№4 (89) квітень 2015 року

Фандрейзинг: що це таке і «з чим його їдять»?

«Фандрейзинг» ‒ доволі нове поняття для українського світу в порівнянні із єв-ропейським та американським. Цей термін виник від англійських слів fund (кошти, активи, фінансування) і raise (примножен-ня, збір), тому його можна перекласти як «примноження коштів», «пошук активів».

Чи замислювались Ви коли-небудь, звідки благодійні фонди беруть гроші? Вони їх «шукають». Так-так, саме шука-ють! «Де?» ‒ запитаєте Ви. Найпростіше шукати додаткове фінансування у мережі Інтернет на спеціалізованих сайтах, де розміщують оголошення про конкурси, гранти або мікрогранти, стипендії тощо. Як правило, донорами стають щедрі ме-

ценати, соціально відповідальні компанії, благодійні організації та просто свідомі громадяни, які прагнуть допомагати ін-шим. Активний моніторинг пропозицій ‒ це половина успіху Вашої страви. Якщо Ваш проект не зацікавив одного донора, не бійтеся звернутися до іншого, адже по-пит формує пропозицію.

(Продовження с.2)

Український крок у світовий фандрейзинг

Завершився прийом робіт конкурсу «Моє майбутнє – з рідною землею». Зразки робіт учасників.

Сюди приїздять люди з усіх усюд для морального та фізичного зцілення. Особлива атмосфера Банченського монастиря.

Розкриваємо таємниці трипільської культуриу селі Братанівка.

Грицівський духовий оркестр ‒ колектив «об’єднаний роками». Секрети дружби та успіху.

С.3 С.7С.4 С.5

Шановна громадо!

Незабаром на Україну чекає від-значення Дня Перемоги. У світлі останніх подій кожен українець пере-осмислив значення цієї дати для себе особисто і для своєї держави. Усві-домлення української нації як єдиної, стало головним порухом душі кожно-го мешканця України, від маленького села до міста-мільйонника.

Відзначення дня 9 травня нині переплітається з очікуванням нової перемоги та вірою в те, що в неза-лежній Україні незабаром з’явиться ще одна дата, яка говоритиме про мир у нашій державі.

Сьогодні ми розпочинаємо нову традицію відзначення днів 8 та 9 травня у європейському дусі пам’яті та примирення. Ми пригадуємо тих, чий подвиг назавжди залишився на далеких полях битв Другої світової війни. Ми віддаємо мовчазну шану загиблим воїнам, нашим дідам та батькам, які з честю захищали свою землю. Ми несемо квіти до мемо-ріальних знаків як символ пам’яті і віри в те, що ніхто не забутий.

Разом із тим, ми пишаємось на-шими ветеранами. Ми горді, що досі маємо можливість подивитися їм у вічі, взяти їх за руку і подякувати за безсмертний людський подвиг.

Тож пам’ятаймо про минуле, ви-вчаймо історію, віддаймо шану на-шим українським героям! І тоді наші діти та онуки пишатимуться своїми батьками і з гордістю говоритимуть: «Я ‒ українець!»

З найкращими побажаннями Тетяна Василик,

директор БФ «Зміцнення громад»

У квітні Благодійний фонд «Зміцнення громад» став учасником 2 масштабних конференцій із фандрейзингу, що відбулися у Сполучених Штатах Америки та Великій Британії. Фахівці Фонду вивчали тонкощі системи пошуку донорів для підтримки розвитку громад.

Проблема нестачі медикаментів го-стро постає у сільській місцевості. 88% державного фінансування іде на виплату заробітної плати лікарів і нарахувань на комунальні платежі, решта – на медика-менти. Цих коштів катастрофічно мало, тому на допомогу медикам приходять благочинники. 24 березня представни-ки Благодійного фонду «Зміцнення гро-мад», за підтримки німецької компанії Farmaplant GmbH, передали 2 500 спреїв для носу «BRIS» центрам ПМСД Хмель-ницької і Чернівецької областей. Так, медзаклади Новоушицького та Сокирян-ського районів отримали дієвий засіб для боротьби з сезонними хворобами. Лікар-ський засіб буде розподілений між усіма ФАПами та амбулаторіями районів.

– Новоушицький центр ПМСД існує 2 роки. Тут працюють фельдшери, аку-шерки ФАПів, сімейні лікарі, педіатри і терапевти. Ми займаємося медичною допомогою в селі. Раз чи двічі на місяць у кожне село виїжджає лікар-педіатр, стоматолог, невропатолог, офтальмолог і сімейний лікар. Вони оглядають дітей, інвалідів і ветеранів війни. На сьогодні фінансування нашого центру не дозво-ляє безкоштовно видавати медикаменти пацієнтам. У цьому нам допомагають благодійники. Завдяки підтримці БФ

«Зміцнення громад» ми отримали якіс-ний засіб для боротьби із грипом, – го-ворить Наталя Фінагєєва, головний лікар ПМСД Нової Ушиці.

Географія добрих справ Фонду не обмежується Хмельниччиною. У сусід-ній Чернівецькій області медицина теж почувається недофінансованою.

– Зараз розпочинається період се-зонних захворювань. Назальний спрей «BRIS» – ефективний засіб для профі-лактики і лікування ГРЗ. Цей лікарський засіб – на основі морської води, з пан-тенолом і ефірними оліями. Ще до під-вищення курсу долара цей засіб кошту-вав 130 грн за 1 флакон. БФ «Зміцнення громад» передав нам 1 500 шт спреїв «BRIS». Ми рівномірно розподілимо їх між медичними закладами району і ви-даватимемо лише за рекомендаціями лі-каря. Передусім спреї отримають діти та малозахищені верстви населення, – го-ворить Олена Маленька, сімейний лікар Сокирянського центру ПМСД.

Відтепер у медзакладах Новоушиць-кого і Сокирянського районів черги ста-нуть меншими: сезонні захворювання місцевим жителям не страшні. Загалом БФ «Зміцнення громад» отримав 55 728 спреїв. Представники Фонду передава-тимуть їх медзакладам України.

Техніка та броня для бійців у зоні бо-йових дій важливі, однак про здоров’я та особисту гігієну забувати також не варто. Несприятливі погодні явища ускладнюють умови перебування бійців на передовій. Під час рясних дощів та снігу амуніція солдата

намокає за декілька хвилин. БФ «Зміцнення громад» та корпорація «Сварог Вест Груп» вирішили зарадити цій проблемі, передав-ши Вінницькій військовій частині мобільну сушильну камеру для військового одягу та амуніції вартістю 65 тис. грн.

Задля цього на базі ПрАТ «Добробут» був переобладнаний старенький військовий «кунг», у який поміщено котел ємністю на 300 л гарячої води. Сушильна камера може

вмістити близько півсотні комплектів одягу військових.

– Цей агрегат принесе не менше ко-ристі на передовій, ніж танк чи інша вій-ськова техніка. Після його випробування в умовах, близьких до бойових, сушильну

камеру відправлять на підмогу захисникам. Для Збройних Сил України така допомога є надзвичайно важливою, – коментує Сергій Сливка, представник Вінницької військової частини.

Нагадаємо, що допомога військовим надається у рамках програми «Народ та армія – єдині», за час дії якої БФ «Зміцнен-ня громад» та корпорацією «Сварог Вест Груп» було залучено 4 млн 36 тис. грн.

2

Із думкою про військовихВільне дихання від благодійників

http://www.gurt.org.ua/

http://www.civicua.org/

http://www.irf.ua/

http://mitsna-gromada.org.ua/

http://www.opensocietyfoundations.org/

http://www.usaid.gov/ http://www.kiew.diplo.de/

Ukraine.gc.ca

http://www.polinst.kiev.ua/

Знайти інвесторів для свого проекту Ви можете на сайтах:

Готуючи проект для гранту чи кон-курсу, головне - чітко сформувати мету, завдання, проблему та її контекст, етапи реалізації (з термінами, заходами та від-повідальними особами), презентувати ці-льову аудиторію та очікувані результати. Не забудьте також про інформаційну кам-панію під час та по завершенню реалізації проекту.

Благодійний фонд «Зміцнення гро-мад» має великий досвід з питань фан-дрейзингу. Фонд часто був як донором, так і отримувачем грантів. Лише за ми-нулий рік були надані кошти на 8 успіш-них грантових проектів, у рамках яких було реконструйовано 18 криниць у трьох областях України, встановлено 4 нових ігрових майданчики, екопарківку у міс-ті Нетішин, реконструйовано два дитячих садочки у Красилівському районі Хмель-ницької області.

Американський досвідМаючи значний досвід фандрейзингу,

Благодійний фонд продовжує переймати світовий досвід та навчатися. Саме з цією метою з 29 по 31 березня у місті Балті-мор, штат Меріленд, США було відвідано «Міжнародну конференцію з фандрейзин-гу», організовану Асоціацією Фандрей-

зингу.Метою конференції була допомога

фандрейзерам з усього світу у досягнен-ні успіху. Цьогоріч захід відвідали понад 4 000 учасників, більше 80 з них прибули з-за кордону: Канади, Австрії, Саудівської Аравії, Бразилії, Єгипту, ОАЕ, Нової Зе-ландії, Швейцарії та ін. Єдиним учасни-ком із країн пострадянського простору на цьогорічній конференції стала Украї-на. Інтереси вітчизняного фандрейзингу представляв Благодійний фонд «Зміцнен-ня громад».

‒ Система закордонного фандрейзин-гу дещо відрізняється від українського. Зокрема, у Сполучених Штатах існує ба-гато організацій, які надають юридичні послуги, PR-супровід, проводять тре-нінги. Сприяють цьому виплати з держ-бюджетів, тоді, коли в Україні до фан-дрейзингу більше долучаються бізнесові структури. Для нас візит на конференцію мав як навчальну мету, так і пошук нових можливостей та кроків до партнерства. Так, бажання співпрацювати із Фондом виявили організації із Австралії та США. Це надихнуло нас на роботу із новими проектами, ‒ ділиться враженнями Ніна Огнівчук, менеджер відділу регіонально-

го розвитку Благодійного фонду.На конференції можна було зустріти,

почути та побачити видатних лідерів та нових зірок світового фандрейзингу. Се-ред найвідоміших доповідачів були аме-риканська актриса Вупі Голдберг, попу-лярний оратор Сет Годін та письменниця Ісабель Альєнде.

Британський досвідПродовжуючи переймати світовий

досвід, представники Благодійного фонду «Зміцнення громад» відвідали саміт бла-годійників, що відбувався з 13 по 19 квіт-ня у Лондоні. Британські та міжнародні благодійні організації обговорювали акту-альні питання фандрейзингу, розглядали приклади успішних грантових проектів та головні методики залучення коштів.

Для обговорення найактуальніших питань на саміт приїхали близько 300 учасників.

Серед більш ніж 50 спікерів саміту ви-ступали представники топ-менеджменту масштабних британських фірм та холдин-гів зі сфер медицини, благодійності, біз-несу.

‒ Для жителів таких країн, як Велико-британія, Німеччина і Голландія благодій-ність давно стала невід’ємною частиною

життя: кожен надає постійну підтримку благодійним організаціям, тим самим щоденно примножуючи добробут свого суспільства. І хоча останні півтора року в Україні спостерігається піднесення руху волонтерства, надання пожертв для під-тримки тих, хто потрапив у скруту, нам все ще потрібно багато чого повчитися. Зараз важливо не розсіяти наш потенціал, залучити досвід успішних країн і зроби-ти благодійність гарною звичкою кожного українця. А головне ‒ маємо показати сві-товій спільноті, що наші благодійні орга-нізації працюють прозоро, відповідально і ефективно, ‒ коментує Тетяна Василик, директор Благодійного фонду «Зміцнення громад».

Серед організаторів та спонсорів са-міту були представлені Фонд Благодійної Допомоги (CAF) та британська онлайн біржа благодійності «Mydonate»BT («МійВнесок»).

В Україні фандрейзинг впевнено на-бирає обертів, навчає нового типу мислен-ня, нового погляду на благодійність, біз-нес та волонтерство. До залучення коштів для нових проектів все частіше вдаються і фізичні особи, шукаючи фінансової під-тримки для реалізації власних ідей.

Український крок у світовий фандрейзинг (продовження. Початок с. 1)

НОВИНИ

Посольства Культурні центри Інформаційні ресурси Українські донори Іноземні донори

Неподалік від містечка Герца на Чернівеччині знаходить-ся одне з найбільш незвичайних місць Буковини, про яке вперше почула Україна в жовтні 1994 року ‒ Свято-Возне-сенський чоловічий монастир. Розміщений на високих па-горбах, здається, от-от відірветься від землі і порине в небо, якого торкається золотоверхими дзвіницями.

Далеких 20 років тому на пагорбах, оточених лісом, був закладений перший камінь Свято-Вознесенського собору, побудова якого тривала майже 3 роки. Заснував Банченську обитель, разом із декількома братами, архімандрит Лонгін, у миру ‒ Михайло Васильович Жар. Поступово до монастиря почали приходити брати з навколишніх сіл. Монастирський комплекс знаходиться всього за 7 км від кордону з Румунією, тому частина братії розмовляє румунською.

Із першого каменю, що поклав початок благій справі, ви-ріс цілий архітектурний ансамбль. Тут наразі розташовують-ся 6 храмів і Скит. До речі, монастирські куполи можна по-бачити навіть із Чернівців. А надвратна дзвіниця, створена на кшталт дзвіниці у Святій Софії в Києві, вища за її прототип у півтора рази. Свято-Троїцький собор Банченського Возне-сенського чоловічого монастиря є одним з найбільших хрис-тиянських храмів у Східній Європі. Вражають його розміри: висота ‒ 56 метрів, довжина ‒ 60 метрів, ширина ‒ 40 метрів. У будівництві храмів безпосередню участь, окрім будівельни-ків, бере і братія монастиря, і прихожани.

На побудові одного із найкрасивіших храмових ансамб-лів в Україні добрі справи архімандрита Лонгіна не завер-шились. Він заснував дитячий сиротинець у селі Молниця. Сьогодні у різних корпусах проживають сотні вихованців, се-ред яких вихованці з особливими фізичними потребами. Але наставниці та вихователі роблять усе можливе, щоб подару-вати материнську ласку та тепло малечі. Намагається не за-лишатися осторонь і Благодійний фонд «Зміцнення громад». У передвеликодні дні працівники Фонду завітали сюди із пас-хальними подарунками – наборами солодощів та канцтова-рів. Більше ніж 800 подарунків передали в руки вихованцям із побажаннями світлих святкових днів та здійснення мрій.

‒ Банченська обитель «дихає» особливою величчю та під-несеністю. Кожен храм, кожна побудова наштовхує на думки про добро та мир. Маючи особливу місію ‒ передачу пасхаль-них подарунків дітям ‒ було приємно спостерігати, як піклу-

ються про їх добробут. Відчуваєш, якщо дійсно існує в світі добро ‒ то живе воно тут, у Банчені. І його проміння світить-ся у кожній парі дитячих оченят, ‒ коментує Карина Руда, фахівець Благодійного фонду «Зміцнення громад».

Свято-Вознесенський чоловічий монастир цими святко-вими днями приймав паломників. Пасхальна служба зібрала чимало прочан з усієї України. Вільні приміщення над тра-пезною абсолютно безкоштовно здаються паломникам.

Неможливо з першого погляду оцінити неймовірну велич храмових ансамблів. А насолодитися навколишніми краєви-дами можливо тільки з оглядової дзвіниці. Одним словом, щоб дізнатися, що таке Банченський Свято-Вознесенський монастир, потрібно побачити його на власні очі, доторкнути-ся до святинь, вдихнути на повні груди Буковинське повітря.

Подільська земля ‒ щедра на духовні перли. Чи не в кож-ному місті та селі є свої монастирі або храми. Яскравими барвами, неначе дорогоцінними прикрасами, виблискує сво-єю неймовірною красою і Свято-Різдва-Богородничий чоло-вічий монастир. Розташований він у мальовничому куточку Хмельницької області, поміж ставків і лугів, у селі Городище. Славиться село своєю давньою історією, пам’ятками, а голо-вне – багатою духовною спадщиною.

У день Пасхи проводиться особливий обряд – освячення артосу або, як її інакше називають, – «просфори всецілої». За своєю рецептурою – це прісний хліб. На ньому зображений хрест і терновий вінець. Освячується «просфора» особливою молитвою і кропленням святою водою у перший день Свя-того Великодня. Після освячення, хліб перебуває впродовж усього першого тижня у церкві. У Світлу суботу артос роз-дрібнюється і роздається як святиня.

— Люди, які беруть собі частинку артосу, розділяють його на цілий рік. Він має дуже сильні цілющі властивості. Тому, хто хоче духовно і тілесно очиститись, може з’їсти шматочок, освятитись. Але головне – віра, з якою ми вкушаємо хліб. Коли людина вірить, вона отримає Божу благодать, – розпові-дає благочинний Шепетівського округу архімандрит Пітірім.

У селі Городище печуться артоси для всієї Шепетівської єпархії Української православної церкви, яка охоплює 6 ра-йонів.

– Артоси ми робимо у власній пекарні при монастирі. Процес випікання дуже кропіткий. Напекти потрібно бага-то і зробити це за короткий час. Цього разу ми напекли 180 артосів, пекли день і ніч, аби встигнути до свята. Також ми готували паски, якими пригощали людей похилого віку в Шепетівському спеціалізованому закладі. Благодійний фонд «Зміцнення громад» зробив неоціненний внесок – виділив цілу тонну муки для випічки. Фонд робить великий вклад у життя нашого монастиря. Благодійники допомагають нам уже не вперше та тішать частими подарунками. Сподіваюсь, Бог і надалі буде давати працівникам Фонду сили та наснагу

творити хороші справи, – коментує архімандрит Пітірім.Пасхальний період – це час, коли необхідно втримати у

собі всю благодать, яку люди отримали за час посту. Потріб-

но всією душею відчути пасхальний дух, дарувати рідним і близьким людям радість, тепло і пам’ятати – все воздасться сторицею.

Городищенський артос

19 березня 2015 р. Верховна Рада до-зволила купувати ліки через механізми ООН. За відповідний законопроект № 2150 проголосував 241 нардеп, з 226 мінімально необхідних. Президент України Петро По-рошенко підписав закон, який передбачає здійснення державних закупівель ліків за участю міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров’я, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), передає прес-служба Глави держави.

За словами П. Порошенка, міжнарод-ний досвід свідчить, що запровадження такої процедури дозволить заощадити до 40% тільки на закупівлі ліків.

Міністр охорони здоров’я України О.Квіташвілі повідомив, що закупівлю лі-ків Україна буде проводити через структу-ри ООН в онлайн-режимі. Планується, що торги будуть проходити за участю міжна-родних експертів.

Зазначимо, що закупівлі проводити-муться за валюту. Купівля валюти зрівняє різницю в ціні препарату під час закупівлі через міжнародні організації та МОЗ Укра-їни, адже закупівлі підлягатимуть ліки тих самих виробників, які завжди закупляло профільне міністерство. Водночас, є ри-зик, що препаратів закуплять менше. За словами прем’єра А.Яценюка, низка вак-цин і спеціальних медичних препаратів, у тому числі проти ВІЛ-інфекції, інші спеці-альні лікарські препарати надходитимуть за схемою і моделлю через систему ООН, у тому числі ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші між-народні організації.

http://ukr.media

Уже скоро в Україні з’явиться повно-цінний 3G зв’язок від трійки провідних мобільних операторів: МТС, Київстар та life:). Вони отримали ліцензії, внесли опла-ту і готують мережі до запуску. 3G (англ. 3rd Generation) — «третє покоління техно-логії мобільного зв’язку» — набір послуг, який включає в себе як високошвидкіс-ний мобільний доступ до послуг мережі Інтернет, так і технологію радіозв’язку. Але перш ніж планувати свій перехід на 3G, власникам смартфонів (а в мережах українських операторів таких уже 30-40%) варто врахувати кілька нюансів роботи мо-більного пристрою у мережі нового, для більшості українців, стандарту.

1. Власники пристроїв із подвійною SIM — картою можуть виявити, що 3G ін-тернет підтримується тільки одним з двох слотів.

2. Не всі смартфони демонструють в 3G мережі однакову швидкість при рівних умовах, адже є відмінності в чіпах і тех-нологіях.

3. Швидкісний мобільний інтернет са-дить батарею швидше. Якщо ж смартфон роздає 3G інтернет як точка доступу Wi-Fi, то, як показує практика, батарея сідатиме менше, ніж за годину активного викорис-тання.

4. У русі швидкість мобільного інтер-нету буде набагато нижчою. Якщо, напри-клад, «у стані спокою» швидкість досягає 10 Мбіт/с (цифра взята для прикладу), то в русі, приміром, на швидкості 20 км/год вона просяде до 3-4 Мбіт/с, а при швидко-сті 120 км / год – нижче 1 Мбіт/с.

http://zik.ua/

В УКРАЇНІЛіки дешевшають?

Готуємось до 3G зв’язку

3

Український крок у світовий фандрейзинг (продовження. Початок с. 1)

Банченський монастир: між небом і землею

НОВИНИ

Справжнім передвеликоднім по-дарунком для жителів сіл Миньківці та Перемишль Славутського району стали нові криниці, відкриття яких громади організували напередодні свята. Доне-давна гостра потреба у питній воді існу-вала у соціально-побутовому комплексі Славутського районного територіально-го центру соціального обслуговування у Миньківцях, що надає послуги громадя-нам, які перебувають у складних життє-вих ситуаціях.

– Завдяки підтримці Благодійного фонду «Зміцнення громад» жителі села збудували криницю – символ віри і від-родження, а територіальний центр отри-мав додаткове джерело водопостачан-ня. В соціально-побутовому комплексі функціонує пральня та душові кабіни, а їх робота залежить від безперебійно-го постачання води. Послугами пральні, наприклад, постійно користуються 515 мешканців району. Джерел водопоста-чання, які центр використовував до цьо-го – недостатньо, тому підведення води від новобудованої криниці вирішило цю болючу проблему, – говорить Лариса Мазур, директор Славутського районно-го територіального центру соціального обслуговування.

Братимуть чисту воду з нової кри-ниці, що радуватиме око своїм яскравим оздобленням, і учні та педагоги Пере-мишльського НВК. Актив місцевої гро-

мади переміг у проекті «Відновлена кри-ниця – міцна громада» та об’єднав усі свої сили заради облаштування студени-

ці, яку побудували на території школи.– Біля нашого навчального закладу

була стара криниця, однак нею довгий час не користувалися, тому вона не під-

лягала відновленню. Побудова нової потребувала значних коштів. Тому для нашого колективу участь у проекті «Від-

новлена криниця – міцна громада», ор-ганізованому БФ «Зміцнення громад», стала найбільш слушним рішенням. У результаті заклад не лише отримав до-ступ до якісної води, а й облаштував те-риторію шкільного подвір’я. Та й діти в захваті від колодязя! – ділиться вражен-нями Любов Лисаківська, директор Пе-ремишльського НВК.

Відкриття криниць супроводжує ко-ординатор проекту «Відновлена криниця – міцна громада» від БФ «Зміцнення гро-мад» Наталія Собчук.

– Скільки існував Перемишльський НВК, стільки й існувала проблема – не-належне забезпечення санітарно-гігі-єнічних вимог через відсутність най-необхіднішого – води. Тому ініціативна група: активні педагоги, на чолі з моло-дим енергійним директором Любов’ю Лисаківською, вхопилися за проект, як за ниточку надії на покращення ситуації у школі. Надіслали глибоко продуманий проект, завзято, усією громадою, взяли-ся до роботи, творчо облаштували тери-торію, організували гарне свято відкрит-тя криниці. Те ж у Миньківцях. Справді, проект не тільки згуртував громади, а й допоміг вирішити нагальні проблеми, – коментує Наталія Собчук.

4

Криницю копати – щастя закликати

Братанівкою назвали невеличке по-селення Сокирянського району, що на Буковині, на честь вельможі Братанова. Він у 1927 році дав прихисток людям, які утекли від повені на Дністрі. Була й дру-га хвиля переселення вже у 80-их роках минулого століття. Тоді село Молодове повністю поглинули води Дністровської ГЕС і поховали під собою неоціненні пам’ятки древньої цивілізації.

‒ Археологи багато досліджували ці території. Вони знайшли найдавніші по-селення трипільської культури саме в Мо-

лодові, ‒ розповідає завідувач братанів-ським Будинком культури Ганна Лєснік.

Вимушені переселенці зуміли пере-нести з собою «краплю з моря» знайде-

них артифактів кам’яного віку, зокрема, фрагменти кісток мамонта. Тепер вони знаходяться в імпровізованому музеї Бра-танівки разом із предметами побуту меш-канців древнього Молодова. Експонатів у ньому небагато, залишаючи рідне село, люди брали із собою скромні пожитки.

З 70-их років на всю Чернівецьку об-ласть Молодове, а відтак і Братанівка, славились хором. Виступає він і сьогод-ні у стінах клубу, який колись звели на-швидкоруч, а нещодавно відремонтували.

‒ Відділ культури нам допоміг із ремонтом і придбанням інвентарю. А Благодійний фонд «Зміцнення громад» зробив приємний шокуючий сюрприз, подарувавши під час урочистого концер-ту технічну апаратуру, ‒ ділиться Ганна Лєснік.

Місцева бібліотека тут теж особлива. Усі назви виставок, портрети, картини і символіка ‒ вишиті. Це все спеціально вишивала для бібліотеки завідувач. Май-стрині в Братанівці знатні, успадкували хист ще з Молодова, звідти й домоткані килими, якими встелена підлога у місце-вому храмі, численні ікони – справа рук вишивальниць. Писаний лик Марії-Маг-далини чи не єдиний, який вдалося вря-тувати із затопленої церкви. А нову, побу-довану церкву довелося ремонтувати вже за пару десятиліть.

‒ Благодійний фонд «Зміцнення гро-мад» допоміг побудувати куполи і рестав-рувати церкву. Населення села також не залишилося осторонь. Ми декілька років на різні свята йшли в село зі щедрівками, і всі зароблені кошти збиралися на ре-монт церкви, ‒ розповідає сільський го-

лова Василь Лєснік.Ошатна алея веде до навчально-ви-

ховного комплексу. Він чепурний, у кві-тах, у 70-их будувався як садочок, а те-пер демографічна ситуація така, що під одним дахом і учні, і дошкільнята. Разом і півсотні не набереться. До створення навчально-виховного комплексу, теж до-лучився Благодійний фонд «Зміцнення громад».

‒ Нам у садочок подарували телеві-зор і DVD-плеєр. У школу ‒ теж телеві-

зор, холодильник, DVD-плеєр, ‒ розпові-дає Валентина Левентир, директор НВК.

У симпатичних класних кімнатах навчального комплексу розташовано по кілька парт, школярів дуже мало, але всі сумлінні в навчанні.

‒ Наші учні беруть участь у районних конкурсах і змаганнях. Уже декілька років поспіль здобуваємо призові місця з мате-

матики в конкурсі «Буковинська зірочка». Взагалі, вчителі в нас енергійні, освічені, трудолюбиві та дружні. Ми вміємо допо-могти, захистити один одного. У нас тісна співпраця з батьками, ‒ говорить Вален-тина Левентир.

Братанівці одностайні в більшості питань, коли село газифікували, зуміли навіть заощадити.

‒ Допомагали всі, хто міг, від малого до великого. Працювали власними рука-ми, аби не наймати інших людей. Тому

ми змогли зекономити велику кількість грошей, ‒ ділиться секретом сільський голова.

Братанівська земля сповнена історі-єю і, здається, кожне дерево, кожен ка-мінь дихає традиціями минувшини. А в такому оточенні не може не підростати майбутнє покоління, вірне своїй землі, своїм предкам, своєму майбутньому.

Від Молодова до БратанівкиМАНДРУЄМО СЕЛАМИ

Майстрині в Братанівці – знатні

Пам’ятки трипільської культури знайшли в Молодові

У IX столітті до н.е., у Палестині, в освяченні храму царя Ізраїльсько-іудей-ського царства Соломона брало участь 120 сурмачів. Вважається, що це був пер-ший в історії людства оркестр. У другій половині XVIII століття значно підвищу-ється роль маршу у військовому побуті. Він набуває сучасних обрисів: у ньому поєднується ритмічне, мелодійне і гар-монійне начала.

На початку 90-х років минулого сто-ліття інтерес до духових оркестрів дещо згас, але вже до початку XXI ст. традиція поновилася. Як і раніше, оркестр звучить на святах, висловлюючи почуття людей, які важко передати словами. Історія Гри-цівського духового оркестру також бере свій початок у 90-х роках, а виходить на нову спіраль своєї історії у 2010 році. Іс-торія колективу, яка об’єднала навколо себе творчих, неординарних особистос-тей, віртуозів, закоханих у музику, роз-починається в Грицеві з імені Петра Ми-хайлюка.

Закінчивши Кам’янець-Подільське училище культури та віддавши обов’язок Вітчизні у лавах радянської армії, Пе-тро Антонович повертається до рідного Грицева, де майже 20 років працює ху-дожнім керівником у місцевому Будинку культури. Пізніше, разом із дружиною, випускницею Херсонського училища культури, переїхав на Херсонщину. Од-нак життєві обставини внесли свої ко-рективи, і пан Петро повернувся на свою малу Батьківщину. З цього моменту і розпочинається «друге дихання» Гриців-ського духового оркестру.

‒ Коли у 2010 році я повернувся до Грицева, вирішив зібрати команду старих друзів, з якими грали разом ще в молоді роки. Тоді серед грицівських музикантів знайшлося восьмеро професіоналів із музичною освітою за плечима. Тут і ви-никла проблема, бо для функціонування повноцінного духового оркестру у ньому повинно бути не менше 14 учасників. Тоді ми звернулися до наших друзів із

Коськова, Ленківець, Лотівки. І, нарешті, команда була зібрана, ‒ розповідає Петро Михайлюк, керівник оркестру.

Кожен учасник духового оркестру може сміливо похизуватися не лише му-зичною освітою, а й тим, що володіє як мінімум двома музичними інструмента-ми.

‒ У музику я прийшов у 5 років, по-чав грати на гармошці. Після військової служби, грав у Коськівському духовому оркестрі. Сьогодні у Грицівському граю

на тромбоні, також володію баяном. У нас кожен учасник ‒ працівник культури або вчитель музики. Анатолій Бенч грає на валторні та саксофоні, Петро Михай-люк ‒ на трубі та саксофоні. Одним сло-вом, кожен із нас ‒ справжній віртуоз, ‒ розповідає Олександр Карпюк, учасник оркестру.

Вперше колектив вийшов на сцену майже 4 роки тому, у День Грицева, і од-разу ж мав шалений успіх. Музикантам вдалося головне – передати емоції підне-сеності, радості та урочистості.

‒ У той день ми зіграли дві компо-зиції: марш «Богдан Хмельницький» та

вальс «Дунайські хвилі». Тоді ми вперше відчули, що зібралися недаремно. А для себе я зрозумів, що музика ‒ це моє жит-тя, ‒ пригадує пан Петро.

Особливу данину учасники завжди віддають військовій тематиці. Майже ко-жен пройшов службу у збройних силах, де грав у армійських ансамблях, а сьо-

годні є військовим у відставці. Напевно, тому і улюбленим вважають «Марш тан-кістів» ‒ складну військову композицію, яка не так просто дається навіть великим армійським духовим оркестрам.

На віку колективу було багато висту-пів, безліч зустрічей та подій. Про одну учасники згадують з особливою тепло-тою. Нещодавно звернувся до музикан-тів молодий чоловік із проханням ви-ступити на честь Дня народження його 95-річного дідуся. З поваги до сивини, погодились. Як тільки пролунали пер-ші звуки музики, зібралося все село, а з хати повагом вийшов літній іменинник. «Дідусю, що Вам зіграти?», ‒ запитали музиканти. І у відповідь почули: «Цві-те терен». Оркестр виконував народну пісню, а сивочолий іменинник плакав.

Ніхто не знав чому, але трепетно було на душі і було зрозуміло одне: щось осо-бливе пов’язувало його із цією компози-цією.

Із чотирнадцяти учасників Гриців-ського духового оркестру один привер-тає особливу увагу ‒ Надія Михайлюк, єдина жінка у численному чоловічому колективі, яка, до того ж, майстерно під-корила ударну установку.

‒ Моя любов до музики почалася ще зі школи. Слідом за братом я записалася до духового оркестру. Життя розпоряди-лося по-своєму, професію я опанувала будівельну, музичної освіти не отрима-ла. Одного разу спробувала сісти за ін-струменти і відчула ‒ це моє. А з чолові-чим колективом зігралася швидко, а все тому, що нас об’єднали роки. Коли зна-єш людину давно, легше знайти спільну мову, ‒ розповідає пані Надія.

Сьогодні Грицівський духовий ор-кестр ‒ невід’ємна частина культурно-го життя селища. 29 квітня 2014 року колектив зайняв 2 місце на Обласному огляді-конкурсі аматорських ансамблів та оркестрів духових інструментів, який проходив у місті Хмельницькому. Пере-везення музикантів у обласний центр ор-ганізовував Благодійний фонд «Зміцнен-ня громад» за проханням Шепетівського районного відділу культури. Любителі музичного мистецтва збираються щоне-ділі на репетицію, а в погожі дні дарують радість грицівчанам у місцевому парку.

‒ Селищна рада підтримала створен-ня оркестру, завжди допомагала. Адже головне те, що є ініціативні люди, які хочуть відновити культурний розвиток громади, ‒ говорить Надія Ленчук, се-кретар селищної ради.

Грицівський духовий оркес+тр ‒ від-носно молодий, але має багато планів на майбутнє. Музиканти, які не уявля-ють свого життя без музики, розуміють, що улюблена справа, яка робиться з любов’ю у кожному звуці, здатна нади-хати оточуючих на великі справи.

Травневі свята 2015 року увінчані особливою датою – сімдесятиріччям з Дня Перемоги у Другій Світовій війні. Це одна з найвизначніших і найсупер-ечливіших дат в історії пострадянських республік. Здавалося б, що всімдесяте ми відзначатимемо одну і ту ж саму перемо-гу, один і той самий подвиг наших батьків і дідів, символ незламності, непохитності об’єднаних націй перед спільним воро-гом у боротьбі за свою незалежність та майбутнє своїх дітей.

Друга Світова війна назавжди зали-шиться надзвичайно трагічною сторін-кою в історії нашої країни. За офіційною статистикою, самі лише військові втра-ти України становлять 7 млн чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох тисячах невідомих, без-іменних – вже не дізнається ніхто. Війна забрала понад 3,9 млн мирних жителів країни, а 2,4 млн молодих працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини, більшість з яких так і не повернулися додому. На руїни перетво-рилися 714 міст і селищ міського типу,

понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16 тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів. Загальна сума

збитків, заподіяних населенню й народ-ному господарству республіки, була оці-нена у майже 1,2 трильйонів карбованців. Пам’ять про ці жертви і про подвиг на-роду зобов’язує нас усвідомити: якби не було спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би.

Не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом «Барбаросса» 80% населення західних областей України підлягали зни-щенню, а решта 20% мали стати рабами.

Цьогоріч Указ Президента про від-значення 8 та 9 травня 70-ї річниці пере-моги над нацизмом у Європі, Дня пам’яті та примирення, а також Дня Перемоги має на меті об’єднати країну та розста-вити нові акценти щодо відзначення в Україні.

‒ 8 травня – це день вшанування за-гиблих, пам’яті, перед якими ми маємо низько схилити голову. Обидва моїх діда були на війні, брати моєї мами, були всі на війні, вони звільняли Україну. Вони робили все можливе для того, щоб дійти до Дня Перемоги. Я буду вшановувати їх пам’ять 8 травня. А 9 травня – день вша-нування живих, і ми маємо прийти і вша-нувати ветеранів, які віддавали все, що мали, для того, щоб принести перемогу, ‒ коментує Петро Порошенко, Президент України в інтерв’ю телеканалу ICTV.

На думку очільника держави, роль

українців у цій війні була однією із визна-чальних, бо ми звільняли від загарбників не лише Україну, а й усю Європу. І саме тому новий указ Президента об’єднує Україну, символізуючи неминучу пере-могу демократії над тоталітаризмом. Крім того, зважаючи на масштаб втрат, яких завдала Друга світова війна Україні (від 8 до 10 мільйонів вбитих), на вклад українців у перемогу над нацизмом, ми врешті запропонували український фор-мат відзначення річниць, пов’язаних з цією війною. Нову традицію вшанування в Україні заклали минулого року, запро-понувавши також і новий символ пам’яті про загиблих. Ним став стилізований червоний мак, розроблений харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Черво-ний мак є традиційним українським сим-волом, про який співалося в козацьких думах як про символ пролитої козацької крові. З іншого боку, червоний мак є єв-ропейським символом пам’яті жертв І та ІІ світової війни. Саме тому Президент закликає будувати в нашій державі віль-ну, незалежну та демократичну Україну!

5ТРАДИЦІЇ І КУЛЬТУРА

Ми відчули, що зібрались недаремно

«Маки пам’яті» об’єднують країну

14 звуків музики

Музика – це моє життя!

Як звернутися до Благодійного фонду «Зміцнення громад»

6

Антоніни – селище міського типу у Красилівському районі зі старовинними будівлями і сучасними забудовами. Міс-цеві вважать Антоніни найкрасивішим куточком рідного краю, який прагнуть зробити ще кращим. До таких людей нале-жить і Марина Мудь ‒ людина з активною життєвою позицією, патріот, голова гро-мадської організації «Антонінський край».

‒ Марино Дмитрівно, звідки Ви ро-дом, як пройшло Ваше дитинство та юність, де Ви здобували освіту?

‒ Народилась я в селі Лагодинці Кра-силівського району, де й пройшло моє раннє дитинство. Згодом сім’я була зму-шена часто переїздити, тому навчалась я у різних школах. Спочатку – в Антонін-ській, потім у Славутській школі-інтернат, де поглиблено вивчала англійську мову. Після цього вступила до Вінницького гу-манітарно-педагогічного коледжу, де здо-бувала спеціальність вчителя англійської мови. Цим вчинком здивувала навіть сама себе, адже ніколи не планувала бути пе-дагогом. У Вінниці навчалася протягом 5 років і була головою студентського само-врядування. Пізніше завершила навчання у Національному університеті імені Івана Франка у Львові, де й здобула професію вчителя англійської, німецької мови та лі-тератури.

Повернувшись до рідного селища,

стала художнім керівником в Антонін-ському будинку культури. На початку 2014 року зайняла посаду голови громадського об’єднання «Антонінський край». З 2015 року викладаю англійську мову учням по-чаткових і середніх класів, у Антонінській ЗОШ.

‒ Зараз у Вашій долі викладацька діяльність займає важливе місце. Ви з

теплотою відгукуєтесь про своїх учнів. Коли вперше відчули, що педагогічний шлях ‒ це Ваше?

‒ На навчальній практиці після тре-тього курсу я зрозуміла, що обрала саме ту професію. Адже непідробні дитячі емоції та очі сповнені радості допомогли мені змінити мою думку про професію. Осо-бливо люблю працювати із учнями молод-

ших класів.‒ Що ж надихнуло Вас стати голо-

вою громадської організації «Антонін-ський край»?

‒ Посаду запропонувала мені сільська голова, знаючи мою активну життєву по-зицію. У час, коли країна переживає склад-не політичне становище, а біля початку змін стоїть молоде покоління, я вирішила спробувати свої сили і очолити громадське об’єднання. Від цієї роботи отримую ве-лике задоволення, бо завжди націлена на позитивний результат.

‒ На посаді голови об’єднання Ви

вже рік. Яким проектом за цей період Ви пишаєтесь найбільше?

‒ Найбільшу гордість відчуваю за два реалізованих проекти. Один з яких «Інно-ваційні енергоефективні заходи з вулич-ного освітлення в смт. Антоніни та будів-ництво мережі з використанням енергії сонця», за програмою Європейського Союзу та ООН. В результаті на вулицях

встановлено 15 світлодіодних енергозбе-рігаючих ліхтарів. Інший, не менш важли-вий проект, під назвою «Відновлена кри-ниця – міцна громада» за підтримки БФ «Зміцнення громад». Завдяки підтримці благочинників, жителі та гості мають чу-дове місце відпочинку та доступ до чистої, смачної води. Хотілося б додати, що мене вразив тренінг з реалізації проекту.

‒ Антоніни ‒ історичний та куль-турний осередок. Чи є у Вас в планах масштабні проекти?

‒ Безумовно, потрібно розвивати культуру Антонінського краю, ми пра-

цюємо над створенням проектів. Проте, через нестачу фінансування, не всі вони є реалізованими. А ось проект під назвою «Центр соціальних і культурних зв’язків» уже функціонує з минулого року. Створе-но гурток на базі Антонінського будинку творчості, де учні самостійно, згідно за-планованого маршруту, проводять екс-курсії визначними історичними місцями населеного пункту для дітей із селищ ра-йону та гостей, іноді навіть закордонних.

‒ Як Вам вдається поєднувати таке активне громадське життя з особис-тим? Який Ваш секрет?

‒ Секрету ніякого не маю. Просто любов до рідного краю, до людей спо-нукають мене не сидіти на місці, а діяти. Моє життєве кредо – це активність у всіх її проявах. Прагну принести добро у рідні місця.

‒ Як Ви вважаєте, чим особливі Ан-тоніни, чим відрізняються від інших населених пунктів?

‒ Антоніни – це маленька перлина Подільського краю. В яку б пору року ви не завітали, вони завжди мають чим вас здивувати. А на ваше запитання хотілося б відповісти словами Стефана Балицького : «В Антонінах панують магнатська форту-на, англійський шик, французька елегант-ність і голландська чистота». Поет, пись-менник і журналіст Казимір Лясковський казав, що Антоніни – це книга кількох ві-ків та кільканадцяти поколінь.

‒ Дайте пораду майбутньому мо-лодому громадському діячеві, як мати вплив на діяльність свого краю?

‒ Головне ‒ завжди бути активним, небайдужим, любити цю справу, постійно навчатися та вдосконалюватися. І тоді Ви все зможете!

Якщо Вам необхідна допомога, а Ви не знаєте, як саме звернутися до Благодій-ного фонду «Зміцнення громад», тоді ця рубрика для Вас.

Відповіді на питання про систему співпраці Благодійного фонду із громада-ми надає Наталія Школьнік, фахівець від-ділу соціальної роботи.

‒ Наталіє, хто може звернутися до Благодійного фонду «Зміцнення гро-мад» за допомогою?

‒ За допомогою можуть звертатися як фізичні, так і юридичні особи, установи: ініціативні групи територіальних громад, активісти, волонтери, громадські органі-зації тощо.

‒ Які види допомоги може надавати Благодійний фонд?

‒ Благодійний фонд може надавати наступні види допомоги:

«Дослідження проблем громад» Працівники Фонду, волонтери, пред-

ставники сільських громад проводять зустрічі, опитування та анкетування, ана-

лізують звернення представників тери-торіальних громад, напрацьовують бази даних з інформацією про окремі громади та їхні потреби. Це дає змогу краще зро-зуміти проблеми та знайти шляхи їх ви-рішення.

«Грантова підтримка»Представники сільських громад, ак-

тивісти, волонтери, громадські організації мають можливість готувати та подавати на розгляд проекти для залучення додат-кових джерел фінансування та побудови стратегії розвитку громади.

«Гуманітарна допомога»Медичні установи, школи, дитячі са-

дочки, спортивні комплекси, громадські організації, будинки культури та клуби, люди, яким необхідна матеріальна до-помога, завдяки сприянню корпорації «Сварог Вест Груп», Благодійного фонду «OEKROE», Фонду «Монсанто» та Між-конфесійного фонду «De Ruyter» мають можливість отримати матеріально-тех-нічне забезпечення для відбудови, рекон-

струкції, ремонту та облаштування своїх закладів.

«Правова допомога»Представники територіальних громад

можуть безкоштовно отримати методичну, організаційну, консультаційну підтримку у сфері державно-правового розвитку.

‒ Хто приймає рішення про надан-ня допомоги?

‒ Рада експертів – колегіальний орган, що ухвалює рішення з надання благодій-ної допомоги БФ для бенефіціарів.

‒ Які документи потрібно надати, звертаючись до Благодійного фонду?

‒ Лист-прохання, що містить аргумен-тацію нагальності вирішення проблем, та проектну заявку. Отримавши позитивне рішення Ради експертів, необхідно підпи-сати Угоду про надання гранту та подати такі документи: договір купівлі-продажу з ПП, ФОП, ТОВ тощо; установчі докумен-ти ПП, ФОП, ТОВ тощо; рахунок; товарну накладну або акт виконаних робіт; дору-чення; накладну на відпуск; фінансовий

звіт згідно проекту.‒ Як швидко може бути прийнято

рішення про надання допомоги?‒ Рада експертів працює у формі від-

критих засідань, які відбуваються двічі на місяць або скликаються за необхідності.

‒ Чи підлягає оподаткуванню бла-годійна допомога надана Благодійним фондом?

‒ Не платити податків на надану бла-годійну допомогу можна лише у випадку, якщо вона не перевищує 1710 грн на рік. Усе, що більше, – це 20 % податку на до-ходи фізичних осіб. Оскільки отримувачі допомоги сплатити податки не можуть, це зобовязання лягає на благодійну ор-ганізацію. Проста математика: 2 000 грн благодійності, наприклад, на ліки = 400 грн податків.

‒ За яким номером телефону можна отримати консультацію?

‒ На всі питання Вам радо дадуть від-повідь за номером (03840) 4-18-60 або (067) 382 30 79.

«Життєве кредо – активність у всіх її проявах!»

ТЕТ-А-ТЕТ

Бліц-допомога

Любов до рідногокраю спонукає діяти

Педагог – це покликання

7

Добіг кінця перший місяць весни, а це значить, що завершився прийом творчих робіт на конкурс «Моє майбутнє ‒ з рідною землею». Цьогоріч на конкурс надійшло більше ніж 1500 робіт з Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоград-ської, Львівської, Сумської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей. Сотні юних митців, затамувавши подих, чекають, хто ж увійде у лави переможців конкурсу.

А тим часом перед експертною комісією стоїть надскладне завдання: визначити кращих серед кращих, тих, хто цьогоріч отримуватиме цінні подарунки під час церемонії нагоро-дження. Урочистості вже традиційно пройдуть 20 травня 2015 року на березі Дністра на території мальовничого туристичного комплексу «Услад». А нам поки лишається чекати на результат і насолоджуватися зразками робіт, які надійшли на адресу конкурсу.

«Моє майбутнє – з рідною землею!»

Загаєвська Софія, 6 років, смт. Антоніни

Жуковський Сергій, 9 років, м. Гайворон

Семанюк Олександр, 11 років, с. Оршівці

Калугіна Єлизавета, 9 років, м. Шепетівка

Островська Єлизавета, 6 років, м. Конотоп

Сиротич Юліан, 10 років, м. Київ

Гандзій Богдан, 12 років, с. Романківці

Самосват Наталія, 12 років, с. Гізівщина

Семенюк Ілона, 14 років, с. Сасанівка

МОЖЛИВОСТІ

Дитяча сторінка

Регіональне інформаційно-аналітичне видання“Міцна громада”Адреса редакції:пров.Подільський, 20, м.Шепетівка,Хмельницька обл., 30400тел./факс: (03840) 4-18-60www.mitsna-gromada.com

Газета заснована 6 листопада 2012 року.Виходить1 раз на місяць.Обсяг - 2 друкованих аркуші.

Редакція не завжди поділяєточку зору авторів публікацій.

Засновник - БФ “Зміцнення громад”Реєстр. св. серії КВ №19459-9259РТираж - 30 000 примірниківГоловний редактор – Т.П. ВасиликВипусковий редактор – А.В.ГлівінськаРедакційна колегія: І.М.Слободзяна, О.Ю.Петрова, Ю.С.Іщук, Ю.В.Захарова

Верстка - Р.В. Сухоцький, О.А. ЛавренюкДрук - офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна”Адреса друкарні:м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15Розповсюджується безкоштовно

8

З’єднай крапочки і дізнайся, хто заховався на малюнку.

Скільки мишок ти бачиш на малюнку? Розфарбуй їх. Хто ще причаївся на картинці?

На городі нога стоїть,На нозі голова висить.Куди сонце повертається,Туди голова нахиляється. ***Живим зерном народжений,Живу я на землі.Щодня рум’яним сонечкомЯ сходжу на столі.

Сонечко в траві зійшло,Усміхнулось, розцвіло,Згодом стало біле-білеІ за вітром полетіло. ***Стоїть собі літечкомНа городі тіточка,Світлокоса, білочуба,а на ній зелена шуба.

Загадки

Любі малята, перші п’ять осіб, які наді-шлють правильні відповіді на загадки, отри-мають подаруночки. Чекаємо ваші листи за адресою: 30402, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Подільський, 20,

(з поміткою «Міцна Громада»)