valerij shevchuk

Український письменник,

літературознавець, публіцист

“Кожен із нас гість у цьому житті,але кожен у ньому, як

уміє і як може, будує свій храм.”

В.Шевчук.

В. Шевчук лауреат Державної премії

України ім. Т. Шевченка, преміїфонду Антоновичів, літературнихпремій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії вгалузі гуманітарних наук «Визнання» (2001).29 листопада 2011 року була

започаткована у Інституті філології та

журналістики Житомирського

державного університету імені Івана

Франка премія Валерія Шевчука

(ПреміяШевчука) — творча відзнака за

кращу книгу прози, видану українськоюмовою за попередній календарний рік.

Книга М.Ільницького «Людина в історії « (1989), у якій розглянуто твори Валерія Шевчука

Валерій Шевчук

народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись угеології, поїхавдо Львова вступати

у Львівський лісотехнічний

інститут. Не вдалося і Валерійповернувся додому. Працював на ремонті

Житомирського

сільськогосподарського

інституту (тепер —Житомирський національний

агроекологічний університет) будівельним-підсобником.

В університеті починає

займатися самоосвітою. Розшукує і відкриває для

себеВинниченка,Грушевського, Плужника, Підмогильного. Зізнається, щопісля ознайомлення з лірикою

Василя Чумака «повикидав іпоперекреслював всі свої

вірші, написавши упоетичному альбомчику:

новий період. У 1958 р. він вступив наісторико-філософськийфакультет Київського

університету.

Київський університет

З початку 60-х р. друкується в київський пресі.Алетогочасна критика здебільше негативно відгукується про

нього. Це сприяло одержанню тавра ―не благонадійного‖ ІШевчука відправляють у Мурманську область для

проходження військової служби. Саме тут, в Мурманській області. буде написано йогоперший роман ―Набережна 12‖

1967 рік.

Виходить його перша збірка оповідань ―Середтиждня‖. Його приймають до спілки

письменників.

1968рік.

Друкують твори ―Набережна12‖, ―Середохрестя‖, пізніше – ―Мор‖, ‖Місячний біль‖.

1979рік.Після довгої перерви друкується книга з , майжесимволічною назвою ‖Крик півня на світанку‖. Потомувиходить багато творів

―Птахи з невидимого острову‖

―Жінка-змія‖

―Стежка в траві.Житомирська сага‖‖

―Мисленне дерево‖ роман-ессе.

Театралізуються п’єси:

―Вертеп‖

―Сад божественних пісень‖

―Птахи з невидимого острову‖

За сюжетами тврів поставлено художні фільми:

―Повний місяць‖

―Химери зеленого літа‖

―Місячна зозулька з ластів’ячого гнізда‖

―Чудо в краю забуття‖

Валерій Шевчук керує історико-пізнавальним клубом―Літописець‖ Бере участь в літературнро-мистецьткихзаходах. Нарешті і офіційно визнають письменника. В1988 році В.Шевчук стає лауреатом Державної премії

України ім. Т.Г.Шевченка за роман ―Три листки завікном‖

Називати усі його книжки, займаючи багато простору -немає сенсу. Отже, закцентую на тому, що вражає. ―Стежка в траві.Житомирська сага‖.Твір, як і усяпроза Валерія Шевчука, - настроєвий. І чомусьздається, що у людини з холеричним темпераментомпросто не стане терпіння прочитати усю "сагу" відпочатку до кінця. Хоча читач "пірнає" туди іззадоволенням, не відриваючись... Місце події - Житомир та його околиці. Паралельніісторії кількох сімей. Деякі розділи написані якщоденник одного з героїв - тяжко хворого та фізичнонепривабливого хлопця, який також прагнерозібратися у житті та знайти у ньому своє місце. І, певне, знайти кохання, бо "потворки" - не без почуттів.

Крім великих "епопей" Шевчук пише й оповідання. Наприклад, у збірці "СОН СПОДІВАНОЇ ВІРИ".Оповідання "ДЗЕРКАЛО". Знову ж таки - право хвороїлюдини (яка була колись фізично здоровою і гарною) на власні почуття... "ПІД СИНИЧИЙ ПОДЗВІН" - для тих, хто вагається, чи робити пластичну операцію...;"ХОВАНЕЦЬ". Містично. І так пронизливо описаніпочуття та відчуття. "ЖІНКА-ЗМІЯ". Дехто рекомендує читати цей твірвлітку на пляжі.

В сьогоднішній прозі присутні алегоричність сюжетів і

образів. Валерій Шевчук творець оригінальних

українських антиутопій, філософсько-містичнихповістей. Умовно можна виділити три основнінапрямки: історична проза, твори, що відображаютьсучасне життя, літературознавчі праці.

Протягом 1979— 1999 pp. В. Шевчук видав книги: «Крик півняна світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з не видимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершинта низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацькадержава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненноїпечі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

Твори Валерія Шевчука мандрують широкими

світами, поважно представляючи українську прозу.

Його творчість різнобарвна, багатоаспектна. Шевчука, так само як і сучасну молодь, з першихкроків в літературі притягувала містика, як баченнянедосконалого світу.

Книга розмислів про Г.Сковороду є

новим словом у сковородознавстві –читач знайде тут невідомий фактаж про

життя і творчість філософа і зможе

реально пізнати його моральне вчення

про людину та світ

Пізнаний і непізнаний Сфінкс

Новий роман займає особливемісце в творчому доробкуписьменника – цемонументальне художнєполотно з великою кількістюгероїв, створене автором від1972-го по 1996 рік, що євідбитком тієї епохи з їїжитейськими перипетіями таколізіями. В основі роману ( авін в новелах-оповідках) –зображення життя окремоївулиці в провінційному місці, яке ще зберігало давню мораль ізвичаї, але вони вже тратились ірозкладались під важкимиударами та налягами ХХ ст. Тапопри ці втрати людина, яказ`являється в творі, завждизалишає в собі часточку світла.

Роман юрби

«Тіні зникомі» — незвичайний типісторичного роману в українськійлітературі. Це сімейна хроніка одногоз українських родів. Її головнийгерой — молодий офіцер російськоїармії, що несподіванно залишаєвійськову службу і повертаєтьсяв родинний маєток, де намагаєтьсявіднайти зв’язок між поколіннямисвого роду та осягнути його місцев долі Батьківщини.

Твір дає широку картинуукраїнського життя XVIII-поч. XIXст. і разом з тим спонукує читачадо роздумів над кардинальнимипроблемами людського буття. Тіні зникомі.

Сімейна хроніка

Основним образом виступаєдім, який з’єднує минуле ісьогодення. З’єднуєневидимим місточком. Воскресаючи в пам’яті своєдитинство,просліджуєтьсяностальгія автора за своїмминулим.

Використані джерела:

1. Кравченко А. Валерій Шевчук // Історіяукраїнської літератури XX століття. У 2 кн./За ред. В.Г. Дончика. — К-,— Кн. 2.— 1995.

2. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів тапочуттів. // Українське слово: Хрестоматіяукраїнської літератури та літературної критики XX ст..: В 4 кн. — К., 2001. —Кн. 4.

3. Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська прозаXX століття. — К-, 1997.

4. Навчально-методичні матеріали до уроківвивчення творчості Валерія Шевчука //Українськамова і література в школі. — 2003. —6-9.

5.http://goo.gl/AXGMCd

Підготувала завідуюча

бібліотеки-філії №5

Даніліна О.С.