СКІЛЬКІ «КОШТУЄ» НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ?

Патріотизм як інтегруюча основа відродження духовних цінностей суспільства є

стабілізуючим чинником національної та громадянської злагоди у незалежній українській

державі.

За 25 років незалежності України слово «патріотизм», суть якого полягає в любові до

Батьківщини і готовності пожертвувати своїми приватними інтересами на користь інтересів

національних, в різні роки становлення нашої держави, проходило різні стадії його

сприйняття громадянами України: від захопленого до агресивно-заперечливого, від

абсолютно щирого до майже цілковито байдужого.

В перше десятиріччя, коли «привід Радянського Союзу» ще блукав територією України,

громадян, які вважали себе патріотами своєї держави, з кожним роком незалежності ставало

все більше. Так наприклад кількість осіб, які вважали себе патріотами України, зросла з

2003 р. до 2005 р. з 60 % до 75 %. Але, як це не прикро, після всіх подій і процесів, які

відбулись в країні протягом останніх 10 років, як свідчать дані соціологічних досліджень

2013 та 2015 років, кількість осіб, які вважають себе патріотами України з 2005 року

залишилась незмінною і залишається однаковою в межах статистичної похибки.

Не змінились за ці останні 10 років і «патріотичні ознаки», тобто ті якості, які важливі

для того, аби людиною можна була назвати патріотом України, зокрема жителі усіх регіонів

України погоджуються з тим, що ознакою патріотизму людини є: праця на благо України,

піклування про добробут сім’ї, повага до законів та державних інститутів. Натомість

відмінності з’являються, коли йдеться про такі ознаки українського патріотизму, як

використання української мови, бажання виховувати у дітей любов до України, відмова від

деяких особистих благ сьогодні в ім’я майбутнього України. Тобто український патріотизм

у багатьох громадян значною мірою має пасивний характер.

Бажаючи розвивати і плекати патріотичні почуття у громадян України, кожна нова влада,

впродовж 25 років незалежності робила спроби спрямувати сприйняття українцями слова

«патріотизм» в потрібне, згідно із власним розумінням, русло, створюючи різні концепції

та програми виховання в населення патріотичного духу.

Першою спробою стала затверджена постановою КМУ від 15 вересня 1999 року №1697

«Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу

життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства». Екс – президенту

України Л. Кучмі дуже важливим здавалося також військово-патріотичне виховання, в

результаті чого з’явились укази президента №1092 від 15.11.2001 «Про національну

програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2000—2005 рр.» і №948/2002

від 25.10.2002 «Про Концепцію допризовної підготовки та військово-патріотичного

виховання молоді».

В часи президенства В. Ющенко з’являється Концепція національно-патріотичного

виховання молоді на 2009—2015 рр., яка була затверджена спільним наказом Міністерства

України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України,

Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України 27.10.2009 №

3754/981/538/49. А у вересні 2011-го з’являється розроблений низкою міністерств і

відомств проект Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного

виховання населення на 2013— 2017 рр., яка була розкритикована, як така, що має

здебільшого декларативний характер і містить в собі запит на фінансування без належного

обґрунтування і визначення засад і основних напрямів патріотичного виховання, на які

держава мала б щорічно витрачати 40 млн. грн. Великі сумніви у фахівців, які вивчали

проект цієї Концепції викликали прописані у програмі очікувані результати проекту, а

особливо наведені статистичні показники щодо темпів та обсягів «зростання патріотизму»

в країні і як результат запропонована Концепція так і не була прийнята.

16 червня 2015 року Міністерство освіти України затвердило Концепцію національно-

патріотичного виховання дітей і молоді, Заходи щодо її реалізації та методичні

рекомендації щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних

закладах.

В жовтні 2015 року вийшов Указ Президента України № 580/2015 «Про Стратегію

національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки», метою

затвердження якої було, як слідує з преамбули Указу, виховання громадянина-патріота

України, утвердження любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого

ставлення до національних надбань Українського народу, наслідування найкращих

прикладів мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України як з історичного

минулого, так і захисників, які сьогодні відстоюють суверенітет та територіальну цілісність

держави у боротьбі із зовнішньою агресією, а також з метою визначення ефективних

механізмів системної взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування

та інститутів громадянського суспільства у питаннях національно-патріотичного

виховання. А досягнути цієї мети планується завдяки громадсько-патріотичному, духовно-

моральному та військово-патріотичному вихованню.

На виконання цього Указу, Кабінетом Міністрів України 25 грудня 2015 року було видано

розпорядження № 1400-р, яким був затверджений план заходів щодо національно-

патріотичного виховання молоді на 2016 рік, зокрема, згідно з цим розпорядженням було

заплановано:

- удосконалити нормативно-правову базу у сфері національно-патріотичного

виховання;

- розробити проект Державної цільової соціальної програми національно-

патріотичного виховання на 2016-2020 роки;

- розробити проект Типового положення про координаційну раду з питань національно-

патріотичного виховання при місцевій держадміністрації;

- провести освітньо-виховні заходи щодо національно-патріотичного виховання молоді

(табори, змагання, акції, семінари, семінари-тренінги, засідання за круглим столом,

конференції, форуми, конкурси, інші заходи), розробити та забезпечити розміщення в

засобах масової інформації та Інтернеті відповідних інформаційних і методичних

матеріалів, соціальних фільмів, роликів, соціальної реклами;

- провести відповідні інформаційні (форуми, акції, інші заходи), культурологічні

(фестивалі, акції, конкурси, ігри, інші заходи), а також міжнародні (семінари, семінари-

тренінги, форуми, акції, конференції, інші заходи) заходи щодо національно-патріотичного

виховання молоді.

Виховання патріота і громадянина знайшло також своє закріплення в Державній

національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законах України «Про освіту»,

«Про загальну середню освіту», «Концепції виховання особистості в умовах розвитку

української державності», «Концепції громадянського виховання особистості», «Концепції

патріотичного виховання», де підкреслюється необхідність виховання у підростаючого

покоління любові до Батьківщини, формування громадянського обов’язку на основі

національних і загальнолюдських духовних цінностей

В результаті впровадження і реалізації положень вищезазначених документів і системи

національно-патріотичного виховання очікується, що це:

- забезпечить розвинення у молодого покоління патріотичної свідомості і

відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо,

збереження та шанування національної пам’яті;

- сприятиме зацікавленості молоді щодо служби у Збройних силах України, готовності

до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту

національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як

правової, демократичної, соціальної держави;

- збереже стабільність в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни,

зміцнить її обороноздатність та безпеку;

- створить ефективну виховну систему національно-патріотичного виховання молоді;

- сприятиме консолідації зусиль суспільних інституцій у справі виховання

підростаючого покоління.

Ці прийняті законодавчі акти знайшли своє відображення в низці міських та обласних

цільових програм національно-патріотичного виховання, перелік яких, з відповідними

розмірами їх фінансування подано нижче:

м. Київ Міська цільова програма "Діти. Сім'я.

Столиця на 2016 - 2018 роки"

327 555 100,00 грн.

(2016р.)

м. Одеса Міська цільова програма

національно-патріотичного виховання

дітей та молоді міста Одеси «Я –

одесит» на 2016-2020 роки

175 000,00 грн. (2016р.)

м. Кіровоград Програма “Молодь Кіровограда” на 2015 –

2017 роки

3 231 500,00 грн. (2016р.)

м. Івано-

Франківськ

Програма «Молодь міста Івано –

Франківська» на 2016 – 2020 роки

в межах загальних

асигнувань,

передбачених головним

розпорядником

бюджетних коштів

м. Луцьк

(Волинська обл.) Програма національно-патріотичного

виховання дітей та молоді міста Луцька на

2015-2017 роки;

Обласна цільова програма

національно-патріотичного виховання

дітей та молоді на 2016-2020 роки.

760 000, 00 грн. (2016р.);

11 191 500,00 грн.

(2016р.)

м. Хмельницький Програма розвитку і функціонування

української мови на 2016-2020 роки у місті

Хмельницькому;

Центр національного виховання

учнівської молоді.

633 900, 00 грн. (2016р.);

2 840 000,00 (2016 -2018

рр.).

м. Миколаїв

(Миколаївська

обл.)

Програма військово-патріотичного

виховання населення

Миколаївської області на 2015-2020 роки

3 082 000,00 грн. (2016р.)

м. Львів

(Львівська обл.)

Обласна програма «Молодь Львівщини»

на 2016-2020 роки

в межах бюджетних

призначень

м. Суми Програма «Молодь міста Суми на 2016 –

2018 роки»

6 025 200, 00 грн.

(2016р.)

м. Чернігів

Міська цільова програма розвитку освіти

м. Чернігова «Освіта в житті нашого

міста» на 2012 - 2016 роки (проект

«Краєзнавство в школі як одно із джерел

виховання гідних громадян України»)

33 000,00 грн. (2016р.)

Програми, які містять найбільшу кількість конкретних заходів, направлених на

національно - патріотичне виховання дітей та молоді розробили Львівська та Волинська

обласні ради, що є типовою рисою для західних регіонів, де національно – патріотичному

вихованню завжди приділялась велика увага.

На жаль, Чернігів та Чернігівська область не мають окремої програми національно-

патріотичного виховання дітей та молоді. Наразі в місті діє програма «Освіта в житті

нашого міста» на 2012 - 2016 роки, в рамках якої управлінням освіти Чернігівської міської

ради реалізовується проект «Краєзнавство в школі як одно із джерел виховання гідних

громадян України», який покликаний створити сприятливі умови для виховання у школярів

любові до рідного краю, звичаїв і традицій, національного патріотизму, але суми коштів,

які закладені на реалізацію цього проекту вистачає лише на :

- створення електронного варіанту методичного забезпечення викладання краєзнавчих

та народознавчих курсів в урочний та позаурочний час, адаптований до вікових

особливостей дітей ( 10 тис. грн.);

- організацію конкурсу «Шкільна бібліотека – центр краєзнавчої інформації» (1 тис.

грн.);

- проведення конкурсу на кращу організацію краєзнавчої та народознавчої роботи у

навчальному закладі (1 тис. грн.);

- проведення семінарів для вчителів і керівників гуртків з питань краєзнавства і

народознавства (1 тис. грн.);

- організація і проведення на території області фольклорних експедицій (20 тис. грн.).

Очевидно, що в цьому випадку і з таким фінансуванням, про створення сприятливих умов

для виконання поставленої цією Програмою мети казати не доречно.

Низку наказів видало і Управління освіти та науки Чернігівської облдержадміністрації,

зокрема :

- Про виконання рішення Колегії Управління освіти і науки облдержадміністрації з

питання «Про впровадження ефективних моделей національно-патріотичного виховання

дітей та учнівської молоді у закладах освіти області» від 16.02.2016 №69;

- Про проведення у 2016 році ІІ (обласного) етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької

військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») .від 16.03.2016 №122;

- Рішення розширеного засідання Колегії Управління освіти і науки Чернігівської

облдержадміністрації від 11 лютого 2016 року "Про впровадження ефективних моделей

національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у закладах освіти

області".

Але ці накази переважно мають характер разового застосування і не містять системних

підходів до виховання патріотичних почуттів у молодого покоління.

Крім того, в багатьох програмах, які покликані виховувати патріотичну свідомість у

молоді прописуються розмиті завдання, виконання яких не можливо перевірити, на зразок:

- удосконалення педагогічних умов для національно-патріотичного виховання;

- забезпечення психологічних механізмів в умовах навчально-виховного процесу для

національно-патріотичного виховання;

- формування освітньо-розвивального середовища для дітей на засадах партнерської

співпраці усіх учасників освітнього процесу;

- визначення актуальних проблем національно-патріотичного виховання в м. Бровари та

пошуки шляхів спільного вирішення”,

що в свою чергу створює передумови для зловживань та нецільового використання

бюджетних коштів.

Але головна проблема, полягає в тому, що на найвищому рівні держави напевно не

усвідомлюють, що спроможність і успішність держави, яка в свою чергу впливає на

патріотичні почуття, знаходиться в прямій залежності від щастя і добробуту її громадян, а

ще значну роль у національно – патріотичному вихованні відіграє те, хто займається цим

вихованням, адже перефразовуючи афоризм видатного французького філософа Шарля Луї

Монтеск’є , - найкращий спосіб прищеплювати дітям любов до Батьківщини полягає в тому,

щоб ця любов була не лише у батьків і у вчителів, які виховують дітей.