Послання Богородиці від 25 серпня 2008 р.

“Дорогі діти! Сьогодні Я також закликаю вас до особистого навернення. Будьте тими, які

навернуться і власним життям свідчитимуть, любитимуть, прощатимуть, нестимуть радість

Воскреслого у світ, в якому помер Мій Син, і де люди не мають жодного прагнення ні шукати

Його, ні відкривати Його у своєму житті. Ви ж поклоняйтеся, і нехай ваша надія стане надією

для тих сердець, які не мають Ісуса. Дякую, що відповіли на Мій заклик”

Заклик до особистого навернення

Напочатку послання від 25 серпня 2008 року

Марія закликає нас до навернення і каже: “Ви будете тими, які навернуться і власним життям свід- читимуть, любитимуть, прощатимуть і нес- тимуть радість Воскреслого у цей світ.” Повер- нення потребує кожна людина. Це – процес, який триває ціле життя. Справжнє навернення складається із зустрічі з живим Богом. Лише той, хто зустрівся з живим Богом, може це засвідчити іншим. Тоді як людські зустрічі часто є поверхневими, зустріч із живим Богом відбувається у глибині серця та душі й залишає сліди у цілій людині. Щоразу, коли людина не перебуває у любові, є необхідним повернення. Щоразу, коли людина не вірна словам Ісуса, вона потребує навернення серця.

Повернення складається з двох кроків. Перший крок полягає в тому, щоб ми одного разу в житті клякнули перед Ісусом і з глибин серця і глибин душі сказали йому: “Ісусе, я приймаю Тебе, я хочу відкинути старий спосіб життя й гріхи та очищеним йти з Тобою по дорозі”. Рішення бути з Богом – це наріжний камінь. Другий крок полягає у тому, щоб щовечора питати себе знову: “Чи жив я згідно з Божими заповідями? Що я можу зробити, зустрічаючи людей? Як я можу любити Церкву більше?” Лише тоді, коли ми зможемо зробити ці два кроки, ми робимо поступ у духовному житті. Марія так часто закликала нас наверну- тися і закликає ще й сьогодні. Вона закликає нас бути свідками. Іноді ми буваєм глухими або сліпими і думаємо, що Марія звертається передусім до тих, які не ходять до церкви; до тих, яких ми вважаємо поганими. Владичиця думає і про них, але передусім Вона думає про тих, які поводяться, як фарисеї, повчають інших, яким важко пробачати. Вони потребують глибокого навернення.

Для цього Марія дає нам допоміжні засоби. Вона дуже часто спонукала нас до молитви і в останньому посланні. Наново закликає нас до поклоніння Найсвятішим Тайнам. Бог любить тих людей, які по- клоняються Йому в Духові та Правді: саме вчинками та життям, а не лише словами. Адже Богу потрібні не наші слова. Йому потрібне наше серце. Віддавшись повністю, ми можемо стати надією для тих сердець, які не знають Ісуса.

Існує дуже багато визначень, ким є людина.Одне з Них звучить так: “ Людина це істота яка

сподівається!” Надія для нас, людей, подорожніх на цій землі, дає силу не здатися і мужньо крокувати в майбутнє. Наша надія – в Імені Ісуса. Надія завжди зорієнтована на май- бутнє. Любов – це те, що відбувається тепер, а віра допомагає нам реалізувати це.

Багатьом видається, що світ узагалі не змінюється, і вони питають себе, для чого ж тоді потрібно навертатися? Для ін- ших світ змінюється, а

саме – на гірше. Ми спроможні цілком зруйнувати світ, але люди, які жили багато років до нас, також могли це зробити. Ми повинні запитувати, яку саме роль відіграє навернення у нашому житті? Це не означає, що ми може- мо зустрітися з Богом, як з людьми, наприклад, з мамою, братом, сестрою або ж з добрими друзями на вулиці. Звісно, всі ми бажаємо таких близьких, особистих і глибоких зустрічей з Богом, та, загалом, наші зустрічі з Ним мають іншу природу. Так само ми повинні запи- тувати, чи віримо ми, що Царство Боже близько. Сьогодні мало людей відчувають, що Бог є тепер. Щораз більше людей стає атеїстами або агностиками. Це життя є для них усім, що вони мають. Утім ми, християни, які слідуємо вченню нашого Господа Ісуса Христа, віримо в Його слова. Він говорить нам, що є життя після смерті, що існує живий Бог і що ми можемо говорити з Ним через молитву. Він говорить нам, що шляхом до цього нового життя після смерті є любов, яку ми виявляємо іншим людям у цьому житті.

Наше духовне начало часто глибоко проникає в основне питання: “Чи вірую я в Ісуса Христа?” А коли я вірую, то живу на тому світі по-іншому і докладаю зусилля, щоб мої рішення відповідали вірі. Ісус говорить нам, що ми зустрічаємо Бога щоразу, коли служимо іншим людям. Відтак повернення є необхідним і важли- вим. І передусім тоді, коли ми не зберігаємо вірності словам Ісуса та Його заклику до життя в Ним Повернення інавернення є необхідними, коли ми втратили любов.

о.Данко Перутіна