media osvita
TRANSCRIPT
Медіаосвіта в Україні(результати дослідження)
Інститут соціальної та політичної психології
Національної академії педагогічних наук України
лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти
Низький рівень медіакультури в сучасному українському суспільстві:
вразливість до медіаманіпуляцій,
слабкий спротив насадженню низькопробної медіа продукції, аморальних цінностей
поширення медіазалежності
Зміни молодіжних медіапрактик
•
Медіаосвіта – частина освітнього процесу, що спрямована на вивчення закономірностей масової комунікації
преси, телебачення,
радіо, кіно,
відео, комп’ютерно опосередкованого
спілкування, інтернету,
мобільної телефонії тощо.
Основні завдання медіаосвіти – підготувати особистість до
•
життя в інформаційному суспільстві, до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, до сприйняття інформації, усвідомлення наслідків її впливу на психіку, формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різноманітних форм самовираження через створення медіатекстів, оволодіння способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів
Мапа експериментубілим кольором позначено загальноосвітні навчальні заклади
чорним – вищі навчальні заклади (Київська, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Миколаївська,
Черкаська обл., Київ, АР Крим)
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
• По-перше, медіа пропонують нам зразки поведінки і моделі міжособових стосунків (частота подій)
• По-друге, медіа здатні компенсувати негаразди реальних стосунків, виконують функцію заміщення реальних стосунків на віртуальні (анестезія).
• По-третє всі негативні впливи медіа можна долати, якщо реальна комунікація безпосереднє спілкування з людиною має лідерство впливу.
Етапи реалізації медіаосвітніх підходів
одержання знань про історію, структуру, мову і теорії медіа (освітня складова);
розвиток сприйняття медіатекстів, їх „читання”, активізація уяви, зорової пам’яті,
розвиток різних видів мислення (у тому числі й критичного, логічного, творчого, образного,
інтуїтивного), умінь для розуміння ідей (моральних, філософських проблем), образів
тощо; розвиток креативних практичних умінь
на матеріалі медіа.
Вітчизняна модель медіаосвіти: матриця змістових
складових
Дослідження уявлення щодо ризиків споживання
телепродукції
1
2
3
4
5
6
І. Думки батьків про ризики впливу телебачення на дітей
• Фоновий перегляд– мати дивиться телевізор, годуючи
дитину груддю– Включає телевізор, щоб у дитини не
було відчуття самотності– Дитина грається іграшками при
паралельному перегляді програм дорослими в кімнаті
– Дитину годують, відволікаючи увагу мультиком
• Це окремий напрям досліджень
ІІ. Існують ризики для дітей до 4-х років
•
ІІ. Ризики для дітей 5-7 років Надмірна вразливість (все, що в телевізорі
показують, все є, все відбувається; вірять в то, що показують, думають то реально; «мамо я боюся, навіщо вони так роблять?)
Моральний розвиток (що не показують – то все добре, так треба робити, приймає все на віру)
Копіювання виразів, імітація дій (Вони ж між собою спілкуються тими мультиками, ідуть такі фрази з тих мультиків, як тільки зійдуться на дитячому майданчику,
починають битися, імітувати вбивства з якихось фільмів; починає перетворюватись на Губку Боба
•
ІІ. Ризики для дітей від 7 до 9-10 років
Надмірна довіра рекламі товарів (Купити і всьо, навіть таблетки; Не можемо визначитись, що ми збираємо – все купляємо. Бакуганів ми купуємо, картки купуємо)
Телевізор дуже захоплює (не відірвати; навіть не чує, що ти до нього говориш; це спосіб відтягнути час, щоб не робити уроків)
Вплив від дитини, яка дивилася (треба дивитися зомбі, бо всі дивляться)
Страх, що зі мною це станеться (Земля загине, погано спить)
•
Висока залежність від думки однолітків (це всі дивляться і я хочу, тиск: звонять, чого «Універ» не дивишся)
Копіювання моделей поведінки (може слугувати ідеями: знущання, вбивства специфічні, суїцид, коли п’ятеро на одного, і впав, а б’ють; брат брата підколює; захоплення героями)
Вважають, що це є нормою життя, що це так і повинно бути (це подобається, це адреналін; кримінал – норма, вживання алкоголю)
Отупіння, деградація (не інтелектуальний гумор, «овощ пасивний», нема міркування, розвитку)
ІІ. Ризики для дітей 11-13 років
•
Копіювання моделей стосунків із перекрученими людськими цінностями (пародія на сім’ю замість материнства, доброти, що треба берегти близьких і себе; демонструється безвідповідальність, якісь розборки між людьми, що вважались недостойними, невістка не зрозуміла свекруху; всі з усіма сплять і всім добре, це така крутизна)
Спрощене розуміння подій (Оксана Макар: не сприймають, що це про правоохоронну систему, а про подію; спотворене бачення соціального життя; рисує нереальний світ, переноситься в нього)
ІІ. Ризики для дітей 14-16 років
•
ІІ. Думки дітей про телебачення
Діти проти психотравмуючого впливу
телебачення• «Найбільший страх
викликають програми, у яких показують вбивства, насилля, жахи, стриптиз».
• «Пугают фильмы ужасов, потому что после них кажется, что с тобой может произойти то же самое».
Сцени насильства викликають звикання до
них• «Неприємно, коли
демонструють сварки і бійки політичних діячів. Зовсім не хочеться бути такими, як вони. Погано тільки, що я сам до цього потроху звикаю.”
• «Складається враження, що вбивства на екрані вже не лише норма, але й розвага, від якої ми починаємо отримувати задоволення»
Бажання наслідувати героївБути героєм = вбивати ?
• цитую хлопчика: «Хочу, как в том фильме, где всех убивают, а в конце и я бы был в тюрьме, убил бы себя, это было б супер!».
страждають від страшних повідомлень про дійсність
• • Новини лякають
більше, ніж фільми• Десятикласники
підрахували: У новинах до 40 відсотків позитиву і понад 60 відсотків негативу. (катастрофи, аварії, злодіяння із загибеллю людей).
• Якими позначками промаркувати новинні передачі?
• Шокують сюжети передач про реальні події
Розпізнання батьками значення графічних позначок
• Батьків дітей різного віку турбують різні ризики негативного впливу телебачення
• Існуюча система позначок не задовольняє потреб батьків у інформуванні про зміст ризиків
• Кількісне статистично достовірне підтвердження рівня підтримки нової системи позначок методом репрезентативного масового опитування батьків дітей різного віку має враховувати такі параметри: – Ступінь задоволеності батьків телеконтентом і впливом сучасного
телебачення на інтеектуальний, емоційний і соціальний розвиток дитини,її психологічне благополуччя
– Рівень зацікавеності батьків у покращенні ситуації– Рівень медіакультури батьків та особливості їх медіапрактик– Ступінь інтуїтивного роз уміння, точності розпізнання і прийняття
графічних образів позначок– Рівень готовності батьків до відповідального споживання і
використання системи розумних позначок– Рівень активності батьків у випадку впровадження нової системи
ВИСНОВКИ
Дякуємо за увагу!
• Автор – Любов Найденова, завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, к.псих.н