Норвегія

Зміст1. Загальні відомості.2. Економіко-географічне положення та

політико-географічне положення.3. Населення і трудові ресурси.4. Природні умови і ресурси.5. Загальна характеристика господарства.6. Характеристика промисловості.7. Характеристика сільського господарства.8. Характеристика транспорту.9. Територіальні відмінності в розвитку

господарства країни.10.Зовнішні економічні звязки.11.Визначні памятки культури та природи.

Загальні відомості Площа: 385 186 км² Чисельність населення: 5 063 709(2013 р.) Форма державного устрою: Конституційна

монархія Адміністративно-територіальний поділ: 19 фюльке,

у тому числі місто Осло, прирівняне до фюльке, які об'єднуються в 5 основних неофіційних регіонів: Нур-Норге, Тренделаг, Вестланн, Естланн і Сьорланн.

Столиця: Осло

Герб Норвегії

Прапор Норвегії

Економіко-географічне положення та політико-географічне положення

Норвегія — країна на північному заході Європи на Скандинавському півострові, найпівнічніша країна Європи. Має вихід до Баренцового моря, Північного моря, Норвезького моря і Атлантичного океану. Межує на сході зі Швецією, на північному сході з Фінляндією і Росією. Норвегія — високорозвинена індустріальна країна. За розмірами прибутку з розрахунку на душу населення Норвегія - одна з найбагатших країн у світі.

Є членом Європейської асоціації вільної торгівлі, а також СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН та РЄ. Знаходиться далеко від осередків конфліктів (Близькосхідний конфлікт, Конфлікти у Східній Африці, Тибетський конфлікт, Палестинська проблема, Конфлікт у Західній Сахарі, Війна у Сирії 2011 року, Війна в Лівії, Дарфурський конфлікт). Норвегія має свої паливні і сировинні бази. Далеко розміщена від транспортних шляхів міжнародного значення.Отже, Норвегія має вигідне ЕГП і ПГП, оскільки є не тільки викорозвиненою країною, але і найбільшим виробником нафти і газу в Північній Європі і віддалена від осередків конфліктів.

Населення і трудові ресурси

Демографічна крива Норвегії (в млн. осіб)

Етнічний склад населення Норвегії: норвежці - 94,4%, інші – 5,6% (поляки, шведи, німці, литовці, росіяни, данці, турки та інші). Кількість населення зростає приблизно на 0,5% за рік. Середня щільність населення: 15,5 осіб/км². В північних регіонах країни густота населення менша, в південних – більша. Рівень урбанізації: 77%. Найбільші міста і агломерації: Осло (590,04 тис. осіб), Берген (252,1 тис. осіб), Тронхейм (169,3 тис. осіб), Ставангер (122,6 тис. осіб), Кристіансанн (80,7 тис. осіб), Фредрікстад (73,2 тис. осіб), Тромсе (66,9 тис. осіб). Люди працездатного віку в країні – від 16 до 70 років. Рівень безробіття в Норвегії – 3.5%.

Природні умови і ресурсиНорвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Норвегія має значні, запаси нафти, природного газу, руд заліза, титану, ванадію, цинку. Є родов. руд свинцю, міді, нерудної сировини — апатитів, графіту, нефелінового сієніту. Лише 3,5 % земельних площ Норвегії придатні для обробітку. І, попри це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвегія — четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. У Норвегії розвинений туризм. Щорічно країна обслуговує майже 3 млн. туристів, забезпечуючи понад 2 млрд. доларів прибутку. Країна має привабливі рекреаційні ресурси: гірські ландшафти, фіорди, льодовики, пам'ятки вікінгів, собори, музеї, фортеці.

Загальна характеристика господарства

Норвегія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Норвегія є також лідером у видобутку вуглеводнів. Основні види транспорту – автомобільний, залізничний, морський. Морські порти: Осло, Берґен. За даними «Index of Economic Freedom» ВВП – $ 163 млрд. Темп зростання ВВП – 2%. ВВП на душу населення – $36806. Прямі закордонні інвестиції – $ 1 млрд. У світовому господарстві країна займає за експортом 29 місце, за імпортом – 35 місце.

Характеристика промисловостіПаливна промисловість: . У 1970-х роках біля підніжжя норвезької частини материка було відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія - найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Відкриття вуглецево-водневих покладів надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну - у формі податкових надходжень і орендної плати за землю.За повідомленням Statoil вартість розробки визначається в 1.85 млрд норвезьких крон. Початкові запаси родовища, що вилучаються визначені в 20 млрд куб.м газу і 35 млн бар. (біля 4 млн т) конденсату. Оптимальний рівень видобутку становитиме 5.8 млн куб.м/добу.

Електроенергетика:Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела. Чорна і кольорова металургія:В галузі чорної металургії Норвегія спеціалізується, в основному, на виробництві феросплавів, а в галузі кольорової металургії - на виробництві алюмінію, нікелю, міді і цинку.Машинобудування:До найважливіших галузей норвезького машинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки, рибопромислового обладнання.

Хімічна промисловість: Ця галузь має значні за масштабами країни потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі.

Лісова і целюлозно-паперова промисловість: Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів. Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого. Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів.

Легка і харчова промисловість:Легка промисловість представлена переважно виробництвом шерстяного трикотажу, спортивного та робочого одягу і взуття (для моряків, рибалок). У харчовій промисловості найбільше розвинуті рибообробка (узбережжя західної та північної Норвегії) і виробництво молочних продуктів (на сході Норвегії).

Характеристика сільського господарства

Багато дрібних фермерів основний прибуток одержують від рибальства й законний продаж лісу. Широко поширена сільськогосподарська збутова кооперація. Систематично зменшується кількість дрібних сільських господарств. Зростання продукції відбувається у результаті концентрації та інтенсифікації виробництва, у більших господарствах. Однак у цілому собівартість сільськогосподарської продукції дуже висока. Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку.

У той же час, значна частина овочів і фруктів, незважаючи на складні умови північної країни, вирощується норвезькими селянами. Основна спеціалізація сільського господарства – молочно-м'ясне тваринництво, а рослинництво орієнтоване на виробництво кормів. Хутрове тваринництво (щорічно заготовлюється понад 3 млн. шкурок, переважно норки).

Характеристика транспортуСухопутний транспорт:У зв'язку з низькою щільністю населення , вузької за формою і великою за довжиною берегової лінії Норвегії , її суспільний транспорт менш розвинений , ніж у багатьох європейських країнах , особливо за межами великих міст. Країна має давні традиції водного транспорту , але Норвезьке міністерство транспорту і комунікацій в останні роки реалізує залізничний , автомобільний і повітряний транспорт через численні дочірні компанії для розвитку інфраструктури країни. У процесі обговорення знаходиться розробка нових високошвидкісних залізниць - системи між найбільшими містами країни.  Залізнична мережа Норвегії складається з 4114 кілометрів стандартних колії , з яких 64 кілометрів високошвидкісних залізничних ( 210 км / год), а 62 % електрифіковано. Залізниця перевезла 56,827,000 пасажирів 2,956 млн. пасажиро- кілометрів і 24,783,000 тонн вантажів 3,414 млн. тонно- кілометрів. Вся мережа належить норвезькій національній залізничній адміністрації.  Норвегія має добре розвинену мережу автомобільних доріг. Загальне обмеження швидкості на автомобільних дорогах поза містом становить 80 км/год, а в населених пунктах 50 км/год.

Водний та повітряний транспорт:З 97 аеропортів в Норвегії, 52 є державними, і 46 знаходяться у веденні Avinor. Сім аеропортів мають більше одного мільйона пасажирів на рік. 41,089,675 пасажири пройшли через норвезькі аеропорти в 2007 році, з яких 13,397,458 були міжнародними. Центральний шлюз по повітрю в Норвегії Oslo Airport, Gardermoen, розташовані приблизно в 50 кілометрах на північ від Осло з виїздами в більшості європейських країн і в деяких з міжконтинентальних напрямків. Це центр для двох основних норвезьких авіакомпанії Scandinavian Airlines System і Norwegian Air Shuttle, і для регіональних літаків із Західної Норвегії. Берегова інфраструктура експлуатується Норвезькою береговою адміністрацією, в той час як порти перебувають у віданні муніципалітетів. Норвегія має 90,000 кілометрів берегової лінії, 400,000 прогулянкові та 715 кораблів в торговельному флоті. Норвегія є п'ятою за величиною вигідною судновласницькою країною, з 5% світового флоту; хоча висока частина з них зареєстровані в зручних прапорів, Норвегія має 15 мільйон брутто-тонн суден під її державним прапором. Уряд створив внутрішній реєстр, Норвезький Міжнародний реєстр суден (НІС), як підмножина норвезького реєстру суден; кораблі на ННД користуються багатьма перевагами зручних прапорів і не повинні бути екіпажем норвежців.

Територіальні відмінності в розвитку господарства країни

Економічні райони:У Норвегії виділяють п'ять економічних районів: Східний (історична провінція Естланн), Південний (Серланн), Південно-Західний (Вестланн), Центральний (Треннелаг) і Північний (Нур-Норге). Східний район (Естланн) - це найбільш розвинута в економічному відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло - центр суднобудування. На долю району Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни. На північний схід від Осло знаходиться місто Сарпсборг, другий за величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну р. Гломма. На західному березі Осло-фйорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов'язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування Тенсберг і колишня база норвезького китобійного флоту Саннефіорд. Південний район (Серланн) в економічному відношенні найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці ХІХ ст. цю територію залишило багато населення. У наш час населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства - металургійні заводи в Крістіансунні, що випускають мідь і нікель. Четвертий за значенням з числа великих економічних районів Норвегії - Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до Троннхеймс-фйорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фйорду. Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.

У Південно-Західному районі (Вестланні) сконцентрована приблизно чверть населення країни. Між Ставангером і Крістіансунном знаходяться 12 великих фьордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фйордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах - плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема Олесунн, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах знаходяться машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер, Саннес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут знаходяться нафтопереробні підприємства. Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій зоні знаходяться найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничовидобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населення Осло.

Зовнішні економічні зв'язкиНорвегія належить до великих торгових країн світу. Експорт становить майже 45 млрд. доларів. Переважає продукція нафтовидобутку, нафтохімічної, лісообробної, електрохімічної, електрометалургійної промисловості, продовольство. Імпорт — 37 млрд. доларів (1999). За його рахунок покривається потреба в кам'яному вугіллі, бокситах, деякій частині залізної, марганцевої і хромової руд, автомобілях, деяких видах продовольства, споживчих товарах. Основними зовнішньоторговельними партнерами виступають країни ЄС, зокрема Великобританія, Швеція, Німеччина, Данія, Голландія, США.

Визначні пам'ятки культури та природи

Головними визначними пам'ятками Норвегії є різноманітні ландшафти, які поширені на Полярному колі. Норвегія славиться своїми фіордами, гірськолижними курортами, озерами і лісами. Основними туристичними містами є Осло, Берген, Ставангер, Тронхейм і Тромсе. Значна частина природи Норвегії залишилася недоторканою, залучаючи численних туристів і лижників. Фіорди, гори і водоспади на заході і півночі Норвегії привертають кілька сот тисяч іноземних туристів щороку. Міста залучають архітектурними спорудами, такими як Лижний трамплін в Хольменколлене, а також такими історичними будівлями, як Брюгген в Бергені і Парк скульптур Вігаланда в Осло.

Прейкестолен

Рюканфоссен

На культуру Норвегії вплинули нечисленність населення, суворий клімат і відносна ізоляція від решти Європи. Тому, на відміну від інших країн Європи, в Норвегії менше розкішних палаців і замків, також в країні небагато сільськогосподарських районів. Через невисоку щільності населення середня дальність поїздки щодо європейських країн досить висока. В музеях народної культури представлена архітектура, ремесла і мистецтво різних регіонів. Найбільшим з таких музеїв є Норвезька музей історії культури на Бюгдей в Осло. Лофотенські острови

Гейрангер-фьорд

Південно-Шпіцбергенський національний парк

Музей кораблів вікінгів

Національна сцена

Музей Рінгве