Послання Богородиці від 25 червня 2009 р.

«Любі діти! Радійте зі мною, навертайтесь в радості і дякуйте Богові за дар Моєї прису-тності серед вас. Моліться, щоб у ваших серцях Бог був центром вашого життя і своїм життям давайте свідчення, кохані діти, аби кожне створіння відчуло Божу любов. Будьте Моїми про-стягнутими руками над кожним створінням, так, аби воно наблизилося до Бога любові. Благословляю вас Моїм материнським благословенням. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик.»

Будьте Моїми простягнутими руками

Краса цього послання не повинна заступати нам

нашої відповідальності. Радійте зі мною, навертайтесь в радості: два заклики, котрі неможливо розділити, бо становлять собою одну цілість. Правдиву радість, котра народжується у глибині серця, котра не є мінливим почуттям, але станом щастя душі, не можемо досягти без повороту до Бога, не може існувати поза Богом, віднаходимо її тільки в сопричасті з Ним.

Радості цього світу навіть ці добрі є лишень слабкою тінню порівняно з радістю, яка плине від Святого Духа. Радості світу є короткими і в певний спосіб позначені егоїзмом та пихою, навіть коли ми не визнаємо цього.

Радіти з Марією, тою самою радістю, яку відчуває Вона, вже є наверненням, що скероване в бік Божої Любові. Ось лунає в нашому серці Хай станеться, сказане Марією, завдяки чому народжується в ньому Ісус. Те навернення до Бога, котре звершується в радості, властиво, є запереченням всіх закидів тих, хто не вірить і уникає довіряти Божій Любові. Воно заперечує позицію усіх тих, хто зі страху перед Богом зауважує власну наготу і ховається перед Ним (пор.Бут 3,10).

З того досвіду радості, котре водночас є наверненням, випливає потреба вдячності Богові за дар присутності Марії посеред нас. Ця подяка є водночас піснею радості, гíмном хвальним, котрий підноситься до Господа і плине без перешкод, бо не обтяжений нашим гріхом, лишень очищений радістю Марії.

Моліться, щоб у ваших серцях Бог був центром вашого життя. Ця молитва буде вислухана Богом, бо Він не відмовить нам у тому, що є добре (Мт. 7,10), а немає нічого кращого аніж прагнення, щоб Бог був центром нашого життя! Бог напевно вислухає нас, лише мусимо просити про це з усіх сил, цілим серцем. Наше прагнення повинне бути ревним, повинне бути винятковим: а чого б нам ще прагнути?

Якщо Бог буде царювати в наших думках, планах, бажаннях, очікуваннях, надіях, мріях – це означає, що любимо Його цілим серцем, цілою душею, цілим розумом і будемо любити ближнього як самого себе (пор.Мт. 22, 37-39).

Бог перебуватиме в нас, а наше життя буде проявом Його Присутності, наочним доказом Його Любові: своїм життям давайте свідчення,

кохані діти, аби кожне створіння відчуло Божу любов. Таким чином будемо простягнутими руками Марії над кожним створінням, так, аби воно наблизилося до Бога любові.

Вже в посланні від 25 листопада 2004 року Марія просила нас, аби ми були Її простягнутими руками. Сьогодні як і тоді, ми покликані нести світу Її материнську любов. Бути руками Марії,

аби дати світу тепло Її Любові, аби утворити навколо Неї вінець рук, що обіймають цілий світ. Простягнуті руки, котрі пригортають до себе, а не відпихають, дають нам якусь можливість, а не відбирають всяку надію, приймають, а не відкидають. Простягнуті руки показують працю, яку слід виконати, якусь перспективу, дорогу спасіння.

Простягнуті і чисті руки, як руки Марії, котрі дають все, нічого собі не затримуючи, милосердні руки, як руки самарянина, котрий нахиляється, аби підвести побитого і пораненого розбійниками чоловіка, сильні руки, котрі дають безпеку. Руки простягнуті не для того, аби красти, але для того, аби давати. Не для того, аби відмовити, але для того, аби притулити до себе. Не для того, аби прибити людину до хреста, лише для того, щоб вийняти цвяхи, якими її прибито до хреста, яким би той хрест не був.

Nuccio Quattrocchi

Щорічне об’явлення Іванки Іванковіч-

Єлєц від 25.06.2009 року

«Матір Божа була зі мною 10 хвилин і говорила мені про десяту таємницю. Матір Божа сказала: «Дорогі діти, закликаю вас бути апостолами миру. Мир, мир, мир».