№21 (166) 14 листопада 2018 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

Земля в Україні подорожчає майже втричі

На закупівлі яблук заробляють 300 тисяч

СТОР. 6

Сільський Ревізор на Черкащині

СТОР. 4-5

Купити коня вигідніше ніж мотоблок

СТОР. 9

Причеп до велосипеда з дитячого візочка

СТОР. 10

У НОМЕРІ:

Схеми скандинавських светрів

СТОР. 13Заготівля опеньків на

зиму та гарбузові супи

СТОР. 12Оздоровчі настоянки

з відходів горіхів

СТОР. 14

Огірки до Нового року виростуть на очереті

СТОР. 8

Ціни вказані з урахуванням вартості приймання передплати

1 місяць 14,35 грн

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента

з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001. На передплатній квитанції мають бути вказані

прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.

На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном від 1 місяця

і гарантовано отримай 2 набори насіння (овочі + квіти)

Індекс передплати – 89782

Українська земля в сім разів дешевша, ніж у Польщі. Якщо порівняти з вартістю землі в Нідерландах, то різниця буде майже в п’ятдесят разів. Тоб-то, коли в Нідерландах гектар ріллі коштує майже 63 тис. євро, то такий же наділ в Укра-їні лише 1300 євро. Причому якість і родючість ґрунтів не-зрівнянна. Порівняти ціну гек-тара орної землі в Україні та в

інших європейських країнах можна в інфографіці нагорі. Так, у Румунії гектар оцінено в 1958 євро, в Угорщині – 4182 євро, у Чехії – 5463, в Польщі – 9100, у Словаччині – 12 000. В Україні максимум 1500 доларів за гектар, тобто трохи більше 1300 євро. За мірками Захід-ної Європи, вартість україн-ської землі взагалі сміховин-на. Приміром, найдорожче на

європейському континенті коштують сільгоспугіддя в Ні-дерландах – майже 63 тисячі євро за гектар, в Італії – понад 40 тисяч. Причому є в Італії ре-гіон Лігурія, де навіть дрібний землевласник – мільйонер. Адже гектар ріллі там коштує 108 тисяч євро. Найдешевші орні землі – у південно-захід-ному регіоні Болгарії – 1,2 ти-сячі євро. Фактично стільки ж,

як і в Україні. Але якість і «від-дача» тамтешніх наділів – у десятки разів менша, ніж у на-ших чорноземів. Тож важко на-віть уявити, скільки втрачають українські селяни. Щоправда, міжнародні аналітики про-гнозують подорожчання укра-їнської ріллі, щоправда, лише 3-3,5 тис. доларів за гектар.

Закінчення на стор. 7

Румунія

Угорщина

Словаччина

Чехія

Польща

Україна

1 958 євро/га

4 182 євро/га

12 000 євро/га

9 100 євро/га 1 300 євро/га

5 463 євро/га

Земля тримається на селянинові, а він живе, доки не відривається від неї.Нехай не переводиться селянський рід на Українській землі, а праця трударів буде, нарешті, належно оцінена.Доземний уклін і щира подяка всім, хто ростить хліб і творить добро!Бажаємо вам здоров’я, добробуту й злагоди у ваші родини!

18 листопада – День працівників сільського господарства

Нехай рік буде світлим і радісним, а його будні квітнуть добром та удачею. Добрих вам засівів, рясних сходів і щедрих врожаїв!

З повагою до вас та шаною до вашої праці

газета «Рідне село Україна»

№21 (166) 14 листопада 2018 року2 АГРОНОВИНИ

На Херсонщині зібрали хурму і лайм

Садівники Херсонського інституту зрошуваного земле-робства зібрали перший уро-жай лайму. Дерево прижилося і дало три плоди. За розмірами вони такі ж, як ті, що ростуть у теплих країнах. Щоправда, лайм акліматизовували в зи-мовому саду, заморозків він би не переніс. На Херсонщи-ні цього року також зібрали врожай хурми, граната тощо. У нас можна вирощувати еко-логічно чисті екзотичні куль-тури. Адже поки вони нові, то стійкі до впливу шкідників і хвороб.

Україна може робити добриво з медуз

Ефективність медуз для ор-ганічного підживлення ґрунту Азовський інститут рибного господарства довів ще на по-чатку 80-х років. Воду з меду-зами перекачували насосом на транспортне судно. Медузи розбивалися на дрібні шматки. Подрібнену масу закачували в поливні машини й вносили на поля. Через три доби сіяли ози-му пшеницю. Медузи багаті на біологічно активні речовини. До їхнього складу входять 17 найважливіших амінокислот, білки, азот, фосфор, що сприяє зростанню врожайності куль-тур. Медузи також допомага-ють затримати вологу. Зне-солені та висушені залишки медуз також підвищують вміст поживних речовин у ґрунті й водночас пригнічують ріст бур’янів.

Разом із гранатами завезли шкідника

В Україну завезли 20 тонн гранат із Туреччини, в яких знайшли середземноморську плодову муху. Це карантинний шкідливий організм. Раніше в Україну намагалися ввезти турецькі помідори, заражені південноамериканською то-матною міллю. Спочатку овочі привезли до Білорусі. Після ви-явлення в них шкідника ван-таж відмовилися приймати. Власники вантажів намагалися ввезти їх в Україну. Державні фітосанітарні інспектори Укра-їни прийняли рішення повер-нути заражені томати назад у Туреччину.

У Сумах зробили батончики із цвіркунів

Сумські науковці продо-вжують експериментувати над альтернативною їжею. Вони вже винайшли органічні чіп-си та веганське сало. Останній винахід – батончики із цвір-кунів. Це протеїнові батончи-ки з додаванням борошна із цвіркунів. При його 10-відсо-тковому вмісті смак цвіркунів не відчувається. Змінюється колір. Батончики стають більш темними. Науковці вдоскона-люватимуть винахід. Також працюють над винайденням напоїв без цукру, глютену та лактози.

Більше новин на Kurkul.com

Ярослав СОЛОГУБ

Родина Дзюб у селі Клишки Шосткинського району Сум-ської області купила доїльного робота. Він став першим в об-ласті й заміняє роботу десяти людей. Один працює біля 300 корів. Коштує робот 50 млн грн. Показує, скільки корова з’їла, випила та скілька разів доїлася. Головний плюс роботи – міні-мальне втручання людини, яке дозволяє виробляти молоко найвищої якості.

– Наша задача, коли ми ставили робота, – максималь-но зменшити участь людини. Щоб усе робив комп’ютер. Бо людина є людина – удома сі-мейні проблеми, ще щось. А комп’ютер як задав, так він і контролює. Є кормова станція, яка до робота в кожне доїльне місце подає корм. Корова поки доїться, вона їсть цей корм. Це як приманка, – розповідає Дмитро Дзюба, власник сі-мейної ферми, син засно-вника бізнесу.

На фермі працює батько, двоє синів та онук, яким допо-магають ще дев’ятеро місцевих жителів. Починали з обробки 3 тис. га землі. Самі ж заготов-ляли корми та селекціонували ВРХ. Люцерновий сінаж, гір-чицю, люпин, овес, кормовий горох, кукурудзяний силос ви-рощують і пакують самі. За цей час розрослися до господарства на 300 корів. Половина з них – дійне стадо.

– Спочатку ми були такі собі аля директори. На велосипеді «Україна» їздив, але був дирек-тором. А потім батько каже: «Ти, Льошо, навчався на зоотехніка,

тому застосовуй свої знання». І так мені батько корону лопатою поправив, і почали займатися тваринництвом. Потихеньку вник у справу й пішло-поїхало, – говорить Олексій Дзюба.

До впровадження роботів підштовхнуло усвідомлення того, що людей на селі стає все менше. Тому знайти тих, хто міг би працювати із сучасною аграрною технікою, практично неможливо.

– За п’ять років, коли про ро-ботів із доїння в Україні ніхто ще не говорив, ми вже вивча-ли досвід і шукали найкращу робототехніку в Росії, Білорусі, Німеччині, Нідерландах. Так само ретельно обирали й поро-ди корів. Сьогодні їх у нас дві – голштинська і джерсейська. Ті, як кажуть, «сметаною дояться», – додає Дмитро Дзюба, засно-вник ферми.

Робот-дояр працює 24 годи-

ни на добу, з двома короткими перервами на генеральне про-мивання системи. Він впізнає кожну корову завдяки наший-нику з вмонтованим чипом. Своїми «щупальцями» з доїль-ними склянками, куди вмонто-вана міні-камера, він знаходить соски вимені корови. Присмок-тується до них і починає доїти. Монітор показує не тільки кіль-кість надоєного, а й показники якості молока та стану тварини. Наприклад, швидко виявити і вилікувати мастит корів. Він аналізує молоко кожної чверті вимені, запам’ятовує показни-ки кожного доїння.

– Робот веде «досьє» на кож-ну тварину, пізнаючи її по дат-чику, що кріпиться на вухо. Ін-формація акумулюється в базі даних, дозволяючи проводити подальшу аналітичну обробку. Корови самостійно заходять до робота на доїння тричі на день.

Оператори машинного доїння, як правило, доять корів двічі на день. Корови після отелення, буває, і 4-5 раз приходять до робота, – продовжує фермер.

Після купівлі робота, розши-рили будівлю для утримання корів, глибоку підстилку замі-нили на гумові килимки. Вста-новили молокопровід, при-стрій для охолодження молока, автонапувалки й робота-чухал-ку. Він виглядає як маятникова щітка, яка від дотику корови починає рухатися. Плавно пе-реміщується по тілу худоби.

– До кормового столу й на-пувалок корова може підійти тільки через робота, який уне-можливлює небезпеку її недо-доїти чи передоїти, – розпові-дає Олексій Дзюба.

Також фермери планують запустити цех із переробки мо-лока, щоб робити повний лан-цюг від вирощування кормів до отримання молока екстра-якості. Але стримує, говорять, відсутність робочих рук.

– Усі їдуть за кордон працю-вати. Там 1000 євро зарплата, а у сфері тваринництва дуже важ-ко утримувати працівників на таку зарплату, адже сама по собі галузь є збитковою. Добре, аби були відповідні державні про-грами з підтримки молочного скотарства, у тому числі й ре-конструкція ферм, тваринниць-ких комплексів. Нині ж діє лише програма на відшкодування за ВРХ. А це лише півтори тися-чі гривень на рік. Це крапля в морі, – підкреслює господар.

Карина ХОМЕНКО

На Сумщині 300 корів доїть робот

Олександр Ситник, власник СТО в місті Глухів Сумської об-ласті, за свої гроші купив і ви-садив фруктові дерева на бе-резі місцевого Павлівського озера. У цьому допомагав його син Роман із другом Олексан-дром Шпетним. Посадили са-джанці груш та яблунь. Ця іні-ціатива була їхньою власною і чоловіки не прагнули розголосу. Та про таку благодійність стало відомо, коли попросили допо-моги в учнів ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.

– Затіяв цю справу не для преси. Просто захотілося. Якось ми сиділи з сином Романом і його другом Сашком в альтанці. І згадалося, як у моєму дитин-стві тут був прекрасний сад. Я тутешній, виріс на березі Пав-лівки. Ми з хлопцями раз по раз бігали по яблука до цього саду. Пам’ятаю, тут були ще й теплиці, скрізь порядок, краса, займалося цим «Зелене госпо-дарство». Потім його закрили, сад люди вирізали. Лишилося тільки два старезних дерева, які нагадують про минулі роки, – розповідає Олександр Ситник.

Закладання майбутнього саду почали з боротьби зі сміттєзва-

лищем. Із часом міський парк Кондовщина став запущеним. Автомобілі пляжників проклали собі там дорогу. Місцеві жите-лі стали зносити сюди побутові відходи. Звалище розросталося. Коли Олександр Ситник попро-сив іншого підприємця Володи-мира Гриба допомогти технікою, то отримав фронтальний по-грузчик без слів. Вирівняли міс-це, загребли звалище.

– Хлопці думали просто на-копати в лісі дичок. Прищепи-ти та й доглядати за деревами. Я вирішив купити готові са-джанці. Робити, так уже роби-ти, – сказав чоловік.

Яблуні та груші закупили в Конотопі. Вибрали сорти Чем-піон, Голден Делішес, Флори-на, груші Талгарська красуня, Яблунівська та Конференція. Такий подарунок коштував 10 тис. грн.

– Відразу знав, що ці гроші не працюватимуть на прибу-ток. Але вони можуть дати на-багато більше. Це й естетична краса на березі озера, і користь, і задоволення людям, – розпо-відає Олександр Ситник.

Благодійники сподівають-ся, що молодняк ні люди не пошкодять, ні кози не пооб-

гризають. Для комфорту міс-тян власник СТО вже побуду-вав, знову ж таки за власний кошт, велику альтанку на схи-

лі берега. Тут часто відпочи-вають не лише господарі, а й гості парку.

Анатолій ПОЛІЩУК

Подарували фруктовий сад

Олександр Ситник та Олександр Шпетний безкоштовно посадили яблуні

Робот-дояр коштує 50 мільйонів гривень

ФО

ТО

NE

DE

LYA

.IN

FO

ФО

ТО

CC

I.S

UM

Y.U

A

3№21 (166) 14 листопада 2018 року ПРОФЕСІЯ І РОБОТА

Посаду сільського старости ввели 3 роки тому, коли по-чали створювати ОТГ. Після об’єднання кожна колишня сіль-ська рада обрала свого старосту. Які його обов’язки та можливос-ті, з чого складається робочий день та як зробити село замож-ним і комфортним для людей, розказав Геннадій Крамар. Три останніх роки він працює старо-стою села Шевченківське Біль-мацького району Запорізької області. До того 2 скликання, а це 10 років, був головою сіль-ської ради в цьому ж селі.

– Ви виросли в Шевченків-ському. Працювали тут зем-левпорядником. Знали цю громаду, але перші вибори програли.

– Мені було 27 років. Це було 17 років тому, до революції гід-ності. Тоді було так: прийшли, сказали, хто буде керувати, його й поставили. А вже 2006-го я проводив агітацію. Написав програму, розніс листи в кожну хату. Було 6 кандидатів, але об-рали мене. 10 років головував. А після об’єднання в ОТГ люди обрали мене старостою. Це вже були інші вибори. Люди побачи-ли, як я працюю.

– Із чого починали?– Перше, коли став головою

2006-го, домігся, щоб дитячий садок працював протягом року, бо раніше функціонував лише сезонно. Потім узявся за благо-устрій. Із центром зайнятості уклали договір, за яким найма-ємо 5 людей двічі на тиждень. У нашому та інших селах регуляр-но прибирають і вивозять сміт-тя, косять траву, дбають, щоб було чисто на кладовищі. Зарп-лату їм селищна рада платить навпіл із центром зайнятості.

– Як починається робочий день старости?

– У селі є об’єкти, куди я за-ходжу перед тим, як прийти на робоче місце. О пів на восьму я, насамперед, у дитячому садку. Запитую, чи тепло, чи є вода, чи все в порядку на кухні. Тоді йду в амбулаторію, щоб знати, що й там усе гаразд. Бувають дні, що маю до 30 дзвінків від людей. Хтось шукає нотаріуса, десь су-сіди побилися чи навіть якщо побачать, що пляшку хтось ки-нув на дорозі – дзвонять. Маю в телефоні 900 номерів людей – це майже все наше село. Завжди кажу їм – якщо моєю роботою незадоволені або я помиляюся в чомусь – заходьте, поговоримо про це, разом подумаємо, як по-розумітися.

– Де навчилися такого від-чуття й розуміння громади?

– Я виріс у селі. Тому мені не чужі цінності цих людей. От, на-приклад, узяти кладовище. Я розумію, наскільки це важливе й сакральне місце для села. Уже 10 років доглядаємо могили, до яких не приїжджають. Якщо хтось ставить новий пам’ятник, старий забираємо на ці залише-ні могили. Зібрав групу копачів

із 5-ти чоловік. Вони і яму копа-ють, і з хати покійного виносять. Замінили стелу на кладовищі, щоб батюшка мав де відправи-ти. Поставили ворота, паркан навколо цвинтаря. Я отримав гарний досвід, коли працював тут землевпорядником. Це на-вчило розуміти зв’язок людей із їхньою землею.

– Чи несе відповідальність староста за те, хто і як корис-тується землею громади?

– Слідкувати за тим, щоб землі використовувалися раці-онально, за призначенням – це моє завдання. У нас 4,5 тисячі гектарів обробляє базове гос-подарство ТОВ «Придонецьке», яке входить до агрохолдингу «Лендфорт». Я задоволений тим, як вони працюють із людь-ми, сільрадою, як ставляться до землі. Це сучасний, інновацій-ний агрохолдинг, який обробляє землю новітньою технікою та за новітніми технологіями, що з кожним роком поліпшує якість ґрунту. Це не може не радувати, адже вони обробляють землю, яку орендують у пайовиків, точ-ніше, у жителів нашої громади. Тож ми можемо з упевненістю вважати, що наші паї в надійних руках. У нас посушливий клімат, цього літа взагалі не було дощів. Люди казали, що скільки поса-дили картоплі, стільки й зібра-ли. А агрохолдинг «Лендфорт» із року в рік збирає гарний уро-жай, бо там працюють гарні фа-хівці. Але навіть у несприятливі роки товариство турбується про пайовиків, Щороку збільшує орендну плату, продовжує вико-нувати соціальні зобов’язання.

– Як агрохолдинг «Ленд-форт» турбується про своїх

пайовиків?– Агрохолдинг «Лендфорт»

почав господарювати на базі товариства «Придонецьке» 5 років тому. Одразу підвищили людям виплати за паї, із 6 до 8 тисяч гривень, а на сьогодніш-ній день виплачують 16,7 тисячі гривень за один пай. Ідуть на-зустріч пайовикам і за потреби виплачують орендну плату на-перед. Замість разової виплати за пай можна щомісяця купу-вати продукти в магазині, який належить товариству. Прода-

вець веде облік, а потім госпо-дарство покриває борг коштами з паю. Якщо людина захворіла – звертається до керівництва ТОВ «Придонецьке» з медич-ними документами й отримує грошову допомогу на операцію або невідкладне лікування. Та-кож створили в нас робочі міс-ця. На сьогодні у «Придонецько-му» працює більше 100 чоловік, одержують зарплату, утримують сім’ї, сплачують податки.

– Які домовленості з агро-холдингом «Лендфорт» укла-ла сільська рада?

– Із ними легко домовлятися: бачать потреби громади й вирі-шують їх. Ледь не щодня до них звертаюся, прошу необхідної допомогти. За свій рахунок ка-чають воду для мешканців усіх сіл нашої колишньої сільради.

Навіть у ті села, де не оренду-ють паїв. Щороку на це ТОВ «Придонецьке» витрачає до 400 тисяч гривень. Також своїм ко-штом ремонтують водогін, а він старий, ламається 2-3 рази на місяць. Замінили вуличні ліх-тарі, за потреби їх ремонтують. Узимку розчищають дороги. У бюджет села додатково за ко-жен гектар, яким користуються, платять 25 гривень на розвиток громади.

– На що саме йдуть гроші,

які надходять від «Лендфор-ту»?

– Спрямовую на соціальну сферу. У дитячому садку заміни-ли штори, усі меблі, оформили ігрові кімнати. Закупили дорож-ні знаки, щоб закрити проїзд вулицями поблизу дитсадка й школи. Торік на виділені кошти від ОТГ відремонтували Буди-нок культури, але не вистачило на завісу та тло сцени. Вони ще з радянських часів, зносилися. Звернулися до «Придонецько-го», і вони відразу відгукнулися, купили нам спеціальну мате-рію, а ми вже в селі самі обстро-чили й виготовили 9 штор по 7 метрів завдовжки. Плануємо в центрі села, біля Будинку куль-тури, облаштувати парк із фон-таном, підсвіткою, зонами від-починку. Генеральний директор

агрохолдингу «Лендфорт» Євге-ній Боговін сказав мені: «Ваші ідеї – наші кошти». Пообіцяв найняти ландшафтного дизай-нера, щоб розмалював, як воно буде. За 2-3 роки зробимо. У нас люди навіть готові назвати парк «Лендфорт».

– Чим можна пояснити таку турботу з боку агрохол-дингу?

– Керівник холдингу Євген Боговін родом із Шевченків-ського. Він тут навчався в школі, працював. Але, думаю, більше важить те, що це соціально від-повідальна компанія. Вона під-тримує всі громади, де мають свої господарства, які входять до агрохолдингу. Ну й мають чим допомогти, бо хазяйнують з ро-зумом за сучасними технологія-ми. У них є чесність і щодо землі, і стосовно людей. От до їхнього приходу в нас землю орендува-ло господарство із Запоріжжя. Трохи жаднуваті були. Люди скаржилися, що не оформлюва-ли належним чином договори. А коли прийшов «Лендфорт», так і з документами порядок навели й виплати за паї підвищили. Із першого року почали дбати про село. Із того часу живемо з ними краще й краще. У нас на тери-торії є ще одне господарство «Лан-2000», але там працює до 10 людей із села. Тому «Придо-нецьке» – це наше основне під-приємство. На сьогодні ведуть ремонт торгового центру, це і благоустрій центру села, і нові робочі місця, і зручність для міс-цевих жителів. Це буде сучасний супермаркет, де люди зможуть придбати продукти, господарчі товари, насіння, добрива та за-соби захисту рослин для своїх городів, а також будівельні ма-теріали. До бюджету будуть до-даткові податки. Знаєте, легше стати хорошим господарем у своєму селі, коли землі громади обробляє відповідальне агропід-приємство.

– Чи достатньо має старо-ста повноважень?

– У мене дуже мало повно-важень. Хоча я був ініціато-ром створення Комиш-Зорян-ської ОТГ. Сподівався, що після об’єднання село матиме більше грошей у бюджеті. 2016 року держава дала на всю громаду 8 мільйонів. Із них 3 мільйони взяла собі Комиш-Зоря. Мені на Шевченківське перепало 1,6 мільйона. Але цього року із держбюджету на наш розви-ток ми не отримали від ОТГ ні копійки. Я був на навчанні в ін-ших громадах. Бачив, що можна по-справедливості розподіляти гроші. Тому на наступних ви-борах я агітуватиму за канди-дата, який запропонує прозо-рий і чесний розподіл коштів бюджету, щоб наші території розвивалися. Але найважливіше – пошана до людей у себе в селі. Якщо буде віра у власні сили, то буде й результат.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

Староста має телефони всіх людей селаГолова села має можливість господарювати, коли землі громади обробляє відповідальне агропідприємство

Генеральний директор агрохолдингу «Лендфорт» Євгеній Боговін сказав мені: «Ваші ідеї – наші кошти». У нас люди навіть готові назвати парк «Лендфорт»

Геннадій Крамар вважає, що після об’єднання в ОТГ старости не мають достатньо повноважень

ФО

ТО

ОК

СА

НИ

ТУ

ПА

ЛЬ

СЬ

КО

Ї

№21 (166) 14 листопада 2018 року4 Сільський Ревізор – це соціальний проект.Щомісяця журналісти інспектують село.За їхніми та читацькими оцінками буде обрано Село Року.

У селі Тубільці люди свого голову сільради вибрали вже вп’яте. Надія Шафікова очолює село п’яте скликання. Перед тим 21 рік працювала секретарем сільради. А починала із сільсько-го депутата в 20 років.

– Раділа так, як зараз радіють депутати, коли їх до Верховної Ради обирають. Це була шана від людей, честь і відповідальність, – пригадує Надія Шафікова, го-лова Тубільцівської сільської ради. – У сільраді працюю вже 40 років і я вже втомилася. На 5-й термін йти не хотіла. Дума-ла, буде децентралізація, швидко об’єднаємося, та й будуть пере-вибори. Щоб уже молоді ставали до керма. Але не так усе швидко виходить.

У сільську раду Тубільців вхо-дять ще села Березняки, Перво-майське і Хрещатик. До процесу об’єднання вже готові. Навіть із центром громади визначилися – підуть до сусіднього села Мошни.

– Якщо буде дружний де-путатський корпус і хороший очільник громади, то боятися нема чого. Де велика і дружна родина, там і толк є, – каже На-дія Шафікова. – У нас і в сільській раді зараз злагоджена робота, бо депутатський корпус дружний і кожен вболіває за село.

У самих Тубільцях живе 1100 людей. В основному пенсіоне-ри. Молодь із села тікає. Хоча, за словами голови, роботи в селі ви-стачає. Працює 5 підприємств і 3 фермерських господарства.

– У нас є підприємство з ту-рецькими інвестиціями «Ада-на», яке займається вирощу-ванням лохини, ожини та інших ягід. Аграрне підприємство «Юдана» та ПСП «Пономар», які теж дають селянам чимало ро-

бочих місць. Нещодавно в сусід-ньому селі з’явилася крафтова сироварня «Пані Коза». І най-більший роботодавець у районі – компанія «Миронівський хлі-бопродукт». Отже, той, хто хоче працювати, має роботу, – пере-конана голова сільради.

Місцеві підприємства в селі – це ще й наповнення до бюджету громади й запорука її розвитку.

– Наша «палочка-виручалоч-ка» – це депутат райради Анато-лій Маринчак. Завдяки йому ми не знаємо, що таке заметені до-роги. До нього й телефонувати не треба. Тільки випав сніг – чис-тить. Знає, що, крім нього, цього ніхто не зробить,– розповідає На-дія Шафікова.– Суттєву допомогу

громаді надає Сергій Якименко. Його підприємство «Пономар» піклується про місцевих футбо-лістів. Підтримує виїзди команди на турніри. Нам пощастило і з на-родним депутатом Владиславом Голубом. Він цілком виправдовує довіру своїх виборців і допомагає навколишнім селам. Так, у Ту-більцівській школі завдяки його допомозі замінили вікна. Фінан-сову допомогу отримала й амбу-латорія.

Однак найтепліше Надія Ша-фікова говорить про дочірнє підприємство МХП «Перемога Нова».

– За 40 років роботи в сільра-ді я не пригадую, щоб інвестори так допомагали селу. Виділяють

кошти на школу, дитсадок, Бу-динок культури, на свята. «Пе-ремога Нова» – це зараз наша надія на розвиток. Мені вже на-віть просити ті гроші незручно, бо стільки уже дали, – стверджує голова села.

«Перемога Нова» збудує в селі 3 бригади пташників. Спершу Тубільцівська громада провела голосування. Майже 99% селян підтримали будівництво потуж-ностей на території Тубільців. Офіційно село прийняло ново-го інвестора 17 вересня, але вже отримала від нього 3,7 млн грн на ремонт доріг. Завдяки цьо-му сільська рада змогла взяти участь у державній програмі співфінансування й залучити ще

додатково 3,9 млн грн на ремонт доріг із держбюджету. Ще 65 тис. грн виділили зі скарбниці села.

– Ще треба зробити освітлен-ня на кожній вулиці. Відновити Будинок культури, який згорів 10 років тому. Це вже робитимуть мої наступники, – каже Надія Шафікова. – Торік наш бюджет був майже 3,3 мільйона гривень. Маючи в підпорядкуванні 4 села, де є 4 клуби, школа, дитсадок, 3 ФАПи та амбулаторія, із таким бюджетом не надто розженешся. Чимало коштів витрачаємо на зарплати, електроенергію тощо. На розвиток села залишається мало, але ще ввійдемо до ОТГ, буде, сподіваюся, більше коштів і можливостей.

Сільський Ревізор протестував село Тубільці на Черкащині

ДорогиЗавдяки коштам інвестора, власного бюджету та державній програмі співфінансування від-ремонтували дороги в Тубіль-цях, Хрещатику і Березняках.ОсвітленняНа час ревізії в селі працював лише один ліхтар. Магазини та кафеЄ три магазини з широким асортиментом товарів і дві кав’ярні. У них люди відзнача-ють власні свята. Зв’язокХороший мобільний зв’язок Київстар, хоча 3G працює не скрізь. У державних установах є комп’ютери з вільним досту-пом до інтернету. Благоустрій Біля громадських і приватних будинків охайно.Є дитячий май-данчик. Потребує оновлення та тренажерів для старших дітей.

Лариса Мисак, завідувач сільської амбулаторії, скаржиться на нестачу кадрів. Молодь у село не їде, бо низька зарплата, а роботи багато. Обслуговують 4 села, а це близько 2,5 тис. жителів. Із них 320 дітей. Зате в амбулаторії, окрім необхідного медичного устаткування, є комп’ютер, інтернет. Закладу допомагає райдержадміністрація, народ-ні депутати. Двічі на рік у село приїздять спеціалісти обласної лікарні. Амбулаторії в Тубільцях також потрібні ремонт і автомобіль.

У школі в Тубільцях навча-ється 196 учнів із 4 навколиш-ніх сіл, яких привозять шкільні автобуси. Працює 23 вчителі. Мають 26 комп’ютерів і 3 план-шети в спеціалізованому класі.

Два роки поспіль школі до-помагає народний депутат Вла-дислав Голуб. На заміну вікон

виділив майже 100 тис. грн. Ще 56 тис. грн на відкоси надав со-ціальний партнер ДП «Перемога Нова».

– За фінансового сприяння ДП «Перемога Нова» вдалося провести випускний вечір, на який було виділено понад 30 тис. грн. На День учителя підприєм-

ство подарувало нам нову до-шку, – розказує Микола Майда-нік, директор школи.

Для дітей працюють гурт-ки образотворчого мистецтва, комп’ютерних технологій, за-пуску повітряних зміїв, фото-гурток.

– Раніше тут була початко-ва школа, а 2004 року зробили ремонт і відкрили дитсадок. Школа на 4 села в Тубільцях, а дитсадок на всі села в Березня-ках. Шкільний автобус усіх зво-зить. У нас збирається 69 дітей різного віку на 3 групи. Є 5 ви-хователів і музичний керівник, – розказує Олена Шафікова, директор дитсадка.

У садку зроблений ремонт, нові системи опалення та ме-блі. Окрім сільради, допомага-ють спонсори. У дитсадку є три комп’ютери. Один із них не-щодавно подарувала «Перемо-га Нова». Підприємство також купило дитсадку новий холо-дильник.Микола Майданік хоче, щоб у школі були сучасні кабінети фізики та хімії

У школі є гуртки фотографії та запуску зміїв

Надія Шафікова працює сільським головою Тубільців п’яте скликання

5№21 (166) 14 листопада 2018 року

Підготували Катерина НИКОНЧУК і Мирослава МИГИДЮКФото Артема СТУКАЛА

Оцініть інфраструктуру села, дізнайтеся більше про проект і візьміть участь в обранні Села Року на сайті SilskiyRevizor.com

Оцінки Тубільцям від Сільського Ревізора за 5-бальною шкалою

ПЕРЕВАГИ• у школі працюють різноманітні

гуртки;

• у дитсадку зроблено ремонт і є все необхідне;

• завдяки допомозі підприємства «Перемога Нова» у селі зробили ремонт доріг;

• працює соціальний магазин від «Миронівського хлібопродукту»;

• є підприємства, які забезпечують роботою;

• у села є власна футбольна команда.

Сільська рада – 4 Школа – 5 Спорт – 5Підприємства – 5 Дитсадок – 5 Дороги – 5Магазини та кафе – 4 Культура – 4 Зв’язок – 4Медицина – 4 Благоустрій – 3

НЕДОЛІКИ• Будинок культури без

ремонту;

• немає вуличного освітлення;

• в амбулаторії треба зробити ремонт;

• 10 років не працює консерв-ний завод;

• потрібно оновити дитячий майданчик;

• немає мобільного зв’язку Lifecell.

Новим партнером тубіль-цівської громади 2018 року стало підприємство ДП «Пере-мога Нова». Інвестор планує вирощувати тут батьківське поголів`я птиці для отримання інкубаційних яєць.

На підприємстві «Перемога Нова» працює 510 осіб з усіх навколишніх сіл. Компанія привозить і розвозить робіт-ників безкоштовно. Немісце-вим надають житло. Середня зарплата становить 8 600 грн. Обід для робітників коштує 1 грн.

– Днями компанія «Миро-нівський хлібопродукт» уві-йшла до трійки кращих ро-ботодавців аграрної галузі за версією міжнародної компанії Korn Ferry, – каже Геннадій Штефан, заступник дирек-тора підприємства із загаль-них питань.

Компанія планує ще створи-ти в громаді 90 робочих місць. Побудують 3 бригади курників. Рішення про будівництво по-годжували з місцевим населен-ням.

– Провели збори, презен-тували проект будівництва. За результатами голосування майже 99 відсотків мешкан-ців підтримали будівництво, – пояснює Геннадій Штефан. – Ми працюємо там, де люди нас підтримують. Будуємося там, де потрібні робочі місця, де села потребують інвестицій у розвиток. І позиція голови

правління ПрАТ МХП Юрія Ко-сюка така, що села, де є наші потужності, повинні жити кра-ще за інші.

Компанія не чекає, поки побудує потужності, а відра-зу розпочала вкладати гроші в розвиток села. Це й надання 3,7 млн грн на ремонт сіль-ських доріг, допомога школі, дитсадку, малозабезпеченим і багатодітним сім’ям, родинам воїнів АТО, пенсіонерам. Бе-руть участь в організації місце-вих свят.

– Немає такого, щоб ми про-сто викидали на село гроші. У селах, де ми працюємо, люди не стоять осторонь. Робили ре-

монт дороги, то люди стояли над бригадою і контролювали, щоб усе було якісно. Завдяки такій співпраці люди цінують те, що їм дали. Ми розвиває-мо в людях відповідальність за своє село, – підкреслює Генна-дій Штефан.

Компанія жодного разу не починала роботу в селах, де вже є пташники інших вироб-ників курятини. Також ніко-ли не перешкоджають роботі місцевого бізнесу. Зокрема, поряд із «Миронівським хлі-бопродуктом» на території громади продовжують успіш-но працювати чимало під-приємств.

Клуб у селі згорів 10 років тому. Перед тим там провели ремонт, замінили опалення, перекрили дах єврочерепицею.

– Думала, що мене на пен-сію проводжатимуть у цьому Будинку культури, а вночі за-мкнула проводка і все згоріло, – каже Надія Шафікова, голо-ва сільської ради Тубільців.

З області надали 200 тис. грн і ще 28 тис. грн – з району, але цього мало. Однак до цьо-го часу жодних коштів не на-дійшло. Люди самі очистили територію. Поставили пласти-кові вікна у вестибюлі, який не завалився. Там проводять ре-петиції масових заходів, а кон-церти – просто неба, на порозі будівлі. При клубі працює фоль-клорний ансамбль «Тубіляноч-ка». Його створили учні школи разом із учителями. Співають фольклорні пісні й відроджу-ють старовинний побут рідно-го села. Зокрема, виступають у традиційному одязі, який був поширений винятково в селі Тубільці. Більшість костюмів – із бабусиних скринь. Є одяг ще з 30-х років минулого століття. Артисти постійно беруть участь у районних фестивалях. Висту-пають в етнографічному музеї в Пироговому поблизу Києва. У школі облаштували кімнату-музей «Світлиця».

– «Світлиця» — це не мерт-вий музей. Проводимо тут вистави про українське село, вечорниці. І обов’язково ви-користовуємо весь інвентар музею. Збирали його по всіх навколишніх селах, – розказує Оксана Даценко, керівник шкільного гуртка з відро-дження традицій.

Люди також ходять на кон-церти до сусіднього села Пер-вомайське за півкілометра від Тубільців. Там є вокальний ан-

самбль «Горлиця», що об’єднав 8 жінок різного віку. Місцеві танцівники Коля Малюх і Ліза Бойко організували свою шко-лу танців у селі.

– Із самого початку ці за-няття з танців відвідувало більше 20 діток. Але взимку в клубі немає опалення, то за-раз залишилося чоловік 5. От вони займаються, незважаючи ні на що. Поставили буржуйку, але взимку все одно холод-но, – розповідає Тетяна Ма-ринчак, директор Будинку культури в Первомайсько-му. – Ці маленькі танцюристи виступають на всіх сільських святах.

Для культурного життя чо-ловіків у селі зібрали футболь-ну команду «Рось-Тубільці». У ній грають 18 осіб віком від 17 до 49 років. У районних чемпі-онатах вони вже кілька років поспіль посідають призові міс-ця. Тренує команду Анатолій Хуторний.

– Футболістів не вистачає. За останні 10 років прийшло 2-3 молодих гравці. Команду постійно підтримує фермер і районний депутат Анатолій Маринчак. Транспорт для ви-їздів на чемпіонати постійно надає власник товариства «По-номар» Сергій Якименко. Із місцевого бюджету теж виділя-ють кошти. Кілька разів хлоп-ців відправляли відпочити на море, – розказує Анатолій Ху-торний, тренер футбольної команди.

Великі надії тренер покла-дає на нового інвестора «Пе-ремога Нова». Чоловік уже 11 років працює на підприємстві й не з чуток знає про їхню соці-альну роботу. Зокрема, команді потрібна нова форма. А участь у районній першості коштує 10 тис. грн за сезон.

Інвестор зремонтував дорогиБудівництво птахофабрики селяни підтримали голосуванням

Серед підприємств в Ту-більцях працює родинне фер-мерське господарство «Юда-на». Обробляють 600 га землі. Вирощують пшеницю, соняш-ник, кукурудзу та сою. Хотіли б запустити консервний завод і плодово-фруктове виробни-цтво. Тим паче, що на околиці села вже все побудовано.

– Там ще складські примі-щення, теплиці, новий офіс. Підведені електрика, газ, стоять якісні холодильні установки. Заходь і працюй. Це все при-ватизував народний депутат із 3-го по 6-те скликання включно Валентин Зубов. Депутатська ді-яльність завершилася, зупинив-ся й завод. Уже 10 років минуло. Завод виставили на продаж. Для нас ціна кусається. Тому я поки його купити не можу. Якби зна-йшлися партнери, то ми б усе запустили, – каже Ігор Зубачов, керівник фермерського гос-подарства «Юдана».

Фермер працює в селі 18 ро-ків. Узимку весь час розчищає від снігу вулиці. Надає робочі місця. Цього року закупив тка-нину для сценічних костюмів для Будинку культури тощо.

Крафтову сироварню «Пані Коза» започаткували пересе-ленці з Криму Вікторія Бойправ та її чоловік Ігор Гаращенко.

– Ми жили в Ялті, з нашо-

го балкону було видно море. Вечорами ми любили сидіти на цьому балконі, пити хоро-ше вино й смакувати сиром із медом, – розповідає Ігор Гара-щенко.

Після анексії подружжя пе-реїхало в село Первомайськ. Ви-купили стару ферму й розвели 4 десятки кіз. Варити сир вчилися в українських сироварнях.

– Їздили по карпатських сироварнях, проходили на-вчання у світових майстрів, відвідували майстер-класи, – розповідає Вікторія Бойп-рав. – Часто працюємо вночі,

бо молоко готове до виробни-цтва. У нас ніколи не буде ма-шинного виробництва сирів. Усе своїми руками. Така в нас філософія.

Зараз роблять із десяток різних сирів із козячого та коров’ячого молока. Мають кіль-ка авторських рецептів. Сири «Ніжність» і «Попелюшка» цього року здобули перемогу в кон-курсі крафтових сирів у Києві. Сировари хочуть створити в селі виробничий кооператив, щоби люди могли здавати на перероб-ку коров’яче молоко за вигідною ціною.

Шукають партнера на готовий консервний завод

Створили мистецькі колективи та футбольну команду

Пересувний «Соціальний магазин» продає м’ясо по 15 грн за кілограм

Сири Вікторії Бойправ перемогли в конкурсі крафтового виробництва

№21 (166) 14 листопада 2018 року6 СВОЯ СПРАВА

Сумчанин Віктор Гринюк ску-повує в селах яблука. КамАЗом одразу відвозить на переробний завод у Київську область.

– У наших регіонах яблук у людей багато, а подіти їх ніде. Тому вожу в сусідню область. Скуповую у віддаленіших селах. Поблизу міст люди дуже перебір-ливі, задешево не здаватимуть, – пояснює Віктор Гринюк.

Розвішує оголошення біля сільради, магазину та церкви, що приїде скуповувати яблука. За тиждень телефонує в сільраду, щоб голова чи секретар нагадав людям про збір. Стає біля сільра-ди або магазину. Якщо селянин пропонує більше 10 мішків, їде в двір. За 1 кг яблук платить селя-нам 2 грн. Приймає й падалку, аби не було гнилих. Із мішків одразу висипає в кузов КамАЗа. Набирає 10 т. Зважує власними електро-нними вагами.

За тиждень робить дві ходки на завод.

– Щоб не стояти в чергах і не потекли яблука, домовився з керівництвом заводу, щоб мій товар приймали першим. За це віддаю 10 відсотків виручки. Цих коштів не шкода віддати, бо ж коли буде півмашини гниляків, то ще менше зароблю, – уточнює підприємець.

Підприємства приймають биті яблука по 3 грн за кг, цілі – 4 грн за кг. На пальне витрачає майже 1-2 тис. грн. Людям від-дає 20 тис. грн за тонну яблук. Стільки ж приблизно заробляє, але 2 тис. грн віддає заводу. Ви-ходить 15 тис. грн за ходку. За се-зон, із липня до кінця листопада, робить до 20 ходок. Заробляє 300

тис. грн. Якщо ж немає вантажів-ки – це не означає, що не можна заробити на яблуках. Тим паче, якщо вони свої.

Бізнес на закрутці окуплять п’ять сімей

– Переробляти можна все. Фантазії немає меж і гроші мож-на зробити з усього. У нас безвід-ходне виробництво. Наприклад, обрізані шкурки не викидаємо, а робимо з них пастилу. Додали до них цукру, перетерли й про-варили. Продавати можна по 40 гривень за кілограм, – розказує Тетяна Сус із села Матвіївка Вільнянського району Запо-різької області. – Яблука вигід-

ніше продавати не свіжими, а у вигляді варення. Так вони довго не псуються й мають більший попит. Особливо, коли додати різні домішки, типу лаванди чи мускатного горіха.

Банки не обов’язково купу-вати гарні й фігурні. Радить придбати в інтернеті вживані. Пластикові відерця купити в ди-тячому садку, де в них отриму-ють пасти чи соки. Їх продадуть за низькою ціною. Продукцію реалізовувати в місті.

– Цех можна й не відкрива-ти. Краще робити на кухні, тому справа окупиться за рік-два. До-статньо знайти близько 5 сімей, які готові брати у вас продукцію постійно. Люди в місті не займа-

ються консервацією. У них всюди євроремонти, які легко псують томатний сік чи інші продукти під час приготування. Найвигід-ніше шукати клієнтів між ліка-рями. Вони хочуть отримувати здорову їжу, але не мають часу її заготовляти. Якщо людина не вживає оцту, можна додавати ли-мон чи кислі фруктові соки, – ра-дить Тетяна Сус.

Cтає популярною фруктова карамель

Василь Дехтяр із селища місь-кого типу Маньківка Черкаської області має великий яблуневий сад. Половину яблук збуває сві-жими, а решту жінка бере на пе-

реробку. Робить квас і карамелі-зовані яблука на шпажках.

– Цей вид бізнесу на караме-лізованих яблуках підглянув в американців. Підмітив у кіно, що там завжди на якесь сімейне свято пригощають такими соло-дощами. Потрібен цукор, яблука, дерев’яні палички та провоще-ний папір, в який замотую го-товий десерт, – розказує Василь Дехтяр.

Найдорожчим у цій продук-ції є карамелізатор для фруктів. Коштує 6 тис. грн. За день може виготовити 4 кг карамелі. Її ви-стачить на 100 яблук. Порція карамелізованих яблук коштує 25 грн. Посипають їх добавками – повітряним рисом, маком, цу-кровими посипками.

– Важливо вибрати правиль-не місце для магазину. Тоді він окупиться за півроку. Поки не-має грошей, торгуємо в палатці надворі. Місце для продажу має бути людне. Вибрав у Черкасах парк біля торгового центру та кі-нотеатру. Там на вихідних гуляє багато батьків із дітьми, – уточ-нює підприємець. – Найбільші виторги – у вихідні. За день ку-пують понад 30 штук. До інших міст надсилаємо поштою. Десерт не псується кілька тижнів.

Для виготовлення квасу треба яблучний сік, цукор, сухі дріжджі та розчинна кава. Потім для фа-сування скляні пляшки чи банки. Щоб дорожче продати, прикра-шають і клеять оригінальну на-ліпку. Завдяки переробці можна заробити вдвічі більше ніж про-сто продати яблука.

Марина БОНДАРЕНКО

Перероблені яблука вдвічі дорожчі За сезон на закупівлі яблук власним КамАЗом заробляють 300 тисяч

Яблука для блиску натирають олієюВигідно висушити яблука й продати на узвари. Для цього потрібна сушарка, яка коштує від 600 грн. Щоб швидше переробити більше яблук, беруть на більше поверхів, така коштує вже від 800 грн. Готову сушку краще про-давати не на кілограми, а на літри. Літрова банка продукції коштує 40 грн. Щоб не стояти на базарі й не платити за тор-гове місце, краще продавати через інтернет. Якщо продають на базарі свіжі яблука, для надання то-варного вигляду їх натирають махровим рушником, змоче-ним олією.

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ТЕ

ТЯ

НО

Ю С

УС

Тетяна Сус фасує повидло на продаж у відра, куплені в дитячому садку

Тернополянка Надія Князевич ліпить вареники та пельмені на замовлення. Разом із подругами працює в себе вдома.

– На домашніх варениках і пельменях за тиждень можна заробити 2 тисячі гривень. Кіло-грам пельменів зі свинини ко-штують 90 гривень. Найдорожчі з індичатини – 140 гривень за кілограм. Ліплю ще з курятини та яловичини. Вареники – як со-лодкі з фруктами та сиром, так і солоні – з картоплею, сиром, зеленню, лівером, грибами. Спо-чатку заробляла мало, бо не було постійних клієнтів. А тепер ефект сарафанного радіо працює, одні одним радять. Головне – ліпити з душею. Інколи стараюся зробити за бажанням клієнта. Так, одній жінці спеціально ліплю кольоро-ві пельмені з рибною начинкою. Стараюся постійно оновлювати асортимент, – розказує Надія Князевич.

Жінка рік у декретній від-пустці. Раніше працювала ви-хователькою в дитячому садку. Одного разу наліпила пельменів і виставила їх на продаж у со-цмережі. За дві години прийшло перше замовлення на 4 кг. Через місяць Надія Князевич зрозуміла,

що з усіма замовленнями сама не справляється, і залучила до спра-ви подруг.

– Спочатку було важко, бо ще не знала пропорцій і довше лі-пила пельмені, тепер усе як кон-веєр. Щоб полегшити роботу, ку-пила тістомішалку та електричну м’ясорубку, – продовжує жінка. – За 40 хвилин наліплюю кілограм вареників. За день із подругами ліпимо до 28-32 кілограмів.

Щоб залучити побільше клі-єнтів, намагається здивувати на-чинками та найголовніше – пиль-нує за якістю продукції.

– Беремо якістю й смаком. Те-пер ще й креативністю. Ввели в асортимент кольорові вареники та пельмені. Яскраво-зелені, жов-ті, червоні. До тіста додаю лише натуральні інгредієнти. Спеці-ально заморозила шпинат і гар-буз. На Хеловін наліпила чорних пельменів, – ділиться Надія Кня-зевич. – Кольорові пельмені час-то купують на подарунок. Тому пакую їх у спеціальну прозору фольгу.

Для доставки продукції купила міні-холодильник.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Продаж вареників приносить до 10 тисяч прибутку

Кольорові пельмені беруть дітям і на подарунок

ФО

ТО

МА

Р’Я

НИ

ОЛ

ІЙН

ИК

Максим Скоповський із се-лища міського типу Іванків Київської області заробляє на продажу фундука від 80 до 100 тис. грн за сезон. Із кожним ро-ком прибуток зростає залежно від кількості горіхів. Фундук стало вигідніше вирощувати ніж пшеницю. Клімат теплішає й зменшується кількість опа-дів. Це якраз добре для росту цього горіха. На одному місці може рости понад півстоліт-тя. Найкращі врожаї дає з 7-8 року, по 2,5 тонни з 1 га.

– Зайнявшись вирощуванням фундука, зрозумів, що заробити гроші можна легко. Не треба що-року сіяти, сапати чи збирати врожай, як у картоплі чи іншої городини. Зараз фундук дуже затребуваний на ринку. Виграв той, хто посадив його раніше й зараз тільки пожинає плоди. Щоб засадити поле цими са-джанцями, на них же треба чи-мало викласти. А потім чекати, щоб вродили. Дворічні дерева коштують від 60 гривень, – роз-казує Максим Скоповський.

Кілограм чищеного горіха

коштує 200 грн, а в шкаралупі – удвічі дешевше. Якщо купити установку для чищення, можна непогано заробити.

– Знайшов хороший збут на ринку в столиці. Вожу туди сир на продаж. Там познайомився з продавцем сухофруктів і об-мовився, що не маю де подіти горіхи. Відтоді купує в мене до-рожче ніж оптовики. Зате де-шевше ніж йому поставляють перекупники. По 130 гривень, бо горіх у мене крупний, – роз-повідає Максим Скоповський.

Також непогано заробляє на продажу фундука господиням, які роблять печиво чи домаш-ні цукерки. Знаходить їх через інтернет.

– На шоколадні заводи та фабрики не пробитися. Там великі постачальники все за-хопили. А оптовикам удома здавати не хочуть, бо скупову-ють за півціни. Собі навар ма-ють, а ми – тільки збиток. Мій продаж хай і довший, зате ре-зультат кращий, – підсумовує чоловік.

Марина БОНДАРЕНКО

Фундук вигідніше вирощувати ніж пшеницю

7№21 (166) 14 листопада 2018 року ЗЕМЛЯ

Після смерті бабусі мені в спадок дістався її земельний пай. Як правильно оформити землю? – запитує Ганна Жмут із Полтавщини.

Якщо небіжчик залишив за-повіт, то пай успадковують за тими ж правилами, що й інше майно, зокрема – нерухомість. Для цього потрібно звернутися до нотаріуса. Він надасть пере-лік необхідних документів, які потрібно зібрати. Потім треба здійснити державну реєстрацію правочину й через півроку після смерті спадкодавця стати по-вноправним власником паю.

Коли ж небіжчик не залишив заповіту, в якому визначив спад-коємців, ними в рівних частках стають родичі першої черги. Якщо ж їх немає, право на спад-кування переходить до родичів ближчого ступеня споріднення. Перелік черг успадкування міс-титься в главі 86 «Спадкування за законом» (статті 1258-1267) Цивільного кодексу України.

Щоб отримати земельний пай у спадок, треба протягом шести місяців із дня відкриття спадщи-ни звернутися до нотаріуса із за-явою про її прийняття. До заяви необхідно додати: документ, що посвідчує право власності по-мерлого на земельний пай. Це сертифікат на право на земель-ну частку – пай єдиного зразка. Свідоцтво про смерть спадко-давця. заповіт або документи, що є доказом родинних зв’язків із ним, паспорт та ідентифіка-ційний код спадкоємця. Також потрібно додати документи, що підтверджують місце відкриття спадщини. Такими документа-ми можуть бути довідка житло-во-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-бу-дівельного кооперативу про ре-єстрацію (постійне місце про-живання спадкодавця), запис у будинковій книзі про реєстрацію – постійне місце проживання спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до при-зову на військову службу мешкав за відповідною адресою.

Якщо таких документів не-має чи ви їх не знайшли, тобто автоматично підтвердити місце відкриття спадщини не вдалося, маєте право звернутися до суду. У разі позитивного рішення додай-те до пакета документів копію судової ухвали про встановлення місця відкриття спадщини, що набрала законної сили.

Ось і все. Документи гото-ві. Тож тепер ніщо не завадить нотаріусу видати вам свідоцтво про право на спадщину. Саме цей документ і надає право розпоряджатися успадкованим майном, зокрема, здавати пай в оренду сільгоспвиробникам.

Якщо ж вам так і не вдалося зібрати всі документи, які, за за-коном, необхідні для прийнят-тя спадщини, рук не опускайте. Адже маєте можливість зверну-тися із судовим позовом про ви-знання права на земельний пай у порядку спадкування.

На запитання читачів відповідає

Андрій Бітріков, адвокат

КОНСУЛЬТАЦІЯ

В Італії хочуть давати землю на народження дитини

Уряд країни планує безплат-но надавати земельні ділянки родинам, у яких народжувати-меться третя дитина. Щоправ-да, не назавжди – а тільки на 20 років. Стосується це батьків, у яких третя дитина з’явиться в період між 2019 і 2021 роками.

Мета – боротьба зі скоро-ченням рівня народжуваності в країні.

Італійська влада має ще один «інтерес» – активно роздаючи ділянки, планують розв’язати

проблему землі, що перебуває в державній власності. Утриму-вати її за бюджетний кошт дуже дорого.

Утім, місцеві аналітики по-боюються, щоб така щедрість не перетворилася на елементар-ні оборудки за принципом «на тобі небоже, що мені негоже». Бо уряд планує роздавати іта-лійцям непривабливі земельні ділянки, які місцеві ради часто змушені утримувати за рахунок великих витрат.

За площею сільгоспугідь Україна на другому місці у світі

У Білорусі кібер-уміль-ці створили новий стартап OneSoil, який передбачає ство-рення інтерактивної карти сільськогосподарських угідь. До реєстру вже внесли інфор-мацію про орні землі 42 євро-пейських країн і США. Цікаво, що, за даними OneSoil Map, Україна посідає друге місце за площею сільгоспугідь після Сполучених Штатів Америки. Йдеться про майже 40 міль-йонів гектарів. Значно посту-

пається нам третя в рейтингу Франція – там 25,7 млн гекта-рів ріллі. При цьому, за даними білоруських дослідників, най-більше поле в нашій країні має площу 2 тисячі гектарів.

Щодо планів авторів OneSoil, то до 2019 року на карту хочуть додати відомос-ті з Південної Америки й Ав-стралії. А до 2020 року білору-си планують охопити весь світ.

Підготував Олександр РЕДЬКО

Земля подорожчає майже втричі

Початок на стор. 1

Зростання вартості україн-ської землі прогнозують аналі-тики Світового банку.

– Ми прогнозуємо, що ціни на продаж землі зростуть до 3-3,5 тисячі доларів за гек-тар. Зараз земля коштує 1-1,5 тисячі доларів. На-слідком цього, зокрема, буде збільшення роз-мірів нашої фінансової допомоги вашій країні, а також інвестицій, які при-йдуть в українську економіку. Бізнес готовий платити більше за визначеність і можливість уникнути інвестиційних ризи-ків, – заявила Сату Кахконен, директор Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови.

Міжнародні аналітики роз-раховують, що вільний продаж землі та поступове збільшення її вартості допоможуть нашим селянам позбутися багатьох фінансових проблем. Хтось, приміром, зможе продати ро-динні паї й започаткувати свій бізнес. Хтось отримає додатко-вий ресурс для навчання дітей чи придбання їм житла. Якщо вдатися в деталі й математику, то розрахунок буде приблизно таким. Середньостатистичний розмір паю в Україні – 4 гекта-ри. Звичайна сільська родина має 2-3, а то й 4 паї. Продаєш вісім гектарів по 3 тисячі до-ларів – отримуєш 24 тисячі. За цю суму вже можна купити од-нокімнатну квартиру в Києві. Але це все одно мізер порів-няно з тим, що отримують за свою землю в сусідніх країнах. До того ж навіть, щоб отримати такий мізер, потрібне відкрит-тя ринку землі. Зараз же селяни отримують ще менші копійки, здаючи земельні паї в оренду.

Якщо українцям платять у середньому 40 євро за річну оренду одного гектара землі, то в Словаччині – щонайменше 50 євро, Чехії – 96, Угорщині – 150, Болгарії – 225, Нідерландах – майже 800 євро.

У середньому по Україні гро-мадяни-власники паїв отрима-ли по 1369 грн за гектар. 2016

року ця сума не досягала й 1100 грн. На сайті Держгеокадастру є конкретні цифри вартості оренди української землі в регіональному розрізі. Дані – за 2017 рік, оскільки за цьогорічну оренду госпо-дарники із селянами ще не розплатилися. Найбільше отримують власники зе-мельних наділів на Черкащи-ні. Середній розмір орендної плати там майже наближається до 3 тис. грн за гектар. Віднос-но непогані гроші отримали за свої паї жителі Полтавської області – 2553 грн, Харківської – 2111 грн, Сумської – 2100 грн за га. Розмір орендної плати відрізняється навіть у межах одного населеного пункту. І це залежить, здебільшого, від до-брої волі орендаря. Бо власни-ки паїв вплинути на цей про-цес фактично не можуть.

– У нашій родині – три паї, – розповідає Тетяна Костюк із Чернігівщини. – Мати має два наділи по чотири гектари – свій і той, що дістався в спадок від померлого батька, я – два гекта-ри, які отримала як працівник соціальної сфери. Нашу землю орендують два різні підприєм-ства. І платять вони за корис-тування нею по-різному. Мати отримує десь по 9 тисяч гривень за кожен чотиригектарний пай. А я – 7 тисяч за два гектари. Тоб-то на двох наділах мати щороку втрачає 10 тисяч гривень. Для нашої родини – це колосальні гроші. Бо тільки завдяки оренді землі та власному господарству вдається зводити кінці з кін-

цями. Син – студент, донька – школярка, а зарплата в чоловіка мінімальна. Тож хотіли якось і материні паї передати щедрі-шому господареві. І не ми одні. Зібралися із сусідами, почали з’ясовувати, як це зробити. Але виявляться, що ніяк. Бо оренда-рі між собою якось там домови-лися й поділили сфери впливу. Ворон воронові ока не виклює. Хоча й у нас бувають рейдерські битви за врожай. У сусідньому районі пару років тому навіть стріляли.

Отже, маємо ще один, не притаманний «цивілізованому світові» і звичний для Украї-ни, парадокс. Замість того, щоб боротися за прихильність зем-левласника, заохочуючи відда-ти землю в оренду саме йому, орендар почувається справжнім господарем на селі й диктує свої умови. І правди при цьому не знайдеш – адже юристи-крюч-котворці подбали про те, щоб при вивченні нав’язаних селя-нам орендних договорів і «ко-мар носа не підточив».

Якби таких орендарів було небагато, у ситуацію міг би

втрутитися Антимонопольний комітет. Але їх – десятки тисяч. Сотні з них – доволі потужні холдинги й товариства, які мо-жуть дозволити собі диктува-ти «правила гри». В Україні на різних рівнях точаться дискусії довкола того, що із цим робити, – аби і власників паїв захисти-ти, і не допустити надмірного втручання держави в господар-ську діяльність сільгоспвироб-ників. Адже вони годують і нас, і жителів ще багатьох країн сві-ту. Однозначної позиції щодо цього немає. Як немає і єдиної відповіді на одне з головних для наших співвітчизників питань – чи дозволяти вільний продаж безцінної української землі?

Владислав РАДІЙЧУК

Запрошуємо висловити вашу думку щодо відкриття ринку продажу землі на сто-рінці «Земля» у нашій газеті. Також ставте запитання, які вас цікавлять і стосуються користування земельними паями. Листи надсилайте на адресу редакції.

Харківська32 549

Вінницька27 078

Волинська21 607

Житомирська21 165

Київська26 194

Черкаська33 931

Кіровоградська32 107

Миколаївська27 078

Чернігівська23 873

Полтавська30 283

Дніпропетровська27 078

Херсонська34 370

Донецька31 167

Луганська27 078

Запорізька25 254

Сумська26636

Одеська31 167

Рівненська22 049

Львівська22 049

ЗакарпатськаЧернівецька32992

Хмельницька29 841

Івано-Франківська26 194

Тернопільська28 901

АР Крим25 697

27 520

Середня нормативна грошова оцінка на 1 січня 2018 року

по Україні 27520 грн/га

ЗА

ІН

ФО

РМ

АЦ

ІЄЮ

Д

ЕР

ЖГЕ

ОК

АД

АС

ТР

А

№21 (166) 14 листопада 2018 року8 ГОРОДНИЦТВО

Ранні сорти помідорів обирають з осені

Найпершими свіжі помі-дори мають ті городники, які вирощують надранні сорти з розсади. При цьому багато хто довіряє тільки своїй розсаді й перевіреним сортам. Сіють їх іще взимку, тому вже тепер саме час обрати найкращі сорти то-матів і запастися насінням.

Цей городній сезон у черго-вий раз довів надійність і ефек-тивність надранніх сортів. Вони починають плодоносити вже із середини червня. У цей час ще немає холодних раптових злив, фітофтори, що згубно впливає на рослину. А якщо надранні сорти вирощувати в теплиці, то врожай буде ще на 2-3 тижні раніше. Теплиця також захи-щає томати від температурного стресу, хвороб і шкідників.

Надранні сорти також вигід-ні для вирощування на продаж, коли на перші овочі високі ціна та попит. Щоб отримати рясний і транспортабельний урожай для продажу, найкраще підхо-дять гібриди Примадонна F1, Фурор F1, гібрид 2017 F1, Гали-на F1, Рожевий захват F1, Ліга F1 і найкраща новинка цього року – гібрид Ванга F1.

Серед названих сортів один із найзатребуваніших у горо-дників гібрид Фурор F1. Цей сорт, окрім основних переваг надранніх томатів, має ще й високу стійкість до хвороб, спе-ки й тривале плодоношення. Плоди червоні, запашні й смач-ні, маса 200-300 г. Вони щільні, завдяки чому добре транспор-туються. Кущі ростуть до 80 см заввишки. Лежкість плодів дуже хороша – майже 1,5 міся-ця ви можете мати свіжі й ра-зом із тим стиглі плоди для їжі або продажу.

Із червоноплідної колекції ранніх сортів рекомендова-ний сорт Надранній. Останні два сезони він давав не тіль-ки надранній урожай, а ще й з високими показниками якості томатів. Плоди сорту Надран-ній мають червоно-глянцевий відтінок привабливої округлої форми масою 200-250 г. Дріб-них плодів на кущі немає. Кущ росте заввишки до півметра.

Завчасний вибір і придбан-ня насіння допоможе посіяти й виростити якісну розсаду в потрібну пору й у результаті отримати надранній щедрий урожай якісних томатів. Тож не баріться.

Агроном-магістр Олексій ЛАЗАРЄВ,кандидат сільськогосподарських

наук, доцент Олена ЛАЗАРЄВАwww.lazareva.info

на сайті: www.seed.ua або за тел.: 066-698-23-23096-698-23-23

Для каталога пришліть у вашому конверті порожній конверт зі

зворотною адресою та маркоюна а/с 44, Київ, 03083

або www.seed.ua

Замовляйте насіння томатів Надранній,

Фурор F1 та інше насіння«Від Лазарєвих»

– Щоб мати гарантовано ба-гаті врожаї, найкраще вибира-ти сорти, виведені працівника-ми Інституту овочівництва та баштанництва НААН України. Вони районовані та пристосо-вані до наших ґрунтів і кліма-ту, – радить Оксана Сергієнко, завідувач лабораторії селек-ції пасльонових і гарбузових культур Інституту овочівни-цтва та баштанництва НААН України. – Із крупноплідних найкраще цього року показа-ли себе сорти Ювілей, Універ-сал, Славута й Ждана. Гарбуз Ждана дозріває в таку ж пору, але в нього сірі плоди з черво-но-помаранчевим м’якушем. Їх вирощують для отримання м’якоті та великої кількості насіння. З нього добре чавити олію.

Відомий український сорт Мозоліївський із жовтими пло-дами до 8 кг, які дозрівають за 120 днів. За це сорт називаєть-ся ранньостиглим. Усі ці сорти виведені на Дніпропетровській дослідній станції Інституту овочівництва та баштанництва НААН.

– Новинкою цього року з гар-бузів є Король, який важить 5-6 кілограмів. Має вдосталь насін-ня та солодку м’якоть. Щоб на-росли більшими, розширюють площу живлення. Чим рідше посіяти, тим більшим буде плід. Та насіння від того буде мало, – продовжує Оксана Сергієн-ко. – Для порційного запікан-ня підходить сорт Польовичка. Сіра шкірка з помаранчевою м’якоттю. Його люблять госпо-дині, коли запікають усередині них м’ясо. Тоді й подача гарна і смак незрівнянний.

Із мускатних гарбузів люди найбільше вподобали сорти Бальзам і Доля, які формою схо-жі на гітару. У мускатних най-більше каротину та цукрів. Уро-жаю дають 40 т/га. Дозрівають 4-6-кілограмові плоди за 130 днів. В олії з насіння велико-плідного та мускатного гарбузів

найвища концентрація ліноле-вої кислоти. Вона вважається найбільш цінною. Особливо ба-гато її в мускатному сорті Но-винка та сортах великоплідного гарбуза Польовичка і Валок.

Для олії довготривалого зберігання придатніші сорти твердокорого гарбуза, насін-ня якого містить підвищену кількість олеїнової кислоти, бо вона стійкіша до окислення. Приміром, голонасінні сорти Південний і Гамлет. Завдяки відсутності шкірки переробка на олію буде дешевшою.

Плоди сорту Спагеті неве-ликі, жовтого кольору, вагою до кілограма. Нагадують дині. Достигають за два місяці. Після варіння м’якоть розпадається на довгі тонкі смужки, як ма-карони. Можуть зберігатися на городі під плівкою за 5-7 граду-сів морозу. Узимку зберігають у коморі на соломі в 3 ряди хвос-тиками догори.

Частіше за інших в Україні на насіння висівають кормові сорти великоплідних гарбузів: Волзь-кий сірий 92, Валок, Стофунто-вий, Народний. Справа в легко-му відділенні шкірки від ядра, достатньому розмірі та товарно-му вигляді. Вихід насіння прак-тично не залежить від розміру і маси плоду. Але підвищити його можна загущеністю посівів. Хоч зменшиться вага плодів, зате їх наросте більше. Тому одному гарбузові потрібно не більше 2 кв. м площі живлення.

– Найсприятливіші для ви-

рощування гарбузів півден-но-східні регіони України – Луганська, Донецька, Дніпро-петровська, Запорізька, Мико-лаївська, Херсонська та Одесь-ка області, – розповідає Ірина Бобось, кандидат сільгосп-наук, доцент Національного університету біоресурсів та природокористування.

Для отримання якісного на-сіння його потрібно збирати на 80-й день від утворення плоду.

Карина ХОМЕНКО

Українські селекціонери вивели гарбуз Король

Американець Стів Делітас виростив найбільший у світі гарбуз вагою 984 кг

Від совки захищають сівозміниПоганими попередниками для гарбузів є соняшник і кукурудза. Вони виснажують землю та витягують корисні речовини. Також не бажано садити на місце гарбузових, бо від них передаються хвороби. Це диня, кавуни, огірки. Краще після томатів, гороху, сої. Гарбузи дуже потерпають від совки. Щоб вона не завелася на городі, 6-7 років не можна сіяти гарбузи на попереднє місце.

Оксана Мельник із села Скибин Броварського району Київської області в листопаді сіє в теплиці огірки. Вони до-зрівають якраз на Новий рік. Вибирає ранні сорти, які до-стигають за 40 днів.

– Моєю гордістю є сорти Щедрик і Барселона, які дости-гають за сорок днів після по-садки. Вони не примхливі в до-гляді та підходять для посіву в будь-яку пору року. Спеціаль-но для зимового вирощування створили огірки Бобрик. Пло-ди в них довші за попередні, але дозрівають пізніше – на 45 день. На пробу минулого року взяла сорти Вояж F1 і Кураж F1. То що сказати, порадували.

Плоди без гіркоти, вагою 110 г, зелені зі світлими смугами. На одному кущі їх наростає до восьми кілограмів, – розказує Оксана Мельник.

Ґрунт для теплиці готує з осені. Він має складатися з азотовмісних матеріалів. Для цього змішує землю, торф, пе-регній, очерет чи солому. Ці органічні залишки зроблять ґрунт легким і повітропро-никним. Сіє насіння в торф’яні стаканчики і ставить на стела-жі в теплиці. Так корінець не пошкодиться, бо залишиться в ґрунті, в якому ріс. Коли ви-росте два справжні листки, пе-ресаджує в землю на відстані 30-40 см. Біля кожного куща

розсади вкопує металевий прут або дерев’яну палицю, на яких огірок плестиметься.

– Огірки взимку легко ви-рощувати на кокосовому субстраті. Він продається в садових магазинах. Можна й не висипати в спеціальні ко-ритця, а сіяти насіння прямо в мішки. У них зробити отвори й протягнути крапельницю, через яку проходитиме вода з добривами, – радить Юрій Вітрук, кандидат сільсько-господарських наук Націо-нальної академії аграрних наук України. – Під час зи-мового вирощування огірків треба не забувати, що це сон-целюбиві рослини. Оскільки

зараз скоротився світловий день до 8 годин, то їх дове-деться досвічувати лампами по 15 годин.

– Овочі люблять вологе по-вітря. Розставте діжки з гаря-чою водою, які заразом ще й обігріють приміщення, – ра-дить спеціаліст.

Також у теплиці перед Но-вим роком вирощують цибу-лю. Ящики з нею ставлять у два яруси, цибулини розкла-дають суцільним шаром. Через деякий час вони виганяють пір’я, схоже на зелений килим. Зрізають зелень, коли виросте до 35 см.

Анатолій ПОЛІЩУК

Огірки до Нового року вирощують на очереті

ФО

ТО

UJS

ZO

.CO

M

9№21 (166) 14 листопада 2018 року ТВАРИННИЦТВО

До якого віку тримають кіз і як його визначити?

Кози, не зважаючи на ви-тривалість і невимогливість, не довгожителі. Молодість кози триває до 4 років. Далі почина-ються процеси старіння. Піс-ля 8 років тримати не вигідно. Але придбати козу краще після першого окоту, щоб можна було впевнитися в її продуктивності.

Визначити вік кози досить складно. Метод за станом рогів, як у корів, у кіз не працює. За формою та довжиною борідки вік тварини визначити теж не-реально. Найкраще звернути увагу на зуби. Цей метод по-требує знань анатомії та нави-чок. Постійні зуби в кози вста-новлюються в 4-річному віці. При цьому нижні різці широкі й крупні. У 7-8 років вони зна-чно стерті, завужені, між ними з’являються щілини.

Чи можуть зашкодити ху-добі гарбузи з насінням?

Ні, насіння – це найбільш по-живна та корисна частина гар-буза. Воно багате на білки, мі-кроелементи та вітаміни. Але лушпиння від насіння пере-травлюються гірше. Щоправда, у жуйної худоби шлунок влашто-ваний так, що це йому під силу.

Давали свиням ліки від глистів, через скільки часу можна їх різати?

У різних препаратів свій термін виведення з організму. Строки вказуються в настанові й можуть тривати від кількох днів до місяця. Інша справа – це доцільність обробки свині від гельмінтів невдовзі перед забоєм. Найкраще проводити профілактичну дегельмінти-зацію відгодівельних свиней у віці 2 місяців. У свиноматок – двічі на рік. Рекомендовано за 2-3 тижні перед опоросом.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Осінь – найкращий час для купівля коня. Зараз його мож-на взяти за 13-20 тис. грн. Тоді як весною буде всі 25 тис. грн. Наприкінці осені ціна на коней знижується, бо роботи взимку майже немає, а годувати твари-ну потрібно. Навесні ж саме по-чинається робота, і прогодува-ти худобину легше. Тому й ціна зростає.

– Жінка відмовляла рік від покупки коня. Казала краще купити мотоблок, щоб гною не вигортати й на сіні рук не рвати. Але не послухав її і взяв собі Принца. Їздив по нього в сусіднє село. Цей жеребець був нарозхват, бо йому тільки п’ять років. Господар зламав ногу й мусив продати коня, бо нема кому за ним доглядати, – роз-повідає Максим Олійник із селища міського типу Лисян-ка Черкаської області. – Спе-ціально вибрав жеребця, а не кобилу, щоб не возитися потім із лошатами. Перед цим мав кобилу Азу. Важко було на полі щось робити й по трасі їхати, коли біля неї лоша скаче.

До коня ще потрібні віз і упряж. Щоб заощадити, можна купити такі, що вже були у ви-користанні. Наприклад, ціни на таку упряж стартують від 100 грн.

– Якщо конюшні немає, то можна переробити причеп із високою стелею чи добудувати біля хліва стійло. На це треба виділити тисячу-дві, – уточ-нює Максим Олійник.

Заготівля кормів для коня нескладна. Сіно їсть із грубих стебел, навіть те, якого корова не хоче. Але й віз буряків коню на зиму не зашкодить.

– Зерно коневі даю не що-дня. Хіба коли є робота в полі, то можу сипнути дві літрових баночки вівса. А як стоїть зи-мою в конюшні й давати зерно, то потім не можна запрягти, весь час рветься бігти. А доро-гою летить, як змій Горинич. Нащо те зерно переводити, у худобини й так сил вистачає.

Краще зайвий раз кинути нарі-заного гарбуза. Вижене глисти, і кінь буде здоровіший, – розка-зує Анатолій Хоменко із села Стара Чортория Любарсько-го району Житомирської об-ласті. – Хто мав хоч раз коня, ніколи його не замінить на ті тракторці. Їх треба постійно заправляти і змінювати деталі. Коні теж, звичайно, хворіють. Але то ж худобина, яка відро-бить господарю близько два-дцяти років.

Кінь – це квадроцикл, який пройде там, де ніяка техніка не проїде. Так вважає Віталій Тим-ань із Львівської області. Гос-подар купив собі гуцульського коня. Тварина цієї породи має міцні копита й легко ходить го-рами. Тварина дуже витривала, за добу проходить 120 кіломе-трів. Гуцульські коні невеликі, важать 350-400 кг. Заввишки в загривку 130-144 см. До їжі не-вибагливі. Улітку харчуються тільки на випасі травою.

– Найкраще виховати собі

коня з лошати. Тоді він буде добре підлаштований під гос-подаря. Але то довго. Брав до-рослу жеребну кобилу, тому мусив сам підлаштовуватися. Хоча з цією породою це не складно. Мають настільки спо-кійну натуру, що з ними дають раду навіть мої діти, а їм 9, 11 і 13 років, – уточнює Віталій Тимань.

Під час купівлі коня треба стати ліворуч від його голови, тримаючи за повід лівою ру-кою. Правою взяти язик і від-вести його вбік, а лівою рукою відсунути нижню губу від різ-ців і оглянути їх.

– У кобили 36 зубів, у жереб-ця – 40. Молочні зуби біліші й удвічі-тричі менші, ніж постійні. Із губного боку постійних зубів завжди є одна-дві вертикальні борозенки, чого немає в молоч-них різців. У 2,5 року молочні передні зуби вгорі починають випадати. Середні та окрайки прорізуються в 3,5-4,5 року, – продовжує Анатолій Хоменко.

Радить не тільки огляну-ти зуби коня, а й самому його запрягти. Так буде видно, чи спокійний, як ходить у возі.

– Варто проїхатися й пере-вірити, як кінь слухається на дорозі. А то тварина може бути дебелою, а в упряжі безтолко-ва. Не слухається команд і ки-дається на машини. Шия має бути м’язиста. Голова і шия коня – це важіль, яким він при перевезенні вантажу пере-міщує центр ваги. Найкраще, щоб була довга та широка в за-гривку. Коротка буде натира-тися, – уточнює чоловік.

Спина в коня має бути пря-ма і широка, а не вигнута до-гори. Якщо короткі спина та грудна клітка, то під час ходи кінь засікатиме передні ноги задніми. Копита мають бути міцні й без тріщин. Між клу-бами ззаду не має бути гор-ба. Якщо є – тварина швидко стомлюватиметься.

Марина БОНДАРЕНКО

Купити коня вигідніше ніж мотоблокГуцульська порода за добу проходить 120 кілометрів і не втомлюється

ФО

ТО

МА

РИ

НИ

БО

НД

АР

ЕН

КО

Анатолій Хоменко свою восьмирічну кобилу Вишню виростив із лошати

Марія Кононенко із села Кре-менець Рожищенського району Волинської області на осінь змі-нює раціон качкам, щоб могли округлитися. З похолоданням починає годувати вареною кар-топлею й дертю з вівса.

– Над своїми «чортиками» трясуся більше, ніж над котами. Хоча їх дуже люблю. Усе тому, що ледь купила цю чорненьку птицю. Так жартома називаю качок, бо ніби їх зверху хто смо-лою облив. Як прочитала про них у журналі, то з півроку не могла заспокоїтися. Знайшла в інтернеті й сама поїхала за ними в сусідній район, – розка-зує Марія Кононенко.

Має 20 качок і 6 качурів. Сам-ці виростають 4 кг, а самки – 3 кг. Коштують по 300 грн. Бувають

із зеленим чи синім оперенням. Дзьоб і лапи в них чорні. Ця американська порода не є штуч-но створеною селекціонерами. Отримала свою назву від озера Каюга, куди ця птиця зліталася на зимівлю. Місцеві фермери обрізали їм крила і почали роз-водити. Качки добре пристосову-ються до погоди. Тому гуляють на свіжому повітрі навіть узимку.

– Вони легкі в догляді, неви-багливі в їжі й не шумні. Краси-вущі, за що чоловік називає їх павичами. Особливо коли їдять. Тоді трясуть головами, від чого краще видніється металевий відлив, – продовжує господиня.

У рік одна качка несе 150 яєць. Спочатку вони чорні, але вже з другого десятка стають бі-лими із зеленуватим відтінком.

Саме їх і беруть для висиджу-вання. Під одну качку вміщуєть-ся 15 яєць.

– Називаю цю птицю ходя-чим делікатесом. У них м’ясо ніжне й без зайвого жиру, як у звичайних качок. Молоду пти-цю готую на забій через 3 міся-ці від вилуплення. Інакше по-чнеться линька й не вийде легко поскубти, – уточнює Марія Ко-ноненко.

У загорожі в качок завжди стоїть коробка з річковим піс-ком. У нього підмішує товчену яєчну шкаралупу. Із неї беруть кальцій для формування кісток і яєць. Щоб забезпечити потре-бу у вітамінах, чоловік тре кіло-грам моркви на відро каші.

Анатолій ПОЛІЩУК

Качки каюги несуть чорні яйця і не бояться морозу

До забою птиця виростає за 3 місяці

ФО

ТО

FA

CE

BO

OK

.CO

M

№21 (166) 14 листопада 2018 року10 ТЕХНІКА

ФО

ТО

UA

.AL

L.B

IZФ

ОТ

О T

RA

KT

OR

IST.

UA

Анатолій Стафійчук із села Бронниця Могилів-Поділь-ського району на Вінниччи-ні змайстрував сонячний ко-лектор. Завдяки цьому має в будинку безкоштовну гарячу воду. Саморобні сонячні бата-реї обійшлися йому вп’ятеро дешевше, ніж готові заводські аналоги.

– Експериментував із різни-ми пристроями, із вітряками і сонячними панелями. Сонячні колектори – найдешевша і най-вигідніша система. Креслення взяв з інтернету. Використав скло зі старих вікон. Ще потріб-ні ящик, мідні труби, антифриз, – каже Анатолій Стафійчук.

– Ця рідина прокачується по трубах через діжку з водою спеціальним насосом. До ньо-го приєднаний контролер, він вимірює температуру всереди-ні. Далі прокачує цю рідину до бойлера з водою, а в середині бойлера є обмінник, там мідна труба, і ця гаряча рідина про-ходить через бойлер із водою й нагріває воду та віддає тепло, – пояснює майстер.

Загалом вся конструкція обі-йшлася в 1000 грн. Колектор господар поставив на сонячно-му боці будинку. Завдяки енер-гії сонця 100-літровий бойлер заощаджує родині 150-200 кі-ловат за місяць. За словами господаря, за день колектор на-гріває в середньому 100 літрів води до 50 градусів. Вистачає помитися та помити посуд.

– Багато де замінюють ві-кна. Їх також можна викорис-товувати. Звичайно, якщо за це братися та не лінуватися. Але головне, щоб на склі не було тріщин, – додає Анатолій Ста-фійчук.

Система сонячного колек-тора успішно працює навіть у морозні дні.

Леся РОДІНА

Сонячний колектор зі старих вікон

Цього року створили комбайн для збору мікрогріну. Це пророщені паростки зернових культур. Їх за-стосовують у їжу. Завдяки комбайну зросла не тільки швидкість збору, а й забезпечена рівномірність зрізу врожаю та його чистота. Леза машини не рвуть мікрогрін, а зелена маса не торкається землі й люд-ських рук, що й вберігає врожай від забруднення. Машина відразу пакує мікрогрін у пластикові кон-тейнери чи мішки. На збір урожаю з лотка потрібно

лише 3 секунди. Таким чином, час збирання вручну скоротили на 90%. Також машину можна підлашту-вати під різні розміри лотка, в якому виростили мі-крогрін. Розробив комбайн Боб Беннер. Уже першого року після презентації продали 9 таких машин у США. Є запит по всьому світу. Тому розробник споді-вається, що його винахід буде широко затребуваним.

Ярослав СОЛОГУБ

– Жінка запримітила в сусіда велопричіп і не дає мені спокою. Хоче собі такий і край. Ним на город за село зручно возити об-прискувача, а не носити на пле-чах. Та що там казати, навіть у магазин за продуктами брати. Уже руки не рвеш тими торба-ми, – розказує Ігор Лінійчук із селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської облас-ті. – Не витримав такого тиску цілими днями і зробив цього во-зика. Вийшло навіть краще, ніж сподівався.

Узяв велосипедну трубу, а для кращої міцності радить водо-провідну 3/4. Вирізав із краю труби поздовжній виріз, щоб у нього трохи входила вилка. Їх потрібно дві, від коліс із дитячих велосипедів 20 дюймів. Позаги-нав трубу для повторення кон-турів вилки. Приварив вилки до рами причепа.

– Рама матиме дві труби: центральну поздовжню та по-перечну. Один із кінців поздо-вжньої труби кріпитиметься до велосипеда. Поперечна труба має загини з двох боків, до яких кріпляться вилки, – продовжує чоловік.

До осі в 15 мм прикрутив колеса з дитячого візочка в 20 дюймів. Чим менший їхній роз-мір, тим вони міцніші.

– Раму велосипедного приче-па порізав на три частини і при-варив зигзагом. Якби залишив рівною, то б билася об колесо й заважала їхати на велосипеді. Для підсилення труби по кутках згину приварив дві перемички, – розповідає господар.

У формі квадрата зварює чо-тири труби. Усередину них крі-пить кілька тонших, щоб вигля-дали, як полиці в холодильнику.

Приварює цю конструкцію до осі, на якій тримаються колеса. Фарбує причеп і кріпить дишло до сідла велосипеда. Вузол зче-плення робить із ролика, який купив у будівельному магазині. Саме коліщатко не потрібно. Решту конструкції кріпить на трубу під сідлом велосипеда. На кінці верхньої труби дишла ро-бить отвір для «пальця». З’єднує дишло зі зчіпкою та фіксує «пальцем».

– У сусіда причеп трохи не та-кий. Зробив його з алюмінію для легкості. Але сам кузов обтулив дерев’яною вагонкою, – уточнює майстер.

У господарчому магазині ку-пив алюмінієві кутики 40х40х2 мм, трубу квадратного перети-ну 40х40х2 мм. Збирає раму, яка має бути розміром 1000х800 мм. Для цього сталевими кутиками і

алюмінієвими заклепками крі-пить 4 основних профілі. Щоб не було потовщень, у місцях стиків горизонтальні полки профілю зрізує під кутом 45 градусів. Для кріплення коліс готує дропаути з 4 сталевих армованих кутиків. У них вкорочує в кожному один бік, а в іншому робить вухо. На основу рами кріпить додаткові поздовжні профілі, на які на-кладає внутрішні кутики коліс-них дропаутів. Між вушками дропаутів робить відстань 100 мм. Алюмінієву квадратну тру-бу, яка буде направляючою для дишла, кріпить заклепками до поперечних профілів. Їх можна приварити або в місцях пере-лому з’єднати за допомогою ста-левих кутів і болтів. Із дерев’яної вагонки робить кузов причепа. Спочатку збирає основний щит, а після цього робить борти.

– Щоб не робити всіх тих ви-мірів і не обчислювати опти-мальну висоту причепа, зробив борти висотою, яка дорівнює ширині двох смуг вагонки, – го-ворить Ігор Лінійчук.

З обрізків вагонки лаштує колісні крила. Тоді цей причеп приварює до дишла та осі з ко-лесами.

– На цьому двоколісному причепі зручніше возити ванта-жі ніж на багажнику. Велосипед дорогою не «водить». Витримує вантаж 60-80 кілограмів. Най-більше радує, що вийшов деше-вим. Купив ото кілька деталей для з’єднання в будівельному магазині. Решту взяв із залишків із гаража. За новий доведеться викласти не менше двох тисяч гривень, – підкреслює чоловік.

Анатолій ПОЛІЩУК

Причіп до велосипеда Пристрій витримує вантаж вагою 80 кілограмів

Саморобний велопричіп утричі дешевший за куплений

Микола Безпрозванний із се-лища міського типу Нова Ушиця Хмельницької області протягом двох місяців вибирав мульти-варку тещі на подарунок. Боявся не вгодити. Раніше подарований електрочайник пахнув пласти-ком. Тепер цей випадок згадує під час кожної сварки.

– Хотів уже цього разу зроби-ти по-людськи. А їх же так багато, цих мультиварок. Вибирав без наворотів. Чим менше додат-кових функцій, тим довше про-служить пристрій і буде легший в управлінні. Їжу готує швидко, смачно й корисно. Можна піді-гріти, не треба чекати, коли газ привезуть у балоні чи грубу роз-топиш, – продовжує чоловік.

Мультиварка – це така ком-пактна каструля з таймером. У неї достатньо покласти потрібні продукти, і вона сама готує стра-ву за програмований час. Можна тушкувати, варити борщ, холо-дець, смажити, готувати випічку й навіть варення.

– Нам таку штуковину пода-рували на весілля. То дуже зруч-

но з нею вправлятися. Навіть у мене виходить. Усе склав в чашу і пішов поратися. Поки там усе закінчив, то перед роботою сві-женьке встигаю ще поїсти. Мож-на запрограмувати з вечора, щоб почало грітися чи варитися, – уточнює господар.

Під час купівлі треба зважа-ти на потужність. Узяв 490 Вт на одну людину. Якщо треба готува-ти на 3-4 людини, підійде 600-800 Вт. Більша родина вибирає вже 1500 Вт. Чаші бувають керамічні, з тефлоновим і антипригарним покриттям. Останнє є найдешев-шим, але не дуже міцним. Тому через два роки треба буде купу-вати нову чашу. Навіть із вико-ристанням спеціальної лопатки поверхня все одно пошкоджуєть-ся і починає прилипати їжа. Ан-типригарне покриття дозволяє готувати будь-які продукти без олії. Добре підходить для смаже-них і печених страв. Керамічне покриття чаші є дорожчим, бо більш стійке до пошкоджень і ви-соких температур.

Карина ХОМЕНКО

Мультиварка сама готує сніданок

11№21 (166) 14 листопада 2018 року М И С Л И В С Т В О

Із 13 жовтня до 30 грудня триває сезон полювання на ка-бана. Мисливці шукають місця, куди тварина приходить їсти. Розділяються на загоничів і стрільців, обирають розпоряд-ника. Визначають місця входу кабана в ліс, а потім планують маршрут. Коли кабан під шум загоничів починає тікати, на його маршруті чекають стрільці.

– Груповий відстріл прирів-нюю до вбивства. На справж-ньому полюванні в тварини завжди має бути шанс на по-рятунок. Моїм напарником є тільки собака, – каже Михайло Одуд із селища міського типу Богородчани Івано-Фран-ківської області. – Підходить лайка, ягдтер’єр, фокстер’єр чи гончак. Собака відшукає каба-на в лісі, переслідує його й гав-котить. За її голосом визначаю, де кабан, і можу підійти ближче, щоб точніше вистрелити.

Якщо собаки нема, то мисли-вець не попереджений і може натрапити на кабана зненацька. Захоплений зопалу звір може вбити людину легким кивком іклами. Ще небезпечніший по-ранений кабан. Навіть якщо куля влучила в серце, кабан може встати, зробити коло й прийти помирати до своєї крові на місце поранення. Собака ж знайде по-

раненого звіра, і мисливець буде на безпечній відстані.

– До кабана треба підходити зі спини чи з боку. Аби не спе-реду. Якщо він лежить на боці чи животі, то ще живий. У мерт-вого кабана вуха розслаблені. У живого – притиснуті до голови.

Краще чекати кабана на ви-ході з лісу, коли він повертати-меться на місце днювання. Він робить це тими ж стежках, що й заходить у ліс. Хоча вистежити його можна і в очереті.

– Проходжу по периметру вздовж берега й дивлюся на за-ломи рослин, які направлені всередину. Там небезпечно по-лювати з підходу. Кабан почує шурхіт очерету й утече від мис-ливця ще до його наближення. Або якщо й вийде і наблизити-ся, то тварина може вмить роз-пороти боки, – попереджає мис-ливець.

Часто в очерет запускають со-бак замість погоничів. Мисливці стають із іншого боку й чекають на вихід тварин.

– Оскільки ходжу сам, то роблю один фокус. В очереті прокладаю ходи. Прив’язую до «Ниви» покришку від трактора і проїжджаю по очерету. По-кришка робить широкі про-світи. Це можливо тільки в тих місцях, де мало води, – ділиться

Михайло Одуд. – Потім сідаю в засідку й бачу, як тими стежка-ми проходить кабан.

У засідці не можна курити,

ворушитися та ставати за ві-тром. Так кабан відчує запах людини. Він не відразу вискакує на поле, а трохи стоїть у кущах

і прислухається. Якщо звір щось запідозрює, його хвіст перестає рухатися. У спокійному стані він крутить ним, як собака. Міс-це засідок мисливець змінює. Зрозумівши, що йде полювання, кабан перестає приходити.

– Мало вміло вистежити звіра, потрібно ще й вправно вистрелити. У дикого кабана життєво важливі органи розта-шовані в передній частині ту-луба. Шийний і спинний хребет є одними з найбільш забійних місць, але стріляти в них краще тоді, коли відстань до кабана 20 метрів. Цілюся завжди посеред шиї, – розповідає мисливець.

Попадання в головний мозок валить із ніг кабана миттєво, тому багато хто цілиться саме туди. Розташування головного мозку визначають, проводячи між вухом і оком пряму лінію зверху вниз. Десь у центрі цієї лінії й буде мозок.

– Також забійним місцем ка-бана є серце. У нього легко при-цілитися, коли звір стоїть бо-ком. Цілюся відразу за лопатку, тоді як не проб’ю серце, то хоча б легені. Що теж смертельно. Аби тільки не попасти кабану в печінку чи кишківник. Від них виходить специфічний запах, який псує м’ясо, – попереджає Михайло Одуд.

– Перед полюванням обо в’-яз ково утримуюся від нічних пестощів із жінкою. Переві-рив це правило роками. Про-читав, що так гормони дося-гають свого піку. Не знаю, чи це справді так, бо не сильний у медицині, але на полюван-ні це справді діє, – розпові-дає Олександр Булік, мис-ливець із міста Шепетівка Хмельницької області. – Пе-ред початком полювання на пернатих є традиція випити по «50». На копитних це за-боронено робити до «першої крові». У нас із хлопцями є звичка смажити на вогні пе-чінку кабана. Тоді точно буде удача на наступному полю-ванні.

– В Україні мало традицій, пов’язаних із полюванням на кабана, порівняно з європей-ськими країнами, – говорить Федір Шклярук, спеціаліст із Українського товари-ства мисливців і рибалок. – Наприклад, у Франції чи Німеччині після полюван-ня відламують гілку з дере-ва, вмочують у кров дичини і вставляють у рот тварини. Тобто годують її востаннє.

У Сибіру перед тим, як ви-рушати в тайгу, мисливець стає обличчям на схід, тричі плює і йде в ліс, не озираю-чись на будинок.

– Серед мисливців Чехії, Фінляндії та Польщі є тради-ція під назвою Розклад. Його роблять після полювання. На рівному місці у формі квадра-та або прямокутника викла-дають гілки ялинки чи сосни. На цей матрац кладуть впо-льовану здобич, обов’язково на правий бік. Кожну десяту особину висувають із ряду трохи вперед, щоб легко під-рахувати здобуток. Тоді мис-

ливці запалюють багаття в чотирьох кутах викладки. Усі учасники стоять струнко, зі знятими шапками. Так відда-ють честь тваринам, – продо-вжує чоловік.

У Шотландії існує звичай посвяти в мисливці. Щоб мис-ливець-початківець здобув на полюванні свого першого звіра, його по обличчю пови-нні мазнути кров’ю впольо-ваного кабана. В Естонії та Словаччині мисливці прово-дять обряд вшанування. Гілку хвойного або листяного дере-

ва вмочують у кров тварини й прикріплюють на лівий бік своєї шапки.

– Відоме в усьому світі ко-ролівське полювання в Іспа-нії як одне з найдавніших. У ньому беруть участь 65 мис-ливців і 800-1000 мислив-ських собак. На одній і тій же ділянці кілька разів змі-нюють розташування людей, дозволяючи їм переживати унікальні моменти і чудові

постріли. Після кожної зміни роблять перерву, перекушу-ють і діляться враженнями, – уточнює Федір Шклярук.

В усій Європі діє правило чистоти на полюванні. По-трібно напередодні кожному учасникові самому помити-ся та вичистити собаку. Ще обов’язково прикріпити чер-вону стрічку на її нашийник собаки. Так його буде видно здалеку і це вбезпечить від підстрілювання. Щоб зброя була влучною, щоразу змащу-ють її у крові трофею.

Зброя на кабана має швидко стріляти та перезаряджатися. По-трібен великий калібр та оптич-ний приціл.

– Із гладкоствольної найбільш підходящим варіантом є дво-стволки 12 калібру. Такі рушниці роблять два швидких постріли і їх легко перезаряджати. Це тра-пляється часто, бо кабан міцний на рану. Кулі до гладкоствольних рушниць мають хорошу про-никаючу дію. Із нарізної зброї підійде калібр 7,62 х 39 для по-лювання на дрібних кабанів. На великих краще підійде 7,62 х 54R і 9,3 х 64, – радить Віктор Збара-жук, консультант магазину зброї в Дніпрі. – Під час вибору оптич-ного прицілу треба визначитися, де буде полювання.

Якщо ціль швидко рухається на коротких дистанціях, потрібен приціл із мінімальною початко-вою кратністю 1, 1,1, 1,7. Якщо звір може раптово вискакувати й водночас показуватися вдали-ні, то зручніше використовувати універсальні приціли з кратністю 1,7-10, 2,5-10 або 1,8-14.

– У кого немає спортивного азарту, а скоріше хочуть впій-мати кабана, полюють на нього з вишки. Там мисливець робить прицільний постріл по нерухо-мій тварині. Тому підійде приціл із кратністю 5х або 6х, – продо-вжує спеціаліст.

Для використання в умо-вах поганого освітлення вико-ристовують приціли з великим діаметром вихідної зіниці й максимальними показниками просвітління лінз.

– Кабан і косуля вимагають абсолютно іншого калібру, ніж заєць і лисиця. Для копитної здобичі підійде калібр 30 06, для дрібноти – 22LR. Для стрільби великого звіра потрібно купува-ти напівоболонки. Ця куля при попаданні в звіра розкриється й утвориться більша рана, – уточ-нює консультант.

Із бюджетних варіантів зброї на кабана непоганим варіантом є карабін «Вепр». Гвинтівки фір-ми Marlin калібрів 444 Marlin, 450 Marlin і 45/70 Government також є хорошою зброєю на кабана. Бол-тові карабіни краще вибирати з контрольованою подачею патро-на, наприклад, німецькі Маузер, Прехтля, Холланд, американські Рем, Мосберг, Савадж, Уезербі, Вінчестер і дешевші чеської фа-брики CZ. За меншу ціну німецькі теж є. Це карабін HAENEL JAEGER 10 калібру 30 06. Хоча буває й 308 калібру, який теж підходить для копитних і патрони в них дешев-ші. Калібр 243 – це той же 308, але більш обтиснута гільза і зменше-ний калібр.

Кабана в очереті заманюють тракторними покришками

Михайло Одуд порівнює кабана з ведмедем. Є адреналін і страх перед звіром

Рушниця на вепра має швидко перезаряджатися

Собаці прив’язують червону стрічку

Підготував Анатолій ПОЛІЩУК

Перед полюванням обов’язково утримуюся від нічних пестощів із жінкою. Перевірив це правило роками. А як заб’ємо кабана, одразу смажимо його печінку на багатті

ФО

ТО

НА

ДА

НО

МИ

ХА

ЙЛ

ОМ

ОД

УД

ОМ

№21 (166) 14 листопада 2018 року12 С М АЧ Н О Г О

Приготування опеньків на зиму

Квашені з гострим перцемПроварити 3 кг опеньків про-

тягом 20 хв. із сіллю та лимонною кислотою. Відкинути на друшляк і охолодити. На дно емальованої каструлі викласти 3 лаврові лист-ки, по 10 горошин духмяного та чорного перцю, півперчини чилі та порізану головку часнику. Ви-сипати половину грибів і знову стільки ж прянощів. Верхнім має бути шар решти грибів. Зварити маринад з 1 л води, 3 ст. л. солі та 1 ст. л. цукру. Маринаду має бути стільки, щоб покрив гриби на 1 см. Накрити чистою тканиною, зверху покласти гніт і залиши-ти на 4-5 днів. Потім перекласти в банки й зберігати в погребі 2 тижні. Перед подаванням до сто-лу гриби відцідити на друшляку й заправити олією. Можна дода-ти цибулі.

Засолені з листям вишніНа дно діжки насипати 200 г

солі, порізати півтори головки часнику, 5 горошин духмяного перцю та по 5 лаврових, вишне-вих і смородинових листків. За-сипати 5 кг помитих опеньків. Зверху стільки ж спецій, як було на дні, і ще 5 кг грибів. Накри-ти тканиною й покласти гніт. Через 2-3 дні гриби виділять розсіл. Його надлишки зібрати, а діжку щільно закрити на мі-сяць. Поставити в прохолодне місце. Після цього готові гриби для зберігання можна пере-класти в скляні банки.

Грибна ікраПерекрутити на м’ясорубці 2

кг варених опеньків. Почистити та порізати кубиками півкіло-грама цибулі. Підсмажити її на олії й додати півлітра томат-ного соусу або 1 кг мелених по-мідорів. Трохи протушкувати й додати півкілограма дрібно на-тертої моркви. Поки тушкують-ся, подрібнити 2 болгарські пер-ці й перемішати з грибами. Усе приправити за смаком спеціями й додати до решти овочів. Туш-кувати на малому вогні годину. Наприкінці додати 70 г розчав-леного часнику, 2 ст. л. оцту та 1 ст. л. цукру. Розкласти в стериль-ні банки й законсервувати.

В ароматному маринаді Викласти довільну масу

опеньків у каструлю й залити холодною водою на годину. Про-мити й ще раз залити чистою водою. Варити годину, постій-но знімаючи піну. Відкинути на друшляк, а потім у каструлі залити маринадом. Для його приготування у воду вкинути по пучці солі та чорного мелено-го перцю, 2 бутони гвоздики та по 1 зубку часнику й лавровому листку. Закип’ятити й після цьо-го проварити гриби в маринаді ще 30 хв. Розкласти їх у стерилі-зовані півлітрові банки. У кожну налити по 1 ст. л. оцту й закрити капроновими кришками. Охоло-лі банки поставити в холодиль-ник і через добу подавати до столу.

Карина ХОМЕНКО

Піца хрумтить від кукурудзяного борошнаУ бортики випічки загортають шматки сиру або сосиски

Маргарита Абрамова з міста Коростень Житомирської об-ласті готує американську піцу. Вона схожа на великий пиріг із глибокими бортиками. Для більшого хрускоту тіста додає кукурудзяне борошно.

– Зараз холодно і треба пере-кушувати чимось ситним. Піца якраз підходить. Не люблю тієї, що нагадує пісний коржик. Якою б смачною не була начин-ка, основа виходить бідною. А в мою піцу все вміщається, бо має високі бортики та ніжне тісто, – уточнює Маргарита Абрамова.

У теплій воді розчиняє 20 г свіжих дріжджів. Додає дрібку солі та 70 мл олії. Всипає 300 г кукурудзяного борошна. Ви-мішує, щоб тісто було, як рідка сметана. Поступово додає ще стільки ж пшеничного борош-на. Накриває миску з тістом харчовою плівкою і ставить на ніч у холодильник. Наступного дня готує піцу, починаючи із соусу. Консервовані помідори без шкірки до години тушкує на олії з додаванням зубка розчав-леного часнику, солі та перцю. Для начинки обсмажує порізані шматочками 2 курячі грудки. Нарізує кільцями 150 г сухої ковбаси. Ділить тісто на дві час-тини – одну меншу, другу біль-шу. Притрушує борошном стіл і розкачує більшу частину тіста.

– Для розкачування беру звичайне борошно. Кукурудзя-не рве тісто й погано просочу-ється, – наголошує Маргарита Абрамова.

Мастить олією круглу форму з бортиком 6-7 см заввишки. Роз’ємна не підходить, бо із ча-сом на ній з’являються тріщини й тісто прилипає. Піца виходить високою і з рідкою начинкою, тому її важко буде вийняти. Ви-кладає тісто, щоб краї звисали. На дно піци кладе ковбасу та куряче філе. Натирає на крупній

тертці 500-700 г сиру. Другу час-тину тіста розкачує дуже тонко, як аркуш паперу. Ним накриває сир. Щільно притискаючи по краях, щоб під час випікання не відійшли. У кількох місцях верх проколює виделкою, щоб не піднявся. Ножем обрізає за-йві краї тіста. Зверху наливає томатний соус і ставить піцу в духовку, розігріту до 200 граду-сів на 20 хв. Вимикає духовку й тримає там її ще 5 хв.

– Смачною виходить кругла піца із сирними бортиками, – уточнює жінка.

У 125 мл теплої води розво-дить 1 ст. л. цукру, 1 ч. л. сухих дріжджів і дрібку солі. Залишає на 15 хв. і додає склянку борош-на. Замішує тісто, щоб не лип-нуло до рук. Змащує глибоку миску олією й кладе туди тісто. Накриває рушником і на го-дину залишає в теплому місці. Тим часом готує начинку. 150 г твердого сиру ріже брусками.

Стільки ж сиру тре на крупній тертці. Чистить одну цибули-ну, ріже тонкими півкільцями й підсмажує на малому вогні. Ріже кільцями 200 г копченої ковбаси, тонкими смужками – болгарський перець і крупний маринований огірок. Тісто роз-качує не тонше 7 мм і по краю викладає шматочки сиру. За-гортає їх у тісто. Для соусу зби-ває до однорідності яйце, 2 ст. л. кетчупу і 1 ч. л. орегано. Змащує цим тісто й посипає половину тертого сиру. Викладає ковбасу, цибулю, перець, огірок, при-трушує рештою сиру. Ставить у духовку на 10 хв. за 220 градусів.

– Бортик можна робити не тільки сирним, а і з сосисок. Їх загортаю в тісто й складаю у формі віночка, – говорить Мар-гарита Абрамова.

Змішує 400 г борошна з дріб-кою солі та 1 ч. л. цукру. Додає 30 г свіжих дріжджів і наливає склянку теплої води. Замішує

тісто, щоб воно відставало від рук. Накриває серветкою й за-лишає в теплі на годину. Роз-різує 6-8 сосисок поперек на 25 частин завдовжки 4 см. Ріже півцибулини півкільцями, і півперцю соломкою. Ділить тісто на 2 частини й розкачує завтовшки 0,5 см. Першу кладе в змащену форму й мастить то-матним соусом. Другу частину тіста ріже на дошці на смужки завширшки 4 см і завдовжки 6 см. У нього загортає сосиски й викладає віночком по краю, щоб вийшов бортик. Поверх соусу посипає 150 г натертого сиру та тонкі скибочки ковбаси, підготовлені півкільця цибулі й перець соломкою. Мастить бор-тики із сосисок збитим яйцем і притрушує кунжутом. Ставить піцу в духовку на 15 хв. за тем-ператури 200 градусів, щоб тіс-то зарум’янилося.

Карина ХОМЕНКО

– Не знала, що приготувати з гарбуза, поки не приїхала дво-юрідна сестра. Навчила варити суп із перцем чилі та часником, – розповідає Наталія Захарчук із міста Радехів Львівської об-ласті.

Очищує й нарізає дрібними кубиками цибулину й 2 невели-кі зубки часнику. Тре на тертці очищену крупну морквину. Ово-чі обсмажує на олії 5 хв. Чистить 300 г гарбуза. Нарізує його ку-биками й додає до обсмажених овочів. Готує ще 5 хв. Перекладає в каструлю й заливає 1,5 склян-ками води. Солить і готує ще 15 хв. У чашці змішує 1 ст. л. бо-рошна і півсклянки води. Додає цю суміш до супу. Всипає 0,5 ч. л. порізаного перцю чилі. Добре перемішує й готує суп ще 3 хв. Подрібнює його блендером.

– Це перчений гострий суп. А от у сирного супу з гарбуза смак м’який. У рецепті вказано дода-вати сто грамів твердого сиру, та

я кидаю плавлений. Він дешев-ший і швидше розкипає, – про-довжує жінка.

Знімає шкірку з 1 кг гарбуза та морквини. Ріже крупними ку-биками й смажить на олії 2-3 хв. Чистить і дрібно ріже цибулину. Обсмажує в 5 ст. л. олії до прозо-рості. Наливає півсклянки води. Насипає 1 ч. л. куркуми та со-лить. Перекладає в каструлю, на-криває кришкою і тушкує, поки овочі не розм’якнуть. Знімає з плити і збиває блендером. Нали-ває 100 мл вершків і 1 порізаний кубиками плавлений сирок.

– Вершки додавати в цей суп обов’язково. Вони додають на-сиченого смаку та м’якої одно-рідної консистенції. Щоб верш-ки не згорнулися, після їхнього додавання суп уже не доводжу до кипіння, а лише нагріваю, – уточнює господиня.

Якщо хоче, щоб суп із гарбуза був ситний, додає в нього куря-чі фрикадельки. Дрібно ріже 800

г гарбуза, варить до м’якості й збиває блендером. Пропускає крізь м’ясорубку 500 г курячого філе. Додає до фаршу яйце, сіль і перець. Доводить до кипіння 1 л води або курячого бульйону. Викладає фрикадельки та пюре

з гарбуза і варить їх 5 хв. Тоді наливає склянку вершків і про-гріває ще 5 хв., але не доводить до кипіння. Уже в миску додає гарбузового насіння.

Марина БОНДАРЕНКО

Гарбузовий суп варять із сиром і курячими фрикадельками

Шматки сосисок у тісті по краю піци складають щільним віночком

У гарячий гарбузовий суп додають сир і підсмажені сухарики

ФО

ТО

ED

IMD

OM

A.R

UФ

ОТ

О E

DIM

DO

MA

.RU

13№21 (166) 14 листопада 2018 року Р У К О Д І Л Л Я

Розміри (XS) S(M) L (L)Розміри готового виробу: ши-

рина – (82) 90 (98) 106 (114) см; до-вжина – приблизно (64) 65 (66) 67 (68) см; довжина рукава – (47) 47 (48) 48 (48) см.

Вам знадобиться: прядиво Sisu (80% вовна, 20% нейлон, 160 м/50 г) – (350) 400 (400) 450 (450) г білого кольору, 100 г чорного кольору, кру-гові шпиці №№ 2 і 3,5.

Щільність плетення: 27 петель =10 см.

Перед і спинка: на кругові шпиці №2 наберіть білою ниткою (220)244 (264) 288 (308) петель. Пле-тіть резинкою 2х2 (поперемінно) 2 лицьові петлі, 2 виворотні). (6) 6 (6) 7 (7) см. Перейдіть на шпиці № 3 і плетіть лицьовою гладдю. Через 41 см (для всіх розмірів) розділіть пет-лі навпіл на перед і спинку, по (100) 112 (122) 134 (144) петлі, а між цими петлями закрийте по 10 петель для пройми. Відкладіть петлі.

Рукава: наберіть на кругові шпиці №2 (52) 56 (60) 60 (64) петлі ниткою білого кольору. Плетіть по кругу резинкою 2х2 (6) 6 (6) 7 (7) см.

Перейдіть на шпиці №3, у 1 ряду рівномірно додайте (5) 5 (9) 7 петель = (57) 61 (65) 69 (71) петлю. Плетіть лицьовою гладдю. Для роз-ширення рукава рівномірно додай-те (28) 28 (28) 28 (32) петлі, дода-вайте по 1 петлі в кожному 10 ряду

з обох боків від 1-ї петлі. Через (47) 47 (48) 48 (48) см на шпицях (85) 89 (93) 97 (103) петлі. Потім першу пет-лю та по 5 петель із кожного боку від неї (всього 11 петель) закрийте для пройми. Петлі, що залишилися – (74) 78 (82) 86 (92) – відкладіть.

Кокетка: на кругові шпиці №3 помістіть усі відкладені пет-лі – (348) 380 (408) 440 (472) петлі. Плетіть відрізок А за схемою. У п’ятому ряду рівномірно зменшіть (28) 28 (24) 24 (24) петлі = (320) 352 (384 ) 416 (448) петель. Плетіть відрізок В схеми, починаючи від стрілки потрібного розміру, при цьому виконуйте зменшення пе-тель відповідно до схеми (для зву-ження виробу). Коли доплетете до визначеної точки, на допоміжну шпицю зніміть середні 22 петлі по переду і по спинці, а петлі, що за-лишилися, плетіть лицьовими та виворітними рядами до кінця від-різку В схеми.

Коли відрізок В буде закінчено, на шпицях має бути (172) 184 (196) 212 (228) петель включно з допо-міжними шпицями. Потім плетіть відрізок С схеми. Закінчивши цей відрізок, рівномірно зменшіть (52) 56 (60) 64 (68) петлі й перейдіть на кругові шпиці №2. Плетіть комір резинкою 2х2 (16) 16 (17) 18 (18) см. Закрийте всі петлі. Вшийте рукава в пройми.

Cветри зі скандинавським малюнком

Почати горловину тут

C

A

В

Раnnорт

XL

Умовні позначення: = білий = чорний = 2 петлі разом

Схема

L

M

(XS)S

Схема на інший смак

№21 (166) 14 листопада 2018 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

– Зібрали горіхи, висуши-ли, а тепер лущимо на про-даж. Шкаралупи палимо в грубі. А от перетинок ядра на-збирав майже відро. Чув, що вони корисні, але як їх засто-совувати й від чого? – питає Василь Погребняк із міста Зіньків Полтавської області.

У горіхах усе дуже лікувальне. Навіть шкаралупа й опадаюче листя, ті ж перетинки. Усі вони містять біологічно активну ре-човину юглон, вітаміни групи В, магнію, кальцію, цинку та дубильні речовини, які мають противірусну дію. Це дуже акту-ально перед зимою, коли збіль-шується кількість хворих на грип і застуду.

Перетинки ж особливо корис-ні, бо добре впливають на судини мозку. Містять багато йоду, який покращує пам’ять і роботу щито-подібної залози. Добре висушіть і перетріть перетинки в поро-шок. Додавайте в перші страви чи просто вживайте по пів чай-ної ложки двічі на день. Це допо-магає у разі наявності гастриту, для регулювання рівня цукру при діабеті, покращує роботу печінки та кровообіг. Перетинки також можна скласти в пляшку й залити горілкою. На 100 г пере-тинок піде 500-700 мл горілки. Настоювати в темному місці 2-3 тижні, періодично струшуючи. Коли настоянка набуде коньяч-ного відтінку, процідити її через марлю. Засіб допоміжний для усунення болю в суглобах, кіст-ках і зубах. Мій дідусь щодня пив настоянку з перетинок і з’їдав по 10 горіхів. Дожив до 96 років. Та-кож купався в горіховому листі.

Відро листя проварити у воді годину. Процідити настій і ви-лити у ванну з водою. Лежати в ній, поки не охолоне вода. Настій із листя допомагає боротися із шкірними захворюваннями, на-приклад, грибками. Також зміц-нює організм. У відварі листя та-кож корисно парити ноги, коли болять чи крутять на погоду. Від цієї недуги також помічні шкара-лупи горіхів. Кілограм шкаралуп залити водою, щоб їх покрила. Проварити й попарити ступні. Через них краще всмоктуються біологічно активні речовини, бо в ступнях багато акупунктурних точок. Якщо проварити 100 г шкаралуп із перетинками в лі-трі води 10 хв. і настояти, то ви-йде засіб для нормалізації тиску. Пити по півсклянки на день.

Протипоказань щодо вживан-ня немає. Виняток – неспецифіч-на чутливість до горіхів, напри-клад, алергія на них чи алкоголь.

Оздоровчі властивості мають і зелені горіхи. Зелені горіхи по-трібно збирати на свято Петра і Павла в липні, коли вони ще мо-лочної стиглості.

Більше про оздоровчі власти-вості горіхів та інших рослин – у книжці Олени Світко «Чистимо судини».

Зв’язок з Оленою Світко телефоном 050-938-16-27

Восени більшає скарг на болі в суглобах. У цей період захво-рювання загострюються.

– Поки позакривала консер-вацію, то не могла розігнути коліна. Пальці перестали слуха-тися. Понапухали, заніміли, не могла навіть картоплі на сніда-нок начистити. Мусив чоловік сам корову доїти, бо дійку не могла стиснути, – розповідає Любов Марковець із міста Любомль Волинської області. – Лікар приголомшив мене діа-гнозом артроз. Я не повірила, бо розміняла тільки четвертий десяток років і думала, що це хвороба старих людей.

Любов Марковець за призна-ченням лікаря мастить суглоби пальців і коліна протизапальною маззю й тричі на день приймає ліки для розслаблення м’язів.

– Артроз – це руйнування хрящової тканини суглобів, яке розвивається роками. У повних людей першими барахлять та-зостегнові й колінні суглоби. Артроз провокує також звичка «хрустіти пальцями». М’які хря-щі видають клацання, але із ча-сом вони травмуються й втрача-ють рухливість, – пояснює Олег Яременко, ревматолог, доктор медичних наук, професор. – Артроз суглобів частіше трапля-ється в жінок. Серед чоловіків буває в піаністів, гітаристів і бок-серів. Розвиток хвороби прово-кують травми, надмірні або не-достатні фізичні навантаження. У тому числі й через ожиріння.

Біль у разі артрозу посилю-ється ввечері та проходить до ранку. Людина поступово роз-ходжується й біль стихає. Але може відчути різкий спазм під час навантаження. Іноді в су-глобі під час руху чути хрускіт, а коліна набрякають.

– Хрящі вкриває суглобова

рідина. Вона захищає їх від тер-тя. Із роками волога поступово втрачається. Суглоби почина-ють стикатися один з одним, стають нерівними й шорстки-ми. Між ними збільшується тертя й виникає тріск. Болю при цьому немає, бо хрящі не мають нервових закінчень. Із віком суглоб оголюється й виникають біль і запалення навколишнього сухожилля, – розказує лікар.

Щоб призупинити розвиток артрозу, потрібно робити ліку-вальну гімнастику. Вона не тіль-ки зупиняє хворобу, а й стиму-лює ріст зношеного хряща.

– Часто чую від пацієнтів, що мастять болючі коліна тов-ченим часником. Роблять зігрі-вальні компреси. Це їм тільки

шкодить. У разі артрозу тепло-ві процедури протипоказані, бо вони посилюють кровообіг і загострюють запалення. А ось при остеоартрозі гріти суглоби корисно, – каже Юрій Шинка-рук, ревматолог із Сум.

Холодної пори року корис-ний курс ванн з екстрактами протизапальних рослин – ро-машки, шавлії, сосни. Корисно після ванни втерти в суглоби натуральну олію ялиці.

– Ранкова скутість у руках і ногах може вказувати не тільки на артроз, а й на ревматоїдний артрит. Він також проявляється восени ниттям колін і ліктів. Лі-куванню піддається найважче. Суглоби запалюються й опуха-ють, болять навіть при легкому

дотику. У разі ревматоїдного ар-триту руйнуються не тільки хря-щі, але й кістки. Хвороба пере-дається спадково. Ревматоїдний артрит вилікувати не можна. Можна тільки перевести його в неактивну фазу, – уточнює спе-ціаліст.

Щоб усунути запалення, яке руйнує суглоби, приймають про-тизапальні засоби. Курсом 15-20 уколів. Або періодично вводять у коліно гіалуронову кислоту, яка замінює змазку суглобів.

– Ефективність гомеопатії, народних методів у лікуванні не доведена. Щоправда, раджу лю-дям із проблемними суглобами пити сухе натуральне вино. Що-дня по склянці, не більше п’яти разів на тиждень. Такі дози алкоголю продовжують життя суглобів і знижують ризик ін-фаркту та інсульту, – рекомен-дує Юрій Шинкарук. Якщо віри-те телевізійній рекламі й хочете купити ліки чи мазі, то уважно читайте інструкції. Якщо там не вказано протипоказань, побіч-них ефектів, то будьте обережні.

Ревматолог радить замотува-ти коліно еластичним бинтом або іншою тугою пов’язкою чи наколінниками. Це зменшить навантаження на хворий суглоб. Також корисні контрастні ван-ночки для ніг. Вони покращують мікроциркуляцію крові й поси-люють кровообіг, що забезпечує живлення тканин. Варто відмо-витися від жирних продуктів. Від них надмірно утворюється й погано виводиться сечова кислота. Вона кристалізуєть-ся та відкладається в суглобах. Потрібно пити 3 літри рідини в день. Найкраще відвар шипши-ни, неміцний чай із лимоном, лужну мінеральну воду.

Карина ХОМЕНКО

Біль у суглобах усуває сухе виноЗношеність хрящів сповільнюють тугою пов’язкою

Холодної пори року руки по-требують особливої уваги. Вони обвітрюються й шкіра лущить-ся, потовщується та грубішає.

– Здорові руки – основна ознака доглянутості жінки. Формула догляду за шкірою цієї пори проста: удень – живлення, уночі – зволоження. Улітку все навпаки. Зараз можна робити щодня маски, але не одного типу. Чергувати живлення, зво-ложення та очищення, – радить Інна Ковальчук, столичний косметолог.

Погіршує стан шкіри нестача води.

– Восени та взимку воду можна замінити трав’яними чаями. Також зменшити вжи-вання кави чи міцного чаю, бо вони провокують зневоднення організму, – продовжує фахі-вець.

Радить у крем на ніч додати вітамін А з аптечних капсул. Але лише в разову порцію кре-му, а не у весь тюбик, щоб крем не зіпсувався.

– Якими б хорошими не були крем чи маска, перед їхнім на-несенням треба зробити пілінг. Ця процедура очищує забиті пори та видаляє зі шкіри оро-говілі часточки, що утворилися від пересихання. Не треба ля-катися цього слова. Для пілінгу не обов’язково купувати готові косметичні засоби. Їх можна зробити самому з молочної сироватки. Її треба нанести на очищену шкіру на 10 хв. Сиро-ватка ніжно очищає, не викли-

каючи подразнень, – розказує косметолог.

Шкіра рук буде шовковис-тою, якщо її наситити вітамі-ном С. Тому восени потрібно їсти цитрусові, капусту, болгар-ський перець і яблука. Також до

раціону додати жовті фрукти й овочі, бо вони містять бета-ка-ротин.

– Найдешевший засіб – ва-зелін, – говорить Оксана Кри-ничко, дерматолог із Черкас. – Ним треба добре намастити руки й одягнути бавовняні ру-кавички на всю ніч. Щоб підси-лити ефект, спочатку корисно потримати руки у ванночці з м’ятою, подорожником, шав-лією, ромашкою чи липою. Вода має бути не теплішою ніж

40 градусів. Тривалість таких процедур становить 25 хви-лин. Якщо на руках від сухості аж потріскалася шкіра, то такі процедури не можна роби-ти частіше, ніж тричі на тиж-день. Інакше рани розкиснуть

і збільшаться. Тоді лікування затягнеться в часі.

У такому запущеному ви-падку рекомендує вівсяну чи картопляну маску. Відварити до в’язкості 50 г вівсяних плас-тівців, додати 1 ст. л. олії. Нане-сти теплу масу на руки на 15 хв. Змити й змастити живильним кремом. Можна натерти сиру картоплину і змішати з насін-ням льону в рівних пропорціях. Додати 10 ст. л. води і провари-ти 5-7 хв. до загустіння маси. Нанести засіб на руки на 20 хв.

Багато схвальних відгуків має медова маска. Змішати 3 ст. л. оливкової олії, 1 ст. л. меду і 1 ч. л. саліцилової кислоти. Підігріти на водяній бані до утворення од-норідної маси. Трохи охолодити й нанести на руки. Замотати їх у поліетиленові пакети й надіти теплі рукавиці. Через півгодини зняти й стерти залишки маски ватним тампоном. Водою руки не мочити ще годину.

Марина БОНДАРЕНКО

Обвітрені руки пом’якшує сироватка

На запитання читачів відповідає

лікар-натуропат, фітотерапевт Олена Світко

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Лікувальна гімнастика при артрозі

Перед сном у крем для рук додають аптечні ампули вітаміну А або С

15№21 (166) 14 листопада 2018 року О Г О Л О Ш Е Н Н ЯО Г О Л О Ш Е Н Н Я

інкубатори

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції:

газета «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та

контактний телефон. На звороті конверта напишіть назву призу, у розіграші якого бажаєте взяти участь.

Передплати газету і візьми участь у розіграші цінних призів

Передплата на газету

Передплату можна оформити за передплатним індексом 89782• у будь-якому відділенні поштового зв’язку або в листоноші• на сайті ДП «Преса» www.presa.ua• на сайті ПАТ «Укрпошта» www.ukrposhta.ua

та багато іншого

Усі, хто оформить річну передплату, візьмуть участь у розіграші цінних призів:

Вартість передплати на рік становить

171 грн 24 копбез урахування вартості приймання передплати

автоклав доїльний апарат

плоскорізи

Індекс передплати –

89782

ПРОДАМ• Диво-мазь від болю в суглобах, варикозного розширення вен. 067-722-63-62.

• Болгарський травник Георги до-помагає оздоровити організм. 099-221-59-84.

• Саджанці грецьких горіхів: Ки-ївський ранній, Київська бомба, Слобожанський, Багряний, Буко-винський, Ідеал. Дво-трирічки. тел. 067-722-63-62

• Посадковий матеріал винограду столових, кишмишних і технічних сортів. 099-77-67-988 Email rostok.vin@ukr.net

• Годжі, садову суницю, картоплю фіолетову, малину, ожину, жор-жину – весна-2019. 099-768-13-14, 096-000-92-70.

• Годжі, садову суницю, насіння овочів, гладіолуси, ромашку, іриси. 066-087-01-58, 098-000-98-49.

• Найкращі сорти картоплі: Здаби-так, Легенда, Скарб, Ярла (70 сор-тів). 096-160-06-55.

• Канни крупноквіткові, гібіскуси, жоржини – 100 сортів, багаторіч-ники для клумб. 095-502-53-39.

• Шикарну наперстянку, бругман-сію, агаву, юку, гортензію, аквіле-гію. 097-125-49-76, 099-275-83-08.

• Канни, жоржини, іриси, туберозу, лілейники, гібіскуси. 099-342-46-17, 096-770-81-74.

• Саджанці малини польського сорту, плодоносять до заморозків. 097-144-87-22.

• Саджанці ківі, граната, інжиру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.

• Кукурудзолущилки, автоклави електро та на дровах, корморізки, січкарні, зернодробилки, траво-різки, інкубатори, преси для соку. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння озимого та ярого часни-ку, люцерни-семирічки, кормово-го буряку Богатир (вага плоду 25 кг), Бригадир і Карлос (вага плоду 10 кг); великоплідного гарбуза Ат-лант і Титан (вага плоду 35-60 кг);

нуту, арахісу, суданки високовро-жайної, еспарцету багаторічного, козлятника 20-річного та багато інших трав. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Унікальні саджанці високовро-жайних сортів горіха Київська бомба, Гігант, великоплідної сор-тової малини, смородини, яблунь, груш, слив, абрикос, персиків, че-решень, вишень та ін. Саджанці дворічні. Поради агро-нома. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння овочів: томатів, огірків, перцю, моркви, буряків, кавунів, динь, кабачків, капусти, редиски та ін. Надсилаємо каталоги насін-ня трав, саджанців, овочів. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Унікальне насіння: канадської сої Монро (урожайність до 5 тонн), ярих пшениці та ячменю, куку-рудзи, соняшнику, а також засоби захисту рослин для населення та фермерів. 096-791-44-31.

• Саджанці малини польського сорту, плодоносить до заморозків. 097-144-87-22.

• Електричні бурякорізки, січкарні, млини (є без двигунів), ціна дого-вірна. 097-144-87-22.

Найкращі сорти картоплі: Ярла, Ві-нетта, Мірабела (70 с). 096-160-06-55, 050-510-82-88.

• Будинок у с. Комарівці Барського р-ну Вінницької обл. 098-595-34-36.

РОБОТА• Запрошую молодого самотнього непитущого чоловіка на роботу з догляду за домашньою худобою. 067-110-52-55.

ПОЗНАЙОМЛЮСЯ• Чоловік 70 років шукає жінку. 068-826-30-19.

• Жінка 58 років познайомиться з порядним чоловіком, готовим на переїзд. Тел. у редакції.

• Жінка 55 років познайомиться з порядним чоловіком. 098-781-82-14.

Шановні наші читачі!

На цьому місці надрукуємо Ваші листи.

У них Ви можете розказати про своє село,

ваше життя.

А також висловити подяку голові сільради,

лікарям, священику, колегам, родичам чи сусідам.

Можливо, Ви переживаєте конфлікт чи скрутну

ситуацію й хотіли б про неї розповісти, поді-

литися, спитати поради.

Такі листи також будуть надруковані.

на 2019 рік триває

Тут буде надрукований Ваш лист

Пишіть нам за адресою:01001м. Київ, а/с 166

Любляча донька вітає матусю із цим днем і бажає міцного здоров’я, Божої благодаті та всіляких гараз-дів. Дякую, мамо, що ти в мене є.

Донька Світлана

Любе хлоп’ятко, мамина втіхо!Іскрися здоров’ям, дзвіночками сміху –Щоб радість і щастя тебе обняли,Щоб ангели Божі тебе берегли!

ПРИВІТАННЯ4 листопада святкувала

свій День народження Валентина Степанівна

Козловська

Щиро вітаємо з Днем народження

Микиту Вишневського!

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)

Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: pr@ridneselo.comНадруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №21 (166) — 12 588 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40.e-mail: info@ridneselo.comwww.ridneselo.com www.facebook.com/uaridneselo

№21 (166) 14 листопада 2018 рокуН АО С ТА Н О К

Наступний номер «Рідного села» вийде друком 28 листопада 2018 року

КРОСВОРД

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

1 2 3

15

18 19

1716

23

26 27 28

21 2220

24

25

29 30

32

31

33 34 35

4 5 6 7 8 9

14

10

13

12

11

РІДН ЕЕ

С Л О

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Жор-стокий правитель, тиран, узур-патор. 9. Гаряче, дуже нагріте со-нячними променями повітря. 11. Той, хто щось передає. 12. Опір. 13. Приміщення для просушування зволоженого сіна. 14. Становище в шаховій партії, коли гра закінчу-ється нічиєю. 15. Суцільна грудка золота. 16. Найвища вершина Кар-пат. 18. Велике православне свято. 20. Деталь дрилі, коловорота, при-значена для створення круглих

отворів у металі, дереві тощо. 23. Суша, оточена водою. 24. Сестра й дружина Зевса, богиня родючос-ті, хліборобства. 25. Дуже міцна, добре обпалена цегла. 26. Англій-ський учений – фізик, математик, астроном. 31. Жінка, яка готується до прийняття чернецтва. 32. Час-тина верхніх дихальних шляхів. 33. Північний полюс нашої пла-нети. 34. Банківське повідомлення про виконання фінансової опера-ції. 35. Тисяча мільйонів.

По горизонталі: 5. Деспот. 9. Спека. 11. Передавач. 12. Протидія. 13. Сіносушарка. 14. Пат. 15. Самородок. 16. Говерла. 18. Спас. 20. Свердло. 23. Острів. 24. Деметра. 25. Клінкер. 26. Ньютон. 31. Послушниця. 32. Бронхи. 33. Арктика. 34. Авізо. 35. Мільярд.

По вертикалі: 1. Гелікоптер. 2. Тенор. 3. Макулатура. 4. Парадокс. 6. Еспандер. 7. Про-токол. 8. Тривога. 9. Сміливість. 10. Коза. 14. Портрет. 17. Амвон. 19. Спекулянт. 21. Воло-цюга. 22. Дикобраз. 26. Ножиці. 27. Юність. 28. Окуляр. 29. Шпола. 30. Анаша.

ВІДПОВІДІ:

Лідія Тимошик із села Во-лодькова Дівиця Чернігівської області ввійшла в Книгу ре-кордів України завдяки своєму гусакові Гоші. Він уже прожив 31 рік.

– Він досі водить стадо. Проводжає мене до магазину й зустрічає. Ріс без жодних спе-ціальних кормів чи біодоба-вок. У нього дуже гарні голубі очі. Приїжджав експерт із Ки-єва і сказав, що на одному оці

в нього катаракта. Уже на одне око не бачить, – розказує Лідія Тимошик. – Останні роки сво-їх гусенят він не має. Купляє-мо гусенят і підкладаємо йому, щоб водив і не сумував.

Гусака-рекордсмена госпо-дарі успадкували від покійної родички. Різати птицю не бу-дуть. Житиме до природної смерті від старості.

– Свійські гуси в середньо-му живуть 15-20 років. Випа-

док Гоші – унікальна рідкість. У своїй практиці пам’ятаю па-пугу, який мав 25 років. Пояс-нити це з наукової точки зору неможливо. Харчувався гусак переважно домашніми корма-ми, їв багато зелені, а це осно-вне. Ну й завжди був вожаком. Досі водить стадо, – пояснює Геннадій Тищенко, орніто-лог і ветеринарний лікар.

Леся РОДІНА

Гусак прожив тридцять один рік

ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Вертоліт. 2. Високий чоловічий голос. 3. Па-перові вироби та залишки паперу, непридатні для подальшого вико-ристання. 4. Думка, що суперечить здоровому глуздові. 6. Спортивне знаряддя для тренування м’язів. 7. Слідчий документ. 8. Відчуття невизначеності, очікування не-гативних подій. 9. Хоробрість, відвага. 10. Домашня тварина. 14. Зображення конкретної людини в живописі. 17. У церкві – підви-щення перед середньою частиною іконостасу, з якого виголошують-

ся проповіді. 19. Особа, що пере-куповує й перепродує товари. 21. Безхатченко, який не працює, по-стійно змінюючи своє місцепере-бування; бродяга. 22. Більший за бобра гризун, спина якого вкрита голками. 26. Інструмент для різан-ня, стрижки. 27. Найкраща пора в житті людини, період її розвитку, що передує зрілості. 28. Поверне-на до ока частина оптичної сис-теми телескопа, бінокля, мікро-скопа. 29. Місто, районний центр у Черкаській області. 30. Наркотик із висушеного листя коноплі.

Керівник Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова з Лілією Тимошик та її гусаком-рекордсменом

Станьте читачем номера й отримайте чашку та виграйте передплату!

1. Зробіть на телефон фотопортрет зі своєю коровою та цим, 21, номером газети

2. Надішліть фото на редакційний номер 063-367-02-83 у вайбер чи смс повідомленням до 23 листопада включно

3. У наступному номері, який вийде 28 листопада, помилуйтеся своїм фотоа гарантовано отримайте приз – фірмову чашку «Рідне село»

4. В одній із чашок буде відзнака читача номера й приз – передплата на газету на 3 місяці

до 23 листопада

Передплата

на газету

Чекаємо на ваше фото з коровою та газетою і бажаємо стати читачем номера!

Чашку «Рідне село» гарантовано отримає кожен, хто надішле

фото зі своєю коровою та газетою

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ЛЕ

СЕ

Ю Р

ОД

ІНО

Ю