Наталія Обушна

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО АУДИТУ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ

ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ:

проблеми теорії та практики

Монографія

м. Київ

Вид-во “Каравела”

2017

УДК 342.571.028:351.075.073.526-

048.35(477)

ББК 67.99(4ІКР)301.061.2

О-26

Рекомендовано до друку

Вченою радою

Національної академії державного

управління при Президентові

України (протокол № 251/10-17

від 28 вересня 2017 року)

Рецензенти:

О. І. Васильєва, доктор наук з державного управління, професор,

професор кафедри публічного управління та публічної служби Національної

академії державного управління при Президентові України, м. Київ;

Р. А. Науменко, доктор наук з державного управління, старший науковий

співробітник, професор кафедри менеджменту Київського національного

торговельно-економічного університету, м. Київ;

В. Г. Маргасова, доктор економічних наук, професор, заслужений

економіст України, завідувач кафедри бухгалтерського обліку, оподаткування

та аудиту Чернігівського національного технологічного університету, м.

Чернігів

Обушна Н. І.

О-26 Інституціональні аспекти розвитку публічного аудиту в умовах

модернізації публічного управління в Україні: проблеми теорії та

практики [Текст] : монографія / Н. І. Обушна. – Київ: Вид-во

“Каравела”, 2017. – 472 с.

ISBN 978-966-2229-96-7

У монографії знайшло відображення комплексної проблеми, пов᾿язаної із

формуванням інституціональних засад публічного аудиту в умовах модернізації

публічного управління в Україні. На основі дослідження концептуальних засад

управління суспільством в умовах цивілізаційної та формаційної модернізації

обґрунтовано об’єктивну необхідність становлення інституту публічного аудиту як

інноваційного механізму модернізації публічного управління; представлено

методологію інституціоналізації публічного аудиту, в рамках якої запропоновано

інституціональну концепцію та уніфіковано головні елементи інституту публічного

аудиту; охарактеризовано особливості інституціоналізації Рахункової палати в

Україні та сформульовано пропозиції щодо модернізації й розширення її

конституційної компетенції як вищої аудиторської інституції держави; сформовано

“Пентаграму передумов становлення інституту публічного аудиту в Україні” та

визначено стратегічні вектори розвитку інституціональних засад зовнішнього

аудиту публічного сектору в контексті європейської інтеграції України.

Монографія розрахована на науковців, докторантів і аспірантів, фахівців з

публічного управління та адміністрування, політичних і громадських діячів, студентів

ВНЗ.

Розповсюджувати та тиражувати без письмової згоди автора заборонено

© Обушна Н. І., 2017

ISBN 978-966-2229-96-7 © Видавництво “Каравела”, 2017

2

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……..…………….............. 6

ВСТУП……………………………………………………….............

8

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

СУСПІЛЬСТВОМ В УМОВАХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ТА

ФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ………………………………

14

1.1. Модернізація як сучасний тренд розвитку управління

суспільством: цивілізаційно-формаційний аспект.............…...

15

1.2. Особливості публічного управління в умовах суспільної

модернізації……………………………………………………...

31

1.3. Публічний аудит як інноваційний механізм модернізації

публічного управління …………………...……………………..

50

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………....…………...…….. 58

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО СУТНІСТЬ ТА

ЗМІСТ ПУБЛІЧНОГО АУДИТУ В КОНТЕКСТІ

ЕВОЛЮЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН….……………………

62

2.1. Ретроспективний аналіз етапів виникнення та розвитку

публічного аудиту.........................................................................

63

2.2. Категоріально-понятійні сучасні інтерпретації розуміння

публічного аудиту в науковому дискурсі…...............................

2.3. Логічна концептуально-понятійна модель публічного

аудиту в системі публічного управління………….…....….….

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2……..…….…..………………….…..

88

114

120

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ПРАКТИКИ

ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПУБЛІЧНОГО

АУДИТУ…………………………………………………………….

124

3.1. Роль Вищих органів аудиту в забезпеченні прозорості та

підзвітності публічного управління.…………………………..

125

3.2. Міжнародні стандарти вищих органів аудиту як інструмент

підвищення ефективності аудиту публічного сектору .……...

147

3.3. Прогресивні тенденції функціонування інституту публічного

аудиту в контексті міжнародного досвіду .……………………

160

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………..…..…………...……….……. 166

3

РОЗДІЛ 4. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

КОНЦЕПЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АУДИТУ………………………...

4.1. Інституціональний підхід як методологія дослідження

публічного аудиту у площині модернізації суспільних

інститутів..………………………………………...…………….

4.2. Формування складових інституціональної концепції

публічного аудиту…………………………………………......

170

171

186

4.3. Уніфікація елементів інституту публічного аудиту в рамках

інституціональної концепції……………………………………

202

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4…………………………………….... 211

РОЗДІЛ 5. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО

АУДИТУ ЯК ІНСТИТУТУ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ

ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ…………………… 5.1. Історичні традиції здійснення державного фінансового

контролю на території України………………………………

5.2. Сучасний етап розвитку державного фінансового контролю

в умовах імплементації міжнародного досвіду в контексті

утвердження парадигми публічного аудиту ………………...

216

217

240

5.3. Чинна система державного фінансового контролю в Україні

та об᾿єктивна необхідність її інституціонального

перетворення в умовах модернізації публічного управління..

261

5.4. Особливості інституціоналізації Рахункової палати як вищої

аудиторської інституції держави…………….………………...

281

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5……………….……………………... 308

РОЗДІЛ 6. ПЕРСПЕКТИВИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ

ПУБЛІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ: ПРАКТИЧНІ

АСПЕКТИ…………………………………………………………..

312

6.1. Формалізація системи передумов становлення та розвитку

публічного аудиту в Україні….………………………………..

313

6.2. Напрями модернізації компетенцій та правового статусу

Рахункової палати в контексті її легітимації як вищої

аудиторської інституції держави………………………………

324

6.3. Стратегічні вектори забезпечення інституціоналізації

публічного аудиту в Україні ..…………………………………

346

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 6……………………………………… 355

4

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..

Список використаних джерел до розділу 1………………….

359

359

Список використаних джерел до розділу 2………………….

Список використаних джерел до розділу 3…………………. 368

377

Список використаних джерел до розділу 4…………………. 384

Список використаних джерел до розділу 5…………………. 391

Список використаних джерел до розділу 6…………………. 405

ДОДАТКИ……….…………………………………………………..

Додатки до розділу 1…………………………………………...

408

408

Додатки до розділу 2………………….…………………... Додатки до розділу 3……………………………………….

Додатки до розділу 4…………………………………….. Додатки до розділу 5…………………………………………..

417

421

443

443

Додатки до розділу 6………………………………………….. 454

5

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

ААД − Аудит адміністративної діяльності;

АПУ − Аудиторська палата України;

БКУ − Бюджетний кодекс України;

ВВП − Валовий внутрішній продукт;

ВОА − Вищий орган аудиту (національний);

ВОФК − Вищий орган фінансового контролю (національний);

ВРСІ − Всеукраїнська робітничо-селянська інспекція;

ВРУ − Верховна Рада України

ГКУ − Господарський кодекс України;

ГПУ − Генеральна прокуратура України;

ДАСУ − Державна аудиторська служба України;

ДФІ − Державна фінансова інспекція;

КРУ − Контрольно-ревізійне управління;

ДВФК − Державний внутрішній фінансовий контроль;

ДЗФК − Державний зовнішній фінансовий контроль;

ДФК − Державний фінансовий контроль;

ДПП − Державно-приватне партнерство;

ЄС − Європейський Союз;

ЗМІ − Засоби масової інформації;

ЗНА − Законодавчо-нормативні акти;

КМУ − Кабінет Міністрів України;

КСУ − Конституційний суд України;

МСФЗ − Міжнародні стандарти фінансової звітності (ІFRS);

НАБУ − Національне антикорупційне бюро України;

НАЗК − Національне агентство з питань запобігання корупції;

НАСОА − Національна академія статистики, обліку і аудиту;

НБУ − Національний Банк України;

НОА − Національний офіс аудиту;

НП(С)БО − Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

ОБСЄ − Організація з безпеки та співробітництва в Європі;

ООН − Організація об’єднаних націй;

ПА − Публічний аудит;

ПКУ − Податковий кодекс України;

ПУ − Публічне управління;

РСІ − Робітничо-селянська інспекція;

СНД − Союз незалежних держав;

СРСР − Союз Радянських Соціалістичних Республік;

УНР − Українська народна республіка;

ФДК − Федерально-державний контроль;

ФДМУ − Фонд державного майна України;

ФКУ − Фінансово-контрольне управління;

6

ЦОВВ − Центральні органи виконавчої влади;

ЦСЄ − Центральна та Східна Європа;

ЦСР − Цілі сталого розвитку

ААА − American Accounting Association (Американська асоціація

бухгалтерів);

AFROSAI − Організація вищих органів аудиту африканських країн;

ARABOSAI − Організація вищих органів аудиту країн арабського світу;

ASOSAI − Азіатська організація вищих органів аудиту;

CAROSAI − Організація вищих органів аудиту країн Карибського

регіону;

ECA − European Court of Auditors (Європейський суд аудиторів /

Європейська Рахункова палата);

ECOSOC − Економічна і Соціальна Рада при ООН;

EUROSAI − Європейська організація вищих органів аудиту;

GAGAS − Generally Accepted Government Auditing Standarts

(Універсальні стандарти урядового аудиту США);

GASB − Рада по стандартам обліку для державних органів США;

IAASB − International Auditing and Assurance Standards Board (Рада з

Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості);

IDI − INTOSAI Development Initiative’s (Ініціатива розвитку

INTOSAІ);

IIA − The Institute of Internal Auditors, International Standards

(Міжнародні стандарти Інституту внутрішніх аудиторів);

IFAC − International Federation of Accountants (Міжнародна

федерація бухгалтерів);

IASB − International Accounting Standards Board (Рада з міжнародних

стандартів фінансової звітності);

INTOSAI − International Organisation of Supreme Audit Institutions

(Міжнародна організація вищих органів аудиту);

INTOSAІ

GOV

− INTOSAI Guidance for Good Governance (Керівництва щодо

належного управління);

ISA − International Standards on Auditing (Міжнародні стандарти

аудиту);

ISQC-1 − Міжнародні стандарти з контролю за якістю;

ISSAI − Міжнародні стандарти вищих органів аудиту;

NPM − New Public Management (новий публічний менеджмент);

OLACEFS − Організація вищих органів аудиту країн Латинської

Америки;

OLAF − Європейське управління по боротьбі із шахрайством (фр.

Office de Lutte Anti-Fraude);

PASAI − Організація вищих органів аудиту країн Південно-

тихоокеанського регіону;

PSC − Professional Standard Committee (Комітет з професійних

стандартів INTOSAI).

7

ВСТУП

Дослідження сучасних процесів управління суспільством у

європейському та глобальному вимірах засвідчує, що в багатьох

країнах світу з розвинутими традиціями демократії, лібералізму та

громадянського суспільства обов᾿язковою умовою утвердження

демократичного урядування постає розвиток публічного управління,

яке, окрім іншого, передбачає запровадження реальних

демократичних механізмів прозорості та підзвітності органів

публічної влади (у т. ч й у сфері державного фінансового контролю

(ДФК)), а також активну участь громадян у процесі вироблення

державної політики та контролю за її успішною реалізацією. Все це

обумовлює зростання конструктивної ролі публічного аудиту, який в

епоху глобалізації та звуження функцій національної держави на

користь суспільства та міжнародного співтовариства виступає, з

одного боку − важливим атрибутом правової демократичної держави,

з другого − яскравим індикатором існування ефективної системи

публічного управління, підзвітного громадськості, а з третього −

свідченням повноцінного функціонування та високого рівня розвитку

громадянського суспільства.

В Україні у процесі її руху до створення повноцінної

демократичної суспільної організації, також відбувається поступове

оновлення повноважень органів ДФК, пов᾿язане з їх переорієнтацією

на здійснення державного аудиту в публічному секторі. Все це вивело

на порядок денний такі абсолютно нові для нашої держави стратегічні

задачі у сфері ДФК як визначення законності, економічності,

ефективності та результативності формування, управління та

використання ресурсів країни та якості публічного управління, й

обумовило необхідність імплементації у вітчизняну практику ДФК

міжнародних стандартів державного аудиту з урахуванням вимог

INTOSAI, розширення кола підконтрольних суб’єктів, що включають

не лише органи публічної влади, державні організації та підприємства,

але й приватних суб’єктів господарювання та ін.

Подальший же процес модернізації чинної системи ДФК в

Україні має передбачати повне “викорінення” засад адміністративно-

дисциплінарного контролю (“контроль заради дисципліни”) та

впровадження модерної моделі ДФК − публічного аудиту (Public

Sector Auditing: “контроль заради результативності й ефективності”),

8

яка має прийти на заміну моделі аудиту державного сектору

(Government Sector Auditing).

Водночас слід констатувати, що інститут публічного аудиту є

відносно новим для України (як і для інших країн пострадянського

простору) і знаходиться лише на стадії свого формування. Така

ситуація в багатьох випадках не дозволяє застосовувати його як

дієвий механізм реалізації політики демократичного

державотворення в цілому та модернізації національної системи

публічного управління зокрема. Враховуючи, що розвиток системи

публічного управління та публічного аудиту, як системного інституту

оцінювання ефективності й результативності публічного управління,

здійснюють взаємний вплив один на одного, відсутність теоретико-

методологічного обґрунтування інституціональних засад

формування та розвитку публічного аудиту негативно впливає на

діалектику взаємовідносин українського суспільства й держави та

цілісність, логічність і послідовність сталого розвитку країни загалом.

Саме це й вказує на високу актуальність теми даної монографії,

адже перегляд парадигми вітчизняної ДФК у напрямку розбудови

публічного аудиту є абсолютно інноваційним напрямом у галузі

публічного управління та адміністрування й потребує системного

підходу та відповідних нових теоретико-методологічних розробок.

Разом з тим зауважимо, що дослідженню формування

теоретичних засад інституту публічного аудиту та практичних

підходів до його реалізації в світовій державно-управлінській

практиці та споріднених науках присвячено чималу кількість

праць. Найбільш ґрунтовно проблема публічного аудиту та контролю

у сфері ДФК розроблена в західноєвропейській науці (М. Фліндерс,

М. Пауер, П. Б. Шпан, Ж. Марку, Дж. Барбер та ін.).

Окремі теоретико-методологічні й організаційні засади публічного

аудиту (в т. ч. й питання формування понятійно-термінологічного

апарату) вже починають активно розроблятися й на території

Російської Федерації, свідченням чого є праці таких російських учених,

як: В. Двуреченських, С. Степашин, О. Франц, Є. Чегринець та ін.

Критичний огляд наукових робіт щодо реформування

механізмів і концепцій незалежного зовнішнього аудиту публічного

сектору засвідчує, що у вітчизняному науковому середовищі ці

питання досліджуються ще досить фрагментарно. Найбільш

значимими в цій сфері є розробки І. Басанцова (досліджує питання

незалежного зовнішнього аудиту в системі державного управління),

9

З. Варналія (висвітлює механізми імплементації досвіду країн

пострадянського простору в систему зовнішнього ДФК України),

Л. Дікань, Н. Дорош, І. Дрозд (досліджують питання побудови

сучасної ефективної системи контролю, удосконалення методики

проведення контрольних заходів), В. Максімової (вивчає наукові

надбання загальної теорії контролю, основи методології та організації

ДФК), В. Невідомого (піднімає питання модернізації Рахункової

палати як незалежної державної аудиторської установи),

О. Оболенського (досліджує теоретико-методологічні засади інституту

публічного аудиту в системі державного управління), О. Петрик та

О. Редька (здійснюють дослідження у напрямку методології та

організації аудиторської діяльності), І. Стефанюка та В. Піхоцького

(мають розробки присвячені аналізу теоретико-методологічних засад

функціонування системи ДФК в Україні), В. Симоненка (аналізує

питання реформування ДФК в Україні в умовах євроінтеграційних

процесів), Ю. Слободяник (має ґрунтовні напрацювання щодо питань

методології державного аудиту в Україні) та ін.

Водночас, високо оцінюючи результати досліджень згаданих

авторів, слід констатувати, що системні наукові розробки питання

можливої модернізації чинної системи ДФК в умовах цивілізаційної

та формаційної трансформації суспільства за рахунок утвердження

парадигмальних засад публічного аудиту, які вже є характерними для

більшості високорозвинутих країн світу, у вітчизняній теорії та практиці

залишаються далекими від завершення й досі виступають предметом

жвавих дискусій. Зазначене в котрий раз підтверджує об’єктивну

необхідність проведення комплексного дослідження інституціональних

засад публічного аудиту та визначення перспектив його подальшого

розвитку в умовах модернізації публічного управління в Україні.

Основний зміст монографії складається зі вступу, шести розділів,

які представляють матеріал дослідження від теоретичних положень до

практичних рекомендацій, а також додатків та списку використаних джерел.

У 1-му розділі монографії “Концептуальні засади управління

суспільством в умовах цивілізаційної та формаційної модернізації”

за результатами дослідження модернізації як сучасного тренду

управління суспільством систематизовано основні концепції, теорії та

підходи до розкриття її змісту, які узагальнено за відповідними

дослідницькими напрямками. Окрім того, з метою кращого

усвідомлення пізнавального й пояснювального потенціалу поняття

“модернізація” запропоновано до використання укрупнену

10

дворівневу еволюційну періодизацію розвитку сучасних теорій

модернізації. Проведений у даному розділі роботи порівняльний

аналіз формаційної та цивілізаційної парадигм розвитку суспільства,

дозволив охарактеризувати структуру та рівні цивілізаційно-

формаційної модернізації в Україні, що є винятково важливою

проблемою для науки державного управління. Автором також

акцентовано увагу на ключових умовах, що можуть забезпечити успіх

модернізації в Україні та консолідацію суспільства навколо

демократичних ідеалів і цінностей, серед яких у т. ч. визначено й

активний розвиток публічного аудиту як модернізаційного механізму

публічного управління. При цьому обґрунтовано, що саме теорія

комунікативної дії та концепція “Good Governance” створюють

методологічне підґрунтя для модернізації важливої підсистеми

публічного управління − державного фінансового контролю у

напрямку поширення нової моделі ДФК − аудиту публічного сектору.

У 2-му розділі монографії “Розвиток уявлень про сутність та

зміст публічного аудиту в контексті еволюції суспільних

відносин” здійснено грунтовний ретроспективний аналіз основних

етапів становлення та розвитку аудиту в контексті модернізації

системи ДФК, що дозволило абсолютно чітко підтвердити тезу про

тісний їх зв’язок із системою державного управління, особливостями

чинної системи ДФК та задачами, які висуваються зі змінами

соціально-економічного устрою тощо. Водночас було досліджено

категоріально-понятійні сучасні інтерпретації розуміння публічного

аудиту в науковому дискурсі в умовах модернізаційних перетворень у

системі ДФК, для чого проведено порівняльний аналіз вихідних

особливостей формулювання сутності публічного/ державного аудиту

в країнах ЄС та в Україні. На цій підставі запропоновано змістовну

наповнюваність терміну “публічний аудит” диференціювати в різних

напрямах (як інноваційну якісно-модифіковану модель ДФК, напрям

наукових і спеціальних досліджень у публічному управлінні, цілісну

систему, нову функцію публічного управління, вид практичної

діяльності, діагностично-інформаційний механізм системи публічного

управління), що дозволило розробити логічну концептуально-

понятійну модель публічного аудиту в системі публічного управління.

3-й розділ монографії “Аналіз зарубіжної практики

функціонування інституту публічного аудиту” включає

дослідження особливостей діяльності Вищих органів аудиту (ВОА)

як головних агентів інституту публічного аудиту в контексті

11

зарубіжного досвіду (на матеріалах розвинутих демократичних країн

світу та пострадянських країн). Проведений аналіз дозволив

виокремити певні спільні риси функціонування ВОА у різних країнах

світу. Чималу увагу в даному розділі приділено дослідженню питань

стандартизації діяльності ВОА. Для цього детально обґрунтовано

значення стандартів INTOSAI, досліджено та охарактеризовано їх

структуру, що дало можливість зробити важливий висновок щодо

виникнення синергетичного ефекту від застосування стандартів

INTOSAI у сфері публічного аудиту. Науково-практичний інтерес для

вітчизняної теорії та практики модернізації ДФК становлять

визначені уніфіковані тенденції організації та здійснення публічного

аудиту в зарубіжних країнах.

4-й розділ монографії “Інституціональне обґрунтування

концепції публічного аудиту” логічно підводить до питань

формування методологічних засад інституціоналізації публічного

аудиту в контексті модернізації суспільних інститутів, для чого

спочатку надається аналіз категоріального апарату інституціональної

теорії у площині державного управління. Надалі обгрунтовується

інституціональна концепція публічного аудиту, в рамках якої

розроблено категорійно-понятійний апарат у конкретно-

ідентифікаційному плані в ареалі формування інституціональних

засад публічного аудиту. На цій підставі уніфіковано та

охарактеризовано головні складові елементи інституту публічного

аудиту в рамках інституціональної концепції, серед яких: постулати

публічного аудиту; принципи публічного аудиту; базові нормативні

вимоги (у т. ч. Стандарти) до публічного аудиту; базові категорії

інституту публічного аудиту; методи публічного аудиту; інші

формальні та неформальні інституції публічного аудиту.

Проведені дослідження по 5-му розділу монографії

“Передумови формування публічного аудиту як інституту

модернізації механізмів публічного управління в Україні”

дозволили з точки зору історичної ретроспективи ДФК виокремити та

охарактеризувати 7 етапів розвитку системи ДФК на території

Україні (в рамках історичних етапів розвитку українських земель та

базових моделей ДФК); детально проаналізувати сучасний етап

розвитку ДФК в умовах імплементації міжнародного досвіду в

контексті утвердження парадигми публічного аудиту;

охарактеризувати особливості функціонування чинної системи ДФК

в Україні та обґрунтувати основні причинно-наслідкові зв᾿язки її

12

проблемного стану, що, у свою чергу, обумовлює об᾿єктивну

необхідність перетворення ДФК в умовах модернізації публічного

управління. Окрему увагу в рамках розділу приділено обґрунтованню

особливостей інституціоналізації діяльності Рахункової палати як

вищої аудиторської інституції в Україні в контексті етапів її

становлення, ролі, статусу, повноважень та викликів.

У 6-му розділі монографії “Перспективи інституціоналізації

публічного аудиту в Україні: практичні аспекти” розроблено

“Пентаграму передумов становлення інституту публічного аудиту в

Україні”, які можна ідентифікувати як достатні для модернізації

вітчизняної системи ДФК відповідно до вимог міжнародних

стандартів і внутрішніх національних потреб щодо підвищення

ефективності та підзвітності публічного управління. Здійснено

порівняльний аналіз відповідності/невідповідності умов діяльності

Рахункової палати в Україні міжнародним стандартам INTOSAI та

розроблено пропозиції щодо їх можливого нівелювання. З огляду на

це, запропоновано стратегічні вектори модернізації вітчизняної

системи ДФК на шляху її євроінтеграційних перетворень у контексті

впровадження парадигмальних засад публічного аудиту.

Суттєве доповнення до монографії складає низка порівняльних

таблиць та інший ілюстративний матеріал.

За змістом виконаної роботи монографія відповідає напряму

досліджень зі спеціальності 25.00.02 – механізми державного управління.

Монографія розрахована на науковців, докторантів і аспірантів,

фахівців із публічного управління та адміністрування, політичних і

громадських діячів, студентів ВНЗ. Враховуючи той факт, що дана монографія в галузі публічного

управління та адміністрування є одним із перших комплексних та

системних досліджень, в якому обгрунтовано низку теоретико-

методологічних положень щодо формування інституціональних засад

публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління в Україні,

ми усвідомлюємо, що частина наукових пропозицій і практичних

рекомендацій, запропонованих у монографії, має дискусійний характер.

Проте, як справедливо відзначав давньогрецький історик Геродот

Галікарнаський (бл. 485 - бл. 425 рр. до н.е.): “Якщо не виявлено

протилежних думок, то немає з чого обирати найкраще”. Саме тому

ми будемо вдячні всім, хто надішле свої відзиви та пропозиції щодо

змісту монографії на адресу автора: natalia.obushna@gmail.com

13

РОЗДІЛ 1

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬСТВОМ В УМОВАХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ТА

ФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

ЗМІСТ РОЗДІЛУ 1 1.1. Модернізація як сучасний тренд розвитку управління суспільством: цивілізаційно-формаційний аспект 1.2. Особливості публічного управління в умовах суспільної модернізації 1.3. Публічний аудит як інноваційний механізм модернізації публічного управління ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Інституціональні аспекти розвитку публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління в Україні: проблеми теорії та практики

© Обушна Н. І., 2017

ISBN 978-966-2229-96-7

14