lviv newspaper

8 грудня 2011 року 49 (646) Читай своє! Рекомендована ціна — 1.50 грн.

www. gazeta.lviv.ua

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіаЛініїL V I V A I R L I N E S

twitter.com/lvivskagazeta facebook.com/lvivskagazetaf

02 актуально

Без БТІ: боротьба з корупцією чи нові схеми для афер із нерухомістю?

13 культура

Найбільший львівський лев, заввишки майже 4 метри, у 160 разів більший від найменшого місцевого левика

партнери реклама

46не

мільйонів… l 10-11 тема

Думки вголос

02 актуально 8 грудня 2011 року 49 (646)

Чесний, за рішенням суду

l Олександр Сирцов

5 грудня колишній місь-кий голова Винників Теодор Гудзяк знову

став чесною людиною. Ста-лося це після того, як Апе-ляційний суд Львівської області скасував рішення Шевченківського районного суду Львова щодо отри-мання посадовцем хабара. Тоді районний суд позба-вив екс-мера волі терміном на вісім років. Отож тепер Т. Гудзяк може зі спокійною, а головне — чистою совіс-тю немовляти — вируша-ти у Винники та дивитися мешканцям містечка в очі. Мовляв, тепер я, за вироком суду, чесний.

Щоправда, з цим, схоже, не погоджується прокура-тура області, яка вважає, що вину колишнього по-садовця та його посеред-ника повністю доведено. А прокурорські працівники нині вирішують питання щодо оскарження ухвали Апеляційного суду. Менше пощастило спільникові Тео дора Гудзяка — макле-ру Любомирові Леськіву, якому доведеться-таки «відмотати» ще рік і 9 мі-сяців. Три місяці в попе-редньому ув’язненні йому зараховано в термін.

Власне, рішення Апе-ляційного суду не стало сенсацією: Т. Гудзяк по-повнив стрункі лави екс-посадовців, яким таки вда-лось уникнути покарання. Достатньо лише згада-ти колишнього міського голову Самбора Тараса Тершовчина, якого свого часу затримали в момент особистого отримання хабара. Потім справа довго кочувала з одного суду в інший, урешті з’ясувалося, що ніякого хабара він не брав і взагалі не встиг до-торкнутися до грошей, які випадково опинилися в дипломаті, з яким його й затримали правоохоронці. Наскільки мені відомо, Т. Тершовчин навіть мав намір знову балотуватися на посаду мера Самбора. Так би мовити, для повно-го відновлення справед-ливості.

Останнім часом удало-ся затримати доволі бага-то посадовців під час отри-мання хабара чи якихось інших корупційних дій.

Наприклад, цього тижня прокуратура Львівщини назбирала доказів щодо двох правоохоронців, які отримали хабарів на 2 млн. грн. Такі повідом-лення вже не є чимось дивним: чи не щотижня правоохоронці «виловлю-ють» то голову сільради, то медика, то чиновника об-ласного рівня, а то й свого колегу, який спокусився на «додаток до зарплати». Дані про це щедро по-стачають у ЗМІ. Й уже не важливо, які політичні симпатії мав той чи інший посадовець: можливо, в листопаді-грудні він стояв на помаранчевому майда-ні, а може, тихо дочекав-шись повернення «своїх» біло-блакитних, нарешті дорвався до бажаної по-сади з печаткою та правом підпису та можливістю отримувати за це щедру винагороду.

Затримують усіх, не запитуючи про партійні квитки. Понад те, істерика, яку свого часу здійняла Турківська районна орга-нізація ПР щодо затриман-ня голови місцевої РДА, не мала жодного ефекту — його терміново прибрали з посади.

Проблема в тому, що інтенсивна боротьба з ха-барництвом ні до чого не призводить. Так, затриму-ють більше, дехто навіть мусить кілька місяців від-бути в ІТУ. Однак систе-ма… не міняється. Цілком імовірно, що чиновник, який прийде на вакантне місце, стане обережнішим. Але він потрапляє в стару систему стосунків і звича-їв. Діючи репресивними методами, біло-блакитна влада при цьому не про-водить реформ, які запо-бігали б корупції.

Та річ не лише в тім: тепер усі ми повинні вва-жати Теодора Гудзяка, як і Тараса Тершовчина, чесними людьми. Таким є рішення суду.

l Ірина Юрковська

І хоч надворі донедавна була тепла та суха по-года, вберегтися від го-

стрих респіраторних захво-рювань (ГРЗ) не вдається. Різноманітні віруси вкла-дають у ліжка все більше людей. Особливо вразливою категорією є діти. Як по-відомила «Газету» голов -ний епідеміолог Львівщини Наталія Тімко, у Львові з 28 листопада до 4 грудня на ГРЗ занедужало 4070 осіб. Понад 50% — це діти віком до 14 років. В області за цей період через хворобу злягло 9711 осіб. І хоча захворю-ваність із кожним тижнем зростає, до епідпорога, як запевняють медики, ще да-

леко. Цьогоріч інтенсивність захворювання нижча, ніж торік. Епідпоріг перевищено на 3% лише у двох районах — Бродівському та Сколів-ському.

Зростає захворюваність на ГРЗ і в Україні загалом, але епідпоріг подолала лише Лу-ганська область — тут за тиж-день занедужало майже 200 тисяч осіб, 68% з них — діти.

У Міністерстві охорони здоров’я кажуть, що не вар-то розслаблятися, бо першу хвилю грипу очікують вже днями. Паралельно з ві-русами грипу нас атакує і кір. 2011 року на Львівщині, як повідомила Н. Тімко, за-реєстровано 222 випадки, хоча торік не було жодного. Перші хворі з’явилися у травні, відтоді їхня кількість

тільки зростає. У травні було дев’ять випадків захворю-вання на кір (зокрема в шістьох дітей), червні — 12 (7), липні — 35 (17), серпні — 29 (13), вересні — 12 (8), жов-тні — 26 (18), листопаді — 99 (61).

Серед тих, хто захворів на кір, понад 42% — молоді особи, старші за 18 років, 40% пацієнтів — віком один-чотири роки, решта — діти різного віку.

Із Львівщини кір по-ширився на Прикарпаття. Мешканці Івано-Франків-ської області навчалися в освітніх закладах Львівщи-ни. Тут підхопили інфекцію і привезли її додому, коли приїхали провідати батьків. Вісім навчальних закладів — школи, ліцей та інтернат

на Івано-Франківщині — закрили на карантин до 19 грудня. Там із підозрою на кір госпіталізовано вже 46 школярів.

Кір «косить» ряди молодих людей і в Європі. За інфор-мацією ВООЗ, спалахи кору зафіксовано в 40 із 53-х країн, що входять до європейського регіону. Серед держав За-хідної Європи щодо захво-рюваності лідирує Франція, де з початку року було за-фіксовано понад 14 тисяч випадків інфекції. Зростання захворюваності пов’язано з циклічністю кору, що акти-візується приблизно раз на шість років. Європейські дер-жави вживають заходів для зниження захворюваності, зокрема, доводять рівень вак-цинації населення від кору до 95%. У нас, як стверджують посадовці МОЗ, також є вак-цина від кору бельгійського виробництва в достатній кількості для щеплення дітей, але ставлення людей до нього неоднозначне.

Грип і кір атакуютьЯкщо віруси грипу ще на підйомі, то інфекція кору вже розгорілася з повною силою

lМирослава Іваник

аступного року в Україні набудуть чинності нові правила реєстрації права власності на нерухомість. Якщо досі цим займали-ся БТІ (щодо квартир і будинків) й управлін-ня земельних ресурсів (щодо землі), то тепер це стане обов’язком нового органу при Мін’юсті – Укр держреєстру. Саме там доведеться оформ-ляти права власності, брати довідки та засвід-чувати угоди. За БТІ за-лишать право проводити лише первинну технічну інвентаризацію, тобто перевіряти новобудови. Працюватимуть пред-ставники нової струк-тури, вочевидь, у тих самих приміщеннях БТІ або управліннях юстиції. Планують, що замість п’яти відділень БТІ, які досі діяли на Львівщині, відкриють 30 представ-ництв Укрдержреєстру. Загалом, із 1 січня в Укра-

їні відкриють 580 «вікон» Укрдержреєстру. Почати роботу на місцях нова структура має 3 січня.

Іще одне нововведен-ня київських чиновни-ків — звірка квартири з її техпаспортом під час перепродажу не знадо-биться. За словами чинов-ників, у такий спосіб вони спростять процедуру та подолають корупцію, яка досі існувала в цій сфері. Як роз’яснив журналістам Леонід Єфименко, голова Укрдержреєстру, тепер громадяни матимуть пра-во відразу йти до нотаріу-са, оформляти в нього договір про зміну власни-ка нерухомості та лише потім повідомляти про це Укрдержреєстр. Водночас покупець і надалі може вимагати від продавця до-відку, що помешкання не є перепланованим. Функція видачі таких документів, як і раніше, залишається за БТІ. Не потрібно буде під час перепродажу й виписки з державного реєстру про власника

квартири, яку нині видає БТІ: вся ця інформація має бути безпосередньо в нотаріуса.

Тоді як чиновники сподіваються подолати корупцію, рієлтери по-боюються, що нова схема послабить контроль за угодами й уможливить афери з нерухомістю.

— Наразі ніхто точно не знає, як відбуватиметься процедура купівлі-про-дажу нерухомості з почат-ком нового року, — сказала в коментарі «Газеті» Еліна Сєннікова, директор одно-го з рієлтерських бюро. — Усі лише здогадуються. Дотепер ця процедура була дуже зручною. Жод-них проблем під час купів-лі не виникало. Натомість із нововведенням вони можуть з’явитися. Не ду-маю, що нова схема буде простішою. Ба більше, існує небезпека, що нею можуть скористатися, щоби продати квартиру декілька разів. Наскільки я зрозуміла, нашу модель намагаються наблизити

до російської. Але в Росії нині стається дуже багато афер із багаторазовим перепродажем житла, адже там під час купівлі-продажу договір не по-свідчують нотаріально та не перевіряють за жод-ними реєстрами. Усі дані перевіряють лише на ста-дії державної реєстрації. Сподіваюся, в нас так не буде. Наразі очікуємо до-кладних тлумачень нової процедури.

А поки всі чекають, Бюро технічної інвента-ризації у Львівські області працює без змін, але з великими чергами.

— У нас тут жах. Грома-дяни почули, що БТІ ніби-то взагалі ліквідовують, і почали масово приходи-ти. Виникають довжелезні черги. Наразі працюємо у звичному режимі, при-ймаємо замовлення до 23 грудня. Інколи дово-диться працювати до 22.00, щоб видати всю потрібну документацію в призна-чені терміни, — розповіла «Газеті» працівниця БТІ.

Шило на мило?

НДолаючи корупцію, посадовці можуть створити нові схеми для афер із продажем нерухомості

Львівські правоохоронці пропонують обмежити перебування дітей віком до 14 років у громадських місцях (дискотеки, бари, кафе), а також на вулицях у вечірній час без дорослих після 22.00, а підлітків віком до 16-ти років — після 23.00. «Львівське міське управління ГУ МВС провело анкетування, в якому взяли участь 7 тис. батьків, котрі виховують дітей віком від 10 до 18 років. 89% респондентів під-тримали обмеження перебування неповнолітніх віком до 14 років без супроводу дорослих до 22.00. 80% опитаних вважають, що діти до 16 років не повинні гуляти без супроводу після 23.00», — сказав головний міліціонер Львова Станіслав Броневицький.

Комендантська година для неповнолітніх

news.dt.ua

03реклама8 грудня 2011 року 49 (646)

реклама

реклама

cоціальна реклама

2000 ялинкових прикрас поїхали цього тижня до Апостольської столиці для «Українського Різдва у Ватикані». Серед них — декоративні й одноколірні скляні кульки й інші прикраси ручної роботи. Раніше з Львівщини до Ватикану відправлено 43 ялинки, які прикрашатимуть площу святого Петра й Апостольський палац. Урочиста церемонія відкриття різдвяної ялинки відбудеться 16 грудня о 16.30 за місцевим часом. Нагадаємо, традицію встановлювати різдвяну ялинку на площі святого Петра у Ватикані започатковано 1982 року під час понтифі-кату Івана Павла ІІ. Щороку ялинки Ватикану дарує інша країна. Минулоріч це була Італія.

Різдво у Ватикані: ялинка й іграшки з України

04 львівщина 8 грудня 2011 року 49 (646)

до теми

Розмова з Юрієм Криворучком, головним архітектором львова

— Пане Юрію, Підзамче розташоване зовсім поряд із центром. Однак фахівці називають цей район депресивним. Чому так склалося?— Депресивні райони — це ті, які не розвиваються. Підзамче насправді інтенсивно розвивається, однак за своїми специфічними законами. Колись ця територія була периферією, нині ж це — широкий центр. Туди ще не дійшли інвестиції. Можливо, це і на краще. Саме тут можна побачити Львів таким, яким він був півстоліття тому. Звісно, можна нарікати на відсутність каналізації, обшарпаність будинків, однак треба бачити й інше: цей район дозволяє нам здійснити своєрідну подорож у часі — за п’ять хвилин повернутися на 50 років назад. Останні десятиліття Підзамче, наче маленька мишка, жило своїм життям біля великого кота, яким був центр. Кіт уже з бантиками, де треба й не треба, а мишка зберегла свою ідентичність. Отож саме життя дає відповіді на запитання, що там робити. Підзамче залишилося максимально природним. Це дерево, з якого не вистригли слона чи верблюда. Можливо, на ньому є сухе гілля, можливо, його плоди не надто солодкі, але воно натуральне й автентичне. І це основна цінність, яку сьогодні має район. Це така собі мінісубкультура. Цей об’єкт потребує дуже тонких підходів у ревіталізації.

— Із чого варто почати?

— Дуже важливо нині сконсолідувати громаду, яка там живе. Люди мають зрозуміти, що не буде так, що хтось прийде з грошима й усе зробить. Треба діяти самим. Адже не складно організувати, аби кожен мешканець посадив дерево чи кущ. Можна також зробити свята різних вулиць, храмові празники тощо. Підзамчани самі можуть зробити себе щасливими.

— Що, на вашу думку, має бути на Підзамче в майбутньому?— Ця ділянка розташована в центрі міста. Тут може бути і бізнесцентр, й адміністративний, територія для громадських організацій, творчих спілок тощо. Крім цього, тут можна створити потужний мистецький центр. Уже нині Влодко Кауфман проводить тут, у приміщеннях закинутих і нині нікому не потрібних фабрик, колосальні фестивалі сучасного мистецтва. Саме культурні ініціативи можуть стати потужним стимулом для економічного піднесення району. Люди мають зрозуміти красу та внутрішнє багатство району. Адже ці території не набагато молодші за Львів, їм понад 500600 років. Там не треба будувати чергові багатоповерхівки. Тут треба залишити місце для історії та самобутності. Відродження цієї території має розпочатися з усвідомлення мешканців, що вони живуть у прекрасному місці.

Львівська обласна рада знайшла 200 тисяч гривень, які буде скеровано на добудову пам’ятника Степанові Бандері у Львові, — про це заявив голова ЛОР Олег Панькевич. Він зазначив, що в кошторисі видатків обласної ради вдалося заощадити ці кошти за рахунок економії бюджету. Львівська обласна рада цьогоріч уже виділяла кошти на завершення будівництва, що дало змогу відновити роботи на вказаному об’єкті: облаштовано прилеглу площу, роботи вийшли на завершальну стадію. Загалом 2011 року ЛОР переказала на спорудження пам’ятника 800 тис. грн.

Пам’ятник Бандері нарешті добудують

реклама

Нове життя для Підзамче lМирослава Іваник

а кілька років львівське Під-замче хочуть перетворити на туристичний і бізнес-центр. Українські та поль-ські фахівці переконані: з депресивного району можна зробити територію, привабливу і для туристів, і для самих мешканців.

— Мешканці Підзамче зіштовхуються з тими са-мими проблемами, що й інші львів’яни; деградовані будинки, низький рівень послуг і недостатня без-пека. Однак найбільшою проблемою є втрата надії. Мешканці не вірять, що колись це буде центр міста. Наш проект має на меті по-казати, що це не так, і саме Підзамче є дуже важливою частиною Львова. Адже ми добре розуміємо, що центр розвивається і бізнес, який тут зосереджений, мусить розширювати свої межі, — переконаний керівник проекту «Ревіталізація Під-замче» Войцех Ярчевський.

Аби досягти бажано-го результату, польські й українські фахівці пропо-нують програму, що скла-дається з 12 малих кроків.

Серед них – відновлен-ня підземного переходу, реставрація брам, вікон і балконів, облаштування парків, дитячих майдан-чиків тощо.

— Очевидно, хотілося б усе відремонтувати й по-будувати нові офіси, але ми розуміємо, що це нереаль-но. Тому запропонували в найближчі п’ять років реалізувати 12 невеликих кроків, які допоможуть туристам, мешканцям та інвесторам зацікавитися цим районом, — розповів пан Ярчевський.

Проект реалізує Інститут розвитку міст (Краків) та Інститут міста (Львів) за фінансової підтримки поль-ського уряду. За словами Олександра Кобзарева, в. о. голови правління Інституту

міста, вже наступного року організатори сподіваються отримати від польської сто-рони близько мільйона гри-вень, однак точну суму має назвати польський уряд. За словами О. Кобзарева, передусім іноземні кошти скерують на відновлення підземного переходу, який має стати воротами до Підзам че, й облаштування громадських місць (ідеться про реконструкцію якоїсь площі чи дитячого май-данчика). Не менше уваги приділятимуть організації різноманітних фестивалів, які познайомлять і згур-тують городян. «Усі кроки плануємо узгоджувати передусім із мешканцями, для яких це робитимемо», — запевняє один з організа-торів проекту.

Іще одним пріоритетом розвитку Підзамче на на-ступні роки буде органі-зація туристичних марш-рутів. За словами Олени Голишевої, керівника Цен-тру туристичної інформа-ції, наразі спеціалізованих маршрутів немає, однак вона переконана: попит з’явиться, якщо буде пропо-зиція. Водночас львовознав-ці запевняють: Підзамче має чим зацікавити.

— Є Львів канонічний — від Оперного театру до домініканців, а є неканоніч-ний, — поділився думками з «Газетою» львовознавець Ілько Лемко. — Підзамче — це здебільшого промис-ловий і робітничий район. Тут цікава забудова у стилі класицизму, історизму та сецесії. Дуже колоритною є вулиця Хмельницького. Попри це, не забуваймо і про те, що Підзамче — це старий бандитський район. Адже відомо історії про те, як бандити із Замарстино-ва нападали на купецькі каравани, і навіть розпо-відають, що колись вони врятували місто від татар, завівши їх у непрохідні болота. Це теж цікаво для певної категорії туристів.

Підзамче — це можливість за кілька хвилин перенестися на 50 років назадЗ

zaxid.net

Заплановані функції району Підзамче у 2025 році. Джерело: Інститут розвитку міст

05львівщина8 грудня 2011 року 49 (646)

Депутати обласної ради додатково виділять 2,1 млн. грн. закладам охорони здоров’я Львівщини. Про це повідомив голова комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності ЛОР Ярослав Качмарик напередодні сесії облради. Ці кошти планують витратити так: 1,5 млн. грн. — на проведення гемодіалізу, 659,6 тис. грн. — на харчування хворих, 98,6 тис. грн. — на закупівлю кардіомонітора та шприцевих насосів для палати інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні, 200 тис. грн. — на придбання комплектую-чих для магнітно-резонансного томографа госпіталю інвалідів війни та репресованих, 179,3 тис. грн. — на поточне утримання установ.

На медицину Львівщини — додаткові 2 млн. грн.

А ти проти Януковича?

lМар’яна Білич

У суботу, 3 грудня, на Михайлівській пло-щі в Києві відбувся

мітинг, що його організу-вала партія «Фронт змін». Захід став своєрідним підсумком усеукраїнської акції «Україна проти Яну-ковича». Тисячі людей зібралися в центрі Києва, щоби висловити свою не-згоду з діями нинішньої влади й на повні груди сказати: «Я проти Януко-вича!»

Усеукраїнська акція зі збору підписів незгідних із політикою нинішнього президента стартувала півтора місяця тому. За цей час зібрано більш ніж мільйон підписів. До-лучилася до протесту й Львівщина — тут зібрали 116582 підписи. Тільки у Львові проти Віктора Яну-ковича висловилися понад 50 тисяч мешканців. В об-ласті найбільшу кількість підписів зібрано на Яво-рівщині, Дрогобиччині, Сокальщині, Городоччині та Миколаївщині. Акція відбувалася спокійно, але активно: щодня свої під-писи ставили від 2,5 до 6 тисяч громадян.

«Ця акція засвідчила, українці перестали боя-тися й відкрито заявля-ють про свою опозицію до режиму. Десятки тисяч людей під листівками з написом «Я проти Януко-вича!» залишили не тільки підписи, а й свої адреси з телефонами. Тобто вони не просто окреслили свою громадянську позицію, а й заявили про готовність на ділі підтримати кампанію проти президента та бо-ротися за своє майбутнє», — зазначив напередодні всеукраїнського мітингу голова львівського осеред-ку «Фронту змін» Степан Кубів.

Зрештою, така актив-ність українців не дивує. Як наголосив С. Кубів, жит-тя пересічних громадян із кожним днем гіршає — йдеться про зубожіння нашого народу. Влада за-бирає зароблені важкою працею «чорнобильські» й «афганські» виплати, урізає заслужений вік на пенсії, підвищує тарифи. Ціни на основні продукти харчування зросли від 50% до 90%, комунальні

послуги дорожчають у сім разів швидше, ніж зроста-ють зарплати та пенсії. За два роки було закрито 640 шкіл, 482 фельдшерсько-акушерські пункти, реор-ганізовано сотні лікарень. 30% малого бізнесу — в тіні, оскільки не мають змоги сплачувати податки, що їх запровадила влада. Держа-ва не має коштів навіть на здійснення обов’язкових виплат: зарплат, пенсій тощо. Про те, що справи більш ніж серйозні, свід-чать результати міжна-родних рейтингів — прак-тично за всіма напрямами Україна погіршила свої позиції. Мова і про схиль-ність до технічного дефол-ту, і сприяння корупції. Знизився також рейтинг благополуччя і демократії. І це статистика, в якій немає жодної політики.

При цьому дивує ци-нізм влади, яка все більше тяжіє до подвійних стан-дартів. «У той час, коли на два мільйони знижують фінансування науки, на вісім мільйонів зростають витрати на чиновницький апарат та обслуговування органів влади. Зменшення виплат чорнобильцям та афганцям аргументують браком коштів, але вод-ночас постійно зростають видатки на поліпшення життя окремих людей», — говорить депутат Львів-ської обласної ради Юрій Підлісний.

Усі ці факти призвели до того, що українська грома-да, яка ще донедавна була в стані апатії, починає усві-домлювати: така влада не зможе навести лад. Люди готові захищати свою дум-ку діями.

«Ми опинилися напере-додні подій, які мають змі-нити Україну», — акцентує депутат Львівської міської ради Ярослав Музичко. І перший крок громадяни зробили в суботу, 3 груд-ня, в центрі Києва. Мітинг «Україна проти Януковича» завершився ухваленням резолюції, в якій українці вимагають позачергових виборів до парламенту та відставки глави держави. Текст резолюції у вигля-ді плаката й сім черво-них гвоздик лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк й інші народні депутати залишили біля входу в адміністрацію президента.

l Ганна Банк

ебесного чудотворця люб-лять усі: й дорослі, й малі. Щороку вранці 19 грудня ми зазираємо під подушку: є омріяний подарунок чи ні. Звісно, дітлахи очікують цього свята з особливим трепетом. Вони вірять у дива, в те, що мрії збува-ються, і святий Миколай нікого не забуде. Він за-вітає в кожну домівку, до кожної дитини. А тих діток, котрі через життєві об-ставини залишилися без батьківської уваги та тепла, він відвідає насамперед. Оскільки роботи з приготу-вань до свята дуже багато, допомагати Миколаю в цій

нелегкій і відповідальній справі взялися різні благо-дійні об’єднання та фонди, а також громадські та гу-манітарні організації. Акції зі збору коштів, іграшок, канцелярського приладдя, солодощів та інших необ-хідних речей помічники чудотворця розпочали ще в жовтні.

Такі помічники є і в на-шому місті. Громадська організація «Академія української молоді» разом із навчальними закладами вже 11 рік поспіль допо-магає Миколаю прийти до кожної родини, до кожної дитини. 18-19 грудня ко-манда волонтерів навіда-ється до діток, привітає зі святом й особисто вручить подарунки. За словами координатора акції Хрис-тини Папроцької, щоби стати помічником свя-того Миколая, необхідно зробити декілька простих кроків: у визначений тер-мін заповнити анкету й

узяти участь в одному зі спеціальних вишколів для волонтерів. Виконання останньої умови є бажа-ним, але не обов’язковим. На таких тренінгах юних благодійників навчають, як спілкуватися з різними категоріями дітей, адже нерідко серед них є такі, які мають психічні та фізичні недуги.

Волонтери працюють у декілька змін. Хлопці та дівчата пакують зібрані речі на Фабриці святого Миколая, що діє в при-міщенні Львівського па-лацу мистецтв. Згодом вірні помічники небесного покровителя в червоних шапочках і шаликах роз-возитимуть подарунки майже 4000 діток міста.

— Коли відчиняються двері квартир і вибігає ма-леча, ти бачиш щасливі оченята та розумієш, що недаремно весь вільний час присвячував тому, щоб подарувати дітлахам ра-дість, — каже Христина.

Зрозуміли цю істину й учні старших класів і сту-денти львівських «вишів», які, незважаючи на зимову сесію, все-таки знаходять час, аби долучитися до цієї благородної справи.

У створенні дитячої казки бере участь і Маль-тійська служба допомоги. Ця організація опікується дітьми не лише зі Львова, а й області. Щороку понад 4000 вихованців 32 шкіл-інтернатів і сиротинців із великим нетерпінням очі-кують подарунків від свято-го Миколая. Вони пишуть чудотворцю листи, діляться з ним своїми мріями. Як правило, малеча просить іграшки, рукавички, шкіль-не приладдя та солодощі.

Всі послання хлопчиків і дівчаток розповсюджують серед парафій, молодіжних організацій і просто небай-дужих людей, які хочуть допомогти. Мальтійська служба у Львові працює щодня за адресою: вулиця Богомольця, 8/2, будь-хто може прийти сюди, вибра-ти лист і спакувати персо-нальний подарунок.

Піар-менеджер Маль-тійської служби Софія Палюх зазначає, що цьо-горіч організація має намір продовжити співпрацю з дитячими будинками сімейного типу Львівської області.

— Особливу увагу хо-чемо приділити тим уста-новам, які потребують допомоги негайно. Од-ним із критеріїв відбору є той факт, що не всі діти з інтернатів є соціально не-захищеними. Тому, щоб правильно визначити, куди та на що саме пере-казати зібрані кошти, хоча б раз на рік наві дуємося до конкретного дитбудинку чи сиротинця. Наразі не відомо, яку суму вдасть-ся зібрати, однак є задум створити умови для роз-витку дітей і подарувати двом дитячим будинкам сімейного типу бібліотеку.

Окрім традиційних по-дарунків, волонтери моло-діжних об’єднань готують і святкові програми. 11 груд-ня відбудеться урочистий Пам-Парад «Я помагаю Ми-колаю». В яскравому вбран-ні, під супровід естрадно-симфонічного оркестру студенти та школярі про-йдуть центральною час-тиною Львова. Головна мета заходу — нагадати львів’янам і гостям міста про наближення зимових свят і подарувати всім гар-ний настрій.

Отже, не стійте осто-ронь, долучайтеся до ор-ганізації свята, подаруйте радість хоч одній дитині, обділеній батьківською любов’ю та турботою, тоді наш світ стане добрішим, веселішим, щасливішим.

У Львові на повний хід триває підготовка до найбільшого дитячого свята — Дня святого Миколая

Н

Ой, хто, хто Миколая любить

lФотофакт

У Львові відбулася хода під розфарбованими парасольками, присвячена Всесвітньому дню толерантного ставлення до людей, хворих на ВІЛ. Організа-тор заходу — благодійний фонд «Салюс» — запропонував увазі львів’ян і гостей міста виставку «Захисти себе» на тему анти-СНІД. Чому атрибутом обрали саме парасольки? Бо вони є своєрідним символом захисту.Учасники, серед яких була ВІЛ-інфікована особа, утвори-

ли «коло довіри» — на знак толерантності до неї. Елементом декору була червона перехре-щена стрічка. Процесія під пара-

сольками пройшла від Музею ідей до площі Ринок. Участь у ній узяли учасники конкурсу (автори розмальованих парасольок) і

волонтери. На площі Ринок вони створили з парасольок стрічку, що є символом толерантності до ВІЛ-інфікованих людей і бороть-би зі СНІД.За словами виконавчого дирек-тора БФ «Салюс» Олександри Служинської, Фонд проводить такі мистецькі акції та конкурси щороку. Це продовження його авторської програми, що діє про-тягом 15 років і щоразу змінює жанри та мистецькі засоби. Мета заходу — привернути увагу громадськості до проблеми ВІЛ-СНІД і пропагувати здоровий спосіб життя.

Парасольки проти СНІД

kevnik.blogspot.com

— На нашу адресу надій-шов запит від податково-го органу про надання до-кументів щодо діяльності нашого підприємства з контрагентами. Після цього довідалися: на інші, відомі нам підприєм-ства, надійшли такі самі запити, які стосуються зовсім інших підприємств і контрагентів, що між собою не пов’язані. При цьому всі вказані запити підписано однією посадо-вою особою, датовано од-ним числом і зареєстро-вано під одним вихідним номером. Поясніть, будь ласка, наскільки за-конна така ситуація? Чи зобов’язані ми реагувати на такий запит?

Ваша ситуація — непо-одинока. Останнім часом неодноразово доводилося мати справу з такими про-блемами. Дійсно, кожен документ органу держав-ної влади повинен від-повідати чітким вимогам правил Державної уніфі-кованої системи докумен-тообігу від 01.09.2003 р. (Національний стандарт України), а також припи-сам Примірної інструкції з діловодства в міністер-ствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постано-вою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. №1153. Згідно зі вказаними нормативними актами, кожен документ має бути завізовано за відповідним реєстраційним індексом, який складається, зокре-ма, з його порядкового номера та вказує на місце складення документа, його виконання та збері-гання (іншими словами, кожному документу повинен бути присвоєний індивідуальний вихідний номер). Складові частини індексу розміщуються в такому порядку: порядко-вий реєстраційний номер у межах групи документів, які реєструють, індекси за номенклатурою справ, пи-тань діяльності, кореспон-дентів, виконавців тощо. Відтак запит, що його ви отримали від податкового органу, можна піддати сумніву, адже він не відпо-відає вимогам, які ставлять до офіційного документа. Тому, перш ніж такий запит виконувати, рекомендуємо звернутися до запитувача інформації з проханням надати роз’яснення.

06 львівщина 8 грудня 2011 року 49 (646)


аціонал-демократи гар-но починали. Закінчення 80-х — початок 90-х років минулого століття, роз-вал Радянського Союзу, який буквально розлітав-ся на кавалки, і на тому тлі в Україні стрімко за-роджувалася націонал-демократія. Щоправда, із самого початку нова політична сила хибувала роз’єднаністю. Колишні політв’язні, які ще кілька років тому разом їли тю-ремну баланду, у велику політику відразу вируши-ли щонайменше двома великими колонами — Народного Руху України й УРП. Попри розмови про потребу об’єднання, обидві структури нео-дноразово ділилися на дрібніші політичні та до-вколаполітичні сили — Всенародний рух, НРУ за єдність, УКРП і десятки інших партійок, які або за-лишилися в історії, або ж беруть участь у сучасному політичному житті суто номінально. Не краща си-

туація була і в близькому до них таборі націоналіс-тів, хоча партійних поділів тут було суттєво менше. З цієї частини політичного спектра реальний вплив нині має хіба що «Сво-бода». Врешті з горнила помаранчевої революції вийшла могутня націо-нал-демократична сила — «Наша Україна». Однак на практиці вона вияви-лася колосом на глиняних ногах, перебравши на себе чи не всі хиби своїх ідео-логічних попередників, здебільшого отаманщи-ну та схильність до полі-тичних розколів. Урешті після помаранчевої ре-волюції на повну потуж-ність про себе заявили ще дві політичні сили

— БЮТ-«Батьківщина» та «Фронт змін». Також до постпомаранчевих можна зарахувати й лі-беральний «УДАР». За всієї різношерстості цих по-літичних партій і рухів спільним для них є те, що вони активно борються за галицький електорат, який для них є базовим, і називають себе партіями правого або правоцен-тристського скерування.

Зі свого боку, галичани почергово виводили на по-літичну вершину спочатку НРУ й УРП, згодом їхні сим-патії здобула «Наша Украї-на» з Віктором Ющенком, розчарувавшись у них, підтримали БЮТ разом із Ю. Тимошенко, а коли й та не виправдала сподівань, масово побігли голосувати за «Свободу». Й ось тепер настав час, коли черговий політичний кумир посту-пово втрачає популярність, а нового не видно. До того ж, умови виборчої кампанії 2012 року будуть надзви-чайно жорст кими, адже прохідний бар’єр станови-тиме 5%. За дослідженнями соціологічної групи «Рей-тинг», із постпомаранче-вих упевнено цю планку можуть подолати тільки «Батьківщина» та «Фронт змін». Натомість «Свобо-да» й «УДАР» перебувають у «сірій» зоні, зазначив у коментарі «Газеті» дирек-

тор «Рейтингу» Олексій Антипович. Щоправда, ви-борець «УДАРу» переважно молодіжний, протестний і живе в Центральній і навіть Східній Україні, тож його в цьому випадку можемо не брати до уваги. Але навіть така обставина не полег-шує долі «Нашої України» й інших постпомаранче-вих партій: на всіх голосів галичан не вистачить.

До того ж, за словами політолога Анатолія Рома-нюка, виборці дуже добре відчувають, яка політична сила перебуває на підйомі, а яка — на спаді. Під час останніх місцевих виборів це було одним із чинників, який сприяв упевненій перемозі «Свободи». До цього додалася фактична неучасть у виборах «Бать-ківщини». Натомість на цих виборчих перегонах ця сама обставина може зіграти проти «Свободи»: політична сила нині втра-чає позиції. До того ж, ви-борець робить висновки не лише на основі газет-них публікацій чи виступів політиків на телебаченні, а й власного досвіду, напри-клад, коли звертається до депутата по допомогу у вирішенні конкретного питання.

Єдиним способом для націонал-демократів залишається термінове об’єднання навколо однієї

партії, й один із патріархів цього політичного руху — народний депутат Ярослав Кендзьор — підтвердив «Газеті», що такі перегово-ри тривають. Щоправда, Я. Кендзьор визнав, що в самому таборі націонал-демократів панує розгубле-ність: перемовини ведуть то керманичі політичних сил, то чільні представ-ники, лідери метаються з одного боку в інший, на-магаючись знайти опти-мальний варіант не стільки для політичної сили чи, тим паче, націонал-демо-кратії, скільки для себе особисто. Може йтися про об’єднання УНП, «Нашої України», УРП, «Собору» й інших дрібних політичних партій в одну потужну —

тільки в такому варіанті націонал-демократи мо-жуть розраховувати на симпатії виборців. Утім пан Кендзьор каже, що треба говорити не тільки про партії та їхніх лідерів, а й про виборців, адже саме

від них нині залежить, чи отримають націонал-де-мократи право засідати в новому парламенті.

Утім у націонал-демо-кратів є ще одна проблема: протягом 20 років вони так і не зуміли виростити собі гідної зміни. Ярослав Кен-дзьор навіть поскаржився, що свого часу зробив фа-тальну помилку, повівши на Сихівський округ свого «майже похресника» Тара-са Чорновола, який потім поміняв чи не всі політичні сили, крім комуністів. Та й у місцевих радах Галичи-ни, на переконання Я. Кен-дзьора, тепер не ті люди, яких очікували виборці. Хоча особисто для себе досвідчений політик уже зробив висновок: імовір-но, в майбутній виборчій кампанії він не братиме безпосередньої участі. Чи наважаться на такий крок інші провідники націонал-демократів, і головне, чи буде кому їх реально за-мінити, щоб у майбутній Верховній Раді, за словами того ж таки пана Кендзьо-ра, «було кому гавкнути, коли порушуватимуть національні інтереси» — наразі на ці запитання не-має відповіді. Націонал-де-мократи мають останній шанс, а галицькі виборці повинні визначитися, чи існуватиме ця політична течія надалі.

Останній шанс націонал-демократівН

«Єдиним способом для націонал-де-мократів залиша-ється термінове об’єднання навколо однієї партії

«Протягом 20 років на-ціонал-демо-крати так і не зуміли ви-ростити собі гідної зміни

jeynews.com.ua

Міський голова Львова звернувся до уряду з проханням передбачити в бюджеті 2012 року 100 млн. грн. на збереження історико-культурної спадщини міста Лева. «Ми подавали пропозицію з проханням виділити близько 100 млн. грн. Подивимося, яку суму буде зафіксовано, коли бюджет скерують на друге читання. Нашу пропозицію схвалив бюджетний комітет. Бюджет повернули в Кабмін на доопрацювання», — сказав Андрій Садовий, повідомляє zaxid.net. Упродовж двох років уряд не виділяв ані копійки на програми, повʼязані з порятунком архітектурної спадщини Львова.

Садовий чекає на 100 мільйонів

07економіка8 грудня 2011 року 49 (646)

Голови Тернопільської та Львівської обласних рад узяли участь у роботі Консультативної ради з питань місцевого самоврядуван-ня при голові Верховної Ради України. Розглядали питання земельних відносин та ухвалення закону про ринок землі, а також проблеми розмежування земель комунальної власності. Голова ТОР Олексій Кайда висловив позицію свободівців, які очолюють три західні облради, про неможливість торгівлі землею сільськогосподарського призначення і про продовження мораторію на продаж землі. Він наголосив на необхідності проведення всеукраїнського референдуму щодо недопущення торгівлі землею.

Західна Україна ініціює земельний референдум?

l Ольга Галицька

вичка наших співгрома-дян зберігати на чорний день у доларах і євро, під матрацами і в скляних бан-ках, хоч і неохоче, проте відходить у минуле. Неста-більність з основними світо-вими валютами змушує нас підшукувати нові способи зберегти заощадження. Як свідчить статистика, най-привабливішим серед фі-нансових інструментів, як не дивно, останнім часом є банківський депозит у грив-ні. Ба більше, нині можна скористатися акційними пропозиціями, які цьогоріч з’являються швидше, ніж зазвичай.

За останні кілька місяців в окремих фінустановах ставки за гривневими де-позитами зросли до 17-19% річних, а подекуди — до 21-23%. Підвищення за до-ларовими вкладами трохи менше — до 10-11%. Як наслі-

док, загальна сума депозитів населення збільшилася на 2,2 млрд. грн., причому сума депозитів у гривні зменши-лася на 420 млн. грн., а сума депозитів у валюті зросла на 2,6 млрд. грн.

«Банки поступово знижу-ють ставки за депозитами в іноземній валюті, підніма-ючи за гривневими. Відтак на ринку ліквідності нині доволі стабільна ситуація. Завдяки підняттю ставок за депозитами у гривні банки змогли почати залучення інвестиційного ресурсу від населення в банківську сис-тему», — зазначила директор генерального департаменту грошово-кредитної політики Нацбанку Олена Щербакова. Загалом зберігається пропо-рція, за якої загальна сума депозитів населення в грив-ні фактично еквівалентна сумі депозитів населення у валюті.

Зважаючи на нелюбов НБУ до заощаджень у валюті, він радить звернути увагу на динаміку ставок. Так, середні ставки за гривневими депо-зитами для фізичних осіб зросли на 3,9% за вкладами на дванадцять місяців, на 5,4% — на термін до дев’яти місяців, на 6,1% — на півроку, а на 10,2% — за депозитами до трьох місяців.

Із доларовими депозита-ми не все так райдужно: на вклади терміном до трьох місяців ставка зменшилася

на 0,2%, до шести місяців зросла на 1,4%, до дев’яти місяців — на 2%, до року — на 0,4%. Тобто, на відміну від гривневих, короткотермінові депозити в доларах поде-шевшали, а довготермінові зросли несуттєво.

Та сама ситуація і за вкладами в євро: на річні депозити зростання ста-новило 0,4%, на вклади до дев’яти місяців — 1,4%, на піврічні — 1,3%, а от за де-позитами до трьох місяців, навпаки, впало на 0,5%.

Ураховуючи, що Нац-банк збільшив нормативи обов’язкового резервування за короткостроковими де-позитами у валюті з 6% до 7,5%, то, радше за все, фінус-танови ще знизять ставки за валютними вкладами. Водночас банкіри запев-няють, що вкладникам не варто хвилюватися щодо курсу національної валю-ти ні найближчим часом, ані в далекій перспективі. А якщо брати за основу се-редні ставки за вкладами населення, які публікує НБУ, виходить, що за курсу до-лара нижче, ніж 8,55 гривні, вигідніше зберігати гроші на гривневому депозиті, ви-сокі ставки за яким цілком здатні забезпечити захист від девальвації національної грошової одиниці.

У цьому випадку особ-ливої уваги заслуговують акційні пропозиції, які цього-

річ почали з’являтися значно раніше, ніж у минулі роки. Щоправда, укласти договір навіть на півроку за такими ставками дуже проблема-тично.

Наприклад, якщо уважно розглянути акційну пропо-зицію одного з банків під 23% річних, то виявиться, що внесок можна розмістити лише на два місяці, при цьо-му потрібно вкласти суму від 100000 гривень і зробити це обов’язково через інтер-нет-банкінг. За допомогою цієї пропозиції банк залучає нових клієнтів vip-сегмента. Якщо клієнт буде задово-лений обслуговуванням і залишиться в банку, то установа заплатить йому всього-на-всього один «зай-вий» відсоток річних, адже договір укладають лише на два місяці. Після закінчення цього терміну ставки, радше за все, знизяться до середніх — 15-16% річних.

Заради справедливості варто зазначити, що не всі фінустанови залучають «короткі» гроші. Однак де-які банки таки хитрують і в рекламах вказують вищі ставки, ніж насправді. Точ-ніше, формулюють рекла-му так, аби вона збивала потенційного клієнта з пантелику. Так, наприклад, банк може пропонувати депозит із можливістю вільно знімати кошти та ставкою до 18% річних, але

насправді за перший місяць клієнт отримає 13% річних, за другий — 15,5% і лише за третій — 18%. Нескладно підрахувати, що підсум-кова ставка становитиме 15,5% річних.

Для давніх клієнтів, які готові продовжити свій депозит на новий термін, банк пропонує додати 0,5% у гривні та 0,2-0,3% у валюті. Якщо підрахувати, то на сумі депозиту в 10 тис. грн. така надбавка становитиме аж 50 гривень додаткового прибутку.

У деяких оголошеннях ідеться про можливість ви-грати додаткові 5% до зви-чайної ставки. Тут теж варто розуміти, що це максималь-но можливий виграш. Тоб-то, укладаючи договір під 16% річних і отримавши ще 5%, ви отримаєте 21% річних. Однак якщо вам не пощас-тить, то надбавка станови-тиме лише 0,5%, і кінцева ставка буде 16,5%. Очевидно, шанс виграти високу ставку суттєво нижчий, аніж отри-мати мінімальний бонус. Тому, щоб не засмучуватися в разі невдачі, краще відразу розраховувати на мінімаль-ну надбавку, а якщо випаде більший бонус — сприймати це як подарунок долі.

Ну і нарешті останній улюблений банкірами спо-сіб залучення клієнтів — це розіграш подарунків. Нині банки пропонують

вкладникам розіграш або-нементів у фітнес-клуби, авіаквитки за кордон і, звіс-но ж, грошові нагороди. Найчастіше сума призу становить 10 тисяч гривень.

Утім з акціями для вклад-ника все має бути зрозуміло. Адже очевидно, що пенсіо-нер не піде у фітнес-клуб, а людина без закордонного паспорта та можливості оформити візу не потребує перельоту. Тому краще за все брати участь в акціях, де розі-грують справжні гроші, за які можна купити й абонемент у спортзал, і квиток на літак. При цьому не слід забувати про ключові моменти ви-бору фінансової установи для вкладення коштів. По-перше, експерти радять не зв’язуватися з тими банками, які в докризові часи надто захоплювалися споживчим кредитуванням. «Що більше в банку споживчих кредитів, то більше ризику, — вва-жає президент Українського аналітичного центру Олек-сандр Охріменко. — Однак є ще одна закономірність: якщо кредитний портфель зростає доволі швидко, то частка проблемних кредитів зменшується одночасно зі збільшенням обсягу порт-феля». Переглянути кількість виданих кредитів можна на сайті Асоціації українських банків.

Окрім того, фахівці на-гадують про принцип «не тримати всі яйця в одному кошику». Як відомо, нині гарантовано повертають суму до 150 тисяч гривень. І хоча Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на-вряд упорається із кризою в банківській системі, але, як свідчить досвід кри-зових років, держава по-вертає в першу чергу саме такі суми.

Цікаво, що експерти не радять звертати увагу на розмір фінустанови, адже під час кризи найбільші проб-леми були саме у великих. Натомість слід перевіри-ти фінансовий звіт і, якщо банк тривалий час декларує збитки, необхідно тричі по-думати, перш ніж віддавати йому свої гроші.

Й останнє. Попри те, що високі ставки не завжди свідчать про ризикованість бізнесу конкретної фінан-сової установи, експерти радять порівнювати ставки в однакових за розміром капіталу банках (це також можна дізнатися на сайті АУБ). Річ у тім, що невеликі банки завжди дають вищі відсотки, ніж їхні великі кон-куренти, але якщо різниця між ставками в банках од-ного розміру сягає 3-4%, то краще не ризикувати.

ЗВідсотки під ялинку

«За останні кілька місяців в окремих фінустановах ставки за гривневими де-позитами зросли до 17-19% річних, а по-декуди — до 21-23%

vlfin.ru

08 політика 8 грудня 2011 року 49 (646)

Кабінет Міністрів України обіцяє до 2015 року перейти на програмне забезпечення вітчизняного виробника. Про це йдеться в Державній цільо-вій науково-технічній програмі, яку затвердили на засіданні Кабміну 30 листопада. Проектом передбачено поступовий перехід органів влади на програмне забезпечення з відкритим кодом, тобто таке, яке робить можливим подальше внесення змін до програми. «Це дозволить скоротити бюджетні витрати на легалізацію та придбання пропрієтарного (власницького) програмного забезпечення. Бюджетні кошти буде спрямовано на підтримку вітчизняних розробників програмного забезпечення», — зазначають автори проекту.

Українська влада проігнорує Microsoft

l Ірина Гамрищак

ещо призабутий в Україні сайт WikiLeaks знову спри-чинив сенсацію. Напри-кінці минулого тижня він оприлюднив інтерактивну карту світу, з якої можна дізнатися, які компанії в яких країнах пропонують технологічні рішення для спостереження за громадя-нами через телефонні пере-говори, інтернет-з’єднання та SMS. За інформацією сайту, в Україні таких фірм є дві, причому їхні замовники — СБУ, МВС й інші структури.

→Сенсація від WikiLeaks«Масове прослуховуван-

ня всього населення — це не лише реальність, це сек-ретна нова індустрія, яка охоплює 25 держав», — за-значено на сайті. За даними скандального ресурсу, ця індустрія процвітає з верес-ня 2001 року й обходиться в мільярди на рік.

«Цю індустрію на прак-тиці не регулюють. Розві-дувальні агенції, збройні сили та поліція можуть тихо та таємно перехоплювати дзвінки, отримувати інфор-мацію з комп’ютерів без допомоги чи відома провай-дерів. Фізичне перебування юзера можуть визначати за допомогою його мобільного телефону, навіть коли той перебуває в режимі stand by», — повідомляють на ін-тернет-ресурсі.

У списку країн, громадян яких прослуховують, опи-нилася й Україна. Однак, варто зазначити, що спосо-бів «слухання» порівняно не-багато. Сайт пропонує шість видів спостереження: інтер-нет, мобільний зв’язок, ана-ліз розмов, моніторинг SMS, стеження за допомогою GPS і троянських програм. Якщо вірити WikiLeaks, у нашій державі для стеження ви-користовують тільки два види — інтернет-моніторинг й аналіз розмов. Причому технічне забезпечення бу-цімто здійснюють дві ком-панії — «Альтрон» і «Дельта».

«Альтрон» розташований у Харкові. За інформацією WikiLeaks, фірма аналізує телефонні переговори й інтернет-з’єднання. «Дель-та» — столична структура, яка, за даними сайту, зай-мається аналізом телефон-них переговорів. Клієнти компанії «Альтрон»: Мініс-терство внутрішніх справ, Міноборони, СБУ, Державна податкова адміністрація, «Укрзалізниця», оператори мобільного зв’язку «Київ-стар», МТС, «Укртелеком», «Лайф» і «Білайн».

На сайті «Дельти» немає інформації про клієнтів. Але написано, що серед послуг, які вона надає, є спеціальні аудіометоди для моніторин-гу та спостереження. Серед продуктів фірми — системи збору, запису та подальшої обробки інформації, яка пе-редається через телефонну мережу. Також у переліку зазначено програмне забез-печення для декодування інформації, яка передається через мережу, з комутацією пакетів відповідно до про-токолів HTTP, електронної пошти — SMTP, POP3, IMAP4; електронної пошти через веб-сторінки по HTTP — Yahoo, Rambler, Yandex та інші; мессенджери — ICQ, MSN, чати — IRC; передачі файлів — FTP та інше.

→Фрагментарне спростуванняУкраїнські спецслужби

та згадані компанії вже від-реагували на викривальну інформацію, спростував-ши її. «Згадані українські фірми лише розробляють спецтехніку, отримавши відповідні ліцензії, але не використовують її. Це ком-петенція тільки СБУ, МВС й інших правоохоронних відомств, які застосовують такі засоби в рамках опера-тивно-розшукових і кримі-нальних справ винятково за рішенням суду», — заявила прес-секретар СБУ Марина Остапенко. Аналогічно заяв-

ляють і в самих компаніях: техніку виготовляють, але не стежать.

Водночас експерти ствер-джують: навіть якщо згадані фірми не беруть участі в стеженні, ринок прослухо-вування в Україні процвітає. Зокрема, на думку першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Геннадія Москаля, варіант, коли СБУ купує техніку в компанії, яку рекламують в інтернеті, абсурдний.

«Нині правоохоронні ор-гани повинні працювати тільки відповідно до закону. Радше за все, згадані фірми можуть діяти на замовлен-ня приватних компаній, які збирають комерційну інформацію про своїх кон-курентів, а це вже недо-працювання МВС, СБУ й інших структур», — говорить нардеп.

Водночас колишній зас-тупник голови СБУ Олек-сандр Скіпальський запев-няє, що жодна спецслужба не має змоги стежити за всіма. Проте визнає, що ри-зик бути почутим є певним побічним ефектом техніч-них досягнень: нині ефір сканує будь-хто та будь-як. Але не варто забувати про законодавство. Згідно із за-коном про оперативно-роз-шукову діяльність, право на прослуховування громадян (винятково для боротьби зі злочинністю!) мають лише

правоохоронні структури, причому тільки за рішен-ням суду.

→Шпигунська «битовуха»...Однак, уже традиційно

для України, закон мож-на обійти. За інформацією «Газети», «слухати» можна по-різному та будь-кого — від зрадливої дружини до президента. Питання лише в можливостях і ціні.

Найпростіші та найдо-ступніші «жучки» — це, гру-бо кажучи, мікрофон на батарейці. Його підкидають, скажімо, в машину чи у квартиру і 36 годин слуха-ють, що там відбувається. Щоправда, це можливо тіль-ки за умови безпосередньої близькості до «об’єкта» — долати великі відстані цей прилад не вміє. Згодом заряд батарейки сідає, і прослухо-вувачу доводиться забирати «жучок». Єдині переваги названого шпигунського пристрою — дешевизна та порівняна доступність: за наявності добрих знайомих його можна придбати на будь-якому радіоринку.

Великий асортимент шпигунських товарів мож-на знайти в інтернеті: вже на першій сторінці, що їх видає Google за запитом «про-слуховування», можна по-бачити з півдесятка сайтів, які за невеликі гроші — від 95 доларів — пропонують придбати устаткування на

будь-який смак. При цьо-му дуже популярними є пристрої у вигляді звичної сім-карти. Незручність — її потрібно «вмонтувати» в телефон об’єкта стеження. А потім усе просто: теле-фонуєш на цей номер і слу-хаєш розмову. Вдосконалені форми таких «жучків» ма-ють також функцію SMS-сповіщення: тільки-но в межах його дії починається розмова — «шпигуну» при-ходить есемеска.

Але «жучок» чи відеока-мера — це в шпигунському світі позавчорашній день, такі способи стеження якщо й використовують, то лише пересічні громадяни в особистих цілях. Серйозні люди застосовують серйоз-ніші «цяцьки». Одне з таких устаткувань середнього рів-ня (товар для більш-менш потужних фірм і політиків місцевих рівнів) — комплект дистанційного контролю GSM-зв’язку. Це малогаба-ритна пересувна модульна станція, антену якої скеро-вують на відповідну споруду чи навіть кабінет, відтак є змога слухати все, що там відбувається. Вартість такої установки — від 15 тисяч доларів до мільйона, або й більше. Скільки таких установок в Україні, не знає ніхто.

→ ...й елітаНайсерйознішим і най-

професійнішим прослу-

ховуванням займаються держструктури та найбіль-ші фінансово-промисло-ві групи. Якщо говорити мовою законодавства, то зняття інформації з каналів зв’язку є одним із різновидів оперативно-розшукової діяльності. У такому ви-падку йдеться про контроль комунікацій, а це стаціо-нарні та мобільні телефони, електронна пошта, інтернет у реальному часі тощо. Доз-віл на прослуховування оперативник отримує за рішенням Апеляційного суду. Згідно з офіційними да-ними, в Україні видають по-над 25 тисяч таких дозволів на рік. Тобто якщо мова про злочинців, то спецслужби, маючи відповідний дозвіл, отримують доступ до всієї інформації, яка стосується цієї людини.

Такий спосіб стеження часто використовують і про-ти відомих осіб. Експерти пояснюють: буває й так, що оперативники, подаючи до суду заявку для отримання дозволу на прослуховуван-ня телефону, крім номера злочинця, подають і тих людей, слухати яких комусь необхідно. Часто об’єктами замовлень стають політики, відомі бізнесмени, журна-лісти, правоохоронці тощо. До речі, «розшифровки те-лефонних розмов» відомих політиків, у тому числі Юлії Тимошенко, отримували саме в такий спосіб.

Якщо говорити про осіб менш публічних чи впливо-вих, то цільово їх прослухо-вувати нерентабельно — ко-ефіцієнт корисної дії надто малий. Однак потрапити в поле зору правоохоронців дуже просто. Йдеться про так звані сканері, які на-лаштовано на ті чи інші слова. Найчастіше це — «те-рор», «бомба», «вибухівка», «президент» тощо. Якщо в розмові прозвучить хоча б одне з цих слів, сканери автоматично активізують-ся: раптом ви готуєте замах чи теракт? Такі розмови обов’язково аналізують.

До речі, виявити прослу-ховування нереально. Як і захиститися. Можна, звісно, придбати спеціальні за-хищені «мобілки», так звані криптофони. Або ж скремб-лер, який після під’єднання до телефону шифрує сиг-нали, що надходять із мі-крофона та потрапляють на динамік. Також можна придбати генератор шуму, який заважатиме слуха-ти розмови, створюючи шум. Однак, жоден із цих пристроїв не дасть стовід-соткової гарантії, що вас не слухають. Єдиний гаран-тований захист, стверджує Г. Москаль: «Не болтать!»

Почути всіх!

Д

protothema.gr

09суспільство8 грудня 2011 року 49 (646)

Розмова з Олександром Волошинським, головою громадської організації «Зелений хрест»

Питання справді нео-днозначне. Якщо з від-починком для загалу на

Львівщині ще більш-менш все зрозуміло: такі послуги пропо-нують і гранди туристично-відпочинкової галузі, й тисячі приватних осель, то куди по-датися людям з особливими потребами, наразі достеменно не відомо. Однак таку необхід-ність вони, звісно, відчувають, і її — ще очевидніше — слід ураховувати. «Зелений хрест» чи не першим узявся за цю справу. Тож можна сподіва-тися на позитивний результат.

— Яка мета вашого про-екту «Село для всіх»?

— Насамперед хочу ска-зати, що цей проект відбувся завдяки фінансовій підтримці мережі Нідерландських фон-дів, яку ми отримали через Карпатський фонд.

Його мета — навчити влас-ників агроосель приймати відпочивальників з інвалідніс-тю. З іншого боку, розказати неповносправним людям, які живуть у селі, що таке зелений туризм, щоб вони могли прий-мати гостей з аналогічними проблемами, а також здоро-вих, і заробляти на цьому.

У рамках цього проекту відбувалися семінари, під час яких ми напрацювали реко-мендації для власників агро-осель, які прийматимуть осіб з особливими потребами, а також для власників, ко-трі самі є такими та можуть прий мати і здорових, і людей з інвалідністю.

Наприклад, власник-ін-валід не має скаржитися клі-єнтам. А ті, хто приймає не-повносправних, не повинні змінювати погоджену ціну за відпочинок.

— Де саме реалізовували цей проект?

— У Львівській та Івано-Франківській областях. Дуже приємно, що майже 10 влас-ників агроосель після семі-нарів зголосилися приймати людей з інвалідністю. Кілька з

них почало реально цим зай-матись — і на Львівщині, й на Івано-Франківщині. Поки що ми спостерігаємо дуже добру динаміку з обох сторін.

— Наскільки умови агро-осель відповідають необ-хідним стандартам? І чи є зацікавленість у такому від-починку?

— Зацікавленість величезна, а дотепер не було пропозицій. Розмістили на своєму сайті адреси агроосель, які готові приймати неповносправних. Переважно вони розташовані на Західній Україні, також провели роботу з кримськими власниками.

Звісно, не всі агрооселі адаптовано для людей на візках, але вони готові при-ймати осіб незрячих, із вадами слуху, з іншими захворюван-нями. Добре, що є розуміння, як повинна виглядати осе-ля. В семінарах узяли участь 15 здорових людей, які займа-ються сільським туризмом, і 10 з інвалідністю, які хочуть цим зайнятися. Впродовж трьох днів вони мали змогу поспілкуватися одне з одним, розповісти про свої потреби.

Головне, щоб це був легальний бізнес.

— Як часто відбуватимуть-ся такі семінари?

— Маємо намір провести в січні семінар для осіб, які мешкають навколо Львова та приймають туристів. Хочемо підготувати їх до прийому гос-тей з особливими потребами під час чемпіонату Євро-2012.

Запросили колегу з Мо-скви Іллью Добровского, який майже 20 років займається неповносправними. Цікаво, як це відбувається в інших країнах. Бо ми все робимо, спи-раючись на власний досвід, наразі ніде цьому навчитися. У рамках проекту «Село для всіх» видали посібник, який вико-ристовуватимуть в Інституті економіки туризму й інших «вишах», де готують фахівців із туристичної справи.

— Які перспективи роз-витку туризму для осіб з особливими потребами на Львівщині?

— Наш регіон дуже швид-ко розвивається. Впродовж останніх кількох років спільно з Асоціацією розвитку туриз-му готуємо екскурсоводів.

Це дуже цікавий проект, уже третій рік читаємо лекції для гідів, які навчаються на ліцен-зованих курсах. Залучають нас також у комісії обласної адміністрації. І в міській ад-міністрації цікавляться, як приймати неповносправних уболівальників. На жаль, кош-тів на все не вистачає. Крім того, реалізація задуманого не відповідає тому, як має бути.

— Які проблеми виникають найчастіше під час відпочинку людей з інвалідністю?

— Труднощі трапляються не лише з прийомом в агро-оселю особи з особливими потребами, а й з оточенням. Сусіди нарікають, що поруч проживають інваліди. Часом усе село починає бунтувати. В Славському впродовж майже трьох років привчали меш-канців до того, що можуть приїхати відпочивальники з інвалідністю.

Спершу люди втікали, не знали, що робити, куди товар на базарі ховати, бо приїхало 10 візочників: мовляв, напевно, проситимуть милостиню. Не виникає думки, що неповно-справна людина з інвалідністю

йде до церкви, щоб помолити-ся, чи в магазин щось купити. Лише одна: вона йде вимагати або просити.

Цей стереотип у Славсько-му зник. У Верховині, де наша колега Ганна Маківничук ра-зом із чоловіком приймають дітей із реабілітаційного цен-тру «Джерело», теж були про-блеми з усією громадою. Але з часом мешканці починають ставитися до цього по-іншому.

— Де найкраще в Україні розвинений сільський ту-ризм?

— Якщо брати до уваги стандарти надання послуг, то Центральну Україну та Крим годі порівнювати із Західною. На жаль, стандарти прийому гостей там далекі від цивілі-зованих.

Мав змогу відвідати агро-оселі на півострові. Поки що там немає культури обслуго-вування. Кримчани знають, які умови не були б, турист до них приїде. А в нас відпочиваль-ники вимогливі, їм потрібні умови. Приємно, що наші люди тримають високу марку.

Розмовляла Христина Слюсарчук

Як і де відпочити неповносправним?

Лічильники тепла даватимуть у кредитУ рамках реформи ЖКГ профільне міністерство планує встановити теплові лічильники в кожній квартирі, але протягом півтора року громадяни виплачуватимуть державі зекономлені кошти в рахунок погашення боргу за установку приладів обліку. Про це заявив міністр Анатолій Близнюк. За словами урядовця, лічильники встановлюватимуть за кошт держави. «Наприклад, особа раніше платила за тепло 300 гривень, а після вста-новлення лічильника сума зменшиться до 250», — розповів міністр. Нагадаємо, Міністерство регіональної політики та будівництва також планує 2012 року обладнати всі будинки в Україні загальнобудинковими лічильниками обліку тепла.

l Василь Дячук

вихідні спокійно і з усміш-кою Україна перейшла Ру-бікон недовіри до влади. І рушила в нове майбутнє. Влада вдала, що нічого не від-бувається. Невелика втрата — перейшли без неї.

Фінал першого етапу все-української акції «Фронту змін» «Україна проти Януко-вича» в суботу на Михайлів-ській площі Києва засвідчив, що протести в країні вийшли за рамки кухонь і локальних мітингів. Кількість українців, які перестали боятися, сягну-ла критичної позначки. Те-пер остерігатиметься влада. І в суботу це стало очевидним.

Обурені соціальною, економічною та кадровою політикою уряду грома-дяни більше не вимагають відставки одного конкрет-ного міністра чи губерна-тора. Вони наполягають на повній зміні владної команди. Два роки — дос-татній термін для оцінки. І ця оцінка «незадовільно».

Влада непомітно проґа-вила момент, коли можна було пожертвувати одним

чиновником, списавши на нього всі провали, чи нейтралізувати групу нев-доволених за допомогою силових структур. Понад десять тисяч протесту-вальників і понад мільйон підписів — переконливий аргумент. Таку кількість за-лякати неможливо. Силові методи вже не працюють.

«Хто ще торік міг пові-рити, що в центрі Києва зберуться десятки тисяч осіб на акцію «Україна про-ти Януковича»? Ще рік тому режим був сильним. Рік тому вони знали, що ви

боїтеся. Вони знали, що вас можна залякати, за-блокувати, але сьогодні все змінилося. Тепер режим боїться вас. Можна зупи-нити десятки протестуваль-ників. Не можна зупинити мільйони. І страх сьогодні там — у кабінетах адміні-страції президента, уряду. Вони знають, чого бояться. Вони багато натворили, посягнули на найсвятіше, що даровано людині Богом. Вони посягнули на вашу гідність, а це нікому так просто не пройде», — оголо-сив зі сцени лідер «Фронту

змін» Арсеній Яценюк. Коли такі слова слухають люди, які не вмістилися на Михай-лівській площі та заполо-нили прилеглі вулиці, — це не гасло й не обіцянка. Це констатація факту. Рубікон залишився позаду. Для всіх.

Коли бачиш таку кіль-кість рішучих осіб, розу-мієш, що ніяка влада не може собі дозволити їх ігнорувати. Тому що влада — це не посади, кабінети та велика охорона. Влада — вона ось, стоїть на вулиці. Решта — або наймані мене-джери, або режим. І якщо

народ захоче — режиму не стане. В одну мить.

«Сьогодні ця влада пере-стала називатися владою. Прошу вас, забудьте сло-во «влада», коли йдеться про президента Януковича, прем’єра Азарова та Партію регіонів — це не влада. Влада від Бога. А це — режим. Ре-жим, який знесуть. Режим, який відповідатиме за все, що накоїв за два роки. Цей президент і ця влада підуть. В Україні настане нова ера. Людині не так багато потріб-но. Людина хоче нормально жити і щоб її поважали в рідній країні. І вона не до-зволить нікому знущатися над собою. Людина хоче працювати, заробляти, мати гідну пенсію, хоче, щоб діти навчалися. Саме це й має забезпечити держава», — під схвальний гул десяти тисяч присутніх промовляв А. Яце-нюк. Не було викривальних гасел і риторичних запи-тань. Спокійна впевненість й очевидні речі.

Утім лідер «Фронту змін» одразу охолодив запал тих, хто вже готовий був свят-кувати перемогу. «Просто не буде. Попереду в нас важкий шлях. Він не всипа-ний квітами, буде боротьба, будуть утрати, але будуть і великі перемоги. За все потрібно боротися. Наше перше зав дання — парла-

ментська кампанія. І я хочу чітко зазначити: сьогодні тут із нами на сцені наші по-літичні партнери. Ми разом. Ми йдемо єдиним фронтом, і на цьому фронті з нами на-род. Мільйони українців, які проти нинішньої влади та за нове українське майбутнє. Опозиція піде обʼєднаним фронтом по мажоритарних округах. Лінкольн казав, що виборчий бюлетень — це потужніша зброя, ніж куля. І він буде у ваших руках. І це буде ваше рішення — якою бути країні», — звернувся Ар-сеній Яценюк до присутніх.

У резолюції мітингу — все просто і сильно: «Якщо ти не боїшся влади — влада боїть-ся тебе. Сьогодні ми говори-мо: «Януковича у відставку». Ми вимагаємо дострокових виборів президента. Знаємо, що переможемо».

Резолюцію віднесли до адміністрації глави держа-ви. Але налякані чиновники вирішили вдати, що нічого не відбувається. Довелося народним депутатам за-лишити плакат із резолю-цією на сходах. «Думаю, Віктору Федоровичу це все передадуть», — усміхнувся журналістам А. Яценюк. Хоча всі розуміли: це вже не має значення. У суботу влада в державі непомітно перейшла з-за цих важких дверей у руки українців.

Український Рубікон

У

Львівська область

5місце

за кількістю населення

2місце

за щільністю

17місце

за площею

1210 11тема 8 грудня 2011 року 49 (646) 8 грудня 2011 року 49 (646) тема

2002

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

48457,1

47280,8

46929,5

46646,0

46372,7

46143,7

45962,9

45778,5

2626,5

2588,0

2577,1

2568,4

2559,8

2552,9

2549,6

2544,7

Динаміка кількості наявного населення в Україні та Львівській області (на 1 січня, тис. осіб)

Прогноз ООН щодо чисельності населення України

2008

2025

2050

46 млн. 372,7 тисячі

41,7 млн.

33,4 млн.

Зростає частка Західного регіону в загальній кількості населення України

Темпи депопуляції в регіоні помітно зменшуються.

У Закарпатській, Рівненській, Волинській, Івано-Франківській областях існує природній приріст населення завдяки зростанню народжуваності.

Рівень смертності населення в Західному регіоні є нижчим, аніж в Україні, особливо серед працездатної категорії громадян.

Негативним явищем є міграційний потік населення. Це найбільша демосоціальна проблема Західного регіону.

Статевий склад західноукраїнських областей відзначається слабшими диспропорціями, ніж в інших регіонах.

У Західному регіоні рівень демографічного старіння є нижчим, порівняно з іншими, а частка дитячого населення — вищою.

Загальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності також мають позитивні тенденції порівняно з іншими регіонами.

Основні демографічні тенденції Західного регіону УкраїниДо Західного регіону України належать Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська, Тернопільська, Волинська та Рівненська області.

Частка населення Львівщини від кількості населення України

5,6%

20,3%

Частка населення Західного регіону в Україні на 01.01.2009


1991 році в нашій країні про-живало 52 млн. осіб — саме це число тоді з гордістю називали з телеекранів. Та з року в рік цей показник невблаганно зменшу-вався: скрута змушувала укра-їнців шукати кращої долі за кордоном, люди їхали на кілька років, аби заробити гроші на за-безпечене життя вдома. Однак доля вирішувала по-іншому: частина наших співвітчизників укоренилася в близьких чи далеких державах і тепер при-їжджає на Батьківщину хіба що як туристи. Серед тих, хто залишився вдома, з кожним ро-ком більшає частка пенсіонерів, а відсоток дітей, попри заходи уряду з метою стимулювання народжуваності, у структурі населення меншає.

→Незабаром нас перерахуютьСкільки нас залишилося?

На це запитання має відповісти перепис, який планують про-вести в листопаді наступного року. Щоправда, кандидат гео-графічних наук Ірина Гудзеляк,

яка працює у Львівському на-ціональному університеті імені Івана Франка, зазначила в коментарі «Газеті», що час виб-рано вкрай невдало. Річ у тім, що саме на листопад традицій-но припадає пік міграційних процесів: чимало співгромадян виїжджає на заробітки, тож велика ймовірність похибок під час перепису. ООН, до прик-ладу, пропонує переписувати населення в грудні-січні, коли люди повертаються додому на свята — саме тоді статис-ти отримують найточніший результат. Утім, на думку пані Гудзеляк, багато залежатиме і від сумлінності самих на-уковців, і від рекомендацій, які надасть їм Держкомстат. На-приклад, під час перепису 2001 року постійне населення було враховано також у графі «на-явне населення», а саме дельта між цими двома показниками мала б показати найточнішу кількість трудових мігрантів.

→Український антирекорд народжуваностіНа 1 січня 2011 року гро-

мадян України було лише

45 млн. 778 тисяч. І найсумні-ше, що того ж таки року наша країна встановила світовий рекорд низької народжува-ності — з розрахунку на одну жінку тоді народилося лише 1,1 дитя. Згодом цей показник зріс до 1,5 дитини на сім’ю, од-нак цього не достатньо навіть для простого відтворення: для цього в одній родині має бути в середньому 2,2 дитини.

Щоправда, демографічна політика уряду дала певні ре-зультати: темпи депопуляції в Україні зменшилися майже вдвічі.

→Нас мало, а буде ще меншеНа жаль, демографічний

прогноз для нашої країни, зокрема фахівців ООН, зали-шається негативним: із року в рік українців меншатиме. Зви-нувачувати в цьому лише Каб-мін не варто. Зрештою, навіть розвинута економіка не рятує від депопуляції. Як приклад І. Гудзеляк наводить економіч-но процвітаючу Німеччину, де кількість населення зростає винятково завдяки міграції. «Триває глобальна тенденція

до скорочення темпів на-роджуваності, її вже помітно навіть у деяких розвинутих нафтодобувних арабських країнах, де відбувається тільки просте відтворення населен-ня», — зазначила вчений-демо-граф. Річ у тім, що, порівняно з попередніми десятиліттями, навіть століттями, змінилися демографічні установки на-селення. Раніше обов’язок забезпечувати батьків на схилі віку лягав на дітей, отож ба-гатодітні сім’ї були гарантією спокійної та ситої старості. Натомість тепер цю функцію перебрали пенсійні фонди.

Зросла і якість життя: люди переселились із комуналок і підвальних квартир у ком-фортабельніші помешкання і тепер хочуть, аби їхні діти мали забезпечений старт у житті.

Дослідження демографів свідчать: для того, щоб у пост-радянських країнах збільшу-валася кількість населення, необхідно, аби щонайменше половина сімей мала трьох і більше дітей. Отже, такі ро-дини потребують особливої підтримки. Зокрема, йдеться про їхнє забезпечення без-оплатним житлом, дотації під-

приємствам, які випускають товари для дітей. Іще одним негативним чинником є нев-певненість сучасної молоді в завтрашньому дні.

→Коротке життя українцівНа жаль, за рівнем і струк-

турою смертності наша кра-їна наближається до держав третього світу. Середня три-валість життя чоловіків в Україні становить 64 роки, жі-нок — 69. За рівнем смертності наша країна — європейський лідер, і, що особливо при-кро, найвищим є показник смертності серед чоловіків працездатного віку. Нещо-давно медики вивчали при-чини короткого віку наших земляків: половина випадків смертності зумовлює рівень життя людей, п’ята частина залежать від генетики й еко-логічної ситуації та лише 10% — від якості медичних послуг. І хоча, за словами Ірини Гудзе-ляк, до цього дослідження не залучали колег-демографів, це не заважає деяким урядов-цям офіційно користуватися цією статистикою.

Власне цей показник — коротка тривалість життя — не врахували під час під-вищення порога пенсійного віку. Урядовці посилалися на досвід європейських держав. Мовляв, у скандинавських країнах на пенсію йдуть у 70 років, в інших розвинутих країнах — у 65 років. Але ж і тривалість життя там значно довша. Натомість українські чиновники брали до уваги інший чинник — економічне навантаження на одного працездатного. Адже в Укра-їні постійно зростає частка непрацездатного населення, причому насамперед через збільшення числа пенсіоне-рів. «У такій ситуації держава не мала морального права підвищувати пенсійний вік», — підсумувала І. Гудзеляк.

→Міграційний парадокс УкраїниЧимало говорять про проб-

лему нелегальної міграції: мільйони українців вируша-ють у пошуках кращої долі та заробітку в інші, багатші краї. Скільки їх там нині, до-стеменно не знає ніхто. Можна

наводити лише оціночні по-казники — від 2 до 7 млн. І хоча значна частина українців їде тимчасово, однак дехто згодом таки оселяється за кордоном. «Як правило, період адаптації триває близько 10 років. Якщо протягом цього часу людина зуміла придбати за кордоном житло, знайти хорошу ро-боту, «перетягнути» сім’ю чи створити нову, то вона так і залишиться там. Якщо ж ні, то, найімовірніше, повернеться додому», — зауважує демограф.

Але найпарадоксальніше, що при цьому Україна має позитивне міграційне саль-

до: до нас їдуть із Середньої Азії. Іммігранти оселяються на Сході та Півдні (в Харкові, Одесі, Донецьку, Запоріжжі) та працюють здебільшого на ринках. Однак найгірше, що з України їдуть молоді, високо-освічені люди, тим самим по-гіршується інтелектуальний і репродуктивний потенціал нашої держави.

→Регіональні особливостіПопри вищий рівень життя

в східноукраїнських областях, демографічна ситуація є кра-

щою в західноукраїнських. Понад те, в кількох областях — Закарпатській, Рівненській і Волинській — спостерігають природній приріст населення. Також ситуація на Заході є кращою майже за всіма де-мографічними показниками: рівнем народжуваності, смерт-ності. Особливо рельєфно це виглядає на тлі Чернігівської та Сумської областей, де виникла своєрідна «демографічна яма». Ірина Гудзеляк пояснює це двома регіональними особли-востями: обидві області розмі-щені в зоні високої лісистості, крім того, близько до Києва,

який приваблює тамтешніх мешканців.

Загалом же Україна нале-жить до країн із гіпертрофова-ною роллю столиці. Посилений економічний розвиток Києва з великими інвестиціями при-зводить до внутрішньої мігра-ції: навіть випускники хмель-ницьких шкіл орієнтуються на вступ, а отже, й подальше життя в столиці. Крім Києва, в нашій державі є ще кілька таких регіональних центрів — Одеса, Харків. Ну, а на Заході цю роль відіграє Львів.

Власне, єдиним негативним демографічним чинником на

Західній Україні є міграція. За словами І. Гудзеляк, негативне сальдо міграції для Галичини було притаманне ще за радян-ських часів.

→Повернення в рідні селаЗа останні роки в Україні

поменшало міст-міль йон-ників. Цей статус зберігають хіба що Київ і Харків. Натомість Донецьк балансує на межі, цьогоріч статус мільйонника втратив Дніпропетровськ. Кіль-ка років тому Одеса так само вийшла з числа мільйонників,

однак опісля там пройшла ад-мінреформа (приєднали кілька сусідніх сіл, навіть реєстрували безпритульних), отож Півден-на Пальміра знову повернула собі статус.

Щодо Львова, то, порівняно з останнім переписом, кіль-кість населення трохи зросла, однак упродовж кількох остан-ніх років львів’ян почало по-вільно меншати. Для галицької столиці притаманна тенденція багатьох пострадянських міст: кількість людей, які живуть у центрі, скорочується. Зокрема, це можна побачити на при-кладі Галицького району: з 2002 року мешканців серед-містя поменшало майже на 10 тисяч осіб. Натомість по-ступово збільшується кількість населення міста-супутника Львова Винників, прилеглих сіл.

Утім є ще одна цікава тен-денція, яку зауважила пані Гудзеляк. Упродовж останніх двох-трьох років чимало горо-дян перебирається в села. При-чому йдеться про львівських пенсіонерів, які повертаються в рідні краї, залишаючи квар-тири у Львові дітям. Аналогічна тенденція — повернення в села — була притаманна для Львів-щини в середині 90-х років минулого століття: саме тоді внаслідок масового закриття підприємств чимало містян повернулося на малу бать-ківщину, щоб там перебути складні економічні часи. Схо-же, ситуація повторюється.

Не 46 мільйонів…У

Динаміка зменшення кількості населення на початок року, у % до 5 грудня 2001 року

5.12.2001 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

100 100 99,1 99,4 98,3 98,9 97,6 98,5 96,8 98,1 96,3 97,8 95,6 97,5 90,0 97,2 94,9 97,1 94,5 96,9

УкраїнаЛьвівщина

Частка Західного регіону в площі України

18,3%

Кількість населення міських районів Львова (тис. осіб)

132,8 126,3

137,6 147,8

145,9 149,3

146,5 143,6

94,5 100,3

67,9 58,1

Львів725,2 725,4

2011 рік2002 рік

Україна

Львівщина

Інфографіка: Наталія Цапик. «Львівська газета. Вісник міста» ©

cygan.ucoz.ru

12 екологія 8 грудня 2011 року 49 (646)

lМар’яна Вербовська

Цьогоріч усі новорічні ялинки на ринку матимуть спеціальні чипи,

повідомляють у Держлісагентстві. Новацію запровадили для того, щоб визначити, скільки новорічних дерев реально потрібно на ринку, оскільки досвід минулих років засвідчує, що 10% зрубаних зелених красунь потрапляють на смітник, так і не оздобивши оселі.

Електронний чип прикріплюватимуть до дерева в такий спосіб, щоби зняти його без пошкодження було неможливо. Цей ярлик міститиме всю інформацію про походження хвойного насадження: з якого лісгоспу та

лісництва привезли дерева, який їх сорт і якість. Відтак будьякий працівник правоохоронних органів зможе

легко перевірити законність придбання зелених атрибутів новоріччя з лісових плантацій.

Запровадження електронного обліку деревини під час реалізації новорічних ялинок не вплине на вартість самого

товару. Один такий електрон ний чип коштує лише 1,34 грн. Цьогоріч лісові красуні, придбані в державних лісогосподарських підприємств, коштуватимуть у середньому 100 грн., заявив Віктор Сівець, голова Держагентства лісових ресурсів. За його словами, мінімальна вартість ялинки, що її визначатимуть держпідприємства, становитиме 5052 грн. Але враховуючи, що на ринках ціни перевищують закупівельну вдвічі, кінцевому споживачеві дерево обійдеться щонайменше в сотню гривень.

Також пан Сівець повідомив, що підприємства Держлісагентства готові поставити на ринок 6 млн. ялинок, вирощених на спеціальних плантаціях, і додатково забезпечити

попит у гілках хвойних порід дерев — для створення новорічних композицій.

«Однак 2010 року ми продали лише 600 тисяч ялинок за середньою вартістю близько 25 гривень, заробили 18,1 млн. грн.», — уточнив голова В. Сівець.

Цікаво, що це не останнє нововведення, пов’язане зі святковим деревом. Цьогоріч головна новорічна ялинка країни в Києві вперше буде штучною. Відомо, що вона сягатиме 40 метрів заввишки та важитиме 44 тонни. Для монтажу використовуватимуть металевий каркас, на якому фіксуватимуть штучні елементи новорічного дерева. Щоб установити ялинку, знадобляться чотири вишки та два автокрани.

Ялинка з чипом

tarnowiaczek.pl

lМар’яна Вербовська

арламентарії пропонують дозволити мисливцям полювати на території заповідників. Від такої ідеї незалежні екологи, м’яко кажучи, не в захваті й застерігають: в українських заповідниках немає достатньої кількості тварин для полювання, дозвіл на відстріл просто зітре їх із лиця землі. «Полювання в заповіднику — це своєрідна примара, до того ж короткотривала», — вважає Володимир Борейко, директор Київського екологонатуралістичного центру, який активно протистоїть зареєстрованому законопроекту. Водночас це вже третя спроба народних обранців отримати дозвіл на полювання в заповідниках, але щоразу здоровий глузд у ВР таки перемагав. Поки що.

→ Закони АфрикиІз 2005 року Оксана

Марискевич, заступник директора Інституту екології Карпат, бореться з бюрократією та намагається відновити популяцію зубрів в Україні. Фактично кожну тварину обліковано, саме тому їх поселяють у національні парки та заповідники.

— Якщо ухвалять зміни, то це означатиме, що напрацювання останніх десятиліть марні, — розповідає «Газеті» О. Марискевич. — Тому моє ставлення до цього дуже негативне. А ще мене дивує, що в мотивації змін до закону звучить аргумент: мовляв, ті, хто мешкає біля заповідних територій, прагнуть тут полювати, а їм не дають. Це — абсурд.

Окрім сумнівного аргументу про місцевих мешканців, у пояснювальній записці до змін депутати зазначають, що аналогічна практика мисливського туризму динамічно розвивається, зокрема, в національних парках Африки.

— Але ж досвід збереження тварин у США та Канаді значно ефективніший, там ніхто не дозволяє стріляти. Для мене очевидно одне: хлопці дуже хочуть постріляти, — спростовує аргумент нардепів В. Борейко.

Як пояснив «Газеті» пан Борейко, за роки незалежності в Україні мисливці вбили від 30% до 70% дичини. Єдина територія, де звірі залишилися, — заповідні фонди, які становлять лише 4% території. Нині найстрашніший сон для еколога — затвердження нововведень. Після цього, за його прогнозами, в країні різко скоротиться кількість диких гусей, лосів, вовків і зубрів.

→ Заповідник має заробитиАвтори проекту змін до

закону переконані, що допоможуть тим, хто мешкає неподалік заповідних територій. Зокрема, Валерій Камчатний розповідає: хоч сам не має рушниці, полювати не хоче й не буде, але тонкощі мисливського туризму розробляв на основі іноземного досвіду. Він уважає, що нині до законопроекту упереджене ставлення, яке, на його думку, зовсім недоречне.

— Я можу або помилятися, або, навпаки, бути героєм. Життя нас розсудить. У нас є гарні закони, але як їх потім застосовують? Тому, крім шкоди, нічого не виходить, — розповідає «Газеті»

В. Камчатний, один із авторів змін до закону. — Дійсно, на перший погляд це може здатися поганою ідеєю, але для деяких категорій громадян це — вихід із ситуації, в якій вони опинилися. Тому не треба шукати чорної кішки в темній кімнаті, особливо якщо там її немає. Можливо, це одна з таких ситуацій. Окрім того, за словами нардепа, саме цей вид діяльності значною мірою мав би забезпечувати надходження коштів до національних парків на їх утримання та подальший розвиток.

→ Останній бастіон Червоної книгиЗа словами працівників

Національного природного

парку «Сколівські Бескиди», Україна й без нововведення відстає на тлі інших держав Європи за кількістю тварин.

— Це острівець безпеки тварин, тому дозвіл на мисливський туризм не узгоджується з призначенням охоронних територій, сама суть заповідника зникає, адже його створено, щоб убезпечити тварин, — коментує «Газеті» Олег Куликів, старший науковий співробітник НПП «Сколівські Бескиди».

До того ж, у Законі «Про туризм» немає пояснень, чим цей туризм відрізняється від полювання. І попри те, що ініціатори змін пропонують дозволити полювання лише на частині заповідних територій, тобто в зонах антропогенних ландшафтів, які зазвичай розташовані поряд із населеними пунктами, це означатиме відкриття всієї території природнозаповідного фонду для мисливців. Реальних розміток зон на території заповідників чи національних парків немає. Цього місяця зміни до ЗУ «Про природнозаповідний фонд України» розглядатимуть у парламенті, екологи вже охрестили це питання порядку денного «тестом на адекватність» і з острахом чекають на результат.

Мисливці за привидамиДепутати втретє прагнуть «просунути» зміни до Закону «Про природно-заповідний фонд», які дозволять полювати в заповідниках і національних парках. Якщо цього місяця такі нововведення ухвалять, то низка унікальних тварин і птахів ризикує остаточно зникнути з українських горизонтів

П

Провідні економіки світу не мають наміру продовжувати дію Кіотського протоколу, що обмежує викиди парникових газів в атмосфе-ру, повідомляє Bloomberg. Таким чином, боротьбу з глобальним потеплінням, яка триває останніми роками на міждержавному рівні, може бути серйозно ускладнено. Однією з головних причин цього є боргова криза в Європі. Держави не хочуть обмежувати розвиток власної промисловості, яка й так зазнає значних збитків. Перемовини щодо можливого продовження терміну дії протоколу проходять у південноафриканському Дурбані. Він завершується наприкінці 2012 року.

Без Кіотського протоколу

tsn.ua

13культура8 грудня 2011 року 49 (646)

Минулої суботи в Берліні відбулася церемонія вручення призів Європейської кіноакадемії (European Film Awards), яку вважають європейським аналогом «Оскара». Найкращим фільмом 2011 року визнали «Меланхолію» Ларса фон Трієра. Призи у відповідних номінаціях отримали також оператор і художник стрічки. Найкращою серед режисерів назвали данку Сьюзан Бір за кінокартину «Помста». Серед актрис найкращою стала Тільда Свінтон за роль у «Щось не так із Кевіном», серед акторів — Колін Ферт, який зіграв у фільмі «Король говорить». Найкращими сценаристами обрали братів Дарденн («Хлопець із велосипедом»).

Пройнялися «Меланхолією»

Майстер дзвінкої тіні

l Ярина Коваль

Хтозна, чи закарпатська школа малярства мала б тепер те

обличчя, яке має, якби не художник Антон Ковач, чию виставку живопису нині експонують у Національному музеї у Львові. Принаймні після одного з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва Адальберта Ерделі — як наголосив у розмові з «Газетою» куратор виставки, кандидат мистецтвознавства Богдан Мисюга — такого організаторського хисту на теренах Карпат не виявляв наразі ніхто. Ба більше, Антон Ковач — чи не єдиний із закарпатських митців, хто «зумів збудувати свій авторський метод на спогляданні природи та залишитися сучасним».

Маючи за плечима навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва й у Львівському державному (тоді ще) інституті декоративноприкладного мистецтва, художник у свої п’ятдесят є людиною, яка доб ре знає, чого хоче від життя та мистецтва. А головне — чого в цьому мистецтві особисто для себе не хоче. Ставлячи на зміст, а не на зовнішні ефекти, на працю в майстерні, а не на «тусівки», на власне розуміння якості творчості, а не на її комерційну успішність, далекий

від усіх навколомистецьких спекуляцій А. Ковач запропонував увазі львів’ян твори, в яких говорить про те, що для нього дійсно важливо. Комусь може видатися, що говорить дещо застарілою, консервативною мовою.

Але це насправді не так. Добре обізнаний із тим, що відбувається в сучасному мистецькому світі, з історичними мистецькими явищами й іменами, налаштований через роздуми перетворювати предметний світ у символи часу, Антон Ковач є творцем, який усе ж в основу кладе інтуїтивне, емоційне сприйняття світу. Маючи щастя застати метрів закарпатської академічної школи Федора Манайла, Андрія Коцку, Золтана Шолтиса й інших, він нині добре знає: треба берегти власне коріння, а от щодо крони, то експерименти тут справді можливі.

«Антон Ковач — досконалий віртуоз барви, — зауважує Б. Мисюга. — Він добре обізнаний у секретах фовістів, винаходах Поля Сезана й Анрі Матіса, тому грає кольорами, як досвідчений скрипаль… Цього митця можна було б назвати майстром дзвінкої тіні, який на відміну від усіх попередників закарпатського пленеру, бачить у мотиві сонячного пейзажу не тільки гру світла, а й найтонші вібрації глибоких тонів неосвітленого простору». Зрештою, ці характеристики можна продовжувати.

А сам А. Ковач на відкритті виставки зізнався: його львівська експозиція дає бачення того, що йому вдалося та чого шукає. Хоча, на думку живописця, мова радше про пошуки, ніж знахідки. «Адже правда в тому, — каже митець, — що коли тебе оточують «зірки», то знайти себе справді складно. Я намагався. І в цих творах теж намагався бути відвертим…»


нигою книг, виданих цьогоріч, є архітектурнокультурологічне дослідження «Леви Львова», яке днями побачило світ завдяки ініціативі та зусиллям галереї «Равлик». Такого видання львів’яни ще не мали. В першому такому систематизованому дослідженні (проілюстрованому майже 1500 світлинами) вміщено понад 4000 зображень левів на львівських будівлях і пам’ятниках, із упорядкованою інформацією про будівничих, архітекторів і скульпторів. А ще — кілька розроблених маршрутів із докладними описами та картосхемами для мандрівок у пошуках левів.

Скажімо, чи знали ми, що найбільший львівський лев, заввишки майже 4 метри, розміщений біля Сихівського кладовища? І що він у 160 разів більший від найменшого місцевого лева (на дверній накладці)? Що найбільш «лев’ячі» місця в нашому місті — це проспект Свободи, де 211 лев’ячих зображень (245 разом з інтер’єрами), вулиці Городоцька (165) та Степана Бандери (154 разом з інтер’єрами)? І що найбагатший на левів будинок (аж 99 зображень) розташований за адресою: проспект Свобо

ди, 11? До видання цього дослідження — сумнівно. Зрештою, як і те, що на кожній восьмій будівлі, де такі зображення є, леви пошкоджені.

Авторові та координатору проекту «Леви Львова», керівникові галереї «Равлик» Юрію Гайді та його однодумцям знадобилося п’ять років, аби з’явилася змога про це розказати. А розпочалося все з виставки в «Равлику» чорнолощеної кераміки, після якої в галереї залишився один з експонатів — лев. За якийсь час тут організували першу тематичну виставку «Леви Львова», яку експонували майже півроку. Цікаво, що на момент її закриття спеціальний зошит містив адреси понад 3800 лев’ячих зображень, що їх дописали небайдужі городяни, тоді як стартувала експозиція з інформації про 2942 львівських левів. І тільки тоді шлях простелився до ідеї видати книгу.

Простелився з розумінням: мало тільки побачити. Треба зафіксувати у світлинах, знайти інформацію про появу того чи іншого лева, все систематизувати та в підсумку презентувати громаді. Так, намір зібрати під однією обкладинкою левів, які прикрашають львівські споруди, розрісся до бажання розповісти і про

втрачених і знищених, про левів Личакова, окремо про левів і сакральні споруди, про печатку та герб Львова тощо. Врешті, як розповіла під час презентації книги Леся Гайда, яка разом із Юрієм Гайдою працювала над упорядкуванням і загальною редакцією видання, настав момент, коли треба було просто заборонити собі не тільки бачити тих левів, які до книги не потрапили, а й думати, у який іще спосіб можна подати цю тему. Бо насправді не так важливо, скільки таких зображень є в нашому місті чи як їх можна розглянути. Важить інше: помічати їх, берегти, цінувати та розуміти, що без цього «музею кам’яних пісень» духу Львова може не стати.

Присвятивши це самобутнє та направду дуже притягальне дослідження пам’яті свого батька Романа Гайди, керівник галереї «Равлик» під час офіційної презентації видання (яка відбулася в Музеї етнографії та художнього промислу) озвучив іще одну цікаву ідею: свій намір щороку в День Львова, залучивши журналістів, вибирати справжніх «левів» Львова — людей, які, проявивши особисту мужність, благородство, безкорисливість, прислужилися громаді. Цьогоріч гідними такої відзнаки Ю. Гайда повважав громадянку Росії, одну з небагатьох російських правозахисниць, позбавлену хворобливого великодержавного імперського синдрому, яка багато уваги приділяє й Україні загалом, і Галичині зокрема, Валєрію Новодворскую, кількох молодих хлопців, які торік знищили встановлений з ініціативи компартії ідол Сталіна в Запоріжжі, а також львів’ян: колишнього депутата міськради, який багато допомагав мешканцям міста в захисті їхніх прав, Теодора Дяківа, природоохоронця Олеся Завадовича та редактора газети «Ратуша» Миколу Савельєва. Кожен із «левів» отримав (або найближчим часом отримає) в подарунок презентовану книгу «Леви Львова».

Цікаво також те, що це дослідження є тільки частиною широкомасштабного проекту маленького «Равлика» щодо збереження, популяризації та відновлення архітектурнокультурної спадщини міста.

партнери

Під захистом «Левів Львова»

К

Фото: Ярина Коваль

Фото: Ярина Коваль (4)

14 культура 8 грудня 2011 року 49 (646)

Британська телерадіомовна компанія BBC оприлюднила щорічний список із 15-ти найбільш багатообіцяючих музикантів 2012 року. Зокрема, до пере-ліку потрапили реп-виконавиця Азілія Бенкс (Azealia Banks), яка нещодавно очолила рейтинг найкрутіших музикантів року за версією New Musical Express, і дабстеп-продюсер Skrillex (справжнє ім’я — Сонні Джон Мур), який отримав номінацію на «Греммі» як найкращий новий артист. Нагадаємо, такий перелік BBC складає на основі думок понад 180 музичних експертів, продюсерів, критиків, теле- і радіоведучих, редакторів журналів, сайтів, упливових блогерів. Умова — на момент висунення артист не повинен бути добре відомим публіці й мати хіти в топ-20 британського чарту.

«Зірки», що сходять

Розмова з Наталкою Шимін, художницею

чора у Львівському па-лаці мистецтв відкрили чергову Всеукраїнську бієнале мистецтва експе-риментального текстилю «Текстилizm-8». Цього разу його присвячено пошукам відповідей на запитання «Що таке пам’ятник?» За-цікавлені знають, що ідея презентувати одного року традиційний текстиль, а іншого — експерименталь-ний (до речі, щораз з ін-шою концепцією) виникла в середовищі львівських художників-текстильни-ків напередодні третього тисячоліття. І недаремно. Йшлося про те, що рит-ми сучасності настільки стрімкі, а класична техніка гобелена — настільки тру-домістка (та ще й вимагає великої фінансової опори), що варто спробувати впро-вадити свіже мислення про філософію текстилю

і на наших теренах. Спро-бували. Сьогодні бієнале «Текстилizm» є однією з найочікуваніших подій у художньо-мистецькому житті Львова. Про неї на-передодні відкриття ви-ставки і мова з однією з іні-ціаторів і співорганізаторів цього експериментально-го дійства, художницею Наталкою Шимін.

— Цьогорічна тема біє-нале не просто складна, а й конфліктна з огляду на відсутність спільного уяв-лення, що таке пам’ятник і як його варто втілювати.

Чим зумовлено такий вибір?

— Напевно, тим, що має-мо особистісні претензії до пам’ятників, які встанов-люють у Львові. Хоча по-няття пам’ятника, пам’яті значно ширше. Це може бути текст, пісня, хитро-сплетіння доль і ще багато чого, що вкладається у все-осяжність. Тобто ця тема приваблює тим, що перед-бачає найрізноманітніші трактування. Були й інші ідеї, приміром поставити на «тканинність», але, по-при ймовірну ефектність, особисто я була «проти»: хотілося складнішого за-вдання і справжньої мно-жинності експериментів. Адже в чому особливість «Текстилizm»? Насамперед це школа, де нав чається не тільки глядач, а й худож-ник. І де міцніє переко-нання: мало використати нетрадиційні матеріали та нетрадиційні підходи, головне — ідея. А коли є тема, цю ідею виробити справді легше.

— Тобто тема конкре-тизує?

— Безперечно, навіть проробляє за художника

частину роботи, бо та чи інша концепція таких ви-ставок має свої вимоги. Отже, говоримо про на-вчання львівських тек-стильників у сучасному контексті.

— Коли у «Дзизі» не-щодавно відкривали ви-ставку полтавських мит-ців Ольги й Олександра Левадних, то у зв’язку з нею заговорили про руй-націю міфу, що цікавий текстиль існує тільки у Львові. Львівська школа текстилю здає позиції?

— Аж ніяк. Бо, як пра-вило, йдеться про вихо-

ванців саме львівських мистецьких закладів. І вже не важить, де вони живуть і що творять. Переконана, львівська школа може мати найрізноманітніші прояви. І єдине, що справді турбує, — рівень того, що пропонуємо.

— Чого не вистачає творцям експерименталь-ного текстилю?

— Та всього. Комусь — ідей, іншому — форми вислову… Не хочу сказати, що мені цього не бракує. Бо, звісно, якщо вчимося, то завжди є, куди рости. Інша річ, що від початку переслідувала мету ста-вити собі не планку міс-цевого значення, а тільки планку польоту. От коли виконуєш роботу і в пев-ний момент щось пере-микає, і відчуваєш, що в тебе вийшло, то, отже, ти таки зумів ухопити тему за хвіст.

— І починаєш рухатись як невід’ємність повітря-ного змія?

— Щось схоже. Завжди прагну бачити цей рух у роботах не тільки власних, а й інших художників. Бо коли внутрішня пісня звучить, не почути її не-можливо.

— Бієнале експеримен-тального текстилю замис-лювали як таку, що перед-бачає чимало відваги, авантюри, кардинальних пропозицій, часто-густо конфліктних. Наскільки ця провокація вдається і чи має віддачу?

— На мою думку, що далі, то менше. Не кожен спроможний погодитися, що його концептуальний твір, який не день і по-декуди навіть не тиждень

утілюватиме спеціально для «Текстилizm», зазви-чай у перспективі при-крашатиме тільки його майстерню. Як? Я стільки працювала, а нікому не-цікаво придбати створене мною? Але про це треба забути. Принаймні як спі-ворганізатор не пригадую, щоби справді цікаву кон-цептуальну роботу про-

дали з виставки як об’єкт. Справжній митець завжди йде на крок попереду від загалу. А тому від худож-ника в цьому форматі вимагається передовсім спробувати розслабити-ся, прислухатися до себе та зіграти у гру. Бо інак-ше немає сенсу в цьому всьому. Щиро зізнаюся, мені цієї гри, з огляду на представлені твори, таки дуже бракує. Внутрішня скутість авторів викликає розчарування.

— Чого бояться? Адже мова навіть не про май-стерність володіння ре-меслом (що вимагають на виставках традиційного текстилю), а про варіант-ність забав, правила яких можна встановлювати особисто.

— Складно сказати. Але очевидно, що труднощі є в переході з площинних робіт на просторові. Бо це інше мислення, а нас та-кому не вчили. Свого часу мені вистачило двох ре-чень польської художниці, аби по-новому глянути на те, що роблю. А вона сказала, що нас навчили чудово декорувати, але не мислити. І це шокувало. Адже розуміла: йшлося не лише про колег, а й про мене. Почала над цим думати, цікавитися, як ви-рішують просторові проб-леми деінде. І збагнула: розширення горизонтів просто необхідне не для копіювання, а для того, щоб не повторювати чужу дорогу. І це дало змогу не ломитися в давно відчине-ні двері, не долати так тяж-ко рівні, які вже подолав хтось інший. Мені справді дуже й дуже не хочеться,

щоб Львів у текстилі був провінційним. Тим паче, що має потенціал і може бути цікавим та авангард-ним. Зрештою, в Україні таким дійсно є. Але са-молюбування — поганий порадник. Поки є висота, вихід один — не тупцювати на місці…

Розмовляла Ярина Коваль

«Драбина» як шлях


4 грудня з несподіванки розпочався Міжна-родний театральний

фестиваль «Драбина», який триватиме в нашому місті до кінця тижня. Заплано-ване у книгарні «Є» від-криття заходу, який мав стартувати зустріччю із представниками лондон-ського театру Royal Court (зокрема із драматургом Ейпріл де Енджеліс, ре-жисером Раміном Греєм і директором міжнарод-ної програми театру Еліз Доджсон), довелося термі-ново переносити в Центр міської історії, бо книж-кову крамницю затопило.

Проте зустріч усе ж від-булася. І в її форматі про-звучав акцент: аби твори наших драматургів ста-вили на світових сценах, шлях через Royal Court — саме те, що треба. Фес-тиваль, який за підтримки Британської ради в Украї-ні цьогоріч представляє проект «Нова драма з теа-тром Royal Court», власне й орієнтований на пошук талановитих драматургів (не лише вітчизняних, а, від-повідно до програми дій-ства, й грузинських). Відтак у рамках заходу свої п’єси презентують з українського боку Євгеній Марковський, Павло Ар’є, Маріам Агамян, Оксана Савченко, Віра Ма-ковій і Марина Соколян. А з боку драматургічної Грузії — Бачо Квіртіа, Басса Джа-нікашвілі, Дата Тавадзе, Давид Габунія, Нестан Квінікадзе та Лаша Бу-газде. І ті, й інші сподіва-ються, що їхні п’єси таки сценізують. І не тільки на вітчизняних сценах.

Зрештою, для цього «Драбину» і створено — помітити, врешті-решт, ці-кавих драматургів і пере-стати скиглити, що цікавих п’єс нині не пишуть. А їх, як наголосили в розмові з «Газетою» напередодні «Драбини» її організато-ри, таки пишуть. І то вже інша річ, що до цих творів вітчизняні театри особли-вого зацікавлення наразі не виявляють. Можливо, Royal Court цю ситуацію дещо змінить. Бо, попри те, що сучасних драматургів найбільше хвилюють саме соціальні теми (звідки й особливий сарказм, і чор-ний гумор), світло в кінці тунелю автори бачать. А це вже дає надію, що зусилля «Драбини» — немарні…

Від свого «я» до горизонту

У

Фото: Ярина Коваль (2)

«Справжній митець завжди йде на крок попереду від загалу. А тому від художни-ка в цьому форматі вимагається пере-довсім спробувати розслабитися, при-слухатися до себе та зіграти у гру. Бо інакше немає сенсу в цьому всьому

15афіша8 грудня 2011 року 49 (646)

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7Тел./факс: 294 95 45; [email protected]

Директор і головний редактор Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор: Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: [email protected]

Відділ реклами: Оксана Кристиняк ([email protected]) 294-95-41

Бухгалтерія: Відділ збуту:

Марія Пінтоха (бухгалтер, 294-95-49)294-95-47

Редакція:

Ірина Гамрищак (заступник головного редактора, 294-95-43)Гліб Ваколюк («Спорт», 294-95-43)Олександр Сирцов («Львівські новини», 294-95-43)Ярина Коваль («Культура», 294-95-43)Олександра Баландюх («Соціальні проблеми», 294-95-43)Мар’яна ВербовськаМирослава ІваникНаталя Цапик, Андрій Кононов

(«Екологія», «Освіта», 294-95-43)(«Місцеві новини», 294-95-43)(відділ дизайну, 294-95-42)

Олена Мишкало, Юлія Тімошина (літературне редагування, 294-95-42)

Передплата на 2011 рік:Індекс 96201

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: [email protected]). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 2890; «Телегазета»: 2891Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»

Театри→Театр опери та балету

ім. С. Крушельниць-кої

Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

9, п’ятниця«Летюча миша» (оперета на 3 дії), 18.00

10, субота«Перлини оперного та балетного мисте-цтва». Гала-концерт, 18.00

11, неділя«Севільський цируль-ник» (опера на 3 дії), 18.00

→Театр ім. М. Занько-вецької

Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

Велика сцена

8, четвер«Блакитна троянда» (Леся Українка), 18.00

9, п’ятниця«Ромео і Джульєта в кінці листопада» (Я. Отченашек), 18.00

11, неділя«По щучому велін-ню» (М. Кропивниць-кий), 12.00

«Ромео і Джульєта в кінці листопада» (Я. Отченашек), 18.00

→Львівський акаде-мічний театр ім. Леся Курбаса

Вул. Леся Курбаса, 3; тел.: 272-48-24

9, п’ятниця«Формули екстази», 18.00

10, субота«Амнезія, або Маленькі подружні злочини», 19.00

11, неділя«Апокрифи», 19.00

→ Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»

Пл. Генерала Григоренка, 5; тел.: 261-63-10

10.12.-14.12«Том, Дік, Гаррі (Ве-селі хлопці)», 18.00, 19.00

→ Перший український театр для дітей і юнацтва

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

9, п’ятниця«Олівер Твіст», 14.00

10, субота«Стежечка святого Миколая», 14.00

11, неділя«Стежечка святого Миколая», 12.00; 14.00

Виставки→Арт-салон «Сливка»

Вул. Театральна, 24

25.11-19.12Виставка живопису Ольги Володарської- Іщук

→Галерея «Зелена канапа»

Вул. Вірменська, 7

6.12-8.01 «Різдвяна виставка»

→Кав’ярня «Штука»

Вул. Котлярська, 8

1.12-31.12

Виставка живопису Катерини Білетіної «Український портрет початку ХХІ ст.»

→Галерея Primus

Вул. Лесі Українки, 16/5

22.11-12.12Виставка Р. Романишин «Червона книга»

6.12-30.12Міжнародна виставка малюнка та художньої школи ім. О. Новаківського «Дитинство в малюнку»

Кінотеатри→Кінопалац

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

8.12-14.12Синій зал«Веселі ніжки-2» (3D), 10.20; 17.00«Сутінки. Сага. Світанок. ч.1» (3D), 14.50«Висоцький. Дякуємо, що живий», 12.20; 21.30

Червоний зал«Висоцький. Дякуємо, що живий», 11.30; 16.00; 18.30; 21.00«Як обікрасти хмарочос?», 14.00

Арт-зал«2016. Кінець ночі», 13.00; 17.00«Переростки», 11.00; 15.00; 19.00; 21.00

→ Кінопалац ім. О. Довженка

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

8.12-14.12Синій зал «Шпигуне, вийди геть!», 10.10; 12.30; 14.50; 19.30; 21.30«Як обікрасти хмарочос?», 17.10

Червоний зал «Веселі ніжки-2» (3D), 10.00; 12.00; 14.00; 16.00; 17.40 (з 12.12 — «Ролан-варвар» (3D), 15.50; 19.30) «Тиждень кіно Юрія Іллєнка», 18.00 «Сутінки» (2D), 21.20

У розкладі можливі зміни

Відповіді на кросворд, опублікований у «Львівській газеті» №48 (645) від 1 грудня 2011 р.

По горизонталі: 2. Сокіл. 5. Фазан. 6. Балка. 7. Пропан. 9. Соната. 12. Тісто. 13. Наскар. 14. Канчук. 15. Драма. 18. Янтар. 19. Ясси. 20. Трупа. 22. Остап. 24. Танго.

По вертикалі: 1. Секатор. 2. Сума. 3. Луза. 4. Трактат. 7. Пагінація. 8. Аутсайдер. 10. Опопанакс. 11. Абрикотин. 16. Стартер. 17. Динамік. 21. Порт. 23. Сабо.

Гороскоп 12 — 18 грудня

Кадр із фільму «Як обікрасти хмарочос?». Фото: kinopoisk.ru

Овен

У професiйнiй сферi нестабiльно. Тому потрiбно ви-сунути пiдвищенi вимоги до себе. У сiм’ї все гаразд. Але не зупиняйтеся, не нудьгуйте, не давайте собi «роз-клеїтися».

Телець

Ви ризикуєте проґавити щось важливе в роботi. Не надто довiряйте комусь фiнансові питання. Не за-вадить додаткове джерело доходiв.

Близнюки

У професiйнiй сферi побоюй-теся крадiжки, фальсифiкацiї. Але й прибуток цiлком можливий. У сiм’ї доволі напруже-на атмосфера: побутовi проблеми, сварки, ревнощi.

Рак

Загалом пері-од обiцяє бути вдалим. На роботi ви будете цiлком задоволенi собою, своїм становищем. Проте грошей на-разі не очiкуйте.

Лев

Вiзьмiть до уваги: цього тижня ви дуже легковажнi стосовно гро-шей. Не потрiбно брати на себе чужi проблеми. У сiм’ї бажано обiйтися без нововведень. Не пiддавайтеся спокусам.

Дiва

На роботi очікує розчарування. Щоб розв’язати грошові питання, муси-тимете докласти певних зусиль. Але це вдалий період, щоб поліпши-ти матерiальне становище. У сiм’ї царюватимуть щирi взаємини.

Терези

На роботi вашим кредо має стати розсудливiсть. Можуть виникнути проблеми з близь-кими. У вихiднi саме час дати волю фантазiї, прихова-ним бажанням – пробуйте, ризи-куйте.

Скорпiон

На роботi все дуже навiть непогано. Однак фiнансові питання не терплять поспiху та ризику. У сiм’ї – легкi, азартнi стосунки. У вихiднi зможете вiдпочити i повеселитися!

Стрiлець

Існує ймовір-ність викриттiв, з’ясування якихось таємниць, непри-ємних подробиць. Не допускайте скандалiв! Побоюй-тесь обману.

Козерiг

Тепер не час уплутуватися в конфлiкти на роботi. Бережiть сили! Прагнiть гармонiї й не ускладнюйте собi життя. У родині багато «боргiв» i обов’язкiв, проте, сiм’я – це ваша сила.

Водолiй

На роботi не все гладко. Фiнансова сфера вимагає пiдвищеної уваги. У сiм’ї можуть виник-нути негаразди. Ви мусите з’ясувати стосунки, а iнакше все завалиться.

Риби

На роботi неприємностi, а ви дуже емоцiйно все сприймаєте. Фiнансове станови-ще вкрай вразливе. У сiм’ї може бути багато недомовок. У вихiднi вiдчуєте успіх, задоволення.

16 духовність 8 грудня 2011 року 49 (646)

Невідомі імеНа

Перший український католицький митрополит у США

У 1934 році українська католицька громада в США відзначала 50-річ-

чя свого формального існу-вання. 1884 року в одному з численних індустріальних містечок вугледобувної Пен-сильванії о. Іван Волянський відправив у власній церкві першу Службу Божу. З на-годи цього ювілею єпископ Костянтин Богачевський провів повний облік укра-їнських церков і видрукував пропам’ятну книгу — так би мовити, історичний ше-матизм. Це документація храмів, їхніх парохів, шкіл і хорів. Надруковано видання на хорошому глянцевому папері.

К. Богачевський, який по-ходив із традиційної галиць-кої священицької родини, також народився 1884 року. Але про це не було згадки. Не знаємо, чи єпископ про-сто не хотів звертати на себе зайву увагу, чи нікому не спало на гадку, що два ювілеї збіглися. Цього й не знатимемо, бо Костянтин Богачевський про себе не писав, його кореспонденція лаконічна, говорив зазви-чай не про себе. Він був із покоління священиків, які всіма силами намагалися виховувати творців хрис-тиянського суспільства в українській громаді.

Митрополит Шептиць-кий у своїх примусових мандрах після Першої сві-тової війни наочно пере-конався, що Українська Ка-толицька Церква в Америці є незахищеною. Владика запропонував на амери-канський єпископський престол єпископа Діонізія Няряді, але той не хотів по-кидати свою паству, насиль-но розділену між Югосла-вією та Чехословаччиною. Д. Няряді, своєю чергою, запропонував кандидатури двох єпископів для україн-ців у США. К. Богачевського таємно вивезли з Польщі до Рима, де він отримав єпископські свячення разом із Василем Такачем із Закар-паття. Розподіл української єпархії між галичанами, які називали себе українцями, та закарпатцями, котрим більше подобався термін «русини», мав бути тим-часовим.

Сорокарічний Костянтин Богачевський без грошей, без знання мови й амери-канських законів, без при-ятелів потратив у політич-ний вир еміграційних груп, кожна з яких намагалася будувати свою Україну.

Шлях єпископа визна-чили два фундаментальні рішення. Він вирішив, по-перше, формувати сильну самостійну Церкву. А по-

друге, забезпечити укра-їнським іммігрантам до-ступ до католицької освіти з вивченням української мови та культури. Тому К. Богачевський сприяв спору-дженню насамперед шкіл, а потім уже храмів. На почат-ку його каденції ці рішення не були популярними, але згодом з’ясувалося, що єпис-коп мав рацію.

Тяжкою працею, з до-помогою щоразу більшої групи прихильників своїх ідей і вірних духовний лідер розвинув структуру Церкви, яка зросла до митрополії. Втім не плекав ілюзій, бачив, що українське населення США стає американцями. Парохіяльні школи, коле-джі, Український музей і бібліотека мали на меті по-казати молоді велич власної культури, рівно ж як і те, що ця культура збагачує аме-риканську.

Цих цілей митрополит досягнув. К. Богачевський не переставав працювати вдень і вночі, щоб українці в Штатах жили у вірі й му-дрості. Про прикрий період у своєму житті, коли йому навіть загрожували смер-тю та майже третина вір-них відступилася від нього, єпископ не говорив. Помер несподівано, на 75-му році життя. Залишив добре зор-ганізовану та забезпечену Церкву, зі школами, коле-джем, бібліотекою, музеєм і семінарією.

З ініціативи Патріарха УГКЦ Любомира Гузара, який був семінаристом Кос-тянтина Богачевського, я по-над чотири роки досліджую життя першого українського католицького митрополита в США. К. Богачевський — мій стрийко, тобто дядько по батьковій лінії. Досі не бра-лася за цю тему, вважаючи, що це зробить хтось інший, бо родинною історією не зай малася. Вивчаючи жит-тя єпископа, переконуюся, що сімейного там мало. Це життєпис цілої громади, ще одна біла пляма нашої, на жаль, досі дірявої історії.

Марта Богачевська-Хом’як,

професор Гарвардського університету

Розмова з отцем андрієм Хомишиним, військовим капеланом

озавчора, 6 грудня, укра-їнське військо відзначило уродини. Зазвичай у кон-тексті свята обговорюють основні проблеми армії. Суспільство ставить перед собою питання про те, кому вона служить, а вла-да роздумує про воєнну готовність Збройних сил. Від військових укотре лу-нають прохання-докори про соціальні проблеми їхніх сімей.

«Газета» спробувала глянути на багатотисячну армію зі специфічного кута зору. Про шлях воя-ків до Бога ми говорили з працівником Центру військового капеланства, отцем Андрієм Хомиши-ним.

— отче, прямуючи в Центр військового капеланства, я запитала про його місце розташування старенького чоловіка. а той відповів мені російською, що священик солдатові не друг! Яка ваша думка щодо цього?

— На жаль, цей чоло-вік був не єдиним, хто так вважає! Наш центр при Академії сухопутних військ створено 2007 року, але він розпочав діяти значно раніше — ще у 1990-х. До того кожен священик на парафії на-магався брати участь у цьому процесі. Священи-ків із центру не залучено до парафіяльного життя, вони зосереджуються лише на праці з військо-вими.

Відомо також, що ав-стрійці, споруджуючи будівлю, де нині Акаде-мія сухопутних військ, одразу відводили місце для армійської каплиці. За часів Польщі тут та-кож активно працював священик. Із приходом до Львова німців ці бу-дівлі використовували як військовий шпиталь, а в радянський час це було військово-політичне учи-лище. Звісно, про церкву тоді не йшлося. В укра-їнській традиції годі собі уявити, щоб армія діяла без капелана. Був він і в козаків, а потім у Січових стрільців. Ба більше, така традиція була в багатьох

інших народів, є згадки про капеланів навіть у царській армії.

— а як щодо богословського розуміння війська? Як на мене, слово «мужність» у християн асоціюється із хрестом, який треба нести, а в армії є додаток до сили — зброя!

— Найвідоміші пер-сонажі Святого Письма — військові. Не можемо собі уявити, щоб людина, яку обрав Бог, не діяла також задля людства. Цар Давид, відомий псалмо-співець, був військовим, навіть провадив бойові дії. Як би це дивно не зву-чало, але християни — це таке собі Боже військо за мир і справедливість. Військовий чоловік від-буває службу для захисту духов них цінностей, які дуже часто перегукують-ся з християнськими.

— а якщо йдеться про агресію?

— Звісно, Церква такі дії засуджує. Проте наше військо ніколи не діяло по-загарбницькому. Хіба

що інші держави ви-користовували наших людей для завоювання земель або братовбивчих воєн. Церква однозначно засуджує війну, але так само читаємо, що немає більшої любові, ніж коли хтось віддає за неї своє життя. І за батьківщину також. Христос вчить під-ставляти ліву щоку, коли тебе вдарили по правій, але ж він не хоче, щоб ми піддавалися. Ба більше, в Ісуса був певний поріг болю. Згадаймо випадок, коли в храмі Свого Отця зустрів торговців: гнів був Йому не притаманний, але в цьому випадку не змовчав! Маємо бути

сильними та витрива-лими!

— Чи бачите певну різницю духовних проблем у людей військових і цивільних? Яким є їхній шлях до Бога?

— Спершу мені теж здавалося, що люди різ-них професій, середовищ не можуть однаково йти до Бога. Однак потім зро-зумів, що кожен пере-живає такі самі страж-дання, ставить собі схожі запитання. Сказав би, що дещо змінюється манера пізнання Бога. Бо військо-вий — людина служби, честі, гідності. Принаймні в ідеалі так воно має бути.

— ви як військовий капелан працюєте лише з нижчими чинами? а як щодо генералів? Що переважає — манія величі чи захист честі?

— Курсантів близько тисячі, і всі вони готують-ся отримати вищі офі-церські чини. Багато з тих курсантів, які починали разом із нами в Академії сухопутних військ, нині

вже майори, а можливо, обіймають і вищі посади. З генералом ми в добрих стосунках. Понад те, не знаю жодного випадку, коли хтось зачинив би двері перед священиком.

— Знаю, що практикуєте військові прощі до Зарваниці. Це відбувається з наказу чи добровільно?

— Що ви, навіть Бог не наказує себе любити! Лише за власним бажан-ням. Із вояками також ідуть супроводжуючі офі-цери, бо такий устав. Але, звісно, строєм їх ніхто туди не приведе. Хоч од-ного разу я бачив і таке. В армії такий порядок, що в спеціально відведений

час солдати не можуть ходити територією части-ни поодинці, а якщо йдуть разом, то дотримуються певного кроку! Того разу перший курс за власним бажанням вибрав собі дорогу до церкви (усмі-хається)…

— але ж армія — це єдність людей з усіх куточків України, різних конфесій!

— Так, це правда. Проте сказав би, що у війську рідше можна зустріти людей, які йдуть до церк-ви шукати відмінностей і протиріч, аніж це трапля-ється у звичайному храмі. Всі конфесії говорять про одного й того самого Бога! Ба більше, трапляються ситуації, коли солдати вже в зрілому віці при-йшли до церкви вперше. Багато хто щойно тоді приймає тайну хрещення. Однак, звісно, ніхто не має наміру змушувати людей змінювати власну тради-цію чи спосіб життя!

Розмовляла Софія Кочмар

Строєм до храму ніхто не приведе

П

отець андрій Хомишин на службі Богові та воякам

Нагорода для митрополитаСвятіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія. Нагороду Патріарх Київський вручив під час ві-зиту у Львівсько-Сокальську єпархію з нагоди свята Введення в храм Пресвятої Богородиці. Крім того, Патріарх очолив Божественну літургію у Свято-Покровському кафедральному соборі Львова, на якій були присутні міський голова Андрій Садовий, депутати облра-ди й очільник Львівської обласної ради Олег Панькевич.

17здоров’я8 грудня 2011 року 49 (646)

До рятівного списку входять шоколад, ікра, сир, мʼясо птиці, свинина, яловичина, молоко та горіхи. Італійський учений з університету Катандза-ро Лука Пассамонті вважає, що такі продукти мають бути в меню дратівливих, агресивних людей і тих, хто легко піддається стресам. Ці харчі багаті на триптофан — амінокислоту, яка в організмі людини перетворюється на серотонін і викликає розумове розслаблення, дає відчуття емо-ційного задоволення та благополуччя. До того ж, триптофан, що його містить шоколад, ікра, сир, є хорошим снодійним: дехто не може заснути, поки не зї̓сть один із цих продуктів. Утім науковець радить дотримуватися міри, щоб не довелося вибирати: хороший настрій чи струнка фігура.

Продукти, які роблять нас щасливими

l Ірина Юрковська

Львові наразі немає таких центрів, лише в столиці. Тож, створюючи його, львів’яни переймали досвід киян. Принцип роботи простий: медичну допомогу маляті надають вчасно і якісно. Доволі часто в молодих батьків виникають ситуації, коли дитину треба терміново обстежити чи просто проконсультуватися зі спеціалістом із того чи іншого питання, а в поліклініці черги. Й очікувати доводиться довго, особливо холодної пори року, а навколо — хворі малюки. Тож ваша кро

винка може підхопити будьяку недугу. Або інша ситуація: ви приїхали до Львова в гості з дітками чи винаймаєте помешкання в новому районі, до певної поліклініки не прописані, а вашому синові чи доньці негайно потрібна консультація педіатра. Що робити? Варто тільки зателефонувати до педіатричного центру, й вам скажуть, о котрій годині на вас чекатиме фахівець.

У «Династії» прийом відбуватиметься за записом, батьки з малечою приходитимуть у чітко визначений час, отож не заважатимуть іншим відвідувачам. Коли ж педіатр, оглянувши дитя,

вирішить, що його варто показати вузькому спеціалісту, скажімо, невропатологу чи ортопеду, шукати їх в інших медичних закладах не доведеться. Дитячий лікар сам домовиться з відповідними фахівцями, і вони приїдуть у центр, щоб оглянути маленького пацієнта.

— Якщо батьки стануть у нас на облік після появи малюка на світ, — розповідає головний педіатр цент ру Олена Іванівна, — то ми повністю вестимемо його до трьох років. Упродовж першого місяця до дитинки двічі виїжджатиме педіатр, і двічі — медична сестра. У три місяці маля пройде пов не медичне обстеження

у вузьких спеціалістів, відповідні УЗДобстеження (ней росонографію, діагностику органів черевної порожнини, серця тощо), аби батьки були впевнені, що їхнє чадо нормально росте та розвивається. А відтак ми проводитимемо профілактичні огляди дітей, за необхідності виїжджатимемо додому. Якщо малюк потрапив до групи ризику, тобто народився з деякими проблемами, спеціалісти оглядатимуть його стільки разів, скільки цього вимагатиме стан маленького пацієнта.

Поставити дитину на облік у педіатричному центрі можуть усі батьки, які дорожать здоров’ям своїх чад, незалежно від місця проживання. Лікарі центру обслуговуватимуть не лише діток зі Львова, а й тих,

які мешкають у населених пунктах навколо міста: Сокільниках, Рудному, Зимній Воді, Рясному, Винниках, Брюховичах тощо. Тож батьки нині мають змогу ознайомитися з роботою центру, поговорити з лікарями та визначитися, де і в кого їм найкраще консультуватися щодо стану здоров’я сина чи доньки.

— Найкраща реклама для центру — це якість надання медичних послуг, — продовжує Олена Іванівна. — Мусимо на ділі довести, що є спеціалістами високого рівня. І зробимо це, адже центр неспроста має назву «Династія», в нашій родині дуже багато лікарів, які мають чималий досвід у лікуванні дитячих недуг. Ми примножуємо їхній досвід.

У центрі є сучасне обладнання для проведення УЗД

діагностики, тут працює професійний масажист (маленьким діткам доволі часто потрібна його допомога), лікарлаборант, кабінет для вакцинації. Вакцини закуповуватимуть безпосередньо у фірмвиробників, які добре зарекомендували себе на фармацевтичному ринку України, тобто в тих, які чітко дотримуються вимог зберігання та транспортування препаратів для щеплення.

Отож працівники педіатричного центру запрошують молодих батьків завітати до них у гості на вулицю Богуна, 4 або зателефонувати за тел./факсом: 2373792 й отримати всю інформацію, яка їх цікавить, якто кажуть, із перших уст. Бо лікарі центру знають, як зробити так, аби ваше дитя росло здоровим і щасливим.

По здоров’я — до «Династії»У Львові відкрили перший педіатричний центр, лікарі якого постійно стежитимуть за здоров’ям дітей від моменту народження до 15 років

У

Тепер Радикальна парія Олега Ляшка офіційно існує. Днями опозицій

ний народний депутат отримав свідоцтво про реєстрацію своєї політичної сили, щоправда, воно дісталося йому не так просто, оскільки забирати документ О. Ляшко прийшов із вилами.

Варто зазначити, що шлях до отримання свідоцтва був довгим і нелегким. І те, що Радикальна партія Олега Ляшка саме 3 грудня святкуватиме день свого народження, мабуть, не ви

падковість, адже це збіглося в часі з уродинами самого лідера політсили, що дає привід для подвійного свята.

«Сьогодні я можу тільки привітати свою команду з такою значною подією для кожного з нас і подякувати за її роботу та підтримку. Разом ми щодня долаємо багато труднощів і перешкод, і наша праця не залишається без уваги», — зауважив Олег Валерійович, отримуючи свідоцтво.

Нагадаємо, Радикальна партія не є щойно запо

чаткованою, це радше реінкарнація Української радикальної партії, ініціатором створення якої 1890 року був Іван Франко. Новонароджена Радикальна партія Олега Ляшка, як і попередники, пропагує радикальні зміни в країні та веде зі собою нову команду молодих політиків, які знають, що потрібно для благополуччя та добробуту кожної української родини.

Прес-служба Радикальної партії

Олега Ляшка

Ляшко отримав свідоцтво про реєстрацію партії

Фото: прес-служба Радикальної партії

18 людина 8 грудня 2011 року 49 (646)

lВолодимир Одарченко

селі Волиця Мостиського району живе Тадей Ма-рек — цілитель і знахар, як колись називали таких у народі. Його знають і звертаються до нього по допомогу не тільки люди з усієї України, а й навіть Росії та Польщі. Для при-йому пацієнтів пан Тадей навіть збудував на своєму подвір’ї окрему кімнату, де гості за потреби мо-жуть заночувати.

→Приймальня наповнена запахами трав…Починалося все вісім

років тому, коли цілитель почав збирати спеціальну літературу — довідники, брошури, енциклопедії, книги, вирізки з газет про

лікування травами. У його кабінеті впадають в очі чотири образи, що їх по-дарували вдячні пацієнти. На окремому столику — релігійна література, яку Тадею Мареку теж приво-зять на знак вдячності. На великій печі — трилітрові бутлі з травами, що на-стоюються. Кімната на-повнена запахами трав, що створює особ ливий затишок і спокій.

Тадей Тадейович каже, що свого часу виписував рецепти лікування тра-вами на папері, роблячи ксерокопії, але техніка зламалася, не витримавши навантаження. Нині до нього часто телефонують на мобільний телефон, і чоловік дає рекоменда-ції під час розмови. Ось і при нас йому телефо-нували зі Свалявського району Закарпатської об-ласті — 14-річна дівчина має пухлину головного мозку. По допомогу звер-талися і батьки дитини з Каланчакського району на Херсонщині. Є в Тадея Марека пацієнти з Кіро-воградської, Вінницької,

Житомирської областей і, звісно, дуже багато на Львівщині.

Наймолодша пацієнтка — з Івано-Франківської об-ласті, 3,5 року, найстарший — 84-річний мешканець Бєлгородської області Ро-сії. Тадей Марек дає реко-мендації щодо лікування ішемічної хвороби серця, стенокардії, простатиту, різних видів неврозу, до знахаря звертається дуже багато хворих на атеро-склероз судин, гіпертонію, остеохондроз, розсіяний склероз, депресію, хворобу Паркінсона, зоб… Та, на-певно, найбільше — хворих на рак.

→Без віри в Бога вилікуватися неможливоЗа час практикування

цілительством Тадей Ма-рек змінився і фізично, і духовно — нині це струн-кий чоловік, який у свої 57 років виглядає значно молодшим. А головне — Тадей Тадейович розробив власну філософію лікуван-ня. Вона проста й заснова-на на глибокій вірі в Бога. А саме: вранці хворий має випити три ковтки свяче-ної води. Потім обов’язково щиро помолитися за оздо-ровлення, і тільки після того вживати всі ліки від цілителя.

Щодо ракових недуг, то необхідно дотримува-тися суворої дієти. Для лікування всіх ракових

захворювань Тадей Марек має трав’яні настої, а, крім того, рекомендує вживати сири домашнього при-готування, обов’язково капусту, житній хліб.

Для лікування хвороби Паркінсона цілитель зібрав і склав чотири великих томи рецептів трав’яних настоїв. Людям, які при-їжджають і телефонують зі скаргами на цю недугу пан Марек, окрім своїх обов’язкових рекоменда-цій, радить дієту зі свіжих овочів і фруктів, які треба вживати п’ять-шість разів на день.

Головне ж під час ліку-вання — контакт із при-родою, не злитися і не заздрити, не ворогувати, навчитися прощати об-рази. Нібито все просто, але це тільки на перший погляд, бо до зцілення людина має бути духовно підготовленою.

→Найлегше лікувати дітей, найскладніше — чоловіківТадей Марек уважає, що

найлегше лікувати дітей, оскільки їх іще контролю-ють батьки, далі — жінок, бо вони себе, хоч трохи, та люблять, а от із чоловіками — зовсім кепсько, бо ліниві та зловживають оковитою. Зі своєї багатої практики згадує випадок, коли ви-лікував травами хворого на рак горла чоловіка зі Самбірщини. Однак той

продовжував пиячити, та ще й вихвалявся тим під час консультацій. Звісно, через таке ставлення до себе чоловік невдовзі по-мер. Те саме стосується і наркоманів, яких пан Ма-рек рятував від залежності своїми ліками.

Був іще один випадок у практиці цілителя. Мо-лода жінка із Чорткова Тернопільської області за-вагітніла. Вона вісім років не мала дітей і от нарешті була при надії. Та лікарі ви-явили в неї ракову пухлину й заборонили народжу-вати. Після того, як жінка почала вживати трав’яні настоянки Тадея Марека, пухлина в неї зникла, жін-ка народила таку бажа-ну дитину. Лікарі досі не можуть втямити, як вона вилікувалася…

Цілитель проводить свої курси рекомендацій і ліку-вання травами абсолютно безкоштовно. Каже, що вистачає й того, що люди-на звертається до нього зі своєю бідою. Дуже тішить-ся, коли дарують книги, особливо духовну літера-туру. Ось, для прикладу, до пана Марека постій-но приїжджають віруючі церков адвентистів 7-го дня та євангелістів із Дні-пропетровської області. Цілитель дає їм рецепти з лікування зобу, злоякісних пухлин, хвороби Паркін-сона. Вони ж віддячують, даруючи різні брошури та книжки з духов ного жит-тя. Приїжджали до Тадея

Марека по консультацію і його товариші по на-вчанню в Харківській юри-дичній академії, а тепер судді м. Бровари Київської області. Подарували йому образ «Тайна вечеря». А від підприємця, колишнього депутата облради Івана Куп’яка цілитель отримав у подарунок «Євангеліє» і «Читання Апостола».

Нині Тадей Тадейович має близько 700 знахар-ських видань, є в нього й енциклопедії з народної медицини. Особливо ж цінною вважає тритомну енциклопедію народної медицини лікаря з Бере-жан О. Михайлевського, де міститься інформація з фітотерапії, ілюстрації квітів цілющих рослин, рецепти з фунготерапії (лікування грибами). А ще знахар знається на апіте-рапії (лікування бджоло-продуктами), глинотерапії, піскотерапії, герудотерапії (лікування п’явками)…

→Цілитель вилікував і самого себе

Тадей Марек не любить лінивих і бездіяльних лю-дей. Сам встає о 5-6-й ранку, влітку збирає цілющі трави, взимку, коли має вільний час, читає і займається са-моосвітою. Обладнав спе-ціальний тренажерний зал, де є гирі, гантелі, боксерська груша, скакалки й інше спортивне приладдя. Вилі-кував себе сам, бо, як каже, коли виходив на пенсію піс-ля служби в правоохорон-них органах, лікарі виявили в нього вісім хвороб, зокре-ма стенокардію, алергію, атеросклероз судин. Тепер він бадьорий, спокійний, урівноважений, спиртного майже не вживає, а для друзів завжди має дуже корисні для здоров’я насто-янки. Згадує, як прочитав в одному журналі: здоров’я не знайдеш, не подаруєш, не вкрадеш. Його можна тільки напрацювати і не відклада-ти лікування на завтра, бо завтра може і не настати.

…Знаю Тадея Тадейовича Марека понад 20 років, іще відтоді, коли служив у ра-йонному відділі міліції. Він виріс без батька, у правоохо-ронних органах пройшов шлях від інспектора-лей-тенанта до підполковника — начальника районного відділу державної служби боротьби з економічними злочинами. Як людина піс-ля такої серйозної посади у правоохоронних органах могла стати цілителем, трав-ником, іще й знаним на всю Україну? Тадей Тадейович сміється і згадує: ще в ди-тинстві любив збирати різні квіточки й рослинки, а мама вважала, що це, звісно, не чо-ловіча робота. Отож, талант, що йому дав Бог, розвинув сам, адже без труду немає справжньої людини.

Тадея Марека поважа-ють у селі, тому його обрали головою ревізійної комісії місцевої церкви Благові-щення. Він — беззаперечний авторитет і в районі, а голо-вне — безкорислива людина.

Під час іще однієї зустрі-чі зі мною цитує із книги життя святої мучениці Геновефи з Бельгії такі сло-ва: «Є багато людей, які не дякують Богові за всі його добродійства, що їх мають, і навіть не думають про Нього. Інших людей вони ненавидять і пере-слідують. Майже щоденно хтось із них помирає, але вони навіть не зважають на це і живуть так, немовби завжди на тій землі жити мають…»

Чи не варто прислуха-тися до цього всім нам?

Народний цілитель із Волиці

У

Освячення храму святих апостолів Петра і Павла у Львові відбулося позавчора. Перше Богослужіння тут провів Львівський архієпископ і митрополит Ігор Возьняк. У храмі лунала спільна молитва священнослужителів різних конфесій. Упродовж 65 років церкву (в народі — костел єзуїтів), барокову святиню 1610-1630 років, одну з найбільших культових споруд Львова, було закрито. Тут зберігали книги з фондів Національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. 12 жовтня Кабінет Міністрів ухвалив рішення про передачу будівлі на вул. Авіаційній, 1 Академії наук України. Це рішення дало змогу звільнити приміщення костелу єзуїтів від книжок і відкрити його для мирян.

Перша молитва після тривалої перерви

«Головне ж під час лі-кування — контакт із природою, не зли-тися і не заздрити, не ворогувати, навчитися прощати образи

«Здоров’я не знайдеш, не подаруєш, не вкрадеш. Його можна тільки напрацювати і не відкладати лікування на завтра, бо за-втра може і не настати

Фото: Володимир Одарченко

19спорт8 грудня 2011 року 49 (646)

На перший тренувальний збір у період зимового міжсезоння львівські «Карпати» візьмуть білоруського нападника Юрія Королюка, повідомив сайт футбольного клубу «Волна-Пінськ». Форвард уже був у розташуванні «зелено-білих», тренувався з основним складом команди. Він навіть узяв участь у тренувальному матчі, в якому дублюючому складу львівʼян протистояли футболісти, котрі перебували на перегляді в інших колективах і повернулися з оренди. За інформацією сайту білоруського клубу, Юрій Королюк справив на головного тренера «Карпат» Павла Кучерова хороше враження. Тому на початку січня білорус вирушить разом із галичанами на збір в Австрію.

«Карпати» зацікавилися білоруським форвардом

Розмова з Ігорем Шимечком, важкоатлетом

обігає кінця тривалий пе-редолімпійський цикл до Ігор у Лондоні 2012 року. У багатьох видах спорту, які входять до олімпійської програми, завершилися ліцензійні змагання, під час яких розігрували імен-ні та командні путівки на Олімпіаду. Серед них — важ-ка атлетика. На листопа-довому чемпіонаті світу, який проходив у Парижі, команда України здобула повний комплект олімпій-ських перепусток (шість — у чоловіків, чотири — у жінок). Разом із колегами по ко-манді вагомий внесок у цей результат зробив львівський штангіст-важковаговик Ігор Шимечко, який виборов «срібло» в ривку та посів четверте місце за сумою двох вправ.

Під час короткої перер-ви між офіційними зма-ганнями та тренуваннями Ігор поділився з «Газетою» враженнями від минулого чемпіонату та розповів про олімпійські перспективи.

— Представницький і, відповідно, конкурентний рівень турніру був дуже ви-соким, — каже І. Шимечко. — Для прикладу, в моїй ва-

говій категорії за перемогу змагалися чемпіони світу двох попередніх років. Про це свідчить і низка світових рекордів, що їх установили на турнірі в Парижі.

— Золотих нагород наша команда там не здобула, зате забронювала повний комплект олімпійських ліцензій. Чи означає це, що завдання на передолімпій-ський цикл виконано на сто відсотків?

— За олімпійські ліцензії ми змагалися на двох чем-піонатах світу — цьогоріч у Парижі та торік в Анталії. За підсумками турніру в Туреччині наша чоловіча команда здобула п’ять лі-цензій із шести. Тож у Фран-ції перед нами постало зав-дання втриматися на цих позиціях. У підсумку вда-лося поліпшити поперед ній результат.

— За сумою двоборства лише три кілограми від-ділили ваш результат від «бронзового», який про-демонстрував корейський атлет. Чи маєте певний запас, щоби знівелювати цю різницю на Олімпіаді та долучитися до боротьби за нагороди?

— Три кілограми на штанзі — це не мало й не ба-гато. Треба брати до уваги, що у важкій атлетиці велике значення має й особиста вага спортсмена. Відомо, що за рівного результату перевагу має той атлет, чия маса тіла є меншою. Від-верто кажучи, думаю, що в Лондоні на медаль можна буде розраховувати із су-мою двох вправ у 445-450 кг. Не варто прогнозувати, якого ґатунку буде ця на-

города, але саме на такий результат треба орієнту-ватися. Вже піднімав таку вагу на тренуваннях, тобто потрібно тільки зберегти цю форму, налаштуватися на цей результат.

— Ігоре, позаду вже ба-гато змагань у країнах і містах кількох континен-тів. Чи виникли у вас якісь географічні вподобання, які сприяють успішним виступам на престижних змаганнях?

— Є радше певна законо-мірність: якщо попередня Олімпіада відбувалася в Пекіні, то й усі чемпіонати світу проводили в азійських державах: Кореї, Китаї, Япо-нії. Тепер-от ігри відбудуть-ся в Європі та всі чемпіонати світу проходили на Старому континенті. У перспективі — Ріо-де-Жанейро, тож варто сподіватися, що наступні світові першості відбувати-муться у країнах Америки. А загалом, звичайно, в Єв-ропі легше виступати, ніж, скажімо, в Азії. Тут звичні клімат і кухня тощо.

— Чи побутують серед спортсменів якісь прикме-ти, які, на їхню думку, мо-жуть уплинути на успішний виступ?

— Вважаю себе віруючою людиною та не зважаю на жодні забобони. Перед виходом на поміст звер-таюся до Всевишнього та прошу не додаткової сили, а тільки можливості реалі-зувати себе. Щодо прикмет на кшталт лівою чи правою рукою братися за штангу чи з якої ноги рушати на поміст, то такого навіть у думках немає, бо після років тренувань і виступів про

таке навіть не замислююся: все доведено до автома-тизму та працює, як годин-никовий механізм. Проте знаю випадки, коли хтось зі спортсменів на удачу клав у взуття якісь монети тощо (сміється).

— Тепер усе часті-ше в засобах інформації з’являються новини з різ-них держав про призові, які обіцяють олімпійцям за вдалий виступ на Іграх-2012. Чи вели вже якісь розмови про заохочення україн-ських переможців і призе-рів майбутньої Олімпіади?

— Особисто я нічого щодо цього не чув і вва-жаю, що це неправильно, коли спортсмен їде на

Олімпійські ігри, щоб за-робити. Атлетам необхідно створити належні умови для підготовки на весь пе-редолімпійський цикл, а не згадувати про них за півроку до Олімпіади. На жаль, у нас відбувається саме так: напередодні зма-гань в Україні обов’язково наближаються якісь ви-бори та певна допомога спортсменам стає предме-том реклами окремих осіб, які бажають у такий спосіб привернути до себе увагу громадськості. Це, на мою думку, неправильно. Тут по-трібен комплексний підхід, треба створювати умови: будувати спортивні школи, закуповувати відповідний інвентар, подбати бодай про символічне заохочення для атлетів за їхню працю. Якщо спорт смени рівня збірних іще отримують бодай якісь матеріальні стимули, то люди рівня майстра спор-ту чи резерву збірної — це ентузіасти, можна сказати, фанати своєї справи.

— Усе ж матеріальна винагорода відіграє якусь роль у спортивному ре-зультаті?

— Це варто розглядати індивідуально: для когось це може бути стимулом, а для іншого — психологічним тягарем, який заважатиме досягти мети, бо тоді думки вже не про змагання чи ре-зультат, а лише про одне — як заробити ці гроші. Переко-наний, у більшості випадків це — програшний варіант.

— Однак професіональні заняття будь-яким видом спорту — задоволення не з дешевих?

— Звісно. Наприклад, на підготовку до чемпіонату світу було затрачено чима-ло коштів. Удячний за під-тримку спортивному това-риству «Динамо», отримав допомогу й від управління спорту Львівської облдерж-адміністрації, долучилися і спонсори. Завдяки цьо-му вдалося компенсувати певну частку цих витрат. Професіональний спорт — це не лише тренування та спорядження. Чималі суми доводиться викладати за, скажімо, препарати спор-тивної фармакології. Вони доволі дорогі, до того ж медикаменти українських виробників програють за якістю європейським чи

американським. Дово-диться домовлятися, шу-кати та закуповувати ці препарати за кордоном. Відповідно, зростає їх ціна. Та це необхідно, щоб забез-печувати конкурентний рівень спортсмена.

— Основні передолім-пійські старти позаду. Як підтримуватимете спор-тивну форму до початку Олімпіади?

— Календар підготовки вже сформовано. На черзі тренувальний збір у Коло-миї. Наступного року, від-разу після свят, відбудеться ще один навчально-трену-вальний збір у Феодосії або Чернігові. Наприкінці лю-того заплановано змагання за Кубок України, а за кілька місяців до початку Ігор від-будеться чемпіонат України, щоправда, невідомо, чи братиме в ньому участь основний склад збірної. Це вирішуватиме тренерський штаб.

— Отож кістяк олімпій-ської команди з важкої атлетики вже сформовано?

— Можна сказати, відсот-ків на 90. Визначатимуть хіба що учасника чоловічої команди, який претенду-ватиме на здобуту шосту олімпійську ліцензію. Що ж, можливо, для тренерів ця обставина стане головним болем, проте для спортс-менів це — хороший шанс позмагатися за право ви-ступити на Олімпійських іграх у Лондоні.

— Чи поставлено перед командою конкретне зав-дання на Ігри-2012?

— Про це не йшлося. Та можу сказати про себе. Мені 25 років, вважають, що для атлета-важковаговика це вік спортивної юності, а зрі-лість наступає у 26-30 років. Попри це, маю немалий досвід виступів, у тому числі на попередній Олімпіаді. Тому мені не потрібно нічо-го говорити, я сам знаю, яка в мене мета. Із завданням визначився ще на Іграх у Пекіні, на які потрапив іще, можна сказати, пацаном. Це — олімпійська медаль! Упевнений, що жоден про-фесіональний спортсмен не хоче бути статистом, а мріє про олімпійську нагороду. У цьому плані я не вирізняюсь оригінальністю поглядів.

Розмовляла Анастасія Савчин

Жоден професіональний спортсмен не хоче бути статистом

Д

«В Європі легше ви-ступати, ніж, скажі-мо, в Азії. Тут звичні клімат і кухня

довідка

Шимечко Ігор Миронович — заслужений майстер спорту з важкої атлетики, вагова категорія +105 кг, 27.05.1986 року на-родження, проживає у Львові. Учасник Олімпійських ігор у Пекіні.2006 рік — срібний призер чемпіонату світу (Китай);2008 рік — срібний призер чемпіонату Європи (Італія);2009 рік — абсолют-ний чемпіон Європи (Румунія);2009 рік — бронзо-вий призер чемпіо-нату світу (Корея), зайняв перше місце в ривку;2011 рік — срібний призер чемпіонату Європи (Росія), зайняв перше місце в ривку.

sports.com.ua

1220 cпорт 8 грудня 2011 року 49 (646)

ФІФА скоротила список претендентів на «Золотий м’яч» до трьох осіб. Звання найкращого футболіста світу за підсумками 2011 року отримає аргентинець Ліонель Мессі, португалець Кріштіану Роналду або іспанець Хаві. Фінальну трійку претендентів визначили за підсумками голосування капітанів і головних тренерів чоловічих національних збірних, які робили свій вибір з розширеного списку. Зазначимо, саме за цю трійку номінантів свій голос віддав Олег Блохін. Він, як і Мішель Платіні пророкує, що нагороду отримає Ліонель Мессі.

Претендентів на «Золотий м’яч» залишилося троє

реклама

Група а Група B Група С Група D польща Нідерланди Іспанія україна

Чехія Данія Ірландія Франція Греція португалія Хорватія Швеція

росія Німеччина Італія англія

14 червняІталія — Хорватія, 19.00, ПознаньІспанія — Ірландія, 21.45, Гданськ

15 червняШвеція ― Англія, 21.45, Київ

Україна ― Франція, 19.00, Донецьк

16 червняЧехія — Польща, 21.45, ВроцлавГреція — Росія, 21.45, Варшава

17 червняПортугалія — Нідерланди, 21.45, Харків

Данія — Німеччина, 21.45, Львів

18 червняХорватія — Іспанія, 21.45, ГданськІталія — Ірландія, 21.45, Познань

19 червняАнглія — Україна, 21.45, Донецьк

Швеція — Франція, 21.45, Київ

розклад усіх матчів Євро-20128 червня

Польща — Греція, 19.00, ВаршаваРосія — Чехія, 21.45, Вроцлав

9 червняНідерланди — Данія, 19.00, Харків

Німеччина — Португалія, 21.45, Львів

10 червня Іспанія — Італія, 19.00, Гданськ

Ірландія — Хорватія, 21.45, Познань

11 червня Франція — Англія, 19.00, Донецьк

Україна — Швеція, 21.45, Київ

12 червняГреція — Чехія, 19.00, Вроцлав

Польща — Росія, 21.45, Варшава

13 червняДанія — Португалія, 19.00, Львів

Нідерланди — Німеччина, 21.45, Харків

21 червня 1A — 2B, 20.45,

Варшава

22 червня 1B — 2A, 20.45,

Гданськ

23 червня 1C — 2D, 20.45,

Донецьк

24 червня1D — 2C, 20.45,

Київ

27 червня П: 1A — 2B; П: 1C — 2D, 20.45,

Донецьк

28 червня П: 1B — 2A; П: 1D — 2C, 20.45,

Варшава

1 липня

Фінал, 20.45, Київ

результати жеребкування фінальної стадії Євро-2012

l Роман Бойко

Із легкої руки прослав-лених у минулому футболістів Марко

ван Бастена, Хорста Хрубеша, Петера Шмей-хеля та Зінедіна Зідана суперниками національ-ної команди України на Євро-2012 по групі D стали Швеція, Англія та Франція.

Реакція наставників команд-суперниць укра-їнської збірної була до-волі стриманою. Ніхто з них не скаржився на складний жереб, але й не називав свою групу прохідною. Головний тре-нер збірної Англії Фабіо Капелло сказав, що задо-волений жеребкуванням, а наставник французів Лоран Блан зрадів, що Франція не потрапила в групу B. Схоже, найщас-ливішим після жереб-кування був головний тренер збірної Швеції, матчем з якою розпочне-мо Євро-2012. Ерік Хамрен назвав групу D захоплю-ючою. Наставник збірної України Олег Блохін від-реагував на підсумки жеребкування стримано та зазначив, що йому не принципово, з якого місця Україна потрапить у наступний раунд турні-ру, головне завдання для команди — вийти з групи будь-якою ціною.

Провідні букмекери сві-ту вже почали приймати ставки на перемогу в гру-пах. На думку аналітиків найвідомішої у світі конто-ри William Hill, українська збірна — лише третій фаво-рит у квартеті D. Перші два місця займають Англія з коефіцієнтом 1,36 і Франція ― 1,4. В України коефіцієнт на вихід із групи становить 2,62, тоді як Швеція зами-кає четвірку ― 3,5.

Також уже є котиру-вання і на окремі матчі. Так, на перемогу україн-ської команди в стартово-му поєдинку зі Швецією коефіцієнт 2,2. На нічию та перемогу шведів ставки приймають із котируван-ням 3,0. Із коефіцієнтом 2,2 приймають ставки на перемогу Франції над Україною в другому про-тистоянні групи. Нічию оцінюють як 3,1 до 1, що менш ймовірно, ніж звитя-га нашої збірної над фран-цузькою ― 2,87. І, нарешті, Англія — безперечний фа-ворит останнього матчу нашої збірної. Британці приймають ставки на пе-ремогу своєї національної команди з коефіцієнтом 1,95. Нічию оцінюють як 3,3, а на перемогу нашої збірної можна поставити з котируванням 3,2. Щодо фаворита всього Євро-2012, то тут найменшу суму можна виграти, по-ставивши на Іспанію або Німеччину.

Наставники команд-суперниць «синьо-жовтих» задоволені жеребкуванням

Букмекери не вірять у збірну України

lviv newspaper

Documents