культурні столиці європи

Культурні столиці Європи(1985-2013)

«Культурна столиця Європи» —статус міста, який призначається 

Європейським Союзом терміном на один календарний рік, впродовж якого місту надається можливість демонстрації свого

культурного життя та культурного розвитку.

Мета програми — зближення європейців на основі співпраці в

сфері культури, полегшення економічного, політичного та

культурного об'єднання країн.

Впровадження проекту «Культурна столиця Європи» запропонувала грецька

актриса, міністр культури Греції Меліна Меркурі. Вона зуміла переконати в реальності втілення цієї ідеї Раду

міністрів Європейського Союзу. Ідея полягала в тому, щоб щорічно в

одному з європейських міст демонструвати всі прояви сучасної

європейської культури.

Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни. Це

відбулося у 1985 році. Ювілейного 2000 року боротьба за звання «Культурної столиці Європи»

була особливо гострою. Організатори проекту вдалися до хитрощів, і Європа замість однієї

мала аж 9 столиць. Ними стали Авіньйон, Берґен, Болонья,Брюссель, 

Краків, Гельсінкі, Прага, Рейк'явік і Сантьяго-де-Компостелла.

Після цього практика надання почесного титулу одночасно кільком містам вже нікого не

дивувала.

15 березня 2004 року комітет з культури Європарламенту схвалив

доповідь Мішеля Рокара з пропозицією змінити наявну процедуру вибору майбутніх

європейських культурних столиць року. Комітет також схвалив пропозицію про формування

графіку та системи відбору, згідно з якою від 2009 року щорічно два міста ставатимуть в

Європі культурною столицею року: одне місто — від країни, яка нещодавно вступила

до Європейського Союзу, а друге — від країни, що вже певний час була членом ЄС.

1985 АФІНИ. Греція. Акрополь.

1986 ФЛОРЕНЦІЯ. Італія.

1987 АМСТЕРДАМ. Нідерланди. Королівський палац.

1988 ЗАХІДНИЙ БЕРЛІН. Німеччина.

1989 ПАРИЖ. Франція. Ейфелева вежа.

1990 ГЛАЗГО. Шотландія. Художня галерея і музей Келвін - гроув.

1991 ДУБЛІН. Ірландія. Замок.

1992 МАДРИД. Іспанія. Королівський театр.

1993 АНТВЕРПЕН. Бельгія. Ратуша.

1994 ЛІССАБОН. Португалія. Базиліка. Ештрела.

1995 ЛЮКСЕМБУРГ. Собор Богоматері.

1996 КОПЕНГАГЕН. Данія. Церква Фредеріка.

1997 САЛОНІКИ. Греція. Біла вежа.

1998 СТОКГОЛЬМ. Швеція. Врангельський палац.

1999 ВЕЙМАР. Німеччина. Пам’ятник Гете і Шиллеру.

2000 АВІНЬЙОН. Франція. Papes depuis Tour Philippe le Bel.

2000 БЕРГЕН. Норвегія. Національна сцена.

2000 БОЛОНЬЯ. Італія.

2000 БРЮССЕЛЬ. Бельгія. Гран-Плас. Центральна площа міста.

2000 ГЕЛЬСІНКІ. Фінляндія. Вид на Кафедральний Собор.

2000 КРАКІВ. Польща. Марійський костел.

2000 ПРАГА. Чеська республіка. Карлів міст.

2000 РЕЙК’ЯВІК. Ісландія. Національний музей.

2000 САНТЬЯГО-де-КОМПОСТЕЛЛА. Іспанія. Кафедральний собор.

2001 РОТТЕРДАМ. Нідерланди.

2001 ПОРТУ. Португалія. Річка Дору, панорама історичного міста.

2002 БРЮГГЕ. Бельгія. Беффруа.

2002 САЛАМАНКА. Іспанія. Головна площа міста.

2003 ГРАЦ. Австрія.

2004 ГЕНУЯ. Італія. Фонтан на площі Piazza.

2004 ЛІЛЛЬ. Франція. Палац витончених мистецтв.

2005 КОРК. Ірландія. Національний університет.

2006 ПАТРИ. Греція. Панорама міста.

2007 СІБІУ. Румунія. Історичний центр міста.

2007 ЛЮКСЕМБУРГ

2008 ЛІВЕРПУЛЬ. Великобританія.

2008 СТАВАНГЕР. Норвегія.

2009 ВІЛЬНЮС. Литва. Вежа Гедимінаса.

2009 ЛІНЦ. Австрія. Музей сучасного мистецтва.

2010 ЕССЕН. Німеччина. Панорама міста з Ратуші.

2010 СТАМБУЛ. Туреччина. Софійський собор. Константинополь.

2010 ПЕЧ. Угорщина. Міська ратуша.

2011 ТУРКУ. Фінляндія. Замок.

2011 ТАЛЛІНН. Естонія. Старе місто.

2012 ГІМАРАЙШ. Португалія. Замок.

2012 МАРИБОР. Словенія. Головна площа.

2013 МАРСЕЛЬ. Франція. Собор Діви Марії.

2013 КОШИЦЕ. Словаччина. Собор св. Єлисавети.

Фотоматеріали використано за допомоги вільної енциклопедії

ВІКІПЕДІЯhttp://uk.wikipedia.org/wiki

Автор публікації- Аліна Острова, завідувач відділу мистецтв

Державної бібліотеки України для юнацтва