МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ НУБІП УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

СТАВИЩЕНСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

КАФЕДРА БІОХІМІЇ І ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН ІМ. АКАД. М. Ф. ГУЛОГО

МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної конференції «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА БІОХІМІЇ ТВАРИН», присвяченої 100-річчю факультету ветеринарної медицини НУБІП України та 100-річчю з дня народження

професора В. В. Науменка. 28 травня 2019 року, м. Київ, Україна

MATERIALS of International scientific and applied conference "ACTUAL PROBLEMS IN

ANIMAL PHYSIOLOGY AND BIOCHEMISTRY" dedicated to 100 years anniversary of Veterinary Medicine Faculty of the National University of Life

and Environmental Sciences of Ukraine and 100 years anniversary of professor V. V. Naumenko.

May, 28, 2019. Kyiv, Ukraine

Спонсор видання ТОВ «Сімекс Альянс Україна», м. Переяслав-Хмельницький, Україна

м. Київ, 2019

УДК 636.09:612

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА БІОХІМІЇ ТВАРИН – ACTUAL PROBLEMS IN ANIMAL PHYSIOLOGY AND BIOCHEMISTRY: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю факультету ветеринарної медицини НУБІП України та 100-річчю з дня народження професора В. В. Науменка. 28 травня 2019 року, м. Київ, Україна / Національний університет біоресурсів і природокористування України. – Київ; 2019 – 64 с

У збірнику матеріалів конференції, присвяченої 100-річчю факультету ветеринарної медицини НУБІП України та 100-річчю з дня народження професора В. В. Науменка представлені результати досліджень науковців у галузі фізіології тварин вищих навчальних закладів і наукових установ аграрного профілю. Матеріали можуть бути корисними спеціалістам у галузі фізіології, біохімії, годівлі, біології, ветеринарної медицини.

Видання здійснене за авторським редагуванням. Відповідальність за зміст тез несуть їх автори.

© Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2019

Організаційний комітет

Цвіліховський М.І., декан факультету ветеринарної медицини, - голова оргкомітету; Засєкін Д.А., директор НДІ здоров’я тварин, - заступник голови оргкомітету; Томчук В.А., завідувач кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого, - заступник голови оргкомітету; Карповський В.І., професор кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого, – заступник голови оргкомітету; Трокоз В. О., професор кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого, - заступник голови оргкомітету; Журенко О.В., доцент кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого, - секретар оргкомітету; Криворучко Д.1., доцент кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого, - секретар оргкомітету; Журенко В.В., старший викладач кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого, - секретар оргкомітету.

Члени оргкомітету:

Арчішевський М.Б., завідувач кафедри анатомії та гістології тварин Люблінського природничого університету, м. Люблін, Польща (за згодою); Бобрицька О.М., начальник відділу міжнародних зв’язків Харківської державної зооветеринарної академії, доцент кафедри нормальної і патологічної фізіології тварин, м. Харків, Україна (за згодою); Брошков М.М., професор кафедри фізіології, біохімії та мікробіології Одеського державного аграрного університету, м. Одеса, Україна; Влізло В.В., директор Інститут біології тварин НААН, м. Львів, Україна (за згодою); Даміан А., завідувач кафедри анатомії тварин університету агрономії та ветеринарної медицини, м. Клуш-Напока, Румунія (за згодою); Данчук В.В., заступник директора Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК; Данчук О.В., професор кафедри гідробіології та іхтіології; Дуро С., доктор філософії, доцент кафедри анатомії та фізіології тварин сільськогосподарського університету в Тирані; Албанія (за згодою); Захарко-Сімбєда А., ад’юнкт кафедри анатомії і гістології тварин Люблінського природничого університету, м. Люблін, Польща (за згодою); Іллек И., професор кафедри внутрішніх хвороб університету ветеринарної медицини і фармації, м. Брно, Чехія (за згодою); Кладницька Л.В., доцент кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого; Медведський В.О., завідувач кафедри гігієни тварин Вітебської державної академії ветеринарної медицини, м. Вітебськ, Білорусь Радчиков В.Ф., завідувач лабораторії годівлі та фізіології живлення великої рогатої худоби Науково-практичного центру НАН Білорусі з тваринництва, м. Жодіно, Білорусь (за згодою); Стояновський В.Г., завідувач кафедри нормальної і патологічної фізіології ім С.В. Стояновського Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, м. Львів, Україна (за згодою); Федорук Р.С., віце-президент Українського фізіологічного товариства ім. П.Г. Костюка, гол. наук, співроб. Інституту біології тварин НААН, член- кореспондент НААН, м. Львів, Україна (за згодою); Шостя А.М., завідувач кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництва Полтавської державної аграрної академії, м. Полтава, Україна (за згодою).

3

ЗМІСТ

Карповський В. І., Трокоз В. О., Журенко О. В., Кладницька Л. В., Криворучко Д. І., Журенко В. В. Життєвий і творчий шлях професора В. В. Науменка

6

Diachenko L. M., Stepchenko L.M. The system of coagulating hemostasis for influence of water-immobilizational combined stress

8

Kladnytska L., Mazurkevych A., Khomych V., Mazurkevych T., Garmanchuk L., Maluk М., Velychko S., Danilov V., Kharkevych Yu., Bokotko R., Shelest D., Egorov O. Activity of perithenial macrophags in mice C57BL/6 for influence of alogenic mesenhimal stromal cells

9

Kladnytska L., Mazurkevych A., Khomych V., Mazurkevych T., Garmanchuk L., Maluk М., Velychko S., Danilov V., Kharkevych Yu., Bokotko R., Shelest D., Demiantseva Yu., Egorov O. The indicators of the nuclear-cytoplasmic ratio in adipose-derived mesenchimal stem cells

10

Postoi R. V., Karpovskyi V. I., Kryvoruchko D. I. Content of total protein in blood of sows depending on peculiarities of nervous system activity

11

Бобрицька О. М., Югай К. Д., Водоп’янова Л. А. Використання біорезонансного методу для оцінки репродуктивної функції псів

12

Брошков М. М., Шевякова А. А. Актуальність дослідження механізмів імунної протекції за впливу Toxoplasma Gondii в якості біологічного подразника

13

Величко В. О. Фізіологічні особливості регуляції захисту організму тварин за впливу несприятливих, стресових факторів

14

Горовенко А.Н. мониторинг качества питьевой воды для крупного рогатого скота 15 Грищенко В.А., Мініна В.С. Біохімічний профіль плазми крові за експериментальної гепатопатології в щурів

16

Данчук В.В., Трач В.В. Окремі біохімічні показники жовтка інкубаційних яєць перепелів за різного рівня вітаміну Е в раціоні маточного поголів’я

17

Данчук О.В., Хижняк М.І., Федоренко В.В. Cучасний екологічний стан води річки Ворскла 18 Данчук О.В., Рудик-Леуська Н.Я., Пліщ Ю.О. Гідробіологічний режим річки Дунай 19 Дем’янцева Ю. В., Малюк М. О., Данілов В. Б., Бокотько Р. Р. Зміни синовіальної рідини колінного суглоба кроля за еспрементального остеоартрозу при застосуванню Мелоксикама

20

Журенко В.В. Вплив збудника криптоспоридіозу телят на біохімічні показники крові 21 Журенко В.В. Клінічні ознаки за криптоспоридіозу телят 22 Журенко О.В., Карповський В.І. Вплив основних характеристик нервових процесів на натрієво-калієве відношення у крові корів

23

Журенко О.В., Карповський В.І. Кортикальні механізми регуляції вмісту феруму в крові корів залежно від пори року

24

Замазій А.А., Камбур М.Д., Колечко А.В., Лермонтов А.Ю., Матвійчук Д.М. Вплив умов росту та розвитку плоду на життєздатність новонароджених тварин

25

Зінов’єв С.Г., Біндюг Д.О. Вплив кормового фітопрепарату на функціональні показники сперми кнурів-плідників

26

Калачнюк Л.Г., Арнаута О.В., Смірнов О.О., Прис-Каденко В.О., Пальонко Р.І., Аль-Баду Л.-Є. Н. Адаптогенність живих організмів

27

Канюка О. Ю. Прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у м’язах свиней порід велика біла та ландрас

28

Кладницька Л.В., Мазуркевич А.Й., Томчук В.А., Гарманчук Л.В., Малюк М.О., Калачнюк Л.Г., Ткаченко Т.А., Величко С.В. , Лозова О.В., Данілов В.Б., Харкевич Ю.О., Бокотько Р.Р., Шелест Д.А., Єгоров О.В., Козленко В.С. Генетична стабільність мезенхімальних стовбурових клітин культури жирової тканини на ранніх і пізніх пасажах культивування

29

Клюцук М.Р., Савчук Л.Б., Данчук В.В. Рухова активність свиней та її корекція в залежності від віку цитратами цинку, феруму, германю та міцелярною формою α-токоферолу

30

Кикіш І.Б., Ковальчук І.І. Вміст мінеральних елементів у тканинах бджіл за умов випоювання мікроелементного комплексу «Мікростимулін»

31

Кот А.Н., Радчиков В.Ф., Цай В.П., Шарейко Н.А., Ганущенко О.Ф., Карелин В.В., Долженкова Е.А. Зависимость продуктивности коров от уровня энергии и протеина в рационе

32

Крог А. О. Імунологічна адаптація організму качок за впливу стресу при включенні в раціон бакд «Праймікс Біонорм-К» та добавки «Біовір»

33

4

Лівощенко Л.П., Лівощенко Є.М. Вплив вітаміну Є на функціональну активність імунної системи птиці

34

Лосєва Є.О., Ремінець М.В., Лосєва К.В. Анемія та її корекція у кішок з хронічними хворобами нирок

35

Лосєва Є.О., Птиця Ю.В., Лосєва К.В. мастопатія кішок у ветеринарній практиці 36 Міщенко О.А., Литвиненко О.М., Криворучко Д.І. Вплив білкової підгодівлі на весняне нарощення бджолиних сімей

37

Міщенко О.А., Литвиненко О.М., Криворучко Д.І. Вплив білкової підгодівлі на весняне нарощення бджолиних сімей та підготовку їх до ефективного використання медозбору

38

Натынчик Т.М., Радчиков В.Ф., Кот А.Н. Кормовая биологически активная добавка в кормлении молодняка крупного рогатого скота

39

Ніщеменко М.П., Омельчук О.В. Деякі зміни мінерального обміну і продуктивності курей за впливу нанохелатів селену, цинку та вітаміну Е

41

Радчиков В.Ф., Цай В.П., Кот А.Н., Бесараб Г.В., Сергучев С.В., Люндышев В.А. Рубцовое пищеварение и показатели крови и при включении в рацион бычков зерна разной подготовки к скармливанию

42

Радчиков В.Ф., Кот А.Н., Цай В.П., Бесараб Г.В., Кутина В.Н., Возмитель Л.А., Букас В.В. Кормовая биологически активная добавка в кормлении молодняка крупного рогатого скота

43

Савчук Т. Л., Бокотько Р. Р. Рентгенологічні зміни у експериментально ушкодженій кістці кролів за введення алогених мезенхімальних стовбурових клітин у кровоносне русло

44

Сисюк Ю. О., Карповський В. І., Криворучко Д.І., Журенко О.В. Вплив основних властивостей коркових процесів на активність ферментативної ланки антиоксидантноїсистеми в організмі корів залежно від пори року

45

Степченко Л.М., Гаращук М.І., Платонова Т.С. Стан еритропоезу у лабораторних щурів за впливу кормової добавки «Animal forte» в різних дозах

46

Степченко Л.М., Галузіна Л.І., Ріжко С.С. Вплив кормової добавки «Гумілід» на репродуктивні показники кролематок

47

Степченко Л.М., Іванченко А.С. Показники гомеостазу у кішок хворих на цукровий діабет за впливом біологічно активної добавки Гумілід

48

Стояновський В.Г., Крог А. О., Коломієць І.А. Зміни лімфоїдної тканини кишечника пекінських качок в умовах транспортного стресу

49

Студенок А.А., Шнуренко Е.О., Карповський В. І., Трокоз В. О. Активність транспептидаз у сироватці крові курей з різним тонусом автономної нервової системи

50

Ступарь І.І. Динаміка вмісту стероїдних гормонів та інтенсивність пероксидного окиснення у свинок в період становлення статевої функції

51

Ткаченко Т.А., Ткаченко В.В., Борисенко Т.А. Вплив кальцію лактату на накопичення свинцю в організмі щурів

52

Курбатова І.М., Тупицька О.М. Фракційний склад білків плазми крові коропа з високою молекулярною масою за дії сульфаніламіду

53

Усенко С.О., Шостя А.М., Чухліб Є.В. Особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свинок залежно від стадій відворювального циклу

54

Уткіна В.О., Степченко Л.М. Гематологічні показники периферичної крові кролів породи Hyplus за дії біологічно активної кормової добавки «Гумілід»

55

Харкевич Ю.О., Бокотько Р.Р., Савчук Т.Л., Дем’янцева Ю.В., Суртаєва Ю.В. Ефективність диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кроля у хондрогенному напрямі у моношарі та мікромасі

56

Хижняк М. І., Бойко Ю. В. Екологічний стан та населення Дністровського лиману 57 Хижняк М.І., Любченко Є.С. Структура макрофітів заплав річки Ірпінь 59 Цехмістренко О.С., Цехмістренко С.І., Пономаренко Н.В., Поліщук В.М., Селезньова О.О., Поліщук С.А. Вікові особливості функціонування системи антиоксидантного захисту птиці

61

Шахабпур Араш Особливості кліщів роду Кnemidocoptes 62 Шнуренко Е. О., Студенок А. А., Карповський В. І., Трокоз В. О. Збудливість автономної нервової системи у курей-бройлерів та її зв’язок з продуктивністю

63

5

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПРОФЕСОРА В. В. НАУМЕНКА

Карповський В. І., доктор ветеринарних наук,

професор; Трокоз В. О., доктор сільськогосподарських наук, професор;

Журенко О. В., кандидат ветеринарних наук, доцент; Кладницька Л. В., кандидат ветеринарних

наук, доцент; Криворучко Д. І., кандидат ветеринарних наук, доцент; Журенко В. В.,

кандидат ветеринарних наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Заслужений працівник народної освіти

України, доктор біологічних наук, професор Володимир Васильович Науменко народився 28 липня 1919 року в селі Смоляж Комарівського району Чернігівської області в сім’ї вчителя. Дитячі роки були світлими, радісними. Вони стали тією основою, на якій формувався його світогляд,

життєве кредо. У 1933 році закінчив семирічну школу (село Комарівка). В 1933–1936 рр. навчався в

Ніжинському ветеринарному технікумі. У 1936 році вступив до Київського ветеринарного інституту, який закінчив з відзнакою в 1941 році.

Трудову діяльність Володимир Васильович розпочав у 1941 році на посаді директора Сторожинецькоїміжрайветлабораторії в Чернівецькій області.

Науменко В. В. – учасник бойових дій у Другій світовій війні, полковник ветеринарної служби, кавалер бойових орденів. У серпні 1941 року добровільно пішов у діючу армію захищати рідний край від фашистської навали. З боями пройшов від Старої Руси (Новгородська область, Росія) до Берліна. На фронті обіймав посади молодшого ветлікаря 235 ЛАП, старшого ветлікаря 580 СП, з кінця 1942 року і до закінчення війни – начальника ветслужби 200-ї Двінської Червонопрапорної стрілецької дивізії. Перебуваючи у діючій армії, одержав від Верховного Головнокомандувача 10 подяк за оволодіння 33 містами Білорусії, Латвії, Польщі, Німеччини.

З 1945 по 1954 рік працював у різних частинах Київського військового округу. Після демобілізації все своє життя присвятив науково-педагогічній роботі.

Професор В. В.Науменко – відомий вчений у галузі фізіології сільськогосподарських тварин. У науці пройшов шлях від асистента до професора, завідувача кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Української сільськогосподарської академії (Національного університету біоресурсів і природокористування України).

Після закінчення аспірантури (1954–1957 рр.) при кафедрі фізіології сільськогосподарських тварин Київського ветеринарного інституту в 1958 році захистив кандидатську дисертацію “Орієнтувальні умовні рухово-харчові й захисні рефлекси у свиней у онтогенезі”.

Враховуючи теоретичне та практичне значення дослідження вищої нервової діяльності та типів нервової системи для подальшого розвитку свинарства, Володимир Васильович спрямував всі зусилля на те, щоб: розробити доступну методику вивчення умовних рефлексів та типів нервової системи у свиней, простежити зміни вищої нервової діяльності тварин в онтогенезі, установити типи нервової системи у свиней, визначити залежність між кірковими процесами головного мозку тварини та продуктивністю, тобто з’ясувати, як тип нервової системи відбивається на плодючості, молочності маток, на рості, розвитку та результатах відгодівлі тварин, з’ясувати наявність зв’язку між типологічними особливостями

6

вищої нервової діяльності тварин і кількісними показниками гемоглобіну крові, визначити можливість успадкування основних властивостей нервових процесів по материнській лінії та інші питання.

Наполегливість у роботі та наукове чуття дозволили проф. В. В. Науменку вперше розробити методику об’єктивного вивчення умовних рефлексів у свиней та встановити типи нервової системи у цих тварин; установити зв’язок між типом вищої нервової діяльності та продуктивністю свиней, найбільш глибоко вивчити вікові особливості умовних рефлексів у виробничих умовах.

Уміло поєднуючи педагогічний процес з науковою роботою, Володимир Васильович у 1969 році успішно захистив у Львівському зооветеринарному інституті докторську дисертацію “Деякі особливості вищої нервової діяльності та типи нервової системи у свиней”.

Під керівництвом проф. В.В.Науменка, крім вивчення вищої нервової діяльності у сільськогосподарських тварин, проведено ряд важливих досліджень, які мають теоретичне та практичне значення. Розроблено метод радіотелеметричної реєстрації роботи серця, електромеханічного масажу молочної залози у свиней з метою підвищення їх продуктивності, ефективну методику імунізації тварин у біологічно активні точки. Встановлено взаємовплив лактації та вищої нервової діяльності у свиней, позитивний вплив магнітного поля на молочну продуктивність та перебіг маститів у корів. Доведено, що імунна активність найвища у тварин сильного врівноваженого типу нервової системи; вивчено вплив ацетилхоліну, глютаміну й гамма-аміномасляної кислоти на формування періодичної активності центру дихання. За допомогою галотановоготесту розроблено методику виділення з маточного поголів'я стрес-чутливих і стрес-стійких тварин із високою продуктивністю, що значною мірою сприяє поліпшенню племінної справи тощо.

Основні наукові досягнення професора В. В. Науменка опубліковані впонад 100 наукових працях.Він є автором 6 підручників і посібників з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів ветеринарних та зооінженерних факультетів і монографій.Володимир Васильович має чотири авторських свідоцтва на винаходи: спосіб підготовки вим’я тварин перед доїнням; пристрій для стимуляції молочної продуктивності корів; електромеханічний масажер; спосіб вакцинації тварин проти інфекційних захворювань. Нагороджений 24 урядовими нагородами та почесними знаками, в тому числі п’ятьма бойовими орденами (орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Вітчизняної війни II ступеня, орденом Червоної Зірки, орденом Богдана Хмельницького), 14 медалями, 5 почесними знаками.Неодноразово виїжджав у заклади вищої освіти у складі комісій для перевірки їх роботи та надання методичної допомоги (Полтава, Біла Церква, Київ, Львів, Волгоград, Краснодар), блискуче виступав на республіканських та всесоюзних наукових з’їздах, конференціях та симпозіумах. Підготував шістьох кандидатів біологічних та ветеринарних наук.

Ім′я В. В. Науменка відоме далеко за межами України, воно занесене в книгу «Українські вчені – аграрії ХХ століття». У 2001 році Володимир Васильович став Державним стипендіатом.Протягом двох десятиліть у газеті «За сільськогосподарські кадри» публікувалися статті про Володимира Васильовича, як про чудову людину, талановитого вченого, мудрого наставника. У 2002 році вийшла книга його спогадів «Дорогами війни», а в 2003р. – книга «Незабутнє».

Нині вчення проф. В. В. Науменка про вищу нервову діяльність свиней є твердою основою для наукової роботи кафедри біохімії та фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого Національного університету біоресурсів і природокористування України з питань нейро-вісцеральних взаємовідносин у організмі тварин та механізмів кортико-вегетативної регуляції фізіологічних функцій.

Помер видатний вчений у м. Києві 28 жовтня 2009 р.

7

UDC: 615.273.5:577.155

THE SYSTEM OF COAGULATING HEMOSTASIS FOR INFLUENCE OF WATER-IMMOBILIZATIONAL COMBINED STRESS

Diachenko L. M., PhD-student (linadyach@ukr.net); Stepchenko L.M., PhD, professor.

Dnipro State Agrarian and Economic University, Dnipro, Ukraine The effect of any type of stress (psychological, immobilization, chemical, physical, etc.) on

a living organism is accompanied by a short-term or long-term activation of processes that trigger cascaded adaptation reactions to adapt and normalize the processes of its functioning. It is known that the degree of adaptation and the nature of changes in the body for the effects of stress depends on the type of stress factors, their duration and strength. With simultaneous or alternating actions of various types of stress factors, adaptation processes can complicate the work of natural mechanisms of body protection. As a result, in such an organism hypoxia and manifestations of oxidative stress appear. These processes are responsible for the state of homekinesis, affect the state of homeostasis, including coagulation hemostasis. It is known that coagulation hemostasis is a three-stage step-by-step process for the activation of serine proteases, which ends with the formation of a fibrinous thrombus and depends on a large number of plasma and cellular factors of blood clotting. To date, the literature does not contain data on the effects of water-immobilization combined stress (WICS) on the state of coagulation hemostasis. Therefore, the purpose of this study is to determine the effect of water-immobilization combined stress on the state of coagulation hemostasis.

The studies were conducted on white, sexually-mature, young male rats based on vivarium. Animals were divided into 3 groups of 8 animals in each. Group 1 (control) - intact animals. Rats 2 and 3 groups were modeled by WICS. The following day, after the simulation of the VICs of animals, 2 groups were withdrawn from the experiment, and the rats in 3 experimental groups additionally administered water orally with a special dosage unit individually for 18 days, after which they were also withdrawn from the experiment. Blood for research was taken from the heart (right ventricle) under thiopental anesthesia on the day the animals were removed from the experiment.

Simulation WICS in rats, causes general changes in pathological nature, with a violation of the functional state of all the studied units of coagulation hemostasis. On the following day after VICs in animals of the 2 groups, there was a significant increase in activated partial thromboplastin time by about 44% (p <0.001), prothrombin time and prothrombin values by 9% (p <0.05) and thrombin time by 60% (p <0.001) respectively, relative to the results in the control group rats. After simulating combined stress, the content of fibrinogen in rats of group 2 increased by 83% (p <0.001) compared with control animals. Such a sharp increase in the content of fibrinogen may be due to the activation of all stages of blood clotting against the backdrop of prolonged combined stress, which could lead to a shortage of intermediate reaction components and accumulation of end-product products. In the plasma of rats, the 3rd group of fibrinogen content was significantly higher by 72% (p <0.001) compared to values in animals in group 1, which may indicate the survival of the effects of WICS in the animal body. Although in the living organism there are mechanisms of recovery and leveling of hemostasis indicators, the obtained results are an illustration of the effect of WICS on the functional state of coagulation hemostasis. Registered changes in the functional state of all the studied coagulation hemostasis units in rats did not normalize for 18 days after the action of WICS.

8

UDK 612.014: 576.3:602.018.26.9

ACTIVITY OF PERITHENIAL MACROPHAGS IN MICE C57BL/6 FOR INFLUENCE OF ALOGENIC MESENHIMAL STROMAL CELLS

L. Kladnytska1 (Kladlarisa@ukr.net), A. Mazurkevych1, V. Khomych1, T.

Mazurkevych1, L.Garmanchuk2, М.Maluk1, S. Velychko3, V. Danilov1, Yu. Kharkevych1, R. Bokotko1, D. Shelest2, O. Egorov1

1National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv 2National Taras Shevchenko University, Educational and Scientific Center "Institute of

Biology and Medicine", Kyiv 3 Hospital of Veterinary Medicine, Нolosiivskyi Avenue, 105 b, Kyiv 03127, Ukraine

The therapeutic potential of mesenchymal stromal cells (MSCs) is predominantly based on

their immunomodulate properties, ability to secrete various trophic, inflammatory and anti-inflammatory factors. Previously, we found that the administration of allogenic bone marrow and adipose derived MSCs to the mice C57Bl/6 in quantity 104 per mice stimulates immune cells in the thymus and spleen to proliferation, which is confirmed by increasing of cellularity of these organs and their weight indices.

Therefore, the aim of our work is to determine the level of phagocytic activity of peritoneal macrophages under the influence of allogenic bone marrow and adipose derived MSCs.

Materials and methods. The studies were conducted on 2-3-months-old males of C57BL/6 mice weighing 20-24 g. Obtaining and cultivating of allogenic bone marrow and adipose derived MSCs were carried out in a sterile laminar box with compliance of conditions of asepsis and antiseptics. MSCs were cultured in a CO2 incubator at 37 оC and 5% CO2 in DMEM with 10-15% of fetal bovine serum, 1% of antibiotic-antimycotic solution (Sigma-Aldrich, USA). The following groups of animals were formed: 1 group - intact (control group); 2 group - animals, to whom 0.5 ml of 0.9% NaCl solution (placebo) were injected into the caudal vein; 3 group – animals, to whom 104 of allogenic bone marrow MSCs (bmMSCs) in 0.5 ml of phosphate buffer solution were injected into the caudal vein; 4 group – animals, to whom 104 of allogenic adipose derived MSCs (aMSCs) in 0.5 ml of phosphate buffer solution were injected into the caudal vein.

Mononuclear phagocytes obtained from peritoneal exudate of mice C57Bl/6 with administration of MSCs and intact mice. The level of spontaneous and induced by phorbol’ esters activity was determined in NST-test.

Results.It was discovered that the level of spontaneous activity of macrophages under the influence of allogenic bone marrow and adipose derived MSCs reduced by almost half. PMA-induced activity of phagocytes from animals with the introduction of MSCs was depressed. That is, functional reserve macrophages suppressed introduction of MSCs.

Conclusion. As a result it was discovered that phagocytic activity of peritoneal macrophages in C57BL/6 mice with introducing of allogenic bone marrow and adipose derived MSCs was decreased.

9

UDK 612.014: 576.3:602.018.26.9

THE INDICATORS OF THE NUCLEAR-CYTOPLASMIC RATIO IN ADIPOSE-DERIVED MESENCHIMAL STEM CELLS

L. Kladnytska1(Kladlarisa@ukr.net), A. Mazurkevych1, V. Khomych1, T. Mazurkevych1, L.Garmanchuk2, М.Maluk1, S. Velychko3, V. Danilov1, Yu. Kharkevych1,

R.Bokotko1, D.Shelest2, Yu. Demiantseva 1, O.Egorov1

1National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv 2National Taras Shevchenko University, Educational and Scientific Center "Institute of

Biology and Medicine", Kyiv 3 Hospital of Veterinary Medicine, Нolosiivskyi Avenue, 105 b, Kyiv 03127, Ukraine

Mesenchymal stem cells (MSCs) isolated from bone marrow (BM), cartilage, and adipose tissue (AT) possess the capacity for self-renewal and the potential for multilineage differentiation, and are therefore perceived as attractive sources of stem cells for cell therapy. However, MSCs from these different sources have different characteristics [Linyi Peng, Zhuqing Jia and all, 2014]. The changes in WJ-MSC culture morphology were observed at early passages. The level of morphological heterogeneity varied with the cultivation time [Shuvalova N. S., Kordium V. A., 2016]. The fatty tissue is also an excellent alternative source of mesenchymal stem cells, since it contains approximately 500 times more MSCs compare to bone marrow. It should be noted that the process of obtaining of adipose tissue is quite simple and does not harm the body. Some data are already known about biological properties of adipose derived MSC (AD MSC). In particular, it is known about high differential potential of MSC from adipose tissue of animals of different species, their immunomodulatory property. Some authors emphasize that they exhibit stronger immunomodulatory effects, due to the fact that they are characterized by a higher level of secretion of cytokines [Kucerova L , Matuskova M., 2008, Yong Zhuang, Dong Li, 2014].

Thus, the purpose of our work was to determine in vitro the morphological parameters and functional state of mesenchymal stem cells from adipose tissue of C57Bl/6 mices during the early passages.

Materials and methods. The studies were conducted on 2-3-months-old males of C57Bl/6 mice weighing 20-24 g. Obtaining and cultivating of adipose-derived mesenchimal stem cells (AD MSCs) were carried out in a sterile laminar box with compliance of conditions of asepsis and antiseptics. AD MSCs of the 2 and 4 passages were analyzed. Morphometric analysis was performed using a light microscopy. Morphometric parameters such as cell and nucleus area or nuclear-cytoplasmic ratio (NCR) were calculated using the Axiovision light microscope (Carl Zeiss, Germany) and Image J 1.45 software. Trypan blue dye used for investigation of the viability of MSC.

Results. The morphological characteristics of mesenchymal stem cells from adipose tissue during the process of cultivation changes: at the first passages of cultivation, the cells are spindle-shaped with two, at least three, long long cytoplasmic processes, located bipolar. Near the nucleus the Golgi complex is clearly visible – a sign of active cells. The indicator of the nuclear-cytoplasmic ratio in MSC from adipose tissue on 2 passage was 0,2689±0,0046 and not significantly reduced at 4 passage to 0,2756±0,0042 compared to the 2 passage. The coefficient of proliferation of MSC from adipose tissue was 2,92±0,02 and 3,02±0,03 on 2 and at 4 passages respectively. The viability of mesenchymal stem cells from adipose tissue on early passages was 96,33±1,36 and 96,67±0,97. The content of apoptotic cells that exhibited sensitivity to serum-free not significantly increased at 2 and 4 passages and was respectively 14,33±1,94 and 18,67±0,77.

Conclusions. The morphological characteristics of mesenchymal stem cells from adipose tissue during the process of cultivation changes: at the first passages of cultivation, the cells are spindle-shaped with two, at least three, long long cytoplasmic processes, located bipolar. Near the nucleus the Golgi complex is clearly visible - a sign of active cells. At later passages cells have a small cytoplasmic processes and the bipolar arrangement of processes changes by stellar arrangement. Golgi complex is also clearly visualized.

10

UDC 619:612.821:612.128:636.4

CONTENT OF TOTAL PROTEIN IN BLOOD OF SOWS DEPENDING ON PECULIARITIES OF NERVOUS SYSTEM ACTIVITY

Postoi R. V., Candidate of Veterinary Sciences, doctoral student (ruslana-postoy@meta.ua),

Karpovskyi V. I., Doctor of Veterinary Sciences, Professor, Kryvoruchko D. I., Candidate of Veterinary Sciences, Associate Professor

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

One of the main tasks for mammalian nervous system is homeostasis support despite all internal and external stimuli. The autonomic nervous system regulates all metabolic processes in a living organism, takes part in adaptation to changing environmental conditions. The coordination of the autonomic nervous system activity is provided by hypothalamus and cerebral cortex. Previous studies have shown a close relationship between the main properties of higher nervous activity and tone of autonomic nervous system in pigs. The purpose of the work was to study the dynamics of total protein content in blood serum of sows depending on the cortical and vegetative regulation mechanisms under exposure to technological stimulus.

Experiments were carried out on 3 years old dry sows of large white breed. Types of higher nervous activity in pigs were determined using method of conditioned food reflexes. According to the studying of conditioned reflex activity 4 experimental groups were formed, 5 animals in each. The 1-st group consisted of sows with strong balanced mobile, the 2-nd – strong balanced inert, the 3-

rd – strong unbalanced, and the 4-th – weak types of higher nervous activity. Then in experimental animals we studied the tone of autonomic nervous system using trygeminovagal test, by the results of which we formed 3 experimental groups (normotonics, sympathicotonics, vagotonics), 5 animals in each. When experimental groups were formed, sows were mixed and moved into another building (technological stimulus). Before exposure to technological stimulus and in 1, 3, 7, 14 and 28 days after its impact, blood samples were taken for biochemical studies in all experimental animals.

Our results showed that before exposure to technological stimulus, sows with strong balanced mobile type of higher nervous activity were characterized by a significantly higher total protein level in blood serum by 5.97–18.23 % (P<0.05–0.01) compared to sows with weak type. Sows with strong balanced inert type of higher nervous activity had higher content of total protein in blood serum than sows with weak type during the 1-st and 3-rd days after exposure to technological stimulus, whereas sows with strong unbalanced type – during the 7-th and 14-th day. Also found that content of total protein in blood serum of sows with strong unbalanced type of higher nervous activity was lower by 11.47 % (P<0.01) and 7.80 % (P<0.05) than in sows with strong balanced mobile type in 1 and 3 days after exposure to technological stimulus.

In a day after exposure to technological stimulus, sows normotonics had higher total protein content in blood serum by 9.39 and 12.74 % (P<0.05) than sows vagotonics and sympathicotonics respectively. Similar data about the content of total protein in blood serum were obtained on the 3-rd and 7-th days after exposure to technological stimulus – animals normotonics were dominated over animals vagotonics and sympathicotonics by 8.13–14.40 % (P<0,05). On the 14-th and 28-th days after exposure to technological stimulus sows with different types of vegetative homeostasis did not differ by the content of total protein in blood serum.

Thus, before exposure to technological stimulus sows with strong balanced mobile type of higher nervous activity had a higher content of total protein in blood serum in compare with sows of weak type, whereas no significant difference was found between sows with different vegetative homeostasis. The impact of technological stimulus causes a decrease of total protein content in swine blood serum, but the degree of these changes is dependent on the typological characteristics of their nervous system.

11

УДК 636.7:612.6:613.168

ВИКОРИСТАННЯ БІОРЕЗОНАНСНОГО МЕТОДУ ДЛЯ ОЦІНКИ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ПСІВ

Бобрицька О. М., кандидат ветеринарних наук, доцент, Югай К. Д., кандидат біологічних

наук, доцент, Водоп’янова Л. А., кандидат біологічних наук,доцент Харківська державна зооветеринарна академія, Харків, Україна

olga.bobritskaya2410@gmail.com Серед чисельних функцій організму репродуктивна функція займає особливе місце, бо

забезпечує відтворення тварин. У кінології частіше використовується природне осіменіння, але воно пов’язано з різноманітними складнощами, такими як транспортування тварин, перенесення статевих інфекцій; виникнення травм під час парування, тощо. Тому питання штучного осіменіння є актуальним. Від якості сперми залежить ефективність запліднення, тому пошук нових, особливо експрес-методів, оцінки якості сперми є актуальним.

Організм тварин є джерелом цілого спектру електромагнітного випромінювання. Усі життєві процеси за своєю суттю являються хвильовими процесами. Хвильові характеристики мають усі клітини, органи, тканини та організм у цілому. У нормальному фізіологічному стані організму підтримується відносна синхронізація хвильових процесів, а при зміні функціонального або морфологічного стану клітин, органів та систем, - ці характеристики змінюються.

У останні десятиліття успішно стали розроблятися різні прилади, пристрої, комплекси з реєстрації енергій, що випромінюються живими клітинами, органами і системами на підставі яких діагностуються патологічні процеси, що відбуваються на різних рівнях організації живої матерії, розробляються превентивні заходи профілактики і терапії.

Вищезазначені процеси використовуються і у біорезонансній методиці для визначення функціонального стану та корекції систем організму, у тому числі і репродуктивної. Суть цієї методики є використання електромагнітних хвиль, заданих характеристик (довжина, частота, коливання), з якими структури організму входять у резонанс.

Дослідження проводилися на 15 псах породи німецька вівчарка віком 1,5–5 років на яких вивчали стан репродуктивної системи, за показниками якості сперми (об’ємом, активністю, концентрацією та кількістю мертвих сперматозоїдів ) та біорезонансним тестуванням за допомогою діагностичного комплексу «ПАРКЕС-Д», принцип дії якого оснований на визначенні електропровідності біологічно активних точок при внесенні в електромагнітний контур мікрорезонансних контурів. На заключному етапі досліджень проводили порівняння вказаних методик досліджень.

Установлено, що на відміну від тварин контрольної групи, у псів дослідної групи об’єм еякуляту був у середньому у 3 рази (р<0,001) менше, концентрація сперматозоїдів у спермі у 2,05 рази (р<0,001) менша, здатність до прямолінійного руху на 37,0 % (р<0,001) менша, а кількість мертвих сперматозоїдів більша на 40 % (р<0,001). Виживання сперматозоїдів псів дослідної групи при температурі 5°С не перевищувало 14–20 годин та було меншим у порівнянні з псами контрольної групи. Отже, показники сперми псів дослідної групи характеризують низький функціональний стан репродуктивної функції.

При використанні комплексу «ПАРКЕС-Д» установлено, що величина електропровідності у біологічно активних точках коливалася від 24 до 43 ум. од., а достовірний біорезонанс знаходився у межах 8–20 ум. од.. При дослідженні явища біорезонансу у 15 собак з використанням маркеру щодо стану репродуктивної системи, встановлено біорезонанс у 13 собак. Тестування з маркером щодо зниженого функціонального стану репродуктивної функції псів у 6 собак дослідної групи встановлено біорезонанс у межах 10−20 ум. од., тоді, як у тварин контрольної групи – 0−4 ум. од.

Проведений регресійний аналіз показника біорезонансу зі станом репродуктивної системи у псів показує, що значення показника біорезонансу у тварин взаємопов’язано з об’ємом еякуляту (b=-0,859; р < 0,01), концентрацією сперматозоїдів (b=-11,5; р < 0,01),

12

кількістю мертвих сперматозоїдів (b=0,451; р < 0,01) та їх виживанням при температурі 5°С (b=-0,288; р < 0,01).

Отже, результати досліджень функціонального стану репродуктивної системи псів за двома різними методиками узгоджуються на 89,5 %, що дозволяє використовувати апаратно-програмний діагностичний комплекс «ПАРКЕС-Д» для експрес визначення функціонального стану репродуктивної системи у псів.

УДК 619:616.993.192.1:577.27

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ІМУННОЇ ПРОТЕКЦІЇ ЗА ВПЛИВУ TOXOPLASMA GONDII В ЯКОСТІ БІОЛОГІЧНОГО ПОДРАЗНИКА

Брошков М. М., доктор ветеринарних наук, доцент

Одеський національний медичний університет, mr_m_m@ukr.net Шевякова А. А., аспірант

Одеський державний аграрний університет

У різних країнах світу від 15 до 35% великої рогатої худоби, овець і свиней заражені токсоплазмами. За офіційними даними відсоток серопозитивних на токсоплазмоз тварин варіює: у Італії антитіла до Toxoplasma gondii виявлені у 92% великої рогатої худоби, у Франції - 69%, в Греції, Іспанії - 40%, в Бразилії - 26% (JL Garcia et al., 1999), в Індії, Туреччині - 9%, в Норвегії - 5%. Серед свиней токсоплазмоз реєструється в різних країнах: Італія - 64%, Польща - 36%, Мексика, Канада - 9%, Норвегія, Фінляндія - 3%. У овець антитіла до токсоплазм виявлені: Франція - 92%, Канада - 58%, Бразилія - 52%, Мексика - 30%, Німеччина -21%, Китай - 7%.

На підставі останніх наукових досліджень вважається, що Toxoplasma gondii здатна провокувати розвиток шизофренії. За період з 1953 року було зроблено 19 досліджень за визначенням антитіл до T. gondii у хворих на шизофренію, в 18 з яких була показана більш висока частота серопозитивності у осіб з порушеннями психіки, причому в 11 дослідженнях результати були статистично достовірними (р <0,05). Так, в одному з досліджень антитіла були виявлені у 495 (52%) з 961 пацієнтів з шизофренією в порівнянні з 170 (25%) з 681 в контрольній групі; в іншому - у 836 (86%) з 973 пацієнтів з шизофренією в порівнянні з 30% в звичайній популяції.

Метою наших досліджень було оцінка розповсюдженості серопозитивних котів на токсоплазмоз в динаміці протягом останніх п’яти років для обґрунтування вивчення механізмів імунного захисту .

Матеріали і методи. Для дослідження використовували сироватку крові домашніх всеїдних (котів і собак) господарі яких зверталися у ветеринарну клініку по тим чи іншим причинам за лікарською допомогою. Всього було досліджено 377 сироватки крові від котів. Кров відбирали з ліктьової і центрифугували при 1800 об\хв. Подальше дослідження на титр специфічних антитіл проти токсоплазми проводили методом ІФА з використанням тест системи фірми «Хема».

Результати дослідження. Аналізуючи отримані результати, слід зазначити, що з 377 обстежених котів серопозитивність була підтверджена у 72 випадках, що склало 20,4% від загальної кількості котів.

Динаміка антигенної активності токсоплазмозу мала дещо різні показники в різні роки дослідження (рис). Насамперед не встановлено чіткої залежності відсотку серопозитивних від кількості обстежених котів. Так в 2015 році з 72 двох досліджених тварин серопозитивних зареєстровано 6 (8%) а в 2017 році з 72 котів 14 (19,4 %).

Кількість серопозитивних котів в 2014, 2016-18 роках коливалася в межах 21 -26%, натомість в 2015 році встановлено різке зменшення таких котів. Враховуючи той факт, що біологічному циклі розвитку цього біологічного подразника приймають участь мишовидні

13

гризуни, які часто є здобиччю для котів, то можливо кількісний показник їх популяції вплинув на розповсюдження токсоплазмозу.

Висновки. Проведені дослідження встановили високу серопозитивність на токсоплазмоз серед домашніх котів. Дані дослідження вказують на високу розповсюдженість цього біологічного подразника та його антигенну активність. Наявність динамічних змін в активності цього біологічного подразника вказує на залежність його активності від природних чинників.

УДК 004.416.2

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН ЗА ВПЛИВУ НЕСПРИЯТЛИВИХ, СТРЕСОВИХ ФАКТОРІВ

Величко В. О., доктор ветеринарних наук (RO.STIK@ukr.net)

ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок, м.Львів, Україна.

За результатами чисельних дослідників, в т.ч. власних — морфофізіологічні, імунологічні і біохімічні зміни в організмі тварин дозволяють окремим індивідам, чи групам, популяціями, або виду в цілому існувати у певних, іноді несприятливих екстремальних умовах. Це є адаптація організму до цих умов. Сам процес адаптації слід розглядати в поєднанні метаболічних, функціональних реакцій, які впливають на модифікацію клітинних структур складових компонентів функціональної системи або організму в цілому у відповідь на тривалу зміну умов середовища, стресові впливи, які направлені на підвищення потенційних можливостей, збереження або досягнення нового рівня гомеостазу організму із забезпеченням захисних реакцій з метою самозбереження. Стрес адаптація і гомеостаз пов'язані із найважливішими функціями життєдіяльності — єдністю організму і зовнішнього середовища. Особливої актуальності ця проблема набуває у зв'язку із техногенним навантаженням на біосферу. Тому проблема сприяння нормалізації обмінних процесів в організмі і корекції імунологічної реактивності, відповідно антиоксидантного захисту є необхідною ланкою неспецифічних реакцій організму та етапом його адаптації до умов, компонентом нормальної життєдіяльності. А відтак резистентність (імунітет) слід розуміти як стан неспецифічних та специфічних захисних і пристосувальних механізмів організму, здатних протидіяти різним несприятливим факторам, до яких належать безумовні рефлекси, функції систем організму, та обмін речовин, що забезпечують гомеостаз організму, а також імунна система , яка здійснює клітинний і гуморальний захист завдяки функціональній активності імунокомпетентних клітин (Т — В лімфоцитів). Специфічні механізми резистентності проявляються утворенням гуморальних засобів захисту організму проти дії токсинів та інших антигенів. Тоді, як клітинний захист проявляється фагоцитозом мікро- і макрофагів. У тварин фагоцитозом володіють лейкоцити крові та макрофаги органів і тканин. Лімфоцити слід розглядати як центральний ланцюг в імунологічних гуморальних процесах. Лімфоцити периферичної крові є неоднорідною популяцією клітин, яка складається із Т- та В — лімфоцитів і т. з. О — клітин, тобто недиференційованих лімфоцитів, а відтак і резистентність тварин обумовлена їх реактивністю, яка характеризується здатністю організму відповідати певними реакціями на дію подразнювальних факторів. Вона відображає захисні та пристосувальні процеси реактивності організму, зумовлені функцією нервової, ендокринної й імунної системи. До чинників, що зумовлюють зниження імунного статусу у тварин, належать: індустріальна технологія вирощування тварин, умов утримання тварин, хімізація в рослинництві і тваринництві, техногенний пресинг, не збалансованість раціону за поживними і біологічно-активними речовинами.

Дослідженнями встановлено також, що і мікроелементи виконують захисну функцію організму шляхом усунення радикальних реакцій, чим попереджуються ушкодження клітинних мембран і біологічних макромолекул. Експериментально підтверджено, що мікроелементи мають антиоксидантну активність, підвищують активність системи антиоксидантного захисту.

14

УДК 636.083(075.8)

МОНИТОРИНГ КАЧЕСТВА ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ ДЛЯ КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА

Горовенко А.Н., аспирант (zoogigiena@mail.ru)

Витебская государственная академия ветеринарной медицины, г. Витебск, Беларусь Качество питьевой воды имеет определяющее значение для здоровья животных и их

продуктивности. Некачественная вода может нанести вред здоровью животных, снизить их продуктивность и качество получаемой от них продукции. Вода ненадлежащего качества может ослабить или нейтрализовать действие вакцин и других лекарственных препаратов (Медведский В. А., 2009-2013).

Цель работы – определить качество питьевой воды в зависимости от сезона года. Работа выполнялась в районах Северной зоны Витебской области. Проведены исследования воды для поения молодняка крупного рогатого скота в

агропромышленных предприятиях Витебской области. Пробы воды отбирали в разные сезоны года и исследовали по физико-химическим показателям и бактериологической загрязненности.

Установлено, что весной вода, применяемая для поения молодняка, по минеральному составу (кроме железа) была близка к гигиенической норме. Содержание железа в воде всех исследуемых хозяйств было выше нормы на 33,3-90,0% у телят профилакторного периода и на 43,3-100,0% у телят молочного периода.

Исследования воды для поения молодняка в летний период года показали близость ее физико-химических показателей к требованиям СанПина 10-124 РБ 1999 для питьевой воды.

Установлено, что вода для поения телят в осенний период не соответствовала норме по общей жесткости.

Зимой вода для поения телят также не соответствовала нормам, превышение по железу составляло – 36,7 – 66,7% для телят профилакторного периода и 30,0 – 66,7% для молочного периода.

Важной частью наших исследований явилось изучение микробной загрязненности воды для поения молодняка крупного рогатого скота, так как эти показатели влияют не только на желудочно-кишечный тракт животных, но и на их общее состояние здоровья.

Установлено высокое содержание термоталерантных бактерий в воде для молодняка во все периоды года.

Установлено, что общее микробное число воды для поения телят профилакторного периода варьировалось в широких пределах в зависимости от районов и сезонов в который отбирались пробы.

Исследование коли-титра воды для поения телят показало, что вода для поения телят профилакторного периода была близка к гигиенической норме (333 мл) во всех районах и сезоны года. Коли титр воды, используемой для поения телят молочного периода также вне зависимости от района и сезона года был меньше гигиенической нормы.

Такое различие по этому и другим показателям бактериальной чистоты мы объясняем некачественным уходом за поильным оборудованием. УДК 619:615:577.1:616-003.269:636

БІОХІМІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ПЛАЗМИ КРОВІ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГЕПАТОПАТОЛОГІЇ В ЩУРІВ

Грищенко В.А., доктор ветеринарних наук, професор (viktoriya_004@ukr.net);

Мініна В.С., магістрантка Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, Україна

15

Вступ. Печінка – це найбільша травна залоза, яка відіграє ключову роль у забезпеченні гомеостазу внутрішнього середовища організму та в розвитку адаптаційних реакцій, що зумовлено її участю у багатьох процесах метаболізму. Найчастіше ризик розвитку гепатопатології пов’язують з нераціональною фармакотерапією основного захворювання (Teschke et al., 2013; Donnelly et al., 2017). Так, прийом антибіотиків тетрациклінового ряду (доксицикліну, хлортетрацикліну, метацикліну) зумовлює виникнення мітохондріальних цитопатій. Метою роботи було визначити особливості змін біохімічних показників плазми крові при штучному відтворенні в щурів гострої форми тетрациклін-індукованого гепатозу.

Матеріали та методи досліджень. В експеримент залучали білих лабораторних щурів (самців), яких підбирали за принципом аналогів із масою тіла 200–220 г. З піддослідних тварин формували дві групи (контрольну і дослідну) по двадцять щурів у кожній. У тварин дослідної групи штучно відтворювали гостру форму гепатодистрофії шляхом модифікованого нами методу внутрішньошлункового введення 4 %-го розчину тетрацикліну гідрохлориду за допомогою зонда в дозі 250 мг/кг маси тіла, 1 раз на добу, впродовж 7 діб (Грищенко В.А. та ін., 2018). Тварини дослідної групи залишалися впродовж експерименту без лікування. У контрольній групі знаходились клінічно здорові щури, яким внутрішньошлунково за допомогою зонду вводили еквівалентний об’єм дистильованої води. Тривалість експерименту становила 7 діб. Відбір крові в щурів проводили з черевного відділу аорти в пробірки з розчином гепарину на 8-му добу досліду. Для отримання плазми, її центрифугували при 1500 об/хв упродовж 15–20 хв. Досліджували біохімічні показники плазми крові: загальний протеїн, загальний та кон’югований білірубін, аспартат-амінотрансферазу (АсАТ, ЕС 2.6.1.1), аланін-амінотрансферазу (АлАТ ЕС 2.6.1.2), γ-глутамілтранспептидазу (γ-ГТП, ЕС 2.3.2.2), лужну фосфатазу (ЛФ, ЕС 3.1.3.1 ) на біохімічному напівавтоматичному аналізаторі GBG Stat Fax 1904 Plus (Awareness Technology, Inc., Florida, США) відкритого типу з використанням реативів DAC-SPECTROMED S.R.L. (Молдова). Обробку результатів здійснювали у пакеті Statistica 6.0. Вірогідність різниці між вибірками оцінювали за t-критерієм Стьюдента, попередньо перевіривши нормальність їх розподілу. Розбіжності вважали вірогідними за P < 0,05.

Результати дослідження. Експериментальне відтворення токсичної дистрофії в лабораторних щурів супроводжувалось змінами біохімічного профілю плазми крові. Так, у тварин дослідної групи відмічали вірогідне підвищення активності аланінамінотрансферази – в 3 рази, аспартатамінотрансферази – на 81 %, лужної фосфатази – на 60 % та γ-глутамілтранспептидази на 73 % за одночасного зменшення вмісту загального протеїну – на 11 %, збільшення концентрації загального білірубіну в 15 разів за рахунок кон’югованої фракції, рівень якої підвищувався в 19 разів порівняно з контролем. Водночас для цих тварин характерна гіпохромемії, що свідчить про розвиток анемії.

Висновок. Встановлені закономірності щодо характеру змін біохімічних показників плазми крові за тетрациклін-індукованої дистрофії печінки в щурів свідчать про порушення структурного і функціонального стану гепатоцитів, що супроводжується зниженням інтенсивності протеїнсинтезувальних процесів і розладами пігментного обміну, та розвиток внутрішньопечінкового холестазу й анемії. Розроблений спосіб моделювання гострої форми токсичної медикаментозної форми дистрофії печінки може бути використаний в експериментальній медицині та ветеринарії з метою визначення особливостей ультраструктурних та метаболічних змін в організмі тварин за аналогічної спонтанної патології, а також для клінічного випробування новостворених препаратів гепатопротекторного профілю. УДК 636.59.09:577.125(477.43)

ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЖОВТКА ІНКУБАЦІЙНИХ ЯЄЦЬ ПЕРЕПЕЛІВ ЗА РІЗНОГО РІВНЯ ВІТАМІНУ Е В РАЦІОНІ МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я

Данчук В.В., доктор с.-г. наук1, професор; Трач В.В., асистент2,

1Національний університет біоресурсів і природокористування України 2Подільський державний аграрно-технічний університет

16

На даний час в Україні стрімко розвивається така галузь птахівництва як

перепелівництво. Наразі, у кількісному співвідношенні, поголів’я перепелів у дрібнотоварних, фермерських господарствах є вищим, ніж в господарствах за використання інтенсивних технологій вирощування. Зацікавленість до розведення даного виду птиці обумовлена насамперед їхніми високими смаковими та поживними цінностями м’яса та яєць. В країнах ЄС, споживання населенням м’яса та яєць перепелів є невід’ємною частиною раціону харчування. На відміну від іншої сільськогосподарської птиці перепела мають ряд переваг, зокрема: високу скороспілість, короткі терміни інкубації, стійкість до багатьох інфекційних захворювань що в свою чергу виключає необхідність вакцинації та використання антибіотиків під час їхнього вирощування. Перепелині яйця є концентрованим біологічним набором необхідних людині речовин. Одне перепелине яйце містить 158 ккал обмінної енергії, 74,6 % води, 25,4 сухих речовин, що переважає поживність курячих яєць.

Метою дослідження було встановити вміст загальних ліпідів, загального білку, вітамінів Е та А, ТБК-активних продуктів у жовтку інкубаційних яєць перепелів за різного рівня вітаміну Е в раціоні маточного поголів’я.

Для виконання поставленої мети було відібрано дві групи перепелів 40-добового віку породи фараон (по 500 перепелів у групі). Перепелам контрольної групи згодовували стандартний комбікорм,птиця дослідної групи отримувала той же комбікорм, але з добавкою 20 мг/кг вітаміну Е (фірми BASF (Лутавіт™ Е 50) у формі альфа-токоферол ацетату). Дослідження проводились на перепелиній фермі «ПП Забігалюк». Матеріалом для дослідження слугував жовток інкубаційних яєць перепелів у якому визначали вміст загальних ліпідів, загальний білок, вітаміни Е та А, ТБК-активні продукти.

Проведеними дослідженнями встановлено, що незалежно від рівня вітаміну Е у раціоні маточного поголів’я вміст загальних ліпідів та загального білка в жовтку інкубаційних яєць становить відповідно 54,2–55,6 і 133–134 мг/г. Отже, додаткове введення вітаміну Е у дозі 20 г/т достовірно не впливає на вміст даних речовин у яєчному жовтку перепелів. Додаткове введення вітаміну Е до раціону супроводжується збільшенням його вмісту в яєчному жовтку на 20,1 % (р < 0,01), що поряд зі збільшенням вмісту вітаміну А (на 9,9 %; р < 0,05) свідчить про зростання активності неферментативної системи антиоксидантного захисту. Очевидно, що тому вміст ТБК-активних продуктів був достовірно меншим (на 38,9 %; р < 0,001) від показників жовтка яєць контрольної групи.

Отже, вміст загальних ліпідів та білка в жовтку перепелиних яєць становить відповідно 54,2–55,6 мг/г і 133–134 мг/г, а вміст ретинолу та токоферолу – 65,6±3,1 і 6,46 ±0,16 мкг/г.

УДК 574.5(282)

CУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДИ РІЧКИ ВОРСКЛА

Данчук О.В., доктор ветеринарних наук, доцент; Хижняк М.І., доцент; Федоренко В.В., студентка

Національний університет біоресурсів та природокористування України Водні ресурси є важливою частиною національного багатства країни. Враховуючи

обмеженість водних ресурсів в окремих регіонахїх треба використовувати раціонально, комплексно й дотримуватись вимог природоохоронного і водного законодавства. Ворскла – транскордонна річка, одна з найбільших лівих приток Дніпра, бере початок в Білгородській області РФ, протікає територією Сумської й Полтавської областей. На річці споруджені невеликі ГЕС, є шлюзи-регулятори, воду використовують для промислового і побутового водопостачання, зрошування, тобто піддається значному антропогенному тиску.

Мета роботи – проаналізувати сучасний станта якість води річки Ворскла.

17

Річка Ворскла має змішане живлення (снігове, дощове, підземне) з характерними періодами великої води (під час весняної повені) і бідної води (влітку та взимку). Річка Ворскла окрім природних особливостей (підстилаючі крейдяні грунти, води збагачені марганцем й залізом) зазнає значного антропогенного навантаження у вигляді скидів недостатньо очищених вод з очисних споруд. У створі на межі з Сумською областю показники якості води - в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення, крім БСК5, заліза, марганцю та фосфатів. У р. Ворскла здійснюються скиди недостатньо очищених вод з очисних споруд Котелевської дільниці КП «Полтававодоканал» та нормативно чистих з Супрунівських очисних споруд КП «Полтававодоканал» м. Полтави. Очисні споруди Котелевської дільниці КП «Полтававодоканал» здійснюють негативний вплив на стан річки Ворскла по амонію сольовому та фосфатах. Супрунівські очисні споруди КП «Полтававодоканал» м. Полтави - по фосфатах. У заплаву річки Ворскла здійснюється скид з очисних споруд ЖКК с.Терешки з високим вмістом органічних забруднювачів. У гирлі річки показники якості води - в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення, крім фосфатів та заліза. У гирлі річки показники якості води в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення, крім фосфатів та заліза. Кисневий режим річки – переважно в нормі, явищ задухи практично не спостерігалось.

Фітопланктон річки представлений таксонами, характерними для прісних водойм. Найбідніший фітопланктон взимку, представлений переважно діатомовими, найбагатший навесні і влітку. У літньому планктоні виявлено близько 165 видів і внутрішньовидових таксонів водоростей. У якісному та кількісному складі переважають зелені водоростіі на деяких ділянках їх кількість складає до 80%. Інтенсивно розвитку досягають і евгленофітові водорості, особливо нижче викидів стічних вод великих населених пунктів. Домінуючі комплекси фітопланктону, які належать переважно до бетамезосапробів вказують на достатньо високий ступінь евтрофікації і наявністю органічних забруднень річки.

Зоопланктон річки характеризується відносно бідним якісним складом. Видовий склад і кількість зоопланктону збільшується від витоку до гирла. На зарегульованих ділянках річки кількість видів зоопланктону менша, ніж на незарегльованих, однак рівень кількісного розвитку значно вищий.

Іхтіофауна басейну річки Ворскла представлена типовими для річок видами: окунь, плотва, краснопірка, в'язь, ялець, жерех, щука, лин, густера, лящ, короп, судак тощо. Порівняння видового складу в часовому аспекті свідчить про значну зміну іхтіофауни річки: реофільні види зазнають пригнічення у зв’язку з зарегульованням стоку. На сьогодні вони переважно зустрічаються у нижній частині річки.

Оцінку якості води водойм згідно Водної Рамкової Директиви (2000) проводять методами біологічної індикації за складом живих організмів. Це дозволяє встановити санітарний стан водойми, визначити ступінь і характер забруднення й шляхи розповсюдження забруднень у водоймі, а також дати кількісну характеристику протікання процесів природного самоочищення.

Будь-яка водна екосистема, перебуваючи в рівновазі з факторами зовнішнього середовища, має складну систему рухомих біологічних зв'язків, які порушуються під впливом антропогенних факторів. Перш за все, вплив антропогенних факторів, і зокрема, забруднення відбивається на видовому складіугруповань гідробіонтів і їх співвідношеннях. Підкреслюючи всю важливість методів біологічної індикації, необхідно відмітити, що вони передбачають виявлення змін в гідробіологічних угрупованнях, що вже відбулися, або відбуваються. Поступові ж зміни видового складу формуються в результаті тривалої дії забруднюючих речовин у водоймі, і явними вони стають у разі далекосяжних змін.

За виявленими індикаторними організмами фіто- й зоопланктону вода р.Ворскла належить до бета-мезосапробних водойм, бо більшість з них відноситься до мезасапробних організмів.Індекс сапробності складає 1,6-1,9. Проте на окремих ділянках річки, особливо нижче великих населених пунктів, інтенсивність забруднення буває вищою, і води належать до альфа- або навіть полісапробної зони. У сезонному аспекті відмічається зростання індексу сапробності восени і взимку, що засвідчує більш високий рівень забруднення.

18

УДК 574.5(282)(477.083)

ГІДРОБІОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ РІЧКИ ДУНАЙ

Данчук О.В., доктор ветеринарних наук, доцент (olexdan@ukr.net) Рудик-Леуська Н.Я., кандидат біологічних наук., доцент

Пліщ Ю.О., студентка Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Дунай – друга за довжиною і площею басейну річка Європи. Дослідження

гідробіологічного режиму річки Дунай дасть нам змогу якісно і кількісно бачити всю проблематику даної водойми для подальшого усунення чи запобігання їх.

Мета роботи полягала у визначенні гідробіологічного стану р. Дунай. Сезонна динаміка кількісних показників фітофільної фауни залежала від

гідрологічних особливостей вегетаційного періоду. Незалежно від типу водного об’єкту в фітофільних угрупованнях за чисельністю домінували личинки Chironomidae та Oligochaeta.

Із зоопланктону зареєстровано 81 таксон безхребетних. Видове багатство основних груп зоопланктону було практично однаковим: Rotatoria - 29, Cladocera - 22 і Copepoda – 27 видів. Також були відзначені Ostracoda, Foramenifera і личинки Mollusca.

В придунайських водоймах виявлено 60 видів і форм безхребетних макрозообентосу. За представленістю домінували личинки хірономід (20 видів і форм), на другому місці – олігохети (13 видів), відмічено також 9 видів молюсків, 5 видів амфіпод, п’явки, личинки волохокрильців, бабок.

Проте порівнявши одержаних даних із літературними свідчить про значне зниження видового багатства макрозообентосу придунайських водойм. Однією з причин заміни домінантів стало підвищення показників загальної мінералізації води в 1,5–2,0 рази, скорочення площі водойм, зайнятих вищою водяною рослинністю, зокрема, зануреного типу. Відмічено значне зменшення чисельності черевоногих молюсків. Ще однією з причин збіднення видового складу стала їх оксифільність - стан кисневого режиму в придунайських водоймах у порівнянні з дослідженнями попередніх років погіршився.

Величезні площі, зайняті водою, теплий клімат, висока родючість ґрунтів сприяють розвитку в дельті Дунаю значного різноманіття видів рослин. 26% поверхні дельти вкрито очеретом звичайним (Phragmitesaustralis), що утворює величезні плавневі зарості, де також ростуть інші види повітряноводної рослинності: рогіз, лепешняк великий, осока, їжача голівка, аїр звичайний тощо. Дельта Дунаю — одне з небагатьох місць в Європі, де зростають рідкісні, види водно-болотяних рослин: водяного горіху плаваючого, сальвінії плаваючої, латаття білого (Поліщук В. В.,1994)

В р. Дунаю було багато осетрових риб, проте будівництво дамб, забруднення води, незаконний та надмірний вилов, знищення молоді призвели до того, що осетрових стає все менше. Згідно червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, майже всі осетрові (85%) знаходяться під загрозою зникнення. Проте все ж є величезне різноманіття риби: лящ (Abramisbrama), плітка (Rutilusrutilus), карась золотий (Carassiuscarassius), короп (Cyprinuscarpio), судак (Sanderlucioperca), окунь (Percafluviatilis), краснопірка (Scardiniuserythrophalmus) та сом звичайний (Silurusglanis) (Харченко Т. А. та ін., 1993; Поліщук В. В., 1994.

Отже, на сьогодні дуже важливо визначити гідробіологічного стан дельти Дунаю, аби розуміти головні принципи їх розвитку, попереджувати негативні наслідки їх нераціонального використання.

19

УДК619:616.728.3-002:636.92

ЗМІНИ СИНОВІАЛЬНОЇ РІДИНИ КОЛІННОГО СУГЛОБА КРОЛЯ ЗА ЕСПРЕМЕНТАЛЬНОГО ОСТЕОАРТРОЗУ ПРИ ЗАСТОСУВАННЮ

МЕЛОКСИКАМА

Дем’янцева Ю. В., аспірант (juliademianseva@nubip.edu.ua); Малюк М. О., доктор ветеринарних наук, професор; Данілов В. Б., кандидат ветеринарних наук, доцент; Бокотько

Р. Р., асистент Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Остеоартроз – найпоширеніша хвороба суглобів, за якої відбувається порушення

рівноваги між процесами відновлення і руйнування у хрящі і кістці, розташованій під хрящем, а також в оточуючих тканинах: суглобовій капсулі, зв'язках, м’язах. Синовіальна рідина (СР) тонко реагує змінами свого складу на найменші порушення функції суглоба. Тому дослідження синові важливі в диференційній діагностиці захворювань суглобів.

Метою дослідження. Аналіз синовіальної рідини колінного суглоба кролів за експериментального остеоартрозу при застосуванню Мелоксикама та його відсутності.

Матеріали і методи досліджень. Об'єктом дослідження служили кролики віком 3–3,5 місяців, вагою 2,5–3 кг, клінічно здорові. Раціон був збалансований. Було сформовано дві групи тварин: перша група – контрольна (n=6); друга – дослідна (n=6). У обох групах була відтворена модель остеоартрозу колінного суглоба шляхом дворазового введення в порожнину суглоба ретинол ацетату – 3,44% в дозі 1 мл з інтервалом у 7 діб [Grillo M.G., Panzini G., 2004]. Дослідна група отримували п\ш ін’єкції Мелоксикама: 1-й день – 0.4 мл на 10 кг, подальші дні 0.2 мл на 10 кг. Синовію відбирали на 7, 14 і 28 день з початку лікування.

Лабораторний аналіз передбачав макроскопічний аналіз (обсяг, колір, характер, в'язкість, прозорість або мутність), а також проведення мікроскопічного дослідження. Виготовленні мазки фарбували за Романовським – Гімзою. Візуальну оцінку стану синовіальної рідини і її в'язкості робили під час пункції.

Результати дослідження та їх обговорення. На 7 день у контрольній групі ми спостерігаємо активну запальну реакцію, що характеризується збільшеним об'ємом синовіальної рідини і наявністю великої кількості клітин (еозинофіли, лімфоцити, макрофаги, синовіальні клітини, нейтрофіли). У дослідній групі ми спостерігали збільшений об’єм синовіальної рідини але меншу кількість клітин, чим у контролі.

На 14-й день експерименту у тварин дослідної групи ми спостерігаємо асептичний синовіїт. У дослідній групі – клітинність знижена, відсутні ознаки синовіїту.

На 28 добу експерименту у дослідній групі тварин у синовії клітинність була близькою до нормальної, кількість макрофагів збільшувалася, а нейтрофіли і лімфоцити зменшувалися. А у дослідної групи – клітинність дуже низька, наближена до норми.

Висновки та перспективи досліджень Через 28 днів після початку лікування Металоксикамом в синовіальній рідині ми спостерігали усунення запального процесу та наближення до норми всіх показників синовії. УДК 619:612.821:612.128:636.2

ВПЛИВ ЗБУДНИКА КРИПТОСПОРИДІОЗУ ТЕЛЯТ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

КРОВІ

Журенко В.В., кандидат ветеринарних наук, старший викладач (vv.1972@ukr.net mailto:zhurenko-lena@ukr.net)

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Провідна роль у формуванні патологічного процесу належить алергії. Паразитування

гельмінтів в організмі господаря супроводжується розвитком імунної відповіді із залученням

20

у нього різноманітних клітинних і гуморальних феноменів, а також реакції гіперчутливості негайного й сповільненого типів. Імунобіологічна перебудова організму за паразитарних хвороб, будучи фактором захисту, водночас слугує основним патогенетичним фактором Встановлено, що криптоспоридії часто паразитують сумісно із деякими вірусами і бактеріями, а також найпростішими та гельмінтами, що призводить до ускладнення лікувально-оздоровчих заходів і підвищення рівня загибелі молодняка тварин. У пізнанні специфіки клітинного метаболізму, одне з головних місць належить проблемам ферментативного каталізу і, насамперед, особливостей функціонування, регуляції активності і механізму дії ферментів. Дослідження ферментативних процесів присвячено чимало наукових робіт. Однак, багато аспектів регуляції метаболізму, у тварин, заражених паразитарними хворобами, вивчені вкрай недостатньо. Дослідження активності різних ферментів має велике діагностичне значення як при окремих захворюваннях печінки, так і при всіх патологічних процесах, в які залучається даний орган.  Біохімічні дослідження сироватки крові хворих тварин проводили в централізованій сертифікованій біохімічній лабораторії.

Для дослідів використовували телят віком від 5 до 35 діб, спонтанно інвазованих криптоспоридіями. Проби крові у тварин відбирали зранку перед годівлею. У сироватці крові визначали вміст загального білка, альбумінів, вміст загального білірубіну, рівень кальцію та фосфору. Дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Результати досліджень обробляли згідно із загальновизнаними методами статистики з використанням комп’ютерних програм Microsoft Exel. Значні зміни біохімічних показників крові тварин відмічали на 35 добу життя. Проведені дослідження показали, що вміст загального білка у сироватці крові тварин дослідної групи знижувався на 22,6% порівняно з контролем. Відомо, що при гельмінтозах виникає порушення білкового обміну. Зміна в білковій формулі крові, в певній мірі, обумовлена розвитком алергічних процесів. Низький вміст білка свідчить про суттєві порушення в організмі хворих тварин. Зменшення вмісту білка відмічали на фоні зменшення вмісту альбумінів на 14,65%. У тварин дослідної групи концентрація глюкози в сировтці крові знижувалася на 30% порівняно з контролем. Це є свідченням гіпоглікемії. На нашу думку в організмі хворих тварин відбувалися посилені витрати глюкози на підтримання енергетичних потреб організму. Зниження вмісту холестеролу на 28,15% вказує на величину ліпопротеїдної фракції. Ліпопротеїди синтезуються у печінці та тонких кишках. Холестерол у складі ліпопротеїдів досить низької густини транспортується кров’ю. Надлишок холестеролу перетворюється на жовчні кислоти або виводиться з жовчю. Жирні кислоти тригліцеридів використовуються для енергетичних потреб та в жировій тканині, холестерол – для побудови плазматичної мембрани, синтезу гормонів і вітаміну Д. В крові відмічали збільшення вмісту загального білірубіну на 75,5%, що свідчить про розвиток значних порушень обміну речовин. Вміст каротину, виявляли у межах 2,5-4,6 мкмоль/л. Зниження вмісту каротину в організмі тварин дослідної групи пояснюється поганим споживанням і засвоєнням хворими тваринами кормів.

Важливими мінеральними елементами крові є кальцій та фосфор. Їх рівень в сироватці крові хворих тварин був длизьким нижньої допустимої межі- 2.78 ммоль\л, фосфору -1,94 ммоль/л. Це може бути обумовлено, високою гомеостатичною стійкістю фосфорно-кальцієвого обміну, та незначним впливом криптоспоридій на фосфорно-кальцієве живлення організму тварин.

УДК 619:612.821:612.128:636.2

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ЗА КРИПТОСПОРИДІОЗУ ТЕЛЯТ

Журенко В.В., кандидат ветеринарних наук, старший викладач (vv.1972@ukr.net mailto:zhurenko-lena@ukr.net)

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

21

Проведені дослідження показали, що клінічні прояви криптоспоридіозу у телят залежать від інтенсивності інвазії та імунологічного стану їх організму. Хвороба характеризується переважно ураженням травного каналу, зневодненням організму і зниженням маси тіла. Хворіли телята 2‒21 добового віку. Інкубаційний період у них тривав від 2‒5 до 7‒12 діб. З результатів досліджень було відмічено, що вже в першу добу захворювання у тварин відмічали нервове збудження з наступним пригніченням. Апетит зменшився, а з розвитком хвороби, взагалі був відсутній. На 3 добу у хворих телят слизові оболонки очей, рота і носа були анемічними. Очі запавші. З носових отворів періодично виділявся слиз. З ротової порожнини спостерігали періодичну салівацію. Шерстний покрив був скуйовджений. Помітне зниження тургору шкіри та тьмяність шерстного покриву. Нервово-м’язовий тонус знижений, помітним було м’язове тремтіння. Рухова активність була знижена або відсутня. Тварини стояли згорбленими, окремі – лежали, важко підіймались або взагалі не вставали. З розвитком хвороби у тварин фекалії були рідкі сіро-жовтого кольору з неприємним запахом. У тварин дослідної групи на 5 добу захворювання температура тіла була вища на 6 %, а частота пульсу та частота дихання збільшились відповідно на 4,6 і 7,1 % порівняно з показниками контрольної групи. Значні зміни відмічали на 7 та 14 добу. Так температура тіла у телят дослідної групи становила 37,06±0,43 ºС, що вірогідно на 2,6 % нижче порівняно з контролем ‒ 38,6±0,25 ºС. Крім того, у телят відмічали прискорення частоти пульсу на 24,7 % (р<0,01) порівняно з контрольною групою. Частота дихання становила 42,2±1,41 раз/хв, що вірогідно на 8 % вище порівняно з контролем ‒ 39,1±1,78 раз/хв. На 14 добу у хворих телят відмічали підвищення температури тіла, збільшення частоти пульсу та дихання відповідно на 10, 13,5 та 28,2 % вірогідно вище, ніж у контрольній групі. З розвитком патологічного процесу на 21 добу температура тіла знижувалась до 36,3 °С. Такі тварини лежали непорушно, а згодом гинули. Крім того, у хворих телят спостерігали прискорення частоти пульсу і дихання. Частота пульсу становила 135,2±2,04, уд/хв, а частота дихання ‒42,0±1,47 раз/хв, що на 31та 17 % вище відносно тварин контрольної групи. Дихання було важким переривчастим. На 28 добу температура тіла у тварин дослідної групи понизилась до 36,9±0,24 °С, проти 39,2±0,15 °С у контролі. Частота пульсу та частота дихання були на 15 і 1,3 % вище відносно тварин контрольної групи. На 30 та 35 добу температура тіла у хворих тварин залишалась пониженою і становила 36,7±0,15 та 35,6±0,04 °С проти 39,8±0,04 та 39,7±0,14 °С контрольної групи. Частота пульсу та частота дихання знаходились в межах фізіологічних показників, але були дещо підвищеними відносно тварин контрольної групи. При цьому спостерігалась виснажлива діарея, що вела до зневоднення та схуднення. Це й призвело до загибелі або вибракуванні телят.

Отже, криптоспоридіоз телят зумовлює важкі патологічні зміни в організмі, які проявляються вираженими клінічними ознаками, зокрема підвищенням температури тіла, прискоренням частоти пульсу і дихання. Значні зміни були відмічені у телят протягом всього періоду досліджень, а саме на 5, 7, 14 добу, що характеризувались постійними проносами і дегідратацією зі швидким виснаженням, які й спричиняли їх вибракування або загибель.

УДК 619:612.821:612.128:636.2

ВПЛИВ ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ НА НАТРІЄВО-КАЛІЄВЕ ВІДНОШЕННЯ У КРОВІ КОРІВ

Журенко О.В., кандидат ветеринарних наук, доцент (zhurenko-lena@ukr.net)

Карповський В.І., доктор ветеринарних наук, професор Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Показник натрієво-калієвого відношення у цільній крові, сироватці крові та клітинах

крові корів залежно від типу ВНД та пори року становив відповідно 1,6–2,5 ум. од., 15,1–21,5 ум. од. та 0,11–0,18 ум. од. Відмітимо, що у корів СВР та СВІ типу ВНД даний показник у

22

різних фракціях крові незалежно від пори року достовірно не різниться. На відміну від цього у корів СН типу ВНД показник натрієво-калієвого відношення у різних фракціях крові влітку був достовірно більший від таких показників у корів СВР типу ВНД. Так, даний показник у цільний крові, сироватці крові та клітинах крові був більше відповідно на 28,9 % (р<0,001), 16,0 % (р<0,01) та 37,3 % (р< 0,001) від показників корів СВР типу ВНД. Однак, взимку, даний показник у тварин СН типу ВНД достовірно не відрізняється від такого у корів СВР типу ВНД. У корів слабкого типу ВНД показник натрієво-калієвого відношення у різних фракціях крові незалежно від пори року був достовірно більший від таких показників у корів сильних типів ВНД. Зокрема, даний показник влітку в цільний крові, сироватці крові та клітинах крові більше у корів слабкого типу ВНД відповідно на 42,3 % (р<0,001), 23,8 % (р<0,001) та 48,5 % (р<0,001) від показників корів СВР типу. Взимку, показник відношення Натрію до Калію в цільний крові, сироватці крові та клітинах крові корів слабкого типу ВНД був більше відповідно на 37,0 % (р<0,001), 36,4 % (р<0,001) та 46,4 % (р<0,001) від показників корів СВР типу. Потрібно відмітити, що пора року достовірно не впливає на відношення вмісту Натрію до Калію в різних фракціях крові корів з СВР та СВІ типом ВНД. На відміну від цього у корів з СН типом ВНД даний показник у різних фракціях крові був на 24,7–28,0 % (р<0,01–0,001) меншим у холодну пору року ніж влітку. Тоді, як у корів слабкого типу ВНД показник натрієво-калієвого відношення лише у цільній крові був достовірно взимку меншим на 13,5 % (р < 0,05) відповідно до показників цих тварин влітку. Проведеними дослідженнями встановлено взаємозв’язок основних характеристик нервових процесів у корів з натрієво-калієвого відношення в крові корів у крові залежно від пори року. Встановлено, що сила нервових процесів як влітку (r = -0,53–0,58; р<0,05–0,01), так і взимку обернено пов’язана з показником натрієво-калієвого відношення в цільній крові, сироватці та клітинах крові корів (r = -0,77–0,871; р<0,001). Врівноваженість нервових процесів влітку обернено пов’язана з вмістом Калію у цільній крові (r = -0,64; р< 0,01), сироватці крові (r = -0,55; р < 0,05) та клітинах крові (r = -0,60; р<0,01). Однак взимку врівноваженість нервових процесів прямо пов’язана лише з вмістом даного металу у цільній крові корів (r = 0,54; р< 0,05). Рухливість нервових процесів, незалежно від пори року, достовірно не взаємопов’язана з показником натрієво-калієвого відношення в різних фракціях крові корів.

Основні характеристики нервових процесів впливають на натрієво-калієве відношення в крові корів. Сила нервових процесів у теплу пору року достовірно лімітує вміст Калію у цільній крові, сироватці та клітинах крові корів – ղ ²ᵪ = 0,33–0,43 (р< 0,05–0,01). Тоді, як у холодну пору року показник сили впливу на вміст цього елементу значно більший – ղ ²ᵪ = 0,52–0,69 (р<0,01–0,001). На відміну від сили, врівноваженість нервових процесів більший вплив на натрієво-калієве відношення у цільній крові, сироватці та клітинах крові корів чинить влітку – ղ ²ᵪ = 0,52–0,70 (р<0,001). У холодну пору року врівноваженість нервових процесів достовірно впливає лише на даний показник в цільній крові та її клітинах – ղ ²ᵪ = 0,37–0,41 (р< 0,05).

УДК 619:612.821:612.128:636.2

КОРТИКАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ ВМІСТУ ФЕРУМУ В КРОВІ КОРІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОРИ РОКУ

Журенко О.В., кандидат ветеринарних наук, доцент (zhurenko-lena@ukr.net)

Карповський В.І., доктор ветеринарних наук, професор Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Попри встановлені механізми регуляції вмісту Феруму в організмі тварин, роль ВНД у

його обміні залишається невідомою, що і встановлює актуальність проведених досліджень. За результатами проведених випробувань визначення основних типів ВНД у корів

було встановлено, що сила коркових процесів у тварин різних типів ВНД вірогідно відрізняється, зокрема у тварин СВІ та СН показник сили коркових процесів нижче на 16,7 % (р<0,001), а слабкого – на 66,7 % (р<0,001) від показників корів СВР типу ВНД.

23

Врівноваженість коркових процесів у тварин врівноважених (СВР та СВІ) типів вірогідно не відрізняється і вище на 54,5–58,3 % (р<0,001) від показників тварин СН та слабкого типу ВНД. Рухливість коркових процесів у тварин СВР типу вище у 1,7–30, раза (р < 0,001) від показників тварин СВІ, СН та слабкого типу ВНД. Середній показник основних характеристик коркових процесів у корів СВР типу ВНД становив 3,0±0,0 ум. од., що у 1,4–1,6 раза (р< 0,001) вище від показників корів СВІ та СН типу ВНД та у 2,6 раза (р< 0,001) від показників корів слабкого типу. Проведені дослідження свідчать, що вміст Феруму в кров корів СВР та СВІ типів ВНД не залежно від пори року достовірно не відрізняється, тоді, як у тварин СН типу, влітку вміст металу нижче на 11,6 % (р<0,001) відносно показників корів СВР типу ВНД. Хоча узимку достовірних різниць не встановлено. У корів слабкого типу ВНД вміст Феруму в крові нижче 16,7 % (р<0,01) відповідно до показників тварин СВР типу ВНД влітку та на 9,1 % (р<0,05) – взимку.

Сила та врівноваженість коркових процесів достовірно впливають на вміст Феруму в крові корів. Швидкості зміни збудження гальмуванням і навпаки (рухливість коркових процесів) в умовах відносного спокою не чинить вплив на вміст Феруму в різні пори року. Можна припустити, що рухливість коркових процесів збільшує вмій вплив на обмінні процеси і вміст металів за дії факторів навколишнього середовища. Зокрема, існують дані, що рухливість коркових процесів впливає на вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів у крові свиней лише за впливу технологічного подразника.

Проведені дослідження свідчать, що сила процесів збудження і гальмування у нервових волокнах чинить дещо більший вплив на вміст Феруму у крові взимку – ɳ2

х=0,37 (р<0,01) ніж літом (ɳ2

х=0,33; р<0,01). Співвідношення процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного

мозку дає змогу адекватно відповідати на різні подразники. Врівноваженість коркових процесів чинила істотний вплив на вміст феруму в крові корів. Відмітимо вплив врівноваженості коркових процесів на вміст металу у крові у більшій мірі виражено влітку – ɳ2

х=0,57 (р<0,001). Встановлено, що сила і врівноваженість коркових процесів корелює із вмістом Феруму в крові корів лише літом – r = 0,51–0,70 (р<0,05–0,001), тоді, як взимку дані взаємозв’язки відсутні. Вміст Феруму в крові корів не залежно від пори року не пов'язаний із рухливістю коркових процесів у корі великих півкуль головного мозку.

Двофакторний дисперсійний аналіз засвідчує відсутність впливу пори року (F=3,71>FU=3,01; р=0,066) на вміст Феруму в крові корів

Однак, доведено достовірний вплив типу ВНД (F=7,68>FU=4,26; р=0,001) на вміст Феруму в крові тварин. Також, слід відмітити відсутність міжфакторної взаємодії між джерелами варіації (F=1,13<FU=3,01; р=0,357), що засвідчує сталість основних характеристик коркових процесів як літом, так і узимку, отже пора року не впливає на тип ВНД у корів.

УДК:612.636.2.06

ВПЛИВ УМОВ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ПЛОДУ НА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТВАРИН

Замазій А.А.1, доктор ветеринарних наук, професор (ganavar@ukr.net); Камбур М.Д.2,

доктор ветеринарних наук, професор (kaf.anatomia@ukr.net); Колечко А.В.2, Лермонтов А.Ю.2, Матвійчук Д.М.2, аспіранти.

1Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава, Україна 2Сумський національний аграрний університет, м. Суми, Україна

Підвищення виробництва продуктів тваринництва – одна з найважливіших завдань у

вирішенні якого значну роль відіграють лікарі ветеринарної медицини. Вирішення проблеми ветеринарної медицини в умовах виробництва пов’язано із

отриманням життєздатного приплоду та збереження здоров’я тварин.

24

Внутрішньоутробний та постнатальний періоди життєдіяльності тваринного організму взаємопов’язані. Порушення умов росту та розвитку плоду є причиною народження нежиттєздатних тварин. Ріст та розвиток плоду залежать від умов в яких він розвивається, особливо в останні 2-3 місяці вагітності корів. Важливою складовою даного процесу є тривалість сухостійного періоду у корів. Скорочення тривалості даного періоду супроводжується збереженням активності адсорбції тканинами молочної залози попередників для синтезу складових компонентів молока з притікаючої крові.

У корів, у яких сухостійний період був най тривалішим (більше 55 діб), адсорбція оцтової кислоти знижувалась в 1,18 раза ( p<0,05), НЄЖК використовувалось у 2,10 раза менше ніж у тварин дослідних груп, що є ознакою депонування енергії в організмі корів. У тварин дослідних груп тканини молочної залози поглинали впродовж доби від 39,1 до 42% оцтової кислоти. У корів дослідних груп, скорочення тривалості сухостійного процесу супроводжувалось підвищенням використання ЛЖК на 7,8%, оцтової кислоти та ß- оксимасляної кислоти в 1,12-1,18 раза ( p<0,05),

Це знижує можливість використання метаболітів обміну речовин на формування організму плоду. За цих умов телята народжуються з низькою масою тіла, і їх життєздатність за коефіцієнтом катаболізму та проби Мак Клюр Олдрича практично була у оба періоди досліджень в 1,12-1,14 раза ( p<0,05) та в 1,08-1,10 раза ( p<0,05) менше, ніж у телят, які народилися з високою масою тіла. У телят з низькою масою тіла при народженні значно пізніше формуються процеси рубцевого травлення, що є особливо важливим процесом для жуйних тварин.

Необхідно вказати на те, що вищевказані фактори негативно впливають на гормональний фон організму корів, порушуються процеси підтримки росту та розвитку плоду. Значні зміни за цих умов нами встановлені в системі гемостазу тільних корів, особливо у період завершення лактації і в сухостій.

Таким чином, ріст та розвиток плоду вимагає незвичайної уваги, оскільки від надходження поживних речовин з організму корів залежить забезпеченість нового організму пластичними та енергетичними матеріалами, і вимагає фізіологічної тривалості сухостійного періоду у корів.

УДК 636.4.082.084/087

ВПЛИВ КОРМОВОГО ФІТОПРЕПАРАТУ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ СПЕРМИ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ

Зінов’єв С.Г., кандидат с.-г. наук,завідувач лабораторії годівлі (kvazimodo2077@gmail.com)

Біндюг Д.О., кандидат с.-г. наук Інститут свинарства і АПВ НААН, м. Полтава

Загально визнано, що серед сільськогосподарських тварин, свиня найбільш вразлива до

стресів, що зумовлюють розвиток метаболічних та структурно-функціональних змін в їх організмі (Цыганский Р.А., 2001; Шостя А.М., 2015; Воробьев В.И., 2015). З метою активації імунної системи тварин та нівелювання негативного впливу технологічних стресів на фізіологічні процеси пов’язані з їх відтворною та репродуктивною здатністю, що постійно виникають в умовах промислових технологій виробництва свинини,увагу науковців принаджує розробка нових функціональних кормових фітопрепаратів що цілеспрямовано впливають на певні функції органів та залоз внутрішньої секреції (Namkung H., 2004; Kommera S.K. et.al, 2006; Cross D.E., 2007; Windisch W. et.al, 2008; Yan L., 2011; Семенов С.О. та ін., 2013; Zhaikai Zeng, 2015; Нарижный А.Г. и др., 2018; Зінов’єв С.Г. та ін., 2018).

На основі аналізу даних вітчизняної та зарубіжної літератури нами розроблено фітопрепарат («Фітомікс К») для стимуляції сперматогенезу кнурів-плідників, що виготовлений з листя малини (folium Rúbusidáeus), кропиви (folium Urticadioica), суниці

25

(folium Fragariavesca), листя і стебел кульбаби (Taraxacum officinale) та деревію (Achilleamille folium).

Згодовування кормового фітопрепарату кнурам-плідникам станції штучного осіменіння Інституту свинарства і АПВ НААН впродовж 45 діб, за умови режиму відбору сперми через кожні три дні, позитивно вплинуло на їх сперматогенез. Статистичний аналіз результатів досліду засвідчив достовірне збільшення в еякулятах дослідних плідників, порівняно з аналогами, кількості сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом, їх концентрації та загальної кількості на 18,2 % (р=0,001), 12,4 % (р=0,001) та 15,3 % (р=0,01)відповідно.

Аналогічні результати були отримані при згодовуванні кнурам-плідникам кормового фітопрепарату впродовж 60 діб. Утім, при достовірному збільшенні об’єму еякуляту (10,5 %; р=0,001), порівняно з аналогами, в еякулятах дослідних плідників збільшилась концентрація сперміїв (14,5 %; р=0,001), загальна кількість сперміїв (26,8 %; р=0,001), і у тому числі живих (27,7 %; р=0,001).Також, у еякулятах кнурів-плідників дослідної групи збільшилась активність сперміїв на 6,4 % (р=0,01)і становила 0,83 ум.од. проти 0,78 ум. од. у контрольній групі.

Загалом, за результатами згодовування кнурам-плідникам фітопрепарату впродовж 60 діб встановлена його позитивна дія на їх сперматогенез. За умови недостовірного збільшення об’єму еякуляту на 9,4 % (р=0,07), за дослідний період, порівняно з підготовчим, в еякулятах кнурів-плідників дослідної групи достовірно збільшилась концентрація сперміїв (21,5 %; р<0,001), загальна кількість сперміїв(34,9 %; р<0,001) і у тому числі живих (33,4 %; р<0,001).За умови сталого показника активності сперміїв в еякулятах кнурів-плідників впродовж дослідного періоду, їх виживаність, за терморезистентної проби при температурі +38̊С, збільшилась на 9,9 % (р<0,001), що свідчить про вплив біологічно-активних речовин фітопрепарату не лише на інтенсивність сперміогенезу але і на механізми стабілізації мембран сперміїв.

Затим, подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення механізму дії біологічно-активних речовин фітопрепарату на фізіологічні процеси, зокрема сперміогенез, та методів їх регуляції. Це дозволить розробити функціональні кормові препарати призначені для збільшення інтенсивності режиму використання кнурів-плідників без зниження їх репродуктивної та відтворної здатності.

УДК 577.112:577.122:579.222:576.32

АДАПТОГЕННІСТЬ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ

Калачнюк Л.Г.1, доктор біологічних наук, професор (lilkalachnyuk@gmail.com); Арнаута О.В. 1, кандидат ветеринарних наук, доцент; Смірнов О.О. 2, аспірант;

Прис-Каденко В.О. 1,здобувач; Пальонко Р.І. 1, аспірант; Аль-Баду Л.-Є. Н. 1 студент 1Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

2Інститут біології тварин НААН, м. Львів

Усім живим організмам властива здатність пристосування до впливу екзогенних чинників у певних межах їх адаптаційної здатності та потужності дії цих факторів [1-3]. Якщо у природніх умовах втрачається така здатність організму, то й зникає можливість його функціонування і життя. За екзогенного впливу змінюється метаболізм, породжуючи ендогенні важелі подальших змін обмінних процесів. Тому в одних випадках біохімічні і фізіологічні дослідження можуть свідчити про дію екзогенних чинників на функціонування організму та глибину змін метаболічних процесів, а в інших – про адаптаційні можливості, здатність до подолання шкідливого впливу екзогенних і ендогенних факторів, що може бути підґрунтям для пошуку шляхів корекції патологічних змін.

Вивчення регуляції біосинтезу бiлкiв, ліпідів та вуглеводів, започатковане академіком М.Ф. Гулим, у контексті продовження власних досліджень молекулярних аспектів екзогенної регуляції метаболізму у клітинах мікроорганізмів-симбіонтів та тварини господаря та

26

з’ясуванням регуляторних механізмів метаболічних процесів та їх взаєзмозв’язуючих ланок як за дії токсичних для організму чинників (експериментальне моделювання алкоголь індукованого гепатозу, переддіабетичного стану), так коригуючих факторів (біопротекторів, наночастинок магнію та магнію халату і дієтотерапії) є метою даної комплексної роботи.

Зміни біохімічних показників метаболізму вивчали за патологічних відхилень (експериментальне моделювання алкоголь індукованого гепатозу та переддіабетичного стану у щурів) та порушень вуглеводного і ліпідного обміну у дрібних тварин.

Наводимо яскравий приклад отриманих свідчень про порушення метаболічних процесів за умов алкогольної інтоксикації, а саме: у крові щурів спостерігали вірогідне зростання активності ензимів класу оксидоредуктаз (лактатдегідрогенази) та трансфераз (аспартат- і аланін амінотрансфераз) разом із вірогідним збільшенням у тканині печінки вмісту малонового діальдегіду та зниженням активності таких оксидоредуктаз, як: супероксиддисмутаза й каталаза. Поряд з цим у сироватці крові щурів з алкоголь індукованим гепатозом було виявлено підвищений вміст глюкогенних амінокислот (аланіну, глутамату і глутаміну), які інтенсивно використовувалися в різних процесах організму, наприклад, у глюкозоаланіновому циклі.

На нашу думку, є перспективними вище вказані дослідження, які в майбутньому можуть розкрити окремі елементи регуляторних ланок взаємозв’язку обмінних процесів протеїнів (на рівні трансляції та змін амінокислотного спектру), а також катаболізму й анаболізму вуглеводних і ліпідних сполук за умов патологічних відхилень функціонування організму тварин та пошуку протекторних речовин різної природи. Література 1. Калачнюк Л. Г. Молекулярні механізми регуляції метаболічних процесів за дії екзогенних чинників (монографія). К: Компринт, 2016.- 361 с. 2. Chekman I.S., Serdyuk A.M., Kundiyev Yu.I., et.al Nanotoxicology: directionsofresearches. Environment. andhealth. 2009, № 1 (48), P. 3–7. 3. Калачнюк Л.Г. Трансляційні і транс-трансляційні процеси у клітині та окремі механізми їх регуляції (монографія). – К: Компринт, 2017. – 155 с.

УДК 577.1, 612.014, 636.4

ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ У М’ЯЗАХ СВИНЕЙ ПОРІД ВЕЛИКА БІЛА ТА ЛАНДРАС

Канюка О. Ю., завідувач сектору біологічних досліджень та обліку (olekanyuka@gmail.com)

Полтавський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України З’ясування стану прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в м’язах свиней різного

напряму продуктивності дасть змогу розкрити його тканинні закономірності та оптимізувати системи регуляції їх росту і розвитку. Тому метою роботи було встановити особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в різних типах і групах м'язів свиней порід велика біла та ландрас.

Експеримент було проведено в умовах промислового підприємства «Таврійський бекон» ЗАТ «ФридомФарм Бекон». Забій свиней (кастрати) ландрас та великої білої порід проводили по досягненні ними живої маси до 95–110 кг.

Із парних туш свиней відбирали зразки м’язів, що були поділені за їх морфофункціональними властивостями: динамостатичні — найдовший м'яз спини (m. Longisimusdorsi), вентрально-зубчатий (m. Serratusventralis), статодинамічні — прямий м’яз живота (m. Rectusabdominis), реберна частина діафрагми (parscostalis diafragmatis), динамічні — трапецієподібний (m. trapezius (parscervicalis)), напівперетинчастий (m. semimembranosus).

Компоненти прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у м’язах досліджували за такими показникам: активність ксантиноксидази, каталази і цитохромоксидази, вміст

27

малонового діальдегіду; окисної модифікації білків, аскорбінової кислоти та дієнових кон'югатів.

При проведені експерименту встановлено, що прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз формується із окремими особливостями для кожного досліджуваного типу м’язів свиней порід ландрас та велика біла. Рівень перебігу процесів пероксидації ліпідів, у динамічних м’язах є значно вищим порівняно із іншими м’язами. Це проявляється у вищому вмісті дієнових кон’югатів, що обумовлено високим рівнем генерування ксантиноксидазою активних форм оксигену. Ці зміни не супроводжуються підвищенням кількості малонового діальдегіду та окисної модифікації білків, через високу активність каталази (інактиватора пероксидів) та концентрацію аскорбінової кислоти (акцептора іонів при неферментативному пероксидному окисненні). Динамостатистичні м’язи характеризуються високим рівнем активності цитохромоксидази, що супроводжується окисненням білкових структур та інтенсивним використанням аскорбінової кислоти на фоні невисокого рівня перебігу пероксидації ліпідів. Величина показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу перебуває в значній мірі під впливом породного фактору, будучи статистично вірогідно (р=0,05) вищою у свиней великої білої породи порівняно із представниками породи ландрас за такими показниками — окисною модифікацією білків (вентрально-зубчастий, прямий м’яз живота); малоновим діальдегідом (прямий м'яз живота); аскорбіновою кислотою (найдовший м’яз спини, прямий м’яз живота, реберна частина діафрагми, напівперетинчастий); активністю каталази (найдовший м’яз спини). Сила впливу факторів типу та групи м’язів на досліджувані показники складає від 27 % до 91 %.

УДК 602.9:611.018:616-006:636.028

ГЕНЕТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН КУЛЬТУРИ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ НА РАННІХ І ПІЗНІХ ПАСАЖАХ

КУЛЬТИВУВАННЯ

1Кладницька Л.В. 1(kladlarisa@ukr.net), Мазуркевич А.Й., 1Томчук В.А.,2

Гарманчук Л.В., 1Малюк М.О., 1Калачнюк Л.Г., 1Ткаченко Т.А., 3Величко С.В. ,4Лозова О.В., 1Данілов В.Б., 1Харкевич Ю.О., 1Бокотько Р.Р., 2Шелест Д.А., 1Єгоров О.В.,

1Козленко В.С. 1Національний університет біоресурсів і природокористування України 2Национальний

університет імені Тараса Шевченка, навчально-науковий центр «Інститут біології та медицини» м. Київ

3Лікарня ветеринарної медицини, Голосіївський проспект 105 Б, Київ, 03127, Україна 4Київський медичний університет, м. Київ

Дослідження культури мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) перед

терапевтичним застосуванням важливе для забезпечення безпеки пацієнта. Стандартизовані методи і критерії скринінгу хромосомних аномалій МСК ще не визначені, але рядом авторів проводено цитогенетичне тестування мезенхімальних стовбурових клітин. Зокрема, при дослідженні культури мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку людини на 1-му та 3-му пасажах взагалі не виявили анеуплоїдних, поліплоідних клітин та порушень хромосомного апарату [Zhang Z.X., та інші, 2007]. Інші дані, які вказують на наявність змін у каріотипі клітин впродовж культивування були отримані Seon Young Kim та інші, 2014, Малюк М.О. та інші, 2016. Отже, визначення особливостей клітинного циклу мезенхімальних стовбурових клітин з жирової тканини за різних пасажів культивування є актуальним питанням.

Мета роботи. Визначення вмісту анеуплоїдних клітин у культурі мезенхімальних стовбурових клітин жирової тканини на ранніх і пізніх пасажах культивування.

Матеріали і методи. Мезенхімальні стовбурові клітини отримували з жирової тканини мишей С57Bl/6 в умовах ламінарного боксу. Культивування клітин проводили за 37°С, 100%

28

вологості і 5% вмісті СО2 у середовищі культивування Ігла, модифікованого Дюльбекко із додаванням 15% фетальної сироватки бичків та 1% антибіотика-антимікотика. Середовище культивування змінювали через кожні три доби культивування. Отримували культуру мезенхімальних стовбурових клітин 2-го, 4-го, 7-го та 12-го пасажів. Вміст анеуплоїдів визначали методом проточної цитофлуориметрії. Морфологію клітин різних пасажів досліджували з використанням інвертованого мікроскопа Axiovert 40.

Результати досліджень. При культивуванні на 2-му, 7-му та 12-му пасажах усі клітини мали фібробластоподібну морфологію. На ранніх пасажах культивування у культурі мезенхімальних стовбурових клітин з жирової тканини зареєстровано незначний вміст анеуплоідних клітин, на 2-му пасажі – 1,15±0,43, на 4-му – 1,21±0,56, на 7-му – 1,28±0,16 %. Достовірних змін між показниками 2-го, 4-го та 7-го пасажів ми не виявили. Але на 12-му пасажі нами встановлено достовірне зростання вмісту анеуплоідних клітин до 3,85+0,32 % (р<0,01), що засвідчує якісні зміни хромосомного апарату в клітинах у процесі культивування.

Висновок. У процесі культивування МСК культури жирової тканини миші С57Bl/6 якісні зміни хромосомного апарату в клітинах відбуваються на пізніх пасажах, що характеризує довготривале збереження її якісного складу і обумовлює безпечну трансплантацію клітинного матеріалу ранніх пасажів.

УДК 636.409:612.76:001.891

РУХОВА АКТИВНІСТЬ СВИНЕЙ ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКУ ЦИТРАТАМИ ЦИНКУ, ФЕРУМУ, ГЕРМАНЮ ТА МІЦЕЛЯРНОЮ ФОРМОЮ α-

ТОКОФЕРОЛУ Клюцук М.Р. 1, асистент; Савчук Л.Б. 1, к. с.-г. наук, доцент; Данчук В.В., д.-р. с.-г. наук,

професор 2 1Подільський державний аграрно-технічний університет, м. Кам’янець-Подільський,

Україна 2 Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Основною формою поведінки тварин в зовнішньому середовищі є рухова активність.

Удосконалення функції рухової активності є важливим фактором еволюції тваринного світу. Розробка нових методів та способів корекції рухової активності тварин і їх реалізація в селекційному процесі гарантує створення тварин, адаптованих до промислової технології. Тому, проведення комплексних досліджень з вивчення впливу цитратів Цинку, Феруму, Германію та міцелярної форми α-токоферолу на рухову активність свиней є актуальним, оскільки дозволить розробити нові методи підвищення резистентності та продуктивності тварин.

Дослід проводився на свинофермі науково–виробничого центру «Поділля» Подільського державного аграрно-технічного університету на свинях великої білої породи, віком 30-, 60-, 90-, 120-, 150- та 180 діб.

Результати проведених досліджень показали, що незалежно від віку свиней більшість часу вони проводили у статичному положенні – 65-78%. На рух витрачали 16-26% часу, а на споживання їжі та води 5-12%.

Цитрати Цинку, Феруму та Германію після введення сприяли зростанню рухової активності у 30 добових поросят на 8 % (р<0,05). При чому слід відмітити, що в однаковій мірі зростає час, що тварини витрачали на рух та споживання корму. У 60- та 90-добових поросят рухова активність зростала таким же чином однак на 4%. Натомість у свиней 5-6 місячного віку різниця недостовірна. Випоювання міцелярної форми α-токоферолу свиням, призвело до зростання рухової активності у 30 добових поросят на 6% (р<0,05). Однак в більшій мірі зростає час, що тварини витрачали на рух (на 4%), ніж на споживання корму (на 2%). У 60- та 90-добових поросят рухова активність зростала на 4-6% за рахунок як зростання рухової активності, так і прийому корму однаково. У свиней 6 місячного віку даної групи рухова активність зростає на 3% за рахунок часу, що тварини витрачали на рух.

29

Застосування в комплексі цитратів і міцелярної форми α-токоферолу у менші мірі впливало на рухову активність 30-добових поросят, яка зросла лише на 5%. Аналогічні результати отримані і у 60-добових тварин, рухова активність яких була на 6% (р<0,05) вищою від показників контрольної групи тварин та на 2-3% від показників тварин І та ІІ дослідної групи. Натомість у 5-ти та 6-місячних тварин ІІІ дослідної групи рухова активність була на 3-5% менша від такої у контрольної групи тварин, однак час на споживання корму та води достовірно не різниться. Отже створюються передумови для вищої їх продуктивності. У зв'язку з цим вивчення особливостей рухової активності свиней різного віку і розробка способів її корекції є досить актуальним питанням (Данчук В.В., 2015).

Таким чином встановлено істотні зміни рухової активності свиней із віком. Доведено достовірні зміни рухової активності свиней різного віку за впливу цитратів металів та міцелярної форми α-токоферолу. Зокрема свині 5-ти 6-місячного віку більше часу відпочивали і менше часу знаходились в динамічному положенні, тоді, як час, що тварини витрачали на прийом їжі чи води, зріс у межах тенденції.

УДК 638.12:612.397:661

ВМІСТ МІНЕРАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ТКАНИНАХ БДЖІЛ ЗА УМОВ ВИПОЮВАННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО КОМПЛЕКСУ «МІКРОСТИМУЛІН»

Кикіш І.Б., аспірант

Ковальчук І.І., д.-р. вет. наук, старший науковий співробітник, (irenakovalchuk@ukr.net) Інститут біології тварин НААН, м. Львів

Мінеральні речовини в організмі тварин використовуються як структурний матеріал і

як компоненти багатьох вітамінів, гормонів та ензимів, забезпечуючи їхню фізіологічну функцію та необхідну інтенсивність обміну речовин. Зважаючи на потужний метаболічний спектр впливу окремих біотичних елементів на фізіолого-біохімічні процеси в організмі медоносних бджіл, перспективним напрямом у контексті збагачення мінеральної підгодівлі є використання сучасних інноваційних технологій і створення нових біостимуляторів на основі поєднання наночастинок біотичних елементів, у т. ч. й ессенціальних, які підвищують адаптаційну здатність організму бджіл до абіотичних факторів навколишнього середовища. Доведено широкий спектр біологічних ефектів від використання цитратів таких елементів, як Ag, Cu, Zn, Mg, Co, Ge, Se. Одним з таких засобів є багатокомпонентний мікроелементний препарат «Мікростимулін», що застосовується з метою корекції мінерального живлення тварин ессенціальними мікроелементами. Діючою основою препарату є цитрати низки макро- і мікроелементів – Fe, J, Co, Mg, Mn, Cu, Mo, Se, Cr, Zn та інші, що отримані методом нанотехнології. Отже, вивчення впливу на організм медоносних бджіл цитратів мікроелементів є актуальним і дасть змогу поліпшити їхнє живлення в критичні періоди життєдіяльності, вдосконалити склад і схему підгодівлі медоносних бджіл.

Дослідження проведені на медоносних бджолах карпатської породи в Інституті біології тварин НААН, що відібрані для досліду з лабораторної пасіки-віварію. У підгодівлю ізольовані у садках (по 40-50 шт.) бджоли контрольної (I) групи одержували по 2 мл чистого (60 %-го) цукрового сиропу (ЦС) / садок / добу. Бджоли II-, III-, IV-, V- та VI дослідних груп, крім аналогічної кількості ЦС, одержували препарат «Мікростимулін» (Fe, J, Co, Mg, Mn, Cu, Mo, Se, Cr, Zn) у різних розведеннях (1:20000); (1:10000); (1:1000); (1:500); (1:10). Дослідний період тривав 25 діб в умовах лабораторного термостату (ТС-80М-3) з мікровентиляцією при (t=30,00C). Для дослідження відібрано по 50 бджіл для визначення визначенням окремих мікроелементів у тканинах організму на атомно-абсорбційному спектрофотометрі СФ-115ПК. Цифрові дані опрацьовані статистично за допомогою комп'ютерної програми Microsoft EXCEL із визначенням середніх величин М, їхніх відхилень ± m і ступеня вірогідності міжгрупових різниць із використанням коефіцієнта Стьюдента (р).

За результатами дослідження вмісту окремих мікроелементів у тканинах цілого організму медоносних бджіл за умов додавання до стимулюючої (по 2 мл 50 %

30

ЦС/добу/садок) підгодівлі цитратного препарату «Мікростимулін» у розведеннях (від 1:20000 до 1:500) спостерігали зростання вмісту Феруму, Цинку, Купруму, Мангану в зразках дослідних груп порівняно до контрольної. Характерно, що найвищий вміст Феруму і Цинку встановлено у бджіл V і VI дослідних груп за підгодівлі препаратом «Мікростимулін» у розведенні 1:500 та 1:10. Вміст Купруму був вірогідно вищим у тканинах бджіл ІV V і VІ груп за дії препарату у менших розведеннях. Вміст Мангану характеризувався вищими різницями у зразках тканин організму IV, V та VI дослідних груп порівняно до контролю.

Отже, додавання препарату «Мікростимулін» до цукрового сиропу у період підгодівлі бджіл стимулює їх життєздатність у високих розведеннях (1:2000 і 1:1000) за кількістю живих бджіл упродовж 25 діб досліджень порівняно з контролем без підвищення концентрації Fe, Cu, Mn у тканинах організму. Зменшення ступеня розведення до 1:500 і 1:10 знижувало життєздатність бджіл і суттєво підвищувало їх загибель та вміст Fe, Zn, Cu, Mn у тканинах.

УДК 636.2.084

ЗАВИСИМОСТЬ ПРОДУКТИВНОСТИ КОРОВ ОТ УРОВНЯ ЭНЕРГИИ И

ПРОТЕИНА В РАЦИОНЕ

Кот А.Н.1, доктор с.-х. наук, профессор (labkrs@mail.ru); Радчиков В.Ф.1, доктор с.-х. наук, профессор; Цай В.П.1, кандидат с.-х. наук, доцент; Шарейко Н.А.2, кандидат с.-х. наук,

доцент (rio_vsavm@tut.by); Ганущенко О.Ф.2, кандидат с.-х. наук, доцент; Карелин В.В.2, кандидат с.-х. наук, доцент; Долженкова Е.А.2, кандидат с.-х. наук

1РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по животноводству», г. Жодино, Беларусь

2УО «Витебская государственная академия ветеринарной медицины», г. Витебск, Беларусь

Введение. В последнее время в связи с интенсификацией животноводства,

изменениями в структуре кормовой базы, а также в технологии производства и заготовки кормов особенно остро ощущается проблема протеинового питания.

Использование белковых кормов местного производства позволяет удешевить продукцию животноводства и, в частности, молочного скотоводства.

Цель исследований: изучить влияние разного уровня энергии и протеина на физиологическое состояние и продуктивность коров.

Материал и методика исследований. Исследования проведены на трёх группах коров с удоем 6-7 тыс. кг молока за лактацию. Различия в кормлении заключались в том, что животные I (контрольной) группы потребляли комбикорм с включением зерна вики в количестве 15% по массе, а II и III опытных групп - 20 и 25% соответственно.

Результаты исследований . В результате опыта установлено, что уровень протеина в рационе контрольной группы за счет комбикорма с 15% вики соответствовал принятой норме, а во II и III опытных, с увеличением количества вики в комбикорме до 20 и 25%, повышался на 4 и 8% соответственно.

Анализ химического состава показал, что в 1 кг контрольного комбикорма содержалось 157 г сырого протеина, а во втором и третьем опытных количество его повысилось за счет вики на 8% и 14% соответственно.

На основании данных по поедаемости кормов рациона установлено, что животные контрольной и опытных групп были полностью обеспечены основными питательными и минеральными веществами.

Коровы контрольной группы были обеспечены сырым протеином ниже, по сравнению со II опытной, на 4 % и с III - на 8 %.

Введение в комбикорм вики в количестве 25% способствовало более полному обеспечению животных протеином. Энерго-протеиновое отношение (ЭПО) в зимнем

31

рационе составило в I группе - 0,148, во II - 0,153 и в III - 0,161, что на 3,4 и 8,8 % выше, чем у животных контрольной группы. Этот показатель выражает долю переваримого протеина в обменной энергии корма.

Оптимизация рационов высокопродуктивных коров по ЭПО способствовала увеличению переваримости сырого протеина на 7-9,4 %. Разница по этому показателю между I и III группами статистически достоверна (P<0,05). Повышение переваримости сухого вещества составила - 3,0-3,0; органического вещества - 3,7-4,6, сырого жира - 4,4-4,8, сырой клетчатки - 2,9-4,3 и БЭВ-2,7-3,5%.

Повышенное потребление протеина животными опытных групп, способствовало большему отложению азота в их организме на 16,2-21,2 г.

Изучение эффективности использования минеральных веществ кормов показало, что баланс их был положительным во всех группах. Однако следует отметить, что усвоение большинства минеральных веществ, было несколько выше, в опытных группах: кальция усваивалось больше на 3,1-3,8 г, фосфора - на 0,6-0,9 г, цинка - на 3,9-2,2 мг, марганца - на 22,2-8,3 мг и меди – на 0,9-2,2 мг.

Повышение энгерго-протеинового отношения в рационах коров опытных групп на 3,4 и 8,8% позволило повысить молочную продуктивность (в расчете на 4-ное молоко) на 3,0-7,8% и снизить затраты кормов на его получение на 3,4-7,8%.

Анализ экономической эффективности показал, что себестоимость 4%-ного молока по кормовым затратам во II и III опытных группах оказалась на 3,9 – 7,0% ниже, чем в I группе.

Заключение. Повышение энерго-протеинового отношения в рационах коров опытных групп на 3,4 и 8,8% способствует повышению продуктивности животных (в расчете на 4%-ное молоко) на 3,0-7,8% и снижению затрат кормов на получение молока на 3,4-7,8%.

УДК 619:612:619:618.6:636.597

ІМУНОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ КАЧОК ЗА ВПЛИВУ СТРЕСУ

ПРИ ВКЛЮЧЕННІ В РАЦІОН БАКД «ПРАЙМІКС БІОНОРМ К» ТА ДОБАВКИ «БІОВІР»

Крог А. О., аспірант*, anastasiiakrogh@gmail.com

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, м. Львів

Становлення захисних функцій організму птиці в постнатальному періоді онтогенезу

за впливу стресових факторів навколишнього середовища тісно пов’язано із рівнем розвитку органів імуногенезу. Доведено, що кількісні та якісні морфологічні показники, які відображають ступінь диференціації і спеціалізації паренхіми лімфоїдних органів є об’єктивними критеріями їх статусу відносно функції імунологічної реактивності. Мета роботи – з’ясувати імунологічну адаптацію організму качок за впливу стресу при включенні в раціон БАКД «Праймікс Біонорм К» та добавки «Біовір».

Дослід проведено в умовах ДП ДГ «Миклашівське» с. Миклашів Пустомитівського району, Львівської області на клінічно здорових качках пекінської породи яєчного напрямку продуктивності. У 240-добовому віці було сформовано три групи птиці – контрольна (К) і дві дослідні (Д1, Д2) по 100 голів в кожній групі, підібраних за принципом аналогів. У 270-добовому віці качкам усіх трьох груп було змодельовано експериментальний технологічний стрес у вигляді тривалого транспортування. З 240- до 270-добового віку качкам Д1 групи згодовували БАКД «Праймікс Біонорм-К» у вигляді сухого порошку з розрахунку 0,02 г/кг маси тіла на добу, а Д2 групі – випоювали з водою добавку «Біовір» з розрахунку 0,0125мл/кг маси тіла добу.Забій птиці здійснювали після легкого хлороформного наркозу Матеріалом

Науковий керівник: Стояновський В.Г., доктор ветеринарних наук, професор

32

для досліджень слугували фрагменти тимусу, бурси Фабриціуса, селезінки, де проводили гістологічні дослідження.

В результаті проведених досліджень встановлено, що тимус качок К, Д1 та Д2 групи 240-добового віку до дії стресу характеризувався повним комплексом структурних маркерів імунологічної активації,бурса Фабриціуса та селезінка – високим рівнем функціональної динаміки. Розвиток стресового синдрому в органах імунної системи качок К, Д1, Д2 групи в умовах транспортування на 270 добу життя, що відповідало стадії тривоги, характеризувалася зменшення площі кіркової речовини у тимусі, зменшення довжини лімфоїдних вузликів і стоншення їх кіркової речовини у бурсі,наявністю великої кількості лімфоїдних вузликів у селезінці. Патологічний характер адаптивних механізмів тимуса, бурси Фабриціуса та селезінки качок К групи 273-добового віку, що відповідало початку стадії резистентності, проявлявся подальшим зниженням морфологічних ознак імунокомпетентності: у тимусі спостерігали зменшення площі мозкової речовини, у бурсі відзначали зміну структури лімфовузликового апарату. У качок Д1та Д2групи спостерігали ознаки затримки структурних механізмів інволюції тимуса, достатній морфофункціональний статус бурси Фабриціуса та насичення клітинного складу червоної пульпи селезінки. Реалізація стресового синдрому на 285 добу життя качок, що відповідало пізнім етапам стадії резистентності, характеризувалася у К групі патологічним характером морфогенезу: тимус піддавався інволюції, функціональні зони кіркової речовини зменшувалися, імуносупресивні процеси у бурсі завершувалися повною делімфотизацією і атрофією вузликів, заміщенням їх сполучною тканиною на тлі адаптації тканинних елементів селезінки. У качок Д1, Д2 групи спостерігали затримку структурних механізмів інволюції тимуса, бурси Фабриціуса і становлення нових регуляторних умов імунітету в системі бурса Фабриціуса – селезінка.

Таким чином,реалізація стресового синдрому в органах імунної системи качок в умовах транспортування характеризується інволюцією тимуса, бурси до 285 доби життя, тоді коли включення в раціон птиці Д1, Д2 групи добавок сприяє затримці їх структурних інволютивних механізмів на стадії резистентності.

УДК 636.028.087

ВПЛИВ ВІТАМІНУ Є НА ФУНКЦІОНАЛЬНУ АКТИВНІСТЬ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ПТИЦІ

Лівощенко Л.П. кандидат ветеринарних наук, доцент (evglivoshhenko@gmail.com),

Лівощенко Є.М. кандидат ветеринарних наук, доцент Сумський національний аграрний університет, м. Суми, Україна

Механізм імунного захисту у птиці в порівнянні з іншими видами тварин дуже

недосконалий. Підвищення захисних сил організму птиці, опірності її окремим чинникам зовнішнього середовища, підвищення функціональної діяльності різних систем з метою її кращого використання, є загальною біологічною проблемою. Вітаміни мають унікальну дію на фізіолого-біохімічні процеси живого організму. Вони виконують роль каталізаторів в різних хімічних перетвореннях білків, жирів і вуглеводів. Вітаміни - органічні сполуки, що використовуються організмом в мінімальними кількостях. Багато з вітамінів не синтезуються тваринами і птицею або не синтезуються в достатніх кількостях. Птиця не здатна синтезувати вітамін Є в своєму організмі. При Є-авітамінозі у птиці спостерігають дистрофію, некроз і потоншення мускулатури м'язового шлунка. Є-вітамінна недостатність у півнів призводить до переродження сім'яників і наступної стерильності. Про забезпеченість птиці вітаміном Є можна судити за вмістом токоферолу в яйцях і печінці. Нормою в жовтку курей вважають 70-200 мкг/г. Концентрація вітаміну Є в печені курей 10-16 мкг/г, добових курчат - 150-200, ремонтного молодняка - 14-20 мкг/г. Непрямим тестом Є-вітамінної забезпеченості є стійкість еритроцитів до гемолізу. При недостатній забезпеченості курей вітаміном Є гемолізується до 8% еритроцитів. Підвищення гемолізу еритроцитів до 10-11%

33

вказує на початкову стадію гіповітамінозу Є (Хаустов В. Н., 2014). Не дивлячись значні досягнення вітчизняних вчених, пошук ефективних фармакологічних препаратів, що активізують неспецифічну резистентність у птиці є актуальним напрямом ветеринарної науки. У зв'язку з цим представляє інтерес впливу вітаміну Є на імунну систему птиці. Актуальним являється питання дії токоферолу на імунологічні показники крові.

Основна мета роботи полягала у встановлені впливу вітаміну Є на рівень резистентності організму птиці і можливість його використання в умовах промислового птахівництва. Для проведення досліджень підбирали курчат 30 денного віку по 110 голів в кожній групі, із яких по принципу аналогів було сформовано 4 групи курчат. При цьому до уваги брали вік, живу масу, фізіологічний стан і породу. Для оцінки неспецифічної резистентності досліджували кров у птиці в дослідних і контрольній групі: визначали бактерицидну активність клітин крові по вмісту лізосомально-катіоних білків в гранулоцитах в умовних одиницях, вплив вітаміну Є на рівень імунної відповіді при дії абіотичного подразника за загальноприйнятою методика.

В результаті проведених досліджень установлено, що застосування вітаміну Є сприяло збільшенню маси тіла курчат в дозі препарату 5 мг/кг корму на 4,11 %, а в дозі 15 мг/кг корму на 4,28 %. Введення вітаміну Є в дозі 5 мг/кг корму в організм птиці підвищила масу селезінки на 1,77 %, в дозі 15 мг/кг корму на 4,32 %; масу фабрицієвої бурси на 3,22 % і на 12,86 % відповідно наведеним дозам. Рівень Ig G підвищився з 0,52 до 0,82 г/л, Ig M зріс з 0,46 до 0,78 г/л і Ig А – з 0,26 до 0,32 г/л. Застосування вітаміну Є перед щепленням птиці проти хвороби Ньюкасла підвищує загальну імунність стада на 16-24%, а титри гемаглютинінів в сироватці крові на 1,84-2,04 lg2. Застосування вітаміну Є у виробничих умовах збільшило збереженість молодняка на 4,12-5,48 %.

УДК 619:636.8:616.61-009.7:631.4

АНЕМІЯ ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ У КІШОК З ХРОНІЧНИМИ ХВОРОБАМИ НИРОК

Лосєва Є.О., кандидат ветеринарних наук, доцент (lizaloseva1811@gmail.com); Ремінець М.В., магістр; Лосєва К.В., студент

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро

Вступ. Найбільш частим і раннім ускладненням при хронічних хворобах нирок (ХХН) є анемія. Маніфестація анемії відповідає важкості ступеня ХХН. Супутня анемія у тварин з хронічними хворобами нирок обумовлює високий ризик розвитку серцево-судинної патології, в першу чергу порушення скоротливості міокарду, підвищує ризик загибелі в наслідок артеріальної гіпертензії. Тому повноцінна терапія ХХН повинна бути спрямована на компенсацію морфофункціональних змін не лише видільної, але і інших систем організму. Успіх терапевтичних заходів з подовженням періоду ремісії не можливий без дотримання дієти, основою якої повинен бути контроль спожитого білку. Саме, тривале використання раціонів з низьким вмістом білків на тлі пригнічення функцій нирок обумовлює високий ризик виникнення анемії. У роботі практикуючих ветеринарних лікарів хронічна ниркова недостатність зустрічається досить часто, тому існує необхідність вивчення ефективності включення у стандартні схеми лікування біологічно активних речовин гумінової природи. Експериментальна схема лікування спрямована на поліпшення якості життя хворих тваринна ХХН шляхом корекції супутніх порушень.

Метою досліджень будо визначення терапевтичної ефективності додавання до стандартної схеми лікування біологічно активної добавки «Гумілід» з водою при корекції анемії кішок з хронічними хворобами нирок.

Матеріали та методи. Для дослідження за принципом аналогів було сформовано дослідну і контрольну групу по 6 раптово захворівших кішок у кожній, різних порід, віком від 8 до 14 років з масою тіла до 6 кг. Цим тваринам за результатами біохімічних досліджень був поставлений діагноз хронічна ниркова недостатність ІІ-ІІІ ступеню за класифікацією

34

IRIS. Під час терапевтичної корекції, всі тварини були переведені, на спеціалізований корм – Royal Canin Renal. Всім тваринам проводили стандартну медикаментозну терапію. Схему лікування тварин дослідної групи додатково доповнили 1% розчином біологічно активної добавки «Гумілід» в оптимальній дозі, перорально з водою 2 рази на добу протягом 21 доби. За час досліджень загибелі тварин не зареєстровано. Ефективність лікування визначали шляхом моніторингу загального стану тварини. Гематологічні та біохімічні дослідження крові та клінічні аналізи сечі проводили тричі на 1-й, 21-й та 42-й день лікування. Отримані дані обробляли методом варіаційної статистики з використанням t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження. На початку експерименту у кішок обох груп спостерігались ознаки анемії. У тварин контрольної групи на 42у добу лікування встановлено зменшення вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів на 3,8% та 6,2% відповідно, в порівнянні з вихідними значеннями, що становили 98,8±2,9 г/л та4,8±1,1 Т/л відповідно. У кішок дослідної групи зміна цих показників мала іншу тенденцію. У крові тварин, яким випоювали «Гумілід» на 1й день досліду вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів становило97,7±3,1 г/л та 4,9±1,9Т/л. Так, віст гемоглобіну та кількість еритроцитів у тварин дослідній групі на 42-у добу був вищім на 12,4% та 10,2% відповідно, а по відношенню до контрольних значень на цей період вище на15,5% та 20,0% відповідно. Також у тварин дослідної групи реєструвалось зменшення симптомів серцево-судинної патології, покращення якості життя (зниження анорексії, апатії, збільшення маси тіла). Такий ефект можна пояснити системним зменшенням інтоксикації та проявом нефропротекторної та білоксинтезуючої дії гумінових речовин, що обумовило активацію гемопоезу та знизило ризик розвитку анемії.

Висновки. Встановлено, що додавання до стандартної схеми лікування біологічно активної добавки «Гумілід» з митою корекції анемії у кішок з хронічною нирковою недостатністю є ефективним,що підтверджуєтеся динамікою змін гематологічних та клінічних показників дослідних тварин.

УДК 619:636.8:616.61

МАСТОПАТІЯ КІШОК У ВЕТЕРИНАРНІЙ ПРАКТИЦІ

Лосєва Є.О., кандидат ветеринарних наук, доцент (lizaloseva1811@gmail.com);

Птиця Ю.В., магістр; Лосєва К.В., магістр Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро, Україна

Вступ. Мастопатія або фіброзно-кістозна хвороба відноситься до групи гетерогенних

хвороб, різних за клінічними, морфологічними та етіологічними ознаками, що розвиваються поза межами періоду вагітності та лактації, а також характеризується порушенням співвідношень епітеліальних і сполучно-тканинних компонентів, широким спектром проліферативних і регресивних змін тканин молочної залози. Фіброзно-кістозна хвороба є доброякісним гіпербіотичним процесом. Однак в ряді випадків дана патологія може з'явитися проміжною стадією в розвитку злоякісного процесу. Це порушення може супроводжуватися розвитком патологічних процесів в інших органах і системах організму (Якуніна М.Н., 2006, 2010).

У більшості випадків, мастопатію можна діагностувати при пальпації молочних залоз на підставі клініко-морфологічних ознак, таких як, наприклад, щільне набухання залоз без ознак запалення (Заславська М.С., Ємельянова Є.І., 2018). В свою чергу, своєчасна діагностика мастопатій суттєво збільшує ефективність лікувальних заходів та знижує ризик малігнізації новоутворень молочної залози, які мають швидкий ріст та схильність до раннього метастазування.

Метою роботи був моніторинг поширення мастопатії серед кішок з урахуванням локалізації патології молочної залози та встановлення вікової, породної та статевої схильності в умовах ветеринарної клініки «Добрий доктор» м. Дніпро.

Матеріали та методи. З метою діагностування органопатології молочної залози всім кішкам, що надходили на прийом до лікаря проводили збір анамнезу, клінічний огляд та в

35

випадку необхідності додаткові дослідження. За умов виявлення мастопатії аналізували схильність до цієї патології у дослідних тварин.

Результати дослідження. У ветеринарну клініку «Добрий доктор» м. Дніпро протягом двох років було 3767 звернень власників кішок. Після збору анамнезу, тотального клінічного огляду молочних залоз тварин та додаткових досліджень було встановлено 454 випадків патологій молочної залози, в тому числі 380 кішок з мастопатією, що складає 83,7%. Проаналізувавши статистичні данні обліково-звітної документації встановлені значні відмінності у реєстрації захворюваності залежно від віку тварин. Частіше діагностували мастопатію у тварин віком від 5 до 10 років, переважно у кішок – 98%, тоді як у котів – 2%. В віці до 5 років органопатологію веріфікували виключно у породистих тварин.

Встановлено, що на мастопатію хворіють кішки рідкісних порід (персидськи, абіссінські) всіх вікових груп, а інші після 5-ти річного віку. Мастопатія, переважно, була встановлена у 294 безпородних тварин (77,4%), на долю породистих кішок становить 86 кішок (22,6%), в тому числі 32 (8,4%) тварини – британської породи, 29(7,6%) – сфінкси,18 (4,7%) – скоттішфолд та 7 (1,8%) кішок інших порід.

При клінічному обстеженні частіше патологічні зміни були встановлені в третій и четвертій парі молочних залоз – 49%, рідше у першій та другій парі – 33%, дифузне ураження всіх пакетів – 18%. Можливо, така закономірність пов’язана з нерівномірним розподілом залозистої тканини, так її об’ємом більший саме в задніх пакетах молочної залози кішок.

Розміри ущільнень молочних залоз кішок складали від декількох міліметрів до декількох сантиметрів. Межа новоутворень добре контурована по відношенню до навколишніх тканин, при цьому дрібні ущільнення рухливі та неболючі, без ознак запалення. Реєструвались, як поодинокі, так і множинні вогнища доброякісних новоутворень кістозно-фіброзних мастопатій. Загальне становище тварин в більшості випадків залишалося задовільним.

За дослідний період жодного разу не було встановлено факту ознак мастопатії у тварин яким було проведено оваріогістеректомію до першого естрального циклу. В той час, як у кішок яких стерилізували після першої-другої тічки реєструвалась мастопатія у 77 тварин, що становить 20,3% від загальної кількості випадків встановлення мастопатії.

Висновки. Таким чином, за моніторингу органопатологій молочної залози кішок у ветеринарній клініці «Добрий доктор» м. Дніпро встановлено, що мастопатія має широке розповсюдження. Найчастіше мастопатія реєструється у тварин віком від 5 до 10 років,переважно у кішок, тобто встановлено статевий деморфізм котів, а також у молодому віці (до п’яти років) – виключно у породистих тварин. Фіброзно-кістозна хвороба у 77,4% була встановлена у безпородних тварин, можливо це обумовлено тим фактом, що на долю метисів припадає більшість пацієнтів клініки. Практично половина випадків ущільнень залозистої тканини локалізувалися в третій и четвертій парі молочних залоз. Стерилізація кішок до першого естрального циклу попереджує ризик розвитку мастопатії, а як наслідок в подальшому і раку молочної залози кішок.

УДК 638.144.54

ВПЛИВ БІЛКОВОЇ ПІДГОДІВЛІ НА ВЕСНЯНЕ НАРОЩЕННЯ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ

Міщенко О.А.1, завідувач відділу технологій утримання бджіл і виробництва продукції

бджільництва; Литвиненко О.М.1, кандидат біологічних наук; Криворучко Д.І.2, кандидат ветеринарних наук, доцент

1ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича», м. Київ 2Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

36

Життєдіяльність сім’ї медоносних бджіл, зокрема, виховання розплоду, успішна зимівля, стійкість до захворювань, льотно-збиральна та запилювальна діяльність значною мірою залежать від запасів у гнізді та надходження білкового корму – бджолиного обніжжя. Рано навесні його часто не вистачає, що призводить до білкового голодування бджолиних сімей, внаслідок чого припиняється виховання розплоду і скорочується тривалість життя дорослих бджіл. Весною кількість відкритого розплоду в бджолиних сім’ях досить висока і для його виховання потрібно велику кількість бджіл з високим рівнем розвитку гіпофаренгіальних залоз. Тому сила бджолиної сім’ї весною і ефективність використання раннього медозбору збільшується пропорційно запасам білкового корму в гнізді.

Мета роботи полягала у визначенні впливу білкового корму на розвиток бджолиних сімей та фізіологічні показники бджіл у період низького рівня надходження бджолиного обніжжя в гніздо бджолиної сім’ї.

Для виконання завдання, весною, після очисного обльоту, за принципом аналогів було сформовано дві групи бджолиних сімей – по 10 сімей в групі (дослідна і контрольна). Бджолині сім’ї відповідали вимогам стандарту української степової породи, що підтверджено результатами оцінки екстер’єру. Утримувались всі сім’ї у вуликах-лежаках на 20 стандартних рамок (розмір рамки 435х300 мм). Догляд за бджолиними сім’ями обох дослідних груп проводився однаково, згідно з загальноприйнятою методикою.

Облік росту бджолиних сімей проводили через кожні 12 днів, враховуючи при цьому кількість запечатаного розплоду (сотень комірок). Для проведення обліку використовували рамку-сітку (розмір квадрату 5х5 см, який містить 100 бджолиних комірок).

Щоб зменшити затрати часу на підгодівлю, не охолоджувати гнізд у холодні весняні дні й часто турбувати бджолині сім’ї, на другий день після обльоту і обліку бджолині сім’ї отримували підгодівлю у вигляді пасти (канді), до складу якої входили: цукрова пудра-500 г, мед рідкий-125 г, бджолине обніжжя-155 г, вода–30 мл.

Бджолиним сім’ям контрольної групи давали таку ж підгодівлю, тільки без бджолиного обніжжя.

Результати дослідження та їх обговорення. Одним із завдань досліду було порівняння вирощування розплоду в бджолиних сім’ях, які отримували стимулюючу підгодівлю з обніжжям, і ,які мали природне джерело білкового корму в ранньовесняний період. Середні дані показують, що у всі періоди обліку, бджолині сім’ї дослідної групи виростили більше розплоду, ніж контрольні. Різниця на користь дослідної групи становить 55,5 сотень комірок. Наведені результати переконливо показують, що білкова підгодівля ранньою весною (квітень і перша половина травня місяця), позитивно позначається на кількості вирощеного розплоду.

Слід відмітити ще один із важливих факторів, отриманих в результаті проведення дослідження, що побічно вплинув на стан бджолиних сімей дослідної групи. Бджолині сім’ї дослідної групи, що отримували білковий корм протягом всього весняно-літнього періоду не припиняли розвиток і жодна бджолина сім’я не перейшла в ройовий стан, що має велике значення для практичного бджільництва, так як роїння бджолиних сімей зменшує виробництво продукції.

Висновки. Білкові підгодівлі весною відчутно впливають на ріст бджолиних сімей, що дає змогу наростити сильні бджолині сім’ї до медозбору. Але вони мають сенс тільки до початку головного медозбору, а саме в умовах, коли спостерігається обмежений приніс бджолиного обніжжя до гнізда.

Тому, ми рекомендуємо частину бджолиного обніжжя з допомогою пилковловлювачів збирати в період його достатнього надходження в бджолині сім’ї, зберігати, а потім готувати з нього білкові суміші і весною згодовувати бджолам.

УДК 638.144.54

ВПЛИВ БІЛКОВОЇ ПІДГОДІВЛІ НА ВЕСНЯНЕ НАРОЩЕННЯ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ ТА ПІДГОТОВКУ ЇХ ДО ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ МЕДОЗБОРУ

37

Міщенко О.А.1, завідувач відділу технологій утримання бджіл і виробництва продукції бджільництва; Литвиненко О.М.1, кандидат біологічних наук; Криворучко Д.І.2, кандидат

ветеринарних наук, доцент 1ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича», м. Київ

2Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Найбільш активно бджоли розвиваються у період надходження до гнізда нектару та

обніжжя під час природного збирання. Але стимуляція вуглеводним кормом (медовою ситою або цукровим сиропом) та білковим (бджолиним обніжжям) також добре стимулює розвиток бджолиних сімей. За дефіциту білкового корму у бджіл повільно розвиваються глоткові залози, отже знижується рівень годівлі личинок. У результаті в таких бджолиних сім’ях народжуються бджоли з меншою вагою тіла, а глоткові залози у них досить швидко перестають функціонувати, що знижує здатність переробляти нектар у мед.

Мета роботи полягала у визначенні впливу білкового корму на розвиток бджолиних сімей та фізіологічні показники бджіл в період низького рівня надходження бджолиного обніжжя в гніздо бджолиної сім’ї.

Для виконання завдання, весною, після очисного обльоту, за принципом аналогів було сформовано дві групи сімей – по 10 сімей у групі (дослідна і контрольна). Бджолині сім’ї відповідали вимогам стандарту української степової породи, що підтверджено результатами оцінки екстер’єру. Утримувалися всі бджолині сім’ї у вуликах-лежаках на 20 стандартних рамок (розмір рамки 435х300 мм). Догляд за бджолиними сім’ями обох піддослідних груп проводили однаково, згідно з загальноприйнятими методиками. Масу шестиденних личинок і новонароджених бджіл визначали, зважуючи їх на торсійних вагах ВТ-500.

Роботу бджолиних сімей на медозборі визначали шляхом обліку товарного меду, що відбирали з вуликів для відкачки. Щоб зменшити затрати часу на підгодівлю, не охолоджувати гнізда у холодні весняні дні та часто не турбувати сім’ї бджіл, на другий день після обльоту і обліку бджолині сім’ї отримували підгодівлю у вигляді пасти (канді), до складу якої входили: цукрова пудра–500 г, мед рідкий–125 г, бджолине обніжжя–155 г, вода-30 мл. Бджолині сім’ї контрольної групи отримували таку ж підгодівлю, тільки без бджолиного обніжжя.

Пасту бджолам давали через 6 днів у спеціальних поліетиленових мішечках, які клали на верхні бруски рамок над гніздом. Підгодівля тривала аж до поки в природі не з’явилось досить рослин-пилконосів.

Результати дослідження та їх обговорення. Одним із показників життєздатності бджіл є їх вага. З цією метою, нами проведено дослідження із визначення впливу білкового корму на живу вагу 6-ти денних личинок й новонароджених бджіл.

Слід відмітити, що в результаті підгодівлі бджолиним обніжжям бджолиних сімей дослідної групи жива маса 6-ти денних личинок становила в середньому 154,96±0,60 мг, що на 8,61 мг більше, ніж у контрольної групи – 146,35±0,87 мг. Різниця статистично достовірна (Р<0,001).

Жива маса новонароджених бджіл сімей контрольної групи становила в середньому 90,45±0,43 мг, в той час як вага новонароджених бджіл дослідної групи, що отримували білкову підгодівлю відповідно становила 93,02±0,59 мг, що на 2,57 мг більша маси бджіл контрольної групи. Різниця статистично достовірна (Р<0,001).

Дослідна група бджолиних сімей, що отримували білкову підгодівлю переважала контрольну за силою. У результаті кращого розвитку дослідних бджолиних сімей їх сила порівняно з контролем на кінець експерименту була більшою в середньому на 2,5 вулички.

Крім того, відмічено перевагу впливу білкових підгодівель на медпродуктивність бджолиних сімей дослідної і контрольної груп на медозборі. Медозбір бджолиних сімей дослідної групи становив у середньому 19,7 кг товарного меду по сім’ях дослідної групи проти 14,1 кг товарного меду бджолиних сімей контрольної групи, що на 5,6 кг менше.

З наведених даних можна зробити висновок, що білкова підгодівля бджіл ранньою весною сприяє отриманню крупніших личинок, а це в свою чергу сприяє отриманню більш повноцінних бджіл. Проведені дослідження підтвердили доцільність білкових підгодівель.

38

Запропонований спосіб простий та ефективний і може бути рекомендований пасічникам для нарощування бджіл навесні при підготовці до медозбору. УДК 636.2.087.74:612.018.348

КОРМОВАЯ БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНАЯ ДОБАВКА В КОРМЛЕНИИ МОЛОДНЯКА КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА

Натынчик Т.М., аспирант (labkrs@mail.ru); Радчиков В.Ф., доктор с.-х. наук, профессор;

Кот А.Н., доктор с.-х. наук, профессор РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по

животноводству», г. Жодино, Беларусь

Введение. Одной из основных проблем в кормлении сельскохозяйственных животных является дефицит кормового протеина. Наряду с увеличением производства высококачественных белковых кормов, не менее важное значение имеет разработка способов повышения эффективности их использования.

Цель работы – изучить влияние скармливания зерна пелюшки, обработанного пропионовой кислотой на пищеварение в рубце и продуктивность молодняка крупного рогатого скота.

Материалы и методы исследований. Исследования проведены на 2-х группах молодняка крупного рогатого скота черно-пестрой породы в возрасте 3-6 месяцев, где животные I группы получал молотое зерно пелюшки без обработки, II – обработанное пропионовой кислотой.

Результаты исследований. Исследованиями установлено, что в структуре рациона концентрированные корма, занимали 42-43% по питательности, травяные - 57-58%. В связи с тем, что концентрированные корма животным задавались нормировано, потребление их оказалось одинаковым во всех группах. Отмечено незначительное повышение потребления кукурузного силоса и сенажа в опытной группе.

В суточном рационе подопытный молодняк получал 6,2-6,3 кг/голову сухого вещества рациона, в сухом веществе которого содержалось 9,9-10,0 МДж/кг обменной энергии, 12,5% сырого протеина, 27%. Клетчатки. Остальные контролируемые компоненты кормов рациона были учтены и сбалансированы в пределах норм.

Протеин необработанного зерна пелюшки расщеплялся на 78%, обработанного – на 60,4%.

Скармливание подопытным животным рационов с молотой и обработанной пелюшкой оказало определённое влияние на показатели рубцового пищеварения. Во II группе, получавшей обработанное кислотой зерно пелюшки, отмечено снижение рН на 1,6%, что вероятно, явилось следствием более высокого содержания в рубцовой жидкости животных летучих жирных кислот.

Концентрация аммиака в рубцовой жидкости животных опытной группы достоверно снизилось на 17,5%. В этой группе отмечено также снижение численности инфузорий на 2,4%.

Исследованиями установлено, все изучаемые гематологические показатели находились в пределах физиологических норм. В крови животных опытной группы отмечено увеличение содержания гемоглобина на 3,1%, общего белка – на 5,6, кальция – на 4,7 и фосфора – на 5,4% соответственно. При этом, следует отметить снижение уровня глюкозы и мочевины на 2,1% и 7,4%. Однако, все различия были недостоверны.

Во II опытной отмечено увеличение среднесуточного прироста живой массы на 5%, при снижении затрат кормов на получение продукции на 3,3% и протеина – на 3,2%.

Заключение. Обработка зерна пелюшки пропионовой кислотой снижает расщепляемость протеина в рубце на 18 п.п., содержание в рубцовой жидкости аммиака на 17,5 %, инфузорий – на 2,4% и повышает количество летучих жирных кислот на 1,6 %, содержание в крови гемоглобина на 3,1%, общего белка – на 5,6, кальция – на 4,7 и фосфора

39

– на 5,4% соответственно, уменьшает уровень глюкозы и мочевины на 2,1% и 7,4%, что обеспечивает увеличение среднесуточного прироста живой массы на 5% выше, при снижении затрат кормов на получение продукции на 3,3%.

УДК 636.6.087.7.034:612

ДЕЯКІ ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ І ПРОКУТИВНОСТІ КУРЕЙ ЗА ВПЛИВУ НАНОХЕЛАТІВ СЕЛЕНУ, ЦИНКУ ТА ВІТАМІНУ Е

Ніщеменко М.П., доктор ветеринарних наук, професор, (nick.phisiol@gmail.com);

Омельчук О.В., аспірант Білоцерківський національний аграрний університет, м. Біла Церква

Птахівництво в Україні є однією з галузей сільськогосподарського виробництва, яка

найбільш динамічно розвивається. У промисловому птахівництві створені сприятливі умови для росту поголів’я, підвищення продуктивності, виробництва дієтичних яєць і м’яса птиці та забезпечення людей фізіологічно обґрунтованими нормами живлення. Високий рівень продуктивності птиці можна підтримувати введенням до раціонів необхідних як у енергетичних, так і пластичних речовинах.

Фізіологічними особливостями птиці у порівнянні з іншими тваринами є інтенсивний обмін речовин, відсутність зубів, порівняно короткий травний тракт та велика швидкість проходження поживних речовин по ньому. Ці особливості зумовлюють значні складності у плані організації годівлі високопродуктивних курок несучок, у тому числі, і мінеральними елементами. За повідомленнями окремих авторів [Мельник А. Ю., 2007; Pavlović Z et all. 2010], встановлено та описано зміни в організмі птиці за пониженого вмісту мінеральних елементів, і, зокрема, селену і цинку, а також інших мікро та мікроелементів. Проблема дефіциту згаданих макроелементів у раціонах курок полягає в тому, що високопродуктивні несучки не можуть швидко та ефективно засвоювати Кальцій, перетворюючи його у лабільну форму в кісткових депо, а особливо у випадках, ускладнених недостачею неорганічного Фосфору, вітамінів Е та D.

Метою наших досліджень було встановлення впливу наноаквахелатів біогенних металів селену, цинку разом з вітаміном Е, курок несучок породи Ломан Браун, на рівень мінерального обміну та їх яєчну продуктивність. Відомо, що від наявності Кальцію та неорганічного Фосфору у раціоні та в організмі курок-несучок, значною мірою залежить як несучість і якість яєць, так і нормальний розвиток майбутнього молодняку. Отримані нами результати свідчать про стимуляцію фосфорно-кальцієвого обміну, збільшення активності лужної і кислої фосфатази, завдяки вираженим властивостям наноаквахелатів біогенних металів селену, цинку разом з вітаміном Е, які засновані на їх біофізичних властивостях і завдяки активації багатьох біохімічних процесів згідно з ефектом Борисевича–Каплуненка–Косінова. Крім того, встановлено зростання яєчної продуктивності у курок дослідних груп порівняно з контрольними на 9,1-10,3%. Отже, застосування наноаквахелатів біогенних металів селену, цинку разом з вітаміном Е, сприяє покращенню мінерального обміну та яєчної продуктивності курей несучок.

Висновки. 1. Під впливом біогенних металів селену, цинку разом з вітаміном Е зростає у крові несучок рівень Са на 17,3% та неорганічного Фосфору на 16,9% порівняно з контролем. 2. Підвищення інтенсивності мінерального обміну сприяло збільшенню яєчної продуктивності у курок дослідних груп.

40

УДК 636.2.087.72 РУБЦОВОЕ ПИЩЕВАРЕНИЕ И ПОКАЗАТЕЛИ КРОВИ И ПРИ ВКЛЮЧЕНИИ В

РАЦИОН БЫЧКОВ ЗЕРНА РАЗНОЙ ПОДГОТОВКИ К СКАРМЛИВАНИЮ

Радчиков В.Ф.1, доктор с.-х. наук, профессор (labkrs@mail.ru); Цай В.П.1, кандидат с.-х. наук, доцент; Кот А.Н.1, кандидат с.-х. наук; Бесараб Г.В.1, научный сотрудник; Сергучев С.В.1, кандидат с.-х. наук; Люндышев В.А.2, кандидат с.-х. наук (lion.vlad1959@mail.ru)

1РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по животноводству», г. Жодино, Беларусь

2УО «Белорусский государственный аграрный технический университет», г. Минск, Беларусь

Введение. Одним из способов повышения питательности кормов является их обработка

различными способами, позволяющая повысить эффективность использования питательных веществ или улучшающая их качество.

Цель исследований: установить зависимость белкового обмена в рубце молодняка крупного рогатого скота и эффективности использования протеина в организме животных от применяемых механических способов обработки высокобелковых концентрированных кормов.

Методы исследования. Исследования проведены на молодняке крупного рогатого скота черно-пестрой породы в возрасте 3-6 месяцев в физиологическом корпусе РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по животноводству».

Различия в кормлении заключались в том, что в первой опытной группе часть комбикорма заменена размолотым (величина частиц до 1 мм) зерном бобовых культур, а во второй - дробленым (величина частиц 2-3 мм).

Результаты исследования. Исследованиями установлено, что расщепляемость протеина молотого зерна пелюшки в рубце молодняка крупного рогатого скота составила 64,7%. Дробленого–19,2%, или снизилась на 45,5 п. п. В результате этого содержание расщепляемого протеина в рационе второй группы находилась на уровне 65%, что на 7% ниже, чем в первой группе.

Наиболее низкий уровень pH рубцовой жидкости отмечен в первой группе – 6,42. Во второй группе этот показатель составил 6,5.

В рубце животных потреблявших молотое зерно содержание белкового азота оказалось выше на 1,8%, небелкового – на 3,5 и аммиака – на 5,1%, чем у животных второй группы.

Установлено снижение содержания мочевины в крови животных второй группы на 5,6% и фосфора – на 2,8%. Однако данные различия были недостоверны. По остальным показателям значительных отличий не отмечено.

Заключение. Установлено, что расщепляемость протеина молотого зерна пелюшки в рубце молодняка крупного рогатого скота составила 64,7%, дробленого –19,2%, или снизилась на 45,5 процентных пункта.

В рубцовой жидкости бычков, получавших дробленое зерно отмечается снижение содержания небелкового азота на 3,3 -9,3 % и аммиака – на 3,3 – 17,2%,повышение белкового на 5,1 – 6,3% и снижение уровня глюкозы в крови на 2,5 – 6,3% и мочевины на 1,4 – 8,3%.

41

УДК 636.2.085.55-026.772

КОРМОВАЯ БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНАЯ ДОБАВКА В КОРМЛЕНИИ МОЛОДНЯКА КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА

Радчиков В.Ф.1, доктор с.-х. наук, профессор (labkrs@mail.ru); Кот А.Н.1, доктор с.-х.

наук, профессор; Цай В.П.1, кандидат с.-х. наук, доцент; Бесараб Г.В.1, научный сотрудник; Кутина В.Н.2, кандидат с.-х. наук, доцент (rio_vsavm@tut.by);

Возмитель Л.А.2, кандидат с.-х. наук, доцент; Букас В.В.2, кандидат с.-х. наук, доцент 1РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по

животноводству», г. Жодино, Беларусь 2УО «Витебская государственная академия ветеринарной медицины»,

г. Витебск, Беларусь

Введение. Использование ферментных препаратов является одним из технологических приемов направленного влияния на процессы, определяющие продуктивное действие кормов, что позволяет при относительно небольших затратах повысить продуктивность животных и получить более конкурентоспособную продукцию.

Цель исследований: установить влияние скармливания молодняку крупного рогатого скота биологически активной добавки «Кормомикс» на физиологическое состояние, переваримость, усвоение питательных веществ кормов.

Материалы и методы исследования. Для решения поставленной цели проведены научно-хозяйственный и физиологический опыты на двух группах животных. Различия в кормлении заключались в том, что молодняку II опытной группы скармливали биологически активную добавку «Кормомикс» в дозе 1000 г на 1 т комбикорма.

Результаты исследований. Анализ показателей крови установил положительное влияние скармливания добавки на содержание гемоглобина которое, оказалось выше на 7,7% в пределах физиологической нормы указывая на более интенсивные обменные процессы происходящие в организме опытных бычков. Установлены также повышение количества эритроцитов на 6,3%, и снижение на 14,7% лейкоцитов.

Исследованиями установлено, что переваримость сухого и органического веществ рационов опытной группы оказалась выше соответственно на 4,8 и 4,0 п.п., БЭВ – на 3,3, жира – на 0,7, протеина – на 3,7; клетчатки на 6,8 п. п., что указывает на высокую активность целлюлозолитических ферментов позволивших повысить переваримость клетчатки.

Отложение азота в теле животных опытной группы увеличилось на 3,5%. Животные опытной группы на 7% потребляли кальция на 7 % меньше, однако

усвоение его из корма было выше, чем у контрольных бычков на 16%, в результате отложение от принятого составило 20,0% против 11,3% в контроле.

По использованию фосфора установлена такаяже же тенденция. Однако поступление его с кормом было у опытных выше незначительно, а выделение с калом ниже в результате, при практически одинаковом выделении фосфора с мочой отложено было в организме на 36,2% больше.

Заключение. Скармливание молодняку крупного рогатого скота комбикормов с включением 0,1% биологически активной добавки «Кормомикс» оказывает положительное влияние на физиологическое состояние животных, способствует повышению переваримости сухого и органического веществ соответственно - на 4,8 и 4,0 п. п., БЭВ – на 3,3, жира – на 0,7, протеина – на 3,7; клетчатки на 6,8 процентных пунктов.

42

УДК 636.09:612.752/.753:616-073.7:599.4

РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ У ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО УШКОДЖЕНІЙ КІСТЦІ КРОЛІВ ЗА ВВЕДЕННЯ АЛОГЕНИХ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН

У КРОВОНОСНЕ РУСЛО

Савчук Т. Л., аспірант (t_sav4uk@ukr.net) ;Бокотько Р. Р., асистент Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Вступ. Незважаючи на розвиток травматології та ортопедії, питання регенерації кісткової тканини нині набуває особливого значення, оскільки повне відновлення кісткової тканини є проблемним, нерідко зустрічаються випадки порушення консолідації кістки, а кількість ускладнень, пов'язаних з порушенням або сповільненням процесів регенерації кісткової тканини, залишається досить високою (Петренко О.Ф., 2002).

Використання стовбурових клітин все більш розширюються областями дослідження, з надією на успіх у лікуванні різних ран і травм, на які неможливо ефективно впливати сучасними методами (Мазуркевич А.Й. та ін, 2006; Chanda D. et all, 2010).

Однак для практичного застосування мезенхімальних стовбурових клітин необхідні додаткові дослідження, в тому числі з використанням їх у репаративній регенерації кісткової тканини, що і стало предметом даного дослідження.

Мета роботи - провести оцінку рентгенологічних змін в кістковій тканині кролів на різних термінах репаративної регенерації за ведення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин у кровоносне русло.

Матеріал і методи досліджень. Експеримент проведений на 12 кролях-самках 3-місячного віку породи Шиншила, масою тіла 2,5-3 кг. Утримання піддослідних тварин та використання їх в експериментах здійснювалось у відповідності до вимог.

Ушкодження кісткової тканини моделювали хірургічним свердломв середній третині діафізу великогомілкової кістки, з медіальної поверхні у вигляді нанесення округлого дефектудіаметром 2,5 мм. Всі процедури з оперативного втручання проводили під загальним наркозом «Золетіл»,відповідно до вимог асептики та антисептики.

Тварини після формування дефекту кістки були розділені на дві групи по 6 тварин в кожній, де перша група була контрольною, а тваринам другої групи на наступний день після нанесення травми одноразово вводили алогенні мезенхімальні стовбурові клітини в дозі 3,5×106 клітин у яремну вену.

Рентгенологічні дослідження проводили на 3, 7, 14, 21, 28 і 42 доби дослідження в двох проекціях апаратом «Вател-1» згідно правил.

Результати досліджень. На 3 добу у тварин дослідної групи була зафіксована незначна реакція з боку прилеглих м’яких тканин. Інші рентген зміни були аналогічними, як у контрольній групі, де кістковий дефект був округлої форми діаметром 2,5 мм і глибиною 0,5 мм.

На 7 добу у тварин дослідної групи на відміно від контрольної групи, спостерігалося зменшення діаметра округлого дефекту до 2,3 мм глибини -0,4 мм. Відмічалася виражена реакція з боку прилеглих м’яких тканин та ознаки утворення кісткового мозоля. Почалася консолідації кісткового дефекту.

На 14 добу у тварин дослідної групи на відміно від контрольної групи, спостерігали зниження реакцію з боку прилеглих м’яких тканин, виражені ознаки кісткового мозоля, зменшення діаметра дефекту до 1,5 мм і глибини до 0,2 мм. Відбувалася виражена консолідація кісткового дефекту.

На 21 добу у тварин дослідної групи на відміно від контрольної групи, спостерігали зменшення діаметра дефекту до 1 ммі глибини до 0,1 мм, незначну реакцію прилеглих м’яких тканин, зменшення кісткового мозоля. Продовження вираженої консолідації кісткового дефекту.

На 28 добу у тварин дослідної групи на відміно від контрольної групи, відмічали відсутність реакції м’яких тканин, зменшення в об’єму і ущільнення кісткового мозоля. При цьому круглий дефект практично не візуалізується, відбулася консолідація кісткового дефекту.

43

На 42 добу у тварин дослідної групи на відміно від контрольної групи, видимих ознак місця дефекту не спостерігалося, округлий дефект вже не візуалізується. Відбулася повна консолідація кісткового дефекту.

Висновки. 1. Механічна травма кісткової тканини призводить до реакції м’яких тканин, спрямованої на відновлення цілісності кісткової тканини. 2. Встановлено, що за введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин в кров’яне русло, процеси регенерації прискорюються в порівнянні із контролем. За цих умов швидше виникає і зникає реакція м’яких тканин, утворення кісткового мозоля, також швидше проходить процес консолідації кісткового дефекту. 3. Отримані експериментальні дані можна використовувати для лікування та аналізу процесів загоєння перелому.

Перспективи подальших досліджень. В подальших дослідженнях планується підтвердити дані рентгенологічних змін гістологічними та біохімічними дослідженнями.

УДК 636.2.09:615.35:616.8

ВПЛИВ ОСНОВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КОРКОВИХ ПРОЦЕСІВ НА АКТИВНІСТЬ ФЕРМЕНТАТИВНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОЇСИСТЕМИ В ОРГАНІЗМІ

КОРІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОРИ РОКУ

Сисюк Ю. О., аспірант, Карповський В. І., доктор ветеринарних наук, професор, Криворучко Д.І., кандидат ветеринарних наук, доцент, Журенко О.В., кандидат

ветеринарних наук, доцент Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Відомо, що сила, врівноваженість, рухливість є основними властивостями коркових

процесів. Вони є тими якостями, що забезпечують тварині максимально швидке і точне пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища. Зміна функціонального стану будь-якої з цих властивостей вищої нервової діяльності негативно впливає на процес адаптації.

Досліди проводили на базі ПСП «Колос», смт Бородянка Київської обл. на клінічно здорових коровах української чорно-рябої породи 2–3-ї лактації. Умови утримання, використання, раціон та кратність годівлі для всіх тварин були однаковими.

За результатами дослідження умовнорефлекторної діяльності було сформовано 4 дослідні групи по 5 тварин у кожній. У першу групу входили тварини сильного врівноваженого рухливого, у другу — сильного врівноваженого інертного, у третю — сильного неврівноваженого, у четверту — слабкого типів вищої нервової діяльності. Матеріалом для досліджень була кров корів. Встановлено, що на активність супероксиддисмутази у крові корів в більшій мірі впливає врівноваженість коркових процесів, незалежно від пори року- ɳ2

х = 0,39–0,43 (р<0,01), в той час, як сила коркових процесів достовірно впливає на активність даного ензиму лише взимку ɳ2

х = 0,27 (р<0,05). На активність глутатіонпероксидази у крові корів впливає врівноваженість коркових процесів, незалежно від пори року - ɳ2

х = 0,36–0,38 (р<0,01),рухливість має менший вплив - ɳ2х = 0,24–

0,28(р<0,05),а сила коркових процесів достовірно впливає на активність даного ензиму лише взимку ɳ2

х = 0,37 (р<0,01). На активність каталази у крові корів має достовірний вплив лише врівноваженість коркових процесів в теплу пору року- ɳ2

х = 0,26 (р<0,05). Отримані нами дані свідчать про достовірний вплив врівноваженості коркових

процесів на активність супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази не залежно від пори року, а на активність каталази - лише в теплу пору року. Сила коркових процесів чинить достовірний вплив на активність супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази лише взимку. Натомість рухливість коркових процесів достовірно впливає, незалежно від пори року. тільки на активність глутатіонпероксидази.

44

УДК 612.111.33

СТАН ЕРИТРОПОЕЗУ У ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВ ЗА ВПЛИВУ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «ANIMAL FORTE» В РІЗНИХ ДОЗАХ

Степченко Л.М., кандидат біологічних наук, професор; Гаращук М.І., кандидат

ветеринарних наук, доцент; Платонова Т.С., асистент Дніпровський державний аграрно – економічний університет, м. Дніпро, Україна

Використання біологічно активних речовин дозволяє впливати на процеси обміну та

окремі функції організму і таким чином, спрямовувати в бажаному напрямку метаболізм, а через нього керувати ростом, продуктивністю і станом природної резистентності тварин.

Гумінові речовини, найбільш поширені органічні сполуки в природі, здатні метаболізуватися в організмі тварин. Експериментальні дані отримані на лабораторних і сільськогосподарських тваринах показали, що речовини гумінової природи володіють адаптогенними, регуляторними та імуномоделюючими властивостями.

Метою нашої роботи було вивчення впливу кормової добавки «Animal Forte» в різних дозах на показники еритропоезу (кількість еритроцитів, концентрація гемоглобіну, показники гематокриту) білих лабораторних щурів.

Дослід проводили в умовах віварію університету, щури знаходились в стандартних клітках. Для проведення дослідження було сформовано шість груп тварин (одна – контроль, п’ять – дослідних по 8 тварин в кожній групі). В досліді використовували статевозрілих самців білих щурів 2-х місячного віку. Дослід тривав чотири тижні, на протязі яких тварини дослідних груп щоденно отримували додатково до основного корму кормову добавку «Animal Forte» в кількості 1 група - 5, 2 група - 10, 3 група - 20, 4 група - 30, 5 група - 50 мг/кг маси. Добавку вводили per os за допомогою спеціального катетера з дозатором.

У крові визначали кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, гематокрит та кольоровий показник загально прийнятими методами. Отримані показники були статистично оброблені.

За результатами досліджень встановлено, що на початку досліджень показники еритропоезу відповідали фізіологічній нормі тварин цього віку та виду та не відрізнялись від контрольної групи. Вміст еритроцитів в контрольній групі становив 6,95±0,15, а в дослідних 6,79±0,1, 6,61±0,05, 7,05±0,09, 6,99±0,09, 6,83±0,12 Т/л, відповідно.

При дослідженні показників еритропоезу у щурів після застосування кормової добавки було відмічено вірогідне збільшення кількості еритроцитів на 7% (Р<0,05) у тварин, які отримували кормову добавку в дозі 20 мг/кг та на 12% (Р<0,05) у щурів, якім вводили добавку у кількості 30 мг/кг порівняно з тваринами контрольної групи.

Вміст гемоглобіну у щурів четвертої дослідної групи вірогідно зріс на 9% (Р<0,05), у тварин третьої мав тенденцію до збільшення.

Показник гематокриту крові дослідних щурів вірогідно збільшився у тварин першої дослідної групи на 6% (Р<0,05), а третьої групи на 10% (Р<0,05) порівняно з контрольною групою щурів.

Тобто, введення щурам додатково кормової добавки «Animal Forte» саме в кількості від 20 до 30 мг/кг відмічається покращення стану еритропоезу, але цей факт потребує подальших досліджень спектру морфо-функціональних показників в організмі тварин.

45

УДК 636.9.92:636.087.7 ВПЛИВ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «ГУМІЛІД» НА РЕПРОДУКТИВНІ ПОКАЗНИКИ

КРОЛЕМАТОК

Степченко Л.М., кандидат біологічних наук, професор, (stepchenko2@gmail.com) Галузіна Л.І., кандидат сільськогосподарських наук, PhD, (GalyzinaL.I@i.ua)

Ріжко С.С., магістр Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро

Професійне кролівництво в Україні - багатообіцяюча галузь, одне з

найприбутковіших сільськогосподарських напрямків. Продаж м'яса кроля має величезний потенціал, адже кролики - це швидкорослі, високопродуктивні тварини, що дають людині прекрасні за своїми якісними характеристиками білки і жири, теплий пух і вовну, а також шкурки для шкіряних справ майстрів. Проте поголів'я кролів і виробництво крільчатини за останні роки різко скоротилося. В останні роки все більш актуальними стають пошук, розробка і впровадження екологічно чистих, низько токсичних та високоефективних препаратів та кормових добавок природного походження, які можна використовувати для тварин. Одними з таких, є кормові добавки з гумінових речовин, що застосовуються у тваринництві та птахівництві. Гумінові речовини відомі своїми регуляторними та антиоксидантними властивостями [Степченко Л.М. 2001-2018, Степченко Л.М., Галузіна Л.І. 2009-2018]. Кормова добавка «Гумілід» (ТУ У 15.7-00493675004:2009) має здатність до активації обмінних процесів в організмі тварин та забезпечує його резистентність, проявляючи при цьому стійкість до дії стресових факторів [Степченко Л.М., Галузіна Л.І. 2009-2018, Степченко Л.М., Галузіна Л.І., Уткіна В.О. 2018]. Проте, питання, що стосуються особливостей впливу цієї добавки на репродуктивні показники кролематок м’ясних порід залишаються не вивченими.

Метою роботи було дослідити вплив біологічно активної кормової добавки «Гумілід» на репродуктивні показники кролематок м’ясної породи Термонець.

Експериментальні дослідження проводилося на базі ферми з вирощування кролів м’ясних порід для виробництва м'яса ТОВ «ДніпроКріль» Дніпропетровської обл., Дніпровського район, с.м.т. Слобожанське. Для проведення експериментальних досліджень були відібрані кролематки м’ясної породи Термонець, з яких сформовано дві групи (контрольна та дослідна) методом пар-аналогів, у кількості по 100 тварин у кожній групі. Умови годівлі та утримання в обох групах тварин були однакові. Кролематкам дослідної групи разом з водою випоювали біологічно активну кормову добавку «Гумілід» в оптимальній дозі [Степченко Л.М., Галузіна Л.І. 2012-2015, Степченко Л.М., Галузіна Л.І., Уткіна В.О. 2018]. Оцінку статистичної вірогідності кількісних показників здійснювали за критерієм Ст’юдента з використанням програми Microsoft Excel.

За результатами досліджень встановлено, що за умов використання біологічно активної кормової добавки «Гумілід» кролематкам спостерігається збільшення маси тіла кролематок, збільшення кількості отриманих кроленят в окролі на одну кролематку, підвищення показнику збереженості кроленят, а також збільшення маси тіла кроленят на момент відлучення. Так, на момент відлучення маса тіла кроленят отриманих від дослідної групи кролематок був вищім в середньому на 13,0 %, ніж цей показник у кроленят отриманих від контрольних кролематок. На тлі цього спостерігалось покращення фізіологічного стану кроленят, які були отримані від кролематок дослідної групи, це проявлялось зменшенням випадків захворювань. Також слід зазначити, що за дії Гуміліду зменшується чисельність кроленят з мінімальною масою тіла, цей показник стає менш розрізненим.

Таким чином, додавання кормової добавки гумінової природи «Гумілід» до основного раціону кролематок сприяло підвищенню та покращенню їх репродуктивних показників, що відобразилось на отриманих від них кроленятах, які мали вищі показники за масою тіла на момент відлучення, збереженості та покращення їх фізіологічного стану.

46

УДК 636.9:616.379-008.64:636.8:636.087.7

ПОКАЗНИКИ ГОМЕОСТАЗУ У КІШОК ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ЗА ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНО АКТИВНОЇ ДОБАВКИ ГУМІЛІД

Степченко Л.М., кандидат біологічних наук, професор(stepchenko@gmail.com)

Іванченко А.С., магістр Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро

Вступ. Серед багатьох показників гомеостазу важливе значення має вміст глюкози у

сироватці крові. При порушенні вуглеводного обміну може виникати цукровий діабет який супроводжується станом тривалої гіперглікемії. На фоні цього тканини відчувають дефіцит глюкози і нестачу енергії. У генезі цукрового діабету важливим є порушення процесів внутрішньоклітинного засвоєння глюкози, внаслідок порушення транспорту її через клітинну мембрану. Цукровий діабет є досить розповсюдженим захворюванням серед домашніх кішок і потребує обов’язкової корекції оптимального стану рівня глюкози в крові. Тому існує необхідність вивчення ефективності включення до схеми лікування біологічно активних речовин гумінової природи.

Мета. Визначити рівень показників гомеостазу за впливу біологічно активної добавки «Гумілід» під час лікування кішок хворих на цукровий діабет.

Матеріали і методи дослідження. Для дослідження були сформовані дві групи тварин: контрольна та дослідна, по 5 кішок хворих на цукровий діабет, домашні кішки різної породи. Дослідження проводились на тваринах різних порід, віком від 8 до 15 років. В обох групах лікування проводили за стандартною схемою лікування з використанням гормонального препарату«Канінсулін» згідно підібраній дозі у поєднанні з дієтою. Другій групі тварин, додатково до загальної схеми лікування, вводили біологічно активну добавку«Гумілід» у вигляді водного розчину в оптимальних дозах. Щоденно проводили клінічне дослідження загального стану тварин та встановлення рівня глюкози в крові. Концентрації глюкози в крові вимірювали глюкометром Accu-Chek Active. Результати опрацьовані за допомогою методів статистичного аналізу.

Результати дослідження. На початку експерименту у всіх дослідних тварин обох груп спостерігався високий рівень гіперглікемії (більше 20,0 ммоль/л). На 14 добу лікування рівень глюкози в крові у тварин контрольної групи зменшився і складав 6,9 ± 0,74 ммоль/л. У тварин дослідної групи на 14 добу лікування рівень глюкози був меншим на 26,96% по відношенню до контролю. На 21 добу лікування рівень глюкози в крові у тварин дослідної групи був вірогідно нижчим на33,24% в порівнянні з контролем. При порівнянні ефективності корекції головного маркеру цукрового діабету встановлено, що при використанні біологічно активної добавки «Гумілід» була вище у порівнянні з контрольними значеннями.

Висновок. Встановлено, що у тварин контрольної групи на 21-й день експерименту рівень глюкози знизився у 3,6 разів по відношенню до вихідних значень, а у тварин дослідної групи у 5,2 рази. Це може бути обумовлено здатністю гумінових речовин впливати на стан біологічних мембран та їх проникливість для різних субстратів, а також на біоенергетичні процеси в організмі.

47

УДК 619:612:619:618.6:636.597

ЗМІНИ ЛІМФОЇДНОЇ ТКАНИНИ КИШЕЧНИКА ПЕКІНСЬКИХ КАЧОК В УМОВАХ ТРАНСПОРТНОГО СТРЕСУ

Стояновський В.Г., доктор ветеринарних наук, професор; Крог А. О., аспірант,

anastasiiakrogh@gmail.com; Коломієць І.А., кандидат ветеринарних наук, доцент Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій

імені С.З. Гжицького,м. Львів

Відомі, на сьогоднішній день, дані про адаптогенез органів імунного захисту у птиці свідчать, що повний комплекс морфологічних маркерів імунологічної реактивності в периферичних лімфоїдних органах формується тільки через декілька тижнів після вилуплення. Проте, лімфоїдні утворення травного каналу, які асоційовані з його слизовою оболонкою, мають важливе значення у формуванні імунологічної адаптації організму статевозрілої птиці за впливу різних факторів навколишнього середовища.Мета роботи – з’ясувати зміни лімфоїдної тканини кишечника пекінських качок в умовах транспортного стресупри включенні в раціон БАКД «ПрайміксБіонорм К» та добавки «Біовір».

Дослід проведено в умовах ДП ДГ «Миклашівське» с. МиклашівПустомитівського району, Львівської області на клінічно здорових качках пекінської породи яєчного напрямку продуктивності. У 240-добовому віці було сформовано три групи птиці – контрольна (К) і дві дослідні (Д1, Д2) по 100 голів в кожній групі, підібраних за принципом аналогів. У 270-добовому віці качкам усіх трьох груп було змодельовано експериментальний технологічний стрес у вигляді тривалого транспортування. З 240- до 270-добового віку качкам Д1 групи згодовували БАКД «ПрайміксБіонорм-К» у вигляді сухого порошку з розрахунку 0,02 г/кг маси тіла на добу, а Д2 групі – випоювали з водою добавку «Біовір» з розрахунку 0,0125мл/кг маси тіла добу. Забій птиці здійснювали після легкого хлороформного наркозу Матеріалом для досліджень слугувала тонкі та товсті кишки, де проводили макроскопічні дослідження лімфоїдних вузликів (ЛВ), пейєрових бляшок (ПБ), дивертикула Меккеля (ДМ).

В результаті проведених досліджень встановлено, що в кишечнику качок К, Д1 та Д2 групи 240-добового віку до дії стресу на макроскопічному рівні лімфоїдні структури слизової оболонки дванадцятипалої кишки були представлені дифузною лімфоїдною тканиною, у порожній та клубовій кишці функціонували поодинокі ЛВ та агреговані ЛВ у вигляді ПБ (три у порожній кишці, одна – у клубовій кишці), ДМ; у сліпих кишках реєстрували ланцюжки поодиноких ЛВ. В умовах транспортного стресу на 270 добу життя, що відповідало стадії тривоги лінійні параметри ПБ кишечника качок К групи не змінювалися: у птиці Д1 та Д2 групи середня довжина ПБ клубової кишки підвищувалася на 15,6 – 13,8 %. Адаптивні механізми лімфоїдної тканини кишечника качок К групи 273-добового віку, що відповідало початку стадії резистентності характеризувалися збільшенням кількості ПБв порожній кишці до чотирьох штук, проте середня довжина та висота ПБ порожньої кишки знижувалася в 1,9 раза; у птиці Д1 та Д2 групи величина досліджуваних показників була вищою від контролю в 1,9 – 2,1 раза. Реалізація стресового синдрому на 285 добу життя качок, що відповідало пізнім етапам стадії резистентності, характеризувалася у К групі зменшенням довжини і висоти ПБ порожньої кишки в 1,9 раза, ПБ клубової кишки – на 12,4 % порівняно з вихідним періодом експерименту. У качок Д1 групи спостерігали збільшення лінійних розмірів ПБ порожньої кишки в 1,8 раза, розмірів ПБ клубової кишки на 40,2 %. У птиці Д2 групи розміри ПБ порожньої і клубової кишки були більшими від контролю в 1,7 раза. У качок дослідних груп виявляли збільшення поодиноких ЛВ на одиницю площі клубової та сліпих кишок.

Таким чином,зміни лімфоїдної тканини кишечника качок в умовах транспортного стресуна різних стадіях його розвитку характеризуються ступенем варіабельності у структурно-функціональній диференціації лімфоїдних утворень з тенденцією до зменшення їх лінійних розмірів у групі птиці, яким не включали в раціон добавок.

48

УДК 636.5-033.09:612.358:577.151

АКТИВНІСТЬ ТРАНСПЕПТИДАЗ У СИРОВАТЦІ КРОВІ КУРЕЙ З РІЗНИМ ТОНУСОМ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Студенок А.А., аспірант (e-mail: artemstudenok@gmail.com); Шнуренко Е.О., аспірантка;

Карповський В. І., доктор ветеринарних наук, професор;Трокоз В. О., доктор сільськогосподарських наук, професор

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ Автономна нервова система (АНС) є незамінною нішею в регуляції процесів

життєдіяльності організму, його стійкості та адаптації до змін зовнішнього середовища. Вивчення тонких впливів симпатичного та парасимпатичного відділів на продуктивність та якість кінцевої продукції допоможе отримувати кращі результати у вирощуванні, розробці нових технологій утримання та годівлі тварин, удосконалити ветеринарно-санітарні заходи.

Метою досліджень було з’ясувати активність аланінамінотранспептидази (АЛТ) та аспартатамінотранспептидази (АСТ) у курей з різним типом збудливості автономної нервової системи(АНС) та встановити вплив АНС та активність цих ензимів.

Дослідження проводили на Новооріхівському птахо комплексі (с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області) на курях-бройлерах породи Коб-500, 30–35-добового віку. Було проведено електрокардіографічне дослідження 30 курей переносним електрокардіографом ЭК3Т 01-«Р-Д». Швидкість руху стрічки становила50 мм/с, 1мВ. Запис електрокардіограми (ЕКГ) проводили вдень, в один і той же час. Щоб мінімізувати стрес, всі процедури здійснювали в тихому приміщенні, а голови птахів під час маніпуляцій покривали тканиною. Під час запису ЕКГ не використовували седативних препаратів, аби не вплинути на частоту та проведення нервових імпульсів у серці. Фіксацію птиці здійснювали у спинному положенні, запис ЕКГ починали через 2–3хв після під’єднання електродів. Електроди-алігатори прикріплювали в ділянці крил на рівні середини діафізу плечової кістки та на шкіру задніх кінцівках в ділянці дистального діафізу стегнової кістки. Використовували стандартні (I, II і III) відведення. Запис ЕКГ проводили протягом 20с, що дозволяло записати близько 120 комплексів ЕКГ. Обробку ЕКГ проводили методом варіаційної пульсометрії за Баєвським Р.М. та згідно європейським та північно-американським рекомендаціям кардіологічного співтовариства. При цьому визначали три основних показники: моду (Мо), амплітуду моди (Амо) та варіаційний розмах (ΔХ). Курей залежно від типу збудливості АНС розподіляли на три групи: симпатикотоніки, симпатико-нормотоніки та нормотоніки. Після повної комплектації груп, в середньому по 10 голів, було відібрано венозну кров з підкрилової вени. Активність ензимів визначали у сироватці крові модифікованим кінетичним методом на напівавтоматичному біохімічному аналізаторі Biosystems a 15 (Іспанія) з використанням реактивів фірми Pointer Scientific (США).

При порівнянні статистичних даних активності ензиму АЛТ у курей з різним типом збудливості АНС було встановлено лише одну достовірну різницю між нормо-симпатикотоніками та нормотоніками р<0,05. Активність АЛТ була вищою у нормо-симпатикотоніків на 20,8% і становила 42,57±2,90 ОД/л(р<0,05) та 33,73±3,00 ОД/л у нормотоніків відповідно. При порівнянні без нормалізації даних теж була виявлена статистична різниця між нормо-симпатикотоніками та нормотоніками(р<0,05). Активність АЛТ у симпатикотоніків становила 42,10±5,60 ОД/л та була вищою на 19,9%, ніж у нормотоніків і була близькою до діапазону статистично значної різниці (р<0,05).Різниця активності АЛТ між симпатикотоніками та нормо-симпатикотоніками становила лише 1,1%.

Вірогідну різницю активності АСТ у курей з різним тонусом АНС не встановлено. Проте активність АСТ у симпатикотоніків становила 282,16±21,30 ОД/л та була вищою на 3,4% від нормо-симпатикотоніків (272,46±15,10 ОД/л) та нормо тоніків – 2% (276,24±12,30 ОД/л), що свідчить про тенденцію до вищої активності АЛТ у перших. Різниця між нормо-симпатикотоніками та нормо тоніками становила 1,36% на користь нормотоніків.

49

Натомість частота серцевих скорочень (ЧСС) у симпатикотоніків була на рівні 407,60±3,20 уд/хв, що більше(р<0,001), ніж у нормо-симпатикотоніків та нормотоніків, у яких середня ЧСС становила 366,00±5,7 уд/хв та 357,00±8,2 уд/хв, тобто на 10,2 % і 12.3% є вищою. Різниця ЧСС між нормо-симпатикотоніками та нормотоніками незначна і становила 2,5%.

Отже, домінування різних типів автономної нервової системи у птиці викликає кількісні зміни активності ферментів та частоти серцевих скорочень. Це може збільшувати інтенсивність обміну речовин, зумовлювати домінування катаболізму над анаболізмом або навпаки та супроводжувати схильність до кращого набору маси тіла у коротші терміни, що дає значну перевагу та економічну вигоду господарству.

УДК 636:612.015.6:636.2.084.55

ДИНАМІКА ВМІСТУ СТЕРОЇДНИХ ГОРМОНІВ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ У СВИНОК В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ

СТАТЕВОЇ ФУНКЦІЇ

Ступарь І.І. здобувач ступеня доктора філософії (intern-fvm@meta.ua) Полтавська державна аграрна академія

В основі багатьох метаболічних процесів в організмі лежить пероксидне окиснення

білків, амінокислот, вуглеводів і, особливо, ліпідів за рахунок поліненасичених жирних кислот. Такі зміни супроводжуються утворенням вільних радикалів,які беруть участь у модуляції специфічної активності ряду мембранних ферментів, синтезі простагландинів і лейкотрієнів, метаболізмі катехоламінів та стероїдних гормонів, а також мають антибактеріальну дію, активують процеси клітинної проліферації і диференціювання, ініціюють реакцію окиснення субстратів. Інтенсивність метаболічних перетворень естрогенів, прогестерону та андрогенів зумовлює циклічні зміни у свинок, фізіологічний перебіг поросності та протікання опоросу.

Метою дослідження було встановити особливості динаміки вмісту стероїдних гормонів і інтенсивності пероксидного окиснення у свинок у період становлення статевої функції.

Робота виконана на клінічно здорових свинках порід п`єтрен та велика біла по 5 голів у кожній. Кров для досліджень від свиней відбирали з передньої порожнистої вени натще в 4-, 5-, 6-, 7-місячному віці та у різні фази статевого циклу – еструс і діеструс. (10 доба після встановлення рефлексу нерухомості). Для визначення особливостей формування гормонального фону визначали рівень прогестерону, естрадіолу, тестостерону. Процеси перебігу пероксидного окиснення визначали за концентрацію дієнових кон'югатів та ТБК-активних комплексів. Рівень антиоксидантного захисту визначали за активністю супероксиддисмутази та каталази.

В результаті проведених досліджень встановлено, що процеси пероксидного окиснення більш напружено протікають у свинок великої білої породи протягом 4-го місяця, а у п’єтрен впродовж 7-го місяця розвитку. В усі досліджувані періоди інтенсивного росту в свинок першої групи активність супероксиддисмутази була вища, а каталази нижча.

Встановлено, що вміст естрадіолу у свинок великої білої від 120-ї до 150- розвитку знижується у 2,8 разів (р<0,001), п’єтрен - 1,4 рази (р<0,05), а тестостерону зростає відповідно 2,1 (р<0,05) і 1,9 (р<0,05) рази. Впродовж 6 і 7-го місяців розвитку тварин концентрація тестостерону знижувалась у першого генотипу у 2 рази(p<0,05); у другого – 1,9 рази (p<0,01

Виявлено істотне прискорення процесів пероксидного окиснення від 120-ї до 210 діб розвитку свинок, що супроводжувалося суттєвим зниженням активності супероксиддисмутази та каталази, що обумовлено підвищенням рівня бета- і пребета ліпопротеїдів.У період еструсу процеси пероксидного окиснення прискорюються: зростає

50

вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних комплексів, активність супероксиддисмутази і каталази. Ці зміни супроводжуються зниженням кількості прогестерону у п’єтрен у 3,2 рази (р<0,01), у великої білої майже у 4 рази(р<0,01), а також підвищенням концентрації естрадіолу відповідно на 23,2% (р<0,05) у першого генотипу і 21,6%(р<0,01) у другого, тестостерону відповідно - 37,5%(р<0,05) і 21%(р<0,01).

В процесі росту та розвитку молодняка встановлено істотний вплив гормонального фону на перебіг пероксидного окиснення, зокрема, у свинок великої білої породи 150-ти денного віку рівень естрадіолу суттєво позитивно корелював з вмістом дієнових кон’югатів (r=0,55), ТБК-активними комплексами (r=0,67), активністю супероксиддисмутази (r=0,69) та каталази (r=0,48). При цьому для тварин даного віку породи п’єтрен виявлено істотний прямий взаємозв’язок тестостерону з вмістом дієнових кон’югатів (r=0,77), ТБК-активних комплексів після інкубування (r=0,51) активністю каталази(r=0,86).

УДК 577/128+612.014.462:615.9:546.81:636.28

ВПЛИВ КАЛЬЦІЮ ЛАКТАТУ НА НАКОПИЧЕННЯ СВИНЦЮ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ

Ткаченко Т.А., кандидат біологічних наук, асистент, Ткаченко В.В., кандидат

ветеринарних наук, доцент, Борисенко Т.А. Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ,

Вивчаючи геохімічні перетворення в земній корі, В.І. Вернадський встановив, що

зміни, які відбуваються в її верхніх шарах, впливають на хімічний склад живих організмів. Дослідження ґрунту, морської води, рослин, тварин, людини показали, що в живих організмах можна знайти майже всі елементи, які знаходяться в земній корі та морській воді, а самі вони приймають активну участь у перерозподілі хімічних елементів (Вернадський В.І., 2001).

Свинець відноситься до отрут політропної дії. Він здатний накопичуватись в об’єктах довкілля і по харчових ланцюгах надходити в організм тварини і людини, спричиняючи широкий спектр негативних ефектів. Свинець впливає на обмін багатьох елементів, близьких до нього по фізико-хімічних властивостях, зокрема кальцію. Саме тому особливе значення в профілактиці та лікуванні сатурнізму надається препаратам кальцію, що базується на антагоністичних властивостях цих металів і позитивному впливі кальцію на токсикокінетику і токсикодинаміку свинцю (Оберлис Д., 2008).

Зважаючи на те, що в кишечнику тварин свинець, як і кальцій, всмоктується за участю кальцій зв’язувального білка, метою дослідження було дослідити здатність препаратів кальцію знижувати надходження важкого металу в організм тварин.

Дослід проводили на базі кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого. В експерименті використовували білих безпородних щурів масою 180-200 г. Отруєння щурів проводили впродовж 26 діб шляхом перорального введення 1 % розчину свинцю ацетату в дозі 5 мг/100 г маси тіла тварини, що становить 1/150 ЛД50. Інтактним тваринам перорально вводили відповідну кількість фізіологічного розчину. Кальцію лактат щурам вводили впродовж 26 діб peros за 1 годину до введення свинцю ацетату у вигляді 5 % водного розчину із розрахунку 25 мг/100 г маси тіла тварини. Тварини були розподілені у 2 групи по 8 щурів у кожній. Дослід проводили за такою схемою: 1 група – щури, отруєні свинцю ацетатом; 2група – щури, отруєні свинцю ацетатом із попереднім уведенням кальцію лактату. Вміст свинцю в крові, печінці, нирках, селезінці, серці, м’язах, стегнових кістках визначали спектрохімічним методом на атомно-абсорбційному спектрофотометрі AAS-30 фірми «Карл Цейс» (Німеччина), використовуючи режим абсорбції в повітряно-ацетиленовому полум’ї.

Аналіз отриманих результатів показав, що в отруєних щурів, яким додатково вводили кальцію лактат, вміст свинцю в крові виявився нижчим на 30,5 %, в печінці – на 32,1 %, в

51

нирках – на 15,6 % порівняно з отруєними щурами, які не отримували препарат кальцію. Аналогічні зміни вмісту свинцю відмічали в селезінці та кістках, а саме, зниження його вмісту на 21,1 і 22,2 % відповідно відносно цих значень у отруєних самок, яким не вводили кальцію лактат. У серці та м’язах отруєних щурів, які отримували кальцію лактат, спостерігали тенденцію до зменшення вмісту свинцю.

Очевидно, при збільшенні вмісту кальцію в раціоні відбувається насичення центрів локалізації кальцію в кальцій зв’язувальному білку і конкурентне гальмування засвоєння свинцю при їх спільному надходженні в шлунково-кишковий тракт.

Отже, цю особливість взаємодії свинцю з кальцієм можна використати на практиці як ефективну модель профілактики отруєння тварин, які перебувають на забруднених плюмбумом територіях, що дозволяє зменшити кумуляцію важкого металу, послабити його негативний вплив на організм та забезпечити отримання безпечної продукції тваринництва.

УДК 504.455.003.12:628.394

ФРАКЦІЙНИЙ СКЛАД БІЛКІВ ПЛАЗМИ КРОВІ КОРОПА З ВИСОКОЮ МОЛЕКУЛЯРНОЮ МАСОЮ ЗА ДІЇ СУЛЬФАНІЛАМІДУ

Курбатова І.М., кандидат біологічних наук, доцент; Тупицька О.М., кандидат біологічних

наук, доцент Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Вважають, що сульфаніламід є одним із основних широко розповсюджених

полютантів ґрунтових вод, а його бактеріостатичні властивості пов’язують із гальмуванням ферментативних реакцій в клітині, зокрема фермента дигідроптероатсинтази (Horzheyev V.M., 2013). Володіючи високою розчинністю у воді та органічних розчинниках, сульфаніламід здатний легко проникати через мембрани клітин, впливати на ріст тварин, проявляти мутаційні властивості. У той же час сульфаніламід не впливає на активність холінестерази, ендокринні залози, не володіє нейротоксичною дією, однак при тривалому застосуванні може викликати алергічні реакції в організмі. Гостра та хронічна токсичність сульфаніламіду для риб, інших гідробіонтів та водних рослин не встановлені, тоді як для ссавців LD50 становить 3700 мг·кг-1 маси тіла (Lukyanenko V.I., 1987).

Оскільки, сульфаніламід впливає на процеси синтезу білків у тканинах тварин, зокрема, змінюючи активність ключових ферментів процесу, можна передбачити його здатність впливати на фракційний склад білків плазми крові риб. Мета досліджень – встановити вплив сульфаніламіду на загальний вміст та фракційний склад білків плазми крові коропа (Cuprinus carpio L.) із високою молекулярною масою за різних концентрацій.

Досліди проведено на кафедрі загальної зоології та іхтіології Національного університету біоресурсів і природокористування України. Експерименти проведено на 16 коропах (Cuprinus carpio L.) дворічного віку, середньою живою масою 450-500 г. Риб утримували в акваріумах об’ємом 40 л у відстояній водопровідній воді впродовж 72 годин, по дві особини в кожному. Під час досліду риб не годували та підтримували сталі значення температури води (18-20 оС), вміст кисню (7-8 мг/л) та значення рН (7,85-8,14). Перед посадкою риб дослідних груп у воду в акваріумів додавали сульфаніламід (4-амінобензенсульфонамід, «Sigma-Aldrich», Німеччина) в концентрації 0,015 – перша, 0,15 – друга та 0,30 мг/дм3 третя дослідна група. У воду риб контрольних груп, сульфаніламід не вносили.

Проведеними дослідженнями встановлено, що зміна концентрації сульфаніламіну впливає на вміст високомолекулярних фракцій білків плазми крові коропа, причому з підвищенням рівня ксенобіотика у воді у значній мірі.

52

За незначної концентрації сульфаніламіду у воді акваріума, яка становила 0,015 мг/дм3, вміст білків високомолекулярних фракцій у плазмі крові коропів порівняно з контролем практично не змінився, за виключенням білків з молекулярною масою 260 кДа, розміщених в зоні С, вміст яких знизився на 28%. Оскільки білки плазми крові з такою молекулярною масою у теплокровних тварин відносяться до імуноглобулінів, з якими зв’язані антитіла, ймовірно, сульфаніламід, навіть за незначної концентрації у воді, впливає на імунний статус риб. Не слід виключати і здатність сульфаніламіду впливати на заряд білкової молекули, змінюючи, таким чином, їхню електрофоретичну рухливість, що пов’язано з наявності аміно- та сульфогруп у молекулі.

З підвищення концентрації сульфаніламіду у воді акваріума у до 0,15 мг/дм3 білковий спектр плазми крові коропів порівняно до контролю змінювався у значно більшій мірі. Про це свідчить зниження вмісту білків у плазмі крові риб з молекулярною масою 260 кДа (фракція С) і 140 кДа (фракція D) відповідно на 35 і 48 % порівняно з аналогічними показниками у риб контрольної групи.

Таким чином, на основі одержаних результатів досліджень можна зробити висновок про вплив сульфаніламіду на кількісний склад білків плазми крові риб у високомолекулярній зоні порівняно з контролем.

УДК 612.014, 636.4.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ У СВИНОК ЗАЛЕЖНО ВІД СТАДІЙ ВІДВОРЮВАЛЬНОГО ЦИКЛУ

Усенко С.О., кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник,

(sveta_usenko@ukr.net); Шостя А.М., доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник; Чухліб Є.В., кандидат сільськогосподарських наук

Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава

Експериментальні дані свідчать про провідне значення активних форм оксигену у забезпеченні рухливості, виживаності сперміїв і дозрівання яйцеклітин. Після настання вагітності материнський організм знаходиться під впливом оксидативного стресу, що може супроводжуватись порушення процесів розвитку плаценти, плодів та передчасними пологами. Це вимагає розроблення програм антиоксидантного живлення на основі глибокого розуміння механізму і їх специфічної дії.

У цьому напрямі перспективними є дослідження особливостей формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в критичні періоди ембріонального розвитку, що дозволить глибше зрозуміти важливі процеси репродукції у людини і тварин для розроблення методів регуляції їх відтворювальної здатності. Це й зумовлює науково-практичну актуальність проведення таких досліджень.

Метою роботи було встановити особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свинок у різні періоди статевого циклу та вагітності.

У дослідах за принципом аналогів використано 5 клінічно здорових свинок миргородської породи віком 8 місяців та масою тіла 125–130 кг. У свинок проводили забір крові натще у різні періоди відтворювального циклу: лютеальна фаза, еструс, на 15, 20, 30, 60, 90, 104, 113 доби вагітності та через 12 годин після опоросу. Стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу (ПАГ) у крові досліджували за активністю ксантиноксидази (КСО), концентрацією дієнових кон’югатів (ДК), вмістом ТБК-активних сполук. Оцінювали рівень антиоксидантного захисту за активністю супероксиддисмутази (СОД), активністю каталази, вмістом відновленого глутатіону, аскорбінової і дегідроаскорбінової кислот, вмістом вітаміну А та концентрацію вітаміну Е.

Дані експерименту свідчать, що в крові свинок у період еструсу прискорюються процеси пероксидного окиснення: зростає активність ксантиноксидази (р<0,05), підвищується вміст дієнових кон’югатів (р<0,05) та ТБК-активних сполук в 1,3 раза. Ці

53

зміни супроводжуються зниженням резистентності еритроцитів до пероксидного гемолізу на 16,5% та зростанням рівня антиоксидантного захисту – активності супероксиддисмутази на 10,3%, вітаміну А – 20,5% і вітаміну Е – 20,7%.

Встановлено, що у свинок перед пологами спостерігалось зміщення ПАГ в напрямі інтенсифікації пероксидації, а саме за рахунок збільшення активності КСО (р<0,05) і СОД (р<0,01). Ці зміни відбуваються на тлі прискорення процесу пероксидного окиснення – збільшення концентрації дієнових кон’югатів (р<0,05) та ТБК-активних комплексів, та зниження вмісту низькомолекулярних антиоксидантів: відновленого глутатіону (р<0,01) та вітаміну Е.

Отримані матеріали досліджень свідчать про те, що у крові свинок протягом відтворювального циклу найбільш лабільними серед ензимів є КСО і СОД, де максимальні значення виявлено перед пологами, а також низькомолекулярні антиоксиданти вітамін А та вітамін Е у післяпологовий період, порівняно із лютеальною фазою.

Встановлені особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у крові свинок визначається періодами статевого циклу і вагітності, а також спрямовані на забезпеченням запліднення, імплантації і плацентації ембріонів, захист плодів від окислювального стресу, підготовку та проведенням пологів.

УДК 636.6:636.087.7

ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ КРОЛІВ ПОРОДИ HYPLUS ЗА ДІЇ БІОЛОГІЧНО АКТИВНОЇ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «ГУМІЛІД»

Уткіна В.О., аспірант (PhD), (utkina_VA@i.ua); Степченко Л.М., кандидат біологічних

наук, професор Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро

Вступ. На сьогодні значний інтерес викликають речовини гумінової природи отримані

з торфу, які мають адаптогенну, антитоксичну, імуностимулюючу дію на організм тварин, що забезпечують широкий спектр їх застосування. В літературних джерелах є багато інформації про успішне застосування біологічно активної кормової добавки «Гумілід» у тваринництві, яка активно впливає на процеси еритропоезу, стан вуглеводного, ліпідного обмінів та підвищує рівень резистентності організму. Відомості про вплив даної кормової добавки на гематологічні показники крові кролівпороди Hyplus не встановлено.

Мета. Дослідження гематологічних показників периферичної крові на фоні введення біологічно активної кормової добавки «Гумілід».

Матеріли і методи дослідження. Дослідження проводились в стандартних умовах віварію клініки ДДАЕУ. Для експерименту використовували кролів породи Hyplusвід 30-денного до 74-денного віку (забійний вік, з яких сформували дві аналогічних групи: контрольну і дослідну групи (6 тварин у кожній). Умови годівлі і утримання були однакові в обох групах. Тваринам дослідної групи щоденно, впродовж місяця, кожному індивідуально випоювали біологічну активну кормову добавку гумінової природи «Гумілід» в оптимальній дозі. По закінченню досліду у кролів контрольної та дослідної групи був здійснений забір крові з вушної вени для подальшого її морфологічного дослідження. Кількість еритроцитів підрахували у камері Горєва, середній вміст гемоглобіну в еритроциті (МСН) і середню концентрацію гемоглобіну в еритроциті (МСНС) – розрахунковим методом, вміст гемоглобіну у крові – гемоглобінціанідним методом. Статистичну обробку отриманих даних обробляли за допомогою програми «MicrosoftExcel 10.0».

Результати дослідження. Відомо, що кров підтримує сталість власного складу, а це є необхідним для функціональної єдності та нормальної життєдіяльності організму як цілісної системи. За даними досліджень у дослідної групи кількість еритроцитів за вміст гемоглобіну достовірно перевищувала ці показники контрольної групи. Вплив Гуміліду щодо підвищення середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті та середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті відмічено збільшення в межах референтних значень відповідно. Покращення

54

гематологічних показників у дослідної групи вказує на стимулювання Гумілідом процесу синтезу гемоглобіну. Окрім того, вплив Гуміліду посилює утворення додаткової кількості еритроцитів, що є не менш важливим у відношенні трофічної функції крові. Встановлено, що застосування Гуміліду забезпечує збільшення резистентності організму, проявляючи свою адаптогенну, антитоксичну, імуностимулюючу та рістстимулюючу властивості.

Висновки. За випоювання біологічно активної кормової добавки«Гумілід» стимулюються процеси еритропоезу, зростає концентрація гемоглобіну в еритроцитах, підвищується киснева ємність крові, що забезпечує більший рівень синтетичних процесів у тканинах організму. Відсутність негативних фізіологічних ефектів дії Гуміліду свідчить підтримка гомеостазу, що відображається у гематологічних показниках периферичної крові кролів.

УДК 612.419:014.3:612.75

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ

КЛІТИН КРОЛЯ У ХОНДРОГЕННОМУ НАПРЯМІ У МОНОШАРІ ТА МІКРОМАСІ Харкевич Ю.О., кандидат ветеринарних наук (kharkevych_iurii@nubip.edu.ua);

Бокотько Р.Р., Савчук Т.Л., Дем’янцева Ю.В., аспірант; Суртаєва Ю.В., студентка Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Вступ. Для дослідження процесів диференціювання мезенхімальних стовбурових

клітин (МСК) у клітини хрящової тканини і синтезу ними компонентів міжклітинної речовини розроблено різні способи моделювання утворення хрящової тканини in vitro, відмінності яких полягають у різних складових середовища для культивування та їх концентраціях. Згідно з переважною більшістю протоколів, хондрогенне диференціювання проводять у вигляді тривимірних культур, зокрема культури МСК в мікромасі, яку отримують центрифугуванням попередньо розмножених in vitro МСК у моношарі, що дає можливість прослідкувати за синтезом клітинами позаклітинного матриксу. Для спостереження за змінами морфології клітин у динаміці корисним є диференціювання МСК у моношарі.

Мета дослідження – порівняти ефективність хондрогенного диференціювання МСК кроля при культивуванні у моношарі та мікромасі за інтенсивністю відкладання ними позаклітинного матриксу; відслідкувати морфологічні зміни МСК in vitro впродовж диференціювання при культивуванні у моношарі.

Матеріали і методи дослідження. Для експериментальних досліджень використовували МСК кісткового мозку кроля ІV пасажу. Диференціювання МСК у моношарі (у чашках Петрі) та мікромасі (у пробірках) здійснювали впродовж 18–21 діб. Для індукції хондрогенезу стандартне середовище для культивування замінювали на середовище для хондрогенного диференціювання, основою якого було DMEM, яке містило 50 мкг/мл L-аскорбінової кислоти 2-фосфату, 40 мкг/мл проліну, 100 мкг/мл пірувату натрію, 100 nM дексаметазону, 10 мкг/мл інсуліну ВРХ, 5,5 мкг/мл трансферину, 5 мкг/мл селеніту натрію, 4,7 мкг/мл лінолеїнової кислоти, 0,5 мг/мл сироваткового альбуміну ВРХ, 10 нг/мл трансформуючого фактору росту-β1. Заміну індукційного середовища проводили кожні 72 год.Після цього культури клітин фарбували 0,1 % водним розчином барвника сафраніну–О та 1%-м альціановим синім для виявлення синтезу та депонування клітинами протеогліканів та глікозаміногліканів. При цьому, протеоглікани при фарбуванні сафраніном – О фарбувалися у оранжево-червоний колір, а глікозаміноглікани при фарбуванні альціановим синім– у блакитний.

Результати дослідження. Фарбування дослідних культур клітин на 18 добу культивування у моношарі 0,1 % водним розчином барвника сафраніну–О (конфлуентність моношару – 5 %) підтвердило незначне відкладання клітинами протеогліканів, які виявлялися навколо окремих клітин. На 21 добу дослідження у дослідних чашках Петрі клітин, адгезованих до дна культурального пластику, не виявилося. Разом з тим, на поверхні

55

культурального пластику мікроскопічно виявляли поодинокі відкладення позаклітинного матриксу у вигляді дрібних вкраплень глікозаміногліканів, що підтверджувалося фарбуванням 1%-м альціановим синім. В той же час конфлуентність моношару клітин в контрольних культурах становила близько 100 %. На відміну від контролю, більшість клітин зберігала фібробластоподібну морфологію та лишалася розпластаною на дні пластику.

На 21 добу дослідження при фарбуванні 1%-м альціановим синім мікромаси мезенхімальних стовбурових клітин, які піддалися диференціюванню у хондрогенному напрямі, виявили значні відкладання глікозаміногліканів. При фарбуванні мікромаси в контролі відкладення глікозаміногліканів виявлено не було.

Висновок. Диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у хондрогенному напрямі у мікромасі більш ефективне, ніж у моношарі, що підтверджується різною інтенсивністю відкладання клітинами позаклітинного матриксу.

УДК 502/504:711.3/.4 (477.74)

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА НАСЕЛЕННЯ ДНІСТРОВСЬКОГО ЛИМАНУ

Хижняк М. І., доцент кафедри гідробіології та іхтіології Бойко Ю. В. –студент

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Ще на початку минулого століття пониззя Дністра, Дністровський лиман і озерно-

плавнева система являли собою єдиний природний комплекс –екосистему, що здатна до саморегулювання. Унікальність умов цього комплексу забезпечувала його високу продуктивність і біорізноманіття. У 50–70 роках ХХ століття Дністровський лиман, поряд з озером Катлабуг, відносився до унікальних ракових угідь і не мав аналогів у світі за обсягами видобутку раків (чисельність популяції коливалася від 15,6 до 20,8 млн.), було зафіксовано 71 вид риб, з яких 21 відносили до промислових. Розташовані на узбережжі рибгоспи щорічно виловлювали 30–40тис. центнерів судака, ляща, сазана, карася, бичка, щуки.[2, 3, 5]

Наразі Дністровський лиман є ареною активної діяльності людини, що значно погіршує його екологічний стан:на берегах лиману розташований порт, проходить залізна і шосейна дороги з інтенсивним рухом транспортних засобів,велика частина площі поверхні пересипу практично повністю забудована. Крім того, екологічна ситуація залежить і від характеру стоку Дністра, який також знаходиться під значним антропогенним тиском. За різними літературними джерелами, використання природних ресурсів лиману і його узбережжя ведеться вкрай нераціонально, без урахування закономірностей природної екосистеми. Результатом стала деградація багатьох складових цієї системи: рельєфу і берегів, стану водойми, тваринного і рослинного світу. До Червоної книги України занесено 9 видів риб, 20 видів комах, 2 види рептилій, 20 видів ссавців, 58 видів птахів, 28 рідкісних рослин[1, 5, 6]/

Незважаючи на відносно великий обсяг інформації, що накопичений при вивченні Дністровського лиману, в літературі відсутні достатньо репрезентативні дані щодо сучасних закономірностей розвитку екосистеми як єдиного цілого, розвитку та впливу на неї екологічних чинників, неперервного контролю екологічного стану та загальної продуктивності лиману.

Метою роботи є вивчення сучасного стану і населення Дністровського лиману. Дністровський лиман відноситься до теплозабезпечених, температурний фактор

практично не лімітує біологічні процеси в його пелагіалі та бенталі. Оптичні властивості водних мас визначаються оптичними характеристиками суспензій і цвітінням води. На формування хімічного складу води Дністровського лиману впливає:кількість опадів (300-400 мм/рік), випаровування (800-900 мм/рік),стік р. Дністер (70%) і надходження морської води (30%).Солоність лиману може змінюватись: у південній частині – від 0,5 до 15‰ за декілька годин, в середній – 0,4-14,8‰. Відносно стабільна солоність спостерігається в вершині

56

лиману від 0,48 до 1,23‰.У воді Дністровського лиману найбільше міститься бікарбонату кальцію (41%), хлориду натрію (28%) і сульфату магнію (25%). У розподілі калію і натрію простежується помітний вплив морських вод. Закономірною є також підвищена засоленість глибинних ґрунтів. Вміст розчиненого у воді кисню коливається в межах 5,4-13,9мг/дм3: на весні в середньому 11,2мг/дм3, влітку – 7,59мг/дм3, восени і взимку – 9,59мг/дм3. рН води Дністровського лиману коливається в межах 7,7-9,0,перманганатнаокислюваність по всій акваторії – в межах 3,0-7,0мгО/л, а біхроматна – 30-45,0мгО/л.[1, 2, 5]

Фітопланктон Дністровського лиману переважно носить прісноводний характер: прісноводно-солонуваті види становлять близько 75,5% видового складу, морські та солонуватоморські – 14,2% і солонуватоводні – 3,6%, водорості з невстановленою екологічною приналежністю – 6,7%. У фітопланктоні влітку домінують переважно зелені, діатомові та синьо-зелені водорості. Макрофіти у Дністровському лимані вегетують завглибшки 0,5м і лімітовані високою каламутністю води. У верхньому горизонті Дністровського лиману середня біомаса макролітів становить 558±233г/м2,у нижній частині лиману – 604±81г/м2.Північно-західна частина Дністровського лиману більш прісноводна і мілководна, у ній акумулюється найбільша кількість твердих речовин стоку, тому значна її площа вкрита заростями вищих водних рослин. Наявність щавлю прибережного (Rumexhydrolapathum), водокрасу звичайного (Hydrocharis morsus-ranae), ряски триборозенчастої (Lemnatrisulca) свідчить про високу трофність води. Зоопланктон у Дністровському лимані представлений найпростішими, коловертками та ракоподібними. Через посилення «цвітіння» і зростання токсичності води, його біомаса в період опріснення вод становить 3-10г/м3, для періодів часткового осолонення – не більше 0,5г/м3[1-5].

Фітомікробентос Дністровського лиману включає, за різними даними, 219-400 видів, представлених 233 внутрішньовидовими таксонами: Cyanophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Euglenophyta, Chlorophycophyta, Chrysophyta, Baciliariophyta. Макрофітобентос лиману представлений 20 видами водоростей (зелених–16, червоних–3, бурих–1) і 7 вищих рослин. Зообентос Дністровського лиману представлений 34 видами хірономід, 19 – гаммарид, 22 – молюсків, 8 – мізид, 7 – кумових, 6 – олігохет, 2 – морських поліхет, 2 – п’явок , 2 – кишковопорожнинних, 3 – волохокрильців, 1 – сабелід, ізопод, крабів, можуть зустрічатися покривники, гідри, нематоди, війчасті черви[1-5].

Великі площі нерестовищ, наявність значної біомаси планктонних і бентосних кормових організмів обумовлюють високу потенційну рибопродуктивність екосистеми Дністровського лиману. Однак, результати багаторічних досліджень демонструють суттєві негативні зміни. За останні 60 років майже у 1,5 рази скоротився видовий склад риб; у 3 рази скоротилося число рідкісних, раритетних видів нативної іхтіофауни; у 3,5 рази збільшилася кількість видів вселенців. На даний час тут реєструється лише близько 30 видів риб.[1-5]

Таким чином, сучасний стан Дністровського лиману дозволяє зробити висновок, що екологічна ємність лиману знаходиться на межі підтримки функціонування екосистеми і все частіше, поки що оборотно, виходить за ці межі. Подальше посилення антропогенного тиску, поява нових екстремальних факторів (наприклад, відділення лиману від моря, скорочення стоку Дністра, забруднення води), у майбутньому зумовить розвиток незворотних негативних наслідків як для якості води, так і біопродуктивності водойми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шуйский Ю.Д. О результатах географических исследований Днестровского лимана на побережье Черного моря – Причорноморський екологічний бюлетень №1 (31) березень 2009 – [Електроний ресурс] : режим доступу http://dspace.onu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/17238/1/3–26.pdf 2. Гидробиологический режим Днестра и еговодоемов / Л. А. Сиренко, Н. Ю. Евтушенко, Ф. Я. Комаровский и др.; Отв. ред. Брагинский Л. П.; АН Украины. Ин–тгидробиологии. – К.: Наукова думка, 1992.– 356 с. 3. [Електроний ресурс]: режим доступу http://only-maps.ru/ekologiya/dnestrovskij-liman-truzhenik.html

57

4. Ф. П. Ткаченко Макрофитобентос Днестровского лимана Черного моря Вісник Дніпропетровського університету – Біологія. Екологія. – 2002. – Вил. 10, т. 2. – [Електроний ресурс]:режим доступу http://www.stattionline.org.ua/biolog/47/5438–makrofitobentos–dnestrovskogo–limana–chernogo–morya.html 5. Дерезюк Н. В. Підсумки багаторічних досліджень структури та біорізноманітності фітопланктону дністровського лиману в літній період (2003–2014 рр. ) / Н. В. Дерезюк // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Біологія. – 2015. – № 3–4. – С. 185–188. – [Електроний ресурс] : режим доступу http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_2015_3–4_49 6. [Електроний ресурс] : режим доступу https://redbook-ua.org/

УДК 574.5(282)(477.41)

СТРУКТУРА МАКРОФІТІВ ЗАПЛАВ РІЧКИ ІРПІНЬ

Хижняк М.І., доцент кафедри гідробіології та іхтіології; Любченко Є.С., студент Національний університет біоресурсів та природокористування України

Річка Ірпінь – права притока Дніпра, завдовжки 162 км, площабасейну 3340 км2, з

коритоподібною долиною та широкою заболоченою заплавою (1,5 км), живлення мішане, стік зарегульований водосховищами й численними ставками, піддається значному антропогенному впливу, а також є магістральним каналом Ірпiнської осушувально-зволожувальної системи. Проте заплави річок у порівнянні з іншими біотопами є достатньо стійкими структурами через менший антропогенний вплив і рясно заселені макрофітами. Макрофіти дають притулок цінній флорі та фауні водойм.

Мета – проаналізувати структуру макрофітів та визначити якість води заплав річки Ірпінь.

За своїм генезисом досліджувана флора заплав є гетерогенною, здебільшого бореального і середземноморського характеру. Флористичний склад макролітів заплави р. Ірпінь за даними польових геоботанічних досліджень налічує близько 230 видів квіткових рослин [6]. Серед них: Lemnatrisulca L., L. gibba L., L. minor L., Spirodela polyrrhyza (L.) Schleid., Stratiotes aloides L. тощо. У прибережній ділянці домінує Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Typha latifolia L. тощо. Наявні фітоугруповання із Зеленої книги України із Nuphar lutea (L.) Smith., Nymphaea candida J. et C. Presl. Тут ростуть також Alisma plantago-aquaticaL., Sagittariasagittifolia L., Hydrocharis morsus-ranae L., Ceratophullum demersum L. тощо[6]. Вперше в 2015 р. у ставу біля с. Неграші виявлений червонокнижний вид – пухирник малий (Utricularia minor L.) [2]. Особливу увагу слід зосередити на популяціях представників Nuphar lutea, як індикатора якості води. Проте у р.Ірпінь вони не чисельні, не виступають активними ценозоутворювачами і лише в окремих випадках утворюють на річках невеликі розріджені та поодинокі плями серед інших водних та прибережно-водних рослин. Однак достатньо велика його популяція відмічена влітку 2018 року у заплавах біля с. Дзвінкове, яка раніше не зустрічалася [1].

Щодо загальної картини, то із числа вищих спорових рослин на території Ірпінської осушувально-зволожувальної системи ростуть 6 видів мохо- й 2 види папоротеподібних й відсутні плауно- і хвощеподібні [6]. Серед покритонасінних рослин домінують дводольні. Впорядкування родин за кількістю родів показало, що понад 50% включають по одному роду. Найчисельнішими родинами серед дводольних є айстрові, бобові, гвоздичні і ранникові, а серед однодольних – осокові, тонконогові. Достеменно відомо про 30 видів геофітів і стільки ж – гелофітів. [6].Великий вплив на флору макрофітів тут мала антропогенна діяльність: 1970-1980 рр. досить інтенсивно велось сільське господарство і лише занепад економіки у 1990-х рр., подальша її деградація і пов’язане з цим розпаювання земель повернули місцеву флору до стану дикої природи [5].

58

Серед виявлених видів присутні біоіндикатори як чистих вод - Utriculariaminor, Lemnatrisulca, Nupharlutea, Sagittariasagittifolia, Hydrocharismorsus-ranae, так і забруднених – Stratiotesaloides, Ceratophullumdemersum.Це є головною проблемою визначення якості вод усього Ірпеня. Також варто відзначити, що більшості видів макрофітів притаманна широка екологічна пластичність, що знижує цінність біоіндикації винятково шляхом видового аналізу. Водночас попереднє обстеження рослинності річки дозволяє зробити експрес-оцінку її екологічного стану і розробити методику його більш поглибленого дослідження, враховуючи специфіку водотоку. Якщо брати до уваги умовну точність даного методу, то можна визначити, що в околиці с. Неграші якість води відносилась до класу І, що відповідає олігомезотрофним водам, а біля с. Дзвінкове – класу ІІ, –мезотрофні водні об’єкти [4].Обидва об’єкти розташовані вище гідрологічного посту Мостище на досить великій відстані, що може тягти за собою велику різницю у якості води як у бік погіршення, так і у бік покращення. Дійсно, в останній час якість води за даними «Стану забруднення поверхневих вод Київської області у IV кварталі 2018 року» на посту Мостище якість води відповідала класу ІІІ [3,7].

Такий показник відрізняється від даних околиці с. Неграші (І клас якості води) попри ближчу до гідрологічного посту відстань у порівнянні з с. Дзвінкове (ІІ клас якості води). Таку розбіжність можна пояснити і впливом стічних вод з населених пунктів та площі водозбору, не варто виключати швидкість течії, яка впливає не лише на вирівнювання гідрохімічних і гідробіологічних показників у різних ділянках водотоку Ірпеня, а й швидкість перебігу хімічних реакцій у воді. Таким чином, охарактеризувати якість води у річці Ірпінь лише за структурою фітоценозу складно через достатньо високу пластичність макрофітів до умов середовища. Водночас, необхідно врахувати ці дані для розробки програм прикладних гідробіологічних досліджень цього регіону у майбутньому та залучити комплексні дослідження –гідрохімічні, мікробіологічні, гідробіологічні та токсикологічні Література 1. Дідух М. Я. Біоекологічні властивості роду Nuphar Smith в умовах природи та культури :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук : спец. 03.00.05 "Ботаніка" [Електронний ресурс] / Дідух Микола Якович – Київ, 2008. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?

2. Коніщук В. В. Перспективи створення нових об’єктів природно заповідного фонду Київської області [Електронний ресурс] / В. В. Коніщук, В. П. Ландін, О. І. Шкуратов // Збалансоване природокористування. - 2016. - № 3. - С. 73-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zp_2016_3_14.

3. Маджд С. М. Динаміка змін знаходження речовин та елементів техногенного походження у водах р.Ірпінь [Електронний ресурс] / С. М. Маджд, Я. І. Кулинич // VІ Міжнарод. наук.-техніч. конф., 19-23 червня 2017р.. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://er.nau.edu.ua/bitstream/

4. Мальцев В. І. Визначення якості води методами біоіндикації [Електронний ресурс] : науково-методичний посібник // В. І. Мальцев, Г. О. Карпова, Л. М. Зуб – К.: Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України, Недержавна наукова установа Інститут екології (ІНЕКО) Національного екологічного центру України, 2011. – 112 с. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/profile/

5. Надворный В. Г. Изменение состава почвенной мезофауны в поймах малих рек Среднего Приднепровья в связи со строительством осушительно увлажнительных систем [Електронний ресурс] / В. Г. Надворный // Материалы ІХ науч.-практ. конф. «Вода: проблемы и решения», Днепропетровск, 10.12.2009 г. – Д.: Видавничо-творчий центр «Гамалія», 2010. – С. 106-109 – Режим доступу: http://priroda.dp.ua/documents/water.pdf.

6. Сидоренко О. О. Флора заплав рр. Трубіж та Ірпінь, її систематичний та біоморфологічний аналіз [Електронний ресурс] / О. О. Сидоренко // Меліорація і водне господарство. - 2011. - Вип. 99. - С. 120-128. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mivg_2011_99_18.

59

7. Стан забруднення поверхневих вод Київської області у IV кварталі 2018 року // Веб-ресурс «Департамент екології та природних ресурсів» - Режим доступу: http://ecology-kievoblast.com.ua/Home/DownloadFile/171.

УДК 636.6:611.018.4:577.125.33.8 ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО

ЗАХИСТУ ПТИЦІ

Цехмістренко О.С., канд. с.-г. наук, доцент (tsekhmistrenko-oksana@ukr.net); Цехмістренко С.І., д-р с.-г. наук, професор; Пономаренко Н.В., Поліщук В.М., канд. с.-г. наук, доценти;

Селезньова О.О., канд.біол. наук; Поліщук С.А., канд. с.-г. наук, асистенти Білоцерківський національний аграрний університет, м. Біла Церква

Вступ. Дослідження багатьох вчених останніх років були присвячені питанню захисту

молекулярних складових клітини від пошкодження вільними радикалами та продуктами пероксидації. Для цього необхідно приділити увагу віковим змінам функціонування системи антиоксидантного захисту на змінам процесів пероксидного окиснення ліпідів. У мітохондріальному дихальному ланцюзі значна роль відведена молекулярному кисню, під впливом активних форм якого клітинні компоненти модифікуються, вступають у ланцюгову реакцію пероксидного окиснення, посилення процесу спостерігається за стресів різного походження та у фізіологічні періоди розвитку організму. Руйнівному ефекту продуктів пероксидації протидіє система антиоксидантного захисту, чільне місце якої займають ферменти супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіонзалежні ензими. Процес виведення пташенят вважається фізіологічно критичним у зв’язку з підвищеним надходженням атмосферного кисню. Ефективна протидія кисню важлива і у постнатальному онтогенезі, тому вивчення особливостей системи протидії та встановлення критичних фізіолого-біохімічних періодів розвитку допоможе простимулювати адаптацію.Для дослідження були обрані перепела (Coturnix coturnix) як зручна біологічна модель, завдяки перевагам їх утримання та за здатність продукувати високоякісні та дієтичні продукти харчування.

Метою дослідження було вивчити стан пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи нирок перепелів у постнатальному онтогенезі для створення наукового підґрунтя для підвищення продуктивності птиці.

Матеріали і методи дослідження. Дослід був проведений на перепелах породи фараон м’ясного напрямку продуктивності 1-70-добового віку. У гомогенатах нирок вивчали вміст загальних ліпідів, гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів. Функціонування антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази.

Результати дослідження.Встановлено, що нирки добових перепелят характеризуються високим вмістом загальних ліпідів, як основного субстрату пероксидації. За переходу до постнатального розвитку у птиці суттєво зростає метаболічна активність тканин, що пояснює поступове зростання вмісту ліпідів та продуктів їх пероксидації до статевого дозрівання та початку яйцекладки у 40-денному віці та їх високий вміст до закінчення експерименту. З метою зменшення впливу кисневих радикалів у новонароджених активуються антиоксидантні ферменти одночасно зі збільшенням вмісту продуктів пероксидації, однак завдяки високій активності СОД та ГПО, вміст даних продуктів у нирках добової птиці незначний. В нирках добових перепелят зафіксована найвища активність СОД та на 20-у добу досліду – активність каталази. За інтенсивного росту їх активність поступово знижується, повертаючись до рівня добових пташенят на 50-у добу. Компенсуючи дане зниження у нейтралізації продуктів пероксидації активність ГПО хвилеподібно зростала. Період статевого дозрівання (20-30-а доба) є стресом для організму птиці, що супроводжується зростанням вмісту продуктів ліпопероксидації та зниженням активності СОД і каталази. Період з 50-ї доби до кінця експерименту вміст загальних ліпідів у нирках знижується, що обумовлено інтенсифікацією обмінних процесів під час становлення яйцекладки та мобілізацією поживних речовин для формування яйця.

60

Висновки та пропозиції. Результати дозволяють стверджувати, що збільшення інтенсивності пероксидації у нирках перепелів включає компенсаторне збільшення активності системи антиоксидантного захисту. Загалом, розуміння особливостей функціонування захисної системи організму та визначення критичних точок розвитку сприяє подальшим дослідженням кормових добавок для стимулювання адаптогенних та продуктивних можливостей організму.

УДК 619:616.99

ОСОБЛИВОСТІ КЛІЩІВ РОДУ КNEMIDOCOPTES

Шахабпур Араш, аспірант Національний університет біоресурсів і природокористування України

У ветеринарній медицині значна увага приділяється кліщам Аcariformes – збудникам

акарозів тварин, а також різних видів птиці. Для лабораторного дослідження у 17 хвилястих папуг (Melopsittacus udullatus)

відбирали зскрібки з голови, лап і тіла за показаннями. Зскрібки поміщали на годинникове скло, додавали рівну за об’ємом кількість (1:1) вазеліну та диметилсульфоксиду і ретельно розмішували. При цьому лусочки із зскрібка розпушувалися, із них виходили кліщі, які зберігали свою життєздатність упродовж 5 діб.

За мікроскопічного дослідження виявляли кліщів розміром 0,22–0,52 (0,32…0,58) х (0,27…0,44) мм. Їх тіло вкрито хітином, що паралельно покреслений. На хітині помітні рідкі короткі щетинки. На задньому кінці тіла кліщів є дві довгі щетинки. Кліщі мають чотири пари коротких конусоподібних, добре розвинених лапок, з дорсального боку третя і четверта пари лапок не помітні. Хоботок у них короткий, підковоподібний, гризучого типу.

У самців тіло видовжено-овальної форми, сірого з жовтуватим відтінком кольору. На кінцях їх лапок є присоски з щетинками. У самок тіло округлої форми, лапки їх слабко розвинені і закінчуються двома короткими кігтиками. За розміром самки були більші самців.

За морфологічними ознаками кліщі були віднесені до роду Кnemidocoptes, підзагону Acariformes, надродини Analgesoidea, родини Кnemidocoptidae. Кліщі, що виявлялись у зскрібках із лап були віднесені до виду Кnemidocoptes mutans, у зскрібках із шкіри – Кnemidocoptes gallinae, голови і дзьоба – Кnemidocoptes pilae.

Кліщі роду Кnemidocoptes у своєму розвитку проходять стадії личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Самки пробурюють у шкірі ходи і відкладають близько 6 личинок, інколи яєць. Розвиток личинок до імаго триває упродовж 20–25 діб. Кліщі живляться епітелієм шкіри, лімфою та запальним ексудатом. У навколишньому середовищі живуть від 5 до 10 діб. В той же час у теплому та сухому приміщенні швидко гинуть – упродовж кількох годин.

Отже, за лабораторного дослідження зскрібків, відібраних за показаннями у 17 хвилястих папуг, виявляли кліщів роду Кnemidocoptes. У зскрібках із лап знаходили кліщів виду Кnemidocoptes mutans, у зскрібках із шкіри – Кnemidocoptes gallinae, голови і дзьоба – Кnemidocoptes pilae. За морфологічними ознаками види кліщів та самки значно відрізнялись від самців.

УДК:636.09:612.825.1:636.5-033

ЗБУДЛИВІСТЬ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У КУРЕЙ-БРОЙЛЕРІВ ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ПРОДУКТИВНІСТЮ

Шнуренко Е. О., аспірантка (е-mail: ellina.fedchenko@gmail.com); Студенок А. А., аспірант; Карповський В. І., доктор ветеринарних наук, профессор; Трокоз В. О., доктор

сільськогосподарських наук, професор

Науковий керівник: Сорока Н.М., доктор ветеринарних наук, професор

61

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ Підвищена інтенсивність обмінних процесів в організмі сільськогосподарської птиці

сприяє швидкому засвоюванню поживних речовин, ранній скоростиглості та високій продуктивності. Відомо, що симпатичний та парасимпатичний відділи автономної нервової системи є основним механізмом регуляції роботи внутрішніх органів та обміну речовин у тварин. Тому актуальним є питання комплексного вивчення впливу типів збудливості автономної нервової системи на продуктивність та резистентність організму курей урізні періоди їх росту та розвитку. З цією метою було проведено дослідження приросту у курей-бройлерів породи Коб-500 (n=30) залежно від типу автономної регуляції.

Першочергово визначали типологічні особливості автономного тонусу. Для цього у кожної курки записували електрокардіограму (ЕКГ) за допомогою електрокардіографа ЕКЗТ-01-«Р-Д». Швидкість руху стрічки становила 50 мм/с. Обробку отриманих електрокардіограм проводили методом варіаційної пульсометрії за Баєвським Р.М. При цьому визначали три основних показники: моду (Мо), амплітуду моди (Амо) та варіаційний розмах (∆Х). Проаналізувавши отриманий цифровий матеріал виявили, що між курами-симпатикотоніками, симпатико-нормотоніками та нормотоніками існують статистично достовірні відмінності у значеннях основних варіаційно-пульсометричних показників. Слід відмітити, що між значенням моди (Мо) та амплітуди моди (Амо) спостерігалася обернена залежність і збільшення величини одного показника відбувалося паралельно зі зменшенням іншого. Це дозволило зробити висновок, що зростання тонічної активності у центрах симпатичного відділу автономної нервової системи зумовлює посилення централізованості в регуляції серцевого ритму. З іншого боку, на величину показника варіаційного розмаху(∆Х) впливає тонус парасимпатичного відділу нервової системи. Внаслідок цього вищі значення варіаційного розмаху зареєстровані у курей-нормотоніків та симпатико-нормотоніків.

Отже, за результатами досліджень шляхом варіаційної пульсометрії всю дослідну птицю поділили на три групи: симпатикотоніки, симпатико-нормотоніки та нормотоніки, зважили на вагах та визначили середнє значення маси тіла курейпо кожній окремій групі.

Встановлено, що у 33-добовому віці у курей-нормотоніків середня маса тіла становила 1815 г, тоді як у симпатикотоніків та симпатико-нормотоніків – на 11,29 % та 8,26 % менше відповідно. Через 4 тижні у курей 63-добового віку всіх дослідних груп маса тіла збільшилася в середньому у 2,13 рази. При цьому нормотоніки та симпатикотоніки набрали вагу в 2,18 та 2,22 рази відповідно більшу від попередніх показників, а симпатико-нормотоніки – лише у 1,98 раза. Незважаючи на однакову інтенсивність приросту у курей симпатико- та нормотоніків, тварини останньої групи мали найбільшу середню масу тіла, що становила 3960 г. При цьому, на відміну від попереднього зважування, найменший відсоток приросту маси тіла був у симпатико-нормотоніків – 16,92 %. Це може бути пов’язано із більш вираженою з віком нестабільною автономною регуляцією обміну речовин.

Отже, встановлено взаємозв’язок типів автономної нервової системи із приростом маси курей-бройлерів. Виявлено стабільно найвищий приріст маси тіла курей-нормотоніків у 33- та 63-добовому віці, що зумовлює необхідність розробки альтернативних методів визначення типів автономної нервової регуляції для раннього відбору сільськогосподарської птиці на птахофермах.

62

Заслужений працівник народної освіти України, доктор біологічних наук, професор Володимир Васильович Науменко

(1919 – 2009)

Наукове видання

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА БІОХІМІЇ ТВАРИН – ACTUAL PROBLEMS IN ANIMAL PHYSIOLOGY AND BIOCHEMISTRY: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю факультету ветеринарної медицини НУБІП України та 100-річчю з Дня народження професора В.В.Науменка. 28 травня 2019 року, м. Київ, Україна / Національний університет біоресурсів і природокористування України. – Київ; 2019 – 64 с

©Національний університет біоресурсів і природокористування України вулиця Героїв Оборони, 15, Київ, 03041

Підписано до друку 24.05.2019р. Формат 60×90 1/16. Папір офсетний. Ум.друк.арк 4,00. Наклад 100 прим.

Замовлення № 12021 від 24 травня 2019 р. Свідоцтво 31200617, ДДП «Експо-Друк»

03680, м.Київ, пр. ак. Глушкова, 1