АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Відділення екологічного, господарського і аграрного права

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

За загальною редакцією В. К. Мамутова

Київ

ББК 67.9(4УКР)304 Н34 Науково-практичний коментар ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ У книзі дається роз'яснення прийнятого 16 січня 2003 р. Господарського кодексу України, що набрав чинності з 1

січня 2004 р. Офіційний текст Кодексу та інших нормативно-правових актів наводиться станом на 1 січня 2004 р. Для працівників народного господарства, юрисконсультів, суддів, прокурорів, адвокатів, дослідників та викладачів

права, студентів вищих юридичних навчальних закладів. Редакційна колегія: Г.Л. Знаменський, Д.Х. Липницький, В.К. Мамутов (голова редколегії), І.Г. Побірчен-ко, Д.М. Притика, В.В.

Хахулін, Ю.С. Шемшученко, В.С. Щербина, О.І. Ющик. Рецензенти: доктор юридичних наук професор А.Г. Бобкова, зав. кафедрою господарського права Донецького національного

університету; доктор економічних наук В.Н. Василенко, заст. директора Інституту економіко-правових досліджень Національної

академії наук України. Спеціальний редактор В.С. Ковальський За станом законодавства України на І січня 2004 року ISBN 966-667-140-9 © Кол. авторів, 2004 © Юрінком Інтер, 2004

2

ЗМІСТ

ВСТУП ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Розділ І Основні засади господарської діяльності Глава 1. Загальні положення Стаття 1. Предмет регулювання Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини Стаття 4. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання Стаття 6. Загальні принципи господарювання Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності Глава 2. Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання Стаття 8. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності Стаття 9. Форми реалізації державою економічної політики Стаття 10. Основні напрями економічної політики держави Стаття 11. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності Стаття 13. Державне замовлення, державне завдання Стаття 14. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності Стаття 15. Стандартизація та сертифікація у сфері господарювання Стаття 16. Дотації та інші засоби державної підтримки суб'єктів господарювання Стаття 17. Податки в механізмі державного регулювання господарської діяльності Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання Стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю Стаття 20. Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів Стаття 21. Об'єднання підприємців Статгя 22. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки Стаття 23. Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування Стаття 24. Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки Глава 3. Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання Стаття 26. Обмеження конкуренції Стаття 27. Обмеження монополізму в економіці Стаття 28. Природні монополії Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку Стаття ЗО. Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання Стаття 31. Дискримінація суб'єктів господарювання Стаття 32. Недобросовісна конкуренція Стаття 33. Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції Стаття 35. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею Стаття 37. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію Стаття 38. Правила професійної стики у конкуренції Стаття 39. Захист прав споживачів Стаття 40. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства Стаття 41. Антимонопольно-конкурентнс законодавство Глава 4. Господарська комерційна діяльність (підприємництво) Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності Стаття 43. Свобода підприємницької діяльності Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності Стаття 45. Організаційні форми підприємництва Стаття 46. Право найму працівників і соціальні гарантії щодо використання їх праці Стаття 47. Загальні гарантії прав підприємців Стаття 48. Державна підтримка підприємництва Стаття 49. Відповідальність суб'єктів підприємництва Стаття 50. Діяльність іноземних підприємців в Україні Стаття 51. Припинення підприємницької діяльності

3

Глава 5. Некомерційна господарська діяльність Стаття 52. Некомерційне господарювання Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяльності Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності. Розділ II Суб'єкти господарювання Глава 6. Загальні положення Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання Стаття 56. Утворення суб'єкта господарювання Стаття 57. Установчі документи Стаття 58. Державна реєстрація суб'єкта господарювання Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання Стаття 61. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання Глава 7. Підприємство Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств Стаття 64. Організаційна структура підприємства Стаття 65. Управління підприємством Стаття 66. Майно підприємства Стаття 67. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами Стаття 68. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства Стаття 69. Соціальна діяльність підприємства Стаття 70. Об'єднання підприємств Стаття 71. Облік і звітність підприємства Стаття 72. Законодавство про підприємства Глава 8. Державні та комунальні унітарні підприємства Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства Стаття 74. Державне комерційне підприємство Стаття 75. Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств Стаття 76. Казенне підприємство Стаття 77. Особливості господарської діяльності казенних підприємств Стаття 78. Комунальні унітарні підприємства Глава 9. Господарські товариства Стаття 79. Поняття господарського товариства Стаття 80. Види господарських товариств Стаття 81. Акціонерні товариства Стаття 82. Установчі документи господарського товариства Стаття 83. Державна реєстрація господарського товариства Стаття 84. Наслідки укладення угод до реєстрації господарського товариства Стаття 85. Власність господарського товариства Стаття 86. Вклади учасників та засновників господарського товариства Стаття 87. Фонди господарського товариства Стаття 88. Права і обов'язки учасників господарського товариства Стаття 89, Управління господарським товариством Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства Стаття 91. Припинення діяльності господарського товариства Стаття 92. Законодавство про господарські товариства Глава 10. Підприємства колективної власності Стаття 93. Поняття підприємства колективної власності Стаття 94. Господарська діяльність кооперативів Стаття 95. Виробничий кооператив Стаття 96. Принципи діяльності виробничого кооперативу Стаття 97. Загальні умови створення виробничого кооперативу Стаття 98. Членство у виробничому кооперативі Стаття 99. Права та обов'язки членів виробничого кооперативу Стаття 100. Майно виробничого кооперативу Стаття 101. Управління виробничим кооперативом Стаття 102. Загальні збори членів виробничого кооперативу Стаття 103. Правління виробничого кооперативу

4

Стаття 104. Виконавчий директор виробничого кооперативу Стаття 105. Спостережна рада виробничого кооперативу Стаття 106. Ревізійна комісія (ревізор) виробничого кооперативу Стаття 107. Господарська діяльність виробничого кооперативу Стаття 108. Майнова відповідальність виробничого кооперативу Стаття 109. Припинення діяльності виробничого кооперативу Стаття 110. Інші питання діяльності виробничого кооперативу Стаття 111. Споживча кооперація. Підприємства споживчої кооперації Стаття 112. Підприємства об'єднань громадян, релігійних організацій Глава 11. Приватні підприємства. Інші види підприємств Стаття 113. Приватні підприємства Стаття 114. Селянське (фермерське) господарство Стаття 115. Орендне підприємство Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями Стаття 117. Іноземне підприємство Глава 12. Об'єднання підприємств Стаття 118. Поняття об'єднання підприємств Стаття 119. Види об'єднань підприємств Стаття 120. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств Стаття 121. Статус підприємства - учасника об'єднання підприємств Стаття 122. Управління об'єднанням підприємств Стаття 123. Майнові відносини в об'єднанні підприємств Стаття 124. Вихід учасника з об'єднання. Припинення об'єднання підприємств Стаття 125. Промислово-фінансові групи Стаття 126. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії Стаття 127. Інші форми об'єднання інтересів підприємств Глава 13. Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання Стаття 128. Громадянин у сфері господарювання Стаття 129. Особливості статусу іноземних суб'єктів господарювання Стаття 130. Кредитні спілки у сфері господарювання Стаття 131. Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання Стаття 132. Особливості статусу відокремлених підрозділів (структурних одиниць) господарських організацій Розділ III Майнова основа господарювання Глава 14. Майно суб'єктів господарювання Стаття 133. Правовий режим майна суб'єктів господарювання Стаття 134. Право власності - основне речове право у сфері господарювання Стаття 135. Організаційно-установчі повноваження власника Стаття 136. Право господарського відання Стаття 137. Право оперативного управління Стаття 138. Право оперативного використання майна Стаття 139. Майно у сфері господарювання Стаття 140. Джерела формування майна суб'єктів господарювання Стаття 141. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання Стаття 142. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання Стаття 143. Цінні папери у складі майна суб'єктів господарювання Стаття 144. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання Стаття 145. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання Стаття 146. Приватизація державних та комунальних підприємств Стаття 147. Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання Глава 15. Використання природних ресурсів у сфері господарювання Стаття 148. Особливості правового режиму використання природних ресурсів у сфері господарювання Стаття 149. Використання природних ресурсів суб'єктами господарювання Стаття 150. Використання природних ресурсів на праві власності Стаття 151. Використання природних ресурсів на праві користування Стаття 152. Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів Стаття 153. Обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів Глава 16. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності

5

Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки Стаття 158. Правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам Стаття 159. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного зазначення Стаття 161. Використання назви країни походження товару Стаття 162. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці Глава 17. Цінні папери у господарській діяльності Стаття 163. Цінні папери та їх види Стаття 164. Умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання Стаття 165. Придбання цінних паперів суб'єктами господарювання Стаття 166. Державне регулювання ринку цінних паперів Глава 18. Корпоративні права Стаття 167. Зміст корпоративних прав Стаття 168. Здійснення корпоративних прав держави Стаття 169. Оцінка корпоративних прав держави Стаття 170. Визначення уповноваженої особи з управління корпоративними правами держави Стаття 171. Реєстр корпоративних прав держави Стаття 172. Законодавство про корпоративні права держави Розділ IV Господарські зобов'язання Глава 19. Загальні положення про господарські зобов'язання Стаття 173. Господарське зобов'язання Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання Стаття 176. Організаційно-господарські зобов'язання Стаття 177. Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання Стаття 178. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання Глава 20. Господарські договори Стаття 179. Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання Стаття 180. Істотні умови господарського договору Стаття 181. Загальний порядок укладення господарських договорів Стаття 182. Особливості укладення попередніх договорів Стаття 183. Особливості укладення господарських договорів за державним замовленням Стаття 184. Особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і

типових договорів Стаття 185. Особливості укладення господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах Стаття 186. Укладання організаційно-господарських договорів Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів Глава 21. Ціни і ціноутворення у сфері господарювання Стаття 189. Ціна у господарських зобов'язаннях Стаття 190. Вільні ціни Стаття 191. Державні та комунальні ціни Стаття 192. Законодавство про ціни і ціноутворення Глава 22. Виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань Стаття 194. Виконання господарського зобов'язання третьою особою Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях Стаття 196. Виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів Стаття 197. Місце виконання господарського зобов'язання Стаття 198. Виконання грошових зобов'язань Стаття 199. Забезпечення виконання господарських зобов'язань Стаття 200. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань Стаття 201. Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов'язань Стаття 203. Припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням Стаття 204. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі Стаття 205. Припинення господарського зобов'язання у разі неможливості виконання

6

Стаття 206. Розірвання господарського зобов'язання Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним Глава 23. Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом Стаття 209. Неспроможність суб'єкта підприємництва Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва Стаття 212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника Стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника Стаття 214. Державна політика з питань банкрутства Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство Розділ V Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання Глава 24. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності Стаття 219. Межі господарсько-правової відповідальності. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності Стаття 220. Прострочення боржника Стаття 221. Прострочення кредитора Стаття 222. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності Стаття 223. Строки реалізації господарсько-правової відповідальності Глава 25. Відшкодування збитків у сфері господарювання Стаття 224. Відшкодування збитків Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків Стаття 226. Умови і порядок відшкодування збитків Стаття 227. Солідарне відшкодування збитків Стаття 228. Регресні вимоги щодо відшкодування збитків Стаття 229. Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань Глава 26. Штрафні та оперативно-господарські санкції Стаття 230. Штрафні санкції Стаття 231. Розмір штрафних санкцій Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій Стаття 234. Обов'язок боржника, який сплатив штрафні санкції, виконати зобов'язання в натурі Стаття 235. Оперативно-господарські санкції Стаття 236. Види оперативно-господарських санкцій Стаття 237. Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій Глава 27. Адміністративно-господарські санкції Стаття 238. Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання Стаття 239. Види адміністративно-господарських санкцій Стаття 240. Безоплатне вилучення прибутку (доходу) Стаття 241. Штраф як адміністративно-господарська санкція Стаття 242. Стягнення зборів (обов'язкових платежів). Стаття 243. Зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання Стаття 244. Застосування антидемпінгових заходів Стаття 245. Припинення експортно-імпортних операцій. Застосування індивідуального режиму ліцензування Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання Стаття 247. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання за порушення закону Стаття 248. Порядок ліквідації суб'єкта господарювання за порушення закону Стаття 249. Гарантії прав суб'єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-

господарських санкцій Стаття 250. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства Стаття 251. Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства Стаття 252. Адміністративна відповідальність громадян-підприємців та посадових осіб Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу) Стаття 254. Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання Стаття 255. Відшкодування збитків

7

Стаття 256. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей Стаття 257. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними

відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію Розділ VI Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання Глава 29. Галузі та види господарської діяльності Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин Стаття 259. Види господарської діяльності та їх класифікація Стаття 260. Галузі народного господарства та їх класифікація Стаття 261. Галузі сфери матеріального виробництва Стаття 262. Продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання Глава 30. Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності Стаття 263. Господарсько-торговельна діяльність Поставка Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут Стаття 265. Договір поставки Стаття 266. Предмет, кількість і асортимент поставки Стаття 267. Строки і порядок поставки Стаття 268. Якість товарів, що поставляються Стаття 269. Гарантії якості товарів. Претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів Стаття 270. Комплектність товарів, що поставляються Стаття 271. Положення про поставки і Особливі умови поставок Контрактація сільськогосподарської продукції Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації Стаття 274. Відповідальність за договором контрактації Енергопостачання Стаття 275. Договір енергопостачання Стаття 276. Кількість і якість енергії. Строки, ціни та порядок розрахунків за договором енергопостачання Стаття 277. Правила користування енергією Біржова торгівля Стаття 278. Торговсльно-біржова діяльність Стаття 279. Товарна біржа Стаття 280. Права та обов'язки товарної біржі Стаття 281. Правила біржової торгівлі. Біржові торги Стаття 282. Припинення товарної біржі Оренда майна та лізинг Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання Стаття 284. Умови договору оренди Стаття 285. Основні права та обов'язки орендаря Стаття 286. Орендна плата Стаття 287. Оренда державного та комунального майна Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна Стаття 289. Викуп (приватизація) об'єкта оренди Стаття 290. Оренда землі у сфері господарювання Стаття 291. Припинення договору оренди Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання Інші види господарсько-торговельної діяльності Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання Стаття 294. Зберігання у товарному складі Глава 31. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання Стаття 295. Агентська діяльність Стаття 296. Підстави виникнення агентських відносин Стаття 297. Предмет агентського договору Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини Стаття 300. Передача прав комерційного агента

8

Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агентських відносинах Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського договору Стаття 304. Припинення агентського договору Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у сфері господарювання Глава 32. Правове регулювання перевезення вантажів Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності Стаття 307. Договір перевезення вантажу Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення Стаття 309. Зміна умов перевезення Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення Стаття 311. Плата за перевезення вантажів Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень Стаття 316. Договір транспортного експедирування Глава 33. Капітальне будівництво Стаття 317. Підрядні відносини у капітальному будівництві Стаття 318. Договір підряду на капітальне будівництво Стаття 319. Генеральний підрядник і субпідрядник Стаття 320. Права замовника Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво Стаття 322. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво Стаття 323. Умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві Стаття 324. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт Глава 34. Правове регулювання інноваційної діяльності Стаття 325. Інноваційна діяльність Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності Стаття 327. Види інноваційної діяльності Стаття 328. Державне регулювання інноваційної діяльності Стаття 329. Державні гарантії інноваційної діяльності Стаття 330. Державна експертиза інноваційних проектів Стаття 331. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції Стаття 332. Законодавство про інноваційну діяльність Глава 35. Особливості правового регулювання фінансової діяльності Фінанси і банківська діяльність Стаття 333. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання Стаття 334. Правовий статус банків Стаття 335. Національний банк України. Рада Національного банку України Стаття 336. Організаційно-правові форми банків Стаття 337. Державні банки Стаття 338. Кооперативні банки Стаття 339. Банківські операції Стаття 340. Депозитні операції банків Стаття 341. Розрахункові операції банків Стаття 342. Банківські рахунки Стаття 343. Відповідальність за порушення строків розрахунків Стаття 344. Міжнародні розрахункові операції Стаття 345. Кредитні операції банків Стаття 346. Кредитування суб'єктів господарювання Стаття 347. Форми та види банківського кредиту Стаття 348. Контроль банку за використанням кредиту Стаття 349. Кредитні ресурси Стаття 350. Факторингові послуги банків Стаття 351. Лізингові операції банків Страхування Стаття 352. Страхування у сфері господарювання Стаття 353. Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання Стаття 354. Договір страхування

9

Стаття 355. Законодавство про страхування у сфері господарювання Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа Стаття 356. Посередництво, пов'язане з випуском та обігом цінних паперів Стаття 357. Ліцензування посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів Стаття 358. Умови, за яких не допускається здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів Стаття 359. Укладення угод щодо цінних паперів Стаття 360. Фондова біржа Стаття 361. Особливі умови припинення діяльності фондової біржі Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність Стаття 363. Аудит Стаття 364. Аудитор і аудиторська організація Статгя 365. Аудиторська палата України Глава 36. Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія) Стаття 366. Договір комерційної концесії Стаття 367. Форма і реєстрація договору комерційної концесії Стаття 368. Комерційна субконцесія Стаття 369. Винагорода за договором комерційної концесії Стаття 370. Обов'язки правоволодільця Стаття 371. Обов'язки користувача Стаття 372. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії Стаття 373. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача Стаття 374. Зміна та розірвання договору комерційної концесії Стаття 375. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця Стаття 376. Правове регулювання комерційної концесії Розділ VII Зовнішньоекономічна діяльність Глава 37. Загальні положення Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності Стаття 378. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Стаття 379. Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції Стаття 380. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності Стаття 381. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій Стаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти) Стаття 383. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів) Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Стаття 385. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Стаття 386. Валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Стаття 387. Валютна виручка від зовнішньоекономічної діяльності Стаття 388. Одержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності кредитів в іноземних фінансових установах Стаття 389. Захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Глава 38. Іноземні інвестиції Стаття 390. Іноземні інвестори Стаття 391. Види іноземних інвестицій Стаття 392. Форми здійснення іноземних інвестицій Стаття 393. Оцінка іноземних інвестицій Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій Стаття 395. Державна реєстрація іноземних інвестицій Стаття 396. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні Стаття 397. Гарантії здійснення іноземних інвестицій Стаття 398. Гарантії переказу та використання доходів від іноземних інвестицій Стаття 399. Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення інвестиційної діяльності Стаття 400. Законодавство про іноземні інвестиції Розділ VIII Спеціальні режими господарювання Глава 39. Спеціальні (вільні) економічні зони Стаття 401. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони Стаття 402. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони

10

Стаття 403. Типи спеціальних (вільних) економічних зон Стаття 404. Державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні Стаття 405. Законодавство, що діє на території спеціальної (вільної) економічної зони Глава 40. Концесії Стаття 406. Концесійна діяльність в Україні Стаття 407. Засади концесійної діяльності Стаття 408. Концесійний договір Стаття 409. Припинення діяльності підприємства, майно якого передається в концесію Стаття 410. Законодавство про концесії Глава 41. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності Стаття 411. Виключна (морська) економічна зона України Стаття 412. Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України Стаття 413. Особливості здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на

територіях і об'єктах, що особливо охороняються Стаття 414. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства Стаття 415. Особливості здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку Стаття 416. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної

ситуації Стаття 417. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану Стаття 418. Гарантії прав учасників господарських відносин в умовах спеціального режиму господарювання Розділ IX Прикінцеві положення Перелік нормативно-правових актів

11

Господарський кодекс у системі правового регулювання економіки України (Передмова до коментарю)

16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Господарський кодекс України, підготовлений відповідно до

затвердженої нею у 1992 році Концепції судово-правової реформи. При розробці та прийнятті Господарського кодексу враховувалася необхідність взаємодії в системі правового регулювання господарської діяльності публічно-правових і приватноправових засад, забезпечення поєднання державного регулювання економіки та ринкової саморегуляції, встановлення більш стабільних і прозорих «правил гри» в економіці.

Як зазначено у преамбулі Господарського кодексу, він встановлює, згідно з Конституцією України, правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі - підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, затвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Предмет Господарського кодексу визначено у його першій статті - регулювання господарських відносин, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами й іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Мета науково-практичного коментарю - сприяння з'ясуванню змісту норм Господарського кодексу, тобто правильному тлумаченню як необхідному елементу процесу їх реалізації на практиці. Для досягнення цієї мети у коментарі використовуються відомі теорії права, види і прийоми тлумачення норм.

При тлумаченні окремих норм необхідно також ураховувати деякі моменти, що стосуються історії прийняття Господарського кодексу в цілому.

Проект Кодексу готувався у 1992-1995 рр. відповідно до прийнятої Верховною Радою України у 1992 році Концепції судово-правової реформи та заснованих на ній розпоряджень Кабінету Міністрів України. Концепцією була врахована європейська традиція роздільної кодифікації цивільного та господарського (торгового, комерційного) законодавства. Поча-ток роздільної кодифікації було покладено Францією в першому десятилітті XIX ст. у період правління Наполеона Бонапарта, який брав особисту участь у підготовці Комерційного і Цивільного кодексів. Надалі цей досвід набув застосування в Німеччині, Бельгії, Австрії, Польщі, Японії, Бразилії та у багатьох інших країнах (у тому числі в останні роки в Чехії, Словаччині, Естонії, Латвії - країнах, прийнятих до ЄС). В Україні досвід було сприйнято не механічно - структуру і зміст Господарського кодексу було побудовано з урахуванням реалій сучасної змішаної економіки, у регулюванні якої органічно сполучаються публічно-правові та приватно-правові начала, іншими словами, державне регулювання і ринкова саморегуляція.

У березні 1996 року проект Господарського кодексу було внесено на розгляд Верховної Ради України. Поки він там вивчався, наприкінці 1996 року було підготовлено і внесено до Верховної Ради проект

Цивільного кодексу, в якому дублювалося чимало положень Господарського кодексу, що стосуються господарської діяльності. Внесення такого проекту призвело до затримки розгляду проекту Господарського кодексу, що не сприяло вирішенню актуальних проблем наведення порядку в народному господарстві, якого воно в той час гостро потребувало. Указом Президента України «Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 роки» від 17 вересня 1996 р. [ ] з метою подальшого удосконалення правової бази боротьби зі злочинністю та діяльності відповідних органів було звернено увагу на необхідність прискорення доопрацювання Господарського і Цивільного кодексів України. Незважаючи на це, а також на відповідні пропозиції науково-експертного відділу Верховної Ради від 15 травня 1997 р., усе-таки не було вжито заходів щодо виключення з Цивільного кодексу дублюючих норм. У результаті Верховна Рада другого скликання так і не змогла прийняти ні Господарський, ні Цивільний кодекси.

Однією з головних перепон було положення статті 1 проекту Цивільного кодексу про те, що до його предмета входять відносини, які складаються у сфері підприємництва (див.: Проект Цивільного кодексу // Українське право.- 1996.— № 2.- С. 32). Таке трактування предмета й обумовлювало дублювання в Цивільному кодексі деяких положень Господарського кодек-су, предметом якого було визначено організацію та здійснення господарської, у тому числі підприємницької, діяльності.

Після тривалих дискусій, тільки 29 листопада 2001 р., Верховна Рада прийняла обидва кодекси. Господарський кодекс прийнято кваліфікованою більшістю у 317 голосів. При цьому згадування про підприємництво зі статті 1 Цивільного кодексу вилучено. Апарату Верховної Ради було доручено здійснити техніко — юридичне редагування кодексів, щоб більшою мірою узгодити тексти. Для такого узгодження досить було б виключити ряд дублюючих статей з дуже громіздкого Цивільного кодексу. Проте багато статей, які стосуються підприємницької діяльності, залишилися в ньому і після редагування. Це стало однією з головних причин того, що Президент України повернув кодекси на доопрацювання, вказавши на необхідність доузгодження текстів.

Верховна Рада погодилася із зауваженнями Президента і 16 січня 2003 р. прийняла кодекси вдруге. При цьому було враховано засновану на зауваженнях Президента пропозицію Робочої групи і Комітету з правової політики про вилучення з тексту Цивільного кодексу ряду дублюючих норм, які стосуються господарської діяльності. Проте, на жаль, і цього разу в Цивільному кодексі збереглися деякі норми господарського законодавства, що дублюють положення Господарського кодексу.

Залишився, наприклад, розділ «Підприємницькі товариства», що включає ряд статей про акціонерні товариства, хоча статус господарчих товариств у Європі, до зближення із законодавством якої ми прагнемо, визначається Господарським правом ЄС і комерційними кодексами держав - членів ЄС, а статус сучасних акціонерних товариств більш доречно відносити до публічного, а не до приватного права, на концепції якого заснований Цивільний кодекс України, і Верховною Радою вже розглядається проект спеціального Закону «Про акціонерні товариства». Залишилася в Цивільному кодексі глава про комерційну концесію (франчайзинг), сама назва якої свідчить про її приналежність до господарського (підприємницького) права. Сумнівна і необхідність включення до Цивільного кодексу параграфа про лізинг у главі про найм, тому що цей

12

інститут запозичено нами як форму інвестицій в економіку. До господарського законодавства відносяться й норми про факторинг та деякі інші.

Таким чином, окремі норми господарського законодавства містяться не тільки в Господарському, а й у Цивільному кодексі, що необхідно буде враховувати при веденні правової роботи в народному господарстві та при розгляді господарських спорів.

Якоюсь мірою це, ймовірно, обумовлено тим, що при розгляді зауважень Президента ряд народних депутатів висловили думку, що таке дублювання не страшне. Аби не було протиріч. Зазначалося також, що якщо у процесі широкого ознайомлення з текстами кодексів після їх опублікування будуть виявлені якісь неузгодженості, то можна буде підготувати необхідні виправлення до обох кодексів і внести їх до 1 січня 2004 р. Максимальну узгодженість можна забезпечити і шляхом тлумачення норм.

У будь-якому разі, вирішуючи питання про те, чи застосовувати в тій чи іншій конкретній ситуації норму Господарського чи Цивільного кодексів, слід виходити з фундаментального загальноправового принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним - Іех specialis derogat generali. Отже, якщо має місце така ситуація, коли є якесь розходження в регулюванні конкретних господарських відносин, з одного боку, нормою Господарського кодексу, з іншого - нормою Цивільного кодексу, то треба застосовувати норму закону спеціального, тобто Господарського кодексу. Якщо ж у Господарському кодексі немає спеціальної норми, яку можна застосувати в даній конкретній ситуації, то можна звернутися до норми загального характеру, що міститься в іншому законі й охоплює велике коло подібного роду відносин, чи застосувати принцип аналогії закону. Зрозуміло, вирішувати питання про застосування тієї чи іншої норми повинен відповідний фахівець, а в разі суперечки - суддя, керуючись давно обгрунтованими в теорії права (у тому числі й у сучасних підручниках з теорії права) загальними правилами подолання колізії норм, якщо така колізія виявляється у процесі правозастосування.

Цими ж правилами, природно, треба буде керуватися і при виявленні у процесі застосування Господарського кодексу невідповідності його нормам положень раніше прийнятих законів та інших нормативно-правових актів. У такому разі відповідно до фундаментального загальноправового принципу «закон наступний скасовує дію попереднього» слід буде застосовувати норми Господарського кодексу.

Для розвитку окремих положень Господарського кодексу передбачається видати закони, які більш докладно регулюватимуть ту чи іншу сферу господарювання. Але відсутність таких законів не перешкоджає застосуванню Господарського кодексу в наявному його змісті.

Перехідними положеннями Господарського кодексу (розділ IX) передбачено подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради переліку законодавчих актів, які слід визнати такими, що втратили силу, і переліку актів, до яких необхідно внести зміни.

Кабінет Міністрів має також затвердити нормативно-правові акти, передбачені Кодексом. Затримка у виконанні Кабінетом Міністрів названих доручень може певною мірою ускладнити і знизити ефект реалізації окремих нових норм Господарського кодексу, але не є перешкодою для введення Кодексу в дію. Тим більше, що в самому тексті заключних положень уже визначено, що з набранням Кодексом чинності втрачають силу закони «Про підприємництво», «Про підприємство», тобто основні акти, які регламентували господарські відносини до введення Кодексу. У зв'язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів втрачає також силу Цивільний кодекс УРСР.

Мета кодификації господарського законодавства в техніко — юридичному плані — систематизація, компактизація, взаємоув'язка різних інститутів, забезпечення їх подальшої взаємодії (як між собою, так і з інститутами інших галузей законодавства) і тим самим зміцнення порядку в народному господарстві. Господарський кодекс увібрав у себе Закони «Про підприємство», «Про підприємництво» та деякі інші, для того щоб виконувати функції стрижневого акта, навколо якого будувався б увесь подальший процес удосконалення законодавства як у техніко — юридичному, так і в змістовому плані.

Економіко — правова мета кодифікації господарського законодавства — забезпечення відповідно до позицій більшості партій і блоків такого змісту стрижневого акта, який сприяв би

поєднанню державного регулювання економіки з її ринковою саморегуляцією, не допускаючи при цьому зарегулювання, з одного боку, і безмежної ринкової стихії - з іншого. На такому поєднанні заснована сучасна «трьохрівнева» змішана економіка. У юридичному плані це означає забезпечення сполучення у правовому регулюванні господарської діяльності приватно-правових і публічно-правових начал, що повинно, з одного боку, забезпечувати достатній простір для розвитку підприємницької ініціативи і зацікавленості, з іншого - соціальну орієнтацію економіки.

Зрозуміло, правове регулювання господарської діяльності не вичерпується Господарським кодексом. Але він, як уже зазначалось, покликаний виконувати функцію системоутворюючого й орієнтуючого стрижня, що поступово вдосконалюватиметься і «обростатиме» новими нормативно-правовими актами.

Під час обговорення проекту Господарського кодексу у пресі він оцінювався як лоція в ринковому океані для суб'єктів господарювання, як орієнтир в організації та здійсненні господарської діяльності на території України. Користуючись цим орієнтиром, суб'єкти господарювання можуть широко виявляти ділову ініціативу. Кодекс забезпечує достатній простір для договірного розсуду сторін, забезпечуючи захист як публічних, так і приватних інтересів учасників господарського обороту, господарської самостійності підприємств, їх прав.

У процесі розгляду Господарського кодексу в робочих органах Верховної Ради України виникали дискусії щодо окремих питань. Уявляється, що інформація про ці дискусії може бути корисна для тлумачення окремих положень Кодексу.

Дискусійним, як це не дивно, виявилося питання про доцільність закріплення в Кодексі, відповідно до Конституції, різноманіття форм суб'єктів господарювання. Важливість цієї проблеми обумовлена тим, що визначення статусу суб'єктів господарювання - центральне питання як нашого Господарського кодексу, так і комерційних кодексів багатьох інших країн, у тому числі країн - членів ЄС і кандидатів у члени ЄС. Деякі юристи пропонували розглядати підприємство тільки як об'єкт власності, майна, а не суб'єкт господарської діяльності, вважаючи, що єдиним суб'єктом мають бути господарчі товариства. При цьому пропонувалося виходити з того, що акціонерні товариства можуть бути лише відкритими.

13

Ця позиція не зустріла підтримки Верховної Ради. Господарський кодекс закріпив принципові положення щодо статусу суб'єктів господарювання, які найбільш поширені на практиці, та перспективних їх форм. При цьому відповідно до пункту першого частини другої статті 55 ГК, можуть функціонувати різні господарські організації — юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку. Відповідно до частини першої статті 63 ГК мають функціонувати також такі види підприємств, передбачені законом, які прямо в Кодексі не згадані. Аналогічно вирішено питання з формами структурних підрозділів (ч. 4 ст. 64) і об'єднань підприємств (ст. 127). Що стосується ак-ціонерних товариств, то було визнано право на функціонування як відкритих, так і закритих акціонерних товариств. Така позиція зустріла підтримку багатьох практикуючих юристів.

Таким чином, щодо вибору форми суб'єкта господарювання Кодекс забезпечує широкий простір для ініціативи засновників.

У зв'язку з прагненням деяких юристів замінити різноманіття форм суб'єктів господарювання однією формою господарчого товариства заперечувалася необхідність визнання і визначення в Кодексі таких прав, як право господарського відання і право оперативного управління. За результатами дискусії названі права були в Кодексі закріплені (ст. 136, 137). За-кріплено також право оперативного використання майна (ст. 138).

Господарський кодекс розглядався у Верховній Раді майже сім років. З одного боку, це дозволило детально обговорити як концепцію Кодексу, так і конкретні норми, що містяться в ньому. Але з іншого - ряд розділів проекту за цей час трансформувався в окремі закони, що

збіднило зміст Кодексу, призвело до скорочення кількості норм з 558 до 418 і тим самим трохи зменшило його значення як кодифікаційного акта. Деякі глави були ущільнені до обсягу однієї статті. Тепер же доведеться адаптувати чинні чи приймати нові закони з метою розвитку змісту «стислих» статей. Коментар якоюсь мірою може сприяти вирішенню цієї задачі.

Особливий жаль викликає «стислість», що містилася у проекті Господарського (Комерційного) кодексу України, внесеному до Верховної Ради в березні 1996 року. Замість розділу 3 «Основи оподаткування (податки в системі державного регулювання і стимулювання господарської діяльності)», який містив десять змістовних статей, залишилась стаття 17 ГК, яка встановлює, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються винятково законами України і деякими загальними принципами оподаткування. При цьому перед словом «законами» «зникло» слово «спеціальними», що було у проекті Господарського кодексу. Ідея формулювання проекту полягала в тому, що податки можуть встановлюватися не просто законами, тобто шляхом включення тієї чи іншої статті про податки чи збори у будь-який закон, а саме законом про податок чи збір. Це доцільно зробити, щоб податки і збори не «протаскувалися» непомітно в тексті законів, присвячених різним питанням.

Розділ був стиснутий до розміру статті у зв'язку з тим, що на розгляд Верховної Ради надійшов проект Податкового кодексу, в якому система оподаткування регламентувалася більш детально. У результаті, на жаль, станом на січень 2003 року виявилося, що ще немає Податкового кодексу і вже немає розділу про оподаткування в Господарському кодексі. А тим часом одна із статей цього розділу (ст. 23) ще тоді передбачала те саме обмеження розміру податку на додану вартість, що було прийнято Верховною Радою 19 червня 2003 р. - через 7 років! Були там й інші важливі положення, реалізація яких із 1996 року могла б дати позитивний ефект.

За час розгляду проекту Господарського кодексу у Верховній Раді було прийнято закони про бухгалтерський облік, про програмування і прогнозування й у зв'язку з цим відповідні розділи проекту ГК - другий та сьомий - також трансформувалися у статті (див. ст. 11, 19).

Не можна не відзначити, що розгляд у Верховній Раді проекту Господарського кодексу сприяв розвитку досліджень правового регулювання господарської діяльності, у тому числі й визначенню місця та ролі Господарського кодексу в загальній системі правового забезпечення економіки всіма галузями законодавства. Цей розгляд сприяв також розвитку господарського процесуального законодавства, становленню системи господарських судів.

На жаль, дискусія не завжди носила конструктивний характер. Це призводило до того, що увага від удосконалення конкретних норм відволікалася на загальні міркування, що не сприяло підвищенню якості регулювання.

Проте, незважаючи на недоліки Господарського кодексу, обумовлені, зокрема, і не завжди конструктивним характером дискусії, він може відігравати роль стрижневого законодавчого акта в системі правового регулювання господарської діяльності.

Прийняття Господарського кодексу є важливим кроком (і необхідною передумовою) до зближення нашого господарського законодавства з господарським правом ЄС. Таке зближення - прояв загальносвітової тенденції до зближення систем правового регулювання господарської діяльності. По-перше, зближенню сприяє роздільна кодифікація господарського і цивільного права, що полегшує зіставлення з цивільними та комерційними кодексами, які діють у більшості європейських країн. По-друге, структура Господарського кодексу України близька до структури вже інкорпорованого «загальносоюзного» господарського права ЄС. Основні підгалузі господарського права ЄС такі: конкурентне право; право товариств (компаній); публічне замовлення (постачання, будівництво); захист відомостей (захист інформації, комерційна таємниця); правова охорона промислової власності; право інформаційної діяльності; захист споживача (регламентація цін, якості тощо); енергетичне право.

На сьогодні найбільш близькі за змістом норми антимонопольно-конкурентного законодавства України та ЄС. Багато спільного в законодавстві про підприємства, акціонерні товариства. Щоправда, останнім в європейському законодавстві приділено більше уваги, ніж у нас. Наприклад, акціонерний закон ФРН, прийнятий у 1965 році на додаток до Торгового ко-дексу 1897 року, нараховує понад 400 статей, тобто стільки, скільки весь наш Господарський кодекс. Багато спільного в законодавстві про банкрутство, про енергозабезпечення тощо. Але Господарський кодекс - це тільки перший крок. Робота попереду велика. Але і час ще є.