– Однією з наших новацій є виключно електронне голо-сування. Паперове відсутнє, бо було багато нарікань, що це один з методів можливої фальсифікації і дискредита-ції цього проекту, – розповів перший заступник директора Департаменту фінансів КМДА Олександр Корень. - Звісно, виникає багато технічних мо-ментів. Цей рік експеримен-тальний, до наступного відбору все доопрацюємо. Сподіває-мося, проект буде успішний, адже тільки співпраця влади і активної громадськості може покращити життя в місті Ки-єві…

Проект реалізується ВГО «Ін-ститут бюджету та соціально-економічних досліджень» (ІБ-СЕД) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

– Цей процес розпочався у столиці у вересні 2016 року. Ра-зом з КМДА ми опрацювали про-ект положення про громадський бюджет, розробили повністю автоматизовану систему, через яку подавалися проекти, про-водиться голосування, – гово-

рить директор ВГО «Інститут бюджету та соціально-еконо-мічних досліджень» В’ячеслав Зубенко. – Ми не сподівалися отримати таку кількість про-

ектів, зацікавленість громадян у цьому процесі надзвичайно висока.

Перший конкурс регламентуєть-ся розпорядженням КМДА. В кінці

2016 року рішення про громадський бюджет прийняла Київська міська рада, і воно реалізовуватиметься в наступні роки.

Продовження на 2 стор.

12 січня 2016 року №1 (19235)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Бюджет участі: Бюджет участі: як зробити місто як зробити місто кращимкращим� Вчора в КМДА відбулася презентація громадських проектів, розроблених активними мешканцями

ОСББ – це наче колгосп у місті, підмітив якось знаний експерт із ЖКГ. У колгоспи теж заганяли, а казали, що то добровільне бажання селян зібрати землю й худобу, щоб господарювати гуртом, колективно. ОСББ – теж ніби добровільне об’єднання, до якого… підганяють батогом нового закону, що попереджає: не згуртуєтесь у «будинковий колгосп» - влада створить «радгосп», тобто управлятимуть вашими житлом зверху…

От люди й поспішають, помиляються, нервують. У колгоспи зганяли за дещо іншої політичної погоди, всі боялися слово мовити, а зараз – де-мократія, кожен має голос. Тому збори співвласників «розпайованого» будинку частіше нагадують діалоги глухих. Ось і на Троєщині, в будинку на Закревського, 5, ідея створення ОСББ не згуртувала, а пересварила сусідів, зробила з них ворогів.

Тут будинок на триста квартир, можна сказати, розколовся навпіл. Тріщина пішла поміж сусідами. Ба більше, між батьками і дітьми. За створення ОСББ виступило переважно молодше покоління мешканців. Але ідея незалежності від ЖЕКу не знайшла прихильності з боку старших, і вони пішли по квартирах зі своїми списками. Проти самостійного гос-подарювання вже підписалося 180 осіб. У останніх – свій козир: ордери на квартири в 1986-му отримували саме вони, а не їх діти. На батьках здебільшого числяться й особові рахунки.

Продовження на 7 стор.

Нова висота генерала Гордійчука� Від 26 квітня 2016 року в Ки-ївському військовому ліцеї імені Івана Богуна нове керівництво. Тоді начальником цього закладу було призначено досвідченого військо-вого, який пройшов горнило боїв на сході України, Ігоря Гордійчука.

Посол Японії в Україні Шігекі Сумі: «Підтримка українських реформ є для нас пріоритетом»� 2017-й рік проголошено Роком Японії в Україні. Оскільки плану-ється проведення багатьох заходів у всіх куточках України, щиро споді-ваюся, що киянам вдасться відчути Японію ближче та насолодитися культурою нашої країни.

Київ хоче повернути статус найбільш читаючого міста України� За даними TNS Київ щороку втрачає 5-7% читацької аудиторії. Причому ця тенденція найбільш помітна серед киян 25-40 років, які мають постійну роботу, вищу і неповну вищу освіту. Як від-новити культуру читання серед киян, максимально ефективно використати бюджетні кошти, передбачені на видання книг для публічних бібліотек столиці? На ці та інші питання шукали відпо-відь учасники «круглого столу» «Дорожня карта книговидання та популяризації читання у столиці на 2017 рік».

Як потрапити до Forbes� 29-річний киянин винай-шов, можливо, не революційну, але досить ефективну й просту енергозберігаючу технологію, яка вмить привернула увагу західних інвесторів.

Ексклюзив: «Вечірка» розшукала викона-вицю головної ролі фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки»

� 55 років тому в кінотеатрах Радянського Союзу відбулася прем’єра стрічки «Вечори на хуто-рі біля Диканьки».

22 стор.

20 стор.

8-17 стор.

19 стор.

18 стор.

КОНФЛІКТ

Як ОСББ будинок «розкололо»

БЕЗПЕКА РУХУ

Червоний, жовтий і зелений � Світлофорів у Києві стає більше - декілька нових запрацювало під Новий рік і ще близько десяти включать у січні.

Продовження на 5 стор.

ПРОЕКТИ

Київські схили очікують на... новий символ � Міська адміністрація планує цього року розпочати будівництво пішохідного мосту, який з’єднає Арку Дружби народів із Володимирською гіркою.

Продовження на 5 стор.

РЕТРО

� Держава, яка увійшла до історії під назвою Радянський Союз, мала безліч оригінальних традицій. Серед них і сталу звичку приголомшувати своїх громадян карколомними подіями саме під новорічні свята.

Продовження на 9 стор.

Нові гроші під ялинку

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Початок на 1-й стор.– Громадський бюджет і елек-

тронне голосування в перспективі стануть тими інструментами, які змінять діалог між громадськістю і представниками влади. Щиро вірю, що його старт у 2016 році буде успішним. Автори проектів міняють ставлення людей до влади, дають можливість брати участь в управлінні містом, його фінансами, – пояснив керуючий справами секретаріату Київської міської ради Ігор Хацевич.

На конкурс було подано 496 проектів, 312 з яких успішно про-йшли оцінку і були винесені на голосування.

Найактивніші райони – Дні-провський, Дарницький, Голосі-ївський і Оболонський. За струк-турою найбільше проектів було подано в категоріях «Спорт», «Осві-та» та «Комунальне господарство».

Станом на вчора на сайті про-голосувало 5200 людей, віддавши понад 9 тисяч голосів. Кожна людина може віддати голос за п’ять проектів.

Загалом у 2017 році втілювати-муть ініціативи, що набрали най-більшу кількість голосів сумарно на 50 млн грн (до 1 млн грн на один проект).

– Проекти-переможці будуть доведені головним розпорядни-

кам – а це районні адміністрації або департаменти КМДА, яким передбачені відповідні кошти на реалізацію саме цих проектів, – зауважив Олександр Корень.

На виставці, що розгорнулася у Колонному залі КМДА, авто-ри проектів презентували свої ініціативи.

Серед них – обладнання спор-тивних майданчиків, уроки для школярів в зоопарку, фестивалі, роздільний збір сміття, освітлення вулиць та багато іншого. Найяскра-віший стенд – з рятувальними тюбами та манекеном – мав «Пляж-ний патруль».

– Ми розпочали свою волон-терську діяльність у 2015 році,

патрулювали пляжі міста по вихід-них, минулого року об’єдналися з рятувальною службою міста і пра-цювали разом, – розповів «Вечірці» засновник «Пляжного патруля» Артем Гальчук. – Особисто я пра-цював рятувальником на пляжі в Америці. Коли повернувся, порів-няв ту роботу з нашими методами рятування, що неефективні, й ви-рішив цьому зарадити.

Ярмарок громадських проектів відбудеться також 21 січня, знову в Колонній залі КМДА (Хрещатик, 36). Ознайомитися із проектами можна за посиланням: https://gb.kievcity.gov.ua/projects

Марія КАТАЄВА

ЧОМУ?АКЦІЯ

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)КУР’ЄР «ВК»2

Новина, яку важко назвати святковою: у столичних відді-леннях «Укрпошти» з 1 січня перестали приймати квитанції Головного інформаційного обчислювального центру (ГІОЦ) на оплату комунальних послуг. Поштовики пояснюють, що така незручність – тимчасова, але на запитання, коли ж буде відновлено послугу, розводять руками...

Виявляється, Київська міська дирекція «Укрпошти» та ГІОЦ не уклали новий договір на послугу оплати платежів за житлово-ко-мунальні послуги. У ГІОЦ таку інформацію журналістам під-твердили, мовляв, «Укрпошта» виставила досить жорсткі умови щодо цього виду діяльності. Як же платити? Варіантів небагато: або в режимі онлайн на сайті ГІОЦ, або у відділеннях «Приватбанку» і «Ощадбанку».

Чи буде відновлено співпрацю з «Укрпоштою»? «Співпраця тривала, поки це було вигідно місту. Зараз

закінчився термін дії договору, і «Укрпошта» не погодилася на його відновлення», – пояснили «Вечірці» в КМДА.

В «Укрпошті» пояснюють тим-часове призупинення прийому платежів нерентабельністю спів-праці: «За даними нашого аналізу, винагорода за прийняті від на-селення платежі, яку отримує за свої послуги міськдирекція «Укр-пошти», не забезпечує покриття витрат на надання таких послуг та є збитковою для компанії».

Юрій КОСТІН

У ТЕМУ

Як стало відомо «Вечірці», оплатити комунальні послуги можна не тільки через банківські відділення та на сайті ГІОЦ, а й через сайт столичного Центру комунального сервісу. Для цього достатньо за-реєструватися на сайті, вказати номер будинку та квартири, і дані щодо комунальних платежів будуть доступні на сторінці особисто-го кабінету. Ті, кому складно розібратися з оплатою комунальних послуг через інтернет, можуть відвідати безкоштовні спецкурси в центрі навчання «Платформа комфорту», створеному при Центрі комунального сервісу (вул. Львівська, 57-а).

Пошта не прийматиме плату за «комуналку»

ТРАНСПОРТ

Ідея запуску нічного транспорту в столиці давня – її почали актив-но обговорювати ще у 2013 році, коли громадські активісти разом із фахівцями розробили перші схеми семи маршрутів.

За доступною ціною та чітким графіком курсують нічним містом тролейбусні маршрути №№ 91Н, 92Н,93Н та авто-бусний №137. Маршрути працюють у тестовому режимі – тому не виключені коригування в розкладі, аби зробити їх максимально зручними як для киян, так і для тих, хто щойно приїхав до столиці.

– У свої перші рейси за новими марш-рутами тролейбуси та автобуси вирушили 30 грудня о 23.00. У звичному ж режимі вони працюють до 7.00, інтервал руху – 1 година, чітко за розкладом, – говорить Директор Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Сергій Майзель.

– На сьогодні вартість проїзду аналогічна денним маршрутам – 3 гривні.

Після вивчення попиту на ці марш-рути вартість проїзду буде скориговано. Зазвичай у інших містах нічний тариф вищий – часом й удвічі.

– Спеціально для нічних маршрутів були розроблені квитки нового зразка: вони дійсні для проїзду в тролейбусі, автобусі та трамваї, але лише вночі. У квитках відсутня голографічна стрічка, тому що вони є відривними – їх не по-трібно компостувати. І вже незабаром на нічних маршрутах почне працювати контроль, як і на денних маршрутах.

– Довелося скористатися нічними маршрутами з пересадкою, аби дістатися за північ із Дарниці на Нивки, – розпо-вів Станіслав Шепелєв, один з перших пасажирів нічних тролейбусів. – В районі Дарницької площі сів о 00.24 у тролейбус маршруту №91Н – і вже о 00.55 були на

Центральному вокзалі. Швидко біжу на Південний вокзал – і встигаю на №92Н, аби їхати далі на Нивки. До речі, у нічних тролейбусах проїзні квитки та пільги не діють – тож треба платити всім...

Пасажирів у нічних рейсах поки не-багато – до десятка одночасно. Порожні нічні дороги дозволяють чітко витри-мувати графік руху, який у маршрутів №92Н та №93Н має певний запас, а ось №91Н ледь-ледь встигає – тож за умови збільшення пасажиропотоку і, відпо-відно, часу на посадку-висадку резерву майже немає. Хоч всі маршрути і про-ходять через Центральний вокзал або поряд, повноцінної стиковки на одній зупинці, як, наприклад, у Празі, поки немає – для цього потрібно будувати контактну мережу.

Втім, поліпшення попереду – як і нові маршрути у інші райони міста.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Нічний тролейбус до вокзалу довезе

Бюджет участі: Бюджет участі: як зробити місто кращимяк зробити місто кращим

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР!

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Олексія ІВАНОВА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

МЕТРО

АКТУАЛЬНО

СИТУАЦІЯ

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) 3

СТАЦІОНАРНІПУНКТИ ОБІГРІВУ

� просп. Глушкова, 32-36, ТОВ «Істерн Трейд» � вул. Ахматової, 2-А, КП «Керуюча компанія по ОЖФ» ЖЕД – 201 � вул. Мілютенка, 10-А � вул. Рогозівська, 6, Київська міська клінічна лікарня № 11� вул. Попова, 1, ЖЕД №512� вул. Басейна, 5-А, ЖЕД «Хрещатик»� просп. Г.Гонгадзе, 7-А, Дільниця №4 ЖЕД КП «Керу-юча компанія з обслуговуван-ня житлового фонду Поділь-ського району» � вул. Солом’янська, 33, ЖЕД-903 � вул. В.Василевської, 11-А, Територіальний центр соціаль-ного обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченків-ського району м. Києва

Кого зігріють пункти обігріву?

Найближчий пункт із вказаних у списку на вулиці Ярославів вал, 19 ми сподівалися відшукати за якимись вказівниками, але мар-но. Навіть на самому будинку не було жодної інформації з цього приводу. І лише зайшовши до під`їзду, побачили на дверях на-пис: «Пункт обігріву». У вузенькому коридорчику - два стільці, столик із чайником і коробочкою заварки. Тут же журнал обліку відвідувачів.

- Оце такий скромний у нас пункт, - сказав нам господар при-міщення - управитель із питань житлово-комунального госпо-дарства Шевченківського району Володимир Лапада. – Ніяких ін-формаційних табличок ми не роз-міщували, оскільки знаходимося в під`їзді житлового будинку, і його мешканці проти того, щоб сюди за-ходили якісь випадкові, сумнівної вдачі люди. Тож із часу відкриття 31 грудня у нас не було жодного відвідувача. Хоча ми можемо при-

гостити замерзлого громадянина гарячим чаєм, купленим… за власні кошти, оскільки грошей на обігрів нам ніхто не виділяв…

Привітні господарі почастували нас чаєм, а коли ми вже зібрали-ся відвідати інший пункт – на вул. Лук`янівській, 5, Володимир Андрійович попередив, що там зараз… опалення взагалі немає, і самі співробітники обігріваються, чим можуть. Тому ми рушили далі, на вулицю Малу Житомирську, 16/3. Жодних «опізнавальних зна-ків» щодо пункту обігріву й тут не було, тож навмання зайшли під арку, де якийсь перехожий вказав нам на металеві двері. Всередині приміщення місцева працівниця на наше запитання здивовано ви-гукнула: «Який пункт обігріву?». Дізнавшись, що ми з газети, інже-нер виробничого обслуговуючого підрозділу «Михайлівський» при КП «Керуюча компанія з обслуго-вування житлового фонду Шевчен-

ківського району» Тарас Володи-мирович (свого прізвища назвати він чомусь не побажав), показав на дві дерев`яні лавки вздовж стіни і сказав: «Оце й увесь пункт. Ніяких інформаційних табличок ми не готували, бо не було команди. А на чай і цукор - печиво грошей немає, навіть зарплату частинами дають. Грітися до нас ніхто не за-ходить, хоча якщо хтось заблукає, то навіть до туалету пустимо».

Чи варто говорити, що ніякої зо-внішньої інформації про тепле місце

за адресою проспект Перемоги, 5 ми також не виявили. «Знову хтось зірвав листочок із дошки об`яв! – обурилася на наше зауваження заступник начальника виробни-чого обслуговуючого підрозділу «Златоустівський», де розміщено пункт обігріву, Людмила Чигер. – Місцеві про нас знають, а інші не заходять. Минулого року було всього з п’ятеро осіб. Запам`ятався чоловік, який попросив дуже солодкої кави. Зараз ми теж можемо пригостити кавою і чаєм з печивом одночасно

семеро людей, але жодного ще не було. Напевне, люди без певного місця проживання гріються на за-лізничному вокзалі. Сподіваємо-ся, що перезимуємо без ексцесів, і пункт обігріву працюватиме до кінця сезону».

Микола ПАЦЕРА

Згідно із соціологічним дослі-дженням, проведеним на за-мовлення управління туризму КМДА, Київ відвідують гості з Білорусі, Польщі, Туреччини, Німеччини, Ізраїлю та Китаю. Серед наших співгромадян переважають туристи з цен-тральних і північних областей України.

Як свідчить дослідження, най-привабливішими локаціями для мандрівників є пам’ятки історії та архітектури, музеї етнографічного мистецтва. До речі, на харчування, проживання, покупки і розваги кожен турист витрачає у серед-ньому від 100 до 150 євро на добу. Отже, варто подбати про поліп-шення сервісу в готелях, магази-нах і традиційних місцях відпо-чинку, урізноманітнити послуги і варіанти туристичного дозвілля – місто від цього лише виграє.

І білоруси, і китайці – в гості до нас

У лідерах – «Лісова» 2016 року послугами київської підземки скористалися 484,6 млн осіб, що на 1,1 млн менше, ніж за підсумками 2015 року. Про це повідомила прес-служба столичного метро.

За підрахунками транспорт-ників, середньодобовий потік пасажирів у столиці – 1,3 млн.

Найбільш затребувана 2016-го уже традиційно була станція «Лісова». За рік нею скористали-ся понад 21 млн киян та гостей столиці. Найменшим попитом на Святошинсько-Броварській лінії користується станція «Дніпро». Вона прийняла мільйон пасажирів. Загалом ця лінія з 18-ти станцій перевезла 201 млн осіб.

Другою за завантаженістю залишається Куренівсько-Чер-воноармійська лінія. Торік нею скористалися 169 млн пасажирів. Максимальний пасажиропотік тут спостерігався на станції «Мінська» (понад 16 млн за рік), мінімальний – на «Поштовій

площі» (майже 4 млн). Сирецько-Печерською лінією торік ско-ристалися майже 115 млн киян та гостей столиці. Найбільше перевезла станція «Лук’янівська» (понад 14 млн), найменше – «Червоний хутір» (1,6 млн).

ДО ТЕМИ

Кияни пропонують запровадити для всіх охочих регулярні платні екскурсії тунелями столичного метро. Відповідну петицію зареє-стровано на сайті Київради.

ФОТОРЕПОРТАЖ

Громадяни, які відсутні за місцем реєстрації понад 30 днів, зобов’язані повідомити про це відповідні органи. І не забути вказати нове місце проживання. Якщо ж уникатимуть надання такої інформації – їх буде оштрафовано.

Автором цього нововведення є Кабінет міністрів (по-станова №207 від 2 березня 2016 року). Віднині функції реєстрації передано з Державної міграційної служби місцевим органам влади. Оскільки потенційні штрафи мають поповнювати місцеві бюджети, то кількість переві-рок громадян може зрости.

Втім, чи стане вищенаведене рішення стимулом для місцевої влади активніше знаходити порушників, ще на-лежить з’ясувати. Адже засоби їх покарання важко назвати надто суворими. За невиконання такої норми спочатку попередять, а потім під час кожного виявлення порушення штрафуватимуть в розмірі 17–51 гривні.

Поки що місцеві органи влади не поспішають із пере-вірками. А от сумнівні ділки вже активізувалися: в Інтер-неті з’явилося багато пропозицій про реєстрацію за плату в будь-якому регіоні України. Ціни різні: від 2000 грн за рік “проживання” в обласному центрі, куди люди їдуть у по-шуках роботи, до 12 тис. грн — для «псевдопроживаючих» прикордонних районів. Їм така, навіть фіктивна реєстрація, дозволить через 3 роки отримати право на багаторазовий безвізовий в’їзд на прикордонні території (до 50 км від кордону) країн ЄС — Угорщини, Словаччини, Румунії.

А ви зареєструвалися?

Сайт столичної міськадміністрації інформує про відкриття 105 пунктів обігріву і подає їх адреси. «Вечірка» навідалася до кількох із них у Шевченківському районі.

ТУРИЗМ

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)КОМУНІКАЦІЇ4

— На мою думку, ще існує довіра читача до традиційних ЗМІ. Особливо до тих, які читали з дитинства у своєму регіоні, яким довіряли ще мами та бабусі. Місцеві ЗМІ ближчі до кожного киянина, бо вони повідомляють про комунальні тарифи, до-роги, нові маршрути транспорту. На жаль, до інтер-нет-видань довіра набагато менша: останнім часом вони перетворилися у «зливні бачки» для різнома-нітних даних. В Інтернеті жодної цензури не існує: тут можна легко розповсюджувати навіть брехливу та шкідливу інформацію (порнографію, заклики до насильства, гомофобії тощо). І при цьому ніхто не несе відповідальність за таке. Адже Інтернет — ресурс із погляду закону «нічийний».

З місцевими ЗМІ ситуація дещо інша: у них є обличчя — конкретні автори, ведучі, яким люди довіряють більше, аніж сумнівним інтернет-ботам. Можливо, згодом місцеві ЗМІ перейдуть до режиму всесвітньої мережі (задля більшого доступу). Якщо вони збережуть своє обличчя, імідж і чистоту репу-тації навіть на звичному рівні, довіра до них тільки зростатиме.

Не поспішайте ховати газету � Друковане слово продовжує залишатися надійним і звичним джерелом інформації для більшості киян

В кінці минулого року Департамент сус-пільних комунікацій замовив досліження традиційних та інноваційних каналів для комунікації «влада-громадськість». Забі-гаючи наперед, скажу, що результати мене відверто здивували. У вік стрімкого розви-тку цифрових технологій, медіа та онлайн сервісів, переважна більшість опитаних киян, що цікавляться життям міста (65-70%), від-дають перевагу… традиційним ЗМІ. Соціальні медіа, соціальні мережі обирає, переважно, молоде покління (25-30 років). Люди старшо-го віку (50 +) шукають цікаву їм інформацію з газетою чи пультом в руках і не збираються з ними розставатися. Більше того, і телебачен-ня, і друковане слово мають досить високий рівень довіри, і саме вони залишаються най-більш ефективними каналами для суспільного діалогу, інформування та комунікації влади з громадськістю.

Цікаво, що такий розвиток подій прогно-зувала Айріс Чій, авторка книги «Спроби і помилки: цифрова боротьба американських газет». Останні роки вона вивчала звички, уподобанння, запити читацької аудиторії і

дійшла висновку: цифровий продукт настіль-ки ж поступається друкованому, наскільки локшина швидкого приготування поступаєть-ся стейку. Айріс написала книгу про реальний попит аудиторії, розвінчала деякі міфи про цифрове майбутнє, розкриваючи, як користу-вачі насправді реагують на цифровий контент. Вона довела, що, начебто вмираючий продукт (друк) все ще виграє у, здавалося б, багато-обіцяючого цифрового продукту майже по кожному пункту: читачі, передплата, зацікав-леність і рекламні перспективи. Висновок: «газетне» покоління ще мінімум років десять «не зрадить» звичкам читати друковані ЗМІ. А електронні формати — це паралельна історія доданої вартості.

І ще одне. Головне. Україна ніколи не сти-калася з такою масштабною інформаційною агресією, як в останні роки. Зброя масового ура-ження – російська пропаганда – чітко сегментує свої цільові групи і канали комунікації. (Зга-дайте, коли біля метро почали щодня роздавати «безкоштовну» газету? А ранкові черги пенсіо-нерів по 100-150 чоловік?). На моє переконання, у часи гібридної війни не можна добровільно

складати інформаційну зброю і віддавати свою аудиторію майстрам витончених маніпуляцій. Як стверджують соціологи, потоки медіа-нена-висті (вбили, повісили, зґвалтували, зарізали) формують агресивні настрої у суспільстві і, що найбільш небезпечно, руйнують залишки суспільної довіри…Тож, конструктивна взаємо-дія з медіа, розвиток власних ресурсів, забез-печення якості медіа – це ті важелі впливу, без яких комунікація «влада-громадськість» буде малоефективною. І, якщо «газетне» покоління хоче читати друковані видання, – наше завдан-ня підтримати єдине україномовне видання столиці – газету «Вечірній Київ» шляхом перед-плати, укладення угод, промоції, актуальних публікацій. Така підтримка повністю відповідає завданням захисту інформаційної безпеки на території міста Києва та поширення об’єктивної перевіреної інформації.

P.S. Як член редакційної ради, можу ска-зати, що колектив «Вечірки» розуміє

всю складність викликів в часи «реформування». Решта питань – у площині дискусій та спільної відповідальності.

Стрімкий і непередбачуваний час щомиті піддає іспиту нашу свідомість потоками різно-манітної інформації. Революційний прорив до інтернет-ресурсів, цілодобовий доступ до сотень телеканалів і потужного ринку друкованих ЗМІ ставлять нас, жителів двадцять першого сторіччя, перед непростою проблемою вибору. Якому із цих джерел інформації надати перевагу?

Тетяна ГУЗЕНКО, заступник дирек-тора Департаменту суспільних комуні-кацій КМДА:

Цифрове майбутнє: міфи та реалії

Ірина ТИРАН, головний редактор КНК-медіа:

Місцеві ЗМІ ближчі до людей

— В Інтернет часто закидають усіляких «качок», достовірність такої сумнівної інфор-мації дуже важко перевірити. А ось газета має більшу довіру, бо вона, так би мовити, завжди знаходиться на наших очах, має свою редакцію, журналістів. Тому друкований засіб інформації, як правило, більш виважений і більш прогнозо-ваний.

У кожної газети є своя історія, свої тради-ції, свої читачі. Були часи, коли, наприклад, у «Вечірнього Києва» був доволі великий тираж — понад 500 тисяч примірників. І це була щоденна газета, яка розповідала про усі події, що від-бувалися в столиці! Старше покоління, напевне, пам’ятає, які черги вишикувалися біля кіосків

«Союздруку», аби придбати свіжий номер «Ве-чірки». Безумовно, це улюблена газета киян!

На жаль, сьогодні друковане слово стало недоступним для багатьох мешканців столиці – через високу вартість паперу, поштових послуг значно подорожчала передплата. І виходить, що в місті робиться багато доброго, відбуваються якісь зміни, реформи, а кияни іноді й не знають про них. І отримуємо такий собі інформацій-ний вакуум. Вважаю, що передусім влада має бути зацікавлена в максимальному «озброєнні» мешканців міста інформацією про свої справи. Можливо, тоді у неї і проблем було б менше – недарма ж кажуть, що «той, хто володіє інфор-мацією, володіє світом»…

Я впевнений, ми повинні зробити все можливе, щоб якомога більше киян мали доступ до газети, яка різнобічно висвітлює життя Києва (до речі, надаючи коментарі представників різних політич-них сил), таким чином встановивши своєрідний контакт між Київрадою і виборцями, для яких і на яких вона працює. Я, наприклад, підтримую ідею (і буду закликати до цього своїх колег), аби щоро-ку з депутатського фонду виділяти певну суму — у розмірі 5-10 відсотків – на передплату газети для пенсіонерів, інвалідів, малозабезпечених родин. Подібним пунктом можна було б доповнити й положення про міську програму «Турбота». Тим більше, що раніше столична влада вже організову-вала такі пільгові передплати.

— Чому кияни відда-ють перевагу традицій-ним ЗМІ — телебаченню та газетам, у тому числі й «Вечірці»? По-перше, люди, очевидно, звикли отримувати інформацію з традиційних засобів масової інформації. По-друге, користування Інтернетом ще не озна-чає відвідування інфор-маційних сайтів. Зазви-чай в Інтернеті шукають розваги або спілкування через соціальні мережі. І, нарешті, останнє: новин-них веб-сайтів, присвя-чених саме Києву, не так вже й багато.

Володимир ЯЛОВИЙ, депутат Київради (фракція «Єдність»):

«Вечірка» – газета киян і для киян

Якісних веб-сайтів, присвячених столиці, не так вже й багато Роман ГОЛОВЕНКО, заступник директо-ра Інститут масової інформації:

� В Україні виходить 1112 газет загальним накладом 851 914,8 тис. примірників.

� Наклади україномовних газет складають 229 157,7 тис. при-мірників, російськомовних – 417 321,1 тис.

� В періодичній пресі (журнали) річний тираж україномовних ви-дань становить 10 509,3 тис. од., російськомовних – 42 286,2 тис. од.

(«Інформаційні виклики гібрид-ної війни: контент, канали, меха-нізми протидії», аналітична допо-

відь НІСД, 2016 р.)

Фото Григорія КУБЛАНОВА

ЦИФРИ І ФАКТИ

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) МЕГАПОЛІС 5

Днями пасажири громадського транспорту, які користуються зу-пинкою на проспекті Перемоги, біля станції метро «Житомирська», були приємно здивовані встанов-леним тут новим павільйоном. Він виготовлений із прозорого скла, що дає змогу відстежувати при-буваючий транспорт. На боковій панелі нанесені номери автобусів, тролейбусів і навіть маршруток, на які можна сісти, а також – карта місцевості. Є зручна лавочка для сидіння.

Також тут можна підключитися до Wi-Fi – зупинку оснащено соняч-ною батареєю, від якої подається живлення для підзарядки телефо-нів. І до пристрою, який автома-

тично може почистити взуття – він викликає найбільший інтерес пасажирів, вони з цікавістю роз-глядами спеціальний контейнер, у якому розміщувалися п’ять різно-кольорових щіток – відповідно до кольору крему, дехто й користався такою «дармовою» послугою.

Подібний павільйон мобільної зупинки «Київпастранс» встановив на вулиці Великій Васильківській, 4. Як розповів «Вечірці» директор підприємства Дмитро Левченко, цей розумний павільйон громад-ського транспорту оснащений сонячними батареями, до яких під-ключені дротові USB та зарядки для телефонів. Є також бездротовий доступ Wi-Fi до мережі Інтернет.

Цікаво, що за допомогою енергоз-берігаючих технологій знижуються витрати на освітлення зупинки – воно стає яскравішим, коли тут є хоча б один пасажир, і пригасає за відсутності людей. А всіма проце-сами зарядки, енергозбереження та витрат енергії керує спеціальний контролер. Дані про рух транспорту відображаються на спеціальному інформаційному електронному табло, яке керується з автомати-зованої системи диспетчерського управління «Київпастрансу». До-даткове електронне інформаційне табло показує назву зупинки, по-точний час, дату, температуру та іншу інформацію. Ще на одному екрані, вмонтованому в стінку

зупинки, демонструється реклама, відео- та аудіоконтент.

– Біда лише в тому, що деякі люди ще не цінують такої тур-боти транспортників, – поскар-жився Дмитро Левченко. – На цій «розумній» зупинці вандали вже неодноразово вчиняли свої дикі

діяння, після яких її доводиться ремонтувати. А от у одному су-часному зупинковому павільйоні на вулиці Автозаводській узагалі розбили скляну стінку – замінити її недешево і клопітно.

Микола ПАЦЕРА

ПРОЕКТИ

Ще у 1944 році, коли роз-роблялися проекти відбудови Києва після Другої світової ві-йни, архітектори пропонували сполучити паркові зони по обидва боки Володимирського узвозу пішохідним мостом. На-ступна спроба – 2013 рік, коли в рамках так і не затвердженої концепції «Київ Самобутній», яка мала перетворити Поділ та схили на туристичну оазу, Департамент містобудування та архітектури КМДА провів конкурс проектних пропози-цій мосту.

Напередодні Євробачен-ня про цей проект згадали. Встигнути до фіналу пісенного конкурсу малоймовірно, але, схоже, цього року міст усе ж почнуть будувати.

– «Євробачення» – це мож-ливість презентувати наше місто, і ми повинні нею ско-ристатися, – пояснює Київ-ський міський голова Віта-лій Кличко. – Ми інвестуємо мільярди гривень для розвитку інфраструктури. «Євробачен-ня» триватиме кілька тижнів,

а інфраструктура, в яку ми інвестуємо кошти, залишиться нам назавжди».

Також міська адміністра-ція, за словами мера, нара-зі проводить консультації з

інвесторами, аби розпочати будівництво канатної дороги – з правого до лівого берега, до Труханова острова, і яка в майбутньому буде зав’язана на Гідропарк. Це також має дати поштовх для туристичної привабливості міста, адже по-дібні проекти відразу стануть цікавими для гостей міста.

– Лише спорудження мосту не збільшить туристичний по-тік, та він може стати частиною

нових туристичних маршрутів по Києву, як пішохідних, так і велосипедних, – розповів «Ве-чірці» координатор проекту «Захоплюючий Київ» Арсе-ній Фінберг. – У комплексі це може сприяти туристичній привабливості міста та, як на-слідок, збільшить туристичний потік. Яким має бути міст? На-певно, максимально непоміт-ним, «повітряним». Однак це все-таки справа архітекторів...

Конкурс на ескізний про-ект мосту 2013 року не дав єдиного переможця. Клю-човою ідеєю було вписати міст у ландшафт, в тому числі зробивши його дуже «тонким, майже непомітним на від-стані». Серед ідей є й такі – зробити проміжний спуск на Володимирський узвіз, отримавши таким чином більше зв’язків, облаштувати посередині мосту оглядовий майданчик з лавками, а також зробити міст не прямим, а вигнутим, з поворотами...

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Потреба у регулюванні дорожнього руху в столиці збільшується. Сьогодні у Києві понад 600 світлофорів. Для по-рівняння, у значно меншому німецькому Лейпцигу – близько тисячі.

Якщо 2015-го у Києві встановили всьо-го 6 нових світлофорів, то у минулому – значно більше.

– Днями запрацювали нові світло-фори на перехрестях вулиць Богдана Хмельницького і Леонтовича, Наумова і Підлісної, у тестовому режимі запущено світлофорний об’єкт на розі вулиць Княжий Затон та Срібнокільська, – роз-повів «Вечірці» директор КП «Київдор-сервіс» Віктор Черній. – Ще декілька об’єктів буде введено у експлуатацію у січні – тривають пуско-налагоджу-вальні роботи.

Світлофорне регулювання – це підви-щення безпеки руху, кожен зарегульо-ваний перехід, потенційно, врятоване людське життя. У 2017 році вже побачи-мо результат щодо зниження аварійності та травматизму. А затягування запусків світлофорів у роботі часто пов’язане з дуже повільним погодженням під-ключень електроживлення у компанії «Київенерго».

Наприкінці 2016 року та на початку нинішнього запрацювали нові світ-лофори на заїзді з проспекту Степа-на Бандери (колишній Московський) на вулицю Богатирську, на перети-ні бульвару Ромена Ролана і вулиці Жмеринської, введено регулювання світлофором у викличному режимі

на пішохідному переході на вулиці Данила Щербаківського, 60 (колишня Щербакова). Визначення місць для світлофорних об’єктів за погодженням з поліцією здійснювалося співробітни-ками Центру вдосконалення організації дорожнього руху та його безпеки КП «Київдорсервіс» на основі підрахунків потоків транспорту та пішоходів, а також звернень громадян.

У центральній частині міста сьогодні інтенсивність руху як автомобілів, так і пішоходів дуже висока, тож впорядку-вання руху за допомогою світлофорів – цілком дієвий метод поліпшення ситуації із заторами. Головною метою розвитку транспортної галузі міста, в рамках нової транспортної політики, є пріоритетність та безпека пішохода. Тож пішохідні переходи лишаються наземними, – а отже доступними для всіх категорій мешканців, в тому числі й для людей з обмеженою мобільністю.

Для оптимізації роботи світлофорів усе більше використовується синхроні-зація їх роботи – наприклад, «у парі» працюють новий світлофор на вулиці Леонтовича і світлофор на в’їзді на цю вулицю з бульвару Шевченка. Це забезпечує автоматизована система керування дорожнім рухом (АСКДР), сьогодні до неї підключено 215 світ-лофорів. А на черзі – запуск нових на вулицях Малишка, Гарматній, Закрев-ського та інших.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Київські схили очікують на... новий символ � Міська адміністрація планує цього року розпочати будівництво пішохідного мосту, який з’єднає Арку Дружби народів із Володимирською гіркою

Один із проектів мосту

конкурсу 2013 року

БЕЗПЕКА РУХУ

Червоний, жовтий і зелений � Світлофорів у Києві стає більше – декілька нових запрацювало під Новий рік і ще близько десяти включать у січні

Яким має бути міст? Напевно, макси-

мально непомітним, «повітряним». Однак це все-таки справа архітекторів...

ДЛЯ ЗРУЧНОСТІ ПАСАЖИРІВ

У столиці встановлюють «розумні» зупинки � «Вечірка» торік порушувала проблему непридатності зупинок громадського транспорту столиці щодо захисту пасажирів у осінньо-зимовий період. І ось у місті з’явилися перші комфортні сучасні павільйони, які не лише захищають людей від дощу та снігу, а й надають потрібні послуги

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

У 2017 рік Україна увійшла з новою мінімальною зар-платою – 3200 грн. Як цей показник вплине на життя пенсіонерів, бюджетників, бізнесменів та інших кате-горій громадян? З якими соціально-економічними проблемами та викликами зіткнуться українці най-ближчим часом?

Відтепер ніхто з тих, хто легально працює, не повинен отримувати зарплату менше 3200 грн. Точніше, на руки видаватимуть лише 2500 грн після відрахування всіх подат-ків і зборів, які загалом «тягнуть» на 700 грн.

Йдеться лише про низькооплачу-вані категорії працівників, які пере-бувають внизу тарифної сітки. Так, наприклад, для педагогів базовим розрахунком є оклад у розмірі 1600 грн. Скажімо, вчителям вищої кате-горії «світитиме» заробіток на рівні 14 тарифного розряду: 1600 х 2,42 = 3872 грн. Якщо ж для педпрацівника не передбачено доплати за перевірку зошитів, класне керівництво тощо, він отримуватиме лише на 672 грн більше «мінімалки».

Водночас проанонсоване урядом подвійне збільшення мінімальної зарплати не призведе до аналогіч-ного зростання мінімальних пенсій: вони залежать від прожиткового мінімуму, який з 2017 року збіль-шили тільки на 10% (настільки ж виростуть і базові пенсії).

– Мінімальні пенсії зростуть на 120-150 грн. Наприклад, ті особи,

які раніше отримували пенсію у розмірі 1247 гpн, зможуть роз-раховувати на 1375 грн. Загалом середня пенсія в Україні зросте із 1600 до 1800 грн, – каже Андрій Павловський, експерт із соці-альних питань. – Відтак пенсії побільшають лише на 10%, а ціни на продукти харчування – на 15-20%. І все це відбуватиметься на тлі зростання інфляції, подорожчання долара та зменшення кількості робочих місць. На жаль, макро-економічні показники, задекла-ровані урядом, не відображають реалій нашого життя. Тому я не бачу об’єктивних причин, які при-звели б до реального зростання добробуту громадян.

У Кабміні не приховують, що зростання мінімальної зарплати «пахне» зниженням розмірів суб-сидій для найбідніших прошарків населення. Проте це станеться не одразу. Адже розміри соцви-плат-2017 визначені з розрахунку за минулий рік. Тому нова «міні-малка» враховуватиметься лише в опалювальному сезоні-2018.

Ще один новорічний «сюр-приз» – подвійне збільшення податкового тиску на фізичних осіб – підприємців. Якщо у 2016-му ФОПу 1-ї групи треба було запла-тити щомісяця 441 грн (близько 5000 грн на рік), то цьогоріч йому

доведеться «розкошелюватися» щонайменше на 1000 грн у вигляді сплати єдиного податку (320 грн) та єдиного соціального внеску (704 грн). Щодо ФОПа 2-ї групи, то з нього «висмокчуть» 1344 «по-даткових» гривень, навіть попри відсутність доходу (торік ці ви-плати сягали 579 грн).

Мінімальна заробітна плата та-кож має значення для ринку праці. Навіть ті фірми, котрі платять у «конверті», будуть змушені визна-чити офіційну частину заробітку за-лежно від «мінімалки». Як правило, «білу» зарплату визначають на рівні 1,4 розміру прожиткового мініму-му (щоб менше привертати увагу податкових органів). Водночас приватні структури можуть пере-глянути умови трудових відносин із найманими працівниками. Якщо, наприклад, зменшити тривалість робочого часу, то можна виплачу-вати зарплату менше мінімальної.

У будь-якому разі зрозумі-ло: реальні показники сплати податків не зростатимуть удві-чі (пропорційно збільшенню «мінімалки»), оскільки робото-давці оптимізують свої витрати шляхом перекладу фінансових тягарів на плечі працівників або просто переведуть їх на неофіційне працевлаштування або часткову зайнятість. А це загрожуватиме зростанням без-робіття та закриттям бізнесу на малих підприємствах, котрі не спроможні підвищити зарплату до рівня 3200 грн. За прикладом далеко ходити не треба. Так, у відділенні Державної фіскальної служби в Оболонському районі Києва лише за останні три дні 2016 року свою діяльність при-пинили близько тисячі приват-них підприємців. І це, на жаль, тільки початок…

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)ТЕМА НОМЕРА6

У два етапи підвищиться прожитко-вий мінімум (до якого «підв’язана» мінімальна зарплата): з 1 травня – 1624 грн, 1 грудня – 1700. Нині прожитковий мінімум – 1544 грн.

Зважаючи на запровадження рефе-рентних цін, обіцяють зменшити ціни на ліки проти серцево-судинних захворювань, цукрового діабету ІІ типу та бронхіальної астми: у цих трьох категоріях запроваджено державне регулювання.

Сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) щомісяця будуть навіть ті фізичні особи – підприємці, котрі не ведуть активної діяльності та не отримують прибутків. До цього часу ФОПи спла-чували ЄСВ та 5% доходу лише тоді, коли отримували прибутки.

Знову подорожчають алкогольні напої та цигарки внаслідок збіль-шення ставки акцизного податку на 20% та 30% відповідно.

Стипендії отримуватимуть лише відмін-ники та представники окремих соціаль-них категорій. Для вузів III-IV рівнів акредитації мінімальна стипендія становитиме 1100 грн, для вузів I-II рівнів акредитації – 830 грн. Студенти-відмінники отримуватимуть близько 1600 грн (на рівні прожиткового мініму-му), учні профтехучилищ – 415 грн.

інфографіка «ВК»

Готуємося до «покращення» Чи наблизить нас мінімальна зарплата до реалій життя?

ТОЧКА ЗОРУ

Андрій НОВАК, голова Спілки економістів України:

– Анонсоване прем’єр-міністром підвищення мінімальної зарплати удвічі можна здійснити з трьох джерел. По-перше, можливий інфляційний ефект. Для цього буде здійснюватися подальша штучна девальвація гривні, яка тягне за собою

підвищення інфляції. По-друге, скорочення працівників у сферах медицини, освіти, науки та спорту. По-третє, за рахунок збільшен-ня державного боргу – внутрішнього і зовнішнього. Це зобов’язує уряд фактично заново почати бюджетний процес. Адже підвищен-ня мінімальної заробітної плати змінює структуру як дохідної, так і витратної частини держбюджету. Різке підвищення соціальних платежів – це провокація стрибка інфляції, поставлення під ризик виконання витратної частини бюджету і тих статей, які не є соціаль-ними (статті розвитку, будівництва, ремонту тощо). Якби підвищення соціальних платежів відбувалося поступово, тоді вплив на інфляцію був би мінімальний…

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, директор Центру «Третій сектор»:

– 2017 рік буде дуже конфліктним. Гадаю, що восени пройдуть дострокові парламентські вибори. Це єдиний цивілізований шлях до ви-рішення тієї перманентної кризи, яка виникла ще торік. Зверніть увагу: в Україні 60-70% еко-номіки перебуває в тіні. Після того, як прем’єр-міністр пообіцяв бізнесу перевірки і штрафи, економіка продовжуватиме йти у тінь. У підсумку від цього постраждає держбюджет і пересічні люди. Своїми реформами уряд стрімко знижує рівень життя українського населення. Останні перетворення у державі призвели до того, що вже 53% молоді не пов’язує свого майбутнього з Україною. Таким чином, втрачається найцінніший капітал – людський.

А ЯК У НИХ

У країнах ЄС найнижча мінімальна заробітна плата – у Болгарії (184 євро), найвища – у Люксембурзі (1923 євро).

Розмір «мінімалки» у п’яти країнах ЄС коливається від 500 до 1000 євро: Португалія (589 євро), Греція (683 євро), Мальта (720 євро), Іспанія (756 євро) і Словенія (790 євро). Понад 1000 євро на місяць отримують в інших країнах ЄС: у Британії (1379 євро), Ірландії (1462 євро), Німеччині (1473 євро), Бельгії та Нідерландах (по 1502 євро).

Серед країн-кандидатів на членство в ЄС найнижчий рівень міні-мальної зарплати в Албанії – 157 євро, тобто на 13 євро більше, ніж в Україні (144 євро).

Як захистити пенсіонера А ВИ ЗНАЄТЕ?

Раніше середня зарплата по країні, яка врахо-вувалася при нарахуванні пенсії, бралася за три роки до моменту виходу на пенсію. При цьому її показник затверджував Пенсійний фонд України. Тепер середню зарплату визначатимуть по-новому, відповідно до Закону України №5130 «Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року. Це дасть можливість осу-часнити (перерахувати) пенсії залежно від стажу роботи і отримуваної зарплати. Зміна показника середньої заробітної плати – і є механізмом цього осучаснення.

Розроблена урядом реформа здійснюватиметься поетапно, за західним зразком пенсійного забезпе-чення. Передбачається, що замість одного джерела пенсії будуть виплачуватися із трьох – солідарної (діє нині), накопичувальної системи та фондів не-державного пенсійного страхування.

Запровадження накопичувальної системи за-плановано на січень 2017 року. Проте необхідною умовою її функціонування є відновлення економіч-ного зростання і, зокрема, детінізація економіки.

Завершальним етапом пенсійної реформи стане недержавне пенсійне страхування – суто добровіль-на справа, що вимагає, зокрема, великої довіри до ощадних інститутів (у тому числі банків). Тут держава має виступати надійним гарантом збереження на-копичень українців.

В очікуванні заявленого підвищення соціальних стандартів громадяни переймаються нагальними питаннями пенсійного забезпечення, передусім пов’язаними з нарахуванням та проведенням пе-рерахунку пенсій; несвоєчасною її виплатою; при-значенням пенсії громадянам, що мають достатній трудовий стаж, але не досягли встановленого за-конодавством пенсійного віку; реалізацією права дострокового виходу на пенсію за віком на пільгових умовах; оформленням та видачею пенсійних по-свідчень тощо.

УВАГА: отримати довідкову інформацію, опе-ративне роз’яснення на звернення, що належать до компетенції органів виконавчої влади, кияни можуть звернувшись на урядову «гарячу лінію» за номером (044) 284-19-15.

� Пенсіонерів теж очікують зміни. Держава обіцяє не лише проіндек-сувати пенсії на 10%, а й перерахувати деякі виплати.

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) СУСПІЛЬСТВО 7

Олег ПЕТРЕНКО

Невеличка кімнатка на ринку «Юність», кілька швейних машинок і помічниця-кравчиня Оля – переселенка з Луган-ська. А ще експериментальні зразки спортивних курток і костюмів майбут-нього українського бренду «Тотальна сила» в тісній шафі. З усім цим киянин Руслан Попов починає відлік свого нового життя.

У 34 роки він довів, що гідний нащадок своїх діда й прадіда – військових, не осоромив батька-«афганця». Позаду в Руслана – сім років армійської служби, війна. У складі 80-ї аеромобільної зупиняв ворога під Перемогою, Кримським, Трьохізбенкою, Станицею Луган-ською, Григорівкою. Додому прийшов в кінці 2015-го із ранами тіла й душі. Не зламатися допомогли дружина-психолог і… шкільна мрія – створити для українських спортсменів такий одяг, якого ні в кого більше немає.

– Займався спортом, захоплювався футбо-лом. Тоді, в 90-х, нелегко було дістати добро-тну й красиву спортивну форму. Я прагнув її сам створити, за власним дизайном. Малював ескізи, багато читав про створення світових брендів, мріяв про власний, – розповідає Руслан.

Повернувшись з фронту, згадав про при-порошені пилом старі малюнки, поділився мрією дитинства зі знайомими. І добрі люди підказали куди йти, до кого звертатися.

Щоправда, чимало порогів оббив, доки на його бізнес-план звернули увагу в одному з благодійних проектів ГО «Кримська діаспора» і фонду «Відродження» для переселенців з Криму і Донбасу та ветеранів АТО.

Руслан виграв грант – обладнання для невеличкого швейного цеху та можливість пройти безкоштовні курси підприємницької справи. Ця перемога надала сил, вступив на економічний факультет університету (спеці-альність – управління підприємством).

Вже другий місяць працює його маленька швейна майстерня. За спортивний одяг не вторгував поки що ні копійки (тільки готу-ється виставити пропозиції в Інтернеті). А на тканину для майбутнього бренду заробляють з Олею звичайним ремонтом одягу.

Наразі Русланові мрії – про цех бодай на тридцять «квадратів», про хоча б три-чотири

кравчині, перехід на масовий пошив. Для цього треба 150 тисяч гривень, які окупляться десь за вісім місяців. Але таких коштів у Руслана поки що немає.

– А до влади, до депутатів не зверталися? – Я там нікого не знаю. До того ж у Киє-

ві – 20 тисяч АТОшників. Якщо кожен щось проситиме, то де його набрати?

– Вам же за законом обіцяно землю, якої в Києві немає. То візьміть навзамін приміщення для швейного цеху.

– Ви казкар, – сміється Руслан. – Такого не буває. Надію слід покладати лише на власні сили.

Попов вірить в успіх. Підприємець-почат-ківець пропонуватиме незабаром в Інтернеті спортивні костюми по 800-1000 гривень. Це, за його словами, середня ціна між ринком і магазинами. Тканину купує польську – в тієї ж фірми, послугами якої користуються імениті світові бренди. Матеріал роками не втрачає ні кольору, ні якості. Подібної вітчизняної тканини не знайшов.

Якщо Руслан міцно стане на ноги, то обіцяє допомогти у бізнесі й воїнам-побратимам. Але й сьогодні своїм прикладом та завзятістю він надихає вчорашніх фронтовиків, спонукає не опускати рук. Навіть, якщо вони, як у Руслана, поранені…

ЛЮДИ ТА ДОЛІ

«Тотальна сила» стає на ноги

НОВАЦІЯ

До сусіда – через ІнтернетІ року не минуло від дня створення першої україн-ської соціальної інтер-нет-мережі «Жителі», а в ній вже зареєструвалися майже 57 тисяч учасників – мешканців майже 17 ти-сяч будинків. Найактив-нішими виявилися кияни – 37,5 тис. мешканців 8 тисяч будинків. Про мету створення цього про-екту «Вечірці» розповіла його куратор Владислава Ткаченко.

Городяни – дуже закло-потані люди, трапляється, їм навіть із сусідами ніколи поговорити, познайомитися. Тому й виникла ідея створити онлайн-майданчик, де б сусіди багатоповерхівок могли спіл-куватися між собою, обговорю-вати «дворові» теми, домовля-тися про вирішення проблем свого будинку, під’їзду, зна-ходити однодумців. Скажімо,

щоб створити ОСББ, можна не ходити один до одного, не стукати в двері, не робити опитування. А просто запропо-нувати цю тему до обговорення серед зареєстрованих у мережі мешканців свого будинку.

Соцмережа – найлегший спосіб оголосити таємне голо-сування з будь-якого питан-ня. Нині на платформі – 27,5 тисячі обговорень. Ми хочемо допомогти ініціативним меш-канцям навести лад, створи-ти затишок у будинку. Наше гасло – «Країна починається з тебе». Вважаємо, якщо в кож-

ному будинку буде створено подібне активне товариство, то ми змінимо країну.

При появі нової теми для обговорення чи реєстрації нового сусіда усім зареєстро-ваним мешканцям будинку надходить повідомлення на електронну пошту.

Доступ для всіх безкоштов-ний. На платформі можна помістити копії документів, презентації, фото чи відео. Всі особисті дані закриті: сусіди не бачать навіть номера вашої квартири.

Олег ПЕТРЕНКО

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Як ОСББ будинок «розкололо»

КОНФЛІКТ

Початок на 1 стор.

– Ми знаємо, що скоро ЖЕКів не буде, але хочемо, щоб до того часу держава нам зробила ремонт. У нас вже все гниле в підвалі, – кажуть останні.

Молодь на державу не сподівається. Представники ініціативної групи на-тякнули сусідам про можливість ОСББ взяти кредит на ремонт будівлі. І тут почалося… «Наші квартири закладуть в банк, заженуть в боргову кабалу, а самі змотають вудки!» – не довіряють люди.

Якось противники ОСББ із вікон поба-чили, що двором ходять його ініціатори, щось міряють, розглядають. У перших виникло побоювання, що ті хочуть здати в оренду подвір’я й підсобки, вирубати дерева та встановити МАФи.

Немає довіри – не буде діла. А до-віру дехто з членів ініціативної групи зі створення ОСББ втратив ще раніше, коли обгородили частину території біля будинку під автостоянку на двадцять машин. При в’їзді поставили поламаний мікроавтобус з димарем, заготовили дров, найняли нічну охорону й нібито збирають за паркування по 10 гривень з авто за ніч чи 280 за місяць. Якщо вони ще до створення ОСББ стали роз-поряджатися територією, заробляти на цьому і безкарно диміти під вікнами, то що буде, коли отримають владу в будинку, бідкаються інші.

Кореспонденти «Вечірки» спробували розібратися, чи легально створено в дворі автостоянку. Але, як поясни-ла заступник директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Деснянського району» Любов Мнацака-нян, та ділянка не належить ні будинку, ні ЖЕКу, а «Київенерго», бо прилягає до будівлі колишнього його сервісно-консультаційного центру. Нині там двері на замку.

Із сусідньої бойлерної визирнув чо-ловік.

– Тут вже давно не ступала нога лю-дини, – відповів.

– А ви хто? – питаємо. – Я – по антенах, з «Укртелекому»,

про стоянку нічого не знаю… Нічого не чули про паркувальний

бізнес і в кол-центрі «Київенерго». Там запевнили, що за адресою на Закрев-ського, 5-б у них нічого не числиться.

– Може, вони й беруть гроші за маши-но-місце, але ж усіх за руку не зловиш. Це те саме, що ловити тих, то неофіційно здає квартиру в оренду, – розчарував нас і начальник відділу експлуатації Керуючої компанії з обслуговування житлофонду Деснянського району Геннадій Дмитрович.

Про конфлікт в будинку на Закрев-ського, 5 він чув, але не має права втру-чатися. Розповів, що з 545 будинків, які колись належали до комунальної власності району, ОСББ створено лише в п’ятнадцятьох. Але тільки три пере-йшли на самообслуговування, ще чотири готують документи, а вісім ОСББ продо-вжують користуватися послугами ЖЕКу. Ще десь у сотні будинків на Троєщині зареєстровані ініціативні групи зі ство-рення ОСББ. У багатьох ситуація схожа на описану вище.

Із мешканцями будинку на Закрев-ського, 5 зустрівся депутат Київради Петро Кузик. За його словами, люди занепокоєні, адже в столиці непоодинокі випадки реєстрації фіктивних ОСББ, за підробленими протоколами зборів, неперевіреними підписами.

– Дуже довга процедура скасовування фальшивої реєстрації ОСББ через суд. У людей не завжди є кошти на адвокатів, а шахраї, як правило, гарно підготовлені і знають, як це робити, – каже депутат.

Наприклад, жителі будинку по вулиці Раїси Окіпної, 18 три роки судилися з липовим ОСББ…

Петро РОСИЧ

ДУМКИ ВГОЛОС

Дмитро КОРЧАК, директор Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Мінрегіонбуду:

– Процедура створення ОСББ чітко відрегульована законом, прописана по кроках, що за чим і як треба робити. Але випадки фіктивних ОСББ були, бо з боку мешканців не контролювався процес, передусім паперовий. Аферисти кругом є. Єдиний запо-біжник: люди мають бути згуртованими і небайдужими, головне – явка на зборах.

Іван ПАСТУХОВ, заступник директора Департаменту житлово-комуналь-ної інфраструктури КМДА:

– Іноді люди створюють ОСББ цілком легально, проходять всю процедуру, але потім господарські справи йдуть все гірше, ідея починає вмирати... Часто бувають скандали з обранням голів. Але ми за законом не можемо втручатися в процес. Люди мають визначитися самостійно. Якщо їхнє рішення законне – ми допомагаємо, роз’яснюємо, показуємо.

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Тут ночують охоронці автостоянки

КНИЖКОВИЙ СВІТ8

Київ хоче повернути статус найбільш читаючого міста Укр

Тетяна Гузенко, заступник ди-ректора Департаменту суспільних комунікацій КМДА:

– Зміни роб-ляться не тільки на майданах. Для змін столиці по-трібна додана ін-телектуальна вар-

тість, спільні цінності, духовність. Все це дають книги, читання...Та, на жаль, столиця втратила статус найбільш читаючого міста і шороку втрачає 5-7% читацької аудиторії. Тож, ми сподіваємося, експертна група допоможе скласти «дорожню карту» на новий рік, вирішити, як ефективніше використати мільйон бюджетних коштів на підтримку книговидання, відбір якісної літе-ратури, авторів та популяризацію читання. Можливо, треба ініціювати зміни до законодавства, формувати окрему міську цільову програму з науковою, інтелектуальною, про-моційною складовою. Приміром, Канада має національну програму формування читаючої нації на рівні національної ідеї. Для Києва це теж має стати стратегічним пріоритетом.

Василь Фольварочний, заступ-ник голови Київської організації Національної спілки письменни-ків України:

– На Івано-Фран-ківщині та Волині виділяють чималі кошти на книгови-давничу програму, а письменників там відчутно менше, ніж у Києві. На мою думку, варто збільшувати бюджет на таку корисну справу, адже потенціал столиці інший. Ми бачимо, що там, де діють цільові програми, зростає і письменницький потенціал.

Олексій Кононенко, начальник управління видавничої справи та преси Державного комітету теле-бачення і радіомовлення України:

– Урядом роз-роблена Концепція державної політи-ки щодо розвитку національної ви-давничої справи та

популяризації читання на період до 2020 року. Це «дорожня карта», яку можна ще наповнювати, додавати, брати за основу, використовува-ти з урахуванням певних місцевих особ ливостей. Для Києва, звичай-но, треба прийняти і Концепцію, і план заходів. Видавці, бібліотекарі, Національна спілка письменни-ків, думаю, готові співпрацювати в цьому. Саме зараз має відбутися розвиток культури. Книгу робити навчилися, навчимося і просувати її.

Не лише Київ, а й кожне українське місто, село повинні мати програму книговидання, книгочитання та культурного розвитку.

Віра Фамуляк-Зелінська, за-ступник начальника управління інформаційної політики та кому-нікацій Департаменту суспільних комунікацій КМДА:

– Наша амбітна мета – повернути інтерес до читання людям віком 25–39 років. Впевнена, що нам вдасться напрацювати систему заходів, які їх переконають, що від читання залежать розвиток особистості, кон-курентоздатність на ринку праці, що, зрештою, книги є джерелом ідей, натхнення та задоволення. 2017-го плануємо системні заходи з популяризації читання у столиці. На черзі – створення фірмового стилю з популяризації читання, розробка брендової поліграфічної продукції, співпраця із відомими авторитетними людьми, які ділити-муться своїми думками про користь читання, участь у книжкових ви-ставках та використання сучасних

публічних просторів, співпраця із засобами масової інформації. Пла-нуємо відеоролики та буктрейлери до книжок київських авторів, які друкує Департамент, не забуваємо і про роботу в соціальних мережах. Використовуємо весь арсенал су-часних засобів, аби достукатися до цільової аудиторії. Ідей багато, але вже сьогодні розуміємо, що маємо працювати над окремою програмою підтримки книговидання та попу-ляризації читання у столиці.

Анна Куценко, директор Київ-ського молодіжного центру:

– Було б доречно у цільовій програмі окремим розділом виділити питання популяризації чи-тання саме серед

молоді за допомогою різноманіт-них подій, літературних вечорів, культурних заходів тощо. Це робота не лише зі школами, а й з вищими навчальними закладами та громад-ськими молодіжними організаціями.

Ольга Погинайко, директор книгарні видавництва «Смоло-скип»:

– Т і к ниж -ки, які виходять за державними програмами, на вільний ринок не потрап ляють. Ці

наклади передають до бібліотек. Багатьох видавців, які беруть-ся за такі проекти, доходження книжки до людей не цікавить. Тому на законодавчому рівні треба стимулювати видавців, щоб вони брали зобов’язання додрукувати комерційний тираж і вийти на ринок. І це відсіє величезну кіль-кість видавців, яким ця книжка не потрібна. Як директор книгарні я постійно маю проблему з тим, що люди шукають книжки, видані за державними програмами. І вони ніколи не дійдуть до їх особистої бібліотеки. Тому потрібні зміни у законодавстві. Я вважаю, що також варто запозичити досвід львівської влади, яка сприяє виданню великої кількості примірників та надає в оренду приміщення муніципальної власності під книгарню за 1 грн.

Олена Павлова, культурний оглядач, художник:

– Читання по-винно стати своє-рідним вірусом. І в цьому нам можуть допомогти сучас-ні медіа і соціальні мережі. Люди охоче діляться тим, що додає їм позитивного іміджу. Це саме про книжки, тому що – ми читаємо, ми розумні, ми успішні, ми мислимо. Читання можна робити популярним простими і веселими методами. Спеціально для цього був створений персонаж – кіт Інжир, який любить читати та веде про це блог. Публікації з ним користувачі Інтернету репостять із шаленою швидкістю. Отже, заохотити читати досить легко за допомогою цікавих та позитивних методів.

Василь Теремко, завідувач ка-федрою книговидання та редагу-

вання Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, доктор наук із соціальних комунікацій:

– Д е р ж а в а створила поле для того , щоб бюджетні та по-забюджетні ко-шти працювали

� За даними TNS, Київ щороку втрачає 5-7% читацької аудиторії. Причому ця тенденція найбільш помітна серед киян 25-40 років, які мають постійну роботу, вищу і вище середньої освіту.

Як відновити культуру читання серед киян, максимально ефективно вико-ристати бюджетні кошти, передбачені на видання книг для публічних біблі-отек столиці? На ці та інші питання шукали відповідь учасники «круглого столу» «Дорожня карта» книговидан-ня та популяризації читання у столиці на 2017 рік». Департамент суспільних

комунікацій запросив до дискусії чле-нів видавничої ради, учених, фахівців, експертів галузі, авторів, представників громадських організацій. Вони підбили підсумки роботи у 2016 році та запропо-нували нові підходи щодо визначення тематичної спрямованості, порядку відбору авторських рукописів і промоції читання у 2017 році.

У 2016 році італійський уряд впровадив «культурний бонус» для юних громадян країни. З нагоди повноліття кожен італієць отримав 500 євро на книги, походи в музеї чи у кіно, на концерти, театри або ж на поїздки у національні парки. Такий приємний подарунок на 18-й день народження отримали 575 тисяч італійців. Ця акція коштувала уряду 290 млн євро.

У 2017-му італійський уряд планує впровадити подібний бонус для вчи-телів, що стимулюватиме їх розвивати свої професійні здібності.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) 17

Яку книжку ви вважаєте книжкою року 2016?

Сергій Сай-Боднар, керівник прес-центру Інформаційного агентства «Укрінформ»:

– «Родаки» Дмитра Кешелі (ви-давничий центр «Академія»). Над-звичайно цікавий роман…

Віталій Абліцов, письменник: – Роман-хроніка Миколи Жулин-

ського «Моя Друга світова». Це дитяче сприйняття Волині. Стосунки, які там були між українцями, поляками, нім-цями… Але головне – тут створений

портрет не однієї людини, а цілого краю.

Наталія Хандога, начальник відділу публічних та цифрових комунікацій управління інформа-ційної політики та комунікацій Департаменту суспільних кому-нікацій КМДА:

– Нині моя настільна книга – американський бестселер Шерил Сендберґ «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою». Де в чому допомо-гла у роботі: з одного боку, підвищити свій про-фесіоналізм, а з іншого – стати більш впевненою. Цікавий досвід, коли чужі помилки стали у пригоді. Не можу оминути український переклад світового бестселера Ніни Джордж «Маленька паризька книгарня». Чарівний роман, для відпочинку ви-хідними. Легкий переклад, мальовничі яскраві описи, приємні спогади…

Ірина Нерубайська, журнал «Країна»:

– Нещодавно прочитала книж-ку молодого письменника Макса Кідрука «Зазирни в мої сни». Я зро-зуміла, що у нашої молоді є хороше

майбутнє. Але її потрібно підтримувати. Хочу сказати, що наші молоді таланти беруть приклад зі старшого покоління.

Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національ-ної пам’яті:

«Історія українського війська». Дуже цікавий проект, який зробили «Клуб сімейного дозвілля» разом з громадською ініціативою «Лікбез»… 10-15 років тому виходило 4-5 книжок на рік. А зараз наскільки велика кількість літератури як української, так і, що теж дуже добре, перекладної українською мовою світової, що вже маємо сортувати вподобання за жанрами.

Олена Іваницька, головний спеці-аліст відділу аналізу та видавництва управління інформаційної політики та комунікацій Департаменту сус-пільних комунікацій КМДА:

– Найбільше книжкове враження року – «Чорне сонце» Василя Шкляра, а з перекладів – «Все те незриме світло» володаря Пулітцерівської премії Ентоні Дорра.

ОПИТУВАННЯ«ВК»

раїни

на книжку… Я симпатизую про-ектному методові, коли кошти можна сфокусувати на розв’язанні якоїсь проблеми. У багатьох кра-їнах є муніципальна політика по створенню читацького і книжко-вого простору. Це різноманітна складна програма, яка працює. Я би долучився до формування проекту такої програми.

Марія БЄЛЯЄВА

Авторка циклу «Київських відьом» нещодавно презентувала три міні-кни-жечки, присвячені святиням та легендам міста. Вони стали своєрідним анонсом великого фотоальбому «Азбука київських чудес», над яким письменниця працює вже півтора року.

Видання мініатюрного формату, що з лег-кістю помістяться в кишені та мають магнітик, щоб причепити до холодильника та гортати у вільні хвилини. Втім, за книжками-крихітками стоїть велика дослідницька робота.

– Від початку мала задум зробити фотоальбом про містичні місця Києва. Я вже понад десять років пишу серію «Київські відьми», побудовану на легендах і містиці міста, і гадала, що все в цьому питанні знаю. Але вирішила перевірити факти, і виявилось, що ні, – зізнається Лада Лузіна. – Так захопилася, що з окремих абзаців виросли цілі глави й навіть книги. Окрім «Азбуки київських чудес» вже назбиралося інформації на окремі видання «Відьми та лисі гори», «Чарів-ний Київ Михайла Булгакова» та «Древні боги і святі Києва». Ці мініатюрки є експериментом, намагаюся зрозуміти реакцію читачів.

Легенди міста авторка шукала у виданнях кінця ХІХ – початку ХХ століття, більшість з яких незнайомі широкому колу читачів.

– Наприклад, це твори Чубинського, яко-го ми знаємо лише як автора українського гімну. Або Олександра Тулуба, україно-філа, який жив ще до революції, збирав київські легенди і казки. Його книгу, що вийшла накладом у 300 примірників, зна-йшла лише у бібліотеці, – розповідає пані Лузіна. – Ми багато чого не знаємо. Моїм завданням було зібрати легенди та міфи Києва, починаючи від Нестора Літописця і до наших днів.

За словами письменниці, цю дійсно без-донну справу ніхто до цього не робив. Якщо брати тему давніх богів, то з часів академіка Рибакова (1960-70-ті роки) її глобально не піднімали. Але це важливо, бо міфи та казки країни – то код нації.

– Зараз я чітко розумію, наскільки ми забули, що все пішло саме з цієї території, з міста Києва, – наголошує Лада. – Я завжди говорила, що Київ – це батьківщина віри і батьківщина відьом. Втім, культ Богородиці, святого Миколая, билини про богатирів, багато казок і персонажів теж пішли звідси. Це логічно, адже тут хрестили Русь, при-возили перші святині…

Короткий опис основних чудес Києва Лада Лузіна вмістила у свої книжечки. Перша – з симпатичною відьмочкою (художниця Катя Дудник) на обкладинці – присвячена лисим горам, яких в Києві було кілька, містичним місцям, відьмам, русалкам, шабашам і га-данням. Вельми актуально, бо якраз між Різдвом і Водохрещем найкраще ворожити.

– У нас було багато унікальних свят, про які ми не знаємо. Зокрема власне «8 березня», жіночий день. Він називався «брикси» й свят-кувався 12 липня. Це був третій літній шабаш року – відьми збиралися на лисих горах, жінкам дозволялося весь день вередувати, а чоловіки мали виконувати їх примхи та їх роботу. Є згадки про святкування «бриксів» на Подолі в кінці ХІХ століття, – зауважує авторка.

В другій книжці «Чудеса Києва», зрозумі-ло, йдеться про святині, чудотворні ікони, джерела зі святою водою, мощі. Поруч з текстом розміщені адреси, тож охочі можуть влаштувати собі екскурсію святими місцями.

До третього видання «Легенди Києва» увійшли міські міфи різних часів – про за-сновників міста, Змія, богатирів, демона Врубеля і ніс Гоголя, будинок з химерами, «горгулью». І навіть Діда Мороза, який мешкає саме у Києві, – його прототипом письмен-ниця називає язичницького Велеса, бога багатства і прибутку.

– Інколи я влаштовую містичні екскур-сії Києвом, і найбільший комплімент для мене, коли говорять, що після прогулянки змінилося його сприйняття – раніше наче мешкали у звичайному місті, а відтепер – у чарівному. Цими книжками і подальшою азбукою київських чудес також хочу змінити сприйняття міста у читачів,– зізнається Лада Лузіна.

Азбука київських чудес

Твори, які вразили Президента � Петро Порошенко оприлюднив шість книг, які сподобалися йому в 2016 році й є вартими уваги

Цими думками він поділився на своїй сторінці у Фейсбуці.

Очолюють список «Спогади» Павла Скоропад-ського – мемуари гетьмана україн-ського держави, написані безпосередньо після подій 1917–1918 років. Президент наводить цитату: «Великороси кажуть: «Ніякої України не буде», а я кажу: «Щоб не сталось, Україна в тій чи іншій формі буде. Неможливо змусити річку йти проти течії, так само і з народом, його не змусиш відмовитись від своїх ідеалів».

Наступне видання також історичне – це «25 перемог України» Олександра Палія, яке у популярній формі викладає події, пов’язані з Україною, що справили найбільший вплив на світову, європейську та українську історію.

Сучасну українську літературу представля-ють «Тамплієри» Сергія Жадана. За словами автора, це «39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається».

А також «Антологія української поезії ХХ століття» від видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Як написав Петро Порошенко, це цікава та унікальна збірка української поезії, десятки відомих та малознаних імен: Павло Тичина, Богдан-Ігор Антонич, Освальд Буркхард (Юрій

Клен), Михайль Семенко, Олена Теліга, Олег Ольжич.

Видатній постаті присвячене видання «Казимир Малевич. Київський період 1928-1930» Тетяни Філевської. До нього уві-йшли тексти Малевича часу його викладання в Київському художньому інституті в 1929-30-х роках, знайдені лише в 2015-му, а також інші документи, пов’язані з його київськими проектами.

Єдиною книгою іноземного автора є «Час секонд-хенд» лауреатки Нобелівської премії Світлани Алексієвич (Білорусь), що склада-ється з розповідей людей про радянський час і розпад СРСР. Цей твір Президент прокоменту-вав цитатою: «Ніхто нас не вчив, як бути вільни-ми. Нас тільки вчили, як вмирати за свободу».

Фото Олексія ІВАНОВА

ДОСВІД

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) ПРОЗА ЖИТТЯ 9

Півень на ім’я Петрович

Юрій КОСТІН, письменник

Те, що на країну має обруши-тися тотальна злива із новень-ких купюр я, учень 5-б класу 13-ї київської середньої школи, дізнався цілком випадково, за-зирнувши до кімнати нашого сусіда по «комуналці» на вулиці Чкалова експедитора Миколи Васильовича. Власне, зазирну-ти – це єдине, що залишалося, позаяк потрапити до скромних однокімнатних апартаментів зазвичай гостинного дяді Колі я не міг фізично – вони були вщерть заставлені тумбами з електричними швейними ма-шинками. Ситуацію прояснила згодом моя старша сестра, по-відавши, що такою силою-си-ленною дефіцитних пристроїв наш сусід намагався убезпечити себе від можливих фінансових втрат через наступний обмін грошей.

Обачливість Миколи Васи-льовича можна було зрозуміти: під час майже блискавичної реформи 1947 року (як розпо-відали старші люди, гроші тоді обміняли протягом тижня) більш-менш заможну частину населення СРСР відверто обі-брали, підсолодивши гірку пігулку скасуванням карткової системи та знижкою цін на окремі товари.

На відміну від минулої реформи, про новий обмін грошей громадян повідомили заздалегідь, так що надмір-них, як 1947-го, черг у місті не спостерігалося. Все, що мало здатність вільно кон-вертуватися у нові грошові знаки – меблі, радіоприймачі, фотоапарати, килими, вело-сипеди, ювелірні прикраси, навчений гірким досвідом народ, починаючи з весни, швидко повигрібав із при-лавків і підсобок, купувати було практично нічого. По-заяк обачливу вдачу мав не лише Микола Васильович, напередодні 1961 року оселі багатьох киян нагадували склади промтоварів, будмате-ріалів і продуктів тривалого зберігання.

Проте пересторога виявилася зайвою, цього разу обійшлося без держшахрайства, в ощад-касах вільно і без обмежень здійснювали обмін «сталін-ських портянок» на «хрущовські фантики» у співвідношенні 10 до 1. Втім, із часом стане відо-мо, що зовні безболісний для населення процес мав і певні приховані нюанси, помітні лише фахівцям, нюанси доволі

небезпечні, які згодом суттєво деформують економіку країни.

Але дітей, звісно, це не об-ходило, ми швидко призви-чаїлися до трохи кумедного, як здавалося, перетворення карбованця на 10 копійок. За ці 10 копійок можна було від-відати кіно на дитячому сеансі чи купити брикет найдешев-шого молочного морозива (9 коп.), запивши його газованою водою (1 коп.). Морозиво кла-сом вище, ескімо, тягнуло вже на 11 копійок. Ціна буханки чорного хліба дорівнювала 12 копійкам, батона – 13. За літр молока треба було віддати у магазині 28 копійок, стограмова

пачка масла обходилася у 36. Для повноти картини додам, що середня зарплата у країні тоді коливалася в межах 80-120 карбованців.

Грошова реформа 1961 року перетворила карбованець для нас, дітей, на справжній скарб. Отримавши від батьків таку со-лідну премію за відмінні оцінки в школі чи зразкову поведінку, можна було вирушити на ви-

хідні до Піонерського містечка на схилах Дніпра, отримавши максимум задоволення від різноманітних атракціонів і виступів професійних артистів на відкритій естраді. Можна було запросити друга чи одно-класницю відвідати знайомий більшості киян підвальчик на Хрещатику, навпроти Бесса-рабського ринку, де продавали каву і напрочуд смачне мо-розиво. Особливою популяр-ністю користувалася солідних розмірів кулька із вершкового морозива, щедро полита густим розплавленим шоколадом, — це десертне чудо мало назву «Планета».

Поринаючи спогадами у ті далекі вже дні, мимоволі пригадую старий анекдот про щастя і нещастя. Щастям було жити у Радянському Союзі. А нещастям — мати таке щастя...

Дружина попросила купити на базарі яйця до новорічного столу. Я рушив за ними на сто-личний ринок «Дніпро», де зовсім випадково заочно познайомився зі справжнім символом року – розкішним півнем Петром Петровичем.

На ринку біля лотків із яйцями мою увагу привернув чималий «фотопортрет» гордовитого півня з кількома вискубаними пір’їнами у хвості з оголошенням: «Яйця від Петровича». «А де ж сам хазяїн – Петрович?» – поцікавився у продавчині. «Хазяїн помер два роки тому, а Петровичем ми свого півня величаємо», – озвалася жінка. І розпо-віла цікаву історію про пернатого годувальника.

Чотири роки тому її квочка знесла незвично велике яйце. Із нього вилупився чималий півник, який одразу став «авторитетом» серед «однокаш-ників». Тож, коли він підріс, господиня вирішила залишити його за ватажка курячого сімейства. Півник припав до душі й чоловікові, який шано-бливо назвав свого улюбленця Петром Петровичем і постійно підгодовував різними «делікатесами». А той наче розумів своє привілейоване станови-ще і всіляко намагався його виправдати – гарно обходжував із десяток курочок, які несли великі яйця, причому всі запліднені. Так що квочки постійно виводили пухнастих курчаток на втіху господарям. А одна курочка користувалася осо-бливою увагою півня, наче улюблена дружина в пернатому гаремі.

Одного разу куряча сімейка мирно паслася на лузі за двором, скубаючи молоденьку травичку. Раптом із ближнього куща вискочила лисиця і накинулася на цю курочку-чеботурочку. Уздрів-ши, що подрузі загрожує смертельна небезпека, пі вень сміливо кинувся на нападницю. Рудохвоста злодійка покинула курку і на очах у розгубленої господині, яка прибігла на курячий переполох, на-скочила на півня. Петрович відбивався як міг, але сили були нерівні. Лисиця схопила його за хвіст, вирвавши кілька пір’їн (ось чому він виглядав трохи обскубаним на фото), потім – за ноги, аж кістки затріщали. Здавалося, ще мить – і сміливий півень загине у пащі нападниці, аж тут із двору вискочив пес Шарик і вчепився в наїжачену спину злодійки. Вона кинулася навтьоки.

«Я підбігла до Петровича і побачила, що одна лапа у нього переламана, півень не може піднятися із землі, – продовжила розповідь жінка. – Непо-далік ледь жива сиділа врятована ним курочка. Коли ввечері повернувся з роботи чоловік, то навіть просльозився, побачивши, як постраждав його улюбленець. Він змайстрував із дощечки та проволоки спеціальну шину і закріпив на лапі півня. Більше місяця ми доглядали Петровича, доки лапка не зрослася. Не відходила від нього й улюблена курочка – треба було бачити, як вона кохкотала навколо та навіть зерна приносила в дзьобі. Спо-стерігаючи таку турботливість, я подумала, що дарма люди кажуть: «Дурне, як курка». Зрештою, таки виходили їх обох. А от мого чоловіка згодом врятувати не змогли. Коли він хворий лежав улітку на розкладачці під грушею, Петрович вилазив на нього і годинами сидів на грудях, наче кіт, – чи то щось передчував, чи хотів забрати його біль. А коли несли на цвинтар домовину, біг за нею. Потім із тиждень нічого не їв і водив курочок на могилу чоловіка – наша хата неподалік кладовища. Так що тепер вважаємо Петровича повноправним членом нашої сім’ї. Я навіть ношу його фото разом із портретом чоловіка в гаманці».

Купивши десяток яєць «від Петровича» я ви-рішив, що неодмінно підніму новорічний келих шампанського за здоров’я цього неординарного символу року.

Микола ПАЦЕРА Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 рок

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонеромЗаступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті бор

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фо

погляд6

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииииии МАФиЛеонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

ббондо

єммай

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку«Ремонт взуття»самі й працюваПісля погрому жсиділа на купі взуі гірко плакала. А плися з яскравими прегионы» хлопці тмали в руках гасламусорник!». Противже й юні політики«рєшал».

Білоцерковець захикиян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

кітавівпарнар

«паннямиламезаконМАФі

«Натиму утож змешка

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕН

Його називають мотетом України. І каволею долі так сталродження країни збнародження. 24 сервін написав Акт про України, за який проВерховна Рада. А до цпільна антикомуністиі камера смертників, іконцтабори, і депутатсна благо вільної УкраїнЛук’яненком спілкувалпондентка «Вечірки». Раю у нас немає, але ми здатні на вел– Левку Григоровижиття присвятили томзалежність України відбна вашу думку, наші нздобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, бупоганого, але є надзвичайноявище – роки незалежносчасом переучування цілоїце дуже позитивний процспочатку Російська імперіявала нашу націю від цілогоНайперше – цензурою. Ні лині газета, ні книжка не моглибез відповідного штампу. По-навколо України стояли радіоники, щоб наш народ не слухавкордону «ворожі» голоси. По-т

8

Наше кСуперпопулярні упро своє українсь

Ле«ПУкр

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Р(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нац

ти. Відома британська письменниця укЛевицька категорично це спростовує. Її«Коротка історія тракторів по-українськ2005 року та стрімко став бестселером, яже чотирма десятками мов. У тому числі ків. Народилася Левицька 1946 року в таЗгодом переїхала з родиною до Англії, дев Університеті Кіла в Англії. Працює доценХалам у галузі наукових досліджень ЗМІ тдесятків книжок.

РЕТРО КАРТИНКИ З НАТУРИ

Ми швидко призвичаїлися до трохи кумедного, як здавалося, перетворення карбованця на 10 копійок. За ці 10 копійок можна було відвіда-ти кіно на дитячому сеансі чи купити брикет найдешевшого молочного морозива (9 коп.)

ДО РЕЧІ

Президент України Леонід Кучма 25 серпня 1996 року підписав указ «Про грошову реформу в Україні», згідно якому з 2 вересня того ж року вводи-лися в обіг гривневі банкноти і монети та припинялася емісія купонів багаторазо-вого використання.

Із 16 вересня 1996 року ку-поно-карбованці перестали бути законним засобом пла-тежу на території України, обмін купонів на гривні про-довжувався через банки. У перший же день реформи за встановленим курсом – 100 тисяч карбованців за 1 грив-ню – було перераховано в гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та ор-ганізацій, а також вклади громадян. Така пропорція обміну відповідала рівню інфляції у 1991–1996 роках.

� Держава, яка увійшла до історії під назвою Радянський Союз, мала безліч оригінальних традицій. Серед них і сталу звичку приголомшувати своїх громадян карколомними подіями саме під новорічні свята. Наприклад, реформа 1961 року стартувала саме 1 січня...

Нові гроші під ялинку

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Від 26 квітня 2016 року в Ки-ївському військовому ліцеї імені Івана Богуна нове керівництво. Тоді начальником цього закладу було призначено досвідчено-го військового, який пройшов горнило боїв на сході України, Ігоря Гордійчука

І ВСЕ-ТАКИ ВИЖИВ

Сталося це понад два з полови-ною роки тому. Під час найгаря-чіших бойових дій в АТО полков-ник Ігор Гордійчук брав участь у багатьох операціях. Як командир загону спецпризначення викону-вав завдання з глибинної розвід-ки в тилу противника. А влітку 2014 року командував бойовою операцією зі взяття під контроль стратегічної висоти Савур-Могила в Донецькій області.

12 серпня розвідникам вда-лося прорватися до Савур-Мо-гили. Спецпризначенці перебра-ли контроль над спостережним пунктом на вершині кургану та приступили до коригування арти-лерійського вогню. Для знищення українського загону було задіяно російську артилерію, загони на-йманців із бронетехнікою, які майже щодня штурмували висоту. Постійні артобстріли вивели з ладу систему зв’язку. Але «Сумрак» (позивний Гордійчука) особисто продовжував коригувати вогонь по мобільному телефону. Навіть нео-дноразово контужений, позицій не полишив. «Відключався» лише у бліндажі, а перевівши подих, знову вів коригування. Наказ про відступ Гордійчук віддав лише 25 серпня, вночі. Після 12 діб мужньої оборони Савур-Могили.

З оточення виходили ночами. Ворожими тилами подолали близь-ко 60 кілометрів, поки під Много-

піллям не приєдналися до своїх. Це було вже оточене російськими військами угрупування сектора «Б». Далі група полковника Гордійчу-

ка разом із рештою українських підрозділів пішла на прорив. По вантажівці, де перебував Гордійчук, було відкрито масований артиле-рійський та мінометний вогонь. Автомобіль спалахнув. Через надто щільний вогонь противника свої на допомогу підійти не могли.

Гордійчук вибрався сам. Йому на-швидкуруч зробили перев’язку. Офіцер намагався керувати боєм, зривав бинти...

У непритомному стані команди-ра та ще кількох бійців захопили в полон російські десантники. Тих, хто міг пересуватися, забрали, а полковника полишили, заборо-нивши надавати йому допомогу. Вирішили, що той швидко «дійде». Помилилися.

КИЇВ – ШТАТ МЕРІЛЕНД – КИЇВ

8 листопада 2014 року в Го-ловному військовому клінічному шпиталі Президент України вручив Ігорю Гордійчуку орден «Золота Зірка» Героя України. А ще орде-ни Богдана Хмельницького II та III ступенів за попередні бойові подвиги.

На початку лютого 2015 року воїна прийняли на реабілітацію лікарі Військово-медичного центру Збройних сил США у штаті Меріленд. Звідти звернувся з рапортом до міністра оборони України Степана Полторака з проханням залишити його в строю, відтак полковника Ігоря Гордійчука було призначено на посаду ректора Київського військо-

вого ліцею ім. Івана Богуна. У квітні 2016 року приступив до виконання нових для себе службових обов’язків, а під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності Президент України вручив Ігорю Гордійчуку погони генерал-майора.

ВЛАСНИЙ «ОФІС ПОЗИТИВНИХ ЗМІН»

У Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна освіту здобувають лише юнаки: зараховані до 8-го класу – у навчально-оздоровчому комплексі в Боярці, до 10-го – на столичному Печерську.

– Нині у Боярці навчається 240 дітей, а у столиці ¬– 600, загалом 840 військових ліцеїстів, – каже генерал Гордійчук. – Щороку 300 «богунців» продовжують навчання у вишах силових відомств. Кожен третій ліцеїст – з Києва чи з передмістя столиці, решта – з усієї України.

У ліцеї – майже двісті офіцерів-командирів, вихователів і вчителів. Серед офіцерського складу сімнад-цятеро мають реальний бойовий досвід. Керівництво прагне, аби таких офіцерів більшало, а навчаль-но-виховний процес збагачувався кращими здобутками світового досвіду. Беручи на озброєння ко-рисну практику деяких відомств, на кшталт функціонування проект-ного офісу реформ у Міноборони України, генерал Гордійчук ініцію-вав створення у військовому ліцеї власного «офісу позитивних змін». До цієї консультативно-дорадчої групи долучилися активісти з числа волонтерів, ветеранів АТО, членів батьківського комітету, ліцеїстів. А ще – фахівців Департаменту міжнародного співробітництва та іноземного офісу, що на території ліцею. Іноземці дають ліцеїстам корисні поради та консультації, мотивують вивчення ними іно-земної мови, зокрема англійської.

Проте ключова мета діяльнос-ті новоствореного неофіційного громадського органу, як вважає ректор, – викорінення та унемож-ливлення будь-яких корупційних впливів на всі сфери життєдіяль-ності Київського військового ліцею. Ігор Гордійчук щиро вірить, що такий час обов’язково настане. А також у те, що на місці нинішнього пам’ятника російському полко-водцю перед парадним входом до головного корпусу скоро постане монумент легендарному козаць-кому полковнику Івану Богуну.

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)ВІЙНА І МИ18

Постійні артобстріли вивели з ладу систему зв’язку. Але «Сумрак» (позивний Гордійчука) особисто продо-вжував коригувати вогонь по мобільному телефону.

Навіть неодноразово контужений, позицій не полишив

Нова висота Нова висота генерала Гордійчукагенерала Гордійчука� Він не приховує, що поміняв би свій нинішній статус і світлий кабінет на тісний бліндаж десь «на передку» – в районі Мар’їнки чи на підступах до Маріуполя. Однак розуміє, що в нинішньому своєму фізичному стані не зможе бути там достатньо ефективним. Його передова нині тут – на Печерських пагорбах…

Торік Всеукраїнський центр волон-терів People`s Project реалізував понад 100 проектів. Серед них - броньований захист для КАМАЗів і супутниковий зв’язок для військо-вих, сучасне екіпірування і споря-дження для десантників та розвід-ників, медична апаратура і аптечки першої допомоги, безпілотники і тепловізори....

– Починалося все з проектів по до-помозі армії, яка була гола та боса. На початку війни ті ж тепловізори були чи-мось з області фантастики: про них знало мало людей, а привезти могли взагалі одиниці, – пригадує керівник Центру Максим Рябоконь. – Часто ми висту-паємо новаторами в різних напрямках розвитку технологій. Зокрема зробили перші українські тепловізори, бліндажі, безпілотники. Ми беремося за всі проекти, які можуть бути корисними й потребують невеликих грошей. Розвиваємо також нові технології в медицині. Скажімо, проект

«Банк шкіри» - регенерація шкіри після опіків за допомогою клітинних технологій.

Волонтери People`s Project намагаються допомагати армії централізовано і комп-лексно: не просто закупити один-два те-пловізори, а «закрити» критичні потреби конкретної бригади.

– Час від часу наш ревізор їздить з пере-вірками. І якщо щось пропало, відповідні заяви передаються до військової проку-ратури, розпочинається розслідування, – розповідає Максим Рябоконь. - Нам не потрібно щороку збирати гроші на одне і те ж саме. Все, що повертається з війни у військову частину, розподіляється новим бійцям.

Сьогодні на порталі People`s Project зби-рають кошти на польові бліндажі, підготовку військових тренерів з крос-фіту, квадрокоп-тери і камери GoPro, оснащення батальйону, що стоїть на захисті Маріуполя. А також на цивільні проекти, як обладнання сучасного спортивного майданчику для молоді на Троєщині, ініційоване ветераном війни.

Марія КАТАЄВА

Допомагаємо і контролюємоВОЛОНТЕРИ Благодійний календар

� Волонтери фонду «Повернись живим» разом з учасниками АТО презентували благодійний календар «Ветерани. Життя триває ...» Про це повідомили в прес-службі фонду.

– Це вже третій календар, виданий нашим фондом, минулі були присвячені «кіборгам» – захисникам Доне-цького аеропорту. Цього року ми присвятили календар ветеранам, які повернулися з війни і добилися успіху вже в цивільному житті. Адже ці люди повинні стати прикладом для нас і наших дітей, – зазначив засно-вник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега.

У календарі розповідаються історії бійців 95-ї, 93-ї, 80-ї, 53-ї, 30-ї,25-ї та 101-ї бригад, а також батальйо-ну НГУ ім. генерала Кульчицького, 34-го батальйону «Батьківщина» і підрозділів «Правого сектора» – вже в цивільному житті після служби.

– Портрет кожного з героїв календаря - це не просто історія людини, яка пережила війну. Це історії перемог. Перемог у боях, перемог над обставинами і перемог над собою, – зауважив пан Дейнега.

Волонтери також відзначили, що кошти від про-дажу нинішнього календаря будуть спрямовані на придбання безпілотного апарату з можливістю тепловізійного спостереження для 40-ї окремої артилерійської бригади.

Замовити календар можна за адресою calendar2017@savelife.in.ua, а докладніше озна-йомитися з історією кожного з його героїв можна буде на сторінці «Повернись живим» у Фейсбук. Благодійний внесок (вартість календаря) – 500 грн.

Торік, на початку вересня, коли Київ та Кіото відзначали 45-річ-чя побратимства двох міст, Київський міський голова Віталій Кличко на запрошення мера Кіото Дайсаку Кадокава відвідав Країну сонця, що сходить, з робочим візитом.

Очільники Києва та Кіото домовилися про більш ефективну співп-рацю міст та про її конкретні напрямки на найближчу перспективу. Зокрема, японська сторона пообіцяла допомогти із впровадженням у Києві своїх високотехнологічних розробок у сфері громадського транспорту.

Найближчим часом до Японії, у науковий центр Кіото, вирушить група українських студентів, які займаються інноваціями, техно-логіями та дизайном. А група сту-дентів із Кіотського університету приїде до Києва та візьме участь у роботі столичних хабів. Про це Віталій Кличко домовився під час відвідання Кіотського наукового центру ASTEM. Його науковці та студенти розробляють нові технології, інновації, які потім за-проваджує бізнес. Достатньо сказати, що 17 світових компаній розташовані в Кіото і активно працюють з ASTEM. Сім науковців Центру стали Нобелівськими лауреатами. Як зазначив мер Києва, Кіотський науковий центр є яскравим прикладом спільної роботи і розвитку науки та бізнесу.

Віталій Кличко наголосив, що Київ дуже зацікавлений у впровадженні новітніх технологій і відкритий до співпраці з Японією.

– Ми всі розуміємо, що високі технології пріоритетні в розвитку наших міст і країн. Японія – лідер у генерації і запровадженні висо-ких технологій, – відзначив мер Києва. – І ми вдячні за готовність до ефективної співпраці, бо використовуємо світовий досвід для того, щоб Київ був сучасним комфортним містом.

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) СПІВРОБІТНИЦТВО 19

РІК ЯПОНІЇ В УКРАЇНІ

Сьогодні і політичне керівництво Японії, і

великий бізнес підкреслю-ють головне – підтримка України і надалі буде.

Посол Японії в Україні Шігекі Сумі: Посол Японії в Україні Шігекі Сумі:

«Підтримка українських реформ є для нас пріоритетом»25 років тому Японія визнала

незалежність України, визнала її державою. Я щиро радію роз-витку відносин між Україною та Японією за ці 25 років.

Особливо за останні три роки, після подій на Майдані («Рево-люції гідності»), відносини між Україною та Японією стрімко розвиваються.

Вперше в історії дипломатичних відносин наших держав відбувся ві-зит прем’єр-міністра Японії Шіндзо Абе до України 2015 року, а також візит Президента України Петра Порошенка до Японії 2016 року.

З огляду на незаконну анексію Росією Криму та ситуацію на Донба-сі, Японія, за принципом невизна-ння зміни статус-кво застосуванням силових методів, стала єдиною державою в Азії, яка запровадила санкції проти Російської Федерації. Також Японія підтримала резолю-цію ООН щодо ситуації із правами людини в Автономній Республіці Крим та Севастополі як країна-спі-вавтор цього документа. З метою врегулювання ситуації у Криму

та на Донбасі, Японія зосереджує зусилля для надання допомоги внутрішньо переміщеним особам і відновлення Донбасу за посеред-ництва міжнародних організацій. І хоч вона не є країною-членом ОБСЄ, втім здійснює фінансовий внесок до бюджету організації та відрядила спостерігача у Спеці-альну моніторингову місію (СММ) до України.

Для Японії важливим пріори-тетом є підтримка проведення

реформ в Україні у таких галузях, як фінансова, охорона здоров’я, боротьба з корупцією та розвиток стабільної демократії. 2015 року було створено «Групу підтримки України», яка складається з по-слів країн G7 в Україні. Японія, як член Великої сімки, і надалі продовжуватиме підтримувати Україну у здійсненні реформ. Крім того, через культурний між-державний обмін ми доклада-тимемо зусиль до поглиблення

взаєморозуміння між нашими народами.

2017-й рік проголошено «Ро-ком Японії в Україні». Оскільки планується проведення багатьох заходів у всіх куточках України, щиро сподіваюся, що киянам вдасться відчути Японію ближче та насолодитися культурою на-шої країни.

Кращий ландшафтний архітек-тор Японії Широ Накане на про-хання мера Кіото Дайсаку Кадокава і мера Києва Віталія Кличка, за підтримки японської компанії JTI, взяв на себе почесну місію роз-робити проект японського саду та саду каменів у парку Кіото. Проект ландшафтного парку буде пред-ставлено на розгляд громадськості та погоджено з думкою киян. Оці-нити рівень виконаних робіт і до-бре провести час мешканці та гості столиці зможуть на фестивалі Днів Японії в Україні, запланованому на травень 2017 року.

Замовником робіт виступає Комунальне підприємство «Ки-ївський центр розвитку міського середовища». Фінансування робіт здійснюватиметься за рахунок бюджету Києва і залучених коштів.

Нагадаємо, парк Кіото засно-ваний 1972 року одразу після під-писання договору про співпрацю та розвиток міст-побратимів. У

центрі парку розташований сад каменів. Тут можна побачити ка-мінь «почесного сидіння», камінь «печерного виду», «камінь-охо-ронець», «камінь місячної тіні». З рослин представлено вікові со-сни, японський клен. До речі, 28 квітня 2012 року в парку відбулася урочиста церемонія реєстрації но-

вого рекорду Гіннеса – найдовшої у світі алеї сакур. Того ж року, на сорокаріччя заснування, парк Кіото пережив нове відродження: сут-тєво упорядкована його загальна територія, встановлена стилізована вхідна брама з написами назви природного об’єкта українською та японською мовами.

Проект загальною вартістю 19,3 млрд. грн. реа-лізується спільно з японським урядом за рахунок кредитних коштів Японії та коштів державного бю-джету України. Крім того, за рахунок наданої Японією міжнародної технічної допомоги обсягом 1,6 млрд. ієн виконуються проектні роботи, завершення яких планується в середині 2017 року.

– Реконструкція Бортницької станції аерації – дуже важливий проект для України. Він позбавить Київ загрози екологічної катастрофи, яку несе сьогодні БСА через критично зношений стан. Для нас важливо, що до проекту долучився саме уряд Японії. Ця країна – одна з кращих у впровадженні екологічних про-ектів. Японський досвід дуже важливий для України, особливо у таких масштабних, життєво необхідних проектах, – повідомив віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко.

За його словами, Японія надасть Україні не лише кредитні кошти, а й консультації, найновітніші технології та обладнання. Урядовець також додав, що Україну і Японію пов’язують міцні та надійні

партнерські відносини. І реконструкція БСА – не єдиний великий важливий інфраструктурний про-ект, який планується спільно реалізувати в Україні.

«Вечірка» поспілкувалася з приводу реконструкції БСА з першим заступником генерального ди-ректора «Київводоканалу», депутатом Київради Вадимом Сторожуком:

– Плідна співпраця з Японією надала Бортницькій станції аерації унікальний шанс для реконструкції. Проект реалізується на рівні міжурядової угоди між Україною та Японією за підтримки Київради та ви-конавчої столичної влади. ¬ Йдеться про будівництво по суті нового сучасного заводу з очистки каналі-заційних стоків столиці. Він буде реалізовуватися в унікальних ситуаційних умовах, без фактичного виведення станції із експлуатаційних режимів.

Навіть беручи до уваги ту непросту ситуацію, в якій сьогодні перебуває Україна, за словами депутата Київради, Японія пішла назустріч нашій державі та виділяє великі кредитні кошти. Таких унікальних і вигідних умов у Європі та світі просто не знайти.

Віталій Кличко: Віталій Кличко:

«Ми вдячні за готовність до співпраці»

Диво-парк і сад каменів � Як відомо, нинішнього року КМДА за підтримки японських партнерів планує реконструювати парк Кіото (Деснянський район).

Бортницька станція: унікальний шанс для реконструкції� Завдяки співпраці України з Японією завершуються підготовчі роботи з реконструкції Бортницької станції аерації (БСА)

Підготував Михайло КАМІНСЬКИЙ

НАДІЯ

ІНІЦІАТИВА

ПЕРСПЕКТИВИ20

Завдяки команді однодумців вдалося таки розробити Еcois.me – сервіс для контролю ви-трат електрики в

будинку

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)

Астана: формат успіху Астана: формат успіху У сирійському конфлікті, схо-

же, окреслилися довгоочікувані зміни: нарешті сторони готові сісти за стіл переговорів. Зроби-ти це планують у розширеному форматі. Обговорити можливі шляхи врегулювання затяжного і кровопролитного протисто-яння цього разу мають намір не тільки його безпосередні учасники, а й ті, хто мимоволі виявився втягнутим до нього.

Цей крок вони готові здійснити лише на нейтральній території, а тому обрали столицю Казахстану – Астану як найбільш підходящий і вивірений майданчик.

Переговори щодо врегулювання конфлікту в Сирії тривають майже три роки поспіль. До чого лишень не вдавалися сторони, щоб зняти напругу діалогу. Змінювалися фор-мати і майданчики дискусій, пере-форматовувався склад учасників. За цей час резонанс мали зустрічі в Лозанні, Віденський раунд і Женев-ський формат. Незважаючи на три роки зусиль, поки що не вдалося зупинити весь жах і безвихідь того, що несе з собою будь-яка війна. У цьому конфлікті жертвами, за різними даними, стали майже 400 тисяч осіб. Близько семи мільйонів сирійців вимушені були покину-ти власне житло, залишити свою батьківщину і стати біженцями.

Статистичні дані у жодному разі не можуть передати й сотої

частки того, що стоїть за сухими цифрами. Адже за кожною з них – біль, жах, страждання, пролита кров. Ніщо не здатне передати всю трагедію і безпорадність того становища, заручниками якого стало мирне населення Сирії. Лише той народ, котрий переживає чи пережив подібне, може осягнути жах і трагізм ситуації, повною мірою співчуваючи жертвам на-силля у Сирії. Стільки скалічених доль, осиротілих дітей, невтішних матерів, які втратили своїх синів, не можуть залишити байдужою жодну свідому людину.

Нині не зовсім на часі дискуту-вати на тему винних і заручників ситуації. Важливіше знайти шляхи взаємної згоди чи компромісу для припинення вогню і настання бажаного перемир’я. З такими намірами мають сісти за стіл пе-

реговорів сторони, що прямо або побічно втягнуті в конфлікт.

Про готовність узяти участь у перемовинах вже заявили пред-ставники офіційної влади і по-мірної опозиції Сирії, делегати з Росії, Туреччини, Ірану, Саудів-ської Аравії і Катару. Свою під-тримку зустрічі на Астанинсько-му майданчику висловили у США, Китаї та Організації Об’єднаних Націй. Власне, обраною Астана стала не з ініціативи самих ка-захстанців. Така пропозиція була висловлена в телефонній розмові президентів Росії і Туреччини з Нурсултаном Назарбаєвим. Лідер Казахстану з готовністю зголосився надати територію і забезпечити всі необхідні умови для проведення важливих пере-говорів, здатних змінити історію цілого народу. Наразі міністер-

ства закордонних справ цих країн активно взялися до справи: ведеться на-полеглива і безперервна підготовка переговорів на належному рівні.

Казахстан отримав карт-бланш у справі їх організації за-вдяки тому, що ця країна – ней-тральна у сирійському питанні. Це стало ключовим і найважливішим критерієм відбору для всіх сторін конфлікту. Така важлива роль і дипломатична місія не нова для Казахстану. Він не стоїть осторонь питань в Україні, неодноразово заявляючи про готовність органі-зувати дипломатичний майданчик переговорів щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Офіційна Астана відіграла значну роль у нормалізації відносин між Росією і Туреччиною в піковий період їх конфлікту через зби-тий російський літак. Крім того, Казахстан став важливим посе-редником у врегулюванні про-блеми іранської ядерної програми. Зважаючи на практику і досвід, експерти розраховують на те, що міжсирійські переговори в Астані будуть успішнішими, ніж зустрічі у Женевському форматі, які деякі політики, не соромлячись жорстких формулювань, відверто називають «провальними».

Також необхідно відзначити, що Астана двічі надавала свою тери-торію для проведення переговорів.

На сьогодні діє єдиний, схвалений усіма зацікавленими сторонами документ щодо врегулюванню сирійської кризи – Астанинська декларація.

Очікувані переговори, хоча їх дата й організаційні моменти поки що не узгоджені, будуть багато-обіцяючими. Від них очікують чимало: припинення кровопро-лиття і досягнення домовленості між офіційною владою Сирії і тією частиною опозиції, з якою є можливість і сенс домовляти-ся. Для тих та інших Казахстан – авторитетна країна, гравець на міжнародній арені. Тож є надія, що діалог, нарешті, стане більш довірчим, а відтак і більш кон-структивним.

Обнадійливо й оптимістично висловлюються щодо сирійських переговорів аналітики та експер-ти. Зокрема говорять про те, що є всі шанси, аби астанинський раунд переговорів відіграв переломну і не останню роль у врегулюванні конфлікту. Про це зазначив екс-перт, директор інституту історії держави Міністерства освіти і на-уки Казахстану Буркітбай Аяган: «Астана відіграє винятково важ-ливу, але все ж не останню роль у залагодженні цього конфлікту. Це протистояння має затяжний ха-рактер. Тому переговори в Астані, звісно, матимуть велике значення, але конфлікт не буде вичерпаний тільки однією цією зустріччю».

� Сирійське питання має перспективу вийти на рівень переговорів у столиці Казахстану

Олександр ПИРЛИК

Виявляється, в Україні мож-на побудувати легальний бізнес, який дозволить його власникові з’явитися на сторінках всесвітньо відомого журналу Forbes. Вечірка познайомилася з Іваном Пасічни-ком та його стартапом Еcois.me.

Про свій успіх Іван розповідає, як про буденну справу. Він – ко-лишній студент КПІ, отже типовий «технар» (тому й цікавився ІТ-технологіями), часто відвідував різноманітні виставки та майстер-класи. Дивно, але ще три роки тому Пасічник й гадки не мав, що буде займатися енергозберігаючими технологіями, та ще й керуватиме власною компанією.

На початку 2013 року він отри-мав диплом і зважився на участь в «Хакатоні» (змаганні команд-програмістів, які намагаються впоратися з поставленими орга-нізаторами завданнями). Того разу темою «Хакатону» стало енерго-збереження. Хоча у Пасічника не було ніякого досвіду в цій сфері, він вирішив поекспериментувати й зі-брав команду, до якої увійшли його

нові знайомі програмісти – Назар Мокринський, брати Олександр і Антон Дятлови.

– Зізнаюся, на той час ми навіть не знали, як реалізувати власну ідею Еcois.me, але були впевнені у своїх силах. Тож перемога, хоч і була несподіваною, але ми поклали

всі сили на реалізацію нашого за-думу, – розповідає Іван. – Через півроку команда розрослася до дванадцяти осіб. Паралельно з Еcois.me ми ще багато чого робили: і сайти, і ліхтарики для спелеологів, і 3D принтери. Брати Дятлови за-ймалися проектом «Книготопія».

Усі заробітки вкладали у розробку головного проекту. А нашого тех-нічного директора через невідві-дуваність лекцій навіть... вигнали з університету.

Завдяки команді однодумців вдалося таки розробити Еcois.me – сервіс для контролю витрат елек-трики в будинку. До речі, західні експерти розглядають проект, як гідну альтернативу енергозбері-гаючим технологіям США.

Отже, Еcois.mе – що це таке? Цей сервіс бере під контроль усю спо-житу енергію у будинку і сигналізує: якщо один із апаратів витрачає її занадто багато або постійно підклю-чений до мережі. Крім того, сервіс підказує, де і як можна заощадити на енерговитратах. Скажімо, він оперативно повідомить, якщо ви забудете вимкнути праску або будете надто часто вми-катити і вимикати комп’ютер. Пасіч-ник зізнається, що найскладнішим для його команди було знайти інвестора.

– Ми близько року їздили Євро-пою і брали участь у найрізноманітніших конкурсах, у виставках. Одного разу поверта-лися з Голландії додому і вирішили заїхати до Польщі, у Краків. І знову «витягли щасливий квиток» – мож-ливість співробітництва із солід-ним інвестором, – говорить Іван.

Винахід українських хлопців привернув увагу німецької теле-комунікаційної компанії Deutsche Telecom. На розробку проекту їм

надали 80 тисяч євро. Компанія натомість отримала 15 відсотків акцій стартапу.

– На Заході трохи інший підхід до споживання енергії, – пояснює Пасічник. – У нас один монопо-ліст, якому громадяни сплачують кошти. А ось у Європі все це на-гадує вибір мобільного оператора чи провайдера Інтернету. Уявіть, що в Амстердамі аж 24 компа-нії, які займаються постачанням електроенергії. Саме з ними ми і намагаємося співпрацювати.

Попри очевидну вигоду, поки що найбільшу зацікавленість до проекту киян виявляють закор-донні інвестори. Які оцінили переваги простої арифметики: при вартості 200 доларів за один пристрій він дозволяє зменши-

ти споживання електроенергії у середньому на 15 відсотків. Якщо в Україні економія становить близь-ко 40-70 гривень на місяць, то в США, наприклад, не менше 15 до-ларів.

Хлопці намага-ються розвивати свій проект. Уже готовий до масового виробництва удосконалений прототип Еcois.me, який допомагає власникам системи сонячних батарей ефек-тивно використовувати пристрій. Він підказує, коли саме потрібно вмикати батареї, а коли можна дати їм відпочити. Команда Пасічника має чимало цікавих задумів. Як кажуть, далі — буде...

� 29-річний киянин винайшов, можливо,

не революційну, але досить

ефективну й просту енергозберігаючу

технологію, яка вмить привернула увагу

західних інвесторів

Як потрапити до Forbes

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) 21СПОРТ-ТАЙМ

Динамівці допомогли аматорам У манежі бази «Динамо» в Кончі-Заспі відбулися фінальні матчі товариського турніру на Кубок Анатолія Дем’яненка.

У складі більшості команд-учасниць виступали як колиш-ні, так і діючі футболісти професійних клубів. Приміром, «Catanzaro» був підсилений одразу трьома футболістами «Дина-мо». І якщо воротар Георгій Бущан та півзахисник Денис Гармаш приєдналися до команди лише у фінальних іграх, то півзахисник Сергій Рибалка захищав кольори столичного колективу протягом усього турніру.

У підсумку саме голи динамівців і стали вирішальними, що дозволило «Catanzaro» виграти почесний кубок. У півфіналі «італійці» перемогли команду REDMOND – 3:1, а Сергій Рибалка та Денис Гармаш забили по одному голу (ще один результатив-ний удар на рахунку колишнього гравця «Шахтаря» Ростислава Русина).

У фінальному ж поєдинку було здобуто мінімальну пере-могу – 1:0 над фаворитом турніру «Виноградар-Локо» (у складі команди грали колишній динамівець Олександр Романчук, а також колишній гравець «Ворскли» Іван Кривошеєнко). Протягом матчу свою команду неодноразово рятував Георгій Бущан, а єди-ний м’яч із пенальті на останніх хвилинах основного часу забив Денис Гармаш.

Таким чином, отримавши заряд позитивних емоцій, динамів-ці мають ще трохи більше двох тижнів, аби відпочити та набра-тися сил перед зимовими зборами, перший із яких розпочнеться вже 16 січня.

9 медалей юніорів У Харкові пройшов чемпіонат України з боксу серед мо-лоді, на якому київські боксери перебували на провідних ролях – представлені у фіналах семи вагових категорій із десяти.

Переможцями серед киян стали Микита Дінеєв, Максим Галін-чев, Максим Боришполець, Микита Алістратов. Отже командну першість цьогорічних змагань впевнено виграли боксери Києва, які в підсумку здобули 9 нагород, серед яких чотири золоті. На другому місці – боксери Харківської області, третє – в активі боксерів Київської області.

Потужний виступ наших спортсменів «Вечірці» прокоменту-вав старший тренер збірної Києва Едуард Виноградов.

– Відмінний результат! Кілька років нам не вдавалося під-нятися на найвищу сходинку п’єдесталу в командній першості. Чесно кажучи, навіть не сподівався на 9 медалей у 10 категоріях. Серед цих юніорів є дійсно талановиті боксери. Сподіваюся, вони і надалі посилено працюватимуть, і скоро ми всі разом поверне-мо Києву статус «боксерської столиці», – зазначив фахівець.

Нагадаємо, що призери звітних змагань стануть основними кандидатами до збірної України для виступів на чемпіонатах світу та Європи.

Столичний «Будівельник» відновив підготовку до поєдинків Суперліги Парі-Матч 2017 року. В одному з тренувань разом зі старшими товаришами брали участь і хлопці баскетбольної школи «Тейваза».

Спочатку юні баскетболісти просто спостерігали за тренуванням гравців дев’ятикратного чемпіона України, а трохи згодом приєдналися до них. Спочатку обидві команди сформували п’ятірки, кожна з яких складалася як з гравців «Будівельника», так і з гравців «Тейваза». У таких змішаних складах команди провели поєдинок, після чого гравці «Будівельника» позмагалися з юними баскетболістами «Тейваза» в точності кидків.

Ще одним приємним сюрпризом і найбільш видовищною частиною програми стало данк-шоу від форварда «Будівельника» Ді Джея Стефен-са, який показав дітям, за що його називають одним з кращих данкерів у сучасному баскетболі.

Наостанок представники «Будівельника» подарували дітям з «Тейваза» командні календарі на 2017 рік, після чого гравці обох команд зробили спільне фото на пам’ять.

Ще хлопчиком я з величезним інтересом читав статті на спор-тивну тему в найпопулярнішій у ті часи газеті «Вечірній Київ», які виходили з-під пера Саші Ли-пенка. З відкритим ротом слухав репортажі з матчів улюбленої ко-манди «Динамо» (Київ), що вів як по радіо, так і по телебаченню з багатьох стадіонів світу Валентин Щербачов. Як і багато футбольних вболівальників по кілька разів пе-речитував матеріали, присвячені футболу, Валерія Валерка.

Ці талановиті журналісти згодом стануть моїми друзями, справжні-ми безкорисливими помічниками у всіх моїх проектах, пов’язаних з футболом. І не тільки. До цих пір в моїй пам’яті, як в мороз-ний і сніжний день, вже далекого 2001 року, Саша Липенко разом зі мною на площі в райцентрі Згу-рівка Київської області разом із тисячами мешканців Згурівського та Яготинського районів зустрічав Новий 2002 рік, який згадують до

сих пір... Як Валера Валерко з моїм футбольним клубом «Борисфен» об’їздив увесь світ, публікуючи потім в газетах «Український фут-бол» і «Київська правда» матеріали, присвячені матчам «Борисфена» та інших команд. Не кажучи вже про те, скільки кілометрів ми разом з ним проїхали дорогами Київської області, вітаючи вете-

ранів, відвідуючи дитячі будинки та будинки для людей похилого віку... Скільки разів, знаходячи в своєму щільному графіку час, ви-їжджав зі мною Валік Щербачов, роблячи репортажі про нікому тоді невідому сільську школу в селі Щасливе, де дуже любили футбол, і яка завдяки своїм випусникам і ФК «Борисфен» сьогодні відома всьому футбольному світу...

І зараз, на відміну від багатьох своїх менш відомих колег, вони, як завжди готові підтримати все нове, що пов’язано з розвитком футболу, прекрасно розуміючи, як це важливо особливо зараз, коли наш футбол знаходиться в глибокій кризі. Просто вони його люблять, розуміють, живуть цією грою! Можливо, саме ці якості й є одними з ключових, крім їх таланту, які роблять їх кращими у своїй професії!

Ігор КОВАЛЕВИЧ,

Київська обласна федерація футболу

Олександр ПИРЛИК

З карате все зрозуміло – це єдиноборство вважається од-ним із найдревніших у світі, воно не менш популярне та видовищне, ніж, скажімо, бокс чи дзюдо. Крім того, у травні минулого року його внесли до програми Олімпій-ських ігор-2020 у Токіо. Тому поява кіокушинкай у Реєстрі визнаних видів спорту в Укра-їні було прогнозованим. А ось інші…

Але спочатку давайте прига-даємо, що ж являє собою статус «офіційного виду спорту». Пере-дусім, він надає переваги щодо отримання державної підтримки для розвитку, проведення офіцій-них змагань, відкриття відповідних відділень у дитячо-юнацьких спор-

тивних школах, спеціалізованих навчальних закладах тощо. Тож, невдовзі фрази на кшталт: «На ристалище запрошується кандидат в майстри спорту з середньовічного бою Іван Іваненко» стануть для нас буденними.

Пошириться й популярність «спорту з літаючим диском», який ще називають «фрізбі». Журна-ліст «Вечірки» спробував знайти аргументи для визнання однієї з улюблених розваг пляжників офі-ційним видом спорту. Так, Україна стала 15-ю країною у світі, яка ви-знала «спорт із літаючим диском». У нього почали грати ще в 1995 році, а зараз у нас налічується 15 клубів, чотири з яких працює у Києві.

На сьогоднішній день фрізбі представлений у 87 країнах сві-ту. Він визнаний Міжнародним олімпійським комітетом. Новий для нашої країни спорт склада-ється з безлічі дисциплін: алтимат,

диск-гольф, гатс, ДДЦ. Найбільш популярною і поширеною сьогодні є алтимат – видовищний і атле-тичний командний вид спорту, щось середнє між американським футболом і баскетболом. До речі, у 2017 році пройде чемпіонат світу з пляжного алтимату, на якому Україна буде представлена збірни-ми командами у двох дивізіонах: Open і Mix.

– Визнання «спорту з літа-ючим диском» на державному рівні – новий етап у розвитку нашої спільноти, – прокомен-тував подію нашому виданню голова Української Федерації літаючих дисків Дмитро Бабич. – Вітчизняному спорту не виста-чало дитячих і юнацьких секцій, які б виховували атлетів з юних років. Колосальні зусилля акти-вістів наштовхувалися на спротив скептиків, противників нового і незнайомого. Нарешті тепер

ми не просто «дивні любителі покидати фрісбі», а країна, що

має спорт, визнаний світовою громадою і рідною державою.

Посвятять хлопців у лицарі � Міністерство молоді та спорту України визнало ще три офіційні види спорту. Це – кіокушин карате, «спорт із літаючим диском» та… середньовічний бій.

ПАРІ-МАТЧ 2017

«Будівельник» потренувався з юними баскетболістами

КОЛЕГИ

У них талант – любити футбол На прес-конференції, присвяченій черговому футбольного турніру пам’яті Олега Макарова, мені було дуже приємно зустрітися з моїми давніми друзями, справжніми майстрами пера, спортивними журналістами Олександром Липенком, Валерієм Валерко і Валентином Щерба-човим.

НОВИНИ

Ігор Ковалевич

КІНОМАНІЯ22 Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)

НОСТАЛЬГІЯ

А Пацюк вареники А Пацюк вареники не ковтав – випльовував не ковтав – випльовував � 55 років тому в кінотеатрах Радянського Союзу відбулася прем’єра стрічки «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Борис БАБКІН

«Вечірці» вдалося розшукати головну героїню стрічки – Оксану, дочку козака Чуба, ще й побесідувати з нею, незважаючи на перенесену нещодавно важку хворобу. Оксана, тобто актриса Люд-мила Мизнікова-Белінська, багато десятиліть разом із чоловіком – актором і драма-тургом Олегом Белінським – мешкають у Києві.

1961 року кінорежисер Олександр Роу повідомив про бажання екрані-зувати повість Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Проте чиновники Держкіно сказали, що фільм із та-кою «релігійною» назвою в прокат ніколи не вийде, і Роу перейменував свою майбутню стрічку на «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Режисер підібрав виконавців начебто всіх ролей: і Олександра Хвилю (козака Чуба), і Юрія Тав-рова (коваля Вакулу), і Людмилу Хитяєву (Солоху, матір Вакули), і Миколу Яковченка (знахаря Па-цюка), і Сергія Мартінсона (дяка Осипа Никифоровича), і Георгія Мілляра (Чорта, він грав у фільмі ще й сільську пліткарку). А от Оксану ніяк знайти не міг.

– Олександр Роу переглянув кілька сотень претенденток по всьому Радянському Союзу і при-їхав на нашу студію імені Довжен-ка, – згадує Людмила Миколаївна. – А тут я. Жодної ролі ще не зіграла, щойно закінчила акторську студію при Театрі Франка. Я прийшла на студію Довженка пробуватися на роль до зовсім іншого фільму. Проте Роу, побачивши мене, ви-гукнув: «Ось же наша Оксана!». Під час проб він попросив мене заспівати якусь українську пісню.

І коли я затягнула (а голос у мене був гарний): «Полюбила Петруся, та й сказати боюся», долю мою було вирішено…

– Чому режисер не став зніма-ти фільм у Диканьці на Полтав-щині, де, власне, і відбувалися події у творі Гоголя?

– Тому що зйомки розпочали трохи запізно – у березні. У Ди-каньці вже почав танути сніг, і знімальна група вилетіла до Коль-ського півострова, у селище «13 кілометр» під містом Кіровськом. Я поїхала в черевичках, короткій білій шубці. І, побачивши вели-чезні кучугури снігу, чорного від видобутку апатитів, зрозуміла, що з одягом погарячкувала. Акторів для масовки набирали за оголо-шеннями, розвішаними в Кіров-ську. Цікаво, що співати українські пісні-колядки російським хлопцям та дівчатам не довіряли. Вони за наказом синхронно відкривали роти, а неподалік, з машини, за-писаний на магнітофонну плівку, лунав український хоровий спів.

– Чи правда, що під час зйо-мок акторів, які виконували ролі різної нечисті, переслідували невдачі?

– Одного разу на Чорта – актора Мілляра – звалилися декорації

вагою більше 100 кілограмів, але він дивом уцілів, хоча гример поруч був травмований. Постраждала і Людмила Хитяєва, яка грала відьму Солоху: катаючись із маленьким сином на лижах у перервах між зйомками, вона врізалася в дерево і зламала собі носа. Вирішила, що це знак: дражнити далі нечисту не можна. Але Олександр Роу вмовив її продовжити роботу, і «божественна Солоха» повернулася до зйомок.

– Розповідають, шо «всесо-юзна Баба Яга» – актор Георгій Мілляр намагався працювати без дублерів, хоча на момент зйомки йому виповнилося 58 років.

– Так, Мілляр, надзвичайно де-лікатна та інтелігентна людина, волів, щоб усе було насправді: і його тонке чорне трико, в якому він мерз на сильному морозі, й занурення в крижану ополонку без дублера. Одягаючи вбрання Чорта, Георгій Францевич хрес-тився: «Господи, прости мені це хуліганство!». Також із задоволен-ням я дивилася, як працює чудовий український комедійний актор

Микола Яковченко. Сцену погли-нання вареників знімали методом зворотної зйомки, тобто Пацюк не ковтав вареники, а навпаки випльовував. Потім Яковченко зізнавався, що об’ївся варениками і галушками на все життя.

– Чому у стрічці ви не взу-вали кришталеві черевички, що привіз Вакула? До речі, на екрані вони здаються за-великими як для мініатюрної Оксани.

– Вони були з вузькими но-сами, тому і здавалися розміру так 39-го. Але навіть при моєму 35 розмірі ноги це кришталеве творіння взути було неможливо. Тому у фільмі, я їх лише потри-мала в руках.

– Як склалася ваша доля після зіркового дебюту?

– На мене посипалися ролі, але я за порадою Роу чекала справжню. Тим часом закінчила філфак Київського університету

імені Тараса Шевченка, знялася в декількох фільмах, служила в Київському ТЮГу, вийшла заміж за актора Олега Бєлінського, з яким, до речі, познайомилася у новорічну ніч, народила сина. Час від часу знімалася: в останні де-сятиліття – у 12 серіях фільму «До мене, Мухтар!», завідувала відділом театрального музею на території Києво-Печерської лаври, разом із чоловіком керую християнським театром «Містеріум»… Cин не підтримав сімейну традицію: він юрист. Наш онук Станіслав-Август дуже цікавиться творчістю бабусі. Коли вивчав у школі твори Гоголя, які в підручнику супроводжувалися ілюстрацією з фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки», побачиши мене, сказав: «Так це ж моя бабу-ся!». Його однокласник здивова-но вигукнув: «А хіба Оксана ще жива?». (Сміється).

ДО РЕЧІ

1951 року вийшов перший радянський мультфільм «Ніч перед Різдвом», який зняли сестри-мультиплікатори Валентина і Зінаїда Брумберги.

У 1977 році Гоголя екранізував класик української анімації Євген Сивоконь. Мультфільм називався «Пригоди коваля Вакули».

Через двадцять років, 1997-го, з’явився ляльковий мультфільм «Ніч перед Різдвом» московського режисера Катерини Михайлової. І нарешті 2001-го на екрани вийшов мюзикл «Вечори на хуторі біля Диканьки», знятий українським режисером Семеном Горовим.

В КАДРІ Й ПОЗА КАДРОМ

«Воїни духу» готові до прокату

19 січня 2017 року в кінотеатрах України розпочинається кіно-прокат документального фільму «Воїни духу» про останні п’ять днів героїчної оборони Донецького аеропорту.

Авторами «Воїнів духу» ста-ли Анна Мартиненко та Тетяна Кулаковська, які на власні кошти відзняли цей фільм.

За словами Анни Мартиненко, зараз йдуть перемовини з кіно-театрами областей та міст. Наразі вже є домовленість з КП «Київкі-нофільм», шість кінотеатрів якого будуть показувати фільм. Також виявили бажання кінотеатри Ві-нниччини, Черкащини, Хмельнич-чини, Тернопільщини, Івано-Фран-ківщини.

«Коли до нас звернулися автори фільму, то ми ні хвилини не вага-лися і сказали, що візьмемо цей фільм і будемо показувати у наших кінотеатрах. По-перше, тому що у нас мережа комунальних кінотеа-

трів і майно належить територіаль-ній громаді міста Києва, і свою со-ціальну функцію ми виконуємо. А по-друге, ми – українці і цей фільм потрібно дивитися усім», – заува-жила перший заступник голови КП «Київкінофільм» Лариса Губенко.

Наразі «Київкінофільм» під-твердив 6 з 10 наявних кінотеатрів для показу «Воїнів духу». У подаль-шому, можливо, будуть додані ще інші.

Фільм виходить у прокат 19 січня, прес-показ буде у кінотеатрі українського фільму «Ліра» 20 січня о 18.00.

Земля» відкриє фестиваль у Брюсселі

20-22 січня в Брюсселі пройдуть Дні українського кіно. Це вже буде другий український фестиваль у бельгійській столиці. Його відкриє класична стрічка видатного кінорежисера Олександра Довженка «Земля» в живому супро-воді української етно-хаус групи «ДахаБраха».

Щорічні Дні українсько-го кіно в Брюсселі презен-тують на високому між-народному рівні найбільш резонансні сучасні стріч-ки, а також кінокласику в живому супроводі відомих українських музикантів. Крім фільму «Земля», буде представлено чотири нові стрічки з України, від-значених міжнародними нагородами.

На екрани вийдуть фільми про Джамалу і Дзідзьо

У новому році на українських екранах можна очікувати близько 40 вітчизняних кінопрем’єр. Деякі з них перейдуть з 2016-го (оскіль-ки з якихось причин на екранах не демонструвалися). Жанрова палітра досить яскрава: фентезі, соціальні драми, документаль-ні проекти. Також очікуються прем’єри українського фільму жахів та історичного бойовика.

«За підтримки Держкіно зараз знімається 40 повнометражних ігрових фільмів, і це також ви-клик, бо багато режисерів уперше знімають повнометражні стрічки. Ми сподіваємося, що цьогоріч ми покажемо нашим глядачам перший український фантастич-ний фільм у стилі фентезі, а також фільм жахів», – заявив голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.

У 2017 році в кінопрокат ви-йдуть фільми за участю укра-

їнських музикантів Джамали і Дзідзьо: документальна стрічка Анни Акулевіч Jamala.UA про відому співачку і Dzidzio Контра-бас – нова робота режисера Лю-бомира Левицького... «Ця стрічка реально відкриє нового кіногероя для України і нового для краї-ни актора Дзідзьо, – зауважив Любомир Левицький. – Тому що у нього величезний талант і велике бажання дарувати людям пози-тив».

Режисер Ахтем Сейтаблаєв розповів «Вечірці» про те, що в кінці 2017 року в українському кінопрокаті може з’явитися фільм «Кіборги». На сьогодні проходять кінопроби акторів. Сценарій для картини написала драматург На-талія Ворожбит. Знімальну групу консультують українські військо-ві, які були учасниками подій у Донецькому аеропорту під час оборони його від сепаратистів.

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235) 23АСОРТІ

виставки

ТВОРЧІСТЬ, НАТХНЕННА ЖИТТЯМ

У Центрі мистецтв «Шоколад-ний будинок» (філія Київського національного музею російського мистецтва) триває персональна виставка скульптури львівського художника дніпровського по-ходження Володимира Лободи. Виставка буде проходити пара-лельно з основною експозицією добутків художника в галереї НЮ АРТ і в рамках багатоетапно-го проекту по знайомству укра-їнського глядача з величезним масивом творчої спадщини митця. На виставці також буде представлений ряд автопортретів майстра, виконаних на різних етапах творчості.

ЧАРІВНІ ПІВНИКИ НА КОНТРАКТОВІЙ

Вже три роки поспіль від Миколая до Різдва в сквері на Контрактовій площі з’являється Парк казкових скульптур. Тут «оселяються» персонажі – сим-воли року за Східним гороскопом та їхні друзі. Цього року киян та гостей міста вітає Вогняний Півень – символ 2017-го. Орга-нізатори стверджують, що коли взяти півника за крило та зага-дати бажання, воно обов’язково здійсниться.

концерти

БАГАТОГРАННІСТЬ КОЛЯДИ

14 січня о 19.00 в Будинку вчених відбудеться творчий вечір Романа Коляди. Цей ви-конавець нагадує коштовний камінь, який має багато граней, він — піаніст, композитор, поет, музикознавець, автор та веду-чий теле-радіопрограм, крім того, він — диякон. Неймовірна енергетика живої імпровізації… Серце самої музики — в руках у Маестро — вона пульсує, благає, плаче, усміхається, чіпляє най-тонкіші струни, про які не знаєш сам, поки щось не зазвучить з самого космосу до глибин твого серця… Щось дивне відчувають слухачі на його концертах!

ЩЕДРИК-ЩЕДРІВОЧКА 14 січня о 19.30 в Націо-

нальному академічному теа-трі опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка Державний ака-демічний Волинський народний хор запрошує вас відсвяткувати Новий рік «за старим стилем» по-українськи. Концерт «Ще-

дрик-щедрівочка» — це народна пісня, танок та інструментальна музика, сплетені у барвистий вінок вокально-хореографічних композицій та етнографічних картин. А артистичний склад налічує близько 80 чоловік!

театр

ЛЮКС ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ 15 січня о 19.00 в приміще-

ні Київського національного академічного театру оперети театральне товариство «Бенюк і Хостікоєв» представлятимуть виставу «Люкс для іноземців». Часи, коли не було мобільних телефонів, телебачення не запо-лонило душі, а за вікном лунали улюблені мелодії золотого сто-ліття популярної музики. Євро-пейці за звичай відправлялися в невеликі подорожі й попадали в забавні колізії...Це комедійна історія про дві сімейні пари, які волею долі опиняються в одному готельному номері. Маленький готель у французькому містеч-ку на кордоні з Німеччиною, який святкує фестиваль «Святого Вольфганга» і стає тлом дивної плутанини й ніякових ситуацій, що тримають глядацьку аудито-рію в захваті впродовж усього спектаклю.

кіно

«ЗАКОН НОЧІ»

Країна: США Студія: Warner Bros Режисер: Бен Аффлек, Денніс

Ліхейн У ролях: Скотт Іствуд, Бен

Аффлек, Зої Салдана, Сієнна Міллер, Ель Фаннінг, Брендан Глісон, Ентоні Майкл Холл, Ті-тус Уэлливер, Кріс Мессіна, Кріс Купер

Тривалість: 2 год. 08 хв. Вікові обмеження: 16 років Події відбуваються в Америці

часів сухого закону. Головний герой картини, син поліцейсько-го, заробляє бутлегерством, в результаті чого він виявляється залученим до життя криміналь-ного світу. Ось тільки його кохана не впевнена в тому, що він досить жорстокий для такої професії.

«ЗНАЙДИ МЕНЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ»

Країна: Велика Британія Режисер: Зак Уедон У ролях: Аарон Пол, Анна-

белль Уолліс, Гаррет Діллахант, Захарі Найтон,

Тривалість: 1 год. 52 хв. Вікові обмеження: 16 років Клер і Девід знайшли один

одного і стали щасливою парою: сварилися, мирилися і мріяли прожити разом сто років. Поки одного разу Вона не зникла. У по-шуках коханої Девід стикається з кримінальними авторитетами, співробітниками спецслужб. Його почуттям належить зазна-ти серйозних випробувань. Чи готовий він йти до кінця заради кохання?

АФІША

ПРОГУЛЯНКИ МІСТОМ

� Колишню вулицю Олеко Дундича у Дніпровському районі названо на честь Василя Вишиваного.

Одним із великих українців початку ХХ століття був австрійський архикнязь (ерцгерцог), військовий діяч, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських січових стрільців Вільгельм Франц фон Габсбург Лотрінген, більш відомий нам як Василь Вишиваний, або Червоний Принц. Саме так його називали українські січові стрільці за щиру любов до українців і всього українського, зокрема й до вишиваної сорочки, яку носив і під одностроєм австрійського старшини, й навіть з’являвся при цісарському дворі у Відні.

У військовій академії він вивчав факультативно українську мову. Тоді ж почав студіювати праці з історії України, перечитав твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича, Василя Стефаника, Михайла Грушевського, Гната Хоткевича. Вільгельм Габсбург здобув настільки ґрунтовні знання, що міг розмовляти українською вільно, без акценту.

З початком Першої світової війни Вільгельм став активним вояком легіону Українських січо-вих стрільців (УСС). 27 лютого 1918 року легіон УСС під командуванням Василя Вишиваного ви-рушив, згідно з Берестейською угодою, в похід на більшовиків.

Як стверджують історики, з поваленням геть-манату Скоропадського в грудні 1918 року Василь Вишиваний почав співпрацювати з урядом Дирек-торії. Він отримав звання полковника армії УНР,

у вересні 1919 року його було призначено головою відділу за-кордонних зв’язків Головного управління Генерального штабу УНР. Переїхав до Кам’янця-Подільського, де розміщували-ся керівні установи Директорії. Тут почав формування мережі військових шкіл для армії УНР.

Пізніше Вільгельм Габсбург вів власний бізнес, мешкав у Франції та Іспанії. Під час Другої світо-вої, як і всі Габсбурги, відмовився від співпраці з нацистами. По війні жив у Відні.

26 серпня 1947 року Вільгельма Габсбурга разом з Новосадом, що був представником ОУН в еміграції, було заарештовано радянською секретною службою СМЕРШ, а в листопаді перевезено до Лук’янівської в’язниці Києва, де його допитували, вимагаючи зізнатися в контактах з оунівським підпіллям та західними розвідками. Однак Вільгельм усе це заперечував і відмовився видавати своїх друзів. Слідчі рекомендували йому 25 років ув’язнення, однак ця рекомендація, як і вирок, залишилися не-виконаними. Франц фон Габсбург Лотрінген (Василь Вишиваний) помер від туберкульозу 18 серпня 1948 року в тюремній лікарні. Поховання було таємним, і його місце не позначене, відомо тільки, що це Лук’янівський цвинтар.

Перейменовані вулиці

13 січня – Маланки, щедра кутя. Зранку починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна було заправляти скороминою. Кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх об-рядів. Готували млинці із салом, пироги, вареники. Звечора і до півночі оселі обходять щедру-вальники. Діти клали у батькові чоботи шматочок хліба і вуглин-ку. Натомість він просив подати правий чи лівий чобіт; якщо втрапила вуглинка, то рік буде голодний, а хлібець – щедрий. Кілька цибулин посипали сіллю. Якщо вранці сіль набухла воло-гою, то невдовзі піде дощ, стала геть мокрою – злива.

Якщо вночі вітер дме з півдня – рік буде жаркий, із заходу – буде вдосталь молока і риби, зі сходу – до врожаю фруктів

Якщо на Маланки сонячно й від-лига, то чекай теплого літа. «Яка Маланка, такі й Петро з Павлом».

Сильний мороз і падає малий сні-жок – на врожай хліба, здоров’я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу – на неврожай і хвороби.

Небо в зірках – врожай на боби й горох.

Якщо під Новий старий рік добрий сніг – сій гречку.

14 січня православна церква відзначає свято Обрізання Господ-нього та надання Христу імені Ісус. У цей день намагаються нічого не різати. Сьогодні також згадують одного з отців Церкви — Василія Великого. Якщо день морозний і сніжний — бути гарному врожаю. Також люди відзначають Новий рік за старим стилем.

Якщо на Василя в цей день туман – до урожаю.

Завірюха в Василів вечір віщує великий урожай горіхів.

Якщо Василева ніч зоряна, то літо буде ягідним.

18 січня — Навечір’я Богояв-лення (Хрещенський святвечір). Голодна кутя. Відзначають Бого-явлення з апостольських часів. Це одне з дванадцяти великих свят Православної церкви. Ним за-вершуються різдвяно-новорічні святки. У християн встановлено суворий піст, а свята вечеря (піс-на) розпочинається з уживання хрещенської води. У ці дні стояли знамениті хрещенські морози, це була найхолодніша зимова пора. Уранці на Богоявлення в церквах відправляють так звані царські часи, на кожному з них читаючи Євангеліє. Назву вони дістали від того, що слухати їх у давнину приходили царі, тому на многолітті у кафедральних соборах виголошували повністю царський титул із переліком усіх країв, підлеглих монархові.

Якщо в цей день завірюха – буде вона і на Масляній; дмуть вітри з півдня – літо буде грозовим.

Якщо в хрещенську ніч зорі дуже блищать, хліби будуть добрі.

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

ТРАДИЦІЇ

Хмарно, невеликий снігАтм. тиск 748Вітер, (м/с) 5

Вологість повітря, (%) 82Відчувається −9о

Барбі і Кен названі за імена-ми дітей засновника фірми «Маттел».

Бегемоти народжуються під водою.

Біляві бороди ростуть швид-ше, ніж темні.

Білі ведмеді — лівші. 11 відсотків усіх сканерів, які

зламалися, виходять з ладу тому, що люди сідають на них для копії частин тіла.

25 відсотків населення Землі ніколи не телефонували.

80 відсотків тепла людського тіла іде з голови.

97 відсотків людей, яким про-понують нову ручку, одразу ж пишуть своє ім’я.

99 відсотків живих істот, які жили на Землі, вимерли.

Блоха може стрибнути на відстань у 350 разів довшу свого тіла.

Більше 20 відсотків усіх дерев світу — сибірські модрини.

Більшість людей втрачають 50 відсотків смакових відчуттів до 60 років.

Паперові гроші вперше з’явилися в Китаї.

У казино Лас-Вегаса немає годинників.

У 1880 році кокаїн вільно продавався для лікування застуди, невралгії, головного болю і безсоння.

У 1982 році англієць Вільям Хол хотів покінчити життя самогубством, просвердлив-ши дрилем дірку в черепі. Він помер, коли зробив восьму.

У XV столітті вважали, що червоний колір лікує. Хворі надягали червоне й оточува-ли себе червоними речами.

ЦІКАВО

четвер, 12.01

−6о

Сильна хмарність

Атм. тиск 741Вітер, (м/с) 6

Вологість повітря, (%) 72Відчувається −5о

п’ятниця, 13.01

−2о

Сильна хмарність, дощАтм. тиск 737Вітер, (м/с) 5

Вологість повітря, (%) 84Відчувається 0о

субота, 14.01

+3о

Хмарно, сильний сніг

Атм. тиск 740Вітер, (м/с) 2

Вологість повітря, (%) 99Відчувається 0о

неділя, 15.01

0о

У Вашингтоні на різдвяному концерті в Білому домі про-лунав «Щедрик» у виконанні українських музикантів. Про це повідомляє прес-служба посольства України в США.

Згідно з повідомленням, «Щедрик» виконали україн-ські музиканти Two Violons і джаз-бенд «Наталя Лебедєва – Тріо». Вони стали єдиними іноземцями, включеними в святкову програму, глядачами якої були тисячі американців. «Більш того, українці єдині, хто виступав два дні поспіль, а концерт, який планувався як двогодинний, був продо-вжений на прохання глядачів і адміністрації на 30 хвилин, а потім - ще на 30 хвилин. «Щедрику» виповнюється 100 років, і він знову завойовує США», - наголошується в по-відомленні.

КИЇВ І КИЯНИ Фотовернісаж

Дизайн сцени для «Євробачення-2017» � Флоріан Відер (Florian Wieder) із Мюнхена став дизайнером сцени «Євробачення-2017» у Києві. Угода з компанією Wieder Design вже підписана. Про це повідомляє прес-служба «UA: Першого»

Флоріан Відер був дизайнером чотирьох сцен для міжнародного пісенного конкурсу, в його порт-фоліо – сцени «Євробачення» у Дюссельдорфі, Баку та Відні, а та-кож такі проекти, як талант-шоу «Х-Фактор» у Великій Британії та США і MTV Video Music Awards.

«Я обожнюю ідею, яка лежить в основі Євробачення. Так багато різних країн і культур збирають-ся, щоб відсвяткувати разом цю подію. Це мене дійсно вражає. Пісенний конкурс є одним із найбільш неймовірних проектів у моїй кар’єрі. Подібних йому – є лише кілька в світі. Отож для мене це честь стати дизайнером

сцени для шоу, що відбудеться в Києві», – розповів дизайнер.

Пан Відер планує створити від-чуття щастя і захвату в кожного, хто долучиться до «Євробачення». «Я вже запланував використати деякі революційно нові напра-цювання, але поки триматиму їх у секреті. Дизайн сцени «Євро-бачення-2017» буде унікальним і відмінним від попередніх шоу. Міжнародний пісенний конкурс – це не тільки проект, який мене запалює, він також є творчим ви-кликом, що дуже надихає мене, як дизайнера», – додав він.

За даними НТКУ, конкурс на творчу концепцію сцени пісенно-

го конкурсу тривав із листопада. Після аналізу відповідного ринку послуг, до найкращих продакшн-дизайнерів були надіслані про-позиції взяти участь у відборі ідеї оформлення сцени «Євро-

бачення-2017». НТКУ отримала конкурсні роботи від чотирьох компаній: двох українських – Zinteco і Artmax і двох іноземних – Wieder Design і Kuby Design.

Головним критерієм відбору були унікальність і креативність ідеї оформлення сцени міжна-родного пісенного конкурсу. Як результат – команда «Євробачен-ня» обрала найкращу концепцію сцени, яка максимально відпо-відатиме завданням конкурсу. Дизайн сцени буде оприлюднено в лютому. Роботи з будівництва сцени та трибун у залі МВЦ роз-почнуться наприкінці березня 2017 року.

Ска

нво

рд «Ве

чірк

и»

Скл

ала Оксан

а БАРКІН

А

внучка Діда Мороза

монголь-ський

селянин

морква у сніговика

ялина євро-пейськавідгадав загадки Сфінкса

поживний ранковий

напійталант

тихо-океанська сардина

невживання скоромної їжі (церк.)високо-

якісна міцна сталь

звертання до дівчини

один з найбільших музеїв світу

тархун

балаган, намет

сорт мар-меладу

земля для церкви (іст.)

гра з ракеткою та м’ячем

сорт ярої пшениці

вода в день богоявлен-ня (церк.)

ВИЗНАННЯ

Наші музиканти зіграли «Щедрик» у Білому домі

Вечірній Київ | 12 січня 2017 року | №1 (19235)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Ініціатива» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 52017 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, «хто старе поминає, той лиха не минає». Не «на-

кручуйте» себе, пробачте кривдни-ків і самі покайтеся в допущених помилках. Адже й самі не святі (а зараз криза в світогляді).

ТЕЛЬЦІ, хазяйновитість, рентабельність і вигода—ось

кити, на яких тримається ваша життєва філософія, і це нормально. Головне – робити все з любов’ю, аби отримати задоволення і користь для всіх.

БЛИЗНЮКИ, реальність прагматична, і розщедрюва-

тися – не в її правилах. Хіба що дати в кредит, який потрібно вчасно по-вернути.

РАКИ, ви пов’язані узами співпраці з партнерами, яких

обрали самі. Йдіть з ними в ногу, нехай диктують свої правила, ваше завдання -- підкоритися або посту-питися і відійти вбік.

ЛЕВИ, гармонізуйте робо-ту і дозвілля. Тоді будете

здоровими і багатими. Не пере-втомлюйтеся, розумно розподі-ляйте працю з відпочинком.

ДІВИ, ваш орієнтир - любов, розваги, творчість. Дружіть із

музами, облаштовуйте особисте життя, де артистизм є невід’ємною частиною в різних сценаріях, і не зациклюйтеся на хворобливих про-блемах.

ТЕРЕЗИ будуть метатися між домівкою та роботою,

але перевагу віддадуть сімейним справам. Займайтеся побутом, відновлюйте стосунки з дітьми, батьками, ублажайте благовірних.

СКОРПІОНИ, еталон тверезого мислення, прак-

тицизму, інтуїції, що допомагає блискуче орієнтуватися у навко-лишньому світі, використовуючи з максимальною продуктивністю збіг обставин.

СТРІЛЬЦІ зацікавлені в матеріальній стабільності, і

це найактуальніша тема. Досягти її можна завдяки діловій майстер-ності, затребуваній професії, де можна побудувати кар’єру. Блага потрібні передусім для духовного розвитку, а потім для побутового комфорту.

КОЗЕРОГИ приречені викоренити вади, комплек-

си, негативні звички, узяти на озброєння найкращий досвід ми-нулого і «перезавантажитися» на всіх рівнях, аби стати досконалі-шими.

ВОДОЛІЇ, відійдіть у тінь, ваше місце «за кадром».

Там розігруються динамічні сце-нарії, де належить вирішувати чужі проблеми. Иніціативу про-являти не слід, економте сили, а коли треба, доля сама вас покличе у бій.

РИБИ, насолоджуйтеся шлюбним щастям, зараз

ваші полум’яні серця б’ються в унісон. Партнер – прекрасний друг, союзник, здатний огорнути вас не лише любов’ю, але і матеріально забезпечити, адже йому наразі таланить із грошима. Нехай смі-ливо «рулить», а ви тихо «підстра-ховуйте».

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

ГОРОСКОП 16 – 22 січня

Фото Павла ПАЩЕНКА

АНЕКДОТ– Алло! Це комутатор?

З’єднайте мене з моєю дружиною! – Який номер ? – Що я – турок, щоб їх ну-

мерувати ? * * *

Чоловік з дружиною гуляють. Раптом якийсь незнайомий

чоловік галантно піднімає ка-пелюха і вітається.

– Це ж треба, я думав, таких вихованих і ввічливих вже в природі не існує...

– Ввічливих ?! – обурюється дружина. – Чув би ти, як він хропить.

* * * Стюардеса: – Ну, що ви розкричалися,

рознервувалися! Подумаєш, трясонуло три рази. Звичайна повітряна яма, турбулентна зона. З ким не буває. Ну, все, все, заспокоюємося... Все до-бре? Ну, і чудово. Піду, тепер пасажирів заспокою.

КОНКУРС