menr.gov.ua _4th... · web viewТак з у 2018 році було досліджено 21972...

Короткий звіт

щодо прогресу впровадження Протоколу про воду і здоров’я в Україні у 2016 – 2018 рр.

1

ЗМІСТ

Резюме................................................................................................................................................……...4

Частина перша. Загальні аспекти..........................................................................................................6

Частина друга. Набір цільових показників і контрольних строків і оцінка прогресу..............8

І. Якість питної води, що поставляється (стаття 6, пункт 2 а))…………………………………….8

II. Скорочення масштабів спалахів та випадків захворювань, пов’язаних з водою (стаття 6, пункт 2 b))……………………………………………………………………………………………...13

III. Доступ до питної води (стаття 6, пункт 2 c))………………………………………………...15

IV. Доступ до санітарії (стаття 6, пункт 2 d))……………………………………………………….18

V. Рівні ефективності колективних систем та інших систем водопостачання (стаття 6, пункт 2 е))……………………………………………………………………………………………………….. 20

VI. Рівні ефективності колективних систем та інших систем санітарії (стаття 6, пункт 2 e))…………………………………………………………………………………………………………23

VII. Застосування визнаної належної практики в області управління водопостачанням (стаття 6, пункт 2 f))……………………………………………………………………………………………….25

VIII. Застосування визнаної належної практики в області управління санітарією (стаття 6, пункт 2 f))……………………………………………………………………………………………………….26

IX. Частота скидів необроблених стічних вод (стаття 6, пункт 2 g) i))……………………..26

X. Частота скидів необроблених потоків зливових вод з колекторних систем для стічних вод (стаття 6, пункт 2 g) ii))………………………………………………………………………………...28

XI. Якість скидів стічних вод з установок з очистки стічних вод (стаття 6, пункт 2 h))……28

XII. Видалення чи повторне використання осаду стічних вод з колективних санітарних систем чи інших санітарних установок (стаття 6, пункт 2 i))………………………………………29

XIII. Якість стічних вод, що використовуються для цілей зрошення (стаття 6, пункт 2 i))..30

XIV. Якість вод, що використовуються як джерела питної води (стаття 6, пункт 2 j))……32

XV. Якість вод, що використовуються для купання (стаття 6, пункт 2 j))……………………..33

XVI. Якість вод, що використовуються для аквакультури або розведення чи збору молюсків та ракоподібних (стаття 6, пункт 2 j))………………………………………………………………...35

XVII. Застосування визнаної належної практики в області управління замкненими водами, що загальнодоступні для купання (стаття 6, пункт 2 k))……………………………………………36

XVIII. Виявлення та приведення в порядок особливо забруднених місць (стаття 6, пункт 2 l))…………………………………………………………………………………………………………37

XIX. Ефективність систем регулювання, освоєння, охорони та використання водних ресурсів (стаття 6, пункт 2 m))…………………………………………………………………………………..39

XX. Додаткові конкретні цільові показники на національному або місцевому рівнях………40

Частина третя. Загальні показники......................................................................................………..43

I. Якість питної води, що поставляється…………………………………………………………43

II. Спалахи та випадки інфекційних захворювань, що пов’язані із водою……………………..47

III. Доступ до питної води…………………………………………………………………………49

IV. Доступ до санітарії……………………………………………………………………………49

V. Ефективність регулювання, охорони і використання ресурсів прісних вод………………..50

Частина четверта Системи нагляду за зв’язаними з водою захворюваннями і реагування на них………………………………………………………………………………………………………….55

2

Частина п’ята. Прогрес, досягнутий у справі виконання інших статей Протоколу...............58

Частина шоста .............Тематична частина, пов’язана з пріоритетними областями роботи з Протоколу...................................................................................................................................................59

Частина сьома............................................................................................................................................61

Інформація про особу, яка представляє доповідь.............................................................................61

3

Резюме

Для посилення співпраці на національному рівні в Україні щодо координації та реалізації завдань Протоколу в частині контролю, попередження, скорочення та ліквідації захворювань, пов’язаних з водним фактором та зв’язку України з спільним Секретаріатом Протоколу у 2017 році було призначено другого національного координатора по Протоколу від Міністерства охорони здоров’я (МОЗ).

Враховуючи нові політичні зобов’язання України у зв’язку з схваленням Цілей сталого розвитку та виконанням Угоди про асоціацію Україна – ЄС, у 2017 - 2018 роках було здійснено перегляд національних цільових показників (НЦП) до Протоколу про воду та здоров’я та Плану заходів з їх досягнення за технічної та фінансової допомоги з боку ЄЕК ООН-Секретаріату Протоколу в рамках проекту «Водна ініціатива ЄС плюс». Проекти НЦП та Плану заходів їх досягнення схвалено на рівні Міжвідомчої робочої групи з координації впровадження Протоколу та знаходяться в процесі підготовки до затвердження. В рамках перегляду НЦП у 2017 році відбулися обговорення проекту Технічного звіту щодо аналізу ситуації заінтересованими сторонами під час розширеного засідання МРГ в рамках Форуму «Аква-Україна-2018». Проекти оновлених НЦП та Плану заходів їх досягнення були розміщені для громадських консультацій на сайті Мінприроди і пройшли громадські консультації з національними обговореннями (19-20 грудня 2018 року) в Києві за участю понад 60 представників заінтересованої громадськості з 11 міст України. 99 коментарів від громадськості та заінтересованих сторін було опрацьовано експертною групою і 61 коментар було враховано в остаточних проектах документів. В результаті перегляду діючих нині 15 НЦП та 32 індикаторів (затверджених у 2011 році) до 10 цільових областей Протоколу запропоновано 42 національних показників і 76 індикаторів прогресу до всіх 20 цільових областей Протоколу, які поки не затверджені офіційно.

Основний прогрес за звітний період - 2016-2018 роки було зроблено щодо розвитку та гармонізації законодавства України з 4 водними директивами ЄС: Директиви 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради (ВРД), Директива Ради 98/83/ЄС "Про якість води, призначеної для споживання людиною" (Директива по питній воді), Директива Ради 91/271/ЄЕС про очистку міських стічних вод та Директиви 91/676/ЄС про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел. Були внесені зміни (жовтень 2017 року) до Водного Кодексу України щодо запровадження інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР) за басейновим принципом, а також до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» щодо закріплення термінології та норм відповідно до вимог Директиви по питній воді та Директиві про очистку міських стічних вод. Також напрацьовано та затверджено понад 21 підзаконних актів, які закріплюють інструменти впровадження європейських стандартів щодо якості води та управління водними ресурсами. У зв’язку із істотними змінами законодавства та введення нових стандартів та інструментів управління якістю води та водними ресурсами велася активна та широка інформаційна та просвітня робота серед фахівців водної галузі та заінтересованих сторін в рамках щорічних водних форумів (АКВА-Україна, Аква -Терм), конференцій, семінарів і тренінгів за підтримки проектів EPIRB, APENA, EUWI+ за фінансової підтримки ЄС, а також здійснювалися пілотні проекти, зокрема з розробки планів управління річковими басейнами (ПУРБ) для верхнього Дніпра, Пруту, Дністра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Тиси (2 генерація) відповідно вимог ВРД і за технічної допомоги ЄС, впровадження планів забезпечення безпеки води та санітарії (ПЗБВ/С) відповідно Керівництва ВОЗ-Європа за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (СІДА).

В результаті проведення адміністративної реформи Державна санітарно-епідеміологічна служба (ДержСЕС) Міністерства охорони здоров’я України була ліквідована у 2016 році і її функції щодо нагляду та контролю в галузі дотримання санітарно-епідеміологічного законодавства, в тому числі щодо контролю якості питної води та води для рекреації, перейшли до повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбі), яка підпорядкована Кабінету Міністрів України та координується Міністерством аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики) України. Реформа стосувалася і територіальних структур ДержСЕС, які було скорочено (за рахунок районних СЕС) та реформовано у міжрегіональні та обласні Лабораторні центри МОЗ, до сфери компетенцій яких увійшло проведення моніторингу якості вод, в тому числі в джерелах питного водопостачання, питної води, вод водойм І та ІІ категорій; проведення розслідувань причин і умов виникнення інфекційних захворювань, отруєнь.

4

Інституційна реформа в галузі санітарно–епідемічного благополуччя та заборона на перевірки (мораторій на планові та позапланові перевірки діяв з липня 2014 року до січня 2018 року) призвели до скорочення матеріально-технічного і кадрового потенціалу лабораторій та програм моніторингу (скорочення кількості місць та частоти відбору проб, показників якості води) МОЗ. У продовж звітного періоду кількість досліджених проб питної води з систем централізованого водопостачання поступово зростала (у порівнянні з 2014 роком - періодом початку мораторію), істотно зросла кількість досліджених свердловин. Разом з тим моніторинг основних децентралізованих джерел питної води продовжував скорочуватися. За останні 5 років кількість аналізів проб з шахтних колодязів скоротилася більше ніж в 2,6 рази, а каптажів – в 1,5 рази. Повністю перервано контроль якості питної води на непідконтрольних уряду території України Донецької та Луганської областей та анексованої території АР Крим.

За звітний період істотного прогресу не було відзначено щодо досягнення діючих НЦП. Узагальнена на національному та обласному рівні інформація щодо доступу та якості питної води щорічно публікувалася у Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання, яка оприлюднювалася на вебсторінці Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон). У Національну доповідь за 2017 рік було введено главу, присвячену Протоколу про воду та здоров’я.

Рівень охоплення послугами централізованого водопостачання не змінився у містах, або мав незначний прогрес щодо покращення доступу для селищ міського типу та сіл. Залишається складною ситуація із водозабезпеченням сільських населених пунктів, лише 22.2% сіл забезпечені централізованим водопостачанням. До того ж, за даними Держводагентства, станом на 2017 рік зареєстровано 1.3 тис. сільських населених пунктів, які користуються привізною водою, з населенням 950 тис. осіб в 16 регіонах України. Ситуація з доступом до централізованого водовідведення залишається майже без змін: 95% міст, 63% селищ та лише 3% сіл мають каналізацію.

За звітний період досягнуто істотного прогресу у покращенні доступу дітей у дошкільних навчальних закладах (ДНЗ) та школах до умов санітарії: кількість неканалізованих дошкільних закладів скоротилася з 95 (0,6%) у 2015 році до 33 (0,2%) ДНЗ – у 2018 році, а кількість не каналізованих шкіл скоротилася з 675 (4%) у 2015 році до 279 (1,7%) у 2018 році. Цей прогрес було зроблено за рахунок каналізування шкіл та дитячих садків на вигріб. Разом з тим, ситуація з доступом до питної води шкіл та дошкільних навчальних закладів за звітний період погіршилася у порівнянні з 2015 роком. Зросла вдвічі кількості дошкільних навчальних закладів (з 797 (5,3%) - у 2015 р до 1434 (11.6%) - у 2018 р.), які не підключені до централізованих та локальних систем водопостачання, також зросла на 57% кількість дошкільних навчальних закладів, які користуються привізною водою (з 258 (1.7%) – у 2015 до 370 (3.0%) – у 2018). Ситуація для шкіл мала значне погіршення у 2016 році, коли кількість шкіл, які не були підключені до централізованого водопостачання зросла до 3121 школи (19,5%), але покращилася до 2018 року – до 2580 шкіл (16%), проте не досягла показників (15.1%) попереднього періоду. Попри певний прогрес у 2016 році, кількість шкіл, які працюють на привозній воді залишається на рівні 2015 року - 504 (3.1%) школи працювали на привозній воді у 2018 році.

Особливо ускладнилася ситуація з доступом до питної води на територіях, які постраждали від війни на Донбасі. За даними УНІСЕФ, постійно під ризиком переривання водопостачання знаходилося від 3,6 до 4,2 млн населення Донецької та Луганської областей. Дані щодо ситуації на непідконтрольних уряду України територіях цих двох областей відсутні і не враховані.За даними Мінрегіона, на виконання Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України» за кошти Держбюджету (за звітний період лише у 2018 році було виділено 200 млн. грн на цю програму) було реалізовано 38 проектів, в тому числі здійснено будівництво та реконструкція 18 водозабірних споруд та 9 водопровідних і каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій та обладнання, впроваджено 11 станцій/установок доочищення питної води на системах централізованого водопостачання.

За даними Держводагентства, у 2017 році за рахунок місцевих бюджетів у Закарпатській, Запорізькі та Полтавській областях споруджені системи питного водопостачання загальною протяжністю 16,9 км, у 2 сільських населених пунктах збудовані та реконструйовані локальні водоводи, а у 2018 році за рахунок коштів Фонду розвитку водного господарства було здійснено будівництво сільських водоводів і 27 сільських населених пунктів отримали доступ до централізованого водопостачання.

5

За даними МОЗ, за 2014-2018 роки спостерігається погіршення якості питної води як за бактеріологічними, так і за санітарно-хімічними показниками, особливо у сільських водопроводах та джерелах нецентралізованого водопостачання. За останні 5 років кількість нестандартних проб з відхиленнями за мікробіологічними показниками зросла більше (у 2.2 – 2.7 рази), ніж за санітарно-хімічними (у 1.4 – 2.2 рази), особливо слід підкреслити швидке погіршення якості води (зростання нестандартних проб) з комунальних водопроводів та водопровідної мережі. У 2017-2018 роках спостерігається зростання кількості проб води з відхиленнями від норм за вмістом нітратів і за мікробіологічними показниками.

Об’єми скидів неочищених та недостатньо очищених стічних за останні 3 роки зріс на 21,15%. За звітний період спостерігається зниження кількості людей, що постраждали від хвороб, пов’язаних з водою. У 2018 році зареєстровано 3 спалахи, пов’язані з вживанням недоброякісної питної води, постраждало 180 мешканців, з них 70 дітей (на вірусний гепатит А постраждало 132 мешканця, у т.ч. 27 дітей; на ротавірусну інфекцію – постраждало 48 мешканців, у т.ч. 43 дитини, зареєстровано один випадок захворювання на холеру (0,002 на 100 тис. населення) у Запорізькій області). У 2017 році було зареєстровано 5 спалахів, пов’язаний з вживанням недоброякісної питної води, при цьому постраждало 299 мешканців, з них 138 дітей, а також зареєстровано 5 випадків неінфекційного захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію. У 2016 році було зареєстровано 2 спалахи, пов’язані з вживанням недоброякісної питної води, постраждало 813 осіб, з них 136 дітей (на ГЕК встановленими збудниками – постраждало 776 осіб, у т.ч. 449 дітей, на вірусний гепатит А – постраждало 37 мешканців, у т.ч. 28 дітей).

Україна не переглянула систему нагляду за хворобами, пов’язаними з водою, як того вимагає Стаття 8 Протоколу. Також не внесені необхідні зміни до відповідних законів стосовно виконання функцій контролю та нагляду, до форм звітування щодо захворювань, пов’язаних з водою. На даний час в Україні не виділяється окремо і не ведеться офіційна медична статистика щодо неінфекційних захворювань, пов’язаних із хімічною якістю води, зокрема водно-нітратної метгемоглобінемії, флюорозу тощо.

Основними перешкодами для досягнення НЦП у звітний період були: незавершеність реформування водного сектору, низька увага Уряду до питань покращення доступу до безпечної води та умов санітарії населення, брак фінансування на рівні Держбюджету секторальних Загальнодержавних цільових програм та відсутність нових фінансових механізмів підтримки розвитку галузі водопостачання і, особливо, водовідведення, непріоритетність цих питань на рівні місцевих органів влади; складність переходу до впровадження європейських стандартів якості води та управління водними ресурсами, скорочення програм моніторингу та збору державної статистики щодо доступу до води та санітарії, незавершені інституціональні реформи в галузі санітарного нагляду, критичний стан галузі водопостачання і водовідведення та війна на сході України.

Частина перша. Загальні аспекти

1. Чи були встановлені в Україні цільові показники та терміни їх досягнення у відповідності зі статтею 6 Протоколу? Надати інформацію про цільові області.

ТАК X НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐Якщо цільові показники були переглянуті, прохання вказати дату затвердження і перерахувати області, в яких вони були переглянуті. Прохання надати детальну інформацію в другій частині.

Україна є Стороною Протоколу про воду та здоров’я з 2003 року, ратифікувавши його Законом України № 1066-ІV від 09.07.2003 р. У 2011 році за підтримки українсько-норвезького проекту міжнародної допомоги було встановлено до 10 цільових областей 15 національних цільових показників (НЦП) та індикаторів з термінами їх досягнення, які були затверджені наказом Мінприроди України від 14 вересня 2011 року № 324. На прохання України у 2017 - 2018 роках була надана технічна допомога з перегляду НЦП з боку ЄЕК ООН-Секретаріату Протоколу. Проекти НЦП та Плану заходів їх досягнення підготовано та схвалено на рівні Міжвідомчої робочої групи з координації впровадження Протоколу та знаходяться в процесі підготовки до затвердження.

2. Чи були цільові показники та строки їх досягнення оприлюднені і опубліковані, у який спосіб?

НЦП України до Протоколу про воду та здоров’я 2011 року опубліковані на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України (www.menr.gov.ua), Державної санітарно-епідеміологічної служби України (http://www.dsesu.gov.ua), Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

6

(www.geol.univ.kiev.ua/pwh/), Всеукраїнської екологічної громадської організації (ВЕГО) "МАМА-86" http://archive.mama-86.org/index.php/uk/watersan/watersan-publications/334-national-targets.html

НЦП України до Протоколу було надіслано до Секретаріату ЄЕК ООН.

У 2012 році здійснено 2 випуски друкованих видань НЦП українською мовою та англійською загальним накладом 4500 примірників за кошти українсько-норвезького проекту міжнародної допомоги Україні та Ради зі співпраці в галузі водопостачання та санітарії (WSSCC). Публікації поширювалися під час заходів з питань впровадження Протоколу на рівні Мінприроди та у рамках інформаційної кампанії ВЕГО "МАМА-86" “Вода, санітарія та гігієна для всіх” (WASH) у 2011-2017.

Проект оновлених НЦП та Плану заходів їх досягнення було оприлюднено 18 грудня 2018 року на сайті Мінприроди для громадських консультацій https://menr.gov.ua/news/32987.html

3. Чи створені в Україні на національному чи місцевому рівні механізми для координації роботи компетентних органів по встановленню цільових показників? Які державні органи очолили цей процес та відіграли координуючу роль.

У жовтні 2003 р. Кабінетом Міністрів України затверджено розроблений Мінприроди План заходів для реалізації Закону України “Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року” від 09.07.2003 р. № 1066-IV.

Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 06.10.2003 № 46963, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є головним центральним органом виконавчої влади, що виступає координатором з питань реалізації Протоколу про воду та здоров’я в Україні на національному рівні та здійснює зв’язок із спільним Секретаріатом Протоколу через національного координатора від Мінприроди. У 2017 році було призначено другого національного координатора по Протоколу від Міністерства охорони здоров’я для посилення зв’язку з спільним Секретаріатом Протоколу та співпраці щодо координації та реалізації завдань Протоколу в частині контролю, попередження, скорочення та ліквідації захворювань, пов’язаних з водним фактором.

У 2006 році наказом Мінприроди від 12.05.2006 № 243 була створена Міжвідомча робоча група (МРГ) з питань реалізації Протоколу. Склад МРГ з координації впровадження Протоколу про воду та здоров’я кілька раз оновлювався, останній раз у 2016 році наказом Мінприроди. Очолює роботу МРГ заступник Міністра екології та природних ресурсів з питань європейської інтеграції. До складу МРГ входять представники центральних органів виконавчої влади: Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство освіти та науки, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Державне агентство водних ресурсів, Державна служба геології та надр, Державне агентство з управління зоною відчуження а також академічних та галузевих інститутів, неурядових організацій. Координація впровадження Протоколу здійснюється шляхом організації засідань та розширених засідань МРГ, порядок денний та частоту яких визначають актуальні завдання впровадження Протоколу, зокрема звітування та оцінка прогресу досягнення НЦП та їх перегляд.

4. Чи були розроблені програми заходів або план дій у підтримці їх виконання, описати цю програму та фінансові аспекти.

У жовтні 2003 р. Кабінетом Міністрів України затверджено розроблений Мінприроди План заходів для реалізації Закону України “Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року” від 09.07.2003 р. № 1066-IV. Цей План не затверджував національних цільових показників відповідно до вимог ст.6 пункту 2 Протоколу і містив низку заходів, які були визначені у діючих на той час Загальнодержавних цільових програмах, що стосувалися покращення забезпечення питною водою населення України. До 2017 року не було спроб переглянути План заходів з реалізації Протоколу 2003 року, також окремого Плану заходів з впровадження НЦП 2011 року не було розроблено, виконання . Наразі в рамках проекту допомоги ЄЕК ООН з перегляду НЦП підготовлено проект Плану заходів з досягнення оновлених НЦП.

5. Що було зроблено в Україні для забезпечення участі громадськості в процесі встановлення цільових показників і яким чином підсумки обговорення з громадськістю знайшли відображення у заключному наборі цільових показників?

Вимоги Протоколу щодо залучення громадськості та заінтересованих сторін до процесу визначення НЦП були дотримані під час першої вправи з встановлення НЦП 2011 року. У вересні-жовтні 2010 року процес громадських консультацій і обговорення проекту НЦП було ініційовано і організовано Всеукраїнською

7

https://menr.gov.ua/news/32987.html

http://archive.mama-86.org/index.php/uk/watersan/watersan-publications/334-national-targets.html

http://www.geol.univ.kiev.ua/pwh/

екологічною громадською організацією (ВЕГО) «МАМА-86» у співпраці з Мінприроди та за підтримки Жіночого водного партнерства (WfWP). Зауваження від громадськості щодо покращення доступу шкіл та дитячих навчальних закладів були враховані у НЦП, затверджених у 2011 році. В рамках перегляду НЦП у 2017 році відбулися обговорення проекту Технічного звіту щодо аналізу ситуації заінтересованими сторонами під час розширеного засідання МРГ в рамках Форуму «Аква-Україна-2018». Проекти оновлених НЦП та Плану заходів їх досягнення були розміщені для громадських консультацій на сайті Мінприроди, 19-20 грудня 2018 року відбулися національні громадські обговорення в Києві за участю понад 60 представників заінтересованої громадськості з 11 міст України. 99 коментарів від громадськості та заінтересованих сторін було опрацьовано експертною групою і 61 коментар було враховано/ включено в проекти НЦП та Плану заходів з їх досягнення.

6. Надати інформацію щодо процесу підготовки цієї доповіді, включаючи інформацію, які державні органи були відповідальними, які зацікавленими.

Відповідно до Доручення Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 р. № 44023/1/1-11 Міністерство екології і природних ресурсів, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство аграрної політики, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство фінансів, Держводагентство в межах своєї компетенції та фінансових можливостей зобов’язані впроваджувати заходи з досягнення НЦП та щороку надавати Мінприроди інформацію про проведену роботу не пізніше 1 березня наступного року. Питання підготовки Короткої Доповіді 2019 року було винесене Мінприроди на обговорення членами МРГ під час двох засідань: 6 грудня 2018 та 7 лютого 2019 року. Мінприроди двічі розсилало на адресу 9 ЦОВВ та членів МРГ листи із інструкціями щодо надання необхідної інформації для заповнення форми Короткої Доповіді за звітний період, базовий 2015 рік та попередній звітний період.

Проект Короткої Доповіді було оприлюднено для громадських консультацій 9 квітня 2019 року на вебсторінці Мінприроди, обговорення проекту документу відбулося 15 квітня 2019 року на засіданні МРГ, отримані зауваження та доповнення від членів МРГ були внесені в остаточну редакцію Короткої доповіді і схваленні МРГ.

7. Повідомити про будь-які конкретні обставини, що мають значення для розуміння доповіді, у тому числі чи існує будь яка державна чи децентралізована структура для прийняття рішень.

Частина друга. Набір цільових показників і контрольних строків і оцінка прогресу

Країни, що встановили або переглянули цільові показники та строки їх досягнення мають надати інформацію, що конкретно стосується прогресу щодо їх досягнення. Якщо цільові показники не встановлені, пояснити чому. Також надати інформацію щодо вихідні умови їх встановлення.

І. Якість питної води, що поставляється (стаття 6, пункт 2 а))

Для кожного переліку цільових показників у цій області:

1. Прохання охарактеризувати поточний цільовий показник та його контрольний термін, а також надати інформацію щодо історії прийняття показника та законодавче обґрунтування, діючі національне та міжнародне законодавство

До цільової області І у 2011 році було встановлено два НЦП: Покращення безпечності питної води за 1. мікробіологічними та 2. за хімічним складом. При перегляді у 2018 році формулювання обох НЦП подані у новій редакції: Забезпечити безпечність та якість питної води за 1. мікробіологічними показниками та 2. за хімічним складом) і відповідні два індикатори:

1.1. відсоток проб, що не відповідає державним санітарним нормам та правилам за мікробіологічними показниками (кишкова паличка та ентерококи) мав скласти:

для міських водопроводів: 2% у 2015 році та 0.5% у 2020 роцідля сільських водопроводів: 3% у 2015 році та 2% у 2020 році;

1.2. відсоток проб, що не відповідає державним санітарним нормам та правилам за санітарно-хімічними (пріоритетні: фториди, нітрати, нітрити, миш’як, свинець, залізо загальне, жорсткість, сухий залишок, сульфати, хлориди, марганець) мав скласти:для міських водопроводів: 7% у 2015 році та 3% у 2020 роцідля сільських водопроводів: 15% у 2015 році та 7.5% у 2020,

8

У 2018 році НЦП щодо якості питної води були доповнені індикаторами для нецентралізованого водопостачання і до того ж були послаблені кількісні величини індикаторів з урахуванням фактичних даних за 2015 та 2016 роки, оновлені індикатори нині подані у редакції: 1.1. відсоток проб, що не відповідає нормативам за мікробіологічними показниками (кишкова паличка та ентерококи) мав скласти:

для міських водопроводів: 3.1% у 2015 р., 3% у 2020 р., 2% у 2025 р.;для сільських водопроводів: 7.6% у 2015 р., 6% у 2020 р., 3% у 2025 р.;для нецентралізованого водопостачання: 18% у 2015 р., 17% у 2020 р.,16% у 2025 р.1.2. відсоток проб, що не відповідає нормативам за хімічними показниками для:

міських водопроводів: 12.4% у 2015 р., 12% у 2020 р., 7% у 2025 р.,сільських водопроводів: 22.5% у 2015 р., 22% у 2020р., 15% у 2025 р.,нецентралізованого водопостачання: 32.7% у 2015 р., 31.6% у 2020 р, 30% у 2025р.Також при перегляді НЦП до цієї цільової області було скасовано цільовий показник 4, встановлений у 2011 році: Забезпечення необхідним новітнім обладнанням лабораторій для перевірки безпечності та якості питної води та включено цільовий показник 3 у такій редакції: До 2025 року забезпечити 100 % акредитацію в ISO (зокрема ISO 17025) лабораторій МОЗ і Держпродспоживслужби (ДПСС) та 100% уповноваження на проведення вимірювань згідно діючого законодавства лабораторій водоканалів та інших організацій, що здійснюють моніторинг / контроль якості питної води та інших вод, які підпадають під дію Протоколу.та встановлені відповідні індикатори та терміни виконання:3.1. Питома вага (% ) обласних та міжрайонних лабораторій МОЗ та ДПСС акредитованих в ISO 17025: 30-50% - у 2020 році, 100% - 2025;

3.2 Кількість (%) лабораторій водоканалів, що уповноважені відповідно діючого законодавства на провадження вимірювань: 100% у 2020 році

3.3. Кількість (%) лабораторій суб’єктів державного моніторингу вод: Мінприроди, Держводагентства, Держгеонадра, Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС) та інших держструктур, які ведуть водний моніторинг відповідно вимог Водної рамкової директиви ЄС. У 2018 році – 0 лабораторій.

2. Прохання описати вжиті заходи (наприклад, заходи правового / нормативного, фінансового / економічного, інформаційного / освітнього та управлінського характеру) з досягненню цього цільового показника.

З метою адаптації та імплементації Директиви по питній воді внесені зміни до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» N 2047-VIII (2047-19) від 18.05.2017, які затверджують визначення «питної води», «пункт відповідності якості питної води» відповідно Директива Ради 98/83/ЄС "Про якість води, призначеної для споживання людиною" також затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758 «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод», яка гармонізує моніторинг вод з нормами Директиви 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року або Водної рамкової Директиви (ВРД) ЄС.

Удосконалити/переглянути стандарти якості для питної води; Основним чинним нормативним документом щодо якості питної води є ДСанПіН 2.2.4-171-10 „Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 р. за № 452/1774.

Розвинути систему моніторингу питної води та джерел питного водопостачання;

За звітний період державний моніторинг та контроль/нагляд у галузі безпеки питної води зазнав істотних інституціональних змін. У 2016 році була ліквідована Держсанепідслужба МОЗ України. Виконання її повноважень щодо державного контролю (нагляду), в т.ч. за дотриманням вимог санітарного законодавства суб’єктами господарювання - підприємствами водопостачання, були передані Держпродспоживслужбі при Мінагрополітики України, але служба не вповноважена застосовувати механізми оперативного адміністративного покарання порушників санітарного законодавства.

Також у 2016 році лабораторні центри (ЛЦ) Державної санепідслужби були підпорядковані МОЗ України, до повноважень яких нині входить проведення спостережень (моніторингу) за водопостачанням, забезпечення проведення лабораторних й інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, проведення розслідувань причин і умов виникнення інфекційних захворювань, отруєнь. Інституційна реформа в галузі санітарно–епідемічного благополуччя та заборона на перевірки

9

призвела до скорочення матеріально-технічного і кадрового потенціалу лабораторій та програм моніторингу МОЗ, зокрема до значного скорочення у 2014 році кількості об’єктів, кількості та повноти проведення аналізів якості води. У продовж звітного періоду кількість досліджених проб питної води з систем централізованого водопостачання поступово зростала, разом з тим моніторинг децентралізованих джерел питної води продовжував скорочуватися. За останні 5 років кількість аналізів проб з шахтних колодязів скоротилася більше ніж в 2,6 рази, а каптажів – в 1,5 рази, тоді як кількість досліджених свердловин зросла у 2,3 рази (табл. 1).

Таблиця 1. Якість питної води за даними МОЗ

Кількість досліджених пробДосліджені проби питної води з джерел 2014 2015 2016 2017 2018централізованого водопостачання, в т.ч. водогони замікробіологічними показниками 141006 144649 157079 184100 186317санітарно-хімічними показниками 108051 117755 122901 146153 146007водопровідної мережімікробіологічними показниками 124542 125236 135812 125184 132806санітарно-хімічними показниками 90968 95458 103182 98375 105083нецентралізованого водопостачання, в тому числі з: 160 225 160 343 118 110 72 876 70 830

шахтних колодязів 155 968 156 045 115 684 63 423 59 824 артезіанських свердловин 3 170 3 157 1 791 6 338 7 318 каптажів 1 054 1 063 550 660 713

За оперативними даними під наглядом Держспоживслужби у сфері санітарного законодавства в 2017 році знаходилось 12119 об’єктів централізованого водопостачання. Територіальними органами цієї служби перевірено 557 об’єктів централізованого водопостачання і на 379 (68%) з них встановлено порушення санітарного законодавства. Також працівники територіальних органів Держпродспоживслужби входили до складу комісій, які проводили перевірки, у тому числі цими комісіями було перевірено 783 об’єкти централізованого водопостачання, на 431 (55%) з них були встановлені порушення санітарного законодавства. Під час здійснених перевірок було досліджено 43421 пробу питної води централізованих джерел водопостачання за мікробіологічними показниками, з яких 2219 (5%) проб не відповідали нормамб а також 55897 проб питної води досліджено за санітарно-хімічними показниками, з яких 5431 проба (1%) не відповідала встановленим вимогам.

Крім того, у 2017 році для потреб Держпродспоживслужби здійснено лабораторні дослідження 18671 проби питної води децентралізованих джерел водопостачання за мікробіологічними показниками, з яких не відповідали встановленим вимогам 3354 (18%), та 31479 проб - за санітарно-хімічними показниками, з яких не відповідали встановленим вимогам 4365 проб (14%).

Залишається неврегульованим механізми впливу на порушників. ЛЦ МОЗ застосовують механізми адміністративного покарання порушників санітарного законодавства тільки при надзвичайних ситуаціях та через судові органи.

До січня 2018 року продовжувалася заборона (мораторій) планових перевірок об’єктів нагляду відповідно постанови КМ України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» а також Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 3 листопада 2016 року № 1728-VIII.

Повністю перервано контроль якості питної води на непідконтрольних уряду території України Донецької та Луганської областей та анексованої території АР Крим.

Розробити/розвинути механізми доступу до інформації споживачів. Основними джерелами інформації щодо якості питної води є щорічні публікації у Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання, та щомісячні або щоквартальні публікації даних на вебсторінках великих водоканалів.

У 2015-2018 роках складалися приписи за результатами проведених заходів і виносилися розпорядження та інші розпорядчі документи про усунення порушень, виявлених під час здійснення таких заходів працівниками територіальних органів Держпродспоживслужби України.

У кожному випадку виявлення порушень щодо стану утримання колодязів індивідуального користування та невідповідності якості колодязної води за санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками, власникам

10

криниць та органам місцевого самоврядування скеровуються пропозиції, приписи про необхідність належного облаштування колодязів, здійснюється інформування населення, у тому числі і через засоби масової інформації щодо неприпустимості використання колодязної води для питних потреб у випадку перевищення вмісту нітратів тощо, зокрема для приготування дитячого харчування, проводиться санітарно-просвітня робота з батьками, персоналом дитячих навчальних закладів, з працівниками медичних закладів, зокрема ФАПів.

3. Прохання дати оцінку прогресу, досягнутого щодо вихідного рівня на шляху до виконання цільового показника, а також вказати проблем, що виникли.

На жаль, відповідно результатів досліджень якості питної води, які проведені державними установами – обласними лабораторними центрами МОЗ України не вдалося досягти запланованих рівнів у цій області. За даними МОЗ, за 2014-2018 роки спостерігається погіршення якості питної води як за бактеріологічними, так і за санітарно-хімічними показниками, особливо у сільських водопроводах та джерелах нецентралізованого водопостачання. При цьому, як і в попередні роки найбільша кількість нестандартних проб питної води реєструється для джерел нецентралізованого водопостачання (шахтних колодязів, свердловин та каптажів) та для сільських водогонів. Разом з тим, визначається погіршення якості питної води з централізованих систем водопостачання. За останні 5 років кількість нестандартних проб з відхиленнями за мікробіологічними показниками зросла більше (у 2.2 – 2.7 рази), ніж за санітарно-хімічними (у 1.4 – 2.2 рази), особливо слід підкреслити швидке погіршення якості води (зростання нестандартних проб) з комунальних водопроводів та водопровідної мережі (табл. 2).

Найгірша ситуація у 2018 році з якістю питної води з систем централізованого водопостачання за санітарно-хімічними показниками була у Луганській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Житомирській, Запорізькій областях, а за мікробіологічними показниками – у Рівненській, Закарпатській, Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій, Миколаївській, Одеській, Івано-Франківській областях, де показники були у півтора рази і більше від середніх величин по країні.

Таблиця 2. Кількість нестандартних проб за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками

Кількість (%) нестандартних пробНестандартні проби води з 2014 2015 2016 2017 2018джерел централізованого водопостачання, в т.ч. водогони за:мікробіологічними показниками 2,9 4,6 6,4 6,7 7,7санітарно-хімічними показниками 14,7 15,7 18,4 20,0 22,7 в тому числі з комунальних водопроводівмікробіологічними показниками 2,2 3,1 4,3 4,6 5,1санітарно-хімічними показниками 8,4 12,4 13,7 16,2 18,5 з водопровідної мережімікробіологічними показниками 2,9 4,4 6,5 6,7 7,8санітарно-хімічними показниками 11,5 13,5 16,2 17,8 18,5

з сільських водоводівмікробіологічними показниками 5,5 7,6 7,6 11,2 11,8санітарно-хімічними показниками 21,0 22,5 22,5 27,4 29,8

джерел нецентралізованого водопостачаннямікробіологічними показниками 15,5 18,0 23,1 20,4 23,4санітарно-хімічними показниками 31,4 32,7 33,2 32,6 34,4 в т.ч.з шахтних колодязівмікробіологічними показниками 16,8 19,8 24,9 23,8 27,9санітарно-хімічними показниками 32,1 33,4 33,7 34,3 35,6

В рамках дослідження питної води за санітарно-хімічними показниками було відзначено зростання частки проб води з водопровідної мережі з відхиленнями щодо вмісту нітратів у 3.7 рази (з 0.7% у 2015 році до 2.6% у 2018 р.). А саме, питома вага нестандартних проб питної води, відібраних із водопровідної мережі за санітарно-хімічними показниками у 2018 році становила 18,5% (у 2017 – 17,8%, 2016 – 16,2%, 2015 – 13,5%, 2014 – 11,5%); у тому числі на нітрати – 2,6% проб (у 2017 – 874 – 2,0%, 2016 – 773 - 0,7%, 2015 – 636 - 0,7%, 2014 – 463 - 0,5%). До 2017 року Лабораторними центрами проводився моніторинг водопровідної води за органолептичними показниками та загальною мінералізацією, результати якого також свідчили про ріст відсотка проб з відхиленнями за цими показниками. до 2017 по органолептиці – у 2016 – 8310 - 8,1%, 2015 –

11

7187 - 7,5%, 2014 – 6541 - 7,2%; по загальній мінералізації – у 2016 – 4048 – 3,9%, 2015 – 3328 - 3,5%, 2014 – 3211 - 3,5%.

За результатами обстеження проб питної води з джерел централізованого та нецентралізованого водопостачання за допомогою атомно-абсорбційної фотометрії, визначається певне скорочення нестандартних проб за показниками вмісту свинцю (з 1.3% нестандартних проб у 2014р. до 0.9% - у 2018 р., заліза (з 7.0 % у 2016 до 3.3. % - у 2018), кадмію ( з 1.1 % у 2015 до 0.7% - у 2018) та суттєве (на 64%) скорочення проб з відхиленнями за вмістом хлороформу (з 36.4% - у 2015 до 23.3% - у 2018), разом з тим спостерігається зростання нестандартних проб з відхиленнями за вмістом марганцю (з 2.1% проб у 2015 до 3.7% проб – у 2018р.) (табл. 3).

Таблиця 3. Кількість нестандартних проб за хімічними показниками

Кількість (%) нестандартних пробНестандартні проби води з 2014 2015 2016 2017 2018джерел централізованого та нецентралізованого водопостачання за показниками вмістусвинець 1,3 0,8 0,6 1,2 0,9залізо 3,8 5,5 7,0 4,1 3,3марганець 1,1 2,1 2,7 1,7 3,7кадмій 0,6 1,1 0,7 0,9 0,7вуглецю 4-хлористому 0 0 0 0,5 0,3хлороформу 1,1 36,4 32,4 28,7 23,3

За результатами моніторингу МОЗ щодо вмісту нітратів у воді нецентралізованих джерел водопостачання, зокрема колодязів та каптажів, вода з яких використовується для споживання дітьми віком до 3-х років, і попередження виникнення водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей, у 2017-2018 роках спостерігається зростання кількості проб води з відхиленнями від норм за вмістом нітратів і за мікробіологічними показниками. Так з у 2018 році було досліджено 21972 проби питної води з громадських колодязів (у 2017 – 24476) з них не відповідали нормативам – 10288 – 46,8% (у 2017 – 9692 – 39,6%), у тому числі обстежено було на вміст нітратів у 2018 році – 18402проб (у 2017 – 21314), з них не відповідали нормативам за вмістом нітратів – 7396 – 40,2% (у 2017 – 7053 – 33,1%), за мікробіологічними показниками досліджено 22176 проб (у 2017 – 23378), з них не відповідає нормативам – 6842 – 30,8% (у 2017 – 6496 – 27,8%). Кількість досліджених проб питної води з індивідуальних колодязів за санітарно-хімічними показниками – 40448 проб (у 2017 – 40929), з них не відповідали нормативам – 12562 – 31,0% (у 2017 – 13889 – 33,9%), у тому числі на вміст нітратів – 37856 (у 2017 – 39581), з них не відповідає нормативам за вмістом нітратів – 10882 – 28,7% (у 2017 – 11815 – 29,9%), за мікробіологічними показниками досліджено 16863 проби (у 2017 – 9297), з них не відповідало нормативам 4660 – 27,6% (у 2017 – 1876 – 20,2%).

Кількість досліджених проб питної води з каптажів за санітарно-хімічними показниками – 855 проб (у 2017 – 988), з них не відповідали нормативам – 117 – 13,7% (у 2017 – 131 – 13,3%), у тому числі на вміст нітратів – 580 (у 2017 – 808), з них не відповідає нормативам за вмістом нітратів – 63 – 10,9% (у 2017 – 167 – 20,7%), за мікробіологічними показниками досліджено 1245 проб (у 2017 – 1196), з них не відповідало нормативам 309 – 24,8% (у 2017 – 223 – 18,6%); у тому числі з громадських каптажів – за санітарно-хімічними показниками досліджено 541 пробу питної води (у 2017 – 561), з них не відповідали нормативам – 91 – 16,8% (у 2017 – 68 – 12,1%), у тому числі на вміст нітратів – 430 (у 2017 – 316), з них не відповідали нормативам за вмістом нітратів – 62– 14,4% (у 2017 – 35 – 11,1%), за мікробіологічними показниками досліджено 630 проб (у 2017 – 582), з них не відповідає нормативам – 140 – 22,2% (у 2017 – 94 – 16,2%).

У 2018 році у Полтавській області протягом IV-го кварталу максимальний показник вмісту нітратів в питній воді джерел нецентралізованого водопостачання, що використовується вагітними жінками та дітьми було зафіксовано у с. Петракіївка Хорольського району і становив 418,5 мг/дм3, у 2017 – у Полтавській області протягом ІІІ кварталу максимальний (767,32мг/дм3) показник вмісту нітратів у питній воді джерел нецентралізованого водопостачання, якими користуються вагітні та діти раннього віку, було зафіксовано у Семенівському районі; у 2014-2015 роках фіксувалися перевищення ГДК нітратів у воді з колодязів у Новомосковському, П’ятихатському та Царичанському районах Дніпропетровської області.

Залишається актуальною проблема реформування системи моніторингу та контролю якості питної води та налагодження належної, відповідно вимог ВРД та Директиви ЄС по питній воді роботи лабораторій, які залучені до державного контролю та виробничого моніторингу безпеки та якості питної води. В системі МОЗ

12

відбувається реформування системи моніторингу якості води, чим нині займаються Лабораторні центри МОЗ відбувається створення міжрайонних та реформування обласних лабораторій. Реформуються лабораторії ДПСС, які тепер відповідають за державний нагляд та контроль за безпечністю і якістю питної води. Разом з тим, залишається проблема низького фінансового, матеріального та кадрового забезпечення цих лабораторій для виконання європейських вимог (сучасного обладнання, кваліфікованих робітників, належної якості вимірювань) щодо належного контролю якості та безпеки питної води.

4. Прохання описати, яким чином встановлений у цій області цільовий показник сприяє виконанню глобальних і регіональних зобов'язань, зокрема Порядку денного в сфері сталого розвитку на період до 2030 року.

Досягнення НЦП щодо забезпечення безпеки та якості питної води має сприяти виконанню ЦУР 6 та її показника 6.1 щодо забезпечення права на якісну питну воду для всіх.

5. Якщо цільовий показник у цій області не встановлено, пояснити чому.

II. Скорочення масштабів спалахів та випадків захворювань, пов’язаних з водою (стаття 6, пункт 2 b))



До цільової області у 2011 році було встановлено 2 показники: НЦП 3. Зниження рівня захворюваності населення холерою, бацилярною дизентерією (шигельоз), гострою кишковою інфекцією, викликаною ентеро-геморрагічною кишковою паличкою (ЕГКП), вірусним гепатитом А, черевним тифом, водно-нітратною метгемо-глобінемією, пов’язаних з вживанням недоброякісної питної води” та НЦП 4. Забезпечення необхідним новітнім обладнанням лабораторій для перевірки безпечності та якості питної води.

В результаті перегляду у 2018 році залишився один цільовий показник, який по суті залишився незмінним але має нову редакцію, також були змінені його кількісні індикатори та строки досягнення і подані у такій редакції:

НЦП 4. Знизити рівень захворюваності населення на холеру, шигельоз, ентеріти, викликані ентерогеморрагічною кишковою паличкою (ЕГКП); ентеріти, викликані єрсінія ентероколітіка, вірусний гепатит А (ВГА), черевний тиф тощо, водно-нітратну метгемоглобінемію, у тому числі пов'язаних із вживанням недоброякісної питної води, що реєструються як спалахи

Індикатор 4.1. Випадки захворювань в абсолютних значеннях (всі фактори передачі) серед населення у 2025 ріці будуть становити на:

a) холеру – 0 ,b) шигельоз - до 800, c) черевний тиф - 0, d) вірусний гепатит А – до 2500, e) ентерити, викликанієрсініяентероколітіка – до 80f) ротавіруснийентерит - 12000,g) кампілобактеріальний ентерит - 130,h) криптоспоридіоз – 20,i) лямбліоз – 10 500,j) хвороба легіонерів – 0 та водно-нітратна метгемоглобінемія – 0спалахів інфекційних хвороб, пов'язаних із вживанням недоброякісної питної води – 0.

Організація і порядок санітарної охорони території країни, захист населення від інфекційних хвороб визначаються та здійснюються у відповідності із Законами України: «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими нормативно-правовими актами. В Україні працює система контролю для виявлення, розслідування та подання інформації про інфекційні захворювання.

13


Адміністративна реформа у секторі громадського здоров’я, яка тривала з 2012 року призвела до ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби у 2016 році та створення Служби громадського здоров’я, Лабораторних центрів МОЗ та передачі Держпродспоживслужбі (ДПСС) функцій щодо санітарно-епідеміологічного контролю та нагляду, в тому числі в сфері безпеки питної води та інших вод, які підпадають під дію Протоколу. Разом з тим, поки не внесені необхідні зміни до відповідних законів стосовно виконання функцій контролю та нагляду, до форм звітування щодо захворювань, пов’язаних з водою. З 2018 року на веб-сайті ДУ «Центр громадського здоров’я» подаються дані щодо спалахів та випадків інфекційних захворювань за всіма факторами передачі, включаючи й водний (https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/operativni-dani-pro-spalakhi). Дані щодо захворюваності на холеру, шигельоз, ЕГКП, вірусний гепатит А, черевний тиф формуються на підставі державних статистичних форм №№ 1 і 2, де фіксується загальна кількість захворівших. (https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekciyna-zakhvoryuvanist-naselennya-ukraini). Зв’язок з водою фіксується тільки при наданні даних за спалахами.

На даний час в Україні не виділяється окремо і не ведеться офіційна медична статистика щодо неінфекційних захворювань, пов’язаних із хімічною якістю води, зокрема водно-нітратної метгемоглобінемії, флюорозу тощо.


За звітний період відповідно офіційної статистики, скоротилася кількість людей, які постраждали від хвороб, пов’язаних з водою.

У 2018 році біло зареєстровано 3 спалахи, пов’язаних з вживанням недоброякісної питної води, при цьому постраждало 180 мешканців, з них 70 дітей, – на вірусний гепатит А – постраждало 132 мешканця, у т.ч. 27 дітей (Миколаївська – м. Миколаїв – у побуті – питна вода); на ротавірусну інфекцію – постраждало 48 мешканців, у т.ч. 43 дитини (Київська – Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка - ЖК «Львівський маєток», ЖК «Софіївський квартал» та ЖК «Софіївська слобідка» – постраждало 39 осіб, з них 34 дитини – у побуті вірогідно питна вода з централізованих мереж водопостачання, можливе забруднення якої виникло через аварійну ситуацію на водогоні; Вінницька – смт. Стрижавка, ДНЗ «Казка» – постаждало 9 дітей – питна вода).

У 2018 році зареєстрований один випадок захворювання на холеру (0,002 на 100 тис. населення) у Запорізькій області. Захворів мешканець Дніпропетровської області, який перебував на відпочинку у м.Бердянську Запорізької області. Діагноз підтверджено в референс-лабораторії з дослідження особливо небезпечних патогенів Лабораторного центру МОЗ – культура ідентифікована як холерний вібріон не01 групи, серовар Огава, авірулентна. У вогнищі проведені необхідні протиепідемічні, зокрема, обмежувальні, заходи. Джерела і фактори передачі збудника не встановлені. У 2014-2017 роках випадків захворювання на холеру зареєстровано не було.

У 2017 році було зареєстровано 5 спалахів, пов’язаний з вживанням недоброякісної питної води, при цьому постраждало 299 мешканців, з них 138 дітей, серед них на вірусний гепатит А постраждало 35 мешканців, у т.ч. 15 дітей (Харківська – смт.Андріївка Чугуївського р-ну у побуті); на ротавірусную інфекцію – постраждало 59 мешканців, у т.ч. 56 дітей (Чернівецька – Хотинський р-н, с. Перебиківці, самоорганізоване наметове містечко релігійної громади бабтистів – вода з криниці); 3 випадки на гострий ентероколіт (ГЕК), харчові токсикоінфекції (ХТІ) встановленими збудниками – постраждало 205 осіб, у т.ч. 67 дітей (Донецька – КП ДНЗ № 3 «Червоний капелюшок», смт. Ялта, Мангушського р-ну – питна вода з ПЕТ-пляшок; Луганська – Старобільський р-н, с. Веселе, відокремлений підрозділ "Старобільський технікум Луганського національного аграрного університету" – питна вода водопровідна; Чернівецька – Сокирянський р-н, м.Сокиряни, с.Новодністровськ, Коболчин, Вашківці, Волошкове, Олексіївка – вода з криниці).

У 2016 році було зареєстровано 2 спалахи, пов’язані з вживанням недоброякісної питної води (постраждало 813 осіб, з них 136 дітей) – з міського водогону в м. Ізмаїл, сс. Броска, Матроска Одеської області у червні 2016 року (на ГЕК встановленими збудниками – постраждало 776 осіб, у т.ч. 449 дітей) та з громадських колодязів загального користування і незадовільний їх санітарно-технічний стан у с. Старогорожане Баштанського району Миколаївської області у серпні-листопаді 2016 року (на вірусний гепатит А – постраждало 37 мешканців, у т.ч. 28 дітей).

У 2015 році зареєстровано 3 спалахи, які пов’язані з водним фактором передачі, (постраждало 190 осіб, з них 148 дітей) – спалах кишкової інфекції у м. Києві (Бортничі – 155, з них 121 дитина), 2 спалахи ротавірусної

14

інфекції у м. Золотоноша Черкаської області (15, з них 12 дітей) та с. Оженіно Острозького району Рівненської області (20, з них 15 дітей) через вживання недоброякісної питної води з централізованого водопостачання.

У 2018 зареєстровані 3 випадки отруєння нітратами, неінфекційного захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію – у Рівненській області зареєстровано 1 випадок (Гощанський район, с. Курозвани), за результатами лабораторних досліджень встановлено, що вміст нітратів у воді індивідуальної криниці, з якої отруїлась дитина, становив 410,5 мг/дм3, при нормі 50 мг/дм3); у Полтавській області – два випадки захворювання дитини 2018 року народження, місце проживання: Полтавська обл., Семенівський р-н, смт. Семенівка) та другої дитини 2018 року народження, місце проживання: Кременчуцький р-н, с. Роботівка, вул. Григоренка, 104), за результатами проведених досліджень у воді шахтного колодязя, яка використовувалася для вживання постраждалим, виявлено перевищення вмісту нітратів в 4 рази (199,8 мг/дм3).

У 2017 зареєстровано 5 випадків неінфекційного захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію – у Житомирській області – один випадок (Коростенський міжрайонний відділ ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України); у Харківській області – один випадок; Київській області – два випадки, у т.ч. дитини віком 4-х місяців, для приготування харчування якої використовувалась колодязна вода, в с. Стара Оржиця Згурівського району; у Полтавській області – один випадок (19.07.2017 народження, місце проживання Карлівський район, м. Карлівка), за результатами лабораторних досліджень було встановлено, що вміст нітратів у питній воді нецентралізованого джерела водопостачання становив 127,0 мг/дм3.

Влітку 2015 року був зареєстрований один летальний випадок отруєння дитини нітратами води колодязів у с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області. За даним фактом повідомлено прокурора Царичанського району та районний відділ міліції, опублікована стаття у районній газеті стосовно питного режиму дітей перших трьох років життя. У зв’язку із зазначеним випадком, пропозиції щодо проведення санітарно-оздоровчих заходів на колодязях були включені до протокольного рішення Дніпропетровської регіональної комісії з питань Техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (протокол від 22.09.2015 року № 17).

Через потепління клімату та значні міграційні процеси в Україні зростають ризики захворювань, прояви яких в країні траплялися раніше (малярія) або нових інфекційних хвороб, які не були характерними для території України, але офіційної статистики поки немає.


НЦП 4 відповідає ЦСР 3.2 Мінімізувати смертність серед дітей віком до 5 років та 3.4. Знизити передчасну смертність від неінфекційних захворювань , а також ЦСР 6.1. щодо забезпечити доступність якісних послуг з постачання безпечної питної води.


III. Доступ до питної води (стаття 6, пункт 2 c))1. Прохання охарактеризувати поточний цільовий показник та його контрольний термін, а також

надати інформацію щодо історії прийняття показника та законодавче обґрунтування, діючі національне та міжнародне законодавство

У 2011 році до цієї області було встановлено два НЦП:

НЦП 5. Забезпечення населення питною водою належної якості» та індикатор: частка населення, що має доступ до якісної питної води. Контрольні терміни: проміжний термін - 2015 рік, передбачалося досягти рівня забезпечення населення питною водою належної якості в містах та селищах 90 %, в селах 50 %; кінцевий термін - 2020 р.: досягти рівня забезпечення населення питною водою належної якості в містах та селищах 100 %, в селах - 70 %.

НЦП 6. Забезпечення дітей в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах якісною питною водою.

Індикатор: збільшення кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, що має доступ до якісної питної води (% ). Контрольні терміни: проміжний термін - 2015 рік: досягти збільшення кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, що має доступ до якісної питної води в містах та селищах на 15 %, в селах - 10 %. Кінцевий термін - 2020 р.: досягти збільшення кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, що має доступ до якісної питної води в містах та селищах на 25 %, в селах - 20 %.

15

В результаті перегляду НЦП до цієї області у 2018 році було запропоновано чотири НЦП, з них два стосуються перегляду існуючих НЦП і запропоновано ще два нових НЦП, а саме:

НЦП 5. Гармонізувати законодавство України з Протоколом щодо визначення «рівного доступу» до питної води. Індикатор прогресу: До 2020 року внесені зміни щодо визначення доступу до питної води, доступу до санітарії, права на воду, права на санітарію до законодавчої бази;

НЦП 6. До 2025 року забезпечити 100% дитячих навчальних закладів (ДНЗ), шкіл, лікувально-профілактичних закладів доступом до якісної питної води.

Індикатор 6.1 Кількість (%) ДНЗ, шкіл, лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ), в яких забезпечено доступ до централізованого питного водопостачання:

Контрольні терміни: базовий рік 2015 рік доступ до централізованого питного водопостачання забезпечено у 14275 (93,5%) дитячих навчальних закладах, у 14304 (81,9%) школах і у 20301 (77%) ЛПЗ. Кінцевий термін: до 2025 року 100% ДНЗ, шкіл, лікувально-профілактичних закладів мають доступ до централізованого питного водопостачання.

НЦП 7. Збільшити охоплення населення в сільській місцевості послугами централізованого водопостачання, скоротивши географічну нерівність. Індикатори:

7.1. Рівень охоплення населення (доступ до централізованого водопостачання) в сільській місцевості, %: базовий рік - 2015рік доступ до централізованого водопостачання мало 22% сільського населення. Контрольні терміни: на 2020 рік - 28% і на 2025 рік - 35%;

7.2. Кількість сільських реконструйованих водоочисних станцій (ВОС): контрольні терміни: у 2020 році реконструйовано 8 ВОС, у 2025 році – 24 ВОС;

7.3. Кількість побудованих систем доочищення води для сільських громад:контрольні терміни: у 2020 році побудовано 200 систем, у 2025 р. - 500 систем доочищення води для сільських громад;

7.4. Співвідношення відсотку вартості оплати води до загального доходу родини в сільській та міській місцевості (фактор економічної нерівності):контрольні терміни: фактор економічної нерівності становитиме 1,8 у 2020 р. і 1,3 - у 2025 р.

Національний цільовий показний 8. Забезпечити стійкий доступ до питної води у Донецькій та Луганській областях. Індикатор 8.1: Програма доступу до питної води у Донецькій та Луганській областях розроблена у 2019 р.


У 2017 році Україна оприлюднила Доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна», яку підготувало Міністерство економічного розвитку та торгівлі України за підтримки ПРООН і яка включила 17 цілей та 86 показників національного розвитку і 172 індикатори для моніторингу прогресу. Доповідь була схвалена Міжвідомчою робочою групою високого рівня для організації процесу імплементації ЦСР. Серед національних ЦСР включено ЦСР №6 «Чиста вода та належні санітарні умови», показник ЦСР 6.1. «Забезпечити доступність якісних послуг з постачання безпечної питної води, будівництво та реконструкцію систем централізованого питного водопостачання із застосуванням новітніх технологій та обладнання» та шість індикаторів, які стосуються доступу сільського та міського (%) населення до безпечної питної води, економічно доступної питної води та до централізованого питного водопостачання.

У 2016-2017 роках фінансування загальнодержавних цільових програм з Державного бюджету не здійснювалося, разом з тим за даними Держводагентства, за рахунок коштів місцевих бюджетів у сумі 16.6 млн грн були виконані заходи бюджетної програми щодо першочергового забезпечення населення сільських населених пунктів централізованим водопостачанням у Закарпатській, Запорізькій та Полтавській областях.

У 2018 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» Мінрегіон отримав 200 млн гривень на виконання Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України». До того ж Держводагентством у 2018 році за рахунок фонду розвитку водного господарства (почав роботу з серпня 2018 року і мав обсяг фінансування 174 млн. гривень) було здійснено будівництво сільських водоводів.


16

Відповідно Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання у 2016-2017 роках рівень охоплення послугами централізованого водопостачання не змінився у містах, або мав незначний прогрес щодо покращення доступу для селищ міського типу та сіл (дані по непідконтрольним уряду України територіям Донецької та Луганської областей та АР Крим відсутні і не враховані).

Таблиця 4. Рівень охоплення населення в Україні централізованим водопостачанням

Населений пункт 2015 2016 2017Кількістьнаселених пунктів

Кількістьнаселення

Кількістьнаселених пунктів

міста 99,3 %401 місто із 404

90,9%22,38 млн. із 24,61 млн. чол.

99,3%402 міст із 405

смт 87,2 %586 смт із 672

69,1%2,32 млн. із 3,36 млн. чол.

89,1%598 смт із 671

села 29,2 %7609 сіл із 26 084

22,2 %2,22 млн. із 11,98 млн. чол.

30%7811 із 26 080

У 2017 році за рахунок місцевих бюджетів у Закарпатській, Запорізькі та Полтавській областях споруджені системи питного водопостачання загальною протяжністю 16,9 км, у 2 сільських населених пунктах збудовані та реконструйовані локальні водоводи.

За даними Мінрегіона, на виконання Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України» за кошти Держбюджету було реалізовано 38 проектів, в т.ч. здійснено будівництво та реконструкція 18 водозабірних споруд та 9 водопровідних та каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій та обладнання, також було впроваджено 11 станцій/установок доочищення питної води на системах централізованого водопостачання.

В річному звіті Держводагентства за 2018 рік було зазначено, що за рахунок коштів фонду розвитку водного господарства було здійснено будівництво сільських водоводів і 27 сільських населених пунктів отримали доступ до централізованого водопостачання. Було реконструйовано Іванівський груповий водопровід у Херсонській області, відновлено 4 ділянки магістральних водоводів Казанківського групового водопроводу у Миколаївській області, завершено будівництво водопроводу в с. Олеша Івано-Франківської області та водонапірних майданчиків для подачі води в с. Глибоке та Борисівка Татарбунарського району Одеської області.https://www.davr.gov.ua/news/irina-ovcharenko-dlya-togo-tshob-infrastruktura-vodnoi-sferi-nadijno-funkcionuvala-ta-rozvivalasya--neobhidne-realne-finansuvannya

Централізованим водопостачанням забезпечено лише четверту частину сіл України. Решта сільського населення споживає воду з колодязів та індивідуальних свердловин, які у переважній більшості знаходяться у незадовільному технічному стані.

Як приклад, останнім часом значна частина сільського населення Чернігівської області переходить на індивідуальне водопостачання (будівництво приватних трубчатих колодязів з установкою насосних станцій) самостійно, за власні кошти, тому кількість колодязів громадського користування буде щорічно зменшуватися. Актуальним залишається застосування альтернативних видів водопостачання (використання фасованої води, високоефективних побутових водоочищувачів, тощо).

Разом з тим, залишається складною ситуація із водозабезпеченням сільських населених пунктів, які користуються привізною водою. У 2016 році привізною питною водою забезпечувались: у Дніпропетровській області – 18 % населених пунктів та 1,7 % населення; у Запорізькій – 25,5 % та 2,7 %; у Івано-Франківській – 0,25 % та 0,08 %; у Кіровоградській – 2,2 % та 5,3 %; у Львівській – 3 % та 0,5 %; у Миколаївській – 17 % та 5,6 %; у Одеській – 11,9 % та 1,8 %; у Полтавській – 0,4 % та 0,1 %, відповідно; у Херсонській – по 1 %; у Київській – 5,9 % населення. За даними Мінрегіону, у 2017 році привізною водою продовжували забезпечуватися у 10 областях, при тому, ситуація де-що покращилася у 2 областях: у Запорізькій, де привізною водою вже забезпечувалися 21.4% населених пунктів або 2.6% населення та Херсонській (відповідно: 0.3% та 0.3%), залишилася на тому самому рівні ситуація у Миколаївській, Одеській, Львівській, Кіровоградській, Полтавській та Івано-Франківській областях, але погіршилася у Дніпропетровській області (до 20 % та 1.8%, відповідно) і була надана інформація, що у Донецькій області привізною водою забезпечувалися 2.1 % населених пунктів або 0.6% населення.

За даними місцевих органів виконавчої влади та водогосподарських організацій, станом на 2017 рік зареєстровано 1.3 тис. сільських населених пунктів, які користуються привізною водою з населенням 950 тис. осіб в 16 регіонах України.

17

http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/11/Proekt-Natsionalnoyi-dopovidi-za-2017-rik.pdf

https://www.davr.gov.ua/news/irina-ovcharenko-dlya-togo-tshob-infrastruktura-vodnoi-sferi-nadijno-funkcionuvala-ta-rozvivalasya--neobhidne-realne-finansuvannya

https://www.davr.gov.ua/news/irina-ovcharenko-dlya-togo-tshob-infrastruktura-vodnoi-sferi-nadijno-funkcionuvala-ta-rozvivalasya--neobhidne-realne-finansuvannya


Особливо ускладнилася ситуація з доступом до питної води на територіях, які постраждали від війни на сході і є підконтрольними або непідконтрольними уряду України. За даними УНІСЕФ, у 2017 - 2018 роках постійно під ризиком переривання водопостачання знаходилося від 3.6 до 4.2 млн населення Донецької та Луганської областей.

Ситуація з доступом до питної води шкіл та дошкільних навчальних закладів за звітний період погіршилася у порівнянні з попередніми роками, при цьому слід зазначити, що дані за попередній період збирало МОЗ, а з початку 2016 року цю інформацію збирає Держпродспоживслужба. За звітний період у порівнянні з 2015 роком зросла вдвічі кількості дошкільних навчальних закладів (з 797 (5,3%) - у 2015 р до 1434 (11.6%) - у 2018 р.), які не підключені до централізованих та локальних систем водопостачання, також зросла на 57% кількість дошкільних навчальних закладів які користуються привізною водою (з 258 (1.7%) – у 2015 до 370 (3.0%) – у 2018). Ситуація для шкіл мала значне погіршення у 2016 році, коли кількість шкіл, які не були підключені до централізованого водопостачання зросла до 3121 школи (19,5%), але покращилася до 2018 року – до 2580 шкіл (16%), проте не досягла показників (15.1%) попереднього періоду. Істотного прогресу не було зроблено і щодо зниження кількості шкіл, які працюють на привозній воді, попри деякий прогрес у 2016 році (431 школа або 2,6% забезпечувалися привозною водою), показники знову погіршилися у 2017-2018 роках до рівня 2015 року (504 школи або 3,1% працювали на привозній воді) (табл. 5).

Таблиця 5. Доступ до питної води в школах та дошкільних навчальних закладах

Дошкільні навчальні заклади 2010 2015 2016 2017 2018

Загальна кількість об’єктів (за ф. 18) 13169 15072 12107 12318 12325Не підключені до централізованих та локальнихмереж водопостачання

685 797 1583 1404 1434

5,2% 5,3% 13,7% 11,4% 11,6%Працюють на привозній воді 268 258 242 299 370

2,0% 1,7% 2,1% 2,4% 3,0%Загальноосвітні навчальні закладиЗагальна кількість об’єктів (за ф. 18) 19650 16849 15984 16447 16054Не підключені до централізованих талокальних мереж водопостачання

2987 2545 3121 2666 2580

15,2% 15,1% 19,5% 16,2% 16,0%Працюють на привозній воді 423 522 431 458 504

2,1% 3,1% 2,6% 2,8% 3,1%


Досягнення НЦП 6 - 8 сприяє виконанню ЦСР 6 «Чиста вода і належні санітарні умови», ЦСР3 «Міцне здоров’я і благополуччя», 4 «Якісна освіта» та ЦСР 11»Сталий розвиток міст і громад»


IV. Доступ до санітарії (стаття 6, пункт 2 d))


В області доступу до санітарії в 2011 р. в Україні затверджено два національні цільові показники і два відповідні індикатори:

НЦП 7. Забезпечення населення централізованими системами водовідведення. Індикатори: Відсоток населення, що має доступ до централізованих систем водовідведення, має скласти: в містах та селищах: 80% - у 2015 році та 100% - у 2020 році,в селах: 20% - у 2015році та 50% - у 2020 році та НЦП 8. «Забезпечення дітей покращеними умовами санітарії в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах (покращення умов санітарії і підключення дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів до систем водовідведення.

18

Індикатор: збільшення кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, підключених до систем водовідведення та каналізованих на вигріб. Контрольні терміни: проміжний термін -2015 рік: досягти рівня забезпеченості дітей покращеними умовами санітарії в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах в містах та селищах 15%, в селах 5%; кінцевий термін - 2020 рік: забезпечити дітей покращеними умовами санітарії в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах (покращення умов санітарії і підключення дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів до систем водовідведення в містах та селищах 100%, в селах 50%).

У 2018 році при перегляді до цієї області було запропоновано три НЦП і відповідні індикатори прогресу:

НЦП 9. Забезпечити розвиток законодавчо-нормативної бази відповідно норм ВООЗ-ЮНІСЕФ та ЄС щодо рівного доступу до санітарії

Індикатор: У 2019 році прийняти Закон України «Про водовідведення» та відповідних змін до законів і підзаконних актів.

НЦП 10. Збільшити доступ населення до покращених умов санітарії

Індикатори та контрольні терміни: 10.1. Кількість домогосподарств, які мають доступ до покращеної санітарії: 60 % – у 2020році, 80 % – у 2025році

10.2. Кількість сільських громад, які мають доступ до покращеної санітарії (централізованого водовідведення - каналізації). Базовий рік - 2015 р.: 2,2 % сільських громад мають доступ до централізованого водовідведення;

НЦП 11. До 2025 року забезпечити 100% шкіл, дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), лікувально-профілактичних закладів доступом до покращеної санітарії. Індикатори прогресу:

11.1. кількість (%) дошкільних та шкільних навчальних закладів, які не забезпечені доступ до покращеної санітарії

У базовому році - 2015 році каналізовані на вигріб /не каналізовані:

дошкільні навчальні заклади: – 4902 (32,5%)/ 95 (0,6%)

школи – 7813 (46,4%) / 675 (4%);

11.2 кількість ЛПЗ, які мають доступ до покращеної санітарії.

У 2015 році підключені до каналізації 76,6% ЛПЗ, мали локальні очисні споруди 19,2% ЛПЗ, каналізовані на вигріб 4,1% стаціонарів.


У 2017 році встановлено національний показник ЦСР 6.2. «Забезпечити доступність сучасних систем водовідведення, будівництво та реконструкцію водозабірних та каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій та обладнання» та два індикатори: 6.2.1. Частка сільського населення, яке має доступ до покращених умов санітарії,% та 6.2.2. Частка міського населення, яке має доступ до централізованих систем водовідведення, %.

У травні 2017 році було затверджено зміни до Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення, основні з яких стосувалися транспозиції термінології та норм Директива Ради 91/271/ЄЕС Про очистку міських стічних вод: зокрема введення термінів: водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод, популяційний еквівалент населеного пункту - навантаження стічної води органічними речовинами, що підлягають біологічному розкладенню, з п’ятиденним біохімічним споживанням кисню, що становить 60 грамів кисню на людину на добу; Закон N 2047-VIII ( 2047-19 ) від 18.05.2017 (табл. 6).

У 2018 році розпочато підготовку Законопроекту про водовідведення, який на березень 2019 року пройшов перше коло узгоджень на рівні ЦОВВ та проект документу з грудня 2018 року розміщено на веб-сторінці Мінрегіона для громадських консультації. Роботи з реконструкції та будівництва каналізаційних мереж велися лише за рахунок коштів місцевих бюджетів у трьох областях: Закарпатській, Запорізькі та Полтавській.

3. Прохання дати оцінку прогресу, досягнутого щодо вихідного рівня на шляху до виконання цільового показника, а також вказати проблем, що виникли

19

Таблиця 6. Ситуація з доступом до санітарії в Україні

2016 2017Кількістьнаселених пунктів Населення Кількість

населених пунктівразом з

каналізацієюЗагальнамлн. осіб

з каналізацією млн. осіб /%

разом зканалізацією

міста 404 401 місто94,1 %

24,61 17,9773%

405 385 міст95,06%

смт 672 406 смт60,4 %

3,36 1,1434%

671 411 смт61,3%

села 26084 577 сіл2,2 %

11,98 0,363 %

26080 648 сіл2,5%

Ситуація в містах та селищах залишилася на тому самому рівні, хоча вона не враховує дані по частині окупованих територій Луганської та Донецької областей та АР Крим. У сільській місцевості в різних областях рівень доступу до централізованого водовідведення /каналізації залишається низьким – від 0,4 до 16 % сіл підключені до каналізації. Переважна більшість сільських жителів користуються вуличними вбиральнями з вигрібними ямами. У 2017 році за рахунок місцевих бюджетів у Закарпатській, Запорізькі та Полтавській областях у 15 сільських населених пунктах збудовані каналізаційні мережі та мережі водовідведення, що дало невеликий прогрес.

З 2016 року інформацію щодо доступу до санітарії шкільних та дошкільних закладів почала збирати Держпродспоживслужба, раніше цим питанням опікувалося МОЗ. За звітний період досягнуто істотного прогресу у покращенні доступу дітей у дошкільних навчальних закладах (ДНЗ) та школах до умов санітарії: кількість неканалізованих дошкільних закладів скоротилася з 95 (0,6%) у 2015 році до 33 (0,2%) ДНЗ – у 2018 році, а кількість не каналізованих шкіл скоротилася з 675 (%) у 2015 році до 279 (1,7%) у 2018 році. Цей прогрес було зроблено за рахунок каналізування шкіл та дитячих садків на вигріб (табл. 7).

Таблиця 7. Каналізування дошкільних та шкільних навчальних закладів в Україні

Дошкільні начальні заклади 2010 2015 2016 2017 2018Загальна кількість об’єктів 13169 15072 12107 12318 12325Каналізованих на вигріб 4309 4902 5105 5619 8305% 32,7 32,5 35,4 45,6 51,5Не каналізовані 172 95 50 37 33% 1,3 0,6 0,4 0,3 0,2Загальноосвітні навчальні закладиЗагальна кількість об’єктів 19650 16849 15984 16447 16054Каналізовані на вигріб 8573 7813 7812 8574 8305% 43,6 46,4 48,8 52,1 51,7Не каналізовані 1551 675 566 432 279% 7,9 4,0 3,5 2,6 1,7


Досягнення НЦП 9 - 11 сприяє виконанню ЦСР 6 «Чиста вода і належні санітарні умови», ЦСР3 «Міцне здоров’я і благополуччя», 4 «Якісна освіта» та ЦСР 11» Сталий розвиток міст і громад»


V. Рівні ефективності колективних систем та інших систем водопостачання (стаття 6, пункт 2 е))



20


У 2011 році затверджено один спільний НЦП до цільових областей щодо рівнів ефективності роботи колективних систем водопостачання (Ст.6.2.е 1а частина) та водовідведення (Ст.6.2.е 2а частина):

НЦП 9. Зменшення протяжності трубопроводів водовідведення та водопостачання, які перебувають в аварійному стані. Індикатор: відсоток замінених аварійних трубопроводів.

Контрольні терміни: проміжний термін - 2015 рік, передбачалося провести заміну 30% аварійних трубопроводів в містах з населенням понад 500 000чол., і 15% - в інших населених пунктах; на 2020 рік передбачалося провести заміну 50% аварійних трубопроводів в містах з населенням понад 500 000чол., та 30% - в інших населених пунктах

У 2018 році запропоновано 6 нових НЦП та індикаторів до них:

НЦП 12. Впровадити методику RAB-регулювання

Індикатор 12.1. методика RAB-регулювання розроблена та впроваджена до 2020 року

НЦП 13. Гармонізувати вимоги до розробки планів управління водопостчанням (схем оптимізації) з європейськими стандартами та запровадити плани управління водопостачанням (схем оптимізації) на місцевому рівні для всіх населених пунктів України, починаючи з великих міст.

Індикатор 13.1. кількість схем оптимізації розроблених відповідно до зміненої методики. Базовий рік - 2015 рік - 0 cхем2020 рік – розроблено 15 схем оптимізації для великих міст (> 150 тис. населення), за кожен наступний рік – ще 15 схем оптимізації.2025 – 100 % населених пунктів мають схеми оптимізації водопостачання

Індикатор 13.2. відсоток (%) сільських населених пунктів, для яких розроблено схеми оптимізації. Базовий рік - 2015 рік - 0 cхем.2019 р. показник має збільшуватись на 10% від кількості сільських населених пунктів або обєднаних територіальних громад (ОТГ).

НЦП 14. Поступово відмовитися від застосування газоподібного хлору та перейти на альтернативні методи знезараження води (діоксид хлору, гіпохлорит натрію, комбінація УФ-випромінювання з хлором або гіпохлоритом натрію та інші)

Індикатор 14.1. Кількість систем, які перевели на застосування альтернативних газоподібному хлору методів знезараження питної води: Контрольний строк: 2025 рік - 100%.

НЦП 15. Скоротити рівень невиробничих витрат води задля зменшення витрат матеріальних ресурсів у вартості питної води

Індикатор 15.1. Скоротити невиробничі витрати води у системах водопостачання: з 32% у 2015році до 27% до 2023 року.

НЦП 16. Знизити витрати електроенергії

Індикатор 16.1. Зниження питомих витрат електроенергії на 3% в рік, базовий рік - 2015 рік – питомі витрати електроенергії складають 30,4%

НЦП 17. Зменшити кількість аварій, часу періодичного відключення споживачів від подачі питної води, часу експлуатації і ремонту водопровідних мереж.

Індикатор 17.1. Кількість аварій на кожен кілометр трубопроводів. Зниження аварійності на 3% в рік. Базовий рік 2017 рік: 1,8 аварій на 1 км мережі.


В Загальнодержавній програмі «Питна вода України» на 2015 – 2018 рр. були запропоновані пріоритетні заходи: заміна та реконструкція аварійних водопровідних мереж; заміна зношеного насосного та іншого технологічного обладнання; будівництво водопроводів у селах, де користуються привізною питною водою, але Державного Бюджетного фінансування програми не було, крім 200 млн. гривень - у 2018 році.

З метою удосконалення відносин у сфері водопостачання, водовідведення, гарячого водопостачання та теплопостачання прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил та Типового

21

договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 18.08.2017 № 633. У 2017 р. набув чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг. Для водопостачання регіонів, які постраждали внаслідок стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, кошти виділяються із спеціального резервного фонду за розпорядженням Кабінету Міністрів України, опікується ліквідацією надзвичайних ситуацій та подоланням їх наслідків Державна служба України з надзвичайних ситуацій.Для врегулювання питання водовідведення і приведення положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до вимог законодавства Європейського Союзу, зокрема Директиви Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 р. про очищення міських стічних вод, Мінрегіоном розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», який прийнято Верховною Радою України та підписано Президентом України за № 2047-VIII від 18.05.2017 р.

Пріоритетними на найближчі роки заходами Загальнодержавної програми «Питна вода України» є:• заміна та реконструкція аварійних водопровідних мереж;• заміна зношеного насосного та іншого технологічного обладнання;• будівництво водопроводів у селах, де користуються привізною питною водою;• проектування та будівництво водопроводів (по можливості) в селищах міського типу, де відсутнє централізоване водопостачання;• перехід від подачі води за графіком на цілодобове водопостачання;• покращення системи знезараження питної води, перехід від використання рідкого хлору до більш сучасних та безпечних методів дезінфекції, наприклад, застосування електролізного гіпохлориту натрію, діоксиду хлору, змішаних оксидантів тощо;• посилення контролю за скидом стічних вод, особливо у районах питних водозаборів;• облаштування зон санітарної охорони, суворе дотримання правил їх функціонування.


Істотного прогресу щодо зниження аварійності не відбулося, враховуючи той факт, що протягом 2015, 2016, 2017 років через брак фінансування щорічно замінялося лише 1.6 – 2 -2.2% водопровідних труб від потреб.

У 2015 р. сумарна протяжність водопровідних мереж оцінювалась у 106374,4 км, ветхі та аварійні - 36185,4 км (34 %); протягом року було замінено лише 573,6 км або 1,6 % від потреби.

У 2016 р. сумарна протяжність водопровідних мереж (без Донецької та Луганської областей) дорівнювала - 101437,8 км, ветхі та аварійні – 35846,3 км (35,3 %); протягом року було замінено 729,1 км або 2 % від потреби.

У 2017 р. сумарна протяжність водопровідних мереж (без урахування Донецької області) становила – 104,154 тис. км, ветхі та аварійні – 36,296 тис. км (34,9 %); протягом року було замінено 0,784 тис. км або 2,2 % від потреби.

Таблиця 8. Кількість обладнання та мереж в Україні

Кількість обладнання та мереж (без урахуванняДонецької та Луганської областей)

2016 2017

Водопровідне насосне обладнанняНасоси загальна кількістьз них потребували заміни, одиниць (%)замінено протягом року, одиниць (%)

13741 3116 (22,7%) 1053 (33,8%)

149093441 (23,1%)1262 (36,7%)

Водопровідні мережи (км) в т.ч. 101437,8 104154ветхі та аварійні мережі, км (%) 35846,3 (35,3%) 36296 (34,9%)Замінено протягом року 729,1(2%) 784 (2,2%)Каналізаційне насосне обладнанняНасоси загальна кількістьз них потребували заміни од. (%)замінено протягом року (одиниць)

69021888 (27,4%)360 (18,7%)

71061854 (26,1%)372 (20,1%)

Каналізаційні мережі (км) 31140,1 34650В т.ч. ветхі та аварійні мережі, км (%) 11438,9 (36,7%) 13043 (37,6%)

22

Кількість обладнання та мереж (без урахуванняДонецької та Луганської областей)

2016 2017

Замінено протягом року 121,2 (1,1%) 166 (1,3%)

Найбільша кількість аварій у 2016 році на водопровідних мережах була 2.7 аварій на 1 км мережі у семи областях: Вінницькій, Хмельницькій, Львівській, Одеській, Тернопільській, Волинській та Житомирській, а найменший цей показник був 0.7 аварії на 1 км у Рівненській, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській областях та в м. Києві.

Майже 80 % водопостачання в країні забезпечується за рахунок поверхневих вод, для дезінфекції яких використовується на переважній більшості станцій водопідготовки газоподібний хлор, транспортування, зберігання та використання якого пов’язане з високими ризиками техногенних аварій в густонаселених місцях. З іншого боку є питання щодо небезпеки біпродуктів для споживачів. У 2018 році з’явилася ще одна проблема монополізації виробництва газоподібного хлору та різке 3 кратне підвищення ціни на цей реагент, що спонукало водоканали шукати альтернативні методи дезінфекції води.

За даними Національної доповіді, непродуктивні витрати та втрати води у системах централізованого водопостачання (без врахування АР Крим, Севастополя, Донецької та Луганської областей) у 2015 році сягали 32,87 % до обсягу піднятої води, у 2016 році – 34,18 %; тобто біля 1/3 води, яка забирається з природних водних джерел, втрачається у системах водопостачання. Причому у 12 областях у 2016 році відзначалося перевищення середнього по країні значення: у Чернівецькій – 60,4 %, Житомирській – 49 %, Івано-Франківській – 47,9, Запорізькій – 46,4 %, Львівській – 46,1 %, Закарпатській – 46 %, Харківській – 45 %, Вінницькій та Кіровоградській – по 40,2 %, Миколаївській – 39,2 %, Полтавській – 38,6 %, Волинській – 35,2 %.

У 2017 році обсяги втрат та витрат води суттєво не змінились: найбільші значення витрат і втрат були у Чернівецькій – 60,6%, Закарпатській -50.6%, Харківській – 49.3% Житомирській – 49%, Івано-Франківській – 47.6% , Львівській -46.1% , а найменші показники були в Донецькій – 13,6%, Київській – 17%, Чернігівській – 19,5%. Серед складових собівартості послуг водопостачання на електроенергію припадає до 40 %.


Досягнення НЦП 12 - 17 сприятиме виконанню ЦСР 6 «Чиста вода і належні санітарні умови», зокрема досягненню показника ЦСР6.1. а також ЦСР3 «Міцне здоров’я і благополуччя» та ЦСР 11» Сталий розвиток міст і громад».


VI. Рівні ефективності колективних систем та інших систем санітарії (стаття 6, пункт 2 e))

Прохання охарактеризувати поточний цільовий показник та його контрольний термін, а також надати інформацію щодо історії прийняття показника та законодавче обґрунтування, діючі національне та міжнародне законодавство

У 2011 році було встановлено спільний цільовий показник для області щодо ефективності роботи колективних систем водопостачання та водовідведення

У 2018 році до області щодо ефективності роботи колективних систем водовідведення (Стаття 6.2 е 2 –а частина) запропоновано два НЦП та відповідні індикатори прогресу:

НЦП 18. Зменшити кількість аварій і часу ремонту каналізаційних мереж

Індикатор 18.1. Відсоток ліквідованих проблемних зон трубопроводів систем водовідведення: 15% - до 2019 р.

30% - до 2020 р. 60% - до 2022 р. 95% - до 2025 р.

Індикатор 18.2. Відсоток замінених ветхих трубопроводів:

23

2% до 2020 р.; 4% до 2022 р.; 6% до 2025 р.Індикатор 18.3. Час ліквідації аварії, нормативний, години:до 6 годин до 2020 р.; 5,5 годин до 2022 р. 4,5 годин до 2025 р.

НЦП 19. Для великих підприємств замінити на ефективне оптимальне насосне обладнання

Індикатор 19.1. Відсоток заміненого насосного обладнання:

24,3 % насосного обладнання замінено у 2015 році;25 % - у 2019 р.; 30% - у 2020 р.; 40% - у 2022 р.; 55 % - у 2025 р.

НЦП 20. Провести реконструкцію каналізаційних очисних споруд (КОС) для забезпечення очищення стічних вод відповідно нормативів Директиви Ради 91/271/ЄЕС та запобігання забруднення водойм.

Індикатор 20.1.: Кількість КОС з системами нітрифікації-денітрифікації та видалення сполук фосфору:у 2015 р. – 0 % КОСу 2025 р. – 15 % КОС


Основні положення та завдання у сфері водовідведення закріплені у Водному кодексі України, Кодексі України про надра та законах України: «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги», «Про охорону навколишнього природного середовища", «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Правилах охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» та нормативно-правових актах, що регламентують роботу системи централізованого водовідведення. Для врегулювання питання водовідведення та приведення положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до вимог законодавства Європейського Союзу, зокрема Директиви Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 р. про очищення міських стічних вод Мінрегіоном розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», який прийнято Верховною Радою України та підписано Президентом України за № 2047-VIII від 18.05.2017 р.

Серед основних запланованих у Загальнодержавній цільовій програмі «Питна вода України» заходів вирішення проблем у галузі водовідведення наступні: оптимізація роботи систем очистки стічних вод шляхом заміни застарілого обладнання та модернізації каналізаційних очисних споруд; впровадження додаткових методів очищення стічних вод; використання сучасних методів утилізації осаду стічних вод; встановлення резервних насосів на каналізаційних насосних станціях; контроль за додержанням правил експлуатації трубопроводів.


Станом на 2016 рік найбільша аварійність каналізаційних мереж була зареєстрована у Одеській області і сягала 3.55 аварій на 1 км мережі, у Львівській - 3 аварії на 1 км, а найменша - у Чернігівській - 0.1, Рівненській – 0.12, Черкаській – 0.13 та в м. Києві - 0.05 аварій на 1 км каналізаційної мережі.

Істотного прогресу щодо зниження аварійності не відбулося, враховуючи той факт, що протягом 2015, 2016, 2017 років через брак фінансування щорічно замінялося лише відповідно: 1.04 - 1.1-1.3 % каналізаційних мереж від існуючих потреб.

У 2015 р. сумарна протяжність каналізаційних мереж становила - 37404,5 км, ветхі та аварійні - 12749,3 км або 34,1 %; протягом року було замінено 133,1 км або 1,04 % від потреби.

24

У 2016 р. сумарна протяжність каналізаційних мереж (без Донецької та Луганської областей) становила - 31140,1 км, ветхі та аварійні – 11438,9 км або 36,7 %; протягом року було замінено 121,2 км або біля 1,1 % від потреби.

У 2017 р. сумарна протяжність каналізаційних мереж (без урахування Донецької області) у 2017 р. становила – 34,650 тис. км, ветхі та аварійні – 13,043 тис. км або 37,6 %; протягом року було замінено 0,166 тис. км або 1,3 % від потреби.


Досягнення НЦП 18 - 20 сприяє виконанню ЦСР 6 «Чиста вода і належні санітарні умови», зокрема досягненню показника ЦСР6.1. ЦСР3 «Міцне здоров’я і благополуччя» та ЦСР 11» Сталий розвиток міст і громад»


VII. Застосування визнаної належної практики в області управління водопостачанням (стаття 6, пункт 2 f))



У 2011 році до цієї області НЦП не було встановлено через відсутність фінансових та технологічних можливостей

При перегляді НЦП у 2018 році запропоновано два спільні НЦП що стосуються цільових областей Застосування визнаних кращих практик в галузі управління водопостачанням та санітарією Стаття 6. 2 f 1-а та 2-а частини.

НЦП 21. Забезпечити захист водозаборів питного водопостачання шляхом правильного улаштування та експлуатації зон санітарної охорони (ЗСО)

Індикатор 21.1.Кількість (%) ЗСО, які відповідають встановленим нормам

220 (10%) ЗСО - у 2015 році

100 % ЗСО відповідають нормам до 2025 р.

НЦП 22. Впровадити стандарти ISO для забезпечення ефективного документообігу і управління підприємством ВКГ на водоканалах та підприємствах, які мають в особистому управлінні джерела водопостачання і системи водовідведення

Індикатор 22.1. Кількість підприємств, які пройшли сертифікацію за стандартами ISO - 3-5 підприємств ВКГ на рік: спочатку великі – обслуговують більше 150 тис. населення, потім - середні – 15-150 тис. населення)

Станом на 2018 рік – 1 підприємство


Улаштування та функціонування зон санітарної охорони (ЗСО) систем водопостачання регламентуються рядом нормативних документів, де чітко встановлюють вимоги суворого режиму їх організації та подальшої експлуатації. Зокрема ці вимоги до ЗСО викладені у:

• Санітарних нормах і правилах планування та забудови населених пунктів, затверджених постановою Державного санітарного лікаря України від 19.06.96 № 173 (зі змінами);

• ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (зі змінами);

• ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (розділ 15. Зони санітарної охорони);

25

• «Положенні про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення» (затверджено постановою головного санітарного лікаря СРСР від 18.12.1982 р., № 2640-82).

В Україні законодавчо закріплено запровадження Схем оптимізації систем водопостачання та водовідведення, які мають розроблятися окремо для кожного підприємства з урахуванням його особливостей (джерела водопостачання, якості вихідної води, технологічної схеми очищення і знезараження і т.п.). Такі Схеми оптимізації фактично є планом заходів, спрямованих на надійне функціонування систем та їх подальший сталий розвиток, разом з тим ці схеми до певної міри мають включати і оптимізацію вирішення проблем якості питної води, проте методологія розробки схем оптимізації потребує аналізу та порівняння з методологією планування безпеки води, відповідно рекомендацій та керівництв ВООЗ, враховуючи, що Нарадою сторін Протоколу ще у 2010 році було визнано ПЗБВ – основним інструментом впровадження Протоколу. Разом з тим, на практиці розробка та запровадження цих схем оптимізації не розпочато і стримується через відсутність необхідного фінансування.

В Україні із затримками виконується План імплементації Директиви Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 р. про якість води, призначеної для споживання людиною Мінрегіоном України, який було затверджено Постановою КМУ від 04.03.2015 № 162.

Включений Україною у 2009 році стандарт ISO 9001:2015 у національному стандарті ДСТУ ISO 9001 є не обов’язковим, це система добровільної сертифікації.

Стандарти ISO серії 14000 містять установи щодо елементів системи управління навколишнім середовищем, а також настанови щодо здійснення екологічного аудиту, вони зазнали 2 переглядів стандартів серії ISO 14000 (у 2004 та 2015 рр.), до 2018 року тривав перехідний період, впродовж якого діють 2 версії стандарту ISO 14001.

Лише поодинокі підприємства водопостачання та водовідведення здійснюють спробу підготовки до сертифікації за стандартами ISO.

Плани забезпечення безпеки води та сертифікація згідно з ІСО 22000 в Україні не впроваджуються.


Під наглядом і контролем ЛЦ МОЗ (до липня 2017 року –Держсанепідслужби України) у 2016 році знаходилось 10522 (у 2015 р. – 16215, 2014 р. – 16967, 2013р. – 18455) джерела централізованого водопостачання населення, з них 1154 комунальних ( у 2015 – 1741, у 2014 – 1336.ю 2013 р. – 1569), 3256 відомчих ( у 2015 р. – 4641, у 2014 р. – 4474, у 2013 р.- 4818), 3757 сільських водопроводів ( у 2015 р. – 6684, 2014 -6566, 2013 р. – 7447. Спостерігається тенденція скорочення кількості місць контролю та моніторингу джерел всіх видів централізованого водопостачання. Як зазначено у Національній доповіді 2016 року, на протязі останніх років до 5% водопроводів не відповідають санітарним нормам, серед них 75,3 % водопроводи не відповідають нормам через відсутність зон санітарної охорони. За результатами моніторингу ЛЦ МОЗ у 2015 році не мали зон санітарної охорони 43 (46,7%) комунальних водопроводів, 45 (65,2%) відомчих і 297 (84,1%) сільських водопроводів.


Досягнення НЦП 21 і 22 напряму пов’язане із забезпеченням безпеки питної води та виконанням ЦСР 6.1. щодо забезпечення права на безпечну питну воду а також ЦСР 11 щодо сталого розвитку міст і громад


VIII. Застосування визнаної належної практики в області управління санітарією (стаття 6, пункт 2 f))



У 2018 році запропоновано спільні НЦП для цільових областей до Статті 6. 2 f 1-а та 2-а частини (Дивись попередню область).

26

IX. Частота скидів необроблених стічних вод (стаття 6, пункт 2 g) i))



У 2011 р. затверджено НЦП 10. Відсоток обсягу скиду стічних, шахтно-карьєрних та колекторно-дренажних вод без очистки і недостатньо очищених в поверхневі води. Індикатор: відсоток скидів забруднених без очистки та забруднених недостатньо очищених вод.Контрольні терміни: проміжний термін – до 2015 р. передбачалося зменшити скид забруднених без очистки стічних вод на 3%, забруднених недостатньо очищених на 15%; до 2020 р. передбачається зменшити скид забруднених без очистки стічних вод на 1,5%, забруднених недостатньо очищених на 10%.У 2018 р. запропоновано оновлену редакцію НЦП 23. Зменшити обсяги скидання неочищених стічних вод

Індикатор 23.1. Обсяги та частка (%) скидів забруднених (без очистки та недостатньо очищених) стічних вод у водні об’єкти, млн м3на рік, %.2015 р. – 875 млн м3 на рік або 15,7 %2020 р. – 725 млн м3 на рік або 13%2025 р. – 557 млн м3 на рік або 10,0%2030 р. – 279 млн м3 на рік або 5,0 %Питання захисту довкілля від забруднення стічними водами регулюються багатьма законами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ). Політичні засади у цій сфері закріплено у Водному кодексі України і Законах України: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», а також у 2017 році було прийнято Закони України: «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII від 23.05.2017. Заходи передбачені у Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 р. та Загальнодержавній цільовій програмі «Питна вода України» на 2011-2020 рр.

Норми щодо цієї області зазначені у міжнародних зобов’язаннях України: Угоді про асоціацію ЄС-Україна та в планах імплементації Директив: ВРД ЄС, Директиви про очистку міських стічних вод, Нітратної Директиви. Також існує велика кількість підзаконних актів та нормативних документів.


Затверджений Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» № 1830-VIII від 7 лютого 2017 р.

З 2018 року відбувається робота над розробкою Законопроекту Про водовідведення, який буде регулювати питання централізованого та нецентралізованого водовідведення, в тому числі скидання стічних вод від малих систем водовідведення, а також забезпечить впровадження та імплементацію Водної Рамкової Директиви ЄС і Директиви Ради 91/271/ЄЕС і встановить відповідальність за скид неочищених стічних вод у водні об’єкти на законодавчому рівні.

Законодавчий акт, який би регулював підходи до скидання очищених стічних вод у водойми знаходиться на стадії розробки проекту.


На жаль, позитивна тенденція щодо скорочення скидів забруднених стічних вод у водні об’єкти, яка мала місце у попередні періоди звітування і у 2016 році досягла контрольного (частка скиду забруднених стічних вод склала 13% від загального скиду стічних вод) результату, у 2017 році змінилася на протилежну – на зростання забруднення, при цьому частки скиду забруднених стічних вод зросла до 997,3 млн. м3 і склала 21,15%.

За результатами узагальнення даних державного обліку водокористування, у 2015 р. у поверхневі водні об’єкти було скинуто 5343 млн. м3стічних вод. Із загального обсягу скинутих у водні об’єкти стічних вод забруднені

27

складають 875,1 млн. м3 (16 %), нормативно-очищені – 1389 млн. м3 (26 %) та нормативно-чисті без очистки – 3070 млн. м3(58 %). Також було скинуто 327,4 млн. м3 шахтно-кар’єрних вод практично без очистки;

у 2016 р. у поверхневі водні об’єкти скинуто 5399 млн. м3 стічних вод. Із загального обсягу скинутих у водні об’єкти стічних вод забруднені складають 698,3 млн. м3 (13 %), нормативно-очищені – 1381 млн. м3 (25 %), нормативно-чисті без очистки – 3120 млн. м3 (58 %). Також було скинуто 295,3 млн. м3 шахтно-кар’єрних вод практично без очистки;

у 2017 р. у поверхневі водні об’єкти скинуто 4715 млн. м3стічних вод. Із загального обсягу скинутих у водні об’єкти стічних вод забруднені складають 997,3 млн. м 3 (21,15%), нормативно-очищені – 1023 млн. м3 (21,7 %), нормативно-чисті без очистки – 2550 млн. м3 (54,08%). До того ж було скинуто 228,2 млн. м3 шахтно-кар’єрних вод практично без очистки.


НЦП 23 повністю відповідає національному показнику до ЦСР 6.3.


X. Частота скидів необроблених потоків зливових вод з колекторних систем для стічних вод (стаття 6, пункт 2 g) ii))


У 2011 р. НЦП не було встановлено через відсутність фінансових та технологічних можливостей

У 2018 р. запропоновано новий НЦП та індикатор до нього. НЦП 24. Розробити законодавство щодо поводження із зливовими водамиІндикатор 24.1. розроблена політика та розвинене законодавство, внесені зміни у закони та підзаконні акти у 2019 р.НЦП 25. До 2025 р. визначити кількість та якість зливових вод та шляхи поводження з ними в містах з населенням понад 200 000 мешканцівІндикатор 25.1. Кількість (фактична та/або %) населених пунктів, де діє система зливової каналізації та очистки зливових вод. Базовий показник на 2015 р.: 7% від загальної протяжності доріг в Україні. Індикатор 25.2. Налагодження моніторингу зливових вод у містах з населенням понад 200 000 до 2025 р.Основним заходом для вирішення означених проблем у цільовій області є удосконалення чинного законодавства у сфері поводження зі зливовими водами.


Проект Закону про водовідведення, який розробляється, передбачає урегулювання питання управління зливовими водами



Досягнення НЦП 24 та 25 має прямий внесок у досягнення ЦСР 6.3 щодо скорочення забруднення від дифузних джерел забруднення водних ресурсів.


28

XI. Якість скидів стічних вод з установок з очистки стічних вод (стаття 6, пункт 2 h))


У 2011 р. було встановлено НЦП 11: Підвищення ефективності роботи очисних споруд до 2020 р.

Індикатор: кількість новозбудованих, модернізованих очисних споруд. Контрольні терміни: проміжний термін –на 2015 р. збудовано 25 одиниць, модернізовано 30; на 2020 р. збудовано 60 одиниць, модернізовано 70.

У 2018 р. запропоновано новий НЦП та індикатор до нього.

НЦП 26. Скоротити скиди стічних вод з очисних споруд, якість яких не відповідає нормативам Директиви Ради 91/271/ЄЕС

Індикатор: 26.1. Кількість (абсолютні величини та %) скидів очищених стічних вод з очисних споруд, якість яких відповідає європейським нормам, базовий рік 2020

Індикатор 26.2.: Налагоджена система моніторингу якості стічних вод відповідно європейським вимогам у 2019 р.


Питання якості і очистки стічних вод регулюються Водним кодексом України та законами: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про оцінку впливу на довкілля». Заходи передбачені у Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 р. та «Питна вода України» на 2011-2020 рр.

Відповідно Угоди про асоціацію Україна поступово переносить у своє законодавство вимоги та стандарти Директиви Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 р. про очищення міських стічних вод. Внесені зміни відповідним Законом №2047-VIII від 18.05.2017 до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Зокрема передбачено повноваження Мінрегіону затверджувати Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядок визначення розміру плати за понаднормативні скиди промислових та інших стічних вод до систем централізованого водовідведення, а також повноваження органів місцевого самоврядування щодо розроблення та запровадження відповідних місцевих правил приймання стічних вод та визначення розміру плати за понаднормативні скиди промислових стічних вод до систем централізованого водовідведення.

02.02.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.01.2018 за № 56/31508 та за № 57/31509 відповідно.


В останні роки за проектами розвитку, які фінансуються за кошти зарубіжних інвесторів, розпочалась реконструкція окремих очисних станцій (наприклад, у м. Запоріжжі та м. Івано-Франківську тощо), але повний цикл очищення та утилізації осадів, навіть, на цих станціях відсутній. За даними Національної доповіді лише на 24 (4,3 %) КОС було зроблено часткову або повну реконструкцію. У 2017 р. розпочато проект реконструкції Бортницької станції аерації (м. Київ), який планується завершити протягом 5 років.

За даними Нац.доповіді, загальна вартість заходів, здійснених протягом 2017 року у системах водовідведення склала 1 181.92 млн. грн, при цьому найбільша вартість заходів була в Києві (372.77 млн гривен).


29

Досягнення НЦП 26 має прямий внесок у досягнення ЦСР 6.3 щодо скорочення забруднення від точкових джерел забруднення водних ресурсів.


XII. Видалення чи повторне використання осаду стічних вод з колективних санітарних систем чи інших санітарних установок (стаття 6, пункт 2 i))



У 2011 р. до цієї області НЦП не було встановлено через відсутність фінансових та технологічних можливостей

У 2018 р. було запропоновано встановити НЦП 27.: Впровадити механізми стимулювання підприємств до використання сучасних методів обробки осадів

Індикатор 27.1. кількість станцій, де впроваджені сучасні технології (виробництва електроенергії, повторного використання) обробки осадів

НЦП 28. Скоротити кількість утворюваних осадів

Індикатор 28.1. До 2025 року скоротити на 25 % кількість утворюваних неочищених осадів на підприємствах ВКГ

НЦП 29. Провести рекультивацію земель під муловими майданчиками

Індикатор 29.1. До 2025 року провести рекультивацію земель під муловими майданчиками – на 15,6 га на рік скорочувати площу земель за рахунок рекультивації. Станом на 2015 рік – площа дорівнює 4 220 га


З 01.04.2018 р. набрав чинності ДСТУ 8727:2017 Осад стічних вод. Підготування органо-мінеральної суміші з осаду стічних вод.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято Наказ N 341 від 12.12.2018 Про затвердження Порядку повторного використання очищених стічних вод та осаду за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 р. за N 75/33046.


Державних стандартів безпеки повторного використання осаду немає. В Україні є стандарт, який встановлює вимоги до якості стічних вод, які використовуються для удобрювання: ДСТУ 7369:2013 Стічні води. Вимоги до стічних вод і їхніх осадів для зрошування та удобрювання.

Поки немає прогресу у цій області, але зараз вже закінчуються підготовчі роботи до початку будівельних робіт з виконання проекту реконструкції Бортницької станції аерації (БСА) м.Києва. У 2019 році розпочнеться робота з реконструкції БСА. Загальна проектна потужність споруд складає 1,8 млн. м3/добу. Фактичний обсяг стічних вод, що надходить на очистку, становить від 700 тис. до 1000 тис. м3 на добу. Нинішній процес очищення стічних вод передбачає транспортування осаду для зберігання на мулові поля, які нині займають 272 га. За проектом реконструкції БСА замість накопичення мулу на мулових полях буде впроваджена термоутилізація осаду стічних вод (вторинне використання отриманої золи у сфері будівництва). Також площа основного виробництва БСА буде скорочена з 151 га до 120 га, що дасть можливість збільшити відстань від БСА до житлової забудови Києва орієнтовно на 1 км.


Досягнення НЦП 27-29 має прямий внесок у досягнення ЦСР 6.3 та 6.4 щодо скорочення забруднення від точкових джерел забруднення водних ресурсів та впровадження переробки стічних вод і мулу з отриманням

30

енергії та ресайклінгу золи, що також зробить внесок у досягнення ЦСР 11 щодо сталого розвитку міст та громад.


XIII. Якість стічних вод, що використовуються для цілей зрошення (стаття 6, пункт 2 i))



У 2011 р. до цієї області НЦП не було встановлено. У 2018 р. було встановлено один НЦП 30.: Розробити Стратегію /Програму повторного використання стічних вод в умовах зміни клімату для України на період до 2030 р. та відповідних нормативно-правових актів

Індикатор 30.1. кількість га земель, де використовують для поливу стічні води:

2018 рік – 0 га

2025 рік – величини, які будуть визначені у Стратегії/Програмі повторного використання стічних вод.

Заходи із забезпечення очистки стічних вод передбачені в загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року та Програми «Питна вода України». Гармонізація та впровадження ВРД та Директиви з очистки міських стічних вод визначають завдання щодо забезпечення належної очистки та безпеки стічних вод.

Мінприроди України, Мінагрополітики України, представниками наукових інститутів та інших заінтересованих сторін за участю і сприяння ФАО та Світового банку розробили проект Стратегії зрошення та дренажу в Україні, який нині потребує затвердження рішенням Уряду.

Одним із найважливіших заходів є створення системи моніторингу стічних вод і мулу, необхідно знати якість та безпечність стічних вод та оцінити можливі шляхи повторного їх використання.


В Україні є чинний стандарт, який встановлює вимоги до якості стічних вод, які використовуються для зрошування та удобрювання: ДСТУ 7369:2013 Стічні води. Вимоги до стічних вод і їхніх осадів для зрошування та удобрювання.

Затверджено Порядок повторного використання очищених стічних вод та осаду за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин (Наказ Мінрегіона N 341 від 12.12.2018).

Мінприроди, Мінагрополітики, представниками наукових інститутів та інших заінтересованих сторін за участю і сприяння ФАО та Світового банку розроблено проект «Стратегії зрошення та дренажу в Україні», який має бути затверджений рішенням Уряду- Кабінету Міністрів України.

Затверджено Порядок здійснення державного моніторингу вод (постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758), Для цілей здійснення державного моніторингу вод визначаються масиви поверхневих та підземних вод, основні антропогенні впливи на кількісний і якісний стан поверхневих та підземних вод, у тому числі від точкових і дифузних джерел.


Існуюча в Україні законодавча база в сфері контролю якості води, що подається на зрошення з очисних споруд є недостатньою і потребує розвитку. В той же час нормативно-правова база України у цій сфері не в повній мірі відповідає вимогам Європейських директив. У даний час через низьку ефективність очисних споруд не забезпечується очистка стічних вод до проектних нормативів.

31

Також в Україні не використовуються для поливу зливові стічні води, оскільки вони збираються зливовою каналізацією, але скидаються у довкілля без очистки через непрацюючі очисні споруди або, як правило, їх відсутність.

Полив стічними водами не здійснюється в Україні через низьку якість очищених стічних вод та високі ризики погіршення якості сільськогосподарської продукції, засолення та втрати родючих властивостей ґрунтів при використанні для поливу неочищених стічних вод.


НЦП 30 буде сприяти досягненню ЦСР 6.3 Зменшення обсягів скидання неочищених стічних вод та 6.4. Підвищення ефективності водокористування. Також цей НЦП може стимулювати розробку Стратегії водної адаптації до зміни клімату і розширити національну ЦСР 13, яка нині стосуються лише пом’якшення наслідків зміни клімату в Україні.


XIV. Якість вод, що використовуються як джерела питної води (стаття 6, пункт 2 j))1. Прохання охарактеризувати поточний цільовий показник та його контрольний термін, а також

надати інформацію щодо історії прийняття показника та законодавче обґрунтування, діючі національне та міжнародне законодавство

2011 р. до цієї області НЦП не було встановлено.

У 2018 р. було встановлено НЦП 31.: Забезпечити підвищення якості вод, які використовуються як джерела питної води

Індикатор 31.1. відсоток проб води, що не відповідає нормативам за мікробіологічними показниками з поверхневих водойм:

І категорії: 16% у 2020, 12% у 2025 році

ІІ категорії: 17% у 2020, 15% у 2025 році*

* за даними ЛЦ МОЗ

Індикатор 31.2. Відсоток проб води, що не відповідає нормативам за хімічними показниками з поверхневих водойм:

І категорії: 7.5% у 2020році, 5% у 2025;

ІІ категорії: 15% у 2020, 12 % у 2025 році*

*за даними ЛЦ МОЗ

Індикатор 31.3. Відсоток проб води та донних відкладів, що не відповідає нормативам за хімічними та фізико-хімічними показниками (для масивів поверхневих вод, забір води з яких здійснюється для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення) з:поверхневих та підземних водних об’єктів або їх частин;морські води - базовий рік 2020 проти 2025 Індикатори будуть встановлені відповідно постанови КМ України від 19.09.2018 № 758.

Заходи з облаштування та дотримання зон і режиму санітарної охорони джерел водопостачання, модернізації джерел водопостачання, будівництва нових та модернізації, заміні трубопроводів заплановані в Програмі розвитку водного господарства та Програмі «Питна вода України». Вони потребують перегляду та корегування заходів та фінансування на засадах співфінансування за участю Державного бюджету та коштів місцевих бюджетів і водоканалів.Інструментом впровадження Протоколу про воду та здоров’я, відповідно рішень Наради Сторін Протоколу є Плани забезпечення безпеки води (ПЗБВ), для впровадження яких ВООЗ-Європа розробила низку керівництв, які поки в Україні не мають законодавчої основи для впровадження.


32

24 липня 2017 року було оприлюднено проект наказу МОЗ України «Про затвердження Гігієнічних нормативів якості води водних об’єктів для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення», який залишається в процесі узгодження.

Державні установи – обласні лабораторні центри МОЗ постійно ведуть спостереження та нагляд за дотриманням безпечності питної води, включаючи моніторинг води з водойм, які використовуються як джерела питної води; дослідження джерел централізованого і нецентралізованого водопостачання за мікробіологічними та за більш ніж 70 санітарно-хімічними показниками; моніторинг вмісту нітратів у воді нецентралізованих джерел водопостачання, зокрема колодязів та каптажів, вода з яких використовується для споживання дітьми віком до 3-х років на виконання п. 8.3. Протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №20 «Про попередження виникнення водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей».

Існуюча в Україні законодавча база в сфері контролю якості питної води є достатньо розвинутою і в цілому може забезпечити діяльність. Головний документ, який визначає вимоги до якості води в джерелі питного водопостачання - ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги, який був розроблений з урахуванням вимог Директиви ЄС по питній воді.

За співпраці ВООЗ-Європа, ДержСЕС і ВЕГО «МАМА-86» у 2015 році був проведений національний семінар для територіальних органів ДержСЕС з питань впровадження ПЗБВ. У 2015-2016 році мережею ВЕГО «МАМА-86» за фінансової підтримки Швецької агенції міжнародного розвитку вперше в Україні були впроваджені пілоти з розробки ПЗБВ для малих громад, проведені тренінги для 50 представників заінтересованих сторін 8 місцевих громад та органів місцевого самоврядування з розробки ПЗБВ на основі Керівництва ВООЗ «Забезпечення безпеки питної води в невеликих комунальних системах водопостачання: Покрокове керівництво зі зниження ризиків, пов’язаних з системами водопостачання в невеликих населених пунктах».


Попри скорочення кількості проб води, які досліджувалися ЛЦ МОЗ останні 5 років, результати моніторингу вказують на зростання частки проб з відхиленнями за хімічними та мікробіологічними показниками з водойм І категорії (це ділянки водойм, що використовуються як джерело централізованого чи децентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості. У 2018 році спостерігалися найвищий відсоток нестандартних проб з водойм І. Питома вага досліджених проб води з водойм І категорії, які не відповідали нормам, у 2018 році за хімічними показниками становила 19,3% (585 із 3033), за мікробіологічними показниками – 22,4%. Така ж негативна тенденція щодо зростання відсотка нестандартних проб спостерігалася і для водойм ІІ категорії ділянок водойм, які використовуються для купання, занять спортом і відпочинку населення, а також ті, що знаходяться в межах населених пунктів (табл. 9).

Таблиця 9. Відхилення за хімічними та мікробіологічними показниками водойм І та ІІ категорій

за хімічними показниками за мікробіологічними показниками2014 2015 2016 2017 2018 2014 2015 2016 2017 2018

досліджено проб води з водойм І категоріїУсього 4004 3606 3717 5092 3033 3433 4057 3765 2760 2627Не відповідає 341 391 398 427 585 457 377 426 494 590Питома вага, % 8,5 10,8 10,7 8,4 19,3 13,5 9,3 11,3 17,9 22,4досліджено проб води з водойм ІІ категоріїУсього 11465 12215 12783 22861 15519 16010 19125 21179 18458 18915Не відповідає 1839 2372 2543 3549 3223 2067 2358 3108 3409 3571Питома вага, % 16,0 19,4 19,9 15,5 20,8 12,9 12,3 14,7 18,5 18,9


Досягнення НЦП 31 сприяє виконанню ЦСР 6.1


33

XV. Якість вод, що використовуються для купання (стаття 6, пункт 2 j))



У 2011 р. до цієї області НЦП не було встановлено через відсутність фінансових та технологічних можливостей.

У 2018 р. було встановлено НЦП 32: «Покращити безпечність та якість води, що використовується для купання, за санітарно-біологічними показникам».

Індикатор 32.1. Кількість та % місць відпочинку в рекреаційних зонах, які використовуються населенням для купання, де застосовуються кращі практики (благоустроєні, мають «Голубий прапор» тощо) – базовий рік 2020.


З 2017 року відповідно розпорядження КМУ від 20.01.2016 № 94-р були відмінені всі базові СанПіН, які регулювали питання безпеки водних об’єктів, що використовуються для рекреації, а саме: СанПіН 4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения», СанПіН 4631-88 «Санитарные правила и нормы охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения», СП 497-64 «Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации пляжей», СанПіН 4060-85 «Лечебные пляжи. Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации», ГОСТ 17.1.5.02-80 «Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов». Залишається не вирішеним питання перегляду та оновлення регуляторних актів у цій області з урахуванням рекомендацій ВООЗ та ЄС Директивою 2006/7/ЕЕС Європейського парламенту та Ради Європи від 15.02.2006 щодо управлення якістю вод, які використовуються для купання.

Підготовано проект «Гігієнічні норми хімічних речовин у поверхневих водах», підготовлений на заміну СанПіНу 4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения».

Затверджені Правила охорони життя людей на водних об’єктах України наказом Міністерства внутрішніх справ (МВС) від 10.04.2017 № 301.

Щорічно відповідно до п. 9 Правил охорони життя людей на водних об’єктах при підготовці до початку оздоровчого сезону облдержадміністрації затверджують місцеві програми заходів із забезпечення належного порядку на пляжах і в рекреаційних зонах, відведених для купання населення. З метою впорядкування місць масового відпочинку населення на водних об’єктах проводиться їх облік, організовується систематичний лабораторний контроль води з відкритих водойм.

МОЗ України, ДУ «Центр Громадського здоров'я МОЗ» (з 01.2018), ДЗ «УЦКМЗ МОЗ» (до 01.2018), Лабораторні центри МОЗ ведуть лабораторний моніторинговий контроль якості вод для купання. ДСНС і Держпродспоживслужба виконують наглядову функцію і застосовують засоби адміністративного впливу.

Лабораторні центри МОЗ України здійснюють нагляд впродовж літнього оздоровчого періоду за пляжами та рекреаційними зонами на території країни, в т.ч. у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, які мають вихід на морське узбережжя, і річковими, у т.ч. і в м. Києві на р. Дніпро.

На сайтах місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обласних лабораторних центрів МОЗ та Державної установи «Центр громадського здоров'я МОЗ» надається регулярно відповідна інформація в літній оздоровчий сезон. Також інформація розміщується у місцевих засобах масової інформації. ЛЦ МОЗ та територіальні органи ДПСС постійно проводять санітарно-просвітню роботу серед населення з питань профілактики гострих кишкових інфекційних хвороб, харчових отруєнь, дотримання правил особистої гігієни в надзвичайних умовах перебування.


За даними обласних лабораторних центрів МОЗ України за останні 5 років зросла питома вага (%) досліджених проб води з водойм ІІ категорії, які не відповідали нормам за хімічними та мікробіологічними показниками, що свідчить про забруднення водойм, що використовуються, в тому числі, для рекреації і купання. Основними

34

джерелами, які формують стабільно високі рівні забруднення водойм та зон рекреації залишаються скиди комунальних стічних та зливових вод.

Лабораторними центрами МОЗ України проводиться лабораторний нагляд за якістю морської та річкової води за хімічними та мікробіологічними показниками, у тому числі в районах відпочинку та місцях відведених для купання, із вживанням відповідних заходів у разі виявлення порушень. За червень-серпень 2018 року було проведено 19491 дослідження річкової та морської води за мікробіологічними показниками (у 2017 – 10589), з них не відповідало нормативам на мікробне забруднення по індексу ЛКП (лактозопозитивні кишкові палички) тощо 1675 досліджень – 8,6% (у 2017 – 1325 – 12,5%); за фізико-хімічними показниками – 16956 досліджень (у 2017 – 11782), з них не відповідало нормативам 1366 досліджень – 8,1% (у 2017 – 871 – 7,4%).

У 2017 році лабораторний контроль за якістю морської та річної води проводився в 651 місці масового відпочинку: зонах рекреації та річкових пляжах.

З початку червня 2018 року за 3 місяці у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, які мають вихід на морське узбережжя та м. Києві на р. Дніпро було проведено 9136 досліджень води, з них 7118 досліджень морської води та 2018 досліджень річкової води за бактеріологічними показниками, з них не відповідало нормативам на мікробне забруднення по індексу ЛКП (лактозопозитивні кишкові палички) 400 досліджених проб (4,4 %), в тому числі проб морської води - 106 (1,5 %) і річкової води - 294 (14,6 %). За аналогічний період 2017 року було досліджено, відповідно: 5467, 3463 і 2002; з них не відповідали відповідно 415 (7,6 %), 76 (2,2 %) і 339 (16,9 %).

Дослідження забруднення донних відкладів та піску в місцях рекреації та на пляжах не ведеться.

На місцевому рівні є поодинокі приклади впровадження кращих практик. Так у Києві у 2017 році комунальне підприємство «Плесо» проводило роботи з благоустрою та досягнення критеріїв «блакитного прапору», і 3 пляжі з 9 міських пляжів з умовами для купання вийшли на належний рівень безпеки.

В Україні немає єдиного он-лайн переліку об’єктів, які призначені для купання і поки не розроблено механізмів оперативного інформування населення про санітарно-епідеміологічний стан таких об’єктів.


Досягнення НЦП 32 робить внесок у досягнення ЦСР Сталий розвиток міст та громад і показника ЦСР 11.6 Забезпечити розробку та реалізацію стратегій місцевого розвитку, в т.ч. рекреації..


XVI. Якість вод, що використовуються для аквакультури або розведення чи збору молюсків та ракоподібних (стаття 6, пункт 2 j))



У 2018 р. було встановлено НЦП 33. Збільшити кількості водних об’єктів з «добрим» екологічним станом, які використовуються для вирощування аквакультури, зокрема для риборозведення

Індикатор 33.1. Кількість водних об’єктів, що використовуються для вирощування аквакультури, зокрема для риборозведення, які мають добрий екологічний стан (вміст розчиненого кисню, БСК, ХСК, органічних речовин) Базовий рік - 2020


Основними документами, які регулюють цю область є: Водний кодекс України (Ст. 36. щодо встановлення гранично допустимих концентрацій речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства), закони: «Про аквакультуру» від 18 вересня 2012 р. № 5293-VI; «Про рибне господарство,

35

промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. № 3677-VI (Ст. 17 про екологічні нормативи якості води для рибогосподарських водних об'єктів).

Заходи передбачені у Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.

Затверджено Порядок здійснення державного моніторингу вод постановою КМУ від 19.09. 2018 № 758.

Діє наказ Мінагрополітики від 30.07.2012 № 471 «Про затвердження Нормативів екологічної безпеки водних об’єктів, що використовуються для потреб рибного господарства, щодо гранично допустимих концентрацій органічних та мінеральних речовин у морських та прісних водах (біохімічного споживання кисню (БСК-5), хімічного споживання кисню (ХСК), завислих речовин та амонійного азоту)» зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 14.08.2012 № 1369/21681.

Діє Порядок ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) згідно постанови КМУ від 30 вересня 2015 р. № 979 і створено веб-сайт цього Державного реєстру https://drrvo.gov.ua.


Діюча законодавча та нормативно-правова база в сфері контролю якості води, що використовується для аквакультури є недостатньою і потребує гармонізації з вимогам Європейських директив.

Розвиток виробництва аквакультури у зв’язку зі зростанням потреби у воді на його технологічні процеси вимагає удосконалення моніторингу якості води, особливо в місцях скиду використаних вод і оцінки впливу аквакультури на забруднення води як органічними речовинами та розвиток евтрофікації, так і хімікатами і медикаментами (антибіотиками, фунгіцидами), що становлять потенційну загрозу здоров'ю людини. Потребує розвитку облік водокористування, зокрема порядок збору, систематизації та аналізу даних звітності про використання водних ресурсів у рибному господарстві в басейнах річок у відповідності до рекомендацій ФАО.


Досягнення НЦП 33 зробить внесок у виконання ЦСР 6.3 та 6.5


XVII. Застосування визнаної належної практики в області управління замкненими водами, що загальнодоступні для купання (стаття 6, пункт 2 k))


У 2011 р. до цієї області НЦП не було встановлено через не визнання її серед національних пріоритетних областей, брак інформації та ресурсів.

У 2018 р. було запропоновано НЦП 34.:Запровадити визнані хороші практики для управління замкнутими водами наявними для купання.

Індикатор 34.1. Кількість /% плавальних басейнів та інших водних розважально-спортивних закладів, у т.ч. при навчально-виховних закладах, де впроваджено / використовуються належні методи водопідготовки, в тому числі альтернативні хлоруванню способи знезараження та методи кондиціонування води. Базовий рік – 2020.

В Україні на даний час практично відсутня нормативна база щодо утримання та експлуатації водно-спортивних об’єктів. Необхідно прийняти та ввести в дію ДБН В 2.2-9:201Х "Громадські будинки. Основні положення". Через відміну старих нормативних актів слід підготувати проекти оновлених регуляторних актів відповідно до рекомендацій ВООЗ та Директив ЄС.

Неможливо отримати інформацію щодо вказаних об’єктів без спеціальних запитів від міністерств і відомств через відсутність єдиної он-лайн мережі таких об’єктів, які належать як до комунальної, так і приватної, відомчої та інших форм власності.

36

https://drrvo.gov.ua/

Управління цими об’єктами відноситься до повноважень і) місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у межах комунальної власності населених пунктів, міських та селищних громад; або іі) міністерств, відомств або підприємств, юридичних або фізичних осіб, які експлуатують басейн чи інші місця, спеціально призначені для купання, у межах приватної власності.


В Україні розпорядженням КМУ від 20.01.2016 № 94-р були скасовані всі нормативні акти, які діяли ще з радянських часів, зокрема: «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» (№ 1567-76, прийнятий 30.12.1976); «Методические рекомендации по эксплуатации лечебно-оздоровительных бассейнов с пресной водой в санаториях» (1977), «Методические указания по проведению профилактической дезинфекции в спортивных плавательных бассейнах» (31.03.1980 №28-2/6) у доповнення до «Рекомендаций по обеззараживанию воды, дезинфекции подсобных помещений и санитарному режиму эксплуатации купально-плавательных бассейнов» № 1229-75, СанПиН 1437-76 «Инструктивно-методические указания по устройству, эксплуатации и санитарному контролю плавательных бассейнов с морской водой». Але до сих пір на їх заміну не було затверджено оновлених підзаконних актів.

Нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства проводиться інспекторами Держпродспоживслужби України, а моніторингові дослідження води в басейнах проводять ЛЦ МОЗ із залученням Держпродспоживслужби України або за угодами.

У більшості діючих старих і нових плавальних басейнах при навчально-виховних закладах використовуються застарілі схеми водопідготовки, зокрема знезараження води методом хлорування.


В цій області не налагоджено облік на національному рівні, немає єдиної он-лайн мережі таких об’єктів (басейнів, аквапарків та інших). Інформація відсутня і на сайтах обласних державних адміністрацій. Регулярний моніторинг і контроль якості води об’єктів замкнутих вод, наявних для купання, не ведеться, перевірки якості води проводять місцеві наглядові та контролюючі служби за заявками або при виникненні надзвичайної ситуації, отруєнні хлором або іншими причинами.

Потребує перегляду нормативна база задля впровадження сучасних методів водопідготовки, в тому числі альтернативні хлоруванню способів знезараження та методів кондиціонування води. Європейський стандарт DIN 19643-1:1997 «Підготовка води плавальних і купальних басейнів. Частина 1. Загальні вимоги» та діючі українські нормативні документи спираються лише на застосування методів на основі хлору або хлорних сполук.

За звітній період (у березні 2017 року) було зареєстровано один випадок отруєння парами хлору в аквапарку "Джунглі" м. Харкова. Загалом за медичною допомогою звернулися 20 осіб. За результатами досліджень води Харківського обласного лабораторного центру МОЗ України вміст зв'язаного хлору в басейнах аквапарку перевищував нормативний у 1,5-24 рази, вміст вільного залишкового хлору не перевищував нормативні рівні.


Виконання НЦП 34 зробить внесок у досягнення ЦСР 4.1 Забезпечити доступність якісної освіти для всіх дітей та підлітків та 4.7. Створити у школах сучасні умови навчання


XVIII. Виявлення та приведення в порядок особливо забруднених місць (стаття 6, пункт 2 l))



37

У 2018 р. було запропоновано три НЦП та індикатори до них:

НЦП 35. Визначити території, забруднені СОЗ та провести роботи щодо їх відновлення

Індикатор 35.1. Відсоток територій, забруднених СОЗ, де проведено роботи з реабілітації, від загальної кількості таких територій, які зазначено у Національному реєстрі Базовий рік 2020.

Індикатор 35.2. Відсоток територій, забруднених СОЗ, де проведено роботи з реабілітації, від загальної кількості таких територій, які зазначено у Національному реєстрі Базовий рік 2020.

НЦП 36. «Провести оцінку вразливості підземних і поверхневих вод до забруднення нітратами із сільськогосподарських джерел та забезпечено зниження рівня їх забруднення нітратами »,

Індикатор 36.1. Вимоги Директиви Ради 91/676/ЄЕС стосовно охорони вод від забруднення, спричиненого нітратами із сільськогосподарських джерел перенесено у законодавство України у 2020р.,

Індикатор 36.2. Створений Реєстр зон, вразливих до накопичення нітратів – 2025 рік (орієнтовно);

Індикатор 36.3. Затверджений План заходів зменшення рівня забруднення поверхневих та підземних вод нітратами із с/г джерел до 2025 року (орієнтовно).

НЦП 37. Зменшити кількість місць для видалення побутових відходів відповідно до Директиви Ради 1999/31/ЄС щодо полігонів захоронення відходів

Індикатор 37.1. Кількість (одиниць) полігонів і сміттєзвалищ для захоронення побутових відходів:

2015 рік – 6000 од., загальною площею понад 9 тис. га, де накопичено 10 млн тон побутових відходів;2023 рік – 1000 од.; 2030 рік – 300 од.Законодавча база для прийняття НЦП включає : Водний кодекс України, Глава 20. Охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання; Земельний кодекс України, Глава 27. Використання техногенно забруднених земель, Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами; Закон України «Про відходи» (Стаття 34. Вимоги щодо поводження з небезпечними відходами; Стаття 35-1. Вимоги щодо поводження з побутовими відходами) у редакції 09.05.2016; Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»;

Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (постанова КМУ від 07.07.2017 № 413);

Національна стратегія поводження з відходами в Україні схвалена на засіданні КМУ 8 листопада 2017 р.;

План імплементації Директиви 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики;

План імплементації Директиви Ради 91/676/ЄЕС про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел із змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/2003.

Зобов’язання України з впровадження Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі (зокрема Статті 6. Заходи щодо скорочення або ліквідації викидів, пов'язаних із запасами і відходами, п.1.е).


Україна із запізненням виконує план імплементації нітратної Директиви Ради 91/676/ЄЕС, зокрема що стосується:

•прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу;•визначення зон, вразливих до (накопичення) нітратів (Стаття 3 Директиви);•запровадження планів дій для зон, вразливих до (накопичення) нітратів (Стаття 5 Директиви);•запровадження програм моніторингу (Стаття. 6 Директиви).


План заходів виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1106-2017-%D0%BF.

38

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1106-2017-%D0%BF

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1106-2017-%D0%BF

8 грудня 2017 року в м. Києві в рамках проекту ЄС «Підтримка України в апроксимації напрацьованого законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища» відбувся семінар-тренінг з Нітратної директиви за участю сорока учасників - представників Мінприроди, Мінагрополітики, науковців та аграріїв. Розроблені проекти Кодексу кращих сільськогосподарських практик та Методики визначення зон, вразливих до нітратного забруднення.


Встановлення НЦП 35 щодо СОЗ сприятимуть досягненню ЦСР 12.3 Забезпечити стале використання хімічних речовин на основі інноваційних технологій та виробництва, а НЦП 37 щодо сміттєзвалищ сприятиме досягненню ЦСР 12.4 Зменшити обсяг утворення відходів і збільшити обсяг їх переробки та повторного використання. Тоді як НЦП 36 щодо нітратного забруднення буде підтримувати досягнення як ЦСР 12.4 так і ЦСР 6.1 та 6.3.


XIX. Ефективність систем регулювання, освоєння, охорони та використання водних ресурсів (стаття 6, пункт 2 m))


У 2011 р. встановлено один НЦП 12.: Розробка і затвердження Планів управління басейнами річок Дніпро, Дністер, Дунай, Тиса, Сіверський Донець, Південний Буг.

Індикатор: Наявність Планів управління річковими басейнами (ПУРБ) Контрольні терміни: 2015 р. – ПУРБ річок Дунай, Тиса, Південний Буг, 2020 р. – ПУРБ річок Дніпро, Дністер і Сіверський Донець

У 2018 р. було переглянуто НЦП 2011 року та додано ще один НЦП:

НЦП 38. Впровадити інтегроване управління для основних річкових басейнів, Індикатор 38.1.: Кількість затверджених ПУРБ: 9 ПУРБ для основних річкових басейнів до 2024 року

НЦП 39. Розробити Водну стратегію України на період до 2030 року.

Індикатор 39.1. Водна стратегія України на період до 2030 року затверджена у 2019 році

НЦП встановлені на виконання положень, цілей, які визначені у Водному кодексі України, статей 363 (про апроксимацію законодавства) та 365 (про підготовку галузевих стратегій, зокрема в галузі якості води та управління водними ресурсами) Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (ратифікована Законом № 1678-VII від 16.09.2014). та законах України: "Про охорону навколишнього природного середовища"; «Про оцінку впливу на довкілля»; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» від 4 жовтня 2016 р. № 1641-VIII; Заходи з розвитку водного господарства визначені у загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.


Україна імплементувала Директиву 2000/60/ЄС Європейського парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 р. відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (ратифікована Законом № 1678-VII від 16.09.2014). З метою апроксимації її положень та норм у 2016-2019 роках були затверджені:

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» від 4 жовтня 2016 р. № 1641-VIII;

та підзаконні нормативно-правові акти:- Порядок здійснення державного моніторингу вод затверджений Постановою КМУ від 19 вересня 2018 р. № 758 - Порядок розроблення плану управління річковим басейном, затверджений постановою КМУ від 18 трав-ня 2017 р. № 336;

39

- «Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік»;- Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затверджений розпорядженням КМУ від 30 березня 2016 р. № 271 р.; -Наказ Мінприроди України від 23.06.2017 № 234 «Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення»;- Наказ Мінприроди України від 03.03.2017 № 103 «Про затвердження меж районів річкових басейнів, суббасейнів та водогосподарських ділянок»;- Наказ Мінприроди України від 26.01.2017 № 26 "Про затвердження Порядку розроблення водогосподарських балансів";- Наказ Мінприроди України від 26.01.2017 № 23 "Про затвердження Типового положення про басейнові ради";- Наказ Мінприроди України від 06.02.2017 № 45 «Про затвердження Переліку забруднюючих речовин для визначення хімічного стану масивів поверхневих і підземних вод та екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод»;- Наказ Мінприроди України від 26.01.2017 № 25 «Про виділення суб-басейнів та водогосподарських ділянок у межах встановлених районів річкових басейнів»;- Наказ Мінприроди України від 16.03.2015 № 78 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку водокористування».


В рамках міжнародної підтримки в Україні були підготовлені та продовжується підготовка проектів Планів управління річковими басейнами (ПУРБ) для:

1. річки Тиса - 2ий цикл планування. Проект Дунайської Транснаціональної Програми ЄС «Посилення координації між плануванням управлінням річковим басейном і попередженням ризику затоплення задля покращення стану водних ресурсів басейну р. Тиси» (JOINTISZA) 2017 – 2019.2. річки Південний Буг. Проект «Посилення управління басейном Південного Бугу», за підтримки Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) та Шведського агентства з охорони довкілля (SEPA), який впроваджувався впродовж 2009–2013 рр.3. річки Прут. Проект ЄС «Охорона довкілля міжнародних річкових басейнів» 2012 – 2016 рр.4. річки Дніпро (верхня частина басейну від кордону з Республікою). Проект ЄС «Охорона довкілля міжнародних річкових басейнів» 2012 – 2016 рр.5. річки Дніпро. Проект ЄС «Водна ініціатива плюс» 2016 – 2020 рр.6. річки Дністер. Проект ГЕФ «Сприяння транскордонному співробітництву та інтегрованому управлінню водними ресурсами в басейні річки Дністер» 2017 – 2019 рр.7. річки Західний Буг 2018 – 2020 рр. Проект за підтримки ЮНЕСКО, ЄЕКООН, ГЕФ

З серпня 2018 року почав свою роботу фонд розвитку водного господарства, обсяг його фінансування склав 174 млн. гривень. За рахунок цих коштів Держводагентство відновило фінансування двох бюджетних програм, які дозволяють фінансувати заходи із захисту від шкідливої дії вод, будівництво водопроводів для населених пунктів, що користуються привізною водою, та розвиток зрошення. Завдяки коштам фонду розвитку водного господарства виконано роботи з будівництва та відновлення захисних дамб, берегоукріплень, гідротехнічних споруд, розчищено низку русел річок та водойм.У 2017 році Мінприроди за допомогою Глобального водного партнерства (ГВП) зробило самооцінку індикатора ЦУР 6.5.1 щодо інтегрованості управління водними ресурсами на національному рівні за багатокроковою методикою UN-Water. Величина інтегрованості управління водними ресурсами була оцінена у 39,45 балів.З 2019 р. Україна розпочинає підготовку Планів управління річковими басейнами. Першим кроком стало введення в дію постановою КМУ нової державної програми моніторингу поверхневих і підземних вод відповідно до вимог ВРД ЄС. з 1 січня 2019 р. За підтримки ОБСЄ підготовлено План моніторингу для річкового басейну Сіверського Дінця. Продовжується робота над підготовкою ПУРБ річок Дністер, Дніпро і Західний Буг. На 40% створено та укомплектовано три басейнові лабораторії в системі Держводагентства, які здійснюватимуть моніторинг поверхневих вод басейнів Сіверського Донця, Дністра та Дніпра.


НЦП 38 і 39 відповідають за змістом та сприяють досягненню ЦСР 6.5.

40


XX. Додаткові конкретні цільові показники на національному або місцевому рівнях

У тому випадку, коли встановлено додаткові цільові показники, для кожного цільового показника:


У 2011 р. встановлено 3 НЦП:

НЦП 13. Підготовка й оприлюднення Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні,Індикатор: Наявність Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання України.НЦП 14. Підготовка та оприлюднення Короткої доповіді про прогрес у впровадженні Протоколу про воду та здоров'я, Індикатор: Наявність короткої доповіді про прогрес у впровадженні Протоколу про воду і здоров’я.НЦП 15. Підвищення рівня обізнаності громадськості, Індикатор: Проведення зустрічей, конференцій, семінарів, міжнародного водного форуму AQUA UKRAINE.

У 2018 р. було переглянуто та запропоновано 3 НЦП:НЦП 40. Забезпечити вільний доступ до адекватної та актуальної інформації про якість питної води та інших вод по Протоколу. Індикатор 40.1. Щорічне оприлюднення Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні на веб-сторінці Мінрегіону в термін, визначений закономІндикатор 40.2. Публікація розділу «вода і здоров’я» та Додатку «Населені пункти, що користувалися питною водою з відхиленнями за 5 спільними (відповідно звітності по Протоколу) санітарно-хімічними та 2 санітарно-біологічними показниками якості питної води за звітний період» в Нац. доповіді про якість питної води та стан питного водопостачанняІндикатор 40.3. Веб-сторінка Протоколу про воду та здоров’я на веб-сайті МінприродиІндикатор 40.4. Публікація Національної короткої доповіді про прогрес впровадження Протоколу на сайті МінприродиІндикатор 40.5. Інтернет ресурси/мобільні додатки оперативного інформування населення про якість вод для купання (річкових та морських пляжів), джерел води, замкнутих вод (плавальних басейнів та водних спортивно-розважальних центрів)НЦП 41. Підвищити рівень обізнаності громадськості про безпеку води та здоров’я, Індикатор 41.1. Кількість навчальних закладів /школярів, які беруть участь в інформаційних заходах до міжнародних водних днів (Всесвітнього дня води, Глобального дня миття рук, Днів річок, інших водних дат), в екскурсіях до музеїв води, інших тематичних заходахНЦП 42. Підвищити знання фахівців (водників та робітників водоканалів і галузі локальної водопідготовки) та представників органів влади різних рівнів з питань води і здоров’я, планування безпеки води та санітарії, інтегрованого управління водними ресурсами.Індикатор 42.1. Проведення щорічного Форуму «Аква-Україна», конференцій «Вода і довкілля» та «Якість питної води», Форуму «АКВА-ТЕРМ»Індикатор 42.2. Створення та робота Національного інформаційно- тренінгового центру/он-лайн-ресурсу з питань води та здоров’я дієІндикатор 42.3. Розроблені та впроваджені програми тренінгів/ підвищення кваліфікації/ атестації спеціалістів з питань планування безпеки води та санітарії для різних стейкхолдерівІндикатор 42.4. Кількість проведених тренінгів з питань безпеки питної води, «кращих практик» водопостачання та санітаріїІндикатор 42.5. Кількість фахівців водоканалів/водної галузі, представників органів влади, в т.ч. місцевого врядування, громад, які отримали сертифікати/атестати з питань планування/управління безпекою води та здоров’яІндикатор 42.6. Кількість закладів вищої освіти, в яких акредитовано магістерські програми "Управління водними ресурсами" Індикатор 42.7. Кількість підготовлених фахівців за спеціальністю "Управління водними ресурсами" Показники встановлено на виконання: Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська Конвенція); Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та з Європейським Союзом та його державами-членами, з іншої

41

сторони; Плану імплементації Директиви 2003/4/ЄС про доступ громадськості до екологічної інформації; Плану імплементації Директиви 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики; Директиви 98/83/ЄС про якість води, призначеної для споживання людиною; Конституції України, Водного кодексу України, Закону України «Про інформацію», Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».


За державний кошт здійснюється підготовка щорічної Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні. За кошт держави, орг. внесків та спонсорів відбувається конференція «Вода і довкілля», яку проводить Мінприроди та Держводагентство, та конференція «Проблеми та перспективи розвитку питного водопостачання та водовідведення в Україні»/ «Сучасний стан і основні напрямки вирішення проблем якісного водозабезпечення та водовідведення», яку проводить Мінрегіон у рамках Міжнародного водного форуму «AQUA UKRAINE». За рахунок міжнародних донорів, коштів професійних асоціації, виробників – водоканалів, грантових проектів НУО проводяться різні інформаційно-просвітницькі заходи з різних питань якості питної води, доступу до безпечної води, права на воду та санітарію, інше.

У Держвоагентстві створено прототип інформаційної системи з базовим функціоналом, що дає можливість з весни 2019 року розпочати видачу Е-дозволів на спецводокористування.

Держводгосп створив інформаційну систему «Геопортал» з даними водного кадастру.

Мінприроди разом з іншими ЦОВ працює над створення широкої ІТ платформи «Відкрите довкілля».

В основних річкових басейнах створено 14 Басейнових Рад із залученням заінтересованих сторін з метою ефективного управління річковими басейнами, підготовки Планів управління річковими басейнами та спільного впровадження програм заходів з покращення екологічного стану водних ресурсів та рішення інших нагальних проблем в басейнах.

3. Прохання дати оцінку прогресу, досягнутого відносно початкового рівня на шляху до виконання цільового показника , а також будь які проблеми, що виникли.

За звітний період налагоджене регулярне оприлюднення на вебсайті Мінрегіона щорічної Національної доповіді «Про якість питної води та стан питного водопостачання». За 2017 рік Національна доповідь включила главу про Протокол про воду та здоров’я. У підготовці цієї Національної доповіді на постійній основі залучені всі ЦОВВ, які відповідають за забезпечення доступу до питної води та санітарії, управління і охорону водних ресурсів, нагляд і контроль додержання санітарного та природоохоронного законодавства у водному секторі.

Україна раз на три роки готує Коротку доповідь щодо прогресу впровадження Протоколу про воду та здоров’я. Всі попередні доповіді в англійському варіанті є у відкритому доступі на офіційному сайті Протоколу.

У 2017-2018 роках увага до Протоколу в України була підвищена завдяки процесу перегляду НЦП до Протоколу. На прохання Мінприроди Україна отримала підтримку ЄЕК ООН Секретаріату Протоколу в рамках Проекту «Водна ініціатива ЄС плюс». В рамках цієї допомоги були розроблені: Технічний звіт про результати аналізу ситуації щодо законодавчих, інституційних та змістовних аспектів у 20 цільових областях Протоколу про воду та здоров’я, проект НЦП та Плану заходів їх досягнення. Проект з перегляду НЦП виконувала ВЕГО «МАМА-86» і команда українських експертів та міжнародних консультантів з боку ЄЕК ООН – Секретаріату Протоколу. Питання впровадження Протоколу є складовою першого напрямку щодо розвитку водної політики України Проекту «Водна ініціатива ЄС+». У 2017 році питання Протоколу (результати ситуаційного аналізу по 20 цільовим областям Протоколу) обговорювалося керівним комітетом Національного політичного діалогу. Проекти НЦП та Плану заходів пройшли громадські консультації та національні обговорення у грудні 2018 року. 61 % коментарів від громадськості було враховано в фінальному варіанті документів. Проект НЦП був схвалений членами Міжвідомчої робочої групи у лютому 2019 року. Проект з перегляду НЦП зробив значний внесок у популяризацію Протоколу та його завдань серед різних ЦОВВ та громадськості, підвищення обізнаності заінтересованих сторін про проблеми води і здоров’я в Україні, сучасні підходи та шляхи вирішення цих проблем.

Разом з тим, до сих пір окремого постійного механізму вільного доступу до інформації, що стосується впровадження Україною Протоколу про воду та здоров’я (зокрема до всіх Коротких доповідей України (2010, 2013 та 2016 років) українською мовою, інформаційних матеріалів, керівництв та інших інструментів Протоколу, результатів проектів, анкетування, самооцінок, які здійснювалися в Україні за робочими напрямками Протоколу) немає на інформаційних ресурсах Мінприроди та МОЗ.

42

Основним джерелом інформації про якість питної води за 12-18 фізико-хімічними показниками є водоканали, які з різною періодичністю (раз на місяць-квартал) надають дані на своїх вебсторінках.

В Україні щорічно відбувається і вже стало традицією проведення водних форумів (АКВА-Україна, АКВА-ТЕРМ), наукових конференцій, інформаційних компаній та акцій, присвячених міжнародним водним дням: Всесвітньому дню води - 22 березня, Дню Дунаю, Дню Дністра, Дню Дніпра.

Українські асоціації водоканалів (Укрводоканалекологія, «Чиста вода») щорічно проводять широкі заходи (виставки, бізнес-форуми, семінари) з підвищення освіти та обміну досвідом для спеціалістів галузі, розвитку партнерства з колегами з інших країн. Разом з тим, питання підготовки кадрів як для галузі водопостачання і водовідведення, так і для управління водними ресурсами залишаються критичними і потребують підтримки держави.

За період 2016-2018 роки за підтримки ЮНІСЕФ та інших міжнародних організацій посилилася інформаційно-просвітницька робота з питань безпечної води, санітарії та гігієни (WASH) серед мешканців Донбасу, які постраждали від війни на сході України. У 2018 році 7 українських та міжнародних організацій, які надають гуманітарну допомогу переселенцям і мешканцям Донецької та Луганської областей, провели адвокаційні акції щодо права на воду для привернення уваги очільників влади України до проблеми в цілому в країні і на Донбасі, зокрема.

Питання водної безпеки, в тому числі і безпеки питної води та санітарії і просування проактивного (на основі аналізу та оцінки ризиків) управління у водному секторі були на порядку денному громадських обговорень в рамках національного політичного діалогу «Переосмислення водної безпеки для України», який ініціювало ГВП України у 2016 році. Результати цього діалогу лягли в основу пропозицій та коментарів ГВП-Україна щодо адаптації ЦСР, зокрема ЦСР6 на національному рівні.

У 2016 році ВЕГО «МАМА-86» у співпраці з ДержСЕС - МОЗ та за інформаційної підтримки ВООЗ-Європа і фінансової допомоги СІДА вперше в Україні виконали демонстраційні /пілотні проекти з впровадження Планів забезпечення безпеки води для невеликих громад та груп споживачів. Тренінги з розробки ПЗБВ на основі Керівництва ВООЗ пройшли понад 60 представників громад та органів місцевого самоврядування, громадських організацій. Пілоти з впровадження заходів ПЗБВ були здійснені для громад та груп споживачів у 8 населених пунктах в різних регіонах України. Завдяки цим пілотам 17 000 людей, головним чином діти в школах, дитячих садках та в одній міській лікарні покращити доступ до безпечної води/санітарії.

Активним центром просвітницької роботи серед широких верств населення з питань води та культури водокористування є Музей води в Києві, який щорічно приймає сотні тисяч відвідувачів.

4. Прохання повідомити, яким чином встановлений у цій області цільовий показник сприяє виконанню глобальних і регіональних зобов'язань, у тому числі Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 року

Встановлені НЦП забезпечують впровадження ЦСР 6


Частина третя. Загальні показники

I. Якість питної води, що поставляється

1. Контекст даних

1. Яка доля охоплення населення (млн. осіб, або % від загальної чисельності населення країни) видами водопостачання, відображеними в звітності відповідно до нижченаведених розділів 2 і 3?

Мета даного питання - з'ясувати ступінь охоплення населення даними про якість води, які наводяться відповідно до нижченаведених розділів 2 і 3.

Прохання вказати тип водопостачання, дані по якому включаються в нижченаведені таблиці, і частку населення, охопленого таким водопостачанням. Прохання також уточнити джерело наданих даних про якість води (наприклад, дані регулюючих органів).

Відповідно даних Мінрегіона, станом на 2016 рік 22,38 млн (90,9%) населення міст, 2,32 млн. (69,1%) мешканців селищ міського типу та 2,22 млн (22,2%) сільських жителів України були забезпечено централізованим водопостачанням без врахування населення, яке живе на окупованих територіях Донецької та

43

Луганської областей та Автономної Республіки Крим (табл. 10). Це разом складає 26,92 млн або 67,38% від загальної кількості населення, яке включене до офіційного звіту.

Таблиця 10. Забезпечення населення України централізованим водопостачанням

2016 2017За населеними пунктами За населенням За населеними пунктами


90,9%22,38 млн. чол. із 24,61 млн

99,3%402 із 405 міст

смт 87,2 % (586 смт із 672) 69,1%2,32 млн. чол. із 3,36 млн

89,1%598 із 671 смт

села 29,2 % (7609 сіл із 26084) 22,2 %2,22 млн. чол. із 11,98 млн

30%7811 із 26080 сіл

Понад 13 млн. населення в переважній більшості (70%) сіл, третині селищ міського типу і 9% міст користуються неценталізованим водопостачанням: водою з колодязів і свердловин. До того ж, за даними Держводагентства з посиланням на місцеві органи виконавчої влади та водогосподарські організації, останні роки в Україні користуються привізною водою біля 950 тисяч населення 1.3 тис. сільських населених пунктів у 15 областях України. Ситуація з водопостачанням на підконтрольних та непідконтрольних уряду України територіях Донецької та Луганської областей має дуже нестабільний характер через регулярний обстріл та ушкодження інфраструктури централізованого водопостачання. У випадках переривання централізованого водопостачання населення забезпечується привізною водою або водою з місцевих (за наявності) джерел води.

Лабораторні центри МОЗ ведуть дослідження проб води по всій системі водопостачання: на водозаборах, на виході з водоочисної станції, з розподільчої мережі і на крані у споживачів. Моніторинг та контроль якості питної води проводиться на об’єктах централізованого водопостачання, у тому числі з комунальних і сільських водопроводів та із водопровідної мережі, з джерел децентралізованого водопостачання, включаючи з громадських й індивідуальних колодязів/каптажів.

Держпродспоживслужба країни здійснюється державний санітарно-епідеміологічний нагляд вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства та постійний лабораторний контроль за якістю питної води у місцях водозаборів, на водопровідних спорудах і мережах централізованого господарсько-питного водопостачання на відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" та СанПіН 4630-88

6. У розділах 2 і 3 під стандартами оцінки дотримання маються на увазі національні стандарти. У випадку відхилення національних стандартів від передбачених у керівництві ВОЗ, прохання надати інформацію з показників, передбачених цими стандартами. Мета даного питання – виявити будь які можливі відмінності між національними стандартами з мікробіологічних і хімічних параметрів якості води і відповідними значеннями, що передбачені у керівництві ВОЗ.

ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджені наказом МОЗ України від 12.05.2010 № 400 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 № 452/1774 передбачає наближення до стандартів ЄС та поетапне впровадження стандартів якості питної води, зокрема в 2010 р. було визначено для контролю якості водопровідної води 33-42 показника, у 2015 - вже 40-51, а у 2020 - 46-65; для бюветної води відповідно у 2010 році – 39 показників, 2015 р.- 46 і у 2020 р. – 52; для води з колодязів та каптажів у 2010 році слід було контролювати 31 показник і їх кількість не змінювалася з часом впровадження СанПіН.

2. Бактеріологічна якість

Прохання вказати, яка частка проб не відповідає національному стандарту для кишкової палички (E. coli). Сторони можуть також відзвітувати з не більше ніж трьом іншим пріоритетним мікробіологічним показникам та / або патогенам, щодо яких ведеться регулярний моніторинг якості води. Якщо можливо, прохання надати окремо дані по міських і сільських районах, використовуючи наведену нижче таблицю. Якщо це неможливо, то прохання розглянути можливість подання даних по альтернативних категоріях, які можуть застосовуватися в країні, наприклад, по «нецентралізованого та централізованого» водопостачання або за категоріями, заснованим на чисельності населення. В цьому випадку прохання вказати які категорії відображаються в звітності, відповідним чином перейменувавши в наступній таблиці графи колонки «область / категорія». При неможливості подання даних ні по міських і сільських районах, ні по альтернативним категоріям прохання повідомляти тільки сукупні (національні) значення. Прохання прокоментувати тенденції або надати будь-яку іншу важливу інформацію, що сприяє інтерпретації даних.

44

Відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил ДСанПіН 2.2.4-171-10 у розділі “Показники епідемічної безпеки питної води” (дод.1) показники “E.coli” та “Ентерококи” за нормативами повинні бути відсутні. Разом з тим в національних статистичних звітах не використовуються дані щодо забруднення, пов’язаного з E. Coli та іншими мікроорганізмами. У відповідності до статистичної звітності фіксується відсоток нестандартних проб питної води за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками. У даному звіті надано таблицю, що містить інтегровану оцінку бактеріологічної якості питної води у системах централізованого водопостачання (табл. 11, 12).

Таблиця 11. Показники епідемічної безпеки питної води

WatSan_S2 Вихідне значення (2014, 2015-2017) Поточне значення (2018)

Кишкова паличка В офіційній статистичній формі не виділено окремо

Ентерокок В офіційній статистичній формі не виділено окремо

Таблиця 12. Кількість досліджених проб за мікробіологічними показниками з різних систем водопостачання

WatSan_S2Вихідне значення

Проміжне значення Поточне значення

2014 2015 2016 2017 2018Досліджено проб за мікробіологічними показниками, відібраних:на об’єктах централізованого водопостачання 141006 144649 157079 184100 186317

У тому числі:з комунальних водопроводів 77248 78967 81648 83038 91403

з сільських водопроводів 32248 28807 37730 38206 41502із водопровідної мережі 124542 125236 135812 125184 132806з джерел нецентралізованого водопостачання 49598 50677 59681 64658 61578

Питома вага нестандартних проб питної води, які не відповідали санітарним вимогам замікробіологічними показниками, відібраних:на об’єктах централізованого водопостачання, % 3,4 4,6 6,4 6,7 7,7

У тому числі:з комунальних водопроводів, % 2,2 3,1 4,3 4,6 5,1

з сільських водопроводів, % 5,5 7,6 10,4 11,2 11,8

із водопровідної мережі, % 3,4 4,4 6,5 6,7 7,8

з джерел нецентралізованого водопостачання, % 16,4 18,0 23,1 20,4 23,4

3. Хімічна якість

Прохання вказати, яка частка проб не відповідає національному стандарту хімічної якості води з наступних параметрів:

a) миш'як;b) фтор;c) свинець;d) нітрати.

Прохання також визначити не більш трьох додаткових хімічних параметрів, які є пріоритетними в національному чи місцевому контексті.

Якщо можливо, прохання надати окремо дані по міських і сільських районах, використовуючи наведену нижче таблицю. Якщо це неможливо, то прохання розглянути можливість подання даних з альтернативних категорій, які можуть застосовуватися у вашій країні, наприклад по «нецентралізованого та

45

централізованого» водопостачання або за категоріями, заснованим на чисельності населення. В цьому випадку прохання вказати, які категорії відображаються в звітності, відповідним чином перейменувавши в наступній таблиці графи колонки «область / категорія». При неможливості подання даних по міських і сільських районах, а також по альтернативних категоріях, прохання повідомляти тільки сукупні (національні) значення. Прохання прокоментувати тенденції або надати будь-яку іншу важливу інформацію, що сприяє інтерпретації даних.

Таблиця 13. Якість питної води за фізико-хімічними показниками

Речовина Вихідне

значення


2014 2015 2016 2018

Фторид В офіційній статистичній формі не виділено окремо

Нітрати нітріти В офіційній статистичній формі не виділено окремо

Нітрати

(централізоване водопостачання)

В офіційній статистичній формі не виділено окремо

2,62

Миш’як В офіційній статистичній формі не виділено окремо

0

Свинець 1,3 0,8 0,6 0,9

Залізо 3,8 5,5 7,0 3,3

Дод. фізико-хімічний параметр 1: Марганець

1,1 2,1 2,7 3,7

Дод. фізико-хімічний параметр 2: Кадмій 0,6 1,1 0,7 0,7

Дод. фізико-хімічний параметр 3: Вуглець 4-хлористий

0 0 0 0,3

Дод. фізико-хімічний параметр 4: Хлороформ

0,7 36,4 32,4 23,3

Досліджено проб, відібраних на:

Нітрати (Централізоване водопостачання)В офіційній статистичній формі не виділено окремо

71761 74801

Миш’як В офіційній статистичній формі не виділено окремо

492

Свинець 2301 2447 2818 3602

Залізо 2311 2275 3520 3286

Марганець 2946 2626 4246 6509

Кадмій 1939 2083 2437 3537

Вуглець 4-хлористий 318 679 933 729

Хлороформ 2048 3353 3390 5096

46

Речовина Вихідне значення


Нітрати: 2014 2015 2016 2017 2018

Нецентралізоване водопостачання,

у т.ч.- - - 26,75 27,44

Громадські колодязі/каптажі 21,5/8,0 18,7/8,4 13,5/7,3 33,1/11,1 40,2/14,4

Індивідуальні колодязі/каптажі 24,8/2,0 25,7/0,9 22,8/7,5 29,8/26,8 28,7/10,5

Досліджено проб, відібраних на:

Нецентралізоване водопостачання - - - 78787 70981

Громадські колодязі/каптажі 16246/498 19172/473 23077/479 21314/316 18402/430

Індивідуальні колодязі/каптажі 47365/296 50422/531 45330/281 39581/492 37856/150

WatSan_S2 Вихідне значення


2014 2015 2016 2017 2018

Досліджено проб на хімічні показники, відібраних:

на об’єктах централізованого водопостачання 108051 117755 122901 146153 146007

У тому числі:

з комунальних водопроводів53677 58898 62048 65707 67470

з сільських водопроводів 26393 25924 29255 30817 32955

із водопровідної мережі 90968 95458 103182 98375 105083

з джерел нецентралізованого водопостачання 67832 78305 81000 90847 82215

Питома вага нестандартних проб питної води, які не відповідали санітарним вимогам за хімічними показниками, відібраних:

на об’єктах централізованого водопостачання, % 13,5 15,7 18,4 20,0 22,7

У тому числі:

з комунальних водопроводів, %8,4 12,4 13,7 16,2 18,5

з сільських водопроводів, % 21,0 22,5 25,5 27,4 29,8

із водопровідної мережі, % 11,5 13,5 16,2 17,8 18,5

з джерел нецентралізованого водопостачання, % 31,4 32,7 33,2 32,6 34,4

II. Спалахи та випадки інфекційних захворювань, що пов’язані із водою

При заповненні нижченаведеної таблиці прохання звернути увагу на наступні моменти:

a) повідомляючи про спалахи захворювань, прохання вказувати тільки підтверджені спалахи, пов'язані з водою (т. е. спалахи, щодо яких є епідеміологічні або мікробіологічні дані, які свідчать про те, що спалаху інфекції сприяла вода);

b) повідомляючи про випадки захворювань, прохання вказувати кількість випадків, пов'язаних з усіма шляхами передачі інфекції. При складанні відповіді:

47

i) прохання вказувати кількість випадків на 100 000 чоловік населення;

ii) прохання усвідомлювати різницю між відсутністю випадків захворювань (0) і відсутністю даних (-).

Прохання, наскільки це можливо, розширити перелік пов'язаних з водою захворювань за рахунок охоплення інших актуальних патогенів (наприклад, кишкових вірусів, Giardia intestinalis, Vibrio cholerae).

Прохання вказати, як ведеться збір інформації (наприклад, шляхом спостереження за подіями або за захворюваністю).

Прохання прокоментувати тенденції або надати будь-яку іншу важливу інформацію, що сприяє інтерпретації даних.

Таблиця 14. Випадки захворювань пов’язаних із водою

Випадки захворювань (кількість чол.) Кількість спалахів

Вихідне значення Проміжне значення Поточне

значення Вихідне значення


2014 2015 2016 2017 2018 2014 2015 2016 2017 2018

Холера 0/0 0/0 0/0 0/0 1/0 0/0 0/0 0/0 0/0 1/0Бактеріальна дизентерія (шигелі9оз)

0/0 0/0 154/0 24/0 0/0 0/0 0/0 3/0 2/0 0/0

ЭГКП** В офіційній статистичній формі не виділено окремоЕнтерити, спровоковані ерсинією ентероколітика

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

Ротавірусний ентеріт 115/0 360/35 168/0 435/59 251/48 12/0 18/1 25/0 37/1 33/2

Вирусний гепатит A393/288 55/0 225/37 232/35 288/132 8/2 8/0 21/1 29/1 28/1Брюшний тиф 0 0 4/0 3/0 0 0 0 1/0 1/0 0Гострі кишкові інфекції розшифровані

99/0 360/155 982/776 639/205 197/0 6/0 13/1 22/1 34/3 25/0

* над дробом дані щодо спалаху взагалі/ під дробом дані щодо спалахів пов’язаних з водним фактором передачі інфекції ** Ентерогеморагічна кишкова паличка.

Конкретна інформація щодо спалахів, пов’язаних із водою, подана у розділ ІІ, пункт 3.

Таблиця 15. Загальна захворюваність населення по окремим інфекційним захворюванням населення:

Випадки захворювань (кількість чол.) Випадки захворювань (на 100 тис. чол.)

Віхідне значення


Вихіднезначення

Проміжне значення Поточнезначення

2014 2015 2016 2017 2018 2014 2015 2016 2017 2018

Холера 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0,002

Бактеріальна

дизентерія (шигеліоз)1202 933 913 968 835 2,79 2,06 2,14 2,27 1,97

Ентерити, спровоковані ерсинією ентероколітика 67 128 107 91 97 0,16 0,28 0,25 0,21 0,23

Ротавірусний ентеріт 13925 12388 12119 18102 13268 32,36 27,38 28,34 42,50 31,28

Вірусный гепатит A 4357 2481 3026 3098 2767 10,12 5,48 7,08 7,27 6,52

48

Брюшний тиф–

typhoid fever3 4 4 6 5 0,001 0,01 0,01 0,01 0,01

Легіонельоз 1 0 0 1 0 0,002 0,0 0,0 0,002 0,0

Криптоспорідіоз 20 22 48 24 25 0,04 0,05 0,11 0,06 0,06

III. Доступ до питної води

Якщо можливо, прохання надати окремо дані по міських і сільських районах, використовуючи наведену нижче таблицю. Якщо це неможливо, то прохання розглянути можливість подання даних по альтернативних категоріях, які можуть застосовуватися у вашій країні, наприклад, з «нецентралізованого та централізованого» водопостачання або за категоріями, заснованими на чисельності населення. В цьому випадку прохання вказати які категорії відображаються в звітності, відповідним чином перейменувавши в наступній таблиці графи колонки «область / категорія». При неможливості подання даних ні по міських і сільських районах, ні по альтернативним категоріям прохання повідомляти тільки сукупні (національні) значення. Прохання прокоментувати тенденції або надати будь-яку іншу важливу інформацію, що сприяє інтерпретації даних про доступ до питної води.

Відповідно Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання у 2016-2017 роках рівень охоплення послугами централізованого водопостачання не змінився у містах, або мав незначний прогрес щодо покращення доступу для селищ міського типу та сіл (дані по непідконтрольним уряду України територіям Донецької та Луганської областей відсутні і не враховані). Відповідно наявної узагальненої на національному рівні інформації за 2016 рік частка міського (міст та селищ міського типу) населення, яка має доступ до централізованого водопостачання складала 88.3% (24.7 млн з 27.97 млн, тоді як лише 22.3% (2,22 млн. із 11,98 млн. чол.) сільського населення доступ до централізованого водопостачання (табл. 16).

Таблиця 16. Кількість населених пунктів з централізованим водопостачанням

2016 2017Кількістьнаселених пунктів зцентралізованим водо-постачанням

Кількість населення зцентралізованим водо-постачанням

Кількістьнаселених пунктів з централізованим водопостачанням


90,9%22,38 млн. із 24,61 млн. чол.

99,3%402 міст із 405

смт 87,2 %586 смт із 672

69,1%2,32 млн. із 3,36 млн. чол.

89,1%598 смт із 671

села 29,2 %7609 сіл із 26 084

22,2 %2,22 млн. із 11,98 млн. чол.

30%7811 із 26 080

В Україні не впроваджено звітності на основі визначень СМП щодо «доступу до питної води». Основний показник офіційної звітності стосується населених пунктів або населення, яке забезпечується централізованим водопостачанням, інформація про доступ населення до нецентралізованих систем водопостачання (колодязів, свердловин, каптажів інш.) на національному рівні не доступна.

IV. Доступ до санітарії

Якщо можливо, прохання надати окремо дані по міських і сільських районах, використовуючи наведену нижче таблицю. Якщо це неможливо, то прохання розглянути можливість подання даних по альтернативних категоріях, які можуть застосовуватися в країні, наприклад, по «нецентралізованому та централізованому» водопостачанюя або за категоріями, заснованим на чисельності населення. В цьому випадку прохання вказати які категорії відображаються в звітності, відповідним чином перейменувавши в наступній таблиці графи колонки «область / категорія». При неможливості подання даних ні по міських і сільських районах, ні по альтернативних категоріях, прохання повідомляти тільки сукупні (національні) значення. Прохання прокоментувати тенденції або надати будь-яку іншу важливу інформацію, що сприяє інтерпретації даних про доступ до санітарії..

Таблиця 17. Кількість населених пунктів з каналізацією

49

2016 2017Кількість

населених пунктів населення Кількістьнаселених пунктів

разом з каналізацією загальна,млн.осіб

з каналізацієюмлн. осіб /%

разом зканалізацією

міста 404 401 місто94,1 %

24,61 17,9773%

405 385 міст95,06%

смт 672 406 смт60,4 %

3,36 1,1434%

671 411 смт61,3%

села 26084 577 сіл2,2 %

11,98 0,363 %

26080 648 сіл2,5%

За даними Національних доповідей 2015- 2017 років, представлена узагальнена на національному рівні відповідна інформація щодо доступу населення до каналізації лише за 2016 рік, спираючись на які, маємо 67.25% (18,81 млн з 2,97 млн) населення, що мешкає в містах та селищах міського типу з каналізацією, тоді як лише 3% (360 тисяч) сільського населення, проживало у селах з каналізацією.

Національні оцінки є розрахунковими і базуються на узагальненій статистиці щодо наявності каналізації в населеному пункті, в Україні відповідно до адміністративного урядування існує 3 типи населених пунктів: міста, селища міського типу та села. Визначення СМП щодо доступу до санітарії не застосовуються в Україні. До покаращених умов санітарії належить – доступ до централізованого водовідведення.

V. Ефективність регулювання, охорони і використання ресурсів прісних вод

1. Якість води

1. Прохання вказати, ґрунтуючись на національних системах класифікації води, процентну частку водойм або процентну частку обсягу (переважно) вод кожного з визначених класів (наприклад, для країн, що входять в Європейський союз, і інших країн, які застосовують класифікацію Рамкової директиви по воді Європейського союзу, - процентну частку поверхневих вод у відмінному, доброму, незадовільному, поганому і дуже поганому екологічному стані і процентну частку підземних / поверхневих вод у доброму або поганому хімічному стані; для інших країн - відсоткову частку вод класів I, II, III і т. п.).

Україна розпочала впровадження вимог ВРД ЄС у національне законодавство з 2014 р. Станом на 2019 р. розроблено низку нормативно-правових документів, але сама система моніторингу ще не змінена. З 1 січнія 2019 р. введено в дію Державну програму моніторингу вод, але стан лабораторій суб’єктів державного моніторингу не відповідає стандартам ЄС. Станом на 2019 рік переобладнано лабораторію Дністровського басейнового управління (БУВР) Держводагентства у м. Івано-Франківськ, проводиться дообладнання ще двох лабораторій: Міжрегіонального офісу захисних споруд Дніпровських водосховищ Держводагентства у м. Вишгород та Сіверсько-Донецького БУВР у м. Слов’янськ.

В рамках міжнародних проектів було проведено визначення поверхневих і підземних водних масивів в річкових басейнах (табл. 18).

Таблиця 18. Поверхневі і підземні масиви визначені в річкових басейнах України

Басейн річки Кількість поверхневих масивів Кількість підземних масивівДніпро 3 813 26Дністер 1153 16Дон 699 34Дунай (Тиса) 34Дунай (Прут) 123 4Південний Буг 105Річки Приазов’я 557Річки Причорномор’я 229

На сьогодні відсутні результати щодо визначення екологічного та хімічного станів водних масивів. Після проведення діагностичного моніторингу буде можливість провести цю роботи.

50

Моніторинг якісного стану поверхневих вод у створах питних водозаборів на річках здійснюється структурами Держводагентства України.

Результати аналізу даних моніторингу за 2015 р.:У басейні р. Дніпро (32 створи спостережень) для інструментально-лабораторних вимірювань, відібрано 311 проб, виконано близько 9,5 тис. аналізів. У 90% проб були зафіксовані перевищення нормативних значень вмісту забруднюючих речовин або показників фізико-хімічного стану поверхневих вод (згідно з СанПиН 4630-88). За інтегральною оцінкою у багатьох створах відбулося погіршення якості вод від другої категорії («дуже добрі») до третьої («добрі»), порівняно з аналогічними періодами 2009-2014 рр..У басейні р. Південний Буг (11 створів спостережень) відібрано 132 проби, виконано близько 4,5 тис. аналізів. Перевищення нормативних значень (переважно за показниками БСК, ХСК, кольоровість) згідно із СанПиН 4630-88 були зафіксовані у 97% проб.

У басейні р. Сіверський Донець (5 створах спостережень) відібрано 40 проб води, виконано більше ніж 1,2 тис. аналізів. Перевищення нормативів фіксувалися переважно за показниками БСК та ХСК, відмічався підвищений вміст солей.

У басейні р. Дністер (13 створів спостережень) відібрано 156 проб, виконано близько 4,6 тис. аналізів. Поверхневі води р. Дністер у створах питних водозаборів класифікуються як прісні, гіпогалинні та характеризуються як «чисті» або «добрі». Відмічене тенденцію до погіршення якості води за органолептичними показниками (запах, кольоровість, прозорість).

Порівняно з 2014 р., рівень забрудненості водних об’єктів басейну р. Дунай суттєво не змінився. Якість води у створах на р. Дунай, озерах Ялпуг-Кугурлуй та Кагул не відповідала нормативам якості для води господарсько-питного водокористування у половині відібраних проб переважно за показниками: ХСК, БСК, феноли та марганець. У місцях питних водозаборів на р. Дунай перевищення нормативів для води господарсько-питного водокористування спостерігалося за показниками БСК і ХСК. Найбільші перевищення за БСК (до 2,2 ГДК) та ХСК (до 1,6 ГДК) фіксувалися у створі р. Дунай, питний водозабір м. Ізмаїл. У цьому створі відмічалося перевищення за показником вмісту фенолів до 5 ГДК. В усіх створах у місцях розташування питних водозаборів у басейнах річок Прут та Сірет (м. Коломия, смт Неполоківці, с. Ленківці, м. Сторожинець) поверхневі води характеризуються як «чисті», «досить чисті». За результатами вимірювань гідрохімічних і радіологічних показників у 2015 році стан водних об'єктів басейну р. Тиса у місцях водозаборів, що використовуються як джерела питного водопостачання, та на транскордонних ділянках, порівняно з 2014 р., істотно не змінився.

Аналіз якісного стану поверхневих вод у створах питних водозаборів на річках, у яких здійснюється моніторинг у системі Держводагентства України за 2016 р. здійснювався на 67 створах спостережень, у тому числі у басейні р. Дніпро – на 33, у басейні р. Південний Буг – 11, у басейні р. Дунай та Придунайських водосховищах – 10, у басейні р. Дністер – 9, у басейні р. Сіверський Донець – 4.

Басейн р. Дніпро. Відібрано більше 300 проб води, виконано близько 10 тисяч аналізів. Результати вимірювань показників якісного стану вод водосховищ та основних водотоків басейну Дніпра свідчать про погіршення у 2016 р., порівняно з 2015 р., гідрохімічного стану контрольованих водних об’єктів. На окремих створах фіксувалося зниження вмісту кисню у воді та поступове зростання органічного забруднення води, що відображається показником ХСК. За розрахунками інтегральних індексів, якість води приток Дніпра - річок Самара, Вовча та Інгулець, якість води є найгіршою. У річках Горинь, Десна, Сож – якість води оцінюється як найкраща у Дніпровському басейні.

У гирлах основних приток верхньої частини басейну р. Сіверський Донець вміст сольових показників знаходився у межах нормативів. У притоках середньої та нижньої частини басейну - концентрація сольових показників більше ГДК. Жорсткість вище норми (7 мг-екв/дм 3) відзначалася у річках Казенний Торець, Бахмутка, Верхня Біленька та Нижня Біленька. Води басейну Сіверського Дінця характеризуються високим природним рівнем мінералізації. Стан якості водних об’єктів за вмістом хлрорганічних пестицидів і триазинових гербіцидів відповідав рівню 2015 р., перевищень санітарних нормативів ГДК не спостерігалося.

У 11 створах з 13, розташованих на р. Дністер у місцях питних водозаборів, мало місце перевищення нормативів за показниками БСК, ХСК, жорсткість, вміст завислих речовин. Найбільш забрудненою, як і у попередні роки, оцінюється за результатами моніторингу вода у створі питного водозабору м. Одеса

51

(р. Дністер, 20 км, смт Біляївка). Порівняно з 2015 роком якісний стан води у цьому створі погіршився, зокрема за показником ХСК.

У пробах води, відібраних у пониззі р. Дунай, фіксувалися перевищення норм вмісту органічних легкоокисних сполук (за показником БСК до 4,8 ГДК) у 80 % всіх проб, відібраних у 2016 р. У 50 % відібраних проб зафіксовано підвищений вміст фенолів (до 4 ГДК), у 15 % – вміст марганцю. В усіх створах у місцях розташування питних водозаборів у басейнах річок Прут та Сірет (м. Коломия, смт Неполоківці, с. Ленківці, м. Сторожинець) вода характеризується, як чиста. Значення показників вмісту забруднюючих речовин відповідали середнім багаторічним значенням. Стан поверхневих вод у місцях розташування питних водозаборів басейну річки Дунай істотно не змінився порівняно з 2015 р.

Основними забруднюючими речовинами поверхневих вод у водних об'єктах басейну р. Південний Буг були органічні сполуки. За результатами гідрохімічних вимірювань, найбільш забрудненими ділянками річки Південний Буг залишаються ті, що протікають територією Хмельницької та Вінницької областей.За результатами вимірювань стан водних об'єктів басейну р. Тиса порівняно з 2015 р., істотно не змінився. На притоках р. Уж порівняно з аналогічним періодом минулого року спостерігалося незначне зменшення вмісту легко окисних сполук, що визначаються показником БСК.

Аналіз якісного стану поверхневих вод у створах питних водозаборів на річках, у яких здійснюється моніторинг у системі Держводагентства України за 2017 р. здійснювався у 436 створах спостережень, з яких 67 - у місцях розташування водозаборів-джерел питного водопостачання, у тому числі у басейні р. Дніпро – на 33, у басейні р. Південний Буг – 11, у басейні р. Дунай та Придунайських водосховищах – 10, у басейні р. Дністер – 9, у басейні р. Сіверський Донець – 4.

Основними забруднювачами водних ресурсів басейну верхньої частини басейну Дніпра є природні сполуки гумінових та фульво кислот, сполуки заліза та марганцю. Середньорічні показники ХСК у створах басейну р. Дніпро у місцях розташування питних водозаборів переважно становили значення у діапазоні 22÷32 мгО2/дм3. Найбільше середньорічне значення ХСК (44,4 мгО 2/дм3) зафіксовано у створі: 59 км р. Гнилоп’ять, права притока р. Тетерів, питний водозабір м. Бердичів.

Якість води в басейні р. Південний Буг залишилася на рівні 2015-2016 рр. Поверхневі води басейну р. Південний Буг забруднені в основному органічними сполуками. ділянки річки Південний Буг на території Хмельницької та Вінницької областей, які зазнають впливу скидів зворотних вод МКП «Хмельницькводоканал» і КП Вінницяоблводоканал», є найбільш забрудненими. Кіровоградський водоканал та Інгульська шахта уранових руд негативно впливають на річку Інгул, яка є притокою р. Південний Буг, а Миколаївський водоканал – на Бузький лиман.

У басейні р. Сіверський Донець моніторинг водних об’єктів здійснювався у 41 створі, з яких 20 створів, що розташовані вздовж водотоку р. Сіверський Донець та у гирлах основних приток. Концентрації сольових показників в усіх пунктах спостережень вздовж водотоку р. Сіверський Донець та у гирлах основних приток знаходиться майже на рівні минулого року (відхилення у значеннях - не більше 7%) та незначно варіюють у межах середньобагаторічних значень. У створах питних водозаборів відібрано близько 100 проб води, виконано більше 1,7 тисяч вимірювань. Вміст хлорорганічних пестицидів і триазинових гербіцидів у створах питних водозаборів не перевищував ГДК ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.

Якісний стан поверхневих вод басейну р. Дністер досліджувався у 54 створах, з яких 19 – розташовано в основному руслі річки, а 35 – на 26 притоках. Якісний стан поверхневих вод у місцях водозаборів в цілому задовільний. Протягом 2017 року показник ХСК не перевищував 12 мгО 2/дм3; БСК5 – 2,7 мгО2/дм3; амоній-іони – 0,4 мг/дм3. Вміст розчиненого у воді кисню фіксувався протягом року від 8,2 до 12,5 мг/дм3.У відібраних пробах води з р. Дунай фіксувалися високі значення показників органічного забруднення (ХСК і БСК) та фенолів. Найвищі значення відзначалися у всіх створах у січні та в літні місяці. Показник ХСК вимірювався від 12 до 29 мгО2/дм3. Вміст легкоокисних органічних сполук (за показником БСК20) коливався від 2 до 9,8 мгО2/дм3. Найвищі значення були зафіксовані у листопаді м. Рені (9,8 мгО2/дм3) та м. Ізмаїл (7,8 мгО2/дм3). Максимальне значення фенолів (0,003 мг/дм3) було зафіксовано у січні у пункті спостереження м. Ізмаїл. Підвищився вміст фосфору загального. Порівняно з 2016 р. дещо покращилися такі показники: кольоровість, вміст завислих речовин, марганець, АПАР.

52

Моніторинг якісного стану водних об’єктів суббасейну р. Тиса проводився у 25 пунктах спостереження, розташованих на річках Тиса, Латориця, Уж і їх притоках. Дані моніторингу 2017 р. порівняно з 2016 р. істотно не змінилися і знаходилися на задовільному рівні. Стан водних об'єктів у місцях водозаборів та водних об’єктів на транскордонних ділянках у 2017 р. за результатами гідрохімічних і радіологічних показників порівняно з 2016 р. істотно не змінився.

Стан підземних вод

На території України кількість облікованих площинних осередків забруднення підземних вод становить 200, локальних – 262. Підземні води в зоні впливу основних осередків забруднені хлоридами, сульфатами, нітратами, аміаком, роданідами, фенолами, нафтопродуктами, марганцем, свинцем, стронцієм у кількостях, що в окремих випадках, у декілька разів перевищували норми ГДК. За звітній період 2015 – 2017 рр. відмічається зростання нітратного забруднення ґрунтових вод внаслідок ненормованого використання в колективних господарствах та у приватному секторі мінеральних та, особливо, органічних добрив. У 2016 р. питома вага досліджених проб питної води з джерел децентралізованого водопостачання, які не відповідали санітарним вимогам, становила 33,2% за санітарно-хімічними (вище рівня показника у 2015 р., у 2014 р. – 32,7%, 31,4%) та 23,1% відповідно за бактеріологічними показниками (вище рівня у 2015 р. у 2014 р. – 18,0%, 15,5% відповідно).

2. Використання води

Прохання надати інформацію про індекс експлуатації водних ресурсів на національному рівні та на рівні річкових басейнів для кожного сектора (сільське господарство, промисловість, побутовий сектор), у процентному відношенні середньорічного обсягу забору прісної води секторами до середньорічного загального обсягу поновлюваних ресурсів прісної води на рівні країни.

Забір і використання поверхневих вод у 2017 році, в порівнянні з 2015 роком знизилося в цілому по Україні, але забір і використання поверхневих вод для потреб сільського господарства поступово зростав, в той час як ці показники значно скоротилися для промисловості і майже залишилися на тому самому рівні для комунального господарства. Разом з тим, для кожного з основних річкових басейнів існують особливості. Нижче у таблиці наведені дані Держводагентства за 2015-2017 роки щодо забору та використання поверхневих вод головними водокористувачами: сільським господарством, промисловістю та комунальним господарством для 8 річкових басейнів України (дані наведені у млн. куб. м) (табл. 19).

Таблиця 19. Забір, використання та індекс експлуатації водних ресурсів по Україні та річковим басейнам

Україна

2015 2016 2017

Забір води, м3/ІЕВР1, %

Використанняводи

Забір води,м3/ІЕВР, %

Викорис-танняводи

Забір води, м3/ІЕВР, %


Сільське господарство 2997/0,5 1621 3166/0,5 1595 3206/0,5 1926

Промисловість 4162/0,6 4054 4273/0,6 4162 3577/0,5 3532Комунальне господарство 2493/0,4 1294 2423/0,4 1255 2397/0,4 1237

Разом 9652/1,5 6969 9862/1,4 7012 9180/1,4 6695

Басейн Дніпра2015 2016 2017


Викорис-тання води





Сільське господарство 2089/0,5 1212 2037/0,5 1162 2371/0,6 779,6

Промисловість 3031/0,7 2947 3119/0,7 3041 2572/0,6 2494Комунальне господарство 1124/0,3 680,5 1100/0,3 644,5 1085/0,3 635,6

Разом 6244/1,5 4839,5 6256/1,5 4847,5 6028/1,4 3909,2

1 ІЕВР – індекс експлуатації водних ресурсів

53

Басейн Дністра

2015 2016 2017


Використання води





Сільське господарство 125,7/1,8 73,85 109/1,5 65,29 106,5/1,5 60,84

Промисловість 64,76/0,9 67,24 60,08/0,8 62,42 69,54/1,0 71,43

Комунальне господарство111,9/1,6 65,37 111,1/1,6 68,18 111,5/1,6 67,23

Разом 202,4/2,8 206,5 280,9/3,9 195,9 287,5/4,0 199,5

Басейн Південного Бугу2015 2016 2017







Сільське господарство 121,2/4,4 88,33 115,2/4,2 98,6 118,5/4,3 103,4

Промисловість 120,3/4,4 120,9 114,7/4,2 115,2 110,6/4,0 111,3


Разом 307,32/11,2 312,13 293,43/10,7 306,36 294,8/10,7 308,66

Басейн Дону2015 2016 2017








Промисловість 243,2/5,7 222,6 275,2/6,5 254,5 194,8/4,6 194,7

Комунальне господарство768/18,1 175,5 754,4/17,8 181,6 720,1/17,0 156,4

Разом 1066,88/2,5 435,16 1092,47/2,6 479,78 980,59/23,2 396,03

Басейн Дунаю2015 2016 2017








Промисловість 3,28/0,03 3,02 3,328/0,04 3,061 3,24/0,04 2,98Комунальнегосподарство 38,78/0,4 34,15 39,82/0,5 30,4 40,03/0,5 30,93

Разом 591,96/6,8 160,07 830,95/9,6 155,16 526,07/6,0 154,31

Басейн Вісли2015 2016 2017








Промисловість 13,46/1,3 9,76 13,1/1,2 9,68 12,6/1,2 10,38

Комунальне 111,5/10,5 44,61 109,1/10,2 45,51 110,2/10,4 49,88

54

господарство

Разом 152,92/14,4 72,43 140,67/13,2 73,81 141,69/13,4 78,88

Басейн річок Причорномор’я

2015 2016 2017








Промисловість 7,52/100 18,04 5,715/21,6 15,91 7,05/26,7 15,63

Комунальне господарство139,1/526,9 98,78 140,9/533,7 98,01 140/530,3 100,7

Разом 167,29/633,6 131,43 166,73/631,5 128,6 168,31/637,5452,53

Басейн річок Приазов’я2015 2016 2017








Промисловість 677,9/65,8 665,5 681,8/66,2 660,8 607,3/58,9 631,2


Разом 828,8/80,4 811,51 801,5/77,8 825,17 752,48/73,0 1194а. Показники без врахування води пропущеної через турбіни ГЕС\ГАЕС

За даними Держгеонадра, за звітний період (2016-2017 рр.) видобуток підземних питних та технічних вод скоротився у порівнянні з попереднім періодом, головним чином за рахунок скорочення видобутку підземнихвод з мінералізацією від 1.5 до 3 г/дм3.У таблиці наведені обсяги підземних питних та технічних вод (загальний видобуток, тис. м3/добу) заперіод 2014-2017 роки (табл. 20).

Таблиця 20. Видобуток підземних вод та їх мінералізація

Рік Всього За мінералізацієюДо 1 1-1,5 1,5 - 3 3-5

2014 4227,080 2740,630 696,383 595,496 194,5712015 3257,963 2347,08 324,307 405,969 18,6072016 3273,852 2238,147 317,466 49,013 226,2262017 2800,285 2195,033 152,439 274,333 178,480

Частина четвертаСистеми нагляду за зв’язаними з водою захворюваннями і реагування на них

1. Дотримання положень статті 8 Протоколу:

Чи створені у вашій країні комплексні системи нагляду за пов'язаними з водою захворюваннями і їх раннього попередження відповідно до пункту 1 a)?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐Підготувала ваша країна комплексні національні або місцеві плани дій в надзвичайних ситуаціях для реагування на спалахи та випадки пов'язаних з водою захворювань відповідно до пункту 1 b)?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐

55

Чи мають відповідні державні органи необхідними можливостями з реагування на такі спалахи, випадки та ризики згідно з відповідним планом дій в надзвичайних ситуаціях відповідно до пункту 1 c)?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐2. При варіантах відповіді «так» або «в процесі» прохання надати коротку інформацію про ключові

елементи систем нагляду за пов'язаними з водою захворюваннями і реагування на спалахи таких захворювань (наприклад, виявлення спалахів та випадків пов'язаних з водою захворювань, повідомлення, сповіщення громадськості, управління даними і звітність). Прохання також надати посилання на чинне національне законодавство та / або правила, що стосуються нагляду за пов'язаними з водою захворюваннями і реагування на спалахи таких захворювань.

Система реєстрації, обліку і звітності про інфекційні хвороби, яка прийнята в нашій країні, забезпечує своєчасну поінформованість обласних лабораторних центрів МОЗ і установ охорони здоров’я про виявлення випадків інфекційних захворювань, у тому числі групових захворювань (спалахів), з метою прийняття всіх необхідних заходів для попередження їх поширення або виникнення епідемічних ускладнень і спалахів серед населення.

Виявлення інфекційних хворих або запідозрених на інфекційне захворювання відбувається на першому рівні, до якого відносяться заклади охорони здоров’я. Медичний персонал закладів охорони здоров’я повідомляє відповідний підрозділ обласного Лабораторного центру МОЗ про виявлений випадок або про підозру протягом 12-24 години за місцем виявлення захворювання незалежно від місця проживання хворого.

При надходженні екстреного повідомлення епідеміологом проводиться епідеміологічне обстеження вогнища інфекційного захворювання, на підставі якого відповідні дані вносяться до карти епідобстеження вогнища (ф. № 375), проводиться оперативний і ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності. У разі виникнення групових захворювань (спалахів) інформація з першого рівня протягом 24 годин надається до вищого за рангом закладу, який за необхідності надає методичну і практичну допомогу за участі усіх спеціалістів закладів різних міністерств, відомств і служб.

При виникненні ускладнень складаються плани їх ліквідації, де передбачається додаткове розгортання ліжок для госпіталізації хворих та з підозрою на захворювання, залучення транспорту, увесь комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів з метою локалізації та ліквідації ускладнення.

При цьому реєстрація термінових повідомлень, заповнення епідкарт, спостереження за вогнищами, організація та проведення дезінфекційних заходів, лабораторних досліджень, проведення факторного аналізу здійснюється фахівцями Лабораторних центрів МОЗ та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відповідно до погодженого Регламенту взаємодії територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та державних установ МОЗ України.

У відповідності з діючим наказом МОЗ від 23.05.2002 № 190 “Про позачергові подання повідомлень Міністерству охорони здоров’я України”, інформація направляється до МОЗ України та до ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» для прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням, подається на сайті ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» (https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/operativni-dani-pro-spalakhi).

За заключним діагнозом у Лабораторних центрах МОЗ складається щомісячний звіт за формою державної статистичної звітності № 1-щомісячна «Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання» і направляється на другий рівень – до Лабораторних центрів МОЗ в областях, місті Києві, який подається в узагальненому вигляді до ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України». На основі щомісячних звітів складається річний звіт щодо інфекційної захворюваності на території країни та один раз на рік надається звіт за державною статистичною формою №2-щорічна до ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» (https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekciyna-zakhvoryuvanist-naselennya-ukraini).

У разі виникнення групових захворювань (спалахів) інформація з першого рівня протягом 24 годин надається до вищого за рангом закладу, який за необхідності надає методичну і практичну допомогу. Основні заходи проводяться на першому рівні за участі усіх спеціалістів закладів різних міністерств, відомств і служб.

У відповідності з діючим наказом МОЗ від 23.05.2002 № 190 “Про позачергові подання повідомлень Міністерству охорони здоров’я України”, інформація направляється до МОЗ України та до ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» для прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням.

56

https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekciyna-zakhvoryuvanist-naselennya-ukraini

https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekciyna-zakhvoryuvanist-naselennya-ukraini

Погоджено Регламент взаємодії територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та державних установ МОЗ України.

При виникненні ускладнень складаються плани їх ліквідації, де додатково передбачаються сили (спеціалісти), додаткове розгортання ліжок для госпіталізації хворих та з підозрою на захворювання, залучення транспорту, а також увесь комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів з метою локалізації та ліквідації ускладнення.

При цьому реєстрація термінових повідомлень, заповнення епідкарт, спостереження за вогнищами, організація та проведення дезінфекційних заходів, лабораторних досліджень, проведення факторного аналізу здійснюється фахівцями Лабораторних центрів МОЗ, які можуть бути залучені до проведення епідрозслідування окремих випадків та спалахів інфекційних хвороб, здійснення моніторингових обстежень наглядових об’єктів, у тому числі лікувально-профілактичних закладів.

На містах при держадміністраціях працюють Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації.

Система реєстрації, обліку і звітності про інфекційні хвороби, яка прийнята в нашій країні, забезпечує своєчасну поінформованість обласних лабораторних центрів МОЗ і установ охорони здоров’я про виявлення випадків інфекційних захворювань з метою прийняття всіх необхідних заходів для попередження їх поширення або виникнення епідемічних ускладнень і спалахів серед населення.

Виявлення інфекційних хворих або запідозрених на інфекційне захворювання відбувається на першому рівні, до якого відносяться заклади охорони здоров’я. Медичний персонал закладів охорони здоров’я повідомляє відповідний підрозділ обласного Лабораторного центру МОЗ про виявлений випадок або про підозру.

Протягом 12-24 години повідомлення направляється до відповідного Лабораторних центрів МОЗ за місцем виявлення захворювання незалежно від місця проживання хворого. При надходженні до Лабораторних центрів МОЗ екстреного повідомлення епідеміологом проводиться епідеміологічне обстеження вогнища інфекційного захворювання. Дані цього обстеження вносяться до карти епідеміологічного обстеження вогнища (ф. № 375). На цьому ж рівні проводиться оперативний і ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності.

За заключним діагнозом у Лабораторних центрів МОЗ складається щомісячний звіт про окремі інфекційні і паразитарні захворювання (форма державної статистичної звітності № 1-щомісячна) і направлялася на другий рівень – до Лабораторних центрів МОЗ в областях, місті Києві, який щомісячно направляється узагальнений звіт за державною статистичною формою №1-щомісячна «Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання» ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України». На основі щомісячних звітів складається річний звіт щодо інфекційної захворюваності на території країни, також один раз на рік приймається і зводиться державна статистична форма №2-щорічна.

Проводиться робота відповідно до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України» на 2011-2020 роки», «Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я..», «Правил санітарної охорони території України», тощо.

3. Прохання повідомити, які дії були зроблені у вашій країні протягом останніх трьох років з метою вдосконалення та / або підтримки систем нагляду за пов'язаними з водою захворюваннями, їх раннього попередження і планів дій в надзвичайних ситуаціях, а також для зміцнення потенціалу державних органів по реагуванню на спалахи та випадки пов'язаних з водою захворювань відповідно до положень статті 8 Протоколу.

Україна є активною учасницею міжнародних ініціатив у сфері біобезпеки, виконує міжнародні директивні документи: Конвенцію про заборону біологічної та токсичної зброї (1975 р.); Міжнародні стандарти ліцензування експорту, які встановлює Австралійська група, заснована у 1985 р.; Резолюцію Ради безпеки ООН (№ 1540/2004), яка забов’язує усі держави здійснювати заходи національного контролю для запобігання розповсюдження ядерної, хімічної, біологічної зброї; впроваджує Міжнародні медико-санітарні правила (ММСП-2005); Картахенській протокол по біологічній безпеці до Конвенції ООН про біологічну різноманітність 2003 року, метою якої є контроль над трансграничним пересуванням генетично модифікованих організмів.

В Україні проводився комплекс заходів щодо профілактики холери, зокрема здійснювався санітарно-епідеміологічний нагляд за санітарним станом населених пунктів, об’єктами водопостачання, харчування, ринками, лікувальними, оздоровчими установами, закладами тощо. Вживалися заходи щодо готовності до роботи в умовах епідускладнень з холери всіх медичних закладів, створення запасу необхідних лікувальних,

57

діагностичних, дезінфекційних засобів та поживних середовищ для проведення лабораторних досліджень, , переглядалися плани перепрофілювання госпітальних баз закладів охорони здоров’я, проводиться корегування ліжкового фонду, що підлягає перепрофілюванню на випадок епідемічних ускладнень.

За рішеннями комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при обласних, районних, міських державних адміністраціях (далі – комісій ТЕБ і НС, до березня 2013 року –надзвичайних протиепідемічних комісій (ліквідовані постановою КМУ від 13.03.2013 № 180) заслуховувались питання щодо стану захворюваності населення, проблем питного водопостачання тощо та їх рішеннями затверджувалися плани заходів щодо попередження виникнення епідемічних ускладнень та інші проблем.

З метою удосконалення організаційного потенціалу у сфері біобезпеки і біозахисту та зміцнення функціонування системи індикації біологічних патогенних агентів шляхом створення регіональних філій Центру на базі регіональних лабораторних центрів з лабораторіями BSL-2 рівня Харківської, Львівської, Одеської областей здійснюються заходи щодо забезпечення функціонування державної мережі лабораторій для реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я (лабораторії з рівнем захисту не нижче BSL-2), у тому числі референс-лабораторій за основними видами лабораторних досліджень, та дослідного центру з виявлення та вивчення збудників особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Частина п’ята. Прогрес, досягнутий у справі виконання інших статей Протоколу

Прохання надати короткий опис стану справ зі здійснення статей 9-14 Протоколу, якщо це доцільно.

стаття 9. Поінформованість громадськості, навчання, підготовка, наукові дослідження та розробки.

Детальна інформація надана у Частині другій главі XX. Додаткові конкретні цільові показники на національному або місцевому рівнях, цієї доповіді.

стаття 10. Інформування громадськості

За звітний період Структури МОЗ проводили постійну активну роботу з підвищення поінформованості громадськості з питань санітарно-епідеміологічного благополуччя та профілактики захворювань. Керівники та провідні фахівці Лабораторних центрів МОЗ України регулярно проводили санітарно-просвітню та роз’яснювальну роботу за допомогою ЗМІ, різних інформаційних заходів та на сайтах МОЗ, ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», профільних науково-дослідних інститутів, підпорядкованих МОЗ та НАМН України. Пік такої інформаційної роботи, як правило, припадає на весняно-літній період. У цій роботі Лабораторні центри МОЗ України постійно співпрацювали із органами місцевого самоврядування, державними адміністраціями та громадськістю.

В рамках інформаційної роботи за 12 місяців 2018 року фахівцями Лабораторних центрів МОЗ України проведено 6573 виступи на радіо та 1940 – на телебаченні, підготовлено та опубліковано 7777 публікацій у пресі, проведено 83,8 тис. лекцій, проведено і прийнято участь у 177 прес-конференціях, 652 засіданнях круглих столів, 139 брифінгах, підготовлено 4314 прес-релізів та 26774 санбюлетені (табл. 21).

Таблиця 21. Кількість проведених інформаційних заходів

рік виступи радіо

виступи на ТБ

публі-кації у ЗМІ

прес-конфе-ренції

Круглі столи брифінги прес-

релізи лекціїСан-бюлетнів

2015 5248 1971 8283 444 959 108 3742 93525 29274

2016 5574 1896 6530 392 741 188 6892 97006 48761

2017 5082 1480 7246 146 749 109 4726 88756 26298

2018 6573 1940 7777 177 652 139 4314 83833 26774

58

Основні питання інформаційно-просвітницької роботи: профілактика інфекційних захворювань, профілактика гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь, попередження виникнення водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей; стан пляжів; стан питного водопостачання; ситуація в місцях організованого відпочинку, масового перебування населення та надзвичайних умовах та надзвичайні ситуації (табл. 22).

Таблиця 22. Види інформаційних заходів та іх кількість

Тематика

Інформаційні заходи

виступи на радіо

виступи на ТБ

публікації у ЗМІ

прескон-ференції

крглі столи брифінгипрес-релізи лекції сан-бюлетні

всі теми 6573 1940 7777 177 652 139 4314 83833 26774Профілакти-ка інфекцій 4935 1287 4765 119 391 92 2993 29000 18627

Профілакти-ка гострих інфекцій

1828 274 894 29 78 21 704 11500 4897

водно-ніт-ратна МГГН 102 32 190 4 5 5 122 2404 1115

стан пляжів 37 96 220 3 14 3 94 271 87стан питного водопос-тачання

124 109 347 25 47 8 93 1578 445

місця відпо-чинку масо-вого перебу-вання насе-лення

370 47 164 5 32 13 86 1147 717

Надзвича-йні ситуації 31 6 59 - 8 3 44 279 223

Стаття 12. Спільні та скоординовані міжнародні дії. Забезпечується робота Комісії зі сталого використання і охорони басейну річки Дністер у рамках Договору про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну річки Дністер між Україною та Республікою Молдова. Узгоджено механізм співробітництва, створено робочі групи та окреслено плани їх робіт. Забезпечено виконання зобов’язань Україною в рамках Міжнародної комісії захисту річки Дунай. У рамках реалізації міжнародних проектів забезпечується спільне управління транскордонними водами та впровадження інтегрованих принципів управління водними ресурсами.

Стаття 13. Співробітництво стосовно транскордонних вод Держводагентством укладено відповідні двосторонні міжурядові договори щодо співробітництва на прикордонних вод. Реалізація цих угод забезпечується шляхом створення та забезпечення роботи Упов-новажених Урядів країн. Створено відповідні робочі групи для реалізації міждоговірних зобов’язань у кожній сфері управління водними ресурсами. Щорічно проводяться зустрічі Уповноважених та узгоджуються принципи управління водними ресурсами в транскордонному аспекті.

Частина шостаТематична частина, пов’язана з пріоритетними областями роботи з Протоколу

1. Вода, санітарія та гігієна в соціальних закладах

Таблиця 23. Вода, санітарія та гігієна в соціальних закладах ( станом на 2018 рік)

Заклад

Дошкільні навчальні заклади

59

Заклад

Базова послуга санітарії (доступ до каналізації + каналізовані на вигріб) 99,2%Базова послуга питного ВП (централіз. + нецентралізоване водопостачання) 85,4%Базова послуга гігієни н/дШколиБазова послуга санітарії (доступ до каналізації + каналізовані на вигріб) 98,7%Базова послуга питного ВП (централіз.+нецентралізоване водопостачання) 80,9%Базова послуга гігієни н/дМедичні заклади (станом на 2015 рік)Базова послуга санітарії (доступ до каналізації та локальних очисних споруд) 95,8%Базова послуга питного ВП (централіз. + нецентралізоване водопостачання) 77%Базова послуга гігієни н.д

До 2016 року інформація щодо доступу дошкільних та загальноосвітніх закладів до водопостачання та санітарії формувалася на базі ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», до якого було введено ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України» внаслідок реформування та створення служби громадського здоров’я. Починаючи з 2016 року цю інформацію збирає та узагальнює Держпродспоживслужба. (Детальна інформація щодо доступу до води та санітарії шкіл та дошкільних закладів наведена у Частині 2, главах ІІІ та IV цієї доповіді).

Протягом 2017 - 2018 років територіальними лабораторними центрами МОЗ України вели дослідження якості питної води у дитячих та підліткових закладах. Було досліджено за санітарно-хімічними показниками у 2017 р. – 46132 і у 2018 р. - 46567 проб питної води та за мікробіологічними – у 2017 р. – 57895 і у 2018 р. - 57687 проб.

У 2018 році спостерігалося погіршення якості питної води за санітарно-хімічними показниками як у дошкільних, так і загальноосвітніх навчальних закладах. Зокрема у 2018 році питома вага нестандартних проб питної води, відібраних у дитячих та підліткових закладах, за санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками році становить 20,8% та 11,3% відповідно (у 2017 – 18,6% та 11,2%); у тому числі дошкільних навчальних закладах – відповідно 21,7% та 10,3% (проти відповідно у 2017 – 18,9% та 10,8%); загальноосвітніх навчальних закладах – відповідно 22,5% та 13,3% (проти відповідно у 2017 – 20,8% та 14,0%).

В Україні у 2015-2017 роках функціонувало майже 27 тис. лікувально-профілактичних закладів (у 2014 – 30412), у тому числі відповідно 1775, 1743 і 1714 лікарень та інших стаціонарів.

Станом на 2015 рік лікарні та стаціонари у 8 ( Дніпропетровській, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Рівенській, Тернопільській, Чернівецькій і Чернігівській) областях із 24 були підключені до централізованого водопостачання, решта користувалася нецентралізованими джерелами. У Запорізькій області багато сільських ЛПЗ забезпечуються питною водою з колонок загального користування, або привізною водою. Ситуація з доступом до каналізації гірша. Лише в п’яти областях (Житомирській, Миколаївській, Одеській, Чернівецькій та Чернігівській) лікарні, пологові будинки та інші стаціонари забезпечені каналізацією (підключені до міських каналізаційних мереж, мають локальні очисні споруди), разом з тим до 10 % таких стаціонарів каналізовані на вигріб.

Лабораторними центрами МОЗ України обстежено із застосуванням лабораторних та інструментальних методів дослідження у 2018 році 8235 лікувально-профілактичних закладів проти 8910 у 2017 році. При цьому у 1516 (18,4%) лікувально-профілактичних закладах проведені лабораторні та інструментальні дослідження не відповідають санітарним нормам проти 20% (1785) у 2017 році. У своїй діяльності керуються вимогами СанПіНу № 5179-90 «Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров» та ДБН В.2.2-10-2000 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я».

2.Чи було оцінено у вашій країні положення справ з ВСГ у школах?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐3.Чи було оцінено у вашій країні положення справ з ВСГ у медзакладах?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐4. Чи передбачає затверджені політики чи програми виконання дій:

для покращення ВСГ у школах

для покращення ВСГ у медзакладах

5.Відповідно до Загальнодержавної цільової програми "Питна вода України" на 2011-2020 рр. (Закон України від 03.03.2005 N 2455-IV) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-15, яка передбачає:

60

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-15

упровадження станцій (установок) доочищення питної води у системах централізованого водопостачання, насамперед для водозабезпечення дошкільних, шкільних і лікувальних закладів, зокрема в сільських населених пунктах, та облаштування пунктів розливу питної води з доставкою її спеціальним автотранспортом.. Обсяг фінансування заходу – 23000 млн. грн.

2. Безпечне управління питним водопостачанням

6. Чи існує в країні національна політика чи національний регламент, що потребують виконання управління, базуючогося на оцінці ризиків, виконання планів ВОЗ з забезпечення безпеки води в області питного водопостачання?

ТАК☐ НІ Х У ПРОЦЕСІ ☐

3. Рівний доступ до води і санітарії

9. Чи проводилася оцінка рівного доступу до безпечної води і санітарії?

ТАК Х НІ ☐ У ПРОЦЕСІ ☐10. Чи передбачає національна політика чи програми виконання дій з забезпечення більш рівного доступу к воді і санітарії:

з метою скорочення географічних відмінностей

з метою забезпечення доступу вразливих та маргиналізованих груп

з метою збереження для всіх цінової доступності води

Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (затверджена Законом України від 24.05.2012 № 4836-VI) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17 передбачає «забезпечити централізованим питним водопостачанням сільські населені пункти, що користуються привізною водою, та здійснити пошук джерел підземних вод для питного водопостачання: спорудження сучасних систем питного водопостачання; забезпечення розвитку системи водовідведення; удосконалення нормативно-правової бази та організаційної структури водогосподарського комплексу для забезпечення водопостачання і водовідведення у маловодних і забруднених регіонах..». Орієнтовний обсяг фінансування становить 1668,6 млн грн.

Частина сьома

Інформація про особу, яка представляє доповідьДоповідь представлена від імені _______________________________________________________________

(назва Сторони, держави) у відповідності зі статтею 7 Протоколу по воді і здоров’ю. Прізвище спіробітника, відповідального за представлення національногої доповіді:

Електронна адреса:

Номер телефону:

Назва і адреса національного органу:

Підпис:

Дата:

61

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17

menr.gov.ua _4th... · web viewТак з у 2018 році було досліджено 21972...

Documents