Способи тимчасової і остаточної зупинки кровотеч

1. Кровотеча. Види кровотеч

2. Перша медична допомога. Способи зупинки кровотеч

3. Техніка накладання джгута

4. Методи остаточної зупинки кровотечі

a) Механічні

b) Фізичні

c) Біологічні

d) Хімічні

e) Комбіновані

Шлунково-кишкова кровотеча

Спостерігається з розширених вен стравоходу, при виразках шлунку

та дванадцятипалої кишки, ракових пухлинах, черевному тифі,

туберкульозі та інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

При виразці шлунку та дванадцятипалої кишки іноді бувають

профузні кровотечі, коли кров у великій кількості виділяється через рот

(блювота «кофейною гущею»). Але частіше спостерігається прихована

кровотеча, при якій кров виявляється тільки при мікроскопічному

дослідженні калових мас. При кровотечі з верхніх відділів кишкового

тракту кров визначається мікроскопічно у вигляді дьогтьоподібного стулу

або за явищами недокрів'я: загальна слабкість, запаморочення,

блідість шкірних покривів, сильна спрага, ослаблені та часті пульс,

дихання, падіння АТ.

Лікування Повний спокій. Застосування засобів, що підвищують

здатність крові згортатися. Екстрене транспортування до лікувального

закладу. Часто доводиться робити оперативне втручання.

При наданні першої медичної допомоги здійснюють

тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі.

Тимчасово кровотечу можна спинити

одним із таких способів:

*накласти кровоспинний джгут або тугу

пов'язку;

*притиснути пальцем магістральну

судину вище місця кровотечі,

*притиснути і максимально зігнути кінцівку.

Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки

незначної кровотечі. Для такої пов'язки використовують

індивідуальний перев'язувальний пакет. Проте, пов'язку не

слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання

пов'язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов'язка здавила

вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У

такому випадку кровотеча може тільки посилитися.

Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки

означає повне припинення кровообігу.

Найнебезпечніша для здоров'я людини

артеріальна кровотеча, бо може призвести до

втрати такої кількості крові, що буде не сумісною

з життям.

Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні

суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких

обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище —

ближче до серця, перед накладанням джгута або пов'язки.

Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом,

потрібно добре знати місця притискання артерій. Знаходять

артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток

вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки

кровотечі.

Розміщення головних артерій людини.

(а) і місця їх притискання (б): 1 — стегнова; 2 — плечова; З —

підключична; 4 — вилична; 5 — сонна; 6 — пахова; 7 —

ліктьова; 8 — променева; 9 — передня високогомілкова

При кровотечах у ділянці плеча і плечового

пояса, потрібно притиснути підключичну

артерію до першого ребра в надключичній

ямці або пахвову артерію — до плечової

кістки в підпахвовій ямці.

Притиснення сонної артерії

Притиснення підключичної

артерії

Притиснення плечової артерії

При кровотечах із ран передпліччя,

притискають плечову артерію з внутрішнього

боку плеча до плечової кістки.

Тимчасова зупинка

кровотечі з підключичної

артерії відведенням рук

назад.

Накладання тиснучої пов’язки на рану,

що кровить. Підсилює тиск тканин та

стискає просвіт пошкодженої судини.

Застосовується зазвичай після того, як

кровотечу припинено яким-небудь

іншим, більш швидким способом.

Тиснучу пов’язку накладають за

допомогою бинта, серветок та

тиснучого предмету, використовуючи

індивідуальний перев’язочний пакет

або трикутну хустинку. В усіх випадках

бинтом або хустинкою на рані туго

фіксується стерильний перев’язочний

матеріал. Якщо пов’язка просіклась

кров’ю, міняти її не слід, а тільки

підбинтувати зверху, підсиливши тиск.

За допомогою тиснучої пов’язки можна

зупинити практично будь-яку кровотечу.

Спосіб заснований на максимальному

згинанні кінцівки в суглобі, розташованому вище

рани (в результаті чого стискається

магістральна судина), та послідуючій фіксації

кінцівки в цьому положенні бинтом, паском або

іншого матеріалу (можна використовувати

завернутий рукав або штанину).

При кровотечах із ран стегна, гомілки

і стопи притискають стегнову

артерію.

Тампонада. Метод полягає в тугому заповненні рани

марлею, складеною у вигляді серветок, турундами або

спеціальними тампонами. Марля, просочуючись кров'ю, стає

каркасом для випадного фібрину і формування тромбу.

Тампонада рани може застосовуватися як спосіб тимчасового

або постійного гемостазу. Для тимчасової зупинки кровотечі

тампонаду використовують при кровотечі з великих вен,

пошкодженнях дрібних артерій. На рану над тампоном можна

накласти шви чи стягнути їх лейкопластиром.

При внутрішніх і прихованих кровотечах

тимчасова зупинка кровотечі, як правило, неможлива. Винятки

становлять кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу при

цирозі печінки.

У цих випадках доцільно застосовувати зонд Блекмора, який являє

собою шлунковий зонд з двома роздуваючими через окремі канали

балонами, розташованими на його кінці і охоплюють зонд у вигляді

манжет. Перший (нижній, шлунковий) балон, розташований в 5 – 6 см

від кінця зонда, в роздутому вигляді має форму кулі, другий балон,

розташований відразу за першим, – форму циліндра.

Зонд з нероздутими балонами вводять в шлунок до третьої мітки. Потім

роздувають нижній балон шляхом введення 40 – 50 мл рідини і

підтягують зонд до тих пір, поки роздутий балон не вклиниться в

кардіальний відділ шлунка.

Після цього роздувають верхній балон, що знаходиться в стравоході,

шляхом введення 50 – 70 мл рідини.

Таким чином, вени кардіального відділу шлунка та нижньої третини

стравоходу виявляються притиснутими роздутими балонами до стінок

органів та кровотеча з них зупиняється.

Зонд Блекмора.

Зонд Блекмора.

*Джгут -є еластичною гумовою смужкою або трубкою, до одного з

кінців якої прикріплений ланцюжок, до іншого — гачок, використовувані

для закріплення джгута. Як імпровізований джгут можна використовувати

будь-яку міцну гумову трубку або смужку завдовжки до 1,5 м.

1. Захистити шкіру м'якою прокладкою з бинта або з любої іншої

тканини (також можна прямо на одежу попередньо розправивши її

зморшки).

2. Джгут не накладається в середній третій плеча та в верхній третині

гомілки - небезпека травмування променевого та малогомілкового

нервів.

3. Перед накладанням джгута кінцівки підіймають

(щоб створити відтік крові).

Методи остаточної зупинки кровотечі

Перев'язка (лігування) судини в рані шовковою,

капроновою чи кетгутовою ниткою.

Прошивання судини разом із прилеглими тканинами.

Кліпування – прошивання судини разом із тканиною

металевим дужками. Для цього застосовують

апарати УКЛ (ушивач кукси легені), УКБ (ушивач кукси

бронха) і ін.

Воском стерильним зупиняється кровотеча з губчастої

речовини кісти і вен кісти, шляхом утирання його в

місце кровотечі (стерностома, трепанація й ін.).

Щільна тампонада рани, коли в її глибині немає

можливості пережати судину.

Низька температура: міхур з льодом;

пиття крижаної води зі шматочками льоду;

застосування хлоретилу;

кріохірургія – із застосуванням снігу чи рідкогоазоту.

Висока температура: марлеві тампони, змочені гарячим (45-50*С)

ізотонічним розчином хлориду нартію;

електрокоагулятор (електричний ніж, діатермічний

коагулятор);

інфрачервоний коагулятор;

лазерний ніж (лазерне зварювання).

Електрокоагуляція Використовують під час операції

при кровотечах із дрібних судин

за допомогою спеціального

апарата – діатермії.

Недоліком є утворення

обширних некрозів,що може

ускладнювати заживлення рани.

Метод використовується при

кровотечах з внутрішніх органів

(коагуляції кровоточивої судини в

слизовій оболонці шлунка через

езофагогастродуоденоскоп.

Електрокоугаляція

використовується для

роз'єднання тканин з

одночасною коагуляцією

дрібних судин (електроніж),що

значно полегшує проведення

операції. Електроніж широко

застосовується в онкологічній

практиці.

- фізичний спосіб зупинки кровотечі.

Метод ґрунтується на використанні

струмів високої частоти, що

призводить до коагуляції та некрозу

судинної стінки в місці контакту з

наконечником пристрою і утворення

тромбу. Діатермокоугаляція

дозволяє швидко,без накладання

лігатур зупинити кровотечу з дрібних

судин і оперувати таким чином на

сухій рані.

Принцип

ґрунтується на принципі утворення

коагуляційного некрозу, що

дозволяє більш дозовано і м’ягко

зупиняти кровотечу, що особливо

важливо при паренхіматозних

кровотечах.

1. . В їх основі лежить

спазм судини та покращання згортання крові. До цих препаратів

відносяться адреналін, норадреналін, препарати спорині тощо.

Залежно від виду кровотечі ці медикаменти застосовують

місцево, парентерально або всередину.

2

До цієї групи відносяться фібриноген, 4 %

розчин епсилонамінокаронової кислоти, транексамова кислота,

апротинін, десмопресин, вазопресин, хлорид кальцію (10 %),

вікасол, 3 % розчин переоксиду водню тощо. Місцево частіше

всього застосовують 3 % розчин пероксиду водню. Серветки,

тампони змочують розчином і накладають на рану.

Препарати місцевого застосування

суха плазма, фібрина, желатинова губка,

фібринна плівка, тромбін, тромбостат тощо,

якими наповнюють кровоточиву рану.

Група біологічних гемостатичних засобів

свіжозаморожена плазма, фібриноген,

кріопреципітат, антигемофільний глобулін,

антигемофільна плазма, рекомбінантні фактори

згортання (VІІ а, VІІІ, ІХ) тощо. Ці препарати в

основному вводять парентерально

(внутрішньовенно).

Список використаної літератури:

1. Г.С.Юмашев. Травматология и ортопедия.- Москва,Медицина»,

1977.-59 с.

2. Руководство для врачей скорой помощи. /Под ред. проф.

В.А.Михайловича.-Ленинград «Медицина».-1990.-372с.

3.В.Ф.Трубников, В.А.Лихачев. Военно-полевая хирургия.

Практические занятия. Харьков, Изд. «Основа» при Харьковском год.

университете. 1990.-101 с.

4. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-

К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.42-52)

5. http://ukrref.com.ua/?id=Nzk0

6. http://zavantag.com/docs/2192/index-200098-1.html?page=21

Дякую за увагу.