«ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ЕПОХУ...

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ,

ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

КАФЕДРА ІННОВАЦІЙНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ

«ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ЕПОХУ

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН»

МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ ІНТЕРНЕТ-

КОНФЕРЕНЦІЇ «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ЕПОХУ

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН»

20-22 вересня 2017 року

Вінниця

ВДПУ ім. М. Коцюбинського

2017

2

УДК

Редакційна колегія: Гуревич Р. С. дійсний член (академік) НАПН України, проф.;

Коломієць А. М. доктор пед.наук, проф.;

Кадемія М. Ю кандидат пед. наук, проф.;

Уманець В.О. кандидат пед. наук, керівник ІОЦ ВДПУ;

Шахіна І.Ю. кандидат пед. наук, доцент

Публікується відповідно до плану наукових та науково-практичних

заходів ВДПУ ім. М. Коцюбинського

Інноваційні технології навчання в епоху цивілізаційних змін: матеріали

міжнародної науково-практичної конференції, Вінниця 20-22 вересня 2017р/

ВДПУ ім. М. Коцюбинського; ред..кол.: акад. Гуревич Р.С. [та інші]. –

Вінниця, 2017. – __ с.

В збірнику зібрано матеріали, в яких аналізуються проблеми

використання інноваційних технологій навчання , як з теоретичної, так і з

практичної точки зору.

© Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла

Коцюбинського

© автори статей

Матеріали публікуються в авторській редакції.

3

ЗМІСТ СЕКЦІЯ 1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ

ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ .............................................................................................................. 6

ПРОБЛЕМА КІБЕРБУЛІНГУ СЕРЕД ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ ...................................................................... 6

АНАЛІЗ МЕТОДІВ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ ФОСФОРНИХ ВИРОБНИЦТВ ........................................ 9

WIKI ТЕХНОЛОГІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТІ .............................................................................................. 11

СМАРТ-ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ ................................................................................................................. 14

НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЙ СЕМИНАР КАК ЭФФЕКТИВНАЯ ФОРМА

ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО САМОРАЗВИТИЯ ПЕДАГОГА .................................................................... 17

СЕКЦІЯ 2. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ, ПРОФЕСІЙНО-

ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ, КОЛЕДЖАХ .................................................................. 21

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ ......................... 21

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ ПРИ

ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ ЛЕКСИКИ НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ..................................... 25

ОНЛАЙН–СЕРВІСИ ІНФОГРАФІКИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ З ФІЗИКИ У

ШКОЛІ ............................................................................................................................................................ 28

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЧОТИРИКУТНИКІВ .................................... 31

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 5

КЛАСІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ПРЯМА МОВА. ДІАЛОГ» ......................................................... 35

QR-КОДИ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ .......................................... 37

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-

КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ .......................................................................................................... 40

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ

ГЕОМЕТРИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРОФІЛЬНОЇ ШКОЛИ ......................................... 43

ІКТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ............................................................ 46

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ У НАВЧАННІ

УЧНІВ ПТНЗ .................................................................................................................................................. 49

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДРУЧНИКІВ З ХІМІЇ ДЛЯ 7 КЛАСУ НА НАЯВНІСТЬ УЗАГАЛЬНЮЮЧИХ

ЗАВДАНЬ І ЗАВДАНЬ НА СИСТЕМАТИЗАЦІЮ ЗНАНЬ ...................................................................... 52

ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ .................................................................................................... 54

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕМАТИЧНОГО ПАКЕТУ MATHCAD У НАВЧАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ ПТНЗ ............................................................................................................................................. 58

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО– КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ

СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПІДГОТОВЦІ

КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ............................................................................................................. 61

ЗАСТОСУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НА УРОКАХ ГЕОМЕТРІЇ ............. 64

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ХІМІЇ ........................... 66

ТЕХНОЛОГІЯ МАЙНДМЕППІНГУ, ЯК ОДИН З МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНУ НА УРОЦІ

ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ПТНЗ ...................................................................................................... 69

4

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ

ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ........................... 74

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ................................ 77

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В ОСВІТНЬОМУ ЖИТТІ СТУДЕНТІВ .............................................................. 80

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ІКТ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ У ПТНЗ ...................................... 83

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ .......................................................................................... 85

У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО ................................................................... 85

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ........................................................................................................................ 85

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ ..................................................................................................................................................... 88

РОЛЬ ЗАСОБІВ ІКТ У РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ .............................................................. 92

СЕКЦІЯ 3. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИКЛАДАННІ

ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН У ВНЗ ................................................................... 96

МЕТОД ―ПОРТФОЛІОˮ В МОДЕРНІЗАЦІЇ ............................................................................................... 96

ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ .............................................................. 96

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ 98

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У НАВЧАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ ВНЗ .............................................................................................................................................. 105

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ....................................................................... 109

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У

ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ ..................................................................................................................................... 112

SMART – ОСВІТА: НОВИЙ ТИП НАВЧАННЯ....................................................................................... 114

ПРИМЕНЕНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ, КАК УСЛОВИЕ ПОВЫШЕНИЯ

АКТИВНОСТИ СТУДЕНТОВ .................................................................................................................... 118

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У

ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ ..................................................................................................................................... 121

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ СТВОРЕННІ НАВЧАЛЬНИХ

ПРОЕКТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ................................................................................................................... 124

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЗАСОБАМИ

ІКТ ................................................................................................................................................................. 127

СЕКЦІЯ 4. ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ І ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

В УЧНІВ І СТУДЕНТІВ .............................................................................................................................. 132

ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ

ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ .................................................................................................... 132

ФОРМИРОВАНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ .................................................................................... 135

В ПРОЦЕССЕ ПРОБЛЕМНОГО ОБУЧЕНИЯ УЧАЩИХСЯ.................................................................. 135

СПОСОБЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИХ УМЕНИЙ У ОБУЧАЮЩИХСЯ ........... 138

ИННОВАЦИОННЫЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ ................................................................ 141

В СИСТЕМЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРОВ ОБРАЗОВАНИЯ ............. 141

5

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРА ДОШКІЛЬНИКА ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ ...... 144

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОСТІ УЧНІВ .. 149

СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ НАПОЇВ У

ЦЕНТРАЛЬНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ ............................................................................................ 152

ПРИРОДА Й ГЕОГРАФІЯ ВІННИЧЧИНИ В ПОЕЗІЇ ВАЛЕНТИНИ СТОРОЖУК ............................ 155

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ЗАСОБАМИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ. ......................................................................................................................... 157

НЕПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ ДІЄСЛІВНОЇ БУДОВИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ

АСПЕКТИ ..................................................................................................................................................... 160

ІСТОРИЧНА РОМАНІСТИКА ВОЛОДИМИРА МАЛИКА В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ...................................................................................................................... 162

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ АВАНТЮРНОГО РОМАНУ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ

«МАСКА» ВОЛОДИМИРА ЛИСА ............................................................................................................ 164

СЕКЦІЇ 5. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ

ЗМІН .............................................................................................................................................................. 166

ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ............. 166

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЮНАКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ

СТРЕСОСТІЙКОСТІ ................................................................................................................................... 169

ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ

НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ..................................................................................................................... 172

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ ШКІЛЬНИХ СТРАХІВ ................................................................................. 174

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ......................................................................................................................... 174

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ....................................................................... 178

МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ...................................................................... 178

ПІДГОТОВКИ .............................................................................................................................................. 178

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІКТ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ

ПСИХОЛОГІВ .............................................................................................................................................. 181

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ............................................................................. 184

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ У СУЧАСНИХ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ .................................................................................................... 187

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СЛОВНИКОВО-ЛОГІЧНИХ ВПРАВ І ЗАВДАНЬ У ЗБАГАЧЕННІ

СЛОВНИКА .................................................................................................................................................. 189

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СУВЕРЕННИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ .................................................................................................................... 193

У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ................................................................................. 193

ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ .......................................................................................................................... 193

ВИКОРИСТАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

........................................................................................................................................................................ 196

СЕКЦІЯ 6. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ ........................................... 198

ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Й ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ........................................... 198

ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ .............................................. 201

6

СЕКЦІЯ 1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

УДК 378. 004.77

Д. С. Андрущенко, В. В. Герасименко

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

Науковий керівник: Шахіна Ірина Юріївна, кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла


ПРОБЛЕМА КІБЕРБУЛІНГУ СЕРЕД ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

Анотація. В статті розглядається проблема кібербулінгу серед дітей в

інтернеті.

Abstract. The article deals with the problem of cybersquatting among children

on the Internet.

Ключові слова: кібербуліг, інтернет, дитина, небезпека.

Keywords: cyberbullah, internet, child, danger.

Кібербулінг – дії з метою дошкулити, принизити дитину, за допомогою

інформаційно-комунікаційних засобів: електронна пошта, мобільні телефони,

соціальні мережі. Через страх заборони використовувати потрібні засоби

комунікації, діти часто не розповідають батькам про свої проблеми. Тому часто

залишаються без необхідної підтримки зі сторони батьків та допомоги.

Найбільш небезпечною є ситуація, коли дитину цькують не тільки у

віртуальному світі, а паралельно й в реальному. Нині, в еру розвитку

технологій, мобільні телефони та інші засоби комунікацій стали доступні навіть

малим дітям. І тому проблема кібербулінгу, яка раніше стосувалась тільки

старших класів сьогодні охоплює і молодші класи. Педагогічних зусиль,

спрямованих на підготовку дитячих колективів до конструктивної взаємодії з

віртуальним світом, сьогодні явно бракує [1].

Проблема полягає в тому, що намагаючись пізнати та засвоїти світ,

знайти нові знайомства в інтернеті, діти зіштовхуються з проблемами, які

несуть небезпеку їх моральному, та в деяких випадках, фізичному здоров‘ю.

Яку небезпеку несе інтернет? Чим віртуальний світ відрізняється від

реального? Як соцмережі впливають на дітей? Як батьки можуть застерегти

7

дитину від шкідливого впливу інтернету? Як навчити дитину протистояти

цькуванню? Педагог має бути компетентним у питаннях впливу інтернету на

дітей, щоб мати змогу допомогти батькам та дітям, які стали жертвами

кібербулінгу.

Раніше про проблему кібербулінгу не було відомо майже нічого. Сьогодні

ж, в еру інформаційних технологій, цей термін стає частиною нашого життя,

чимось повсякденним та буденним.

Кібербулінг – це переслідування інших осіб з використанням сучасних

електронних технологій. Це явище набирає в Україні все більших обертів, і вже

настав час, говорити про нього, як про одну з найрозповсюдженіших форм

насильства – кібертероризм. Жахливим є те, що під вплив кібербулінгу

потрапляють не лише дорослі люди, а й діти з нестійкою, вразливою психікою.

Віртуальний світ не менш небезпечний, ніж реальний. Особливо для

дітей. Діти дуже швидку піддаються негативному впливу з боку різних

факторів, одним з яких і є інтернет та віртуальний світ у цілому. Так званий

«кібербулінг» є одним із найнебезпечніших факторів впливу в інтернеті. Якщо

розглянути цей термін без префікса «кібер-», то слово «булінг» відоме здавна й

означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення

однієї людини або групи людей до іншої.

Булінг буває:

‒ фізичний (побиття, підніжки, штовхання та інші способи фізично

нашкодити іншому);

‒ вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі

вислови);

‒ соціальний (ізоляція, бойкот, її навмисне відсторонення від іншої

групи).

Дослідження причин кібербулінгу також поки що є орієнтовним. На

запитання «Чому так звані булери агресивно себе поводять щодо дітей,

підлітків та інших людей в інтернеті?» — дослідники відповідають:

‒ помста діти, зазнавши цькування у реальному житті, можуть

намагатися стати булерами у віртуальному світі;

‒ для розваги – не усвідомлюючи всіх негативних наслідків своєї

поведінки, діти вважають, що вони просто жартують або піднімаються в очах

однолітків ;

‒ для посилення кібербулінг використовується, як додатковий спосіб

цькування дитини, яку і принижує група людей у реальному світі [2].

Поради, щоби зменшити ризик кібербулінгу для дитини:

1. Будьте уважними до дитини:

‒ прислуховуйтесь до дитини, до її вражень від інтернет-середовища,

намагайтесь спілкуватися з дитиною, дізнаватися, як вона проводить час у

мережі;

‒ звертайте увагу на поведінку дитини під час та після перебування в

інтернеті.

2. Формуйте довірливі відносини з дитиною:

8

‒ зрозуміло та доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть

свою мотивацію та причини, по яким ваша дитина повинна знати цю

інформацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя;

‒ наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, повідомлення,

SMS-ки або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на

допомогу батьків;

‒ не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних

сайтів — краще пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.

3. Здійснюйте обмежений контроль:

‒ можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі,

спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті;

‒ вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків:

якщо вони самі просиджують тривалий час за розвагами в інтернеті,

забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво

низький.

4. Застосовуйте технічні засоби безпеки:

‒ для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися

спеціальними безпечними пошуковими системами;

‒ можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю,

які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для

дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом [3].

Отже, кібербулінг має соціально-психологічну природу і базується на

засвоєнні підлітками законів соціальної нерівності і боротьби за владу.

Профілактика кібербулінга сприяє формуванню загальної готовності дитини до

конструктивної взаємодії в сучасному складному соціумі з почуттям власної

гідності.

Знищити повністю кібербулінг, як і традиційний дворовий дитячий булінг

в його мінімальній формі, принципово неможливо, але це не значить, що

дорослі можуть ігнорувати це явище, відсторонюватись від регулювання

підліткових конфліктів [4].

Список використаних джерел:

1. Що значить слово «кібербулінг» і навіщо воно потрібне?

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://shkolyar.at.ua/load/mediakultura/shho_znachit_slovo_kiber_buling_i_navishho

_vono_potribne/1-1-0-3.

2. Поговорімо про кібербулінг у День безпеки в інтернеті [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-

06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet.

3. Що таке кібербулінг ? Чи потрібно з ним боротись? [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://1.psiholog.com.ua/node/11?q=node/673.

4. Найдьонова Л. А. Кібер-булінг або агресія в інтернеті. - [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://goo.gl/w3pZtb

http://shkolyar.at.ua/load/mediakultura/shho_znachit_slovo_kiber_buling_i_navishho_vono_potribne/1-1-0-3

http://shkolyar.at.ua/load/mediakultura/shho_znachit_slovo_kiber_buling_i_navishho_vono_potribne/1-1-0-3

https://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet

https://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet

http://1.psiholog.com.ua/node/11?q=node/673

http://goo.gl/w3pZtb

9

УДК 669.054:669.779

М.О. Берегова, В.А. Кащей

ВДПУ ім. М. Коцюбинського, (м. Вінниця, Україна)

АНАЛІЗ МЕТОДІВ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ ФОСФОРНИХ

ВИРОБНИЦТВ

Анотація. Розглянуто проблему забруднення навколишнього середовища

відходами фосфорних виробництв та аналіз методів утилізації даних відходів .

Обґрунтовано аналіз методів утилізаціі відходів з метою отримання сировини

для альтернативного використання.

The problem of pollution of the environment with waste from phosphate

production and the analysis of methods of utilization of waste data are considered.

The analysis of methods of utilization of waste for the purpose of obtaining raw

materials for alternative use is substantiated.

Ключові слова. Середовище, відходи, утилізація, фосфор, екологія.

Environment, waste, utilization, phosphorus, ecology

Тема «Аналіз методів утилізації відходів фосфорних виробництв» є дуже

актуальною в наш час. Проблеми, що досліджуються в даній науковій роботі,

пов‘язані з взаємодією фосфорного підприємства з навколишнім середовищем,

з розповсюдженням розчинних сполук фосфору та утворенням значної

кількості відходів і шкідливих викидів.

Розвиток людського суспільства та задоволення його потреб відбувається

при постійному вилученні та подальшому використанні природних ресурсів.

Результатом цього є значне утворення та накопичення відходів виробництв.

Поводження з відходами є однією з найболючіших проблем сьогодення і

посідає пріоритетні позиції в усіх розвинених країнах. В Україні, в результаті

утворення великої кількості відходів, ця проблема набула особливої гостроти.

Незважаючи на поширену думку, що на превеликий жаль на сьогодні

найпоширенішим способом поводження з промисловими відходами в Україні є

розміщення їх у відвали, , шламо–, хвостосховища, звалища та інші

накопичувачі. Вони займають мільйони гектар родючих земель, є джерелом

забруднення повітря, фільтрат із них проникає в ґрунти, підземні води [1, c.

173]. Адже відходи можуть стати джерелом вторинних ресурсів, джерелом

утримування енергоносіїв. Тому перед людством стоїть задача якомога ширше

впроваджувати передові технології щодо запобігання та обмеження утворення

відходів, утилізації, регенерації їх, знешкодження відходів, які не підлягають

утилізації.

Відходи фосфорної промисловості мають негативний вплив на

навколишнє середовище: забруднення підземних і поверхневих вод, негативний

вплив на стан земельних ресурсів, забруднення атмосферного повітря [2, c. 33].

Всі відомі технологічні процеси фосфорного виробництва

супроводжуються утворенням великої кількості відходів у вигляді шкідливих

10

газів та пилу, шлаків, шламів, стічних вод, що містять різні хімічні компоненти,

які забруднюють атмосферу, воду та поверхню землі.

Для знешкодження відходів фосфорної промисловості використовуються

механічні, фізичні, хімічні, фізико–хімічні та комбіновані методи [3, c. 205].

Механічні методи використовують переважно для знешкодження газоподібних

та парових відходів. Ці методи використовуються для вилучення пилу з газових

відходів. Фізичні та хімічні методи використовуються для утилізації в

більшості випадків рідких відходів базуються на використанні електричних та

електростатичних полів, охолодження, конденсації, кристалізації, поглинання.

Ці методи використовуються для утилізації відходів при виробництві

фосфорних солей, добрив та кислот.

Для більш повної та рентабельної утилізації та рекуперації відходів

хімічної промисловості доцільно використовувати схеми безвідходного

технологічного виробництва або в якості вторинної сировини [4, c. 35].

Аналіз показав, що відновні властивості фосфору, що міститься в газових

відходах, можна використовувати для одержання фосфорних солей,

мінеральних добрив і сульфідів фосфору. Фосфоровмісні солі можуть бути

використані для одержання мийних засобів, мінеральних добрив, або як

напівпродукт для одержання термофосфатів.

Крім цього, утилізуючи фосфор і його леткі сполуки з газових відходів

електротермії можна зменшити їх вибухонебезпечність і використовувати в

якості вторинних відновників або як енергетичний газ.

Таким чином, ми обґрунтували, що високопродуктивним способом

утилізації відходів фосфорної промисловості є використання їх для отримання

дорожньо–будівельних матеріалів.

Список використаних джерел :

1. Астрелин И.М., Физико–химические основы и технология переработки

фосфатного сырья с использованием фторсодержащих соединений, – Киев.:

КПИ, 1989. – 694с.

2. Бригінець Л.А.Утилізація промислових відходів. Основи утилізації, – Х.:

ХНАМГ, 2012 – 58с.

3. Бурун О. К. Утилизация и рекуперация отходов: Учебное пособие/ Краснянский

М.Е. – издание 2–е. – Харьков:. Киев: КНТ, 2007. – 288с.

4. Данцис Я.Б., Брегман С.З., Бескин М.Д. Фосфорная промышленность// Реф. сб.–

1977. Вып. 2,– 34–38с.

11

УДК 378:14.004.75

М. М. Брунько, М. В. Корчовий

ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна





WIKI ТЕХНОЛОГІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

Анотація. У статі мова йде про Wiki технології, а саме: основні поняття,

історія, властивості.

Abstract. In this article we are talking about Wiki technology, namely: basic

concepts, history, properties

Ключові слова: Wiki технології, Wiki-середовище.

Keywords: Wiki technology, Wiki-environment.

Використання Wiki технологій полягає у заснованих на досягненнях

науково-технічного прогресу і орієнтованих на виробництво продукту:

матеріальна технологія, що створює матеріальний продукт та інформаційна

технологія (ІТ), що створює інформаційний продукт. Технологія це також

наукова дисципліна, що розробляє і вдосконалює способи та інструменти

виробництва. У побуті технологією прийнято називати опис виробничих

процесів, інструкції з їх виконання, технологічні вимоги та інше. Технологією

або технологічним процесом, часто називають також самі операції видобутку,

транспортування та переробки, які є основою виробничого процесу. Технічний

контроль на виробництві теж є частиною технології. Розробкою технологій

займаються технологи, інженери, конструктори, програмісти та інші фахівці у

відповідних галузях [3, с. 121].

Відкрита філософія більшості Wiki дозволяти будь-кому змінювати

вміст не гарантує, що наміри таких редакторів завжди добрі. Більшість

публічних Wiki уникають обов‘язкових реєстраційних процедур. Однак багато з

найбільших Wiki-систем (включно з MediaWiki, MoinMoin, UseModWiki та

TWiki) мають певні методи з обмеження доступу до написання тексту. Деякі

Wiki-системи дають можливість забороняти редагування певним

індивідуальним користувачам, чого можна досягти, блокуючи конкретні IP-

адреси або імена користувачів, якщо вони відомі. Але, з цим бувають і певні

технічні проблеми [2, с. 257].

Першим Wiki став Portland Pattern Repository, створений Вардом

Канінгемом (WardCunningham) у 1995 році. Канінгем вигадав і назву «Wiki», і

концепцію, і сам створив перше втілення системи Wiki. Дехто дотримуються

12

думки, що тільки перший Wiki потрібно називати Wiki (з великої літери) або ж

Wiki Wiki Веб (WikiWikiWeb). Wiki, створене Уордом Канінгемом,

залишається одним з найпопулярніших Wiki-сайтів. Сьогодні Вікіпедія, а також

окремо її англійська частина найбільший Wiki-портал у світі. Друге місце

займає шведська версія. А от четвертим завбільшки свого часу була Wiki

Susning.nu (закрита в 2009 році) база даних також шведською мовою, що

використовує програмне забезпечення UseMod. Всеохопна природа Вікіпедії

стала значущим чинником її росту, тоді як багато інших Wiki є

високоспеціалізованими. Дехто пов‘язує швидке зростання Вікіпедії з рішенням

не використовувати CamelCase у формуванні посилань на сторінки. У будь-

якому разі, те, що вона є найбільшим Wiki, призвела до того, що інколи на неї

посилаються як на Материнську Wiki на менших Wiki, спеціалізованих за

темами [5, с. 36].

Wiki Wiki (wiki wiki – походить з гавайської «швидко-швидко») – це

гіпертекстове середовище, яке відносять до сервісів Веб 2.0, колекція

взаємопов‘язаних між собою текстових сторінок, до яких кожний

зареєстрований користувач інтернету може вносити свої зміни (за виключенням

певної кількості статичних веб-сторінок) або створити нову сторінку.

Середовище Wiki Wiki має переваги над іншими веб-ресурсами: можливість

багатократно правити текст; облік змін, що були внесені до змісту сторінки та

можливість повернутися до попередньої версії; сторінка обговорень до кожної

статті, де відвідувач може залишати свої коментарі [1, с. 140].

Для створення Wiki-середовища необхідне особливе серверне програмне

забезпечення – «Wiki-двигун». Це різновид системи управління сайтом досить

простої структури і функціональності, бо майже всі дії по структуризації та

обробці відомостей здійснюються користувачами.

Перша Wiki-мережа, «Портлендське сховище зразків» (зразків

програмного коду), була створена 25 березня 1995 року програмістом Уордом

Канінгемом. Найбільшим популярним Wiki-сайтом стала Вікіпедія

http://uk.wikipedia.org/.

Вікіпедія – це відкрита багатомовна он-лайнова енциклопедія, що

побудована на Wiki-технології. Ця технологія дозволяє кожному користувачеві

Інтернету вносити свої зміни до змісту будь-якої сторінки (за виключенням

певної кількості статичних веб-сторінок) або створити нову сторінку

(наприклад, для поняття, яке ще не визначене) [4, с. 30].

Інструменти Wiki-середовища застосовуються з різною метою: як

персональний інформаційний менеджер; як засіб організації спільної роботи

над колективними проектами; як колективна електронна дошка, на якій може

писати ціла група; як база даних – сховище колективного досвіду. Також

середовище WikiWiki широко використовують у дистанційній формі навчання,

для організації позакласної й позашкільної роботи зі школярами, створюють на

цій платформі енциклопедії, посібники, підручники тощо.

Освітянська спільнота розпочала дослідження з питань упроваджень

Wiki-технологій у навчальний процес для підвищення його ефективності. На

сьогоднішній день реалізовано небагато таких освітніх проектів.

http://uk.wikipedia.org/

13

Wiki-технології це процес формування системи пов‘язаних один з

одним інформаційних матеріалів в Інтернеті, в якому може взяти участь будь-

який користувач Мережі. Ці технології дозволяють колективно розробляти,

редагувати, зберігати, структурувати і реструктурувати тексти, гіпертексти,

мультимедіа-файли і т.д. без знання основ програмування або якихось

спеціальних прийомів гіпертекстової розмітки. Основними властивостями

Wiki-технологій, які забезпечили широке поширення цих технологій і сприяли

швидкому зростанню їхньої популярності, є:

можливість формувати спільноти користувачів (авторів і редакторів

інформаційних матеріалів) і регулювати їх спільну роботу;

можливість редагувати інформацію безпосередньо в програмі-

браузері;

здатність зберігати всі версії редагованих інформаційних матеріалів,

починаючи з моменту їх створення;

можливість оперативно встановлювати смислові зв‘язки між

редагованими файлами за допомогою гіперпосилань і зберігати цілісність

гіперпосилань при реструктуризації інформаційного простору;

простота і зручність програмних засобів Wiki-розмітки [4, с. 31].

Нині інформаційні технології впроваджуються на багатьох

підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції

впровадження ІТ в наукові заклади, фабрики тощо. Наприклад, Концепція

впровадження інформаційних технологій у законодавчих органах влади

передбачає як автоматизацію самого процесу, так і аналізу роботи,

налагодження спілкуванням між різними органами влади та населенням. У

всесвітній мережі Інтернет існує велика кількість wiki-ресурсів, що містять

навчальну інформацію та дають змогу педагогам вирішувати найрізноманітніші

освітні завдання.


1. Шахіна І. Ю. Використання інформаційно-комунікаційних технологій

у навчальному процесі / І. Ю. Шахіна // Інформаційно-комунікаційні технології

в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи: зб. наук. праць. – Львів, 2012.

– С. 139-142.

2. Основи інформаційних технологій і систем : навч. посіб. / В.

А. Павлиш, Л. К. Гліненко; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів.

політехніка». – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. – 500 с.

3. Основи інформаційних технологій : навч. посіб. [для студентів ВНЗ,

які хочуть підвищити свої знання в галузі інформ. технологій згідно із

стандартом European Computer Driving Licence] / Т. М. Басюк, Н. О.

Думанський, О. В. Пасічник; за наук. ред. В. В. Пасічника; М-во освіти і науки

України. – [Нове вид.]. – Львів : Новий Світ-2000, 2011. – 390 с.

4. Дягло Н.В. Wiki-технології у сучасній освіті / Н. В. Дягло //

Комп‘ютер у школі та сім‘ї. - 2009. - № 2 (74) – С. 30-31.

5. Стеценко Г. В. Практичне використання Wiki-енциклопедії в

навчально-виховному процесі // Комп‘ютер в школі та сім‘ї, 2009. – № 5. – С.

34-39.

14

Кадемія М. Ю.

К.п.н., професор кафедри інноваційних та інформаційних технологій в

освіті Вінницького державного педагогічного університету ім. М.


м. Вінниця, Україна

СМАРТ-ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

На сучасному етапі розвитку та глобальних змін інформаційному

суспільстві відбувається інтенсивний розвиток і використання інформаційно-

комунікаційних технологій у всіх сферах суспільства, зокрема в освіті, що

привело до того, що знання стали товаром. А смарт eLearning стало новою

парадигмою розвитку освіти, тобто взаємодія із навколишнім середовищем,

освітою за допомогою електронного навчання.

Електронна освіта (e-learning) за визначенням ЮНЕСКО – це навчання за

допомогою глобальної мережі Інтернет і мультимедіа.

Смарт-освіта – це здійснення освітньої діяльності в глобальній мережі

Інтернет на базі спільних стандартів, технологій і відносин, що встановлені між

мережею навчального закладу та колективом викладачів і студентів. Як

визначає В. Тихомиров [1, c. 17], смарт-освіта або розумне навчання – це

гнучке навчання в інтерактивному освітньому середовищі за допомогою

контенту з усього світу, що знаходиться у вільному доступі. Ключ до розуміння

смарт-освіти – це широка доступність знань.

Мета цієї статті полягає в розгляді переходу від електронного до смарт-

навчання, важливості формування в студентів самостійної компетенції в умовах

здійснення навчання в смарт-університеті.

Нині виникла потреба в компетентностях, що формуються не тільки в

аудиторії. Значну роль у цьому процесі відіграю глобальна мережа Інтернет, а

також технології, що спрямовані на створення нових знань. У цьому процесі

важливе місце займають інтерактивні технології навчання, що сприяють

взаємодії викладача зі студентами, та студентів між собою.

У всьому світі нині відбувається процес формування цифрового

суспільства з відповідними складовими: смарт-місто, смарт-армія, смарт-

культура, смарт-освіта, смарт-охорона здоров‘я, смарт-уряд і т. ін.

Отже, мова йде про Смарт-суспільство, компонентом якого є смарт-

освіта, в якій об‘єднуються в єдину систему не тільки навчальні заклади, а й

професорсько-викладацький склад для здійснення спільної освітньої діяльності

в мережі Інтернет. У сучасних умовах найбільш оптимальним способом

організації академічної мобільності та співробітництва є електронне навчання,

що базується на освітніх ресурсах.

Таких фахівців мають готувати смарт-університети, де навчальний процес

здійснюється викладачами, які на достатньо високому рівні володіють

інноваційними технологіями та Інтернетом, а також студенти, які потребують

високої мотиваційної компетентності до самостійного оволодіння знаннями,

підтримки цього процесу.

15

Розвиток технологій електронного навчання (e-learning), мобільного

навчання (m-learning), усепроникаючого навчання (u-learning), «перевернутого»

навчання (f-learning), що вписуються в традиційну систему навчання на основі

змішаної моделі (blended learning) знайшли у ВНЗ широке використання.

Зазначені технології надають можливість здійснення гнучкого навчання з

широким використанням ауді-, відеографіки та інших технологій.

Важливим у цьому процесі є створення відповідного електронного

середовища, в якому працюють викладачі та студенти, а це, в свою чергу,

відкриває можливості для кожного бажаючого оволодівати знаннями,

розширювати коло бажаючих вчитися.

Нові вимоги висуваються тут і до навчального курсу. Він має

забезпечувати якість освіти, мотивацію студентів, залучати їх до творчої,

навчальної і наукової діяльності. Навчальні курси мають бути інтегрованими,

включати мультимедійні фрагменти, зовнішні електронні ресурси.

Розгляньмо вимоги, яких необхідно дотримуватися в процесі здійснення

смарт-навчання: гнучкість, інтеграція, індивідуальна траєкторія, мобільність та

ін. Цим властивостям має відповідати електронний курс, а також електронний

посібник. Для створення смарт-підручника (посібника) потрібно

використовувати: хмарні технології, мультимедійні засоби, автоматичний

контроль і моніторинг знань, інтерактивність, спільну роботу в Інтернеті та ін.

Можливості електронного навчання і смарт-освіти особливо важливі для

людей з обмеженими можливостями та тих, хто мешкає у віддалених районах.

Для здійснення смарт-освіти потрібне відповідне технічне забезпечення.

Насамперед, це доступ до мережі Інтернет. Певні вимоги висуваються до

смарт-курсу; він має розвиватися самостійно за рахунок підключення до різних

каналів, дозволяти студентам створювати контент. Цим самим вимогам

(гнучкість, інтеграція, індивідуальна траєкторія та ін.) має відповідати і смарт-

підручник.

Відповідні матеріали мають регулярно коригуватися викладачами,

доповнюватися інформацією з сайтів, блогів. Студенти мають можливість

вивчати актуальні матеріали, зростати професійно, враховуючи рівень

професійної діяльності. Для досягнення подібного ефекту необхідно

реалізувати управління академічними знаннями, що забезпечують максимальну

гнучкість у розробленні та використанні освітнього контенту в навчальному

процесі.

Для здійснення смарт-навчання, як уже наголошувалося, потрібне

відповідне технічне забезпечення та Інтернет. Використання сучасних

технологій навчання (інтерактивних) та технологій здійснення навчального

процесу з використанням сучасної креативної освіти: SMART Board, SMART-

art, SMART Classroom (стабільні і мобільні) віртуальні лабораторії з

використанням SMART - технологій, електронного і мобільного навчання за

допомогою мобільних пристроїв, малогабаритні бездротові пристрої та системи

з індивідуальною траєкторією навчання, « інтелект-тренінги» для SMART -

навчання.

Як найбільш перспективну інфраструктуру навчального закладу

16

виокремимо:

організацію хмарної інфраструктури освітнього простору (для

функціонування комунікаційних сервісів; організації сховищ контенту;

віртуалізації освітніх ресурсів; виконання обчислень та ін.); виконання сервісних

моделей (Paas, Iaas, SoaS);

побудову стратегії інформатизації навчального закладу за принципом

BYOD (Bring Your Own Device) – «Принеси свій власний пристрій», (медіа-

планшети, смартфони, електронні книги, ноутбуки та ін.);

єдину авторизацію та ідентифікацію абонента в різноманітних каналах

і сервісах комунікації, що дозволяють персоніфікацію профілю за умови

використання різноманітних інформаційних ресурсів.

Отже, побудова і здійснення навчання в смарт-університеті надає

можливість готувати майбутніх фахівців, здатних навчатися впродовж усього

життя (Lifelong learning) на основі реалізації технологій смарт-навчання з

урахуванням компетенцій, що базуються на використанні технологій та

інструментів інтерактивного навчання.

На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства завдання ВНЗ –

навчати майбутніх фахівців відповідно до вимог часу та ринку праці, здатності

навчатися впродовж усього життя відповідно до стрімких змін сучасного

суспільства, що відповідно вимагають змін самих ВНЗ до запитів студентів.

Реалізація моделі смарт-освіти дозволить реалізувати вище зазначені вимоги.


1. Тихомиров В. Smart eLearning – новая парадигма развития образования

и обеспечения устойчивой конкурентоспособности страны / В. Тихомиров. //

материалы Международной конференции ИИТО-2012 «ИКТ в образовании:

педагогика, образовательные ресурсы и обеспечение качества» – Институт

ЮНЕСКО. – 2012. – с 17-19.

2. Проект Smart Engineering Education Smart Space of Education Today

Tomorrow («Креативний простір освіти майбутнього») [Електронний ресурс]. –

2015. – Режим доступу до ресурсу: http:lluiite.kpi.ua/ua/projects/html.

3. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти / Валерій

Юхимович Биков. – Київ: Атіка, 2009. – 684 с.

4. Иванченко Д. Smart-университет как основа построения

образовательной и научно-исследовательской среды вуза / Д. Иванченко // XV

Всероссийской обьединенной конференции «Интернет и современное

общество» (IMS-2012). – Санкт-Петербург : 2012. – С. 102–107

5. Морзе Н. В. Яким має бути «розумний» університет у розумному

суспільстві? / Н. В. Морзе. // Матеріали міжнародної науково-практичної

конференції «Сучасні стратегії університетської освіти: якісний вимір». – 2012.

– С. 87–99.

17

УДК 378.1

Е.С. Астрейко

УО «МГПУ им. И.П. Шамякина»,

С. Л. Дворак

ГУО «Средняя школа №13 г. Мозыря»,

А.В. ШКАРАНДА

ГУО «Средняя школа №2 г. Мозыря»

г. Мозырь, Республика Беларусь

НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЙ СЕМИНАР КАК ЭФФЕКТИВНАЯ

ФОРМА ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО САМОРАЗВИТИЯ ПЕДАГОГА

Аннотация. В статье рассматривается опыт работы по организации,

подготовке и проведению научно-методических семинаров на кафедре общей

физики и методики преподавания физики.

Ключевые слова: научно-методический семинар, семинар-практикум,

обучающиеся, профессиональное саморазвитие.

SCIENTIFIC AND METHODOLOGICAL SEMINAR AS AN

EFFECTIVE FORM OF PROFESSIONAL SELF-DEVELOPMENT

Summary. The article deals with the experience of organization, preparation and

holding science and methodology seminars at the premises General Physics and

Physics Teaching Methodology Chair.

Keywords: Science and Methodology Seminar, Seminar-Workshop, students,

professional self-development.

Учитель способен воспитывать и

образовывать, только в том случае, если

продолжает работать над своим собственным

воспитанием и образованием.

Ф. А. В. Дистервег

На современном этапе развития общества увеличение информации,

появление новых педагогических технологий ставит преподавателей, в

18

условиях перегрузки и нарастающего дефицита времени, довольно в сложные

условия: изменяются требования к выпускнику школы, меняются стандарты,

программы обучения, да и сами дети и их родители от года к году становятся

другими. В связи с этим, даже для опытных учителей, полезно бывает посещать

семинары с целью получения новых знаний, совершенствования

профессиональных умений, тренировки навыка владения современными

образовательными технологиями.

На сегодняшний день встаѐт вопрос не о простом информировании

педагога о новейших образовательных технологиях, необходимо создать

систему научно-методической помощи для развития индивидуального стиля

деятельности [2].

Одной из форм методической работы кафедры общей физики и методики

преподавания физики, направленной на развитие профессиональной

компетентности учителей физики, активизацию педагогических исследований,

выступают научно-методические семинары, проводимые с учителями физики и

астрономии г. Мозыря и Мозырского района.

Семинары-практикумы, по мнению С. А. Титовой [1], требуют серьезной

подготовки, т. к. на них знакомят с результатами собственной поисковой,

исследовательской работы, проводившейся под руководством специалистов-

ученых и апробировавшейся в течение нескольких месяцев.

В центре внимания присутствующих на таких семинарах находятся не

только теоретические вопросы, но и практические умения и навыки, что

особенно важно и ценно для роста профессионального мастерства педагогов.

Наряду с основной целью – обеспечение преемственности и эффективного

взаимодействия учреждений образования в области научно-практической,

методической и профориентационной деятельности –научно-методический

семинар-практикум позволяет решить ряд не менее важных задач:

– обобщение и внедрение передового педагогического опыта;

– обмен опытом организации системы методической работы, направ-

ленной на развитие профессиональной компетентности преподавателя

естественнонаучных дисциплин;

– создание условий для изучения современных образовательных

технологий;

– презентация педагогами-исследователями индивидуальных программ

экспериментальной работы;

19

– выработка единых требований к организации мероприятий учебной

и методической работы и т. д.

К первоначальному этапу подготовки научно-методического семинара

относится изучение запросов учителей физики и астрономии в новых знаниях и

умениях через индивидуальные беседы, анкетирование, заявки по

существующим проблемам в самообразовании. На основе анализа и

обсуждения материалов формулируется тема семинара. Основная задача

состоит в том, чтобы помочь педагогам осознать круг проблем в рамках

тематики семинара и оценить возможности рассматриваемых технологий по их

разрешению.

Затем, после того как сформулирована тематика, определены цель и

задачи научно-методического семинара, обсуждается форма его проведения.

Выбранная нами основная форма работы ―семинар-практикум‖ предоставляет

каждому участнику возможность побывать в роли обучающего, обучаемого и

эксперта.

Научно-методические семинары, организованные на кафедре общей

физики и методики преподавания физики, проходят в рамках научно-

исследовательской работы «Формирование методологической культуры

обучающихся при организации исследовательской деятельности по физике»

(регистрационный номер – ГБ 16–2.2).

Например, одной из основных задач развития современного физического

образования является изменение направленности его содержания: от

информационного к методологическому. Формирование методологической

культуры учащихся, овладение ими универсальными исследовательскими

умениями рассматривается теорией и методикой обучения физике как его

стратегическая задача. Важное место при этом занимает формирование

методологической культуры учащихся в области физического эксперимента,

позволяющей сделать предметом изучения не готовые знания, а реальную

действительность.

Практическое значение научно-исследовательской работы направлено на

то, что результаты доводятся до уровня конкретных методических разработок и

рекомендаций, которые могут быть использованы при организации научно-

методических семинаров.

Опросы учителей физики и астрономии, их выступления показывают, что

проведение данных семинаров в виде ―мастер-классов‖, когда теоретические

сведения подкрепляются практическими разработками и наблюдениями,

является достаточно эффективной и продуктивной формой работы.

20

Значительное место в работе научно-методических семинаров занимают

также обзоры литературы, педагогических журналов, наиболее интересных

статей по вопросам обучения и воспитания, опубликованных в периодической

печати. Своевременная информация о новинках учебно-методической

литературы по предложенной тематике оказывает учителям существенную

помощь в работе по самообразованию, создает благоприятные условия для

внедрения в практику достижений педагогической науки.

В заключение отметим, научно-методические семинары-практикумы

являются эффективной формой приобщения педагогов к творческой,

поисковой, экспериментально-исследовательской деятельности и повышают их

общепедагогическую культуру. В центре внимания семинара-практикума

находятся не только теоретические вопросы учебно-воспитательного процесса,

но и практические умения и навыки, что особенно ценно для

профессионального саморазвития учителей-предметников.

Список основных источников:

1. Азбука методической работы: планирование, формы и методы работы :

методические рекомендации / С. А. Титова. – Минск : МГОУМК, 2005. –

42 с.

21

СЕКЦІЯ 2. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ,

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ,

КОЛЕДЖАХ

УДК 373.5.015.3

І. В. Алієва

А.І. Педан

С.Е. Поліщук



МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В

СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Стаття присвячена удосконаленню технологій навчального процесу

української мови. Визначенню місця і необхідності запровадження тижнів

української мови в середніх школах. Адже мова трактується як генетичний

код нації й водночас як засіб формування мовної, національної свідомості,

показник загальної вихованості й моральності особистості. Акцентовано увагу

на необхідності підвищувати культуру мовлення учнів середніх шкіл,

виховувати у них небайдуже ставлення до мови.

Ключові слова: українська мова, декадник, мова, методика,

оптимальність, інтегральність, позакласна робота.

The article is devoted to the improvement of technologies of the educational

process of the Ukrainian language. To determine the place and the need to introduce

the Ukrainian language classes in secondary schools. After all, the language is

interpreted as the genetic code of the nation and at the same time as a means of

forming the language, national consciousness, the indicator of general education and

morality of the individual. The emphasis is on the need to increase the language of

instruction of secondary school students, to raise their indifference to language.

Key words: Ukrainian language, decade, language, method, optimality,

integrity, extra-curricular work.

Початок ХХІ століття – це час визначення стратегічних орієнтирів,

народження нової якості життя. Сучасна концепція національної освіти ставить

перед учителем української мови чітку вимогу: сприяти формуванню

національно-мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до

мови, розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом[11].

Мовна освіта в Україні передбачає удосконалення технологій

навчального процесу, наближення до вимог сучасного суспільства, що потребує

високоосвічених, інтелектуально розвинених громадян, які вільно можуть

22

спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як рідної та

державної. А все починається зі школи, адже саме учні – це та складова частина

суспільства, яка тільки починає формуватися як особистість та індивід. Для

цього гармонійного розвитку і потрібно проводити різноманітні заходи з

української мови в школах. Тижні української мови нагадують учням, якої

країни ми є громадянами та як потрібно відноситися до своєї мови та

Батьківщини. Саме для цього, і не тільки, вони і потрібні. Чимало видатних

дослідників, зокрема педагогів, присвятили цьому питанню чимало своїх праць.

У них вони висвітлили не тільки необхідність та значення декадників

української мови в середній школі, але й сам процес їх

проведення.Так, Л. Глінчук[1], Л. Дацула[2], С. Денисенко[3], С. Дорошенко

[4] та інші створили не один сценарій проведення декадників української мови

в середній школі. У своїх працях вони змогли висвітлити не тільки сам хід

проведення таких заходів, але й їхнє значення, безпосередньо для учнів.

Інші дослідники, такі як Т. Кияк[6], О. Рожнятовська [10] та інші,

відзначали важливість святкування рідної мови не тільки дев‘ятого листопада

кожного року, але й святкування міжнародного дня мови. Тобто завдяки їхнім

працям підвищується міжнародний престиж української мови, вона виходить на

новий рівень поряд з іншими, адже Україна – це частина не тільки

європейської, але й світової спільноти.

Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що у сучасному світі,

коли ми активно вивчаємо літературні твори та й загалом літературу інших

країн, для подальшого комфортного існування, досить легко забути рідну,

українську літературу. Дорослій людині рідко коли вдається змінити свої

погляди. А школярі, навпаки, досить придатний ґрунт для того, щоб розповісти

їм про істинне значення літератури, країни, в якій вони народилися та живуть.

Саме тижні української літератури впливають на формування нових поглядів і

уявлень в дітей стосовно літератури, і зацікавлюють до читання, аналізу,

вивчення творів своєї Нації.

Мета даної статті полягає у тому, щоб довести потрібність

різноманітних методик проведення тижня української мови в середній школі

для різних класів та розглянути його особливості.

Одним із способів зацікавлення учнів вивченням української мови є

добре продумана позакласна робота. Така як тиждень української мови. Ці

заняття дають можливість ширше пропагувати досягнення та значення

української мови як науки, прищепити учням любов до цього предмету, а також

глибше засвоїти навчальний матеріал.

Організація тижнів і декад української мови вимагає від учителів та

учнів великої та ґрунтовної підготовки, до якої потрібно залучати максимальну

кількість учасників. Проте результати роботи виправдовують зусилля педагогів

і вихованців, адже активізується пізнавальна діяльність, зростає інтерес до

науки. Тому вчителям варто більше уваги приділяти підготовці та проведенню

таких тижнів, враховувати, що вироблення дієвих механізмів, методів сприяння

розвитку компетентності особистості педагогічними засобами – це один із

ключів підвищення мотивації навчання.

23

Досвідченим вчителям-методистам слід зважати на те, що проведення

тижнів є ефективним засобом підвищення пізнавального інтересу до вивчення

української мови, стимулювання творчої активності дітей. Такий тиждень чи

декада – це, по суті, творчий звіт учителя[3, c.25]. Висока ефективність тижня

залежить у першу чергу від досвіду та майстерності вчителя, його вміння

керувати діяльністю учнів, співпрацювати з колегами. Тиждень має стати

дієвою формою організації навчання, виховання, поглиблення рівня знань

школярів, сприяти їх розвитку та поширенню світогляду. Водночас зміст

заходів, що проводяться, має бути тісно пов'язаний за змістом з основним

програмним курсом[3, c.26].

Інновації, які все більше та більше охоплюють сучасну освіту,

органічно вплітаються в навчально-виховний процес. Їх активно

запроваджують досвідчені вчителі-методисти, чиї уроки вирізняються[3, c.26]:

Сучасністю – постійним прагненням до новизни та удосконалення змісту;

Оптимальністю – спроби досягти навчально-виховних цілей при

економному використанні часу;

Інтегральністю – синтез знань із мови, літератури та інших предметів;

Науковістю – опора на досягнення сучасної науки.

Загалом, проведення тижня української мови – це загальношкільний

захід, який має масовий характер і де приймають участь всі класи. Але їхні

завдання та методика роботи суттєво відрізняється, адже потрібно враховувати

вікові особливості кожного. Тому для 5-8 класів тиждень української мови має

свої специфічні завдання, які не перегукуються з іншими. [9, c. 177]. Тиждень

української мови для 5-8 класів має свої особливості. Його проведення надає

заряд позитивних емоцій та поглиблює знання учнів. Вчителі в цей час можуть

спостерігати за результати своєї роботи. Такі заходи сприяють розвитку

творчих здібностей учнів, викликають бажання перемагати, виховують

бережливе ставлення до традицій, любов до рідної мови та краю.

Позакласна робота для старшокласників – це обов‘язкова складова

частина якісно організованого навчально-виховного процесу в школі[7]. Вона

проводиться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення

та вдосконалення знань, здобутих учнями у школі[7]. Метою тижня української

мови є донести до учнів красу та багатство української мови, сформувати

відчуття краси рідної мови, розвити мовленнєві здібності учнів, збагатити

словниковий запас тощо.

Традиційно тиждень української мови розпочався з урочистої лінійки

для всієї школи[8]. В цей же день для старшокласників проводиться конкурс

ораторів під назвою, зважаючи на події декількох останніх років в Україні, «Я

хочу жити в мирі»[6]. На четвертий день тижня української мови

старшокласник мали завдання – відзняти та змонтувати невеличкий фільм про

української мову чи літературу. Варто зазначити, що цей день присвячений

одинадцятикласникам, адже у них є можливість провести в інших класах

нестандартний урок з української мови чи літератури. Тут доцільно

використовувати різноманітні відео та презентації, таким чином урок набуде

24

вигляду інтерактивного[8]. Останній день – це день підсумків. Учні можуть

організувати невеличкий концерт в честь закінчення тижня української мови[5].

Отже, тиждень української мови для 9-11 класів може мати досить

нестандартні форми проведення. Він відіграє не останню роль у формуванні

інтересу до української мови, поглиблює знання, надає досвіду, допомагає

розвивати особисті якості. Також ми проаналізували, за яким планом можна

провести тиждень української мови як для 5-8, так і 9-11 класів, враховуючи

при цьому їхні вікові особливості, якості характеру та багаж набутих знань.

Позакласна робота з української мови спрямована на закріплення,

поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів,

формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і

навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля,

культурного відпочинку. Отже, позакласна робота дає можливість забезпечити

учнів ситуативно зумовленою й природно мотивованою мовною практикою,

яка сприяє дальшому удосконаленню усного мовлення учнів.


1. Глінчук, Л. С. Мово рідна! Слово рідне! : план проведення тижня

української мови і літератури / Л. С. Глінчук // Позакласний час. – 2015. –

Жовтень, – №1. – С. 1-12, 24-40.

2. Дацула, Л. В. «Як парость виноградної лози, плекайте мову» / Л. В.

Дацула // Позакласний час. – 2009. – № 19/20. – С. 38-42.

3. Денисенко, С. Тиждень української мови з досвіду проведення

предметних тижні у школі / С. Денисенко // Українська мова та

література. – 2014. – Січень, – № 2. – С. 17-37.

4. Дорошенко, С. І. Як парость виноградної лози плекайте мову / С. І.

Дорошенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 19/ 20.

– С. 6-8.

5. Духовний скарб нації : до міжнародного дня рідної мови // Календар

знаменних і пам‗ятних дат. - 2013. - № 1. - С. 85-86.

6. Кияк, Т. Найочевидніша ознака нації [Текст] : 21 лютого - Міжнародний

день рідної мови / Т. Кияк // Слово Просвіти. - 2010. - 18-24 лютого. - С.

6-7

7. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі – К.,

1991.

8. Король , Л. О. Міжнародний день рідної мови. Сценарій заходу / Л. О.

Король // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - № 4. - С. 31-

36.

9. Пентилюк М.І. Методика навчання української в середніх освітніх

закладах. – К.: «Ленвіт», 2005. – 400с.

25

10. Рожнятовська, О. А. Єдина з тисяч [Текст] : до Міжнародного дня рідної

мови / О. А. Рожнятовська // Календар знаменитих і пам‘ятних дат. –

2006. – І квартал. – С. 57-64.

11. Українська мова. 5–9 класи. Навчальна програма для учнів

загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою /

Укладачі: Г.Т.Шелехова, М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович,

К.В.Таранік-Ткачук, Н.Б.Коржова. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013

УДК 37.01 Н. О. Бадікова

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ

КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ

ЛЕКСИКИ НА ПРИКЛАДІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Ця стаття присвячення тому, як поєднання останніх наукових досліджень

у галузі лінгвістики та новітніх інформаційних технологій можуть сприяти, у

викладанні, розвитку дослідницьких компетентностей студентів при вивченні

лексики французької мови як іноземної. Вона призначена викладачам, учням,

студентам та перекладачам французької мови. Може бути корисною фахівцям

з інших мов.

Ключові слова: формування дослідницьких компетентностей, ІТ у

вивчення французької мови, вивчення лексики, афікси.

The article is dedicated to study how the blend of latest researchers in the fields

of linguistics and IT technologies can enhance in teaching, developing students'

research competences while studying lexis of French as a foreign language. It is

dedicated to French teachers, students and translators / interpreters. It can be well

used by other language experts.

Key words: research competences development, IT in French learning, lexis

learning, affixes.

У наш час розквіту інформаційних технологій і значного технічного

прогресу існує чимало ефективних електронних програм та Інтернет-ресурсів

для вивчення іноземних мов. Однак в більшості з них недооцінена роль

розвитку дослідницьких компетентностей у тих, хто її вивчає, адже, крім

заохочення до наукової діяльності, вони неодмінно сприяютимуть швидкому

вивченню іноземної мови і розвинуть їхню автономію у цьому процесі. Цю

прогалину може заповнити викладач у ролі наставника та помічника у розвитку

26

таких компетентностей. Ми продемонструємо кілька зразків таких технологій

на прикладі вивчення лексики французької мови, оскільки це вагома і завжди

актуальна частина вивчення мови.

Для досягнення цієї цілі нам потрібно орієнтуватися в останніх наукових

дослідженнях із певної мови, оскільки вони дають нам напрямки роботи і нові

дослідницькі ідеї, та електронні ресурси і програми, які дають нам можливість

їх реалізувати, причому швидко. Ми обрали французьку лексикологію, оскільки

це чи не найбільше поле діяльності для наукових досліджень, і пропонуємо

приклад дослідження афіксів як одну із найкорисніших тем для опанування

мови. Крім письмових праць з французької лексикології, основним

інструментом досліджень ми обрали найбільший електронний тлумачний

словник французької мови Le Grand Robert électronique (надалі GRE). Він

містить пошукову програму з багатьма функціями, які дозволяють формувати

списки слів з потрібними елементами. У словнику відображається вимова,

етимологія і тлумачення слів із прикладами, можна простежити синонімічні та

антонімічні ряди, похідні і утворення множини іменників та прикметників,

відмінювання дієслів у різних часах тощо – одним кліком мишки. Нам

знадобиться також перекладний електронний словник ABBY Lingvо,

використання якого зекономить багато часу, порівняно з гортанням паперових

словників. Додатково можна користуватися ресурсами Інтернету.

Найбільша частина лексики припадає на іменники, стратегічно

важливими у мові є також дієслова та прикметники. Переважна більшість з них

містять афікси. Основними афіксами є префікси, суфікси, а також наукові

афікси або термінологічні маркери, які не входять в систему ад‘єктивації чи

номіналізації, а виконують номінативну функцію в межах певної науки чи

технічної галузі [3, с. 262]. У GRE вони названі елементами. Це справді

елементи, що несуть основне семантичне навантаження слів і є запозичені з

латинської, грецької мов та, найновіші, з англійської. У своїй переважній

більшості вони є інтернаціоналізмами, що є сприятливим фактором у всіх

відношеннях. Засвоєння значення та функції афіксів дозволить передусім

виводити значення нового слова із його складових, допоможе краще

систематизувати знання і засвоювати нову лексику цілими блоками.

Найпростішим прикладом роботи з афіксами є формування груп слів із

певним науковим елементом, за допомогою GRE, наприклад елементом

грецького походження -phobie. Ознайомившись із його значенням («страх»), ми

також дізнаємося, що він використовується в галузі психіатрії, хімії, біології та

медицини з певними особливостями. Про це можна прочитати і в інших

джерелах Інтернету рідною та іноземною мовою. Далі студенти формують

список слів із цим елементом (49) у GRE і дивляться, про значення яких слів

вони можуть здогадатися (наприклад, l‘aquaphobie, l‘aviophobie, la bacillophobie,

l‘hématophobie).

Одним із складніших завдань, що передбачає кілька етапів досліджень,

може бути зібрання лексики на основі афіксів в окремих галузях науки і

формування спеціалізованих перекладних словників та баз для спеціалізованих

підручників з іноземної мови. Подібне завдання також вчить працювати над

27

дослідженнями в команді. При цьому слід навчити студентів перевіряти

значення та рід афіксів у різних галузях. Якщо студенти досліджують, скажімо,

кінцевий елемент -ose, то вони спочатку повинні дізнатися, що він функціонує

у кількох дисциплінах, де в анатомії позначає органи тіла (l‘énarthrose), в

біології біохімії та фізіології – спосіб життя, репродукції, еволюції (l‘anabiose),

у патології – тривалу чи хронічну хворобу (в людини, тварини чи рослини), з

акцентом на збудників, що спричинили її (l‘ascaridiose, la typhose) [3, с. 271-

274].

У багатьох суфіксів та наукових афіксів є ще одна надзвичайно важлива

функція – маркувати рід цілих груп іменників, що є неоціненним у мові, де рід

кожного слова потрібно вивчати напам‘ять. Завдяки GRE ми можемо

достовірно окреслити ліміти цієї групи, дізнаючись, наприклад, що всі

іменники із суфіксом -aison (89), -tion (2879, попри 8 винятків, які можна

вивчити), з елементами -logie (487), -thérapie (121) тощо є жіночого роду, а із

суфіксами -age (2451, крім 11 ж. р., де -age є основою та 21 слова на позначення

осіб тощо), -ment (1907, крім 1 ж. р., де -ment є основою), елементами -bus (34),

-ing (163) є чоловічого роду. Важливо наголосити студентам, що один і той

самий афікс може бути маркером різних родів, залежно від галузі, де він

застосовується. Відтак вищезгаданий афікс -ose є маркером жіночого роду в

усіх галузях, де він функціонує, крім хімії, де він позначає вуглеводи (le

gloucose) і є маркером чоловічого роду [3, 266].

Для дослідження дієслів можна, наприклад, вибрати дієслова І групи,

утворені з прикметників. За допомогою GRE скласти списки слів по кожному

суфіксу (-al, -el → -aliser : minéral → minéraliser; -aire → -ariser : populaire →

populariser і т. д.) [3, c. 255-256], і піти шляхом контрастивної лінгвістики,

використовуючи переклад (наприклад, визначити, скільки із цих дієслів мають

закінчення -увати та які ще закінчення). Цікавим може виявитися дослідження

дієслів ІІ групи з інхоативними префіксами a- й en- та ітеративним префіксом

re-, поряд із їхніми безпрефіксальними формами, акцентуючи на іменниковій та

прикметниковій основі дієслів цієї групи. Це дозволить студентам у

подальшому перекладати сотні нових дієслів, не заглядаючи у словник.

Щоб правильно засвоїти слово іноземної мови, важливо не тільки знати

його значення, а й уміти правильно його прочитати. Стосовно французької

мови, проблематичними у цьому плані є сучасні запозичення з інших мов,

здебільшого англіцизми, оскільки їхня вимова мало регулюється загальними

правилами читання. Тому можна запропонувати студентам проект дослідження

вимови цієї групи слів, наштовхуючи їх на можливість створення списків із

типовими англійськими елементами (w, ck, sh, tch, ey, ay), за допомогою

відповідної функції електронного словника. Інші ідеї можна знайти у розділах

лексикології по запозиченням (елементи ee, ball, up, box, room, look, out тощо)

[1, с. 340-343].

Отже, розвиток дослідницьких компетентностей студентів при вивченні

лексики французької мови є не лише їх призвичаєнням до наукової діяльності, а

й шляхом до спрощеного і пришвидшеного вивчення цієї та інших мов,

розвитку вмінь працювати автономно та в команді, до підвищення загального

28

рівня їх освіченості (знання у нових галузях) та вагомим мотиваційним

фактором у вивченні іноземної мови.

Список використаних джерел

1. Смущинська І. В. Французька лексикологія. – К.: Видавничий дім

Дмитра Бугаро, 2015, - 600 с.

2. ABBYY Lingvo x 3, 2016.

3. DUBOIS Jean, DUBOIS-CHARLIER Françoise, La dérivation suffixale

en français, Paris, NATHAN, 1999, 304 p.

4. Le Grand Robert électronique, 2017.

УДК [373.5.091.33:004.77]:53

І.О. Бабич, О.А. Саркісян, Н.А. Мисліцька



ОНЛАЙН–СЕРВІСИ ІНФОГРАФІКИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ДИДАКТИЧНИХ

ЗАСОБІВ З ФІЗИКИ У ШКОЛІ

Анотація. Стаття присвячена розгляду можливостей онлайн– сервісів

інфографіки як сучасного інтернет–інструментарію для розробки

дидактичних засобів нового покоління, що дає поштовх модернізації

навчання, підвищення його якості та результативності. Запропоновано

реалізацію окремих типів інфографіки в навчально-виховному процесі з

фізики, зокрема, хронологію, EDpuzzle та їх застосування на уроках фізики.

Ключові слова: візуалізація, інфографіка, інтернет-інструментарій.

Abstract. The article is devoted to the consideration of the possibilities of

online services of infographic as a modern Internet toolkit for the development of

new generation of didactic means, which gives an impetus to modernization of

training, increase its quality and effectiveness. The implementation of certain types

of infographic in the educational process in physics, in particular, chronology,

EDpuzzle and their application in physics classes is proposed.

Key words: visualization, infographics, internet tools.

В умовах інформаційної перенасиченості виникла потреба

максимально лаконічного і швидкого викладу великого масиву даних. Цьому

29

сприяє також «екранна» культура сучасної людини, яка формується в

інформаційному суспільстві [1]. Останні досягнення у сфері ІТ-технологій

сприяли виникненню сучасного інструментарію для подання інформації у

структурованому вигляді, прикладом якого є сервіси для розробки

інфографіки.

Інфографіка – проста та наочна графічна інформація про предмети,

включаючи складні взаємозв‘язки між ними [1]. Інфографіка тривалий час

вважалася прерогативою маркетингу і реклами, але в останні роки вона стала

активно використовуватися і як засіб наочності в навчанні. За допомогою неї

можна яскраво і доступно подати ієрархію або процес, а також комбінувати

текст, зображення, графіку і діаграми. Такий спосіб візуалізації даних не

лише полегшує подання складного матеріалу, але й підвищує пізнавальну

мотивацію учнів.

У навчанні інфографіка відіграє важливу роль. Вона спрямована на

візуальне сприйняття і закріплення образів, задіює зорову і асоціативну

пам'ять учня, наочно і просто демонструє складні процеси, цифрову та іншу

інформацію. Правильна інфографіка є цілісною і чітко структурованою, що

базується на центральному графічному елементі, наочно демонструє мету

всієї конструкції, і лише потім плавно переводить увагу на деталі та нюанси.

Потрібно бути стратегом і одночасно естетом, щоб вміло, ємнісно і доступно

подати закладений в ілюстрацію матеріал.

Доцільно відзначити і складнощі розробки інфографіки як

педагогічного засобу. Для її розробки необхідно враховувати психолого-

педагогічні основи сприйняття інформації, можливість переведення

матеріалу в інфографіку; англомовний інтерфейс. Отже, для розробки якісної

інфографіки з навчальною метою потрібно володіти відповідним інтернет-

інструментарієм для її створення, психолого-педагогічними знаннями,

методикою навчання фізики, англійською мовою [2, c.137-138].

Наведемо приклади окремих типів інфографіки, які розроблені нами з

начальною метою та апробовані під час педагогічної практики.

На основі онлайн-сервісу EDpuzzle можна створювати інтерактивні

онлайн-уроки за допомогою відео-фрагментів. Сервіс безкоштовний,

інтерфейс англомовний. Детальна інструкція для розробки інтерактивних

відео-фрагментів представлена на сайті http://www.it-pedagog.ru/edpuzzle [3].

Для того, щоб переглянути розроблений онлайн–урок учневі необхідно

увійти на сайт EDpuzzle і ввести код класу, який генерується автоматично, а

сам клас створюється учителем.

Сервіс дає можливість учителеві переглядати статистику виконання

завдань і може побачити відповіді всього класу і кожного учня окремо, а

також дізнатися, скільки він витратив часу на перегляд уроку, і які частини

переглядав кілька разів.

Застосувати даний онлайн-сервіс під час уроку фізики можна на різних

його етапах як новий вид самостійної роботи, під час проведення та захисту

лабораторних робіт та у якості домашнього завдання. Кадр з розробленого

http://www.it-pedagog.ru/edpuzzle

30

дидактичного засобу з фізики «Додавання сил» на основі EDpuzzle

зображено подано на рис.1 .

Рис. 1. Кадр з розробленого дидактичного засобу з фізики «Додавання

сил» на основі EDpuzzle

Ще одним типом інфографіки є часова шкала (хронологія), що показує

значення з набору даних на горизонтальній осі, яка відповідає часу. Відрізки

між значеннями можуть бути будь-якої величини. Хронологію можна

використовувати під час вивчення біографії вченого для створення

тимчасової шкали з найбільш важливими подіями його життя, науковими

відкриттями, а також вона дає можливість створити хронологічну шкалу з

різних подій, об'єднаних спільною темою. Прикладами можуть бути такі

теми: "Фундаментальні досліди з фізики", «Відкриття газових законів»,

«Історія винайдення теплових машин», тощо. Окрім можливостей подання

дат і опису подій в різних формах дана інфографіка допоможе краще

продемонструвати розвиток явища або процесу в часі, порівняти окремі

часові інтервали, виявити зв'язок між ними і позначити ключові події [4]. Для

створення хронології можна скористатися безкоштовними інтернет-

сервісами, наприклад Dipity, Timeline, Timetoast тощо. Приклад

представлений на рис. 2.

Рис. 2. Хронологія «Відкриття газових законів»

Розвиток інформаційного суспільства, активне впровадження

інформаційних технологій у систему освіти сприяє появі нового покоління

31

дидактичних засобів, прикладами яких є засоби розробленні на основі

онлайн–сервісів інфографіки. Візуалізація навчального матеріалу, на цій

основі, дає змогу систематизувати й узагальнити інформацію або, навпаки,

подати її ширше, допомагає виокремити найголовніші моменти, тощо.


1. Кубрак Н.В. Мастерская «Инфографика в работе с детьми» [Електронний

ресурс] / Н.В. Кубрак – Режим доступу :

https://sites.google.com/site/infogradeti/znakomstvo

2. Глазырин С.С. Возможность использования инфографики в обучении, как

альтернативы опорному конспекту / С.С. Глазырин // Актуальные вопросы

развития экономики и профессионального образования в современном

обществе: Материалы XII Международной молодежной научно-

практической конференции 18 марта 2015 г., гг. Екатеринбург, Алматы,

Харьков, Елабуга: в 2-х т. Екатеринбург: РГППУ, 2015. Том 2.- С.136-138.

3. Как создать интерактивный онлайн-урок при помощи EDpuzzle [Елекронний

ресурс] – Режим доступу: http://teachtech.ru/instrumenty-veb-2-0/kak-sozdat-

interaktivnyj-onlajn-urok-pri-pomoshhi-edpuzzle.html

4. Осадчий В. Інформаційно-комунікаційні технології у процесі розвитку

візуального мислення майбутніх учителів / В. Осадчий, К. Осадча //

Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького. Серія: Педагогіка, 2014. - С. 128-133.

УДК 514.112.4

Боднар О. С., Мошкатюк Л. М., Несварливий Ю. О.



ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОКРЕМИХ ВИДІВ

ЧОТИРИКУТНИКІВ

Анотація. Статтю присвячено проблемі вивчення та викладу матеріалу на

тему чотирикутники, яка поверхнево розглядається у середній школі. На основі

аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел висвітлено спеціальні

чотирикутники (ортодіагональний, ізадіагональний чотирикутники та

квазіпаралелограми), зв‘язки між ними, які використовуються у різних сферах

науки, починаючи від комп‘ютерного моделювання та закінчуючи

кристалографією. Зокрема, акцентовано увагу на геометричних властивостях

https://sites.google.com/site/infogradeti/znakomstvo

http://teachtech.ru/instrumenty-veb-2-0/kak-sozdat-interaktivnyj-onlajn-urok-pri-pomoshhi-edpuzzle.html

http://teachtech.ru/instrumenty-veb-2-0/kak-sozdat-interaktivnyj-onlajn-urok-pri-pomoshhi-edpuzzle.html

32

чотирикутників, спільні риси та їх відмінності. Зроблені у статті тези можуть

бути використані для студентів фізико-математичного факультету, вчителів

математики.

The article is devoted to the problem of studying and presenting material on

quadrilaterals, which is superficially considered in high school. On the basis of

analysis, generalization and systematization of scientific sources is shown special

quadrilaterals (orthodiagonal, andadiagonal quadrilateral and quasi-parallelograms),

their links, and spheres of distribution that begin with computer simulation and end

with crystallography. Attention is paid to the geometric properties of quadrilaterals,

the common features and their differences. Theses made in the article can be used for

students of the Faculty of Physics and Mathematics, teachers of mathematics.

Ключові слова: ортодіагональний чотирикутник, ізадіагональний

чотирикутник, квазіпаралелограм, рівнобічна трапеція, паралелограм.

Orthodiagonal quadrilateral, andadiagonal quadrilateral, quasi-parallelogram,

equidistant trapezoid, parallelogram.

Із числа чотирикутників загального виду (про яких відомо, що всі його

вершини не лежать в одній площині) можна виділити і певні класи спеціальних

чотирикутників, які задовольняють певні умови. Наприклад, в шкільному курсі

геометрії розглядають такі типи спеціальних чотирикутників: паралелограм і

трапеція. До числа вивчених спеціальних чотирикутників належать, окрім вище

зазначених, ще: ортодіагональний, ізадіагональний чотирикутники та

квазіпаралелограми.

Деякі спеціальні чотирикутники володіють, окрім властивостей, які

покладені в їх означення, і іншими властивостями чисто метричного характеру;

їх елементи задовольняють будь-яким співвідношенням, які не мають місця для

довільного чотирикутника. Розглянемо їх.

Рис. 1

Опуклий чотирикутник ABCD називається ортодіагональним, якщо його

діагоналі AC і BD взаємно перпендикулярні. Для побудови такого

чотирикутника достатньо взяти два довільних відрізки AC і BD , які

перетинаються під прямим кутом. До ортодіагональних чотирикутників

33

відносяться, зокрема ромб та дельтоїд. Дельтоїдом називається чотирикутник

ABCD , у якому AB AD , а CB CD . Ортодіагональні чотирикутники часто

з‘являються під час розв‘язування різноманітних геометричних задач. І перше,

що потрібно для використання цієї обставини – це довести, що певний

чотирикутник справді є ортодіагональним. Тут у пригоді стануть наступні

теореми:

Теорема 1. Опуклий чотирикутник ABCD тоді і тільки тоді є

ортодіагональним, коли для нього виконується (будь-яка) з таких вимог:

1) Перша й друга середні лінії чотирикутника рівні між собою: k l .

2) Справджується рівність: 2 2 2 2a c b d .

3) Площа чотирикутника дорівнює половині добутку його діагоналей: 1

2S ef .

4) Середини сторін чотирикутника лежать на одному колі.

Наступною теоремою описуються характеристичні властивості

ортодіагональних трапецій. [3, с. 58]

Теорема 2. Істинні такі твердження:

1) Трапеція ABCD ( AB DC ) тоді і тільки тоді є ортодіагональною, коли

виконується рівність: 22 2AC BD AB DC .

2) Рівнобічна трапеція ABCD ( AB DC , AD BC ) тоді і тільки тоді є

ортодіагональною, коли її перша середня лінія дорівнює висоті.

Побудуємо два рівних відрізки AC і BD так, щоб вони перетиналися.

Їхніми кінцями визначиться чотирикутник ABCD , діагоналі якого рівні між

собою. Такі чотирикутники називаються ізодіагональними. У шкільному курсі

геометрії хоча й не вводиться спеціального терміну «ізодіагональні

чотирикутники», а проте наводяться деякі відомості про них. А саме, що

ізодіагональний паралелограм є прямокутником, а ізодіагональна трапеція –

рівнобічна. В загальному випадку ознаки й властивості ізодіагональних

чотирикутників достатньо повно описуються такою теоремою.

Теорема 3. Опуклий чотирикутник тоді і тільки тоді є ізодіагональним,

коли виконується одна (будь-яка) з наступних умов:

1) Дві перші середні лінії чотирикутника – взаємно перпендикулярні.

2) Перша чи друга середня лінія перетинає діагоналі чотирикутника під

рівними кутами.

3) Площа чотирикутника дорівнює добутку перших двох середніх ліній.

4) Сума квадратів перших двох середніх ліній дорівнює квадрату діагоналі

чотирикутника.

Добре відомо, що з усіх чотирикутників лише у паралелограмах обидві

діагоналі в точці перетину діляться навпіл. Чотирикутники, у яких тільки одна з

діагоналей у точці перетину ділиться навпіл, називаються

квазіпаралелограмами.

34

Теорема 4. Чотирикутник ABCD , відмінний від паралелограма, тоді і

тільки тоді є квазіпаралелограмом, якщо одна з діагоналей ділить його на два

трикутника рівної площі. [3, с. 67]

Отже, у досліджуваних чотирикутниках є як відмінні, ак і спільні

особливості. А у середній школі вивчаються лише окремі види чотирикутників

– паралелограми і трапеції. Тому досліджений матеріал розрахований на

вчителів математики, студентів фізико-математичних факультетів вищих

навчальних закладів, а також на учнів старших класів. Зокрема, вона стане у

пригоді вчителям при розробці факультативів, у гуртковій роботі з учнями, при

підготовці учнів до математичних олімпіад, а також всім прихильникам

математики – для збагачення свого математичного кругозору.


1) Бевз Г. П. Геометрія чотирикутника / Г. П. Бевз. – Харків: Видавнича група

«Основа», 2003. – 80 с.

2) Андрухів Ю. П. Геометрія дельтоїда / Ю. П. Андрухів. – Тернопіль: Навчальна

книга-Богдан, 2006. – 160 с.

3) Раухман А. С. Геометрія чотирикутника / А. С. Раухман, Д. Т. Белешко,

П. О. Тадеєв. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2010. – 152 с.

35

УДК [373.5.091.33:004.032.6] : 811.161.2

М. П. Бондаренко, А. В. Дворецька, Т. А. Круш



ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 5 КЛАСІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ПРЯМА

МОВА. ДІАЛОГ»

Ключові слова: мультимедійна презентація, навчальний матеріал, урок, 5

клас, пряма мова, слова автора, діалог.

Анотація: Розглянуто застосування комп‘ютерних технологій на уроках

української мови у 5 класі, зазначено переваги механізмів засвоєння знань учнів

при залученні мультимедійної презентації на прикладі теми «Пряма мова і

діалог». Акцентовано увагу на можливостях презентації та вимогах до неї для

ефективного засвоєння знань учнів у 5 класі. Запропоновано конкретні

приклади застосування комп‘ютерних технологій на уроці (німий диктант,

графічний диктант, лінгвістичні ігри «Конструктор», «Рольову гра» тощо) як

способу покращити сприйняття й розуміння навчального матеріалу та розвитку

мисленнєвих процесів учнів 5 класів на уроках української мови.

Key words: multimedia presentation, educational material, lesson, grade 5,

direct speech, author's words, dialogue.

Annotation: The application of computer technologies in the Ukrainian

language lessons in the 5th grade is considered, the advantages of the mechanisms of

learning the students' knowledge when drawing a multimedia presentation are

outlined on the example of the topic "Direct language and dialogue". The emphasis is

on the possibilities of the presentation and its requirements for the effective mastering

of students' knowledge in grade 5. Specific examples of the use of computer

technologies in the class (dumb dictation, graphic dictation, linguistic games

"Designer", "Role Play", etc.) are suggested as a way to improve the perception and

understanding of educational material and the development of thought processes of

5th grade students in Ukrainian lessons.

У сучасному світі педагоги все частіше використовують новітні засоби

інформаційних технологій, адже вони дають змогу використовувати текст,

графіку, аудіо- та відеоматеріали, поєднуючи їх в єдине ціле, а це насамперед

викликає зацікавленість в учнів і розвиває мислення та увагу. Одним із

найбільш поширених напрямів використання інформаційно-комунікаційних

технологій у навчальному процесі є навчальні презентації.

Однак питання використання мультимедійної презентації на уроках

української мови в 5 класі ще недостатньо опрацьоване в науково-методичній

літературі, що й зумовило актуальність нашої наукової розвідки.

36

На нашу думку, використання мультимедійної презентації в 5 класі є

дуже доречним, адже діти вже починають сприймати комп‘ютер не як сучасну

іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи.

За допомогою мультимедійної презентації на уроках української мови в 5

класі під час вивчення цієї теми можна подавати як теоретичний матеріал, так і

практичний. Мультимедійна презентація може вміщувати блок-схеми,

динамічні таблиці та різноманітні завдання (вправи, диктанти, кросворди та

ін.).

Розглянемо можливості використання мультимедійної презентації на

першому уроці з теми «Пряма мова. Діалог» (урок вивчення нового матеріалу,

тема уроку: «Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора та

перед словами автора»).

Насамперед ми можемо залучити мультимедійну презентацію на етапі

оголошення теми та мети уроку (Рис. 1), також на етапі актуалізації опорних

знань, умінь, навичок, запропонувавши учням виконати орфографічно-

орфоепічну розминку (гра «Мовчанка» або німий диктант). Завдання полягає в

тому, що учні мають записати відтворювальні на мультимедійній дошці

малюнки та поставити наголоси в словах (Рис. 2).

Рис. 1 Рис. 2 Це допоможе зреалізувати внутрішньопредметні зв‘язки з культурою

мови та пригадати виучуваний матеріал у молодших класах перед вивченням

теми «Склад. Наголос» у 5 клас.

На етапі вивчення нового матеріалу на слайдах можна подати розділові

знаки, які використовуються при прямій мові. Для кращого запам‘ятовування

розділових знаків при прямій мові та поглиблення знань з теми, пропонуємо

подати всі можливі варіанти використання розділових знаків при прямій мові у

форматі схем, що вміщені в таблиці. Для ілюстрацій поряд зі схемами подаємо

приклади речень, що відповідають поданим схемам.

На етапі закріплення набутих знань (виконання вправ на застосування і

закріплення знань) можна використати «Рольову гру», завдання якої полягає в

тому, що учні мають прочитати речення з відповідною інтонацією, визначити

слова автора і пряму мову. Текст речень подаємо на слайді. Доцільним, на нашу

думку, є використання прийому лінгвістичної гри «Конструктор». Завдання для

учнів – утворити речення за початком, поданим на слайді, і записати його,

розставляючи розділові знаки.

Під час вивчення теми «Пряма мова. Діалог» доречно буде запропонувати

учням графічний диктант, завдання якого полягає в тому, щоб скласти схеми з

37

поданих речень. За допомогою мультимедійної презентації, учитель швидко

може повернутися до опрацьованого вже теоретичного матеріалу уроку, щоб

краще виконати запропоновану вправу.

На етапі рефлексії пропонуємо використати метод незакінченого речення,

подавши його у форматі схеми: «Я дізнався», «Я згадав», «Я навчився», «Я

запам‘ятав». Пропонуємо кільком учням озвучити, що вони дізналися, згадали,

чого навчилися та що запам‘ятали на уроці.

Отже, мультимедійну презентацію можна використовувати на будь-якому

етапі уроку. Це допоможе подолати пасивність, інертність учнів, організувати

їхню самостійну роботу на уроці і забезпечити усвідомлене засвоєння учнями

навчального матеріалу.


1. Майборода Л. Методика застосування інформаційно-комунікаційних

технологій у діяльності педагога професійного навчання (на прикладі

професій галузі зв‘язку): методичні рекомендації / Л. Майборода. – К. :

ФОП Поліщук О.В., 2012. – 104 с.

2. Мокрогуз О. Мультимедійна презентація в системі засобів навчання /

О. Мокрогуз // Комп‘ютер у школі та сім‘ї. – 2009. – № 8. – С. 21-23.

3. Шевченко І. Використання мультимедійних презентацій як сучасного

засобу навчання в системі післядипломної освіти / І. Шевченко //

Комп'ютер у школі та сім'ї. – 2012. – № 1. – С. 23-26. – Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/komp_2012_1_9

УДК [373.5.091:004.9]:51

В. С. Бондарчук

В. М. Журавель

О. О. Лисак



QR-КОДИ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Анотація. В статті розкрито поняття QR-коду, його основні типи та

призначення в освіті. Представлена методика проведення уроку математики із

застосуванням технологій QR-кодування. Охарактеризовано типи навчальної

інформації , які можуть бути представлені у вигляді QR-коду.

Annotation. In the article the concept of a QR code, its main types and

purpose in education. Presents the methodology of the mathematics lesson using the

technology of QR-coding. Characterized by the types of educational information that

can be presented in the form of a QR code.

38

Ключові слова: QR-код, навчальний процес, кодування, смартфон,

онлайн-генератори.

Keywords: QR code, educational process, coding, mobile, online generators.

З розвитком сучасних технологій навчальний процес можна зробити

більш результативним. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ

до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної

роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і

закріплення різних професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово

нові форми і методи навчання.

QR-код (англ. quick response — швидкий відгук) — матричний код

(двовимірний штрих-код), розроблений і представлений японською компанією

«Denso-Wave» в 1994 році. Основна перевага QR-кода — це легке

розпізнавання сканувальним обладнанням (в тому числі й фотокамерою

мобільного телефона), що дає можливість використання в торгівлі, на

виробництві, в логістиці [1].

У навчальному процесі цими кодами можуть скористатися як вчителі, так

і учні. QR-коди допомагають застосувати мобільне навчання. У вигляді QR-

коду можна дати учням текст для читання, умови задач, різні завдання,

визначення, посилання на веб-сторінки, адреси тощо. Це дозволить школярам

використовувати їх власні мобільні пристрої.

Щоб скористатися QR-кодом потрібно створити його за допомогою

безкоштовних онлайн-генераторів. Можна працювати з веб-сторінками на уроці

або дати їх у вигляді домашнього завдання, використовуючи QR-коди. Учні

сканують коди своїми смартфонами або планшетними комп'ютерами і

працюють на сайтах. Окрім веб-сторінок можна кодувати будь-яку необхідну

Вам інформацію. Також до завдань можна давати відповіді для самоперевірки у

вигляді кодів. Учні виконують завдання, а після того, як вони закінчили роботу,

вчитель дозволяє їм скористатися смартфонами, щоб розпізнати код і побачити

правильну відповідь. Окрім звичайного тексту і рисунків можна зашифрувати

короткі голосові повідомлення у вигляді QR-кодів[3].

В Інтернет-мережі можна знайти велику кількість програмних QR-

сканерів для мобільних телефонів: I-nigma reader, Barcode Scanner, QR Droid,

iMatrix та інші. Майже універсальним додатком можна назвати Reader Kaiwa.

Більше можливостей має програма QR Droid, яка дозволяє зчитувати коди,

створювати власні та відправляти друзям. Всі коди зберігаються в історії - при

бажанні додаток може навіть запам'ятати місце розташування того чи іншого

коду. Neoreader - сервіс зі схожими функціями, працює на iOS і розпізнає усі

види кодів, включаючи ті, які Ви навряд чи зустрінете.

QR-коди останнім часом набувають все більшої популярності, ними

починають цікавитися викладачі з різних куточків світу. Одним з таких

викладачів є Джеффрі Слек, вчитель математики у штаті Мен. Він розробив

Slackmath - значну базу роздруківок з геометрії і алгебри, де вже включені QR-

коди з відеоінструкціями з розв‘язуваннями кожного завдання. Якщо вбудовані

матеріали вчителя не влаштовують, він може закодувати власні підказки, а

потім роздрукувати отриманий QR-код разом із завданням. Кожен, кому

39

знадобиться консультація по темі, отримає її в будь-якому зручному місці,

просто прочитавши код.

На Slackmath можна знайти десятки PDF-файлів завдань алгебри. Кожен з

них містить QR-код з низкою математичних завдань. Після того, як учні

розв‘язали завдання, вони сканують QR-код, щоб перевірити свої відповіді і

знайти відео пояснення того, як правильно розв‘язується це завдання [2].

Цікавий спосіб

перевірки знань за

допомогою QR-кодів

використовує Алла Калічун,

вчителька інформатики зі

Львова, досвідом

використання цієї технології

вона ділиться у своєму блозі

[4]. Цей спосіб можна

використати і для перевірки

знань учнів з математики.

У кожного учня на парті є картки (див. рис 1). Кожна картка має свій

унікальний номер: 1, 2, 3... На кожній із чотирьох сторін картки записано

чотири латинські букви: A,B,C,D, які відповідають варіантам чотирьох

відповідей на тестове запитання.

Учні підносять картки з правильними на їх думку відповідями на верхній

стороні їхньої картинки (QR- коду).

Вчитель за допомогою встановленого на планшеті додатку Plickers в

лічені секунди зчитує інформацію з карток і отримує результати опитування на

екрані планшету або телефону і може вивести їх на екран мультимедійної

дошки, щоб усі могли ознайомитися із вказаними відповідями. Виявляється, що

для цього зовсім не є обов'язковою наявність інтернету в класі.

Щоб провести опитування такого типу учителю потрібно:

1. Планшет або телефон із задньою камерою.

2. На смартфон завантажуємо додаток Plickers ( Android, iOS).

3. Реєструємося на веб-сервісі https://www.plickers.com/. Сервіс має

англомовний інтерфейс, але в меню дуже легко розібратися.

4. Необхідно під‘єднати Ваш сматфон до інтернету, щоб завантажити

створений Вами контент. Кожному учню, присвоюється певний порядковий

номер.

5. З розділу Cards роздрукувати картки і роздати учням відповідно до

присвоєних їм номерів.

6. Тепер з планшету або телефону відкриваємо додаток Plickers, вибираємо

підготоване запитання і натискаємо значок камери. Камера ідентифікує

кожну відповідь з прізвищем учня і на екрані видно, хто як відповів[4].

QR-коди є дуже актуальними в наш час. Застосовуючи їх вчитель

забезпечує більшу ефективність проведення уроку. Використання кодів сприяє

розумовому розвиткові учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими

знаннями, полегшує процес засвоєння знань.

Рис.1

40


1. Бондаренко В. Мобільні технології у бібліотеці: QR-код / В. Бондаренко//

Бібліотечний вісник. – 2014. - №6. – С. 28-32

2. Джеффрі Слек .[Електронний ресурс]: [Веб-сайт] – електронні данні. –

Режим доступу :http://www.freetech4teachers.com/2014/03/slackmath-qr-

video-solutions-to-math.html#.WBEBIS2LTDc

3. Користування кодом .[Електронний ресурс]: [Веб-сайт] – електронні

данні. – Режим доступу:

https://www.englishteachers.ru/forum/index.php?showtopic=3241

4. Блог Алла Калічун. .[Електронний ресурс]: [Веб-сайт] – електронні данні.

– Режим доступу : http://popsm1.blogspot.com/2015/09/qr.html.

УДК 373.3.091.33:004

О. О. Бліденко







РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація. У статі мова йде про розвиток пізнавальних інтересів учнів

засобами інформаційно-комунікаційних технологій з метою розвитку творчого

потенціалу учнів.

Abstract. In the article we are talking about the development of cognitive

interests of students through means of information and communication technologies

in order to develop the creative potential of students.

Ключові слова: пізнавальні інтереси, засоби ІКТ, навчальний процес.

Keywords: cognitive interests, means of ICT, educational process.

Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій протягом

останніх років наклав певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини.

41

Головною передумовою творчого й повноцінного навчання є пізнавальна

активність та розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів. Ми живемо

у третьому тисячолітті, у час стрімкого розвитку суспільства. Потужний потік

нової інформації, реклами, застосування комп‘ютерних технологій у телебаченні,

електронних іграшок і комп‘ютерів суттєво впливають на виховання дитини та її

сприймання навколишнього світу. Тому інформатизація освіти один із головних

напрямків процесу інформатизації суспільства. Вона має забезпечити

впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на

інтенсифікацію навчального процесу, реалізацію ідей педагогіки розвитку,

вдосконалення форм і методів організації навчання в початковій школі. Впровадження

інформаційно-комунікаційних технологій це основний напрямок розвитку країни на

шляху побудови інформаційного суспільства.

У цих умовах кардинальних змін вимагає й система шкільної освіти.

Якщо говорити про початкову школу, то впровадження інформаційно-

комп‘ютерних технологій у навчально-виховний процес є доцільним і

перспективним. Технологія – це наука про способи розв‘язання задач людства за

допомогою технічних засобів. Педагогічна технологія – це науково

обґрунтована педагогічна система, яка гарантує досягнення певної навчальної

мети через чітко визначену послідовність дій, націлених на розв‘язання

проміжних цілей, наперед визначений кінцевий результат. Будь-яка педагогічна

технологія це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного

процесу навчання складає отримання і перетворення інформації. Більш удалим

терміном для технологій навчання, що використовують комп‘ютер, є

комп‘ютерна технологія.

Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання - це процес

підготовки і передачі інформації, засобом здійснення яких є комп‘ютер. Таким

чином, інформаційно-комунікаційна технологія навчання (ІКТ) – це сукупність

педагогічних методів і технічних засобів, направлених на реалізацію навчальної

мети шляхом використання інформаційних технологій на основі комп‘ютерних

мереж, що максимально забезпечує ефективність навчального процесу.

Інформаційні технології стають потужним багатофункціональним засобом

навчання. Їх використання привчає учня жити в інформаційному середовищі,

сприяє залученню школярів до інформаційної культури [2].

Найбільш характерним явищем сучасного етапу розвитку цивілізації є,

лавинний зріст обсягу інформації та залучення інформаційних ідей, засобів та

технологій майже до кожної галузі людської діяльності. Швидкий розвиток

технічних і програмних можливостей персональних комп‘ютерів,

розповсюдження інформаційно-комунікаційних і креативних технологій

створюють реальні можливості для їх використання в системі освіти з метою

розвитку творчого потенціалу людини в процесі навчання та забезпечення

наступності навчання між різними ланками навчально-виховних закладів

освіти. Завдяки своїй новизні застосування ІКТ та цифрових освітніх ресурсів

допомагає:

‒ залучити учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності;

42

‒ підвищити емоційність сприймання матеріалу за рахунок наочності,

кольорового зображення, графіки, анімації;

‒ розвивати творче мислення шляхом експериментування, пошуку

зв‘язків між новою і старою інформацією, встановлення зв‘язків між

елементами знань у межах певної системи, залучення до пошуку відповідей на

поставлені запитання, самостійного опрацювання навчального матеріалу;

‒ формувати уміння й навички самостійної роботи, культуру

самоорганізації, стимулювати рефлексію завдяки усвідомленому сприйняттю

інформації, неодноразовому активному повторенню в різних формах її

кодування, розширенню змісту інформації додатковими даними;

‒ зростанню інформативності навчального матеріалу;

‒ стимулювання сприйняття, усвідомлення та більш глибокому розумінню

навчального матеріалу;

‒ підвищенню мотивації учнів до оволодіння навчальним предметом;

‒ формуванню в учнів прагнення оволодіти інформаційними технологіями;

‒ підвищенню майстерності вчителів початкових класів [1].

Уроки з використанням ІКТ не тільки розширюють і закріплюють

отримані знання, а й значною мірою підвищують творчий і інтелектуальний

потенціал учнів. Оскільки фантазія і бажання проявити себе у молодшого

школяра великі, варто вчити його якомога частіше висловлювати власні думки,

в тому числі і за допомогою ІКТ.

Використання ІКТ на уроках в початковій школі дає можливість проявити

себе кожному з учнів, при цьому форми роботи вибирає для себе сам учень.

Так, діти з математичними здібностями частіше працюють з виготовлення

програмних продуктів-презентацій. Діти «гуманітарії» вибирають роботу зі

складання кросвордів або повідомлень, доповідей, рефератів. Учні мають міцні,

глибокі знання з предметів, у них сформовані стійкі пізнавальні інтереси,

розвинене вміння самостійно застосовувати отримані знання на практиці.

Використання ІКТ може перетворити викладання традиційних

навчальних предметів, раціоналізувавши дитячу працю, оптимізувавши

процеси розуміння і запам‘ятовування навчального матеріалу, а головне,

піднявши на незмінно вищий рівень інтерес дітей до навчання. Таким чином,

застосування ІКТ в освітньому процесі дозволяє вирішувати одну з важливих

завдань навчання підвищення рівня пізнавальних знань учнів. Тому, ми

вважаємо, що учителі, які в своїй роботі використовують ІКТ, це нове

покоління вчителів, яке шукає, освоює щось нове і творче.


1. Куліченко Н. М. Використання ІКТ на уроках в початковій школі /

[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-ikt-na-urokakh-v-pochatkovii-

shkoli.html

2. Вінникова І. О. Розвиток пізнавального інтересу учнів на уроках

математики засобами ІКТ / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://makemc.org/doc/everest/Vinnikova.pdf

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-ikt-na-urokakh-v-pochatkovii-shkoli.html

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-ikt-na-urokakh-v-pochatkovii-shkoli.html

http://makemc.org/doc/everest/Vinnikova.pdf

43

УДК 373.5.091.33:514

А. О. Забазнова, В. О. Шалавінська, Л. О. Стаховська



ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ

КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРОФІЛЬНОЇ ШКОЛИ

Анотація.

Впровадження компетентнісного підходу у процес навчання учнів

профільної школи передбачає переосмислення методики навчання математики.

Серед основних засобів, які використовуються для навчання є ряд сучасних

технологій. Дослідження можливостей використання сучасних технологій для

формування геометричних компетентностей є визначальними для усвідомлення

нового підходу вивчення геометрії в профільній школі. Слід акцентувати увагу

на практичній значущості використання сучасних інновацій для формування та

закріплення учнями нових знань.

The introduction of a competency-based approach in the process of teaching

students in a profession-oriented school implies a rethinking of the teaching method

of mathematics. Among the main tools used for training there are a number of

modern technologies. The research of the possibilities of using modern technologies

for the formation of geometric competences is determinant for understanding the new

approach to studying geometry in a profession-oriented school. It is necessary to

emphasize the practical significance of using modern innovations for the formation

and consolidation of new knowledge in students.

Ключові слова.

Сучасні технології, технології навчання, геометричні компетенції,

профільна школа.

Modern technologies, learning technology, geometric competences, a

profession-oriented school.

Традиційні уроки відіграють важливу роль у процесі навчання школярів.

Проте вже в середині 70-х років минулого століття з‘явилася тенденція щодо

зниження інтересу дітей до класних занять. Тому актуальним завдання школи

стало відновити інтерес учнів до навчання та підвищити їх рівень знань. Одним

із найпотужніших засобів розв‘язання завдань шкільної освіти виступають

сучасні технології навчання. Їх використання у навчальному процесі

передбачає підвищення якості освіти, тобто розв‘язання однієї з нагальних

проблем для сучасного суспільства.

На даному етапі розвитку суспільства інформаційно-комунікаційні

технології забезпечують діяльність у будь-якій галузі виробництва та

виступають засобом, без якого неможливо реформувати вітчизняну систему

освіти. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні геометрії учнів

44

профільної школи потребує використання засобів навчання на основі

інформаційно комунікаційних технологій.

Однією з сучасних проблем формування геометричної компетентності

учнів є питання доцільності і можливості ефективного застосування

інтерактивних технологій під час навчання геометрії (Л.В. Пироженко, І.М.

Гейко, А.Л. Воєвода, О.І. Пометун). Метою даного дослідження є аналіз

можливостей використання сучасних технологій для формування геометричних

компетентностей.

Компетентний підхід є одним з напрямків оновлення освіти в стратегії

модернізації змісту шкільної освіти України. Передбачається, що в основі

оновленого змісту освіти буде формування і розвиток ключових

компетентностей учнів [3]. Серед предметних компетентностей, якими має

оволодіти учень, виокремлено і математичну компетентність, що характеризує

здатність учня створювати математичні моделі процесів навколишнього світу,

застосовувати досвід математичної діяльності під час розв‘язування навчально-

пізнавальних та практичних завдань. Навчання математики постає опанування

учнями предметними математичними компетенціями, що складають основу

формування математичної компетентності. Надалі розглядатимемо

геометричну складову математичної компетентності.

Для забезпечення розвитку і становлення компонентів компетентнісного

навчання доцільно використовувати в процесі навчання пакет стандартних

програм MS Office, педагогічні програмні засоби, освітні ресурси мережі

Інтернет [2] . Розглянемо можливості цих засобів навчання в контексті

проблеми нашого дослідження.

Актуальне зауваження щодо комп‘ютеризації освіти, зокрема у процесі

вивчення геометрії, висловлює М. І. Жалдак. Учений наголошує, що

незважаючи на виняткову ефективність використання ІКТ у навчанні геометрії

(в тому числі стереометрії) важливо розуміти, що «використання комп‘ютера в

навчальному процесі має бути виваженим і доцільним, заснованим на

гармонійному поєднанні методичних надбань минулого і сучасних

інформаційно-комунікаційних технологій» [2]. М. І. Жалдак стверджує, що

необґрунтоване, педагогічно не виважене використання сучасних

інформаційних технологій під час вивчення геометрії може виявитись

шкідливим і згубним для розвитку здібностей учня.

І. Гордієнко провела ґрунтовний аналіз проблем, що виникають при

пошуку учнями розв‘язування стереометричної задачі, та наводить такі факти:

47% учнів відомі загальні прийоми пошуку розв‘язання задачі, але вони не

завжди ефективно проводять аналіз умови задачі та вміють застосовувати

теоретичні знання для її розв‘язування; для підвищення ефективності навчання

розв‘язування задачі необхідно формувати в учнів різні способи пошукової

діяльності і вдосконалювати методи навчання розв‘язування задач [1].

Дослідник рекомендує розвивати вміння учнів застосовувати метод аналогії під

час розв‘язування стереометричних задач.

З одного боку, застосування інтерактивних технологій на уроках

геометрії у старшій школі сприяє:

45

– розвитку критичного мислення, самостійності, розвитку творчого

ставлення до будь якої проблеми, аналізу алгоритмів розв‘язування та

доведення (наприклад, технології «Карусель», «Пошук інформації», «Робота в

парах»);

– виникненню дискусії під час розв‘язування геометричних задач,

виробленню вміння відстоювання власної думки (наприклад, технології

«Мозковий штурм», «Аналіз ситуації»);

– розвитку пошукових здібностей при розв‘язуванні задач з геометрії,

повторним спробам пошуку оптимального та раціонального розв‘язання

(наприклад, технології «Коло ідей», «Незакінчені речення», «Пошук

інформації»).

З іншого боку, на нашу думку, надмірне захоплення застосуванням

інтерактивних технологій на уроках геометрії у старшій школі може призвести

до нераціонального використання навчального часу на уроці геометрії.

Отже, з вище сказаного можна зробити наступні висновки. Використання

сучасних технологій на уроках геометрії має широкий спектр можливостей

застосування. Слід особливу увагу звернути на можливості реалізації

самостійної роботи учнів за допомогою сучасних технологій. При організації

вчителем роботи з такими засобами слід раціонально розраховувати їх

використання та врахувати негативні наслідки впровадження новітніх

технологій в навчання. Зауважимо, що дане дослідження може бути розвинуте

для аналізу окремих видів сучасних технологій на окремих етапах вивчення

геометрії.


1. Гордієнко І. В. Метод аналогії у вивченні шкільного курсу стереометрії :

автореф. дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання

(математика)» / І. В. Гордієнко. – К., 2003. – 20с

2. Жалдак М. І. Система підготовки вчителя до використання інформаційно-

комунікаційних технологій в навчальному процесі / М. І. Жалдак // Науковий

часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 2 : Комп'ютерно-орієнтовані

системи навчання. - 2011. - №. 11. - С. 3-15. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_2_2011_11_3

3. Татьянченко Д. В. Программа общеучебных умений: совершенствование

эффективности формирования познавательной компетентности школьников/

Татьянченко Д. В., Воровщиков С. Г.// Образование в современной школе -

№6.-2002. - с. 44-57.

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_2_2011_11_3

46

УДК 378.147.091.31:004.77

В. В. Камінський







ІКТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Анотація. У статті досліджено використання інформаційно-

комунікаційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців.

Annotation. The article investigates the use of information and communication

technologies in the training of future specialists.

Ключові слова: професійна підготовка, інформаційно-комунікаційні

технології, електронні навчальні матеріали.

Keywords: vocational training, information and communication technologies,

electronic educational materials.

У рамках виконання Закону України «Про Основні засади розвитку

інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» освітня галузь почала

активно модернізувати процес професійної підготовки фахівців різних

спеціальностей, упроваджуючи інформаційні і комунікаційні технології та

засоби навчання. На сьогоднішній день неможливо уявити навчальний процес

без використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Саме сучасні інформаційно-комунікаційні технології зробили можливим

доступ кожного фахівця до величезної кількості різних видів інформації. Але,

щоб доступ до інформаційних ресурсів перетворився на володіння ними,

студенти повинні оволодіти такими знаннями, вміннями і навичками з

інформаційно-комунікаційних технологій, які б стали гарантом найповнішої

реалізації здібностей особистості та професійно-значущих якостей підготовки

майбутнього фахівця до життєдіяльності у відкритому інформаційному

суспільстві.

Дослідник О. В. Третяк стверджує, що застосування інформаційно-

комунікаційних технологій у професійній підготовці фахівців є особливо

необхідним, оскільки саме використання електронних навчальних матеріалів

спроможне змінити всю систему вцілому, а від їх правильності використання

залежить ефективність системи освіти. Одним із методів удосконалення

системи освіти є впровадження новітніх інформаційних систем. Це дозволяє

оптимізувати процес обміну інформацією та використання її в системі освіти [1,

47

с. 47].

Майбутній фахівець як ніхто інший повинен володіти інформаційно-

комунікаційними технологіями та бути обізнаним у сучасних новітніх

інформаційних розробках та інформатизації освіти взагалі. Проблемам

використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті присвячені

праці В. Ю. Бикова, М. І. Жалдака, С. А. Ракова, В. М. Кухаренко, А.

М. Гуржія, Ю. О. Жука та ін.

Так, науковець І. М. Шупік досліджував особливості використання

електронних навчальних матеріалів в ПТНЗ. В. В. Мендерецький та М. І.

Шахова досліджували особливості використання електронних навчальних

матеріалів та інтернету в процесі підготовки сучасних фахівців.

Аналіз наукової літератури та джерел Інтернет показав, що нині вже існує

значна кількість досліджень щодо використання інформаційних технологій під

час професійної підготовки майбутніх фахівців. А використання електронних

підручників полегшує виконання завдань, які отримують учні для самостійного

опрацювання.

Дійсно, за допомогою інформаційних технологій практично реалізуються

методологічні і теоретичні основи формування готовності до професійної

діяльності фахівців різних галузей.

О. Б. Лагутенко та С. М. Яшанов, зазначають, що учні мають можливість

використовувати широкий спектр засобів комунікацій обробки і збереження

інформації. Отже, традиційне навчання зазнає змін на всіх стадіях навчального

процесу: підготовка курсів, проведення занять, виконання домашніх завдань,

підготовка дипломних робіт [2, c. 50].

За допомогою використання електронних засобів стає можливим

продемонструвати процеси або конкретні проблемні ситуації, які виникають в

професійній діяльності фахівців різних галузей і за якими неможливо

спостерігати протягом одного навчального заняття або які несуть небезпеку для

здоров‘я та життя людини. Саме тут на допомогу приходять інформаційно-

комунікаційні технології, які позбавляють нас цієї небезпеки та дають змогу

учням більш глибоко зрозуміти досліджувану проблемну ситуацію.

Професійна компетентність викладача щодо інформаційних технологій

складає основну проблему, яка гальмує процес упровадження ІКТ у систему

освіти.

У цьому процесі можна виділити два визначальних чинники:

1) Сформованість інформаційної компетенції викладача у загальному

плані.

2) Розвиток здатності впроваджувати в навчальний процес

інформаційно-комунікаційні технології, тобто бути не тільки користувачем

готових програмних продуктів, але більшою мірою виступати творцем,

розробником власних програмних засобів.

На першому етапі професійна підготовка майбутнього фахівця з

використанням інформаційних технологій проводиться у навчальному закладі,

але через відсутність процесу підвищення належної компетентності викладачів,

використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі,

48

зазвичай, обмежене.

І тому, майбутні фахівці, приступаючи до виконання професійних

обов‘язків, відразу зустрічаються з проблемами пов‘язаними з використанням

інформаційно-комунікаційних технологій. На сьогодні існує безліч

комп‘ютерних програм за допомогою яким можливо реалізувати майже будь-

яку ситуацію з яких може зустрітись майбутній фахівець, але їх використання в

навчальному процесі обмежене, через елементарну необізнаність викладачів

навчальних закладів.

Звичайно, коли фахівець почне виконувати свої професійні обов‘язки, то

він буде зустрічатися з багатьма проблемами і буде змушений займатися

самоосвітою. На нашу думку, навчальні заклади, в яких відбувається

професійна підготовка майбутніх фахівців різних спеціальностей, повинні

надавати учням «свіжу», а не «застарілу» інформацію з професійно-

орієнтованих дисциплін. Доцільно складати навчальні плани таким чином, щоб

вони були побудовані не тільки на наукових засадах, а й з урахуванням

розвитку та використання інформаційних технологій. Як зазначають науковці

Н. В. Морзе та О. Г. Глазунова, використання ІКТ та дистанційних

технологій у навчальному процесі навчального закладу поступово вносить

зміни в невід‘ємні елементи традиційної системи освіти, замінюючи дошку і

крейду на електронну дошку і комп'ютерні навчальні системи, книжкову

бібліотеку на електронну, звичайну аудиторію на мультимедійну [3].


1. Жарких Ю. С., Комп‘ютерні технології в освіті: навчальний посібник /

Ю. С. Жарких, С. В. Лисоченко, Б. Б. Сусь, О. В. Третяк. – К.: КНУ імені Тараса

Шевченка, 2012. – 239 с.

2. Лагутенко О. Б. Сучасні впровадження програмно-методичного

забезпечення у навчальний процес / О. Б. Лагутенко, С. М. Яшанов // Науковий

часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та

перспективи. – Випуск 11: зб. наук. праць; за ред. П.В. Дмитренка, В.Д.

Сиротюка. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – С. 48-53.

3. Морзе Н. В. Моделі ефективного використання інформаційно-

комунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному

закладі / Н. В. Морзе, О. Г. Глазунова // Інформаційні технології і засоби

навчання. – 2008. – № 2(6). – Режим доступу: http://www.ime.edu.ua

http://www.ime.edu.ua/

49

УДК 377.352:003

В. В. КАМІНСЬКИЙ

ВДПУ (м. Вінниця, Україна)

Здобувач вищої освіти рівня магістр

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ

МАТЕРІАЛІВ У НАВЧАННІ УЧНІВ ПТНЗ

Анотація

У статті розглянуті переваги використання електронних навчальних

матеріалів та Інтернету для успішної організації професійної підготовки учнів

ПТНЗ.

Ключові слова: комп‘ютерні засоби, електронні навчальні матеріали,

навчальний процес.

Annotation

The article discusses the advantages of using electronic educational materials

and the Internet for the successful organization of vocational training for students of

vocational schools.

Keywords: computer equipment, electronic training materials, educational

process.

Нині електронні джерела інформації є невід‘ємним компонентом

професійної підготовки майбутніх фахівців. У процесі навчання підручники та

навчальні посібники слугують основним засобом для набуття дієвих знань.

Видатний чеський педагог Я. А. Коменський стверджував, що книга є

найголовнішим засобом навчання з усієї системи освітніх засобів [1].

К. Д. Ушинський назвав навчальний посібник «фундаментом доброго

навчання» [2]. Серед усього розмаїття джерел електронний навчальний

посібник є першим і найважливішим джерелом знань і його варто розглядати як

один із основних компонентів усього комплексу засобів навчання.

У сучасній системі навчального закладу «викладач – навчальний матеріал

– учень» навчальний матеріал є основним засобом формування знань і відіграє

вирішальну роль в організації навчально-пізнавальної діяльності. Від побудови

навчального матеріалу залежить як сприйметься, зрозуміється і чи

запам‘ятається учень інформація.

У професійні підготовці майбутніх фахівців використовуються джерела

різного типу. Це, насамперед, друковані навчальні матеріали. Вони дотепер

виконували занадто вузькі функції і виступали лише «повідомлювачами» знань.

Важко, хоча й можливо, за допомогою таких посібників забезпечити самостійну

роботу учнів із пошуку знань, диференціацію навчання, здійснити особистісно-

орієнтований підхід до навчання, продемонструвати повноту міжпредметних

зв'язків.

50

Реформування інформаційно-освітнього середовища (ІОС) навчальних

закладів неможливе без модернізації джерел навчальної інформації. Поряд з

класичними друкованими паперовими з кожним днем все ширше

використовуються матеріали на електронних носіях. Застосування

комп'ютерної техніки в навчальному процесі дало можливість по-новому

подивитись на раніше нерозв‘язані освітні проблеми, зокрема питання

наочності. Обґрунтований у XVII ст. Я. А. Коменським у праці «Велика

дидактика» принцип наочності формулюється так: «...все, що тільки можна,

подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприймання зором,

чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – через

дотик. Якщо якісь предмети відразу можна сприймати кількома відчуттями,

нехай вони так і охоплюються кількома відчуттями...» [3, с. 302].

Електронні пристрої дають можливість кожному учню самостійно

опановувати навчальний матеріал, кожен крок навчання (питання, завдання)

завершується контролем і відповідною оцінкою, правильне виконання завдання

дає учневі змогу перейти до наступного блоку матеріалу, за умови виконання

ним контрольних завдань, він допускається до виконання подальшого кроку

навчання, а неправильне виконання завдання припиняє його подальшу роботу,

він одержує допомогу й додаткове роз‘яснення, результати всіх виконаних

завдань фіксуються і підсумовуються, що стає відомим учню і викладачу

[4, с. 110].

Характерною ознакою побудови електронних навчальних матеріалів є

гіперпосилання та тестові завдання. Гіпертекстове посилання допомагає за

потреби звернутися в будь-яке місце навчальних матеріалів за додатковою

інформацією і в той же час при повторному вивченні не перевантажує вихідний

текст навчальних матеріалів. Це залучає практично всі органи чуття людини,

що використовуються для сприйняття інформації. При цьому відбувається її

дублювання різними каналами сприйняття, що різко підвищує швидкість і

якість засвоєння навчального матеріалу. Тестові завдання допомагають

оперативно визначати рівень знань із кожного розділу навчальних матеріалів,

частини розділу чи в цілому всієї теми:

1. вчені-педагоги й психологи визначили комплекс вимог до такого виду

навчання, що з подальшим розвитком технічних засобів трансформувалося в

технологію комп‘ютеризованого навчання. Сучасні електронні навчальні

матеріали допомагають розв‘язати серію дидактичних завдання, що постають у

процесі навчання подання інформації в будь-якому зручному вигляді для

розуміння її учнем (текст, графіки, рисунки, таблиці – як у статиці, так і в

динаміці);

2. представлення цієї інформації в будь-який час і в будь-якому вигляді

(друкована основа і відео фрагменти, проектування на екрани тощо);

3. спостереження і керування процесом навчання і внесення корективів у

цей процес;

4. безпосередній контроль знань та корекція результатів такого контролю;

51

5. відпрацьовування визначених навичок (виконання тренувальних вправ)

із подачею результату такої вправи та блокування неправильного виконання

цієї вправи.

Набутий досвід застосування комп‘ютерів у навчальному процесі дає

змогу поліпшити показники ефективності та якості професійної підготовки, що

зумовлені:

більш високим ступенем підготовки учнів за рахунок широких

можливостей комп‘ютера індивідуалізувати процес навчання у доступній для

учня формі подачі навчального матеріалу;

інтенсифікацією навчання та корекцією рівня знань за рахунок більш

гнучких технологій навчання;

систематизацією диференційованого рівня знань за рахунок створення

оперативного зворотного зв‘язку в процесі навчання.

В основі електронних навчальних матеріалів лежить провідна роль

структурної ідеї в когнітивній теорії особистості, згідно з якою для процесу

пізнання дійсності важливішими є складові властивості, на відміну від

змістовних [1]. Звідси витікає необхідність структурованого подання змісту, як

першого кроку на шляху його перетворення в інтелектуального самовчителя.

Зрозуміло, що для цього більше підходить формат електронного опорного

конспекту. Виходячи з цього, під час перегляду складової одиниці на екрані

з‘являється повна інформація про неї: зміст, доведення, рисунок. Подібне

подання навчального матеріалу слугує надійною основою для розвитку

загальнонаукових і навчально-інтелектуальних умінь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коменский Я.А. Педагогическое наследие / Я.А.Коменский, Дж. Локк, Ж.–

Ж. Руссо, И.Т. Песталоцци. – М. : Педагогика, 1988.

2. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання / К.Д. Ушинський //

Вибрані пед. твори. – К., 1983.

3. Коменский Я.А. Великая дидактика. избр. пед. соч. / Я.А. Коменский – М. :

Педагогика, 1989. – Т. 18.

4. Виштак О.В. Дидактические возможности учебных изданий в

совершенствовании самостоятельной учебной деятельности учащихся /

О.В. Виштак // Информатика и образование. – 2003. – № 2.

5. Пасічник Ю.А. Створення дидактичних матеріалів до уроку при

використанні Інтернету // Вісник Чернігівського держ. пед. ун-у ім. Т.Г.

Шевченка. – Вип. 36. Серія: Педагогічні науки : зб. у 2-х т. – Чернігів:

ЧДПУ, 2006. – № 36. – Т. 2.

52

УДК [3773.091.33]:004

Н.О. Коваль, А.М. Шевчук, І.С. Токарик



ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДРУЧНИКІВ З ХІМІЇ ДЛЯ 7 КЛАСУ НА

НАЯВНІСТЬ УЗАГАЛЬНЮЮЧИХ ЗАВДАНЬ І ЗАВДАНЬ НА

СИСТЕМАТИЗАЦІЮ ЗНАНЬ

Анотація. У статті викладено результати дослідження узагальнення та

систематизації знань учнів як складової частини процесу навчання. Проведено

аналіз підручників з хімії для 7 класу на наявність узагальнень та завдань на

систематизацію і узагальнення знань з хімії.

The article presents the results of the study of the generalization and

systematization of students' knowledge as part of the learning process. The analysis

of chemistry textbooks for Grade 7 has been carried out for the existence of

generalizations and tasks for the systematization and synthesis of knowledge on

chemistry.

Ключові слова: узагальнення; систематизація; generalization;

systematization.

При вивченні хімії в основній школі учням необхідно надати

функціонально цілісну систему знань з основ хімії, що є достатньою для

подальшої освіти. Доведено, що необхідною умовою формування в школярів

системи хімічних знань є розвиток в них таких інтелектуальних умінь як

узагальнення і систематизація.

Проблема узагальнення і систематизації знань була і є предметом

вивчення багатьох психологів, педагогів та методистів (Ліцман Ю.В., Г. І.

Аверкієва, О. І. Астахов, Н. М. Буринськa, Л. П. Величко, Р. Г. Івановa, В.О.

Онищук та ін.). Цій тематиці присвячені чимало статей та дисертаційні

дослідження, в яких висвітлюються різні аспекти цієї проблеми[1-3].

Аналіз наукових робіт засвідчив, що проблема узагальнення й

систематизації знань у процесі вивчення предметів природничого циклу

розроблена переважно на базовому рівні їх вивчення в основній школі.

Узагальнення та систематизація знань учнів, як складова частина процесу

навчання, має велике значення в діяльності навчального закладу, а саме –

формування творчої особистості учня в процесі його самоосвіти; надання

випускникам якісної базової підготовки вище програмного мінімуму,

підвищення результативності навчально-виховного процесу. Узагальнення та

систематизація також є важливими взаємопов‘язаними процесами для

повнішого засвоєння знань[1, с. 20].

Узагальнення і систематизація знань досягаються різними шляхами,

засобами, методами. Особливу роль відіграють графічні зображення.

Осмислити суть систематизації знань допомагають учням спеціальні картки-

53

завдання, правила-орієнтири, алгоритми, узагальнюючі схеми, таблиці тощо[2].

Також, часто для узагальнення і систематизації використовують проблемні

ситуації та задачі, інтерактивні методи навчання.

В результаті аналізу підручників з хімії для 7 класу на наявність

узагальнень та завдань на систематизацію і узагальнення знань з хімії було

знайдено чимало узагальнюючих схем, таблиць та задач. Зокрема, у «Розділі 1.

Початкові хімічні поняття» загальна кількість узагальнюючих завдань

становить: 46 – підручник Буринської Н.М. (завдання виділено в окрему групу

«Додаткові завдання»); 71 - підручник Попеля П.П.; 93 - автор Григорович О.В.

(завдання на узагальнення та систематизацію виділено в окрему групу

«Завдання для засвоєння»).

Рисунок 1. Кількість завдань для узагальнення та систематизації знань у

підручниках 7 класу

Отже, згідно з результатами дослідження та рис. 1, можна зробити

висновок, що всі вищевказані автори у трьох підручниках розмістили чимало

завдань на узагальнення та систематизацію знань. Але найбільше їх міститься у

підручнику Григоровича О.В. (44%) , а найменше - Буринської Н.М. (22%).

Підручник Попеля П.П. займає проміжне значення(34%).

Також ми провели аналіз підручників 2007 та 2015 років випуску автора

Попель П.П., який дозволив зробити висновок, що кількість завдань на

узагальнення та систематизацію збільшилась з 58(в 2007 році) до 71(в 2015). Як

видно на рис.2. кількість таких завдань збільшилась на 10%.

22%

34%

44%

Підручник Буринської Н.М.

Підручник Попеля П.П.

Підручник Григоровича О.В.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

2007 2015

Кількість завдань Відсоток

54

Рисунок 2. Зміна кількості узагальнюючих завдань у підручниках Попеля

П.П. 2007 та 2015 року видання

Отже, кількість узагальнюючих завдань та завдань на систематизацію у

підручниках з хімії зростає. Автори, розуміючи доцільність їх використання та

ефективність, додають усе більше подібних завдань у підручники з хімії. До

того ж розширюється і різноманітність методів та засобів узагальнення: у

підручнику 2015 року видання ми знайшли більше таблиць, узагальнюючих

схем, проблемних запитань, порівняно з підручником 2007 року видання.


1. Коршак Т.Є. Узагальнення і систематизація навчального матеріалу

учнями на уроках: (на прикладі вивчення біології та хімії в основній школі):

автореф. дис. канд. пед. наук / Коршак Тетяна Євгенівна. – К., 1999. — 20 с.

2. Ліцман Ю.В. Методи навчання узагальнення і систематизації знань

з хімії учнів основної школи / Ю. В. Ліцман, Т. В. Диченко // Сумський

державний університет: Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні

технології, 2011, № 1 (11) 140 – ст.140-147.

3. Ліцман Ю. В.Узагальнення і систематизація знань з хімії учнів

профільних класів середньої загальноосвітньої школи: автореф. дис…канд. пед.

наук / Ліцман Юлія Володимирівна. – К.,2005. – 21 с.

УДК [373.5.091.33:004.42]:51

А.М. Комарніцька, Г.А. Ваколюк, Н.М. Задніпрянська



ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ЯК

ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ

Анотація. Стаття присвячена опису програмних засобів навчання, які

спрямовані на полегшення роботи учителя на уроці математики та краще

засвоєння матеріалу учнями. У статті описуються переваги використання

математичних програм та наведено приклад застосування однієї з них. Розкрито

важливу проблему на уроці математики – відсутність інтересу учнів до

предмету. Застосування описаних програм на уроках розширює можливості

вчителя, розвиває просторове мислення у дітей – чим дає можливість позбутися

цієї проблеми.

55

The article is devoted to the description of software teaching tools, which are

aimed at facilitating the work of the teacher in the lesson of mathematics and better

assimilation of material by students. The article describes the advantages of using

mathematical programs and gives an example of one of them. An important problem

at the lesson of mathematics is revealed - the lack of interest of students to the

subject. Application of the described programs at the classroom expands the

possibilities of the teacher, develops spatial thinking in children - which makes it

possible to get rid of this problem.

Ключові слова: пізнавальна діяльність, урок математики, програмний

засіб, програма, просторове мислення, комплект програм, GRAN, розв‘язання

задач.

Cognitive activity, mathematics lesson, program tool, program, spatial

thinking, set of programs, GRAN, solution of thematic problems.

В умовах сьогодення освіта в Україні є однією з найважливіших сфер

людської діяльності. Тобто на сучасному етапі розвитку освіти є активізація

пізнавальної діяльності учнів. Для досягнення цієї мети необхідно здійснювати

пошук нових підходів для подальшого вдосконалення технологій навчання.

Пізнавальна активність учня – це його внутрішня готовність до

подальшого оволодіння знаннями, уміннями і навичками, виявлення

самостійності, наполегливості, інтелектуальних здібностей і творчого підходу

до виконання поставлених перед ним навчальних завдань. Від того, наскільки

великою є активність учнів на уроці, залежить свідоме і стійке здобуття знань,

розвиток пізнавального інтересу до предмету, критичність думки та

самостійність школярів.. [3,4]

На сьогодні розроблено велику кількість педагогічних програмних

засобів, орієнтованих на використання в процесі навчання математичним

дисциплінам, таких, як GRAN-2D, GRAN-3D, MAPLE, MathCАD, MatLab,

DERIVE, EUREKA, GRAN-1W, Mathematica та ін.[7]

Одним із таких засобів видається комплекс програм GRAN (GRAN1,

Gran-2D, Gran- 3D, ін.). Комплекс програм GRAN дозволяє розв'язувати певні

класи задач різними методами. Однією з переваг даних програм є те, що будь-

який користувач, володіючи лише найпростішими поняттями без спеціальних

знань та поглибленого вивчення комп‘ютера може з легкістю опанувати даний

комплекс програм. [6]

Використання таких програм дає змогу значною мірою підвищити

пізнавальну активність, забезпечити урок значною кількістю наочності,

розвивати образне мислення, просторову уяву, дозволяє досить глибоко

проникнути в сутність досліджуваного явища. [1]

Наприклад, при вивченні теми графіків функції на уроках математики,

можна широко застосувати програми GRAN1, Gran-2D. Ці програмні засоби

56

дають можливість вчителю швидко та точно демонструвати кроки побудови

графіків функцій та їх перетворення. На уроках планіметрії за допомогою Gran-

2D учням можна гарно показати геометричні фігури, змінювати їх площу,

будувати вписане та описане коло. Gran-2D дозволяє розглядати фігури з різних

кутів, будувати перерізи, змінювати розмір, площу та колір. В результаті такої

роботи відбувається помітна економія часу, пізнавальний інтерес та просторове

мислення учнів зростає. [5]

Наведемо приклади застосування програми GRAN1 у ході вивчення теми

«Системи лінійних рівнянь».

Приклад. Розв'яжемо системи лінійних рівнянь графічним способом.

{

(1)

{

(2)

{

(3)

Для того, щоб розв'язати систему лінійних рівнянь графічним способом,

необхідно побудувати на одній координатній площині графіки обох рівнянь

кожної системи. Це зробити досить легко, адже інтерфейс програми є

зрозумілим. Отримаємо графіки зображені на рисунках 1-3.[2]

Рис. 1

Рис. 2

57

Рис. 3

Дане дослідження показує, що взаємне розміщення прямих залежить

від коефіцієнтів у системі лінійних рівнянь. Коли коефіцієнти лівої частини

рівнянь пропорційні:

, то прямі паралельні, це означає, що система (1)

не має розв`язків. Коефіцієнти системи (2) непропорційні:

, тоді

розв`язком є точка перетину двох прямих. Із системи (3) бачимо, що дві прямі

співпадають адже всі коефіцієнти пропорційні:

. Тому система (3)

має безліч розв`язків.

Дане дослідження в GRAN1 дає змогу не тільки розв`язувати

систему лінійних рівнянь графічним способом, а й зробити цей процес

зрозумілим та цікавим.

Отже, використання комплекту програм GRAN є дуже корисним на

уроках математики, адже дані програмні засоби значно полегшують роботу

учителя та активізують пізнавальний інтерес у дітей, урізноманітнюють уроки,

та виводять навчання на якісно новий рівень. Завдяки можливостям даного

комплексу програм, учні чітко й легко можуть вирішувати досить складні

задачі, уміло володіти системою понять і правил та розвивати своє просторове

мислення. Причому згадані вище комп'ютерні програми можуть бути

використані практично на всіх уроках математики, впродовж всього періоду

вивчення її у школі.


1. Гричулич С. Прийоми індивідуалізації самостійної роботи учнів на

уроці / С. Гричулич. // Математика в школі. – №3 – 2000.

2. Жалдак М. І. Комп\'ютер на уроках математики: Посібник для

вчителів. / М. І. Жалдак. – Київ: Техніка, 1997. – 303 с.

3. Крамаренко Т. Г. Особистісні аспекти використання засобів ікт в

навчанні математики [Електронний ресурс] / Тетяна Григорівна Крамаренко //

58

Фахове видання. – 2007. – Режим доступу до ресурсу:

http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/viewFile/263/249.

4. Пінчук О.П. Використання педагогічних програмних засобів на уроках

математики./О. П. Пінчук // Математика в школах України . – №19 – 20. – 2006.

–.с. 34.

5. Триус Ю. В. Комп‘ютерно-орієнтовані методичні системи навчання:

Монографія / Ю.В.Триус. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 400 с.

6. Чирко В.О. Інформаційна технологія і математична освіта /В. О. Чирко

// Комп‘ютер в школі та сім‘ї. – №2.-1998. – с. 32 – 33

УДК 37.091.33:004.42

Д. С. Лазнюк







ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕМАТИЧНОГО ПАКЕТУ

MATHCAD У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ

Анотація. Стаття має на меті розглянути використання математичного

пакету Mathcad в навчальному процесі студентів під час вивчення профільних

дисциплін.

Abstract. The article seeks to consider the use of mathematical package

Mathcad in the student's learning process during the study of specialized disciplines.

Ключові слова: Mathcad, математичний пакет, навчальний процес ПТНЗ.

Keywords: Mathcad, mathematical package, educational process of vocational

school

У сучасному світі комп‘ютерні технології все більше входять у

повсякденне життя, тому не дивно що в процесі свого навчання студенти

59

користуються різноманітними комп‘ютерними засобами. Впродовж усієї історії

люди шукали засіб для полегшення процесу розрахунків. Тому не дивно, що

нині, як раніше це було із рахівницею та калькулятором, засоби обрахунку

складних технічних задач переживають революцію в зв‘язку з появою

потужних математичних пакетів таких як: Mathcad, Mathematica, Mathlab,

Derive, Theorist і т.д.

Багато технічних завдань можуть бути розв‘язані за допомогою

табличного процесора Excel, та процес розрахунку не є автоматизованим і в

випадку громіздких розрахунків може зайняти доволі багато часу. Процес

розрахунку в Excel полягає в заповненні комірок таблиць даними, внесенні

формул та заповненні діалогових вікон. Очевидно що для великих, потокових

розрахунків необхідні більш автоматизовані засоби. До одного із оптимальних

відносять систему Mathcad — математичну систему автоматичного

проектування (Mathematical Computer Aided Design) розроблену фірмою

MathSoft, яка стає все більш доступною з розвитком обчислювальної техніки.

Численні проблеми, які виникають у процесі керування технічними

процесами, можна сформулювати у вигляді математичних задач, які полягають

у максимізації або мінімізації деякої функції за заданих обмежень. Наприклад,

це можуть бути задачі оптимального розподілення ресурсів, завантаження

станків і їх розподілення по операціям, оптимізації вантажопотоків і т.д.

Для таких випадків Mathcad має вбудовані функції Maximize, Minimize і

логічний блок Given, що є потужним інструментом розв‘язку різноманітних

оптимізаційних задач. Залишається лише правильно сформулювати поставлену

задачу і скласти її математичну модель а найбільш оптимальне вирішення

проблеми знайде комп‘ютер. Студенти формулюють задачу, знаходять рішення,

аналізують результат і складають звіт із поясненням результату. При цьому

студент має розуміти значення розрахунків і вміння трактувати результат на

мові поставленої задачі.

Використання програми Mathcad дозволяє розвантажити студента від

безлічі громіздких розрахунків, які неможливо запам‘ятати, а тому вони є

марними. Mathcad – це система комп‘ютерної алгебри, інструмента який

дозволяє зосередити усю увагу і зусилля студента на вивченні та засвоєнні

матеріалу, замість проведення обчислень вручну. В Mathcad інтегровані засоби

символьної математики, тобто обчислення не чисел, а формул, що дозволяє

вирішувати задачі аналітично, а не тільки численно. Це досягається завдяки

вбудованому символьному процесору, який фактично є системою штучного

інтелекту. Але потрібно розуміти, що без вивчення класичних формул і теорем

неможливо досягти практичної користі від даного інструменту розрахунку,

тому теоретична частина є важливою складовою процесу навчання.

На лабораторних заняттях студенти вчаться вирішувати задачі вручну, і

лише вловивши суть рішення можна перейти до більш зручного і швидкого

Mathcad, який дозволить не витрачаючи зайвий час на розрахунки вникнути в

суть задачі і її розв‘язку. Заняття організовують так, що студенти самостійно

виконують індивідуальне завдання, в зручному для них темпі, в залежності від

рівня підготовки і індивідуальних особливостей, адже і сильні і слабкі студенти

60

мають виконати певні розрахунки. Коли умови задані, сформульовані формули

і правила, то студент може перейти до дослідження того, як змінюються

результати залежно від зміни параметрів. Тобто, кожен студент засвоює

матеріал індивідуально, на своєму рівні, що, безумовно, позитивним чином

позначиться на успішності учня.

Наприклад, студенти математичного напрямку під час побудови

міжгалузевих балансів використовують такі можливості Mathcad, як вирішення

матричних рівнянь і знаходження оберненої матриці великої розмірності. При

цьому досліджуються зв‘язки галузевих структур валового випуску і кінцевого

попиту.

Студенти технічних напрямків використовують Mathcad під час обробки

результатів лабораторних робіт, для виконання домашніх завдань, курсових

робіт, проектів і в дипломному проектуванні. Перевагою Mathcad перед іншими

програмами є його універсальність. Він об‘єднує в одному робочому листі

текст, обчислення і графічні можливості.

Якщо всі значення змінних відомі, то для розрахунку потрібно підставити

їх у формулу. В програмі Mathcad для цього використовують убудований

оператор обчислення. Під час обчислень у формулу автоматично

підставляються значення змінних і функцій, які були задані попередньо. Дуже

зручно задати відомі значення певним операторам і потім в ході розрахунків

підставляти в формулу замість чисел ці оператори для виводу значення змінної.

При зміні значення будь-якої змінної під час розрахунків вручну, необхідно

перераховувати всі наступні формули, яких може бути кілька десятків. Це

інколи потрібно у підборі підходящого значення змінної, найоптимальнішого

варіанту. В Mathcad, при зміні будь-якої формули на робочому листі,

автоматично відбувається перерахунок усіх наступних за нею формул.

Таким чином, маючи навчальні посібники з вказівками та прикладами

розв‘язування типових задач студенти можуть проводити дослідження

самостійно, що особливо важливо під час дистанційного навчання.

Застосування Mathcad суттєво підвищує мотивацію студентів, збільшує їх

інтерес до предмету, дозволяє поглиблено вивчити найсуттєвіші теми

дисципліни, знявши проблему громіздких і трудомістких розрахунків. Mathcad

відрізняється від конкурентів можливістю вільно розташовувати формули і

компонувати робочий лист. Це одна із головних переваг цього математичного

пакета – в програмі задача описується в вигляді звичних формул, знаків та

символів, а також зверненням до спеціальних функцій. Формули приводяться

до загальновживаного технічного вигляду автоматично. Графіки будуються

автоматично за результатами розрахунків. Коментарі, ілюстрації та описи

розташовують у текстових блоках, які під час проведення розрахунків програма

ігнорує. Поєднуючи текстовий, формульний і графічний редактор із потужним

обчислювальним ядром, програма дозволяє розробляти готові електронні

документи високої якості, зі зручним оформленням, у яких можна виконувати

розрахунки і наочно демонструвати результати обчислень. Кінцеві документи

можна зберегти в форматі rtf та html, для використання їх у програмному пакеті

MS Office та в інтернеті. Все це дозволяє використовувати систему Mathcad не

61

тільки в спеціалізованих інженерних розрахунках, а і в навчальному процесі,

для полегшення засвоєння матеріалу і поглиблення знань.

УДК 377.3.091.33:004 А. І. Лиса



ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО– КОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННИХ

НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ

РОБІТНИКІВ

Анотація. У статті обґрунтовується необхідність систематизації

електронних матеріалів у поєднанні з комп‘ютером і багато функціональними

сучасними інформаційними технологіями.

Annotation. The article substantiates the necessity of systematization of

electronic materials in conjunction with computer and multifunctional modern

information technologies.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, систематизація,

кваліфіковані робітники.

Keywords: information and communication technologies, systematization,

skilled workers.

Активний розвиток інформаційного суспільства протягом останніх двох

десятиліть спричинив зростання ролі інформаційно-комунікаційних технологій

(ІКТ) у всіх сферах життя, а особливо в науці, освіті, виробництві. Невдовзі не

можливо буде уявити сучасний навчальний процес без використання ІКТ.

Важливим стає вміння оперативно, ефективно і якісно працювати з

інформацією, використовуючи задля цього сучасні засоби та методи.

Інформаційно-комунікаційні технології не лише охопили навчальну

складову освітнього процесу, їх можна ефективно використовувати й у

виховному процесі. Як зазначає І. Підласий, в основі технології виховання за

допомогою ІКТ лежить ―точний, прицільний розрахунок виховних впливів,

поєднання самовиховання із ―зовнішнім підштовхуванням‖, діагностування,

прогнозування, проектування зрушень на кожному етапі, своєчасна підтримка і

корекція ходу виховного процесу‖ [1, с. 178].

Інформаційно-комунікаційні технології пов'язані зі створенням,

збереженням, передачею, обробкою та управлінням інформації. Цей вживаний

термін включає в себе всі технології, що використовуються для спілкування та

роботи з інформацією [2, с. 75]. Наразі ІКТ включають апаратні засоби

(комп'ютери, сервери тощо) та програмне забезпечення (операційні системи,

мережеві протоколи, пошукові системи тощо).

62

За допомогою ІКТ майбутні кваліфіковані робітники можуть отримувати

необхідні дані, диференціювати і виокремлювати навчальний матеріал,

комплексно сприймати нову інформацію, в різний спосіб повторювати і

закріплювати знання, проводити самооцінювання досягнутих результатів.

Кваліфікований робітник — це освітньо-кваліфікаційний рівень

робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув

спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для

вирішення професійних завдань у певній галузі [3, с. 205].

За допомогою тематичних модулів, які містяться на цифрових носіях

інформації, викладач має змогу будувати заняття відповідно до обраного типу

та сформульованої мети, впроваджувати нестандартні форми проведення

уроків, реалізовувати концепцію поетапного навчання кваліфікованих

робітників. На жаль ІКТ, які вже довели свою ефективність у професійній

підготовці у системі вищої освіти, впроваджуються повільно,

використовуються переважно під час викладання загальноосвітніх дисциплін.

Це пояснюється відсутністю або недостатньою кількістю готових електронних

продуктів навчального призначення, низьким рівнем комп‘ютерної грамотності

викладачів, необізнаністю педагогів з методикою використання ІКТ,

обмеженістю навчальних комп‘ютерних програм тощо.

Інформатизація освіти – цілеспрямований організований процес

забезпечення освітньої сфери теорією, технологією і практикою створення та

оптимального використання науково-педагогічних, навчально-методичних,

програмно-технологічних продуктів, які спрямовані на реалізацію дидактичних

можливостей інформаційних і комунікаційних технологій [4, с.69 ].

Впровадження в підготовку кваліфікованих робітників інформатизації

традиційних форм навчання з різних предметів із застосуванням комп‘ютерної

графіки, анімації тощо; включення у професійно-теоретичну підготовку тем,

пов‘язаних із формуванням умінь і навичок у галузі інформаційно-

комунікаційних технологій відповідно до потреб майбутньої професійної

діяльності (опанування професійно-орієнтованого програмного забезпечення та

автоматизованого робочого місця); технічна підтримка навчального процесу

(виготовлення та розповсюдження інструкційних карт, роздаткового матеріалу;

підготовка інтерактивних навчальних матеріалів на CD і DVD [5, с. 93 ].

Діапазон матеріалів, які можуть бути використані в якості вихідних при

формуванні наочних матеріалів, надзвичайно широкий – від ілюстрацій у

підручниках і звичайних плакатів до самостійно отриманих фото- та відео

матеріалів. Особливу значущість в якості джерела для навчального матеріалу

набувають сучасні промислові виставки, що мають високу наочність і

актуальність (власні фото- відео зйомки, рекламні матеріали різних профільних

підприємств).

Під поняттям систематизація розуміють процеси зведення розрізнених

знань про предмети (явища) в єдину наукову систему, встановлення їхньої

єдності.

Інформаційно-комунікаційні технології дають змогу систематизувати та

побудувати відкриту систему освіти, що забезпечує кожному учню власну

63

траєкторію навчання; докорінно змінити організацію процесу навчання учнів,

формуючи у них системне мислення; раціонально організувати пізнавальну

діяльність учнів під час навчально-виховного процесу; використовувати

комп‘ютери з метою індивідуалізації навчального процесу та звертатися до

принципово нових пізнавальних засобів; вивчати явища, дати та події на основі

використання засобів комп‘ютерної графіки та моделювання; проводити

дослідницькі роботи в умовах імітації реального експерименту [6, с. 238 ].

Висновок

Отже, одним із перспективних засобів становлення професіоналізму

майбутніх кваліфікованих робітників є навчання за допомогою ІКТ, які за

своєю суттю є адекватними стану розвитку суспільства, відповідають запитам

сучасної освіти, дозволяють ефективно реалізовувати дидактичні принципи,

пропонують концептуально нові підходи до формування в учнів необхідних

компетенцій.

Ми бачимо здатність комп’ютера не тільки полегшити та зробити

цікавим процес передачі отримання знань, а й стимулювати творчу

активність і самостійну діяльність.


1. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : учеб. для студ. пед. вузов :

в 2 кн. / И. П. Подласый. — М. : Гуманит. изд. центр ―ВЛАДОС‖, 1999. — Кн. 2

: Процесс воспитания. — 256 с.

2. Жалдак М. Система підготовки вчителя до використання

інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі / М. Жалдак //

Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2011. – №4-5.

– С. 76-82. – С.76.

3. Професійна освіта: Словник : Навч. посіб. / Уклад. С. У. Гончаренко

та ін. ; За ред. Н. Г. Ничкало. – К. : Вища шк., 2000. – 380 с.

4. Толкование слов и словосочетаний понятийного аппарата

информатизации образования [Електронний ресурс] ; составители И.В. Роберт,

Т.А. Лавина. – М. : БИНОМ. Лаборатория занятий, 2012 – С.69. – Режим

доступу : http://www.iiorao.ru/iio/pages/fonds/dict/.

5. Шалкина Т. Н. Электронно-методические комплексы:

проектирование, дизайн, инструментальные средства / Т. Н. Шалкина, В. В.

Запорожко, А. А. Рычкова – Оренбург : ГОУ, 2008. – 160 с.

6. Гуревич, Р.С. Теорiя i практика навчання в професiйно-технiчних

закладах: Монографiя / Р.С. Гуревич. - Вiнниця: ТОВ «Планер», 2009. — 410 с.

http://www.iiorao.ru/iio/pages/fonds/dict/

64

УДК [313.5.091.33:004.42]:514

А. А. Люба, Г. П. Шевчук, Т. В. Матвійчук



ЗАСТОСУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НА

УРОКАХ ГЕОМЕТРІЇ

Анотація. Розглянуто деякі педагогічні програмні засоби, їх доцільність

використання на уроках геометрії, а також наведено приклади використання

програмних засобів під час вивчення основних тем з геометрії в середній школі.

Аbstract. Here are considered some pedagogical software tools, their using aptitude

at the geometry lessons. There are given some examples of using the software tools

during learning the basic topics in secondary school.

Ключові слова: педагогічні програмні засоби, інформаційні технології, урок

геометрії, GeoGebra, Grand, геометричні фігури, абстрактне мислення.

Keywords: Pedagogical Program Facilities, pedagogical software tools, information

technology (IT), geometry lesson, GeoGebra, Grand, geometric figures, abstract

thinking.

У зв‘язку зі стрімким розвитком інформаційних технологій створюються

все нові і нові програмні засоби, які змінюють уявлення про інформатизацію

вищої та середньої освіти.

На согоднішній день розроблено значну кількість педагогічних

програмних засобів, які доцільно, використовувати на уроках геометрії. Це такі

програмні засоби, як GeoGebra, DERІVE, EUREKA, GRAN1, Gran-2D, Gran3D,

DG, Maple, Mathematіka, MathLab, Maxіma, Numerі, Reduce, Statgraph, Maple,

MathCAD, CABRІ, SketchPad та інші. [3, c. 146]

Найбільш придатним для використання в процесі навчання геометрії у

загальноосвітніх навчальних закладах нині є комплект програм Gran (Gran1,

Gran-2D, Gran-3D) та GeoGebra. Зазначені педагогічні програмні засоби

призначені насамперед для розв‘язування широкого класу геометричних задач

шляхом моделювання об‘єктів. Вони надають можливість швидко виконати

потрібні обчислення чи графічні побудови, перевірити ту чи іншу гіпотезу,

створювати зображення основних геометричних фігур та здійснювати їх

перетворення на координатній площині. Водночас, названі засоби, не

вимагають від користувачів наявності стійких вмінь роботи з комп‘ютером,

мають «дружній» україномовний інтерфейс, розроблений з урахуванням

сучасних вимог до педагогічних навчальних засобів. [3]

Геометрія в курсі середньої школи є досить складним предметом. Тому

для забезпечення максимальної ефективності навчання вчителю необхідно

знайти найкраще поєднання засобів, методів навчання і технологій.

Інформаційні технології на уроках геометрії привабливі тим, що спрямовані на

65

розвиток комунікативних здібностей учнів, роблячи при цьому роботу вчителя

більш продуктивною.

Однією з основних проблем у процесі вивченні геометрії є проблема

наочності. Пов‘язана вона з тим що зображення на дошці або в зошиті навіть

найпростіших геометричних фігур, як правило, містять значні похибки. За

допомогою GeoGebra можна візуалізувати будь-який розділ геометрії, зокрема

стереометрії. У програмі є повноцінний тривимірний простір, великий набір

інструментів для створення моделей, які можна використовувати навіть для

розв‘язування задач підвищеної складності. [2]

Під час проведення уроків геометрії, в тому числі і планіметрії в

основній школі, на нашу думку, вчителям варто все частіше використовувати

педагогічні програмні засоби. Адже, комп‘ютерні технології на уроці геометрії:

економлять час, підвищують мотивацію, дозволяють провести багатосторонню

і комплексну перевірку знань, умінь, підсилюють інтерес до уроку, до

предмета, наочно і барвисто представляють матеріал. На нашу думку,

використання інформаційних технологій на уроках геометрії найбільш доцільно

застосовувати під час вивчення геометричних фігур. [1, с. 120]

За допомого комп‘ютера у 6 класі учні з легкістю зможуть будувати

паралельні і перпендикулярні прямі, обчислювати площу круга за його

радіусом, визначають координати точок; виконувати різні творчі завдання.

Наприклад, на координатній площині необхідно виконати рисунок і визначити

координати деяких точок. Під час таких уроків розвиваються творчі здібності

учнів, інтерес до математики.

У 7 класі під час вивчення теми «Трикутники» учні зможуть дослідити

трикутник і його елементи, самостійно переконатися, що сума кутів будь-якого

трикутника завжди дорівнює 180˚, перевірити ознаки рівності трикутників

тощо. Під час вивчення теми «Геометричні побудови» учні зможуть виконувати

основні геометричні побудови за допомогою комп‘ютера, а саме побудова

трикутника за трьома сторонами, побудова кута, що рівний даному, побудова

бісектриси даного кута та прямої, яка перпендикулярна даній прямій.

Використання прикладних програм значно спростить розв‘язання геометричних

задач, які зводяться до основних побудов.

Також зручно використовувати комп‘ютер під час поясненні нового

матеріалу вивчаючи теми «Геометричні перетворення» у 8 класі. За допомогою

програми «Gran-2D» можна наочно продемонструвати учням, як відбувається

паралельне перенесення, поворот фігур, а також за допомогою цієї програми

учні мають можливість накреслити на екрані комп‘ютера геометричні фігури.

Це сприяє кращому розумінню задачі, яку вони розв‘язують та розвиває

просторове мислення.

Для прикладу розглянемо конкретну ситуацію розв‘язування задачі:

«Центри вписаного і описаного кіл симетричні відносно сторони трикутника.

Знайти градусні міри кутів трикутника.»

Під час розв‘язування даної задачі учні повинні знати і використовувати:

означення та властивості бісектриси кута; серединного перпендикуляра до

сторони в трикутнику; суми кутів трикутника; місце знаходження центра кола,

66

вписаного та описаного навколо трикутника; ознаки, за якими трикутник можна

вважати рівнобедреним.

Очевидно, досить важко досягти того, щоб переважна більшість учнів

класу глибоко усвідомила всі вказані вище знання і повноцінно використала їх

під час розв‘язування задачі, використовуючи лише дошку і крейду і, навіть,

колосальні здібності вчителя. Але сьогодні є досить багато педагогічних

програмних засобів, фрагменти з яких можна використати для повторення

частини зазначеного вище матеріалу. Вони є досить зручними та простими у

використанні.

Таким чином, використання педагогічних програмних засобів на уроках

геометрії дозволяє зробити процес навчання цікавим, наочним, розвиває творчу

діяльність учнів, їх абстрактне та аналітичне мислення. Однією з основних

методичних можливостей педагогічних програмних засобів для підвищення

ефективності навчання є якісне унаочнення, демонстрація відповідних

геометричних фігур, тверджень тощо.

Список використаних джерел: 1. Математика. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.:

Навчальна книга, 2013. – 302 с. 2.1

2. Тютюн Л. А. Використання вільного програмного забезпечення в процесі

викладання математичних дисциплін / Л. А. Тютюн. // Сучасні

інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці

фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. – Випуск

26 / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця,

2010. – С. 529-534.

3. Черниш З. О. Дбаємо про нові технології / З. О. Черниш // Освіта і

управління. – № 1. – 1997. – Т. 1. – С. 147-149.

УДК [373.5:502/504]:54

А.Ю. Матвіїв, Н.В. Онофрійчук, Н.В. Поліщук



ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА

УРОКАХ ХІМІЇ

Анотація. Проаналізовано шкільну навчальну програму з хімії, розкрито

можливості шкільного курсу хімії у формуванні екологічної компетентності

школярів. Звертається увага на екологічну складову шкільного курсу хімії.

67

Ключові слова: екологічна компетентність, освіта, школа, хімія.

Secondary school curriculum in Chemistry is analyzed and its usefulness for

forming students’ ecological competence is examined in the article. Attention is

drawn to the ecological component of the school course of chemistry.

Key words: ecological competence, education, school, chemistry.

Сьогодні людство зіткнулося з безліччю проблем, викликаних

негативним ставленням людини до природи і пов‘язаних з низьким освітнім

рівнем населення. Важливе значення у подоланні екологічної кризи, на думку

науковців, належить освіті й педагогіці, зокрема середній освіті, що покликана

формувати екологічну культуру, фундаментальні екологічні знання, екологічне

мислення і свідомість, що ґрунтуються на бережливому ставленні до природи,

як унікального ресурсу. Виходячи з актуальності даної проблеми, гостро постає

питання про поліпшення екологічного виховання підростаючого покоління.

Екологічна компетентність – здатність особистості до ситуативної

діяльності в побуті та природному оточенні, за якої набуті екологічні знання,

навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення,

виконувати відповідні дії, нести відповідальність за прийняті рішення,

усвідомлюючи їх наслідки для довкілля. На відміну від екологічної культури,

яка може стосуватися як спільноти, так і окремої особистості, екологічна

компетентність, як і компетентність загалом, стосується лише певної

особистості. Набуття компетентності об‘єднує нормативний, когнітивний,

емоційний, аксіологічно-мотиваційний і практичний компоненти, забезпечує на

їх основі екологічну рівновагу у відносинах з природою, попереджає

екологічно небезпечні ситуації

Формування екологічних компетентностей має бути безперервним

процесом, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення.

Проте її центральною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років

формування особистості відбувається найінтенсивніше, тому екологічна освіта

є творчим процесом, безпосередньо пов‘язаним з розвитком,

самоутвердженням і самовираженням особистості.

Хімія є однією з основних природничих наук, з якою пов‘язаний процес

формування єдиних цілісних знань. Одним із завдань хімії є формування

специфічних навичок поведінки з речовинами, умінь грамотно застосовувати

знання з хімії в спілкуванні з природою, показати гуманістичну спрямованість

хімії, її зростаючу роль у розв‘язанні глобальних проблем людства, в тому числі

й захисті довкілля від забруднення промисловими і побутовими відходами,

виховувати екологічну культуру учнів [1, c.119].

Хімія як одна з навчальних дисциплін дає можливість здійснювати

екологічну освіту і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання. При

цьому екологічна освіта повинна:

- орієнтуватися на хімічні знання учнів, розкривати їх екологічну

сутність, що даватимуть змогу учням у майбутньому усвідомлено брати участь

в охороні довкілля;

68

- сприяти розумінню ролі хімічних факторів, які впливають на

природу та людину;

- виховувати екологічно грамотну поведінку учня [2, с. 19].

Учням корисно й цікаво знати про хімічні процеси, що відбуваються в

оточуючому їх середовищі, як вони впливають на хімічний склад води, ґрунтів,

повітря, на здоров‘я людини.

Шкільною програмою з хімії передбачено, що програмовий матеріал має

чітко виражене екологічне спрямування. Насамперед це стосується висвітлення

глобальних екологічних проблем:

- забруднення навколишнього середовища техногенними

речовинами;

- радіаційне забруднення середовища;

- нераціональне використання енергетичних ресурсів;

- руйнування озонового шару;

- кислотні опади та парниковий ефект;

- спустошення земель і зменшення лісових площ;

- порушення екологічних функцій Світового океану;

- зменшення біологічної розмаїтості;

- збільшення захворюваності людей [3].

Аналізуючи шкільні програми з хімії, зазначимо, що екологічні питання

висвітленні у всіх темах курсу. Наприклад, у 7 класі з перших уроків

розглядається питання ролі хімії в природі і житті людини, користі та шкоди, у

зв‘язку з чим звертається увага на необхідність здобуття мінімуму хімічних

знань, які допоможуть жити в гармонії з природою. також не обійшлися без

втручання хімії. Хімічні речовини, матеріали і процеси можуть найефективніше

сформувати екологічно здорове техногенне середовище, що не властиве жодній

з інших наук. При вивченні різних тем шкільного курсу хімії, таких як

добування металів, виготовлення надміцних сплавів, синтетичних матеріалів,

пластичних мас, надпровідників, миючих засобів, гуми, ліків, мінеральних

добрив, кормових добавок, засобів захисту рослин постійно звертаємо увагу на

природоохоронний аспект, пропонуємо учням задачі екологічної тематики,

написання творів, підготовку повідомлень про охорону повітря від

забруднення, охорону природних водойм, шкідливий вплив радіоактивного

випромінювання на живі організми, роль озонового шару для збереження життя

на Землі та його руйнування, про нітрати та проблему вмісту їх у продуктах

харчування, про парниковий ефект, про охорону довкілля під час переробки і

використання вуглеводневої сировини.

Підсумовуючи, зазначимо, що в теперішніх умовах вирішення

екологічних проблем є найбільш пріоритетним для збереження життя на Землі.

Формування екологічної компетентності учнів є одним із найважливіших

завдань, тому шкільний курс хімії має всі можливості для формування

екологічної культури учня.

69


1. Щербина А. П. Екологічне виховання учнів на уроках хімії та в

позакласній роботі / А. П. Щербина, В. М. Щербина // Наукові записки – 2012. –

№ 1. С. 119-122.

2. Буринська Н. Екологічна складова у змісті шкільної хімічної освіти

/ Н. Буринська // Біологія і хімія в школі. – 1998. – № 1. – С. 18-20

3. Формування екологічної компетентності школярів : наук.-метод.

посібник / Н. А. Пустовіт, О. Л. Пруцакова, Л. Д. Руденко, О. О. Колонькова. –

К., 2008. – 64 с

УДК: 681.3:658.56 Р.П. Медведєв Вінницький державний педагогічний університет


Науковий керівник: Кобися Володимир Михайлович, кандидат педагогічних наук,




ТЕХНОЛОГІЯ МАЙНДМЕППІНГУ, ЯК ОДИН З МЕТОДІВ

ІНТЕРАКТИВНУ НА УРОЦІ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ПТНЗ

Анотація. У статті розглянуто основні аспекти викорискання технологій

майндмепінгу у навчальному процесі професійно-технічного навчального

закладу.

Ключові слова: ментальна карта, FreeMind, Mindmeister.

Abstract. The article considers the main aspects of the use of the methods of

meandering in the educational process of the vocational and technical educational

institution.

Keywords: mental card, FreeMind, Mindmeister

Постановка проблеми. В еволюції навчально-виробничої діяльності

учнів професійно-технічних навчальних закладів важливу роль відіграють зміст

навчально-виробничої діяльності та форми й методи її реалізації.

У процесі підготовки висококваліфікованого робітника, важливу роль

відіграють форми й методи реалізації навчально-виробничої діяльності. Велике

значення тут відіграє використання інноваційних комп‘ютерних технологій під

час навчально-виробничого процесу.

http://www.eduwiki.uran.net.ua/wiki/index.php?title=FreeMind

70

На сьогоднішній день у більшості ПТНЗ уроки виробничого навчання

проводяться з використанням інтерактивних методів навчання. Сюди зокрема

можна віднести:

− уроки-ігри;

− уроки-екскурсії;

− творчі лабораторії майстрів;

− майстер-класи;

− круглі столи;

− роботи за проектними методиками для здійснення пошуково–

дослідницької діяльності учнів.

Використовуючи інноваційні технології навчання, майстри виробничого

навчання сприяють не просто отриманню знань учнями, а й їх творчому

відношенню до навчального процесу; сприяють формуванню і вихованню

освіченого, творчого, професійно здібного кваліфікованого робітника.

Зокрема, на сьогоднішній день, у процесі пояснення нового матеріалу,

для забезпечення інтерактивну у процесі пояснення нового матеріалу на уроках

виробничого навчання, використовують так звану технологію майндмеппінгу,

що являє собою використання карт знань.

Аналіз попередніх досліджень. Вивченням питання використання

ментальних карт у навчальному процесі займалися такі науковці як Р.Гуревич,

М. Кадемія; ряд закордонних вчених, зокрема: Б. Санто, В. Хартм ан, Б. Твісс,

Р. Фостер, Й. Шумпетер.

Мета статті полягає у вивченні переваг використання технології

майндмепінгу у навчальному процесі професійно-технічних навчальних

закладів.

Виклад основного матеріалу. Впровадженням ІКТ у систему

професійно-технічної освіти дозволяє розробляти й використовувати нові

форми і методи представлення навчального матеріалу, які передбачають

вдосконалення та видозміну традиційних форм організації навчального

процесу.

Використання інформаційно-комунікаційних та мультимедійних

технологій під час вивчення дисциплін професійного спрямування у ПТНЗ дає

можливість підвищити наочність навчання за рахунок використання різних

форм подання навчального матеріалу (текст, графіка, рисунки, діаграми,

таблиці, аудіо -, відеозаписи тощо).

Останнім часом для вирішення даних завдань активно користуються

технологіями майндмеппінгу, як засобу унаочнення навчального матеріалу, та

способу налагодження інтерактивну на уроці під час пояснення тієї чи іншої

теми.

Технологія майндмеппінгу – це сукупність методів та прийомів,

застосовуваних у навчальному процесі, яка базується на використанні

ментальних карт і дозволяє підвищити ефективність сприйняття навчального

матеріалу, розв‘язання завдань та прийняття рішень.

Ментальні карти – це спосіб опрацювання інформації графічним та

візуальним способами; вид запису ідей, думок.

71

Рис.1 Зразок ментальної карти

Основоположником ментальних карт є один із найвидатніших

представників епохи Високого Відродження італійський мислитель, учений,

філософ, художник Леонардо да Вінчі. Саме він вів запис своїх ідей за

допомогою візуальних образів. Термін «ментальна карта» вперше застосував

Тоні Б‘юзан, визначивши його як особливу діаграму зі слова, ідеями, певними

завданнями чи проблемними питаннями.

Суть побудови ментальної карти полягає у тому, щоб за допомогою

зрозумілих символів, образів, об‘єктів, асоціацій, якими мислить людина,

наочно зобразити цілісну картину знань про предмет вивчення, розгляду. Це

зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації

інформації у візуальній формі [1].

Ментальні карти є універсальними, їх можна застосовувати у різних

сферах розумової діяльності, зокрема для підготовки планів, творчих проектів,

різноманітних тренінгів.

Викладання за допомогою інтелект-карт має цілу низку переваг, зокрема:

− Привертають увагу аудиторії, тим самим роблячи її сприйнятливішою і

готовою до співпраці.

− Роблять заняття і презентації органічнішими, такими, що приносять

радість як вчителеві, так і учням.

− Лекційний матеріал на основі інтелект-карт є гнучким, його легко

пристосовувати до умов, що змінюються. У наш час стрімких змін і

розвитку всіх сфер життя викладач повинен легко і без значних витрат

часу вносити корективи до своїх лекцій.

− Оскільки інтелект-карти ілюструють лише інформацію, що безпосередньо

стосується предмета лекції, учні краще засвоюють матеріал.

− На відміну від лінійного тексту, інтелект-карти не тільки зберігають

факти, але і демонструють взаємозв'язки між ними, тим самим

забезпечуючи глибше розуміння предмета учнями.

Ментальні карти можна створювати по-різному. Перші прототипи

створювалися вручну на папері у вигляді схем, що за своєю структурою

нагадували «дерево». Але сучасний рівень розвитку інформаційно-

комунікаційних технологій, дозволяє створювати карти знань онлайн, робити їх

інтерактивними, використовуючи онлайн-ресурси. На сьогодні існує досить

широкий рядок онлайн-сервісів для створення карт знань. Найпоширеніші з

них:

72

1. FreeMind - вільна програма для створення карт знань.

2. Bubbl.us - один із сервісів Веб 2.0 для створення карт знань.

3. Mindmeister – онлпйн-сервіс для створення ментальних карт.

Створення власних карт за допомогою кожного з цих сервісів має ряд

переваг і недоліків. Зокрема, процес створення ментальної карти за допомогою

Mindmeister передбачає:

− можливість імпортувати та експортувати карти з FreeMind;

− можливість зберігати карти на сервері і мати до них доступ з будь-якого

комп'ютера;

− можливість прикріплювати файли до гілочок;

− є безкоштовна версія Baisic Free version (з функціональними

обмеженнями).

Але є і недоліки роботи у цьому сервісі, а саме графічні символи

маленькі за розміром і вибір їх невеликий, немає можливості змінювати колір

ліній і їх форму, потрібна реєстрація перед доступом до ресурсу, повна версія

коштує $15 на рік.

В загальному, ментальна карта, створена за допомогою даного ресурсу

має вигляд ієрархічної схеми, в центрі якої розташоване поле з ключовим

поняттям, від якого у вигляді «віток» розміщуються наступні блоки, що

пояснюють, класифікують, чи характеризують зміст головного поняття.

Рис.2 Ментальна карта «Оптичні накопичувачі інформації»

Переваги використання ментальних карт:

− Можливість імпортувати та експортувати карти з MindManager іFreeMind.

− Можливість зберігати карти на сервері і мати до них доступ з будь-якого

комп'ютера.

− Можливість прикріплювати файли до гілочок.

− Є безкоштовна версія Baisic Free version (з функціональними

обмеженнями).

− Роблять заняття і презентації органічнішими, такими, що приносять

радість як педагогові, так і учням.

− Лекційний матеріал на основі інтелект-карт є гнучким, його легко

пристосовувати до умов, що змінюються.

73

− Оскільки інтелект-карти ілюструють лише інформацію, що безпосередньо

стосується предмета лекції, учні краще засвоюють матеріал.

− На відміну від лінійного тексту, інтелект-карти не тільки зберігають

факти, але і демонструють взаємозв'язки між ними, тим самим

забезпечуючи глибше розуміння предмета учнями.

− Фізичний об'єм лекційного матеріалу викладача значно зменшується.

− MindMeister має найменше переваг, серед яких найбільшою є те, що її

можливо опублікувати.

Гнучкість карт знань дозволяє розглядати будь-яку тему або питання,

вони можуть використовуватися для всього класу, групи або індивідуально.

Можливості ментальних карт дозволяють:

− поліпшити пам'ять, нагадати факти, слова і образи;

− генерувати ідеї

− надихнути на пошук рішення

− продемонструвати концепції і діаграми

− аналізувати результати або події

− структурувати курсові роботи

− підсумовувати інформацію

− організувати взаємодію між учнями в груповій роботі або рольових іграх.

Висновки. Отже, ментальні карти в навчальному процесі ПТНЗ –

сучасний і цікавий спосіб викладення навчального матеріалу, який зробить

будь-який урок цікавим і пізнавальним, а також дозволить учням краще

засвоїти матеріал. Використання карт знань на уроці дозволяє дітям самостійно

засвоювати матеріал,відкриваючи коментарі до блоків карти, гіперпосилання,

відеоматеріали, картинки, тощо.

Тобто, ментальні карти – сучасний засіб зацікавлення дітей певним

матеріалом, та розвитку в них бажання пізнавати для себе щось нове.

Використані джерела:

1. Технологии ментальных карт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.kievoit.ippo.kubg.edu.ua/kievoit/2013/37/37.html

2. Карти знань. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.eduwiki.uran.net.ua/wiki/index.php/

3. Замятин Д. Н. Что можно прочесть по ментальным картам? / Д. Н.

Замятин // Первое сентября. – 1999. – № 33. – С.14

4. Интеллект карты в Санкт-Петербурге: [Электрон. ресурс]. - Режим

доступа: http://bershadskiy.ru/news/intellekt_ karty_v_sankt_peterburge/2009-11-20-

http://www.kievoit.ippo.kubg.edu.ua/kievoit/2013/37/37.html

74

УДК [373.5.091.33:004.49]:005.336.2

В. В. Мерінгер, Т. І. Звєрова



ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З

МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Анотація. У статті розглянуто деякі теоретичні аспекти поняття та

характерних особливостей дослідницьких компетентностей учнів.

Обгрунтовано ефективність використання системи GeoGebra в процесі

розв’язування математичних задач з метою активізації навчально-

пізнавальної діяльності учнів, а також основні функції системи динамічної

математики GeoGebra. Особлива увага приділяється можливостям

формування дослідницької компетентності учнів в процесі розв’язування

математичних задач.

Ключові слова: дослідницькі компетентності, математичні

компетентності, інформаційні технології.

Annotation. There was considered task to some theoretical aspects of the

concept and characteristics of students' research competencies.

The efficiency of using GeoGebra system in the process of solving mathematical

problems with the purpose of activating students' educational and cognitive activity,

as well as the basic functions of the system of dynamic mathematics of GeoGebra is

substantiated. Particular attention is paid to the possibilities of forming the research

competence of students in the process of solving mathematical problems.

Keywords: research competencies, mathematical competences, information

technologies.

Вступ. Основним завданнями загальної середньої освіти в Україні є

формування особистості, яка здатна творчо мислити, швидко набувати нових

знань та вміти їх застосовувати при розв‘язуванні нових нестандартних

ситуацій, тобто особистості, компетентної у процесі навчання. Освіта має

перетворитися на середовище, в якому учні отримують навички і вміння

самостійно оволодівати знаннями протягом життя та застосовувати ці знання в

практичній діяльності. Напрямом реалізації цих завдань є формування в учнів

дослідницьких компетентностей на уроках математики на основі використання

у процесі навчання інформаційно-комунікаційних технологій, що створить

умови для розвитку умінь нестандартно розв‘язувати математичні задачі.

75

Метою даної статті є розкрити особливості формування дослідницьких

компетентностей учнів на уроках математики засобами інформаційних

технологій.

Виклад основного матеріалу.

У вітчизняних і закордонних дослідженнях представлені різні підходи, а

відповідно й різні класифікації компетентностей, якими має володіти

випускник загальноосвітнього закладу [2]. Цілком слушним, на наш погляд, є

виділені С.А. Раковим [3] математичні компетентності, які доцільно формувати

в учнів у процесі навчання математики в школі: процедурна, логічна,

дослідницька та методологічна компетентності.

Ми також притримуємося думки М.І. Бурди [1], що варіації змісту курсу

математики, а відповідно й математичні компетентності учнів, які вивчають

математику, зумовлені природою тих математичних моделей, які

застосовуються у різних галузях математики (в алгебрі, геометрії,

математичному аналізі, статистиці, теорії ймовірностей тощо) й принципом

поступового моделювання професійної діяльності фахівця-математика. Тому

важливого значення набуває формування в учнів дослідницької компетентності

як інтегрованої якості особистості.

Дослідницькі компетентності різноманітні та багатогранні, деякі з них

формуються традиційно і не вимагають спеціальної педагогічної системи.

Дійсно, науковцями, дослідниками ставали і стають випускники

загальноосвітньої та вищої школи, які відчували потяг до наукової діяльності,

виявляли інтерес і мали певні здібності. Але на сьогодні постає завдання

кожного учня зробити дослідником, адже такі здатності є основою для

продовження навчання протягом усього життя, успішної професійної діяльності

у будь-якій сфері, побудови власної траєкторії самореалізації, розвитку та

суспільного визнання. Той, хто пережив захват від краси логічного умовиводу,

народження власної ідеї, з захопленням, забувши навіть про комп‘ютерні

іграшки, кинувся підтверджувати цю ідею та представляти на загал свої

результати, той, хто особисто пережив миттєвості осяяння, назавжди в душі

збереже відчуття сили розуму і все життя буде прагнути до нових перемог і

відкриттів.

Використання сучасних інформаційних технологій – це ефективний шлях

вирішення даної проблеми. Наразі популярні такі математично орієнтовні

середовища, як: Geometer‗s, Sketchpad, Gran, DG, Математический конструктор,

Жива математика, GeoGebra тощо. Разом з цим у своїй більшості згадані

програми оперують об‘єктами двовимірної природи, і дуже мала кількість із

них підтримує розв‗язування задач, вивчення яких відбувається на уроках

стереометрії [4, с. 124]. Одним з найбільш відомих та найбільш універсальних

програмних засобів є середовище GeoGebra – графічний калькулятор для

функцій, геометрії, статистики та 3D Геометрії. Середовище GeoGebra дозволяє

конструювати різноманітні фігури, будувати графіки та створювати анімації,

тим самим спрощуючи пошук розв‘язання різних задач. Саме ця програма

допоможе учням побудувати необхідні фігури та їх розгортки, на власні очі

побачити те, що інколи складно уявити. Залучення учнів на уроках математики

76

до виконання завдань з використанням середовища GeoGebra сприяє

розширенню кола навчальних завдань, включаючи в нього нестандартні

завдання дослідницького характеру.

Організувати пошуково-дослідницьку діяльність на уроках математики

можна за допомогою хмарного сервісу Google Docs. Він представляє собою

онлайновий офіс, дуже схожий на програми Microsoft Office, але з меншими

можливостями. Величезною перевагою цього сервісу є те, що над одним

дослідницьким завданням може одночасно працювати декілька учнів, які мають

доступ, а вчитель має можливість безпосередньо спостерігати за процесом та

корегувати його. Так, протягом уроку можна організувати роботу над

створенням спільної презентації результатів досліджень, наприклад, з теми

«Рівняння і методи їх розв‘язування», «Функції і їх властивості»,

«Многокутники», «Видатні математики» тощо.

Висновки. В процесі розв‘язування математичних задач, в тому числі

прикладного спрямування, учні займаються дослідницькою діяльністю, що

спонукає їх до математичної творчості, стимулює їх ініціативність,

самостійність в навчально-пізнавальній діяльності. Нові інформаційні

технології навчання дозволяють повною мірою розкрити дидактичні

можливості задач шкільного курсу математики, сприяють розвитку

дослідницьких компетентностей школярів на уроках математики.

Література

1. Бурда М.І. Структура і зміст профільного навчання математики //

Математика в школі. – 2007. – №7. – С. 3-6.

2. Кузьмінський А.І. Наукові засади методичної підготовки майбутнього

вчителя мате- матики / А.І.Кузьмінський, Н.А.Тарасенкова, І.А. Акуленко. –

Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2009. – 320 с.

3. Раков С.А. Формування математичних компетентностей випускника

школи як місія математичної освіти. /С.А. Раков// Математика в школі. – 2007.

– №5 – С.2-7.

4. Семеніхіна О.В. Інструментарій програми Geogebra 5.0 і його

використання для розв‗язування задач стереометрії / О.В. Семеніхіна,

М.Г. Друшляк // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2014. - Т. 44, вип.

6. - С. 124-133.

77

УДК [373..5.091.33:004.42]:51

М. М. Микитюк, О. І. Павловська, І. Ю. Чукарук



ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ

НАВЧАННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Анотація. У даній роботі розглядаються програмні засоби, особливості

їх використання для формування дослідницької діяльності учнів на уроках

математики. В сучасному світі на ринку праці цінностей набувають уміння

швидко і всебічно проаналізувати проблемну ситуацію, здатність знаходити

цікаві (нестандартні) рішення проблем. Тому, на нашу думку, дуже важливими

для сучасної людини є дослідницькі компетентності. Розв‘язання цієї задачі

зумовлює необхідність пошуку нових методів, підходів, прийомів навчання.

Що таке дослідницька компетентність, чому так важливо її формувати і

як це можуть робити вчителі математики, ми намагались продемонструвати у

цій роботі. Особлива увага приділяється саме програмним засобам та прикладам

їх застосування на уроках математики, для формування дослідницького

інтересу.

Ключові слова: дослідницька комтетентність, програмний засіб, пакет

прикладних програм, GRAN1, Gran-2D.

Abstract. This work is devoted peculiarities the software tools for formation of

research activity of students at the lessons of mathematics. In today‘s world, the

market of labor values acquires the ability to quickly and thoroughly analyze the

problem situation, the ability to find interesting (non-standard) solutions to problems.

Therefore, in our opinion, research qualities are important for a modern person.

What is the research competence, why it is so important to form it and how

mathematics teachers do it, we tried to demonstrate this work. Particular attention is

paid to software tools and examples of their application in mathematics lessons, to

form a research interest.

Keywords: research competence, software, application package, GRAN1,

Gran-2D.

Аналіз змісту математичної освіти середньої та вищої школи свідчить, що

особливе місце серед усіх математичних знань, якими мають оволодіти учні,

займає розвиток дослідницької компетентності учнів, яка впливають на якісне

засвоєння навчального матеріалу з математики (алгебри та геометрії), розвитку

математичних здібностей та стійкого інтересу до вивчення математики.

78

Дослідницька компетентність, на думку Ракова С. А., це володіння

методами дослідження соціально та індивідуально значущих задач

математичними методами. Раков С. А. пропонує наступні напрями формування

дослідницької компетентності школярів під час вивчення математики:

формувати (ставити) математичні задачі на основі аналізу суспільно та

індивідуально значущих задач; будувати аналітичні та інформаційні

(комп‘ютерні) моделі задач; висувати та емпірично перевіряти справедливість

гіпотез, спираючись на відомі методи, а також на власний досвід дослідження;

систематизувати здобуті результати; досліджувати межі застосування здобутих

результатів, встановлювати зв‘язки з попередніми результатами тощо [3, с. 17-

18]

Форми організації дослідницької діяльності учнів на уроках математики

можуть бути різними. Метою такої діяльності є не лише кінцевий результат, а й

сам процес, під час якого формуються і вдосконалюються дослідницькі й

математичні здібності учнів.

Важливу роль відіграють спеціально підібрані програмні засоби в яких

можна розв‘язувати задачі дослідницького характеру. Тому пропонуємо

розглянути особливості використання програмних засобів навчання для

формування дослідницької компетентності учнів на уроках математики.

Нині розроблено достатня кількість ППЗ, орієнтованих на використання в

процесі навчання математики в загальноосвітній школі: GRAN-1W, GRAN-2D,

DG, 1 C «Математичний конструктор», GeoGebra та ін.[1]

На нашу думку, одним із засобів, який дозволяє розвивати дослідницьку

компетентність школярів є комплекс програм GRAN (GRAN1, Gran-2D, Gran-

3D, ін.).

Застосування GRAN1 дозволяє забезпечити урок значною кількістю

наочності, розвиває образне мислення, просторову уяву, дозволяє досить

глибоко проникнути в сутність досліджуваного явища.

Наприклад, при вивченні теми графіків функції на уроках математики,

можна широко застосувати програми GRAN1, Gran-2D. Це дасть можливість

вчителю швидко та точно продемонструвати покрокову побудову графіків

функцій, їх перетворення, а також продемонструвати різноманітні дослідження

перетворення графіків функцій. На уроках геометрії за допомогою Gran-2D

можна будувати перерізи многогранників площиною, змінювати розміри,

площі, кольори фігур, що є дуже зручним у використані та економить час. Така

наочність подобається учням, сприяє розвитку дослідницьких інтересів та

просторового мислення. [2]

Наведемо приклади застосування програми GRAN1 у ході вивчення теми

«Системи лінійних рівнянь». На уроці узагальнення та систематизації знань з

даної теми пропонуємо учням розв‘язати системи лінійних рівнянь (1-3)

графічним способом в середовищі GRAN1.

79

{

(1)

{

(2)

{

(3)

Для того, щоб розв‘язати систему лінійних рівнянь графічним способом,

необхідно побудувати на одній координатній площині графіки обох рівнянь

кожної системи. Отримаємо графіки зображені на рисунках 1 -3.

Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3

Як бачимо, виникли різні випадки. Провівши разом з учнями дослідження

можливих випадків, доходимо до висновку, що взаємне розміщення прямих

залежить від коефіцієнтів при змінних у системі лінійних рівнянь. Такий підхід

дає змогу не тільки розв`язувати системи лінійних рівнянь, а й проводити певні

дослідження, що сприяє розвитку компетентності та пізнавальної активності

учнів.

Отже, використання комплекту програм GRAN дозволяють

урізноманітнити уроки та виводять навчання на якісно новий рівень. Причому

згадані вище програми можуть бути використані впродовж всього періоду

вивчення математики у школі.


1. Войцех Р. М. Формування дослідницьких компетентностей у

школярів на уроках математики / Р. М. Войцех // Матеріали обласної науково-

практичної Інтернет-конференції. – Черкаси: Вид-во ОІПОПП, 2014. - С. 14-18

2. Гричулич С. Прийоми індивідуалізації самостійної роботи учнів на

уроці / С. Гричулич. // Математика в школі. – №3 – 2000.

3. Раков С. А. Формування математичних компетентностей учителя

математики на основі дослідницького підходу в навчання з використанням

інформаційних технологій: Авторефер. дис. пед. наук: 13.00.02 – К.: 2005. – 52с.

80

УДК 378.147.091.31:004.77

А. С. Остаповець







ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В ОСВІТНЬОМУ ЖИТТІ СТУДЕНТІВ

Анотація. У статті йде мова про використання інформаційно-

комунікаційних технологій у суспільно-навчальному житті студентів і

викладачів сучасних ВНЗ.

Abstract. In this article we are talking about the use of information and

communication technologies in the social and educational life of students and

teachers of modern universities.

Ключові слова: ІКТ, технологічний прогрес, інформація, студент.

Keywords: ICT, technological progress, information, student.

Інформаційно-комунікаційні технології в житті студента,

використовуються дуже часто. Освіта має орієнтуватись на діяльнісні,

розвиваючі технології, які формують у студентів уміння вчитися, оперувати і

управляти інформацією, швидко приймати рішення, пристосовуватись до

потреб ринку праці (формувати основні життєві компетенції). Світовий процес

переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні і

соціальні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність

прискорення реформування системи освіти.

Дослідженнями про використання ІКТ в житті студентів займалися відомі

науковці, такі як: Радул В. В., Жаболенко М. В., Кочевий Р. А., Жданова Н. О. і

багато інших.

Розкриємо ж основні переваги використання ІКТ в навчальному процесі

та освітньому житті студентів на конкретних прикладах.

Із покон віків людство мало нагальну потребу обробки інформації.

Необхідність пошуку нових організаційних форм і методик навчання зумовлена

тим, що виникла потреба в розробці методики, яка відповідає адаптації школи

до комп‘ютерної епохи. Школа має стати найважливішим фактором

формування нових сучасних життєвих установок особистості. Це завдання під

силу лише тим учителям, які здатні не тільки «завантажувати» пам‘ять

студентів, а й формувати їх компетентності. В умовах традиційних форм та

методів навчання студенти, отримуючи інформацію пасивно, не вміють

81

самостійно її здобувати, а також застосовувати те, що знають. Сучасному

суспільству потрібна компетентна особистість, здатна брати активну участь у

розвитку економіки, науки, культури. Тому, сьогодні у шкільній освіті на

перший план висувається завдання створення сприятливих умов для виявлення

і розвитку здібностей студентів, задоволення їхніх інтересів та потреб, розвитку

навчально-пізнавальної активності та творчої самостійності. Освіта має

орієнтуватися на перспективи розвитку суспільства. А це означає, що в

сучасній освіті необхідно застосовувати найновітніші інформаційні технології.

Створення добротного інформаційного середовища є ключовим завданням на

шляху переходу до інформаційного суспільства. Масове впровадження

інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітню сферу висуває

проблему комп‘ютеризації закладів освіти в розряд пріоритетних. Розвиток і

впровадження ІКТ спрямовані на їх комплексне інформаційно-ресурсне й

методичне забезпечення.

Кожний шкільний предмет здатний суттєво вплинути на менталітет

людини, яка формує себе як особистість, на методи вирішення не тільки

шкільних завдань, а й навколишнього середовища. Сучасний випускник школи

повинен мати компетенцію використання інформаційних технологій, тобто

технологій, що проектуються сучасною індустрією як в освіті, так і в

повсякденному житті. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ

до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної

роботи, дають нові можливості для творчості, знаходження і закріплення будь-

яких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і

методи навчання. Нині комп‘ютеризація навчального процесу розглядається як

один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій

проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління

освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна

комп‘ютеризація навчального процесу у ВНЗ та ЗНЗ – складна проблема, яка

потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги. Використання

комп‘ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно

підвищують якість навчання, але під час використання ІКТ в навчально-

виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:

недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення

навчальних закладів;

недостатньо розроблені методики використання сучасних

інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення

усіх навчальних предметів;

недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в

навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних

технологій;

відсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних

інформаційних технологій навчання [2].

Упровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну

діяльність учнів – це один із шляхів. Комп‘ютери мають перейти із класу

інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема

82

розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які

сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В

кожному навчальному закладі створюються необхідні соціальні, психологічні,

педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних

технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному

процесі.

Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови

особистісних установок взаємодії викладача зі студентами. Викладач

зобов‘язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати студентів від

статичних знань до динамічних. Основними принципами роботи викладача, як

консультанта і помічника, стали відкритість, упевненість у можливостях і

здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини.

Роль учителя стала більш активною. Викладачі створюють сприятливі умови

для розкриття і розвитку студентів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства

та розвитку Інтернет-технологій актуалізують проблему формування

інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає

одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та

інших видів діяльності молодого фахівця. Нині існує безліч інформаційних

матеріалів на електронних носіях: електронні довідники, енциклопедії, атласи,

науково-популярні фільми тощо. Наявність у більшості бібліотек сучасного

інформаційно-комунікаційного обладнання й доступу до Інтернет дає

можливість учням набувати навичок пошуку, збирання інформації, її аналізу й

використання для набуття освіти, а вчителі мають можливість ефективно вести

пошук потрібних їм матеріалів у світовому просторі [1].

Таким чином, сучасний розвиток науки і світу змушує студентів іти поряд

з технологічним прогресом. Більшість студентів мають сучасні ґаджети, такі як:

планшети, комп‘ютери, смартфони і багато інших за допомогою яких вони

можуть вільно дізнаватися, обмінюватися, зберігати і вивчати велику кількість

інформації дистанційно, в будь-якій точці світу, де є покриття мережі інтернет.

Це є дуже корисним, так як кожному доступне навчання без великих

матеріальних затрат. Також, використання сучасних ґаджетів та ІКТ є корисним

для викладацького складу у ВНЗ, так як можна навчальні матеріали

опрацьовувати дистанційно без контакту зі студентами. Використання ІКТ є

надзвичайно корисним для освітнього життя студентів.


1. Гончаренко Л. М., Костенко О. І. Використання ІКТ для підвищення

якості навчання / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/27861/

Велікант К. А. Використання інформаційно-комунікаційних технологій

у навчально-виховному процесі / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-informatsiino-komunikatsiinikh-

tekhn-7.html

http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/27861/

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-informatsiino-komunikatsiinikh-tekhn-7.html

http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-informatsiino-komunikatsiinikh-tekhn-7.html

83

УДК: 378.147.227

М.М. ПОПЕРЕЧНИЙ

ВДПУ(м. Вінниця, Україна)


ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ІКТ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ У

ПТНЗ

Анотація

У цій статті розглянуті переваги використання ІКТ на уроках

інформатики у ПТНЗ.

Ключові слова : ПТНЗ, інформатика, ІКТ, комп‘ютерні технології.

Annotation

This article discusses the benefits of using ICT at computer science lessons in

VET.

Keywords: VET, computer science, ICT, computer technologies.

Стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій

потребує сучасного комп‘ютерно-грамотного суспільства. Відповідно до цього,

для педагогів особливо гостро постає питання підготовки обізнаних,

компетентних кадрів. В даній роботі розглянуто особливості застосування ІКТ

в навчально-виховному процесі, з урахуванням видів освітніх ресурсів та етапів

уроку.

Лавиноподібне зростання обсягів інформації, прийняв характер

інформаційного вибуху у всіх сферах людської діяльності. Інформаційний

вибух породив безліч проблем, найважливішою з яких є проблема навчання.

Особливий інтерес представляють питання, пов'язані з автоматизацією

навчання, оскільки «ручні методи» без використання технічних засобів давно

вичерпали свої можливості [1, c. 154].

Створення комп'ютерних технологій у навчанні є сусідами з виданням

навчальних посібників нової генерації, що відповідають потребам особистості

учня. Навчальні видання нової генерації покликані забезпечити єдність

навчального процесу і сучасних, інноваційних наукових досліджень, тобто

доцільність використання нових інформаційних технологій у навчальному

процесі і, зокрема, різного роду так званих «освітніх електронних ресурсів».

Ефект від застосування засобів комп'ютерної техніки в навчанні може бути

досягнутий лише тоді, коли фахівець предметної області не обмежується в

засобах представлення інформації, комунікацій і роботи з базами даних і знань

[2, c. 14].

З одного боку, освітні електронні ресурси можна класифікувати так

само, як паперові освітні ресурси (навчальна книга, посібник) і відповідно,

використовувати принципи класифікації, які застосовуються до традиційних

паперових освітніх ресурсів. З іншого боку, вони належать до категорії

електронних ресурсів і до них можуть бути застосовані принципи класифікації

електронних ресурсів. За технологією створення, вони є програмними

засобами, і до них може бути застосована класифікація педагогічних

програмних засобів. Крім цього є так звані освітні веб-ресурси, тобто ресурси

84

опубліковані в мережі Інтернет. Тому в основу класифікації ОЕР можна

покласти загальноприйняті способи класифікації як паперових освітніх

ресурсів, так і електронних ресурсів та педагогічних програмних засобів. Але

при виборі ОЕР необхідно дотримуватися певних загальних дидактичних

принципів:

принцип науковості;

принцип свідомості засвоєння діяльності;

принцип доступності змісту;

активність і самостійність;

індивідуалізація і колективність навчання;

ефективність навчальної діяльності;

зв'язок теорії і практики;

принцип наочності або, як ще кажуть, наочні методи змісту й діяльності.

Всі ці принципи ефективно реалізуються за правильного підходу до

підготовки уроку.

Ефективність уроку інформатики, на якому використовується

інформаційно-комунікаційна технологія, головним чином залежить від:

змісту навчального матеріалу (проблемні ситуації, наявність протиріч

тощо);

форми проведення (лекція, практичне заняття, консультація тощо);

рівня розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової

сфер учнів;

рівня методичної майстерності вчителя, його вмінь відбирати і

використовувати програмовані засоби.

Використання комп‘ютера має свої особливості на різних етапах

уроку інформатики: актуалізації опорних знань учнів; формування нових

понять і способів дії; використання знань та формування умінь.

На етапі використання знань, формування вмінь за допомогою

комп‘ютера виводиться: інформація про те, де реально можуть бути

використані знання, які отримують учні сьогодні на уроці; інформація, яка

підкреслює ті питання, які демонструють певні прийоми навчальної діяльності;

інформація, яка пояснює куди звернутися у разі виникнення труднощів за

допомогою, який вид допомоги обрати; інформація, яка підкреслює, що

вирішення цих проблем сприяє формуванню певних вмінь тощо.

Активне використання інформаційних та комунікаційних технологій у

навчально-виховному процесі формує нову педагогічну технологію навчання.

Взагалі комп'ютерний клас надає безліч дидактичних можливостей, таких

як: подача дозованої текстової інформації на екрани

моніторів учнів або на екран від проектора;

1. постановка різних завдань учням;

2. організація колективної розумової діяльності;

3. демонстрація схем, креслень та іншої відеоінформації;

4. контроль знань;

5. робота з електронними підручниками [3, c. 133].

85


1. Клейман Г. Можливості використання інформаційних технологій

[Текст]: / Г. Клейман. – М: Освіта, 2006. – 398с.

2. Основи інформатики та обчислювальної техніки: Проб. навч. для 10-

11 кл. середовищ, шк. [Текст]: / А. Г. Гейн, В. Г. Житомирський, Є. В.

Лінецький та ін – 2-е вид. -М.: Освіта, 2003. – 254 с.

3. Шиліна М.М. Формування пізнавальної самостійності школярів

[Текст]: / М.Н. Шиліна. – М: Освіта, 2005. – 245c.

УДК: 681.3:658.56

Т.О. Радомська Вінницький державний педагогічний університет


Науковий керівник: Кобися Алла Петрівна, кандидат педагогічних наук,




ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Анотація. В статті розглянуто специфіку процесу модернізації

професійно-технічної освіти, зокрема у частині впровадження засобів ІКТ у

діяльність ПТНЗ. Визначено причини популярності «хмарних технологій»

серед науковців та освітян, специфіки реалізації та функціонування «хмарних

технологій», а також особливостей їхнього використання у освітньому процесі

ПТНЗ.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, хмарні

технології, сучасні технології навчання

Постановка проблеми. Сучасні інформаційні технології представляють

широкі можливості для автоматизованої реалізації інформаційно-аналітичних

функцій і забезпечують можливість створення єдиного інформаційного поля

ПТНЗ, яке являє собою комплекс взаємопов‘язаних і взаємообумовлених

86

структурованих і неструктурованих інформаційних масивів. У Концепції

Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти

зазначається, що інформатизація професійно-технічної освіти, розроблення

педагогічних програмних засобів, забезпечення доступу до світових

інформаційних ресурсів є важливою умовою її модернізації [2].

Аналіз попередніх досліджень. Розглядаючи принципи модернізації

професійно-технічної освіти, В. Радкевич серед інших наголошує на

дотриманні принципу інформатизації, який спрямовується на широке

використання інформаційно-комунікаційних технологій в організації процесу

професійного навчання майбутніх кваліфікованих робітників та управлінні

системою професійно-технічної освіти. Цей принцип зумовлює необхідність

розвитку територіальних мереж передачі даних, призначених для забезпечення

доступу професійно-технічних навчальних закладів до вітчизняних і

міжнародних інформаційних мереж, вдосконалення мережевої інфраструктури

[3, c. 335]. Найбільш точно, на нашу думку, специфіку хмарної технології

охарактеризував В. Биков, який наголошує на тому, що «підтримку технологій

хмарної інфраструктури та надання користувачам відповідних послуг на умовах

аутсорсінгу здійснюють фірми і компанії ІКТ-бізнесу, що спираються на

розгорнуту і розгалужену по всьому світі мережу дата-центрів з надвеликими

потужностями процесорних, комунікаційних і зберігаючих кластерів».

Мета статті полягає в аналізі особливостей роботи з хмарними

технологіями в ПТНЗ.

Виклад основного матеріалу. Одними із сучасних ІКТ є хмарні технології. Хмарні технології – це

зручне мережеве середовище для зберігання і опрацювання інформації, що

поєднує в собі апаратні засоби, ліцензоване програмне забезпечення, канали

зв‘язку, а також технічну підтримку користувачів.

В освіті хмарні технології дозволяють педагогам створювати та зберігати

потужні масиви інформації та забезпечувати доступ до них тих, хто навчається.

При цьому учні можуть отримувати різні повноваження – переглядати чи

скачувати матеріали, здійснювати редагування документів тощо.

Сучасні хмарні ресурси поділяються на три види, які умовно

називаються: «Інфраструктура як послуга», «Платформа як послуга»,

«Програмне забезпечення як послуга». На першому рівні користувачі

отримують базові ресурси, наприклад, процесори для зберігання інформації

(використовується найчастіше). На другому рівні користувачі мають

можливість встановлювати власні комп‘ютерні програми на платформі

провайдера. Вищий рівень хмарних технологій – використання власного

програмного забезпечення розробника, що надають користувачам значні

можливості для роботи з інформацією і незалежність від власного програмного

забезпечення.

Хмарні технології − це технологія, яка надає користувачам Інтернету доступ до

комп‘ютерних ресурсів сервера і використання програмного забезпечення як

онлайн-сервіса.

87

На сьогоднішній день хмарні технології − це одна велика концепція, що

включає в себе багато різних понять.[4]

Хмарні технології в навчанні надають ряд переваг:

економія засобів на придбання програмного забезпечення (використання

технології Office Web Apps (Office онлайн));

зниження потреби в спеціалізованих приміщеннях;

виконання багатьох видів учбової роботи, контролю і оцінки online;

економія дискового простору;

антивірусна, безрекламна, антихакреська безпека та відкритість

освітнього середовища для викладачів і для учнів.

непотрібні потужні комп'ютери;

менше витрат на закупівлю програмного забезпечення і його

систематичне оновлення;

необмежений обсяг збереження даних;

забезпечення захисту даних від втрат та виконання багатьох видів

навчальної діяльності, контролю і оцінювання, тестування он-лайн,

відкритості освітнього середовища;

економія коштів на утримання технічних фахівців.

«Хмарна технологія» – це, передусім, специфічний спосіб об‘єднання

комп‘ютерів (їхніх обчислювальних потужностей, дискових масивів тощо) на

основі технології віртуалізації, який дозволяє представити таке об‘єднання, як

єдину систему. На основі такого об‘єднання стає можливим створення

надпотужних супер-комп‘ютерів, а також значно спрощується робота дата-

центрів. У свою чергу в освіті, доцільніше говорити про використання інтернет-

сервісів (Google Apps, Google Drive, Microsoft Office 365, Microsoft Onedrive,

Edisk, ukr.net тощо), а не хмарних технологій. Основними перевагами

означених сервісів є їхня мультиплатформність та певна безкоштовність. Для

системи ПТНЗ дані переваги мають важливе значення, адже фінансування ПТО

здійснюється за залишковим принципом, а це призводить до відчутних проблем

із забезпеченням ІКТ засобами та доступом до мережі Інтернет. Відчутними є й

строкатість комп‘ютерних конфігурацій як на апаратному рівні, так і на рівні

ОС та програм, а також складнощі з адмініструванням комп‘ютерного парку.

Таким чином, професійно-технічні навчальні заклади потребують широкого

впровадження в освітній процес можливостей інтернет-сервісів, але сучасний

стан ринку таких послуг, їхня вартість та об‘єми є значним стримуючим

чинником.[1]

Етапи реалізації

Використання хмарних технологій в освіті припускає певні етапи у

реалізації. Передусім необхідно зареєструватись на хмарному ресурсі та

завантажити на свій комп‘ютер необхідне програмне забезпечення.

Другим етапом є організація файлового середовища - завантаження інформації.

Третім - виступає надання доступу до цієї інформації певним суб‘єктам (учням,

педагогам, батькам, адміністрації тощо) та організація її використання.

Наприклад, можна розташувати на «хмарі» систему завдань, які учні мають

виконати.

88

Висновки. Отже, підсумовуючи можна зробити висновок, що за

допомогою хмарних технологій виконується велика кількість базових операцій.

Тим не менш, майже кожен з сервісів пропонує встановити спеціалізований

клієнт для вашої системи, що прискорить роботу із хмарою.


1. Биков В. Ю. Технології хмарних обчислень – провідні інформаційні

технології подальшого розвитку інформатизації системи освіти України / В. Ю.

Биков. // Комп‘ютер у школі та сім‘ї. – 2011. – № 6. – С. 3–11.

2. Концепція Державної цільової програми розвитку професійно-технічної

освіти на 2011–2015 роки [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1723-2010-р.

3. Радкевич В. О. Принципи модернізації професійно-технічної освіти / В.

О. Радкевич // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2011. – № 3 (3). С.

331–337.

4. Можливості використання хмарних технологій в освітній та соціальній

сферах. Сабліна М.А. – ISSN On line: 2312-5829. Освітологічний дискурс, 2014,

№ 3(7).

УДК 373.3.091.33:004

І. В. Рибак







ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація. У статті представлено використання інноваційних технологій в

освітній діяльності молодших школярів, організація інтерактивного навчання і

його форми.

Abstract. The article presents the use of innovative technologies in the

educational activities of junior pupils, the organization of interactive learning and its

form.

Ключові слова: інноваційні технології, інтерактивне навчання, молодші

школярі.

Keywords: innovative technologies, interactive learning, junior

schoolchildren.

89

Сучасний світ змінюється з кожним днем, стає все більш прогресивнішим

і цивілізованішим, удосконалюються сучасні технології. Тому, вчителі мають

змінювати підходи до викладання форм і методів навчання в початкових

класах. Потрібно не тільки встигати за сучасною ерою «комп‘ютеризації і

механізації», а в деякій мірі і випереджувати.

Сучасний учень початкових класів, на нашу думку, має:

‒ звикати до більш самостійного здобуття знань;

‒ знаходити шляхи оволодіння необхідною інформацією;

‒ прагнути до пізнавальної діяльності;

‒ уміти ставити і вирішувати нові і складні проблеми;

‒ володіти комп‘ютером і користуватись інтернетом.

У сучасній школі мають викорінюватись такі риси, як

закомплексованість, недовір‘я, безініціативність. Кожна дитина повинна брати

активну участь у навчальному процесі. Вона має відчувати себе потрібною і не

приниженою. Навчання має бути невимушеним і цікавим. Школа має стати

фундаментом для вибору професії в майбутньому. Кожна дитина має

самовиразитися в школі, а самореалізуватися в житті.

Саме всьому цьому і сприяють інноваційні технології в сучасній

педагогічній освіті. Впровадивши в педагогічну діяльність сучасні інноваційні

технології, а зокрема, інтерактивні форми навчання, метод проектів,

інформаційно-комунікативні технології (ІКТ), підвищується інтерес до певних

навчальних дисциплін. У процесі роботи кожна дитина розкривається як

неповторна індивідуальність, виконує свою функцію. Такі інтерактивні форми

організації, як кооперативні і технології навчання в дискусії, метод проектів,

значно згуртовують учнівський колектив, сприяють розвитку ініціативності,

впевненості, толерантності. А якщо дитина буде навчатися з цікавістю, то

звичайно і підвищиться якість навчання.

Основною метою педагогічної діяльності вважаємо формування школяра

як особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і позитивними

моральними якостями.

Учителеві часом бракує часу, щоб замислитися над тим, навіщо потрібна

інноваційність, удосконалення професійної майстерності, … . А виявляється,

питання підвищення ефективності роботи вчителя нині є дуже актуальним.

Відповідно до вимог часу й змін у системі освіти змінюються й підходи до

підвищення кваліфікації. Завдання системи підвищення кваліфікації вчителів

нині вже не полягають тільки в розширенні й поглибленні методичних знань зі

спеціальності. Учителі мають опанувати ефективні сучасні технології й техніки

організації педагогічного процесу.

Актуальним у педагогічному процесі стає використання методів і

прийомів, що допомагають формувати у школярів навички самостійного

здобуття нових знань, збирання необхідної інформації, вміння мислити, робити

висновки.

Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей учнів на

практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між

90

учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та

співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та

можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних

особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і

самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Формування

особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються

важливі умови [1, с. 101]:

‒ створення позитивного настрою до навчання;

‒ відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної

мети;

‒ можливість висловлювати свою думку і вислуховувати товаришів;

‒ учитель – це друг, радник, старший товариш.

Для досягнення цієї мети в сучасну педагогіку впроваджуються

інноваційні технології. Так, науковець О. М. Ворожейкіна, автор методичного

посібника «100 цікавих ідей для проведення уроку» відносить до передових

сучасних технологій:

‒ інтерактивні методи навчання;

‒ ігрові методи навчання;

‒ технологію концентрованого навчання;

‒ проектну технологія навчання;

‒ модульне навчання;

‒ індивідуально-орієнтоване навчання;

‒ інтегроване навчання;

‒ проблемне навчання [2, с. 87].

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної

діяльності. Вона має на меті створення комфортних умов навчання, за яких

учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить

продуктивним сам процес навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає

в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної взаємодії всіх

учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де вчитель і учень є рівноправними

суб‘єктами навчання. Вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих

ситуацій, спільне розв‘язання проблем. У дітей молодшого шкільного віку дуже

погано розвинене абстрактне мислення, зате переважає наочно-образне

мислення. Для учнів цього віку притаманне правило: «Краще один раз

побачити, ніж сто раз почути». В організації інтерактивних методів навчання до

роботи включається слухова і зорова пам‘ять, збільшується шанс задовольнити

потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво

відрізнятися. Проте активації зорової і слухової пам‘яті недостатньо. Понад

2400 років тому Конфуцій [2, с. 53] наголошував:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам‘ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

А саме під час інтерактивного навчання учні критично мислять,

проводять дискусії, сперечаються, приймають рішення, емоційно спілкуються

91

між собою, розв‘язують різні проблеми.

Щоб подолати ускладнення в застосуванні інтерактивних технологій і

перетворити боки їх на сильні, потрібно пам‘ятати:

‒ інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу,

а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога;

‒ краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у

навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри»;

‒ використовувати спочатку прості інтерактивні технології, а потім

складні;

‒ на одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні

вправи;

‒ використання інтерактивних технологій удосконалює фаховий рівень

вчителя [3, с. 3].

Провідні педагоги сучасності розрізняють такі форми організації

інтерактивного навчання [4]:

1. Фронтальна ( «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Дерево рішень»,

«Критичне мислення», «Експрес-опитування», «Асоціативний кущ»).

2. Кооперативна (робота в парах і групах).

3. Інтерактивні ігри («Рольова гра», «Спрощене судове засідання»).

4. Технології навчання в дискусії (метод «Прес», «Обери позицію»).


1. Мариновська О. Науково-методичний супровід освітніх інновацій

/ О. Мариновська // Освітні інновації та передовий педагогічний досвід в

закладах освіти Івано-Франківської області : наук.-метод. зб. / упоряд. :

З. Болюк, Р. Зуб‘як, О. Мариновська та ін. ; за заг. ред. Болюк З.,

Мариновської О., Зуб‘яка Р. – Івано-Франківськ : ОІППО, 2007. – С. 84-125.

2. О. М. Ворожейкіна «100 цікавих ідей до проведення уроку» . - Х.:

ТОВ «Видавнича група «Основа», 2011. – 255 с.

3. Древаль Г. Інновації в початковій школі / Г. Древаль // Початкова

освіта. – 2009. – № 42 (листопад). – С. 2-4.

4. Бойко Л. М. Організація парної та групової роботи на уроках.


http://novashkola.ucoz.ua/publ/organizacija_parnoji_ta_grupovoji_roboti_na_urokak

h_v_pochatkovikh_klasakh/1-1-0-10

http://novashkola.ucoz.ua/publ/organizacija_parnoji_ta_grupovoji_roboti_na_urokakh_v_pochatkovikh_klasakh/1-1-0-10

http://novashkola.ucoz.ua/publ/organizacija_parnoji_ta_grupovoji_roboti_na_urokakh_v_pochatkovikh_klasakh/1-1-0-10

92

УДК 373.3.091.33:004

Т. О. Цимбал







РОЛЬ ЗАСОБІВ ІКТ У РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація. У статті проаналізовано розвиток креативних здібностей

молодших школярів засобами інформаційно-комунікаційних технологій.

Доведено практичну значущість засобів ІКТ у навчальному процесі та наведено

перелік ризиків, які можуть негативно вплинути на особистість.

Abstract. The article analyzes the development of creative abilities of junior

pupils by means of information and communication technologies. The practical

significance of ICT tools in the learning process is proved and a list of risks that can

negatively affect the personality is presented.

Ключові слова: навчальний процес, креативність, інформаційно-

комунікаційні технології, молодші школярі.

Keywords: educational process, creativity, information and communication

technologies, junior schoolchildren.

Проблема розвитку креативності (творчості) молодших школярів, на

сьогоднішній день, є особливо актуальною, адже саме нині ми створюємо Нову

Українську Школу, де будуть працювати люди, які здатні приймати

нестандартні рішення та вміють творчо мислити. На жаль, сучасна школа ще

зберігає застарілий підхід до вивчення нового матеріалу і залишається місцем,

де дитина отримує лише знання.

Дуже часто навчання у школах зводиться в основному лише до

запам‘ятовування і відтворення прийомів, типових способів розв‘язування

завдань. Таке одноманітне та алгоритмічне повторення одних і тих же дій,

робить навчання для дітей не цікавим і часто вони не можуть знайти себе в

соціумі після закінчення навчального закладу через брак життєво важливих

навичок та знань [1].

Нині, з огляду на реформування, вчитель має вносити в навчальний

процес нові методи та прийоми подачі інформації. Тому виникає питання,

навіщо це потрібно?

Найсприятливішим для розкриття й прискореного розвитку здібностей є

молодший шкільний вік. Це найвідповідальніший етап дитинства, коли дитина

хоче вчитися і вірить у свої сили.

93

Мозок дітей молодшого шкільного віку, налаштований на отримання

знань у формі розважальних програм по телебаченню, мультфільмів або

комп‘ютерних ігор, тому набагато легше інформація буде сприйматись на уроці

за допомогою медіа-засобів [2, с. 138].

Про необхідність сприяння розкриттю творчого потенціалу особистості

свідчать дослідження Г. Костюка, Н. Кузьміна, О. Матюшкіна, В. Моляко, О.

Музики, Я. Пономарьова, Б. Теплова, які показали, що творчість – специфічна

форма взаємодії людини зі світом, яка створює передумови для духовного

зростання.

До основних показників творчих здібностей можна віднести:

творчу продуктивність;

оригінальність;

гнучкість думки;

допитливість;

фантазію;

вигадку;

високу вразливість;

інтуїцію.

Критерії здібностей учнів не можна охарактерезувати якоюсь однією

конкретною здібністю. Основною ознакою креативної особистості вважають її

творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості дитини, що

відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

Критеріями здібностей учнів до творчої діяльності є застосування нових

підходів до розв‘язання навчальних проблем, використання у навчальній

практичній діяльності всіх теоретичних знань і практичних навичок, прояв

кмітливості у нестандартних ситуаціях.

До зовнішніх проявів творчого розвитку в дитинстві відносяться:

допитливість;

дослідницька активність;

більш швидкий розвиток мислення і мовлення;

ранння захопленність (музикою, малюванням, читанням,рахуванням)

[2, с. 139].

Практика показала, що кожен учень по-різному освоює нові знання.

Раніше вчителям важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня, а

нині з появою інформаційно-комунікаційних технологій це зробити набагато

легше.

Тому, одним із головних завдань початкової школи є застосування ІКТ у

процесі вивчення більшості навчальних предметів у рамках програми.

Інформаційно-комунікаційні технології це сукупність методів, засобів

та прийомів пошуку, зберігання, опрацювання, подання та передавання

графічних, текстових, цифрових, аудіо та відеоданих на базі персональних

комп‘ютерів, комп‘ютерних мереж та засобів зв‘язку.

Інформаційно-комунікаційні технології з точки зору дидактики ІКТ

дозволяють:

забезпечити зворотній зв‘язок у процесі навчання;

94

підвищити унаочненість навчального процесу;

забезпечити пошук інформації з різноманітних джерел;

індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різним

рівнем підготовки;

створювати сприятливу атмосферу для спілкування;

організувати колективну й групову роботи [3, с. 78].

Учитель 21 століття має зважати на те, що інформаційно-комунікаційні

технології навчання міцно увійшли в повсякденне життя. Використання

інформаційних технологій розширює межі освітнього процесу і значно

підвищує його практичну спрямованість, сприяє підвищенню мотивації учнів,

розвитку творчих здібностей та створює умови для їх успішної самореалізації в

майбутньому.

Аби урок був цікавішим та ефективнішим, учителі використовують

різноманітні комп‘ютерні програми. З їх допомогою можна вивчати новий

матеріал, перевіряти знання учнів з певних тем. Усі ці програми допомагають

урізноманітнювати форми й методи роботи, створюють умови для розвитку

креативності молодшого школяра.

Комп‘ютер можна використовувати на всіх етапах процесу навчання: під

час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення вивченого, контролю

рівня навчальних досягнень учнів.

Застосування інформаційних технологій у традиційному навчанні

дозволяє диференціювати процес навчання молодших школярів з урахуванням

їх індивідуальних особливостей, дає можливість творчо працювати вчителю та

є соціально значущим і актуальним.

Демонстраційний матеріал, досліди, ігрові завдання, тести, допомагають

урізноманітнити під час уроків види діяльності дітей, перевірити отримані знання,

дають можливість дитині самостійно працювати на комп‘ютері.

Спостереження показали, що такі уроки із застосуванням інформаційних

технологій викликають великий інтерес в учнів, який виражається у зростанні

кількості питань, що задаються дітьми, а також у пошуку відповідей на складні

запитання. Зростає кількість учнів, які готують самостійно додаткову

інформацію до уроку. Дані уроки також сприяють формуванню комп‘ютерної

грамотності.

Підготовка до уроків із використанням інформаційних технологій

вимагає більшого часу, ніж звичайний урок, але це не можна назвати

недоліком, так як дані уроки значно ефективніші звичайних. Як показує

практика, з усіх існуючих технічних засобів навчання комп‘ютер найбільш

повно відповідає дидактичним вимогам, оскільки володіє цілим рядом

додаткових можливостей, що дозволяють керувати процесом навчання,

максимально адаптувати його до індивідуальних особливостей учнів.

Грамотне використання будь-яких засобів інформаційних технологій на

уроках тягне за собою розвиток особистості дитини: інтелекту, пам‘яті, уваги і

т.д. Використання інформаційних технологій на уроці є потужним

мотиваційним стимулом. Але в той же час, необхідно пам‘ятати, що

використання ІКТ має і свої негативні наслідки:

95

перезбудження нервової системи;

втому очей;

статистичне напруження м‘язів спини і шиї;

загальну стомлюваність організму.

ІКТ це не мета, а засіб навчання. Комп‘ютеризація має стосуватися

лише тієї частини навчального процесу, де вона справді необхідна для розвитку

особистості учня молодшого шкільного віку.

Тому, якою б привабливою не була навчальна діяльність із

використанням комп‘ютера на уроці, необхідно суворо дотримуватися

встановлених санітарних норм.

Інформаційні технології стають потужним багатофункціональним

засобом навчання. Їх використання привчає учня жити в інформаційному

середовищі, сприяє залученню школярів до інформаційної культури.


1. Воропай Н. В. Креативність – здатність до творчості. Формування

творчої особистості молодшого школяра. [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: http://school2saki.krimedu.com/ru/article/kreativnist--zdatnist-do-tvorchosti-formuvannya-

tv.html 2. Міщенко Н. І. Розвиток творчого потенціалу молодших школярів

засобами інноваційних технологій // Таврійський вісник освіти. – 2017. – № 1

(57) . – С.138-143.

3. Ткачук В. Комп‘ютеризація шкільної освіти: переваги та сфери ризику

// Вища освіта України. – 2004. - № 4. – С.77-81.

http://school2saki.krimedu.com/ru/article/kreativnist--zdatnist-do-tvorchosti-formuvannya-tv.html

http://school2saki.krimedu.com/ru/article/kreativnist--zdatnist-do-tvorchosti-formuvannya-tv.html

96

СЕКЦІЯ 3. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ВИКЛАДАННІ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ

ДИСЦИПЛІН У ВНЗ

УДК 378.091.33:796

В.А. Бабаліч

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький, Україна

МЕТОД “ПОРТФОЛІОˮ В МОДЕРНІЗАЦІЇ

ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація. Самостійна робота студента виступає важливим складником

фахової підготовки вчителя фізичного виховання. Тому актуальним на сьогодні

постає питання пошуку шляхів її вдосконалення. Вважаємо запровадження

методу ―Портфоліоˮ допоможе кращому структуруванню самостійної роботи

студентів, сприятиме систематизації й поглибленню знань студентів з

дисципліни ―Теорія і методика викладання спортивних ігорˮ.

Ключові слова. Спортивні ігри, метод ―Портфоліоˮ, студенти.

Abstract. Independent work of the student is an important component of the

professional training of the teacher of physical education. Therefore, today the

question of finding ways to improve it is a topical issue. We consider introduction of

the method "Portfolio" will help to better structure the independent work of students,

will promote the systematization and deepening of knowledge of students in the

discipline "Theory and teaching methods of sports games".

Keywords. Sports games, ―Portfolioˮ method, students.

На сучасному етапі розвитку, модернізації професійної освіти у ВНЗ,

проблема вдосконалення фахової підготовки вчителів фізичного виховання за

рахунок впровадження інноваційних технологій все більше привертає увагу

науковців. Досліджуючи цю проблему в аспекті покращення якості підготовки

самостійної роботи студентів (СРС) з дисципліни ―Теорія і методика

викладання (ТМВ) спортивних ігорˮ пропонуємо удосконалити її за рахунок

впровадження методу ―Портфоліоˮ. Туркот Т. І. вважає, що метод ―Портфоліоˮ

допоможе систематизувати результати СРС, сприятиме узагальненню,

поглибленню і розширенню знань студентів, отриманих на аудиторних

заняттях[1].

Досить поширеною серед науковців є думка, що портфоліо важлива і

ефективна складова для здійснення контролю за навчально-пізнавальною

діяльністю студентів. Дослідники розглядають портфоліо як колекцію робіт

(Д. Майєр, Е. Стафф), виставку робіт (М. Фрай), збір доказів (К. Варвус), що

сприятиме особистісному зростанню студентів.

97

Таким чином, з метою визначити, обґрунтувати та експериментально

перевірити ефективність методу ―Портфоліоˮ в структурі СРС у процесі

вивчення дисципліни ―ТМВ спортивних ігорˮ було проведено дослідження, яке

складалось з етапів:

На першому констатувальному етапі ми здійснили аналіз психолого-

педагогічної та методичної літератури з даної проблеми, а саме: ознайомились з

умовами і вимогами щодо організації СРС у ВНЗ; здійснили діагностику

різновидів СРС та вивчили її сутність, структуру у процесі вивчення

дисципліни ―ТМВ спортивних ігорˮ.

Другий формуючий етап був спрямований на розробку комплексу заходів

щодо організації СРС. Робота полягала у визначенні і добору ефективних

засобів, форм СРС, оновлені організаційної структури СРС, запроваджені

методу ―Портфоліоˮ.

Портфоліо у матеріалізованому плані уявляємо як теку, в якій у

систематизованому вигляді студент накопичує матеріали, які є результатом

його самоосвітньої діяльності з конкретної навчальної дисципліни. Під час

запровадження методу ―Портфоліоˮ студенту необхідно було підготувати:

план-конспект практичного заняття; есе; презентацію по темі лекційного

матеріалу; конспект курсу; термінологічний словник; анотацію до статті або

параграфу в підручнику, цитату на підтвердження власної думки; рецензію на

підготовлену однокурсником доповідь. Усі зазначені види робіт виконувались у

різних комбінаціях, залежно від поставлених цілей і завдань СРС. Для

контролю СРС було розроблено до кожного виду робіт критерії оцінювання.

На третьому контрольному етапі – аналізувались та узагальнювались

одержані в процесі експериментальної роботи результати дослідження, які

знайшли своє втілення у розробці структури СРС дисципліни ―ТМВ

спортивних ігорˮ.

В результаті проведеного формуючого експерименту (з фіксацією

констатуючого і підсумкового ―взірців‖) було доведено ефективність

використання методу ―Портфоліоˮ в структурі СРС під час викладання

дисципліни ―ТМВ спортивних ігорˮ.

Таким чином, одержані результати дослідження допомогли удосконалити

структуру СРС з дисципліни ―ТМВ спортивних ігорˮ, що сприяло активізації

навчально-пізнавальної діяльності студентів. Після впровадження методу

―Портфоліоˮ було відмічено покращення якості виконання СРС з предмету.


1. Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / Тетяна Іванівна

Туркот. – К.: Кондор, 2011. – 628 с.

98

УДК 378.14.014.15 С. М. Кирильчук

ВДПУ (м. Вінниця, Україна)


ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ

МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

У статті аналізується доцільність використання інтерактивного навчання

у підготовці майбутніх педагогів.

Ключові слова: інтерактивне навчання, інтерактив, ділові ігри, case-

study, навчальні дискусії, тренінги, метод проектів.

Annotation

The article examines the feasibility of using interactive learning in the training

of future teachers.

Keywords: interactive learning, interactive, business games, case-study,

training discussions, trainings, project method.

В Україні триває реформування системи освіти. Завдання закладів

професійної освіти забезпечення процесу одержання систематизованих знань,

умінь і навичок на якісно новому та ефективному рівні. Але основною

проблемою залишається пасивність та інертність у процесі навчання, оскільки

не всі навіть найсучасніші педагогічні технології, методи та засоби можуть в

повній мірі забезпечити високу активність навчально-пізнавальної діяльності

суб‘єктів навчання. Тому, завдання педагога – не просте репродукування і

відтворення навчального матеріалу, а стимулювання студентів та

спрямовування їх до активних дій, залучення до розв‘язання комунікативних

завдань.

Використання інтерактивного навчання сприяє не лише вдосконаленню

процесу фахової освіти та кращому засвоєнню програмного матеріалу, але й

загальному розвитку студентів, забезпеченню кожного з них оптимальними

можливостями для особистісного становлення й вдосконалення в контексті

самовизначення, самореалізації та формування професійної культури.

Слово «інтерактив» (із англ. interact, де «inter» – взаємний та «act» –

діяти) означає здатність до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це

спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну,

передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен, хто

навчається, відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Термін «інтерактивне навчання» почав використовуватись з кінця 90-х

років XX ст. і, на думку науковців, має такі класифікаційні ознаки: з точки зору

філософії – це діалектичний процес; за орієнтацією на особистісні структури

його можна охарактеризувати як інформаційне й операційне одночасно; за

характером змісту – загальноосвітнє, соціально-психолого-педагогічне,

культуротворче; за механізмом засвоєння – асоціативно-рефлекторне; за

99

основним чинником розвитку – соціогенне; за підходом до особистості –

антропоцентричне; за кооперацією учасників – групове, парне, фронтальне,

індивідуальне; за організаційними формами – альтернативне традиційному

класно-урочному, інноваційне, за умов якого заняття проводяться в активній

формі проблемної лекції, семінару, брейн-стормінгу, психодрами, диспуту,

дебатів, діалогу, полілогу, прес-конференції, ділових і дидактичних ігор,

інсценування, тренінгів тощо (загалом у діловій та освітній сфері нині

використовується понад 2000 видів інтеракції) [5, с. 16].

Інтерактивне навчання – це упорядкована взаємодія педагога та студентів,

що спрямована на досягнення визначеної мети. У сучасному розумінні для

інтерактивного навчання характерні такі риси: двобічний характер; спільна

діяльність викладача та студентів; керівництво процесом викладачем; спеціальна

організація та різноманітність форм; цілісність та єдність; мотивація та зв‘язок із

реальним життям; виховання та розвиток особистості студентів одночасно з

процесом засвоєння нових знань [5, с. 17].

Використання сучасних інтерактивних технологій у навчанні сприяє

підвищенню якості підготовки майбутніх педагогів. До них належать такі

технології: ділові ігри; case-study; навчальні дискусії; тренінги; метод проектів.

Ділова гра – це вид гри, в процесі якої в уявлених ситуаціях моделюється

зміст професійної діяльності майбутніх педагогів [2, с. 140].

Основними атрибутами ділової гри є: імітація обраного аспекту

цілеспрямованої людської діяльності; ролі кожного учасника; регламентація

ігрових дій системою правил; перетворення просторово-часових характеристик

діяльності, що моделюється; умовний характер гри; оцінювання діяльності

учасників гри [3, с. 126].

Виділяють такі види ділових ігор: «мозковий штурм», інноваційні,

імітаційні, організаційно-діяльнісні, організаційно-комунікативні тощо.

Технологія Сase-study – метод кейсів (англ. – case-method, кейс – метод,

кейс-стаді – метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу) –

технологія навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних

і бізнес-ситуацій. Студенти повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в

суті проблеми, намітити можливі напрями її вирішення і вибрати кращі з них.

Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі або наближені до

реальної ситуації.

Студенти навчаються аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми

та шляхи їхнього розв‘язання. У процесі аналізу ситуації поєднується групова та

індивідуальна робота студентів, під час якої обговорюється пропозиція кожного,

розвиваються навички групової, командної роботи, навички аналізу і планування

[4].

Метод проектів передбачає створення відповідної проблемної ситуації, під

час вирішення якої студенти, оволодівши певною сукупністю академічних знань,

здатні засобами проектної діяльності показати як теоретичний аспект

розв‘язання поставленої задачі, так і можливості практичного застосування

одержаних результатів. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну

діяльність студентів – індивідуальну, парну або групову. У процесі підготовки

100

проектної роботи задіяні різні види діяльності – розумова, комунікативна,

практична і презентаційна. За цих умов самостійна робота, по-перше, стимулює

розвиток критичного мислення, їхні пізнавальні й дослідницькі навички,

здатність орієнтуватися в інформаційному просторі. По-друге, вона створює

передумови для інтеграційних процесів взаємопроникнення знань із різних

галузей науки, використання різноманітних способів, методів і засобів навчання

у процесі досягнення конкретної навчальної мети [1, c. 398].

Можна стверджувати, що використання інтерактивного навчання у

підготовці майбутніх педагогів є запорукою оптимізації процесу навчання,

допомагає встановити партнерські стосунки педагога і студента, сприяє

демократизації освіти. Інтерактивні технології навчання поєднують у собі

інтегральну реалізацію проблемного та контекстного методів, діалогічного

підходу, активного творчого спілкування, тобто інноваційні дидактичні засоби,

застосування яких суттєво підвищує ефективність навчання, розвиває творчі

здібності особистості.


1. Гордійчук Г. Б. Використання проектної технології навчання як засобу

забезпечення практичної спрямованості навчального матеріалу з трудового

навчання / Гордійчук Г.Б., Стратій Д.А. // – Вінниця : ТОВ «Планер», – 2011. –

С. 397-401.

2. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній

освіті майбутніх фахівців / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр // за ред.

член-кор. НАПН України Гуревича Р. С. – Львів : ЛДУ БЖД, 2012. – 380 с.

3. Кадемія М. Ю. Використання інтерактивних технологій навчання / М.

Ю. Кадемія // –2008. – С. 125-132.

4. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання :

Cловник-глосарій / М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр, Т. Є. Рак // – Львів : СПОЛОМ,

2011. – 136 с.

5. Мельник В. В. Інтеракція в освітньому процесі: технологія організації /

В. В. Мельник // Управління школою. – 2006. – № 23 (133). – С. 15-35.

101

Кізім Світлана Степанівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського,


ВИКОРИСТАННЯ ГРАФІЧНИХ РЕДАКТОРІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ

ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

У статті розглянуто особливості використання графічних редакторів

AdobePhotoshop та CorelDraw для візуалізації навчального матеріалу,

представлення його у нетрадиційній і гранично візуалізованій формі з метою

стимулювання та організації розумової діяльності студентів, розвитку

критичного, емпіричного й евристичного мислення у процесі професійної

підготовки майбутніх педагогів.

Ключові слова: візуалізація, навчальний матеріал, графічні редактори,

растровий редактор AdobePhotoshoр, векторний редактор CorelDraw,

програмне забезпечення, професійна підготовка майбутніх педагогів.

The article discusses the features of the use of AdobePhotoshop and

CorelDraw graphic editors for visualization of educational material, presentation of

it in an untraditional and extremely visualized form in order to stimulate and

organize students' intellectual activity, develop critical, empirical and heuristic

thinking in the process of training future educators.

Keywords: visualization, educational material, graphic editors,

AdobePhotoshoar raster editor, CorelDraw vector editor, software, training of future

teachers.

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток техніки й активне

використання в інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) привели до

істотних змін у системі професійної підготовки майбутніх педагогів. Для

успішного та цілеспрямованого використання ІКТ у навчальному процесі

майбутні педагоги мають знати загальні принципи створення, дидактичні

можливості, функціональність спеціалізованого програмного забезпечення,

зокрема графічних редакторів для візуалізації навчального матеріалу, оскільки,

графічно-інформаційні технології (зокрема, засоби комп‘ютерної графіки)

дають нові можливості організації процесу розвитку просторового мислення

студентів за рахунок різноманітних видів наочного подання інформації.

Нині ринок програмного забезпечення налічує чимало програмам і

редакторів, які дозволяють обробляти і редагувати графічні зображення, тому у

процесі обробки графічних зображень складно розібратися в різноманітті софту

графічних редакторів. Правильний вибір програмних засобів для вирішення

конкретної задачі щодо обробкиграфічних зображень є запорукою успіху для

отримання відкорегованих зображень.

Актуальною виступає проблема вибору графічних редакторів для обробки

УДК 378.147.091.33:004.9

102

графічних зображень, особливо у процесі графічного представлення

навчального матеріалу.

Аналіз попередніх досліджень. Проблеми візуалізації навчального

матеріалу процесі навчання графічних дисциплін учнів та студентів

досліджували Д. Кільдеров, А. Корнєєва, Л. Манилова, В. Чепок та ін.; окремі

аспекти методики навчання креслення розкриті у працях О. Джеджули,

М. Козяра, В. Сидоренка, Д. Тхоржевського; застосуванням засобів

комп‘ютерних технологій у процесі візуалізації навчального матеріалу

займалися, М. Жалдак, Ю. Машбиць, Н. Морзе, та ін.; проблеми застосування

комп‘ютерної графіки як складової частини комп‘ютерних технологій у

навчальному процесі висвітлюють у своїх працях О. Глазунова, В. Кондратова,

В. Михайленко, О. Романюк та ін.

У своїх працях науковці зазначають, що використання графічних

редакторів дозволяє збагатити і наповнити навчальні матеріали, спонукає

студентів до активізації пізнавальної діяльності та підвищує якість професійної

підготовки майбутніх фахівців.

Мета цієї статті полягає у висвітленні інноваційних підходів у процесі

графічної підготовки майбутніх педагогів шляхом використання графічних

редакторів AdobePhotoshop та CorelDraw.

Виклад основного матеріалу.Нові умови для візуалізації навчального

матеріалу викликані переходом суспільства на якісно новий інформаційний

рівень, який дає змогу використовувати ІКТ практично в усіх галузях людської

діяльності. Як складова ІКТ, комп‘ютерна графіка на сьогодні має значний

потенціал використання в освітньому процесі з метою візуалізації навчального

матеріалу.

Традиційне вивчення графічних дисциплін у вищих навчальних закладах

(ВНЗ) викликає у студентів значні труднощі, пов‘язані зі сприйманням

просторових властивостей геометричних об‘єктів та розумінням перетворення

їх просторових моделей у плоскі ортогональні зображення. Технічні

можливості засобів комп‘ютерної графіки створюють умови наочно

демонструвати і спостерігати перетворення просторових моделей у площинні.

Графічний редактор – це специфічний програмний засіб, що дозволяє

створювати й перетворювати графічні зображення. Графічні редактори

забезпечують графічне відображення відомостей з табличних процесорів, баз

даних або окремих графічних файлів у вигляді діаграм, графіків, гістограм,

тощо. Вони надають можливість створення ілюстрацій для різних документів,

навчальних посібників, дидактичних матеріалів тощо [2, с. 211].

Використовування графічних редакторів як засобу графічного

представлення навчального матеріалу сприяє створенню навчальних елементів,

котрий дозволяє ілюструвати теоретичні положення, сприяє успішному

розвитку творчих умінь і навичок, збагачує інтелектуальну й емоційну сферу

учня, формуєта розвиває просторову увагу за рахунок використання карт,

таблиць, схем, діаграм, наборів карток з текстом, цифрами або малюнками.

У процесі професійної підготовки бакалаврів галузі знань 0101

Педагогічна освіта, напряму підготовки 6.010103 Технологічна освіта

103

нормативна дисципліна «Комп‘ютерна графіка» спрямована на опанування

основними правилами оформлення алгоритмічних основ дво- та тривимірної

графіки, формування навичок створення та редагування графічних зображень за

допомогою редакторів AdobePhotoShop, CorelDraw у процесі графічного

представлення навчального матеріалу.

Курс спрямовано на набуття студентами базових знань необхідних для

ефективної обробки інформації, поданої в графічній формі, а також для

використання комп‘ютерних зображень у навчальній і майбутній професійній

діяльності. У процесі вивчення начальної дисципліни студенти отримають

необхідний обсяг теоретичного матеріалу та практично оволодіють сучасними

комп‘ютерними засобами і середовищами для створення, обробки й візуалізації

растрових і векторних зображень. Однаково важливими є уміння створювати як

нові зображення та рисунки, так і редагувати наявні, перетворювати формати

комп‘ютерних зображень та їхні колірні моделі, імпортувати належним чином

підготовлені графічні зображення в офісні документи та Веб-сайти тощо.

Потужними редакторами для графічного представлення навчального

матеріалуу процесі професійної підготовки майбутніх педагогів є програми

AdobePhotoshop, CorelDraw.

Растровий редактор AdobePhotoshop – растровий графічний редактор,

розроблений і поширюваний фірмою AdobeSystems. Цей продукт є лідером на

ринку в області комерційних засобів редагування растрових зображень, і

найбільш відомим продуктом фірми Adobe. Нині редактор Photoshop доступний

на платформах Mac OS X / Mac OS і Microsoft Windows. Не дивлячись на те, що

спочатку програма була розроблена для редагування зображень до друку на

папері (перш за все, для поліграфії), в даний час вона широко використовується

у Веб-дизайні та системі освіти з метою візуалізації навчального матеріалу.

Через високу популярність програми AdobePhotoshop, підтримка його

формату файлів, PSD, була реалізована в його основних конкурентів, таких, як

MacromediaFireworks, CorelPhotoPaint, Pixelimageeditor, WinImages, GIMP,

JascPaintshopPro та інші. [3, с. 529-532]

Векторний редактор CorelDraw – це ідеальний інструмент для створення

векторних зображень. Векторні зображення, розроблені в CorelDraw, можуть

змінювати масштаб без втрати якості. Наприклад, зображення логотипу у

форматі програми CorelDraw X3, можна використовувати під час друку або на

візитці і на величезному рекламному щиті без втрати якості картинки.

Векторні графічні редактори дозволяють користувачеві створювати і

редагувати векторні зображення безпосередньо на екрані комп'ютера, а також

зберігати їх у різних векторних форматах, наприклад, CDR, AI, EPS, WMF або

SVG.

CorelDraw GraphicsSuite X4 надає всі необхідні інструменти для

продуктивної роботи вчителя. Інтуїтивно зрозумілі інструменти для векторного

ілюстрування та макетування сторінок дозволяють реалізувати чудові

дизайнерські рішення. Професійне програмне забезпечення для редагування

фотографій допомагає ретушувати і покращувати фотографії. Растрові

зображення можна легко перетворити у векторні файли.

104

У середовищі програми CorelDraw можна створювати графічні

зображення, які розкривають процес нанесення рисунка на тканину до

інструкційної картки, а за допомогою MicrosoftWord можна допрацювати

таблицю, яка повністю розкриває процес практичного нанесення гладі на

тканину, дотримуючись технологічної послідовності виготовлення вишитого

Інструменти CorelDraw сприяють ефективній роботі,пропонують

різноманітність типів заповнень: рівний колір, PostScript, векторні або растрові

шаблони (включаючи 24-розрядні кольорові фотографії), фрактальні текстури і

чотири типи заповнень з градаціями. Фрактальні заповнення створюють

величезну різноманітність цікавих текстур і поверхонь, хоча побічним ефектом

такої гнучкості при високій роздільній здатності може призвести

докатастрофічного зниження продуктивності.Такі особливості роботи у

програмі CorelDraw дозволяють створювати різноманітні рисунки, графічні

зображення тощо.

Висновок.Інноваційні підходи у процесі графічної підготовки майбутніх

педагогів шляхом використання графічних редакторів AdobePhotoshop та

CorelDraw зосереджується на створенні та опрацюванні графічної

інформаціїдля графічного представлення навчального матеріалу. Зазначені

вище графічні редактори дозволяють створювати індивідуальнітеки рисунків,

схем, діаграм тощо, засоби задля реалізації навчальних цілей у процесі

професійної підготовки майбутніх педагогів. У порівнянні з аналогічними

редакторами, описані вище редактори, забезпечують створення графічних

зображень високої якості найменшого розміру, що є результатом їх

застосування у процесі створення навчальних ресурсів.


1. Бондаренко С.В. Лучшие трюки и эффекты в Photoshop CS3,

CorelDRAW X4, 3ds Max 2009 / С.В. Бондаренко, М.Ю. Бондаренко – М.:

Диалектика, 2008. – 336 с.

2. Комолова Н. В. AdobePhotoshop CS3 / Н. В. Комолова, Е. С. Яковлева

–СПб.: БХВ-Петербург, 2007. - 752 с.

3. Ресурси мережі інтернет [Електронний ресурс] – Режим доступу: –

http://phys.ippo.kubg.edu.ua/?page_id=662

105

УДК 681.3:658.56 Кобися Алла

Петрівна,


Кобися Володимир Михайлович кандидат педагогічних наук, доцент


Коцюбинського,


ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ

Анотація. У статті проведено аналіз поняття «інформаційне освітнє

середовище», описано структуру та технологічні аспекти його створення і

можливості використання у навчальному процесі ВНЗ.

Ключові слова: інформаційне освітнє середовище, вищий навчальний

заклад, інформаційно-комунікаційні технології.

Abstract. The article analyzes the concept of "informational educational

environment", describes the structure and technological aspects of its creation and the

possibility of using it in the educational process of higher educational institutions.

Key words: informational educational environment, higher educational

institution, information and communication technologies.

Виклад основного матеріалу. В умовах сучасної системи освіти вимоги

до викладача постійно зростають. Змінюються як навчальні програми, так

технології, що використовуються в навчальному процесі. Сучасний викладач

повинен не тільки передати студенту знання відповідно до навчальної

програми, а й сприяти формуванню в нього навичок роботи з інформацією,

уміння конструктивно і ефективно взаємодіяти з колегами і викладачами, в

тому числі з використанням сучасних засобів телекомунікацій, а також

підготувати його до наукової діяльності і навчити випускника вищого

навчального закладу постійно розвивати здібності мислити, вибирати,

аналізувати і критично оцінювати інформацію, здобувати знання самостійно і

працювати в команді.

Під впливом інформаційно-комунікаційних технологій створюються

сучасні технології освіти на основі занурення студента в нове інтелектуальне

середовище. Формування нової моделі освіти пов‘язане зі зміною характеру

інформаційних потоків. В сучасних умовах головну роль відіграють не

комп'ютери, а комунікації, з‘явилася мережева економіка, мережева освіта. Так

звана педагогіка мережевих спільнот розвивається в тісному зв'язку з сучасною

концепцією розвитку Інтернет, яку прийнято називати Веб 2.0. Викладач

зобов'язаний знати педагогічні можливості мережевих сервісів, навіть

незважаючи на те, що спочатку дані інструменти не мали освітньої

106

спрямованості.

У сучасних дослідженнях «освітнє середовище» розглядають у двох

значеннях – широкому і вузькому. Причому, поняття «освітнє середовище»

розглядається з позицій системного підходу як об‘єкт освітньої системи у

зв‘язку із загальними та спеціальними завданнями її розвитку.

У широкому значенні поняття «освітнє середовище» розглядають як

підсистему соціокультурного середовища, сукупність фактів, що історично

склалися, обставин, ситуацій, спеціально організованих педагогічних умов

розвитку особистості [1].

Т. Менг вважає, що освітнє середовище – це багатовимірне соціально-

педагогічне явище, яке з різними комунікативними механізмами являє собою

єдине ціле і ситуативно впливає на розвиток ціннісних орієнтацій особистості,

відносин та способів поведінки, що актуалізуються у процесах засвоєння та

поширення соціокультурних цінностей [2].

Відповідно до соціально-психологічного підходу [3] освітнє середовище

визначається як умова досвіду конструювання соціальних сенсів людиною у

процесі його взаємодії із зовнішнім світом. Освітнє середовище складає

діалектичну єдність своїх просторово-наочних і соціальних компонентів, які

взаємообумовлені і пов‘язані між собою. Таким чином, у вузькому значенні при

вивченні поняття «освітнє середовище» спостерігається двосторонній процес:

вплив умов освіти на того, хто навчається; вплив того, хто навчається на умови,

у яких здійснюється освітній процес. Саме останній вплив додає освітньому

процесу особистісно зорієнтованого характеру завдяки долученню важливих

для людини знань і використання комфортних технологій навчання.

Аналіз перших авторських підходів до розробки структури освітнього

середовища в своїй роботі "Образовательная среда: от моделирования к

проектированию" виконав В. Ясвін [4]. Він звертає увагу на моделі структури

освітнього середовища у Г. Ковальова і Є. Клімова. У моделі Г. Ковальова

освітнє середовище складається з фізичного оточення, людських факторів і

програми навчання. До фізичного оточення автор відносить будівельно-

архітектурні особливості навчального закладу; до людських факторів –

просторову і соціальну густину серед суб'єктів навчально-виховного процесу,

особистісні характеристики та успішність учнів, статево-вікові та національні

особливості учнівського і педагогічного колективів; до програми навчання –

структуру, стиль викладання, характер соціально-психологічного контролю,

форми навчання, зміст освітніх програм. У наступних моделях освітнього

середовища компоненти виділені Г. Ковальовим, уточнюються авторами,

отримують більшу деталізацію або виділяються додатковий компонент

(компоненти) на основі науково обґрунтованих зв'язків між елементами

освітнього середовища.

У результаті теоретичного аналізу психолого-педагогічних досліджень

освітнього середовища можна зробити висновок про існування декількох

сучасних моделей освітнього середовища:

– еколого-особистісна модель (В. Ясвін);

– комунікативно-орієнтована модель (В. Рубцов);

107

– антрополого-психологічна модель (В. Слободчиков);

– психодидактична модель (В. Лебедева, В. Орлов);

– екопсихологічна модель (В. Панов).

Варто зазначити, що структура освітнього середовища в цих моделях має

як спільні, так і відмінні риси. Спільним є виокремлення в структурі освітнього

середовища матеріальних ресурсів і психологічних особливостей

взаємовідносин суб'єктів навчально-виховного процесу. Відмінності

обумовлені різними методологічними підходами авторів до створення моделі

освітнього середовища, що відобразилося на виділенні різних характеристик

суб'єктів середовища та їх діяльності, яка відбувається в освітньому

середовищі.

Технічно інформаційно-освітнє середовище будується за допомогою

інтеграції інформації на традиційних і електронних носіях, компьютерно-

телекомунікаційних технологіях взаємодії, віртуальних бібліотек, розподілених

баз даних, навчально-методичних комплексів і розширеного апарату дидактики

[5, с. 163].

Сучасне інформаційно-освітнє середовище повинно мати засоби

передавання даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-

програмного та організаційно-методичного забезпечення та орієнтувати на

задоволення освітніх потреб користувачів [5, с. 175].

За структурою інформаційно-освітнє середовище має нелінійну будову та

складається з таких основних рівнів: інформаційні ресурси і електронний банк

нормативної, навчальної і програмної документації; інформаційно-освітні

середовища підструктур; предметні та індивідуальні (локальні) інформаційно-

освітні середовища. Зв‘язки між суб‘єктами локальних освітніх просторів

забезпечують інтеграцію та розвиток інформаційно-освітнього середовища.

Інформаційно-освітнє середовище ВНЗ виконує такі основні функції:

оперативне передавання начальної інформації до суб‘єктів навчання;

здійснення комунікативної функції між усіма учасниками освітнього процесу;

надання комфортних умов для самостійної роботи.

Розвиток соціальних сервісів Інтернет, технологій web 2.0, технологій

розподілених обчислень (хмарних технологій) надає викладачу нові можливості

для створення інформаційного освітнього середовища засобами однієї із

безкоштовних платформ. В цьому випадку інформаційне освітнє середовище

являє собою блог або сайт, контент якого містить навчальний матеріал,

збережений у вигляді файлів на ресурсах GoogleDisk, SkyDrive, DropBox,

зв‘язок між якими здійснюється за допомогою системи гіпертекстових

посилань, а рівень доступу може змінюватись розробником.

Одним із важливих питань щодо впровадження елементів дистанційного

навчання в навчальний процес – є забезпечення зворотного зв‘язку між

викладачем та студентом. З цієї метою використовуються вебінари, теле- та

відеотелеконференції, чати та ІCQ, засоби IP-телефонії (наприклад, Skype,

ooVoo), електронна пошта, форуми та блоги тощо. Ці засоби можуть бути

використані як для індивідуальних, так і групових консультацій, спільної

роботи, обговорень, презентацій і захисту проектів.

108

Результати самостійної роботи студентів можуть бути представлені в

різних формах, в залежності від завдань вивчення дисципліни. Наприклад, під

час вивчення дисциплін «Теорія і методика трудового та професійного

навчання», «Інформаційно-комунікаційні технології в наукових дослідженнях»,

«Основи проектних технологій» студенти розробляють проекти за технологіями

веб-квестів та блог-квестів, які підключено до електронних навчально-

методичних комплексів дисциплін. Це нові технології проектної діяльності, які

дозволяють реалізувати колективну роботу.

Під час вивчення дисциплін «Комп‘ютерні технології в навчальному

процесі», «Методика застосування комп‘ютерної техніки при викладанні

предметів шкільного курсу» студенти розробляють телекомунікаційні

навчальні проекти за програмою Intel "Навчання для майбутнього" (версія 10.0)

із застосуванням соціальних сервісів Інтернет, технологій web 2.0, технологій

розподілених обчислень (хмарних технологій) та вікі-технологій. Кожний

студент розробляє свій власний проект, який містить блог викладача, значну

кількість інтерактивних дидактичних матеріалів (кросвордів, ігор, тестів тощо),

інтерактивних on-line опитувальників, карт знань, мультимедійних презентацій,

інструкцій тощо.

Таким чином, студенти мають змогу поступово в міру виконання завдань

до лабораторних робіт, додавати їх до власних вікі-сторінок, брати участь в он-

лайн групових обговореннях, вести власний блог із записами стосовно власної

рефлексії, використовувати усі методичні матеріали, які розмістив викладач на

вікі-сторінці спільноти, заповнювати спільні документи тощо. Перевіряти

роботу студентів викладач має змогу у вільний час з будь-якого місця

перебування.


1. Педагогика в современных информационно-образовательных средах


http://www.gdenet.ru/bibl/education/Communications/5.1.html.

2. Менг Т. В. Педагогические условия построения образовательной среды

вуза: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01 / Т. В. Менг. – СПб.: Север, 1999. – 170 с.

3. Мануйлов Ю. С. Соотношение понятий пространство и среда в

контексте управленческой практики [Електронний ресурс] / Ю. С. Мануйлов. –

Режим доступу: http://new.niro.nnov.ru/?id=1971.

Ясвин В. А. Образовательная среда от моделирования к проектированию /

В. А. Ясвин. – М.: Смисл, 2001. – 366 с.

4. Солдаткин В. И. Создание информационно-образовательной среды

открытого образования Российской Федерации / В. И. Солдаткин; под общ. ред.

А. Н. Кулика // Новые информационные технологии в социально-гуманитарных

науках и образовании: современное состояние, проблемы, перспективы

развития. – М.: Логос, 2003. – С. 161-179.

http://ito.vspu.net/SAIT/inst_kaf/kafedru/matem_fizuka_tex_osv/www/ENK/2011-2012/kompleks_new_magistru/index.htm

http://ito.vspu.net/SAIT/inst_kaf/kafedru/matem_fizuka_tex_osv/www/ENK/2013_2014/Osn_projekt_tehnologi_magistr/index.htm

109

К. О. Парубок



ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація. У статті розглядається проблема формування інформаційної

компетентності студентів ВНЗ, а також умови, що сприяють її підвищенню,

розвитку інтересу до навчання на основі інтенсивного впровадження ІКТ у

навчальний процес. Мова також йде про підвищення інформаційної

компетентності на основі наближення навчання до майбутньої професійної

діяльності, що має позитивний вплив на формування конкурентоздатного

фахівця у ВНЗ.

Abstract. The article deals with the problem of formation of information

competence of students of higher educational institutions, as well as the conditions

that promote its increase, the development of interest in learning on the basis of

intensive implementation of ICT in the educational process. It is also about increasing

information competence based on the approach of training to future professional

activities, which has a positive impact on the formation of a competitive expert in

higher education.

Ключові слова: Блог-квест, Веб-квест, компетентність, інформаційна

компетентність, інформаційно-комунікаційні технології.

Keywords: Blog quest, Web Quest, competence, competence information

competence, information and communication technology.

Постановка проблеми. Сучасне інформаційне суспільство висуває перед

вищими навчальними закладами завдання – підготувати фахівця, який має бути

здатний до саморозвитку, володіння професійними компетенціями та ін. Вищий

навчальний заклад має стати найважливішим фактором формування нових

сучасних життєвих установок особистості. В умовах традиційних форм та

методів навчання студенти, отримуючи інформацію пасивно, не вміють

самостійно її здобувати, а також застосовувати те, що знають.

Аналіз попередніх досліджень. Актуальність вимог щодо системи вищої

освіти в організації навчального процесу, до вдосконалення організаційних і

розроблення нових освітніх технологій є однією з центральних проблем.

Проблемою розвитку інформаційної компетентності задопомогою засобів

ІКТ опікувались В. Биков, А. Андрєєв, Р. Гуревич, Н. Грущенко, Н. Корсунська,

Є. Полат, С. Солдаткін, Н. Тіхомірова, Е. Тоффлер та ін.

Метою статті є розгляд особливостей формування інформаційної

компетентності студентів з використанням ІКТ під час навчання у ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. В процесі дослідження ми дотримувалися

визначення поняття «компетенція», що дав А. Хуторський: «Сукупність

взаємопов‘язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів

110

діяльності), що задаються відносно певного кола предметів і процесів, які

необхідні для якісної продуктивної діяльності щодо відношення до них

[7, с. 115] та визначення поняття «компетентність» – володіння відповідною

компетенцією, сукупністю особистісних якостей студентів, зумовлених

досвідом його діяльності в певній соціальній особистісно-значимій сфері [7, с.

115].

Пошук шляхів підготовки конкурентоздатних фахівців дозволяє

стверджувати, що нині важливо дати не тільки суму знань, а й розкрити

здібності та можливості студентів щодо оволодіння обраною спеціальністю,

навчити гнучкому підходу до розв‘язання проблеми.

З метою стимулювання інтересу до вивчення предмету необхідне

розуміння його важливості, можливості, доцільності. Наприклад, у процесі

виконання Блог-квестів, в яких здійснюється інтеграція технологій Блог і Веб-

квест. Ця технологія побудована на основі технології блогу, мови HTML,

пошуку та використанні безкоштовного Веб-простору.

Таким чином, Веб-квест поєднує в собі ідеї проектного методу та ігрових

технологій в середовищі WWW засобами Веб-технологій.

Під квестом (англ. Quest – подорож, мандрівка) розуміють комп‘ютерну

гру, в якій гравець має добитися певної мети, використовуючи власні знання і

досвід, а також спілкуючись з учасниками квеста [5, с. 75].

Розглянута інтерактивна методика Веб-квестів учить знаходити необхідну

інформацію, здійснювати її аналіз, піддавати її аналізу, систематизувати і

вирішувати поставлені задачі, її використання є нескладним, не потребує

завантаження додаткових програм або одержання специфічних технічних знань

та навичок – необхідним є лише комп‘ютер з доступом до мережі Інтернет

[3, с. 25-26].

Як свідчать дослідження, доступність забезпечує засвоєння студентами

навчального матеріалу, а достатня складність – психологічний розвиток.

Крім електронних бібліотек курсів, засобів розробки змісту навчального

процесу, системи управління навчальним процесом одержують розвиток

технології e-learning, у тому числі віртуальні аудиторії і навіть навчальні

заклади.

Актуальним є питання самостійного навчання студентів, котре можна

здійснювати за технологією e-learning [4, с. 235].

E-learning повинно базуватися на прогресивних педагогічних теоріях і

методах. В якості теоретичної основи розробки електронного навчання може

виступати теорія поетапного формування розумових дій, розвиваючого

навчання, формування теоретичного мислення проблемного навчання,

установки, стратегія випереджаючої освіти, ігрові технології, модульне і

рейтингове навчання, технологія формування критичного мислення, проектний

метод, індивідуальний і диференційований підхід до навчання, технологія

повного засвоєння знань, групова робота, різнорівневі навчання , навчання за

допомогою кейсів (пакет ситуацій для прийняття рішень), навчання на основі

соціальної взаємодії, кредитна система та ін. Кожна з них має переважну

область своєї застосовності і в певних умовах доповняє один одного Зрозуміло,

111

існуючі теорії, база для особистісно-орієнтованого навчання будувались

безвідносно до комп‘ютерного навчання і потребують доопрацювання [6, с. 26-

41].

Висновок. Особливого значення у формуванні інформаційної

компетентності у ВНЗ є використання ІКТ, що стимулюють інтерес студентів

до певних реально наявних проблем, пошуку самостійних рішень.

Використання ІКТ у навчальному процесі ВНЗ має високий внутрішній

потенціал, оскільки студенти навчаються не тільки одержувати професійно

значимі знання в готовому вигляді, а й набувати їх самостійно, використовуючи

ІКТ, що готує їх до майбутньої професійної діяльності, формуючи

інформаційну компетентність.

Формування інформаційної компетентності на основі використання ІКТ є

ефективним, але потребує створення системи формування різних дисциплін у

ВНЗ з використанням як традиційних, так і інноваційних технологій навчання.

Сучасний випускник ВНЗ має компетенцію використання інформаційних

технологій, тобто технологій, що проектуються сучасною індустрією як в

освіті, так і в повсякденному житті. ІКТ відкривають студентам доступ до

нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної

роботи, дають нові можливості для творчості, знаходження і закріплення будь-

яких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і

методи навчання.


1. Гуревич Р. С. Інформаційні технології навчання : інноваційний підхід :

навчальний посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко : за ред.

Гуревича Р. С. – Вінниця : ТОВ «Планер», 2012. – 348 с.

2. Панина Т. С. Современные способы активизации обучения : уч. пос. /

Т. С. Панина, Л. Н. Вавилова ; под. ред. Т. С. Паниной. – 4-е изд., стер. – М. :

Издательский центр «Академия», 2008. – 176 с.

3. Трайнев В. А. Новые информационные коммуникационные технологии

в образовании / В. А. Трайнев, В. И. Теплышев, И. В. Трайнев – М. : Изд.

Дашков и К, 2008. - с. 45.

4. Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання :

навчально-методичний посібник / М. Ю. Кадемія, С. С. Кізім, В. О. Уманець у 2

частинах – Ч.1. – : Вінниця : ФОП Тарнашинський О. В., 2017. – 303 с.

5. Кадемія М. Ю., Козяр М. М., Рак Т. Є. Інформаційно-комунікаційні

технології навчання: словник-глосарій. / М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр, Т. Є. Рак.

– Львів «СПОЛОМ», 2011, с. 136.

6. Литвинова С. Поняття та основні характеристики хмаро орієнтованого

навчального середовища середньої школи [Електронний ресурс]/С. Г.

Литвинова//Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове

фахове видання – 2014. – №2(40). – с.26-41.

7. Хуторской А. В. Практикум по дидактике и современным методикам

обучения / А. В. Хуторской. – Спб. : Питер, 2004. – 541 с.

112

УДК 378.147:004

Ю. Л. РОМАНИШИН

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу

(м. Івано-Франківськ, Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАВЧАННЯ У ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ

Анотація. Розглянуті напрями розвитку сучасних інноваційних

педагогічних технологій. Виділені суттєві відмінності між педагогічною та

навчальною технологією. Визначені потенційні можливості та переваги

використання інноваційних технологій навчання у технічному ВНЗ при фаховій

підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності.

Abstract. It is considered the development aspects of modern innovative

educational technologies. The main differences between educational technology and

training technology are described. There are determined the potential opportunities

and advantages of using the innovative training technologies in professional student

training of technical higher school for the future professional activity.

Ключові слова: інноваційні технології, інформаційно-комунікаційні

технології, педагогічна технологія, професійна освіта.

Key words: innovative technologies, information and communication

technologies, pedagogical technology, professional education.

Інтеграційне інформаційне суспільство ставить високі вимоги до

сучасних фахівців, задовольнити які зможуть ті, з них, які володіють фаховими

знаннями, є ініціативні та професійно вмотивовані, з аналітичними підходами

та критичним мисленням, навичками до саморозвитку, мобільні та гнучкі до

змін. Професійна вища освіта намагається задовольнити вимоги професійно-

орієнтованого ринку праці щодо кваліфікованого кадрового забезпечення.

Тому, при підготовці студентів у технічному ВНЗ широко застосовуються

інноваційні методики та технології організації та здійснення навчального

процесу використовуючи сучасні засоби інформаційно-комунікаційних

технологій. Результатом якісної підготовки студентів є фахова адаптація

випускників у професійному середовищі та в сучасному суспільстві.

Використання інноваційних підходів та технологій в педагогіці зумовлене

глобалізацією суспільних процесів, інтеграцією знань, трансформацією засобів

та методів навчання. В умовах навчального процесу технічного ВНЗ активно

використовуються сучасні педагогічні та навчальні технології. Проте,

педагогічна технологія є поняттям ширшим за змістом і сферою використання.

Вона може функціонувати на загально-педагогічному, предметно-методичному

і локальному рівнях. [1, c. 59]. Педагогічна технологія представлена в таких

113

аспектах, як: науковий, процесуально-описовий та процесуально-дійовий

[2, с. 184]. Навчальна технологія є технологією локального спрямування, і

використовується при вивченні навчального елементу або змістового модуля

певної навчальної дисципліни. До кожної навчальної технології підбираються

відповідні форми та методи навчання.

Ціллю педагогічних інноваційних підходів та технологій є покращення,

удосконалення, модернізація навчального процесу в технічному ВНЗ,

приведення його у відповідність вимогам і напрямам розвитку суспільних

процесів.

Інноваційними технологіями, які сприяють інтелектуалізації навчання та

розвитку інформаційних інтелектуальних навчальних систем на основі

штучного інтелекту є такі види інформаційно-комунікаційних технологій, як:

інформаційні технології експертних систем та систем підтримки прийняття

рішень.

Відкритість та прозорість інформаційно-глобалізаційного суспільства,

доступність світових наукових та навчальних інформаційних ресурсів через

засоби Інтернет-технологій сприяли створенню інформаційно-навчальних

середовищ та розвитку систем е-освіти. Розділяємо думку вченого С. О.

Семерікова, який вважає, що е-навчання є інноваційною технологією,

спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто

навчається, і на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій

може розглядатися як технологічна основа фундаменталізації вищої освіти

[3, c. 436]. Системи е-навчання є конкурентоспроможними та продукують нові

знання тільки тоді, коли наповнені якісним та доступним навчальним

контентом, тобто електронними навчально-науковими ресурсами. Такі

інноваційні методики та технології навчання можна вважати одним із напрямів

удосконалення вищої професійної освіти.

Також, до інновацій в освіті відносять інновації в: змісті освіти;

технології навчання та виховання; організації педагогічного процесу тощо.

[1, c. 29]. Одним із інноваційних напрямів розвитку освіти є розвиток

педагогіки творчості, яка включає в себе вивчення проблем творчого навчання

та розвитку творчих здібностей студентів [4, с. 16].

Особливостями інноваційного навчання у вищій школі є його відкритість,

налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях тощо [1, с. 9].

Проте, інноваційна педагогічна діяльність, особливо у технічному ВНЗ має

певні недоліки: слабка мотивація обох сторін навчального процесу;

неправильна організація інноваційних процесів; значні терміни впровадження;

недостатня готовність до використання інноваційних технологій; впровадження

інноваційних технологій із запізненням, що обмежує можливості отримання

користі від їх використання тощо [1, с. 46].

Інноваційні технології навчання у технічному ВНЗ спрямовані на

розвиток у майбутніх фахівців творчого професійного мислення до вирішення

поставлених завдань; поєднання стандартизованих підходів у вирішенні як

навчальних, так і професійних завдань з використанням нешаблонного,

дослідницько-інноваційного, аналітичного, професійно-креативного типу

114

мислення. Використання шаблонних підходів та усталених алгоритмів у

вирішення поставлених завдань спрощують процес розв‘язання завдання,

зменшують рівень помилки а отриманий результат є очікуваний, типовий,

раціональний, але не завжди ефективний та конкурентоздатний, не вирізняється

від аналогічних рішень конкурентів.

Використання інноваційних технологій і методик у навчальному процесі

технічного ВНЗ при підготовці студентів спрямовані на активізацію та

формування професійно-творчих здібностей студентів, інноваційних умінь та

навичок використання неординарних підходів до вирішення поставлених

фахових завдань та прийняття рішень, мобільності, інтегрованості та гнучкості

у роботі, готовності та адаптації до здійснення змін, переходу від

репродуктивного способу мислення до інноваційно-креативного стилю роботи

та виконання професійних завдань.


1. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: підручник /

І. Дичківська. – 3-тє вид., випр. – К.: Академ-видав, 2015. – 304 с.

2. Вітвицька С. Практикум з педагогіки вищої школи: навч. посібник за

модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.

Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 384 с.

3. Осадча О. Я. Історико-педагогічні концепти розвитку електронної

освіти у контексті підготовки майбутніх педагогів / О. Я. Осадча // Молодий

вчений: науковий журнал. – Херсон: Видавничий дім «Гельветика». – №3 (43).

– березень. – Ч. ІІІ. – 2017. – С. 435-439.

4. Швай Р. Психологія та педагогіка творчості: навч. посібник / Р. Швай. –

Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 200 с.

УДК 37.091.31:004

М.В. Сапогов



SMART – ОСВІТА: НОВИЙ ТИП НАВЧАННЯ

Анотація. У статті представлений огляд сучасних наукових підходів до

розуміння сутності поняття «Smart education», показані переваги концепції

smart-освіти. Доведено, що використання smart-технологій створює нові

можливості для системи освіти. Розкриті можливості еволюційної

трансформації та переходу smart-освіти на новий рівень – smart-

115

суспільства. Відзначається, що у smart-суспільстві відбувається перехід від

традиційної моделі навчання до e-learning, а потім – до smart-освіти.

Ключові слова: smart-освіта, інформаційне суспільство, освітній

простір.

Annotation. The article presents the modern scientific approaches review for

understanding the gist of the "smart education" concept and shows the main

advantages of this concept. It is proven that the smart technologies usage opens

new opportunities for the educational system. The evolutional transformation

possibilities and the smart-education transition to a new level of the «smart-

society» are revealed. Obviously, there is a transition from the traditional

learning model to e-learning, and after that its devolution to the smart-education

in the smart society.

Key words: smart education, informative society, educational range.

Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного

суспільства, а також сучасні соціально-економічні процеси, на думку

науковців (Р. Гуревич, М. Кадемія), вимагають суттєвих змін у багатьох

сферах діяльності держави, а особливо в освіті. Інформатизація освіти як

складова частина цього процесу є системою методів, процесів і

програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою накопичення,

оброблення, зберігання, розповсюдження та використання інформації в

інтересах її споживачів. При цьому виділяються такі цілі інформатизації

суспільства: підвищення якості освіти через впровадження та

використання сучасних ІКТ у навчальному процесі; забезпечення

доступу до знань та даних для кожного члена суспільства; розвиток

інтелектуальних і творчих здібностей на базі індивідуалізації суспільства;

забезпечення випереджувального навчання фахівців [1, с. 248 - 249].

Удосконаленню системи освіти на основі використання сучасних

інформаційно-комунікаційних технологій присвячені дослідження В.

Бикова, Р. Гуревича, І. Захарової, М. Козяра, М. Кадемії, В. Кухаренка, О.

Спіріна, Є. Полат, І. Роберт, І. Трайнєва та ін. Результати досліджень

науковців свідчать, що все вище зазначене має значний вплив на якість

підготовки сучасних фахівців.

На необхідність змінення самого освітнього середовища, замість

нарощення об‘єму підготовки фахівців, та якісної зміни змісту освіти,

його методів, засобів та середовища вказують й інші науковці [4], які

обґрунтовують необхідність загального переходу до Smart-освіти. На їх

думку, загальною на сьогодні є норма проведення занять зі студентами з

використанням мультимедійних презентацій, виконаних у таких

програмних пакетах, як Microsoft Power Point або Macromedia Flash. Але,

поряд із звичними презентаційними технологіями у сферу освіти входять

нові, так звані, інтерактивні технології, які дозволяють відійти від

презентацій у вигляді слайд-шоу. Нова форма подачі матеріалу за

допомогою інтерактивних пристроїв (інтерактивні дошки Smart Boards,

116

інтерактивні дисплеї Sympodium) являють собою презентацію, що

створюється викладачем під час проведення навчального заняття [4, c.

17].

Важливою для розуміння сутності нового типу навчання,

презентованого у нашій доповіді, є Концепція Smart-освіти [4], яка

включає створення інтелектуального середовища безперервного розвитку

компетентностей учасників освітнього процесу, включаючи заходи

формального й неформального процесу навчання, результатом яких є

зміни наявної поведінки шляхом застосування набутих нових

компетентностей. Технічною базою реалізації такої освіти є вся система

пристроїв як ті, що належать студентам, так і навчальному закладу:

звичайні стаціонарні комп‘ютері, ноутбуки, планшети, смартфони та ін.

Мета – надавати навички, необхідні для успішної діяльності в умовах

цифрового суспільства та розумної економіки [4, с. 18].

Додаючи нових характеристик до визначення сутності досліджуваного

феномену, В. Тихомиров [3] основну ідею Smart education розглядає у

динамиці. Автор розподіляє процес розвитку підходів до освіти на три етапи

й розглядає їх на основі трьох критеріїв, таких як, знання, технології,

викладання, вчитель й бізнес. «Вчора» єдиним джерелом знань для студентів

був викладач, при цьому набути нових знань студент міг тільки в аудиторії

або у книзі, яку порадив викладач. Метою університетів була підготовка

фахівців для виробництва. «Сьогодні» знання передаються не тільки від

викладача до студента, але й між студентами, що дозволяє створювати новий

рівень знанню. У свою чергу,активно починають застосовуватися освітні

технології і викладачі можуть надавати знання не тільки в аудиторії. А

«завтра» головним джерелом знань для студента стане Інтернет, технології

будуть індивідуально орієнтовані й спрямовані на створення нових знань.

Процес викладання буде передбачати рух знаннєвих об‘єктів у будь яких

напрямах від студента до викладача та зворотньо, від студента до студента.

Випускник буде не просто фахівцем у своїй галузі, він зможе увійти у бізнес-

середовище у якості партнера або менеджера [3].

У науковій літературі [2] сформульовані також принципи Smart-

освіти, які визначають реальні шляхи практичного використання названої

технології в умовах навчального закладу. Схарактеризуймо їх:

1. Використання в освітній програмі актуальних відомостей для

рішення навчальних задач. Швидкість та об‘єм інформаційного потоку в

освіті та певній професійній діяльності стрімко збільшується. Діючі

навчальні матеріали необхідно доповнювати відомостями, що поступають

у режимі реального часу, для підготовки студенті до рішення практичних

задач, до роботи в умовах реальної ситуації, а не на тренувальних

прикладах й моделях.

2. Організація самостійної пізнавальної, дослідницької, проектної

діяльності студентів. Цей принцип є ключовим у період підготовки

фахівців, здатних до творчого пошуку вирішення професійних задач,

самостійної й дослідницької діяльності.

117

3. Реалізація навчального процесу в розгалуженому середовищі.

Освітнє середовище тепер не обмежується територією університету, або

межами системи дистанційного навчання (LMS). Процес навчання повинен

бути безперервним, що включає навчання у професійному середовищі, з

використанням засобів професійної діяльності.

4. Взаємодія студентів з професійним співтовариством. Професійне

середовище розглядається не тільки як замовник на підготовку фахівців,

але стає активним учасником навчального процесу. ІКТ надають студентам

нові можливості щодо участі у роботі професійних співтовариств,

спостереження за рішенням задач професіоналами.

5. Гнучкі освітні траєкторії, індивідуалізація навчання. Сфера освіти

значно розширюється за рахунок залучення в систему освіти людей, що

працюють, зміною виду професійної діяльності, інтенсивним розвитком

технології. Студенти, що вступають в університет, як правило

усвідомлюють й формулюють свою потребу в освіти. Завдання

університету забезпечити освітніми послугами у відповідності з потребами

й можливостями студента.

6. Різноманітність освітньої діяльності вимагає надання широких

можливостей для студентів з вивчення освітніх програм й курсів,

використанню інструментів в навчальному процесі, у відповідності до їх

можливостей (здоров‘я, матеріальних й соціальних умов) [2, с. 48].

Таким чином, запровадження Smart-освіти як новітнього типу

навчання та відповідно впровадження Smart-технологій у сферу освіти

веде за собою перехід від старої схеми репродуктивної передачі знань до

нової, креативної форми навчання, про свідчать наукові публікації [4].

Можна погодитися , що головними завданнями сучасної освіти є створення

стійкої мотивації студентів до отримання знань та пошук нових форм та

засобів засвоєння цих знань за допомогою творчих рішень.


1. Інформаційно-освітній портал у підготовці майбутніх учителів:

[монографія] / Р.С. Гуревич, Г.Б. Гордійчук, М.Ю. Кадемія та ін.. ; за ред.

доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена НАПН Гуревича

Р.С. – Вінниця: Нілан-ЛТД, 2017. – 416 с.

2. Днепровская Н.В., Янковская Е.А., Шевцова И.В. Понятийные

основы концепции смарт-образования // Открытое образование. – 2015, №

6. – С. 43 – 51.

3. Тихомиров В. П. Мир на пути Smart education. Новые

возможности для развития // Открытое образование. Выпуск № 3 / 2011.

Электронный ресурс [Режим доступа]: http://cyberleninka.ru/article/n/mir-na-

puti-smart-education-novye-vozmozhnosti-dlya-razvitiya#ixzz4WKFZAfsa.

4. Шубина И.В. Смарт и развитие современного образования //

Єкономика, Статистика и Информатика. – 2015, № 3. – С.17 - 19.

http://cyberleninka.ru/article/n/mir-na-puti-smart-education-novye-vozmozhnosti-dlya-razvitiya#ixzz4WKFZAfsa

http://cyberleninka.ru/article/n/mir-na-puti-smart-education-novye-vozmozhnosti-dlya-razvitiya#ixzz4WKFZAfsa

118

378.147.34

Л.А.Соколовская

Мозырский государственный педагогический университет

имени И.П.Шамякина, г.Мозырь, Беларусь

ПРИМЕНЕНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ, КАК

УСЛОВИЕ ПОВЫШЕНИЯ АКТИВНОСТИ СТУДЕНТОВ

Аннотация. The article examined the need to use interactive teaching

methods in the university. The role of the teacher and student in the teaching process

was defined.

Ключевые слова: interactive training, interactive methods, educational

process.

Одно из требований к условиям реализации основных образовательных

программ подготовки специалиста на основе образовательных стандартов

является широкое использование в учебном процессе активных и

интерактивных форм проведения занятий в сочетании с внеаудиторной работой

с целью формирования и развития профессиональных навыков и компетенций

обучающихся.

Активные методы обучения - методы, стимулирующие самостоятельную

познавательную деятельность обучающихся. Они строятся в основном на

диалоге, предполагающем свободный обмен мнениями о путях разрешения той

или иной проблемы, характеризуются высоким уровнем активности

обучающихся. Эти методы сейчас общепринято считать «наилучшей практикой

обучения».

Интерактивный подход в обучении основан на эффективной обратной

связи в системах «преподаватель – студент», «студент – студенты», «студент -

содержание изучаемого предмета». Интерактивное обучение – «обучение,

основанное на взаимодействие».

В рамках интерактивных технологий могут быть использованы

разнообразные стратегии и методы обучения, достаточно известные и

апробированные в педагогической практике.

Интерактивные технологии можно считать интегрирующими. В них

обобщены наработки многих технологий: они обеспечивают и развитие

мышления, и формирование коммуникативных способностей, и выработку

умения самостоятельной работы. В связи с большим арсеналом приемов и

методов, входящих в состав интерактивных технологий, каждый преподаватель

может выбрать те, которые близки лично ему.

Интерактивные методы ориентированы на более широкое взаимодействие

студентов с преподавателем, друг с другом через содержание изучаемого

предмета, решаемых задач взаимодействие студентов и преподавателя всегда

строится на основе какого-либо содержания, какой либо деятельности или ее

предмета.

119

Интерактивное обучение — это специальная форма организации

познавательной деятельности. Она подразумевает вполне конкретные и

прогнозируемые цели. Цель состоит в создании комфортных условий обучения,

при которых студент или слушатель чувствует свою успешность,

интеллектуальную состоятельность, что делает продуктивным сам процесс

обучения, а также создает базу для работы по решению проблем после того, как

обучение закончится. Интерактивное обучение – это, прежде всего, диалоговое

обучение, в ходе которого осуществляется взаимодействие между студентом и

преподавателем, между самими студентами.

Учебный процесс, опирающийся на использование интерактивных

методов обучения, организуется с учетом включенности в процесс познания

всех студентов группы без исключения. Совместная деятельность означает, что

каждый вносит свой особый индивидуальный вклад, в ходе работы идет обмен

знаниями, идеями, способами деятельности. Организуются индивидуальная,

парная и групповая работа, используются проектная работа, ролевые игры,

осуществляется работа с документами и различными источниками

информации. Интерактивные методы основаны на принципах взаимодействия,

активности обучаемых, опоре на групповой опыт, обязательной обратной связи.

Активность преподавателя уступает место активности студентов, его

задачей становится создание условий для их инициативы. Преподаватель

отказывается от роли своеобразного фильтра, пропускающего через себя

учебную информацию, и выполняет функцию помощника в работе,

организатора такой работы, говорит что делать, но часто не говорит как это

делать.

При использовании интерактивных форм роль преподавателя резко

меняется, перестаѐт быть центральной, он лишь регулирует процесс и

занимается его общей организацией, готовит заранее необходимые задания и

формулирует вопросы или темы для обсуждения в группах, даѐт консультации,

контролирует время и порядок выполнения намеченного плана. Участники

обращаются к социальному опыту – собственному и других людей, при этом им

приходится вступать в коммуникацию друг с другом, совместно решать

поставленные задачи, преодолевать конфликты, находить общие точки

соприкосновения, идти на компромиссы.

Следует обратить внимание на то, что в ходе подготовки занятия на

основе интерактивных форм обучения перед преподавателем стоит вопрос не

только в выборе наиболее эффективной и подходящей формы обучения для

изучения конкретной темы, а открывается возможность сочетать несколько

методов обучения для решения проблемы, что, способствует лучшему

осмыслению изучаемой информации студентами.

Алгоритм проведения интерактивного занятия.

1. Подготовка занятия.

Преподаватель производит подбор темы, ситуации, определение

дефиниций, подбор конкретной формы интерактивного занятия, которая может

быть эффективной для работы с данной темой в данной группе.

2. Вступление.

120

Сообщение темы и цели занятия:

- участники знакомятся с предлагаемой ситуацией, проблемой, над решением

которой им предстоит работать, а также с целью, которую им нужно достичь;

- преподаватель информирует участников о рамочных условиях, правилах

работы в группе, дает четкие инструкции о том, в каких пределах участники

могут действовать на занятии;

добиться однозначного семантического понимания терминов, понятий и

т.п. Для этого с помощью вопросов и ответов следует уточнить понятийный

аппарат, рабочие определения изучаемой темы. Систематическое уточнение

понятийного аппарата сформирует у студентов установку, привычку

оперировать только хорошо понятными терминами, не употреблять

малопонятные слова, систематически пользоваться справочной литературой.

3. Основная часть.

Особенности основной части определяются выбранной формой

интерактивного занятия и включают в себя:

- выяснение позиций участников;

- сегментация аудитории и организация коммуникации между ними. Это

означает формирование целевых групп по общности их позиций. Производится

объединение сходных мнений разных участников вокруг некоторой позиции,

формирование единых направлений разрабатываемых вопросов в рамках темы

занятия и создается из аудитории набор групп с разными позициями. Затем

происходит организация коммуникации между сегментами;

- интерактивное позиционирование включает четыре этапа: выяснение набора

позиций аудитории; осмысление общего для этих позиций содержания;

переосмысление этого содержания и наполнение его новым смыслом;

формирование нового набора позиций на основании нового смысла.

4. Выводы (рефлексия).

Рефлексия начинается с концентрации участников на эмоциональном

аспекте, чувствах, которые испытывали участники в процессе занятия. Второй

этап рефлексивного анализа занятия – оценочный (отношение участников к

содержательному аспекту использованных методик, актуальности выбранной

темы и др.). Рефлексия заканчивается общими выводами, которые делает

педагог.

Проведение занятий в интерактивной форме позволяет решать

одновременно несколько задач, одной из которых является развитие

коммуникативных умений и навыков. Приучает работать в команде,

прислушиваться к мнению своих товарищей, обеспечивает высокую

мотивацию, прочность знаний, коммуникабельность, активную жизненную

позицию, ценность индивидуальности, свободу самовыражения, акцент на

деятельность, взаимоуважение и демократичность.

121

Список использованных источников:

1. Антони М. А. Интерактивные методы обучения как потенциал

личностного развития студентов // Психология обучения. - 2010. - N 12. -

С. 53-63.

2. Вислобоков Н. Ю. Технологии организации интерактивного

процесса обучения // Информатика и образование. - 2011. - N 6. - С. 111-

114.

3. Воронкова О. Б. Информационные технологии в образовании :

интерактивные методы / О. Б. Воронкова. – Ростов н/Д : Феникс , 2010. -

315 с.

4. Ефимова Е. А. Интерактивное обучение как средство подготовки

профессионально мобильного специалиста // Среднее профессиональное

образование. - 2011. - N 10. - С. 23-24.

5. Запорожец Е. А. Интерактивные методы профессиональной

подготовки студентов - будущих государственных служащих //Высшее

образование сегодня. - 2010. - N 4. - С. 76-79.

УДК 378.147:004

Ю. Л. РОМАНИШИН

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу

(м. Івано-Франківськ, Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАВЧАННЯ У ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ

Анотація. Розглянуті напрями розвитку сучасних інноваційних

педагогічних технологій. Виділені суттєві відмінності між педагогічною та

навчальною технологією. Визначені потенційні можливості та переваги

використання інноваційних технологій навчання у технічному ВНЗ при фаховій

підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності.

Abstract. It is considered the development aspects of modern innovative

educational technologies. The main differences between educational technology and

training technology are described. There are determined the potential opportunities

and advantages of using the innovative training technologies in professional student

training of technical higher school for the future professional activity.

Ключові слова: інноваційні технології, інформаційно-комунікаційні

технології, педагогічна технологія, професійна освіта.

Key words: innovative technologies, information and communication

technologies, pedagogical technology, professional education.

122

Інтеграційне інформаційне суспільство ставить високі вимоги до

сучасних фахівців, задовольнити які зможуть ті, з них, які володіють фаховими

знаннями, є ініціативні та професійно вмотивовані, з аналітичними підходами

та критичним мисленням, навичками до саморозвитку, мобільні та гнучкі до

змін. Професійна вища освіта намагається задовольнити вимоги професійно-

орієнтованого ринку праці щодо кваліфікованого кадрового забезпечення.

Тому, при підготовці студентів у технічному ВНЗ широко застосовуються

інноваційні методики та технології організації та здійснення навчального

процесу використовуючи сучасні засоби інформаційно-комунікаційних

технологій. Результатом якісної підготовки студентів є фахова адаптація

випускників у професійному середовищі та в сучасному суспільстві.

Використання інноваційних підходів та технологій в педагогіці зумовлене

глобалізацією суспільних процесів, інтеграцією знань, трансформацією засобів

та методів навчання. В умовах навчального процесу технічного ВНЗ активно

використовуються сучасні педагогічні та навчальні технології. Проте,

педагогічна технологія є поняттям ширшим за змістом і сферою використання.

Вона може функціонувати на загально-педагогічному, предметно-методичному

і локальному рівнях. [1, c. 59]. Педагогічна технологія представлена в таких

аспектах, як: науковий, процесуально-описовий та процесуально-дійовий

[2, с. 184]. Навчальна технологія є технологією локального спрямування, і

використовується при вивченні навчального елементу або змістового модуля

певної навчальної дисципліни. До кожної навчальної технології підбираються

відповідні форми та методи навчання.

Ціллю педагогічних інноваційних підходів та технологій є покращення,

удосконалення, модернізація навчального процесу в технічному ВНЗ,

приведення його у відповідність вимогам і напрямам розвитку суспільних

процесів.

Інноваційними технологіями, які сприяють інтелектуалізації навчання та

розвитку інформаційних інтелектуальних навчальних систем на основі

штучного інтелекту є такі види інформаційно-комунікаційних технологій, як:

інформаційні технології експертних систем та систем підтримки прийняття

рішень.

Відкритість та прозорість інформаційно-глобалізаційного суспільства,

доступність світових наукових та навчальних інформаційних ресурсів через

засоби Інтернет-технологій сприяли створенню інформаційно-навчальних

середовищ та розвитку систем е-освіти. Розділяємо думку вченого С. О.

Семерікова, який вважає, що е-навчання є інноваційною технологією,

спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто

навчається, і на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій

може розглядатися як технологічна основа фундаменталізації вищої освіти

[3, c. 436]. Системи е-навчання є конкурентоспроможними та продукують нові

знання тільки тоді, коли наповнені якісним та доступним навчальним

контентом, тобто електронними навчально-науковими ресурсами. Такі

інноваційні методики та технології навчання можна вважати одним із напрямів

удосконалення вищої професійної освіти.

123

Також, до інновацій в освіті відносять інновації в: змісті освіти;

технології навчання та виховання; організації педагогічного процесу тощо.

[1, c. 29]. Одним із інноваційних напрямів розвитку освіти є розвиток

педагогіки творчості, яка включає в себе вивчення проблем творчого навчання

та розвитку творчих здібностей студентів [4, с. 16].

Особливостями інноваційного навчання у вищій школі є його відкритість,

налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях тощо [1, с. 9].

Проте, інноваційна педагогічна діяльність, особливо у технічному ВНЗ має

певні недоліки: слабка мотивація обох сторін навчального процесу;

неправильна організація інноваційних процесів; значні терміни впровадження;

недостатня готовність до використання інноваційних технологій; впровадження

інноваційних технологій із запізненням, що обмежує можливості отримання

користі від їх використання тощо [1, с. 46].

Інноваційні технології навчання у технічному ВНЗ спрямовані на

розвиток у майбутніх фахівців творчого професійного мислення до вирішення

поставлених завдань; поєднання стандартизованих підходів у вирішенні як

навчальних, так і професійних завдань з використанням нешаблонного,

дослідницько-інноваційного, аналітичного, професійно-креативного типу

мислення. Використання шаблонних підходів та усталених алгоритмів у

вирішення поставлених завдань спрощують процес розв‘язання завдання,

зменшують рівень помилки а отриманий результат є очікуваний, типовий,

раціональний, але не завжди ефективний та конкурентоздатний, не вирізняється

від аналогічних рішень конкурентів.

Використання інноваційних технологій і методик у навчальному процесі

технічного ВНЗ при підготовці студентів спрямовані на активізацію та

формування професійно-творчих здібностей студентів, інноваційних умінь та

навичок використання неординарних підходів до вирішення поставлених

фахових завдань та прийняття рішень, мобільності, інтегрованості та гнучкості

у роботі, готовності та адаптації до здійснення змін, переходу від

репродуктивного способу мислення до інноваційно-креативного стилю роботи

та виконання професійних завдань.


1. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: підручник /

І. Дичківська. – 3-тє вид., випр. – К.: Академ-видав, 2015. – 304 с.

2. Вітвицька С. Практикум з педагогіки вищої школи: навч. посібник за

модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.

Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 384 с.

3. Осадча О. Я. Історико-педагогічні концепти розвитку електронної

освіти у контексті підготовки майбутніх педагогів / О. Я. Осадча // Молодий

вчений: науковий журнал. – Херсон: Видавничий дім «Гельветика». – №3 (43).

– березень. – Ч. ІІІ. – 2017. – С. 435-439.

4. Швай Р. Психологія та педагогіка творчості: навч. посібник / Р. Швай. –

Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 200 с.

124

УДК 378.147.88 М. В. ТИМОЩУК ВДПУ (м. Вінниця, Україна)


ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ

СТВОРЕННІ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Анотація

У статті розглянуто сутність проектної технології навчання та переваги

використання засобів мультимедійних технологій у вищій школі.

Ключові слова: мультимедійні проекти, інформаційні технології,

проектна технологія, комп‘ютерні презентації.

Annotation

The article discusses the essence of the project technology of learning and the

benefits of using multimedia technologies in higher education.

Key words: multimedia projects, information technologies, project technology,

computer presentations.

Сучасні інформаційні технології (ІТ) настільки глибоко проникли в усі

сфери людської життєдіяльності, що їх застосування вже стало звичною

справою і не викликає жодних сумнівів. Надзвичайно складно обійтися без

використання комп‘ютерної техніки в навчальному процесі (особливо вищої

школи), оскільки обсяг пізнавальної інформації нині збільшується

галопуючими темпами, а запити суспільства щодо якості підготовки фахівців

постійно підвищуються.

Інформаційні технології в навчальному процесі можуть виступати як

самостійним об‘єктом вивчення, так і засобом навчання. Щодо останньої ролі

ІТ, слід виокремити використання комп‘ютерної техніки для демонстрування

(презентації) навчальної інформації, її унаочнення та урізноманітнення завдяки

використанню кольору, звуку, мультимедіа тощо.

Вивченням мультимедійних технологій займалося чимало дослідників,

серед яких Р. Гуревич, О. Александров, В. Демченко, В. Оскрого, С. Петков, А.

Шкляр та ін. Заслуговують на увагу роботи дослідників сучасних

медіатехнологій у освіті, зокрема Н. Барабанової, Т. Білої, Н. Духаніної, Г.

Онкович, Б. Потятиника, О. Сербенської, О. Федорова, І. Чемерис та ін.

Проектна технологія – це модель особистісно орієнтованого навчання, за

якої учитель має враховувати індивідуальні здібності й природні нахили

школярів [3]. Під проектом розуміється обгрунтована, спланована і усвідомлена

діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-

інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.

В основі проектного підходу лежить розвиток пізнавальних навичок,

унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення,

пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості. Спрямованості на

125

кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й

орієнтуватися в інформаційному просторі.

Окремі дослідники стверджують, що застосування мультимедійних

технологій (зокрема комп‘ютерних навчальних презентацій) з

нейрофізіологічної точки зору «відповідає принципу широкого залучення

гностичних ланок найвищих рівнів нервової системи (кори півкуль головного

мозку) людини до опанування новими знаннями, тобто в цей процес

залучаються одночасно зоровий, слуховий та кінестетичний аналізатори на

фоні привертання загальної уваги та створення зацікавленості із чіткою

мотивацією до навчання. Таке одночасне розширення гами подразнень

аналізаторних систем сприяє збільшенню обсягу тих специфічних

(мовленнєвих) ланок пам‘яті людини, які забезпечують функціонування вищих

рівнів мислення» [1, с. 4].

Використання комп‘ютерних навчальних презентацій має такі дидактичні

переваги порівняно з традиційними способами представлення навчально-

пізнавальної інформації:

− можливість демонстрування як для широкого загалу слухачів

(спостерігачів), так і в умовах індивідуального перегляду на комп‘ютері;

− використання як для занять із безпосередньою участю педагога, так і за

його відсутності (наприклад, для самоосвіти);

− забезпечується можливість індивідуального темпу роботи з навчальною

інформацією (керування тривалістю та швидкістю навчання, черговістю

представлення інформації; зміна та доповнення слайдів презентації);

− можливість необмеженого тиражування, здатність демонструватися

практично на будь-якому комп‘ютері.

Розрізняють слайдові й потокові комп'ютерні презентації.

Слайдова презентація – це презентація, яку розробляють і демонструють як

послідовність слайдів [2].

Потокова презентація – це презентація для неперервного відтворення

потоку (послідовності) об'єктів з наперед визначеним часом показу кожного з

них. Інакше кажучи, відеофільм.

Основні програми роботи із слайдовими презентаціями: Microsoft Office

PowerPoint, OpenOffice.org Impress, Powerbullet Presenter, ProShow Producer,

PPT CREATE, Quick Slide Show, MySlideShow

Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових

презентацій: Google Presentations (http://docs.google.com) Prezi.com

(http://prezi.com) Zoho Show (http://show.zoho.com) SlideRocket

(http://www.sliderocket.com) Spresent (http://www.spresent.com).

Основні програми роботи із потоковими презентаціями: Adobe Flash,

Microsoft Movie Maker, AnFX Visual Design, Virtual Tour Builder.

Найвідомішою програмою для створення слайдових презентацій

вважається Microsoft PowerPoint, що входить до складу пакета Microsoft Office.

Під час розробки презентація має не зовсім такий вигляд, якою її побачить

глядач. Тому розрізняють режими створення презентації та її перегляду.

Приклад презентації.

http://docs.google.com/

http://prezi.com/

http://show.zoho.com/

http://www.sliderocket.com/

https://drive.google.com/file/d/0B9Do3CrjfVeVTi0yeHBRWTZuaTQ/view?usp=sharing

126

Найвідоміший засіб розробки презентацій потокового типу – програма

Flash, власником якої наразі є компанія Adobe. Продукт Adobe Flash пройшов

довгий шлях розвитку від невеличкої програми для створення вебанімації до

надзвичайно потужного середовища розробки мультимедійних програм. Крім

презентацій він дає змогу створювати веб-сайти, мультфільми, заставки, ігри

тощо. Приклад презентації у swf форматі.

Найвідомішим онлайн засобом створення презентацій є Prezi. Prezi.com –

це веб-сервіс, за допомогою якого можна створити інтерактивні мультимедійні

презентації з нелінійної структурою.

Сервіс для створення презентацій Prezi.com пропонує велику кількість

можливостей для візуалізації презентацій, за допомогою використання

відеоматеріалів, графіки та ін. Робота веб-сервісу Prezi.com заснована на

технології масштабування (наближення і віддалення об'єктів). На відміну від

«класичної» презентації, виконаної в Microsoft PowerPoint або OpenOffice

Impress, де презентація розбита на слайди, в Prezi основні ефекти пов'язані не з

переходом від слайда до слайда, а зі збільшенням окремих частин цього ж

слайда. Приклад перезентації.

За своєю структурою слайдові та потокові презентації принципово

різняться. Хоча слайдові презентації нерідко насичують різноманітними

анімаційними ефектами, у своїй основі вони статичні, тобто не пов‘язані

напряму з часом. Якщо проводити аналогію із засобами докомп‘ютерної доби,

то слайдова презентація нагадуватиме набір фотографій, а потокова –

кінофільм.


1. Березан В.І. Розкриття креативного потенціалу викладача вищого

закладу освіти через мультимедійні технології / В.І. Березан, О.І. Березан // Зб.

наук. пр. Полтавського держ. пед.ун-ту ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2006. –

Вип. 3 (50). – 242 с.

2. Глазунова О.Г. Методика навчання майбутніх фахівців аграрного

профілю засобами комп‘ютерної графіки: дис. …канд. пед. наук: 13.00.02

/ Глазунова Олена Григорівна. – К., 2003. – 238 с.: іл.

3. Кадемія М. Ю. Інтерактивні засоби навчання : навчально-методичний

посібник / М. Ю. Кадемія, О. А. Сисоєва. – Вінниця :ТОВ «ПЛАНЕР», 2010. –

216 с.

https://drive.google.com/file/d/0B9Do3CrjfVeVQjNNVzUxNUowTzQ/view?usp=sharing

http://prezi.com/bvquogisqqb2/?utm_campaign=share&utm_medium=copy&rc=ex0share

127

УДК [373.5.091.33:004.7]:94

І. Ю. Шахіна




ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ

ДИСЦИПЛІН ЗАСОБАМИ ІКТ

Анотація. У статті мова йде про підвищення ефективності викладання

математичних дисциплін засобами ІКТ із використанням інформаційно-

освітнього середовища та ЕНМК.

Abstract. In this article we are talking about improving the efficiency of

teaching mathematical disciplines using ICT using information and education

environment and ENMK.

Ключові слова: ІКТ, математика, інформаційно-освітнє середовище,

ЕНМК.

Keywords: ICT, mathematics, informational and educational environment,

ENMK.

Вища школа ставить перед собою завдання підготовки фахівця, що

поєднує в собі професійну компетентність, широку ерудицію та володіє

творчими навичками і здатністю до саморозвитку. В основі технічної освіти

лежить математична освіта, яка є методологічною основою більшості освітніх

дисциплін вузу. Математика це не тільки універсальна мова для опису і

вивчення інженерних об‘єктів і процесів, а й фактор, що формує стиль

мислення студентів.

Природно, кожен викладач прагне до того, щоб його праця давала

віддачу, щоб навчальний процес був ефективним і призводив до намічених

результатів. На наш погляд, підвищення ефективності викладання

математичних дисциплін можуть сприяти такі фактори:

1. Формування у студентів позитивної мотивації до вивчення предмета.

2. Застосування інноваційних освітніх технологій (у тому числі

використання нових ефективних методик викладання та використання

інформаційних технологій).

При цьому обидва зазначені чинники взаємопов‘язані. Зупинимося на

деяких аспектах вищевказаних способів підвищення ефективності викладання

математичних дисциплін.

Особливо значущою є роль педагога у формуванні позитивної мотивації

до отримання студентами математичних знань. Від мотивації багато в чому

залежить активна участь у навчальному процесі самого студента, його

прагнення до досягнення високих результатів і оволодіння міцними знаннями.

128

Досвід викладання ІКТ студентам-математикам показав, що успішність

студентів залежить не тільки від їх природних здібностей, а й від рівня

навчальної мотивації. Розвиток мотиваційної сфери є одним з найважливіших

факторів, що призводять студента до успіху у вивченні предмета, і, таким

чином, відіграють основну роль у забезпеченні якості освіти з відповідної

дисципліни. Перерахуємо деякі способи підвищення мотивації студентів до

вивчення математики засобами інформаційно-комунікаційних технологій:

‒ відображення в лекційних курсах, на практичних, лабораторних

заняттях необхідності використання математичних знань і навичок у майбутній

професійній діяльності засобами ІКТ;

‒ визначення ролі математичної культури в формуванні загальної

особистісної культури студента, а також ролі математики в розвитку здібностей

студента до сприйняття інших дисциплін;

‒ уведення на заняттях елементів історії інформаційних технологій,

математики та інших наук, згадування імен великих вчених і їх ролі в історії

людства;

‒ демонстрація взаємозв‘язку і взаємопроникнення наук;

‒ проведення достатньої кількості консультацій і додаткових занять з

метою ліквідації прогалин в рамках використання ІКТ при вивченні

математики, що пробуджує в подальшому інтерес студента до отримання нових

знань;

‒ застосування нових ефективних форм організації навчального процесу

(як ефективних методик викладання, так і використання інформаційних

технологій);

‒ ефективна організація самостійної роботи студентів. Завдання

педагога прищепити інтерес у студента до самостійної роботи, вміння

працювати зі спеціальною літературою, приділити належний час для

консультацій, направляючи і контролюючи процес, надавши при цьому

студенту можливість відчути зацікавленість у підвищенні свого рівня і

виробити у нього прагнення до подальшої самоосвіти;

‒ застосування різноманітних форм контролю якості знань: опитування

по теорії, диктанти, контрольні та самостійні роботи, тести, розрахунково-

графічні завдання та ін.;

‒ проведення олімпіад, наукових студентських конференцій, аукціонів;

‒ досягнення педагогічної взаємодії і реалізація педагогіки

співробітництва як у процесі лекційних, так і практичних занять, при здійсненні

керованої самостійної роботи студентів. Авторитет педагога, наявність

контакту педагога з аудиторією і з кожним студентом, облік зворотного зв‘язку

в системі «викладач-студент» неодмінні умови успішного функціонування

навчального процесу.

Однією з ефективних методик викладання є застосовувана

співробітниками кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті

Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла

Коцюбинського рівнева особистісно-орієнтована освітня технологія [1], яка

129

досягається з використанням інформаційно-освітнього порталу кафедри

http://ito.vspu.net/ (рис. 1).

Рис. 1. Інформаційно-освітній портал кафедри інноваційних та інформаційних

технологій в освіті Навчально-наукового інституту педагогіки, психології,

підготовки фахівців вищої кваліфікації

Ця методика постійно обговорюється і вдосконалюється на засіданнях і

семінарах кафедри з метою обміну викладацьким досвідом. Рівневий підхід у

викладанні сприяє розкриттю особистісного потенціалу студентів та

формуванню позитивної мотивації до вивчення предмета. Це відноситься не

тільки до викладання класичного курсу вищої математики, а й до викладання

комп‘ютерних дисциплін у вивченні математики. Нами на таких заняттях

використовується електронний навчально-методичний комплекс (ЕНМК)

«Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі» (див.

http://ito.vspu.net/ENK/2016-2017/IKTN_Shahina/index.html - рис. 2).

http://ito.vspu.net/

http://ito.vspu.net/ENK/2016-2017/IKTN_Shahina/index.html

130

Рис. 2. ЕНМК із дисципліни «Інформаційно-комунікаційні технології в

навчальному процесі» для підготовки спеціалістів галузі знань 01 Освіта за

спеціальністю 014.04 Середня освіта (Математика)

Навчально-методичні комплекси, що розміщені на сайті кафедри,

розроблені викладачами кафедри на основі рівневої освітньої технології.

Структурування інформації за рівнями і використання в ЕНМК відповідають

рівням позначень дозволяє студенту спочатку розглянути і засвоїти базовий

матеріал дисципліни, а потім поступово розширюватись і поглиблювати

уявлення про досліджувані об‘єкти. Найбільш успішні студенти в результаті

вивчення дисципліни стають в повному розумінні дослідниками, зацікавленими

в застосуванні отриманих знань до професійних завдань високого рівня.

Електронна форма навчально-методичних комплексів особливо ефективна і

зручна.

Упровадження інформаційних технологій у навчальний процес

(використання презентацій, електронних підручників, інтернет-технологій,

спеціалізованих пакетів і ін.) дозволяє гнучко поєднувати фундаментальну і

прикладну складові навчання [1]. Найбільш ефективним виявляється поєднання

живого спілкування з аудиторією з використанням інформаційних технологій.

Самостійна робота передбачає використання всіх наявних джерел, починаючи

від електронного підручника і закінчуючи інтернет-технологіями. Роль

викладача полягає в умілому керівництві діями студента: в навчанні методам

відбору і аналізу інформації, у формуванні вміння виділяти головне,

131

узагальнювати і систематизувати матеріал, бачити структурні особливості

різних класів задач, методи і способи їх вирішення, робити вірні висновки і

прогнозування, працювати з літературою і т.д.

Таким чином, викладання математичних дисциплін в університеті

повинно бути ефективним, спрямованим на отримання майбутнім фахівцем

необхідних компетенцій і на формування його загальної професійної культури.


1. Кадемія М. Ю., Шахіна І. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в

навчальному процесі : Навчальний посібник / М. Ю. Кадемія, І. Ю. Шахіна. –

Вінниця : ТОВ «Планер», 2011. – 220 с.

132

СЕКЦІЯ 4. ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ І

ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ В УЧНІВ І СТУДЕНТІВ

УДК 378. 004.77

Я. С. Ангелов







ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ

Анотація. У статі розкрито особливості використання інтерактивних

технологій у формуванні творчих здібностей студентів.

Abstract. The article reveals the peculiarities of the use of interactive

technologies in shaping the creative abilities of students.

Ключові слова: інтерактивні технології, творчі здібності.

Keywords: interactive technologies, creative abilities.

Перед сучасною педагогічною наукою гостро стоїть питання про

необхідність докорінних реформ у сфері освіти, які спрямовані на всебічну

підготовку підростаючого покоління, його цілісний та гармонійний розвиток та

особистісне зростання. У концепції виховання творчої особистості

підкреслюється, що «саме творча, естетично багата особистість у змозі

розв‘язати як щоденні виробничі, так і масштабні завдання, які

забезпечуватимуть не просто виживання, а прогрес нації» [3, с. 47].

Інтерактивні технології навчання досліджували Р. Балан,

Л. Велитченко, Т. Дуткевич, С. Кашлєв, О. Комар, М. Кларін, В. Мельник, О.

Пометун, Л. Пироженко, Л. Щербина та багато інших науковців. Педагоги

аналізували можливості використання інтерактивних технологій навчання під

час проведення занять на сучасному рівні; розглядали інтерактивне навчання як

інноваційне педагогічне явище і пропонували теоретичне обгрунтування

інтерактивних методів навчання; здійснювали порівняння моделей

інтерактивного, активного і пасивного навчання; пропонували зразки

класифікацій для диференціації понять активних та інтерактивних методів

тощо.

Сутнісною характеристикою творчих здібностей є особистісна готовність

133

до прийняття самостійних рішень, до самостійної пошукової діяльності [1, с.

34]. Як і кожне особистісне новоутворення, повноцінно така готовність

формується в процесі ведучої діяльності під впливом відповідної соціальної

ситуації розвитку.

Найважливішими рисами соціальної ситуації розвитку є такі:

‒ педагогічний процес має характер діалогу між рівноправними

учасниками;

‒ навчальна взаємодія забезпечує постійне позитивне підкріплення

самостійної пошукової активності студентів;

‒ оволодіння прийомами творчої мисленнєвої діяльності є засобом

розвитку суб‘єктивності особистості [1, с. 78].

Згадані характеристики творчо орієнтованого навчального процесу

закономірно спрямовують педагогів на використання інтерактивних методів

навчання. Самостійна діяльність студентів у процесі пізнання та засвоєння

навчального матеріалу передбачає, що кожен вносить до нього свій особливий

індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами пізнавальної

діяльності [5, с. 123]. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості та

взаємної підтримки, що не тільки дозволяє одержати нові знання, але й

розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високий – творчо

вмотивований рівень.

Призначення інтеракцій стимуляція природної активності студентів:

‒ розумової (інтенсивність мислення, генерування ідей, висловлювання

припущень, проектування, моделювання, конструювання, дослідження тощо,

творча уява, зосередженість, увага, спостережливість, аналітико-синтезуючі

операції); емоційної (емоційна напруга, переживання);

‒ соціальної (імітація виконання соціальних ролей, обмін думками,

ставлення, судження тощо);

‒ фізичної (напруження, практична діяльність, рухливість).

При цьому активність розуміється як енергійна, підсилена (інтенсивна)

діяльність, діяльнісна участь, діяльнісний стан. Під час використання

інтерактивних технологій суб‘єктна активність учасників спричиняється

багатьма факторами:

‒ зацікавленістю самим процесом (формою, процедурою) інтеракцій;

‒ ігровим характером;

‒ освоєнням усіх рівнів пізнання;

‒ можливістю засвоїти 90% інформації (на відміну від 20% засвоєної

інформації під час лекції);

‒ можливістю зменшити на 30-50% часу на засвоєння інформації;

‒ залучення до участі в дії всіх учасників;

‒ випробовування себе у різних ролях (генератора, резонатора,

ведучого, опонента, рецензента, арбітра тощо);

‒ можливістю демонстрації власних найкращих якостей;

‒ сприятливими для взаємодії умовами (щирість, довіра, відвертість,

розкутість, партнерство, толерантність тощо).

Інтерактивна навчальна діяльність передбачає організацію і розвиток

134

діалогового спілкування педагога та студентів. У ході діалогового навчання

принципово змінюється позиція викладача [4, с. 51]. У традиційному навчанні

викладач виконує роль «фільтра», що прокачує через себе і дозує навчальну

інформацію, а в інтерактивному – роль помічника у роботі, консультанта-

фасилітатора [2, с. 12].

Виділимо основні характеристики інтерактивного навчання:

‒ навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії

всіх учнів;

‒ це співнавчання, взаємонавчання, коли учень і викладач є

рівноправними, рівнозначними суб‘єктами навчання;

‒ організація інтерактивного навчання передбачає моделювання

життєвих ситуацій, спільне вирішення проблеми на підставі аналізу обставин;

‒ інтерактивне навчання ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь

у спілкуванні, створенню атмосфери співпраці, взаємодії [5, с. 56].

Творчо орієнтований навчальний процес висуває певні вимоги до

професійної підготовки педагога. А саме:

‒ педагог повинен володіти технологією організації суб‘єкт-суб‘єктної

взаємодії, реалізовуючи в процесі спілкування з учнями такі функції

спілкування, як відкриття, співучасть та піднесення [4, с. 87];

‒ викладач має поєднувати в своїй роботі фасилітаційну, експертну та

організаційну позиції [2, с. 16]. Як лектор-експерт, педагог викладає нову

інформацію, формулює проблеми, відповідає на запитання. Як організатор, він

налаштовує інтерактивну взаємодію учасників: розбиває на підгрупи,

координує виконання завдань, веде презентації.

‒ педагог має уміти створювати для кожного студента ситуацію успіху в

процесі навчальної роботи;

‒ викладач повинен мати власний досвід участі в навчальних заняттях з

інтерактивності, бо оволодіння активними методами і прийомами навчання

неможливе без безпосереднього проникнення в ті чи інші форми роботи [3, с.

50].

Саме на ці показники, як ключові компетенції, має бути пріоритетно

спрямована професійна інтерактивна підготовка педагогів до роботи з розвитку

творчих здібностей студентів.

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що використання

інтерактивних технологій є запорукою оптимізації процесу навчання,

допомагає встановити партнерські стосунки викладача і студента, сприяє

демократизації освіти. Інтерактивні технології поєднують у собі інтегральну

реалізацію проблемного та контекстного методів, діалогічного підходу,

активного творчого спілкування, тобто інноваційні дидактичні засоби,

застосування яких суттєво підвищує ефективність навчання, розвиває творчі

здібності особистості. Система педагогічної освіти повинна забезпечувати

підготовку педагогів до застосування інноваційних, зокрема, інтерактивних

технологій, як таких, що відповідають сучасним тенденціям в освіті.

135


1. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – СПб.: Питер Ком,

1999. – 368 с.

2. Кларин М. В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового

опыта // Педагогика. – 2000. - № 7. – С. 12-18.

3. Моляко В. А. Концепция воспитания творческой личности // Рад.

школа. – 1991. - № 5. – С. 47-51.

4. Питюков В. Ю. Основы педагогической технологии. - М.: Гном-

Пресс, Московское педагогическое общество, 1999. – 192 с.

5. П‘ятакова Г. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі.

Навчально-методичний посібник для студентів вищої школи. – Львів, 2008. –

182 с.

УДК 378

С.Я. Астрейко



А.Я. Астрейко ГУО «Нарочская СШ №2», Мядельский район,

Минская область, Республика Беларусь

Н.С. Ревут



ФОРМИРОВАНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ

В ПРОЦЕССЕ ПРОБЛЕМНОГО ОБУЧЕНИЯ УЧАЩИХСЯ

Аннотация. В статье рассматривается формирование творческой

личности в процессе проблемного обучения учащихся.

Ключевые слова: творческая личность, формирование, проблемное

обучение, проблемная ситуация, продуктивное упражнение, учащиеся.

THE FORMATION OF A CREATIVE PERSONALITY

IN THE PROCESS OF PROBLEM-BASED LEARNING STUDENTS Abstract. The article discusses the formation of a creative personality in the

process of problem-based learning students.

Key words: creative personality, formation, problem teaching, problem

situation, productive exercise, students.

Система продуктивных упражнений основывается на концепции

проблемного обучения, которая способствует решению задач формирования

творческой личности. Проблемное обучение – один из наиболее эффективных

способов развития учащихся, побуждения их к умственной деятельности,

136

творчеству. Оно помогает разрешить вопросы не только управления процессом

усвоения знаний при выполнении системы упражнений, но и развития

творческих способностей учащихся.

Для эффективного развития и формирования умений и навыков учащихся

необходимо знать закономерности творческих процессов мышления.

Проблемная ситуация является начальным моментом мышления, источником

потребности в продуктивной деятельности. Она возникает у учащихся в том

случае, когда они не могут достигнуть цели с помощью известных знаний и

способов действия. Проблемная ситуация создаѐт методические условия для

активного усвоения новых способов профессиональной деятельности.

Продуктивную деятельность необходимо стимулировать, поэтому в

современных исследованиях по вопросам проблемного обучения особое

внимание уделяется проблемной ситуации на уроке. Психологами установлено,

что сущностными для проблемной ситуации являются противоречия между уже

имеющимися знаниями и новыми требованиями.

Создавая посредством продуктивных упражнений познавательные

трудности, необходимо учитывать интеллектуальные возможности учащихся

для изучения условий проблемы и усвоения нового знания.

На основе теоретического и практического анализа ряда педагогических

исследований можно указать общие требования по постановке проблемных

ситуаций и методике их разрешения:

- формулировка проблемы и отработка приѐмов решения продуктивных

заданий;

- соответствие проблемной ситуации процессу выполнения теоретических

и практических действий;

- обоснованность выбора процесса и последовательности решения

продуктивных упражнений.

Для реализации проблемного обучения разработаны как

общедидактические типы и способы создания проблемных ситуаций, так и

специфические, характерные для содержания отдельных предметов.

Отличительной особенностью применения упражнений в системе проблемных

методов является преобладание продуктивных упражнений над

репродуктивными, что позволяет достигать высокого уровня активизации

учащихся в процессе овладения профессиональными знаниями, умениями и

навыками, ориентировать процесс обучения по проблемно-развивающему типу.

Всѐ это с точки зрения современной дидактики обеспечивает не только

глубокое и качественное усвоение изучаемого, но и высокий уровень развития

учащихся

Процесс разработки продуктивных упражнений предполагает выделение

критериев разработки заданий данного типа, которые определяются основными

характеристиками педагогической системы.

Первое требование состоит в том, что педагогические системы создаются

лишь в определѐнных целях, т.е. когда есть осознанная потребность в обучении,

воспитании, развитии, подготовке определѐнных категорий людей к

выполнению тех или иных функций в обществе, к той или иной деятельности.

137

Педагогическая цель как важнейший компонент педагогической системы

обусловливает сам факт еѐ создания.

Вторым является требование к содержанию учебной информации.

Педагогическая система возникает при накоплении в обществе научно-

технической информации, которая должна стать предметом усвоения в

определѐнной педагогической системе. Содержание учебной информации, ради

усвоения которой учащимися и создаѐтся система, – важнейший компонент

любой педагогической системы.

Третье требование предъявляется к средствам педагогической

коммуникации. Педагогическая система может возникнуть, если найдены

способы достижения стоящих перед ней целей, т. е. формы и методы

педагогического воздействия на определѐнный контингент учащихся,

позволяющие реализовать цели.

Четвѐртое требование обусловливает дифференцирование упражнений в

зависимости от особенностей личности учащегося, его индивидуальности,

уровня общеобразовательной и трудовой подготовки.

Пятое требование предъявляется к преподавателю как главному

компоненту педагогической системы. Данная система может существовать в

том случае, если имеются преподаватели, специально подготовленные для

руководства педагогической системой, вооружѐнные определѐнной

информацией, психолого-педагогическими знаниями об объекте воздействия.

При исключении любой из характеристик педагогическая система

разрушается. Названные компоненты служат теоретико-методологической

основой для разработки системы продуктивных упражнений. В этом процессе

можно выделить пять основных критериев: целевой, содержательный,

процессуальный, мотивационный и организационный.

Целевой критерий требует, чтобы упражнение как одно из важнейших

средств обучения предмету соответствовало обучающим, воспитывающим и

развивающим целям обучения, которые обусловливают глубокое и прочное

усвоение учащимися профессиональных знаний, умений и навыков.

Содержательный критерий определяет совокупность упражнений в

соответствии с содержание всего учебного материала, каждой темы, с учѐтом

основных понятий, связей между ними, определения проблемных ситуаций, в

которых данные понятия находят своѐ применение.

Процессуальный критерий определяет связь упражнений с формами и

методами обучения.

Мотивационный критерий характеризует требование к мотивации

учащихся для выполнения системы упражнений. Мотивы представляют собой

психические состояния личности учащихся, характеризующие побуждения к

выполнению действий. Среди мотивов активной познавательной деятельности

учащихся выделяют такую характеристику, как трудность. Она является

субъективной характеристикой упражнений и связана с уровнем подготовки

учащихся. Трудность субъективна в том смысле, что она служит

характеристикой деятельности учащихся в процессе выполнения продуктивных

упражнений.

138

Организационный критерий определяет способы управления

преподавателем процессом выполнения учащимися продуктивных упражнений.

Таким образом, изучение, анализ и использование основных требований

по постановке проблемных ситуаций и критериев для разработки системы

продуктивных упражнений в процессе проблемного обучения учащихся

позволяет учителю повысить эффективность процесса формирования

творческой личности.

УДК 378.1

Е.С. Астрейко, В.Б. Исаенко, В.Л. Корзун



СПОСОБЫ ФОРМИРОВАНИЯ

ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИХ УМЕНИЙ У ОБУЧАЮЩИХСЯ

Аннотация. В статье рассматриваются исследовательские умения

учащихся и способы их формирования. Школьники выполняют научно-

исследовательской работы в рамках работы форума «Юный исследователь».

Ключевые слова: исследовательские умения, обучающиеся, форум,

творческая работа.

FORMING METODS OF RESEARCH SKILLS BY STUDENTS

Abstract. The article examines the students' research skills and ways of their

formation. Schoolchildren perform research work within the framework of the forum

"Young Researcher".

Keywords: research skills, students, forum, creative work.

На современном этапе развития общества приоритетными являются

парадигмы гуманистически-ориентированного и инновационно-развивающего

образования. В их основе лежат представления о творческой личности, которая

создает и преобразует духовные и материальные ценности. Интерес педагогики

к сравнительному анализу обучения и научного познания вполне понятен и

закономерен, так как одна из основных задач обучения – сделать достоянием

подрастающего поколения результаты научного познания. В связи с этим

актуальными становятся вопросы о включении учащихся в исследовательскую

деятельность, формировании у них исследовательских умений.

Несмотря на различные подходы к определению умений, следует

отметить, что в их основе лежат теоретическая подготовка, учѐт специфики той

139

деятельности, где они применяются. Под исследовательскими умениями будем

понимать сознательное владение исследовательской деятельностью,

применение на практике полученных знаний, ориентацию данной деятельности

на достижение эффективных целей в сфере обучения и воспитания.

Теоретический анализ психолого-педагогической и методической

литературы по проблеме исследования позволяет утверждать, что определены

подходы к классификации исследовательских умений, намечены общие

направления комплексной подготовки обучающихся к исследовательской

деятельности, определены этапы формирования исследовательских умений у

учащихся.

К основным этапам формирования исследовательских умений у учащихся

относятся:

– диагностика сформированности умения у учащихся; осознание

учащимися значения овладения условием выполнять данное действие;

– определение цели действия; уяснение научных основ действия;

– определение основных структурных компонентов действия, общих для

широкого круга задач и не зависящих от условий в которых выполняется

действие;

– определение наиболее рациональной последовательности выполнения

операций, из которых складывается действие, т. е. построение алгоритма

действия;

– организация выполнения небольшого количества упражнений, в

которых действия подлежат контролю со стороны учителя;

– организация упражнений, требующих от учащихся умения

самостоятельно выполнять данное действие, если условия меняются.

В целях получение учащимися опыта проведения самостоятельных

научно-исследовательских работ, создания благоприятных условий для

сохранения и развития научного потенциала Полесского региона и в

соответствии с Указом Президента Республики Беларусь «Об объявлении 2017

года Годом науки» в учреждении образования «Мозырский государственный

педагогический университет имени И.П. Шамякина» в период с 28 по 29

сентября 2017 г. будет проходить I Полесский образовательный и научный

форум «Юный исследователь» для учащихся учреждений образования

(рисунок).

140

Рисунок – Информация на сайте МГПУ им. И.П. Шамякина о проведении

I Полесского образовательного и научного форума «Юный исследователь»

Этапы работы форума «Юный исследователь» и совместная деятельность

его участников представлены в таблице.

Таблица – Этапы работы форума и совместная деятельность его участников

№ Этапы работы

Форума

Исследовательс-

кая деятельность

обучающихся

Совместная

деятельность

участников форума

Результат этапа

1 Представление

заявки на участие в

работе Форума

Мотивация

исследовательской

деятельности.

Постановка

проблемы.

Отбор заявок и

научное

консультирование

учащихся

преподавателями

университета.

Определение области

исследования (явление,

процесс и др.)

Формулирование

проблемы исследования.

2 Проведение

учащимися

научного

исследования

Самостоятельный

поиск фактического

материала и анализ

информации.

Сбор информации по

проблеме

исследовании.

Постановка задачи,

проведение

эксперимента и т. д.

Определение цели,

задач, объекта и

предмета исследова-ния.

Выбор методов и

методик, необходимых

для осуществления

исследования.

3 Подготовка

иллюстрирован-

ных тезисов

научного доклада

Систематизация и

анализ полученного

материала.

Работа с литератур-

ными первоисточ-

никами; оформле-

ние в соответствии

со стандартами

Составление

теоретической

модели.

Обсуждение

результатов

исследования и т. д

Литературный обзор по

проблеме исследования.

Описание этапов


141

4 Подготовка к

выступлению на

заседании секции

Форума

Выдвижение и

проверка гипотез.

Знакомство с

методами

исследований.

Подготовка текс-

тового доклада,

компьютерной

презентации,

демонстрационного

эксперимента,

выставочных

экспонатов,

творческих работ,

видеороликов и т .д.

Формулировка

результатов


Анализ итогов работы.

5 Участие в работе

Форума.

Организация и

проведение


Направление

делегации из числа

учащихся, педагогов,

сотрудников и

руководителей для

участия в работе

Форума.

Публикация и

представление

результатов на Форуме.

В заключение отметим, что в рамках I Полесского образовательного и

научного форума «Юный исследователь» планируется работа научных секций,

проведение мастер-классов и круглых столов с ведущими учѐными и

преподавателями университета, работа выставок, экскурсий и др.

УДК 378.2.091.3

Г. В. Болбас,

Мозырский государственный педагогический университет имени

И. П. Шамякина, г. Мозырь, Беларусь

ИННОВАЦИОННЫЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ

В СИСТЕМЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРОВ

ОБРАЗОВАНИЯ

Abstract. In the article raises the need to introduce innovative teaching

technologies in the professional training system for managers of education. The

author of the content of effective methods and techniques for active learning,

justifying the practical significance and feasibility of their use in the preparation of

the masters.

Key: innovative teaching technologies, education, technology manager of

game design, master class, brainstorm, training, sinektika, school of uncertainty.

142

Важнейшим стратегическим направлением в решении задач

модернизации современного образования выступает обновление программно-

технологического обеспечения образовательного процесса. При этом

переосмысление всего арсенала применяемых технологий осуществляется с

опорой на современные возможности и широкий культурный контекст, что с

полным правом позволяет назвать их инновационными.

Введение любых новшеств, и сфера образования не исключение,

зачастую сопровождается рядом проблем. Одна из них заключается в

необходимости ускорения не только процесса разработки теоретических и

практических аспектов инновационных педагогических технологий, но и

внедрения их в образовательную практику. Это обусловлено прежде всего

динамикой развития социально-педагогических явлений и нарастанием темпов

устаревания научного знания. Вторая проблема больше представляет

возможность, чем заключает трудности, и затрагивает систему

профессиональной подготовки менеджеров образования в рамках

магистратуры. С одной стороны, появление современных управленцев в

образовательных учреждениях представляет ресурс для перехода от редких

случаев использования педагогами инноваций к более эффективному,

системному и активному их внедрению. С другой стороны, даже практико-

ориентированная магистратура не в силах обеспечить практическую

подготовку к работе с инновационными педагогическими технологиями.

Особое внимание в рамках учебных дисциплин сосредоточено на изучении

сущности, содержания и качественного разнообразия технологий, на осознании

границ применения и условий, повышающих их эффективность. Наработка же

практического опыта использования технологий в педагогической и

управленческой деятельности почти отсутствует.

Одним из оптимальных подходов к решению данных проблем является

максимальное насыщение процесса профессиональной подготовки

магистрантов методами и приемами инновационных технологий.

Огромный образовательный потенциал заключают технологии игрового

проектирования. Их использование реализует деятельностный подход в

обучении и позволяет интегрировать ряд проблем, охватив их глубину и

многоаспектность. В работе над созданием проекта учащиеся организуются в

небольшие группы и в дальнейшем сравнивают результаты своей деятельности,

презентуют образовательный продукт на межгрупповых пленумах.

Целесообразным для магистрантов будет использование игр по принятию

решений (имитационные, игры-симуляции) и игр, помогающих адаптироваться

к профессиональной среде (деловые, ролевые).

143

Актуальным для подготовки менеджеров образования является

проведение мастер-классов, мозговых штурмов, создание творческих

лабораторий, что также обладает потенциалом включения в возможные

профессиональные ситуации и позволяет нарабатывать опыт поведенческих

реакций, развивать умения вступать в дискуссию, отстаивать свои позиции,

формировать продуктивные приемы и способы взаимодействия.

Все более активно в системе профессиональной подготовки различных

специалистов о себе заявляют формы и методы психологической практики. Так,

различные виды тренингов с успехом могут быть использованы в процессе

обучения магистрантов. Социально-психологические тренинги способны

решать задачи развития и формирования социальных, презентационных умений

и навыков, ораторского мастерства и стрессоустойчивости будущих

специалистов. Управленческие тренинги, такие как тренинг лидерства,

формирования команды, коллективного принятия решения, позволяют

мобилизовать интеллектуальный, аналитический и личностный потенциал

человека.

Возможности синектики как метода групповой творческой деятельности

или учебного исследования заключены в активизации интуитивно-образного и

метафорического мышления магистрантов. Он построен на синтезе аналогий и

ассоциаций, возникающих в ходе поиска оптимального варианта решения

педагогической или управленческой задачи. Притом, прямая аналогия связана с

включением опыта решения подобной задачи, эмпатическая – предполагает

анализ ситуации с точки зрения объекта задачи, символическая – это

определение сущности задачи в виде символов, формул, рисунков и т.п.),

фантастическая аналогия – решение ситуации вымышленными персонажами:

героями сказок, инопланетянами и др.

Как отмечает А. П. Панфилова, в числе стратегических приоритетов

образования все более востребованным становится создание «школы

неопределенности», т.е. «школы жизни в неопределенных ситуациях –

нестандартного, вариативного образования в изменяющемся мире» [1]. Одной

из причин данного явления можно назвать функционирование современных

организаций в условиях риска, кризиса, конкуренции, что соответственно

нацеливает на формирование у будущих управленцев навыков рефлексии и

принятия новых возникших обстоятельств. Более того, разработка и реализация

новых проектов и стандартов, экспериментирование в сфере образования

предполагает постоянное изменение опыта и компетенций, гибкости

администратора, что актуализирует необходимость адаптивного обучения

будущих специалистов.

144

Таким образом, инновационные педагогические технологии должны

пронизывать всю систему профессиональной подготовки менеджеров

образования, так как в полной степени обеспечивают их практическую

подготовку к реальным ситуациям в педагогической и управленческой

деятельности.

Список использованных источников:

1. Панфилова, А. П. Инновационные педагогические технологии :

Активное обучение : учеб. пособие для студ. учреждений высш. проф.

образования / А. П. Панфилова. – 4-е изд., стер. – М. : Изд. центр «Академия»,

2013. – 192 с.

Волошина Оксана Василівна,

доцент кафедри педагогіки і

професійної освіти

Вінницького державного

педагогічного університету

ім.. М.Коцюбинського

Мазур Катерина Володимирівна

аспірантка 2-го року навчання

Вінницького державного

педагогічного університету

ім. М.Коцюбинського

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРА ДОШКІЛЬНИКА ЯК

ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Сьогодні постає необхідність у творчих особистостях з високим рівнем

духовності та культури. За висновками В. Давидова, О. Запорожця, О.

Леонтьєва, В. Мухіної, формування фундаменту особистості, її культури,

первинної системи моральних цінностей відбувається в період дошкільного

дитинства. Актуалізація творчого потенціалу підростаючої особистості,

формування її культури, зокрема й художньо-естетичної, виступає одним із

важливих завдань освіти дітей дошкільного віку на сучасному етапі.

Одна з обов‘язкових освітніх ліній нової редакції Базового компонента

дошкільної освіти «Дитина у світі культури» засвідчує, що належний і

оптимальний рівень соціально-особистісного розвитку дитини може бути

забезпечений через формування в неї чуття краси в її різних проявах,

ціннісного ставлення до змісту предметного світу та світу мистецтва, розвитку

творчих здібностей, формування художньо-продуктивних навичок [1, с. 8]. Це

зумовило пильну увагу науковців до різних форм і видів художньо-

145

продуктивної діяльності дошкільників, оскільки саме через неї зростаюча

особистість реалізує свій природний потенціал, долучається до надбань

культури. Аспекти зазначеної проблеми розкрито в працях І. Волощука, І.

Зязюна, О. Киричука, Л. Левченко, Л. Масол, Н. Миропольської, О. Моляко, В.

Рибалки, О. Сухомлинської та інших.

Як зазначають А. Алієв, Ю. Борев, Т. Комарова, Б. Неменський, Р.

Чумічева, Б. Юсов та інші науковці, визначальним чинником формування

культури, зокрема й художньо-естетичної, є мистецтво, значення якого в

розвитку особистості важко переоцінити. Попри наявність численних

досліджень, проблема формування основ художньо-естетичної культури в

ранньому онтогенезі висвітлена не повною мірою. Актуальність, педагогічна

значущість, практична потреба у вивченні зазначеної проблеми зумовили вибір

теми наукового пошуку.

Мета статті — на основі аналізу праць фахівців з‘ясувати сутність

поняття «художньо-естетична культура дошкільника»; розкрити значення

мистецтва в процесі формування основ художньо-естетичної культури

підростаючої особистості та визначити сприятливі для цього педагогічні умови.

Загалом у довідкових джерелах «культура» буквально тлумачиться як

«доглядати», «поліпшувати». Поняття «культура», «художньо-естетична

культура» в тому числі, є предметом вивчення численних наукових галузей

(філософії, культурології, естетики, етики, психології, педагогіки та інших) як

феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості,

діяльності людини в конкретних формах життя; як спосіб її життєдіяльності.

З погляду філософії, категорія «культура» є головною частиною двох світів:

матеріального й духовного, внутрішнього й зовнішнього [2]; людина є

підсистемою буття у тріаді «природа — людина — культура», при цьому

поєднуючи в собі природні характеристики й творчу діяльність. Головна

сутність культури — це сукупність матеріальних та духовних цінностей,

створених людством протягом його історії. Зокрема, духовна культура об‘єднує

продукти духовної діяльності людини — науку й освіту, різні види мистецтва

(образотворче, музику, літературу, театр та інші), естетику, мораль, релігію,

уклад життя, світогляд тощо. Отже, чим багатший досвід залучення людини до

культури, на думку М. Кагана, тим більш людяною, духовною вона стає, тобто

тим вищий рівень її культури [6].

Для нашого наукового пошуку значущою є думка Л. Виготського, що

взаємодію особистості і культури можна окреслити як складний процес: з

одного боку, у процесі розвитку дитина засвоює цінності культури, вони

немовби «вростають» у психіку, а з іншого — відбувається «вростання» її самої

в культуру. Через багатства культури, накопиченої людством, передається

досвід, який стає надбанням в результаті творчого засвоєння. [4].

Згідно з дослідженнями В. Біблера, М. Кагана, Р. Чумічевої та інших,

формування культури зростаючої особистості найбільш ефективно

здійснюється в діалозі культури музичної, художньої, естетичної, театральної

та інших. В. Кудрявцев, О. Леонтьєв, І. Ликова зауважили, що культурні

цінності на етапі дошкільного дитинства засвоюються завдяки ознайомленню

146

дітей з різними видами мистецтва як однією з важливих царин духовного життя

людини, художньої творчості. Вивчаючи мистецтво як феномен культури, Ю.

Борєв зазначив, що воно презентує, осмислює, інтерпретує певні сторони

дійсності, а в контексті всієї культури дає цілісне уявлення про світ. Мистецтво

є творчою діяльністю, у процесі якої створюються образи, що відображають

дійсність і втілюють ставлення до неї. Звернутися до мистецтва означає

отримати своєрідний камертон, що дає змогу визначити на різних вікових

етапах стадії та повноту звучання емоційної культури, розвиток емоційно-

чуттєвої сфери, сенсорного досвіду, закладання духовно-моральних цінностей,

без яких розвиток зростаючої особистості неможливий.

На думку Ю. Алієва, виняткове значення мистецтва полягає в тому, що воно

загалом виконує нічим іншим не замінну педагогічну, виховну функцію, тобто

має здатність доповнювати реальний досвід дитини «впорядкованим досвідом»,

уявним чи «віртуальним» життям. Без цього «впорядкованого досвіду», як

зазначає фахівець, фактично неможливо повноцінно розвивати свідомість; без

залучення до мистецтва, цього компасу, що веде життєвим шляхом, практично

неможливе повноцінне буття зростаючої особистості. На думку автора, йдеться

про формування ціннісного ставлення. Природа художніх й особистісних

цінностей виявляється в тому, що вони виступають для особистості засобом

орієнтації у світі, формування культури, але це не когнітивна і не аксіологічна,

а зовсім інша — емоційна орієнтація «переживання».

Мистецтво як соціально-естетичний феномен, за висновками Р. Чумічевої,

відображає соціально значущі цінності, до яких спрямовується «ідеальне,

вище» «Я» людини. Через мистецтво у безпосередньо-емоційній формі

відбувається трансформація цінностей суспільства в особистісно-значущі.

Самосвідомість, саморегуляція, на думку автора, у формуванні яких мистецтво

має велике значення, намагаються «підтягнути» особистість до високого рівня

ціннісних орієнтацій, котрі воно відображає [9].

Співзвучною є думка Н. Миропольської, що твори мистецтва через

переживання художніх образів дають особистості можливість знайти свою

справжність, себе — реалізуючи не лише конкретні прояви життя, але й

переживання, прагнення, почуття та настрої, що подані своєрідними образно-

виражальними засобами. Вплив творів мистецтва на особистість здійснюється

через переживання, почуття, тим самим відкриваючи шлях до порівняння,

зіставлення, самостійних висновків, що відіграє виняткову роль у розвитку

дитини [8, с. 18].

За висновками науковців, пізнання мистецтва вводить безпосередньо у світ

емоцій та переживань, що виникають у процесі читання літературних творів,

слухання музики, споглядання творів живопису тощо. Довкілля відтворене у

художніх образах, демонструється через чуттєво-емоційне ставлення, викликає

певні почуття та переживання особистості. Отже, фахівці визначають

мистецтво як чинник та, водночас, умову розвитку художньо-естетичної

культури та особистості дитини загалом, особливо акцентуючи увагу на

значенні в цьому процесі інтеграції різних його видів. Зокрема, Г. Шевченко

розглядає взаємодію мистецтв як комплексний та цілеспрямований процес

147

одночасного й послідовного впливу сукупності різних видів мистецтв у їхньому

взаємозв‘язку на чуттєву сферу особистості дитини [10].

Л. Масол зауважує, що осягнення психологічного явища інтерсенсорної

взаємодії людських почуттів і механізмів сприймання життєвих та художніх

образів «накладається» на характерні для дітей субсенсорні здібності, зумовлює

пошук і впровадження освітніх технологій на основі «художньої синестезії».

Науковець теоретично обґрунтувала модель «поліцентричної інтеграції знань»,

що передбачає виділення двох домінантних змістових ліній — музики,

живопису, які органічно поєднані в тематичний цикл на основі загальної

духовно-світоглядної орієнтації, і збагачується елементами інших двох

змістовних ліній — синтетичних мистецтв. На думку Л. Масол, кожний вид

мистецтва, з одного боку, спрямований на максимальне виявлення, посилення

специфічних і неповторних художньо-мовних особливостей, з іншого, — усі

вони намагаються, як свідчить художньо-історична практика, враховувати

досвід інших мистецтв з метою розширення власних меж й можливостей. Так,

тенденцію до автономізації, індивідуалізації доповнює тенденція до взаємодії 1

синтезу [7, с. 47].

Як зазначав Б. Юсов, дошкільник відкритий до спілкування однаковою

мірою з різними видами мистецтва, шляхом «занурення» в художнє

середовище, відповідно до власних можливостей, здібностей. Дитина, на думку

вченого, за своєю природою «поліхудожня», тобто схильна до сприймання,

усвідомлення та перетворення різноманітної художньої інформації. Усі види

мистецтва, на його переконання, є цілісним явищем, тому дошкільник може

успішно розвиватися в кожному із видів художньої діяльності [10].

Модель особистісно-розвивального середовища дошкільників на основі

взаємодії різних видів мистецтв розробила Р. Чумічева. Взаємодію мистецтв

науковець розуміє як спосіб створення в освітньому процесі умов для творчої

активності й самореалізації старших дошкільників. Фахівець переконливо

експериментально доводить, що використання інтеграції видів мистецтв у

процесі життєдіяльності сприяє особистісному становленню дитини [9].

Отже, інтеграція мистецтв сприяє цілісному уявленню зростаючої

особистості про довкілля та усвідомленню власної значущості. За висновками

фахівців, тенденція до взаємодії мистецтв визначається наявністю загальних

закономірностей художнього мислення і зв‘язком різних мистецтв один з одним

та реальним життям. Об‘єднувальним чинником є художній образ, що охоплює

такі універсальні компоненти, як відповідність форми і змісту, композиційні

особливості, художню мову твору. Художній образ є тим центром, основною

одиницею, що об‘єднує в собі музику, слово, рух, колір, форму тощо. На думку

фахівців (Л. Виготського, Б. Юсова, Р. Чумічевої та інших), сприймання

синтезованого художнього образу цілком природне й доступне дитині.

Синкретична особливість мистецтв стає педагогічним орієнтиром, оскільки

дошкільники сприймають та відтворюють дійсність в інтегрованій діяльності

через унікальну систему образів та образно-виражальних засобів, а саме у

мовленнєвій діяльності (інтонація, голос, звуки, фонеми, ритм та інше); музиці

148

(інтонація, мелодія, ритм, гармонія, динаміка); продуктивній діяльності (форма,

лінія, колір, композиція та інше).

Здійснений аналіз наукових праць дав змогу тлумачити поняття «художньо-

естетична культура» як складну інтегровану якість особистості дитини, що має

прояв в емоційному відгуку на художній зміст творів мистецтва та передбачає

розвиненість емоцій, почуттів, інтересів, потреб, уподобань, ставлень. Основи

культури особистості, художньо-естетичної в тому числі, формуються у

результаті художньо-творчої діяльності дитини з засвоєння еталонів краси в

мистецтві та довкіллі. Художньо-естетична культура, за висновками фахівців,

формується в умовах інтеграції естетичної, художньої-продуктивної діяльності

як культуротворчий, емоційно забарвлений процес.


1. Базовий компонент дошкільної освіти / наук. керівник А.М. Богуш,

дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук ; авт. кол-в: Богуш

А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Гавриш Н.В., Долинна О. П., Ільченко

Т.С., Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Машовець М.А., Низковська О.В.,

Панасюк Т.В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О.Д.,

Шевчук А.С., Якименко Л.Ю. — К. : Ви- давництво, 2012. — 26 с.

2. Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства : в 2 т. /

Искус- ство, т. 1. — 1994. — 541с.; т. 2, 1994. — 508 с.

3. Бех І.Д. Виховання особистості : у 2 кн. / І.Д. Бех. Кн. 1. : Особистісно

орієнто- ваний підхід: теоретико-технологічні засади. — К. : Либідь,

2003. — 280 с.

4. Выготский Л.С. Психология исскуств / Лев Семенович Выготский. — М.

: Пе- дагогика, 1987. — 344 с.

5. Дронова О. О. Педагогічна технологія розвитку у старших дошкільників

худо- жнього самовираження на засадах ідей Марії Монтессорі.

Гуманізація навча- льно-виховного процесу / Ольга Олегівна Дронова //

Спецвип. 4. Ч. І. — Сло- вянськ, 2010. — С. 99-109.

6. Каган М.С. Эстетика как философская наука / Моисей Самойлович Каган.

— СПб: Питер, 1997. — 248 с.

7. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення

дошкільника (системний підхід) : монографія / Олена Леонтіївна

Кононко. — К. : Стилос, 2000. — 336 с.

8. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта : теорія і практика: [монографія] /

Лю- дмила Михайлівна Масол. — К. : Промінь, 2006. — 432 с.

9. Миропольська Н.Є. Формування художньої культури учнів

загальноосвітньої школи засобами мистецтва слова : дис. … д-ра пед.

наук : 13.00. — 1 / Мирополь- ська Наталія Євгенівна. — К., 2003. — 425

с.

10. Чумичева Р.М. Социокультурная пространственно-предметная среда

развития ребенка / Раиса Михайловна Чумичева // Детский сад от А до Я.

— 2005. — № 4. — С. 6-8.

149

УДК 373.5.015.31-028.42-028.77

І.І. Гладиш

А.О. Голобородько

А.В. Король



факультет дошкільної, початкової освіти та мистецтв

1 курс групи МБП

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОСТІ УЧНІВ

Анотація. У статті розглядається актуальна проблема організації

науково-дослідницької діяльності у сучасній школі. Запропоновано шляхи

активізації творчої та пізнавальної діяльності учнів, формування у них

дослідницьких умінь та навичок.

Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, творчість, пізнавальна

активність, інтелектуальні здібності.

Annotation. The article considers the actual problem of organizing research

activities in a modern school. The ways of activating the creative and cognitive

activity of students, forming of their research skills and skills are offered.

Key words: research activity, creativity, cognitive activity, intellectual abilities.

Сучасний процес підвищення ефективності надання освітніх послуг

передбачає цілеспрямовану систему взаємозв‘язку навчальної та дослідницької

діяльності учнів. Навчально-дослідницька діяльність забезпечує створення

творчої особистості, її розвиток, навчання і виховання за допомогою активного

включення в дослідження змісту будь-якої інформації. Такий процес навчання

дозволяє сформувати учня як:

теоретика, який володіє спеціальними знаннями та інтелектуальним

інструментарієм (знаннями-трансформаціями) для їх самостійного придбання;

експериментатора, який володіє спеціальними вміннями

експериментування;

філософа, який володіє системним науковим мисленням, що лежить в

основі світогляду вільної особистості, здатної до аналізу явищ, природи,

суспільства та їх пояснення;

винахідника, який уміє застосовувати отримані знання для розробки

інноваційних проектів;

громадянина, який гармонійно поєднує особисті інтереси, інтереси сім'ї і

держави[5].

Принципова особливість навчально-виховного процесу полягає у тому, що

учні є дослідниками, а навчальний матеріал - таким, що досліджується.

150

Навчально-дослідницька діяльність передбачає введення нової типології

уроків, що реалізує дослідницький підхід у навчанні та вихованні учнів:

підготовка дослідження;

дослідження (теоретичне, експериментальне; індивідуальне, групове,

колективне; комбіноване);

узагальнення результатів дослідження;

застосування результатів дослідження;

підведення підсумків досліджень;

програмування і планування нових досліджень.

Дослідницька діяльність учнів – це процес, що формує майбутнього

випускника шляхом індивідуальної пізнавальної роботи, яка направлена на

отримання нового знання, вирішення теоретичних та практичних проблем,

самовиховання і самореалізацію своїх дослідницьких здібностей та вмінь.

Працюючи в закладі нового типу я зіткнулася з проблемою: як створити умови

для індивідуального розвитку кожного учня?

Дитина втомлюється від рутинної, одноманітної роботи набагато більше,

ніж від навчання, в якому вона може проявити себе, зробити маленьке

відкриття. Про це писав В.О.Сухомлинський: «Ми намагаємося, щоб наш учень

читав журнали, науково-популярну літературу: чим більше він читає в силу

своєї зацікавленості книгою, наукою, тим простіше він оволодіє основами наук,

тим менше часу піде у нього на виконання домашніх завдань …

Перенавантаження ж буде там, де розумова праця носить односторонній

характер: учень тільки заучує. Ліквідація перенавантаження залежить не від

механічного зменшення обсягу знань, передбачених програмою, а від змісту,

характеру інтелектуального життя учня»[2].

Забезпечити своїх вихованців всіма знаннями,необхідними в житті, школа,

звісно, не може. Вона озброює учня лише основами наук і разом з тим повинна

навчити його вмінню здобувати знання, творчо застосовувати їх на практиці.

Для цього необхідно знайомити учнів з методами наук і прививати їм

дослідницькі навики. Як показує практика, діти по природі своїй дослідники, з

великою цікавістю беруть участь в найрізноманітнішій дослідницькій роботі.

Невтомна жага нових вражень, допитливість, бажання експериментувати,

самостійно шукати істину розповсюджуються на всі сфери діяльності дітей.

Метою організації дослідницької діяльності учнів є формування в учнів

пізнавальної активності. Мета може бути досягнута, якщо будуть вирішені

наступні задачі: розвиток логічного мислення, творчих та комунікативних

здібностей, вміння узагальнювати та систематизувати інформацію, формування

спостережливості і уваги, вміння працювати з художньою та науковою

літературою.

151

Для формування в учнів дослідницьких умінь необхідно підібрати

найбільш придатні методики стимуляції творчого процесу, вибір яких

визначається такими критеріями: простотою, доступністю в розумінні,

можливістю засвоєння за обмежений час, високою результативністю активізації

та стимуляції дослідницької діяльності учнів. Вважаю, що цим критеріям

відповідають методики "Пошук аналогій", "Алгоритм розв‘язання

дослідницьких задач", "Колективний проект" тощо[3].

Необхідним також є поступове ускладнення методик проведення

дослідницької діяльності, що досягається за рахунок застосування певних

прийомів. Наприклад, прийом тимчасових обмежень, що ґрунтується на

врахуванні суттєвого впливу часового фактора на розумову діяльність; прийом

раптових заборон (заборона учням використовувати будь-яку довідникову

літературу); прийом нових варіацій (вимога до учнів виконати вправу по-

іншому); прийом інформаційної недостатності (проблемне завдання подається з

неповною кількістю даних, необхідних для виконання); прийом інформаційного

перенасичення (включення в умову проблемного завдання зайвих відомостей).

Важливим є визначення головних умов здійснення процесу формування

дослідницьких умінь учнів[1].

Педагогічною аксіомою є твердження, що засвоєння одного й того ж

змісту відбувається в дітей по-різному. Діти різняться за темпом роботи, за

працездатністю, за швидкістю засвоєння. Володіння інформацією про

індивідуальні особливості кожного учня допомагає вчителю запланувати й

здійснити діяльність із дітьми таким чином, щоб допомогти більш ефективному

розвитку особистісних можливостей кожної дитини, тому необхідним

напрямом роботи з розвитку дослідницьких умінь учнів є також діагностика,

що здійснюється як на початковому етапі для визначення рівня готовності учня

до дослідницької діяльності, так і в процесі розвитку в нього дослідницьких

умінь. Важливим є питання готовності учня до розвитку в нього дослідницьких

умінь, відповідно – і вікових особливостей. Аналіз психолого-педагогічної

літератури з проблеми дослідження дозволяє стверджувати, що розвиток будь-

якого нового уміння вимагає, щоб дитина знаходилася в стані готовності до

діяльності. Для того, щоб дитина могла ефективно виконувати вправи й

завдання, вона повинна досягти певної стадії розвитку й володіти низкою

попередніх знань та умінь[2].

Таким чином, дослідницькі уміння як базові компоненти особистості

виражають провідні характеристики процесу творчого її становлення,

відображають універсальність її зв‘язків з оточуючим світом, ініціюють

здатність до творчої самореалізації, визначають ефективність пізнавальної

діяльності, сприяють перенесенню знань, умінь і навичок дослідницької

діяльності в будь-яку галузь пізнавальної і практичної діяльності.

152


1. Сучасний урок: теорія і практика моделювання: [навч.посібник]

/Т.І.Чернецька.-К.: ТОВ «Праймдрук», 2011. – 352 с.

2. Левитес Д.Г. Практика обучения: современные образовательные

технологии. – Москва-Воронеж, 1998. – 288 с.

3.Недодатко Н.Г. Формування навчально-дослідницьких умінь

старшокласників// Дис. Канд. пед. наук. – Кривий Ріг, 2000

4. Новиков А.М. Методология учебной деятельности. . М.: Эгвес, 2005.

176с.

5. Онисимова О.И. Некоторые аспекты и особенности научно-

исследовательской деятельности как образовательной технологии //

Отечество.2001.№7.С. 12-18.

М. Ф. Гронський,

А. І. Луценко,

Є. О. Лук’янюк



СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ

НАПОЇВ У ЦЕНТРАЛЬНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ

Анотація: Метою статті є дослідити номінаційні процеси в лексико-

семантичній групі лексики «Назви напоїв» у центральноподільських говірках

сіл Калинівського району Вінницької області. В результаті дослідження було

виявлено 34 номінативні одиниць та класифіковано виявлені

центральноподільські номени на лексичні підгрупи.

Ключові слова: номінація, лексема, лексико-семантична група, лексична

підгрупа.

Summary: The purpose of the article is to investigate the nomination

processes in the lexico-semantic group of the vocabulary "Names of drinks" in the

central communal dialects of the villages of the Kalinovsky district of the Vinnytsia

region. As a result of the study, 34 nominating units were identified classified for

lexical subgroups.

Key words: nomination, lexeme, lexical-semantic group, lexical subgroup.

Мова як особливе суспільне явище виконує ряд функцій. Однією з

найважливіших функцій є номінативна, тобто функція називання. На сучасному

етапі розвитку лінгвістичної науки активно досліджуються різноманітні мовні

процеси. Значного оберту набрало виявлення номінативних процесів у сучасній

УДК 811.161.2’282.3(477.44)

153

теорії номінації. Потужною джерельною базою для пізнання номінативних

процесів мови є діалектне мовлення.

Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що лексика на

позначення продуктів харчування і страв подільського говору, зокрема говірки

сіл Калинівського району Вінницької області, ще не була об‘єктом системного

вивчення.

Лексика, пов‘язана з харчуванням, на діалектному матеріалі була

об‘єктом дослідження Л. Борис (буковинські говірки) [1], М. Волошинової

(слобожанські говірки) [2], Н. Загнітко (східностепові говірки Донеччини) [3],

Є. Турчин (східнополіські говірки) [4], С. Яценко дослідив українські назви

страв та напоїв в історичному аспекті [5].

Джерельна база нашої розвідки нараховує 34 номінативні одиниці

лексико-семантичної групи лексики «Назви напоїв», зафіксованих авторами

експедиційним методом за питальником Й. Дзендзелівського [6] у чотирьох

населених пунктах Калинівського району Вінницької області: с. Дружелюбівка

(1), с. Іванів (2), с. Кіровка (3), с. Нападівка (4).

У лексико-семантичній групі «Назви напоїв» виділяємо такі лексичні

підгрупи:

1. Алкогольні напої.

Основним алкогольним напоєм була горілка. Зафіксовано ряд лексем на

позначення горілки: го│рʼілка ʻалкогольний напій, білого кольоруʼ (1, 2),

само│гон ʻгорілка, виготовлена вдомаʼ (1, 2) – назва мотивована місцем

виготовлення, бура│чиха ʻгорілка, виготовлена з бурякаʼ (1, 2) – назва

мотивована продуктом з якого виготовлений напій; си│вуха ʻгорілка, яка має

сивуватий відтінокʼ (1, 2) – назва мотивована кольором напою; го│рʼілка

сухо│парка ʻгорілка з буряківʼ (2) – назва мотивована способом виготовлення

напою; ка│з’онка ‗горілчаний напій, виготовлений на виробництві‘ (1, 2).

Активно вжвається номінація сп’ірт ‗один із видів хімічної рідини, який

вживають як алкогольний напій‘ (1); а також описова назва сп’ірт роз│вед’аниĭ

‗спирт, розведений водою‘ (1).

Лексема кон’│йак означає ‗міцний алкогольний напій, який виготовляють

із виноградних вин, переганяючи їх і тривалий час витримуючи в дубових

діжках‘ (2).

Лексеми б│ражка, б

│рага мають таке значення: ʻрідина для вигону

горілки, у якій проходить процес бродінняʼ (1).

Зафіксовано ряд назв для позначення слабких алкогольних напоїв:

виш│нʼак ʻвино, з вишеньʼ (1, 2), сли

│ўнʼак ʻвино з сливокʼ (2), а також

словосполучення до│машнʼе ви

│но ʻвино виготовлене вдомаʼ,

│купл’ане вино

‗куплене вино‘ (1); на│лиўка ‗солодкий спиртний напій, настояний на ягодах

або фруктах‘ (1); │пиво ‗малоалкогольний напій, що виготовляється звичайно з

ячмінного солоду і хмелю‘ (1, 2), жигу│л’оўс’ке

│пиво ‗жигулівське пиво‘ (1, 2).

2. Неалкогольні напої.

До неалкогольних напоїв відносимо уз│вар (1, 3, 2), з

│вар (1, 4) ʻсолодка

рідка страва з сушених фруктів, ягід, зварених у водіʼ, вар ʻкомпот з сушених

грушокʼ, к│вас ʻкислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього

154

борошна з солодомʼ; чаĭ ʻнапій із висушених рослинʼ (1); │чорниĭ чаĭ ʻпівденна

вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого

листя якої приготовляють ароматний напійʼ (2); зе│лениĭ чаĭ ‗вид чаю, який

досягається такою обробкою чайного листя‘ (1, 2); с’іт│ро ‗солодкий газований

напій‘ (1), ком│пот (1), кам

│пот (1) ‗солодкий напій, зварений на основі

свіжих фруктів або ягід‘; во│да з бул’баш

│ками (1, 2), м’ін’і

│ралка (2)

‗мінеральна вода‘; газ │бул’ка (2), со

│лодка вода (1, 2) ‗солодка газована вода‘;

с’ік (1, 2), сок (2) ‗напій з рідини, що міститься в клітинах, тканинах і

порожнинах рослинних та тваринних організмів‘ (1, 2); │йаблучниĭ с’ік ‗сік із

яблучного соку‘ (1, 2).

Отож, лексико-семантична група «Назви напїв» об‘єднує такі лексичні

групи: 1) назви алкогольних напоїв (17 номінацій), 2) назви неалкогольні

напоїв (17 номінацій). Значна частина номінацій – однослівна, проте поряд із

однослівними номінаціями, функціонують описові назви, які зазвичай

називають різновид напою.

У перспективі дослідження ми плануємо розширення ареалу обстеження

для того, щоб зібрати і зберегти не лише подільські назви лексико-тематичної

групи «Назви напоїв», а й назви тематичної групи лексики «Назви страв та

напоїв».


1. Волошинова М. О. Номінація обрядової та святкової їжі в мовленні

слобожан / М. О. Волошинова // Лінгвістика. – 2012. – № 3(1). – С.54 –64.

2. Борис Л. М. Динаміка тематичної групи лексики їжі та напоїв у

буковинських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.

наук : спец. 10.02.01. – українська мова / Л. М. Борис. – Чернівці, 2015. – 20 с.

3. Загнітко Н. Г. Назви їжі, напоїв у східностепових говірках Донеччини

говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец.

10.02.01. – українська мова / Н. Г. Загнітко. – Донецьк, 2011. – 19 с.

4. Турчин Є. Д. Назви їжі на Східному Поліссі / Є. Д, Турчин. – Львів:

Українська академія друкарства, 2012. – 341 с.

5. Яценко С. А. Назви продуктів харчування, страв та напоїв в українській

мові XIV – XVII століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

філол.наук : спец. 10.02.01 українська мова / С. А. Яценко. – К., 2009., – 22 с.

6. Дзендзелівський Й. О. Програма для збирання матеріалів до

Лексичного атласу української мови – К. : Наук. думка, 1987. – 300 с.

155

УДК 373. 5. 016 : 821.161. 2. 09-1

О. О. Дублянська

А. В. Думанська

І. М. Король

ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського

(м. Вінниця, Україна)

ПРИРОДА Й ГЕОГРАФІЯ ВІННИЧЧИНИ В ПОЕЗІЇ ВАЛЕНТИНИ

СТОРОЖУК

Анотація. У дослідженні розроблено теоретико-методологічні й методичні

засади вивчення літературного краєзнавства в середній ланці загальноосвітньої

школи. Запропоновано систему методів та прийомів викладання літературного

краєзнавства.

У дослідженні обґрунтовано концептуальні основи інтеграції

літературного, географічного та природного краєзнавства у процесі вивчення

літератури рідного краю. Створено методичну систему вивчення природи й

географії на матеріалі лірики В. Сторожук.

Ключові слова: літературне краєзнавство, література рідного краю,

географічне краєзнавство, природне краєзнавство.

Аnnotation. Theoretical and methodological principles, as well as methodical basics

for the Local literature study in the middle link of the secondary school are developed

in the thesis. The teaching methods and techniques of the Local literature study have

been offered.

Conceptual fundamentals of the integration of literary, geographical and

natural Local study in the process of studying of the literature of a native region have

also been substantiated in the work. A methodical system of studying nature and

geography based on W. Storozhuk's lyrics has been elaborated.

Key words: the Local literature study, the Local geography study, the Local nature

study.

Активні процеси національно-культурного відродження, що набули в

Україні незворотного характеру, супроводжуються зростанням інтересу

широкого загалу до вивчення історії, літератури та культури рідного краю [2,

с.32].

Як зазначає О. Куцевол, у наукових колах утвердилась думка, що

краєзнавство – не другорядний компонент у структурі науки. Без знання

місцевої специфіки неповною буде загальна картина історичного, культурного

й літературного процесу України, важко буде осмислити й сформулювати

закономірності його розвитку й розробити загальну теорію [2, с. 32].

156

Природне й географічне краєзнавство є одним зі шляхів патріотичного і

морально-естетичного виховання школярів, бо воно допомагає побачити й

оцінити красу рідної землі. Важливе значення у вивченні літератури рідного

краю належить інтеграції природничого, географічного та літературного

краєзнавства.

Для того, щоб зацікавити учнів тему заняття за творчістю Валентини

Сторожук слід сформулювати образно, використавши слова самої авторки:

«Усім найдорожчим, усім сокровенним я щиро ділюся із Бугом Південним» [3, с.

231-232]. Мета уроку – зацікавити учнів постаттю В. Сторожук, з'ясувати її

світоглядні позиції, дати загальну характеристику творчості; розвивати логічне

мислення, уміння висловлювати власні судження; виховувати любов до рідного

краю.

Важливою складовою підвищення інтересу учнів до навчального

матеріалу є епіграф уроку. На нашу думку, доцільним буде використати слова

відомого подолянина Михайла Каменюка: «Моє Поділля, стежко руса, від

Богоокої ріки, – від Коцюбинського до Стуса стоять у слові земляки...».

На етапі мотивації навчальної діяльності пропонуємо учням записати свої

сподівання від уроку на листочках (уявних зернятках), які вони прикріплюють до

нижньої частини горщика, зображеного на дошці [1].

На етапі актуалізації опорних знань доцільно провести репродуктивну бесіду.

Етап засвоєння нового навчального матеріалу варто розпочати з ознайомлення з

основними подіями життєпису В. Сторожук. Продовжити заняття пропонуємо

роботою в групах. Клас ділиться на три групи, кожна з яких опрацьовує по одному

поетичному твору з фітоциклу «Мовою квітів і трав». Члени першої групи виразно

читають поезію та після емоційної паузи дають відповіді на запитання евристичної

бесіди.

Вважаємо доцільним під час опрацювання кожної поезії

продемонструвати фото рослин та коментар із рубрики «Зелена Аптека», у

якому йтиметься про їхні лікувальні властивості.

Далі, для того щоб наголосити на любові поетеси до Поділля, учитель

пропонує учням виконати пошуково-дослідницьку роботу «Вінниччина очима

Валентини Сторожук». Після цього можна провести репродуктивну бесіду з

елементами проблемної.

У ході аналізу лірики подільської поетеси учні приходять до розуміння

однієї з її особливостей: поєднання словесної та музичної творчості.

Пропонуємо використати прийом художнього малювання. Після емоційної

паузи доречною буде бесіда на з'ясування первісного читацького враження.

Завершальним етапом уроку є рефлексія, під час якої застосовуємо прийоми,

що дають змогу з'ясувати, чи збулись очікування учнів від уроку.

Також пропонуємо використати прийом «Незакінчене речення», який

допоможе дізнатись, що нового відкрили для себе учні, чим збагатились, у чому

відчули труднощі, чого навчились.

Отже, під час вивчення життєпису та творчості письменника з рідного

краю в учнів формуються почуття національної гідності, патріотизму, любові

до землі, на якій народилися й виросли. Допомогти формувати такі почуття

157

може літературне краєзнавство, яке є джерелом національного

самоусвідомлення, виразником історичного буття народу, усвідомлення

багатства та краси природи й географічних об‘єктів рідного краю.


1. Білостегнюк Ю. «Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова»

(урок літератури рідного краю за творчістю Валентини Сторожук)

[Електронний ресурс] / Юлія Білостегнюк. – Режим доступу до ресурсу:

http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/4965 (дата звернення 17.02.2017).

– Назва з екрана.

2. Куцевол, О. М. Вивчення літературного краєзнавства Вінниччини в

середній школі: здобутки і перспективи / О. М. Куцевол // Літературне

краєзнавство Поділля в системі сучасної освіти: стан, проблеми,

перспективи : зб. наук. праць / Ред. колегія: О. М. Куцевол (голов. ред.). –

Вінниця : ТОВ «Ландо ЛТД», 2011. – С. 32-40.

3. Шевчук, О. Б. Вінниччина очима Валентини Сторожук (лірика поетеси на

уроках літератури рідного краю) / Ольга Борисівна Шевчук // Літературне

краєзнавство Поділля в системі сучасної освіти: стан, проблеми,

перспективи : зб. наук. праць / Ред. колегія: О. М. Куцевол (голов. ред.). –

Вінниця : ТОВ «Ландо ЛТД», 2011. – С. 228-232.

УДК 373.5.091.33:004.77

О.О. Дученко, К.О. Микитчак, О.В. Михайлюк



АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ

МАТЕМАТИКИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ.

Анотація. Розглянуто напрямки використання Інтернету і сучасних

Інтернет-технологій з метою підвищення якості навчання математики в

загальноосвітній школі, показано застосування Інтернет-технологій для

розширення можливостей дидактичних засобів навчання учнів, їх впливу на

зростання ефективності навчально-виховного процесу.

Summary. The directions of Internet usage and modern Internet technologies

are considered in order to improve the quality of teaching mathematics in a

comprehensive school, the use of Internet technologies for expanding the possibilities

of teaching methods of students, their influence on the growth of the efficiency of the

educational process is shown.

Ключові слова: пізнавальний процес, Інтернет-технології, якість

навчання, математика, програми, інформація.

http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/4965

158

Key words: cognitive process, Internet technologies, quality of training,

mathematics, programs, information.

Вступ. Інтенсивне впровадження інтернет технологій в освіту, серйозне

захоплення молоді комп‘ютерами, а також зріст популярності математики,

створили сприятливі умови для ефективного навчання математики. Разом з тим

існує проблема утрати пізнавального інтересу навчання взагалі і на уроках

математики зокрема, і, як наслідок стається погіршення успішності.

В якості одного з потенційно ефективних засобів розвитку пізнавального

інтересу і активності учнів сьогодні виступають Інтернет-технології.

Метою статті є розкриття значення використання Інтернет-технологій на

уроках математики. Показати можливості , як подання навчального матеріалу

за допомогою комп'ютерних засобів, використання мережі Інтернет, як

джерело інформації і т.д. пожвавлюють освітній процес, роблячи його

яскравим, незабутнім і цікавим для учня, а також сприяє підвищенню

пізнавального інтересу учнів.

Виклад основного матеріалу. У процесі модернізації змісту освіти,

вчителю слід планувати навчально-виховний процес для активізації

пізнавальної діяльності учнів. Тобто необхідно навчити дитину вчитися,

спілкуватися, працювати у парах, групах, займатися пошуковою

дослідницькою, самостійною діяльністю, яка дасть змогу розглянути

навчальний матеріал по різному.

В даний час в Україні йде становлення нової системи освіти. Цей процес

супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-

виховного процесу. Відбувається модернізація освітньої системи -

пропонуються інший зміст, підходи, поведінка і так далі.[2]

Життєвий досвід дитини – вирішальний фактор формування особистості,

а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і

розвинути те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично

значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєння учнями

знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості.

Сучасний учитель має добирати методи та способи навчання, які

забезпечували б реалізацію цілей освіти, віддавати перевагу методам

самостійного здобуття знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу

активного навчання.

Сучасне інформаційне суспільство – це період високих технологій, що

потребує від освіти формування компетентної та активної особистості.

Сучасний учитель має добирати методи та способи навчання, які

забезпечували б реалізацію цілей освіти, віддавати перевагу методам

самостійного здобуття знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу

активного навчання.

На сьогоднішній день найпотужнішим джерелом інформації у науковій та

освітянсько-навчальній сферах є Інтернет. У глобальній мережі є електронні

версії наукових популярних видань, розміщуються матеріали наукових

159

конференцій, статті дискусійного характеру, найшвидше повідомляються

наукові новини, надаються коментарі науковців, оприлюднюються аудіо- та

відеоматеріали. Ознайомлення з такими джерелами дає змогу вчителеві

з‘ясувати сутність і достовірність інформації; зробити висновок про доцільність

уведення відповідного додаткового матеріалу у зміст загальної предметної

освіти з метою його оновлення.

Не секрет, що учні тривалий час проводять у соціальних мережах. Тому

вчитель використовує їх для реалізації освітньої мети. Зокрема, спілкування з

учнями в позаурочний час, створення інтерактивних вправ, тестових завдань,

форм для діагностики чи перевірки знань, викликають інтерес в учнів. Крім

того, посилання на різні джерела інформації допомагають у вирішенні

проблемної ситуації. Такий підхід є актуальним при вивченні нового

навчального матеріалу на уроці.

Під час реалізації проектних технологій знахідкою для учнів і вчителя на

етапі представлення результатів стало створення блогу. Блог є одним з

найпоширеніших соціальних сервісів і являє собою веб-простір, орієнтований

на організацію персонального інформаційного простору користувача у вигляді

журналу[4 с.99]. Так для організації позаурочної навчальної діяльності під час

реалізації проекту створено колективні учнівські блоги.

Використання Інтернету у викладанні математики дає змогу формувати

спеціальні математичні навички в дітей з різними пізнавальними здібностями.

Вчитель отримує можливість широко застосовувати інформаційну технологію

навчання, де засобом підготовки й передання інформації учням є комп‘ютер.

Прикладом використання інтернет-технологій на уроках математики можуть

бути різні програмні засоби (для побудови графіків, малюнків, для створення

тестів тощо) - програми вільного некомерційного використання.

Прикладом використання інтернет-технологій на уроках математики

можуть бути різні програмні засоби (для побудови графіків, малюнків, для

створення тестів тощо) - програми вільного некомерційного використання.

Висновки. Застосування інформаційних технологій на уроках і в

позаурочній діяльності розширює можливості творчості як вчителі, так і учнів,

підвищує інтерес до предмета, стимулює освоєння учнями досить серйозних

тем з математики, що, у підсумку , веде до інтенсифікації процесу навчання.

Оновлення підходів до навчання є закономірною вимогою часу, так як

запити суспільства безперервно змінюються. Оволодіння новими освітніми

продуктами допомагає розвиватися і не зупинятися на досягнутому.

Список використаної літератури:

1. Використання інформаційно - комунікаційної технології на уроках

математики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nadiya-

tverdohlib.edukit.mk.ua/Files/downloads/ІКТ%20на%20уроках%20математики.

doc

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти

[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/state_standards/

http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/state_standards/

160

3. Курлова О. Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення

математики за допомогою електронних освітніх ресурсів[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://timso.koippo.kr.ua/hmura11/aktyvizatsiya-

piznavalnoji-diyalnosti-uchniv-pid-chas-vyvchennya-matematyky-za-

dopomohoyu-elektronnyh-osvitnih-resursiv/

4. Литвиненко О. Розвиток інтелектуально-творчих умінь підлітків засобами

Web2.0 /Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 9-10

квітня 2014 р./ О. Литвиненко. – К., 2014. – 218с.

УДК 811.161.2’367. 332.3

С.О. Кулібаба, Л.М.Григоренко



НЕПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ ДІЄСЛІВНОЇ БУДОВИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА

СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Метою статті було на основі досягнень сучасної лінгвістичної науки

дослідити природу та специфіку функціонування непоширеного речення

дієслівної будови.

Ми розглядаємо типи речень за наявністю другорядних членів речення:

поширені та непоширені.

Зауважуємо, що одним із актуальних завдань семантичного синтаксису

на сучасному етапі є виявлення моделей речень.

Ми простежуємо частотність вживання непоширених речень дієслівної

будови в різних функціональних стилях української літературної мови, і

зауважуємо, що найбільше їх зустрічається в текстах художньої літератури,

значно менше в розмовно-побутовому та офіційно-діловому стилях.

Ключові слова: речення, просте речення, непоширене речення, модель.

«Not widen sentence of verb-constructions: theoretical and stylistic aspects»

The aim of work was based on achievement of modern lingvistic science to

research the nature and specific function not widen sentence verb construction.

We look at kinds of sentences for having second components of sentences:

widen and not widen.

We remark that one of the actual task of the semantic syntax is to find out

the models of sentences.

We research oftening of using not widen sentences of verb constructions in

different function styles of the ukrainian literature language and pointed that we meet

161

them very often in the texts of fiction literature, and too few in talking-mood and

official- business styles.

Kay words: sentence, simple sentence, not widen sentence, model.

Синтаксис української мови займає особливе місце в теорії мови . У

різноманітних формах висловлювання він відтворює історичні процеси

мислення, мовні взаємини всіх поколінь українського народу. [3, с.5]

Одним із головних питань синтаксису є всебічне вивчення речення,

його граматичної організації як вираження певного змісту.

Речення складається із слів і словосполучень, граматично та

інтонаційно поєднаних за законами певної мови.

Непоширене речення є цілісною, побудованою за законами конкретної

мови синтаксичною структурою, яка складається тільки з підмета і присудка чи

являє собою лише головний член односкладного речення і служить засобом

формування, вираження і передачі думки. [4,с. 25]

Непоширене речення являє собою своєрідну синтаксичну одиницю як з

погляду структури, так і з погляду семантики та функціонування.

Центральне місце в реченнях дієслівного типу займає дієслово-

присудок. Семантико-граматичні особливості дієслова визначають як

формально-граматичну, так і семантико-синтаксичну структуру двоскладних

речень цього типу.

За своєю онтологічною природою дієслово виражає не просто дію, а

дію, орієнтовану на зв‘язок з предметом. [5, с. 10]

Одним із актуальних завдань семантичного синтаксису на сучасному

етапі є виявлення моделей речень.

Отже, в стилістичному синтаксисі розглядаються функції мовних

структур. Найбільша кількість непоширених речень дієслівної будови

зустрічається у творах художнього стилю. Непоширені речення дієслівного

типу найчастіше вживаються на початках чи в кінці абзаців.


1. Білодід І. К. Сучасна українська літературна мова. / І. К. Білодід. – Київ: Вид-во

«Наукова думка», 1973. – 587 с.

2. Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і нав- чально-

практичний комплекс) / А.П. Загнітко. — Київ, 1996. — Ч. 2.

3. Іваницька Н. Л. Синтаксис простого речення: складні випадки аналізу / Н.Л.

Іваницька. – Київ: Вища школа, 1989. – 63с

4. Іваницька Н. Л. Наукові основи вивчення синтаксису простого речення:

посібник із спецкурсу / Н.Л. Іваницька. – Вінниця, 2003. – 109 с.

5. Каленич В. М. Двоскладні речення з одновалентними дієслівними предикатами

в українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук:

спец. 10.02.01 «Українська мова» / В.М.Каленич. – Київ, 2007. – 19 с.

162

УДК 821.161.2.09–311.6

Г.В. Рудь, В. Б. Кравець



ІСТОРИЧНА РОМАНІСТИКА ВОЛОДИМИРА МАЛИКА В

НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація: у тезах статті дано короткий огляд праць сучасних українських

та зарубіжних літературознавців, що досліджували історичну романістику

Володимира Малика.

Ключові слова: роман, історичний роман, персонажі-типи.

Annotation: the short review of labours of the modernUkrainian and foreign

literary critics that investigated historical novels of Volodymyr Malyk is given in

thetheses of the article.

Keywords: novel, historical novel, нарація, personages-types.

Художня побудова історичної романістики В. Малика в цілому, і кожного

зокрема історичного роману, композиційно сконструйованих із окремих

тематичних розділів (або оповідок-новел) підлягає, на нашу думку,

характеристиці згідно принципу, визначеного Б. Томашевським: «Роман як

велика оповідна форма звичайно зводиться до зв‘язування новел воєдино» [4, с.

249].

У розгляді жанрової палітри романної форми творів В. Малика, отже,

виходимо з того, що маємо справу з формою роману, який за тематичним

спрямуванням належить до історичних, проте за розвитком фабули має всі

ознаки авантюрного. Причому, якщо зважати на «два різновиди жанру:

авантюрно-психологічний і авантюрно-філософський історичний роман, які

розрізняються головним чином ступенем співвіднесення історизму»

[1, с. 412], то роман «Князь Кий» В. Малика являє, на нашу думку, авантюрно-

психологічний різновид історичного роману. При цьому враховуємо те, що

синтез жанрів – це не формальний досвід письменника – критика, а

невимушене слідування його за своїм задумом.

В оцінці родової ознаки романної форми творчості В. Малика, отже, ми

будемо виходити з того, що маємо справу з таким родом романної форми, що

дозволяє залучати всі три родові ознаки жанру (авантюрний, історичний,

меншою мірою пригодницький), що узагальнює форми художньої образності в

письменника і забезпечує їм цілковиту адекватність при атрибуції жанрової

характеристики епічної творчості митця.

Усі історичні полотна В. Малика реалізують протиставлення

світовідчуття нападника й захисника, адже війна, зображена в процесі нарації

кожного історичного роману, як каталізатор здатна розкрити весь спектр

163

екзистенціальних станів людини-персонажа. В. Букачик стверджує: «Війна – це

іспит на людяність і водночас вияв злого людського начала. Руйнуючи й

спустошуючи все живе, вона стає чорною дірою, на тлі якої набувають

особливого значення добро й милосердя» [2, с. 7].

Як слушно відзначає Г. Максименко, будучи елементами наративної

стратегії романів, створюючи враження життєвості художньо змодельованого

наративу історії, усі персонажі форматують інтерпретаційні зусилля читача

щодо цілісного осмислення проблемно-тематичного навантаження історичного

полотна, адже наративна дія, зміни станів реалізуються, передусім, через

персонажів. Метапроблемою є морально-етичні домінанти, полюси особистої

свободи людини, її морального вибору, перед яким опиняються й звичайні

персонажі-типи (наприклад, Ненко, Гамід, Роман Воїнов, Яцько – «Таємний

посол», Чорний Вепр, Цвітанка, Малк, Вовчий Хвіст – «Князь Кий», Добриня,

Доман, Милана, Жадігер – «Горить свіча», Івась, Кирик, Катря, Василь, Луша –

«Чумацький Шлях», Ждан, Самуїл, Настя, Любава – «Князь Ігор» та ін.), і

видатні історичні характери (наприклад, Юрій Хмельницький, імператор

Леопольд, Карл Лотарінгський, воєвода Григорій Ромодановський – «Таємний

посол», Кий, Щек, Хорив, Либідь – «Князь Кий», Данило Галицький,

тисяцький Дмитро, Михайло Всеволодович, хан Батий – «Горить свіча»,

Потьомкін, Олександр Безбородько, Василь Капніст – «Чумацький шлях»,

князь Ігор, Володимир Ярославович та батько його Ярослав Осмомисл –

«Князь Ігор» та ін.), впливаючи на хід історичних подій [3, с. 56].

Отже, історична романістика Володимира Малика надзвичайно

різноманітна за своїм жанровим багатством і привертає увагу багатьох

дослідників, що і зумовило велику кількість підходів до характеристики жанрів.

Але, враховуючи багату творчу спадщину письменника, зробити це важко, тому

досить часто дослідники розходяться щодо потрактування того чи того твору.

Список використаної літератури 1. Бовсунівська Т. Основи теорії літературних жанрів / Т.

Бовсунівська – Київ : ВПЦ Київський університет, 2008. – 519 с.

2. Букачик В. Гетеродієгетичний наратив у повісті «Зірка» Богдана

Лепкого /

В. Букачик // Літературознавчі обрії. – Київ, 2004. – Вип. 5. – С. 5-10

3. Максименко Г. А. Загальнолюдські та національні цінності у

дзеркалі творчості Володимира Малика / Г. А. Максименко // Вісник

Маріупольського державного університету. Серія: Філологія, 2013. – Вип. 8. –

С. 52-57

4. Томашевский Б. Теория литературы. Поэтика / Б. Томашевский. –

Москва : Аспект Пресс, 1996. – 334 с.

164

УДК 821.161.2’06.09 Сердюкова К.Р.

Науковий керівник - доц. Крупка В.П.

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ АВАНТЮРНОГО РОМАНУ

НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ «МАСКА» ВОЛОДИМИРА ЛИСА

АНОТАЦІЯ . Дипломну роботу присвячено поетикальним особливостям

роману «Маска» Володимира Лиса. У дослідженні окреслено ґенезу і естетичну

природу авантюрного роману. Простежено жанрову своєрідність роману

«Маска» на тлі великої прози автора. Проаналізовано сюжетно-композиційну

своєрідність, яка відповідає усім канонам авантюрного роману. З'ясовано

художні особливості образо творення ключових персонажів твору.

Ключові слова: пригодницький роман, авантюрний роман, хронотоп,

інтрига, персонаж, характер.

Serdiukova K.R. The poetics of the novel "The Mask"writtenby Vladimir Lys.

Degree work is devoted to poetic of the novel features "The Mask" written

byVolodymyr Lys. In research outlined genesis and aesthetic nature adventure novel.

Traced a genre originality of the novel "The Mask" against the background of the

great authors‘ prose. Analyzed plot-compositional characteristics, which complies

with the canons adventure novel. It was found artistic features of image key

characters work.

Keywords: adventure novel, picaresque novel, time-space, plot, character.

Актуальність статті зумовлюється зростанням інтересу до жанру

авантюрної прози, малодослідженої в літературознавстві.

Предметом ретельної уваги дослідників протягом тривалого періоду

залишається проблема літературних родів і жанрів. Стосовно цього питання і до

сьогодні існують певні суперечки, проте майже всі дослідники літератури

одностайні в тому, що в літературній ієрархії неабияке місце посідає масова

(популярна) література. Твори пригодницького жанру, як свідчать сучасні

літературознавчі дослідження [3; 4; 5; 6], також можна віднести до масової

літератури. Художні тексти такого характеру спрямовані на постійне

зацікавлення читача перипетіями яскравого життя і пригод головного героя на

фоні, як правило, екзотичної природи, а головне, має певні канони –

закономірності розвитку сюжету.

165

Фундаментальні розвідки з поетики авантюрного жанру здійснили

дослідники Б. Бегак, А. Вуліс, Л. Мошенська та ін. Вони відкривають таємницю

популярності пригоди і серед любителів високого класичного мистецтва,

«низових» читачів. У наукових працях цих літературознавців доведено, що

прийоми пригодницької (авантюрної) прози мають величезну роль в еволюції

прозових жанрів.

Дискусійним є питання щодо дефініції пригодницького жанру. Так,

коротка літературна енциклопедія подає таке трактування: «Пригодницька

література – поняття, що не має чітко окреслених меж, яке застосовується для

позначення багатьох жанрів, що об'єднуються лише пригодницькою

тематикою, фабулою (сюжетом) або мотивами» [ 2, 974 ]. Наразі доцільно

говорити про цілий комплекс жанрів, об'єднаних поняттям «пригодницька

(авантюрна) література», з якого виросли й усталилися і детектив, і фантастика.

Герої авантюрних творів – ще одна причина надзвичайної популярності

цього різновиду прози. У центрі художнього світу зазвичай виявляється

неабияка особистість, «надлюдина». Його характер розкривається в процесі

розвитку сюжету: долаючи випробування, потрапляючи в безвихідні, на

перший погляд, ситуації, стикаючись віч-на-віч із могутніми ворогами,

непереборними перешкодами та неймовірними небезпеками, він неодмінно

виявляється переможцем. Крім того, головний герой демонструє й інші

позитивні властивості, зокрема, допомагає слабким, захищає скривджених,

відновлює справедливість, залишаючись при цьому звичайною людиною.

Система образів у авантюрній повісті чи романі, як правило, полярна: всі

персонажі поділяються на ворогів і друзів головного героя. Образи негативних

героїв розроблені не менш детально, ніж образи позитивних персонажів.

Найчастіше – це антиподи головного героя. Так само сильні, розумні й

винахідливі, вони піклуються про власну вигоду, не зважаючи на інших.

Цінними виявляються не стільки «надлюдські» можливості героїв, скільки їхні

людські якості. Таким чином, авантюрна література розвивається в руслі

загальнолюдських етичних уявлень.

Головним засобом характеристики героя стають його вчинки, у портреті

ж увага акцентується на кількох яскравих прикметах зовнішності, деталях

одягу, особливостях поведінки. поширеним мотивом є подорожі, переміщення

у просторі та часі, тому в межах одного твору місце й час дії можуть кілька

разів змінюватися. [1,19-22].

Отже, нами було розглянуто етапи становлення авантюрного роману,

номіновано твори англійської літератури, які стали поштовхом для подальшого

розвитку жанру в європейській літературі, охарактеризовано праці зарубіжних

та вітчизняних дослідників, закрема А. Вуліса, М.Славинського та А.Цейтлін.


1. Ганюкова К.О. Еволюція історичної повісті в українській літературі

ХІХ — початку ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.

наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Ксенія Олександрівна Ганюкова.

— Дніпропетровськ, 2003. — 23 с.

166

2. Краткая литературная энциклопедия : в 9-ти т. / главн. ред. А. А. Сурков. —

Москва : Сов. энциклопедия, 1968. — Т. 5. — С. 974.

3. Лотман Ю. М. Массовая литература как историко-культурная проблема

// Лотман Ю. М. Избранные статьи : в 3-х т. / Ю. М. Лотман — Таллинн :

Александра, 1992. — Т. 3. — 1992. — 468 с.

4. Подорож без кінця : літ.-критич. статті / упоряд. М. Славинський. — Київ :

Рад. письменник, 1986. — 279 с.

5. Цейтлин А. К социологии литературного жанра / А. Цейтлин // Русский

язык в советской школе. — 1929. — № 1—4. — С. 3—10.

6. Цейтлин А. К социологии литературного жанра / Г.К. Честертон ; пер. с англ.

; послесл. С. С. Аверинцева. — Москва : Прогресс, 1984. — 384 с.

СЕКЦІЇ 5. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В

УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ ЗМІН

УДК 159.944.4:378.011.3-057.87

А. Р. Гонта, А. Я. Гоцуляк, К. Л. Чухрій



ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Анотація. У статті розглянуті основні теоретичні підходи до вивчення

проблеми стресу та стресостійкості, у студентів вищих навчальних закладів

зокрема. Проаналізовані різні підходи до визначення поняття «стрес» та

«стресостійкість» у вітчизняній за зарубіжній літературі. Визначені основні

причини стресу в студентів, можливі реакції організму та особливості

стресостійкості в студентів різної статі.

Ключові слова: стрес, стресостійкість, юнацький вік

Summary. The article deals with the main theoretical approaches to the study

of stress and stress resistance in students of higher education in particular. Different

approaches to the definition of "stress" and "stress resistance " in the national

167

literature in foreign literature are analyzed. The main causes of stress in students, the

possible reactions of the organism and the peculiarities of stress resistance in students

of different sexes are determined.

Key words: stress, stress resistance, juvenile age.

Постановка проблеми та аналіз попередніх досліджень. Нині, на

особистість суттєво впливає нестабільність життєвих реалій, відсутність чітко

вираженої державної ідеї, постійне зростання цін, нестійкий стан економіки,

безліч особистих проблем, турбот і тривог у звичайному житті. Нестабільне

сучасне суспільство посилює суперечливе коливання протилежних думок і дій.

Це особливо впливає на юнацтво, яке вже задіяне у суспільні процеси, що

знаходиться на шляху становлення особистісних переконань, поглядів,

цінностей внутрішнього світу за дорослими стандартами.

Чимало дослідників звертали увагу на вплив стресових станів на

життєдіяльність людини (А. Гольдштейн, В. Калошин, У. Кеннон, О. Осадько,

Г. Сельє, Дж. Сміт), особливості різнопланової допомоги особистості в стані

стресу (Б. Волков, О. Захаров, В. Калошин, Б. Коган, М. Пірен , В. Розов,

М. Сандомирський), значення стресостійкості у професійній діяльності людини

(Б. Ананьев, С. Анохіна, А. Боковиков, А. Колосов, О. Кочарян, В. Мозговий та

ін.).

Розуміючи значущість проблеми стресових станів особистості,

психологи, лікарі займалися її дослідженням серед молоді, визначали вплив

цієї властивості на фізичне та психічне здоров‘я (Б. Волков, У. Кеннон, Г.

Сельє, Дж. Сміт, В. Розов, М. Пірен).

Мета статті полягає у дослідженні особливостей стресостійкості

студентів ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Сучасний технологічний процес,

соціальні, політичні, екологічні умови життя людини часто призводять стану

напруженості – сукупності захисних фізіологічних реакцій, що настають в

організмі людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів

(стресорів). Тому незалежно від того, чим людина зайнята або що з нею

відбувається, завжди є потреба в енергії для підтримки життя, пристосування

до постійних нестабільних зовнішніх впливів.

Основними причинами виникнення стресових станів студентської молоді

є емоційні, фізіологічні, інформаційні, фізіологічні, виробничі чинники, а також

надмірне навантаження молодих людей, вплив навколишнього середовища та

соціально-психологічні чинники. Існує ще багато інших причин, які

спричиняють стресові стани у молодих людей і деструктивно впливають на

їхній особистісний розвиток.

Стрес – це стан перевантаження нервової системи, внаслідок чого

відбувається порушення регуляційних процесів [3, с. 166]. Він є досить

розповсюдженим явищем в наш час і має як шкідливий вплив на стан здоров‘я

людини (дистрес), так і позитивний, мобілізуючий вплив (еустрес). Особливо

часто молоді люди відчувають стресові стани, пов‘язані з вибором професії та

професійною діяльністю. Зокрема, найбільший рівень стресу спостерігається у

168

тих спеціалістів, які працюють з людьми, їхніми проблемами та потребами,

тобто мають безпосередні контакти з клієнтами.

Стресостійкість – це загальна якість особистості, яка характеризується

здатністю протистояти стресовим факторам за період часу, який необхідний для

організації нових умов, в яких цей стресор не буде загрозливим.

Стресостійкість буде забезпечувати високу ефективність діяльності й

сприятиме збереженню здоров'я студентів, якщо вони будуть креативно

мислити, вирішуючи свої проблеми. У психологічній літературі поняття

«стресостійкість» визначається як:

1) несприйнятливість до емоціогенних факторів, з одного боку, а з

іншого як здатність контролювати і стримувати виникаючі астенічні емоції;

2) здатність людини переносити великі фізичні та розумові навантаження,

успішно вирішувати завдання в екстримальних ситуаціях, зберігати здоров'я в

середовищі з поганою екологією, залежить від функціональної організації

головного мозку, яка визначається як його природними властивостями, так і

впливом на нього факторів середовища [2, с. 177];

3) інтегральна властивість особистості, що характеризується такою

взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних

компонентів психічної діяльності людини, які забезпечують оптимальне

успішне досягнення мети діяльності в складній обстановці;

4) емоційна стійкість [4, с. 40].

Відома дослідниця С. Анохіна розглядає стресостійкість як динамічний

процес адекватного реагування, що постійно змінюється в залежності від

ситуації, стресора тощо. Стресостійкість молодої людини проявляється в

здатності адаптуватися до стресових ситуацій зберігаючи високу ефективність і

життєдіяльність. Адаптація може приймати форму протидії стресору,

уникнення чи пристосування до впливу стресу [1, с. 55].

Для того, щоб протистояти стресам, студент має перевести свою енергію

в позитивну форму діяльності, займатись тим, що дає можливість зняти

емоційну напругу, оскільки основою стресостійкої життєвої стратегії є

пошукова активність, яка проявляється в соціально прийнятних формах.

Деформація особистості – це зміни, що порушують цілісність

особистості, знижують її адаптивність і професійно-ефективне функціонування.

Опанування людиною професії неодмінно супроводжується змінами у

структурі її особистості, коли, з одного боку, відбуваються посилення й

ефективний розвиток якостей, що сприяють успішній діяльності, а з іншої,

зміни, придушення чи руйнування структур, що не беруть участі в цьому

процесі. Якщо ці професійні зміни сприймаються як негативні, тобто такі, що

порушують цілісність особистості, знижують її адаптивність і стійкість, то їх

треба розглядати як професійні деформації [5].

Висновок. Стреси є дуже поширеним явищем у наш час. Багато молодих

людей перебувають в стресових ситуаціях. Тому досить важливо визначити

який рівень стресостійкості переважає у сучасної студентської молоді. Низький

рівень стресостійкості може призвести до дезорганізації організму, до високої

тривожності і високої емоційної нестабільності, і навпаки. У той час як високий

169

рівень стресостійкості забезпечує нормальне фізичне і психічне самопочуття

особистості та активну діяльність. Тому це питання піднімали і розглядали

досить багато дослідників. Крім того, дослідження Д. Магнусеон показали, що

навіть думки про певну стресову ситуацію, яка виникала з людиною минулому,

призводять до неспокою і тривожності. Сильний стрес не тільки призводить до

загального поганого самопочуття людини, але і до її дезадаптованості та

пасивності її діяльності.


1. Анохіна С. Развитие стрессоустойчивости в детском и подростковом

воздасте / С. Антохина // Психоанализ и психотерапия. – 2007. –№1. – С. 51–57

2. Данилова Н. Н. Стрессоустойчивость как индивидуальная особенность /

Н. Н. Данилова // I Международная конференция памяти А. Р. Лурия (Москва,

24-26 сентября 1997 г.). – М., 1998. – С. 52-60.

3. Маклаков А. Общая психология: Учебник для вузов / А. Маклаков. –

Санкт-Петербург: Питер, 2005. – 583 с.

4. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Р. В. Овчарова. –

М.: Сфера, 2005. – 482 с.

5. Соціально-психологічні деформації особистості вчителя . – [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: osvita.ua.

УДК 159.922.8-055.1

Дворницький О.О., Овчарук А.Є., Степова А.С

Вінницький державно педагогічний університет

Імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЮНАКІВ

З РІЗНИМ РІВНЕМ СТРЕСОСТІЙКОСТІ

Анотація. У тезах подано теоретичний аналіз розвитку самоактуалізації й

стресостійкості у юнаків. На основі емпіричного дослідження запропоновано й

представлено елементи соціально-психологічного тренінгу, що дозволять

покращити розвиток самоактуалізації й підвищити рівень стресостікості.

Ключові слова: самоактуалізації, стресостійкість, соціально-

психологічний тренінг.

Annotation. This article author tell us about a theoretical analysis of the

development of self-actualization and stress-resistance of boys. According to

empirical research, the elements of social and psychological training are proposed

and presented, which will allow to improve the development of self-actualization and

increase the level of stress.

170

Keywords: self-actualization, stress, social and psychological training.

У зв‘язку з динамічним й швидкоплинним соціальним прогресом

суспільства в юнацький період важливим мотивом життя стає самоактуалізація,

саморозвиток й здатність до стресостійкості.

Аналіз наукової та методичної літератури свідчить, що багато науковців

досліджували різноманітні аспекти, пов‘язані з розвитком самоактуалізації

(А. Х. Маслоу, Р. Р. Мей, Г. У. Олпорт, К. Р. Роджерс, В. Франкл та ін.)

Проте, психологічні умови підвищення рівня розвитку самоактуалізації з

різним рівнем стресостікості потребують подальшого дослідження.

Самоактуалізація – це процес актуалізації, використання особистістю

власних талантів, потенціалів, здібностей. У даному твердженні під

актуалізацією розуміється усвідомлення та прийняття раніше неусвідомлених

власних можливостей та психічних змін, таких як думки, почуття, моделі

поведінки, здібності [1, с. 68]. У свою чергу, стресостійкість можна визначати сукупністю особистісних якостей, які дозволяють особистості переносити великі інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження без особливої шкоди для власної діяльності, соціального середовища і власного здоров’я [ 2, c.87-98].

Одержані результати дослідження розвитку самоактуалізації у юнаків з

різним рівнем стресостійкості показали, що юнаки і дівчата потребують

психологічної підтримки для розвитку самоактуалізації й здатності до більш

стійкого реагування у стресових ситуаціях. Позитивні ресурси й можливості

для поліпшення самоактуалізації, підвищення мотивації, потенціалів,

здібностей, удосконалення навичок реагування у стресових ситуаціях,

збереження самоконтролю можливо досягти шляхом проведення соціально-

психологічних тренінгів.

У процесі розроблення соціально-психологічного тренінгу доречні

теоретичні положення психоаналізу (В. Беннис, Г. Шеппард та ін.),

біхевіоризму (А. Бандура, Б. Скінер), соціодрами і психодрами (підхід

Дж. Морено), гештальт-терапії (Ф. Перлз), школи групової динаміки (К. Левін)

і гуманістичної психології (К. Роджерса, А. Маслоу), завдяки яким

обґрунтовано різноманітні підходи до визначення основних термінів тренінгу,

його змісту та методики проведення.

Соціально-психологічний тренінг сприяє вирішенню проблеми адаптації

й допомагає стабілізувати психічний стан особистості, сформувати необхідні

навички реагування у стресових ситуаціях, сприяє розкриттю інтелектуального

та особистісного потенціалу [3, c.115-117]. На нашу думку в основну частину

тренінгу має бути включено матеріали, що складаються з рольових ігор й

індивідуальних вправ. У порівнянні з іншими видами психологічної роботи,

продуктивність тренінгу зростає за рахунок того, що людина засвоює 10% – з

того, що чує; 50% – з того, що бачить; 70% – з того, що проговорює; 90% – з

того, що робить сама. В ході тренінгової роботи учасники мають можливість

переоцінити і відпрацювати нові способи поведінки у стресових ситуаціях,

розвинути власний потенціал, що сприяє саморозвитку. Це сприяє розкриттю

171

кожного учасника та більш ефективному засвоєнню знань, зниженню

тривожності та агресивності.

Метою створених вправ є розвиток самоактуалізації осіб юнацького віку,

формування особистісних ресурсів студентів з різним рівнем стресостійкості.

Варто зазначити, що вправи сприятимуть цьому процесу, посилять динаміку за

рахунок допомоги особистості у розкритті власного потенціалу, зниженні рівня

тривожності у стресових ситуаціях. Розглянемо запропоновані завдання.

Вправа «Прогноз погоди» призначена для створення доброзичливої атмосфери

в групі її зміст полягає в тому, що кожен з учасників може повідомити про

внутрішні переживання і почуття, які притаманні йому. Вправи «Твій девіз»

спрямована на розкриття поглядів і принципів, що притаманні особистості

юнацького віку й які вона прагне підтримувати все життя. У ході вправи

стимулюються прагнення студентів для досягнення певної мети.

Вправа «Прохання до себе» призначена для мотивування спонукати

особистість до діяльності розвивати внутрішній потенціал. Для того, щоб

юнаки і дівчата відслідковували власні досягнення їм необхідно знайти

критерії, за якими вони зможуть відзначати просування до мети у цьому буде

доречною вправа «Самоконтроль». Вправа «Фантом» призначена для

управління емоціями при надмірному їх виявленню чи дефіциті у стресових

ситуаціях. За допомогою вправи «Соціальні ролі» особистості юнацького віку

зможуть побачити, які саме соціальні ролі вони займають у власному житті, що

саме сприяє їхньому розвитку.

Таким чином, соціально-психологічний тренінг дозволить оптимізувати

процес розвитку самоактуалізації й підвищити рівень стресостійкості у осіб

юнацького віку. Процес групової роботи посприяє можливостям досягнення

індивідуальних цілей, відкриттю внутрішнього потенціалу для розвитку

самоактуалізації й адаптивного реагування юнаків і дівчат у стресових

ситуаціях.


1. Анциферова Л. И. Психология самоактуализирующейся личности в

работах Абрахама Маслоу // Вопросы психологии. – 1973. – №4. – С. 173-180.

2. Коростылева Л. А. Психология самореализации личности:

затруднения В. А Крайчинська. Формування життєвих завдань та

самонастановлення особистості / В. А. Крайчинська // Соціальна психологія. –

2009. – № 2 (34). – С. 114-123.

3. Циганчук Т. В. Динаміка переживання стресу студентами 1-4 курсів

ВНЗ / Т. В. Циганчук // Збірник наукових праць інституту психології ім.

Г.С. Костюка НАПНУ. – К. : Книга, 2010. – 360 с.

172

УДК 159.922.73

Т. О. Задорожна, Д. С. Пахомова,О. О. Козаченко



ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО

ВІКУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація. У статті розкриваються вікові особливості старшого шкільного

віку. Аналізуються основні шляхи формування самооцінки учнів старшого

шкільного віку у процесі навчальної діяльності. Розглянуто вплив самооцінки

на процес навчальної діяльності та професійну само визначеність.

Ключові слова. Формування, самооцінка, старший шкільний вік,

навчальна діяльність, процес навчання.

Annotation. The article reveals the age-old features of the senior school age.

The main ways of self-assessment of students of senior school age in the process of

educational activity are analyzed. The influence of self-assessment on the process of

educational activity and professional self-determination is considered.

Keywords. Formation, self-esteem, senior school age, educational activity,

learning process.

Самооцінка учнів старшого шкільному віку має вагоме значення для

ycпiшнoї нaвчaльнoї дiяльнocтi, a тaкoж пpoфeciйнoї opiєнтaцiї, вибopy

життєвoгo шляxy. Вона включає в себе: вміння оцінити свої сили і можливості,

поставитися до себе критично. Самооцінка дозволяє старшокласникам

приміряти свої сили до завдань і вимог навколишнього середовища та

відповідно до цього, самостійно ставити перед собою певні цілі, завдання і

власне вибрати ту професію, яка йому найбільше підходить. Тому від того чи

учень адекватно сприймає себе, власне і залежить його майбутнє.

У старшому шкільному віці головним новоутворенням є відкриття

власного «Я», розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її

властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного

життя. Вдалий пошук свого «Я» призводить до самоприйняття особистості

старшокласника, а невдалий - до самовідторгнення, тобто відмова від

глибокого і довірливого спілкування, уникнення тісних взаємовідносин з

іншими; деформація особистісного часу, неспроможність будувати життєві

плани, страх стати дорослим, страх змін, блокування реалізації продуктивних

творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси й

зосередитися на якійсь одній основній діяльності, відмова від самовизначення і

вибір негативних зразків для наслідування.

Старший шкільний вік, тобто рання юність охоплює вікові межі 14 – 17

років. У цьому віці головним новоутворенням є відкриття власного «Я»,

173

усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого

плану, настанова на свідому побудову власного життя. [1, с. 12]

Формування самооцінки - характерна риса особистості старшокласника.

Самооцінка може бути адекватно – та що відповідає реальності і

неадекватною – коли людина себе неправильно оцінює. Неадекватна, в свою

чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх

позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх

переваг або перебільшення недоліків. Через низьку самооцінку юнак

недооцінює свої можливості і прагне до виконання тільки найпростіших

завдань, що заважає його самоствердженню. Чим вищий ступінь

самоприйняття, тим більше старшокласник вірить у свої власні можливості,

успішне завершення починань і тим більших успіхів у підсумку досягає.[3, c.

83]

Неадекватно завищена самооцінка також може служити джерелом

особистісних проблем.

Адекватна самооцінка дозволяє правильно вибрати старшокласникові ті

особисті якості, які варто розвивати в собі, виховувати. Він правильно буде

оцінювати свої розумові та фізичні здібності, не занижуючи їх і в той же час не

завищуючи.

Неадекватна занижена самооцінка буде давати позитивний результат, так

як юнак буде з більшою строгістю відноситися до себе, з більшою

наполегливістю домагатися поліпшення своїх особистих якостей, шукати своє

місце в житті.

Завищена самооцінка виявляється в перебільшенні своїх розумових

здібностей і не тільки. Старшокласник готовий вірити, що в будь-якій

розумовій роботі він буде на висоті.

У десятикласників нижча дисперсія у показниках самооцінки, ніж у

випускників. У більшості учнів вона стабільно висока і порівняно

безконфліктна. Переважає оптимістична оцінка себе, своїх можливостей,

впевненість переважає над тривожністю. На момент закінчення школи, коли

потрібно робити реальний вибір свого майбутнього, не всі учні спроможні

зберегти стабільну самооцінку. Частина випускників зберігає оптимістичну,

дещо завищену самооцінку, в інших самооцінка надмір завищена, охоплює всі

сторони життя, в ній переплітається реальність з бажаним; треті (переважно

дівчата) мають низьку, конфліктну самооцінку, невпевнені у собі, гостро

переживають невідповідність своїх прагнень наявним можливостям. [2, c.45]

Оцінні судження у старшому шкільному віці, які визначаються власним

ідеалом, спрямовані на знаходження відповіді на питання, який старшокласник

в очах оточуючих, наскільки відрізняється від них і наскільки близький до

свого ідеалу. Пізніше самооцінне судження молодих людей означене вже

синтезом різних видів оцінок оточуючих, результатами діяльності і спрямовані

на пошук своєї значущості для інших і для самого себе.

Старший шкільний вік – дуже важливий віковий період у житті людини.

У цей період відбувається стабілізація особистості, відкриття власного «Я»,

розвиток рефлексії, формування самооцінки, яка впливає на ефективність

174

діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Самооцінка

старшокласника позначається на процесі учбової діяльності та впливає на його

професійне самовизначення. Саме від самооцінки залежать успіхи та невдачі,

які відбуваються у юнака в процесі навчання.

Список використаних джерел.

1. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Навчальний посібник для вузів/ Г. М.

Абрамова. - М.: Академічний проект. - 2005. – 702 с.

2. Кон І.С. Психологія юнацького віку / І. С. Кон, - М.: Академія. - 1975. -

254 с.

3. Ліпкіна А.І. Самооцінка школяра / А. І. Ліпкіна. - М.: Знание. - 1976. – 64

с.

УДК 159. 922. 73 Т. О. Кривоконь

С. О. Кривоконь

Ю. В. Руденко


імені Михайла Коцюбинського м. Вінниця, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ ШКІЛЬНИХ СТРАХІВ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Психологічні особливості прояву шкільних страхів молодших школярів.

У статті досліджуються шкільні страхи молодших школярів, пояснюються

причини їх виникнення.

Ключові слова: шкільні страхи, молодші школярі, тривожність,

невроз.

Psychological features of display of school fears of junior schoolchildren.

School fears of junior schoolchildren are investigated in the article, reasons of their

origin are explained.

Key words: school fears, junior schoolchildren, anxiety, neurosis.

175

На сьогодні відзначається тенденція зростання кількості дітей зі

шкільними страхами, з якими тісно пов‘язані хвилювання та почуття

невпевненості в собі, що в свою чергу, негативно впливає на самооцінку.

Страхи мають здатність стримувати пізнавальні потреби дитини і виступати

серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній

соціалізації і бути передумовою її невротизації. Проблема шкільних страхів

вивчена недостатньо в психологічній літературі. Переважна більшість

психологічних досліджень, що присвячені проблемі страхів, зосереджені на

вивченні вікових особливостей їх прояву у дітей; лише незначна кількість

праць певною мірою спрямована на дослідження шкільних страхів

О. І. Захаров, Н. В. Карпенко, Є. В. Лісіна, Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна,

Є. В. Новикова, М. В. Осоріна, А. М. Прихожан та ін. [2, с. 3].

Існує чимало різних визначень поняття страху та тривожності. Найбільш

повне і точне визначення страху, на нашу думку, у роботах І. П. Павлова, який

вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з

легким гальмування кори великих півкуль. Страх базується на інстинкті

самозбереження. Більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності

розглядати тривожність як ситуативне явище і як особистісну характеристику з

урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Молодший шкільний вік є важливим етапом становлення особистості,

від позитивного перебігу якого залежить розвиток її інтелекту, бажання й

уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша

життєдіяльність людини. Саме в цей період у дитини може виникати страх

перед навчальним процесом. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого

шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов, зокрема, до

шкільних. У цей період формується здатність дитини вчитися і здатність до

соціальної взаємодії, відбувається зміна її соціальної ситуації розвитку, починає

підвищуватися відповідальність та рівень вимог, що пред‘являються до неї з

боку дорослих – все це сприяє появі різних видів страхів [1].

Провідний страх в даному віці – це страх «бути не тим», про кого добре

говорять, кого поважають, цінують і розуміють. Конкретними формами страху

«бути не тим» є страхи зробити не те, не так, бути засудженим і покараним. Ці

страхи вказують на наростаючу соціальну активність, про зміцнення почуття

відповідальності, боргу, обов‘язку, про все те, що об‘єднано в поняття

«совість», яке є одним з психологічних новоутворень цього віку [1].

Шкільні страхи не тільки позбавляють дитину психологічного

комфорту, радощі навчання, але і сприяють розвитку дитячих неврозів.

176

Першокласники, які з різних причин не можуть впоратися з навчальним

навантаженням, з часом потрапляють в розряд неуспішних, що у свою чергу,

приводить як до неврозів, так і до школофобії [4].

Школа часто стає джерелом значних дитячих страхів, які впливають на

їхнє навчання та здоров‘я. Наслідки такої «школофобії» вельми різноманітні:

від психосоматичних симптомів у вигляді головного болю, спазмів у шлунку,

запаморочення і блювоти до негативних психологічних ознак – поява почуття

невпевненості у своїх силах, сумніви у власних знаннях, звичка спиратися на

сторонню допомогу при найменших труднощах [4].

Шкільні страхи у психологічній літературі визначають як негативні

емоційні стани дитини, що виникають у школі або у зв‘язку із згадуванням про

школу, пов‘язані із відображенням у свідомості конкретної загрози емоційному

благополуччю. Виділяють три основних фактори, які впливають на появу

шкільних страхів у молодших школярів: батьки, учителі та однокласники.

Основними шкільними страхами є страх самовираження, страхи не відповідати

очікуванням інших, страхи, що виникають під час спілкування з учителем,

страх перевірки знань.

Для вивчення особливостей дитячих шкільних страхів було проведене

дослідження на базі 3-Г класу закладу «Загальноосвітня школа I-III ст. №22

Вінницької міської ради» (n=30). Для дослідження було обрано дві методики Л.

Д. Домалевської («Дослідження рівня шкільної тривожності», «Діагностика

тривожності на різних уроках») та проективну методику „Точка, точка,

запятая… – Какая получится рожица?‖ (А. О. Реан, С. М. Костроміна).

Результати методики «Діагностика тривожності на різних уроках»

виявилися схожими з даними методики «Дослідження рівня шкільної

тривожності». Ми виявили, що у 72% учнів – низька тривожність, 22% –

середня, 6% учнів – висока. За результатами проективної методики виявилося,

що половина учнів класу психологічно й емоційно відчувають дискомфорт у

різних ситуаціях шкільного навчання (53%); менше половини тих, хто

позитивно почувається в школі (30%), а в 17% діагностується помірна

тривожність з підвищеним психоемоційним навантаженням.

У перелік найбільш суттєвих дитячих шкільних страхів за проведеними

методиками увійшли: страх отримати погану оцінку; страх розмови з батьками

за шкільні ситуації; страх виконувати домашні завдання; страх бути покараним

батьками; страх самостійно працювати на уроці; страх не зрозуміти пояснення

вчителя; страх неправильно відповісти біля дошки і отримати негативний

коментар від учителя; страх бути засудженим вчителем; страх стати висміяним

177

однокласниками. Ми вважаємо, що злагоджена співпраця психологів з дітьми,

учителями та батьками зможе зменшити дитячу тривожність і не дати

виникнути новим шкільним страхам у вихованців.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми

психологічних особливостей виникнення шкільних страхів у молодших

школярів. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розкритті таких її

аспектів: вплив шкільних страхів учнів на успішність навчання; корекція

дитячих страхів та зменшення шкільної тривожності.


1. Назаревич В. І. Психологічні детермінанти проявів

шкільних страхів у молодших школярів // Інтернет ресурс. – Режим

доступу: http://social-science.com.ua/article/215

2. Скляренко О. М. Психологічні детермінанти та

психокорекція шкільних страхів у молодших школярів: автореф. дис.

… канд. псих. наук: 19.00.07 / О. М. Скляренко; Нац. пед. ун-т ім.

М.П.Драгоманова. – Київ, 2005. – 22 с.

3. Страхи дітей молодшого шкільного віку // Режим доступу:

http://studentbank.ru/view.php?id=4641

4. Тривожність // Інтернет ресурс. – Режим доступу:

http://www.bestreferat.ru/referat-198846.html

5. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник. / В.Б.

Шапар – Х. : Прапор, 2004. – 640 с.

http://social-science.com.ua/article/215

178

УДК 378.015.3:159.923

Т. Р. Кондраток

Л.Ю. Мазай

В.О. Сидоренко


імені Михайла Коцюбинського (м. Вінниця, Україна)

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ

ПІДГОТОВКИ

Анотація. У статті представлено теоретичний аналіз змісту психологічних

умов розвитку особистості майбутнього психолога у процесі фахової

підготовки. Також ґрунтовно описано основні властивості, закономірності та

тенденції розвитку психолога як професіонала.

Ключові слова: майбутній психолог, психологічні умови, розвиток

особистості, фахова підготовка.

Annotation. The article presents theoretical analysis of the content of psychological

conditions of future psychologist‘s personal development in the professional

preparative process. Also, it includes detailed description of the main attributes,

legitimacies and tendencies of psychologist‘s development as a professional.

Key words: future psychologist, psychological conditions, personal development,

professional education

Розвиток особистості людини триває все життя, втім особливо інтенсивно він

протікає в юнацькому віці, зокрема, у студентський період. Від того, як

протікає процес розвитку особистості майбутнього психолога у студентському

віці, багато в чому залежить якість його професійної підготовки та подальшої

професійної діяльності. Тому питання психологічних умов розвитку

особистості майбутнього психолога в аспекті його професійної діяльності має

постійно знаходитися в центрі уваги під час процесу фахової підготовки у

вищому навчальному закладі. Для цього система навчально-освітнього процесу

повинна бути вибудувана на ґрунті гармонізації розвитку студента і як

особистості, і як майбутнього фахівця.

Професійне становлення майбутнього психолога залежить від певних

характеристик особистості, які зумовлюють кінцевий успіх формування

студента як професіонала, його професійну готовність. На думку В. А. Бодрова,

основними такими характеристиками є:

професійна мотивація як спонукальна та спрямовуюча активність

особистості на задоволення не тільки біологічних потреб, але насамперед

потреб у праці, спілкуванні, самоствердженні, самореалізації,

самовдосконаленні;

загальна і професійна підготовленість у формі попередніх (для

опанування професії) і кваліфікаційних (з урахуванням рівня професіоналізації)

179

знань, навиків і умінь, необхідних для виконання стандартних та нетипових

професійних завдань;

рівень функціональної готовності і резервів організму до трудової

діяльності, розвиток професійно важливих фізіологічних функцій аналізаторів

та фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість);

стан індивідуально-психологічних функцій людини і насамперед

професійно важливих якостей для конкретної діяльності, що характеризують

пізнавальні процеси і психомоторику, темперамент, характерологічні та

емоційно-вольові особливості особистості [1].

Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко та інші вітчизняні психологи виокремлюють

загальні тенденції розвитку особистості майбутнього психолога в процесі

фахової підготовки:

на майбутнього фахівця мають вплив такі чинники: ментально-

духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського

освітньо-виховного простору; організація навчального процесу у вищому

навчальному закладі;

у процесі здобуття фахової підготовки у ВНЗ відбуваються суттєві

зміни в структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного

самовизначення, що відображається в змісті та структурі його «Я-концепції»;

набувають вдосконалення психічні процеси і стани, збагачується

життєвий і професійний досвід, розвиваються професійні здібності;

підвищуються почуття обов‘язку й відповідальності, самостійність і

самоконтроль;

зростає рівень домагань студента в сфері майбутньої професії,

формуються мотиви професійного самоствердження і самореалізації;

показником ефективності навчального процесу ВНЗ є соціальна,

духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його

«Я», психологічна готовність майбутнього фахівця до реалізації професійних

завдань [3].

Н. В. Чепелєва виділяє одним із головних завдань у системі підготовки

психолога – становлення особистісного «Я» майбутнього фахівця. Розвиток

особистості психолога, на думку вченої, відбувається на основі формування у

нього професійної й психологічної культури, компонентами яких є: культура

спілкування (вміння вести діалог з позиції «рівноправності» з клієнтом);

культура мислення (здатність творчо мислити, знаходити ефективні шляхи

надання психологічної допомоги), емоційна культуру (здатність володіти

собою, адекватно проявляти свої емоції) [2].

Як свідчить досвід навчально-виховної діяльності вищих навчальних закладів,

ефективно вирішувати питання професійного становлення майбутніх

психологів можна лише за активної участі в цьому процесі самих студентів,

тобто йдеться про розвиток готовності до самовдосконалення. Професійне

самовдосконалення – це свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня

власної професійної компетенції та розвитку професійно значущих якостей

відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної

180

програми розвитку. Професійне самовдосконалення майбутнього психолога

відбувається у двох взаємопов‘язаних формах, якими є самоосвіта і

самовиховання. Основним змістом самоосвіти є не тільки поглиблення наявних

у студента знань, а їх поширення, опанування матеріалом суміжних наук,

формування умінь і навичок із метою досягнення бажаного рівня професійної

компетенції. Найбільш ефективнішим є усвідомлене самовиховання – системна

та свідома діяльність людини, спрямована на її саморозвиток і формування

власної базової культури. Головною метою самовиховання на сучасному етапі є

досягнення згоди із самим собою, знаходження сенсу життя, самоактуалізація і

самореалізація потенційних можливостей, природних здібностей та активне

самоутвердження в суспільному житті [3].

За роки навчання у ВНЗ процес розвитку особистості майбутнього

психолога та формування його професійних здібностей зумовлює набуття

студентом фахової компетентності. У своїх роботах В.І. Юрченко, аналізуючи

професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця, вказує,

що фахова компетентність є показником психологічної готовності студента до

професійної діяльності. Вона характеризується: ґрунтовними знаннями із

загальноосвітніх і фахових дисциплін; оволодінням уміннями і професійними

технологіями; здатністю до мобілізації в професійній діяльності знань, умінь;

використанням узагальнених засобів виконання дій при вирішенні професійних

завдань [3].

Отже, здійснений теоретичний аналіз дозволяє зробити висновки про те,

що розвиток особистості майбутнього психолога є важливою й складною

частиною його фахової підготовки. Протягом навчання у ВНЗ варто

забезпечувати умови для розвитку у студентів таких груп інтересів, потреб,

переконань, які б спрямовували їх на особистісну та професійну самореалізацію

і самовдосконалення.


1. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности: учебное

пособие для вузов / В. А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – С. 511

2. Панок В.Г. Основи практичної психології / В. Г. Панок, Т. М.

Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 1999. – С. 536

3. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: навч. посіб. для

магістрантів і аспірантів / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К.: ТОВ «Філ-студія»,

2006. – С. 320

181

УДК

Н.А. Лабунська



ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІКТ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО

ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Анотація. У доповіді аналізуються визначення поняття «емоційного

інтелекту» та його складових. Розглядаються шляхи використання засобів ІКТ

для формування емоційного інтелекту майбутніх психологів.

Annotation. Determinations of concept "emotional intellect"and his constituen

ts are analysed in a lecture. The ways ofthe use of facilities of ІКТ are examined for f

orming ofemotional intellect of future psychologists. .

Ключові слова: емоційний інтелект, емоції, формування.

Keywords: emotional intellect, emotions, forming.

Сучасне суспільство проявляє себе збільшенням ролі інформації і знань у

життєдіяльності, інформаційно-комунікаційних технологій, які стрімко входять

у повсякдення суспільства; формуванням глобального інформаційного

простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, та їх

доступ до світових інформаційних ресурсів. Використання інформаційно-

комунікаційних технологій (ІКТ) для роботи з людьми, сприяє формуванню

загальних здібностей та вмінь учнів і студентів – інтелектуальних,

дослідницьких, креативних, комунікативних та допомагає формувати

інтелектуальний інтелект майбутніх психологів. Тому, інформаційне

суспільство висуває нові вимоги до сучасного психолога такі як: вміння

орієнтуватись у великому обсязі інформації, використовувати ІКТ в

професійній діяльності, прагнення до інноваційної діяльності, самоосвіти і

саморозвитку. В свою чергу пропонує новітні засоби, які сприяють

формуванню особистості психолога.

Мета роботи – проаналізувати шляхи використання засобів ІКТ для

формування емоційного інтелекту майбутніх психологів.

Коли людина вміє розбиратися у своїх емоційних переживаннях,

управляти своїм емоційним станом, їй значно легше розв'язувати складні

життєві проблеми, міжособистісні конфлікти, спілкуватися з іншими людьми. У

зв'язку з цим особливої актуальності набуває дослідження ролі емоційного

інтелекту особистості.

Емоційний інтелект поєднує в собі здатність особистості до ефективного

спілкування за рахунок розуміння емоцій оточення і вміння підлаштовуватися

під їхній емоційний стан. Таке вміння володіти собою й грамотно

організовувати взаємодію виявляється незамінним, якщо мова йде про сферу

діяльності, що припускає безпосереднє спілкування з навколишніми, що є

182

основним у роботі психолога. Якщо загальний інтелект є чинником академічної

успішності, то високий рівень розвитку емоційного інтелекту дозволяє

домагатися професійного й життєвого успіху в цілому.

Проблема емоційного інтелекту активно розглядалася такими

зарубіжними вченими, як Дж.Мейєр, П. Селовей, Д. Карузо, Д. Гоулман, Г.

Орме, Д. Слайтер, X. Вейсінгер, Р. Стернберг, Дж. Блок [2, С.59].

У вітчизняній психологічній науці поняття емоційний інтелект вивчали

Д.В. Люсін, Е.Л. Носенко, Н.В. Килимига, О.І. Власова, Г.В. Юсупова, М.А.

Манойлова, Т.П. Березовська, А.П. Лобанов, А.С. Петровська, І.М. Андрєєва та

ін. [7, с.5].

Емоційний інтелект – це здатність, що відповідає за обробку емоційної

інформації. Пізніше концепція була перероблена, і емоційний інтелект став

визначатися як поєднання чотирьох здібностей, які освоюються в онтогенезі

послідовно: сприйняття, ідентифікація емоцій (власних та інших людей) –

здатність визначати свої і чужі емоції за фізичним станом, почуттями і

думками, через твори мистецтва, мову, зовнішній вигляд і поведінку та ін..;

– управління власними емоціями та почуттями інших людей;рефлексивна

регуляція емоцій, необхідна для емоційного та інтелектуального розвитку, яка

допомагає залишатися відкритим до позитивних і негативних почуттів;

викликати емоції або уникати їх залежно від їх інформативності; розуміння

емоцій – здатність класифікувати емоції і розпізнавати зв‘язки між словами і

емоціями; інтерпретувати значення емоцій, що стосуються взаємовідносин;

розуміти складні (амбівалентні) почуття, усвідомлювати переходи від однієї

емоції до іншої; фасилітація мислення – здатність викликати певну емоцію і

потім контролювати її, змінюючи тим самим когніції [4, С. 15.].

У якості специфічних факторів, що лежать в основі емоційного інтелекту

автори концепції називають: емоційність, регулювання емоційних станів,

можливість кодувати і декодувати емоційні репрезентації [5, с.27].

Г.Г. Гарскова емоційний інтелект розглядає як здатність розуміти

відносини особистості, що репрезентується в емоціях, керуванні емоційною

сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу. Емоції відображають

ставлення людини до різних сфер життя і до самої себе, а інтелект служить для

розуміння цих відносин, звідси випливає, що емоції можуть бути об‘єктом

інтелектуальних операцій. Інтелектуальні операції з емоціями здійснюються на

основі вербалізації емоцій, заснованої на їх усвідомленні та диференціюванні.

Тому така здатність є включеною в ухвалення рішень на основі

диференційованої оцінки подій, що мають особистісний сенс.

За Г.Г. Гарсковою, емоційний інтелект продукує неочевидні способи

активності для досягнення цілей і задоволення потреб. Автор уточнює

відмінність між абстрактним та практичним інтелектом, які відображають

закономірності зовнішнього світу, від емоційного інтелекту, який відображає

внутрішній світ особистості. Конкретизується його зв‘язок з обробкою

емоційної інформації, а саме смисловими значеннями явищ повсякденного

життя людини [6, с.126].

183

Отже, на сучасному етапі науки гостро стоїть питання формування

емоційного інтелекту майбутнього психолога. Розвиток цього новоутворення за

допомогою сучасних інформаційних технологій розглядається як інтегративна

якість особистості, що визначає потенційну підготовленість особистості

майбутнього психолога до виконання навчально-виховної діяльності в умовах

інформаційного суспільства [1, С. 83].

На даний час не існує єдиної думки щодо основних шляхів використання

ІТ у розвитку емоційного інтелекту. Е.Саф‘янц та Л.Чернікова пропонують

такі компоненти розвитку: мотиваційний (сукупність мотивів, адекватних до

цілей та завдань педагогічної діяльності); когнітивний (пов‘язаний з

пізнавальною сферою людини. Він являє собою сукупність знань, необхідних

для продуктивної педагогічної діяльності); особистісний (тобто сукупність

особистісних якостей, важливих для виконання професійної діяльності).

В. Сластьонін вважає, що професійна готовність майбутнього психолога

залежить від його емоційного інтелекту та включає наступні компоненти:

мотиваційно-ціннісний (особистісний) і виконавський (процесуальний) [7,

с.25].

Л. Карташова визначає шляхи ІТ-розвитку емоційного інтелекту

майбутніх психологів:

1. Психологічний (особистісно-мотиваційна: особистісні якості;

прагнення до впровадження ІТ у навчально-виховний процес);

2. Теоретичний (система знань у галузі ІТ, педагогічних технологій,

способів та форм впровадження їх у професійну діяльність майбутнього

психолога);

3. Практичний (сукупність умінь та навичок використання ІТ у навчанні);

4.Методичний (система спеціально-наукових, психологічних,

педагогічних знань та вмінь щодо планування та здійснення у навчально-

виховному процесі, який має яскраво виражений прикладний характер

використання можливостей, які забезпечують ІТ)[5, с.31].

Висновок. Проблема емоційного інтелекту залишається недостатньо

дослідженою як у теоретичному плані, так і в експериментальному, і потребує

ґрунтовного наукового обґрунтування, яке буде перспективою наших

подальших досліджень. Тому нова парадигма освіти вимагає віднайти розумний

баланс між мисленням та емоціями, встановити гармонію між головою і

серцем. Необхідність розвитку емоційного інтелекту обумовлена тим, що у

фахівця мусить бути добре розвинена здатність до рефлексії як результату

здатності розуміти власні емоції та емоції інших, що дає можливість об‘єктивно

оцінювати себе та інших в процесі професійної діяльності, виявляти

внутрішньоособистісні та міжособистісні суперечності, шукати шляхи їх

усунення.

Таким чином, інформаційно-комінікаційні технології відіграють особливу

роль у формуванні емоційного інтелекту майбутнього психолога для готовності

до професійної діяльності.

184


1. Андреева И.Н. О становлении понятия «эмоциональный интеллект»

/ И.Н. Андреева // Вопросы психологии. – 2008. – №5. – С. 83 – 95.

2. Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта /

И.Н. Андреева // Вопросы психологии. — 2007. — № 5. — С. 57-65

3. Дерев‘янко С. П. Емоційний інтелект як чинник соціально-

психологічної адаптації особистості до студентського середовища : автореф.

дис. на здобуття наукового ступеня канд. психол. наук / С. П. Дерев‘янко. – К.,

2009. – 20 с.

4. Зарицька В. В. Необхідність розвитку емоційного інтелекту

особистості в процесі її підготовки до професійної діяльності / В. В. Зарицька //

Вісник Одеського національного університету. Серія : Психологія. – 2010. – Т.

15. – Вип. 16. – С. 13–24.

5. Люсин Д.В. Современные представления об

эмоциональном интеллекте // Социальный интеллект: Теория, измерение,

исследования / под ред. Д.В. Люсина, Д.В. Ушакова. — М.: Изд-во «Институт

психологии РАН», 2004. — С. 29-36

6. Носенко Е. Л. Емоцiйний iнтелект: концептуалиiзацiя феномену,

основнi функцii : монографiя / Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига. – К. : Вища школа,

2003. – 126 с.

7. Петровская А.С. Эмоциональный интеллект как детерминанта

результативных параметров и процессуальных характеристик управленческой

деятельности : автореф. дис. канд. психол. наук : 19. 00.03 «Психология труда,

инженерная психология, эргономика» / А.С. Петровская. – Ярославль, 2007. –

25 с.

УДК 316.6-053.6:305 М.Ю. Любічанківська

А.О. Савчук

А.Ю. Глиздова


університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

У статті розкривається поняття гендерних стереотипів, визначається

їх динаміка в історичному аспекті, а також розкрито особливості поведінки

підлітків під впливом сучасних гендерних стереотипів.

Ключові слова: гендерні стереотипи, підлітки, маскулінність,

фемінність, андрогнний тип.

185

The article reveals the concept of gender stereotypes, determines their

dynamics in the historical aspect, as well as reveals the features of behavior of

adolescents under the influence of modern gender stereotypes.

Keywords: gender stereotypes, adolescents, masculinity, femininity,

androgynous type.

Актуальність дослідження гендерних стереотипів у підлітковому віці

зумовлена тими процесами, які відбуваються у сучасному світі. Незважаючи на

усталені гендерні стереотипи, за яких відбувається ідентифікація особистості,

з‘являються нові стереотипи. Соціальні інститути, реклама, література, засоби

масової інформації, мистецтво – все це наносить свій відбиток та накладає

стереотипи на людей. Сучасний підліток перебуває, у так званому, супермаркеті

гендерів, в якому пропонується різна маскулінність, фемінінність чи певні межі

між ними [4,с.52].

Гендер як психологічний феномен – недостатньо вивчена галузь сучасної

психології. Але збагачування гендерної методології наробками психологічного

плану сприяє, з одного боку розширенню ланки гендерних досліджень. З

другого боку, розширення гендерної теорії в психологічному контексті,

розширення галузі прикладних гендерних досліджень допомагає об‘єктивному

розумінню і вирішенню гендерних проблем [1,с.124].

З кожним роком у суспільстві все частіше постає питання про рівність

двох гендерів, та рамки гендерних стереотипів стають більш розмитими.

Проблема фемінності, маскулінності, та андрогіності стає актуальною.

Аналізуючи літературу, ми можемо дійти до висновку, що американські

соціологи Мак Кі та Шерріфс [2,с.165] визначили типово чоловічий образ - це

набір рис, пов'язаний раціональними здібностями, активністю і ефективністю.

Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння,

теплоту і емоційну підтримку. Автори зауважують, що у чоловіків більше

позитивних якостей, а ніж у жінкок. При цьому надмірна акцентуація як типово

маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення:

типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм,

зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність

тощо.

За останні 20-30 років відбувається стрімка трансформація гендерних

стереотипів, зокрема, у напрямку розширення ―жіночого простору‖ в сучасному

українському соціумі, що зумовлює невпинне зростання уваги науковців до

вивчення питань статусу та психологічних відмінностей між чоловіками та

жінками [2,с.170].

. Границі стереотипів постійно змінюються і викривляються, та є серед них

стійкі та непохитні. Ґендерні стереотипи — сформовані культурою узагальнені

уявлення (переконання) про те, як поводяться чоловіки і жінки. Поява

ґендерних стереотипів обумовлена тим, що модель ґендерних відносин

історично вибудовувалася таким чином, що статеві відмінності переважали над

186

індивідуальними, якісними відмінностями в особистості чоловіка і жінки

[3,с.25].

І. С. Кон вважає, що в підлітковому віці відповідні нормативні уявлення

про мужність особливо жорсткі і стереотипні; бажаючи утвердитися в чоловічій

ролі, хлопчик всіляко підкреслює свою відмінність від жінок, намагаючись

подолати все, що може бути сприйнято як прояв жіночності. У дорослих ця

поляризація слабшає. Чоловік починає цінувати в собі і інші якості:

толерантність, здатність зрозуміти іншого, емоційну чуйність, які раніше

розцінювалися їм як ознака слабкості[5, с. 40].

Т. І. Юферева вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якій

формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сфера взаємин із

протилежною статтю. Уявлення про образ чоловіків і жінок в кожному віці

відображають окремі аспекти спілкування: в VII-VIII класах - сімейно-побутові

взаємини (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховують її

обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка - як чоловіка, батька,

підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству).

У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність - жіночність,

очевидно, є просто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не

відіграють істотної ролі в регуляції їх поведінки[4,c.56].

Ми можемо дійти до висновку, що в сучасному суспільстві серед підлітків

все більше переважає андрогіність як психологічний тип особистості. Відповідно до існуючих уявлень індивід не обов'язково є носієм чітко

вираженої психологічної маскулінності або фемінінності. В особистості можуть

бути на паритетних засадах представлені істотні риси як маскулінного, так і

фемінного типів. При цьому передбачається, що у андрогіна ці риси

представлені гармонійно і взаємодоповнюються. Вважається, що така

гармонійна інтеграція маскулінних і фемінінних рис підвищує адаптивні

можливості андрогнного типу. При цьому велика м'якість, стійкість в

соціальних контактах і відсутність різко виражених домінантно-агресивних

тенденцій в спілкуванні ніяк не пов'язані зі зниженням впевненості в собі, а

навпаки проявляються на тлі збереження високого самоповаги, впевненості в

собі і самоприйнятті. Це свідчить про розмиття чітких рамок гендерних

стереотипів.

Список використаної літератури.

1. Абубикирова Н. И. Что такое "гендер"? / Н.И. Абубикирова. //

Общественные науки и современность. – 1996. – С. 123–125.

2. Журженко Т. Ю. Дискурс рынка и проблема гендера в економике / Татьяна

Юрьевна Журженко. // Общественные науки и современность. – 1999. – С.

164–174.

3. Мартиненко С. М. Загальна педагогіка: Навч. посібник. / С. М.

Мартиненко, Л. Л. Хоружа. – Київ: МАУП, 2002. – 176 с.

4. Агеєва В.П. Основи теорії гендеру: навч. посібник. / В.П. Агеєва, В.В.

Близнюк. –Київ : К.І.С., 2010. – 536.

187

5. Кон И. С. Психология юнешевского возроста (Проблеми формирования

личности ).Учеб. Пособие для студентов пед ин-тов. / И. С. Кон. – М.:

Просвещение, 1979. – 175 с.

УДК 159.0.07:159.923

О. Ю. Мовчанюк, Т. О. Чумак, В.А. Килівник



ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ У

СУЧАСНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Анотація. У статті висвітлені основні підходи до проблеми прояву

почуття гумору у сучасних психологічних дослідження. Наведена класифікація

особистостей на основі їх ставлення до прояву гумору та його основних

компонентів.

Ключові слова: почуття гумору, гумор, інтелект.

Annotation. The article highlights main approaches to problems of

manifestation of a sense of humor in modern psychological researches. The brought

classification of personalities based on their attitude to the humor and its main

components.

Keywords: sense of humor, humor, intelligence.

На сучасному етапі розвитку психології важливе місце посідає вивчення

проблеми почуття гумору, що зумовлене сучасними тенденціями суспільного

розвитку та відсутністю єдиного підходу щодо трактування та природи

виникнення почуття гумору. Проблема почуття гумору висвітлена у працях

зарубіжних та вітчизняних вчених (М. Аптер, А.Бабаджанова, О.

Іванова, А. Кестлер, Д. Коллінз, А. Лук, Р. Мартін, М.Мусійчук,

Ю. Тамберг, Р. Уайер, З. Фрейд). Кожен із вчених зосереджував свою увагу на

тому чи іншому аспекті цього феномену.

Варто зауважити, що у психологічні літературі немає єдиного визначення

феномену гумору. Зокрема, В. Шапар під гумором розуміє добродушно-

глузливе ставлення до чого-небудь, уміння помічати і виставляти на сміх

кумедне і безглузде в життєвих явищах [6, с. 89].

Т. Летягова трактує гумор (гумористична установка, гумористичний

настрій) як бажання індивіда жартувати, що може мати як усвідомлений так і

неусвідомлений характер. Частіше вього прояв гумору зумовлений прагненням

позитивно налаштувати співрозмовника по відношенню до себе, здобути

прихильність представників протележної статі тощо [1, с. 421].

188

На думку О. Степанова, гумор ‒ здатність людини помічати в

навколишніх предметах, явищах і людях комічне і емоційно на них реагувати,

що виявляється в доброзичливому і жартівливому висміюванні недоліків і

недоречностей [3, с. 93].

Сучасний тлумачний психологічний словник пропонує таку дефініцію:

«почуття гумору – у звичайному слововживанні здатність помічати в явищах

комічні сторони, емоційно відгукуючись на них. Воно нерозривно пов‘язане з

умінням виявляти протиріччя в оточенні, помічати, а іноді й перебільшувати

протилежність позитивних і негативних рис у якій-небудь людині, чиюсь

удавану значущість і не відповідну їй поведінку.

Як правило, про наявність або відсутність почуття гумору свідчить те, чи

здатна особистість розуміти жарти, анекдоти, шаржі, карикатури, чи сприймає

комізм ситуації, чи здатна сміятися не тільки над іншими, але і тоді, коли сама

стає об‘єктом жарту. Відсутність або недостатня виразність почуття гумору

свідчить як про знижений емоційний рівень, так і про недостатній

інтелектуальний розвиток [5].

Враховуючи такі особливості і ознаки прояву почуття гумору,

Ю. Тамберг запропонував класифікацію особистостей в залежності від їхнього

ставлення до гумору. Зокрема, автор виділяє п'ять категорій особистостей:

1) особистості, які не мають почуття гумору, тобто не розуміють ні

жартів, ні гумору;

2) особистості, які розуміють жарти і гумор, але самі не вміють

жартувати;

3) особистості, які вміють жартувати, але використовують не свої, а

створені іншими жарти, гумор, анекдоти;

4) особистості, які вміють самостійно «генерувати» жарти, гумор,

анекдоти, гумористичні афоризми тощо.

5) особистості, які володіють «найвищим пілотажем» прояву гумору, їм

притаманні всі перераховані якості. Окрім цього, такі особистості володіють

вмінням навчати гумору інших[4, с. 5].

З психологічної точки зору прояв гумору може бути умовно поділений на

чотири основних компоненти:

1) соціальний контекст (почуття гумору розглядається як соціальне

явище);

2) когнітивно-перцептивний процес (почуття гумору характеризується

когнітивними процесами: приймання інформації, обробка, створення жарту);

3) емоційна реакція (підсилення позитивних емоцій та покращення

настрою);

4) вокально-поведінкове вираження сміху [2, с. 25].

Окрім того, всі напрямки психологічних досліджень проблеми почуття

гумору в залежності від того, на якому аспекті предмета вивчення акцентується

увага, умовно можна поділити на такі складові:

1) психофізіологічна функція;

2) психічна функція;

3) риса особистості;

189

4) психологічна захист (захисний механізм або копінг) [4, с. 16].

Таким чином, зарубіжними та вітчизняними науковцями було створено

чимало різноманітних концепцій, теорій та підходів щодо трактування почуття

гумору, та природи його виникнення. Дослідники намагалися пояснити цей

феномен враховуючи різні аспекти та детермінанти. Науковцями було

доведено, що прояв почуття гумору залежить від рівня розвитку інтелекту.


1. Летягова Т. Тысяча состояний души: краткий психолого-филологический

словарь / Т. Летягова, Н. Романова, А. Филипов. ‒ М.: Флинта: Наука,

2005. ‒ 424 с.

2. Мартин Р. Психология юмора / [Пер. с англ.] / под ред. Л.

Куликова. ‒ СПб.: Питер, 2009. ‒ 480 с.

3. Степанов О. Психологічна енциклопедія / О. Степанов ‒ К.:

«Академвидав», 2006. ‒ 424 с.

4. Стефаненко К. Психологические особенности гелотофобии (страха

насмешки) при шизофрении и аффективных расстройствах : автореф. дис.

на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.04 "медична

психологія" / К. Стефаненко – Москва, 2014. – 35 с.

5. Человек – производство – управление. Психологический словарь-

справочник руководителя / Под ред.: Крылова А., Сочивко В.П.–Л.:

Лениздат, 1982.–431с

6. Шапар В. Психологічний тлумачний словник / В. Шапар. ‒ Харків:

Прапор, 2004. ‒ 640 с.

УДК 373.3.016: НІ.161.2

О.Д. Новик

О.Г. Наконечна

І. В. Швидка Вінницький державний педагогічний університет


факультет дошкільної, початкової освіти та мистецтв

1 курс групи МБП

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СЛОВНИКОВО-ЛОГІЧНИХ ВПРАВ І

ЗАВДАНЬ У ЗБАГАЧЕННІ СЛОВНИКА

Анотація. Стаття присвячена проблемі розвитку зв`язного мовлення

учнів молодшого шкільного віку. Згідно з цим, визначено напрямки лексичної

роботи, методи і форми збагачення словникового запасу учнів.

190

Ключові слова: молодший шкільний вік, словникова робота, мовлення,

мислення, лексика, вправа.

Annotation. The article is devoted to the problem of development of coherent

speech of pupils of primary school age. In this regard, lexical identified areas of

work, forms and methods enrichment of students ' vocabulary.

Keywords: primary school age, vocabulary work, speaking, thinking,

vocabulary, exercise.

Молодший шкільний вік охоплює період від 6-7 років до 10-11 років. У

молодшому шкільному віці триває функціональний розвиток нервової і

серцево-судинної систем, органів дихання, шлункового тракту тощо. З

фізіологічного погляду цей віковий період – відносно спокійний, ріст і розвиток

в основному рівномірні. Це - ніби затишок перед бурею перебудови діяльності

усіх систем організму, яка почнеться у підлітковому віці.

Початкова школа надає психологові унікальну нагоду простежити

динаміку розвитку психічних новоутворень та особистісних структур від самих

витоків шкільного навчання, при необхідності скоригувати небажані

відхилення та прогнозувати ті чи інші наслідки педагогічних і психологічних

впливів. Це й зумовлює необхідність виключної уваги психолога до початкової

школи. Доцільно, щоб молодшими класами займався окремий психолог. Навіть

якщо у школі є тільки один психолог, є сенс основне навантаження перенести

саме на роботу в початковій ланці, оскільки профілактичні заходи, проведені

там, як уже наголошувалося, допоможуть запобігти подальших проблем.

Загальною метою психолога в початковій школі є формування і розвиток

особистості дітей, створення психологічно – педагогічних умов для розкриття

здібностей кожного учня, забезпечення його активності в засвоєнні знань,

набутті вмінь та навичок, необхідних для подальшого успішного навчання в

середній школі, досягнення оптимального рівня розвитку пізнавальної,

емоційно – вольової та моральної сфер особистості молодшого школяра з

урахуванням його психофізіологічних індивідуальних особливостей.

Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексичне

багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. [1].

Мовна діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх

навчання в школі. Функціональний підхід до шкільного мовного курсу

передбачає, що робота над мовною теорією, формуванням знань про мову

підпорядковується інтересам мовленнєвого розвитку учнів, від якого значною

мірою залежить успішність процесу формування особистості. [3, с.11].

Проблема розвитку зв‘язного мовлення учнів висуває на одне з провідних

місць словникову роботу з огляду на ту надзвичайно важливу роль, яку відіграє

лексика в комунікативно спрямованому навчанні рідної мови.

К.Ушинський справедливо стверджував, що «бідність словника школяра

породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для слухачів, бо

він, школяр, не може замінити одне слово іншим, не може переставити двох

слів, його мова знаходиться в ланцюгах тих рядків, які він завчив». Отже, без

достатнього запасу слів неможливе оволодіння мовою як засобом спілкування.

191

Робота над лексикою дітей молодшого шкільного віку займає центральне

місце в розвитку мовлення і мислення. Вчителю початкових класів слід

правильно спрямувати цю роботу, сприяти активному засвоєнню певного

обсягу лексики, яка необхідна дітям для їх успішного навчання, загального,

всебічного розвитку. Лексична робота повинна здійснюватись у трьох

напрямках:

збагачення словника дітей новими словами;

уточнення значення уже відомих дітям слів;

переведення слів з пасивного в активний словник.

Важливою умовою мовленнєвого розвитку молодших школярів (робота,

спрямована на збагачення їхнього словника, формування умінь граматично

правильно і лексично виправдано застосувати у власному мовленні слова

різних лексико - граматичних розрядів для побудови зв'язних, висловлювань

певного типу (розповіді, описів, міркування).

Велику роль у збагаченні словника учня відіграють уроки з різних

предметів, особливо читання, природознавства, уроки розвитку мовлення.

Зміст роботи із збагачення словникового запасу учнів специфічний. Він

складає певний список слів (словник), значення яких повинно бути роз‘яснене

дітям і вживанню яких вони повинні бути навчені. [2, с.35].

Розрізняють пасивний і активний словники. Активний - це слова, які

учень вживає у мовленні, пасивний – слова, значення яких учень розуміє, але не

використовує.

Слово входить до активного словника школяра лише тоді, коли він добре

розуміє його значення, усвідомлює правильність граматичних форм, структуру

словосполучень та речень, тобто закріплюється у пам'яті учня лише через

активне застосування у мовленні.

Основні джерела поповнення активного словника

підручник газети

журнали

кіно

телебачення радіо

спостереження за навколишнім світом мова батьків, вчителя

екскурсії книжки для позакласного читання

Матеріалом для розширення словникового запасу молодших школярів

служать синоніми, наведені у тексті для читання. Синоніми збагачують

словниковий запас учнів, допомагають уникати повторення одного й того ж

слова в реченні, роблять мовлення більш точним, виразним, емоційно

забарвленим. [4, с.37].

Значне місце на уроках читання відводиться вправам, які допомагають

розширити й уточнити словник дітей. Особливо велике значення для

збагачення словникового запасу учнів мають вправи на словотворення.

Унаслідок такої роботи діти не лише оволодівають навичками словотворчого

192

аналізу, а й починають розуміти залежність лексичного значення слова від його

словотворчих елементів, усвідомлюють різноманітність, багатство засобів

творення нових слів.

Словникова робота в певній мірі повинна мати місце повсякчас у

спілкуванні вчителя з дітьми. Вчитель повинен прагнути до організації

змістового спілкування, звертати увагу на мову дитини, її словниковий склад

для того, щоб дитина використовувала все багатство своєї лексики в

повсякденному житті. [4, с.38].

Спостереження за роботою над збагаченням словника в початкових

класах та вивчення нами рівня знань і вмінь учнів з цієї теми дають підстави

для висновку, що ця робота проводиться несистематично. І як наслідок –

мовлення значної кількості наших школярів характеризується невиразністю,

безбарвністю.

Обмеженість активного словника учнів, а також невміння добирати та

правильно вживати слова, найбільш точні і влучні для певного висловлювання,

є однією з причин численних та різноманітних мовленнєвих недоліків, яких

учні припускаються в усному мовленні та творчих письмових роботах.

Таким чином, словникова робота є одним з найефективніших засобів

збагачення, уточнення, активізації і розвитку загалом мовлення школярів,

підвищення їхньої грамотності. Якщо проводити її систематично,

цілеспрямовано і послідовно — можна досягти хороших результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів //

Педагогіка і психологія. – 2010. – №4. – С.31–36.

2. Бойко О.В. Розвиток зв‘язного мовлення молодших школярів // Рідна шк.

– 2014. – №11. – С.35

3. Буденкевич Ю. Поради батькам: як працювати над словом в молодшому

шкільному віці // Початкова школа. – 2013. – №10. – С. 11.

4. Мовчун А. Запрошуємо у світ літературних термінів //Початкова школа. –

2014. – №10. – С.35–38.

193

УДК 378.015.31:17.022.1

В.М. Педоренко,


імені Михайла Коцюбинського, м.Вінниця, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СУВЕРЕННИХ

МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ

ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація. У статті розкрито вплив використання інноваційних освітніх

технологій на формування суверенних моральних цінностей майбутніх

психологів, обґрунтовано значущість суверенних моральних цінностей для

особистості в цілому, а також для майбутніх психологів у контексті здійснення

їх професійної підготовки.

Ключові слова. Особистість, інноваційні технології, цінності, суверенні

моральні цінності, самореалізація особистості.

Annotation. The influence of the usage of innovative educational technologies

in formation of the sovereign moral values of future psychologists is represented in

the article. The importance of sovereign moral values as for the individual in general

so for future psychologists in the context of their professional training is depicted.

Keywords: personality, innovative technologies, values, sovereign moral

values, self-realization of personality.

Сучасний етап реформування системи освіти характеризується

підвищеною увагою до особистості, яка здатна відчувати особистісну

відповідальність, екзистенційну впевненість, осмисленість власного життя,

творчо ставитись до нього, критично сприймати ідеологічні впливи суспільства.

Реалізація даних векторів особистісного та професійного становлення

майбутніх психологів потребує використання інноваційних технологій,

творчого пошуку нових або вдосконалених концепцій, принципів, підходів в

освітньому процесі.

Інноваційне навчання (лат. innovatio – оновлення, зміна) – зорієнтована на

динамічні зміни в навколишньому світі освітня діяльність, яка ґрунтується на

розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих

соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Використання інноваційних освітніх технологій у процесі професійної

підготовки майбутніх психологів сприяє розвитку у них навичок творчої

діяльності, відкриває можливості для найбільш повної реалізації їх

можливостей, забезпечує формування власних, суверенних моральних

цінностей: стійких, автономних, особистісно значущих, смисложиттєвих

моральних понять, установок, що дають можливість людині самооцінювати

власне життя та життя інших людей.

194

В юнацькому віці відбуваються суттєві зміни в системі життєвих

цінностей, з'являються нові погляди, переконання, оцінки внаслідок

суперечливих впливів різних факторів: ідеал, місце проживання, рівень

політичних знань, система освіти, діяльність політичних організацій, трудового

колективу, засобів масової пропаганди, професійна зацікавленість, твори

мистецтва і літератури, психологічні характеристики особистості, телебачення,

радіо, кіно, вивчення суспільних наукових дисциплін, самоосвіта.

Важливість формування суверенних моральних цінностей у наш час

особливо зростає, адже життя пропонує кожній людині численну кількість

виборів, життєвих самовизначень в усіх сферах суспільної діяльності і, що не

менш важливо, у виборі духовно-ціннісних орієнтирів, які визначають

життєвий шлях особистості. На жаль, динамічний розвиток суспільства

зумовлює не лише розширення можливостей вибору цілей життєвих

самовизначень, а й пропонує низку спокус, безоглядне, некритичне ставлення

до яких може зруйнувати в людині її гуманістичну сутність [1, с.6].

Формування суверенних моральних цінностей майбутніх психологів – це

наслідок усвідомленої тривалої, наполегливої праці людини над собою, праці,

яка спрямована на поступове свідоме самовдосконалення з метою наблизитись

до обраного ідеалу, в якому гармонійно поєднуються високі людські чесноти,

що дає можливість зреалізувати себе, а завдяки цьому відчувати всю повноту

людського щастя.

Успішність формування суверенних моральних цінностей майбутніх

психологів залежить великою мірою від організації освітнього процесу в

умовах вищого навчального закладу.

Як відмічається в працях сучасних дослідників психології студентської

молоді ([2], [3]) вельми актуальною є проблема втрати сенсу провідної

діяльності цього віку – навчально-професійної. Це супроводжується зростанням

критичного ставлення до викладачів, обраного фаху і власних перспектив та

можливостей. Типовим для студентів-першокурсників є крах певних ілюзій,

необхідність адаптуватися до об‘єктивної реальності [3]. Студентській вік є

переломним періодом переходу до ранньої дорослості, робить особистість

здатною керувати своєю долею, майбутнім, зберігати соціальний оптимізм і

вкладати свою позитивну частку в соціум [1, с.74]. Умовою та водночас

показником професійно-особистісного становлення є суб‘єктна позиція

студента в освітньому просторі. Це усталений суб‘єктивно-інтенційний

смислопороджуючий центр в структурі особистості студента, що детермінує

його самоактуалізацію в навчально-професійній діяльності. Освіта фасилітує

особистісний потенціал, перетворює студента на співавтора освітнього процесу,

створює умови для набуття особистісного досвіду. Особливо це стосується

становлення та розвитку особистісних моральних цінностей. Так, автори

виділяють комплекс психолого-педагогічних умов професійної підготовки

студентів, а саме: визначення структури та корегування змісту професійної

підготовки; створення такого середовища, яке здатне забезпечувати його

розвиток; виявлення та реалізація особистісного потенціалу, що забезпечує

195

формування соціально-професійних якостей, необхідних майбутнім психологам

[1; 2].

Усвідомлення людиною наявності зовнішніх можливостей вибору сприяє

появі відчуття внутрішньої свободи. Духовний стан особистісної свободи

виникає у людини при усвідомленні нею сформованої внутрішньої готовності

здійснити цей вибір. Отже, свобода вибору і відповідальність за нього є

критерієм особистісного рівня самосвідомості. Але сам вибір, з переліку

можливих, передбачає відмову від чогось заради більш цінного і значущого [1].

Юнацький вік є сензитивним періодом для розвитку власної ціннісної

системи як стійкого утворення для визначення життєвих перспектив. У

плануванні власного життєвого шляху у юнаків та юнок спостерігається

тенденція до недиференційованого або слабкодиференційованого відображення

ціннісної системи. До того ж, у даному віковому періоді існує можливість

виникнення конфлікту у ціннісній сфері між професійними та

позапрофесійними цінностями.

У період ранньої юності мотиваційно-потребова сфера перетворюється на

складну багаторівневу ієрархічно вибудовану систему мотивів, відбувається

розширення цієї сфери: з‘являються мотиви самоосвіти, самовиховання,

професійного самовизначення, виникненню яких сприяє використання у

освітньому процесі інноваційних технологій.


1. Боришевський М.Й. Психологічні закономірності розвитку духовності

особистості: монографія / М.Й. Боришевський, О.В. Шевченко, Н.Д.

Володарська та ін. За загальною редакцією М.Й. Боришевського. – К.:

Педагогічна думка, 2011. – 200 с.

2. Матласевич О.В. Проблема дослідження моральності в когнітивній

парадигмі / Наукові записки. Серія Психологія і педагогіка / О.В. Матласевич.

– Випуск 14. – 2010. – С.199-206.

3. Чернілевський Д.В., Томчук М.І. Педагогіка та психологія вищої школи

// Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист

№1.4/18 – Г – 297 від 26.06.06). Вінниця: Вінницький соціально-економічний

інститут Університету «Україна», 2006. – 402 с.

196

УДК 373.2.091.33

Тарнавська Світлана

Похвалюк Лілія

Кондратюк Тетяна


університет імені Михайла Коцюбинського

ВИКОРИСТАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ

ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

In the article the author substantiates the specifics of the use of heuristic

teaching methods in the process of preparing a child to school in order to increase

the cognitive activity of preschool children.

Key words: heuristics, heuristic learning, heuristic methods

У статті автор обґрунтовує специфіку використання евристичних

методів навчання у процесі підготовки дитини до школи з метою підвищення

пізнавальної активності дошкільнят.

Ключові слова: евристика, евристичне навчання, евристичні методи.

Відповідно до завдань, які українське суспільство ставить перед

сучасними освітньо-виховними закладами, навчання дитини має бути

орієнтоване на розвиток евристичних здібностей, евристичного мислення

особистості задля успішної творчої самореалізації.

Сьогодні дитячий навчальний заклад (ДНЗ), який здійснює підготовку

дитини до навчання в школі, потребує нових нетрадиційних ідей, теорій, що

відповідали б оптимальному розвитку дитини, сучасним запитам людства.

Розуміння освіти як передачі новому поколінню досвіду та знань попереднього

вступає у протиріччя з потребою людини у самореалізації, з необхідністю

розв'язання актуальних проблем швидкоплинного світу, з необхідністю

осмислено діяти у ситуації вибору, грамотно ставити і досягати власних цілей,

діяти продуктивно в будь-яких ситуаціях. А відтак, впровадження в освітньо-

виховний процес ДНЗ евристичного навчання, в основу якого потрібно покласти

використання різних методів, прийомів, засобів, розвитку дитини, орієнтованих

на досягнення оригінального результату, набуває особливої актуальності.

Аналіз сучасних наукових досліджень дозволяє стверджувати, що

загальним як для вітчизняних, так і зарубіжних концепцій застосування

евристичних методів є: віра в індивідуальний досвід людини, здібності

відкривати та знаходити в собі унікальний особистісний потенціал, самостійно

визначати шляхи особистісного зростання.

Теоретичні передумови та елементи евристичного навчання знайшли своє

відображення в роботах Г.Альтшуллера [1]. До проблем використання евристичних

методів навчання, виховання активної, самостійної, творчої особистості зверталися

в своїх дослідженнях В.Андрєєв, Н.Бібік, І.Зязюн, О.Киричук, О.Лук,

197

С.Мартиненко, О.Савченко, С.Сисоєва, Г.Тарасенко, А.Хуторський та ін. Проте,

у більшості випадків евристику розглядають у контексті навчання в школі, ВНЗ.

Можливостям евристичного навчання дітей дошкільного віку приділено не

достатньої уваги.

Метою нашої статті є обґрунтування специфіки використання

евристичних методів навчання у процесі підготовки дитини до школи.

Проведене нами дослідження показало, що евристика та евристичні

методи мають багатовікову історію. Довгий час евристику пов‘язували із

системою ведення діалогів, бесід, майстерно використану ще Сократом, від

імені якого і походить поняття «сократична бесіда». Сократ, шляхом особливих

питань і міркувань, допомагав співрозмовнику самостійно прийти до певного

висновку, в результаті чого істина відкривалася учневі та учителю [1].

На сучасному етапі значна частина науковців розглядає евристику як

спеціальний розділ науки про мислення, об‘єктом якої є творча діяльність. Так, на

думку В.Пушкіна, евристика – це галузь знання, що «вивчає формування нових дій

в незвичній ситуації» [5].

Для ефективної реалізації евристичного навчання вихователь має

застосовувати різні методи і засоби організації евристичної діяльності

дошкільника, які можуть виступати як окремим видом заняття, так і його

частиною. Наприклад:

1. Ділова гра дозволяє наблизитися до реальних умов. При такій формі

навчання в ігровій формі моделюється робота щодо вирішення певної проблеми.

2. Занурення. При такій формі навчання протягом деякого часу

відбувається занурення, наприклад, в певну історичну подію або епоху, в деяку

теорію, у творчість письменника тощо. При цьому забезпечується особистісне

пізнання культурного, природного або іншого освітнього об'єкта.

3. Метод «вживання». Дитина намагається вжитися в об'єкт вивчення,

пізнати і відчути його зсередини (наприклад, стати квіткою).

4. Метод символічного бачення. Діти спостерігають який-небудь об'єкт з

метою зрозуміти і зобразити його символ в будь-якій формі (графічній,

словесній).

5. Метод образного бачення. Дошкільники дивляться, наприклад, на

палаючу свічку і намагаються побачити і намалювати ті образи, які вони

побачили.

6. Метод придумування. При цьому створюється новий, невідомий раніше

продукт. Наприклад, придумується казка, в якій стався несподіваний поворот

(Курочка Ряба знесла не одне, а три золотих яйця).

7. Метод «Якби ...». Діти малюють або усно описують картину про те, що

трапиться, якщо в світі що-небудь зміниться (наприклад, зникнуть слова, всі

люди назавжди залишуться в дитячому садочку, в школі діти і учні

поміняються місцями, почнуть говорити тварини та ін.) [4].

Зауважимо, що перелічені евристичні методи підвищують практичне

оволодіння дітьми новою інформацією, дозволяють кожному дошкільнику

проявити творчу активність, активізувати пізнавальну діяльність в процесі

навчання.

198

Отже, використання евристичних методів навчання у дошкільних

навчальних закладах дозволяє індивідуалізувати навчання, розвивати творчі

здібності дошкільників, здійснювати рефлексію, самооцінку, самоконтроль та

самоорганізацію, сприяє підвищенню мотивації до творчої діяльності в процесі

навчання та соціалізації. Це, в свою чергу, забезпечить підвищення

ефективності підготовки дитини до школи.


1. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука / Г.С. Альтшуллер. —

Педрозаводск: Скандинавия, 2004. – 208 с.

2. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития: инновационный

курс / В.И. Андреев. – Казань: Изд-во КГУ, 1998. – Кн. 2. – 320 с.

3. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: підручник / С.О.

Сисоєва. – К.: Міленіум, 2006. – 346 с.

4. Хуторской А.В. Дидактическая эвристика: теория и технологии

креативного обучения / А.В. Хуторской. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 416 c.

5. Хуторской А.В. Эвристическое обучение / А.В.Хуторской. – М.:

Просвищение, 1998. – 345 с.

СЕКЦІЯ 6. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

УДК 364-718

В. Г. Ігнатій

Ю. В. Гудзовська

(ВДПУ, м. Вінниця, Україна)

ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Й ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Анотація: У статті розкрито і проаналізовано основи соціальної

діагностики, її завдання, принципи та методи проведення, а також основні

проблеми, що виникають в процесі даної роботи.

Annotation: The article is devoted and analyzed the basics of social

diagnostics, its tasks, principles and methods of conducting, as well as the main

problems that arise in the process of this work.

199

Ключові слова: соціальна робота, технології, діагностика, соціальна

діагностика, соціальний працівник.

Key words: social work, technologies, diagnostics, social diagnostics, social

worker.

Постановка проблеми у загальному вигляді.

Діагностична функція є провідною у соціальній роботі як різновид професійної

діяльності, спрямованої на забезпечення належного соціального, культурного та

матеріального рівня життя членів суспільства та надання допомоги різним категоріям

людей.

Проведення соціальної діагностики - це основна умова подолання

кризових станів у розвитку того чи іншого соціального процесу і ефективний

метод боротьби проти застійності і консерватизму в суспільстві в цілому [2].

Метою статті є ознайомлення з поняттям «соціальна діагностика», її

завданнями, принципами її проведеннями, основними методами організації

діагностики та проблемами, що можуть виникати у процесі.

Виклад основного матеріалу дослідження:

Поняття "соціальної діагностики" можна розуміти як:

окреме дослідження соціальної проблеми клієнта, якому соціальний

працівник повинен надати допомогу;

необхідний етап будь-якого впливу в соціальній роботі, технологічний

елемент соціального обслуговування;

сукупність наукових методів, які обґрунтовують правильність отриманої

інформації.

Основні правила діагностування соціальних проблем сформулював

видатний російський учений В.І. Вернадський:

- аналіз проблеми повинен бути детальним;

- в процесі діагностування необхідно виділяти із часткового загальне;

- будь-яке явище повинне досліджуватися історично та комплексно, у

взаємозв‘язку з іншими явищами;

- під час дослідження потрібно завжди давати відповідь на запитання

―чому‖?

- уся зібрана інформація повинна бути науково обґрунтованою;

- під час роботи слід вивчати загальні закономірності наукового пізнання;

- усі дослідження повинні бути пов‘язані із реаліями життя;

- в процесі дослідження слід вирішувати не лише назрілі проблеми, але і

ті, що можуть виникнути у клієнта в майбутньому.

Виходячи із вищезазначеного, типовими завданнями соціальної

діагностики є:

1) виявлення специфічних суспільно значимих якостей, особливостей

розвитку і поведінки клієнта;

2) визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх

кількісний і якісний показник;

3) проведення детального описування особливостей клієнта (у разі

необхідності);

200

4) рангування специфічних властивостей клієнта [2].

У соціальній діагностиці особи враховуються дві групи факторів:

соціальні (зовнішні) і біологічні (внутрішні). Часто завдання полягає в тому,

щоб дати клієнту цілісну характеристику з позиції медико-біологічних,

психолого-педагогічних і соціально-економічних параметрів. Як відомо,

людина являє собою єдність біологічного, духовного і соціального в усій

складності їх звязків і взаємовідносин у межах єдиного цілого.

Соціальна діагностика – досить складний і відповідальний вид діяльності

фахівців з соціальної роботи. Вона вимагає відповідної професійної

майстерності, оскільки стосується долі людей, різних соціальних груп [1].

Саме тому проведення діагностичних заходів має відбуватися із

дотриманням певних принципів.

Принцип конфіденційності. Нерозголошення результатів соціального

діагнозу без персональної згоди на це особи, яка була об'єктом діагностики.

Якщо це діти, то на розголошення результатів обстеження обов'язково потрібна

згода батьків або осіб, які їх замінюють.

Принцип наукової обґрунтованості. Результати аналізу повинні бути, як

мінімум, достовірними і надійними.

Принцип не нанесення збитку. Діагностичні результати в жодному разі не

повинні бути використані на шкоду людині, яка піддалася діагностиці.

Принцип об'єктивності. Висновки дослідження повинні робитися на

основі науково обґрунтованих, об'єктивних даних і не повинні залежати від

суб'єктивних установок тих, хто проводить дослідження або користується його

результатами.

Принцип ефективності. Не слід пропонувати людині такі рекомендації,

які за підсумками діагнозу для неї марні, можуть призвести до небажаних або

непередбачуваних наслідків [3].

Соціальна робота в цілому і соціальне обслуговування як її структурна

частина покликані забезпечувати соціальне функціонування індивідів і сприяти

забезпеченню їхніх соціальних прав. Однак у зміст цієї діяльності крім

об'єктивних, чітко фіксованих аспектів, входять також суб'єктивні аспекти, які

досить важко формалізувати, помістити в рамки, піддати кількісному аналізу.

Це закономірне явище: те або інше соціальне відхилення може (або не може)

бути патологією з погляду об'єктивних тенденцій соціального розвитку,

загального ходу подій. У той же час соціальна патологія усвідомлюється як

соціальна проблема, тобто утруднення, яке порушує план життя і яке необхідно

виправити, імовірно, тільки в тому випадку, коли, по-перше, вони деформують

функціонування суспільства й, по-друге, коли суспільство виявляється досить

зрілим і підготовленим, щоб їх побачити й усвідомити [4].

Висновки. Соціальна діагностика найважливіший компонент соціальної

технології і сфера діяльності практичного соціального працівника. Технологія

соціальної діагностики включає в себе принципи, алгоритм процедур і способів

перевірки різних методів дослідження соціальних процесів. В основі

діагностики лежить проблема аналізу та узагальнення факторів, що

характеризують соціальний розвиток людини, соціальних груп, суспільства.

201

Список використаної літератури 1. Герасимчук А.А., Шиян О.М. Соціологія: курс лекцій.-К.: Вид-во Європ.

ун-ту фінансів, 2000.- 88с.

2. Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і

методика соціальної роботи. — М., 1994.

3. Технология социальной работы : Учебное пособие / под ред. И. Г.

Зайнышева. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 240 с.

4. Тюптя Л. Т. Соціальна робота: Теорія і практика / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іва-

нова – К. : ВМУРОЛ ―Україна‖, 2004. – 408 с.

УДК 373.3.091.33:004

Л. В. Мазур, В. В.Гонта







ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

Анотація. У статті розкрито і проаналізовано поняття інноваційних

технологій та їх класифікація.

Abstract. The concept of innovative technologies and their classification are

revealed and analyzed in the article.

Ключові слова: інноваційні технології, соціальна робота.

Keywords: innovative technologies, social work.

Дослідженням і розробкою інноваційних методів займається інноватика

галузь знань, що охоплює питання методології й організації інноваційної

діяльності, значне місце серед проблем якої, стали предметом і об‘єктом її

досліджень, займає відносно самостійна галузь знань соціальна інновація. Це

нові засоби регулювання та розвитку соціальних процесів, здатних відповідати

складності суспільної ситуації, спрямованих на задоволення потреб людини і

суспільства в умовах високої невизначеності обставин.

Інновація нововведення в галузі техніки, технології, організації праці

або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового

досвіду, забезпечує якісне підвищення ефективності виробничої системи або

202

якості продукції. Інновація це не всяке нововведення, а тільки таке, що

серйозно підвищує ефективність діючої системи.

Технологія комплекс організаційних заходів, операцій і прийомів,

спрямованих на виготовлення, обслуговування, ремонт та/або експлуатацію

виробів із номінальною якістю і оптимальними витратами, при цьому:

під терміном виріб слід розуміти будь-який кінцевий продукт праці

(матеріальний, інтелектуальний, моральний, політичний і т.п.);

під терміном номінальна якість слід розуміти якість прогнозовану або

заздалегідь задану, наприклад, зумовлену технічним завданням і узгоджену

технічною пропозицією;

під терміном оптимальні витрати слід розуміти мінімально можливі

витрати, які не тягнуть за собою погіршення умов праці, санітарних та

екологічних норм, норм технічної та пожежної безпеки, наднормативний знос

знарядь праці, а також фінансових, економічних, політичних та інших ризиків

[1].

Активізація інноваційних процесів є найбільш дієвим механізмом

соціально-економічних перетворень у виробництві та соціальній сфері.

Науково-технічний розвиток виробництва у поєднанні з соціально-

економічними реформами – це єдино можливий шлях, що приведе до сталого

зростання економічного потенціалу України.

Оптимізація системи інноваційних чинників розвитку системи соціальної

роботи неможлива без використання досконалих методів визначення

інноваційного потенціалу і оцінки ефективності соціальних послуг. Існуюча

система господарських показників не стимулює якісне соціальне

обслуговування та зменшення видатків. Діюча методика планування не сприяє

розвитку спеціалізованої, висококваліфікованої та наукомісткої соціальної

допомоги. В умовах дефіциту бюджетних коштів необхідно шукати нові

джерела і форми фінансування інноваційних проектів соціальних закладів.

Розв‘язання цих задач дозволить прискорити проведення економічних реформ і

вступ України до кола розвинутих держав світового співтовариства.

З прийняттям закону «Про соціальні послуги» в 2004 році [4] у соціальну

сферу України було впроваджено багато істотних інновацій, основними і

найбільш радикальними є інновації, які стосуються надання соціальних послуг.

Дійсно, в Україні почала будуватись інноваційна для нашої держави система

соціальних послуг, впроваджені нові підходи до забезпечення населення

соціальною допомогою, розпочалась співпраця держави та не державних

надавачів соціальних послуг. Однак, це лише старт і шлях інноваційного

розвитку соціальних послуг, що є досить не простим для держави, на ньому

постійно зустрічаються труднощі, пов‘язані з недосконалістю законодавства,

браком фінансування, не відпрацьованістю механізмів реформування

соціальної сфери [2]. Отже, питання соціальних інновацій, потребують

детального розгляду.

Дослідженням й розробкою інноваційних методів займається інноватика

– галузь, що охоплює питання методології й організації інноваційної діяльності,

значне місце серед проблем якої займає відносно самостійна галузь – соціальна

203

інновація. Це нові засоби регулювання та розвитку соціальних процесів,

здатних відповідати складності суспільної ситуації, вкладених у задоволення

потреб людини й суспільства на умовах високої невизначеності обставин.

Усе різноманіття інновацій можна класифікувати за низкою ознак.

1. За рівнем новизни:

радикальні (базисні) інновації, які реалізуються за рахунок відкриттів,

великих винаходів, і стають основою формування нових поколінь і напрямів

розвитку техніки і технології;

інновації, спрямовані на покращення вже існуючого, в результаті

середніх винаходів;

модифікаційні інновації, створені задля часткового поліпшення

застарілих поколінь техніки і технології, організації виробництва.

2. За об‘єктом застосування:

продуктові інновації, зорієнтовані на виробництво нових продуктів

(послуг) або нових матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

технологічні інновації, націлені на створення й застосування нових

технологій;

процесні інновації, зорієнтовані на створення і функціонування нових

структур;

комплексні інновації, які становлять поєднання різних інновацій.

3. За масштабами застосування:

галузеві;

міжгалузеві;

регіональні;

у межах підприємства (фірми).

4. За причинами виникнення:

– реактивні (адаптивні) інновації, які виникли щоб забезпечити

виживання фірми, як відповідь на нововведення, запроваджені конкурентами;

– стратегічні інновації – це інновації, реалізація яких носить

випереджаючий характер для одержання конкурентних переваг у найближчій

перспективі.

5. За ефективністю:

економічні;

соціальні;

екологічні;

інтегральні [3].

У структурі технології забезпечення нововведень доцільно виділити дві

взаємодоповнюючі одна одну, одночасно здійснювані діяльності:

інноваційну діагностику;

соціологічне вивчення нововведень, метою якого є розпізнавання,

передбачення проблем, які можуть виникнути при взаємодії середовища

проживання і нововведення за допомогою діагностики, вивчення динаміки

суспільної думки щодо реалізації нововведення за допомогою різних

соціологічних методів [3].

204


1. Інноваційні соціальні технології. [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: http://qoo.by/2EQh

2. Інноваційні технології у соціальній роботі. [Електронний ресурс]. -

Режим доступу:http://qoo.by/2EQl

3. Типи інновацій в соціальній роботі. [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: http://qoo.by/2EQm

4. Закон України «Про інноваційну діяльність» вiд 04.07.2002 № 40-IV.

http://qoo.by/2EQh

http://qoo.by/2EQl

http://qoo.by/2EQm

205

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ЕПОХУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ

ЗМІН

Матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Інноваційні

технології навчання в епоху цивілізаційних змін»

Інноваційні технології навчання в епоху цивілізаційних змін:

матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Вінниця 20-22

вересня 2017р/ ВДПУ ім. М. Коцюбинського; ред. кол.: акад. Гуревич Р.С.

[та інші]. – Вінниця, 2017. – __ с.

Відповідальний М.Ю. Кадемія

Техн. редактор В.О. Уманець

Оригінал-макет Р.П. Медведєв, К. Парубок

Видавець ВДПУ ім. М. Коцюбинського

«ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ЕПОХУ...

Documents