3

ВСТУП

Українська мова і література – предмет комунікативно-лінгвістичного циклу, який вивчається в Х–ХІІ класах як окремий предмет у ліцеї з іншою мовою на-вчання. Навчання рідної мови етнічними українцями як мови національної мен-шини є важливою частиною мовної освіти, яка відображає мовну політику щодо національних меншин в країні і ґрунтується на чинній Конституції Республіки Молдова, низці законів і підзаконних актів та міжнародних конвенціях, у тому числі і Рамковій конвенції про захист національних меншин. Освітні заклади Рес-публіки Молдова покликані сприяти збереженню, розвитку мови, культури укра-їнської національної меншини і водночас забезпечувати такий рівень володіння державною мовою, який гарантує учням інтеграцію в молдавське суспільство.

Новий час, новий етап розвитку країни, поглиблення процесів демокра-тизації, гуманізації, ствердження людської гідності, національної самоіденти-фікації, толерантного ставлення до інших народів та їхніх культур висувають свої вимоги до модернізації освіти, особливо до освіти мовної та літературної. Саме тому потребує постійного оновлення і вдосконалення державний куріку-лум з української мови і літератури для ліцеїв – нормативний організаційно-методичний документ, розроблений відповідно до стандартів предмета і за-гальної стратегічної спрямованості освіти в Республіці Молдова. В освітніх стандартах з української мови і літератури викладені базові компетенції, яких мають досягти ліцеїсти на кінець навчання. Мета курікулума – конкретизува-ти освітні завдання і напрямки поетапно, тобто по класах.

Модернізація ліцейської освіти розглядається нині на основі компетент-нісної парадигми. Прагнення відійти від засилля окремих, часткових знань, умінь і навичок виявляється в розробці поняття стрижневих, міжпредмет-них, базових навчальних компетенцій, які враховують зв’язки між елемен-тами системи. Стрижневі компетенції передбачають готовність використо-вувати засвоєні знання, навчальні уміння і навички, способи діяльності для розв’язання практичних, пізнавальних, комунікативних завдань. Вони вияв-ляються у здатності самостійно оцінювати ситуацію, усвідомлювати пробле-му і планувати дії, необхідні для її вирішення, контро лювати й оцінювати їх виконання. Саме сформованість стрижневих компетенцій є найголовнішим свідченням якості освіти. Навчання на основі компетентнісної парадигми передбачає його спрямованість передусім на формування комунікативної компетенції як важливої складової ключових компетентностей.

Відповідно до стандарту, з урахуванням Загальноєвропейських рекоменда-цій щодо мовної освіти завданнями освітньої галузі в ліцеї є подальший розви-ток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепіч-них, правописних субкомпетенцій на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних компетенцій ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Курікулум складається з двох частин – І. «Українська мова» і II. «Українська література» – і призначається викладачам ліцеїв, авторам і укладачам про-ISBN 978-9975-67-666-3

Imprimare la Tipografia „Elena V.I.” SRL, str. Academiei, 3; MD-2028, Chişinău, Republica Moldova

© Ministerul Educaţiei al Republicii Moldova. 2010© Întreprinderea Editorial-Poligrafică Ştiinţa. 2010

CZU 811.161.2+821.161.2.09(073.3)У 45

Aprobat: la şedinţa Consiliului Naţional pentru Curriculum, proces verbal nr. 10 din 21 aprilie 2010; prin ordinul Ministerului Educaţiei nr. 244 din 27 aprilie 2010

Elaborat în cadrul Proiectului „Modernizarea şi implementarea curriculumului din învăţămîntul secundar general şi dezvoltarea standardelor educaţionale din perspectiva şcolii prietenoase copi-lului”, finanţat de Reprezentanţa UNICEF în Republica Moldova.Editat în cadrul Proiectului „Educaţia de calitate în mediul rural din Moldova”, finanţat de Banca Mondială.

Автори модернізованого курікулума: Нікітченко Алла, доктор педагогіки, старший кон-сультант Міністерства просвіти РМ – кoординатор; Кожухар Катерина, доктор педагогіки, старший науковий співробітник АН РМ (українська мова); Туницька марина, доктор педа-гогіки, конференціар Бельцького державного університету ім. А. Руссо (українська мова); рокіцька людмила, учитель української мови і літератури першої категорії Теоретичного Ліцею ім. І.С. Нечуя-Левицького м. Кишинева (українська література); грибовська Светла-на, учитель української мови і літератури першої категорії Теоретичного Ліцею ім. Т. шев-ченко, м. Бричень (українська література).

Автори курікулума: Нікітченко Алла, доктор педагогіки, старший консультант Міністер-ства просвіти РМ – кoординатор; Кожухар Катерина, доктор педагогіки, старший науковий співробітник АН РМ (українська мова); Туницька марина, доктор педагогіки, конференці-ар Бельцького державного університету ім. А. Руссо (українська мова); Чорновалова Алла, учитель української мови і літератури вищої категорії Теоретичного Ліцею ім. М. Коцюбин-ського м. Кишинева (українська література).

Corector: Tatiana BolgarRedactor tehnic: Nina DuduciucMachetare computerizată: Anatol AndriţchiCopertă: Vitalie Ichim

Întreprinderea Editorial-Poligrafică Ştiinţa,str. Academiei, nr. 3; MD-2028, Chişinău, Republica Moldova;tel.: (+373 22) 73-96-16; fax: (+373 22) 73-96-27;e-mail: prini@stiinta.asm.md

Descrierea CIP a Camerei Naţionale a CărţiiУкраїнська мова і література: Курікулум для 10-12 класи / Min. Educaţiei al Rep. Moldova.

– Ch.: Î.E.P. Ştiinţa, 2010 (Tipografia „Elena V.I.” SRL). – 52 p. – (Curriculum naţional)Bibliogr.: p. 51–52 (39 tit.)

ISBN 978-9975-67-666-3811.161.2+821.161.2.09(073.3)

4 5

грам, підручників, методичних посібників тощо. Курікулум містить: І. Ди-диктичну концепцію предмета; ІІ. Стрижневі загальнонавчальні компетен-ції; ІІІ. Міжпредметні компетенції; ІV. Специфічні навчальні компетенції V. Розподіл тем по класах та за годинами; VІ. Субкомпетенції, одиниці зміс-ту, орієнтовні види навчальної та оцінювальної діяльності для забезпечен-ня субкомпетенцій по класах; VІІ. Стратегії навчання; VІІІ. Стратегії оці-нювання. Х. Бібліографічний список.

У пропонованому курікулумі для Х–ХІІ класів ліцеїв додержано принципу наступності з відповідним курікулумом для гімназичної ланки і накреслено нові, ускладнені завдання щодо мовленнєвої, мовної та літе ратурознавчої ком-петенції ліцеїстів

Навчальний предмет «Українська мова і література»

Українська мова та література

Статус предмета

Курікулум-на область

знаньклас

Кількість годин на тиждень Загальна кількість годин на рік

Україн-ська мова

Українська література

Українська мова

Українська література

Обов’язко-вий

Мова та спілкування

X 1 3 (гуманит. профіль)2 (реальний профіль)

34 102/68

Обов’язко-вий

Мова та спілкування

ХI 1 3 (гуманит. профіль)2 (реальн. профіль)

34 102/68

Обов’язко-вий

Мова та спілкування

XII 1 3 (гуманит. профіль)2 (реальн. профіль)

34 102/68

«УКРАЇНСЬКА МОВА»

І. ДиДакТична концеПцІя

Освітньо-виховне значення рідної мови визначається соціальними функ-ціями мови як основного засобу спілкування між людьми, мислення, здобуття знань, саморозвитку й самозбагачення.

Опановуючи рідну мову, учень пізнає свій внутрішній світ, переймає досвід поколінь, вбирає культуру людства, народів, що її оточують, формується як осо-бистість. На основі української мови й через неї формується національна само-свідімость, почуття національної гідності, приналежності до свого народу, що набуває особливого значення в умовах проживання в діаспорі.

Поглиблене вивчення рідної мови дає змогу забезпечити мовленнєвий і мов-ний розвиток ліцеїстів, активізувати їхню розумову діяльність, удосконалити уміння спостерігати, аналізувати, систематизувати, робити висновки, формува-ти у них навички самостійно здобувати знання, працювати з довідковою літера-турою, словниками.

Мета навчання української мови в ліцейській ланці визначається соціальним замовленням суспільства, орієнтованого на забезпечення прав української ет-нічної спільноти вивчати і розвивати рідну мову і культуру на теренах Республі-ки Молдова, сучасною концепцією предмета, її провідними ідеями, серед яких чільне місце посідає ідея практичної, комунікативної спрямованості навчання.

мета навчання рідної мови полягає у вихованні творчої особистості, яка во-лодіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слуханні, читанні, гово-рінні, письмі), у різноманітних сферах (суспільній, культурно-освітній, побуто-вій), формах (усній і письмовій), видах (монологічному, діалогічному), жанрах і стилях, тобто в забезпеченні її всебічної мовленнєвої компетенції.

Визначена мета конкретизується у відповідних завданнях комунікативно спрямованого курсу української мови, а саме:

1) розвинути й закріпити в ліцеїстів повагу й любов до рідної мови, форму-вати їхній духовний світ, цінністні орієнтації, впливати на світоглядні уявлення через слово, шляхом збагачення активного і пасивного словника;

2) всебічно розвивати мовлення ліцеїстів – удосконалювати уміння і навички в усіх видах мовленнєвої діяльності;

3) поглибити й систематизувати знання з усіх розділів української мови, до-помогти оволодіти нормами літературної мови, усунути недоліки, спричинені інтерферуючим впливом діалекту, навчити вільно користуватися всіма багат-ствами виражальних засобів української мови;

4) виробити міцні орфографічні й пунктуаційні навички;5) розвинути інтелектуальні сили старшокласників, удосконалити загально-

навчальні уміння і навички (організаційні, загальнопізнавальні, контрольно-оцінні).

Відповідно до визначеної мети та пріоритетних принципів навчання – єд-ності навчання, виховання і розвитку, гуманізації і демократизації освіти – визна-чається зміст предмета та основні напрямки навчання. Зміст предмета повинен охоплювати матеріал, необхідний для:

– формування мовленнєвої компетенції, тобто оволодіння основними вида-ми мовленнєвої діяльності, культурою мовленнєвої поведінки;

– формування мовної компетенції, тобто засвоєння знань мовної системи, уміння користуватися ними в процесі спілкування, дотримуючи норм мовлен-ня на всіх рівнях;

– формування етнокультурознавчої компетенції, засвоєння найважливіших відомостей з народознавства, історії, культури, звичаїв українського народу, в тому числі й українців Молдови, братнього молдовського народу, культурних здобутків народів світу;

– оволодіння узагальненими методами і прийомами мислительної діяльнос-ті; усвідомлення структури власної пізнавальної діяльності, формування про-цедур творчої діяльності.

У Х–ХІ класах передбачено поглиблене повторення й узагальнення знань з усіх розділів науки про мову, що дає можливість, по-перше, систематизувати знання

6 7

ліцеїстів з фонетики, лексикології, фразеології, словотвору, морфології, синтакси-су, а також з теорії мовлення; по-друге, усунути прогалини в знаннях з правопису й зміцнити навички грамотного письма і по-третє, зосередити увагу на найбільш складних питаннях культури мовлення і тим самим підготувати ліцеїстів до за-вершального курсу XII класу «Основи стилістики і культури мовлення».

На ліцейському етапі мовної освіти значну увагу слід приділити практич-ному засвоєнню курсу, зосередити зусилля на формуванні умінь застосовува-ти набуті знання, приділяти більше уваги функціональному аспекту вивчених мовних одиниць, їхній семантиці, особливостям уживання. Кожне мовне яви-ще (фонетичне, лексичне, морфологічне, синтаксичне) потрібно опрацьовувати з точки зору його застосування в практичному мовленні. З цією метою мають широко практикуватися аналіз зразкових текстів, конструювання, трансформа-ція, редагування, мовний експеримент, тобто такі види діяльності, які сприя-ють, з одного боку, поглибленому засвоєнню теоретичних відомостей, з іншого, забезпечують розвиток мовного чуття ліцеїстів, викликають потребу вдоскона-лювати власне усне й писемне мовлення.

Ліцеїсти мають добре володіти вміннями і навичками роботи з навчальною, науковою і довідковою літературою, складати конспекти, анотації, рецензії, ре-ферати, готувати й виголошувати доповіді на суспільно-політичні, морально-етичні, лінгвістичні теми.

ІІ. СТрижнеВІ загальнонаВчальнІ комПеТенцІї

Компетенція – цілісна, інтегрована сукупність (система знань, умінь, нави-чок, ціннісних ставлень), здобутих учнями в процесі учіння і мобілізованих за потреби їх застосування, адаптованих до вікових особливостей та когнітивного рівня ліцеїста для вирішення завдань, з якими він може зіткнутися в процесі життєдіяльності.

Стрижневі компетенції мають високий ступінь узагальнення. Основи стрижневих компетенцій закладаються на початковому і гімназичному етапі освіти і вдосконалюються впродовж ліцейського етапу.

На кінець ХІІ класу ліцеїст має оволодіти наступними стрижневими компе-тенціями:

– організаційними: усвідомлювати і визначати мотиви і мету власної пізна-вальної життєтворчої діяльності;

– загальнопізнавальними: аналізувати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнювати, систематизувати, узагальнювати, конкретизува-ти їх; робити висновки на основі спостережень; уміти виділяти головне з-поміж другорядного; моделювати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

– творчими: уявляти словесно описані предмети і явища, фантазувати на основі сприйнятого; прогнозувати подальший розвиток певних явищ; перено-сити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічати і формулювати проблеми в процесі навчання і життєтворчості; усвідомлювати будову предмета вивчення; робити припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, до-

бирати аргументи для його доведення; спростовувати хибні припущення і твер-дження.

– естетико-етичними: помічати і цінувати красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтв, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності; виявляти здатність поставити себе на місце іншої людини; прощати образи знайомим і незнайомим.

– контрольно-оцінними: оцінювати проміжні і кінцеві результати пізнаваль-ної діяльності, робити відповідні корективи.

ІІІ. мІжПреДмеТнІ комПеТенцІї

Важливим на ліцейському етапі є принцип вивчення мови в міжрівневих, внутрішньорівневих і міжпредметних зв’язках, що передбачає врахування того, що мова є складною багаторівневою системою мовних одиниць, тісно пов’язаних між собою. Урахування цих зв’язків під час вивчення української мови дасть учням змогу усвідомити мову як систему, що постійно розвивається, удосконалюється, збагачується, а також осмислити внутрішні закономірності кожного рівня мови.

Міжпредметні компетенції реалізуються через формування комунікативної, мовної, мовленнєвої, прагматичної, етнокультурознавчої компетентнцій ліце-їстів на ґрунті свідомого опанування мовної і мовленнєвої теорій у курсі укра-їнської мови і літератури та під час вивчення інших мов – російської (мови на-вчання), румунської – державної мови, іноземних мов, а також таких предметів гуманітарного циклу, як історія, у т.ч. «Історія, культура і традиції українського народу», російська і всесвітня література, громадянське виховання, морально-етичне виховання.

ІV. СПецифІчнІ комПеТенцІї

Специфічні компетенції предмета мають двобічну структуру, яка обумов-лена характером предмета «Українська мова і література».

Українська моваНа кінець ХІІ класу учень: 1.1. Сприймає повноцінно на слух різноманітні види повідомлень в безпо-

середньому спілкуванні, по радіо, телевізору, по телефону тощо. Оцінює про-слуханий текст з точки зору орфоепічної норми сучасної української мови.

1.2. Читає швидко і виразно тексти усіх стилів української мови. Розуміє, коментує інформацію з прочитаного тексту.

1.3. Говорить вільно, дотримуючись орфоепічних, лексичних, граматичних і стилістичних норм української літературної мови і українського етикету; орієн-тується в мовленнєвій ситуації або сам створює ситуацію спілкування.

• Усвідомлює особливості текстів, призначених для різноманітних соціо-культурних сфер спілкування.

8 9

• Використовуєдоречноадекватнімовнізасобивідповіднодомети,темиісфери спілкування.

• Будуєвласнівисловлюваннялогічно,коректно.Береактивнуучастьвдіа-лозі, бесіді, дискусії.

1.4. Оформляє писемні тексти відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних норм сучасної української літературної мови.

1.5. Розпізнає стилістично марковані засоби; коментує, якими мовними за-собами, розрізняються тексти різних функціональних стилів. Знаходить і реда-гує стилістичні помилки. Трансформує речення і фрагменти текстів. Усвідом-лює і використовує можливості стилістичного ефекту.

1.6. Використовує синоніми, антоніми, слова для родових та видових понять з точки зору стилістичного розшарування мови. Розуміє різницю між літератур-ною мовою і діалектом; контролює власне мовлення в офіційному спілкуванні, замінюючи діалектизми синонімічними літературними відповідниками.

1.7. Володіє лексичними і граматичними засобами української мови. До-цільно використовує контекстуальні синоніми. Користується розширеним ре-пертуаром синтаксичних конструкцій – варіативність порядку слів у реченні, відокремлені члени речення, вставні конструкції, активні і пасивні конструкції; використовує синонімічні синтаксичні засоби зв’язку. Трансформує речення і фрагменти тексту залежно від змін в мовленнєвій ситуації і умов спілкування (офіційне/неофіційне; усне/писемне).

1.8. Користується словниками, довідковою літературою, а також Інтернетом. 1.9. Аналізує і коментує відповідність граматичних і лексичних норм у тек-

стах із різноманітних інформаційних джерел.1.10. Бере участь повноцінно в діалозі, бесіді, дискусії: дотримується теми і

організовує логічно власне висловлювання; може не погодитися з чужою дум-кою, заперечити, виявляючи толерантність. Стежить за ходом діалогу, посила-ється на вже висловлене. Чітко формулює тезу, добирає аргументи, узагальнює власні міркування.

1.11. Планує і створює тексти різних жанрів (тези, резюме, реферат, рецен-зія, доповідь, літературно-наукові та літературно-публіцистичні твори; есе на літературні, морально-етичні, естетичні, історичні і філософські), узагальнює і коментує зміст тексту.

1.12. Створює тексти-міркування – відповіді на наукове, літературне чи жит-тєве питання. Пише есе, дотримуючись основних жанрових характеристик:

• захищаєтезунапідставівласногодосвіду;• добираєілогічновикладаєаргументивідповіднодосамостійноосмисле-

ного матеріалу і власних асоціацій.1.13. Усвідомлює взаємовідносини між мовою і суспільством, мовою і осо-

бистістю, мовою і культурою. Усвідомлює роль і значення рідної словесності як культурного феномена, як засобу збереження і формування власної етнокуль-турної ідентичності як важливих умов розвитку громадянської ідентичності в полікультурному просторі Республіки Молдова.

V. розПоДІл Тем По клаСах Та за гоДинами

Учитель може коректувати кількість годин відповідно до теми і ситуації.

Клас Тема Кількість годинХ Вступ

Повторення вивченого в попередніх класахТеорія мовленняФонетика. Орфоепія. Графіка та орфографія. Лексикологія. Морфеміка та словотвір

126

22Усього: 33

ХІ ВступПовторення вивченого в попередніх класахТеорія мовленняМорфологія. Самостійні частини мови. Іменник. Прикмет-ник. Займенник. Числівник. Дієслово. Прислівник.Службові частини мови. Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук.Повторення вивченого в кінці року

126

15

72

Усього: 33 ХІІ Вступ

Повторення вивченого в попередніх класахТеорія мовленняСинтаксис. Словосполучення Речення. Просте, ускладнене ре-чення. Складне речення. Складносурядне речення. Складнопідряд-не речення. Безсполучникове складне речення. Способи передачі чужої мови.

123

12

Основи стилістики і культури мовлення. розмовний стиль.Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стильПовторення вивченого в кінці року

12

3Усього: 33

VІ. СУбкомПеТенцІї, оДиницІ змІСТУ, наВчальна Та оцІнюВальна ДІяльнІСТь

Відповідно до зазначених цілей навчання до програми предмета входять такі компоненти: А. Субкомпетенції, Б. Зміст предмета, В. Орієнтовні види на-вчальної та оцінювальної діяльності для забезпечення субкомпетенцій, які викладено в таблиці.

У 1-й колонці таблиці, визначено знання, а також уміння і навички з ауді-ювання, читання, говоріння й письма на 3-х рівнях володіння мовою: рецеп-тивному (рівень усвідомлення); репродуктивному (рівень відтворення); про-дуктивному (рівень самостійного складання зв’язного тексту, рівень творчого використання одиниць мови).

10 11

У 2-й колонці відображені одиниці змісту: базові відомості з теорії мовлення і базові відомості з теорії мови.

Орієнтовні види навчальної і оцінювальної діяльності, викладені у 3-й ко-лонці, орієнтують на усвідомлення (розуміння, знання) відомостей з теорії мов-лення та теорії мови і формування на цій підставі відповідних умінь і навичок. Пропоновані в курікулумі орієнтири в способах діяльності мають доповнюва-тися вчителем на операційному рівні. При цьому провідними типами навчаль-ної діяльності мусять бути не “граматичні завдання”, а мовленнєва діяльність в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Інакше кажучи, навчання української мови слід здійснювати шляхом від мовлення до мови, тобто від тексту до гра-матики, потім знову до тексту, до мовлення. Такий підхід забезпечуватиме усві-домлену роль граматики, яка має бути необхідним інструментом у практичному користуванні мовленням.

х клас

Субкомпетенції Зміст Орієнтовні види навчальної та оцінювальної діяльності

На кінець Х класу учень:Усвідомлює мовлення як сукуп-ність мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету, що випли-ває із загальної мети спілкуван-ня; якості мовлення: змістов-ність, орфоепічна правильність і чистота, точність, логічність і послідовність, багатство (різно-манітність), доречність (доціль-ність), виразність і образність;сфери вживання усного мовлен-ня: діалог, дискусія, диспут, мо-нолог, розповідь, звіт, доповідь тощо.

розуміє трибічну структу-ру говоріння: мотиваційно-спонукальна, аналітико-синтетична, виконавча.

Будує діалог побутовий (роз-мовний стиль), полемічний (пу-бліцистичний стиль), художній (стиль художньої літератури).Бере активну участь у дискусії, усвідомлює її значення для пошу-

Базові відомості з те-орії мовленняМова, мовлення, мов-леннєва діяльність. Види мовленнєвої ді-яльності.Рецептивно-репродуктивні: слу-хання, читання; про-дуктивні – говоріння, письмо.

Усні: слухання, гово-ріння; писемні: читан-ня, письмо. Монолог. Діалог.

Діалогічна єдність. Репліка-стимул, репліка-реакція.

Диференціація різнови-дів мовлення і їх форм, функціонально-смислових типів.Аналіз висловлювань з точки зору їх якостей і сфер вжи-вання.

Аналіз трибічної структури говоріння, фаз мовлення.

Сприйняття, аналіз і скла-дання діалогів (різних типів).

Дискусії на морально-етичну, суспільно-політичну чи літе-ратурну тему. Практичне

ку істини. Дотримується правил ведення дискусії.

Правильно використовує форми звертання в офіційній обстанов-ці. Дотримується етикетних пра-вил вітання, прощання, подяки, вибачення, відмови, комплі-мента.

Знає вимоги до усного і писем-ного монологічного мовлення – композиційна організованість і змістова завершеність – і дотри-мується їх. Внутрішній, драма-тичний, ліричний монолог.

Володіє наступними формами писемного мовлення: переказ, твір (опис, розповідь, роздум), ділові папери, газетні жанри, план, тези, конспект, реферат.

Удосконалює власні писемні тек-сти з огляду на особливості пи-семного мовлення – графічний код, велика кількість складних речень, відсутність паралінг-вістичних засобів, редагування думки і форми її вираження, ста-ранний добір фактів та їх мовне оформлення, добір мовних засо-бів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення, повний і ґрун-товний виклад думок, поглиблена робота над словом і текстом.

СЛУХАННЯНа рецептивному рівні: сприй-має, розуміє і диференціює фор-ми усного мовлення.

Визначає функціонально-смисловий тип і стиль мовлення в його різновидах; складові час-тини тексту.

Правила мовленнєвого етикету.

Текст – продукт мов-леннєвої діяльності. Ознаки тексту. Тема, мікротема, головна думка тексту. Зачин, середня частина, кін-цівка кожної мікро-теми.

засвоєння правил ведення дискусії, диспуту.Опрацювання різних форм звертання в офіційній та неофіційній обстановці (ро-льові ігри, ситуативні діалоги.

Сприйняття, аналіз і проду-кування монологу.З’ясування ролі паралінгвіс-тичних засобів усного мов-лення, вправляння в умілому, доречному їх використанні.

Удосконалення вмінь сприй-мати, аналізувати і створю-вати висловлювання в пись-мовій формі.

Усний і письмовий переказ текстів різних типів, форм і жанрів.

Складання плану (складно-го), конспектування, напи-сання тез, рефератів (на літе-ратурну та морально-етичну тему).

Завдання на сприйняття, розуміння та розрізнен-ня форм усного мовлення, функціонально-смислових типів і складових частин прослуханих текстів.

12 13

На репродуктивному рів-ні: переказує текст будь-якого функціонально-смислового типу, змінюючи його акценти відповідно до рематичної домі-нанти. Узагальнюючи мовні та комунікативні особливості кож-ного типу мовлення, переказує текст, відтворює конкретні час-тини тексту.

На продуктивному рівні: Вико-ристовує прослухані тексти для творення інших з погляду стилю та функціонально-смислового типу.

ЧИТАННЯНа рецептивному рівні: орієн-тується в структурі тексту; роз-різняє головну і допоміжну ін-формацію.На репродуктивному рівні: ді-лить текст на частини за зміс-том, визначаючи тему, мікро-теми, головну думку. Доводить наявність складових якості мов-лення (граматична правиль-ність, багатство словниково-фразеологічних компонентів тощо).На продуктивному рівні: доби-рає самостійно тексти відповід-ної стильової приналежності, заучує напам’ять і виразно читає вірші і уривки прозових творів.

ГОВОРІННЯДіалогічне мовленняНа рецептивному рівні: сприймає і диференціює діалогіч-ні єдності. Усвідомлює особли-вості дискусії, її значення для пошуку істини, правила її ве-дення.

Переказ текстів різних функціонально-смислових типів з урахуванням комуні-кативного завдання.

Самостійне складання тек-стів різних стилів і типів на підставі прослуханих.

Завдання на відпрацювання умінь орієнтуватися в струк-турі тексту, розрізняти голо-вну й допоміжну інформа-цію.

Завдання на визначення теми, мікротем, головної думки, складових частин тек-сту та якості мовлення.

Завдання на самостійний до-бір текстів різних стилів, за-учування напам’ять віршів та уривків прозових творів.

Завдання на сприйняття й розрізнення діалогічних єд-ностей; усвідомлення ролі і правил ведення дискусії.

На репродуктивному рівні: усвідомлено відтворює арґумен-ти зразкової дискусії.На продуктивному рівні: веде бесіду, дискусію. Арґументує свою точку зору під час бесіди, дискусії. Логічно формулює тезу. Визначає основні проблеми дис-кусії, використовує всі необхідні мовні засоби для їх розв’язання. Уникає другорядних питань, по-силається на твердження ав-торитетів. Впливає на систе-му переконань, емоційний стан співрозмовника.Перетворює монолог на діалог. Утворює діалог за описаною си-туацією.

Монологічне мовленняНа рецептивному рівні: розу-міє трибічну структуру гово-ріння; усвідомлює композицію будь-якого функціонально-смислового типу мовлення.

розуміє, що тип мовлення зумов-лений об’єктом мовлення. роз-різняє ланцюжковий та пара-лельний зв’язок у текстах.На репродуктивному рівні: аналізує основні способи і засо-би зв’язку речень у тексті, визна-чає мовні засоби, характерні для певного стилю і типу мовлення.На продуктивному рівні: до-бирає матеріал, систематизує його, складає власні тексти. Пе-редає зміст тексту у стислій фор-мі, акцентуючи на його осно-вних «каркасних» моментах. Відновлює тексти, в яких пору-шено логічність подій; перестав-ляє частини і коректує деформо-ваний текст.

Відтворення арґументів дис-кусії.

Відпрацювання умінь вести бесіду, дискусію: вміло доби-рати аргументи, логічно ви-кладати думки, використову-ючи необхідні мовні засоби тощо.

Складання й розігрування діалогів, рольові й ситуатив-ні ігри.

Аналіз структури мов-лення, композиції моно-логічних текстів різних функціонально-смислових типів і способів зв’язку в них

Аналіз способів і засобів зв’язку речень у тексті, мов-них особливостей текстів різних типів і стилів.

Добір матеріалів та самостій-не складання, відновлення, редагування монологічних текстів в залежності від ко-мунікативного завдання.

Списування готових текстів, написання диктантів і пере-казів різних типів.

14 15

характеризує звуки й склади;

знаходить і пояснює зміни зву-ків у мовному потоці, чергуван-ня голосних і приголосних при словозміні і словотворенні; практично використовує засоби милозвучності в мовленні. Знає: значення орфоепічних норм; причини відхилення від них; основні правила україн-ської орфоепії.

Дотримується норм літера-турної вимови. Користується орфоепічним словником. Контролює власне мовлення з точки зору його правильності, виявляє і виправляє орфоепічні помилки в чужому мовленні.

Знає: графіку сучасної україн-ської мови, співвідношення між звуками та їхнім графічним ко-дом. Принципи і правила укра-їнської орфографії, типи орфо-грам.

Грамотно передає на письмі свої і чужі думки.

Користується орфографічним словником.

Знає: лексичне значення слова, однозначність і багатозначність, основні типи переносних зна-чень. Типи синонімів. Антоніми, їх роль у мовленні. Омоніми, па-роніми. Склад лексики за

Приставні звуки в сло-вах. Наголос. Слова з рухомим і нерухомим наголосом. Роль наго-лосу в розрізненні слів та їх форм.

ОрфоепіяУкраїнська орфоепія як учення про систему правил літературної вимови.Основні правила вимо-ви голосних і приголо-сних звуків та звукос-получень. Вимова слів іншомов-ного походження. Орфоепічний словник.

Графіка та орфографіяМова і писемність. Український алфа-віт. Свіввідношення між звуками і буквами українського алфаві-ту. Основні принципи правопису – фонетич-ний, морфологічний, історичний, дифе-рен ціюючі написа-ння. Типи орфограм. Правила вживання великої букви. Право-пис прізвищ і власних назв. Написання слів разом, окремо і через дефіс. Орфографічний словник.Лексикологія Слова однозначні та багатозначні. Основні види перенос-ного вживання слова – метафора, метонімія, синекдоха.

Транскрибування, фонетич-ний аналіз слів.

Вправляння у виборі відпо-відних засобів милозвуч-ності.

Вправляння в правильній ви-мові наголошених і ненаго-лошених голосних, дзвінких і глухих, твердих і м’яких при-голосних.

Усунення помилок у вимо-ві і наголошуванні слів (в залежності від більшого чи меншого впливу діалекту, ро-сійської мови учитель само-стійно планує цю роботу).

Знахождення орфограм, ви-значення їх типу та принци-пу, на якому базується напи-сання.

Написання словникових, ви-біркових, контрольних та інших диктантів, переказів, творів.

робота з орфографічним словником.

Тлумачення значення сло-ва за допомогою словника й самостійно. Вправляння у правильному використан-ні багатозначних слів. Добір лексичних синонімів для

ПИСЬМОНа репродуктивному-продуктивному рівні: грамотно в орфографічному та пунктуа-ційному плані списує готові тек-сти, пише диктанти навчального та контрольного типу; перекази (докладні, вибіркові, стислі).Складає власні тексти: розгор-нуту статтю до стінгазети; твір за уявленням; твір з елементами роздуму за пропонованою те-мою, анотацію, відгук на прочи-тану книгу, проглянутий фільм чи виставу.Доцільно вживає різні мовні засо-би створення тексту. редагує тек-сти відповідно до стилю та уста-новленої орфографії і пунктуації.

Знає: значення і функції мови; відомості про її походження і розвиток; принципи характе-ристики частин мови, основні семантичні та граматичні ха-рактеристики кожної частини мови; принципи виділення і ха-рактеристики словосполучень і речень; структуру двоскладного та односкладного речення, типи складних речень.Визнаначає, характеризує і до-цільно вживає мовні одиниці усіх рівнів.

Знає: основні фонетичні одини-ці; зміни голосних і приголосних звуків у мовному потоці, чергу-вання голосних і приголосних при словозміні і словотворенні. Особливості українського наго-лосу, його роль.

Виконує фонетичний аналіз слів; транскрибує;

Базові відомості з те-орії мовиМова як суспільне яви-ще. Функції мови. Походження і розви-ток мови. Поняття літературної мови.Систематизація та уза-гальнення вивченого.Самостійні та службо-ві частини мови. Словосполучення і ре-чення. Типи речень – простих і складних – в україн-ській мові.

ФонетикаФонетика як учення про звукову систему мови. Принципи харак-теристики звуків мови.Основні фонетичні одиниці: звук, склад, такт (фонетичне сло-во), фраза. Взаємодія звуків у процесі мов-лення (спрощення, по-довження).

Відпрацювання умінь скла-дати й редагувати письмові тексти різних типів і стилів: розгорнутої статті до стін-газети; твору за уявленням; твору з елементами розду-му за пропонованою темою, анотацією, відгуку на про-читану книгу, проглянутий фільм чи виставу.

Слухання і читання, аналіз і обговорення текстів про укра-їнську мову, її походження і розвиток. Написання есе.

Аналіз, порівняння, харак-теристика мовних одиниць різних рівнів. Завдання і вправи, спрямо-вані на доцільне вживання повторюваних мовних оди-ниць.

Вправляння в правильній артикуляції голосних і при-голосних звуків у різних по-зиціях. Знаходження і по-яснення явищ, спрощення, подовження звуків, чергу-вання голосних і приголо-сних звуків: використан-ня засобів милозвучності в усному мовленні.

16 17

Користується словотворчим та етимологічним словниками.

Дотримується норм українсько-го словотвору.

зі словниками. Відпрацю-вання вимови та вживан-ня складноскорочених слів. Аналіз і усунення помилок, пов’язаних із порушенням норм словотвору.Перевірка, самоперевірка, взаємоперевірка і оцінювання навчальних досягнень.

хI клас

Субкомпетенції ЗмістОрієнтовні види навчаль-ної і оцінювальної діяль-

ностіНа кінець ХІ класу учень:знає (з урахуванням засвоєного в попередніх класах):різновиди розповіді: оповіда-ння, повідомлення, звіт, інфор-мація, відповідь, перелік, оголо-шення;описів: пейзажні, портретні, описи інтер’єру, характеристики людини, предметів, явищ;роздумів: індуктивний, дедук-тивний, роздум-твердження і роздум міркування. Мовні засо-би створення тексту.

Диференціює мікротеми з лан-цюжковим та паралельним зв’язком за відповідними скла-довими (займенникова заміна, прислівники, видо-часові фор-ми дієслів-присудків, повторна номінація тощо).

Складає творчі розповіді: усно словесно змальовує пейзаж, портрет; будує розповідь з еле-ментами усного малювання про якусь подію – екскурсію, кон-церт, свято, спортивне змаган-ня; розповідь про музичний

Базові відомості з теорії мовленняРізні мовні засоби ство-рення тексту: лексичні (вживання синонімів, антонімів, повтор-ної номінації, худож-ніх елементів – епітетів, метафор), морфоло-гічні (дієслівні форми, разові та числові фор-ми іменників, прислів-ники, службові слова тощо), синтаксичні (по-рядок слів, звертання, вставні конструкції). Послідовний (ланцюж-ком) та паралельний зв’язки речень у тек-сті. Функціонально-смислові типи мовлен-ня: розповідь – події, що розгортаються в часі і просторі; опис – пере-лік, ознак, рис пред-мета чи явища; роз-дум – установлення причиново-наслідкових відношень. Структурні елементи текстів комбі-нованого типу.

Опрацювання різних видів тексту-розповіді. Визначен-ня виду, аналіз структури, мети, особливостей побудо-ви оповідання, повідомлен-ня, звіту, інформації, відпо-віді, оголошення. Сприйняття й аналіз різних видів описів. Визначення їх ролі в художньому творі. Слуханя, читання, з’ясування особливостей побудови різ-новидів тексту-міркування. Докладний, стислий і вибір-ковий їх переказ. Завдання на відпрацювання умінь визначати мікротеми та доцільно вживати різ-ні засоби творення тексту, зв’язку його частин; стиліс-тично редагувати тексти.

Відтворення, творчий пере-каз (оповідання), побудова за поданим початком, кін-цівкою, складання власних текстів названих різновидів.

Переказ (усний і письмо-вий), складання власних творів-описів: пейзажу,

походженням; застарілі й нові слова. Стилі української мови. Словники: тлумачні, синонімів, антонімів, словник іншомовних слів. Загальні відомості про фра-зеологізми, їх значення; фразео-логічний словник.Пояснює лексичне значення слів. Використовує багатозначні сло-ва, синоніми, антоніми, омоніми відповідно до висунутих завдань і стилю мовлення. Доречно вживає в мовленні сло-ва іншомовного походження; розуміє і пояснює роль архаїчної лексики, неологізмів, діалектних слів у художніх творах. Правильно й доцільно викорис-товує в мовленні стилістично забарвлену лексику; користу-ється тлумачним словником, словником синонімів, антонімів, іншомовних слів. Знаходить фразеологізми в тек-сті, пояснює їх значення. До-речно вживає фразеологізми в мовленні. Користується фразео-логічним словником.

Знає: типи морфем, основи сло-ва, морфемний словник. Спосо-би словотвору і особливості тво-рення різних частин мови.

робить морфемний і словотвор-чий розбір слова.

Тлумачний словник. Синоніми, типи і ряди синонімів. Антоніми. Омоніми. Пароніми. Словники синонімів, антонімів. Активна і пасивна лек-сика. Склад української мови за походженням. Словник іноземних слів. Українська лексика з погляду її стилістично-го використання. Слова обмеженого вжитку. Фразеологія української мови. Групи фразеологізмів за значенням та вжи-ванням.

Морфеміка та слово-твірМорфеміка як учення про будову слова. Типи морфем. Основа слова. Типи основ. Морфем-ний словник. Слово-твір. Словотворчі засо-би української мови. Основні способи сло-вотвору в українській мові. Етимологія слова. Етимологічний слов-ник.

точного й образного вислов-лення думки.Використання синонімів і антонімів як засобів зв’язку речень у тексті. редагування текстів. Усунення лексичних помилок, викликаних змішу-ванням паронімів.Аналіз висловлювань з точки зору правильного викорис-тання іншомовної лексики. За-міна (де можливо і доцільно) українськими відповідниками.Знаходження в художній лі-тературі застарілих слів, неологізмів, діалектизмів, експресивної та емоційно за-барвленої лексики і пояснен-ня їх стилістичної ролі. Визначення стилістичної приналежності висловлюван-ня. Завдання на вживання на-укової, суспільно-політичної, професійної, офіційно-ділової та побутової лексики у власному мовленні. Знаходження і вживання фразеологізмів у різних сти-лях. Завдання на поперед-ження помилок у вживанні фразеологізмів.

Завдання на усунення поми-лок, пов’язаних з невиправ-даним повторенням спільно-кореневих слів, на уживання слів з суфіксами пестливос-ті, ласкавості, збільшеності, згрубілості, фамільярності. Морфемний та словотвор-чий розбір слова. Спостере-ження за стилістичними осо-бливостями слів, утворених різними способами. робота

18 19

твір. Складає повідомлення-інформацію.

Складає тексти-описи.

Складає текст-роздум.

Складає тексти комбіновано-го типу.

Знає: роль і місце української мови серед інших мов.

Знає: лексико – семантичні гру-пи іменників, їх граматичні кате-горії, особливості відмінювання.

Визначає рід невідмінюваних іменників. Правильно вживає іменники спільного роду та не-змінювані іменники з прикмет-никами, займенниками дієслова-ми минулого часу; іменники, що мають форми тільки однини чи множини, відповідно до норм лі-тературної мови; правильні від-мінкові закінчення іменників.

Знає: лексико-граматичні роз-ряди, особливості відмінюван-ня і наголошування, творення ступенів порівняння прикмет-ників.розрізняє лексико-граматичні розряди прикметників і перехід прикметників у інший розряд. Використовує в мовленні сино-німічні форми ступенів порів-

Базові відомості з тео-рії мовиУкраїнська мова – на-ціональна мова укра-їнців. Місце україн-ської мови серед інших слов’янських мов.

МорфологіяІменник. Лексико-граматичні групи імен-ників. Поняття пред-метності. Граматичні категорії іменників: рід, число, відмінок. Від-мінювання іменників. Відміни. Відмінкові па-радигми. Синтаксична роль іменників. Особли-вості вживання.

Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Перехід-ність у групі прикмет-ників, її виражальні можливості. Ступені по-рівняння. Повні і корот-кі, стягнені і нестягнені форми прикметників, особливості вживання.

портрета, інтер’єра, харак-теристики людини, предме-та, явища.

Складання роздумів за по-даними тезою і висновком, добір відповідних доказів, написання власних творів-міркувань на морально-етичну, суспільно-політичну і літературну тему.

Аналіз і складання текстів комбінованого типу.

Бесіда, доповідь, написання реферату.

Завдання на вживання іменників різних лексико-семантичних груп у відпо-відних формах (відмінку, числі) з певною стилістич-ною метою; на вживання форм однини на позначення множини, форм кличного відмінка.

Завдання на відпрацювання умінь вживати синонімічні форми ступенів порівняння (з огляду на інтерферуючий вплив місцевого діалекту), коротких і нестягнених по-вних прикметників. Опра-цювання правильного на-голошування відмінкових форм прикметників.

няння. Стилістично виправдано вживає короткі, нестягнені по-вні прикметники в усному і пи-семному мовленні.

Знає: особливості відмінювання числівників і зв’язку числівни-ків з іменниками в реченні; осо-бливості вживання числівнків у різних стилях.Правильно вживає: відмінкові форми числівника, паралельні відмінкові закінчення кількіс-них числівників, зважаючи на їх стилістичні особливості; чис-лівники з іменниками в назив-ному і непрямих відмінках.

Знає: групи займенників за зна-ченням; особливості відміню-вання відповідно до норм лі-тературної мови; стилістичні особливості вживання.Правильно вживає займенники, їх форми. Запобігає двознач-ності висловлювання при вжи-ванні займенників.

Знає: систему дієслівних форм, особливості змінювання, творен-ня та вживання. Особливості ви-користання синонімічних дієслів і дієслівних словосполучень;одних часових і способових форм та інфінітива у значен-ні інших; паралельні форми майбутнього часу, особливос-ті їх використання. Правильне вживання дієприкметників і ді-єприслівників.Доцільно, стилістично виправ-дано і граматично вірно вико-ристовує у власному мовленні різноманітні дієслівні форми.

Числівник.Особливості відміню-вання і варіанти закін-чень.

Займенник. Співвіднос-ність з іменними части-нами мови.Особливості відмінювання та наголо-шування.

Дієслово. Дві осно-ви дієслова. Парадиг-ма часових форм. Осо-бливості дієслівного керування. Вид дієсло-ва. Творення видових пар. Двовидові дієслова. Перехідні і неперехідні дієслова. Дієприкмет-ник та дієприслівник як дієслівні форми, їх творення й особливості вживання.

Завдання на відпрацювання умінь вживати паралельні відмінкові форми числівни-ків в різних стилях; сполу-чень числівників з іменни-ками в різних відмінках; засвоєння правильного на-голошування.

Відпрацювання умінь ужива-ти нормативні з точки зору сучасної української мови форми займенників (врахо-вуючи інтерференцію з боку діалекту), правильно вико-ристовувати займеннико-ві форми в різних стилях, у тому числі й форми займен-ників 1-ї і 2-ї особи множи-ни у значенні однини.

Завдання на відпрацюван-ня вмінь добирати синоні-мічні дієслова до дієслівних сполучень і навпаки; вжива-ти одні способові і часові форми та інфінітив замість інших, паралельні форми майбутнього часу з певною стилістичною установкою.

20 21

Оперує: вербальними і не-вербальними засобами ак-тивізації уваги слухача;Будує тексти різних типів і стилів.

Знає: принципи побудови і особливості вживання син-таксичних (вільних) та стій-ких (фразеологічних) слово-сполучень.

Знаходить, будує і диферен-ціює словосполучення за значенням і особливостями побудови, правильно вико-ристовує їх у мовленні.

Знає: види простих речень, граматичну основу, члени ре-чення. Особливості вживан-ня двоскладних і односклад-них речень у різних стилях.

Стилістичні особливості підмета, вираженого при-слівником, дієсловом, част-кою, вигуком, і присудка, вираженого інфінітивом, вигуком, повторюваним діє-словом; стилістичні особли-вості неповних речень.

Стилістичну роль узагаль-нюючих слів при однорід-них членах речення. Однорідні й неоднорідні означення, розділові знаки при них. Умови відокрем-лення другорядних членів речення і розділові зна-ки. Синтаксичну функцію звертання і вставних слів і речень, розділові знаки при них.

Текст як одиниця спілку-вання. Ознаки тексту. Тема. Мікротема. Головна думка. Функціонально-смислові типи мовлення (узагальнен-ня вивченого). Синтаксис. Основні одини-ці синтаксису.

Словосполучення. Відмін-ність синтаксичних слово-сполучень від лексичних і фразеологічних.

речення. Види простих ре-чень. Головні і другорядні члени речення. Односклад-ні речення. Особливості вживання, синоніміка одно-складних і двоскладних ре-чень у різних стилях. Непо-вні речення. Види неповних речень. Поняття про слова-речення.

Просте ускладнене речен-ня. Однорідні члени речен-ня. Однорідні й неоднорід-ні означення. Узагальнюючі слова у реченнях з однорід-ними членами. Відокремле-ні другорядні члени речення (означення узгоджене і не-узгоджене, обставина, дода-ток). Речення із звертанням і вставними конструкціями.

Завдання на вилучення з тек-сту, побудову й аналіз різних типів словосполучень, спо-стереження за особливостя-ми вживання синонімічних словосполучень (дієслівних, іменникoвих, прикметни-кових) у різних стилях мов-лення, вживання їх у влас-них висловлюваннях.

Завдання на аналіз, кон-струювання, трансформа-цію й редагування простих речень різних типів; вжи-вання односкладних і дво-складних синонімічних ре-чень у різних стилях.

Опрацювання різних спосо-бів вираження підмета, при-судка і другорядних членів в залежності від стилістичної установки.

Вправляння в правильному вживанні неповних речень.

Знаходження, аналіз, ре-дагування й конструюван-ня речень із звертання-ми, однорідними членами, відокремленими членами, вставними словами, вжи-вання їх в усному і писемно-му мовленні.

Знає: прислівник як частину мови, розряди, творення і пра-вопис.Правильно вживає прислівни-ки, враховуючи їх зображально-виражальні можливості і сти-лістичні особливості.

Знає: особливості вживан-ня прийменників, їх синоні-міку. Синтаксичну функцію сполучників, правила вживан-ня парних і повторюваних спо-лучників, а також сполучни-ків – синонімів. Функції часток. Особливості вживання запере-чних часток не та ні.Правильно вживає прийменни-ки, сполучники і частки, замі-нює їх синонімічними з метою увиразнення мовлення.

Прислівник.Поняття про прислів-ник. Групи (розряди) за значенням. Будова, тво-рення та особливості вживання прислівників.

Службові частини мови. Прийменник. Пе-рехід слів у приймен-ники. Синоніміка при-йменників. Смислові відношення у приймен-никових словосполу-ченнях.Сполучник. Перехід слів у сполучники. Сполуч-ники і сполучні слова. Частки. Функції часток. Особливості вживання службових слів в усному й писемному мовленні.

Опрацювання дієприкмет-никових і дієприслівнико-вих зворотів з метою їх пра-вильного вживання.

Вправляння в уживанні при-слівників та прислівникових сполучень в різних стилях, відпрацювання нормативно-го наголошування і право-пису.

Аналіз синонімічних прий-менників і сполучників з метою правильного їх вико-ристання, з’ясування функ-цій модальних і заперечних часток, завдання на відпра-цювання вмінь їх норматив-ного вживання.Перевірка, самоперевірка, взаємоперевірка і оцінюван-ня навчальних досягнень.

хII клас

Субкомпетенції Зміст Орієнтовні види навчаль-ної і оцінної діяльності

На кінець ХІІ класу учень:(з урахуванням засвоєного в попередніх класах) усвідом-лює: роль риторики у про-фесійній діяльності; складо-ві мовленнєвої ситуації.Знає: ознаки і особливос-ті побудови текстів різних функціонально-смислових типів.

Базові відомості з теорії мовленняРоль риторики у професій-ній діяльності.Складники мовленнєвої ситуації: учасники (про-мовець, аудиторія), умови, межа, мотиви спілкування.Вербальні і невербальні за-соби активізації уваги слу-хачів.

Слухання, читання, аналіз, складання текстів різних ти-пів і стилів.робота в парах і групах.Рольові ігри, ситуативні діа-логи.Перевірка, самоперевірка, взаємоперевірка і оцінюван-ня навчальних досягнень.

22 23

Знаходить, аналізує, вживає названі синтаксичні явища і конструкції в різних стилях і формах мовлення. Дотру-мується правил постановки розділових знаків і обґрун-товує їх вживання.

Знає: інтонацію, змісто-ві відношення і способи зв’язку частин різних типів складного речення. Синоні-міку сполучникових і без-сполучникових складних речень, складнопідрядних і простих з відокремленими членами. Розділові знаки в складних реченнях різних типів, при прямий мові і ци-туванні.Знаходить, аналізує, пра-вильно вживає різні типи складних речень. Знахо-дить, пояснює, обґрунто-вує пунктограми і правильно вживає розділові знаки.

Знає: основні поняття сти-лістики та її засоби. Ознаки й особливості стилів україн-ської мови, їх жанрову різ-номанітність. Поняття «документ», його за-гальну характеристику. Види документів. Вимоги до мови документів: об’єктивність, логічна послідовність, яс-ність викладу, переконли-вість, лаконічність.

Знаходить, аналізує, перека-зує й складає тексти різних стилів і типів в усній і пи-семній формах. Практично використовує стилістичні засоби української мови.

Складне речення. Складно-сурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні. Складнопідрядне речення. Синоніміка підряд-них речень з відокремлени-ми другорядними членами простого речення. Безспо-лучникове складне речення. Розділові знаки. Речення з однотипними і різнотипни-ми частинами. Стилістичні особливості. Способи передачі чужої мови. Цитата і цитування. Розділові знаки при прямій мові та цитуванні.

Основи стилістики і куль-тури мовлення. Стилістика як наука. Стилістичні засо-би. Система стилів україн-ської мови. Ознаки стилів.

розмовний стиль. Функ-ція і сфера використання. Розмовний стиль (культура усного мовлення).

Опрацювання правил вжи-вання розділових знаків у простому реченні.

Завдання на інтонуван-ня, аналіз, конструювання, трансформацію, редагуван-ня різних типів складних ре-чень; добір і використання у мовленні синонімічних кон-струкцій до сполучникових і безсполучникових склад-них речень, а також до про-стих з відокремленими дру-горядними членами; добір і правильне вживання цитат; опрацювання правил вжи-вання розділових знаків.

Слухання, читання, порів-няння, аналіз, переказ, скла-дання текстів різних стилів і типів.

Завдання на знаходження, спостереження, викорис-тання у власному мовленні різноманітних стилістичних засобів.

Переказує і складає тек-сти в науковому стилі: від-гук, рецензію, тези, реферат, конспект, промову, допо-відь.

Аналізує, редагує та складає ділові папери: автобіогра-фію, заяву, акт, оголошення, план, розписку, протокол, телеграму, характеристику.

Знаходить, аналізує та складає тексти в публіцис-тичному стилі: замітку, інтерв’ю, нарис, репортаж.

Науковий стиль.Функ-ції і сфера використан-ня. Різновиди наукового стилю: власне науковий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науково-навчальний, виробничо-професійний. Ознаки наукового стилю. Терміни. Науковий стиль і шкільне навчання.

Офіційно-діловий стиль. Функції і сфери вживання. Ознаки офіційно-ділового стилю. штамп і канцеля-ризми. Поняття «документ», його визначення, загальна характеристика. Види до-кументів. Культура ділового мовлення. Зміст ділових па-перів, вимоги до оформлен-ня документів. Лексичні й синтаксичні особливості ді-лових паперів. Особливості усного ділового мовлення.

Публіцистичний стиль. Функції і сфери вживан-ня. Ознаки публіцистично-го стилю. Жанри: замітка, інтерв’ю, репортаж, стат-тя, нарис. Публіцистика І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Гончара, Л. Костенко та інших як зразки публіцистичного стилю. Ора торське мисте-цтво в житті сучасної лю-дини – політич ного й гро-мадського діяча, викладача середньої і вищої школи, юриста, менеджера. Публіч-ний виступ і культура мов-лення. Публічне і при ватне усне спілкування.

Усний та письмовий пере-каз текстів наукового стилю. Написання відгуку, рецензії, тез, реферата, промови, кон-спекта, доповіді.

Знайомство з різними ви-дами документів, їх харак-теристика. Аналіз окремих документів з точки зору до-тримання загальних вимог до їх укладання. редагуван-ня, самостійне складання окремих документів (за ви-бором учителя).

Аналіз і написання текстів у публіцистичному стилі.

24 25

Бере участь у бесіді, дис-кусії, диспуті, дотримую-чись правил мовленнєвого етикету.

Емоційно сприймає, аналі-зує, переказує тексти худож-ньої літератури, складає ви-словлювання в художньому стилі.

Жанри публічних висту-пів: бесіда, доповідь, промо-ва, лекція, репортаж. Етапи підготовки до публічних ви-ступів. Компоненти публіч-ного виступу. Художній стиль. Функції і сфери вжи вання. Ознаки художнього стилю: худож-ня образність, естетична функція, жанрова різнома-нітність. Багатство вира-жальних засобів. Зв’язок з іншими стилями.

Бесіди, дискусії, диспути на літературні, морально-етичні, суспільно-політичні та інші теми.

Слухання і читання худож-ніх текстів, їх переказ, ана-ліз; написання власних тек-стів у художньому стилі.Перевірка, самоперевірка, взаємоперевірка і оцінюван-ня навчальних досягнень.

VII. СТраТегІї наВчання: загальна меТоДологІчна СПрямоВанІСТь

В основі навчання української мови лежить єдність лінгвістичних, лінгво-дидактичних і дидактичних принципів навчання, гуманізації і демократизації організації навчального процесу і змісту ліцейського курсу української мови.

В Х–ХІІ класах вивчення нового матеріалу з української мови не є основною функцією, отже, важливим є надання допомоги учням в узагальненні й систе-матизації отриманих раніше знань, що припускає здійснення різнобічної діяль-ності, реалізується на уроках різного типу, при цьому часто учні стають справ-жніми співавторами уроку. Тому важливо дотримуватися принципу спільної діяльності педагога й учнів.

Навчання української мови в умовах діаспори ґрунтується на психолінгвіс-тичному підході, що допомагає врахувати своєрідність навчання рідної мови етнічних українців в ліцеях з російською мовою навчання, і реалізується у меті, завданнях, змісті, доборі форм, методів навчання в умовах діалектно-го оточення. При цьому провідним залишається комунікативно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу, що найбільшою мірою відповідає головній меті навчання рідної мови, сприяє, активізації пізнавальної діяль-ності ліцеїстів, забезпечує співробітництво учителя й учнів. За такого підходу ліцеїст є не тільки об’єктом, а й суб’єктом навчання, створюються найбільш сприятливі умови для виявляння і розвитку його індивідуальних здібностей, цілеспрямованого формування системи умінь і навичок (субкомпетенцій), що забезпечують мовленнєву та мовну компетенцію. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає засвоєння мови в її комунікативній функції на основі залу-чення ліцеїстів до спілкування з конкретно визначеною метою, що спонукає до моделювання різноманітних комунікативних ситуацій. За таких умов мов-леннєва діяльність старшокласників (аудіювання, говоріння, читання і пись-мо) постає одночасно як мета, зміст, форма і засіб навчання.

Системно-лінгвістичний підхід зумовлює вивчення мови як системи, що по-стійно розвивається й удосконалюється. Функціонально-стилістичний підхід, тісно пов’язаний з системно-лінгвістичним, реалізується через розгляд особли-востей функціонування мовних одиниць на всіх рівнях мовної системи з ураху-ванням типу, стилю й жанру мовлення. Курікулум реалізує особистісний підхід як найважливішу умову розкриття внутрішнього потенціалу ліцеїстів з метою активізації всіх сфер особистості – когнітивної, емоційно-вольової, етичної, у тому числі і креативної, яка реалізується в результативній творчій мовленнєвій діяльності.

Загальнодидактичний підхід передбачає врахування загальнодидактичних принципів навчання – науковості, доступності, системності, послідовності тощо.

Значну роль має етнокультурознавчий підхід, що допомагає репрезентува-ти відомості про матеріальну й духовну культуру українського народу, молдав-ського та інших народів.

VIIІ. СТраТегІї оцІнюВання: загальна СПрямоВанІСТь

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на підставі:1) урахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий роз-

виток особистості;2) освітнього змісту навчального предмета за чотирма компонентами:а) знання; б) вміння й навички (субкомпетенції); в) досвід творчої діяльності і

г) досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;3) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає ви-

вчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.Об’єктами оцінювання мають бути:– мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;1) знання про мову й мовлення;2) мовні вміння та навички; 3) досвід творчої діяльності;– досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.

критерії оцінюванняРівень Бали Характеристика складених учнями діалогів

Незадо-вільний

1–4 В учня виникають значні труднощі у підтриманні дiалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними урив-частими реченнями ствердного чи заперечного характеру, сам досягти комунікативної мети не може.

Задо-вільний

5 Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою си-туацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, за-галом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різнома-нітністю і потребує істотної корекції тощо.

26 27

6 Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійнос-ті суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комуніка-тивної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо.

7 Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи за-галом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко вислов-люють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стри-маність, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діа-лозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виража-ється особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо.

Хоро-ший

8 Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належ-ний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрун-товуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діало-гу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, про-те за одним із критеріїв можливі певні недоліки.

Висо-кий

9 Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконли-во й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні по-гляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки ін-шого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам.

10 Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визна-чають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і до-брозичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються пра-вил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові.

При оцінюванні діалогічного і монологічного усного мовлення обов’язково враховують мовну грамотність – наявність/відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних), стилістичних, орфоепічних, акцентологічних, інтонаційних норм української лiтературної мови, а також норм українського мовленнєвого етикету.

Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створю вати текст) здій-снюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст

матеріалу докладно, стисло, вибірко во; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку.

Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюєть-ся фронтально: учням пропонується переказати прочи таний учителем (за тра-диційною методикою або самостійно про читаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір чи есе.

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформ-лення).

Рівень Бали Характеристика змісту виконаної роботи

Грамотністьорфогра-

фія і пунк-ту ція

лексична, граматична і стилістична

І. Незадо-вільний

1–2 Учень будує лише окремі, не пов’язані між со-бою речення, фрагменти висловлювання; лек-сика висловлювання дуже бідна і граматична будова мовлення одноманітна.

20 і більше

20 і більше

3–4 Усне чи письмове висловлювання за обся-гом складає третину від норми, відсутня певна завершеність, зв’язність; характеризується не-повнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послiдовності викладу; не розріз-няється основна та другорядна інформація.

13 – 19 10 – 19

ІІ. Задо-вільний

5 За обсягом робота наближається до норми, у цілому є завершеною, тема значною мірою роз-крита, але трапляються недоліки за низкою по-казників: роботі властива поверховість висвіт-лення теми, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю та ін.

10 – 12 8 – 9

6 За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками: помітний її репродук-тивний характер, відсутня самостійність су-джень, їх аргументованість, добір слів не за-вжди вдалий тощо.

7 – 9 7 – 8

7 Учень самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст (у разі переказу – з урахуванням виду пе-реказу), вдало добираються лексичні засоби (у разі переказу – використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки, наприклад: відхилення від теми,

5 – 6 5 – 6

28 29

порушення послідовності її викладу; основна думка не аргументується тощо.

ІІІ. Хоро-ший

8 Учень самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу – з урахуванням виду переказу); розкриває тему, висловлює основну думку (у разі переказу – авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу – використовує автор-ські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсут-ність виразної особистісної позиції чи належ-ної її аргументації тощо.

2 + 3 (негру-

бих)

3 – 4

IV. Висо-кий

9 Учень самостійно будує послідовний, по-вний (у разі переказу – з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне за-вдання, висловлює власну думку, певним чи-ном аргументує різні погляди на проблему; (у разі переказу – зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багат-ством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразнос-ті тексту; але за одним із критеріїв допущено недолік.

1 + 2(негруба)

2 – 3

10 Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу – з урахуванням виду пере-казу) текст, ураховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думка-ми своїх однокласників (у разі переказу – вра-ховує авторську позицію), уміє пов’язати об-говорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для об-ґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві про-блеми; робота в цiлому відзначається багат-ством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різнома-нітністю.

- 1

Окрім того, оцінюючи усне висловлювання, враховують наявність відхи-лень від орфоепічних норм, правильність інтонування речень; у письмових висловлю ваннях – наявність: 1) орфографічних та пунктуаційних помилок, які підрахо вуються сумарно, без диференціації (перша позиція); 2) лексичних, гра-матичних і стилістичних (друга позиція). Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, яко-

го за слуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних по-милок, одержана сума ділиться на два.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кіль кості балів, на-браних за зміст переказу чи твору, додається кіль кість балів за мовне оформ-лення, і їхня сума ділиться на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то вона заокруглюється в бік більшого числа.

Читання. Контрольна перевірка читання вголос в Х–ХІІ класах не здійсню-ється.

Читання мовчки. Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронталь-но за однією серією запитань чи тестуванням.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (пе реносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відобра жених у тексті образів (якщо є), вислов-лення оцінки прочитаного.

Перевірка здійснюється на основі незнайомих учням тек стів різних стилів, типів, жанрів мовлення, що включають моно логічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу).

Текст добирається таким чином, щоб ліцеїсти, які мають порів няно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1–2 хвилин часу і були нор-мально завантажені роботою.

Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома параметрами: розумін-ня прочитаного та швидкість читання. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової пере вірки.

швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуван ням таких норм:

Клас Швидкість читання мовчки (слів за хвилину)

Х 110–150ХІ 150–220ХІІ 170–300

Оцінювання мовних знань і вміньОцінювання мовних знань і вмінь здійснюється тематично. Зміст контролю

визначається згідно з функціональним підходом до ліцейського мовного курсу.Перевірціі оцінюванню підлягають знання та вміння з мови, які необхідні пе-

редусім для правильного використання мовних одиниць.Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі із за стосуванням за-

вдань тестового характеру. Учням пропонується:– розпізнавати вивчені мовні явища;– групувати, класифікувати;– сполучати слова, доповнювати, трансформувати речення, добираючи на-

лежну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення, між реченнями у групі пов’язаних між собою речень тощо;

30 31

– виявляти розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх вико-ристання в мовленні.

Перевірка та оцінювання орфографічної та пунктуаційної грамотностіОсновною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є

контрольний текстовий диктант.Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на ви вчені орфогра-

фічні правила і словникові слова, визначені для за пам’ятовування; ставити роз-ділові знаки відповідно до опрацьова них правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.Для контрольного текстового диктанту використовується текст, доступний

для учнів даного класу.Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опра-

цьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були пред-ставлені 3–5 прикладами.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:– орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються одна ково;– виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні по-

милки: 1) на правила, які не включені до програми курікулама; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась

спеціальна робота; 4) у передачі так званої авторської пунктуації;– повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється в

диктанті кілька разів), вважається однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило), але в різних словах, вважаються різними помилками;

– розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі:

1) у винятках з усіх правил;2) у написанні великої букви в складних власних назвах;3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворе-

них від іменників з прийменниками;4) у випадках, коли замість одного знака поставлений інший;5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто ін-

ший, як...; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...);6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх

послідовності;7) в заміні українських букв російськими;– п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються

до однієї помилки;– орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправ-

ляються, але не враховуються.Нормативи оцінювання:

Кількість помилок Бали Кількість помилок Бали20 і більше 1–2 5 – 6 713–19 3–4 2 –3 (негрубі) 810 –12 5 1 +2 (негруба) 97 – 9 6 1 (негруба) 10

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивіду ально.Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий

переказ та письмовий твір, есе, мовні знання та вміння.Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір).Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тесто-

вого характеру. Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням

контрольної (тестової) роботи. Оцінку за семестр виставляють на основі тема-тичного оцінювання.

«УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА»

ДиДакТична концеПцІяХудожня література як мистецтво слова акумулює в собі етичний і естетич-

ний досвід поколінь, відображає життя у всьому його багатстві, складнощах і суперечностях, а тому відіграє особливу роль в інтелектуальному та духовному розвитку учнів, визначальним чином впливає на формування світогляду, наці-ональної свідомості (значною мірою втраченої, особливо в умовах проживання поза межами України), сприяє відродженню національних культурних традицій. Вона є джерелом високих морально-етичних засад менталітету українського на-роду, його естетичних поглядів, філософських підходів до розуміння гармонії людини й природи, народу й людства, прилучення їх до вищого фундаменталь-ного буття.

метою літературно-художньої освіти ліцеїстів є формування вільної, гар-монійної, творчої особистості, адаптованої до умов сучасного життя, тобто формування вдумливого, сприйнятливого читача, здатного до духовного розви-тку й самозбагачення через систему етичних і естетичних цінностей.

Основними принципами щодо побудови курікулума з української літератури для Х–ХІІ класів є: принцип системності (вивчення основних явищ літератури від її початків до сьогоднішнього дня як безперервного процесу в його заро-дженні, наступності й розвитку), розуміння літератури як форми художнього пізнання і перетворення дійсності. Ці принципи зумовлюють, з одного боку, по-требу дати ліцеїстам уявлення про початки мистецтва слова взагалі (міфологія, фольклор), про зародження української літератури (література Київської Русі), про особливості формування і розвитку її впродовж багатьох століть і в наш час. З іншого, забезпечити розуміння специфіки літератури як одного з видів мистецтва, закономірностей її розвитку що передбачає засвоєння основних по-ложень теорії літератури.

32 33

Історико-літературний принцип викладання, опертий на ідейно-естетичні критерії, передбачає вироблення в ліцеїстів уявлення про основні закономір-ності розвитку української літератури протягом ХІ–ХХ ст., розуміння її функ-цій і завдань літератури.

Історичний розвиток мистецтва слова розкривається через вивчення як творчого шляху, художнього доробку окремих українських письменників, так і самого літературного процесу з його характерними ідейно-проблемними тен-денціями й жанрово-стильовими пошуками.

Література грунтується на особистісному підході до вивченого матеріалу, до сприйняття конкретного художнього твору залежно від життєвого та сенсорного досвіду кожного учня, його загального розвитку, інтелектуального рівня, читаць-ких інтересів, від уміння, самостійно мислити. Визначаючи обсяг і зміст літера-турної освіти в ліцеї, розробляючи технології вивчення, вважаємо, необхідним забезпечити максимальну варіативність змісту і форм навчального процесу, ви-користовувати всі можливості, які дає диференційоване навчання та індивідуаль-ний підхід, аби кожен із старшокласників найглибше засвоїв навчальний матері-ал, узяв з кожного художнього твору все те, що здатний узяти та сприйняти.

зміст «Української літератури»Об’єктом вивчення літератури є:• художнітвориукраїнськоїіперекладноїлітератури;• теоріялітератури;• творилітературноїкритики.Для вивчення дібрані твори найвищого художнього рівня, важливі з погляду

проблематики, в яких здебільшого порушуються “вічні”, загальнолюдські про-блеми, а не ті, що мають сьогочасне значення.

Курікулум передбачає три ряди творів: для текстуального вивчення (читан-ня і аналіз), для самостійного читання, для позакласного читання (окремі з них – на вибір учителя та учнів – обговорюються на спеціально виділених уроках).

Для текстуального вивчення, пропонуються зразки таких фольклорних жанрів, як народні перекази, легенди, байки, балади; твори письменників, які раніше не вивчалися (П. Куліш, Б. Грінченко, В. Самійленко, Олександр Олесь, М. Куліш, В. Симоненко, Л. Костенко, Григір Тютюнник, І. Драч, П. Загребель-ний, Ю. Мушкетик, О. Коломієць та ін.), а також представників діаспори – Є. Маланюка, І. Самчука, Б.І. Антонича та ін.

Курікулум побудовано з урахуванням вимог, які ставляться перед вивченням літератури в ліцеях. Увага в ньому зосереджена на творчості тих письменників, які посіли найвизначніше місце в історії літератури.

Учитель у разі обгрунтованої потреби (при відсутності достатньої кількості текстів) може пропонувати іншу форму роботи над творами – замінювати тек-стуальне вивчення оглядовим або один твір іншим. В календарному плануванні дозволяється самостійно визначати кількість годин на вивчення літературного матеріалу зідно з недільним розподілом годин.

До курікулуму введено розділ «Література рідного краю». В коло читання даного розділу включаються твори українських письменників, що мешкають у

Республіці Молдова, а також перекладні твори румунської літератури. Це ви-кликає в ліцеїстів підвищений інтерес і створює широкі можливості для веден-ня пошукової, дослідницької роботи що є особливо важливим на останньому етапі шкільної освіти.

Змістом ліцейської освіти насамперед передбачається створення оптималь-них передумов “для всебічного розвитку особистості, виховання громадянина-патріота Республики Молдова”, а сам зміст “визначається на засадах загально-людських і національних цінностей, науковості й систематичності знань, їх цінності для соціального становлення людини, гуманізації й демократизації шкільної освіти”. Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі “україн-ська література” набуває особливої актуальності.

Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Це надзвичайно важливий чинник і в сьогоднішніх умовах глобалізації усього світового цивілізаційного простору, і в індивідуальному національному самоусвідомленні. Ця нова ідеологічна доктрина для її повноцінного функціо-нування в сучасному світі має базуватися на історичних і культурних традиці-ях, на переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських ціннос-тей. У цьому сенсі “українська література” набуває особливого значення.

Українська література в загальному світовому контексті є свідченням ви-сокої духовної та цивілізаційної розвиненості українського народу, вона є невід’ємною складовою його національної культури. Як мистецтво слова вона є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людській душі. Засобами мистецтва слова вона допомагає формувати, збагачувати вну-трішній світ учнів, позитивно впливати на їх свідомість і підсвідомість, спря-мовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак.

Отже, метою вивчення української літератури в ліцейській ланці є:– підвищення загальної освіченості учня, досягнення належного рівня сфор-

мованості вміння “читати й усвiдомлювати прочитане”, “прилучатися до худож-ньої літератури, а через неї – до фундаментальних цінностей культури”, розши-рення їхніх культурно-пізнавальних інтересів;

– сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному станов-ленню й самореалізації особистості в сучасному світі;

– виховання національно свідомого громадянина Республіки Молдова;– формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, націо-

нальних і загальнолюдських цінностей. Складові цієї загальностратегічної мети реалізуються через такі конкрет-

ні завдання української літератури, які ґрунтуються на аксіологічній, літера-турознавчій, культурологічній змістових лініях, акцентованих у “Державному стандарті...”:

1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специ-фічним “інструментом” пізнання світу і себе в ньому – прищеплення і утриман-ня бажання читати.

34 35

2. Розвиток уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова.3. Підняття загальної освіченості учнів: набуття ними базових знань з укра-

їнської літератури, необхідних для повноцінної інтеграції в суспільство на різ-них рівнях. Ознайомлення із найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.

4. Формування читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вмін-ня розрізняти явища класичної (як високого мистецтва) і масової культури.

5. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого ду-ховного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.

6. Повернення втраченого престижу української літератури, виховання її майбутнього читача й шанувальника.

7. Формування гуманістичного світогляду, розвиток духовного світу, утвер-дження загальнолюдських морально-етичних орiєнтирів.

8. Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю прина-лежності до європейської спільноти. Бачення в українській художній творчості ментальних особливостей українця.

9. Вивчення української літератури в національному і світовому культуро-логічному контекстах, у міжпредметних зв’язках.

10. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостій-ного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводи-ти власну думку.

11. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в ін-формаційному і комунікативному сучасному просторі.

12. Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички у практичному житті.

13. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися.Найважливішою особливістю пропонованого курікулума з української літе-

ратури є те, що вона укладена на основі Державного стандарту з української літератури.

СПецифІчнІ комПеТенцІї Специфічні компетенції мають двобічну структуру, яка обумовлена харак-

тером предмета «Українська мова і література».

Українська літератураНа кінець ХІІ класу учень:1. Компетенції1.1. Розуміє українську літературу як невід’ємну частину української і все-

світньої культури. Усвідомлює специфіку художньої літератури і її соціокуль-турне значення.

1.2. Усвідомлює систему літературних образів як засіб пізнання історії свого народу, його характеру, менталітету, специфіки етнокультурного і національ-ного простору. Здатний сприймати літературні образи красного письменства типологічно – від ідеалу до антигероя.

1.3. Усвідомлює основні принципи загальнолюдської системи морально-етичних цінностей. Сприймає літературу як засіб розвитку власної духовності, самореалізації в соціумі, розбудови гармонійних стосунків з іншими, як кон-текст для осмислення особисто значимих проблем.

1.4. Знає основних авторів і твори української літератури; пояснює їх роль в історії і культурі українського народу. Розуміє особливості ідейного пафосу і художню своєрідність української літератури в різні моменти її розвитку.

1.5. Усвідомлює роль ключових авторів і їх творів кожного періоду істо-рії української літератури в цілісному літературному процесі та культурно-історичному розвитку.

1.6. Виявляє і коментує в творах різних жанрів зв’язок між особистісними, родовими та універсальними людськими цінностями. Співставляючи їх різно-манітні вияви у програмних творах, виявляє вічні етнічні цінності та їх інтер-претацію в сучасному світі.

1.7. Розуміє і пояснює роль засобів виразності і зв’язок між різними компо-зиційними елементами для емоційного впливу і для цілісного сприйняття смис-лів, закладених у художньому творі.

1.8. Знає основні принципи жанрової системи літератури і пояснює основні жанрові особливості художнього твору.

1.9. Усвідомлює роль аналізу і синтезу як логічних операцій для розуміння і тлумачення художнього тексту. Усвідомлює різницю між художнім текстом і його аналізом.

1.10. Аналізує художній текст. Визначає і коментує тему, ідею, компози-цію, сюжет, хронотоп, систему образів; характеризує оповідача або ліричного героя.

1.11. Виконує комплексний аналіз літературного тексту як художнього фе-номену з огляду на історію написання твору; особистість і позицію автора; соціально-історичні особливості епохи; особливості художньої мови, роль тро-пів і стилістичних фігур.

1.12. Обговорює різні варіанти аналізу твору, викладені в фрагментах літературно-критичних матеріалів, коментує різні точки зору. Дає розгорнуту відповідь на проблемне питання. Формулює усно і письмово власні оцінні су-дження і вміє захищати їх в дискусії або в письмовому аргументативному тексті (літературно-інтерпретативний твір; есе естетичної і морально-етичної пробле-матики).

1.13. Користується бібліотечними каталогами, довідковою літературою, Ін-тернетом. Розпізнає основні види видань: вибрані твори; зібрання творів; анто-логія, тематичні збірки. Здатний скласти уяву про книгу і її зміст за наступни-ми орієнтирами: назва, ім’я автора, анотація, зміст, вступ, післямова, рецензія, анонс.

1.14. Співставляє (порівнює) твори різних культур і епох, виявляючи за-гальне і відмінне в уявленнях про добро і зло, прекрасне і потворне, свободу і рабство, справедливість і несправедливість в різних культурних моделях. Усві-домлює різні вияви відносин «своє»/«чуже»; «українець»/«інші».

36 37

2. Зміст2.1. Художня література. Її образна специфіка як мистецтва слова. Особли-

вості художньої літератури як форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок літе-ратури з життям.

2.2. Основні етапи розвитку української літератури, найважливіші факти та особливості розвою літературного процесу.

2.3. Місце і значення українського красного письменства в світовій літера-турі.

2.4. Найвизначніші відомості про життя і творчість українських письменни-ків; місце і значення вивчених творів у доробку письменника та в літературному процесі відповідного періоду.

2.5. Зміст, тема, ідейно-художні особливості художнього твору. Його сприй-няття в контексті національної історії, ментальності, філософії. Історія напи-сання твору. Особистість і позиція автора.

2.6. Текст. Художній твір як явище мистецтва. Літературний і фольклорний твір. Роль художнього домислу. Літературні і фольклорні мотиви. Лейтмотив.

2.7. Єдність форми і змісту в художньому творі. Індивідуальний стиль пись-менника.

2.8. Літературний метод. Літературний рід. Літературний жанр. Жанрові різ-новиди.

2.9. Естетика і ідеологія літературних течій.2.10. Художній образ. Літературний характер. Літературний тип. Індивіду-

альне і типове в художньому творі. 2.11. Естетико-літературний інструментарій для аналізу/інтерпретації твору.

Тропи. Їх ідейно-естетична роль.2.12. Критична література (історико-літературного, теоретичного, естетич-

ного характеру).2.13. Традиції й новаторство в літературі.2.14. Конкретно-історичне та загальнолюдське значення літературних героїв

і подій, зображених у вивчених творах. Зміст запропонованого до вивчення літературного матеріалу спроектова-

ний на компетенції учнів та очікувані результати навчання, що дає можли-вість більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати навчальний процес, а також проконтролювати його. Таким чином, відповідно до Державного стандарту курікулумом з української літератури передбачається “формування по-коління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці; здатним робити особистісний, духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання, навички і компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях; здатним до навчання упродовж життя”. В ній наскрізно втілено ключові компетенції, які сприятимуть розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в сучасному житті. Ви-вчення в ліцеї “української літератури” забезпечує реалізацію цих компетентцій та субкомпетенцій та у таких напрямках:

– соціальні компетенції (активна участь у суспільному житті; здатність зна-йти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якос-

тей; здатність розв’язувати проблеми; формування світоглядних і загальнолюд-ських ціннісних орієнтирів);

– мотиваційні компетенції (розвиток творчих здібностей, здатності до на-вчання, самостійності мислення);

– функціональні компетенції: естетична, культурологічна, мовна, комуніка-тивна (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, ви-користовувати їх у практичному житті).

Загальний результат курікулума з української літератури стосується:• учня (освічену і розвинену особистість, спроможну повноцінно реалізува-

тися в майбутньому дорослому житті);• учителя (для якого передбачається підвищення фахових вимог);• української літератури (змінюється її усталений імідж, зростає престиж).Концепція курікулума з української літератури

Відповідно до цієї концепції структура курікулума, його змістове наповне-ння передбачає: світовий і національний культурологічний контексти, між-предметні зв’язки, втілення ключових компетенцій, врахування вікових осо-бливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливості сучасного навчального процесу в ліцеї, право вибору (для вчителя і учня), особливості сучасного інформаційно-комунікативного простору, загаль-носвітових процесів глобалізації тощо.

При доборі художніх творів для текстуального вивчення враховувалося і те, що курікулум з української літератури за своїм змістовим наповненням є своє-рідним шкільним каноном у єдиній, нехай і розгалуженій, багаторівневій систе-мі загальноприйнятої літературно-критичної оцінки того чи того твору, постаті письменника, його внеску у національну і світову духовні скарбниці. Загалом цей шкільний канон є первісною ланкою літературного канону сьогоднішнього часу, однак він закладає у свідомості молодої людини певні культурологічно-ціннісні орієнтири, які неодмінно “спрацюють” у майбутньому.

Водночас особливість сучасного шкільного вивчення української літера-тури потребує добирати художні тексти за принципами: високих естетичних

38 39

критеріїв, жанрово-тематичної розмаїтості, врахування вікової психології, осу-часнення змістового матеріалу. Тому добиралися насамперед твори, цікаві й актуальні у контексті нинішнього життя, суголосні сьогоднішній рецепційній свідомості, близькі та зрозумілі сучасній молодій людині, яка живе в інакшому мовному, комунікативному, інформаційному просторі.

Українська література водночас виконує кілька рівноцінних функцій, серед яких виділяються: естетична, пізнавальна і виховна. Це означає, що кожен за-пропонований твір не лише відображає певну історично-художню дійсність, а й засобами мистецтва слова виховує людину. Тому особливий акцент робиться на тих художніх творах, що сприяють зародженню у свідомості та підсвідомості молодої людини якостей, які є носіями позитивної, життєствердної енергії. Ці твори мають давати естетичне задоволення і моральне опертя (оптимізм, жит-тєствердність, ідея подолання труднощів, воля до перемоги, досягнення мети тощо), однак це не зводилося до абсолюту. Враховано те, що літературний текст як явище мистецтва – живий організм, а тому своїм впливом на людину завжди непередбачуваний. Іноді негативний приклад із художнього твору може спра-цювати значно потужніше, сприяти духовному очищенню, оновленню, мораль-ному загартуванню.

Навчально-виховний процес уроків української літератури передбачає фор-мування цілісного уявлення про неї як про важливий складник національної культури, підвищення загального рівня культури майбутнього покоління, розви-ток його творчого, інтелектуального потенціалу, виробленню здорового, повно-цінного світогляду.

Викладання літератури відбувається у форматі загального мистецького контексту, в якому створювався художній твір, а також міжпредметних зв’язків (українська мова, румунська мова і література, російська мова і література, іс-торія, зарубіжна література, громадянське виховання, образотворче мистецтво, музика, природознавство, географія, естетика, етика).

Для кожного класу окремо вказується загальна кількість годин (однакова для всіх).

Під час навчально-виховного процесу програмою передбачено таку його організацію, у процесі якої вчитель дає необхідні стартові знання, висловлює-демонструє власні судження, заохочує до глибшого пізнання, зацікавлює, ко-регує, спрямовує вивчення теми. Але не вимагає прийняття єдиної думки, не диктує своє прочитання тексту, він лише спонукає до певних оціночних ви-сновків, а учень вчиться їх робити самостійно, так само як і самостійно мисли-ти, оцінювати, порівнювати, проводити аналогії з сучасним життям, власним досвідом тощо.

Загалом така демократична орієнтація курукулума спрямована на постійну творчу співпрацю, діалог учителя, учня з художнім твором, дає широкий простір для самостійного сприйняття і осмислення літератури як явища мистецтва.

СУбк

ом

ПеТ

енц

Ії, х

ара

кТе

рнІ Д

ля

Пре

Дм

еТа

, оД

ин

иц

І зм

ІСТУ

, на

Вча

льн

а Т

а о

цІн

на

ДІя

льн

ІСТь

Укра

їнсь

ка л

ітер

атур

а –

х кл

ас

Субк

омпе

тенц

іїО

дини

ці зм

істу

Види

нав

чаль

ної т

а оці

н-но

ї дія

льно

сті

Розу

міє л

ітера

туру

як

неві

д’ємн

у час

ти-

ну ук

раїн

сько

ї і в

сесв

ітньо

ї кул

ьтур

и.

Усві

домл

ює о

снов

ні п

ринц

ипи

зага

ль-

нолю

дськ

ої си

стем

имор

альн

о-ет

ични

х ці

ннос

тей.

Спри

ймає

літе

рату

ру я

к за

сіб р

озви

тку

влас

ної д

ухов

ност

і.

Знає

осн

овни

х авт

орів

і тво

ри ук

раїн

-сь

кої л

ітера

тури

, поя

снює

їх р

оль в

іс-

торі

ї і к

ульт

урі у

країн

сько

го н

арод

у.

Вияв

ляє в

ічні

етні

чні ц

інно

сті т

а та ї

х ін

терп

рета

цію

в суч

асно

му св

іті.

Знає

осн

овні

при

нцип

и ж

анро

вої

сист

еми

літе

рату

ри і в

изна

чає о

снов

ні

жан

рові

осо

блив

ості

худо

жні

х тво

рів.

Розр

ізняє

текс

ти р

ізних

фнк

ціон

альн

о-см

исло

вих с

тилі

в.

Анал

ізує х

удож

ній

текс

т. Ви

знач

ає і к

о-ме

нтує

тему

, іде

ю, сю

жет,

сист

ему о

б-ра

зів.

Усна

нар

одна

твор

чіст

ьЛі

ричн

і пісн

і: “Л

угом

іду,

коня

вед

у”, “Л

етіл

а зоз

уля

че-

рез м

ою ха

ту”,

“Із-

за го

ри к

ам’ян

ої”, “

Ой

у пол

і три

кри

ниче

ньки

”, “Ро

з-пр

ягай

те, х

лопц

і, кон

і”, “

Гаю,

гаю,

зеле

н ро

змаю

”. П

існі-б

алад

и: “О

й, ч

иє ж

то ж

ито,

чиї

то п

окос

и?” ,”

У не

ділю

ран

о зіл

ля ко

пала

”, “П

існя

про

шан

даря

”. Н

арод

ні р

оман

си: “

О м

илий

мій

, про

шу т

ебе”,

“А

йстр

и”(“

В мо

єму с

аду а

йстр

и бі

лі”)

. П

існі л

ітер

атур

ного

пох

одж

ення

: Пет

ренк

о М

. “Ди

в-лю

сь я

на н

ебо”

, Руд

ансь

кий

С. “П

овій

, віт

ре, н

а Вкр

аї-ну

”, Ста

риць

кий

М. “

Викл

ик”, Н

іжин

ськи

й П

. “За

кува

ла

та си

ва зо

зуля

”, Ле

пкий

Б. “

Чуєш

, бра

те м

ій”, Г

лібо

в Л. “

Жур

ба”, “

Стої

ть

гора

висо

кая”

.Н

арод

ні п

існі н

а сло

ва Т

. шев

ченк

а, І.

Фра

нка,

Л. У

кра-

їнки

, П. Г

рабо

вськ

ого.

Худо

жня

про

за 50

–60 р

оків

П. К

уліш

“Чор

на р

ада”,

“Рід

не сл

ово”

, “До

кобз

и”, “

3ас-

пів”

, “П

іоне

р”.

Мар

ко В

овчо

к “І

нсти

тутк

а”.

Укра

їнсь

ка лі

тера

тура

дру

гої п

олов

ини

ХІХ

стол

іття

Ю. Ф

едьк

ович

. “П

речи

ста д

іво,

раду

йся,

Мар

іє!”, “

Думи

мо

ї”, “Н

ива”,

“Три

як рі

дні б

рати

”, “Ди

зерт

ир”*

,”шел

ьвах

”*.П

резе

нтац

ія тв

ору в

груп

ах.

Скла

данн

я пит

ань д

о тво

ру.

Анал

із мо

ви ху

дожн

іх тв

орів.

Пре

зент

ація

.

Взає

мооп

итув

ання

.

Само

оцін

юван

ня.

Анал

із кр

итич

них с

тате

й.

Елек

трон

ні п

резе

нтац

ії.

Літе

рату

рна д

иску

сія.

Експ

ерим

ент.

Пис

ьмов

ий тв

ір.

Есе е

стет

ично

ї і м

орал

ьно-

етич

ної п

робл

емат

ики.

Роль

ові і

гри.

Про

блем

на

ситу

ація

.

40 41

Висл

овлю

є сво

ю вл

асну

дум

ку щ

одо

проб

леми

літе

рату

рног

о тв

ору.

Усві

домл

ює ц

інні

сть л

юдин

и і ї

ї інт

е-гр

ації

у суч

асне

сусп

ільс

тво.

Знає

істо

рію

напи

саня

твор

у.

Фор

мулю

є усн

о і п

исьм

ово

влас

ні оц

ін-

ні су

джен

ня і в

міє ї

х зах

ищат

и.

Кори

стує

ться

біб

ліот

ечни

ми к

атал

ога-

ми, З

МІ,

Інте

рнет

ом.

Порі

внює

твор

и рі

зних

кул

ьтур

і епо

х, ви

явля

ючи

спіл

ьне й

відм

інне

в уя

в-ле

ннях

про

добр

о і з

ло, п

рекр

асне

і по-

твор

не, с

вобо

ду і р

абст

во.

Визн

ачає

в те

ксті

худо

жні

засо

би, п

ояс-

нює ї

хню

роль

.

Знає

і вмі

є сам

остій

но ан

алізу

вати

тво-

ри дл

я по

закл

асно

го ч

итан

ня.

Знає

зміст

худо

жнь

ого

твор

у; сп

рийм

ає

його

в ко

нтек

сті н

аціо

наль

ної і

стор

ії,

мент

альн

ості,

філ

ософ

ії.

І.С. Н

ечуй

-Лев

ицьк

ий . “

Кайд

ашев

а сім

‘я”.

Пан

ас М

ирни

й “Х

іба р

евут

ь вол

и, я

к яс

ла п

овні

?”, “

Лихі

лю

ди” (

огля

дово

).

Літе

рату

ра к

інця

ХІХ

– п

очат

ку Х

Х ст

оліт

тяI.

Фра

нко

Збір

ка “З

вер

шин

і низ

ин”:

“Гім

н”, “

Думи

про

-ле

тарі

я”, “

Не п

ора,

не п

ора”.

Цик

л “Ве

снян

ки”:”

Грим

ить”,

“Зем

ле, м

оя в

сепл

одющ

ая

мати

”, “М

оя лю

бов”

, “О

й ти

, дів

чино

, з го

ріха

зерн

я”,

“Чог

о яв

ляєш

ся м

ені у

сні?”

, “Сі

догл

авом

у”, Д

екад

ент”,

“М

ойсе

й”, “

Укра

дене

щас

тя”. С

татт

я “Л

ітера

тура

, її за

-вд

ання

і най

важ

ливі

ші в

іхи”

.Б.

Грін

ченк

о “Х

лібо

роб”

, “До

пра

ці”, “

Смут

ні к

арти

ни”,

“Без

хліб

а”, “Е

кзам

ен”, “

Під

тихи

ми в

ерба

ми”, “

Дзво

ник”

.П

. Гра

бовс

ький

“Я н

е спі

вець

чуд

овно

ї при

роди

”, “С

прав

жні

геро

ї”, “У

пере

д”, “

Труд

івни

ця”, “

До Р

усі-

Укра

їни”

, “До

Н. К

.С.”,

“До

мате

рі”, ц

икл “

Весн

янки

”, “До

БС

-го”

“Про

щай

коха

ний

ляш

е-др

уже”.

М. К

оцю

бинс

ький

“Fat

a Mor

gana

”, “Іn

term

eccio

”, “Ко

ні

не ви

нні”,

“Ті

ні за

бути

х пре

дків

”, “Ц

віт я

блун

і”, “Д

ля за

-га

льно

го до

бра”

*.

Драм

атур

гія і

теат

р др

угої

пол

овин

и ХІ

Х-по

чатк

у ХХ

стол

іття

М. С

тари

цьки

й “Д

о Ук

раїн

и”, “

До м

олод

і”, “Б

арві

й”, “

По-

ету”,

“Не с

удил

ось”,

“Тал

ант”

*.М

. Кро

пивн

ицьк

ий “Г

лита

й, аб

о ж

пав

ук”, “

Доки

сонц

е зій

де, р

оса о

чі ви

їсть”

*.I.

Карп

енко

-Кар

ий “Х

азяї

н”, “

Сава

Чал

ий”*

.

Усні

та п

исьм

ові т

вори

-ро

здум

и.

Вира

зне п

оети

чних

твор

ів,

урив

ків з

про

зови

х тво

рів.

Роль

ова г

ра.

Вікт

орин

а.

Інди

віду

альн

е опи

тува

ння.

Моз

кови

й ш

турм

.

Взає

мооц

інюв

ання

.

Коль

оров

а гам

а.

Есе.

Опо

рна с

хема

.

Верб

альн

е оці

нюва

ння.

Знає

пон

яття

«фол

ькло

р», й

ого

особ

ли-

вост

і і ж

анри

. Зн

ає ж

анро

ві о

собл

ивос

ті ба

лади

, ро-

манс

у, пі

сень

літе

рату

рног

о по

ходж

ен-

ня.

Усві

домл

ює о

собл

ивос

ті ху

дож

-нь

ої лі

тера

тури

як

мист

ецтв

а сло

ва,

взає

мозв

’язок

літе

рату

ри з

жит

тям,

ро

ль ху

дож

ньог

о до

мисл

у в тв

орі.

Розу

міє є

дніст

ь фор

ми і з

міст

у в тв

орах

ху

дож

ньої

літе

рату

ри, е

стет

ичну

цін

-ні

сть л

ітера

тури

.Ви

знач

ає і п

оясн

ює ха

ракт

ерні

рис

и еп

охи,

відо

браж

ені в

худо

жнь

ому т

во-

рі.

Розр

ізняє

визн

ачал

ьні о

знак

и оп

овід

а-нн

я, п

овіст

і, ром

ану я

к еп

ічни

х жан

рів.

Пояс

нює н

а при

клад

ах о

собл

ивос

-ті

драм

атич

них т

ворі

в. Ж

анри

драм

а-ту

ргії.

Визн

ачає

істо

тні о

знак

и лі

тера

турн

их

напр

ямів

. Імп

ресіо

нізм

. Са

мост

ійно

анал

ізує ф

ольк

лорн

ий тв

ір.

Анал

ізує х

удож

ій тв

ір:

вияв

ляє о

снов

ні п

робл

еми;

хара

ктер

ні р

иси

епох

и, ві

добр

ажен

і в

ньом

у;ід

ейно

-худ

ожню

та ес

тети

чну р

оль п

о-за

сюже

тних

елем

ентів

;ав

торс

ьку п

озиц

ію до

зобр

ажен

ого;

Літе

рату

ра р

ідно

го к

раю

Твор

и ук

раїн

ськи

х пис

ьмен

никі

в Мол

дови

або

твор

и мо

лдав

ськи

х пис

ьмен

никі

в, пе

рекл

аден

их н

а укр

аїнсь

ку

мову

, даю

ться

на в

ибір

вчит

еля.

Поз

акла

сне ч

итан

няМ

. Кул

іш “М

арус

я Бо

гусл

авка

”, “Св

ятин

я”, “

Слов

о на

д гр

обом

Тар

аса ш

евче

нка”.

Мар

ко В

овчо

к “К

озач

ка”, “

Два

брат

и”, “

Леда

щиц

я”, “

Три

долі

”, “М

аша”.

Ю. Ф

едьк

ович

“Н

овоб

ранч

ик”, “

Лук’я

н Ко

били

ця”, “

Довб

уш”, “

Серц

е не

навч

ити”

. Пан

ас М

ирни

й “Г

олод

на в

оля”

, “По

вія”

.I.

Неч

уй-Л

евиц

ький

“Над

Чор

ним

море

м”, “

Афон

ськи

й пр

ойди

світ”

.I.

Фра

нко

“Пер

ехре

сні с

теж

ки”, “

На д

ні”, “

Сон

княз

я Св

ятос

лава

”, “Лі

си і п

асов

иськ

а”. М

. Кро

пивн

ицьк

ий

“Пош

илис

ь у д

урні

”, “По

рев

ізїі”.

М. С

тари

цьки

й “У

темр

яві”,

“Обо

рона

Буш

і”.

І. Ка

рпен

ко-К

арий

“Без

тала

нна”,

“Мар

тин

Буру

ля”.

Б. Гр

інче

нко

“Оле

ся”, “

Сере

д чуж

их лю

дей”

.М

. Коц

юби

нськ

ий “П

одар

унок

на і

мени

ни”, “

Сміх

”, “Ві

н ід

е”, “Р

еrsо

nа gr

аtа”.

Відо

мост

і з те

орії

літе

рату

риПо

нятт

я пр

о пі

сню

бала

ду, р

оман

с. Па

рале

лізм

у лі

рич-

ній

пісн

і. Пон

яття

про

худо

жні

й пр

ийом

мет

амор

фози

. По

нятт

я пр

о пі

сні л

ітера

турн

ого

похо

джен

ня. П

огли

-бл

ення

пон

яття

про

худо

жню

літе

рату

ру, о

браз

ну

42 43

скла

дає х

арак

тери

стик

у гер

оя, в

иявл

яє

типо

ве й

інди

віду

альн

е, по

рівн

ює ді

йови

х осіб

одно

го і р

ізних

тв

орів

.Ск

лада

є хар

акте

рист

ику к

олек

тивн

о-го

геро

я.Ви

явля

є вла

сне с

тавл

ення

до п

рочи

та-

ного

, до

вчин

ків д

ійов

их о

сіб; д

овод

ить

свої

дум

ки.

Кори

стує

ться

дові

дков

ою лі

тера

ту-

рою

(літе

рату

рним

и ен

цико

лопе

діям

и,

слов

ника

ми лі

тера

туро

знав

чих т

ермі

-ні

в) та

дода

тков

ими

джер

елам

и.Го

тує д

опов

ідь а

бо р

ефер

ат н

а літе

ра-

турн

у тем

у за п

ропо

нова

ними

джер

е-ла

ми).

Скла

дає у

сні й

пис

ьмов

і тво

ри-р

озду

ми

на лі

тера

турн

і та п

ублі

цист

ичні

теми

.

спец

ифік

у її я

к ми

стец

тва с

лова

, про

худо

жні

й об

раз.

Худо

жні

й тв

ір я

к яв

ище м

исте

цтва

. Рол

ь худ

ожнь

ого

доми

слу в

ньо

му. Є

дніст

ь фор

ми і з

міст

у в ху

дож

ньо-

му тв

орі. П

онят

тя п

ро ха

ракт

ер, ін

диві

дуал

ьне й

ти-

пове

в нь

ому.

Опо

віда

ння

і пов

ість я

к ж

анри

епіч

ного

тв

ору.

Поня

ття

про

рома

н. Іс

тори

чний

ром

ан. П

огли

-бл

ення

пон

яття

про

пов

іст і р

оман

. Соц

іаль

но-п

обут

ова

пові

сть.

Есте

тичн

а сут

ніст

ь літе

рату

ри. А

нафо

ра. П

ое-

тичн

е кіл

ьце.

Поня

ття

про

епіф

ору.

Погл

ибле

ння

поня

т-тя

про

жан

ри др

амат

ургії

. Ком

ічне

й тр

агіч

не. Г

роте

ск.

Погл

ибле

ння

поня

ття

про

роль

опис

ів в

худо

жнь

ому

твор

і (ін

тер’

єр, п

ейза

ж).

Пон

яття

про

імпр

есіо

нізм

. Нов

ела.

Погл

ибле

ння

знан

ь пр

о ро

ль п

ідте

ксту

в ху

дож

ньом

у тво

рі. Д

емон

олог

ія н

а-ро

дна. Ук

раїн

ська

літ

ерат

ура

– хI

кла

с

Субк

омпе

тенц

іїО

дини

ці зм

істу

Види

нав

чаль

ної

та о

цінн

ої ді

яльн

ості

Розу

міє л

ітера

туру

як

неві

д’ємн

у час

тину

ук

раїн

сько

ї і в

сесв

ітньо

ї кул

ьтур

и.

Усві

домл

ює о

снов

ні п

ринц

ипи

зага

льно

-лю

дськ

ої си

стем

и мо

раль

но-е

тичн

их ц

ін-

ност

ей.

Усна

нар

одна

твор

чіст

ьН

арод

на др

ама.

Весіл

ля –

вел

ична

нар

одна

драм

а. Сп

ільн

е й ві

дмін

не в

її сю

жеті

в різн

их р

егіо

нах У

кра-

їни.

Под

іл н

а сво

єрід

ні ак

ти: с

вата

ння,

зару

чини

, пле

-тін

ня ві

нка,

гільц

е, ді

вич-

вечі

р, к

арав

ай, с

аме в

есіл

ля,

покр

иття

мол

одої

.Ве

сільн

і пісн

і: Виг

отов

ленн

я ко

рова

ю. З

вива

ння

гіль-

ця і в

інкі

в.

Пре

зент

ація

твор

у в гр

упах

.

Скла

данн

я пи

тань

до тв

о-ру

.

Анал

із мо

ви ху

дож

ніх т

во-

рів.

Спри

ймає

літе

рату

руяк

засіб

роз

витк

у вл

асно

ї дух

овно

сті.

Знає

осн

овни

х авт

орів

і тво

ри ук

раїн

-сь

кої л

ітера

тури

, поя

снює

їх р

оль в

істо

-рі

ї і к

ульт

урі у

країн

сько

го н

арод

у.Ви

явля

є віч

ні ет

нічн

і цін

ност

і та ї

х інт

ер-

прет

ацію

в су

часн

ому с

віті.

Знає

осн

овні

при

нцип

и ж

анро

вої

сист

еми

літе

рату

ри і в

изна

чає о

снов

ні

жан

рові

осо

блив

ості

худо

жні

х тво

рів.

Розр

ізняє

текс

ти р

ізних

фнк

ціон

альн

о-см

исло

вих с

тилі

в.

Анал

ізує х

удож

ній

текс

т. Ви

знач

ає і к

о-ме

нтує

тему

, іде

ю, сю

жет,

сист

ему о

бра-

зів.

Висл

овлю

є сво

ю вл

асну

дум

ку щ

одо

про-

блем

и лі

тера

турн

ого

твор

у.

Усві

домл

ює ц

інні

сть л

юдин

и і ї

ї інт

егра

-ці

ї у су

часн

е сус

піль

ство

.

Знає

істо

рію

напи

саня

твор

у.Ф

орму

лює у

сно

і пис

ьмов

о вл

асні

оцін

ні

судж

ення

і вмі

є їх з

ахищ

ати.

Кори

стує

ться

біб

ліот

ечни

ми к

атал

огам

и,

ЗМІ,

Інте

рнет

ом.

Укра

їнсь

ка лі

тера

тура

кін

ця Х

ІХ –

поч

атку

ХХ

сто-

літт

яЛе

ся У

краї

нка “

Соnt

rа sp

em sр

его”

, “Н

іч те

мна і

тиха

бу

ла”, “

Стоя

ла я

і слу

хала

вес

ну”, “

Давн

я ве

сна”,

“Вес

-на

”, “Пе

ремо

га”, “

Все п

окин

уть,

до те

бе п

олин

уть”,

“По-

рвал

ася

неск

інче

на р

озмо

ва”, “

Нап

ис в

руїн

і”, “С

лово

, чо

му ти

нет

верд

ая к

риця

?”, “Д

авня

каз

ка”, ”

Дим”

, ”І

все-

таки

до те

бе д

умка

лине

”, “Лі

сова

пісн

я”, “

Бояр

и-ня

”*.

Оль

га К

обил

янсь

ка “З

емля

”, “В

неді

лю р

ано

зілля

ко-

пала

”*, “

Нов

ели”

(за в

ибор

ом уч

ител

я).

Васи

ль С

тефа

ник

“Нов

ина”,

“Кам

інни

й хр

ест”.

Оле

ксан

др О

лесь

“З ж

урбо

ю ра

діст

ь обн

ялас

ь”, “М

и не

кин

емо

збро

ї сво

єї”, “

Айст

ри”, “

Чари

ноч

і” (“

Смі-

ютьс

я, п

лачу

ть со

лов’ї

”), “

О сл

ово

рідн

е. ..”,

“Зам

ов-

кніть

всі:

вел

икий

час

при

йшов

”, “М

оїй

мате

рі”, “

По

доро

зі в к

азку

”*.

Воло

дими

р Ви

ннич

енко

“Суд

”, “Со

лдат

ики”

, “Ку

меді

я з К

осте

м”*.

Мик

ола В

орон

ий “З

а Укр

аїну”,

“Євш

ан-зі

лля”,

“Кра

ю мі

й рі

дний

”, “За

брам

ою ра

ю”. Ц

икл п

оезій

про

коха

ння (

на

вибір

учит

еля)

: “Н

а озе

рі”, “

Скри

понь

ка”, “

Хмар

и”, “

Со-

лове

йко”.

Укра

їнсь

ка лі

тера

тура

ХХ

стол

іття

(191

7–19

34)

Васи

ль Ч

умак

“Чер

вони

й за

спів

”, “О

фіра

”, “Сь

огод

ні

ходи

в на м

огил

у мат

усі”,

“Вол

ошки

”, “Ко

нвал

іії”.

Пав

ло Т

ичин

а “Ро

зкаж

и, р

озка

жи м

ені п

оле..

.”, “А

рфа-

ми, а

рфам

и...”,

“О п

анно

Інна

”, “М

адон

но м

оя”, “

Скор

-бо

тна м

ати”

, “3о

лоти

й го

мін”

, “Я

утве

ржда

юсь”,

Пре

зент

ація

.

Взає

мооп

итув

ання

.

Само

оцін

юван

ня.

Анал

із кр

итич

них с

тате

й.

Елек

трон

ні п

резе

нтац

ії.

Літе

рату

рна д

иску

сія.

Експ

ерим

ент.

Пис

ьмов

ий тв

ір.

Есе е

стет

ично

ї і м

орал

ьно-

етич

ної п

робл

емат

ики.

Роль

ові і

гри.

Про

блем

на

ситу

ація

.

Усні

та п

исьм

ові т

вори

-ро

здум

и.

Вира

зне п

оети

чних

твор

ів,

урив

ків з

про

зови

х тво

рів.

44 45

Порі

внює

твор

и рі

зних

кул

ьтур

і епо

х, ви

явля

ючи

спіл

ьне й

відм

інне

в уя

влен

-ня

х про

добр

о і з

ло, п

рекр

асне

і пот

вор-

не, с

вобо

ду і р

абст

во.

Визн

ачає

в те

ксті

худо

жні

засо

би, п

ояс-

нює ї

хню

роль

.

Знає

і вмі

є сам

остій

но ан

алізу

вати

твор

и дл

я по

закл

асно

го ч

итан

ня.

Знає

відо

мост

і про

нео

рома

нтиз

м, р

ево-

люці

йний

ром

анти

зм, е

кспр

есіо

нізм

та

вида

тних

пре

дста

вник

ів ц

их м

етод

ів.

Розр

ізняє

літе

рату

рні р

оди

та їх

осн

овні

ж

анри

, осо

блив

ості

рома

ну-у

топі

ї.Зн

ає др

амат

ичні

жан

ри та

їх р

ізнов

иди.

О

собл

ивос

ті др

амат

ично

ї пое

ми, д

рами

-фе

єрії.

Знає

істо

тні о

знак

и лі

ро-е

пічн

ого

твор

у. Ес

кіз.

Визн

ачає

озн

аки

мему

аної

літе

рату

ри, а

в-то

біог

рафі

чног

о тв

ору,

їх о

собл

ивос

ті і

роль

у лі

тера

турн

ому п

роце

сі.

“Пох

орон

друг

а”.По

езії

збір

ки “З

аміст

ь сон

етів

і ок

тав”

(на в

ибір

учні

в)*.

Мак

сим

Риль

ськи

й “Я

блук

а дос

піли

”, “Сл

ово

про

рідн

у мат

ір”, “

шоп

ен”, “

Діал

ог”, “

Троя

нди

і вин

огра

д”,

“Рід

на м

ова”.

Во

лоди

мир

Сосю

ра “Ч

ерво

на зи

ма”, “

І піш

ов я

тоді

до

Петл

юри”

, “Та

к ні

хто

не ко

хав”

, “Ко

ли п

отяг

у да

ль за

-гу

ркоч

е”, “Л

юбі

ть У

країн

у”, “Я

знаю

силу

слов

а”.М

. Хви

льов

ий “Я

(Ром

анти

ка)”.

Мик

ола К

уліш

“Мин

а Маз

айло

”.Ва

лер’

ян П

ідмо

гиль

ний

“Міст

о”.

Богд

ан Л

епки

й “Ж

урав

лі”, “

Цві

т щас

тя”.

На в

ибір

вчи

теля

2 п

оета

Пра

зько

ї шко

ли: О

. Оль

-ж

ич, Є

. Мал

анюк

, О. Л

ятур

инсь

ка, О

. Тел

іга.

Літ

ерат

ура р

ідно

го к

раю

Твор

и ук

раїн

ськи

х пис

ьмен

никі

в Мол

дови

або

твор

и мо

лдав

ськи

х пис

ьмен

никі

в, пе

рекл

аден

их н

а укр

аїн-

ську

мов

у, да

ютьс

я на

вибі

р вч

ител

я. П

озак

ласн

е чит

ання

Весіл

ьні п

існі у

країн

ців М

олдо

ви (з

апис

и).

Л. У

країн

ка “О

ргія

”, “О

держ

има”,

“В к

атак

омба

х”,

“До

мого

фор

тепі

ано”

, “3а

бута

тінь

”, “Тв

ої ли

сти

за-

вжди

пах

нуть

троя

ндам

и”Ва

силь

Сте

фани

к “К

лено

-ві

і лис

тки”

. Оль

га К

обил

янсь

ка “Ц

арів

на”, “

Люди

на”.

Оле

ксан

др О

лесь

“Ніч

на п

олон

ині”,

“Леб

ідь”,

“На ч

у-ж

ині”.

В. В

инни

ченк

о “П

роро

к”, “

Соня

чна м

ашин

а”.

С.Ва

силь

ченк

о “Н

а кал

инов

ім м

ості”

, “Н

ад Р

оссю

”, “О

лив’я

ний

перс

тень

”. П. Т

ичин

а “Ск

овор

ода”,

“Про

-ме

тей”

.

Вікт

орин

а.

Інди

віду

альн

е опи

тува

ння.

Моз

кови

й ш

турм

.

Взає

мооц

інюв

ання

.

Коль

оров

а гам

а.

Есе.

Опо

рна с

хема

.

Верб

альн

е оці

нюва

ння.

Допо

віді

, реф

ерат

и.Пу

бліч

ний

вист

уп.

Слух

ання

, чит

ання

, ана

ліз

худо

жні

х тек

стів

, кри

тич-

них с

тате

й, до

відк

ової

лі-

тера

тури

;До

бір

худо

жні

х фак

тів, д

е-та

лей,

їх ан

аліз

і сис

тема

-ти

заці

я, ін

терп

рета

ція

з пе

вною

мет

ою.

Вста

новл

ення

при

чино

во-

насл

ідко

вих п

ричи

н за

ко-

номі

рнос

тей

в худ

ожнь

ому

Розу

міє і

поя

снює

рол

ь тро

пів я

к за

собі

в об

разн

ого,

яскр

авог

о, ін

диві

дуал

ьног

о ві

дтво

ренн

я ж

иттє

вих я

вищ

. Зн

ає п

оети

чні ж

анри

. Ро

зрізн

яє о

знак

и по

нять

: інди

віду

альн

ий

стил

ь пис

ьмен

ника

, ест

етич

ний

ідеа

л, пе

-ре

несе

ння,

пси

холо

гізм.

Вміє

розк

азат

и пр

о ос

новн

і ета

пи ж

ит-

тєво

го і т

ворч

ого

шля

ху Л

. Укр

аїнки

, П.

Тичи

ни, М

. Рил

ьськ

ого,

О. О

леся

, В. С

о-сю

ри; н

айви

знач

ніш

і від

омос

ті пр

о ін

ших

пи

сьме

нник

ів.

Вияв

ляє н

айха

ракт

ерні

ші о

знак

и лі

тера

-ту

рног

о ме

тод,

жан

р.Ан

алізу

є худ

ожні

й тв

ір: в

изна

чає р

оль г

е-ро

їв у

розк

ритт

і іде

йно-

худо

жнь

ого

зміс-

ту тв

ору;

хара

ктер

изує

геро

їв, в

рахо

вую-

чи ав

торс

ьке с

тавл

ення

до н

их.

З’яс

овує

взає

мозв

’язок

світо

гляд

у і тв

ор-

чост

і пис

ьмен

ника

.Зі

став

ляє д

ійов

их о

сіб, с

южет

ні лі

нії,

особ

ливо

сті к

омпо

зиці

ї, іде

йну с

прям

о-ва

ніст

ь, ав

торс

ьку п

озиц

ію.

Опр

ацьо

вує й

вико

рист

овує

літе

рату

рно-

крит

ичні

пра

ці, с

клад

ає те

зи й

конс

пект

и ст

атей

, рец

ензій

і на ї

х осн

ові г

отує

усні

й

пись

мові

пов

ідом

ленн

я, до

пові

ді, р

е-фе

рати

.П

ише т

вори

-роз

думи

про

блем

ного

ха-

ракт

еру н

а літе

рату

рні т

а пуб

ліци

стич

-ні

теми

.

М.Р

ильс

ький

“Жаг

а”, “П

оле ч

орні

є”, “Н

а біл

у гре

чку

впал

и ро

си”, “

Нео

пали

ма к

упин

а”. В

. Сос

юра “

Мар

ії”,

“Вас

ильк

и”, “

Білі

акац

ії” ,”С

олов

’їні д

алі”,

“Як

не лю

-би

ти р

ідну

мов

у”. М

. Хви

льов

ий “Н

евел

ичка

драм

а”,

“Ост

ап ш

анта

ла”.

Відо

мост

і з те

орїі

літе

рату

ри П

онят

тя п

ро н

еоро

мант

изм,

рев

олюц

ійни

й ро

ман-

тизм

, екс

прес

іоні

зм. Д

рама

тичн

а пое

ма. Д

рама

-феє

рія.

По

нятт

я па

рабо

ли.

Есте

тичн

ий ід

еал

пись

менн

ика.

Погл

ибле

ння

знан

ь уч

нів п

ро н

овел

у та п

рийо

ми зо

браж

ення

хар

акте

ру в

ній.

Вик

орис

танн

я за

собі

в лір

ики

й др

ами

в епі

чно-

му тв

орі.

Погл

ибле

ння

поня

ття

про

троп

и та

їх ід

ейно

-ес

тети

чну р

оль.

Інди

віду

альн

ий ст

иль п

исьм

енни

-ка

. Пон

яття

про

пер

енес

ення

. Пон

яття

пси

холо

гіз-

му в

літе

рату

рі. П

онят

тя п

ро н

ауко

вофа

нтас

тичн

ий

рома

н-ут

опію

. Пог

либл

ення

пон

яття

про

вод

евіл

ь. Лі

ро-е

пічн

і жан

ри п

рози

. Еск

із як

ліро

-епі

чний

жан

р.

Поет

ичні

жан

ри й

сист

еми

вірш

уван

ня.

Авто

біог

рафі

чний

твір

. Під

текс

т йог

о ро

ль в

твор

і. М

емуа

рна л

ітера

тура

.

твор

і (ок

ремо

взят

ому ч

и в

декі

лько

х тво

рах о

дног

о чи

рі

зних

пис

ьмен

никі

в).

Добі

р ар

гуме

нтів

, док

азів

дл

я ст

верд

женн

я чи

спро

с-ту

ванн

я то

го ч

и ін

шог

о те

орет

ично

го п

олож

ення

, ду

мки.

Нап

исан

ня тв

орів

, рец

ен-

зій, в

ідгу

ків н

а літе

рату

р-ну

тему

;Ро

боти

нау

ково

-до

слід

ниць

кого

пла

ну:

скла

данн

я ре

фера

тів, т

ез,

пові

домл

ень,

допо

віде

й.

46 47

Укра

їнсь

ка л

ітер

атур

а –

хII к

лас

Субк

омпе

тенц

іїО

дини

ці зм

істу

Види

нав

чаль

ної т

а оц

інно

ї дія

льно

сті

Розу

міє л

ітера

туру

як

неві

д’ємн

у час

тину

ук

раїн

сько

ї і в

сесв

ітньо

ї кул

ьтур

и.

Усві

домл

ює си

стем

у літе

рату

рних

обр

а-зів

як

засіб

пізн

ання

істо

рії с

вого

нар

оду,

його

хара

ктер

у, ме

нтал

ьнос

ті, сп

ециф

іки

етно

куль

турн

ого

й на

ціон

альн

ого

про-

стор

у.Сп

рийм

ає лі

тера

турн

і обр

ази

типо

логіч

но

– ві

д іде

алу д

о ан

тиге

роя.

Розу

міє о

собл

ивос

ті ід

ейно

го п

афос

у і ху

-до

жню

своє

рідн

ість у

країн

сько

ї літе

рату

-ри

на р

ізних

етап

ах її

роз

витк

у.Ус

відо

млює

рол

ь клю

чови

х авт

орів

і їх

твор

ів в

цілі

сном

у літе

рату

рном

у про

цесі

Усві

домл

ює о

снов

ні п

ринц

ипи

зага

льно

-лю

дськ

ої си

стем

и мо

раль

но-е

тичн

их уі

н-но

стей

.Ви

кону

є ком

плек

сний

анал

із лі

тера

тур-

ного

текс

ту я

к ху

дож

ньог

о фе

номе

ну з

огля

ду н

а іст

орію

нап

исан

ня, о

соби

стіст

ь і п

озиц

ію ав

тора

, осо

блив

ості

худо

жнь

ої

мови

.Сп

рийм

ає лі

тера

туру

як

засіб

роз

витк

у вл

асно

ї дух

овно

сті.

Знає

осн

овни

х авт

орів

і тво

ри ук

раїн

-сь

кої л

ітера

тури

, поя

снює

їх р

оль в

істо

рії

і кул

ьтур

і укр

аїнсь

кого

нар

оду.

Усна

нар

одна

твор

чіст

ьН

арод

нопі

сенн

а тво

рчіст

ь на с

учас

ному

етап

і. П

існі с

ічов

их ст

ріль

ців:

”0й

у луз

і чер

вона

кал

ина”,

“В

идно

село

під

горо

ю”, “

Гей

ви, с

тріл

ьці с

ічов

ії”.

Нов

е зву

чанн

я па

тріо

тичн

их п

ісен

ь, ст

воре

них п

ись-

менн

икам

и:Гі

мн “Щ

е не в

мерл

а Укр

аїна”

П. Ч

убин

сько

го, “

Не п

ора,

не п

ора”

І. Ф

ранк

а, “З

а Укр

аїну!

” М. В

орон

ого.

Пісн

і літ

ерат

урно

го п

оход

жен

ня, щ

о ст

али

наро

дни-

ми:

а) “П

існя

про

руш

ник”

, “Ст

ежин

а” А

. Мал

ишка

; б) “

Два

коль

ори”

Д. П

авли

чка;

в) “В

ирос

теш

ти, с

ину”

В. С

имон

енка

.

Укра

їнсь

ка лі

тера

тура

1934

–195

8 рр.

Ю. Я

новс

ький

“Вер

шни

ки”, “

Дочк

а про

куро

ра”*

. І.

Коче

рга “

Свіч

чине

вес

ілля

”, “Яр

осла

в Муд

рий”

*.О

стап

Виш

ня “Ч

ухра

їнці

”, “Зе

нітк

а”, “М

исли

вськ

і ус

міш

ки”, “

Щод

енни

к”, “

Думи

мої

, дум

и мо

ї”, *М

оя ав

-то

біог

рафі

я. ”О

так

і пиш

у”*,

“Як

вари

ти і ї

сти

суп

з ди-

кої к

ачки

”*, “

Заєц

ь”*,

“Гіп

но-б

аба”

*.О

. Дов

жен

ко “З

ачар

ован

а Дес

на”, “

Укра

їна в

огні

”, “Щ

оден

ник”

(огл

ядов

о), н

овел

и “Н

а кол

ючом

у дро

ті”*

та ін

.(на в

ибір

учні

в).

Пре

зент

ація

твор

у в гр

у-па

х.

Скла

данн

я пи

тань

до

твор

у.

Анал

із мо

ви ху

дож

ніх

твор

ів.

Пре

зент

ація

.

Взає

мооп

итув

ання

.

Само

оцін

юван

ня.

Анал

із кр

итич

них с

та-

тей.

Елек

трон

ні п

резе

нтац

ії.

Літе

рату

рна д

иску

сія.\

Вияв

ляє в

ічні

етні

чні ц

інно

сті т

а та ї

х ін-

терп

рета

цію

в суч

асно

му св

іті.

Знає

осн

овні

при

нцип

и ж

анро

вої

сист

еми

літе

рату

ри і в

изна

чає о

снов

ні

жан

рові

осо

блив

ості

худо

жні

х тво

рів.

Анал

ізує х

удож

ній

текс

т. Ви

знач

ає і к

о-ме

нтує

тему

, іде

ю, сю

жет,

сист

ему о

браз

ів.

Висл

овлю

є сво

ю вл

асну

дум

ку щ

одо

про-

блем

и лі

тера

турн

ого

твор

у.Зн

ає іс

торі

ю на

писа

ня тв

ору.

Фор

мулю

є усн

о і п

исьм

ово

влас

ні оц

інні

су

джен

ня і в

міє ї

х зах

ищат

и.

Кори

стує

ться

біб

ліот

ечни

ми к

атал

огам

и,

ЗМІ,

Інте

рнет

ом.

Порі

внює

твор

и рі

зних

кул

ьтур

і епо

х, ви

-яв

ляюч

и сп

ільн

е й ві

дмін

не в

уявл

ення

х пр

о до

бро

і зло

, пре

крас

не і п

отво

рне,

сво-

боду

і раб

ство

.Ви

знач

ає в

текс

ті ху

дож

ні за

соби

, поя

снює

їх

ню р

оль.

Знає

і вмі

є сам

остій

но ан

алізу

вати

твор

и дл

я по

закл

асно

го ч

итан

ня.

Літе

рату

ра 19

57–1

990-

х рок

івАн

дрій

Мал

ишко

“Укр

аїно м

оя”, “

Ти м

ене н

акли

чеш

ся

ноча

ми”, “

Я те

бе ви

мрія

в, ні

жну й

жаг

учу”,

“При

ходя

ть

пред

ки, д

обрі

і нех

итрі

”, “Ро

здум

” (“Ч

и вс

тигн

у я ц

ей ка

-мі

нь о

бтес

ати?

”),”П

оезія

”, “Ка

шов

ар”*

, “Те

сляр

і”*,”Б

алад

а пр

о тан

кіст

а”*,

“Це б

уло н

а сві

танк

у”*.

Іван

Баг

ряни

й “С

ад Ге

тсим

ансь

кий”

, “Са

д Гет

сима

н-сь

кий”

, ‘Тул

яйпо

ле”*

.О

лесь

Гонч

ар “П

рапо

роно

сці”,

(огл

ядов

о), “

Собо

р”,

“Тво

я зо

ря”*

.Гр

игір

Тю

тюнн

ик н

овел

и “Т

ри зо

зулі

з по

клон

ом”, “

Од-

дава

ли К

атрю

”.О

лекс

ій К

олом

ієць

“Дик

ий А

нгел

”. “Го

лубі

олен

і”*.

Дмит

ро П

авли

чко”

Два к

ольо

ри” ,

“Кол

и ум

ер к

ри-

вави

й То

ркве

мада

”, “Ти

зрік

ся м

ови

рідн

ої”, “

Коли

ми

йшли

удво

х з то

бою”

, “Н

іч б

ула я

сна,

я ст

ежка

ми б

іг”,

“Пол

ечу я

до М

онго

лії’.’

Голг

офа”,

*”О

рід

не сл

ово,

хто

без т

ебе я

?”, ”Л

елеч

еньк

и” (“

3 дал

еког

о кр

аю ле

леки

ле-

тіли”

), ін

тимн

а лір

ика.

Ліна

Кос

тенк

о “М

арус

я Чу

рай”

, “М

ій п

ерш

ий ві

рш, н

а-пи

сани

й в о

копі

...”, “

Жит

тя ід

е і в

се б

ез к

орек

тур.

.. “,

“Уми

рают

ь май

стри

”, “Па

стор

аль X

X ст

оріч

чя”, “

Чека

ю дн

я, ко

ли со

бі ск

ажу..

. “, “

Моя

любо

ве, я

пер

ед то

бою.

..”.Ва

силь

Сим

онен

ко “Л

ебед

і мат

ерин

ства

”, “М

онар

хи”,

“Де з

араз

ви, к

ати

мого

нар

оду?

”, “За

дивл

юсь у

твої

зі-

ниці

...”, “

Злод

ій”, “

Там,

у ст

епу с

хрес

тили

ся до

роги

”,*

“Каз

ка п

ро Д

урил

а”.Ул

ас С

амчу

к “М

арія

”, “Во

линь

”*.

Бори

с Олі

йник

“Уро

к”, “

Сива

ласт

івка

”.Ів

ан Д

рач

“Бал

ада п

ро со

няш

ник”

, Кри

ла”, “

Чорн

обил

ь-сь

ка м

адон

на”(

урив

ок).

“Сло

во”*

,”Сто

коло

с”*,

“Пер

о і

меч”

*.

Експ

ерим

ент.

Пис

ьмов

ий тв

ір.

Есе е

стет

ично

ї і

мора

льно

-ети

чної

про

-бл

емат

ики.

Роль

ові і

гри.

Про

блем

на

ситу

ація

.

Усні

та п

исьм

ові т

вори

-ро

здум

и.

Вира

зне п

оети

чних

тво-

рів,

урив

ків з

про

зови

х тв

орів

.

Вікт

орин

а.

Інди

віду

альн

е опи

ту-

ванн

я.

Моз

кови

й ш

турм

.

Взає

мооц

інюв

ання

.

Коль

оров

а гам

а.

48 49

Знає

осн

овні

етап

и ро

звит

ку ук

раїн

сько

ї лі

тера

тури

, най

важ

ливі

ші ф

акти

та о

со-

блив

ості

розв

итку

літе

рату

рног

о пр

оцес

у.Зн

ає о

собл

ивос

ті ху

дож

ньої

літе

ра-

тури

як

форм

и су

спіл

ьної

свід

омос

ті,

взає

мозв

’язок

літе

рату

ри з

жит

тям;

есте

-ти

чна с

утні

сть л

ітера

тури

.Ус

відо

млює

місц

е і зн

ачен

ня ук

раїн

сько

-го

кра

сног

о пи

сьме

нств

а в св

ітові

й лі

те-

рату

рі.

Вміє

розп

овіст

и пр

о на

йвиз

начн

іші в

ідо-

мост

і про

жит

тя і т

ворч

ість у

країн

ськи

х пи

сьме

нник

ів; м

ісце і

знач

ення

вивч

ених

тв

орів

у до

робк

у пис

ьмен

ника

та в

літе

ра-

турн

ому п

роце

сі ві

дпов

ідно

го п

еріо

ду.

Розу

міє в

изна

чаль

ні о

знак

и по

нять

: літе

-ра

турн

ий м

етод

, кри

тичн

ий р

еалі

зм, л

іте-

рату

рні р

оді; ж

анри

. Ро

зрізн

яє ж

анро

ві р

ізнов

иди;

пон

яття

- ху

дож

ній

обра

з, лі

тера

турн

ий ха

ракт

ер,

літе

рату

рний

тип;

інди

віду

альн

ий ст

иль

пись

менн

ика.

Усві

домл

ює ко

нкре

тно-

істор

ичне

та за

-га

льно

людс

ьке з

наче

ння

літе

рату

рних

ге-

роїв

і под

ій, з

обра

жени

х у ви

вчен

их тв

о-ра

х.Да

є сам

остій

ну оц

інку

вивч

ених

твор

ів н

а ос

нові

літе

рату

рно-

крит

ични

х роб

іт.

Васи

ль С

тус “

Як до

бре т

е, щ

о см

ерті

не б

оюсь

я”, “

За

літо

писо

м Са

мови

дця”

, “Н

асни

лося

, з р

озлу

ки н

авер

з-ло

ся”.

Літе

рату

ра р

ідно

го к

раю

Твор

и ук

раїн

ськи

х пис

ьмен

никі

в Мол

дови

або

твор

и мо

лдав

ськи

х пис

ьмен

никі

в, пе

рекл

аден

их н

а укр

аїн-

ську

мов

у, да

ютьс

я на

вибі

р вч

ител

я.

Поз

акла

сне ч

итан

няЮ

. Яно

вськ

ий П

оезії

збір

ки “П

рекр

асна

Ут”,

“Чот

ири

шаб

лі”, “

Дума

про

Бри

танк

у”, “М

ир”, “

Жив

а вод

а”. І.

Ко-

черг

а “Ал

мазн

е жор

но”, “

Про

рок”

.О

. Дов

женк

о “П

овіст

ь пол

ум’ян

их лі

т”. А

. Мал

ишко

По-

езії

збір

ок “Д

орог

а під

яво

рами

”, “Си

ній

літо

пис”,

“Сер

-пе

нь д

уші м

оєї”(

на ви

бір

учні

в).

О.Го

нчар

“Люд

ина і

збро

я”, “

Цик

лон”

, “Бе

рег л

юбо

ві”.

Нов

ели:

”Мод

ри К

амін

ь”, “Л

юдин

а в ст

епу”,

“Жін

ка в

сі-ро

му”. М

. Сте

льма

х “Хл

іб і с

іль”,

“3ач

аров

аний

вітр

як”.

Григ

ір Т

ютюн

ник

Збір

ка оп

овід

ань “

Зоря

ні в

ежі”(

на ви

-бі

р уч

нів)

, “Хм

арка

сонц

я не

заст

упит

ь”.О

. Кол

омієц

ь “Ф

арао

ни”. Д

. Пав

личк

о “Я

блун

я”, “

Кон-

церт

у ца

ря”, “

Руба

ї’, “М

іж го

рами

в до

лині

біл

і юрт

и”.

Ліна

Кос

тенк

о По

езії

збір

ок о

стан

ніх

рокі

в:”Н

епов

торн

ість”,

“Сад

нет

ануч

их ск

ульп

тур”

, “В

ибра

не”(

на ви

бір

учні

в). “

Розк

ажу т

обі д

умку

таєм

-ну

..”. “П

рово

ди...”

. В. С

имон

енко

“Кир

пати

й ба

роме

тр”,

“Кри

вда”,

“Вон

а при

йшла

”, “М

оя м

ова”,

“Є в

коха

нні і

бу

дні, і

свят

а”. Б

. Олі

йник

“Кри

ла”,

“У д

зерк

алі с

ло-

ва”,

“Сім

” І. Д

рач

“Сме

рть ш

евче

нка”,

“Бал

ада п

ро

бать

ка”, “

Дума

про

вчит

еля”

, “Ре

квієм

Пав

лові

Тич

ині”.

Есе.

Опо

рна с

хема

.

Верб

альн

е оці

нюва

ння.

Допо

віді

, реф

ерат

и.Пу

бліч

ний

вист

уп.

Слух

ання

, чит

ання

, ана

-лі

з худ

ожні

х тек

стів

, кр

итич

них с

тате

й, до

від-

ково

ї літе

рату

ри;

Добі

р ху

дож

ніх ф

актів

, де

тале

й, їх

анал

із і с

исте

-ма

тиза

ція,

інте

рпре

таці

я з п

евно

ю ме

тою;

Вста

новл

ення

пр

ичин

ово-

насл

ідко

вих

прич

ин за

коно

мірн

ос-

тей

в худ

ожнь

ому т

ворі

(о

крем

о вз

ятом

у чи

в де-

кіль

кох т

вора

х одн

ого

чи

різн

их п

исьм

енни

ків)

.До

бір

аргу

мент

ів, д

ока-

зів дл

я ст

верд

женн

я чи

сп

рост

уван

ня то

го ч

и ін

-ш

ого

теор

етич

ного

пол

о-же

ння,

дум

ки.

Нап

исан

ня тв

орів

, ре-

ценз

ій, в

ідгу

ків н

а літе

-ра

турн

у тем

у;

Само

стій

но ан

алізу

є худ

ожні

й тв

ір.

Вияв

ляє в

твор

і іст

отні

озн

аки

того

чи

ін-

шог

о лі

тера

турн

ого

мето

ду.

Опр

ацьо

вува

є кри

тичн

і ста

тті, р

ецен

ії на

ху

дож

ні тв

орі; с

клад

ає те

зи, к

онсп

екти

кр

итич

них м

атер

іалі

в, ви

кори

стов

уючи

їх

у вла

сних

відг

уках

, доп

овід

ях, р

ефер

атах

.Ко

рист

уєть

ся р

ізном

анітн

ою до

відк

овою

лі

тера

туро

ю.П

ише т

вори

-роз

думи

на л

ітера

турн

і чи

публ

іцис

тичн

і тем

и, ви

казу

ючи

влас

не

став

ленн

я до

геро

їв, їх

вчин

ків,

худо

жні

х ос

обли

вост

ей, а

втор

сько

ї поз

иції

тощ

о.Ус

но і п

исьм

ово

поле

мізу

є на л

ітера

турн

і те

ми; с

прий

має р

ізні т

очки

зору

на л

ітера

-ту

рні п

одії,

хара

ктер

и, ти

пи, з

істав

ляє ї

х.До

води

ть вл

асну

дум

ку, п

рави

льно

до-

бира

ючи

епізо

ди, п

ерек

онли

ві де

талі

для

хара

ктер

исти

ки п

ерсо

наж

а, ст

воре

ння

об-

разу

, кар

тини

.Ви

разн

о чи

тає п

оезії

та п

розу

, пер

едав

ає

голо

сом

думк

и й

почу

ття

авто

ра, с

воє й

ав

торс

ьке с

тавл

ення

до зо

браж

еног

о.

Відо

мост

і з те

орії

літе

рату

ри Р

ізном

анітн

ість с

тилі

в і ж

анрі

в літе

рату

ри. Р

оман

у но

вела

х. Д

рама

тичн

а пое

ма. Л

іро-

епіч

ний

твір

. Пон

яття

про

кі

нодр

амат

ургію

таїїж

анри

(кін

опов

ість,

кіно

епоп

ея,

кіно

поем

а). К

інос

цена

рій.

Ром

ан у

вірш

ах. Ж

анро

ві р

із-но

види

ліри

ки. С

онет

. Ром

ан-е

попе

я, ро

ман-

хрон

іка

– ж

анро

ві р

ізнов

иди

рома

ну. Ж

анри

драм

атур

гії. Т

ради

-ці

ї й н

оват

орст

во в

літе

рату

рі.

Робо

ти н

ауко

во-

досл

ідни

цько

го п

лану

: ск

лада

ння

рефе

ратів

, тез

, по

відо

млен

ь, до

пові

дей.

50 51

критерії оцінюванняРівні на-

вчальних до-сягнень учнів

Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Незадові- льний

1–2 Учень розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні його засвоєння, відтворює якийсь фрагмент окремим речен-ням.

3–4 Учень сприймає навчальний матеріал, дає відповідь у вигляді вислову (з допомогою вчителя).

Задовіль-ний

5 Учень володіє літературним матеріалом на початковому рівні його засвоєння, відтворює незначну його частину, дає визначен-ня літературного явища без посилання на текст.

5 Учень володіє матеріалом та окремими навичками аналізу літе-ратурного твору, з допомогою вчителя та учнів відтворює мате-ріал і наводить приклад з тексту.

6 Учень володіє матеріалом, відтворює значну його частину, з до-помогою вчителя знаходить потрібні приклади у тексті літера-турного твору.

Хороший 7 Учень володіє матеріалом і навичками аналізу лiтературного твору за поданим учителем зразком, наводить окремі власні приклади на підтвердження певних суджень.

8 Учень володіє матеріалом, навичками текстуального аналізу на рівні цілісно-комплексного уявлення про певне літературне явище, під керівництвом учителя виправляє допущені помилки й добирає аргументи на підтвердження висловленого судження або висновку.

8 Учень володіє матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу художнього твору, систематизує та узагальнює набуті знання, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження власного судження.

Високий 9 Учень володіє матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу літературного твору, виявляє початкові творчі здібнос-ті, самостійно оцінює окремі нові літературні явища, знаходить і виправляє допущені помилки, працює з різними джерелами інформації, систематизує та творчо використовує дібраний ма-теріал.

9 Учень на високому рівні володіє матеріалом, вміннями і нави-чками аналізу художнього твору, висловлює свої думки, само-стійно оцінює різноманітні явища культурного життя, виявля-ючи власну позицію щодо них.

10 Учень вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляє особливі творчі здібності

та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, схильність до літературної творчості.

бІблІографІчний СПиСок

1. Базовий куррикулум. Нормативные документи. В. Гуцу. Кишинев, 1997. 2. Аттестация педагогических работников – основа реформи образования. Н. Букун,

В. Гуцу й др. Кишинев, 1998.3. Аніскіна Н.О. Організація профільного навчання в сучасній школі. Х. Основа, 2003.4. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. К. Либідь, 1991.5. Бернадська Н., Задорожна С. Українська література. Запитання і відповіді: Посібник

для загальноосвітніх шкіл//К.: Феміна, 1996.6. Біляєв О. М., Симоненкова Л.М., Скуратівський Л.В., шелехова Г. Т. Навчання укра-

їнської мови в 10 – 11 класах: Посібник для вчителя. К. Освіта, 1998. 7. Біляєв О.М. Сучасний урок української мови. К. Рад. шк., 1981.8. Біляєв О.М, та ін. Методика вивчення українського правопису. К. Рад. шк., 1984.9. Бондарчук Л.І. Методику підказує текст: Навч. посібник. Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001.10. Вертій О. З’ясування народних джерел творчості письменника в школі. В: Україн-

ська мова й література в школі. 2005, №3, с. 14 – 16.11. Горошкіна О.М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших

класах природничо-математичного профілю. Луганськ: Альма-матер, 2004.12. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. К.: Рад. шк., 1977.13. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень. К.: Рад. шк., 1984.14. Демчук О. Нестандартні уроки з української літератури, 9–11 клас//Тернопіль,

Підручник-посібник, 2000.15. Довга О.М. Як писати твір: Методичний посібник для вчителів-словесників. К.:

Просвіта, 1995.16. Дорошенко С.ш. Граматична стилістика української мови. К. Рад. шк., 1985.17. Єрмоленко С.Я. та ін. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної україн-

ської літературної мови: К. Наук. Думка, 1977.18. Жулинський М. Заявити про себе культурою// К.: Генеза, 2001.19. Забашта Л.І. Узагальнення і систематизація знань з української мови. 10 клас: По-

сібник для вчителя. К. Освіта, 1991.20. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оціню-

вання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. К. Ленвіт, 2003.

21. Івахненко Т. Український символізм. В: Українська мова й література в школі, 2005, №7 , с. 23–27.

22. Ільницький М. Література українського відродження. Напрями і течії в україн-ській літературі 20-х–початку 30-х років ХХ століття. Львів, 1994.

23. Кващук А.Г. Синтаксис складного речення. К., Рад. шк., 1986. 24. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування.

Вид. 3-є. К.: Вища шк., 1982.25. Кордун П.П. Вивчення стилістики в середній школі. К.: Рад. шк., 1977. 26. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів: Навч. посібник для учнів. К. Освіта,

1994.27. Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль: Зб. статей. Київ – Івано-Франківськ, 2002

52

28. Крип’якевич І. Історія української культури //К.: Либідь,1994.29. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження //К.6 , Смолоскип, 2002.30. Лімборський І. Погранична літературна ситуація як факт художньої свідомості//

Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2005, №3, с. 96–100.

31. Марко В.П., Клочек Г.Д. І вічна таїна слова. Аналіз великого епічного твору. По-сібник для вчителя // К.: рад школа,1990.

32. Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови. К. Рад. шк., 1986.33. Попович К.Ф. Український театр на Кишинівській сцені. Кишинів: штіінца, 1995.34. Наєнко М. Художня література України //К.: Просвіта, 2005.35. Сагач Г.М. Золотослів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних за-

кладів. К. Райдуга, 1993.36. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар′єри ділової людини. К. Криниця, 1999.37. Телехова О. Використання критичних праць під час вивчення української літера-

тури// Українська мова і література в школі. 2006, №1, с. 32–36.38. шелехова Г., Манако А., Остаф Я. Комп’ютерні технології у навчанні мови// Ди-

вослово. 1999, № 3, c. 33–35.39. Яценко Т. Філософсько-світоглядні теорії епохи модернізму // Українська мова і

література в школі. 2004, № 6, с. 57–60.