1

Олена Черниш

Ключ.

Таємний код нації

2

Слово до читача

Присвячується моїм батькам

Ідея цієї книги з’явилася три роки тому під впливом подій, що сколихнули Україну.

«Ключ. Таємний код нації» – результат пошуків істинних витоків, занурених у

сакральні глибини минулого людства.

Цікава художня подача – найкраща оправа для інформації, якою автор намагається

поділитися зі своїм читачем. Ми розраховуємо на увагу молодого покоління українців, які

прагнуть знати справжнє минуле не лише свого народу, але й усього людства.

Саме на теренах сучасної України відбувалося зародження людської цивілізації. Та

впродовж останніх десяти століть український народ поступово втрачав мову, культуру,

традиції, знання про своє минуле – основу власної ідентичності.

Книга «Ключ. Таємний код нації» не претендує на академічну науковість. Основні

джерела інформації – Вересова книга, міфи, легенди, археологічні знахідки.

Найщирішу вдячність висловлюємо Велесу – Богу Мудрих Знань, відуну Рувиту, бо

саме його трилогія спонукала автора до пошуків.

Скептикам пропонуємо зануритися в наукові праці істориків, археологів та

культурознавців, дослідження яких підтверджують правдивість викладеної нами інформації:

Анаті Емануїл, Відун Рувит, Волочай Василь, Грушевський М., Дубнов С., Іванов Ю.,

Іванченко М. Г., Кифишин О. Г., Кобелюх Василь, Коваль Сергій, Красуцький Михайло,

Крен Вільям, Литвинчук І. І., Макрам Роберт, Партицький Омелян, Плачинда Сергій,

Романюк Олекса, Рудий Василь, Самюел Н. Кромер, Силенко Лев, Шаян Б., Шилов Юрій та

інші.

«Ключ» – перша книга, мета якої обережно привідкрити завісу найбільшої таємниці

світу. Адже кожного з нас цікавлять питання: Хто ми? Звідки прийшли? Для чого?

Друга книга запропонує відичне бачення процесу світотворення земних цивілізацій з

моменту появи планети Земля аж до наших днів.

Для кого ця книга?

Для українців, які на генетичному рівні відчувають себе частиною особливої нації –

сильної, волелюбної, мудрої, справедливої. Для представників багатьох народів світу, в

судинах яких тече кров наших Предків, які не полінувалися у свій час розселитися по світу і

започаткувати народи Європи, південної Азії, Америки, деяких країн Африки.

Ми маємо право знати своє минуле. Ми мусимо повернути собі мову, звичаї, Мудрі

Знання і збудувати найщасливішу країну світу. Такий досвід живе в нашій пам’яті.

3

Категорично не рекомендуємо читати цю книгу тим, кого дратує українська мова,

культура, надбання нашого народу. Дослухайтеся до поради, так як від прочитання книги

«Ключ. Таємний код нації» у вас можуть з’явитися проблеми зі здоров’ям.

Тим, хто щиро любить рідний народ, Україну, книга подарує натхнення Творити,

посилить віру в близькість щасливого майбутнього, зігріє теплом і наситить любов’ю Душу.

В добрий час, мудрі і сильні українці!

4

***

Степанко сховався у розщелині великого каменю і чекав. Такої напруги він ще не

відчував зроду. По спині холодною, пронизливою рікою стікав піт. Тіло було скуте настільки

сильно, що аж оціпеніло.

Стоячи на одній нозі, вигнувшись в абсолютно неприродній позі, Степанко панічно

намагався придумати, як би непомітно розслабити скам’яніле тіло. Ще трохи – і він втратить

рівновагу. Тоді, швидше за все, хлопцеві прийдеться розпрощатися з життям.

– Ти точно його бачив? Тут, у степу, заховатися ніде.

Чоловік у скрипучих, давно не чищених черевиках поводився дуже знервовано. Його

взуття, очевидно потерпаючи через цілковиту зневагу до себе, намагалося привернути увагу

господаря на кожному кроці.

– Він тут. Я відчуваю його запах. Знайду – розірву на дрібні шматки. – Очі рудого

були сповнені страху і ненависті.

«Цікаво, чого, а точніше – кого, він боїться?» – промайнуло в свідомості Степана. Та

обмірковувати варіанти не було ні сил, ні часу. Треба думати про порятунок.

Степан знав: для застосування телепатичних здібностей необхідна цілковита душевна

рівновага. Він намагався вольовим зусиллям подолати страх. Та, здавалося, напруга щомиті

збільшувалася. Хлопець жалкував про те, що нехтував навчальними тренуваннями, які

проводив один з кращих козаків в окрузі. Тепер лінощі могли коштувати йому життя.

– Краще знайди, – хрипів ротом та скрипів черевиками чужинець. – Зранку ганяємося

за примарою. До настання темноти мусимо повернутися в місто. Варто поспішати.

В екстремальних випадках у людини вивільняються небувалі резервні сили організму.

Це Рідні Боги залишили у спадок нам, своїм дітям, Мудрі Знання, досконалий розум,

неперевершені можливості, якими володіють самі. Залишаючись заблокованими без

особливої на те потреби у повсякденному житті, ці сили вивільняються у мить смертельної

небезпеки, щоб врятувати життя. Ми – українці – і є Боги, з обрізаними до часу крильми.

Степанкові саме вдалося зупинити стрімкий плин думок і трохи заспокоїтися. Він

уявив перед собою козака Величара, зосередив увагу на його переніссі, намагаючись

встановити телепатичний зв’язок з наставником.

«Рятуй, Величаре! Сили скінчилися!» – летіли беззвучні хлопцеві сигнали в

безмежний простір степу.

Степанко, пересиливши біль, що скував треновані м’язи, підняв до неба важку голову

і відшукав очима орла. То був сильний, дорослий птах-самітник. Орел давно голодував, тому

5

його кров була отруєна величезною порцією норадреналіну. Саме цей гормон, вірніше його

запах, притягнув Степанкову увагу, мов магніт.

Хлопець неймовірним вольовим зусиллям сконцентрувався на тілі птаха, який

непорушно завис у ясному безхмарному небі. Одерев’яніле тіло не відволікало – це було

дуже доречно.

Степанко налаштував свідомість, мов антену, на орла і зосередився на ідентифікації

його емоційного стану. Ця техніка йому завжди чудово вдавалася і сьогодні мала врятувати

хлопцеві життя.

Вже через 60 секунд Степанко відчув кожною клітиночкою свого виснаженого

неймовірною напругою тіла повне єднання з птахом – вони стали одним цілим.

Юнак незмигно дивився на птаха і передавав йому свій безмовний крик про допомогу,

звертаючись через пернатого друга до людини, що замінила йому батька. Орел-антена мав

привернути увагу адресата і передати йому сигнал.

«Рятуй, Величаре!»

Орел піднімався усе вище і вище в небо, аж поки не щез з очей.

Нарешті все скінчилося: ні болю, ні втоми, ні страху. Степанко втратив свідомість.

***

Дмитро пробирався лісовою хащею вже третій день. Поранена нога боліла нестерпно.

Він прикладав до рани лісові трави, вибираючи їх інтуїтивно, мов звір. Їсти вже майже не

хотілося: біль переміг усі інші потреби і відчуття.

Дмитрусь знайшов відкриту галявину і ліг перепочити у високій карпатській траві.

Хлопець розумів, що треба вибиратися на полонину – там живуть люди. Та де вона і як її

знайти в безкрайому лісі напівсвідомій, обезсиленій людині?

Хлопець зосередився на пташиному співі – така концентрація уваги заспокоює думки

і дає можливість обміркувати ситуацію.

Дмитрик тихо заплакав. Солоні сльози тоненькими цівочками стікали по запалих

щоках.

Раптом все стихло. Від цієї тиші стало моторошно. Кожна клітинка змарнілого тіла

напружилася і почала тремтіти. Тікати? Куди?

Хлопець шкірою відчував небезпеку та не міг визначити, звідки її чекати.

Спина здригалась якось недобре, ніби погрожуючи малому страшною бідою,

переймаючись важким душевним болем.

6

З іншого боку галявини вийшли чотири чоловіки, одягнуті у військову польову

форму.

– Осталось две деревни. Либо щенок в одной из них, либо он уже погиб в лесу.

– Я слышал, что в карпатських лесах живут колдуны. Может малой у какого-то

местного шамана скрывается?

Цей голос юнак пам’ятатиме все життя. І не лише голос, а і його власника. Чоловік,

якому належав грубий, з агресивним надривом говір, мав чорні жорстокі очі, від погляду

яких переверталися в середині усі нутрощі. Це він наніс Дмитрику ту рану, яка вже почала

гноїтися.

Малий заплющив очі і, здавалося, перестав дихати.

– Спускаемся в долину – вытрусим из крестьян все. Не мог же он сквозь землю

провалиться.

Чоловіки наближалися до того місця, де причаївся знесилений переляканий утікач.

Ще кілька кроків, і вони помітять хлопця.

За одну мить усе змінилося. Страшний рев накрив галявину, ніби важким покривалом,

що аж втиснув Дмитра в землю. Через закриті повіки, якимось внутрішнім поглядом,

хлопчик відчув, як величезна тінь пронеслась над його виснаженим тілом. Крики чоловіків,

які сипали чужинською мовою лайливі вигуки, перемежовані прокляттями, почали

віддалятися у тому напрямку, звідки й з’явилися.

І знову все стихло.

Дмитрусь відкрив очі – сонечко в небі над кронами вікових дерев привітно

посміхалось йому. Хлопчина сів, притулившись спиною до стовбура смереки, озирнувся

навсібіч і поволі почав приходити до тями.

«Що це було?»

Піднявшись з останніх сил в повний зріст, трохи оговтавшись та розім’явши затерпле

тіло, малий почав міркувати вголос:

– Схоже, мене врятував ведмідь. Довжелезна тінь, що пронеслась наді мною і цей

страшний переможний рик! Не менше, ніж ведмідь.

Після усього пережитого: триденного утікання від жорстоких убивць, постійного

нестерпного болю в пораненій нозі, голоду, самотності, страху, зустрічі зі своїми

мучителями, відбулося диво: Дмитрик розсміявся. Так, розсміявся: голосно, нестримно, як

досі ніколи до того не сміявся. Хлопчику стало так весело, що він почав стрибати, бігати,

розкинувши руки-крила. Здавалося малому, що він от-от злетить над верхівками старезних

смерек і полине до мами.

7

Мама… Дмитрусь завмер, заплющив очі і відчув мамин запах. Йому здалося, що мама

тут, поряд, притискає його до грудей і цілує, цілує… Виснажене, худеньке, все ще дитяче

тіло з готовністю віддалося материнському захисту, теплу найріднішої людини. Її руки,

найдорожчий у світі голос лагідно промовляв: «Я поряд. Не бійся нічого, синку. Мама з

тобою».

***

Хлопчик поволі – знесилено й тихо – опустився на землю. Скільки Дмитрик сидів так:

хвилину, годину, день? Час завмер, даючи малому можливість прийти до тями та зібратися з

силами.

На галявині щось відбувалося. Дмитрик відчув на собі погляд. Зимовим холодом

обдало спину: «Це кінець». Дмитро одразу ж повернувся до реальності.

«Ті покидьки, що убили маму, тата і хочуть відібрати моє життя, все таки знайшли

мене», – промайнуло в голові.

Але дикого жаху від погляду чорних очей, який хлопець відчував щоразу при зустрічі

з дебелим садистом, чомусь не було.

Дмитро набрався сміливості і озирнувся. За ним з інтересом спостерігали дві пари

добрих здивованих очей.

– Дідуню, може вже час?

Дивне запитання дівчинки-підлітка, приблизно одного з ним віку, викликало думку,

що «дивний стан» Дмитрика тривав таки довгенько.

Дідунь мовчки спостерігав за хлопцем і це дало можливість Дмитрику уважно

розглянути «прибульців».

Світловолоса дівчинка вже доросла до дідуньового плеча, на яке опиралася. Її глибокі

блакитні очі проникали, здавалося, прямо в душу хлопця. Дивно, але цей пильний погляд

викликав у Дмитра почуття спокою, безпеки і впевненості. Стрункий дівочий стан був

прикритий сукнею вільного крою. Такі сукні міські дівчата не носили. Під самою шиєю

красувалася низочка коралів. Босими ногами дівча міцно і напрочуд легко стояло на землі.

Увесь цей дивний образ здавався ідеальним.

Дідунь вдивлявся у самісінькі хлопцеві думки, ніби гортаючи книгу його життя. Ясно

– оцінював перш ніж прийняти рішення: як реагувати на появу у рідному краї незнайомця,

що зумів притягнути до себе великі неприємності. Його погляд – то мудрість віків, надбання

усього людства, а ще доброта, любов і умиротворіння.

«Може такий вигляд має Бог?» – промайнуло у змученій свідомості.

8

То був високий, сильний, впевнений у собі чоловік. Такі люди завжди приймають

правильні рішення, уміють захистити і підтримати в скрутну хвилину. Його невибагливий

одяг – біла сорочка і білі полотняні штани вільного крою – здавалися недоречними тут, в

дикому лісі.

– Ми можемо тобі допомогти? – запитав добрий сивий велетень.

– Так. Я заблукав. А ще… Мене шукають жорстокі вбивці моїх батьків.

Дівчина підбігла до Дмитра і схопила його за руку:

– Йдемо! Йдемо! Дідунь допоможе.

– Справді, хлопче, тепер ти у безпеці. Та нам варто поспішати. Чую, що йдуть сюди

недобрі люди.

Дідунь повернувся і швидко пішов у лісову гущавину. Юнаки побігли слідом.

Дивно, та від пережитого стресу хлопець зовсім не відчував болю у пораненій нозі. В

його затьмареній голові майнула думка:

«А може я помер і Бог з ангелом зустріли мене у райському лісі?»

Дмитро майже нічого не бачив перед собою. Лише відчував дотик теплої дівочої руки,

якому й довірив свою подальшу долю.

***

Світомила була відаючою жінкою, знаною та поважною у всій окрузі. Її мати, бабуся,

прабабуся зналися на відах та народних знахарських традиціях.

Чоловік Світомили, славетний козак Святобор, загинув три роки тому через

підступність чужинців, що оселилися недалеко від їхнього селища.

У жінки залишилися четверо малолітніх донечок-погодків.

Степанко – мамина гордість і втіха – вже виріс і підтримував матір у всьому. Дівчатка

обожнювали свого брата: сильного, завжди врівноваженого, люблячого та надійного.

– Степаночку, будь обережним. Орися занадто запальна й нестримана як для тебе.

– Знаю матінко. Та в ній стільки життя!

– Синочку, ти б трохи стримував запал своєї подруги. Чує моє серце, до біди

недалеко.

– Мамо, ти полюбиш Орисю, як познайомишся з нею ближче, – Степанко поцілував

материні руки і хотів йти у справах, та Світомила затримала його.

– Вона мені подобається. Орися добра дівчина, справжня красуня. Та надто вже

запальна. Степанку, вона спочатку робить справу, а вже опісля думає.

– Не хвилюйся, матінко. Я за нею наглядаю.

9

Степан пішов.

Світомила провела поглядом єдиного сина, аж поки його було видно. Материнське

серце чуло біду…

– Матінко Макоша, наглянь за дітьми – Степаночком та Орисею. Вбережи їх від зла та

складних випробувань. Слава Тобі!

***

– Степанку, любий, ти ж обіцяв, – Орися подобалася хлопцеві. Здавалося, вона має

якийсь магічний вплив на юнака.

– Не сьогодні, Орисю. До мами приїхали люди з міста. Я маю їй допомогти.

– Гаразд. Завтра на світанку я чекаю на тебе.

***

Ледь помітна стежина, обвита цілинним ковелем, вигравала діамантовою росою в

м’яких променях вранішнього сонця.

– Орисю, печера під дольменом – заборонене місце.

– Знаю, Степаночку. Я тільки зазирну ненадовго. Там під стелею я бачила дивні

незнайомі знаки. Я гляну одним оком – і підемо додому, обіцяю.

У Орисі була фотографічна пам’ять. Вона шліфувала свої мнемічні здібності за

допомогою різних технік. Але найкращих результатів досягла в цей, останній перед

екзаменом, рік навчання.

Степанко, Орися та Орест були відібрані Світозаром сім років тому серед численних

дітей степових рідновірських поселень. Вони знали про свою обраність, та не знали, до чого

їх готують. Відун завжди уміло уникав детальних пояснень з цього приводу.

«Прийде час і ви про все дізнаєтеся», – саме таким поясненням досі доводилося

задовольнятися друзям.

– Орисю, якщо хтось дізнається, що ми спускалися в печеру, на нас чекають

неприємності.

– То не спускайся. Залишайся біля каменю і чекай мене – я швиденько.

Орися за мить юркнула в середину печери, Степанко – за нею.

Через чотири кроки хід круто повертав праворуч. Ще за якийсь десяток кроків Степан

з Орисею опинилися в цілковитій темряві.

10

Юнаки взялися за руки та на декілька секунд затамували подих, примруживши очі.

Після яскравого сонячного світла їхній зір ніяк не хотів звикати до абсолютної темряви.

Довелося включити ліхтарик.

Молоді люди знали, що штучне освітлення, а тим паче відкритий вогонь, може

пошкодити тисячолітні наскельні написи.

Промінь світла від ліхтарика був ледь помітним, та його вистачало для того, щоб

слідкувати за підземним шляхом.

Заблукати у цій печері було неможливо. Через кожні 10 метрів друзі повертали

праворуч. Дорога до жаданої таємничої печери нагадувала лабіринт, що закручувався по

спіралі. Сам же хід спускався під землю на 45 градусів. Отже, через кожні чотири повороти

шукачі пригод опинялися ніби на один поверх нижче попереднього рівня.

Спустившись на сьомий рівень, молоді люди увійшли в простору печеру.

– Орисю, у тебе не більше п’яти хвилин, – Степан нервував, так як вперше в житті він

знехтував заборону.

– Мені більше й не потрібно.

Дівчина швидко пройшла у віддалений куток печери, спритно обминаючи кам’яні

нарости на підлозі та гострі бокові виступи. Її тілесна пам’ять теж була ідеальною.

Степан розмірковував над тим, коли б то Орися могла відвідувати цю печеру і чому

він про це дізнався лише сьогодні.

До всіх талантів дівчини можна додати ще один – вона була чудовим маніпулятором.

Знаючи, що Степан нізащо б не погодився спуститися в таємничу печеру, вона фактично

заманила закоханого юнака у пастку. Про плани хитрої допитливої красуні хлопець дізнався

уже в Степовому Домі. Звісно, покинути кохану в небезпеці він не міг. Орися володіла ще й

непересічним стратегічним мисленням.

– Степаночку, йди-но сюди. Підсади мене: напис розміщено на висоті два з

половиною метри.

Хлопець знав, що сперечатися з нею – марнувати час. У будь-якому випадку Орися

зробить по-своєму. А вибиратися на поверхню треба якомога швидше.

Степанко обережно, навпомацки, пройшов у віддалений куток печери, присів

навпочіпки і підставив дівчині могутню спину.

Орися спритно забралася своїми міцними ногами йому на плечі та повністю

зосередила увагу на стіні.

– Степанку, я ніколи не бачила нічого подібного. Ці знаки ні на що знайоме не схожі.

– Злазь, розберемося на поверхні.

– Чекай-чекай. Це – не фарба.

11

– Не видумуй, пішли вже.

– Степанку! Це … кров.

Орися похитнулася від несподіваного відкриття, та мало не впала. Вона схопилася

лівою рукою за непомічену раніше заглибину в стіні. Степанко тим часом відновив

рівновагу.

Пальці Орисі вже нащупали чотири пласких камінчика ідеально круглої форми. На

поверхні каменів були викарбувані якісь знаки. Дівчина тихенько сховала їх у пазуху і

спустилася на підлогу.

Друзі швидко попрямували нагору.

– Заплющ очі, – сказав Степанко перед тим, як вони вийшли з печери.

– Степаночку, ти будеш вкрай здивований, коли я намалюю ті знаки.

– Тихо, – хлопець до чогось прислухався. Він потягнув носом повітря і, смикнувши

Орисю за руку, різко присів між каменями.

– Тут чужинці, – прошепотів у самісіньке вухо своєї подруги.

Орися почала прислухатися.

Тиша навколо була абсолютною. Жодних звуків. Та в середині тіла дійсно з’явилося

тривожне відчуття. Ледь помітні коливання земної поверхні викликали вібрацію не лише

вікових монолітів, а й кожної клітиночки в тілі принишклих між каменями друзів.

Степанко правий – тренований ніс Орисі відразу вловив тонкі нотки незнайомого

важкого аромату, що й сповістив юнаків про небезпеку. Степовики так не пахнуть, тварини

не підходять до священних каменів ближче, ніж за 300 метрів. Отже, це – чужинці.

– Чому вони ховаються? – прошепотіла Орися.

– Мабуть, помітили нас.

Степанко тут же прийняв рішення: необхідно відвести загрозу від коханої.

– Орисю, спустися в печеру і чекай там до вечора. Потім дальньою стежиною

пробирайся в селище.

– Я тебе не залишу.

– Не хвилюйся, – хлопець посміхався спокійно, як завжди. – Вони мене не впіймають.

Степанко зачекав, допоки Орися сховається і сконцентрувався на своїх внутрішніх

відчуттях. Він добре умів моделювати емоційний стан, який робить людину непомітною для

оточуючих. Це завжди спрацьовувало, коли юнак не хотів привертати до себе зайвої уваги,

знаходячись серед людей.

Ще два роки тому хлопець частенько використовував цю техніку у школі, коли був не

готовий до уроку. І жодного разу не отримав двійки: учитель його просто «не помічав».

12

Та зараз ситуація зовсім інша. Степанко не знав, де чужинці ховаються, хто вони та

скільки їх. Він був один, а, отже, його помітять у будь-якому разі.

І все ж хлопець сподівався, що у нього з’явиться хоч трохи часу, аби відволікти увагу

незваних гостей і відвести їх подалі від Степового Дому, де ховається його кохана Орися.

Юнак спритно зістрибнув з каменю і швидко побіг у степ. Він тримав у свідомості

образ свого друга – сильного непереможного степового красеня Сіроманця – вожака вовчої

зграї.

Цю майстерність хлопець опанував під час тренувань: двічі на тиждень Степанко

бігав наввипередки з молодняком вовчої зграї. Такі змагання навчили його не лише вільно

розвивати величезну швидкість, регулювати дихання для підтримання активності тривалий

час. Степан розвинув унікальні навички надлюдської витривалості та спритності. Він

напружував усе тіло, а потім поволі розслабляв м’язи доти, аж поки не вдавалося досягнути

ідеальної рівноваги між активністю згинальних та розгинальних м’язів у кінцівках. При

цьому вивільнялася кінетична енергія такої сили, що юнак був здатен обігнати червонолапих

супротивників.

Чужинці помітили одиноку постать, яка швидко рухалася в просторі, коли хлопець

уже досяг лінії горизонту. Можливо, їм здалося, що це дикий звір чи привид. У будь-якому

разі, Степанові розрахунки виявилися вірними: навздогін вони кинулися не одразу.

Гострий слух юнака вловив за спиною наростаючий гул від потужного двигуна

автомобілю, що мчав через цілинний степ, не вибираючи дороги.

Степанко звернув праворуч. Десь за 300 метрів виднілися розкидані по степу камені.

Ніхто не знав, звідки вони тут взялися. Та в одному з тих монолітів була непомітна

розщелина, в якій з трудом могла поміститися десятирічна дитина, якби здатна була вигнути

власне тіло вкрай неприродним способом.

Хлопець мав зріст 187 сантиметрів, міцну статуру. Його фізичні дані позбавляли

найменшої можливості протиснутися в кам’яну щілину.

Та це був єдиний шанс на порятунок.

***

Степанко був мовчазним хлопцем – справжня дитина степів.

Відкритий простір розвиває неймовірну здатність чути і бачити. Будь-яку небезпеку

можна помітити здалеку і встигнути підготуватися до зустрічі з нею.

13

Степовики неквапливі, помірковані та мають особливий тип сприйняття: інформацію

про оточуючий світ вони здобувають через споглядання, аналіз та зроблені самотужки

умовиводи.

Найцінніший здобуток для їхньої свідомості полягає у цілковитому єднанні із силами

природи.

Матінка Сира Земля дає людині силу, розповідає про найближчих мешканців – хто,

звідки, куди прямує. Земля спілкується з людиною особливим чином – кожен слід, який

залишила жива істота, дасть всю необхідну інформацію про неї. А ще жива Земля розповість

про напрямок руху і відстань до ворога, співаючи свою особливу пісню: її вібрації – сильні

чи слабкі, ритмічні або хаотичні для жителя відкритих просторів мають неабияку цінність.

Вітер донесе до подорожнього запахи за кілька кілометрів. Часто саме ця інформація

дозволяє врятувати життя і уникнути небезпеки. Ніс для жителя безкраїх степів часто

важливіший орган, ніж руки-ноги, очі й вуха.

***

– Тривога! – дав команду Величар.

Всі чоловіки, які були в селищі, покидали свої справи та осідлали коней.

– Величаре, що сталося? – перекрикуючи гуркіт десятків копит запитав Микола

Рудий.

– Степан у біді. Він на півшляху до Степового Дому.

***

– Корбане, треба тікати.

– Нам потрібні ці скрижалі. Будемо відстрілюватися.

– Степовики нам цього не подарують. Не варто їх злити. Життя дорожче.

Корбан був жадібний, жорстокий і безжалісний. Та він умів приймати блискавичні

рішення і ніколи не помилявся.

– Всі в машину! – заволав, наче поранений звір. – Повернемося пізніше.

Господарі степових просторів здалеку побачили, як чотири темні постаті поспішно

стрибнули в позашляховик і машина на величезній швидкості помчала сивим морем

навпростець, схожа на жахливого позаземного монстра.

***

14

– Аж мурашки по спині побігли, – промовив Микола, злізши з коня. – Недобре щось

відбувається, Величаре.

– Згоден. Треба буде постійно чатувати селище та навколишню місцину. Ці ворони,

схоже, у спокої нас не залишать.

– Що їм треба на нашій землі? – Василя охопило хвилювання, бо мав аж дванадцятеро

неповнолітніх діток.

Величар не знав. Сильний, сміливий, благородний козак був кращим захисником на

сотні миль навкруги. Та доступу до таємниць, які сотні літ ретельно оберігали волхви, він не

мав.

– Знайшов! – Василь побачив скрюченого Степана. – Потрібна допомога!

Мирослав почав обережно розтирати Степанові руки й ноги, щоб поновити в них

кровообіг. Задубіле тіло витягнути без пошкоджень із розщелини було б неможливо.

Велетень Микола, сидячи на міцній спині свого вороного, прийняв нерухоме тіло

Степанка. Обережно, мов найцінніший скарб, поклав його на спину коня перед собою і

повільно рушив додому.

Чоловіки не помилилися. Спокійне, розмірене життя у селищі після описаних подій

закінчилося.

***

Дмитро з цікавістю розглядав помешкання, в якому опинився. Він лежав на широкій,

напрочуд зручній, лаві, яку господар розмістив у дальньому кутку невеличкої кімнати. Усі

стіни цього чудного приміщення були прикрашені пахучими сухими травами.

Зліва стояв міцний дерев’яний стіл, накритий білою, вишитою по краях яскравими

квітами, скатертиною.

Глиняний посуд, вироблений та розписаний гуцульськими майстрами, акуратно

складений на двох полицях, прикріплених до стіни над столом.

«Це зручно, – подумав хлопчина, – усе під рукою».

Голод нагадав про себе тихим мелодійним урчанням у животі.

Вікно завішували дві невеличкі фіранки, що весело розхитувалися від подиху вітру.

Коли крила-занавіски зустрічалися, хлопець бачив вишите по сніжно-білому полю тканини

величезне дерево. Розлоге віття розходилося від дерева на два боки. А на могутніх гілках

буяли червоні квіти.

«Яка майстерна рука сотворила те диво? Чи може ці квіти справжні? Не розбереш…»

15

Дмитрик трохи знався на українській символіці. Дерево – то символ Роду. Розлоге

міцне коріння уособлює підтримку Рідних Предків, які спостерігають із Луків Сварожих за

своїми живими нащадками та надають їм допомогу. Через стовбур – родовий канал –

перетікає енергія від пращурів до прийдешніх поколінь. А у зворотному напрямку тече

енергія пам’яті та вдячності Предкам.

Кожна гілочка Дерева Роду – родина. Народження дитини в сім’ї супроводжується

появою на гілці красивої квітки.

Хлопець задивився на танцюючі крила, що відтінялися сонячним світлом, яке лилося

крізь маленьке віконечко. Промені Зірки, що зігрівала планету Земля, розсіювалися крізь

листя величних карпатських дерев і, пронизуючи прикрашену кольоровими нитками

білосніжну тканину, надавало об’єму, життєвої сили і тепла отому казковому творінню –

Дереву Роду хазяїв цього гостинного дому.

Хлопчик прикрив очі і поринув у спогади.

Мама…

Він ніколи не промовить це слово до найріднішої у цілому світі людини. Чомусь

пригадався той день, коли вони востаннє були разом, родиною: тато, мама і Дмитрусь – їхнє

сонечко.

Мама нашвидкуруч приготувала смажену картоплю – синочок так її полюбляє! Ніхто

не вміє готувати картопельку так, як його матуся.

Мама нарізала картопельку тонесенькими скибочками і, трохи обсмаживши її в олії,

кидає прозорі та запашні ниточки цибульки. Якось мама вміє вгадати, коли що кидати у

пательню. Десь під кінець добавляє лісові грибочки, вже відварені з «перевірочною»

цибулиною. Аж тоді солить.

А в кінці – то родинний секрет – кидає дрібнесенько порублений гострим ножем

часничок (в жодному разі його не можна чавити!), перемішує свій шедевр і накриває

кришкою.

Все: царська вечеря готова.

Уся родина за столом. Кислі огірочки, квашена капустка, білий хліб (обов’язково

ламаний великими шматками). А посеред столу вона – пательня, накрита кришкою.

Настає найурочистіший момент. Мама піднімає кришку і випускає картопляний дух у

хату. Він наповнює всю оселю, лоскоче ніздрі і активізує роботу слинних залоз. Шлунок

радісною піснею сповіщає про свою готовність до прийому смаколиків.

Дмитрик простягнув до мами величезну тарілку. В Дні Смаженої Картоплі тато

поступався нащадкові правом головного їдця в сім’ї.

У двері квартири голосно постукали.

16

Дмитрик не хотів, щоб сьогодні довелося приймати гостей. Адже День Смаженої

Картоплі – особливе родинне свято. До таїнства поїдання найсмачнішої у світі страви мають

допуск лише три людини на Землі: тато, мама і він – їхній син і справжня гордість.

І ось зараз хтось наважився розрушити чарівність цього вечора.

Мама з татком тривожно перезирнулися. Дмитрикову праву ногу чомусь звело

судомою – вперше у житті. Хлопчик відчув: у його рідний дім прийшла біда.

Незвані гості постукали ще раз: голосно, владно, нетерпляче.

– Я зателефоную в поліцію, – сказала мама.

– Не треба. Не вистачить їм нахабства з’явитися о цій порі у центрі міста. Навколо ж

сусіди. Це хтось інший.

З татусевих слів стало зрозуміло, що їхній сім’ї хтось або щось загрожує.

«Дивно! Тато і мама – найкращі люди на планеті. Їх люблять і поважають всі

оточуючі, – юний розум не міг осягнути того, що відбувається. – У нашому домі завжди

живуть любов, радість і добро».

І раптом виявляється, що родина Дмитрика у небезпеці:

«Цього не може бути!»

Мама потягнулася до телефону.

В цей час двері затріщали і відскочили, з гуркотом стукнувшись об стіну, до якої

перед тим були прикріплені.

В кухню важкими кроками зайшов височенний, давно не голений, чоловік. В правій

руці він тримав пістолета з глушником.

Раптом щось голосно бахнуло і тато повільно сповз по стіні на підлогу.

Дмитро дивився на нерухомого тата і ніяк не міг зрозуміти: чому під ним

розпливається червона густа калюжа. Рідина на підлозі повільно змінювала свої обриси і

хлопчик відсторонено спостерігав за цим процесом.

Ніби у сні було чути, як по квартирі хтось ходить і розкидає важкі речі.

«Може це томатний сік розлився? – Дмитро намагався опанувати себе і зрозуміти, що

відбувається. Та мозок вперто не хотів виходити з економ-режиму. Дмитрика немов заціпило

на тій червоній плямі. – У нас не було томатного соку. Що ж тоді?»

– Где? – хлопчик підвів очі на озброєного чужинця, що вже встиг усістися за стіл на

татове місце. Мама – бліда і спокійна – стояла мовчки з великою ложкою в руці і дивилася

прямо у вічі чудовиська.

– Спрашиваю всего один раз: где?

Мама мовчала.

Хлопчик тихенько стояв у куточку і здавалося, що йому сниться якесь жахіття.

17

«Треба просинатися», – він намагався заставити себе повернутися до реальності –

звичної і щасливої.

Та нічого не виходило. Дмитрик хотів крикнути, покликати маму, але голосу не було.

Хлопчик лише беззвучно плямкав сухими губами.

Раптом чужинець вдарив по столу і дерев’яні трісочки розлетілися по кухні. Він

безцеремонно схопив Дмитрика за праву ногу і підняв його над підлогою.

Хлопчик відчув дотик холодного заліза трохи нижче коліна. Хлопок. Страшний біль

пронизав ногу. Крикнути не виходило – голос усе ще не з’явився.

– Відпусти сина і отримаєш те, за чим прийшов.

Голос мами – рівний і спокійний.

«Чому мама так дивно поводиться?»

І тут Дмитрик зрозумів: вона ж вагітна, їй не можна хвилюватися.

– Нам треба пройти в кімнату, – сказала мама і вийшла з кухні, обминувши чоловіка,

який досі тримав хлопчика за ногу.

Чужинець очевидно вирішив, що хлопець з простреленою ногою нікуди не дінеться і

опустив його на підлогу. Сам же пішов слідом за господинею дому.

Знизу – біля дверей, що ведуть у під’їзд будинку, почувся шум. По сходах тупотіли

ноги. Багато ніг. Гуркіт все наближався, наповнюючи гучними звуками увесь довколишній

простір.

В квартиру вбігали незнайомі люди – їх ставало все більше. Здавалося, мешканці з

усього міста прибували на гостину.

Усі метушилися, щось кричали, стукали і стріляли.

А потім все стихло.

Дмитрик піднявся з підлоги і пішов у мамину кімнату.

Мама лежала на долівці, а з-під її тіла розповзалася моторошна червона густа

калюжа…

***

– Дідуню, наш гість вже очі відкрив.

– Йду, люба, – відповів господар.

Ці голоси повернули Дмитрика з країни важких спогадів.

– Як ти, хлопче? – запитав дідунь.

– Добре. Де я?

– Ти у безпеці. Болить нога?

18

– Трохи ниє.

Дмитрик почав пригадувати останні події. Відкинувши ковдру, спробував одразу

встати з ліжка. Але тіло не дуже хотіло слухатися свого господаря.

– Чомусь сил бракує.

– Ти був дуже виснажений. Спав майже чотири доби. Треба спочатку тебе

відгодувати, а вже потім будеш вставати, – сказала дівчина.

Вона пішла до печі, і почала там господарювати. В хаті смачно запахло борщем і

свіжеспеченим пшеничним хлібом.

«Так пахнув мамин хліб», – подумав Дмитро. Та сил поринати знову в болісні важкі

спогади не було.

– Випий спочатку відвар цілющий. Тоді поїси.

Дівчина простягла глиняного кухля з духмяним напоєм. Дмитро зробив ковток і аж

очі закрив від задоволення. Неповторний букет лісових трав, ягід та дикого меду наповнив

тіло хлопця неймовірно живою силою. Стало навіть трохи весело: Дмитро відчув себе

богатирем. Ще кілька ковтків і кухоль спорожнів.

– Дякую, дівчино. Сили повернулися до мене. Тепер я хочу походити.

– Добре, хлопче, – це вже дідунь. – Тепер ходи до столу. Не гоже молодому козаку

їсти в ліжку.

Дмитрик став на ноги, похитнувся і очима пошукав опору.

– Постій, синку, хвильку і тоді помалу йди до столу. Сам.

Дмитро, переступаючи неслухняними ногами, поволі дібрався до того кута кімнати,

який увидів найпершим після пробудження.

– Смачного!

Дівчина сіла навпроти, підперла долоньками рум’яні щічки і, посміхаючись,

спостерігала за гостем.

Юнак, побачивши перед собою їжу, вмить забув про все на світі. У тому числі й про

гарні манери. Він наминав смачнючий борщ з духмяним хлібом з реактивною швидкістю,

ковтаючи відразу ж усе, що потрапляло до його голодного рота.

Подякувавши господарям за частування, хотів попросити добавки, та посоромився.

– Від’їдатися будеш потроху. Бо захворієш животом, – прочитавши думки гостя,

мовив дідунь. – Йдемо на подвір’я, подихаєш свіжим повітрям.

Усівшись на лаві біля хатини, дідунь коротко запитав:

– Хто ти, звідкіля прийшов? Від кого тікаєш?

Тон цього дивного чоловіка чомусь підказував хлопцеві, що відповіді йому вже

відомі.

19

Та Дмитрик почав розповідати. Вперше з того останнього родинного вечора він

отримав можливість виговоритися.

Хлопець розповідав про чужинців, що убили його матір, батька і ненароджену

сестричку; про те, як дивом утік від убивць та непоміченим зумів дібратися поїздом до

Львова – без квитка і грошей. Згадав, як уже в місті – незнайомому і чужому – помітив того

страшного звіра, що застрелив тата і поранив хлопцеві ногу. І як тікав: довго-довго

пробирався лісами, шукаючи порятунку. І про те, як ведмедиця врятувала йому життя на

галявині серед карпатського лісу.

Вже й стемніло. А юнак, навіть не помічаючи того, що зорі змінили сонце на небесній

варті, усе говорив.

Господарі слухали гірку сповідь, жодного разу не поворухнувшись. Вони розуміли, як

важливо для людини мати можливість висказати, перевести той страшний, надлюдський

біль, що розривав молоду чисту душу, у словесну форму. Тим говорінням хлопець сам себе

лікував.

Коли Дмитро затих, заговорила Любава:

– Ми з дідунем бачили тих чоловіків на галявині. І ведмедицю, що тебе врятувала,

дідунь попросив про допомогу.

Навіть у нічній темряві було помітно: очі дівчини блиснули гордістю за свого родича.

– Та чужинці досі блукають неподалік – шукають тебе. Їх водить кругами Дух нашого

лісу. Але обережність нам не завадить.

Тіло хлопця пересмикнулося від цих слів. Йому знову стало страшно.

– Не бійся, – дівчина швиденько схопила гостя за руку, бажаючи його підтримати, –

ти у цілковитій безпеці. Дідунь захистив нашу оселю невидимою стіною. Поживеш у нас,

одужаєш, а далі буде видно. Ти просто без мене не ходи нікуди, а я вже слідкуватиму за

твоєю і моєю безпекою.

Видно було, Любаву мучила якась думка. Нарешті вона запитала:

– Дмитрику, ти справді не знаєш, для чого ти їм потрібен?

Хлопець задумливо похитав головою:

– Мені самому це питання не дає спокою.

– Гайда, діти, спати. Завтра багато справ на вас чекає, треба набратися сил.

Любава провела Дмитрика до ліжка, змінила лікувальну, просякнуту відваром

цілющих трав, пов’язку і хлопець тут же провалився в глибокий сон.

***

20

– Степанку, звідки чужинці дізналися про скрижалі?

– Не знаю, дідусю. Ніхто з нашої групи у місті не буває.

– Скрижалі зберігалися в печері 13 тисяч років. Їм ще не час потрапляти до рук

людських. Про цей артефакт знала лише Рада волхвів та п’ятеро відунів, які є членами Ради.

Степане, я вимагаю пояснень.

Таким Світозара хлопець ще не бачив ніколи.

Світозар – волхв. Цей чоловік – взірець мудрості, стриманості, здатності у будь-якій

ситуації володіти собою.

Але зараз він боявся! Саме так – не сердився, а дуже сильно чогось або когось боявся.

– Дідусю, я не бачив скрижалі. Та й про їхнє існування почув оце зараз від Вас.

Степан, здається, починав розуміти причини своїх неприємностей: «Так ось чому ті

злі, неприємні люди переслідували мене. Вони чомусь вирішили, що таємничі скрижалі

знаходяться у мене».

Це відкриття спонукало до цілої лавини питань, відповідей на які у хлопця не лише не

було, але й, власне кажучи, бути не могло.

«Про які скрижалі йдеться? Чому вони зберігалися такий тривалий час у страшенній

таємниці? Для чого заховані 13 тисяч років тому? Ким заховані? Де заховані? Хто і для чого

їх дістав із схованки? Хто ті чоловіки? Чому їм знадобилися таємничі скрижалі саме зараз?

Чи вони їх дістали таки? При чому тут я?»

У хлопця почався нестерпний головний біль. Здавалося, з середини голову розпирає

все більше і більше – ніби в цупкого футбольного м’яча накачують повітря

турбогенератором. Степан спробував опанувати потік думок і трохи заспокоїтися. Адже

кожне нове питання породжувало десяток наступних.

Через кілька місяців юнак дізнається про все, що з ним відбувалося, навчиться

опановувати себе, свої думки, швидко приймати рішення та миттєво реагувати в складній

ситуації. Але зараз він задасть кілька сотень питань Світозарові.

Та дідуся вже в хаті не було.

***

З останніми променями сонця Світозар пішов до Степового Дому. Там на нього вже з

нетерпінням чекали найкращі учні відуна.

Степанко, Орися та Орест зустріли чоловіка на вершині Степового дому. Кожен

ритуал у цьому священному храмі Рідних Богів проходив урочисто. Діти просто обожнювали

урочисті моління, під час яких їхні тіла і душі наповнювалися силою Матінки Землі.

21

Після традиційного славіння Рідних Богів Світозар до самого світанку передавав

молоді безцінну інформацію про минувшину українського народу. Він багато розповідав про

звичаї, традиції, культурні надбання. Та найбільш цікавими юним слухачам здавалися

розповіді про славетних козаків-характерників та їхні подвиги.

Але цього разу відчувалася якась незрозуміла напруга.

«Дивно, – думав Степанко, – дідусь говорив зі мною наодинці. Чому ж Орися та Орест

такі стривожені?»

На самій вершині Степового дому, зі сторони Молочної річки, був величезний

плаский камінь. Саме на ньому троє молодих людей та відун стали у родинне коло.

Узявшись за руки та піднявши очі до зоряного неба, сміливі, сильні духом степовики

славили Рідних Богів. Вони щиро молилися за рідний народ, українську землю та мир для

своєї зраненої, стомленої від насилля країни.

Але цього разу щось пішло не так. Духовного єднання учасників малого родинного

кола не відбулося.

***

Група з чотирьох осіб спустилася з каменів Степового Дому на землю.

– Дідусю, я не відчув єднання з побратимами, як минулого разу, – Орест, здавалося,

ледь стримує сльози. Така прикрість у їхній групі сталася вперше.

– Я теж, – відізвалася Орися.

– Родинне коло вивільняє величезну кількість потужної енергії. Це – енергія високої

частоти, що проявляється у вібраціях любові, добра, чистоти та духовної сили. Таке єднання

можливе лише між людьми чесними, щирими, що не мають негативних потаємних думок.

Якщо хтось із нас здійснив ганебний вчинок чи замислив лихе, чиста енергія не може

вивільнитися.

– Дідусю, ми ж не вперше використовуємо силу родинного кола. Чому сьогодні не

вийшло? Адже нам зараз так необхідні сили, щоб захистити селище і дорогих нам людей.

– Діти! Ви постійно жили серед чесних, справедливих, великодушних людей. Ми

завжди оберігали вас від зла, підлості і обману.

Степан чудово знав, куди веде Світозарова думка і тому принишк, опустивши голову.

Йому було соромно через те, що він піддався на провокацію дівчини і знехтував заборону

про вхід до таємної печери. Та багато чого залишалося незрозумілим.

22

«Цікаво, як Світозарові вдалося дізнатися про наші з Орисею подвиги? Невже спуск у

печеру і прочитані старовинні написи можуть мати такі страшні наслідки? Ні, тут має бути

якась інша причина неприємних подій, які виливаються тепер на нас, мов тропічний дощ».

– Можливо, хтось із вас має таємницю, яку хоче відкрити прямо зараз? – Світозар

великодушно давав шанс для реабілітації своїм улюбленцям. Але чи використають його

Степан з Орисею?

Погляд відуна пронизував величезний простір і, разом з тим, проникав прямо в душу

кожного з молодих людей.

Зависла тривожна важка тиша.

«Я можу втратити повагу і довіру дорогої мені людини, – думав Степан. – Потрібно

все розповісти».

Хлопець піднявся у весь свій зріст і оглянувся навколо. З висоти небесної безодні за

ним спостерігала ще одна пара очей – його вчорашній рятівник дивився на Степана з

докором та надією.

– Любі мої близькі люди! Я вдячний вам за підтримку, розуміння та безмежну любов!

Степанко знав, що щира вдячність – то найвища чеснота людини. Світозар завжди

нагадував: починати та завершувати день людині варто благодарінням. Усе, за що ми

дякуємо Рідним Богам, собі, людям, приумножується в нашому житті.

– Я вдячний вам і за можливість відкрити таємницю, що обтяжує мене, – Орися

принишкла, втягнувши голову в плечі. Зморшки на її чолі видавали тяжкі роздуми. – Вчора я

знехтував заборону та спустився в таємну печеру…

***

Увесь час, поки Степан розповідав про мандрівку в підземелля, Світозар пильно

спостерігав за Орисею.

Дівчина неймовірно страждала під тим поглядом, але вперто мовчала.

– Я радий, Степане, що ти розповів правду. Та це далеко не все, про що ми маємо

дізнатися.

Хлопець здивовано мовив:

– Мені нічого добавити.

– Орисю, – великодушний відун вирішив допомогти дівчині і підштовхнути її до

сповіді, – може ти хочеш нам щось повідати?

23

Степан вперше від початку своєї розповіді подивився на кохану. Вона мала вигляд

розгубленої, якоїсь маленької, беззахисної дівчинки. Її очі, наповнені зрадливою вологою,

вже не могли стримувати сліз.

– Не розумію, що відбувається, Орисю. Невже я чогось не знаю? – Степановий докір

прозвучав ніжно, співчутливо і від того стало ще важче на душі збентеженої дівчини.

– Світозаре, я знайшла ті таблички зовсім випадково. Я не думала, не знала, не хотіла.

Орися розридалася.

Дідусь сів біля дівчини, обняв її за плечі і почав свою дивну розповідь.

***

– Вам, діти, уже дещо відомо про походження української нації, але далеко не все.

Прийде час, і ви отримаєте знання про минуле нашої планети і розвиток життя на ній. Далі

понесете таємні знання, які заховано на довгі сотні років, у світ. Вже прийшов час дати

людям правдиві знання.

– У школі вчили, – не втримався Орест.

– Звісно, знання, отримані у нашій селищній школі – достовірні. І все ж досить

поверхневі.

– Чому, дідусю? Адже це наша рідновірська школа.

– У нашій школі навчаються діти з навколишніх сіл і, навіть, міст. Традиції, цінності,

культурні надбання учнівських родин різні і не завжди нам близькі. Отже, варто бути

обережним. Тому й викладають учителі інформацію оглядово, більше опираючись на

формування духовних якостей та позитивних рис характеру своїх вихованців.

– А де ж ми зможемо дізнатися усю правду? – Орися вже заспокоїлася і приєдналася

до розмови.

– Ви дуже скоро поїдете на навчання у Київ.

– У Київ? – Степан аж підскочив від несподіванки. – Світозаре, ти ніколи не говорив,

що ми виїжджатимемо із селища. Наші рідні живуть тут від народження до смерті.

– Україна переживає складні часи. І ця смута почалася більше тисячі років тому. Саме

в другій половині Х століття владу на нашій землі захопили чужинці. З тої пори політика

можновладців залишається незмінною. І направлена вона на очищення родової пам’яті

українського народу.

– І за 1000 років нічого не змінилося на краще, – з сумом мовив Степан.

24

– На жаль. Та сьогодні ситуація в Україні досягла критичної межі. Нам необхідно вже

включатися в процес світотворення та повернути свою землю, культуру, традиції, мову. Усе,

чого нас намагаються остаточно позбавити.

– А чому терпіли так довго, – Орися сипала іскри з очей. – Чому не захищали землю?

– По тій же причині, по якій ти винесла скрижалі з печери.

Дівчина знітилася. Почуття провини та гіркої безповоротності накрили її з головою і

ніби силою притисли до землі.

Світозар це помітив:

– Це не докір, дитино, а приклад. Українці з покон віків обробляли свою, наголошую –

СВОЮ – землю, будували будинки, кохали, прославляли Рідних Богів та виховували дітей.

Ми віками жили у любові, радості, цілковитій довірі до людей і світу. Українська

гостинність, готовність допомогти, наше почуття справедливості та здатність до співчуття

зіграли з нами поганий жарт. Чужинці приходили в наш дім дорогими гостями і залишалися

в ньому цинічними, жорстокими хазяями.

Орест довго сидів мовчки, розмірковуючи над чимось. Несподівано він аж викрикнув:

– Хіба можливо очистити пам’ять цілого народу?

– Ще й як можливо, синку. Забери у людей рідну мову, віру Предків, традиції.

Підміни усі чесноти сурогатом: мовним, релігійним. До того ж «нові господарі» змінили

знання про наше минуле.

– Змінили, Світозаре? – Орест закипав праведним гнівом. – Схоже, що вкрали.

Московіти привласнили не лише інформацію про минуле українського народу, але й наше

ім’я – русини. А ім’я, як відомо, має сакральне значення.

– Ти правий. Назва, мова, віра, традиції – це код нації. Сьогодні наш код змінено

шляхом зараження вірусом брехні, зради. Українці не мають знань про своє походження,

користуються нав’язаною ворогом мовою, відзначають чужинські свята та ритуали, значення

яких не намагаються навіть зрозуміти. Тому й настав час повернути українцям справжній

чистий код, що приведе наш великий народ до щасливого життя. Цим ви, любі діти, і

займетеся.

По дорозі додому Орися тихесенько підійшла до відуна і прошепотіла самими губами:

– Дідусю, я віднесла скрижалі на місце.

– Добре, люба. Скоро вони нам знадобляться. А поки нехай ще полежать у

безпечному захищеному місці.

***

25

На світанку Дмитро і Любава, легко поснідавши, вирушили в путь.

– Йтимо босоніж. Матінка Сира Земля дасть тобі силу свою. На стопі людської ноги є

чарівні точки. Вони поєднані з усіма органами і системами організму. Взуття роз’єднує нас із

життєдайною земною силою. А через босі ноги сила Матінки Сирої Землі через ці точки

розноситься енергетичними каналами по всьому тілу і зцілює його.

– А куди ми йдемо?

– Май терпіння, Дмитрику. Незабаром про все дізнаєшся.

Любава ступала по стежці, ніби йшла по паркету танцювальної зали – легко й м’яко. У

цьому була якась магія.

Дмитро ж постійно позойкував, наступаючи на колючки, гілки та шишки.

– То ще й чудовий масаж для тебе, він розганяє кров, – сміялася лісова красуня. –

Терпи, старайся абстрагуватися від болю і скоро звикнеш.

– Любаво, твій дідунь казав, нібито чужинці, що переслідують мене, десь недалеко.

Вони нас не знайдуть?

– Не хвилюйся. Дух лісу не допустить небажаної зустрічі. Крім того, Православ

поставив нам захист. І ти, і я захищені найсильнішою енергією Землі – Любов’ю.

– Він чаклун?

Дівчина знову розсміялася:

– Так. Тільки не чаклун, а відун. Від слова «відати». Православ – нащадок волхвів і

має доступ до Мудрих Знань.

– Яких таких знань?

– Про все дізнаєшся у свій час. Май терпіння.

– Не терпиться…

Саме ця якість – бажання знати про світ якомога більше і детальніше, частенько

підводила хлопця під час навчання у школі.

***

Елла Сергіївна була хорошою вчителькою. Дмитрик любив її, хоча й побоювався

трохи.

Діти завжди люблять свою першу вчительку. І пам’ятають потім усе життя.

Уроки Елли Сергіївни завжди були цікавими. Вона багато читала, подорожувала

заморськими країнами і щедро ділилася з учнями своїми враженнями.

Слухати розповіді про інші країни, звісно, дуже цікаво. Вчителька уміла розповідати

так, що дітям здавалося, ніби це вони подорожують разом з Еллою Сергіївною.

26

– А розкажіть нам про Україну, – Дмитрусь аж підскочив, приготувавшись до цікавої

оповіді про рідну землю.

– Немає тут нічого цікавого! От в Греції – амфітеатр… От в Індії – Тадж Махал… От

в Єрусалимі…

– Кожне українське місто, кожне селище має свою неповторну душу. Тисячі років

наша земля зберігала і розвивала свої традиції, звичаї, культуру. Мені мама розповідала… –

Дмитрик запнувся на півслові, вловивши погляд улюбленої вчительки.

– А чи твоя мама подорожувала по світу? Ні! Отож вона й знати нічого не може.

Дмитрика ніби по щоці вдарили ті слова. Мама знати не може? Та від маминих

розповідей про рідну землю дух захоплює.

В них дома щонеділі влаштовувалися «родинні посиденьки», як жартівливо їх

називала мама.

В гості приходили і науковці, і журналісти, і письменники, і актори з телевізора. Мама

годинами розповідала про минувшину українців. Гості слухали, затамувавши подих.

Дехто навіть диктофон включав.

А потім лунали українські пісні: сумні, жартівливі, романтичні.

І мама нічого не знає?!

– Це Ви, Елло Сергіївно, нічого не знаєте! Бо перш ніж розповідати нам про заморські

країни, варто ближче познайомитися з землею, яка годує Вас і Ваших дітей!

– Вийди з класу! – червоні вилиці Елли Сергіївни ходили ходуном, як під час

землетрусу.

З тих пір (а це сталося ще у третьому класі) Елла Сергіївна робила вигляд, що

Дмитрика в класі нема. Хоча малий іноді «діставав» її своїми «дурними» запитаннями чи

коментарями. В таких випадках педагог або ігнорувала його репліки, або вимовляла

презирливо: «інтелігент». Це слово з вуст колись улюбленої вчительки звучало образливо.

***

– Куди ми йдемо, Любаво?

– Ми вже близько.

– Близько від чого?

– Не від чого, а до чого.

– Близько до чого? – не вщухав хлопець.

– До Дому Дани.

– То ми йдемо в гості? Хто така Дана? Вона теж відунка?

27

Дівчина розсміялася.

Її сміх був таким дзвінким, щирим, мелодійним, що Дмитро готовий був мати не лише

безтолковий вигляд в очах чарівної красуні, а й на голову стати, аби лишень чути той сміх.

– Дана – богиня води. Дана робить воду цілющою; а ще – мертвою і живою.

– Для чого воду робити мертвою?

– Мертва вода гарно загоює тілесні рани. Твоя нога вже добряче нагнивала, як ти до

нас потрапив. Ще трохи – і загнилась би кістка. Хтозна, чи вдалось би врятувати тоді твою

ногу? Я вимивала рану мертвою водою, а вже потім накладала компреси з трав’яних відварів.

До речі, юначе, не забудь подякувати Дані за допомогу.

– То Дана дасть мені мертвої води? – це вже Дмитрик загравав з дівчиною.

– У Домі Дани є цілюще озеро з мертвою водою. В ньому ми купатимемося.

***

Стежина добігла до навали величезних каменів. Зліва між тими каменями був

невеликий грот, непомітний зі стежини. Мить – і Любава зникла в його обіймах.

Хлопець обережно ступив у темряву, зупинився і дав можливість очам звикнути до

відсутності сонячного світла.

– Дмитрику, ступай прямо. Через сім кроків ти побачиш світло. Тут безпечно.

Хлопець зупинився на виході з гроту. Перед ним відкрилася неймовірної краси

картина.

Молоді люди стояли на краю природної чаші. Її контури по всьому периметру

увінчані величезними валунами, що захищають це казкове царство від вітрів та небажаних

відвідувачів. Дно чаші вистеляло абсолютно прозоре гірське озеро. Навіть з 32-х метрової

висоти, на якій стояли наші герої, чітко проглядалися донні камені.

– Здається, це озеро дуже глибоке, – зауважив хлопець.

– Мені ще жодного разу не вдалося дістатися дна – повітря не вистачає. Хоча я й

спускалася десь метрів на п’ятнадцять, може й більше, – повідомила Любава з гордістю.

– Ти здивуєшся, але під час занурення я зовсім не відчувала над собою тиску води –

вона здається невагомою.

Молоді люди почали спускатися вниз. Від виходу з гроту, через який гості потрапили

в це райське місце, до самого озера вела ледь помітна стежина.

– Очевидно, відвідують це місце не часто.

– Так, Дмитрику. За два роки, що я живу у Православа, не зустрічала тут нікого.

28

Спустившись десь до середини чаші, Дмитро помітив на протилежній стіні великий

стрімкий водоспад. Вода виливалася прямо з центру величезної кам’яної глиби та з

небаченим напором впадала в озеро. Здавалося, потрапиш під ту стіну води – розчавить, як

дорожній каток.

– Та це ж справжнє диво, – сказав хлопець. – Очевидно, ця сила здатна розчавити всі

кісточки у тілі. Не хотів би я опинитися в цій м’ясорубці.

Любава зупинилася на березі озера і повернулася до хлопця. Її очі сяяли щастям.

– Чому ти так радієш?

– Матінка Дана подала мені таємний знак: вона рада вітати нас у своєму Храмі.

– Який знак? – природна допитливість підкинула хлопця вгору. Він дуже кумедно

підстрибнув, очі розгорілися і юнак почав крутити головою навсібіч так швидко і незграбно,

що, здавалося, голова от-от розпрощається з власним господарем.

Подруга дзвінко розсміялася.

Розкинувши руки, Любава на самісіньких пальчиках ніг швидко побігла берегом

озера. З легкістю, ніби руки-крила змогли підняти її тіло в повітря, вона заскочила на

величезного гладкого валуна, що завис над водою.

Ставши на край каменя, над рівною гладдю, Любава голосно заспівала:

Матінко Дана!

Слався в віках!

Ми із Дмитром

У Тебе в гостях.

Дай йому силу, рани зціли,

Дух мого друга Ти звесели!

І сталося диво. Скляною поверхнею озера – абсолютно гладкою до Любавиного

славіння-прохання – пробігла хвиля.

– Матінка Дана запрошує скупатися. Дмитре, вилазь до мене.

Дмитро з подивом підійшов до абсолютно гладкого каменя: «Як же я на нього

заберусь? Точно осоромлюся перед красунею».

Дівчина ніби прочитала його думки:

– Розбіжись і заскочиш, – знову розсміялася.

Хлопець розбігся, перед самим каменем заплющив очі і, як тільки міг, високо

підскочив.

Відкривши очі, Дмитро озирнувся навколо себе. Він стояв посеред каменю поряд з

Любавою.

– Заплющися, – лагідно мовила дівчина.

29

– Для чого? Це якийсь ритуал?

– Ні! Просто твої очні яблука зараз вискочать з орбіт і будуть купатися без тебе.

Тепер вони вже разом нестримно розсміялися.

– А тепер – мерщій у воду! – гукнула красуня.

Вона одним вправним рухом зняла своє плаття і кинула його на камінь. Ще мить – і

дівчина стрибнула в озеро.

Дмитра ніби заціпило. Оголене молоде тіло зрілої дівчини, у яку хлопець уже встиг

закохатися, все ще стояло перед очима і відмовлялося покидати його уяву.

«Роздягнутися? В присутності дівчини, яка викликає у моїй душі такі ніжні почуття?

Це не можливо!»

– Роздягайся! Пірнай! Вода цього чарівного озера повністю загоїть рану на твоїй нозі!

Дмитрик швидко, щоб не передумати, стягнув із себе штани, сорочку і хутко, аби

Любава не встигла його розгледіти, шубовснув у воду.

Хлопець із дівчиною купалися довго. Вони плавали від берега до берега, пірнали,

бризкалися водою. Дивно, але у Дмитра було таке відчуття, ніби він перебував не у воді, а

парив у повітрі. Вода дійсно була невагомою.

Скільки часу пройшло невідомо: може 5 хвилин, а може й 5 годин – час зупинився.

– Мерщій під водоспад! – гукнула Любава. Дівчина миттєво добралася до живильного

потоку і стала під нього. Не на землю стала, а прямо на воду. Струмені гірської води

спускалися зверху прозорими різнобарвними ниточками, ніжно омиваючи невимовно

прекрасний сильний і, разом з тим, легкий та ніжний дівочий стан.

– Йди до мене, Дмитрику! – звала Любава. – Це жива вода Матінки Дани!

***

Поверталися мовчки.

Приємна втома клонила в сон. Та разом з тим, душу зігрівало нове для Дмитра радісне

піднесення. Хлопець ладен був побитися об заклад – це саме те, чого прагне кожна людина

на планеті – щастя.

***

Орися дуже шанувала Світомилу – найвідомішу відунку степового краю. Дівчина з

усіх сил намагалася подобатися матері коханого. Та відчувала: знахарка не вірить в талант

своєї учениці до лікування людських недугів.

30

– Дитино, ти так любиш таємниці. Наше ремесло з ними має тісний зв’язок, –

намагалася підтримати Орисю мудра жінка.

– Які ж тут таємниці, тітонько? Для суглобів заколоти родзинки, насіння льону та

кунжуту, гарбузове насіння й волоський горіх. Добав харчового желатину й меду. Та й їж

собі солодощі, отримуючи задоволення від процесу лікування.

– Не все так просто, доню.

– Світомило, все просто й зрозуміло. Від кожної хвороби лікують збори трав, коренів.

Ви мені цілого зошита надиктували.

– Найважливіше, Орисю, в нашому ремеслі – визначити, від чого слід лікувати

людину.

– При кашлі даємо квіти бузини, липи, корінь солодки, – не здавалася молода

знахарка.

– При якому кашлі, доню? Буває сухий кашель, при якому треба розріджувати

мокротиння в бронхах. Потім стимулювати його виведення. Іноді кашель супроводжується

високою температурою, іноді – ні. Є сухий кашель, при якому в жодному разі не можна

давати відхаркувальні засоби. Тоді варто заспокоїти рефлекс і погасити його відразу. Сухий

кашель може вказувати на глистову інвазію, алергію, проблеми зі щитовидною залозою. Ба,

навіть із серцем. Це і є найбільша таємниця знахарського мистецтва – визначити причину,

що викликала проявлені симптоми хвороби.

Орися мовчки слухала свою наставницю.

– А причини бувають такі, що й ти, маючи природний інтерес і неабиякий дар, зумієш

отримати задоволення від лікувальної практики.

– Про що Ви, люба тітонько? – уже смиренно, виказуючи щирий інтерес питає Орися.

– Буває, що причину знайти не одразу вдається. Проблеми частіше за все починаються

на психосоматичному рівні.

– Тобто, психологічні проблеми, які людина не вирішує, ведуть до хвороби?

– Саме так, дитинко, – з ніжністю Світомила дивилася на свою вперту розумну

ученицю. Її очі задоволено посміхалися.

– Ти можеш стати хорошим психологом. До цієї справи маєш талант.

– То навіщо мені забивати голову отими травами?

– Психолог має знати не менше, а краще навіть більше, хорошого лікаря. Чим якісніші

знання ти матимеш у різних сферах людської діяльності, тим кращим станеш фахівцем.

– Тепер я починаю розуміти. Чому ж я маю навчитися? І хто даватиме мені потрібні

знання?

31

– Учитель з’являється тоді, коли учень готовий. Зараз я поряд з тобою: бери мої

знання. Далі в твоєму житті з’являтимуться інші наставники. Приймай науку від кожного із

вдячністю. І поступово ти набиратимешся силою, почнеш допомагати людям і пізнаєш

радість Майстра.

– Радість Майстра?

– Так. Це коли увечері, відходячи до сну, ти з посмішкою щастя на вустах щиро

дякуватимеш Рідним Богам за чудові досягнення прожитого дня.

Світомила вже дивилася на свою ученицю з відчуттям того, що сьогодні таки знайшла

потрібні слова для її мотивації.

– До речі, доню, бувають інколи такі випадки, коли крім логіки і знань потрібно

підключити інтуїцію і міцну віру в Божественну силу.

Одразу після цих слів у двері постукали. То було Провидіння. Орися отримала

відповіді на запитання, які ще не встигла задати Світомилі через перервану розмову.

На порозі стояв дядько Микола. Стривоженим голосом він шанобливо звернувся до

відунки:

– Матінко Світомило, лише Ви можете допомогти моїй небозі.

– Проходьте в хату, Миколо, сідайте і розповідайте, що трапилося.

Микола пройшов у світлицю, на мить затуливши кремезною статурою джерело світла

з вікна, та сів на край стільця. Така поза вказувала на його стривоженість і готовність діяти

швидко: засиджуватися ніколи.

– Щойно з міста приїхала моя сестра. Її донечка Оксанка хворіє вже два місяці.

Лікувалися в місті, тоді поїхали на обстеження до Києва. Лікарі нічого не знаходять. Усі

призначення Оксаночка виконує та стан її лише погіршується. Тільки на Вас маємо надію.

– Зараз підемо, Миколо. Мені потрібно дві хвилини, щоб зібратися.

Світомила звикла до такого режиму. Люди йшли до неї щодня зі своїми бідами.

Бувало й вночі будили.

Діти звикли до того, що мама рятує людей і часто йде з дому. Тому й навчилися гарно

справлятися з домашніми справами самостійно.

Старші наглядали за меншими, поралися по господарству. Малята у всьому їх

слухалися, намагаючись не підводити свою чудову, знану далеко за межами рідного селища,

родину.

***

32

Микола, Світомила і Орися йшли швидко. Вже й темніти починало, то ж краще

поспішати. Тонкими стежками, що вели між городами, тоді берегом річки Молочної, через

брід на той берег, далі край фермерських колосистих полів, мимо пташиної ферми, що вже

затихла через пізній час. Цей шлях удвічі коротший за «офіційний», тож дійти до Миколиної

господи можна було засвітла.

– Дядьку Миколо, а чому Ви машиною по нас не приїхали? – сміливо запитала

дівчина, що вже втомилася від тривалої ходи.

– Тільки-но розкрутив її – вирішив за вихідні підрихтувати трохи свою годувальницю.

А тут і сестра з Оксанкою приїхали.

– Орисю, – наставниці було незручно через нестриманість своєї учениці, – ти

поводишся нечемно.

– Усе вірно, Світомило. Я мав би вас везти машиною.

Вже виднілися вогні Миколиної хати.

– Майже прийшли, хвалити Богів.

***

Катерина – висока статна жінка – знала про свою вроду. Хоча останнім часом

змарніла і мала стомлений вигляд.

– Світомило, Микола сказав, що Ви врятуєте мою донечку. Наша сім’я багата –

заплачу, скільки скажете.

– Не з того Ви починаєте розмову, Катерино. Розповідайте все по порядку.

– Оксаночка вже два місяці кашляє. Кашель сухий, надривний. Постійно мучить

нежить. Багато лікарів нас консультували, призначали лікування. А результатів нема.

Донечці стає все гірше.

– Як гірше?

– Учора в Оксаночки стався напад – бронхоспазм. Знімали внутрівенно еуфіліном. Ще

якісь гормони кололи. Вона зовсім не могла дихати – це дуже страшно. Дуже!

– Що показали аналізи?

Катерина подала знахарці медичну карту хворої:

– Всі показники в межах норми. Як сказав лікар: «Нема за що навіть зачепитися».

– Дивно, – каже Орися.

– Так буває, доню. Схоже, це якраз той випадок, що має тебе зацікавити.

Жінки підійшли до ліжка, у якому на високих подушках напівсиділа-напівлежала

вимучена хворобою красуня. Її блакитні примружені очі випромінювали біль і втому. Русяве

33

волосся злиплося на скронях і було розкуйовдженим. На щоках не залишилося й сліду від

природного молодого рум’янцю. Ніс набрякнув і почервонів від постійного витирання.

Оксана зайшлася глибоким надривним кашлем, що аж судомою звів усе її стомлене,

в’яле тіло.

– Миколо, принесіть мені склянку з водою і сірники.

Микола справився швидко. Склянку поставили на присунуту до ліжка лаву.

Світомила узяла з коробки два сірника і повернулася до дівчини:

– Оксанко, сядь, будь ласка.

Дівчина опустила ноги на долівку і повільно сіла на край ліжка.

– Візьми сірник за кінчик і заплющ очі. Тепер задай собі питання: «Чи є на мені чужий

енергетичний вплив?» Кидай сірника у воду.

Дівчина кинула тоненьку паличку. Те саме зробила й з другим сірником.

Сірники піднялися на поверхню і лягли хрестом, перетинаючись біля самої голівки.

– Хтось навмисне тобі причинив зло, дитинко. Вплив приходиться саме на область

бронхів.

– Хто? – мати готова була тут же кинутися на зловмисника.

– Це не має значення, Катерино. Я допоможу, не хвилюйтеся.

Миколі дуже хотілося бути корисним:

– Я вибрав свіженькі яйця від курей. Нести?

– Яйця тут не підходять. Будемо чистити Оксанку силою вогню.

***

По завершенню ритуалу Оксана заснула. Гості сіли на лаву, аби відпочити перед

поверненням додому.

Орися була вражена магічним дійством, в якому їй неочікувано довелося прийняти

участь, і запитала:

– Невже такій молодій чистій дівчині хтось міг заподіяти лихо?

– Заздрість, доню, страшну силу над людиною має. Когось молодість, краса і розум

цієї дівчини дуже дратує.

Мати стомлено:

– Хто цей лиходій, Світомило?

– Можливо ви про це дізнаєтеся, а можливо й ні. Завтра я проведу ще один ритуал

чищення, а тоді їдьте з Богом додому. Я поставила Оксані захист. Але будьте пильними. Сім

днів нікому нічого не давайте. Людина, що заподіяла зло вашій дитині, має прийти у ваш дім.

34

Та ви простіть її, бажайте їй добра. Наповнюйте цю людину енергією Божественної Любові.

Це дасть усій вашій родині додатковий захист.

– Я хочу її наказати! – надривно вигукнула мати.

– Це не ваша турбота. Коли людина чинить лихо, її зупиняють Вищі сили.

Орисі ставало все цікавіше:

– Як зупиняють?

– По різному. Спочатку забирають у неї щось дуже цінне, значиме: славу, гроші або

владу. Якщо це не зупинило лиходія і він продовжує свою ганебну справу, Вищі сили

забирають у нього щось більш значиме. Страждатимуть діти, батьки чи кохана людина.

Почнуться проблеми із здоров’ям.

– А якщо не дійшло?

– Тоді така людина закінчує своє земне життя.

Зайшов Микола:

– Я зібрав машину до купи і готовий вас відвезти додому.

***

З кожним днем Дмитрик почувався все краще. За тиждень відвідин Храму Дани нога

вже не боліла. Рана затягнулася, і лише невелика вм’ятина-шрам нагадувала про болячку.

– Дмитрику, почекай мене тут, на стежці. Я маю вирити цілюще коріння.

– А хіба трави не на світанку збираються?

– У кожної травинки, квіточки, корінчика – свій час. Деякі трави збираються навіть

вночі.

– Як ти знаєш, коли траву слід збирати?

– Ці знання – мудрість нашого народу. Вона передається з покоління в покоління.

– Любаво, ти знахарка?

– Я лише починаю вчитися у Православа. Усі його предки були волхвами та відунами.

Дідунь щедрий і терплячий наставник.

– А хіба тої науки не вчаться від самого малечку?

– Я у Православа живу лише два роки. Власне, майже два з половиною. Тоді, ранньої

весни, я втекла з інтернату.

– Як з інтернату? А хто твої батьки?

– Не знаю. Мене покинули немовлям, відразу ж після народження. Я ніколи не шукала

своїх родичів. Та й які вони батьки?

– А тут ти як опинилася?

35

Дівчина грайливо посміхнулася:

– Так же, як і ти. Блукала карпатськими лісами. Дідунь мене знайшов і забрав до себе.

– І ти відразу погодилася жити у глухому лісі?

– По-перше, я ніколи не мала близької людини, яка б мене любила, була щиро мені

рада. Православ став мені батьком. Він дуже любить мене, я у цьому впевнена. По-друге,

коли дідунь мене знайшов, я замерзала у засніженому лісі. Потрапила я в рідний тепер для

мене дім з приданим: сильний жар, запалення легенів, марення. Крім того, на обморожених

ногах починалася гангрена. У лікарні, швидше за все, я б не вижила. А якщо б і залишилася

живою, то без ніг, з астмою і ще якимись неприємностями.

– Ти явно недолюблюєш лікарів.

– Лікарі через свою зарозумілість втратили доступ до Мудрих Знань. Вони їх не

визнають і, навіть, ставляться презирливо.

– Дивно, адже в наш час багато випадків зцілення невиліковних хвороб

альтернативними методами.

– Не варто забувати й про те, що дуже багато шарлатанів береться за лікування людей.

Жертв набагато більше, ніж випадків зцілення знахарськими методами.

– Та й лікарів талановитих не мало. Просто не всім везе.

– І все ж, Дмитрику, я назбираю коріння. Зараз найкращий час для збору.

– А можна я тобі допоможу?

– Можна. Запам’ятай основне правило: ні за яких обставин не можна знищувати

рослину. Ми беремо лише частину корінця.

Любава, зайшовши у ліс, дістала з кишеньки маленький шматочок хлібця і поклала

його під кущем:

– Вітаю тебе, Дух лісу! Прийми мій дар і дозволь узяти з твого царства цілющого

коріння для допомоги людям.

Після цих слів Дмитро відчув, як по галявині пробігся легенький вітерець, полоскотав

йому ніздрі та грайливо погладив по русявому волоссю.

Любава побачила потрібну їй рослину, присіла, узяла з землі гостру паличку й почала

підривати землю біля зеленого кущика.

– Це дивосил. Його назва говорить сама за себе. Трави, зазвичай збирають зранку й до

12 години, поки день прибуває і сонце набирає сили. Іноді, як на Купала, збирають трави

вночі. Для кожної хвороби є свій час збору цілющих рослин. Для зміцнення організму,

збільшення сили, ваги збираються трави на молодик, коли місяць росте. А якщо варто чогось

позбутися, аби стати здоровим, наприклад, шкірних хвороб – траву беруть на повний місяць,

коли він йде на спад.

36

Переходячи від кущика до кущика, Любава обережно підривала шматочок корінця,

турботливо присипаючи земелькою основний корінь дивосилу.

– Любаво, – гукнув Дмитро з другого краю галявини, – глянь скільки її тут!

– Достатньо тієї, що ми вже назбирали. Не треба брати зайве – хай росте.

– Дякую тобі, Господарю лісу, і тобі, Матінко Сира Земля за Ваші дари, – Любава

вклонилася лісу і пішла до стежки. Дмитрик – за нею.

– Любаво, я бачив біля вашої оселі багато такої ж трави. Чому ти там її не риєш?

– Найкраще місце для збору трав – відлюдне. Наші предки завжди заготовляли зілля

для цілительства у місцях, де не чути голосу півня – подалі від людських осель.

– А чим ти мене щодня напуваєш? Дивно, та цей чарівний напій наділяє мене

богатирською силою.

– То чудове цілюще зілля. Я заварюю корені дягелю і дивосилу, гілочки ліщини і

ясеня. Тоді добавляю ялівцеву хвою і ягідки барбарису. Як відвар трохи остине, заправляю

його весняним медом.

– А чому б відразу усе не перекип’ятити? Це ж набагато простіше.

– Цілющі відвари не кип’ятять, їх томлять на водяній бані чи малесенькому вогні.

Корінню та гілочкам треба більше часу, щоб віддати у зілля силу цілющу. Травам та плодам

– потрібно менше часу. Мед від високої температури взагалі втрачає свою силу. Його можна

добавляти у напій, який має температуру, що не перевищує 70 градусів.

***

Православ повернувся вже затемна. Любава швидко зібрала вечерю на столі, але

дідунь навіть молока не попив: відразу ж закомандував лягати спати.

З першими променями сонечка відун підняв дорогих своєму серцю молодих людей і

посадив їх перед собою.

– Мене, діти, не буде шість днів. Любава лишається за старшу. Слухайся її у всьому,

Дмитре. Від цього залежить не лише твоє, але й її життя.

– Ви ж знаєте хто ті чоловіки, Православе, – роздуми над цим питанням не полишали

хлопця ні вдень, ні вночі. – Скажіть, чого їм треба?

– Сьогодні скажу тобі, синку, небагато, щоб ти лишень зрозумів, в яку страшну

халепу потрапив. Після мого повернення обговоримо деталі.

– Чому Ви відразу мені не розповісте?

– Ще не час. Та й не все мені відомо. Я йду на зустріч із волхвами, що живуть в різних

куточках української землі. Там ми обговорюватимемо і твою подальшу долю.

37

Хлопець набрав у груди повітря. Не менше як півтори сотні запитань розривали йому

голову.

– Май терпіння, – перебив його дідунь. – Прийде час і ти про все дізнаєшся.

Православ обійняв дітей, сівши між ними на лаві:

– Ті люди, що убили твоїх батьків і переслідують тебе – не зовсім люди.

– Як це? – то вже Любава висловила своє здивування.

– Це посланці планети Морок, що у сузір’ї Гончих Псів. Вони шукають артефакт

Вселенської цінності. І не зупиняться ні перед чим. Навіть, якщо їм доведеться винищити

половину людства, вони це зроблять. Ці істоти готові знищити за необхідності й усе живе на

планеті.

– А при чому ж тут наш Дмитрик?

– Твоя мати, хлопче, нащадок давнього відунського роду. Саме ваш рід – твої Предки

– десятки тисяч літ охороняв той скарб.

– Десятки тисяч? – очі Дмитра ледь не вилізли з орбіт.

– Так, синку. Ти – нащадок Рідних Богів, які почали заселяти українську землю 445

тисяч років тому.

– Але я нічого не знаю про скарб. Зовсім нічого, – розгубився Дмитрик. – Навіть не

уявляю про що йдеться і де він може знаходитися.

– Це не матеріальний скарб – не золото, і не дорогоцінне каміння. І ця свята для нас,

українців та й усіх людей планети, цінність, певним чином пов’язана з тобою. Твоя мати

була хранителькою Коду Доступу до Ока Роду. Через нього можна потрапити миттєво в

будь-який часовий і просторовий вимір. Очевидно, злочинці думають, що ти володієш

таємницею, яку охороняли твої Предки. Прибульці не залишать спроб тебе знайти й тому

прошу: не відходьте від дому до мого повернення. Все необхідне у вас є. А Рідні Боги вас

охоронятимуть. Тут, вдома, ви у безпеці.

Православ узяв невеликого клунка на плечі, та й подався в путь без зайвих прощань.

***

Дмитрик довго дивився на хащу, яка проковтнула дідуня.

– Скільки років Православу, Любомило?

– Навесні 90 виповнилося.

– А як же такий літній чоловік зможе здолати путь у півтори сотні кілометрів?

38

– Не варто хвилюватися за дідуня, юначе, – очі дівчини наповнилися гордістю, спина

випрямилася. Любава ніби стала вищою на зріст. – Православ з легкістю молодика долає

найвищі вершини Карпат.

– Любаво, дідунь встигне повернутися вчасно?

– Звісно ж. він, напевно, все розрахував. Православ по бездоріжжю може запросто

здолати до 40 кілометрів шляху за день. А по дорозі – до 70 кілометрів.

– А якщо хижі звірі нападуть?

– Хижі звірі не образять старого. Навпаки, якщо Православу знадобиться допомога,

захист, лісові мешканці залюбки його підтримають.

– А що ж він їстиме, адже й торби з їжею дідунь не взяв із собою.

– Навіщо йому важка торба в дорозі? – Любомила щиро була здивована таким

безглуздим запитанням хлопця. – Волхви й відуни можуть вижити в лісі без їжі навіть

взимку. Не хвилюйся, Дмитрику, з Православом усе буде гаразд.

***

Світомила посадила Оксанку на стілець, поставлений посеред кімнати. Орися й

Катерина сіли на відстані, аби не заважати. А Микола кудись пішов.

Відунка розклала на столі свічки, сірники і, не витрачаючи даремно часу, приступила

до ритуалу зцілення.

Світомила присіла перед дівчиною навпочіпки і незмигним поглядом дивилася їй у

вічі. Оксанка заплющила очі і вже за кілька хвилин занурилася в напівдрімотний стан.

Знахарка запалила свічку і почала чистити верхню чару Святого Духа, що знаходиться

на два пальці вище тім’ячка. Вона повільно водила по колу свічкою над головою хворої,

промовляючи:

«Силою Роду Всевишнього, силою Богів Рідних, зробися вогонь свічки цієї мертвої

воскової вогнем живим, цілющим, незборимим, до чорної сили, до недуг, до життєвих

невдач і неприємностей, темною силою насланих, непримиримим. Спали, чорним димом

пусти, знищи, назавжди загати, нею поставлені, перешкоди на шляху Світлої сили до тіла

Оксанчиного, до кожного органу її. Най буде так!»

Свічка тріщала, пускала густий чорний дим. То згорала енергія Зла.

Обвівши свічкою навколо голові дівочої тридцять три рази, жінка запитала:

– Що ти відчуваєш, дитинко?

– Наче тепло звідкілясь узялося і розливається сильним потоком по моєму тілу.

39

– Чудово. Це Жива – світла життєва енергія, що надходить з Космосу, знайшла шлях

до твого тіла. Чистимо далі.

Світомила стала крутити свічкою вздовж хребта зверху донизу і знизу доверху,

примовляючи:

«Силою Роду Всевишнього і Богів Рідних, пали, Вогне Божий, енергію чорну, енергію

злу, не залишай її на спомин. Щезніть, Темні сили, відступіться від Оксани. Вона не ваша,

вона належить до дітей Божих, до Роду Всевишнього».

Оксанка почала здригатися, важко дихати. Світомила продовжувала:

«Це не свічка тріщить, це не полум’я горить, це згорає те, що перешкоджає Оксані

нормально жить. Як погасне полум’я свічки воскової, так най згаснуть всі неприємності

Оксанині. Гоп!»

Відунка погасила свічку.

*Замовляння описані в книзі: Відун Рувит. Роде наш красний.

***

Дні минали непомітно. Дмитро ніби знав красиву, не за віком мудру, дівчину все своє

життя.

Любава виявилася щебетухою. Вона багато розповідала про події свого лісового

життя так цікаво, хоч книгу пиши.

Своєю щирою турботою про хлопця Любава вміло зцілювала його важкі душевні

рани. Дмитро багато сміявся, шуткував і майже не згадував трагедію, що кілька тижнів тому

розрушила безтурботне щасливе життя юнака.

Лише вночі до Дмитруся приходила мама… Вона хотіла щось сказати своєму любому

хлопчику, та як тільки наближалася до своєї дитини, відразу ж ставало темно, холодно,

моторошно. І Дмитро просинався з криком: «Мамо! Мамо!»

… Літній сонячний день. Дмитрик з татом – сильним, вольовим і дуже добрим –

косять траву для бабусиних кролів. Сонце вже сліпить очі – таке яскраве. Дмитро замахнувся

косою, щоб зрізати черговий жмут соковитої запашної трави.

Аж раптом – саме з того місця, над яким нависла гостра коса, високо в небо спорхнула

жайворова родина: мати, батько і двойко пташенят. Задивившись на їхній веселий танок,

Дмитрик краєм ока побачив, як з пагорба спускається мама. В руках вона несе глечик із

холодною джерельною водою.

40

Дмитрик аж тепер відчув, як сильно у нього пересохло в роті. Жар, ніби залізо в кузні,

розповзається по язику, піднебінню, спускається трахеєю і опікає бронхи, легені. Хлопець

відчуває, як густа кров не може рухатися вільно по судинах. Його розжарене тіло

наливається важким свинцем. Пекуче сухе повітря залишає в середині тіла болючі опіки, що

викликають нестерпні страждання.

«Ще мить і мама врятує мене», – хлопець слідкував за її кроками і дивувався: чому ж

вона так повільно йде?

***

Минув шостий день з тих пір, як Православ пішов.

– Сьогодні дідунь повернеться, – увесь вечір промовляла Любава.

Та в голосі дівчини явно відчувалася тривога.

На світанку наступного дня Дмитра розбудив сон, до якого хлопець уже почав

звикати. Він вийшов до вітру.

Тиша. І все ж, щось змінилося. Хлопець почав прислухатися до лісових звуків. Тиша.

Та відчуття тривоги наростало. Дмитро ледь стримувався, щоб не покликати Любаву –

дівчина ще спала.

За кущами зліва від хатини почулися притишені жіночі голоси.

– Это где-то здесь. Вот тропа.

– Иди вперед. Возможно, пацан ещё спит, и мы сможем его настигнуть врасплох.

Після цих слів Дмитро помітив дві жіночі постаті. Обидві були якісь куці, немов

квадратні: невисокого зросту, стегна і талія явно співпадали за розміром. Складалося

враження, що коли цих істот «ліпили», майстер був гарно стомлений, а муза його взяла у той

день вихідний, отож віднісся творець до своєї роботи аби як.

Прийди помітили хлопця, який стояв біля ґанку. До такого повороту подій вони явно

не були готові.

Мить оціпеніння, і от вже старша жінка, згадавши очевидно заготовлений сценарій,

стрибнула незграбно до юнака, широко розкинувши руки. Величезні груди, обтягнуті тонкою

кофтиною, виконували кумедний, якийсь навіть дикий, танок. Причому – кожна куляста

субстанція рухалася у власному стилі та ритмі.

Ця безформена маса біологічного матеріалу затисла хлопця, ніби вдавивши його в

своє м’яке тіло, і абсолютно позбавила Дмитрика можливості рухатися.

41

Від жінки тхнуло страшенно неприємно: гнилим болотом, у якому мільйони

невидимих бактерій смакують величезну кількість органічних рештків. Цей запах був

густим, огидним і спасіння від нього, здавалося, не знайти.

Вирвавшись із стальних лещат незнайомки, юнак почав жадібно хапати ротом

вранішнє лісове повітря.

– Дитинко, як же давно ми не бачилися.

– А ми з вами хіба знайомі?

– Та я ж найкраща подруга твоєї мами – тьотя Тамара. А це – тьотя Валя.

– Ви, очевидно, мене з кимсь плутаєте, – хлопець почав приходити до тями. – Я знаю

усіх маминих подруг, а вас бачу вперше. У неї не було ТАКИХ подруг.

Дмитро розумів, що його тон не можна назвати чемним. Але й незнайомки явно не

були леді.

– Що значить не було? Як це не було? – це вже до розмови долучилася друга «тьотя».

– Ми ж на шашлики разом їздили, у кафе ходили.

– Мама не їздила на шашлики. І в кафе не ходила, – відрубав Дмитро і повернувся до

жінок спиною, збираючись увійти в дім.

– Дмитрику, – лагідно, хоча скоріше улесливо, сказала Тамара. – Ти був маленький.

Можливо, тому й не пам’ятаєш нас.

– А чому це ти про свою маму кажеш так, ніби її уже в живих немає? – питає Валя.

– Бо мами вже немає. Вона загинула.

Любава від самого початку уважно спостерігала за цією подією, сховавшись в хаті за

фіранкою.

– Що ти таке кажеш, солоденький? Твоя мама жива. І сестричка твоя вже народилася.

Мама кличе тебе додому.

Почувши таку новину, Дмитро втратив здатність до аналізу. Більше всього на світі

йому хотілося зараз повірити цим жінкам!

Дмитрик почав жадібно вдивлятися в обличчя жінки, яка повідомила йому радісну

новину. Сіра шкіра, що вже обвисає на вилицях та на нижній щелепі, робить зовнішність

Тамари ще потворнішою, ніж це задумувалося від її народження. Мішки під очима були

брудними, аж чорними. А ще очі – сірі стальні очі. Вони вражали найбільше. Мертві, ніби

штучні, ці очі не виражали жодної емоції. Здавалося, живуть вони окремо від власної

господині – своїм таємним життям (а може й не живуть зовсім).

Тамара почала говорити дуже швидко, не залишаючи можливості хлопцеві оговтатися

від тої новини:

42

– Твій папаша тоже живий. Він у больниці, в тяжкому стані. Но врачі кажуть, што

виживе. А мама дома. Вона нас і прислала за тобой. Поїхали додому. Мама жде тебе, ти їй

нужен. А дєвочку назвали Наташа.

Голова Дмитра почала боліти. Отримана інформація сприймалася хлопцем як чудо.

«Наташа?» Мама ніколи б не дала цього імені своїй бажаній, довгоочікуваній донечці.

Та й подруг, що користуються таким страшним суржиком, у мами не було ніколи».

Але як же хлопцеві хотілося вірити, що ця чужа неприємна тітка говорить правду про

його рідних!

– Я маю дочекатися господаря будинку, який мене гостинно прийняв і попрощатися з

ним.

– А де він? Коли прийде?

Хлопцеві здалося, що його слова викликали радість у непроханих гостей.

Одна з жінок дістала з кишені дорогий телефон і, відійшовши на кілька кроків в

сторону лісу, почала з кимсь говорити:

– Он здесь. Старика нет. Забирайте его.

На краю галявини Дмитро побачив кремезного чоловіка у військовій польовій формі.

Та це ж убивця його батьків! Хлопець тут же зрозумів, що то за «мамині подруги» і чого

вони тут опинилися.

З лісу вийшли ще двоє. Усі озброєні автоматами, наведеними в сторону юнака і двох

тіток. Чоловіки почали перемовлятися, але до будинку не підходили.

«Захист! Вони не можуть сюди підійти!», – промайнуло в думках.

– Дмитре, в хату! – то Любава.

Він миттю перестрибнув поріг дому Православа і дівчина, схопивши Дмитра за руку,

потягла його у дальній куток хати. Затуливши собою дівчину від дверей, парубок став

озиратися кругом себе, намагаючись знайти якусь схованку.

Любава шепотіла:

– Вони не увійдуть сюди. Коло! Захисне коло!

– Так, галявина навколо оселі дійсно захищена колом сили. Але ж жінки змогли

перетнути межу. Та й стріляти вони можуть.

Дмитро похапцем кинувся до дверей: у кутку сіней зберігалося обійстя. Він схопив

вили, сокиру і, повернувшись спиною до Любави, приготувався оборонятися.

Раптом подвір’я наповнилося гамором, зойками, тупотінням. Пройшло зо дві хвилини

і все стихло.

На порозі стояв усміхнений Православ.

43

Після радісних обіймів дідунь розповів, як ще до світанку відчув тривогу, що й

спонукала його поспішати додому.

– Як же Ви справилися з тими злодіями? – Любава усе ще горнулася до дідуня.

– Я знав, що не встигну вас попередити про небезпеку і відвести у ліс. Тоді я покликав

на поміч Сіромаху. Передав їй тривожне повідомлення і вона з усією вовчою зграєю

примчалася вам на порятунок.

– Сіромаху?

– Не дивуйся, Дмитрику, – Любава знову чарувала хлопця своєю неповторною

посмішкою. – Сіромаха або Сіра Мама – наша подруга, вовчиця. Дідунь не раз лікував її та

інших вовків зграї.

– Як же Ви передали їй повідомлення?

– Це не складно. У тварин теж є емоції, такі ж як у нас. І я спілкуюся з ними саме

мовою емоцій.

– Нічого собі! Ви передаєте емоційне повідомлення на відстані?

– На будь-якій відстані. Це не складно, – знову промовив старий, хитро усміхаючись.

– Не поспішай. Ти обов’язково про все дізнаєшся, коли прийде час.

– А цьому мистецтву можна навчитися? Чи це привілей обраних?

– Ми всі діти Рідних Богів – маємо однакові привілеї. Дуже скоро і ти вмітимеш ще й

не такі фокуси робити за допомогою емоцій.

– А що…

Дідунь поклав свою руку на плече юнака:

– Знаю, синку, про що ти хочеш запитати. Нажаль, мама і тато твої загинули. Але

сестричка й справді жива. Вона у безпеці. Колись ти обов’язково зустрінешся з нею. Поки

нехай дівчинка живе у добрих людей під чужим ім’ям. Повір, так буде краще.

Любава лагідно зазирнула у рідні, сповнені любові очі старого і запитала:

– Ти стомився, дідуню? Зараз снідатимемо.

– Зачекає сніданок, доню. Ми сьогодні ж виїжджаємо на гостину. Нас чекає

автомобіль. Тож збирайтеся мерщій.

***

Зустрічати гостей зійшлася вся громада степового селища. Дівчата заквітчали волосся,

хлопці вдягли святкові вишиванки.

Жінки накривали столи свіжими запашними стравами.

44

Столи поставили прямо на майдані, щоб усім вистачило місця. Таким чином господарі

селища виказували шану дорогим гостям.

– Їдуть, матусю! – Зоряна прибігла в хату до сусідки Сніжки зашаріла від хуткого

бігу.

– Біжи до Степанка, доню. Я скоро прийду.

Світомила тільки-но прийняла у Сніжки первістка і ще мала справи біля породіллі та

немовляти.

Зоряна бігла вулицею і голосно сповіщала радісну звістку:

– Їдуть, їдуть!

Щоправда всі жителі селища вже були на майдані. Та дівчинку це анітрохи не

бентежило.

Нарешті до майдану під’їхав старенький автобус, який возив жителів селища до міста

двічі на тиждень: у суботу і в середу.

Та сьогодні, в п’ятницю, здійснивши додатковий рейс за подвійну платню, водій

Василь привіз дорогих гостей.

***

Першим з автобуса вийшов велетень Величар, який зустрічав гостей в райцентрі. За

ним – тендітна красуня Любава. Потім інтелігентний Дмитро. Останнім зійшов на гостинну

землю сивий жилавий дідусь-горець.

Дорогих гостей зустрів Світозар і тітонька Килина зі святковою пшеничною хлібиною

на білосніжному рушнику з довгими кольоровими крилами.

Всі жителі селища – і старі, й малі – повсідалися за гостинний стіл. І почалося

святкування на честь прибулих гостей.

За святковим столом були присутні ще три незнайомця. Два чоловіки у чорних

дорогих костюмах і красива, але якась ніби напівсправжня, жінка. У всіх трьох – обличчя

землистого кольору та мертві очі з блідо-сірою, майже безбарвною радужкою.

Безпечність українців, прикрашена щирою гостинністю і дитячою довірливістю

багато разів накликала біду на наш народ. Незмінною залишилась безпечність господарів і

цього разу.

В той урочистий день чужинці, від яких тхнуло могильним холодом, не викликали

цікавості у чистих душею і щедрих людей.

***

45

Вже о восьмій годині ранку наступного дня селище здригнулося від нашестя

непроханих гостей. Чужинці налетіли хижими коршунами на чотирьох позашляховиках.

Найнесподіванішою в цій компанії виявилася присутність представників місцевої

влади: першого заступника голови районної державної адміністрації, голови районного

комітету із земельних питань та ще трьох дрібніших чиновників.

Очолював компанію колоритний товстий чоловік у дорогих черевиках та сильно

поношеному недолугому світло-сірому костюмі. Вибираючись з авто ця м’ясиста гора так

запихалася, що прийшлося хвилин п’ять чекати, поки він прийде до тями. Увесь цей час

кумедне створіння витирало шию та обличчя кольору зрілого буряка неймовірною кількістю

вологих серветок.

– Де він їх бере? – Орест із подивом спостерігав за наростаючою горою брудних

смердючих клаптиків, які швидко вкрили землю навколо товстуна, мов березневий сніг.

Відпихавшись, дивний чоловік звернувся до громади, що зібралася відразу ж після

появи чужинців і обступила непроханих гостей тісним кільцем.

– Хто головний? – голос у товстуна був напрочуд високим, навіть трохи писклявим.

Світозар зробив крок вперед і спокійно мовив:

– Представтеся, будь ласка.

– Я – Попківський Ананій Микитович, заступник голови обласної адміністрації із

земельних питань. Хто головний?

– У нашому селищі, шановний, головує громада. Чим зобов’язані Вашій появі на

нашій землі?

– На вашій землі? – безформенний організм Ананія Микитовича почало трясти так

сильно, що земля під ногами застогнала. – Ця земля належить Запорізькій обладміністрації.

Я рішаю всі питання.

Попівський верещав неприродно високим голосом кастрованого борова.

Заступник голови обласної адміністрації так сильно рознервувався, що почав

задихатися. Очевидно, що об’єм його шлунку значно перевищував місткість легенів.

Спокійний мудрий Світозар кілька хвилин мовчки спостерігав за агонією опонента.

Товстуну ставало все важче дихати.

Милосердний волхв повільно підійшов до стражденного і взяв його за руку. Ананій,

мов зачарований, втупився маленькими круглими оченятами в благородне обличчя Світозара

і майже відразу заспокоївся.

46

– Тепер дихайте глибоко і повільно, як я, – не випускаючи пухкої руки, дідунь почав

дихати в унісон зі своїм підопічним, поступово збільшуючи тривалість дихальних фаз і

вводячи Попківського в медитативний стан.

Через кілька хвилин Світозар відійшов до своїх односельців, повернувся обличчям до

незваних гостей і мовив:

– Земля, на якій ми живемо, належить державі Україна. На цій землі жили наші

предки і житимуть нащадки. Ми зможемо продовжити розмову після того, як ви,

вельмишановний пане, чітко поясните мету вашого візиту.

– Земля у вашому селищі не приватизована. А значить не належить вашій громаді. Ця

земля – власність району. А районна влада підпорядковується обласній адміністрації.

– До чого ви ведете, шановний? – Світозар помітно напружився. – Поясніть, будь

ласка, мету свого візиту.

Ананій Микитович вирішив не балуватися з цим чаклуном. На його обличчі

відображалася колоритна гамма емоцій, що вказувала на страх, розгубленість та необхідність

виконати непомірно складну задачу. Він глибоко вдихнув повітря і, намагаючись якомога

швидше вирішити поставлене перед ним завдання та й втекти, мовив:

– Тут ми побудуємо готельний комплекс для прийому туристів. Також ми забираємо

землю, на якій знаходиться величезний камінь. Там буде музей.

– Земельна ділянка, про яку ви говорите, знаходиться на території національного

заповідника. Вона не підлягає приватизації.

– Ми змінимо цільове призначення, – товстун мав розгублений і стомлений вигляд. –

Питання вже вирішено.

– Жодні маніпуляції із заповідними землями неможливі, – Світозар явно хотів

завершити цю розмову. – Територія, на якій тисячоліттями стоїть Степовий Дім захищена

законом.

– Заканчивай, Попковский, – не витримав один із приїжджих. – Поехали в район, там

все порешаем.

Чоловік у чорному костюмі, що завершив дискусію, швидко пішов до авто і зник у

його темній пащі.

Ананій Микитович опустив важку голову, ніяково стиснув плечима і покотився до

величезного позашляховика.

За кілька хвилин кортеж з непроханими гостями, піднявши густу куряву, зник за

горизонтом.

***

47

Містяни обступили волхва тісним колом.

– Що тепер буде, Світозаре?

– Не хвилюйтеся, любі. Рідні Боги з нами.

Та в голосі мудрого авторитетного чоловіка звичної впевненості не було.

***

Через годину в приземистій хатині Світозара зібралася Рада селища.

Волхв відразу перейшов до справи:

– Ці особи шукають артефакти, які протягом останніх 13000 років зберігаються в

Степовому Домі. Думаю, їхній господар – сам Морок, Князь Темряви.

– Отже, – в голосі Миколи відчувалися нотки страху, – вони не відступляться?

– Так, друзі. Але й того, що шукають, не знайдуть. Відичний скарб відкривається

лише тому, хто має «доступ».

– Який «доступ», Світозаре? – Микола – чесний, добрий і відданий – не мав посвяти і

доступу до таємних знань.

Світозар хвилину розмірковував над тим, що можна відкрити цим чудовим людям,

яким він беззаперечно довіряв.

– Артефакти – ключі до Колиски Роду. Саме тут знаходиться портал, який залишили

нам – своїм дітям – Рідні Боги. Через цей портал можна миттєво потрапити в будь-яку точку

Всесвіту.

Величар встав, пройшовся по кімнаті і сказав:

– А поганці можуть скористатися ключем?

– Ні, – Світозар явно не мав радісного вигляду, – не можуть. По-перше, портал

відкривається в певний час, відомий лише посвяченим. По-друге, скористатися ним можуть

лише обрані. Чужинці до таких людей не належать.

Величар полегшено перевів подих:

– Отже, хвилюватися нічого.

– Не все так просто, козаче. Артефакт можна використати для активації іншого

порталу, до якого поганці мають доступ.

– І де ж він?

– У Єгипті. Не дивно, що саме зараз ця країна потерпає від повстань та проливає кров

безневинних. То своєрідна жертва перед переходом нелюдів до таємного сховища Мудрих

Знань.

48

Степан, єдиний з молоді член Ради селища, задумливо мовив:

– До ключа у них доступу нема, допоки той схований у Степовому Домі. А якщо його

винести, артефактом може заволодіти хто завгодно?

– Саме так, сину. Тепер ти розумієш, чому я так хвилююся.

– Ви думаєте, дідусю, їм відомо, хто саме може винести з Колиски Роду скарб?

– Так, Степане, відомо.

***

Вже через кілька годин навколо селища було розміщено вісім козацьких таборів.

***

Вдосвіта, як тільки сонце почало свій звичний шлях небосхилом, в сторону Степового

Дому відправилася група людей.

Першими крокували Світозар з Православом. За ними молодь: Степанко з Орисею,

Орест та Любава з Дмитром. Слідом за ними, на відстані польоту стріли тихо й легко рухався

Величар, пильнуючи тих, кого узявся охороняти від усякої небезпеки.

***

Дорогою Світозар зазвичай проводив просвітницьку роботу серед учнів.

– Давайте поговоримо про те, як формується сучасний інформаційний простір.

– Навіщо нам це? – Орися хотіла покрасуватися. Адже в їхній компанії з’явився

красень, який ще не знав усіх її принад.

Православ вирішив підтримати колегу:

– Вам потрібно розбиратися в дуже багатьох речах. Ті знання, які нестимете людям,

викликатимуть величезний супротив в суспільстві. Необхідно розуміти механізми передачі

інформації в сучасному світі, аби справитися з недовірою, агресією та відвертим

неприйняттям. Усі ці негаразди вас уже чекають.

– Інформаційні маніпуляції будуть в майбутньому прогресувати. Сьогодні сотні

інститутів різних країн світу розробляють нові технології впливу на людську свідомість. Всі

інформаційні атаки інноваційні, постійно вдосконалюються. А системи захисту, якими

користуються споживачі того сміття, що виливаються із ЗМІ, традиційні, застарілі. Моделі

49

сучасних соціальних платформ створені таким чином, аби нівелювати – зводити нанівець –

критику громадян, їхню здатність до аналізу і умовиводів.

– Я розумію про що ви говорите, – Дмитрові явно була цікава та розмова. – На

Донбасі, наприклад, висока недовіра до українських медіа. Думаю, одна з причин – втома від

негативу, насилля, соціальних та політичних негараздів. Виходить, що вітчизняне ЗМІ

деморалізує українців.

– Саме так, синку, – продовжував відун. – Політичні вибори, скажімо, в нашій країні

завжди будуються на простому феномені. Ми обираємо менше зло із багатьох

запропонованих зол.

Православ не бажав залишатися осторонь такої важливої для молодих людей теми:

– Постійний потік говоріння: політичні ток-шоу, «говорящі» голови в телевізорі. Це

дуже втомлює. В результаті – люди відключають усвідомлення, аби хоч якось зберегтися.

Так працює механізм самозахисту.

Орест вставив саркастичну ремарку:

– Перші особи держави не люблять відкритих розмов. Та й не дуже вміють складно

висловлюватися. А світитися треба.

Світозар продовжував, дивом не втрачаючи напрямку розмови:

– Будь-яка потрібна представникам влади інформація повинна бути певним чином

подана. Емоції гарно продаються, чудово запам’ятовуються. Емоційні інформаційні посили

набагато сильніші та попадають в ціль влучніше за будь-які раціональні аргументи.

Світозар подивився на своїх слухачів і повів мову далі:

– Емоції – самий короткий шлях до мозку людини, так як не передбачає використання

складних тривалих процесів мислення. І тут використовується ще один цікавий і дуже

сильний інструмент. Споживач інформації занурюється в запропоновану спікером

реальність. Завдяки відсутньому внутрішньому контролю пересічний громадянин переймає в

тому чи іншому ступені ментальні установки героя, до якого підключений. Це може бути

герой фільму, передачі або політичний діяч. Результат: громадянин бездумно, безвольно і

непомітно для себе переймає чужі цінності, моральні норми, правила.

– А від своїх відмовляється, – тихо промовив Степан.

– Звісно, – підтримав товариша Орест. – Інакше у нього виникне невідкладна потреба

звернутися по допомогу до психіатричної лікарні. Не може людина керуватися в житті

подвійними стандартами.

Вислухавши своїх учнів, Світозар задоволено посміхнувся:

– Ми активно користуємося сурогатними емоціями, які доставляються нам

посередництвом дешевих телесеріалів, соцмереж, брехливими виступами провладних

50

експертів. Так, серіал дає емоції більш яскраві і сильні, ніж ті, що є в кожного з нас. Тому

споживач поступово йде до цілковитої атрофії наших біологічних емоцій, які втрачають

здатність задовольняти потреби свого господаря.

– А вихід є? – стурбовано запитала Любава.

– Звісно є. Короткий шлях: повна відмова від участі в інформаційному насиллі. І

трохи довший: тренування власної емоційної сфери і встановлення внутрішнього

самоконтролю.

***

Дім Нашого Роду вишився над живим степом урочисто і дуже гармонійно,

піднімаючись на три людських зрости над землею.

Це гігантське нагромадження кам’яних брил – руїни великого мегаполісу, першого

поселення Родовичів. Спущена на гравітаційний подушці кам’яна гора мала в середині

житлові приміщення, виробничо-промислову базу.

Це благодатне місце було недоступним для майбутнього Всесвітнього потопу. А

навколишнє середовище є ідеальним для землеробства. Рідні Боги й започаткували в

українських степах перший на Землі Божий народ – Синів Ру, або русинів.

Саме тут знаходиться Око Роду, або так званий Коридор Простору і Часу, через який

Рідні Боги, знехтувані й забуті своїми дітьми, спостерігають за нами. Вони чекають, коли ми

знову дійдемо розуму і покличемо їх до себе. І тоді вже Боги з радістю візьмуть наш

стражденний, сміливий і впертий народ під свій Покров-Оберіг.

***

Любава з Дмитром, узявшись за руки, помчали шовковим цілинним морем,

випередивши своїх супутників.

Очі Православа засяяли. Він увесь підтягнувся, налився неймовірною молодильною

силою і також пришвидшив ходу:

– Неймовірна міць! Я дуже скучив за Домом.

– Так, Православе, Колиска Роду – магніт для нас, нащадків великого Орія. Я й сам

ніяк не звикну до його неймовірно чистої і сильної енергетики.

Підійшовши ближче, волхви змушені були прискорити ходу.

Біля підніжжя Степового Дому кам’яні брили під дією сонячних променів та вільних

вітрів розсипалися дрібним-дрібнісіньким піском, схожим на біле тепле борошно.

51

Дмитрик стояв, широко розставивши ноги та розкинувши руки в сторони. Його

могутня постать аж дригоніла, з вдячністю вбираючи живильну силу кожною клітиночкою

тіла.

Любава ж, віддавшись поклику своєї надчутливої душі, розкинула легкі руки-крила і

закрутилася на розсипаних піском древніх каменях посолонь. Дівчина прискорювалась з

кожним обертом. Енергетичний вихор, породжений дівчиною, швидко набирав силу і почав

піднімати в повітря з-під ніг своїх нових відвідувачів легкі сяючі піщинки.

– Любаво, зупинись! – Православ підбіг до своєї улюблениці і штовхнув її на землю.

Упавши на спину, дівчина почала глибоко й часто дихати. Її радісне обличчя

випромінювало абсолютне щастя. Та вже через 15 секунд дівча задригоніло, ніби в

лихоманці. Любаву почало викручувати від судом. По тілу розлився нестерпний гіркий біль.

Ще кілька секунд – і той біль почав виходити через рясні пекучі сльози.

– Доню, не можна так різко змінювати енергетичний фон. Це небезпечно.

– Дідунечко, так добре було, – Любава пригорнулася до свого мудрого наставника і

поступово почала заспокоюватися. – Я не думала. Якось само собою так вийшло.

– Ти ще не готова справлятися з такою силою. Усе добре в міру.

Православ забубонів замовляння, погладжуючи свою улюбленицю по голові.

Десь за п’ять хвилин Любава повністю затихла. Здавалося – заснула.

– Дідунечко, що це за місце чудне?

– Відпочинь. Світозар про все вам розповість.

– Я вже відпочила.

Любава сіла, обіпершись спиною об камінь, і почала повільно пересипати пісок.

Всі присутні розмістилися по колу. Кожен всівся так, як було зручно, і приготувалися

слухати волхва.

Лише Величар зійшов на вершину Степового Дому, слідкуючи за підходами до

Святині. Кожної миті славетний козак-характерник готовий був стати на захист дорогих

своєму серцю людей.

***

Світозар говорив довго. Спокійним голосом мудрий чоловік повідав молодим людям

одкровення, яке для багатьох поколінь було утаємниченим.

– Прийшов час пробуджувати українців. Сьогодні наш народ має дізнатися про своє

минуле.

– Чому саме тепер, Світозаре?

52

– Наш народ проявив сильну волю і готовність до змін. Та їм не вистачає знань, як ті

зміни здійснити.

– І як же?

– Про це ще рано говорити. Мудрі Знання, потрапивши до непідготовлених людей,

можуть привести до колапсу. Народ треба готувати поступово. Найважливіше зараз

зрозуміти, для чого змінювати реалії країни? Знання про своє минуле поверне українцям

бажання бути приналежним до свого Роду. Пробудять національну гордість, прагнення до

славетних звершень. Процес самоідентифікації представників нашої нації розпочато. Та йде

він нерівномірно і в’яло.

Під час повстань віра та впевненість в тому, що зміни в країні можливі досягають

свого апогею. Потім обмануті надії вичерпують борців за справедливість і всі

розслабляються до наступного емоційного надзбудження.

Українці чекають нових лідерів, які поведуть їх у щасливе майбуття. Інертність

громадян у міжмайданівські періоди просто неперевершена.

– Але ж лідер потрібен! – Орися аж підскочила.

– Лідерів треба не чекати, а виховувати. Це задача громади, а не закордонних

благодійників.

– Як виховувати, дідуню? – Степан обожнював свій народ і готовий був на будь-які

жертви. – Скажи конкретно, що треба робити?

Світозара явно розважав молодий запал цих чудових юнаків. І він почав говорити ще

повільніше.

– Не поспішайте. Спочатку треба познайомитися з відичними знаннями. А вже звідти

черпати відповіді на всі запитання. Повірте, діти, наші Предки створили чудові моделі

управління, які давали їм змогу розвивати найдосконаліші в світі державні системи.

– І як же довго ці системи існували?

– Тисячі років. Найвідоміші приклади: Оратта, Оріяна, відома нам під назвою

Трипільська цивілізація.

Православ вирішив включитися в розмову:

– Кожна проблема, з якою зустрічається людина, або група людей, чи навіть цілий

народ, вже включає в себе шляхи до її вирішення. І цих шляхів завжди більше ніж один.

– Насамперед, – продовжив Світозар, – українцям треба повернути знання про своє

славетне минуле, про наше величне походження. Саме ці знання століттями виривали з

нашого народу прямо з м’ясом і кров’ю. Чи не тому, що це і є найцінніший скарб української

нації?

Волхв зробив невелику паузу, перш ніж продовжувати:

53

– Інформація, яку я вам зараз лише привідкрию – це ключ до щастя нашого народу.

– Чому ж лише привідкриєш, Світозаре? Ти ж сам кажеш, що ці знання потрібні

народу.

– Люди їх дуже важко сприйматимуть. Ви зустрінете стільки відторгнення, недовіри,

навіть агресії, що у вас, любі діти, будуть опускатися руки. Тому вам – вісникам Мудрих

Знань – прийдеться ще багато чому навчитися, аби ви змогли виконати покладену на вас

місію.

– Ви будете вчити нас? – жадібність Дмитрика до знань була майже абсолютною.

– Ні, не я. Третього дня ви вже поїдете до Києва. Отримані там знання підготують вас

до основного, дуже відповідального і незвичайного, навчання.

Світозар обвів поглядом свою невеличку аудиторію і продовжив:

– Пані Олена, з якою ви познайомитеся в столиці, навчить вас керувати власними

емоціями, зберігати душевну рівновагу в надскладних життєвих обставинах. Також ви

розвинете емоційний інтелект, без чого подальший шлях неможливий.

– А що ж буде далі? – з нетерпінням спитала Орися.

Волхв розправив спину й урочисто мовив:

– Потім ми відправимо вас у таємниче місце, де зберігаються Мудрі Знання. Шлях

туди шукали правителі, містики протягом багатьох тисячоліть. Та ніхто з них так і не

знайшов.

– А ми знайдемо?

– Вас там уже чекають. Мова йде про школу Шамбали.

Дмитро недовірливо прищурився:

– Я чув про Шамбалу. Це уявна країна. Насправді ж вона не існує.

– Існує, синку. Шамбала дуже добре захищена. Потрапити туди може тільки та

людина, яку жителі таємничої країни чекають. Ні гроші, ні влада туди не приведуть.

Дідунь жестом руки зупинив Дмитрика, готового виразити своє нетерпіння:

– Саме в школі Шамбали вас навчать що і як треба робити. Та Мудрі Знання варто

отримувати поступово. До їхнього сприйняття треба серйозно готуватися. Майте терпіння.

– Світозаре, – настирний Дмитрик таки встиг промовити ім’я наставника, поки той

вдихав повітря перед висловлюванням наступної думки. – А що то за Мудрі Знання?

– Це найбільший скарб, дарований своїм дітям Рідними Богами. Ми безпечно

розгубили їх. Та ці Знання, якщо застосовувати їх з благородною метою, піднімуть рід

людський на вищий ступінь розвитку. Так було вже в минулому. Саме українці створили

найефективніші державні структури: Оратта, Оріяна, Трипільська цивілізація. Досвід,

здобутий нашими Предками, живе в кожному українцеві на генетичному рівні.

54

– А чи вистачить нас для такої роботи?

– Сила не в кількості, а в згуртованості.

Орися мислила чіткими алгоритмами. Лірика її втомлювала.

– Світозаре, плани щодо нашого навчання зрозумілі. Повернімося до історії.

– Дозвольте зробити ще одне уточнення, люба панянко. Ви ніколи не замислювалися

над значенням слова «іс-торі-я»?

Молодь здивовано вдивлялася в обличчя старого, що задав це безглузде питання.

– ІЗ ТОРИ Я. Тора, як усім відомо, священна книга іудеїв. Основний посил цього

творіння – поработити й знищити усе, що не має в собі жидівської крові.

– А при чому тут історія? – не вгамовувався Дмитро.

– Йдеться про інформацію, яка прописується на замовлення ницих духом чужинських

для нашого народу правителів. Саме ці особи віками намагаються перетворити наш народ на

своїх рабів.

– Варто відмітити – досить успішно, – тихо мовив Степанко.

– Ще кілька слів про рідну мову хочу вам, діти, сказати, – Світозар обвів присутніх

поглядом. – Мову, яку самі ж українці зневажають і нехтують. Українська мова являється

осучасненим санскритом.

– Санскрит – це ж мертва мова, – Орест здивовано дивився на дідуся.

– Найживісінька. Санскрит – мова, дарована нам Богами. Жителі Неба Ру

користуються нею. Це сама досконала мовна система, відома за всю історію людства.

Поступово з’являлися нові слова: слова-дії, слова-назви, слова-означення. Вони мають назву

– неологізми. Українці, гостинно приймаючи на своїй території представників інших

народів, засвоювали нові вдалі мовні конструкції з чужих мов.

Так поступово, впродовж тисячоліть творилася сучасна українська мова – найбагатша

мова світу. В основі ж її – чиста, шляхетна система, дарована нам Родовичами – санскрит.

– Чому ж українці не цінують свій скарб? – Любава мовила з сумним нерозумінням.

– Зручно підлаштовуватись під нав’язану можновладцями різних пошибів, що

століттями плюндрували нашу землю, нову поганську систему спілкування. Позбавлений

рідної мови, знання про своє минуле народ – це раби, якими дуже легко управляти, – пояснив

Дмитро.

– Тепер до справи, – сказав дідунь, поклавши свою сильну лагідну руку на плече

улюбленця.

***

55

Те, що повідав Світозар далі, звучало як фантастика. Разом з тим, було дуже

правдоподібним і багато що пояснювало.

***

445 тисяч років тому із сузір’я Орія прилетіли на нашу планету гості.

Це були жителі Неба Ру – міжпланетної високорозвиненої системи.

Обрали прибульці для поселення найблагословенніше місце на планеті Земля –

степову частину нинішньої України. На той час тут був лісостеп.

І привезли вони з собою величезну кам’яну брилу – свій перший дім на блакитній

планеті Сонячної системи. Цей моноліт ми називаємо сьогодні Степовим Домом або

Колискою Роду.

Рідні Боги сховали свій Дім глибоко під землею, залишивши над поверхнею лише

верхівку – у три людських зрости заввишки, де розміщені кілька входів.

Нащадки Рідних Богів почали оселятися навколо Степового Дому. Жили вони в

звичайнісіньких хатах, займалися землеробством і садівництвом.

І хоч уміли Боги створювати все необхідне силою думки, та любили трудитися.

Трудолюбство й нині є однією з найяскравіших рис української нації.

Навчили Боги наших Предків хліборобству, ремеслам, показуючи їм особистий

приклад.

Предки наші, народжені від Рідних Богів – уродженців Неба Ру – та їхніх дітей –

Родовичів – отримали й назву свою: РУСИНИ. Тобто, сини Неба Ру. Це і є першим доказом

нашого походження від Рідних Богів.

Ще один переконливий доказ – слово «хохол», яке ми сприймаємо як образу. Ця назва

з’явилася кілька тисяч років тому, але її зміст підкріплює пам’ять про походження українців.

В перекладі з тюркської мови «хохол» означає «Син Бога».

Степовий Дім ще називають Колискою Роду.

Наглядала за порядком, за вихованням нащадків Богів Макоша. Вона й сьогодні

відома як Богиня Роду, покровителька педагогіки.

– А чому в неї таке ім’я дивне, Світозаре? – не стрималася Орися.

– Нічого дивного. Дітей в родинах Божичів народжувалося багато. Виростаючи, вони

створювали власні родини, обзаводилися господарством. Поселення, що поступово й досить

швидко розросталося навколо Колиски Роду, називалося Кіш. А Ма-коша – це Матір,

покровителька і учителька Коша і усіх, хто його заселяв.

56

Поступово Діти Божі почали розселятися в лісостеповій зоні: у межиріччі Богу (зараз

Буг) та Дніпра. Потім ще далі: на заході до Дністра, на сході до Волхви (нинішня Волга).

Русини вирізнялися найвищими чеснотами і благородними рисами. Увесь світ визнає:

найталановитіші винаходи витікають з українського краю. Такі «надприродні» здібності дає

русинам проживання на рідній, дарованій Богами, землі. Саме спорідненість українців із

Землею-Матір’ю й дає нам неперевершену силу.

Відірваність же від рідної землі, від материнського краю і батьківських джерел,

позбавляє людину великої життєвої сили.

Саме тому чужинці приходять на нашу благословенну землю і через якийсь час

відторгаються нею. Це схоже на відрижку після споживання неякісної їжі. Ганебна

загарбницька присутність викликає супротив Матінки-Землі, яка є живою істотою.

А наш народ відроджується, розправляє плечі і продовжує свій славетний шлях.

Ми – Діти Богів. І це наш найцінніший спадок від Предків, який належить нам по

праву народження.

Ми маємо у собі – на клітинному рівні – всі ті здібності й можливості, що властиві

Рідним Богам, Прабатькам нашим.

Ми не лише можемо, а й зобов’язані творити щасливий, справедливий світ своїми

думками та вчинками.

***

Зависла тиша – прозора, чиста і глибока, аж до самих витоків.

***

– Світозаре, а що зараз там, в середині Степового Дому? Він порожній. Навіть волхви

не йдуть сюди? – Орися готова була в ту ж мить бігти досліджувати печери.

– Не варто привертати зайву увагу до святині нашого народу.

– Чому? – Орест щиро був здивований. – Адже знання нашої історії, себто

минувшини, однозначно підніме авторитет українського народу.

– А сили зла в цей час на курорті відпочиватимуть?

З таким аргументом друзі відразу погодилися і з розумінням переглянулися.

– Та має Колиска Роду ще один секрет, – Світозар знав, що ці юні створіння не

зрадять за жодних обставин. – Саме тут знаходиться портал, через який можна спілкуватися з

Рідними Богами.

57

– То чому ж цей портал не працює? – майже в один голос вигукнули Орися з Остапом.

– Він працює. Лише Код Доступу до порталу втрачений. До речі, в школу Шамбали ви

потрапите саме через цей портал.

– Хитрий ти, дідусю, – Орися розсміялася. – Код же втрачений.

– Той артефакт, що ти винесла з печери і не зізналася про те, люба донечко, ми й

використаємо для вашого переходу.

Орися почервоніла, мов маків цвіт. Здавалося, ще мить і з неї повалить густий чорний

дим.

– Я його повернула на місце.

– Це добре. Отже ми знаємо, де знаходяться скрижалі, які відімкнуть у потрібний час

портал.

– А коли той час настане?

– Ви про це дізнаєтеся за 2 – 3 дні до переходу.

***

Під час уроку мудрості від Світозара досвідчений козак продовжував нести свою

почесну варту, стоячи в найвищій точці Степового Дому.

Вранішнє сонце набиралося силою, мандруючи звичним колом по небосхилу.

Близько дев’ятої години, коли повітря ще не стало важким від перегріву, Величар

побачив на горизонті з південного боку чорну точку, яка швидко наближалася, здіймаючи

високі клуби пилу.

– Друзі, здається до нас поспішають непрохані гості, – в голосі вартового чулося

занепокоєння.

Світозар напружився:

– Ми встигнемо дійти додому?

– Ні.

Величар наказав швидко спускатися в таємну печеру, яка нещодавно так вабила

допитливу та надто нестриману в своїх вчинках Орисю.

Група юнаків, очолювана мудрими волхвами, почала спуск вглиб таємничої Колиски

Роду.

Величар із Степаном залишилися на верхньому поверсі печери, аби спостерігати за

прибульцями.

– Під’їхали.

– Так, Степанку. Цікаво, що їм тут потрібно?

58

Аби спостерігати за тим, що відбувається назовні, хлопці мусили лягти на вогку

прохолодну підлогу.

Вхід у печеру розташовано таким чином, що зовні помітити його було неможливо.

Але з середини відкривалася панорама майже усього простору, що оточував Колиску Роду.

Окрім західної частини на краю Дому. Навряд чи хтось із геніїв сучасної інженерії зумів би

повторити цю унікальну конструкцію.

Два чоловіки мали зовсім недолугий вигляд у своїх чорних ділових костюмах і

дорогих черевиках на тонкій шкіряній – отже, слизькій – підошві. Жінка, одягнута в коротку

сукню, що відверто обтягнула її шикарне тіло, незграбно намагалася пересуватися в сторону

кам’яних брил.

Посмішка з’явилася на мужніх обличчях охоронців, що спостерігали за її трудами.

Височенні, тонкі, як голки, підбори на кожному кроці майже повністю погружалися в землю.

Та їй і в голову не приходило зняти взуття.

Опинившись біля підніжжя, непрохані прибульці зупинилися. Їхні обличчя вказували

на складний мислительний процес, що відбувався в мозку цих кумедних, зовсім недоречних

для цієї місцини, людей.

– Знаєш, Величаре, мені їх навіть трохи шкода, – при тих словах посмішка не зникла з

обличчя юнака.

– Безглузді дії ворога – не привід розслабитися, синку. Пильнуй кожну деталь.

Нарешті жінка додумалася зняти незручне взуття. Босими ногами, одягнутими в

панчохи, вона стала на землю. Красиве обличчя скривила гримаса огиди:

– Мне очень жаль чулки. Надо будет поднять цену.

– Лезь наверх. Не патякай.

Вона з готовністю розчепірилася, задравши праву ногу на височенного валуна.

Ті двоє недоумків почали сально усміхатися, спостерігаючи знизу за цією пухкою

тушкою, оголеною майже до пояса. Зрозуміло, відпускали й вульгарні жарти і, нарешті,

голосно зареготали.

Жінка видерлася ще вище і оглянулася.

– Ето безумие, ребята. Мне и за неделю тут ничего не найти.

– Лезь више, – вже нестримно реготали «чорні граки».

Вона карабкалася вище. Знову оглядалася. Кумедно та невміло перелазила з каменю

на камінь. Знову обводила поглядом довкола.

Десь хвилин через двадцять, сидячи на одному з валунів, жінка почала голосно

вигукувати найбруднішу лайку з усіх, що чув Степан за все своє життя.

59

Повторивши тричі увесь той смердючий словесний бруд, вона досить швидко

скотилася вниз. Жінка впала на спину і явно забилася об кам’яні виступи.

Супутникам навіть на думку не прийшло подати їй руку і допомогти піднятися на

ноги.

– Поехали в деревню. Будем потрошить ту девку, – мовив головний пройдисвіт,

виказуючи поведінкою нестримне бажання якомога швидше завершити завдання.

– А как ви ее найдете? – жінка обтягувала сукню та обтріпувалася від піску.

– У меня есть ее фото, – сказав чоловік у темних окулярах.

Вони швидко пішли до машини.

Жінка, перш ніж відправитися слідом за супутниками, для чогось взула свої недоречні

черевички.

– Мабуть наша священна земля вогнем обпікає їй ноги, – пошепки, ніби сам до себе,

промовив козак.

– Як ти думаєш, Величаре, кого вони мали на увазі?

Степанко знав відповідь на своє питання. Та сподівався, що помиляється.

– Забереш Орисю до себе. Нікому, крім Світозара й Православа про наміри чужинців

не будемо говорити.

– Добре, Величаре. Я зумію захистити Орисю.

***

В селище поверталися майже бігцем.

Вже перші зустрічі з односельцями викликали у наших героїв здивування.

Доброзичливі, привітні господарі спокійно займалися звичними справами. Отже, чужинців

ніхто не бачив. Цей факт лише посилював тривогу друзів.

Світозар зупинився і звернувся до молодих людей:

– Намагайтеся триматися разом. Сьогодні всі залишайтеся в домі Світомили і не

покидайте його аж допоки ми не з’ясуємо, що відбувається.

Степан відчував, що не всидить вдома і запропонував:

– Світозаре, дозволь нам – чоловікам – супроводжувати вас. Може знадобитися

допомога. А за дівчатами нагляне мама.

Величар тут же погасив юнацький запал молодого козака:

– Сину, дівчата в небезпеці. Якщо кого й треба захищати, то саме їх. Це по-перше. По-

друге, згадай правила: накази не обговорюються. Від організованості й дисциплінованості

кожного залежить безпека та успішна діяльність усього колективу.

60

– Вибачте за мою нестриманість, – погордився юнак.

Молодь пішла до Степанового обійстя.

Світомила дуже зраділа несподіваним гостям і, разом з дівчатами, заходилася

готувати сніданок. Звісно, причину спонтанної гостини молодь залишила в таємниці,

намагаючись поводитися природно.

***

Величар із старійшинами попрямував на віддалений край селища до господи

Орисиної матері.

Родина – мати й донька – проживала у крайній хатині під самісіньким лісом.

Власне кажучи, лісів у тих краях нема. Та для затримки вітрів і захисту врожаю

місцеві жителі насадили невеликі посадки з північної й східної сторони селища. Саме в кутку

такого клину-посадки й сховалася невеличка сторожка, у якій три роки тому оселилася

Марта – заїжджа панянка з красунею донечкою.

Марта жила відлюдькувато. Жінка нікому про себе не розповідала: звідки вона родом,

що пережила. А лізти в душу вважалося серед місцевих жителів нечемним.

У Марти не було одного ока й ліва половина обличчя побита численними шрамами,

явно залишеними вогнем.

Серед місцевих ходили чутки, що Орися їй не рідна.

Дівчина ж була дуже комунікабельна, непосидюча. Вона одразу ж подружилася з

усіма хлопцями й дівчатами свого віку. Яскрава харизма, живий гнучкий розум й легке

природне почуття гумору притягували до неї молодь мов магнітом.

Однак, і Орися про своє минуле нічого не розповідала. Навіть Степаночку, якого

пророчили їй у наречені.

Вже на підході до віддаленої сторожки Величар, Світозар і Православ відчули

небезпеку, яка буквально пронизала повітря.

– Звідки вони взнали, де живе Орися?

– Очевидно, після святкової вечері слідкували за нею.

– Дивно, – вів далі Величар, – чому ж вони не напали на дівчину вночі після того, як

Степан пішов додому, провівши подругу, а чекали до сьогодні?

Дії чужинців дійсно були позбавлені логіки.

На подвір’ї Марти панувала цілковита зловісна тиша. Господарства жінка не тримала.

Та де ж вона сама?

Чоловіки постукали в двері і, не отримавши запрошення, вирішили зайти в хату.

61

Двері були зачинені із середини. Отже, господиня мала бути в хаті.

В селищі не прийнято було зачиняти двері удень. Люди жили в безпеці, дружно і

доволі розслаблено. Довіра до світу – в характері українців, хоча й підводила представників

нашого народу багато разів.

Світозар жестом наказав побратимам не рухатися і став прислухатись. Жодних звуків.

– Ламаємо двері, – прийняв впевнене рішення. – Тут щось не так.

Величар став боком до дверей, напружив м’язи і штовхнув могутнім плечем

перешкоду. Ніби зроблені з паперу, двері легко піддалися і з гучним грохотом впали в

середину сіней.

Першим зайшов Величар і, зробивши кілька кроків, закляк на якусь мить на порозі

кімнати.

Марта лежала на брудній підлозі серед розкиданого небагатого обійстя у червоній

липкій калюжі.

Величар кинувся до жінки і спробував знайти пульсуючу жилку. Та даремно. До того

ж кров встигла запектися і вже не витікала з тіла, що починало дубіти.

– Вона мертва.

Чоловіки оглянулися довкола і швидко повибігали з розгромленої хати. Розійшовшись

в різні боки, почали оглядати двір, потім подалися за його межі, до лісопосадки і далі – в

степ.

Тиша. Нікого навкруги.

– Світозаре, тут є сліди від автомобіля.

Волхви попрямували до Величара і оглянули слід, залишений новим протектором.

– Так, це чужинці, яких ми бачили сьогодні вранці.

Світозар підняв очі на своїх побратимів:

– Величаре, дітей відправимо до Києва сьогодні. Збери речі Орисі, їй не треба сюди

повертатися. Марту поховаємо самі.

– Треба дівчині повідомити про долю матері.

– Пізніше скажемо. Дівчина запальна й непередбачувана. Може наробити дурниць. То

ж не варто ризикувати. Швидко до справи.

***

Після частування дівчата хутко прибрали зі столу посуд і вправно перемили його.

Світомила виявила бажання провести час з користю для молодих людей і

задоволенням для себе:

62

– Давайте поговоримо про людські імена та про їхній вплив на фізичне і духовне

здоров’я.

– Імена?

– Орест був здивований.

– Так, синку. Кожне наше ймення – це, по суті, своєрідний код. Вибираючи ім’я для

дитини, ми завжди шукаємо певні асоціації з власного життєвого досвіду.

Всі тихенько сиділи і дивилися з подивом на свою наставницю.

– Коли я була дитиною, ми з батьками на півроку виїхали у невеличке містечко на

Київщині. По сусідству з нами жив чоловік – п’яничка. Його всі називали Володька. Він був

не дуже розумний, матюкливий. Носив завжди брудний одяг, у якому почувався вельми

комфортно.

Одного разу стався прикрий випадок за його участі.

Жило в мене маленьке пухнасте кошенятко. Ми його так і називали Пушинка. Це

ніжне, миле створіння обожнювали всі: і діти, й дорослі. Пушинка частенько гуляла зі мною

в дворі біля будинку, тож сусіди знали, що це домашнє кошеня.

Якось влітку ми з батьками поїхали у справах на цілий день. А Пушинка залишилася

вдома сама. День був спекотний і тому двері на балкон ми не зачиняли. Маля, що перебувало

без нагляду, вибралося на балкон і випало з третього поверху.

Під нашими вікнами росли кущі. Трохи далі була скопана клумба з м’якою землею і

чудовими квітами. Тож кошеня, хоч і вивалилося назовні, але вижило. Варто сказати, воно

таки досить сильно забилося під час падіння.

Пушинка заповзла під лавочку, поставлену біля під’їзду, і вклалася там на травичці у

затінку.

Саме в цей час прителіпав невірною ходою з роботи Володька. І вирішив навести

«порядок», як собі його розумів. Нічого кращого в його брудну недалеку голову не прийшло,

як лишень перекинути на безпомічне маля, що тихо спало в траві, сміттєвого бака.

Світомила зробила паузу, поринувши у гіркі спогади, після чого продовжила

розповідь:

– Ім’я Володимир – сильне, знакове, гарне. Але його похідна форма – Володька –

викликає в мене досить болісні спогади. Тож ім’я Володимир мені особисто не подобається.

За повір’ям наших предків, якщо ми називаємо дитину ім’ям, що асоціюється у нас з

такими володьками, дитина обов’язково виростає схожим на свого недолугого тезку.

Орися задумливо сказала:

– Зрозуміло тепер, чому у слов’ян не прийнято називати немовлят на честь померлих

родичів, знайомих. А я раніше думала, що то лише забобони.

63

Господиня спокійно продовжила:

– Ця істина – результат практичного досвіду багатьох поколінь наших Мудрих

Предків.

– Отже, – мовила Орися, – своїх дітей не можна називати нелюбимими іменами.

– Звісно, дитино. Адже ця нелюбов обов’язково вплине на їхній характер. І саме від

того, з яким ім’ям дитина йде по життю, залежить її доля.

Світомила стрепенулася, очі її засяяли. Жінка повеселішала, запропонувавши:

– А тепер, діти, порозмірковуйте над своїми іменами і скажіть: як вони відображають

ваш характер?

Всі присутні затихли.

Мудра наставниця обвела поглядом молодих людей, намагаючись оцінити готовність

до продовження розмови.

– Мамо, можна я розповім про своє ім’я?

Зоряна встала, не чекаючи дозволу. Дванадцятирічна дівчинка росла в атмосфері

родинної відкритості, поваги та свободи висловлювання власної думки. Тому її сміливість

була зрозумілою.

– Мене назвали Зоряною, бо я з’явилася на світ, коли на небосхилі засвічувалися

перші вечірні зірочки: яскраві й сміливі. Зірки віддають своє світло кожному, хто долає шлях

у темряві і йому потрібні орієнтири. Зірки не дадуть подорожньому збитися зі шляху. І я

хочу бути для людей таким провідником.

Любава лагідно звернулася до дівчинки:

– А ким ти хочеш бути в майбутньому?

– Учителем, як наша Світлана Тихонівна. Поведу дітей мудрими стежками у

неосяжний світ.

– Дякую, доню. А ти, Любаво, що скажеш про своє ім’я?

– Я не знаю своїх батьків. В дитинстві мене називали Наталкою. Саме над значенням

цього імені я й замислилася.

Дмитро лагідно глянув на свою подругу:

– І до чого додумалася?

– Ні до чого. Я не відчуваю цього імені. Воно наче мене не стосується. Слово Наташа

– не відгукується в моїй душі – ніби пусте.

– А нинішнє ім’я тобі подобається?

– Так, тітонько. Я ношу ім’я самої Любові. Так назвав мене дідусь. За два роки життя

у Православа нове ім’я дуже сильно змінило мій характер. Я забула про біль, страх. У мене

завжди гарний настрій, весела легка вдача. Я люблю життя, людей, тварин.

64

– Дякуємо. А ти, Орисю, що скажеш?

– Я відчуваю в собі силу Богів. Давно відчуваю. І аж сьогоднішня розмова

наштовхнула мене на думку, що я – донька Ора.

Орест аж підскочив:

– У мене ті ж відчуття, Орисю! Я – син Ора. Здається, що мені під силу будь-яка

справа.

Світомила схвально кивала головою на знак підтримки Орисі з Орестом.

Мати з ніжністю поглянула на свого єдиного сина: гарного, сильного. Степан прийняв

її мовчазне запрошення до розмови.

– Моє ім’я дає силу Матінки Землі – дому наших Предків. Я відчуваю сильне

прагнення до свободи. Не лише власної, але й цілого народу, часточкою якого я маю честь

бути. Думаю, моя степова батьківщина завжди даватиме свою міцну підтримку.

Степан замовк, даючи зрозуміти, що він усе сказав.

Дмитро здавався трохи розгубленим:

– Допоможіть мені, Світомило. Я не знаю значення власного ймення. Воно ж не

слов’янське?

– Ні, грецьке, – у жінки на вустах з’явилася хитра посмішка. – Та греки запозичили

ім’я слов’янського Бога і трохи змінили його.

– Якого Бога? – Дмитро, здавалося, зараз почне танцювати від радості, що носить ім’я

когось із Рідних Богів.

– Митри.

Юнаки переглянулися між собою і пильно уставилися на жінку, що все знала.

– День народження Ісуса Христа (25 грудня) збігається з днями народження

всемогутнього Дажбога і сонячного Митри, найбільш шанованих не лише нашими

Предками, а й усіма орійськими народами. Митра був Богом сонячного світла і

ототожнювали його з Дажбогом – Богом сонця, світла і добра. І сьогодні Митра знаний як

Бог добра, законного порядку, вселенської справедливості. Від його ймення походять слова

митра, митрополія, митрополіт, Дмитро…

***

Орест непомітно штовхнув ліктем Степана і очима показав товаришеві напрямок:

– Глянь, вони слідкують за нами.

В самому кутку кав’ярні, у напівтемряві, сиділи за порожнім столиком троє людей.

Їхні постаті здалися Степанові знайомими.

65

– Мені здається, я вже їх десь бачив.

– Вони схожі на тих чужинців, що атакують наше селище, – мовив пошепки Орест. –

Та це інші чоловіки.

Хлопці намагалися не викликати тривогу у своїх товаришів. Можливо, причини для

того й не було.

Раптом Степан відчув, як по спині побігла тоненька цівочка: він упізнав цих людей.

Величар сидів зліва від хлопця і не міг його бачити. Та якимось дивом козак відчув

зміну настрою свого вихованця.

Окинувши поглядом залу, наставник промовив ледь чутно:

– Не реагуй, Степане. Роби вигляд, що ти їх не помітив.

– Це ті, що гналися за мною в степу. Вони знову нас переслідують, учителю.

– Так, – Величар обережно поклав свою міцну руку на Степанову. – Та я зумію вас

захистити. І людей тут забагато – тож вони нас не чіпатимуть. Повернімося до нашої

розмови.

Ні Орися, ні Дмитро з Любавою нічого не помітили і продовжували весело щебетати.

Вони обговорювали цікаву, повну пригод подорож, що чекала на них у найближчому

майбутньому. Ніхто з молодих людей навіть не підозрював, скільки випробувань і небезпек

на них чатує попереду.

***

Неприємності почалися відразу ж, як наші герої сіли в свій мікроавтобус. Двигун

машини не заводився.

Величар наказав нікому не виходити з авто і, відкривши капот, вийшов назовні.

Степан і Орест, не змовляючись, краєм ока слідкували за дверима кафе, з якого щойно

вийшли. Ті троє – схожі на чужинців із степу – з приміщення не виходили.

Величар повернувся за мить і повідомив прикру новину: шланг подачі палива до

двигуна був перерізаний.

– Що будемо робити – ремонтувати чи шукати інший транспорт? – Орест умів швидко

оцінювати ситуацію і обирати оптимальне рішення для її розв’язання.

– Ремонтувати ніколи. Поїдемо поїздом, – коротко мовив козак.

Величар комусь телефонував, поки Орест домовлявся з водієм єдиного на стоянці

підходящого авто про доїзд до залізничного вокзалу Херсону. Цей хлопець був здатним

умовити мертвого виконати будь-яке своє бажання.

66

– Квитки до Києва замовлено, – повідомив Величар. – Маємо дві з половиною години,

щоб добратися до вокзалу і встигнути на поїзд.

Друзі підхватили вже зібрані речі і, замкнувши мікроавтобус, хутко попрямували до

авто, яке пильнував Орест.

– Сідаймо швидше, – з нетерпінням підганяв товаришів хлопець.

– Я не поїду до Херсону, – зарепетував водій.

Команда Величара, ігноруючи істерику господаря машини, розмістилися в тісному

салоні старенького «Форда», заздалегідь поскидавши речі в багажник.

Те, що колимага, яка везла мандрівників до Херсону, рухалася, було справжнім

дивом. «Форд» переселився в Україну десь на початку 90-х років. Вже в той час авто мало

поважний вік та поганенькі технічні дані.

Господар машини жив на окраїні невеличкого райцентру Херсонщини і мав досить

заможне господарство. Останні 25 років точно не сприяли ні «покращенню», ні

«оздоровленню» металевого коня.

«Форд» пихтів, хрипів, рипів, але помаленьку все ще їздив.

Ціле літо трудяга возив на базар вирощені господарем плоди саду і городу, запозичені

з «нічийних» полів бахчеві культури, курячі яйця й самих померлих в ім’я процвітання

хазяйської родини виробників тих самих яєць.

Восени працьовитий залізний друг тягав тонни гною для удобрення городів, зерно для

кудахтаючих і рохкаючих жителів господарства, сіно і солому для виробників фермерської

молочної продукції.

Взимку наступав час заслуженого відпочинку. «Форд» стояв прямо посеред двору на

морозі, адже в теплому просторому гаражі проживав шикарний позашляховик. Дороге авто

було придбано виключно на заздрість сусідів і вигулювалося зрідка під час родинних

показових вилазок.

Рання весна починалася для «Форда» із зачистки іржі та конопачення дірок у днищі.

Лише тепер вірний помічник мав змогу насолодитися новеньким маслом, яке треба було

ділити потроху для змащування ходової частини увесь сезон.

Вже наступного дня після вищевказаних маніпуляцій починався для авто робочий

період. Він розвозив по торгових точках містечка зелень та тепличні овочі.

І ось сьогодні для старенького випала честь везти майбутніх національних героїв до

обласного центру, попутно рятуючи їхні життя від недоброзичливих незнайомців.

Величар поклав на сидіння водія дві купюри по 100 євро. Власник автомобіля тут же

змінив гнів на милість, настрій його значно покращився, на обличчі з’явився здоровий

67

рум’янець. Він радісно взявся лівою рукою за кермо, вижав педаль зчеплення, правицею

завів двигун, натиснув на педаль газу, одночасно відпускаючи рипучу центральну педаль.

Здавалося, транспортний засіб от-от розвалиться на багато дрібних частин. Та сталося

диво. Автомобіль тронувся з місця і почав свій колоритний рух, виїжджаючи на трасу.

Увесь цей час чужинці залишалися в кафе. Хоча, можливо, їм вдалося знайти інший

вихід назовні.

До Херсона залишалося трохи менше ста кілометрів.

Рівно через 8 кілометрів від початку руху Величар вже не мав жодних сумнівів:

чорний позашляховик з київськими номерами їх переслідував.

«Форд» старався виконати почесну місію набагато краще, ніж його власник. Скоріше

за все, саме завдяки неймовірним потугам автомобіля, а не співчуттю земляка, наші герої

таки встигли вчасно прибути на Херсонський залізничний вокзал.

***

Величар наказав товаришам залишатися на відкритій місцині посеред привокзальної

площі. Серед великої кількості людей вони залишалися більш-менш захищеними. Адже

чужинці не наважаться серед білого дня привселюдно нападати.

Сам же Величар пішов до каси і викупив вісім квитків у суміжних купе на київський

потяг. Дивно, як йому це вдалося в самий розпал сезону, коли квитки із столиці в південні

міста та у зворотному напрямку за 45 діб ще не продають, а за 44 доби вже всі продані?

***

У вагоні чоловіки, перевівши подих та розслабившись, влаштували Орисю з Любавою

в окремому купе.

– Закрийтеся та переодягніться, – Степан з ніжністю поглянув на стомлених від

важкого переїзду дівчат. – Трохи відпочиньте, а потім перекусимо.

– Добре, Степаночку, – Орися смачно позіхнула. – Ми швиденько переодягнемося і

прийдемо до вас.

– Не поспішайте, адже нам теж потрібно переодягнутися і перевести подих, – Степану

важко було стримувати тривогу і він хотів швидше перейти в сусіднє купе. – Закривайтеся.

Чоловікам потрібно було усамітнися і обговорити ситуацію з переслідувачами.

Скоріше за все ті люди в чорному автомобілі їх супроводжуватимуть до Києва. Отже, варто

68

продумати, як себе захистити. Дівчатам вирішили не повідомляти про переслідування, аби

марно не тривожити їх.

Як тільки всі чоловіки зібралися в своєму купе і повсідалися, Величар упівголоса

розпочав невеличку нараду.

– Дмитре, ти маєш дізнатися дещо важливе, – козак коротко, викладаючи саму суть,

переказав останні події. Орест і Степан підтверджували його слова кивками та короткими

коментарями, уточнюючи необхідні деталі.

– Пропоную нам розділися на дві групи, – на правах старшого Величар узяв

керівництво організації безпеки на себе. – Я із Степаном залишуся в цьому купе. Ми будемо

пильнувати постійно. Ви ж поїдете разом з дівчатами: їх треба охороняти.

– А що потрібно цим чужинцям? – запитав Дмитро. – Чого від них чекати?

– Про це ми можемо лише здогадуватися. Також нам невідомо, на що вони здатні і як

далеко готові зайти у своїх недобрих намірах.

В тому, що наміри чужинців не пов’язані з чимось приємним, сумнівів не було.

Козак був украй стривожений і це помітив кожен з присутніх.

– Думаю, небезпека більш серйозна, ніж ми можемо собі уявити. Швидше за все,

чужинці їхатимуть цим же потягом і вночі від них можна чекати будь-яких прикростей.

Дмитро пригадав свої недавні пригоди у карпатському лісі і коротко переповів їх

друзям.

– Цілком ймовірно, що це одні й ті ж самі люди, – Орест був майстром аналізувати

інформацію й узагальнювати дані.

– Якщо це взагалі люди.

Ця загадкова коротка фраза, кинута Величаром, викликала ще більшу тривогу.

– Якщо й не ті самі, то, очевидно, працівники однієї контори, – задумливо мовив

Дмитро.

– Це точно.

– Так як нам невідома їхня мета, пильнувати треба за кожним: вони можуть

переслідувати будь-кого з вас, мої любі, – тривога Величара передалася всім і густо

наповнила тісне приміщення.

– З купе не виходити. Якщо потрібно вийти в туалет, необхідно забезпечити супровід.

Степан підключився до розмови:

– Якщо в когось із нас виникне потреба переговорити – стукаємо в стіну.

– Домовилися.

– Спати будемо по черзі, змінюючи один одного кожні дві години.

Вечеряти нікому не хотілося, але потрібно погодувати дівчат.

69

– Я покличу Орисю з Любавою, – Степанко вже скучив за коханою, а сумні реалії

викликали нестримне бажання бути поряд з нею, захистити.

Дівчата вже солодко спали. Хлопець з ніжністю поправив їхні ковдри і тихенько

вийшов.

***

Першими на чергування заступили Величар і Орест. Їхнє чергування з 23.00 по 01.00

минуло спокійно.

Рівно о першій годині ночі чатувальники, які вже були доволі стомленими, розбудили

своїх побратимів і повідомили їм, що обстановка поки що спокійна.

Дмитро і Степан пішли разом до вбиральні, аби змити залишки сну і, повернувшись

до своїх купе, заступили на чергування.

Давно відомо, що найтемніша частина доби – перед світанком. Саме в цей час зірки і

місяць покидають небосхил та відправляються на спочинок. А сонячні промені ще не

досягають земної поверхні. І Земля на короткий час (не більше години) залишається в

повному мороці.

Десь біля третьої години ночі, вже перед самим світанком, коли очі вартових

налилися важкою втомою, сталося те, чого друзі боялися. Поїзд різко почав гальмувати з

гучним скрипом і завиванням розігрітого від тертя металу.

Далі події почали розвиватися дуже стрімко.

У всьому потягу зникло світло. В цілковитій темряві перелякані пасажири стали

вибігати з купе, хаотично рухатися в коридорній тисняві, кричати. Зчинилася паніка.

Наші герої наперед домовилися: в екстреній ситуації в жодному випадку не

відкривати купе і, тим більше, не виходити з нього.

Але дівчата не були в курсі домовленостей чоловіків і не знали, що їх переслідують

підозрілі та вкрай небезпечні особи.

Це було основною стратегічною помилкою – Орисю з Любавою таки варто було

попередити про можливу небезпеку заздалегідь.

– Не виходьте. Не можна відкривати дверей, – Орест намагався врятувати ситуацію.

– А раптом там пожежа? – Любава різко рвонула двері і вибігла в наповнений

хаотичним рухом коридор.

– Стій, Любаво! – Дмитро вискочив за дівчиною в темряву, наповнену десятками

наляканих людей.

70

Пасажири кричали, сварилися, штовхалися, швидко переміщалися в тісному просторі.

Люди переходили з вагону у вагон, намагаючись знайти безпечне місце, де вони зможуть

заспокоїтися. Цілковитий безлад з готовністю проковтнув Любаву і Дмитра.

***

Орест загупав міцним кулаком у тонку стінку сусіднього купе, де знаходилися його

друзі. Через мить Величар із Степаном були вже біля нього.

Ще за хвилину у потязі засяяло яскраве світло. Провідники почали заспокоювати

людей та просити їх повернутися на місця. Люди помаленьку почали розходитися. Хтось ще

схлипував, інші намагалися шуткувати. Більшість же невдоволено бурчали через дорожню

пригоду і свій перерваний сон, поганий сервіс, недолугих політиків та інші соціальні

негаразди.

Повернулися розтріпані та збуджені Дмитро з Любавою.

– А де Орися? – Степан розгублено та доволі кумедно кліпав очима, озираючись

навсібіч. – Де моя Орися?

– Сядь, заспокойся, – Величар намагався взяти ситуацію під контроль.

– Де Орися? – здавалося, Степан от-от заплаче. Його очі набралися важкою вологою.

– Поступимо так. Дмитро, Степан і Любава залишаються в купе. А ми з Орестом

пройдемо всі вагони і знайдемо дівчину.

Степан підскочив ледь не до стелі й обурено закричав:

– Я залишуся? Хлопці, я з вами!

– Ти надто збуджений, – Величар роздавав вказівки маршальським тоном. – Я йду до

головного вагону, а Орест – в сторону хвоста потягу. Перевіряємо кожне купе, туалети,

тамбури. Ви чекайте тут!

Потяг зрушив з місця і почав набирати швидкість.

***

Величар швидко просувався в напрямку першого вагону, заглядаючи у всі закутки,

зазирав у кожне купе, вибачався і відразу йшов далі. У світлі останніх подій така його

поведінка не викликала подиву, тому люди спокійно приймали вибачення високого красеня і

не піднімали ґвалту.

Просуваючись вперед, козак розмірковував: «Місце зупинки вони вибрали невдало, –

у тому, що зірваний стоп-кран і створення хаотичної ситуації в потягу – справа рук

71

переслідувачів, сумніву не було. – Отже, зійти з потягу, зупиненого на перегоні, вони не

могли. Треба знайти Орисю до наступної станції». Часу на пошуки було не багато – десь біля

15 хвилин.

Величар дійшов до кінця першого вагону і зупинився в роздумах. Він відчував:

дівчина десь близько, та знайти її не вдалося.

«Треба настроїтися на дівчину. Дивно, як ця думка не прийшла мені в голову

відразу?»

Величар тричі вдихнув повільно і глибоко, так щоб повітря щоразу заповнювало весь

об’єм його тренованих легенів. Заспокоївши дихання, він уявив образ Орисі перед собою.

Ідентифікувавши її емоційну сферу, чоловік налаштував свою антену-тіло на пошук

потрібного об’єкту.

Тепер Величар повністю злився в своїх власних відчуттях із стресовою зоною дівчини

і прислухався – де знаходиться його двійник-Орися?

Якась сила буквально розвернула тіло козака в напрямку кабіни машиністів.

«У них, напевно, є зброя, – промайнуло в голові. – Треба бути максимально

обережним, щоб ніхто не постраждав».

Величар уже підняв руку, щоб постукати в кабіну машиністів. В цей час позаду себе

він почув грохот розсувних дверей, що розділяли вагон із тамбуром. Повернувшись, чоловік

зустрівся поглядом із очима Степана.

– Величаре!..

– Тихо. Стань тут за дверима і чекай сигналу, – сперечатися було ніколи. – Степане,

ніякої самодіяльності!

Величар голосно постукав у двері, що вели до кабіни машиніста потягу. Відповіді не

було.

– Іншого я й не очікував.

– Що будемо робити? Орися там?

– Не знаю, – шепіт Величара перекривав стукіт коліс. – Поводься тихо, тримай себе в

руках, Степане.

– Давай я виб’ю двері.

– Ти заважаєш. Або слухай мене, або йди звідси.

Величар почав гатити в двері ногами й руками:

– Відкривайте! Пожежа! Вагон горить!

Двері відчинилися і козак буквально ввалився в кабіну. Він не помилився:

переслідувачі з дівчиною були тут.

72

Величар різко виштовхнув у тамбур помічника машиніста, що відкрив йому двері,

миттєво оцінюючи ситуацію.

Двоє кремезних чоловіків затуляли собою дівчину, яка забилася в куточок. Третій

стояв боком до козака. У руці він тримав пістолета, націленого в голову машиніста.

«Звісно, звичайний шантаж, – подумав наш герой. – Улюблений прийом злочинців з

неповною середньою освітою».

Величар глянув на зброю і непомітно посміхнувся. Пістолет був поставлений на

запобіжник.

«Йолоп», – промайнуло в думках.

Він вправним рухом лівої руки вибив зброю, схопив її в повітрі правицею і націлив на

двох розгублених дурнів. Лівою ж рукою, майже не дивлячись на супротивника, що стояв

ближче і мав більш агресивний вигляд, нажав йому «чарівну» точку в ямці біля шиї і той

відключився.

Казус із запобіжником завадив Величару об’єктивно оцінити ворога. Один із

неприятелів – той, що зліва – знаючи, що козак у тисняві стріляти не наважиться, вдарив

його ногою під колінний суглоб. І Величар присів, втративши відразу перевагу над ворогом.

Почалася бійка. Пістолет валявся десь на підлозі, ризикуючи потрапити в руки ворога.

І тут в кабіну машиністів, з криком пораненого орангутанга, влетів Степан.

Переслідувачі повернули голови, аби оцінити ситуацію, яка так неочікувано змінилася. Цієї

миті Величару виявилося достатньо, щоб трьома вправними рухами покласти неприятелів на

підлогу.

Помічник машиніста вже стояв у дверному отворі з мотузками напоготові. Всіх трьох

диверсантів пов’язали і витягли в порожнє купе першого вагону.

Степан з Орисею повернулися до своїх друзів. А Величар зайнявся допитом

полонених.

– Хто ви?

Мовчання.

– Хто ви? – це питання супроводжувалося ударом в колінну чашечку.

Мовчання.

– Я покалічу вам ноги. Будете мовчати далі – переламаю руки. Потім доберемося до

голови.

Мовчання.

Величар відразу визначив лідера.

Високий – десь під метр дев’яносто. Худорлявий та досить жилавий. Треба тримати

його в полі зору – такі кадри завжди вертляві та винахідливі.

73

Удар Величара по гомілці неприятеля зламав кістку пополам. Нащадок великого

народу стримав слово, дане ворогу, і почав калічити йому ноги.

Чоловік завив од нестерпного болю і скрутився в бублик неприродним чином.

– Я не хочу вам зла, – козак спокійно стояв над чужинцем, що волав від надлюдських

страждань, у повний зріст. Його благородна постать тиснула на ворога сильніше, ніж біль,

який розтікся по всьому тілу.

– Втретє, і востаннє запитую: хто ви?

– Нам заплатили.

– Це не відповідь на моє запитання.

– Я – Кирил, вчитель бойових мистецтв у Києві. Ті хлопці – мої помічники, теж

тренери.

– Від кого і яке завдання ви отримали?

– Нам заплатили. Конверт з грошима приніс кур’єр. В конверті було фото дівчини і

орієнтир, де її можна знайти. Це все.

– Чому саме вас найняли?

– Не знаю.

– Чому ви? – Величар присів біля Кирила і поклав свою могутню руку на зламану

ногу неприятеля.

– Ми вже виконували такі замовлення і завжди успішно. Але нікого не вбивали. Я – не

убивця! І дівку вашу не було наказу мочити.

– Скільки грошей було в конверті?

– 10000 доларів.

– Не мало, – Величар все ще не відходив від своєї жертви. – Куди треба доставити

дівчину?

– В Київ.

– Куди саме у Києві?

– До мене в спортзал. Там її мають забрати.

– Лежіть тихо, за вами будуть наглядати.

– Що з нами буде?

– Це сюрприз. На добраніч.

Величар замкнув купе і попросив провідника простежити за арештантами, поки він

пришле когось із своїх хлопців.

***

74

– Духовні практики справді допомагають структурувати мисленнєву діяльність,

спрямовувати життєві цілі, стимулюють активність, – як мантру повторював сонний юнак,

чимчикуючи з напівзаплющеними очима у ванну кімнату.

Спати хотілося сильніше, ніж увечері. Та хлопець дав собі слово сьогодні вже точно-

точнісінько почати свій день якомога раніше.

Останні дні його розумну голову буквально розпирало від шквалу геніальних ідей. І

кожна нова задумка вимагала від юнака невідкладного втілення в життя.

«Чому доба не розтягується, мов гумка? – думав Віталик. – Я б міг усі свої задуми

втілювати відразу ж, поки бажання не встигло охолонути і потонути у вирі нових ідей».

В той день Віталик встав раніше, ніж зазвичай. Він вирішив зустріти світанок.

Хлопець підійшов до вікна, маючи на меті впустити до кімнати перші сонячні

промені. Його погляд зупинився на пильних шторах. Думки тут же потекли у напрямку

обмірковування необхідності їх випрати.

Бажання залізти на підвіконня і зняти штори було досить сильним:

«Врешті-решт, я маю інші плани. Як тільки закінчу заняття, відразу ж займуся

шторами», – саме такі думки часто характеризують інтелектуалів, не обтяжених побутовими

проблемами. Можливо тому їм і вдається винаходити досконалі механізми, робити наукові

відкриття, втілювати в життя чудернацькі ідеї?

Віталик зайнявся йогою: постелив килимок на підлогу і сів у позу лотоса. Його погляд

ковзнув по підлозі, точніше по тій місцині, яка зазвичай в очі не кидається і тому не викликає

зайвого роздратування – під шафою. Хлопець таки закрив очі, але концентрація на

внутрішніх відчуттях з поступовим зменшенням напруги в тілі не вдавалася. Про повне

розслаблення годі було й мріяти.

«Як тільки закінчу заняття, відразу ж вимию підлогу під шафою», – руки хлопця аж

свербіли від бажання взятися за ганчірку та зібрати віковий пил.

Хвилин через десять після заплющення очей, Віталик остаточно зрозумів, що заняття

йогою – це те, що йому сьогодні потрібно найменше. У всякому випадку, в стані бойової

готовності, який охопив усі хлопцеві м’язи та, судячи з усього, полишати його не збирався,

навряд чи духовні практики принесуть очікуваний результат.

«Очевидно, брудна кімната втратила своє терпіння, та й вирішила влаштувати

істерику», – хлопець мав таки зайнятися прибиранням, адже завтра його дім прийматиме

незвичайних гостей.

День був заповнений домашніми справами.

Віталика сильно дратувала необхідність таким безтолковим, невдячним чином гаяти

час:

75

«Я міг би доробити модель. Сьогодні – прибирання, завтра – гості. Невідомо, як довго

вони проживатимуть у моїй квартирі. Навряд чи мені вдасться займатися своїми винаходами.

Добре було да Вінчі – розігнав усіх, закрився і твори, скільки хочеш».

Дивно, та чим більше хлопець дратувався, тим краще в нього просувалася справа.

Назгортавши на середину кімнати усякого непотребу, Віталик почав пакувати сміття у

величезні пакети. Увесь цей процес супроводжувався розмірковуванням на тему «Де воно

щоразу береться у такій неймовірній кількості?»

Досить швидко тренований мозок генія дійшов цікавого висновку: «Дім – це місце, де

ми – люди – зберігаємо своє барахло в той час, поки, проявляючи ділову активність за

межами власного житла, намагаємося здобути та притягти додому ще більшу кількість

нового барахла».

***

– Вітаю вас, любі, у нашому центрі. Я вдячна долі, що маю честь працювати з вашою

групою. Звертайтеся до мене: пані Олена.

– Чому це «пані»? – Віталик з перших хвилин проявив свій сарказм.

– Сьогодні у великих містах прийнято звертання на ім’я, по батькові В дохристиянські

часи до дорослих людей зверталися по імені. Це й зрозуміло. Русини давали унікальні імена

своїм дітям. Це були імена-символи, які відображали характерні риси людини.

– Але ж сучасні імена запозичені у різних народів. То як же бути із звертанням? –

Орисю явно цікавила ця проблема.

– В різних країнах до імені добавляють титул – знак соціальної приналежності особи.

У нас, як правило, акцент роблять на статевій приналежності. В кращому випадку:

«жіночка», «дівчина». Та найчастіше ми чуємо слово, що ніби гострим ножем ріже слух:

«женщина». І лише в західних областях України та в інтелігентних колах збереглося

звернення, яке возвеличує жінку: «пані». Можете звертатися до мене ще й на ім’я, по

батькові.

– Ви ж сказали, що то не правильне звертання, – звісно ж, це озвався Віталик.

– Я не казала, що воно неправильне. Навпаки, ця форма для українців є прийнятною і

зрозумілою. По батькові вказує на родову приналежність людини.

– А чим ми будемо займатися? – Дмитрові очі аж горіли від того, що на нього чекають

нові відкриття.

76

– Ми вчитимемося володіти власними емоціями, впливати на інших людей. Звісно ж,

дотримуючись екологічності та етичних норм. Пізнаємо секрети отримання вичерпної

інформації про людину. В майбутньому вам ці вміння дуже знадобляться.

– А передавати тваринам думки на відстані навчимося? – в пам’яті Дмитра жили

спогади про нещодавні пригоди в Карпатах.

– Обов’язково, – з посмішкою пообіцяла Олена. – І тваринам, і людям. А ще ми

максимально розвинемо: здатність до тривалої концентрації уваги, покращимо роботу

пам’яті, мислення, уяви. Ви навчитеся швидко засвоювати величезні обсяги складної

інформації та використовувати її на практиці. Оволодієте мистецтвом використання

системного мислення, миттєвого аналізу ситуації та прийняття найефективніших рішень. І

ще багато чого.

– Можливо ми ще й у часі будемо подорожувати? – Віталика ніби увесь час щось

муляло.

– Можливо. Вас чекає багато неймовірних відкриттів. Ви пізнаєте магію емоцій –

найдавнішої мови світу. Перед людиною, яка досконало володіє цим мистецтвом,

відкриваються практично безмежні можливості. Саме така підготовка вам необхідна, щоб

виконати покладену на вас місію відродження української нації.

– Я буду відроджувати націю? – Віталик вирячив очі так, що прийшлося їх протерти

рукою, інакше б вони точно вилізли з орбіт.

– Саме так. Щоправда, після навчання в нашому центрі ви відправитеся в школу, у

якій ще жоден смертний не навчався. Та про це дізнаєтеся згодом.

Пані Олена була незвичайною жінкою. Її тон розмови, погляд, вираз обличчя, власне,

уся статура, випромінювали впевненість, силу. За нею було легко і приємно спостерігати.

Здавалося, що ця зріла жінка володіла магічними таємницями. В той же час вона була

простою і доступною.

Всі присутні, в тому числі і розкутий Віталик, відчували дивний стан, якусь

незрозумілу напругу.

– Кожен з вас зараз відчуває страх, – своєю усмішкою психолог намагалася згладити

цей гострий кут у стосунках з аудиторією. – Така реакція має просте пояснення.

Емоція страху завжди виникає тоді, коли людина зустрічається з чимось новим,

невідомим. Або маловідомим. При недостатності інформації мозок отримує сигнал про

можливу небезпеку. При цьому в кров виділяється гормон адреналін. Саме він і є

перевізником інформації про загрозу по каналам нервової системи.

В страху ми мобілізуємося і проявляємо готовність до уникнення небезпеки. А якщо

загроза реальна – тікаємо.

77

А зараз розслабтеся: ви в безпеці.

***

Під час вечері друзі довго обговорювали цей момент зустрічі з психологом, так і не

дійшовши висновку, що ж тоді відбулося. Але саме отримавши повідомлення про те, що

вони перебувають у безпеці, кожен учасник групи розслабився і відчув радість, легкість.

Саме в той момент у кожного з’явилося відчуття єдності команди. Друзям здалося, що вони

знайомі все життя один з одним та своїм новим наставником.

Вже пізніше молоді люди дізналися про те, що в той момент пані Олена змінила свій

емоційний стан на комфортний для кожного окремо і для всієї групи одночасно, передавши

його учасникам заняття.

***

– Ми з вами працюватимемо щодня, крім неділі, так як часу маємо небагато: всього

шість тижнів.

– А що ми будемо робити? – Дмитро жадібно вбирав кожне слово цієї загадкової

знаючої жінки, але не задовольнявся почутим.

– Тренуватися.

– Ви ж не спортсменка, а психолог, – Віталик невтомно демонстрував свій норов.

– Так. Дякую, юначе, за нагадування. Ми тренуватимемо наші емоції і волю. У вас

з’являться ті навички, які дадуть можливість перейти до наступного етапу навчання і

підтримають вас у житті.

– А Ви…

Степан перервав Віталика на півслові, сіпнувши його за лікоть і прошепотів так, що

усі почули:

– Та тихо. Не дратуй її.

– Дякую за підтримку, Степане, та я дуже люблю працювати з живою аудиторією. То

ж на всі ваші запитання намагатимуся дати відповідь. І все таки, майте терпіння.

Пані Олена уважно обвела групу очима, на мить затримавши погляд на кожному з

присутніх:

– Пропоную познайомитися. Нехай кожен встане, назветься і розповість про себе все,

що схоче.

– Та ми вже знайомі, – то Любава.

78

– А я? Я також хочу вас знати.

– Розкажіть про себе, – знову Віталикові не сидиться.

Коли викладач говорила, всі ніби розчинилися в ній, в її почуттях, подіях життя.

Талант оратора пані Олени оцінив кожен з присутніх. Навіть у Віталика пропало бажання

колотися, ніби їжак.

Та найбільший інтерес у юних слухачів викликала розповідь про психологію емоцій,

яку вони власне кажучи й приїхали вивчати.

***

Славетний козак за свої 52 роки життя встигнув отримати стільки різноманітних

вражень, що вистачило б не на одну людську долю. Та незнані досі чисті почуття, що

заполонили загартовану в боях і десятках життєвих негараздів душу, бентежили,

захоплювали, манили за собою.

«Чому саме ця жінка? – не відводячи зачарованого погляду від Олени, думав чоловік.

– Що в ній особливого? Як невчасно!»

Величар років 25 тому переконав себе, що просте людське щастя – то не для нього.

Він – воїн: сильний, мужній, самовідданий. А всі закохані – трохи дурнуваті й завжди

смішні.

В житті Величара була своя драма. Дякуючи Богам і чемним односельцям, та подія

назавжди поринула в минуле. Ніхто ніколи навіть нишком не засудив і не нагадав чоловікові

про пережиту ганьбу. Зникла «велична історія палкого кохання козачого» з життя. Та не

стерла болючі спогади пам’ять.

Та цього разу все було інакше. Шалена пристрасть не застилала свідомості, не ятрила

душу гострими ножами, як тоді. Не було болю, відчаю через гріховність такого бажаного для

кожного землянина почуття. Не тяжіли руки й ноги від стримуваної пристрасті. Не було

важких безсонних ночей, не німів язик, не гарчали від соромної пристрасті нутрощі.

Так, ця жінка була особливою. Навколо неї відчувалася гармонія, чистота, спокій і

впевненість. Цього разу кохання мало відтінки благородства, природної досконалості, якоїсь

незбагненої доленосної вічності.

***

– Сьогодні ми поговоримо про найдревнішу мову світу. Як ви думаєте, що це за мова?

79

– Розкажіть, не інтригуйте, – Орест і всі його друзі, мов зачаровані, дивилися на

нового учителя в передчутті чогось таємничого, досі невідомого.

Пані Олена тут же прийняла правила гри: сьогодні вона виконавець головної ролі на

сцені Мудрих Знань.

– Більшість людей неодноразово замислювалися над питанням: чи існує на нашій

планеті мова, яку розуміють усі її жителі? З точки зору логіки має бути створений

універсальний механізм, який об’єднує представників різних царств: людей, рослин,

мінералів в єдину систему. І такий інструмент дійсно є. Всі користуються ним постійно,

кожну мить свого життя, не усвідомлюючи важливості. Спробуємо розібратися, наскільки

ефективно ми з вами використовуємо цей дар.

Дмитрик повеселішав:

– Ви маєте на увазі емоції?

– Так, саме їх. Що ж таке емоції? Яка їхня функція?

– Це досконалий інструмент взаємодії із зовнішнім світом, – висловив думку Дмитро.

– Не лише із зовнішнім, – Орися вирішила доповнити відповідь товариша. – Адже

наші внутрішні почуття, переживання теж намагаються привернути увагу свого господаря.

Мовчазний зазвичай Степан оживився і явно мав намір активно брати участь у

обговоренні теми, яка давно його цікавить:

– За допомогою емоцій ми реагуємо на все: власні думки, тілесні відчуття, оцінюємо

реакцію інших людей, події, які спостерігаємо повсякчас, спогади про минуле.

– Ви абсолютно праві, – Олена задоволено посміхалася. – Емоції – це особливий клас

психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами і мотивами, що

спонукають нас до активної діяльності. Вони відображують значущість явищ і ситуацій, що

відбуваються в нашому житті. Це приголомшливий по своїй точності інструмент, який

дозволяє реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього світу, аналізувати власні стани,

реакції інших людей та впливати на них.

– Думаю, це очевидно і не дуже складно, – скептичний Віталик почувався героєм:

йому відомо і доступно те, чому лишень збираються вчитися інші.

– Ми розглянемо нові підходи в галузі психології емоцій, Віталику. Технології, з

якими я вас познайомлю, дають можливість глибоко вивчити механізми взаємодії емоційної

сфери з усіма іншими компонентами особистості. Ми навчимося контролювати, аналізувати

та раціонально використовувати інформацію, що зберігається у чарівному світі людських

почуттів.

80

Степан цікавився темою розвитку емоційної сфери і читав багато наукової літератури.

Власне, не дуже й багато, так як саме проблема розвитку емоційної сфери у психології

досліджена найменше.

– Пані Олено, а чому в цій галузі так мало наукових досліджень?

– Емоції складно вирізнити, виміряти, систематизувати і відобразити у заданій формі.

– А ви це умієте?

– Так, Степане. І ви скоро навчитеся. З нашої точки зору емоції – це деконцентроване

сприйняття простору і часу.

Віталик ожив:

– Перекладіть, будь ласка, людською мовою те, що ви сказали.

– Кожен емоційний стан проявлений у часі, так як емоції динамічні і постійно

змінюють одна одну.

– Це зрозуміло, – не вщухав головний скептик групи. – А як щодо просторового

виявлення? Емоції можна пощупати? Як можна розмістити в просторі те, чого нема?

– Кожен емоційний стан – а їх близько 1200 – має просторову проекцію. Скажімо,

страх у просторі має вертикальне положення.

– Чому саме вертикальне?

– Чого боїться людина, тварина? Всього великого, що може розчавити, і глибокого, бо

падіння з висоти небезпечне.

Олена підняла руку вгору і зупинила наступні питання.

– Зараз ми обговоримо загальні теми, а вже потім перейдемо до практики. Тоді все

стане зрозумілим. Розв’язуючи задачі, краще рухатися від загальних положень до деталей.

– Пані Олено, продовжуйте, будь ласка. А ви, – Орест звернувся до своїх друзів, – не

перебивайте, наберіться терпіння.

– Хочу познайомити вас із висловлюванням знаного психолога Ланге, яке він

представив у своїй праці «Психологічні досліди» ще 1890 року. Цитата демонструє

важливість феномену, який ми з вами розглядаємо: «Рухи душі є не лише найважливішими

діячами життя кожної людини, а взагалі виступають щонайпотужнішими силами природи

серед тих, які ми знаємо. Кожна сторінка в історії народів так само, як і в історії окремої

людини, демонструє нездоланну їх силу. Буря пристрастей коштувала більшої кількості

людських жертв і знищила більше країн, ніж ураган. І потоки пристрастей змели більше міст,

ніж потоки води».

Декілька історичних прикладів, приведених нами нижче, упевнено підтверджують

позицію іменитого дослідника.

81

Атлантида. Атланти – людська раса, у якої вперше в історії з’являється усвідомлення

внутрішнього «его», здатність зв’язувати інформацію, логіка. Їхні емоції відрізнялися

абсолютною зрілістю.

Спочатку жителі Атлантиди вміли контролювати власні емоційні реакції, аналізувати

свої й чужі емоції, а також впливати на свідомість та переживання інших людей.

Саме їхні надздібності привертають увагу найблискучіших умів останніх тисячоліть,

починаючи з Платона.

Цивілізація атлантів володіла приголомшливими паранормальними здібностями,

даром яснобачення, про що зараз так багато говорять. У них не було секретів та необхідності

докладати зусилля для досягнення бажаних благ. Вони просто мали ЗНАННЯ.

Для нас цікавим є той факт, що в основі їхніх здібностей лежить здатність керувати

емоційною сферою.

Тут, напевно, слід обмовитися, що це уміння відпрацьовувалося в процесі еволюції

мільйонами років.

Це твердження можливе, якщо врахувати здатність тварин і рослин реагувати на

емоційний стан живих істот, з якими вони взаємодіють. Це підтверджено багатьма відомими

прикладами. Тому детально зупинятися на цьому питанні не будемо.

Років десять тому проводилися наукові дослідження на предмет чутливості мінералів.

Результати приголомшують уяву. Ми використовували коштовні та напівкоштовні камені з

приватної геологічної колекції.

Зміна чуттєвого стану мінералів була відмічена кожним експертом, які описали

абсолютно ідентичні характеристики стану каменів.

Інший приклад. У Біблії особливе місце займає історія про багатство і мудрість царя

Соломона. Його влучні вислови ми перечитуємо і сьогодні.

Як могла підкорити уяву великого мислителя античності цариця Савська, що не

вирізнялася ні визначними розумовими здібностями, ні жіночою привабливістю?

Прийнявши рішення відвідати далеку Іудею, цариця Савська розробила стратегію

привертання уваги на основі впливу на чуттєву сферу правителя. Діяла вона інтуїтивно.

Тут варто навести невелику довідку.

З давніх давен Савеєю управляли жінки. І наша героїня керувала державою по праву

престолонаслідування.

Жіноча емоційна сфера набагато лабільніша, рухливіша, ніж чоловіча. У жінок краще

розвинена пам’ять предків, оскільки саме вони виконують функцію передачі інтелектуальної,

емоційної, культурної спадщини прийдешнім поколінням.

82

Отож, здатність підлаштовуватися під індивідуальні особливості царя, підбирати

інструменти впливу на нього для Савської складності не представляло.

– Пані Олено, – Оресту завжди була цікава тема розробки стратегій. – Про вплив на

одну особу, та ще й протилежної статі, все зрозуміло. А як великим полководцям вдавалося

утримувати багатотисячну армію в підпорядкуванні? Як змусити солдатів беззаперечно

виконувати накази воєначальника? Якими основними якостями він має володіти, аби

перемагати ворога?

Жінка задоволено посміхнулася, відмічаючи не абиякий інтерес своїх слухачів.

– Сьогодні ми називаємо таку здатність харизмою. Як ви думаєте, що лежить в основі

цього явища?

– Емоції?

– Так. Я пропоную розглянути, як емоції допомагають утримувати під контролем

десятки тисяч осіб. І зробимо це на прикладі Хрестових походів.

Для того, щоб змусити людину підкоритися, взяти участь у виконанні стратегічної

задачі будь-якого рівня складності, необхідно її правильно вмотивувати.

Існує три основні системи мотивації. Провідна система у кожного своя і закладена

вона в стресовому досвіді людини. Сам же досвід формується на основі емоційних

переживань людини впродовж усього життя.

Кожен з нас прагне або влади, або слави та визнання, або стабільності, яка

забезпечується матеріальними статками. Причому основні мотиви яскраво і багатогранно

забарвлені додатковими індивідуальними характеристиками.

Наведу такий приклад. Якщо людину, яка прагне влади, заохочувати матеріально, її

віддача буде мінімальною і короткотривалою. А то й зовсім така людина залишиться глухою

до закликів керівництва.

Активісти-хрестоносці формували армію в період цілковитої зневіри до влади,

загального зубожіння населення і післявоєнної розрухи.

Перспективи для розвитку європейського суспільства і окремо взятого індивіда

дорівнювали нулю. Проте, у свої ряди хрестоносці зуміли зібрати абсолютно все поголів’я

чоловічого населення Європи.

Секрет простий. Річ у тім, що кампанія по вербуванню солдатів була організована

дуже грамотно. В своїх агітаційних закликах воєначальники обіцяли перспективу

прославитися ратними подвигами, отримати владу над завойованими територіями,

пограбування міст Азії та можливість привезти додому мішки з грошима і коштовностями.

Тобто, були озвучені всі три направляючі стимули для збудження активності індивіда.

Кожен почув те, що представляло цінність саме для нього.

83

Таким чином можна проаналізувати будь-яку історичну подію, причому в

найдрібніших деталях. І в кожному випадку ми знайдемо емоційний слід.

Тіло наставниці вже подавало сигнали втоми. Маючи намір завершити зустріч, Олена

мовила:

– Згадаємо ще одну історичну подію сучасності і будемо прощатися. Чому стала

можлива помаранчева революція 2004 року в Україні?

Всі присутні мовчки дивилися на психолога, сподіваючись отримати відповідь від неї.

– Народ завжди невдоволений існуючою владою. Для того, щоб організувати бунт,

цього вже достатньо. А якщо врахувати емоційні характеристики людей і грамотно вплинути

на них? Отримаємо феноменальну картину активної участі в політичній акції біля 90%

населення країни.

Такій активності позаздрить будь-яка політична сила світу.

Емоційний компонент супроводжує будь-яку діяльність. Причому, як ми вже

переконалися, це значима сфера життєдіяльності як окремої особи, так і групи будь-якого

рівня організації.

***

Три години занять пролетіли як єдина мить.

***

Після обідньої перерви почалося безпосереднє знайомство з емоціями.

– Ми виділяємо чотири основні емоції: страх, сум, злість, радість, – Олена

обожнювала свою роботу і це відчував кожен присутній. – Емоційних же станів, що є

комбінацією чотирьох вказаних модальностей, ми налічуємо близько 7800.

Кожна емоція пов’язана з певною дією. Основних же дій, що здійснюються людьми, –

чотири. Тому, власне ми й виділяємо саме чотири базові емоції.

Варто відзначити, що не існує поганих і хороших емоцій. Кожна з них необхідна,

оскільки виконує ряд завдань.

Дискомфорт же викликає м’язова напруга, яка супроводжує більшість наших

емоційних станів. Окрім того, ми змінюємо їх, в основному, за допомогою м’язової напруги,

на яку витрачається маса енергії. Саме тому до вечора відчуваємо дику втому, аж до відчуття

спустошеності.

84

Подальша робота якраз і спрямована на формування навичок управління

ненапруженими емоціями.

Отже починаємо. Страх – це активна емоція. Виникає у випадках, коли є якась (пряма

або непряма) загроза нашому життю, здоров’ю, безпеці.

Страх пов’язаний з дією, спрямованою на відхід від небезпеки.

Слід зазначити, що емоції дуже динамічні й постійно змінюють одна одну.

Також певним чином вони проявлені в просторі. Ми боїмося всього великого,

високого, здатного нас подавити, розчавити. Страх викликає і глибина. Тому емоція страху

може бути проявлена в просторі у вигляді вертикалі, яка проходить через центр нашого тіла.

У страху простір, який ми сприймаємо, деконцентрується – втрачається чіткість

контурів. Простір ніби в цей час розширюється.

Даний феномен пов’язаний з тим, що при реальній загрозі нам необхідно швидко й

чітко оцінити навколишню ситуацію, проаналізувати варіанти відходу від небезпеки і

прийняти найефективніше рішення.

Ця особливість призводить до того, що саме в страху, на певному рівні його

проявленості, забезпечується найвища якість сприйняття будь-якої інформації. Саме в цій

емоції найкраще працюють усі види пам’яті.

Завдяки вказаним особливостям ми розвинемо навички швидкого, ефективного

сприйняття величезних обсягів інформації будь-якого рівня складності.

Кожен з нас схильний пригнічувати певні відчуття, пов’язані з емоціями, які часто в

нього викликають дискомфорт. Ще ми вміємо «зависати» надовго в певних емоційних

станах. Такі реакції на фізичному рівні призводять до різних невротичних та

психосоматичних порушень.

Захворювання, які можуть бути пов’язані з неконтрольованим страхом: проблеми з

тиском, вегетативна група розладів, проблеми з горлом, системою дихання, вестибулярним

апаратом і тому подібні неприємності.

Друга емоція – сум.

Це пасивна емоція. Відповідна дія – вичікування.

Сум у просторі відповідає горизонтальній позиції. Відчуття проявляються в ділянці

живота.

У цій емоції ми відпочиваємо. Виникає ж сум тоді, коли ще не прийняте рішення про

подальші дії. В емоції суму ми аналізуємо, обробляємо інформацію, роздумуємо, плануємо

власну діяльність.

Саме в цьому стані найкраще працює просторова уява, без якої вивчення точних

дисциплін не представляється можливим.

85

При постійному тренуванні з’являється можливість максимально прискорити

мисленнєві процеси, розвинути здібність до аналітичного системного мислення.

При «зависанні» в даній емоції виникає апатія, депресивні настрої, можуть з’явитися

проблеми із судинною, ендокринною системами.

Злість – активна емоція, спрямована на подолання перешкоди, зміну оточуючої

дійсності.

Емоція злості завжди виникає як реакція на вплив конкретного подразника.

Відчуття зосереджені в центрі тіла.

Злість – дуже комфортний стан, якщо не супроводжується м’язовою напругою. Адже

це емоція досягнення мети.

Дискомфортною емоція злості стає за умови, якщо вона супроводжується напругою в

центральній області тіла. Має значення і ситуація, яку переживає людина.

Якщо людина слабо контролює цю емоцію, виникають проблеми з травною,

видільною, репродуктивною сферою.

Четверта емоція – радість. Це пасивна емоція. Виникає, як результат закінчення

певної дії, і спрямована на зняття задачі.

В просторі радість проявлена як деконцентрація відчуттів у всі сторони відразу (ніби

куля, що оточує тіло). Радість активізує всі групи м’язів.

Це самий непродуктивний емоційний стан, в якому пізнавальні процеси не працюють.

На цю емоцію найчастіше «записуються» невротичні розлади різного характеру,

логоневрози, в тому числі заїкання, розлади функцій практично всіх систем організму.

Окрім названих, в різних емоційних станах може виникати маса психологічних

проблем, невротичних розладів, які допоможуть діагностувати, проаналізувати і

відкоректувати фахівці.

Психолог зробила невелику паузу і промовила:

– А тепер пропоную приступити до практичних вправ.

***

О 20.00 молодь помітно оживилася, передбачаючи кінець роботи.

– Настільки цікаво, що я б і спати не йшла, – Орися позіхала вже відкрито.

Усі стомлено розсміялися.

Дмитрик вирішив все таки підвести підсумок:

– Які б життєві цілі ми не переслідували, для всіх людей на планеті актуальним є

питання, як підібрати ключ до тих людей, які здатні допомогти нам отримати бажане.

86

– Саме так, Дмитрику, – Олена теж була втомлена насиченим днем. – Та цю розмову

ми продовжимо завтра.

***

В День Незалежності України вирішили відвідати святковий концерт на Співочому

полі.

Вже на підході до паркової зони відчувався піднесений настрій людей, які прийшли на

зустріч з культурним надбанням українського народу.

Алея від входу в парк аж до самої сцени відразу зачарувала дівчат численними

яскравими ятками. Здавалося, сюди знесли сувенірну продукцію з усього міста.

– Любаво, подивись на цей вінок, – Орися приміряла чергове цвітасте диво.

– А які маки! – Дівчата переміряли вже зо три десятки віночків і кожен заслуговував

честі уквітчати голови неперевершених слов’янських красунь.

Любаві ідеально підходив червоний. Маки гармонійно вплелися у темно-русяве

хвилясте волосся і додавали дівочій красі абсолютної досконалості.

Нарешті дівчата прикрасили свої голівки перлинами декоративно-ужиткового

мистецтва і друзі змогли таки дістатися сцени.

Тисячі киян та гостей, що говорили різними мовами, в святковому одязі, ніби квіти у

багатому різнобарвному квітнику, прикрасили схили Дніпра.

На сцені вже виступали дитячі колективи. Танцювальні та вокальні композиції гості

свята сприймали тепло, розчиняючи у щирому зрозумілому мистецтві юних талантів усі свої

тривоги, неприємні спогади та переживання. Гучно аплодуючи, глядачі із задоволенням

дарували свою підтримку і вдячність дітям за їхні старання. Українці – щедра нація.

І ось на сцену вийшла тендітна, зовсім ще юна дівчина. Вона рухалася повільно, легко

пливучи над сценою.

– Цікава дівчина, – Орест аж рота відкрив, замилувавшись її незвичною красою.

– Це ж ангел! – Дмитро, здавалося, готовий вискочити на сцену, аби доторкнутися до

співачки і переконатися, що вона – земне створіння.

Полилася пісня над Дніпром. Чистий, мов кришталевий гірський струмок, голос

пронизував кожну клітинку своїми неймовірними переливами. Навіть пташки перервали спів

і заслухалися.

Дівчина співала а-капела. Найталановитіша музика не змогла б витримати конкуренції

з цим небесним голосом.

87

Та пісня розповідала, як розцвітає дівчина в коханні, як відкривається навстіж її серце,

наповнюючись силою великої любові. Вона співала душею.

І ось все стихло. Слухачі завмерли.

Та буквально за мить тихо-тихо красуня продовжила свою історію. Замість радісного

піднесення – гіркий біль від зради, трагедія тисяч українських дівчат, оспівана поетами з

народу.

Густа важка тиша накрила ковдрою величезний простір у серці столиці. Гості не

соромилися сліз, що стікали поволі. Кожен з присутніх пропустив через власну душу дівочі

страждання, приміряючи їх на себе, згадуючи свої втрати і радості.

Час зупинився.

І тут людей ніби прорвало. Аплодували довго, аж до болю в долонях. А співачка

стояла посеред сцени, пронизуючи поглядом увесь широкий простір і, одночасно,

вдивляючись в очі кожного, хто чув її божественне виконання.

Пішла вона тихо, скромно вклонившись. А люди продовжували витирати зволожені

очі.

В цей час на сцену вийшов танцювальний колектив у дорогих сценічних костюмах.

Люди, вже нічого яскравого не очікуючи, почали рухатися в сторону виходу.

– Невже хтось насмілиться виступати після цієї дівчини та її грандіозного тріумфу? –

в голосі Орисі звучали нотки розчарування.

Гучна музика розбудила людей та змусила їх повернутися до сцени. То був гопак.

– Тільки цей танок здатен перекрити попередні емоції та подарувати людям віру, –

тихо сказала Олена. – Насолоджуйтеся.

Гопак зачарував аудиторію і закрутив почуття з неймовірною силою. Тут було все:

розпираюча гордість, віра в свій народ, радісне піднесення, упевненість в світлому майбутті.

М’язи глядачів дублювали рухи артистів, що неймовірно підсилювало насолоду від

того дійства. Гопак виконувала вся спільнота Співочого поля!

– Яку неймовірну силу має українська творчість! – Любава вкотре за сьогодні

витирала сльози.

***

Якийсь час друзі йшли мовчки. Кожен думав і згадував щось своє, потаємне,

прислухаючись до відголосків пережитих щойно сильних почуттів у власній душі.

– Чому гопак має таку силу? – Дмитро завів мову про те, над чим розмірковували і

його друзі.

88

Пані Олена просто сказала:

– Цей танець – символ духу нашого народу.

Всі повернули голови до Олени, чекаючи її коментарів.

– Ви, очевидно, звернули увагу на характер, який передають під час виконання танку

дівчата? Причому будь-який хореографічний колектив, виконуючи гопак, передає однакові

емоції, характер, переживання. Це не залежить від виконавців. Секрет у самому танці.

– Так у чому ж той секрет? – Віталик чи не вперше не мав власної версії.

Олена, ігноруючи питання свого учня, продовжила думку:

– І все ж повернемося до дівчат. Які вони? Назвіть асоціації, що виникають.

– Горді, сильні, впевнені в собі, – мовчазний Степан першим передав свої враження.

– Ще називайте, сміливіше! – Олена отримувала задоволення від участі в мозковому

штурмі. Їй подобалося вирішувати питання колективно і в кінці дійти до спільного

знаменника, який влаштовував усіх учасників робочої групи.

– А мені здається, – Любава говорила несміливо, ніби боячись, що з нею не

погодяться, – що вони тендітні, ніжні й дуже мудрі.

– Горді і ніжні? – кепкував Віталик. – Це несумісні поняття.

– Думаю, тут нема протиріччя, – сказала Орися задумливо. – Артисти передали

характер українок у всій його багатогранності.

– Згоден, – Степан з готовністю підтримав кохану. – Пропоную намалювати

словесний портрет української жінки і порівняти його з образом, переданим в танці.

– А можна я спробую? – усі з подивом подивилися на Величара.

– Звісно можна, – в тоні Віталика відчувався виклик з відтінком скептицизму.

– Я називатиму характеристики українки, а ви, будь ласка, шукайте їх вияв у танці.

– Домовились. Починай, Величаре.

– Українка дуже красива і завжди охайно, зі смаком одягнута.

– Так. Сценічні костюми просто шикарні. А вже про красу наших жінок знає увесь

світ, – Орест аж спину підтягнув від самого лише розуміння, що таку жінку йому з часом

прийдеться завойовувати.

Любава грайливо продовжила:

– А чи звертали ви увагу, що навіть жінка з найбіднішої родини уміє виглядати

панянкою?

– Дійсно, так і є,– Орися хотіла знайти пояснення. – Можливо за рахунок природної

охайності, працьовитості і здатності до творчості.

– Ось іще три риси визначили, – Оресту подобалася ця гра.

Коротку паузу перервала Олена:

89

– Погодьтеся, величезна кількість динамічних рухів і є демонстрацією працьовитості.

– А відкриті руки вказують на гостинність і готовність в будь-який час показатися

перед людьми у всій красі, – Дмитро був майстром деталей.

– А що робитимемо з творчим началом? – скептицизм Віталика трохи стомлював, але

й стимулював до пошуку аргументів і нових деталей.

– Пропоную наступного разу, коли побачите виконання гопака, порахувати рухи, які

виконують у танку дівчата, – Олена розбудила в хлопців спортивний дух мисливців. Молоді

чоловіки оживилися ще більше.

– Згадайте, як яскраво передані в танці наступні риси, – Величар вперше так багато

говорив. – Сміливість, впевненість у собі, внутрішня сила в поєднанні з природною

граційністю, життєрадісністю, легкістю. Така жінка точно зуміє захистити і себе, і тих, хто

поряд.

– В той же час вона показує чоловікам, що потребує захисту і бережливого ставлення,

– Степан говорив і милувався Орисею.

– Така глибина образу по силам лише справжнім майстриням танцю, – Любава

скромно опустила очі, точно знаючи, яким буде наступний коментар.

– Готовий сперечатися, – нарешті Дмитро може зробити комплімент дівчині, якій

давно симпатизує. – Я впевнений, Любаво, що і ти, і Орися, і Олена передали б в

аматорському танці цей досконалий образ українки в повній мірі.

– Так, – Величар поглянув на Олену. – Спрацює генетична пам’ять.

– Пропоную розібрати на запчастини і чоловіків, – Орест збуджувався все більше.

– З чоловіками трохи простіше, – усміхнувся козак.

Орися від тих слів аж підскочила:

– Чому ж простіше? Хлопці на сцені привертають в рази більше уваги, ніж дівчата.

Дівчата створюють фон, а чоловіки – головні виконавці.

– У часовому виразі так. А по суті козаки демонструють унікальне мистецтво

володіння власним тілом, – повідомив знавець козацтва. – Всі їхні вміння – то необхідні

навички для характерника.

– Я згодна з Величаром, – сказала Любава. – В загальному розумінні дівчата ніби

прикрашають чоловічий гурт, вінчають його. А основна увага належить усе таки хлопцям.

– Дійсно, дівчата – то канва. Їхня задача – продемонструвати гордість за своїх

захисників і готовність надати їм підтримку, – Олена підвела резюме. – А чоловіки в гопаку

показують стриману агресію, покликану устрашити ворога. Такі рухи, відпрацьовані роками,

доступні для ідеального виконання лише нащадкам характерників.

90

– Чому так багато хлопців виконують рухи у напівприсяді, крутяться навколо себе? –

Дмитрик явно не хотів закривати тему.

Звісно ж, відповісти на це питання найкраще міг Величар. Друзі одночасно повернули

голови в його сторону, ніби по команді.

– Одна із особливо сильних технік бойового мистецтва козаків-характерників:

підпустити до себе якомога ближче ворогів, що завжди здійснювали груповий напад.

– Чому груповий?

– В жодному війську світу за всю історію людства не було рівних характернику, – з

гордістю продовжив козак. – Саме тому наших воїнів намагалися найняти за величезні гроші

армії різних країн.

– І як же викручувався козак, підпустивши до себе озброєних ворогів? – Віталик з

цікавістю заглядав у рота Величару, шукаючи відповіді.

– Характерник присідав і, тримаючи у витягнутих руках гострі шаблі, починав

швидко крутитися навколо своєї осі. Оборонятися в такій ситуації вороги не були здатні і

козак вміло їх нейтралізував, перерізуючи ноги.

Піднесений настрій наших героїв відволік їх від небезпеки. А тим часом за групою

життєрадісних друзів спостерігали дві пари чорних недобрих очей.

***

Після прогулянки святковою столицею Олені почало здаватися, що за нею хтось

стежить. І вранці, і ввечері вона відчувала недобрий, колючий, холодний погляд.

«Неначе мрець за мною слідує», – промайнуло в думках жінки.

Третього дня Олена наважилася поговорити про свої підозри з Величаром.

Після легкої вечері молодь зграйкою полетіла до великої кімнати. Звідти чулися

веселі голоси, дзвінкий сміх. І Олена з Величаром отримали можливість тихенько

поговорити.

Закінчивши переповідати свої спостереження та підозри, жінка вперше від початку

розмови підняла очі на свого товариша.

Олена знала, що завдання Величара – охороняти дітей від небезпеки. Він не міг навіть

на мить залишити їх без опіки.

– Я б не насмілилася тривожити тебе своїми страхами. Та боюсь, що недобрі люди

можуть використати мене, аби відволікти твою, Величаве, увагу від дітей.

Величар роздумував саму лише мить і прийняв рішення:

– Ти будеш жити з нами.

91

Олена відразу ж погодилася.

***

Увечері після заняття всі з нетерпінням чекали продовження розмови про можливості

розвитку емоційного інтелекту.

Нові уміння та навички володіння власними емоціями викликали у друзів азарт і

нестримне бажання пізнавати нову мудрість постійно. Втома для наших героїв не стала

перешкодою.

Зацікавленість учнів додавали снаги Олені та викликали бажання дарувати цим живим

справжнім юнакам усі знання, якими вона володіла:

– Ми постійно ставимо перед собою найрізноманітніші життєві цілі. Та на шляху до їх

досягнення, для всіх людей на планеті актуальним залишається питання: як підібрати ключ

до тих людей, що здатні допомогти нам отримати бажане.

– Дійсно, складно знайти категорію міжособистісних взаємин, ділових завдань,

самопізнання і самоактуалізації, не пов’язану з даною галуззю, – відмітив Віталик.

– Мені не до кінця зрозуміло, – заявила допитлива Орися, – які можливості

відкриваються перед тими, хто досконало володіє емоціями та вміє їх аналізувати?

Психолог, оглянувши своїх чудових учнів, запропонувала:

– Спробуйте самі пояснити.

– Наші психічні процеси: сприйняття, пам’ять, мислення, уява, а також важливий

вольовий компонент – увага базуються на тих або інших емоційних станах, – зазначив

Дмитро.

– Дозвольте навести приклад, – визвався Віталик. – Пропоную пригадати ситуацію,

коли ми готуємо навчальний матеріал – вчимо, зубримо, стараємося. Потім виходимо

відповідати, а пригадати нічого не можемо. Або інша ситуація: не вивчали предмет, краєм

вуха щось колись чули; вийшли відповідати – інформація ллється, як гірський струмок,

результат вищий за усякі похвали.

– Дякую, Віталику, – Олена задоволено посміхалася. – Причина цього феномену

банальна. У деяких емоційних станах пам’ять, мислення, увага працюють з повною

самовіддачею. В інших же мозок руками і ногами упирається. Та як не старається людина, а

результат нульовий. Хоча всі ці речі відпрацьовуються за допомогою простих вправ. І тоді із

звичайного трієчника незабаром народжується Творець.

Після короткої паузи, під час якої з’явилася можливість пройтися, розім’ятися, бесіда

продовжилася.

92

– Пригадаймо класиків, – запропонувала Олена. – Чим відрізняються леді і

джентльмени від плебеїв?

– Умінням контролювати власні емоції? – відразу ж здогадалася Любава.

– Звісно ж, – включився в розмову Орест. – Правда, частенько заборона емоційних

реакцій веде до складних невротичних розладів і психосоматичних порушень. Тому слід не

пригнічувати емоції, а саме тримати їх під контролем, свідомо управляти ними. Ця здатність

знову ж таки досягається в результаті простих тренувань.

Олені чудово вдавалася корекція невротичних розладів, наслідків психологічної

травми, різноманітних вад особистісного розвитку. Це, власне, її найулюбленіший вид

діяльності. Психолог уже розповідала про незбагнене задоволення, яке отримує від

результатів роботи з такими клієнтами.

– Як показує багатолітня практика, корекція неврозів, психопатій, порушень

координації, пам’яті і уваги, затримки психічного розвитку у дітей, психосоматичних

проблем, порушень сексуальної сфери у чоловіків і жінок шляхом розвитку емоційно-

вольового компоненту, приносить чудові результати. Пояснюється даний феномен простою

логікою: порушення, що виникли на тлі збою в емоційно-вольовій сфері, усуваються шляхом

приведення вказаної області в належну форму. Результат досягається знову ж таки шляхом

тренувань.

– Я ось про що думаю. Хто з нас не знайомий з проблемами взаємин з партнерами,

дітьми, колегами, сусідами, водіями громадського транспорту? – запитала Орися. – А якщо

навчитися розуміти, про що вони думають, що переживають? Ні, не те, що демонструють, а

те, що приховують. Адже частенько люди навіть самі не усвідомлюють, що з ними

відбувається.

Віталик, збуджено доповнив думку дівчини:

– Кожен з нас багато разів зустрічається з проблемами, які, здається, вирішити

неможливо. Скільки наших чудових бажань залишилося нереалізованими, викинутими в

сміттєву корзину лише тому, що ми не знаємо як підступитися до їх рішення? Чи можуть

емоції нам допомогти підвищити власну продуктивність?

– Існують технології, що дозволяють розробити стратегію і тактику покрокового

вирішення ділової задачі будь-якого рівня складності: від «як вийти заміж» до ефективної

побудови і ведення бізнесу.

Хитро посміхнувшись, Олена продовжила свою думку:

– А якщо піти далі і заглянути у внутрішній світ близької або далекої людини? Саме

там ми і знайдемо Золотий ключик, про який ще говоритимемо надалі. Причому визначимо

його швидко (протягом хвилини) і якісно (помилка виключена). Пофантазуйте самі, чого б

93

ви досягли, якби навчилися практично миттєво отримувати інформацію про приховані

мотиви, особливості реакцій в різних ситуаціях, індивідуальні характеристики будь-якої

людини. В нашому розпорядженні технології, що дозволяють «читати» емоції будь-якої

людини, яка жила будь-коли на Землі.

– Завтра ми вирушимо в чарівну, дивовижну подорож, в якій обов’язково знайдемо

нові скарби. Адже кожен з нас є представником певного психотипу, яких виділено шість.

– Чому завтра? – Орися готова була відмовитися від нічного відпочинку.

– Розмова буде довгою. Тому пропоную гарно виспатися, – Олена вже й сама

буквально випромінювала втому. – На добраніч, любі.

***

Людиною простої долі Олену назвати не можна. Усе, що йшло в її життя, долало

чудернацький шлях. Численні зради, заздрість, випробування владою, грошима, славою

супроводжували сильну, гарну, розумну українку змалечку. І лише в зрілому віці Олені

вдалося осягнути «малу життєву мудрість».

Жінка навчилася відмовлятися від обтяжливих нещирих стосунків, захищати власну

гідність, бачити світло в кожному, кого направляла до неї Доля. Це вміння змінило Олену.

Вона перестала боятися.

Та як же хочеться почуватися коханою!

«Я вдячна Вам, Рідні Боги, за чудового чоловіка, якого Ви привели в моє життя. Так,

це той, кого я чекала все життя. Але ж ми не можемо бути разом!»

Олена спілкувалася з Богами, як улюблена дочка: жодних прохань, принижень, що

провокують появу почуття власної меншовартості. Говорила на рівних, бо знала: вона – Дитя

Роду, Лади, Велеса, Макоші, Перуна. А, отже, бажана й горда частина досконалої системи

Всесвіту.

Вночі Олені наснилася Матінка Макоша. Богиня принесла своїй донечці Великий Дар

– скриньку, зроблену з відламаної Перуном під час грози, гілочки Дерева Роду.

Подякувавши Макоші, жінка обережно підняла кришку скриньки, прикрашену

майстерно вирізьбленими квітами. На дні скриньки лежала золота обручка.

– Дякую тобі, Матінко. Я зрозуміла.

***

Після вечері усі з нетерпінням чекали продовження вчорашньої розмови.

94

Як тільки психолог ввійшла в кімнату, де вже зручно розмістилися молоді, жадібні до

знань, допитливі учні, Дмитро запитав:

– Як психотип впливає на людину? Як його можна визначити?

– Пропоную розглянути психологічний портрет якоїсь відомої усім особи і на його

прикладі простежити: як індивідуальні характеристики вплинули на життєвий шлях та

особисті досягнення обраного героя. Кого будемо аналізувати?

– Когось із сучасних політиків, – запропонував Дмитро.

– Чому саме політиків? Пані Олена сказала, що можна охарактеризувати стресову

зону людини, яка жила раніше. Я правий?

– Так, Віталику.

– Тоді пропоную провести аналіз життя Джона Рокфеллера.

Всі здивовано подивилися на товариша. Степан запитав:

– Чому саме Рокфеллера?

– Бо це перший мільйонер в історії людства, який сам заробив свої багатства, а не

отримав їх у спадок.

Орест розсміявся:

– Здається, комусь дуже потрібні гроші?

Віталик від ремарки друга зовсім не знітився. Навпаки, збуджено продовжив

аргументувати своє замовлення:

– По-перше, гроші не завадять ні мені, ні вам. По-друге, пан Джон зумів самостійно

заснувати та розвинути найуспішнішу промислову імперію свого часу. До речі, його

творіння процвітає і сьогодні. Чому б не вивчити феномен його успіху?

Олена встала, пройшла по кімнаті у цілковитій тиші. Буквально через дві хвилини

заявила:

– Нехай буде Джон Рокфеллер. Я готова.

Далі почалося найцікавіше.

***

– Зараз ми складемо портрет Джона Рокфеллера і проаналізуємо: чому в його житті

відбувалися ті або інші ситуації. Можливо, нам вдасться пояснити секрет феноменального

соціального успіху найбагатшої людини на планеті.

– А як ми його проаналізуємо? – Орися зібралася записувати алгоритм складання

психологічного портрету.

95

– Трохи пізніше я навчу вас мистецтву визначення психотипу людини та складання

психологічного портрету. А поки що розглянемо характеристики Рокфеллера і співставимо

їх з життєвими ситуаціями, які відбувалися з Джоном.

– А де ж ми візьмемо потрібну нам інформацію? – не здавалася Орися.

– Я вже його продіагностувала. Тож пропоную не відволікатися на прирікання і

уточнення, а приступити до роботи.

Олена обвела поглядом присутніх і, переконавшись у тому, що її готові уважно

слухати, почала свою розповідь:

– Для діагностики достатньо мінімальної кількості інформації про людину. Деталі вам

стануть відомі під час наших практичних занять. Зараз просто довіртеся моєму професійному

досвіду.

Для зручності сприйняття інформації аналіз життєвого шляху Джона проведемо в

теперішньому часі.

Джон Рокфеллер до сьогодні вважається найбагатшою людиною в історії США. На

мою думку, знаменита фраза Д. Рокфеллера: «Уміння спілкуватися з людьми – це товар, який

можна купити точно так, як ми купуємо цукор або каву. І я заплачу за таке уміння більше,

ніж за що-небудь інше на світі» ілюструє основні параметри соціальної взаємодії мільярдера

з навколишнім світом і найбільш ємко характеризує його життєві пріоритети.

За психотипом наш герой «недовірливий». Для такої людини знання, володіння

інформацією є синонімом стабільності, оскільки дає можливість авторитетно контролювати

ситуацію.

Недовірливий завжди вчиться, розвивається. Він завжди все добре знає. Прекрасний

організатор. Активний. Завжди сперечається, все піддає аналізу.

Яскравий представник свого психотипу – Рокфеллер – завжди брав те, що йому

потрібно в бізнесі.

Джон Рокфеллер народився у Нью-Йорку в 1839 році. Його сім’я незабаром

перебралася до Пенсільванії, земля якої виявилася надзвичайно багата нафтовими

родовищами.

В 16 років хлопець відправився шукати роботу, будучи старшим сином в сім’ї.

Отримавши посаду асистента бухгалтера, перші три місяці Джон швидше вчився, ніж

працював. Тобто виконував роботу безкоштовно.

Проте, навчання приносило йому справжнє задоволення.

Досить швидко юнак зарекомендував себе як грамотний професіонал.

Через 3 роки його призначили управителем компанії. Притому, що зарплатня була

низькою. Джон покинув компанію і в 19 років створив свою комерційну організацію.

96

«Недовірливий» завжди гостро відчуває небезпеку, що заставляє його

перестраховуватися. Він найбільш компетентно оцінює ризики.

Представник даного психотипу ніколи не задовольняється одним, нехай навіть

найкращим, варіантом розвитку подій. Завжди розглядає максимальну кількість можливих

шляхів вирішення проблемної ситуації. Саме тому ніколи не зневірюється в момент невдачі,

а тут же втілює в життя «запасний варіант».

У 1865 році Джон Рокфеллер знайомиться з хіміком (ім’я невідоме), який розповів

йому про нафту й газ. Його жвавий, жадібний до активної роботи думки, розум тут же

оцінив величезні перспективи.

З цієї миті Рокфеллер зайнявся пошуками нафти. На початку своєї діяльності

майбутній мільйонер відмітив сумбурність нафтового бізнесу. Він розумів, що лише навівши

порядок в роботі, можна буде думати про комерційний успіх.

Оцінивши основні стратегічні пріоритети, далі проаналізуємо тактичні переваги

Рокфеллера. Мова піде про поведінкові тенденції, засновані на особливостях, що

сформувалися в результаті накопиченого життєвого досвіду.

Як же він вибудовує взаємини з оточуючими?

Не вірить в щирість людей. Не хоче, аби ним маніпулювали. Не бачить сенсу в

альтруїзмі. Про це говорить і його вислів: «Добродійність корисна лише в тому випадку,

якщо вона призведе вас до незалежності».

Він вважає, що за добро людей карають. Проте, багато оточуючих обожнювали

Рокфеллера за те, що той, будучи набожною людиною, неабияку долю свого доходу витрачав

на доброчинність.

Орієнтований на побудову взаємин з людьми, що досягли в житті успіху. З їхньою

допомогою сподівається уникнути багатьох неприємностей. Коли на нього навалюється

багато проблем, потребує компетентних заступників. Тим паче, що Джон намагається

перекладати свої проблеми на чужі плечі.

Самовпевнений. Думає, що він один знає, як треба жити. Ніколи не вважає себе

винуватим.

Має чудове почуття міри. Така людина здатна зрозуміти проблему ближнього. Але

боїться, що у нього можуть виникнути ті ж складнощі, які є в інших.

Вважає, що в житті більше неприємностей, чим задоволень. Оскільки у

«недовірливого» основна стратегія – утікання від проблем, ми якраз і спостерігаємо

підвищення соціальної активності Джона, що спрямована на відхід від можливих проблем в

особистому житті. Складна ситуація в батьківській сім’ї викликала бажання у майбутнього

мільйонера тікати від родинних проблем.

97

Вважає себе неординарною людиною. Упевнений, що жодних недоліків не має, а

лише достоїнства, які й формують його індивідуальність.

Не виносить критики. Вважає, що інші не гідні критикувати його. Зате, з величезним

задоволенням постійно критикує оточуючих.

Ця людина постійно шукає нові перспективи в житті. Завжди прагне знайти щось

корисне в подіях чи отриманій інформації. Тому потребує додаткових засобів безпеки.

Коли бізнес став приносити доходи, Рокфеллер став повільно скуповувати інші

нафтові компанії. Скуповував він дрібні дешеві підприємства поступово, поодинці.

Будь-якої стратегічної мети досягає спокійно, цілеспрямовано, акуратно. Обережний.

Даремно не ризикуватиме.

Вже до 1880 року, завдяки злиттю дрібних і середніх підприємств, в руках

Рокфеллера опинилося 80% нафтового бізнесу США. Його компанія стає найбільшою в

світі.

Успішний підприємець активно долає труднощі. Прагне за будь-яку ціну утримувати

ситуацію під контролем. Має здатність швидко виявляти причину неприємностей і миттєво її

позбавлятися.

У 1890 році вийшов закон Шермана проти монополій. Рокфеллер миттєво

відреагував на нього, розбивши Standard Oil на 34 дрібні компанії. Таким чином йому вдалося

зберегти в кожній з них контрольний пакет акцій. Завдяки цьому Джон став ще багатший.

Завжди доводить розпочату справу до кінця. Боїться допуститися помилки.

Максимально спростовує ситуацію, аби не заплутатися.

Цікаво прослідкувати визначення життєвих цілей і стратегії розвитку Рокфеллера-

старшого. Прагне забезпечити своє майбутнє та на тривалий час, а ще краще назавжди,

встановити стабільність.

Вважає, що в сьогоденні у нього занадто багато проблем, які вимагають уваги. Отже,

варто знайти ті плечі, які можна безперешкодно навантажувати.

Дипломатичний. Має високу здатність до компромісів. Це пов’язано з тим, що Джон

не любить конфліктів і всіляко уникає небезпечних ситуацій. Завжди рухається шляхом

найменшого опору.

Він ніколи не відповідав на критику і нападки громадськості. Навіть якщо на його

адресу роздавався відвертий наклеп. А мовчання люди зазвичай сприймають, як знак

визнання своєї провини.

Джон постійно боїться зради. У діях оточуючих шукає каверзу і не сподівається на

чиюсь підтримку, гостро потребуючи її.

98

Прагне до влади, щоб відчувати себе більш впевнено, оскільки боїться стати жертвою

маніпуляції. Хоче, щоб всі події відбувалися за його планом і тому встановлює суворий

контроль над ситуацією.

Аналізуючи відношення до матеріальних цінностей слід зазначити, що Рокфеллер

любить комфорт, дорожить побутовими цінностями. Гроші постійно накопичує на випадок

непередбаченої ситуації і готується до того, щоб при будь-якому розкладі мати можливість

самому про себе попіклуватися. Можливо, на природу даних характеристик вплинуло те, що

ще в молоді роки він дав собі обіцянку, що ніколи не вестиме тактику марнотратного і

порожнього життя, як його батько.

Які ж вимоги до партнера по життю (мається на увазі як дружина, так і партнери по

бізнесу) висуває людина, яку ми характеризуємо?

Вважає ідеальним супутником життя людини, на яку можна перекладати свої

проблеми, перш за все побутового характеру, оскільки почувається вразливим саме перед

побутовими труднощами. Йому потрібний супутник, який виконає за нього всю неприємну

роботу.

Джон, вже досить успішний підприємець, одружився з вчителькою Лорі Спелман. На

думку Рокфеллера, вона володіла практичним складом розуму. Джон відзначав, що коли б не

вона, можливо, він ніколи б не став багатим.

Шукає до себе співчуття і розуміння оточуючих. Прагне до щирих стосунків.

З кінця ХІХ століття Джон все більше уваги приділяє добродійності, делегуючи

управління бізнесом надійним партнерам. І в 1917 році передав усі справи старшому синові.

Основні риси вдачі нашого героя. Важко переживає будь-які втрати. Остерігається

позбутися запасних варіантів захисту від можливих неприємностей, які підносить життя. Не

хоче через невиправдані втрати опинитися в небезпеці.

Упевнений в тому, що володіє особливим талантом і відчуває необхідність активно

реалізовувати свій талант.

Ще хочеться відзначити, що Джон Рокфеллер досить духовна, високоморальна

людина. У цьому немає нічого дивного, оскільки молодий Джон з дитинства ввібрав в себе

віру в Бога та релігійні цінності.

Рокфеллер усе життя віддавав десятину на доброчинність, не афішуючи своїх вчинків.

Крім того, він побудував університет Чикаго, Коледж Спелмана, Університет Рокфеллера,

Музей Сучасного Мистецтва, монастирі і Фонд Рокфеллера, Інститут Медичних Досліджень

Рокфеллера. Його благодійний фонд досі приносить користь людям.

– Пропоную обговорити почуте, зробити висновки, – відчувши закінчення цікавої

розповіді запропонував Дмитро.

99

– Я умисне не стала робити висновки, даючи вам не лише інформацію до роздуму, але

і право на власні судження, в кращих традиціях слов’янської оповідної культури.

***

Величар повертався додому за північ. Втома вже навіть не відчувалася. Виконане

успішно завдання, яке поставив перед собою чоловік, здавалося, налило його єство новою

силою.

По приїзді до столиці Величар без особливих зусиль знайшов спортзал, де збиралися

для обговорення своїх темних справ їхні переслідувачі. Зачиненими дверима обдурити

козака недоброзичливцям не вдалося.

Величар виждав десять днів і подався у знайоме вже місце віддаленого промислового

району, щоб зустрітися з чужинцями, які не хотіли залишати у спокої його друзів.

Три ночі чатування увінчалися успіхом.

Рівно через два тижні з початку проживання у Києві Величару таки вдалося отримати

задоволення від короткого бою з представниками темних сил.

Козак розумів, що повністю питання таким чином вирішити не вдасться. Його метою

було – продемонструвати силу і на якийсь час деморалізувати недруга. За неповні десять

хвилин наш герой позбавив переслідувачів можливості рухатися на кілька тижнів.

Величар не мав сумнівів щодо численності ворогів. І все ж, вони хоча б трохи будуть

його боятися.

Отриману передишку Величар намірився використати з користю для себе: він

прийняв рішення розвивати стосунки з жінкою, дарованою йому самою Долею.

***

Щодня молоді люди набували нових знань та умінь, доводячи їх до досконалості. А

потім засвоювали все нові й нові технології…

***

Студент другого курсу університету Тараса Шевченка жив досить насиченим життям.

Віталика обожнювали всі знайомі. Йому якимось дивом вдавалося підтримувати

товариські стосунки з неймовірною кількістю людей.

100

Чарівність юнака була практично безмежною. Ерудований, легкий у спілкуванні, з

тонким почуттям гумору хлопець, мов магніт, притягував до себе дітей, молодих дівчат і

хлопців, літніх людей.

Здавалося, що в Києві немає жодної людини, яка б не знала й не любила Віталика.

Дівчата буквально переслідували харизматичного перспективного красеня.

Хлопець вже багато років жив, що називається, «при відкритих дверях». І зупинити

таку соціальну активність господаря квартири виявилося непростою справою.

Вже за добу по приїзді дивних гостей Величар наполіг на тому, щоб Віталик

відключив стаціонарний телефон і змінив номер мобільного.

І почалися безкінечні дзвінки в двері квартири. Величар, відчиняючи, спокійно

повідомляв кожному про те, що хлопець надовго виїхав з міста і тепер тут живуть інші люди.

Десь за тиждень усе більш-менш заспокоїлося.

Та в самій квартирі розгоралися справжні пристрасті.

***

Для київських дівчат кожен вихід з дому прирівнювався по значущості до участі в

конкурсі краси. Постійні відвідини сучасних салонів різного спрямування, магазинів

модного одягу стали традицією для дозрілих наречених.

Чомусь молодим красуням здавалося, що частота відвідин бутиків та манікюрних

салонів прямо пропорційна можливості вдалого заміжжя. Величали себе молоді киянки-

тусовниці «світськими левицями».

Насправді ж світу було абсолютно байдуже щодо вартості сукні чи лаку на їхніх

нігтях.

Більш того, дівчата вперто не помічали, що потенційних наречених, задля

привернення уваги яких вони власне й накладали на ніжну оксамитову від природи шкіру

багатошарову косметичну маску, дуже дратував цей маскарадний окрас.

Любава з Орисею були зовсім іншими. Природна краса, яку випромінювали нові

знайомі, Віталика обеззброювали.

Відсутність манірності в поведінці, заучених банальностей у розмові, штучної

стриманості почуттів, до яких звик «професійний» дівочий спокусник, вимагали від юнака

нових підходів у взаєминах.

Особливо приваблювала Орися. Дивовижна краса дівчини була позбавлена

викривлень цивілізованого світу. Її щирі реакції постійно тримали хлопця в тонусі. Миттєві

зміни сарказму на щире співчуття, тонкого гумору на відверті особисті зізнання, глибокої

101

задуми на веселий сміх зачаровували, манили у невідомий досі світ природної гармонії

почуттів.

Та найбільше вражала її нестримна потужна життєва енергія. Переливи якоїсь

глибинної неясної туги й дикої ярості, відвертої чутливості й стриманої сексуальності,

досконалої емпатії й надчутливої таємничості спокушали Віталика з неймовірною силою,

майже доводили до втрати самоконтролю.

Неймовірних вольових зусиль вимагала необхідність зберігати власну гідність і

повагу до Степана. Та з кожним днем нове, незбагненої сили почуття все далі заманювало

хлопця в непривітну країну відчаю.

***

В п’ятницю після вечері друзі зібралися у вітальні.

Олена з Величаром, закінчивши розмову, увійшли в кімнату. Степан відразу ж, не

чекаючи, поки наставниця запропонує тему сьогоднішніх вечорниць – так жартома молодь

прозвала ті вечірні зібрання – поставив питання, яке турбувало хлопця увесь день.

– Пані Олено, ми вже гарно володіємо власними емоціями, вміємо швидко їх

переключати, утримувати потрібні стани тривалий час. Ми майже не помиляємося,

ідентифікуючи та аналізуючи емоційні стани інших людей. Що нас чекає далі?

– В понеділок ми почнемо вчитися визначати центральну емоцію особистості. А потім

перейдемо до складання психологічного портрету людей.

– Ми вже багато чули про це і давно готові, – з посмішкою зауважив Віталик.

Олена доброзичливо посміхалася.

– Розкажіть нам про психотип більш детально, будь-ласка, – попросила допитлива

Орися.

Усі присутні підтримали її прохання і Олена почала свою розповідь.

– Під час складання психологічного портрету, ми визначаємо приховані мотиви

поведінки людини. Основні особливості людини закладені в її стресовому досвіді, який

формується і наповнюється в перебігу всього життя.

До ХVІІІ століття більша частина населення всіх країн світу відрізнялася, в

основному, наявністю параноїдальних і шизоїдних тенденцій. Психотипи, необхідні для

адаптації людини в соціумі, не формувалися.

Що ж спонукало до появи стабільної внутрішньої структури, яку ми сьогодні

називаємо психологічним типом особистості?

102

Кінець ХVІІ – початок ХVІІІ століть. Починає зароджуватися капіталістичне

суспільство. З’являються нові соціальні групи: буржуазія, інтелігенція, робітники-

промисловці. З розвитком промислових підприємств виникає необхідність у спеціальному

навчанні – підготовці кваліфікованих фахівців.

До ХVІІІ століття в Україні й Росії 95 % населення проживало в сільській місцевості.

А для розвитку та обслуговування підприємств були необхідні грамотні робітники. В

суспільстві почали формуватися нові ціннісні орієнтири, амбіції; з’явилася потреба в

саморозвитку і самовираженні.

У зв’язку з тим, що в цей історичний період чіткої структури цінностей в суспільства

ще не було, пропонувалася величезна кількість ідей. Цей феномен має своє пояснення:

шизоїди, як правило, дуже обдаровані, талановиті люди.

На тлі безлічі ідей швидкими темпами розвивалася наука.

Сучасне суспільство має чітку систему цінностей. Нових ідей воно не приймає –

зминає відразу ж. І для того, щоб знайти своє місце в соціальній структурі, прижитися в ній,

виникла необхідність у появі механізму, який допоможе людині підтримувати цінності і

правила суспільства, аби не бути витисненим. Саме цей механізм ми і називаємо

психотипом.

Психотипи слабші і менш стабільні у жінок. У чоловіків – досить стійкі.

В основі психотипу знаходиться так звана центральна емоція людини. Тобто емоція

комфорту, стан душевної рівноваги. Ця стабільна структура властива людині впродовж

усього життя.

Центральна емоція – це стан норми, в якій людині комфортно. До цього комфорту

прагне емоційна сфера кожного з нас. Саме в ній і «зашифрована» інформація про наші

індивідуальні особливості.

Центральна емоція проявляє себе в почерку, інтонаціях, голосі, в характеристиках

дихання, в ході, рухах, погляді. Людина вважає, що в момент прояву душевної рівноваги у

неї немає жодних емоцій.

Всього виділено 6 психотипів. В основі класифікації лежить провідна мотиваційна

спрямованість особистості:

– правдоборці й покровителі прагнуть влади;

– недовірливі й консерватори націлені на накопичення, отримання стабільності;

– спортсмени й ті, що сумніваються – прагнуть отримати славу, визнання.

Окрім названих 6 типів, є сьомий психотип, що випадає із загальної системи. Це стан

неврозу, який зустрічається останнім часом дедалі частіше і характеризується втратою

душевної рівноваги.

103

Слід врахувати, що окрім загальних характеристик, наші особливості мають масу

відтінків, індивідуальних показників.

Але, визначення типових особливостей людини представляє інтерес не лише з точки

зору здобуття розгорнутої інформації про особу.

У кожного психотипу є відчужена емоція. Та, над якою у носія немає контролю. Це

зона дискомфорту, тому людина такий стан витісняє.

В різних життєвих ситуаціях виникає маса емоційних переживань. У тому числі,

звичайно ж, використовується і відчужена емоція. Але, коли вона стає активною, завжди

супроводжується дикою напругою. Людина повністю втрачає контроль над ситуацією.

Причому, з такого дискомфортного стану людині вийти складно: вона в нім «застрягає».

Психологи називають цей стан фрустрацією.

Крім того, багаторазові повторення таких переживань формують у людини так званий

психокомплекс хвороби.

Лікарі й психологи знають, що в нормі у людини до тридцятирічного віку не повинно

виникати захворювань, збоїв, пов’язаних із станом здоров’я. Звичайно, виключенням

являються інфекції і травми.

Для демонстрації відмінностей між представниками психотипів, наведемо простий

приклад. Як вони обирають подарунки своїм близьким?

Правдоборець. Для нього важливий бренд: ручка, прикраси, машина – все наймодніше,

найпрестижніше. За рахунок брендових речей він доводить свою значущість.

Покровитель. Купує речі недорогі, але яскраві.

Недовірливий. Завжди підносить декілька дарунків. Тут не важливо: дорогих чи ні,

але, обов’язково на вибір: якщо не сподобається один, другий, то вже третій порадує

точно.

Консерватор. Подарунок вибере недорогий і практичний.

Спортсмен. Підносить дуже дорогі дарунки. Частенько потрапляє в борги через

намагання виглядати круто.

Той, що сумнівається. Подарує щось для душі. Розраховує, що його дарунок зробить

людину щасливішою і вона буде вдячною за це.

***

Інтенсивні тренування продовжувалися вже майже місяць.

104

Друзі вчилися керувати не лише своїми, але й чужими емоціями. Нові вміння

передбачали здатність читати думки людей; визначати, як діятиме певна особа в конкретних

життєвих обставинах.

Величезну цікавість викликало практичне заняття в київському метрополітені. Друзі

вчилися визначати потенційного злочинця. Під час практикуму зловили кишенькового

крадія. Цей результат став найкращою мотивацією для подальшого навчання.

***

– Якось на занятті Ви говорили про захисні механізми, – задав тему вечірньої зустрічі

Орест. – Що мається на увазі? Вони допомагають чи заважають людині в житті?

– В складних стресових ситуаціях у людини спрацьовують захисні механізми. Це дає

можливість зберігати цілісність особистості. Кожна людина має свою унікальну систему

захисту.

– Звідки ж беруться ці механізми? – Орися аж подалася всім тілом до своєї

наставниці, аби нічого цікавого не пропустити. – Людина з ними народжується?

– Ні. Дитина приходить у світ з мінімальним стандартним набором відчуттів.

Новонароджений чує звуки: голосні й тихі, розрізняє світло і темряву, відчуває біль та

комфорт. А вже тони, відтінки, нюанси з’являються у вигляді напрацьованих в процесі

життєдіяльності нейронних зв’язків. І все, що з нами відбувається, ми оцінюємо через ці

фільтри, які постійно змінюються і вдосконалюються. Це і є основа емоційного інтелекту.

Орисі ледь вдавалося всидіти на місці:

– Але ж усі ми реагуємо абсолютно по різному в одних і тих же обставинах. Разом з

тим способів поведінки людини не так уже й багато.

– Ти права, Орисю. Моделей поведінки, якими люди користуються, всього кілька

десятків.

– А де ж ми беремо ці моделі? – Запитав Дмитро.

– Людина – це досить молода істота. Вона не встигла ще напрацювати власний досвід

захисту. Тому ми копіюємо цей досвід у тварин, які мали набагато більше часу на еволюцію.

Хоча задатки схем самозахисту є в нашій генетичній пам’яті. Людина в онтогенезі обирає й

розвиває необхідні ресурси, в залежності від своїх фізичних і психічних особливостей.

Можливо саме тому наші предки так цінували тотемних тварин? – Степан пригадав

свій досвід спілкування з улюбленою вовчою зграєю. Аж тепер він зрозумів свою

прихильність до спілкування із степовими тваринами і птахами. А Орися так часто

насміхалася над ним!

105

До кінця вечора друзі активно обговорювали особливості відомих їм тварин та

вирішували, які вміння варто у них перейняти.

***

Недільна подорож парком над старезним Дніпром трохи розвіяла тривогу молодих

людей.

Друзі майже не виходили з квартири гостинного Віталика та приміщення Центру, де

проходили практичні заняття. До Центру психології було сім хвилин ходу людними

подільськими вулицями.

Заняття та вечірні посиденьки практично не залишали часу для важких роздумів

стомленим головам. Та все ж з кожним днем посилювалося відчуття якоїсь страшно гнітючої

невідворотності. Ця напруга зростала, заповнюючи собою повітря, дихати яким ставало все

важче й складніше.

Останніми днями Величар десь пропадав подовгу, нічого не пояснюючи. Його

тривала щоденна відсутність жодним чином не сприяла появі оптимізму у присутніх,

включаючи пані Олену. Для всіх було очевидно, що вона також не знає, що відбувається.

Тож пропозиція прогулятися Хрещатим парком, піднятися на Володимирську гірку

була прийнята друзями із захопленням та щирою вдячністю. Тим паче, що прозвучала вона

від Величара.

До парку під’їхали автобусом.

Прогулювалися гуртом, як було домовлено. Молоді люди мовчки йшли алеями, що

плавно перетікали одна в одну, мов життєві ріки, аж поки не вивели мандрівників на

широкий майданчик з кількома десятками відпочивальників. Всілися перепочити на лаві

верхнього ряду амфітеатру, звідки відкривалися чудові краєвиди на Труханівські парки й

рівнинні простори київського лівобережжя, пронизані озерами та маленькими річечками.

Густа паркова зелень помітно потемніла за останній місяць. Сонячні промені

заплуталися серед могутнього гілля й не могли вже зігрівати землю з повною віддачею.

Молодий осінній вітерець вже дихав ледь помітною прохолодою, поступово набираючись

силою. Вже зовсім скоро той вітер виконуватиме відповідальну справу: зніме пожовкле

листя із стомлених дерев, вкриваючи ним холодну сонну землю.

І тільки блакитні переливи Дніпра весело гралися сонячними блисками, гасячи думки

друзів про настання холодів.

Величар сів трохи осторонь, аби тримати в полі зору своїх підопічних і увесь простір з

його потаємними куточками, в кожному з яких могла причаїтися небезпека.

106

Ніхто не зважувався задати козакові питання, що гострими голками викликало біль в

голові.

Степан замилувався Орисею. Веселий вітер-пустун виспівував свою беззвучну пісню,

заставляючи танцювати густе дівоче волосся, розсипане вільними каскадами по плечам та

спині красуні.

Орест, тамуючи образу на свого наставника, якого обожнював з дитинства, наважився

порушити гнітючу тишу:

– Цікаво, чому люди брешуть? Звідки приходить брехня?

Тему з готовністю підхопила Олена, відчуваючи, що розмова може призвести до

конфлікту та претензій до Величара. Жінка була переконана, що козак поводиться

найкращим чином. Хоча, варто відзначити, сама відчувала сильне бажання дізнатися про

причини його дивної поведінки.

– Сьогодні спостерігається підвищений інтерес до зазначеної теми. Зв’язано це з

безліччю чинників: Перше. Сучасне суспільство живе і формується в період неймовірної

насиченості інформаційними технологіями, які дуже швидко розвиваються й набувають

нових форм. Вони досить агресивні і направлені на завоювання ринку. І тут уже йдеться про

необхідність створення засобів маніпуляції масовою свідомістю. Друге. Створені цілі

напрямки, які дають можливість впливати на ухвалення рішень кожним з нас під час аналізу

інформації, здійснення покупок, вибору політиків, вкладень грошових коштів.

Віталик з готовністю озвучив власну думку:

– Різноманітні інструменти впливу на людську свідомість використовуються засобами

масової інформації, рекламодавцями, умільцями в різних сферах людської діяльності.

Кожен присутній сподівався, що Олені вдасться втягнути в розмову Величара й

отримати від нього бодай якісь пояснення.

– На цьому фоні виникає закономірне питання: чи можливо захиститися від

агресивного середовища, що переслідує цілком зрозумілу мету – витягнути з пересічного

громадянина якомога більше грошових знаків? – Продовжив дискусію Орест.

– Величезну цікавість виявило слов’янське народонаселення до серіалу «Теорія

брехні». Можливо, якраз тому, що у фільмі продемонстрована можливість здійснення

самозахисту від брехні, що несе загрозу? – запитав Віталик.

– Глядач полегшено зітхав при перегляді кожної серії: так, розпізнати брехню не

складно, а дуже навіть можливо, – Дмитрик відчував цікавість до обраної теми й не хотів

залишатися осторонь. – Чому ж люди продовжують укладати сумнівні операції, віддаючи

деколи не просто усе, що вдалося накопичити за багато десятиліть всім працюючим та

107

отримуючим пенсію членам первинної ланки суспільства, але ще й влізаючи в кабалу до

лихварів?

Олена оцінивши намагання улюблених учнів застосувати чарівну силу почуття

гумору (нехай, навіть, і з саркастичними нотками), з готовністю продовжила розмову:

– Вся річ у тому, що нам так зручно. Ми навіть в похилому віці продовжуємо вірити в

казку. Наприклад, про меркантильних людей похилого віку, на яких неочікувано звалилося

щастя, завдяки величезній любові до життя маленької рибки. Правда, закінчилося все не

дуже красиво, та хто ж про це пам’ятає? Гімн азарту, не інакше. Нашій людині процес

важливий, а не результат. З тих пір змін відбулося не багато. Ну і що, як не склалося з

квартирою в центі задешево, адже куражу було – внукам і правнукам буде про що

розповісти!

– А гарбуз, що перетворюється на золоту карету завдяки змаху якоїсь палички! –

підхопила Орися. – Блиск: всі проблеми просто пил, ось тільки знайду палицю і заживу. Вся

життєдіяльність віднині підпорядкована ілюзії. Простіше кажучи, відчайдушно шукаємо

шару: чарівні пігулки від усіх хвороб, пенсійне страхування, безпроцентна іпотека і так далі.

Кінець епізоду з каретою пам’ятаєте? Попелюшка встигла сховатися від явної ганьби лише

завдяки молодості та відмінній фізичній формі.

Віталик аж підскочив від задоволення:

– А наївна, до дурості довірлива, Червона Шапочка, що опинилася цілком логічно у

вовчому череві? Пригадуєте, яке бажання у вас з’являється при зустрічі з дурнем?

– З’їсти його? – посміхнулася Любава.

– Вірно. І це абсолютно природне бажання, – підтвердила Орися. – Народна казка – це

чаклунство, чистота, мудрість тисячоліть. Так чому ми виносимо з неї лише те, що підводить

нас до моралі? Найкоштовніші перлини казкової оповіді якраз і не засвоюються.

– От якби дорослі зуміли звернути в період дорослішання своїх чад увагу на глибинну

суть оповідання, наскільки менше ударів нам наніс би життєвий досвід, – продовжив спільну

думку Віталик. – Перечитаймо уважно народні казки, які є мудрими, і можуть бути

найціннішою спадщиною наших предків, змінивши ракурс сприйняття.

– І ми побачимо, – аж підскочив Дмитро, – що добро завжди перемагає; що брехня

завжди карана. Чесна людина втілює силу, справедливість, духовність, а не навпаки. Дурість

смішна і непродуктивна; а дурень міг би уникнути більшості проблем, часто надуманих,

завдяки критичному аналізу ситуації і здатності витрачати життєву енергію раціональніше.

Олена показала, що їй є що сказати з цього приводу:

– Здатність до брехні формується в дитинстві. Маленьке чисте дитя зустрічається з

протиріччями, знайомлячись з соціумом. Вдома воно найкраще, найрозумніше та

108

найкрасивіше. Дитина почувається особливою! Та ось Центр Родинного Всесвіту

зустрічається з однолітками. А на ігровому майданчику десятки таких самих-самих. Дитя

відчуває: щоб відповідати очікуванням оточуючих, аби бути прийнятим товаришами по грі,

потрібно грамотно заявити про себе, виділитися серед інших. Але всі однаково розумно,

красиві. Отже, необхідно придумати, як виділитися. Маля починає створювати свою захисну

маску, щоб інші діти та чужі дорослі не образили, не намацали слабинку. Так формується

захисний механізм. Тут якраз і зароджується брехня.

Степан задумливо:

– Ми освоюємо безліч варіантів захисту від суспільства, від близьких і далеких людей,

від самих себе, своїх переживань, протиріч. Пробуємо, пробуємо – щось відкидаємо, щось

залишаємо про запас. І брешемо. І нам брешуть. Поки брехня не несе реальної загрози

життю, здоров’ю, нашому «Я», начебто все гаразд. Але, на жаль, обман поступово стає більш

агресивним.

***

Величар помітив біля канатної дороги чотири темні, вже такі знайомі й набридлі

постаті. Звісно, найкращим рішенням стало б повернення додому. Та козак розумів, що

перервана прогулянка не на жарт стривожить його друзів. А вони й так останнім часом надто

збуджені через його незрозумілі відлучення.

Вороги чатували під дверима і вікнами квартири Віталика. Величару доводилося їх

постійно ганяти. Та щовечора вірний захисник молодих людей помічав нові, ще не скалічені

його виховними заходами, постаті. Час переходу в Країну Білих Вод дорогих козачому

серцю друзів наближався й недруги все більше нервували.

– Нам пора продовжити подорож. Підемо на Володимирську гірку?

Після цих слів молоді люди трохи розслабилися і, з задоволенням обступивши свого

захисника, почали підніматися на гору.

– Це знане місце сили, – Олена любила Володимирський парк, хоч його енергетика

частково й подавлялася кам’яним монстром.

У повітрі вже відчувалися осінні нотки. Меланхолічний аромат парку, з ледь

вловимими відтінками вже ослаблених сонячних променів та першими вкрапленнями

північного подиху вітру, підтримував чудовий настрій мандрівників.

– На цій кручі можна безкінечно стояти і милуватися сивим Дніпром.

109

– Дихайте глибоко, рівно. Набираймося силою рідного краю, – Олена розкинула руки

і заплющила очі, насолоджуючись живильними вібраціями, що розтікалися по сильному

здоровому тілу.

Десь за півгодини друзі пішли у напрямку фунікулеру.

Олена біля верхнього майданчика повернулася обличчям до своїх учнів:

– Станьмо між станцією та Міністерством закордонних справ. Закрийте очі та

прислухайтеся до власних відчуттів. Проговоріть кожен: що з вами відбувається?

Любава почала несміливо:

– У мене з’явився страх з тремором. Хочеться якомога швидше піти звідси. Дивно,

адже це місце зовсім безпечне. Чому саме страх?

– У мене теж стан тривожного неспокою, ніби є загроза. Причому жодних думок нема

– з чим вона може бути пов’язана, – сказав Степан.

Орисю та Ореста взагалі почало трусити.

Дмитро, прислухаючись до себе, мовив:

– У мене таке відчуття, ніби ця місцина окроплена глибоким болем.

– Так, – каже Віталик, – схожі переживання у мене були в Бабиному Яру, де живцем

поховали тисячі українців. Хоча тут храм Михайлівський, ніби то місце святе.

Олена подивилася на мовчазного Величара і взялася пояснювати:

– Це місце в народі називається Чортове беременище. Саме тут, де ми з вами зараз

знаходимося, сотні літ стояв ідол Перуна – Бога-покровителя Києва. А схил, по якому

прокладено колію фунікулера – славнозвісний Боричев узвіз. Саме він поєднував верхнє

місто з Подолом.

– Хіба він тут? – здивувався Віталик.

– Київські історики досі сперечаються про те, по якому схилу проходив Боричів узвіз.

Народні спогади не мають документальних підтверджень, але від того не стають для нас

менш цінними. Хоча й уперто ігноруються «науковцями».

Олена якийсь час помовчала, ніби прислухаючись до чогось.

– Тут стояв величний Перун. До нього йшли козаки, а пізніше й княжа варта, за

благословенням перед походами. Саме на це місце воїни приносили свою подяку Богу-

захиснику козаків, киян і всіх українців. І коли Володимир наказав своїм ратникам зняти

Перуна, люди були шоковані таким підступним, цинічним наказом князя. Але страх перед

гнівом володаря заставив відважних воїнів вирвати святиню з корінням і волочити її вниз до

Дніпрових вод по крутому Боричевому схилу.

Величар сказав задумливо:

110

– Більше тисячі років проминуло від тої княжої зради, а місце так і лишилося

проклятим.

– Кияни завжди обходили це місце десятою дорогою. І навіть у великі християнські

свята намагалися йти до храму зі сторони Софіївської площі. А дітям строго наказували не

ступати на це місце злочину проти українського народу.

– Цікаво, а яка доля тих хлопців, що тягли Перуна до річки? – Віталик, здавалося,

фізично відчував біль.

– Хто зна, – Олені хотілося якнайшвидше піти вже звідси. – Гадаю, найстрашнішою

карою для княжих лицарів та їхніх нащадків стали муки совісті через той злочин.

***

Олена була не лише бажаною, а й довгоочікуваною дитиною в родині. Улюблена

татова донечка зростала в мирі й любові.

Татусь був справжнім чоловіком: надійним, врівноваженим, турботливим, сильним.

Цей неговіркий чоловік умів робити все на світі: звести будинок для улюбленої родини,

викопати глибоченну криницю з кришталево чистою водою, виростити городину, садовину,

аби вистачило ще й сусідів пригостити. Справжній нащадок Ора.

Саме з таким чоловіком хотіла Олена йти по життю.

Матінка її мала шляхетне походження, гарну освіту, чудове виховання і легку вдачу.

Величар так схожий на Олениного батька.

Жінка розуміла, що створювати сім’ю козак не налаштований. І все ж…

***

– Ви вже багато чому навчилися, – пані Олена з гордістю та відвертим задоволенням

оглянула своїх учнів. – Тепер приступимо до тренінгу, результатом якого буде здатність

швидко і легко засвоювати величезні обсяги наукової інформації.

Першим не витримав Орест:

– Мова йде про розвиток емоційного інтелекту?

Олена розсміялася:

– Ми з вами розвиваємо емоційний інтелект, формуємо вольові якості з першого дня.

Задачі, як ви очевидно вже помітили, постійно ускладнюються.

111

Величар був присутнім практично на всіх зустрічах. Він мовчки спостерігав за своїми

підопічними, ні на мить не забуваючи, що його головною метою залишається безпека юних

друзів. Зараз у нього з’явилося бажання вступити в розмову:

– Подумайте, чому люди з трьома вищими освітами не здатні організувати власне

життя? Чому при цьому люди з рівнем освіти в три класи можуть бути неймовірно

успішними? Що їм допомагає влаштувати своє життя? Основна проблема успішної

соціалізації полягає в організації: люди забувають про емоційний фон, про стреси, а

використовують лише інтелект. Вочевидь, щоб досягти успіху, ми повинні максимально

підвищити рівень емоційної компетентності.

– Дякую, Величаре, – Олена з теплотою подивилася в сторону дорослого мудрого

чоловіка, поряд з яким почувалася напрочуд безпечно. – Про емоційну мудрість говорили ще

древні, особливо велике значення даному феномену надавали на Сході. Наші предки знали,

що розум неможливо розвивати, не розвиваючи емоцій. Зараз інтелект розвивається набагато

швидше, ніж емоційна сфера, в тому числі й у дитини. Через відсутність пошани до емоцій

постійно відбуваються внутрішньоособистісні й міжособистісні конфлікти.

Емоційна пам’ять нікуди не зникає. Всі емоційні переживання накладають відбиток на

поведінку, особисті якості, самопочуття людини, формують комплекси, що впливають на її

самореалізацію. Наприклад, дитина в першому класі побилася. Згадуючи цю ситуацію через

багато років, вже доросла людина переживає ті ж емоції і почуття: злість, образу, досаду

через власну неспроможність захиститися, несправедливу реакцію дорослих тощо.

Якщо людина розлючена, це означає – з нею щось не так. Цей факт ігнорувати не

можна. Необхідно зрозуміти, що відбувається з людиною, її простором і постаратися змінити

ситуацію.

Першими почали вивчати проблему емоційного інтелекту Мейєр, Селовей, Карузо в

90-х рр. ХХ століття. Вони ж і ввели поняття «Емоційний інтелект». Ці поважні науковці

вважають, що емоційний інтелект є частиною соціального інтелекту.

– А чим відрізняється соціальний інтелект від емоційного? – Дмитро не міг не

уточнити суть понять.

– Соціальний інтелект – здатність розуміти людей і управляти ними. Емоційний

інтелект – здатність спостерігати власні емоції та емоції інших людей, розрізняти їх і

використовувати цю інформацію для управління мисленням і дією. Емоційний інтелект

включається тоді, коли розум вже не справляється і необхідно йти за інтуїцією.

Розглянемо структуру емоційного інтелекту:

Перше. Усвідомлена регуляція емоцій. Важливе слово усвідомлена.

112

Це новий досвід. У людини мало досвіду, коли в житті мало невдач. Ми занадто

оберігаємо своїх дітей та створюємо для них майже стерильні умови. Адже більше всього ми

боїмося невідомості, непередбачуваності. Варто зрозуміти, що саме на досвід невдачі ми

завжди можемо обіпертися.

Друге. Розуміння і осмислення емоцій. Дітей та дорослих варто вчити правильно

називати емоції, щоб формувати у них розуміння відносно того, що саме вони відчувають і

як слід відноситися до того, що відбувається.

Слід враховувати, що всі наші проблеми – це бажання уникнути зустрічі з якимсь

сильним відчуттям.

Третє. Розрізнення і вираження емоцій. Люди часто характеризують власні стани, як

позитивні і негативні. Ми пропонуємо оцінювати їх як комфортні і некомфортні. Наскільки

людина готова пустити в своє життя емоції із знаком «-», настільки вона зможе пустити і їх

антипод.

Четверте. Асиміляція емоцій в розумову активність. Злиття емоцій з мисленням

відбувається, коли ми зрозуміли, як це вийшло.

***

Кожен з нас мав можливість багато разів спостерігати наступні ситуації.

Пригадайте ситуацію, яку ми обговорювали на перших наших зустрічах.

Людина готувалася до іспиту або виступу, визубривши, здавалося б практично

напам’ять, необхідний матеріал. Вийшла виступати – в голові порожнеча. Як не старається,

розкопати необхідну інформацію не вдається.

Буває навпаки. Начебто не вчив, не готувався. Вийшов відповідати – мова, чарівним

чином, як пісня ллється. В обох випадках очевидний емоційний підтекст.

У першому випадку – людина розхвилювалася. Хвилювання заблокувало активізацію

всієї когнітивної сфери. Від будь-яких потуг пригадати необхідну інформацію хвилювання

лише зростає, що, відповідно, підсилює блокування, яке вже виникло. У другій ситуації –

людина злякалася, що не впорається з поставленим завданням. Страх активізував пам’ять –

пригадав все, що давно забув, або чув колись краєм вуха.

В обох випадках має місце неконтрольоване використання емоцій.

Психологами давно відмічено, що інформація краще засвоюється на високій

швидкості.

113

Більш того: розвивати увагу, пам’ять, мислення, уяву окремо один від одного, все

одно, що привчати їздити на велосипеді спочатку ліву ногу, потім праву, потім вчитися

тримати кермо.

У школі нам буквально «розжовують» знання, привчаючи засвоювати їх повільно,

обдумуючи кожен елемент. Тоді як прискорення багаторазово збільшує кількісне і якісне

сприйняття.

Чому? Пояснимо на прикладі читання. Читаючи швидко, людина максимально

концентрує свою увагу на тексті. Йому ніколи відволікатися на додаткові подразники.

Причому, чим вище швидкість читання, тим вище концентрація. Зростає стійкість,

відповідно збільшується і обсяг уваги.

Покращується сприйняття, разом з ним і обробка, і архівація більшої кількості

інформації за одиницю часу. Оскільки увага сконцентрована, пам’ять стає довільною,

направленою на поставлену мету. Розумові процеси, необхідні для пізнання, синтезу і

аналізу, класифікації і систематизації інформації, також прискорюються в контексті ситуації.

Готуючи дітей до навчання, ми дуже часто забуваємо про важливий психічний процес

– просторову уяву. Тому так багато невдач чатує на дітей і дорослих, що намагаються

пізнати премудрість точних предметів. Без розвиненої просторової уяви неможливо вивчити

геометрію; без здатності уявити, що відбувається в процесі хімічної реакції, не вдасться

вивчити хімію; не розуміючи взаємозв’язку векторів сили, ніколи не здолати фізику.

Пропоную розглянути важливість мотивації.

Практика показує, що діти, рівень досягнень яких не витримує критики, інтересу до

навчання не мають. Більш того, у них розвиваються і посилюються комплекси. Рівень стресу

зашкалює, оскільки щоденно 5 – 8 разів по 45 хвилин дитина проводить в очікуванні невдачі.

Як результат – повна відсутність прагнення знати, нульова мотивація на досягнення

результату.

До підліткового віку учні стають інтелектуальними інвалідами, прагнучими знайти

шлях для самореалізації поза шкільними стінами і власною домівкою, з їхніми завищеними

вимогами та нерозумінням дорослих.

У випускних класах батьки наймають своїм чадам репетиторів з окремих предметів,

маючи на меті «піднатаскати» дитину для складання іспиту (не дати знання!) і зустрічаються

з ситуацією № 1, коли пригадування відбувається в непродуктивній емоції сильного

хвилювання. Правда, останніми роками, завдання закінчити школу дещо спростилося

завдяки письмовим тестовим іспитам.

Про рівень загального розвитку сучасної молодої людини доводиться лише

жалкувати.

114

– Для чого, на вашу думку, варто вчитися усвідомленому читанню?

Це питання оживило всіх присутніх. Однак, першим відгукнувся найжвавіший серед

друзів – Віталик:

– Той, хто мало читає, має невеликий словниковий запас, примітивне зв’язне

мовлення, яке особливо-то і не потрібне, оскільки передавати за його допомогою нічого.

Такий учень, з горем навпіл, отримує диплом про вищу освіту (якщо не втече з ВУЗу після

першого-другого курсу). Знань – нуль. Зв’язків з практикою – нуль.

Перебиваючи товариша, Орест збуджено підхопив Віталикову думку:

– І цей, так званий, молодий фахівець вирушає на пошуки роботи. Основна його

вимога – нічого не робити і регулярно отримувати високу заробітну плату. Не знайшовши

лоха-працедавця, він міцно усаджується на шию власним батькам і попутно кидається у всі

тяжкі гріхи – зайняти ж себе чимось треба.

Як тільки Орест закінчив думку, до розмови підключилася Орися:

– Логічно виникає питання: а як же ті учні, які спочатку легко засвоюють навчальний

матеріал?

– По-перше, їх не більше 5 %, – взялася пояснювати наставниця. –По-друге, вони

інтуїтивно здатні управляти власними емоційними станами і кінестетичними реакціями.

– А 95 % потребують спеціального тренування, – підсумував із сміхом Віталик.

Молоді обдаровані люди з ентузіазмом приступили до практичних занять.

***

Вечірня зустріч була короткою, так як всі присутні відчували неабияку втому.

– Спробуємо розібратися в тому, що відрізняє талановиту людину від звичайних

людей, – запропонувала Олена. – Талант завжди виділяється із загальної маси людей.

Причому, зовні він звичайний. Але в його поведінці, манері триматися, завжди вгадується

обраність. Така людина впевнена у своїх силах, точно знає, чого вона хоче і як досягти

бажаного. Вона уміє швидко і точно визначити, що їй необхідно для реалізації власного

потенціалу. Знає, в чому її талант і переконана, що її здібності обов’язково зроблять

навколишній світ кращим. Така людина володіє харизмою – чарівливістю, внутрішнім

світлом. Саме цією особливістю геній привертає до себе увагу.

– Кожна дитина народжується Моцартом, – з пафосом проголосив Віталик.

– Так, Віталику. Але світу не потрібно стільки Моцартів. Чи готові ви погодитися з

останнім твердженням?

Присутні з подивом дивилися на свою наставницю, мовчки очікуючи роз’яснень.

115

– Генії потрібні не лише для наукових відкриттів, – з посмішкою продовжувала свою

думку Олена. – Озирніться довкола: з чиїх рук приємно їсти: талановитої куховарки, здатної

годувати смачними обідами, приготованими швидко і якісно, вишукано поданими до столу.

Причому така господиня проявить різноманітність навіть в пустелі, де з продуктами ситуація

вельми напружена. Або обід приготує кухарка, знервована необхідністю щоденного

приготування їжі (не страв) для вічно голодних, так само невдоволених життям, домочадців?

Звертали ви увагу на той факт, що в деякі магазини ноги самі несуть, навіть якщо

купувати нічого не потрібно? Швидше за все, там працює талановитий продавець – уважний,

люблячий кожного покупця. Про талановитих фахівців із салонів краси ми із задоволенням

розповідаємо подругам, колегам. Даючи номер телефону геніального перукаря черговій

подрузі, у нас в душі залишається радісне відчуття, оскільки ми щиро впевнені у тому, що

зробили їй найкращий дарунок в житті.

Довкола багато талановитих батьків, вчителів, лікарів, будівельників,

співрозмовників. І тут назріває дуже важливе питання: якщо кожен з нас приходить в життя з

даром, чи можливо проявити, розвинути ці здібності?

– Звичайно. Виховання – формування контролю над емоційними реакціями і

придбання навичок управління власною емоційно-вольовою сферою. В результаті

педагогічної дії з дитини може вийти геній, а може повна бездарність., – порадував

поясненням Дмитро.

– Моцарт – приклад повної безвідповідальності у вихованні, коли емоції абсолютно не

пригнічувалися, – чи то підтверджуючи, чи то спростовуючи Дмитрикову думку продовжила

психолог. – Але дорога генія небездоганна. В особистому житті композитор щасливий не

був. Адже дитя, одягаючи соціальну маску, звикає до неї, і вже не розрізняє: де маска, а де

його власні переживання.

– Тут спостерігається ролеве змішання? – запитала Любава.

– Саме так. В якості прикладу пропоную розглянути дітей молодшого шкільного віку.

Одні з них в дошкільному дитинстві розвивалися фізично, грали з однолітками, лазили на

дерева, рвали штани на парканах. Але, прийшовши в школу, зіткнулися з проблемами

відсутності навичок самоорганізації, самоконтролю, недостатнім рівнем розвитку

когнітивної сфери. Вчитися у них не виходить.

Інші діти формувалися в рафінованому середовищі, коли тривожна, невротична мати

«оберігала» свого спадкоємця від найменших рухів тіла, щоб нічого з ним не сталося. У

результаті з ним нічого не трапляється ні в школі, ні в дорослому житті.

Підключивши образне сприйняття, нескладно уявити, як проживає кожен шкільний

день середньостатистичний учень.

116

Після тривожного неглибокого сну Учень пробуджується з думкою: «Як мене дістала

школа, батьки. Математичка точно сьогодні запитає: знову ганьбитимуся. На третьому уроці

диктант – хоч би мені стало погано.» І тут підключаються ті, хто за визначенням повинні

дитину підтримувати, захищати, направляти, співчувати. Мама проголошує тираду про сина-

бовдура, своє невдале життя, підлих в своєму щасті сусідів і так далі. Тато, здійснюючи

традиційний моціон, трусить перед носом Учня ременем, супроводжуючи дію словесними

погрозами, не вибираючи особливо мовних виразів.

Вирвавшись з дому, Учень приходить в школу. Впродовж 45 хвилин першого уроку

він медитує: «Хоча б не викликали». Другий урок – передих: вчитель захворів. Диктант

написав погано. Звичайно, винен вчитель, адже він спеціально підбирає найскладніші тексти.

На математиці половину уроку тремтів і сподівався. Викликала. Спеціально, щоб

представити Учня ідіотом перед всім класом, адже знала, що він не відповість.

Коли повернувся зі школи, батьків ще не було: короткий передих перед екзекуцією. В

голові нав’язлива думка: бити будуть за двійку або просто покричать? Вечір радості в

життєву картину Учня не додав. Лягає спати з думкою: «Як пережити завтрашній день?»

– Невже батьки не розуміють, що хронічний стрес провокує розвиток невротичних

розладів у дітей, порушує самооцінку, мотивацію, і точно не сприяє розкриттю здібностей

людини?

– Ти правий, Степане. Таких учнів у школі більш як 80 %. Озирнувшись довкола, ми

побачимо цілу армію звичайних середньостатистичних громадян, що поховали свій талант,

свою мрію, переконалися у власній малоцінності. Ми забуваємо про дуже важливий посил:

ПЕРЕМОГА ЛЮБИТЬ ПІДГОТОВКУ. Для того, щоб художник створив свої шедеври,

необхідно спочатку опанувати образотворчі технології. Геніальний композитор роками

вивчає нотну грамоту.

Після короткої паузи Олена підвела підсумок розмови:

– Для того, щоб досягти успіху, кожному з нас необхідно опанувати масу спеціальних

знань. І дуже добре, що сучасні працедавці готові співробітничати лише з

висококваліфікованими фахівцями. Можливо, саме високі вимоги ринку сприятимуть появі

бажання в українців самовдосконалюватися, розкривати природні здібності та здобувати нові

знання. Щоб надовго зберегти працездатність мозку, треба якомога частіше ним

користуватися для вирішення нових завдань. Це ще й поліпшує кровообіг.

***

Величр з Оленою день за днем все більше звикали один до одного.

117

Якось теплого осіннього вечора чоловік запропонував своїй обраниці прогулятися

тихими подільськими вулицями. Він відчував потребу розділити болючі спогади з жінкою,

яка зрозуміє, підтримає і очистить зранену душу своїм коханням.

Взявши Олену за руку, сильний мужній чоловік вперше за останні 25 років дозволив

собі вирушити у мандрівку глибокими завалами власної пам’яті.

Народився Величар у славетній козацькій родині, що вже кілька віків проживала у

самому серці волховської землі на правому березі Богу, перейменованому в ХХ столітті в

Південний Буг.

Після указу імператриці Катерини ІІ про заборону українського козацтва старшини

прийняли рішення розселити своїх вояків по всій праотчій землі.

Козацькі родини створювали об’єднані громади, обзаводилися власним

господарством, народжували дітей. В їхніх поселеннях дотримувалися традицій Предків і

непомітно для можновладців навчали мистецтву характерництва хлопчаків, які

народжувалися в орійських родинах.

Зміну влади , що відбулася у 1917 році, переживали складно. Молоді вої прагнули

захищати отчу землю від більшовицького гніту. Старшинам доводилося ледь не силою

стримувати своїх мужніх вихованців, аби ті не погубили задарма свої життя.

«Ще не час. Не подужаємо!»

Представники темних сил з п’ятикутною зіркою кривавого кольору на чолі люто

ненавиділи русинів-українців, що прагнули волі для свого народу. Ненавиділи, бо боялися

сили духу Дітей Божих.

І придумали кару страшну для тих, хто віками жив у мирі і справедливості на Отчій

землі: виморити голодом нащадків великого Ора. Загубити всіх, аж до малого дитяти. Щоб і

сліду русинського в благодатній Україні не залишилося.

Вмирали люди цілими селами. Тисячі, мільйони безневинно загублених душ тяжіють

на совісті московитського окупанта.

Громада села, де жила родина Величара, ховала зерно та картоплю у вінницьких лісах.

Дивом вижили й ті, кому пощастило пристати до козацьких поселень.

Під час другої світової війни козаки не пішли на фронт. Знали: більше користі від них

буде на місцях.

Вінницькі партизани до останнього дня життя жахали у страшних снах німців, яким

пощастило вціліти на українських землях.

Можливо саме завдяки характерникам ставка Гітлера під Вінницею так і залишилася

законсервованою, що й визначило подальший хід війни з цілком логічним програшем

окупантів. Знав фюрер ХТО чекає його появи у святій Волховській землі.

118

По закінченні війни мир і спокій, здавалося, назавжди оселилися в селищі, де вже

навчався козацькому мистецтву батько Величара.

Після смерті Сталіна закінчилася хвиля репресій і поселяни все активніше залучали

сусідів до Рідної Віри, знайомили їх із звичаями й традиціями Предків.

Політичні події, що відбувалися в країні, козаки ігнорували. Та обрядові свята завжди

проходили яскраво, вінчалися українською піснею. Звісно, нечуване на радянських теренах

самоуправство місцевих громад сильно дратувало районну і обласну політичну еліту. Але і в

Москву повідомляти про рідновірів не наважувалися. Знали: багато голів полетить через те,

що допустили «бардак» у своїй вотчині. Однак, чиновники хотіли вирішити питання

радикально, поки не грянув грім на їхні недолугі голови.

В тихому спокійному 1972 році холодної грудневої ночі на селище підступно налетіла

ціла армія чорних круків. І малий Величар залишився без батька й матері.

Хлопчика забрав у свою родину старійшина козацького поселення Білород. Він і став

Величару і батьком, і учителем.

Талановитий юнак вирішив стати воїном – захисником своїх односельців. Дівчата

заглядалися на красеня-козака, загравали з ним відверто. Та Величар, поринувши з головою в

опанування мистецтва військової справи, не звертав на них жодної уваги.

Йшов час.

Одного дня в селищі з’явилася Марина з двома малими діточками.

Чужа по духу і за походженням жінка вирізнялася небаченою вродою. Місцеві

чоловіки супроводжували красуню хтивими поглядами, та залицятися відверто не

наважувалися. Величару ж, який не мав коханої дівчини, одразу приглянулася манірна

звабниця.

Сильний, здоровий, молодий козак став швидко марніти. Очі боліли від безсоння, тіло

почало слабнути од лінощів. І не було волі у тренованого юнака противитися її чарам.

А Марина відверто й безсоромно крутила хвостом перед красенем, ніби знущаючись з

нього.

Жінки між собою тишком шепотілися про те, що справді бачили справжнісінького

хвоста у прийди.

І став Величар щоночі заходити до чужинки, як тільки діти її поснуть.

Аж і тепер, після стількох років по тому, Величара нудило від тої дикої несамовитої

пристрасті, від тошнотного запаху її тіла, брудних довгих нігтів та зазвичай немитого

волосся.

Відвертало козака від тої навіженої коханки, та вдіяти з собою нічого не міг. Бо з

такою ж нездоланною силою притягувала до себе її невгамовна надприродна пристрасть.

119

Причарувала недосвідченого у справах інтимних парубка чужинка.

Через півроку Марина із селища з’їхала. Тихо й непомітно щезла, ніби під землю

провалилася.

Ожив Величар, неначе проснувся від тяжкої недуги.

Ще кілька років жив чоловік у соромі від того навіження. Хоч жодного разу поселяни

й поглядом його не засудили.

Потім поїхав у великий світ.

Оселився Величар у степах причорноморських біля Степового Дому, де відчував

незбагнену силу Матінки Землі. А на жінок більше й не дивився, давши собі слово

насолоджувалися лише вільною козацькою долею.

Величар з кожним словом відчував полегшення, аж поки невидима в темряві важка

чоловіча сльоза не скотилася щокою до кутиків губ і не оросила завершення гнітючої

сповіді, даючи сигнал: «Все закінчилося. Більше не буде боліти».

Величар зупинився і, повернувшись до коханої, ніжно обійняв її.

Зникло минуле, згасли вогні великого міста, затихли всі звуки. Ноги Величара і Олени

відірвалися від землі і закружляли у легкому танці, перейнявшись казковим ритмом зоряного

оркестру. Закохані піднімались усе вище й вище, пронизуючи кожною клітинкою одночасно

три світи – Праву, Яву й Наву, насолоджуючись чудовою миттю Любові, дарованої їм

Богами.

Тіла двох близьких людей, неначе розчинившись у часі й просторі, стали невагомими.

Дві душі злилися воєдино під високим куполом вічного неба, потонувши у хвилях

Великого Палкого Кохання.

***

Щодня молоді люди з величезним натхненням тренували здатність засвоювати

наукову інформацію з різних сфер людського знання; вчилися ефективно вирішувати

різноманітні задачі; розвивали системне мислення, пошукові навички та багато іншого.

***

Під час суботньої вечері Дмитро запитав:

– Чим завтра займемося?

– Поринемо в атмосферу давнини, – Віталик вирішив заінтригувати своїх гостей.

– В який музей підемо? – Любава засіяла.

120

– Ніяких музеїв, – Віталик з гордістю повідомив програму вихідного дня. – Відчути

дух міста можливо лише під час прогулянки старовинними вуличками у супроводі киянина.

Хлопець обожнював Поділ і добре знав цей район. Він не безпідставно вважав, що

саме на тісних подільських вуличках та крутих Дніпрових пагорбах живе тисячолітній дух

міста.

– У Києві є сьогодні три капища, біля яких збираються рідновірські організації.

Пропоную їх відвідати.

– Організації? Їх багато? – Орися була здивована, адже мова йде про одну віру, що має

свої традиції, звичаї, спільну основу.

– Так. Рідновіри гуртуються за інтересами і вподобаннями. Кожна організація має

своїх лідерів, що логічно. Мають вони й улюблені місця для зібрань, – Віталик глибоко не

цікавився питаннями так званого язичництва, та деякою інформацією таки володів.

– Усіх рідновірів, яких щороку стає все більше, об’єднує прагнення прославляти

Рідних Богів. Основна мета їхніх зібрань – колективні славіння та жертвоприношення. Сама

назва нашого народу «слов’яни» походить від слова «славити». До речі, колись ми

називалися «слав’янами».

– Хіба слов’яни приносять жертви? – Орися обурливо дивилася на Віталика. Я знаю,

що рідновірів вважають язичниками. Але жертвоприношення – це вже занадто.

– Орисе, жертва буває різною, – вирішив вступити в дискусію Дмитро – син славетних

істориків. – Більшість язичницьких культів практикує криваві жертвоприношення.

– А сатанисти – це язичники? – запитала Любава.

– Це, скоріше, суміш різних релігійних культів з усіх куточків світу. Вони

використовують символіку, ритуали різних вірувань: і християнських, і язичницьких. Мета

сатанистів – отримання земних благ: грошей, влади, слави. Вони намагаються задовольнити

власні потреби шляхом встановлення близьких стосунків з представниками Царства Морока.

Не гребують ні слов’янськими символами, ні християнськими, ні індуїстськими. Власне, що

під руку попадеться – усе згодиться на поталу для їхнього ненажерливого бога.

– Морок – це диявол? – Любава явно випромінювала страх у простір і Дмитро,

підійшовши до неї, турботливо взяв подругу за руку.

– Про Морока та мету його перебування на нашій планеті найкраще розповість

Світозар. Він приїде через кілька днів.

– А як ви думаєте, друзі, – Степан підняв очі і повільно оглянув кожного з присутніх,

шукаючи відповідь на питання, що постійно його мучить, – ті чужинці, що нас

переслідували, вдома і по дорозі до Києва не пов’язані з Мороком?

Зависла тиша.

121

Нарешті і Величар включився в розмову:

– Так, це слуги Морока. Вони дуже небезпечні. Але ж, відколи ми з вами у Києві, вони

не дають про себе знати. Сподіватимемось на краще.

В голосі козака відчувалася невпевненість.

– А раптом знову з’являться? – Любава ще не забула пережитий у потягу страх.

– Я постійно чатую нашу безпеку.

Величар встав у повний зріст, демонструючи свою велич і намагаючись передати

своїм підопічним відчуття захищеності.

– Якщо вороги знову з’являться – я дам вам знати.

– Дмитрику, продовжуй про рідновірів, будь ласка, – Любава хотіла якомога швидше

змінити тему і позбавитися почуття тривоги.

Орися підтримала подругу:

– І все-таки, чи приносили наші предки жертви своїм богам? Адже вони

використовували капища – місця для жертвопринесень.

– Так, Орисю, – Дмитро став схожим на професора університету. – Наші предки

дійсно широко сповідували культ жертвопринесення Рідним Богам. Та вони навіть у

страшному сні не могли уявити, що боги можуть бажати від своїх дітей кривавих дарів.

Мудрі предки збиралися навколо капища і ставали в коло. Вони славили своїх Богів та

приносили їм хліб, зерно, плоди садів у якості подяки за добрі врожаї.

– Для чого богам їжа? – іронія Віталика була недоречною. Всі спрямували в його бік

обурені погляди.

– Чого ви так дивитеся? Я не розумію, для чого безтілесим істотам харчі. Навряд чи

вони голодують, сидячи на хмаринці.

Величар посміхнувся:

– У тебе дитяче уявлення про богів, синку. По-перше, вони не безтілесі, а реально

існуючі живі істоти. По-друге, згідно законів фізики, хмаринка в жодному випадку не змогла

б їх утримати.

– Я шуткую, – знітився гуморист.

Дмитро знову почав говорити, ввійшовши в образ науковця:

– Дари, що приносили наші предки – символ вдячності Рідним Богам за гарний

врожай. Богів задовольняли кілька зерен пшениці чи маленький шматочок хліба. Їхня задача

– давати, а не брати.

– А якщо врожай не був гарним?

– Українська земля завжди приносила і продовжує давати гарні врожаї. Благословенна

наша земля і клімат України! – Дмитро розправив плечі і аж піднявся навшпиньки. – Чи не

122

тому тисячоліттями сюди сповзаються з різних куточків Європи та Азії охочі до чужого

добра?

Любава вирішила отримати останнє уточнення:

– То кривавих жертв не було?

– В прадавніх українців – ніколи!

– А як треба чогось випросити у богів: грошей чи дощу, що тоді підносили наші

предки? – не здавався Віталик.

– Мудрі Предки не мали потреби нічого просити. Ми – діти Богів. Чи треба просити у

батька? Він сам знає, що потрібно його дітям для щасливого життя. Можливо, це дивно

звучить, але такого поняття, як молитва, у наших пращурів не було. Молитовну традицію

українці пізнали вже з приходом християнства.

– Як це?

– Дуже просто. Рідні Боги вибрали для своїх дітей – нас з вами – найкраще місце на

усій планеті. Навчили наших предків обробляти землю. Дали їм доступ до скарбниці Мудрих

Знань. Русини мали все необхідне для життя. Причому це все було найвищої якості та в

потрібній кількості.

– А при чому тут молитва? – Віталик був хрещений у церкві і виховувався в

християнській традиції.

– Молитва – це прохання. Просять люди тоді, коли чогось бракує: здоров’я, грошей,

землі, харчів…

– Розуму.

– На жаль, Віталику, розуму, совісті, любові, доброти люди не просять. Їх більше

цікавлять матеріальні блага: щоб краще і більше, ніж у сусіда. Та це вже мова зайшла про

чужинців, яким тут наче медом намазано. Вони безсоромно оселялися та й зараз оселяються

на споконвічно наших землях.

Величару захотілося втрутитися в розмову:

– Українці гуртувалися у місцях сили, щоб славити Рідних Богів та висловлювати їм

вдячність за вже існуючі блага. Їм навіть в голову не приходило, що завтра чи через рік

чогось необхідного для щасливого життя може не бути. Сотні, тисячі років це була

найщасливіша нація на Землі.

– Прямо рай.

– Можна й так сказати.

– А як знайти місце сили? – Віталик, здавалося, зацікавився обговорюваним питанням

і забув про іронію.

Величар з гордістю вів далі:

123

– Археологічні знахідки підтверджують мої слова. Християнські церкви будувалися в

місцях сили. Саме під ними, якщо гарненько копнути, знайдемо залишки слов’янських

святилищ і храмів. Старійшини завжди наголошували на ганебності подібної практики. В

жодному випадку не можна будувати храми релігії завойовників на місці розрушених

святилищ автентичних жителів. Це величезний гріх.

– До речі, такі знахідки завжди були засекреченими і таємно вивозилися в Москву й

Пітер. Тому й наукових згадок про ці артефакти майже не зустрінемо, – втрутився Дмитро.

Орест піднявся зі стільця, потягнувся, щоб розім’яти тіло і нагадав друзям початок

розмови:

– То куди ми завтра йдемо на екскурсію?

Це питання стало відправною точкою зіркового часу Віталика.

– Завтра я покажу вам найцікавіші місця Києва. А тепер лягаймо відпочивати, бо

виходимо на світанку.

***

Недільний ранок привітав друзів м’якими сонячними променями, що гостинно

запрошували на прогулянку.

– Сьогодні Київ відкриватиме нам свої таємниці. Пропоную не гаяти час. Нас

чекають!

– Хто?

– Таємниці.

– На збори 10 хвилин, – Орест уже сидів одягнутий і готовий до захопливих пригод.

Друзі в чудовому настрої вийшли на вулицю.

Жив Віталик у невеликій триповерхівці початку ХХ століття на перетині Ярославської

і Волоської вулиць. По цій землі ще дві, а може й п’ять тисяч років тому ходили його

пращурі.

Лише один квартал – і гурт радісної молоді, вийшовши на вулицю Нижній Вал,

попрямував в сторону Житнього ринку.

Мандрівники перетнули дорогу на вулицю Верхній Вал і, перед самим Житнім

ринком – одним з найдавніших торгівельних майданчиків Києва, звернули на вулицю

Житньоторзську. По вулиці Хорива перейшли на Притисько-Микільську. Мимо

Фролівського монастиря друзі вийшли на Фролівську вулицю й підійшли впритул до

Замкової гори.

– Ого, які круті сходи! – Любаві такий підйом явно був не до вподоби.

124

– Ще й зовсім розбиті. Як ними підніматися? Це ж небезпечно, – Дмитрик обожнював

такі пригоди, йому аж дух захопило від таємниць, що чатували друзів там – на знаменитій

Замковій горі. Та він вирішив підтримати кохану.

Віталик запланував вивести своїх гостей до сучасного діючого алатиру і капища на

Замковій горі таємною стежиною, про яку знали лише місцеві, з вулиці Воздвиженської. Та

напередодні прогулянки пройшов рясний дощ. А по мокрій землі звідти забратися на круту

гору годі й сподіватися. Тому прийшлося на ходу змінити маршрут.

– Можливо є інший шлях? – з надією в голосі запитала Любава.

– Звісно ж є, – Віталикові не дуже хотілося передавати ініціативу прокладання

маршруту комусь іншому. Він вирішив настояти на підйомі з Фролівської. – Тут ми

підніматимемось сходами, хоч і напіврозваленими. Можна ще піднятися з Андріївського

узвозу по крутим металевим сходам. Та вище сходів – гола земля. Після дощу ми там не

проберемося.

– Віталик правий. Я був колись на Замковій горі, – Величар втрутився в розмову, яка

погрожувала перерости у словесну перепалку і зіпсувати друзям настрій. – Це дійсно

найкращий шлях для підйому.

Друзі пішли помаленьку вгору.

***

– Як не знаєш, де ці сходи, день шукатимеш марно, – Орест обожнював таємниці.

Піднімаючись вузькою, ледь помітною стежиною, молодь спочатку досить весело

гомоніла.

– Цікаво, яка сила цих коренів? – Любава, здавалося, вдивлялася крізь землю,

спостерігаючи шлях кожного корінця могутнього красеня, що привернув увагу дівчини.

– Справді, утримувати вікові велетні на абсолютно покатій горі може лише містична

сила, – задумливо прокоментував Дмитро.

– Жодної містики. Розлоге коріння, аби утримати свого господаря вертикально і дати

йому можливість розвиватися, спрямовує свої розгалужені підземні пагони в ширину і в

глибину на десятки метрів. Саме ця багатометрова підземна сітка і забезпечує дереву

потрібний баланс, – дав пояснення Величар.

Трохи згодом кожен відчув, що рухатися вгору краще мовчки.

Гливка земля поналипала на підошви взуття і додавала кожній нозі ваги. За

відчуттями, тої додаткової ваги було забагато для легкої вправної ходи.

Стежка перемежовувалася із старезними, майже повністю розбитими, сходами.

125

Насправді, говорити не лише не моглося, але й не хотілося.

Кожна сходинка розповідала гостям свої спогади. Та беззвучна оповідь про горе,

страждання, чужі таємниці, кохання і зради, падіння і злети тисяч незнайомих людей, душі

яких давно вже спочивають на Луках Сварожих, наповнила повітря цього дивного

напівреального лісу у самому серці столиці.

Розбиті часом сходи з останніх сил чіплялися за глиняну землю крутогору, укріплену

міцною сіткою старезних коренів.

Здавалося, це місце не бачило радощів, веселощів, ніколи не чуло пісень і сміху.

Глибокий сум ніби втягував гостей у середину моторошної гори.

– Не хотів би тут опинитися на самоті. Навіть завидна, – мовив Дмитро, який точно не

був боягузом.

– Таке враження, що увесь біль, горе, всі переживання киян стікаються сюди і

проникають в землю токсичною в’язкою смолою, – Любава майже фізично відчувала

страждання.

– Невже Рідні Боги могли обрати для зустрічі зі своїми дітьми Лису гору? – Орест аж

завмер від тої думки. – В Києві багато місць сили.

– Не думаю, що справжні рідновіри саме тут спілкуються зі своїми Богами і Предками

Роду.

Крутими сходами друзі піднялися на Замкову гору і зупинилися перевести подих. Її

слава в Києві була неоднозначною. Тут зберігся старий погост, який приваблював

служителів темних культів усяких мастей.

– Ходять слухи, що тут ховали відьом, якими Київ завжди був багатий, – Віталік

мовив це таким глухим голосом, що аж трохи моторошно стало.

– От якби сюди вночі прийти, – Орисю завжди приваблювали містичні таємниці.

– Це нескладно організувати, – здавалося Віталік готовий виконати будь-які забаганки

своїх гостей. – Двічі на тиждень сюди поночі водять екскурсії для любителів гострих

відчуттів.

– А як потрапити на таку екскурсію? – Орися трохи не впала на радощах,

перечепившись за розколотий надгробний камінь.

– Для цього варто використати цілком доступну магію інтернету.

– Що це за склеп? – Орест майже просунув голову між металевими прутами загорожі.

Добре, що вуха завадили хлопцеві пролізти всередину повністю.

– Трохи вище був замок намісника князя литовського. У тому склепі, очевидно,

залишки князівських родичів, – Віталик уже бував в цих місцях і трохи знав історію гори.

– Зараз ми вийдемо до старого кладовища.

126

– Теж княже?

– Ні. Але захоронювали там людей впродовж кількох сотень років.

Друзі саме підійшли до залишків поховань. Більшість з них ледь угадувалися, порослі

рідкою темною травою.

– Мабуть, трава тут і навесні чорна. Моторошна місцина.

Орисю приваблювала містика, таємниці. Та з Лисою горою явно було щось не так.

– Я чула, що тут ховали київських відьом.

– Ні. Кияни розумні та досить раціональні люди, – Віталик згадав про почуття гумору.

– Вони не стали б тягнути трупи тих, кого не поважали і побоювалися, такою важкою

дорогою на високу гору.

– То що ж це за поховання?

– Тут спочивають монахині Фролівського монастиря. І сходи, по яких ми підіймалися,

прокладали вони.

– Завжди дивувалася, – каже Орися, – чому жінки йдуть в монастир. Як давно

християнки цим займаються?

– Жінки почали освоювати традиції відлюдного життя у закладах закритого типу

кілька сотень років тому – десь у ХVІ столітті, – пояснив Дмитрик. – А от чоловіки, здається,

завжди воліли до відособленого життя.

– Що ти маєш на увазі, говорячи «завжди»?

Дмитро, як відомо, непогано знався на історичних науках:

– Перші скити, по офіційним даним, з’явилися в ІV столітті нової ери.

Орест вирішив трохи «підправити» цю інформацію:

– Ні, Дмитре. Набагато раніше. Це організовані поселення відлюдників з’явилися десь

1,5 тисячі років тому. А одинокі втікачі від світських турбот відомі ще задовго до появи

християнства.

Любава повернула увагу хлопців до попередньої розмови:

– Цікаво, коли виник цей монастир?

– У ХVІ столітті, за часів польського панування в Україні. З тих пір Замкова гора

перебуває у володінні монастиря. До речі, при Фролівському монастирі було відкрито першу

аптеку в місті. Сьогодні там музей – доволі цікавий.

***

Тонкою стежиною молоді люди відправилися до капища.

127

Вийшовши з темного непривітного чагарника, мандрівники потрапили в яскравий

вранішній світ. Рефлекторно примружившись, молоді очі отримали кілька секунд для

адаптації до нових умов освітлення.

– Яке цікаве місце, – Орися підійшла до круглого жертовника, викладеного з гарно

підігнаних кам’яних брил.

Обійшовши язичеський символ, дівчина присіла на кам’яне підвищення, яке не

встигло ще відпустити нічну прохолоду і з величезним задоволенням витягнула стрункі ноги.

Прикривши повіки, красуня прислухалася до свого тіла, намагаючись вловити специфічні

сигнали-вібрації, які завжди посилає місце сили.

– Дивно, та я не відчуваю тут живої чистої енергії.

– Не поспішай, – Степан присів біля коханої, накриваючи її тендітну руку своєю

величезною сильною долонею.

Орися поспіхом звільнила руку з полону:

– Ти мене відволікаєш, Степаночку.

Друзі розійшлися по галявині, вивчаючи місцину.

Орест – експерт магічних наук, як жартома називав його Віталик, теж з подивом

відзначив, що це місце «енергетично порожнє».

– Можливо, сама місцевість не передбачає тут тонких вібрацій?

Схоже, Любава права.

Гості галявини розсілися по колу на жертовному камені, аби перепочити перед тим, як

продовжать свій путь.

Віталик, з величезною гордістю прийнявся заповнювати паузу, взявши на себе

ініціативу.

– Насправді, цьому жертовнику десь років 20, не більше. Сьогодні у Києві

з’являються все нові прихильники Рідної Віри. Їм же треба десь збиратися.

– То чому ж вони не вибрали більш підходящого місця?

– Хтозна. Очевидно, це місце обрано через його важкодоступність. Адже рідновірів не

шанували у 90-ті роки, коли цей жертовник закладався.

– Скільки в Києві різних релігійних конфесій, культів, сект? Десятки? Може сотні? –

Орися аж закипіла. – Усі вони будують церкви, відкрито правлять служби. Чому ж українці

ховаються, щоб вшанувати Богів, у яких вірили десятками тисяч років наші Предки?

– Хіба вони комусь заважають? – наївність Любави викликала лагідну посмішку у всіх

присутніх.

Дмитро, як завше, вирішив підтримати милу своєму серцю дівчину:

128

– Віру в Рідних Богів вибивали з нашого народу силою, підступом, брехнею,

починаючи з кінця Х століття. Кому заважала світла віра наших Предків?

– Християнам?

– Так, Любаво, християнам. Вірніше, не самим християнам, яким нав’язували рабську

смиренність та цілковиту бездумну покору. Віра наших Пращурів викликала, та й зараз

продовжує викликати, тваринний страх, що переходить в ненависть, у тих, хто нав’язав нам

чужу віру: насильно, віроломно, агресивно, безапеляційно.

Очі Любави зволожилися:

– Але ж сьогодні люди мають можливість обирати віру за покликом душі.

– Ти права, мила дівчино, – Величар вперше вступив у розмову. – Але тут має

значення, хто здійснює той поклик душі. Люди чують глас агресивних нав’язливих пастирів

усіх мастей. А Рідні Боги звертаються до тонких душевних струн своїх дітей тихо, лагідно.

Їхні голоси не чують вуха, а чує серце.

– Голоси цивілізації гасять ті сигнали на півдорозі, – мовив Віталик задумливо та

якось понуро. – Так, Величаре?

– Так, синку.

***

Кожен поринув у власні роздуми.

Через якийсь час пані Олена повернулася до розмови:

– Я думаю, це добре, що люди збираються, аби прославляти Рідних Богів. А місце, де

це відбувається, не має принципового значення. Головне – наміри: люди діють і намагаються

повернутися до віри своїх Предків.

– Згоден з Вами, – то вже до розмови вступив і Величар. – Продовжимо екскурсію?

В цей час зі сторони лісу почулася якась метушня.

– Схоже, ми тут не самі.

Величар швидко повернувся в сторону, звідки наближалася ймовірна загроза:

– Сидіть тут, я подивлюся.

***

Величар безшумно та спритно розчинився за деревами.

– Коли ми знаходилися біля склепу, – Віталик чомусь заговорив пошепки, – мені

здалося, що за нами хтось спостерігає.

129

– Так, – підключився Степан, – і цей хтось був не один. Треба йти до Величара.

В очах Олени з’явилася тривога:

– Не треба. По-перше, це може бути небезпечно.

– Ми – чоловіки, – гордо вигукнув Орест.

– Так. Але кожен з вас надто цінний, аби ризикувати так безглуздо. Задача Величара –

охороняти нас. І в цьому він професіонал.

Усі подивилися на Олену.

– Надто цінні для кого і для чого, пані Олено?

Віталик не знав про плани щодо участі їхньої групи в подальшому навчанні у

таємничій Шамбалі та підготовки молодих людей до змін ситуації в Україні. Хлопець

насолоджувався життям і особливо не замислювався про мотиви подій, які вихором

ввірвалися в його життя з появою нових і таких дорогих його серцю людей. Така позиція

характерна для юнаків.

– Ти дуже скоро про все дізнаєшся. Май терпіння, хлопче. А поки що нам усім варто

бути максимально обачними.

Через нестримність та говірку вдачу Віталика було вирішено поки що не повідомляти

йому справжню мету заходів, в яких парубок брав активну участь. До того ж, хлопець був

місцевим і міг контактувати зі своїм звичним оточенням. А інформація була цілком

конфіденційною – хтозна, якими шляхами вона могла б блукати.

– Олена права, – знана Степанова мудрість та розсудливість трохи зняла загальну

напругу. – Ми про це намагаємося не говорити, але ж і не настільки наївні, щоб повірити,

ніби то темні сили забули про нас. Чекаємо Величара тут.

***

Славетний козак десятки разів дивився в холодні безстрасні очі смерті. Його ім’я

заставляло тремтіти від страху найлютішого ворога.

Та вже кілька тижнів, як Величар пізнав силу страху. Ні, він зовсім не боявся за своє

життя. Роками у козаків виховують готовність прийняти смерть в будь-який час. Та цього

разу його місія була занадто відповідальною. Молоді люди, яких кращий з воїнів мав честь

охороняти, повинні були з часом кардинально змінити життя українського народу. Його

народу!

«Страх заважає мені сконцентруватися. Я повністю контролюю ситуацію», – умовляв

себе чоловік. Але звична впевненість у собі не поверталася.

130

Величар добре знав, що загрозу несуть не люди, яких він здатен перемогти, досконало

володіючи мистецтвом характерництва. Його друзів переслідувало саме Зло. Темне військо

Князя Морока: численне, підступне, безжалісне. На рахунку ворога знищення не лише

безлічі хоробрих людей. Морок знищив не одну розвинену цивілізацію. Для цих потвор не

існують ні закони чесної боротьби, ні духовні чесноти.

«Волхви чатують нашу безпеку. Їхній захист – то найсильніша і найчистіша магія, яку

навіть Морок не здатен розрушити. Треба їм довіритися. А ще й захист Рідних Богів!

Заспокойся, козаче, візьми себе в руки».

Козак рухався лісом швидко і обережно. Жодна пташка, жодна комашка не помічала

його присутності. Отже, і для ворога він залишався невидимим.

Раптом Величар завмер напівкровці. Прямо перед ним, метрів за два попереду,

відкрилася дивна картина.

Чотири чоловіки (всього чотири, отже, нападати не планують) в камуфляжних

костюмах, сиділи спиною до нього на трухлявій колоді і жували бутерброди з доволі

пахучою дешевою ковбасою. Перед ними стояла недопита пляшка горілки й лежала колода

карт.

«От дурні!» – промайнуло в козацькій голові.

Двометрові диваки з холодними порожніми очима сварилися через підступність,

виявлену одним з них під час азартної гри.

«З ким приходиться мати справу?» – Величар з посмішкою і, навіть, якимось

розчаруванням, буквально розчинився серед високих старих дерев.

***

Побачивши усміхненого наставника, друзі полегшено перевели подих.

– То невелика група туристів. Уявляєте, піднялися по наших сходах, подивилися на

розрушений склеп, закритий решіткою, і повернули назад.

– Диваки, – Олена зрозуміла, що Величар придумав цю безглузду відмовку і з

вдячністю подивилася йому в очі. Молодь же «проковтнула» пояснення людини, якій звикли

довіряти.

– Йдемо далі? – козак хотів відвести молодь якомога далі від безтолкових

переслідувачів.

Один за одним гурт рушив вузькою звивистою стежиною через тонкий перешийок,

що відділяв Замкову гору від гори Клинець – суть Лисої гори.

131

Друзі зупинилися на невеличкому майданчику, замилувавшись навколишніми

краєвидами.

Гості Лисої гори стояли над самісіньким нижнім містом, яке кияни називають

Подолом. Внизу розкинулися осучаснені квартали ремісників, перекваліфікованих у

бізнесменів. Уся ця краса тисячами років омивається спокійними величними водами

старезного Дніпра.

– А чому ця гора називається Лисою? – Орися вперше була у такій місцині.

Дмитро великодушно приступив до пояснень.

– Лиса, бо на ній не ростуть дерева і кущі. Той ліс, яким ми пройшли – результат

важкої багаторічної праці відлюдних мешканців Фролівського монастиря. А цей островок

залишився не засадженим.

– А відьми тут збираються? – Орися обожнювала містику, оповиту незбагненими,

хоча й часто надуманими, таємницями.

Віталик аж підскочив:

– Звісно ж! А де ж їм ще збиратися?

– Віталику, не видумуй! Які відьми у ХХІ столітті?

– Я сам бачив, – хлопця розпирало від обурення через недовіру побратимів. – Кілька

місяців тому тут був відьомський шабаш. В ніч на Купала.

– Що ти бачив? Відьом?

Корінний киянин розпалився ще більше.

– Звісно ж, відьом. Кому ще вистачить сміливості тут збиратися в Купальську ніч.

Вислухайте: розповім усе, як було насправді. В ніч на Купала ми сиділи у дворику – там

живе мій однокласник Сашко – на Кожум’яцькій. Он там, – хлопець ткнув пальцем у повітря

в напрямку нижнього міста. – Десь ближче до півночі на горі почали загоратися вогники. Їх

ставало усе більше. Ці вогники яскраво мерехтіли, рухалися. Ми чули ще й жіночі голоси, які

вигукували заклинання.

– Кого ж вони заклинали? – скепсис Ореста не на жарт розпалив Віталика.

– Не знаю. Слів не могли розібрати. Але далі почався справжнісінький шабаш. Десь о

третій годині ранку, перед самісіньким світанком, відьми (а було їх кілька десятків) почали

літати на мітлах над Подолом.

– Віталику, ви з друзями багато випили, святкуючи Купала? – Орест не вгамовувався.

– Не віриш? Вони літали зовсім голісінькі. Як булгаковська Маргарита. І над нами

літали. А ще вони голосно реготали.

– Мабуть, ті безсоромниці загравали з тобою і твоїми товаришами, шукаючи собі

наречених.

132

– Оресте, не треба так відверто заздрити.

Дмитро з посмішкою мудреця на вустах мовив:

– Хочете, я вас помирю і поясню те явище, яке спостерігав Віталик?

– Дмитре, ти дійсно віриш, що таке можна було побачити?

– Звісно можна. Дозвольте, я таки поясню.

– Київські відьми завше вважалися найбільш компетентними представницями свого

правічного ремесла. Звісно, аби підтримувати свій авторитет серед колег – представниць

регіонів, необхідно було докладати певних зусиль.

Любава набувала знахарської практики і ця тема її неабияк цікавила.

– Яких саме зусиль?

Дмитро подарував коханій дівчині чарівну посмішку і продовжив:

– Київські відьми засівали лисі гори, яких є кілька в межах міста, тирлинь-травою.

– Вона якась особлива? – Любавині очі засвітилися. – Що лікує? Дідунь не розповідав

мені про тирлинь-траву.

– Нічого дивного. Адже знахарки її майже не використовують у своїй практиці.

– То що ж це за чудна трава?

– Тирлинь-трава – однорічна рослина. Найбільш активно її властивості проявляються

в період цвітіння. Цей період настає в Купальський період. Саме в найбільш оповиту

містикою ніч до Києва за тим зіллям з’їжджаються відьми з усіх куточків України. Їх

відряджають регіональні відьомські спільноти, щоб отримати свіжий урожай і розділити

його між місцевими шаманками.

– Ця трава цвіте одну ніч?

– Ні, не одну. Та її наділяли містичною силою. Отже, логічно було прив'язати збір

тирлинь-трави до святкової ночі.

– А чому відьми збирали траву голими?

– Це ритуал, придуманий відьмами, аби напустити таємничого туману на людей, що

носять їм свої заощадження.

Орест глибоко вдихнув:

– Хочеш, щоб тобі повірили – виплекай таємничий ритуал і продай його людям із

слабкою вірою. Правда не має такого запиту, як ілюзії.

– Саме так, Оресте. Всю ніч молоді привабливі жриці окультної традиції збирали

тирлинь-траву, у якої наступив період природної зрілості.

Дмитро зробив багатозначну паузу, після чого продовжив, насолоджуючись

тріумфом:

133

– Тепер розкрию вам головний секрет. Ця трава відноситься до класу легких опіатів.

Тобто має наркотичні властивості. Розпорошений під час збору та дикого шабашу пилок

тирлинь-трави розлітався, підхоплений нічним вітерцем, над Подолом. Кияни, яким не

спалося, як нашому Віталику з товаришами, вдихали повітря, отруєне пилом і у них

починалися легкі галюцинації.

– Нічого собі легкі: голі тітки на мітлах літають. Я ж це бачив!

– Бачив те, чого очікував. Такий стереотип нав’язувався в переказах та різних

народних оповідках. Образ літаючих на мітлах відьом міцно вжився в культуру українського

містичного товариства. Згадайте, хоча б, відомі кожному з нас літературні твори Михайла

Булгакова, Миколи Гоголя.

– Я так і не зрозуміла, як же ту траву використовувати в лікарській практиці?

– Не треба тобі її використовувати, Любаво. Тирлинь-трава входила практично до всіх

трав’яних зборів. Тому цей цінний компонент мав бути в арсеналі кожної відьми. Ще раз:

мова йде про наркотичну речовину, яка підвищувала в тому числі рівень довіри клієнтів до

шаманки. Відбувалося це завдяки зменшенню здатності до критичного мислення в результаті

її вживання.

Віталик оживився:

– І грошики стікалися рікою…

У Любави питання не вичерпувалися в результаті розмови, а, навпаки, з’являлися все

нові й нові:

– Але ж відьми лікували людей. Та й саме слово «відь-ма» вказує на те, що «ма» – це

мама, яка відає, знає.

Дмитро терпляче продовжував:

– Відьми керувалися у своїй професійній діяльності не духовними традиціями, а

елементарною вигодою. Для них важливо було зберегти власний авторитет і заробити

якомога більше грошей. Тому відьми без будь-якої ніяковості зверталися по допомогу і до

світлих, і до темних сил.

– То вони лікували людей? – не вгамовувалася молода знахарка.

– Так. Відьми дійсно лікували. І в цьому їх підтримували Світлі Сили. Коли їм треба

було здійснити приворот, чи зробити якісь інші капості, вони без тіні сумління зверталися за

підтримкою до нечисті.

Дмитро вже й сам хотів завершити свою розповідь.

– Жінку, яка лікує людей, а іноді й тварин, в Україні називають відунка. Суфікс – ка

вказує на її приналежність до роду Сварожого. Така жінка має унікальні привілеї – доступ до

Мудрих Знань Предків. Відунка користується підтримкою і покровительством Рідних Богів.

134

Під час тієї тривалої розмови Орися стояла нерухомо. Погляд дівчини пронизав,

здавалося, якісь незнані досі глибини минулого. Коли Дмитро замовк і всі оживилися, Орися

жодним м'язом не виявила своєї присутності у реальному моменті.

Дівчина подумки перемістилася додому. Закривши очі, красуня бігла босими ногами

по шовковому цілинному ковилю. Кожне торкання Матінки Сирої-Землі вливало

животворчу прадавню силу в тіло своєї дитини, укріплюючи дух та зігріваючи материнським

теплом її душу.

Для чого? Думок не було. Лише туга за рідними степовими просторами…

Степанко підійшов до подруги, ніжно торкнувся її руки кінчиками своїх пальців.

Орися, не повертаючись, самими губами мовила:

– Я так хочу додому, Степаночку. Тітонька Святомила – матінка твоя – з часу нашого

від’їзду передає мені якісь сигнали. А я не можу їх вловити. Відчуваю тривожні посилання,

та не розумію їхнього значення.

Дівчина повернулася різко і заглянула в очі коханого парубка:

– Щось сталося вдома.

– Не хвилюйся. Я б відчув біду. Усе добре.

Ті слова, мовлені непевним голосом, що злегка дригонів, не додали спокою ні

Степану, ні Орисі. Адже хлопець ще вдосвіта почувався занепокоєним. В нього теж

з’явилася туга за родиною.

«Щось таки сталося або має статися. Але інформація закрита. Отже, треба набратися

терпіння і зачекати», – думав юнак. Степанові про долю Марти – Орисиної матері – не було

відомо.

Друзі мовчки спустилися із Замкової гори і, піднявшись Андріївським узвозом,

вирішили відвідати ще два капища біля музею історії України.

Прогулянка вже не приносила задоволення. Відчувалася сильна напруга, що

блокувала бажання продовжувати екскурсію.

***

Любава присіла на свіжевикошену траву:

– Здається, сили покинули мене. Звідки взялася така страшна втома?

На дівочому чолі виступив піт, ніби у неї починалася гарячка. В зволожених слізьми

очах різко потемніло.

Дмитро кинувся до дівчини, та Олена встигла зупинити його:

– Дай їй хвилину. Це швидко мине.

135

– Але ж вона плаче!

– Потерпи. Любавині ридання знімуть напругу. Інакше вона може захворіти. Не чіпай

її.

Друзі стали в родинне коло, оточивши дівчину і взялися за руки. Такий ритуал

впродовж багатьох віків використовували українці при лікуванні, вирішенні складних

життєвих питань. Кожен спрямував погляд у високе чисте небо, думаючи про щось своє.

Скільки минуло часу? Хвилина? А може цілий день?

Стало дуже тихо. Довкола гуляли десятки людей, пташки сиділи на деревах, машини

постійно проїжджали по дорозі. Але не було звуків – жодних!

Раптом в небесній безодні почали проявлятися образи. Спочатку ледь помітні.

Поступово їхні контури вимальовувалися, набували яскравості, об'єму. Ці образи можна

дістати витягнутою вгору рукою. Разом з тим, вони були в іншій галактиці – за мільйони

кілометрів від київського Дитинця.

Світлі прекрасні образи переливалися усіма можливими кольорами.

– Це ж… Рідні Боги!

***

У центрі стоїть Сварог – родоначальник орійського етносу. Сварог витягнув перед

собою руки, покриваючи долонями родинне коло, створене друзями. З долонь Батька

українців сильним потоком на землю випромінюється яскраве тепле світло – енергія

Божественної любові.

Це світло пронизує повітря, з кожним подихом тече в легені, звідки кров’яним руслом

розноситься по всім каналам-судинам, наповнюючи блаженством кожну клітиночку тіла.

Час зупинився. Просторові відчуття зникли. Нема думок, переживань. Абсолютний

спокій, гармонія Бога.

В найбагатшій мові світу, дарованій українцям Рідними Богами, нема слів, що здатні

описати ці тонкі досконалі відчуття.

По праву руку від Сварога стоїть Його вірна дружина – Матінка Лада, Богиня

родинного затишку та продовження Роду.

Прабатьків-Богів супроводжують Велес – Бог Мудрості, мистецтв, достатку та

покровитель України. Поряд з ним Перун – Бог сили, захисник нашого народу. Матінка

Макоша – засновниця першого орійського поселення в степовій Україні, Берегиня родинних

традицій. З нею Дана – богиня води, Лель і Леля – покровителі кохання.

Сварог почав говорити:

136

– Ви, діти мої: чисті, справедливі, сміливі. Маєте змінити долю України. Ми

захищаємо і оберігаємо вас. Ми поряд – не бійтеся нічого. Вже за кілька років ми з вами

зустрінемося на Землі. І почнеться відродження Великої нації.

Українці народжені від мене та моїх дітей – Сварожичів. І я хочу, аби діти мої

згадали: хто ви є по праву народження.

Дайте людям знання про їхнє минуле – це ключ до щастя українців.

А тепер готуйтеся в путь. Вас чекає таємна школа Мудрих Знань – школа Шамбали.

Пам’ятайте: брама відчиниться в день осіннього сонцестояння рівно опівдні.

Не бійтеся нічого. Ми завжди поруч.

***

Друзі зробили крок вперед, обійняли один одного за плечі і стояли так ще якийсь час.

Почулися дитячі голоси. Сорока на яворі сварилася на когось. Гуркіт турбодвигуна

наближався зі сторони злітної смуги аеропорту Київ.

Реальність повернулася.

За два дні друзі приймали дорогого гостя. Світозар приїхав за молодими людьми, що

вже післязавтра мали продовжити своє навчання у загадковій Країні Білих Вод.

– Раз на сто років жителі Долини Безсмертних приймають сімох гостей з Великої

Землі. Та повертаються з Шамбали лише шестеро.

– А що стається з сьомим паломником?

– Це не зовсім паломництво. Відвідувачі Шамбали отримують доступ до Скарбниці

Мудрих Знань. Та виносять звідти щось одне – потрібне людству саме в свій історичний

період.

– Все інше з пам’яті стирається? – висловила здогадку Олена.

– Не стирається, а кодується певним чином. Ті, що повернулися, можуть пригадати

отримані знання за нагальної потреби. Код доступу носіям Мудрості Предків Безсмертні

дають в разі крайньої необхідності.

– А яка ж доля сьомого відвідувача, Світозаре?

– Він залишається в Долині Безсмертних.

– І хто з нас залишиться? – скептично запитав Віталик.

Світозар відповів загадковою посмішкою

Друзі почали обговорювати «земні» питання, пов’язані з підготовкою до від’їзду.

137

***

Ввечері наступного дня квартира наповнилася метушнею. Друзі пакували речі,

намагаючись нічого потрібного не забути.

– Сподіваюся, я матиму змогу попрощатися з матір’ю? – запитала Орися.

Світозар з Величаром переглянулися і козак стримано повідомив дівчині сумну

звістку про долю Марти.

***

Орися сприйняла повідомлення про смерть матері доволі спокійно. На красивому

обличчі дівчини не здригнувся жоден м’яз.

Степан, що увесь час тримав кохану за руку, намагався приховати здивування:

– Орисю, люба, тобі потрібна моя підтримка?

Дівчина повільно повернула голову до свого друга і подивилася крізь Степана. В її

очах було порожньо: ні смутку, ні відчаю, ні болю від втрати близької людини.

– Я хочу побути на самоті, – майже беззвучно прошепотіли пересохлі дівочі вуста.

Друзі розійшлися по кімнатах і продовжили пакувати свої речі, готуючись до від’їзду.

Степан тремтячими руками складав у дорожню сумку Орисині речі. Потім зібрав свій

невеличкий пожиток. Увесь цей час образ коханої невідступно супроводжував хлопця.

***

Орися поволі брела подільськими вечірніми вуличками.

Звістка про загибель Марти лежала на серці дівчини важким тягарем. Домішки

почуття провини робили той біль від утрати дорогої людини майже нестерпним.

«Це все через мене. Якби я не чіпала ті скрижалі, не винесла їх з печери, Марта була б

досі живою. Я винна в її смерті. Боже! Як же боляче!»

Орися зупинилася і розридалась: голосно, нестримно. Вона намагалася випустити той

біль на волю і полегшити свою зранену душу.

Потроху сили почали залишати дівчину. Стони й ридання стали затихати. Вже за

кілька хвилин Орися мовчки спостерігала за плином темної дніпрової води. І лише гіркі

важкі сльози котилися густим потоком по її змарнілому від горя обличчю.

138

Орися стояла на березі Дніпра, втративши орієнтири у просторі й часі. В середині

було немов порожньо: ні думок, ні відчуттів, ні того страшного болю, який півгодини тому

привів дівчину в це пустинне місце.

Повільний плин води, що зачарував дівчину і цілковита тиша зробили свою справу:

Орися заспокоїлася.

Змарніла красуня мимоволі повернулася у спогадах в далеке дитинство.

Вона завжди пам’ятала материне обличчя. Дівчина спеціально щовечора перед сном

уявляла свою рідну матір. Спочатку, щоб мама прийшла до малої донечки у снах. Ті сни

дівчина й досі пам’ятала у найдрібніших деталях.

Йшов час. Образ матері ставав усе більше відстороненим, розмитим, втрачав чіткі

контури. Рідне обличчя все важче було згадувати.

І все ж дівчинка докладала неймовірних зусиль, аби зберегти такий дорогий образ в

своїй пам’яті на все життя.

«Коли мама повернеться, я відразу ж її впізнаю».

Мама щезла того літнього дня, коли Орисі виповнилось шість років.

Увечері, після того як гості розійшлися по домівках, тато з мамою дуже сварилися.

Мама кричала, що ненавидить батька, що він зламав її життя. Батько кричав, що мама ніколи

його не розуміла і зробила нещасним.

Вже й небо почало освітлювати вранішні сонячні промені, а вони все сварилися.

Такого страху дівча більше ніколи в житті не відчувало.

Стомлена мала, наплакавшись, заснула.

Проснулася дівчинка в порожній квартирі. У всіх кімнатах був неймовірний безлад.

Розкиданий одяг лежав чомусь на брудній підлозі поряд з поламаними меблями та розбитим

посудом. Дивні червоні плями були скрізь: на речах, долівці, стінах.

«Ніби макове поле», – промайнуло в маленькій, скуйовдженій після тривожного сну,

голівці.

Раптом двері в кімнату шумно розчинилися. Зайшов татусь.

Орисин тато завжди чепурився. Високий красень подобався жінкам, тому ретельно

стежив за своїм зовнішнім виглядом.

Вперше в житті дівчинка бачила батька в брудному одязі і взутті. Слизьке болото

неприємними печатками залишалося на підлозі після кожного кроку татка.

Він підійшов до доні і, різко підхопивши малу, посадив її собі на брудні коліна.

Тоненька дитяча сорочечка відразу ж просякла неприємною холодною вологою.

– Татусю, де мама?

Чоловік відвів очі в бік, потупив погляд на підлогу й тихо мовив:

139

– Мама поїхала від нас. Вона більше не повернеться.

– Як поїхала? – вуста дівчинки почали дрижати: не то від страху, не то від холоду. –

Мама більше не любить мене?

Батько поставив доню на підлогу і подивився на неї чужими злими очима:

– Її немає більше в нашому житті. Я забороняю згадувати цю жінку у моєму домі.

Біжи переодягнись.

Різкий скрипучий тон чужого голосу не залишив дівчинці жодного шансу аби

продовжити розмову.

Перелякане дівча просиділо в своїй кімнаті до самого вечора, боячись навіть

поворухнутися, аж доки сон не здолав стомлене тіло. Наступного дня тато відвіз Орисю до

чужої жінки і там залишив без жодних пояснень.

Так у житті дівчинки з’явилася Марта.

Жінка жила самотньо в маленькій, немов іграшковій, квартирці.

В чистому охайному помешканні були лише найнеобхідніші меблі: диван, маленький

столик, два стільці біля нього та невеличка шафа в кутку.

– Орисю, якийсь час ти поживеш у мене.

Тихий, безбарвний голос. Марта – мовчазна, маленька, мов пташка, жіночка років за

тридцять. Вона не була дуже розумною, бо нічого не читала, ніде не працювала. Однак, вміла

смачно готувати. Саме цією майстерністю їй вдалося покорити маленьке зранене сердечко.

День спливав за днем.

Марта займалася хатніми справами, зрідка виходячи за продуктами до магазину.

Орися увесь час була сама. Марта не читала дівчинці казок, не розмовляла зі своєю

вихованкою. Лише мила, годувала і вкладала спати.

У Марти навіть телевізора чи приймача в помешканні не було. Жодної книжки,

іграшки чи квітки!

В день, коли випав перший сніг, в гості прийшов тато – Орисин тато! Чоловік навіть

не глянув на доньку, що розгублено зупинилася прямо перед ним і дивилася на улюбленого

батька ясними чистими оченятами.

Татусь дав жінці якогось конверта і сказав одну коротку фразу:

– Щезніть з міста. І не повертайтеся, аж доки я не дозволю.

Ставши дорослою, Орися намагалася випитати у Марти, що тоді трапилося з її

батьками. Які стосунки поєднували жінку з татком? Чи відомо про батька бодай що-небудь?

Та мачуха лише відмовчувалася.

140

Не знала Орися й того, чому саме селище рідновірів привабило дивну жінку, яка

замінила дівчинці матір. Та в селищі дівчинка ожила, розквітла і стала загальною

улюбленицею.

І ось тепер усі секрети минулого, які так вабили юну красуню, пішли в небуття разом

з Мартою.

Раптом голова Орисі дико заболіла, в очах миттєво потемніло. Дівчина втратила

свідомість.

***

Зникнення Орисі помітила Любава. Поворкотавши з Дмитром, молода знахарка пішла

у свою кімнату вкладатися спати. І лише тепер дівчина зрозуміла: подруги в квартирі не

було.

– Орисі немає! – в розпачі закричала дівчина, стоячи посеред кімнати.

Всі, хто був у помешканні, позбігалися на крик. Степан почав перевертати ковдри,

подушки, заглядати лід ліжка. Відчинивши дверцята шафи, почав викидати звідти речі прямо

на підлогу. Після того, як шафа повністю спорожніла, Степан спокійно сів на стілець, що

стояв у кутку кімнати, і втупився прямо перед собою невидячими очима.

Першим заговорив Світозар. Його спокійний тон трохи зняв напругу, яка охопила

присутніх.

– Можливо дівчина просто вийшла прогулятися. Ми всі знаємо, наскільки Орися

непередбачувана у своїх діях.

Величар спішно пішов до дверей.

– Я з тобою, – тихо сказав Степан.

– Залишайтеся вдома. Всі!

Безапеляційний тон чоловіка не залишав шансу для продовження розмови.

***

Величар, мов тінь, йшов темними вуличками поснулого міста. Жодних звуків, навіть

повітря не ворушилося від подиху холодного вітру, витанцьовуючи пожовклим листям

дерев, що для осінньої ночі було дивом.

Чоловік йшов по сліду, неначе пес, принюхуючись та намагаючись вловити носом

ледь помітний знайомий запах.

141

Добравшись до Дніпра, зупинився. Тут дівчина явно провела якийсь час, адже повітря

густо просякло її свіжим ароматом. Та ось ніздрі Величара заворушилися активніше,

відчувши важкі чужі нотки, які розчинили Орисин запах у знайомому вже смороді.

– Таки знайшли!

Козак на мить розгубився. Хоча від самого початку пошуків підозрював, що дівчина

могла потрапити до брудних лап недругів.

Запах не вів далі нікуди. Отже, вони поїхали звідси на машині, забравши Орисю з

собою.

Зо дві хвилини Величар стояв тихо й нерухомо, прислуховуючись до чогось в

середині себе.

Чоловік підійшов до старої розлогої липи, що росла неподалік, і сів на землю, зручно

обіпершись спиною об стовбур вікового дерева. Вмостившися, потер долоні одна об одну і

поклав їх на землю.

Величар тихенько помолився Богам і попросив у них допомоги:

– Велесе Мудрий, батьку українського народу, Матінко Сира Земля, проведіть мене

слідами Орисі. Ваш син просить помочі: дайте мені знати, де дівчину шукати!

Козак легко ввійшов у стан зміненої свідомості, «відпустивши» всі свої відчуття.

Величар незмигно дивився перед собою, не сприймаючи реальності. Його душа вийшла з

тіла і понеслася через три світи, шукаючи дівчину, за життя якої він ніс персональну

відповідальність.

Десь зверху Величар побачив стрімке шосе, яким з неймовірною швидкістю мчав

чорний позашляхових, спрямувавши поперед себе яскраве світло фар. Дорога вела у

південному напрямку.

«За скрижалями їдуть, – майнуло в думках. – Лише Орися може їх дістати з нетрів

Колиски Роду».

Величарова душа повернулася в тіло. Чоловік повільно встав, розтер затерплі кінцівки

і швидкою ходою повернувся до переляканих друзів.

***

Літак, що стояв на військовому аеродромі за 40 кілометрів від столиці, вже чекав

своїх пасажирів на злітній смузі.

Вже за дві з половиною години наші герої у повному складі (за виключенням Орисі)

в’їхали в селище.

142

***

Перші промені сонця все чоловіче населення рідновірської громади, що включало в

себе 244 козака, зустріло на майдані.

Правив зібранням Світозар.

– Мужні вої! Сьогодні рівно о 12 годині ми маємо відправити в Країну Білих Вод

через портал, що знаходиться в Колисці Роду, шість молодих людей у моєму супроводі.

Слуги Князя Темряви вирішили нам у цьому завадити. Вони підступно викрали дівчину

Орисю, яка є членом групи.

Світозар обвів поглядом всіх присутніх, перевів подих і продовжив:

– 28 чоловік – ті, кому ще не виповнилося 18 років – залишаються охороняти селище.

Всі інші відправляються до Степового Дому. Наше завдання – повернути дівчину

неушкодженою і забезпечити в означений Богами час безперешкодну телепортацію групи.

Вартові оточили селище з усіх сторін. Жінки й діти залишилися вдома. Світозар знав,

що молодь, нехай ще «не обстріляна», зуміє захистити своїх рідних. Та й чужинцям навряд

чи є справа до селища. Всі події цього дня відбуватимуться в Степовому Домі.

То ж козаки пішою ходою швидко відправилися до Колиски Роду.

***

444 тисячі років Степовий Дім був цілісним монолітом. Цю колосальну кам’яну брилу

спустили на гравітаційній подушці у саме серце причорноморських степів Рідні Боги. Саме

тут і було засновано їхнє перше поселення.

Ціле місто сховалося в товщі землі української. Там були житлові приміщення,

майстерні для виробництва необхідного Богам обійстя, технічні приміщення для

забезпечення Дому світлом, повітрям, водою. Тут же розмістилися секретні лабораторії, в

яких Боги та їхні перші нащадки – Родовичі – розробляли нові, необхідні для облаштування

життєдіяльності в умовах Землі, технології.

Початок другого тисячоліття нової ери став для Дому Рідних Богів початком

занепаду.

Князь Володимир володів інформацією про походження українського народу й усієї

білої раси Землі. Власне, ці знання не були утаємничені. Відомо було йому і про силу й

значення Колиски Роду.

Саме канонізований нав’язаною русинам чужинською релігією князь Київський і

найняв за дорого (не поскупився!) кочівників-хазарів, маючи на меті знищення Святині.

143

Славетний князь Київський Святослав переміг військо хазарське. Та маючи

благородне орійське походження залишив хазарам їхнє майно, дружин і дітей, заключивши з

недругом мирну угоду.

Багато років хижі діти степів боялися перетнути кордон землі руської, що проходив

вздовж берегу Волхви-ріки. Хоч і мріяли кочовики вести вигідну торгівлю із західним

сусідом. В угоду князю Володимиру й віру християнську прийняли.

Саме бажання хазарів налагодити торгові зв’язки з Руссю і використав князь

Київський для своїх підступних планів. Ще й монет золотих у торби для Кагана насипав.

І наказав князь найманцям за благодать даровану знищити Колиску Роду людського.

Чорною ордою налетіли коршуни на Божий Дім. Трощили вони чужі й не значимі для

себе святі камені з лютою ненавистю до віри мирних сусідів.

І розпався Степовий Дім на тисячі великих і малих кам’яних уламків, піском золотим

розсипався.

І налетів Перун на військо хазарське і винищив його до останнього свідка того

страшного злочину. Блискавкою та громом серед степу накрив ворога, що стало страшною

розплатою для прийшлих вандалів. Та запізнився Перун-громовержець, Бог-охоронець землі

української.

Зруйнована Святиня русів – нащадків Рідних Богів і до сьогодні височіє серед степу

причорноморського, дивуючи своєю величчю й нерозгаданими досі таємницями увесь люд

земний.

***

Світозар зібрав біля центрального дольмена Величара, Степана, Ореста, Дмитра з

Любавою і Віталика.

– Рівно о 12 годині відкриється Око Роду – портал між трьома світами: Правою, Явою

й Навою. Саме через цей портал ми й потрапимо в Храм Мудрих Знань у Шамбалі. Там вже

чекають нашої появи Предки і Предтечі.

– А хто це такі, Світозаре? – запитав невгамовний Віталик.

– Цю і багато інших таємниць вам згодом відкриють у Країні Білих Вод, де ви, мої

любі діти, продовжите своє навчання і отримаєте благословення на відродження української

нації й нашої правічної держави. А зараз, до Великого переходу, ми маємо ще вирішити деякі

питання.

– А Орися? – Степан трохи не божеволів від туги за коханою, намагаючись

стримувати свій страх і відчай.

144

– Орисю ми обов’язково визволимо, Степане. Без неї й переходу не відбудеться. Ця

дівчина – єдина, хто має доступ до артефактів.

– Я теж був з нею тоді у печері, – з болем мовив юнак.

– Знаю, сину. Ти ввійшов у печеру лише тому, що був поряд з Орисею. Ця дівчина –

обрана.

– А ви не можете дістати ті артефакти, дідусю? – запитав Орест.

– Ні. Вхід до печери захищений невидимим силовим полем. Пройти крізь нього може

лише людина, що знає Код Доступу.

– Орися? – Степан насолоджувався звуками імені коханої.

– Так. І лише вона. І винести необхідні для активізації порталу скрижалі може лише

обрана людина.

– Орися? – голос Степана бринів, мов натягнута струна. Стримувані сльози у будь-яку

мить можуть зрадити мужнього юнака.

– Так, сину, – Світозар поклав руку на плече свого улюбленця. Цей жест підтримки

трохи заспокоїв Степана.

– Навколо нас, – продовжував волхв, – є чотири дольмена. Це камені, в яких захована

величезна енергія. Кожен з дольменів зможе відкрити лише спеціальний ключ-артефакт,

саме для нього зроблений Богами багато тисячоліть тому.

Світозар показав своїм любим вихованцям камені сили і місця, де мають бути

розміщені ключі в момент активації Ока Роду. Ці заглиблення на сакральних каменях волхв

розчистив за три дні до свого виїзду в столицю.

– Рівно о 12 годині Дмитро, Степан, Орест і Віталик вставлять скрижалі на потрібні

місця. Після цього Око Роду «оживе», відкривши нам можливість для переходу в Шамбалу.

– А Орися? – знову за своє Степан.

– Наші вартові повідомлять про наближення недругів. Орисю вони точно привезуть

сюди. Їм потрібні ті скрижалі.

– Навіщо вони їм, дідуню, – запитала Любава.

– Ще один портал є в Єгипті. Його можна буде відкрити завтра пополудні. Око Роду

не пропустить чужинців. А лише тих, хто має добрі наміри і кого чекають по той бік

переходу.

– Ворогам про це відомо? – Дмитрик виказав своє хвилювання.

– Так, відомо. Їм потрібні лише ключі.

Світозар повернувся обличчям до Величара, який увесь час розмови стояв осторонь:

– Ти будеш чекати Орисю в печері. Проведи дівчину по всьому шляху і виведи

назовні.

145

– Хлопці справляться? – якось непевно напівзапитав-напівствердив Величар.

– Справляться. Вони затримають синів асурів, – Світозар повернувся до Віталика і

Дмитра, що стояли поряд, та попередив готове зірватися з вуст хлопців запитання, – пізніше

дізнаєтеся.

Далі Світозар продовжив впевненим тоном:

– Наші односельці застосують мистецтво химороди і дадуть нам можливість перейти

через Око Роду.

Світозар мить подумав і сказав:

– За жодних обставин ніхто не повинен зійти з цього місця. Тут ми в безпеці. Крім

того, часу не буде вдруге збирати вас усіх до купи.

***

Сонце піднімалося все вище, розкидаючи своїми променями останній в цьому році

жар по широкому степу. Легкий вітерець, ніби заграючи з гостями, що причаїлися в

цілинних травах, вдало скривав козацькі схованки.

Ще до сигналу, поданого вартовими, кожен захисник священного дійства відчув ледь

помітну вібрацію Матінки Землі. Легкі коливання швидко набирали сили і вже за чверть

години переросли в тяжкий стогін.

Чужинці мчали багатотонними вантажівками на шаленій для цієї місцини швидкості.

Таємна печера знаходилася в західному секторі Степового Дому. Шість важкезних

броньованих авто зупинилися практично навпроти входу в печеру.

«Звідки їм відомо, де знаходиться вхід?» – промайнуло в думках Величара.

З покритих маскувальними тентами вантажівок почали вискакувати на святу

українську землю озброєні до зубів спецпризначенці. У всякому випадку, форма, одягнута на

прибулих чоловіків, належала спеціальному підрозділу оборонного відомства України.

Щоправда нашивок та будь-яких інших розпізнавальних знаків на одязі військовиків не було.

Очевидно, стратегію захоплення святині неприятелі розробляли заздалегідь, так як

швидко, без жодної заминки військові оточили Степовий Дім щільним кільцем, обличчям

повернувшись до степу. Вони приготувалися одразу, при виникненні загрози, застосовувати

вогнепальну зброю.

Такий маневр позбавляв козаків можливості напасти непоміченими.

Світозар, оцінивши обстановку, одними губами мовив:

– Без жертв не обійдеться.

146

В цей час із найближчого до печери автомобіля двоє здоровенних чоловіків витягли

Орисю. Дівчина мала стомлений вигляд.

– Її били, – промовив Степан.

Світозар з Віталиком ледь встигли стримати закоханого хлопця, міцно схопивши його

за руки.

– Там Величар її зустріне, – в самісіньке Степанове вухо прошепотів Віталик. – Ти

всіх нас видаси.

Двоє кремезних чоловіків, мов ганчірку, затягли дівчину в печеру, яка з готовністю

проковтнула незваних гостей.

Як тільки Орися зі своїми викрадачами, завернувши в темний прохід, порівнялася з

Величаром, вона сильно смикнула обидві руки, за які її тримали недруги, і миттю впала на

долівку. Величар, очі якого встигли гарно звикнути до темряви, тут же двома вправними

рухами нейтралізував ворога. Половину справи було зроблено.

– Ти в порядку? – запитав дівчину.

– Так, не хвилюйся за мене.

– Як ти дізналася, що я саме тут? – запитав Величар здивовано.

– Я відчула твій запах. Хіба ти забув, що я степовичка? – вимучила з себе посмішку

Орися.

Величар швидко зв’язав чоловіків, всунув їм у рота ганчірки і відтягнув трохи далі в

печеру. На це все він затратив не більше чотирьох хвилин.

– Орисю, – Величар взяв знесилену дівчину за руку. – У нас є щонайбільше 15 хвилин

аби знайти скрижалі і дістатися Світозара з хлопцями.

– Встигнемо.

І вони майже бігцем попрямували вглиб печери.

Виждавши 20 хвилин після входу Орисі в печеру, Світозар вклав два пальці в рота і

голосно свиснув. Звук ехом відбився від стін гроту, який прихистив мандрівників, і вирвався

на поверхню страшним гулом.

Відразу ж за сигналом волхва вісім досвідчених козаків-характерників, що

розмістилися з різних сторін по периметру кам’яного насипу, піднялися у весь зріст. Силою

думки славетні вої створили навколо Степового Дому стіну полум’я, що знеслась, здавалося,

до самих хмар.

Недруги-охоронці в паніці почали розбігатися степом, не вибираючи дороги. Такого

всеохоплюючого жаху треновані вороги не відчували ніколи в житті. У високій траві їх

чекали славні козаки.

147

У цю мить біля гроту, з якого виринули мандрівники на чолі із Світозаром, з’явилася

Орися. Дівчина вийшла з печери підземним коридором, який було прокладено багато

тисячоліть тому, мабуть, саме для такого випадку.

Хлопці тут же розібрали свої скрижалі і миттю вставили їх у пази на правічних

каменях сили, відкривши портал.

Світозар, Орися, Дмитро, Орест, Любава, Степан і Віталик стали пліч-о-пліч на

центральному камені, узявшись за руки.

Могутній енергетичний стовп обійняв теплим світлом своїх гостей і вони опинилися

поза часом і простором, відправившись в подорож через три світи: Праву, Яву й Наву.

Це чарівне видиво із захватом спостерігали навіть жінки й діти, які залишилися в

селищі.

– Слава Рідним Богам! Усе вийшло, – радісно мовила Світомила.

В наступному романі «Школа Шамбали» ми познайомимося з творенням нашої

планети, її засновниками – ми називаємо їх богами, першими мешканцями. Звісно, пригоди

наших знайомих та нових героїв прикрасять оповідь.

Третя книга «До правічних джерел» присвячена милому українського народу,

становлення традицій, ментальності та розселення наших предків по всьому світу. Для чого

русини-лелеки розліталися по світу? Яким народам дарували свою мудрість? І що нам,

нащадкам славних богів робити сьогодні?

Якщо Вам сподобалася книга, Ви маєте можливість і бажання (Жодного примусу!

Адже наші добрі справи повертаються, якщо робимо їх від чистого серця), то буду вдячна за

поповнення маминою картки: Приватбанк 5168 7573 7837 8246 Присяжнюк Г. Г.