновки. У нор#мативному закріпленні цивільно#



правового статусу дитини міститьсяряд колізій.

Перша колізія стосується питаннявизначення віку фізичної особи, зякого вона може впливати на змінусвого прізвища. Має місце невідпо#відність між ч. 1 ст. 31 ЦК та ч. ч. 2 і 3ст. 148 СК.

Другою колізією є питання вікуфізичної особи, з якого вона впливаєна питання визначення місця свогопроживання. Має місце невідповід#ність ч. 2 ст. 29 ЦК і ст. 13 Закону Ук#раїни “Про свободу пересування тавільний вибір місця проживання”, атакож неузгодженість між ч. 2 ст. 29ЦК та ч. 3 ст. 160 СК.

Третьою колізією у правовомустатусі дитини є питання про вік, зякого виникає право на достовірну іповну інформацію про стан свогоздоров’я, а звідси і право на вибір ме#тоду лікування або відмову від нього.Частини 2 і 3 ст. 284 ЦК суперечатьч. 1 ст. 285 ЦК.

Четвертою колізією в цивільно#правовому статусі дитини є питанняпро вік, з якого пацієнт самостійновчиняє правочин з медичним закла#дом. Різні норми ЦК дають різнувідповідь на це питання. Відповіднодо ч. 2 ст. 284 ЦК – це 14 років. Згід#но зі ст. 32 ЦК – це 18 років.


1. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. –2001. – № 13. – Ст. 65.

2. [Електронний ресурс]: http://zakon1.rada.gov.ua3. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 22.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради

України. – 2001. – № 20. – Ст. 102.4. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. –

2001. – № 30. – Ст. 142.5. [Електронний ресурс]:http://zakon1.rada.gov.ua6. Ольховик Л. А. Особисті немайнові права дитини за цивільним законодавством України: Автореф.

дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / Харківський національний ун#т внутр. справ. – Х., 2006 . – 21 с.7. [Електронний ресурс]: http://zakon1.rada.gov.ua8. Красавчикова Л. О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными, прав граждан (физи#

ческих лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дисс. … д. ю. н.: 12.00.03 / Ураль#ская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 1994. – 43 с.

9. Чорнооченко С. І. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб в Ук#раїні: Дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / Ун#т внутр. справ МВС України. – Харків, 2000. – 239 с.

10. Красицька Л. В. Цивільно#правове регулювання особистих немайнових прав громадян: Монографія. –Донецьк: Вид#во ДІВС МВС України. – 2002. – 164 с.

11. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система,особливості здійснення та захисту): Монографія / Відп. ред. М. Шевченко. – Хмельницький: Вид#воХмельницького ун#ту управління та права, 2007. – 626 с.

12. Науково#практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відп. ред. О. В. Дзери, Н. С. Куз#нєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. І. – 832 с.

13. Явор О. А. До проблеми особистих немайнових прав дитини // Вісник Хмельницького ін#ту регіон. уп#равління та права. – 2004. – № 4. – С. 68#74.

14. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання: Закон України від 11.12.2003 р. // Відо#мості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.



92

15. Рябоконь Є. О. Коментар Інформаційно#пошукової системи Ліга до глави 4 Цивільного кодексу Ук#раїни.

16. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –№ 39. – Ст. 383.

17. Основи законодавства про охорону здоров’я : Закон України від 19.11.1992 р. //Відомості ВерховноїРади України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

18. Сироткина А. А. Договор оказания медицинских услуг: особенности правового регулирования. – М.:Статут, 2004. – 174 с.

19. Аномалії в цивільному праві України: Навч.#практ. посіб. // Відп. ред. Р. А. Майданик. – К.: Юстініан,2007. – 912 с.

20. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО І ПРОЦЕС


Відповідно до статті 1 КонституціїУкраїни, Україна є правовою

державою, тобто державою, що за#снована на визнанні та реальному за#безпеченні прав і свобод суб’єктівправовідносин. Обов’язковим атри#бутом такої держави є незалежна су#дова влада, формою здійснення якоїє правосуддя, що забезпечує захистта поновлення прав і свобод грома#дянина та юридичних осіб. Справед#ливе і незалежне правосуддя повин#

но будуватися на основі принципів,одними з яких є принципи незалеж#ності суддів та рівності організацій ігромадян перед законом і судом. Нажаль, у науці господарського проце#суального права немає комплексногодослідження з проблем принципівгосподарського судочинства. Однак,так чи інакше, ці принципи у своїхпрацях досліджували В. Е. Беляне#вич, С. В. Васильєв, В. К. Мамутов таінші вчені. Недостатнє вивченняпринципів господарського судочин#ства робить тему даної статті акту#альною.

Метою статті є аналіз й узагаль#нення точок зору вчених#процесу#алістів, визначення поняття та ознакпринципів незалежності суддів і рів#ності організацій і громадян передзаконом і судом у господарськомусудочинстві, виявлення особливос#тей даних принципів.

Принцип незалежності суддів іпідпорядкування їх лише Консти#туції України (ст. 129) і закону (ст. 14Закону України “Про судоустрій Ук#раїни”) реалізує більш загальнийконституційний принцип розподілувлади. Цей принцип визначає все#осяжні гарантії підпорядкуваннясуддів тільки Конституції України ізакону. Незалежність суддів госпо#дарського суду і підпорядкування їхлише закону при здійсненні право#суддя – два органічно взаємозв’яза#них положень. З одного боку, неза#лежність суддів господарського су#ду – не самоціль, а засіб, неодміннаумова правильного застосування за#

Л. М. НІКОЛЕНКОкандидат юридичних наук, професор кафедри господарського,цивільного та трудового права Маріупольського державного гуманітарного університету

ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

СУДДІВ ТА РІВНОСТІОРГАНІЗАЦІЙ

І ГРОМАДЯН ПЕРЕДЗАКОНОМ І СУДОМ

У ГОСПОДАРСЬКОМУСУДОЧИНСТВІ



94

кону, винесення законних судовихактів [1, с. 24#27]. Воно означає, щосудді господарського суду при роз#гляді і вирішенні спору повинні ке#руватися лише законом і своїм внут#рішнім переконанням, що виключаєсторонній вплив на суддів. З іншогобоку, підлеглість суддів лише законуй забезпечує їх незалежність.

Незалежність суддів господарсь#ких судів означає ухвалення рішеньпо суті заявлених вимог в умовах, щовиключають сторонній вплив на їхправосвідомість і внутрішнє переко#нання, протиправне втручання у їхдіяльність. Проте судді не мають не#залежності від вимог закону, якомувони підкоряються. Йдеться про те,що при недостатніх знаннях про нор#ми матеріального або процесуально#го права, які підлягають застосуван#ню в даному спорі, принцип незалеж#ності може бути порушений і безвтручання у діяльність суддів ззовні.

Гарантії незалежності суддів де#тально викладені у главі III ЗаконуУкраїни “Про статус суддів”. Відпо#відно до ст. 11 цього Закону, неза#лежність суддів забезпечується першза все встановленим законом поряд#ком їх обрання, зупинення їхніх по#вноважень і звільнення з посади. Ор#гани та посадові особи державноївлади, органи місцевого самовряду#вання, їх посадові особи, громадянита їх об’єднання, а також юридичніособи зобов’язані поважати неза#лежність суддів і не посягати на неї.

Незалежність суду забезпечуєть#ся також і передбаченою законодав#

ством відповідальністю за неповагудо суду чи судді. Стаття 14 ЗаконуУкраїни “Про статус суддів” міститьнорму, згідно з якою прояв неповагидо суду або суддів з боку осіб, які бе#руть участь у справі або присутні насудовому засіданні, і так само вчи#нення поза судовим засіданням будь#яких дій, що свідчать про явну знева#гу до суду чи судді у зв’язку з їхньоюслужбовою діяльністю, тягнуть засобою відповідальність згідно із за#коном. Аналогічна норма міститься йу ч. 5 ст. 14 Закону України “Про су#доустрій України”.

Як неповагу до суду, на думку де#яких вчених, можна кваліфікуватине надіслання у встановлений строкзатребуваних господарським судомматеріалів, а також ухилення від учи#нення дій, покладених господарсь#ким судом на сторону, за що п. 5ст. 83 ГПК України передбачене стяг#нення в дохід Державного бюджетуУкраїни з винної сторони штрафу врозмірі до 100 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.

Забезпеченню реальної незалеж#ності суддів служать політичні, еко#номічні і правові гарантії.

Політичні гарантії полягають у са#мостійності судової влади та її неза#лежності від законодавчої і виконав#чої влади. Без цієї умови безглуздоговорити про ефективний судовийзахист, що здійснюється сильною су#довою владою.

Уведення законодавчої заборонидля суддів щодо неприпустимості їхприналежності до яких#небудь полі#

Л. М. Ніколенко. Принципи незалежності суддів та рівності організацій і громадян...


тичних партій і політичних рухів,поєднання статусу судді із статусомдепутата, посадовця органу виконав#чої влади забезпечує деполітизуван#ня у сфері здійснення правосуддя.

Економічні гарантії незалежностісуддів полягають, перш за все, уфінансуванні діяльності господарсь#ких судів за рахунок засобів бюджетуу розмірі, необхідному для повного йнезалежного здійснення правосуддя.Матеріальне і соціальне забезпечен#ня суддів має відповідати їх високо#му статусу та включати: високий се#ред державних службовців розмір за#робітної плати, надбавки й компен#сації, додаткові відпустки, санатор#но#курортне лікування та медичнеобслуговування для судді і членівйого сім’ї, позачергове забезпеченняжитловою площею, інші пільги.

Правові (юридичні) гарантії неза#лежності суддів визначають порядокздійснення правосуддя, межі обо#в’язковості ухвал вищестоящих су#дових інстанцій, заборони на втру#чання у діяльність суддів, необме#женість терміну повноважень суддів,право на відставку, порядок припи#нення і припинення повноваженьсуддів, недоторканність судді, особ#ливі заходи захисту й забезпеченнябезпеки судді, членів його сім’ї, збе#реження майна, що належить їм, сис#темою органів суддівського співтова#риства.

Суддя як носій судової влади зо#бов’язаний при виконанні службовихобов’язків та у позаслужбових відно#синах уникати всього, що могло б

викликати сумніви в його безсторон#ності, об’єктивності та справедли#вості. Суддя не має права здійснюва#ти вчинки, що порочать його особис#ту гідність та зменшують авторитетсудової влади. Але, як слушно відзна#чають деякі вчені, суддя пов’язанийбезліччю складних ниток з різно#манітними життєвими явищами [2,с. 52]. Тому мало прогнозованимистають його взаємини як поза суддів#ською корпорацією, так і всерединінеї, де є керівництво суду з великимобсягом розпорядчих повноважень.За вказаних умов суттєвого значеннянабувають такі аспекти забезпеченнянезалежності суддів, як відбір канди#датів, здатних своїми особистимиякостями протистояти будь#якимспробам втручання у здійснення пра#восуддя, звільнення суддів від вико#нання яких#небудь функцій, непов’язаних з діяльністю щодо від#правлення правосуддя (складаннястатистичних звітів, довідок та ін.).

Ще в кодексі староєврейських за#конів, що відносяться до 12 ст. до н. е.,були визначені вимоги, яким маютьвідповідати особи, що відправляютьправосуддя: вони повинні володітивченим ступенем, відрізнятися без#корисливістю і людинолюбством,мати покірливу вдачу, бути прихиль#никами правди і користуватися всуспільстві добрим ім’ям. “Справед#ливості і лише справедливості усправах шукай, щоб ти був живий”, –зазначено у параграфі 20 книги 14Маймоніда [3, с. 7]. У СтародавнійРусі також існував звичай “произво#



96

дить суд в присутствии лучших лю#дей” [4, с. 8].

Незалежність суду (ст. 129 Кон#ституції України) слід визнати не#від’ємною частиною справжньогоправосуддя. Сучасні гарантії, особ#ливо організаційні, економічні таправові, такі, що забезпечують умовиздійснення правосуддя і особистубезпеку судді, а також членів йогосім’ї, потребують подальшого вдос#коналення, оскільки вони повиннібути завжди адекватні реальній за#грозі посягання на незалежністьсуддів [5, с. 124#127].

Існує й інший бік даної проблеми.Всі гарантії носять одностороннійхарактер, направлені на забезпечен#ня виняткових переваг осіб, віднесе#них до суддівського корпусу.

В епоху розгорнутої боротьби задемократизацію такої важливої сфе#ри суспільного життя, як відправлен#ня правосуддя, автори законопро#ектів розуміли, що наданим гаран#тіям повинна відповідати бездоганнаособа судді#професіонала. Інакше ба#гато гарантій, наприклад, полягає внедозволенності загального порядкущодо збирання доказів, здійсненнясуддею злочинних діянь, що в по#дальшому може бути кваліфікованояк хабарництво, зрощення з органі#зованою злочинністю, залежністьсудді від тих або інших осіб з йоговласної волі, тобто гарантії перетво#ряться на зло. Автори законопроекту,який встановлював сучасний статуссуддів, вважали, що менша частинасуддів діючого корпусу виявилася не

відповідною своєму статусу, у зв’язкуз чим вимушена була звільнитися.Діяльність органів правосуддя незавжди справляє враження роботисистеми, у якій окремі збої адекватнорозуміються і оперативно усувають#ся. Недобросовісні судді в умовах не#залежності недосяжні при зловжи#ваннях їх статусом. Слід зазначити,що органам суддівського співтовари#ства необхідні права, які дають мож#ливість відкрито і оперативно вирі#шувати всі питання зі зверненнямосіб, вимагаючи правосуддя і захистувід зловживань з боку окремих пред#ставників суддівського корпусу.

Нормативне регулювання судово#го процесу націлено на строге дотри#мання всіма учасниками, включаючиосновного учасника – суд, установ#леної законодавцем процесуальноїформи. Соціальна цінність процесу#альних норм полягає не тільки у вла#стивостях їх нормативності та за#гальнообов’язковості. Галузеві про#цесуальні норми служать єдиною га#рантією своєчасного і правильногорішення заявлених спорів на основівсестороннього і повного з’ясуванняфактичних обставин справи. Причи#ни зниження ролі та значущості про#цесуального закону мають як суб’єк#тивний, так і об’єктивний характер.

Об’єктивні причини пов’язані знедосконалістю процесуального за#конодавства. Наприклад, сучасніумови здійснення судової діяльності,як уже наголошувалося, характеризу#ються новими категоріями спорів,пов’язаних з приватизацією, акціону#



ванням, банкрутством, участю грома#дян у інвестиційних проектах і т. д.,якими породжені масові позови, щоперіодично паралізують діяльністьсистеми загальних й господарськихсудів. З цієї причини у системі судівзагальної й господарської юрисдикціїсудді деколи втрачають сприйняттявимоги процесуального закону просвоєчасний розгляд усіх заяв, що по#ступили і прийняті до провадження.Зарубіжний досвід використання усудовому процесі групових позовів,коли сила судового рішення, винесе#ного за наслідками розгляду заявиодного або декількох членів групи,розповсюджується на всіх членів гру#пи, може надати суттєву допомогу вподоланні подібних труднощів.

Заслуговує на увагу й відміченийдосвід дореволюційної процесуаль#ної нормотворчості щодо поділу по#зову на два етапи. На першому етапіоцінювалися зібрані докази у справі івирішувалося питання про правомір#ність заявлених вимог, а розрахунко#ва частина позову, що визначаласявиключно арифметичними операція#ми, розглядалася на другому етапі.Такий спосіб дає змогу усунути до#пущені у розрахунках помилки безоскарження судових актів. Діючий упроцесуальному законі порядок ви#правлення описок і арифметичнихпомилок (ст. 89 ГПК України) частоє недостатнім для усунення допуще#них погрішностей судового акта,оскільки складання мотивованогосудового акта без виділення йогорозрахункової частини не дає змоги

оцінити допущені погрішності якарифметичні помилки, а тому спробавиправлення судового акта судомпершої інстанції сприймається як пе#регляд судового акта, що не дозволе#но з погляду процесуального закону.

Серед суб’єктивних причин недо#оцінки процесуальних норм привер#тає увагу низький професійнийрівень учасників господарськогопроцесу. Недостатній професіона#лізм у діяльності суду виявляється утому, що судді не сприймають проце#суальний закон як гарантію процесу#альних прав усіх осіб, які берутьучасть у справі [6, с. 145#148]. У та#ких випадках процесуальний коди#фікуючий акт перетворюється у суд#ді в підручний засіб власної право#мочності.

Ще Указ російського Імператора1723 р. забороняв у судних мовах го#ворити не лише про сторонні пред#мети, а й про інші пункти за наяв#ності суперечки про одного з них.Особливо Указ забороняв “обличать”супротивника, рекомендував відпо#відачам письмово складати “своисказки дома”. Закон про судомовлен#ня 1740 р. також виходив з того, що“тяжущихся трудно удержать от по#сторонних речей, и указывал на не#допустимость мелочных выступле#ний, попыток найти в формальнойстороне спасение от вековой ябеды”[7, с. 552#555].

Зазначені об’єктивні та суб’єк#тивні причини зневаги нормами про#цесуального права безпосередньопов’язані з веденням процесу. Разом



98

з ними існують і зовнішні причини,пов’язані з процедурними правила#ми, що обов’язково супроводжуютьпроцесуальну діяльність.

Вже наголошувалось про взаємо#обумовленість і взаємозв’язок міжсистемою процесуальних норм і су#путньою системою процедурних пра#вил, останні з яких багато в чому виз#начають ефективність перших. Упроцесуальній науці обговорюєтьсяпроблема їх розмежування. Ця про#блема важлива і у теоретичному, і упрактичному сенсі, оскільки ні в ко#лишніх, ні в нових умовах процесу#альні норми неприпустимо змішува#ти з процедурними правилами і тимсамим зменшувати значення першихяк правових гарантій. Заслуговує наувагу проблема, пов’язана з характе#ром їх взаємодії. Тільки на першийпогляд галузі господарського проце#суального і цивільного процесуаль#ного права є самодостатніми для пра#вового регулювання тих суспільнихвідносин, на впорядкування яких во#ни направлені. Насправді галузі про#цесуального права як системні пра#вові спільності слід розглядати авто#номно, а не ізольовано від інших по#бічних систем. До таких побічних си#стем належать оперативно#технічніправила, що закріплені в документахабо діють як звичаї, що визначаютьроботу кожної судової установи. Як#що процесуальний закон передбачаєправо осіб, що беруть участь у справі,на безперешкодне ознайомлення зматеріалами справи, то внутрішнійрозпорядок загального суду, як пра#

вило, пов’язує доступність такогоправа з годинами роботи канцелярії зприйому громадян, коли утворюють#ся черги і створюються умови, які несумісні з роботою. Якщо у годиниприйому справа у канцелярії відсут#ня у зв’язку із знаходженням її усудді, то особа, що бере участь в спра#ві, може бути позбавлена можливостіознайомитися з матеріалами справи упризначений час. Якщо процесуаль#ний закон передбачає право осіб, щоберуть участь у справі, і їх представ#ників робити виписки і копії з доку#ментів, що знаходяться у справі, то укожній судовій установі судді абопрацівники апарату суду по#різномувирішують питання про те, із застосу#ванням яких технічних засобів і уякому обсязі вирішити виготовленнякопій документів навіть у тих випад#ках, коли представник сторони при#буває до суду з власними портатив#ними технічними засобами і не обтя#жує судову установу затратами.

Ця проблема вимагає самостійно#го дослідження і комплексного рі#шення, оскільки взаємозв’язкам сис#тем процесуального права з побічни#ми системами приділялось недостат#ньо уваги або не приділялося зовсім.Кожна установа загального або гос#подарського суду повинна мати влас#ний Регламент діяльності на основізагального типового Регламенту, щовідображає основні принципи і пра#вила організаційної діяльності судів.Регламент повинен містити вичерпнівідомості з усіх питань, що маютьвідношення до реалізації процесу#



альних прав учасниками процесу, ібути доступним для загального оз#найомлення.

Реалізація цілей правосуддя при#пускає велику підготовчу роботу, якуособи, що беруть участь у справі, ви#конують у взаємодії з судом. Дбайли#вим можна визнати тільки поперед#жувальне відношення до організаціїпроцедурної діяльності, що у сучас#них умовах спостерігається рідко. Засправедливим твердженням В. А. Ря#зановського, правосуддя – “оплотправопорядку” [8, с. 3]. Із завдання#ми правопорядку не може розходи#тися, разом з правосуддям, діяль#ність з його підготовки, яка не носитьпроцесуального характеру, але про#вадиться за сприяння судових уста#нов. Інакше діяльність установи будепідпорядкована не сприянню в до#сягненні цілей правосуддя, а інтере#сам окремих осіб.

З незалежністю суддів тісно по#в’язаний принцип недоторканностісуддів господарського суду. Недотор#канність судді розповсюджується найого житло, службове приміщення,транспорт і засоби зв’язку, кореспон#денцію, майно, що належить йому, ідокументи. Суддя не може бути затри#маний за підозрою у скоєнні злочину,а також підданий приводу або приму#сово доставлений у який#небудь дер#жавний орган у порядку провадженняу справах про адміністративні право#порушення. Суддя, затриманий запідозрою в скоєнні злочину абоадміністративного правопорушення,повинен бути звільнений негайно

після з’ясування його особи (ст. 13 За#кону України “Про статус суддів”).

Принцип рівності організацій ігромадян перед законом і судом маєзакріплення на рівні закону (ст. 4#2ГПК України) і Конституції України(ст. 129). Статтею 22 ГПК України та#кож закріплено, що сторони користу#ються рівними процесуальними пра#вами. Останнє означає, що законвстановлює рівні можливості сторін ігарантує їм право на захист своїхінтересів. Цей принцип закріпленийтакож у кримінальному, цивільному іадміністративному процесуальномузаконодавстві України. Згідно зіст. 16 КПК України, ст. 6 ЦПК Ук#раїни, ст. 10 Кодексу адміністратив#ного судочинства України, судочин#ство у кримінальних, цивільних іадміністративних справах здійсню#ється на основі рівності громадян пе#ред законом і судом незалежно відбудь#яких цензів, заборонених Кон#ституцією України.

Правосуддя у господарських су#дах здійснюється на принципах рів#ності всіх учасників судового проце#су перед законом і судом. Отже, юри#дичні особи при здійсненні право#суддя у господарському суді рівні пе#ред законом і судом незалежно відформи власності, місця знаходжен#ня, підлеглості, характеру діяльності,а громадяни – незалежно від поход#ження, соціального і майнового по#ложення, раси, національності, мови,відношення до релігії, політичних таінших переконань, місця проживан#ня та інших обставин.



100

Зміст даного принципу розкри#вається у таких положеннях: госпо#дарські суди при вирішенні економіч#них спорів застосовують Господарсь#кий кодекс України та інші ма#теріальні закони до всіх підприємств ігромадян в рівній мірі, незалежно відтого, хто є суб’єктом спору; правовеположення будь#якого учасника гос#подарського процесу визначаєтьсялише його процесуальним положен#ням; правосуддя з всіх економічних таінших спорів, віднесених законом доведення господарського суду, здійс#нюється тільки судами, що входять вєдину систему господарських судів.

Рівність громадян і організаційперед законом і судом у господарсь#кому процесі зумовлена нормами ма#теріального права, які встановлюютьрівність учасників господарсько#правових відносин і неприпусти#мість довільного втручання в справиконтролюючих органів, безпереш#кодне здійснення права, судовий за#хист і відновлення порушених прав.

При рішенні підприємницькихабо інших економічних спорів госпо#дарський суд застосовує норми ма#теріального права незалежно відскладу осіб, що беруть участь усправі, якими можуть бути як юри#дичні особи, так і, за певних умов,громадяни.

Усі спори, що відносяться до під#відомчості господарських судів, роз#глядаються і вирішуються за тери#торіальною або встановленою проце#суальним законом іншою підсуд#ністю в одних і тих же судових уста#

новах. Формування спеціальних су#дів або спеціальних судових складівдля розгляду спорів не по наочному,а з персонального складу суб’єктівекономічної діяльності, законом непередбачено.

Принцип рівності організацій ігромадян перед законом і судом дієне тільки при вирішенні заявленогоспору, а й на всіх інших стадіях гос#подарського процесу. Рівність ор#ганізацій громадян перед законом ісудом неминуче породжує їх взаємнупроцесуальну рівність, оскількивзаємини осіб, що беруть участь усправі, опосередковані їх зверненнямдо господарського суду [9, с. 7#11].

Принципи незалежності суду, рів#ність організацій і громадян перед за#коном і судом є не тільки базовимиправовими ідеями, закріпленими упроцесуальному законі, а й основоюпостійного вдосконалення механізмуправового регулювання у галузі госпо#дарського процесуального права. Пе#редбачити наперед усі вади і перешко#ди реалізації таких найважливішихправових принципів, як незалежністьсуду і рівність перед законом і судом,неможливо. Великого значення набу#ває аналіз практики правозастосову#ючої діяльності у господарських су#дах. Слід визнати, що принцип неза#лежності суддів господарського суду,їх підпорядкування лише КонституціїУкраїни і закону та принцип рівностіорганізацій і громадян перед законом ісудом закріплюють основи госпо#дарського процесу і вимагають постій#ної конкретизації свого змісту.




1. Притика Д. М. Проект нового Господарського кодексу України потребує невідкладного розгляду //Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 2. – С. 24#27.

2. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособ. – Харьков: Эспада, 2004. –408 с.; Боннер А. Т. К вопросу о принципах гражданского процессуального права. – М., 1975. – С. 52.

3. Лебединский П. М. Судоустройство и судопроизводство у древних евреев в последнее тысячелетие доРождества Христова. – Баку, 1911. – С. 7#23.

4. Дмитриев Г. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от Су#дебника до учреждения в губерниях. – М., 1859. – С. 8.

5. Татьков В. І. Актуальні проблеми судової практики та організації судочинства // Вісник господарсь#кого судочинства. – 2007. – № 2. – С. 124#127.

6. Городовенко В. Порядок призначення та обрання суддів на посаду як гарантія незалежності суддів //Підпрємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С.145#148.

7. Дмитриев Г. Указ. тр. – С. 552#555.8. Рязановский В. А. Единство процесса. – Харбин, 1924. – С. 3.9. Притика Д. М. Сучасний стан та перспективи розвитку господарського судочинства // Вісник госпо#

дарського судочинства. – 2005. – № 5. – С. 7#11.


ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО

102

Земельне законодавство складаєвеличезний масив. Не секрет, що

і серед широкого загалу, і всерединіюридичної спільноти правове регу#лювання земельних відносин вва#жається заплутаним і особливоскладним. Це пояснюють специфі#кою землі, земельних ділянок якоб’єктів права.

Думка про те, що земельні ділян#ки є специфічним об’єктом права, насьогодні є загальновизнаною. Міжтим, різними є погляди правників нате, як далеко сягає специфіка земліяк об’єкта права і чи завжди вона мо#же виправдати існуючі особливостіправового регулювання відповіднихвідносин, у тому числі тих, що підпа#

дають під регулятивний вплив нормцивільного права.

Систему прав на землю досліджува#ли такі вчені, як: Г. І. Балюк, М. М. Ба#хуринська, О. Г. Бондар, С. В. Гринь#ко, О. В. Дзера, Л. П. Заставська,О. В. Єлісєєва, І. І. Каракаш, Т. О. Ко#валенко, Т. Г. Ковальчук, П. Ф. Кули#нич, В. Л. Мунтян, В. В. Носік,О. О. Погрібний, В. І. Семчико,М. С. Федорченко, М. В. Шульга,В. В. Янчук, В. З. Янчук та ін. Зага#лом, система прав на земельні ділян#ки за законодавством України в су#часних умовах може вважатися ґрун#товно дослідженою, що позбавляєнас від надання їй загальної характе#ристики. Разом з тим, у більшостідосліджень питання про те, чи ви#правдана існуюча специфіка прав наземельні ділянки у сучасних умовах,спеціально не порушувалося.

Завданням даної статті є насампе#ред розгляд системи прав на земельніділянки з точки зору обґрунтова#ності існування специфічного право#вого титулу “право постійного кори#стування земельними ділянками”,наявності відмінностей у змісті та ре#жимі основних правових титулів наземельні ділянки – права власностіта права оренди – від аналогічних ти#тулів, об’єктом яких є інше майно.Метою проведеного аналізу є вироб#лення рекомендацій щодо удоскона#лення існуючого правового регулю#вання земельних відносин.

Право власності на землю. Першза все істотною специфікою характе#ризується правовий режим власності

А. М. МІРОШНИЧЕНКОкандидат юридичних наук,доцент юридичного факультетуКиївського національного університетуімені Тараса Шевченка

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

СИСТЕМИ ПРАВ НАЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

А. М. Мірошниченко. Напрями вдосконалення системи прав на земельні ділянки


на земельні ділянки. Серйознимипроблемами у цьому розумінні є такі:проблема розмежування земель дер#жавної та комунальної власності;проблема здійснення права держав#ної власності на земельні ділянки;проблеми набуття у власність зе#мельних ділянок іноземними юри#дичними особами та спільними під#приємствами; проблема здійсненняправомочності користування (“ви#ключно за цільовим призначенням”).Ці проблеми вже достатньо ґрунтов#но розглядалися у спеціальній земель#но#правовій літературі. Натомість уданій статті звернемо увагу на від#сутність можливості юридичнихосіб, заснованих державою, тери#торіальними громадами або за їх уча#стю, мати на праві власності земельніділянки.

Коло юридичних осіб – потен#ційних суб’єктів права власності наземлю визначено ст. 82 Земельногокодексу України (далі – ЗКУ) [9]. Цястаття не згадує про юридичних осіб,заснованих за участю держави та те#риторіальних громад або виключноними. Традиційно ст. 82 ЗКУ тлума#читься a contrario: якщо у ній проможливість набуття земельних діля#нок у власність певних юридичнихосіб не сказано, то така можливістьвідсутня. За умов, коли можливістьдержавних та комунальних юридич#них осіб мати земельні ділянки направі господарського відання такожне визнається (вона так само не пе#редбачена земельним законодавст#вом; до того ж, ч. 1 ст. 4 Господарсь#

кого кодексу України [3], який пе#редбачає відповідні правові титули,встановлює, що кодекс не регулюєземельні відносини), таким юридич#ним особам лишається використову#вати земельні ділянки лише на правіпостійного користування та оренди.Це істотно звужує їх можливості що#до ведення господарської діяльності:вони не можуть продати свою зе#мельну ділянку та отримати кредитпід її заставу, кредитори не можутьзвернути стягнення на земельнуділянку (як, втім, і на інше майнобільшості з цих суб’єктів у силу За#кону України “Про введення мора#торію на примусову реалізацію май#на” від 29.11.2001р. [5]), а тому частопросто уникають господарськихзв’язків з такими юридичними осо#бами. Ще гірша ситуація з юридич#ними особами, коли держава або те#риторіальні громади мають лишепевну частку у статутному (складе#ному) капіталі – такі юридичні особивзагалі можуть використовувати зе#мельні ділянки лише на праві оренди(якщо не брати до уваги різні екзо#тичні титули на зразок емфітевзисута суперфіцію, що не набули поши#рення), яке накладає на господарсь#ку діяльність додаткове обмеження:крім усього іншого, таке право обме#жене строком, а тому є нестійким, во#но робить інвестиції у розташовануна земельній ділянці нерухомість ри#зикованими.

Таким чином, підхід, закріпленийу ст. 82 ЗКУ, фактично передбачаєневиправдану дискримінацію бага#



104

тьох підприємств державного та ко#мунального секторів у питанні влас#ності на використовувані ними зе#мельні ділянки.

Інші недоліки редакції ст. 82 ЗКУвисвітлювалися у низці публікацій(див., напр., [1, 2, 10, 12] та ін.). За#значимо лише, що при встановленнірізних правових можливостей длянабуття земельних ділянок у влас#ність юридичними особами законо#давець проявив на диво низькийнавіть для себе рівень юридичноїтехніки, встановивши максимальносприятливий режим для офшорнихкомпаній, заснованих громадянамиУкраїни, і водночас безглузді заборо#ни та обмеження для юридичнихосіб, заснованих за законодавствомУкраїни. Адже й такі компанії є“юридичними особами, заснованимигромадянами України”, згаданими уч. 1 ст. 82 ЗКУ, і їх становище краще,ніж становище, скажімо, юридичнихосіб, заснованих в Україні, але хоча бза мінімальної участі іноземців – ч. 3ст. 82 ЗКУ.

Загалом, вважаємо принциповимусунення обмежень щодо можли#вості використання земельних діля#нок на праві власності будь#якимиюридичними особами, заснованимиза законодавством України, у т. ч. дер#жавними та комунальними комер#ційними підприємствами.

Право постійного користуванняземельними ділянками. Право пос#тійного користування є специфічнимречовим правом, об’єктом якого є ви#ключно земельні ділянки. Щодо

інших різновидів майна прямих ана#логів цьому титулу немає. Йдучисвоїм корінням у радянський період ізазнавши певної еволюції, у сучасно#му вигляді право постійного корис#тування земельними ділянками єправом “володіння і користуванняземельною ділянкою, яка перебуваєу державній або комунальній влас#ності, без встановлення строку” (ч. 1ст. 92 ЗКУ). Аналіз чинного законо#давства дає підстави вважати, що да#не право має речовий характер. Пос#тійне користування є оплатним –плата на користь власника (державиабо територіальної громади), втім,має публічно#правову природу, вонавноситься у вигляді земельного по#датку (ст. 2 Закону України “Проплату за землю” [8], ст. 206 ЗКУ).

Суб’єктами права постійного ко#ристування, згідно із ч. 2 ст. 92 ЗКУ,можуть бути лише: “а) підприємст#ва, установи та організації, що нале#жать до державної та комунальноївласності; б) громадські організаціїінвалідів України, їх підприємства(об’єднання), установи та організа#ції; в) релігійні організації України,статути (положення) яких зареєст#ровано у встановленому закономпорядку, виключно для будівництваі обслуговування культових таінших будівель, необхідних для за#безпечення їх діяльності”. При цьо#му виникає тенденція до законодав#чого розширення кола суб’єктівправа постійного землекористуван#ня, відповідні законопроекти регу#лярно вносяться до Верховної Ради



України, і два з них ухвалені парла#ментом.

Специфіку права постійного ко#ристування складають обсяг (воло#діння та користування; формальноправо постійного користування непередбачає розпорядження земель#ною ділянкою), специфіка оплат#ності (на відміну від оренди, при пос#тійному користуванні сплачуєтьсяземельний податок, який зазвичай єістотно нижчим від орендної плати),особливий об’єкт (лише землі дер#жавної та комунальної власності) таособливе коло суб’єктів (лишесуб’єкти, згадані у ч. 2 ст. 92 ЗКУ).

Отже, специфіка є очевидною.Проте чи може вона вважатися ви#правданою?

Як уже зазначалося, право пос#тійного користування сучасній пра#вовій системі України дісталося успадок від радянського земельногозаконодавства, коли визнавалася ви#ключно державна власність на зем#лю, а оренда була заборонена. За та#ких умов необхідно було винайтиспецифічний титул, на підставі яко#го землю могли б використовуватирізноманітні користувачі – адже дер#жава не могла безпосередньо здійс#нювати використання земельної ді#лянки. Таким титулом стало правопостійного (безстрокового) користу#вання земельними ділянками. Однакчому право постійного користуваннязбережено у чинному законодавствіпоряд із правом власності, речовимиправами на чужі земельні ділянки(сервітут, емфітевзис, суперфіцій),

правом оренди? Відверто кажучи, за#довільної відповіді на це питання незнаходимо.

Швидше за все, мотивом збере#ження права постійного користуван#ня земельними ділянками у чинномуземельному законодавстві було праг#нення створити якісь пільгові умовиземлекористування для певних ко#ристувачів – уже згаданих юридич#них осіб державної та комунальноївласності, до яких згодом приєдна#лися інші суб’єкти, згадані у ч. 2ст. 92 ЗКУ. Переваги права постійно#го користування, за таким підходом,перед правом власності полягали утому, що право постійного користу#вання набувається безоплатно, а пе#ред правом оренди – у тому, щосуб’єкт права постійного користу#вання земельною ділянкою повиненсплачувати земельний податок (ст. 2Закону України “Про плату за зем#лю”), у той час як орендар – оренднуплату, що зазвичай є вищою від зе#мельного податку (ст. 21 Закону Ук#раїни “Про оренду землі” [7]).

Навряд чи цей мотив – наданняпільг – є правомірним. КонституціяУкраїни проголошує, що “[у]сі су#б’єкти права власності рівні перед за#коном” (ч. 4 ст. 13). Тому встановлен#ня спеціального режиму для певнихсуб’єктів лише за ознакою формивласності, на якій вони засновані, не#конституційне. До того ж, ОсновнийЗакон встановлює обов’язок держа#ви забезпечувати “захист конкурен#ції у підприємницькій діяльності”(ч. 3 ст. 42). А що таке встановлення



106

пільг за ознакою форми власності, якне обмеження конкуренції та не ство#рення нерівності перед законом?

Як вказується у спеціальній літе#ратурі [16], існування права постій#ного користування з обмеженим су#б’єктним складом суперечить обо#в’язкам України щодо адаптації віт#чизняного законодавства до законо#давства ЄС. Зокрема, з точки зору за#конодавства ЄС про конкуренцію(ст. 86.1 Угоди про заснування ЄС)надання права постійного користу#вання може розглядатися як держав#на допомога, яка допускається, але вобмежених випадках і для певної ви#правданої мети. У нашому випадкутака мета відсутня, принаймні щодоосновної групи суб’єктів правапостійного користування – держав#них та комунальних юридичних осіб.

При ретельному аналізі вияв#ляється також, що запровадженняправа постійного користування зе#мельними ділянками є досить сум#нівним засобом досягнення єдиноїможливої мети – “допомогти” потен#ційним суб’єктам цього права. Якщопорівнювати становище суб’єктаправа постійного користування ізстановищем суб’єкта, що використо#вує майно на праві власності або гос#подарського відання, очевидно, щопоряд з певними сумнівними пільга#ми право постійного користуванняпередбачає такі обмеження щодорозпорядження майном, які роблятьйого набагато менш привабливимнавіть у порівнянні з правом госпо#дарського відання. Суб’єкт права

постійного користування не можепродати свою земельну ділянку (на#віть за згодою певного органу дер#жавної влади чи місцевого самовря#дування) та передати її в оренду, неможе отримати кредит під її заста#ву загалом. Він не може отримати(формально) жодних переваг, які на#дає власникові або суб’єкту правагосподарського відання право розпо#рядження, і тому єдине, що йому ли#шається – обходити закон за допомо#гою прихованого відчуження земель#них ділянок при відчуженні нерухо#мого майна, укладати різноманітні“хитрі” договори на зразок договорівпро спільну діяльність, інвестицій#них договорів тощо, які по суті є ні#чим іншим, як прихованими догово#рами про оренду або відчуження зе#мель. Таку практику не можна вва#жати нормальною господарськоюдіяльністю.

Більше того, використання зе#мельної ділянки на праві постійногокористування не дозволяє нормаль#но здійснювати правомочність роз#порядження і щодо будівель і споруд,які розташовані на земельній ділян#ці. Привабливість цих будівель і спо#руд для потенційних покупців абобанку, який надає кредит під заставу,істотно зменшується через те, що припридбанні будівель і споруд поку#пець не отримує відповідної земель#ної ділянки. Неоднорідність право#вих титулів на будівлю та споруду, зодного боку, та земельну ділянку – зіншого, перешкоджає “автоматично#му” переходу прав на земельну ді#



лянку під будівлею або спорудоювідповідно до ст. 120 ЗКУ, ст. 377 Ци#вільного кодексу України [15]. На#віть у випадку, якщо попередній ко#ристувач не заперечує проти “пере#оформлення” земельної ділянки нанабувача, зробити це дуже непросто.

Загалом, негативні наслідки відвикористання земельної ділянки натитулі права постійного користуван#ня суттєво переважають можливі по#зитивні – економію на оренднійплаті чи економію при набутті права.

Іншим мотивом, яким принаймнітеоретично можна було б виправдо#вувати існування права постійногокористування земельною ділянкою,може бути збереження контролюдержави (потенційно – територіаль#ної громади) над відповідним май#ном. Між тим, такий контроль – ілю#зорний. Надавши земельну ділянку упостійне користування, державі вособі її органів ніяк не простіше їївідібрати назад – підстави як для ви#купу земельної ділянки, так і для їївилучення з постійного користуван#ня практично збігаються. Тому своєправо власності на відповідну зе#мельну ділянку держава зберігає ли#ше номінально. Ситуація нагадуєвідому приказку “собака на сіні”: дер#жава і сама не використовує земель#ну ділянку як власник, і відповіднійюридичній особі#користувачу не даєцього робити.

Таким чином, існування специ#фічного правового титулу щодоземлі – права постійного користу#вання земельними ділянками – у су#

часних умовах не має жодного ви#правдання, воно є шкідливим. Важкопереоцінити негативний вплив тако#го існування на економіку держави.Покращення існуючої ситуації мож#ливе шляхом відмови від правапостійного користування земельни#ми ділянками через його трансфор#мації у право власності. Це потребу#ватиме змін у встановлені закономправила про власність на земельніділянки (вище вже висловлювалосянегативне ставлення автора до існу#ючої редакції ст. 82 ЗКУ).

Наведена пропозиція стосується йвипадків використання земельнихділянок на праві постійного користу#вання органами державної влади таіншими утвореннями, які представ#ляють державу у відносинах із треті#ми особами. Ураховуючи, що такі ут#ворення через свою природу не по#винні бути учасниками обороту, ви#користовувані ними земельні ділян#ки слід вважати державною влас#ністю без надання окремого титулуна користування ними.

Право оренди землі. У ст. 93 ЗКУправо оренди землі визначається як“засноване на договорі право строко#вого, платного володіння і користу#вання земельною ділянкою, необхід#ною орендареві для здійснення під#приємницької та іншої діяльності”.Хоча оренда за своєю природою єнічим іншим, як різновидом майно#вого найму (гл. 58 Цивільного кодек#су України), і об’єктом права орендиможе бути не лише земельна ділянка,а й інше майно – як рухоме, так і не#



108

рухоме, право оренди земельноїділянки дуже відрізняється від праваоренди, наприклад, меблів або навітьправа оренди іншого нерухомого май#на – скажімо, офісного приміщення,квартири чи складу.

Насамперед право оренди землі зачинним законодавством – це на#справді зовсім не право оренди взагальноприйнятому розумінні, а,швидше, своєрідна модифікація (ви#кривлення? збочення?) емфітевзисучи суперфіцію. Справді, в загально#прийнятому розумінні у країнах кон#тинентального права право оренди –це право зобов’язальне [14, с. 50].Оренда землі в Україні має чи не всіознаки речового права.

Хоча питання про ознаки речовихправ є дискусійним, у сучасній пра#вовій доктрині України такими озна#ками прийнято вважати насампередабсолютний характер, виключнийхарактер [11, с. 663, 664] та право слі#дування [4, с. 475].

Виключний характер права орен#ди полягає у тому, що воно не можеспівіснувати з аналогічним правом.Таке становище не лише випливає ізсутності права оренди, а й позитивнопередбачено чинним законодавствомдля оренди нарівні з іншими речови#ми правами користування землею(ч. 5 ст. 116 ЗКУ). Абсолютність пра#ва виражається у тому, що суб’єктуправа протистоїть невизначене ши#роке коло зобов’язаних суб’єктів, якіповинні не порушувати його права[11, с. 663]. Ця формула цілком сто#сується права оренди землі. Згідно з

чинним законодавством, право орен#даря користується таким самим за#хистом, як і право власника. Більшетого, право орендаря має перевагунавіть над правом самого власника,причому навіть у випадку його змі#ни. Чинне законодавство передбачаєдля оренди право слідування (правоорендаря пов’язане не з особою влас#ника, а із земельною ділянкою). Так,ч. 4 ст. 32 Закону України “Про орен#ду землі” передбачено, що “[п]ерехідправа власності на орендовану зе#мельну ділянку до іншої особи, а та#кож реорганізація юридичної особи#орендаря не є підставою для зміниумов або розірвання договору, якщоінше не передбачено договороморенди землі”. Таким досить невда#лим за формою приписом законода#вець, очевидно, дає зрозуміти, щопри переході права власності на зе#мельну ділянку до нового власникапереходять права та обов’язки орен#додавця.

Таким чином, оренда землі за за#конодавством України не має прин#ципових відмінностей від емфітевзи#су та суперфіцію. Схожість цих пра#вових конструкцій останнім часомще більша, оскільки законодавствопередбачає можливість “відчуження”права оренди (див., зокрема, ч. 4ст. 93 ЗКУ). Така можливість є нове#лою, внесеною Законом України№ 509#VI від 16.09.2008 р. Хоча вне#сені зміни не встановлюють життє#здатного механізму набуття праваоренди у разі його “відчуження”, щонівелює їх регулятивний вплив, вони



перебувають у руслі шкідливої тен#денції перетворення права орендиземлі на речове та розмивання межіміж орендою, з одного боку, та емфі#тевзисом і суперфіцієм – з другого.

Договір оренди землі підлягаєдержавній реєстрації (ст. 20 ЗаконуУкраїни “Про оренду землі”) і лишепісля цього набуває чинності (ст. 18Закону). Крім того, вимагається ще йреєстрація права оренди землі стро#ком понад 1 рік (п. “д” ч. 1 ст. 4 Зако#ну України “Про державну реєстра#цію речових прав на нерухоме майнота їх обмежень” [6]). Реєстрація правнеобхідна тоді, коли мова йде про ре#чове право – це право є абсолютним,суб’єкту права протистоїть невизна#чене коло уповноважених суб’єктів,яких слід повідомити про існуючеправо шляхом його реєстрації. Длячого потрібна реєстрація договору,взагалі незрозуміло.

Іншою особливістю права орендиземлі в порівнянні із правом орендиінших об’єктів є виняткова зарегульо#ваність земельно#орендних відносин.Хоча із легального поняття праваоренди землі випливають 4 істотніумови відповідного договору: 1) об’єкт(земельна ділянка), 2) строк, 3) платаза користування, 4) спосіб викорис#тання (“ціль”), ст. 15 Закону України“Про оренду землі” встановлює знач#но ширший перелік істотних умов –їх аж 11 (!). Причому більшість цихумов сформульовані законодавцемдосить двозначно, залишаючи чима#ло питань щодо того, визначені вонив конкретному договорі чи ні. Напри#

клад, щоб ідентифікувати земельнуділянку (об’єкт оренди), достатньовказати лише кадастровий номер зе#мельної ділянки. Натомість Законвимагає зазначати місце розташуван#ня та розмір ділянки. Якщо вони невказані – виникає зайве питання що#до дійсності договору оренди. Анало#гічно не завжди очевидно, чи визна#чено умову про орендну плату (аджеЗакон вимагає зазначати її розмір,індексацію, форму платежу, строки,порядок внесення і перегляду тавідповідальності за її несплату), умо#ви використання земельної ділянки,поряд з цим – умови збереження ста#ну об’єкта оренди тощо.

Постановою від 03.03.2004 р. № 220Кабінет Міністрів України затвер#див Типовий договір оренди землі[13]. Щоправда, на це він закономуповноважений не був – ст. 14 Зако#ну України “Про оренду землі” пе#редбачає затвердження типової фор#ми договору. Постає ще одне питан#ня: якими є наслідки недотриманняТипового договору, який у вигляді,затвердженому урядом, справді біль#ше нагадує форму – своєріднийбланк без позитивного формулюван#ня умов? Як бути, якщо якийсь ізпунктів пропущений, проте всі сут#тєві умови, які передбачає закон, удоговорі наявні? Врешті#решт, якіправові наслідки того, що пункти вдоговорі начебто всі є, але місцямивони переставлені? Об’єднані міжсобою? Роз’єднані? Можливість по#становки цих питань суттєво усклад#нює оборот.



110

Зарегульованість стосується нелише змісту та форми договору, а йпорядку його укладення. Наприклад,вимагається наявність акту прий#мання#передачі договору оренди.Його відсутність також може бути (ачасто і справді є) підставою для оспо#рювання договору. Між тим, актприймання#передачі нерухомого май#на – очевидна умовність.

Загалом, надмірне регулюванняземельно#орендних відносин маєсвоїм наслідком підрив їхньої ста#більності: зважаючи на численністьта суперечливість законодавчих ви#мог щодо договору, укласти не враз#ливий для оспорювання договір стаєдуже важко. Вважаємо, що зарегулю#вання жодною мірою не може бутивиправдано специфікою земельноїділянки як об’єкта, воно негативнопозначається на обороті земельнихділянок, а отже – є шкідливим дляекономіки.

Останнім часом у вітчизняномузаконотворенні, на жаль, недостатньозвертають уваги на так звані “потребиобороту”. Проте лише динамічнийоборот у поєднанні із забезпеченнямстабільності та стійкості набутихправ здатен належним чином забез#печити потреби економіки. Для цьогоучасники обороту повинні мати пев#ний набір правових форм, у яких во#ни можуть оформити свої відносини.Якщо оборот, економіка потребуютьіснування певних відносин, а правоверегулювання не забезпечує можли#вості їх правового оформлення – пра#вове регулювання є неналежним.

Саме таким, на наш погляд, є пра#вове регулювання відносин щодо ко#ристування землею в Україні. Вононе дозволяє оформити нетривалогокористування земельною ділянкою,наприклад, під город на один сезон,під тимчасове зберігання будівель#них матеріалів, під розміщення на#мету тощо. Не дозволяє тому, що вописаних ситуаціях “шкурка не вар#та вичинки” – сторонам доцільнішесвідомо піти на ризик і домовитисяпро оренду усно, без дотриманнябудь#яких формальностей, з пору#шенням існуючого українського за#конодавства, ніж дотриматися всіхвимог земельного законодавства: за#мовити і оплатити технічну доку#ментацію з виготовлення “докумен#та, що посвідчує право на землю”(договору оренди), зареєструватийого тощо.

Натомість, якщо сторони хочутьукласти договір на тривалий строк,надавши користувачеві можливістьстабільного користування земельноюділянкою, незалежного від правтретіх осіб – вони можуть оформитисвої відносини як емфітевзисом тасуперфіцієм, так і правом оренди,істотної відмінності між якими не#має. Не можна не погодитися з дум#кою Є. О. Суханова, що “спроби змі#шування речових та зобов’язальнихправ, по суті, розмивають основи кон#тинентального правопорядку, … вно#сять плутанину в правове регулюван#ня та існуючу правосвідомість, при#чому без усякої потреби” [14, с. 50].



Отже, приходимо до таких вис#новків:

1. Виключення юридичних осіб,заснованих за участю держави та те#риторіальних громад, із числа суб’єк#тів права власності на земельніділянки є невиправданим і шкідли#вим. Тому редакцію ст. 82 ЗКУ необ#хідно переглянути. Слід виключитиобмеження щодо можливості вико#ристання земельних ділянок на правівласності будь#якими юридичнимиособами, заснованими за законодав#ством України.

2. Існування права постійного ко#ристування земельними ділянками єнедоцільним, має негативні наслід#ки, суперечить Конституції Українита завданню гармонізації законодав#ства України із законодавством ЄС.Доцільно відмовитися від такої фор#ми використання земель, трансфор#мувавши існуючі права постійногокористування у право власності.

3. У сучасних умовах право орен#ди земельних ділянок невиправданоперетворюється на речове право,відмінності між правом оренди землі

та емфітевзисом, суперфіцієм прак#тично нівельовані. Таке становище єшкідливим, воно не забезпечує мож#ливості використання земель на не#тривалий строк.

З метою виправлення ситуаціїдоцільно скасувати вимогу щодообов’язкової реєстрації як договоріворенди землі, так і права оренди зем#лі строком понад рік, зберегти правослідування при оренді земельнихділянок лише для випадків, колиправо оренди землі зареєстроване.

4. Земельно#орендні відносини насьогодні є винятково зарегульовани#ми. Слід скоротити перелік істотнихумов договору оренди землі до 2#х:предмета оренди та орендної плати,передбачивши водночас низку дис#позитивних норм в законі, якимивизначити деякі умови договоруоренди земельної ділянки (строк,форму орендної плати тощо). Не#обхідно відмовитись від типовоїформи договору, а також формаль#них вимог до договору оренди землі(перелік документів, що є невід’єм#ною частиною договору тощо).


1. Бондар Є. Підстави й умови придбання права власності на землю юридичними особами // Юридич#ний журнал. – 2005. – № 4. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua

2. В центрі уваги: права власності на землю // Земельне право України. – 2007. – № 3. – С. 27#39.3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436#IV // Відомості Верховної Ради України. –

2003. – № 18, № 19#20, № 21#22. – Ст. 144.4. Гражданское право / Под ред. Е. А. Суханова. – Т. 1. – М.: Изд#во БЕК, 2002. – 521 с.5. Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 р. № 2864#III

// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. — Ст. 77.6. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від

01.07.2004 р. № 1952#IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.7. Закон України “Про оренду землі” в ред. Закону України від 02.10.2003 р. № 1211#IV // Відомості Вер#

ховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.



112

8. Закон України “Про плату за землю” в ред. Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96#ВР // ВідомостіВерховної Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.

9. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768#III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 3#4. – Ст. 27.

10. Кулинич П. Юридичні особи як суб’єкти права власності на землю // Юридична газета. – [Електрон#ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yur#gazeta.com/oarticle/575/

11. Науково#практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер.авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. 1. – 832 с.

12. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. –С. 217.

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового договору оренди землі” від 3 бе#резня 2004 р. № 220 // Урядовий кур’єр. – № 50. – 2004. – 17 бер.

14. Суханов Е. А. Вещные права в новом Земельном кодексе России // Экологическое право. – 2003. –№ 1. – С. 50#53.

15. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435#IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –№ 40 – 44. – Ст. 356.

16. Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. – К.: ІРЦ “Рефор#мування земельних відносин в Україні”, 2005. – С. 69.

ДИСЕРТАНТИ


Гарантування рівності чоловіка і жін#ки є невід’ємною частиною прогресу

людства, елементом демократії і важли#вою умовою розбудови правової держа#ви. Сучасний стан суспільних відносинвимагає все більшого використаннязнань, навичок та творчих здібностейжінок, поряд з чоловіками, потребує ак#тивного залучення їх у різні сфери сус#пільного життя. Це зумовлює потребу вновому змісті правових норм, як важли#вого чинника регулювання взаємин між

статями в суспільстві, які б забезпечилирозвиток статей як рівних та гендернихвідносин як рівноправних.

За останні роки Україна зробилазначний поступ у вивченні та осмис#ленні гендерної проблематики. Забезпе#чення гендерної рівності в законодавствістосується усіх сфер людського життя, утому числі й такої сфери, як призначен#ня покарання за скоєний злочин.

При цьому варто відзначити, що забез#печенню рівності чоловіка та жінки в науцікримінального права приділяється недо#статньо уваги. Деяким аспектам цієїпроблеми присвятили свої праці О. М. Ко#стенко, О. М. Руднєва, Т. М. Мельник,О. М. Подільчак, О. Суслова, К. Чиж#марь, В. О. Андрієнко, Л. Н. Завадська, О. Ю. Сергєєва, С. В. Полєніна та ін.

Загальноправовий аспект забезпе#чення гендерної рівності ґрунтовнодосліджено К. Б. Левченко [1]. Одним ізшляхів удосконалення правової бази, наїї думку, є прийняття спеціального ген#дерного законодавства [2].

Метою даної статті є аналіз правовоїбази забезпечення гендерної рівностіжінок і чоловіків в Україні, у тому числіу кримінально#правовій сфері, визначен#ня існуючих недоліків та пропозицій що#до вдосконалення. Саме в умовах верхо#венства права, коли реально забезпечу#ються не лише рівні права, а й рівні мож#ливості їх реалізації різноманітними ор#ганізаційно#правовими засобами, утвер#джується принцип рівності чоловіка іжінки, зокрема у кримінально#правовійсфері.

Як правильно зазначає Н. В. Грицяк,державна гендерна політика в Українібудується, по#перше, на основі міжна#родних нормативно#правових актів, ра#тифікованих Україною, а по#друге, регу#люється національними нормативно#

Т. М. ГОЛОВКОаспірант Інституту держави і права імені В. М. Корецького,відділ проблем кримінального права,кримінології та судоустрою

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ГЕНДЕРНОЇРІВНОСТІ

В ЗАКОНОДАВСТВІУКРАЇНИ

(КРИМІНАЛЬНО#ПРАВОВИЙ

КОНТЕКСТ)



114

правовими актами щодо рівноправностіміж жінками і чоловіками. Таким чином,правове регулювання державної гендер#ної політики в Україні здійснюється нор#мативно#правовими актами двох рівнів:наднаціонального та національного [3].

До нормативно#правових актів над#національного рівня доцільно віднестипередусім Загальну декларацію прав лю#дини, прийняту Генеральною АсамблеєюООН 10 грудня 1948 р., Конвенцію ООН“Про ліквідацію всіх форм дискриміна#ції щодо жінок”, яка була ратифікованаУкраїною 12 березня 1980 р.

Загальна декларація прав людини єосновоположним документом, у якомупроголошено рівність прав жінок та чо#ловіків. У статті 1 зазначено: “Всі людинароджуються вільними і рівними усвоїй гідності та правах. Вони наділенірозумом і совістю і повинні діяти стосов#но один одного в дусі братерства”. На ос#нові Загальної декларації прав людинибули прийняті численні міжнародно#правові акти, які забороняють порушен#ня принципу рівності.

Конвенція ООН “Про ліквідацію всіхформ дискримінації щодо жінок”(1979 р.) є основоположним докумен#том, у якому узагальнені та зафіксованіпринципові положення відносно міжна#родно#правового статусу жінок. Згідно зістаттею 1 Конвенції, “поняття "дискри#мінація щодо жінок" означає будь#якерозрізнення, виняток або обмеження заознакою статі, яке спрямоване на ослаб#лення або зводить нанівець визнання,користування або здійснення жінками,незалежно від їхнього сімейного стану тана основі рівноправності чоловіків іжінок, прав людини й основних свобод уполітичній, економічній, соціальній,культурній, громадській або будь#якійіншій галузі”. Разом з тим, згідно зі ст. 4

Конвенції не вважається дискримінацій#ним прийняття державами#учасницямине тільки заходів щодо охорони мате#ринства, а й “тимчасових спеціальних за#ходів, спрямованих на прискореннявстановлення фактичної рівності між чо#ловіками та жінками”. Однак у цій жестатті зазначається, що такі тимчасовіспеціальні заходи мають бути скасованіпісля досягнення основних цілей –рівності можливостей та рівноправногоставлення. Отже, питання про доціль#ність надання Конституцією Українипевних привілеїв жінкам є дискусійним.

Ще одним важливим нормативно#правовим актом наднаціонального рівняслід вважати Пекінську декларацію таПлатформу дій, схвалених ЧетвертоюВсесвітньою конференцією із становищажінок, де визначено 12 проблемних стра#тегій (малозабезпеченість, освіта та на#вчання, здоров’я, насильство над жінка#ми, збройні конфлікти, економіка, владата прийняття рішень, механізми гендер#ної рівності, права людини, засоби масо#вої інформації, навколишнє середовищета проблеми дівчат), які визнані пріори#тетними в підсумкових документахСпеціальної сесії Генеральної АсамблеїООН “Жінки в 2000 році: рівність міжчоловіками і жінками, розвиток і мир уХХІ столітті” (червень 2000 р.) та є під#ґрунтям формування правових нормгендерної рівності в Україні.

Також до міжнародних документів,що закріплюють рівні права чоловіків тажінок, належать Європейська конвенціяз прав та основоположних свобод люди#ни (1950 р.), Конвенція про дискримі#націю у сфері праці і зайнятості (1958 р.),Міжнародний пакт про громадянські таполітичні права (1966 р.), Міжнароднийпакт про економічні, соціальні та куль#турні права (1966 р.).

Т. М. Головко. Правове забезпечення гендерної рівності в законодавстві України...


У Міжнародному пакті про грома#дянські і політичні права у ч. 1 ст. 2 пе#редбачено зобов’язання держав#учас#ниць поважати і забезпечувати всімфізичним особам на своїй території тапід їх юрисдикцією права, які визнані вцьому пакті, без будь#якого розрізнення,у тому числі й за ознакою статі.

Відповідним чином сформульованінорми і в Міжнародному пакті про еко#номічні, соціальні і культурні права, де вп. 2 ст. 2 передбачено заборону дис#кримінації при реалізації вказаних правщодо статі або інших ознак. У статті 3передбачено зобов’язання держав#учас#ниць пакту забезпечити рівне для чоло#віків і жінок право користуватися всімаекономічними, соціальними і культурни#ми правами [4].

Водночас у міжнародних пактах проправа людини, які лежать в основі між#народних стандартів, передбачені й пев#ні привілеї для жінок. У пункті 2 статті10 Міжнародного пакту про економічні,соціальні і культурні права передбаченозобов’язання держав#учасниць забезпе#чувати матерям особливу охорону про#тягом розумного періоду до і після по#логів.

До нормативно#правових актів націо#нального рівня, що врегульовують ген#дерну рівність в Україні, належить пере#дусім Конституція України.

У статті 2 Конвенції ООН про лік#відацію всіх форм дискримінації жінокдержави#учасниці зобов’язуються вклю#чити принцип рівності прав чоловіків іжінок у національні конституції чи іншевідповідне законодавство і забезпечитиза допомогою закону та інших відповід#них засобів практичне здійснення цьогопринципу.

Згідно з цими вимогами, Українавключила принцип рівноправності жі#

нок і чоловіків до своєї Конституції,відповідні норми якої є основою подаль#шого розвитку гендерного законодавст#ва. Проте, як слушно зазначає Л. Д. Воє#водін, “хоча Конституція, як і записані вній права та обов’язки мають пряму дію,однак, реальне їх здійснення можливе задопомогою галузевого законодавства”[5]. Тому, на наш погляд, значним не#доліком є те, що принцип гендерноїрівності не має свого відображення вКримінальному кодексі України, як цезроблено, наприклад, у Російській Феде#рації.

У Пекінській платформі дій такожнаголошувалося, що до тих пір, поки внаціональному законодавстві та націо#нальній практиці – в сімейному, цивіль#ному, кримінальному, трудовому й тор#говельному кодексах та адміністратив#них правилах і положеннях – не буде за#безпечено повне визнання та ефектив#ний захист, застосування, здійснення ідотримання прав жінок, передбачених уміжнародних договорах з прав людини,ці договори лишатимуться тільки на па#пері. Отже, після закріплення принципугендерної рівності у Конституції подаль#шим завданням є прийняття таких галу#зевих законів, які забезпечать практичневтілення цього принципу.

За статтею 92 Конституції України,виключно законами визначаються: правата свободи людини й громадянина, га#рантії цих прав і свобод, основні обов’яз#ки громадянина; основи соціального за#хисту, форми й види пенсійного забезпе#чення; засади регулювання праці та зай#нятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства,материнства та батьківства; виховання,освіти, культури й охорони здоров’я; за#сади утворення і діяльності політичнихпартій, інших об’єднань громадян, за#собів масової інформації; організація та



116

діяльність органів виконавчої влади, ос#нови державної служби; організація і по#рядок проведення виборів та референ#думів.

Те, що саме законом мають конкрети#зуватися конституційно закріплені пра#ва та свободи, встановлюватися відпо#відні гарантії користування всіма кон#ституційними правами без дискримі#нації за ознакою статі, визначено і Про#токолом № 12 Конвенції про захист правлюдини та основоположних свобод. Так,відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу корис#тування будь#яким правом, яке визнанезаконом, має забезпечуватись без будь#якої дискримінації за ознакою статі, ра#си, кольору шкіри, мови, релігії, політич#них або інших переконань, національно#го або соціального походження, прина#лежності до національних меншин, май#нового стану, народження або будь#якоїіншої обставини [6].

Відзначимо, що за останні 20 роківтакі закони прийняті у Швеції, Фінлян#дії, Норвегії, Голландії, Японії, Франції,Ісландії, Литві.

8 вересня 2005 р. Верховною РадоюУкраїни було прийнято Закон України“Про забезпечення рівних прав та мож#ливостей жінок і чоловіків”. Закономвизначаються основні напрями держав#ної політики щодо забезпечення рівнихправ та можливостей жінок і чоловіків,повноваження Верховної Ради України,Уповноваженого Верховної Ради Ук#раїни з прав людини, Кабінету МіністрівУкраїни, органів виконавчої влади та ор#ганів місцевого самоврядування у сферізабезпечення рівних прав та можливос#тей жінок і чоловіків. Вперше було за#проваджено визначення таких термінів,як “дискримінація за ознакою статі”,“гендерна рівність” тощо. Крім того, по#зитивним було запровадження в законі

здійснення гендерно#правової експерти#зи актів законодавства та проектів нор#мативно#правових актів (ст. 4 Закону).

Водночас положення вказаного зако#ну не закріплюють відповідні процедурий механізми забезпечення рівності ста#тей, а отже, залишаються декларативни#ми. Тому необхідно встановити процесу#альні та процедурні механізми реалізаціїпринципу гендерної рівності та забезпе#чити гарантії щодо рівноправності ста#тей.

Згідно з Конвенцією, ст. 24 Консти#туції України містить положення, харак#терне для всіх базових демократичнихміжнародних та національних доку#ментів у сфері прав людини, а саме: “Неможе бути привілеїв чи обмежень за оз#наками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі,етнічного й соціального походження,майнового стану, місця проживання, замовними або іншими ознаками” [7]. От#же, фіксується загальний принцип не#припустимості встановлення (за будь#яких соціальних чи особистісних під#став) привілеїв та обмежень, тобто вста#новлення додаткових можливостей, поз#бавлення зобов’язань або звуженнязмісту й обсягу певних прав чи можли#востей.

У той же час, у ч. 3 ст. 24 КонституціїУкраїни наголошено, що рівність правжінок і чоловіків забезпечується: надан#ням жінкам рівних із чоловіками можли#востей у громадсько#політичній і куль#турній діяльності, у здобутті освіти іпрофесійній підготовці, у праці й вина#городі за неї; спеціальними заходами що#до охорони праці і здоров’я жінок; вста#новленням пенсійних пільг; створеннямумов, які надають жінкам можливістьпоєднувати працю з материнством; пра#вовим захистом, матеріальною і мораль#



ною підтримкою материнства й дитинст#ва, включаючи надання оплачуванихвідпусток та інших пільг вагітним жін#кам і матерям.

Отже, зазначена стаття Конституціїпередбачає створення особливих умовдля вагітних жінок та жінок#матерів зметою встановлення гендерної рівності,що в цілому не суперечить міжнароднимдокументам. Однак щодо правильностіта справедливості самих заходів з по#зиції гендерної рівності виникають певнідискусії. Не викликає сумніву, що вагіт#ність жінки є достатньою підставою дляособливих, порівняно з іншими суб’єкта#ми кримінальної відповідальності, умов.Щодо підтримки материнства, то неможна ігнорувати факт, що інколи дити#ну виховує один батько, без матері. Тодічи буде справедливим урахування такихобставин лише щодо жінки, а стосовночоловіка – ні? У такому випадку можнаговорити про гендерну асиметрію, тобтопривілеї за ознакою статі.

Водночас у ч. 3 ст. 51 КонституціїУкраїни зазначено: “Сім’я, дитинство,материнство і батьківство охороняють#ся державою”. Це положення відповідаєпринципу гендерної рівності, але не уз#годжується з положенням ч. 3 ст. 24.Цей гендерний стереотип досить пока#зовий та характеризує не зовсім чіткупослідовність держави в гендернійполітиці.

При цьому підкреслимо позитивнийаспект Закону України “Про забезпечен#ня рівних прав та можливостей жінок ічоловіків”, а саме: у ст. 3 наголошено, щоодним з основних напрямів державноїполітики щодо забезпечення рівних правта можливостей жінок і чоловіків є за#безпечення рівних можливостей жінкамі чоловікам щодо поєднання професій#них та сімейних обов’язків; підтримка

сім’ї, формування відповідального мате#ринства і батьківства.

Варто звернути увагу на норму,закріплену в Конституції Португальсь#кої Республіки [8], що досить ретельнорегламентує права та свободи своїх гро#мадян. Зокрема, зазначено таке: “Мате#ринство та батьківство – це важливісуспільні цінності”. Мабуть, можнасміливо зауважити, що таке положеннязустрічається лише в Конституції Пор#тугальської Республіки.

О. М. Руднєва справедливо зауважує,що логічно постає питання: як заборонана встановлення привілеїв та обмежень,у тому числі за ознаками статі (як цепрямо передбачено ч. 2 ст. 24 Консти#туції), кореспондує з тими спеціальни#ми заходами (пільгами), які встановленів ч. 3 цієї статті? Очевидно, що законо#давець виходив з того, що всі можливіпривілеї, а також обмеження слід поді#ляти на соціально підставні, обґрунто#вані, виправдані (цілком, значною мі#рою або ж частково) і соціально без#підставні, необґрунтовані, невиправдані(цілком або значною мірою, або ж част#ково) [9]. Визначальним критерієм та#кого поділу є насамперед забезпеченняфактичної соціальної рівності шляхомустановлення формальної нерівноправ#ності, тобто за допомогою юридичнихпривілеїв та обмежень. А отже, законо#давець підтвердив дотримання поло#жень ст. 4 Конвенції з ліквідації всіхформ дискримінації жінок і не віднісспеціальні заходи, спрямовані на подо#лання фактичної нерівності можливос#тей жінок і чоловіків, до дискримі#наційних, тобто до “привілеїв та обме#жень”, які заборонені.

Уявлення про критерій, а також проміру (ступінь) обґрунтованості приві#леїв або обмежень мають оціночний ха#



118

рактер і є конкретно#історичними. Томув соціально не однорідному суспільствіїм притаманна, як правило, неодно#значність, а самі привілеї й обмеженнявнаслідок цього є здебільшого предме#том гострих суспільно#політичних дис#кусій, суперечок і навіть конфліктів.

Не можемо цілком погодитися з дум#кою О. М. Руднєвої, яка вважає, що “свід#ченням достовірності подібного тлума#чення категорій привілеїв та обмежень євищенаведена ч. 3 ст. 24 Конституції. Са#ме ця стаття у той же час є підтверджен#ням обраного Україною гендерно чуйно#го підходу до законодавства, урахуваннябіологічних і соціальних розбіжностейпредставників обох статей і намаганнямзабезпечення реальної, а не лише юри#дичної рівності” [10].

Варто зауважити, що не всі дослідни#ки погоджуються з таким підходом зако#нодавця. Так, Н. Б. Болотіна, здійснюю#чи гендерну експертизу соціального за#конодавства України, слушно зазначає,що “у ст. 24 все ж зроблено ухил на за#хист прав жінок, тоді як і чоловіки по#требують аналогічних захисних засобів”[11]. На думку науковця, ці положенняпорушують принцип гендерної рівності,і тому вона вважає, що даний підхід є ха#рактерною ілюстрацією формальногорозуміння принципу гендерної рівностій механістичного підходу до гендерногоаналізу законодавства.

Погоджуємося з позицією О. М. Кос#тенка, який зазначає, що положенняст. 24 Конституції України “... є консти#туційним закріпленням ігноруванняпринципу гендерного паритету і дис#

кримінаційної політики щодо чоловіків”[12]. А. С. Олійник, у свою чергу, від#мічає, що ч. 3 ст. 24 Конституції Україниробить ухил на захист прав жінок, чимзвужує права чоловіків [13].

Отже, слід зауважити, що саме зако#нодавство, засноване на гендерних прин#ципах, на нашу думку, покликане встано#вити рівний підхід стосовно чоловіків тажінок. Нині необхідно визнати важ#ливість та необхідність творення такогозаконодавства щодо закріплення та по#ширення принципу гендерної рівностішляхом удосконалення та розвиткунаціонального рівня нормативно#право#вої бази.

Підсумовуючи викладене, для забез#печення гендерної рівності в Україні, зо#крема у кримінально#правовій сфері,пропонується таке:

закріпити положення про рівністьжінок і чоловіків у Кримінальному ко#дексі України, як це зроблено в Росій#ській Федерації;

узгодити нормативно#правову базудержавної гендерної політики України зміжнародним законодавством щодо за#безпечення гендерної рівності;

удосконалити Закон України “Прозабезпечення рівних прав та можливос#тей жінок і чоловіків” шляхом встанов#лення процесуальних механізмів ре#алізації принципу гендерної рівності за#безпечення гарантій щодо рівноправ#ності статей.

На нашу думку, зазначені пропозиціїсприяли б законодавчому забезпеченнюгендерної рівності, у тому числі у сферікримінального права.


1. Левченко К. Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. – Х.:Вид#во нац. ун#ту внутр. справ, 2003. – 344 с.; Левченко К. Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи



розвитку: Монографія. – Х.: Вид#во НУВС, 2001. – 348 с.; Левченко К. Б. Управління процесами фор#мування гендерної політики в Україні (організаційно#правові аспекти): Автореф. дис. ... д. ю. н.:12.00.07. – Х., 2003. – 35 с.

2. Левченко К. Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. – Х.:Вид#во нац. ун#ту внутр. справ, 2003. – С. 26.

3. Грицяк Н. В. Правове регулювання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні: стан ташляхи вдосконалення // Режим доступу: http://www.academy.gov.ua

4. Права человека. Сборник международных договоров. — ООН. – Нью#Йорк, 1989. – Рез. ГА ООН 2200А (XXI) от 16 декабря 1966 г.

5. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России: Учеб. пособ. / Л. Д. Воеводин. – М.: Изд#воМоск. ун#та, 1997. – С.187.

6. Олійник А. С. Конституційне законодавство України: Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – С. 62.7. Конституція України – Основний Закон суспільства, держави, людини: Наук.#метод. рек. / Кол. авт.;

Кер. проф. І. Ф. Надольний. – К.: Вид#во УАДУ, 1998. – 224 с.8. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Инфра – М#Норма, 1997. – С. 357#414.9. Проблемы теории государства и права / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Юристъ, 2002. – С. 390#409.10. Руднєва О. М. Гендерна рівність у праві України: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.01 / Національна юридична ака#

демія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – С. 102.11. Болотіна Н. Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – С. 40.12. Котюк І. І., Костенко О. М. Кримінальне, кримінально#процесуальне та кримінально#виконавче право

України: гендерна експертиза / І. І. Котюк, О. М. Костенко. – К.: Логос, 2004. – С. 13.13. Олійник А. С. Вказ. пр. – С. 25.



120

Глобалізація і лібералізація ринку, за#гострення конкуренції істотно підви#

щили значущість товарних знаків. У зв’яз#ку з цими процесами важливим сталопосилення охорони товарних знаків наміжнародному, регіональному й націо#нальному рівнях, а також удосконаленняпроцедури надання правової охороницього об’єкта промислової власності.Удосконалення законодавства й механіз#мів охорони і захисту прав на товарнізнаки має важливе значення для розши#рення міжнародної торгівлі й бізнесу,міжнародної співпраці в цілому.

Товарний знак – це засіб індивіду#алізації товарів як промислового, так ісільськогосподарського походження.Він має бути оригінальним, таким, щолегко запам’ятовується, і допомагати

споживачеві з широкого спектра запро#понованого ринком товару обрати мар#ку відомого виробника, що корис#тується попитом. Завдяки товарномузнаку, який набув популярності, товарзавойовує нові ринки і тим самим сти#мулює експорт.

Таким чином, товарний знак такожсприяє ефективному просуванню товаруна споживчий ринок, у зв’язку з чимнайбільш очевидною стає значущістьтоварних знаків на даному етапі в роз#витку внутрішніх і зовнішньоеконо#мічних зв’язків. Виходячи з вищенаведе#ного, вважаємо дослідження етапів істо#ричного розвитку поняття товарногознака актуальним і своєчасним.

Проблемам правової охорони товар#них знаків присвячено багато праць яквітчизняних, так і зарубіжних авторів,зокрема, А. Адуєва, Е. Арієвича, Р. Бо#денхаузена, Е. Гаврилова, С. Горленка,В. Дозорцева, С. Єременка, В. Жукова,І. Зеніна, А. Корчагіна, Л. Лунца, І. Ма#міофа, С. Мотильової, І. Мухамедшина,С. Орлової, О. А. Підопригори, О. О. Пі#допригори, С. Сергєєва, А. Сергєєва,Г. Тицької, Г. Штумфа та ін. Але біль#шість з наявних публікацій ґрунтуєтьсяна законодавстві, чинному ще за часівСРСР.

Мета статті – провести історико#пра#вове дослідження етапів становленняінституту товарного знака як об’єктаправа інтелектуальної власності для по#дальшого формулювання рекомендаційстосовно охорони та ефективного захис#ту права на товарний знак.

Товарний знак виник з розвиткомторгівлі та реклами. Перші відомі людст#ву приклади використання бренда(клейма) відносяться до часів ДавньогоЄгипту, коли ремісники ставили своє та#вро на вироби.

Е. П. ІВАНЧЕНКОпошукач Інституту законодавства України

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУПОНЯТТЯ

ТОВАРНОГО ЗНАКАЯК ОБ’ЄКТА

ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Е. П. Іванченко. Історія розвитку поняття товарного знака як об’єкта правової охорони


Історія використання знаків для по#значення походження товарів сягає гли#бини століть.

Деякі з символів, що вирізані на ка#менях усипалень єгипетських царів,відносяться приблизно до 3200 р. до н. е.,є знаками каменярів, які виготовляликам’яні блоки, або ж знаками місцевості,звідки їх доставили. Гончарі Стародав#ньої Греції викарбовували свої імена абоініціали на своїх виробах, а іноді простоприкладали великий палець до сироїглини. Знаки, що були виявлені на цегліта інших виробах з глини, виготовлені зачасів Стародавнього Риму, використову#вались як слова, ніби CATIM (скор. CatiManu, “від руки Като”), так і вдавлюванізображення, наприклад, зображення во#вка (лат. lupus), яке наносив Марк Руті#ул Лупус – виробник масляних ламп [12,с. 13].

Існують документальні свідоцтва проте, що товарні знаки були на грецьких іримських світильниках та китайськомуфарфорі. Товарні знаки використовува#лись і в Індії в 1300 р. до н. е. [19, с. 12].

Для того, щоб позначити свою роботу(і, що також важливо, уникнути наклепівза чужі огріхи), каменярі в середньо#вічній Європі використовували цілийряд геометричних фігур або ж просто пи#сали свої імена. Пізніше гільдії почаливимагати, щоб, крім імен, ставився і знакгільдії. Ставити знак зобов’язували ісильні світу цього: найперший запис протоварний знак належить до правлінняГенріха III, коли пекарів зобов’язали ста#вити клеймо на свої вироби. З 1373 р.клеймо довелося ставити і виробникампляшок. Вже в пізньому Середньовіччітоварні знаки широко використовува#лися по всій Європі [1, № 30].

У XVIII–XIX ст. суспільство вироби#ло безліч знаків і відміток, що сприяло

розвитку якості продукту. У цей періодз’являється така відмітка, як ORD#NANCE DATUM (“Відмітка рівня”) [2,№ 43], що спочатку (у 40#х рокахXIX ст.) використовувалась у топогра#фічних цілях, а потім стала точкою від#ліку вимірювання якості продукту.

Розвивалось і таврування. З’явилисятак звані “сертифікаційні знаки” – за#реєстровані знаки товару, призначенідля вказівки походження, якості, ма#теріалу або способу виготовлення товару[1, № 230]. У XVIII–XIX ст. поширеннянабули “спонсорські знаки” [1, № 20], щомістять ініціали спонсора, який виділивгроші на створення того чи іншого виро#бу, і фірмовий знак.

Фірмовим знаком позначався випусктоварів або надання послуг, що здійсню#валося конкретною фірмою, яка володієцим знаком. На відміну від фірмовогознака, фабричне клеймо або фабричнамарка ставилися тільки на окремий видпродукції або послуги. Зазвичай фірмо#вий знак, який в наші дні на Заході частоназивають корпоративним логотипом(від слова “логограма”), був назвою ком#панії, ініціалами або монограмою. Цейзнак можна було побачити не тільки нарізноманітних товарах, а й на бланках, набудівлях, машинах та іншому майні, щоналежало фірмі. В обігу також перебуваві знак короля – клеймований знак, якийставили на майно уряду [14, с. 46].

Прямий європейський попередниктоварного знака – купецький знак. Такназивали особисті відмітки, які ставили#ся з початку XIII і до кінця XVI ст. тор#говцями й комерсантами по всій Європі.Вони передували товарним маркам, вка#зували на торговця і служили гарантієютого, що товари, які він продає, – часто зрізних джерел, – відповідають однаковійякості [1, № 337].



122

Відомий британський фахівецьФ. А. Джирлінг зазначає, що подібні від#мітки з’явилися на Балтиці та в низинахРейну і спочатку складалися з букв ру#нічного алфавіту [3].

Як правило, знаки містили ініціалиабо “ребус” з малюнків, в яких було за#шифровано ім’я торговця. У центрі знакапроходила вертикальна лінія, і базовіелементи розташовувались знизу і звер#ху від неї, а допоміжні – по боках або пе#ретинали вертикальну межу. Дуже частовикористовувались хрести найрізно#манітніших форм. Спочатку малювалисяпрості, а з часом складніші й витіюватізнаки, що наносилися фарбою або ви#карбовувалися на товарах, або мішках зтоваром, а також – у вигляді клейма. Се#ред знаків були такі, які засвідчувалиприналежність товарів певної компаніїабо гільдії. Причому на товари, що від#правляли за кордон, ставилися інші зна#ки, відмінні від тих, які використовува#лись для організації торгівлі всерединікраїни. І це в деяких випадках навітьобумовлювалось законом. Коли товаривідправлялись морем, ці відмітки зано#сились в коносамент (розписка, що за#свідчує прийняття вантажу до переве#зення) і корабельний журнал. У межахГанзи – торгової асоціації на Балтиці, щомала свої торгові пункти по всій Європі,такі знаки служили підтвердженнямправа власності. У 1332 р. три іспанськікупці, пред’явивши свої знаки, отрималиназад упаковки з воском, викинуті на бе#реги Фландрії після корабельної аварії[5, с. 141]. Англійський закон від 1353 р.передбачав, що власник може отриматиназад втрачені товари, пред’явивши зна#ки, які відповідають знакам на товарах.

У кінці XVI ст. припинили користу#вання купецькими знаками, оскількиторгівлю взяла в свої руки невелика

кількість торгових домів, які мали спе#ціальні таблички зі своїми знаками. Ку#пецькі знаки нині можна бачити тількина будівлях, що були колись власністюцих купців, і на місцях поховань. У тихвипадках, коли купця удостоювали гер#ба, знак ставився на щиті [8, с. 60#61].

До кінця XIX ст., коли широкий роз#виток торгівлі призвів до появи на ринкувеликої кількості товарів, знаки булистрокатою колекцією – від найхитріших,з ім’ям і простими малюнками, до химер#них, з великим обсягом тексту.

Підкреслюючи якість продукту, інодізображувалась яка#небудь відома люди#на разом з власноручним підписом. На#приклад, фірма GILLETTE на пачках збезпечними лезами, на яких до 60#х ро#ків минулого століття друкувався порт#рет винахідника цих лез [18, с. 15].

Велика конкуренція виявила пробле#му плагіату, а також ненавмисного збігуторгових знаків. Протягом багатьох сто#річ знаки захищалися законами, протевсе#таки закони приймати набагато лег#ше, ніж втілювати в життя. Такий захистчасто переходив у бійку прямо в залі су#ду. Ці труднощі призвели до появи новихзаконів щодо охорони товарних знаків івстановлення правил їх офіційної реєст#рації по обидва боки Атлантики.

Великого поширення товарні знакинабули лише в XIX ст., коли почало роз#виватися масове виробництво товарів, апідприємці почали сприймати товарнийзнак як предмет інтелектуальної влас#ності. До 70–80 років XIX ст. промисло#вість починає масовий випуск однорід#них товарів, поступово зростає конку#ренція, починається боротьба за просу#вання товарів на ринок [4, с. 74]. У зв’яз#ку з цим виникає справжня потреба вправовій охороні товарних знаків фірм ікорпорацій. Ще на рубежі XVIII–XIX ст.



у Франції почали застосовувати кримі#нальні санкції за підробку товарного зна#ка, а в останній третині XIX ст. в капі#талістичних країнах були прийняті зако#ни про охорону товарних знаків: уФранції – у 1857 р., в Італії – у 1868 р., вСША – в 1881 р., в Германії – у 1894 р., вАнглії – в 1883 р.

У багатьох європейських країнах за#кони щодо реєстрації товарних знаківбули прийняті в XIX ст. Як правило, такідокументи надавали власникові зареєст#рованого знака монопольні права воло#діння, а також право притягувати до су#ду на основі сертифіката на знак. Ці до#кументи, крім того, містили ухвали пропублікацію переліку знаків з тим, щобкожен міг перевірити, чи не використо#вується ким#небудь створений ним знак.

Перше управління з реєстрації торго#вих знаків відкрилося в Англійськомупатентному бюро 1 січня 1876 р. в Лон#доні [17, с. 37]. Першим зареєстрованимторговим знаком був червоний трикут#ник, який компанія “Басі і До.” збирала#ся ставити на пляшки. Компанія, засно#вана ще в 1777 р. пивоваром УільямомБассом, використовувала цей знак з1855 р. Представник фірми “Басі”, якстверджується, провів холодну ново#річну ніч на сходинках Патентного бюро,щоб гарантувати собі першість привідкритті дверей о 10 год. ранку. Він за#реєстрував також червоний ромб для пи#ва “Буртон Ейл” і коричневий ромб для“Портер енд Екстра Стаут”. Усі три зна#ки дійсні й донині. “Басі” зберігає в своїхархівах інформацію про більш ніж 1900спроб підробки червоного трикутника.Компанія стверджує, що “вони повторю#ють наш трикутник, оскільки не в змозіповторити наше пиво” [16, с. 53#57]. Цейзнак одним з перших потрапив на ху#дожнє полотно французького імпресіо#

ніста Едуарда Мане, який відтворив йогоу вигляді двох пляшок у червоному три#кутнику на своїй картині “Бар в Фолі#Бержер” (1882).

Хоча знак компанії “Басі” визнаєтьсяодним з найстаріших у світі з товарнихзнаків, що існують нині, однак, він не бувпершим. Реєстрація знаків у США поча#ла проводитись на п’ять років раніше,після появи закону від 8 липня 1870 р.Першим кандидатом на реєстрацію булакомпанія “Аверілл Кемікл Пейнт Ком#пані” з Нью#Йорка, яка хотіла зареєстру#вати “товарний знак для рідких фарб”(знак зображував орла, що тримає вдзьобі горщик з фарбою, а також вимпел,на якому було написано “економічно,красиво, надійно”) [9, с. 44]. Проте закон1870 р. був визнаний таким, що супере#чить Конституції, і тому є недійсним.Офіційної реєстрації в США не існувалодо появи нового закону від 3 березня1881 р.

З 1905 р. товарні знаки реєструютьсяПатентним бюро США (засновано в1902 р.). Це федеральне агентство, перей#меноване пізніше в Бюро патентів і то#варних знаків, зареєструвало до 1974 р.більше мільйона товарних знаків і в нашідні має справу майже з 30 000 знаками врік [9, с. 58] – товарними, службовими,сертифікаційними, а також колективни#ми (використовуються кооперативами,союзами і т. п.).

Системи реєстрації товарних знаківнеодноразово переглядалися. Найпри#мітнішою зміною останнім часом є по#чаток реєстрації з 1986 р. службовихзнаків.

Нині в багатьох країнах вказівкою нате, що товарний знак зареєстрований,служить символ ®. Ставити ® у знаку,який не зареєстрований, протизаконно.У деяких випадках значок показує, що



124

компанія має намір зареєструвати товар#ний знак або вважає його своїм відповід#но до загального права. Останнє зазви#чай вказується буквами ™, які впершез’явилися в США. З кінця 1980#х роківзнаки ™ постійно присутні і в Європі.

Але не у всіх країнах реєстраціяобов’язкова (наприклад, в Британії), якапредставляє захист у разі суперечки. На#приклад, коли компанія “Кока#кола” незмогла добитися, щоб за нею визнали ви#няткове право користуватися словом“Кола”, вона зробила спробу скоротитисвою назву хоча б до слова “Кока”. Буловіддано відповідне розпорядження, і ко#ли директор компанії в Північній Аме#риці відправився в офіс реєстрації, трохипри цьому забарившись, він виявив, щоправо на це слово вже придбав один з йо#го не дуже педантичних співробітників.Довелося понести великі витрати, щобповернути назад цю назву [20, с. 148].

Необхідність придбання прав на то#варний знак не лише на внутрішніх, а йна зовнішніх ринках стала поштовхом достворення міжнародного законодавствав цій області.

Це пояснюється тим, що національнізакони, що діяли в окремих країнах, роз#роблялися в умовах, коли економічнийобмін між країнами був ще досить слаб#ким і вони були орієнтовані виключнона потреби внутрішнього ринку. У біль#шості країн право на товарний знак ви#знається через державний акт, у зв’язку зчим суб’єктивне право, що виникло впевній країні, на товарний знак має силулише в межах цієї країни, тобто носитьтериторіальний характер. Тому в подаль#шому, коли розвиток промисловості в ос#танній чверті XIX ст. призвів до розши#рення економічних зв’язків між держа#вами, виникла проблема правової охоро#ни товарних знаків за кордоном, оскіль#

ки цей процес багато в чому залежав віднаціональних відмінностей діючих за#конів. Крім того, через територіальнийхарактер правової охорони товарнихзнаків, за межами території її дії утиска#лись інтереси правовласників вільноговикористання чужих товарних знаків.Усе це вказувало на необхідність вироб#лення загальних міжнародних правил.

Вирішення проблеми зарубіжної охо#рони було досягнуто за допомогою укла#дання міжнародних угод, основна метаяких полягала в створенні сприятливихумов для оформлення права на товарнийзнак за кордоном.

Проте, закріплюючи ці умови, міжна#родні угоди не були ізольовані правови#ми актами, відокремлені від національ#ного законодавства.

Умови, прийнятні для здобуття за#рубіжної охорони, могли розроблятисялише в тісному співвідношенні з націо#нальним правом. Тому вже з першихміжнародних угод спостерігається їхвплив на національне законодавство.При цьому масштаб такої дії мінявся за#лежно від зближення економік окремихдержав.

Так, у 80#ті роки XIX ст. міжнароднізусилля були направлені на те, аби знятидеякі перешкоди при здобутті охоронизнака за кордоном шляхом “неприйнят#тя” окремих відмінностей в національ#них законах, у зв’язку з чим в 1883 р. бу#ла укладена Паризька конвенція з охоро#ни промислової власності (далі – Па#ризька конвенція) [10, с. 320].

Паризька конвенція містить ряд важ#ливих правил, що визначають принципиправової охорони товарних знаків вкраїнах – членах Паризького союзу. Зок#рема, вона закріплює можливість і пра#вила встановлення конвенційного і вис#тавкового пріоритетів, незалежність ре#



єстрації товарного знака в різних краї#нах, заборону на реєстрацію товарнихзнаків державної символіки, офіційнихназв і емблем міжнародних організацій,перелік допустимих підстав для відмовив реєстрації знаків і т. д. Проте Паризькаконвенція не створює механізму міжна#родної охорони товарних знаків, оскіль#ки пов’язує надання правової охорони зобов’язковою реєстрацією товарногознака в країнах#членах Паризького сою#зу. І в 90#ті роки XIX ст. цих засобів ви#явилось вже недостатньо.

У цей період виникає потреба в по#дальшому спрощенні процедури здобут#тя зарубіжної охорони, у зв’язку з чим у1891 р. укладається Мадридська угодапро міжнародну реєстрацію знаків (да#лі – Мадридська угода) [7, с. 348]. Надумку А. П. Сергєєва – це основновнаміжнародна угода, направлена на подо#лання принципу територіальності в охо#роні товарних знаків [13, с. 652#656].

Водночас вона не створює єдиногоправового режиму для товарного знака вусіх країнах – учасницях, а лише вста#новлює процедуру здобуття правовоїохорони товарного знака відразу в де#кількох країнах за допомогою міжнарод#ної реєстрації, що виконується на основіподачі лише однієї заявки, позбавляючивід необхідності реєстрації товарногознака в кожній окремій країні.

Проте Мадридська угода має ряд не#доліків. Один з них – це обов’язкова на#явність національної реєстрації товарно#го знака, на підставі якої може бути по#дана міжнародна заявка. У зв’язку з цієюумовою заявник з країни, де діє пере#вірочна система реєстрації, має меншвигідне положення в порівнянні із заяв#ником з країни, національне законодав#ство якої передбачає явочну системуреєстрації.

Нині положення Мадридської угодивдосконалені (підготовлений Протоколдо Мадридської угоди) [11] шляхом ско#рочення умов для здобуття охорони і, та#ким чином, подальшого спрощення про#цедури, у тому числі з’явилась мож#ливість щодо подачі міжнародної заявкина основі національної заявки, а нереєстрації, що дозволило розширитичисло його учасників.

Проте сьогодні, коли світ перебуває упроцесі інформаційного, технологічногой економічного зближення, міжнародніправові системи, розроблені більшестоліття тому, незважаючи на їх застосу#вання та позитивну роль, загалом недо#статні.

Розширення економічних зв’язків су#часних держав і розвиток їх на шляху по#дальшого зближення диктує іншу рольміжнародних угод в області засобів інди#відуалізації товарів.

Сьогодні розвиток міжнародної спів#праці відбувається в двох напрямах іпов’язаний з вирішенням двох рівно#значних проблем.

Одна з них полягає в необхідності по#силення охорони товарного знака, яказдійснюється на національному рівні,але обумовлюється участю тієї або іншоїкраїни в світовому процесі торгівлі. Цепояснюється таким.

Як зазначалось, глобалізація і лібера#лізація ринку, а також розвиток елект#ронної торгівлі істотно підвищили кон#курентну значущість товарних знаків,які, як відомо, служать для споживачівзасобом ідентифікації походження іякості товарів, а для виробника – інстру#ментом просування товарів на ринок іформування споживчих об’єднань, якіпідтримують ту чи іншу торговельнумарку. Таким чином, товарним знакомзацікавились багато учасників торго#



126

вельного процесу – виробники, спожи#вачі, посередники.

Оскільки товарний знак може акуму#лювати величезну комерційну цінність,на сучасному етапі спостерігається знач#не зростання масштабів використанняпідроблених товарних знаків на контра#фактній продукції.

Одним із засобів вирішення цієї про#блеми стало укладення Угоди щодо тор#говельних аспектів прав інтелектуальноївласності (далі – Угода) [15]. З метоюзменшення порушень та захисту правінтелектуальної власності, ця Угодавстановлює ряд положень, дотриманняяких стає неодмінною умовою для країн,що бажають вступити в Світову органі#зацію торгівлі, у рамках якої цей доку#мент був укладений.

Інший напрям розвитку міжнародноїспівпраці полягає в необхідності ство#рення правової системи, яка б значноспрощувала правову охорону товарногознака за кордоном. Розробка такої систе#ми полягає в тому, аби поступово уні#фікувати національні правові системи.

Таким чином, роль міжнародноїспівпраці змінюється в історії – від уго#ди держав щодо мінімального полегшен#ня процедури зарубіжної охорони доугоди щодо максимального її полегшен#ня. Дійсно, вирівнювання національнихправових систем повинно служити спро#щенню отримання зарубіжної охоронитоварного знака, а Угода в даному випад#ку грає роль моделі, що вказує напрям,по якому повинна розвиватися націо#нальна правова система.

Підсумовуючи вищевикладене, дохо#димо такого висновку. Використання

спеціальних символів на товарах, якісвідчать про географічне місце його ви#готовлення, увійшло в практику ще вперіод Античності. Цехові знаки Серед#ньовіччя стали основою для розвитку су#часних колективних марок. Поширеннятаврування товарів індивідуальнимиторговельними марками одержало вна#слідок розвитку мануфактурного вироб#ництва.

Юридично виокремившись серед ін#ших засобів індивідуалізації товару і то#варовиробника, таких, як підпис, клеймотощо, товарний знак як правова кате#горія стає відомим у другій половиніХІХ ст. Однією з перших країн, якаприйняла закон про товарні знаки, булаФранція, у якій закон від 1857 р. зали#шався чинним понад 100 років [6, с. 218].

Розвиток права на товарні знаки вкраїнах значною мірою був пов’язаний зрозвитком його міжнародної охорони.На особливу увагу заслуговують Па#ризька конвенція щодо охорони промис#лової власності (1883 р.), Мадридська уго#да щодо міжнародної реєстрації знаків(1891 р.), що заснувала Спеціальний со#юз для країн – членів Паризької конвен#ції, та інші міжнародні угоди.

Нині міжнародна співпраця набуваєвеликого значення в справі розвиткунаціонального права. Тому вона викори#стовує модель міжнародних угод, якіакумулюють потреби економічної інтег#рації у світовому масштабі, поєднуючисьз інтеграцією права. Отже, розвитокнаціональних правових систем стає вженемислимим без врахування норм між#народної угоди, в якій країна береучасть.




1. Акты исторические, собранные и изданные Археографической комиссией Академии наук. – СПб.,1841. – Т ІІ. – №30, 230, 337. – СПб., 1841. — Т. ІІІ. — № 20.

2. Там само. – СПб., 1842. – Т. V. – № 43.3. Джирлінг Ф. А. Знаки англійських купців. – Електронний ресурс. – Режим доступу:

http://www.lib.com.ua4. Інтелектуальна власність в Україні: Знаки для товарів і послуг / Л. І. Ніколаєнко, Л. А. Міняйло,

Л. М. Топільська, В. С. Радомський / За ред. В. Л. Петрова. – 1999. – 116 с.5. Казакова Н. А. Русско#ливонские и русско#ганзейские отношения. Конец XIV – начало XVI ст. – Л.:

Наука, 1975. – 359 с.6. Красильщиков В. А. Вдогонку за прошлым веком: Развитие России в ХХ веке с точки зрения мировых

модернизаций. – М.: РОССПЭН, 1998. – 263 с.7. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. // Зібрання чинних міжна#

родних договорів України, 1990. – № 1.– 455 с.8. Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб., 2001. – 720 с.9. Мухамедшин И. С. Патентный закон США. – М.: ВНИИП, 1996.–131 с.10. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. // Зібрання чинних

міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – 455 с.11. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, прийнятий в Мадриді 28 червня

1989 р. // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua12. Пухан И. Римское право / Пер. с макед. / И. Пухан, М. Поленак#Акимовская. – М.: МГУ, 1998. – 411 с.13. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в РФ. – М., 1996. – 704 с.14. Тыцкая Г. И. Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований, указаний и наименований

места происхождения товаров в континентальных и развивающихся странах: Учеб. пособ. / Г. И. Тыц#кая, И. Э. Мамиофа, В. Я. Мотылева. – М., 1990. – 71 с.

15. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. – Електронний ресурс. – Офіційнийсайт Державного департаменту інтелектуальної власності. Режим доступу: http://old.sdip.gov.ua

16. Фегельсон В. М. Интеллектуальная собственность, недобросовестная конкуренция и ноу#хау. – М.:ВНИИПИ, 1997. – 109 с.

17. Федько В. П. Товарный знак. – М.: Приор, 1998. – 156 с.18. Финкель Н. К. Правовая охрана промышленной собственности в Германии. – М.: ВНИИПИ, 1995. –

73 с.19. Чармэссон Г. Торговая марка: Как создать имя, которое принесет миллионы / Пер. с англ. Л. Корпан. —

М., 2005. – 222 с.20. Шубников Ю. Б. Становление и развитие правового обеспечения предпринимательской деятельности

в России ІХ–ХХ веков (Историко#теоретическое исследование): Дисс. … д. ю. н. – СПб., 2002. – 363 с.



Ефективність роботи державних ор#ганів певною мірою залежить від

принципів та засад, на яких будуєтьсядіяльність засобів масової інформації.Не є винятком і діяльність органів внут#рішніх справ України (міліції). Діяль#ність міліції не може будуватися ізольо#вано від тих соціальних, економічних таполітичних процесів, що відбуваються вжитті суспільства і держави, – зростаєусвідомлення необхідності в приєднаннідо загальної концепції розвитку держав#них інституцій. Свідченням цього є ре#форми, які проводяться в правоохо#

ронній сфері, державі та українськомусуспільстві загалом.

Провідна роль у створенні позитив#ного іміджу міліції належить Департа#менту зв’язків із громадськістю, який єструктурним підрозділом Міністерствавнутрішніх справ України. Функції Де#партаменту зв’язків із громадськістю до#сить різноманітні, усі вони спрямованіна організацію взаємодії органів внут#рішніх справ із засобами масової інфор#мації та громадськістю з метою інформу#вання населення про результати роботиміліції в процесі боротьби зі злочин#ністю та підтримання громадського по#рядку в державі, профілактики правопо#рушень, формування позитивного імід#жу міліції. Не слід також забувати пронаукове пізнання інформаційного про#стору.

Важлива роль у здійсненні демокра#тичних перетворень у правоохороннихорганах належить центрам зв’язків ізгромадськістю. До речі, в кожному пра#воохоронному відомстві (міліція, подат#кова міліція, СБУ, прикордонна служба)існують власні центри зв’язків із гро#мадськістю. Їх діяльність регульовановідомчими, підзаконними нормативно#правовими документами. Тому слід під#тримати думку, яка останнім часом по#ширена в засобах масової інформації що#до видання єдиного Закону України“Про прес#служби”. Саме прийняті насьогодні нормативно#правові документив зазначеній сфері вже завтра визначати#муть діяльність центрів зв’язків із гро#мадськістю.

У юридичній літературі, як і на прак#тиці, проблема функціонування центрівзв’язків із громадськістю органів внут#рішніх справ детально не розроблялась.Цьому сприяла і певна закритість діяль#ності правоохоронного відомства, що ма#

Ю. О. ЛАФАЗАНздобувач кафедри адміністративногоправа та адміністративної діяльностіДонецького юридичного інститутуЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

АДМІНІСТРАТИВНО#ПРАВОВОГО

СТАТУСУ ЦЕНТРІВЗВ’ЯЗКІВ

ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮМВС УКРАЇНИ


Ю. О. Лафазан. Становлення та розвиток адміністративно�правового статусу центрів...

ла на меті розкриття та попередженнязлочинів, а також відсутність кваліфіко#ваних кадрів у означеній сфері, низкаінших чинників. Водночас певні момен#ти виокресленої проблематики дослід#жували як українські, так і російські на#уковці: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко,О. М. Бандурка, Є. А. Блажнов, І. Л. Ві#кентьєв, В. Т. Ганжин, Б. М. Головко,Ю. Ф. Кравченко, Л. Б. Невзлін, В. А. Мої#сеєва, Л. В. Прохорова, Г. Г. Почепцова,Г. Г. Тульчинський, Є. А. Уткін, А. М. Чу#миков, М. О. Шишкін, О. Н. Ярмиш,І. П. Яковлєв. Необхідно зазначити, що впроцесі реалізації загальнотеоретичнихоснов функціонування центрів зв’язківіз громадськістю ми вивчали праці такихучених, як: А. А. Аксьонов, П. М. Білий,К. І. Бурдін, О. Б. Гаєвська, Є. В. Додін,К. І. Єрмаков, Л. В. Коваль, В. К. Колпа#ков, В. С. Комаровський, О. П. Коренєв,О. Ф. Скакун, В. Д. Сущенко, В. Т. Томін,О. В. Цельов, які досліджували різні ас#пекти державного управління взагалі йправоохоронної діяльності зокрема.

Серед сучасних досліджень варто ви#окремити дисертаційні праці В. А. Ко#марова (“Діяльність центрів зв’язків згромадськістю органів внутрішніх справУкраїни щодо зміцнення правопорядкута профілактики правопорушень: орга#нізаційно#правові питання”) [1], І. Д. Ка#занчук (“Управління процесом паблікрілейшнз в діяльності органів внутріш#ніх справ України (організаційно#пра#вові питання)”) [2]. У зазначених працяхпитання історіографії вказаних підроз#ділів досліджено фрагментарно або вза#галі відсутнє його всебічне розкриття.

Метою цієї статті є аналіз основнихетапів становлення та розвитку підроз#ділів центрів зв’язків з громадськістю ор#ганів внутрішніх справ України та розроб#ка відповідних практичних рекомендацій.

Для досягнення поставленої мети бу#ли вирішені такі завдання:

– проаналізовано наявні наукові роз#робки і стан чинного законодавства уконтексті досліджуваної тематики;

– розроблено відповідні пропозиціїщодо вдосконалення законодавства Ук#раїни у зазначеній сфері.

Ретроспективний аспект діяльностіцентрів зв’язків із громадськістю МВСУкраїни складається з трьох основнихчастин, а саме: історії міліції, історії жур#налістики та власне історії центрівзв’язків із громадськістю.

Ураховуючи думки вищезазначенихдослідників, на наш погляд, доцільно роз#глянути питання періодизації в історіїцентрів зв’язків з громадськістю МВСУкраїни. Тут умовно виокремлюємоп’ять періодів. Зокрема:

1) початок інформаційних обмінів улюдському суспільстві;

2) формування політичної преси уXVII – XIX ст.;

3) виникнення радіо та його розвитоку першій половині XX ст.;

4) радянський період;5) сучасний період розвитку центрів

зв’язків з громадськістю МВС України.Водночас ми розуміємо, що, як і будь#

яка інша періодизація розвитку підроз#ділів по зв’язках із громадськістю, вище#наведена – значною мірою носить умов#ний характер. Разом з тим у її рамках мо#жемо розглянути головні зміни в розвит#ку центрів зв’язків із громадськістю.

Історія центрів зв’язків з громад#ськістю є не тільки історією правоохо#ронних органів, а й історією розвиткупубліцистичної спадщини в громадян#ській свідомості, історії духовних ціннос#тей. Слід погодитися з думкою А. З. Мос#каленка, який зазначає, що, не відриваю#чи певне явище журналістики від істо#



130

ричного ґрунту, не модернізуючи йогопід нашу сучасність, ми повинні зрозу#міти його живе значення і для нашого ча#су. Історія преси не тільки кристалізуєдосвід попередніх поколінь, а й допома#гає нам у сучасних змаганнях на ниві де#мократизації [3, с. 35].

Розвиток засобів масової інформаціїпройшов складний і неоднозначнийшлях. Від зародження інформації дополітичної преси і сучасного демокра#тичного розвитку минуло не одне тися#чоліття. На рубежі нового тисячоліттявідзначали 300#річчя преси [4, с. 1]. Цюдату пов’язують з радянським періодомрозвитку засобів масової інформації.

У різних країнах світу були свої попе#редники. Незважаючи на різні назви,функції були однакові – поширенняінформації. Пращурами журналістикибули вістовники, усні інформатори; кве#стори – складники гіпсових газет Цеза#ря; шпільмани у Німеччині; глашатаї – вКиївській Русі; кедді – викрикувачі но#вин у Англії; французькі нувеллісти –збирачі і поширювачі інформації; ук#раїнські оратори, проповідники, кобзарі.

На думку російського дослідникаБ. І. Єсіна, книгодрукарство виникло вКитаї [5]. Там у 1040 – 1048 рр. коваль ПіШен використовував своєрідний набір#ний процес, вирізаючи ієрогліфи на бру#сках глини, обпалюючи їх, складаючи зних тексти на металевих пластинах і при#кріплюючи їх до них за допомогою сили.В той же час глиняні літери швидко зно#шувалися і не лишали чіткого відбитку.У 1392 г. в Кореї почали використовува#ти літери з міді. У 1403 р. корейськийімператор Тай Тзунг з метою підвищеннярівня народної освіти видав наказ щододруку книг за допомогою таких літер.

Початком інформаційних обмінів улюдському суспільстві справедливо вва#

жають поширення усної та письмовоїінформації, з#поміж іншої, тієї, що забез#печує функціонування громадської дум#ки. Означеному періоду були властиві ру#кописні “газети”, їх копіювання та роз#повсюдження. Саме завдяки цим соціаль#ним передумовам виникають періодичнізасоби передавання інформації. В Україніз’являються першодрукарі: зокрема Фе#доров та інші відомі майстри цієї справи.

Зародження журналістики має своїекономічні, соціальні та політичні особли#вості. Для європейських держав XVII ст. єчасом зародження та виникнення пер#ших журналістських видань, а в царськійРосії цей процес відбувався на цілестоліття пізніше, що пов’язано з багать#ма чинниками [6].

На думку проф. А. З. Москаленка, напочатку XVII – XIX ст. у Європі починаєформуватися політична преса, виника#ють різноманітні способи розповсюд#ження інформації. У середині XIX ст. за#початковані “Товстий” журнал і газета.З’являються прототипи сучасних інфор#маційних агентств.

Перші професійні журналісти з’яви#лися в Європі. Історично зумовленізміни у сфері економіки, політики такультури були започатковані імперато#ром Петром I (ідеться про реформи цен#трального та місцевого правління, ство#рення регулярної армії та військово#морського флоту, запровадження ману#фактур, започаткування друкарень то#що). У Росії представники посольствскладали рукописні “Вестовые письма”,або “Куранты” для письменних людей.Петра I вважають засновником газети“Ведомости”, на сторінках якої друкува#лася інформація про діяльність тогочас#ної царської поліції.

Появу перших друкованих газет мож#на трактувати неоднозначно: по#перше,



це розвиток культури, сприяння поши#ренню писемності, мови, що спонукалосуспільство до самоосвіти; по#друге, дру#карство слугувало цілям пропагандивнутрішньої та зовнішньої політикицарського режиму, безальтернативномувпливу на думки читачів з боку монархії.

Вимоги, які висував імператор до за#собів масової інформації, були доволіпростими: “…чтобы те чертежи и книгинапечатаны были к славе нашему, вели#кого государя, нашего царского величе#ства превысокому имени и всему наше#му российскому царствию меж европей#скими монархи цветущей, похвале и об#щей народной пользе и прибытку” [5].

Що стосується виникнення і розвит#ку журналістики загалом, то, як зазначаввідомий дослідник А. З. Москаленко, во#на становить єдність відповідних компо#нентів, які виникли в різні історичніперіоди (спочатку преса, потім радіо,кіно й нарешті телебачення), які, будучиорганізаційно відособленими, водночаспов’язані між собою: по#перше, невпин#но зростаючим ступенем спільностіоб’єкта – аудиторії, на яку спрямованийїї вплив; по#друге, єдиними суспільнимифункціями [3, с. 42].

Виникнення міліцейської (охорон#ної) діяльності деякі дослідники пов’я#зують з часом утворення спільноти, щодля східних слов’ян не є безпідставним,позаяк спільнота мала сама себе захища#ти й організовувати охорону громадсь#кого порядку та захисту прав і свободчленів общини [7, с. 292].

У світовій історії, як зазначають на#уковці, перша у світі модель муніципаль#ної поліцейської діяльності заснована напідтримці громадськості та фінансуванніз місцевих коштів. Її було запровадженоу Великобританії в 1829 р. Р. Нілом підчас створення так званої “нової” поліції.

Тоді вперше з’явилися розвідки прак#тичних працівників, які вважали, щополіцейська автономія – це утопія і щонавіть найбільш реактивна стратегія (та,що передбачає лише реагування наінформацію про вже вчинений злочин)поліцейської діяльності не може існува#ти безвідносно. Ця теза якнайточнішевідбиває необхідність створення додат#кових правоохоронних підрозділів з ме#тою забезпечення профілактики право#порушень [8, с. 89].

Законодавче становлення спеціалізо#ваних поліцейських органів на територіїУкраїни, які перебували під владоюРосійської імперії, з повністю затверд#женим правовим статусом, відбуваєтьсяв часи правління Петра І, який здійснивреформування державного апарату. Від#повідно до його указу від 25 травня1718 р., в столиці імперії Петербурзі за#проваджувалася посада генерал#поліц#мейстера.

Під впливом “загальної користі” са#модержавство намагалося підпорядкува#ти життя підданих суворим правилам,вигідним панівному класу, регламенту#вати всі сторони життя людей, узяти підсвій контроль кожний крок підданого.Знаряддям такого контролю і мала статиполіція. У регламенті головного магіст#рату 1721 р. надзвичайно повно визначе#но завдання поліції. Згідно з Регламен#том, вона повинна була втручатисянавіть у домашні витрати, вихованнядітей і визначати покрій одягу. “... По#ліція, – визначалося в регламенті, – є ду#шею суспільства і усіх добрих порядківта фундаментальною опорою людськоїбезпеки і зручності” [9, с. 8].

Завдання поліції, окрім згаданогорегламенту, визначалися також іншимиправовими актами, як#от “Учреждение огуберниях” (1775), “Устав благочиния”



132

(1782). До нормативно#правової бази,що регулювала діяльність правоохорон#ців, слід віднести такі акти: “О непрода#же после зори питий и харча, о разнима#нии драк и о вспоможении тем, которыезакричат караул. Именной указ. Июня1718 г.”, “О наблюдении, чтобы в домахшуму и драк не было, и о продаже питийв кабаках и трактирах с девятого часа ут#ра и до седьмого часа по полудни. Имен#ной указ, данный Полицмейстерскойканцелярией 17 октября 1740 г.” та ін.

У ті часи загальна поліція була децен#тралізованою, у губерніях генерал#гу#бернатор (вища посадова особа губернії)був наділений всією повнотою влади –як цивільної, так і військової – іншимисловами, він був також головним поліц#мейстером своєї губернії, а отже, діяль#ність місцевої поліції зливалася здіяльністю загальної.

Надалі починаються далекосяжні ре#форми в державно#правовій сфері, ухва#лено Маніфест Олександра І “Про засну#вання міністерств” від 8 березня 1802 р.,яким уперше в історії України та Росіїбуло створено багатофункціональнеМіністерство внутрішніх справ, яке відпочатку своєї діяльності було заангажо#ване відповідями на різноманітні запитита роз’яснення.

Починаючи з другої половиниXIX ст., можна спостерегти перші спро#би законодавчо поєднати правоохороннудіяльність із засобами масової інфор#мації. Майже до 1905 р. проіснувалиТимчасові правила про цензуру й друк, атакож Положення про облаштуваннятаємної поліції в Імперії. До віданняжандармерії було віднесено повнова#ження щодо видачі дозволу на друкуван#ня літератури, заборону друкуватися[10, с. 41]. Така діяльність Міністерствавнутрішніх справ, а саме: до його відання

належало управління у справах друку,тривала до жовтневої революції 1917 р.

Із завоюванням влади більшовики ух#валили один із перших декретів “Про пре#су”. 27 жовтня 1917 р. Рада НароднихКомісарів прийняла означений декрет.Перед владою постали непрості завдання:подолання голоду, неписьменності, зло#чинності, бандитизму, відсіч зовнішнім тавнутрішнім ворогам тощо. Розв’язання їхпокладалося, серед іншого, й на засобимасової інформації за рахунок можливос#тей засобів періодичного друку.

При управлінні міліції радянськавлада відкрила спеціальний відділ, якийвидавав дозвіл типолітографіям та при#ватним особам на виконання друкованихробіт [11].

Не позбавлені партійного забарвлен#ня засоби масової інформації повиннібули виконувати роз’яснювальну функ#цію для населення, доводити визна#чальні завдання для громадян та слідку#вати за їх виконанням. Сформувавсядвосторонній зв’язок між партійнимикомітетами та партійними організація#ми, комуністами та безпартійними – са#ме такого висновку доходить автор мо#нографії “Соціальна інформація і управ#ління суспільством” В. Г. Афанасьєв.У такому зв’язку простежувалося став#лення трудящих до рішень партії та дер#жави, до подій у державі та поза її межа#ми, шлях отримання критичних заува#жень та пропозицій, про особливостіфункціонування органів управління [12,с. 383]. Аналізуючи розвідки тих часів,не можемо не помітити значної уваги збоку державних інституцій до засобівмасової інформації. Так, на думку докто#ра історичних наук О. Г. Менделєєва, си#стема засобів масової інформації є одниміз конституційних шляхів управління таперевірки виконання установами, під#



приємствами та посадовими особамивстановлених законом норм та правил,громадянських та цивільних обов’язків[13, с. 643].

За партійними рішеннями в засобахмасової інформації закріплювалисяпрацівники, які спеціалізувалися надіяльності правоохоронних органів. Так,у постанові ЦК КПРС і Ради МіністрівСРСР “Про заходи щодо посилення бо#ротьби зі злочинністю” від 23 липня1966 р. було надано вказівку щодо фор#мування в системі Міністерства охоронигромадського порядку розшукових апа#ратів, яким пропонувалося організуватидіяльність з активним залученням гро#мадян, друкованих органів, радіо, теле#бачення [14, с. 73]. Наступним норма#тивно#правовим документом став УказПрезидії Верховної Ради СРСР “Про по#рядок розгляду пропозицій, скарг, заявгромадян” від 12 квітня 1968 р, яким ус#тановлювався обов’язок посадових осібдержавних і громадських органів розгля#дати пропозиції громадян незалежно відформ подання, серед іншого, й через за#соби масової інформації, протягом міся#ця [15].

Пізніше був прийнятий наказ МВССРСР “Про покращення використанняЗМІ в пропагандистській діяльностіОВС” від 14 травня 1975 р. за № 119 [16].Цим наказом було визначено важливіправові та організаційні передумовивисвітлення позитивних моментів діяль#ності міліції, а також інформації, яка ста#новила собою оперативну та слідчутаємницю.

До початку 90#х років минулогостоліття підрозділи ОВС самостійно до#лали проблему щодо висвітлення своєїдіяльності. Сприяла цьому зацікав#леність з боку керівництва і неоднознач#на позиція керівництва засобів масової

інформації. Керівництву ОВС контро#лювати такого роду діяльність було не#легко, адже не існувало чітких меж по#няття службової інформації.

У 1985 р. в Управлінні внутрішніхсправ Донецької області було створенопрес#службу, на яку покладалося інфор#мування населення про діяльністьміліції в засобах масової інформації; на#лагодження взаємодії з редакційнимиколективами засобів масової інформації[17]. До складу прес#служби входило дваатестованих працівники. На сьогодніштат центру зв’язків із громадськістюГУ МВС України в Донецькій областізбільшився як кількісно, так і якісно.

Із проголошенням незалежності Ук#раїни в 1991 р. прийнято: низку важли#вих Законів України – “Про міліцію”,“Про друковані засоби масової інфор#мації (пресу) в Україні”, “Про інфор#мацію”, “Про телебачення і радіомовлен#ня”, “Про інформаційні агентства”, “Продержавну підтримку засобів масовоїінформації та соціальний захист жур#налістів”, “Про порядок висвітленнядіяльності органів державної влади таорганів місцевого самоврядування в Ук#раїні засобами масової інформації”, “Продемократичний цивільний контроль надВійськовою організацією і правоохорон#ними органами держави”, “Про основинаціональної безпеки України”; КодексУкраїни про адміністративні правопору#шення, Кримінальний і Кримінально#процесуальний кодекси України; указиПрезидента України, постанови Кабіне#ту Міністрів України, рішення Радинаціональної безпеки і оборони та Коор#динаційного комітету боротьби з ко#рупцією й організованою злочинністюпри Президентові України, комплексніцільові програми боротьби зі злочин#ністю, Комплексну програму кадрової



134

політики в органах внутрішніх справ тазабезпечення законності й дисциплінина 2001–2005 рр., Програму формуванняпозитивного іміджу міліції України на2003–2007 рр., рішення Колегій МВСУкраїни, накази МВС України та іншідокументи, що мають нормативний ха#рактер і значно розширили можливостідоступу до інформації.

Датою створення підрозділів зв’язківіз громадськістю в системі МВС Українивважається 15 травня 1992 р. Початкованазва зазначеного підрозділу – Головнийцентр громадських зв’язків. Згодом, у1994 р. було створено Центр зв’язків ізгромадськістю МВС України. У березніцього ж року Центр зв’язків із гро#мадськістю МВС України реорганізова#но в Департамент зв’язків із громад#ськістю МВС України.

Нового імпульсу розвитку центрівзв’язків із громадськістю надала прийня#та 1996 р. Конституція України, побудо#вана на засадах примату прав і свободлюдини й громадянина. До цього, влас#не, і покликана правоохоронна діяль#ність державних інституцій.

Розширенням правової бази слугувавнаказ МВС України “Про створення Де#партаменту зв’язків із громадськістюМВС України” від 25 березня 2004 р.Аналогічні підрозділи Центрів зв’язків ізгромадськістю існують у складі ГУ МВС,УМВС держави. Сьогодні штатна чи#сельність Департаменту зв’язків із гро#мадськістю становить 38 посад, із них —37 атестованих (у 1992 р. їх було 56) [18, с. 117]. До структури Департаменту

зв’язків з громадськістю МВС Україниналежать: керівництво, прес#центр (направах Управління), організаційно#аналітичне управління, канцелярія.

Важливе значення для розвиткуцентрів зв’язків із громадськістю маєпідзаконне нормативно#правове регулю#вання такої діяльності. У 2003 р. рішен#ням колегії МВС України “Про акту#альні питання оперативно#службовоїдіяльності ОВС України та основні на#прямки вирішення завдань, поставленихперед системою МВС України Прези#дентом України та Урядом України” від10 січня 2003 р. було затверджено Про#граму формування позитивного іміджуміліції України на 2003 – 2007 рр. [19].Решту важливих питань організації тафункціонування центрів зв’язків із гро#мадськістю регульовано посадовимиобов’язками працівників зазначенихпідрозділів. Ураховуючи те, що ниніпрацівники центрів зв’язків із гро#мадськістю наділені особливим статусомпомічника начальника районного відді#лу зв’язків із громадськістю.

Отже, сучасний стан адміністративно#правового статусу центрів зв’язків із гро#мадськістю можна охарактеризувати якетап формування. Від відсутності право#вої регламентації до законодавчогозакріплення та визнання відбулося фор#мування центрів зв’язків із громадськістю.Сподіваємось, що довіра громадян доцентрів зв’язків із громадськістю та право#охоронних органів взагалі все більше зро#статиме, що є головним критерієм оцінкидіяльності зазначених підрозділів.


1. Комаров В. А. Діяльність центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодозміцнення правопорядку та профілактики правопорушень: організаційно#правові питання: Автореф.дис. … к. ю. н. // В. А. Комаров. – Х.: Національний ун#т внутр. справ, 2006. – 20 с.



2. Казанчук І. Д. Управління процесом паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ України(організаційно#правові питання): Автореф. дис. … к. ю. н. // І. Д. Казанчук. – Х.: Національний ун#твнутр. справ, 2001. – 20 с.

3. Москаленко А. З. Теорія журналістики: [навч. посіб.] / А. З. Москаленко. – К.: Вид#во “ЕксОб”, 2003. –336 с.

4. Мальцев Г. П. Москва в дыму, пресса в тумане / Г. П. Мальцев // Журналист. – 2002. – № 10.5. Есин Б. И. История русской журналистики (1703–1917): [учебно#методичекий комплект (Учеб. пособ.;

Хрестоматия; Темы курсовых работ)] / М.: Флинта; Наука, 2000. [Електронний ресурс]. – Режим до#ступу:http: // www.evartist.narod.ru/text4/01.htm

6. Беспалова А. Г. История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П.,Лучинский Ю. В., Станько А. И. – Москва — Ростов#на#Дону: Издательский центр “МарТ”, 2003. [Еле#ктронний ресурс]. – Режим доступу: http: // evartist.narod.ru/text8/49.htm

7. Холявкіна В. Ю. Становлення і розвиток муніципальної міліції в Україні / В. Ю. Холявкіна // Держа#ва і право. – 2007. – Вип. № 36. – С. 290#296.

8. Зозуля Є. В. Міліція України в умовах становлення незалежної держави (90#ті рр. ХХ ст.): Монографія/ Є. В. Зозуля. – Донецьк, 2004. – 250 с.

9. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і матеріалах: у 3#х т. / П. П. Михайленко,Я. Ю. Кондратьєв. – К.: Ґенеза, 1997. – Т. 2: 1926. – 412 с.

10. Комаров В. А. Діяльність центрів зв’язків з громадськістю ОВС України щодо зміцнення правопоряд#ку та профілактики правопорушень: організаційно#правові питання: [монографія] / В. А. Комаров;МВС України; Луган. держ. ун#т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 280 с.

11. Звіт про діяльність Юзівського районного військового революційного комітету з 7 січня по 15 жовтня1920 р. Державний архів Донецької області. – ф. р — 316, оп – 2, спр. 4, арк. 5.

12. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом / В. Г. Афанасьев. – М., 1975.13. Менделеев А. Г. Что за газетным словом? / А. Г. Менделеев. – М., 1979.14. Малукаев Р. С. История советской милиции: Хронологический справочник / Р. С. Малукаев, А. Т. Ски#

лягин. – Л., 1976. – 175 с.15. Про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг громадян: Указ Президії Верховної Ради СРСР від

12 квітня 1968 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1968. – № 17. – Ст. 144.16. Про покращення використання ЗМІ в пропагандистській діяльності ОВС: Наказ МВС СРСР від

14 травня 1975 р. № 119.17. Відділ громадських зв’язків ГУ МВС в Донецькій області. – Режим доступу: // <http://www.I/ don#

umvd.dn.ua.htm>. – Інформація з екрану.18. Братель С. Департамент зв’язків з громадськістю МВС України як посередник між міліцією та ЗМІ /

С. Братель // Право України. – 2006. – № 3. – С. 116#118.19. Про актуальні питання оперативно#службової діяльності ОВС України та основні напрямки вирішен#

ня завдань, поставлених перед системою МВС України Президентом України та Урядом України:Рішення № 1 від 10 січня 2003 р. – К., 2003. – 27 с.



136

Розбудова України як правової держа#ви передбачає реалізацію принципу

верховенства права, відповідно до якогоголовним напрямом діяльності державиє забезпечення прав і свобод людини, адіяльність її органів регламентуєтьсяКонституцією та законами України. У та#кій державі суд, здійснюючи правосуддяна засадах законності, об’єктивності танеупередженості, вирішує конфлікти вусіх сферах суспільних відносин, у томучислі визначає відповідальність державита її органів перед громадянами. Ство#рення судової гілки влади, яка б від#повідала духу і букві закону, є важливимзавданням, що стоїть перед будь#якоюдержавою. Незалежне та неупередженеправосуддя є передумовою існування де#мократичного суспільства, що керуєтьсяверховенством права. Звідси – нагальнапотреба у проведенні комплексної судо#вої реформи, у тому числі шляхом вне#сення змін до Конституції.

Для забезпечення належного рефор#мування та подальшого розвитку судовоїсистеми України відповідно до міжна#родних стандартів, здійснення правосуд#дя, необхідно насамперед науково ос#мислити перебіг судової ореформи в Ук#раїні.

Дослідженню проблем щодо здійс#нення судової реформи в Україн великуувагу приділяють вітчизняні науковці.До них можна віднести таких, як: О. Бан#

В. В. ШУТОВИЧзаступник керівника Центрунормопроектного забезпечення діяльностіПрезидента України

ПЕРСПЕКТИВИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ

В УКРАЇНІ ЯК СКЛАДОВОЇ

РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Н. І. БЕСЕДІНАголовний спеціаліст Центрунормопроектного забезпечення діяльностіПрезидента України

І. В. УС головний спеціаліст Центрунормопроектного забезпечення діяльностіПрезидента України

В. В. Шутович, Н. І. Беседіна, І. В. Ус. Перспективи судової реформи в Україні як складової...


дурка, О. Банчук, М. Йоффе, І. Коліуш#ко, Р. Куйбіда, О. Михайленко, М. Оніщук,В. Шишкін, П. Шумський та ін. Крімуказаних науковців, питаннями прове#дення судової реформи займаються й на#укові інституції: Інститут держави і пра#ва ім. Корецького НАН України, На#ціональна юридична академія Україниім. Ярослава Мудрого, Одеська націо#нальна юридична академія, Центр полі#тико#правових реформ тощо. Слід заува#жити, що експерти вищеназваного Цент#ру проводять постійний моніторинг що#до здійснення судової реформи в Украї#ні, дають оцінку зробленого з зазначено#го питання та прогнозують подальшийперебіг судової реформи в Україні [1].

Проте слід зазначити, що існує окре#ма думка Ради суддів України, щооднією з основних причин неналежногоформування судової системи в Україні єздійснення такого реформування без на#уково#обґрунтованої стратегії, без чітко#го визначення цілей, нерідко – на хиб#них концептуальних засадах [2].

Досліджуючи багатогранний процесстановлення та функціонування судовоїсистеми України в останні роки, можнаконстатувати, що судова реформа Ук#раїни на сьогодні ще не завершена. І од#ним із визначальних факторів такої си#туації є потреба у глибшому розвиткунаукової думки з цієї проблематики. Цезумовлює необхідність аналітичного ос#мислення і системного узагальнення те#оретичних і практичних питань у ційсфері.

Метою цієї статті є дослідження пе#ребігу судової реформи в Україні та ви#явлення основних чинників деструктив#ного впливу на генезис судової реформи.

Зміцнення державності, розвиток де#мократичних засад суспільства немож#ливо забезпечити без створення в Ук#

раїні належної судової влади, що й булоосновним завданням судової реформи вУкраїні. Початок судової реформи в Ук#раїні можна розглядати у контексті ре#формування судової системи ще з часівРадянського Союзу. Суттєвим кроком угалузі судової реформи в Україні сталоприйняття Верховною Радою Ук#раїнської РСР 16 липня 1990 р. Декла#рації про державний суверенітет України[3], в якій закріплено положення про те,що державна влада в Республіці здійс#нюється за принципом її розподілу на за#конодавчу, виконавчу та судову.

Із прийняттям Верховною Радою Ук#раїни нової Конституції України [4]28 червня 1996 р., в якій окреслено новусистему судоустрою та закріплено га#рантії права на судовий захист, визначе#но основні засади здійснення судочинст#ва, юрисдикцію судів на всі правовідно#сини, що виникають у державі. Принци#пами побудови системи судів загальноїюрисдикції визнано територіальність іспеціалізацію. Встановлено, що судочин#ство здійснюється Конституційним Су#дом України та судами загальної юрис#дикції. Конституційний Суд – єдинийорган конституційної юрисдикції в Ук#раїні. Визначено, що Верховний Суд Ук#раїни є найвищим судовим органом у си#стемі судів загальної юрисдикції, а ви#щими судовими органами спеціалізова#них судів – відповідні вищі суди. У сис#темі судів загальної юрисдикції повиннідіяти також апеляційні та місцеві суди.Встановлено, що судді обіймають посадибезстроково, крім суддів Конституційно#го Суду та суддів, які призначаютьсявперше. Визнано основні засади судо#чинства: законність; рівність усіх учас#ників судового процесу перед законом ісудом; забезпечення доведеності вини;змагальність сторін та свобода в наданні



138

ними суду своїх доказів і у доведенні пе#ред судом їх переконливості; підтриман#ня державного обвинувачення в судіпрокурором; забезпечення обвинуваче#ному права на захист; гласність судовогопроцесу та його повне фіксуваннятехнічними засобами; забезпечення апе#ляційного та касаційного оскарженнярішення суду; обов’язковість виконаннярішень суду; утворення Вищої ради юс#тиції. За історію судової реформи в Ук#раїні Конституція стала найрадикаль#нішим документом у цій сфері.

У 1997 р. Україна ратифікувала Кон#венцію про захист прав людини і осново#положних свобод [5], згідно з якою дер#жава взяла на себе зобов’язання гаранту#вати право на справедливий судовийрозгляд та інші права людини, передба#чені Конвенцією. Права, що порушують#ся державою, захищає Європейський судз прав людини.

У 2001 р. схвалено пакет законів, яки#ми вносилися зміни до низки законів, щорегулювали питання судоустрою, стату#су суддів та судочинства. Ці зміни отри#мали назву “малої судової реформи”, якапривела національну судову систему увідповідність до вимог Конституції Ук#раїни і створила необхідні передумовидля прийняття нового закону про судо#устрій, який був прийнятий у 2002 р. Но#вий Закон України “Про судоустрій Ук#раїни” [6] став вагомим, але не завер#шальним кроком до утворення нової си#стеми правосуддя. Суттєвих змін зазнавцей закон за період 2005–2008 рр. із вне#сенням змін до нього у зв’язку з прий#няттям Кодексу адміністративного судо#чинства України [7], Закону України“Про доступ до судових рішень” [8] у ча#стині повноважень державної судовоїадміністрації у веденні Єдиного держав#ного реєстру судових рішень, щодо ос#

карження рішення про притягненнясудді до дисциплінарної відповідаль#ності та щодо забезпечення касаційногорозгляду цивільних справ. Зокрема,зміни передбачають, що цивільні справиза касаційними скаргами на судовірішення і касаційні скарги, не розглянутіВерховним Судом України до 1 січня2007 р., передаються для розгляду і ви#рішення до колегії суддів відповіднихапеляційних судів, склад яких форму#ється президіями цих судів. Також прий#няті нові у 2001 р. – Кримінальний [9], у2002 р. – Сімейний [10], у 2003 р. –Цивільний [11] та Господарський [12]кодекси України та інші кодифікованіакти матеріального права. У 2004 р.прийнято новий Цивільний процесуаль#ний кодекс України [13], а у 2005 р. – Ко#декс адміністративного судочинства Ук#раїни. Обидва кодекси набрали чинностіз 1 вересня 2005 р. Тоді ж розпочато ро#боту над створенням системи адмініст#ративних судів.

Також на підставі Закону України“Про доступ до судових рішень” від22 грудня 2005 р. було створено Єдинийдержавний реєстр судових рішень, доякого повинні включатися рішення за#гальних, господарських та адміністра#тивних судів з відкритим доступом доних через Інтернет.

Суттєвим кроком на шляху ефектив#ного проведення судової реформи сталосхвалення Концепції вдосконаленнясудівництва для утвердження справедли#вого суду в Україні відповідно до євро#пейських стандартів [14] (далі – Концеп#ція). Загалом Концепція дістала схвальнуоцінку Венеціанської комісії, але водно#час було висловлено низку зауважень.Вони були враховані при доопрацюванніпроекту, за винятком тих, що зачіпали по#ложення Конституції України.



У Концепції зазначено, що українськісуди ще не стали дієвим інститутом за#хисту прав людини, а рівень довіри доних з боку суспільства вкрай низький.Головними причинами такого стану на#звано:

1) відсутність системного й узгодже#ного бачення подальшого здійснення су#дової реформи;

2) невідповідність системи судів за#гальної юрисдикції вимогам КонституціїУкраїни, видам та стадіям судочинства;

3) незавершеність реформи процесу#ального права;

4) перевантаженість судів справамита недостатня прозорість їх діяльності;

5) наявність багатьох перешкод длянезалежності судді, починаючи з тих, щовиникають уже на етапі добору суддів;

6) неналежний рівень кваліфікаціїзначної частини суддівського корпусу тамалоефективність системи професійноївідповідальності суддів;

7) недостатнє фінансування судовоївлади;

8) неефективність системи виконан#ня судових рішень.

Концепція охопила широкий спектрпитань, пов’язаних з правом на судовийзахист, систему судів, судочинство, ста#тус суддів, суддівське самоврядування,забезпечення судів, а також суміжніінститути, без реформування яких по#вноцінна судова реформа неможлива. Досуміжних інститутів віднесено: механізмнадання юридичної допомоги, системудосудового слідства у кримінальнихсправах, прокуратуру, систему виконан#ня судових рішень, організацію пені#тенціарної системи, альтернативні (поза#судові) способи врегулювання спорів,інститут адміністративного проступку.

Багато положень Концепції стосу#ється удосконалення юридичної освіти,

а також спеціальної підготовки суддів.Зокрема, у Концепції зазначено, що длявисокого фахового рівня суддів, проку#рорів, адвокатів вирішальне значеннямає система юридичної освіти в Україні,яка потребує докорінного вдосконален#ня. З метою забезпечення судових ор#ганів висококваліфікованими кадрамита належного опанування специфікоюпрофесії необхідно запровадити спеціа#льну підготовку кандидатів на посадусудді в Академії суддів України післяконкурсного відбору.

Слід зазначити, що на розвиток окре#мих положень Концепції вдосконаленнясудівництва було схвалено Концепціюформування системи безоплатної право#вої допомоги в Україні [15], Концепціюподолання корупції в Україні “На шляхудо доброчесності” [16], у якій передбаче#но заходи щодо подолання корупції усуддівському корпусі, Концепцію ре#формування кримінальної юстиції Ук#раїни [17].

Після схвалення Концепції розпоча#лася плідна робота над розробленням за#конодавчих актів, спрямованих на її ре#алізацію.

Так, 27 грудня 2006 р. Президент Ук#раїни подав до Верховної Ради Українидва проекти Законів України, спрямова#них на внесення змін до Законів України“Про судоустрій України” [18] та “Простатус суддів” [19]. Ці проекти передба#чали викладення у новій редакції Зако#нів України “Про судоустрій України” та“Про статус суддів”.

Нова редакція Закону України “Просудоустрій України” була направлена навдосконалення системи судів загальноїюрисдикції. Зокрема, передбачаєтьсястворення вищих судів цивільної ікримінальної юрисдикції, а також ок#ружних кримінальних судів із розгляду



140

справ, підсудних сьогодні у першійінстанції апеляційним судам загальноїюрисдикції, ліквідація Апеляційного су#ду України.

Запропоновані Президентом Українизаконодавчі ініціативи, що вказані вище,спрямовані також на обмеження адмі#ністративних повноважень голови суду,які можуть бути використані з метоювпливу на призначення та професійнудіяльність судді, у тому числі у питанняхформування колегій суддів та розподілусудових справ. Нова редакція зазначено#го Закону також спрямована на рефор#мування системи кваліфікаційних комі#сій суддів, перехід Вищої кваліфікацій#ної комісії суддів України до роботи напостійній основі. Передбачено утворен#ня постійно діючої Дисциплінарноїкомісії суддів України для здійсненнядисциплінарного провадження щодосуддів місцевих та апеляційних судів ізвключенням до її складу суддів, у томучислі суддів у відставці, а також пред#ставників від Міністерства юстиції Ук#раїни, з числа адвокатів, які на період ро#боти в Комісії не здійснюють представ#ництво та захист у суді, і прокурорів. Узазначеній Дисциплінарній комісії дія#тиме служба судових інспекторів для пе#ревірки відомостей щодо неналежноговиконання суддями їх обов’язків.

Відповідно до положень, запропоно#ваних у новій редакції Закону України“Про судоустрій України”, організаційнезабезпечення діяльності вищих спеціа#лізованих судів здійснюється Держав#ною судовою адміністрацією України.

Нова редакція Закону України “Простатус суддів” спрямована на поліпшен#ня якості кадрового забезпеченнясуддівського корпусу шляхом запровад#ження нового порядку добору канди#датів на посади суддів та присвоєння

кваліфікаційних класів. Зокрема, перед#бачено:

– підбір кандидатів на посаду суддіпроводиться на конкурсній основі, післяскладання кваліфікаційного іспиту уформі анонімного письмового тестуван#ня та співбесіди;

– для суддів, які призначаються напосаду судді вперше, обов’язковою умо#вою є навчання в Національній школісуддів України протягом 2 років; а пра#цюючі судді мають можливість регуляр#но підвищувати свою кваліфікацію увказаній школі суддів і залучатись до ви#кладання у ній;

– запровадити складання суддеюкваліфікаційного іспиту перед держав#ною екзаменаційною комісією, яка утво#рюється Вищою кваліфікаційною комі#сією суддів.

Цей законопроект зорієнтований та#кож на удосконалення порядку складан#ня суддями присяги та притягнення довідповідальності за її порушення.

Крім того, у законопроекті:– удосконалено положення щодо дис#

циплінарної відповідальності судді (зок#рема, встановлюється чіткий та вичерп#ний перелік підстав дисциплінарноївідповідальності судді);

– чітко окреслено коло обов’язківсудді шляхом встановлення переліку йо#го професійних та етичних обов’язків;

– вдосконалено механізм оплатипраці суддів з одночасним скасуваннямпільг, що не обумовлені статусом судді;

– встановлено складові грошового ут#римання судді та чіткі критерії визна#чення розміру посадових окладів;

– посилено гарантії щодо пенсійногозабезпечення та довічного утриманнясуддів, удосконалено систему їх соціаль#ного страхування та житлового забезпе#чення.



Однак, на жаль, ці законопроекти насьогодні не втілені в законодавчу базуУкраїни.

Нині перебіг судової реформи викли#кає великий суспільний інтерес. Відпо#відно до соціологічних досліджень опи#тування населення, абсолютна більшістьгромадян найважливішою проблемою вкраїні вважає забезпечення справедли#вого та незалежного судочинства. Най#більшими проблемами судів, на думкугромадян, які до них звертались, є: за#тяжний судовий процес (10,4%), без#відповідальність суддів (9,7%), недостат#ня поінформованість громадян (9,5%),дорогі послуги юристів (9,3%). Рештагромадян також уважають основноюпроблемою судів: занадто довгий судо#вий процес (16,1%), великі офіційні вит#рати (12,9%), необхідність платити (не#офіційно) хабарі (12,8%), несправедливірішення судів (12%), неефективне вико#нання судових рішень (11,5%) [20].

Попри значну увагу та загальнови#знану необхідність проведення судовоїреформи в Україні, існують чинники, якідеструктивно впливають на генезис їїпроведення. Основними з них є:

– консерватизм судової системи. Насьогодні суттєву роль відіграє консерва#тизм суддівського корпусу. Можна онов#лювати закони, запроваджувати прогре#сивні судові проекти, але найважче впроцесі модернізації – зміна мислення,сприйняття нових рішень;

– відсутність системного й узгодже#ного бачення подальшого здійснення су#дової реформи. Суспільно політичні гру#пи в Україні мають протилежні точки зо#ру щодо перебігу судової реформи. Про#явом цих протиріч стало неодноразовевідкладення та перенесення розглядуВерховною Радою України законопро#ектів, які направлені на реалізацію вдос#

коналення судівництва для утвердженнясправедливого суду в Україні відповіднодо європейських стандартів;

– недостатнє фінансування не лишереформи, а й поточної діяльності судів.Будь#які зміни тягнуть за собою імпле#ментаційні витрати, тобто витрати навпровадження нових правил. Сума ви#датків на утримання судової влади, якапередбачена в Державному бюджеті Ук#раїни, значно менша від тієї, що необ#хідна для забезпечення реальних потребсудів, особливо тих, що пов’язані зіздійсненням правосуддя. Судові збори,які сплачуються за звернення до суду, неспрямовуються безпосередньо на потре#би судів. Незважаючи на те, що роль іфункції судів та навантаження на нихрадикально змінилися, методика визна#чення щорічних видатків на їх утриман#ня не зазнала істотних змін;

– намагання політичних сил викори#стати судову реформу для посиленнявпливу на суди. Протягом першої декадиXXI ст. суди досить часто ставали заруч#никами політичної боротьби в країні.Політичні партії розглядали суди якінструмент досягнення своїх вузько#партійних інтересів, тобто встановленняконтролю над судами фактично сталопередумовою збільшення впливу певноїполітичної сили та фінансово#промисло#вих груп, які великою мірою визначалипозиціювання цієї політичної партії.

Безумовно, жодне реформування непроходить без труднощів, але необхід#ність реформування судової системи вУкраїні залишається одним з головнихзавдань, які на сьогодні стоять перед дер#жавою. Основними шляхами їх вирішен#ня є: законодавче закріплення нових за#сад судоустрою та статусу суддів, забез#печення доступності правосуддя, запро#вадження справедливої судової процеду#



142

ри, забезпечення незалежності та неупе#редженості та професіоналізму суддів,поліпшення фінансування судової вла#ди, підвищення ефективності системивиконання судових рішень тощо.

Суттєві розбіжності в поглядах су#б’єктів щодо проведення судової рефор#

ми ускладнюють її завершення в Україні.З огляду на вищевикладене на сьогодніреалії судової реформи в Україні за#свідчують наявність великого кола пи#тань, що потребують вирішення.


1. Доповідь про судову систему і судову реформу в Україні. – Центр політико#правових реформ. –2008. – Ст. 56 // http: // www.pravo.org.ua

2. Звернення Ради суддів України до народних депутатів України, затверджене Рішенням Ради суддівУкраїни від 27 червня 2008 р. № 88 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 7.

3. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. № 55#XII // Відомості Верховної Ра#ди України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

4. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96#ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – Ст. 141.

5. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 р.№ 475/97#ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.

6. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018#III // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2002. – № 27#28. – Ст. 180.

7. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 р. № 2747#IV // Відомості ВерховноїРади України. – 2005. – № 35#36, № 37. – Ст. 446.

8. Закон України “Про доступ до судових рішень” від 22.12.2005 р. № 3262#IV // Відомості Верховної Ра#ди України. – 2006. – № 15. – Ст. 128.

9. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341#III. // Відомості Верховної Ради України. –2001. – № 25#26. – Ст. 131.

10. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 р. № 2947#III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 21#22. – Ст. 135.

11. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 р. № 435#IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –№ 40#44. – Ст. 356.

12. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 р. № 436#IV // Відомості Верховної Ради України. –2003. – № 18, № 19#20, № 21#22. – Ст. 144.

13. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 р. № 1618#IV // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2004. – № 40#41, 42. – Ст. 492.

14. Указ Президента України “Про схвалення Концепції вдосконалення судівництва для утвердженнясправедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів” від 10.05.2006 р. № 361/2006 //Офіційний вісник України. – 2006. – № 19. – Ст. 23#37.

15. Указ Президента України “Про Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Ук#раїні” від 9.06. 2006 р. № 509/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 14#17.

16. Указ Президента України “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”від 11.09.2006 р. № 742 / 2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 9#17.

17. Указ Президента України “Про Концепцію реформування кримінальної юстиції України” від8.06.2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 20#29.

18. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” від 23.11.2007 р.№ 0916 // http: // gska2.rada.gov.ua

19. Проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про статус суддів” від 23.11.2007 р.№ 0917 // http: // gska2.rada.gov.ua

20. Аналітичний звіт за результатами дослідження “Корупція та надання послуг у судовій системі Ук#раїни”.– КМІС. – 2006. – С. 46. // http: // www.kiis.com.ua



Погані закони в руках гарних вико�навців – хороші, а навіть найкращі за�кони в руках поганих виконавців –шкідливі.

Фрідріх Великий

Забезпечення пріоритету прав і свободлюдини є одним з основних завдань

будь#якої держави. Правова держава –це держава високої правової культури, вякій перед законом рівні всі її громадя#ни, а закон є єдиною панівною силою.

Метою державної політики України управовій сфері суспільного життя є по#будова сталого громадянського суспіль#ства і демократичної, правової державишляхом здійснення системи державнихта недержавних заходів, спрямованих наформування у громадян належногорівня правової культури та правосвідо#

мості, як визначального чинника воцінці позитивного ставлення особи доправа та закону, готовності та здатностілюдини, громадянина до активної участіу справах суспільства і держави.

Тема корупції досить актуальна в реа#ліях сьогодення і тривалий час та неодно#разово обговорювалась провідними за#рубіжними та вітчизняними науковцями.

Можливо, перші прояви корупціїіснували у вигляді подарунків для здо#буття прихильності. Коштовний подару#нок виокремлював людину, яка його по#дарувала, від інших і сприяв тому, щоб їїпрохання було виконано. Тому в пер#вісному суспільстві плата жерцю чи вож#дю була нормою. З часом, коли держав#ний апарат еволюціонував і стававскладнішим, а центральна влада в дер#жаві міцнішала, з’являлися професійнічиновники (службовці), які за задумомправителів повинні були працювати зафіксовану заробітну плату. На практицічиновники прагнули скористатися своїмслужбовим становищем для таємногозбільшення своїх прибутків.

Так, одним із перших джерел обгово#рення проявів корупції в державному ут#воренні був трактат “Артхашастра”,опублікований одним із міністрів Бхара#ти (Індія) у IV ст. до н. е. під псевдоні#мом Каутилія. У ньому він зробив одиннезаперечний висновок – “майно царя неможе бути, хоча б у малій частині, неприсвоєно слугою, що ним відає” [1].

У Законі України “Про боротьбу з ко#рупцією” під корупцією розуміється діяль#ність осіб, уповноважених на виконанняфункцій держави, спрямована на проти#правне використання наданих їм повнова#жень для одержання матеріальних благ,послуг, пільг або інших переваг [2].

Найчастіше цей термін застосову#ється щодо бюрократичного апарату й

Д. В. РЕШЕТИЛОголовний спеціаліствідділу правової освітиУправління координаціїправової роботи та правової освіти

ПРАВОВА ОСВІТАНАСЕЛЕННЯ ЯК

ЗАСІБ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ



144

політичної еліти. Характерною ознакоюкорупції є конфлікт між діями посадовоїособи та інтересами його працедавця абоконфлікт між діями виборної особи йінтересами суспільства. Багато видів ко#рупції аналогічні шахрайству, що здійс#нюється посадовою особою. Вони нале#жать до категорії злочинів проти дер#жавної влади.

До проявів корупції може бути схиль#на будь#яка людина, яка володіє диск#реційною владою – владою над розпо#ділом певних ресурсів, що не належатьїй, на свій розсуд (чиновник, депутат,суддя, співробітник правоохоронних ор#ганів, адміністратор, екзаменатор, лікартощо). Головним стимулом до корупції єможливість отримання економічногоприбутку (ренти), пов’язаного з викори#станням владних повноважень, а голо#вним стримуючим чинником є ризик ви#криття і покарання.

Згідно з макроекономічним і політи#ко#економічним дослідженням, корупціяє найбільшою перепоною до економічно#го зростання і розвитку, здатною поста#вити під загрозу будь#які перетворення[3].

Різні прояви корупції мають різнуетичну оцінку: одні дії вважаються зло#чинними, інші – лише аморальними. Доостанніх, як правило, належать кумів#ство і заступництво на основі політич#ної орієнтації, які порушують принципмеритократії – принципу управління,відповідно до якого керівні посади по#винні займати люди незалежно від їхсоціального та економічного походжен#ня [4].

Найнебезпечніші форми корупціїкваліфікуються як кримінальні злочини.До них насамперед відносяться розтрата(розкрадання) і хабарі. Розтрата полягаєу витраті ресурсів, довірених посадовій

особі, з особистою метою. Вона відрізня#ється від звичайної крадіжки тим, щоспочатку особа отримує право розпоряд#жатися ресурсами легально: від керівни#ка, начальника, директора, клієнта тощо.Хабар є різновидом корупції, при якій діїпосадової особи полягають у наданні ок#ремих послуг фізичній або юридичнійособі в обмін на надання останнім певноївигоди першому. У більшості випадків,якщо дача хабара не є наслідком здирст#ва, основну вигоду від операції отримуєхабародавець. До кримінальних зло#чинів також належить купівля голосіввиборців (хоча дехто вважає її не фор#мою корупції, а видом недобросовісноївиборчої кампанії).

Водночас одним з найважливішихстримуючих чинників корупції є кримі#нальне законодавство. У більшості країнзакони встановлюють досить вузькі рам#ки відносно інтерпретації видів корупції,які вважаються кримінальними злочи#нами, – щоб виключити ризик вибірко#вого застосування законодавства з ме#тою придушення громадянських свобод іопозиції. Тому, наприклад, подарунокможе вважатися хабаром лише з метоювпливу на посадову особу. Якщо поса#довій особі згідно із законом не заборо#няється приймати подарунки, то довестифакт хабара, як правило, важко. Навпа#ки, розтрата часто вважається доведеноюза наявності збитку, незалежно від того,був намір у службовця привласнити ко#шти чи ні.

Суть проблеми у боротьбі з коруп#цією сформулював Джеймс Медісон:“Якби людьми правили ангели, ні в яко#му нагляді над урядом – зовнішньомуабо внутрішньому – не було б потреби.Але при створенні правління, в якомулюди відатимуть людьми, головна про#блема полягає в тому, що в першу чергу

Д. В. Решетило. Правова освіта населення як засіб боротьби з корупцією


правлячим треба забезпечити мож#ливість наглядати над керованими, а осьуслід за цим необхідно зобов'язати прав#лячих наглядати за самими собою” [5].

Корупція часто є приводом для за#кликів до насильницької зміни влади.При цьому звинувачення нерідко вису#ваються не тільки конкретній політичнійеліті, а й політичній системі в цілому. Яквідзначає Оскар Аріас Санчес, автори#тарні режими здатні успішно приховува#ти переважну більшість зловживань вла#дою від громадськості, так що висновокпро їх корумпованість робиться на ос#нові аналізу непрямих свідоцтв і згубнихдля всього суспільства наслідків. І на#впаки, корупція в демократичних режи#мах часто набуває широкого розголосу іприсікається, перш ніж починає завдава#ти суттєвих збитків. Проте періодичніскандали викликають у громадян сум#ніви щодо їхнього впливу на процес ух#валення в країні політичних рішень тарозчарування в демократії [6].

У міру викорінення державою коруп#ції витрати на це маловигідні і зростаютьтак, що для остаточної ліквідації коруп#ції доведеться докласти великих зусиль.Порівнюючи втрати від корупції та вит#рати на викорінювання корупції длякожного її рівня, можна виявити опти#мальний рівень корупції, що відображаєнайменші сумарні втрати. Виявляється,що для суспільства вигідно не знищува#ти корупцію остаточно, оскільки вонапотребує великих затрат цього процесу.

Крім того, надмірна боротьба з ко#рупцією може позбавити адміністратив#ну систему гнучкості, а населення – гро#мадянських свобод. Правляча група мо#же використовувати каральне законо#давство для посилення свого контролюнад суспільством і переслідування полі#тичних супротивників [7].

Насамперед слід розуміти, що коруп#ція є не тільки інтернаціональним, а йнаціональним феноменом, форми якогов більшості випадків залежать від мен#талітету нації, що виражено в законо#давстві [6]. Зокрема, це твердження відо#бражено у рівні правової культури таправосвідомості окремого суспільства.

Так, проявом ставлення особистостіта суспільства до права, законності єправосвідомість як частина правовоїкультури. Правосвідомість формуєтьсяпід дією об’єктивних та суб’єктивнихфакторів суспільного розвитку. На неївпливають не тільки історичні та соціа#льні процеси, а й геополітична ситуація вдержаві та духовна сфера суспільства.Якщо правова система функціонує вумовах законності, свободи, соціальноїсправедливості, поваги до права, цесприяє зростанню правосвідомості всіхсуб’єктів.

Таким чином, правова культура – цеструктурно складне цілісне утворення,яке включає якісний стан правовогожиття суспільства, відображеного в до#сягнутому рівні досконалості правовихактів, правової та правозастосовуючоїдіяльності, правосвідомості правовогорозвитку особистості, що позитивновпливає на суспільний розвиток та під#тримання умов функціонування суспіль#ства [8].

Безперечно, нині рівень правовоїкультури та правосвідомості в Україні ду#же низький. Більшість громадян не зна#ють правового механізму захисту своїхправ, а деякі – взагалі не обізнані з ними.

Суспільство є важливим чинником уборотьбі з корупцією, тому що воно пев#ною мірою самостійно залучено в прак#тику корупції. Водночас його участь не#обхідна, адже існує безліч “ролей”, якісуспільство може відіграти ефектив#



146

ніше, ніж будь#який інший інститут. Так,наприклад, воно може виконувати кон#тролюючу роль, критикувати і підтриму#вати будь#які зміни, розповсюджувати таоприлюднювати інформацію, а також бу#ти гарантом того, що особи, які діють уйого інтересах, є підзвітними.

Мета полягає не лише в пробудженніправосвідомості суспільства, а й у змі#нах, які спричинять таке пробудження.

Залучення громади до боротьби з ко#рупцією необхідне в першу чергу черезцей основоположний чинник: якщо ко#рупція стала звичайним явищем в сус#пільстві, то значна частина його залуче#на в корумповані структури. Це призво#дить до необхідності того, щоб суспільніосвітні програми, в найширшому розу#мінні, існували незалежно або включа#лись в плани, що передбачають будь#якіспроби боротьби з корупцією: суспіль#ство повинне усвідомлювати власнуроль у корупції і свою потенційну роль уборотьбі з цим явищем.

Тому при розробці та запровадженнівідповідних суспільних програм щодорозвитку правосвідомості громадян во#ни не повинні ігноруватися урядом іприватним сектором. Проте при відсут#ності підтримки цих двох інституцій за#значені програми мають бути направленіна здійснення тиску на них та їх акти#візації.

Через суспільні програми щодо роз#витку правосвідомості кожна людинаповинна усвідомити, що вона є учасни#ком процесу і оцінити міру корупції ташкоду, яку вона наносить особистості йсуспільству в цілому. Не менш важли#вим завданням є те, що заходи та будь#які інші прояви публічності і навіть по#відомлення через засоби масової інфор#мації були певною мірою шоковими абохоча б змушували людей замислитись.

Формування належної правосвідо#мості та поведінки особи при порушенніїї прав повинно бути пріоритетним за#вданням усіх державних інституцій.

Саме тому важливу роль в цьому на#прямі відіграє Міністерство юстиціїУкраїни.

Так, одними з ефективних інструмен#тів контролю над корупцією бюрокра#тичного апарату є свобода слова і засобимасової інформації. Зокрема, Міністер#ство юстиції інформує населення черездруковані засоби масової інформації,радіо та телебачення про діяльність ор#ганів та установ юстиції, негативнийвплив корупції на авторитет державноївлади і суспільство в цілому тощо.

Зокрема, організовано правороз’яс#нювальну роботу в регіонах. Протягом2009 р. питання боротьби з корупцією 82рази висвітлювались у засобах масовоїінформації спеціалістами територіаль#них органів юстиції.

Крім того, дієвим засобом у боротьбіз корупцією є консультації, що надають#ся громадянам через мережу правовихгромадських приймалень з питань діяль#ності органів юстиції, а також роз’яснен#ня щодо антикорупційного законодавст#ва України з метою негативного ставлен#ня до проявів корупції та виявленняфакторів, що їм сприяють.

З метою надання безкоштовної право#вої допомоги малозабезпеченим верствамнаселення, при органах юстиції функціо#нує 722 громадські приймальні для на#дання безоплатної правової допомоги.Працівники органів юстиції берутьучасть у роботі 858 громадських прийма#лень, створених при райдержадмініст#раціях, центрах соціальних служб длясім’ї, дітей та молоді, виконавчих органахрайонних, міських рад та 1577 виїзнихконсультаційних пунктів. З більш ніж

Д. В. Решетило. Правова освіта населення як засіб боротьби з корупцією



1. Bardhan P. Corruption and development // Journal of Economic Literature. – 1997. – Vol. 25. – P. 1320.2. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. № 356/95#ВР // Відомості Верховної

Ради України. — 1995. — № 34. — С. 266.3. Tanzi V. Corruption, Governmental Activities and Markets // IMF Working Paper 94/99. – International

Monetary Fund, Washington, DC. – 1994.4. Jain A. K. Corruption: a review // Journal of Economic Surveys. – 2001. – Vol 15, No. 1. – P. 71.5. Федералист: Политические эссе А. Гамильтона, Дж. Мэдисона и Дж. Джея. – М.: Издательская группа

“Прогресс” – “Литера”, 1994. – С. 345–351.6. Ариас Санчес О. Предисловие // Основы борьбы с коррупцией (системы общегосударственной этики

поведения) / Под ред. С. В. Максимова. – М., 1999.7. Rose�Ackerman S. The Political Economy of Corruption // Corruption and the global economy / Еd. El#

liott K. A. – Washington, DC: Institute for International Economics. – 1997. – P. 31.8. Оніщенко Н. М. Методика правової освіти: Навч.#метод. посіб. – К.: Атіка#Н, 2005. – 88 с.

42 тис. консультацій, наданих у такихприймальнях з початку року, значнакількість стосується відповідної тема#тики.

Також систематично розробляються іпоширюються серед населення мето#дичні посібники, збірники, пам’ятки,буклети з роз’ясненням правових пи#тань, знання яких необхідні громадянам,як членам суспільства, щодо запобіганняпроявам корупції в органах виконавчоївлади, зокрема в органах юстиції.

Так, наприклад, Міністерством роз#роблено та направлено до органів юс#тиції в регіонах Методичну добірку надопомогу працівникам громадськихприймалень стосовно надання правовоїдопомоги малозабезпеченим громадя#нам з питань реагування на прояви ко#рупції для використання у роботі.

Важливим аспектом у напрямі бо#ротьби проти корупції є вплив на рівеньсвідомості та навчання молоді. Зокрема,необхідно навчити молодь (школярів,студентів) правильно виконувати нелише свої обов’язки, а й заявляти просвої права. Досягти цього можливо за#провадженням у вищих навчальних за#

кладах спеціалізованих модулів чи дис#циплін з питань запобігання корупції,наприклад, у таких навчальних курсах,як: “Юридична деонтологія”, “Вступ доспеціальності”, “Державна служба”, то#що. Окрім того, запровадження вище#згаданих програм необхідне в усіх на#вчальних закладах галузевого спряму#вання, як#то: менеджмент, економіка,будівництво, медицина, правознавствотощо. Адже прояви корупції спостері#гаємо майже в усіх сферах суспільногожиття. Проте цього неможливо досягтибез підтримки уповноважених органівдержавної влади.

Недостатня правова обізнаність гро#мадян досить часто є причиною пору#шень їхніх основних прав і свобод у по#всякденному житті, серйозною перешко#дою в реалізації ними конституційнозакріплених норм. Таке становище зу#мовлює потребу у всебічному роз’ясненніправових актів, утвердженні їх у свідо#мості громадян та втілення в практику.

Кожна держава, передусім правова,для формування досконалої правосвідо#мості суспільства має створити в ньомусередовище ідеології права.


ДОКУМЕНТИ

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

18.12.2009 м. Київ № 2488/5

Про скасування запису про державну реєстраціюВсеукраїнського благодійного фонду“Розвиток олімпійського руху в Україні”

Відповідно до статті 11 Закону України “Про благодійництво та благодійні ор#ганізації”, пункту 15 Положення про порядок державної реєстрації благодійних ор#ганізацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998№ 382, на підставі рішення Загальних зборів членів Всеукраїнського благодійногофонду “Розвиток олімпійського руху в Україні” від 10.12.2008

наказую:

1. Скасувати у Реєстрі благодійних організацій запис № 0635 про державнуреєстрацію Всеукраїнського благодійного фонду “Українська скарбниця”, який бувзареєстрований 15.10.2003.

2. Управлінню систематизації законодавства та правової інформації (Пушен#ко О. Г.) розмістити у черговому номері Бюлетеня Міністерства юстиції Україникопію цього наказу.

Міністр Микола Оніщук

ВИМОГИ ДО ПУБЛІКАЦІЙ


ЗАТВЕРДЖЕНОрішенням редакційної колегії журналу “Бюлетень Міністерства юстиції України”від 29.01.2010 р. № 2


З метою забезпечення високої якості журналу “Бюлетень Міністерства юстиціїУкраїни” та приведення розміщених у ньому публікацій до вимог ВАК редакційнаколегія приймає до опублікування матеріали наукових досліджень за умови дотри#мання авторами таких правил та вимог:

1. Загальні вимоги до змісту рукопису:рукописи поданих матеріалів мають відповідати вимогам, що викладені в поста#

нові президії Вищої атестаційної комісії України “Про підвищення вимог до фаховихвидань” від 15.01.2003 р. № 7#05/1.

До друку редакцією приймаються рукописи, які містять такі елементи:– анотація;– ключові слова;– анотація російською мовою;– анотація англійською мовою;– постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими наукови#

ми чи практичними завданнями;– аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання ок#

ремого питання і на які спирається автор; виділення не вирішених раніше частин за#гальної проблеми, яким присвячується означена стаття;

– формулювання цілей статті (постановка завдання);– виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих

наукових результатів;– висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі.2. Технічні вимоги до оформлення рукописів:– рукопис матеріалів для публікації подається у 2#х примірниках, підписаних ав#

тором;– обсяг рукопису не повинен перевищувати 12 машинописних сторінок (міні#

мальний обсяг – 8);– основний текст статті, автори, виноски, посилання, підписи до рисунків та над#

писів над таблицями мають бути надруковані розміром Times New Roman – 14 pt зінтервалом 1,0 і абзацним відступом 1,27 см, на папері формату А4 з полями (верх#нє – 3,0 см, нижнє – 3,5 см, ліве – 2,7 см, праве – 1,8 см; від краю верхнього колон#титулу – 1,0 см, нижнього – 2,0 см);

– для заголовка статті: Times New Roman – 16 pt, напівжирний, усі великі, назвароботи подається через рядок без переносів;

– для підзаголовків: Times New Roman – 15 pt, напівжирний, усі великі;– посилання на джерела слід наводити в тексті у квадратних дужках [2, с. 56], де

перше число означає порядковий номер у списку використаних джерел, друге – но#



150

мер сторінки; назви джерел, на які робиться посилання, необхідно подавати у кінцітексту за згадуванням.

3. До рукопису необхідно додавати:– електронну копію на дисках СD/DVD#ROM або дискету “3,5” з повним текстом

статті й окремими додатковими електронними файлами таблиць у форматі Word;– довідку про автора із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, наукового ступе#

ня та вченого звання, основного місця роботи і посади, контактного телефону, по#штової адреси (включаючи індекс);

– для аспірантів, ад’юнктів та здобувачів необхідно надавати рецензію науковогокерівника або рецензію особи, яка має науковий ступінь, за спеціальністю, щовідповідає предмету дослідження, а також витяг із протоколу засідання кафедри(відділу) установи, де обговорювалися матеріали, з рекомендацією для друку. Вка#зані документи мають бути підписані уповноваженими особами;

– передрук статей – тільки з дозволу редакції.4. Матеріали публікуються у разі згоди автора з такими умовами:– автор надає право редакційній колегії опубліковувати (розміщати) поданий ру#

копис у друкованому та електронному вигляді, номер журналу, в якому публікують#ся подані матеріали, визначається редакцією журналу;

– автор надає право редакційній колегії оприлюднювати (опубліковувати, відоб#ражати, розміщати, відтворювати) та розповсюджувати в будь#який спосіб подані доредакції матеріали в друкованому та електронному вигляді;

– автор надає редакційній колегії право опубліковувати подані матеріали якскладові частини тематичних збірників;

– автор надає редакційній колегії право на рецензування, редагування, скорочен#ня і відхилення поданих для опублікування матеріалів;

– автор дає згоду на те, що пряме чи опосередковане комерційне використанняредакцією поданих для опублікування матеріалів здійснюється без виплати авторсь#кої винагороди; автор також відмовляється від права на одержання грошової сумивід продажу примірників журналу та тематичних збірників, виконаних у друкованійчи електронній формі, в яких відображено (розміщено, відтворено) подані до ре#дакції матеріали;

– автор несе відповідальність за достовірність поданих для опублікування ма#теріалів, а також за їх відповідність вимогам щодо дотримання прав інших осіб.

5. Редакційна колегія журналу “Бюлетень Міністерства юстиції України” має право:– відхиляти рукописи, що не відповідають його тематиці, без надання авторам

роз’яснень;– надсилати на зовнішнє рецензування, редагування та скорочення рукописи;– залишати без розгляду матеріали рукописів, які не відповідають положенням

пп. 1#3 “Вимог до публікацій”, затверджених редакційною колегією журналу “Бюле#тень Міністерства юстиції України”.

Заступник головного редактора В. Л. ФЕДОРЕНКОПерший заступник головного редактора В. В. БОГАТИРГоловний редактор О. В. ЗАЙЧУК

БЮЛЕТЕНЬМіністерства юстиції України

№ 1(99)2010

Над випуском працювали:

Л. Б. ВасиленкоМ. О. Максименко

Телефони:головний редактор – 235#9616

перший заступник головного редактора – 279#6073заступник головного редактора – 279#8830

відповідальний секретар редакційної колегії – 235#6347

Підписано до друку 04.02.2010. Формат 70 x 100 1/16. Папір офс. № 1. Гарнітура “Petersburg”.

Друк офс. Ум. друк. арк. 12,2. Обл.#вид. арк. 12,0. Наклад 590 прим. Зам. 10#042.

Адреса редакції:01025, Київ#25, провулок Рильський, 8#А.

тел.: 271#1662.

Віддруковано у приватному підприємстві “Видавництво “Фенікс”

Бюлетень - amm.org.ua › images › stories › land_law_metarials ›...

Documents