КИЇВ

2

Збірник пам’яток «Природні небезпеки, що оточують нас», підготовлений

методистом центрального методичного кабінету

НМЦ ЦЗ та БЖД м. Києва Ільченко Н.В.

Рецензенти:

Іванов А.В.– завідувач центрального методичного кабінету НМЦ ЦЗ та БЖД м. Києва

Ільченко Н.В. Природні небезпеки, що оточують нас. Збірник пам’яток. – К.: НМЦ ЦЗ та

БЖД м. Києва, 2017.- с. 36

Збірник затверджено на засіданні методичної комісії з функціонального навчання та

удосконалення навчального процесу Навчально-методичного центру цивільного захисту

та безпеки життєдіяльності міста Києва і рекомендовано для використання у

навчальному процесі Центру

3

Вступ

Природа завжди була і залишається джерелом

небезпек, проявом яких є стихійні лиха. Вони

виявляються за характером дії − фізичними,

хімічними, фізико-хімічними та біологічними

чинниками небезпеки, які часто стають основою

соціально-психічної небезпеки − паніки. Статистика

стверджує, що кількість жертв, травмованих була б

набагато меншою, якби люди знали як поводитися у

певній небезпечній ситуації.

Щорічно в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій, спричинених

природними чинниками, до яких належать явища метеорологічного, гідрологічного та

геологічного характеру, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських

тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками тощо.

В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації природного

походження:

а) небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, землетруси, просадки земної

поверхні різного походження;

б) небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний

град, ожеледь;

в) небезпечні гідрологічні явища: повені (басейни річок), паводки (Карпати, Крим),

підвищення рівня ґрунтових вод, селі (в горах Криму і Карпат); підйоми та спади рівня

Чорного і Азовського морів.

г) природні пожежі лісових та торф’яних масивів;

д) масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

Всі стихійні лиха, як правило, раптового походження. За допомогою геології,

метеорології, гідрології їх можна спрогнозувати, але на інтенсивність вплинути людина

не може.

Дуже часто стихійні лиха виникають у комплексі, що значно посилює їх

негативний вплив. Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви і навіть землетруси)

можуть виникати у результаті дій самих людей, тобто мають антропогенне походження,

але наслідки їх завжди є діями сил природи.

Для кожного стихійного лиха характерна наявність притаманних тільки для нього

вражаючих чинників, що несприятливо впливають на стан здоров'я, життя людини.

Наведені нижче правила не гарантуватимуть повної безпеки. Проте обдумане

використання наданих порад допоможе вам істотно зменшити небезпеку від

надзвичайних ситуацій природного характеру.

4

Землетруси − це коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів у

глибині землі, розламів шарів земної кори,

активної вулканічної діяльності. Частина Землі,

з якої виходять хвилі землетрусу, називають

центром, а розташовану на поверхні землі

ділянку − епіцентром землетрусу.

Інтенсивність землетрусу вимірюється

за 9 бальною шкалою Ріхтера, або за

міжнародною 12-бальною шкалою МСК-64.

Інтенсивність землетрусу зменшується до

периферії зони катастрофи. Осередки

землетрусів знаходяться на глибині 30-60 км, а

інколи на глибині до 700 км. Попередити про землетрус точно поки що неможливо.

У залежності від причин і місця виникнення землетруси ділять на:

тектонічні;

вулканічні;

обвальні;

моретруси.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська,

Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська. У сейсмічному відношенні

найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська,

Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

Значна територія України (27 тис. км ²) сейсмогенна. Захист населення від

землетрусів, їх прогнозування є важливою державною і міжнародною проблемою.

Найскладніша ситуація виникає в результаті землетрусу у великих містах, коли в

результаті руйнації будинків, споруд, комунікацій, систем газо- та водопостачання,

каналізації, порушується діяльність міста, виникають пожежі, з’являється значна

кількість постраждалих з травмами.

Сейсмічна безпека − одна з життєво важливих складових частин захисту від

катастроф. Прогноз землетрусів є довгостроковий і короткостроковий. Причому він

повинен дати відповідь на 3 питання: де відбудеться землетрус, якої сили і коли.

Довгостроковими прогнозами можна передбачити місця і силу землетрусів.

Місця землетрусів руйнівної сили визначають шляхом аналізу статистичних даних

сили землетрусів за час їх прояву та міри активності сучасних рухів земної кори. У

результаті цього складають карти сейсмічної небезпеки, сейсмічного районування.

Однак, достовірність прогнозів місця і сили землетрусів сьогодні становить близько 75-

80%.

Час землетрусу в певній мірі можна передбачити тільки короткостроковим

прогнозом. Для цього є кілька ознак, кожна з яких все-таки, не може бути надійною.

Перед сильним землетрусом відбувається серія наростаючих по силі поштовхів

(так званих форштоків), які чітко фіксуються на сейсмограмі. Але для цього потрібно

5

постійно стежити за сейсмограмою і мати налагоджену систему повідомлення. До того ж

нерідко форштоки так і не переходять у сильний землетрус.

Із землетрусами пов'язані зміни хімічного складу підземних вод і їх рівня

(режиму). Причому не тільки в епіцентрі, а навіть за сотні, або й тисячі кілометрів

від нього.

Перед землетрусами в епіцентрі спостерігали зміни в аномаліях геофізичного

поля: магнетизму, зміни опору електричного струму, появу вночі світлого зарева

над епіцентром. На жаль, людство досі не спромоглося на ефективні засоби

передбачення землетрусів, їх уникнення. На даний час не існує жодної надійної

ознаки для прогнозування часу землетрусів. Позитивний результат можуть дати

тільки комплексні і постійні спостереження

Вулканізм. Це сукупність явищ, зумовлених проникненням магми із глибини землі

на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині

території України. Вони спостерігаються на

Керченському півострові та прилеглій

акваторії Азовського моря. В останні роки

виявлені грязьові вулкани на захід та південь

Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед

діючих грязьових вулканів виділяють: з

постійно спокійним режимом виверження та з

активними викидами протягом кількох діб, що

супроводжуються вибухами та локальними

землетрусами. Внаслідок детальних

геологічних досліджень встановлено

взаємозв’язок багатьох діючих вулканів із

зонами активних розломів, наприклад, Південно-Азовського та інших.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Знищуються

будівлі, селища. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному

повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Це призводить до виникнення

геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини.

Особливої уваги заслуговують отримані в останні роки дані про активізацію

грязьових вулканів в зоні Південно-Азовського розлому, що сприяє виникненню нових

островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Це може стати

причиною погіршення умов судноплавства.

6

7

8

9

Зсув – зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння

без втрати контакту з нерухомою основою.

Причиною зсуву може бути: перезволоження ґрунту дощовими опадами, танення

снігів, землетруси, підмив схилів та непродумана діяльність людини (вибухові та земляні

роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів та інше). Активізація зсувів залежить від

інтенсивності постачання ґрунту підземними та поверхневими водами. Об'єм ґрунту,

який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів

кубометрів, а швидкість коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на

секунду. Непрямими ознаками можливих селів та зсувів є підвищена ерозія ґрунтів,

знищення трав’яного покрову й лісонасаджень на схилах.

Від зсуву слід очікувати руйнування і завалення житлових та виробничих будівель,

потенційно небезпечних об'єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних

трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення, а також травмування та

загибель людей. Крім того, зсуви створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого

можуть виникати катастрофічні паводки.

В останні роки в столиці активізувались десятки зсувонебезпечних ділянок у 5

районах столиці. А це загрожує просіданням фундаментів будинків і обвалами на схилах,

провалами асфальту доріг тощо. За результатами обстеження стану зсувної та

зсувонебезпечної зони в столиці налічується близько 186 аварійних ділянок, з них у

активному стані перебуває біля 50-ти ділянок та на 11-ти виникла надзвичайна ситуація.

Фахівці КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» міста Києва

попереджають про ділянки можливих зсувів, це:

схил біля станції метро «Либідська» біля озера Глінка;

схил на вулиці Радченка;

Дніпровські схили; Схил Пішохідного мосту;

Аскольдова могила;

Зелений театр;

схил біля озера Куренівське (вулиця Копиловського);

у Мишеловській балці (вул. Адмірала Ушакова, 22, 24, 26, і ділянка на

вул. Ушакова, 6, і Буковинській, 31);

схил з боку вул. Шовковичної (де знаходиться Олександрівська лікарня);

Замкова гора;

гора Щекавиця;

схили уздовж вулиці Глибочицька;

вулиця Оленівська;

вулиця Лук’янівська;

вулиця Кащенко, 154;

вулиця Корчуватська, 15;

Столичне шосе (Лиса гора біля з’їзду з Дарницького мосту).

Шановні кияни, пам’ятайте, якщо ви помітили якісь зміни на пагорбах біля своїх

будинків або гаражів, треба відразу звертатися до міського колл-центру м. Києва за

номером 15-51 або подзвонити в аварійну службу КП«Спеціалізоване управління

протизсувних підземних робіт» (КП «СУППР») за телефоном: 280-82-74, 280-28-13

(розклад роботи і час прийому: з 8.00 до 17.00 за адресою м. Київ, Інженерний пров., 4а).

10

11

12

13

Сель − раптово сформований, внаслідок

різкого підйому води в руслах гірських річок,

грязьовий потік. Причинами виникнення селевих

потоків майже завжди бувають сильні зливи,

інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель

водойм, а також землетруси та виверження

вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні

фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на

гірських схилах, вибухи гірських порід при

прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправильна

організація обвалів та підвищень, загазованість

повітря, що згубно діє на ґрунтово-рослинний покрив, який утримує ґрунт.

Рух селів − це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони мають у своєму

складі тверді матеріали (10-75% від всього об'єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до

10 м/с. Об'єми селевого потоку можуть досягати сотень тисяч - мільйонів кубічних

метрів, а розміри уламків до 3-4 м в поперечнику і масою до 100-200 тонн. Передній

фронт селевої хвилі створює «голову», висота якої може досягати 25 метрів. Імовірність

зародження селів залежить від складу та будови гірських порід, їх здатності

вивітрюватись, рівня антропогенної дії на район та ступінь його екологічної деградації.

Вивітрювання − це процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід та

мінералів. Інтенсивність та швидкість вивітрювання характеризуються природними

умовами (атмосферні опади, вітер, коливання температури повітря та інше).

До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких

знаходяться складові зруйнованих гірських порід, його витоки, всі його русла, водозбір, а

також район його дії.

Процес виникнення і розвитку селів проходить три етапи: перший − накопичення в

руслах селевих басейнів рихлого матеріалу за рахунок вивітрювання гірських порід та

гірської ерозії; другий − переміщення рихлих гірських матеріалів по гірських руслах з

підвищених ділянок у нижчі; третій − розосередження селевих виносів у гірських

долинах.

За складом розрізняють потоки:

грязьові − суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння;

грязьо-кам'яні − суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння;

водо-кам'яні − суміш води з камінням великого розміру.

За потужністю (об'ємом) вони можуть бути:

катастрофічні;

потужні;

середньої потужності;

малої потужності.

Катастрофічні характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн.м³ і

спостерігаються на земній кулі один раз на 30-50 років.

Потужні селі виносять матеріал об'ємом в сотні тисяч кубічних метрів.

При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис.м³ і виникають

такі селі щорічно, іноді по декілька разів на рік.

14

Найбільш широкого поширення селеві процеси набули в гірських районах Карпат

та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11-12 років

спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму.

Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В

Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області − на 40%, в

Чернівецькій − 15%, в Івано-Франківській − 33%.

15

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано приблизно 240 випадків

виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними

матеріальними збитками.

До них належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій

території України); спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова

зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід

степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); заметілі (південний схід

степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз

(північ Полісся та схід лісостепової зони) тощо.

Уздовж узбережжя та в акваторіях Чорного і Азовського морів відбуваються

шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани,

заметілі, ожеледі. Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ

степова зона, де вони спостерігаються і в теплий період року (сильна спека, пилові бурі,

суховії, лісові пожежі), і в холодний (морози, ожеледь).

Щорічно в Україні буває до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ:

ураганний вітер, град, посухи, сильні морози тощо.

Урагани, бурі, смерчі — це рух

повітряних мас з величезною швидкістю (до

50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною

тривалістю.

Причиною виникнення таких явищ є

різке порушення рівноваги в атмосфері, яке

проявляється у незвичних умовах циркуляції

повітря з дуже високими швидкостями

повітряного потоку.

Ураганний вітер − це вітер силою до 12

балів за шкалою Бофорта, зі швидкістю більше

25 м/с.

Шквали − це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його

напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хвилин), інколи до 25-70 м/с,

частіше буває під час грози, є загрозою для всієї території України.

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Буря (шторм) − дуже потужний, зі швидкістю понад 20 м/с, постійний вітер, що

викликає великі руйнації на суші та хвилювання на морі (шторми). Для бурі характерна

менша, порівняно з ураганами, швидкість вітру. Тривалість їхньої дії складає від кількох

годин до доби.

Пилові бурі − це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним

вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалістю від 10 до 24 год., інколи більше доби.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні.

У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-

16

пилові бурі. Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується

орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються шаром пилу, піску великі

території сільськогосподарських посівів, засипаються піском сільськогосподарські

рослини. Зараз є можливість зафіксувати час виникнення урагану, бурі й вказати

можливий напрямок їх переміщення, ймовірну потужність і час підходу до певного

району. Гідрометеослужба попереджає про наближення урагану, бурі, адміністративні

органи областей, районів, органів управління цивільного захисту, сільськогосподарські,

лісогосподарські і промислові об'єкти.

Смерч. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується

у вигляді темного рукава або хобота (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші

або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі,

майже завжди завдає значних руйнувань, вбираючи у себе воду та предмети, що

зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні

відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї.

Смерчі супроводжуються сильними зливами і градом, що посилює їх небезпечність. Це

найменша за розмірами та найбільша за швидкістю обертання форма вихрового руху

повітря. За співвідношенням довжини та ширини виділяють дві групи смерчів:

змієподібні (лійкоподібні) та хоботоподібні (колоноподібні), за місцем виникнення вони

поділяються на такі, що сформувалися над сушею і такі, що сформувалися над водою, за

швидкістю руйнувань − швидкі, середні та повільні.

В Україні рідко складаються умови для

формування смерчів, в основному це явище

спостерігається в серпні. За останні 20 років

зареєстровано 34 випадки. Найбільш характерні

вони для степової зони та центрального Полісся.

Невеликі смерчі спостерігаються майже

щорічно і мають локальний характер. Смерчі

завдають значних збитків об’єктам

господарювання і призводять до людських

жертв.

Урагани, бурі, смерчі за своєю руйнівною

силою можуть зрівнятись із землетрусами. Фактори їх небезпеки: травмування, а іноді

загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та

мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; виривання

дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило, супроводжуються зливами, що призводять до затоплень

місцевості.

Урагани, бурі, смерчі синоптики відносять до надзвичайних подій із помірною

швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове

попередження.

17

18

19

20

21

Град − це атмосферні опади у вигляді часточок (шматочків) льоду неправильної

форми, випадають зазвичай із дощем. Град рідко триває

більше за чверть години.

Потрапити у цю екстремальну ситуація ви можете

в самому несподіваному місці. Град може наздогнати

вас і на відпочинку, і по дорозі на роботу, або ж коли ви

вдома або в своєму автомобілі. Але в будь-якому разі,

град може завдати не тільки матеріальний, а й фізичний

збиток. Саме тому необхідно знати прості правила, як

захиститись від цієї надзвичайної природної ситуації.

Якщо град застав вас вдома, то необхідно відразу ж закрити всі вікна в квартирі

(будинку). Більше ви нічого не можете зробити. Залишається лише сподіватися, що град

не розіб'ється скло у вікнах. І, звичайно ж, краще не виходити з дому в цей час.

Якщо град застав вас на дачі, то не варто під градом вкривати урожай, адже це

стихійне лихо досить-небезпечно для вас самих. Під час граду слід сховатися в будинку,

де необхідно закрити всі вікна. Якщо на вашій присадибній ділянці немає будиночка

(альтанки), встаньте під велике і розлоге дерево. Якщо ж дерев теж поблизу немає, то

намагайтесь знайти кілька дерев'яних дощок, і спробуйте побудувати з них невеликий

курінь. А краще попросіть сусідів прихистити вас на час стихійного лиха.

Якщо ви дізналися про град заздалегідь і хочете врятувати свій врожай, у

цьому випадку слід взяти з дому брезентову або яку-небудь іншу щільну тканину, можна

обійтися щільним целофаном або спеціальним тепличним покриттям. Цими матеріалами

слід укрити грядки.

Якщо град застав вас на дорозі, то намагайтесь знайти собі надійне укриття. Це

може бути дерево з густою кроною і широкими листям, градини таким чином будуть

затримуватися в його кроні. Це може бути і будь-якої карниз будинку, балкон, будка

зупинки громадського транспорту. Якщо поблизу є будинок, магазин, банк, медичний

заклад тощо зайдіть в нього і перечекайте град там.

Якщо ви їдете у громадському транспорті і помітили, що почався град, не

виходьте з нього, навіть якщо ви запізнюйтесь на важливу зустріч. Якщо ж ви ризикнули

вийти – одразу заховайтесь під навіс зупинки.

Якщо під час граду ви знаходитесь у своєму автомобілі, важливо діяти швидко,

адже він рідко триває більше за чверть години. Але шкода, якої він завдає автомобілю,

майже не залежить від тривалості. Градини діаметром близько 1 см не залишають

вм’ятин на автомобілі. Але якщо розміри градин наближаються до 2 см, слід подумати

про захист автомобіля. Припаркуйте авто, найкраще у дворі будинку. Постарайтеся

визначити, з якого боку дме вітер, і поставте свою машину таким чином, щоб вітер, а

відповідно, і град били по задньому склу, а не по лобовому. Також можна заїхати

машиною під укриття: навіс АЗС, шиномонтажу або паркування, тент придорожнього

ресторану, великий міст або шляхопровід тощо. Потім зупиніться та закрийте в ній всі

вікна.

Якщо у вас є час підготуватись до настання граду, спробуйте вкрити автомобіль із

наявних у вашому розпорядженні речей. Як правило, салонні килимки та піддон із

багажника стають непоганим захистом, також підійде ковдра або плед, підстилка,

22

рушник – що товще, то краще. Можна оперативно викласти на автомобіль речі з

багажника – сумки, одяг. Але перш ніж вибігати під град, подумайте, які частини

автомобіля будете вкривати. Та не забувайте про особисту безпеку.

Незважаючи на те що блискавки рідко

призводять до масових уражень людей, доцільно

звернути увагу і на це стихійне явище природи.

Щомиті на планеті відбувається від 1500 до 2000

гроз, а блискавка спалахує іноді до 6000 разів

протягом хвилини. Сила струму під час грозового

електричного розряду може змінюватися від 10 000А

до 40 000 А. Повітря, через яке проходить блискавка,

нагрівається. Безпосередньо в каналі проходження

блискавки температура повітря сягає 30 000°С, а

тиск вимірюється величинами від 10 до 30 атмосфер.

Люди, які перебувають на відстані 1 м від місця удару блискавки, можуть бути

відкинуті ударною хвилею. Якщо блискавка потрапляє в предмет, насичений вологою, то

ця вода моментально закипає і випаровується, що й спричиняє буквально вибух

просякнутих вологою дерев, цегляних стін тощо.

У результаті удару блискавки в людини можуть настати зупинка серця, опіки тіла,

ушкодження голови та інших життєво важливих органів. Під час грози особливо

небезпечними є металеві конструкції і вироби, оскільки вони можуть бути провідниками

електричного струму блискавки на значні відстані. Навіть такі невеличкі шматки металу,

як ювелірні прикраси тощо, можуть бути джерелом небезпеки. Блискавка вбиває людей

безпосередньо або вражає їх поблизу дерев та інших предметів чи будівель, які

створюють найнебезпечнішу зону. Кожна четверта людина, убита блискавкою, ховалася

під деревом.

Блискавка може уразити людину й усередині помешкання, якщо вона перебуває

біля металевої (наприклад водопровідної) труби або електричної мережі. Блискавка часто

влучає в телевізійну антену, тому для зниження ризику ураження телевізор під час грози

доцільно вимкнути.

Згадана небезпека може виникати з телефонної мережі. Небезпечні й мобільні

телефони. Під час грози не варто триматися за металеві предмети, навіть якщо це

парасолька, рушниця, віконна рама тощо.

Рибалки, що продовжують вудити під час грози, також піддаються небезпеці,

оскільки їхнє вудлище є вірогідною мішенню грозового розряду. Іноді ураження

блискавкою не призводить до загибелі, а спричиняє обгорання одягу. Сухий одяг більш

небезпечний, тому що мокрий одяг відводить електричний заряд від тіла людини, і, хоча

він може спричинити опіки, але внутрішні органи залишаться неушкодженими.

Найчастіше уражаються блискавкою туристи, що перебувають під час грози в наметах

під великими деревами − так може виникнути ураження значної кількості людей.

Щоб уникнути ураження блискавкою, варто керуватися такими простими

правилами поведінки під час грози:

23

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці,

у полі, у лісі, на річці, то:

уникайте відкритих місць і високих дерев та не ховайтеся в невеликих спорудах,

хатинах, будинках, наметах, тим більше серед острівців дерев;

краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні. Не лягайте на землю, а

краще сядьте, злегка нагнувши голову, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, руки на

колінах, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом;

бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись − розряди контактують із

вищими точками, якою і може бути людська голова;

якщо вас двоє, троє чи більше − не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся

поодинці — можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо

розряд, як відомо, передається через людські тіла; якщо ваш одяг вологий, то ви можете

уникнути серйозних травм;

негайно слід позбавитись усіх довгих, особливо металевих предметів: вудочки,

граблі, вила, лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники й телефони покладіть у

захищеному місці подалі від себе;

якщо відчули в схованці, що оточуючі предмети або частина споруд, скажімо,

паркан, наче дзижчать чи відлунюють, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам

здається, теж негайно відбіжіть від цього місця;

під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електричних опор,

опор мостів, дротяних огорож і подібних об’єктів з металу;

якщо гроза застала вас на човні в річці або ви плавали в цей час, то швидше

прямуйте до берега;

навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку

на велосипеді або верхи на коні − веломашину поставте подалі від себе, а коня

прив’яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;

при перебуванні в автомобілі не торкайтеся його металевих частин.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть «спровокувати»

потрапляння кульової блискавки;

у квартирах не користуйтеся водогоном, відкручуючи та закручуючи крани, тим

більше не слід умиватися над раковинами або ваннами, у жодному разі не митися у

ваннах, припиніть водні процедури, щойно побачите перші спалахи блискавиць та

зачувши удари грому;

перебувайте подалі від вікон, де можливі

протяги, електроприладів, труб;

утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо

вже біда примусила викликати «швидку допомогу»

чи пожежну бригаду, то зробіть це одразу ж після

чергового грозового розряду, швидко

використавши невеличку паузу.

Постраждалому від блискавки необхідно

негайно надати першу медичну допомогу, не

24

чекаючи прибуття медичного персоналу. Якщо він у стані «клінічної смерті», то

якнайшвидше треба починати заходи серцево-легеневої реанімації (непрямий масаж

серця і штучне дихання) до появи самостійного дихання.

До них належать: повені (в басейнах річок), маловоддя, небезпечні підйоми та

спади рівня моря.

Значна кількість грошових та

матеріальних ресурсів щороку витрачається

на ліквідацію наслідків повеней на річках

України. Вони виникають під час тривалих

злив та внаслідок танення снігу, вітрових

нагонів води, при підтопленнях тощо. Зонами

можливих повеней на території України є

басейни Дніпра, Прип'яті, Десни, Дністра,

Тиси, Пруту, Західного Бугу, (Тверського

Донця, Псла, Ворскли, Сули, Дніпра, Дунаю,

Південного Бугу та їхніх приток. Повені

(затоплення) тривають від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки

10–70% сільгоспугідь, а й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.

Маловоддя – період (фаза) гідрологічного режиму водного об'єкта, за якого

спостерігається зменшення його водності (на 20% більше норми), унаслідок чого

погіршується забезпечення потреб населення та економіки.

Підйоми та спади рівня моря відбуваються (вздовж узбережжя та в акваторії

Чорного і Азовського морів). Протягом майже 20 років береги Саксько-Євпаторійської

системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. За

рік безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується

пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря. Під постійною загрозою

руйнування перебувають розташовані в береговій зоні матеріальні цінності.

Основними причинами посилення

темпів руйнування морських берегів є як

природні фактори, пов'язані з тектонічними

зануреннями (опусканнями) Північного

Приазов'я, так і антропогенні, до яких

належать: забруднення водних басейнів і

зниження їх продуктивності, безсистемна

забудова берегової смуги та кіс, зведення

берегозахисних споруд, які не відповідають

гідродинамічним процесам, використання

малоефективних або навіть шкідливих

берегозакріплювальних заходів і

конструкцій при «самобудах», відступи від

проектних рішень, безконтрольні вивезення

піску, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інша шкідлива

господарська діяльність на узбережжі.

25

26

Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко

зростає. Пожежі − це стихійне поширення нищівної дії вогню, який виходить з-під

контролю людини. Виникають пожежі зазвичай під

час порушення правил пожежної безпеки, а також у

результаті розрядів блискавки, самозаймання,

особливо під час засухи тощо.

Лісові пожежі − некероване горіння

рослинності, що поширюється в лісі. Залежно від того,

у яких ярусах лісу поширюється вогонь, пожежі

поділяють на низові, верхові і підземні (торф'яні або

ґрунтові). Причиною цієї стихії можуть бути як

природні (наприклад, блискавки), так і антропогенні

фактори (виробнича діяльність людини; спалювання відходів на прилеглих до лісу

територіях; необережність при розпалюванні вогнища на території лісу; паління у

непристосованому для цього місці), а торф’яних пожеж − самозагорання. Торф’яні

пожежі охоплюють великі площі, що утруднює їх ліквідацію.

Небезпечні лісові пожежі тим, що вогонь може швидко розростися і, підхоплений

вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси у

нежиттєздатні території. При цьому виникає, велика загроза населеним пунктам, життю

людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям. Найбільш небезпечними бувають

жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% усіх

випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі розвиваються внаслідок згорання хвойного підліску,

живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав’янистих рослин, напівчагарників

і чагарників) або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому,

бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих

безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора-два метри). Полум’я має висоту

до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика − сто-двісті метрів за

годину, а при сильному вітрі − до кілометра в рівнинній місцевості та від одного до

трьох кілометрів.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і відмінність їх у тому, що згорає не

тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев та крони чагарників. Можуть бути

ще і вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу

низинної пожежі вони довго продовжуватися не можуть. При верхових пожежах

виділяється багато тепла. Висота полум’я при цьому становить 100 і більше метрів. В

таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень

кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км за годину.

Підземні (ґрунтові або торф’яні) пожежі виникають часто в кінці літа, як

продовження низових або верхових. Заглиблення низового вогню починається біля

стовбурів дерев, потім воно розповсюджується в різні сторони до декількох метрів за

добу. В осередках ґрунтових пожеж виникають завали із впалих дерев і ділянок згорілого

торфу. Однак торф’яні пожежі можуть бути і не наслідком лісових. Вони часто

захоплюють величезні простори і дуже важко гасяться. Небезпека їх у тому, що горіння

27

виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів. Задимлюються

великі райони, що ускладнює боротьбу з пожежею, обмежує видимість, негативно

впливає на органи дихання людини тощо.

Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються в Степовій, Поліській та

Лісостеповій зонах, в горах Криму. Найбільш поширеними є лісові та торф’яні пожежі,

бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів

розташовано в північному регіоні, 17% − в східному, 10% − в південному, 8% − в

південно-західному і 32% − в західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, яких 60%

займають молодняки. В результаті широкомасштабних робіт із залісення на сотнях тисяч

гектарів створені соснові насадження, які досягли критичного, в пожежному відношенні,

віку 15- 30 років.

Ліси України в більшості її регіонів неспроможні витримати зростаючого потоку

відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм. Така

ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької,

Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш

пожежонебезпечними.

У середньому за рік, в залежності від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч

пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. Найбільш пожежонебезпечними

є північний та східний регіони; щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40% всіх

лісових пожеж.

Також більшість лісових, торф'яних і польових пожеж можуть виникати поблизу

населених пунктів і шляхів через необережне

поводження з вогнем, від непогашених вогнищ або

жаринок із вихлопних труб автомобілів, тракторів. Іноді

пожежі виникають від фокусування сонячних променів

битим опуклим склом, наприклад від пляшок. Особливо

легко загоряються хвойні ліси, сухі торфовища, зрілий

хліб, суха трава.

Тому не можна розводити вогнище в лісах,

особливо хвойних, на торфовищах, у заростях очерету,

поблизу посівів зернових. Не дозволено курити у лісі

(можна на спеціально обладнаних площадках), біля скирт скошеного хліба, під час

роботи на комбайнах, тракторах, автомобілях тощо.

Потрібно пам’ятати, що небезпечна не тільки сама пожежа, а і продукти горіння,

які містять надзвичайно отруйні речовини: бензопірен, діоксин та інші.

Для попередження пожеж необхідним є патрулювання лісів − наземне та

повітряне, аналіз знімків із штучних супутників землі. Основні заходи безпеки при

лісових пожежах: не створювати у лісі багать, а при необхідності розпалювати вогнище

тільки на обвалованому місці, засипати вогнище землею, залити водою. При

необхідності використовувати гілля листяних дерев для збивання полум’я, якщо

можливо створити зустрічне полум'я.

Особливості надання першої медичної допомоги під час пожеж полягає у

ретельному пошуку постраждалих на задимленій території й усередині помешкань, що

горять; необхідності надання допомоги потерпілим з опіками, а також отруєннями

чадним газом і димом.

28

29

30

За даними ВООЗ, смертність хворих унаслідок інфекційних захворювань займає

друге місце у світі; окрім цього, понад мільйон летальних випадків зумовлено вже

перенесеними інфекційними захворюваннями.

Серед інфекційних захворювань найбільш

поширені на території країни: дифтерія, кашлюк,

правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит,

гострі кишкові інфекційні хвороби. В країні широко

розповсюджені активно діючі природні осередки

багатьох небезпечних інфекцій - туляремії (у 23

областях), лептоспірозу (у всіх регіонах), сибірки (у

16 областях), лихоманки (у 9 областях), кліщового

енцефаліту (у 8 областях), геморагічної пропасниці з

нирковим синдромом (у 10 областях), вірусу Західного Нілу (у 7 областях),

Каліфорнійського енцефаліту (у 7 областях) тощо.

Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалу,

псевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Лайма та інших природно-вогнищевих

інфекцій.

За даними Українського центру контролю за соціально небезпечними

захворюваннями МОЗ України за період 1987-лютий 2017 рр. в Україні офіційно

зареєстровано 300 453 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 94 493

випадки захворювання на СНІД та 42 240 смертей від захворювань, зумовлених СНІДом.

Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Київська,

Миколаївська й Одеська області, а також Київ. Існує проблема створення бази для

забезпечення медичної, соціальної допомоги цим хворим, що потребує значних витрат.

З огляду на інтенсифікацію міжнародних сполучень України, в тому числі з

країнами, де розповсюджені вищезазначені хвороби, існує реальна повсякденна загроза

їх занесення на територію держави. Тому готовність до своєчасної діагностики збудників

цих хвороб є вирішальною у справі організації профілактичних та протиепідемічних

заходів щодо їх розповсюдження і має велике державне значення у протиепідемічному

захисті населення країни.

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій припадає на випадки отруєння людей

харчовими продуктами, токсичними та іншими речовинами.

Інфекційні захворювання тварин. Епізоотія − широко розповсюджені інфекційні

захворювання тварин, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності на

деякій території. Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби, як

туберкульоз великої рогатої худоби, лейкоз великої рогатої худоби, лептоспіроз,

сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека,

чума свиней тощо.

Хвороби та шкідники рослин. Епіфітотія − широко розповсюджені захворювання

рослин, що охоплюють район, область або державу. На Україні у посівах зернових

культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу,

сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відмічався масовий спалах розвитку

найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці − клопа-черепашки.

31

32

Основним джерелом патогенних для людей серогруп лептоспір у природі та

населених пунктах залишаються хатня, польова, лісова миші, сірі щурі, звичайна та руда

полівка.

Що треба знати про лептоспіроз? Це гостра

інфекційна хвороба з групи зоонозів, що перебігає

із гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням

нирок, печінки, серцево-судинної та нервової

систем, геморагічним синдромом. Різноманітність

клінічних проявів цього захворювання ускладнює

своєчасну діагностику, що веде до пізньої

госпіталізації і погіршення прогнозу на одужання.

В Україні лептоспіроз реєструється в усіх регіонах.

Більше половини випадків протікає у тяжкій формі

та потребує реанімаційних заходів. Резервуаром збудника лептоспірозу є дикі гризуни

(щури, миші) та свійські (свині, велика рогата худоба, собаки) і промислові (лисиці,

песці) тварини, які виділяють збудника (лептоспір) у довкілля з сечею. Хвора людина не

становить небезпеки щодо зараження інших людей. Люди заражаються лептоспірозом

при купанні, рибальстві, споживанні зараженої лептоспірами води, харчових продуктів,

під час догляду за хворими тваринами та контакті з гризунами (через укус). До групи

ризику належать тваринники, меліоратори, працівники м’ясокомбінатів, робітники

очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі. Сприйнятливість

захворювання висока, але частіше хворіють чоловіки – підлітки й дорослі. Після

перенесеної хвороби залишається стійкий типоспецифічний імунітет, проте можливі і

повторні випадки (дуже рідко).

Клінічні прояви захворювання

Інкубаційний період триває від 1 до 20 діб, частіше – 7-14 діб. Початок

захворювання гострий, часто раптовий (хворі можуть зазначити навіть годину), з

лихоманкою (підвищення температури тіла до 39-40°С і вище), вираженими симптомами

інтоксикації: загальною слабкістю, сильним головним болем, запамороченням, нудотою,

блюванням; можливі збудження, марення, непритомний стан. Для лептоспірозу

характерний біль у м’язах (особливо в литкових м’язах, стегнах, попереку, дещо рідше

виникає у м’язах спини, грудей, живота як під час рухів, так і в спокої).

Запобіжні заходи при лептоспірозі повинні бути спрямовані перш за все на

боротьбу із гризунами (мишами, щурами). Необхідні дератизаційні заходи, охорона

джерел водопостачання і продуктів харчування від забруднення виділеннями гризунів.

Щоб запобігти зараженню на лептоспіроз купатися необхідно тільки на спеціально

відведених, облаштованих туалетами водоймах, дотримуватися правил особистої гігієни,

не вживати в їжу немиті овочі та фрукти та воду з відкритих водойм.

Пам’ятайте, що у хворого на лептоспіроз кожний втрачений день зменшує шанси

на одужання. Адже на 5-6 день хвороби може виникнути ниркова недостатність та

внутрішні крововиливи. Саме тому, хворому з високою температурою необхідно негайно

звернутися до лікаря для уточнення діагнозу і, в подальшому, лікуватися тільки у

лікарні. Бережіть своє здоров’я!

33

Африканська чума свиней (АЧС), (Pestis africana suum) − це вірусне, дуже

заразне захворювання свиней, яке проявляється лихоманкою, крововиливами, запальними, обмінними і некротичними (з відмиранням тканин) змінами в різних органах тварини. Захворювання відрізняється також високою смертністю тварин.

Збудником захворювання є ДНК-вірус, який в організмі хворих свиней накопичується у всіх органах, тканинах і біологічних рідинах. Від зараження до перших проявів клінічних ознак хвороби може пройти від 3 до 15 діб.

У хворих тварин спостерігається підвищення температури тіла до 42°С, прискорене дихання та червоно-фіолетові плями на шиї, рилі, на вухах, кінцівках у області підгрудка та живота. Крім того, може відмічатись діарея з домішками крові, кашель, кров’янисті виділення з носу, судоми та параліч кінцівок.

З метою запобігання занесення вірусу АЧС в господарства всіх форм власності Державна служба ветеринарної медицини України рекомендує:

1. Утримувати свиней в закритих, надійно ізольованих приміщеннях. 2. Не допускати вигулу свиней та їх контакт з іншими тваринами, чи сторонніми людьми. 3. Проводити щоденний клінічний огляд тварин з метою виявлення можливого захворювання. 4. Регулярно здійснювати очистку приміщень у яких утримуються свині. 5. Обслуговування тварин проводити лише у окремому змінному одязі, при цьому використовувати засоби догляду, інвентар, закріплений за кожним приміщенням. 6. Постійно вести боротьбу з гризунами. 7. Не допускати відвідування господарств, тваринницьких приміщень сторонніми особами. 8. Не купувати тварин у невстановлених для цього місцях, без супровідних ветеринарних документів, що підтверджують їх здоров’я та епізоотичне благополуччя територій їх походження. 9. Забій тварин проводити лише після забійного клінічного огляду спеціалістом державної служби ветеринарної медицини. 10. Реалізовувати продукти забою лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи. 11. Не купувати м’ясні продукти в невстановлених для цього місцях, та на стихійних ринках. 12. При виявленні клінічних ознак захворювання або при виникненні підозри на захворювання, та/або при загибелі свиней негайно повідомити спеціаліста найближчої державної установи ветеринарної медицини. 13. Обов’язково забезпечувати доступ представників державної служби ветеринарної медицини до тварин для проведення клінічного огляду та проведення обов’язкових або необхідних ветеринарно-санітарних заходів. 14. Трупи тварин, побічні продукти їх життєдіяльності, продукти забою та переробки, непридатні для споживання людиною, утилізувати згідно Закону України «Про відходи». 15. Не переробляти трупи свиней, та/або туші вимушено забитих свиней. 16. Не використовувати харчові відходи для годівлі тварин. 17. Не використовувати для напування тварин воду з річок, інших водойм з повільною течією що протікають через лісові масиви, в яких є дикі кабани. 18. Періодично проводити дезінфекцію приміщень, в яких утримуються свині.

34

Висновки

Виникненню надзвичайних ситуацій природного

походження в Україні сприяють географічне

розміщення, атмосферні процеси, клімат, а особливо

людська діяльність. Техногенне навантаження на

природне середовище у 5-6 разів більше, ніж у

розвинутих країнах, тому ймовірними є природно-

техногенні небезпечні явища, пов'язані з

експлуатацією гребель, водосховищ, меліорацією і

водопостачанням, гірничими видобувними роботами.

Стихійні явища можуть вплинути на різні промислові

об'єкти, споруди тощо, призвести до пожеж, вибухів,

викидів небезпечних речовин, затоплення територій, радіоактивного забруднення,

транспортних катастроф, аварій в електроенергетичних спорудах.

Знаючи характер стихійних лих, причини їх

виникнення, можна завчасно вжити заходів і тим

самим запобігти деяким з них або значно зменшити

їх руйнівний вплив, спланувати правильні дії

населення для проведення рятувальних робіт. Велике

значення має проведення профілактичних робіт з

метою запобігання збиткам від стихії або зменшення

їх. Важливо своєчасно провести роботи, спрямовані

на локалізацію стихійного лиха, щоб зменшити зони

руйнувань, скоротити до мінімуму збитки і своєчасно

надати допомогу потерпілим. Населення має бути готовим до надзвичайних ситуацій,

приймати грамотну, активну участь у ліквідації

наслідків стихійних лих, виробничих аварій і

катастроф.

Пам’ятайте, лихо може застати вас у будь-якому

місці та у будь-який час. На біду, лихо стає фактом

життя. І хоча багато з них не можуть бути передбачені

або не допущені − обачливість і планування

технологічної діяльності людини часто знижують до

мінімуму людські страждання та матеріальні втрати,

пов’язані і з надзвичайними ситуаціями.

Сподіваємось, що наші поради допоможуть вам захистити й зберегти здоров’я,

життя та особисте майно!

35

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Небезпечні геологічні явища 4

1.1. Землетруси та вулканізм 4

1.2. Дії у випадку загрози виникнення землетрусу 6

1.3. Дії під час землетрусу 7

1.4. Дії після землетрусу 8

1.5. Небезпека зсувів 9

1.5. Дії при загрозі зсуву 10

1.6. Дії під час зсуву 11

1.7. Дії після зсуву 12

1.8. Обережно, селевий потік 13

2. Небезпечні метеорологічні явища 15

2.1. Урагани, бурі, смерчі 15

2.2. Увага, штормове попередження 17

2.3. Снігові замети, хуртовини 18

2.4. Обережно, лавинна небезпека 19

2.5. Обережно, ожеледиця 20

2.6. Увага, сильний град! 21

2.7. Обережно, блискавка!. 22

3. Небезпечні гідрологічні явища 24

3.1. Обережно, паводок та повінь 25

4. Природні пожежі лісових та торф’яних масивів 26

4.1. Пожежна безпека під час відпочинку на природі 28

4.2. Якщо ви опинились в осередку пожежі на відкритій

місцевості…

29

5. Масові інфекції та хвороби людей, тварин та рослин 30

5.1. Обережно, туберкульоз 31

5.2. Будьте уважні, лептоспіроз 32

5.3. Увага, африканська чума свиней 33

Висновки 34

Список використаних джерел 36

36

Список використаних джерел

1. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1. Техногенна та

природна небезпека. /За загальною редакцією В.В. Могильниченка. – К.: КІМ, 2007.–

636 с.

2. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2014

році. – К.:ДСНС України, 2015. – 365 с.

3. Піскунова Л.Е. Безпека життєдіяльності: підручник / Л.Е. Піскунова, В.А.

Прилипко, Т.О. Зубок. – К.: ВЦ «Академія», 2012. – 224 с.

4. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: підручник для студентів ВНЗ / І.П. Пістун,

В.І. Кочубей. – Суми: Універ. Книга, 2012. – 575 с.

Використані інтернет джерела:

1. http://www.dsns.gov.ua/

2. http://zakon.rada.gov.ua/

3. http://otipb.at.ua/

4. http://phc.org.ua/