Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Закарпатської облержадміністрації

Хустський професійний ліцей

Робочий зошит

для лабораторно-практичних робіт

з предмета «Спеціальна технологія»

професія «Слюсар з ремонту автомобілів»

кваліфікація 3 розряд

Хуст 2016

2

Робочий зошит містить 14 лабораторно-практичних робіт, розроблений

відповідно до навчальної програми з предмету «Спеціальна технологія» згідно

Державного стандарту освіти з професії «Слюсар з ремонту автомобілів».

Хустський професійний ліцей. Хуст 2016 р., 60 с.

Збірник призначено для допомоги учням професійно-навчальних закладів у

засвоєнні і закріпленні теоретичних знань та виробленні практичних вмінь і

навичок роботи. Кількість тем лабораторно-практичних робіт відповідають

Типовій навчальній програмі з предмета «Спеціальна технологія» та змісту

Державного стандарту професійно-технічної освіти з професії: слюсар з ремонту

автомобіля, кваліфікація слюсар з ремонту автомобіля 3 розряд.

Розробник:

М.В. Деяк – викладач спеціальних дисциплін з професії «Слюсар з ремонту

автомобілів»

Рецензент:

Схвалено навчально-методичною радою Навчально-методичного центру

професійно-технічної освіти у Закарпатській області.

Протокол №__ від «___» ____________ 20__ р.

3

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………………………... 4

Лабораторно-практична робота № 1 (4 години) ……………………………………………. 6

Ознайомлення з деталями кривошипно-шатунного механізму. Ознайомлення

з деталями механізмів газорозподілу різних типів. Ознайомлення з

приладами системи охолодження і мащення та їх деталями.

Лабораторно-практична робота № 2 (2 години) ………………………………………..…. 16

Призначення та будова систем живлення інжекторного, дизельного та

газового двигуна та їх деталями.

Лабораторно-практична робота № 3 (2 години) …………………………………………… 25

Призначення та будова приладів електрообладнання.

Лабораторно-практична робота № 4 (2 години) …………………………………………… 31

Призначення та будова агрегатів та механізмів трансмісії.

Лабораторно-практична робота № 5 (2 години) …………………………………...………. 36

Призначення та будова підвісок і шин коліс.

Лабораторно-практична робота № 6 (2 години) …………………………………………... 44

Будова та робота рульового керування та пневматичних гальмівних систем.

Лабораторно-практична робота № 7 (2 години) …………………………………………... 49

Діагностування двигуна та його систем.

Лабораторно-практична робота № 8 (2 години) …………………………..……………… 52

Технічне обслуговування двигуна.

Лабораторно-практична робота № 9 (2 години) ……………………………...…………… 55

Технічне обслуговування електрообладнання.

Лабораторно-практична робота № 10 (2 години) ……………………………………...…. 58

Технічне обслуговування ходової частини та органів керування автомобілем.

Лабораторно-практична робота № 11 (1 години) ……………………………………...…. 58

Ремонт двигуна автомобілів..

Лабораторно-практична робота № 12 (1 години) ……………………………………...…. 58

Ремонт трансмісії автомобілів

Лабораторно-практична робота № 13 (1 години) ……………………………………...…. 58

Ремонт ходової частини автомобілів.

Лабораторно-практична робота № 14 (1 години) ……………………………………...…. 58

Ремонт органів керування автомобілів.

Список використаних джерел ……………………………………………………………….. 60

4

Вступ

Однією з дуже важливих ланок підготовки кваліфікованих робітників є проведення

лабораторно–практичних робіт, під час яких учні закріпляють теоретичні знання, а також

набувають практичних навиків розбирання і складання агрегатів та окремих вузлів автомобілів,

підготовки їх до роботи, регулювання їх робочих параметрів.

Мета робочого зошита поглибити теоретичні знання учнів, допомогти їм спланувати та

технічно правильно виконувати роботи по розбиранню, складанню та регулюванню агрегатів та

вузлів автомобіля.

У робочому зошиті вміщено 10 лабораторно–практичних робіт з предмету «Спеціальна

технологія» для учнів, які навчаються за професією «Слюсар з ремонту автомобілів» 3 розряду,

на базі базової загальної середньої освіти та повної загальної середньої освіти.

Теми лабораторно–практичних робіт розроблені згідно ДС ПТО 7231.G0.50.20-2014 з

професії «Слюсар з ремонту автомобілів», відповідають робочому навчальному плану та

робочій навчальній програмі. Розраховані на виконання завдання учнями ІІ курсу.

Типова навчальна програма з предмета

«Спеціальна технологія»

Професія слюсар з ремонту автомобілів, кваліфікація 3 розряд

№

з/п Тема

Кількість годин

Всього З них на ЛПР

1. Вступ 1

2. Будова сучасних автомобілів і автобусів 58 14

3. Діагностика несправностей автомобілів 8 2

4. Технічне обслуговування автомобілів 20 6

5. Ремонт автомобілів 16 4

Всього годин: 103 26

Перелік лабораторно-практичних робіт

з предмета «Спеціальна технологія»

№

теми Назва навчальної теми, теми ЛПР

К-сть

ЛПР

К-сть

годин

2.

Лабораторно-практична робота № 1

Ознайомлення з деталями кривошипно-шатунного

механізму. Ознайомлення з деталями механізмів

газорозподілу різних типів. Ознайомлення з приладами

системи охолодження і мащення та їх деталями.

1 4

Лабораторно-практична робота № 2

Призначення та будова систем живлення інжекторного, дизельного та

газового двигуна та їх деталями. 1 2

Лабораторно-практична робота № 3 (

Призначення та будова приладів електрообладнання. 1 2

Лабораторно-практична робота № 4

Призначення та будова агрегатів та механізмів трансмісії. 1 2

Лабораторно-практична робота № 5

Призначення та будова підвісок і шин коліс. 1 2

5

Лабораторно-практична робота № 6

Будова та робота рульового керування та пневматичних гальмівних

систем. 1 2

3. Лабораторно-практична робота № 7

Діагностування двигуна та його систем. 1 2

4.

Лабораторно-практична робота № 8

Технічне обслуговування двигуна. 1 2

Лабораторно-практична робота № 9

Технічне обслуговування електрообладнання. 1 2

Лабораторно-практична робота № 10

Технічне обслуговування ходової частини та органів керування

автомобілем.

1

2

5.

Лабораторно-практична робота № 11

Ремонт двигуна автомобілів. 1 1

Лабораторно-практична робота № 12

Ремонт трансмісії автомобілів 1 1

Лабораторно-практична робота № 13

Ремонт ходової частини автомобілів. 1 1

Лабораторно-практична робота № 14

Ремонт органів керування автомобілів. 1 1

Всього: 14 26

6

Лабораторно-практична робота № 1 (4 години)

Тема: Ознайомлення з деталями кривошипно-шатунного механізму. Ознайомлення з

деталями механізмів газорозподілу різних типів. Ознайомлення з приладами системи

охолодження і мащення та їх деталями.

Мета: Закріпити теоретичний матеріал з будови двигунів та їх систем, розвивати

пам’ять, увагу, самостійність.

Прилади і матеріали: двигуни та їх системи , пристрої та інструменти для розбирання

двигунів та елементів їх систем, плакати , довідники, конспект.

Хід роботи

І. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДЕТАЛЯМИ КШМ

(1 година)

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Кривошипно-шатунний механізм

Згідно своєму призначенню кривошипно-шатунний механізм (КШМ) сприймає тиск газів, які

виникають при згоранні паливно-повітряної суміші в циліндрах двигуна, перетворюючи його в

механічну роботу по обертанню колінчастого валу.

1. вкладиш шатунного підшипника

2. втулка верхньої головки шатуна

3. поршневі кільця

4. поршень

5. поршневий палець

6. стопорне кільце

7. шатун

8. колінчастий вал

9. кришка шатунного підшипника

Будова кривошипно-шатунного механізму

Кривошипно-шатунний механізм складається з поршнів із шатунами, з’єднаних з

колінчастим валом. Поршні переміщаються в гільзах (втулках) циліндрів.

Поршень

При високій температурі гази розширюються, а поршень сприймає тиск від цього

розширення і передає його на шатун. Виготовляється поршень з алюмінієвих сплавів. Зворотно-

поступальний рух поршня відбувається в гільзі циліндра.

Поршень складається з єдиних голівки і спідниці. Голівка поршня буває різної форми

(плоскої, опуклої, увігнутої та ін.), в ній також може бути присутня камера згорання (дизельний

двигун). В головці нарізані канавки призначені для розміщення поршневих кілець. В сучасних

двигунах використовується два види кілець: маслоз’ємні (видаляють надлишки мастила на

стінках циліндра) і компресійні (перешкоджають прориву газів в картер двигуна). в спідниці

виконані два бобишки для розміщення поршневого пальця, який сполучає поршень з шатуном.

Шатун

Шатун виконує передавання зусилля від поршня до колінчастого валу. Для цього в ньому

присутнє шарнірне з’єднання і з поршнем і з колінвалом. Матеріалом виготовлення шатунів, як

7

правило, є сталь. Метод виготовлення — штампування або кування. Для спортивних авто

шатуни також відливають зі сплаву титану.

Будова шатуна включає три елементи: верню головку, стержень і нижню головку. Верхня

головка призначена для розмішення поршневого пальця. У стержні шатуна присутній

двотавровий переріз. Нижня головка є розбірною, що забезпечує з’єднання з шийкою

колінчастого валу.

Колінчастий вал

Колінчастий вал виконує функцію сприймання зусилль від шатуна і перетворення їх в

обертовий момент. Матеріалом виготовлення колінчастих валів є чавун і сталь. Будова

колінчастого валу передбачає наявність корінних і шатунних шийок, сполучених щоками.

Останні виконують функцію урівноваження всього механізму. Корінні і шітунні шийки

обертаються в підшипниках ковзання, які виконані у вигляді роз’ємних тонкостінних

вкладишів. Всередині шийок і щік колінчастого валу наявні отвори для проходження мастила,

яка до кожної з них подається під тиском.

На кінці колінвалу встановлений маховик. Сьогодні використовуються демпферні

маховики, які представляють собою два пружно сполучені диски. Через зубчастий вінець

маховика робиться запуск двигуна стартером.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Розібрати КШМ та ознайомитися з його деталями користуючися інструкційно-

технологічною картою №1.1«Розбирання – складання кривошипно-шатунного механізму

легкових автомобілів».

8

Заповніть таблиці відповідно малюнкам

№ з/п Назва деталі

1

2

3

4

5

6

7

8

9

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДЕТАЛЯМИ ГРМ

(1 година)

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Газорозподільний механізм Призначення газорозподільного механізму

Газорозподільний механізм (ГРМ) призначений для вприскування пального і випуску

відпрацьованих газів у двигунах внутрішнього згорання. Сам механізм газорозподілу буває

нижньоклапанним (коли розподільний вал знаходиться в блоці циліндрів) і верхньоклапанним

(передбачає розташування розподільного валу в головці блоку циліндрів). Існують й

альтернативні механізми газорозподілу, такі як гільзова система ГРМ, десмодромна система і

механізм зі змінними фазами.

Для двотактних двигунів механізм газорозподілу реалізується за допомогою впускних і

випускних вікон в циліндрі. Для чотиритактних двигунів найбільш розповсюдженою є

верхньоклапанна система, яку ми і розглянемо нижче.

Будова газорозподільного механізму

У верхній частині блоку циліндрів знаходиться головка блоку циліндрів з розташованими

на ній розподільним валом, клапанами, штовхачами або коромислами. Шків приводу

розподільного валу винесений за межі головки блоку циліндрів. Для виключення протікання

моторного мастила з під клапанної кришки, на шийку розподільного валу встановлюється

сальник. Сама ж клапанна кришка встановлюється на масло- бензин-стійку підкладку.

Ремінь газорозподільного механізму або цеп «одягається» на шків розподільного валу і

приводиться в дію шестернею колінчастого валу. Для натягання ременя використовують

натяжні ролики, для цепу натяжні «черевики». Зазвичай ремінь газорозподільного механізму чи

цеп приводить в дію помпа водяної системи охолодження, проміжний вал для системи

запалювання і привод насоса високого тиску ПНВТ (для дизельних двигунів).

З протилежної сторони розподільного валу з допомогою прямої передачі або через

ремінь, можуть приводитися в дію вакуумний підсилювач, гідропідсилювач або автомобільний

генератор.

9

1 — Розподільний вал; 2 — Штовхач; 3 — Напрямний штовхач; 4 — Штанга; 5 — Гвинт регулювання; 6 — Коромисло; — Контргайка;

7 — Втулка; 7 — Тарілка; 8 — Внутрішня пружина; 9 — Зовнішня пружина; 10 — Шайба; 11 — Сухар; 12 -Впускний клапан; 13 —

Випускний клапан; 14 — Фланець; 15 — Шестерня;

Розподільний вал представляє собою вісь з виточеними на ній кулачками. Кулачки

розташовані по валу так, що в процесі обертання, при дотику з штовхачами клапанів натискають

на них точно у відповідності з робочими тактами двигуна.

Існують двигуни і з двома розподільними валами (DOHC) і великою кількістю клапанів.

Як і в першому випадку, шківи приводяться в дію одним ременем газорозподільного механізму і

цепом. Кожен розподільний вал закриває один тип клапанів випускних чи впускних.

Клапан натискається коромислом (старіші версії двигунів) або штовхачем. Розрізняють

два види штовхачів: перший — штовхачі, де зазор регулюється шайбами калібрування; другий

— гідроштовхачі. Гідроштовхач пом’якшує удар по клапану завдяки маслу, яке знаходиться в

ньому. Регулювання зазору між кулачком і верхньому частиною штовхача не потребується.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Розібрати ГРМ та ознайомитися з його деталями користуючись інструкційно-

технологічною картою №2.1 «Розбирання – складання газорозподільного механізму легкових

автомобілів».

10

Заповніть таблиці відповідно малюнкам

№ з/п Назва деталі

1

2

3

4

5

6

7

11

№ з/п Назва деталі

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

12

ІІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З БУДОВОЮ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ ДВИГУНА.

(1 година)

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Система охолодження двигуна Температура газів в циліндрах працюючого двигуна досягає 1800-2000°С. Частина тепла,

що виділяється при згорянні робочої суміші в циліндрах двигуна перетворюється на механічну

роботу, а частина розподіляється на нагрів двигуна. Робоча температура двигуна повинна бути в

межах 80-95°С. У разі перегрівання двигуна його потужність різко зменшується, а витрата

палива збільшується, крім того, це може призвести до заклинювання поршнів, підгоряння

клапанів, вигоряння мастила, виплавлення підшипників колінчастого вала і руйнування його

шийок.

У випадку ж переохолодження двигуна, його потужність також знижується, збільшується

витрата палива, частина робочої суміші конденсується на стінках циліндрів і змиває мастило.

Для підтримки робочої температури двигуна і служить система охолодження.

Наявність в системі охолодження клапана термостата дозволяє не тільки підтримувати робочу

температуру в автоматичному режимі, але і скорочувати час прогрівання двигуна після його

запуску.

Система охолодження складається з:

- сорочки охолоджування блоку і головки циліндрів;

- відцентрового насоса;

- термостата;

- радіатора з розширювальним бачком;

- вентилятора;

- з'єднувальних патрубків і шлангів.

Для контролю за роботою системи, на щитку приладів є покажчик температури

охолодної рідини. Нормальна температура охолодної рідини при роботі двигуна повинна бути в

межах 80-95°C.

Сорочка охолодження двигуна складається з безлічі каналів в блоці і головці блоку

циліндрів, по яких циркулює охолодна рідина.

Насос відцентрового типу примушує рідину переміщатися по сорочці охолодження

двигуна і всій системі. Насос приводиться в дію пасовою передачею від шківа колінчастого вала

двигуна. Натяг паса регулюється.

Термостат призначений для підтримання постійного оптимального теплового режиму

двигуна. При пуску холодного двигуна термостат закритий, і вся рідина циркулює тільки по

малому колу для швидкого її прогрівання. Коли температура в системі охолодження

підіймається вище 80 - 85°, термостат автоматично відкривається і частина рідини поступає в

радіатор для охолодження. При високих температурах термостат відкривається повністю і вже

вся гаряча рідина прямує по великому колу для її активного охолодження.

Радіатор служить для охолодження циркулюючої через нього рідини за рахунок потоку

повітря, яке створюється при русі автомобіля або за допомогою вентилятора. В радіаторі є

безліч трубок і пластинок, які утворюють велику площу поверхні охолоджування.

Розширювальний бачок необхідний для компенсації зміни об'єму і тиску охолоджної

рідини при її нагріванні і охолодженні.

Вентилятор призначений для примусового збільшення потоку повітря, яке проходить

через радіатор автомобіля, що рухається, а також для створення потоку повітря у разі, коли

автомобіль стоїть без руху з працюючим двигуном.

Застосовуються два типи вентиляторів: постійно включений, з пасовим приводом від

шківа колінчастого валу і електровентилятор, який включається автоматично, коли температура

13

охолоджуючої рідини досягає приблизно 100 градусів.

Патрубки і шланги служать для з'єднання сорочки охолодження двигуна з термостатом,

насосом, радіатором і розширювальним бачком.

В систему охолодження двигуна включений також і радіатор обігрівача, який нагріває

повітря, що подається в салон автомобіля. Температура повітря в салоні регулюється

спеціальним краном, яким водій збільшує або зменшує потік рідини, що проходить через

радіатор обігрівача.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Ознайомитися з елементами системи охолодження знявши їх з макета користуючись

інструкційно-технологічною картою №3.1 «Заміна насоса охолоджувальної рідини»,

інструкційно-технологічною картою №3.3 «Заміна радіатора двигуна»та інструкційно-

технологічною картою №3.4 «Заміна термостата».

Заповніть таблицю відповідно малюнку

№ з/п Назва деталі

1

2

3

4

5

6

14

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

ІV. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З БУДОВОЮ СИСТЕМИ МАЩЕННЯ ДВИГУНА.

Система мащення двигуна

Система мащення - це сукупність приладів і механізмів, що забезпечують зберігання

оливи, її очищення, підведення до тертьових поверхонь під певним тиском і охолодження.

Необхідність в такій системі виникла тому, що під час роботи двигуна між його

рухомими деталями, що дотикаються, виникає тертя, на подолання якого витрачається частина

корисної роботи, а самі деталі піддаються зносу і нагріванню. Для зменшення тертя

застосовують різні сорти масел, які утворюють між поверхнями, що труться, масляну плівку.

Крім того, олива сприяє охолодженню нагрітих від тертя деталей і забирає з їх поверхонь дрібні

частинки металу та інших домішок. При недостатній подачі масла до тертьових поверхонь

двигун перегрівається, заклинюють поршні в циліндрах. При дуже рясному змащенні олива,

проникаючи в камеру згоряння, марно згорає, в результаті чого на днищах поршнів, на стінках

камер згоряння і на клапанах відкладається нагар. Потрапляючи на електроди свічок

запалювання, олива порушує їх роботу, і двигун починає працювати з перебоями.

Для змащення застосовуються мінеральні масла (отримані з нафти шляхом перегонки),

напівсинтетичні і синтетичні. Напівсинтетичні масла представляють суміш високоякісних

нафтових і синтетичних базових компонентів. У синтетичних масел нафтова основа відсутня, за

рахунок ефективних антифрикційних присадок підвищується (в порівнянні з мінеральними

маслами) термін роботи двигуна, полегшується його запуск при низьких температурах.

Незважаючи на вищу ціну, напівсинтетичні і синтетичні масла знаходять все більш

широке застосування. Випускаються спеціальні моторні масла, причому вони різні для двигунів,

що відрізняються по тактності (дво-, чотиритактних) і по ступеню форсування. У чотиритактних

двигунах застосовуються три способи подачі масла до поверхонь, що труться: під тиском,

розбризкуванням і самоплив. Більшість пар тертя змащуються під тиском, створюваним

масляним насосом. Інші пари тертя змащуються масляним туманом, який утворюється при

розбризкуванні крапель масла рухомими деталями кривошипно-шатунного механізму. І,

нарешті, третя група деталей змащується маслом, що стікає по особливих каналах і жолобах.

Картер (піддон картера) зазвичай є масляним резервуаром (так званий «мокрий» картер). Деякі

зарубіжні мотоцикли мають систему з «сухим» картером, з якого масло спочатку відкачується

однією з секцій насоса в окремий масляний бак, а іншою секцією під тиском подається до

15

поверхонь тертя. Бак може розташовуватися в різних місцях біля двигуна, біля заднього колеса

або в передній частині рами.

Рівень масла у всіх системах змащення контролюють за допомогою щупа (з мітками

мінімального і максимального рівня) або через спеціальний контрольний отвір. Робота двигуна

із пониженим і рівнем масла недопустима.

Система змащення містить масляний насос, масляний фільтр, клапани (зворотний і

запобіжний) і магістралі у вигляді каналів.

Масляні насоси чотиритактних ДВЗ — шестерневого типу. Вони складаються з корпусу,

в якому розташовані одна або дві пари шестерень із зовнішнім або внутрішнім зчепленням;

шестерні приводяться в дію обертання від колінчастого або розподільчого валу двигуна.

У передній стінці картера по кільцевій проточці і трубці масло потрапляє на зуби

шестірні колінчастого вала, яка розбризкує його по всій порожнині, змащуючи шестірні

розподільчого вала і генератора.

Для очищення масла в чотиритактних двигунах застосовують центрифуги. Роль

центрифуги виконують також маслоуловлювачі, в жолобі яких з оливи осідають тверді

частинки. Для запобігання видавлювання масла через прокладки та сальники картер його

з'єднаний з атмосферою сапуном. Сапун за допомогою клапанного пристрою при підвищенні

тиску випускає пари масла, а при розрідженні не дає можливості потрапляти повітрю і пилу в

картер.

При недостатній подачі масла можливий перегрів двигуна, виплавляння вкладишів,

заїдання поршнів і кілець. При надмірній - масло попадає в камеру згоряння, забризкує свічки,

двигун працює з перебоями, димить. На мастило треба звертати найсерйознішу увагу, тому що

нестача його може призвести до аварії. Ознаками нестачі оливи є надмірне перегрівання

циліндрів і головок, падіння потужності і поява стуків у двигуні. У двотактних двигунах

змащення пар, що труться, здійснюється маслом, що знаходиться у вигляді дрібних крапель в

парах палива. Масло змішують з бензином або заздалегідь в баку (у пропорції 1:25— 1:50), або

безпосередньо у впускному патрубку, куди воно в необхідній кількості подається спеціальним

дозатором. Останню систему подачі масла називають «системою роздільного змащення», вона

має переважне розповсюдження на зарубіжних двотактних двигунах.

У системах з роздільним змащенням застосовують насоси плунжерного типу, що

приводяться в дію від колінчастого валу або моторної передачі. Масло зберігається в

спеціальному баку і поступає до насосу самопливом. Конструкція передбачає сигналізатор

низького рівня масла в баку.

Кількість масла, що подається у впускний патрубок, залежить від частоти обертання

колінчастого валу двигуна .

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Ознайомитися з елементами системи мащення знявши їх з макета користуючись

інструкційно-технологічною картою №5.1 «Заміна оливи» , інструкційно-технологічною картою

№5.2 «Заміна шестерні привода оливного насосу» та інструкційно-технологічною картою №5.3

«Зняття та розбирання оливного насоса».

Заповніть таблицю відповідно малюнку

16

№ з/п Назва деталі

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

17

18

Висновки:_________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

Перевірив викладач ___________________ оцінка_____ дата________