UA

UA UA

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ

Брюссель, 17.10.2008 SEC(2008) 2619

РОБОЧИЙ ДОКУМЕНТ ПЕРСОНАЛУ КОМІСІЇ що доповнює

ПОВІДОМЛЕННЯ КОМІСІЇ ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ, РАДИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНО-СОЦІАЛЬНОГО КОМІТЕТУ ТА КОМІТЕТУ РЕГІОНІВ

Про проблеми знищення і деградації лісів у контексті протидії зміні клімату та скороченню біологічного різноманіття

ОЦІНКА ВПЛИВУ

{COM(2008) 645 остаточний варіант} {SEC(2008) 2618}{SEC(2008) 2620}

UA UA

Короткий зміст

У глобальному масштабі чисті втрати лісового покриву набули найбільших обсягів у тропічних лісах, які займають близько 1,7 млрд. га і складають майже половину лісових ресурсів світу. Впродовж останніх п’яти років знелісення цих територій досягло рівня 11,8 – 13 млн. га на рік. Це тривожна тенденція, за останні 20 років помітного зменшення обсягів вирубки лісів не зафіксовано.

Причини знищення і деградації лісів поєднують у собі прямі і непрямі економічні, інституційні, політичні, природні і соціальні фактори: наприклад, розширення сільськогосподарських угідь, розвиток інфраструктури чи неефективна державна політика щодо захисту цих природних багатств. В результаті ліси часто зазнають знищення або деградації, навіть якщо це суперечить довготривалим інтересам держави.

Високі темпи знищення лісів мають серйозні наслідки для зміни клімату. Лісові екосистеми відіграють провідну роль у глобальному вуглецевому циклі, накопичуючи близько половини світових запасів вуглецю. У 2004 р. частка лісового сектору у щорічних глобальних викидах парникових газів становила 17,4%. Саме тому досягнення цілей, зазначених у Повідомленні Комісії „Обмеження глобальної зміни клімату до 2° С – План дій до 2020 р. і надалі”, навряд чи є можливим без зменшення рівня викидів парникових газів, спричинених знищенням та деградацією лісів; необхідним є також виконання інших запропонованих заходів. Крім того, боротьба зі знищенням і деградацією лісів повинна, наскільки це можливо, максимально забезпечувати створення товарів і послуг, пов’язаних з біологічним різноманіттям та екосистемами. Це допоможе покращити рівень життя місцевого населення та сприятиме подоланню проблеми бідності.

Необхідно зупинити глобальне скорочення площ лісового покриву щонайпізніше до 2030 року та зменшити загальну вирубку тропічних лісів щонайменше на 50 % до 2020 року, порівняно з ниншнім рівнем. У зв’язку з цим слід розглянути делька варіантів.

Сценарій звичайного розвитку є неприйнятним з огляду на кілька чинників. Перший варіант заходів, спрямований на укладення Багатосторонньої угоди про охорону довкілля, що стосувалася б припинення процесу знищення лісів, є недоцільним через його нездійсненність на сьогоднішній день. Проаналізовано також другий варіант, що передбачає реалізацію більш жорсткої політики/засобів. Запропонований план дій включає в себе підвищення узгодженості політики на рівні ЄС, посилення інституційної та правової систем у третіх країнах та сприяння розвитку механізму ефективного багатостороннього реагування. Це може мати позитивний ефект, але не дасть змоги досягти мети без запровадження додаткових заходів.

Тому відбувається розгляд третього варіанту, що стосується залучення нових коштів для вирішення проблеми знищення і деградації лісів. Він може включати в себе:

- створення нового Глобального механізму обліку лісового вуглецю (варіант 3a), що передбачає отримання фінансових надходжень за рахунок доходів від аукціонної торгівлі квотами на викиди, наприклад, за допомогою Схеми торгівлі квотами ЄС або

- залучення доходів, отриманих безпосередньо на вуглецевому ринку (варіант 3b).

Також розглядається низка технічних параметрів, що мають відношення до зони діяльності, критеріїв, моніторингу і механізмів виплат в рамках даного варіанту.

UAUA 2

Оптимальний варіант дій до 2012 року поєднує у собі реалізацію більш жорсткої політики/засобів (варіант 2) і створення Глобального механізму обліку лісового вуглецю, що передбачає отримання додаткових коштів за рахунок доходів від аукціонної торгівлі (варіант 3a). Може потребувати додаткового вивчення прямий зв’язок з вуглецевим ринком за рахунок застосування кредитів скорочення викидів (варіант 3b). Ці варіанти повинні стати елементами міжнародної Копенгагенської кліматичної угоди 2009 р., у підписання якої ЄС зробить свій вагомий внесок.

Зрештою, дана Оцінка впливу є лише одним із кроків у рамках більш тривалого процесу. Існує потреба у отриманні додаткових даних та розробці оптимального плану дій, особливо що стосується створення Глобального механізму обліку лісового вуглецю. Своєчасне виконання цих завдань дасть змогу надати необхідну інформацію на завершальних переговорах РКЗК ООН у грудні 2009 року.

UAUA 3

ЗМІСТ

1. Процедурні питання та консультації з зацікавленими сторонами....................................5

1.1. Посилання на Проект порядку денного та Програму дій..................................................5

1.2. Хронологія подій і досвід міжслужбової групи..................................................................5

1.3. Консультації із зацікавленими сторонами...........................................................................6

1.4. Результати консультацій з громадськістю..........................................................................7

1.5. Висновки Комітету з питань оцінки впливу....................................................................... 7

2. Визначення проблеми............................................................................................................ 8

2.1. Сучасний стан лісового фонду та обсяги знелісення......................................................... 9

2.2. Причини знелісення............................................................................................................. 10

2.3. Наслідки знелісення ........................................................................................................... 12

2.4. Базова лінія ..........................................................................................................................15

2.5. Правова основа та ефективність діяльності ЄС................................................................ 23

3. Завдання................................................................................................................................23

3.1. Загальні завдання політики.................................................................................................23

3.2. Конкретні завдання політики............................................................................................. 23

3.3. Операційні завдання............................................................................................................24

3.4. Узгодженість з іншими напрямками політики ЄС...........................................................25

3.5. Критерії оцінки досягнення завдань..................................................................................25

4. Варіанти політики................................................................................................................ 26

4.1. Базовий варіант: сценарій звичайного розвитку...............................................................26

4.2. Варіант 1: зусилля у напрямку ухвалення Міжнародної екологічної угоди щодо лісів

26

4.3. Варіант 2: посилення існуючої політики/інструментів....................................................26

4.1. Варіант 3: залучення додаткових фінансових коштів (за допомогою вуглецевого ринку) для припинення знищення і деградації лісів........................................................ 29

5. Аналіз впливу.......................................................................................................................36

5.1. Аналіз варіанту 2.................................................................................................................36

5.2. Аналіз варіанту 3.................................................................................................................36

6. Оптимальні варіанти ........................................................................................................... 45

7. Наступні кроки.....................................................................................................................46

8. Моніторинг і оцінка............................................................................................................. 48

9. ДОДАТКИ............................................................................................................................54

UAUA 4

ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ ІЗ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ

1.1. Посилання на Проект порядку денного та Програму дій Повідомлення підготовлено відповідно до документу 254.11-E2 Робочої програми Генерального директорату з питань довкілля 2008 року та Проекту порядку денного № 20 від 2008 року.

1.2. Хронологія подій і досвід міжслужбової групи

Оцінка впливу на довкілля була розроблена у липні 2008 року службами Комісії. Зовнішня експертиза не здійснювалась, оскільки існує достатньо інформації про знищення лісів, а причини цього процесу криються у сфері політики. У грудні 2007 року, а також у лютому і червні 2008 року проводились Міжслужбові наради з питань підготовки Повідомлення та обговорення пропозицій щодо напрямків роботи з усіма зацікавленими сторонами1. Отримані письмові зауваження було взято до уваги у процесі розробки Оцінки впливу та власне пропозицій щодо порядку дій.

Політичний контекст

У січні 2007 року Комісія ухвалила Повідомлення2 „Обмеження глобальної зміни клімату до 2° С – План дій до 2020 р. і надалі”. Досягнення цілей, зазначених у документі, навряд чи є можливим без зменшення рівня викидів парникових газів, спричинених знищенням та деградацією лісів; необхідним є також виконання інших запропонованих заходів. Міністерство охорони довкілля ЄС затвердило висновки до Повідомлення у лютому 2007 року, наголосивши при цьому, що глобальна всебічна Угода з питань зміни клімату, яку буде укладено після 2012 року, повинна сприяти зменшенню рівня викидів вуглецю внаслідок знелісення у країнах, що розвиваються, впродовж наступних двох-трьох десятиліть.

У вересні 2007 року Комісія ухвалила Повідомлення3 про створення Всесвітнього альянсу боротьби зі зміною клімату (Global Climate Change Alliance, GCCA) за участю країн, що розвиваються. Протидію скороченню площ лісових масивів визнано у Повідомленні одним із п’яти пріорітетних напрямків роботи. Нещодавній документ Комісії, у якому йдеться про спектр діяльності Всесвітнього альянсу боротьби зі зміною клімату4, визначає основні пріоритети для кожного регіону згідно результатів обговорення між країнами, що розвиваються, та Комісією, а також характеризує методи реалізації завдань GCCA у рамках вкладу ЄС впродовж 2008-2010 років, допоміжні засоби GCCA і критерії відбору країн для пілотної фази проекту у 2008 році.

У грудні 2007 року на Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) було розпочато процес, відомий як Балійський план дій, який спрямований на досягнення у 2009 році угоди щодо нового кліматичного режиму. Важливими питаннями у рамках переговорного процесу є „методи політики і позитивні стимули, що стосуються зменшення емісій від знелісення та деградації лісів (Reducing Emissions from Deforestation and Forest Degradation, REDD) у країнах, що розвиваються; роль сталого управління лісами та їх охорони, збільшення запасів лісового вуглецю у країнах, що розвиваються”.

1RELEX, DEV, AGRI, ENTR, TREN, AIDCO, TRADE, JRC2COM(2007) 23 COM(2007) 5404 SEC(2008)

UAUA 5

Для впорядкування міжнародних зобов'язань щодо збереження біорізноманіття на рівні ЄС Комісія у травні 2006 року ухвалила Повідомлення про біологічне різноманіття та План дій5, у якому викладено амбітний стратегічний підхід до подолання проблеми скорочення біологічного різноманіття до 2010 року. ЄС також поновив взяті на себе зобов’язання у переглянутій Стратегії сталого розвитку та нещодавній Конференції Сторін Конвенції ООН про біологічне різноманіття, що відбулася у Бонні в травні 2008 року. У жовтні 2010 року на черговій Конференції сторін будуть проаналізовані результати досягнення поставленої мети щодо суттєвого зниження втрат біологічного різноманіття до 2010 року. Питання знищення лісів, імовірно, займе важливе місце у цих дискусіях.

На сьогоднішній день міжнародна спільнота визнала необхідність протидії змінам клімату та емісії вуглецю від знищення та деградації лісів у країнах, що розвиваються. Це означає, що прийшов час для реалізації стратегічних планів, які допоможуть Європейському Союзу внести свій вклад у зменшення цих викидів. Це, у свою чергу, сприятиме досягненню інших глобальних стратегічних цілей, зокрема, зменшенню бідності та збереженню біологічного різноманіття.

Термін розробки нових стратегічних планів має вирішальне значення, оскільки переговорний процес у рамках Балійської дорожньої карти РКЗК ООН набирає обертів, і в кінці 2009 року у Копенгагені очікується підписання нової угоди. Перед конференцією у Копенгагені загостряться технічні дискусії про область застосування та робочі механізми програми REDD, покликаної надати допомогу країнам, що розвиваються (наприклад, державам, що не входять до Додатку I). Європейська Комісія може зіграти провідну роль у координації діяльності держав-членів та об’єднанні ресурсів на європейському рівні.

Пропозиції, висунуті Комісією, стосуються знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються, відповідно до Балійського плану дій. У даному випадку йдеться, головним чином, про тропічні та субтропічні лісові екосистеми.

1.3. Консультації із зацікавленими сторонами

Інтернет-консультації з громадськістю було розпочато 25 червня 2008 року і завершено 22 серпня 2008 року. Узагальнені результати наведено у главі 4.1. До того ж, проблемі знищення тропічних лісів було присвячено окрему сесію екологічної конференції ‘Green Week’ (5 червня 2008 року), на якій розглядалися причини та можливі шляхи вирішення порушеного питання. Обговорення відбувалося за широкої і активної участі громадськості.

6 червня 2008 року було проведено нараду експертів з метою обговорення конкретних технічних і фінансових питань, пов’язаних з проведенням дискусій щодо запобігання знелісенню. У Повідомленні також взято до уваги висновки, зроблені країнами у контексті звітності в рамках РКЗК ООН, а також поточні консультації з питань політики управління лісовими ресурсами у контексті добровільних угод про співпрацю у сфері Правозастосування, управління і торгівлі у лісовому секторі (Forest Law Enforcement Governance and Trade, FLEGT).

У даному документі знайшов відображення внесок Європейської Комісії і держав-членів ЄС у переговорний процес на сесії РКЗК ООН, що відбулася в Аккрі у серпні 2008 року. Важливим джерелом інформації послужив семінар, організований Францією у Монпельє 7-8 червня 2008 року. Семінар значною мірою спирається на матеріали семінару РКЗК ООН, що відбувся у Токіо в червні 2008 року за участю 180 учасників з 70 країн. Міжнародні, зокрема неурядові організації взяли участь у обговоренні методологічних питань у сфері зменшення емісій від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються. Це останні на сьогоднішній день зустрічі, організовані у рамках РКЗК ООН. Крім того, часто відбуваються наради експертних та робочих груп у ході підготовки до майбутньої 15-ї сесії Конференції Сторін, що відбудеться у Копенгагені в кінці 2009 року. Регулярно проводяться міжнародні консультації у рамках Балійського плану дій, зокрема, обговорення програми REDD державами-

5 COM(2006) 216

UAUA 6

членами ЄС та всіма Сторонами, що підписали Конвенцію. Ймовірно, до кінця 2009 року слід чекати загострення дискусій.

Мінімальні стандарти, встановлені Комісією щодо консультацій з громадськістю, були дотримані.

1.4. Результати консультацій з громадськістю

У онлайн-консультаціях з громадськістю взяли участь 366 респондентів, 85% з яких – громадяни держав-членів Євросоюзу, 10% - мешканці країн, що розвиваються і решта – громадяни інших держав-членів Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР). Близько третини респондентів представляли інтереси організацій, дві третини становили фізичні особи. Майже всі опитані вважають боротьбу з вирубкою лісів міжнародним екологічним пріоритетом. Більшість із них віддають перевагу реалізації багатосторонніх угод або заходів на рівні ЄС перед впровадженням ініціатив окремих держав-членів. РКЗК ООН та Конвенція про біологічне різноманіття розглядаються як дієві інструменти вирішення цього питання, при цьому визнається необхідність створення механізму стимулів для скорочення викидів вуглецю шляхом припинення процесу знищення і деградації лісів.

На споживчому рівні запроваджено відповідні заходи щодо протидії знищенню тропічних лісів (закупівля деревини, заготовленої законним та екологічно безпечним способом; скорочення кількості відходів та їх переробка). Найбільш очевидними причинами знищення лісів є розширення сільськогосподарських угідь, гірничодобувні і кар'єрні роботи, невиважена політика землекористування і землеволодіння (неефективне управління в цілому), недостатнє залучення громадськості та приватного сектору.

90% респондентів зазначили, що ЄС слід взяти за мету скорочення обсягів вирубки лісів на 50% до 2020 року та припинення процесу знелісення до 2030 року, однак 40% опитаних вважають цей план недостатньо амбітним. Внесок внутрішньої і зовнішньої політики ЄС у справу протидії знищенню лісів визнано дуже суттєвим. Очікується, що з 2013 по 2020 рік рівень фінансування Євросоюзом заходів по боротьбі з вирубкою лісів буде високим (кошти будуть надані як Єврокомісією, так і країнами-членами). Державні фонди, а також ринкові механізми, зокрема, вуглецеві ринки, розглядаються у якості основних джерел фінансування діяльності щодо протидії знелісенню. Більшість респондентів вважають за необхідне створити ефективну систему моніторингу на міжнародному рівні, а також забезпечити розвиток і вдосконалення національної системи інвентаризації лісів. Моніторинг третіх сторін підтримують 60% респондентів.

У ході сесії екологічної конференції ‘Green Week’ у червні 2008 року було підтверджено наведені вище дані; крім того, було вказано на необхідність:

• надати допомогу країнам, що розвиваються, у сфері підвищення ефективності управління,

• запровадити схеми заохочення до запобігання знелісенню і збільшенню викидів вуглецю; сприяти збереженню біологічного різноманіття і забезпеченню екосистемних послуг,

• встановити базові показники для визначення хронологічних і просторових рамок процесу знищення лісів,

• внести зміни у структуру споживання з метою уникнення експорту продукції, попит на яку сприяє знищенню лісів.

1.5. Висновки Комітету з питань оцінки впливу

UAUA 7

При підготовці даного остаточного звіту було враховано рекомендації, наведені у висновках Комітету з питань оцінки впливу (Impact Assessment Board, IAB). Зокрема, IAB зробив запит про надання додаткової інформації щодо поточних ініціатив у сфері запобігання знелісенню та обсягів фінансування, необхідних для утримання зацікавлених сторін від вирубки лісів. IAB також запропонував провести більш широке обговорення нефінансових стимулів, а також питань, що потребують подальшого аналізу. Зокрема, Комітетом було поставлено такі завдання:

• Повідомити про досвід, отриманий у процесі поточної роботи над проблемою знелісення (проаналізувавши ключові фактори успіху фінансування та отриманий досвід).

• Обговорити питання запровадження запланованих фінансових стимулів.

• Розробити альтернативні варіанти (у рамках варіанту 2, пояснивши причини неможливості застосування МЧР).

• Визначити питання, які потребують більш детального аналізу у майбутньому.

Даний переглянутий варіант Звіту про оцінку впливу повністю враховує рекомендації IAB. Секція 2.4.1 (двосторонні ініціативи щодо охорони лісів) містить розширений аналіз альтернатив, а також висновки. Секція 5.2.2 містить більш глибокий аналіз очікуваного рівня поглинання вуглецю лісами, надає докладну інформацію про взаємний вплив альтернативних видів землекористування у більшості країн, а також наводить дані про обсяги необхідного фінансування. У секції 4.4.3 (Пункт 4 Довготривалість) йдеться про питання повторного контролю і дотримання зобов’язань, покликаних забезпечити, щоб фінансування здійснювалось на основі виконаних завдань. Секція 2.4.1 (Рамкова Конвенція ООН про зміни клімату) і секція 5.2.3 більш докладно пояснюють, чому МЧР не може бути використаний для фінансування діяльності по запобіганню знелісенню. Врешті, секція 5.2.2 вказує на те, що подальша робота буде спрямована, зокрема, на більш докладний і глибокий аналіз граничних витрат у сфері запобігання знелісенню та використання доходів від СТВ на рівні ЄС.

2. Суть проблеми

Проблему становить подальше скорочення площ тропічних лісів у результаті їх вирубки, особливо у деяких країнах, що розвиваються, а також втрата екологічних товарів і послуг внаслідок деградації лісів.

Визначення термінів „знелісення” та „деградація лісів”

Термін „знелісення” використовується у різних значеннях, тому слід уточнити це поняття. За визначенням Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization of the United Nations, FAO): ліс – це „ділянки землі площею більше 0,5 га з деревами висотою більше 5 м і з лісовим покривом більше 10 %. До їх числа не відносяться ділянки, які перебувають, в основному, у сільськогосподарському чи міському землекористуванні”. Знелісення при цьому визначено, як перетворення лісів у іншу форму землекористування (або скорочення лісового покриву нижче мінімального 10-відсоткового рівня без змін у структурі землекористування). Такий тип визначення використано також у контексті Кіотського протоколу6, де наведено дещо ширші рамки мінімальних лісових ділянок (від 0,05 до 1 га) та лісового покриву (від 10 до 30%).Розрізняють також загальне знелісення – повну втрату лісового покриву, і чисте знелісення – загальне знелісення без ділянок, на яких відбувається відновлення і насадження лісу. 7 З точки зору екологічних послуг більш раціональним є запобігання знелісенню, ніж вирубка лісу та його подальше відновлення: знелісення спричиняє певні незворотні наслідки, що стосуються, наприклад, втрати біологічного

6 РКЗК ООН (2001 рік): COP-7: Марракеська угода. (Бонн, Німеччина, Секретаріат РКЗК ООН)

7 Cf FAO, 2005

UAUA 8

різноманіття і деградації ґрунтів. Зрілі природні ліси забезпечують довготривале поглинання вуглецю, накопичення його у ґрунтах і фітомасі, що зменшує, тим самим, концентрацію СО2 в атмосфері. Натомість молоді ліси часто виробляють набагато більше вуглецю, ніж поглинає їх фітомаса, і навіть зрілі ліси майже завжди є чистими емітерами вуглецю. Крім того, порушення природного стану грунтів, вплив на лісову екосистему в результаті промислової лісозаготівлі і повторне заліснення сприяють розкладанню накопичених лісових відходів, сміття, органічних речовин у грунті та вивільненню вуглецю в атмосферу (Луісар (Luyssaert) та ін., 2008).Термін „деградація” визначається Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC) як „втрата лісом своєї цінності (зокрема, як поглинача вуглецю) безпосередньо під впливом антропогенних факторів та ймовірне скорочення лісового покриву. Це не стосується встановленої практики відновлення лісових насаджень впродовж нормального циклу ведення лісового господарства”. Це поняття має більш суб’єктивний характер і тому важче піддається кількісному аналізу. Згідно з останніми дослідженнями (Putz et al., 2008), потенціал зменшення емісії вуглецю шляхом збільшення ефективності лісового управління складає не менше 10 % від загального потенціалу зменшення викидів від припинення вирубки тропічних лісів.

2.1. Сучасний стан лісового фонду та обсяги знелісення

Узгодженість інформації про стан лісових ресурсів з урахуванням хронологічних і просторових аспектів залишається проблемою. В основному це пов’язано з тим, що знелісення відбувається переважно у країнах, що розвиваються, і можливість здійснення своєчасної та якісної інвентаризації лісів часто буває обмеженою. Тим не менш, вся інформація, що міститься у даній секції, здебільшого надана FAO, що є джерелом найбільш узгоджених даних.

Площа лісових масивів світу складає близько 4 млрд. га, тобто 30,3 % суходолу. Більше половини лісових територій належать Російській Федерації, Бразилії, Канаді, США і Китаю. Зона, в якій знаходяться тропічні ліси, розташована переважно між 22,5° північної широти і 22,5° південної широти від екватора, тобто між тропіком Козерога і тропіком Рака (мал. 1, Додаток 1). Тропічні ліси займають близько 1,7 млрд. га, тобто 44 % загальної площі лісових масивів на планеті (FAO, 2005). Найбагатшими на тропічні лісові ресурси є Бразилія, Демократична Республіка Конго та Індонезія, яким належить 40 % загальної площі тропічних лісів. Наземна біомаса тропічних дощових лісів містить особливо великі запаси вуглецю, утримуючи в середньому на 50 % більше вуглецю на гектар, ніж ліси у помірних і північних зонах8.

Темпи щорічної загальної вирубки лісів у тропічних регіонах оцінюються в 11,8 – 13 млн. га на рік за період впродовж 2000 – 2005 років9, при цьому чистий коефіцієнт знелісення на глобальному рівні становить 7,3 млн. га на рік (чистий коефіцієнт знелісення у тропічних зонах – 11,3 млн. га на рік). За останні 20 років істотного зниження темпів знищення лісів не зафіксовано (мал. 2, Додаток 1). Наведена нижче схема ілюструє рівень щорічного чистого знелісення по регіонах, наочно демонструючи зменшення лісового покриву у Південній Америці і Африці.

8 Houghton, 20059 Оцінка JRC, за даними FAO (FAO, 2006)

UAUA 9

Десять країн, які зазнали найбільших щорічних чистих втрат лісів у період з 2000 по 2005 рік (Бразилія, Індонезія, Судан, М'янма, Південна Африка, Об'єднана Республіка Танзанія, Нігерія, Демократична Республіка Конго, Зімбабве, Венесуела) мають загальні чисті втрати лісових площ 8,2 млрд. га на рік10.

2.2. Причини знелісення

Причини знищення лісів у більшості випадків поєднують у собі прямі і непрямі економічні, інституційні, політичні, природні і соціальних фактори. На малюнку нижче наведено приклади основних причин знищення і деградації лісів11.

Фактори, що впливають на подальшу вирубку тропічних лісів, взаємопов’язані; їх значення може варіюватись між країнами, регіонами і всередині країн, а також змінюватись із плином часу. Деякі з основних причин знелісення розглянуто нижче.

10FAO, 200711 Geist and Lambin, 2002

UAUA 10

Щорічні чисті зміни лісового покриву по регіонах, 1990-2000 рр.млн. га/рік

Південна Америка

Африка

Азія

Європа

Океанія

Північна і Центральна Америка

Африка

Південна Америка

2.2.1.

Прямі причини: Зміни у землекористуванні

Різні причини знелісення, багато з яких лежать за межами лісового сектору, ускладнюють знаходження єдиного рішення.

Розширення сільськогосподарських угідьРозширення сільськогосподарських угідь у всьому світі12 відбувається, зокрема, внаслідок перенаселення і збільшення ВВП, зростання потреби у використанні додаткових площ для вирощування продовольчих і непродовольчих культур, збільшення пасовищ для тваринництва. Значна і все зростаюча частка знелісених територій використовується для інтенсивного, великомасштабного вирощування сої та інших кормових культур. Це зумовлено, головним чином, значним збільшенням попиту на продукцію тваринництва, особливо у Азії, де дефіцит земельних ресурсів змушує виробників все більше покладатися на імпортні корми. Зростаючий ринок біопалива також може справляти вплив на лісові ресурси. Деякі загальні тенденції можна прослідкувати на континентальному рівні: у Африці основними причинами вирубки лісів є дрібне натуральне сільське господарство та попит на паливо. У Південній Америці розширення сільськогосподарського виробництва орієнтовано на експортне виробництво сої та яловичини. У Південно-Східній Азії основними товарами, що спричиняють вирубку лісів, є пальмова олія, кава і лісоматеріали.

Гірська промисловість

Гірська промисловість, спрямована на видобуток природних ресурсів, часто передбачає руйнівну діяльність, яка наносить шкоду лісовим екосистемам. Це також створює проблеми для людей, які

12 Geist & Lambin, 2002

UA

Розвиток інфраструктуриТранспорт (автомоб., залізничний і т. д.)Інф-ра збуту (приватна, держ. (напр., пилорами) Населені пункти (сільські і міські)Суспільні послуги (водо- і електропост., каналізація і т. д.)Приватні компанії (гідроенерг-ка, гірничі роботи, нафторозвідка).

Розш-ня сільськ. угідьДовготр. культивація(великі чи дрібні землевласники, життєзабезпечення чи комерційний інтерес)Змінна культивація (підсічно-вогневе чи традиційне переліжне землеробство)Скотарство (великі чи дрібні власникі)Колонізація (інд. чи проектне переселення)

Заготівля деревиниПромислова (державна, приватна, коаліції розвитку і т. д.)Паливна деревина (переважно для домашніх потреб)Жердинник (переважно для домашніх потреб)Виробництво деревного вугілля (для місцевих і промислових потреб)

Безп

осер

едні

при

чини

Інші факториПопередні еколог. фактрори (ха-ки зем. ділянок напр., якість грунту, топографічні дані, фрагментація лісу і т. д.)Біофізичні фактори (тригери, наприклад, пожежі, посухи, повені, шкідники)Соц. спонукальні причини (напр., війни, революції, соц. заворушення, неочікуване розселення, економічні потрясіння, раптові зміни у політиці).

Демографічні факториПриродне збільшення к-сті населення (народж./смертність)Переселення (іміграція та еміграція)Густота населенняРозподіл населенняОсобливості життєвого циклу

Економічні факториРозширення ринку і комерціалізація Економічні структуриУрбанізація та індустріалізаціяСпеціальні показники (напр., зростання цін, порівн. економічний ефект)

Технологічні факториАгротехнічні зміни (наприклад, ін- та екстенсифікація)Область застосування у лісовому секторі (переважно відходи)Фактори сільськогосп. виробництва

Політичні та інституційні факториОфіційна політика (напр., щодо економ. розвитку, кредитів)Політичний клімат (напр. корупція, безгосподарність)Майн. права (зем. конфлікти, правові титули на землю)

Культурні факториСуспільна думка, цінності, погляди (напр. байдужість щодо лісів, крайова ментальність)Індивідуальна та суспільна поведінка (напр. байдужість щодо лісів, хабарн-во, імітація)

Першопричини

UA 11

живуть поблизу або вниз за течією від районів ведення гірничих робіт. Великомасштабний видобуток корисних копалин, особливо у разі застосування технологій відкритої розробки родовищ, може спричинити значне скорочення лісових площ. Це зумовлюють вирубка лісу і будівництво доріг до віддалених лісових зон, які відкривають доступ для поселенців та гірників, які ведуть дрібний, часто незаконний видобуток корисних копалин. Гірська промисловість є важливою причиною знелісення у Африці (Конго – видобуток золота, Гана), Центральній Америці (Гватемала, Нікарагуа), Південній Америці (Перу, Еквадор – Інтаг) і Азії (Бангладеш – вугільне родовище Філбарі, Бірма). Розвиток інфраструктури

Створення нової або розширення існуючої інфраструктури, зокрема доріг, міських і промислових поселень, електростанцій і електроліній здійснює свій внесок у процес знищення лісів. Завдяки новим лісовим дорогам фермери можуть також отримувати легший доступ до раніше недосяжних земель та розширювати сільськогосподарські угіддя.

Екологічно нераціональні і незаконні рубки

Попит на деревину може бути задоволений як за рахунок вибіркових і суцільних рубок у природних і напівприродних лісах, так і за допомогою лісопосадок. Екологічно нераціональні і незаконні рубки, орієнтовані переважно на високоцінні породи дерев, можуть сприяти знищенню і деградації лісів. Ліси, що зазнали деградації, швидше зазнають знищення, оскільки вирубка дерев спрощує для фермерів освоєння нових земель.Саме на ці прямі причини знелісення учасники європейського ринку можуть мати найбільший вплив, головним чином, за рахунок створення попиту на продукцію сільського господарства, лісової та гірничодобувної промисловості. Однак політика і важелі впливу Євросоюзу щодо тропічних лісів не завжди повністю відповідають екологічним цілям ЄС, тому може знадобитися розробка нових заходів у цьому напрямку.

2.2.2. Непрямі причини: інституційні питанняПроблеми управління та неефективність ринкового механізмуОхорону тропічних лісів ускладнюють певні інституційні фактори та особливості управління:

- Умови землекористування та права власності часто визначені неясно;

- Корупція часто підриває ефективність реалізації політики та забезпечення законності;

- Правоохоронний потенціал, як правило, залишається слабким і не може ефективно протистояти незаконним рубкам;

- Участь державних органів у процесі управління бідними і малонаселеними лісовими районами є обмеженою.

Для кожної країни ці фактори мають різну значимість. Однак основною першопричиною неефективного управління є той факт, що основні вигоди, пов’язані із збереженням лісів і сталим управлінням лісовим господарством, лежать за межами ринкових відносин і мають значення для суспільства на місцевому і/або глобальному рівні.Помилкові стимулиУ деяких країнах уряди застосовують політику, яка опосередковано заохочує до скорочення лісових площ за рахунок надання стимулів у сфері сільського господарства, розвитку транспорту та інфраструктури, розбудови міст та виробництва лісоматеріалів.

За результатами низки досліджень було визнано той факт, що політика за межами лісового сектору, яка охоплює, зокрема, планування територій, розвиток інфраструктури, розробку родовищ/кар’єрні роботи,

UAUA 12

сільське господарство, землекористування і т. д., може мати великий вплив на скорочення лісових площ, часто навіть значно більший, ніж лісова політика як така.

2.3. Наслідки знищення і деградації лісів

Високі темпи знищення тропічних лісів помітно впливають на зміну клімату, а також спричиняють втрати біологічного різноманіття, повені, замулювання і деградацію ґрунтів. Крім того, знищення і деградація лісів ставлять під загрозу джерела прибутку та культурну цілісність населення лісових районів, а також збереження запасів деревини і вторинної продукції лісу для майбутніх поколінь. Однак, це може також сприяти підвищенню економічних доходів за рахунок застосування альтернативних видів землекористування, у певних випадках приносячи вигоду обмеженій кількості людей. Ці економічні і соціальні наслідки по-різному впливають на народи у всьому світі.

2.3.1. Глобальний вплив клімату

Ліси відіграють провідну роль у глобальному вуглецевому циклі, накопичуючи близько половини світових запасів вуглецю13. У період вегетації ліси поглинають вуглець з атмосфери і акумулюють його у фітомасі дерев і ґрунті. У процесі знищення чи деградації лісів більшість цього вуглецю вивільняється в атмосферу. Викиди відбуваються негайно, якщо дерева спалюються, і більш повільно, якщо органічні речовини розкладаються природним шляхом. Дуже незначна частка вуглецю залишається на довший період у будинках чи інших довготривалих дерев’яних конструкціях. У цілому, наземна біомаса лісу зазвичай утримує у 20-50 разів більше вуглецю на одиницю площі, ніж екосистема, яка приходить їй на зміну14. При цьому наземна біомаса тропічних лісів, як правило, акумулює на 50 % більше вуглецю на одиницю площі, порівняно з нетропічними лісами. Середня біомаса тропічних лісів оцінюється в 129 т C/га, нетропічних лісів - 45 т C/га15.

Тому знищення тропічних лісів зумовлює значні викиди CO2. Однак точні дані щодо обсягів щорічних викидів парникових газів в результаті знелісення залишаються невизначеними.

За оцінками FAO, у період з 2000 по 2005 рік загальний рівень чистого знелісення становив 7,3 млн. га на рік, а щорічне чисте зменшення лісової біомаси зумовило вивільнення в атмосферу 1,2 Гт вуглецю на глобальному рівні та 1,6 Гт вуглецю у тропіках. Згідно цим даним, середній рівень зменшення викидів у тропіках становив 5,8 Гт CO2, це трохи перевищує середній рівень зменшення викидів за період з 2000 по 2005 рік, який оцінюється у 5,2 Гт CO2. Подібні цифри для 2000-2005 років наведено у дослідженні Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (International Institute of Applied Systems Analysis, IIASA)16.

За оцінками FAO, з 2000 по 2005 рік чисті втрати запасів вуглецю живої біомаси були особливо високими у Південній і Південно-Східній Азії (13,6 Гт CO217), Центральній і Південній Америці (10,6 Гт CO2) і Африці (5,1 Гт CO2). У всіх інших регіонах запаси вуглецю збільшилися.

За даними Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЗЕК), у 2004 році на лісовий сектор припадало 17.4 % щорічних глобальних викидів парникових газів, що еквівалентно 8,5 Гт CO2. Це включає в себе викиди, спричинені знищенням лісів, розкладанням органічних решток, торф’яниками та іншими джерелами, для яких характерними є вищі показники викидів, у порівнянні з наслідками зміни землекористування, які стосуються лише живої біомаси.

13 Оцінка екосистем на порозі тисячоліття (Millennium Ecosystem Assessment), 2005 рік.14 Складно визначити точні обсяги емісії вуглецю та їх залежність від рівня знищення і/або деградації лісів, потенціал лісів у плані поглинання вуглецю та, з урахуванням інших факторів, розробити відповідну політику землекористування.15 Houghton, 200516 Kindermann et al., 200617 Звіт FAO про оцінку лісових ресурсів, 2005 рік

UAUA 13

Оцінки МГЕЗК щодо чистої емісії вуглецю в результаті зміни землекористування дають широкий діапазон даних стосовно середнього річного рівня викидів у 1990-і роки, які коливаються від 2 до 10 Гт СО2, і становлять у середньому 6 Гт СО2.

18

Доволі нез’ясованим залишається питання, що стосується визначення обсягів загального і чистого знелісення та рівня викидів, спричинених знищенням і деградацією лісів. Це зумовлено, наприклад, труднощами щодо оцінки власне деградації, а також щодо фіксації розрахункових даних для всіх потенційних джерел і поглиначів викидів (лише наземні екосистеми чи включно з грунтом, лише жива біомаса, чи включно з органічними рештками і торф’яниками). Істотне значення має також розуміння і моделювання відповідних процесів, пов’язаних із цими джерелами і поглиначами.

Разом з тим, очевидно, що викиди, спричинені знищенням і деградацією лісів, мають помітні наслідки. Тому їх скорочення дозволить здійснити значний безпосередній вплив на емісію СО2 у найближчій перспективі, оскільки великі обсяги вуглецю (близько 350-900 т СО2/га не будуть вивільнені в атмосферу). Скорочення цих викидів повинно стати складовою діяльності щодо пом’якшення наслідків зміни клімату. Це дозволить досягти мети щодо застосування стабілізаційного сценарію, розглянутого у деяких дослідженнях19.

2.3.2. Вплив на біологічне різноманіття та втрата екосистемних послуг

У тропічних лісах налічується близько 50% видів світової флори і фауни, багато з яких знаходяться під загрозою зникнення20. Лісові „гарячі точки” для ендеміків у Бразилії, Колумбії та Індонезії є батьківщиною для найбагатшого рослинного різноманіття на планеті. Дослідження „Ціна політичної бездіяльності (Cost Of Policy Inaction, COPI): варіант розвитку подій у випадку невиконання цілей по збереженню біологічного різноманіття до 2010 року”21 надає прогноз щодо того, яких втрат зазнає біологічне різноманіття, якщо не вжити попереджувальних заходів. Ця оцінка здійснена як у кількісному вираженні (з використанням середнього індикатора відносної чисельності виду 22), так і у вартісному вираженні, з використанням оціночних досліджень у галузі біорізноманіття та екосистемних послуг. В цілому, передбачається, що до 2050 року тропічні ліси і тропічні екосистеми загалом втратять близько 13 % початкового біологічного різноманіття, якщо не будуть застосовані запобіжні заходи. Більш докладну інформацію наведено у Додатку 2.

Знищення лісів спричиняє скорочення біорізноманіття, що в свою чергу, призводить до втрати екосистемних послуг. Ліси виконують важливі екологічні функції, а також надають певні товари і послуги, зокрема, забезпечують захист ґрунтів, зменшення зсувів та ерозії, водопостачання, регулювання місцевого клімату та захист від ризику стихійних лих. Крім пом’якшення наслідків зміни клімату, запобігання знищенню лісів також сприяє адаптації до нових кліматичних умов.

Одним з прикладів втрати потенційних прибутків служить той факт, що 40-50% препаратів фармацевтичного ринку мають природне походження. 42% обсягів продажу 25 найбільш затребуваних

18 У звіті МГЕЗК також обговорюється питання про залишкове поглинання вуглецю грунтом (Звіт робочої групи, глава 7). Хоча зміни у землекористуванні стають причиною чистої емісії вуглецю, як і раніше спостерігається чисте поглинання СО2 всією земною біосферою. Припускається, що повинно існувати додаткове поглинання вуглецю земними екосистемами, або залишкове поглинання вуглецю грунтом (раніше не враховане). Останні дані свідчать про те, що 15 % глобальної площі лісів зв’язують близько 1,3 Гт вуглецю на рік (Луісар та ін., 2008).19 Нове дослідження IIASA і MNP, Робочий документ персоналу комісії, що доповнює Повідомлення „Обмеження глобальної зміни клімату до 2° С – План дій до 2020 року і надалі”, (SEC (2007) 7).20 Див., зокрема, „Економіка екосистем і біологічного різноманіття” (Economics of Ecosystems and Biodiversity, TEEB). Попередній звіт про аналіз біологічного різноманіття і вплив екосистемних послуг.21 Cf http://ec.europa.eu/environment/nature/biodiversity/economics/index_en.htm: дослідження COPI – це мета-аналіз, який об’єднує дані досліджень, присвячених вивченню біологічного різноманіття. Тому отримані результати дають уявлення про весь комплекс знань, накопичений на сьогодні з цього питання.22 Якщо значення середнього індексу відносної чисельності виду становить100%, середня відносна чисельність (вибірка) оригінальних видів досліджуваної системи наближається до природного (або несуттєво відмінного) стану. Якщо ж значення індикатора наближається до 0%, природна система зазнала перетворення або майже повної деградації.

UAUA 14

лікарських препаратів світу становлять біологічні, природні речовини, або препарати, створені на їх основі, певну роль у цьому виробництві відіграють тропічні ліси.

UAUA 15

Загальні публікації, що стосуються змін у землекористуванні, часто не передбачають суспільно оптимального вирішення цього питання, оскільки політико-правова база не забезпечує адекватного ставлення до проблеми лісів. Це можна прослідкувати на прикладі роботи Балмфорда (Balmford)23, спрямованої на визначення кількості чистих граничних вигод від різних методів використання людиною тропічних лісів. У Малайзії (штат Селангор) вирубка лісів була пов’язана зі значними приватними вигодами від заготовки деревини та скороченням суспільних і глобальних благ. Загальна економічна цінність (ЗЕЦ) лісів зросла на 14 % у результаті впровадження сталого лісового менеджменту. Порівняння екологічно прийнятних лісозаготівель зі зміною землекористування у лісовому господарстві Гірського Камеруну свідчать про вплив приватних інтересів на створення малих фермерських господарств. Суспільні вигоди від використання побічної продукції лісу, а також глобальні вигоди від поглинання вуглецю є вищими в умовах сталого управління лісовим господарством. Загалом, ЗЕЦ сталого лісокористування на 18 % перевищує цінність малих фермерських господарств, де ЗЕЦ плантацій олійної пальми і каучуку є негативною.

2.3.3. Вплив на місцеві громади

Скорочення екосистемних послуг справляє вплив на місцеві громади і населення лісових районів країн, що розвиваються. Однак чистий вплив може бути неоднозначним. Лісозаготівлі, які спричиняють знищення лісів, можуть створювати робочі місця, так як і альтернативне землекористування, пов’язане з перетворенням лісових масивів на території сільськогосподарського та іншого призначення. З іншого боку, громади, які традиційно використовували широкий спектр лісових товарів для забезпечення своїх життєвих потреб, можуть зазнавати негативного впливу. Отже, бідність і скорочення екосистемних послуг та біологічного різноманіття пов’язані між собою.

Деградація лісів може стати джерелом значних конфліктів між сільським населенням, урядом, комерційними структурами та, все в більшій мірі, верствами населення в цілому. За оцінками FAO, у лісових районах проживають 300 млн. людей у всьому світі, ще 350 мільйонів живуть у межах або поблизу густих лісів, від яких залежать їхні засоби існування та прибутки. Близько 60 млн. корінних мешканців майже повністю залежать від лісів.

Загалом, політика, спрямована на охорону лісів та запобігання знищенню лісів, ймовірно, принесе користь місцевим громадам за умов її ефективної розробки та реалізації.

2.4. Базова лінія

У даній секції простежується відмінність між основними існуючими елементами політики, які впливають на знелісення, та основними сценаріями в рамках моделей, які використовуються з аналітичною метою, не враховують усі існуючі стратегії управління і являють собою спрощене відображення реальності.

У попередніх секціях уже зазначалося, що темою Повідомлення Комісії є знищення і деградація лісів у країнах, що розвиваються, відповідно до Балійського плану дій у рамках РКЗК ООН. Це означає, що основним вектором дослідження є тропічні і субтропічні екосистеми.

Розуміння основних прогнозів щодо темпів знищення лісового покриву має вирішальне значення для з’ясування кількості зусиль, необхідних для припинення цього процесу. Базовий сценарій, хоча і побудований з урахуванням спрощеної реальності, дає уявлення про масштаб і комплексний характер знелісення, а також необхідні дії на рівні Співтовариства та міжнародному рівні. Коротка інформація про двосторонні

23 Balmford et al., 2002. Economic reasons for conserving wild nature („Економічні причини охорони дикої природи”). Science, Vol. 297, 950-953

UAUA 16

та багатосторонні ініціативи наводиться нижче, більш широкі дані містить Додаток 3.

2.4.1. Основні вектори політики

У даній секцій представлено короткий огляд двосторонніх і багатосторонніх ініціатив та політики, що мають вплив на процес знелісення. Однак слід наголосити на тому, що політика, яка має відношення до управління лісами, не обмежується лісовим сектором. Інші сектори, зокрема, система виробництва та постачання, торгівля, енергетика, сільське господарство, продовольча безпека і співробітництво з метою сприяння розвитку відіграють важливу роль у забезпеченні збереження та сталого управління світовими лісовими ресурсами. У Додатку 3 наведено більш повний огляд відповідної політики ЄС, а також інформацію про плани щодо подолання проблеми знищення і деградації лісів у більшості країнах, що розвиваються, джерелом даних є переговори у рамках РКЗК ООН.

Міжнародна політика у галузі управління лісовими ресурсами

Збереження лісів є одним з пріоритетних напрямків міжнародної політики впродовж останніх двох десятиліть. Низка ініціатив, а також зусилля певних організацій спрямовані сьогодні на забезпечення сталого лісокористування та зменшення обсягів знелісення: Форум Організації Об’єднаних Націй з питань лісів (United Nations Forum on Forests, UNFF), Міжнародна організація з тропічної деревини (International Tropical Timber Organisation, ITTO), Конвенція ООН про біологічне різноманіття (UN Convention on Biological Diversity, CBD), Процес з проблем правозастосування і управління в лісовому секторі (Forest Law Enforcement and Governance process, FLEG), План дій Європейського Союзу у галузі управління лісами і торгівлі (EU Forest Law Enforcement, Governance and Trade Action Plan, FLEGT).

На Конференції ООН з питань довкілля і розвитку 1992 р. було укладено Конвенцію ООН з біологічного різноманіття та Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, однак державам не вдалося досягти згоди щодо підписання юридично обов’язкової рамкової угоди щодо лісів. Замість цього на Конференції було ухвалено не наділені обов'язковою силою Принципи лісокористування24 та „Порядок денний на 21 століття” (Agenda 21) – комплексну програму глобальних дій зі сталого розвитку, яка містить главу про боротьбу зі знищенням лісів.

У 1990-х роках міжнародне співтовариство продовжило розробку глобальної політики у галузі лісокористування під егідою Комісії ООН зі сталого розвитку за допомогою Міжурядової групи з питань лісових ресурсів з 1995 по 1997 рік та Міжурядового форуму щодо лісів з 1997 по 2000 рік. У 2000 році на міжнародному рівні обговорювалось питання щодо підписання багатосторонньої конвенції про лісові ресурси, однак державами не було досягнуто згоди з цього питання. Нову міжнародну угоду про лісокористування було ухвалено після створення Форуму ООН щодо лісів та затвердження п’ятирічного мандату. Питання про угоду у лісовому секторі знову було порушено у 2005 році, і знову згоди так і не було досягнуто.

У 2006 році було ухвалено Міжнародну угоду щодо тропічної деревини (International Tropical Timber Agreement, ITTA 2006), яка прийшла на зміну ITTA 1994. Основні цілі Угоди полягають у сприянні розширенню та диверсифікації міжнародної торгівлі тропічною деревиною, виготовленою в районах сталого управління лісовим господарством та законної лісозаготівлі, а також у сприянні сталому управлінню тропічними лісами. Угода не містить конкретних положень про збезлісення чи кількісних цільових показників.

У лютому 2006 року на шостому засіданні Форуму Організації Об’єднаних Націй щодо лісів було узгоджено „не наділений обов’язковою юридичною силою документ щодо усіх видів лісів”, у якому визначено чотири глобальні цілі.

24 Не наділена обов’язковою силою заява з викладом принципів для глобального консенсусу стосовно раціонального використання, збереження і сталого розвитку усіх видів лісів.

UAUA 17

Перша з них, спрямована на „протидію скороченню лісового покриву у всьому світі шляхом сталого управління лісами та впровадження заходів щодо захисту лісів, лісовідновлення та заліснення, а також активізацію зусиль по запобіганню деградації лісів”, має особливе значення у контексті вирішення проблем зміни клімату та міжнародних зусиль щодо уповільнення та припинення скорочення біологічного різноманіття. Цілі не є обов’язковими для окремих країн, що погодились працювати на глобальному та національному рівні для досягнення успіхів у їх виконанні до 2015 року. До цього часу буде здійснено перегляд документу і знову постане питання про затвердження юридично обов’язкових норм. Однак слід взяти до уваги той факт, що уряди багатьох держав, в тому числі, таких найбагатших на ліси країн, як Бразилія, продовжують виступати проти ідеї багатосторонньої угоди щодо лісів. Вони, зокрема, наполягають на тому, що законодавство і правозастосування є питаннями національного суверенітету.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

Існуючі зобов’язання в рамках РКЗК ООН25 мають відношення до вирубки лісів. Стаття 4, зокрема, передбачає, що усі сторони,

(a) „враховуючи свою спільну, але диференційовану відповідальність і свої конкретні національні і регіональні пріоритети, цілі і умови розвитку: [...]

(b) формулюють, здійснюють, публікують і регулярно поновлюють національні і, у відповідних випадках, регіональні програми, які містять у собі заходи з пом’якшення наслідків зміни клімату шляхом вирішення проблеми антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами усіх парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом, і заходи по сприянню адекватній адаптації до зміни клімату;

(c) сприяють і співпрацюють у розробці, застосуванні і розповсюдженні, включаючи передачу технологій, методів і процесів, які дають можливість обмежити, знизити або припинити антропогенні викиди парникових газів, що не регулюються Монреальським протоколом, в усіх відповідних секторах, включаючи енергетику, транспорт, промисловість, сільське господарство, лісове господарство і вилучення відходів;

(d) сприяють раціональному використанню поглиначів і накопичувачів усіх парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом, включаючи біомасу, ліси, океани та інші наземні, прибережні і морські екосистеми, а також, у відповідних випадках сприяють їх охороні і підвищенню якості та співпрацюють у цьому напрямку; [...]”

Кіотський протокол передбачає стимули для збереження і підвищення ефективності поглиначів парникових газів у розвинутих країнах та державах, що розвиваються. У рамках Механізму чистого розвитку (МЧР) для країн, що розвиваються, створено систему фінансування проектів, спрямованих на зменшення викидів парникових газів або збільшення їх абсорбції. Однак, відповідно до МЧР, перелік потенційних заходів, пов'язаних із землекористуванням, обмежується лише лісонасадженням та лісовідновленням. Крім того, впродовж першого періоду дії зобов’язань для проектів у галузі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) застосовується обмеження 1% (від базового року, помножити на 5). Поки що використання пільг у галузі лісовідновлення і лісонасадження, відповідно до МЧР, має обмежений характер. Загалом, запропоновано 32 методології для проектів МЧР, пов’язаних із ЗЗЗЛГ. Затверджено 11 методологій для великомасштабних і 3 методології для дрібномасштабних проектів. Серед 1157 проектів МЧР, зареєстрованих Виконавчою радою МЧР у середині вересня 2008 року, лише один з них є проектом ЗЗЗЛГ, розпочатим у Китаї в 2006 році. 20 проектів перебувають на стадії аналізу. Одна із основних проблем, що ускладнює охоплення проектів МЧР, спрямованих на скорочення масштабів знищення і

25 Статті 3.3, 4.1b, 4.1c і 4.1d

UAUA 18

деградації лісів та сприяння більш ефективному управлінню лісами, пов’язана з так званим ризиком витоку: оскільки проекти МЧР обмежені певними географічними районами, нелегким завданням є врахування витоків парникових газів, які є цілком ймовірними за рамками передбаченої проектом діяльності, спрямованої на скорочення знелісення. Це стало однією із основних причин обмеження Механізмом чистого розвитку можливих заходів у сфері ЗЗЗЛХ на перший період дії зобов’язань лише проектами по лісовідновленню та лісонасадженню. З огляду на недоліки і обмеженість проектного підходу, МЧР на даному етапі не є засобом створення стимулів для захисту існуючих лісів чи підвищення ефективності управління лісовим господарством, а також протидії (загальному) знелісенню.

Тим не менш, на 13-ій Конференції Сторін РКЗК ООН у Балі (грудень 2007 року) методи політики і позитивні стимули для зменшення викидів від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються, були включені у Балійський план дій, як засоби довготривалої спільної діяльності. Розгорнутий комплексний процес переговорів щодо міжнародної угоди з попередження змін клімату після 2012 року повинен завершитися у грудні 2009 року26. Крім того, ухвалено конкретне рішення стосовно зниження рівня викидів, спричинених знелісенням у країнах, що розвиваються (так зване рішення REDD)27. Механізм REDD передбачає реалізацію методологічної програми роботи, спрямованої на сприяння розвитку методів політики і позитивних стимулів у сфері зниження рівня викидів від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються; закликає Сторони РКЗК ООН до дій, спрямованих на створення природоохоронного потенціалу, забезпечення технічної підтримки і передачі технологій з метою сприяння розвитку цих методів політики у країнах, що розвиваються і, врешті, закликає Сторони до реалізації демонстраційних проектів у сфері скорочення викидів від знищення і деградації лісів з метою сприяння удосконаленню методів REDD у рамках РКЗК ООН. REDD може стати запорукою розробки міжнародного фінансового механізму, спрямованого на вирішення проблеми знищення і деградації лісів, виконуючи, таким чином, роль „МЧР у сфері знищення і деградації лісів”.

Двосторонні ініціативи щодо збереження лісів і/або припинення процесу знелісення

• Ініціативи, що передбачають періодичні фінансові зобов’язання:

- Норвезький уряд ініціював спеціальний проект, присвячений захисту клімату і лісів. На конференції у Балі Норвегія взяла на себе зобов’язання по виділенню на заходи по зниженню викидів від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються, 600 млн. доларів США щороку в період з 2008 по 2012 рік.

- На дев’ятій Конференції сторін Конвенціїї ООН про біологічне різноманіття, що відбулася у Бонні в травні 2008 року Німеччина зобов’язалась виділити на охорону лісів та екосистем 500 млн. євро з 2009 по 2012 рік та додаткові 500 млн. євро кожен подальший рік. Джерелом фінансування будуть аукціонні надходження в рамках Схеми торгівлі викидами.

• Ініціативи, що передбачають неперіодичні фінансові зобов’язання:

- Бразильський уряд у червні 2008 року відкрив фонд захисту тропічних лісів Амазонки, обсяг добровільних внесків до якого склав 200 млн. доларів США. Держава також затвердила національні завдання щодо обмеження процесу знищення лісів.

26 UNFCCC Decision 1/CP.1327 UNFCCC Decision 2/CP.13

UAUA 19

Мета полягає у запобіганні знищенню лісів та забезпеченні скорочення викидів у більш широкому масштабі, ніж передбачено проектом.

- Великобританія і Норвегія створили Фонд захисту лісів басейну Конго з капіталом 200 млн. доларів США, який повинен забезпечити моніторинг виснаження лісових ресурсів та сприяти застосуванню економічно прийнятних альтернатив;

- Австралія у 2007 році створила фонд з капіталом 200 млн. доларів США (Глобальна ініціатива з питань лісів і клімату), націлений на підтримку лісового господарства в окремих країнах, що розвиваються (особливо держави Південно-Східної Азії та басейну Тихого океану). Основна діяльність фонду спрямована на зменшення обсягів знищення лісів, стимулювання лісовідновлення, сприяння впровадженню моніторингу, а також технології і методологій оцінки лісових ресурсів.

- Всесвітній банк у червні 2008 року відкрив Фонд лісового вуглецевого партнерства (ФЛВП) з обсягом фінансування 300 млн. доларів США, діяльність якого буде спрямована на управління проектами з використанням системи методів лісової політики і механізму виплат, що здійснюються за умови виконання запланованої діяльності. До складу ФЛВП входять Фонд готовності та Вуглецевий фонд. Фонд готовності з капіталом 100 млн. доларів США буде надавати гранти для сприяння країнам у створенні систем і процесів моніторингу стану лісів та ефективного управління ними. Деякі країни зможуть продавати одиниці скорочення викидів спеціальному Вуглецевому фонду, який діє за підтримки країн-донорів і має обсяг фінансування 200 млн. доларів США, а також приватному сектору і організаціям. Дев’ять промислово розвинених країн у грудні 2007 року взяли на себе зобов’язання виділити 155 млн. доларів США для впровадження у життя 10-річної ініціативи. 80 % цих коштів надають держави-члени ЄС (Німеччина – 59 млн. доларів США, Великобританія – 30 млн. доларів США, Нідерланди – 22 млн. доларів США, Франція – 7 млн. доларів США, Данія і Фінляндія – по 5 млн. доларів США). Решту коштів сплачують Австралія і Японія (по 10 млн. доларів США), а також Швейцарія (7 млн. доларів США). Організація охорони природи, що діє у США, погодилась надати 5 млн. доларів США. З огляду на те, що 23 країни уже задіяли Механізм готовності, ФЛВП сьогодні здійснює інвестиції, спрямовані на підтримку процесу REDD у рамках РКЗК ООН, враховуючи методологічні потреби, стратегії і пов’язані з ними завдання і проблеми, що постають перед країнами.

- Біовуглецевим фондом Всесвітнього банку було виділено 54 млн. доларів США у період з 2004 по 2007 рік, а у 2007 році відкрито новий транш на суму 38 млн. доларів США. Цей фонд фінансує проекти, що сприяють зв’язуванню або зберіганню парникових газів у лісах, агроекосистемах та інших екосистемах. Спрямовуючи свою діяльність на охорону поглиначів вуглецю, фонд фінансує формування, які відповідають вимогам МЧР або Механізму спільного впровадження, надаючи цим країнам доступ до вуглецевого ринку. Відповідно, фонд спрямований, головним чином, на забезпечення лісовідновлення та лісорозведення, а також перевірку проектів REDD.

- Європейська Комісія створила у 2007 році Всесвітній альянс боротьби зі змінами клімату (Global Climate Change Alliance) з початковим фінансуванням 50 млн. доларів США. Припинення знелісення буде одним з п’яти пріоритетних напрямків діяльності альянсу. Комісія сьогодні розглядає питання про здійснення внеску до регіонального відділення ФЛВП ВБ у розмірі 5 млн. євро.

Більшість із вищезазначених ініціатив були впроваджені у життя відносно нещодавно і тому ще зарано говорити про їх ефективність. Тим не менш, Комісія і держави-члени ЄС, забезпечуючи охорону лісів з метою розвитку впродовж багатьох років, накопичили цінний досвід. У цій сфері зроблено декілька ключових висновків, які свідчать про необхідність реалізації таких векторів діяльності:

UAUA 20

• довготривала підтримка, з урахуванням здатності установ та громад освоїти надані кошти, особливо у віддалених та малонаселених районах,• процеси співпраці на національному рівні, спрямовані на досягнення консенсусу з питань політики,

• міжвідомча і міжгалузева координація,

• політичне керівництво діяльністю, спрямованою на протидію реалізації корисливих інтересів,

• підвищення громадської обізнаності та використання засобів масової інформації,

• реалізація високоякісного дослідження, спрямованого на проведення кількісної та якісної оцінки вкладу лісів у забезпечення для людей засобів існування, а також визначення, наскільки це можливо, обсягів товарів і послуг, що надаються лісами.

Конвенція ООН про міжнародну торгівлю зникаючими видами флори і фауни

ЄС і держави-члени активно виконують широкий спектр міжнародних угод, пов’язаних з біорізноманіттям, які спрямовані на захист певних видів, регіонів чи екосистем. Зокрема, перебуваючи в якості одного з основних ринків торгівлі зникаючими видами, ЄС займає дуже активну позицію, суворо регулюючи торгівлю видами (у тому числі такими деревними породами, як червоне дерево, рамін, афромозія), які зазнають найбільшого ризику, а також здійснюючи тиск на країни і висуваючи ініціативи, спрямовані на забезпечення екологічно безпечної торгівлі. Досягнуто успіху у забезпеченні співробітництва у рамках КБР та інших угод, пов’язаних з біорізноманіттям; наприклад, мету 2010 року щодо припинення втрат біорізноманіття проголошено також головною метою Конвенції ООН про міжнародну торгівлю зникаючими видами флори і фауни (Convention on International Trade in Endangered Species, CITES).

Конвенція ООН про біологічне різноманіття (КБР)

ЄС ратифікував Конвенцію ООН про біологічне різноманіття (КБР) у 1993 році і сьогодні займає активну позицію щодо міжнародного управління охороною біорізноманіття на світовій арені. У 2002 році в рамках КБР було затверджено стратегічний план, націлений на суттєве скорочення темпів втрати біорізноманіття до 2010 року28. Зовсім нещодавно ЄС зіграв ключову роль в ухваленні амбітних рішень на дев’ятій Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття (COP9) у Бонні в травні 2008 року. На зустрічі ухвалено глобальний принцип, який передбачає екологічну безпечність виробництва і використання біопалива для біологічного різноманіття.

Рішенням COP9 також було розпочато експертний процес щодо обговорення питань захисту біологічного різноманіття у ході поточних міжнародних переговорів про клімат. Спеціальну групу технічних експертів (СГТЕ) з питань біорізноманіття і зміни клімату було створено з метою забезпечення пов’язаної з біорізноманіттям інформації у рамках РКЗК ООН. До її складу входять представники корінних і місцевих громад та малих острівних держав, що розвиваються. Завдання СГТЕ включають у себе визначення:

- можливостей забезпечення чисельних переваг від поглинання вуглецю, збереження біорізноманіття та сталого використання екосистем,

- варіантів реалізації можливих дій у рамках REDD, які не суперечили б цілям КБР, а сприяли збереженню та сталому використанню біорізноманіття;

28 Рішення Конвенції про біологічне різноманіття, Додаток VI/26 (Стратегічний план) частина 11, див.:http://www.biodiv.org/decisions/default.aspx?m=COP-06&id=7200&lg=0

UAUA 21

- засобів стимулювання діяльності з адаптації до змін клімату, що сприяли б збереженню та сталому використанню біорізноманіття.

Результати роботи СГТЕ будуть безпосередньо розглянуті на переговорах про клімат, а також винесені на обговорення на чотирнадцятій нараді Допоміжного органу з питань науково-технічної та технологічної допомоги Конвенції про біологічне різноманіття у 2010 році та десятій Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття у жовтні 2010 року.

2.4.2. Характеристика базових сценаріїв

Визначення існуючих масштабів знелісення та їх зміни з плином часу є складним завданням. Замість цього слід використати моделювання з метою забезпечення оцінок базового сценарію. Являючи собою спрощену картину реальності, базові сценарії покликані якнайповніше відобразити обсяги і складність процесу знелісення, а також низку відповідних стратегій на міжнародному рівні та рівні ЄС. Базовий сценарій відтворює гіпотетичну ситуацію, в рамках якої відбувається здійснення поточної або уже узгодженої діяльності за умов відсутності реалізації нових ініціатив, спрямованих на запобігання знищенню лісів. Базові прогнози щодо викидів, спричинених знищенням лісів, повинні узгоджуватися з даними про викиди за минулі роки. По суті, вони також є предметом аналогічної невизначеності у рамках абсолютної кількісної оцінки емісій від знищення лісів, включно з типом потенційних джерел та поглиначів викидів. Розуміння базових прогнозів щодо темпів знелісення має вирішальне значення для з’ясування кількості зусиль, необхідних для того, щоб зупинити цей процес.

Крім того, базові прогнози обумовлюються іншими припущеннями, що можуть бути пов’язані з лісами, але не мають прямого зв’язку з типами джерел і поглиначів. Ці припущення розширюють область невизначеності. Важливе значення мають припущення щодо майбутньої структури управління залісненими територіями, розвитку інфраструктури у цих районах і значення інших видів землекористування, що можуть спричиняти знелісення (переважно сільське господарство), які, в свою чергу, обумовлені такими факторами, як зміна кількості населення на глобальному і регіональному рівнях, обсяги ВВП і ціни на енергоносії.

Декілька базових сценаріїв використовуються для відстеження тенденцій знелісення, вони включають в себе припущення щодо росту чисельності населення, економічного розвитку та землекористування. У нещодавньому четвертому оціночному звіті МГЕЗК наведено порівняння останніх комплексних оцінок зміни землекористування та емісії лісового вуглецю з даними Спеціального звіту МГЕЗК по емісійних сценаріях за 2000 рік. Експертами зроблено висновок про те, що більш сучасні прогнози, як і раніше, свідчать про високий щорічний рівень глобальних чистих викидів вуглецю у найближчому майбутньому, що буде зменшуватися з плином часу29. Прогнози щодо базового рівня викидів у період до 2030 року є дуже різними і передбачають як підвищення, так і зниження рівня емісій більш ніж на 50%, порівняно з нинішнім рівнем.

29 МГЕЗК, Четвертий оціночний звіт, WGIII, глава 3

UAUA 22

Графік: МГЕЗК, Четвертий оціночний звіт, WG III, глава 3, малюнок 3.10, базовий рівень чистих викидів вуглецю у результаті змін у землекористуванні та лісовому господарстві. Різними кольорами позначено різні технічні сценарії.

У рамках аналізу30, застосованого Стерном для оцінки фінансових стимулів, необхідних для запобігання знищенню лісів, побічно були зроблені припущення щодо темпів триваючого постійного знелісення. За оцінками FAO, рівень загального знелісення у період з 2000 по 2005 рік становив 13 млн. га щороку (FAO, 2006).

Дослідження Міжнародного інституту прикладного системного аналізу31 прогнозує зменшення темпів знелісення до 8 млн. га на рік до 2025 року, порівняно з аналогічним рівнем 2005 року. Це забезпечить зниження рівня викидів, спричинених знищенням лісів, від 4 Гт CO2 на сьогоднішній день до 3,2 Гт CO2

у 2025 році. Подвійне скорочення обсягів знелісення до 2020 року вимагає, таким чином, збереження 6,5 (12,5 розділити на 2) млн. га на рік, порівняно з нинішнім рівнем. Припинення знищення лісів до 2030 року потребує запобігання знелісенню 8 млн. га на рік – цей показник, за базовим сценарієм, зберігається у 2025 році.

У більш пізньому дослідженні порівнюються результати трьох різних моделей і фокусується увага на тропічних зонах з високим очікуваним рівнем знелісення за базовим сценарієм – Центральній і Південній Америці, Африці і Південно-Східній Азії32. Середньорічний прогнозований рівень загального знелісення у цих регіонах у період з 2005 по 2030 рік становить 10,6-11,7 млн. га, що еквівалентно 3,2-4,7 Гт CO2. Подвійне скорочення темпів знелісення вимагатиме збереження близько 5,5 (від 5,3 до 5,9) млн. га лісів щороку.

Незважаючи на використання різних припущень, параметрів і загальних умов, усі моделі підводять до висновку, що знелісення у середньостроковій перспективі буде тривати високими темпами, але з тенденцією до зменшення з плином часу. Зверніть увагу, що ці моделі не враховують поточні і заплановані ініціативи по боротьбі зі знищенням лісів, представлені в розділі 5.4.1. Основною причиною знелісення залишається збільшення попиту на сільськогосподарські землі. Крім того, жодна з представлених моделей не враховує зростання цін на енергоносії і продовольчі товари, які підвищують попит на сільськогосподарські землі і сприяють, таким чином, знищенню лісів.

30 Grieg-Gran, 2006.31 Kindermann et al., 200632 Kindermann et al., 2008

UAUA 23

2.5. Правова основа та ефективність діяльності ЄС

Стаття 174 Договору забезпечує правову основу, що дозволяє ЄС пропонувати у якості інструментів боротьби зі зміною клімату і скороченням біорізноманіття заходи щодо припинення знищення/деградації лісів. У документі зазначено, що політика Європейського Співтовариства повинна сприяти „збереженню, захисту і поліпшенню якості довкілля”, базуючись, зокрема, на принципі обачності.

Однак кінцева відповідальність за реалізацію майбутньої політики та заходів щодо припинення знищення і деградації лісів, за умов міжнародної підтримки, лежить на країнах, що розвиваються.

Боротьба зі змінами клімату і втратою біологічного різноманіття шляхом припинення знелісення потребує здійснення ефективних і послідовних заходів. Масштабність проблем і кількість питань, які поставлені при цьому на карту, вимагають рішучих дій і керівної ролі Євросоюзу для реалізації низки узгоджених амбітних ініціатив. Значимість і терміновість вирішення проблеми потребує розробки узгодженого плану на рівні ЄС, який повинен об’єднати дії і ресурси Комісії та держав-членів з метою досягнення бажаного результату. ЄС, знаходячись в авангарді глобальної боротьби зі змінами клімату, повинен також відігравати провідну роль у боротьбі з глобальним знелісенням. ЄС сьогодні має можливість очолити дискусію з питань реалізації механізму скорочення викидів, спричинених знищенням і деградацією лісів (REDD).

3. ЗАВДАННЯ

3.1. Загальні завдання політики

Загальні завдання політики полягають у вирішенні проблем зміни клімату, досягненні глобальної мети щодо утримання глобального потепління на рівні нижче 2° С та зменшенні скорочення біорізноманіття шляхом припинення знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються.

Досягнення мети щодо обмеження глобального потепління двома градусами за Цельсієм навряд чи є можливим без припинення вирубки тропічних лісів. Враховуючи масштаб викидів, спричинених знелісенням, будь-яка угода про охорону клімату не забезпечить виконання необхідних завдань без повної інтеграції з політикою у галузі лісового господарства. Стале лісокористування, зокрема, зменшення знелісення, може забезпечити значний і відносно швидкий внесок у низьковитратний глобальний комплекс заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату33.

Крім участі у пом'якшенні наслідків зміни клімату, тропічні ліси можуть відігравати значну роль у адаптації до нових кліматичних умов, оскільки в них зосереджено більше двох третин видів світової флори і фауни34. Тому збереження тропічних лісів матиме значний позитивний вплив на світове біорізноманіття та пов’язані з ним товари і послуги..

3.2. Конкретні завдання політики

У повідомленні „Обмеження глобальної зміни клімату до 2° С – План дій до 2020 р. і надалі” Комісія відзначила необхідність швидкого зменшення викидів від знищення лісів з метою досягнення загальної

33 Стерн, 200834 FAO, Cattle ranching and deforestation, Livestock Policy Brief n°3

UAUA 24

мети щодо припинення викидів у результаті чистого знелісення впродовж двох десятиліть35. Крім того, Рада з питань навколишнього природного середовища у своїх висновках від 20 лютого 2007 року відмітила, що „конкретні стратегії і дії у рамках глобальної та всеохоплюючої угоди зі зміни клімату після 2012 року повинні бути спрямовані на зменшення і припинення цих викидів (від знищення лісів у країнах, що розвиваються) впродовж двох-трьох десятиліть поряд із забезпеченням збереження кліматичного режиму та максимального забезпечення супутніх вигод, особливо в області захисту біорізноманіття та забезпечення сталого розвитку”.

Виходячи з вищевикладеного, розглянемо більш конкретне завдання, яке полягає у припиненні глобального скорочення площ лісового покриву щонайпізніше до 2030 року та зменшенні загальної вирубки тропічних лісів щонайменше на 50% до 2020 року, порівняно з нинішнім рівнем. Ці плани узгоджуються з метою Ради з питань навколишнього природного середовища щодо припинення процесу знелісення впродовж наступних двох десятиліть (тобто до 2030 року), при цьому передбачено аналіз досягнутих результатів у середньотривалій перспективі та забезпечення удосконалення і підвищення ефективності запланованих заходів, виходячи з необхідності досягнення мети у 2030 році. Відправною точкою для реалізації зусиль у напрямку зменшення вирубки тропічних лісів на 50 % до 2020 року є базова лінія, яка відповідає періоду з 1990 по 2005 рік. Слід зазначити, що припинення чистого знелісення не обов'язково означає припинення вирубки лісів, а скоріше свідчить про те, що знелісення буде компенсуватися заходами з лісовідновлення і лісорозведення.

Зменшення загальної вирубки тропічних лісів на 50 % до 2020 року забезпечить отримання значних екологічних вигод, що стосуються як клімату, так і біологічного різноманіття. Тропічні ліси накопичують набагато більше вуглецю у біомасі і ґрунтах, ніж нові лісонасадження: зменшення емісії вуглецю, що забезпечує гектар тропічного лісу, є, за кількісними і часовими показниками, набагато кориснішим для атмосфери, ніж віддалене у часі поглинання вуглецю молодими лісами. Крім того, у тропічних лісах зосереджено близько половини видів світової флори і фауни, багато з яких знаходяться під загрозою зникнення.

Як зазначено на переговорах РКЗК ООН та у ході технічних дискусій, це завдання належить до розряду тих, що піддаються вимірюванню. Однак необхідно забезпечити підвищення ефективності та розширення територіальних рамок моніторингу стану лісів у разі його застосування для оцінки зменшення обсягів знелісення на національному рівні. У Повідомленні визнається необхідність розширення можливостей країн, що розвиваються, у цій галузі; розвиток технологій полегшує здійснення такого моніторингу. Враховуючи, що більшість тропічних лісових масивів світу знаходиться на території обмеженої кількості країн, існує можливість розробки спеціальної політики для умов конкретних держав. Поєднання такого підходу зі значними фінансовими ресурсами дасть змогу досягти поставленої мети.  

3.3. Операційні завдання

З метою сприяння збереженню лісів та сталому веденню лісового господарства у країнах, що розвиваються, ЄС буде працювати у напрямку виконання двох операційних завдань:

- По-перше, слід забезпечити більшу сумісність політики і інструментів ЄС зі стратегіями збереження тропічних лісів і сталого управління лісовим господарством у країнах, що розвиваються;

- По-друге, розробити ефективні шляхи надання фінансових стимулів за скорочення викидів, спричинених знищенням і деградацією лісів (REDD) у країнах, що розвиваються, а також надати необхідну підтримку з метою розвитку інституційного і технічного потенціалу для здійснення необхідних заходів.

35 (c.12, COM (2007) 2).

UAUA 25

ENUA 26

3.4. Узгодженість з іншими напрямками політики ЄС

EN 27

Збереження і стале використання лісів має важливе значення для пом'якшення наслідків зміни клімату, запобігання скороченню біорізноманіття, пом’якшення проблеми бідності та досягнення інших переваг.

Пропозиції, наведені у Повідомленні, узгоджуються з відповідними напрямками політики ЄС, про що йде мова у Додатку 3. Вони також сприяють розробці Послідовної стратегії розвитку, забезпечуючи максимальну взаємодію між програмами діяльності і справляючи позитивний вплив на країни, що розвиваються. Мета цих пропозицій, враховуючи їх спрямованість на захист природних ресурсів, відповідає Стратегії сталого розвитку, узгодженій Європейською радою у червні 2006 року, а також Європейському консенсусу щодо розвитку (що також відомий, як Декларація про політику у сфері розвитку36), який зобов’язує ЄС надавати ширшу і ефективнішу допомогу.

3.5. Критерії оцінки досягнення завдань

Для порівняння різних варіантів досягнення завдань будуть використовуватись три набори критеріїв:

- ефективність запропонованих заходів; іншими словами, ступінь забезпечення різними варіантами скорочення знищення і деградації лісів;

- ефективність різних варіантів; чим більшою є ефективність, тим нижчими є витрати на досягнення результату;

- результати застосування варіантів з точки зору розподілу ризиків і вигод та скорочення бідності.

Ефективність різних варіантів залежить від таких основних факторів:1. Додатковість: варіанти відповідають критерію додатковості, якщо вони забезпечують зменшення обсягів знелісення, яке є додатковим по відношенню до ситуації, яка мала б місце без реалізації даних варіантів.2. Запобігання витоку: варіанти відповідають даному критерію, якщо вони гарантують, що запобігання знелісенню в одній області не призведе до прискорення знелісення в іншій області.3. Довготривалісь/Обов’язковість: варіанти відповідають даному критерію, якщо вони забезпечують довготривалість результатів запобігання знелісенню шляхом застосування варіанту і максимально гарантують, що знищення/деградація лісів не відбудеться пізніше.4. Можливість здійснення контролю: варіанти відповідають даному критерію, якщо вони забезпечують можливість легкого і точного контролю запобігання знелісенню.

Результативність різних варіантів залежить від таких основних факторів:2. 1. Початкові витрати, зокрема, на установку обладнання для моніторингу та пов’язану з ним підготовку фахівців, збір інформації для встановлення вихідних даних, розвиток потенціалу, забезпечення виконання зобов’язань та інші підготовчі заходи.3. Поточні витрати, включно з адміністративними та операційними витратами.4. Ефективність із плином часу: цілком імовірно, що ефективність будь-якого варіанту буде підвищуватися з часом, в результаті збагачення знаннями в процесі роботи.

Результати застосування варіантів з точки зору розподілу ризиків і вигод та скорочення бідності: Варіанти можуть також сприяти зменшенню бідності у країнах, в яких будуть задіяні. Точніше, слід розглядати результати застосування варіантів з урахуванням даних факторів, хоча на практиці це буде

36 Ухвалена Радою, Європейським Парламентом і Комісією 22 листопада 2005 року.

UAUA 28

значною мірою визначатися розробкою і здійсненням відповідної політики у країнах, що розвиваються. Заходи у рамках даної політики стосуються:1. Розподілу ризиків і вигод від реалізації варіантів між країнами та у їх межах.2. Розподілу ризиків і вигод від реалізації варіантів у віддаленій перспективі.3. Результатів реалізації варіантів для місцевих і корінних громад.

4. ВАРІАНТИ ПОЛІТИКИ

4.1. Базовий варіант: сценарій звичайного розвитку

Даний варіант не передбачає використання додаткових стратегій і фінансових джерел, тому за відсутності фінансових стимулів і нефінансових заходів зі скорочення знищення і деградації лісів слід очікувати збереження або зростання існуючих темпів знищення лісів у короткостроковій/ середньостроковій перспективі. Причинами знелісення будуть рентабельність перетворення лісових масивів на сільськогосподарські угіддя для виробництва продуктів харчування та енергоносіїв, а також використання лісів для виробництва деревини. Продовження зростання чисельності населення планети (з близько 6 млрд. на сьогоднішній день до 8-10 млрд. до 2050 року) та збільшення споживання на душу населення (у 2-4 рази до 2050 року) зумовить підвищення попиту на сировинні товари в найближчі десятиліття. Здійснене нещодавно дослідження37 (див. нижче) прогнозує додаткове знищення 500 млн. га лісів впродовж століття за умов застосування базового сценарію.

Хоча цей варіант не тягне за собою додаткових витрат, очікується, що тропічні регіони зазнають збитків з точки зору суспільно-економічних вигод, що стосуються скорочення послуг лісових екосистем, включно зі зберіганням вуглецю.

4.2. Варіант 1: зусилля у напрямку ухвалення Міжнародної екологічної угоди (МЕУ) щодо лісів

Як уже зазначалося у главі 2.4.1, низка спроб досягти міжнародного консенсусу щодо підписання юридично обов’язкового рамкового документу з питань лісів у останні два десятиліття не мала успіху. Частково це можна пояснити тим, що ліси займають великі території, і багато держав не хочуть зв’язувати себе міжнародними зобов’язаннями, що обмежать використання цих земель.

Враховуючи попередній досвід і дискусії, що точаться з приводу спеціальної юридично обов’язкової МЕУ щодо лісів, цей варіант не буде задіяний і надалі проаналізований у даній пропозиції щодо політики. Тим не менш, Комісія і надалі спрямовуватиме свої зусилля на забезпечення співпраці в рамках міжнародних форумів з питань лісів, зокрема ITTO і UNFF, а також розгляд питання щодо багатосторонніх переговорів після 2015 року, які прийдуть на зміну сьогоднішнім заходам у галузі лісового господарства.4.3. Варіант 2: посилення існуючої політики/інструментів

Передумовою для застосування цього варіанту є той факт, що внутрішня і зовнішня політика ЄС можуть впливати на процес знищення лісів у третіх країнах. Тому необхідним є удосконалений і більш послідовний підхід до вирішення проблеми знелісення, який забезпечить координацію дій у сфері міжнародного управління (у рамках таких багатосторонніх об’єднань, як РКЗК ООН, КБР, CITES) та політики у секторах енергетики, сільського господарства, лісового господарства, торгівлі (включно з двосторонніми угодами) виробництва і споживання, а також економічної кооперації та

37 Kindermann et al. 2006

UAUA 29

співробітництва з метою розвитку. Це може потенційно зменшити рівень знищення і деградації лісів.

Цей варіант політики передбачає три рівні втручання у господарську діяльність, спрямовані на удосконалення/переорієнтацію відповідних стратегій без застосування нових фінансових заходів.

1-й рівень: покращення узгодженості політики на рівні ЄС у всіх регіонах, які можуть впливати на вирубку тропічних лісів

Як свідчать результати останніх досліджень38, ЄС є батьківщиною для 7,7 % населення планети і несе відповідальність за 16 % глобальних екологічних наслідків39. Європейська спільнота може взяти собі за мету зменшити загальний вплив ЄС на тропічні лісові ресурси шляхом запровадження таких заходів:

- Аналіз і кількісна оцінка впливу політики ЄС на знищення тропічних лісів за допомогою фактичних періодичних перевірок діючого законодавства і політики;

- Оцінка очікуваного впливу нових пропозицій з питань політики у таких сферах діяльності, як сільське господарство, торгівля, енергетика, державні закупівлі, співробітництво з метою розвитку;

- Подальша підтримка зусиль щодо підвищення ефективності управління в лісовому секторі, наприклад, шляхом реалізації Плану дій у галузі управління лісами і торгівлі (FLEGT), включно з доопрацюванням двосторонніх добровільних угод про співробітництво і впровадженням нових норм у рамках додаткових варіантів для боротьби з незаконними рубками40;

- Першочергове фінансування, у рамках інструменту ENRTP (Тематична програма з довкілля та сталого використання природних ресурсів, включаючи енергетику), проектів, що мають відношення до REDD (створення потенціалу, експериментальна діяльність на національному рівні);

- Сприяння переходу до палива другого покоління та інших відновлювальних джерел енергії, які вважаються такими, що мають обмежений вплив на лісові та інші екологічні ресурси третіх країн. Комісія також пропонує розробити спеціальну екологічну схему, що стосується використання енергії біомаси, зокрема застосування деревної тріски для виробництва електроенергії;

- Враховуючи вищезазначене, розробка та реалізація інформаційних кампаній, орієнтованих на споживачів ЄС і спрямованих на ведення роз’яснювальної роботи і заохочення до практики сталого споживання;

- Консультування держав-членів з метою розробки загальних критеріїв закупівель для кожного із секторів, де деревина використовується в якості основної сировини. Що стосується деревини і виробів з деревини, у останньому повідомленні Комісії (див. Додаток 3) визначено чотири пріоритетних сектори, для яких деревина є основним (одним із основних) матеріалів: будівництво, енергетика, паперова промисловість і поліграфічні послуги та меблева промисловість. Для цих пріоритетних секторів розроблено попередні екологічні критерії державних закупівель, з якими можна ознайомитися на сайті: http://ec.europa.eu/environment/gpp/toolkit UA.htm );

- Вивчення варіантів надання торговельних пільг у галузі законного та екологічно раціонального виробництва деревини і виробів з деревини у контексті розробки нових положень Загальної системи преференцій на період з 2012 по 2015 рік. Крім того, можливість надання пільгових тарифів для законного і сталого виробництва деревини може бути вивчена у контексті сьогоднішніх переговорів щодо регіональних зон вільної торгівлі та договорів про співробітництво;

38 ‘Europe 2007 – Gross Domestic Product and Ecological Footprint’,http :// assets . panda . org / downloads / europe _2007_ gdp _ and _ ef . pdf .39 Оцінка, яка грунтується на даних щодо виробничих потужностей біологічно продуктивної території ЄС та площі, необхідної для забезпечення поточного споживання. Детальніше про методологію див.: www.footprintnetwork.org

40 Впровадження планується у вересні 2008 року

UAUA 30

- Розширення сільськогосподарських досліджень та збалансований підхід до поширення набутих знань і передачі технологій з метою підвищення продуктивності сільського господарства у Європі та країнах, що розвиваються.

2-й рівень: пріоритетне зміцнення інституційного устрою і системи управління у третіх країнах

- У рамках програм співробітництва з метою розвитку та відповідно до Паризької декларації про підвищення ефективності зовнішньої допомоги41 Комісія може визначити, у якості пріоритетного завдання, посилення допомоги країнам, що розвиваються, з метою удосконалення їх інституційного устрою і систем управління на основі двосторонніх або регіональних процесів/ініціатив.

- Крім реалізації діючої схеми FLEGT, ЄС буде продовжувати і зміцнювати співробітництво з такими країнами, як Китай, Японія і Росія за рахунок участі у регіональних ініціативах Процесу з проблем правозастосування і управління в лісовому секторі (FLEG), згідно з заявами лідерів „великої вісімки” (G8) та у рамках двосторонніх діалогів.

- Очікуються зміни до вимог ринку лісоматеріалів, які стосуються удосконалення і пристосування виробничих можливостей країн до нових стандартів. Передумовами для цього є нещодавні поправки до відповідного законодавства США („Положення Закону Лейсі про охорону живої природи”42), що встановлюють державну заборону на імпорт кругляка, деревини і виробів з деревини у випадку порушення норм іноземного права.

3-й рівень: забезпечення ефективного багатостороннього реагування

- ЄС буде спрямовувати свої зусилля на подальші дії щодо забезпечення ефективного багатостороннього реагування шляхом обмеження дублювання заходів та досягнення їх максимальної ефективності. Необхідним є координований підхід до співробітництва між державами-членами ЄС для об'єднання ресурсів і забезпечення взаємодоповнюваності дій на глобальному рівні. Завдання зменшення рівня емісій від знищення лісів потребує зміцнення позиції ЄС у міжнародних процесах, пов’язаних з охороною лісів, а також активізації зусиль по боротьбі зі знелісенням шляхом використання інструментів співробітництва з метою розвитку.

- Відповідно, ЄС забезпечить важливий внесок Спеціальної групи технічних експертів (СГТЕ) з питань КБР ООН (див. главу 2.4.1) у обговорення проблеми знищення лісів, здійснюючи залучення експертів, надаючи інформацію для обговорення СГТЕ та забезпечуючи вплив наведених у звітах рекомендацій на формування незалежної позиції ЄС на переговорах щодо клімату.

- Комісія буде також вивчати шляхи розвитку співробітництва у рамках спільної програми ООН по скороченню викидів, спричинених знищенням і деградацією лісів43 (REDD) за участю FAO, ПРООН і ЮНЕП. Перед ЄС стоять завдання надати допомогу у галузі лісового господарства країнам, що розвиваються, та сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері визначення різних методологій, формул управління ризиками і структур платежів з метою підтримки процесу РКЗК ООН.

41 http :// www . oecd . org / dataoecd /11/41/34428351. pdf 42 http :// www . illegal - logging . info / uploads / Guzman 0608. pdf 43 http :// unfccc . int / files / methods _ and _ science / lulucf / application / pdf /080627_ fao 01_ japan . pdf

UAUA 31

4.4. Варіант 3: залучення додаткових фінансових коштів (за допомогою вуглецевого ринку) для припинення знищення і деградації лісів

Аналіз основних компонентів політики свідчить про те, що обсяг зовнішньоекономічної допомоги ЄС з метою розвитку (Overseas Development Assistance, ODA) скоротився у 2007 році вперше за період з 2000 року. Згідно останнім даним ОЕСР (2005) щодо загального обсягу платежів, сплачених країнами ОЕСР та багатосторонніми агенціями у лісовому секторі в рамках ODA/OA, середньорічна сума фінансових надходжень у лісовому господарстві склала 564 млн. доларів США у період з 1996 по 2004 рік.

Тому, якщо необхідно досягти суттєвого скорочення вирубки лісів, слід забезпечити залучення додаткових коштів. Джерелами фінансових надходжень можуть бути як внутрішній ринок, так і країни-донори, як державний бюджет, так і ринковий механізм. Існуючі міжнародні джерела фінансових ресурсів, у тому числі двосторонні і багатосторонні ODA і спеціальні фонди, зокрема Глобальний екологічний фонд, можуть бути використані для фінансування низки національних заходів, спрямованих на вирішення місцевих та регіональних факторів знелісення (наприклад, натуральне сільське господарство, заготівля дров, порушення майнових прав), на відміну від глобальних факторів, таких як сільськогосподарське виробництво чи експорт деревини. У рамках варіанту 3 розглядаються три основні чинники, які необхідно взяти до уваги при збільшенні фінансування з метою запобігання знелісенню:

1. по-перше, слід оцінити потенціальний вплив збільшення фінансових потоків на темпи знелісення і обсяги викидів;

2. по-друге, визначити тип інструментів політики у сфері запобігання знелісенню, необхідний для розподілу цих фінансових потоків;

3. врешті, визначити потенціальні джерела надходження додаткових коштів. Зокрема, вважається, що потенційним джерелом фінансування діяльності, спрямованої на запобігання знелісенню, може бути вуглецевий ринок. У цьому контексті потребують подальшого вивчення два основних варіанти: (i) використання аукціонних надходжень; (ii) створення і облік у рамках вуглецевого ринку кредитів скорочення викидів, пов’язаних зі зменшенням обсягів знищення і деградації лісів. Ці два основні варіанти описані нижче більш докладно.

4.4.1. Підваріант 3a: використання аукціонних прибутків з метою створення Глобального механізму обліку лісового вуглецю

На сьогоднішній день права на викиди у рамках системи торгівлі викидами ЄС (СТВ ЄС) надаються переважно безкоштовно. Відповідно до пакету дій ЄС у галузі клімату і енергетики, Комісія пропонує з 2013 року зробити аукціонну торгівлю основним принципом продажу квот на викиди у рамках СТВ ЄС. Це може потенційно сприяти істотному збільшенню доходів.

Прибутки від аукціонного продажу квот на викиди можуть стати джерелом фінансування Глобального механізму обліку лісового вуглецю, який сприятиме зменшенню обсягів знелісення. У період з 2008 по 2012 рік держави-члени можуть продавати певний обсяг квот на аукціоні. Німеччина частину прибутків від аукціонної торгівлі спрямувала на зменшення викидів, спричинених знелісенням. Після 2012 року, у рамках пакету дій ЄС у галузі клімату і енергетики, пропонується використовувати певний обсяг аукціонних прибутків для вирішення проблеми деградації лісів.

Звичайно, з метою забезпечення ефективності цієї політики, інші розвинуті держави повинні зробити свій внесок у фінансування Глобального механізму обліку лісового вуглецю. Цікаво, що подібні положення щодо інвестування аукціонних прибутків у сферу запобігання знелісенню також

UAUA 32

обговорюються у рамках законопроекту, що стосується системи обмежень і торгівлі квотами на викиди, запропонованої цього року Сенатом США.

Даний варіант не передбачає торгівлі вуглецевими кредитами за рахунок запобігання знелісенню, подібно до СТВ ЄС, однак гарантує отримання суттєвих і прогнозованих прибутків.

По суті, Глобальний механізм обліку лісового вуглецю буде сплачувати компенсації за зберігання вуглецю на території лісу. Фінансування потребуватиме ефективного розподілу у рамках конкурсної програми державних закупівель, тобто шляхом аукціонного розподілу фондів.

Новий Глобальний механізм повинен бути узгоджений з іншими міжнародними державними і приватними ініціативами у даній сфері з метою уникнення дублювання.

Цей варіант є дуже подібним до пропозиції Бразилії щодо підтримки добровільних національних дій по запобіганню знелісенню шляхом застосування нового механізму фінансування, що функціонуватиме за рахунок фінансових надходжень від розвинутих країн. Ця схема не передбачає створення і обліку на вуглецевому ринку кредитів скорочення викидів.

4.4.2. Підваріант 3b: залучення додаткових фінансових коштів шляхом створення і обліку на вуглецевому ринку кредитів скорочення викидів, пов’язаних зі зменшенням рівня знищення і деградації лісів

Інший варіант передбачає створення певного типу кредитів скорочення викидів за реалізацію діяльності по зменшенню рівня знищення і деградації лісів. Реалізація проектів з лісовідновлення і лісорозведення уже передбачена у рамках МЧР впродовж першого звітного періоду Кіотського протоколу з 2008 по 2012 рік, та буде, імовірно, продовжена і після 2012 року. Для даного типу проектів слід лише переглянути і визначити максимальний рівень фінансування на наступний період дії зобов’язань. Для забезпечення функціонування потенціально нової системи кредитів за зменшення обсягів знищення і деградації лісів слід спиратися на досвід, отриманий у рамках Механізму чистого розвитку та програми Спільного впровадження, а також враховувати результати поточних дискусій щодо майбутніх секторних кредитних механізмів. Кредити скорочення викидів у лісовому секторі можуть піддаватися обліку у рамках глобального вуглецевого ринку та використовуватися для заліку виконання зобов’язань:

• урядами держав, що матимуть юридично обов’язкові цілі відповідно до кліматичної угоди після 2012 року і/або

• компаніями, залученими до таких торгових систем, як СТВ ЄС.

Облік кредитів за зменшення обсягів знелісення з метою заліку дотримання країнами зобов’язань буде мати комерційне значення на вуглецевому ринку.

Цей варіант має багато спільного з пропозицією Коаліції країн тропічних лісів (див. більш докладно у Додатку 3), що передбачає функціонування кредитного механізму для країн, які можуть знизити обсяги знелісення до рівня, нижчого від попередньо визначеної базової лінії. Кредити, отримані за реалізацію добровільних заходів по зменшенню рівня знелісення нижче базової лінії, піддаються обліку на вуглецевому ринку і можуть використовуватись розвинутими країнами з метою заліку виконання зобов’язань.

4.4.3. Проектні параметри для варіантів 3a і 3b

Який би не був врешті обраний з двох варіантів, 3a чи 3b, слід розглянути декілька практичних проектних питань.

Основні варіанти проектних параметрів та пов’язані з ними питання розглянуто нижче.

UAUA 33

1/ Географічні параметри і витік вуглецю

Джерелами більше 50 % глобальних викидів у галузі землекористування є лише вісім країн 44. Більшість тропічних лісів з високим рівнем чистого знелісення розташовані на території відносно невеликої кількості країн, тому доцільно зосередити зусилля саме на них. Проте природоохоронна політика повинна охоплювати як країни зі значними запасами лісових ресурсів, так і країни з високим рівнем знелісення – незважаючи на певні збіги, ці показники не завжди співпадають. До такого переліку ввійдуть, наприклад, такі країни, як Бразилія, Демократична Республіка Конго, Індонезія, Малайзія, М'янма, Нігерія, Папуа-Нова Гвінея, Судан, Танзанія і Замбія.

Однак такий вузькоорієнтований підхід може створити ситуацію, коли багато країн не будуть охоплені схемою протидії знищенню та деградації лісів, тим самим збільшуючи ризик витоків вуглецю. Витоки виникають у випадках, коли діяльність, що спричиняє знелісення у проектній зоні, зміщується на іншу ділянку за її межами. Можливими є також міжнародні витоки, що можуть виникнути між країнами у різних частинах світу, коли зміни у політиці однієї з країн призводять до змін балансу попиту і пропозиції на ходові товари (зернові культури, біопаливо, деревина), що змушує учасників ринку переносити виробництво з однієї країни до іншої (ринковий витік). Звісно, якщо програми запобігання знелісенню будуть занадто сфокусовані на групі окремих країн, постачання деревини може зменшитись, ціни зростуть і ситуація може бути частково збалансована за рахунок збільшення пропозиції (і збільшення знелісення) у незадіяних у проектах країнах. Однак слід зазначити, що такий міжнародний витік навряд чи може трапитись між тропічними і нетропічними країнами, оскільки деревина і сільськогосподарські товари, що виробляються у цих країнах, є дуже різними і можуть взаємозамінюватись лише у дуже незначних масштабах.

Пов'язане з цим питання стосується країн з досить великими лісовими площами, які вже змогли ефективно захистити свої ліси від знищення. Якщо механізм фінансування занадто тісно прив’язаний до країн з високим рівнем знищення лісів, ці країни можуть не мати відповідних стимулів для підтримки низьких темпів знелісення, що може поставити під загрозу подальше збереження їхніх лісових ресурсів. Питання може бути вирішене шляхом надання допомоги цим країнам для охорони лісів. Тому очевидно, що жодна країна не повинна бути виключена зі схеми, хоча може бути передбачено певне визначення пріоритетів та створення диференційованого набору фінансових стимулів.

2/ Чи передбачає схема різний підхід до різних країн?

Країни, що розвиваються, перебувають на досить різних етапах розвитку і тому несуть різну відповідальність і мають дуже різні можливості. Це потребує застосування різних підходів до вирішення проблеми знелісення. Майже всі країни, що розвиваються, зустрічаються з проблемами бідності і погіршення стану довкілля. Однак заходи і стимули, які можуть бути оптимальними для менш розвинутих країн, наприклад, Ліберії, Сьєрра-Леоне чи Соломонових Островів, не можуть бути прийнятними для країн з економіками перехідного періоду, таких як Китай, Індія чи Бразилія. Від останніх було б справедливо очікувати вищого рівня мобілізації внутрішніх ресурсів, як людських, так і фінансових, а також високого рівня реалізації відповідних заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату. Для багатьох країн іншої категорії необхідно здійснити належну оцінку чинників, що обмежують освоєння коштів (наприклад, відсутність кваліфікованого персоналу), а також забезпечити, щоб заходи, спрямовані на запобігання знелісенню, здійснювались у відповідності з пріоритетами розвитку.

44 Stern review (2007), С. 245.

UAUA 34

Оцінка фінансової вартості гектару лісу потребує врахування низки факторів, зокрема, витрат на моніторинг та захист лісів, а також оцінки прибутків, які будуть втрачені при перетворенні лісу в альтернативну форму землекористування. Збереження лісів передбачає отримання доходів, які допоможуть сформувати фінансові ресурси для економічного розвитку країн та здійснення заходів реагування на зміну клімату, які, в іншому випадку, будуть частково фінансуватись за рахунок експортних прибутків від альтернативного землекористування.

У цьому контексті варто зазначити, що важливою складовою переговорів щодо „Балійської дорожньої карти” є розробка механізму стимулювання діяльності у сфері зменшення викидів від знищення і деградації лісів. У найближчі місяці учасники переговорного процесу РКЗК ООН повинні визначитись щодо низки проектних рішень у рамках REDD, які вплинуть на кліматичний режим після 2012 року і на зміни у загальній структурі управління. Незалежно від результатів переговорів, ключем до успіху будь-якого обраного механізму є цілеспрямована політика задіяних у програмі країн, яка забезпечить розробку та реалізацію відповідних національних стратегій пом'якшення наслідків зміни клімату, спрямованих, зокрема, на запобігання знелісенню і деградації лісів.

У рамках діючого сьогодні контракту на дослідження, що фінансується Комісією45, було розроблено ключові характеристики для 12 відібраних країн, що розвиваються. Вони включають в себе інформацію про ліси, обсяги і причини знелісення та політику у лісовому секторі. Для окремих країн змодельовано від двох до трьох кількісних сценаріїв зростання викидів від знищення лісів до 2030 року, а також розроблено декілька проектних рішень для майбутнього механізму фінансування.

Проміжні результати вказують на те, що необхідною є диференціація між трьома групами країн:

- 1 група країн (зі значними лісовими площами та низьким рівнем знелісення): наприклад, Демократична Республіка Конго

- 2 група (високі темпи знелісення): наприклад, Бразилія, Індонезія, Камерун, Колумбія, Ефіопія, Танзанія, Папуа-Нова Гвінея, Мексика, Гана

- 3 група країн (збільшення лісових площ): наприклад, Індія, Китай.

Критерії для визначення базового рівня знелісення, методи кількісної оцінки зменшення викидів, а також обґрунтування плюсів і мінусів кожного методу знаходяться зараз на стадії розробки. Крім того, розглядаються шляхи фінансування заходів, спрямованих на вирішення питання довготривалого зв’язування вуглецю у країнах з високим рівнем знелісення, а також можливості підтримки діяльності у галузі охорони лісів у країнах з низьким рівнем знелісення (наприклад, плата за екосистемні послуги (ПЕП) – тип фінансування, який може бути спеціальним інструментом у рамках запропонованого Глобального механізму обліку лісового вуглецю). Для країн, що характеризуються сьогодні зростанням лісових запасів та загальним знелісенням у минулому, буде надалі вивчатися можливість застосування секторного кредитного підходу, який буде застосовуватись окремо від REDD. Остаточні результати цього дослідження будуть відомі до кінця 2008 року.

3/ Запровадження системи стимулів у рамках проектної діяльності та на державному рівні

Для того, щоб втілити у життя ідею про надання фінансових стимулів для охорони тропічних лісів країнам, що розвиваються, необхідно вирішити низку важливих організаційних питань. Головне з них

45 SCOPE OF AN INTERNATIONAL SCHEME TO REDUCE EMISSIONS FROM DEFORESTATION(ENV.C.5/FRA/2006/0071), Ecofys Consortium

UAUA 35

полягає у тому, що для забезпечення кінцевої ефективності фінансових стимулів потрібно домогтися відповідальності сторін, що ухвалюють рішення у галузі землекористування, є ними власники лісу, фермери чи місцеві громади. У кінцевому рахунку, фінансові стимули будуть також покривати витрати на моніторинг, звітність і контроль, а також забезпечення дотримання зобов’язань.

Фінансові стимули повинні ґрунтуватися на програмах, які орієнтовані на вирішення проблем, що стосуються різних і часто невеликих обсягів знищення і деградації лісів. Такі стимули повинні адресуватися людям, які спричиняють зміни лісового покриву через необхідність забезпечення засобів до існування, зокрема, їжі, палива або життєвого простору. Децентралізовані дрібномасштабні механізми перерозподілу фінансових коштів, які існують на національному та субнаціональному рівні і фінансуються міжнародними фондами, створюють низку проблем. Однак є чимало позитивних свідчень з різних куточків світу про те, що такі механізми сприяють вирішенню потреб місцевого рівня, наприклад шляхом мікрофінансування чи оплати екосистемних послуг лісів (Мейнард (Maynard) і Пакен (Paquin), 2004, Пагіола (Pagiola) та ін. 2005).

За реалізацію політики на національному рівні, що охоплює весь лісовий сектор, кінцева відповідальність покладається на уряд, який забезпечує посилений державний моніторинг стану лісів та державне управління лісовим господарством. Це надає державам свободу дій щодо управління лісовими ресурсами та сприяє розвитку відповідальності, крім того, це єдиний шлях обліку витоків у межах країни. Однак така схема повинна передбачати економічно вигідні шляхи обмеження бюрократичних процедур до необхідного мінімуму, забезпечуючи, в той же час, належний зовнішній контроль над конкретними проектами і всіма суб’єктами діяльності у лісовому секторі; загальнонаціональна секторна схема повинна надавати окремим землевласникам і місцевим громадам достатньо переваг від зміни усталеної практики землекористування. У цілому, реалізація національної політики потребує сильного потенціалу органів центрального державного управління. У деяких випадках саме відсутність сильної центральної влади дозволяє зберігати високі темпи знелісення. Реалізація нової схеми може бути передбачена на субрегіональному (регіональному) рівні, особливо у великих країнах з регіональними відмінностями.

Запровадження системи заходів у рамках проектної діяльності буде, по суті, розширенням існуючого механізму МЧР. Фінансування надаватиметься організаторам проектів, якими можуть бути як окремі землевласники, так і місцеві громади. Цю схему буде легше реалізувати на початковій стадії, вона дозволить врахувати різні регіональні і місцеві умови, а також скористатися неоднорідністю умов у межах країни для реалізації проектів по зменшенню рівня знищення і деградації лісів. Однак обмеженість проектів за масштабом і значні операційні витрати не дозволяють використовувати їх у якості найбільш економічних інструментів зменшення викидів, спричинених знелісенням. Оскільки проекти обмежуються певними географічними зонами, вони не можуть повною мірою протистояти витокам у межах країни, для цього, у будь-якому випадку, повинні на загальнодержавному рівні застосовуватись моніторинг, звітність і контроль, а також відповідна політика і законодавство у лісовому секторі. Проекти повинні гарантувати існування структури, яка взяла б на себе довгострокові зобов’язання у випадку, якщо механізм надання пільг за скорочення викидів виявиться недовговічним або постане питання про створення альтернативних інституційних механізмів (наприклад, повна відповідальність покупця, страхування, фонди захисту довкілля, дисконтування, тимчасове кредитування). Можливим є поєднання елементів національних і проектних систем. Пілотні проекти можуть сприяти накопиченню досвіду і підвищенню компетентності, а також створити умови для співробітництва між місцевими групами зацікавлених сторін, державними службовцями та інвесторами. Однак досвід МЧР свідчить про обмеженість застосування проектного механізму у лісовому секторі, тому слід віддавати перевагу загальнодержавному підходу. У будь-якому випадку, рішення про застосування заходів на національному, субнаціональному, галузевому чи проектному рівні буде істотно впливати на інші елементи будь-якого механізму стимулювання, до яких відносяться, наприклад,

UAUA 36

визначення базових ліній викидів, попередження витоків, а також забезпечення довготривалості досягнутих результатів.

Проте, жоден із двох підходів не може ефективно протидіяти міжнародним витокам, які обумовлюються, переважно, особливостями землекористування, пов’язаними з глобалізацією ринків деревини, товарних культур і біопалива. У даному випадку необхідно розробити підхід, спрямований на охорону глобального покриву тропічних лісів, включно з лісовими зонами, які зазнали незначного знелісення чи деградації.

4/ Довготривалість

При вирішенні цього питання може бути корисним досвід МЧР: кредити МЧР, що генеруються у рамках проектів лісового господарства, мають тимчасовий характер і надаються після того, як проект, що забезпечив зменшення викидів, пройде стадії моніторингу, звітності і сертифікації. Проекти та обсяги зменшення викидів повторно контролюються кожні п’ять років, у цей час можуть бути утворені нові вуглецеві кредити. Зрештою, тимчасові лісові кредити можуть бути замінені на довготривалі емісійні кредити. Подібний підхід може бути передбачено у випадку надання фінансових стимулів за зменшення викидів, спричинених знелісенням, як на проектному, так і на державному рівні.

Крім того, що стосується країн Додатку I РКЗК ООН, відповідальність щодо можливих змін у зв’язуванні вуглецю національними лісовими масивами забезпечується за рахунок постійного обліку рубок та викидів вуглецю у цих лісах. Така практика може бути задіяна і у рамках заходів щодо зменшення і деградації лісів у країнах, що розвиваються.

5/ Максимальне отримання супутніх вигод: біологічне різноманіття, захист водозборів, викорінення бідності, і т. д.

Переваги збереження лісів не обмежуються зв’язуванням вуглецю лісовими екосистемами. У багатьох випадках набагато більше значення мають такі супутні вигоди, як охорона біологічного різноманіття, захист водозборів, попередження ерозії, а також/або такі соціальні вигоди, як скорочення бідності 46. Однак, оскільки ці блага є суспільними, їх корисність, зазвичай, не визначається ринковими цінами. Яка б система стимулів не була створена у галузі лісового господарства, вона повинна враховувати можливість отримання та, у певних випадках, збільшення цих супутніх вигод. Цього можна досягти шляхом їх оцінки та спрямування стимулів, що забезпечуються Глобальним фондом обліку лісового вуглецю чи кредитами скорочення викидів на підтримку діяльності, яка забезпечить максимальне отримання цих вигод. Кредити скорочення викидів у лісовому секторі могли б, наприклад, отримувати визначення відповідно до цих вигод („Золотий стандарт”).

6/ Терміни і частота виплат

Інше організаційне питання стосується термінів і частоти виплат, які значною мірою пов’язані із критеріями виконання поставлених завдань для отримання фінансування, при цьому терміни виплат також пов’язані з питаннями моніторингу. Досвід роботи у рамках проектів МЧР свідчить про те, що терміни виплат мають дуже важливе значення. Зазвичай, фінансування заходів щодо нарощування потенціалу та попередніх інвестицій є необхідним до отримання перших прибутків від утворення вуглецевих кредитів. Чергова виплата коштів здійснюється після зафіксування і перевірки (сертифікації) результатів, досягнутих у рамках проекту. Інше рішення передбачає здійснення виплат на стадії закінчення проекту, після перевірки досягнутих результатів, а також певну підтримку на початковій стадії проекту. Однак цей варіант потребує подальшого розгляду питань щодо термінів реалізації проекту, а також щодо довготривалості досягнутих результатів і забезпечення дотримання зобов’язань.

46 Sukhdev. 2008. The Economics of Ecosystems and Biodiversity. Проміжний звіт. Брюссель

UAUA 37

Загалом, фінансові ринки знайшли ефективні і практичні рішення для більшості цих, пов’язаних із грошовими потоками, проблем.

7/ Структура управління, зокрема, системи моніторингу

Ефективне управління потребує застосування прозорого обліку, включно з системами моніторингу, які забезпечують контроль скорочення викидів, змін рослинного покриву, ефективності нового фінансового механізму, а також механізмів дотримання і забезпечення виконання зобов’язань. На переговорах РКЗК ООН загальну позицію щодо цих питань досі не знайдено.

Як і в рамках МЧР та Кіотського протоколу, деякі елементи загальної структури управління (наприклад, Виконавчий комітет МЧР, Комітет з нагляду і контролю) можуть існувати на міжнародному рівні, а деякі – на державному рівні, однак потребують визначення обсяги їхніх мандатів, фінансове забезпечення, управління та шляхи адаптації до національних умов. Держави досягли загального і широкого консенсусу щодо необхідності впровадження загальнонаціональних програм, спрямованих на нарощування природоохоронного потенціалу щодо визначення базових ліній знищення і деградації лісів, упорядкування національних реєстрів, реалізації досліджень та технічної і правової підтримки, а також підготовки до розгортання відповідних технологій.

На сьогоднішній день існує дефіцит узгоджених даних щодо змін лісового покриву на глобальному рівні. В основному це пов’язано з обмеженістю виробничого потенціалу більшості країн, що розвиваються. Застосування механізму стимулів, як на загальнонаціональному, так і на міждержавному рівні, досі мало нерегулярний і непослідовний характер. Деякі дані щодо викидів, пов’язаних із лісовим сектором, можуть бути представлені у Національних повідомленнях, що направляються до Секретаріату РКЗК ООН. Загалом, комплекс знань про стан глобального лісового покриву є сьогодні обмеженим, тому існує необхідність створення стандартних і узгоджених на міжнародному рівні визначень та методів накопичення базової інформації47. Оцінки темпів знелісення залежать від вибору методів досліджень, які варіюються від візуальної інтерпретації фото до складного цифрових аналізу, від картографії до розширеного аналізу і вибіркових статистичних досліджень.

На 28 сесії Допоміжного органу для консультування з наукових і технічних аспектів, яка відбулася у червні 2008 року в Бонні, обговорювалися найважливіші методологічні питання у галузі оцінки і моніторингу стану лісового покриву, а також запасів вуглецю і викидів парникових газів. При цьому було підкреслено роль національних систем моніторингу у забезпеченні результативних, доказових, прозорих оцінок, що піддаються перевірці, а також наголошено на необхідності створення надійних, послідовних методологій, включно з інвентаризацією лісів, а також методів наземного та дистанційного дослідження.

Останній технічний семінар РКЗК ООН, який відбувся у Токіо, засвідчив, що методології і технології збору інформації про обсяги знелісення існують, однак існує необхідність використання набутих знань для створення механізму обліку запасів лісового вуглецю у країнах, що не входять до Додатку I. По суті, лише п’ять із цих країн запровадили постійний моніторинг стану лісів або мають установи, які регулярно надають узгоджені і вичерпні дані щодо змін у землекористуванні і лісовому господарстві. В окремих випадках методи, що використовуються для здійснення національної інвентаризації лісів, з часом змінюються, що ускладнює порівняння даних, отриманих у різні періоди, а також обмежує можливість встановлення закономірної хронологічної послідовності даних. Без послідовних і систематизованих даних про лісові площі неможливо забезпечити точні оцінки тенденцій знелісення.

47 "Do trees grow on money?" Вплив дослідження щодо обсягів знелісення на релізацію політики REDD/Markku Kanninen, Daniel Murdiyarso, Frances Seymour, Arild Angelsen, Sven Wunder, Laura German. Богор, Індонезія: Центр міжнародних лісових досліджень (CIFOR), 2007CIFOR report, 2007

UAUA 38

Який би варіант не був обраний, він у найближчий час матиме важливе значення для розробки національних стратегій, спрямованих на формування лісової політики і законодавства, а також здійснення моніторингу, звітності і контролю у країнах з великими лісовими запасами та країнах, де зберігаються високі темпи знелісення. Що стосується фінансової сторони, важливо забезпечити своєчасне надання ресурсів для покриття витрат на здійснення незалежного контролю і моніторингу. Це можна легко забезпечити у рамках варіанту 3a) шляхом застосування Глобального механізму обліку лісового вуглецю, але неможливо здійснити у рамках варіанту 3b), якщо не йтиме мова про додаткове фінансування з боку окремого фонду. У Додатку 4 наведено приблизні оцінки витрат на моніторинг у деяких країнах.

Згідно з доповіддю Стерна (Grieg-Gran, 2006), щорічні адміністративні витрати, пов’язані зі схемою оплати за скорочення викидів, спричинених знелісенням, на території площею 6,2 млн. га можуть складати від 25 млн. до 93 млн. доларів США за перший рік. Але необхідність моніторингу збільшує щороку ці витрати на таку ж суму. На десятий рік загальні витрати на адміністрування складатимуть від 250 млн. до майже 1 млрд. доларів США. Ці витрати можуть бути з часом зменшені шляхом реалізації національних планів, нарощування потенціалу та накопичення досвіду в процесі роботи.

5. АНАЛІЗ ВПЛИВУ

5.1. Аналіз варіанту 2Варіант 2 передбачає, переважно, поетапне зміцнення існуючої політики – активізацію зусиль по всіх напрямках з метою підвищення ефективності інтеграційних процесів у рамках існуючої політики та подальше її регулювання у відповідності з досвідом. Це має сенс – всі елементи повинні сприяти досягненню поставлених цілей, але існує можливість того, що задіяні методи можуть виявитися недостатніми.

Особливу увагу буде приділено нарощуванню потенціалу на загальнодержавному рівні та створенню умов для здійснення всіх необхідних заходів по боротьбі зі знищенням і деградацією лісів. Комісія вважає зміцнення системи управління необхідною умовою сталого ведення лісового господарства та розвитку збалансованої торгівлі. Крім того, удосконалення системи управління не повинно обмежуватись лісовим сектором. Необхідно застосувати більш широкий підхід, що стосується реформ судової системи, підвищення прозорості та боротьби з корупцією у сфері державного управління, стимулювання більш ефективного регулювання та здійснення реформ у сфері землекористування, а також удосконалення процесів територіального планування.

Зрештою, варіант 2 вважається необхідним, але недостатнім для досягнення мети по припиненню процесу знищення і деградації лісів на глобальному рівні. Разом з тим, цей варіант доповнює варіант 3, ефективність якого можна забезпечити лише шляхом поєднання з варіантом 2.

Враховуючи додатковий характер варіанту 2, розглянемо більш докладно варіант 3.

5.2. Аналіз варіанту 3

5.2.1. Глобальний і регіональний потенціал та граничні витрати на зменшення викидів вуглецю у лісовому секторі

У рамках четвертого оціночного звіту МГЕЗК зроблено висновок про те, що пов’язана з лісовим сектором діяльність у галузі пом’якшення наслідків зміни клімату може істотно знизити викиди із джерел та підвищити абсорбцію CO2 поглиначами за умов низьких витрат, при цьму можливим є забезпечення взаємодії із заходами у сферах адаптації до змін клімату, збереження біологічного різноманіття та сталого розвитку. За результатами оцінки збільшення обсягів поглинання вуглецю лісовим сектором в результаті лісовідновлення і лісорозведення, а також зменшення рівня знищення і

UAUA 39

деградації лісів експерти МГЕЗК зробили висновок про те, що 65% загального потенціалу скорочення викидів припадає на тропіки, 50% з яких може забезпечити збереження тропічних лісів48.

Як засвідчує четвертий оціночний звіт, глобальний потенціал скорочення викидів у лісовому секторі може становити у 2030 році від 2,7 до 13,8 Гт СО2-екв/рік, відповідно до регіональних висхідних та глобальних низхідних досліджень, тоді як вартість вуглецю буде меншою або дорівнюватиме 100 доларів США/т CO2; в результаті чисті викиди від знищення лісів будуть заміщені чистим поглинанням. Оцінка зменшення викидів у лісовому секторі, згідно регіональним низхідним прогнозам, становить лише 22% від показника, що наводиться у рамках глобальних низхідних досліджень. На думку експертів МГЕЗК, це може бути обумовлено тим, що в процесі регіональних досліджень використовуються, як правило, більш докладні дані та розглядається ширше коло варіантів зменшення впливу на довкілля, що, у порівнянні з глобальними низхідними моделями, може забезпечити більш точне відображення регіональних умов і стримуючих факторів49. Це підкреслює той факт, що з метою реалізації потенціалу пом'якшення наслідків глобальних змін необхідно забезпечити використання відповідних інструментів політики і фінансових механізмів, що будуть задіяні на регіональному рівні.

Діаграма: МГЕЗК, четвертий оціночний звіт: Порівняння показників економічного потенціалу скорочення викидів у лісовому секторі, відповідно до результатів глобальних низхідних та регіональних досліджень, за якими вартість вуглецю у 2030 році буде <100 доларів США/т CO2.

Регіональний аналіз результатів четвертого оціночного звіту МГЕЗК50 подано нижче.

48 МГЕЗК, Четвертий оціночний звіт, Технічне резюме, WG III, С. 6949 МГЕЗК, Четвертий оціночний звіт, Технічне резюме, WG III, С. 6950 Nabuurs et al. 2007. Chapter 9: Forestry. IPCC, AR4

UAUA 40

Отже, дані МГЕЗК свідчать про те, що припинення вирубки лісів у тропічних країнах матиме суттєвий позитивний вплив на скорочення глобальних викидів CO2 (близько 3 Гт CO2 на рік).

5.2.2. Варіант 3a: використання аукціонних прибутків для створення Глобального механізму обліку лісового вуглецю

Головне питання, звичайно, полягає в тому, які обсяги фінансування необхідно забезпечити для Глобального механізму обліку лісового вуглецю з метою ефективного скорочення обсягів знелісення. Як зазначалося раніше, Глобальний механізм буде, по суті, сплачувати компенсації власникам лісів і лісокористувачам за зберігання вуглецю на території лісу. Нижче наведено огляд літератури та порівняння кошторисних сум, необхідних для інших видатків.

Огляд літератури

Згідно з оцінками, наведеними у доповіді Стерна51, витрати на припинення знелісення у Бразилії, Індонезії, Папуа-Новій Гвінеї, Камеруні, Конго, Гані, Болівії і Малайзії дозволять скоритити глобальне знелісення на 46% та зменшити викиди вуглецю у галузі землекористування на 70%. Метод оцінки витрат стосується здійснення попередніх одноразових виплат землевласникам за 30-літній період за умов збереження ними своїх лісів. Обсяги необхідного фінансування оцінюються в 3-11 млрд. доларів США (2,4-8,8 млрд. євро)52 щороку, що в середньому становить 6,5 млрд. доларів США53, не враховуючи витрат на адміністрування і моніторинг цієї схеми. Різниця коштів між зазначеними сумами обумовлена ціновим значенням деревини (спалюється чи продається), а також вартістю культури, яка приходить на зміну лісу. Таблиця ілюструє витрати на землекористування за середнім сценарієм, а також дає уявлення про домінуючі сектори землекористуванння у кожній з восьми країн. В останньому рядку для кожної з країн наведено оцінки щорічних витрат, необхідних для скорочення глобального знелісення на 46%.

Витрати на попереднє землекористування (доларів США/га, 2005) (середній сценарій одноразової вирубки лісу)

Доларів США/га Камерун ДРК Гана Болівія Бразилія ПНГ Індонезія МалайзіяЩорічні прод. культури 774 774

51 Grieg-Gran, 2006.52 У даному документі враховується середній валютний курс 2005 року, згідно якому 1 євро становить 1.25 доларів США.53 Долар США за ціною 2005 року

UAUA 41

За результатами деяких оцінок потенціал скорочення викидів у лісовому секторі становить 10 млрд. т СО2 до 2030 року

Потенціал скорочення викидів у лісовому господарстві за ціною вуглецю до 50 доларів США/т СО2

Джерело: результати трьох глобальних модельних досліджень у лісовому секторі (Nabuurs at al. 2007)

Млрд. т СО2/рік у 2030 роціМлрд. т СО2/рік у 2030 році

Центральна і Південна Америка

група країн Азії

СШААфрика країни Сх.Азії, не вх. в Дод. 1

країни пер. періоду

країни Сер. Сходу

Країни Тих.Ок.,члени ОЕСР

Зберігання або збільшення запасів лісового вуглецю при виробництві щорічної постійної продукції, деревного волокна чи енергії.

Млрд. т СО2/рік у 2030 роціМлрд. т СО2/рік у 2030 роціМлрд. т СО2/рік у 2030 роціЛісовідновлення

Скорочення знелісення

Управління ліс. госп.

Всього на глоб. рівні, %100%=9,6 млрд. т СО2

Джерело: Grieg-Gran (2006)54

У доповіді припускається, що витоки будуть відсутні взагалі, і що система буде служити додатковим інструментом зменшення глобального знелісення. Витрати на моніторинг і адміністрування оцінюються на рівні 25-93 млн. доларів США (за цінами 2005 року) щороку для кожної лісової зони, що охороняється. За оцінками Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (МІПСА) (Kindermann et al. 2006)55 розглядається проблема емісій, спричинених загальним знелісенням та аналізується обсяг коштів, необхідний для зменшення рівня викидів на 50%, порівняно з базовою лінією. Прогнозований базовий показник свідчить про те, що викиди в результаті знелісення скоротяться з 4 Гт CO2 на сьогоднішній день до 3,2 Гт CO2 у 2025 році. У дослідженні порівнюється чиста вартість лісів та інших видів землекористування, а також аналізуються два потенційних інструмента політики, спрямованих на зниження рівня знелісення. Один з інструментів передбачає здійснення попередніх виплат землевласникам за 5-літній період, сума яких залежить від рівня зв’язування вуглецю, що забезпечується на даній території. Лісовий сектор може стати джерелом прибутків за рахунок поглинання вуглецю і продажу деревини, враховуючи ставку дисконту і витрати на лісонасадження. Чиста вартість сільського господарства залежить від щільності населення, аграрних умов і ставки дисконту, скоригованої на ризик. Ці два значення порівнюються одне з одним, і процес знелісення починається тоді, коли значення сільського господарства, за певними показниками, перевищує значення лісокористування (більш докладно моделі ведення лісового господарства розглянуто у Додатку 6). Використання цих моделей є обмеженим з огляду на відсутність оцінки трансакційних витрат та наявність інших інституційних бар’єрів. Крім того, вони не враховують вплив підвищення цін на нафту та зміни у політиці субсидування біопалива.

За оцінками МІПСА (Kindermann et al. 2006), сума виплат становить 1,6 доларів США за тону вуглецю, накопиченого лісовими масивами, що підлягають збереженню впродовж 5 років. Однак, загальний обсяг фінансових коштів буде значною мірою залежати від передбачуваного обсягу витоків.

54Grieg-Gran, M. (2006) ‘The Costs of avoiding deforestation’. Звіт, підготовлений у рамках дослідження Стерна щодо економіки кліматичних змін. IIED, Лондон. 55 Kindermann et al., 2006

UAUA 42

короткий парЩорічні продовольчі культури, довгий пар 346346Какао-боби, відсутність ринкового продажу13651365Какао, ринковий продаж740740Олійна

пальма11801180151527051515270523302705Каучук1180118010711071Дрібномасштабне вирощування кукурудзи і маніоки1052Виробництво яловичини3902626Молочне

виробництво154Соя21352135Деревні насадження 2614Маніок/рис/багаторічні культури2239Вирощування зернових для місцевих потреб1737Рисовий

пар2626Монокультура маніоку181053Заг. витр. (млн. дол. США/рік)19127612124716782812059183

- Якщо витоки відсутні, можна вважати, що до схеми повинні включатися тільки лісові площі, які планується перевести у інший вид землекористування (інтактні природні лісові екосистеми); згідно оцінкам, глобальна мета подвійного скорочення викидів може бути досягнута ціною мінімальних виплат у розмірі 4,1 млрд. доларів США (за рівнем цін 2000 року) (близько 3,6 млрд. євро за рівнем цін 2005 року56) у 2025 році.

- Якщо припустити, що відбудеться витік на регіональному рівні, виплати за більшу територію зростуть до 34 млрд. доларів США (30 млрд. євро за цінами 2005 року) за рік.

- Витік у глобальному масштабі, враховуючи необхідність компенсувати збереження усіх постійних запасів вуглецю у світі, буде коштувати близько 200-250 млрд. доларів США за рік (що більше, ніж удвічі перевищує поточні щорічні обсяги Зовнішньоекономічної допомоги з метою розвитку).

Автори нового дослідження, порівнюючи результати трьох різних моделей і вивчаючи загальне знелісення у тропічних зонах57, аналізують обсяги фінансових ресурсів, необхідних для подвійного зменшення знелісення у період з 2005 по 2030 рік (порівняно з базовою лінією) шляхом застосування інструменту попередніх виплат власникам лісів за період з 2005 по 2030 рік. Досягнення мети по скороченню обсягів знелісення на 50% вимагає виплати ренти у розмірі 10-21 доларів США за тону депонованого лісом вуглецю. Зважаючи на відмінності у моделях щодо передбачуваної вуглецеємності, розмір ренти, за ціною на вуглець 10 доларів США/тСО2, може становити від 85 до 250 доларів США за гектар лісу. У перерахунку на щорічні виплати це складатиме 17-28 млрд. доларів США за цінами 2000 року (або близько 15-25 млрд. євро за цінами 2005 року) за період з 2005 по 2030 рік. У дослідженні не враховуються додаткові витрати на моніторинг та компенсації за можливі витоки. Автори також вказують на те, що повний поворот у сторону скорочення викидів у результаті знелісення є можливим до 2030 року при цінах на вуглець нижче 100 доларів США за тону СО2. Екстраполюючи результати цих моделей можна припустити, що у даному випадку щорічні витрати можуть бути приблизно у два-три рази вищими. Очікується, що скорочення вдвічі обсягів глобального знелісення дозволить зменшити викиди на 1,5-2,7 Гт CO2 за рік, припинення знелісення зменшить ці викиди на 3-5 Гт СО2 за рік.

56 Для конвертування цін 2000 року у ціни 2005 року був використаний дефлятор ВВП.57 Kindermann et al., 2008

UAUA 43

Результати цих моделей узагальнено у таблиці: Дослідження Зменшення

обсягів знелісення (%)

Щорічні витрати, млрд. доларів США

Додаткові витати (моніторинг і адміністрування), млрд. доларів США/рік

Стерн 46 3-11 (відсутність витоків), в середньому: 6,5

0.25 -1

МІПСА 50 Відсутність витоків: 4,1 Регіональні витоки: 34

Глобальні витоки: 200-250Кіндерман 50 17-28

Насамкінець, слід зазначити, що для досягнення мети зменшення обсягів знелісення на 50% до 2020 року знадобиться від 3 до 250 млрд. доларів США, що залежить, в основному, від обсягів узятих до уваги витоків. За реалістичними оцінками, середній обсяг коштів, необхідний для обмеження регіональних витоків, складає 20-30 млрд. доларів США на рік (або близько 15-25 млрд. євро за цінами 2005 року). Припинення знелісення може коштувати у два-три рази дорожче. Витрати на подвійне скорочення обсягів знелісення розглянуто у дослідженні в рамках РКЗК ООН58 (див. таблицю нижче), згідно якому лісовідновлення/лісорозведення, управління лісовим господарством і зменшення обсягів знелісення обійдуться у 2030 році приблизно в 20 млрд. доларів США.

Інвестиції і фінансові потоки для лісового сектору з метою зменшення кліматичних змін, РКЗК ООН (2007)

Країна/регіон Лісонасадження/лісовідновлення Управління лісовим господарством Зменшення викидів

Потенціал скорочення викидів (МтСО2), 2030 р.

Вартість, млрд. доларів США, 2030 р.

Попередження викидів, Мт CO2

Вартість, млрд. доларів США, 2030 р.

Скорочення викидів, Мт СО2

Вартість, млрд. доларів США 2030 р.

Нижчий Вищий Нижчий Вищий Країни Додатку І 1879 46.96 0.03 0.15 – – – –Країни, що не входять в Дод. І

43.51 10874 0.07 0.35 6,522 8.2 5,790 12.3

Глобальний рівень

64.7 161.9 0.1 0.5 6,522 8,2 5,790 12.3

Необхідно продовжувати роботу у напрямку більш детального розгляду взаємодії з іншими стратегіями у сфері пом’якшення наслідків викидів парникових газів. Цю роботу слід проводити у контексті підготовки до переговорів у рамках РКЗК ООН у Копенгагені в наступному році. Існує пряма взаємодія: чим більшого обсягу викидів вдасться уникнути шляхом зменшення знелісення, тим меншою є необхідність у скороченні викидів з інших джерел, і навпаки. Крім того, існує опосередкована взаємодія, наприклад, через зростання попиту на біомасу і біопаливо. Подальша робота також дозволить перевірити відповідність мети по зменшенню знелісення з точки зору глобальної політики протидії змінам клімату, яка включає також інші сектори.

Інше відкрите питання, що потребує подальших зусиль, стосується аналізу місцевого потенціалу освоєння фінансових ресурсів, які будуть надані у рамках Механізму. Очікується, що окрім структур місцевого управління і правоохоронної діяльності на національному/регіональному рівні важливу роль також будуть відігравати землеволодіння і права на управління лісами та їх експлуатацію. За винятком Мексики і Папуа-Нової Гвінеї, де корінні народи і інші місцеві громади володіють приблизно 80-90%

58 РКЗК ООН, 2007. ‘Investments and Financial Flows to Address Climate Change’. Таблиця IV.37, С. 83

UAUA 44

лісів, у країнах з тропічними лісами 77% лісових масивів перебувають у державній власності і 23% - у власності громад, корінних народів чи приватній власності (Уайт (White) і Мартін (Martin) 59. Як зазначалося у главі 4.3.3, ці питання слід враховувати при розробці структури Механізму та його реалізації на місцевому рівні.

Перспективні оцінки

Було підраховано, що навіть якщо всі ПІІ60 та фінансові потоки в рамках зовнішньоекономічної допомоги розвитку (ЗДР) для лісового сектору спрямувати на зменшення викидів від знелісення, це становило б лише частину фінансування, необхідного для скорочення емісій, спричинених знищенням лісів, тоді як близько 20-30% загальних фінансових ресурсів у рамках ЗДР фактично було б достатньо для досягнення цієї мети. Тим не менш, внутрішні інвестиції є більш значними за обсягом від міжнародних фінансових потоків у лісовому секторі. Усі вищезазначені оцінки свідчать про те, що скорочення викидів від знелісення на 50% до 2020 року потребуватиме фінансової підтримки, частину якої повинні забезпечити економічно розвинуті країни.

Порівняно з цим, у рамках запропонованої директиви про внесення поправок до СТВ ЄС 61, аукціонна торгівля, з урахуванням ціни 30 євро/тСО2, забезпечить у 2020 році річний прибуток на суму 51 млрд. євро, 20% з яких планується спрямувати на реалізацію політики у сфері змін клімату. Якщо 3-5% від загальної суми доходів виділити на лісовий сектор, це становитиме 1,5-2,5 млрд. євро на рік (еквівалентно близько 2-3 млрд. доларів США на рік). Це було б значним внеском з боку ЄС, до якого мали б долучитися усі країни. Проте слід зазначити, що, в той же час, економічна вартість СТВ ЄС по відношенню до ВВП ЄС була б вищою, якби доходи від аукціонної торгівлі не поверталися повністю у економіку ЄС, а спрямовувалися країнам, що розвиваються, для скорочення викидів від знелісення.

Внесок ЄС у розвиток Глобального механізму залежатиме, звичайно, від справедливого розподілу зусиль на міжнародному рівні, наприклад, від кількості країн, готових взяти участь у фінансуванні та від розмірів їхніх внесків. Фінансування заходів щодо пом'якшення наслідків зміни клімату у країнах, що розвиваються, є однією із основних складових Балійського плану дій, результатом якого повинно стати ухвалення міжнародної угоди зі зміни клімату в Копенгагені у 2009 році. Потреба у фінансуванні існує не тільки у лісовому господарстві, а і в інших секторах. Більш докладно це питання слід розглянути у контексті загальної кліматичної угоди. Взаємозв’язок між знелісенням і використанням землі для отримання біопалива і сільськогосподарських культур у різних країнах має свої відмінності (див. також секцію 2.2.1). Виробництво яловичини і сої конкурують між собою у Південній Америці, сільське господарство і заготівля деревного палива – у Африці, пальмова олія, кава і деревина – у Південно-Східній Азії. Згідно дослідженню Стерна, у Бразилії і Болівії найприбутковішим видом землекористування є вирощування соєвих бобів. В Індонезії, Малайзії і Папуа-Новій Гвінеї еквівалентом виступає пальмова олія. У ДР Конго і Камеруні найбільші прибутки можуть забезпечити какао, фрукти, пальмова олія і каучук, а у Гані – деревина.

59 White A. and Martin A., 2002 ‘Who owns the world's forests? Forest tenure and public forests in transition’. Forest Trends, центр міжнародного екологічного права, Вашингтон. 60 Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у всьому світі в сільському та лісовому господарстві, а також у рибогосподарській і мисливській діяльності досягли загалом 1,8 млрд. доларів США у період з 2001 по 2003 рік, що становить 600 млн. доларів США за рік. Більшість ПІІ було спрямовано на розвиток сільського господарства (ЮНКТАД, 2005 рік).61 2008/0013 (COD), recital 12

UAUA 45

Варіант 3b): отримання додаткових коштів за рахунок створення і визнання на вуглецевому ринку кредитів зменшення викидів, пов’язаних із зниженням рівня знищення і деградації лісів.

Головне питання для варіанту 3b) полягає у тому, як новоутворені лісові кредити вплинуть на попит і пропозицію на вуглецевому ринку, і чи буде попит на кредити достатнім для того, щоб ефективно зменшити викиди від знелісення на 50% до 2020 року. Баланс між потенціальною пропозицією кредитів, утворених за рахунок запобігання знелісенню, і попитом на механізми виплат багато в чому залежить від жорсткості лімітів, встановлених на державному рівні або на рівні компаній. На жаль, у рамках жодного з досліджень, які пройшли експертну оцінку, досі не змодельовано варіант використання лісових кредитів на вуглецевому ринку.

Однак, ще більш незрозумілим є те, скільки фактично кредитів може бути утворено. Більшість моделей прогнозують, що ціна на вуглець у розмірі 30 євро/тСО2 надасть можливість значно скоротити знелісення, на рівні декількох Гт СО2 на рік, особливо якщо система включатиме в себе збереження лісів.

Порівняно з цим, передбачене у рамках СТВ скорочення викидів у 2020 році складе лише 0,46 Гт CO 262,

враховуючи заплановане обмеження емісій на рівні 1720 млн. квот. Якщо кількість лісових кредитів у рамках СТВ буде дозволено зробити необмеженою і якщо попит буде існувати лише у межах ЄС (тобто одностороннє зобов’язання ЄС щодо скорочення викидів на 20% у 2020 році, порівняно з 1990 роком), разом з очікуваним надходженням кредитів у рамках проектів МЧР/СВ, обсяг пропозиції кредитів зменшення викидів може спричини значне падіння ціни на вуглець. У такому випадку дуже значна частина зусиль, спрямованих на скорочення викидів у рамках СТВ ЄС, була б нівельована, і ЄС прийшлося б відмовитися від значних супутніх вигод щодо інновацій, енергетичної безпеки та якості повітря. Щоб уникнути цього, було б необхідно встановити жорсткі обмеження на надходження таких кредитів. Результатом цих обмежень може стати зміщення балансу попит/пропозиція, що сприятиме підвищенню ціни на обмежену кількість лісових кредитів, собівартість яких буде значно нижчою. Це надасть можливість отримання значних непередбачуваних прибутків. Перш за все, подібна ситуація призведе до неефективного використання обмежених фінансових ресурсів і не дасть можливості здійснити значне оновлення у інших секторах економіки, яке буде необхідним у найближчі два десятиліття.

Крім того, вплив на баланс попиту і пропозиції кредитів зменшення викидів, пов’язаних із зниженням рівня знищення і деградації лісів, багато в чому залежить від міжнародної угоди, яку буде укладено в Копенгагені в 2009 році. Вона дозволить визначити загальні зобов'язання щодо скорочення викидів (тобто попит на кредити) і внесок лісових кредитів у дотримання зобов’язань після 2012 року. Проте, навіть у випадку, якщо в результаті ухвалення міжнародної угоди розвинуті країни докладуть спільних зусиль до скорочення викидів на 30% до 2020 року, порівняно з 1990 роком, малоймовірно, що попит на вуглецевому ринку буде достатнім для скорочення масштабів знелісення на 50%.

Дослідження в рамках „сірої” літератури, схоже, підтверджують цю гіпотезу. Ангер і Сате (Anger and Sathaye, 2008) вважають, що навіть за умови високих трансакційних витрат ціна на вуглець може впасти

62 Заплановане на 2020 рік у рамках СТВ ЄС обмеження викидів є на 21% нижчим від рівня 2005 року, в результаті ліміт скорочення викидів становитиме близько 1720 млн. т CO2. Різниця між рівнем 2005 року і рівнем 2020 року становить близько 457 млн. т CO2. Зазначений ліміт не враховує запропонованого підвищення у контексті СТВ ЄС.

UAUA 46

до рівня 7,2 євро /тСО2 у 2020 році63. Знову ж таки, це надасть можливість лише частково вирішити проблему зменшення знелісення. Хоча Африка планує скоротити викиди у лісовому секторі майже на дві третини, Центральна Америка, Південна Америка та Південно-Східна Азія зменшать викиди на 16, 15 і 8% відповідно. Це країни, в яких знелісення набирає обертів. Загалом, лише 1,1 гТ CO2 у вуглецевих кредитах буде продано на вуглецевому ринку, що становить лише частину загального обсягу викидів від знелісення. У той же час, ці регіони отримають прибутки на суму 4,6 млрд. євро. Це свідчить про те, що вартість заходів по зменшенню викидів від знелісення, що мають прямий зв’язок із вуглецевим ринком, може бути, в цілому, вищою. Крім того, лісові кредити будуть витісняти Сертифіковані скорочення викидів (ССВ) і Одиниці скорочення викидів (ОСВ) у рамках традиційних проектів по зменшенню викидів у інших секторах. Китай, Індія і Бразилія зіткнуться з втратами прибутків від більш ніж двох третин проектів, які допомогли б здійснити зміни у їхніх економіках з метою переходу до низьковуглецевого суспільства. Однак авторами зроблено висновок про те, що результатом використання лісових кредитів може стати посилення обмежень на викиди вуглецю у розвинутих країнах за рахунок витрат, подібних за обсягом до вартості інших заходів щодо пом’якшення змін клімату.

У іншому „сірому дослідженні”, що фінансується Фондом захисту довкілля64, іде мова про 1,4 Гт CO2 за ціною на вуглець 30 доларів США/т CO2 (близько 20 євро/ т CO2). Це дуже великий обсяг, порівняно з розміром сучасного вуглецевого ринку. Однак, як і у попередньому дослідженні, це лише обмежена частина потенційно доступних лісових кредитів, пов’язаних із запобіганням знелісенню, які необхідно задіяти на вуглецевому ринку до 2030 року. Загальні суми і граничні витрати є вищими, ніж у рамках попереднього дослідження, можливо тому, що автори передбачають ухвалення міжнародної угоди до 2050 року, теоретично покладаючи реалізацію відповідних заходів до цього часу на приватний сектор, що прискорить використання лісових кредитів і банківських послуг до 2050 року.

Зрештою, остання оцінка впливу, що супроводжує аналіз СТВ ЄС, рекомендує не включати заходи у рамках землекористування, змін у землекористуванні і лісовому господарстві (ЗЗЗЛГ) до третього періоду дії СТВ не тільки з огляду на вплив ціни на вуглець, але також і через проблеми у сфері моніторингу та контролю за дотриманням встановлених вимог65. Ці проблеми включають у себе: тимчасовий і реверсивний характер діяльності у рамках ЗЗЗЛГ, (ці проекти не можуть цілком забезпечити постійне скорочення викидів), зменшення простоти, прозорості і передбачуваності СТВ ЄС, а також той факт, що якість моніторингу звітності щодо емісій у сфері ЗЗЗЛГ на сьогоднішній день не заслуговує порівняння із рівнем обліку викидів у рамках СТВ ЄС.

Насамкінець слід зазначити, що питання щодо впровадження на вуглецевий ринок лісових кредитів до 2020 року вимагає подальшого ретельного вивчення. Крім того, їх застосування у рамках інших національних схем торгівлі викидами (у США, Австралії і т. д.), що очікується у найближчі роки, буде визначатися державним законодавством і залишається під питанням до ухвалення Копенгагенської угоди.

63 Anger and Sathaye. 2008. ‘Reducing Deforestation and Trading Emissions: Economic Implications for the post-Kyoto Carbon Market’. Матеріали для обговорення 08-016. Центр європейських економічних досліджень. Мангейм.64 Environmental Defense. 2008. ‘Reducing emissions from deforestation and forest degradation in developing countries: implications for the carbon market’. Вашингтон65 Оцінка впливу, Робочий документ персоналу Комісії, що доповнює документ із пропозиціями щодо переглянутої Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/EC з питання удосконалення і розширення Схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів (COM(2009) 16 final)(SEC(2008)53), 23/1/2008.

UAUA 47

Зважаючи на значну кількість нез’ясованих питань у сфері використання лісових кредитів (наприклад, щодо балансу попиту і пропозиції, трансакційних витрат, моніторингу, контролю, тривалості, відповідальності) і невизначеностей, ймовірно, слід розпочати з випробування окремого „ринку лісового вуглецю”, фінансування якого може забезпечуватись у рамках Глобального механізму обліку лісового вуглецю. З метою заохочення розвинутих країн до участі у фінансових операціях на такому „експериментальному ринку” слід також проаналізувати, чи можуть такі кредити, утворені в рамках спеціальної пілотної ініціативи, використовуватись для забезпечення дотримання національних зобов’язань Сторін після 2012 року.

6. ОПТИМАЛЬНІ ВАРІАНТИ

Оптимальний варіант поєднує у собі варіанти 2 і 3. Варіант 2 є необхідним з огляду на його роль у вдосконаленні основ політики ЄС і забезпечення необхідного потенціалу і технічної підтримки третіх країн. Хоча реалізацію варіанту 2 можна розпочати у короткотривалій перспективі, тобто ще до наступного періоду зобов’язань у 2013 році, він не вважається достатнім для досягнення поставлених завдань і потребує поєднання з варіантом 3.

Лише за умови поєднання з варіантом 3 можна створити дієвий пакет заходів, забезпечивши його

економічність, оскільки запобігання знелісенню дозволить зменшити викиди парникових газів у найдешевший спосіб. Звичайно, існує ще певна невизначеність щодо точного обсягу викидів, яких вдасться уникнути шляхом зменшення обсягів знищення і деградації лісів за ту чи іншу ціну. Нез’ясованими також залишаються питання щодо типу джерел (лише наземна біомаса чи також грунти), вмісту вуглецю, обсягів викидів від знелісення, плати за альтернативне землекористування, структури управління та витоків. І все ж перспективні оцінки свідчать про те, що досягнення мети по зменшенню обсягів знелісення до 2020 року на 50% за рахунок фінансових витрат у розмірі близько 15-25 млрд. євро на рік залишається під великим питанням66;

ефективність, оскільки досягнення мети буде неможливим без застосування додаткових фінансових стимулів. Звичайно, для забезпечення ефективності додаткове фінансування повинно надаватися лише країнам, що розвиваються, за умови виконання поставлених завдань, тобто у разі офіційного підтвердження результатів діяльності щодо зменшення/запобігання знелісенню і деградації лісів.

Вплив на розподіл ризиків і вигод та скорочення бідності повинен бути, в принципі, позитивним для людей, засоби існування яких залежать від лісового господарства. Однак точний розмір компенсацій значною мірою залежатиме від реалізації політики на місцевому рівні та структури управління, особливо від того, чи будуть отримані фінансові кошти сторонами, які ухвалюють рішення на місцевому рівні і є відповідальними за знелісення.

Що стосується вибору між варіантами 3a і 3b у короткостроковій перспективі, тобто до 2020 року, варіант 3a, що передбачає створення Глобального механізму обліку лісового вуглецю, є більш прийнятним у контексті міжнародної угоди, що має бути ухвалена у Копенгагені в 2009 році. Розподіл доходів від аукціонної торгівлі квотами на викиди вуглецю з метою зменшення знелісення не має прямого впливу на попит чи пропозицію на вуглецевому ринку і тому, відповідно, не може дестабілізувати баланс між ними. Нинішній масштаб вуглецевого ринку ЄС, по суті, є недостатнім для впровадження кредитів зменшення викидів з метою скорочення емісій від знищення і деградації лісів. Фактично, якщо такі лісові кредити буде введено у СТВ ЄС, їх пропозиція значно перевищуватиме рівні

66 У більшості з прогнозів використовуються ціни у доларах США за 2000 або 2005 рік. У 2000 році валютний курс становив 0,9 євро за долар, у 2005 році – близько 1,2 євро за долар. У рамках даної оцінки курс євро стосовно долара складає 1 євро за долар.

UAUA 48

скорочення викидів, передбачені до 2020 року, що може поставити під загрозу стабільність СТВ у середньостроковій перспективі. У разі ж застосування певних лімітів існує ризик того, що лише обмежена кількість кредитів буде задіяна у рамках СТВ за високими цінами, що забезпечить надмірні прибутки для продавців. Екологічна користь буде вищою за умови ефективного використання фінансових ресурсів та уникнення зайвих виплат такого типу впродовж найближчого десятиліття.

Крім того, встановлення лімітів на використання лісових кредитів не вирішить питання знищення лісів, потрібні будуть також додаткові механізми стимулювання для подальшого вирішення проблеми.

До того ж, гострим питанням залишається дотримання зобов’язань, особливо якщо існує можливість використання лісових кредитів у рамках організованої за виробничими ознаками системи. Зрештою, потребує вирішення проблема витоків, інакше загальний вплив на довкілля може бути більш негативним (менше скорочення викидів у рамках СТВ ЄС, відсутність реального зменшення обсягів знелісення у разі існування витоків).

Таким чином, створення фінансових засобів для запобігання знелісенню у рамках національних схем торгівлі квотами на викиди (наприклад, СТВ ЄС), схоже, є більш прийнятним у середньостроковій перспективі, коли будуть накопичені кошти від аукціонної торгівлі квотами.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі, тобто після 2020 року, ЄС планує розглянути питання щодо впровадження лісових кредитів у СТВ ЄС у якості додаткового фінансового інструменту, за умови дотримання таких критеріїв, як виконання зобов’язань і забезпечення балансу попиту і пропозиції. Таким чином, доцільним є поєднання варіантів 2 і 3a, значення яких з часом зменшиться, і варіанту 3b, значення якого зросте після 2020 року. Результати аналізу також свідчать про те, що практична реалізація цих варіантів є непростим питанням. Необхідно розглянути низку проектних параметрів. Наприклад, серйозною проблемою залишаються витоки, і це слід враховувати при розробці будь-якого механізму стимулювання, що має бути адаптованим до місцевих умов. Обидва питання, які стосуються попередження витоків і забезпечення дотримання зобов’язань, повинні, певною мірою, вирішуватись у рамках національних механізмів, які можуть забезпечити їх урегулювання на державному рівні, а також гарантувати, щоб необхідні стимули дійсно були повністю спрямовані для місцевих громад та сторін, що ухвалюють рішення на місцевому рівні. Тому бажано було б перевірити функціонування нової системи у формі окремого паралельного „лісового вуглецевого ринку”, фінансування якого може здійснюватись у рамках варіанту 3a), за допомогою Глобального механізму обліку лісового вуглецю.

Реалізацію цих найбільш доцільних варіантів повинні доповнювати відповідні національні заходи у сфері пом’якшення наслідків зміни клімату, зокрема, спільне фінансування у країнах, що розвиваються.

7. НАСТУПНІ КРОКИ

Представлена оцінка впливу являє собою лише перший крок у довгостроковому процесі. Безумовно, якщо принцип механізму зменшення знелісення буде взято за основу, необхідно ретельно проаналізувати деталі впровадження його у життя. Це передбачає як визначення конкретних джерел і термінів фінансування, так і обговорення шляхів використання коштів на місцях та спрямування їх дійсно за призначенням – для підтримки груп населення, які зазнають впливу від реалізації політики по запобіганню знелісенню.

Робота і переговори щодо визначення необхідних механізмів і типу джерел фінансування ведуться у рамках форумів РКЗК ООН. Комісія готує Повідомлення, що стосується мандату ЄС на переговори у Копенгагені, який повинен бути прийнятий у січні 2009 року та обговорення якого главами держав-членів ЄС планується здійснити на весняній нараді 2009 року. Відповідно до висновків самміту ЄС, що відбувся у червні 2008 року, мандат буде включати в себе комплексну стратегію

UAUA 49

розширення фінансування для вирішення проблем зміни клімату, включаючи знелісення. Це передбачає проведення додаткового аналізу з метою перевірки надійності результатів даної оцінки впливу.

З метою розробки спільної позиції ЄС з цього питання Комісія має намір розпочати подальші дослідження у найближчі тижні.

Зважаючи на відсутність сьогодні певних структурних складових REDD, що стосуються чітко визначених механізмів виплат та інституційних критеріїв звітності, ЄС може зіграти важливу роль на світовому рівні, виступаючи в якості справедливого і об’єктивного посередника і намагаючись забезпечити ухвалення найкращого і найбільш ефективного рішення.

Деякі важливі рішення, які необхідно взяти до уваги у ході переговорів щодо можливої схеми фінансування, включають в себе:

(1) врахування існуючих механізмів та зусиль приватного сектору з метою уникнення дублювання роботи чи виключення ініціатив;

(2) націлюючись на повноцінне функціонування REDD, здійснення поетапного переходу та використання пілотних проектів з метою підготовки країн до участі у механізмі; ці проекти повинні бути сумісними зі структурою REDD;

(3) включення до структури REDD або паралельно до окремого фонду виплат за не пов’язану з поглинанням вуглецю цінність лісів, тобто екосистемні товари і послуги та їх внесок у досягнення мети по скороченню бідності;

(4) забезпечення національних секторних зобов'язань країн-одержувачів, особливо щодо управління, соціальних питань та справедливості розподілу фінансових ресурсів та вигод, отриманих в рамках механізму;

(5) забезпечення впровадження ефективної і надійної системи моніторингу і контролю для оцінки досягнутих результатів і забезпечення відповідності критеріям виплат.

Для Комісії також буде доцільно повною мірою використати можливі спільні зусилля у рамках діючих і майбутніх процесів FLEGT і REDD з метою максимального збільшення державного фінансування та спрощення реформ і заходів, необхідних на національному рівні.

Крім того, співробітництво з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), можливо, надасть можливість залучити банк до діяльності, спрямованої на підтримку реалізації кліматичної стратегії ЄС на міждержавному рівні, що включає в себе впровадження ініціатив, спрямованих на вирішення проблеми знищення і деградації лісів. Досвід, накопичений у рамках Глобального фонду енергоефективності та відновлювальної енергетики (Global Energy Efficiency and Renewable Energy Fund, GEEREF 67), а також схвалення і підтримка з боку ЄІБ Ініціативи прозорості видобувних галузей68 допоможуть здійснити важливий внесок у досягнення цієї мети.

67 Новаторський інструмент фінансування, запропонований Європейською Комісією з метою забезпечення максимально ефективного використання державних коштів. GEEREF здійснюватиме підтримку регіональних фондів у країнах Африки на південь від Сахари, зокрема, у карибських і тихоокеанських острівних державах, Латинській Америці, Азії, Північній Африці та сусідніх країнах ЄС. Прітритетним напрямком фінансування є здійснення інвестицій у країнах, що реалізують політику підвищення енргоефективності та впровадження відновлювальних джерел енергії, що сприяє залученню приватного сектору.http :// ec . europa . eu / environment / climat / pdf / key elements . pdf http :// www . eib . org / projects / news / eib - support - for - the - extractive - industry - transparency - initiative . htm 68 http :// www . eib . org / projects / news / eib - support - for - the - extractive - industry - transparency - initiative . htm

UAUA 50

8. МОНІТОРИНГ І ОЦІНКА

У Додатку 5 йдеться про моніторинг знелісення на національному і державному рівні.

Попередній досвід свідчить про те, що моніторинг знищення тропічних лісів має важливе значення на глобальному і регіональному рівні. Однак для того, щоб забезпечити повнофункціональність нового фінансового механізму REDD та ефективність системи звітності, слід ліквідувати наступні недоліки та інформаційні прогалини:

a) Країни повинні мати можливості для створення надійної і високоякісної національної системи моніторингу та звітності та оптимального використання, у разі необхідності, дистанційних досліджень. Достовірні дані у галузі лісокористування створюють основу для розробки національної політики у галузі сталого управління лісовим господарством та охорони лісів. У той же час, це дозволить країнам виконувати міжнародні вимоги щодо звітності, наприклад, у рамках РКЗК ООН, КБР, ФЛООН та глобальної оцінки лісових ресурсів FAO.

b) Хронологічна неузгодженість термінів у галузі лісокористування і методологій формування лісових кадастрів, а також відсутність регулярної інвентаризації лісового фонду ускладнюють отримання надійних оцінок тенденцій знелісення у багатьох країнах, що розвиваються.

c) Існує дефіцит доступної інформації щодо існуючих та минулих обсягів знелісення, лісорозведення та природного розширення лісів у деяких країнах, що розвиваються. Тому визначення країнами базової лінії для зменшення темпів знелісення є дуже важливим методологічним питанням, що вимагає реалізації технічного потенціалу на національному рівні та узгодження стандартів на міжнародному рівні.

d) Застосування регіональних/глобальних оцінок, що базуються на даних дистанційних досліджень, є більш раціональним, ніж повідомлення державами певної інформації у галузі лісокористування, що стосується, наприклад, фрагментації чи незмінності лісового покриву, а також тенденцій щодо зміни біомів/екологічних зон.

e) Глобальні та регіональні оцінки потребують узгодження і перехресної перевірки на регіональному і національному рівні з метою забезпечення їх якості та загального підтвердження, а також узгодженого застосування визначень.

Для ліквідації існуючих недоліків слід розглянути майбутні процедури моніторингу і контролю:

1. Необхідність розвитку, у відповідних випадках, національного потенціалу для ефективної оцінки тенденцій знелісення, а також забезпечення обліку і звітності у рамках ініціатив REDD. Це значною мірою залежить від місцевих можливостей і наявних фінансових коштів, що є необхідними для визначення умовних базових ліній та проведення належної інвентаризації лісових ресурсів на державному рівні.

2. Відповідно до мандату РКЗК ООН, Сторони несуть повну відповідальність за моніторинг і звітність по викидах парникових газів, незалежна перевірка діяльності у цій сфері періодично організовується Секретаріатом РКЗК ООН. Сторони зобов'язані дотримуватися рекомендацій МГЕЗК, гарантуючи, що інформація про викиди і абсорбцію парникових газів є прозорою, послідовною, повною, точною і адекватною. Пропозиції щодо нового механізму REDD знаходяться сьогодні на стадії оцінки в рамках переговорного процесу РКЗК, і рішення, ймовірно, навряд чи буде прийнято до кінця 2009 року.

UAUA 51

3. Не обмежуючись фінансовою підтримкою FAO у підготовці Оцінки лісових ресурсів (ОЛР), проведення якої планується у 2010 році, ЄС, у рамках програми Глобального моніторингу в інтересах довкілля і безпеки (Global Monitoring for Environment and Security, GMES) і відповідної взаємодії з Об’єднаним дослідницьким центром (Joint Research Centre, JRC), може вивчити можливості для розробки відповідної організаційної структури і здійснити внесок у створення майбутньої системи моніторингу REDD, буде вона частково чи повністю задіяна на національному рівні.

UAUA 52

Скорочення і конверсійні одиниці

Англійська Українська

AR Afforestation (establishing a forest on land that is not a forest, or has not been a forest for a long time) and Reforestation (restocking of existing forests and woodlands which have been depleted, with native tree stock)

ЛЛ Лісонасадження (закладка лісу на раніше непокритій лісом території, або землі, на якій лісовий покрив був відсутній тривалий час) і лісовідновлення (відновлення існуючих лісових масивів і лісових площ, що зазнали вирубок, шляхом природного поновлення)

BAU BAU Business as Usual СЗР Сценарій звичайного розвитку

CER Certified Emissions Reductions ССВ Сертифіковані скорочення викидів

CBD Convention on Biological Diversity КБР Конвенція про біорізноманіття

CDM Clean Development Mechanism МЧР Механізм чистого розвитку

COP Conference of the Parties КС Конференція Сторін

COPI Cost of Policy Inaction ЦПБ Ціна політичної бездіяльності

ENRTP Environment and Natural Resources Thematic Programme (EU)

ПДСУПР Тематична програма з питань довкілля і стійкого управління природними ресурсами (ЄС)

FAO Food and Agriculture Organization of the United Nations

ФАО Продовольча та сільськогосподарська організація ООН

FCPF Forest Carbon Partnership Facility (World Bank)

ФЛВП Фонд лісового вуглецевого партнерства (Всесвітній банк)

FDI Foreign Direct Investmen ПІІ Прямі іноземні інвестиції

FLEG(

T)

Forest Law Enforcement, Governance (and Trade)

FLEG(T) План дій Європейського Союзу у галузі управління лісами і торгівлі

GCCA Global Climate Change Alliance GHG Greenhouse Gas

ВАЗК Всесвітній альянс боротьби зі змінами клімату

GHG Greenhouse Gas ПГ Парниковий газ

GIFC Global Initiative on Forests and Climate (Australia)

ГІКЛ Глобальна ініціатива щодо лісів і клімату (Австралія)

Ha Hectare Га Гектар

UAUA 53

GMES Global Monitoring for Environment and Security

ГМНСБ Глобальний моніторинг довкілля і безпеки

IIASA International Institute for Applied Systems Analysis

МІПСА Міжнародний інститут прикладного системного аналізу

IPCC Intergovernmental Panel on Climate Change

МГЕЗК Міжнародна група експертів з питань зміни клімату

ITTO International Tropical Timber Organisation

МОТД Міжнародна організація з тропічної деревини

JI Joint Implementation СВ Спільне впровадження

JRC European Commission Joint Research Centre

ОДЦ Об’єднаний дослідницький центр Європейської Комісії

LUCF Land-Use Change and Forestry ЗЗЛГ Зміни у землекористуванні і лісовому госпоодарстві

LULUCF

Land Use, Land-Use Change and Forestry

ЗЗЗЛГ Землекористування, зміни у землекористуванні і лісовому господарстві

Mt Mega tonne Мт Мегатонна

ODA/OA

Overseas Development Assistance/Overseas Assistance

ЗДР/ЗД Зовнішньоекономічна допомога розвитку/ Зовнішньоекономічна допомога

RED(D)

Reduced Emissions from Deforestation (and forest Degradation)

RED(D) Скорочення викидів, спричинених знелісенням (і деградацією лісів)

UNFCCC

United Nations Framework Convention on Climate Change

РКЗК ООН

Рамкова Конвенція ООН з питань зміни клімату

UNFF United Nations Forum on Forests ФПЛ Форум ООН з питань лісів

VPA Voluntary Partnership Agreement ДУС Добровільна угода про співробітництво

1 tC = 3.67 tCO2

UAUA 54

ПосиланняAchard F., H. Eva, H.J. Stibig, P. Mayaux, J. Gallego, T.Richards, J.P. Malingreau. 2002. Determination of Deforestation Rates of the World's Humid Tropical Forests. Science 297:999-1002

Anger,N. and Sathaye, 2008, Reducing Deforestation and Trading Emissions: Economic Implications for the post-Kyoto Carbon Market. Discussion Paper 08-016. Centre for European Economic Research. Mannheim

Bonan G.B., 2008, Forests and Climate Change: Forcings, Feedbacks, and the Climate Benefits of Forests, Science 320:1444-1449

Contreras Hermosilla A., 2000, The underlying causes of forest decline, CIFOR Occasional Paper, 30

FAO, 2006, Global Forest Resources Assessment 2005

FAO, 2007, State of the world forests. http://www.fao.org/docrep/009/a0773e/a0773e00.htm).

Geist, H.J. and Lambin, E.F., 2002, Proximate causes and underlying driving forces of tropical deforestation, BioScience 52(2), 143-50

Grieg-Gran, M., 2006, The costs of avoiding Deforestation, Background paper for the Stern Review of the Economics of Climate Change. IIED, London.

Grieg-Gran, M., 2006, Is tackling deforestation a cost-effective mitigation approach? Sustainable Development Opinion Papers, IIED

Houghton, 2005, Aboveground forest biomass and the global carbon balance. Global Change Biol. Kindermann G., Obersteiner M., Rametsteiner E., McCallum I., 2006, Predicting the deforestation trend under different carbon-prices; Carbon Balance and Management, 1:15

Kindermann, G., Obersteiner, M., Sohngen, Sathaye, Andrasko, Rametsteiner, Schlamadinger, Wunder, Beach, Global Cost Estimates of Reducing Carbon Emissions through Avoided Deforestation, PNAS 2008.

Lepers E., E. F. Lambin, A. C. Janetos, R. DeFries, F. Achard, N. Ramankutty and R. J. Scholes, 2005, A Synthesis of Information on Rapid Land-Cover Change for the Period 19812000, Bioscience, 55:115-124.

Luyssaert S., E.-D. Schulze, A. Borner, A. Knohl, D. Hessenmoller, B.E. Law, P. Ciais & J. Grace, 2008, Old-growth forests as global carbon sinks, Nature,455: 213-215

Mayaux P., P. Holmgren, F. Achard, H. Eva, H.-J. Stibig and A. Branthomme, 2005, Tropical forest cover change in the 1990's and options for future monitoring, Philosophical Transactions of The Royal Society B: Biological Sciences (Phil. Trans. B), 360: 373 - 384.

Millennium Ecosystem Assessment (2005a) Global Assessment Report 1: Current State and Trends Assessment. Island Press, Washington DC.

Millennium Ecosystem Assessment (2005b) Living Beyond Our Means: Natural Assets and Human Wellbeing.Island Press, Washington DC.Millennium Ecosystem Assessment (2005c) Ecosystems and Human Well-being: Synthesis. Island Press, Washington DC.

Obersteiner, M., Kindermann, G., Rametsteiner, E., and Sohngen, B., 2007, Economics of Avoiding Deforestation, Paper presented at the conference on climate change mitigation measures in the agroforestry sector and biodiversity futures, 16-17 October 2007, ICTP, Trieste, Italy. Available at: http://users.ictp.it/~eee/workshops/smr1811/obersteiner.pdf

Putz FE, Zuidema PA, Pinard MA, Boot RGA, Sayer JA, et al. (2008) Improved tropical forest management for carbon retention. PLoS Biol 6(7): e166. doi:10.1371/journal.pbio.0060166

Stern N., 2007, The Economics of Climate Change, The Stern Review, Cambridge University Press

Stern N., 2008, Key elements of a global deal on climate change, LSE

UAUA 55

Sukhdev, P et al. 2008. The Economics of Ecosystems and Biodiversity-An interim Report. 64 pages. http://ec.europa.eu/environment/nature/biodiversity/economics/pdf/teeb_report.pdf

White A. and Martin A., 2002 Who owns the world's forests? Forest tenure and public forests in transition. Forest Trends, Center for International Environmental Law, Washington D.C.

UAUA 56

9. ДОДАТКИДодаток 1

Знищення тропічних лісів

На малюнку 1 зображено площі тропічних лісів, а малюнок 2 дає уявлення про масштаби знелісення (території, позначені червоним кольором, вказують на процес знелісення, що відбувається на сьогоднішній день). (MEA, 2005; Lepers et al., 2000; Mayaux, 2005 ).

Мал. 1 Тропічний лісовий покрив

Мал. 2 Знищення тропічних лісів на глобальному рівні

UAUA 57

Додаток 2Оцінки втрат біорізноманіття – кількісні і вартісні показники Подана нижче діаграма ілюструє зміну індексу біорізноманіття у різних біомах69. Наведені дані взято з дослідження „Ціна політичної бездіяльності: розвиток подій у випадку невиконання цілей 2010 року щодо охорони біорізноманіття” (Cost Of Policy Inaction, COPI). Оцінки базуються на результатах моделювання з використанням моделі GLOBIO для ОЕСР, та загалом узгоджуються з результатами моделювання в рамках інших досліджень, зокрема, FAO.

Малюнок 1, Додаток 2: Прогнозовані зміни біорізноманіття з 2000 по 2050 рік

Джерело: дослідження COPI, глава 4, с.62

Якщо не докладати зусиль до того, щоб зупинити скорочення біорізноманіття (тобто у випадку відсутності заходів щодо охорони тропічних лісів), очікується, що вартісний показник втрати видів флори і фауни в період з 2000 по 2050 рік зросте з 536 до 3362 млрд. доларів США70.

Втрата біорізноманіття означає також втрату екосистемних послуг, які забезпечує це біорізноманіття. У поданій нижче таблиці наведено основні послуги, які піддаватимуться ризику, багато з них є неринковими.

69 Біоми – це великі природні об’єднання світу, що класифікуються відповідно до домінуючого виду рослинності та характеризуються адаптацією організмів до конкретного природного середовища.70 У дослідженні COPI використано два оціночних сценарії, часткову оцінку і повну оцінку. Часткова оцінка містить менше прогалин, заповнених перенесенням значень одного біома в інший (наприклад, при переході лісів від одного типу до іншого), тоді як повна оцінка більше висвітлює передачу вигод. Хоча це, очевидно, відрізняється від „чистих” нижньої і верхньої оцінки, подібні елементи все ж присутні: зокрема, часткова оцінка передбачає нижню оцінку майбутніх темпів росту певних показників вартості (наприклад, продовольче забезпечення і ціни на вуглець), тоді як повна оцінка прогнозує вищі рівні (наприклад, вартість продовольчих товарів зростає з ростом ВВП).

UA

Скорочення біорізноманіття (узагальненого видового багатства, УВБ) в рамках біномів

2000-2050

Природні

Екстенсивне сіл. госп.

Біо

різн

оман

іття

(УВ

Б, %

)

Інтенсивне сіл. госп.

Керовані ліси

Посівні пасовища

Тропічна саванаТропічний лісСавана Бореальні лісиЛуки і степи

UA 58

Малюнок 2, Додаток 2: Оцінка екосистем тисячоліття для екосистемних послуг

Існують різні оцінки вартості втрати екосистемних послуг. Найбільш повний їх огляд містить дослідження COPI. Ці дані було використано з метою розрахунку вартості для суспільства змін у біорізноманітті, зазначених вище на Малюнку 1 Додатку 2. Відповідні оцінки наведено у таблиці нижче.

Річні витрати у 2050 році у випадку невиконання цілі по збереженню біорізноманіття на рівні 2010 року

Біоми Млрд. (10^9) євроТропічний ліс Від 536 до 3362Тропічна савана Від 0 до 707Теплий мішаний ліс Від 249 до 2332Загалом у світі (екосистеми суходолу, за винятком крижаних і жарких пустель)

Від 1891 до 13938

Джерело: адаптовані дані дослідження COPI , глава 6, с. 131

UAUA 59

Екосистемні послугиЕкосистемні послуги

Складові благополуччя

Забезпечення Кругообіг поживних речовин Грунтоутворення Первинна продуктивність

Забезп. прод-вом Їжа Питна вода Деревина і волокно Паливо

Регулювання Кліматичних умов Балансу води у природі Епідем. благоп. Водоочищення.Культ. значення Естетичне Духовне Освітнє Рекреаційне.

Безпека Особиста Доступу до ресурсів Аварійна

Осн. комп-ти благоп. Відпов. умови життя Достат. і поживна їжа Житло Доступ до товарів

Здоров’я Сила Гарне самопочуття Доступ до чистого повітря і води

Норм. соц. відносини Соц. згуртованість Взаємоповага Взаємодопомога

Свобода вибору і дійМожливість досягнення особистісно-вартісних цілей

Життя на Землі - біорізноманіттяКолір стрілокПотенціал опосередк-ня соціоеконом. факторами

НизькийСередній Високий

Ширина стрілокМіцність зв’язку між екосист. послугами і соц. благополуччям

Зв’язок між екосистемними послугами і соціальним благополуччям. Малюнок демонструє міцність зв’язків між категоріями екосистемних послуг і найбільш поширеними компонентами соціального благополуччя, а також містить відомості про можливий рівень опосередкування цих зв’язків соціально-економічними факторами. Наприклад, заміна екосистемних послуг, які втратили свою якість, забезпечить високий потенціал опосередкування. У різних екосистемах і регіонах існують відмінності щодо міцності зв’язків і потенціалу опосередкування. Крім екосистемних послуг на соціальне благополуччя впливають також інші фактори, як екологічні, так і економічні, соціальні, технологічні і культурні. Екосистемні послуги, в свою чергу, також залежать від соціального благополуччя (Оцінка екосистем тисячоліття).

НизькийСередній

Високий

Додаток 3Найважливіші стратегії і інструменти ЄС

1/ Співробітництво з метою розвитку

Повідомлення Комісії щодо нової політики ЄС з метою розитку71 дозволило підняти пересічне питання довкілля і природних ресурсів до рівня ключової теми співробітництва ЄС з метою розвитку, як для Європейського Співтовариства, так і для держав-членів. Положення, що вимагають систематичної розробки характеристик стану довкілля, сприяють інтеграції національних потреб з охорони лісів і біологічного різноманіття у Державні і Регіональні стратегії. У вересні 2007 року Європейська Комісія схвалила перший звіт щодо Послідовної стратегії розвитку (ПСР). ПСР відіграє центральну роль у зміцненні внеску ЄС у зусилля країн, що розвиваються, по досягненню Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ). Мета полягає у максимальному збільшенні позитивного впливу цієї політики на розвиток країн-партнерів та запобіганні виникненню протиріч; про її важливість йдеться у Європейському консенсусі з питань розвитку.

Звіт про реалізацію ПСР висвітлює питання взаємодії і взаємододатковості між політикою розвитку і дванадцятьма іншими внутрішніми і зовнішніми стратегіями ЄС, які мають вплив на країни, що розвиваються, у таких сферах, як: торгівля, довкілля, зміна клімату, безпека, сільське господарство, рибний промисел, соціальні аспекти глобалізації, зайнятість і достойна робота, переселення, дослідження та інновації, інформаційне суспільство, транспорт і енергетика. Загальний висновок полягає у тому, що досягнуто певних успіхів у забезпеченні узгодженості політики ЄС із цілями розвитку, однак існує потреба у здійсненні подальших кроків у цьому напрямку. Відбулися позитивні зрушення у певних сферах, зокрема:

у торгівлі – особливе значення мають переговори щодо укладення угод про економічне співробітництво з країнами АКТ (розвиток торгівлі і регіональна інтеграція);

сільському господарстві – останні реформи в рамках Спільної аграрної політики різко зменшують протиріччя політики ЄС у галузі підтримки фермерських господарств, що створюють перешкоди для вільної торгівлі, помітним є також позитивний вплив на соціальні і екологічні фактори.

Охорона клімату, енергетика і виробництво біопалива були визнані секторами, що мають можливості для подальшого розвитку72. Оскільки сьогодні здійснюється розробка політики у цих трьох сферах, існує необхідність у продовженні політичного діалогу з країнами, що розвиваються, а також у забезпеченні зміцнення потенціалу і поширенні інформації та передового досвіду.

Хоча ЄС, як і раніше, залишається провідним донором та найважливішим партнером для країн, що розвиваються, обсяг фінансової допомоги у 2007 році вперше зменшився за період з 2000 року, складаючи 43,1 млрд. доларів США, порівняно з 47,7 млрд. доларів США у 2006 році. Рекомендації в рамках останнього повідомлення „ЄС – глобальний партнер з розвитку”73 стосуються, зокрема, збільшення допомоги з метою розвитку та підвищення її ефективності, а також забезпечення більш узгодженого підходу до розробки політики ЄС в цілому. Документ інформує про загальну позицію ЄС у контексті Форуму високого рівня з питань підвищення ефективності зовнішньої допомоги, що відбудеться у Аккрі у вересні 2008 року та визначає напрямки діяльності на шляху до проведення Міжнародної конференції з фінансування розвитку, яка буде організована в Досі у грудні 2008 року. Особливий інтерес на переговорах REDD представлятиме питання щодо пошуку державами-членами

71 COM(2005) 311 final72 Commission Staff Working Paper, SEC(2008) 434, accompanying COM (2008) 177 final.73 COM(2008) 177 final, 09.04.2008. ‘The EU - a global partner for development. Speeding up progresstowards the Millennium Development Goals’.

UAUA 60

інноваційних джерел фінансування для здійснення відповідних заходів по вирішенню проблем зміни клімату.

План дій щодо протидії змінам клімату у контексті співробітництва з метою розвитку містить конкретні пропозиції щодо більш ефективної інтеграції кліматичної політики у діяльність ЄС в рамках співробітництва з метою розвитку. Ці наміри було підтверджено на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку (ВССР)74, а також на самміті ООН у 2005 році75. Всесвітній альянс боротьби зі змінами клімату (GCCA)76 передбачає тісну координацію між Комісією і державами-членами з метою надання допомоги бідним країнам, що розвиваються, які є найбільш вразливими до змін клімату. Особливо це стосується найменш розвинених країн (НРК) і малих острівних держав77, що розвиваються (МОДР), яким необхідно допомогти у розширенні можливостей адаптації до наслідків зміни клімату. Це відповідає також ЦРТ щодо розвитку глобального співробітництва з метою розвитку78.

Комісія планує сприяти забезпеченню сталого і більш ефективного управління ходом переговорів щодо укладення Угод про економічне партнерство з метою досягнення мети Котонської угоди між ЄС і країнами АКТ, а також докласти зусиль до максимального впровадження регіонального підходу до реалізації FLEGT. Розроблені Комісією національні стратегічні програми і національні характеристики стану довкілля є програмними інструментами, які можуть сприяти виявленню недоліків управління природними ресурсами, зокрема, лісами.

Що стосується лісового сектору, Комісія здійснює заходи щодо охорони вологих тропічних лісів впродовж багатьох років, прикладом чого можуть служити, зокрема, великі програми в Індонезії, Бразилії, Центральній Африці, Сьєрра-Леоне і Гайані. Комісія також розглядає питання про здійснення внеску до створеного Всесвітнім банком Фонду лісового вуглецевого партнерства (80% фінансування забезпечують держави-члени).

Окрема бюджетна лінія ЄС для охорони лісів існувала до 2006 року, її загальний обсяг у період з 2000 по 2006 рік складав 249 млн. євро. На підставі Повідомлення Комісії про зовнішньоекономічну діяльність79 від 25 січня 2006 року цю бюджетну лінію було інтегровано до Тематичної програми з питань довкілля і стійкого управління природними ресурсами (ENRTP). Основна діяльність в рамках ENRTP визначається Інструментом співробітництва з метою розвитку (ІСР). Він передбачає, орієнтовно, 804 млн. євро для реалізації програми у період з 2007 по 2013 рік. Орієнтовна сума на період з 2007 по 2010 рік складає 469,7 млн. євро. Це включає в себе 85,5 млн. євро для реалізації двох нових ініціатив, що стосуються змін клімату і поновлюваних джерел енергії. Оголошена Комісією Щорічна стратегія політики на 2008 рік передбачає багаторічні фінансові перспективи, а саме – додаткові 50 млн. євро для Всесвітнього альянсу боротьби зі змінами клімату та 35,5 млн. євро для Фонду енергоефективності і поновлюваних джерел енергії (ФЕПДЕ). У статті 134 ІСР вказується на те, що метою цієї тематичної програми є „інтеграція природоохоронних вимог до політики ЄС з метою розвитку та інших зовнішніх стратегій, а також сприяння реалізації екологічної і енергетичної політики

74 Нью-Йорк, Саміт зі сталого розвитку, 2005 рік75 Йоганнесбург, вересень 2002 року76 Всесвітній альянс боротьби зі змінами клімату (Global Climate Change Alliance, GCCA) – це альянс між ЄС і країнами, що розвиваються, створений з метою співробітництва у сфері інтеграції кліматичної політики у стратегії боротьби з бідністю77 Сюди відносяться лише країни, які отримують Офіційну допомогу з метою розвитку (Official Development Assistance, ODA)78 Завдання 12. Продовжити створення відкритої, регульованої, передбачуваної і недискримінаційної торгової і фінансової системи. Це включає в себе прихильність до належного управління, розвитку і боротьби з бідністю – як на національному, так і на міжнародному рівні. Завдання 13. Сприяти забезпеченню особливих потреб найменш розвинених країн. Завдання 14. Сприяти забезпеченню особливих потреб країн, які не мають виходу до моря, а також малих острівних держав, що розвиваються.79 COM(2006) 20 final of 25.1.2006

UAUA 61

ЄС у загальних інтересах Співтовариства, країн і регіонів-партнерів”. Багатосторічні програми ENRTP80

передбачають певні орієнтовні обсяги фінансування [у квадратних дужках] на перший період дії ENRTP (2007-2010), які спрямовані на:

• підтримку „діяльності, яка впливає на національну, регіональну чи міжнародну політику у галузі лісового господарства та сприяння накопиченню досвіду особами, що ухвалюють рішення (...)”.[71,8 млн. євро]

• підтримку реалізації добровільних угод про співробітництво (ДУС); пошук заходів, які сприяли б удосконаленню ДУС, наприклад, регіональні процеси FLEG (…)” [34,8 млн. євро]

• реалізацію діяльності, що підвищує статус політики у галузі охорони клімату [23,3 млн. євро].

Як зазначалося у главі 2.2, багато основних і прямих причин знелісення лежать за межами лісового сектору. Проте у деяких країнах незаконне і неконтрольоване використання лісових ресурсів може бути важливим чинником знищення і деградації лісів. Відповідні заходи в рамках політики ЄС включають у себе реалізацію прийнятого у 2003 році плану дій FLEGT, який передбачає низку заходів, спрямованих на боротьбу з незаконними рубками з особливим акцентом на галузі торгівлі. План визначає ряд завдань та характеризує інструменти політики, спрямовані на протидію незаконним лісозаготівлям і створення ринків для сертифікованих лісоматеріалів, заготовлених законним способом у районах сталого лісокористування. В основі Плану дій FLEGT лежать двосторонні добровільні угоди про співробітництво між ЄС і урядами країн-постачальників деревини. Вони накладають на обидві сторони зобов’язання щодо розробки механізму ліцензування імпорту деревини, відповідно до якого на ринки ЄС поступатиме лише вироблена на законних підставах ліцензована деревина від країн-партнерів FLEGT. До кінця 2008 року очікується ухвалення угод із Ганою, Малайзією і Камеруном. Завершені і триваючі переговорні процеси щодо підписання ДУС стосуються Індонезії, Ліберії та Конго Браззавілю. Очікується, що у найближчий час до переговорів долучаться нові країни.

У рамках добровільних угод про співробітництво FLEGT чітко визнано, що деякі країни-члени потребують значного зміцнення організаційних структур та нарощування потенціалу для виконання зобов’язань щодо дотримання лісового законодавства і ліцензування лісозаготівель. Комісія підкреслила необхідність підвищення компетентності та підготовки спеціалістів у країнах-постачальниках, а також підтримки керівних установ у реалізації нових процедур управління. Крім узгодження технічних і правових аспектів ДУС, переговори повинні визначити конкретні сфери, в яких країни-партнери потребують фінансової допомоги. У більш довгостроковій перспективі передбачається, що збільшення доходів від законного виробництва деревини дозволить забезпечити самофінансування систем управління.

Останнім і ключовим елементом Плану дій FLEGT є розробка „додаткових варіантів” запобігання торгівлі незаконно заготовленою деревиною. Комісія ухвалить81 законодавчі ініціативи, які спиратимуться на принципи комплексної юридичної оцінки і вимагатимуть від операторів ринку забезпечення законності походження лісопродукції, яку вони постачають.

Державні закупівлі можуть визначати тенденції виробництва і споживання, а також впливати на тенденції ринку і торгівлі. Значні обсяги державних закупівель лісоматеріалів та виробів з деревини законного походження, вироблених у районах сталого лісокористування, можуть зменшити вплив

80 http://ec.europa.eu/europeaid/where/worldwide/environment/documents/multi_annual_programme_enrtp_en.pdf81 Підлягають ухваленню у вересні.

UAUA 62

лісозаготівель на знищення лісів у світовому масштабі.

Європейська Комісія пропонує надати допомогу державам-членам у обміні досвідом щодо розробки керівних принципів застосування Директиви про державні закупівлі стосовно лісоматеріалів. Нещодавнім повідомленням „План дій щодо збільшення і вдосконалення державних закупівель у ЄС з урахуванням факторів довкілля”82 Комісія ініціює низку заходів, спрямованих на забезпечення узгодженого впровадження "зелених” державних закупівель. Що стосується деревини і виробів з деревини, Повідомлення визначає чотири пріоритетних сектори, в яких деревина використовується у якості основного (або одного із основних) матеріалів: i) будівництво; ii) енргетика; iii) паперова промисловість і поліграфічні послуги; iv) меблеве виробництво. Комісія ставить за мету розвиток процесу консультацій з державами-членами з метою розробки спільних критеріїв закупівель для кожного з цих секторів і товарних категорій. Використання плану на рівні ЄС забезпечить охоплення державними контрактами від 10 до 20% загального ринку лісоматеріалів ЄС.

2/ Торгова політика

ЄС сприяє інтеграції екологічних аспектів у міжнародну торгівлю (наприклад, шляхом розробки Оцінок впливу на сталий розвиток (ОВСР)) та у міжнародні зусилля, спрямовані на заміну екологічно нераціональних моделей виробництва і споживання у контексті охорони тропічних лісів.

Як зазначалося вище, було взято ефективний старт шляхом спрямування зусиль на подолання наслідків торгівлі тропічною деревиною, однак недостатньо зроблено для вирішення інших пов'язаних з торгівлею причин знелісення, що стосуються, зокрема, торгівлі пальмовою олією і соєю. Досягнуто певних успіхів у врегулюванні питання торгівлі дикими тваринами і рослинами шляхом активної участі у Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Оцінка впливу торгівлі на сталий розвиток у галузі лісокористування, здійснена за фінансової підтримки Комісії83, свідчить про те, що на глобальному рівні вплив лісозаготівель, ймовірно, є меншим, у порівнянні з наслідками економічного зростання, збільшенням кількості населення та підвищенням цін. Лібералізація торгівлі вплине на сталий розвиток, але у більшості ситуацій активізація торгівлі як така навряд чи матиме значні негативні наслідки. Однак лібералізація торгівлі може посилити негативні тенденції сталого розвитку, якщо не будуть задіяні відповідні системи управління лісовим господарством. У таких світових центрах біорізноманіття, як Бразилія, Індонезія, країни басейну річки Конго і Папуа-Нова Гвінея, можливі негативні наслідки можуть бути незворотніми. Країни, що розвиваються, лісова промисловість яких знаходиться під захистом високих імпортних тарифів, можуть зазнати значних екологічних і соціальних збитків у зв’язку зі скороченням виробничих потужностей і закриттям підприємств. Соціальні наслідки можуть нівелювати короткострокові економічні вигоди, якщо не буде вжито відповідних запобіжних заходів. У таких країнах рекомендовано застосовувати обережний підхід до лібералізації торгівлі, наприклад, шляхом поетапного вирішення питання і/або запровадження заходів з пом'якшення негативних наслідків. Багато країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою виграють від лібералізації торгівлі в економічному плані, однак, з іншого боку, страждають від знищення і деградації лісів. З точки зору сталого розвитку, лібералізація торгівлі сільськогосподарською продукцією матиме набагато більший вплив, ніж лібералізація торгівлі у лісовому секторі, оскільки ступінь зхищеності і розмір субсидій у сільському господарстві є значно вищими, ніж у лісовій галузі. У Бразилії прогнозоване збільшення виробництва сої може призвести до розширення сільськогосподарських угідь у басейні Амазонки та посилити тиск на райони з високим рівнем біорізноманіття. Очікується, що розширення експорту яловичини також прискорить процес знелісення. Тому в рамках ОВСР зроблено висновок про те, що заходи з пом’якшення негативних наслідків і удосконалення лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією повинні враховувати міжгалузеві зв'язки з лісовим господарством. 82 Затверджено 16 липня83 http :// europa . eu . int / comm / trade / issues / global / sia / studies _ wto . htm # dda

UAUA 63

Що стосується заходів з пом’якшення негативних наслідків, слід також мати на увазі, що лібералізація торгівлі, яка вплине на обсяги продажу харчової рапсової і ріпакової олії, яловичини та кормів для тварин, какао і кави, швидше за все, становитиме ризики для лісів, особливо у Бразилії, Індонезії і Західній Африці.

3/ Сільське господарство (продовольчі і непрдовольчі товари)

У повідомленні „Шляхи вирішення проблеми зростання цін на продовольство. Напрямки діяльності ЄС”84 Комісія визнає, що попит на сільськогосподарську продукцію обумовлюється також появою альтернативних ринків збуту, зокрема, ринку біопалива. Тим не менш, результати дослідження Комісії вказують на те, що існуючий рівень виробництва біопалива має невеликий вплив на поточні світові ціни на продовольство, оскільки для виробництва біопалива використовується лише 1% вирощених зернових. Європейська Рада ухвалила рішення щодо збільшення частки використання біопалива у транспортному секторі до 10% у 2020 році: такий тривалий період реалізації завдання навряд чи вплине на рівень поточних цін, поряд із цим, критерії сталого розвитку, запропоновані Комісією, зменшать вплив у майбутньому.

Пропозиція Комісії по директиві щодо поновлюваних джерел енергії85 передбачає впровадження схеми сталого використання біопалива, яка охоплюватиме питання, пов’язані з викидами парникових газів, біорізноманіттям і землекористуванням. Дана схема застосовуватиметься щодо біопалива, виробленого у ЄС, СОТ, а також імпортованого біопалива. Пріоритетне значення розвитку поновлюваних джерел енергії після 2010 року у рамках стратегії ЄС з протидії змінам клімату було підтверджено Європейською Радою у березні 2007 року. Застосування біопалива, як одного з поновлюваних джерел енергії, вважається важливою складовою послідовної стратегії розвитку. У висновках головуючої країни від 14 березня 2008 року зазначається: „Для досягнення амбітної мети щодо використання біопалива важливо розробити і втілити у життя ефективні критерії сталого розвитку з тим, щоб забезпечити можливість промислового виробництва біопалива другого покоління. У майбутньому у якості джерел енергії можуть розглядатися інші види біомаси, відповідно до висновків весняного засідання Європейської Ради 2007 року. Розширена підтримка виробництва біопалива другого покоління може сприяти подальшому зниженню впливу на природні ресурси. Біопаливо другого покоління не передбачає застосування продовольчих культур і може виготовлятися не тільки з деревини і спеціалізованих енергетичних культур, але і з такої сировини, як відпрацьована рослинна олія, тваринні жири, продукти лісової промисловості, тверді відходи і трава.

Переговори РКЗК ООН: позиції більшості країн, що розвиваються

На 12-ій Конференції Сторін РКЗК ООН (COP12), що відбулася у Монреалі в листопаді 2005 року, Коаліція країн тропічних лісів (Rainforest Coalition), до складу якої входить 41 держава, що розвивається86, запропонувала запровадити міжнародний режим боротьби зі змінами клімату з метою вирішення проблеми викидів, спричинених знелісенням. Коаліція пропонує добровільне зменшення викидів вуглецю за рахунок збереження лісів в обмін на доступ до міжнародного ринку торгівлі квотами на викиди. Даний підхід передбачає розробку національних базових сценаріїв та здійснення кількісного аналізу, моніторингу і контролю діяльності країн у сфері скорочення викидів від знелісення, а також результатів, досягнутих порівняно з базовим сценарієм. Вслід за впровадженням одиниць

84 COM(2008) 32185 COM(2008) 19, 23.1.2008, Директива про використання відновлювальних джерел енергії і біопалива86 Бангладеш, Беліз, Болівія, Центральноафриканська республіка, Камерун, Конго, Колумбія, Коста-Ріка, ДР Конго, Домініканська Республіка, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Сальвадор, Фіджі, Габон, Гана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Індонезія, Кенія, Лесото, Ліберія, Мадагаскар, Малайзія, Нікарагуа, Нігерія, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Самоа, Сьєрра-Леоне, Соломонові Острови, Сурінам, Таїланд, Уругвай, Уганда, Вануату і В’єтнам.

UAUA 64

скорочення викидів, які можуть бути оплачені на світовому ринку87, Коаліція країн тропічних лісів пропонує створити „кошик стимулів”, який сприятиме зміцненню природоохоронного потенціалу та створенню джерел фінансування у галузі охорони лісів. Початково спрямована власне на протидію знелісенню (тобто діяльності, що призводить до змін у землекористуванні), стратегія коаліції згодом була розширена з метою охоплення питань раціонального лісокористування та скорочення викидів, спричинених деградацією лісів (тобто зменшення запасів лісового вуглецю, що не призводить до змін у землекористуванні).

Більшість країн, що розвиваються, загалом підтримують стратегію Коаліції країн тропічних лісів. Однак певні групи держав розробили конкретні регіональні підходи до реалізації цієї концепції: країни басейну річки Конго, які створили Комісію з питань лісів Центральної Африки (COMIFAC88), наполягають на важливості включення питань деградації лісів та, меншою мірою, питань раціонального лісокористування до області дії майбутнього механізму зменшення викидів від знищення і деградації лісів (REDD). Країни Латинської Америки (за винятком Бразилії) схиляються до підтримки проектного підходу на зразок МЧР, як прогресивного інструменту розширеного застосування майбутнього механізму у загальнонаціональному масштабі. Індія і Китай прагнуть до впровадження питань раціонального лісокористування і управління лісовим господарством у сферу застосування майбутнього механізму REDD як способу оптимізації зусиль по припиненню знелісення і збільшенню лісових площ в обох країнах.

На 13-ій Конференції Сторін (COP13), що відбулася у Найробі в грудні 2006 року, Бразилія представила свою власну стратегію боротьби зі знелісенням у рамках РКЗК ООН. Ініціатива Бразилії також є добровільною і передбачає застосування стратегії на національному рівні. Пропозиція Коаліції країн тропічних лісів базується, у свою чергу, на перевірці результатів діяльності країн у сфері скорочення викидів від знелісення, які порівнюються з базовим сценарієм. Стратегія передбачає застосування фінансових стимулів щодо країн, які досягли скорочення викидів, порівняно з базовим сценарієм. Пропозиції Бразилії і Коаліції країн тропічних лісів відрізняються одна від одної за двома ключовими ознаками:

• сфера застосування: стратегія Бразилії спрямована власне на вирішення проблеми знелісення (тобто, стосується лише змін у землекористуванні) і не передбачає будь-яких стимулів для країн, які, до того ж, здійснюють заходи щодо протидії деградації лісів чи забезпечення раціонального лісокористування

• джерело вуглецевих виплат: пропозиція Бразилії спирається на додаткове фінансування з боку розвинених країн, але виключає прямі платежі у рамках вуглецевого ринку.

Переговори у рамках КБР ООН

Конференція сторін Конвенції про біологічне різноманіття затвердила повідомлення Конвенції для Міжурядової комісії з питань лісів (Intergovernmental Panel on Forests, IPF) щодо біологічного різноманіття і лісів (рішення II/9), схвалила програму роботи з охорони лісового біорізноманіття (рішення IV/7), затвердила і розширила програму роботи з охорони лісового біорізноманіття (рішення VI/22), закликала „Спільне партнерство щодо лісів” розглянути питання про наділення Секретаріату КБР повноваженнями координаційного центру у галузі охорони біорізноманіття (рішення VI/22), а також погодилася з тим, що нерегульоване і екологічно нераціональне використання лісоматеріалів, зміна клімату, опустелювання, зміни у землекористуванні, фрагментація місць проживання, деградація довкілля, лісові пожежі та інвазивні чужорідні види становлять основні загрози для біорізноманіття

87Слід зазначити, що на даний момент не існує єдиного "глобального вуглецевого ринку”, натомість діє низка джерел фінансування. Держави можуть купувати передбачені Кіотським протоколом вуглецеві кредити з метою забезпечення виконання своїх зобов’язань. ЄС створив систему торгівлі квотами, в рамках якої витрати лягають на плечі компаній, що є джерелами викидів. Система дозволяє підприємствам використання певних типів міжнародних кредитів певної кількості. Інші країни розглядають питання щодо створення системи торгівлі квотами на викиди.88 Commission des Forêts d'Afrique Centrale.

UAUA 65

лісів, пов’язані з антропогенним впливом, та потребують вирішення у першочерговому порядку (рішення IX/5). Європейське співтовариство і делегації ЄС зіграли провідну роль у цих переговорах.

UAUA 66

Додаток 4Оцінки витрат на моніторинг

Витрати на діючі системи моніторингу з використанням даних супутникового спостереження коливаються в діапазоні від 0,25 доларів США/км2 у Бразилії до 25 доларів США/км2 у Вануату, де витрати включають у себе кошти на розробку системи, реалізацію усталених методів і функціонування звичайної системи на інституційному рівні (Achard, 200889). Заплановане на 2010 рік дистанційне спостереження у рамках глобальної оцінки лісових ресурсів FAO коштуватиме 0,15 доларів США за км2, що включає в себе розробку системи.

Супутниковий моніторинг потребує поєднання з локальними заходами для перевірки правильності і узгодженості даних. Обсяги додаткових витрат на наземні дослідження можуть бути різними, залежно від розміру ділянки і потрібного ступеня точності, коливаючись від 330 доларів США/га на ділянках до 10 га і менше 1 долара США/га на ділянках понад 10 000 га (Brown, 2008)90. Деякі додаткові оцінки державних витрат наведено нижче.

Приклади оцінок державних витрат

Вануату, дистанційні дослідження

300 000 доларів США за територію площею 1,2 млн. га (80 островів)

тобто ~ 25 доларів США/ км2 (включно з розробкою системи)

Французька Гвіана, дистанційні дослідження

~ 670 000 євро за територію площею 8,5 млн. га (оцінка біомаси: 30 000 євро; оцінка території: 640 000 євро, включно з розробкою системи. Система передбачає вибірковий контроль, що охоплює 17 000 „точок спостереження”),

тобто ~ 8.4 євро/ км2 (більшість витрат на оцінку території стосуються оплати знімків SPOT у 2006 році).

Індія, піврічні дослідження

~ 1 + 1 млн. доларів США/дослідження території площею 330 млн. га (1 млн. доларів США за топографічну зйомку; 1 млн. доларів США за оцінку території з використанням дистанційного зондування),

тобто ~ 0,60 доларів США/км2 (стандартний метод, що не враховує вартість розробки системи, але включає в себе топографічну зйомку)

Бразилія, щорічні супутникові спостереження (PRODES):

~ 1 млн. доларів США/рік за лісову територію площею 400 млн. га

89 Знелісення у тропічних країнах: використання супутникового дистанційного зондування для виявлення і моніторингу змін у площах лісових ресурсів. Об’єднаний дослідницький центр, презентація на робочій нараді РКЗК ООН з методологічних питань, пов’язаних зі скороченням викидів від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються. Токіо, червень 2008 року.90 Оцінка переваг і недоліків наземних досліджень і інвентаризації лісів. Робоча нарада РКЗК ООН з методологічних питань, пов’язаних зі скороченням викидів від знищення і деградації лісів у країнах, що розвиваються. Токіо, червень 2008 року.

UAUA 67

тобто ~ 0,25 доларів США/км2 (стандартний метод, що не враховує вартість розробки системи)

Дистанційне спостереження у рамках глобальної оцінки лісових ресурсів FAO, 2010 рік

~ 5 млн. доларів США/за територію площею 3 млрд. га (що відповідає 30 млн. га супутникової зйомки, тобто розмір вибірки становить 1% від території тропіків)

тобто ~ 0,15 доларів США/км2 (включно з розробкою системи).

UAUA 68

Додаток 5Стан справ щодо моніторингу на національному і міжнародному рівні

На міжнародному рівні результати глобальної оцінки лісових ресурсів (ОЛР) FAO є основним джерелом глобальних даних про ліси, що широко використовуються країнами та міжнародними організаціями для розробки і реалізації політики у лісовому секторі. FAO здійснює ці оцінки з 1946 року з інтервалом 5-10 років. Від часу перших оцінок масштаб досліджень значно збільшився, охоплюючи сьогодні понад 40 показників, пов'язаних зі станом і тенденціями розвитку лісових ресурсів, а також товарами і послугами, які вони надають91. Зокрема, дані ОЛР використовуються для моніторингу результатів досягнення Цілей розвитку тисячоліття у рамках міжнародних конвенцій: РКЗК ООН, КБО ООН, КБР, а також з боку UNFF та ITTO.

На рівні ЄС Об’єднаний дослідницький центр Європейської Комісії (ОДЦ) має багаторічний досвід у використанні методів дистанційного зондування для оцінки змін лісового покриву. Ініційований на початку 1990-х років проект Об’єднаного дослідницького центру з супутникового дослідження стану тропічних екосистем (Tropical Ecosystem Environment observation by Satellite, TREES) був призначений для розробки оцінки лісового покриву на всій території тропіків. Другий етап проекту TREES (TREES II, 1996-2002) забезпечив розробку нового дистанційного підходу на основі зондування та здійснення більш точних оцінок стану вологих тропічних лісових екосистем (Achard et al., 2002).

ОДЦ і FAO сьогодні спільно працюють над здійсненням Глобального дистанційного дослідження у рамках Оцінки лісових ресурсів (т. з. FAO FRA 2010 RSS), крім того, ОДЦ досліджуватиме лісовий покрив у тропіках і Євразії92. Програма забезпечить отримання наукових і технічних результатів (наприклад, дані про зміни лісового пориву на глобальному і регіональному рівнях) у 2011 році. Методологія і результати будуть надані країнам, що розвиваються, для зміцнення природоохоронного потенціалу та розгляду національними експертами з метою здійснення незалежної технічної експертизи. Однак слід зазначити, що FAO має інституційний мандат ЄС на збір національних даних про лісові ресурси та зміни лісового фонду, але не переслідує завдання здійснення моніторингу лісового покриву. Відповідальним за це залишається кожен конкретний уряд.

Ці ініціативи доповнює Глобальна система спостереження за планетою Земля (Global Earth Observation System of Systems, GEOSS93) – амбітна програма інформації у галузі екологічної безпеки та довгострокового розвитку. Вона забезпечує можливість здійснення моніторингу та усвідомлення екологічних особливостей регіонів, масштабів наслідків, спричинених діяльністю людини, впливу глобального потепління, опустелювання, ерозії і знелісення. Що стосується моніторингу знищення і деградації лісів, у рамках GEOSS планується запровадити „Картографування лісових масивів для відстеження викидів вуглецю”, яке базуватиметься, ймовірно, на використанні передової супутникової радіолокаційної технології. ЄС здійснив вагомий внесок у ровиток GEOSS, створивщи Глобальну систему моніторингу в інтересах довкілля і безпеки (Global Monitoring for Environment and Security, GMES94).

Прикладом успішної допомоги з боку ЄС95, що може бути корисною для інших тропічних регіонів, є створення OFAC (Observatoire des Forest dAfrique Centrale), Центру по контролю за зміцненням системи моніторингу стану лісів басейну річки Конго. ЄС також активно бере участь у роботі в рамках

91 www . fao . org / forestry / fra 2005 92 Задіяно три цільових проекти ОДЦ: TREES-3, MONDE і FOREST.93 http :// www . earthobservations . org / 94 http :// www . gmes . info / 95 ЄС разом з Францією, США, Німеччиною і деякими міжнародними НУО у рамках співробітництва щодо захисту лісів басейну річки Конго.

UAUA 69

Глобальних спостережень за динамікою зміни лісового і рослинного покриву (GOFC/GOLD), міжнародної технічної групи експертів з дистанційного зондування у рамках ГСМОС96. Створена у кінці 2005 року спеціальна група з питань REDD підготувала збірку матеріалів щодо методологій REDD 97, яка у початковій редакції була представлена на 13 Конференції Сторін РКЗК ООН у Балі.

96 ГСМОС – Глобальна система моніторингу довкілля, програма дослідження, моделювання і аналізу наземних екосистем з метою підтримки сталого розвитку. http://www.fao.org/gtos/97 http :// www . fao . org / gtos / gofc - gold /

UAUA 70

Додаток 698

Глобальна лісова модель (ГЛМ)

Глобальна лісова модель, розробка якої тривала декілька років, сьогодні широко використовується для аналізу політики у лісовому секторі, охоплюючи, зокрема, питання охорони лісів, викидів вуглецю та визначення обмінних курсів. Модель максимально збільшує чисту вартість додаткових вигод для виробника і споживача на ринку лісоматеріалів. Оскільки лісовий сектор конкурує з лісовим господарством за земельні ділянки, модель описує взаємодію між двома ринками за рахунок функцій розподілу земельного фонду, які обумовлюють вартість оренди лісових угідь. Ці функції розподілу земельних ділянок визначені в рамках моделі для кожного з районів-постачальників деревини. Вони можуть бути як постійними (для помірного клімату), так і змінюватися з плином часу (тропічні регіони), в залежності від прогнозованого рівня розвитку сільського господарства у кожному з регіонів.

Функціональна інтегрована модель лісового господарства та альтернативних видів землекористування

Модель базується, головним чином, на глобальній моделі лісовідновлення і розраховує співвідношення чистої вартості лісових масивів та чистої вартості лісового господарства. Головними визначальними факторами чистої вартості лісів є доходи від депонування вуглецю, прибутки від продажу деревини, тривалість обороту рубки, ставки дисконту, витати на лісонасадження і ціни на деревину. Головними визначальними факторами чистої вартості сільського господарства, що прийде на зміну існуючим лісам, є щільність населення, сільськогосподарська придатність та ставка дисконту, скоригована на ризик. Вартісні показники порівнюються, і знелісення прогнозується у тому випадку, коли цінність сільськогосподарського виробництва переважає цінність лісу за певною нормою прибутку. У разі виникнення знелісення його швидкість є обмеженою. Швидкість знелісення є похідною від суб-сітки частки лісу (0,5° x 0,5°), сільськогосподарської придатності, щільності населення та економічного добробуту країни.

Характеристика моделі GCOMAP

GCOMAP являє собою динамічну модель часткової рівноваги (Generalized Comprehensive Mitigation Assessment Process – узагальнений комплексний процес оцінки зменшення впливу на довкілля), що створена з метою моделювання наслідків майбутньої зміни цін вуглецевого ринку для лісового господарства. Основна мета GCOMAP полягає у реалізації всебічної, передбаченої для конкретних країн діяльності, а також використанні даних про попит і витрати, варіанти пом’якшення наслідків для довкілля та зміни землекористування у регіоні. Модель забезпечує докладний аналіз вигод від зменшення викидів вуглецю в результаті скорочення знелісення у тропічних країнах. Вона встановлює базовий рівень землекористування на основі вивчення історичних тенденцій і урядових планів для періоду з 2000 по 2100 рік без урахування цін на вуглець. У рамках моделі визначається можлива діяльність лісокористувачів (фермерів) у відповідь на зміну вартості лісових ділянок і лісоматеріалів а також розглядаються ціни, що встановлюються згодом на вуглецевому ринку. Мета полягає у визначенні ціни земельної ділянки, яка буде об’єктом господарювання землевласників після базового періоду, або буде захищена від знелісення завдяки зростанню ціни на вуглець. Далі модель оцінює чисті зміни запасів вуглецю з урахуванням щорічного попиту на 5 основних видів деревної і недеревної продукції. У таблиці 1 наведено основні особливості моделі, що охоплює 10 регіонів світу.

98 Джерело: Appendices of Kindermann et al (2008)

UAUA 71