1 дитинство оля_катя

Дитячі роки Дитячі роки Тараса ШевченкаТараса Шевченка

Підготували учениці

V гімназ. класуПастушина Ольга і

Пожичкевич Катерина

9 березня 1814 року в селі Моринцях у сім’ї

селянина-кріпака народився хлопчик

Тарас. Він ріс мовчазний,

замислений. Не тримався хати, а все

блукав десь за вигоном,за що його

прозвали в сім’ї «малим приблудою».

9 березня 1814 року в селі Моринцях у сім’ї

селянина-кріпака народився хлопчик

Тарас. Він ріс мовчазний,

замислений. Не тримався хати, а все

блукав десь за вигоном,за що його

прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Мати – Бойко Катерина –

щира, працьовита,

ласкава. Тепло материнського

серця передалось і

Тарасові.

Батько - Григорій був з

козацького роду, знав грамоту,

тобто умів читати і писати,

що на ті часи було великою рідкістю серед

селян.

Вони були кріпаками великого магната,

нащадка ліфляндських

баронів, генерал-аншефа, згодом

дійсного статського радника, сенатора

Василя Енгельгардта.

Перші вісім років після одруження батьки Шевченка жили в

Кирилівці у хаті діда Івана. Тут народилися

старші сестри Тараса — Катерина (1804 — бл. 1848) і Марія (1808 —

1810).

Перші вісім років після одруження батьки Шевченка жили в

Кирилівці у хаті діда Івана. Тут народилися

старші сестри Тараса — Катерина (1804 — бл. 1848) і Марія (1808 —

1810).

1810 р.

Григорій Шевченко з сім’єю переїжджає у с. Моринці, де оселяється в садибі засланого у Сибір

кріпака Колесника, прозваного за бунтарство Копієм. У Моринцях народився старший брат

Тараса Микита (1811 — бл. 1870) і майже через три роки — Тарас. Хата ця не збереглася.

1810 р.

Григорій Шевченко з сім’єю переїжджає у с. Моринці, де оселяється в садибі засланого у Сибір

кріпака Колесника, прозваного за бунтарство Копієм. У Моринцях народився старший брат

Тараса Микита (1811 — бл. 1870) і майже через три роки — Тарас. Хата ця не збереглася.

Батько й мати на панщині, то й доглядала за

малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною.

Батько й мати на панщині, то й доглядала за

малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною.

Любив Тарас до діда ходити. Дід Іван

грамотний, надіне окуляри й повагом читає про святих мучеників , розповідав про ті часи,

коли гайдамаки різали та палили панів. 

Любив Тарас до діда ходити. Дід Іван

грамотний, надіне окуляри й повагом читає про святих мучеників , розповідав про ті часи,

коли гайдамаки різали та палили панів. 

Осінь 1822 р.

Тараса віддали в науку до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого

прозивали в селі Совгирем.

Тараса віддали в науку до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого

прозивали в селі Совгирем.

Там матір добрую мою,Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там матір добрую мою,Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Через рік після вступу до школи померла його мати. На засланні поет пригадував:

Через рік після вступу до школи померла його мати. На засланні поет пригадував:

Мати Шевченка померла 20 серпня 1823 р., коли їй було лише сорок років.

Лишившись з малими дітьми (Катерина тоді вже вийшла заміж), батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка

мала трьох своїх дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня

1825 р. помер батько.

Лишившись з малими дітьми (Катерина тоді вже вийшла заміж), батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка

мала трьох своїх дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня

1825 р. помер батько.

З предсмертних слів батька Т.Г. Шевченка

Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде аби яким чоловіком; з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо…”

Зовсім нестерпним стало життя Зовсім нестерпним стало життя сиріт після смерті батька. Не раз сиріт після смерті батька. Не раз він тікав у бур’яни, куди йому він тікав у бур’яни, куди йому приносила їсти сестра Ярина .приносила їсти сестра Ярина .Тікав він часом і до сестри Тікав він часом і до сестри Катерини в сусіднє с.Зелена Катерини в сусіднє с.Зелена Діброва.Діброва.

Після смерті батька Шевченка віддали в школу до сільського дяка Бугорського, де він

вивчив часослов і псалтир.

Після смерті батька Шевченка віддали в школу до сільського дяка Бугорського, де він

вивчив часослов і псалтир. Згодом він

перейшов до священика

Нестеровського, в якого навчився

писати і потім чомусь знов

повернувся до Бугорського.

Згодом він перейшов до священика

Нестеровського, в якого навчився

писати і потім чомусь знов

повернувся до Бугорського.

Хата дяка збереглася до наших днів; у 1960 р. над нею зроблено будинок-накриття.

Тарас згодом повернувся до Кирилівки, де пас громадську

череду.

Тарас згодом повернувся до Кирилівки, де пас громадську

череду.

Пізніше в автобіографічному вірші «N. N.» («Мені тринадцятий минало») він тепло й зворушливо згадав подругу свого дитинства Оксану Коваленко. Ìåí³ òðèíàäöÿòèé ìèíàëî.mp3

Знайомство з сусідською дівчинкою Оксаною Коваленко не пройшло безслідно. Про це свідчить присвята поеми «Мар’яна-черниця» — «Оксані К...ко».

Не випадковим є те, що дорогим ім’ям — Оксана — він називав героїнь своїх творів, зокрема в поемі «Гайдамаки».

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба.

Пристрасть до малювання

Пристрасть до малювання

Вугликом Крейдою

Коней,москалів,півнів, людей, церкву, київську дзвіницю .

СтіниДвері

ВоротаДорогаКомораСтайня

СтіниДвері

ВоротаДорогаКомораСтайня

«...ходил я постоянно в серенькой дирявой

свитке и в вечно грязной бессменной

рубашке, а о шапке и сапогах помину не было, ни летом, ни

зимою. Однажды дал мне какой-то мужик

за прочтение псалтыря на пришвы

ременю, да и то от меня учитель отобрал,

как свою собственность.

...Як побачуМалого хлопчика в селі,Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке, під тином,Сидить собі в старій ряднині,

— Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя...

Т.Шевченко

...Як побачуМалого хлопчика в селі,Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке, під тином,Сидить собі в старій ряднині,

— Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя...

Т.Шевченко