files.odmu.edu.uafiles.odmu.edu.ua/journal/omj_2012.06/m126.pdf · 2016. 10. 21. ·...

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ6 (134) 2012

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

ПнВтСрЧтПтСбНд




1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

2013

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ І ЧИТАЙТЕ

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

Березень

Червень

Жовтень

Квітень

ЛютийСічень

ВересеньСерпеньЛипень

Травень

Листопад Грудень

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

ISSN 2226�2008

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛЗАСНОВАНО У 1926 РОЦІ • ПОНОВЛЕНО У 1997 РОЦІ

Засновники

Міністерство охорони здоров’я України

Одеський національний медичний університет

Головний редактор

Академік НАМН України,лауреат Державної премії УкраїниВ. М. ЗАПОРОЖАН

Редакційна колегія

М. Л. Аряєв, Ю. І. Бажора, В. С. Бітенський, Г. Ю. Венгер, В. О. Гельм0больдт, С. О. Гешелін, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, М. Я. Головен0ко, А. Г. Гулюк, А. І. Даниленко, В. Й. Кресюн (заступник головного ре�дактора), О. О. Мардашко, М. М. Надворний, А. Є. Поляков, Я. В. Рож0ковський, Н. О. Романова (відповідальний секретар), Ю. М. Сиволап, В. М. Тоцький, В. В. Трохимчук, О. А. Шандра

Редакційна рада

П.0А. Абрахамссон — Університетська клініка Лундського університету(Швеція), С. А. Андронаті — Фізико0хімічний інститут ім. О. В. Богат0ського НАН України (Одеса, Україна), В. В. Безруков — Інститутгеронтології НАМН України (Київ, Україна), Г. М. Бутенко — Інститутгенетичної і регенеративної медицини НАМН України (Київ, Україна),І. І. Гук — Віденський університет (Австрія), Я. Жанг — Інститут біо0медичних технологій (Хунан, Китай), Ю. О. Зозуля — Інститутнейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України (Київ, Україна), А. Д. Клісарова — Варненський медичний університет (Болгарія), Г. В. Книшов — Інститут серцево0судинної хірургії НАМН України(Київ, Україна), Г. М. Крижановський — Інститут патологічної фізіоло0гії і загальної патології (Москва, Росія), М. П. Ландіні — Болонськийуніверситет (Італія), С. Б. Середенін — НДІ фармакології ім. В. В. Заку0сова РАМН (Москва, Росія), С. Д. Трахтенберг — Університет ім. Дж. Вашингтона (Вашингтон, США), Д. Уїтлі — Аберденськийуніверситет (Велика Британія), Р. Хусс — Мюнхенський університет(Німеччина), В. Чупіна — Університет «Овідіус» (Констанца, Румунія)

ODES’KIJ MEDICNIJ ZURNALFOUNDED IN 1926 • REFOUNDED IN 1997

Founders

The Ministry of Health of Ukraine

The Odessa National Medical University

Editor�in�chief

Academician of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine,the Ukraine State Prize WinnerV. M. ZAPOROZHAN

Editorial Board

M. L. Aryayev, Yu. I. Bazhora, V. S. Bitensky, G. Yu. Venger, V. O. Gelm0boldt, S. O. Geshelin, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, M. Ya. Golovenko, A. G. Gulyuk, A. I. Danylenko, V. Yo. Kresyun (vice�editor�in�chief), O. O. Mardashko, M. M. Nadvorny, A. Ye. Polyakov, Ya. V. Rozhkovsky, N. O. Romanova (executive secretary), Yu. M. Sivolap, V. M. Totsky, V. V. Trokhymchuk, O. A. Shandra

Editorial Council

P.0A. Abrahamsson — Lund University Hospital (Sweden), S. A. Andronati— O. V. Bogatsky Physico0Chemical Institute of the NAS of Ukraine(Odessa, Ukraine), V. V. Bezrukov — D. F. Chebotaryov State Institute ofGerontology of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Butenko —State Institute of Genetic and Regenerative Medicine of the NAMS ofUkraine (Kyiv, Ukraine), I. I. Guk — University of Vienna (Austria), Y. Zhang — Institute of Biomedical Technologies (Hunan, China), Yu. O. Zozulya — A. P. Romodanov Institute of Neurosurgery of the NAMSof Ukraine (Kyiv, Ukraine), A. D. Klisarova — Varna University of Medi0cine (Bulgaria), G. V. Knyshov — M. M. Amosov National Institute of Car0diovascular Surgery of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Kry0zhanovskiy — Institute of General Pathology and Pathophysiology of theRAMS (Moscow, Russia), M. P. Landini — University of Bologna (Italy), S. B. Seredenin — V. V. Zakusov Institute of Pharmacology of the RAMS(Moscow, Russia), S. D. Trachtenberg — George Washington University(Washington, USA), D. Wheatley — Aberdeen University (Great Britain),R. Huss — University of Munich (Germany), V. Ciupina — Ovidius Univer0sity of Constanta (Romania)

��

# 6 (134) 2012 1

Адреса редакції:65082, Україна, Одеса,Валіховський пров., 2Телефони:

(048) 723-74-24, (048) 728-54-58,(048) 723-29-63, (048) 719-06-40

E-mail:[email protected]Сайт:

http://journal.odmu.edu.ua

Редактор випускуВ. М. Попов

Літературні редакториі коректориА. А. ГречановаР. В. МерешкоО. В. ТитоваО. М. ФащевськаК. М. Цвігун

Художній редакторА. В. Попов

Комп’ютерний дизайн,оригінал-макетВ. М. ПоповА. В. Попов

Фото на обкладинці —В. М. Попов

На фото:Осіння фотосесія

Поліграфічні роботиІ. К. КаневськийЮ. В. Гречанов

Одеський медичний журнал№ 6 (134) 2012ISSN 2226-2008

Журнал зареєстрованов Міністерстві інформації України

Свідоцтво про реєстраціюКВ № 2992

Передплатний індекс 48717

Підписано до друку 20.12.2012.Формат 60х84/8. Папір офсетний.

Обл.-вид. арк. 13,0Тираж 200. Зам. 1632.

Видано і надрукованоОдеським національниммедичним університетом.

65082, Одеса, Валіховський пров., 2

Свідоцтво ДК № 668 від 13.11.2001

ОдесаОдеський медуніверситет2012

Науково-практичний журнал

ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË№ 6 (134) 2012

НАШ ОПЫТ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИХИ РЕНТГЕНЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ ОПЕРАТИВНЫХВМЕШАТЕЛЬСТВ ПРИ ВАРИКОЦЕЛЕВ. В. Ганжий, П. Н. Циомашко,И. П. Колесник, С. М. Славчев

OUR EXPERIENCE OF LAPAROSCOPIC ANDENDOVASCULAR OPERATIONS INPATIENTS WITH VARICOCELEV. V. Ganzhyi, P. N. Tsiomashko,I. P. Kolesnik, S. M. Slavchev ........................................................6

ПРИМЕНЕНИЕ СЕТЧАТЫХ АЛЛОТРАНСПЛАНТАТОВВ ГИНЕКОЛОГИИ: ЗА И ПРОТИВИ. З. Гладчук, А. В. Шитова, Ю. Ю. Петровский

MESH APPLICATION IN GYNECOLOGY: PROS AND CONSI. Z. Gladchuk, A. V. Shytova, Y. Y. Petrovskiy ..............................9

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ ПЛАСТИКАГРЫЖ ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ ДИАФРАГМЫИ ФУНДОПЛИКАЦИЯ ПО НИССЕНУ:АНАЛИЗ ОТДАЛЕННЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ,НОВАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ И НАУЧНЫЕ ТЕНДЕНЦИИВ. В. Грубник, А. В. Малиновский

LAPAROSCOPIC REPAIR OF HIATAL HERNIAS ANDNISSEN FUNDOPLICATION: ANALYSIS OFLONG-TERM RESULTS, NEW CLASSIFICATION ANDFUTURE TRENDSV. V. Grubnik, A. V. Malynovskyy ................................................12

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИУ БОЛЬНЫХ С ТЯЖЕЛОЙ СОЧЕТАННОЙ ТРАВМОЙИ ТУПОЙ ТРАВМОЙ ЖИВОТАЮ. В. Грубник, В. А. Фоменко,В. В. Крыжановский, В. Ю. Грубник

LAPAROSCOPIC OPERATIONS INPATIENTS WITH POLYTRAUMA ANDABDOMINAL BLUNT TRAUMAYu. V. Grubnik, V. A. Fomenko,V. V. Kryzhanovsky, V. Yu. Grubnik............................................. 19

ЗМІСТCONTENTS

Новітні методи і технологіїThe Latest Methods and Technologies

ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË2

РАК ЯИЧНИКОВС. М. Карташов

OVARIAN CANCERS. M. Kartashov........................................................................................................................................ 22

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИ-АССИСТИРОВАННЫЙ КОЛЬПОПОЭЗС ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ КИШЕЧНОГО АУТОТРАНСПЛАНТАТАВ ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИСИНДРОМА МАЙЕРА — РОКИТАНСКОГО — КЮСТЕРА — ХАУСЕРАМ. Д. Кучер, М. Е. Яроцкий, В. Г. Жегулович, О. В. Пак

LAPAROSCOPIC-ASSISTED COLPOPOIESIS USING LARGE BOWELAUTOGRAFT FOR THE MAYER–ROKITANSKY–KÜSTER–HAUSER SYNDROMESURGICAL TREATMENTM. D. Kucher, M. Ye. Yarotsky, V. G. Zhegulovich, O. V. Pak ................................................................. 24

СОЧЕТАННЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ ЖЕЛЧНЫХ ПРОТОКОВИ ВЕТВЕЙ ПЕЧЕНОЧНОЙ АРТЕРИИПРИ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИМ. Е. Ничитайло, А. В. Скумс, В. П. Шкарбан,А. И. Литвин, А. А. Скумс

COMBINED INJURIES OF BILIARY DUCT AND BRANCHES OFA HEPATIC ARTERY FOLLOWING CHOLECYSTECTOMYM. E. Nichitaylo, A. V. Skums, V. P. Shkarban,A. I. Litvin, A. A. Skums ............................................................................................................................ 26

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ГИСТЕРОСКОПИИ В ОЦЕНКЕ СОСТОЯНИЯ ЭНДОМЕТРИЯУ БОЛЬНЫХ С ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЕЙВ. И. Пирогова, И. В. Верниковский, Н. С. Вереснюк, Х. В. Козак

USING OF HYSTEROSCOPY IN THE DETERMINATION OFSTATE OF THE ENDOMETRIUM INPATIENTS SUFFERING FROM HYPERPROLACTINAEMIAV. I. Pyrohova, I. V. Vernikovskyy, N. S. Veresnyuk, Kh. V. Kozak ......................................................... 30

СРАВНЕНИЕ ЛАРИНГЕАЛЬНОЙ МАСКИ I-GEL И ЭНДОТРАХЕАЛЬНОЙ ТРУБКИПРИ ОБЩЕЙ АНЕСТЕЗИИ С ИСКУССТВЕННОЙ ВЕНТИЛЯЦИЕЙ ЛЕГКИХВ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ГИНЕКОЛОГИИО. А. Тарабрин, О. В. Лукьянчук, А. Л. Бобырь

COMPARISON OF THE I-GEL WITH THE CUFFED TRACHEAL TUBE INGYNECOLOGICAL LAPAROSCOPIC SURGERYDURING PRESSURE-CONTROLLED VENTILATIONO. A. Tarabrin, O. V. Lukyanchuk, A. L. Bobyr ........................................................................................ 32

МІТОПРОТЕКТИВНИЙ ЕФЕКТ РОНКОЛЕЙКІНУПРИ КОРЕКЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ПОСТГІПОКСИЧНИХ СТАНІВУ ЩУРІВН. О. Бут, Е. В. Супрун

MITOPROTECTIVE EFFECT OF RONKOLEUKININ CORRECTION OF EXPERIMENTAL POSTHYPOXIC STATES IN RATSN. O. But, E. V. Suprun ............................................................................................................................ 36

Теорія та експериментTheory and Experiment

# 6 (134) 2012 3

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ АЛКОДЕЗУВ ПРОФІЛАКТИЦІ ЕТАНОЛІНДУКОВАНОГОЗНИЖЕННЯ ЗДАТНОСТІ БІЛИХ ЩУРІВ ДО НАВЧАННЯМ. Я. Головенко, І. Ю. Борисюк,О. В. Карпова, А. П. Ворожбит

AN EXPERIMENTAL EVALUATION OF THE PREVENTIVE EFFECT OFAlCODEZ ON ETHANOL-INDUCED IMPAIRMENT OFLEARNING IN WHITE RATSM. Ya. Golovenko, I. Yu. Borysyuk,O. V. Karpova, A. P. Vorozhbyt ................................................................................................................ 42

ВИДІЛЕННЯ ЧАСТКОВО ОЧИЩЕНОЇ ТІАМІНПІРОФОСФОКІНАЗИЗ НЕМАЛІГНІЗОВАНОЇ ТА ПУХЛИННОЇ ТКАНИНИ МІОМЕТРІЯО. В. Оришака, І. Л. Вовчук, С. А. Петров

EXTRACTION OF PARTLY PURIFIED THIAMINE PYROPHOSPHOKINASEFROM NON-MALIGNANT AND TUMOR TISSUE OF MYOMETRIUMО. V. Orishaka, І. L. Vovchuk, S. А. Petrov .............................................................................................. 46

КАРЦИНОМА ГЕРЕНА НА ФОНІ ГІПО- Й ГІПЕРТИРЕОЇДНОГО СТАНУУ ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВВ. М. Запорожан, Г. С. Маринюк, М. Ю. Новіков

GUÉRIN’S CARCINOMA AT THE BACKGROUND OFHYPO- AND HYPERTHYREOID STAТES IN THE LABORATORY RATSV. M. Zaporozhan, G. S. Marynyuk, M. Yu. Novikov................................................................................ 51

МОДУЛЯЦІЯ МЕЛІПРАМІНОМ ВМІСТУ ГЛІЦЕРОФОСФОЛІПІДІВУ СИРОВАТЦІ КРОВІ ТА СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗАХ СТАРИХ ЩУРІВО. О. Тимофійчук

PHOSPHOLIPID CONTENT MODULATION BY MELIPRAMIN INSERUM AND SKELETAL MUSCLES OF OLD RATSO. O. Tymofiychuk ................................................................................................................................... 54

ВПЛИВ ЧОРНИЦІНА СТАН АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИСЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ТОНКОЇ КИШКИ ЩУРІВ З АЛОКСАНОВИМ ДІАБЕТОМЛ. М. Хромагіна

THE INFLUENCE OF BILBERRY ON THE STATE OFANTIOXIDANT-PROOXIDANT SYSTEM OF MUCOUS MEMBRANE OFSMALL INTESTINE OF RATS WITH ALLOXAN DIABETESL. M. Khromagina ..................................................................................................................................... 58

ОКРЕМІ ПИТАННЯ СТАНУ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУУ ВАГІТНИХ З ОСТЕОПЕНІЧНИМ СИНДРОМОМПРИ ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ІНФІКУВАННІО. О. Зелінський, Г. С. Манасова

SOME QUESTIONS OF THE IMMUNOLOGIC STATUS CONDITIONIN PREGNANT WOMEN WITH OSTEOPENIC SYNDROMEAT PERINATAL INFECTIONSO. O. Zelinskyy, G. S. Мanasova ............................................................................................................. 61

Клінічна практикаClinical Practice


На допомогу авторам

ЭФФЕКТИВНОСТЬ АМОКСИЛА КВ ТЕРАПИИ ОСТРОЙ ГНОЙНОЙ ПАТОЛОГИИ ГЛОТКИ И ШЕИФ. Д. Евчев, В. И. Кресюн

THE EFFICIENCY OF AMOXIL K IN THERAPY OFACUTE PURULENT PATHOLOGY OF THE LARYNX AND THE NECKF. D. Yevchev, V. I. Kresyun .................................................................................................................... 65

АКТИВНІСТЬ ХІМАЗИ, ТОНІНУ І КАЛЬПАЇНІВПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮЛ. М. Самохіна, С. М. Коваль, І. О. Снігурська, Д. К. Милославський

CHYMASE, TONIN AND CALPAINS ACTIVITIESAT HYPERTENSION WITH HYPERURICEMIAL. M. Samokhina, S. N. Koval, I. O. Snigurska, D. K. Myloslavskyy ........................................................ 69

БІОПРЕПАРАТИ ЯК ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇВ. М. Бобирьов, Т. А. Петрова, Г. Ю. Островська, М. М. Рябушко, Л. А. Муляр

BIOPREPARATIONS AS MEANS OF TREATMENT OF STOMATOLOGICAL PATHOLOGYV. M. Bobyryov, T. A. Petrova, G. Yu. Ostrovska, M. M. Ryabushko, L. A. Mulyar ................................. 74

ЗНАЧЕННЯ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУДЛЯ СТРАТИФІКАЦІЇ ТА КОНТРОЛЮ РИЗИКУУ ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮС. А. Тихонова, В. А. Штанько, О. В. Хижняк, В. Б. Яблонська

IMPORTANCE OF BLOOD PRESSUE VARIABILITY FORSTRATIFICATION AND CONTROL OF RISK IN PATIENTSSUFFERING FROM ARTERIAL HYPERTENSIONS. A. Tykhonova, V. A. Shtanko, O. V. Khyzhnyak, V. B. Yablonska ....................................................... 82

ДЕСЯТИЛЕТИЯ ВДОХНОВЕНИЯ И ТВОРЧЕСТВА90 лет назад была организована первая в Украине кафедра рентгенологии

DECADES OF INSPIRATION AND CREATIVE WORK90 Years Ago there was Organized the First in Ukraine Radiology Department ...................................... 88

«ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ». ВІДОМОСТІ ПРО ВИДАННЯ .................................................. 93

ЗМІНЕНО ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ» ...................................................................................... 93

ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ» ...................................................................................... 93

ПОРЯДОК РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВ НАУКОВИХ СТАТЕЙ,ЯКІ НАДХОДЯТЬ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇВ РЕДАКЦІЮ «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ» ..................................................................... 95

ОглядиReviews

ЮвілеїAnniversaries

# 6 (134) 2012 5

© Одеський медичний журнал, 2012

Друкується за рішенням Вченої ради Одеського національного медичного університетуПротокол № 2 від 18.10.2012 р.

До відома авторів! Постановами президії ВАК України № 1-05/2 від 27 травня 2009 р.та № 1-05/5 від 31 травня 2011 р. «Одеський медичний журнал» включено до перелікувидань, у яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робітз медицини, біології та фармації.

Odes’kij medičnij žurnal [Text] : science and practice journal /founders the Ministry of Health of Ukraine, the Odessa NationalMedical University. – 2011 ; Odessa : ONMedU, 2012

2012 N 6(134). – 200 copiesISSN 2226-2008

УВАГА!

Змінено правила підготовки статей до «Одеського медичного жур-налу». Статті, прийняті до друку за попередніми правилами, будутьопубліковані. Нові статті приймаються за новими правилами, які вміще-но наприкінці цього номера, друкуватимуться у наступних номерах, атакож на сайтах Одеського національного медичного університетуodmu.edu.ua та «Одеського медичного журналу» journal.odmu.edu.ua

Information for Authors

“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL” (“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”).INFORMATION ABOUT EDITION ........................................................................................................... 96

THE MANUAL OF ARTICLE STYLEFOR “ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL” (“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”)HAS BEEN CHANGED ............................................................................................................................ 96

THE MANUAL OF ARTICLE STYLEFOR “ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL” (“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”) ..................................... 96

MANUSCRIPTS REVIEWING ORDER.................................................................................................... 98


У цьому розділі ми завершуємо публікацію статей, надісланихдо журналу учасниками нещодавнього IV Всесвітнього конгресулікарів-ендоскопістів, який відбувся в Києві на початку жовтня2012 року.

In this section we conclude publication of the articles submittedto the journal by the participants of IV World Endoscopy Doctors Con-gress, which took place in Kiev at the beginning of October 2012.

Новітні методи і технології

UDC 616.147.22-007.64-089.819-072.1

V. V. Ganzhyi, P. N. Tsiomashko, I. P. Kolesnik, S. M. Slavchev

OUR EXPERIENCE OF LAPAROSCOPIC ANDENDOVASCULAR OPERATIONS IN PATIENTS

WITH VARICOCELEThe Zaporozhye State Medical University, Zaporozhye, Ukraine

УДК 616.147.22-007.64-089.819-072.1В. В. Ганжий, П. Н. Циомашко, И. П. Колесник, С. М. СлавчевНАШ ОПЫТ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИХ И РЕНТГЕНЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ ОПЕРАТИВНЫХ

ВМЕШАТЕЛЬСТВ ПРИ ВАРИКОЦЕЛЕЗапорожский государственный медицинский университет, Запорожье, УкраинаНами проанализированы результаты хирургического лечения 43 пациентов с варикоцеле:

15 больным проведена лапароскопическая перевязка вен семенного канатика, 4 — рентген-эндоваскулярная эмболизация вены левого яичка, 24 — операция Иваниссевича. У всех больных,которым проведена лапароскопическая операция, получены отличные и хорошие результаты.

Ключевые слова: варикоцеле, лапароскопия, оперативные вмешательства, лечение, ре-зультаты.

UDC 616.147.22-007.64-089.819-072.1V. V. Ganzhyi, P. N. Tsiomashko, I. P. Kolesnik, S. M. SlavchevOUR EXPERIENCE OF LAPAROSCOPIC AND ENDOVASCULAR OPERATIONS IN PATIENTS

WITH VARICOCELEThe Zaporozhye State Medical University, Zaporozhye, UkraineIntroduction. Varicocele is varicose veins of the spermatic cord. It is a widespread disease found

in 16.2% of patients. Combination of primary varicocele and infertility is observed in 35% and second-ary infertility and varicocele — in 80%. The positive effect of surgical treatment on spermatogenesisin patients with varicocele is noted by many authors. Improving spermatopoietic testicular function upto a 5-year period of the disease is much better than over 5 years.

Materials and methods. The study included 43 patients operated on in the clinic of general sur-gery with aftercare of the Zaporozhye State Medical University on the basis of the Zaporozhye Muni-cipal Clinical Hospital of emergency care, with the diagnosis of varicocele on the left during the period2009–2011. The age of patients was 16–31 years, mean age was 19.5 years. 24 (55.81%) patients(group 1) underwent conventional Ivanissevich surgery. 19 (44.19%) patients (group 2) were performedminimally invasive surgery interventions (15 (78.95%) — laparoscopic ligation of the veins, 4 (21.05%)— endovascular vein embolization of the left testicle).

Results and discussion. The results of our surgical treatment of varicocele were excellent andgood (92.3%). In group 1 patients, the average stay in the hospital after surgery was 6.7 bed-days, ingroup 2 — 1.6 bed-days. The decrease or disappearance of varicocele within the first day after sur-gery was observed in 94.6% of patients. However, the final therapeutic effect on the disappearance ofthe varices manifested in 3–6 months. Within the first month the varicocele disappeared in 99.3% ofpatients. The number of postoperative complications was 0% in the group 1, and 0.33% in the group 2(1 patient in the late postoperative period was noted the development of hydrocephalus of mucoustunics of the left testicle).

Conclusion. Among all the operations for varicocele directed at the intersection of the internalspermatic vein, endoscopic surgery is the most progressive. It is less traumatic to the patient, but due

# 6 (134) 2012 7

Introduction

Varicocele is varicose veinsof the spermatic cord. It is awidespread disease, found in16.2% of patients. Combinationof primary varicocele and infer-tility is observed in 35% and se-condary infertility and varicocelein 80%. The positive effect ofsurgical treatment on spermato-genesis in patients with vari-cocele is noted by many authors.Improving spermatopoietic tes-ticular function up to 5-year pe-riod of the disease is much bet-ter than over 5 years.

It is obvious, the treatment ofvaricocele can be only surgical.The main objective of the imple-mentation of surgery is to pre-vent the pathological retrogradevenous shunt in the veins of thetesticle. In modern medicine,there are numerous methodssuggested for the surgical treat-ment of diseases, but 4 of themare currently used.

1. Retroperitoneal ligationand intersection of spermaticveins on the level of the iliac re-gion (Ivanissevich operation —the intersection of the vein itself,and Palomo operation — the in-tersection of the veins togetherwith the artery).

2. Laparoscopic clipping or li-gation of the left testicular vein.

3. Endovascular occlusion ofthe spermatic vein.

4. Subinguinal microsurgicalvaricocelectomy.

All these operations have bothadvantages and disadvantages.Let us examine them in details.The most common is Ivanisse-vich operation. Assuming thatthe cause of varicose is not onlytesticular vein reflux, but also en-hanced arterial blood flow to thetestis by testicular artery, A. Pa-

lomo (1949) suggested bindingtogether the vein and artery. Ac-cording to Palomo operationspermatic vein is ligated togetherwith the testicular artery, accom-panying it as a thin trunk. Withthe widespread introduction ofendoscopic technique in clinicalpractice, the method of laparo-scopic ligation of the internalspermatic vein has been widelyused recently.

Purpose

To inform on the benefits ofsurgical treatment of varicoceleby laparoscopic excision of theinternal spermatic vein over tra-ditional methods of surgicaltreatment.

Materials and Methods

The study included 43 pa-tients operated on in the clinic ofgeneral surgery with aftercare ofthe Zaporozhye State MedicalUniversity on the basis of theZaporozhye Municipal ClinicalHospital of emergency care, withthe diagnosis of varicocele onthe left during the period 2009–2011. The age of patients was16–31 years, mean age was19.5 years. 24 (55.81%) patients(group 1) underwent conven-tional Ivanissevich surgery. 19(44.19%) patients (group 2)were performed minimally inva-sive surgery interventions, 15(78.95%) — laparoscopic liga-tion of the veins, 4 (21.05%) —endovascular vein embolizationof the left testicle. Ivanissevichoperation was performed by anoblique incision in the left iliac re-gion (similar to Dyakonov —Volkovych approach for append-ectomy) from the intersectionof the skin, subcutaneous fat,aponeurosis of external oblique,internal oblique and transverse

abdominal muscles and intra-peritoneal fascia. In the medialdirection peritoneum peeled, inthe retroperitoneum the testicu-lar vein was picked out, ligatedand transected. The wound wassutured in layers.

Laparoscopic surgery wasperformed using endotrachealanesthesia in the Trendelenburgposition with 15° raised left side forthe displacement of the abdomi-nal cavity. The surgeon was locat-ed on the right, the assistant —on the left. A monitor or monitorswere installed at the foot end ofthe table. Laparoscopic surgerywas executed using three (raretwo) sites for trocars introductioninto the abdominal cavity. 10 mmabove the navel a 5 mm incisionwas made and Veress needlewas injected to fill the abdomenwith carbon dioxide under apressure not exceeding 10 mmHg. The level of CO2 pressure inthe abdominal cavity dependedon the constitution, length andweight of the patient's body. Af-ter creating pneumoperitoneumthe needle was removed and thewound was extended and trocarwas injected with diameter of10 or 5 mm for laparoscope withan overview of 45°. Subsequent-ly, the pressure and gas supplyinto the abdominal cavity backedinsufflator automatically connect-ed to the laparoscope trocar orintroduction of instruments. Afterthe endoscopic view of the ab-dominal cavity and determinationof the topography of the testicu-lar vein into the right iliac regionat the 30–40 mm below the um-bilicus and laterally under thecontrol of the laparoscope in theavascular zone they ripped theskin and injected trocar with di-ameter of 10 or 5 mm for puttingendoscopic instruments (dissec-

to the fact that the testicular vein is easy to look all over, the relapse rate cut to a minimum. In ad-dition, endoscopic surgery is the only operation in which a one-stage treatment of bilateral varicoceleis possible. For all other methods it requires a separate transaction for each part. In addition, endo-scopic surgery is the most optimal method for the treatment of recurrent varicocele. This is associatedwith an ability to observe spermatic vein almost in its entirety during the operation. The use of laparo-scopic excision of the internal spermatic vein for varicocele has allowed us to significantly reduce thetime of hospitalisation and duration of surgery, minimizing risk of postoperative complications, de-crease the number of dressings used at the postoperative period.

Key words: varicocele, laparoscopy, surgery, treatment, results.


tors, scissors, clippers, clampsetc.).

The third trocar of 5 mm indiameter was injected at 20 mmbelow the navel on the left ad-rectal line. The second and thirdtrocars were introduced underoptical control, which eliminatesthe risk of damage to the organsof the abdominal cavity. Thensharply with coagulation or with-out it 30–50 mm above the inter-nal inguinal ring they capturedthe peritoneum, pulled up andcut over the seminal vein. It wasoften necessary to dissect intra-peritoneal adhesions to releasethe sigmoid colon. Blunt andsharp with help of dissector tes-ticular vein was separated fromthe artery (if determined) and thesurrounding tissues. If possible,all the trunks of the spermaticvein were isolated as a unit. Af-ter mobilization the vein over 10–20 mm was captured with a clipand delayed a few anteriorly inorder to facilitate the allocationof the spermatic vein adjacent tothe muscle wall. Under the sem-inal vein a tool was injected forbetter visualization and separa-tion from surrounding tissue. Animportant step was release ofthe spermatic artery, which inmost cases is visualized medi-ally to the vein. Then, using aspecial tool (a clip-applicator) ata distance of 25 mm, 2, or veryrarely 4 titanium clips were im-posed on the vein or ligation wasmade. Between clips or ligaturesthe vein was excised along 10–15 mm. One should release theseminal vein from lymph ves-sels, so that they do not fall un-der the clip or ligature. Ligationof lymphatic vessels may causehydrocele. Another importantfactor is the skilful use of coa-gulation. Spermatic vein or itsstems need to release and lifttrunks in order to freely, withouttouching the lymph vessels tomake coagulation. Careful re-lease of venous trunks helps toavoid of ligation of lymphatic ves-sels. When you select the sper-matic vein you should rememberthat the lymph vessels are main-

ly lateral and locate under thevein. The testicular artery pass-es medially and often, if the ma-nipulation is performed on 4–6 cm above the internal inguinalring, remains intact. With gainingexperience, we have carried outoperations with a modified tech-nique.

The essence of these chang-es is that instead of a 10 mm tro-car, we injected a 5 mm one forlaparoscope introduction, and in-stead of 10 mm trocar for clipsapplicator we injected 5 mm onesfor the manipulators and tyingknots on the seminal vein. Thus,we abandoned overlaying clips,and conducted only ligation of thespermatic vein with two or four lig-atures (vikril 1/0 or nylon) and ex-cision between them. The opera-tive time ranged from 7 to 20 min.

Endovascular surgery wasperformed under radiologicalcontrol via a large vein puncturein the thigh — the femoral vein.Through the puncture of a vein,a long flexible instrument wasinjected — catheter, and underthe X-rays they penetrated into theinferior vena cava and then intothe left renal vein. After that, theend of the catheter was performedat the mouth of the left testicularvein. To close the lumen of thevein on the catheter a special spi-ral was injected in the vein.

Results and Discussion

The results of our surgicaltreatment of varicocele were ex-cellent and good (92.3%). Ingroup 1 patients, the averagestay in the hospital after surgerywas 6.7 bed-days, in group 2 —1.6 bed-days. At operation per-formed by laparoscopic tech-nique in most cases the patientdid not need pain medication inthe postoperative period. Theycould walk on the evening of sur-gery. Most of the patients couldgo home the same evening orthe next day. The normal activi-ty of the patient recovered on thesecond day. With endovascularsurgical intervention without in-cision, stitches and scars thereis no need in general anesthe-

sia, the period of stay in the hos-pital does not exceed one day,after which the patient conduct-ed a normal active life.

We evaluated results of lapar-oscopic treatment of varicoceleon the basis of inspection, pal-pation and Doppler ultrasound.The main criterion for evaluatingthe effectiveness of the opera-tion was disappearance or re-duction of varicocele. Inspectionand palpation were made at thefirst day and 2–4 months aftersurgery. Re-examination of allthe patients was prescribed in2 months. But not all patientswere able to come in due time.Some of them were re-examinedin 6 and 12 months and at a lat-er date after the surgery.

The decrease or disappear-ance of varicocele within the firstday after surgery was observedin 94.6% of patients. However,the final therapeutic effect on thedisappearance of the varicesmanifested in 3–6 months. With-in the first month the varicoceledisappeared in 99.3% of pa-tients. The number of postoper-ative complications was 0% inthe group 2, and 0.33% in thegroup 1 (1 patient in the latepostoperative period was notedthe development of hydrocepha-lus of mucous tunics of the lefttesticle).The economic calcula-tions of recent years have shownthat the laparoscopic approachby total parameters (operationcost, efficiency, number of hos-pital stay, recovery time, etc.) ismuch cheaper than the open andendovascular operations.

As with any surgery, surgeryfor varicocele has its drawbacks.Basically, it is inefficient opera-tion, when the treatment effectdoes not occur, or a relapse ofthe disease. According to manyauthors who have studied theproblem of recurrent varicocelein detail, the main reason for thissituation is the presence of ad-ditional veins that connect thepampiniform plexus with otherlarge veins, most often with theexternal iliac vein. Most oftenthis is a small extra vein collat-

# 6 (134) 2012 9

erals, which are then expanded.Sometimes the recurrence oc-curs at the expense of the out-flow of the so-called cremaste-ric vein. Such a situation can useadvantage of endoscopic sur-gery, during which you can simul-taneously block both testicularvein and the cremasteric vein.

Conclusion

Among all the operations forvaricocele directed at the inter-section of the internal spermaticvein, endoscopic surgery is themost progressive. It is less trau-matic to the patient, but due tothe fact that the testicular vein iseasy to look all over, the relapserate cut to a minimum. In addi-tion, endoscopic surgery is the

only operation in which one-stage treatment of bilateral vari-cocele is possible. For all othermethods it requires a separatetransaction for each part. In ad-dition, endoscopic surgery is themost optimal method of opera-tion for the treatment of recurrentvaricocele. This is associatedwith an ability to observe sper-matic vein almost in its entiretyduring the operation. The use oflaparoscopic excision of the in-ternal spermatic vein for varic-ocele has allowed us to signifi-cantly reduce the time of hospi-talisation and duration of sur-gery, minimizing risk of postop-erative complications, decreasethe number of dressings used atthe postoperative period.

REFERENCES1. Дронов А. Ф. Эндоскопичес-

кая хирургия у детей / А. Ф. Дронов,И. В. Поддубный, В. И. Котлобов-ский. – М. : ГЭОТАР-МЕД, 2002. –440 с.

2. Юрков П. С. Лапароскопичес-кое лечение варикоцеле у детей :автореф. дис. ... канд. мед. наук/ П. С. Юрков. – Иркутск, 2000. – 18 с.

REFERENCES1. Dronov A.F., Poddubny I.V., Ko-

tlobovsky V.I. Endoscopicheskya hiru-rgiya u detey [Endoscopic surgery inchildren]. Moskow, GEOTAR-MED,2002. 440 p.

2. Yurkov P.S. Laparoskopicheskoelechenie varicocele u detey [Laparo-scopic treatment of varicocele in chil-dren]: Abstract of dissertation for can-didate of medical sciences. Irkutsk,2000. 18 p.

Submitted 17.07.2012

UDC 618.1-007.44-06:616.62-008.222/223]-089

I. Z. Gladchuk, A. V. Shytova, Y. Y. Petrovskiy

MESH APPLICATION IN GYNECOLOGY:PROS AND CONS

The Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine

УДК 618.1-007.44-06:616.62-008.222/223]-089И. З. Гладчук, А. В. Шитова, Ю. Ю. ПетровскийПРИМЕНЕНИЕ СЕТЧАТЫХ АЛЛОТРАНСПЛАНТАТОВ В ГИНЕКОЛОГИИ: ЗА И ПРОТИВОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаАвторы попытались обобщить собственный опыт и имеющиеся данные исследований по ис-

пользованию сетчатых аллотрансплантатов в хирургической гинекологии.Полученные результаты мета-анализа данных исследований не отвечают на вопрос, какой

вариант оперативных вмешательств лучше — с использованием аллотрансплантатов или без них.Применение полимерных сеток уменьшает частоту рецидивов, однако связано с появлением бо-лее серьезных осложнений, для устранения которых зачастую требуется выполнение более ин-вазивных хирургических вмешательств, чем операции по их установке.

В настоящее время недостаточно отдаленных результатов наблюдения за больными, пере-несшими оперативное лечение с использованием сетчатых аллотрансплантатов.

Ключевые слова: сетчатые аллотрансплантаты, гинекология, осложнения, рецидивы.

UDC 618.1-007.44-06:616.62-008.222/223]-089I. Z. Gladchuk, A. V. Shytova, Y. Y. PetrovskiyMESH APPLICATION IN GYNECOLOGY: PROS AND CONSThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineIn this article we try to summarize our experience and available research data on mesh surgery in

gynecology.Materials and methods. We had performed search for available sources of information such as

Pubmed and Cohrane Internet databases to reveal currently available evidence based data on ad-vantages and disadvantages of using mesh in gynecological surgery.

Results. Existing meta-analyses of research data do not answer the question what technique type isbetter: with or without mesh. Most of them agree on the following points: adoption of mesh decreases recur-rence rate; mesh is associated with more serious complications; surgery should be performed by experi-enced surgeon that specializes in pelvic surgery; there are not enough long-term research data on meshes.

Conclusion. Currently there is no final decision concerning place of mesh in gynecological sur-gery. Like any surgical technique it has specific advantages and drawbacks. More realistic indicationsfor adoption of this kind of techniques are only being formed. Only future will reveal the real value ofmeshes application in urogynecological surgery.

Key words: mesh, gynecology, complication, recurrence.


Background

Meshes emerged in the fieldof surgical gynecology over adecade ago as a new promisingmethod for pelvic organ prolapse(POP) reconstructive surgeryand treatment for stress urinaryincontinence (SUI). This tech-nique became very popular andis currently widely used. After thefirst acquaintance and introduc-tion of meshes all around theworld, now we face massivewithdrawal from them becauseof serious and frequently unpre-dicted complications.

The use of synthetic mesh toaugment vaginal repair proce-dures for pelvic organ prolapsehas increased in large part be-cause of dissatisfaction with thesuccess rates of traditional col-porrhaphy. Its use, however, stillremains controversial.

In this article we will try tosummarize our experience andavailable research data on meshsurgery in gynecology.

Materials and Methods

We had performed search foravailable sources of informationsuch as Pubmed and CohraneInternet databases to reveal cur-rently available evidence baseddata on advantages and disad-vantages of using mesh in gyne-cological surgery.

Results

Four randomized controlledstudies comparing traditional col-porrhaphy with vaginal repairusing mesh augmentation hadconflicting results. An unblinded,prospective, randomized control-led trial by M. Carey et al. inves-tigated whether mesh augmen-tation during vaginal repair wouldreduce the rate of recurrent pro-lapse at 12 months comparedwith traditional colporrhaphyshown that surgery does not re-sult in significantly less recurrentprolapse than traditional colpor-rhaphy [1].

There is no widely clinicallyadopted classification of POP.The most recent and widely used

in research is pelvic organ pro-lapse quantification system(POP-Q) [2]. Although this sys-tem exists for a pretty long timeit is not popular outside researchinstitutions even with the fre-quent popularization efforts [3;4]. This fact also complicatesany data meta-analysis a lot.

Most of popular surgical POPrepair techniques could be per-formed via abdominal, laparo-scopic and transvaginal ap-proach. Only partial data on ap-proach comparison is currentlyavailable.

Laparoscopic sacrocolpopexy(LSCP) is currently consideredto be safest one in terms of com-plication rate, but it is still asso-ciated with complications. Thisoperation is being performedonly for slightly more the tenyears and follow-up period in allpapers on it is rather small toconsider it the best choice. EvenLSCP have many variations de-pending on surgeon preferenc-es and patient related factorsand some of them could affectthe result of operation greatly [8].

Food and drug administration(FDA) of United States of Amer-ica in 2008 and then in 2010 re-leased two notices regardingmesh-related complications ingynecological practice [5]. In thisnotice it reports about 2874 cas-es of complications after place-ment of meshes for treatment ofPOP and SUI. Among them 1503were related to POP and 1371to SUI. After analyzing availabledata FDA experts summarizethat “serious adverse events areNOT rare, contrary to what wasstated in the 2008 PHN, andtransvaginally placed mesh inPOP repair does NOT conclu-sively improve clinical outcomesover traditional non-mesh repair”[5]. Currently it is the most knownrecommendation regarding meshsurgery in urogynecology.

The American Urological As-sociation (AUA) strongly agreeswith the FDA that a thorough in-formed consent should be con-ducted prior to the use of meshproducts for pelvic organ pro-

lapse. The AUA also agrees withthe FDA statement that sur-geons who wish to utilize meshtechniques for pelvic organ pro-lapse should:

— undergo rigorous trainingin the principles of pelvic anato-my and pelvic surgery;

— be properly trained in spe-cific mesh implantation tech-niques;

— be able to recognize andmanage complications associat-ed with vaginal mesh [9].

Existing meta-analyses of re-search data do not answer thequestion what technique type isbetter: with or without mesh.Most of them agree on the fol-lowing points:

— mesh decreases recur-rence rate;

— mesh is associated withmore serious complications;

— there is not enough long-term research data on meshes.

Discussion

Mesh surgery is currently stillone of recently emerged tech-niques and time should pass toconfidently determine its place ingynecological surgery. If theworst complication after POP re-pair without meshes after patientwas discharged from the hospi-tal was POP recurrence, withmeshes we have wide spectrumof complications. Mesh-associat-ed complications are often uniqueand require very skilled surgeonto handle them. Sometimes treat-ment of such complications iseven more complex than initialsurgery that made them possible.

Pelvic organ prolapse andstress urinary incontinence coex-ist in 15 to 80 per cent of womenwith pelvic floor dysfunction [5;6]. While these conditions areoften concurrent, one may bemild or asymptomatic. Also, pel-vic floor surgery may exposepreviously asymptomatic condi-tions; specifically, in previouslycontinent women with pelvic or-gan prolapse, stress urinary in-continence may develop or wor-sen after prolapse repair [6; 7].Deciding whether to perform a

# 6 (134) 2012 11

combined surgical procedure totreat both prolapse and stressurinary incontinence versus asingle procedure that addressonly one condition requires bal-ancing the risk of incomplete treat-ment versus exposing the patientto unnecessary surgery [6].

To make things look evenmore complicated surgeons thatspecialize in different fields ofmedicine started to treat POPand stress urinary incontinence:gynecologists, urologists, colo-rectal surgeons and sometimeseven general surgeons. Newtechniques continue to emergeevery year. Every clinic inventssomething new. No standards orwidely accepted technique clas-sification currently exists. Thereare only list of typical techniquesthat are combined in differentmanners.

Every surgery is unique, eve-ry patient with POP require indi-vidually chosen combination oftreatment methods. It is veryhard to compare POP cases:dozens of techniques in hun-dreds of combinations result inthousands of patient groups. Ifyou add surgeon, clinic and pa-tient factors, this will give possi-bly unrepeatable combination offactors for each patient. This iswhy results of different researchgroups differ so much.

Mesh complications are strong-ly associated with decreasedpatient quality of life, thus havemany legal issues. In UnitedStates of America a special serv-ice assisting patients with meshcomplications was organized toregain their money they spent forthis expensive surgery [10].

Conclusion

Currently there is no final de-cision concerning place of meshin gynecological surgery. Likeany surgical technique it hasspecific advantages and draw-backs. More realistic indicationsfor adoption of this kind of tech-niques are only being formed.Only future will reveal the realvalue of application of meshes inurogynecological surgery.

REFERENCES1. Vaginal repair with mesh versus

colporrhaphy for prolapse: a ran-domised controlled trial / M. Carey,P. Higgs, J. Goh [et al.] // BJOG an in-ternational journal of obstetrics and gy-naecology. – 2009. – Vol. 10 (116). –P. 1380–1386.

2. The standardization of terminol-ogy of female pelvic organ prolapseand pelvic floor dysfunction / R. C.Bump, A. Mattiasson, K. Br [et al.]// American Journal of Obstetrics andGynecology. – 1996. – Vol. 1 (175). –P. 10–17.

3. Teaching the pelvic organ pro-lapse quantitation system / A. Steele,P. Mallipeddi, J. Welgoss [et al.] // Am.J. Obstet. Gynecol. – 1998. – N 6,Pt. 1 (179). – P. 1454–1458.

4. A novel approach to teaching thepelvic organ prolapse quantification(POP-Q) exam / B. A. Parnell, G. C.Dunivan, E. J. Geller, A. Connolly // In-ternational urogynecology journal andpelvic floor dysfunction. – 2011. –Vol. 3 (22). – P. 367–370.

5. Urogynecologic Surgical Mesh:Update on the Safety and Effectivenessof Transvaginal Placement for Pelvic Or-gan Prolapse // Food and drug adminis-tration. – 2011, July. – Vol. 13. – P. 15.

6. Nager C. W. Pelvic organ pro-lapse and stress urinary incontinencein women [Electronic source] / C. W.Nager, J. Tan-Kim. – 2012. – Mode ofaccess : http://www.uptodate.com/con-tents/pelvic-organ-prolapse-and-stress-urinary-incontinence-in-women-com-bined-surgical-treatment?source=search_result&search=pelvic+organ+prolapse&selectedTitle=7~55.

7. Abdominal sacrocolpopexy withBurch colposuspension to reduce uri-nary stress incontinence / L. Brubak-er, G. W. Cundiff, P. Fine [et al.] // TheNew England journal of medicine. –2006. – Vol. 15 (354). – P. 1557–1566.

8. Effect of operative technique onmesh exposure in laparoscopic sacro-colpopexy / W. Warner, S. Vora,E. Hurtado [et al.] // Female Pelvic MedReconstr Surg. – 2012. – Vol. 18 (2). –P. 113–117.

9. AUA Position Statement on theUse of Vaginal Mesh for the Repair ofPelvic Organ Prolapse [Electronicsource]. – 2011. – Mode of access :http://www.auanet.org/content/aua-pol-icies/position-statements/pelvic-organ-prolapse.cfm.

10. Vaginal Mesh Helpine, SeekingWomen With Mesh Symptoms For le-gal Action [Electronic source]. – 2012.– Mode of access : http://vaginal-meshhelpline.com/vaginal-mesh-hel-pine-seeking-women-with-mesh-symp-toms-for-legal-action.

REFERENCES1. Carey M., Higgs P., Goh J.,

Lim J., Leong A., Krause H., Cornish A.

Vaginal repair with mesh versus col-porrhaphy for prolapse: a randomisedcontrolled trial. BJOG an internationaljournal of obstetrics and gynaecology2009; 10(116): 1380-1386.

2. Bump R.C., Mattiasson A., Br K.,Brubaker L.P., DeLancey J.O.,Klarskov P., Shull B.L., Smith A.R. Thestandardization of terminology offemale pelvic organ prolapse and pelvicfloor dysfunction. American Journal ofObstetrics and Gynecology 1996;1(175): 10-17.

3. Steele A., Mallipeddi P., Wel-goss J., Soled S., Kohli N., Karram M.Teaching the pelvic organ prolapsequantitation system. Am J ObstetGynecol 1998; 6 Pt. 1(179): 1454-1458.

4. Parnell B.A., Dunivan G.C.,Geller E.J., Connolly A. A novel ap-proach to teaching the pelvic organprolapse quantification (POP-Q) exam.International urogynecology journal andpelvic floor dysfunction 2011; 3(22):367-370.

5. Urogynecologic Surgical Mesh:Update on the Safety and Effectivenessof Transvaginal Placement for PelvicOrgan Prolapse. Food and drug ad-ministration 2011 July, 13: 15.

6. Nager C.W., Tan-Kim J. Pelvicorgan prolapse and stress urinaryincontinence in women [Online]. 2012.URL: http://www.uptodate.com/con-tents/pelvic-organ-prolapse-and-stress-urinary-incontinence-in-women-com-bined-surgical-treatment?source=search_result&search=pelvic+organ+p r o l a p s e & s e l e c t e d T i t l e = 7 ~ 5 5(accessed: 16.07.2012).

7. Brubaker L., Cundiff G.W., FineP., Nygaard I., Richter H.E., Visco A.G.,Zyczynski H., Brown M.B., Weber A.M.Abdominal sacrocolpopexy with Burchcolposuspension to reduce urinarystress incontinence. The New Englandjournal of medicine 2006; 15(354):1557-1566.

8. Warner W., Vora S., Hurtado E.,Welgoss J., Horbach N., von Pech-mann W. Effect of operative techniqueon mesh exposure in laparoscopicsacrocolpopexy. Female Pelvic MedReconstr Surg 2012; 18(2): 113-117.

9. AUA Position Statement on theUse of Vaginal Mesh for the Repair ofPelvic Organ Prolapse [Online]. 2011.URL: http://www.auanet.org/content/aua-policies/position-statements/pel-vic-organ-prolapse.cfm (accessed:01.07.2012).

10. Vaginal Mesh Helpine, SeekingWomen With Mesh Symptoms Forlegal Action [Online]. 2012. URL: http://vaginalmeshhelpline.com/vaginal-mesh-helpine-seeking-women-with-mesh-symptoms-for-legal-action (ac-cessed: 01.07.2012).



UDC 616.34-007.43-031:611.26-089.844

V. V. Grubnik, A. V. Malynovskyy

LAPAROSCOPIC REPAIR OF HIATAL HERNIASAND NISSEN FUNDOPLICATION: ANALYSIS OFLONG-TERM RESULTS, NEW CLASSIFICATION

AND FUTURE TRENDSThe Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine

УДК 616.34-007.43-031:611.26-089.844В. В. Грубник, А. В. МалиновскийЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ ПЛАСТИКА ГРЫЖ ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ ДИАФРАГМЫ

И ФУНДОПЛИКАЦИЯ ПО НИССЕНУ: АНАЛИЗ ОТДАЛЕННЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ, НОВАЯКЛАССИФИКАЦИЯ И НАУЧНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаПроанализированы результаты 787 операций (с фундопликацией только по Ниссену). Паци-

ентов разделили на три группы в зависимости от HSA по Granderath (2007): I группа — 343 па-циента с HSA < 10 см2 (малые грыжи), которым выполнялась крурорафия; II група — 358 па-циентов с HSA 10–20 см2 (большие грыжи), которым выполнялась крурорафия (подгруппа А)или пластика сеткой (подгруппа Б). В последней погруппе выполнялась on-lay фиксация поли-пропиленовой сетки Prolene либо оригинальная методика sub-lay пластики облегченной сеткойUltraPro, которая частично рассасывается; III группа — 86 пациентов с HSA > 20 см2 (гигантскиегрыжи), которым выполнялась пластика сеткой. Как и во II группе, они были разделены на2 подгруппы на основе метода пластики.

Авторы советуют рутинно вымерять HSA и использовать новую классификацию. Оптималь-ным методом пластики малых грыж является крурорафия. При больших грыжах оригинальнаяметодика sub-lay пластики облегченной сеткой, которая частично рассасывается, представля-ется наилучшей. Для гигантских грыж оригинальная методика дает результаты, соответствую-щие литературе, хотя эти результаты нуждаются в улучшении.

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, сетчатый трансплантат, пло-щадь поверхности пищеводного отверстия диафрагмы.

UDC 616.34-007.43-031:611.26-089.844V. V. Grubnik, A. V. MalynovskyyLAPAROSCOPIC REPAIR OF HIATAL HERNIAS AND NISSEN FUNDOPLICATION: ANALYSIS

OF LONG-TERM RESULTS, NEW CLASSIFICATION AND FUTURE TRENDSThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineBackground. The choice of method of hiatal hernia repair is still controversial. Recurrences after

repair of large and giant hiatal hernia reach 42%. Mesh repair may decrease failure rate but bearsrisk of oesophageal complications. Thus, development of optimal methods of hiatal closure for pre-vention of repair-related recurrences and dysphagia is a very actual question.

Aim of the study was to analyse long-term results (i. e. anatomical recurrences and repair-relateddysphagia) of different types of laparoscopic hiatal repair depending on hiatal surface area (HSA).

Methods. Results from 787 procedures were analysed (fundoplication — Nissen only). Patientswere divided into 3 groups according to HSA measured as described by Granderath et al. (2007).I group — 343 patients with HSA < 10 cm2 (small hernias) whom primary crural repair was performed.II group — 358 patients with HSA 10–20 cm2 (large hernias) whom primary crural repair (subgroup A)or mesh repair (Subgroup B) was performed. Among the latter subgroup, on-lay fixation of polypropyl-ene mesh ProleneТМ or the original technique of sub-lay repair by lightweight partially absorbablemesh UltraproТМ was used. III group — 86 patients with HSA > 20 cm2 (giant hernias) whom meshrepair was performed. Similarly to II group, they were divided into 2 subgroups based on method ofrepair.

Results. In I group there were 3.5% recurrence and 1.9% dysphagia rates. In II group there were7.1% recurrence and 6.5% dysphagia rates. In II group subgroup A there were 11.9% recurrence and2.2% dysphagia rates. In II group subgroup B there were 5.2% recurrence and 8.2% dysphagia rates.Comparing recurrence rates I group vs II group subgroup A, we obtained statistically significant differ-ence in favor of I group. Comparing recurrence rates of II group subgroup A vs subgroup B, we ob-tained difference in favor of subgroup B. Original method of sub-lay lightweight partially absorbablemesh repair provides similar dysphagia rate as primary repair. In III group there were 19% recurrenceand 8.8% dysphagia rates. Comparisons between subgroups of III group provided similar results asfor II group.

Conclusions. 1. We advice to routinely measure HSA and use relative classification. 2. Optimalrepair for small hernias is primary suturing. 3. For large hernias, original technique of sub-lay light-weight partially absorbable mesh repair seems to be the best. 4. For giant hernias original techniqueprovides results corresponding to the literature, although these results require improvement.

Key words: hiatal hernia, mesh repair, hiatal surface area.

# 6 (134) 2012 13

Background

Surgical procedure of choicefor treatment of hiatal hernias andgastro-oesophageal reflux dis-ease (GERD) is laparoscopic hi-atal repair and fundoplication.Methods of laparoscopic repair oflarge and giant hiatal hernias arethe most actual questions in gas-trointestinal minimally invasivesurgery. The literature demon-strates high rates of anatomicalfailures of hiatal repair and recur-rences of GERD following lapar-oscopic procedures, particularlyafter primary crural repair, reach-ing 42% [5; 8; 18; 20]. Differentmethods of mesh repair wereintroduced and several trialsshowed their benefits [1; 7; 8; 10;17]. However, necessity andmethod of prosthetic repair re-main questionable as mesh re-pair may result in long-term func-tional dysphagia, oesophagealstrictures and erosions [6; 8; 9;20]. In addition, within most ofthe literature, there is no strongcriterion to classify hiatal herni-as, although universal classifica-tion is necessary as recurrencerate is strongly dependent onhernia size, and, therefore, cho-sen method of repair must be tai-lored to each type of hernia.

The aims of this observation-al study are following: (1) to an-alyse long-term results (i. e. an-atomical recurrences and repair-related dysphagia) of differentmethods of laparoscopic repairsof hiatal hernias, (2) to groundnew classification of hiatal her-nias based on hiatal surface

area (HSA), (3) to issue mostoptimal method of repair foreach type of hiatal hernia.

Methods

From 1994 to 2011, 1780 la-paroscopic procedures for hiatalhernias and GERD were per-formed at the department of min-imally-invasive digestive surgeryof large academic hospital by asingle team of surgeons. For sta-tistical accuracy, the followingpatients were excluded from theanalysis: 1) 300 patients operat-ed from 1994 to 2000 (learningcurve); 2) 69 patients with ad-vanced oesophageal motility dis-orders; 3) 29 patients with se-vere comorbidities (ASA III andIV) and more than 75 years old;4) 315 patients with non-Nissenfundoplications: Toupet (255),Rosetti (25), Dor (35); 5) patientswith GERD only, i. e. not asso-ciated with hiatal hernia (99), orassociated with initial type I her-nia (109). Thus, results from 787procedures were analyzed. Ofthem 463 patients had type I hi-atal hernia, 48 patients — typeII, 264 — type III, and 12 pa-tients — type IV hiatal hernia.

Further, these patients weredivided into 3 groups (Table 1)according to HSA measured asdescribed by F. A. Granderath etal. (2007) [11]. According to newclassification, I group consisted of343 patients with HSA < 10 cm2

(small hernias) whom primarycrural repair was performed.II group consisted of 358 pa-tients with HSA 10–20 cm2

(large hernias) whom primary

crural repair (Subgroup A, 103patients) or combination of pri-mary and mesh repair (Sub-group B, 255 patients) was per-formed. Among the latter sub-group, on-lay fixation of polypro-pylene mesh Prolene was used(97 patients) or the original tech-nique of sub-lay repair by light-weight partially absorbable meshUltrapro was used (158 pa-tients). III group consisted of 86patients with HSA > 20 cm2 (gi-ant hernias) whom a combinationof primary and mesh repair wasperformed. Similarly, they weredivided into 2 subgroups: 32 pa-tients with on-lay polypropylenemesh repair, and 54 patients withsub-lay lightweight mesh repair.

The original “sandwich” tech-nique of sub-lay repair was wide-ly published in the literature andpresented at EAES and SAGESmeetings [12–14]. First, the tri-angular patch of lightweight par-tially absorbable mesh Ultrap-ro is sutured to the crura with3 stiches as done in tension-freehiatal repair (Fig. 1), then, thecrura are approximated with 2 or3 additional sutures to cover themesh precluding its contact withthe esophagus (Fig. 2). Repairby partially absorbable light-weight meshes is promisingtechnique and may become anoptimal because it can minimizeboth recurrences and oesopha-geal complications. Some recentstudies showed feasibility of thismethod of repair. For example,F. W. J. Hazebroek et al. (2008)reported good functional, endo-scopic, and radiological out-

Table 1Long-term Results, abs. (%)

Groups according to new classification / subgroups n Recurrences Dysphagia

Group I: Small hernias: HSA<10 сm2 — Primary repair 314 11 (3.5) 6 (1.9)Group II: Large hernias: HSA 10–20 сm2 — 323 23 (7.1) 21 (6.5)Primary and mesh repair

Subgroup А: Primary repair 92 11 (11.9) 2 (2.2)Subgroup B: Mesh repair 231 12 (5.2) 19 (8.2)

On-lay polypropylene 89 5 (5.6) 16 (17.9)Sub-lay lightweight partially absorbable 142 7 (4.9) 3 (2.1)

Group III: Giant hernias: HSA > 20 сm2 — Mesh repair 79 15 (19) 7 (8.8)Subgroup А: On-lay polypropylene 29 5 (17.2) 6 (20.7)Subgroup B: Sub-lay lightweight partially absorbable 50 10 (20) 1 (2)


comes in terms of esophagealcomplications after on-lay place-ment of titanium-coated light-weight polypropylene mesh (non-randomized prospective study)[15].

Subjective methods includedanalysis of symptoms of hiatalhernias and GERD. To reveal re-currence or mesh-related oeso-phageal complications, objectiveevaluation included upper gas-trointestinal series, endoscopicexamination, and 24 h pH test-ing.

Statistical analysis was per-formed using variety of paramet-rical and non-parametrical crite-ria with StatSoft STATISTICA10.0 software. There were nostatistically significant differenc-es between groups and sub-groups in demographic data anddata of preoperative subjectiveand objective evaluation. Analy-sis of rates of recurrences andrepair-related long-term dys-phagia which this study is fo-cused on, was performed usingchi-square test.

Results

Intraoperative and postoper-ative complications that did notexceed median literature rates(1.3% postoperative complica-tions) were not primary focusesof this study. We also did not fo-cus the study on operative time,

(p=0.0001). In III group, the rateof recurrences reached 19%.Comparing results of mesh re-pair between III group and sub-group B, we obtained statistical-ly significant difference in recur-rences in favor of large hernias:15 patients (19%) versus 12 pa-tients (5.2%) (p=0.0002). No dif-ference in terms of disphagiarates were detected among thesegroups: 7 (8.98%) versus 19(8.2%) (p=0.2046). Similarly tothe II group, comparing results oftwo alternative techniques of meshrepair of giant hernias, we revealedno difference between them in re-currence rate: 10 (20.0%) versus5 (17.2%) (p=0.7632). Instead,we obtained better results in fa-vor of original sub-lay light-weight mesh repair in dysphagiarate: 6 (20.7%) versus 1 (2.0%)(p=0.0048).

Discussion

The long-term results showedthat general rate of successfullaparoscopic procedures forGERD and small sliding hiatalhernias performed in experi-enced centers is ranging from 80to 90% [2; 4; 19]. Primary repairis mainly used for closure of hi-atal defect, and anatomical re-currences are not of a great con-cern for these patients. The mostactual question discussed in thelast decade was technique of

hospital stay, ect. which corre-spond to the published results[5]. Long-term results were stud-ied in 716 patients (90.9%) with-in mean follow-up of 32 months(range, 10–60). Radiolologicalsurveillance was used for everyof these patients.

In I group, the recurrence ratewas 3.5% (11 patients), and dys-phagia rate was 1.9% (6 pa-tients). In II group, 23 patients(7.1%) had recurrences, and21 patients (6.5%) had dyspha-gia. Comparing recurrence ratesbetween I group and subgroupA of II group, we obtained sta-tistically significant difference infavor of I group: 11 patients(3.5%) versus 11 patients (11.9%)(p=0.0016). Then, there was sta-tistically significant differencebetween subgroups of II groupboth in recurrence and dyspha-gia rates: 11 (11.9%) versus 12(5.2%) (p=0.0212) for recur-rence in favor of mesh repair,and 2 (2.2%) versus 19 (8.2%)(p=0.0446) for dysphagia in fa-vor of primary repair. After com-paring two alternative methodsof mesh repair within subgroupB, we obtained similar results interms of recurrences: 5 (5.6%)versus 7 (4.9%) (p=0.8185). Bet-ter results were obtained for dys-phagia in favor of original sub-lay lightweight mesh repair:16 (17.9%) versus 3 (2.1%)

1

2

Fig. 2. External layer of hiatal repair using originaltechnique: 1 — right crus, 2 — left crus approximatedto right covering mesh

4

5

6

7

1

2

3

Fig. 1. Internal layer of hiatal repair using originaltechnique: 1 — hiatal opening; 2 — right crus; 3 —suture fixing mesh to right crus; 4 — lightweight partiallyabsorbable mesh Ultrapro™; 5 — oesophagus; 6 —suture fixing mesh to left crus; 7 — left crus

# 6 (134) 2012 15

fundoplication as failures oc-cured mostly due to wrap dehis-cence or fundoplication-associ-ated dysphagia. Recently, twolarge meta-analyses, publishedin 2010, produced an importantissue which, as we believe, fi-nished the longstanding contro-versy of Nissen and Toupet sup-porters: Toupet wrap is not infe-rior to Nissen in terms of refluxcontrol, but dysphagia is morefrequent after Nissen wrap inpatients with esophageal motili-ty disorders [2; 19].

Contrarily, the rate of recur-rences following laparoscopicrepair of large and giant mixedor paraoesophageal hernias istwofold or threefold higher. Re-cent meta-analysis showed thatthe mean rate of anatomical re-currence following repair of pa-raoesophageal hernias is 25%reaching 42% in some centers[18]. Several review articlesshowed similar results: W. A.Draaisma et al. described meanrate of recurrence of 7% (range,0–42%), J. M. Johnson et al.demonstrated mean recurrencerate for patients who underwentprimary repair of 10.7% (range,0–26%) [5; 16]. This, repair oflarge and giant hiatal hernias isstill a great challenge of laparo-scopic upper gastrointestinalsurgery. According to the litera-ture and our own experience, themost common variants of fai-lures following laparoscopic pro-cedures for this disorder are:hernia recurrence with migrationof fundoplication wrap into theposterior mediastinum (anatom-ical recurrence), weakness orrupture of fundoplication wrap(functional recurrence), a combi-nation of two, and prolongeddysphagia associated with hiatalclosure [5; 8; 9; 20].

As the most concerning prob-lem is anatomical recurrence, aconception of prosthetic repairwas applied for hiatal closureusing different types of meshes.This significantly decreased re-currence rate as demonstratedby several recent studies. C. T.Frantzides et al. prospectively

compared primary repair withon-lay PTFE repair and obtainedstatistically significant decreaseof recurrence rate in favor ofmesh arm: 0% versus 22% [7].Then, F. A. Granderath et al.compared primary suturing andon-lay polypropylene mesh re-pair in prospective randomizedtrial; the rate of recurrence wasstatistically significantly lower inthe mesh arm: 8% versus 26%[10]. A review of Johnson et al.demonstrated decrease of meanrecurrence rate in the meshgroup compared to primary re-pair group: 10.7% versus 1.9%[16]. Other reviews reported thesimilar results [5; 8; 20]. But, thedefinition of a recurrence is anuncertain aspect of some stud-ies analyzed in available re-views. From one hand, many ofthem did not report routine us-age of radiological surveillance[5]. Hence, the recurrence ratewas significantly higher in ar-ticles with barium esophago-grams performed in more than75% of patients in long-term fol-low-up [5]. From the other hand,a part of patients with completeor near-complete rupture of hi-atal repair and migration of pro-ximal stomach into the mediasti-num does not experience anypain or reflux symptoms [1; 5].If they has no reflux-esophagitisand 24 hour pH study remainsnormal, such recurrence shouldform a separate type of recur-rence, the asymptomatic truerecurrence, as most of thesepatients may not require reoper-ation. It is different from a com-bination of hernia recurrenceand recurrence of GERD, or re-currence producing pain or dys-phagia, the symptomatic true re-currence, which often requiresredo surgery. Finally, oppositeto true recurrences describedabove, the presence of a smallsliding asymptomatic hernia or asmall paraesophageal herniationmay be found at radiological fol-low-up. Patients with giant hiatalhernias have a large esophagealhiatus and, consequently, it isnot surprising to find such “recur-

rence” postoperatively. Such re-current herniations, perhaps,should be named as false recur-rences if they are really asymp-tomatic and do not enlarge for along time. For example, J. J. An-dujar et al. reported 20% of re-current small sliding asympto-matic hernias, nor of them re-quired reoperation [1]. Thus, theunified definitions of types ofrecurrences are necessary tomake final conclusions regardingeffectiveness of repair of largeand giant hiatal hernias. For ac-curacy of this study, we summa-rized all types of recurrences list-ed above as it clearly reproduc-es results of compared methods.Similarly, for the correctness ofthe analysis, we summarized alldysphagia variants, i. e. long-term functional dysphagia (with-out radiologically confirmed es-ophageal stenosis), mesh-relat-ed oesophageal strictures, andtight fundoplication. The latterdid not influence the results fo-cused on repair-related compli-cations as every patient has typ-ical floppy Nissen fundoplication.In fact, it is difficult to differenti-ate between hiatal repair-relateddysphagia and fundoplication-related dysphagia based on ra-diological or endoscopic studies,and final determination of thedistinct mechanism is made atreoperation. We had no mesherosions in our patients.

Although mesh repair maydecrease recurrence rate it mayproduce oesophageal complica-tions which are not characteris-tic for primary suturing: pro-longed dysphagia, oesophagealstrictures, and mesh erosions.According to most of the litera-ture, mesh-related dysphagiarate does not exceed 10% in thelong-term follow-up. As an ex-ample, in prospective rand-omized trial of F. A. Granderathet al. the dysphagia rate was sig-nificantly higher in the mesh armcompared to primary repair arm:35.3% versus 19.8% [10]. How-ever, 1 year after surgery, com-parison of the two groups nolonger showed a diference in the


extent of dysphagia: 4.9% ver-sus 4.4% [9]. A SAGES trialreported by C. T. Frantzides et al.showed that polypropylene orPTFE meshes are characterizedby higher incidence of oesopha-geal complications although theydemonstrated relatively lowerrecurrence rates [6]. Interesting-ly, that composite, i. e. partiallyabsorbable meshes, occupiedmiddle position in terms of recur-rence and complications rates inthis study [6]. Fortunately, se-vere mesh strictures and mesherosions are not frequent al-though some authors reportedfatal complications [8; 20]. There-fore, to remove the risk of mesh-related oesophageal complica-tions of polypropylene or PTFEmeshes, biological prostheseswere introduced for hiatal repair.A prospective randomized studyby B. K. Oeschlager et al. dem-onstrated insignificant differencein recurrence rates in prosthesisarm compared to primary repairarm, but no cases of mesh-relat-ed complications were observedin prosthesis arm [17]. Similardata regarding biological pros-theses were retrieved in the stu-dy of C. T. Frantzides et al. [6].Data from another literature andinternational congresses sug-gest that biological devices can-not be widely used in the settingof large or giant hiatal herniasdue to high rate of recurrencesand their high price. In summary,data from numerous publicationsmade the conclusions that largeand giant hiatal hernias do re-quire mesh repair but search forthe optimal prosthesis and fash-ion of its fixation is ongoing.

To our own opinion, as meshrepair bears risk of oesophagealcomplications, we must havedistinct indications for its usage.The main criterion for mesh re-pair is large size of hernia defectas supposed by many authors.One of the first who concludedthat the threshold diameter bet-ween small hiatal hernias andlarge ones is 5 cm, was J. K.Champion et al. (1998) [3]. Heobtained more recurrences in the

latter group, and most of es-ophageal surgeons started touse mesh when diameter of thedefect exceeded 5 cm. A SAGESsurvey performed by S. T.Frandzides et al. confirmed thistactics as 45% of respondersuse size of hiatus as the maincriterion for mesh usage, andapproximately 50% of them usemesh when diameter of hiatusexceeds 5 cm [6]. The measure-ment of HSA was first describedby F. A. Granderath et al. and itis more sensitive measure thancircumferential diameter of hiatalhernia defect [11]. These au-thors tailored the method of re-pair to the HSA and proved thatthe larger is HSA the greater isrecurrence rate thus the strong-er is indication for usage of mesh[11]. The formula for calculationof HSA is:

HSA = arcsin(s/2/r) ⋅ r2,

where s is transversal dimensionof hiatus, and r is vertical dimen-sion [3].

Our large experience with la-paroscopic repair using variety ofmethods also brought us tostrongly supported conclusionthat the rate of recurrence is se-riously dependent on diameter ofhiatus. Therefore we creatednew classification of hiatal her-nias based on HSA. To our be-lief, this classification could uni-fy approaches not only betweenpractitioners, but also betweenscientists within further papers.Of course, future prospectiverandomized trials focused ondependence of recurrences onmethod of repair with HSA stra-tification may offer another fi-gures of HAS to classify hiatalhernias. But current classifica-tion is strongly supported by re-sults obtained in this study andcould be widely recommended.Moreover, even studies of grade1 evidence did not primarily fo-cused on results depending onhiatal size. For example, althoughC. T. Frantzides et al. showeddecrease of recurrence rate inPTFE mesh arm compared toprimary repair, the study includ-

ed only patients with diameter ofdefect of 8 cm and greater, thusit is unknown whether meshshould be used for hernias withsmaller diameter of hernia de-fect, for example, between 5 and8 cm [7].

Returning to our outcomes,the results obtained in I group,both recurrences and dysphagiarates (see table 1), were satis-factory and corresponded to lite-rature data [4; 11]. The possibil-ity to improve these results is in-credible, and mesh repair forsuch small hernias seems to beunreasonable. In II group, over-all recurrence rate was 7.1%which is natural for large herni-as as we discussed above. Inthis group 6.5% of patients haddysphagia which is also normalfor mesh repair as debatedbefore. Comparing recurrencerates between I group and sub-group A of II group, we obtainedstatistically significant differencein favor of I group. This producean important practical and scien-tific issue: the recurrence rateusing primary repair dramatical-ly rises in hernias with HSA 10–20 cm2, thus confirming correct-ness of differentiation of hiatalhernias into small and largebased on HSA. Subsequently,small hernias should be repairedusing primary suturing, and largehernias should be probably re-paired using mesh. Then, therewas statistically significant dif-ference between subgroups ofII group both in recurrence ratein favor of mesh repair, and indysphagia rates in favor of pri-mary repair. The first one recon-firms the necessity of mesh re-pair for large hernias, the secondone demonstrates the need forsearching for an optimal meshand fashion of its fixation to pre-vent oesophageal complications.After comparing two alternativemethods of mesh repair withinsubgroup B, we obtained similarresults in terms of recurrences,and better results in favor of orig-inal sub-lay lightweight mesh re-pair. We have widely publishedand reported these results pre-

# 6 (134) 2012 17

viously, and now we continue toconsider our original techniqueto be optimal repair of large hi-atal hernias [12–14]. A final con-clusion that sub-lay lightweightmesh repair decreases recur-rence rates of such hernias anddoes not increase dysphagiarate can be made only aftercompletion of prospective rand-omized trial which was recentlystarted by us.

In III group, the rate of recur-rences reached 19%, which ischaracteristic for giant herniasaccording to the literature as dis-cussed before, and, surely, re-quires further improvement.Comparing results of mesh re-pair between III group and sub-group B of II group we obtainedstatistically significant differencein recurrences in favor of largehernias, and no difference inrepair-related disphagia rates.Likewise II group, these resultssupport correctness of divisionhiatal hernias into large and gi-ant ones according to HSA asthe recurrence rate rapidly in-creases when HSA exceeds20 cm2. Therefore, mesh repairis certainly indicated for gianthernias but current techniquesstrongly require further improve-ment to decrease recurrencerates. To date, the main coursehere is creation of new meshesthat will appropriately maintainthe structures of hiatus fromone hand, and be more safe inmeans of oesophageal compli-cations from the other hand. Un-fortunately any existing meshdoes not meet both criteria, andsearch for some new technicaldecisions is ongoing. We alsoshould consider that the problemof recurrence is not only dependon largeness and weakness ofthe hiatus structures. The oeso-phageal shortening is also a con-siderable factor of recurrence assupposed by many authors [5].To elongate abdominal part ofesophagus, some of them sug-gest Collis gastroplasty, anoth-er advocate advanced mediasti-nal perioesophageal dissection[5]. No reliable retrospective

comparative or prospective ran-domized trials were performed tosupport any issue. Thus, this as-pect of surgical treatment of gi-ant hernias needs future devel-opment. Similarly to the II group,comparing results of two alterna-tive techniques of mesh repair ofgiant hernias, we revealed nodifference between them in re-currence rate, and obtained bet-ter results in favor of originalsub-lay lightweight mesh repairin dysphagia rate. This confirmsagain that our technique is safefor prevention of oesophagealcomplications and merits wideusage.

Conclusions

1. Based on obtained differ-ences between groups in recur-rence rates depending on HSAwe advice to routinely measureHSA and use relative classifi-cation.

2. Optimal repair for small hi-atal hernias (HSA < 10 cm2) isprimary suturing.

3. For large hiatal hernias(HSA 10–20 cm2), original tech-nique of sub-lay lightweight par-tially absorbable mesh repairseems to be the most optimal.

4. For giant hiatal hernias(HSA > 20 cm2), original tech-nique of sub-lay lightweight par-tially absorbable mesh repairprovides results correspondingto the literature data, althoughthese results require further im-provement by creation of newmeshes and techniques.

REFERENCES

1. Laparoscopic repair of largeparaesophageal hernia is associatedwith a low incidence of recurrence andreoperation / J. J. Andujar, P. K. Papa-savas, T. Birdas [et al.] // Surgical en-doscopy. – 2004. – Vol. 18. – P. 444–447.

2. Systematic review and meta-analysis of laparoscopic Nissen (pos-terior total) and Toupet (posterior par-tial) fundoplication for gastro-oesopha-geal reflux disease / J. A. Broeders,F. A. Mauritz, A. U. Ahmed [et al.]// British journal of surgery. – 2010. –Vol. 16. – P. 12–20.

3. Champion J. K. Hiatal size andrisk of recurrence after laparoscopic

fundoplication : abstract / J. K. Cham-pion, J. B McKernan // Surgical endos-copy. – 1998. – Vol. 12. – P. 565–570.

4. Clinical results of laparoscopicfundoplication at ten years surgery/ B. Dallemagne, J. Weerts, S. Markie-wicz [et al.] // Surgical endoscopy. –2006. – Vol. 20. – P. 159–165.

5. Controversies in paraesophagealhernia repair. A review of literature/ W. A. Draaisma, H. G. Gooszen,E. Tournoij, J. A. Broeders // Surgicalendoscopy. – 2005. – Vol. 19. – P. 1300–1308.

6. Hiatal hernia repair with mesh: asurvey of SAGES members / C. T.Frantzides, M. A. Carlson, S. Loizides[et al.] // Surgical endoscopy. – 2010.– Vol. 24. – P. 1017–1024.

7. A prospective, randomized trialof laparoscopic polytetrafluoroethylene(PTFE) patch repair vs simple cruro-plasty for large hiatal hernia / С. T.Frantzides, A. K. Madan, M. A. Carlson,G. P. Stavropoulos // Archives of sur-gery. – 2002. – Vol. 137. – P. 649–652.

8. Prosthetic closure of the esopha-geal hiatus in large hiatal hernia repairand laparoscopic antireflux surgery/ F. A. Granderath, M. A. Carlson, J. K.Champion [et al.] // Surgical endosco-py. – 2006. – Vol. 20. – P. 367–379.

9. Dysphagia after laparoscopicantireflux surgery: a problem of hiatalclosure more than a problem of thewrap / F. A. Granderath, U. M. Sch-weiger, T. Kamolz [et al.] // Surgicalendoscopy. – 2005. – Vol. 19. –P. 1439–1446.

10. Laparoscopic Nissen fundopli-cation with prosthetic hiatal closure re-duces postoperative intrathoracic wrapherniation: preliminary results of a pro-spective randomized functional andclinical study / F. A. Granderath, U. M.Schweiger, T. Kamolz [et al.] // Ar-chives of surgery. – 2005. – Vol. 140.– P. 40–48.

11. Granderath F. A. Laparoscopicantireflux surgery: Tailoring the hiatalclosure to the size of hiatal surfacearea / F. A. Granderath, U. M. Sch-weiger, R. Pointner // Surgical endos-copy. – 2007. – Vol. 21. – P. 542–548

12. Grubnik V. V. Actual questionsof laparoscopic hiatal hernia repair:own experience and literature review/ V. V. Grubnik, A. V. Malynovskyy// Ukrainian journal of surgery. – 2011.– Vol. 5 (14). – P. 95–99.

13. Effectiveness of different typesof mesh for laparoscopic repair of largehiatal hernias : Abstracts of 18th Inter-national Congress of European Asso-ciation for Endoscopic Surgery / V. V.Grubnik, A. V. Malynovskyy, O. V.


Grubnik, V. V. Ilyashenko // Surgicalendoscopy. – 2011. – Vol. 25. – P. S41.

14. Grubnik V. V. Сomparativestudy of different types of mesh forlaparoscopic repair of large hiatal her-nias : abstracts of 2011 scientific ses-sion of the Society of American Gas-trointestinal and Endoscopic Surgeons/ V. V. Grubnik, A. V. Malynovskyy,V. V. Ilyashenko // Surgical endosco-py. – 2011. – Vol. 25. – P. S315.

15. Evaluation of lightweight ti-tanium-coated polypropylene mesh(TiMesh) for laparoscopic repair oflarge hiatal hernias / E. J. Hazebroek,A. Ng, D. H. Yong [et al.] // Surgicalendoscopy. – 2008. – Vol. 22. –P. 2428–2432.

16. Laparoscopic mesh hiatoplastyfor paraesophageal hernias and fun-doplications. A critical analysis of avail-able literature / J. M. Johnson, A. M.Carbonell, B. J. Carmody [et al.] // Sur-gical endoscopy. – 2006. – Vol. 20. –P. 362–366.

17. Biologic prosthesis to preventrecurrence after laparoscopic paraeso-phageal hernia repair: long-term follow-up from a multicenter, prospective, ran-domized trial / B. K. Oelschlager, C. A.Pellegrini, J. G. Hunter [et al.] // Jour-nal of American college of surgeons. –2011. – Vol. 213 (4). – P. 461–468.

18. Metaanalysis of recurrence af-ter laparoscopic repair of paraesopha-geal hernia / M. A. Rathore, S. I. An-drabi, M. I. Bhatti [et al.] // Journal ofsociety of laparoendoscopic surgeons.– 2007. – Vol. 11 (4). – P. 456–460.

19. Evidence-based appraisal inlaparoscopic Nissen and Toupet fun-doplications for gastroesophageal re-flux disease / C.-X. Shan, W. Zhang,X.-M. Zheng [et al.] // World journal ofgastroenterology. – 2010. – Vol. 16. –P. 3063–3071.

20. Mesh in the hiatus: a controver-sial issue / E. M. Targarona, G. Bend-ahan, C. Balague [et al.] // Archives ofsurgery. – 2004. – Vol. 139. – P. 1286–1296.

REFERENCES

1. Andujar J.J., Papasavas P.K.,Birdas T., Robke J. et al. Laparoscop-ic repair of large paraesophageal her-nia is associated with a low incidenceof recurrence and reoperation. Surgi-cal endoscopy 2004; 18: 444-447.

2. Broeders J.A., Mauritz F.A.,Ahmed A.U. et al. Systematic reviewand meta-analysis of laparoscopic Nis-sen (posterior total) and Toupet (pos-terior partial) fundoplication for gastro-oesophageal reflux disease. Britishjournal of surgery 2010; 16: 12-20.

3. Champion J.K., McKernan J.B.Hiatal size and risk of recurrence afterlaparoscopic fundoplication [abstract].Surgical endoscopy 1998; 12: 565-570.

4. Dallemagne B., Weerts J., Mar-kiewicz S. et al. Clinical results of lapar-oscopic fundoplication at ten years sur-gery. Surgical endoscopy 2006; 20:159-165.

5. Draaisma W.A., Gooszen H.G.,Tournoij E., Broeders J.A. Controver-sies in paraesophageal hernia repair.A review of literature. Surgical endos-copy 2005; 19: 1300-1308.

6. Frantzides C.T., Carlson M.A.,Loizides S. et al. Hiatal hernia repairwith mesh: a survey of SAGES mem-bers. Surgical endoscopy 2010; 24:1017-24.

7. Frantzides С.T., Madan A.K.,Carlson M.A., Stavropoulos G.P. A pro-spective, randomized trial of laparo-scopic polytetrafluoroethylene (PTFE)patch repair vs simple cruroplasty forlarge hiatal hernia. Archives of surgery2002; 137: 649-652.

8. Granderath F.A., Carlson M.A.,Champion J.K., Szold A., Basso N.,Pointner R., Frantzides C.T. Prosthet-ic closure of the esophageal hiatus inlarge hiatal hernia repair and laparo-scopic antireflux surgery. Surgical en-doscopy 2006; 20: 367–379.

9. Granderath F.A., SchweigerU.M., Kamolz T. et al. Dysphagia afterlaparoscopic antireflux surgery: a prob-lem of hiatal closure more than a prob-lem of the wrap. Surgical endoscopy2005; 19: 1439-1446.

10. Granderath F.A., SchweigerU.M., Kamolz T. et al. LaparoscopicNissen fundoplication with prosthetichiatal closure reduces postoperativeintrathoracic wrap herniation: prelimi-nary results of a prospective rand-omized functional and clinical study.Archives of surgery 2005; 140: 40-48.

11. Granderath F.A., SchweigerU.M., Pointner R. Laparoscopic anti-reflux surgery: Tailoring the hiatal clo-sure to the size of hiatal surface area.Surgical endoscopy 2007; 21: 542-548

12. Grubnik V.V., Malynovskyy A.V.Actual questions of laparoscopic hiatalhernia repair: own experience and lit-erature review. Ukrainian journal of sur-gery 2011; 5(14): 95-99.

13. Grubnik V.V., Malynovskyy A.V.,Grubnik O.V., Ilyashenko V.V. Effec-tiveness of different types of mesh forlaparoscopic repair of large hiatal her-nias (Abstracts of 18th InternationalCongress of European Association forEndoscopic Surgery). Surgical endo-scopy 2011; 25: S41.

14. Grubnik V.V., Malynovskyy A.V.,Ilyashenko V.V. Сomparative study ofdifferent types of mesh for laparoscop-ic repair of large hiatal hernias (Ab-stracts of 2011 scientific session of theSociety of American Gastrointestinaland Endoscopic Surgeons). Surgicalendoscopy 2011; 25: S315.

15. Hazebroek E.J., Ng A., YongD.H. et al. Evaluation of lightweight ti-tanium-coated polypropylene mesh(TiMesh) for laparoscopic repair oflarge hiatal hernias. Surgical endosco-py 2008; 22: 2428-32.

16. Johnson J.M., Carbonell A.M.,Carmody B.J. et al. Laparoscopic meshhiatoplasty for paraesophageal herni-as and fundoplications. A critical anal-ysis of available literature. Surgical en-doscopy 2006; 20: 362-366.

17. Oelschlager B.K., PellegriniC.A., Hunter J.G. et al. Biologic pros-thesis to prevent recurrence after lapar-oscopic paraesophageal hernia repair:long-term follow-up from a multicenter,prospective, randomized trial. Journalof American college of surgeons 2011;213(4): 461-468.

18. Rathore M.A., Andrabi S.I.,Bhatti M.I. et al. Metaanalysis of recur-rence after laparoscopic repair of para-esophageal hernia. Journal of societyof laparoendoscopic surgeons 2007;11(4): 456-460.

19. Shan C.-X., Zhang W., ZhengX.-M. et al. Evidence-based appraisalin laparoscopic Nissen and Toupet fun-doplications for gastroesophageal re-flux disease. World journal of gastro-enterology 2010; 16: 3063-3071.

20. Targarona E.M., Bendahan G.,Balague C. et al. Mesh in the hiatus: acontroversial issue. Archives of surgery2004; 139: 1286-1296.


# 6 (134) 2012 19

Actuality

The acute abdomen and ab-dominal trauma are the mostcontroversial diagnostic issues ingeneral surgical practice [1; 2]. Inthe past decade, an exponentialrise in the prevalence of traumainjuries has been observed inmost industrial countries. This ismostly of road accidents and in-creasing frequency and severity

of violent crimes. Mortality in se-vere polytrauma ranges from 12to 50%.

Laparotomy for abdominaltrauma used to be negative ornon-therapeutic in approximate-ly one-third of patients. [3; 4]Two randomized studies havebeen published on laparoscopyin trauma [5; 6] .

The results of these studieswere: laparoscopy has higher

diagnostic specifity comparedwith peritoneal lavage, laparosco-py saved more than half of pa-tients from laparotomy, laparo-scopy reduced hospital stay com-pared to laparotomy, but pro-longed hospital stay compared toconservative management.

The aim of this study was toevaluate the possible benefits ofthe routine diagnostic laparosco-py and laparoscopic operations

UDC 616.33/34-005.1-089-072.1

Yu. V. Grubnik, V. A. Fomenko, V. V. Kryzhanovsky, V. Yu. Grubnik

LAPAROSCOPIC OPERATIONSIN PATIENTS WITH POLYTRAUMAAND ABDOMINAL BLUNT TRAUMA

The Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine,City Center of Polytrauma and Gastro-intestinal Bleeding

УДК 616.33/34-005.1-089-072.1Ю. В. Грубник, В. А. Фоменко, В. В. Крыжановский, В. Ю. ГрубникЛАПАРОСКОПИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ У БОЛЬНЫХ С ТЯЖЕЛОЙ СОЧЕТАННОЙ ТРАВМОЙ

И ТУПОЙ ТРАВМОЙ ЖИВОТАОдесский государственный медицинский университет, Одесса, Украина,Городской центр сочетанной травмы на базе ГКБ № 11, Одесса, УкраинаПроанализирован опыт лечения 822 пациентов с политравмой и тупой травмой живота. Це-

лью данной работы было оценить возможные преимущества стандартной диагностической ла-пароскопии и лапароскопических операций, выполненных у пациентов с травмой живота. Пос-ле общего обследования, лабораторных тестов, рентгенографии, УЗИ и КТ-диагностики трав-мы у 622 пациентов выполняли диагностическую лапароскопию. В 152 (24,6 %) случаях обнару-жили травму печени, осложненную кровотечением. Во всех этих случаях (53,4 % от общего чис-ла — 282 пациентов, которым проводили лапароскопию) выполняли лапароскопические опера-ции. В 51 случае травмы грудной клетки, осложненной гемотораксом, выполнили видеотора-коскопии с коагуляцией межреберных сосудов. Также проанализированы показания к лапаро-скопии в случаях травмы. Сделан вывод, что при травме живота лапароскопия позволяет избе-жать ненужных лапаротомий у гемодинамически стабильных пациентов. Кровотечения из не-больших повреждений печени и (или) селезенки могут быть проконтролированы лапароскопи-чески. У пациентов с политравмой и тупой травмой живота лапароскопические операции значи-тельно снижают летальность и количество постоперационных осложнений.

Ключевые слова: политравма, тупая травма живота, лапароскопическая операция.

UDC 616.33/34-005.1-089-072.1Yu. V. Grubnik, V. A. Fomenko, V. V. Kryzhanovsky, V. Yu. GrubnikLAPAROSCOPIC OPERATIONS IN PATIENTS WITH POLYTRAUMA AND ABDOMINAL BLUNT

TRAUMAThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineThe City Center of Polytrauma and Gastro-intestinal BleedingIn this article we analyzed our experience of treatment of 822 patients with polytrauma and abdominal

blunt trauma. The aim of this study was to evaluate the possible benefits of the routine diagnosticlaparoscopy and laparoscopic operations performed in case of abdominal trauma. After general exa-mination, labtests, X-ray, USS and CT and diagnosis of trauma, 622 patients were performed video-laparoscopic examinations. In 152 (24.6%) cases we found trauma of the liver complicated with bleeding.We performed the laparoscopic operation in 152 (53.9%) patients of 282 liver trauma cases. In 51 casesof thoracic trauma with haemothorax we performed videothoracoscopies with coagulation of intercostalvessels. We also analyzed indications to laparoscopy in case of trauma and came to conclusion thatlaparoscopy is a useful tool to avoid an unnecessary laparotomy in stable patients with abdominal trauma.Bleeding from minor injuries of the liver or the spleen can be controlled through the laparoscopy.Laparoscopic operations in patients with mixed trauma and abdominal blunt trauma decrease mortalityand number of postoperative complications. Future developments in minimally invasive surgery will allowa wider usage of laparoscopy for diagnosis and treatment of abdominal trauma.

Key words: polytrauma, abdominal blunt trauma, laparoscopy.


performed in case of abdominaltrauma.

Methods and Matherials

Over the past three years in theOdessa City Center of Polytraumathere we treated 822 patients withtrauma of abdomen. All patientswere examined according to ge-nerally accepted standards. Ultra-sound examination was per-formed in 380 patients. 120 ofthem fulfilled the dynamic ultra-sound monitoring of the internalorgans for 3–5 days (Table 1).

Ultrasound is the method ofchoice in the presence of sub-capsular hematomas and rup-tures of the liver, which are diffi-cult to diagnose by other meth-ods.

Computed tomography wasperformed in 170 patients. Thisresearch method has a high di-agnostic value, but not alwaysapplicable because of the highcost of the survey.

80 patients fulfilled laparocen-tesis. However, this method ofexamination has a high rate offalse results risk of complicationsin the presence of adhesions inthe abdominal cavity. The mostinformative method of examina-tion was laparoscopy using ad-ditional 3–2 ports, allowing a de-tailed view all abdominal cavityto establish and assess the ori-gin of the damage, as well as toperform in some cases laparo-scopic surgery.

Indication for the laparoscopyand thoracoscopy were: traumaof abdomen (in haemodynami-cally stable patients), haemoperi-toneum, trauma of abdomen, tho-racic trauma with pneumohaemo-thorax, trauma of abdomen withfractures of pelvis and extremi-ties. Contraindications to laparo-scopy were terminal condition ofpatient, blood loss more than1.5 L and hypovolemic shock,trauma of diaphragm, trauma ofthe liver V, VI (the Liver InjuryScale (LIS) Classification), se-vere heart failure, massive adhe-sions in the abdominal cavity.We evaluate liver injury with theLIS rate (Table 2).

In 200 cases after diagnosticprocedures (X-ray, ultrasound,CT, MRI) when we determinedmultiply damage to different or-gans of abdominal cavity we per-formed urgent laparotomies. Weperformed 622 videolaparoscop-ies examinations in patients withabdominal blunt trauma andmixed trauma, videothoracosco-py was conducted in 51 cases.In 27 cases we found bleeding

from intercostals vessels whichwe coagulated and clipped.

Examination of abdominal or-gans began with the diaphragm,liver and spleen, with a gradualchange in the angle of the pa-tient on the operating table. Af-ter puncture of the gastro-colonicligament there was performed oralexamination of small glands andpancreas. Then a soft intestinalclamp seal moved up and exam-

Table 1Mechanism and Type of Trauma

Type of trauma Mechanism of trauma Number Frequency,%

Blunt trauma Motor-vehicle crush 325 39.6of abdomen (car driver, pedestrian,

motocycles) bicycles, falls

Penetrating trauma Knives, guns, 83 10of abdomen bombs and othersMixed trauma Motor-vehicle crush, falls 414 50.4Total — 822 100

Table 2Liver Injury Scale

Grade

IHaematoma

Laceration

IIHaematoma

Laceration

IIIHaematoma

Laceration

IVHaematoma

Laceration

VLaceration

Vascular

VIVascular

Description of injury

Subcapsular, non-expanding, less than 10 per cent ofsurface areaCapsular tear, non-bleeding, parenchymal depth lessthan 1 cm

Subcapsular, non-expanding, 10–50 per cent of surfacearea; or intraparenchymal, non-expanding, less than2 cm in diameterCapsular tear, active bleeding, parenchymal depth1–3 cm, less than 10 cm in length

Subcapsular, more than 50 per cent of surface area orexpanding; ruptured subcapsular haematoma with ac-tive bleeding; intraparenchymal haematoma larger than2 cmParenchymal depth more than 3 cm

Ruptured intraparenchymal haematoma with activebleedingParenchymal disruption of more than 25–50 per centof hepatic lobe

Parenchymal disruption of more than 50 per cent ofhepatic lobeJuxtahepatic venous injuries

Hepatic avulsion

# 6 (134) 2012 21

ined the bowel loops in terms oftheir integrity and availability ofbleeding. We made 622 video-laparoscopies, of them 252 cas-es of traumatic injuries of the liv-er were diagnosed (Table 3).

Results

Among 622 cases of traumawe didn’t find any damage oforgans of abdominal cavity in268 (43%) patients. In 202(32.4%) cases we observed pa-tients with massive liver rupture(IV, V grade of LIS) accompa-nied with rupture of the spleen,mesentery vessels and damageof the colon, stomach and pan-creas. In these 204 cases weperformed urgent laparotomieswith suturing of ruptures and li-gation of bleeding vessels, splen-ectomies, suturing of the holesin the colon and stomach, duo-denum and jejunum and drain-age of the abdominal cavity. In152 (24.6%)cases we found trau-ma of the liver complicated withbleeding. In 152 (53.9%) patientsof 282 cases with trauma of theliver we performed the laparo-scopic operation. In all thesecases we used auto-bloodtrans-fusion from abdominal cavitywith “Haemonetics” © ’Cell-Sav-er’ device. Due to this we couldprolong time of operation withoutdanger of shock in patient.

In cases of liver damage weused such methods of laparo-scopic operations as you cansee in table 4.

In 30 cases we performedlaparoscopic operation on the liv-er with laparoscopic suturing: of

the stomach — 2 cases, of theintestine — 9 cases, of the me-senterium — 12 cases, of thespleen (I–II Spleen Injury Scale)— in 4 cases, of the rupture ofurinal bladder — 3 cases

Operating time in the cases ofdiagnostic laparoscopy wasabout 15 min and in cases oflaparoscopic operations on or-gans of abdominal cavity —about 45–80 min. Time of thora-coscopic operations was about20–35 min.

There were 25 postoperativecomplications after 152 opera-tions: bile leakage — 8, infrahe-patic abscess — 1, pancreatitis— 2, wound infection — 4, pneu-monia — 6, hernias (of abdomi-nal wall and diaphragmatic post-traumatic hernias) — 2.

In a conclusion we shouldsay that:

1. Laparoscopy is a useful toolto avoid an unnecessary laparo-

tomy in stable patients with ab-dominal trauma.

2. Bleeding from minor inju-ries of the liver or the spleen canbe controlled through the laparo-scopy.

3. Laparoscopic operations inpatients with mixed trauma andabdominal blunt trauma de-crease mortality and number ofpostoperative complications.

4. Future developments inminimally invasive surgery willallow a wider usage of laparos-copy for diagnosis and treatmentof abdominal trauma.

REFERENCES

1. Chung R. S. Efficacy of routinelaparoscopy for the acute abdomen/ R. S. Chung, J. J. Diaz, V. Chari// Surg. endosc. – 1998. – Vol. 12. –P. 219–222.

2. Leppaniemi A. K. The role of la-paroscopy in blunt abdominal trauma/ A. K. Leppaniemi, D. S. Eliot // Ann.Med. – 1996. – Vol. 28. – P. 483–489.

3. Leppaniemi A. Complications ofnegative laparotomy for truncal stabwounds / A. Leppaniemi, I. Salo,R. Haapiainen // J. Trauma. – 1995. –Vol. 38. – P. 54–58.

4. Renz B. M. Unnecessary laparo-tomies for trauma: a prospective studyof morbidity / B. M. Renz, D. V. Feli-ciano // J. Trauma. – 1995. – Vol. 38.– P. 350–356.

REFERENCES

1. Chunf R.S., Diaz J.J. et al. Effi-cacy of routine laparoscopy for theacute abdomen. Surg. endosc. 1998;12: 219-222.

2. Leppaniemi A.K., Eliot D.S. Therole of laparoscopy in blunt abdominaltrauma. Ann. Med. 1996; 28: 483-489.

3. Leppaniemi A., Salo I., Haapiain-en R. Complications of negative laparo-tomy for truncal stab wounds. J. Trau-ma 1995; 38: 54-58.

4. Renz B.M., Feliciano D.V. Un-necessary laparotomies for trauma: aprospective study of morbidity. J. Trau-ma 1995; 38: 350-356.


Table 3The Type of Abdominal and Blunt Trauma

Type of trauma Number Frequency,%

Trauma of abdomen with trauma of thorax 189 45,6

Trauma of abdomen with fractures of extremities, 47 11,4pelvis and trauma of urinal bladder and kidneys

Trauma of abdomen with fractures of extremities 99 24

Trauma of abdomen with fractures of 79 19extremities, pelvis and trauma of urinal bladderand kidneys, brain damage and thoracic trauma

Total 414 100

Table 4Methods of

Laparoscopic Operations inPatients with Trauma of

the Liver

Type operation NumberFrequen-

cy, %

Suturing 57 37.5

Electro- 45/34 29.6/coagulation/ 22.3Argon-plasmacoagulation

Packing 41 26.9

Cholecyst- 2 1.31ectomy

Total 152 100


Ovarian neoplasms consist ofseveral histopathologic entities,and treatment depends on thespecific tumor type. Epithelialovarian cancer comprises mostmalignant ovarian neoplasms;however, other less-common pa-thologic subtypes must be consi-dered in treatment guidelines [5].

Several malignancies arisefrom the ovary. Epithelial carci-noma of the ovary is one of themost common gynecologic ma-lignancies and the fifth most fre-quent cause of cancer death inwomen. Ovarian cancers are of-ten familial, and three distincthereditary patterns have beenidentified: ovarian cancer alone,ovarian and breast cancers, orovarian and colon cancers. Themost important risk factor forovarian cancer is a family histo-ry of a first-degree relative (e.g.,mother, daughter, or sister) withthe disease [2]. The highest risk

appears in women with two ormore first-degree relatives withovarian cancer. The risk is some-what less for women with onefirst-degree and one second-de-gree relative (grandmother oraunt) with ovarian cancer. Epi-thelial ovarian cancer means thecancer started in the surface lay-er covering the ovary. There arevarious types of epithelial can-cers of the ovary. Serous epithe-lial ovarian cancer is the mostcommon type. Researchers areinvestigating in clinical trialswhether the rarer types need tobe treated differently. But at themoment, they are generallytreated in a similar way to serousepithelial ovarian cancer. Theparticular subtype does not makemuch difference to how the dis-ease behaves or the treatmentyou will have. Some epithelialovarian cancers are undifferen-tiated or unclassifiable. These

tumours have cells undevelopedso much that it is not possible totell which type of cell the cancerstarted from [4; 5].

Often patients after ovariancancer have been diagnosedthrough surgery or tissue biop-sy, and they have already under-gone cytoreductive surgery andcomprehensive staging proce-dures. However, referral some-times occurs after incompletesurgery and staging. The com-ponents of surgical staging arelisted in the algorithms. Identicalworkup procedures are recom-mended for patients with un-diagnosed or diagnosed pelvicmasses at referral [1].

Cytoreductive surgery is theinitial treatment recommendationfor patients with clinical stage II,III, or IV. To fully stage the dis-ease and achieve maximal cy-toreduction to less than 1 cm re-sidual disease or resection of all

UDC 618.11-006.6

S. M. Kartashov

OVARIAN CANCERMedical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, Ukraine

УДК 618.11-006.6С. М. КарташовРАК ЯИЧНИКОВМедицинская академия последипломного образования, Харьков, УкраинаЭпителиальная карцинома яичников является одной из наиболее частых опухолей женской

репродуктивной сферы.Большинство эпителиальных раков яичников диагностируется при II–IV cтадии заболевания.

Циторедуктивная хирургия — единственное лечение, рекомендуемое пациенткам при II, III и IVстадиях заболевания.

Для лучшего прогноза необходимо стремиться выполнить оптимальную циторедукцию с от-сутствием макроскопических метастазов опухоли. Субоптимальный вариант — объем резиду-альных опухолевых масс менее 1 см3.

Ключевые слова: рак яичников, циторедуктивная операция, химиотерапия.

UDC 618.11-006.6S. M. KartashovOVARIAN CANCERMedical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, UkraineSeveral malignancies arise from the ovary. Epithelial carcinoma of the ovary is one of the most

common gynecologic malignancies and the fifth most frequent cause of cancer death in women.There are various types of epithelial cancers of the ovary. Serous epithelial ovarian cancer is the

most common type. Ovarian neoplasms consist of several histopathologic entities, and treatment depends on the spe-

cific tumor type.The majority of epithelial ovarian cancers are diagnosed at II–IV stage diseases at which cyto-

reductive operations are applied. For the best prognosis it is necessary to aspire executing an opti-mum cytoreduction with absence of macroscopical metastases of the tumour.

Cytoreductive surgery is the initial treatment recommendation for patients with clinical stage II, III,or IV of disease. To fully stage the disease and achieve maximal cytoreduction to less than 1 cm re-sidual disease or resection of all visible disease in appropriate circumstances.

Key words: ovarian cancer, cytoreductive operation, chemotherapy.

# 6 (134) 2012 23

visible disease in appropriate cir-cumstances [1; 6].

A maximal effort should bemade to remove all gross dis-ease. On entering the abdomen,aspiration of ascites or peritoneallavage should be performed forcytologic examinations. For ob-vious disease beyond the ova-ries, cytologic assessment ofascites and/or lavage specimenswill not alter stage or manage-ment. Total hysterectomy andbilateral salpingo-oophorectomyshould be performed. The en-capsulated mass should be re-moved intact [6; 9]. All involvedomentum should be removed.Suspicious and/or enlarged no-des should be resected, if pos-sible. Patients with tumor nod-ules of 2 cm or less outside thepelvis should undergo bilateralpelvic and para-aortic lymphnode dissection [1; 8].

In patients with advancedovarian cancer who have hadcomplete debulking, data indi-cate that overall survival is in-creased in those who undergosystematic lymphadenectomy.Patients with low-volume resid-ual disease after surgical cytore-duction for invasive epithelialovarian or peritoneal cancer arepotential candidates for intraperi-toneal therapy. In these patients,consideration should be given toplacement of an intraperitonealcatheter at initial surgery.

Procedures that may be con-sidered for optimal surgical cy-toreduction include radical pelvicdissection, bowel resection, dia-phragm or other peritoneal sur-face stripping, splenectomy, par-tial or cystectomy, ureteroneo-cystostom [2; 6]. The therapeu-tic benefit of neoadjuvant chem-otherapy followed by interval cy-toreduction remains controver-sial. It may be considered forpatients with bulky stage III to IVdisease who are not surgicalcandidates. Before initiation ofchemotherapy, the pathologicdiagnosis should be confirmed inthis group of patients [2; 3; 8].

The prognosis is poor for pa-tients whose disease progress-

es after 2 consecutive chemo-therapy regimens without eversustaining a clinical refractory, orrecurs in less than 6 months(platinum-resistant). Note thatprogression is typically definedusing traditional criteria. Panelmembers emphasized the im-portance of clinical trials to iden-tify agents active in this group ofpatients. Because these patientsdisease was resistant to the pri-mary induction regimen, retreat-ment with a platinum compoundor paclitaxel is not generally re-commended. Although panelmembers do not recommend re-treatment with platinum agents,they recognize that altering theschedule of paclitaxel may pro-duce secondary responses. Be-fore any drug is given in the re-current setting, clinicians shouldbe familiar with the drug's me-tabolism and ensure that pa-tients are appropriate candidatesfor the drug. Clinical judgmentmust be used when selectingpostoperative chemotherapy [10;11].

For patients with platinum-resistant disease or stages IIthrough IV disease who experi-ence a partial response, optionsinclude recurrence therapy, clin-ical trial, or observation. Patientswho experience disease relapse6 months or more after initialchemotherapy are consideredplatinum-sensitive. Combinationof platinum-based chemothera-py is preferred for first recur-rence [3; 10].

Patients with ovarian cancerwill often undergo retreatmentwith multiple courses of recur-rence therapy. Caution shouldbe used in patients who under-go multiple sequential courses ofchemotherapy, because theymay experience excessive toxi-city and may not be able to to-lerate doses used for first-line re-currence therapy; thus, clinicaljudgment should be used whenselecting doses. Potential ancil-lary palliative surgical and sup-portive care procedures for se-lect patients are summarized inthe algorithm [7; 8].

Secondary cytoreductive sur-gery can be considered for pa-tients who experience recur-rence after a long disease-freeinterval (= 6 months). A recentmeta-analysis suggests that sur-vival increases for patients withrecurrent disease who undergocomplete cytoreduction. The du-ration of the disease-free inter-val has not been established, al-though panel members agreedthat it should be at least 6months before surgery be con-sidered [1; 9].

REFERENCES

1. Ultra-radical (extensive) surgeryversus standard surgery for the prima-ry cytoreduction of advanced epithelialovarian cancer / C. Ang, K. K. Chan,A. Bryant [et al.] // Cochrane DatabaseSyst Rev. – 2011 Apr. 13. – Vol. 4. –P. CD007697.

2. Evidence for cancer stem cellscontributing to the pathogenesis ofovarian cancer / M. D. Curley, L. A.Garrett, J. O. Schorge [et al.] // FrontBiosci. – 2011. – Vol. 16. – P. 368–392.

3. The role of neoadjuvant chemo-therapy in the management of patientswith advanced stage ovarian cancer:survey results from members of theSociety of Gynecologic Oncologists/ S. B. Dewdney, B. J. Rimel, A. J. Re-inhart [et al.] // Gynecol Oncol. – 2010.– Vol. 119. – P. 18–21.

4. Surgery by consultant gynecolog-ic oncologists improves survival in pa-tients with ovarian carcinoma / M. J.Engelen, H. E. Kos, P. H. Willemse [etal.]. // Cancer. – 2006. – Vol. 106. –P. 589-598.

5. Global cancer statistics / A. Je-mal, F. Bray, M. M. Center [et al.] // CACancer J Clin. – 2011. – Vol. 61. –P. 69–90.

6. Prognostic significance of splen-ectomy as part of initial cytoreductivesurgery in ovarian cancer / C. K. Mc-Cann, W. B. Growdon, E. G. Munro [etal.] // Ann. Surg. Oncol. – 2011 Oct. –Vol. 18 (10). – P. 29212–2918.

7. Primary debulking surgery versusneoadjuvant chemotherapy in stage IVovarian cancer / J. A. Rauh-Hain,W. B. Growdon, N. Rodriguez [et al.]// Gynecol Oncol. – 2011. – Vol. 120.– P. S12–S13.

8. Beyond tertiary cytoreduction inpatients with recurrent epithelial ovari-an, fallopian tube, or primary peritonealcancer / K. K. Shih, D. S. Chi, R. R. Bar-akat, M. M. Jr. Leitao // Gynecol Oncol.– 2010. – Vol. 116. – P. 364–369.

9. Interval debulking surgery foradvanced epithelial ovarian cancer


/ S. Tangjitgamol, S. Manusirivithaya,M. Laopaiboon, P. Lumbiganon // Coch-rane Database Syst Rev. – 2010. –Vol. 6 (10). – P. CD006014.

10. Neoadjuvant chemotherapy orprimary surgery in stage IIIC or IV ova-rian cancer / I. Vergote, C. G. Trope,F. Amant [et al.] // N. Engl. J. Med. –2010. – Vol. 363. – P. 943–953.

11. Tumor residual after surgicalcytoreduction in prediction of clinicaloutcome in stage IV epithelial ovariancancer: a Gynecologic Oncology GroupStudy / W. E. Winter III, G. L. Maxwell,C. Tian [et al.] // J. Clin. Oncol. – 2008.– Vol. 26. – P. 83–89.

REFERENCES1. Ang C., Chan K.K., Bryant A. et

al. Ultra-radical (extensive) surgery ver-sus standard surgery for the primarycytoreduction of advanced epithelialovarian cancer. Cochrane DatabaseSyst Rev. 2011: CD007697.

2. Curley M.D, Garrett L.A, SchorgeJ.O et al. Evidence for cancer stem

cells contributing to the pathogenesisof ovarian cancer. Front Biosci. 2011;16: 368-92.

3. Dewdney S.B., Rimel B.J., Rein-hart A.J. et al. The role of neoadjuvantchemotherapy in the management ofpatients with advanced stage ovariancancer: survey results from membersof the Society of Gynecologic Oncolo-gists. Gynecol Oncol. 2010; 119: 18-21.

4. Engelen M.J., Kos H.E., Wille-mse P.H. et al. Surgery by consultantgynecologic oncologists improves sur-vival in patients with ovarian carcino-ma. Cancer 2006; 106: 589-98.

5. Jemal A., Bray F., Center M.M.et al. Global cancer statistics. CA Can-cer J Clin. 2011; 61: 69-90.

6. McCann C.K., Growdon W.B.,Munro E.G. et al. Prognostic signifi-cance of splenectomy as part of initialcytoreductive surgery in ovarian can-cer. Ann Surg Oncol. 2011 Mar 22

7. Rauh-Hain J.A., Growdon W.B.,Rodriguez N. et al. Primary debulking

surgery versus neoadjuvant chemo-therapy in stage IV ovarian cancer.Gynecol Oncol. 2011; 120: S12-S13.

8. Shih K.K., Chi D.S, Barakat R.R,Leitao M.M.Jr. Beyond tertiary cytore-duction in patients with recurrent epi-thelial ovarian, fallopian tube, or prima-ry peritoneal cancer. Gynecol Oncol.2010; 116: 364-9.

9. Tangjitgamol S., ManusirivithayaS., Laopaiboon M., Lumbiganon P. Inter-val debulking surgery for advanced epi-thelial ovarian cancer. Cochrane Data-base Syst Rev. 2010; 6(10): CD006014.

10. Vergote I., Trope C.G., Amant F. etal. Neoadjuvant chemotherapy or primarysurgery in stage IIIC or IV ovarian cancer.N Engl J Med. 2010; 363: 943-53.

11. Winter W.E. III, Maxwell G.L.,Tian C. et al. Tumor residual after surgi-cal cytoreduction in prediction of clinicaloutcome in stage IV epithelial ovariancancer: a Gynecologic Oncology GroupStudy. J Clin Oncol. 2008; 26: 83-9.


UDC 618.1-007

M. D. Kucher, M. Ye. Yarotsky, V. G. Zhegulovich, O. V. Pak

LAPAROSCOPIC-ASSISTED COLPOPOIESISUSING LARGE BOWEL AUTOGRAFT FOR

THE MAYER–ROKITANSKY–KÜSTER–HAUSERSYNDROME SURGICAL TREATMENTA. A. Bohomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine

Kyiv-city Clinical Hospital N 18, Kyiv, Ukraine

УДК 618.1-007М. Д. Кучер, М. Е. Яроцкий, В. Г. Жегулович, О. В. ПакЛАПАРОСКОПИЧЕСКИ-АССИСТИРОВАННЫЙ КОЛЬПОПОЭЗ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ

КИШЕЧНОГО АУТОТРАНСПЛАНТАТА В ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ СИНДРОМА МАЙЕРА —РОКИТАНСКОГО — КЮСТЕРА — ХАУСЕРА

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев, УкраинаГородская клиническая больница № 18, Киев, УкраинаЦель настоящего исследования — улучшение ближайших и отдаленных результатов ла-

пароскопически-ассистированного кольпопоэза с использованием кишечного аутотранспланта-та. В период с 1996 по 2012 гг. нами прооперированы 37 пациенток с вагинальной агенезией (синд-ром Майера — Рокитанского — Кюстера — Хаусера).

Не наблюдалось ни одного случая конверсионной лапаротомии или значительных послеопе-рационных осложнений. Послеоперационное гинекологическое исследование демонстрировалохорошую морфологию неовагины. Все пациентки отмечали удовлетворительную половую жизнь.

Ключевые слова: лапароскопически-ассистированный кольпопоэз, кишечный аутотранс-плантат.

UDC 618.1-007M. D. Kucher, M. Ye. Yarotsky, V. G. Zhegulovich, O. V. PakLAPAROSCOPIC-ASSISTED COLPOPOIESIS USING LARGE BOWEL AUTOGRAFT FOR

THE MAYER–ROKITANSKY–KÜSTER–HAUSER SYNDROME SURGICAL TREATMENTA. A. Bohomolets National Medical University, Kyiv, UkraineKyiv-city Clinical Hospital N 18, Kyiv, UkraineThe purpose of this study is to evaluate short, and long-term results of laparoscopic-assisted

colpopoesis, using large bowel autograft for the surgical treatment of 37 patients with vaginal agenesis(Mayer–Rokitansky–Küster–Hauser syndrome), operated between 1996 and 2012.

# 6 (134) 2012 25

Mayer–Rokitansky–Küster–Hauser (MRKH) syndrome is arare congenital cause of prima-ry amenorrhea, due to the ute-ro-vaginal agenesis. Some pa-tients also have ectopic kidneysor renal agenesis, and someskeletal and auditory abnormali-ties. The incidence of MRKHsyndrome has been estimatedas 1 in 4.500 female births [1].These patients have karyotype46-XX, normal ovaries, normalfemale range testosterone level,normal secondary sexual devel-opment, but the absent uterusand upper vagina.

Various techniques of artificialvagina construction have beendeveloped for the treatment of acongenital absence of the vagi-na (MRKH syndrome). Thesetechniques may be classified asmethods using a free skin graft,pelvic peritoneum, and colonautograft [2]. All three types oftechniques have been used inour hospital since 1972. In 1996,S. Ohashi, K. Ikuma et al. firstintroduced the laparoscopictechnique of colpopoesis using asigmoid colon autograft [2].

This new approach promisesto achieve the best functionalresults and maintain cosmeticsuperiority, because of the twokeys for success: best host tis-sue material, and minor invasivesurgery approach.

The purpose of this study isto evaluate short- and long-termresults of laparoscopic-assistedcolpopoesis using sigmoid colonautograft.

The 37 young female patients(aged 19–29 years) with MRKHsyndrome were operated lapar-oscopically during a period of1996–2012. All of them had ahistory of amenorrhea. A gyne-cological examination revealedblind vaginal introitus. Their se-

condary sexual developmentwas normal. In 4 (8.1%) patientsthe single right kidney wasfound. The uterus was not de-tected by sonography. In twopatients a posttraumatic vesti-bule-rectal fistula complicatedthe congenital agenesis of thevaginal (after the first unsuccess-ful attempt to engage in sexualintercourse). The defect in thevestibule-rectal septum wasabout 2.5 cm in size. 35 patientswith uncomplicated congenitalvaginal agenesis underwent alaparoscopic colpopoiesis, usinga sigmoid colon autograft. In2 cases of the vestibule-rectalfistula the original laparoscopic-assisted reconstruction of thevagina using a rectum autograftwas applied. Preoperative studyincluded routine laboratory tests,determination of karyotype, pel-vic CT-scan, barium enemas,proctosigmoidoscopy, and ano-rectal manometry.

Surgical Technique

Laparoscopy of the pelvic ca-vity usually showed a normalanatomy of ovaries, round liga-ments, and fallopian tubes, whichjoin each other at the midline.At this place the fallopian tubeslooked thicker and, in some cas-es, looked like a vestigial uterus.

The distal third of the sigmoidcolon was grasped and elevat-ed for the sigmoid arteries in-spection. The sigmoid colon seg-ment, about 15 cm long with avascular pedicle, was selectedfor isolation and translocation(pull-through out of the pelviccavity to the perineum). Isolationof the sigmoid colon autograftwas performed using a 60-mmendoscopic linear stapler-cutter.Afterwards a transverse incisionof perineal skin was made inplace of the vaginal vestibule. A

finger was introduced throughthis incision as a guide to facili-tate the laparoscopic determina-tion of the proper plane for thepelvic peritoneum incision. Thesharp dissection was continuedanteriorly between the bladderand rectum in order to make apelvic tunnel. The distal end ofthe sigmoid colon autograft waspulled through the developedpelvic tunnel to the vaginal ex-terior, and was then sutured tothe perineal skin in order to cre-ate a vaginal introitus. The prox-imal blind end of the sigmoid co-lon autograft was left free in thepelvic cavity. The intestinal dis-continuity was restored via theend-to-end anastomosing, usingthe circular stapling device.

In two cases of the vestibule-rectal fistula the following tech-nique was applied. The leftcolon was dissected up to thesplenic flexure out of its lateralattachments. The inferior me-senteric artery was divided usinga 35-mm endoscopic linear cut-ter or using “LigaSure” device.The mesorectum was dissectedposteriorly down to the levatormuscles in the avascular planebetween the parietal and viscer-al pelvic fascia in order to cre-ate a wide retrorectal tunnel. Thebowel was divided at the level ofthe rectosigmoid using a 60-mmlinear stapler-cutter. The “blind”rectal stump, together with thevestibule-rectal fistula were pre-pared for the construction of theartificial vagina; the defect of thevestibule-rectal septum and ofthe anterior rectal wall was usedas a “previously done” vaginalintroitus. To complete the crea-tion of the artificial vagina therectum was divided from the analcanal via perineal transanal ap-proach. The transected distalend of the rectum (posterior wall)

There were no cases of conversion to laparotomy and no cases of major postoperative morbidity.The follow-up period was 97 (range 5–187) months. Gynecological examinations demonstrated goodmorphology of the artificial vagina. All patients reported a satisfying sexual life. The sigmoid colonautograft method of vagina reconstruction produces results which are very close to the natural anatomyand vaginal function. For the patients with a vestibule-rectal fistula, we devised a laparoscopic techniqueof colpopoesis using a rectal stump autograft. The laparoscopic technique of colpopoesis is feasible,safe, and seems to be the treatment of choice for the congenital vaginal agenesis.

Key words: lararoscopic-assisted colpopoesis, sigmoid colon autograft.


was sutured to the mucosa of the“neo-vestibulum” along the loweredge of the vestibule-rectal de-fect. The proximal bowel segmentwas pulled through the retrorec-tal tunnel in order to create a lowcoloanal anastomosis, applyingsingle sutures transanally.

Results

There were no intraoperativecomplications requiring conver-sion to laparotomy. Patients startoral intake and walking the dayafter surgery. The operating timewas about 180 min. Postopera-tive complications (bleeding),which had required additionalsurgery, occurred in 1 (2.7%)patients. No bowel anastomosisleakage was found. There were4 (10.8%) patients who experi-enced a minor stricture of thevaginal introitus (treated suc-cessfully using dilation).

The mean postoperative hos-pital stay was 4.2 days. The meanfollow-up period was 97 months(range 5–187 months). A gyneco-logical examination showed goodmorphology of the artificial vagi-na, created both with a sigmoidcolon autograft (35 cases) andwith a rectal stump (2 cases).33 (89.2%) patients reported asatisfying sexual life, and 21(56.8%) of them got married.

Conclusion

The sigmoid colon autograftmethod of vagina reconstructionproduces results which are veryclose to the natural anatomy andvaginal function. For the patientswith a vestibule-rectal fistula, wedevised a laparoscopic tech-nique of colpopoesis using a rec-tal stump autograft. The laparo-scopic technique of colpopoesisis feasible, safe, and seems to

be the treatment of choice for thecongenital vaginal agenesis.

REFERENCES1. Folch M. Mullerian agenesis:

etiology, diagnosis, and management/ M. Folch, I. Pigem, J. C. Konje // Ob-stet. Gynecol. Surv. – 2000. – Vol. 55.– P. 644–649. doi: 10.1097/00006254-200010000-00023

2. Laparoscopic reconstructionof vagina using sigmoid autograft/ S. Ohashi, K. Ikuma, Y. Koyasu [et al.]// Surg. Endosc. – 1996. – Vol. 10. –P. 1019–1021.

REFERENCES

1. Folch M., Pigem I., Konje J.C.Mullerian agenesis: etiology, diagnosis,and management. Obstet GynecolSurv. 2000; 55: 644-649. doi: 10.1097/00006254-200010000-00023

2. Ohashi S., Ikuma K., Koyasu Y.,Tei K., Kanno H., Akashi A., Haque S.Laparoscopic reconstruction of vaginausing sigmoid autograft. Surg Endosc1996; 10: 1019-1021.


UDC 616.361+616.366-002-003.7-07-089.12-089.87

M. E. Nichitaylo, A. V. Skums, V. P. Shkarban, A. I. Litvin, A. A. Skums

COMBINED INJURIES OF BILIARY DUCT ANDBRANCHES OF A HEPATIC ARTERYFOLLOWING CHOLECYSTECTOMY

A. A. Shalimov National Institute of Surgery and Transplantology NAMS of Ukraine,Kiev, Ukraine

УДК 616.361+616.366-002-003.7-07-089.12-089.87М. Е. Ничитайло, А. В. Скумс, В. П. Шкарбан, А. И. Литвин, А. А. СкумсСОЧЕТАННЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ ЖЕЛЧНЫХ ПРОТОКОВ И ВЕТВЕЙ ПЕЧЕНОЧНОЙ

АРТЕРИИ ПРИ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИНациональный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова

НАМН Украины, Киев, УкраинаВ работе изучены результаты лечения 29 больных с сочетанными повреждениями желчных

протоков и ветвей печеночной артерии при холецистэктомии за период с января 1984 г. по июнь2012 г. У 2 (6,9 %) пациентов предприняты попытки восстановления артериального кровотока споследующим реконструктивным вмешательством на желчных протоках. У 19 (65,5 %) больныхв условиях адекватного коллатерального кровоснабжения печени сформирован гепатико-еюноанастомоз. В одном случае предварительно проведена эндоваскулярная эмболизация анев-ризмы печеночной артерии, осложненной гемобилией. Различные по объему резекции печенивыполнены у 8 (27,6 %) больных. Послеоперационная летальность — 3,5 %. Положительныерезультаты получены в 86,2 % наблюдений. У больных с сочетанными повреждениями желч-ных протоков и ветвей печеночной артерии при холецистэктомии необходимо применение муль-тимодальной тактики лечения с учетом особенностей их клинического течения.

Ключевые слова: сочетанное повреждение желчного протока и ветвей печеночной арте-рии, холецистэктомия.

UDC 616.361+616.366-002-003.7-07-089.12-089.87M. E. Nichitaylo, A. V. Skums, V. P. Shkarban, A. I. Litvin, A. A. SkumsCOMBINED INJURIES OF BILIARY DUCT AND BRANCHES OF A HEPATIC ARTERY

FOLLOWING CHOLECYSTECTOMYA. A. Shalimov National Institute of Surgery and Transplantology NAMS of Ukraine, Kiev, UkraineThere were studied the results of treatment of 29 patients with combined injury of biliary ducts and

hepatic branches at cholecystectomy during the period from January 1984 to June 2012. Attempts ofarterial blood supply restoration with the subsequent reconstructive intervention on biliary ducts were

# 6 (134) 2012 27

Bile duct injury is a severeand life-threatening complicationof cholecystectomy, the frequen-cy of which has increased to0.5–1.4% with the introduction oflaparoscopic methods into clinic-al practice [1]. Combined inju-ries of extrahepatic bile ductsand blood vessels are consi-dered to be the main cause ofthe high frequency of poor treat-ment outcome and mortality [5;6]. According to clinical studiescombined injuries took place in13.8–26% of all cases of bileduct injuries during cholecyst-ectomy [6; 7], and in a series ofpatients undergoing routine diag-nostic arteriography the numberincreases to 47% [1]. Predictingthe result of hepatic branchesocclusion is difficult: the effectsmay be absent, due to the pres-ence of arterial collaterals, but,the development of ischemicnecrosis of the liver, intrahepat-ic abscesses, pseudoaneurysmformation of the branches of thehepatic artery and its rupture,hemobilia, or intraperitonealbleeding are possible [10; 13].The problem is not studiedenough because of poor experi-ence of different clinics. The pur-pose of this study was to justifya differentiated surgical treat-ment depending on the clinicalcourse of bile duct injuries andinjuries of branches of the he-patic artery during the cholecyst-ectomy.

Material and Methods

In this paper we studied theresults of treatment of 29 pa-tients with combined injuries ofthe bile ducts and branches ofthe common hepatic artery du-ring cholecystectomy within theperiod from January 1984 toJune 2012. Among them, 24(82.8%) women and 5 (17.2%)men. The patients’ age was 26–73 years. All of them were direct-

ed to the clinic on differentterms after cholecystectomy fromregions of Ukraine. Patientshave been operated on 1–3times (excluding cholecystecto-my) to eliminate complicationsarising from the duct injury, suchas obstructive jaundice, biliaryperitonitis, intra-abdominal ab-scesses.

Preoperative examination, to-gether with common clinical andlaboratory methods, includingultrasound of the abdominal ca-vity, the methods of direct biliaryopacification (endoscopic retro-grade, percutaneous transhepa-tic or fistuloсholangiography),Doppler ultrasonography, angio-graphy, helical computed tomo-graphy. Type of injury was de-termined according to the devel-oped in the clinic classification,based on H. Bismuth’s system.Long-term results were assessedusing a scale of J. Terblanche etal. (1990). Statistical analysiswas performed using a paramet-ric analysis of variance for re-peated measurements on onequantity category.

Results

In the first group of patients,in 20 (69.0%) patients the injurywas observed during the opencholecystectomy and in 9 (31.0%)— during laparoscopic one. In-traoperatively bile duct injurywas detected in 6 (20.7%) cas-es. Depending on the level ofbile duct injury, patients were di-vided into the following types ofinjury: I type by H. Bismuth —1 (3.5%), II type — 7 (24.1%),III type — 15 (51.7%), IV type —6 (20.7%).

Only in one case the injury ofthe common hepatic artery wassuspected during the operation,but it has not been examined in-traoperatively. In the early post-operative period (up to 7 days)the occlusion of branches of the

proper hepatic artery was diag-nosed in 4 patients (13.8%), inlate postoperative period (8–432 days) — in 25 (86.2%) pa-tients. The occlusion of the prop-er hepatic artery was revealed in5 (17.2%) cases, 22 (75.9%) —the right hepatic artery and 2(6.9%) — the left hepatic artery.

The mechanism of injury wasdiscovered only in 11 cases: li-gation or suturing arteries in sud-den bleeding — in 6 patients,clipping — in 3, crushing grip —in 2. Damage to blood vesselswas found during angiography(15 patients) and spiral CT(14 patients).

The clinical course of com-bined injuries of the extrahepaticbile ducts and branches of thecommon hepatic artery was char-acterized by symptoms which aretypical for bile duct injury, andcomplications caused by ische-mia of the liver (Table 1).

performed in 2 (6.9%) patients. Hepaticojejunostomy was formed in 19 (65.5%) patients under condi-tions of adequate collateral blood supply of the liver. Endovascular embolization of aneurism of thehepatic artery complicated by hemobilia was performed in one case. Resections of the liver differentin volume were executed in 8 (27.6%) patients. A postoperative lethality was 3.5%. Positive resultswere received in 86.2%. The patients with combined damages of biliary ducts and hepatic branchesat cholecystectomy needed multimodal management.

Key words: combined biliary and hepatic artery injury, cholecystectomy.

Table 1Type and Frequency of

Complications in Patients withCombined Injury of Bile Ducts

and Hepatic Arteries

Number of Complication patients,

abs. (%)

Obstructive jaundice 6 (23.1)

Biliary peritonitis 3 (11.5)

Suppurative cholangitis 7 (26.9)

External biliary fistula 4 (15.4)

Liver abscess 15 (57.7)

Hepatic artery 1 (3.4)pseudoaneurysm,hemobilia

Necrosis of liver lobe 1 (3.8)

Failure of biliodigestive 3 (11.5)anastomosis

Early stricture 3 (11.5)

Acute liver failure 7 (26.9)

Biliary sepsis 7 (26.9)

Atrophy of the liver 5 (19.2)


Surgical approach and extentof operation depended significant-ly on lesions detection time. Withthe cases of early diagnosis interms of 3–4 days after cholecyst-ectomy attempts to restore theblood flow were taken in 2 pa-tients: in one case the clip was re-moved from the right hepatic ar-tery, in the other case — resec-tion of the thrombosed area ofproper hepatic artery and the end-to-end anastomosis. At the sametime the correction of bile outflowwas not performed, only the drain-age of bile ducts was performed.In both cases on the 3rd and 4thmonths the high hepaticoejunos-tomy formed, one of them — af-ter endovascular stenting of thecommon hepatic artery due to ste-nosis of anastomosis. Two pa-tients with combined injuries dueto the bile peritonitis were not tak-en attempts to restore blood flow.Surgical intervention consisted ofexternal drainage of bile ducts.The final correction of outflow wasmade in 2–3 months.

Concomitant injury of the ar-teries was diagnosed in 25 pa-tients at the late postoperativeperiod. Surgical approach wasdetermined according to the de-veloped collateral arterial bloodsupply to the liver and the pres-ence of necrotic changes.

Development of adequatecollateral arterial blood supply tothe liver was noted in 9 patientswith complete external bile fistu-la. In the case of hepatic arteryaneurysm and hemobilia the en-dovascular embolization of he-patic artery aneurysm was per-formed at the first stage. In termsof 3–4 months they were per-formed reconstructive operationsto restore outflow, in one caseusing a transhepatic drainage ofGoetz–Saypol–Kurian.

Infarcts of the liver with theformation of single or multiple liv-er abscesses developed in 16 pa-tients with combined injuries ofthe bile ducts and blood vesselsin the postoperative period. Thefirst stage of sepsis and liver fail-ure treatment included the usageof antibiotic therapy, taking into

account the sensitivity of micro-flora, decompressing the bileducts (mostly using minimally in-vasive techniques), percutane-ous biliary drainage of abscess-es and bile streaks, enteral andparenteral nutrition. Sepsis andliver abscesses were removed in8 patients. In the future outflowwas restored by the formation ofbiliary-enteric anastomosis. De-spite the use of complex treatmentliver abscesses could not be elim-inated in 8 patients, and thereforethe resection of different typeswas performed (Table 2).

Postoperative mortality was3.5% (1 patient). Long-term re-sults were followed within a pe-riod from 6 months to 10 years.Positive results were achieved in25 (86.2%) patients. Unsatisfac-tory results were observed in 3(10.3%) patients: cirrhosis of theliver developed in one patient 8years after hepaticojejunostomywith transhepatic drainage, 2patients suffered from atrophy ofthe right lobe of the liver.

Discussion

The clinical significance ofassociated vascular injuries with

the extrahepatic bile duct injuriesduring cholecystectomy is under-estimated: their course is moresevere, many patients die [9].According to the analysis of J. F.Buell et al. it was found that thepresence of associated injury ofthe hepatic artery is a harbingerof significantly higher mortality(38% vs. 3% without it, P<001)[3].

There is no doubt that thepresence of combined injury ofbile ducts the branches of thehepatic artery significantly af-fects the clinical course and, ac-cordingly, on the surgical treat-ment strategy. However, sever-al issues remain controversial.There is no single point of viewon whether to restore arterialblood flow of the liver or notshowed that simultaneous re-vascularization of the liver andrestore outflow yields positive re-sults in 81.8% of observations[11]. In contrast, almost 50% ofpatients, in which only biliodiges-tive fistula was formed, had pri-mary failure of the hepaticojeju-nostomy or stenosis of ischemicorigin [8; 13]. Biliary complica-tions were observed in 19% of pa-

Table 2Surgical Management of Combined Bile Duct

and Vessels Injury

Management

Numberof patients

Vessels anastomosis+endovascular stent, 1hepaticojejunostomy

Removal of clip from right hepatic artery, hepaticojejunostomy 1

Necrectomy of left liver 1

Left lobectomy 2

Left hemihepatectomy 1

Right hemihepatectomy 4

Transcutaneous drainage of hepar abscess, 5hepaticojejunostomy

Hepaticojejunostomy, transcutaneous drainage 2of hepar abscess

Endovascular embolization of 1hepatic artery aneurysm, hepaticojejunostomy

Hepaticojejunostomy 10

Hepaticojejunostomy with transhepatic drainage 1

Total 29

# 6 (134) 2012 29

tients, 6% of them leaded todeath; in future 16,6% of pa-tients developed strictures of thebile ducts and 9.26% — cirrho-sis of the liver [12].

Due to late diagnosis and pe-ritonitis development the res-toration of arterial blood flow ofthe liver becomes technically im-possible. J. Li et al. believe thatthe reconstruction of the right he-patic artery is possible only withthe early (up to 4 days) diagno-sis [9]. Revascularization, per-formed on the background ofarising necrosis of the liver, isineffective [4].

According to A. Alves et al.bile duct injury combined withthe injury of the right hepatic ar-tery does not affect the resultof reconstruction by the Hepp-Couinaud method, because ar-terial plexus in the area of theportal plate provides adequateblood flow to the contralateral lobeof the liver [1]. O. Bilge et al. ob-tained almost the same numberof positive long-term results (100and 96%) in patients with isolat-ed and combined injuries of thebile ducts with a significantlyhigher rate of complications inthe second group [2].

However, the combined inju-ry occurs not only with complica-tions associated with bile ductinjury, but symptoms caused byliver ischemia or hemorrhage[10; 13]. According to analysis ofthe database PubMed in patientswith combined injury of the bileduct (type E4 or E5 by the Stras-berg classification) and arteries,risk of liver resection is 43.3 timeshigher than in patients with iso-lated duct injury [14]. In 8 pa-tients (27.6%) of the analysedgroup liver resection was per-formed in different terms.

Thus, patients with combinedinjuries of the bile ducts andbranches of the hepatic arteryduring cholecystectomy shoulduse a multimodal treatment strat-egy, taking into account the timeof diagnosis and clinical course.In cases with the early diagno-sis — the restoration of bloodflow is necessary. With the de-

velopment of adequate collater-al blood supply optimal volumeof surgical intervention is highhepaticojejunostomy. With thedevelopment of necrotic chang-es of the liver, the first stageshould be a complex treatmentof sepsis and drainage of ab-scesses of the liver and biliarydecompression, mainly usingminimally invasive techniques. Incase of failure of treatment ofmultiple liver abscesses, the re-section should be performed.

REFERENCES1. Incidence and consequence of

an hepatic artery injury in patients withpostcholecystectomy bile duct stric-tures / A. Alves, F. Olivier, N. Jerome[et al.] // Ann. Surg. – 2003. – Vol. 238,N 1. – P. 93–96.

2. The effect of concomitant vascu-lar disruption in patients with iatrogen-ic biliary injuries / O. Bilge, S. Bozkiran,I. Ozden [et al.] // Langenbecks ArchSurg. – 2003. – Vol. 388. – Р. 265–269.

3. Devastating and fatal complica-tions associated with combined vascu-lar and bile duct injuries during chole-cystectomy / J. F. Buell, D. C. Cronin,B. Funaki [et al.] // Arch. Surg. – 2002.– Vol. 137, N 6. – Р. 703–708.

4. De Santibáňes E. Bile duct andvascular injuries will retrieve 390 cita-tions / E. De Santibáсes, V. Ardiles,J. Pekolj // HPB (Oxford). – 2008. –Vol. 10, N 1. – Р. 4–12.

5. Major bile duct injuries afterlaparoscopic cholecystectomy: a terti-ary center experience / A. Frilling, J. Li,F. Weber [et al.] // J. Gastrointest. Surg.– 2004. – Vol. 8. – Р. 679–685.

6. Emergency liver resection forcombined biliary and vascular injuryfollowing laparoscopic cholecystecto-my. Case report and review of theliterature / E. Felekouras, T. Megas,P. M. Othon [et al.] // South. Med. J. –2007. – Vol. 100. – Р. 317–320.

7. Gastroduodenal artery as the in-flow tract to repair the right hepatic ar-tery in a combined vasculobiliary inju-ry after laparoscopic cholecystectomy/ K. Khanmoradi, D. Werviston, R. E.Moore [et al.] // Am. Surg. – 2007. –Vol. 73, N 9. – Р. 888–889.

8. Failed primary management ofiatrogenic biliary injury: incidence andsignificance of concomitant hepatic ar-terial disruption / A. Koffron, M. Fer-rario, W. Parsons [et al.] // Surgery. –2001. – Vol. 130. – Р. 722–728.

9. Management of concomitant he-patic artery injury in patients with iatro-genic major bile duct injury after lapa-roscopic cholecystectomy / J. Li, A. Fril-

ling, S. Nadalin [et al.] // Br. J. Surg. –2008. – Vol. 95. – Р. 460–465.

10. Hepatic artery angiography andembolization for hemobilia followinglaparoscopic cholecystectomy / T. Ni-cholson, S. Travis, D. Ettles [et al.]// Cardiovasc. Intervent. Radiol. – 1999.– Vol. 22. – P. 20.

11. Surgical treatment of bile ductinjuries following laparoscopic chole-cystectomy. Does the concomitant he-patic arterial injury influence the long-term outcome? / S. C. Schmidt, J. M.Langrehr, U. Settmacher, P. Neuhaus// Zbl. Chir. – 2004. – Bd. 129, H. 6. –S. 487–492.

12. Long-term results and risk fac-tors influencing outcome of major bileduct injuries following cholecystectomy/ S. C. Schmidt, J. M. Langrehr, R. E.Hintze, P. Neuhaus // Br. J. Surg. –2005. – Vol. 9, N 1. – Р. 76–82.

13. Right hepatic artery injury asso-ciated with laparoscopic bile duct inju-ry: incidence, mechanism, and conse-quences / L. Stewart, T. N. Robinson,C. M. Lee [et al.] // J. Gastrointest.Surg. – 2004. – Vol. 8. – Р. 523–530.

14. Hepatic resection for post-cholecystectomy bile duct injuries: a lit-erature review / S. Truant, E. Boleslaw-ski, G. Lebuffe [et al.] // HPB. – 2010.– Vol. 12. – Р. 334–341.

REFERENCES

1. Alves A., Olivier F., Jerome N. etal. Incidence and consequence of anhepatic artery injury in patients withpostcholecystectomy bile duct stric-tures. Ann. Surg. 2003; 238, 1: 93-96.

2. Bilge O., Bozkiran S., Ozden I.et al. The effect of concomitant vascu-lar disruption in patients with iatrogen-ic biliary injuries. Langenbecks ArchSurg. 2003; 388: 265-269.

3. Buell J.F., Cronin D.C., Funaki B.et al. Devastating and fatal complica-tions associated with combined vascu-lar and bile duct injuries during chole-cystectomy. Arch. Surg. 2002; 137, 6:703-708.

4. De Santibáňes E., Ardiles V.,Pekolj J. Bile duct and vascular injurieswill retrieve 390 citations. HPB (Oxford)2008; 10, 1: 4-12.

5. Frilling A., Li J., Weber F. et al.Major bile duct injuries after laparo-scopic cholecystectomy: a tertiary cent-er experience. J. Gastrointest. Surg.2004; 8: 679-685.

6. Felekouras E., Megas T., OthonP. M. et al. Emergency liver resectionfor combined biliary and vascular injuryfollowing laparoscopic cholecystectomy.Case report and review of the literature.South. Med. J. 2007; 100: 317-320.

7. Khanmoradi K., Werviston D.,Moore R.E. et al. Gastroduodenal ar-


tery as the inflow tract to repair the righthepatic artery in a combined vasculo-biliary injury after laparoscopic chole-cystectomy. Am. Surg. 2007; 73, 9:888-889.

8. Koffron A., Ferrario M., ParsonsW. et al. Failed primary managementof iatrogenic biliary injury: incidenceand significance of concomitant hepaticarterial disruption. Surgery 2001; 130:722-728.

9. Li J., Frilling A., Nadalin S. et al.Management of concomitant hepaticartery injury in patients with iatrogenicmajor bile duct injury after laparoscop-

ic cholecystectomy. Br. J. Surg. 2008;95: 460-465.

10. Nicholson T., Travis S., EttlesD. et al. Hepatic artery angiographyand embolization for hemobilia follow-ing laparoscopic cholecystectomy. Car-diovasc. Intervent. Radiol. 1999; 22:20.

11. Schmidt S.C., Langrehr J.M.,Settmacher U., Neuhaus P. Surgicaltreatment of bile duct injuries followinglaparoscopic cholecystectomy. Doesthe concomitant hepatic arterial injuryinfluence the long-term outcome? Zbl.Chir. 2004; 129; 6: 487-492.

12. Schmidt S.C., Langrehr J.M.,Hintze R.E., Neuhaus P. Long-term re-sults and risk factors influencing out-come of major bile duct injuries follow-ing cholecystectomy. Br. J. Surg. 2005;9 (1): 76-82.

13. Stewart L., Robinson T.N., LeeC.M. et al. Right hepatic artery injuryassociated with laparoscopic bile ductinjury: incidence, mechanism, and con-sequences. J. Gastrointest. Surg.2004; 8: 523-530.

14. Truant S., Boleslawski E., Leb-uffe G. et al. Hepatic resection for post-cholecystectomy bile duct injuries: a lit-erature review. HPB 2010; 12: 334-341.

Submitted 10.10.12

Hyperprolactinaemia is one ofthe most common neuroendo-crine disorders. The incidence ofhyperprolactinaemia during theexamination of gynecologic pa-tients ranges from 11 to 47%according to the data of different

authors [1–3]. After screeningthe patients suffering from infer-tility, hyperprolactinaemia wasdetected in 18.9% of cases, andwith endocrine disorders of themenstrual cycle and endocrineinfertility hyperprolactinaemia

was detected in 40% of cases[4–6]. There is a great numberof works dedicated to the stateof endometrium in women withhyperprolactinaemia. In 1937,J. Rock and M. K. Bartlett werethe first who proposed to deter-

UDC 618.14-018.73-06:616.153.3:612.433.664)-008.61]-072.1

V. I. Pyrohova, I. V. Vernikovskyy, N. S. Veresnyuk, Kh. V. Kozak

USING OF HYSTEROSCOPYIN THE DETERMINATION OF STATE OF

THE ENDOMETRIUM IN PATIENTSSUFFERING FROM HYPERPROLACTINAEMIA

The Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine,Lviv Regional Clinical Perinatal Center, Lviv, Ukraine

УДК 618.14-018.73-06:616.153.3:612.433.664)-008.61]-072.1В. И. Пирогова, И. В. Верниковский, Н. С. Вереснюк, Х. В. КозакИСПОЛЬЗОВАНИЕ ГИСТЕРОСКОПИИ В ОЦЕНКЕ СОСТОЯНИЯ ЭНДОМЕТРИЯ У БОЛЬНЫХ

С ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЕЙЛьвовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, Украина,Львовский областной клинический перинатальный центр, Львов, УкраинаВ статье приведены результаты исследования эндометрия у 26 пациенток с функциональ-

ной гиперпролактинемией. Доказана эффективность использования гистероскопии в оценке со-стояния эндометрия и выявления внутриматочной патологии у данной категории больных.

Ключевые слова: гистероскопия, гиперпролактинемия, эндометрий.

UDC 618.14-018.73-06:616.153.3:612.433.664)-008.61]-072.1V. I. Pyrohova, I. V. Vernikovskyy, N. S. Veresnyuk, Kh. V. KozakUSING OF HYSTEROSCOPY IN THE DETERMINATION OF STATE OF THE ENDOMETRIUM IN

PATIENTS SUFFERING FROM HYPERPROLACTINAEMIAThe Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine,Lviv Regional Clinical Perinatal Center, Lviv, UkraineThe results of research of the endometrium in 26 patients with functional hyperprolactinaemia are

represented in the article. The aim of this study was the determination of state of endometrium inwomen with functional hyperprolactinaemia with the help of hysteroscopy and subsequent morpho-logical study, obtained from the material from uterine cavity.

It is well-proven efficiency of the use of hysteroscopy in the determination of state of the endometriumand exposure of intrauterine pathology at this category of patients. In 46.2% of patients with function-al hyperprolactinaemia endometrial pathology was revealed with the help of hysteroscopy. Correla-tion between hysteroscopy and histological diagnosis is observed in 92.9% of cases. In women withfunctional hyperprolactinaemia the main changes in the endometrium results from the insufficient levelof progesterone because of the absence of valuable corpus luteum caused by anovulation.

Key words: hysteroscopy, hyperprolactinaemia, endometrium.

# 6 (134) 2012 31

mine the phases of ovarian cy-cle with the help of endometrialbiopsy.

The determination of state ofendometrium in women withfunctional hyperprolactinaemiawas the aim of our study. It wasconducted with the help of hys-teroscopy and subsequent mor-phological examination of thematerial obtained from the uter-ine cavity.

Materials and Methods ofResearch

There were 26 women inmain group with functional hy-perprolactinaemia aged from 21to 38 years under our supervi-sion in the Lviv Regional ClinicalPerinatal Center. 12 patientswere in the control group. Theywere preparing for in vitro fertili-zation because of tubal infertili-ty (without hormonal abnormali-ties).

We used the general clinicaltests, hormonal examinations(prolactin, FSH, LH, testosterone,progesteron, estradiol), tests offunctional diagnostics, ultra-sound of genitals, magnetic re-sonance imaging and functionaltests with metoclopramide. Pi-tuitary adenoma, hypothyroidismand macroprolactinaemia wereexcluded in all patients. Hys-teroscopy was performed usingthe hysteroscope “Karl Storz” onthe 18th–22nd day of menstrualcycle.

Results andtheir Discussion

Menstrual disorders were ob-served in 16 (61.5%) patients.Among them 31.3% of womenpresented complaints of amen-orrhea, 68.8% of women pre-sented complaints of oligomen-orrhea. With the help of function-al diagnostics tests anovulatorycycles were found in 30.8% ofpatients and luteal phase defect— in 46.2% of patients. Miscar-riage in anamnesis occurred in6 women (23.1%), galactorrhea— in 8 (30.8%) patients. Prima-ry infertility was in 38.5% of cas-es, secondary infertility was in

23.1% of cases. Mean prolactinlevel was (784±56) mU/l.

During performing hystero-scopy endometrial polyps werediagnosed in 38.5% of women,endometrial hyperplasia — in15.4%, the structure of endo-metrium corresponded to thephase of menstrual cycle in theremaining patients. In additionsubmucosal uterine fibroids wereidentified in 3.8% of women, andan incomplete uterine septumand intrauterine adhesions wereidentified in 7.7%.

During morphological studiesintraoperative diagnosis of en-dometrial polyps with differentstructures was confirmed in100% of the cases, endometrialhyperplasia was diagnosed in 3(11.5%) women. These chang-es specify on a fairly constantestrogen saturation of the body.The absence of histologicalsigns of secretory transformationof endometrium results from theinsufficient level of progesteronebecause of the absence of valu-able corpus luteum caused byanovulation. All patients in thecontrol group had such peculiar-ities: epithelial cells in the studymaterial arranged loosely, hadlarge nuclei, the structure ofchromatin was fine-grained, thecytoplasm of cells was abun-dant, fine-grained, large vacu-oles near nuclei were visible incells. These peculiarities tellabout secretory phase (ovulato-ry cycle).

Conclusions

Thus, hysteroscopy is a high-ly informative and safe methodof diagnosis and treatment of in-trauterine pathology. In 46.2% ofpatients with functional hyper-prolactinaemia endometrial pa-thology was revealed with thehelp of hysteroscopy, and wasconfirmed in 92.9% of cases his-tologically, that allowed to opti-mize the therapeutic strategy.

REFERENCES

1. Ghafoor S. Drug-induced hyper-prolactinaemia / S. Ghafoor // NursStand. – 2009. – Vol. 24, N 3. –Р. 59.

2. Kaluzny M. Hyperprolactinemia:etiology, clinical symptoms and thera-py / M. Kaluzny, M. Bolanowsky // Pos-tery Hig. Med. Dosw. – 2005. – Vol. 59,N 8. – P. 20–27.

3. Mancini T. Hyperprolactinemiaand prolactinomas / T. Mancini, F. Ca-sanueva, A. Guistina // Endocrinol. Me-tab. Clin. North Am. – 2008. – Vol. 37,N 1. – P. 67-99.

4. Shibli-Rahhal A. Hyperprolactin-emia and infertility / А. Shibli-Rahhal,J. Schlechte // Endocrinol. Metab. Clin.North Am. – 2011. – Vol. 40, N 4. –Р. 837–846.

5. Polycystic ovary syndrome orhyperprolactinaemia: a study of mildhyperprolactinaemia / H. W. Su, C. M.Chen, S. Y. Chou [et al.] // Gynecol.Endocrinol. – 2011. – Vol. 27, N 1. –Р. 55–62.

6. Unuane D. Endocrine disorders &female infertility / D. Unuane, H. Tour-naye, B. Velkeniers et al. // Best Pract.Res. Clin. Endocrinol. Metab. – 2011.– Vol. 25, N 6. – P. 861–873.

REFERENCES

1. Ghafoor S. Drug-induced hyper-prolactinaemia. Nurs Stand 2009;24(3): 59.

2. Kaluzny M., Bolanowsky М. Hy-perprolactinemia: etiology, clinical symp-toms and therapy. Postery Hig MedDosw 2005; 59(8): 20-7.

3. Mancini T., Casanueva F., Guis-tina A. Hyperprolactinemia and prolac-tinomas. Endocrinol Metab Clin NorthAm 2008; 37(1): 67-99.

4. Shibli-Rahhal A., Schlechte J.Hyperprolactinemia and infertility. En-docrinol Metab Clin North Am 2011;40(4): 837-46.

5. Su H.W., Chen C.M., Chou S.Y.,Liang S.J., Hsu C.S., Hsu M.I. Poly-cystic ovary syndrome or hyperprolac-tinaemia: a study of mild hyperprolac-tinaemia. Gynecol Endocrinol 2011;27(1): 55-62.

6. Unuane D., Tournaye H., Velke-niers B., Poppe K. Endocrine disorders& female infertility. Best Pract Res ClinEndocrinol Metab 2011; 25(6): 861-73.



During the last 35 years,gynecologic laparoscopy hasevolved from a limited surgicalprocedure used only for diagno-sis and tubal ligations to a ma-

jor surgical tool used to treat amultitude of gynecologic indica-tions. Today, laparoscopy is oneof the most common surgical pro-cedures performed by gyneco-

logists. For many procedures,such as removal of an ectopicpregnancy, treatment of endo-metriosis, or ovarian cystectomy,laparoscopy has become the

UDC 618.14-089.87-089.5-032.611.779:616.381-072

O. A. Tarabrin, O. V. Lukyanchuk, A. L. Bobyr

COMPARISON OF THE I-GEL WITHTHE CUFFED TRACHEAL TUBE IN GYNECOLOGICAL

LAPAROSCOPIC SURGERY DURINGPRESSURE-CONTROLLED VENTILATION

The Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine,

Center for Reconstructive and Rehabilitation Medicine (Multiple University Clinic),Odessa, Ukraine

УДК 618.14-089.87-089.5-032.611.779:616.381-072О. А. Тарабрин, О. В. Лукьянчук, А. Л. БобырьСРАВНЕНИЕ ЛАРИНГЕАЛЬНОЙ МАСКИ I-GEL И ЭНДОТРАХЕАЛЬНОЙ ТРУБКИ

ПРИ ОБЩЕЙ АНЕСТЕЗИИ С ИСКУССТВЕННОЙ ВЕНТИЛЯЦИЕЙ ЛЕГКИХ В ЛАПАРОСКОПИ-ЧЕСКОЙ ГИНЕКОЛОГИИ

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина,Центр реконструктивной и реабилитационной медицины (Многопрофильная университет-

ская клиника), Одесса, УкраинаЛарингеальная маска i-gel — надгортанный воздуховод второго поколения без раздувной

манжеты, особенностями которой является удобство и простота в использовании, меньшая вы-раженность гемодинамической реакции на установку, а также наличие канала для дренирова-ния желудка, что значительно снижает риск аспирации.

Проведена сравнительная оценка утечки дыхательной смеси во время ИВЛ при общей ане-стезии с использованием i-gel и эндотрахеальной трубки в эндоскопической гинекологии.

Нами обследовано 58 пациенток (ASA I–II, 18–75 лет), которым была проведена общая анес-тезия в условиях ИВЛ в режиме контроля по давлению при выполнении лапароскопических вме-шательств. Разделение на 2 группы (n=29) было проведено в зависимости от выбора метода под-держания проходимости верхних дыхательных путей: i-gel и эндотрахеальная трубка. Был осу-ществлен сравнительный анализ утечки дыхательной смеси в обеих группах.

Согласно результатам нашего исследования, не было достоверной разницы между объемоми фракцией утечки при проведении ИВЛ во время анестезии в лапароскопической гинекологии,что позволяет использовать ларингеальную маску i-gel в качестве разумной альтернативы эндо-трахеальной трубке.

Ключевые слова: i-gel, лапароскопическая гинекология, общая анестезия.

UDC 618.14-089.87-089.5-032.611.779:616.381-072O. A. Tarabrin, O. V. Lukyanchuk, A. L. BobyrCOMPARISON OF THE I-GEL WITH THE CUFFED TRACHEAL TUBE IN GYNECOLOGICAL

LAPAROSCOPIC SURGERY DURING PRESSURE-CONTROLLED VENTILATIONThe Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine,Center for Reconstructive and Rehabilitation Medicine (Multiple University Clinic), Odessa, UkraineBackground. Laparoscopy is one of the most common surgical procedures performed by gyne-

cologists. Although the ideal role of laparoscopy in gynecologic surgery continues to be defined, ithas become a standard approach for a numerous gynecologic procedures. The i-gel is a novel devicethat differs from other supraglottic airway devices in that it has a softer and a non-infatable cuff. Ourstudy was assess whether the i-gel is suitable to provide pressure-controlled ventilation (PCV) duringanesthesia in laparoscopic surgery by measuring the gas leaks and comparing these values with thatof the tracheal tube.

Methods. 58 female patients (ASA I–II, 18–75 years) undergoing elective gynecological laparo-scopic surgery in the lithotomy position were studied. Patients were allocated into two groups: airwaymanagement in one group was conducted with a tracheal tube (n=29), and in the other one — with ani-gel (n=29). The lungs were then ventilated using PCV (15 mm H2O). The difference between the in-spired and expired tidal volumes was used to calculate the leak volume. The leak fraction was definedas the leak volume divided by the inspired tidal volume.

Results. There was no significant difference between the leak fractions of the i-gel and the tra-cheal tube at 15 mm H2O PCV.

Conclusions. We suggest that the i-gel can be used as a reasonable alternative to tracheal tubein gynecological laparoscopic surgery during PCV with moderate airway pressures.

Key words: i-gel, gynecological laparoscopic surgery, general anesthesia.

# 6 (134) 2012 33

treatment of choice. As com-pared to laparotomy, multiplestudies have shown laparosco-py to be safer, less expensive,and having a shorter recoverytime. Laparoscopy is one of themost common surgical proce-dures performed in the world to-day. In addition to diagnosticlaparoscopy, operative endosco-py is used to perform commonprocedures, including removal ofectopic pregnancy, treatment ofendometriosis, and pelvic adhe-siolysis. Almost one third of the600,000 hysterectomies per-formed annually in the UnitedStates are now performed withthe aid of a laparoscope. Al-though the ideal role of laparos-copy in gynecologic surgery con-tinues to be defined, it has be-come a standard approach for alarge number of gynecologic pro-cedures.

The laryngeal mask airway(LMA) is a supraglottic airwaydevice developed by a British an-esthesiologist Dr. Archie Brain.The classic laryngeal mask air-way was introduced into clinicalpractice in 1988 it had been pur-chased by almost every hospitalin the UK by 1989. Over the nextfew years, anesthetists widenedthe indications for its use dra-matically. Since that revolution,although there have been nu-merous attempts to competewith the LMA further progresshas largely been by evolution [1].Dr Brain’s LMA was introducedinto clinical practice in 1988 andhas an enormous body of evi-dence to support its use: both interms of efficacy and safety.There are over 2500 articles andmore than 270 million uses. Themajority of general anesthesia’sare now delivered with a supra-glottic airway device maintainingthe airway.

The i-gel (Intersurgical, Wok-ingham, UK) is a novel SAD de-signed by UK anesthetist, Mu-hammad Nasir. It has a soft, gel-like, non-inflatable cuff, designedto provide an anatomical, im-pression fit over the laryngealinlet. The shape, softness and

contours accurately mirror theperilaryngeal anatomy. This in-novative concept mean that nocuff inflation is required [2].

The i-gel has the followingfeatures:

1. Cuffless: the mask is madeof a soft polymer and is shapedsimilarly to an inflated LMA pos-teriorly with its anterior shapedesigned to “fit the perilarynge-al structures” [3; 4].

2. Oesophageal drain tub.3. Integral bite block.4. Short, wide-bore airway

tube.Several design features sug-

gest that the i-gel will decreaseaspiration risk:

1. Increased pharyngeal leakpressure reduces leak fractionduring ventilation, reducing therisk of gastric inflation.

2. The drain tube vents any gasleaking into the oesophagus, re-ducing the risk of gastric inflation.

3. Should regurgitation occur,the drain tube vents fluid andsmall solids beyond the pharynx.This reduces the risk of aspira-tion and its appearance in thedrain tube alerts the anesthetistto the existence of regurgitation.

There has been only one caseof aspiration with the i-gel report-ed in the literature. Our studywas designed to assess wheth-er the i-gel is suitable to providepressure controlled ventilation(PCV) during anesthesia in gy-necological laparoscopic surgeryby measuring the gas leaks andcomparing these values with thatof the tracheal tube.

Methods

Our study was performed inUniversity clinic of the OdessaNational Medical University.58 female patients (AmericanSociety of Anesthesiologistsgrade I–II, 18–75 years) under-going elective gynecologicallaparoscopic surgery (diagnos-tic, uni- and bilateral ovarian re-section, ovarian cyst resection,endometriosis resection, laparo-scopically-assisted vaginal hys-terectomy) in the lithotomy posi-tion were studied. The exclusion

criteria were presence of anysignificant acute or chronic lungdisease, pathology of the neck orupper respiratory tract, potentialdifficult intubation, an increasedrisk of aspiration (hiatus hernia,gastroeosophageal reflux, fullstomach), BMI>35 kg/m2. Pa-tients were randomly allocatedinto two equal-sized groups: air-way management in one groupwas with a tracheal tube (n=29),and in the other — with an i-gel(n=29). We used the LEON an-esthetic machine (“Heinen andLöwenstein”) with its built-inpressure gauge and spirometerattachment for the study. Beforeinduction of anesthesia, the an-esthetic machine and circuitswere checked as per manufac-turer’s guidelines. Intravenous ac-cess was secured and standardmonitors were attached (pulsoxi-metry, noninvasive blood pressuremonitoring, electrocardiography,capnography). After preoxygena-tion, anesthesia was induced withpropofol (2.5–3.0 mg/kg-1) andfentanyl (1–4 mkg/kg-1). On lossof verbal contact, the anesthet-ist checked that the patient couldbe hand-ventilated with a face-mask. A bolus dose of atracuri-um (0.4–0.5 mg/kg-1) was thengiven. The anesthetist then in-serted the i-gel in accordancewith manufacturer’s guidelines[5; 6]. Size selection of the i-geldepended on patient weight: size3 was used for patients 50 kg,size 4 was used for those be-tween 50 and 90 kg, and size5 was used for those over 90 kgin weight [7]. Adequate place-ment of the device was assessedby auscultation, gently squeez-ing the reservoir bag and observ-ing the end-tidal carbon dioxidewave form and chest move-ments [8; 9]. Tracheal intubationinvolved obtaining the best pos-sible view of the vocal cords us-ing a Macintosh laryngoscopeblade, and inserting the trache-al tube through the vocal cordsinto the trachea. Any blood stain-ing on the laryngoscope, trache-al tube or i-gel was documented[10]. Once a clear airway was


established, the lungs were ven-tilated at pressure (15 mm H2O)using PCV at a rate of 15 bpmand an inspiratory-to-expiratoryratio of 1:2 with no positive endexpiratory pressure. Inspired andexpired tidal volumes (ETVs)were recorded. The differencebetween inspired tidal volume(ITV) and ETV was used to cal-culate leak volume (LV), i. e.LV = ITV – ETV. The aim of ourstudy was evaluation of differ-ence in the leak volume and leakfraction between two airway de-vices under investigation. Theleak fraction was defined as leakvolume divided by ITV (i. e. leakfraction LV/ITV).

Results andtheir Discussion

There were no important dif-ferences in demographic andanesthetic data (Table 1).

There was no statistically sig-nificant difference between theleak volumes and the leak frac-tions of the i-gel and the trache-al tube (Table 2).

The tracheal tube is conven-tionally used to ventilate thelungs of the patients during an-esthesia, therefore any alterna-tive device should be comparedwith this “gold” standard. Thereare several well-established ad-vantages of using i-gel com-pared with a tracheal tube. Themajor ones include lower inci-dence of sore throat, less hemo-dynamic upset during inductionand maintenance of anesthesia,better oxygenation during emer-gence. Therefore, recently therehas been a trend towards sub-stituting an i-gel for a trachealtube for controlled ventilation inpatients with a minimal risk ofaspiration. Absence of an inflat-able cuff in i-gel means that the-oretically it may be more proneto gas leaks during PCV. Datafrom our study suggest that com-pared with a tracheal tube thereis no significant difference in thegas leak when using an i-gel ingynecological laparoscopic sur-gery during pressure-controlledventilation.

REFERENCES

1. Место и роль ларингеальноймаски в современной анестезиоло-гии / А. Л. Бобырь, В. И. Босенко,С. И. Бойчук [и др.] // Досягненннябіології та медицини. – 2012. – № 1(19). – С. 29–31.

2. Bamgbade O. A. Evaluation ofthe i-gel airway in 300 patients / O. A.Bamgbade, W. R. Macnab, W. M. Kha-laf // Eur. J. Anaesthesiol. – 2008. –Vol. 25. – P. 865–866.

3. The laryngealmask airway andpositive-pressure ventilation / J. H. De-vitt, R. Wenstone, A. G. Noel, M. P.O’Donnell // Anesthesiology. – 1994. –Vol. 80. – P. 550–555.

4. Levitan R. M. Initial anatomic in-vestigations of the I-gel airway: a nov-el supraglottic airway without inflatablecuff / R. M. Levitan, W. C. Kinkle // An-aesthesia. – 2005. – Vol. 60. – P. 1022–1026.

5. I-gel insertion by novices in ma-nikins and patients / N. M. Wharton,B. Gibbison, D. A. Gabbott [et al.] // An-aesthesia. – 2008. – Vol. 63. – P. 991–995.

6. The i-gel airway for ventilationand rescue intubation / S. Sharma,S. Scott, R. Rogers, M. Popat // Anaes-thesia. – 2007. – Vol. 62. – P. 419–420.

7. Evaluation of the size 4 i-geltrade mark airway in one hundred non-paralysed patients / J. J. Gatward,T. M. Cook, C. Seller [et al.] // Anae-

sthesia. – 2008. – Vol. 63. – P. 1124–1130.

8. A new single use supraglottic air-way device with a noninflatable cuffand an esophageal vent: an observa-tional study of the i-gel / B. Richez,L. Saltel, F. Banchereau [et al.] // AnesthAnalg. – 2008. – Vol. 106. – P. 1137–1139.

9. Comparison of the standard laryn-geal mask airway and the ProSeal la-ryngeal mask airway in obese patients/ G. Natalini, M. E. Franceschetti, M. T.Pantelidi [et al.] // Br. J. Anaesth. – 2003.– Vol. 90. – P. 323–326.

10. Tordoff S. G. Blood contamina-tion of the laryngeal mask airways andlaryngoscopes — what do we tell ourpatients? / S. G. Tordoff, S. Scott// Anaesthesia. – 2002. – Vol. 57. –P. 505–506.

REFERENCES

1. Bobyr A.L., Bosenko V.I., Boi-chuk S.I., Levitsky M.V., NykolayevO.K. Place and role of laryngeal maskin modern anesthesiology. Dosyagnen-nia biologii ta medytsyny. 2012; 1(19):29-31.

2. Bamgbade O.A., Macnab W.R.,Khalaf W.M. Evaluation of the i-gel air-way in 300 patients. Eur J Anaesthesi-ol 2008; 25: 865-6.

3. Devitt J.H., Wenstone R., NoelA.G., O’Donnell M.P. The laryngeal-mask airway and positive-pressure

Table 1Demographic, Anesthetic Data for Both Groups, n=29

Parameters Tracheal tube i-gel

Age, years 37.2±10.2 38.4±9.9Height, cm 166.4±5.7 166.2±6.2Weight, kg 66.5±11.2 65.5±12.7BMI, kg/m2 24.1±4.1 23.7±4.3ASA I/II 18/11 15/14Anesthesia time, min 72±22 66±18Blood detected on laryngoscope 7 —Blood detected on TT or i-gel 5 2Systolic blood pressure, mmHg 106±8 105±9Heart rate, beats per min 66±8 66±8

Table 2Results of Leak Volumes and Leak Fractions

of the I-Gel and Tracheal Tube, n=29

Groups

PCV 15 mmSore troath

Leak volume Leak fraction, %

i-gel 531 6.22 2 (7%)Tracheal tube 461 4.92 5 (17%)

Note. 1 — no statistically significant difference (P-0.11); 2 — no statisticallysignificant difference (P-0.6)

# 6 (134) 2012 35

ventilation. Anesthesiology 1994; 80:550-5.

4. Levitan R.M., Kinkle W.C. Initialanatomic investigations of the I-gel air-way: a novel supraglottic airway with-out inflatable cuff. Anaesthesia 2005;60: 1022-6.

5. Wharton N.M., Gibbison B., Gab-bott D.A., Haslam G.M., Muchatuta N.,Cook T.M. I-gel insertion by novices inmanikins and patients. Anaesthesia2008; 63: 991-5.

6. Sharma S., Scott S., Rogers R.,Popat M. The i-gel airway for ventila-tion and rescue intubation. Anaesthe-sia 2007; 62: 419-20.

7. Gatward J.J., Cook T.M., SellerC. et al. Evaluation of the size 4 i-geltrade mark airway in one hundred non-paralysed patients. Anaesthesia 2008;63: 1124-30.

8. Richez B., Saltel L., BanchereauF., Torrielli R., Cros A.M. A new singleuse supraglottic airway device with anoninflatable cuff and an esophageal

vent: an observational study of thei-gel. Anesth Analg 2008; 106: 1137-9.

9. Natalini G., Franceschetti M.E.,Pantelidi M.T., Rosano A., Lanza G.,Bernardini A. Comparison of the stand-ard laryngeal mask airway and the Pro-Seal laryngeal mask airway in obesepatients. Br J Anaesth 2003; 90: 323-6.

10. Tordoff S.G., Scott S. Bloodcontamination of the laryngeal maskairways and laryngoscopes — what dowe tell our patients? Anaesthesia 2002;57: 505-6.


У випусках журналу:

Теорія і експеримент Клінічна практика Профілактика, реабілітація, валеологія Новітні технології Огляди, рецензії, дискусії

Ïåðåäïëà÷óéòå

³ ÷èòàéòå ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË

Передплата приймається у будь-якому передплатномупункті



Теорія та експеримент

УДК 615.21:616:831-005.4

Н. О. Бут, Е. В. Супрун*

МІТОПРОТЕКТИВНИЙ ЕФЕКТ РОНКОЛЕЙКІНУПРИ КОРЕКЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХПОСТГІПОКСИЧНИХ СТАНІВ У ЩУРІВ

КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 4», Дніпропетровськ, Україна,* Національний фармацевтичний університет, Харків, Україна

УДК 615.21:616:831-005.4Н. А. Бут, Э. В. Супрун*МИТОПРОТЕКТИВНЫЙ ЭФФЕКТ РОНКОЛЕЙКИНА ПРИ КОРРЕКЦИИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬ-

НЫХ ПОСТГИПОКСИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЙ У КРЫСКУ «Днепропетровская городская клиническая больница № 4», Днепропетровск, Украина,* Национальный фармацевтический университет, Харьков, УкраинаНа модели экспериментального фотоиндуцированного тромбоза сосудов головного мозга у

крыс изучена митопротекторная активность Ронколейкина (0,01 мг/кг) в сравнении с Тиотриазо-лином (50 мг/кг). На фоне применения Ронколейкина отмечена достоверная стабилизация функ-циональной активности митохондрий (по блокированию открытия митохондриальных пор) и со-стояния тиол-дисульфидной системы — нормализация активности глутатионпероксидазы и глу-татионредуктазы, повышение уровней восстановленных форм глутатиона и тиолов на фоне сни-жения их окисленных форм. По митопротекторной активности на модели фокального инсультаРонколейкин сопоставим с Тиотриазолином, а по ряду показателей — превосходит его.

Ключевые слова: IL-2, Ронколейкин, митохондриальная пора, тиол-дисульфидная систе-ма, экспериментальная церебральная ишемия.

UDC 615.21:616:831-005.4N. O. But, E. V. Suprun*MITOPROTECTIVE EFFECT OF RONKOLEUKIN IN CORRECTION OF EXPERIMENTAL POST-

HYPOXIC STATES IN RATSMinicipal establishment “Dnepropetrovsk Municipal Hospital N 4”, Dnepropetrovsk, Ukraine,* The National University of Pharmacy, Kharkov, UkraineLast decade a stable increase in morbidity is registered, pathogenesis of diseases involves basic

or associated factor — afterhypoxic chain of pathophysiological changes in the tissue. In ischemia/hypoxia “cytokine cascade” is formed, in which ratio of cytokines, first of all interleukins, determinesseverity of afterhypoxic complication.

Purpose of this study was determination of recombinant IL-2 (Ronkoleukin) influence on dynam-ics of afterhypoxic changes in tissues of rats’ brain with experimental focal stroke, mainly functionalactivity of mitochondria and thiol-disulfide system.

Materials and methods. Mitoprotective activity of Ronkoleukin (0.01 mg/kg) comparing to Tiotria-zoline (50 mg/kg) was studied on the model of experimental photo-induced thrombosis of brain in rats.In homogenate of brain in rats with experimental focal stroke in early and distant afterischemic peri-ods after initiation with cyclosporine-A by spectrophotometry there was determined opening of mito-chondrial pore and activity of thiol-disulfide system (levels of reduced forms of glutathions and thiols,activity of glutathionperoxidase and glutathionreductase).

Results and discussion. On the model of focal stroke in rats afterischemic damage to brain tis-sue led to formation of dysfunction of mitochondria (by level of mitochondrial pore opening) and thiol-disulfide system — increase of level of glutathions and thiols on the background of reduction of theiroxidized forms and activity of glutathionperoxidase and glutathionreductase.

On Ronkoleukin administration background it was noted significant stabilization of mitochondriafunctional activity (by blocking mitochondrial pore opening) and state of thiol-disulfide system — nor-malization of activity of glutathionperoxidase and glutathionreductase, increase of levels of reducedforms of glutathions and thiols on the background of reduction of their oxidized forms. According tomitochondrial activity on the model of focal stroke, Ronkoleukin can be compared to Tiotriazoline andby some indices even better.

Conclusions. Ronkoleukin has a mitoprotective effect in afterischemic damages that can be usedas perspective therapy in complex therapy in treatment of afterischemic stroke and for effective pro-tection of brain tissue.

Key words: IL-2, Ronkoleukin, mitochondrial pore, thiol-disulfide system, experimental cerebralischemia.

# 6 (134) 2012 37

Вступ

Протягом останніх десяти-річ спеціалісти більшості еко-номічно розвинених країн ре-єструють постійне зростаннярозповсюдженості різних за-хворювань, при яких основоюабо супровідним фактором па-тогенезу є постгіпоксичний лан-цюг патофізіологічних змін тка-нини [7; 9; 20; 21].

Гіпоксія виникає як в умовахдефіциту кисню в навколиш-ньому середовищі, так і внаслі-док різних патологічних станів,пов’язаних із порушенням ди-хальної, серцево-судинної сис-тем або транспортної функціїкрові. При цьому доставка кис-ню до тканин знижується до рів-ня, що є недостатнім для під-тримання метаболізму, струк-тури та функції клітин [11]. Гра-дуальні коливання напружен-ня кисню в середовищі призво-дять до змін функціонально-метаболічного стану клітин, якіхарактеризуються дестабіліза-цією системи оксиду азоту татіол-дисульфідної системи,формуванням мітохондріаль-ної дисфункції, енергетичногодефіциту та розвитком біоенер-гетичної (тканинної) гіпоксії [7].Це зумовлює необхідність по-шуку засобів захисту організмувід гіпоксії за допомогою анти-гіпоксантів, які можна застосо-вувати в патогенетичній тера-пії при загальній або локальнійішемії та гіпоксії [13; 14].

В осередку ішемії/гіпоксіїактивуються клітини ендоте-лію, лейкоцити, макрофаги, якіпродукують цитокіни [4]. Фор-мується «цитокіновий каскад»,при якому, залежно від термі-ну початку гіпоксії або реокси-генації, змінюється співвідно-шення цитокінів, у першу чер-гу інтерлейкінів (IL), що визна-чає ступінь вираженості запаль-ної реакції, проліферацію таапоптоз клітин, умови длянегайної або відтермінованоїзагибелі клітин навколо зонипервинної ішемії/гіпоксії та об-сяг постгіпоксичних усклад-нень [3]. «Цитокінова мережа»

розглядається як саморегулю-вальна система, у функціону-ванні якої беруть участь цито-кіни, антагоністи їх рецепторів,розчинні рецептори цитокінів,антитіла до цитокінів, інгібітор-ні білки та ін. [12]. За сучасни-ми уявленнями, характер імун-ної відповіді та особливостірозвитку патофізіологічних змінпри ішемії/гіпоксії залежать відпереважної активації субпопу-ляцій Т-лімфоцитів і синтезуними цитокінів різних типів [5],тому важливою перспектив-ною ланкою ефективного захи-сту тканини мозку в комплекс-ній терапії постішемічних ста-нів є застосування нових цито-кінових препаратів інтерлейкі-нового ряду [17; 19].

Першим у зоні ішемії про-дукується IL-1, який також ха-рактеризується властивістюстимулювати синтез факторівросту — IL-2 та IL-4 [15]. IL-2 єважливим учасником форму-вання швидкої імунної відпові-ді організму (індукує проліфе-рацію В-лімфоцитів, активуєцитотоксичні Т-лімфоцити) табере участь в організації «ци-токінової мережі» — стимулюєсинтез і секрецію інших цито-кінів (IL-4, IL-6), гамма-інтер-ферону, колонієстимулюваль-них факторів і FNOα. У клініч-ній практиці IL-2 (Ронколейкін)застосовують для корекції вто-ринного імунного дефіциту прилікуванні сепсису різної етіоло-гії, тяжких гнійно-запальнихзахворювань та онкологічнихпроцесів.

Ступінь патофізіологічнихпостгіпоксичних змін певноюмірою залежить від формуван-ня «цитокінового каскаду»,тому метою цієї роботи буловивчення впливу рекомбінант-ного IL-2 (Ронколейкіну) на ди-наміку постгіпоксичних змін утканинах головного мозку щу-рів із експериментальним фо-кальним інсультом, а саме:функціональну активність міто-хондрій і тіол-дисульфідної си-стеми. Препаратом порівнянняобрано Тіотріазолін — відо-мий цитопротектор метаболіт-

ної дії, який широко застосову-ється при лікуванні різних за-хворювань у кардіології, нев-рології та клініці внутрішніххвороб.

Матеріали та методидослідження

Дослідження проводили набілих нелінійних щурах масою180–200 г, доставлених із роз-плідника ІФТ АМН України.Тварин утримували на стан-дартному раціоні віварію приприродній зміні дня і ночі. Усіпроцедури й оперативні втру-чання здійснювали відповіднодо «Положення про викорис-тання лабораторних тварин убіомедичних дослідженнях».Клінічну картину фокальногоінсульту (ФІ) відтворювали намоделі двостороннього фото-індукованого тромбозу судин,при якому утворюється постій-ний за обсягом та локаліза-цією осередок ішемії. Методи-ка грунтується на принципі фо-тохімічної стимуляції утворен-ня тромбів у судинах мозку привзаємодії світлового променяз флуоресцентним барвником,попередньо введеним у крово-носне русло [18].

Тварини були розподіленіна 4 групи по 10 щурів. Першагрупа — умовно оперовані тва-рини (УО), друга — тварини зФІ (контрольна патологія —група К), третя — тварини з па-тологією, яким вводили Ронко-лейкін (група Р) дозою 0,01 мг/кг внутрішньом’язово відразупісля моделювання ФІ та на-далі — 1 раз на добу протягом18 днів. Препарат порівнянняТіотріазолін вводили тваринамчетвертої групи у тому ж режимітерапевтичною дозою 50 мг/кг.Після закінчення гострого пе-ріоду ішемії (4 дні) та фази від-новлення (18 днів) тварин ви-водили з експерименту підетамінал-натрієвим наркозомшляхом декапітації. Мозокшвидко витягували, відокрем-лювали скроневі частки, які го-могенізували в рідкому азоті.

Для вивчення функціональ-ного стану мітохондрій у гомо-


генаті мозку після ініціації цик-лоспорином-А визначали від-криття мітохондріальної пори(МП) спектрофотометрично[1]. Для вивчення активностітіол-дисульфідної системи ви-значали рівні відновлених таокиснених тіолів і глутатіону,активність глутатіонпероксида-зи (ГПР) та глутатіонредукта-зи (ГР) у гомогенаті головногомозку щурів із фокальною іше-мією в ранньому та віддалено-му постішемічних періодах.Вміст сумарних SH-груп ви-значали спектрофотометрич-но за реакцією з 5,5-дитіобіс-7-нітробензойною кислотою[8]. Концентрацію глутатіону,окисненого та відновленого,визначали флюорометричнимметодом у реакції з о-фта-левим ангідридом [6]. Актив-ність ферментів тіол-дисуль-фідної системи — ГПР і ГР —визначали спектрофотомет-рично [2]. Отримані дані булипроаналізовані варіаційно-статистичним методом із вико-ристанням критерію t-Стью-дента. Вірогідними вважаливідмінності з рівнем значеннябільш ніж 95 % (р<0,05), якіпозначали як рУО (щодо гру-пи умовно оперованих тва-рин), рК (щодо контрольноїгрупи), рТ (щодо групи Тіотрі-азоліну) або рР (щодо групиРонколейкіну).

Результати дослідженнята їх обговорення

У нашому експерименті вконтрольній групі (рис. 1) зафік-совано значні негативні змінифункціонального стану міто-хондріальної мембрани та по-рушення Ca2+-гомеостазу — на4-ту добу спостереження від-криття МП на фоні циклоспори-ну А було заблоковано на 48 %щодо групи УО (рУО<0,001), уподальшому на 18-ту добу цейпоказник був нижчий за конт-рольні на 51 % (рУО<0,001).

Відомо, що мембранний по-тенціал у мембрані проявля-ється як електричне поле ви-сокої напруги (~105 В/см), якевпливає на макромолекули

мембрани і надає їх зарядже-ним групам певну просторовуорієнтацію. Особливо важли-вим є те, що дане електричнеполе забезпечує закритий стантак званих активаційних ворітнатрієвих каналів і відкритийстан їх інактиваційних воріт.Цим забезпечується стан спо-кою мембрани клітини та го-товності до змін. Навіть від-носно невелике зниження мем-бранного потенціалу (частковадеполяризація) відкриває акти-ваційні ворота цих каналів і ви-водить клітину зі стану спокою.

При ішемічному ураженнітканини мозку внаслідок дефі-циту кисню трансмембраннийградієнт Н+-іонів змінюється,що призводить до зниженнямембранного потенціалу. Ви-никає деполяризація та деста-білізація внутрішньої мембра-ни мітохондрій, формуєтьсятак звана неселективна РТ по-ра (permeability transition pore— PTP) [10; 11]. До складу РТпори входять білки внутріш-ньої мембрани, наприклад ANT,і білки зовнішньої мембрани —залежний від напруги аніоннийканал (VDAC), який працює в

місцях контактів зовнішньої тавнутрішньої мембран, утворю-ючи канал, через який можутьпроходити молекули розміром1,5 кД. Відкриття такого кана-лу у внутрішній мембрані при-водить до встановлення рівно-ваги іонів у матриксі та між-мембранному просторі міто-хондрій, розповсюджує граді-єнт Н+ по внутрішній мембра-ні та розриває респіраторнийланцюг. Відкриття РТ пори та-кож приводить до об’ємної диз-регуляції мітохондрій через гі-перосмоляльність матриксу,що спричинює збільшення йо-го об’єму, розриви зовнішньоїмембрани та зростаючу деста-білізацію мітохондрій і клітинмозку в цілому [16].

В експерименті Ронколей-кін, введений щурам із фокаль-ною ішемією, виявив значнумітопротекторну активність.Функціональна активність міто-хондрій головного мозку тва-рин була стабілізована вже угострому періоді після фокаль-ного ушкодження тканини моз-ку — показник відкриття МПзбільшився на 26 % щодоконтрольної групи (рК<0,001) і

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

0

% від УО1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

УО К4 T4 P4 К18 T18 P18

*

*КT

*

*КP

*КT

Рис. 1. Показник відкриття мітохондріальної пори у мозку щурівіз фотоіндукованим тромбозом (4-та і 18-та доба). На рис. 1–4:УО — група умовно оперованих тварин; К 4 і К 18 — контрольна групана 4-ту і 18-ту добу досліду; Т 4 і Т 18 — група Тіотріазоліну на 4-туі 18-ту добу досліду; Р 4 і Р 18 — група Ронколейкіну на 4-ту і 18-тудобу досліду. Статистично вірогідні відмінності (р<0,05): * — щодо хиб-нооперованих тварин; К — щодо тварин контрольної групи; Т — щодотварин групи Тіотріазоліну; Р — щодо тварин групи Ронколейкіну

*P

МП1212

# 6 (134) 2012 39

на 16 % перевищив показникигрупи Тіотріазоліну (рТ<0,05). Увіддаленому періоді після ФІвнаслідок корекції мітохондрі-альної активності під дією Рон-колейкіну показник відкриття МПна 43 % перевищував рівеньконтрольної групи (рК<0,001) іна 18 % — показники групиТіотріазоліну (рТ<0,05).

Аналіз функціональної ак-тивності мітохондрій у голов-ному мозку експерименталь-них тварин у стані постішемі-чного ушкодження свідчить,що в групі із застосуваннямРонколейкіну стабільність МПефективно відновлюється ідинамічно зростає з макси-мальним проявом у відновлю-вальному періоді. Відновлю-ється також фізіологічний іон-ний баланс, зникають проявидеполяризації, що запобігаєдестабілізації внутрішньоїмембрани мітохондрій, фор-муванню неспецифічного ка-налу — РТ пори, розривамзовнішньої мембрани та міто-птозу.

Відкриття пор відбуваєтьсявнаслідок окиснення або нітро-зилювання тіольних груп цис-теїн-залежної ділянки білкавнутрішньої мембрани міто-хондрій (АТФ/АДФ-антипортер),тому особливу увагу ми звер-нули на стан тіол-дисульфідноїсистеми. Більшість тіолів (глу-татіон, цистеїн, метіонін) і по-в’язані з ними ферментні сис-теми прямо й опосередкованоберуть участь у функціонуван-ні різних ланок захисту клітин.Внутрішньоклітинний пул глу-татіону включає відновлену(GSH) та окиснену (GSSG)форми, змішані дисульфіди татіоефіри. Глутатіонпероксида-за (GSH), глутатіонтрансфера-за, ГР та NADPH утворюютьглутатіонову антипероксиднусистему, яка ефективно захи-щає клітини головного мозкупри розвитку оксидативногостресу.

В експерименті ми визначи-ли рівні відновлених та окис-нених тіолів і глутатіону, актив-ність ГПР і ГР у гомогенаті го-

ловного мозку щурів із фокаль-ною ішемією в ранньому тавіддаленому постішемічних пе-ріодах. У контрольних тваринпри фотоіндукованому тром-бозі в ранньому постішеміч-ному періоді зафіксовано зни-ження щодо контрольних по-казників рівня відновлених(рУО<0,05) і підвищення на23 % рівнів окиснених формглутатіону (рУО<0,01), що під-тверджує формування пору-шення внутрішньоклітинногопулу глутатіону (рис. 2). У по-дальшому цей дисбаланс по-силився, на 18-ту добу показ-ники зниження відновлених іпідвищення окиснених формглутатіону сягнули 34–38 %(рУО<0,01). Аналогічні змінизареєстровані в сумарному

пулі тіолів (рис. 3) — у гомоге-наті головного мозку на 4-тудобу реєструвалося зниженнящодо контрольних показниківна 32 % рівнів відновлених тіо-лів і підвищення на 28 % —окиснених тіолів (рК<0,001).

Глутатіонпероксидаза є од-ним із важливих компонентівантипероксидної ферментноїсистеми клітин, ефективно їївідновлює, запобігає нагрома-дженню гідропероксидів, роз-витку неферментних реакцій інагромадженню вторинних ме-таболітів. У гомогенаті мозкуконтрольних тварин розвитокФІ супроводжувався стабіль-ним зниженням активності ГПР(рис. 4) на 18–21 % (рУО<0,01)протягом усього терміну дослі-дження.

140

120

100

80

60

40

20

0

% від УО

УО К4 T4 P4 К18 T18 P18

* *PКT

*

*КP

Рис. 2. Вміст відновлених та окиснених форм глутатіону в гомоге-наті мозку щурів із фотоіндукованим тромбозом (4-та і 18-та доба)

123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

**К К

*

*К*К

*КT

GSH GSSG1212

1212

160

140

120

100

80

60

40

20

0

% від УО

УО К4 T4 P4 К18 T18 P18

**

*КP

Рис. 3. Вміст відновлених (SH) та окиснених (SS) тіолів у гомогенатімозку щурів із фотоіндукованим тромбозом (4-та і 18-та доба)

123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

**К *

*P

*КT

SH SS1212

1212

*К

*К

*К *КT


Подібні зміни зареєстрованощодо активності ГР, яка разом зГПР має найбільше значеннядля підтримання в організмі пев-ного рівня активного глутатіонушляхом відновлення його ди-сульфідної форми. У гомогенатітканини мозку щурів контрольноїгрупи розвиток фокальної іше-мії супроводжувався зниженнямактивності ГР (див. рис. 4) у го-строму періоді на 21 % (рУО<<0,05) із подальшим прогресу-ванням — до 36 % на 18-тудобу експерименту (рУО<0,01).

Таким чином, при ішемічно-му ураженні тканини мозку змі-щення тіол-дисульфідної сис-теми відбувається внаслідокзниження її відновлених інтер-медіатів на фоні зростанняокиснених форм і значного па-діння рівня відновленого глу-татіону. Ці патобіохімічні змінипризводять до суттєвих функ-ціональних порушень у нейро-нальних клітинах, які є необо-ротними [11]. Окиснення тіоль-них груп цистеїн-залежної ді-лянки білків внутрішньої мем-брани мітохондрій сприяє від-криттю гігантської РТ пори мі-тохондрій і дестабілізації їїферментних систем, що при-зводить до розвитку стійкої мі-тохондріальної дисфункції і, якнаслідок, до загибелі — міто-

птозу. В умовах порушення гене-рації енергії в клітині, виклика-ного дисфункцією мітохондрій,втрата НАД і АТФ призводитьдо загибелі клітин внаслідокнекрозу або апоптозу [10; 16].

Ронколейкін, введений тва-ринам із фотоіндукованимтромбозом, інгібує утворенняокиснених форм глутатіонупротягом усього терміну дослі-дження на 18–17 % (рК<0,05).Рівень відновлених форм глу-татіону на 18-ту добу після ФІвідновлюється практично дорівня групи УО (рК<0,01), щоперевищує ефект Тіотріазолі-ну (рТ<0,05). Також під дієюРонколейкіну підвищуєтьсяконцентрація відновлених тіо-лів на фоні зниження їх окис-нених форм (рК<0,01), віднов-люється стан ферментів тіол-дисульфідної системи — під-вищується активність глута-тіонпероксидази практично дорівня групи УО в гострому пе-ріоді після ФІ (рК<0,01) та ак-тивність ГР на 32 % щодо конт-рольних тварин у віддалено-му постішемічному періоді(рК<0,01).

Висновки

Результати проведеного до-слідження підтверджують, щона моделі фокального інсуль-

ту у щурів постішемічне ушко-дження тканини мозку супро-воджувалося формуваннямдисфункції мітохондрій (за по-казником відкриття мітохондрі-альних пор) і тіол-дисульфідноїсистеми — підвищення вмістуокиснених форм тіолів, глутатіо-ну на фоні зниження рівнів їхвідновлених форм та активнос-ті глутатіонпероксидази і глута-тіонредуктази.

Застосування Ронколейкінудозою 0,01 мг/кг вірогідно ста-білізує функціональну актив-ність мітохондрій головногомозку щурів із фокальним ін-сультом, що підтверджуєтьсяблокуванням відкриття мітохон-дріальних пор (на фоні ініціа-ції їх циклоспорином). На мо-делі фокального інсульту ущурів мітопротекторна дія Рон-колейкіну була подібна до діїТіотріазоліну, з максимальнимпроявом активності на 18-тудобу дослідження.

Ронколейкін дозою 0,01 мг/кгнормалізує стан ферментівтіол-дисульфідної системи(глутатіонпероксидази, глута-тіонредуктази), що приводитьдо нормалізації рівнів віднов-лених форм глутатіону та тіо-лів на фоні зниження їх окис-нених форм у клітинах голов-ного мозку щурів із експери-ментальним фотоіндукованимтромбозом. Активність Ронко-лейкіну щодо стабілізації тіол-дисульфідної системи більш ви-ражена у відновлювальному пе-ріоді після ішемії, подібна до діїТіотріазоліну та перевищує її.

Отже, Ронколейкін прояв-ляє значний мітопротективнийефект при постгіпоксичнихушкодженнях, що дозволяєрозглядати його як перспек-тивний засіб у комплексній те-рапії постішемічних станів, зо-крема для ефективного захис-ту тканини мозку.

ЛІТЕРАТУРА1. Акопова Л. В. Снижение чув-

ствительности митохондрий к Cа2+-зависимому открытию поры в усло-виях длительной инкубации / Л. В.Акопова, В. Ф. Сагач // Украинскийбиохимический журнал. – 2004. –Т. 76, № 35. – С. 61–65.

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

0

% від УО

УО К4 T4 P4 К18 T18 P18

* * *К

Рис. 4. Вміст глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази в гомо-генаті мозку щурів із фотоіндукованим тромбозом (4-та і 18-та доба)

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

* *Т *КP

ГПР ГР1212

121212

*К *КТ КT123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

*К

*

*К

# 6 (134) 2012 41

2. Асатиани В. С. Ферментныеметоды анализа / В. С. Асатиани. –М. : Наука, 1969. – 739 с.

3. Беридзе М. З. Динамика азот-зависимого оксидантного стресса вострой стадии ишемического инсуль-та / М. З. Беридзе, М. К. Мегрешви-ли, Р. Р. Шакаришвили // Журнал нев-рологии и психиатрии им. С. С. Кор-сакова (приложение «Инсульт»). –2005. – № 13. – С. 58–62.

4. Жданов Г. Н. Изучение содер-жания провоспалительных и противо-воспалительных цитокинов в сыво-ротке крови больных в остром перио-де ишемического инсульта / Г. Н.Жданов, М. М. Герасимова // Цитоки-ны и воспаление. – 2006. – Т. 5, № 1.– С. 27–30.

5. Кетлинский С. А. Цитокины/ С. А. Кетлинский, А. С. Симбирцев– СПб. : Фолиант, 2008. – 552 с.

6. Изучение глутатиона и фер-ментов его метаболизма у больныхстарших возрастных групп с хро-нической церебральной ишемией/ В. И. Кулинский, Л. С. Колесничен-ко, В. В. Шпрах [и др.] // БюллетеньВСНЦ СО РАМН. – 2005. – Т. 1 (39).– С. 63–65.

7. Защищающие и повреждаю-щие эффекты периодической гипок-сии: роль оксида азота / Е. Б. Ману-хина, Х. Ф. Дауни, Р. Т. Маллет [и др.]// Вестник РАМН. – 2007. – № 2. –С. 27–33.

8. Прохорова М. И. Современныеметоды в биохимии (углеводный иэнергетический обмен) / М. И. Прохо-рова. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 368 с.

9. Путилина М. В. Комбиниро-ванная нейропротекторная терапияострых нарушений мозгового крово-обращения / М. В. Путилина // Con-silium Medicum. – 2009. – Т. 11, № 2.– С. 28–39.

10. Рациональная нейропротек-ция / И. Ф. Беленичев, В. И. Черний,Ю. М. Колесник [и др.] – Донецк : Изд.дом «Заславский», 2009. – 261 с.

11. Фактор транскрипции HIF-1α,белки срочного ответа и резистент-ность мембранных структур в дина-мике после острой гипоксии / Т. Г.Сазонтова, А. Г. Жукова, Н. А. Ан-чишкина [и др.] // Вестник РАМН. –2007. – № 2. – С. 17–25.

12. Симбирцев А. С. Цитокины:Классификация и биологическиефункции / А. С. Симбирцев // Цитоки-ны и воспаление. – 2004. – Т. 3, № 2.– С. 16–22.

13. Скворцова В. И. Механизмыповреждающего действия цереб-ральной ишемии и новые терапевти-ческие стратегии / В. И. Скворцова// Инсульт. – 2003. – № 9. – С. 20–22.

14. Bacigaluppi M. New targetsof neuroprotection in ischemic stroke/ M. Bacigaluppi, D. M. Hermann// Scientific World J. – 2008. – Vol. 13(8). – P. 698–712.

15. Blum A. Role of cytokines inheart failure / A. Blum, H. Miller // Am.Heart. J. – 1998. – Vol. 135. – P. 181–186.

16. Dhar-Mascareno M. Hypoxia —reoxygenation-induced mitochondrialdamage and apoptosis in human en-dothelial cells / M. Dhar-Mascareno,J. M. Cacramo // Free Radic. Biol. Med.– 2005. – Vol. 38, N 10. – P. 1548–1554.

17. Dietrich W. D. Cerebral en-dothelian microvilli: Formation followingglobal cerebral ischemia / W. D. Diet-rich, R. Busto, M. D. Ginsburg // J. Neu-ropathol. Exp. Neurol. – 1984. –Vol. 43. – P. 72–83.

18. Donnan G. A. A New Road Mapfor Neuroprotection. The 2007 Fein-berg Lecture / G. A. Donnan // Stroke.– 2008. – Vol. 39. – P. 242–251.

19. Green A. R. Pharmacologicalapproaches to acute ischaemic stroke:reperfusion certainly, neuroprotectionpossibly / A. R. Green // Br. J. Phar-macol. – 2008. – Vol. 153 (Suppl. 1). –P. 325–338.

20. Olesen J. Consensus documenton European brain research / J. Ole-sen, M. G. Baker, T. Freund [et al.] //J. Neurol. Neurosurg. Psychiat. – 2006.– Vol. 77. – P. 1–49.

21. Rosamond W. Heart Diseaseand Stroke Statistics – 2008 Update.A Report from the American Heart As-sociation Statistics Committee andStroke Statistics Subcommittee / W. Ro-samond // Circulation. – 2008. –Vol. 117. – P. 25–146.

REFERENCES1. Akopova L.V., Sagach V.F. Di-

cresase of sensitivity mitochondria toCа2+-dependent opening of mitochon-drial pore in condition of continuous in-cubation. Ukr. Biochem. journal 2004;76, 35: 61-65.

2. Asatiani V.S. Ferment methodsof analysis. Мoscow, Nauka, 1969.739 p.

3. Beridze M.Z., Megreshvili M.K.,Shakarishvili R.R. Dynamics of azote-dependant oxidant stress in acutestage of ischemic stroke. Journal ofneurology and psychiatry of S.S. Kor-sakova (app. «Stroke») 2005; 13: 58-62.

4. Zdanov G.N., Gerasimova M.M.Study of concentration of pro-inflamma-tory and anti-inflammatory cytokines inblood plasma of patiens in acute peri-od of ischemia. Citokines and inflam-mation 2006; 5, 1: 27-30.

5. Ketlinski S.A., Simbircev A.S.Cytokines. SPb, Foliant, 2008. 552 p.

6. Kulinski V.I., Kolesnichenko L.S.,Shprah V.V. et al. Study of glutathionand enzymes of its metabolism in pa-tient of elder group with chronic cerebralischemia. Bulletein VSNC SO RAMS.2005; 1(39): 63-65.

7. Manukhina E.B., Dauni H.F., Mal-let R.T. et al. Protective and damagingeffects of periodic hypoxia: role of azoteoxide. Bulletein RAMS 2007; 2: 27-33.

8. Prokhorova M.I. Modern methodsin biochemistry (carbohydrative andenergatic metabolism). L., Press LGU,1986. 368 p.

9. Putilina M.V. Combined neuro-protective therapy of acute disorder ofbrain circulation. Consilium Medicum2009; 11, 2: 28-39.

10. Belenichev I.F., Cherniy I.F.,Kolesnik J.M. et al. Rational neuropro-tection. Donetsk, Izd. Dom Zaslavski,2009. 261 p.

11. Sazonova T.G., Zukova A.G.,Anchishkina N.A. [and others] Factor oftranscription HIF-1α, proteins of immid-iate response and resistance of mem-brane structure in dynamics after acutehypoxia. Bulletein RAMS 2007; 2:17-25.

12. Simbirtsev A.S. Cytokines: Clas-sification and biological functions. Cy-tokines and inflammation 2004; 3, 2:16-22.

13. Skvortsova V. I. Mechanisms ofdamaging action of cerebral ischemiaand new therapeutic strategy. Stroke2003; 9: 20-22.

14. Bacigaluppi M., Hermann D.M.New targets of neuroprotection inischemic stroke. Scientific World J.2008; 13 (8): 698-712.

15. Blum A., Miller H. Role of cy-tokines in heart failure. Am. Heart. J.1998; 135: 181-186.

16. Dhar-Mascareno M., CacramoJ.M. Hypoxia — reoxygenation-in-duced mitochondrial damage and ap-optosis in human endothelial cells.Free Radic. Biol. Med. 2005; 38, 10:1548-1554.

17. Dietrich W.D., Busto R., Gins-burg M.D. Cerebral endothelian micro-villi: Formation following global cerebralischemia. J. Neuropathol. Exp. Neurol.1984; 43: 72-83.

18. Donnan G.A. A New Road Mapfor Neuroprotection. The 2007 Fein-berg Lecture. Stroke 2008; 39: 242-251.

19. Green A.R. Pharmacologicalapproaches to acute ischaemic stroke:reperfusion certainly, neuroprotectionpossibly. Br. J. Pharmacol. 2008; 153(Suppl. 1): 325-38.

20. Olesen J., Baker M.G., FreundT. [et al.] Consensus document on Eu-ropean brain research. J. Neurol. Neu-rosurg. Psychiat. 2006; 77: 1-49.

21. Rosamond W. Heart Diseaseand Stroke Statistics – 2008 Update. AReport From the American Heart Asso-ciation Statistics Committee and StrokeStatistics Subcommittee. Circulation2008; 117: 25-146.

Надійшла 4.09.2012


УДК 612.81:615.099.08

М. Я. Головенко1, І. Ю. Борисюк1, О. В. Карпова1, А. П. Ворожбит2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІАЛКОДЕЗУ В ПРОФІЛАКТИЦІ

ЕТАНОЛІНДУКОВАНОГО ЗНИЖЕННЯЗДАТНОСТІ БІЛИХ ЩУРІВ ДО НАВЧАННЯ

1 Фізико-хімічний інститут ім. О. В. Богатського НАН України, Одеса, Україна,2 ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ, Україна

УДК 612.81:615.099.08Н. Я. Головенко1, И. Ю. Борисюк1, О. В. Карпова1, А. П. Ворожбит2

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ АЛКОДЕЗА В ПРОФИЛАКТИКЕЭТАНОЛИНДУЦИРОВАННОГО СНИЖЕНИЯ ОБУЧАЕМОСТИ БЕЛЫХ КРЫС

1 Физико-химический институт им. А. В. Богатского НАН Украины, Одесса, Украина,2 ГУ «Институт фармакологии и токсикологии НАМН Украины», Киев, УкраинаСегодня ведется интенсивный поиск эффективных лекарственных средств для профилакти-

ки когнитивного дефицита, вызванного острой алкогольной интоксикацией. Целью настоящейработы является изучение профилактической эффективности алкодеза в отношении этанол-индуцированного снижения обучения экспериментальных животных.

Для моделирования тяжелой степени нейротоксического действия этанола крысам-самцамвнутрижелудочно вводили раствор этанола (6 г/кг) за 1 ч до обучения, животным второй группыза 1 ч до введения этанола вводили метадоксин (интраперитонеально в дозе 200 мг/кг). Для ис-следования консолидации энграмм памяти животным первой группы вводили этанол непосредст-венно после обучения, животным второй подопытной группы вводили метадоксин за 1 ч до обу-чения и сразу после обучения вводили этанол.

Обучение животных и консолидация следов памяти оценивались по методике УРПИ в двух-камерном аппарате производства Ugo Bazile с автоматической регистрацией времени пребы-вания в светлых и темных отсеках прибора.

В нормальных условиях показатель обучения в контрольной группе достаточно велик. Приострой интоксикации этанолом наблюдается нарушение безусловной рефлекторной деятель-ности и обучения животных. Латентный период перехода в темный отсек у животных, отравлен-ных этанолом, увеличивается в два раза. Алкодез предупреждает негативное воздействие эта-нола на обучение животных.

Алкодез проявляет некоторое активирующее действие, что проявляется в повышении дви-гательной активности животных и увеличении их вертикальных стоек. Однако активация, вы-званная этим соединением, не нарушает формирования условного рефлекса, наоборот, она об-легчает животным формирование активной реакции на условный стимул.

Этанол не влияет на консолидацию следов памяти у белых крыс, в связи с этим невозможноопределить фармакологическое действие алкодеза на консолидацию энграмм памяти у этихживотных.

Таким образом, алкодез может регулировать процессы памяти не только в норме, но и вы-ступать в роли корректора в случае обратного функционального нарушения стрессовым фак-тором.

Ключевые слова: метадоксин, этанол, обучаемость, профилактическое влияние.

UDC 612.81:615.099.08M. Ya. Golovenko1, I. Yu. Borysyuk1, O. V. Karpova1, A. P. Vorozhbyt2AN EXPERIMENTAL EVALUATION OF THE PREVENTIVE EFFECT OF ALCODEZ ON

ETHANOL-INDUCED IMPAIRMENT OF LEARNING IN WHITE RATS1 A. V. Bogatsky Physico-Chemical Institute of the NAS of Ukraine, Odessa, Ukraine,2 SI “Institute of Pharmacology and Toxicology, NAMS of Ukraine”, Kiev, UkraineAn intensive search for effective drugs for the prevention of cognitive deficit caused by acute

alcohol intoxication is carried out today. The aim of this work is to study the preventive effectivenessof alkodez on ethanole-induced reduction of training in experimental animals.

To model the severe neurotoxicity of ethanol, animals were injected intraperitoneally ethanol solu-tion (6 g/kg). To study the effect of the compound to training, the first group of animals was injectedethanol 1 hr before training, the second group of animals was injected metadoxin (intraperitoneally ata dose of 200 mg/kg) 1 hr before ethanol administration. To study the consolidation of memory en-grams the first group animals were administered ethanol immediately after the training, the secondexperimental group of animals were injected metadoxin 1 hr before training and ethanol was adminis-tered after training.

Animal education and consolidation of memory traces were evaluated by the URPI method in adouble-chamber unit of Ugo Bazile production with automatic recording of time spent in the light anddark compartments of the appliance.

# 6 (134) 2012 43

Алкодез (метадоксин) є сіл-лю піридоксину і піроглутаміно-вої кислоти, що беруть участьв енергетичному метаболізміта у підтримці гомеостазу го-ловного мозку, тобто їх дія зу-мовлена відповідною синер-гією. Відомо [1], що метадок-син впливає на процеси пам’я-ті та здатність до навчання.

Піридоксин (одна з трьохформ вітаміну B6) відіграє важ-ливу роль у центральній нер-вовій системі як кофактор де-карбоксилаз, що беруть участьу біосинтезі деяких нейромедіа-торів (катехоламінів), які впли-вають на такі складні види моз-кової діяльності, як засвоєннята відтворення отриманої ін-формації, емоційну стійкість,швидкість мислення [2]. Так, удослідженнях [3] показано ви-никнення серйозного когнітив-ного дефіциту у тварин з дефі-цитом вітаміну В6.

Піроглутамінова кислота(РСА) збільшує вивільненняацетилхоліну і ГАМК у лобно-тім’яній частині кори головно-го мозку, гальмує вивільненнядофаміну та синхронізує елек-трокортикограму у морськихсвинок [4], а також покращуєздатність до навчання щурів[5]. У клінічних дослідженняхвиявлено, що РСА є ефектив-ною сполукою щодо гальму-вання алкогольіндукованихпорушень пам’яті [6] та у паці-єнтів із мультиінфарктною де-менцією. У рандомізованомуподвійному сліпому дослі-дженні ефективності РСА булопоказано [7] покращання такожвербальної функції пам’яті упацієнтів, що мають вікові про-блеми пам’яті.

Дозозалежний вплив етано-лу на центральну нервову си-стему, який призводить до зни-ження когнітивних функцій, єдобре вивченим. Для етилово-го спирту в нервовій тканинітварин і людини відсутні спе-цифічні рецептори, що забез-печують відповідну дію. Вінвзаємодіє з багатьма компонен-тами клітин мозку (через поза-та внутрішньоклітинні рецепто-ри, вторинні посередники ре-цепторів, ферментні системи),змінюючи роботу медіаторнихсистем, які беруть участь у ре-гуляції пізнавальних процесів.Так, у роботах [8] встановле-но, що прийом алкоголю ви-кликає посилення вивільненнята руйнування норадреналіну,дофаміну. ГАМК-ергічна ней-ромедіаторна система залеж-но від стану ЦНС відповідає навведення алкоголю як знижен-ням, так і підвищенням вмістуГАМК. Холінергічна нейротранс-мітерна система відповідає наалкоголь переважно знижен-ням синтезу ацетилхоліну, якийвідіграє найважливішу роль умнемонічних процесах.

Нині триває інтенсивний по-шук ефективних лікарських засо-бів для профілактики когнітивно-го дефіциту, викликаного гост-рою алкогольною інтоксикацією.

Мета нашого дослідження— вивчення профілактичноїефективності алкодезу щодоетаноліндукованого зниженняздатності до навчання експе-риментальних тварин.


Досліди проведено на білихщурах-самцях масою 180–240 г.

Догляд за тваринами й експе-риментальні дослідження про-водилися згідно з вимогаминормативних документів [9; 10].

На початку досліду визна-чили, що летальна доза (LD95)40 % розчину етанолу для щу-рів становить 12 г/кг. Для мо-делювання тяжкого ступенянейротоксичної дії етанолу тва-ринам дослідних груп вводилирозчин етанолу внутрішньо-шлунково через зонд дозою6 г/кг. Метадоксин вводилиінтраперитонеально дозою200 мг/кг тваринам однієї з до-слідних груп. Доза препаратубула розрахована виходячиз того, що для людини засто-совують у середньому дозу1500 мг на добу. Відповідно1500 мг / 75 кг = 20 мг/кг(10-видовий коефіцієнт для гри-зунів), що становить 200 мг/кг.

Для дослідження впливуметадоксину на здатність донавчання тваринам однієї з до-слідних груп вводили етанолза 1 год до навчання, твари-нам другої дослідної групи за1 год до введення етанолу —метадоксин.

Для дослідження консоліда-ції енграм пам’яті тваринам од-нієї дослідної групи вводилиетанол безпосередньо післянавчання, тваринам другої до-слідної групи вводили метадок-син за 1 год до навчання та від-разу після навчання — етанол.

Здатність до навчання тва-рин і консолідація слідів пам’ятіоцінювали за методикою УРПУв двокамерному апараті ви-робництва Ugo Bazile з авто-матичною реєстрацією часуперебування інтактних і дослід-них тварин у світлих і темних

Under normal conditions the rate of learning in the control group is good enough. With acute etha-nol intoxication it was observed violation of unconditional reflex activity and training animals. The la-tent period of transition into the dark compartment in animals poisoned with ethanol doubles. Alkodezprevents negative effects of ethanol on animals training.

Alkodez shows some activating effect, which manifests itself in increase the physical activity ofanimals and increase their vertical supports. However, activation caused by this compound does notaffect the formation of a conditioned reflex, on the contrary, it facilitates the formation of an activeanimal response to the conditioned stimulus.

Ethanol has no effect on the consolidation of memory traces in white rats. In this regard, it is im-possible to determine the pharmacological effect of alkodez to consolidate memory engrams in ratspoisoned with ethanol.

Thus, alkodez can regulate not only the normal processes of memory, but also act as a correctorin the case of reverse functional impairment with a stress factor.

Key words: metadoxine, ethanol, training, preventive effect.


відсіках приладу [11]. Для оцін-ки консолідації пам’яті тесту-вання УРПУ здійснювалося че-рез 24 год після навчання тва-рин.

Розрахунки оброблено задопомогою статистичного па-кета програм MS Excel. Отри-мані результати піддавалистатистичному аналізу з вико-ристанням t-критерію Стьюден-та. Достовірність результатіврозраховували при р<0,05.


У нормальних умовах, завідсутності будь-яких несприят-ливих впливів, показник на-вчання у контрольній групі до-сить високий. У даному разі цепов’язано з тим, що практичновсі тварини добре навчаються.Однак у тесті УРПУ позитивнадія ноотропного агента кращепроявляється не в нормальнихумовах, а при слабкому режи-мі підкріплення або на фоніамнезій різного генезу [12; 13].При цьому позитивний ефектноотропів найбільше прояв-ляється на початкових фазахвироблення умовного реф-лексу — стадії нагромадженнянової інформації [14].

Так, проведені досліди по-казали, що при гострій інтокси-кації етанолом спостерігаєтьсяпорушення безумовної рефлек-торної діяльності та навчаннятварин (табл. 1). Латентний пе-ріод (ЛП) переходу у темнийвідсік до навчання у тварин,отруєних етанолом, збільшу-ється вдвічі (р<0,05). Кількістьтварин, які виконували УРПУпри інтоксикації етанолом, зни-

жується вдвічі (р<0,05). Привведенні алкодезу (200 мг/кг)за 1 год до отруєння етанолом(6 г/кг) були отримані резуль-тати, які свідчать, що сполуказапобігає негативному впливуетанолу на процес навчаннятварин. При цьому здатністьдо навчання щурів дослідноїгрупи, з попереднім введеннямалкодезу, досягала рівня да-ного показника в інтактній гру-пі тварин (рис. 1).

Можна припустити, що од-ним із факторів, який зумов-лює позитивний вплив алкоде-зу на початкові етапи вироб-лення умовного рефлексу, єйого активуюча дія. Про наяв-ність у цієї речовини деякої ак-тивуючої дії свідчить незначнепідвищення рухової активнос-ті тварин порівняно з контро-лем. Крім того, у цих тваринспостерігалося більше верти-кальних стійок, що може роз-глядатися як корелят більшоїдослідницької активності. Од-нак активація, спричинена цієюсполукою, не порушує форму-вання умовного рефлексу, а,навпаки, полегшує тваринамформування активної реакціїна умовний стимул. Підтвер-дження цьому — більш швид-

ке зменшення у дослідних гру-пах кількості випадків відсутно-сті переходів в іншу половинукамери на звук і струм.

Згідно з отриманими резуль-татами, етанол дозою 6 г/кгне впливає на консолідаціюслідів пам’яті у білих щурів(табл. 2). У зв’язку з цим не-можливо визначити фармако-логічний вплив алкодезу наконсолідацію енграм пам’яті ущурів, отруєних етанолом. По-казники консолідації пам’яті вконтрольній і дослідних групахбули приблизно однаковими.

Отже, показано, що алкодез(200 мг/кг), введений за 1 годдо введення етанолу (6 г/кг),запобігає порушенням безумов-ної рефлекторної діяльності

Таблиця 1Вплив метадоксину (200 мг/кг) на здатність до навчання

у білих щурів, отруєних етанолом (6 г/кг)

Умови досліду n ЛП до ЛП після % навченихнавчання, с навчання, с тварин

Контроль 10 4,9±1,2 10,2±16,8 90Етанол, 6 г/кг 9 10,2±1,9 39,3±8,7 44Алкодез (200 мг/кг) + 8 3,7±0,4* 92,8±0* 87*етанол (6 г/кг)

Примітка. * — різниця вірогідна порівняно з дослідною групою(етанол).

Таблиця 2Вплив метадоксину на консолідацію енграм пам’яті

у білих щурів, отруєних етанолом, n=10

Умови досліду

Через 24 год після навчання

Латентний період, с % навчених тварин

Контроль 169,7±12,6 90Етанол, 6 г/кг 146,0±9,3 80Алкодез (200 мг/кг) + 162,4±7,5 90етанол (6 г/кг)

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

0

% навчених тварин

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456

1 2 3

*

#

Рис. 1. Вплив метадоксину(200 мг/кг) на здатність до навчан-ня у білих щурів, отруєних етано-лом (6 г/кг): 1 — контроль; 2 —етанол (6 г/кг); 3 — метадоксин(200 мг/кг) + етанол (6 г/кг); * —достовірна різниця щодо конт-ролю; # — достовірна різницяпорівняно з дослідною групою(етанол)

# 6 (134) 2012 45

та здатності до навчання тва-рин внаслідок тяжкого ступенянейротоксичної дії етанолу.

Таким чином, проведеніекспериментальні досліджен-ня продемонстрували, що ал-кодез може регулювати проце-си пам’яті не тільки в нормі,але й коригувати у разі оборот-ного функціонального пору-шення їх стресовим чинником.

ЛІТЕРАТУРА

1. A follow up study on the efficacyof metadoxine in the treatment of alco-hol dependence / I. Guerrini, C. Gen-tili, G. Nelli, M. Guazzelli // SubstanceAbuse Treatment, Prevention, and Poli-cy. – 2006. – Vol. 1, N 35. – P. 1–5.

2. Effect of metadoxine on striataldopamine levels in C57 black mice/ F. Fornai, M. Grazia Alessandri,U. Bonuccelli [et al.] // J Pharm Phar-macol. – 1993. – Vol. 45. – P. 476–478.

3. Wei I. L. Vitamin B6 deficiencydecreases the glucose utilization incognitive brain structures of rats / I. L.Wei, Y. H. Huang, G. S. Wang // J. Nutr.Biochem. – 1999. – Vol. 10. – P. 525–531.

4. Pyroglutamic acid administrationmodifies the electrocorticogram and in-creases the release of acetylcholineand GABA from the guinea-pig cerebralcortex / T. Antonelli, V. Carla, L. Lam-bertini [et al.] // Pharmacol Res Com-mun. – 1984. – Vol. 16. – P. 189–197.

5. Effects of pyroglutamic acid onlearning and memory processes in rats/ F. Drago, G. Continella, C. Valerio [etal.] // Acta Ther. – 1987. – Vol. 13. –P. 587–593.

6. Sulla Reversibilita Dei DisordiniCognitivi Negli Alcolisti Cronici In FaseDi Dissauefazion / E. Sinforiani,M. Trucco, A. Cavallini [et al.] // Miner-va Psichiatrica. – 1985. – Vol. 26. –P. 339–342.

7. Pyroglutamic acid improvesthe age associated memory impairment/ S. Grioli, C. Lomeo, M. Quattropani[et al.] // Clin. Pharmacol. – 1990. – Vol.4. – P. 169–173.

8. Анохина И. П. Роль нарушенийфункций катехоламиновой системымозга в патогенезе хронического ал-коголизма / И. П. Анохина, Б. М. Ко-ган // Журнал невропатологии и пси-хиатрии. – 1975. – Т. 75. – С. 1874–1883.

9. Науково-практичні рекомен-дації з утримання лабораторних тва-рин / Ю. М. Кожем’якін, О. С. Хромов,М. А. Філоненко, М. А. Сайфетдіно-ва. – К. : Авіценна, 2002. – 156 с.

10. Доклінічні дослідження лікар-ських засобів : метод. рекомендації/ за ред. А. В. Стефанова. – К. : Ви-дав. дім «Авіценна», 2002. – 527 с.

11. Буреш Я. Методики и основ-ные эксперименты по изучению моз-га и поведения / Я. Буреш, О. Буре-шова, Д. П. Хьюстон. – М. : Высшаяшкола, 1991. – 385 с.

12. Завалишин И. А. Оксидантныйстресс — общий механизм повреж-дения при заболеваниях централь-ной нервной системы / И. А. Завали-шин, М. Н. Захарова // Журнал нев-рологии и психиатрии им. С. С. Кор-сакова. – 1996. – № 2. – С. 111–114.

13. Селанк и короткие пептидысемейства тафтсина в регуляцииадаптивного поведения при стрессе/ М. М. Козловская, И. И. Козловский,Е. А. Вальдман, С. Б. Середенин// Российский физиологический жур-нал им. И. М. Сеченова. – 2002. –Т. 88, № 6. – С. 751–761.

14. Беленичев И. Ф. Ноотропнаятерапия: прошлое, настоящее, буду-щее / И. Ф. Беленичев, И. А. Мазур,В. Р. Стец // Новости медицины и фар-мации. – 2004. – № 26. – С. 34–41.

REFERENCES

1. Guerrini I., Gentili C., Nelli G.,Guazzelli M. A follow up study on theefficacy of metadoxine in the treatmentof alcohol dependence. SubstanceAbuse Treatment, Prevention, and Poli-cy 2006; 1, 35: 1-5.

2. Fornai F., Grazia Alessandri M.,Bonuccelli U, Scalori V., Corsini G.U.Effect of metadoxine on striatal dopa-mine levels in C57 black mice. J. Pharm.Pharmacol. 1993; 45: 476-478.

3. Wei I.L., Huang Y.H., Wang G.S.Vitamin B6 deficiency decreases the glu-cose utilization in cognitive brain struc-tures of rats. J. Nutr. Biochem. 1999;10: 525-531.

4. Antonelli T., Carla V., Lambertini L.,Moroni F., Bianchi C. Pyroglutamic acidadministration modifies the electrocor-ticogram and increases the release ofacetylcholine and GABA from the guin-ea-pig cerebral cortex. Pharmacol ResCommun. 1984; 16: 189-197.

5. Drago F., Continella G., ValerioC., D’Agata V., Astuto C., Spadaro F.,Scapagnini U. Effects of pyroglutamicacid on learning and memory process-es in rats. Acta Ther. 1987; 13: 587-593.

6. Sinforiani E., Trucco M., Caval-lini A., Gualtieri S., Verri A.P., SpignoliG. Sulla reversibilita dei disordini cog-nitivi negli alcolisti cronici in fase di dis-sauefazion. Minerva Psichiatrica 1985;26: 339-42.

7. Grioli S., Lomeo C., Quattropani M.,Spignoli G., Villardita C. Pyroglutamicacid improves the age associated me-mory impairment. Clin. Pharmacol.1990; 4: 169-173.

8. Anokhina I.P., Kogan B.M. Therole of disorders of the brain catecho-lamine system in the pathogenesis ofchronic alcoholism. J. nevropatologiii psyihiatrii 1975; 75: 1874-1883.

9. Cozhemyakin Yu.М., ChromovО.S., Filonenko М.А., SayfetdinovaМ.А. Scientific and practical advice onthe maintenance of laboratory animals.Кyiv, Аvicena, 2002: 156.

10. Preclinical studies of drugs.Guidelines. Ed. А.V. Stefanov. Кyiv,Аvicena, 2002: 527.

11. Buresh Ya., Bureshova О., Hy-uston D.P. Techniques and basic ex-periments for the study of brain andbehavior. Мoscow, Vysshaya shcola,1991: 385.

12. Zavalishin I.А., Zakharova М.N.Oxidative stress — a common mecha-nism of injury in diseases of the cen-tral nervous system. J. nevrologii ipsyhiatrii im. S.S. Corsakova 1996; 2:111-114.

13. Kozlovskaya М.М., KozlovskiyI.I., Valdman Е.А., Seredenin S.B. Se-lanc and short peptides taftsina familyin the regulation of adaptive behaviorunder stress. Ros. Fisiol. J. im. I.M.Sechenova 2002; 88, 6: 751-761.

14. Belenichev I.F., Маzur I.А., StecV.R. Nootropic therapy: past, present,future. Novosti mediciny i pharmaciy2004; 26: 34-41.



Процеси синтезу тіаміндифосфату (ТДФ) невідрізняються в клітинах тварин, рослин і мік-роорганізмів, проте в останніх можливе існуван-ня деяких додаткових шляхів. АТР-тіамінпіро-фосфокіназа (КФ 2.7.6.2) здійснює перенесен-ня пірофосфатної групи з молекули АТР домолекули тіаміну за участі іонів магнію, рН-оп-тимум його активності 6–8,4:

АТР-тіамінпірофосфокіназаТіамін + АТР —————————————— ТДФ + АМР

+Mg2+

Тіамінпірофосфокіназа (у подальшому —Т-кіназа) виділена з тканин мозку [1; 2] та пе-чінки тварин [3], рослин [4] і бактерій [5]. Улітературі є лише декілька робіт з очищен-ня Т-кінази до гомогенного стану: із пивних

УДК 577.152.344:577.15.072

О. В. Оришака, І. Л. Вовчук, С. А. Петров

ВИДІЛЕННЯ ЧАСТКОВО ОЧИЩЕНОЇТІАМІНПІРОФОСФОКІНАЗИ З НЕМАЛІГНІЗОВАНОЇ

ТА ПУХЛИННОЇ ТКАНИНИ МІОМЕТРІЯОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна

УДК 577.152.344:577.15.072О. В. Оришака, И. Л. Вовчук, С. А. ПетровВЫДЕЛЕНИЕ ЧАСТИЧНО ОЧИЩЕННОЙ ТИАМИНПИРОФОСФОКИНАЗЫ ИЗ НЕМАЛИГНИ-

ЗИРОВАННОЙ И ОПУХОЛЕВОЙ ТКАНИ МИОМЕТРИЯОдесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, УкраинаЦель работы состояла в препаративном выделении и частичной очистке Т-киназы для даль-

нейшего изучения ее свойств. Фракционное осаждение проводили сульфатом аммония, опре-деление тиамина в диализатах — методом Г. Д. Елисеевой.

При 60 % насыщении белкового раствора сульфатом аммония доброкачественной и 40 %насыщении белкового раствора сульфатом аммония злокачественной опухолей миометрия за-регистрировано уменьшение количества фракций фермента Т-киназы до одной по сравнению снемалигнизированной тканью.

Установлено, что метод поэтапного фракционирования способствует иммобилизации Т-ки-назы, которая приводит к конформационным изменениям, повышающим активность и стабиль-ность фермента. Процесс малигнизации миометрия приводит к уменьшению количества фрак-ций фермента.

Ключевые слова: тиаминпирофосфокиназа, опухолевая ткань, миометрий.

UDC 577.152.344:577.15.072О. V. Orishaka, І. L. Vovchuk, S. А. PetrovEXTRACTION OF PARTLY PURIFIED THIAMINE PYROPHOSPHOKINASE FROM NON-MALIGNANT

AND TUMOR TISSUE OF MYOMETRIUMI. I. Mechnikov Odessa National University, Odessa, UkraineT-kinase was extracted from the tissues of brain and liver, from plants and bacteria. In literature

there are only few works where T-kinase purification to homogenous state from yeasts, higher plantsand rats liver is described. Determination of T-kinase activity in organism tissues at different patho-logical states is insufficiently presented in literature and there are only several works on study of theenzyme activity in the liver of animals with tumors.

The aim of the study was to elaborate a technique of preparative extraction and partial purificationof T-kinase for subsequent study of its properties.

Gradual fractional sedimentation was carried out by ammonium sulfate when saturating proteinsolution up to 20, 40, 60 and 80%. Each fraction was dialyzed in analogous conditions. Determina-tion of free and total thiamine in dialyzates was carried out using tiochrome method by G. D. Yelise-yeva.

At analysis of myometrium tissue with tumor there was shown loss of T-kinase activity in the proc-ess of dialysis and step-by-step fractionation: protein solutions after dialysis, saturated by ammoniumsulfate (at the concentrations 20% and 80%) did not possess enzymatic activity. At 40% saturation byammonium sulfate of protein solution of myometrium tissue with benign neoplasm and at 60% satura-tion by ammonium sulfate of protein solution of myometrium tissue with malignancy one fraction ofT-kinase appeared.

Conclusions:1. The method of step-by-step fractionation facilitates T-kinase immobilization that results in con-

formational changes which enhance activity and stability of the enzyme.2. Malignization process leads to narrowing of multiple spectrum of the enzyme fractions: from

three fractions in non-malignant tissue to one in myometrium tissue with benign neoplasm and withmalignancy.

Key words: thiamine pyrophosphokinase, tumor tissue, myometrium.

# 6 (134) 2012 47

дріжджів [5], вищих рослин [4], печінки щу-рів [3]. Визначення активності Т-кінази у тка-нинах організму за різних патологічних ста-нів представлено в літературі недостатньо[6], а за ракової патології трапляються лишепоодинокі роботи з вивчення активності фер-менту, наприклад, у печінці тварин-пухлино-носіїв [7; 8].

На підставі викладеного стає очевидною не-обхідність дослідження функціонування фермен-ту при онкогенезі, який бере участь в утворен-ні біологічно активного коферменту. Вивченнямеханізмів регуляції активності цього фермен-ту на молекулярному та тканинному рівнях, по-рівняльні дослідження біохімічних властивос-тей Т-кінази немалігнізованої та пухлинної тка-нин можливі тільки в разі отримання їх в очи-щеному стані.

З огляду на те, що в сучасній літературі намине було знайдено інформації щодо виділеннята очищення препаратів Т-кінази з тканин не-малігнізованого та пухлинного міометрія, ме-тою роботи стало препаративне виділення тачасткове очищення Т-кінази для подальшоговивчення її властивостей.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводили з 5 зразками нема-лігнізованої тканини, а також зразками ново-утворень міометрія: з 5 зразками доброякіснихпухлин (вузлова фібролейоміома матки), з 5зразками злоякісних пухлин (помірно-диферен-ційована лейоміосаркома матки), вилученихопераційним шляхом у жінок, які не отримува-ли доопераційного медикаментозного лікуван-ня. Патоморфологічні діагнози були верифіко-вані за міжнародною класифікацією ВООЗ: ви-значали морфологічний стан пухлинної ткани-ни і ступінь диференціювання клітин злоякісно-го новоутворення [9]. Матеріал для досліджен-ня був наданий Одеським обласним онкодис-пансером.

Усі зразки міометрія гомогенізували в шес-ти об’ємах 0,25 М розчину сахарози в умовах,які запобігають руйнуванню субклітинних фрак-цій. Гомогенат центрифугували протягом 90 хвпри 20 000 g (+ 4 °С). Осад ресуспендували уполовинному об’ємі 0,25 М розчину сахарози,гомогенізували в аналогічних умовах, а супер-натанти об’єднували. Білковий екстракт дово-дили 0,5 М трис-НСl буфером до рН 7,7 і діа-лізували проти 40 об’ємів дистильованої водипри + 4 °С протягом 12 год. Поступове фрак-ційне осадження проводили сульфатом амонію,насичуючи білковий розчин до 20, 40, 60 та80 %. Кожну фракцію діалізували в аналогічнихумовах.

Визначення вільного та загального тіаміну удіалізатах проводили тіохромним методом Г. Д.Єлісєєвої [10], який грунтується на визначенні

продукту реакції окиснення тіаміну у лужномусередовищі — тіохрому під дією червоної кров’я-ної солі, екстракції останнього в органічний роз-чинник і вимірюванні інтенсивності флуорес-ценції. В інкубаційну суміш вносили такі компо-ненти: 0,3 мкмоль тіамінброміду; 12 мкмольАТР; 40 мкмоль MgSO4; 50 мкмоль ацетатногобуфера рН 5,5; 0,2 мл білкового розчину з від-повідних діалізатів. Об’єм проби доводили до1 мл та інкубували при 37 °С протягом 60 хв.За контроль слугували аналогічні проби з де-натурованим білком. Питому активність Т-кіна-зи виражали у наномолях тіаміну на міліграмбілка за 1 хв. Вміст білка визначали за мето-дом Lowry [11]. Статистичну достовірність від-мінностей між вибірками визначали за допомо-гою критерію Стьюдента [12].


Експериментально було встановлено, щодіаліз — найбільш розповсюджений метод очи-щення білкових розчинів від низькомолекуляр-них сполук — не приводив до збільшення від-носної та питомої активності ферменту. На цьо-му етапі відбувалася втрата білка в 2,1 разу по-рівняно з вихідним розчином. Це свідчить проте, що вихідний гомогенат містив багато низько-молекулярних сполук, які були вилучені в про-цесі діалізу. При подальшому поступовому оса-дженні білків сульфатом амонію була вста-новлена наявність не менше 3 фракцій ізТ-кіназною активністю, які осаджувалися зарізних ступенів насичення сульфатом амонію(табл. 1).

При 20 % насиченні сульфатом амонію оса-джувалося 11,7 % загального білка, збільшува-лася відносна активність ферменту в 57,0 ра-зів, питома активність і коефіцієнт очищеннязбільшувалися в 1028,3 разу, а процент вихо-ду на цьому етапі становив 1,6 % порівняно звихідним розчином.

Отримані результати свідчать про втрату підчас фракціонування речовин, які пригнічуютьферментативну активність, серед яких можутьбути ендогенні інгібітори Т-кінази.

Порівняно з 20 % насиченням сульфатомамонію, фракція з 40 % насиченням сульфатомамонію характеризувалася збільшенням вміс-ту білка у 3,7 разу, майже незмінною відносноюактивністю і зростанням питомої активностіферменту в 2,2 разу та коефіцієнта очищення— у 2,4 разу. Процент виходу ферменту при 20та 40 % насиченні сульфатом амонію практич-но не відрізнявся.

Порівняння показників фракції 40 % насичен-ня сульфатом амонію та вихідного розчину біл-ка показало, що відносна активність фермен-ту зросла у 51,0 раз, питома активність і кое-фіцієнт очищення збільшилися в 244,0 рази,


загальна активність також зросла у 16,5 рази,а процент виходу становив 6,7 %.

Подальше насичення білкового розчину суль-фатом амонію до 60 % призводило до втратиактивності Т-кінази, незважаючи на великийвміст білка, — 220 мг/мл. Щодо розподілу білказа фракціями, то його частка після 20 % наси-чення сульфатом амонію становила 11,7 %, піс-ля 40 % — 43,4 %, а при 60 % — 71,2 %. При80 % насиченні сульфатом амонію зареєстро-вано найменший вміст білка, частка якого ста-новила лише 1,3 %.

За 80 % насичення сульфатом амонію від-носна активність ферменту практично не змі-нювалась, а питома активність і коефіцієнт очи-щення зросли у 2,8 разу порівняно з фракцією40 % насичення сульфатом амонію. Порівнюю-чи 80 % насичення сульфатом амонію з вихід-ним білковим розчином, спостерігали зростан-ня відносної та загальної активності у 45 разів,питомої активності та коефіцієнта очищення у6637,7 разу, а процент виходу ферменту ста-новив 0,7 %.

Аналіз розподілу за фракціями загальної ак-тивності ферменту показав, що 20,6 % її при-падає на фракцію 20 % насичення сульфатомамонію, 21,1 % — на фракцію 40 % насиченнясульфатом амонію та 58,3 % — на фракцію80 % насичення сульфатом амонію.

Отже, діаліз і фракціонування сульфатомамонію призводять до розподілу білка і, влас-не, ферменту, залежно від його гідрофобностіабо гідрофільності. У тканині немалігнізованогоміометрія було виявлено 3 фракції Т-кінази: гід-рофобна, помірно гідрофобна та гідрофільна.

Діаліз білкового розчину доброякісної пухли-ни міометрія призводив до втрати активностідосліджуваного ферменту, ймовірно, завдяки

інактивації ферменту під час діалізу (табл. 2).Втрата білка, порівняно з вихідним білковимрозчином, становила 52 %. Подальше насичен-ня білкового розчину сульфатом амонію до20 % і 40 % насичення не приводило до появиактивності ферменту. На цьому етапі білок зафракціями розподілявся таким чином: на 20 %насичення сульфатом амонію припадає 43,73 %білка, на 40 % — 11 % білка порівняно з білко-вим розчином після діалізу.

Подальше насичення сульфатом амонію до60 % сприяло прояву активності ферменту: зро-станню відносної активності у 15,2 разу, пито-мої активності та коефіцієнта очищення — у41,6 разу, загальної активності — в 5,95 разу,процент виходу ферменту становив 14,3 % по-рівняно з розчином білка до діалізу.

Подальше насичення білкового розчинусульфатом амонію до 80 % призводило довтрати активності ферменту при найменшому(0,041 %) вмісті білка.

Таким чином, у процесі діалізу та поетапно-го фракціонування доброякісної пухлини спо-стерігали втрату активності Т-кінази: розчинибілка після діалізу, за 20, 40 та 80 % насичен-ня сульфатом амонію не проявляли фермен-тативної активності порівняно з білковим роз-чином до діалізу. Фракція 60 % насичення біл-кового розчину сульфатом амонію характери-зувалася однією гідрофільною фракцією фер-менту Т-кінази, імовірно, у процесі малігнізаціївідбуваються зміни електростатичних власти-востей, внаслідок чого зменшується кількістьфракцій ферменту з доброякісної пухлини.

Діаліз білкового розчину зі злоякісної пухли-ни міометрія призводив до втрати активностідосліджуваного ферменту: у вихідному білко-вому розчині вона становила 11,2 нмоль тіамі-

Таблиця 1Фракціонування сульфатом амонію

тіамінпірофосфокінази немалігнізованого міометрія, M±m n=5

Об’єм Вміст Відносна Питома ЗагальнаЕтап виділення фракції білка, активність (ВА), активність, активність, Коефіцієнт Вихід,

(V), мл мг/мл нмоль тіаміну/ нмоль тіаміну/ V ⋅ ВА очищення %г тканини за 1 хв мг білка за 1 хв

Вихідний 35,50±3,20 645±54 15,8±1,7 24,5±3,2 560±54 1 100розчин білка

Розчин білка 50,00±4,19 309±31 0,000 0,000 0,000 0,00 0,00після діалізу

20 % насичення 10,00±0,93 36±4 903,3±89,3 25090,6±251,3 9033±891 1024,08 1,6(NH4)2SO4

40 % насичення 11,50±0,92 134±12 801,9±84,2 5984,3±598,1 9221,9±934,0 244,3 6,7(NH4)2SO4

60 % насичення 15,00±1,61 220±32 0,000 0,000 0,000 0,00 0,00(NH4)2SO4

80 % насичення 36,00±3,38 4,0±3,4 709,7±68,6 177425,0± 25549,2± 6637,8 0,7(NH4)2SO4 16222,4 2555,0

# 6 (134) 2012 49

ну/г тканини за 1 хв, а після діалізу відбувала-ся інактивація ферменту (табл. 3). На цьомуетапі втрата білка порівняно з вихідним білко-вим розчином сягнула 52 %. Подальше наси-чення білкового розчину сульфатом амонію до20 % не спричинило прояву активності фермен-ту. На цьому етапі білок за фракціями розпо-ділявся таким чином: на фракцію 20 % наси-чення сульфатом амонію припадає 9,8 % біл-ка, на фракцію 40 % насичення сульфатом амо-нію — 52,5 %, на фракцію 60 % насиченнясульфатом амонію — 64,9 %, а фракція 80 %насичення сульфатом амонію характеризува-лася найменшим вмістом білка, частка якогостановила лише 1,13 % порівняно з білковимрозчином після діалізу.

Отже, фракціонування сульфатом амоніюпри 60 % насиченні сприяло проявам активнос-ті ферменту: зростанню відносної активності у19,2 разу, питомої активності та коефіцієнта очи-щення — у 70,4 разу, загальної активності — у3,7 разу, а процент виходу ферменту становив7,6 %, порівняно з розчином білка до діалізу.

Подальше насичення білкового розчину суль-фатом амонію до 80 % призводило до втрати ак-тивності ферменту. Частка білка за 80 % наси-чення сульфатом амонію становила лише 1,1 %.

Таким чином, у процесі діалізу та поетапно-го фракціонування тканини міометрія зі злоякіс-ним новоутворенням характеризувалися втра-тою активності ферменту: розчини білка післядіалізу, при 20, 60 та 80 % насиченні сульфа-


тіамінпірофосфокінази доброякісної пухлини міометрія, M±m, n=5



Вихідний 32,00±3,20 930±94 25,8±3,0 27,8±2,1 825,6±82,0 1 100розчин білка

Розчин білка 47,00±4,59 485±51 0,0 0,0 0,0 0,00 0,00після діалізу

20 % насичення 9,00±0,92 36,3±3,5 0,0 0,0 0,0 0,00 0,00(NH4)2SO4

40 % насичення 10,50±0,98 194±21 0,0 0,0 0,0 0,00 0,00(NH4)2SO4

60 % насичення 12,50±1,21 340±33 393,3±41,0 1156,8±114,0 14459,6± 41,6 14,3(NH4)2SO4 ±1443,0

80 % насичення 63,50±6,38 0,20± 0,0 0,0 0,0 0,00 0,00(NH4)2SO4 ±0,03


тіамінпірофосфокінази злоякісної пухлини міометрія, M±m, n=5



Вихідний 39,00±3,20 686±64 11,2±1,3 16,4±1,8 639,6±62,0 1 100розчин білка

Розчин білка 59,00±4,19 354,0± 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0після діалізу 35,4

20 % насичення 10,00±0,97 35,0± 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0(NH4)2SO4 3,4

40 % насичення 11,00±1,02 186,0± 214,9±24,0 1156,7±114,0 2363,7±237,0 70,6 7,6(NH4)2SO4 18,9

60 % насичення 13,50±1,41 230±21 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0(NH4)2SO4

80 % насичення 58,00±5,38 4,0±0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0(NH4)2SO4


том амонію не мали ферментативної активно-сті. За 40 % насичення білкового розчину суль-фатом амонію встановлена одна гідрофобнафракція ферменту Т-кінази — імовірно, у про-цесі малігнізації відбуваються зміни електро-статичних властивостей, внаслідок чого змен-шується кількість фракцій ферменту зі злоякіс-ної пухлини.

Дані літератури свідчать про те, що Т-кіназаяк індивідуальний білок може бути отримана збілкового розчину печінки щурів за 60 % наси-чення його сульфатом амонію [2]. Однак намивстановлено, що поетапне фракціонуванняпризводить до більш чіткого розділення тасприяє отриманню високоочищених індивіду-альних форм Т-кінази з високою питомою ак-тивністю ферменту.

З наведеного видно, що метод поетапногофракціонування сприяє іммобілізації Т-кінази,що призводить до конформаційних змін, якіпідвищують активність і стабільність фермен-ту, що було показано іншими дослідниками дляінших ферментів [13; 14].

Висновки

1. Метод поетапного фракціонування сприяєіммобілізації Т-кінази, яка призводить до кон-формаційних змін, що підвищують активність істабільність ферменту.

2. Процес малігнізації міометрія призводитьдо зменшення кількості фракцій ферменту: зтрьох фракцій — у немалігнізованій тканинідо однієї фракції — у доброякісному та зло-якісному новоутвореннях міометрія.


1. Взаємодія тіамінкінази мозку щурів із тіаміном тайого похідними / С. Ю. Пилипчук, Ю. М. Пархоменко,З. С. Протасова [та ін.] // Український біохімічний журнал.– 2001. – Т. 73, № 2. – С. 51–56.

2. Протасова З. С. Взаимодействие тиамина с синап-тосомами мозга крыс / З. С. Протасова, Ю. М. Пархомен-ко, Г. В. Донченко // Український біохімічний журнал. –1999. – Т. 71, № 4. – С. 50–57.

3. Deus B. Subcellular distribution of thiamine pyropho-sphokinase activity in rat liver and erythrocytes / B. Deus,N. Blum // Biochem. Biophys. Acta. – 1970. – Vol. 219, N 2.– P. 489–492.

4. Singleton C. K. Molecular mechanisms of thiamine uti-lization / C. K. Singleton, P. R. Martin // Curr. Mol. Med. –2001. – Vol. 1, N 2. – P. 197–207.

5. Voskoboev A. I. Isolation and basic properties of thia-mine pyrophosphokinase from brewing yeast / A. I. Voskobo-ev, I. P. Chernikevich, Y. M. Ostrovsky // Prikl. Biokhim.Mikrobiol. – 1975. – Vol. 11, N 2. – P. 230–236.

6. Staneva-Dobrovski L. Thiamine pyrophosphatase cy-tochemistry in rat endometrium during the oestrous cycle/ L. Staneva-Dobrovski // Histochemistry. – 1994. – Vol. 102,N 2. – P. 129–144.

7. Kiessling K. H. Thiamine diphosphate in growing tis-sues. I. Thiamine diphosphate in normal and malignant tis-sues / K. H. Kiessling // Exp. Cell. Res. – 1961. – N 2. –P. 311–319.

8. Требухина Р. В. Особенности метаболизма тиами-на в организме при росте злокачественных опухолей :автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра биол.наук / Р. В. Требухина. – Минск, 1984. – 32 с.

9. Всемирная организация здравоохранения // Мате-риалы ежегодных отчетов. – СПб., 1981. – 286 с.

10. Елисеева Г. Д. Флуориметрическое определениетиамина, кокарбоксилазы и рибофлавина в биологичес-ких объектах / Г. Д. Елисеева // Витамины. – 1953. – Т. 1.– С. 38–57.

11. Protein measurement with the Folin phenol reagent/ O. H. Lowry, N. J. Rosenbrough, F. Z. Farr, L. J. Randal// J. Biol. Chem. – 1951. – Vol. 193. – P. 265–275.

12. Рокицкий П. Ф. Биологическая статистика / П. Ф.Рокицкий. – Минск : Высш. школа, 1967. – 326 с.

13. Шварцман А. Л. О структуре и функциях гексоки-назы в раковых клетках человека : автореф. дис. ... канд.биол. наук / А. Л. Шварцман. – Л., 1975. – 28 с.

14. Тривен М. Иммобилизованные ферменты / М. Три-вен. – М. : Мир, 1983. – 213 с.

REFERENCES

1. Pilipchuk S.Yu., Parkhomenko Yu.M., Protasova Z.S.et al. Interaction of thiamine kinase of brain in rats with thia-mine and its derivatives. Ukr. Bіokhіm. Zhurn. 2001; 73,2: 51-56.

2. Protasova Z.S., Parkhomenko Yu.M., Donchenko G.V.Interaction of thiamine of brain in rats with synaptosomes.Ukr. Biokhim. Zhurn. 1999; 71, 4: 50-57.

3. Deus B., Blum N. Subcellular distribution of thiaminepyrophosphokinase activity in rat liver and erythrocytes. Bio-chem. Biophys. Acta. 1970; 219, 2: 489-492.

4. Singleton C.K., Martin P.R. Molecular mechanismsof thiamine utilization. Curr. Mol. Med. 2001; 1, 2: 197-207.

5. Voskoboev A.I, Chernikevich I.P, Ostrovsky Y.M. Iso-lation and basic properties of thiamine pyrophosphokinasefrom brewing yeast. Prikl. Biokhim. Mikrobiol. 1975; 11, 2:230-236.

6. Staneva-Dobrovski L. Thiamine pyrophosphatase cy-tochemistry in rat endometrium during the oestrous cycle.Histochemistry 1994; 102, 2: 129-144.

7. Kiessling K.H. Thiamine diphosphate in growing tis-sues. I. Thiamine diphosphate in normal and malignant tis-sues. Exp. Cell. Res. 1961; 2: 311-319.

8. Trebukhina R.V. Peculiarities of thiamine metabolismwith growth of malignant tumors. Avtoref. dis. … d. biol. nauk.Minsk, 1984: 32.

9. Vsemirnaya Organizatsiya Zdravookhraneniya. Mate-rialy ezhegodnykh otchetov. Sankt-Peterburg, 1981:286.

10. Yeliseyeva G.D. Fluorimetric determination of thia-mine, cocarboxilase i riboflavin in biological objects. Vitami-ny 1953; 1: 38-57.

11. Lowry O.H., Rosenbrough N.J., Farr F.Z., Randal L.J.Protein measurement with the Folin phenol reagent. J. Biol.Chem. 1951; 193: 265-275.

12. Rokitskiy P.F. Biologic statistics. Minsk, Vyssh. shko-la, 1967: 326.

13. Shvartsman A.L. About structure and functions ofhexokinase. – Avtoref. ... diss. kand. biol. nauk. Leningrad,1975: 28.

14. Triven M. Immobilized enzymes. M., Mir; 1983:213.


# 6 (134) 2012 51

Вступ

У структурі захворюваностіжіночого населення в Українірак тіла матки (РТМ) посідаєчетверте місце [1]. Незважаю-чи на численні дослідження,спрямовані на вивчення етіо-логії та патогенезу РТМ у біль-шості країн світу, кількість хво-рих на рак даної локалізаціїпродовжує неухильно зроста-

ти. Основною причиною виник-нення гіперпластичних проце-сів ендометрія (ГПЕ) та пухлину гормонозалежних тканинах єпорушення утворення естроге-нів і прогестерону [2] і, як на-слідок — їх кількісного рівня.

Важливу роль у підвищенніконцентрації естрогену та ге-незі ГПЕ відіграють нейрогумо-ральні розлади та порушенняобміну речовин, що виникають

у результаті супровідних екс-трагенітальних порушень. Щито-подібна залоза (ЩЗ), яка є од-нією з найважливіших ланокендокринної системи, спричи-няє істотний вплив на репро-дуктивну функцію [3].

За даними деяких авторів,тиреоїдні гормони діють наметаболізм, зростання, розви-ток і диференціювання клітину нормі та при пухлинному рос-

УДК 618.145-006.66:616.441-008.6

В. М. Запорожан, Г. С. Маринюк, М. Ю. Новіков

КАРЦИНОМА ГЕРЕНА НА ФОНІГІПО- Й ГІПЕРТИРЕОЇДНОГО СТАНУ

У ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна,

ДУ «Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського»,Сімферополь, Україна

УДК 618.145-006.66:616.441-008.6В. Н. Запорожан, А. С. Маринюк, Н. Ю. НовиковКАРЦИНОМА ГЕРЕНА НА ФОНЕ ГИПО- И ГИПЕРТИРЕОИДНОГО СОСТОЯНИЯ У ЛАБО-

РАТОРНЫХ КРЫСОдесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина,ГУ «Крымский государственный медицинский университет имени С. И. Георгиевского»,

Симферополь, УкраинаЦелью данного исследования была оценка влияния гипо- и гипертиреоидного состояния на

течение опухолевого процесса в условиях эксперимента (на примере опухоли Герена). Показа-но, что при гипертиреоидном состоянии торможение роста опухоли составляет 26 % от конт-рольных значений, а при гипотиреозе — 12 %. Макроскопические изменения в опухолевой тка-ни сопровождаются смещением ядерно-цитоплазматического соотношения, уменьшением час-тоты атипичных митозов при гипертиреозе и увеличением этого показателя при гипотиреозе.Обсуждается роль тиреоидного статуса в определении динамики опухолевого роста.

Ключевые слова: рак эндометрия, карцинома Герена, гипертиреоз, гипотиреоз.

UDC 618.145-006.66:616.441-008.6V. M. Zaporozhan, G. S. Marynyuk, M. Yu. NovikovGUÉRIN’S CARCINOMA AT THE BACKGROUND OF HYPO- AND HYPERTHYREOID STAТES

IN THE LABORATORY RATSThe Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine,S. I. Georgievskiy Crimean State Medical University, Simferopol, UkraineThe actuality of the problem is associated with the fact that cancer of endometrium is connected

with pathology of the thyroid gland and it takes the fourth place among oncological tumors of women(after breast cancer, cancer of the lungs and large intestine). This type of cancer is 20% of all tumorsof women’s genitals. The aim of investigation was to assess the influence of hypo- and hyperthyroidstate on the tumor process under experimental conditions (at the example of Guérin’s carcinoma).

The experiment was performed on female Wistar rats weighing 160–180 g, which were dividedinto three groups: control group, animals with simulated hyperthyroid state and animals with simulat-ed hypothyroid state. In 7 days after inoculation of tumor suspension we measured the orthogonaldimensions of the tumor, calculated its volume, and after removal of animals from the experimentperformed microscopic examination of the samples of tumor and uterine body.

There was demonstrated that inhibition of Guérin’s carcinoma growth is 26% of control values forhyperthyroid state and 12% — for hypothyroid state. Induced experimental hyper- and hypothyroidstates contribute to progression of Guérin’s carcinoma, which was followed with decreased nuclear-cytoplasmatic ratio and increased frequency of atypical mitosis. There is discussed the role of thyroidstate in the determination of the dynamics of tumors growth.

Key words: endometrial cancer, Guérin’s carcinoma, hyperthyroidism, hypothyroidism.


ті [4]. Відомо, що дисфункціяЩЗ впливає на ріст пухлин різ-ного генезу як провокуючийфактор унаслідок функціональ-них порушень у гіпофізарно-оваріальній системі [5].

Гіпотиреоз, як і тиреотокси-коз, є найчастішою причиноюановуляції та дисфункціональ-них маткових кровотеч. Прививченні функції ЩЗ у хворихіз ГПЕ виявлена наявність гі-пергормонального профілю у30,4 %, гіпогормонального — у42,1 % [6]. Результати дослі-джень секреції гонадотропнихгормонів при гіпертиреозі та гі-потиреозі суперечливі.

Метою даного дослідженнябула оцінка впливу гіпо- та гі-пертиреоїдних станів на пере-біг пухлинного процесу в умо-вах експерименту (на прикла-ді пухлини Герена).


Як експериментальну мо-дель раку ендометрія ми вико-ристовували карциному Гере-на — класичну модель низько-диференційної, неметастазую-чої, солідної аденокарциномитіла матки щурів, яка здатнау короткі терміни інтенсивнопрогресувати і призводити дозначної смертності експери-ментальних тварин.

Дослідження проводилосязгідно з Законом України «Прозахист тварин від жорстокогоповодження» (№ 27, ст. 230,від 2006 р.) із змінами, внесе-ними згідно з Законом № 1759-VI (1759-17) від 15.12.2009,ВВР, 2010, № 9, ст. 76, а такожзагальними етичними принци-пами експериментів на твари-нах (І Національний конгрес збіоетики, 20.09.2001, Київ) та«Етичним кодексом вченого Ук-раїни» (Національна академіянаук України, 2009).

Експеримент виконували нащурах-самицях лінії Вістар ма-сою тіла 160–180 г. Тваринибули розподілені на три групи.Перша група (n=15) — конт-рольна. До другої групи нале-жали щури-самиці (n=15), яким

моделювали гіпертиреоїднийстан, додаючи до питної водиL-тироксин (виробництво фір-ми БерлінХемі, Німеччина) до-зою 50 мкг на 100 г маси тілапротягом 14 днів. Третій групіщурів-самиць (n=15) моделю-вали гіпотиреоїдний стан, до-даючи до питної води мерказо-ліл (виробництво ООО «Фар-мацевтична компанія “Здо-ров’я”», Україна) дозою 5 мкгна 100 г маси тіла протягом14 днів.

Для формування моделікарциноми Герена тваринам(n=45) підшкірно у ділянку стег-на вводили 1,0 мл 20 % су-спензії пухлинних клітин, отри-маної з 10-добової пухлини.Первинний матеріал для пере-вивання пухлини був одержа-ний у ДУ «Інститут експери-ментальної патології, онкологіїі радіобіології ім. Р. Є. Кавець-кого». Спостереження за тва-ринами виконували протягом21 доби, після чого щурів виво-дили з експерименту шляхомдекапітації під легкою ефірноюанестезією. Для наркозу вико-ристовували діетиловий ефір.

Дослідження росту карци-номи Герена починали на 8-мудобу після перевивання. Післяінокуляції пухлини (з 8-го по21-й день) щодня вимірювалирозмір пухлини для оцінкидинаміки збільшення об’ємуin vivo. Заміряли ортогональ-ні розміри пухлини штанген-циркулем. Об’єм (см3) пухли-ни розраховували за форму-лою

V = A·B2/2,

де А — найбільший діаметрпухлини; B — найменший діа-метр пухлини [7].

У ході спостережень контро-лювалася смертність в експе-риментальних групах.

Коефіцієнт гальмування рос-ту пухлини (ГРП) розраховува-ли за формулою

ГРП = (Vк–Vо)/Vк⋅100,

де Vк — об’єм пухлини у групіконтролю; Vо — об’єм пухли-ни у дослідних групах.

Наприкінці експериментубрали зразки пухлинної ткани-ни за допомогою ножиць. Піс-ля відповідної проводки препа-рати заключали у парафіновіблоки, забарвлювали гемато-ксиліном й еозином та аналізу-вали за допомогою оптичногомікроскопа Olympus CX41, фо-токамери Olympus C5050Z і про-грамного обладнання OlympusDP-Soft 3.1.

Статистичну обробку одер-жаних результатів проводилиметодами дисперсійного такореляційного аналізу за допо-могою спеціалізованого про-грамного забезпечення Statis-tica 10.0 (StatSoft Inc., США).


При дослідженні динамікиросту пухлини за умов експе-риментального гіпертиреозу тагіпотиреозу встановлено, що утварин ІІ та ІІІ дослідних груптемпи приросту пухлини відріз-нялися від контрольних зна-чень (табл. 1).

Загалом, для щурів ІІ дослід-ної групи був характернийшвидкий ріст пухлини геомет-ричних розмірів на початковійстадії експерименту з подаль-шим регресом наприкінці до-сліду. Натомість у щурів ІІІ до-слідної групи збільшення об’-єму пухлини було повільним ірегресу розмірів утворення неспостерігалося.

У зв’язку з цим значний ін-терес викликають результатигістологічного дослідженнямікропрепаратів тканин, одер-жаних у щурів різних експери-ментальних серій, наприкінці

Таблиця 1Ріст пухлини у тварин

із різним тиреоїдним станом

ГРП,Об’єм

Групи%

пухлини,см3

І (контроль) — 3,87±0,50*ІІ (гіпертиреоз) 26 2,84±0,30*ІІІ (гіпотиреоз) 12 3,42±0,50*

Примітка. * — відмінності з конт-ролем є достовірними (p<0,05).

# 6 (134) 2012 53

досліду. У ІІ групі пухлина ма-ла медулярну будову з вира-женим проміжним набряком.Відзначалися виражений клі-тинний поліморфізм і атипізм,у препаратах спостерігаласявелика кількість гіперхромнихклітин. Середня кількість ати-пових мітозів на 1000 клітиндорівнювала 14,7±1,8. Співвід-ношення площі ядра і площіцитоплазми пухлинних клітинстановило приблизно 1 : 2,5.Цитоплазма пухлинних клітинбула однорідною, різко еози-нофільною або світлою за ра-хунок формування великих ва-куоль і гідратації. Ядра клітинполіморфні, часто гіперхромні.Більшість ядер світлі, з вузь-ким периферичним обідкомхроматину та добре помітни-ми ядерцями низької оптичноїщільності. Форма ядер вельмирізноманітна, і за цією озна-кою розходжень з контроль-ною групою не встановлено.Хроматин конденсований не-рівномірно по всій площі, а напериферії ядра часто розташо-вувалося 3, 4 або більше доб-ре помітних ядерця (рис. 1).

При подальшому аналізі ви-являлися зони некрозу у ви-гляді безструктурних ділянокна гістологічному зрізі. Середнекротичного детриту спосте-рігалися дрібнодисперснийхроматин, зруйновані клітини,кров. Судини в пухлині розта-шовані нерівномірно, середня

відстань між найближчими су-динами у зрізах становила(160,3±78,2) мкм. Площа судинзаймала 1,5 % площі зрізу.

Натомість у тварин із моде-льованим гіпотиреоїдним ста-ном відзначалися явища вира-женої клітинної атипії (рис. 2),при цьому середня кількістьатипових мітозів на 1000 клі-тин дорівнювала 23,60±3,53.

Цитоплазма пухлинних клі-тин однорідна, еозинофільна.Траплялися клітини з велики-ми вакуолями, що займалипрактично всю площу цитоплаз-ми. Виявлялося чимало гіпер-хромних ядер, що значно роз-різнялися за формою, розміра-ми та кількістю хроматину.Траплялися світлі, з вузькимтонким хроматиновим обідкомта інтенсивно забарвлені ядра.Форма ядер, як і в інших гру-пах, украй різноманітна. Часто

у не дуже забарвлених ядраххроматин формував 2–3 або 4добре помітних ядерця. Зонинекрозу виявлялися у виглядібезструктурного детриту. Су-дини в пухлині розташованіна різній дистанції одна від од-ної, середня відстань між най-ближчими судинами у зрізахстановила (163,8±59,3) мкм.Площа судин займала 1,2 %площі зрізу (табл. 2).

Висновки

1. Найбільша активність пу-хлинного росту спостерігаласяв ІІІ групі тварин, що одержу-вали мерказоліл.

2. При моделюванні гіперти-реозу кількість клітин, що пе-ребувають у стадії атиповогомітотичного поділу, зменшу-ється до 14,7±1,8, а при моде-люванні гіпотиреозу зростаєдо 23,60±3,53.

Рис. 1. Пухлина (ІІ група). Забарвлення гемато-ксиліном та еозином. ×400

Рис. 2. Пухлина (ІІІ група). Забарвлення гемато-ксиліном та еозином. ×400

Таблиця 2Характеристики пухлинного росту

в експериментальних групах

Показник

Групи

І ІІ ІІІ

Кількість атипових мітозів 19,30±1,16* 14,7±1,8* 23,60±3,53*на 1000 клітин

Ядерно-цитоплазматичне 1 : 3,5* 1 : 2,5* 1 : 2,5*співвідношення

Відносна площа судин у зрізі, % 2 1,5 1,2

Дистанція між судинами, мкм 241,4± 160,3± 163,8±±65,6* ±78,2* ±59,3*

Примітка. * — відмінності між групами є статистично значущими (p<0,05).


3. Індуковані експеримен-тальні гіпер- і гіпотиреоз сприя-ють прогресії пухлини Герена,що проявляється зміщеннямядерно-цитоплазматичногоспіввідношення та зменшен-ням відносної площі судин ідистанції між ними у тканиніпухлини.

4. Гіпертиреоїдний і, біль-шою мірою, гіпотиреоїднийстан є прогностично несприят-ливими факторами для пере-бігу пухлинних процесів в ен-дометрії.


1. Рак в Україні, 2008–2009: за-хворюваність, смертність, показникидіяльності онкологічної служби // Бю-летень Національного канцер-реєст-ру України. – 2010. – № 11. – С. 54.

2. Новые подходы к ведению паци-енток с гиперплазией эндометрия/ Н. Ю. Мелехова, А. Н. Иванян, З. В.Калоева, И. И. Буцык // Материалы9-го Российского научного форума«Мать и дитя». – М., 2007. – С. 463–464.

3. Stavreus A. Paracrine interac-tions of thyroid hormones and thyroidstimulation hormone in the female re-productive tract have an impact on fe-male fertility / A. Stavreus // Front. En-

docrinology (Lausanne). – 2012. –Vol. 3. – Р. 50.

4. Chiamolera М. I. Minireview: Thy-rotropin-releasing hormone and thethyroid hormone feedback mechanism/ M. I. Chiamolera, F. E. Wondisford// Endocrinology. – 2009. – Vol. 150,N 3. – Р. 1091–1096.

5. Панькив В. И. Заболевания щи-товидной железы и репродуктивнаяфункция женщины // В. И. Панькив,Е. О. Литвак // Здоровье Украины. –2011. – Т. 7, № 47. – С. 626–635.

6. Нефф Е. И. Оптимизация ме-тодов лечения гиперпластическихпроцессов эндометрия у пациенток сэкстрагенитальной патологией / Е. И.Нефф, Т. А. Обоскалова, Е. Ю. Глу-хов // Материалы 9-го Российскогонаучного форума «Мать и дитя». –М., 2007. – С. 476–477.

7. Carlsson G. Estimation of livertumor volume using different formulas— an experimental study in rats/ G. Carlsson, В. Gullberg, L. Hafstrom// J. Cancer Res. Clin. Oncol. – 1983.– Vol. 10, N 5. – P. 20–23.

REFERENCES

1. Cancer in Ukraine, 2008–2009:morbidity, mortality, and indicators ofcancer service. Bulletin of the NationalCancer Registry of Ukraine 2010; 11: 54.

2. Melekhova, N.U., Ivanyan, A.N.,Kaloeva, Z.V., Butsyk, I.I. New Ap-

proaches to management women suf-fering from hyperplasia of endometri-um, Materialy 9 Rossiyskogo nauchno-go foruma “Mat i ditya”( Proceedings ofthe ninth Russian Scientific Forum“Mother and child”), M., 2007: 463-464.

3. Stavreus, A. Paracrine interac-tions of thyroid hormones and thyroidstimulation hormone in the female re-productive tract have an impact on fe-male fertility. Front. Endocrinology(Lausanne) 2012; 3: 50.

4. Chiamolera, М.I. Minireview: Thy-rotropin-releasing hormone and the thy-roid hormone feedback mechanism. En-docrinology 2009; 150(3): 1091-1096.

5. Pankiv, V.I., Litvak, Ye.O. Diseas-es of the thyroid gland and reproduc-tive function of a woman. Health ofUkraine 2011; 7(47): 626-635.

6. Neff, Ye.I., Oboskalova, T.A.,Glukhov, Ye. Yu. Optimizing of themethods of the treatment of endomet-rial hyperplastic processes in patientswith extragenital pathology, Materialy9 Rossiyskogo nauchnogo foruma“Math i ditya”( Proceedings of the ninthRussian Scientific Forum “Mother andchild”), M., 2007: 476-477.

7. Carlsson G., Gullberg В., Haf-strom L. Estimation of liver tumor volumeusing different formulas — an experimen-tal study in rats. Cancer Res. Clin. On-col. 1983; 10(5): 20-23.


УДК 615.2/.3:577.115:[591.143+591.175]:591.139

О. О. Тимофійчук

МОДУЛЯЦІЯ МЕЛІПРАМІНОМ ВМІСТУГЛІЦЕРОФОСФОЛІПІДІВ У СИРОВАТЦІ КРОВІ

ТА СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗАХ СТАРИХ ЩУРІВНДІ біології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна,

Харків, Україна

УДК 615.2/.3:577.115:[591.143+591.175]:591.139О. А. ТимофийчукМОДУЛЯЦИЯ МЕЛИПРАМИНОМ СОДЕРЖАНИЯ ГЛИЦЕРОФОСФОЛИПИДОВ В СЫВОРОТ-

КЕ КРОВИ И СКЕЛЕТНЫХ МЫШЦАХ СТАРЫХ КРЫСНИИ биологии Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина,

Харьков, УкраинаИзучены возрастные особенности содержания глицерофосфолипидов в сыворотке крови,

диафрагме, икроножной и камбаловидной мышцах 3- и 24-месячных крыс, а также влияние три-циклического антидепрессанта мелипрамина на уровень глицерофосфолипидов в указанныхтипах тканей старых крыс. Установлено, что мелипрамин при продолжительном внутримышеч-ном введении оказывает модулирующий эффект на сниженное в старости содержание глицеро-фосфолипидов в скелетной мускулатуре и сыворотке крови крыс 24-месячного возраста.

Ключевые слова: фосфолипиды, мелипрамин, скелетная мускулатура, сыворотка крови,старение.

# 6 (134) 2012 55

Вступ

Гліцерофосфоліпіди (ГФЛ)виконують важливу структурнуфункцію та відіграють рольпопередників важливих ліпід-них месенджерів. Проте чис-ленні дослідження показали,що в процесі старіння у скелет-них м’язах (СМ) зменшуєтьсяшвидкість ацильного обміну,змінюється жирокислотнийсклад ФЛ і порушується їх біо-синтез [1]. Вважають, що вка-зані зміни можуть знижуватиплинність ліпідного бішару тазумовлювати, внаслідок пору-шення зв’язування інсуліну змембранними рецепторами,розвиток інсулінорезистентнос-ті (ІР) та цукрового діабету2 типу [2]. Останнє визначає ак-туальність пошуку шляхів корек-ції асоційованих із віком пору-шень обміну та вмісту ГФЛ у СМ.

Результати численних до-сліджень на культурі клітинHepG2 указують на здатністькатіонних амфіфільних лікар-ських препаратів, що є трици-клічними антидепресантами(десипрамін, амітриптилін таін.), істотно посилювати синтезГФЛ і пригнічувати їх катабо-лізм [3; 4]. Проте механізми ре-алізації біологічних ефектів ан-тидепресантів здебільшого не-відомі, а їхній вплив на обмін івміст ГФЛ у СМ на пізній ста-дії постнатального онтогенезуне досліджено.

Отже, зважаючи на важли-ву роль порушень метаболіз-му ГФЛ у патогенезі захворю-вань, асоційованих із віком, атакож на недостатнє вивченнявмісту даних ліпідів у СМ ста-рих тварин при дії трицикліч-них антидепресантів, метоюданої роботи стало вивченнявікових особливостей вмістузагальних ГФЛ, фосфатидил-холіну (ФХ) і фосфатидилета-ноламіну (ФЕА) у СМ і сироват-ці крові 3- і 24-місячних тварин,а також впливу трициклічногоантидепресанта меліпрамінуна вміст даних ГФЛ у СМ і си-роватці крові старих щурів.


Нами були використані ін-тактні щури-самці лінії Wistar(розплідник НДІ біології ХНУімені В. Н. Каразіна) віком 3 і24 міс., що утримувалися встандартних умовах віварію.Дослідна група старих щурівотримувала внутрішньом’язо-ву ін’єкцію меліпраміну (EGIS,Угорщина; 10 мг/кг маси твари-ни, 14 діб), контрольна група —ін’єкцію 0,9 % розчину NaCl.Тварин наркотизували діети-ловим ефіром. Після декапіта-ції щурів кров збирали дляотримання сироватки; із черев-ної порожнини видаляли діа-фрагму, а із задніх кінцівок —камбалоподібний та литковийм’язи.

Тканини заморожували урідкому азоті та гомогенізу-вали. Ліпіди з гомогенатів СМекстрагували згідно з методом[5]. Фракціонування ліпідів про-водили за методом висхідноїхроматографії у тонкому шарісилікагелю у системі розчинни-ків. Плями ліпідів проявляли упарах йоду й ідентифікували,порівнюючи зі стандартами.Кількісне визначення вмісту лі-підів у пробах проводили заметодом [6], вміст білка — заметодом [7]. Для порівнянняотриманих даних використову-вали одно- та двофакторнийдисперсійний аналіз і t-крите-рій Стьюдента. Різницю міжгрупами вважали статистичнозначущою при р≤0,05.


Даний експеримент про-демонстрував, що на стадіїпізнього постнатального онто-генезу вміст ГФЛ значно ниж-чий у сироватці крові та в різ-них типах СМ порівняно з моло-дими тваринами. Зміни вмістузагальних ГФЛ в усіх дослідже-них типах тканин старих щуріввідбуваються з однаковою ін-тенсивністю (зниження в 1,5 ра-зи) порівняно з молодими тва-ринами (табл. 1).

Проте найбільш суттєвезниження базального рівняФХ (рис. 1, а) було зафіксо-вано тільки у камбалоподіб-

UDC 615.2/.3:577.115:[591.143+591.175]:591.139O. O. TymofiychukPHOSPHOLIPID CONTENT MODULATION BY MELIPRAMIN IN SERUM AND SKELETAL

MUSCLES OF OLD RATSResearch Institute of Biology of the V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, UkrainePhospholipids (PL) are important structural components of the cell membranes and also major

precursors of bioactive metabolites, which take part in phosphatidylinositol-3-kinase signal pathway.Human and animal aging is associated with alterations of PL turnover, that causes the developmentof insulin resistance and diabetes mellitus type 2. Since tricyclic antidepressants are able to modulatePL metabolism, therefore the purpose of this study was research influence of melipramin on age-associated PL content differences in skeletal muscle and serum of rats. This study was carried out onmale Wistar rats (3- and 24-month old rats. Old experimental rats were treated with melipramin (intra-muscularly, 10 mg/kg, 14 days), control rats — 0.9% NaCl. Lipids were extracted by Bligh and Dyermethod, PL were fractionated by one-dimensional rising thin layer chromatography. The quantitativecontent of PL was measured by March and Weinstein method, of protein — by Lowry method. It hasbeen shown that PL content was significantly reduced in skeletal muscle and serum with aging. Thisproblem was caused by PL biosynthesis decrease and enhancement of its degradation. However themelipramin has reversed age-associated PL content differences (in old animals), which is likely dueto inhibition of lysosomal phospholipases activity and transport by melipramin. Thereby, melipramin isan effective modulator of PL content in different morphofunctional tissue types of old animals.

Key words: phospholipid, melipramin, skeletal muscle, serum, aging.


ному м’язі, тимчасом як масаФЕА (рис. 1, б) найінтенсив-ніше (на 45 %) знижується і вкамбалоподібному м’язі, і вдіафрагмі старих тварин по-рівняно зі щурами 3-місячно-го віку.

Виявлене вікове зниженнявмісту ГФЛ може бути резуль-татом: інтенсифікації процесівїх перекисного окиснення [8];інгібування фосфоліпази А2(каталізує гідроліз ГФЛ) цера-мідом, який нагромаджується утканинах під час старіння; по-рушення біосинтезу ГФЛ, вна-слідок інгібування церамідомцитидиндифосфат-холінових(ЦДФ) шляхів [2].

Оскільки ГФЛ — це субстра-ти фосфоліпази D — одного зключових ферментів фосфати-дилінозитол-3-кіназного (ФІ3К)сигнального шляху, який є ос-новним у реалізації біологічнихефектів інсуліну, можна при-пустити, що асоційоване з ві-ком зниження маси ГФЛ здат-не зумовити розвиток таких па-тологічних станів, як ІР і цук-ровий діабет 2 типу [2].

З огляду на це ми спробу-вали відкорегувати вікові змі-ни вмісту даних ліпідів у різнихтипах тканин за допомогоютрициклічного антидепресан-та — меліпраміну. Виявлено,що введення меліпраміну тва-ринам на пізній стадії постна-тального онтогенезу дозволяємодулювати вміст ГФЛ у різнихморфофункціональних типахтканин, повертаючи їх до рів-ня молодих щурів. Найбільшвиражений ефект даного препа-рату спостерігали у камбало-подібному м’язі, де вміст за-гальних ГФЛ (див. табл. 1) збіль-шився на 66,7 % порівняно зконтрольною групою. РівеньФХ (див. рис. 1, а) збільшуєть-ся у старих щурів у діафрагміта камбалоподібному м’язі на90,4 і 72,3 % відповідно; а най-інтенсивніше нагромадженнямаси ФЕА (див. рис. 1, б) булозафіксовано також у діафраг-мі та литковому м ’язі (на63,8 %) тварин дослідної гру-пи порівняно з контролем.

Таблиця 1Вікові відмінності вмісту загальних гліцерофосфоліпідів

у тканинах щурів та їх корекція меліпраміном,нмоль/мг білка, M±m, n=6

Тип тканини

Інтактні щури 24-місячні щури

3-місячні 24-місячні Контрольна Досліднагрупа група

Сироватка 159,68±4,89 96,94±2,95* 112,95±4,05* 142,46±8,32#

Діафрагма 47,73±1,97 29,28±1,15* 35,07±1,00* 52,31±2,06#

Литковий м’яз 44,52±1,43 27,24±1,03* 25,98±1,54* 39,37±0,89#

Камбалоподібний 28,46±1,12 18,66±0,52* 17,93±0,74* 29,89±0,68#

м’яз

Примітка. * — порівняно з 3-місячними щурами (р<0,05), # — порівнянозі щурами контрольної групи (р<0,05).

Рис. 1. Вікові відмінності вмісту гліцерофосфоліпідів у тканинахщурів та їх корекція меліпраміном: а — ФХ; б — ФЕА; 1 — 3-місячніінтактні щури; 2 — 24-місячні інтактні щури; 3 — 24-місячні щури конт-рольної групи; 4 — 24-місячні щури дослідної групи; * — вірогідно по-рівняно з 3-місячними щурами, # — вірогідно порівняно з щурами конт-рольної групи (р<0,05)

120

100

80

60

40

20

0

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234123412341234123412341234

123451234512345123451234512345

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123123123123123123123

123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234

1234123412341234

123451234512345123451234512345

*

#

*

*

#

* *#

* *

#

*

Сироватка Діафрагма Литковий Камбалоподіб-крові м’яз ний м’яз

нмоль/мг білка

1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4

a

60

50

40

30

20

10

0

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123412341234123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123123123123123123123

1234123412341234123412341234

12345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234

12341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345

*

#

*

*

#

* *

#

**

#

*

Сироватка Діафрагма Литковий Камбалоподіб-крові м’яз ний м’яз

нмоль/мг білка

1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4

б

# 6 (134) 2012 57

Існує кілька думок щодо мож-ливих причин акумуляції ГФЛу клітинах тварин: 1) трициклі-чні антидепресанти, зв’язую-чись із гідрофобним і гідро-фільним компонентами ГФЛ,утворюють стійкі до дії лізосо-мальних фосфоліпаз комплек-си; 2) трициклічні антидепре-санти спричиняють інгібуванняактивності лізосомальних фос-фоліпаз та їх транспорт [3; 4; 9];3) оскільки дослідження на фіб-робластах і гепатоцитах [10]показали, що меліпрамін при-гнічує активність кислих сфін-гомієліназ (кСФМаз), сповіль-нює нагромадження цераміду(не виключено, що меліпрамінздатен інгібувати кСФМази і вклітинах СМ), то можна при-пустити, що зниження маси це-раміду зумовлює інгібуванняфосфоліпази А2 й активаціюЦДФ-холінових шляхів, внаслі-док чого знижується інтенсив-ність катаболізму ГФЛ [2].

Таким чином, у даній робо-ті встановлено, що меліпрамінпри тривалому внутрішньо-м’язовому введенні сприяєкорекції зниженого у старостівмісту ГФЛ, зокрема ФХ і ФЕА,у сироватці крові та в різнихтипах СМ 24-місячних тварин.Можна припустити, що віковізміни вмісту ГФЛ є оборотни-ми. Найінтенсивніше зниженнямаси загальних ГФЛ відміченов камбалоподібному м’язі, щосвідчить про тканиноспецифіч-ну дію препарату. Отримані ре-зультати також свідчать про ні-велювання вікової різниці масиГФЛ за допомогою трициклічно-го антидепресанта і вказують нате, що меліпрамін — ефектив-ний модулятор обміну ГФЛ у різ-них типах тканин старих щурів.


1. Mitochondrial phospholipids ofrat skeletal muscle are less polyunsat-urated than whole tissue phospholipids:implications for protection against oxi-dative stress / S. Tsalouhidou, C. Ar-gyrou, G. Theofilidis [et al.] // Journalof Animal Science. – 2006. – N 84. –P. 2818–2825.

2. Corcoran M. P. Skeletal musclelipid deposition and insulin resistance:

effect of dietary fatty acids and exer-cise / M. P. Corcoran, S. Lamon-Fava,R. A. Fielding // The American Journalof Clinical Nutrition. – 2007. – N 85. –P. 662–677.

3. Sawada H. A toxicogenomic ap-proach to drug-induced phospholipido-sis: analysis of its induction mechanismand establishment of a novel in vitroscreening system / H. Sawada, K. Ta-kami, S. Asahi // Toxicological Scien-ces. – 2005. – N 83. – P. 282–292.

4. Reasor M. J. Drug-induced phos-pholipidosis: are there functional con-sequences? / Mark J. Reasor, SamKacew // Experimental Biology andMedicine. – 2001. – N 226. – P. 825–830.

5. Bligh E. G. A rapid method of to-tal lipid extraction and purification/ E. G. Bligh, W. J. Dyer // CanadianJournal of Biochemistry and Physiolo-gy. – 1959. – Vol. 37, N 8. – P. 911–917.

6. March J. B. Simple charringmethod for determination of lipids/ J. B. March, D. B. Weinstein // TheJournal of Lipid Research. – 1966. –Vol. 7, N 4. – P. 574–580.

7. Protein measurement with theFolin phenol reagent / O. N. Lowry,N. J. Rosebrough, A. L. Farr, R. J. Ran-dal // The Journal of Biological Che-mistry. – 1951. – N 193. – P. 365–375.

8. Barbieri E. Reactive oxygenspecies in skeletal muscle signaling/ E. Barbieri, P. Sestili // Journal of Sig-nal Transduction. – 2012. – N 2012. –17 p.

9. Predicting the mechanism ofphospholipidosis / R. Lowe, H. Y. Mus-sa, F. Nigsch [et al.] // Journal of Chem-informatics. – 2012. – N 4. – 2 p.

10. Identification of new functionalinhibitors of acid sphingomyelinase us-ing a structure-property-activity relationmodel / J. Kornhuber, Ph. Tripal,M. Reichel [et al.] // Journal of MedicalChemistry. – 2008. – N 51. – P. 219–237.

REFERENCES

1. Tsalouhidou S., Argyrou C., The-ofilidis G., Karaoglanidis D., OrfanidouE., Nikolaidis M.G., Petridou A., Mou-gios V. Mitochondrial phospholipids ofrat skeletal muscle are less polyunsat-urated than whole tissue phospholipids:implications for protection against oxi-dative stress. J Anim Sci 2006; 84:2818-2825.

2. Corcoran M.P., Lamon-Fava S.,Fielding R.A. Skeletal muscle lipid dep-osition and insulin resistance: effect ofdietary fatty acids and exercise. Am JClin Nutr 2007; 85: 662-77.

3. Sawada H., Takami K., Asahi S.A toxicogenomic approach to drug-in-

duced phospholipidosis: analysis of itsinduction mechanism and establish-ment of a novel in vitro screening sys-tem. Toxicol Sci 2005; 83: 282-292.

4. Reasor M.J., Kacew S. Drug-in-duced phospholipidosis: are there func-tional consequences? Exp Biol Med2001; 226: 825-830.

5. Bligh E.G., Dyer W.J. A rapidmethod of total lipid extraction and pu-rification. Can J Biochem Physiol 1959;37(8): 911-917.

6. March J.B., Weinstein D.B. Sim-ple charring method for determinationof lipids. J Lipid Res 1966; 7(4): 574-580.

7. Lowry O.N., Rosebrough N.J.,Farr A.L., Randal R.J. Protein meas-urement with the Folin phenol reagent.J Biol Chem 1951; 193: 365-375.

8. Barbieri E., Sestili P. Reactiveoxygen species in skeletal muscle sig-naling. J Signal Transduct 2012; 2012:17.

9. Lowe R., Mussa H.Y., Nigsch F.,Glen R.C., Mitchell J.B. Predicting themechanism of phospholipidosis. J Che-minform 2012; 4: 2.

10. Kornhuber J., Tripal Ph., Re-ichel M., Terfloth L., Bleich St., WiltfangJ., Gulbins E. Identification of new func-tional inhibitors of acid sphingomyeli-nase using a structure-property-activi-ty relation model. J Med Chem 2008;51: 219-237.



Антиоксидантно-проокси-дантна система організму пред-ставлена сукупністю факторів,які генерують активні формиоксигену (АФО) [1; 2], і факто-рів, що гальмують їх утворен-ня або ж сприяють їх знешко-дженню [3; 4]. У хворих на цук-ровий діабет спостерігаютьсясерйозні порушення цієї систе-ми [5–7], що може бути однієюз причин розвитку ускладнень,особливо судинних [8]. У робо-тах Ю. В. Цісельського [9; 10]

показано, що за умов експери-ментального діабету, а такожу клініці хворих на цукровийдіабет спостерігаються симп-томи порушень, які свідчатьпро активацію процесів перок-сидації.

Мета дослідження — ви-вчити стан антиоксидантно-прооксидантної системи у сли-зовій оболонці тонкої кишкищурів за умов експеримента-льного діабету та вплив нанього ягід чорниці.


В експериментах було вико-ристано 49 білих щурів-самцівлінії Вістар (середня маса(260±10) г), яких було поділе-но на 7 однакових груп: 1-ша— норма (інтактні); 2-га — ало-ксановий діабет (7 діб); 3-тя —алоксановий діабет (7 діб +паста чорниці, 1 г на щура);4-та — алоксановий діабет(7 діб + паста чорниці, 2 г на

УДК 616.731.-07.53.008+612.045.11

Л. М. Хромагіна

ВПЛИВ ЧОРНИЦІ НА СТАНАНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ

СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ТОНКОЇ КИШКИЩУРІВ З АЛОКСАНОВИМ ДІАБЕТОМДУ «Інститут стоматології НАМН України», Одеса, Україна

УДК 616.731.-07.53.008+612.045.11Л. Н. ХромагинаВЛИЯНИЕ ЧЕРНИКИ НА СОСТОЯНИЕ АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОЙ СИСТЕМЫ

СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ТОНКОЙ КИШКИ КРЫС С АЛЛОКСАНОВЫМ ДИАБЕТОМГУ «Институт стоматологии НАМН Украины», Одесса, УкраинаВ работе представлены результаты изучения влияния ягод черники на состояние проокси-

дантно-антиоксидантной системы тонкой кишки крыс с аллоксановым диабетом 1-го типа. В про-веденных исследованиях было выявлено значительное увеличение в слизистой оболочке тон-кой кишки содержания малонового диальдегида и снижение активности каталазы и, особенно,антиоксидантно-прооксидантного индекса. Анализ проведенных исследований показал, что присахарном диабете нарушается состояние антиоксидантно-прооксидантной системы слизистойоболочки тонкой кишки, которое восстанавливается с помощью биологически активных веществягод черники.

Ключевые слова: диабет, тонкая кишка, прооксидантно-антиоксидантная система, ягодычерники.

UDC 616.731.-07.53.008+612.045.11L. M. KhromaginaTHE INFLUENCE OF BILBERRY ON THE STATE OF ANTIOXIDANT-PROOXIDANT SYSTEM

OF MUCOUS MEMBRANE OF SMALL INTESTINE OF RATS WITH ALLOXAN DIABETESSE “The Institute of Dentistry of the AMS of Ukraine”, Odessa, UkraineThe free-radical processes of peroxidation are known to activate in organism of the patient suffe-

ring from diabetes mellitus.The aim of the investigation was to study the state of prooxidant-antioxidant system of small intes-

tine under the condition of type I diabetes and the influence of bioactive substances of bilberry pasteon these systems.

Alloxan diabetes in rats was restored with alloxan (100 mg/kg single intra-abdominal taking). Prooxi-dant system was estimated according to the level of malonic dialdehyde (MDA), antioxidant one — tocatalase activity on the 7th and 14th day of experiment. The balance of antioxidant-prooxidant sys-tems was evaluated by API index (ratio of catalase/MDA).

The investigations have shown the considerable growth of the contents of MDA and reduction ofcatalase activity, and especially, the index of API in mucous membrane of small intestine. The intro-duction of bilberry paste (4 or 8 g/kg) with food reduces considerably the contents of MDA and nor-malizes API index (at bilberry dose 8 g/kg)

It was determined that at diabetes mellitus the balance of antioxidant-prooxidant system of mu-cous membrane of small intestine is disturbed, and it is restored with bioactive substances of bilberry.

Key words: diabetes, small intestine, prooxidant and antioxidant system, bilberry.

# 6 (134) 2012 59

щура); 5-та — алоксановийдіабет (14 діб); 6-та — алокса-новий діабет (14 діб + пастачорниці, 1 г на щура) і 7-ма —алоксановий діабет (14 діб +паста чорниці, 2 г).

Алоксановий діабет відтво-рювали одноразовим введен-ням розчину алоксану дозою100 мг/кг внутрішньочеревно.Використовували пасту з ягідчорниці виробництва НПП «Інс-титут Текмаш» (Херсон), якузмішували з борошном і давалияк корм щурам дозами 1 або2 г (4 або 8 г/кг) щодня, почи-наючи з першого дня досліду.

Після евтаназі ї тваринпід тіопенталовим наркозом(20 мг/кг) виділяли тонку киш-ку, промивали її від хімусу хо-лодним 0,9 % розчином NaCl,після чого зішкрібали слизовуоболонку. Гомогенат слизовоїоболонки тонкої кишки готува-ли з розрахунку 50 мг тканинина 1 мл 0,05 М трис-НCl буфе-ра рН 7,5 і для дослідженнявикористовували надосадовурідину після центрифугуванняв рефрижераторній центрифу-зі при 2500 об/хв протягом15 хв при температурі +4 °С.Визначали вміст малоновогодіальдегіду (МДА) [11] й актив-ність каталази [12]. За співвід-ношенням активності каталазита вмісту МДА розраховувалиантиоксидантно-прооксидант-ний індекс (АПІ) [13].


Вміст МДА служить показ-ником прооксидантних систем,оскільки він є кінцевим про-дуктом перекисного окисненняненасичених жирних кислот.Каталаза — один із ферментівантиоксидантного захисту. Ба-ланс цих двох систем є над-звичайно важливим для фізіо-логічного стану організму тайого окремих органів і тканин,тому для оцінки балансу анти-оксидантної та прооксидантноїсистем ми використовували ін-декс АПІ.

У табл. 1 подані результа-ти визначення вмісту МДА й

активності каталази у слизовійоболонці тонкої кишки щурів ізалоксановим діабетом. Вонипоказують, що у щурів з діабе-том достовірно збільшуєтьсявміст МДА (через 7 діб на28 %, через 14 — на 57 %), щосвідчить про активізацію про-оксидантних процесів. Навпа-ки, активність каталази суттє-во знижується вже на 7-му до-бу діабету (на 26 %) і залиша-ється майже на цьому рівні йчерез 14 діб.

Вживання пасти чорниці до-стовірно знижує вміст МДА на

7-му добу практично до норми(при дозі 2 г), а на 14-ту добудіабету навіть нижче норми(при дозі 2 г на 35 %).

На відміну від МДА, актив-ність каталази в слизовій обо-лонці тонкої кишки щурів із діа-бетом практично не реагує навживання пасти чорниці, за ви-нятком дози 2 г, яка на 14-йдень діабету достовірно підви-щує активність каталази, про-те залишається нижче нормина 15 %.

Результати розрахунку АПІпоказані на рис. 1, на якому

Таблиця 1Вплив пасти чорниці на вміст малонового діальдегіду

та активність каталази у слизовій оболонцітонкої кишки щурів із алоксановим діабетом, n=7

Група МДА, Каталаза,ммоль/кг мкат/кг

Інтактні щури 5,68±0,10 3,43±0,08

Діабет, 7 діб 7,25±0,07 2,78±0,09р<0,001 р<0,001

Діабет + 7 діб + паста чорниці, 1 г 6,26±0,08 2,91±0,08р<0,01 р<0,01р1<0,001 р1>0,05


Діабет, 14 діб 8,93±0,09 2,68±0,06р<0,001 р<0,001


Діабет + 14 діб + паста чорниці, 2 г 4,21±0,09 2,97±0,06р<0,001 р<0,001р1<0,001 р1<0,001

Примітка. р — показник вірогідності відмінностей щодо 1-ї групи; р1 —показник вірогідності відмінностей щодо 2-ї та 5-ї груп.

8

6,4

4,8

3,2

1,6

0Норма 7 діб 14 діб

діабет діабет + чорниця, 1 г діабет + чорниця, 2 г1212

121212

121212

Рис. 1. Вплив пасти чорниці на антиоксидантно-прооксидантнийіндекс у слизовій оболонці тонкої кишки щурів із алоксановим діабетом

АПІ, од.

123451234512345123451234512345123451234512345

12345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567

12345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567

12345123451234512345123451234512345

123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456

123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567123456712345671234567


видно, що при діабеті значнопорушується баланс антиокси-дантних і прооксидантних си-стем слизової оболонки тонкоїкишки з перевагою останніх.Вживання пасти чорниці суттє-во підвищує АПІ вже на 7-мудобу (при дозі 2 г), а на 14-тудобу практично повертає цейіндекс до норми (при дозі 2 г).

Висновки

1. При алоксановому діабетіу щурів у слизовій оболонцітонкої кишки порушується ба-ланс антиоксидантних і проок-сидантних систем внаслідокзниження активності антиокси-дантів і збільшення рівня про-оксидантних факторів.

2. Паста чорниці нормалізуєбаланс антиоксидантних і про-оксидантних систем, головнимчином, завдяки зниженню рів-ня останніх.


1. Гончарук Є. Г. Вільнорадикаль-не окислення як універсальний не-специфічний механізм пошкоджуючоїдії шкідливих чинників довкілля/ Є. Г. Гончарук, М. М. Коршун // Жур-нал АМН України. – 2004. – Т. 10,№ 1. – С. 131–150.

2. Марков Х. М. Оксидантныйстресс и дисфункция эндотелия/ Х. М. Марков // Патологическая фи-зиология и экспериментальная тера-пия. – 2005 . – № 4. – С. 5–9.

3. Mecanismes physiologiques dela defense antioxydante / J. Pincemail,K. Bonjecur, K. Cayeux, J. O. Defraigne// Nutr. clin. et metab. – 2002. – Vol. 16,N 4. – С. 233–239.

4. Сазонтова Т. Г. Значение ба-ланса прооксидантов и антиоксидан-тов — равнозначных участников ме-таболизма / Т. Г. Сазонтова, Ю. В. Ар-хипенко // Патологическая физиоло-гия и экспериментальная терапия. –2007. – № 3. – С. 2–18.

5. Приступюк О. М. Оксидантнийстрес за наявності цукрового діабе-ту / О. М. Приступюк // Українськиймедичний часопис. – 2002. – № 3(29). – С. 23–25.

6. Oxidative stress and glucoselevels in a population-based sample/ V. Menon, M. Ram, J. Dorn [et al.] //Diabet. Med. – 2004. – Vol. 21, N 12.– P. 1346–1352.

7. Красова Н. С. Вільні радикалияк регулятор нормальних процесів та

патогенетичний компонент цукрово-го діабету 2 типу (огляд літератури)/ Н. С. Красова // Проблеми експери-ментальної патології. – 2008. – № 2.– С. 92–103.

8. Балаболкин М. И. Роль окисли-тельного стресса в патогенезе сосу-дистых осложнений сахарного диа-бета и применение витаминов и мик-роэлементов для их лечения и про-филактики / М. И. Балаболкин // Но-вости науки и техники : реф. сборник.Серия Медицина. – Вып. 12. Эндо-кринология. – 2006. – № 6. – С. 1–7.

9. Цисельский Ю. В. Основныеаспекты патофизиологии диабети-ческой ретинопатии и ее следствий:обзор литературы / Ю. В. Цисель-ский // Эндокринология. – 2005. –Т. 10, № 2. – С. 92–104.

10. Цісельський Ю. В. Дисбіотичніаспекти патогенезу, профілактики ілікування діабетичної ангіопатії : ав-тореф. дис. … д-ра мед. наук : спец.14.03.04. / Ю. В. Цісельський. – Оде-са, 2011. – 30 с.

11. Стальная И. Д. Метод опре-деления малонового диальдегида спомощью тиобарбитуровой кислоты/ И. Д. Стальная, Т. Г. Гаришвили// Современные методы в биохимии.– М. : Медицина, 1977. – С. 66–68.

12. Гирин С. В. Модификация ме-тода определения активности ката-лазы в биологических субстратах/ С. В. Гирин // Лабораторная диа-гностика. – 1999. – № 4. – С. 45–46.

13. Биохимические маркеры вос-паления тканей ротовой полости :метод. рекомендации / сост. : А. П.Левицкий, О. В. Деньга [и др.]. –Одесса, 2010. – 16 с.

REFERENCES

1. Goncharuk E.G., Korshun M.M.Free-radical oxidation as the universalnonspecific mechanism of damaginginfluence of harmful factors of environ-ment. Zhurnal AMN Ukraini 2004; 10,1: 131-150.

2. Markov Kh.M. Oxidant stress anddysfunction of endothelium. Patolog-icheskaya fiziologiya i eksperimental’-naya terapiya 2005; 4: 5-9.

3. Pincemail J., Bonjecur K., Ca-yeux K., Defraigne J.O. Mecanismesphysiologiques de la defense antioxy-dante. Nutr. clin. et metab. 2002; 16,4: 233-239.

4. Sazontova T.G. The importanceof the balance of prooxidants and anti-oxidants, which are the equal partici-pants of metabolism. Patologicheskayafiziologiya i eksperimental'naya terapi-ya 2007; 3: 2-18.

5. Pristupjuk O.M. Oxidant stress atdiabetes mellitus. Ukrains'kyi medich-nyi chasopys 2002; 3 (29): 23-25.

6. Menon V., Ram M., Dorn J. et al.Oxidative stress and glucose levels ina population-based sample. Diabet.Med. 2004; 21, 12: 1346-1352.

7. Krasova N.S. Free radicals asthe regulator of normal processes andpathogenic component of diabetesmellitus of the II type (Literary review).Problemy eksperimental'noi patologіi2008; 2: 92-103.

8. Balabolkin M.I. The role of oxi-dizing stress in pathogenesis of vascu-lar complications of diabetes mellitusand the use of vitamins and microele-ments for their treatment and prophy-laxis Ref. sbornik «Novosti nauki i teh-niki» - Seriya «Meditsina». Vyp. 12. En-dokrinologiya 2006; 6: 1-7.

9. Tsіsel's'kyi Ju.V. The main as-pects of pathophysiology of diabeticretinopathy and its aftereffects (Literaryreview). Endokrinologiya 2005; 10, 2:92-104.

10. Tsіsel's'kyi Ju.V. Disbiotic as-pects of pathogenesis, prophylaxis andtreatment of diabetic angiopathy. Av-toref. dis. ... d-r. med. nauk: spec. Ode-sa, 2011: 30.

11. Stal'naya I.D., Garishvili T.G.The method of determination of malon-ic dialdehyde with thiobarbituric acid.Sovremennye metody v biohimii. Mos-cow, Medicina, 1977: 66-68.

12. Girin S.V. The modification ofthe method of the catalase activity de-termination in biological substrates.Laboratornaya diagnostika 1999; 4:45-46.

13. Levitskiy A.P., Den'ga O.V. et al.The biochemical markers of the inflam-mation of oral tissues. Methodical rec-ommendations. Odessa, 2010: 16.


# 6 (134) 2012 61

Клінічна практика

УДК 618.3-06:616-002-022.7:616.71-007.234

О. О. Зелінський, Г. С. Манасова

ОКРЕМІ ПИТАННЯСТАНУ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ

У ВАГІТНИХ З ОСТЕОПЕНІЧНИМ СИНДРОМОМПРИ ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ІНФІКУВАННІОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна

УДК 618.3-06:616-002-022.7:616.71-007.234А. А. Зелинский, Г. С. МанасоваОТДЕЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ СОСТОЯНИЯ ИММУНОЛОГИЧЕСКОГО СТАТУСА У БЕРЕМЕННЫХ

С ОСТЕОПЕНИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНОМ ИНФИЦИРОВАНИИОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаВ работе представлены результаты исследования в динамике отдельных показателей кле-

точного иммунитета и уровня фактора некроза опухоли α (ФНО-α) у беременных с остеопени-ческим синдромом (ОПС) и верифицированным перинатальным инфицированием (ВПИ).

Группу I-A составили 192 беременных с ОПС и ВПИ; I-Б — 43 женщины с ВПИ без ОПС;группу II — 128 здоровых беременных. Структурное состояние костной ткани определялось ме-тодом УЗ-денситометрии, уровень ФНО-α — методом иммуноферментного анализа.

С увеличением срока беременности плотность костной ткани уменьшалась во всех группах,при ВПИ показатели денситометрии были достоверно ниже.

У беременных с ОПС выявлена относительная нейтрофилия с увеличением процента «юных»форм, лимфопения, моноцитоз, что может свидетельствовать об угнетении специфического зве-на иммунитета. При ОПС на фоне инфицирования активность ФНО-α превышала его активностьу здоровых беременных.

Вероятно, персистирующая инфекция и дисфункция в работе иммунной системы беремен-ных являются предикторами уменьшения плотности костной ткани.

Ключевые слова: беременность, костная ткань, фактор некроза опухоли α.

UDC 618.3-06:616-002-022.7:616.71-007.234O. O. Zelinskyy, G. S. МanasovaSOME QUESTIONS OF THE IMMUNOLOGIC STATUS CONDITION IN PREGNANT WOMEN

WITH OSTEOPENIC SYNDROME AT PERINATAL INFECTIONSThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineThe known role in changes of the immune system at pregnancy belongs to T- and B-lymphocytes,

macrophages, granulocytes and the highly active cytokines — TNF-α. At the inflammatory processescytokines also make a certain impact on the osteoporosis development.

Objective of research was studying the condition of cellular immunity (lymphocytes, system ofneutrophils, monocytes) and TNF-α levels in pregnant women with the osteopenic syndrome at theverified perinatal infection in dynamics.

Methods. Group I-A included 192 pregnant women with osteopenic syndrome and perinatal infec-tions; the group of comparison (I-B) included 43 pregnant women with infection without osteopenicsyndrome, the control group (II) — 128 healthy pregnant women. Examination was carried out in II, IIItrimesters of pregnancy and in the postnatal period. The structural condition of bone tissue by ultra-sound osteodensitometric method was defined. Except for an expanded general blood sample, TNF-αconcentration was determined by the chemiluminescence immunoassay method.

Results. In process of gestation the density of bones tissue in pregnant women gradually de-creases; at perinatal infection all osteodensitometric indicators were authentically lower. In pregnantwomen with osteopenic syndrome it is revealed relative neutrophilia, with an increase of per cent of“young” forms, lymphopenia, monocytosis, that can testify to oppression of the specific link of immunesystem.

Activity of TNF-α at the osteopenic syndrome on the infections background significantly exceedsits activity at healthy pregnant women (10.3±0.2) vs (5.4±0.2) pg/ml in II trimester, (13.0±0.2) vs(6.9±0.2) pg/ml in III trimester, р<0.001).

Conclusion. Possibly, the persisting infection, dysfunction in work of the immune system are theprecondition to the bone’s mineral density reduction.

Key words: pregnancy, bone tissue, TNF-α.


Вступ

При фізіологічному перебі-гу вагітності існує відома іму-нологічна толерантність мате-ринського організму до антиге-нів плода батьківського генезу,що зумовлена імуносупресив-ною дією деяких гормонів (хо-ріонічного гонадотропіну, пла-центарного лактогену та ін.) іспецифічних білків плаценти(α-фетопротеїну, трофобластич-ного β-1 глікопротеїду та ін.) [1].

Відома роль у пригніченніімунних реакцій у плаценті на-лежить також Т- і В-лімфоци-там, макрофагам, гранулоци-там і деяким іншим клітиннимелементам, які знаходяться утканинах плаценти [2; 3].

Крім того, у плаценті вироб-ляються кілька високоактивнихімунних цитокінів: фактор нек-розу пухлини-α (ФНП-α), транс-формуючий фактор росту, ін-терлейкіни, які характеризу-ються вазо- та міотропною ак-тивністю, збільшують скорот-ливу здатність матки [4–6].

Сьогодні ФНП-α розгляда-ється як ключовий регуляторзапального й імунологічногопроцесів, що стимулює адгезіюнейтрофілів, моноцитів, лім-фоцитів та еозинофілів до клі-тин ендотелію і таким чиномбере участь у патологічних ме-ханізмах системних захворю-вань, у тому числі кісткової тка-нини. Даний цитокін є одним ізпаракринних регуляторів ре-моделювання кісткової ткани-ни у результаті регуляції функ-ціональної активності остео-кластів [7; 8].

Наявність осередків гостроїта хронічної інфекції при пери-натальному інфікуванні сприяєпригніченню клітинної та дис-функції гуморальних ланок іму-нітету. Пригнічення імунної сис-теми може проявлятися загаль-ною лімфопенією, змінами лей-коцитарної формули, дисімуно-глобулінемією (зниженням вміс-ту IgG, підвищенням рівня IgMі IgA) [9; 10].

Метою дослідження сталовивчення в динаміці стану клі-

тинного імунітету (лімфоцитів,системи нейтрофілів, моноци-тів) і рівня цитокіну (ФНП-α) увагітних з остеопенічним син-дромом при верифікованомуперинатальному інфікуванні.


Обстежено 3 групи вагітних:групу I-А утворили 192 вагітнихіз остеопенічним синдромомна фоні верифікованого пери-натального інфікування; I-Б —43 жінки з інфікуванням безостеопенії та групу II —128 здорових вагітних. Серед-ній зріст вагітних жінок із пери-натальним інфікуванням (групI-А та I-Б) становив (161,0±±1,3) см, середня маса (67,3±±1,1) кг, у II групі середній зрістдорівнював (160,0±1,4) см, се-редня маса — (71,2±1,3) кг.

За характером анамнестич-них даних, соматичних проб-лем, паритету пологів, віково-го складу й антропометричнихданих обстежені жінки не малисуттєвих відмінностей.

Усі вагітні пройшли повнеклініко-лабораторне обстежен-ня відповідно до регламентую-чих наказів МОЗ України.

Методом ультразвуковоїденситометрії п’яткової кісткивизначали структурний станкісткової тканини за допомо-гою апарата Sonost-2006 (Пів-денна Корея) на основі вимі-рювання індексу щільності кіст-ки (ІЩК) і відхилень від пікової(Т-критерій) і вікової (Z-крите-рій) кісткової маси.

Вміст у крові ФНП-α визнача-ли методом твердофазного хе-мілюмінесцентного імунофер-ментного аналізу за допомогоюаналізатора “IMMULITE-1000”,який в автоматичному режимівиконував усі етапи аналізу звисокою точністю та чутливіс-тю. Значення ФНП-α (пг/мл)розраховували за запропоно-ваними таблицями.

Результати обстеженнята їх обговорення

За результатами обстеженнявагітних жінок були визначені

такі причини TORCH-інфіку-вання.

У кожної четвертої (24,26 %)вагітної в основній групі ви-явлені антицитомегаловірусніIgG у високих титрах, IgМ — у4,03 %; низькоавідні антитілавизначались у 33,33% жінок ізIgG. Діагноз також підтвердже-но методом полімеразної лан-цюгової реакції (ПЛР) і цитоло-гічним дослідженням (специ-фічні гігантські клітини з внут-рішньоядерним включенням).

Носіями герпесвірусної ін-фекції (IgG) були 24,25 % жі-нок, у третини із них (29,82 %)антитіла мали високе спорід-нення до антигену; IgМ вияв-лені у 7,54 % пацієнток.

У 40 % вагітних у крові ви-значалися антитоксоплазмовіIgG, у 1,7 % — IgМ; низько-авідні антитіла (<30 %) — у36,17 % пацієнток з IgG. Крімімуноферментного аналізу, діа-гноз токсоплазмозу також ве-рифікований методом ПЛР.

Хламідійна інфекція виявле-на у третини вагітних із перина-тальним інфікуванням плацен-тарного комплексу (ПІПК) і ста-новила 28,51 %; IgМ зафіксо-вано у 5,97 %, IgА — у 6,41 %.При бактеріологічному дослі-дженні діагноз хламідіозу під-тверджений у 52,23 % жінок ізпідвищеним вмістом IgG.

Частота колонізації піхвиStaрhylococcus aureus станови-ла 16,17 %, Streptососсus Hae-molyticus виділений у 15,31 %.ВІЛ-інфікування спостерігалосьу 0,85 %, носіями HbSAg були1,7 %, HCV — 1,27 % вагітних.Носіями уреаплазм виявилися17,87 %, а мікоплазм — 4,25 %жінок. Кандидомікоз піхви діа-гностовано у 24,68 % вагітних;практично з такою ж частотоюдіагностувався гарднерельоз— у 21,27 %.

Відмічалася висока частотамікст-інфікування: найчастішепоєднувалися CMV- і HSV-ін-фекції, токсо- та цитомегалові-рус, уреаплазмоз і мікоплаз-моз та ін.

За даними ультразвуковоїденситометрії отримана така

# 6 (134) 2012 63

характеристика структурногостану кісткової тканини (табл. 1).

Відхилення від пікової кіст-кової маси (Т-критерій -(1,45±±0,03) і -(1,86±0,03) SD) і віко-вої кісткової маси (Z-критерій-(1,31±0,04) і -(1,98±0,04) SD)у групі I-A відповідно у друго-му і третьому триместрах приінфікуванні свідчить про остео-пенію вже з другого тримест-ру (РI-A- II, РI-A- I-Б, РI-Б- II < 0,01).У групах I-Б і II у другому три-местрі Т-критерій становив-(0,84±0,05) і -(0,66±0,02) SD,у третьому -(1,53±0,04) і-(1,04±0,02) SD; Z-критерій-(0,90±0,04) і -(0,65±0,03);-(1,60±0,07) і -(1,22±0,03) SD.

Зі збільшенням терміну ва-гітності показник ІЩК зменшу-вався в усіх групах. У групі зперинатальним інфікуваннямдана динаміка була більш знач-ною, а вихідні дані також ниж-чими, ніж у здорових вагітних(група I-A: з (73,95±0,65) до(65,37±0,63) %; група I-Б:з (80,37±0,94) до (71,91±0,96) %;група II: з (85,25±0,59) до(77,09±0,61) %).

Динаміка показників клітин-ного імунітету і ФНП-α свідчитьпро значне напруження імун-ної системи у вагітних з остео-пенічним синдромом і верифі-кованим перинатальним інфі-куванням (табл. 2).

У здорових вагітних (гру-па II) концентрація ФНП-α удругому триместрі становила(5,4±0,2) пг/мл, у третьому —(6,9±0,2) пг/мл. На 4-й деньпісля пологів концентраціяФНП-α не змінилася — (6,9±±0,2) пг/мл.

При остеопенії на фоні пе-ринатального інфікування (гру-па I-A) вміст ФНП-α достовір-но більш високий (р<0,01):(10,3±0,2), (13,0±0,2) і (11,4±±0,2) пг/мл відповідно до термі-нів обстеження. У другому три-местрі спостерігається прямазалежність між рівнем лейко-цитів і ФНП-α (r=0,58; p<0,0001);у третьому триместрі відміча-ється така ж залежність ізрівнем лейкоцитів (r=0,56;p<0,0001; R2=0,3315; F=46,86

при р<0,0001). У післяполого-вому періоді зберігаються вка-зані взаємовідношення: вмістлейкоцитів незначно впливаєна рівень ФНП-α (R2=0,270),але залежність пряма (r=0,52;p<0,00001; F=35,10; p<0,0001).

Виражена активність проти-запального цитокіну у вагітнихіз перинатальним інфікуван-

ням, імовірно, сприяє резорб-ції кісткової тканини, що під-тверджується зменшеннямщільності кісткової тканини ужінок цієї групи.

У групі I-Б концентраціяФНП-α сягала (7,9±0,3), (8,5±±0,3) і (8,3±0,3) пг/мл відповід-но (p<0,01) до термінів обсте-ження.

Примітка. Достовірність різниці для показників РI-A–II, РI-A–I-Б, РI-Б–II < 0,01.

Таблиця 1Денситометричні показники в обстежених вагітних

Терміни Обстежувана група

обстеження, тиж. I-A, n=192 I-Б, n=43 II, n=128

Т-критерій, -SD

22–24 1,45±0,03 0,84±0,05 0,66±0,0237–38 1,86±0,03 1,53±0,04 1,04±0,02

Z-критерій, -SD

22–24 1,31±0,04 0,90±0,04 0,65±0,0337–38 1,98±0,04 1,60±0,07 1,22±0,03

Індекс щільності кістки, %

22–24 73,95±0,65 80,37±0,94 85,25±0,5937–38 65,37±0,63 71,91±0,96 77,09±0,61

Таблиця 2Деякі показники імунологічного статусу

в обстежуваних вагітних

4-й день Показник Група 24–26 тиж. 37–38 тиж. після

пологів

ФНП-α, пг/мл II, n=128 5,4±0,2 6,9±0,2 6,9±0,2I-А, n=192 10,3±0,2* 13,0±0,2** 11,4±0,2**І-Б, n=43 7,9±0,3** 8,5±0,3** 8,3±0,3**

Лейкоцити, Т/л II, n=128 5,6±0,1 6,2±0,1 6,4±0,1I-А, n=192 7,2±0,1* 8,8±0,1* 8,2±0,1*І-Б, n=43 6,6±0,2* 7,8±0,2* 6,9±0,2*

Паличкоядерні, % II, n=128 2,2±0,1 2,3±0,1 3,7±0,1I-А, n=192 5,4±0,1* 7,1±0,2* 6,5±0,1*І-Б, n=43 4,5±0,1* 7,1±0,2* 6,1±0,3*

Сегментоядерні, % II, n=128 66,7±0,6** 69,3±0,6** 65,1±0,6I-А, n=192 70,6±0,4* 72,4±0,4* 70,7±0,4*І-Б, n=43 70,1±0,8* 72,2±0,8* 72,4±0,7*

Моноцити, % II, n=128 4,2±0,1** 5,1±0,1** 4,0±0,1I-А, n=192 5,5±0,2* 6,4±0,2* 3,9±0,1І-Б, n=43 4,2±0,2 3,9±0,1* 4,2±0,2

Еозинофіли, % II, n=128 0,9±0,1** 2,0±0,1** 1,6±0,1*I-А, n=192 2,0±0,1* 1,3±0,1* 0,7±0,1*І-Б, n=43 1,6±0,2* 0,9±0,1* 1,5±0,2

Лімфоцити, % II, n=128 22,4±0,5** 21,3±0,2** 25,6±0,5**I-А, n=192 16,5±0,4** 12,8±0,2** 18,3±0,4**І-Б, n=43 19,6±0,9** 17,9±0,9* 15,8±0,8**

Примітка. * — P<0,05; ** — P<0,01.


Загальний вміст лейкоцитіву вагітних з остеопенією стано-вив (7,2±0,1), (8,8±0,1) і (8,2±±0,1) Т/л відповідно до термі-нів обстеження у групі I-А і(6,6±0,2), (7,8±0,2) та (6,9±±0,2) Т/л у групі І-Б і на фоніПІПК перевищував такий показ-ник у здорових жінок — (5,6±±0,1), (6,2±0,1) і (6,2±0,1) Т/л,хоча не виходив за межі допу-стимих фізіологічних змін.

Рівень паличкоядерних лей-коцитів («юні» форми нейтро-філів) у нормі становить 1–5 %від загальної кількості нейтро-філів; ці лейкоцити найактив-ніше відповідають на запален-ня в організмі. За нашими да-ними, виявлено значне підви-щення їх відносної кількості увагітних групи I-А — (5,4±0,1),(7,1±0,2), (6,5±0,1) % і групиІ-Б — (4,5±0,1), (7,1±0,2) і (6,1±±0,3) % порівняно з групоюконтролю — (2,2±0,1), (2,3±±0,1) і (3,7±0,1) %. У всіх гру-пах відмічалося збільшення їхвмісту у третьому триместрівагітності порівняно з другим.Такі ж зміни спостерігалися вдинаміці кількості сегменто-ядерних нейтрофілів: у групіI-А — (70,6±0,4), (72,4±0,4) і(70,7±0,4) %, І-Б — (70,1±0,8),(72,2±0,8), (72,4±0,7) %, у гру-пі II — (66,7±0,6), (69,3±0,6) і(65,1±0,6) % відповідно до тер-мінів обстеження.

Вміст у крові вагітних еози-нофільних поліморфноядер-них гранулоцитів при остеопе-нії та інфікуванні у групі I-А —(2,0±0,1), (1,3±0,1) і (0,7±0,1) %(р≤0,01) зменшувався зі збіль-шенням терміну вагітності, угрупі І-Б — (1,6±0,2), (0,9±0,1),(1,5±0,2) % (р<0,01), значнознизився у третьому тримест-рі та знову підвищився післяпологів; хоча вихідні показни-ки у цих групах не мали досто-вірної відмінності (р>0,05). У IIгрупі — (0,9±0,1), (2,0±0,1) і(1,6±0,1) % — кількість еозино-філів збільшилася у третьомутриместрі, після пологів —зменшилася.

Дані зміни, ймовірно, свід-чать про компенсаторну акти-

вацію киснезалежних характе-ристик еозинофілів і стимуля-цію тучних клітин при персис-туючому запальному процесі.

Кількість моноцитів, найак-тивніших фагоцитів перифе-ричної крові, при остеопенії таПІПК у I-А групі становила (5,5±±0,2), (6,4±0,2) і (3,9±0,1) % ібула значно більшою порівня-но зі здоровими вагітними уII групі — (4,2±0,1), (5,1±0,1),(4,0±0,1) %; у групі з ПІПК безостеопенії вона дорівнювала(4,2±0,2), (3,9±0,1) і (4,2±0,2) %відповідно до термінів обсте-ження. Достовірне підвищенняфункціональної активності мо-ноцитів у вагітних з остеопе-нією та ПІПК може бути пов’я-зане з їх активацією в умовахсиндрому системної запальноїреакції.

Вміст лімфоцитів при ПІПК,особливо у вагітних з остеопе-нічним синдромом, характери-зувався більш низькими показ-никами — I-А група — (16,5±±0,4), (12,8±0,2) і (18,3±0,4) %;І-Б група — (19,6±0,9), (17,9±±0,9) і (15,8±0,8) %, у другому ітретьому триместрах (р<0,01),після пологів — (р<0,05) порів-няно з групою контролю (II гру-па — (22,4±0,5), (21,3±0,2) і(25,6±0,5) %. У міру збільшеннятерміну вагітності відмічаласяоднакова тенденція в динамі-ці рівня лімфоцитів у всіх гру-пах: збільшення їх вмісту у тре-тьому триместрі та незначнезбільшення після пологів. Імо-вірно, отримані дані відобража-ють стан імуносупресії під часвагітності та незначної актива-ції імунітету після пологів.

Висновки

У вагітних з остеопенічнимсиндромом відносна лімфопе-нія найбільш виражена, що ко-релює з підвищеним вмістом укрові у цих жінок ФНП-α і, во-чевидь, відображає активнуучасть лімфоцитів у патогене-зі інфекційно-запального, іму-нодефіцитного стану у цих жі-нок.

Зниження клітинної та гумо-ральної ланок імунітету у вагіт-

них з остеопенічним синдро-мом при ПІПК, можливо, де-якою мірою компенсується під-вищенням функціональної ак-тивності нейтрофілів.

Відносна нейтрофілія зізбільшенням відсотка «юних»форм, лімфопенія свідчатьпро пригнічення специфічноїланки імунної системи у вагіт-них із остеопенічним синдро-мом на фоні верифікованогоперинатального інфікування.

Активація ФНП-α може бутизумовлена відносним збіль-шенням кількості моноцитів,які завдяки своїм функціональ-ним властивостям є безпосе-редніми джерелами його син-тезу. Очевидно, підвищеннясинтезу ФНП-α внаслідок пер-систуючого запального проце-су може сприяти процесам де-мінералізації кісткової тканиниу вагітних з перинатальним ін-фікуванням.

ЛІТЕРАТУРА1. Гузов И. И. Иммунология и им-

мунопатология беременности / И. И.Гузов // Материалы V Российскогофорума: Мать и дитя. – М., 2003. –С. 230–231.

2. Сельков С. А. Плацентарныемакрофаги / С. А. Сельков, О. В. Пав-лов. – М. : Товарищество научныхизданий КМК. – 2007. – 187 с.

3. Шмагель К. В. Иммунитет бе-ременной женщины / К. В. Шмагель,В. А. Черешнев. – М., 2003. – 226 с.

4. Ермолина Л. Н. Локальный исистемный уровень фактора некро-за опухоли α (TNFα) и его динамикау беременных с рецидивирующимгенитальным герпесом / Л. Н. Ермо-лина, Е. В. Просекова, О. М. Родио-нова // Цитокины и воспаление. –2006. – Т. 5, № 4. – С. 17–21.

5. Селихова М. С. Послеродовыеинфекционные осложнения: прогнози-рование, профилактика и лечение :автореф. дис. на соискание науч.степени д-ра мед. наук / М. С. Сели-хов. – Волгоград, 2008. – 49 с.

6. Оценка цитокинового профиляпри физиологической и патологичес-ки протекающей беременности / Г. Н.Чистякова, И. А. Газиева, И. И. Ре-мизова [и др.] // Цитокины и воспа-ление. – 2007. – Т. 6, № 1. – С. 3–8.

7. Остеопротегерин и мине-ральная плотность костной ткани упациентов с хронической обструктив-ной болезнью легких / Е. А. Кочетко-ва, В. А. Невзорова, Ю. В. Майстров-

# 6 (134) 2012 65

ская, Ж. Массард // Терапевтическийархив. – 2010. – № 8. – С. 10–14.

8. Роль цитокинов в патогенезеостеоартроза / Л. Ю. Широкова, С. М.Носков, О. М. Паруля [и др.] // Цито-кины и воспаление. – 2010. – Т. 9,№ 4. – С. 16–19.

9. Плацентиты и репродуктив-ные потери инфекционного генеза/ П. И. Ковчур, Е. И. Петрова, Л. Н.Сазонова [и др.] // Материалы IX Все-российского научного форума «Матьи дитя». – М. : МЕДИ Экспо, 2007. –696 с.

10. Макацария А. Д. Синдром си-стемного воспалительного ответа вакушерстве / А. Д. Макацария, В. О.Бицадзе, С. В. Акиньшина. – М. :МИА, 2006. – 442 с.

REFERENCES

1. Guzov I.I. Immunobiology andimmunopathology of pregnancy. Mos-cow, 2003. 230-231.

2. Selkov S.A., Pavlov O.V. Placen-tal macrophages. Association of scien-tific editions КМК. Моscow, 2007: 187.

3. Shmagel К.V., Chereshnev V.А.Immunity of pregnant women. Moscow,2003: 226.

4. Еrmolina L.N., Prosekova Е.V.,Rodionova О.М. Local and systemiclevel of the tumor necrosis factor’s(TNF-α) and its dynamics at pregnantwomen with the relapsing genital her-pes. Tsytokiny i vospalenie 2006; 5(4):17-21.

5. Selikhova М.S. Puerperal infec-tious complications: Forecasting, pro-phylaxis and treatment. АvtoreferatPhD. Volgograd, 2008: 49.

6. Chistyakova G.N., Gazieva I.A.,Remizova I.I., Cherdanceva G.A.,Chereshnev V.A. Assessment of the ci-tokines profile at physiological andpatholologically proceeding pregnancy.Tsytokiny i vospalenie 2007; 6(1):3-8.

7. Kochetkova E.A., NevzorovaV.A., Maistrovskaya Y.V., Massard G.Osteoprotegerin and bone’s tissue min-eral density in the patients with chron-ic obstructive illness of the lungs. Ter-apevticheskiy arhiv 2010; 8: 10-14.

8. Shirokova L.Y., Noskov S.M.,Perulya O.M. Role of the cytokines inthe pathogenesis of the osteoarthrosis.Tsytokiny i vospalenie 2010; 9 (4): 16-19.

9. Kovchur P.I., Sazonova L.N.,Udodova O.N., Ribkina L.A., KoshkinaL.V., Petrova E.I. Placentites and rep-oductive losses of the infectious gene-sis. Materials of the IX All-Russia sci-entific forum «Mother and child». Mos-cow, MediExpo, 2007: 696.

10. Makatsariya A.D., Bi tsadzeV.O., Akin ’shina S.V. Syndrome ofthe systemic inflammatory responsin obstetrics. Moscow, МIА, 2006:442.


УДК [616.322+616.742]-002.153-08:615.33

Ф. Д. Евчев, В. И. Кресюн

ЭФФЕКТИВНОСТЬ АМОКСИЛА КВ ТЕРАПИИ ОСТРОЙ ГНОЙНОЙ ПАТОЛОГИИ

ГЛОТКИ И ШЕИОдесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

УДК [616.322+616.742]-002.153-08:615.33Ф. Д. Евчев, В. И. КресюнЭФФЕКТИВНОСТЬ АМОКСИЛА К В ТЕРАПИИ ОСТРОЙ ГНОЙНОЙ ПАТОЛОГИИ

ГЛОТКИ И ШЕИОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаВ статье приведены результаты исследования эффективности лекарственного препарата

«Амоксил К» в лечении гнойно-воспалительных процессов глотки и шеи в условиях хирургическо-го стационара и инфекционных ангин в домашних условиях.

Рациональное применение и подобранная ступенчатость приема Амоксила К показали вы-сокую антибактериальную эффективность, что позволяет рекомендовать его для широкого при-менения в гнойной хирургии и при инфекционных ангинах.

Ключевые слова: Амоксил К, острая гнойная патология глотки и шеи, антибиотикотерапия.

UDC [616.322+616.742]-002.153-08:615.33F. D. Yevchev, V. I. KresyunTHE EFFICIENCY OF AMOXIL K IN THERAPY OF ACUTE PURULENT PATHOLOGY OF

THE LARYNX AND THE NECKThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineAs usual Amoxicillin/clavulanate is prescribed for initial therapy of acute inflammatory and compli-

cated purulent-inflammatory diseases of the larynx and the neck.This medicine became a basic medical remedy in treatment of acute ENT pathology, because it is

the most active and efficient in relation to penicillin-resistant pneumococci as it is 4 times more activethan Ampicillin.

The aim of investigation is to study the efficacy and safety of Amoxil-K (amoxicillin with clavulanicacid) for step application and for prophylaxis of the acute purulent pathology of larynx and soft tissuesof the neck in the outpatient setting and in surgery hospital.

70 patients (32 female and 38 male) at the age from 18 to 50 were investigated. The efficiency oftreatment with Amoxil K objectively reflects the analysis of indices dynamics.

So we may resume that the article shows the efficiency of medicinal preparation Amoxil K for treat-ment of the acute purulent pathology of the larynx and the neck in the surgical hospital and for treat-ment of the infectious angina in the outpatient setting.

The rational use and chosen step application of Amoxil K revealed its high antibacterial efficiency,which permits to recommend it for wide application in contaminated surgery and infectious angina.

Key words: Amoxil K, acute purulent pathology of the larynx and the neck, antibiotic therapy.


Введение

Острая патология верхнихдыхательных путей в структу-ре лор-заболеваемости зани-мает ведущее место, так какони первыми подвержены воз-действию факторов внешнейсреды (бактериальному, ви-русному и др.).

Так, в частности, острое вос-паление лимфоидного глоточ-ного кольца и первичные ин-фекционные ангины в осенне-зимний период составляют45–65 % от общего числа об-ратившихся за медицинскойпомощью к терапевту. Сегод-ня проблема рациональноголечения (выбора антибиотика)остается актуальной, посколь-ку частота осложнений инфек-ционных ангин и стрептококко-вого фарингита (β-стрептокок-ковой и стафилококковой этио-логии) сохраняется на высо-ком уровне (паратонзиллиты,аденофлегмоны и флегмоноз-ные ларингиты). Эта ослож-ненная патология при неадек-ватном лечении чревата бо-лее серьезными осложнения-ми — медиастинитом, сепси-сом и некрозом тканей. Все этоприводит к существенным эко-номическим потерям вслед-ствие длительной нетрудоспо-собности.

Известно, что основнымивозбудителями воспалитель-ных заболеваний глотки явля-ются: β-гемолитический стреп-тококк группы А, Str. Pneumo-niae, S. Aureus, Heumophilusinfluenza, Moraxella cataralis, ми-коплазмы, хламидии, E. coli,Pseudomonas spp., Neiseria spp.,Heamophilus spp. [1; 3; 5; 7].

Выбор антимикробного пре-парата в лечении острых вос-палительных и осложненныхгнойно-воспалительных забо-леваний глотки и органов шеизатруднителен, поскольку ввозникновении и развитии за-болевания и осложнений уча-ствует, как правило, не одинмикробный возбудитель, а не-сколько — микробные ассо-циации, что подтверждается

нашими микробиологическимиисследованиями [2; 6; 9].

К сожалению, сегодня не-обоснованное и нерациональ-ное назначение антибиотикавстречается в практическомздравоохранении довольно ча-сто. Это приводит, во-первых,к снижению способности ле-карственного препарата оказы-вать антимикробное действие(растет резистентность), во-вторых, формируются новыемеханизмы резистентности и,в-третьих, продуцируются бо-лее агрессивные типы β-лакта-мазы [2; 11].

Учитывая, что в большин-стве случаев острой патологиилор-органов высевается мик-робная ассоциация, то для ле-чения пациентов с этой пато-логией следует назначать за-щищенные эмпирические анти-биотики, которые бы снима-ли негативный процесс ростарезистентности. Совершенносправедливо, что большин-ство врачей-отоларингологовв качестве средств стартовойтерапии назначают Амокси-циллин/клавуланат, которыйдавно стал базовым средст-вом лечения острой лор-пато-логии. Это объясняется тем,что из всех доступных «ораль-ных» пенициллинов и цефало-споринов, включая препаратыI–II поколения, амоксициллиннаиболее активен и эффекти-вен в отношении пенициллин-резистентных пневмококков, таккак в 4 раза превосходит ампи-циллин [4; 5; 7; 8; 10].

Дополнительными его пре-имуществами являются значи-тельно меньшая частота не-желательных побочных реак-ций со стороны желудочно-кишечного тракта и удобстваприема — возможность прове-дения ступенчатой терапии,позволяющей назначить вве-дение препарата паренте-рально с переходом на приемперорально после улучшениясостояния больного.

Отличительным свойствомсчитается создание оптималь-ных эрадикационных концент-

раций в тканях организма, вчастности придаточных пазухахноса, ротоглотки, гортани, кожии мягких тканях шеи, зависящееот режима дозирования.

Цель исследования — изу-чение эффективности и безо-пасности Амоксила-К (амокси-циллина с клавулановой кис-лотой) в режиме ступенчатойтерапии и профилактики ост-рой гнойной патологии глоткии мягких тканей шеи в амбула-торных условиях и условияххирургического стационара.

Материалы и методыисследования

В исследование включены70 пациентов (32 женщины и38 мужчин) в возрасте от 18 до50 лет. Больные распределе-ны на две группы в зависимос-ти от локализации гнойно-воспалительного процесса инозоформы заболевания. Пер-вая группа составила 50(71 %) больных. Из них 28 (56 %)пациентов с паратонзилляр-ным абсцессом и 22 (44 %) — саденофлегмоной. Вторая груп-па — 20 (28,6 %) пациентов слакунарной ангиной. Пациен-ты с паратонзиллярным абс-цессом и флегмоной шеи ле-чились у терапевта поликли-ники по поводу инфекционнойангины в течение 3–4 сут., при-нимали Азитромицин, Ампи-циллин, Офлоксацин в тече-ние 3–5 дней. Состояние боль-ных ухудшилось, и в разныесроки они были осмотреныоториноларингологом и госпи-тализированы в лор-отделе-ние 11-й ГКБ (рис. 1, 2). Кли-нический анализ заболевае-мости этих больных и частотаосложнений показали прямуюзависимость неоправданноговыбора антибиотика при ихлечении [4; 5].

У 34 (48,6 %) больных об-щее состояние было отягоще-но сопутствующей патологией:у 12 (17,1 %) — ишемическойболезнью сердца, у 8 (11,4 %)— декомпенсированным тон-зиллитом и у 21 (30 %) — па-родонтозом.

# 6 (134) 2012 67

В связи с гнойным процес-сом и выраженной интоксика-цией больным первой группыв первые часы поступления встационар проведено экстрен-ное хирургическое вмешатель-ство (вскрытие паратонзил-лярного абсцесса и адено-флегмоны) с верификациейвозбудителя и чувствительнос-ти к антибиотикам. После уда-ления всех девитализирован-ных тканей, промывания после-операционных полостей рас-твором антисептиков, дрени-рования ран больным назна-чали антибактериальную и дез-интоксикационную терапию ивитаминотерапию. Этой груп-пе больных назначали эмпи-рически защищенный анти-биотик Амоксил К 1,2 г, парен-терально (внутривенно) 3 разав сутки (каждые 8 ч) в течение5 сут., затем переходили на пер-

оральный прием Амоксила К625 по 1 таблетке 2 раза в сут-ки (каждые 12 ч) последующие5 сут. Курс лечения — 10 сут.

Пациенты с лакунарнойангиной отказывались от на-правления на лечение в инфек-ционную больницу, поэтому пос-ле забора материала на дифте-рию лечение проводилось ам-булаторно (в домашнем режи-ме, под наблюдением терапев-та). Назначали Амоксил К 625 ×× 2 раза в сутки перорально,обильное питье, витаминотера-пию. Курс лечения — 6 сут.

С целью контроля эффек-тивности проводимого лече-ния мы провели микробиоло-гическое исследование опера-ционного гнойно-некротичес-кого материала в день обра-щения пациента (операции) ив динамике (1 раз в 3 дня). Ис-следование включало оценкуаэробной микрофлоры с опре-делением чувствительностимикрофлоры к широкому кру-гу антибиотиков. У больных слакунарной ангиной проводил-ся забор материала на Bl ибактериальный посев на мик-рофлору из зева.

Важную роль отводили ис-следованию в динамике лей-коцитоза и скорости оседанияэритроцитов (СОЭ). Изучаливлияние препарата Амоксил Кна функцию печени и почек поданным биохимических пока-зателей (общий белок крови,мочевина, общий билирубин,тимоловая проба, ТАсТ, ТАлТи креатинин).

Результаты исследованияи их обсуждение

Длительность заболеваниябыла различной — от 3 до 7дней. Рецидивирующий про-цесс протекал у 8 (11,4 %)больных с декомпенсирован-ным хроническим тонзилли-том. Проведена оценка общихклинических и местных при-знаков интоксикации и гнойно-го воспаления.

Состояние больных обеихгрупп на момент обращениябыло крайне тяжелое. Пациен-

ты с гнойно-воспалительнымпроцессом госпитализированыв лор-отделение. Больные спаратонзиллярным абсцессомпредъявляли жалобы на силь-ную боль в глотке, усиливаю-щуюся при глотании и ирради-ирующую в голову; затруднен-ное открывание рта (за счеттризма жевательных мышц),обильную саливацию и высо-кую температуру тела (39,5–39,8 °C). Объективно: рот от-крывается на 1,5 см, слизис-тая оболочка паратонзилляр-ной клетчатки, небной зана-вески гиперемирована, отеч-на, небная миндалина выпяче-на и смещена к средней линии(см. рис. 2).

Больные с аденофлегмо-ной предъявляли жалобы навыраженную слабость, потли-вость, высокую лихорадку (до40 °C), озноб, сильную голов-ную боль, боль в области шеи,усиливающуюся при поворотеи наклоне головы, одышку прифизической нагрузке. Объек-тивно: резкая болезненностьмягких тканей шеи, гиперемиякожи с очагами флюктуации.

Пациенты с лакунарной ан-гиной предъявляли жалобы навыраженную слабость, голово-кружение, высокую лихорадку(до 39–40 °C), озноб, отсут-ствие аппетита и боль в глот-ке. Объективно: кожные покро-вы бледные, влажные. Сли-зистая оболочка небных мин-далин гиперемирована, лаку-ны, небные миндалины покры-ты гнойным серо-грязным на-летом, легко снимающимся споверхности миндалин. На шеепальпируются болезненныевалики Карицкого.

У 42 (60 %) больных выде-лена патогенная монокульту-ра. Из них у 20 (47,6 %) паци-ентов β-гемолитический стреп-тококк группы А, у 12 (28,6 %)больных — S. Aureus, у 10(23,8 %) — Str. Pneumoniae. У28 (40 %) больных высеянаассоциация микроорганизмов:S. Aureus + E. coli у 6 (21,4 %),Str. Pneumoniae + S. Aureus у8 (28,7 %), S. Aureus + мико-

Рис. 1. Паратонзиллярныйабсцесс

Рис. 2. Аденофлегмона шеи(6–8-е сутки)


плазма у 6 (21,4 %), Heumo-philus influenza + E. coli у 4(14,3 %), β-гемолитическийстрептококк группы А + S. Aure-us у 4 (14,3 %) больных. Поданным антибиотикограмм,выделенные микроорганизмыбыли чувствительны к Амокси-лу К в 92,7 % случаев.

Проведенный анализ ре-зультатов применения Амок-сила К в терапии гнойной па-тологии глотки и органов шеипоказал его высокую терапев-тическую эффективность. Так,у пациентов с гнойным вос-палением паратонзиллярнойклетчатки через 12 ч тем-пература тела снизилась до37 °C, общее состояние значи-тельно улучшилось, акт глота-ния был умеренно болезненен.Через 72 ч больные жалоб непредъявляли, были выписаныиз стационара на амбулатор-ное лечение с переходом напероральный прием АмоксилаК 625 по 1 таблетке 2 раза всутки в течение двух дней.Курс лечения Амоксилом К со-ставил 5 дней. Объективно от-мечались только умереннаяинфильтрация и гиперемияпаратонзиллярной клетчатки,трудоспособность была вос-становлена на 6-е сутки.

У пациентов с аденофлегмо-ной через 12, 24 и 72 ч темпе-ратура утром повышалась до37,9 °C, вечером — до 38,1 °C.В эти сроки больные отмеча-ли улучшение общего состоя-ния, но явления интоксикациисохранялись. На 4-е сутки тем-пература тела снизилась до37,6 °C и сохранялась в тече-ние последующих 2 сут. Пос-леоперационная рана очисти-лась от некротических масс на5–6-е сутки и на 8-е сутки гра-нулировала.

У пациентов с лакунарнойангиной на 2-е сутки приемаАмоксила К состояние значи-тельно улучшилось, темпера-тура тела снизилась до суб-фебрильных цифр и сохраня-лась в течение последующих3 сут. В эти сроки небные мин-далины очистились от фибри-

нозного налета, но явленияинтоксикации (слабость и пот-ливость) сохранялись.

Эффективность леченияАмоксилом К объективно отра-жает динамика лабораторныхпоказателей: содержание лей-коцитов в крови, СОЭ, общегобелка и креатинина. Так, лей-коцитоз на момент госпитали-зации у больных с паратонзил-лярным абсцессом и адено-флегмоной составлял 12–14 тыс. г/л, общий белок65–70 г/л, общий билирубин13,5 мкмоль/л, тимоловая проба1,2 ед., ТАсТ 0,39 ммоль/(л⋅ч),ТАлТ 0,48 ммоль/(л⋅ч) и креа-тинин 110 мкмоль/л, т. е. био-химические показатели были впределах нормы.

Следует отметить, что вдинамике содержание лейко-цитов в крови на фоне приемаАмоксила К прогрессивно сни-жалось у больных обеих группна 4-е и 6-е сутки после опера-ции и на 4-е сутки приема ан-тибиотика — у больных с ла-кунарной ангиной. Возможно,это связано с его побочнымдействием на кровь (лейкопе-ния), но при этом состояниебольных значительно улучша-лось.

У больных с паратонзил-лярным абсцессом и флегмо-ной шеи СОЭ была увеличенана момент поступления, таккак шел уже 5–6-й день забо-левания.

Скорость оседания эритро-цитов на момент обращения убольных с лакунарной ангинойбыла 8–10 мм/ч, а СОЭ у этихпациентов только на 3-и суткиувеличилась и составила 18–26 мм/ч.

Контрольные показателифункции печени и почек послелечения (тимоловая проба —общий билирубин, ТАсТ, ТАлТи креатинин) сохранялись впределах нормы, что подтверж-дает отсутствие побочных дей-ствий Амоксила К на функциюпечени и почек.

Таким образом, получен-ные результаты подтвердилицелесообразность примене-

ния Амоксила К у данной кате-гории больных. Все пациентыудовлетворительно перенеслилечение лакунарной ангины игнойно-воспалительных забо-леваний глотки и шеи.

Побочные реакции во времялечения отмечены у 3 больныхс лакунарной ангиной, которыепроявились на 5-е сутки при-ема Амоксила К 625 в виде лег-кой тошноты и диареи.

Выводы

1. Рационально составлен-ная смесь двух ингредиентовамоксициллина натриевой со-ли и клавулановой кислоты вантибактериальном препаратеАмоксил К оказала у 100 %больных высокий лечебныйэффект при острой гнойнойпатологии ротоглотки и шеи.Побочные реакции отмечено у3 больных с лакунарной анги-ной, что составило 15 %.

2. Амоксил К эффективен ипоказан в качестве эмпиричес-кой и ступенчатой антибиоти-котерапии при гнойно-воспа-лительных заболеваниях лор-органов, что позволяет реко-мендовать его для широкогоприменения.

ЛИТЕРАТУРА

1. Клиническая эффективностьципрофлоксацина при лечении хи-рургических инфекций кожи и мягкихтканей / под ред. Л. А. Блатуна, Р. П.Терехова, А. М. Светухина [и др.]// Consilium Medicum. – 2007. – N 9 (7).– С. 4–6.

2. Джонс Р. Н. Может ли быть со-хранена антимикробная активность?/ Р. Н. Джонс // Український медич-ний часопис. – 1999. – № 2/10. –С. 26–34.

3. Диагностическая ценностьмикробиоты полости носа и ее рольв лечении риносинуситов / Ф. Д. Ев-чев, М. Б. Пионтковская, И. Э. Чер-нышева [и др.] // ЖВНіГХ. – 2011. –№ 3. – С. 85.

4. Зинченко Д. А. Антибактери-альная терапия воспаления в Лорстационаре / Д. А. Зинченко // Мате-ріали XI з’їзду оториноларингологівУкраїни. – Судак, 2010. – С. 93–94.

5. Компендиум-2010 — лекар-ственные препараты / под ред. В. Н.Коваленко, А. П. Викторова. – К. :МОРИОН, 2010. – 2240 с.

# 6 (134) 2012 69

6. Аковбян В. А. Практическое ру-ководство по антиинфекционной хи-миотерапии / В. А. Аковбян, А. С. Ан-кировская, И. В. Андреева ; под ред.Л. С. Страчунского, Ю. Б. Белоусова,С. Н. Козлова. – Смоленск : НИИАХСГМА, 2007. – 464 с.

7. Цимар А. В. Антибактерійна те-рапія тонзилофарингіту / А. В. Ци-мар, О. М. Остапик // МатеріалиXI з’їзду оториноларингологів Украї-ни. – Судак, 2010. – С. 215–216.

8. Яремчук С. Э. Применение пер-вого отечественного таблетирован-ного цефалоспоринового антибиоти-ка третьего поколения цефиксим-кмпв оториноларингологии / С. Э. Ярем-чук // ЖВНіГХ. – 2000. – № 2 – С. 35–36.

9. Steele R. W. Compliance issuesrelated to the selection of antibioticsuspensions for children / R. W. Steele,M. P. Thomas, R. E. Bégué // Pediatr.Infect. Dis. J. – 2001. – Vol. 20. – P. 1–5.

10. Wald E. R. Effectiveness ofamoxicillin/clavulanate potassium in thetreatment of acute bacterial sinusitis inchildren / E. R. Wald, D. Nash, J. Eick-hoff // Pediatrics. – 2009. – Vol. 124 (1).– P. 9–15.

11. Williams J. D. Beta-Lactamaseinhibition and in vitro activity of sul-bactam and sulbactam/cefoperazone/ J. D. Williams // Clin. Infect. Dis. –1997. – Vol. 24 (3). – P. 494–497.

REFERENCES

1. Blatun L.A., Terekhova R.P., Sve-tukhin A.M., Zviagin A.A. (eds) Clinical ef-ficiency of Ciprofloxacin in treatment ofsurgical infections of cutis and soft tissues.Consilium Medicum 2007; 9 (7): 4-6.

2. Dzhons R. N. Can antimicrobialactivity be preserved? Ukr. med. cha-sopys 1999; 2(10): 26-34.

3. Yevchev F.D., PiotkovskayaM.B., Chernysheva I.E. et al. The diag-nostic importance of the nasal cavitymicrobiota and its function in treatmentof the rhinosinusitis ZhVNiGH 2011; 3:85.

4. Zinchenko D.A. Antibacterialtherapy of the inflammation in the ENTdepartment. Materialy XI z’izdu otori-nolaringologov Ukrainy 2010, p. 93-94.

5. Kovalenko V.N., Viktorov A.P.Compendium 2010 — lekarstvennyepreparaty [Compendium-2010 — phar-maceutical compositions]. Kyiv, MORI-ON, 2010. 2240 p.

6. Abovian V.A., Ankirovskaya A.S.,Andreyeva I.V. eds. Strachunsky L.S.,Belousov Yu.B., Kozlov S.N. Prac-ticheskoe rukovodstvo po antiinfectsion-noy khimoterapii [The practical book foranti-infectious chemotherapy]. Smo-lensk, NIIAH SGMA, 2007. 464 p.

7. Cimar A.V., Ostapik O.M. Anti-bacterial therapy of the tonsillopharyn-gitis. Materialy XI z’izdu otorinolaringol-ogov Ukrainy 2010, p. 215-216.

8. Yaremchuk S.E. Application ofthe first domestic pelleted third-gener-ation antibiotic Сefixime-KMP in theENT practice. ZhVNiGH 2000; 2: 35-36.

9. Steele R.W., Thomas M.P.,Bégué R.E. Compliance issues relatedto the selection of antibiotic suspen-sions for children. Pediatr Infect Dis J.2001; 20: 1–5

10. Wald E. R., Nash D., Eickhoff J.Effectiveness of amoxicillin/clavulanatepotassium in the treatment of acutebacterial sinusitis in children. Pediat-rics, 2009; 124(1): 9-15.

11. Williams J.D. Beta-Lactamaseinhibition and in vitro activity of sul-bactam and sulbactam/cefoperazone.Clin. Infect. Dis. 1997; 24(3): 494-497.

Поступила 17.07.2012

УДК 616.12-008.331.1-092:547.857:577.156.5

Л. М. Самохіна, С. М. Коваль, І. О. Снігурська, Д. К. Милославський

АКТИВНІСТЬ ХІМАЗИ, ТОНІНУ І КАЛЬПАЇНІВПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ

ДУ «Інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», Харків, Україна

УДК 616.12-008.331.1-092:547.857:577.156.5Л. М. Самохина, С. Н. Коваль, И. А. Снегурская, Д. К. МилославскийАКТИВНОСТЬ ХИМАЗЫ, ТОНИНА И КАЛЬПАИНОВ ПРИ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ

С ГИПЕРУРИКЕМИЕЙГУ «Институт терапии им. Л. Т. Малой НАМН Украины», Харьков, УкраинаВыявлено снижение активности кальпаинов и тонина на фоне увеличения уровня химазы,

причем у больных без гиперурикемии изменения активности химазы и тонина имели достовер-ный характер по сравнению с контролем: активность химазы снижалась, а тонина — повыша-лась. Указанные изменения могут быть связаны с развитием вазоконстрикции и апоптогенныхпроцессов. Наличие гиперурикемии может обусловливать нарушение синтеза и высвобожде-ния химазы в связи с повышенной гибелью тучных клеток в жировой ткани. При этом повыше-ния активности тонина указывает на возможность его синтеза, что обусловлено увеличениемсодержания ангиотензиногена в адипозной ткани.

Ключевые слова: химаза, тонин, кальпаины, гипертоническая болезнь, гиперурикемия.

UDC 616.12-008.331.1-092:547.857:577.156.5L. M. Samokhina, S. M. Koval, I. O. Snigurska, D. K. MyloslavskyyCHYMASE, TONIN AND CALPAINS ACTIVITIES AT HYPERTENSION WITH HYPERURICEMIASI «L. T. Malaya Institute of Therapy AMS of Ukraine», Kharkiv, UkrainePreadipocytes and differential fat cells have a components for local synthesis of angiotensin II,

included chymase, tonin. Violation of secretory function of adipocytes found in chronic hypoxy of fattytissue and oxidative stress, contributed to the activation of calcium-dependent proteinases — cal-pains. The changes of calcium concentration directly reflected in the reduction process smoothmuscle cells of vascular wall and lead to the hypertension, which at hyperuricemia may contribute toworsening of disease course and development of cardiovascular complications.


Актуальною проблемою охо-рони здоров’я залишаєтьсярозвиток серцево-судиннихускладнень при гіпертонічнійхворобі (ГХ) [1]. При цьому су-динне ремоделювання розгля-дають як адаптивну відповідьна підвищений артеріальнийтиск (АТ). Одним із важливихфакторів, що впливають наартеріальне ремоделювання,є ангіотензин (АII) — ключо-вий ефектор ренін-ангіотензи-нової системи (РАС). Утворен-ня АII у тканинах відбуваєтьсяза участі протеїназ, серед якихособливу роль відіграють хіма-за, тонін. Хімаза утворює АII зАI, а тонін бере участь в утво-ренні АII не тільки з АI, але й зангіотензиногену, який, у своючергу, здатний синтезуватисяяк печінкою, так і жировою тка-ниною. При ожирінні, особли-во вісцерального типу, рівніангіотензиногену, АII збільше-ні [2]. Переадипоцити і дифе-ренційовані жирові клітини ма-ють повний набір компонен-тів, необхідний для локально-го синтезу АII, а також рецеп-торів AII 1 типу (АТ1), що за-безпечує внутрішньоклітиннупередачу сигналів. Високаактивність РАС, у свою чергу,призводить до збільшення ма-си жирової тканини, до того жтканинний АII фактично вико-нує функцію фактора ростудля адипоцитів.

Більшість ефектів АII, опо-середкованих його взаємодієюз АТ1, приводить до миттєво-го включення кальцій-залеж-них реакцій [1]. Зростання рів-ня кальцію в організмі є сигна-

лом до скорочення гладко-м’язових клітин судинної стін-ки і призводить до розвитку гі-пертензії [3]. Зміни рівня каль-цію в організмі безпосередньопозначаються на активностікальцій-залежних нейтральнихцистеїнових протеїназ — каль-паїнів. Пригнічення активностікальпаїнів сприяє зменшеннюAII-індукованої гіпертрофії лі-вого шлуночка, ремоделюван-ню судин, виразності перивас-кулярного запалення та фіб-розу [1]. Активація кальпаїнів від-бувається в результаті вільно-радикального окиснення, ок-сидативного стресу. Збільше-ний оксидативний стрес прояв-ляють і гіпоксичні адипоцити[4]. Хронічну гіпоксію жировоїтканини виявляють при гіпер-трофії адипоцитів, і це призво-дить до дизрегуляції секреціїбіоактивних молекул — адипо-цитокінів.

Наявність ожиріння коре-лює з концентрацією сечовоїкислоти (СК) у крові, гіперурик-емією (ГУЕ). Біохімічною ос-новою даного взаємозв’язку єсинтез пуринового ядра de no-vo з рибозо-5-фосфату, щоутворюється в процесі пентоз-ного шляху окиснення глюко-зи, який активується посилен-ням синтезу жирних кислот.Порушення обміну пуринів мо-же бути першопричиною підви-щення АТ і в рамках метабо-лічного синдрому зумовлюва-ти більш ранній розвиток сер-цево-судинних ускладнень [5].

Характер участі і взаємо-зв’язок змін активності хімази,тоніну та кальпаїнів при ГХ на

фоні ГУЕ досі залишаються нез’ясованим.

Мета дослідження — ви-вчити активність хімази, тонінута кальпаїнів при ГХ з ураху-ванням наявності ГУЕ.


Обстежено 24 хворих з ГХІІ стадії, 1–2-го ступеня, віком39–60 років, з ГУЕ (n=12, 6 чо-ловіків і 6 жінок, середній вік(47,2±3,4) року) і без ГУЕ(n=12, 7 чоловіків і 5 жінок ві-ком (46,4±3,1) року). Стадію ГХвизначали за рекомендаціямиУкраїнського товариства кар-діологів (2008). Клінічне дослі-дження виконане згідно з ви-могами Гельсінської деклара-ції Всесвітньої медичної асоціа-ції «Етичні принципи медич-них досліджень за участі лю-дини як об’єкта дослідження»(2008). Гіперурикемію визначи-ли за концентрацією СК, якуоцінювали за допомогою ури-казного фотометричного мето-ду з використанням наборів“Cormay” (Польща). Діагноз ГУЕвстановлювали при концент-рації СК понад 360 мкмоль/л(і для чоловіків, і для жінок) згі-дно з рекомендаціями Євро-пейської ліги з боротьби ізревматизмом (“EULAR evi-dence based recommendationsfor gout”, 2006).

Контрольна група — 16 здо-рових осіб, середній вік (34,8±±1,9) року.

Досліджено активність каль-паїнів, хімази, тоніну в сироват-ці крові до лікування високо-чутливим ферментативним

The purpose is studying of chymase, tonin and calpains activities at essential hypertension tak-ing into account hyperuricemia.

Hyperuricemia was determined by the presence of uric acid, which was assessed by uricase pho-tometric method using a test-systems of «Cormay», Poland. The activities of calpains, chymase, toninin blood serum were investigated by high-sensitivity enzymatic method.

The varying degrees of decrease of tonin and calpains activities with increased levels of chymaseare revealed in patients with and without hyperuricemia. In patients without hyperuricemia the changeof the chymase and tonin activities had a valid character in comparison with the control, and the chy-mase activity was reduced, and tonin activity had the tend to increase.

The increase of chymase activity, reduction of tonin, calpains activities took place due to vasocon-striction and apoptosis. The lower activity of chymase at hyperuricemia may indicate a violation of itssynthesis and release, resulting from increased loss of must cells in adipose tissue. The increasedtonin activity indicates to possibility of its synthesis, including the development of vasoconstrictionand is caused by increasing concentrations of angiotensinogen in adipose tissue.

Key words: chymase, tonin, calpains, hypertension, hyperuricemia.

# 6 (134) 2012 71

методом [6]. Принцип методугрунтується на використанні яксубстрату протеолітичної ре-акції іммобілізованого на по-верхні полістиролу маркерногоферменту (пероксидаза хрону),попередньо кон’югованого ізсубстратом білкової природи(фрагмент 5–8 АII для хімази,протамінсульфат — для тоні-ну, альбумін сироватки бика(БСА) — для кальпаїнів). Ак-тивність хімази визначали, по-передньо пригнітивши у до-слідних зразках трипсиноподіб-ні ферменти, такі як трипсин,сироватковий калікреїн, плаз-мін, частково тонін (має трип-сино- і хімотрипсиноподібну ак-тивність), додаванням 1 : 1 заоб ’ємом соєвого інгібіторатрипсину (СІТ) у концентрації0,01 мкг/мл, інкубували 5 хвпри 37 °С. Перед визначеннямтоніну пригнічували активністькалікреїн-подібних ферментівдодаванням 1 : 1 за об’ємомапротиніну (20 мкг/мл), 5 хвпри 37 °С. Активність кальпаї-нів визначали як різницю між ак-тивністю протеїназ з додаван-ням СаСl2 і цистеїну проти ети-лендіамінтетраацетату (ЕДТА).Контролем слугував буфернийрозчин, при визначенні каль-паїнів додатково — розчинитрипсину. Протеолітичну реак-цію проводили при 37 °С 15 хві після видалення продуктів ре-акції визначали залишкову ак-тивність пероксидази. Актив-ність хімази, тоніну (E) розра-ховували у мікромолях суб-страту за 1 хв, кальпаїнів — уграмах на літр трипсину з пе-рерахунком на 1 год. В екс-периментах використовувалиСІТ виробництва “Reanal” (Угор-щина), пероксидазу хрону,фрагмент 5–8 АII, протамін-сульфат, апротинін фірми “ICN”(США), трипсин Spofa (Чехія),полістиролові плашки, інші ре-агенти (Росія), фотометр-ана-лізатор імуноферментний Hu-mareader, “Human” (Німеччи-на). Статистичну обробку про-водили за методом Стьюдента— Фішера з використанням про-грамного забезпечення Exсel.


Виявлено різний ступінь ви-разності зниження активностікальпаїнів і тоніну на фоні збіль-шення рівня хімази в обох гру-пах хворих (табл. 1). Слід за-значити, що у хворих без ГУЕзміни активності хімази і тоні-ну мали вірогідний характерпорівняно з контролем на від-міну від хворих з ГУЕ. При цьо-му у пацієнтів з ГУЕ відзначе-на тенденція до зниження ак-тивності хімази порівняно згрупою хворих без ГУЕ, щоможе свідчити про вичерпанняабо порушення можливостей їїсинтезу і/або вивільнення прибільш тяжкому перебігу пато-логічного процесу. Це можебути зумовлено тим, що ожи-ріння характеризується підви-щеною загибеллю клітин жи-рової тканини [7]. При цьомувідзначають наявність як мерт-вих адипоцитів, макрофагів,так і тучних клітин, здатнихсинтезувати і вивільняти хі-мазу.

Активність тоніну у хворих ізГУЕ має тенденцію до підви-щення порівняно з групою безГУЕ, що вказує на можливістьйого синтезу, хоча в недостат-ній мірі для врівноваження зконтролем. Можна стверджува-ти про залучення тоніну в роз-виток вазоконстрикції на фоніменшого прояву активності хі-мази, що може бути зумовле-но активацією локальної РАСв адипоцитах. Отримані даніможна пояснити наявністю у

жировій тканині біологічно різ-номанітних зон. Враховуючиможливості утворення ангіо-тензиногену в жировій тканині[2], можна припустити, що під-вищення активності тоніну ухворих з ГУЕ відбувається водній із біологічно активнихзон і приводить до збільшен-ня утворення АII з ангіотензи-ногену. При цьому у хворих зГХ без ГУЕ активність хімазипідвищена, а тоніну знижена,що свідчить про можливістьактивного утворення АII з АI.

Зниження активності каль-паїнів може бути пов’язане з їхучастю у розщепленні білківцитоскелета, ядерного матрик-су, деяких факторів транскрип-ції та ін. Кальпаїни берутьучасть в активації проапоптоз-ного фактора Bax, подальшо-го виходу з мітохондрій цито-хрому С і активації каспази 3[8]. Вони також інактивуютьXIAP (X chromosome linked in-hibitor apoptosis), білок сімей-ства IAP (inhibitor apoptosisprotein), які блокують обидвашляхи активації апоптозу (мі-тохондріальний і Fas-рецеп-тор-опосередкований) завдякипрямому зв’язуванню та при-гніченню ініціюючих і ефектор-них каспаз. Сприяння актива-ції NF-B може призводити дозбільшення експресії ендотелі-ну-1 у судинах, що, у свою чер-гу, викликає запальну реакціювнаслідок збільшення окисню-вального стресу та стимулю-вання прозапальних цитокінів[1]. При оксидативному стресіактивність кальпаїнів значно

Примітка. *, ** — ступінь вірогідності відмінностей порівняно з контро-лем p<0,05, p<0,001 відповідно.

Таблиця 1Активність хімази, тоніну і кальпаїнів

у сироватці кровіпри гіпертонічній хворобі з гіперурикемією

Група Активність каль- Активність Активністьпаїнів, г/(л⋅год) хімази, Е⋅10-3 тоніну, Е⋅10-3

Контроль 0,657±0,105 1,073±0,294 0,981±0,277n=10 n=16 n=15

ГХ без ГУЕ, n=12 0,148±0,018** 2,097±0,429** 0,260±0,130*

ГХ з ГУЕ, n=12 0,154±0,012** 1,885±0,331 0,343±0,114


збільшується і сприяє розвит-ку АII-залежної гіпертрофії лі-вого шлуночка. Зниження ак-тивності кальпаїнів при ГХ,швидше за все, виникає длязапобігання наслідкам AII-інду-кованої гіпертензії та відіграєзахисну роль; при цьому необ-хідно зберегти базальну актив-ність кальпаїнів.

Слід зазначити, що каль-паїни також беруть участь урегуляції апоптозу нейтрофілів— цей процес здійснюєтьсячерез активацію проапопто-генних факторів і деградаціюантиапоптогенних білків [9].При цьому спонтанний апоптознейтрофілів пов’язаний з гра-дуальним збільшенням поза-клітинного Ca2+. Низька актив-ність кальпаїнів вказує на змен-шення концентрації вільногоCa2+ і зниження апоптозу ней-трофілів. Останнє, в свою чер-гу, може сприяти значномузменшенню активності еласта-зи, що вивільняється нейтро-філами при їх руйнуванні, якпоказано в попередньому до-слідженні [10]. Збільшена ак-тивність еластази у пацієнтів зГУЕ узгоджується з наявністюпевної активації кальпаїнів іможе свідчити про більш ін-тенсивний перебіг апоптоген-них процесів і призводити допідвищеної загибелі клітин.

Для корекції порушень, по-в’язаних зі зміною активностізазначених ферментів, слідврахувати можливості інгібіто-рів утворення АII і блокаторівїх рецепторів і звернути увагуна кардіопротекторний ефектвітаміну D (1,25(ОН)2-вітамін Dабо кальцетріол (КТ), або D-гормон), дія якого призводитьдо підвищення концентраціїкальцію в крові. При дефіцитівітаміну D підвищується актив-ність РАС, що спричинює зрос-тання АТ. Завдяки антипролі-феративному ефекту вітамін Dпригнічує прогресування гіпер-трофії міокарда, покращує йо-го скоротливу здатність. При-значення вітаміну D можесприяти нормалізації активно-сті кальпаїнів, що важливо для

підтримки апоптозу як фізіоло-гічного механізму видаленнязайвих або функціональноушкоджених клітин, для тканин-ного гомеостазу у дорослихорганізмів.

Висновки

1. При ГХ ІІ стадії у сироват-ці крові спостерігається підви-щення активності хімази, зни-ження тоніну, кальпаїнів, щопов’язано з розвитком вазокон-стрикції й апоптогенних проце-сів.

2. У хворих на ГХ з ГУЕ зро-стання активності хімази меншвиражене порівняно з пацієн-тами без ГУЕ, що свідчить пропорушення можливостей її син-тезу та вивільнення і може бу-ти зумовлене підвищеною за-гибеллю тучних клітин у жиро-вій тканині.

3. Активність тоніну у хворихз ГУЕ має тенденцію до підви-щення порівняно з групою безГУЕ, що вказує на можливістьйого синтезу і включення у роз-виток вазоконстрикції та можебути зумовлене збільшеннямвмісту ангіотензиногену в ади-позній тканині.

Перспективним є дослі-дження можливостей корекціївказаних змін, урахування сту-пеня виразності порушень об-міну пуринів.


1. Targeting the Calpain/Calpasta-tin System as a New Strategy to Pre-vent Cardiovascular Remodeling inAngiotensin II-Induced Hypertension/ E. Letavernier, J. Perez, A. Bellocq [etal.] // Circulation Research. – 2008. –Vol. 102. – P. 720.

2. Асташкин Е. И. Ожирение иартериальная гипертония / Е. И. Ас-ташкин, М. Г. Глезер // Проблемыженского здоровья. – 2008. – Т. 3,№ 4. – С. 23–33.

3. Есаян А. М. Эссенциальная ги-пертензия с нефропатией. Насколь-ко это актуально в наши дни? / А. М.Есаян // Нефрология. – 2008. – Т. 12,№ 2. – С. 16–22.

4. The effect of hypoxia mimeticcobalt chloride on the expression ofEC-SOD in 3T3-L1 adipocytes / T. Ka-miya, H. Hara, N. Inagaki, T. Adachi

// Redox. Rep. – 2010. – Vol. 15, N 3.– P. 131–137.

5. Коваль С. Н. Нарушения пури-нового обмена и артериальная ги-пертензия / С. Н. Коваль, В. В. Бож-ко, О. В. Мысниченко // Украинскийревматологический журнал. – 2009.– Т. 38, № 4. – С. 75–80.

6. Пат. 46357 А Україна, МПКG01N33/48, A61B19/02. Набір длявизначення активності кальпаїнів убіологічних рідинах / Л. М. Самохіна,А. А. Самохін. – № 2001074537 ; за-явл. 02.07.01 ; опубл. 15.05.2002,Бюл. № 5.

7. Apoptosis, mastocytosis, and di-minished adipocytokine gene expres-sion accompany reduced epididymalfat mass in long-standing diet-inducedobese mice / M. M. Altintas, M. A. Ros-setti, B. Nayer [et al.] // Lipids HealthDis. – 2011. – Vol. 10. – P. 198.

8. Винокуров М. Г. Регуляцияапоптоза нейтрофилов при действиилипополисахаридов / М. Г. Виноку-ров, М. М. Юринская // Биологичес-кие мембраны. – 2010. – Т. 27, № 1.– С. 18–27.

9. Granulocyte colony-stimulatingfactor delays neutrophil apoptosis byinhibition of calpains upstream of cas-pase-3 / B. J. van Raam, A. Drewniak,V. Groenewold [et al.] // Blood. – 2008.– Vol. 112, N 5. – P. 2046–2054.

10. Активность эластаз и элас-тазоингибиторная активность α-1-ин-гибитора протеиназ в сыворотке кро-ви при гипертонической болезни сучетом нарушений обмена пуринов/ Л. М. Самохина, С. Н. Коваль, И. А.Снегурская [и др.] // Вісник проблембіології та медицини. – 2011. – Т. 90,вип. 4. – С. 142–144.

REFERENCES

1. Letavernier Ye., Perez J., BellocqA., Mesnard L., de Castro Keller A.,Haymann J.-P., Baud L. Targeting theCalpain/Calpastatin System as a NewStrategy to Prevent CardiovascularRemodeling in Angiotensin II-InducedHypertension. Circulation Research2008; 102: 720.

2. Аstashkin Ye.I., Glezer М.G.Obesity and hypertension. Problemyjenskogo zdorovya 2008; 3(4): 23-33.

3. Еsayan А.М. Essential hyperten-sion with nephropathy. Is it relevant to-day? Nefrologiya 2008; 12(2): 16-22.

4. Kamiya T., Hara H., Inagaki N.,Adachi T. The effect of hypoxia mimet-ic cobalt chloride on the expression of

# 6 (134) 2012 73

EC-SOD in 3T3-L1 adipocytes. Redox.Rep. 2010; 15(3): 131-137.

5. Коval S.N., Bojko V.V., Mysni-chenko О.V. Disorders of purine meta-bolism and hypertension. Ukrainskiyrevmatologicheskiy jurnal 2009; 38(4):75-80.

6. Samokhina L.М., Samokhin A.A.Set to determine the calpains activityin biological fluids Patent of Ukraine№ 46357 А. IPC G01N33/48, A61B19/02. Application number 2001074537.Date of filling: 02.07.2001. Publ.:15.05.2002. Bul. N 5.

7. Altintas M.M., Rossetti M.A., Nay-er B., Puig A., Zagallo P., Ortega L.M.,Johnson K.B., McNamara G., Reiser J.,Mendez A.J., Nayer A. Apoptosis, mas-tocytosis, and diminished adipocy-tokine gene expression accompany re-duced epididymal fat mass in long-standing diet-induced obese mice. Li-pids Health Dis. 2011; 10: 198.

8. Vinokurov М.G., Yurinskaya М.М.Regulation of neutrophil apoptosis bythe action of lipopolysaccharides. Bio-logicheskie membrany 2010; 27(1): 18-27.

9. Van Raam B.J., Drewniak A.,Groenewold V., van den Berg T.K., Ku-ijpers T.W. Granulocyte colony-stimu-lating factor delays neutrophil apopto-sis by inhibition of calpains upstreamof caspase-3. Blood 2008; 112(5):2046-2054.

10. Samokhina L.М., Коval S.N.,Snegurskaya I.А., Miloslavskiy D.K.,Mysnichenko O.V. Elastase activityand the elastase inhibitory activity ofα-1-proteinase inhibitor in blood serumat hypertension in view of purine me-tabolism. Visnyk problem biologii tamedycyny 2011: 90(issue 4): 142-144.









Огляди

Розв’язання проблеми ефек-тивності лікування інфекційно-запальних процесів у стомато-логічній практиці сьогодні єнадзвичайно актуальним. Ан-тибактеріальна терапія інфек-ційної патології не задоволь-

няє практикуючого лікаря-сто-матолога у зв’язку з розвиткомодонтогенної антибіотико-резистентної мікрофлори. Но-ві покоління антибактеріаль-них препаратів тільки на де-який час вирішують це питан-

ня, а відтак не є перспективни-ми [8; 24; 25]. Крім того, ліку-ванню заважають небажаніефекти антибактеріальної те-рапії — алергія, дисбактеріоз,органотоксичність [17; 20; 29;37; 39]. Розірвати це «замкну-

УДК 615.242/.33+616. 3-083

В. М. Бобирьов, Т. А. Петрова, Г. Ю. Островська,М. М. Рябушко, Л. А. Муляр

БІОПРЕПАРАТИ ЯК ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯСТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇВищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія», Полтава, Україна

УДК 615.242/.33+616.3-083В. Н. Бобырев, Т. А. Петрова, Г. Ю. Островская, Н. Н. Рябушко, Л. А. МулярБИОПРЕПАРАТЫ КАК СРЕДСТВА ЛЕЧЕНИЯ СТОМАТОЛОГИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИИВысшее государственное учебное заведение Украины«Украинская медицинская стоматологическая академия», Полтава, УкраинаРассмотрены вопросы повышения эффективности лечения инфекционно-воспалительных

процессов в стоматологической практике с помощью включения в комплексную терапию био-препаратов. Актуальность данного подхода обусловлена проблемой антибиотикорезистентнос-ти микрофлоры и недостатками антибактериальной терапии. Показана физиологическая рольэндогенной микрофлоры, отображен механизм взаимоотношений микрофлоры полости рта внорме и при развитии патологических процессов. Проанализирована роль микроэкологическихнарушений биоценоза человека в развитии стоматологической инфекционной патологии. Пред-ставлены общие принципы лечения дисбактериозов разных степеней тяжести, рассмотрены ос-новные проблемы использования биопрепаратов в стоматологической практике.

Ключевые слова: дисбактериоз, биопрепараты, пробиотики, пребиотики, синбиотики.

UDC 615.242/.33+616.3-083V. M. Bobiryov, T. A. Petrova, G. Yu. Ostrovska, M. M. Ryabushko, L. A. MulyarBIOPREPARATIONS AS MEANS OF TREATMENT OF STOMATOLOGICAL PATHOLOGYHigher Medical Educational Institution of Ukraine“Ukrainian Medical Stomatological Academy”, Poltava, UkraineThe article is sanctified to the questions of increasing efficiency of infectious-inflammatory proc-

esses treatment by means of biotherapeutic preparations in stomatological practice. Actuality of im-provement of infectious pathology treatment is conditioned by microflora antibioticoresistance and byother lacks of antibacterial therapy. The physiological role of endogenous microflora is appraised insupport and proceeding in the human health. The mechanisms of mutual relations of the oral cavitymicroflora are represented in the norm and at development of pathological process. The role of micro-ecological violations of the human biocenosis is analysed in development of infectious pathology. Thedates about the value of the broken microbiocenosis of the oral cavity as a main factor of develop-ment of inflammatory processes were cited. Classification of biotherapeutic preparations (probiotics,prebiotics, sinbiotics) are offered, their physiological effects and the basic requirements are consid-ered to application in stomatological practice. General principles of treatment of dysbacteriosis ofdifferent degrees and value in this process of simultaneous system influence on all links of humanmicrobiocenosiss are represented. Clinical experience of application of biotherapeutic preparations instomatological practice is analyzed. The actuality of their using in the complex of curative measuresof the infectious-inflammatory diseases (periodontitis, red flat lichen, phlegmon, others) is found out.The basic problems of the using of biopreparations that interfere with effective realization of therapyand principles of their warning are considered.

Key words: dysbacteriosis, biopreparations, probiotics, prеbiotics, sinbiotics.

# 6 (134) 2012 75

те коло» традиційними мето-дами поки що неможливо.

Біопрепарати — це лікарськізасоби, що здійснюють анта-гоністичний вплив на патоген-ну мікрофлору і не мають по-бічних ефектів, властивих кла-сичним антибактеріальнимпрепаратам. До них належатьбіологічні речовини, які вико-ристовують у медичній прак-тиці для профілактики, ліку-вання та діагностики інфек-ційно-запальних процесів. Це,насамперед, вакцини, протек-тивні антигени, ферменти, си-роватки, гаммаглобуліни, на-тивні та знезаражені токсини,продукти життєдіяльності бак-терій або суспензії живих й уби-тих бактерій тощо [2; 3; 30; 32].

У даній оглядовій статті про-ведено аналіз фармакологіч-них властивостей біопрепара-тів, які застосовують для від-новлення та оптимізації фізіо-логічного мікробіоценозу лю-дини. Ця група препаратівпредставлена пробіотиками,пребіотиками та синбіотиками,які мають певну перспективудля сучасної стоматологічноїпрактики.

Склад і фізіологічна рольендогенної мікрофлори

Однією з ознак здоров’я лю-дини є нормальний склад мік-рофлори в її організмі, щовключає 1013 власних клітин і1014–1015 клітин автомікрофло-ри. Цей невидимий додатко-вий орган, або «мікробна плів-ка», складається з понад 500видів мікроорганізмів (пред-ставники 17 родин, 45 родів),які живлять, очищають, захища-ють наш організм та є потуж-ним бар’єром для патогенноїмікрофлори. Мікробіоценозислизових оболонок утворюютьспільний екстракорпоральнийорган, який виконує імунорегу-лювальну, детоксикуючу, синте-тичну, трофічну й інші функції[2; 9; 26].

Найбільша кількість мікроб-ної біомаси сконцентрованав екосистемі товстої кишки(60 %) — найпотужнішого імун-

ного органа людини у зв’язку зйого великою площею (400 м2)і масою (4–5 кг). У ротоглотцізнаходиться 15-16 % мікробноїбіомаси, на шкірних покривах —15–20 %, у вагінальному біото-пі — 9–10 % [2; 9; 16]. Складнормальної мікрофлори кишеч-нику досить постійний, томущо базується на динамічнійстабільності взаємовідношеньіз хазяїном, чому сприяють ре-гулярна евакуація вмісту кишеч-нику, оновлення його епітелі-ального покриву, імунні реак-ції та ін. Мікрофлора виконуєбагатогранні функції: регуляціїметаболізму і синтезу різнихречовин; урівноваження стабіль-ності газового складу кишечни-ку; нормалізації водно-сольо-вого обміну; участі в імуноген-них, мутагенних і антимутаген-них процесах; детоксикації ек-зогенних та ендогенних суб-стратів; зберігання хромосом-них і плазмідних генів тощо.

Виділяють такі види мікро-флори: індогенна (головна,резидентна), яка представле-на анаеробними бактеріями(біфідобактерії, лактобацилита пропіоновокислі бактерії) —найбільш потужними за кількі-стю бактеріальними симбіон-тами людини (95–99 % усієїмікрофлори); факультативна(додаткова) — складаєтьсяпереважно з факультативно-аеробних бактерій видів Esche-richia coli та Streptococcusfaecium (5 %); транзиторна (за-лишкова, алохтонна), що пред-ставлена умовними патогена-ми родів Staphylococcus, Clos-tridium, Citrobacter, Enterobac-ter, Proteus, Klebsiella, Pseudo-monas, Candida та ін. Останніє умовними патогенами і за не-сприятливих умов здатні ви-кликати інфекційні захворюван-ня [2; 16; 26; 36].

Дисбактеріозта інфекційна патологія

Зміна рівноваги у складікишкової мікрофлори впливаєна травлення, всмоктування,моторику кишечнику, викликаєметаболічні й імунологічні по-

рушення, створює умови длярозвитку патогенних мікроор-ганізмів і розвитку патологіч-них процесів. Зміни мікробно-го пейзажу товстого кишечни-ку спостерігаються при ура-женнях шлунково-кишковоготракту (ШКТ) інфекційної танеінфекційної природи, вірус-них і бактеріальних інфекціях,хронічних запальних і алергіч-них процесах, променевій хво-робі, лейкозі, лікуванні цито-статиками й антибіотиками [4;12; 17; 21; 29; 33].

Більшість представників ен-догенної мікрофлори кишечни-ку здатні залишати місця своєїзвичайної дислокації, проника-ти у стерильні ділянки тіла абоу «чужі» мікробіоценози. Умо-вно-патогенні бактерії, «що ви-ходять з-під контролю», гіпер-репродукуються та викликаютьінфекційний процес [4; 17; 21].Однак інфекція не завжди єрезультатом декомпенсовано-го дисбактеріозу. Формальновона або дестабілізація влас-ної мікрофлори є проявомостаннього, а її порушення час-тіше зараховують до вторин-них явищ базисного патологіч-ного процесу.

Дисбактеріоз (дисбіоз) — цебактеріологічне поняття, щохарактеризується зміною спів-відношення представників нор-мальної мікрофлори, знижен-ням кількості або зникненнямдеяких її видів за рахунок збіль-шення кількості інших і появоюмікроорганізмів, які зазвичайне характерні для даної ді-лянки ШКТ або шкіри. Виділя-ють 4 ступені дисбіозу: І сту-пінь — коли спостерігаютьсямалозначні зміни мікрофлорита кишкових функцій; II ступіньхарактеризується незначнимзниженням облігатної мікро-флори та несуттєвими розла-дами кишечнику; III ступінь су-проводжується істотним змен-шенням кількості біфідобакте-рій і лактобацил, переважан-ням гемолітичних форм кишко-вих паличок і розвитком деком-пенсованого дисбіозу з киш-ковими дисфункціями; IV сту-


пінь проявляється різким зрос-танням кількості кишкових бак-терій, дріжджоподібних грибівіз патогенними властивостями,посиленням декомпенсації збоку ШКТ. Відомо, що змінивнутрішньої мікробної екологіїмають системний характер івиникають одночасно в усіхмікробіоценозах людини. Клі-нічними проявами хронічнихформ дисбактеріозу кишечни-ку є функціональні та хронічніураження ШКТ, глистно-пара-зитарна інвазія, ендогенні ін-фекції (кандидоз, генералізо-ваний сепсис та ін.), метабо-лічні порушення (ожиріння, гі-перхолестеринемія, оксалат-урії, сечо- і жовчнокам’яна хво-роби тощо), імунодефіцитні ста-ни, автоімунні й алергічні за-хворювання, часті простуди [3;10; 17; 19; 31].

Особливостімікробного біоценозуротової порожнини

та значення його порушеньу розвитку запалення

Мікробний біоценоз порож-нини рота перебуває під регу-ляторним впливом організму інавколишнього середовища,що сприяє формуванню рів-новажної динамічної екосисте-ми. Вміст мікроорганізмів у рі-дині з ротової порожнини ста-новить від 4 млн до 5 млрд у1 г матеріалу, а в зубному на-льоті — від 10 до 1000 млрд.Мікрофлора порожнини ротасформована понад 300 вида-ми бактерій різного рівня пріо-ритетності: високого — бакте-рії, які найчастіше її заселяють(стрептокок зеленячий та не-гемолітичний, коринебактерії,лактобактерії, бактероїди); се-реднього — стафілокок епідер-мальний, нейсерії, ентерококи;низького — стафілокок золотис-тий, стрептокок гемолітичний,протей, псевдомонади, грибироду Candida [8; 16; 30].

У процесі еволюції між ор-ганізмом людини та мікрофло-рою порожнини рота сформу-валися складні та суперечли-ві взаємовідношення. З одно-

го боку, мікроорганізми є потуж-ними антагоністами патогенів,беруть активну участь у трав-ленні, захисних імунних реак-ціях, синтезі вітамінів, з друго-го — продукують кислоти, щоруйнують тверді тканини зуба,сприяють нагромадженню узубній бляшці імуносупресорів,які впливають на тканини ясен[8; 16].

Мікрофлора порожнини ро-та — це високочутлива індика-торна система, що реагує якіс-ними та кількісними змінамина екзогенні й ендогенні по-дразники. За певних умов ви-никають патологічні розлади,що трактуються як дисбактері-оз і супроводжуються знижен-ням захисних функцій. У етіо-логії та патогенезі запаленняпорушений мікробний біоценозє провідним фактором. Залеж-но від змін, що розвиваютьсяв порожнині рота, виділяютьтакі види дисбактеріозу: дисбіо-тичний зсув — переважанняодного виду умовно-патоген-них мікроорганізмів, збережен-ня нормального видового скла-ду мікрофлори (латентна абокомпенсована форма); дисбак-теріоз І–ІІ ступенів (субком-пенсована форма) — 2–3 па-тогенних агенти на фоні незнач-ного зниження титру лакто-бактерій, формування окремихсимптомів хвороби; дисбак-теріоз ІІІ ступеня — розвитокпатогенної монокультури прирізкому зниженні кількості абоповній відсутності фізіологічноїмікрофлори, чіткі прояви го-ловних симптомів хвороби;дисбактеріоз IV ступеня — ви-никнення асоціацій патогеннихвидів бактерій із дріжджоподіб-ними грибами, клінічна карти-на хвороби [8; 36].

Сучасні концепції патогене-зу інфекційно-запальних за-хворювань у стоматології ба-зуються на гіпотезі про роль уїхньому розвитку зубного на-льоту. Захворювання ясен —це група специфічних інфек-цій, яка пов’язана з такими мі-кроорганізмами: Treponemadenticola, Actinobacillus actino-

micetmcomitas, Porphiromonasgingivalis, Bacteroides forsythus,Campylobacter rectus та ін. Урозвитку карієсу найбільшезначення мають такі мікроби:стафілококи (S. mutans, S. San-guis), актиноміцети (A. visco-cus). До патології пародонтапризводять патогенні й умовно-патогенні штами: Staphylo-coccus aureus, Staphylococcusepidermidis, Staphylococcussaprophyticus, Streptococcusmutans, мікроорганізми родів:Corynebacterium, Candida, Odon-tomyces, Actinomyces, Veilonel-la, Fusobacterium, Leptotrichia,Treponema. У більшості хворихвисівають аеробно-анаеробно-грибкові асоціації, у решти —анаеробно-грибкові й аеробно-анаеробні [4; 12; 15; 34].

У ділянці навколозубних тка-нин при захворюваннях слизо-вої оболонки порожнини ротазнаходять таких збудників, якстрептококи (L-форми), ста-філококи, а також умовно-патогенну мікрофлору, яка ха-рактерна для здорової людини,але у декілька разів переви-щує рівень нормальних показ-ників. Визначальним факторомє також наявність у цих випад-ках мікробних асоціацій, щоприводить до підвищення пато-генності. Вивчена важливароль розладів мікрофлори ухворих на афтозний та еро-зивно-виразковий стоматит, чер-воний плескатий лишай, лейко-плакію та ін. [5; 12; 17; 35; 39].

Для корекції мікробного біо-ценозу використовують три гру-пи препаратів: пробіотики, пре-біотики та синбіотики.

Пробіотики

Терміном «пробіотики» по-значають низку лікарських за-собів, що містять живі мікроор-ганізми (представники нормаль-ної мікрофлори кишечникулюдини), які, заселяючи трав-ний канал, сприяють нормалі-зації його фізіологічних і біохі-мічних функцій, загальномуоздоровленню та профілакти-ці захворювань. Найчастішедо складу пробіотиків входять

# 6 (134) 2012 77

живі бактерії: Вifidobacterium,Lасtоbасillus, Еsсhеriсhiа, Lac-tococcus, Еntеroсоссus, Аеrо-соссus або апатогенні споро-утворювальні мікроорганізмита сахароміцети (табл. 1).

До фізіологічних ефектів про-біотиків належать: захисні —регуляція складу мікрофлори,протимікробна активність, під-вищення бар’єрної функції таін.; трофічні — участь у мета-болізмі харчових волокон, син-тезі холестерину, вітамінів,біологічно активних речовин;імуномодулюючі — стимуляціясинтезу імуноглобулінів і про-дукції цитокінів, зміна спів-відношення хелперів і супре-сорів; профілактика канцеро-генезу; зміна алергічної реак-тивності. Ці препарати харак-теризуються регуляторними,тригерними властивостями, бе-руть участь у синтезі коротко-ланцюгових жирних кислот,бактеріальній ферментації де-яких ліків тощо [3; 9; 11; 23; 28].

Основні вимоги до пробіо-тиків пов’язані з наявністю упрепараті достатньої кількостіживих і активних бактерій, якіхарактеризуються антагоністич-ними властивостями щодохвороботворних мікробів тастійкістю до дії антибіотиків,кислоти і жовчі, безпечністюдля здоров’я людини.

За період використанняпробіотиків стало очевидним,що спричинити тривалі якісніта кількісні зміни мікрофлорикишечнику дорослої імуноком-петентної людини важко. Вонивиникають на короткий час, аленезабаром первинний стан від-новлюється. Легше змінюєть-ся склад мікроорганізмів наетапі неонатальної колонізаціїу дітей, коли він простіший, ніжу дорослих. Недостатня ефек-тивність пробіотиків зумовленареакціями кислотного, жовчно-го і ферментативного бар’єрів,конкуренцією за місця адгезії,антагонізмом з боку резидент-ної та опортуністичної мікро-флори у товстій кишці, а такожвпливом місцевої імунної сис-теми [3; 9; 29].

Вимогам лікарської безпекиможе суперечити антибіотико-резистентність пробіотичногоштаму, що зумовлена плазмід-ними факторами. Пробіотики зтакими властивостями можутьзастосовуватися одночасно зантибактеріальною терапієюдля профілактики дисбактеріо-зу, але у таких випадках існуєризик плазмідної передачі пато-генам резистентності до анти-біотиків [8; 13; 33].

Є принципово інший типантибіотикорезистентності —справжня (природна, або пер-винна), яка обмежує спектрбактерійної активності певнихантибіотиків. Ця резистент-ність є хромосомно-опосеред-кованою і за жодних обставинне передається іншим бактері-ям. Значній частині дріжджо-вих грибів властива природнаполіантибіотикорезистентністьза рахунок такої генетичноївідмінності. Серед препаратівв Україні зареєстрований «Ен-терол-250», який містить дріж-джові гриби Sассhаrоmусеsbоulаrdіі. Сьогодні перевагавіддається пробіотичним пре-паратам, яким характерна при-родна антибіотикорезистент-ність [13; 22].

Чимало пробіотиків чутливідо більшості антибіотиків. Так,Laсtоbасillі, Еntеrососсі, Васil-lus сertus і Віfіdоbасteria не єрезистентними до антибіоти-ків, які часто застосовуються,таких як амоксицилін, доксици-клін, фторхінолони і цефало-спорини. Це суттєвий недолік

пробіотичних препаратів, щодуже обмежує їх використан-ня, адже їх поєднання з анти-біотикотерапією або застосу-вання безпосередньо після неїнеминуче супроводжується ін-активацією штамів таких про-біотиків.

Пребіотики

За своїми властивостямипребіотики близькі до пробіо-тиків, бо сприяють відновлен-ню біологічного середовищакишечнику, необхідного для іс-нування нормальної мікрофло-ри, і пригнічують ріст патоген-них бактерій. Препарати нерозщеплюються ферментнимисистемами ШКТ, але утилізу-ються мікрофлорою товстоїкишки, що сприяє росту біфі-дум- і лактобактерій, змінюєрH середовища у цьому відді-лі кишечнику (табл. 2) [2; 7; 23;31].

Пребіотична дія характернадля лактулози, фруктоолігоса-харидів рослинного походжен-ня, харчових волокон. Остан-ні містяться у кропі, куразі, по-луниці, чаї, вівсяному борош-ні, пшеничних висівках, смаже-ній каві, чорноплідній гороби-ні, часнику та ін. Харчові волок-на сприяють пригніченню рос-ту мікрофлори, яка спричиняєнагромадження токсичних про-дуктів обміну (аміак, індол то-що), утримують воду, вплива-ють на електролітний склад імоторику ШКТ, масу фекалій,характеризуються адсорбую-чою, детоксикаційною, гіпо-

Таблиця 1Класифікація препаратів пробіотиків

Група

Монокомпонентні

Полікомпонентні

На основі нетиповихдля мікрофлоримікроорганізмів

Оригінальна назва

Біфідумбактерин, пробіфор, лактобактерин,бактиспорин, споробактерин, гастрофарм,бактисубтил, біовестин, ентерол, колібакте-рин, ентерожерміна

Біфікол, біовестин-лакто, лінекс, лацидофіл,аципол, біфіформ, ацилакт, біоспорин, лак-тив-ратіофарм, лактовіт-форте, лаціум

Бактисубтил, біоспорин, біон 3, ентерол-250,А-бактерин


холестеринемічною дією [10;14]. Рафінізація продуктів істот-но зменшує частку цих речо-вин. Доросла людина повинназа добу споживати 20–35 г хар-чових волокон, тимчасом якєвропеєць у середньому спо-живає їх близько 13 г на добу[2; 6; 19].

Синбіотикита генно-інженерні

препарати

Синбіотики представленіпрепаратами комбінованогоскладу, отриманими шляхомраціонального поєднуванняпробіотиків і пребіотиків. Ре-зультатом їх взаємодії є покра-щання властивостей препара-ту щодо нормалізації складумікрофлори, підвищення її за-хисних якостей, у тому числіімунітету (табл. 3) [1; 23].

Окремою підгрупою є мульти-пробіотики, які створюються наоснові «живих» мутуалістич-них симбіозів фізіологічних са-харолітичних бактерій. Цін-ність останніх пов’язана з їхвисокою вітаміносинтезуваль-ною здатністю, що важливодля лікування дисбіозу, якийсупроводжується гіпо- й авіта-мінозами. Багатокомпонентні

препарати містять також ши-рокий набір ферментів, важли-вий для травної функції та об-мінних процесів макроорганіз-му.

До складу яскравого пред-ставника мультипробіотиків —«Симбітеру» входять бактерії,резистентні до шлункового со-ку, травних ферментів, жовчі,тому він має перевагу порівня-но з препаратами іншого скла-ду, що потрапляють в організмпероральним шляхом. «Симбі-тер» характеризується природ-ною антибіотикорезистентніс-тю, яка не передається іншиммікроорганізмам, що є підста-вою для успішного застосуван-ня його одночасно з антибіо-тикотерапією [21; 33].

Широкий спектр антибакте-ріальної, протигрибкової, про-тивірусної, імуномодулюючоїта протипухлинної активностіпритаманний пробіотику ново-го покоління «Субаліну», роз-робленому вітчизняними мікро-біологами за допомогою мето-дів генної інженерії. Його осно-вою є один із штамів Bacillussubtilіs, що містить рекомбінант-ну плазміду з геном інтерферо-ну α-2 людини. Препарат по-чали успішно застосовувати при

лікуванні гнійних ран, виразко-вої хвороби шлунка, запальнихзахворювань у гінекології та ін.

Загальні принципилікування кишкового

дисбактеріозу

Лікування кишкового дис-бактеріозу проводять за за-гальноприйнятими принципа-ми. Важливо здійснювати од-ночасний вплив на всі ланки,що відіграють важливу роль уйого розвитку: покращанняпроцесів травлення; віднов-лення мікробіоценозу кишеч-нику; стимуляція реактивностіорганізму.

Для корекції процесів трав-лення призначають регулято-ри моторики та всмоктування(лоперамід, есенціале, лега-лон та ін.), спазмолітики (но-шпа, мебеверин тощо), фер-менти (фестал, мезим, креонта ін.).

Селективна деконтамінаціяпатогенної та умовно-патоген-ної мікрофлори кишечникупроводиться за допомогою киш-кових антисептиків, фітопрепа-ратів, бактеріофагів. Доцільневикористання ентеросорбентів(поліфепан, смекта тощо). ПриІІІ–IV ступенях дисбіозу засто-совують антибактеріальні пре-парати, які пригнічують рістпротея, стафілококів, дріжджо-подібних грибів і т. ін. Цим ви-могам відповідають: цефотак-сим, ципрофлоксацин, ніфуро-ксазид, фуразолідон, нітроксо-лін, метронідазол.

Бактерійні біопрепарати при-значають без попередньої ан-тибактеріальної терапії або піс-ля неї. Добре зарекомендува-ли себе ентерол-250, ентеро-жерміна, біфікол, біфіформ, лі-некс, хілак-форте, лактувіт то-що.

Для підвищення реактивно-сті організму застосовують іму-нотропні засоби (лікопід, дери-нат, імунофан, тактивін та ін.).Для загальнозміцнювальноголікування використовують ан-тиоксиданти, елеутерокок абонастоянку женьшеню, нуклеї-нат натрію, спіруліну тощо. Ве-

Таблиця 2Класифікація пребіотиків

Група

Немікробного походження

Мікробного походження


Лактулоза, ксиліт, сорбіт, соєвий оліго-сахарид, параамінометилбензойна кис-лота, лізоцим, лецитин, пантотенат каль-цію, інулін, харчові волокна, амінокисло-ти, каротини, мікробні ферменти

Хілак-форте

Таблиця 3Класифікація синбіотиків і препаратів

на основі рекомбінантних генно-інженерних штамів

Група

Комбінація пробіотиківі пребіотиків

Мультипробіотик

Препарати на основірекомбінантнихгенно-інженерних штамів


Лабікс, екстралакт, біфілакт-екстра, бі-факапс, йогурт, вітафлор, біфідумбакте-рин форте, біфіліз, аципол, біофлор,пробіфор, бактулін, вітабаланс-3000

Симбітер, алібакт

Субалін

# 6 (134) 2012 79

лике значення має також пра-вильно підібрана дієта [6; 21;22; 31; 38].

Особливості застосуваннябіопрепаратіву стоматології

У хірургічній стоматологіївдосконалюють місцеве ліку-вання гнійних уражень ще-лепно-лицевої ділянки. Вивче-ний досвід локального засто-совування препарату «Біфідум-бактерин форте» у комплекс-ному лікуванні хворих із флег-моною. Відбуваються швидшеочищення рани, нормалізаціяімунологічних, клінічних і лабо-раторних показників [18; 36].

До комплексу лікувальнихзаходів періодонтиту й аль-веоліту («терапія супрово-дження») включають біопрепа-рати для зменшення ймовірнос-ті розвитку місцевих і систем-них ускладнень медикамен-тозної терапії. Перспективнимвважається «Вітафлор» (Росія),відмітною особливістю якого єнаявність синбіотичної біо-культури Lactobacillus аcido-philus (штами D). На відміну відмоноштамів, ця біокультурахарактеризується розширенимспектром і високим рівнем ан-тагоністичної активності щодоклінічних ізолятів Гр(-) і Гр(+)бактерій та дріжджових грибівроду Candida. Використовуютьсублінгвальну або рідку формупрепарату «Вітафлор». Для лі-кування альвеоліту сухий ліо-філізований порошок препара-ту вводять в ямку, а для ліку-вання періодонтиту — відпо-відно у кореневий канал рідкуадаптовану форму препарату[8; 23].

У комплексному лікуванніхворих із одонтогенним гаймо-ритом додатково до традицій-ної терапії проводять проми-вання пазухи з використаннямпробіотика «Лізодент», а перо-рально призначають пробіотик«Лактовіт-форте». Відмічаютьпозитивний вплив такої терапіїна стан мікрофлори. Пробіоти-ки з метою оптимізації лікуван-ня використовують практично

в усіх схемах комплексноголікування хірургічної патології(лімфаденіт, фурункул, карбун-кул, перикоронарит, періостит,остеомієліт та ін.). Найчас-тіше призначають пробіотичніпрепарати «Симбітер», «Біфі-форм», «Лінекс», «Біфікол» [8;18; 36]. Використання пробіо-тиків запобігає післяоперацій-ним ускладненням при трав-матичних переломах щелеп,скорочує терміни реабілітаціїхворих. Пробіотики застосову-ють також при підготовці доопераційних втручань з метоюзниження ризику ускладнень.

У терапевтичній стоматоло-гії широко використовують біо-препарати при лікуванні захво-рювань тканин пародонта. Під-вищення ефективності ліку-вання пародонтиту спостеріга-ється при використанні у комп-лексній терапії препаратів «Бі-фідумбактерин» і «Ацилакт».Найкращий результат спосте-рігався у пацієнтів із хронічнимкатаральним гінгівітом і хро-нічним генералізованим паро-донтитом легкого ступеня. Привиражених деструктивних змі-нах і глибині пародонтальногокармана понад 6 мм поліпшен-ня клінічних показників не від-бувається. З метою корекціїпротиінфекційного імунітетухворим на катаральний гінгі-віт рекомендують застосуван-ня пробіотиків «Біфідумбакте-рин», «Лактобактерин» і синбіо-тиків, зокрема «Бактуліну» таін. Більш виражена ефектив-ність виявлена у синбіотиків [1;7; 8].

Позитивного ефекту досягну-то при використанні мультипро-біотика «Симбітер® ацидофіль-ний концентрований» у хворихна хронічний генералізованийпародонтит I–II ступенів тяж-кості. Ефективності застосу-вання мультипробіотика до-сягають пероральним і міс-цевим призначенням. У хво-рих на пародонтит для безпо-середнього контакту синбіотич-ної мікрофлори препарату з па-родонтопатогенами «Симбітер»вносять у дентоальвеолярні

капи за допомогою стоматоло-гічного вакуумного формувача“Ultraform” з поліетилену. Паці-єнтам усіх груп проводять про-фесійну гігієну порожнини ро-та, призначають місцеву анти-бактеріальну терапію препара-том «Метрогіл-дента» і проти-запальну терапію препаратом«Фітодент». Обґрунтуваннямклінічної ефективності застосу-вання «Симбітеру» слугуютьмікробіологічні дослідженняпародонтального кармана. По-рівняння мікробіоценозу паро-донтального кармана до і піс-ля лікування пробіотиком свід-чить про підвищення в остан-ньому випадку ефективностіерадикації патогенної мікро-флори та нормалізації балансуміж основними видами облі-гатної та умовно-патогенноїмікрофлори [7; 8].

У комплексному лікуванніхронічного рецидивного канди-дозного стоматиту у поєднан-ні з грибковим ураженням ки-шечнику послідовно викорис-товують препарати «Пімафу-цин» і «Біфіформ». У хворихспостерігається позитивний клі-нічний ефект і відсутність ре-цидиву захворювання через10–12 міс. [4; 27; 35].

Підвищення ефективностізареєстроване при включенніпробіотиків у комплексне лі-кування захворювань слизо-вих оболонок порожнини рота(стоматити різної етіології, чер-воний плескатий лишай то-що). Препарати «Біфіліз», «Бі-фіформ», «Хілак-форте» поліп-шують результати лікування тазбільшують терміни ремісії різ-них клінічних форм червоногоплескатого лишаю [23; 27; 35].Найбезпечнішим методом лі-кування дисбіозу є застосуван-ня пробіотиків після закінчен-ня курсу антибактеріальної те-рапії. Препарати «Біфідумбак-терин форте», «Біфікол», «Лі-некс», «Ацилакт» призначаютьу загальноприйнятому дозу-ванні протягом 1–2 міс., зго-дом використовують «Хілак-форте» протягом 1 міс. [7; 19;21; 26].


Проблемні питаннявикористання біопрепаратів

у стоматології

Нині практичне використан-ня методу біокорекції у стома-тології ускладнюється пробле-мами, пов’язаними з мікро-організмами, що входять доскладу біопрепарату, та вто-ринними реакціями з боку ор-ганізму [8; 13]. Клінічне засто-сування біопрепаратів вияви-ло у них низку недоліків. Так,пробіотики, висушені методомліофільного сушіння, містятьневелику кількість живих мік-роорганізмів, тому для 5–10 %клітин, які вижили, потрібнийтривалий період реактивації,що зумовлює зниження їх те-рапевтичної дії. Моно- або 2–3-компонентні препарати нездатні збалансувати аналогіч-ний природному мікробнийпейзаж. Пробіотики на основіспороутворювальних, дріжджо-подібних або умовно-патоген-них мікроорганізмів станов-лять небезпеку штучного інфі-кування для ослаблених хво-рих. Настороженість виклика-ють препарати, що надійшливід зарубіжних виробників, ос-кільки мікробний пейзаж афри-канців, австралійців, канадціві навіть західноєвропейців від-різняється від такого в україн-ців. Чимало пробіотиків несу-місні з антибактеріальною те-рапією, тому виникає питаннящодо доцільності їх одночас-ного застосування.

Проведений аналіз клінічно-го застосування біопрепаратівв умовах стоматологічної прак-тики свідчить про перспектив-ність і більшу безпечність цьо-го методу лікування. При пато-логічних процесах терапевтич-ного та хірургічного профілювисока ефективність виявлена унизки біопрепаратів («Симбі-тер», «Біфіформ», «Лінекс», «Бі-фікол», «Вітафлор», «Ентеро-жерміна», «Ентерол-250» таін.). Однак сьогодні існує кіль-ка основних проблем застосу-вання методу біокорекції (не-достатня активність, небезпе-

ка штучного інфікування, несу-місність із антибактеріальнимипрепаратами тощо). Подаль-ша теоретична та клінічна роз-робка біотерапії сприятимепідвищенню її ефективності устоматологічній практиці.

ЛІТЕРАТУРА1. Авдєєв О. В. Вплив синбіотика

і адаптогену на активність фосфатазу періодонтиті і сироватці крові приекспериментальному пародонтиті/ О. В. Авдєєв // Вісник стоматології.– 2012. – № 1 (78). – С. 4–7.

2. Бельмер С. В. Кишечная мик-рофлора и значение пребиотиковдля ее функционирования / С. В.Бельмер, А. В. Малкоч // Лечащийврач. – 2006. – № 4. – С. 60–65.

3. Білько І. Характеристика пре-паратів-пробіотиків, які використову-ються для профілактики та терапіїпорушень кишкового мікробіоценозуі мікроекології жіночих статевих ор-ганів / І. Білько // Ліки України. – 2002.– № 4. – С. 8–11.

4. Боровский Е. В. Кандидоз/ Е. В. Боровский, Л. М. Лукиных // Те-рапевтическая стоматология. – 2011.– № 4. – С. 15–18.

5. Вплив сумісного застосування«Лізомукоїду» та «Бактуліну» на біо-хімічні показники слини хворих наперіодонтит / О. І. Журочко, Н. І. Чепу-рова, О. А. Макаренко [та ін.] // Вісникстоматології. – 2011. – № 1 (74). –С. 26–29.

6. Голубовская О. А. Применениелактувита в лечении и профилакти-ке острых и хронических болезней/ О. А. Голубовская // Сучасні інфекції.– 2005. – № 3–4. – С. 116–120.

7. Грудянов А. И. Применениетаблетированных форм пробиотиковБифидумбактерина и Ацилакта вкомплексном лечении воспалитель-ных заболеваний пародонта / А. И.Грудянов, Н. А. Дмитриева, Е. В. Фо-менко // Стоматология. – 2002. – №1. – С. 39–43.

8. Грудянов А. И. Применениепробиотиков в комплексном лечениивоспалительных заболеваний паро-донта / А. И. Грудянов, Н. А. Дмит-риева, Е. В. Фоменко. – М. : ООО«Медицинское информационноеагентство», 2006. – 112 с.

9. Дубровская М. И. Пробиотикии формирование микробиоценоза удетей первого года жизни / М. И. Дуб-ровская, Ю. Г. Мухина, О. К. Нетре-бенко // Лечащий врач. – 2003. –№ 4. – С. 58–60.

10. Дуфалак: классическое при-менение и перспективы использова-ния в лечении хронических заболе-ваний печени и кишечника / И. Дег-

тярева, С. Скопиченко, И. Скрыпник[и др.] // Ліки України. – 2003. – № 1.– С. 35–39.

11. К вопросу о поликомпонентно-сти пробиотиков / Е. М. Лукьянова,Д. С. Янковский, Ю. Г. Антипки [и др.]// Здоровье женщины. – 2005. – № 3(23). – С. 186–194.

12. Ковач І. В. Динаміка показ-ників неспецифічної резистентності ідисбіозу в порожнині рота у дітей згіпоплазією емалі зубів при ендеміч-ному зобі / І. В. Ковач, Л. М. Воляк// Вісник стоматології. – 2011. – № 1(78). – С. 70–74.

13. Копча В. С. Антибіотикорезис-тентність пробіотиків: роздуми і фак-ти / В. С. Копча // Інфекційні хворо-би. – 2009. – № 1. – С. 76–80.

14. Коровина Н. А. Лактазная не-достаточность у детей / Н. А. Коро-вина, И. Н. Захарова, Н. Е. Малова// Вопросы современной педиатрии.– 2002. – Т. 1, № 4. – С. 57–61.

15. Левицкий А. П. Роль печени впатогенезе и лечении стоматологи-ческих заболеваний / А. П. Левицкий,С. О. Демьяненко // Вісник стомато-логії. – 2008. – № 5–6. – С. 124.

16. Лобань Г. А. Нормальна мік-рофлора порожнини рота та її роль/ Г. А. Лобань, В. І. Федорченко // Ук-раїнський стоматологічний альма-нах. – 2003. – № 1. – С. 31–35.

17. Маянский А. Н. Дисбактериоз:современный взгляд на проблему/ А. Н. Маянский // Гастроэнтероло-гия. – 2002. – № 2. – С. 28–31.

18. Местное применение эубио-тиков при комплексном лечении гной-ной раны челюстно-лицевой области/ Е. И. Дерябин, Т. В. Мацулевич,Ю. В. Козьминых [и др.] // Стоматоло-гия. – 2000. – № 6. – С. 31–34.

19. Оценка клинической эффек-тивности препарата хилак-форте впрофилактике и лечении дисбакте-риоза кишечника, вызванного анти-биотикотерапией / А. С. Свинцицкий,А. И. Таран, Е. Н. Ревенок [и др.]// Сучасна гастроентерологія. – 2001.– № 4. – С. 62–63.

20. Парфенов А. И. Антибиотико-ассоциированная диарея / А. И. Пар-фенов, И. Н. Ручкина, Г. А. Осипов// Экспериментальная и клиническаягастроэнтерология. – 2002. – № 5. –С. 92.

21. Парфенов А. И. Дисбактери-оз кишечника: новые подходы к диа-гностике и лечению / А. И. Парфенов,И. Н. Ручкина, Г. А. Осипов // Con-silium medicum. – 2001. – T. 3, № 6. –C. 270–279.

22. Пономарев С. В. Новая такти-ка в лечении больных с острыми ки-шечными инфекциями / С. В. Поно-марев, Е. Н. Кубенский // Поликлини-ка. – 2003. – № 3. – С. 33–35.

# 6 (134) 2012 81

23. Почтар В. М. Вплив про-, пре-і синбіотиків на стан антиоксидантно-прооксидантної системи слизовоїоболонки порожнини рота щурівз експериментальним стоматитом/ В. М. Почтар // Одеський медичнийжурнал. – 2012. – № 2. – С. 8–11.

24. Практическое руководство поантиинфекционной химиотерапии/ под ред. Л. С. Страчунского, Ю. Б.Белоусова, С. Н. Козлова. – М., 2002.– 381 с.

25. Проблемные вопросы микро-экологии и антибактериальной тера-пии новорожденных с перинатальнойпатологией / Е. Е. Шунько, Д. С. Ян-ковский, Г. С. Дымент [и др.] // Здо-ровье женщины. – 2004. – № 4 (20).– С. 171–177.

26. Самсыгина Г. А. Особеннос-ти становления биоценоза кишечни-ка и кишечный дисбактериоз / Г. А.Самсыгина // Лечащий врач. – 2003.– № 5. – С. 52–57.

27. Ступак Е. П. Коррекция мик-робиоценоза полости рта у больныхсахарным диабетом и кандидознымстоматитом / Е. П. Ступак, Л. Н. Россо-ханова // Вісник стоматології. – 2008.– № 5–6. – С. 28–33.

28. Усенко Д. В. Применение про-биотического продукта в диетотера-пии детей с измененной аллергиче-ской реактивностью / Д. В. Усенко,А. В. Горелов, С. В. Шабалина // Ле-чащий врач. – 2006. – № 4. – С. 91–92.

29. Усенко Д. В. Пробиотики ипробиотические продукты: возмож-ности и перспективы применения/ Д. В. Усенко, А. В. Горелов // Во-просы современной педиатрии. –2004. – Т. 3, № 2. – С. 50–54.

30. Ферментативный метод оп-ределения дисбиоза полости рта дляскрининга про- и пребиотиков : ме-тод. рекомендации / сост. А. П. Ле-вицкий [и др.]. – К. : МОЗ України,ГФЦ, 2007. – 26 с.

31. Хилак форте в комплексномлечении больных острыми кишечны-ми инфекциями и хроническими за-болеваниями желудочно-кишечноготракта с явлениями дисбактериозакишечника / Н. М. Грачева, Н. И. Ле-онтьева, В. Ю. Мартынюк [и др.]// Consilium medicum. – 2004. – Т. 6,№ 2. – С. 20–24.

32. Чекман І. С. Фармакологія :підручник для студентів стоматоло-гічних факультетів / І. С. Чекман,В. М. Бобирьов, Н. О. Горчакова. –Вінниця : Нова книга, 2009. – 480 с.

33. Чекман І. Запор: причини, су-часні методи лікування / І. Чекман,О. Гуцало // Ліки України. – 2003. –№ 6. – С. 33–35.

34. Череда В. В. Мікрофлора якфактор виникнення запальних хво-

роб пародонта / В. В. Череда // Ук-раїнський стоматологічний альма-нах. – 2007. – № 1. – С. 77–80.

35. Эффективность комбинациипрепаратов пимафуцин и бифиформв комплексном лечении кандидозно-го стоматита / О. А. Глазунов, В. И.Фесенко, Д. В. Фесенко [и др.] // Віс-ник стоматології. – 2011. – № 1 (78).– С. 98.

36. Яценко К. О. Оцінка складумікробів верхньощелепних пазух прикомплексному лікуванні хворих наодонтогенний гайморит із застосу-ванням про- та пребіотиків / К. О.Яценко // Вісник стоматології. – 2011.– № 4 (77). – С. 51–54.

37. McFarland L. V. Meta-analysisprobiotics for prevention antibiotic as-sociated diarrhea and treatment Clos-tridium difficile disease / L. V. McFar-land // Am. J. Gastroenterol. – 2006. –Vol. 101, N 4. – P. 812–822.

38. Niers L. Влияние селек-тивных штаммов пробиотиков на раз-витие экземы (исследование PANDA)/ L. Niers, R. Martn, G. Rijkers [и др.]// Здоровье женщины. – 2009. – № 5(11). – С. 68–74.

39. Roberts F. A. Beneficial bacte-ria of the periodontium / F. A. Roberts,R. P. Darvtau // Periodontology 2000.– 2002. – Vol. 30. – P. 40–50.

REFERENCES

1. Avdeev O.V. Influence of sinbi-otic and adaptogene on phosphataseactivity in periodont and blood serumat experimental paradontitis. Visnik sto-matologiyi 2012; 1(78): 4-7.

2. Belmer S.V., Malkoch А.V. Intes-tinal microflora and value of prebioticsfor its functioning. Lechaschyi vrach2006; 4: 60-65.

3. Bilko I. Description of prepara-tions-probiotics that are used for aprophylaxis and therapy of violations ofintestinal microbiocenosis and micro-ecology of muliebria. Liki Ukraini 2002;4: 8-11.

4. Borovsky E.V., Lukinykh L.M.Candidiasis. Terapevticheskaya stoma-tologiya 2011; 4: 15-18.

5. Zhurochko О.І., Chepurova N.І.,Makarenko О.А. et al. Influence of com-patible application of “Lizomukoid” and“Baktulin” on the biochemical indexesof saliva in patients with the periodon-titis. Visnik stomatologiyi 2011; 1(74):P. 26-29.

6. Golubovskaya О.А. Applicationof laktuvit in treatment and prophylax-is of acute and chronic diseases. Su-chasni infektsii 2005; 3-4: 116-120.

7. Grudyanov А.I., Dmitrieva N.А.,Fomenko Е.V. Applications of tabletforms of probiotics Bifidumbacterineand Acilact in complex treatment of in-

flammatory paradontium diseases. Sto-matologiya 2002; 1: 39-43.

8. Grudyanov А.I., Dmitrieva N.А.,Fomenko Е.V. Applications of probiot-ics in complex treatment of inflamma-tory paradontium diseases. Мoscow,LTD. "Medical informative agency",2006: 112.

9. Dubrovskaya М.I., Muhina Y.G.,Netrebenko О.K. Probiotics and forma-tion of microbiocenosis for the childrenof first-year of life. Lechaschyi vrach2003; 4: 58-60.

10. Degtyariova I., Skopichenco S.,Skripnik I. et al. Dufalac: classic appli-cation and prospects of its using intreatment of chronic liver and bowelsdiseases. Liki Ukraini 2003; 1: 35-39.

11. Lukyanova Е.M., YankovskyD.S., Antipki Y.G. et al. To the ques-tion of probiotics policomponention.Zdorovye zhenschini 2005; 3(23): 186-194.

12. Kovach I.V., Volyak L.М. Dy-namics of indexes of heterospecific re-sistance and disbiosis of children’s oralcavity with the hypoplasia of teeth ena-mel at the endemic goitre. Visnik sto-matologiyi 2011; 1(78): 70-74.

13. Kopcha V.S. Antibioticoresist-ance of probiotics: reflections and facts.Infekciyni hvorobi 2009; 1: 76-80.

14. Korovina N.А., Zaharova I.N.,Malova N.Е. Lactase insufficiency inthe childhood. Voprosi sovremennoypediatrii 2002; 1, 4: P. 57-61.

15. Levitsky А.P., Demianenko S.О.The role of liver is in pathogenesis andtreatment of stomatological diseases.Visnik stomatologiyi 2008; 5-6: 124.

16. Loban G.А., Fedorchenko V.І.Normal microflora of the oral cavity andits role. Ukrainsky stomatologichniy al-manakh 2003; 1: 31-35.

17. Mayansky А.N. Dysbacteriosis:modern look at the problem. Gastroen-terologiya 2002; 2: 28-31.

18. Deryabin Е.I., Matsulevich Т.V.,Kozminih Y.V. et al. Local applicationof eubiotics in complex treatment ofmaxillufacial area running sore. Stoma-tologіya 2000; 6: 31-34.

19. Svintsitsky А.S., Ram А.I., Re-venok Е.M. et al. Estimation of clinicalefficiency of hilac-forte in a prophylax-is and treatment of the bowels dysbac-teriosis caused by antibioticotherapy.Suchasna gastroenterologiya 2001; 4:62-63.

20. Parfionov А.I., Ruchkina I.N.,Osipov G.А. Antibiotic associated diar-rea. Eksperimentalnaya i clinicheskayagastroenterologiya 2002; 5: 92.

21. Parfionov А.I., Ruchkina I.N.,Osipov G.А. Bowels dysbacteriosis:new approach to diagnostics and treat-ment. Consilium medicum 2001; 3, 6:270-279.


22. Ponomaryov S.V., KubenskyЕ.N. New tactics in treatment of pa-tients with the acute enteroideas. Poli-clinika 2003; 3: 33-35.

23. Pochtar V.М. Influence of pro-,pre- and sinbiotics on the state of theantioxidant-prooxidant system of mu-cous membrane of rats oral cavity withexperimental stomatitis. Odeskiy me-dichniy jurnal 2012; 2: 8-11.

24. Strachunsky L.S., BelousovaY.B., Kozlova S.N. (eds) Practical guid-ance on an antiinfectious chemothera-py. Мoscow, 2002: 381.

25. Shunko Е.Е., Yankovsky D.S.,Diment G.S. et al. Problem questionsof microecology and antibacterial thera-py of new-born with perinatal patholo-gy. Zdorovye zjenschini 2004; 4(20):171-177.

26. Samsigina G.A. Features of be-coming of bowels biocenosis and intes-tinal disbacteriosis. Lechaschyi vrach2003; 5: 52-57.

27. Stupak Е.P., Rossohanova L.N.Correction of oral cavity microbioceno-sis of patients with diabetes mellitusand candidous stomatitis. Visnik stoma-tologiyi 2008; 5-6: 28-33.

28. Usenko D.V., Gorelov А.V.,Shabalina S.V. Application of probiotic

product in the children’s dietotherapywith changed allergic reactivity. Le-chaschyi vrach 2006; 4: 91-92.

29. Usenko D.V., Gorelov А.V. Pro-biotics and probiotic foods: possibilitiesand prospects of its application. Vopro-si sovremennoy pediatrii 2004; 3, 2: 50-54.

30. Levitsky А.P., Makarenko О.А.,Selivanskaya I.А. et al. Enzyme meth-od of determination of oral cavity dis-biosis for pro- and prebiotics skrinning.Methodical recommendations. Kyiv,Minzdrav Ukrayini, GCF, 2007: 26.

31. Grachova N.М., Leontieva N.I.,Martinuk V.Y. et al. Hilac forte in com-plex treatment of patients with acuteenteric infections and chronic diseas-es of gastrointestinal tract with the phe-nomena of bowels dysbacteriosis.Consilium medicum 2004; 6, 2: 20-24.

32. Chekman І.S., Bobiryov V.М., Gor-chakova N.О. Pharmacology: textbook forthe students of stomatological faculties.Vinnytsa, Nova knyga, 2009. 480 p.

33. Chekman І., Gutsalo О. Consti-pation: reasons, modern methods oftreatment. Liki Ukraini 2003; 6: 33-35.

34. Chereda В.В. Microflora as fac-tor of origin of the used for setting fire

illnesses of paradont. Ukrainsky sto-matologichniy almanah 2007; 1: 77-80.

35. Glazunov О.А., Fesenko V.I.,Fesenko D.V. et al. Efficiency of com-bination of preparations of pimafucinand bifiform in complex treatment ofcandidous stomatitis. Visnik stoma-tologiyi 2011; 1(78): 98.

36. Yatsenko К.О. Estimation ofcomposition of microbes of maxillary si-nus at the complex treatment of patientswith odontogenic maxillary sinusitis withapplication of pre- and probiotics. Vis-nik stomatologiyi 2011; 4(77): 51-54.

37. McFarland L.V. Meta-analysisprobiotics for prevention antibiotic as-sociated diarrhea and treatment Clos-tridium difficile disease. Am. J. Gastro-enterol. 2006; 101, 4: 812-822.

38. Niers L., Martn R., Rijkers G. etal. Influence of selective stamms of pro-biotics on development of eczema (re-search of PANDA). Zdorovye zjenschi-ni 2009; 5(11): 68-74.

39. Roberts F.A., Darvtau R.P. Bene-ficial bacteria of the periodontium. Pe-riodontology 2000, 2002; 30: 40-50.


УДК 616.12-008.331.1-07

С. А. Тихонова, В. А. Штанько, О. В. Хижняк, В. Б. Яблонська

ЗНАЧЕННЯ ВАРІАБЕЛЬНОСТІАРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ДЛЯ СТРАТИФІКАЦІЇ

ТА КОНТРОЛЮ РИЗИКУ У ПАЦІЄНТІВЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

УДК 616.12-008.331.1-07С. А. Тихонова, В. А. Штанько, О. В. Хижняк, В. Б. ЯблонскаяЗНАЧЕНИЕ ВАРИАБЕЛЬНОСТИ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ ДЛЯ СТРАТИФИКАЦИИ

И КОНТРОЛЯ РИСКА У ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаРассмотрены механизмы, определяющие формирование вариабельности артериального дав-

ления (АД), проведен сравнительный анализ методов её оценки. Показано, что разница систо-лического АД более чем 15 мм рт. ст. может использоваться как индикатор риска заболеванияпериферических сосудов и кардиоваскулярной смерти. Величина утреннего повышения АД приего суточном мониторировании является сильным предиктором инсульта, особенно у леченныхпациентов. Приведены данные о корреляции повышенной вариабельности АД с увеличениемриска смерти у гипертензивных больных. Показано, что эффективность терапии пациентов сартериальной гипертензией увеличивается, если антигипертензивные препараты и их комбина-ции снижают вариабельность АД.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, вариабельность артериального давления, прогноз.

UDC 616.12-008.331.1-07S. A. Tykhonova, V. A. Shtanko, O. V. Khyzhnyak, V. B. YablonskaIMPORTANCE OF BLOOD PRESSUE VARIABILITY FOR STRATIFICATION AND CONTROL

OF RISK IN PATIENTS SUFFERING FROM ARTERIAL HYPERTENSIONThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineEffective control of blood pressure (BP) remains a key factor in the reduction of cardiovascular

morbidity and mortality. It is shown that regardless of a BP measurement method, a mean BP of atleast 5–6 measurements is the most informative for the diagnosis of arterial hypertension. The rela-

# 6 (134) 2012 83

Вступ

Впровадження сучасних діа-гностичних технологій суттєворозширює можливості отри-мання об’єктивних даних пророзвиток і прогресування арте-ріальної гіпертензії (АГ).

Останні десятиріччя ви-вчення АГ ознаменовано пере-оцінкою основного діагностич-ного критерію цього захворю-вання — артеріального тиску(АТ). Але не до кінця виріше-не питання, які з методів вимі-рювання АТ є найінформатив-нішими щодо ранньої діагнос-тики АГ і визначення її прогно-зу. У дослідженні Veterans Af-fairs study було порівняно триметоди вимірювання АТ —офісне (при відвідуванні полі-клініки), домашній моніторингіз використанням електроннихтонометрів, добовий моніто-ринг АТ (ДМАТ) з використан-ням стандартизованих прила-дів. Показано, що незалежновід методу середній рівень АТ(мінімум з 5–6 вимірювань) єнайінформативнішим для діа-гнозу АГ [1].

Артеріальний тиск — дина-мічний і чутливий параметр,який постійно змінюється за-лежно від потреб організму. Іс-нують дані про більшу, порів-няно з офісним вимірюванням,прогностичну значущість се-редніх рівнів АТ при домаш-ньому моніторуванні [2; 3] тапри ДМАТ [4].

Весь спектр коливань АТ,тобто його варіабельність (ВАР),

може бути виявлений при по-вторних офісних вимірюван-нях, домашньому та добовомуамбулаторному моніторуванні[4]. Варіабельність АТ розра-ховується як стандартне відхи-лення (SD) від середнього рів-ня при кількох вимірюваннях.Нормативи ВАР все ще знахо-дяться у стадії розробки [4].

У формуванні ВАР АТ бе-руть участь багато систем ор-ганізму, провідна роль з-поміжяких належить центральнимнервовим механізмам — добо-вій періодичності збудження тагальмування в корі головногомозку та ретикулярній форма-ції [5].

Системним механізмом фор-мування ВАР АТ є варіабель-ність загального судинногоопору, серцевого викиду, час-тоти серцевих скорочень та ін.,регіональним — зміни про-тягом доби потреби у крово-постачанні головного мозку йінших органів [5].

За генетичними даними, де-термінанта циркадного ритмута регуляції АТ локалізується вІ хромосомі поряд або у складігена ангіотензиногену [6].

На молекулярному рівні наВАР АТ впливає циркадна ак-тивність баро- та хеморецеп-торів, α- та β-рецепторів [4; 5].

Коливання АТ можуть бутикороткочасними — до кількохсекунд або більш тривалими —від кількох хвилин до кількохгодин (добова ВАР), місяців(сезонна) або років. Довго-тривала ВАР контролюється

центральною нервовою систе-мою. Короткочасна ВАР маєдві складові: ритмічну (регу-лярну) [4; 5], яка притаманнапараметрам серцево-судинноїсистеми, та нерегулярну — ко-ливання через вплив факторівнавколишнього середовища.

При інтерпретації ВАР АТслід враховувати всі її складовій оцінювати відхилення зна-чень АТ від кривої добовогоритму [4].

Є дані про зв’язок підвище-ної ВАР АТ з тяжкістю перебі-гу АГ і розвитком ураження ор-ганів-мішеней (насамперед, зізмінами геометрії лівого шлу-ночка, наявністю ретинопатії).Варіабельність АТ змінюєтьсяна фоні антигіпертензивної те-рапії, а саме: збільшується приприйомі препаратів короткої дії[7; 8].

Мета даного огляду — ана-ліз сучасних уявлень про діа-гностичне та прогностичнезначення ВАР АТ у пацієнтів зАГ, а також її роль щодо вибо-ру оптимальної антигіпертен-зивної терапії.

Прогностичне значенняпараметрів варіабельностіпри офісному вимірюванні

артеріального тиску

При аналізі результатів6-річного спостереження(1988–1994 рр.) за 956 пацієн-тами віком понад 20 років ви-явлено, що в осіб з АГ (або безнеї) ВАР систолічного АТ (САТ)від візиту до візиту більш ніж на4,8 мм рт. ст. пов’язана зі збіль-

tionship of high BP variability with the severity of hypertension and the development of target organdamage was indicated. Variability of blood pressure changes on the background of antihypertensivetherapy, namely increases while taking short-acting drugs. The article presents systematic reviewsand meta-analyzes data concerning the mechanisms of formation, methods of determination and pro-gnostic significance of BP variability.

The aim of the review was to analyze modern concepts of diagnostic and prognostic significanceof BP variability in patients with hypertension for selecting the optimal antihypertensive therapy.

Long-term variability of BP is a prognostic significant, it’s necessary to take into account whenchoosing the optimal treatment for patients with hypertension. Such treatment should not only providecontrol of BP, but also reduce its variability.

It is shown that the difference in systolic blood pressure over 15 mm Hg can be used as an indica-tor of the risk of peripheral vascular disease and cardiovascular death. The value of the morning bloodpressure increase during its daily monitoring is a strong predictor for stroke, especially in treated pa-tients. The data on the correlation of increased blood pressure variability with increased risk of deathin hypertensive patients are presented.

It was underlined that treatment efficacy of patients with hypertension should increase if antihyper-tensive medications and their combinations reduced blood pressure variability.

Key words: arterial hypertension, blood pressure variability, prognosis.


шенням ризику смерті від усіхпричин удвічі порівняно з паці-єнтами, які мають меншу ВАР.Після використання коефіці-єнта варіації для визначенняВАР САТ автори дослідженняотримали достовірне збіль-шення ризику смерті на 55 та49 % відповідно у групах з по-мірною (4,8–8,34 мм рт. ст.) івисокою (>8,35 мм рт. ст.) ВАРСАТ порівняно з особами знизькою ВАР (< 4,8 мм рт. ст.).

Ці дані доводять, що довго-тривала ВАР АТ є прогностичнозначущою, її необхідно врахову-вати при виборі оптимальноголікування пацієнтів з АГ. Отже,таке лікування має не тільки за-безпечувати контроль АТ, а йзменшувати його ВАР [9].

Різниця між рівнями САТ на10–15 мм рт. ст. при вимірю-ванні на обох руках асоціюєть-ся з наявністю захворюваньпериферійних артерій та є оз-накою стенозу a. subclavia. Цідані отримані при мета-аналі-зі 20 зіставних клінічних рандо-мізованих досліджень [10]. У 5із них за методом ангіографіїбуло показано, що різниця САТна обох руках 36,9 мм рт. ст. єдоказом більш ніж 50 % сте-нозу a. subclavia, а різниця≥10 мм рт. ст. сильно корелюєз її стенозом (відносний ризик8,8; 95 % довірчий інтервал(ДІ) 3,6–21,2). В інших 15 до-слідженнях із використаннямнеінвазивних методів булодоведено, що різниця САТ15 мм рт. ст. асоціюється зізбільшенням ризику захворю-вань периферійних артерій у2,5 рази (9 досліджень; ДІ 1,6–3,8; чутливість 15 %, специ-фічність 96 %); є предикторомцереброваскулярних захворю-вань (5 досліджень; відноснийризик 1,6; ДІ 1,1–2,4; чутливість83 %, специфічність 93 %),кардіоваскулярної смертності(4 дослідження; відноснийризик 1,7; ДІ 1,1–2,5) і загаль-ної смертності (відносний ри-зик 1,6; ДІ 1,1–2,3). РізницяСАТ ≥10 мм рт. ст. сильно ко-релює з наявністю захворю-вання периферійних артерій

(5 досліджень; відносний ризик2,4; ДІ 1,5–3,9; чутливість32 %, специфічність 91 %).

Таким чином, обов’язковевимірювання АТ на обох рукахпід час огляду пацієнта з АГдозволяє виявляти пацієнтів,які потребують додатковогодослідження периферійних су-дин (при різниці САТ на обохруках 10–15 мм рт. ст.). РізницяСАТ у більш ніж 15 мм рт. ст.може використовуватися якіндикатор ризику захворюван-ня судин і кардіоваскулярноїсмерті.

Прогностичне значенняпараметрів варіабельності

при добовомута домашньомумоніторуванні

артеріального тиску

Добовий і домашній моніто-ринги більш коректно та реаліс-тично відображають рівні АТіндивідууму порівняно з офіс-ним його вимірюванням. Са-ме вони надають інформаціюпро рівні АТ за короткочасні тадовготривалі періоди [11].

Зв’язок між добовою ВАРАТ і кардіоваскулярним про-гнозом було оцінено з викори-станням ДМАТ і домашньогомоніторування АТ в епідеміо-логічному дослідженні Ohasamastudy, яке почалося в 1985 р. [7].До параметрів ВАР зарахову-вали такі показники ДМАТ, якступінь нічного зниження тавеличину ранкового підвищен-ня АТ. Зменшення величининічного зниження САТ асоцію-валося зі збільшенням товщи-ни комплексу інтима — медіа,збільшенням ризику кардіовас-кулярної смертності та захворю-ваності, насамперед, через моз-кові інсульти. Надмірне нічнезниження АТ і збільшення йогоранкового підвищення асоцію-валися з підвищенням ризикугеморагічних інсультів [7].

Отже, ДМАТ надає не тіль-ки статистичну, але й динаміч-ну інформацію про АТ, яка маєбути врахованою при виборіефективної стратегії веденняпацієнтів з АГ [7].

Ранкова АГ при домашньомувимірюванні, яка відповідає по-рушенням його нічного знижен-ня та надмірного ранкового під-вищення при ДМАТ, є сильнимпредиктором інсульту, особливоу пацієнтів, які одержують анти-гіпертензивну терапію [11].

У J-HOME дослідженні (Ja-pan Home versus Office Mea-surement Evaluation study) се-ред пацієнтів, які отримуютьантигіпертензивну терапію, ви-явлено, що рівні ранковогопідвищення АТ при домаш-ньому вимірюванні адекватноне контролюються приблизно у60 % таких хворих, навіть придосягненні цільових середніхрівнів АТ. Проміжний аналізрезультатів рандомізованогоконтрольованого дослідженняHOMED-BP (Hypertension Ob-jective treatment based on Mea-surement by Electrical Devices ofBlood Pressure study) дозволиввизначити оптимальну величи-ну ранкового підвищення АТпри його домашньому вимірю-ванні та ДМАТ і продемонстру-вав ефективність систематичноїантигіпертензивної терапії щодоконтролю цього прогностичнозначущого показника [11].

Таким чином, ефективністьведення пацієнтів з АГ підви-щується, якщо призначенняантигіпертензивної терапії ба-зується на врахуванні різнихпараметрів його варіабельнос-ті, у тому числі величини ран-кового підвищення АТ, а в ре-зультаті лікування досягаєтьсяадекватне її зменшення [11].

У фінському дослідженні(The Finn-Home Study) оціню-вали прогностичне значенняВАР АТ при домашньому мо-ніторуванні та ВАР серцевогоритму у 1866 дорослих пацієн-тів віком від 45 до 74 роківпри самостійному вимірюван-ні АТ і частоти серцевих ско-рочень (ЧСС) протягом 7 днів.Варіабельність АТ і ЧСС оці-нювали як SD різниці між се-редніми ранковими та вечірні-ми значеннями, як SD від се-редніх рівнів між днями (day-by-day) вимірювання, а також

# 6 (134) 2012 85

як SD між першим і повторнимвимірюваннями. Первинноюточкою дослідження була час-тота виникнення кардіоваску-лярних подій, вторинною — за-гальна смертність. Період спо-стереження становив у се-редньому 7,8 року. За пропор-ційною регресією Кокса зістандартизацією за віком, стат-тю, АТ, ЧСС та іншими кар-діоваскулярними факторамиризику, денна ВАР АТ (ранок–день), міжденна та ранковаміжденна ВАР АТ виявилисясильними предикторами роз-витку виникнення серцево-судинних подій: для САТ/ДАТвідносний ризик становить1,04/1,10 (95 % ДІ: 1,01–1,07/1,05–1,15) на кожний 1 мм рт.ст. збільшення ВАР. Одержанірезультати дозволяють ствер-джувати, що збільшення ран-кової ВАР АТ і ЧСС є незалеж-ними предикторами серцево-судинних ускладнень. Легкістьвизначення цих параметрів до-зволяє рекомендувати вико-ристання ВАР АТ і ЧСС при їхдомашньому використанні якдодаткові методи при оцінцікардіоваскулярного ризику [12].

Значення варіабельностіартеріального тиску

для оптимізації контролюартеріальної гіпертензії

в реальній клінічній практиці

Аналіз публікацій [13–18] удвох найавторитетніших акаде-мічних світових журналах “TheLancet” та “Lancet Neurology”дозволяє стверджувати, щосьогодні нагальною є потребау систематизації та розуміннінаукової інформації щодо про-гностичного значення ВАР АТ івизначенні того, як ці дані ви-користовувати у клінічній прак-тиці ведення пацієнтів з АГ.

Для перевірки припущення,що ВАР АТ є додатковим до се-редніх рівнів АТ фактором про-гнозу щодо подальшого станупацієнтів з АГ, було організо-вано два проекти [13; 19]. У пер-шому з них (Trial of the Effec-tiveness and cost effectiveness ofSelf-monitoring and Treatment of

Blood Pressure in secondaryprevention following Stroke orTIA, National Institute of HealthResearch) вивчався зв’язок міжВАР АТ і розвитком інсульту тамеханізми ВАР АТ за оцінкоючутливості барорецепторів ішвидкості пульсової хвилі упацієнтів середнього та стар-шого віку з АГ і вперше діагно-стованими транзиторною іше-мічною атакою (ТІА) або ін-сультом.

У другому проекті вивчалипрогностичне значення довго-тривалої ВАР АТ щодо розвит-ку інсульту й інших кардіовас-кулярних подій у загальнійпопуляції Великої Британії звикористанням бази данихпроспективного дослідженняEPIC-Norfolk (EPIC-Norfolkprospective observational po-pulation study). У більш ніж10 000 учасників віком 40–79 років вимірювання АТ про-водили за стандартною мето-дикою двічі — у 1993–1997 та2000–2004 рр. і щороку оціню-вали розвиток у них кардіо-васкулярних подій. Також оціню-вали зв’язок між різними пара-метрами ВАР АТ (протягом ві-зиту і між візитами) та серцево-судинними подіями, різними со-ціальними, демографічними,біологічними факторами.

Проаналізувавши отриманірезультати, автори вважають,що виникла нагальна потребазосередити увагу науковців,представників фармакологіч-ної індустрії та клініцистів навивченні механізмів ВАР АТ,стандартизації методів її ви-значення та корекції.

Наразі найбільш досконалимсеред методів визначення ВАРАТ є ДМАТ, яке надає об’єктив-ну можливість визначення різнихпараметрів ВАР АТ. Важливостворювати електронні бази, якідозволять визначити параметриі тренд ВАР АТ при його офіс-ному та домашньому вимірю-ваннях, ширше впроваджуватиДМАТ у практику оцінки ефек-тивності терапії пацієнтів з АГ.

Ця проблема має важливітерапевтичні аспекти. Фарма-

кологічна індустрія зосереджуєсвої зусилля на розробці ком-бінованих препаратів з фіксо-ваною дозою антигіпертензив-них компонентів. Добре відомітакі комбінації, як блокаторирецепторів ангіотензину ІІ1 типу (БРА) і блокатори кальціє-вих каналів (БКК), інгібіториангіотензинперетворюючогоферменту (ІАПФ) і БКК, БРА/ІАПФ і тіазидного/тіазидоподіб-ного діуретика (ТД), β-блокато-ра і ТД та прямого інгібіторареніну і ТД. Такі комбінованіформи дозволяють признача-ти зменшені дози обох препа-ратів, підвищуючи антигіпертен-зивну дію та водночас змен-шуючи побічні ефекти, підви-щити прихильність пацієнта дотерапії зменшенням кількостітаблеток. Але за сукупністю на-явних сьогодні даних зрозуміло,що для ефективної профілакти-ки ускладнень АГ і контролюризику кардіоваскулярних подійнедостатньо знижувати тількисередні рівні АТ — потрібно зни-жувати його ВАР.

Можна припустити, що різ-ниця між впливом різних кла-сів антигіпертензивних препа-ратів на розвиток інсульту йураження органів-мішеней зу-мовлена їх ефективністю що-до інших параметрів АТ, крімйого середніх рівнів. У англо-скандинавському дослідженні(The Anglo-Scandinavian CardiacOutcomes Trial Blood PressureLowering Arm (ASCOT-BPLA)порівнювали β-блокатор (ате-нолол) та БКК (амлодипін).Показано, що амлодипін порів-няно з атенололом, незважаю-чи на однаковий рівень знижен-ня АТ, більш ефективний у про-філактиці інсультів і коронар-них подій [14]. Одним із пояс-нень цього феномена можебути те, що β-блокатор атено-лол збільшував ВАР АТ. Ос-таннє потребує додаткових клі-нічних досліджень і розробок.

Висновки

Артеріальна гіпертензія —найбільш значущий, постійнийі незалежний фактор ризику


розвитку інсультів та іншихкардіоваскулярних захворю-вань, що підтверджується чис-ленними дослідженнями, і єосновним постулатом сучасноїстратегії профілактики в кар-діології. Разом із тим, механіз-ми, які спричинюють підвищен-ня АТ, стають причиною інсуль-тів та інших кардіоваскулярнихподій, залишаються не до кін-ця з’ясованими. Середні рівніАТ, безумовно, відіграють най-важливішу роль в ураженні ор-ганів-мішеней, але й такі пара-метри, як ВАР і максимальнірівні АТ, за сучасними даними,відіграють не менш важливуроль у цьому процесі. Триваєвивчення прогностичної значу-щості таких параметрів, як си-туаційна ВАР АТ, його ВАР відвізиту до візиту, денна та ніч-на ВАР, величина ранковогопідвищення АТ, сезонна ВАРта ін. [20; 21] У більшості з цихдосліджень доведено впливрізних параметрів ВАР АТ напрогноз стану пацієнтів з АГ,насамперед щодо підвищенняризику інсультів.

Доцільно продовжити по-шук у цьому напрямку. Середважливих для клінічної практи-ки питань можна виділити такі:які фактори, у тому числі етніч-ні, генетичні, епігенетичні, єнайбільш значущими у підви-щенні параметрів ВАР АТ; якіз параметрів ВАР АТ є прогнос-тично значущими щодо роз-витку тих чи інших ускладненьАГ; чи потрібно включати оцін-ку ВАР АТ у стратифікацію ри-зику хворих з АГ; які з анти-гіпертензивних препаратів (кла-сів) або їх комбінації зменшу-ють ВАР АТ і тим самим додат-ково покращують прогноз у па-цієнтів з АГ.


1. Measuring blood pressure fordecision making and quality reporting:where and how many measures? / B. J.Powers, M. R. Olsen, V. A. Smith [et al.]// Ann. Intern. Med. – 2011. – Vol. 154(12). – P. 781–788.

2. Sheikh S. Home blood pressuremonitoring: how good a predictor oflong-term risk? / S. Sheikh, A. D. Sin-

ha, R. Agarwal // Curr. Hypertens. Rep.– 2011. – Vol. 13 (3). – P. 192–199.

3. Role of home blood pressure mo-nitoring in overcoming therapeutic in-ertia and improving hypertension con-trol: a systematic review and meta-analysis / R. Agarwal, J. E. Bills, T. J.Hecht, R. P. Light // Hypertension. –2011. – Vol. 57. – P. 29–38.

4. Дзяк Г. В. Суточное монито-рирование артериального давления/ Г. В. Дзяк, Т. В. Колесник, Ю. Н. По-горецкий. – Днепропетровск, 2005. –200 с.

5. Blood pressure variability in re-lation to autonomic nervous systemdysregulation: the X-CELLENT study[Electronic source] // Hypertension re-search PubMed. – Mode of access :http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22129516.

6. Langdom C. G. Doxazosin in hy-pertension. Results of general practicestudy in 4809 patients / C. G. Langdom,R. S. Packard // Brit. J. Clin. Pract. –1994. – Vol. 48. – P. 293–296.

7. Metoki H. Diurnal blood pressurevariation and cardiovascular prognosisin a community-based study of Oha-sama, Japan / H. Metoki, T. Ohkubo,Y. Imai // Hypertens. Res. – 2010. –Vol. 33 (7). – P. 652–656.

8. Prognostic Value of the Variabil-ity in Home-Measured Blood Pressureand Heart Rate. The Finn-Home Study/ J. K. Johansson, T. J. Niiranen, P. J.Puukka, A. M. Jula // Hypertension. –2012. – Vol. 59 (2). – P. 212–218.

9. The Relationship Between Visit-to-Visit Variability in Systolic Blood Pressureand All-Cause Mortality in the GeneralPopulation: Findings From NHANES III,1988 to 1994 / P. Muntner, D. Shimbo,M. Tonelli [et al.] // Hypertension. –2011. – Vol. 57 (2). – P. 160–166.

10. Association of a difference insystolic blood pressure between armswith vascular disease and mortality: asystematic review and meta-analysis/ E. C. Clark, R. S. Taylor, A. C. Shore[et al.] // The Lancet. – 2012. – Vol. 379.– P. 905–914.

11. Ohkubo T. Clinical, epidemio-logical and pharmacological researchon cardiovascular disease based onblood pressure variability / T. Ohkubo// Yakugaku Zasshi: J of the PharmSociety of Japan. – 2009. – Vol. 129 (6).– P. 699–708.

12. Prognostic Value of the Varia-bility in Home-Measured Blood Pres-sure and Heart Rate. The Finn-HomeStudy / K. J. Jouni, T. J. Niiranen, P. J.Puukka, A. M. Jula // Hypertension. –2012. – Vol. 59 (2). – P. 212–218.

13. Prognostic significance of visit-to-visit variability, maximum systolicblood pressure, and episodic hyperten-sion / P. M. Rothwell, S. C. Howard,

E. Dolan [et al.] // Lancet. – 2010. – Vol.375. – P. 895–905.

14. Sever PS on behalf of theASCOT-BPLA and MRC Trial Investi-gators Effects of β-blockers and calci-um-channel blockers on within-individ-ual variability in blood pressure and riskof stroke [Electronic source] / P. M.Rothwell, S. C. Howard, E. Dolan [et al.]// Lancet Neurology. – Mode of access: http://www.thelancet.com/neurology.Published online March 12, 2010DOI:10. 1016/S1474-4422(10)70066-11

15. Effects of antihypertensive-drugclass on interindividual variation inblood pressure and risk of stroke:a systematic review and meta-analysis/ A. J. S. Webb, U. Fischer, Z . Mehta,P. M. Rothwell // Lancet. – 2010. –Vol. 375. – P. 906–915.

16. Rothwell P. M. Limitations of theusual blood-pressure hypothesis andimportance of variability, instability, andepisodic hypertension / P. M. Rothwell// Lancet. – 2010. – Vol. 375. – P. 938–948.

17. Carlberg B. Stroke and blood-pressure variation: new permutationson an old theme / B. Carlberg, L. H.Lindholm // Lancet. – 2010. – Vol. 375.– P. 867–868.

18. Gorelick P. B. Reducing bloodpressure variability to prevent stroke?[Electronic source] / P. B. Gorelick// Lancet Neurology. – Mode of access :www.thelancet.com/neurology Pub-lished online March 12, 2010 DOI:10.1016/S0140-6736(08)61345-8

19. Soiza R. L. Use of the augmen-tation index to predict short-termoutcome after acute ischemic stroke/ R. L. Soiza, M. M. Davie, D. J. Wil-liams // Am. J. Hypertens. – 2010. –Vol. 23. – P. 737–742.

20. Does Blood Pressure VariabilityAffect the Summer Associated Symp-toms Amongst Females? / P. Sinha,N. P. Singh, D. K. Taneja, R. Saha // JAPI.– 2010. – Vol. 58. – P. 225–228.

21. Day-Night Dip and Early-Morn-ing Surge in Blood Pressure in Hyper-tension : Prognostic Implications / P. Ver-decchia, F. Angeli, G. Mazzotta [et al.]// Hypertension. – 2012. – Vol. 60. –P. 34–42.

REFERENCES1. Powers B.J., Olsen M.R., Smith

V.A., Woolson R.F. Measuring bloodpressure for decision making and qual-ity reporting: where and how manymeasures? Ann. Intern. Med. 2011;154(12): 781-788.

2. Sheikh S., Sinha A.D., Agarwal R.Home blood pressure monitoring: howgood a predictor of long-term risk?Curr. Hypertens. Rep. 2011; 13(3):192-199.

# 6 (134) 2012 87

3. Agarwal R., Bills J.E., Hecht T.J.,Light R.P. Role of home blood pressuremonitoring in overcoming therapeuticinertia and improving hypertension con-trol: a systematic review and meta-analysis. Hypertension 2011; 57: 29-38.

4. Dzyak G.V. Sytochnoe monitori-rovanie arterialnogo davleniya [Dailyblood pressure monitoring]. Dnepro-petrovsk, 2005: 200.

5. Blood pressure variability in rela-tion to autonomic nervous system dys-regulation: the X-CELLENT study // Hy-pertension research PubMed Source:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22129516

6. Langdom C.G., Packard C.G.Doxazosin in hypertension. Results ofgeneral practice study in 4809 patients.Brit. J. Clin. Pract. 1994; 48: 293-296.

7. Metoki H., Ohkubo T., Imai Y. Diur-nal blood pressure variation and cardi-ovascular prognosis in a community-based study of Ohasama, Japan. Hy-pertens Res. 2010; 33(7): 652-656.

8. Johansson J.K., Niiranen T.J., Pu-ukka P.J., Jula A.M. Prognostic Valueof the Variability in Home-MeasuredBlood Pressure and Heart Rate. TheFinn-Home Study. Hypertension 2012;59(2): 212-218.

9. Muntner P., Shimbo D., Tonelli M.,Reynolds K., Arnett D.K., Oparil S. Therelationship between visit-to-visit vari-ability in systolic blood pressure andall-cause mortality in the general pop-ulation: findings from NHANES III, 1988

to 1994. Hypertension 2011; 57: 160-166.

10. Clark E.C., Taylor R.S., ShoreA.C., Ukoumunne O.C., Campbell J.L.Association of a difference in systolicblood pressure between arms with vas-cular disease and mortality: a system-atic review and meta-analysis. Lancet2012; 379: 905-914.

11. Ohkubo T. Clinical, epidemio-logical and pharmacological researchon cardiovascular disease based onblood pressure variability. YakugakuZasshi: J of the Pharm Society of Ja-pan 2009; 129 (6): 699-708.

12. Jouni K.J., Niiranen T.J., Puuk-ka P.J., Jula A.M. Prognostic Value ofthe Variability in Home-Measured BloodPressure and Heart Rate. The Finn-Home Study. Hypertension 2012;59(2): 212-218.

13. Rothwell P.M., Howard S.C., Do-lan E., O’Brien E., Dobson J.E., Dahlöf B.,Sever P.S., Poulter N.R. Prognosticsignificance of visit-to-visit variability,maximum systolic blood pressure, andepisodic hypertension. Lancet 2010;375: 895-905.

14. Rothwell P.M., Howard S.C., Do-lan E., O’Brien E., Dobson J.E., Dahlöf B.,Poulter N.R. Sever PS on behalf of theASCOT-BPLA and MRC Trial Investi-gators Effects of α-blockers and calci-um-channel blockers on within-individ-ual variability in blood pressure and riskof stroke. Lancet Neurology. www.the-lancet.com/neurology Published onlineMarch 12, 2010 DOI:10.1016/S1474-4422(10)70066-11

15. Webb A.J.S., Fischer U., Mehta Z.,Rothwell P.M. Effects of antihyperten-sive-drug class on interindividual vari-ation in blood pressure and risk ofstroke: a systematic review and meta-analysis. Lancet 2010; 375: 906-915.

16. Rothwell P.M. Limitations of theusual blood-pressure hypothesis andimportance of variability, instability, andepisodic hypertension. Lancet 2010;375: 938-948.

17. Carlberg B., Lindholm L.H. Strokeand blood-pressure variation: new per-mutations on an old theme. Lancet2010; 375: 867-868.

18. Gorelick P.B. Reducing bloodpressure variability to prevent stroke? Lan-cet Neurology. www.thelancet.com/neu-rology Published online March 12, 2010DOI: 10.1016/S0140-6736(08)61345-8

19. Soiza R.L., Davie M.M., Wil-liams D.J. Use of the augmentation in-dex to predict short-term outcome af-ter acute ischemic stroke. Am J Hyper-tens 2010; 23: 737-742.

20. Sinha P., Singh N.P., TanejaD.K., Saha R. Does Blood PressureVariability Affect the Summer Associ-ated Symptoms Amongst Females?JAPI 2010; 58: 225-228.

21. Verdecchia P., Angeli F., Maz-zotta G., Garofoli M., Ramundo E.,Gentile G., Ambrosio G. and Reboldi G.Day-Night Dip and Early-MorningSurge in Blood Pressure in Hyperten-sion : Prognostic Implications. Hyper-tension. 2012; 60: 34-42.



Ювілеї

Введение в систему обуче-ния студентов Одесского ме-дицинского института курсарентгенологии и вслед за этимсоздание в структуре институ-та самостоятельной кафедрырентгенологии — одно из зна-менательных событий в исто-рии отечественной медицины.

Заслуга создания в Меди-цинском институте кафедрырентгенологии принадлежитосновоположнику отечествен-ной рентгенологии профессо-ру Одесского медицинскогоинститута Якову МоисеевичуРозенблату, первому заведую-щему кафедрой рентгеноло-гии (1922–1928).

По свидетельству И. Я. Ба-лабана, идея преподаваниякурса рентгенологии студен-там-медикам возникла у Я. М.Розенблата еще в 1907 году,когда он совместно с профес-сором терапевтом П. М. Валь-тером начал издавать журнал«Рентгеновский вестник». Этотзамысел активно поддержива-ли профессора С. В. Левашов,М. К. Сапежко, В. Ф. Якубович,в клиниках которых имелисьрентгеновские кабинеты. В на-чале 20-х годов профессор

Я. М. Розенблат представилдирекции Медицинского инсти-тута проект создания кафедрырентгенологии. Однако этотпроект не был безоговорочнопринят. Создателю новой ка-федры пришлось выдержатьбольшую борьбу на заседани-ях предметной комиссии, гдеосновным доводом противпреподавания рентгенологиибыла «многопредметность»рентгеновского метода и вооб-ще оспаривалась «самостоя-тельность» рентгенологии какдисциплины.

Яков Моисеевич Розенблат иего единомышленники сумелиотстоять непоколебимую диа-лектическую позицию, суть кото-рой состояла в том, что рентге-нология является одновременнои научным методом и методи-кой, что преподавание основрентгенологии в медицинскомвузе должно проводиться, с уче-том этого, на специальной ка-федре, а также с изучением эле-ментов рентгенологии на другихклинических кафедрах.

В начале 1922 года борьбаза утверждение идеи Я. М.Розенблата завершилась по-бедой — в институте был вве-

ден 40-часовой курс лекций порентгенологии, включающийв себя следующие разделы:физика рентгеновских лучей иих биологическое действие;рентгенодиагностика заболева-ний легких; рентгенодиагнос-тика заболеваний желудочно-кишечного тракта; рентгенодиа-гностика заболеваний сердца.

В сентябре 1922-го курсбыл преобразован в кафедрурентгенологии.

ДЕСЯТИЛЕТИЯВДОХНОВЕНИЯ И ТВОРЧЕСТВА

90 лет назад была организованапервая в Украине кафедра рентгенологии

Профессор Я. М. Розенблат,заведующий кафедрой рентгено-логии (1922–1928)

# 6 (134) 2012 89

С первых же дней сущест-вования кафедры здесь нача-ла проводиться плановая на-учно-исследовательская рабо-та, основной тематикой кото-рой были вопросы рентгенодиа-гностики туберкулеза и забо-леваний желудочно-кишечно-го тракта.

Благодаря усилиям ученого,в Одессе была основана шко-ла рентгенологов. Ее пред-ставители — видные ученые ипрактики: доцент И. Я. Бала-бан, профессор Е. Д. Дубовый,доценты Я. И. Каминский, Е. М.Кондратьева, В. М. Белоцер-ковский, С. И. Битенская, С. Е.Шехтер и многие другие, сыграв-шие особую роль в развитиирентгенологии.

В 1925 году кафедрой из-дано первое учебное пособиедля студентов «Элементы рент-генологии», составленное вне-штатным ассистентом Я. И. Ка-минским.

Пособие изложено на 81странице, включало 68 схем и130 рисунков и состояло из5 разделов: 1. Учение о рент-геновых лучах с элементамирентгенотехники; 2. Рентгено-

диагностика органов груднойполости; 3. Рентгенодиагнос-тика заболеваний желудочно-кишечного тракта; 4. Рентгено-диагностика болезней моче-вых органов; 5. Рентгенотера-пия.

В 1929 году должность за-ведующего кафедрой занялпрофессор Николай Николае-вич Исаченко, один из пионе-ров рентгенологии в СССР,прекрасный педагог и орга-низатор. Со свойственнойему энергией он тотчас послевступления в должность заве-дующего занялся оборудова-нием новой базы кафедрымощной рентгенодиагности-ческой и рентгенотерапевти-ческой аппаратурой. Талант-ливый педагог, он прекрасноналадил учебный процесс, вы-работал общую и частную ме-тодики преподавания рентге-нологии, создал большой учеб-ный демонстрационный архив(рентгенограммы, диапозити-вы, рисунки, таблицы, макеты,многие из которых сохранилисьдо настоящего времени).

Н. Н. Исаченко заведовалкафедрой до начала Великой

Отечественной войны. О егодальнейшей судьбе рассказы-вал доцент И. Я. Балабан, эва-куированный вместе с профес-сором на Северный Кавказ:«Николай Николаевич страдалпрофессиональным раком ко-жи кистей на протяжении22 лет, подвергался в течениеэтого периода многократнымампутациям фаланг пальцев.Несмотря на тяжкие страда-ния, он продолжал работу всфере рентгеновых лучей.Эвакуировавшись из Одессы,он занимался рентгенологией вПятигорске, ожидал того сча-стливого дня, когда можно бу-дет вернуться в родную Одес-су. Но этого времени ему до-ждаться, к сожалению, не при-шлось. Живой, энергичный,жизнерадостный, он продол-жал заряжать своей энергиейокружающих, несмотря на то,что жил в полном сознаниисвоего рокового исхода. Про-фессор Исаченко умер в Пяти-горске 2 декабря 1941 года отметастатического рентгено-вского рака».

С 1941 по 1944 год кафед-ра не функционировала (наэтот счет, по крайней мере, нетникаких сведений), в 1944-м еевозглавил бывший сотрудникОдесского рентген-радио-онкологического институтапрофессор Е. Д. Дубовый. Сего приходом начинается но-вая эра в развитии украинскойрентгенологии. Основными вто время были проблемы лу-чевой терапии заболеванийкожи и слизистых оболочек(как хронических воспалитель-ных процессов, так и злокачест-венных опухолевых пораже-ний), а также лучевой терапиихронических тонзиллитов, фа-рингитов и других заболева-ний лор-органов. В 50-е годыизучаются вопросы лучевойтерапии заболеваний конъюнк-тивы глаза, роговицы и радуж-

Доктор медицинских наук, про-фессор Е. Д. Дубовый, заведую-щий кафедрой рентгенологиии радиологии (1944–1972)

Доктор медицинских наук, про-фессор Н. Н. Исаченко, заведую-щий кафедрой рентгенологии(1929–1941)


ки. Наряду с этим совершен-ствуются методики рентгено-диагностики заболеваний же-лудочно-кишечного тракта иопорно-двигательного аппара-та. В начале 60-х доцент ка-федры В. В. Демидас усовер-шенствовал рентгенодиагнос-тику опухолевых заболеванийлегких. В эти годы кафедрастановится пионером внедре-ния профилактических флюо-рографических исследованийорганов грудной клетки на ЮгеУкраины. В этой работе актив-ное участие принимают Е. А.Поклитар, А. М. Динабурский,Я. И. Каминский, Л. Г. Авербухи многие другие.

Вторым, не менее важным,шагом на этом пути становит-ся разработка радионуклид-ных диагностических и лечеб-ных методик. Кафедра стано-вится одной из пяти кафедрбывшего Советского Союза,которой доверили апробациюновых радионуклидов, постав-ляемых в Одессу из-за рубе-жа. К ним относятся радио-активный йод-125, стронций-90,радиоактивный талий, радио-активный прометий, йод-гипу-

ран, радиоактивное золото-198 и ряд других. Они исполь-зуются для диагностики и ле-чения онкологических заболе-ваний кожи, глаза и орбиты,средостения, желудка и др. Вэтой работе участвовали со-трудники кафедры В. В. Деми-дас, Н. Д. Кадыр-Заде, С. Д. Де-нисюк, И. Г. Дондуа, В. Н. Со-колов, С. Г. Антипов и руково-дители клиник медицинскогоинститута академик М. А. Яси-новский, профессора С. Ф.Кальфа, Ц. А. Левина, И. Я.Дейнека и Е. Д. Двужильная.Тесные творческие контакты скафедрой поддерживали ака-демик АМН СССР П. А. Пуч-ковская (Научно-исследова-тельский институт офтальмо-логии и тканевой терапииим. акад. В. П. Филатова) ипрофессор А. Ф. Лещинский(Научно-исследовательскийинститут курортологии).

Результаты многолетнихисследований по радиоизотоп-ной диагностике и терапии,выполненные на кафедре подруководством и при участиипрофессора Е. Д. Дубового,были изложены в монографи-ях: «Радиоактивный фосфор влечебной практике» (Е. Д. Ду-бовый, 1958), «Бета-лучеваятерапия в офтальмологии»(Е. Д. Дубовый, С. Ф. Кальфа,1963), «Радиофосфорная диа-гностика в онкологии» (Е. Д.Дубовый, А. Ф. Лещинский,1968), «Радиоактивные изото-пы в офтальмологии» (Е. Д.Дубовый, 1970), «Лимфоскен-нография в онкологическойпрактике» (Е. Д. Дубовый, С. И.Корхов, С. Г. Антипов, 1973),«Радиоциркулография в кли-нической практике» (Е. Д. Ду-бовый, В. Н. Соколов, В. В. Ре-шетняк, 1974), «Опухоли гла-за, его придатков и орбиты»(В. Н. Соколов, 1978).

С 1973 года кафедру воз-главляли ученики профессора

Е. Д. Дубового: профессорВиктор Николаевич Соколов(1973–1976), доцент ВладимирВасильевич Демидас (1976–1980), профессор Сергей Гри-горьевич Антипов (1980–1987).С 1987 по 2012 год кафедройпосле некоторого перерыва(работа в Москве) вновь за-ведовал профессор В. Н. Со-колов.

Основными направленияминаучной деятельности кафед-ры в период заведования В. В.Демидаса были радиобиоло-гия и рентгенорадиоизотопнаядиагностика заболеваний ор-ганов дыхания. Владимир Ва-сильевич вошел в историюрентгенологии как талантли-вый ученый и рентгенодиа-гност в области торакальной иабдоминальной лучевой диа-гностики.

Недолгой была творческаяжизнь профессора Сергея Гри-горьевича Антипова. Его яркийталант ученого проявился ещев студенческие годы, когда онначал увлеченно трудиться подруководством профессора Е. Д.Дубового над кандидатскойдиссертацией и под руковод-

Кандидат медицинских наук,доцент В. В. Демидас, заведую-щий кафедрой рентгенологии ирадиологии (1976–1980)

Доктор медицинских наук, про-фессор С. Г. Антипов, заведую-щий кафедрой рентгенологии ирадиологии (1980–1987)

# 6 (134) 2012 91

ством профессора В. Н. Соко-лова — над докторской диссер-тацией. Основным направле-нием его научной деятельнос-ти было применение радионук-лидов в онкологической прак-тике.

В. Н. Соколов в 1966 годузащитил кандидатскую, а в1972 году — докторскую дис-сертацию. В 1973-м он стано-вится профессором, заведую-щим кафедрой и по совмести-тельству — проректором понаучной работе Одесского ме-дицинского института им. Н. И.Пирогова.

В 1978 году вышла в светего монография «Опухоли гла-за и орбиты, а также прилежа-щих к ним отделов», котораябыла признана одной из луч-ших научно-исследовательскихработ за 1978–1980 годы и по-лучила премию Министерстваздравоохранения УССР. Фун-даментальным вкладом в на-

уку стали исследования про-фессора В. Н. Соколова поприжизненному распознава-нию бластоматозного пораже-ния лимфатических узлов прилимфопролиферативных за-болеваниях и метастатичес-ких поражениях при ряде он-кологических заболеваниймолочных желез, легких и же-лудочно-кишечного тракта.При этом были использова-ны методики радиометрии исцинтиграфии с применениемсовременных радиофармпре-паратов, проведены радио-иммунные исследования сизучением В2-микроглобули-на, ферритина, иммуноглобу-лина Е и раково-эмбриональ-ного антигена.

Будучи пионером компью-терной томографии в стране,профессор В. Н. Соколов и ру-ководимый им коллектив ка-федры разработали и внедри-ли в клиническую практику

оригинальные методики поприменению компьютерной то-мографии при патологии рядаорганов и систем (лимфо-аденопатиях, патологии пече-ни, поджелудочной железы,почек и органов малого таза).

Разработки В. Н. Соколовав области рентгенокомпью-терной диагностики неодно-кратно докладывались за ру-бежом.

Высокую оценку получилиработы профессора В. Н. Со-колова по использованию вкомплексной диагностике за-болеваний микропроцессоров,стереограмметрии и меди-цинской радиоэлектроники. В1990 году издана монография«Стереограмметрия» (в соав-торстве с А. Н. Черни).

За большой вклад в разви-тие отечественной науки и тех-ники профессор В. Н. Соколовв 1994 году удостоен высоко-го звания «Заслуженный дея-тель науки и техники Украи-ны».

Последнее десятилетиеXX века и первые годы третье-го тысячелетия — период но-вых творческих успехов, дос-тигнутых коллективом кафед-ры под руководством профес-сора В. Н. Соколова. Издано10 монографий, напечатаносвыше 500 работ, защищено8 докторских и 18 кандидатскихдиссертаций. Бывшие сотруд-ники кафедры и выпускникиОдесского медицинского уни-верситета стали ведущимиспециалистами Украины истран СНГ. Среди них — глав-ный рентгенолог России ака-демик АМН РФ С. К. Терновой,президент Ассоциации рентге-нологов Украины В. А. Рого-жин и многие другие.

Большое внимание сотруд-ники кафедры уделяют подго-товке будущих медиков. Со-вместно с профильными ка-федрами Киевского и Донец-

Профессор А. И. Шехтер — профессор кафедры лучевой диагно-стики и терапии Московской медицинской академии им. И. М. Сече-нова; профессор В. Н. Соколов — заведующий кафедрой рентгено-логии и радиологии Одесского медуниверситета; профессор, акаде-мик РАМН С. К. Терновой — заведующий кафедрой лучевой диагнос-тики и терапии Московской медицинской академии им. И. М. Сече-нова


кого медицинских университе-тов разрабатываются и внед-ряются в учебный процесс«Программа по курсу рентге-нологии для студентов лечеб-ных и стоматологических фа-культетов», «Программа цик-ла тематического усовершен-

ствования основ радиоэколо-гии и радиационной защиты»для факультетов последип-ломного обучения.

Профессор В. Н. Соколовнагражден серебряной меда-лью Рентгена и медалью Вир-хова, серебряной медалью

Эрлиха (Ганновер, Германия),иностранным орденом Н. И. Пи-рогова за выдающиеся заслугив области науки и образования.

В настоящее время циклрентгенологии, лучевой диа-гностики и терапии вошел всостав кафедры онкологии.







# 6 (134) 2012 93

«Одеський медичний журнал» засновано у1926 році. За кілька років він набув неабиякого ав-торитету серед науковців. У ньому друкували своїпраці вчені, чиї імена були всесвітньо відомі вже тогочасу або здобули визнання в майбутньому. Та зго-дом, на початку 30-х років, видання журналу булоприпинено. Поновлений у 1997 році, він за короткийчас відновив свій авторитет і посів чільне місце се-ред наукових видань країни.

Засновниками «Одеського медичного журналу»є Міністерство охорони здоров’я України й Оде-ський національний медичний університет, видав-цем — Одеський національний медичний універ-ситет.

Головним редактором з часів відновлення випус-ку журналу є академік НАМН України лауреат Дер-жавної премії України В. М. Запорожан. До складу

Статті, прийняті до друку за попередніми прави-лами, будуть опубліковані. Нові статті приймають-ся за новими правилами, які надруковано наприкін-ці цього номера, друкуватимуться у наступних но-мерах і на сайтах Одеського національного медич-ного університету odmu.edu.ua та Одеського медич-ного журналу journal.odmu.edu.ua.

Зміна попередніх правил викликана необхідністющонайтіснішої інтеграції нашого видання у всесвітнійнауковий простір з його розвинутим наукометричнимінструментарієм, який дозволяє досить чітко визна-чити роль будь-якого вченого, будь-якого видання унауковому процесі. Адже не за горами ті часи, колиздобуття наукового ступеня стане неможливим безурахування всесвітнього рейтингу здобувача.

«ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ»

Відомості про видання

редакційної колегії та редакційної ради входять ві-домі вітчизняні та зарубіжні вчені.

Постановами Президії ВАК України № 1–05/2 від27 травня 2009 року та № 1-05/5 від 31 травня2011 року «Одеський медичний журнал» включенодо переліку видань, у яких можуть публікуватисяосновні результати дисертаційних робіт з медицини,біології та фармації. Саме це й визначає тематикуйого публікацій. Щороку у журналі друкується близь-ко двохсот статей і повідомлень.

Журнал виходить шість разів на рік. Він надхо-дить до найвідоміших бібліотек країни, великих на-укових центрів, десятків навчальних закладів. Йогопояву гідно оцінено за межами нашої країни.

Розповсюджується за передплатою. Передплати-ти журнал можна у будь-якому передплатному пункті.Передплатний індекс — 48717.

Найбільшою в світі є реферативна наукомет-рична база даних Scopus. Саме вона за своєю ме-тодикою визначає так званий індекс Хірша (h-ін-декс), який, попри усіляку критику, вважається до-статньо об’єктивним і надійним показником внес-ку вченого в науку та його визнання у науковомусвіті.

Тож наші вимоги до статей, залишаючись не-змінними у своїй основі, зазнали змін саме у то-му, що стосується їх використання у наукомет-ричних базах даних. Звертаємо на це особливуувагу авторів, адже вирахуваний системою індексХірша багато у чому залежатиме саме від ре-тельності дотримання автором нижченаведенихвимог.

ЗМІНЕНО ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ»

ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ»

1. В «Одеському медичному журналі» публікують-ся теоретичні й оглядові статті, які відображають важ-ливі досягнення науки, підсумки завершених оригі-нальних клінічних і експериментальних досліджень,основні результати дисертаційних робіт з медицини,біології та фармації, а також матеріали меморіаль-ного характеру.

2. До розгляду приймаються проблемні статті за-гальним обсягом до 8 сторінок, огляди — до 10 сто-рінок, оригінальні й інші види статей — до 6 сторінок,короткі повідомлення — до 2 сторінок.

3. Не приймаються статті, які вже були надруко-вані в інших виданнях або запропоновані до публі-кації кільком виданням водночас, а також роботи, якіза своєю сутністю є переробкою опублікованих рані-ше статей і не містять нового наукового матеріалуабо нового наукового осмислення вже відомого ма-теріалу.

4. У журналі друкуються:а) результати оригінальних досліджень у пріори-

тетних напрямах розвитку медичних, біологічних іфармацевтичних наук;

б) роботи з фундаментальних проблем біології,медицини, фармакології та фармації:

— генетики та прикладних аспектів медичної ге-нетики;

— біофізичні та морфофункціональні харак-теристики клітин організму при різних видах пато-логії;

— роботи з новітніх клітинних технологій;— новітні розробки в галузі загальної і клінічної

фармакології та фармації;— досягнення в галузі вивчення етіології, пато-

генезу та діагностики сучасних захворювань;— профілактика захворювань, щеплення, за-

побігання особливо небезпечним захворюванням;

На допомогу авторам


в) огляди з сучасних актуальних проблем біоло-гії, медицини та фармації;

г) інформація, хроніка, ювілеї.5. Стаття надсилається до редакції в двох примір-

никах, підписаних усіма авторами. Своїми підписа-ми автори гарантують, що статтю написано з дотри-манням правил підготовки статей до «Одеського ме-дичного журналу», експериментальні та клінічні до-слідження були виконані відповідно до міжнароднихетичних норм наукових досліджень, а також нада-ють редакції право на публікацію статті у журналі,розміщення її та матеріалів щодо неї на сайті жур-налу і в інших джерелах.

6. Стаття супроводжується направленням до ре-дакції, завізованим підписом керівника та печаткоюустанови, де виконано роботу, а для вітчизнянихавторів також експертним висновком, що дозволяєвідкриту публікацію.

7. Якщо у статті використано матеріали, які є ін-телектуальною власністю кількох організацій і рані-ше не публікувалися, автор має одержати дозвіл наїх публікацію кожної з цих організацій і надіслатийого разом зі статтею.

8. Текст друкується через півтора інтервалу настандартному машинописному аркуші (ширина полів:лівого, верхнього та нижнього по 2 см, правого —1 см) шрифтом Аrіаl (Аrіаl Суr) або Times (Times Суr)розміром 14 пунктів. Сторінка тексту повинна місти-ти не більше 30 рядків.

9. Мова статей — українська для вітчизняних ав-торів, російська й англійська для авторів з іншихкраїн.

10. Матеріал статті має бути викладено за такоюсхемою:

а) індекс УДК;б) ініціали та прізвище автора (авторів);в) назва статті;г) повна назва установи (установ), де виконано

роботу, місто, країна;д) постановка проблеми у загальному вигляді та

її зв’язок із важливими науковими та практичнимизавданнями;

е) аналіз останніх досліджень і публікацій, в якихзапочатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор;

ж) виділення не розв’язаних раніше частин за-гальної проблеми, яким присвячується стаття;

з) формулювання мети статті (постановка зав-дання);

и) виклад основного матеріалу дослідження зповним обгрунтуванням отриманих наукових резуль-татів;

к) висновки з даного дослідження і перспективиподальших розробок у цьому напрямі;

л) література;м) два резюме — російською мовою обсягом до

800 друкованих літер (0,45 сторінки) й англійськоюобсягом до 1800 друкованих літер (1 сторінка) за та-кою схемою: індекс УДК, ініціали та прізвище автора(авторів), назва статті, текст резюме, ключові слова(не більше п’яти).

11. Резюме англійською мовою має коротко по-вторювати структуру статті, включаючи вступ, метута завдання, методи, результати, висновки, ключо-ві слова. Ініціали та прізвище автора (авторів) по-даються у транслітерації, назва статті — у перекла-ді на англійську. Ключові слова й інші терміни статтімають відповідати загальноприйнятим медичним тер-мінам, наведеним у словниках. Не слід використо-

вувати сленг і скорочення, які не є загальновжива-ними.

12. Хімічні та математичні формули вдруковуютьабо вписують. Структурні формули оформляють якрисунки. У формулах розмічають: малі та великі лі-тери (великі позначають двома рисками знизу, малі— двома рисками зверху простим олівцем); латин-ські літери підкреслюють синім олівцем; грецькі —обводять червоним олівцем; підрядкові та надряд-кові цифри та літери позначають дугою простимолівцем.

13. У статтях слід використовувати Міжнароднусистему одиниць СІ.

14. Рисунки (не більше двох) і підписи до них ви-конують окремо. На зворотному боці кожного рисун-ка простим олівцем слід указати його номер і назвустатті, а за необхідності позначити верх і низ.

15. Таблиці (не більше трьох) слід друкувати наокремих сторінках, вони повинні мати нумерацію таназву. На полях рукопису необхідно вказати місцерозміщення рисунків і таблиць. Інформація, наведенав таблицях і на рисунках, не повинна дублюватися.

16. Список літературних джерел повинен місти-ти перелік праць за останні 5 років і лише в окре-мих випадках — більш ранні публікації. В оригіналь-них роботах цитують не більше 10 джерел, в огля-дах — до 30. На кожну роботу в списку літературимає бути посилання в тексті рукопису. Література усписку розміщується згідно з порядком посилань нанеї у тексті статті, які подають у квадратних дужках,або за алфавітом. Якщо наводяться роботи лишеодного автора, вони розміщуються у хронологічно-му порядку. До списку літературних джерел не слідвключати роботи, які ще не надруковані.

17. Список подається у двох примірниках длякожного екземпляра статті, які друкуються окремоодин від одного. Перший примірник оформляєтьсявідповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Другий — пов-ністю повторює перший, але латиницею за нижче-наведеними схемами.

Для статей:Author A.A., Author B.B., Author C.C. Title of article.

Title of Journal 2005; 5(129): 49-53.Прізвища авторів і назва журналу подаються ла-

тиницею у транслітерації, назва статті — у перекладіна англійську.

Для матеріалів конференцій:Riabinina, A.A., Berezina, E.V., Usol’tseva, N.V.

Surface Tension and Lyotropic Mesomorphism in Sys-tems Consisting of Nonionogenic Surfactant and Wa-ter, Liotropnye zhidkie kristally i nanomaterialy: sbornikstatei VII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii (Lyo-tropic Liquid Crystals and Nanomaterials: Proceedingsof the Seventh International Conference), Ivanovo:Ivanovskii Gos. Univ., 2009, р. 73-75.

Прізвища авторів подаються у транслітерації, на-зва праці — у перекладі на англійську. Головне вописах конференцій — назва конференції мовоюоригіналу (подається у транслітерації, якщо немаєїї англійської назви), виділяється курсивом. У дуж-ках наводиться переклад назви на англійську. Вихід-ні дані (місце проведення конференції, місце видан-ня, рік, сторінки) — англійською.

Для монографій та інших книжок:Nenashev M.F. Poslednee pravitel’stvo SSSR [Last

government of the USSR]. Moscow, KromPubl., 1993.221 p.

Прізвища авторів подаються у транслітерації,назва книжки — курсивом у транслітерації з пере-

# 6 (134) 2012 95

кладом на англійську у квадратних дужках. Місцевидання, рік видання, загальна кількість сторінок— англійською, назва видавництва — у трансліте-рації.

Зауважуємо: у списку латиницею потрібно ука-зувати всіх авторів літературного джерела, на якеВи посилаєтесь (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 цього не пе-редбачає). Також не слід у ньому застосовувати пе-редбачених ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 знаків розділення:// і —. Назву джерела (журнал, конференція, книга)завжди виділяють курсивом.

Дотримання цих правил забезпечить коректневідображення цитованих джерел у переважній біль-шості реферативних наукометричних баз даних.

18. Скорочення слів і словосполучень подаютьсявідповідно до ДСТУ 3582-97 і ГОСТ 7.12-93.

Для тих, хто не має доступу до повного текстуДСТУ, на сайті Одеського медуніверситету наве-дено приклади оформлення бібліографічних запи-сів. Доступ за посиланням http://odmu.edu.ua/index.php?v=1179.

19. До статті на окремому аркуші мовою оригіна-лу й англійською додаються відомості про авторів,які містять: вчене звання, науковий ступінь, прізви-ще, ім’я та по батькові (повністю), місце роботи йпосаду, яку обіймає автор, адресу для листування,номери телефонів, факсів та адреси електронноїпошти.

20. До друкованих матеріалів, виконаних із вико-ристанням комп’ютерних технологій, обов’язковододаються матеріали комп’ютерного набору та гра-фіки на дискеті (лазерному диску).

Текст може бути таких форматів: Word for Win-dows, RTF (Reach Text Format).

Графічний матеріал слід подавати в окремихфайлах форматів XLS, TIFF, WMF або CDR. Розділь-на здатність штрихових оригіналів (графіки, схеми)форматів TIFF повинна бути 300–600 dpi B&W, на-півтонових (фотографії та ін.) — 200–300 dpi GrayScale (256 градацій сірого). Ширина графічних ори-гіналів — 5,5, 11,5 і 17,5 см.

21. Статті піддаються науковому рецензуванню,за результатами якого ухвалюється рішення продоцільність публікації роботи. Відхилені статті неповертаються і повторно не розглядаються.

22. Редакція залишає за собою право редакційноїправки статей, яка не спотворює їх змісту, або по-вернення статті автору для виправлення виявленихдефектів. Статті, відіслані авторам на виправлення,слід повернути до редакції не пізніше ніж через тридні після одержання.

23. Датою надходження статті до журналу вва-жається день отримання редакцією остаточного ва-ріанта тексту.

24. Коректури авторам не висилаються, проте,якщо це не порушує графік виходу журналу, мож-ливе надання препринту, в якому допустиме ви-правлення лише помилок набору і фактажу.

25. Публікація матеріалів у «Одеському медич-ному журналі» платна. Оплата здійснюється післярецензування статей і схвалення їх до друку, прощо авторів повідомляють додатково.

Реквізити для перерахування коштів за пуб-лікацію:

Одержувач платежу: Одеський національний ме-дичний університет.

Банк: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011,р/р 31258273210481, ідент. код 02010801.

У призначенні платежу обов’язково вказати: код25010200, за друк статті у журналі (назва журналу).

Копію квитанції про сплату просимо надсилати пош-тою на адресу: Одеський національний медичний уні-верситет, редакція журналу (назва журналу), Валіхов-ський пров., 2, м. Одеса, 65082; факс (048) 723-22-15для В. Г. Ліхачової; тел. (048) 728-54-58 (р.),(097) 977-23-31 (м.), e-mail: [email protected].

26. Статті для публікації направляти за адресою:Одеський національний медичний університет, ре-дакція «Одеського медичного журналу», Валіховсь-кий пров., 2, м. Одеса, 65082.

27. Статті, що не відповідають цим правилам, нерозглядаються.


Наукові статті, які надходять для публікації в ре-дакцію «Одеського медичного журналу», підлягаютьрецензуванню.

Рецензентами журналу є досвідчені фахівці —доктори наук, члени редколегії журналу та його ре-дакційної ради. Коли є потреба, редакція залучає дорецензування сторонніх фахівців. Допускається пуб-лікація наукової статті за письмовим поданням чле-нів редакційної колегії та редакційної ради.

Під час рецензування оцінюються відповідністьстатті тематиці журналу та її назві, актуальність інауковий рівень, достоїнства й недоліки, відповід-ність оформлення статті вимогам редакції. На-прикінці робиться висновок про доцільність публі-кації.

Рецензія надається автору статті на його запитбез підпису, вказівки прізвища, посади і місця робо-ти рецензента.

Якщо рецензент рекомендує виправити або до-опрацювати статтю, редакція відправляє автору

Порядок рецензуваннярукописів наукових статей, які надходять для публікації

в редакцію «Одеського медичного журналу»

текст рецензії для внесення в роботу відповіднихзмін.

Автору, стаття якого не була прийнята до публі-кації, на його запит відправляється мотивована від-мова. Рукопис статті не повертається.

Якщо автор не згоден з думкою рецензента, вінможе дати мотивовану відповідь.

Коли є потреба, за погодженням з автором можебути проведено додаткове рецензування рукописуіншим фахівцем.

Остаточне рішення про публікацію статті та її тер-міни приймає редакційна колегія.

В окремих випадках за наявності позитивної ре-цензії можлива публікація статті за рішенням голов-ного редактора або його заступника.

Після ухвалення рішення про публікацію статтіредакція інформує про це автора з указанням тер-міну публікації.

Оригінали рецензій зберігаються в редакції про-тягом 1 року.


“Odes’kij medičnij žurnal” (“The Odessa MedicalJournal”) was founded in 1926. During a few years itwas highly appreciated by scientists. The works of thefamous scientists had been published there. But then,at the start of 30-s, the publication of the Journal wasstopped. It was renewed only in 1997, and very soonthe Journal won its authority again and took a properplace among other scientific editions of the country.

The founders of the Journal are the Ministry ofHealth of Ukraine and the Odessa National Medical Uni-versity, the publisher — the Odessa National MedicalUniversity.

The editor-in-chief of the Journal since the time ofits renewal is the academician of the NAMS of Ukraine,the Ukraine State Prize Winner V. M. Zaporozhan. Themembers of the editorial board and editorial council arethe world-known scientists.

The articles taken according to the previous ruleswill be published. New articles are submitted by the newrules, indicated at the end of this issue, will be publishedin the next issues and on the sites of the Odessa Na-tional Medical University www.odmu.edu.ua and “TheOdessa Medical Journal” journal.odmu.edu.ua.

The change of previous rules is caused by a necessi-ty in deep integration of our edition into the world scien-tific space with its developed scientometrical tool, whichallows to define precisely the role of any scientist, anyedition in the scientific process. The time, when gaining ascientific degree without consideration of the world ratingof a scientist will be impossible, is not so far.

“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL”

(“The Odessa Medical Journal”)

Information about Edition

By decisions of Presidium of the Higher AttestationCommission of Ukraine N1-05/2 from the 27th of May,2009 and N 1-05/5 from the 31st of May, 2011 “TheOdessa Medical Journal” was included in the list of edi-tions, which publish the basic results of dissertationworks on medicine, biology and pharmacy. This fact de-termines the subject of its publications. About two hun-dred papers and reports are published in the Journalannually.

The Journal appears bimonthly. It comes to the mostknown libraries of the country, large scientific centers,some educational establishments. Its release is highlyappraised outside of the country.

The Journal is distributed by subscription.The Journal can be subscribed at any subscription

point.Subscription index — 48717.

The abstract scientometrical databasis Scopus is thegreatest in the world. It determines a so-called Hirschindex (h-index), which, despite all criticism, is consid-ered to be enough objective and reliable parameter ofscientist’s contribution to the science and his recogni-tion in the scientific world.

So, our requirements to the articles remained basi-cally the same. They changed only in the aspects, whichdirectly concern their usage in the scientometrical da-tabases. We draw authors’ special attention to this fact,because Hirsh index, calculated by the system, mainlydepends on strict observance by the author of the re-quirements given below.

THE MANUAL OF ARTICLE STYLE FOR“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL” (“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”)

HAS BEEN CHANGED

THE MANUAL OF ARTICLE STYLE FOR“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL”

(“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”)

Information for Authors

1. “Odes’kij medičnij žurnal” (“The Odessa MedicalJournal”) publishes theoretical and review articles,which cover important achievements of science, resultsof completed original clinical and experimental research-es, basic results of dissertations on medicine, biologyand pharmacy, and also memorial materials.

2. Problem articles with total volume of up to 8 pa-ges, reviews — up to 10 pages, original and other typesof articles — up to 6 pages, short reports — up to2 pages are submitted.

3. Articles, which have been already published in oth-er editions or were submitted for publication to some edi-tions at the same time, as well as the works which are a

remake of the articles published before and do not con-tain new scientific material or new scientific comprehen-sion of already known material are not submitted.

4. The following materials are published in the Journal:a) results of original researches concerning main

directions of development of medical, biological andpharmaceutical sciences;

b) works on fundamental problems in biology, medi-cine, pharmacology and pharmacy:

— genetics and applied aspects of medical genetics;— biophysical and morphofunctional analysis of cells

of an organism at different types of pathology;— works on modern cellular technologies;

# 6 (134) 2012 97

— the modern elaborations in the field of generaland clinical pharmacology and pharmacy;

— achievements in the field of study of etiology,pathogenesis and diagnostics of modern diseases;

— prophylaxis of diseases, inoculation, preventionof especially dangerous diseases;

c) reviews on the modern actual problems of biolo-gy, medicine and pharmacy;

d) information, chronicle, anniversaries.5. An article should be submitted to editorial in two

copies, signed by all the authors. By their signaturesthe authors guarantee that the article meets all the re-quirements of the manual of the article style for “TheOdessa Medical Journal”, experimental and clinical re-searches have been executed according to the inter-national ethical norms of scientific researches, and alsothey give the publisher a right for publication of the ar-ticle in the Journal, placing it and its materials on theJournal’s site and in other sources.

6. An article is accompanied with a letter to the edito-rial staff, vised signature of the chief and the seal of theestablishment where the work was done, and for thehome authors also by the expert inference, that author-izes the open publication.

7. If used in the article materials are intellectual prop-erty of some organizations and have not been publishedbefore, an author should get permission for their publi-cation from each of these organizations and send it to-gether with the article.

8. The text is printed with 1.5-spacing throughout thetext on a standard paper (width of fields: on the left,above and below by 2 cm, on the right — 1 cm) in Arial(Arial Cyr) or Times (Times Cyr) 14 points. The pageof the text should contain no more than 30 lines.

9. The language of the articles is Ukrainian for homeauthors, Russian and English for foreign authors.

10. The material of the article should be placed inthe following order:

а) UDC index;b) initials and the last name of the author (authors);c) title of the article;d) a complete name of the establishment (establish-

ments) where the work was done, city, country;e) statement of a problem in general and its con-

nection with important scientific and practical tasks;f) analysis of the modern researches and publica-

tions, in which the given problem was initiated and whichthe author is guided by;

g) pointing out the parts of general problem whichwere not resolved before;

h) formulation of the aim of the article (raising a task);i) statement of the basic material with complete sub-

stantiation of obtained scientific results;j) conclusions from the given research and perspec-

tives of subsequent works in this direction;k) references;l) two abstracts — in Russian up to 800 printing letters

(0.45 page) and in English up to 1800 printing letters(1 page) after the following scheme: UDC index, initialsand the last name of author (authors), title of the ar-ticle, text of the abstract, key words (no more than five).

11. The abstract in English should shortly repro-duce the structure of the article, including introduction,purpose and task, methods, results, conclusions, keywords. Initials and the last name of author (authors)are given in transliteration, the title of the article mustbe translated into English. The key words and otherterms of the article should correspond to generallyused medical terms cited in dictionaries. One should

not use slang and abbreviations which are not in ge-neral use.

12. The chemical and mathematical formulas are in-printed or put down. The structural formulas are designedas figures. In formulas there are marked out: small andlarge letters (large ones by two hyphens from below,small ones — by two hyphens from above by a lead pen-cil); the Latin letters are underlined with a dark blue pen-cil; Greek ones — with a red pencil; subscript and su-perscript letters — by an arc line with a lead pencil.

13. The International System of Units (SI) should beused in the articles.

14. Figures (no more than two) and signatures tothem are made separately. On the back side of everyfigure by a lead pencil one should indicate its numberand title of the articles, and if necessary to note a topand bottom.

15. The tables (no more than three) should be placedon separate pages, be numbered and titled. The mar-ginal notes should indicate the place of figures andtables. The information given in tables and figures mustnot be duplicated.

16. The references must contain the list of worksfor the last 5 years and only sometimes — more earlypublications. In the original works they quote no morethan 10 sources, in the reviews — about 30. Every workin the literature list should be referred in the manuscript.The literature in the list is ordered according to referenceto it in the text of the article, which is given in the squarebrackets, or after the alphabet. If the works of one andthe same author are presented, they take place afterthe chronological order. The references shouldn’t con-tain works, which have not been published yet.

17. The list is given in duplicate for every copy ofthe article, which are published separately one fromanother. The first copy is designed according toDSTU GOST 7.1:2006. The other one — fully duplicatesthe first one, but by the Roman alphabet after theschemes given below.

For articles:Author A.A., Author B.B., Author C.C. Title of article.

Title of Journal 2005; 5(129): 49-53.The last names of authors and title of the Journal

are given by the Roman alphabet in transliteration, titleof the article — in translation into English.

For materials of conferences:Riabinina, A.A., Berezina, E.V., Usol’tseva, N.V.

Surface Tension and Lyotropic Mesomorphism in Sys-tems Consisting of Nonionogenic Surfactant and Wa-ter, Liotropnye zhidkie kristally and nanomaterialy:sbornik statei VII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii(Lyotropic Liquid Crystals and Nanomaterials: Proceed-ings of the Seventh International Conference), Ivanovo:Ivanovskii Gos. Univ., 2009, 73-75.

The last names of authors are given in transliter-ation, title of the work — in translation into English.The main thing in descriptions of conferences is thename of conference in the language of original (is giv-en in transliteration if there is not its English name),indicated by italic. Translation of the name into Eng-lish is given in brackets. Imprint (place of holding aconference, place of publication, year, pages) — inEnglish.

For monographs and other books:Nenashev M.F. Poslednee pravitel’stvo SSSR [Last

government of the USSR]. Moscow, KromPubl., 1993.221 p.

The last names of authors are given in translitera-tion, title of the book — in italic in transliteration with


translated into English in the square brackets. Place ofpublication, year of publication, total number of pages— English, name of publishing house — in trans-literation.

Please, note: in the references in the Roman alpha-bet it is necessary to indicate all the authors of the litera-ry source, which you refer to (DSTU GOST of 7.1:2006does not provide it). Also one should not use the signsof division: // and — , which are provided by DSTUGOST of 7.1:2006. The name of the source (Journal,conference, book) is always indicated by italic.

The observance of these rules will provide the truerepresentation of quoted sources in the majority of ab-stract scientometrical databases.

18. Abbreviations of words and word combinations aregiven according to DSTU 3582-97 and GOST 7.12-93.

For those who have no access to the complete DSTUtext, there are examples of bibliographic records regis-tration on the site of the Odessa Medical University. Ac-cess by link: http://odmu.edu.ua/index.php?v=1179.

19. Information about authors, which contains aca-demic status and degree, the last name, name and pat-ronymic (in a full form), place of work and occupation,address for correspondence, telephones and faxesnumbers, e-mail address are added to the article on aseparate sheet of paper in the language of original andEnglish.

20. The published materials executed with the use ofcomputer technologies, are added by materials of com-puter type-setting and graphic on a diskette (CD, DVD).

The text can be done in the following formats: Wordfor Windows, RTF (Reach Text Format).

Graphic material should be submitted in separatefiles of the XLS, TIFF, WMF or CDR formats. Resolu-tion of stroke originals (the graphics, schemes) of the

TIFF formats must be 300–600 dpi B&W, semitone (pic-tures, etc.) — 200–300 dpi Gray Scale (256 gradationsof gray). Width of graphic originals — 5.5, 11.5 and17.5 cm.

21. Articles are subjected to scientific reviewing, asa result of which the decision about the work is takenwhether to publish it or not. The rejected articles arenot returned and are not resubmitted.

22. The Journal reserves the right for editorial cor-recting, which does not distort its contents, or returnsan article to the author for correction of revealed er-rors. The articles sent to the authors for correction,should be sent back no later than in three days afterbeing received by authors.

23. The date of article’s coming to the Journal is theday when editorial office receives the final variant of thetext.

24. Proof-reading are not sent to the authors, how-ever if it does not disturb the term of Journal release, apreprint version can be provided, in which only type-setting and factual mistakes can be corrected.

25. The publication of materials in “The OdessaMedical Journal” requires payment. Payment is madeafter reading articles and approval of them to printing,about which the authors are informed additionally.

26. The articles for the publication are sent to theaddress: the Odessa National Medical University, edi-torial staff of “Odes’kij medičnij žurnal”, Valikhovskyylane, 2, Odessa, 65082.

Other contacts are:fax: +380 48 723-22-15 for V. G. Likhachova;phone: +380 48 728-54-58, +380 97 977-23-31;e-mail: [email protected]

27. The articles that do not conform to these rules,are not submitted.

Editorial board

Scientific articles submitted to “Odes’kij medičnijžurnal” (“The Odessa Medical Journal”) need re-viewing.

Reviewers of the Journal are experienced spe-cialists — doctors of sciences, members of the edi-torial board and editorial council of the Journal. Ifnecessary the editors enlist cooperation of outsideexperts. The scientific article publication is possi-ble after the writing presentation of editorial mem-bers.

The reviews should estimate if the article corre-sponds to the subject of the Journal and its title, actu-ality and scientific level, advantages and disadvantag-es, correspondance of the article design to the editori-al requirements. The conclusion about advisability ofpublication is drawn in the end.

A review is given to the author of the article onhis demand without signature, pointing the last name,occupation and places of the work of a reviewer.

If the reviewer recommends to correct or com-plete the article, the editorial staff sends the re-

Manuscripts Reviewing Order

view text to the author for inserting proper chang-es in.

The author, whose article was not submitted to thepublication, is sent an reasonable refuse on his demand.The manuscript is not returned.

If the author does not agree with a reviewer’spoint of view, he can give him a reasonable ans-wer.

In case of necessity an additional reading of manu-script by another specialist can be carried out on agree-ment with the author.

A final decision about the publication of the articleand its terms is made by the editorial board.

Sometimes in case of a positive review the articlecan be published after the editor-in-chief’s or vice-edi-tor-in-chief’s decision.

After approval of the article publication the editorialstaff informs the author about it with indicating the termof publication.

Originals of reviews are kept in the editorial during1 year.

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛЗАСНОВАНО У 1926 РОЦІ • ПОНОВЛЕНО У 1997 РОЦІ

Засновники

Міністерство охорони здоров’я України

Одеський національний медичний університет

Головний редактор

Академік НАМН України,лауреат Державної премії УкраїниВ. М. ЗАПОРОЖАН


М. Л. Аряєв, Ю. І. Бажора, В. С. Бітенський, Г. Ю. Венгер, В. О. Гельм0больдт, С. О. Гешелін, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, М. Я. Головен0ко, А. Г. Гулюк, А. І. Даниленко, В. Й. Кресюн (заступник головного ре�дактора), О. О. Мардашко, М. М. Надворний, А. Є. Поляков, Я. В. Рож0ковський, Н. О. Романова (відповідальний секретар), Ю. М. Сиволап, В. М. Тоцький, В. В. Трохимчук, О. А. Шандра

Редакційна рада

П.0А. Абрахамссон — Університетська клініка Лундського університету(Швеція), С. А. Андронаті — Фізико0хімічний інститут ім. О. В. Богат0ського НАН України (Одеса, Україна), В. В. Безруков — Інститутгеронтології НАМН України (Київ, Україна), Г. М. Бутенко — Інститутгенетичної і регенеративної медицини НАМН України (Київ, Україна),І. І. Гук — Віденський університет (Австрія), Я. Жанг — Інститут біо0медичних технологій (Хунан, Китай), Ю. О. Зозуля — Інститутнейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України (Київ, Україна), А. Д. Клісарова — Варненський медичний університет (Болгарія), Г. В. Книшов — Інститут серцево0судинної хірургії НАМН України(Київ, Україна), Г. М. Крижановський — Інститут патологічної фізіоло0гії і загальної патології (Москва, Росія), М. П. Ландіні — Болонськийуніверситет (Італія), С. Б. Середенін — НДІ фармакології ім. В. В. Заку0сова РАМН (Москва, Росія), С. Д. Трахтенберг — Університет ім. Дж. Вашингтона (Вашингтон, США), Д. Уїтлі — Аберденськийуніверситет (Велика Британія), Р. Хусс — Мюнхенський університет(Німеччина), В. Чупіна — Університет «Овідіус» (Констанца, Румунія)

ODES’KIJ MEDICNIJ ZURNALFOUNDED IN 1926 • REFOUNDED IN 1997

Founders

The Ministry of Health of Ukraine

The Odessa National Medical University

Editor�in�chief

Academician of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine,the Ukraine State Prize WinnerV. M. ZAPOROZHAN

Editorial Board

M. L. Aryayev, Yu. I. Bazhora, V. S. Bitensky, G. Yu. Venger, V. O. Gelm0boldt, S. O. Geshelin, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, M. Ya. Golovenko, A. G. Gulyuk, A. I. Danylenko, V. Yo. Kresyun (vice�editor�in�chief), O. O. Mardashko, M. M. Nadvorny, A. Ye. Polyakov, Ya. V. Rozhkovsky, N. O. Romanova (executive secretary), Yu. M. Sivolap, V. M. Totsky, V. V. Trokhymchuk, O. A. Shandra

Editorial Council

P.0A. Abrahamsson — Lund University Hospital (Sweden), S. A. Andronati— O. V. Bogatsky Physico0Chemical Institute of the NAS of Ukraine(Odessa, Ukraine), V. V. Bezrukov — D. F. Chebotaryov State Institute ofGerontology of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Butenko —State Institute of Genetic and Regenerative Medicine of the NAMS ofUkraine (Kyiv, Ukraine), I. I. Guk — University of Vienna (Austria), Y. Zhang — Institute of Biomedical Technologies (Hunan, China), Yu. O. Zozulya — A. P. Romodanov Institute of Neurosurgery of the NAMSof Ukraine (Kyiv, Ukraine), A. D. Klisarova — Varna University of Medi0cine (Bulgaria), G. V. Knyshov — M. M. Amosov National Institute of Car0diovascular Surgery of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Kry0zhanovskiy — Institute of General Pathology and Pathophysiology of theRAMS (Moscow, Russia), M. P. Landini — University of Bologna (Italy), S. B. Seredenin — V. V. Zakusov Institute of Pharmacology of the RAMS(Moscow, Russia), S. D. Trachtenberg — George Washington University(Washington, USA), D. Wheatley — Aberdeen University (Great Britain),R. Huss — University of Munich (Germany), V. Ciupina — Ovidius Univer0sity of Constanta (Romania)

��

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ6 (134) 2012

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30





1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

2013

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ І ЧИТАЙТЕ

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

Березень

Червень

Жовтень

Квітень

ЛютийСічень

ВересеньСерпеньЛипень

Травень

Листопад Грудень

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

ISSN 2226�2008

files.odmu.edu.uafiles.odmu.edu.ua/journal/omj_2012.06/m126.pdf · 2016. 10. 21. ·...

Documents