словники музеї слів

“Словники – музеї слів”

В вічі глянуть не сором людям, Озирнувшись на довгую путь: Я свій хліб заробив собі сам, З мого хліба і люди живуть.

Борис Грінченко

„З синівською сумлінністю, з дивовижною повнотою у словнику зібрано усе, що на той час вродило квітчасте поле живої української мови... Тільки любов здатна була звершити цей подвиг – звершити працю всеосяжну, завдяки якій у фантастичній лексичній щедрості, в багатющому духовному спектрі постало саме життя народу, постало у всьому розмаїтті, в усій достовірності дум і почуттів”.

Олесь Гончар

Не бійтесь заглядати у словник;Це пишний сад, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

М. Рильський

Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потребувала словника, ніколи не користувалася ним.

М. Рильський

Словники – музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться.

С. Пушик

Це всесвіт в алфавітному порядку! Це книга книг. Він вбирає в себе всі інші книги, треба лише вміти їх вилучати з нього.

Анатоль Франс

Подорож у країну словників

Існують спеціальні словники понятійно довідкового характеру – енциклопедичні і словники власне мовні – лінгвістичні (або філологічні).

В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань.

У лінгвістичних словниках об'єктом розгляду є слово як одиниця мови.

В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки, репродукції), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін.

Лінгвістичні словники бувають

одномовні і перекладні.

Одномовні словники поділяються на:

– тлумачні;

– міжслівних зв'язків (синонімічні,

антонімічні, паронімічні, омонімічні);

– діалектні, історичні, довідково-

лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні,

орфографічні, орфоепічні, словотворчі,

словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлені переклади слів та фразеологізмів з однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні перекладні словники, хоч є і багатомовні.

У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові.

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами.

Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (які водночас тяжіють і до енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також розкриваються можливості змістового і стилістичного вживання слів.

У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова.

Близькими до словників іншомовних слів є спеціальні, або термінологічні словники, що містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній системі знань.

Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах.

Кожна стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні.

У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з'ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними й регіональними.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень. Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововжитку тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення. В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

Крім названих, відомі й інші словники, які теж мають важливе теоретичне і практичне значення для вивчення лексичного й фразеологічного складу мови (історичні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.).

Коли ж з’явилися перші словники?

Словникова справа має на Україні давні й славні традиції. Перший словник Лаврентія Зизанія «Лексис» вийшов у 1596 р., словниковий склад – 7 тисяч слів старослов’янської мови перекладалися на тогочасну книжну українську мову.

У 1627 р. у Києві Памва Беринда видає другий словник (34 тис. слів). Здобув загальне визнання не тільки на Україні і в Росії, але також у Польщі та Молдові.

Першим же словником сучасної української мови вважається словничок, доданий І.П. Котляревським до його поеми «Енеїда». Виходить Котляревський є зачинателем не тільки нової української літератури, а й нової української лексикографії.

Протягом ХІХ і початку ХХ ст. було видано немало словників, але всі вони, звичайно, застаріли й цікаві для нас як історичні пам’ятки.

Серед словників початку ХХ ст. варто згадати «Словарь української мови» Бориса Грінченка у чотирьох томах, виданий у Києві (1907-1909). Словник містить 70 тис. слів української літературної і народної мови ХІХ ст., перекладених або витлумачених російською мовою. Свого часу був відзначений премією Російської Академії наук.