lib.sumdu.edu.ualib.sumdu.edu.ua/library/docs/rio/2014/m3801.docx · web view- вивчення...

Міністерство освіти і науки УкраїниСумський державний університет

3801 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИдо проведення семінарських занять та самостійної

роботиз курсу «Інформаційне право»для студентів спеціальностей

7.03040101 та 8.03040101 «Правознавство»усіх форм навчання

СумиСумський державний університет

2014

Методичні вказівки до проведення семінарських занять та самостійної роботи з курсу «Інформаційне право» / укладачі : А. В. Ілляшенко, М. В. Колеснікова. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 97 с.

Кафедра АГПФЕБ

ВступОсновна мета - вивчення інформаційного права як

навчальної дисципліни полягає в тому, щоб допомогти тим, хто її опановує зорієнтуватися в методах, способах, засобах охорони, захисту, регулювання діяльності в інформаційній сфері, які знайшли відображення у чинному праві, нормативно-правових актах, юридичній науці та практиці.

Основні завдання навчального курсу:1. Засвоєння знань щодо основ правового регулювання

інформаційної діяльності різних суб’єктів, у тому числі законодавчого забезпечення формування та розвитку єдиного інформаційного простору України, правових основ організації та координації дій органів державної влади в цьому просторі.

2. Визначення у понятійному апараті та природі інформаційного права його зв’язку з традиційними та новими міжгалузевими інститутами права.

3. Визначення структури, джерел і методології інформаційного права.

4. З’ясування правових аспектів формування, розвитку охорони та захисту інформаційних ресурсів єдиного інформаційного простору України.

5. Визначення проблем міжнародного співробітництва та з’ясування питань правового регулювання і розвитку глобального інформаційного простору.

6. Формування навичок щодо застосування знань у сфері інформаційної діяльності в майбутній практичній або науковій роботі, в тому числі удосконалення правової основи інформаційного простору та інформаційних ресурсів України.

Концепція навчального курсу ґрунтується на науковій доктрині, згідно з якою у системі права виокремлюється комплексна галузь права серед традиційних галузей публічного права України: конституційного, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального.

Програмою навчальної дисципліни «Інформаційне право» передбачено п’ятнадцять годин семінарських занять, на які винесено ключові питання, що стосуються нормативно-правового регулювання інформаційного права в Україні.

Головною метою семінарських занять визначено завдання: навчити студентів самостійно формулювати і чітко висловлювати свої думки, сприяти розширенню загального та професійного кругозору, оволодіти методикою аналізу теоретичних та практичних аспектів організації роботи органів державної влади в інформаційному просторі, сформувати цілісне уявлення про інформаційне право в Україні.

При підготовці до проведення занять необхідно приділити належну увагу питанню роботи з літературою та джерелами з навчальної дисципліни. Це викликано тим, що сьогодні в нашій країні продовжується реформування нормативно-правових актів в інформаційній сфері і з цієї причини навчальна література не завжди відповідає сучасному стану речей. Тому при підготовці до занять необхідно обов’язково керуватися нормативно-правовою базою, яка розміщена на офіційних сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування, і з їх допомогою відслідковувати зміни, що відбулися в чинному законодавстві.

При підготовці до доповіді на семінарському занятті необхідно пам’ятати, що вона повинна відповідати таким вимогам:

– методологічно повно і правильно розкрити зміст вибраного питання;

– показати якість проведеної самостійної роботи з нормативно-правовими документами, монографіями та науковими статтями з питання;

– продемонструвати вміння студента чітко планувати свою відповідь і зрозуміло формулювати головні положення доповіді.

При підготовці тез доповіді необхідно враховувати, щоб час виступу не перевищував 10–15 хвилин.

На кожне семінарське заняття навчальним планом передбачено дві академічні години навчального часу.

Теми семінарських занять

Тема 1. Поняття, сутність, зміст, структура інформаційного права

План 1. Сутність та зміст інформаційного права як комплексної галузі суспільних відносин. 2. Сутність та зміст інформаційного права як науки. 3. Сутність та зміст інформаційного права як навчальної дисципліни. 4. Концептуальні підходи щодо формування змісту та структури інформаційного права. 5. Методологія інформаційного права. 6. Взаємозв’язок інформаційного права з іншими галузями права та його місце серед них.

Ключові поняття: поняття, функції, система, методи інформаційного права; інформаційне право як наука і навчальна дисципліна.

Розглядаючи питання «Сутність та зміст інформаційного права як комплексної галузі суспільних відносин», необхідно розглянути інформаційне право у двох аспектах: об’єктивному й суб’єктивному, з’ясувати зміст інформаційного права, Потім необхідно визначити загальні ознаки інформаційного права.

Характеризуючи сутність та зміст інформаційного права як науки, необхідно подати сучасні підходи до визначення інформаційного права, визначити аспекти, в яких можна його розглядати, охарактеризувати складові елементи інформаційного права як науки.

При підготовці до відповіді на третє питання необхідно

звернути увагу на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р. Визначити зміст та завдання навчальної дисципліни «Інформаційне право».

Готуючи відповідь на четверте питання, необхідно розглянути позиції, сформовані такими вченими, як В. К. Райхер, Ю. К. Толстой, О. С. Іоффе, М. Д. Шаргородський та основу праць О. А. Красавчикова.

Для відповіді на п’яте питання необхідно визначити та охарактеризувати метод правового регулювання та методи інформаційного права, розглянути класифікацію методів інформаційного права.

При розгляді шостого питання необхідно визначити місце інформаційного права в юридичній науці, визначити об'єкт дослідження. Визначити, які галузеві науки мають вплив на інформаційне право як науку, виявити, на яких засадах базуються окремі положення інформаційного права.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-

ВР.2. Закон України «Про внесення змін до Закону

України «Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і

практики): монограф. / В. С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.

4. Информационное право / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов, Б. Н. Торопнин. – СПб., 2001. – 789 с.

5. Доступ до інформації та електронне урядування /автори-упорядники : М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.

6. Копылов В. А. Информационное право : учебник / В. А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристь, 2004. – 512 с.

Тема 2. Інформаційна культура та правова інформатика

План1. Сутність та основні аспекти інформаційної культури.2. Інформаційно-правова культура.

3. Сутність правового забезпечення формування інформаційної культури. 4. Правотворчість із застосуванням КСІАЗ. 5. Реєстрація та контроль проходження законопроектів Верховної Ради України. 6. Інформаційно-технічний комплекс «Рада».

Ключові поняття: правова культура; інформаційна культура; інформаційно-правова культура; правова е-культура особистості; комп'ютеризована система інформаційно-аналітичного забезпечення; електронний інформаційний бюлетень; інформаційно-технічний комплекс «Рада»; інформаційно-пошукові системи; світова електронна мережа правових документів.

При підготовці до висвітлення першого питання необхідно розглянути поняття «е-культури». Визначити проблеми інформаційної культури, дати визначення інформаційної культури, визначити її сутність. Розглядаючи сутність інформаційної культури, необхідно звернути увагу на такий аспект, як культура поведінки у сфері інформаційних відносин.

Розглядаючи друге питання, необхідно з’ясувати поняття інформаційно-правової культури, визначити засади, сутність, зміст інформаційно-правової культури. Розглянути співвідношення правосвідомості і правової культури особистості. Розглянути форми прояву правосвідомості і правової культури.

З'ясувати сутність інформаційно-правової культури та правового нігілізму.

Готуючи відповідь на третє питання, необхідно визначити актуальність правового аспекту інформаційної культури. Розглянути поняття «правове забезпечення суспільних інформаційних відносин» та «правове забезпечення електронно-обчислювальних (комп'ютерних) інформаційних систем».

Розглядаючи четверте питання, необхідно ознайомитись із міжгалузевою комплексною дисципліною - правова інформатика та комп'ютеризованою системою інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності (КСІАЗ). Розглянути підсистеми, системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності (СІАЗ) та поняття бази даних правової інформації.

Для підготовки відповіді на п’яте питання необхідно з’ясувати значення підсистеми, організацію роботи із системою, її можливості. Розглянути інформаційно-програмний комплекс «Законотворень».

Готуючись до відповіді на шосте питання, необхідно визначити значення інформаційно-технічного комплексу «Рада». Розглянути склад системи «Рада», вхідну та вихідну інформацію системи.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і

практики) : монограф. / В. С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.




5. Правова інформатика (системна інформатизація законотворчої, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності) : монографія / М. Я. Швець, Р. А. Калюжний, В. М. Брижко та ін.; за ред. М. Я. Швеця та Р. А. Калюжного. – К. : ІВА, 2003. – 168 с.

6. Правова інформатика : підручник: у 2 т. / авт. кол. : М. Швець, В. Брижко, Л. Задорожня та ін.; за ред. В. Я. Тація, М. Я. Швеця, Я. Ю. Кондратьєва. – К. : Парламентське видавництво, 2004. – Т. 1. – 416 с.

7. Тезаріус EUROVOC : автоматизована інформаційно-аналітична система порівняння законодавства України із законодавством країн ЄС : посібник / авт. кол. : М. Швець, О. Копиленко, С. Дорогих та ін; за ред. академіка НАН України В. Я. Тація та академіка АПН України В. О. Зайчука. – К. : Парлам. вид-во, 2004. – 383 с.

8. Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності : наукове видання / авт. кол. : М., Швець В. Брижко, В. Буржинський та ін.; за ред. В. В. Дурдинця, В. О. Зайчука, В. Я. Тація. – К. : "Навчальна книга", 2005. – 639 с.

9. Е-майбутнє та інформаційне право / В. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець, Ю. Базанов; за ред. члена-кореспондента АПрН України М. Я. Швеця. 2-е вид., доп. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2006. – 234 с.

10. Системна інформатизація правоохоронної діяльності; за ред. В. Дурдинця, М. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007 р. – 382 с.

11. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : монографія / В. Брижко, М. Швець, В. Цимбалюк; за ред. члена-кореспондента

АПрН України, д.е.н., професора М. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007 р. – 234 с.

12. Правомірні засоби доступу громадян до інформації : наук.-прак. посібник / А. Марущак. – Біла Церква : "Буква", 2006. – 432 с.

13. Информационное право И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов, Б. Н. Торопнин. – СПб., 2001. – 789 с.



Тема 3. Інформаційні правовідносини

План1. Визначення поняття «інформація». Закріплення поняття

«інформація» на законодавчому рівні.2. Інформаційні правовідносини: поняття та основні

принципи.3. Зміст права на інформацію.4. Конституційне закріплення права на інформацію.5. Суб'єкти (учасники) інформаційних правовідносин, їх

класифікація.6. Відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин.

Ключові поняття: інформація; інформаційні правовідносини; право на інформацію;суб'єкти інформаційних правовідносин; відповідальність за порушення законодавства про інформацію.

При опрацюванні першого питання необхідно з’ясувати визначення слова інформація, її роль у розвитку сучасного суспільства та проблеми інформації. Проаналізувати два підходи

до природи інформації: атрибутивний та функціональний. Систематизація Ф. Махлупа.

Для підготовки відповіді на друге питання необхідно зрозуміти визначення інформаційних правовідносин, з’ясувати принцип, на яких вони базуються; охарактеризувати інформаційну діяльність та її види.

При підготовці на третє питання необхідно проаналізувати ч. 2 ст. 34 Конституції України, ст. 5, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р. ; обмеження права на інформацію.

Готуючись до четвертого питання, необхідно опрацювати положення Конституції України, ст. 19 Загальної Декларації прав людини 1948 р., ст. 19 Міжнародного Пакту про цивільні і політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про права людини.

Під час розгляду п’ятого питання стосовно суб’єктів інформаційних правовідносин необхідно встановити коло осіб, які є суб’єктами інформаційних правовідносин; охарактеризувати індивідуальних та колективних суб’єктів інформаційних правовідносин, навести приклади. Дати визначення спеціального суб’єкта інформаційно-правових відносин.

При підготовці відповіді до шостого питання необхідно проаналізувати ст. 27 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р.; з’ясувати, що є оціночними судженнями. Встановити підстави звільнення від відповідальності.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від

13.01.2011 р. № 2939-VI.

4. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. № 2782-XII.

5. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р. № 3759-XII.

6. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28.02.1995 р. № 74/95-ВР.

7. Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. № 3855-XII.

8. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 31.05.2005 р. № 2594-IV.

9. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р. № 3322-XII.

10. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР.

11. ООН Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.12. Рада Європи Європейська Конвенція про захист прав

людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.13. ООН Міжнародний Пакт про громадянські і політичні

права від 16.12.1966 р.14. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і

практики) : монограф. / В. С. Цимбалюк – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.


16. Доступ до інформації та електронне урядування / автори-упорядники М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.


Тема 4. Правове регулювання доступу до інформації. Державна політика у сфері інформаційної діяльності

План

1. Право на доступ до публічної інформації. Порядок доступу до інформації.

2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

3. Державна політика в галузі формування інформаційного суспільства.

4. Державна політика у сфері Національної програми інформатизації: сутність та основні принципи. Основні сфери (напрями) інформатизації.

5. Мета та стратегічні завдання державної політики інформатизації.

Ключові поняття: поняття, сутність, завдання, механізми державної політики інформатизації; інформатизація та її об’єкти; Національна програма інформатизації; публічна інформація; доступ до інформації; розпорядники інформації; інформаційні запити.

При підготовці відповіді на перше питання необхідно з’ясувати визначення та основні характеристики публічної інформації; визначити основні принципи доступу до інформації; шляхи забезпечення доступу до інформації. Охарактеризувати основні види інформації. З’ясувати вимоги обмеження доступу до інформації.

При опрацюванні другого питання необхідно визначити, яке право запитувач може оскаржити; проаналізувати положення Кодекса адміністративного судочинства України.

При розгляді третього питання потрібно проаналізувати взаємозалежні явища такі, як політика та інформація; з’ясувати мету та завдання державної політики України у сфері інформатизації, основні механізми її реалізації.

Щоб розкрити четверте питання, необхідно опрацювати два базових закони у сфері інформатизації України: Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р. та Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 р.; визначити суть національної програми інформатизації, зрозуміти її завдання та пріоритетні напрямки. Охарактеризувати основні види діяльності держави у сфері інформатизації, її принципи.

При підготовці відповіді на п’яте питання необхідно охарактеризувати мету державної політики інформатизації та Національної програми інформатизації. Необхідно визначити стратегічні завдання державної політики інформатизації.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.3. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.4. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від

13.01.2011 р. № 2939-VI.5. Закон України «Про Національну програму

інформатизації» від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР.6. Закон України «Про Концепцію Національної програми

інформатизації» від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР.7. Закон України «Про основні засади розвитку

інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр.» від 09.01.2007 р. № 537-V.

8. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України» від 6 грудня 2001 р. № 1193/ 2001.

9. Указ Президента України «Про внесення зміни до указу Президента України від 6 грудня 2001 року № 1193.

10. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України» від 06.12.2001 р. № 1193/2001.

11. Указ Президента України «Про Раду з питань інформаційної політики при Президентові України» від 03.04.2001 р. № 230/2001.

12. Указ Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України» № 377/2008.

13. Указ Президента України «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 8.07.2009 р. № 514/2009.

14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації» від 31.08.1998 р. № 1352.

15. Мін'юст України Роз'яснення Закону України «Про доступ до публічної інформації» : інформаційний прорив в Україні» від 13.05.2011 р.

16. Правомірні засоби доступу громадян до інформації: наук.-прак. посібник / А. Марущак. – Біла Церква : "Буква", 2006. – 432 с.

17. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики) : монограф. / В. С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.


19. Доступ до інформації та електронне урядування / автори-упорядники : М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.


Тема 5. Інформаційна безпека. Поняття та основні категорії міжнародного інформаційного права

План1. Поняття інформаційної безпеки.2. Поняття та види загроз національним інтересам та

національній безпеці в інформаційній сфері.3. Методи й засоби забезпечення інформаційної безпеки.4. Структура системи забезпечення інформаційної безпеки

та компетенція її складових.5. Принципи міжнародного інформаційного права.6. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних

відносин.

Ключові поняття: міжнародне інформаційне право; міжнародне співробітництво; міжнародні договори; міжнародна діяльність в інформаційній сфері; інформаційна безпека; тектологія інформаційної безпеки; загрози національним інтересам в інформаційній сфері; методологія інформаційної безпеки; забезпечення інформаційної безпеки.

При розгляді першого питання необхідно з’ясувати необхідність формування такого аспекту інформаційної культури, як культура інформаційної безпеки; проаналізувати визначення. Зрозуміти основні характеристики інформаційної безпеки, визначити її рівні, знати її види. Проаналізувати

елементи формування основ організації (тектології) інформаційної безпеки, визначити принципові положення організації захисту інформації в умовах інформатизації у контексті інформаційної безпеки. При підготовці до відповіді на друге питання необхідно визначити загрозу національним інтересам і національній безпеці в інформаційній сфері. Виокремити та проаналізувати загрози інформаційній безпеці. Проаналізувати види загроз інформаційної безпеки.

При розгляді третього питання необхідно зрозуміти визначення забезпечення інформаційної безпеки; окреслити форми й способи забезпечення інформаційної безпеки; проаналізувати інформаційний патронат, інформаційну кооперацію. Зрозуміти явища інформаційної війни та інформаційного тероризму. Визначити мету функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки.

Для того щоб розкрити четверте питання плану, необхідно зрозуміти структуру системи забезпечення інформаційної безпеки; розглянути компетенцію основних складових компонентів системи забезпечення інформаційної безпеки. Визначити особливість реалізації функцій забезпечення інформаційної безпеки органами держави.

Щоб розкрити п’яте питання необхідно визначити міжнародно-правові основи формування інформаційного суспільства; зміст Правової доктрини системи загального права англо-американської сім'ї права та Правової доктрини європейської континентальної сім'ї права. Виділити основні принципи міжнародного інформаційного права.

При розгляді останнього питання необхідно зрозуміти сутність Міжнародної інформаційної діяльності та Міжнародного співробітництва в галузі інформації. Визначити мету і загальні принципи міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій. Дати визначення

поняття інформаційного простору України, необхідно визначити головні принципи та напрями міжнародної взаємодії

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про основи національної безпеки

України» вiд 19.06.2003 р. № 964-IV.4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від

09.04.1999 р. № 586-XIV.5. Закон України «Про Національну програму

інформатизації» від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР.6. Закон України «Про Концепцію Національної програми

інформатизації» від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР.7. Закон України «Про міжнародні договори України»

від 29 червня 2004 р.8. Закон України «Про науково-технічну інформацію»

від 25.06.1993 р. № 3322-XII.9. Закон України «Про Національну програму

інформатизації» від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР.10. Закон України «Про телекомунікації» від

18 листопада 2003 р.11. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від

23 грудня 1993 р12. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня

1994 р.13. Закон України «Про ратифікацію Статуту і Конвенції

Міжнародного союзу електрозв'язку» вiд 15.07.1994 р. № 116/94-ВР.

14. Закон України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав» вiд 27.01.1995 р. № 34/95-ВР.

15. Закон України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів

(Паризького акта від 24 липня 1971 p., зміненого 2 жовтня 1979 p.)» вiд 31.05.1995 р. № 189/95-ВР.

16. Закон України «Про ратифікацію Четвертого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу» вiд 02.06.1995 р. № 208/95-ВР.

17. Закон України «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» вiд 13.10.1995 р. № 380/95-ВР.

18. Закон України «Про приєднання України до Статуту Ради Європи» від 31.10.1995 р. № 398/95-ВР.

19. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» вiд 17.07.1997 р. № 475/97-ВР.

20. Закон України «Про ратифікацію Угоди щодо співробітництва у розвитку та використанні систем стільникового рухомого зв'язку» вiд 03.03.1998 р. № 149/98-ВР.

21. Конвенція «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р» від 08.11.1990 р.

22. Конвенція № 108 Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці даних» від 28 січня 1981 p.

23. Директива 95/46/ЕС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільного обігу цих даних» від 24 жовтня 1995 p.

24. Директива 97/66/ЕС «Про обробку персональних даних і захист privacy (приватності) у телекомунікаційному секторі та рекомендації щодо захисту даних в інформаційних супермагістралях».

25. Оккінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 2000 року.

26. Конвенція Комітету з екологічної політики ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 18.03.1998 року.

27. Конвенція ООН про міжнародне право спростування від 16.12.1952 року.

28. Свобода виразу власної думки і інформації: огляд стандартів прийнятих Радою Європи від 17.03.2003 року.

29. Угода між Урядом України та Урядом Французької республіки про взаємну охорону таємної інформації і матеріалів від 07.12.1999 року.

30. Угода між КМУ та урядом Федеративної республіки Німеччина про взаємний захист таємної інформації від 29.05.1998 року.

31. Кормич Б. А. Інформаційна безпека : організаційно-правові основи : навч. посібник / Б. А. Кормич. – К. : Кондор, 2004. – 384 с.

32. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики): монограф. / В. С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.





Тема 6. Інформаційні права та обов’язки людини і громадянина, суспільства і держави

План1. Інформаційні права і свободи людини та громадянина, встановлені

Конституцією України.

2. Інформаційні права і свободи, встановлені Загальною декларацією прав людини.

3. Право на свободу інформації у системі конституційних прав та свобод людини і громадянина.

4. Обмеження права людини на свободу інформації для захисту репутації та інших особистих немайнових прав.

5. Юридична відповідальність за порушення законодавства України про інформацію.

Ключові поняття: інформаційні права; інформаційні обов’язки; Загальна декларація прав людини; право на свободу інформації; обмеження права на свободу інформації.

При розгляді першого питання необхідно зрозуміти, що гарантії прав і свобод людини щодо інформаційної сфери належать до найважливіших засад формування правової держави та громадянського суспільства. Необхідно охарактеризувати ст. 3, ст. 15, ст. 21, ст. 28, ст. 31, ст. 34, ст. 32, ст. 41 Конституції України.

При підготовці до відповіді на друге питання необхідно визначити, що головним міжнародно-правовим стандартом у галузі прав людини є комплексний акт, розроблений у рамках ООН і відомий як Хартія про права людини. З’ясувати, що Першим фундаментальним міжнародно-правовим актом у рамках Хартії про права людини є Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Проаналізувати норми ст. 12, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ч. 2 ст. 9, ст. 10 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Визначити Передбачені Конвенцією випадки і причини обмеження реалізації інформаційних прав людини.

При розгляді третього питання необхідно зрозуміти, що класифікація прав і свобод людини у науці конституційного права здійснюється за різними критеріями, однак треба мати на увазі, що найчастіше вона досить умовна, тому що виявляється,

що одне і теж право, одна і та ж свобода може одночасно належати до двох та більше груп, що класифікуються. Проаналізувати політичні права і свободи людини та громадянина, свободу слова, свободу інформації. Розглянути питання права на свободу інформації у структурі конституційно-правового статусу людини і громадянина.

При підготовці до відповіді на четверте питання необхідно проаналізувати ст. 3 Конституції України. Визначити елементи права на інформацію у цивільному законодавстві, з’ясувати, щогарантією нормального здійснення фізичними особами особистих немайнових прав виступає їх належний цивільно-правовий захист. Визначити обов’язки в сфері інформаційних правовідносин.

При розгляді останнього питання необхідно визначити, що за порушення законодавства України про інформацію винні особи притягуються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України. З’ясувати порушення законодавства про інформацію за які винні особи несуть відповідальність. Визначити особливості юридичної відповідальності в інформаційній сфері.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від

07.12.1984 р. № 8073-X.3. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р.

№ 2341 III.4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.5. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13.01.2011 № 2938-VI.6. Закон України «Про звернення громадян» від

02.10.1996 р. № 393/96-ВР.7. Закон України «Про друковані засоби масової інформації

(пресу)в Україні» від 16.11.1992 р. № 2782-XII.

8. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р. № 3759-XII.


10. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР.

11. Кабінет Міністрів України, Нацрада телерадіомовлення, НК захисту суспільної моралі та ін. Хартія про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі від 19.03.2009 р.

12. ООН Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.13. Рада Європи Конвенція з прав людини і основоположних

свобод від 04.11.1950 р.14. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і

практики) : монограф. / В. С. Цимбалюк – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.




18. Миндрова Е. А. Понятие «персональные данные» в российском законодательстве // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М. : Академический правовой университет, 2003. – 287 с.

Тема 7. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері персональних даних

План

1. Особливості інформаційних правовідносин, які виникають при виробництві, передачі та поширенні персональних даних.

2. Обробка персональних даних та законодавчо встановлені до неї вимоги.

3. Бази персональних даних, їх реєстрація та захист.4. Дії, які можуть здійснюватися щодо персональних даних.

Ключові поняття: персональні дані; бази персональних даних; суб’єкти правовідносин у сфері персональних даних; доступ до персональних даних; законодавство про захист персональних даних.

При підготовці до висвітлення першого питання необхідно з’ясувати правове регулювання інформаційних відносин, які виникають при виробництві, передачі та поширенні персональних даних. Визначити органи, які здійснюють контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних, ознайомитися зі ст. 1, ст. 4, ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».

При розгляді другого питання необхідно вивчити поняття обробки персональних даних, проаналізувати загальні та особливі вимоги до обробки персональних даних.

Готуючи відповідь на третє питання, необхідно вивчити визначення бази персональних даних, володіння бази персональних даних, державний реєстр баз персональних даних. З’ясувати порядок подання заяви про реєстрацію бази персональних даних, вимоги до заяви. Вивчити питання забезпечення захисту персональних даних у базах персональних даних.

Готуючи четверте питання, необхідно з’ясувати поняття порядку доступу до персональних даних третіх осіб. Визначити порядок подачі запиту щодо доступу до персональних даних, ознайомитися з реквізитами запиту, строками вивчення запиту на предмет його задоволення. Необхідно зрозуміти права

суб'єкта персональних даних, вивчити поняття відстрочення або відмови у доступі до персональних даних.


«Про інформацію» від 13.01.2011 № 2938-VI.3. Закон України «Про захист персональних даних» від

01.06.2010 р. № 2297-VI.4. Указ Президента України «Про Положення про Державну

службу України з питань захисту персональних даних» від 06.04.2011 р. № 390/2011.

5. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики): монограф. / В. С. Цимбалюк – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.




9. Миндрова Е. А. Понятие «персональные данные» в российском законодательстве // Административное и информационное право (состояние и перспективьы развития). – М. : Академический правовой университет, 2003. – 287 с.

Тема 8. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері масової інформації

План1. Особливості інформаційної продукції та інформаційних

послуг. Класифікація інформаційних продуктів і послуг.

2. Правовий статус журналіста.3. Акредитація журналістів, працівників засобів масової

інформації.4. Правове регулювання друкованих засобів масової

інформації.5. Державна підтримка засобів масової інформації та

соціальний захист журналістів.

Ключові поняття: засоби масової інформації; інформаційна продукція; інформаційна послуга; правовий статус журналіста; друковані засоби масової інформації.

При розгляді першого питання необхідно розглянути ч. 1 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р.. Вивчити поняття масової інформації, товару, продукту, продукту економічної діяльності, продукції, послуги, інформаційної продукції, інформаційної послуги та інформаційного ресурсу. Розглянути вузьке та розширене трактування поняття інформаційної послуги; проаналізувати основні особливості інформаційних ресурсів та особливості інформації як товару. Розглянути класифікацію сфер послуг, поняття та класифікацію бази даних, види інформаційних послуг

Під час підготовки до відповіді на друге питання необхідно опрацювати Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р.; ч. 2 ст. 24 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р.; ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.; вивчити поняття журналіста. Ознайомитися з правами та обов’язками журналіста.

Готуючись до третього питання, необхідно зрозуміти, що для створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію;

вивчити реквізити заяви, що подається журналістом, працівником засобу масової інформації, подання засобу масової інформації. Проаналізувати обов’язки суб'єкта владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації.

При розгляді питання стосовно правового регулювання друкованих засобів масової інформації необхідно проаналізувати положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 грудня 1922 р.; вивчити поняття друкованого засобу масової інформації (преса) в Україні, додатків до друкованих засобів масової інформації, діяльності друкованих засобів масової інформації. Ознайомитися з суб'єктами діяльності друкованих засобів масової інформації та державною реєстрацією друкованих засобів масової інформації.

Готуючись до п’ятого питання, необхідно розглянути Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. Ознайомитися з поняттями державної підтримки засобів масової інформації, комунального засобу масової інформації.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13 січня 2011 р. № 2938-VI.2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації

(пресу0 в Україні» від 16.11.1992 р № 2782 XII.3. Закон України «Про державну підтримку засобів масової

інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР.

4. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-XII.


6. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР.

7. Закон України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» від 18.07.1997 р. № 485/97-ВР.

8. Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 р. № 538/97-ВР.

9. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 р. № 539/97-ВР.

10. Постанова КМУ України «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів» від 17.11.1997 р. № 1287.



13. Гонцяж Я. Свобода інформації та виконавча гілка влади / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. — К. : Міленіум, 2002. — 240 с.


15. Брижко В. М. Ліцензування прав на інформаційні ресурси / В. М. Брижко. —К., 1997. — 132 с.

16. Міжнародне співробітництво України у сфері інформатизації і телекомунікацій / С. О. Довгий, В. Л. Банкет, А. В. Клікич та ін.; за ред. С. О. Довгого. — К. : Укртелеком, 2001. — 448 с.

17. Іванов І. В. Законодавство про засоби масової інформації. Український та зарубіжний досвід / Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. — К. : Видав. центр “Київський університет”, 1999. — 188 с.

Тема 9. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері державної таємниці

План1. Особливості інформаційних правовідносин у сфері

державної таємниці. Інформація, яка може бути віднесена до державної таємниці.

2. Правовий статус державного експерта з питань таємниць. Порядок віднесення державним експертом із питань таємниць інформації до державної таємниці.

3. Правове регулювання допуску та доступу громадян до державної таємниці.

4. Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці та нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю.

5. Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Ключові поняття: державна таємниця; інформаційні правовідносини в сфері державної таємниці; державний експерт з питань таємниць; допуск громадян до державної таємниці; доступ громадян до державної таємниці; охорона державної таємниці.

При розгляді першого питання необхідно з’ясувати, що за порядком доступу інформація поділяється на інформацію відкриту і з обмеженим доступом; вивчити такі поняття: державна таємниця, віднесення інформації до державної таємниці, звіт відомостей, що становлять державну таємницю. Ознайомитись із компетенцією державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці, здійсненням права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії, фінансуванням витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Вивчити, яка інформація може бути віднесена до державної

таємниці та інформацію, яка не відноситься до державної таємниці.

При підготовці відповіді на друге питання необхідно зрозуміти, що процедура прийняття рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці здійснюється державним експертом з питань таємниць. Вивчити поняття державного експерта з питань таємниць, на яких посадових осіб покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць. Ознайомитись із завданнями, обов’язками, правами державного експерта з питань таємниць. Вивчити порядок віднесення державним експертом із питань таємниць інформації до державної таємниці, реквізити рішенні державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці, строки, протягом яких діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.

При підготовці до висвітлення третього питання необхідно опрацювати ст. 1 Закону України «Про державну таємницю». Вивчити форми допуску до державної таємниці, терміни дії допусків, доступ до державної таємниці та порядок надання доступу.

При розгляді наступного питання потрібно зрозуміти, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. З’ясувати, що контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.

Розгляд п’ятого питання передбачає необхідність зрозуміти, що посадові особи та громадяни несуть відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.


«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994

р. № 3855-XII.4. Закон України «Про Службу безпеки України» від

25.03.1992 р. № 2229-XII.5. Закон України «Про державну охорону органів державної

влади України та посадових осіб» від 04.03.1998 р. № 160/98-ВР.

6. Постанова КМУ України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» від 27.11.1998 р. № 1893.




10. Міжнародне співробітництво України у сфері інформатизації і телекомунікацій / С. О. Довгий, В. Л. Банкет, А. В. Клікич та ін.; за ред. С. О. Довгого. — К.: Укртелеком, 2001. — 448 с.

Тема 10. Правове регулювання інформації в органах державної влади

План1. Інформація в органах державного управління.

2. Система інформаційного забезпечення державного управління.

3. Інформація в правоохоронних органах. Інформаційна мережа ОВС.

4. Висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.

5. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ключові поняття: інформація в органах внутрішніх справ України; інформація в правоохоронних органах; інформація в державних органах; інформаційна мережа.

При розгляді першого питання необхідно з’ясувати, що інформаційне забезпечення є базою, на якій ґрунтується управлінська діяльність державного апарату. Потрібно зрозуміти, що як наукова категорія, інформація в управлінських структурах характеризується низкою ознак (властивостей).

При підготовці відповіді на друге питання необхідно зрозуміти, що інформаційне забезпечення охоплює систему руху й перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передачі. Необхідно з’ясувати головну мету системи інформаційного забезпечення державного управління, вивчити класифікацію інформації в структурних підрозділах органу управління, частини ІС.

При розгляді третього питання необхідно виділити забезпечуючі та функціональні інформаційні системи у правоохоронних органах. Розглянути інформаційні підсистеми (ІПС) у МВС. З’ясувати, що для дослідження та узагальнення реального стану справ у боротьбі зі злочинністю та її профілактики, виявлення причин та обставин, що впливають на криміногенну ситуацію у регіонах України, Міжвідомчим НДЦ при Координаційному комітеті у боротьбі з корупцією і

організованою злочинністю при Президентові аналізується статистична звітність міністерств і відомств.

При підготовці відповіді на четверте питання необхідно з’ясувати визначення інформаційної мережі органів внутрішніх справ, основу інформаційної мережі органів внутрішніх справ. Необхідно розглянути трьохрівневу структуру інформаційної мережі, проаналізувати основні положення Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 р. Проаналізувати діяльність інформаційних служб (інформаційних управлінь, інформаційно-аналітичних підрозділів, прес-служб, прес-центрів, управлінь і центрів громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарів та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування та офіційних друкованих видань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформаційних агентств.

Розгляд п’ятого питання передбачає вивчення порядку і форми обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України, висвітлення діяльності Президента України, висвітлення діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, висвітлення діяльності судів загальної юрисдикції України та Конституційного Суду України, порядок висвітлення діяльності районних і обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад, офіційні виступи і заяви вищих посадових осіб держави. Необхідно розглянути питання висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в інформаційних програмах.


«Про інформацію» від 13.01.2011 № 2938-VI.

3. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII.


5. Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. № 3855-XII.


7. СНД «Модельний закон о прокуратуре» від 16.11.2006 р.8. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний

посібник / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400 с.





Тема 11. Правове регулювання інформаційних відносин в сфері інтелектуальної власності

План1. Авторське право: поняття, суб’єкти та об’єкти.2. Виникнення і здійснення авторського права.3. Права та обов’язки автора твору.4. Окремі види авторських прав. Термін дії авторського

права.

5. Авторське право в мережі Інтернет. Захист авторських прав в мережі Інтернет.

Ключові поняття: авторське право; суб’єкти авторського права; об’єкти авторського права; види авторських прав; авторське право в мережі Інтернет.

При розгляді першого питання необхідно зрозуміти, що основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. Необхідно розглянути авторське право в об'єктивному та суб'єктивному розумінні, визначити джерела та завдання авторського права, суб’єкти та об’єкти авторського права.

Розгляд другого питання передбачає вивчення поняття первинного суб’єкта, якому належить авторське право, випадки виникнення авторського права на твір. Необхідно розглянути елементи знаку охорони авторського права та порядок проведення державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір.

При підготовці відповіді на третє питання необхідно розглянути особисті немайнові права автора та майнові права автора. Охарактеризувати виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право).

При розгляді четвертого питання необхідно розглянути такі види авторських прав: авторське право на службові твори, авторське право на аудіовізуальний твір, авторське право на комп'ютерні програми, авторське право на збірники та інші складені твори та авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів. Проаналізувати строки дії авторського права.

Розгляд п’ятого питання передбачає встановлення факту зростання масового інтересу до Інтернету. Значущість суспільних відносин, що виникають у зв'язку з його використанням, не викликає сумніву. Тому природно, що і юристи не залишають без уваги глобальну мережу. З'являється об'єктивна потреба в правовому регулюванні нової галузі. Необхідно ознайомитися з визначенням поняття «інтелектуальна власність», розглянути право інтелектуальної власності в об'єктивному та суб'єктивному значенні, об’єкти цивільних прав, поняття промислової власності. Розглянути сучасні способи захисту інформації і прав в мережі Інтернет, закон Copyright.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про

інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від

23.12.1993 р. № 3792-XII.4. Бернська конвенція з охорони літературних та художніх

творів 1886 p.5. Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право 1952 p.6. Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців,

виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення 1961 p.

7. Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності, підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.

8. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення 1971 p.

9. Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 p.)





14. Калятин В. О. Право в сфере Интернета / В. О. Колятин. – М. : Норма, 2004. – 480 с.

15. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400 с.

Тема 12. Правове регулювання обігу інформації в Інтернет-мережі

План1. Поняття та сутність Інтернет-мережі.2. Поняття інформаційних послуг в Інтернет-мережі та їх

види.3. Право та Інтернет.4. Доступ до Інтернет-мережі.5. Пошук інформації в Інтернет-мережі.6. Відповідальність за правопорушення в мережі Інтернет.

Ключові поняття: Інтернет-мережа; інформаційні послуги; розміщення інформації в мережі Інтернет; пошук інформації в мережі Інтернет; відповідальність за правопорушення, вчинені в Інтернет-просторі.

При розгляді першого питання необхідно зрозуміти, що сучасні наука і техніка накопичили величезний масив інформаційного матеріалу, що викликало гостру потребу в

прискореному обігу знань. Невпинне зростання обсягів інформації в усьому світі призводить до різкого зниження ефективності використання накопичених знань у багатьох сферах людської діяльності: науці, техніці, економіці, політиці, праві, тому що традиційні «ручні» засоби й методи оброки даних не можуть впоратись з таким потоком інформації, не здатні представити повну і точну картину стану питання, яке викликає інтерес. Комп'ютери і комунікації між ними та їхніми частинами саме і складають телекомунікаційні комп'ютерні мережі, або просто — інформаційні мережі. Вивчити поняття Інтернет, мету розвитку Інтернету, основні поняття Інтернету: адресу і протокол.

При підготовці відповіді не друге питання необхідно зрозуміти існування в Інтернеті співтовариств. Розглянути ч. 1 ст. 23 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р.; поняття надання інформаційних послуг в Інтернет-мережі; базові та додаткові інформаційні послуги, що надаються за допомогою Інтернет.

При підготовці до висвітлення питання право та Інтернет, необхідно з’ясувати, що мережа Інтернет породила новий інформаційний простір – кіберпростір і навіть новий тип культури — кіберкультуру. Розглянути підходи до проблеми правового регулювання мережі Інтернет.

При розгляді питання доступу до мережі Інтернет необхідно з’ясувати способи розміщення інформації в Інтернеті. Перелічити важливі моменти, на які варто звертати увагу при вирішенні питань взаємодії між провайдером і користувачем Інтернет, у сфері договірного права.

При підготовці відповіді на п’яте питання необхідно розглянути тактичні підходи щодо пошуку необхідної інформації користувачем у мережі Інтернет. З’ясувати питання побудови запиту користувачем.

Розгляд шостого питання передбачає вивчення причин, які саме необхідні заходи захисту сайтів, навести приклади. Визначити характерні особливості «комп’ютерних» злочинів,

з’ясувати вигляд інформаційних суспільних відносин, що складаються в процесі використання мережі Інтернет. Розглянути відповідальність інформаційного провайдера, відповідальність особи, що скоїла правопорушення в мережі Інтернет.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.

№ 2341 - III.3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від

07.12.1984 р. № 8073-X.5. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від

23.12.1993 р. № 3792-XII.7. Резолюція Парламентської Асамблеї ОБСЕ Вісімнадцятої

щорічної сесії «Свобода выражения мнений в Интернете» вiд 03.07.2009 р.

8. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики) : монограф. / В.С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.




12. Калятин В. О. Право в сфере Интернета / В. О. Калятин. – М. : Норма, 2004. – 480 с.

13. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /

С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2005. – 400 с.

Тема 13. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері архівної справи

План1. Поняття і сутність архівної справи. Національний архівний

фонд та його формування.2. Право власності на документи Національного архівного

фонду. Доступ до документів Національного архівного фонду.

3. Система архівних установ. Міжнародне співробітництво в архівній справі.

4. Відповідальність за порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.

Ключові поняття: архівна справа; Національний архівний фонд України; архівні установи.

При розгляді першого питання необхідно ознайомитися з законодавством, яке регулює сферу архівної справи в Україні; з поняттями архівної справи, архівного документа; проаналізувати державну політику в сфері архівної справи та діловодства; розглянути види установ, що здійснюють свою діяльність у сфері архівної справи. Необхідно з’ясувати, що є Національним архівним фондом, його документи, порядок формування, внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів із нього.

При підготовці відповіді не друге питання потрібно зрозуміти, що документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності, передбаченій

Конституцією та законами України. Розглянути питання здійснення права власності на документи Національного архівного фонду, передачі права власності на документи Національного архівного фонду, позбавлення права власності на документи Національного архівного фонду. З’ясувати питання про доступ до документів Національного архівного фонду громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Зрозуміти випадки, коли архівні установи мають право обмежити доступ та відмовити в доступі до документів Національного архівного фонду Розглянути порядок користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, порядок користування документами Національного архівного фонду, що належать іншим власникам. Вивчити права та обов’язки користувачів документами Національного архівного фонду.

При розгляді третього питання необхідно розглянути систему архівних установ України. З’ясувати повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства). Опрацювати Положення про центральні державні архіви України та Положення про галузеві державні архіви. Розглянути питання вивезення з території України документів Національного архівного фонду та вивезення за межі території України копій документів Національного архівного фонду.

При підготовці до висвітлення четвертого питання необхідно з’ясувати, що працівники архівних установ, користувачі архівними документами, в тому числі документами Національного архівного фонду, інші особи, винні у недбалому зберіганні, псуванні, незаконному знищенні, підробленні, приховуванні, розкраданні, незаконному вивезенні за межі України або незаконній передачі іншій особі архівних документів, а також у порушенні порядку щодо доступу до зазначених документів та інших порушеннях законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи, несуть відповідальність згідно з законом.


«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про Національний архівний фонд та

архівні установи» від 24.12.1993 р. № 3814-XII.4. Закон України «Про державну службу» 16.12.1993 р.

№ 3723-XII.5. Закон України «Про місцеві державні адміністрації»

09.04.1999 р. № 586-XIV.6. СНД «Модельный закон об архивах и архивной форме»

вiд 03.04.1999 р.7. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний

посібник. / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400 с.



10. Доступ до інформації та електронне урядування / автори-упорядники : М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.

11. Копылов В. А. Информационное право : учебник / В. А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2004. – 512 с.

Тема 14. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері бібліотечної справи

План1. Поняття бібліотеки та бібліотечної справи. Бібліотечна

система України.

2. Порядок створення, приватизація та ліквідація бібліотек.3. Права та обов’язки бібліотек.4. Характеристика та можливості електронних бібліотек.5. Структура електронної бібліотеки та доступ до її баз даних.

Науково-технічна інформація в сучасному світі.

Ключові поняття: бібліотека; бібліотечна справа; бібліотечна система; права бібліотек; обов’язки бібліотек; електронні бібліотеки; доступ до бази даних.

При розгляді першого питання необхідно ознайомитися з законодавством, яке регулює діяльність бібліотек і бібліотечну справу. Визначити поняття «бібліотека», «бібліотечна справа», з’ясувати основу державної політики в галузі бібліотечної справи. Розглянути бібліотечну систему України, класифікацію бібліотек. Вивчити поняття, повноваження Національної бібліотеки України її бібліотечний фонд, поняття державної та центральної бібліотеки, організацію взаємодії бібліотек.

При підготовці відповіді на друге питання необхідно з’ясувати порядок створення бібліотек, проведення державної реєстрації та приватизації бібліотек, їх ліквідації.

Розгляд третього питання передбачає вивчення прав та обов’язків бібліотек; прав та обов’язків громадян, підприємств, установ і організацій на бібліотечне обслуговування; прав та обов’язків користувачів бібліотек.

При розгляді наступного питання необхідно зрозуміти, що створення електронних бібліотек і відповідних інформаційних інфраструктур бурхливо відбувається в усьому світі, хоча в зв'язку з новизною проблеми саме поняття електронна бібліотека і термінологія в цій області до кінця не оформилися і не устоялися. Що стосується України, то тут прийнята Національна програма інформатизації, у рамках якої відбувається розвиток системи ЕБ. Необхідно вивчити поняття електронна бібліотека (ЕБ), електронна колекція, електронний документ, електронна копія документа,

електронний еквівалент, електронний ресурс, база даних. Необхідно визначити цілі створення електронних бібліотек.

При підготовці до п’ятого питання потрібно ознайомитися з структурою електронної бібліотеки (ЕБ), доступом до бази даних електронної бібліотеки (ЕБ), складом електронної бібліотеки (ЕБ). Необхідно з’ясувати, що науково-технічна інформація (НТІ) займає особливе місце в житті суспільства, оскільки спрямована на підтримку всіх її сфер: науки, виробництва, економіки, соціальної сфери, її можна розглядати як елемент, що забезпечує взаємодію різних сфер життєдіяльності суспільства. Порушення цих зв'язків негативно впливає на економіку взагалі і веде до поглиблення кризових ситуацій у суспільстві. Потрібно зрозуміти особливості науково-технічної інформації (НТІ), державну підтримку НТІ.


«Про інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.3. Закон України «Про державну службу» 16.12.1993 р.

№ 3723-XII.4. Закон України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» від

27.01.1995 р. № 32/95-ВР.5. Закон України «Про обов'язковий примірник документів»

від 09.04.1999 р. № 595-XIV.6. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний

посібник / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400 с.





Тема 15. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері екологічної інформації

План1. Поняття екологічної інформації. Охорона

навколишнього природного середовища: об’єкти правової охорони та основні принципи.

2. Екологічні права та обов’язки громадян. Процес реалізації права на екологічну інформацію.

3. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхунська Конвенція).

4. Право громадян на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Ключові поняття: екологічна інформація; право на екологічну інформацію; джерела екологічної інформації; екологічні права громадян; екологічні обов’язки громадян; Орхунська Конвенція.

При розгляді першого питання необхідно ознайомитися з поняттям екологічна інформація, з’ясувати, які відомості відносяться до екологічної інформації, джерела екологічної інформації, засоби забезпечення права на екологічну інформацію. Треба розглянути повноваження органів державної

влади та органів місцевого самоврядування. Розглянути ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 липня 1991 р., з’ясувати основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

При підготовці відповіді на друге питання необхідно розглянути права та обов’язки громадян України, способи забезпечення екологічних прав громадян. Необхідно вивчити процес реалізації права на екологічну інформацію, розглянути стадії вільного доступу, стадії одержання екологічної інформації, стадії поширення набутої законним шляхом екологічної інформації

Розгляд третього питання передбачає необхідність з’ясувати, що згідно з Орхуською Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля для надання екологічної інформації необхідне подання запиту. Необхідно вивчити реквізити запиту, порядок збору та поширення екологічної інформації.

При розгляді останнього питання необхідно зрозуміти, що право на екологічну інформацію реалізується передусім з метою забезпечення права на екологічну безпеку, а тому у випадках його порушення законодавство передбачає не лише його поновлення, а й відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо така заподіяна. Розмір відшкодування визначається судом.

Список літератури та нормативно-правових актів1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від

07.12.1984 р. № 8073-X.3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.5. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про

інформацію» від 13.01.2011 р. № 2938-VI.

6. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII.

7. Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. № 45/95-ВР.


9. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР.

10. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР.

11. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII.

12. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р.

13. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» від 13 серпня 2002 р.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4.

15. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Наказ «Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації» від 18.12.2003 р. № 169.

16. Угода про полегшення міжнародних обмінів візуальними й звуковими матеріалами освітнього, наукового і культурного характеру 1949 р. під егідою ЮНЕСКО.

17. Модельный закон «О доступе к экологической информации» от 6.11.1997 г. (СНГ)

18. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до

правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06.1998 (Орхунська Конвенція)

19. Краснова О. Гарантії реалізації прав громадян на екологічну інформацію / О. Краснова. — К., 2000. — 108 с.





Самостійна робота студентів

Самостійна робота є важливим фактором засвоєння навчального матеріалу. Мета самостійної роботи – формування самостійності студента, його вмінь, знань, навичок, що здійснюється опосередковано через зміст і методи усіх видів навчальних занять.

Самостійна робота – це робота студентів, що планується та виконується за завданнями та під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Самостійна робота сприяє:- поглибленню і розширенню знань; - формуванню інтересу до пізнавальної діяльності;- оволодінню прийомами процесу пізнання;- розвитку пізнавальних здібностей.Тому вона стає головним резервом підвищення

ефективності підготовки фахівців високого ґатунку.Для контролю оволодіння знаннями, що одержані

студентом самостійно при вивченні навчальної дисципліни

«Інформаційне право», використовуються контрольні питання та тестові завдання. Частина із нижчезапропонованих контрольних питань і тестових завдань буде використовуватися при проведенні модульних та підсумкових контролів знань студентів, тому їх розв’язання сприятиме як підвищенню рівня знань, так і отриманню високих рейтингових балів.

Варіанти контрольних питань до навчальної дисципліни «Інформаційне право»

1. Сутність та зміст інформаційного права як комплексної галузі суспільних відносин.

2. Сутність та зміст інформаційного права як науки та навчальної дисципліни.

3. Концептуальні підходи щодо формування змісту та структури інформаційного права.

4. Методологія інформаційного права.5. Взаємозв’язок інформаційного права з іншими галузями

права та його місце серед них.6. Роль інформації в житті особи, суспільства, держави.

Інформаційні революції.7. Інформаційне суспільство: поняття та сутність.8. Поняття інформаційної цивілізації та її види.9. Поняття інформатизації та її види.10. Окінавська хартія глобального інформаційного

суспільства: сфера застосування та основні положення.11. Проблеми правового регулювання відносин в умовах

інформаційного суспільства.12. Інформаційна культура: поняття та сутність. 13. Основні аспекти інформаційної культури.14. Культура інформаційних потреб: сутність та проблеми їх

реалізації.15. Інформаційно-правова культура як складова

інформаційної культури.

16. Правове забезпечення формування інформаційної культури.

17. Характеристика світових ментальних систем культури права.

18. Загальна характеристика комп'ютеризованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності (КСІАЗ).

19. Правозастосування із використанням КСІАЗ.20. Основні принципи побудови КСІАЗ правової інформації.21. Реєстрація та контроль проходження законопроектів

Верховної Ради України.22. Електронний інформаційний бюлетень: поняття та склад.23. Загальна характеристика інформаційно-технічного

комплексу «Рада».24. Інформаційно-пошукові системи «Право»,

«Законодавство» і «Закони та підзаконні акти України в Інтернеті».

25. Світова електронна мережа правових документів global legal information network (GLIN).

26. Інформація: поняття та закріплення на законодавчому рівні.

27. Інформаційні правовідносини: поняття, основні принципи та види.

28. Зміст права на інформацію.29. Конституційне закріплення права на інформацію.30. Суб'єкти (учасники) інформаційних правовідносин:

поняття, класифікація та відповідальність.31. Інформація як об’єкт інформаційних правовідносин.32. Види інформації за змістом.33. Види інформації за порядком доступу.34. Інформаційні ресурси як об’єкти інформаційних

правовідносин.35. Національні та електронні інформаційні ресурси.36. Система державного управління інформаційними

ресурсами: сутність, функції, основні рівні.

37. Право на доступ до публічної інформації.38. Порядок доступу до інформації.39. Суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної

інформації.40. Інформаційні запити.41. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників

інформації.42. Роль органів публічної влади у формуванні державної

інформаційної політики.43. Державна політика в галузі формування інформаційного

суспільства.44. Інформаційна функція держави.45. Головні напрями здійснення інформаційної політики

держави.46. Державна політика у сфері національної програми

інформатизації: сутність та основні принципи. Основні сфери (напрями) інформатизації.

47. Мета та стратегічні завдання державної політики інформатизації.

48. Замовники та виконавці Національної програми інформатизації. Державне упорядкування у сфері інформатизації.

49. Поняття інформаційної безпеки.50. Елементи формування основ організації (тектології)

інформаційної безпеки.51. Поняття та види загроз національним інтересам та

національній безпеці в інформаційній сфері.52. Методи й засоби забезпечення інформаційної безпеки.53. Мета функціонування, завдання системи забезпечення

інформаційної безпеки.54. Структура системи забезпечення інформаційної безпеки

та компетенція її складових.55. Міжнародно-правові основи формування інформаційного

суспільства.56. Принципи міжнародного інформаційного права.

57. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин.58. Міжнародні договори в сфері інформаційних

правовідносин.59. Міжнародна діяльність у сфері інформатизації.60. Міжнародна діяльність України в сфері захисту

технологій та комерційної таємниці.

Варіанти тестових завдань до навчальної дисципліни « Інформаційне право»

Тест 1Інформаційне право в об’єктивному розумінні – це:

1) комплекс прав й обов’язків суб’єктів суспільних відносин щодо інформації;

2) врегульований нормативними актами комплекс суспільних відносин, об’єктом яких є інформація;

3) врегульований нормативними актами комплекс суспільних відносин та прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин, об’єктом яких є інформація.

Тест 2Об’єктом інформаційного права є:

1) інформація;2) конкретні види та форми інформації щодо конкретних

інформаційних відносин, інформаційної діяльності й технологій об’єктивізації відомостей, даних, сигналів, кодів тощо;

3) суспільні інформаційні відносини.

Тест 3До функцій інформаційного права належать:

1) нормативна, охоронна та захисна;2) нормативна, виробнича та охоронна;3) комунікативна, регулятивна та інтегративна;4) регулятивна, комунікативна та виховна.

Тест 4Провідним предметом інформаційного права є:

1) суспільні інформаційні відносини.2) інформація;3) конкретні види та форми інформації щодо конкретних

інформаційних відносин, інформаційної діяльності й технологій об’єктивізації відомостей, даних, сигналів, кодів тощо.

Тест 5Система інформаційного права складається з таких систем:

1) загальна та спеціальна;2) загальна та особлива;3) загальна, особлива та спеціальна.

Тест 6Друга інформаційна революція була пов’язана з:

1) винаходом електрики, завдяки якому з'явилися телеграф, телефон та радіо;

2) винаходом обчислювальної техніки і появою персонального комп'ютера, створенням мереж зв'язку та телекомунікацій;

3) винаходом книгодрукування;4) винаходом писемності.

Тест 7Основами існування інформаційного суспільства є:

1) економічні, політичні та правові;2) економічні, політичні та технологічні;3) економічні, правові та технологічні;4) економічні, екологічні та правові.

Тест 8Відповідно до норм національного законодавства інформатизація – це:

1) сукупність взаємозв’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, що ґрунтуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки;

2) нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання;

3) сукупність взаємозв'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Тест 9Інформатизацією пріоритетних галузей економіки є:

1) комплексне та збалансоване вирішення завдань соціально-економічного розвитку на сучасній інформаційно-аналітичній, системно-технічній базі за допомогою ситуаційних центрів забезпечення інформаційної підтримки функціонування державного сектору економіки, проведення виваженої бюджетно-кредитної та податкової політики, виникнення конкурентоспроможних виробництв галузей промисловості у стратегічно важливих сферах;

2) комплекс автоматизованих систем оброблення даних та управління різного рівня і призначення, які взаємозв'язані на основі принципів технологічної, організаційної, документаційної, програмної та інформаційної сумісності та утворюють цілісну інформаційну інфраструктуру;

3) створення системи розрахунків у реальному часі для виконання великих та термінових платежів, системи безготівкових розрахунків за товари та послуги, електронного реєстру застав майна, електронної системи Центрального депозитарію державних цінних паперів.

Тест 10Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства закликає до:

1) створення міждержавних інформаційно-телекомунікаційних технологій;

2) створення глобальних комп’ютерних мереж для нормального функціонування інформаційного суспільства;

3) ліквідації міжнародного розриву у галузі інформації та знань як в державному, так і в приватному секторах.

Тест 11Інформаційна культура – це:

1) відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури;

2) позитивні, суспільно корисні погляди, ідеї, оцінки, позиції, установки і мотиви, які лежать в основі правомірної і соціально-активної поведінки особи;

3) відповідним чином історично сформована і закріплена в нормах приватного та публічного права множина знань, які виявляються в інформації, правомірній діяльності чи поведінці;

4) множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо).

Тест 12Інформаційно-правова культура особистості – це:

1) позитивні, суспільно корисні погляди, ідеї, оцінки, позиції, установки і мотиви, які лежать в основі правомірної і соціально-активної поведінки особи;

2) історично сформована і закріплена в нормах приватного та публічного права множина знань, які виявляються в інформації, правомірній діяльності чи поведінці;

3) множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо).

4) відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури.

Тест 13Внутрішня сторона інформаційно-правової культури особистості може охоплювати:

1) різні форми як позитивні, так і негативні (наприклад, правовий нігілізм);

2) позитивні психічні стани і процеси, які виражаються в інтелектуальній діяльності (аналітико-синтетичній чи евристичній діяльності);

3) негативні психічні стани.

Тест 14Правове забезпечення суспільних інформаційних відносин являє собою:

1) визначення функцій, що мають виконуватися системою органів соціального управління;

2) збирання та систематизація правової інформації щодо регулювання суспільних відносин у межах умовно визначених підсистем;

3) діяльність відповідних суб'єктів суспільних відносин щодо формування комплексу норм правил поведінки, прав і обов'язків учасників у сфері суспільних інформаційних відносин;

4) обсяг правової регламентації процесів створення, впровадження, експлуатації та удосконалення комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем тощо.

Тест 15Інформаційна потреба перебуває в нерозривній єдності з:

1) пізнавальною спрямованістю особистості;2) ставленням людини до об’єктивних чинників природи;3) специфічною пізнавальною здібністю;4) мотивацією.

Тест 16Підсистема «Законопроект» комп'ютеризованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності – це:

1) підсистема, що забезпечує голосування, супроводження пленарних засідань Верховної Ради України, накопичення інформації про роботу народних депутатів при обговоренні законопроектів на сесії та при проведенні аналізу діяльності парламенту, фракцій народних депутатів, а також стенографування – комп'ютеризовану підготовку стенограм пленарних засідань Верховної Ради

України в режимі реального часу, які вносяться до бази даних «Стенограми» та зберігаються у складі баз даних електронного бюлетеня;

2) підсистема, призначена для комп'ютерного супроводження пленарних засідань Верховної Ради України, забезпечення ефективної роботи народних депутатів як під час засідань, так і при проведенні аналізу роботи парламенту;

3) підсистема, що обслуговує процес розроблення законодавчих актів від часу взяття на облік початкового варіанта, вивчення проблеми, що потребує правового регулювання, збирання пропозицій, необхідної інформації із зовнішніх джерел, формування законопроектів і аж до кінцевого юридичного оформлення.

Тест 17Підсистема «Рада» комп'ютеризованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності – це:

1) підсистема, що обслуговує процес розроблення законодавчих актів від часу взяття на облік початкового варіанта, вивчення проблеми, що потребує правового регулювання, збирання пропозицій, необхідної інформації із зовнішніх джерел, формування законопроектів і аж до кінцевого юридичного оформлення;

2) підсистема, що забезпечує голосування, супроводження пленарних засідань Верховної Ради України, накопичення інформації про роботу народних депутатів при обговоренні законопроектів на сесії та при проведенні аналізу діяльності парламенту, фракцій народних депутатів, а також стенографування – комп'ютеризовану підготовку стенограм пленарних засідань Верховної Ради України в режимі реального часу, які вносяться до бази

даних «Стенограми» та зберігаються у складі баз даних електронного бюлетеня;

3) комп’ютеризована система для опрацювання інформації для Центральної виборчої комісії на виборах народних депутатів України, що здійснює оперативне опрацювання великих обсягів і потоків інформації, підвищені вимоги до оперативності, достовірності її, необхідність інформаційно-аналітичного супроводу кожного етапу виборчого процесу, накопичення та швидкого доступу до інформації.

Тест 18Основними принципами побудови комп'ютерної мережі правової інформації є:

1) управління комп'ютерною мережею з центрального вузла;2) інтеграція комп'ютерної мережі всіх органів влади

України в регіональну, республіканську комп'ютерну мережу України та світу;

3) реєстрація та контроль проходження законопроектів, а також контроль за проходженням документів у підрозділах;

4) захист від несанкціонованого доступу.

Тест 19Електронний інформаційний бюлетень – це:

1) підсистема, що обслуговує процес розроблення законодавчих актів від часу взяття на облік початкового варіанта, вивчення проблеми, що потребує правового регулювання, збирання пропозицій, необхідної інформації із зовнішніх джерел, формування законопроектів і аж до кінцевого юридичного оформлення;

2) комп’ютеризована система для опрацювання інформації для Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України, що здійснює оперативне опрацювання

великих обсягів і потоків інформації, підвищені вимоги до оперативності, достовірності її, необхідність інформаційно-аналітичного супроводу кожного етапу виборчого процесу, накопичення та швидкого доступу до інформації.

3) це ряд упорядкованих автоматизованих баз даних, орієнтованих на інформаційне забезпечення діяльності органів державної влади.

Тест 20Інформаційно-пошукові системи «Право», «Законодавство» і «Закони та підзаконні акти України в Інтернеті» призначені для:

1) вивільнення провідних фахівців-юристів від рутинної роботи – пошуку необхідних нормативних актів та упорядкування численних зауважень та пропозицій, що надходять до конкретних проектів документів;

2) оперативного забезпечення користувачів офіційною правовою інформацією з першоджерел;

3) швидкого пошуку та аналізу нормативно-правових документів;

4) управління комп'ютерною мережею з центрального вузла.

Тест 21Що лежить в основі функціонального підходу до природи інформації:

1) інформація є об'єктивною властивістю усіх матеріальних об’єктів (інформація - атрибут матерії);

2) інформація є умовою i результатом спрямованої активності й тому вона виникає тільки на соцiально-свiдомому рiвнi;

3) інформація – це знання, але не все знання, яке має людство, а тільки та його частина, яка використовується для орієнтації, для активної дії, для управління.

Тест 22Законодавче закріплення поняття інформації таке:

1) інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі;

2) це відомості про навколишній світ і процеси, що відбуваються в ньому;

3) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Тест 23Інформаційні правовідносини – це:

1) суспільні відносини, які виникають з приводу одержання, використання, поширення, зберігання та/або захисту інформації, необхідних для реалізації прав, свобод та законних інтересів їх учасників;

2) сукупність певних дій із застосуванням відповідних способів і методів, пов’язаних із створенням, одержанням, збиранням, зберіганням, використанням та поширенням, а також охороною та захистом інформації;

3) створення можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів, а також здійснення державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію.

Тест 24Захист інформації – це:

1) комплекс відповідних гарантій держави щодо рівності прав доступу до інформації, неможливості обмеження прав особи щодо вибору форм, джерел одержання інформації тощо;

2) комплекс правових, організаційних, інформаційно-телекомунікаційних засобів і заходів, спрямованих на запобігання неправомірним діянням щодо інформації;

3) забезпечення належного стану інформації та її носіїв;4) задоволення інформаційних потреб будь-яких осіб, а

також держави.

Тест 25Інформація, заснована на волі думки і слова, повинна відповідати таким вимогам:

1) достовірність;2) своєчасність;3) відкритість;4) не виходити за межі Закону.

Тест 26Суб’єктами інформаційних правовідносин виступають:

1) фізичні та юридичні особи;2) фізичні, юридичні особи та об’єднання громадян;3) об’єднання громадян та суб'єкти владних повноважень.4) фізичні, юридичні особи та суб'єкти владних

повноважень.

Тест 27До якого виду інформації відноситься інформація про стан довкілля (екологічна інформація, крім інформації про місце розташування військових об’єктів):

1) відкрита інформація;2) інформація за змістом;3) інформація з обмеженим доступом.

Тест 28Під інформацією довідково-енциклопедичного характеру розуміють:

1) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

2) відомості та/або дані про стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

3) систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище;

4) будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Тест 29До таємної інформації належать:

1) відомості та/або дані про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень;

2) відомості та/або дані, розголошення яких може завдати шкоди особі, суспільству і державі;

3) відомості та/або дані, що містяться в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробленням напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Тест 30На стратегічному рівні організаційно-правової системи державного управління інформаційними ресурсами:

1) здійснюється організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координація і контроль за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів;

2) забезпечується безпосереднє виконання законодавчих і нормативно-правових актів, порядку та правил формування, поширення, використання та захисту інформаційних ресурсів, здійснюється відомчий та територіальний контроль;

3) визначаються національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формуються правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на підставі головної стратегічної цілі державної інформаційної політики щодо інформаційних ресурсів визначаються функції та їх раціональне розподілення між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формуються основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів стратегічного забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування розвитку інформаційної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо удосконалення системи управління цією сферою.

Тест 31Публічна інформація – це:

1) будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

2) відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконанн суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом;

3) систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Тест 32Доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:

1) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;

2) своєчасності одержання інформації будь-якого характеру;3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних,

релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

4) достовірності одержуваної інформації.

Тест 33До видів публічної інформації належать такі:

1) конфіденційна, таємна інформація та інформація про особу;

2) конфіденційна, таємна та службова інформація;3) інформація про особу;4) конфіденційна, службова інформація та інформація про

особу.

Тест 34Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується;

3) використовувати її у цілях зацікавлених осіб.

Тест 35Хто з нижченаведених осіб не може бути запитувачем інформації:

1) фізичні особи;2) юридичні особи;3) суб’єкт владних повноважень;4) об’єднання громадян без статусу юридичної особи.

Тест 36Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації може бути:

1) державним та громадським;2) парламентським та громадським;3) державним, парламентським та громадським.

Тест 37Інформаційна функція держави являє собою:

1) сукупність взаємозв'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних

технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки;

2) збір, обробку, накопичення, зберігання, пошук і поширення інформації;

3) діяльність у сфері забезпечення основних прав, свобод та відповідальності суб’єктів права, які беруть участь в інформаційних процесах та інформатизації.

Тест 38Цифрові дані, призначені для задоволення інформаційних потреб користувача, у тому числі програмний продукт, входять до складу:

1) інформаційного продукту;2) інформаційного ресурсу;3) інформаційної технології.

Тест 39Державна інформаційна політика це:

1) комплекс взаємозв'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян;

2) сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з отримання, використання, поширення та зберігання інформації;

3) відкритість і загальнодоступність інформаційних ресурсів у межах конституційних прав і свобод та забезпечення

охорони і захисту права власності на інформаційні ресурси.

Тест 40Державними замовниками окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть бути:

1) центральний орган виконавчої влади;2) органи державної влади;3) та органи місцевого самоврядування.

Тест 41Основними характеристиками інформаційної безпеки є такі:

1) цілісність та доступність;2) достовірність;3) конфіденційність;4) своєчасність.

Тест 42Інформаційна безпека – це:

1) стан захищеності потреб в інформації особи, суспільства й держави, при якому забезпечується їхнє існування та прогресивний розвиток незалежно від наявності внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз;

2) сукупність взаємозв'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій;

3) створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій.

Тест 43Провідними елементами системи інформаційної безпеки є:

1) суб'єкти та об’єкти;2) засоби;3) загрози;4) предмет.

Тест 44До загроз інформаційній безпеці системі управління національною безпекою належать:

1) розкриття інформаційних ресурсів;2) розголошення інформації, яка становить державну та

іншу, передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

3) збій в роботі обладнання;4) порушення цілісності інформаційних ресурсів.

Тест 45За сферами походження розрізняють такі загрози інформаційній безпеці:

1) природного, техногенного та антропогенного;2) повторювані та продовжувані;3) екзогенні та ендогенні;4) вірогідні, неможливі та випадкові.

Тест 46Інформаційний патронат – це:

1) форма забезпечення інформаційної безпеки рівноправних суб’єктів інформаційного процесу (фізичних, юридичних, міжнародних), який містить сукупність взаємоузгоджених дій цих суб’єктів. Такі дії спрямовані на одержання відомостей про дестабілізуючі фактори, дестабілізуючі й

інформаційні загрози та захист від них доступними законними способами й засобами;

2) форма забезпечення інформаційної безпеки фізичних та юридичних осіб з боку держави;

3) вплив на системи добування, оброблення, поширення та зберігання інформації противника, а також застосування заходів захисту своїх подібних систем від деструктивного й керуючого впливу.

Тест 47Міжнародна інформаційна діяльність:

1) складна система форм співпраці між державами та суб’єктами господарювання, а також регулювання будь-яких видів діяльності, що виходить за межі національних кордонів;

2) професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації;

3) полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Тест 48До головних принципів міжнародної взаємодії належать такі:

1) прозорість та відкритість діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) правове і технологічне забезпечення доступу різних суб’єктів до закордонних інформаційних ресурсів;

3) використання світового досвіду з інтеграції правового, організаційного і технічно-технологічного змісту;

4) рівноправність, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Тест 49Центральні органи виконавчої влади належать до:

1) стратегічного рівня управління інформаційною безпекою;2) тактичного рівня управління інформаційною безпекою;3) оперативного рівня управління інформаційною безпекою.

Тест 50До оперативного рівеня управління інформаційною безпекою відносяться:

1) місцеві органи виконавчої влади;2) Рада національної безпеки і оборони України та Кабінет

Міністрів України;3) центральні органи виконавчої влади.

Тест 51Здійснення інформаційних прав, що регламентовані Конституцією України, можуть бути обмежені в інтересах:

1) фізичних осіб;2) громадського порядку;3) юридичних осіб та держави;4) національної безпеки та територіальної цілісності.

Тест 52Ст. 34 Конституції України регламентує право на інформацію і гарантує кожному:

1) таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

2) право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

3) невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Тест 53У разі збирання, зберігання, використання та поширення недостовірної інформації кожен має право:

1) на судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї;

2) розголошення такого роду інформації про особу, що надала недостовірну інформацію;

3) вимагати вилучення будь-якої інформації.

Тест 54Хартію про права людини складають:

1) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

2) Хартія про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі;

3) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;4) Загальна декларація прав людини.

Тест 55До причин обмеження реалізації інформаційних прав людини відносять:

1) охорона та захист громадської й національної безпеки;2) політичні та економічні інтереси держави;3) захист здоров’я;4) захист інформації про енергетичні та воєнно-значущі

об’єкти.

Тест 56Свобода слова має такі такі елементи:

1) свобода кожної людини привселюдно виражати свої думки, ідеї та судження будь-якого характеру та поширювати їх будь-якими способами;

2) свобода друку та інших засобів масової інформації як свобода від цензури та право створювати та використати органи інформації, що дозволяє матеріалізувати свободу вираження думок;

3) право на одержання інформації, що представляє суспільний інтерес або стосується прав громадян.

Тест 57Інформаційна дієздатність – це:

1) здатність суб'єкта інформаційних правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення;

2) є невідчужуваною від особи ознакою - юридичною здатністю бути носієм відповідних прав і обов'язків з числа передбачених законом;

3) визначена інформаційним законодавством юридична можливість суб'єкта інформаційних правовідносин здійснювати свої інформаційні права й обов'язки.

Тест 58В основі права на інформацію про стан свого здоров'я лежить:

1) право фізичної особи не розголошувати та вимагати від інших осіб нерозголошення інформації про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні;

2) право фізичної особи на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я, крім випадків, коли ця інформація може погіршити стан її здоров'я, стан здоров'я її батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, або зашкодити процесу лікування;

3) можливість безперешкодного отримання повної та достовірної інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту, про умови проживання, праці, навчання тощо.

Тест 59При порушенні інформаційних прав органами внутрішніх справ, інспекціями у справах неповнолітніх, митними органами, судами та іншими державними органами й посадовими особами, уповноваженими законом, розглядаються справи про:

1) кримінальні правопорушення;2) цивільні правопорушення;3) адміністративні правопорушення.

Тест 60Якщо правопорушення, скоєне в інформаційній сфері, характеризується високим рівнем суспільної небезпеки, то настає:

1) адміністративна відповідальність;2) кримінальна відповідальність;3) цивільно-правова відповідальність.

Практичні завдання до навчальної дисципліни « Інформаційне право»

Задача 1Лебедєв звернувся до Печерського районного суду із

позовом до Родіонової про захист честі і гідності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12.05.2011 р. Родіонова звернулася до Печерського РВВС із заявою, в якій повідомляла, що її сусід – Лебедєв незаконно зберігає у себе на горищі макову соломку. В будинку Лебедєва був проведений обшук, про що стало відомо сусідам і його співробітникам. З тих пір окремі мешканці села перестали спілкуватися з ним, підозрюючи, що він є наркоманом. Позивач вважає, що дії Родіонової, а саме –

подання заяви до РВВС, є поширенням щодо нього недостовірної інформації, чим принижується його честь і гідність, і просить суд зобов’язати відповідачку спростувати цю недостовірну інформацію і відшкодувати моральну шкоду 2000 грн.

Завдання. Здійсніть правовий аналіз ситуації.

Задача 2Онопенко Марія пред’явила в суд позов до Онопенко

Сергія про розірвання шлюбу. У позовній заяві позивачка зазначила, що причиною для розлучення є те, що Онопенко С. страждає на хронічний алкоголізм, систематично знущається з неї та з дітей, неодноразово зраджував її з іншими жінками. Судом було встановлено, що Онопенко С. за час спільного проживання з позивачкою час від часу вживав спиртні напої, проте хронічними алкоголізмом не страждає. Факти знущання з позивачки та з дітей та подружньої зради у суді підтвердження не знайшли. Взявши до уваги всі обставини справи, суд все ж дійшов висновку, що подальше спільне проживання Онопенко М. та Онопенко С. неможливе, і виніс рішення про розірвання шлюбу. Онопенко С. через певний час пред’явив позов до Онопенко М. про захист честі і гідності. Він вимагав спростування недостовірної інформації, викладеної у позовній заяві, про те, що він страждає на хронічний алкоголізм, знущається з дружини і дітей, неодноразово зраджував дружині, а також відшкодування йому завданої цим моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Завдання. Здійсніть правовий аналіз ситуації. Чи правильні дії суду? Дайте правову оцінку діям суду.

Задача 3Петренко М. звернувся до Шевченківського районного

суду м. Львова з позовом до радіокомпанії «Дзвони сьогодення» про захист честі і гідності. У позовній заяві Петренко М.

зазначив, що в радіопередачі «Час говорити правду», яка транслювалася в ефірі цієї радіостанції 14.01.2011 р., містилася недостовірна інформація про нього. Так, ведучий неодноразово обізвав Петренка М. «злодієм», повідомивши, що «... тільки за останній місяць перебування на посаді начальника відділу, Петренко М. спромігся привласнити 150 000 грн коштів міського бюджету». Крім того, ведучий сказав, що «... за кількістю одержаних хабарів Петренком М., мабуть, необхідно визнати рекордсменом серед міських чиновників». Такі відомості, на думку позивача, не відповідають дійсності і нічим не підтверджені. Виходячи з цього, Петренко М. вимагав спростування вказаної інформації та відшкодування моральної шкоди 8000 грн. Суд відмовив у задоволенні позову у зв’язку із необґрунтованістю вимог, мотивуючи це тим, що Петренко М. не надав доказів того, що вказана інформація є недостовірною.

Завдання. Дайте правову оцінку рішенню суду.

Задача 4У Печерський районний суд м. Києва звернувся народний

депутат України Анофрієв із позовом до редакції газети «Чиста правда» про захист честі і гідності. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у номері газети за 01.02.2011 р. була розміщена інформація про те, що у ніч з 31.12.2010 р. на 01.01.2010 р. Анофрієв у нетверезому стані вчинив спробу зґвалтування, і що проти Анофрієва порушено кримінальну справу за ст.152 КК України. Вважаючи дану інформацію недостовірною, Анофрієв вимагав спростування і відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. У судовому засіданні з’ясувалося, що дану інформацію редакція газети одержала від інформаційного агентства «Укрінформ».

Завдання. Проаналізуйте ситуацію. Хто несе відповідальність у даному випадку?

Задача 5

Після розлучення співака Кравцова та актриси Третьякової остання вирішила написати і опублікувати книгу автобіографічного змісту, в якій висвітлювалися б окремі, найбільш яскраві моменти з життя актриси. Дізнавшись про це, Кравцов заявив своїй колишній дружині та неодноразово у засобах масової інформації, що він проти згадування у книзі будь-яких фактів, пов’язаних із їх колишнім подружнім життям. Натомість актриса запевнила, що жодного неправдивого слова у книзі не буде і підтвердила свій намір опублікувати книгу.

Завдання. Зробіть правовий аналіз ситуації та окресліть можливі варіанти її подальшого розвитку.

Задача 6У Луцький міськрайонний суд звернувся депутат Луцької

міської ради Онофренко із позовом до редакції газети «Рідний краю» про захист честі і гідності. Свої позовні вимоги Онофренко обґрунтовував тим, що в газеті «Рідний краю» за 17.03.2011 р. була розміщена стаття під заголовком «Лебідь, щука й рак, або чому депутати не можуть досягти консенсусу?». На думку позивача, у статті подавалася спотворена оцінка діяльності Онофренко як депутата міської ради та необ’єктивна характеристика його моральних і ділових якостей. Зокрема, у вказаній статті було сказано, що «... Онофренко ніколи не мав і не має власної твердої позиції, оскільки, по-перше, не є достатньо компетентним у питаннях соціально-економічного розвитку міста, і, по-друге, є абсолютно безхребетною людиною без власної точки зору», «... такі як Онофренко здатні кожного дня підлаштовувати свої погляди під ситуацію, бігаючи з табору в табір». Також у статті були такі рядки «Такі депутати, як Онофренко є політичними перевертнями і нездарами, а тому їм не місце у міській раді». Депутат, вважаючи вказані висловлювання неправдивими і такими, що принижують його честь і гідність, вимагає, щоб суд виніс рішення, яким би зобов’язав газету у черговому випуску опублікувати спростування разом із вибаченням. Редакція газети позов не

визнавала, вважаючи, що позов необхідно було пред’являти не до неї, а до автора статті – журналіста Макаренко.

Завдання. Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 7При прийомі Кравченка на роботу як судового пристава від

нього зажадали надати відомості про склад його майна і медичний висновок про стан здоров'я. На це Кравченко відповів, що всі ці відомості є його особистою таємницею. Тому він їх надавати не буде.

Завдання. Чи правий Кравченко?

Задача 8Журналісти проводили фотографування (звукозапис)

судового процесу. На одному із засідань суд виніс рішення про призначення закритого судового засідання. Коли журналісти виходили із залу, працівник міліції, що не представився, засвітив фотоплівку (стер аудіозапис), посилаючись на те, що судове засідання є «закритим».

Завдання. Дайте правову оцінку діям міліціонера.

Задача 9Знімальна група була затримана під час зйомок сюжету

поряд з в'язницею. Військовослужбовці внутрішніх військ заборонили зйомку, посилаючись на те, що «згідно розпорядження міністра внутрішніх справ проводити зйомку в'язниці заборонено».

Завдання. Дайте правову оцінку діям військовослужбовців.

Задача 10Державний орган відмовився здійснити акредитацію

журналістів у зв’язку з тим, що заявка на акредитацію від імені редакції – товариства з обмеженою відповідальністю, що має

однакову назву з найменуванням газети, яку представляли журналісти, була підписана директором Товариства, а не головним редактором даної газети.

Завдання. Чи має право державний орган вчинити таким чином, якщо відомо, що ім’я директора систематично подається у вихідних даних газети, яка випускається Товариством і він ухвалює остаточні рішення відносно її виробництва і випуску?

Задача 11Фірма замовила виробництво реклами художнику, який не

санкціоновано використовував у ній фототвір, що є об’єктом авторських прав третьої особи.

Завдання. Хто повинен нести відповідальність за порушення авторських прав, якщо відомо, що в договорі з виробником не обмовлялися його обов’язки і відповідальність за порушення прав третіх осіб, а фірма прийняла рекламний продукт у виробника і згодом розміщувала його на сторінках різних ЗМІ?

Задача 12Журналісти Дерев’янко і Борисенко з метою отримання

матеріалу для газети вирішили відвідати відкрите засідання районного суду і зробити відеозйомку судового процесу. Через 10 хвилин після початку засідання голова суду Паладій, відчуваючи неприязні почуття до журналістів, зажадав, щоб вони покинули зал засідань суду. Журналісти обурилися, тому що засідання було відкритим. Однак під тиском обставин журналісти залишили зал засідань і вирішили оскаржити дії голови у вищестоящий суд.

Завдання. Дайте правову оцінку діям судді? Чи мають право журналісти оскаржити дії судді Паладія у вищестоящий суд? Якщо так, то чи підлягають задоволенню висунуті журналістами вимоги?

Задача 13

Журналіст приїхав на місце дорожньо-транспортної події раніше правоохоронних органів і зняв там матеріал. Прибулий пізніше наряд міліції зажадав від журналіста передачі касети для залучення її до кримінальної справи як речовий доказ.

Завдання. Оцініть правомірність вимог працівника міліції. Задача 14

До прокуратури міста Києва звернувся із заявою лідер однієї з партій, представлених у Верховній Раді. У своїй заяві він просив притягнути до кримінальної відповідальності одного з членів своєї партії за ст. 329 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за втрату документів, що містять державну таємницю.

У ході слідства з'ясувалися такі обставини. Член партії Петров мав за родом своєї професійної діяльності другу форму допуску. Як надійній людині йому було доручено в рамках партійних обов'язків вести списки потенційних членів партії, що працюють на оборонному підприємстві, а також списки членів партії планованих на висунення на вищі державні пости. Книга з зазначеними відомостями, що зберігалася в штаб-квартирі партії і мала напис на титульному аркуші «таємно», реєстраційний номер, дату розсекречення, вказівка на партійну організацію, яка прийняла рішення про засекречення, була втрачена. Відповідальним за її зберігання був Петров. На думку лідера партії втрата подібного роду документа могла спричинити політичну кризу в країні і тим самим завдати шкоди безпеці держави.

Завдання. Чи існує легальне поняття партійної таємниці? Чи може характер відомостей, що становлять партійну таємницю, підпадати під ознаки відомостей, що становлять державну таємницю. Яке рішення повинна приймати прокуратура?

Задача 15

Громадянин Іванов десять років тому, який допускався за формою один до відомостей, що становлять державну таємницю, і, що припинив трудові відносини з закритим науково-дослідницьким інститутом (НДІ) 6 років тому, звернувся до паспортно-візової служби з проханням на отримання закордонного паспорта і дозволом на виїзд з України до Великобританії. У видачі закордонного паспорта і дозволу на виїзд йому було відмовлено. Підставою для відмови стало підписання Міжвідомчої комісії із захисту державної таємниці про те, що відомості, до яких був свого часу допущений Іванов, зберігають секретність. Іванов вважає, що його права порушені і звернувся до колегії адвокатів за юридичною допомогою.

Завдання. Вирішіть справу.

Задача 16Проти журналістки Оношкіної, яка не пройшла процедуру

допуску до відомостей, що становлять державну таємницю, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченим ст. 328 КК України.

Обставини справи зводилися до наступного. Журналістка Оношкіна оприлюднила (опублікувала в

газеті) закриті відомості про обсяги запасів у надрах стратегічного виду корисних копалин в Україні, отримані нею в ході інтерв'ю з високопоставленою особою з Мінекономрозвитку.

Завдання. 1) Чи є журналістка Оношкіна суб'єктом розголошення державної таємниці?

2) Чи є суб'єктом розголошення відомостей, що становлять державну таємницю посадова особа з Мінекономрозвитку, у функціональні обов'язки якого входить робота з такими відомостями?

3) Чи може журналістка Оношкіна бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо в ході інтерв'ю була попереджена з боку інтерв'юйованого, що відомості якими він ділиться не підлягають розповсюдженню в силу їх таємності?

4) Чи може журналістка Оношкіна бути притягнута до кримінальної відповідальності як співучасник злочину?

Задача 17Інженер Федько, який був громадянином України, і

інженер Скрипко, що був громадянином України, виконуючи спільну науково-дослідну роботу в рамках реалізації проекту «Інтерзв'язок 2010», створили нове технічне рішення, що є спосіб генерації доменів, заснований на локалізації електромагнітного поля. Обидва співавтори мали допуск до відомостей, що становлять державну таємницю за другою формою. Повідомивши інститут «Комунікаційні технології», на базі якого реалізовувався проект про створений винахід і, не отримавши від інституту даних про подачу заявки, передачу права на службовий винахід і намір зберегти відомості про створений винахід у таємниці протягом 4-х місяців, співавтори прийняли рішення подати заявку на отримання патенту самостійно.

При розгляді заявки державним органом виконавчої влади з інтелектуальної власності було встановлено, що містяться в ній відомості, які складають державну таємницю.

Завдання. 1) Чи підлягає засекречена заявка на винахід?2) Який орган уповноважений розглядати заявку на

секретний винахід, якщо вона відноситься до засобів в області розвідувальної діяльності?

3) Чи може за законодавством України бути виданий патент на секретний винахід?

Задача 18Харківський завод «Прапор» у зв'язку з виконанням

спільно з Донецькою холдинговою компанією «Світло» закритих замовлень міністерства оборони передав останній частину нормативних актів та документації, що становлять, на його думку, державну таємницю. При цьому директор заводу Максименко без зволікання відправив на Донецьке підприємство

свого юриста і засекречену особу, щоб переконатися в наявності у своїх партнерів умов і ліцензії на проведення закритих робіт. У холдинговій компанії «Світло» формально прийняли гостей і нічого їм показувати і розповідати не стали. Прощаючись, директор Донецького підприємства зауважив: «Ми не порушуємо законів і контролерів не потребуємо». Дізнавшись про це, Максименко поскаржився на партнерів у міжвідомчу комісію із захисту державної таємниці.

Завдання. Чи порушено в даному випадку законодавство про державну таємницю?

Задача 19Хімічний комбінат м. Святогірська здійснив викид

отруйних речовин у річку Сіверський Донець. Міська влада, отримавши від санепідемслужби міста відповідну інформацію, не оповістили громадян про небезпеку. У результаті купання в річці діти – шість хлопчиків і дві дівчинки – отримали серйозні шкірні захворювання.

Завдання. Хто повинен нести відповідальність за приховування даної інформації?

Задача 20Начальник управління Служби безпеки України Авдєєв дав

інтерв'ю журналу «Закон», в якому поділився позитивним досвідом роботи СБУ з громадськими організаціями в сучасних умовах. Його інтерв'ю викликало живий відгук у читачів журналу та Авдєєв був відзначений премією. Про виступ у пресі Авдєєва стало відомо керівництву СБУ і йому було оголошено догану за інтерв'ю в журналі без дозволу на те начальства. Авдєєв розцінив це покарання як порушення його права на свободу слова та інформації.

Завдання. Хто в цьому випадку правий?

Задача 21

На закритому хімічному підприємстві, розташованому в межах міста, і, яке знаходиться недалеко від державного кордону, в результаті аварії стався викид шкідливих речовин в атмосферу. Міська адміністрація вжила необхідних заходів з евакуації громадян із заражених місць і запобігання витоку небажаної інформації про аварію. При цьому вона заборонила керівництву підприємства передавати зарубіжним ЗМІ та фахівцям інформацію про масштаби аварії і відомості, що стосуються життя населених пунктів, що входять у зону досяжності поширення шкідливих речовин. Одночасно адміністрація, приймаючи рішення про непоширення зазначеної інформації, посилалася на закритість виробництва хімічного підприємства.

Завдання. Чи правомірні дії міської адміністрації з точки зору норм інформаційного права? Дайте правову оцінку діям міської адміністрації.

Задача 22Український науково-дослідний інститут «Фотон» був

розробником і творцем інформаційної бази даних про випробування авіаційно-космічної техніки. Інститут отримав дозвіл Уряду України і відповідно до свого міністерства про направлення відповідної інформації про характеристики авіаційної апаратури в аналогічну наукову організацію, що знаходиться на території Росії. Проте представник СБУ, через якого передбачалося забезпечити передачу цієї інформації, звернув увагу дирекції інституту на конфіденційний характер переданих відомостей і, посилаючись на цей факт, відмовив НДІ у виділенні каналів і засобів для передачі інформації. Інститут «Фотон» оскаржив рішення представника СБУ до Уряду України.

Завдання. Як вирішити цю ситуацію з точки зору норм інформаційного права?

Задача 23

Муніципальна інформаційна служба «Північний округ» і муніципальна газета «Наш край» самі підшукали партнерів у Бельгії і, підготувавши з ними проект договору про міжнародне інформаційне співробітництво, офіційно звернулися до свого куратора в українському Уряді, керівника департаменту інформації Швецю з проханням дозволити їм самостійно брати участь у зазначених міжнародних контактах. Швець довго міркував, радився і у підсумку – заборонив інформаційній службі та газеті виходити на бельгійських колег, відповівши таким чином: «Участь муніципальних інформаційних структур і органів друку в міжнародному обміні заборонено». Керівник інформаційної служби «Північний округ» і редактор газети «Наш край» не відступили і з аналогічним проханням звернулися до мера м. Києва.

Завдання. Чи може бути задоволене це прохання? Дайте правову оцінку діям керівника департаменту інформації Швеця.

Задача 24В управління по боротьбі з економічними злочинами ГУВС

м. Києва надійшло повідомлення про те, що промислово-фінансова компанія «Нафтовик» використовує засоби зв'язку та інформаційні мережі для приховування і відмивання бюджетних грошей. За розпорядженням начальника ГУВС у офіс компанії прибула оперативна група на чолі з полковником міліції Сапожніковим і зажадала від президента компанії Лаврова забезпечити їй можливість проведення оперативно-розшукових заходів у мережах зв'язку. Лавров вислухав працівників міліції і попросив їх негайно залишити приміщення до приїзду його адвоката. У відповідь на це Сапожніков наказав своїм підлеглим призупинити діяльність засобів зв'язку та інформаційних мереж компанії «Нафтовик», і вони цей наказ виконали. Розгніваний Лавров звинуватив міліцію у порушенні законодавства про зв'язок і засоби її забезпечення і відправився в прокуратуру.

Завдання. Хто в цій ситуації правий? Дайте оцінку діям оперативної групи та президента компанії «Нафтовик» Лаврова.

Задача 25Інженер Саблін і його шурин програміст Неєлов

звернулися в Міністерство транспорту та зв'язку з проханням виділити їм відомчі мережі зв'язку з метою надання інформаційно-правових послуг зарубіжним комерційним банкам, розташованим у м. Києві. Заступник міністра зв'язку Дубовицький відмовив їм у проханні. Саблін і Неєлов поскаржилися на нього прокурору міста.

Завдання. Чи порушений у цьому випадку порядок виділення відомчих мереж зв'язку юридичним і фізичним особам і як повинен вчинити прокурор міста?

Задача 26Керівництво університету зажадало від усіх викладачів

розмістити в мережі Інтернет свої фотографії та коротку інформацію про себе. Крім цього, начальник університетського відділу АСУ розробив загальнодоступну базу даних «Контингент співробітників», з якої можна дізнатися посаду та дату народження кожного співробітника. На заперечення багатьох викладачів проти розміщення їх персональних даних в мережі Інтернет начальник відділу АСУ відповів: «Це питання узгоджено з високим начальством».

Завдання. Хто правий у цій ситуації? Чи порушено тут законодавство про поширення персональних даних через Інтернет-мережу?

Задача 27Шаров, перебуваючи у себе вдома, використовуючи свій

персональний комп'ютер, модем і телефон, протягом чотирьох місяців здійснював виходи в мережу Інтернет із використанням чужого логіна і пароля. Цей логін він отримав за допомогою спеціальної програми, що дозволяє дізнатися реквізити доступу в мережу Інтернет, якими користуються зареєстровані абоненти. Зазначені дії Шарова призвели до зміни статистичної інформації

на сервері провайдера ЗАТ «Крафт-С» про обсяг наданих послуг, тобто модифікацію комп'ютерної інформації, а також заподіяння збитків на суму 5000 грн.

Завдання. Дайте правову оцінку діям Шарова.

Задача 28У ході виборчої кампанії з виборів мера м. Конотопа на

одного з кандидатів, директора механічного заводу Коробова посипалися негативні публікації місцевих ЗМІ в Інтернет-мережі, а потім до них підключилося і місцеве телебачення. Автори публікацій писали різне: що Коробов в юності обікрав магазин і його ледь не засудили; що він двічі одружений і має валютні рахунки за кордоном. А по телепрограмі «Вибори» показали, як кандидат у мери з розмахом будує власний особняк, а механічний завод ніяк не може ввести в експлуатацію житловий будинок для робітників.

Коробов на одній із зустрічей з виборцями зажадав від керівників міських засобів масової інформації притягти до відповідальності журналістів за поширення брехливих відомостей. Хоча, він визнав, що в юності дійсно випадково розбив каменем скло в магазині і їм займалася міліція і, що він другий раз одружений.

Завдання. Дайте правову оцінку діям журналістів? Чи можливо розміщення вищезазначених відомостей у мережі Інтернет і чи є воно законним? Чи є підстави для притягнення журналістів до відповідальності?

Задача 29ТОВ редакції газети «Новий час» м. Харкова звернулося до

арбітражного суду м. Харкова з позовом до ТОВ газети «Телескоп» м. Харкова про порушення майнових авторських прав і відшкодування суми в розмірі 20 тис. грн. Причиною стала обставина розміщення газетою «Телескоп» у мережі

Інтернет матеріалів статті, що була опублікована в газеті «Новий час».

Завдання. Чи можливе задоволення позовних вимог ТОВ «Новий час»?

Завдання 30Дайте визначення та характеристику документам, що

належать до Національного архівного фонду. Які основні характеристиками вони мають? Якими нормами законодавства регламентується це питання?

Завдання 31Яким чином відбувається внесення і вилучення документів із

Національного архівного фонду? За ініціативою кого проводиться внесення документів до Національного архівного фонду та за рахунок яких коштів?

Завдання 32Яке обмеження права власності існує на документи

Національного архівного фонду? Чи завжди потрібна згода власника при вилученні документів з Національного архівного фонду? В якому випадку архівні документи переходять у власність держави?

Завдання 33За яких умов можливий перехід права власності на документ

Національного архівного фонду? В якому випадку документи Національного архівного фонду не можуть бути предметом застави?

Завдання 34З якого часу документи Національного архівного фонду

можуть бути надані у користування? Чи відноситься інформація

про місця зберігання Національного архівного фонду до державної або іншої передбаченої законодавством України таємниці?

Завдання 35В яких випадках архівні установи мають право обмежити

доступ до архівних документів? На який термін обмежується доступ до документів Національного архівного фонду, що містять конфіденційну інформацію про особу, а також створюють загрозу життя чи недоторканості житла громадян?

Завдання 36В якій формі можливе використання відомостей, що

містяться в документах Національного архівного фонду? Ким визначається порядок користування документами Національного архівного фонду, що належать державі та територіальним громадам?

Завдання 37Що має право робити фізична особа в разі виявлення

недостовірних відомостей про себе в документі Національного архівного фонду? Чи мають право користувачі архівними документами користуватися оригіналами документів та робити копії з них?

Завдання 38Чи важлива форма власності при заснуванні архівної

установи? В якому разі діяльність архівної установи може бути зупинена? За рішенням кого здійснюється ліквідація архівної установи?

Завдання 39Які архівні установи входять до системи архівних установ України? Ким приймається рішення про створення державних та

галузевих державних архівів? За рахунок яких коштів здійснюється фінансування архівних установ?

Завдання 40Що є основою державної політики в сфері бібліотечної

справи та які основні напрямки підтримки здійснює держава? Якими нормами регламентується дане питання?

Завдання 41Які основні види бібліотек існують в Україні відповідно до

законодавства? Дайте загальну характеристику Національної бібліотеки України. Що входить до її фонду? Чи є платним надання примірника документів до Національної бібліотеки України?

Завдання 42Дайте визначення державної та центральних бібліотек

України. Чи можливе додаткове фінансування центральних бібліотек України? Якщо так, то ким воно здійснюється? Яку діяльність здійснюють центральні бібліотеки?

Завдання 43Яким чином відбувається взаємодія бібліотек? На які

органи покладається здійснення взаємодії бібліотек України? Чи можлива взаємодія бібліотек із підприємствами, установами та організаціями? Якщо так, то в який спосіб?

Завдання 44Яким чином відбувається створення бібліотек? На основі

яких форм власності бібліотеки не можуть бути створені? Де проводиться державна реєстрація бібліотек?

Завдання 45Який порядок та вимоги до приватизації бібліотек

відповідно до національного законодавства? За рішенням кого

відбувається ліквідація бібліотеки? Яким чином відбувається облік, зберігання та використання документів?

Завдання 46Дайте визначення поняттю «бібліотечний фонд». Які

фонди складають Державний бібліотечний фонд України? Чи входять до складу Національного архівного фонду архівні документи, що зібрані в бібліотеці?

Завдання 47Що входить до обов’язків бібліотек? Коли не допускається

використання бібліотеками відомостей про користувачів? Чи повинні бібліотеки звітувати? Якщо так, то перед ким? Які права мають бібліотеки відповідно до законодавства?

Завдання 48В якій формі може відбуватися бібліотечне

обслуговування? Що належить до основних прав користувачів документами бібліотеки? В який спосіб одержують документи користувачі з вадами зору?

Завдання 49Хто здійснює загальне методичне керівництво

бібліотеками та координацію їх роботи? Що є основними джерелами фінансування бібліотек? Чи мають право брати участь у фінансуванні бібліотек громадяни та їх об’єднання? Якщо так, то в якому випадку?

Задача 50Міська рада прийняла рішення про надання в оренду

ВАТ «Еко-Фарм» земельної ділянки для будівництва терміналу для прийняття і завантаження мінеральних добрив і наступного їх транспортування морським шляхом. Проект такого будівництва, включаючи матеріали оцінки впливу на довкілля

(ОВНС), пройшов всі погодження державних органів і отримав позитивний висновок державної екологічної експертизи.

Разом з тим щодо проекту будівництва зазначеного терміналу не було проведено громадського обговорення. Представники ВАТ „Еко-Фарм” проінформували населення про будівництво терміналу шляхом оповіщення через засоби масової інформації і проводити громадське обговорення вважало недоцільним.

Громадська екологічна організація „Екосвіт” звернулася до суду з позовом про скасування рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки для будівництва терміналу, визнання недійсним позитивного висновку державної екологічної експертизи і припинення робіт із будівництва терміналу.

Завдання. Чи є обов’язковим проведення громадського обговорення для таких проектів? Яке рішення має прийняти суд?

Задача 51Громадська екологічна організація «Екоправо-Львів»

звернулася до Державного підприємства «Дельта-Лоцман» із запитом про надання їй матеріалів про оцінку навколишнього природного середовища (ОВНС) щодо будівництва глибоководного судноплавного каналу «Дунай – Чорне море», посилаючись при цьому на ст. 50 Конституції України, ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Оргуську конвенцію 1998 року. Керівництво ДП «Дельта-Лоцман» відмовило у наданні доступу до матеріалів ОВНС, посилаючись на ту обставину, що згідно зі ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» матеріали ОВНС не належать до екологічної інформації, бо громадським екологічним організаціям, на думку представників ДП «Дельта-Лоцман», належить право на доступ до екологічної інформації, а не до документації, що її містить.

Відмову громадська екологічна організація оскаржила до суду.

Завдання. Чи є матеріали ОВНС екологічною інформацією? Яке рішення має прийняти суд?

Задача 52Державне управління екологічної безпеки району

опублікувало в місцевій пресі дані екологічного бюлетеня, згідно з якими у районі цілком сприятливі умови для проживання. Проте по радіо головний санітарний лікар району навів факти, що тільки один завод у районі викидає близько 12 шкідливих речовин, які перевищують гранично допустимі концентрації у 25 разів, що призводить до підвищення захворюваності населення.

Завдання. Чи є порушенням екологічних прав громадян цього району поширення недостовірної інформації з боку державного управління екологічної безпеки?

Задача 53На території Перемишльського воєводства (Польща) було

розпочате будівництво нафтопереробного комплексу, який за проектом повинен бути розташованим у 26 км. від кордону з Україною.

Керівництво Львівської обласної державної адміністрації звернулося до влади Перемишльського воєводства із проханням повідомити про характер та призначення новобудови, технологічний цикл створюваного підприємства, та заходи, які вживатимуться польською стороною щодо запобігання можливим негативним наслідкам діяльності нафтопереробного терміналу.

Польське керівництво відмовилося надати інформацію, мотивуючи це тим, що, по-перше, таке будівництво є внутрішньою справою Республіки Польща, і ніхто не має права зазіхати на суверенітет держави; по-друге, така інформація носить характер комерційною таємниці, оскільки може бути використана всупереч економічним інтересам держави.

За роз’ясненнями Львівська обласна державна

адміністрація звернулася до Міністерства закордонних справ України.

Завдання. Визначити коло суспільних правовідносин. Яке роз’яснення повинне бути надане?

Задача 54Представники екологічної громадської організації «Ніжин-

88» звернулися з інформаційними запитами з метою отримання екологічної інформації до міського голови, Головного санітарного лікаря м. Ніжина і начальника Держекоінспекції по м. Ніжин та району з приводу надання інформації про результати аналізів проб води, про проект реконструкції центрального парку міста та його погодження з відповідними службами.

Від міського голови відповіді не поступило. Начальник Держекоінспекції у м. Ніжин та району відмовив у наданні зазначеної інформації, посилаючись на те, що органи екології та природних ресурсів аналізів проб води не проводять, тому дана інформація у них відсутня. Головний санітарний лікар м. Ніжина відповів, що відхилень від санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також гігієнічних нормативів якості питної води не спостерігається.

Не задовольнившись результатами звернень, представники екологічної громадської організації «Ніжин-88» звернулися за допомогою до відділу інформації та зв’язків з громадськістю Департаменту планування, координації та розвитку Міністерства екології та природних ресурсів України.

Завдання. Визначити коло відносин, що склались. Які законодавчі засади залучення громадськості до процесу забезпечення регіональної екологічної і, зокрема, санітарно-гігієнічної політики?

Задача 55Під час проведення 5 вересня 2010 р. громадських слухань

із питань, пов’язаних із будівництвом швидкісної автомагістралі

Одеса – Рені на території заповідного урочища «Дністровські плавні» в с. Маяки Біляєвського району Одеської області, організованих Громадською екологічною організацією «86-Одеса» спільно з Українським товариством охорони птахів було розглянуто і проаналізовано висновок громадської екологічної експертизи. Висновок був негативним, тому що відсутній позитивний висновок державної екологічної експертизи матеріалів будівництва, дана автомагістраль є об’єктом підвищеної екологічної небезпеки, а заповідне урочище відноситься до об’єктів природно-заповідного фонду і не може бути використане для прокладання транспортних комунікацій.

Учасниками слухань було прийнято рішення і складено звернення до Міністра екології та природних ресурсів України з проханням ввести до повноважень обласного управління екології та природних ресурсів оперативне інформування громадськості (досвід Львівського управління екології та природних ресурсів, яке щотижня надає громадянам перелік об’єктів, які надали документи на екологічну експертизу). Це, на думку громадськості, дозволить громадським організаціям і громадянам впливати на прийняття екологічно значущих рішень.

Завдання. Визначити коло правовідносин, що склались. На яких нормах чинного законодавства ґрунтується вимога громадськості? Вирішити справу.

Задача 56Група громадян на чолі з громадянином Моторним В.

звернулася до Львівської філії асоціації «Зелений світ» та до місцевої державної адміністрації з проханням обнародувати екологічну інформацію стосовно проектування Кропивницького водосховища, а також допомогти в організації та проведенні громадської екологічної експертизи.

Як стало відомо за результатами громадської екологічної експертизи, проект будівництва водосховища не має позитивного висновку державної екологічної експертизи. В оприлюдненому через місцеву газету «Вечірній Львів» висновку

громадської екологічної експертизи зазначалось, що майбутнє водосховище знаходиться в місці, де існує висока ймовірність його замулювання, а під час повені можливі зсуви великих пластів ґрунту. В зоні можливого затоплення опинилось 4 села загальною кількістю населення 7150 чоловік. Цей висновок було направлено також місцевому управлінню екобезпеки в області, Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, в обласну раду, обласну держадміністрацію, на кафедру екології Львівського університету, до обласної прокуратури.

Будівництво водосховища, незважаючи на виступи громадськості та офіційне реагування компетентних органів, було розпочате і здійснене в найкоротший термін.

У березні наступного року внаслідок повеней на водосховищі прорвало греблю. Бурхливими потоками води було затоплено три села, постраждало тепличне господарство, озимі посіви на полях, зерносховище, підсобне господарство громадян.

Громадяни, будівлі яких було зруйновано внаслідок повені, звернулися до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з вимогою про надання їм нового житла та визначення за ними статусу потерпілих громадян від наслідків прояву екологічної небезпеки.

Завдання. Визначити коло правовідносин, що склалися. Вказати на форми та способи захисту прав громадян, потерпілих від прояву екологічної небезпеки. Вирішити справу.

lib.sumdu.edu.ualib.sumdu.edu.ua/library/docs/rio/2014/m3801.docx · web view- вивчення...

Documents