ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БЕЗ МОВИНЕМАЄ НАЦІЇ!

Увага! Увага! Увага!Завершується передплата на ІІ півріччя

оновленої просвітянської газети“Слово Просвіти”!

Наш індекс 30617, ціна — 8 грн. 34 коп.Сторінка в Каталозі видань України — 70-та.

Тижневик для людей і про людей. Події,що у всіх на устах, теми, факти і думки, яківи прочитаєте тільки на сторінках “СловаПросвіти”! Поспішайте передплатити, щоб

бути разом з нами у вирі життя!

Продовження на с. 2

28 ЧЕРВНЯ —ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ:«НАШУ КОНСТИТУЦІЮЗМІНИТЬ НА КРАЩЕТІЛЬКИ НАСТУПНИЙПАРЛАМЕНТ»Держави і їхні закони творяться людь-

ми, чиї імена відтак стають набуткомісторії.Академік і народний депутат Ігор Юх-

новський, один з творців державного су-веренітету України та її Конституції,сьогодні теж працює задля держави,іншою свою долю просто не уявляє. Інавіть трохи ображається на запитан-ня, чи не розчарувався за стільки років уполітиці.У переддень Дня Конституції ми роз-

мовляли з Ігорем Рафаїловичем про Ос-новний закон України.

“З точки зору прав людиниукраїнська Конституція — серед

найпрогресивніших”

— Нашій Конституції виповнюється 5 років. Чиможна сьогодні сказати, що вона по-справжньомудієва, і чи потребує змін?

— У кожній державі через певний час до Конституціївносяться зміни залежно від того, як змінюється життяцієї держави. Тому безперечно, що Конституція Украї-ни має змінюватися. Коли ми, керівники восьми депу-татських фракцій, починали писати цей документ, ніхтоне вірив у наш успіх. І тоді все ж таки наполягли: нероз’їжджаємося, поки не завершимо повний текст Кон-ституції. Коли ми закінчили перший текст, раптом з’я-вився Мороз. Долучилися соціалісти, разом з ними щераз опрацювали весь проект. Було створено надзви-чайну комісію з комуністами. Нам було важко — требабуло задовольнити вимоги двох протилежних сторін:Президента (він вважав, що повинен мати максималь-ну владу, щоб можна було втримати державу) і парла-мент, у якому були комуністи. А для затвердження Кон-ституції потрібно було мати 300 голосів.

23—27 червня в Україні з державним візитом перебував Папа РимськийІван Павло II.До Києва понтифік в’їхав своїм знаменитим “папамобілем”, вкритим про-

зорою куленепробивною кабіною. Він приязно вітав, на жаль, нечисленнихзустрічаючих піднесеною вгору правицею і батьківськи доброю посмішкою.Побачивши її, хочеться вірити: цьому літньому чоловікові під силу те, чогоза десятиріччя не змогла зробити ціла армія українських політиків — повер-нути надію на краще і упевнитися, що буде саме так.

Хоча давно відомо: якою б святою не була ідея, унас її обов’язково намагатимуться спаплюжити.

Історія вкотре повторилася у переддень прибуттяГлави Ватикану. Наша держава вжила безпрецедент-них поліцейських заходів, які в офіційній версії нази-валися турботою про безпеку і про які зовсім не про-сив Ватикан.

Продовження на с. 3

Перед візитомУкраїна вітала Папу як жодна інша держава у світі

— не прикрашеними заздалегідь з нагоди візиту цен-тральними вулицями столиці, хресними ходами про-тестуючих православних Московського патріархату ісправді небаченим ентузіазмом вірних, для якихприїзд Святішого Отця став, мабуть, однією з най-важливіших подій у житті.

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ:

«НАШУ КОНСТИТУЦІЮЗМІНИТЬ НА КРАЩЕ ТІЛЬКИНАСТУПНИЙ ПАРЛАМЕНТ»

РОБЕР МЕНАР ВВАЖАЄ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВИГОНГАДЗЕ «ОБУРЛИВИМ, ЦИНІЧНИМ І ГРОТЕСКНИМ»

КОНСТИТУЦІЇ ПРИСВЯЧЕНОВсеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка напере-

додні Дня Конституції України 27 червня у приміщенніНаціональної спілки письменників України (Банкова, 2) провело“круглий стіл” на тему: “Актуальні проблеми державності українсь-кої мови”.

Згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою України є україн-ська мова. Відповідне тлумачення з цього приводу давКонституційний суд України. Проте державність української мовивперто ігнорується більшістю посадових осіб у державі. До цьогороку у бюджеті не закладалося жодної копійки на розвиток дер-жавної мови.

Повністю російськомовним залишається український спорт,бізнес.

Інформаційний простір України окупований російськомовноюпродукцією. Українськомовна друкована та відеопродукція прак-тично витіснені російськомовними.

У багатьох областях України грубо порушуються права українцівна отримання освіти рідною мовою. Вища школа залишаєтьсябастіоном зросійщення.

У системі виховання витісняється саме поняття “національно-патріотичне виховання”, під виглядом “громадянськоговиховання” відверто пропагується космополітизм, снобізм і зне-вага до українських духовно-культурних цінностей.

Як наслідок – маємо серед молоді байдужість, апатію, а уокремої частини – аморальність і цинізм. Українська молодьденаціоналізується.

У “круглому столі” взяли участь члени “Просвіти”, представникиКонституційного Суду та Верховного Суду, міністерств, відомств,учені, письменники, громадські діячі.

Влас. кор.

«ПРОСВІТА» СЬОГОДНІ

Закінчення. Початок на с. 1Наша фракція “Державність”

вважала, що Конституція маєбути Конституцією для двопалат-ного парламенту. Щоб верхняпалата, сенат, могла виконува-ти функції, які зараз переданоПрезидентові, а саме — затвер-дження силових структур. Іншібоялися, що створення сенату,до складу якого мали увійти ке-рівники обласних адміністрацій,приведе до територіальногорозмежування України. Я вва-жаю, що це було неправильно.Бо Конституція є нерівною засвоїм наповненням. З точки зоруправ людини вона, можливо, єнайпрогресивнішою серед усіхконституцій світу. Проте з адмі-ністративного погляду є недо-сконалою. Бо тоді було жонглю-вання між двома таборами, якібезперервно висували свої уль-тиматуми. Тому й не дивно, щочерез неповноту Конституції пе-реживаємо зараз клопоти.

Найбільший недолік — розду-та виконавча система. Адмініст-

рація Президента наділе-на правом призначатиміністрів уряду і так самозвільнити їх, не поставив-ши до відома парламент.Таким чином уряд стає ма-ріонетковим.

— Що передусім тре-ба змінити у сучаснійКонституції?

— Щоб внести зміни до Кон-ституції, треба насампередприйняти закони. Це зробитилегше. Для закону треба 226 го-лосів, для Конституції — 300. Адля 300 голосів треба, щоб го-лосували комуністи, які є деста-білізуючою силою. На мою дум-ку, вони є сектою, не партією, щозгодом має бути відокремленоювід держави. Тому думати, щозможемо внести зміни до Ос-новного закону 300 голосами —це абсолютна утопія. Йдетьсяпро те, які закони мали б прий-няти, щоб покращити ситуацію.Перш за все — це Закон проадміністративний поділ України,Закон про уряд і, нарешті, Законпро адміністрацію Президента— щоб знати, за що і перед кимвона є відповідальною. І, звичай-но, Закон про вибори, щоб вонибули максимально демократич-ними. Ми мусимо знищити сис-тему підку-пів під час виборчогопроцесу. А ще — Закон про су-доустрій.

— У зв’язку з “касетнимскандалом” словосполучення

“гарант Конституції” вимов-ляють, переважно, у зневаж-ливо-іронічному тоні. У по-дібний спосіб загал сприймає ісаму Конституцію — чого ж,мовляв, від неї сподіватися,якщо такий її “гарант”.

— Кожний клас у школі виз-начається політикою вчителя уньому, як і поведінка в родинівизначається тим, як поводить-ся її глава. Отож, і клімат в дер-жаві і суспільстві суттєво зале-жить від поведінки Президента.Якщо Президент своїм прикла-дом прищеплює повагу до інсти-туцій держави, то так само й усіїх поважатимуть. На жаль, цьо-го виховного завдання Прези-дент зараз не дотримується.Коли він безперервно критикуєпарламент і уряд (маю на увазіКабмін Ющенка), ця критика по-ширюється і на низи. Так само,як Президент, діють і регіональнікерівники. Це є державний жах.І коли він триває роками, людизвикають, що воно так і є.

Ціна українськоїнезалежності — довге

терпіння— Свого часу Ви говорили

в тому дусі, що Леонід Кучмастає Президентом дуже по-вільно, однак Ви готові йомудопомагати. Ця думка зали-шається актуальною і сьо-годні?

— Обов’язково. Я завждибуду вести тільки конструктивнуроботу. Я завжди був прихиль-ником Віктора Ющенка, але вод-ночас буду працювати і з новимурядом Анатолія Кінаха. І весьчас намагатимуся допомогтиПрезидентові і його адмініст-рації в будівництві держави.

Іноді здається, що телебачен-ня, транслюючи виступи Леоні-да Кучми, намагається вихопи-ти з них найневдаліші моменти.Я впевнений, що за кордономПрезидент сказав багато розум-них слів. А телебачення показа-ло саме те, що він критично відгу-кується про парламент, колиш-ній уряд. Навіть не розумію, якасила діє на нашому ПершомуНаціональному каналі.

Не можна в усьому звинува-чувати лише Президента, виназначною мірою лежить і на йогооточенні.

— Невже і справді требабуло кривавої жертви під часздобуття незалежності, якадісталася нам надто легко?

— Кожна нація має створитисвою державу, її незалежністьзавжди здобувалася у кривавійборотьбі. Знищувалося майно,знищувалися супротивники, інація ставала панівною. Колинація отримує незалежність,вона чітко визначає напрямоксвоєї діяльності, і оточуюче се-редовище — інші країни — доб-ре знає, в чому ж треба їй допо-магати.

Те, що сталося в Україні внас-лідок розпаду Радянського Со-юзу, сталося мирним шляхом.Але ціну незалежності українціповинні заплатити. Ніякої війнине буде, бо така природа україн-ської нації, але витримки і тер-

піння нам повинно вистачати надовгі роки. Тобто ми довго, по-волі будемо терпіти, доки побу-дуємо українську державу. І тре-ба це просто усвідомити.

— Кажуть, що під час робо-ти над Конституцією Вамбуквально доводилося вмов-ляти декотрих комуністів,щоб проголосували “за”.

— Нічого цього не було. Ко-муністи взагалі стояли осторонь.Коли ж створили надзвичайнукомісію, четверо чи п’ятеро ко-муністів були до неї допущені. Мимали драматичну конституційнуніч, всі комуністи були проти. Йдеголосування: 299 голосів, 298…Але і серед комуністів були нор-мальні люди, бодай декількачоловік. Тоді з погляду їхньої іде-ології декілька комуністів злама-лися, але суто по-людськи вчи-нили правильно, проголосували“за”, і ми Конституцію прийняли.Спрацювало ще й ставлення докримської делегації. Ми мусилидати досить багато прав авто-номії, щоб її депутати теж підтри-мали Основний закон.

Тож, як бачите, Конституціядуже недосконала, це — резуль-тат важких поступок. Але її будезмінено лише наступним парла-ментом, якщо вдається усунутикомуністів.

— Після всього Вам не за-хотілося повернутися в на-уку, розчарувавшись у по-літиці?

— Це несерйозне питання.Я — людина вперта, прийшовсюди, щоб будувати державу, іпоки не збудую, не зупинюся.

— Вам допомагає у цьомурелігія?

— Завжди точаться розмовипро те, що політика — це бруднасправа, а я протилежної думки.Сильна політика — абсолютночиста. Ми, українці, будуємо Ук-раїну, це — свята справа, цілкомприродна з погляду розвиткуЗемлі. Це право — будуватисвою державу — є недоторкан-ним з точки зору будь-якої логі-ки. Отже, і вся політика, спрямо-вана на побудову держави, єєдино правдивою. Маючи релі-гію і згадану політику, ви можетебути повноцінною людиною.

Розмову велаЛюдмила ПУСТЕЛЬНИК

Генеральний секретарміжнародної правозахисноїорганізації “Репортери без кор-донів” Робер Менар ужетрадиційно в Україні у справіГонгадзе. Організація, котра застатутом захищає професійніінтереси журналістів, на дум-ку Президента України Лео-ніда Кучми, м’яко кажучи,упереджена у ставленні доукраїнської виконавчої влади.Як ствердив 21 червня цьогороку на прес-конференції Ро-бер Менар, “передусім ідетьсяпро розвиток розслідуваннявбивства журналіста Гонга-дзе”. Хоча він “не має особистонічого проти пана Кучми”.

Пам’ятаємо, що в січні цьо-го року пан Менар приїздив уКиїв із прем’єр-міністромШвеції, “зацікавленим” спра-вою зникнення українськогожурналіста. Ось і представник“Репортерів без кордонів” на-гадав: “Швеція головує сьо-годні в Євросоюзі…”. На йогодумку, це не є втручанням увнутрішні справи України, які позиція стосовно журналістаОлега Ляшка та радіо “Конти-

нент”. У будь-якому випадкусправи вирішаться — на ко-ристь чи не на користь України…

Присутня на прес-конфе-ренції мати Георгія, ЛесяГонгадзе, ствердила “криміналь-не ведення слідства” у справізникнення її сина.

Однак неочікувано “з’яв-ляється позитив”. За свідченнямадвоката пані Лесі, є офіційнаінформація, що “ГенпрокурорУкраїни звернувся до РадиЄвропи з проханням допомогтив експертизі тіла”. У свою чергу,Ніна Карпачова проінформува-ла “репортера без кордонів”, що“слідчі і персонально Генераль-ний прокурор уже не проти того,щоб відбулася нова експертизатіла, знайденого в Таращі”.

Як з’ясувалося, нових екс-пертів запропонував залучитидо розслідування вбивства Ро-бер Менар у листі Генпро-куророві України М. Потебень-ку того ж 21 червня. “Ясподіваюся, що ця експертизабуде безпристрасною і відповістьна всі запитання, на які можнавідповісти. Це сьогодні може бутивиходом з того тупика, де є всі

ми”, — наголосив французь-кий правозахисник.

Логічно виникає питаннядовіри до чергової експертно-слідчої іноземної комісії. Аджедосвід розпізнавання в тара-щанському тілі Георгія Гон-гадзе невтішний: маємо двацілком протилежні висновки.Попри все пан Менар зі свогобоку сподівається на фран-цузьких експертів, котрі вжевиявили компетентність у роз-слідуваннях убивств журна-лістів. Сподівається він і на“довіру матері”, вважаючи їїостаточною інстанцією у справі.

“Це — моя остання надія. Явпевнена, що повірю пану Ме-нару”, — сказала журналістамЛеся Гонгадзе. “Усі ми втоми-лися тим, що робиться з ім’яммого сина”.

Залишається чекати від-повіді офіційної України.29—30 червня цього року очі-кується приїзд до Києвафранцузької експертно-слід-чої комісії, яка передусім маєвизначити, як бути матері Гії.

Олександр СОЛОНЕЦЬ

ПОЛІТИКА

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ВИСОКИЙ ГІСТЬ

Папа Римський Іван Павло ІІ цілує українську землю

Закінчення. Початок на с. 1

Президент України Леонід Кучма і Папа Римський Іван Павло ІІ

Під час Священної літургії

З громадянами, чиї оселі роз-ташовано вздовж папськогомаршруту, попередньо провелирозмови працівники СБУ: набалкони не виходити, вікон невідчиняти. Для порівняння: післянеодноразових візитів ІванаПавла II до Польщі священикивідтак дорікали тим мирянам,що не вітали високого гостя звікон своїх квартир. Але ж Київ— то вам не Варшава, в столиціУкраїни від усіх, хто прийшов наЛітургії, крім запрошень вимага-ли про всяк випадок ще й пас-порти. Не у всіх, звичайно, алише в тих, хто викликав у охо-ронців якусь підозру. Співкоор-динатори Комітету УГКЦ з підго-товки візиту твердили, що пара-сольки на випадок дощу на “Чай-

ку” з собою брати можна, нашіж органи безпеки радили їх за-лишити вдома і мокнути під до-щем — виявляється, у пара-сольці можна сховати щонай-менше базуку. До того ж, їхатина стадіон настійно просили на-тщесерце — біотуалетів, знаєте,малувато, тож нічого створюва-ти зайві проблеми чергами біляних. Хоч вистояти щонайпізнішез 7-ої ранку до 9.30 (початоклітургії), а потім ще зо три годи-ни з порожнім шлунком, погодь-теся, важкувато навіть найбільшвідданим християнам. Втім, усімїм треба було опинитися на ста-діоні до 8-ої години ранку, післякотрої вхід був категорично за-боронений.

Потрапити ж на “Чайку” мож-на було тільки за запрошення-ми, які видавали у храмах всімбажаючим безкоштовно. Прицьому наголошувалося, щопідробити їх, щоб потім прода-вати, неможливо. Втім, навіщопідробляти, якщо можна взятискільки завгодно? Автор цихрядків спостерігала в київськомукостелі св. Миколая цікаву сценуза тиждень до приїзду Папи:базарного вигляду тітонька, про-слизнувши до храму за хвилинудо закінчення служби Божої,випитувала “где здесь деньги, ну,в смысле приглашения дают?”Відхопивши аж 10 запрошень,

зажадала ще стільки ж, але їй,схаменувшись, не дали. На щожінка пробурчала собі під ніс:“Ничего, счас в церкви какой-ни-будь еще доберу”. Навіщо доб-родійці “еще”, залишаєтьсятільки здогадуватися.

Православна громада Мос-ковського патріархату не зали-шала киян і гостей столиці безвидовища чи не кожного дняперед візитом. Зверхники ро-сійської УПЦ від організації хрес-них ходів відхрещувалися: миря-ни самі, мовляв. Держава, якаофіційно запросила Івана Пав-ла II, робила вигляд, ніби нічогоне відбувається: жоден з дер-жавних діячів публічно не засу-див неподобства, яким Україназнову “прославилася” на весьсвіт. А для хресних ходів, як по-мітили спостерігачі, були мобі-лізовані навіть розумово відсталі

особи. 22 червня право-славні “брати” католиків оп-рилюднили в УНІАН заявуУПЦ МП устами єпископаМитрофана: в принципі,ми не проти приїзду Папи,але вважаємо, що заразйому краще в Україну неїхати. Голова Союзу право-славних братств В. Лук’янікнатомість навіть не нама-гався гратися в дипломатіюі договорився буквально дотакого: “Наш народ пере-жив і монголо-татарськеіго, і фашистську навалу, івізит Папи витримаємо”.

До цього можна додатитільки одне: суддя їм —Бог.

Візит23 червня опівдні Іван

Павло II поцілував україн-ську землю в Борисполі.Перші особи незалежноїУкраїни вітали Його Свя-тість у кращих традиціях по-сткомуністичної держави— жоден з них не спроміг-ся поцілувати руку понтиф-іка, як це зробили чималоприсутніх на летовищі іно-земних послів. ПрезидентЛеонід Кучма у вітальнійпромові говорив красиві іправильні слова, щоправ-да, не обійшовся без ляпу,вимовляючи “Павлова пра-ця” з наголосом на першо-

му складі. Казенно-суворі облич-чя наших чиновників компенсу-вала непідробна радість відзустрічі наймолодших українців:діти були щирими, як і сам Папа.

Тим часом, прогулюючись ки-ївськими вулицями, непосвяче-ним годі було дізнатися, що сто-лиця чекає Вселенського Архіє-рея — жодних плакатів, віталь-них гасел тощо. Хіба що дорогу зБорисполя і вулицю Грушевсь-кого прикрасили прапорцямиВатикану й України. В самій жестолиці папський кортеж опівдні23 червня зустрічали навіть несотні — десятки людей. І зовсімне тому, що кияни були не радівисокому гостеві — більшістьгромадян просто не випустилиз метро правоохоронці, мотиву-ючи заборону міркуваннямибезпеки.

Та хоча “папамобіль” рухав-ся до нунціатури зі швидкістю 50км за годину, вистачало навітькороткої миті, щоб, побачившийого, відчути дивовижні теплотуі спокій, які випромінює постатьІвана Павла II. Саме тому вірні,що наступного дня прийшли наБожественну літургію в латинсь-кому обряді, почувалися щасли-вими від зустрічі зі своїм духов-ним пастирем. Скільки б не на-магалися зіпсувати їм цю радістьвідповідальні за організаціюурочистості.

Такого безладдя і тотальної

безпорадності охоронців давноне доводилося бачити. Натовпилюдей, мимоволі нагороджуючиодин одного стусанами — тіснож! — були змушені довго й нер-вово чекати, поки їх пропустятьдо омріяних секторів. Відтак з’я-совувалося, що дороги до тогочи іншого сектора теж ніхто незнає. Відтоптані ноги, крики, обу-рення — такими запам’ятають-ся прочанам перші хвилини пе-ребування на спорткомплексі“Чайка”. Хоча:

— Невлаштованість на стаді-оні мене не лякає, — заявилаавторові цих рядків мешканкаБроварів Людмила Оліщук. —Треба просто вірити, а задляцього можна витерпіти будь-якуневлаштованість. Я прийшла зу-стрітися з Папою, отримати йогоблагословення і віру в те, що міжукраїнськими церквами нарештінастане єдність і не буде ворож-нечі. Дуже сподіваюся, що і внашому житті теж буде краще.

Натомість гість з Валбжиха(Польща) Юліуш Дембський вго-лос дивувався:

— Я не розумію вашої влади.Невже їм важко втямити, що та-ким брутальним ставленням долюдей просто відлякують їх відрелігії? А вона, здається, — теєдине, що ще може вам допо-могти. Я не пропустив жодноїзустрічі з Папою в Польщі. Так, унас теж дбають про безпеку, аленіхто не змушує громадян при-ходити на місце зібрання за 2—3 години до початку, потім сто-вбичити там та ще й так мучи-тись, як на “Чайці”. Я дуже співчу-ваю українцям.

— Я теж їздила на багато зус-трічей з Папою, — продовжуєДаніела Кудринко з Керчі (Крим).Годі порівнювати — тут людейпросто мають за тварин. Навітьна комуністичній Кубі не допуска-ли такого знущання над вірними.

— Це якось вплинуло наваші релігійні почуття?

— Ні. Я дуже люблю Папу іхочу, щоб те саме відчула і реш-та співгромадян. Щоб не простоприйшли “подивитися на Папу”,а відкрили для нього свої серця.Я впевнена: в Україні повиннощось змінитися після приїздуСвятішого Отця.

Коли він з’явився перед 152-тисячною громадою католиків,православних і протестантів, всіодразу ж забули про дощ і хо-лодний вітер, на які того дня непоскупилася природа. Йому,скандуючи, освідчувалися в лю-бові і намагалися доторкнутисябодай до “папамобіля”, що про-їжджав між секторами. Папувітали принесеними із собоюслоганами, з усмішками і радіс-ними сльозами на очах. А на-місник святого Петра на землібув, як завжди, зворушливим у

своїй простоті. Він закликав ук-раїнців не боятися, а зокремамолодь — зробити правильнийвибір у житті. Дивовижно пере-конливою була сила цього слаб-кого голосу, яким 80-річний чо-ловік виголошував слово Боже.Щоб почути його, до Києва при-були представники багатьох дер-жав: Польщі, Білорусі, Росії, Сло-ваччини, Грузії, США, Канади.Усі вони отримали благословен-ня Папи після прочитаної ниммолитви “Ангел Господній”.

Закордонні журналісти, акре-дитовані на урочистості, сприй-мали як сенсацію благословен-ня понтифіком Президента Куч-ми.

— Для України це дуже сим-волічно, — сходилися на думцімої італійські та американськіколеги. — По-перше, глави лишетих держав, у яких католицизм— панівна релігія, зазвичайприсутні на месах Папи і відтак

особисто вшановуються йогоблагословенням. Постать Лео-ніда Кучми останнім часом по-в’язана із суцільним негативом,але, як-не-як, він представляєдержаву. Такий жест Папи свід-чить багато про що, але насам-перед про те, що західний світ,попри все, прихильний до Ук-раїні.

— Можна лише уявити, якскреготнули на це зубами уКремлі, — додав один з поль-ських репортерів.

Велика політика, однак, не

відміняла справ суто земних —комусь від довгого стояння ста-вало погано, перш, ніж на допо-могу приходили медики, до не-дужих поспішали їхні дуже юніпомічники. Вони не чекали, покихтось почуватиметься кепсько —самі підходили до прочан і ціка-вилися:

— З вами все гаразд? Нічогоне болить?

Так автор цих рядків позна-йомилася зі школярами Оска-ром Лагузяном, Ігорем Носен-ком та Олею Ненашевою. Усітроє працювали добровільно,безкоштовно і без відпочинку щез 4-ої ранку. Діти представляликиївську соціальну спілку длямолоді, досвід кожного у наданніпершої медичної допомоги —майже рік.

— Чого ви сподіваєтеся відвізиту Папи особисто длясебе?

Ігор:— Щоб у нас у дворі нарешті

зробили стадіон.Оскар:— Зараз моя мама вагітна,

вагітність протікає важко. Доприїзду Святішого Отця я зага-дав, щоб у мами було все добрез пологами, і дитина була здо-рова.

— Ви вірите, що після візи-ту Папи в Україні стане лег-ше жити?

— Не дуже, — хором відпові-ли всі троє. — Все буде так, як іраніше.

Песимізм молодшої генераціїподіляти не хотілося, тим паче,що майже ідилічна картина ма-сової радості у величезномулюдському морі вселяла надію.

Попри те, що зворотноготранспорту з “Чайки” до Києва (аце — десяток-другий кілометрів),звичайно, не було, і юрби про-чан під заливним дощем чвала-ли пішки, періодично штурмую-чи випадкові “маршрутки”. Ну, неможуть у нас зробити так, щобусе було гаразд. Хіба що Богу цепід силу, але Його представникна землі — Папа Іван Павло II— після Служби Божої у візан-тійському обряді наступного дняпоїхав до Львова — під про-щальне зітхання сотень тисячйого прихильників.

Людмила ПУСТЕЛЬНИКРедакція дякує агенції Укр-

інформ за люб’язно надані намфото.

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ЩО МИ ЗА НАРОД ТАКИЙ?

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ДЕБЮТ

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 12 (90), 2001 РІК

Понеділок, 25 червня

Вівторок, 26 червня

Середа, 27 червня

Четвер, 28 червня

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 12 (90), 2001 РІК

П’ятниця, 29 червня

Субота, 30 червня

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 12 (90), 2001 РІК

Неділя, 1 липня

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 12 (90), 2001 РІК

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

СУСПІЛЬСТВО І МИ

ОСНОВНИЙ ЗАКОН(Історичний аспект)

Тільки на підставі власних унормованих та конституцій-них законів можна заявити про себе у цивілізованому світі йвиокремити себе зі світу. Бути державою — це значить само-усвідомити себе на всьому історичному шляху свого розвит-ку, зіставити свої інституції з існуючими у світі, витворитинеповторну і разом з тим гармонійну для певного етносу мо-дель держави.

Здавна людство намагалося гармонізувати свої стосунки, йособливо по лінії держава — особистість, одиниця — громада...Не будемо згадувати біблійні часи та п’ятикнижжя Мойсея: бохочемо, бодай побіжно, озирнутися на нашу історію, на історіюстановлення державотворчої думки.

Ще за правління Аскольда і Діра Київська Русь набувалавиразних рис монархічної держави (каганату). Уже в часи Ярос-лава Мудрого формувалися норми поведінки особистості, дава-лися заповіти дітям. Було й таке, що в часи перебування у складіЛитовсько-Руської держави нашим пращурам доводилося ке-руватися звичаями і атрибутами княжого часу , а загодом —польськими настановами та вказівками.

Польські конституції та укази кінця XVI століття та першоїтретини XVII століття засвідчують і національний характер дер-жавотворчих процесів.

5 квітня 1710 року гетьманом обрано Пилипа Орлика. З йогоім’ям пов’язана пам’ятка видатної правничої думки — “Пактиі конституції законів та вільностей Війська Запорізького...”. Цяконституція фактично закріплювала в державі громадське сус-пільство, проголошуючи Україну демократичною республікою.Йшлося про загальні вибори та звітність виборних осіб, про роз-поділ гілок влади. Визначалися також обшири держави, її на-ціональні інтереси, панівний статус православ’я. Європа на тойчас не знала подібного, тому що державним устроєм багатьохкраїн була монархія.

В контексті історичних державотворчих процесів ми нага-дуємо собі і про Угоди Виговського, Юрія Хмельницького, геть-мана Петрика, витяги з польських конституцій, джерела часівгетьманської України, угоди з Московією, Кримом, Портою...

Та чи не найпродуктивнішим за повнотою державотворчоїдумки були 1917—1922 роки. Акти Центральної Ради та Укра-їнської Народної Республіки, Гетьманської Держави, Західно-Української Народної Республіки, Директорії засвідчилитяглість боротьби українського народу за свою незалежність.

Згадаємо в цьому контексті й індивідуальні праці визначнихборців за правову свободу. Скажімо, праця Михайла Драгома-нова “Вільний союз — “Вільна спілка” була надрукована 1884року. В основі поглядів М. Драгоманова — вчення про особистість,про права людини. Тут зроблено акцент на понятті свободи. Кри-тично автор оцінює державні структури. Людина — за Драго-мановим — найвища цінність соціального устрою. Гарантом їїправ може бути громада, а не держава. Відомо, що М. Драгома-нов сповідував “громадський соціалізм”, який “мусив мати ук-раїнську одежу”, прагнув децентралізації Російської імперії нафедерацію. Українці, на його думку , повинні об’єднатися у“Вільну спілку”. Зерна соціалістичних ідей ученого впали наріллю соціалістів-галичан і там проросли. М. Драгоманов ставнатхненником першої організації Русько-української радикаль-ної партії.

У травні 1905 року Михайло Грушевський у “Літературно-науковому віснику” друкує статтю “Конституційне питання іукраїнство в Росії”. По суті, це був проект конституції, розроб-лений Грушевським у дусі політично-правничої думки ХІХ сто-ліття. На ньому лежить відбиток думок кирило-мефодіївців таідей федералізму М. Драгоманова. Стаття М. Грушевського скла-далася із двох частин. У першій він змальовував політичне ста-новище в Росії та місце в ньому українського національного руху.У другій — М. Грушевський пропонує свій конституційний про-ект, а також критикує П. Струве. Грушевський у своєму про-екті пропонує національно-територіальну децентралізацію Ро-сійської імперії та формування влади автономних національно-територіальних областей.

Патріотичним документом можна назвати Конституцію ЗУНР.Цей законодавчий акт називався “Тимчасовий основний законпро державну самостійність українських земель колишньої ав-стро-угорської монархії”, його було оприлюднено 13 листопада1918 року. Конституція ЗУНР була доповнена цілою низкою за-конів, в одному із них йшлося про державну українську мову.Цей закон було прийнято 15 лютого 1918 року. Верховна влада вЗУНР належала УНР, виконавча — Державному секретаріату.

1 листопада 1918 року було видано Розпорядження УНР, якимпередбачалася ліквідація старих органів місцевої влади та уп-равління. Йшлося про вибори нової, української влади. Консти-туційний характер мали й проекти державно-правового стату-су ЗУНР. Серед них — проект договору між Найвищою Радоюдержав Антанти і Польщею, щоправда під зверхньою адмініст-рацією Польщі.

Державотворчі процеси майже ніколи не припинялися... Зга-даємо й Акт про незалежність Карпатської України 1939 рокута Акт про відновлення незалежності України 1941 року.

Конституція УРСР — 1919, Конституція УСРР — 1929, Кон-ституція УРСР — 1937, Конституція УРСР — 1978... І, нарешті,Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної РадиУкраїни 28 червня 1996 року, де чорним по білому — Стаття10. Державною мовою в Україні є українська мова. Що ж,просвітяни шанують державні закони і сподіваються, що дер-жава стане гарантом їхнього дотримання!

Василь ОСАДЧИЙ

еповторні краєвиди і натх-нення: осяяна сонцем Андрі-ївська церква, розмаїття

кольорів предивного художньогобазару і загадкові тіні на бруківці —знаменитий Андріївський узвіз. Танайбільше манить творців картиноцей утаємничений будинок, по су-сідству з яким навіки зупинилисядві легенди: Андрій Первозваннийта Ярослав Мудрий. Це справжнєпристанище художників пов’язане зім’ям людини також легендарної, длябагатьох знайомої — Івана Петро-вича Кавалерідзе, унікальногоскульптора, талановитого режисе-ра і драматурга. Знані у мистецтвілюди нині називають його Мікелан-джело двадцятого століття.

Отож, музей Кавалерідзе, і ми зцікавістю заходимо сюди. Аякже, єнагода, вельми радісна: нещодавнодиректора музею, відомого режи-сера Ростислава Синька вшанованоорденом Ярослава Мудрого ІІІ сту-пеня. Отже:

— Шановний РостиславеОлександровичу! Ми, просвітя-ни, сердечно вітаємо вас,нашого давнього колегу й по-братима, з високою відзнакою

ТВОРЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІвашої багаторічної праці на нивірідної культури. Ми радіємо ва-шим творчим пошукам ізнахідкам. А наших читачів ціка-вить ваш проект під назвою“Творці Незалежності”. Як ізвідки він почався? І який йогозадум?

— Впродовж останніх років час-то чуємо думку про те, що державиУкраїни у світах не знають. А як жеми? Чи ми сьогодні знаєм Україну?Чи шануємо самі себе? Чи цінує-мо достоту наших історичнихдіячів, творців духовних оберегів?Я навіть вжахнувся, коли ми про-воджали у безсмертя патріархаВолодимира та Олеся Гончара.Не було ж бо там державної йнародної скорботи та розуміннявеликої втрати!

— Пане Ростиславе, ви дотого розуміння вже зверта-лися, як відомо, ще раніше,коли працювали на студіїтелефільмів. Нам запам’ята-лися ваші документальнікінострічки про Івана Кавале-рідзе, Степана Турчака таВасиля Касіяна. Був у вас та-кож хвилюючий кінодоку-мент “І голос наш почує світ”— про в’язнів СоловецькогоГУЛАГу Леся Курбаса, МиколуКуліша, Валер’яна Підмогиль-ного, Миколу Зерова. У добрійзгадці залишилася ваша ре-жисерська та акторська пра-ця у багатосерійному те-лефільмі “Сад Гетсимансь-кий” за однойменним романомІвана Багряного. Так, очевидно,визрівала ваша думка про нашінезабутні особистості, проукраїнський пантеон.

— Дякую за добру пам’ять. Зви-чайно, що тема пантеону не виниклав мене спонтанно. Та й нинішня по-

сада в іпостасі директора музею,що носить ім’я славетного Кавале-рідзе, зобов’язує мене і думати, йдерзати. От якби нам відновитиДесятинну церкву, там був бисправжній пантеон! А доки є чудо-вий наш початок: понад шістдесятпортретів із проекту “Творці неза-лежності” у талановитій, одержимійпраці художника Бориса Плаксія.

— А чому для задуму свого виобрали саме Плаксія? Чому не

залучили будь-кого з гучних іменсвоїх відомих друзів? От, скажі-мо, дуже авторитетного ІванаМарчука.

— Бо вами згаданий Марчук,якому я повідав свій проект, пора-див залучити до співпраці Плаксія.

Це людина самобутня, не-лукава, національно свідо-ма. Ще у шістдесяті роки вінбув оголошений “ворогомрадян ського народу”, ди-сидентом і націоналістом.Був однодумцем неупоко-реної Алли Горської таВіктора Зарецького. Зна-чився у чорному спискуінтелігенції, що виступаласупроти комуністичногорежиму. Ним розписанекафе “Хрещатий яр” мож-новладці потрощили, пола-мали. Художник жив тоді,мов Діоген у бочці, в сякій-такій квартирі на оболон-ському пустирищі, без май-стерні, без постійного заро-бітку. А мій творчий задумвін схопив одразу, бо й сам

тоді виношував портрет багаторіч-ного в’язня Данила Шумука.

— Ви знайшли художника-со-ратника. А як шукали ви яскравіособистості, небуденні образиборців за справедливість?

— Вони жили й живуть між нами.Насамперед, це політичні в’язні ста-лінської ери, серед яких — В’ячеславЧорновіл, Левко Лук’яненко, Мико-ла Руденко, Олесь Бердник, братиГорині, Микола Горбаль, Євген Свер-

стюк та інші. Виставка портретівБориса Плаксія, що відбулась унашому музеї, стала важливимявищем у мистецькому життістолиці України. Нас найперши-ми вітали видатні, відомі людинашої держави — саме ті, когоми називаємо творцями Неза-лежності: Леонід Кравчук,Олександр Ємець, Іван Драч,Дмитро Павличко й інші по-літичні діячі, письменники,художники, артисти.

— Кажуть, що Атена Паш-ко — дружина незабутньогоВ’ячеслава Чорновола, відо-ма українська поетеса —була здивована і враженапобаченим портретом най-ріднішої людини.

— Це справді так було. Твор-чо вдалі, глибоко зворушливіобрази-портрети Алли Горсь-кої, Василя Симоненка, ІванаМарчука та Ніни Матвієнко. Мійпроект Борис Плаксій продов-жує у постатях великих і сла-ветних українців: Тараса Шев-ченка, Михайла Грушевського,

Симона Петлюри. Готуємо новувиставку до десятих роковин на-шої Незалежності. Я працюю такожнад своїм майбутнім кінофільмом,що буде називатися одним словом:“Кредо”. Тут будуть не тільки порт-рети наших видатних сучасників, ай збережені навіки їхні голоси, їхнімрії і діяння, щирі заповіти. Однеслово: їхнє кредо.

— Хто ж ви більше, пане Рос-тиславе: режисер чи директормузею?

— Завжди і всюди — режисер. Аслово “режисер”, як відомо, з латиніозначає: керувати, управляти. Я,насамперед, керую сам собою, свої-ми діями і совісними вчинками. Доцього закликаю всіх керівників новоїУкраїни. Чим ви керуєтеся? Кудийдете? Без пам’яті немає роду йнароду.

— Отже, майбутній українсь-кий пантеон неодмінно будевтілений у життя, в картини йкінофільми?

— Початок уже є...

Розмову записавМикола СОМ

Н

Б. Плаксій. “В’ячеслав Чорновіл”

Б. Плаксій. “Василь Стус”

Розповідає Ростислав Синько

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

ВІД ЛЕСІДО ОЛЕСЯ

Рідко трапляються у видавничій прак-тиці випадки, коли можна щиро позазд-рити упорядникові антології. Уже від са-мого слова “антологія” віє чимось акаде-мічним, “книжковою шафою”. І ось не-сподівана свіжість і непідробна любов дорідного слова промовляє зі сторінок уні-кальної книги “Небо України” (Поетичнаантологія, книга перша), яка побачила світу видавництві “Український письменник”.

Відомий поет, лауреат Національноїпремії імені Тараса Шевченка ВолодимирКоломієць доклав багато зусиль та душідо того, щоб створити цей том. Пригаду-

ються незабутні слова славетного Маркіяна Шашкевича, 190 років віддня народження якого ми відзначаємо цього року: “Письменство укожного народу — це його життя, його спосіб думати, його другий об-раз, воно повинно заклюнутись і вирости серед народу і розквітнути найого ж таки ниві, щоб не скидатися на того райського птаха, про якогорозповідають, що не має ніг, а через те мусить в повітрі виснути. Пись-менство — найперша потреба всього народу”.

Автор-упорядник текстів буквально витворив дуже своєрідне асо-ціативно-культурологічне тло, яке лежить в основі впорядкування. Тутварто говорити про досвід роботи особистості над текстами та вміннявписувати матеріал в загально-культурну ситуацію взагалі. Володи-мир Коломієць звернув увагу якраз на ті шедеври, які прижилися вестетичній свідомості поколінь і не перестають дивувати нас своєюкрасою та первозданністю і сьогодні. Враження таке, що ми щось забу-ли й ось — вчасне нагадування!

Книга обіймає хронологічні рамки — від найдавніших співів до ЛесіУкраїнки. Оригінальна творчість відомих українських письменників-класиків переплетена фольклорними скарбами. Дивує і збіг думок удоборі фольклорного матеріалу. А якщо так, то однодумців буде щебільше. Видно, існує в часі якщо не істина, то якесь інтуїтивне відчуттянестачі в духовному обігу тих цінностей, які повинні постійно втамову-вати нашу спрагу. Енергетика фольклорних джерел у цій книзі пред-ставляє якнайповнішу гаму національних почуттів.

Упоряднику вдалося вирізнити з-поміж текстів саме ті варіанти, якімають свою джерельну першооснову. Виконано величезну працю здобору текстів. Використані маловідомі і зовсім невідомі для широкогозагалу. Окрім творів відомих письменників до антології увійшли й тек-сти з Велесової книги та епос-казка “Котигорошок”, і замовляння, і пісніМарусі Чурай, і поетичні твори Івана Мазепи. Розділи “Відголосся кня-жої доби” та “З доби ренесансу та бароко” теж подаються у свіжійінтерпретації. До розділів та персоналій додаються кваліфіковані пе-редмови. Маємо тільки перший том із задуманої тритомної антології. Упіслямові автор-упорядник зазначає: “Ця антологія української поезії(від часів давніх до кінця ХІХ ст.) не могла, звичайно, обійняти усіхскарбів та багатства нашої поетики, подано лише взірці”. Наступні дватоми називатимуться “Українське Диво” та “Слово заповітне”. До нихувійдуть твори визначних поетів усього ХХ віку — “...від Олеся й Воро-ного через поезію Розстріляного Відродження, через Празьку й іншішколи — аж до сучасних майстрів слова, сущих в Україні та її діаспо-рах”. Залишається тільки сподіватися, що і до наступних томів Володи-мир Коломієць візьметься з такою ж любов’ю та завзяттям. Досвідуйому в цій справі не позичати.

НОВЕ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНЕВИДАННЯ

20 травня 1961 року вийшла постанова РадиМіністрів УРСР “Про встановлення щорічних Рес-публіканських премій імені Т. Г. Шевченка”. Тоді жзатверджено Положення про премії та зразки по-чесних знаків, створено перший Урядовий комі-тет. До цього комітету, окрім партійно-державнихкерівників, увійшли визначні діячі української куль-тури.

Першими лауреатами Шевченківської премії стали Олесь Гончар,Павло Тичина і Платон Майборода... Про все, що пов’язане з найвищоювідзнакою за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні, можнадізнатися в новому виданні.

Енциклопедичний довідник “Шевченківські лауреати 1962—2001”щойно вийшов у світ у видавництві “Криниця”. Вступне слово до цьоговидання “До історії Національної премії України імені Тараса Шевченка”написав академік НАНУ, лауреат Національної премії України імені Та-раса Шевченка Іван Дзюба. Автор-упорядник довідника — М. Лабінсь-кий.

У книжці вміщено Розпорядження Президента України про відзна-чення 40-річчя заснування в Україні Шевченківської премії. Довідник —перше видання, яке дає досить вичерпну інформацію про життєвий ітворчий шлях лауреатів та віхи на їхньому шляху. Список Шевченків-ських лауреатів нині налічує 525 персоналій та колективів.

У передньому слові Іван Дзюба справедливо зазначає: “Сорокаріч-на історія Шевченківської премії стала частиною історії українськоїкультури, отож у радянські часи вона зазнала і тих негараздів та де-формацій, що і вся культура. Хоч переважна більшість лауреатів премії— це ті, хто був і залишається окрасою нашої культури, однак трапля-лися і випадкові постаті або проведені з кон’юнктурних міркувань, підтиском офіційної думки...”

Серед відзначених: 140 письменників — поети, прозаїки, драматур-ги, публіцисти, а також — живописці, графіки, скульптори, вишиваль-ниці, актори, поліграфісти... і навіть партійний діяч М. С. Хрущов.

Книгу проілюстровано фотопортретами Шевченківських лауреатів.Довідник стане в пригоді всім шанувальникам української культури.

Підготував Василь ОСАДЧИЙ

Музей книги і друкарства Украї-ни був створений у Міжнародний ріккниги (1972 р.), що відзначався зарішенням ЮНЕСКО, і покликанийслужити піднесенню культури ук-раїнського народу. Це, до речі, пер-ший на теренах колишнього Ра-дянського Союзу музей такогороду. Він має універсальний загаль-нонаціональний характер. В експо-зиції багатоаспектно показано всінайважливіші етапи розвитку історіївітчизняної книги — від її витоків уХ ст. і до сьогодення. В той час, якінші споріднені музеї — місцеві, ре-ґіональні відображають лише пев-ний період чи окремий аспект книж-кової справи (у Львові, Острозі, Бе-режанах, Чернігові).

Розміщений музей у будинкуколишньої друкарні Києво-Печерсь-кої лаври, зведеному після пожежі1718 р. на відстані півсотні метріввід Успенського собору.

Взагалі, слід зазначити, що у світітисячі різноманітних музеїв. Та му-зеїв всієї історії книги і друкарстване так уже й багато. Вони є тільки увисокорозвинених країнах Європи(Велика Британія, Німеччина, Фран-ція, Чехія) і в США. А тепер уже й вУкраїні.

В українському музеї зібранобагато прекрасних книг і за змістом,і за формою, і за тією історією, яказ ними пов’язана. Кращі взірці ми-лують око і наснажуть серце до-вершеністю сюжетних кольоровихмініатюр, своєю прегарною одежею.Стародруки XVI—XVIII ст. здебіль-шого вдягнені в оксамит і шкіру, оз-доблені фініфтевими прикрасами.На деяких оправах бачимо майстер-

ДЛЯ ЧОГО КНИЗІ МУЗЕЙ?но виконане карбування по золоту,сріблу. Прикро, що серед цих ше-деврів книгодрукування немає “Пе-ресопницького Євангелія”. Ця уні-кальна книга, на якій складаютьприсягу нині президенти, досі невідтворена факсимільно друком.Зберігається вона у Національнійбібліотеці Академії наук України іменіВернадського. В музеї представленілише кольорові фотознімки окре-мих її сторінок.

Є в музеї книги Івана Федорова,Петра Могили, Афанасія Кально-фойського, Памви Беринди, Гера-сима Смотрицького, Іоаникія Галя-товського, Інокентія Гізеля, ЛазаряБарановича, Феофана Прокопови-ча, Дмитрія Ростовського (Тупта-ла), Євфімія Болховітінова. Пред-ставлені також перші виданнятворів Г. Сковороди, І. Котляревсь-кого, Т. Шевченка, М. Старицько-го, Панаса Мирного, І. Нечуя-Ле-вицького, М. Коцюбинського,І. Франка, Лесі Українки, науковіпраці М. Максимовича, М. Пирого-ва, В. Антоновича, М. Драгомано-ва, О. Потебні, М. Грушевського,Д. Яворницького, А. Кримського,В. Вернадського, Є. Патона, В. Глуш-кова, фундаментальні закордоннівидання, наприклад, “Енциклопедіяукраїнознавства” під редакцією В. Ку-бійовича. Привертають до себеувагу документи і матеріали такзваного самвидаву.

Кращі з книг удостоєні високихміжнародних і республіканськихнагород за поліграфічне виконанняі художнє оформлення. Шануваль-никам книжкового мистецтва по-добаються мініатюрні видання, ори-

гінали графічних робіт художників,які плідно працювали і працюютьдля книги.

Експонуються зразки друкарсь-кого поліграфічного обладнанняминулих століть і сучасні, аркушістаровинного паперу з філігранями,видавничі марки, екслібриси тощо.

Не може залишити байдужимподвижницька діяльність видавціввітчизняної книги — П. Куліша, Б. Грін-ченка, С.В. і В.С. Кульженків,Ф. Йогансона, Є. Фесенка, І. Чоко-лова, І. Тиктора, а також цілої пле-яди книгознавців — О. Бодянсько-го, С. Маслова, Ю. Меженка, І. Огі-єнка, П. Попова, Д. Щербаківсько-го. Вдивляєшся у їхні обличчя напортретах, в труди їх серця і рук, іще раз переконуєшся у правоті слівА. Чехова: “Все тьмяніє перед кни-гою”.

Людині, яка вміє дивитися і ба-чити, відкривається велика багато-вікова історія борінь, сподівань,діянь, героїчного і трагічного, живадуша народу, виявлена у книзі.Підтвердженням цього є й словакерівника Центру поліграфічнихдосліджень університету ОксфордБрукс (Англія), майстра мистецтвПола Річардсона, який, відвідавшиУкраїну, відзначив, що тут “народвисокоосвічений, а історія друкар-ства та видавничої справи бере свійпочаток від XVI сторіччя... У само-му серці Києва розташовано чудо-вий музей книги”.

Тож, маємо гідно пишатися скар-бами, створеними у минулому, всімтим, що є запорукою нашого кра-щого майбутнього.

Микола ГЛАМАЗДА

ЙОГО струні так легко у зажурі.Його смичку так важко у журі. Ажуритися є від чого. Вимріяний, ви-борений світ, в якому праглося опо-відачеві в книжці Павла Гірника“По війні” (К., Інститут громадянсь-кого суспільства, 2000) розкутожити й творити, перевернуто дого-ри дном: “Гетьманують джури, / Щоне на себе переймали ніж”; “Щонадбано — усе на вітряки. / Надпопелищем, як твої знамена, / Гой-даються терни і будяки”. Уже з са-мого початку автор приголомшуєчитача вбивчою іронією. Перево-димо погляд на чорно-білу обкла-динку книжки, стилізованої під те-лефонний довідник, де номер сто-рінки замінює чергова літера ал-фавіту, і це навертає на думку проавторський виклик самій поезії якнетлінній красі, якій протиставле-но буденні — “чорно-білі” вірші, да-лекі від райдужної краси. Але відтого не менш виразні, бо є суттюйого трагічного світогляду.

Чи може бути світ, немилосерд-ніший за той, де “однаково — жити,писати, кохати чи вбити”? Де дітейпоховано у мертвому чорному лісі?Де навіть дерева цієї землі відрек-лися? Ось у такому жорстокомусвіті — “сам собі сам” — і живеоповідач “по війні”. Живе, бо живе,іншого йому наразі не дано. Іншийсвіт — з туги і каменю — навряд чипобудуєш. Межі екзистенційно-драматичного простору, в якомузамкнутий автор, ще більше звужу-ються з варварським вторгненняму його свідомість одного страшно-го слова, що ним завершуєтьсявірш “Пересіялася дорога”: “Се —народ мій. / Се я, причинний. / Сеостання сліпа течія. ПосміхаєтьсяБатьківщина. / Нічия”. Це не про-сто слово. Це удар електрошоку,від якого темніє в очах. А про-світлити зір може хіба згадка проотчу хату, маму і всю родину: “Анад вишнями дощ, а під вишнямистіл і сусіди, / І родина твоя, і бджо-ла над холодним вином”. Гарна, ко-льориста картинка на тлі чорно-білого безміру, який просто хочеть-ся “збути і забути. І — не поверта-

тися сюди». Стриваймо, а чому ж— не повертатися? Адже найвищелюдське призначення залишити пособі пам’ятний слід на землі. Інак-ше кажучи, прийти — піти — і по-вернутися. Згаданими рядкамиП. Гірник, вочевидь, свідомо пішовна загострення в слові отого неви-мовного болю, що накопичився вгрудях за тяжкі роки.

Однак у тому, що сталося з ним із його Україною, поет не звинува-чує когось, а тільки себе, адже “сліду слід випадало йти за собою...” Цесаме над ним й Україна стоїть ізпоминальною свічкою в руці. І всійого гризоти від болісного усвідом-лення цього.

А біль скапує з вірша і тече вжерікою, метафорично затоплюючибереги читачевого сум’яття: “Заси-най, бо відомо. Написано. Кинуто вніч, / Де слова з черепів собі див-ляться, наче з облич”. Краще й нескажеш про філософське співвідно-шення слів, черепів і облич.

Безперечно, важка хода поезіїП. Гірника, надто важка. Але він іне претендує на легкий вальсовийкрок, бо ж обрав собі долю — “зочима прірви” й дякує їй за те, щопо всьому подбала про вирій — сте-жечку до села. І одразу не збагнеш,чого на ній більше: відчаю чи каят-тя? Та хоч би якою була дорога (не-хай тебе й не розпинали), непохит-ним фундаментом особистості ли-шається мова — що не німа.

Таким є ідейний стрижень збірки,сповненої попри деякі згусткивідчаю позитивної націєтворчоїенергії. Енергії, що все переможе:“Попіл повертається в село. В небоповертає Україна”. У цих рядках —не просто вихор щирих патріотич-них почуттів поета, а й трепетне пе-редчуття реального майбутнього, щопостане в його омолодженій душі повійні, насамперед із самим собою.Але ця — невидима — війна вима-гає ще більше сил, поту і крові, ніжта, яка загрожує вбивчою зброєю.А сили вичерпуються, і найпершимце помічає не хто інший, як “по-хмільний, бридкий сатана”, котрийходить назирці за героєм, не дозво-

ляючи йому отямитись, змушуючиозирнутись назад і безглуд прий-няти як віру. Тож відповідно зани-жується й самооцінка: “Маю усе,що не треба, бо плинне воно і дур-не. / І багато мені, забагато меніговіркого мене”.

Після таких зізнань напруга чи-тацького сприйняття внутрішньогосвіту Павла Гірника трохи йде наспад. Проте буквально за кількасторінок пульсація поетового ряд-ка посилюється: “Люби свій хліб. /Смоли свій човен. / Не озирайся.Не суди. / Нема нікого — тількислово, / Що навіть не подастьводи”. А далі: “...мовчиш, алейдеш, бо не вмієш не йти”.

Та допоки ж мовчатимемо? —болісно запитує поет із бунтарсь-кою вдачею, і його громадянськийголос мужнішає:

...Не проборгуй, коли біда,Не зрадь себе, не зрадь святині,Бо стане згірклою вода,Якою напуваєш сина,Бо не здолає каяттяОтої прірви за тобою,Яку ти називав життям,А кинув шаблю ще до бою.По війні завжди непросто. Але,

як сказанно в Біблії, той, хто до-терпів до кінця, — врятується. І цюістину взяв на озброєння автор.Отже, його трагізм просвітлений, ане безнадійний. Бо великий енер-гетичний запас любові все ж пере-вершує поклади отої непроханоїбезнадії.

Думки й почуття ліричного ге-роя збірки “По війні” настільки ви-страждані, що іноді здається, що їхстачило б і не на одне життя. Яктут не згадати знакомите Тичини-не: “За всіх скажу, за всіх перебо-лію!” Додамо: українським духом!Бо це поняття визначальне для та-кого глибоко національного поета,як П. Гірник. Його самобутня, ху-дожньо виразна книжка “По війні”(одна з кращих з-поміж тих, щовийшли 2000 року) посіла достой-не місце в сучасному літературно-му житті.

Олена ЛОГВИНЕНКО

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

Це була моя відповідь шові-ністично налаштованій учитель-ці, яка у своїй статті в місцевійгазеті заходилася повчати всіх,що “только благодаря России Ук-раина стала культурной стра-ной”. Ця вчителька без належ-ного історичного підходу вихопи-ла цитату з В. Бєлінського, якийнеодноразово зневажав і нашукультуру і її діячів. Та йдеться непро те! На жаль, у зросійщено-му Маріуполі не тільки ця доб-родійка так вважає. А все це відбраку елементарних знань, відбраку виховання. Моє спросту-вання цієї шовіністичної думки вмісцевій газеті надрукувативідмовилися.

Отже, про що писав “Неисто-вый Виссарион”? А писав вінтаке: “Слившись навеки с едино-кровной ей Россией, Малорос-сия отворила к себе дверь ци-вилизации, просвещению, искус-ству, науке, от которых дотоленепреодолимой оградою разлу-чал её полудикий быт”.

За радянських часів, почина-ючи з 40-х років, В. Бєлінського,невідомо чому, було названо ре-волюціонером-демократом… Атаки не Україна, а саме Моско-вія “відчинила до себе двері на-уці, мистецтву”!

Про Україну того часу ПавлоАленський у щоденникових но-татках писав: “Ми зауважили, нанаше здивування, чудесну рису:всі вони, навіть жінки й діти, умі-ють читати, знають церковніспіви… священики навчаютьсиріт…”

А Московія в цей час дивува-ла іноземців своїм неуцтвом.Митрополит Паїсій Лігаридвідвідав Московію 1660 року і буввражений не тільки тим, щонавіть у столиці не було ні шкілнародних, ні бібліотек, але йнеграмотністю духовенства тапанства.

Лише Петро I, залучаючи “кну-том и дыбой” підданих до цивілі-зованого світу, видав 1714 року

указ про обов’язкове навчаннясаме дворян, а не всього насе-лення.

Історик Ключевський, розпо-відаючи про часи Петра I і Єли-завети, називає російських вель-мож “круглыми невеждами”, зяких третина ледве вміла читати.

Українські ж гетьмани, зокре-ма П. Сагайдачний, Б. Хмель-ницький, І. Мазепа, мали євро-пейську освіту, знали по кількамов.

Тоді, коли Московія скніла втемряві, українські діти різнихсуспільних верств у містах імістечках здобували освіту вбратських школах. А в Києво-Могилянській колегії спудеї вив-чали латину, грецьку, риторику,логіку. Для Московії Київ був най-важливішим осередком про-світи. Ще 1649 року цар ОлексійМихайлович запрошує київськихвчених, і вони сприяють розвит-кові російської словесності, зба-гачують її “такими литературны-ми произведениями, о которыхв Москве не было слыхано. Бла-годаря им, Москва впервые оз-накомилась с виршами и впер-вые узнала о существованиидраматических произведений”.(“История русской словесности”П. Полєвого).

Професора, ректора Києво-Могилянської академії Феофа-на Прокоповича Петро I викли-кав до Петербурга і він, як заз-начає Полєвой у тій же “Историирусской словесности”, “стал пер-вым русским светским писате-лем и первым русским ученым.Он указал дорогу — другие заним последовали”.

На жаль, за ним справді виї-хало чимало талановитих ук-раїнців. Одні були змушені зали-шити рідний край: цар наказомвикликав учених, інші спокушали-ся або можливістю себе творчовиявити (як це пізніше зробивГоголь), або грошима, титулами.Проте Катерині II, яка хизувала-ся перед французькими енцик-

лопедистами освіченістю, так іне вдалося залучити до царсь-кого двору філософа Сковоро-ду. Зате успіхами Росії в міжна-родній політиці вона була зобо-в’язана українцеві ОлександруБезбородькові, який походив зкозацької старшини, закінчивКиєво-Могилянську академію.Його, вродженого дипломата,цінував і цар Павло, що і давйому князівський титул. Це найого адресу зневажливо-заздр-існо висловився Пушкін в “Моейродосоловной”: “Мой дед… вкнязья не прыгал из хохлов”(яка “пошана” до українців!..)

Внесок українців у розвитокросійського мистецтва, російсь-кої науки — величезний. І, як цепритаманно Росії, всі вони —“выдающиеся русские”. Мимо-волі згадується: на празькомубудинку, в якому помер славет-ний Іван Пулюй, — меморіаль-на дошка, і на ній викарбовано“український вчений”, хоч у Празіминуло більше половини життягеніального Пулюя. А в моно-графії про художника-українцяДмитра Левицького (1735—1822рр.) авторка Пістунова, підкрес-ливши унікальність, художнюдовершеність полотен митця,назвала його “русским гением”.І в “художественном календаре”за 1965 рік Левицького теж на-звано “русским крупнейшимпортретистом”. І про Володими-ра Боровиковського (справжнєпрізвище — Боровик) сказано,що його твори “принадлежат кэтапным произведениям рус-ской портретной живописи”. Інароджений на ЧернігівщиніАнтон Лосенко (1734—1773 рр.)— “первый крупный русский ис-торический живописец”, хоч йоготвори далекі від історії Росії, як іопери Дмитра Бортнянського(1751—1825 рр.), який за БСЭ— “выдающийся русский компо-зитор”. А в книжці “Бортнянсь-кий” (М., “Молодая гвардия”.1989 р.) автор К. Ковальов пише,

ВИДАТНИЙУЧЕНЬ МИХАЙЛАГРУШЕВСЬКОГО25 червня виповнюється 115 років від дня

народження Івана Крип’якевича — видатноговченого, історика, громадського діяча, авторачисленних наукових досліджень на терені ук-раїнознавства.

Сучасний масовий читач, який прочитає“Історію України” чи монографію Івана Крип’я-кевича “Богдан Хмельницький”, опиниться внепростій ситуації. На жаль, на сьогодні немаєжодної монографії про життєвий і творчий шляхвченого.

Іван Крип’якевич народився 25 червня 1886 року у м. Львові в сім’їсвященика, вченого-теолога, який був родом із Холмщини.

У 1904 році Іван Крип’якевич закінчив у Львові гімназію з польськоюмовою викладання.

У 1904—1909 роках навчався на філософському факультетіЛьвівського університету. Майбутній учений активно вів культурно-освітню діяльність, співпрацював із “Просвітою”. Він брав діяльнуучасть у створенні таємного Львівського університету.

Влітку 1904 року, голова НТШ Михайло Грушевський організувавкурси українознавства. Саме тут вперше перетнулися їхні життєвідороги. Іван Крип’якевич дослухався до порад та брав консультаціїсвого вчителя. На сторінках “Записок НТШ” почали друкуватися йогорозвідки, рецензії.

Іван Крип’якевич стає дійсним членом НТШ і від Археологічної комісіїпрацює в архівах Кракова, Варшави, Москви. Вчений захистив док-торську дисертацію на тему “Козаччина і Баторієві вольності” (1911).У 1905—1914 роках історик друкує книгу “Матеріали до історії українсь-кої козаччини” (1908). Дослідження І. Крип’якевича перебували в руслінаукових пошуків керівника, який працював над “Історією України-Руси”.

Іван Крип’якевич проніс через усе життя глибоку повагу до вчителя,а в 1934 році поклав на його могилу на Байковому цвинтарі свою книжку“Михайло Грушевський. Життя і діяльність”.

Майбутнім дослідникам треба буде згадати і про життя Івана Кри-п’якевича в період Першої світової війни і в період пробудження укра-їнського народу — 1917—1920 роки. Життя і творчість Івана Крип’яке-вича — невичерпне джерело для українознавчих студій. Його книги“Велика історія України” — від найдавніших часів до 1923 року (1934—1935 рр.), “Історія українського війська” (1935—1936 рр.), “Історія ук-раїнської культури” (1937), “Всесвітня історія” (1938—1939 рр.) набу-ли великої популярності й мають цілком заслужене визнання.

Іван Крип’якевич був видатним учнем Михайла Грушевського, віннаписав 750 наукових і науково-популярних праць. Спадщина вченогоактуальна і сьогодні, а шлях його особистого життя був часто всіянийтерням. Помер Іван Крип’якевич 21 квітня 1967 року.

Андрій ІВАНКО,голова Кіровоградського обласногооб’єднання Товариства “Просвіта”

що ім’я композитора говорить “ославности русской истории ирусского имени”.

Цікаво, що в першій російсь-кій національній опері “Жизньза царя” М. Глинки першим ви-конавцем партії Сусаніна бувукраїнець з херсонських степівЙосип Опанасович Петров(прізвище, безсумнівно, руси-фіковане). Як згадували сучас-ники (“Глинка в воспоминанияхсовременников”), композиторйого дуже цінував, тому ЙосипОпанасович був і першим вико-навцем партії Руслана (“Руслани Людмила”). І в історію російсь-кого музичного мистецтва Пет-ров увійшов як творець образівгероїв російської національноїопери, як “создатель русскойвокальной школы”.

Не можна обминути і впливуГоголя на розвиток російськоїлітератури. “Ревизор”, “Мертвыедуши”, “Шинель” дали їй новийнапрям. І сам Гоголь — посила-ючись на Бєлінського — привер-нув увагу європейських читачівдо російської літератури, яку дойого появи вони не помічали.

Ця тема — внесок українців уросійську культуру — досить ши-рока. Можна назвати ще довгунизку імен митців і вчених, чиядіяльність створила Росії світо-ву славу. Вони були синами на-ціонально поневоленої батьків-щини — і творчість їхня безсо-ромно привласнювалася: вартомитцеві прожити рік-два в Росії,як він ставав “русским”. Хоч неважко припустити, як би реагу-вала Росія, коли б комусь уФранції, де славетний Шаляпінжив з 1922 року і там 1938 рокупомер, спало на думку зараху-вати його до діячів французькоїкультури. Або Сергія Рахманіно-ва, який не сприйняв жовтнево-го перевороту, емігрував, було бназвано американським піані-стом і композитором.

За більшовицької влади надогоду “старшому братові” ви-

датних українців називали на-ціонально невизначеним “ра-дянські”. Так, коли 1979 р. в Києвіта Одесі відбувалися дні грець-кого кіно, режисер з Афін Тео-дорос Марангос в інтерв’ю жур-налістці газети “Культура і жит-тя” здивовано сказав: “Тільки тут,у Києві, я дізнався, що великийДовженко — український ми-тець”.

А втім, дивуватися нічого. Щена початку XVII ст. дяк Ф. Грибоє-дов написав “Историю…”, у якійвивів рід московських князіввід… “Августа Кесаря Римсько-го” (П. Полєвой “История русскойсловесности”). Історичний дос-від Грибоєдова, як зазначив П. По-лєвой, був невдалим. У XIX ст.його виправили Микола Ка-рамзін і Михайло Погодін. Вонизреклися римських кесарів ітвердили, що Київська Русь — цечастина історії Російської дер-жави, привласнили літературніпам’ятки тієї доби і серед них —перлину — “Слово про похідІгорів”.

Наслідуючи своїх поперед-ників-шовіністів, В. Чивіліхін у“Пам’яті” (друкувалася в “Роман-газеті” 1985 року) написав, щотакі вчені, як В. Каразін, М. Мик-лухо-Маклай, В. Вернадський,М. Гамалія — це вияв талано-витості росіян, а говорячи “о кос-мических прозрениях русских”,називає М. Кибальчича, Ю. Кон-дратюка.

У здатності привласнювативсе, що є талановитим, росіянинеперевершені. Навіть СеменаГулака-Артемовського, автора“Запорожця за Дунаєм”, в Опер-ному словнику (Ленінград, 1965р.) на 475-ій сторінці названо“русским композитором”. Отже,коментарі тут — зайві. Думаю,що читачам тепер відомо, “хтокому відчинив двері”.

Лідія ОЛІЙНИЧЕНКО,член Маріупольськогоосередку “Просвіти”

НАРОДНО-ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАРЛипень

1 — Всесвітній день архі-тектури. День архітектури Ук-раїни.

6 — Вишгородської (Воло-димирської) ікони Божої Ма-тері.

Ця ікона, яка має ще однуназву — ікона “Ніжності”, ста-ла святинею за часів Київсь-кої Русі. Потрапивши до Киє-ва на початку XII ст. ізВізантії, вона деякий час пе-ребувала у Десятинній церквіабо Софійському соборі, хочпостійним місцем її зберіган-ня був Вишгород — одна з ре-зиденцій князя неподалік Киє-ва. Тому й отримала вона на-зву Вишгородської. Ікона нераз відвертала від кордонівРусі війська загарбників-ор-динців і була проголошена чу-дотворною. Зараз святиня вУспенському соборі Кремля вМоскві.

7 — Свято (Різдво) ІванаПредтечі, хрестителя Господ-нього. Івана Купала.

День Купала знаменує со-бою найвищий культ Сонця —прообразу Дажбога, який, занародними віруваннями, дару-вав усьому життя і якого най-більше серед усіх міфологіч-них святих шанували нашіпращури.

Християнство, яке за бага-то століть так і не змогло ос-таточно знівелювати обряд,долучило до нього свято РіздваСвятого пророка Предтечі іХрестителя Господнього Іва-на. Так і з’явилося християні-

зоване дійство з подвійною на-звою — Іван Купало, яке післябагаторічних заборон знову по-вертається до нас, хоч і доситьвидозміненим.

Існує чимало народнихприкмет, пов’язаних із цим по-етичним святом. Ось лише де-які з них:Після Івана Купала не треба

жупана.Велика роса на Івана — буде

урожай огірків.Бджола каже: годуй мене до

Івана, я зроблю з тебе пана.12 — Святих апостолів Пет-

ра і Павла.Петрове свято, як прозвали

його в народі, на переважній те-риторії України символізувалопочаток жнив — зажинки.

До схід сонця господар абонайстаріша жінка в родині малинажати обрядовий сніп (зажин-ковий хрест), що символізувавпочин жниварської пори. Зем-леробський характер святавідбився у численних при-слів’ях та приказках:Хто в Петрівку сіна не ко-

сить, той зимою в собак їстипросить .Як на Петрів день спека, то

на Різдво — мороз.13 — Собор дванадцяти апо-

столів.16 — День проголошення

Декларації про державний су-веренітет України (1990).

21 — Свято Прокопа. Якщо“Петро жито зажинає”, то“Прокіп нав’язав сім кіп”, тоб-то жнива досягли свого апогею,

і селянин, відклавши всі спра-ви, брався за будь-якої погодизбирати врожай, бо ж недармакажуть :На Прокопа день проґавиш

— рік бідуватимеш.На Прокопа приготуй плечі

для снопа.23 — Преподобного Антонія

Печерського — засновникаПечерського монастиря.

24 — День рівноапостольноїкнягині Ольги.

28 — День рівноапостольно-го Володимира — хрестителяУкраїни-Руси.

Видатні імена і дати1 — 50 років тому було

відкрито пам’ятник ТарасовіШевченку в Торонто (Канада).

5 — 50 років тому померла ук-раїнська громадська діячка, зна-вець і збирач творів народногомистецтва Ольга Бачинська. На-родилася 5 червня 1875 р.

6 — 90 років тому померлаукраїнська письменниця Ган-на Барвінок (Олександра Біло-зерська-Куліш, дружина івірна помічниця Пантелеймо-на Куліша). Народилася 5травня 1828 р.

18 — 125 років тому померукраїнський живописець, това-риш Тараса Шевченка Іван Со-шенко. Народився 2 червня1807 р.

21 — 60 років тому померукраїнський поет і прозаїк, пе-рекладач і літературознавецьБогдан Лепкий. Народився 4листопада 1872 р.

СПАДЩИНА

ЧЕРВЕНЬ, Ч. 13 (91), 2001 РІК

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ

ЯКОЮ ГОВОРИТЬЄВРОПА?Ведучий рубрики —

доктор філологічних наукКостянтин ТИЩЕНКО

7. ГРЕЦЬКА МОВА — одна з індоєвропейських мов; пошире-на у Греції (9,5 млн.), на Кіпрі (0,5 млн.), а також у Пд. Албанії,Єгипті, Пд. Італії та в Україні. Усього бл. 12,2 млн. мовців. У Греціїта на Кіпрі грецька є офіційною мовою.

У межах західної діалектної області індоєвропейських мовгрецька мова знаходилася в найтісніших генетичних зв’язках здавньомакедонською мовою. В історії грецької мови виділяютьтри основні періоди: давньогрецький (від XIV ст. до н. е. до IV ст. н.е.); середньогрецький (V—XV ст.) і новогрецький (від XV ст.).

Давньогрецька пройшла такі етапи розвитку: архаїчний (XIV—VIII ст. до н. е.); класичний (VIII—IV ст. до н. е.); еліністичний (IV—Iст. до н. е.); пізньогрецький (I—IV ст.). У давньогрецькій мові існу-вали діалекти: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський,еолійський, крито-мікенський (три останні об’єднують під назвоюахейський). Багата література класичного періоду була створенана іонійському діалекті (Гесіод, Геродот), на аттичному (Есхіл,Софокл, Еврипід, Аристофан, Платон, Арістотель, Фукідід, Ксе-нофонт, Демосфен), на еолійському (Алкей, Сапфо, Піндар).Епічна мова Гомера (VIII ст. до н. е.) містить у собі кілька діалект-них пластів: пд.-ахейський, еолійський і власне іонійський. На-прикінці V ст. до н. е. літературною мовою Греції стає аттичнийдіалект, в еліністичний період сформувалася загальна грецьканорма — койне — на аттичній та іонійській основі.

Звукова система давньогрецької мови складалася з 5 голос-них, протиставлених за довготою/короткістю, і 17 приголосних.Існувало також придихання двох типів — густе і слабке. Важли-вим винаходом греків була створена у IX—VII ст. до н. е. на основіфінікійського письма грецька писемність — перший в історіїсправжній алфавіт з окремими знаками як для приголосних, такі для голосних, що стало новим етапом у розвитку письма.

Для давньогрецької морфології були властиві 3 роди імен, по-казниками яких були артиклі, 3 числа (однина, двоїна, множина),5 відмінків (наз., род., дав., знах., кличний), 3 типи відмін. Дієсло-во мало 4 способи (дійсний, наказовий, кон’юнктив та оптатив), 3стани (актив, пасив і медіопасив), 2 типи дієвідміни, 2 групи часів:головні (теп., майб., мин. док.) та історичні (аорист, імперфект,плюсквамперфект). Для синтаксису був властивий вільний поря-док слів з розвиненою системою пара- і гіпотаксису. Багата слов-никова система включала питомі грецькі слова, догрецькі слова(т. зв. пелазгійські) та запозичення із семітських, перської й ла-тинської мов. Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською,як відомо, стала джерелом формування сучасної наукової й тех-нічної термінології європейських мов, запозиченої також до ба-гатьох інших мов світу.

У середньогрецький (візантійський) період у мові сталисяістотні зміни, передусім у фонетиці: ітацизм (перехід e, еі в і),втрата придихання та ін., що започаткувало перехід до ново-грецької мови. Ця мова сформувалася з нового міського койнеXVIII—XIX ст., створеного на базі пд. діалектів. Вона включає та-кож 4 діалекти: понтійський (тобто, чорноморський, з іонійськимирисами), кападокійський (помітно тюркізований), цаконський (єди-не продовження дорійського) і нижньоіталійський. Новогрецькалітературна мова існує у двох різновидах: кафаревуса — «очище-на», яка продовжує традиційну аттичну норму, і димотика — «на-родна», створена на основі говірок Центр. Греції.

Новогрецька зберегла 5 голосних, які втратили протистав-леність довгого/короткого. Наголос став динамічним, зникла різни-ця між акутом, гравісом і циркумфлексом. Розвинулися нові при-голосні. Зникла двоїна. Скоротилася відмінкова система (наз.,род., знах., кличн. — тільки в чол. роді). Розвинулися нові способиутворення складних часів. Переважний порядок слів у реченністав SРО— підмет, присудок, додаток. Розвинулися ряд рис, якіоб’єднали новогрецьку мову з іншими мовами Балкан (т. зв. бал-канська ліга мов): род. і дав. відмінки збіглися, зникли інфінітив іаналітична форма майб. часу; додаток став звичайно подвоюва-тися займенником, що зумовило займенникові повтори; сфор-мувалися фразеологізми, аналогічні до інших балканських мов.Лексика новогрецької мови об’єднує у своєму складі і нові пласти,і чимало давньогрецьких архаїзмів, а також запозичення з ро-манських, слов’янських і тюркських мов.

Поза межами сучасної Греції грецькими за походженням єназви: Анкара, Анкона, Антіохія, Батумі, Босфор, гори Тавр і Анти-тавр, Македонія, Неаполь, Ніцца, Палермо, Синоп, Трабзон (Тра-пезунд), Стамбул, о. Стромболі, Александрія (в Єгипті) тощо.

Вже у староукраїнській мові відомі кількасот запозичень з візан-тійської грецької, принаймні третина з яких перейшла до народ-ної мови: книш, кутя, огірок, канупер, мак, миска, левада, вохра,вапно, макітра, корабель тощо. Візантії завдячує Україна почат-ки своєї науки, через візантійські культурні впливи поєднавшисьопосередковано з античною наукою, філософською та ораторсь-ко-літературною традицією.

Особливу роль грецької мови також і в подальшій історії фор-мування слов’ янських культур видно з таких численних грецькихзапозичень як: кіно, метро, машина, гімн, хор, троянда, аптека,циган, лимон, школа, алфавіт, ліцей, стадіон, історія, ідея, бібліо-тека, метод, теза, фізика, географія, біологія, філологія, діалект,лексика, граматика, кафедра, догма, стихія, метр, ризик, криза,асфальт, діаспора, пошта, талант, бандура, церква, хрест, ікона,дяк, піп, ангел, апостол, канон, оксамит, смарагд та ін., а також iзчисленних християнських імен — Микола, Микита, Петро, Андрій,Олександр, Олексій, Оксана, Ірина.

Грецьке походження мають назви давніх грецьких поселень:Ялта, Алушта, Форос, Лівадія. З грецьких морфем створено на-зви: Херсон, Сімферополь, Севастополь, Феодосія, Євпаторія,Нікополь та інші.

Чільне місце в процесі опа-нування літературної мови і всередній, і у вищій школі посідаєправопис. Загальновідомо, щомова – це живий організм, щорозвивається за внутрішнімизаконами, зазнаючи впливу по-замовних чинників. У бурхливо-му океані цього розвою шляхомприродного фільтрування і ко-дифікації лінгвістами викриста-лізовується літературна мова.Безпосередніми її творцями ви-ступає, як правило, інтелектуаль-на еліта (письменники та нау-ковці). Добре, якщо до проблемнормалізації причетні ті, хтовідчуває серцебиття мови.

Український правопис маєпонад тисячолітню історію. Ос-нови його заклали слов’янськіпершовчителі. З поступом люд-ства та розвитком українськоїетнічної спільноти вдосконалю-валося й письмо. Особливо ба-гато над правописними пробле-мами працювали мовознавці назламі ХІХ та ХХ століть. Відомічисленні правописні системи,такі, як драгоманівка, желехівка,максимовичівка, панькевичівка,«ярижка» та інші. Винятковароль у кодифікації правопису, якпідкреслює В.Німчук, належитьІ.Огієнкові та А.Кримському, алеза тоталітаризму цей факт за-мовчувався, а нині про ньогомало хто знає. Висококваліфіко-ваний мовознавець Й.Дзендзе-лівський, характеризуючи 1988року внесок Б.Грінченка в роз-робку питань українського пра-вопису, дипломатично не згадуєнаукової полеміки А.Кримськогоз Б.Грінченком стосовно деякихправописних питань. Варто заз-начити, що основні положеннясвоєї концепції правопису украї-нської мови А.Кримський вироб-ляв разом з Б.Грінченком: їхнявелика епістолярія містить чис-ленні матеріали з питань украї-нської мови. Українським право-писом А.Кримський почав ціка-витися ще двадцятирічним юна-ком, і цей інтерес у нього зберіг-ся до кінця життя. Уперше вінвиклав свої думки про правописв «Украинской грамматике».Пізніше питання правописноїнормалізації розглядав у розві-дках «Чи справді важко вивчатиправопис з ї», «Про науковістьфонетичного правопису». «Най-головніші правила українськогоправопису» (1921р.) були вироб-лені Правописною комісією начолі з академіком УАН Кримсь-ким. У створенні нового варіан-та українського правопису 1928р. він теж узяв найактивнішуучасть. На Правописній конфе-ренції в Харкові 26 травня 1927р. першим виступив А.Кримськийз доповіддю «Нарис історії украї-нського правопису до 1927року», що була стенографічнозаписана, але трохи скороченадля друку. У ній подававсяаналіз становлення і розвиткунашого правопису від ХІ століттядо 1927 року. А.Кримський об-

стоював наукові засади, столітнітрадиції й прогресивні тенденціїправописної практики народу.Він уважав, що в основу загаль-ноукраїнського правопису требапокласти фонетичні особливостіговорів, передусім Наддніпрян-щини. Він також не проти доц-ільного застосування елементівінших принципів написання слів,але при цьому категоричностверджував: «Малоруськийлітературний правопис повиненрахуватись з етимологією тількималоруською і до того (майжевиключно) мови сучасної. Пра-вопис наш повинен бути народ-но-етимологічним. Він повинен,по можливості, об’єднувати всімалоруські наріччя і, значить,триматися етимології спільно-малоруської». Цілком слушноА.Москаленко наголошував, щоце важливе твердження не втра-тило свого значення і в наші дні,особливо цінна думка, що пра-вописні норми повинні відбива-ти, фіксувати фонетико-морфо-логічні норми, властиві всій ук-раїнській національній мові.

На жаль, українська нація, щотак довго, через століття й кор-дони, через голокости й колючідроти йшла до власної собор-ності, так і не досягла її й надалілишається роз’єднаною. Со-борність лишається історизмомдоби УНР-ЗУНР і поки що недо-сяжною метою. Що говоритипро зближення материкових ук-раїнців та діаспоритів, коли всамій Україні штучно створюєть-ся світоглядна прірва між За-ходом та Сходом. Що вболіватиза досягнення законного балан-су між державною мовою тамовами етнічних меншин, колисама державна послуговуєтьсяв різних виданнях фактичнокількома правописними систе-мами. І що нарікати на супереч-ки між лінгвістами та громадсь-кістю про впорядкування нормлітературної мови, коли навітьсеред академічних мовознавцівтакі суперечки переходять у “не-академічні” чвари. А саме мов-на конституція – українськийправопис – служить важливимчинником досягнення собор-ності всіх українців.

Українізація правопису – зав-дання колосальної ваги. Томутак багато списів поламано й щеполамається бійцями орфогра-фічного фронту. Деякі науковціговорять про ознаки фетиши-зації правописної проблеми.Система письма набуває в ба-гатьох народів сакрального зна-чення: ”Для євреїв алфавіт пря-мо пов’язаний з особою творцяі з самим актом творення”.Навіть така зміна, як перехід доіншої системи писемності, істот-но впливає на розвиток мови вцілому. Кілька років тому буловирішено перевести кримськота-тарську мову на латинську граф-іку, але це викликало спротивгромадськості, бо “змінюватизараз беззахисну писемність

беззахисного народу – це озна-чає бити лежачого, рубати сук,який його ще підтримує. Це оз-начає – перетворити мову намішанину або просто знищити її”.Тезу про необхідність вдумливо-го ставлення до правописнихзмін підтверджує і досвід ре-форм у німецькій орфографії,що тривають з 1994 року і стика-ються з певними труднощами.

В основному розмаїття думокщодо реформування українськоїорфографії зводиться до трьохнапрямів: 1) відновлення діїправопису 1928 року без моди-фікацій 1933, 1945 та 1960 років;2) заперечення змін діючогоправопису (1960 року з модифі-каціями 1990 та 1993 років); 3)внесення в діючий правописзмін, зумовлених історичнимизакономірностями розвиткумови, повернення до споконві-чно українських орфографічнихтрадицій. Так, автори проектунайновішої редакції українсько-го правопису ставлять собі замету “надати повнокровне жит-тя тим елементам українськоїмови, які в часи тоталітаризму зполітичних міркувань було не-справедливо й примусововідтіснено на другий план чи напериферію спілкування або йзовсім заборонено”.

Ми – прихильники третьої по-зиції і вважаємо, що пропоно-вані зміни – це невеличка і вкрайпотрібна частка на шляху довіддзеркалення самобутностінашої мови. Одночасно хочемозвернути увагу на те, що чиннийправопис відбиває рівень мовоз-навчої науки 60-х років і не відпо-відає станові розвитку лінгвісти-ки на сучасному етапі, що нега-тивно позначається на навчаль-ному процесові в середній тавищій школі. До правопису слідне лише вносити зміни, але йпереглянути наукову основу чин-них правил, бо вони хибують і настаріючі положення, і на технічніневправності. Зважаючи на те,що це повинна бути загальнона-ціональна книга, треба досяга-ти ювелірної відшліфованостівсього, що вона містить.

На наш погляд, окремі теоре-тичні основи правил застаріли,не відбивають сучасний станлінгвістики, подаються як неза-перечні, незмінні істини. Це доб-ре ілюструють перший і другийрозділи проекту: “Правопис ос-нови слова” і “Правопис закін-чень відмінюваних слів”, на якіми й хочемо звернути увагу. Не-врахування здобутків мовознав-ства породжує розбіжності втрактуванні багатьох понять упідручниках, посібниках та пра-вописі, а це негативно позна-чається на навчальному проце-сові, не сприяє глибшому розу-мінню мови та практичному їїзасвоєнню.

З. СІКОРСЬКА,А. ПАНЧЕНКОВ,

Луганськ

Засновник — Всеукраїнськетовариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво№ 1007 від 16.03.1993 р.

Адреса «Слова Просвіти»: 01001, Київ-1,завулок Музейний, 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка, тел. 228-01-30.E-mail: prosvita@iatp.org.ua

Індекс 30617.Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса України»

Зам. № 3301214. Наклад 3500.Головний редакторЛюбов Голота

Редакція листується з читачами тільки на сторінкахгазети і надіслані рукописи та світлини не повертає.Залишає за собою право редагування та скороченнятекстів.

äÓÏÔ'˛ÚÂð̇ ‚ÂðÒÚ͇: �ðË̇ ò‚˜ÛÍ Ú‡ é΄ ÅÂÒÒ¸ÍËÈ

Шеф-редактор Павло МОВЧАНРедколегія: Л. Голота, Я. Гоян,

П. Мовчан, А. Погрібний,О. Пономарів, І. Ющук

ВЕСЕЛІ БУВАЛЬЩИНИ

ЯК Я СТАВПОПУЛЯРНИМ

Про що говорять поети, колизустрічаються між собою?

А вони не говорять — вонисперечаються.

Одного разу на Хрещатикузустрілися поети А, Є, І, О та Я.Зібралися та й засперечалися:«Хто більший?»

Поет І гордовито сказав:— Мене впізнають навіть у

бані. І кожний прихильник моготаланту намагається мене нами-лити.

— А я нещодавно виступав нафермі, — хвацько підстрибнувпоет А. — Дак вірите? — навітькорови ревли від задоволення,коли я прочитав нового вірша«Сіно — солома».

— Є і в мене творчі здобутки,— промимрив довготелесийпоет Є. — Незабаром виходитьмоє «Перебране».

— О! — шалено вигукнув поет-декламатор О (та раптом збив-ся з ритму, бо поет Я грізно на-ступив йому на ногу).

— Слухайте, хлопці! — сказавЯ. — Я не хочу багацько якати,але найбільший, найкращий і,звісно, найпопулярніший міжвами — Я.

Вищезгадані поети явно роз-губилися, а потім (як прийшли дотями) почали кричати і вереща-ти, себто — обурюватися моєюзаявою.

— Ну добре! — вигукнув Я нат-хненно. — Хай нас народ розсу-дить… А де найбільше народу?Ось тут поруч — на Бессарабці,у критому ринку. Отож беріть своїпортфелі — і гайда!

Тільки-но ми ступили на порігБессарабського критого ринку,до мене підскочила чорнява,синьоока молодичка і тицьнуламені в руки могутній букет хри-зантем. Ще й усміхнулася ніжно-преніжно, ще й промовила, не-мов проспівала:

— Дорогий наш і рідний! Митебе читаємо і вивчаємо. Тількимало бачимо…

— О! Починається! — зло-

Микола СОМ

втішно прошипів поет О.А далі ми пішли між рядами

веселих дівчат, привітних моло-диць, ласкавих бабусь, котрі на-вперебій пропонували мені да-рунки золотої осені: яблука,груші, сливи, капусту, картоплю,помідори, огірки, петрушку, мор-кву, часник, цибулю, перець і моєулюблене гарбузове насіння. Ініхто не взяв із мене ні копійки.Навпаки, коли я відмовився відпетрушки, то старенька і чепур-ненька бабуся гірко сказала:

— Ой, чого ж ти так запишав-ся? Чим я тобі не вгодила?..

А мої колеги раптово втрати-ли людську, членороздільну

мову. Тільки руками розводиливід здивування. Та ще сопіли віднервового і фізичного переван-таження. Адже я урочисто пхаву їхні портфелі та авоськи бес-сарабське золото. (Доречно на-гадати, що поети І та О носилипри собі авоськи замість носо-вих хустинок.) А поет А не відмо-вився навіть від кількох пучківпетрушки і лантуха насіння. Ачого відмовлятися, коли надур-няк?..

Привсевидячки мене цілува-ли прегарні дівчата, обнімалипреніжні молодиці. А одна ска-зала:

— У той вівторок бачили тебепо телевізору. Слухали і раді-ли… Не забувай нас! Приходьчастіше… Та пиши побільше і їжпобільше, бо чогось ти худень-кий і зачуханий…

Мої колеги були повержені,

прибиті. Їхня популярність лоп-нула, як мильна булька (я пред-ставив їх дівчатам як своїх охо-ронців). А моя популярність зди-вувала навіть мене. Я поклявсячастіше ходити на Бессарабку...Тоді не треба буде друкуватиякісь віршенята у «ВечірньомуКиєві», а перегодя можна будезовсім відмовитися од гоно-рару.

P.S. Тільки ж ви нікому некажіть, що ота чорнява, синьо-ока молодичка — то моя двою-рідна сестра Катерина. (Це та,що вручала мені букет хризан-тем). А старенька і чепурненькабабуся — то моя хрещена мати.

А всі інші господарі Бессарабсь-кого критого ринку — то моїблизькі і далекі родичі, земля-ки-односельці з-під Києва. Хібаж будуть вони брати з мене якісьгроші?..

Отже, мовчіть… Хай моїх ко-лег помучить загадка моєї попу-лярності.

РОСІЙСЬКЕБЕЗГОЛОВ’Я

Нещодавно у програмі «Вре-мя» міністр закордонних справРосії Іванов ляпнув таке, чогоніхто не сподівався. Представ-ник російської агресії порадивневдячній Європі, яка зробиласерйозне попередження Росії,«изучить историю Кавказа».

Історію північного Кавказу явже знаю. Знов і знов читаю істо-ричну довідку Олександра Ура-лова (О. Авторханова) «Народо-убийство в СССР». Її підзаголо-вок — «Убийство чеченского на-рода». Книжка видана у Мюн-хені ще 1952 року. Отже, мину-ло майже п’ятдесят років бо-ротьби героїчного чеченськогонароду. Та знов ті самі сльози іта сама кров. Але Москва сльо-зам не вірить — це я знаю зіншої історії, з історії України.

Переказувати книжку я небуду. Дуже важко й боляче. Її тре-ба ще раз прочитати, закарбу-вати в пам’яті своїй, відгукнутисьбратнім словом до близькогонам народу, притулитися сльо-зою до сльози. А головне — роз-крити кілька історичних фактівдля усіх Іванових.

…1936 рік. Чечено-Інгушськаавтономна область рішеннямКремля і «лічно» Сталіна пере-творюється в «Чечено-Ингушс-кую автономную советскую соци-алистическую республику». Че-ченський народ, сподіваючись

на справжню «автономію», по-силає жіночу делегацію в Тифлісдо Кеке Джугашвілі — до матерівсенародного «батька» Сталіна.На щирі і вдячні слова делего-ваних чеченок Кеке відповідаєбагатозначним реченням: «Же-лаю каждой матери иметь тако-го сына»…

…Одна сторінка книжки — ітрагічна, і комічна. За кривавепобоїще в Інгушетії був жорстокопокараний головний катюга не-впокорених горян «некий» Чор-ноглаз. Інгуші його підстерегли,убили й одрубали голову. І колина московському судилищі запи-тали в аксакала-інгуша, де по-ділась голова Чорноглаза, ста-рий і мудрий чоловік спокійновідповів: «А голови у Чорногла-за зовсім не було…»

КОСТЮМИ ДЛЯПОКІЙНИКІВ

Відомий український поет Ва-силь Симоненко (на відміну відусіх симоненків, що засіли в ук-раїнському парламенті) був муд-рою і дотепною людиною. Укнизі «З матір’ю на самоті» яписав, що «дотепне, сатиричнеслово він тримав на кінчикупера, або ж на кінчику свого язи-ка». За те правдиве слово вінзаплатив своїм молодим жит-тям.

На жаль, не всі шанувальни-ки В. Симоненка знають йоготворчу спадщину. А там є навітьнезакінчений кіносценарій підназвою «Бенкет небіжчиків», воснову якого покладено одиннеймовірний випадок, що тра-пився в Черкасах.

А було таке: напередодні трав-невих свят 1961 року до Черкасзавезли велику партію (не поду-майте про комуністів!) дешевихендеерівських костюмів. До тих

красивих чорних костюмів дода-валися біла сорочка, чорна кра-ватка та ще якісь шкарпетки. Ко-ротше кажучи, цілий комплектчудового зарубіжного виробниц-тва. Усі черкащани тільки й гово-рили про дешеві імпортні костю-ми та про те, що їх дістати мож-на з-під поли або з-під прилав-ка.

Чи міг дістати костюм із-підприлавка молодий українськийпоет? Звичайно, не міг. А я ждостеменно знаю, що Симонен-ко жив тоді сутужно, ледве зво-див кінці з кінцями. Ті костюми,дешеві та імпозантні, розкупи-ли-розхапали всюдисущі чер-каські обкомівці та вельможнічиновники міськради. А що булодалі — я перекажу словами са-мого Симоненка, який у ційкомічній, майже анекдотичнійситуації смакував кожнісінькудеталь.

Отож у новеньких костюмахусе черкаське начальство прий-шло на першотравневу демонст-рацію і видерлося на високу три-буну. Аж тут раптом пішов ряснийвесняний дощ. І ті костюмчики невитримали першого випробуван-ня. А може, всенародного погля-ду? Дешеве імпортне диво поча-ло розповзатися просто на очахтрудящих мас. У секретаря обко-му партії одвалився рукав піджа-ка, а в голови міськради відпалаодна штанина. Святкову трибунуохопив переляк. Ото сміху було!Подібної радості дружні колоничеркащан іще не знали. Трудящімаси сміялися так, що у них відгомеричного сміху теж тріщалиштани і сорочки. А сердиті мож-новладці негайно написали обу-рене послання в тодішню НДР.Невдовзі німецькі комуністи від-повіли досить стримано і корот-ко: «Дорогі друзі! Ви використаликостюми не за призначенням. Цекостюми для покійників...»

На світлині 70-х років: футбольний тренер ВалерійЛобановський (ліворуч), письменники Андрій

Крижанівський, Микола Сом, Степан Олійник та інші

Микола Сом