experyment 06 demo

психологічний журнал для тих, хто думає

березень/квітень │ 2015 │ #02(06)

4

Ось на календарі і весна. Перезимували! Кожен, звісно, зі своїми здобутками і перемогами, радощами і невдачами, спогадами і сумнівами, цілями і планами на майбутнє. Попереду час росту і розквіту, час на нові досягнення і звершення. І навіть якщо Вам здається, що ситуація у країні надто складна, аби щось починати, що ми живемо не в найлегший час і що, на жаль, навколо все далеко не так, як хотілося б, – не варто сумувати. Бо тільки наша рішуча і самовіддана життєва позиція, помножена на наші дії, дозволить змінити майбутнє! Своє. Країни. Людства.

Не варто боятись обставин, у яких ми з Вами живемо. Маємо пам’ятати, що будь-які процеси підвладні хвильовій будові. І що за кожним спадом і дном розпочинається новий ріст і пік. І що найважливіше не опускати руки, а невтомно і щиро робити те, що маємо робити, кожен на своєму місці, те, до чого призначений. Попри все пам’ятайте: найтемніша ніч перед світанком. Хвилі навколо нас. Чи ми візьмемо фізичні процеси чи економічні, пори року чи тенденції у моді, ідеали краси на полотнах художників чи фази місяця. Ритми, цикли, фази, хвилі, коливання – все це накладається одне на одне і формує єдине середовище, в якому перебуває кожен із нас. Ми радше є частиною процесу, аніж річчю у ньому, більше простором, аніж скінченним елементом. Тож, щоб досягнути успіху, треба його дочекатися – набратися терпіння і докласти зусиль. Бо майже в усіх випадках причиною невдачі є надто швидке розчарування. Візьмемо декілька прикладів:

Якийсь фермер вирощував пшеницю і, хоч все складалося начебто непогано, в нього ніколи не було надурожаю, бо то дощі випадали у час посіву, то зима виявлялася дуже довга, то саранча невідомо звідки бралась. І врешті фермер своє поле продав. Звідки йому було знати, що у наступному році воно принесло б неймовірний надурожай?• Дівчина познайомилася з хлопцем. Він нічим не примітний, носить окуляри, сором’язливий і не вміє поводитись у колективі. Звісна річ, що перші

декілька зустрічей стають останніми – вона шукає «мачо», а не якогось «ботаніка». Звідки їй знати, що якби зустрічатися продовжили, то ідеально підійшли б один до одного і «ботанік» став би чудовим джентльменом, а згодом і взірцевим батьком, а при цьому ще й збудував би надуспішну кар’єру? • У моді зараз рейтузи, які виглядали такими недоречними і смішними ще у 80-х роках. Тож, якщо б хтось додумався зберегти партію у минулому, то

зараз продав би її як останній писк моди. Кажуть: все нове – це добре забуте старе.• Хтось у кінці 90-их почав займатися доставкою води, що у той час виглядало безглуздям, бо який бовдур платитиме за воду, коли та тече з крану???

Звідки сусіду того Хтося знати, що дуже скоро це стане невід’ємною частиною життя більшості людей, а згодом і бізнесом, за прибутковістю більшим за нафтовий? Ніщо не спинить ідею, час якої прийшов.• Чоловік і жінка посварилися, здавалося, це вже навічно і більше ніколи між них не зійде сонце, але мине декілька днів чи навіть тижнів, крига

скресне і вони знову стануть чудовим подружжям (звісно, до наступного непорозуміння, після якого знову все буде добре).• Ця команда дуже успішна в футболі – у той час ми просто не бачимо часу її занепаду. Ця дитина з дуже бідної сім’ї – ми просто не бачимо, коли

вона стане найбагатшою людиною країни. Ця родина дуже патріотична і релігійна – ми просто не бачимо того часу, коли нащадок із неї одружиться з людиною іншої віри і поглядів та виїде за кордон.

Всі первісні житниці світу – зараз пустелі; колись найродючіші ґрунти – безлюдні пустки; всі найбільші цивілізації у руїнах; найвеличніші царі світу лежать у могилах; місце, де колись людині було найкраще для проживання, стало найгіршим; те, що раніше забезпечувало лише перевагу, почало шкодити, те, що було благом, стало карою. Однак те, що раніше заважало, почало приносити користь, і десь зараз, зовсім поруч із нами, зароджується нова велика цивілізація!

Тож, варто завжди пам’ятати: як би не було, а «все так не буде». Все минало і це пройде – писало на персні царя Соломона. Fortuna kołem sie toczę – казала моя бабця. Немає так зле, щоб на добре не вийшло – мовить українське прислів’я. Не тішся, якщо все добре – скоро стане погано, не плач, якщо все зле, скоро стане добре – казали давньогрецькі мудреці. Немає нічого такого, що було б непідвладне циклам і фазам, коливанням і хвилям. Які, у свою чергу, теж підвладні меншим хвилям і коливанням. Питання тільки у тому, чи ми в критичні моменти труднощів і непорозумінь, радостей і ейфорії це розуміємо?

Завжди можна дочекатися свого зоряного часу. Нічого вічного, окрім самої Вічності, немає. Та й вона, мабуть, не вічна. Тож, якщо людина довгий час, не зневірюючись, робитиме спроби, вона обов’язково потрапить у сприятливий період і просто таки приречена на успіх! Треба лише дочекатись, якнайкраще виконуючи свою роботу. З тими, хто поруч. Тут і зараз.

З побажаннями любові й терплячості, наполегливості й віри, Роман Кушнір

03/04 │ 2015 │ #02(06)

Словоголовного редактора

3

березень/квітень

У номеріТайм-менеджмент

Мистецтво спілкування

Геніальність

Особистість

Експеримент

Діти

Психодіагностика

Зоопсихологія

Психологія бізнесу

Притча номера

Соціум

4

8

12

1622

24

26

30

36

44

4852

54

5862

68

72

78

Тайм-менеджмент

Час, який ви маєте, –це гроші, яких ви не маєте

Оксана Мокрієнко

Право на помилку Роман Кушнір

Тайм-менеджментТайм-менеджментТайм-менеджмент

Час, який ви маєте, –це гроші, яких ви не маєте

Право на помилку

Підводні камені початку сімейного життя

Юлія Короцінська

Тетяна ФедчукЗагадка дежавюТрохи про те, як я представляв Україну на Чемпіонаті світу

Гордій Остапович

Тетяна ФедчукЗагублені спогади про дитинство

Соломія ЧирМіфічний «Массачусетський експеримент»

Соломія ЧирАльфреда Адлер та його комплекс неповноцінності

Ранній розвиток: мода чи необхідність?

Марина Щепаняк

Тетяна ФедчукЕксперименти над мурахами. Частина 1

СоломіяЧирАльтруїзм, «приправлений» егоїзмомЯк відтермінувати старість

Ярослав Драб

Юлія ГришаЕмоційний інтелект в ефективному лідерствіСтовпи віри у продажах Роман Кушнір

Хороший менеджер із продажу – половина успіху компанії

Юрій Холоденко

секретів «психології супермаркету»40Синдром АТО Ігор Хрипливий

Життя прирученого коняПритча номера

секретів «психології супермаркету»

Синдром АТО

Життя прирученого коня

5


Психологічний журнал «Експеримент» № 2(6) березень/квітень 2015 р.

Засновник – Роман Кушнір

Свідоцтво про державну реєстраціюКВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р.

Головний редактор – Кушнір Р.О.Видавець – ФОП Хомин Б.І.

Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8

замовлення № С604 від 19.05.2014 р.

Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О.Рекомендована ціна – 34 грн.Адреса редакції: м. Львів, 79066, Манастирського 2, 151Телефон редакції 063 329 88 [email protected]/experymentТираж – 1500 примірниківВідповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.Фотографії, ілюстрації, джерела: https://vk.com/optimist_diary

Редакція

Роман Кушнірголовний редактор журналу, тренер,

засновник Школи розвитку SPE, автор 11-ти книг

[email protected]

Соломія Чиржурналіст, дослідниця рубрик «Експеримент», «Особистість»

[email protected]

Тетяна Федчукжурналіст, дослідниця рубрики

«Зоопсихологія»[email protected]

Анжеліка Попик (м.Варшава, Польща)

філолог і педагог, дослідниця закордонних психологічних видань

[email protected]

Юлія Короцінськапрактикуючий психолог, тренер,

дослідниця тематики міжособистих взаємин

[email protected]

Оксана Мокрієнкоконтент-менеджер, журналіст,

дослідниця рубрик “Тайм-менеджмент”, “Мистецтво спілкування”

[email protected]

Марина Щепаняк тренер, відео-блогер

[email protected]

Гордій Остаповичтренер зі швидкочитання і розвитку

пам’яті, блогер[email protected]

Юрій Холоденкобізнес-тренер, консультант малого та

середнього бізнесу[email protected]

Юлія Гришастудентка напрямку «Психологія

Бізнесу» у SWPS (м.Варшава, Польща) [email protected]

Ігор Хрипливийжурналіст, дослідник

соціальних тематик[email protected]

Андрій Кучерукдизайн та верстка

[email protected]

Ніна Муравицькалітературний редактор,

коректор[email protected]

Богдана Кушнір координатор

[email protected]

03/04 │ 2015 │ #02(06)

6 Тайм-менеджмент

ЧАС, Про час і про грошіЧас – дуже цінний ресурс. Набагато цінніший за гро-ші. Чому? А тому що, на відміну від часу, гроші можна заробити, накопичити, втратити і знову заробити. А ось час – це такий ресурс, який неможливо нако-пичити, повернути чи відновити. Час не обміняєш на гроші. Натомість завдяки наявності часу гроші можна привабити до себе. Тобто силу часу можна викорис-тати для творення, яке притягує гроші. І зробити це доволі просто.

Варто лише навчитися використовувати час ефективно. Кожен із нас у своєму розпорядженні має 24 години, але різні люди за ці години дося-гають різних результатів. Чому так відбувається?

А тому, що дехто витрачає час на ті справи, які не за-безпечують задоволення, на роботу, яка не дає при-бутку, хтось виконує прохання друзів, забуваючи про власні питання чи їх відкладаючи. Багато хто має ве-ликі цілі, але зовсім не виділяє часу на їх досягнення. А як справи у вас? Подивіться збоку на своє життя. Як ви використовуєте найбільш цінний ресурс? Чи

яких ви не маєте

ЧАС, яких – це гроші,

ЧАС, ЧАС, – це гроші, – це гроші,

який ви маєте,

ваша мета, чи бодай план, сьогодні наблизилися хоча б на крок?Так, природа подарувала нам усім однакову кількість часу, чого не скажеш про гроші. Тут вже кому як та-ланить. Точніше, таланить тому, хто не втрачає часу дарма.

«Час – це гроші», «Час, який ви маєте, – це гроші, яких ви не маєте». Зізнаюся: колись я, як, можливо, дехто з вас, не до кінця розуміла зміст цієї фрази. Гроші ми заробляємо на роботі, а вдома відпочиваємо. Але який це відпо-чинок? Наприклад, можна цілий день пролежати на дивані перед телевізором, а можна встати і заробити гроші. Та хоча б, наприклад, почистити шафу від не-потрібних речей і продати їх на барахолці. Це звісно, найпростіший приклад, але все велике починається з простого.

Запам’ятайте: ми самі і ніхто інший відповіда-ємо за розподілення такого цінного ресурсу, як час. Головне – визначитися, КУДИ ви вкладати-мете цей ресурс.

Оксана Мокрієнко

03/04 │ 2015 │ #02(06)

10 Тайм-менеджмент

«Важке» дитинствоСпробуємо проаналізувати, звідки беруться перекона-ні, що «і на їх вулиці буде свято», і чому на противагу їм так багато людей зазвичай зневірюються і при-пиняють пробувати досягати? Чому так багато тих «затурканих», хто бідкається і жаліється на «важку» долю, але змирився з тим, що має, і перестав пробува-ти влаштувати собі краще життя? Як завжди, коріння сягають раннього дитинства, коли у маленької людини формуються базові моделі поведінки і ставлення до життя, а основними підказками для неї є заохочення чи покарання батьків. Заохочення – це не обов’язково великі іграшки чи кілограми цукерок, а покарання – це не обов’язково крик чи лупцювання. Можливо, дещо парадоксально, але оті крайні прояви не відігра-ють такої важливої ролі для формування самооцінки і віри у «свою щасливу зірку». Набагато більше зна-чення мають дрібні побутові ситуації, такі, яких впро-довж дня є сотні – наприклад: дитина складає пазл і не може попасти у відповідну виїмку; або не може трубочкою відкрити сочок, чи їй не вдається ножиця-ми вирізати фігурку зайчика, або розплескала трохи водички на підлогу, тягне маму бавитися, просить цукерку – сотні й тисячі подібних прикладів у день – і поведінка батьків саме у таких ситуаціях є визна-чальною. На чому вони акцентують увагу малюка? На тому, щоб дитина спершу все довела до ідеалу? При-брала за собою? Не скиглила і зачекала, доки тато чи мама відірветься від своїх важливих дорослих справ? Чи, навпаки, на тому, щоб одразу, наче супермен,

кинутися на допомогу малечі й моментально виконати її забаганку? І один, і другий прояв не формує в маленькій людині віри у власні сили, а лише підкреслює її слабкість і залежність від волі батьків. У першому випадку дитина думатиме: «На мене і так не звертають уваги, тож навіщо щось пробувати?» А у другому постає закономірне вну-трішнє питання: то навіщо мені намагатися щось робити, якщо і так мама/тато все візьме на себе?

Щоб дитина формувала власну готовність пробу-вати і помилятися, варто допомагати, але ніколи не на 100% а, скажімо, на 95, щоб завершальну дію виконувала вона сама: приставте пазл, але не-хай малюк притисне і зафіксує його, поможіть ви-ставити трубочку, але нехай малеча сама натисне і проколе фольгу, принесіть шматку і допоможіть прибрати основну зайву воду, вирізайте ножиця-ми разом тощо. Мистецтво виховання – це мисте-цтво правильних вчинків у якнайдрібніших по-бутових ситуаціях. І дитині найважливіше сфор-мувати ставлення: якщо щось тобі не вдається, то я завжди поруч і допоможу (але не виконуватиму за тебе всю твою роботу).

Не бійтесь у такий спосіб виховати «маминих синочків» чи «татових донечок» особливо у віці до п’яти років – навпаки, ви закладаєте криницю любові, з якої дитина потім черпатиме все життя, і от побачите, що дуже рідко проситиме вашої допомоги, якщо взагалі потребуватиме її. А ще варто постійно повторювати афірмації: тобі все вдасться; я у тебе вірю; бачиш, як гарно тобі все вдається – який ти молодець; маєш знати: що б ти не робив, будеш успішним у цьому. Уявіть собі, що ви виховуєте британ-ського принца чи принцесу. То яке буде ваше ставлення до його/її невдач?Найбільше «покалічених» душ можемо спостерігати серед тих дорослих дітей (саме так: мало хто з дорослих уже переріс свої дитячі проблеми), від кого у дитинстві вима-гали бездоганності й не давали права бодай на найменшу

ПРАВО НА ПОМИЛКУ

Роман Кушнір

Спостерігаючи за успішними людьми, які повноцінно насоло-джуються своїм життям, взаєминами з близькими, профе-сійною діяльністю і при цьому досягають значних здобутків у суспільстві, можу виокремити їх спільну рису – готовність пробувати ще раз і ще раз і у разі невдачі не здаватися. Ніко-ли не здаватися.І хоч на перший погляд це не виглядає запорукою успіху, втім, якщо уважно придивитися, то всі, кого можна за-рахувати до когорти «переможців життя» – щасливих у сім’ї людей, успішних бізнесменів, спортсменів, співаків, громадських діячів, митців, носять в собі віру у власну щас-ливу зірку, в те, що навіть коли щось не вдасться зараз, то у майбутньому наступна спроба увінчається успіхом.

11


Тайм-менеджмент

помилку: тільки, коли ти все зробиш сам, отримаєш право бути любимим і прийнятим; тільки за ідеальне вивчення віршика тато кивне і скаже «Може бути»; лише якщо в мене буде відповідний настрій, ти по-чуєш хоч якусь похвалу. Звісна річ, така людина може стати чудовим працівником, добрим виконавцем чужих бажань, але дорога до щастя у неї перекрита. Вона не має найважливішого – віри у те, що завжди буде завтра, в якому я спробую і мені вдасться. Але там, де дитина хоча б трохи відчуває, що не зможе зробити щось без-доганно, вона свою роботу кидає. Їй би спробувати ще один раз, а вона вже цього зробити не може. Батьки часто навіть не уявляють, як виховання перфекціонізму шкодить у майбутньому їх дітям. Те саме стосується й іншої сторони медалі – повної байдужості до того, що і як дитині вдається, а що ні. Дитина припиняє цінувати власні спроби як щось важливе на шляху до успіху: в першому випадку через страх помилитись і не зробити все досконало, а у другому випадку через беззмістов-ність нових спроб, коли «і так може бути».

Цінно, коли нас приймають незалежно від того, вдається щось чи ні, – тоді ми черпаємо силу, аби пробувати знову і знову; цінно також, коли дають помилятися, – тоді ми вчимося ставати кращими. У дитинстві когось хвалили за спро-би, а когось тільки за ідеальний результат. Ясна річ, що кількість спроб була більшою, аніж ре-зультатів, тож досі друга людина живе з відчут-тям внутрішньої неповноцінності й невміння зробити все як слід. Але, щоб навчитися ходити, потрібно бути готовим падати, щоб навчитися носити горнятко з водою, треба, щоб хтось нам довірив його і дозволив помилитися – розлити, а якщо хочемо навчитися писати, то теж має-мо виявитися готовими, що наші закарлючки будуть не до прочитання, а у слові на чотири букви з’явиться п’ять помилок.

Дорослі рідко експериментують і вчаться чогось нового, тож костеніють у своїх стереотипах, втрачають радість спроб, стають законсервованими у власному досвіді, і їм не зрозуміла поведінка дитини, яка, навпаки, постійно вчиться і пробує нове. Тому, наче у відомих експеримен-тах Мартіна Селінгмана, де собака, що мав негативний досвід спроб позбутися джерела болю, врешті змирявся з розрядами струму і, склавши лапи, тихо скавулів, так само і батьки вчать своїх дітей безпорадності. Саме так: якщо ви бачите людину, яка не може дати собі раду в житті – знайти улюблений вид діяльності, сформувати вдалі стосунки, мати достатню кількість грошей, добитися високого соціального статусу, – будьте певні: цю людину навчили стати безпорадною. Їй би трохи віри у власні сили, їй би спробувати ще один раз, їй би напроситися на ще одну помилку і навчитися чогось на ній, а вона опус-кає руки і тихенько «скавулить» про те, яке несправедли-ве життя і як усі інші люди й обставини не дозволяють їй бути щасливою. Якщо ж батьки хочуть навчити свою дитину робити все правильно або керівник хоче підготувати чудового пра-цівника, то іншого варіанта, аніж дати йому право поми-лятися і пробувати, немає. Бо саме відчуття такого права допомагає не помилятись і все робити добре, в тривалій перспективі це готує порадних людей, які радіють кожній власній спробі й при цьому насолоджуються всім, що їх оточує. Позбудьтеся нав’язаного з дитинства страху до проб і помилок – і вам неодмінно все вдасться!

Все залежить від кількості спроб, які у нас є!Якщо ж вийти за рамки дитинства і розглянути цю тему дещо ширше, то також з’ясується: успіх взаємин залежить від кількості спроб людей для налагодження взаємин. Успіх у бізнесі з’являється у того, хто готовий пробувати і пробувати, знову й знову запускаючи проекти і шукаючи варіанти для співпраці. Чудовим продажником буде не той, хто хоче продати все й одразу, а той, хто готовий дочекатися, поки клієнт «дозріє» до покупки. Картяр-ський принцип малих ставок спрацьовує і у житті – якщо максимізувати кількість спроб, то ми наближуємо ймовір-ність успіху. З будь-якою дитиною можна дійти порозу-міння, якщо невтомно пробувати його шукати. Будь-яку людину можна змінити, якщо є готовність до нескінчен-ності змінювати себе.

Бажання реалізуватися, досягнути успіху, стати щасливим дуже схоже на комп’ютерну гру. Чим більше у нашій грі «життів», тим більше шансів пройти той чи інший рівень. Якщо ж порівняти життя з якоюсь картярською грою на фарт, то важливо не завищувати ставки і грати на міні-мальних зручних для себе фішках. Гравець, який вміє максимізувати кількість спроб і дотримується обраної стратегії до кінця, врешті залишається переможцем.

Право на помилку

03/04 │ 2015 │ #02(06)

14 Мистецтво спілкування

«Головний секрет вдалого шлюбу – в нещастях бачити випадковості, а випадковості не сприймати як нещастя» Гарольд Ніколсон

98% українців найбільшою цінністю вважають сім’ю. Далі розташувалися любов (93%), дружба (91%). Ве-лику увагу сексу приділяє 86% осіб до 45 років.Рішення створити сім’ю – один із найважливіших етапів нашого життя. Адже сім’я – це не просто спів-життя двох людей, а справжня праця, в якій необхід-но з мудрістю підходити до кожного кроку. Кожен новий етап відносин вимагає гнучкості, розви-тку, розширення погляду на світ і, звичайно, на само-го себе. Те саме стосується і переходу пари на рівень сім’ї. Кожні чоловік і жінка на початку спільного життя стикаються з такими головними проблемами, як розподіл обов’язків і влади, відповідальність та створення моделі власної сім’ї. Не важливо, чи одружені ви вже або просто живете разом, – побутові питання все одно доводиться вирі-шувати. А отже, розподіляти і планувати теж. Кожна пара вирішує це по-своєму: одні відразу визначають обов’язки, інші виконують все разом, а деякі живуть за принципом «кому потрібно, той і робить». Немає правильних і неправильних дій у відносинах. Є дії, прийнятні для вашого партнера і для вас і не-прийнятні. Тому просто живіть, експериментуйте, спостерігайте, обговорюйте, радійте.

Коли настає криза.., народжуються нові стосункиЧасом молоді сім’ї скаржаться на взаємне роздрату-вання, яке зростає, здається, з кожним днем. Не варто створювати конфлікт там, де його немає. Дійсно, розби-та чашка через тиждень забудеться, а образливі слова запам’ятаються надовго. Але й уникати сварок під при-водом «я буду розумнішим», «щоб було спокійно» теж не слід. Адже саме в перший рік спільного життя фор-мується модель поведінки і стиль реагування. Значно важче потім все це виправляти. Тим паче саме в кризові періоди розкривається справжня сутність людини.

ПІДВОДНІ КАМЕНІ ПОЧАТКУ СІМЕЙНОГО

Кожна зміна в сім’ї – це своєрідна криза, адже щось по-трібно подолати, до чогось пристосуватися. Найбільш кризовими вважаються перший рік подружнього жит-тя, народження дитини, третій і кожен сьомий рік. Накладають свій відбиток на життя молодої сім’ї також особистісні кризи або раптові зовнішні обставини: не-вирішені особисті проблеми, хвороби, стреси. Власне, кожне нове «випробування» для пари – це лише дзер-кало відносин. Когось проблеми об’єднують, а когось, навпаки, віддаляють один від одного.

Юлія Короцінська

15


Мистецтво спілкування

Підводні камені початку сімейного життя

До головних причин, що спонукають молоді пари до розлучення, психологи відносять: шлюб за розра-хунком, фінансові та побутові проблеми, відсутність окремого житла та надмірне втручання рідних у сто-сунки пари, а також незаплановану вагітність.Важливим фактором виступає і те, на якому етапі розвитку пари взагалі була побудована сім’я. Якщо ви одружилися на етапі закоханості (перші 2 роки відносин), то всі початкові труднощі долаються з легкістю, їм не надається суттєвого значення, голо-

вне, що поряд є він/вона. Але з часом настає пері-од, коли ейфорія зникає, починаються сумніви, невпевненість в обранцеві (обраниці). У такий період важливо не вдаватися до різких вчинків і нікого не звинувачувати, а подумати, що дають вам ці відносини. Таке переосмислення перево-дить відносини на більш високий щабель. Нерідко ранні шлюби служать засобом втечі від конфліктів із батьками, життєвих негараздів, налагодження життя тощо. Але з часом розходження інтересів стає більш помітним. Цікаво, що в таких ситуаціях жінки більш поступливі і подекуди готові терпіти, а от чоловіки приймають радикальніші рішення.Якщо шлюб укладено через 3-4 роки знайомства, він має більше шансів на продовження, ніж «швидкий» шлюб, оскільки рішення про його створення при-ймається вже більш обдумано. А ось більше 4 років краще не «тягнути», тому що відносини повинні розвиватися вчасно – тривалі «застої» порушують емоційний зв’язок. Найважливішим моментом у житті кожної молодої сім’ї є поява малюка. На цьому етапі особливо важли-во триматися разом. Мамі обов’язково варто залучати чоловіка до виховання дитини: ходити разом на кур-си підготовки до пологів, мріяти про те, ким стане ма-люк в майбутньому, як ви про нього піклуватиметеся, проводити час втрьох.

Як бути з сімейними обов’язками?Автор статті зробила невеличке дослідження сто-совно того, як бачать розподіл побутових обов’язків молоді пари (одружені та неодружені). Так, пропону-валося обрати, хто з подружжя повинен виконувати перераховані нижче обов’язки:Купівля продуктів харчуванняПриготування їжіПрибирання помешканняПранняРемонт побутових приладів, меблів тощоСупровід дітей до дитсадка, школиДопомога дітям у підготовці домашнього завданняІгри з дітьмиФінансове забезпеченняПідтримка позитивного психологічного кліматуЗагальні тенденції, які були виділені при проведенні дослідження:- до стереотипів у розподілі сімейних обов’язків більше схильні неодружені чоловіки; тобто, на їхню думку, жінка має займатися всім, що стосується хат-ніх обов’язків, а чоловік – фінансовим забезпеченням (67%);

ЖИТТЯ

03/04 │ 2015 │ #02(06)

18 Геніальність

Життя людини – непередбачуваний плин часу, що ми приймаємо таким, яким він є. Проте кожна людина може стверджувати: певну ситуацію у своєму житті вона передбачувала, відчувала, що станеться саме так, або ж нібито ситуація уже відбувалася чи незна-йоме місце – знайоме. Це загадкове відчуття назива-ють дежавю. Всі загадки потребують розгадки, тому ми і спробуємо знайти правильне розуміння такого відчуття або хоча б наблизитися до нього.

Назва загадкового відчуття походить із фран-цузької мови, а саме: «dеjа vu», що дослівно мож-на перекласти як «те, що вже раніше побачене». Термін ввів французький психолог ХIХ століття Еміль Буарак. Він також описав таке явище у своїй книзі «Психологія майбутнього». Для біль-шості людей це звичне відчуття, адже до 97% бачать дежавю у своєму житті, що особливо часто трапляється у молодому віці. Та, незважаючи на поширеність відчуття, для науки воно залиша-ється таємницею, але вже за п’ятьма, а не сімома замками, адже певні пояснення існують.

Тетяна Федчук

ЗАГАДКА

Життя людини – непередбачуваний плин часу, що ми

ДЕЖАВЮЕпілепсія (грец. έπιληψία від έπιλαμβάνω «нападаю, схоплюю») – психічне захворювання з хронічним перебігом, яке відрізняється приступами розла-дів свідомості, що здебільшого супроводжуються загальними судомами. За сучасними уявленнями, епілепсія вважається хронічним поліетілогічним за-хворюванням головного мозку, яке характеризується пароксизмальними проявами – судомними і безсудом-ними, емоційними і психопатологічними розладами. Від епілепсії, як хвороби, слід відрізняти епілептичні синдроми при поточних органічних захворюваннях мозку і гострих токсичних або токсико-інфекційних процесах, а також епілептичні реакції – одиничні епі-зоди при дії надзвичайної для даного суб’єкта шкід-ливості (інфекції, інтоксикації). Епілептичний при-падок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його (т.зв. епілептична аура), головний біль, дратівливість тощо.

19


Геніальність

Загадка дежавю

Виникнення дежавю настільки непередбачуване, що причину його появи важко з’ясувати, проте іс-нує декілька теорій про походження. Отож, перша теорія висуває припущення: причиною є збій у ро-боті пам’яті людини. Вчені припускають, що дежавю виникає через різницю між короткотривалою та довготривалою пам’яттю. Цей процес відбувається так, нібито інформація може обійти короткотривалу пам’ять, а потрапляє одразу в довготривалу. Саме через перехід людина відчуває дежавю. В основі другої теорії – реакція мозку на вже відомі деталі. До прикладу, дежавю може виникнути у ситуації, коли людина заходить у чужій країні в кафе, а деталі інтер’єру знайомі. Найбільш поширеною є третя те-орія про нейронні розряди. Для з’ясування того, які відділи головного мозку розповсюджують сигнали типу дежавю, вчені дослідили активність головного мозку людей, хворих на епілепсію. Результати зди-вували, адже цією зоною виявилася кора головного мозку (нюхова кора). Тому вчені погоджуються з тим, що причиною дежавю є дисфункціональні електричні розряди у головному мозку. Та цей висновок наштов-хує на думку: відчуття дежавю може виникати лише у хворих, проте це не так, адже науковці довели: такі розряди з’являються також у абсолютно здорових лю-дей. Доказом є неконтрольовані здригання, які мо-жуть виникати, коли людина засинає. Та дослідники все ж вважають: дежавю у хворих і здорових людей – абсолютно різні явища, адже у перших такі відчуття можуть тривати достатньо довго, а у других – лише мить. Та попри три наведені гіпотези існує безліч інших, які спираються на паранормальні явища, по-передні життя та вплив інопланетян. Тому серед усіх описаних припущень важко визначити істинну при-чину виникнення дежавю.

Пояснити дану загадку найлегше прибічникам теорії переселення душ, адже вони можуть це пояснити побаченим у минулих життях. В ре-інкарнацію вірили древні греки, єгиптяни та індуси. Пізніше ідея переселення душ була при-йнята представниками деяких древніх філософ-ських шкіл. Піфагор стверджував, що може зга-дати уривки зі своїх попередніх життів. Дещо схоже можна побачити у Платона в його теорії анамнезису або нагадування. Він, вважаючи душу безсмертною, вважав: процес пізнання на-справді не що інше, як нагадування про ідеї, що душа знала і переживала до з’єднання з тілом.

Відомий психолог Карл Густав Юнг вірив, що жив раніше у XVIII столітті і був лікарем. Проте це важко назвати дежавю, це дещо інше. Та все ж Юнг вважав,

Реінкарнація – релігійно-філософська доктрина, згідно з якою безсмертна сутність живої істоти (у деяких варіаціях – тільки людей) перевтілюється знову і знову з одного тіла в інше. Цю безсмертну сутність часто називають духом або душею, «боже-ственною іскрою», «вищим» або «істинним Я». Згід-но з подібними віруваннями у кожного життя розви-вається нова особистість індивідуума у фізичному світі, але одночасно певна частина «Я» індивідуума залишається незмінною, переходячи з тіла в тіло у низці перевтілень. Також існують уявлення про те, що ланцюг перевтілень має деяку мету і душа там зазнає еволюції. Вчення про переселення душ прита-манне ряду релігійних систем, а також наводиться у відриві від якоїсь релігійної системи (в особисто-му світогляді).

Карл Густав Юнг (26 липня 1875 - 6 червня 1961) – швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник ана-літичної психології. Вперше запропонував ряд філософських кон-цепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність. Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Широку по-пулярність зараз має його система психологічних типів. З 1906 року був учнем і близьким соратником Зиґмунда Фройда. Однак у процесі практичної роботи з пацієнтами Юнг поступово розійшовся думками зі своїм учителем. У 1913 році стосунки Фройда з Юнгом стали кри-зовими і закінчилися розривом. На думку Карла Юнга, несвідоме зо-всім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були ви-тіснені зі свідомості у процесі історичного розвитку людини; швидше це склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

03/04 │ 2015 │ #02(06)


11 грудня 2014 року, місто Хайкоу – це у Китаї – у величезному залі на другому поверсі готелю «Baohua Harbourview» зібралося декілька сотень людей, які повинні були визначити людину з найкращими можливостями пам’яті. Місце Украї-ни знаходилося між столами представника Шве-ції та спортсмена з США. На наступні декілька днів саме цей стіл став моїм «робочим місцем», за яким я провів години запам’ятовування й ще до-вший час згадуючи всю ту інформацію. Десять дисциплін. Запам’ятовування людей в обличчя та на ім’я, запам’ятовування довжелезного хаотичного набору нулів та одиниць, запам’ятовування макси-мально довгого ряду цифр за одну годину. А ще треба було запам’ятати якнайбільший ряд не пов’язаних між собою слів, якнайбільшу кількість історичних дат, максимально можливу кількість перетасованих граль-них карт за одну годину. Необхідно було опрацювати довгий чисельний ряд на слух і згадати його, а також запам’ятати декілька аркушів абстрактних плям і зга-дати їхній порядок. І дисципліни на швидкість: хто більше запам’ятає цифр лише за 5 хвилин і хто швидше запам’ятає порядок карт у перетасованій колоді.

Чому саме Китай?Що ж, у багатьох спортсменів із різних куточків світу виникало це запитання. До 2014 року найголовніші змагання пам’яті в Китаї проводилися двічі. Власне, ді-знавшись про те, як до спортивного запам’ятовування ставляться в КНР, вибір саме цієї країни не здавав-ся дивним. Як-не-як, у китайських школах масово з’являються секції, де дітей навчають швидко та багато запам’ятовувати. А якщо вірити китайським статистич-ним даним, то вже не за горами той час, коли спортив-не запам’ятовування стане таким самим популярним, як і гра в шахи. Для відбору до фінальної частини Чемпіонату світу китайці проводили два турніри, щоб визначити кращих серед кращих. І попри таке відсію-вання китайська збірна виявилася неймовірно кількіс-но великою – 103 учасники. Жодна європейська країна

Доволі дивно, що за 23 роки проведення чемпіонатів світу зі спортивного запам’ятовування Україна ніяк не була представлена в цьому виді спорту. Що ж, завжди буває перший раз, і цей перший раз довелося випробувати на собі саме мені.

Трохи про те, як я представлявУкраїну на Чемпіонаті світу

не була представлена навіть десятком спортсменів. У середньому від країни участь брало по 3-4 людини.

Рішення про участь у змаганняхПро участь у Чемпіонаті Світу із запам’ятовування я знав ще у 2013 році. На той момент потрібно було пройти мінімальну кваліфікацію у швидкості запам’ятовування карт. Для тих спортсменів, хто робив це повільніше, проводились (і проводяться) змагання з нижчими вимогами. І через те, що у 2013 році потрапи-ти до Лондона (саме там організовувався 22 Чемпіонат світу) не вдалося, то вперше бути представником Укра-їни на такому рівні довелося в грудні 2014-го. Станом на грудень 2013 року мої «домашні» результати дозволяли наблизитися до двадцятки кращих у світі. В деяких дисциплінах я міг би впевнено входити у десятку. Але це якщо йдеться про статистику 2013-го і місце проведення – Лондон. Дві години часової різниці й жодної психологічної адаптації. І хоча я особисто не є палким прихильником гасла «головне – участь, а не перемога», в даному випадку і в цьому виді спорту саме участь нашої країни була пріоритетною.

Перші проблемиВиникли вони у перший же день змагань. А точніше, наприкінці першого дня, коли після запам’ятовування імен людей та бінарного набору цифр (01000100111 і т.д.) довелося годину запам’ятовувати числа. Саме на такому етапі я вповні відчув, що таке різниця у часі. Потім багато іноземних спортсменів підтвердили: саме в цей час їхня увага ніби почала жити зовсім іншим життям. Для тих, хто багато мандрує, не є проблемою дуже швидко адаптуватися до нового часового поясу. Але уточнюю: для тих, хто мандрує. Спортивне запам’ятовування ж вимагає неймовірної концентрації уваги, яка в буквальному розумінні працює «на межі». До різниці часових зон додається ще один фактор – майже відсутня у Китаї кава. Кофеїномісткі напої там знайти реально, але кави у тому вигляді, в якому її можна випити у будь-якому європейському містечку, не вдасться.

Вирішення проблемиЯк не дивно, але допомогла все та ж китайська фі-лософія: «Якщо перемогти ніяк не вийде, то треба хоча б найдовше протриматися». Згадуючи число, на запам’ятовування якого я витратив цілу годину не-

Гордій Остапович

03/04 │ 2015 │ #02(06)



ЗАГУБЛЕНІ СПОГАДИ ПРО ДИТИНСТВОДитячі роки сповнені різноманітних пригод, веселих ситуацій та неприєм-ностей. У всіх людей не раз з’являється ностальгія за цим часом, коли все безтурботне, жодні проблеми тебе не стосуються, робиш усе, що забажаєш і весь світ крутиться навколо тебе. Це чудовий етап життя, але виникає проблема: у нас дуже мало спогадів про своє раннє дитинство. Спро-буйте згадати перший дитячий спогад та з’ясуйте, в якому віці вже себе пам’ятаєте. Ви переконалися, що свого раннього дитинства не пам’ятаєте? На це вчені знайшли пояснення.Всі події з раннього дитинства ми добре пам’ятаємо лише до семи років. Після цього більшість спогадів зникає, що може спричинятися нездатністю дитячого розуму належно кодувати потоки інформації. Вчені з Універ-ситету Торонто пояснили: в перші роки життя відбувається швидкий ріст клітин в гіпокампі – центрі пам’яті мозку, а далі зв’язки між існуючими клітинами руйнуються. У результаті спогади, які там зберігаються, стає неможливо відновити. Та все ж є індивіди, що пам’ятають себе з раннього дитинства у деталях.Психологи виділяють декілька типів дитячої пам’яті. Перший із них – руховий, притаманний дітям віком від одного до трьох років. Малюк навчається спочатку повзати, а тоді, крок за кроком, ходити. Ці рухи запам’ятовуються і стають автоматичними. Це ж стосується і побуту, адже все, що дитина навчиться у ранньому віці, відкладається у рухових реф-лексах. Після трьох років розвиток пам’яті виходить на новий рівень, адже з’являється емоційний та словесний тип пам’яті. Багато науковців дають поради, що саме у цьому віці найкраще почати вивчати іноземні мови, адже не так важливо розуміння правил граматики, як запам’ятовування особливостей вимови, жестикуляції, яка притаманна мові. Важливіше ро-зуміння значення слів, аніж написання.

Фахівці радять батькам, які хочуть допомогти дітям запам’ятати всі події з раннього дитинства, обговорювати їх у деталях, щоб зрозуміти значення у житті, адже, аби запам’ятати щось, це по-трібно усвідомити.

Проте чуттєве сприйняття у маленької дитини абсолютно не таке, як у дорослої людини, і це важливо, бо процес запам’ятовування набагато ефективніший при зосередженні. З увагою пов’язано безліч процесів, які розвиваються поступово, починаючи з десятирічного віку. Ці процеси змі-нюються протягом дня у маленьких частіше, ніж у дорослих, і довгий час обумовлюються якістю сну дитини. Безумовно, що важливими факторами ефективності пам’яті є також мова і розвиток когнітивних функцій (робо-ча пам’ять, здатність до абстракції, концептуалізація). Також неможливо не виділити емоційну частину спогадів, адже роль цього фактора у дитя-чому спектаклі під назвою «Дитинство» дуже важлива. Почуття страху чи радості здатні впливати на дитяче сприйняття та докорінно його зміню-вати. Такий процес може відбуватись і у дорослих, адже сила емоції – без-мірна, хоча дорослі вміють керувати своїми емоціями. На основі проблеми загублених спогадів про дитинство було проведено експерименти, щоб пояснити це явище. Дослідники з Еморійського універ-ситету (США) вдалися до експерименту з участю 83 дітей, за якими спо-стерігали від трьох до дев’яти років. Основну роль виконували батьки, що

03/04 │ 2015 │ #02(06)

28 Експеримент

«У 1965 році лікаря Джеймса Роджерса засудили до страти на електричному стільці за «Массачусетський експеримент»...» Безсумнівно, більшість читачів, яким потрапить на очі розповідь із таким початком, захоче дізнатися: за який же експеримент лікарю довелося заплатити своїм життям? І чому про цей жахливий випадок говорять тільки тепер? Проте, ознайомившись зі всією історією та коментарями інтернет-користувачів, читач задумується: а чи був взагалі цей лікар, чи був «експеримент»?

Народження історіїЯкщо ви шукатимете в Інтернеті словосполучення «Массачусетський експеримент», то Всесвітня мере-жа запропонує вам багато сайтів, які опублікували історію про лікаря, засудженого за свій експеримент. Користувачі активно поширювали, обговорювали, коментували цю розповідь. Проте цікаво, що на всіх веб-сторінках опубліковано ідентичний текст із од-наковими фотографіями – не було додано нових відомостей про цей випадок, жодних історичних

Соломія Чир

М ІФ І ЧНИЙ«МАССАЧУСЕТСЬКИЙЕКСПЕРИМЕНТ»

довідок, досліджень. Інформацію просто копіювали – єдина версія історії пішла в маси. Більше того, ніхто не виправляв й граматичних помилок автора. Тобто інформація про експеримент із самого початку поши-рювалася як авторська розповідь, фантазія…

Щоб не заплутати наших читачів, напишу одра-зу: «Массачусетський експеримент» – вигадана історія. Довгий час вона поширювалася ано-німно, проте її автора вдалося знайти. Це інтер-нет-користувач Олександр Шамарін (Alexander Shamarin), який на своїй сторінці у Фейсбуці 21 травня 2013 року опублікував пост, в якому роз-повів історію «лікаря Джеймса Роджерса».

Для того, щоб проаналізувати, чому розповідь викли-кала таку активну реакцію в Інтернеті і чому багато людей повірили в її реальність, слід спочатку озна-йомити вас із текстом «експерименту».Автор повідомлення з першого ж речення інтригує: у 1965 році лікаря Джеймса Роджерса засудили до страти на електричному стільці за «Массачусетський експеримент». Проте цей лікар нібито не дожив два

03/04 │ 2015 │ #02(06)

32 Особистість

От вам і швець!Альфред Адлер (Alfred Adler) народився 7 лютого 1870 року у Відні в небагатій єврейській сім’ї. Він став третьою, «середньою», дитиною з шести. Адлер згодом описав, яке важливе значення має порядок народження дитини у сім’ї. Він вважав: це впливає на характер та поведінку людини. Щодо «середніх дітей», то вони, на думку Адлера, завжди борються за увагу старших, тому поводяться так, «ніби беруть участь у змаганнях із бігу».І справді, через наступні вагітності та турботу про молодших дітей у матері завжди було мало часу на Альфреда. А от із батьком, Леопольдом Адлером, хлопчик налагодив близькі стосунки – у ньому син бачив друга та вчителя. Батько став для Альфреда підтримкою та цікавим співрозмовником. Саме він навчив Адлера, що людей слід оцінювати не за сло-вами чи почуттями, а за вчинками. Ці життєві уроки почали формувати в Альфреда такі погляди та цін-ності, які згодом допомогли йому стати авторитетним ученим. Дитиною Альфред був проблемною та фізично слаб-кою. Двічі хлопця мало не вбили під час вуличних бійок. А у 1875 році він перехворів на важку форму пневмонії. Один із лікарів навіть відмовився мало-го рятувати, назвавши безнадійно хворим… Проте хлопчик боровся за життя й одужав. Альфред згодом згадував, що саме цей випадок спонукав його обрати професію лікаря.

Соломія Чир

Проте лікарем Альфред міг і не стати. Вчите-лі переконували батьків: Альфреду не місце в школі, з нього виросте хіба швець! Він вчився настільки погано, що його кілька разів хотіли ви-гнати… Поведінка майбутнього психолога також не була зразковою.

Проте батько зумів переконати хлопця, що осві-та є важливою, і у старших класах Альфред не тільки наздоганяє у навчанні своїх однолітків, а й стає одним із найкращих учнів. Те, що у нього не вірили у школі, навпаки, спонукало Адлера до розвитку. Він дуже багато читав, причому осо-бливе місце у бібліотеці займала Біблія. Також цікавився психологією, німецькою класичною філософією.

Альфред Адлер

та його комплекс неповноцінності

Учень Фройда, який сміливо спростовував теорії свого вчителя. Двієчник, який об’їздив із лекціями увесь світ. Психолог, який досягнув успіху завдяки… своїм дитячим комплексам! Вирушаємо у подорож цікавим життям австрійського психолога та психіатра Альфреда Адлера?

03/04 │ 2015 │ #02(06)

38 Діти

Що таке «ранній розвиток»?Термін «ранній розвиток дитини» молоді батьки у сучасному світі чують мало не щодня. Все більше мамусь і татусів починають захоплюватися певними методиками та практику-вати їх зі своїми дітьми. У той же час значна кількість батьків, хоч і неодноразово чули про ранній розви-ток, проте ставляться до подібних методик досить прохолодно, а то й є відвер-тими противниками таких форм занять із дитиною.

РАННІЙ РОЗВИТОК:

МОДА ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ?

На чиєму ж боці правда? Для з’ясування цього, як мінімум, розглянемо, що ж таке ранній розвиток. Як пише у своїх працях ав-тор багатьох розвиваючих методик Олена Данилова, ранній розвиток – це інтен-сивний розвиток талантів у ранньому віці, тобто від народження і до 2-3 років. Такий розвиток – не просто вивчення з дитиною пев-них дисциплін (малювання, музика, читання тощо) на кшталт шкільних уроків, а навчання у формі спілку-вання, гри та творчості з

використанням спеціально розроблених методик (на-приклад Домана, Нікітіних тощо).

За і проти раннього розвиткуМи, як батьки, хочемо для своїх дітей найкращого, бажаємо дати їм усе най-потрібніше і обмежити та захистити від непотрібного чи шкідливого. З огляду на це погляди на ранній розвиток у різних батьків кардинально відрізняються.Ось які аргументи наводять прихильники методик ран-

Д анилова Олена Олексі ївна (нар. 1971) – автор роз-виваючих ігор, книг для дітей та батьків, розробник методик раннього розвитку ді-тей, мати 5 дітей.


39


Діти

Ранній розвиток: мода чи необхідність?

нього розвитку:Мозок у ранньому дитин-стві стрімко розвивається, що дозволяє без великих зусиль опановувати зна-чні обсяги нових знань та вмінь.Якщо запізнитись і почати розвиток малюка після 3 років, а то й ближче до шкільного віку, дитині буде важче даватися процес освоєння знань і вона не зможе повністю розкрити даний їй природою потен-ціал.Ранній розвиток – це шлях до повного порозуміння з дитиною, це радість спіль-ної творчості та пізнання світу.Що ж відповідають батьки, які вважають ранній розви-ток дитини зайвим та не-своєчасним?Подібно до шлунку ново-народженого, що не в стані перетравити «дорослу» їжу, мозок дитини раннього віку не готовий сприймати ве-личезні обсяги інформації, яка призначена для стар-ших дітей, наприклад раннє навчання читанню рідною чи іноземними мовами.Коли вся увага зосереджена на розвитку інтелекту ди-тини, страждає її емоційне здоров’я та, як наслідок, поведінка.Ранній розвиток позбавляє безтурботності дитинства, занадто рано змушує стати дорослим.Пропоную, спираючись на твердження прихильників та противників раннього розвитку, знайти золоту середину і визначити, як зробити розвиток дитини гармонійним.

Твердження 1.Мозок у ранньому дитин-стві стрімко розвиваєть-ся, що дозволяє без вели-ких зусиль опановувати значні обсяги нових знань та вмінь.Уявімо собі комп’ютер, на жорсткий диск якого ми постійно щось записуємо, записуємо, зберігаємо – раптом колись знадо-биться. І з усього цього використовуємо найбільше десяту частину. Коли диск повний, робота комп’ютера сповільнюється, він часто зависає, знайти якусь ін-формацію стає нелегко. Так і мозок маленької дитини, заповнений непотрібними знаннями. 2-3-річному ма-люку навряд чи треба знати будову земної кори, назви всіх сузір’їв чи закони Нью-тона. Дізнатися це все вона ще встигне.

Твердження 2.Якщо запізнитись і по-чати розвиток після 3 років, а то й ближче до шкільного віку, дитині буде важче даватися про-цес освоєння знань і вона не зможе повністю роз-крити даний їй природою потенціал.Терміни та можливості розвитку в кожної дитини абсолютно індивідуальні. Тому батькам потрібно враховувати природу і схильності саме їхнього чада, а не вигадані кимось стандарти. Нерідко діти, яких батьки активно розви-вали з самого народження, у школі втрачають інтерес до навчання, оскільки вчи-телі орієнтуються більше

на шкільну програму, ніж на індивідуальність учнів. Крім того, успішне засвоєн-ня шкільних предметів – ще не показник гармонійного розвитку особистості. Хороший атестат ніяк не пов’язаний ані зі щастям, ані з успішністю в кар’єрі чи бізнесі. Скільки колиш-ніх двієчників цілком щас-ливі та реалізовані у житті? Так само чимало колишніх відмінників все життя лише «подають надії», але успіх і задоволення оминають їх. Відомі також історії знаме-нитостей, яких у школі за-писали в повні нездари, а ті у дорослому житті досягли приголомшливого успіху.

Твердження 3.Ранній розвиток – це шлях до повного порозу-міння з дитиною, це ра-дість спільної творчості та пізнання світу.Шлях до повного поро-зуміння з дитиною – це не стільки процес власне раннього розвитку за пев-ними методиками, скільки проведення часу батьків із дітьми, радість від спіль-них занять та спільних досягнень чи смуток від спільних невдач, процес на-сичення дитини любов’ю. Якщо батьки ще мають час та бажання освоїти якусь з методик раннього роз-витку та дотримуватись її, усвідомлюючи необхідність вкладання у такі заняття чималих зусиль та напо-легливості, а також, що це копітка та багаторічна пра-ця, – прекрасно. Але тільки доти, доки ранній розви-ток не перетворюється на

Гленн Доман (G l e n n D o m a n ; 1919-2013) – американський лікар-фізіотерапевт, автор відновлюючих методик для дітей із ураження-ми нервової системи і навчальних методик для всіх дітей (метод Домана).

Нікітін Борис Павлович (1916-1999) та Нікітіна Олена Олексі ївна (1930-2014) – осно-воположники методики раннього розвитку, педагоги, що виробили та практикували власні принципи та підходи до виховання своїх 7 дітей.

03/04 │ 2015 │ #02(06)

46 Зоопсихологія

Новосибірські вчені Жанна Рєзникова та Борис Рябко, які в межах своєї наукової діяльності дослі-джують поведінку комах, прославилися серед єв-ропейських та американських колег та журналістів завдяки сюжету, показаному на каналі «Діскавері». Цей сюжет про принцип антенного коду. Відомості про спілкування мурах науці відомі вже давно, але новацію у таку інформацію внесли сибірські вчені, адже вони довели: мурахи навіть рахують та до-дають і віднімають прості числа. Декілька років поспіль науковці проводили два експерименти, які до цього часу не вдалося повторити нікому, хоча багато західних вчених намагаються привласнити результати Жанни та Бориса. В спеціальну ємність поміщали лабіринт у вигляді великої «гребінки», від стовбура якої відгалужувалося 30 однакових до-ріжок. На деяких доріжках залишали вату, змочену у воді, а на інших – змочену в цукровому сиропі.


ЕКСПЕРИМЕНТИ НАД МУРАХАМИ

Після підготування у лабіринт запускали мураху-розвідника, яка пробігала по доріжках та знаходила провіант, після чого поверталася у мурашник, який розташований у цій же ємності, щоб створити при-родні умови. Повернувшись, розвідник застосовував антенний код, тобто, торкаючись своїми вусиками вусиків співрозмовника, розповідав мурахам, чиї обов’язки збирати їжу для всієї родини, де знайти їжу. У цей час «гребінку» змінювали так, щоб мура-хи не могли знайти шлях до їжі за запахом. «Вату з сиропом ми залишали на різних доріжках: то на п’ятій, то на одинадцятій, то на третій. Все це ми ро-били методом випадкового набору, – пояснив Борис Рябко, доктор технічних наук, професор, проректор із наукової роботи Сибірського державного універси-тету телекомунікації та інформації. – Виявилося, що мурашки вміють передавати один одному дані впев-нено, майже без помилок, використовуючи числа».

Частина 1Кожна людина не один раз зупинялася біля мурашника, уважно роздивляючись його будову та меш-канців. Ці істоти належать до тих небагатьох тварин, що не лише пристосовуються до будь-якого се-редовища, а й змінюють його, зважаючи на свої потреби та можливості. Мурахи – санітари лісу, адже вони борються зі шкідливими рослинами, розносять насіння пролісків, медку, фіалок, чистотілу, вони одні з найчисленніших та найвідоміших комах, вирізняються дуже складною соціальною організа-цією та населяють усі землі нашої планети, окрім Антарктиди. Цікавість до мурах спричинила ряд експериментів, про які дізнаєтесь у цій публікації.

03/04 │ 2015 │ #02(06)

50 Психодіагностика

Всі ми – егоїсти?Словом «егоїст» (від лат. ego – я) називають людей, які свої інтереси, бажання, потреби ставлять вище, ніж чужі, живуть тільки для себе та використовують інших людей для досягнення своїх цілей. Егоїст – негативний «діагноз», тому суспільство нас вчить, що правильним є відчувати вину за егоїстич-ні прояви. Проте слід визнати: его-їзм характерний для всіх психічно здорових людей! Більшість психологічних концепцій пояснює, що егоїзм є вродженим, а в його основі – інстинкт самозбе-реження. Це не образа, а риса характеру, яка вже під впливом виховання, оточен-ня, соціальних чинників або надмірно розвивається, або ж стає майже непомітною. Хтось свій егоїзм грамотно приховує, а хтось, навпаки, демонструє. Більше того, безкорисні вчинки (аль-труїзм) часто називають прихованим егоїзмом. Тобто

СоломіяЧир

АЛЬТРУЇЗМ,«ПРИПРАВЛЕНИЙ»

ЕГОЇЗМОМАльтруїзм – вигода для інших. Егоїзм – вигода для себе. Якщо погодитися з такими тлумаченнями, то ці поняття логічно можна порівняти з донорством та вампіризмом. Проте чи справді є необхідність у на-стільки контрастному розмежуванні? І чому егоїстом іноді корисно бути, а альтруїзм може навіть зашко-дити людині? Спробуймо разом знайти «золоту середину».

людина жертвує собою тіль-ки у власних інтересах? Один із засновників марк-сизму, відомий альтруїст Фрідріх Енгельс (Friedrich Engels, 1820-1895 рр.) пере-конував, що потрібно спра-ведливо ділити прибутки, блага у суспільстві, проте все ж казав: «Якщо ми хоче-мо допомогти якійсь справі, то спершу вона повинна стати нашою власною, егоїс-тичною справою».Англійський фізіолог Джон Холдейн (John Burdon Sanderson Haldane, 1892-1964 рр.) у 1950-х роках описав свою теорію, яка пояснювала альтруїстичну поведінку людини з мате-матичної точки зору. На за-питання, чи пожертвує вче-ний собою задля порятунку когось іншого, він відповів: «Я віддам своє життя зара-ди двох братів або ж восьми кузенів». Чому саме така «ціна» самопожертви? Холдейн рахував: у нього з кожним із двох братів набір генів схожий на 50%, а з кожним

03/04 │ 2015 │ #02(06)

54 Психодіагностика

Дослідження вчених останнім часом свідчать, що у людей літнього віку, головний мозок яких про-довжує активно працювати, розумові здібності не знижуються. А те незначне погіршення, яке часом все ж спостерігається, несуттєве – воно не заважає нормальному функціонуванню мозку й активному повсякденному життю.Тому після виходу на пенсію варто зосередитися на читанні, творчості, отриманні нових знань і навіть освоєнні нової спеціальності. Тим більше, що вільно-го часу стає більше і його можна присвятити збере-женню ясності свідомості. Вивчення будь-якої нової інформації благотворно впливає на роботу нашого мозку. Це може бути освоєння комп’ютера або авто-мобіля, читання книг, особливо спеціалізованих, де треба розуміти, що ми читаємо, та запам’ятовувати інформацію. Особливо, якщо в книгах наводяться незнайомі терміни і доводиться ритися в довідни-ках, аби розібратися. Чим більше розумової роботи ми виконуємо, тим далі відсувається грізний діагноз старечого слабоумства.

Дуже ефективне вивчення іноземних мов: за статистикою, двомовні люди якщо й хворіють, то на кілька років пізніше від інших. Згідно з до-слідженням канадських вчених вивчення іншої мови тренує наш мозок, робить його більш рух-ливим і еластичним.

Різні кросворди, судоку, сканворди, колективні ігри, що вимагають розумової діяльності, допомагають нам втекти від слабоумства. Інтернет-серфінг ви-конує цю ж функцію: регулярні пошуки якої-небудь інформації у Всесвітній павутині здатні стимулюва-ти мозкову активність. Тренуючи мозок, можна зберегти ясність розуму до самої старості, інтелектуальна активність продо-вжує людське життя. Скільки людей страждають від відчуття своєї «не-повноцінності» в літньому віці! У переважної біль-шості в старості погіршується характер, з’являється депресія, пригнічують думки про нікчемність життя, почуття самотності та тривоги.Все це відбувається не від старіння і перетворення на «буркотуна», а від неусвідомлення того, що старість ви-

ЯК ВІДТЕРМІНУВАТИ СТАРІСТЬ«Організм людини – чудова самовідновлююча система, але навіть вона не може нормально функціонувати, не маючи потрібних матеріалів». Дж. Гласс. «Жити до 180 років».Хоча людині генетично «гарантовані» сто вісімде-сят років життя, однак насправді наш вік значно коротший. Японці в середньому живуть до 79 років, австралійці, греки, канадці і шведи – до 78, німці й американці – до 76. У росіян та турків нитка Аріадни обривається значно швидше: вже після 67 років. У нігерійців та сомалійців і того раніше – приблизно в 47 років.Міжнародна група лікарів, психологів і дієтологів розробила «десять заповідей», дотримуючись яких ми зуміємо дещо продовжити і зробити приємнішим наше земне існування:Перша заповідь: не переїдайте.Друга заповідь: меню повинно відповідати вашому

віку. Третя заповідь: спробуйте знайти для себе опти-

мальну роботу. Четверта заповідь: знайдіть собі пару в житті. П’ята заповідь: майте на все власну точку зору.Шоста заповідь: рухайтеся. Сьома заповідь: спіть у прохолодній кімнаті.Восьма заповідь: час від часу балуйте себе.Дев’ята заповідь: не слід завжди придушувати гнів у

собі.Десята заповідь: тренуйте мозок.Існує відомий загальнобіологічний закон: старін-ня найменше вражає і найпізніше захоплює той орган, який найбільше працює. Тому всяка робота, що вимагає участі мозку, покращує його функції.

ЯрославДраб

03/04 │ 2015 │ #02(06)

56 Психологія бізнесу

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ЕФЕКТИВНОМУ

ЛІДЕРСТВІтелект стає все частіше однією з обов’язкових і най-більш бажаних компетенцій, якими повинен володіти лідер, IQ втрачає свою цінність – безумовно, технічні вміння і надалі є двигуном визначних досягнень і не-обхідною умовою для потрапляння на керівну поса-ду. Однак емоційна неграмотність може кинути тінь на кар’єру лідера. Зрештою, хто має більше шансів на успіх: лідер, котрому притаманні раптові вибухи необдуманих слів та кроків, чи той, який свої емоції тримає під контролем?

Як не оминути «думаючу» частину мозку?В ситуаціях, коли зовнішній імпульс, потрапляючи до мозку, підштовхнув нас відчути дуже інтенсивні емоції, він оминає «думаючу» частину, перед тим як вона встигне мигцем глянути, що ж насправді від-бувається і чи те, як ми збираємося відреагувати, є дійсно гарною ідеєю. Для того, щоб цей імпульс все-таки потрапив туди, де мозок думає й аналізує, не спричиняючи плачевних наслідків нашої поведінки, Даніель Гоулман у своїй теорії емоційного інтелекту

Юлія Гриша

«Емоційний Інтелект – це та машина, котра поможе лідеру зробити з лимона лимонад, а з труднощів - великий успіх!»

В світі бізнесу серед багатьох лідерів можна відсте-жити різні види особистостей: одні є більш стрима-ними й аналітичними, другі – харизматичними, інші впливають на працівників імпульсивністю. І цьому є своє пояснення, адже лідер повинен бути перекон-ливим, а таким він виявиться тільки тоді, коли буде самим собою. Різні ситуації вимагають різних стилів лідерства, що також є важливим. А різні стилі лі-дерства по-різному ефективні. Останні дослідження свідчать: ті лідери, що добиваються бажаних резуль-татів, мають спільну характерну рису – емоційний інтелект. І саме він змушує лідерів зробити стрибок від «звичайності» до «винятковості».

Важливість емоційного інтелектуЗдібність розуміти та впливати на свої емоції, так само як на емоції інших, називається емоційним ін-телектом. Лідерство, що базується на ньому, зміцнює почуття власної гідності у лідерів; вони випроміню-ють енергію та ентузіазм, що мобілізує до дій інших. Крім того, лідери з високим рівнем емоційного інте-лекту створюють позитивний візерунок організації як для зовнішнього оточення, так і для працівників, котрі в цьому середовищі працюють. EQ (Емоційний інтелект) є потужним інструментом, за допомогою якого лідери поведуть за собою коман-ду. Проте це не означає, що тепер, коли емоційний ін-

03/04 │ 2015 │ #02(06)


Продавати – один із найпоширеніших видів ді-яльності у нашому повсякденні. Адже чим би не займалась компанія, те, що вона створює, саме не продається, – потрібен хтось, хто це продаватиме. Не варто плекати ілюзії, що, мовляв, я зроблю та-кий добрий товар, що клієнт прийде до мене сам. Без сумніву, якісна продукція, про яку схвально від-гукуються клієнти, спрощує її продаж. Втім, треба пам’ятати, що у світі продають не найкращі товари, а найвідоміші і ті, які хтось добре продає. Того й пропозиція для продавців на ринку праці зазвичай якнайширша, адже можна продавати деталі до авто-мобілів, самі автомобілі, банківські послуги, страху-вання, дорогу медичну техніку, перукарські послуги чи послуги догляду за домашніми улюбленцями або навіть повітря у банках. Однак є інша сторона ринку продажів – він дуже динамічний, на ньому часто від-бувається ротація – зміна працівників, і основна її причина – внутрішня втома, розчарування і їхня не-здатність далі взаємодіяти з клієнтами.

То чому продавальники так часто втомлюються і вигорають? Глибинна причина зовсім не у тому, що впродовж дня їм доводиться контактувати із великою кількістю людей, а це вже є виснажли-вим заняттям, і навіть не тому, що їм доводиться

у продажах

СТОВПИ ВІРИ

чути чимало відмов. Причина й не у тому товарі чи послузі, які вони пропонують, навіть якщо продукція геть неякісна. Причина завжди криєть-ся у невмінні домовлятися зі собою, неготовності полюбити те, що робиш, і відсутності відчуття цінності своєї роботи.

Це – як у житті: коли нас люблять, ми любимо і готові бути кимось важливим у житті один одного, то все гаразд, однак, коли ми не вміємо любити того, з ким живемо, – починаються проблеми.Для того, щоб працівник міг продавати і не виснажу-ватись, він має вірити! І трьома стовпами його віри має бути:

1. Віра в себе – впевненість у власних силах, оптимістичність щодо очікуваних довготермі-

нових результатів, готовність до помилок та нових спроб і переконання, що кожна ініціатива завжди уявнює нові можливості. Людина, яка вірить у себе, зможе знайти своє місце у житті і не «вигорати» у процесі спілкування з іншими, бо опирається на те, що у неї всередині, а не на хитку опору ззовні.

2. Віра у компанію – стійке переконання: «моя компанія мене не підведе, і я зможу викона-

ти взяті на себе зобов’язання»; відчуття дружнього плеча керівника, який, наче добрий батько, завжди

РоманКушнір

61


Психологія бізнесу

Стовпи віриу продажах

готовий підтримати, зрозуміти і допомогти. Це зовсім не означає, що хтось має взяти за вас відповідаль-ність за ваші результати, йдеться радше про віру у злагоджений механізм, функціонування якого можна спрогнозувати. Якщо компанія – це хаос у процесах, структурі, повноваженнях і взаєминах, то годі очіку-вати добрих результатів від працівників.

3. Віра у товар – «те, що я продаю, потрібне ін-шим, я роблю щось добре і корисне, завдяки

тому, що я продаю, інші люди почувають себе краще». Не можна довго продавати чогось такого, що не ви-кликає у нас внутрішнього схвалення.Якщо бодай один із тих стовпів недостатньо силь-ний – то вся «конструкція» продажів дуже швидко полетить шкереберть. Уявіть собі табуретку з однією короткою чи поламаною ніжкою. Чи можна буде на ній довго всидіти? Направду: я не знаю жодного ви-падку, де, маючи всі три віри, людина не продавала би багато і при цьому не була переповнена позитив-ними емоціями. Натомість, якщо продажі «не йдуть», то причину точно можна знайти у сумніві в собі, своїй компанії чи корисності того, що ми пропонуємо клієнтові.

Якщо людина не вірить у себе – вона буде постій-но пригнічена, невпевнена і розчарована, якщо не вірить у компанію – часто мінятиме місце праці, якщо ж продаватиме не те, у що вірить, – доведеться постійно обманювати клієнта, а на брехні не можна побудувати довготермінових взаємин.

Тож якщо ви продавець, який хоче покращити свої результати, варто періодично задумуватись: чи не «кульгає» котрась із ваших сторін і ставити собі пра-вильні запитання: Чи достатньо я вірю у себе? Якщо ні, то що я сьогодні зробив, щоб повірити у себе? Як треную власну самооцінку? Як розвиваю власну особистість? Коли щось не гаразд у компанії – не кваптеся звинувачувати керівника чи зневірюватись у надійності свого місця праці. Краще запитайте себе – а що я зробив/ла, щоб повірити у свою компанію? Чи пробували ви впровадити щось у своїй попередній компанії, щоб вона ставала кращою? Скільки пропо-зицій, ідей і нововведень ви письмово запропонували керівництву? Чого вам насправді бракувало на по-передній роботі? Зазвичай пасивна людина лише нарікає і шукає причини у інших замість того, щоб знайти можливості у зміні власного ставлення. Адже все, що нам заважає, ніколи не перебуває ззовні, а лише усередині нас самих. Якщо ж направду всі ме-тоди безрезультатно перепробували – якнайшвидше звільняйтесь, навіть не чекайте, поки знайдете нову

діяльність – підводьтеся зі старого крісла, а нове зна-йдеться.Віра, наче м’яз, потребує постійного тренування і внутрішнього підкріплення. Не думайте, що це тільки від компанії (керівника, співпрацівників, налагодже-ності бізнес-процесів тощо) залежить, віритимете ви компанії чи ні. Чимало з тієї віри – це ваш вклад у бажання повірити і готовність долучатись до змін у своїй компанії. Те саме стосується і товару (послу-ги) – не факт, що продукція, яку ви продаєте, є «ніко-му не потрібною», можливо, варто лише знайти того, кому вона приноситиме більшу користь, відомо ж, що «на кожен товар є свій покупець». З іншого боку, час-то товар чи послугу варто лише трохи модифікувати, удосконалити, щоб вони викликали у вас самих по-зитивне сприйняття.

Втім, якщо ви доклали всіх зусиль, але так і не повірили у товар чи компанію, тобто все залиши-лось так, як є, – керівник не дослухався до жод-них ваших рекомендацій, бізнес-процес і далі неналагоджений, та й товар залишився таким, яким він і був, – якнайшвидше звільняйтесь! Не можна все життя обманювати себе і жити всу-переч власній вірі, це дуже дорого обходиться й емоційно, і для здоров’я.

Розгляньмо тепер усю цю систему з позиції керівника відділу продажів або навіть власника компанії. Якщо ви вважаєте, що продажі могли би бути кращими, то які умови створили для того, щоб ваші працівники повірили у себе і відчули впевненість у своїх діях? Як ви тренуєте їх і скільки зусиль щодня докладаєте до зростання їхньої самооцінки? Чи достатньо підтри-муєте їх як керівник і що зробили для того, щоб ваші працівники повірили у компанію, тобто були впевне-ні: навіть якщо щось піде не так, їх там зрозуміють і підтримають? Може, замість того, щоб збільшити план продажів для свого відділу, варто удосконалити біз-нес-процес і налагодити технологічність у взаємодії з клієнтами?

Безглуздо вимагати від зацькованого і невпев-неного у завтрашньому дні працівника великих результатів. Що ж стосується товару, то чи до-статньо ви докладаєте зусиль як керівник до того, аби ваші підопічні повірили в користь своєї ді-яльності для клієнта? Чи розуміють вони всі ті можливості, які створюють у житті покупця, чи їхнє завдання – «тупо продавати»?

Там, де панує згода між керівником і працівниками, де товари приносять користь, а бізнес-механізм функці-онує, як швейцарський годинник, не може бути про-блем із продажами.

03/04 │ 2015 │ #02(06)


Вивчаючи біографії відомих особистостей, варто звернути увагу на ту кількість успішних топ-менеджерів, керівників різних рівнів, видатних бізнесменів і мільйонерів, які починали свій шлях продавцями. Завдяки професії продавця, на самому початку великого шляху, їм вдалося виховати в собі певні якості та навички, такі необхідні для подальшо-го грандіозного успіху.Наприклад: Рей Крок, засновник МакДональдс – починав свою трудову діяльність в якості продавця паперових ста-канчиків, продавця міксерів, агента з нерухомості.Уолт Дісней – продавав свої малюнки, шаржі й карикатури різним студіям, газетам, рекламним за-мовникам.Мадонна – продавала пончики.

Уоррен Баффет – продавав жувальну гумку, напій Coca-Cola. Завдання менеджера з продажу – сприяти успіш-ному просуванню товарів та послуг на ринок. Він не сам стоїть за прилавком, а керує процесом продажу. Йому необхідно створити мережу збуту, тому дово-диться обдзвонювати постійних клієнтів і постійно займатися пошуком нових.

Будь-які продажі вимагають від менеджера вели-кої кількості дій, а саме:- моніторити ринок;- з’ясовувати потреби клієнтів;- презентувати товар на спеціалізованих заходах (се-мінарах, конференціях, виставках);- вести переговори при зустрічі й телефоном;- оформляти контракти;- контролювати виконання умов поставки;- визначати розміри знижок та багато іншого.

По-справжньому хороші фахівці з продажу не лише знають і вміло застосовують на практиці техніки про-даж, а й розуміють ті продукти та послуги, які прода-ють. Вони знають, що клієнт може отримати від вико-ристання пропонованого продукту або послуги, оскіль-ки в усьому є свої плюси, кожен із продуктів забезпечує свою вигоду клієнту і допомагає у вирішенні завдань, досягненні особистих цілей та бізнес-цілей організації.

Особисті якостіПрофесія продажника включає в себе величезний список вимог до кандидата на цю посаду. Звичайно, якщо він хоче досягнути успіху в цій сфері.Отже, на що варто звертати увагу при прийомі на роботу продажника:- високу стресостійкість;

ХОРОШИЙ МЕНЕДЖЕР ІЗ ПРОДАЖУ - організаторські здібності;- вміння знаходити спільну мову з різними людьми;- навики хорошого психолога; виразну мову; - хорошу пам’ять; - вміння слухати та виявляти потреби людей;- вміння ставити себе на місце клієнта;- вміння викликати довіру до себе;- вміння спілкуватися і домовлятися з людьми осо-бисто і телефоном;- хороші манери;- рішучість;- наполегливість;- ініціативність;- відчуття обов’язку;- терпеливість;- доброзичливість;- активність;- вміння працювати на результат.

Більшість перерахованих якостей об’єднує одна вимога – комунікативні здібності. Але не всі, хто вміє добре спілкуватися, можуть стати успішними агентами чи менеджерами з продажу. Мало просто вміти викликати прихильність людини до себе, голо-вне – виконати завдання – укласти угоду, добитися результату. І лише ті, хто проявляють наполегливість та ініціативу, досягають успіху.

ОсвітаНа жаль, у даний час конкретно на менеджера з продажу практично ніде не вчать. На популярних у вузах напрямках «менеджмент» і «комерція» готують фахівців дуже широкого профілю. Практика свідчить, що хорошими менеджерами з про-дажу можуть стати як історики, так і інженери. Біль-ше того, у сфері продажу чимало успішних фахівців, які взагалі не мають вищої освіти.Нерідко роботодавці висувають вимогу про наявність вищої освіти, не важливо, з якої саме спеціальності (мовляв, якщо людина закінчила вуз, отже, вона куль-турна, освічена і працьовита, а торгувати навчимо на місці).Одного разу я мав цікаву розмову з відомим діячем і бізнесменом Львова (жінкою). Так-от, вона мені сказала, що бере на роботу на будь-яку посаду лише працівників із вищою освітою, бо за довгі роки досві-ду в бізнесі побачила: подібні люди є зазвичай більш культурними, відповідальними і схильними до само-розвитку та вдосконалення.

ЮрійХолоденко

67


БЕРЕЗЕНЬ Тренер Тиждень 1

02.03.2015 Характер дитини, як складова успіху та щастя Дмитро Гладун

03.03.2015 Як стати лідером в переговорах Юрій Холоденко04.03.2015 Міжнародні можливості від AIESEC Оксана Мосенко

05.03.2015 Формування успішної стратегії успіху Юрій Старик

06.03.2015 Фокуси сприйняття Сергій КовачТиждень 2

09.03.2015 Як отримати роботу в IT з нуля? Покрокова інструкція Віталій Подоба

10.03.2015 11 рекомендацій для успішного публічного виступу Юрій Старик

11.03.2015Потрапити в яблучко або як поставити власні довготермінові цілі

Богдан Желобчук

12.03.2015 Сила звички. Як зробити так, щоб звички працювали на нас Юрій Холоденко

13.03.2015 Рефреймінг. Створи світ без рамок Сергій Ковач

Тиждень 3 16.03.2015 Мистецтво навчання Сергій Ковач

17.03.2015 10 секретів Тайм-менеджменту, які Вам треба знати! Юрій Старик

18.03.2015 Принципи психологічного впливу на покупця Юрій Холоденко

19.03.2015Як придбати поліс медичного страхування дешевше ніж у страховій компанії

Баландюк Андрій

20.03.2015 Як домовлятися із своїм внутрішнім голосом? Роман Кушнір

Тиждень 423.03.2015 Ефективна постановка цілей Степура Андрій

24.03.2015 Робота з відмовами клієнтів. Чому заперечення – це добре? Юрій Холоденко

25.03.2015 Сила Волі. Живи на повну Сергій Ковач

26.03.2015Мистецтво досягати. Ефективна система визначення і досягнення цілей

Юрій Старик

27.03.2015Як домовитись з малим «нехочухою»? Секрети виховання сучасних дітей


Лише нові знання роблять людину кращою! Це єдина валюта, яка не знецінюється, а лише дорожчає з часом.

А окрім того, дає шанс на нове краще життя! Для усіх, хто хоче вчитися і ставати кращим, ми запустили щоденні! вебінари,

які відбуваються кожного буднього дня о 18:30. Це 1-2 години натхнення.45 днів розвитку! 14 досвідчених тренерів! – 45 кроків до позитивних змін у своєму житті!

КВІТЕНЬ ТренерТиждень 1

30.03.2015 Як вибрати нішу для розвитку онлайн проекту Орест Зуб

31.03.2015Як знайти та поїхати на навчання за кордон? Міжнародні проекти, стажування та молодіжні обміни

Юрій Старик

01.04.2015 П’ять установок, що заважають ростити успішну дитину


02.04.2015 Шкідливі слова продажника. Що і як не треба говорити Юрій Холоденко

03.04.2015 Чи варто карати дитину? Кушнір РоманТиждень 2

06.04.2015 5 інструментів тайм-менеджменту, які повернуть Вам Ваш час


07.04.2015 Переведення потенційного клієнта в реального Юрій Холоденко

08.04.2015 Як знайти справу всього життя або Сильні сторони

Баландюк Андрій

09.04.2015 Як домовлятися із своїм внутрішнім голосом? Роман Кушнір

10.04.2015 Управління особистими фінансами Тетяна БойчукТиждень 3

13.04.2015Як спілкуватись по телефону, щоб у вас захотіли купити. Техніки холодних дзвінків

Юрій Холоденко


15.04.2015 Характер дитини, як складова успіху та щастя Дмитро Гладун

16.04.2015 Як стати лідером в переговорах Юрій Холоденко17.04.2015 Міжнародні можливості від AIESEC Оксана Мосенко

Тиждень 4

20.04.2015 Як виховати щасливу, фізично розвинуту та розумну дитину Юрій Холоденко


22.04.2015 Фокуси сприйняття Сергій Ковач


24.04.2015 Як отримати роботу в IT з нуля? Покрокова інструкція Віталій Подоба

Тиждень 5

27.04.2015Потрапити в яблучко або як поставити власні довготермінові цілі



29.04.2015 Мистецтво навчання Сергій Ковач

30.04.2015 10 секретів Тайм-менеджменту, які Вам треба знати! Юрій Старик

01.05.2015 Принципи психологічного впливу на покупця Юрій Холоденко

SPE Вебінари тепер доступні у будь-якому куточку України!

Н А Й Р І З Н О М А Н І Т Н І Ш І Т Е М А Т И К И В Е Б І Н А Р І ВПостановка цілей | Особисті фінанси | Розвиток бізнесу | Виховання дітей | Самопрезентація | Особиста ефективність

Продажі | Шлях до успіху | Спілкування і порозуміння

Долучайтесь і переглядайте детальну інформацію на сторінці

http://spe.org.ua/online-learning/

До зус трічі он лайн!

03/04 │ 2015 │ #02(06)

70 Фінанси

1 Магазини облаштовують по принципу лівої руки – всі вхо-

ди з правої сторони (як у нашому правосторонньому русі) і людина ходить постійно наче по колу – на-ліво, купуючи те, що справа. Так для нашого мозку простіше.

8 Корисні продукти розміщува-тимуться ближче до входу в

торговий ряд чи крамницю, адже чим більше людина накупить усього корисного, тим простіше буде їй до-зволити собі купити різні некорисні смаколики.

6 Коли ми чуємо приємний запах,

розслабляємося, а отже купуємо

більше. А ще є запахи, що нагадують

нам дитинство, наприклад ванільний.

Для кожного продукту може розробля-

тися свій запах, який сприяє його про-

дажам. Уважно внюхуйтеся!

3 Квіти на початку торгової ман-дрівки заспокоюють людину ві-

зуально і дозволяють відчути себе у безпеці, окрім того, ми не купимо їх на початку нашої подорожі, а отже повернемося у кінці, – по дорозі ще щось пригледівши.

1ди з правої сторони (як у нашому правосторонньому русі) і людина ходить постійно наче по колу – на-ліво, купуючи те, що справа. Так для нашого мозку простіше.

Квіти на початку торгової ман-дрівки заспокоюють людину ві-

зуально і дозволяють відчути себе у безпеці, окрім того, ми не купимо їх

2 Більшість маршрутів покупців

ретельно вивчаються і форму-

ються у відповідні карти, наслідком

яких є не логічно на перший погляд

розставлені стелажі з торговими

групами, що насправді чудово моти-

вують побути у крамниці якнайдов-

ше і залишити суму якнайбільшу.

4 Фрукти теж ставлять на початку залу, хоча логічно було б у кінці,

адже ми намагаємося не докладати те, що можна роздавити чимось важчим, і постійно переміщуємо все на верх корзини, таким чином гаючи час. Од-нак саме на початку торгової подорожі людина купить фруктів якнайбільше, навіть коли цього не планувала. «Мозок ящера» нестримний, коли бачить щось смачненьке, створене самою природою.

секретів «психології супермаркету»40Початок мандрівки

Коли ми чуємо приємний запах,


5 Фрукти іноді полірують і збриз-

кують водою, так вони вигля-

дають свіжішими, а отже первісна

природа людини вимагає їх купува-

ти, навіть якщо відповідного пункту

в нашому списку не було.

8 Корисні продукти розміщува-тимуться ближче до входу в

Коли ми чуємо приємний запах,


більше. А ще є запахи, що нагадують

нам дитинство, наприклад ванільний.

7 Великий кошик, дно якого не за-

повнене, викликає у нас відчут-

тя дискомфорту і тому його хочеться

заповнити чим завгодно. Хочете

купувати менше – беріть маленькі

корзини або несіть товари у руках.

71


Фінанси

10 Яскраві й насичені кольори навколо відволікають наше

критичне мислення, і ми дозволя-ємо собі те, що до входу в магазин не планували.

11 Великі картини смачної й соковитої їжі викликають

апетит, а голодна людина – це зна-хідка для супермаркету, адже вона у середньому залишає в магазині на 30% більше грошей, аніж її ситий сусід.

18 Уважно дивіться,

чи ви купуєте сир

чи сирний продукт, моло-

ко чи молочний продукт,

шоколад чи шоколадний

продукт, адже вимоги до

їх виробництва карди-

нально різні.

Уважно дивіться,

17 Використання товару – приманки. У магазині можуть рекламувати дуже потрібний товар за направду низь-

кою ціною. І не варто одразу думати про погану якість. Часто вигідно продати щось за собівартістю, а заробити на суміжних товарах, які обов’язково купить відвідувач магазину. Ми рідко коли виходимо з крамниці тільки з одною покупкою, чи не так?

14 Товари, за якими насправді людина прийшла, від най-більш ходових марок виробників, розміщені у самому

низу, в незручному місці. Якщо хтось їх захоче, то знайде і так – навіщо вкладати у зайву рекламу?

Використання товару – приманки. У магазині можуть

16 Найбільш ходові товари (мо-

локо, хліб, яйця, м’ясо) роз-

кладені у різних частинах торгового

залу для того, щоб відвідувач пройшов

довший шлях і дорогою спокусився на

покупку ще якоїсь дрібнички.

13 Товари, які магазин намага-ється продати у першу чергу,

розміщені на рівні очей покупців. За-звичай вони трохи дорожчі від серед-ньої цінової групи. Не любиш згинати-ся – плати більше!

20 Випічка, яка пах-не на цілий зал,

стимулює до покупок усіх інших товарів, включаючи неконтрольовані режими «Дай ще!» і «Хочу все!».

12 Різні продукти потре-бують різної підсвітки

для того, щоб виглядати свіжими. Хлібобулочні вироби підсвічують жовтим, це робить їх наче щойно з печі, м’ясо – холодним білим – ви-глядає свіжішим, для води кращий синій відтінок (тепер ви знаєте, чому всі пляшки такого кольору). Також важливий контраст кольо-рів – наприклад, жовті банани ви-кладають на зеленому фоні.

ко чи молочний продукт,

шоколад чи шоколадний

продукт, адже вимоги до

їх виробництва карди-

нально різні.

ється продати у першу чергу, розміщені на рівні очей покупців. За-звичай вони трохи дорожчі від серед-ньої цінової групи. Не любиш згинати-

20стимулює до покупок усіх інших товарів, включаючи неконтрольовані режими

19 Варіантів продажу

несвіжого товару, не-

відповідності ціни на ціннику

і у базі даних, продажу льоду

в заморожених продуктах чи

відверто бракованих речей ми

не розглядаємо, оскільки вони

суперечать практиці чесної

конкуренції, якої, віримо, до-

тримуються всі наші вітчизняні

супермаркети.

9 Основне завдання оформлення магазину – затримати покупця

у торговому залі. Приємна спокійна музика, гарний запах, яскраві кольо-ри і навіть зручні місця для сидіння – це все те, що статистично збільшує розмір середнього чека.

Всередині залу

16 Найбільш ходові товари (мо-

локо, хліб, яйця, м’ясо) роз-

кладені у різних частинах торгового

15 Свіжіші товари часто став-

лять у середину. Неуважні

купують продукти, термін яких ось-

ось закінчиться.

03/04 │ 2015 │ #02(06)

74 Соціум

Що крадеться за «Градом»?..Говорять, що після бою руками не махають. Махають, ще й як. Траплялося бачити тертого боями «прапо-ра», що вихоплював іграшкового автоматика з рук дитини, яка, граючи з друзями в стрілялки, випадково навела пластмасову зброю на нього. Через те, що я родом із військового містечка, не раз спостерігав за офіцерами, які розпочинали свій день, підстерігаючи продавщицю з бакалії, повільно, але впевнено скочу-ючись у компанію зеленого змія та іншої білогарячої фауни. А одного разу військовий підійшов до мене, дитини, і, поклавши руку на плече, впереміш із фран-цузькою, сказав: «Брат, у тебя глаза умные. Скажи, как жить, когда не страшно сдохнуть?». Те, що такі люди ще вчора тримали автомат, керували військовою машиною чи навіть гелікоптером, більше нікого не цікавило. Військові з посттравматичним синдромом автоматично переходили у розряд па-рій (парія – знедолена, безправна, пригноблювана істота або істота, яку за що-небудь зневажають. – Прим. ред.), мов відмираючий рудимент соціуму, в який вони потрапили. В дім запрошували лише тих «бєшених камуфляжників», у кого були «золоті руки»: покласти плитку чи підремонтувати побутову техніку. За таку роботу інколи розплачувалися гріш-ми, найчастіше – спиртним.

Відповідно до даних, які наводить Соціально-психологічний центр ЗСУ, за підсумками обсте-жень афганських ветеранів, 66,7% з посттрав-матичними розладами і 38,9% з групи «НОРМА» мають різні ступені алкогольної залежності.

А дослідження, які провели американські вчені, спостерігаючи за миротворцями, що брали участь у бойових діях в Іраку, також показали невтішну ста-тистику: в перші два роки після посттравматичного стресу на алкогольну залежність почало страждати

АТОСиндромІгор Хрипливий

АТОСиндром

81Притча номера

Життя прирученого коня

Зустрілися якось дикий степовий і домашній кінь. Перший здивовано розглядав сідло, вуздечку і стремена на товаришеві.

– Для чого це тобі? – врешті зачудовано запи-тав, дивлячись на вуздечку.

– Ооо, – гордо відповів домашній кінь, – це для того, щоб я краще знав, куди мені скакати, так я швидше реагую на нову дорогу і не роздумуючи по-вертаю до неї.

– А це що таке? – вказав на сідло степовий кінь.– Це, щоб я міг краще собою управляти, особли-

во тоді, коли стомлений і хочу надто довго відпо-чивати, – так само захоплюючись собою, відповів приручений кінь.

– А он те тобі нащо? – далі допитувався дикий кінь про стремена.

– Нічого ти не знаєш, все тобі потрібно пояс-нювати, – обурено відповів йому товариш, – це не-обхідна для мене річ, щоб я міг себе опановувати і підганяти, коли геть вибиваюсь з сил.

Як ми інколи любимо виправдовувати власне жалюгід-не існування: робота, гроші, здобутки, мотивація. Як інколи люди захопливо розповідають про те, яким чином силують себе до роботи і якого примусу з боку інших зазнають. На-правду немає більшого раба, аніж той, який захоплюється власними кайданами.

А які речі у Вашому житті насправді необхідні Вам? Саме Вам, а не тим, хто очікує, підганяє, мотивує Вас до них? Хто що ще повинен придумати за Вас і для Вас, щоб Ви почали бути щасливими і насолоджуватися власним життям?

79


радить

Щоденник слабака. Джеф Кінні. Видавництво «Країна мрій», 2014 р. – 224 с.Дитинство – жахлива пора. І кому це знати краще, як не Ґреґу Гефлі! Середня школа, де вчорашня дріб-нота опиняється серед рослявих і недобрих підлітків, що вже й бороду голять, – це просто катастрофа якась. Але Ґреґ не втрачає оптимізму й ділиться з нами своїми пригодами й порадами.Для дітей молодшого і середнього шкільного віку.

Професія тещі – свекрухи. Джампаоло Редіголо. Свічадо, 2011 р. – 160 с.Ніхто не народжується тестем-свекром чи тещею-свекрухою, ними можна лише стати.Книжка-порадник, написана легко й дотепно, допоможе вирішити проблеми родинного життя, які по-стають тоді, коли в родині з’являється невістка або зять.«Стати тестем чи свекром, тещею чи свекрухою – це успіх, яким потрібно насолоджуватися, а також мудро і бережливо його використовувати. Якщо ви прагнете змінити негативну самооцінку, духовно ожити, припинити марно витрачати час, гроші та енергію, врешті, почуватися ліпше, то прочитайте цю книжку і спробуйте запровадити у життя деякі з описаних у ній порад».

Ви повинні бути багатими. Чому? Дональд Трамп, Роберт Кіосакі. Баланс Бізнес Букс, 2007 р. – 400 с.Світ стикається з багатьма випробовуваннями, і одне з них – фінансове. Зомбування свідомості є епіде-мією, що породжує людей, які очікують, що про них піклуватимуться їхні країни, роботодавці чи сім’ї. Дональд Трамп і Роберт Кіосакі, обидва успішні бізнесмени, стали зразковими вчителями, які приєдна-лися до загалу тих, хто кинув виклик труднощам. Вони вірили, що ніхто не здатен вирішити проблему грошей за допомогою грошей. Ви можете вирішити всі фінансові проблеми, лише ставши фінансово освіченими.

Продажі з любов’ю або Як звабити клієнта на тривалі взаємини. Роман Кушнір. Коло, 2015. – 224 с.Дуже часто продажі подають мало не як насильницьку дію щодо клієнта, якого треба переконати, «про-давити» і змусити зробити щось таке, до чого він зовсім не схильний.Натомість автор стверджує, що справжні довготермінові взаємини у бізнесі базуються лише на добрих полюбовних стосунках, вміннях вибудовувати цілу систему продаж, а зовсім не на вміннях маніпулюва-ти чи нав’язувати або тим більше продавати щось у конкретний момент.У книзі чи не вперше розглядається процес продаж як глибинний, взаємовигідний процес між обома сторонами, дуже схожий на те, що ми називаємо «любов’ю», який не тільки дає кращу емоційну відда-чу, але і робить вашу компанію ефективнішою у фінансових вимірниках.Хоча книга і має дещо ліричну назву, в ній розглянуто цілком практичні техніки не лише продаж, але і загалом організації бізнесу, які успішно використовуються найкращими продавцями і керівниками і які ви легко зможете застосувати у своїй діяльності.Книга буде корисною всім, хто залучений у процес продаж, включно з керівниками компаній, які засно-вують і розбудовують свій бізнес, а також продажниками, які планують найближчим часом зростати до керівників відділу.

300 продавців. Олесь Піщак. Самміт-книга, 2012 р. – 168 с. Книга для тих, хто хоче збільшення продажу в своїй компанії. Для тих, хто вважає, що побудова сильної команди – це одна із запорук успіху, а роль лідера є ключовою у питанні відповідальності. У виданні узагальнено виключно успішний, практичний досвід. Особливість книги в тому, що матеріал є доступ-ним, зрозумілим і легким до застосування. «300 продавців» – це видання, яке дає формулу досягнення результату продажу в наших реаліях.

Власна справа (початок). Євген Крамаренко. К.І.С., 2014, – 104 с.Ця книжка для тих, хто готовий розпочати власну справу чи ще вагається. У ній немає універсальних інструкцій, зате є досвід, поради, ідеї, міркування та натхнення, якими щиро ділиться автор. Це запро-шення ввійти у світ душевного малого бізнесу. Тут і зараз.

03/04 │ 2015 │ #02(06)

84

experyment 06 demo

Documents

fortuna koem sie tocz

baohua harbourview

alexander shamarin

alfred adler