ГРОШІ ТА КРЕДИТ -...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Кафедра фінансів

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Харків – 2015

2

УДК 336.7 Рекомендовано кафедрою фінансів Харківського державного

університету харчування та торгівлі, протокол № 8 від 09 лютого 2015 року Схвалено навчально-методичною комісією обліково-фінансового

факультету Харківського державного університету харчування та торгівлі, протокол № 7 від 26 лютого 2015 року

Рецензенти:

Крутова А.С., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Харківського державного університету харчування та торгівлі

Андросова Т.В., кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної економіки

Гроші та кредит : навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення

дисципліни / Т.О. Ставерська, І.Л. Шевчук, І.С. Андрющенко – Харків : Видавець Іванченко І.С., 2015. – 88 с.

У навчально-методичному посібнику подано програму курсу «Гроші та

кредит», плани практичних та семінарських занять, методичні вказівки, запитання для самоконтролю, теми рефератів, тести для перевірки знань з кожної теми, перелік питань для підсумкового контролю знань та список інформаційних джерел, рекомендований для самостійного опанування програми курсу.

Посібник пропонується для студентів економічних спеціальностей, аспірантів, викладачів, а також усіх тих, хто цікавиться сучасними проблемами грошей та кредиту.

3

ЗМІСТ

ВСТУП 4

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 6

2. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ПРИ ОПАНУВАННІ КУРСУ «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

7

3. ЗМІСТ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ 8

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ СТУДЕНТІВ 14

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 18 Тема 1. Сутність і функції грошей 18 Тема 2. Грошовий оборот і грошові потоки 23 Тема 3. Грошовий ринок 30 Тема 4. Грошові системи 34 Тема 5. Інфляція і грошові реформи 39 Тема 6. Валютний ринок та валютні системи 44 Тема 7. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм 50 Тема 8. Кредит в ринковій економіці 55 Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку 61 Тема 10. Центральні банки 65 Тема 11. Комерційні банки 69 Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

74

6. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

80

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 84

4

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Гроші та кредит» є нормативною для підготовки бакалаврів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки «Фінанси і кредит», «Облік та аудит», «Міжнародна економіка», «Економіка підприємства», «Маркетинг».

Вивчення дисципліни «Гроші та кредит» має за мету формування ґрунтовних теоретичних знань і набуття практичних навичок у грошово- кредитній сфері, необхідних бакалавру (фінансисту) вищої кваліфікації для об’єктивної оцінки економічних процесів, розуміння суті та тенденцій розвитку грошово-кредитних відносин в різних сферах діяльності, вирішення актуальних питань розбудови грошово-кредитної політики держави.

Теоретична частина дисципліни має за мету вивчення теоретичних аспектів та закономірностей функціонування в ринковій економіці таких економічних категорій як «гроші» та «кредит».

Завданням практичної частини є вивчення механізмів функціонування грошових та кредитних відносин в ринкових умовах на підставі аналізу тенденцій розвитку грошового та кредитного ринків.

Завданням дисципліни «Гроші та кредит» є сформувати правильне розуміння закономірностей розвитку грошово-кредитних відносин, механізму їх функціонування і впливу на відтворювальні процеси, ролі грошово-кредитних відносин у ринковій економіці, використання грошово-кредитних інструментів як основних важелів економічної політики в державному регулюванні економіки.

На виконання цього спрямовано знайомство студентів з грошовою та кредитними системами України, розгляд актуальних питань зі стабілізації грошового обігу та удосконаленню кредитного механізму в умовах трансформації вітчизняної економіки у ринкову.

За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати наступні теоретичні питання:

− соціально-економічна сутність грошей, їх функції та роль в ринковій економіці;

− основні теорії грошей та грошово-кредитного регулювання, − поняття та структура грошового обороту; − сутність та закони грошового обігу; − основи організації та функціонування грошового, фондового та

валютного ринків; − сутність, основні елементи та види грошових систем; − сутність та основні типи інфляції, − методи антиінфляційного регулювання; − основні напрямки антиінфляційної політики України; − методологію застосування грошових реформ з метою стабілізації

грошового обігу;

5

− основні положення, напрямки та закономірності кількісної теорії грошей і сучасного монетаризму;

− сутність кредиту та кредитного механізму, форми та види кредиту; − структуру кредитної системи України; − сутність, призначення та види фінансового посередництва; − основи організації та структура банківської системи України; − роль, задачі та функції НБУ, його організаційна структура; − інструменти грошово-кредитної політики центрального банку, їх

вплив на економічну політику держави; − роль, функції та класифікація комерційних банків; − різновиди та порядок здійснення операцій комерційних банків; − основи організації банківського кредитування та розрахунково-

платіжного обслуговування; − міжнародні фінансово-кредитні установи, механізм

зовнішньоекономічних кредитних відносин. Процес вивчення теоретичних положень та практичні заняття

допоможуть студентам оволодіти навичками та вмінням: − досліджувати внутрішню структуру грошової та кредитної систем; − аналізувати взаємодію структурних елементів цих систем; − використовувати інструментарій грошово-кредитної політики; − аналізувати умови реалізації грошово-кредитної політики; − оцінювати економічне середовище, в якому працюють комерційні

банки; − аналізувати та оцінювати інфраструктуру грошово-кредитних

відносин; − аналізувати умови надання і повернення кредиту; − складати кредитний договір з комерційними банками.

6

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Самостійна робота студента – це форма організації навчального

процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Самостійна робота студентів в межах, визначених тематичним планом дисципліни, передбачає:

− опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу та вивчення чинної нормативно-правової бази;

− підбір і опрацювання літературних джерел з метою поглибленого вивчення програмного матеріалу дисципліни;

− підготовка виступів, експертних висновків і доповідей на семінарських заняттях, самостійний пошук додаткових інформаційно-довідкових джерел з метою посилення відповідної аргументації;

− вивчення окремих питань, що передбачені для самостійного опрацювання, відповідно до рекомендованої законодавчо-нормативної, навчально-методичної та додаткової літератури;

− підготовка до практичних занять, вирішення і письмове оформлення задач, що передбачені для самостійної роботи;

− підготовка, написання та презентація рефератів, міні-лекцій та спеціальних кросвордів за заданою тематикою;

− виконання індивідуальних завдань з основних тем дисципліни з метою поглиблення, узагальнення та закріплення знань, одержаних студентами у процесі навчання;

− виконання розрахункових завдань, що передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів та застосування одержаних під час навчання знань на практиці;

− підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю;

− систематизація вивченого матеріалу дисципліни перед написанням модульних контрольних робіт і додатковим семестровим контролем;

− пошук (підбір) та огляд літературних джерел, а також формування аналітичних звітів за заданою тематикою;

− участь в наукових студентських конференціях і олімпіадах, а також підготовка наукових публікацій.

Контроль навчальної роботи – тестування з теоретичного матеріалу, перевірка ходу виконання практичних робіт, співбесіда з проблемних питань, співбесіди з контрольних питань на підсумкових заняттях, розв’язання контрольних завдань.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних навчальних занять.

7

2. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ПРИ ОПАНУВАННІ КУРСУ «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

Призначенням самостійної роботи студентів, як і інших форм роботи,

що використовуються у навчальному процесі, є поглиблення теоретичних знань студентів у розрізі дисципліни «Гроші та кредит», а також закріплення студентами практичних навичок.

Вдала організація самостійної роботи студентами сприятиме отриманню глибоких знань щодо навчального курсу і, відповідно, дозволить отримати досить високу оцінку на екзамені або успішно здати іспит.

Самостійно вивчати дисципліну можна або вдома, або в бібліотеці навчального закладу (за бажанням студента – в будь-якій іншій бібліотеці), з використанням методичних вказівок, підручників, навчальних посібників, наукових статей, словника економічних термінів тощо.

Вивчення кожної теми курсу, що пропонується робочою програмою для самостійного вивчення студентами, починаться ознайомленням з основними поняттями та термінами. Студент повинен достатньо глибоко зрозуміти їхню сутність, це є основою вивчення кожної теми курсу, а значить і дисципліни загалом. Добре, коли під час виконання цієї роботи студент занотовує в спеціальному зошиті для себе те, що вважає за необхідне.

Теоретичні знання студент самостійно набуває внаслідок докладного вивчення відповідних тем з використанням підручників і навчальних посібників. Дуже корисно перевіриті глибину набутих знань, намагаючись відповісти на запитння, якими звичайно завершується кожна тема.

Навчальний матеріал, передбачений робочою програмою для самостійного засвоєння студентами, обов’язково в повному обсязі виноситься на підсумковий контроль поряд з тим, для вивчення якого передбачені аудиторні заняття.

Підготовка реферату – одна з основних форм самостійної роботи студентів. Мета реферату – закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань, отриманих студентом у процесі вивчення окремих тем. Написання реферату дає можливість студенту навчитися самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, інтерпретувати матеріали періодичної літератури, глибше вивчати основні проблеми та особливості функціонування грошей та кредиту в Україні; дослідити механізм грошово-кредитного регулювання в зарубіжних країнах, оцінити його та внести пропозиції щодо удосконалення вітчизняної грошово-кредитної системи.

Складання комплексного кросворду за названою тематикою. Складання таких кросвордів дозволяє студентам більш глибоко засвоїти зміст тем, які внесені до курсу «Гроші та кредит», ознайомитися з понятійним апаратом, зрозуміти сутність основних категорій і понять. Для складання комплексного кросворду студент має отримати у викладача, який проводить семінарські заняття, контрольні слова.

Підготовка бібліографії. Мета укладання бібліографії – дати аналітичний огляд літературних джерел (монографій, підручників,

8

навчальних посібників тощо) за обраною тематикою. Готуючи бібліографію, студент:

− обирає питання і погоджує його з викладачем; − систематизує різні погляди і підходи до вивчення досліджуваного

питання (категорії, поняття і терміни, принципи, ознаки, класифікації тощо); − літературні джерела добирає самостійно. Бібліографія готується на те семінарське заняття, на якому

розглядається відповідна тема. Якщо тема на практичних та семінарських заняттях не розглядається, тоді студент має здати бібліографію викладачу, який проводить семінари, не пізніше ніж за 3 тижні до закінчення семестру.

Критеріями оцінки складання бібліографії є кількість опрацьованих літературних джерел та якість систематизації матеріалу.

Якісна самостійна робота студентів щодо засвоєння теоретичного та практичного матеріалу з дисципліни «Гроші та кредит» надасть змогу студентам, що навчаються за економічними спеціальностями, поповнити свій цінний багаж спеціальних знань, який у недалекому майбутньому обов’язково допоможе їм стати фахівцями високого рівню.

Контроль за самостійною роботою студентів здійснюється у вигляді обговорень, опитувань, розв’язання задач, перевірки та оцінювання домашніх завдань (рефератів) студентів денної форми навчання, перевірки індивідуальних завдань (контрольної роботи) студентів-заочників, складання іспиту з дисципліни.

3. ЗМІСТ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ГРОШІ»

Тема 1.1 СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Походження грошей. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей. Поява грошей як об’єктивний результат розвитку товарного виробництва та обміну. Роль держави у творенні грошей.

Сутність грошей. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив. Гроші як особливий товар, особливості мінової і споживної вартості грошей як товару. Конкретна і загально споживна вартість грошового товару, формування суперечності між ними і вирішення її в неповноцінних грошах. Суперечність між реальною і номінальною вартістю грошей і її вирішення в неповноцінних грошах. Гроші як форма суспільних відносин. Гроші як гроші і гроші як капітал. Зв’язок грошей з іншими економічними категоріями.

Вартість грошей. Специфічний характер вартості грошей. Купівельна спроможність як вираз вартості грошей як грошей.

9

Якісні властивості грошей. Розвиток ринку та ускладнення його вимог до якості грошей. Стабільність вартості як базова якісна характеристика грошей. Економічність, довготривалість використання, однорідність, надійність, подільність та портативність грошей.

Функції грошей. Поняття функції грошей. Функція міри вартості, її сутність, сфера використання. Масштаб цін. Ідеальний характер міри вартості. Ціна як грошовий вираз вартості товарів. Функція засобу обігу, її сутність, сфера використання; реальність і кількісна визначеність грошей у цій функції. Функція засобу платежу, її сутність, відмінність від функції засобу обігу, сфера використання. Функція засобу нагромадження, її сутність, сфера використання. Вплив часу та інфляції на функцію засобу нагромадження. Світові гроші. Сутність світових грошей. Еволюція золота як світових грошей. Передумови використання як світових грошей національних та колективних валют. Взаємозв’язок функцій грошей. Дискусії щодо кількості функцій грошей.

Форми грошей та їх еволюція. Причини та механізм еволюції форм грошей від звичайних товарів першої необхідності до благородних металів. Причини та механізм демонетизації золота. Неповноцінні форми грошей та їх кредитна природа. Еволюція кредитних грошей від урядових (казначейських) зобов’язань до зобов’язань центрального банку. Сучасні кредитні засоби обігу. Роль держави в утвердженні кредитних зобов’язань як грошей.

Роль грошей у ринковій економіці. Якісний і кількісний аспекти впливу грошей на економічні й соціальні процеси. Грошове середовище як фактор впливу на матеріальні інтереси та виробничу активність економічних суб’єктів. Вплив зміни кількості грошей на основні макро- та мікроекономічні процеси. Гроші як інструмент регулювання економіки. Зміна впливу кількісних параметрів грошей на економіку на коротко- та довгострокових інтервалах. Еволюція ролі грошей у перехідній економіці України.

Тема 1.2 ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

Сутність грошового обороту як процесу руху грошей. Основні суб’єкти грошового обороту. Сукупний грошовий оборот як макроекономічне явище та оборот грошей на мікроекономічному рівні, їх єдність та відмінності. Економічна основа грошового обороту. Єдність та безперервність як визначальні риси грошового обороту.

Модель сукупного грошового обороту. Оборот продуктів та доходів як основа побудови грошового обороту. Групування суб’єктів обороту в моделі. Грошові потоки та їх взаємозв’язок у моделі. Балансування грошового обороту. Структура грошового обороту. Готівковий та безготівковий сектори грошового обороту. Сектор грошового обігу, фіскально-бюджетний та кредитний сектори.

Закон кількості грошей, необхідних для обороту, його сутність, вимоги та наслідки порушення вимог. Швидкість обігу грошей: поняття, фактори, що

10

визначають швидкість обігу. Вплив швидкості на масу та сталість грошей. Порядок визначення швидкості обігу грошей.

Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот: поняття, склад та фактори, що визначають зміну. Показники маси грошей, грошові агрегати, їх характеристика, грошова база, її склад.

Грошово-кредитний мультиплікатор, його механізм, показники мультиплікатора та чинники впливу на його рівень.

Державне регулювання грошового обороту. Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери. Методи регулювання – методи прямого впливу і методи опосередкованого впливу. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання економіки. Емісійний дохід і монетизація бюджетного дефіциту.

Грошово-кредитна політика центрального банку – сутність, типи, стратегічні цілі, проміжні та тактичні завдання. Інструменти грошово-кредитного регулювання. Проблема монетизації ВВП в Україні.

Тема 1.3 ГРОШОВИЙ РИНОК

Сутність грошового ринку. Гроші як об’єкт купівлі-продажу. Суб’єкти та інструменти грошового ринку. Особливості прояву на грошовому ринку основних ринкових ознак – попиту, пропозиції, ціни.

Інституційна модель грошового ринку. Сектори прямого і опосередкованого фінансування. Потоки та суб’єкти в обох секторах грошового ринку. Банки і небанківські фінансово-кредитні структури як фінансові посередники грошового ринку. Структура грошового ринку. Критерії класифікації. Ринок грошей і ринок капіталів. Ринок цінних паперів та валютний ринок як складові грошового ринку.

Попит на гроші. Суть та форми прояву попиту на гроші. Фактори, що визначають зміну попиту на гроші.

Пропозиція грошей. Суть та механізм формування пропозиції грошей. Фактори, що визначають зміну пропозиції грошей.

Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку.

Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку. Заощадження населення як єдине джерело і верхня межа чистих інвестицій. Вплив процентної ставки на заощадження та інвестиції. Вплив бюджетного дефіциту на балансування заощаджень та інвестицій.

Тема 1.4 ГРОШОВІ СИСТЕМИ

Сутність грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи.

Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого й кредитного обігу.

11

Створення і розвиток грошової системи України. Необхідність створення грошової системи України. Особливості процесу запровадження національної валюти в Україні.

Тема 1.5 ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ

Сутність, форми прояву та закономірності розвитку інфляції. Причини інфляції. Інфляція попиту та інфляція витрат. Економічні та соціальні наслідки інфляції. Вплив інфляції на інвестиції

та розвиток виробництва. Інфляція та економічний цикл. Державне регулювання інфляції. Антиінфляційна політика. Особливості інфляції в Україні. Сутність грошових реформ. Види грошових реформ та їх класифікаціїя Особливості проведення грошової реформи в Україні. Тема 1.6 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

Сутність валюти, призначення та сфера використання. Види валют: національні, іноземні, колективні, конвертовані, неконвертовані. Чинники та значення конвертованості валюти. Особливості валютних відносин.

Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу. Види валютних курсів. Регулювання валютних курсів. Розвиток режиму валютного курсу в Україні.

Валютні системи та валютна політика. Поняття, призначення та елементи національної валютної системи. Світова та міжнародні валютні системи. Поняття світової валютної системи, її елементи та етапи розвитку, Бреттон-Вудська та Ямайська світові валютні системи. Поняття міжнародної валютної системи. Валютне регулювання та валютна політика: курсова, облікова, інтервенційна. Особливості формування валютної системи України. Органи валютного регулювання.

Валютний ринок: сутність, об’єкти та суб’єкти, .ціна, інфраструктура. Чинники впливу на кон’юнктуру валютного ринку. Характеристика основних операцій на валютному ринку.

Платіжний баланс та золотовалютні резерви. Сутність, побудова, призначення та використання платіжного балансу. Сутність, призначення та використання золотовалютних резервів.

Тема 1.7 КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ

МОНЕТАРИЗМ

Абстрактний та прикладний (монетаристський) напрямок в теорії грошей. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати. Економічні причини появи кількісного підходу до вивчення ролі грошей. Еволюція постулатів кількісної теорії. Номіналістичне трактування сутності грошей

12

послідовниками кількісної теорії. Кількісний фактор у працях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса. «Трансакційний» варіант кількісної теорії І. Фішера.

Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. «Кон’юнктурний варіант» теорії грошей М. Туган-Барановського. «Кембриджська версія» кількісної теорії.

Внесок Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей. Зміна акцентів в оцінці ролі держави в економічному регулюванні та механізм впливу на економіку. «Передатний механізм» у трактуванні Кейнса. Неминучість інфляційних наслідків реалізації кейнсіанських концепцій.

Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії. Відмінності монетаристських трактувань ролі держави в регулюванні економіки. Вклад М. Фрідмена в розроблення монетарної політики на основі неокласичного варіанта кількісної теорії.

Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанських у їх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетаристських теорій.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «КРЕДИТ» Тема 2.1 КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин. Економічні чинники розвитку кредиту та особливості прояву їх у різних галузях народного господарства.

Сутність кредиту. Кредит як форма руху вартості на основі повернення. Еволюція кредиту в міру розвитку суспільного виробництва. Кредит як форма суспільних відносин. Об’єкти і суб’єкти кредиту. Позичковий капітал та кредит. Зв’язок кредиту з іншими економічними категоріями. Теоретичні концепції кредиту.

Стадії та закономірності руху кредиту. Закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівнях. Принципи кредитування.

Форми та види кредиту. Критерії класифікації кредиту. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форм. Види кредиту, критерії їх класифікації.

Характеристика окремих видів кредиту: банківського, державного, комерційного, міжнародного, споживчого. Банківський кредит як переважний вид кредиту.

Функції кредиту, їх сутність та призначення. Процент за кредит. Сутність процента, види, економічні межі руху та

фактори зміни ставки процента. Процент в умовах інфляції. Роль процента. Роль кредиту. Еволюція ролі кредиту. Основні напрями прояву ролі

кредиту в ринковій економіці.

13

Розвиток кредитних відносин в Україні. Відновлення комерційного кредиту та фактори, що гальмують його розвиток. Труднощі розвитку банківського кредиту. Еволюція державного та споживчого кредиту. Перспективи розвитку кредиту в Україні.

Тема 2.2 ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

Сутність, призначення та види фінансового посередництва. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Сутність та

функції банків. Банківська система. Поняття банківської системи, її цілі та функції.

Специфічні риси банківської системи. Принципи побудови банківської системи. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Небанківські фінансово-кредитні установи. Схожість та відмінність їх діяльності і діяльності банків. Види та характеристика основних видів небанківських фінансово-кредитних установ: страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних фондів та ін.

Тема 2.3 ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

Призначення, статус та основи організації центрального банку. Незалежний статус центрального банку, його значення та форми реалізації.

Операції центрального банку. Характеристика емісійної операції, операцій банку банків, банківського регулювання та нагляду фінансового агента уряду, провідника монетарної політики.

Походження та розвиток центральних банків. Чинники, що (умовили появу центральних банків. Особливості розвитку центральних банків Англії, США. Створення Європейської системи центральних банків.

Становлення центрального банку в Україні. Його структура, статус та органи управління.

Тема 2.4 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ Поняття комерційного банку, призначення, класифікація та види

комерційних банків. Походження та розвиток комерційних банків. Еволюція банків від

приватних кредиторів до багатофункціональних посередників на грошовому ринку. Банки в умовах капіталізму. Роль банків у сучасних ринкових економіках.

Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків. Порядок створення банку, його реєстрація та ліцензування діяльності. Організаційні структури та функціональні особливості окремих видів банків.

Пасивні операції комерційних банків. Формування власного капіталу банку. Залучення і запозичення коштів.

14

Активні операції комерційних банків. Кредитні операції. Інвестиційні операції.

Фінансові послуги банків. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Інші види банківських послуг.

Особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні. Тема 2.5 МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА

ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ

Міжнародний валютний фонд. Організація та функціональне призначення МВФ. Напрямки співпраці МВФ з країнами СНД, у тому числі з Україною.

Група Світового банку. Основи організації, структура та призначення Світового банку. Форми співпраці структур Світового банку з Україною. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції. Створення та призначення Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку. Порядок створення, призначення і функції ЄБРР. Напрямки співробітництва з Україною.

Банк міжнародних розрахунків. Необхідність та порядок створення БМР. Функції банку. Роль БМР у розвитку міжнародного співробітництва у валютно-кредитній сфері.

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

Під час навчання одним із важливих моментів є критерії оцінювання знань студентів, які є невід’ємною складовою частиною будь-якого навчального процесу. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю.

Контроль навчальної роботи студента і оцінювання здійснюються за кредитно-модульною системою згідно з регламентом.

Система контролю знань студентів з дисципліни «Гроші та кредит» складається з поточного, модульного контролю (ПМК) та підсумкового контролю (іспиту) і відповідає «Вимогам щодо оцінювання знань студентів ХДУХТ».

Поточний контроль – це оцінювання засвоєння студентом навчального матеріалу під час проведення лекцій, практичних, семінарських, лабораторних занять тощо.

Модульний (проміжний) контроль – це оцінювання засвоєння студентом навчального матеріалу, блоків змістових модулів, винесених на цей контрольний захід.

15

Семестровий (підсумковий) контроль – це іспит в обсязі навчального матеріалу, визначеного цією робочою програмою дисципліни.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок проведення розрахункових робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).

Для організації поточного контролю загальна кількість балів, за якими оцінюється вся поточна робота, розподілена між відповідними об’єктами контролю.

Об’єктами поточного контролю знань студентів є: а) систематичність та активність роботи на семінарських і

практичних заняттях; б) виконання завдань для самостійного опрацювання; в) виконання модульних (контрольних) завдань. Оцінювання проводиться за такими критеріями: − розуміння, ступінь засвоєння теорії та методології проблем, що

розглядаються; − ступінь засвоєння матеріалу дисципліни; − ознайомлення з рекомендованою літературою, а також із сучасною

літературою з питань, що розглядаються; − уміння поєднувати теорію з практикою при розгляді виробничих

ситуацій, розв’язанні задач, проведенні розрахунків при виконанні завдань, винесених для самостійного опрацювання та завдань, винесених на розгляд в аудиторії;

− логіка, структура, стиль викладу матеріалу в письмових роботах і при виступах в аудиторії, вміння обґрунтовувати власну позицію, здійснювати узагальнення інформації та робити висновки.

При контролі систематичності та активності роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінці підлягає рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських і практичних заняттях; активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття тощо.

При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань; написання письмової роботи, підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів тощо.

При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування певного змістового модуля. Модульний контроль проводитися у формі відповідей на теоретичні питання, тестування, розв’язання задач та підготовки реферату. Кожний блок змістових модулів обов’язково

16

оцінюється. Студент повинен позитивно скласти модульний (проміжний) контроль. Незадовільні оцінки складання модульного контролю вважаються академічною заборгованістю, яка не може бути компенсованою за рахунок позитивного складання інших блоків змістових модулів.

Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується в університеті. Відповідно до умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу передбачається оцінювання успішності студентів з дисципліни в балах. Загальна кількість балів, за якими оцінюється вся поточна робота за відповідними об’єктами контролю, представлена у тематичному плані дисципліни (розділ 3).

Дисципліна «Гроші та кредит» належить до переліку нормативних дисциплін освітньо-професійної підготовки фахівців кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», тому оцінювання рівня знань студентів здійснюється на основі результатів поточного контролю та іспиту:

− завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 60 балів (включно);

− завдання, що виносяться на іспит – від 0 до 40 балів (включно). За рішенням кафедри студентам, які брали участь в позанавчальній

науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій тощо – можуть присуджуватись додаткові бали за результатами поточного контролю. При цьому загальна кількість балів, що вноситься до відомості за поточну роботу, не може перевищувати 60 балів.

Студент вважається допущеним до підсумкового контролю (іспиту), якщо він виконав усі види робіт, які передбачені цією робочою програмою з вивчення відповідного блоку змістових модулів цієї дисципліни.

У разі недопущення студента до підсумкового контролю (іспиту) або відсутності на ньому викладач проставляє йому у відомості 0 (нуль) балів. У разі поважної причини відсутності декан факультету надає студентові дозвіл на проходження відповідного модульного контролю в індивідуальному порядку. Оцінки модульного контролю з певної дисципліни можуть виставлятися за результатами поточного контролю навчальної роботи студента.

Результати контролю доводяться до відома студентів не пізніше наступного робочого дня після дати його проведення.

Студент, який не погоджується з одержаною оцінкою, має право звернутися до викладача та отримати обґрунтоване пояснення. У разі незгоди із рішенням викладача студент має право звернутися з письмовою апеляцією до завідуючого кафедрою не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів модульного контролю.

Для визначення оцінки під час підсумкового контролю враховуються результати поточного контролю з практичних занять, результати захисту індивідуальних завдань, передбачених з цієї навчальної дисципліни, для студентів заочного відділення – також ураховуються результати написання контрольної роботи.

17

Загальний результат оцінюється шляхом сумування балів з подальшим переведенням у ЕСТS шкалу і виставляється у відомості (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Шкала перерахунку оцінок результатів контролю знань студентів

Сума балів

Оцінка ЕСТS

Оцінка за національною шкалою екзамен залік

90-100 А відмінно

зараховано 82-89 В добре 74-81 С 64-73 D задовільно 60-63 Е 35-59 РХ незадовільно не зараховано 1-34 Р

18

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ГРОШІ»

Тема 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

План практичного заняття 1. Походження і сутність грошей. Гроші як товар. 2. Функції грошей. 3. Форми грошей, що знаходяться в обігу. 4. Роль грошей в розвитку економіки.

Мета: засвоїти механізм походження грошей, зрозуміти логіку

еволюції форм грошей, розібратися в сутності грошей та в їх функціях; засвоїти основні властивості грошей, які конституюють їх як самостійну економічну категорію; визначити основні прояви ролі грошей у розвитку ринкової економіки

Основні терміни та поняття

Вартість, мінова вартість, споживча вартість, гроші, міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб накопичення, світові гроші, повноцінні гроші, неповноцінні гроші, ідеальні гроші, кредитні гроші, депозитні гроші, електронні гроші, білонна монета, квазігроші.

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Вивчаючи цю тему, студенту необхідно засвоїти, що гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з’явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва та обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об’єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держави активно впливають на форму грошей, з тим щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.

Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед бартером (натуральним обміном): здешевлює, прискорює, гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обмеження, створює умови для суспільного контролю і впливу на процеси обміну. Все це сприяє прискоренню суспільного відтворення.

Гроші за своєю сутністю є особливим товаром, що має властивості загального еквівалента – здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість специфічної, властивої звичайним товарам, є безпосереднім носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.

19

Вартість грошей як загального еквівалента формується безпосередньо в обігу внаслідок обміну певної маси реальних цінностей на певну масу грошей. У результаті такого обміну кожна грошова одиниця стає для її власника носієм тієї маси вартості, яку він відчужив в обмін на свої грошові доходи. Зміна такої вартості грошей спричинюється передусім зміною фізичного обсягу реальних благ, що надходять у сферу реалізації, і маси грошей, що обслуговує цю сферу. Перший із цих факторів впливає на вартість грошей прямо пропорційно, а другий – обернено пропорційно.

2. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквівалента. Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслідок якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпочалася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповноцінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Водночас є підстави стверджувати, що цього не сталося з функцією засобу нагромадження вартості і її частково продовжує виконувати золото, про що свідчить накопичення великих запасів золота у державній та приватній власності.

3. Важливе значення в самостійній роботі студентів має розгляд питань, пов’язаних з функціями грошей. Гроші в сучасній ринковій економіці виконують п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов’язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості національного продукту. У функції світових грошей гроші обслуговують рух вартості по каналах світового ринку – її вимірювання, розподіл, реалізацію і нагромадження.

4. Високий рівень розвитку сучасної ринкової економіки, ускладнений активним регулятивним втручанням держави в усі її процеси, зумовив широку гаму складних вимог до грошей, яким не могли відповідати жодні форми повноцінних грошей.

Основними вимогами ринку до сучасних грошей та адекватними їм властивостями грошей є:

• стабільність вартості грошей, що полягає в постійності рівня їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти;

• економічність грошового обороту, що проявляється в мінімізації витрат суспільства на виготовлення грошей і забезпечення ними потреб обороту;

• довготривалість використання грошових знаків, що забезпечується виготовленням грошових знаків з надміцного, зносостійкого паперу або металу;

20

• однорідність грошей, коли всі екземпляри наявних в обороті грошей є взаємозамінними, мають однакову здатність до обміну, а співвідношення їх реальних цінностей відповідає співвідношенню їх номіналів;

• подільність, що полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити будь-який платіж;

• портативність, що виявляється у високій зручності користування грошима у повсякденному житті.

Забезпечити всі ці властивості неповноцінним грошам – одне з найскладніших економічних завдань сучасних держав.

5. Проблемним питанням теми є обґрунтування сучасних підходів до визначення ролі грошей в ринковій економіці. Роль грошей є результатом їх функціонування і виявляється в стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні економічні процеси. Такий вплив забезпечується самою наявністю грошей, завдяки чому всі економічні суб’єкти функціонують у грошовому (а не бартерному) середовищі, а також зміною кількості грошей в обороті. У першому випадку роль грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти поставлені в такі умови, що спонукають їх як виробників виробляти більше і з меншими витратами, а як споживачів – витрачати гроші економніше і з найбільшим ефектом. У другому випадку роль грошей виявляється в тому, що збільшення чи зменшення маси грошей збільшує чи зменшує обсяг платоспроможного попиту, впливає на кон’юнктуру ринку, на обсяги виробництва і зайнятість.

Питання для самоконтролю 1. Охарактеризуйте існуючі концепції походження грошей. Яка з них,

на Ваш погляд, більш об’єктивна і чому? 2. У чому полягають основні відмінності між раціоналістичною та

еволюційною концепціями походження грошей? 3. У чому полягають переваги та недоліки існуючих у сучасній

економічній теорії підходів до визначення сутності грошей? 4. Охарактеризуйте основні етапи розвитку форм вартості. 5. З яким явищем суспільного життя був пов’язаний перехід від

випадкової форми вартості до повної? 6. Які товари-еквіваленти використовувались у якості грошей? 7. Які вимоги поставив розвиток ринкових відносин до грошового

товару? 8. Охарактеризуйте особливості грошей як загального товару? 9. Що спричинило появу металевих грошей та в яких напрямах

відбувалася їх еволюція? 10. Дайте визначення економічної категорії «гроші». 11. У чому полягає необхідність та сутність грошей? 12. Як формується вартість грошей як грошей і вартість грошей як

капіталу?

21

13. Які вимоги до якісних властивостей грошей висуваються у сучасних умовах? Як можна пояснити зміст цих вимог?

14. Які функції виконують гроші? Дайте їм коротку характеристику. 15. Які особливості мають функції грошей як засобу обігу та платежу? 16. У чому полягає сутність функції грошей як міри вартості? 17. Охарактеризуйте особливості реалізації функції міри вартості

грошей у сучасних умовах. 18. Як реалізується функція грошей як засобу платежу?

Охарактеризуйте її роль у ринковій економіці. 19. Чим відрізняється функція грошей як засобу обігу від функції

грошей як засобу платежу? 20. Як можна охарактеризувати функцію грошей як засобу

нагромадження? Які причини призвели до її виникнення? 21. Яким чином еволюціонувала функція грошей як засобу

нагромадження? 22. Охарактеризуйте сферу функціонування грошей як засобу

нагромадження у сучасних умовах. 23. Як характеризується функція світових грошей та які причини

обумовлюють її існування? 24. Якими є особливості реалізації функції світових грошей у сучасних

умовах? 25. Які види грошей використовуються зараз у якості світових? 26. Назвіть основні етапи в розвитку форм грошей. 27. Чим відрізняються повноцінні та неповноцінні гроші? 28. Що таке повноцінні гроші? Чи використовують повноцінні гроші в

сучасному грошовому обігу України? 29. У чому полягає основна відмінність між повноцінними та

неповноцінними грошима? 30. Чому розвиток грошового товару не зупинився на золоті? Чим

пояснюється формування грошей без внутрішньої субстанціональної вартості?

31. Які види товарних грошей Ви знаєте? Якими факторами була зумовлена їх поява?

32. Які види неповноцінних грошей Ви знаєте? Чому неповноцінні гроші ще називають кредитними?

33. Які види кредитних грошей Ви знаєте? 34. Що таке паперові гроші, чим вони відрізняються від кредитних? 35. Які види квазігрошей Вам відомі? Якими особливостями вони

характеризуються? 36. Чи використовуються «квазігроші» у сучасному грошовому обігу

України? 37. Що таке банкнота, вексель, чек? Дайте їм характеристику. 38. Чим «класична банкнота» відрізнялася від сучасної банкноти? 39. Які види векселів ви знаєте, дайте їм характеристику. 40. Чим депозитні гроші відрізняються від готівкових грошей?

22

41. Що таке електронні гроші, якими є перспективи їх розвитку? 42. Яким чином реалізується роль грошей у ринковій економіці?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань

1. Гроші – це: а) грошове вираження вартості товару; б) особливий товар; в) специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту; г) специфічний товар, що володіє міновою вартістю.

2. Визначене кількісне співвідношення, у якому один товар обмінюється на інший – це:

а) споживча вартість товару; б) мінова вартість товару; в) грошове вираження вартості товару; г) загальний еквівалент.

3. Особливостями грошей є: а) у споживчій вартості грошей виражається вартість інших товарів; б) гроші є грошовим вираженням вартості товару; в) гроші виступають у якості загального та безпосереднього еквівалента;

г) усе перераховане вище. 4. Функцію грошей як міри вартості виконують:

а) ідеальні гроші; б) реальні гроші; в) повноцінні гроші; г) умовні гроші.

5. Необхідність грошей обумовлена: а) наявністю товарного виробництва; б) наявністю товарного обігу; в) наявністю товарного виробництва і товарного обігу; г) наявністю кризи надвиробництва.

6. Функцію грошей як засобу накопичення виконують: а) ідеальні гроші; б) реальні гроші; в) повноцінні гроші; г) умовні гроші.

7. Відповідно до якої концепції гроші з’явилися в результаті тривалого розвитку соціально-економічних формацій, що мимо волі людей призвів до того, що деякі предмети виділилися з загальної маси і зайняли особливе місце:

а) економічної; б) еволюційної; в) раціоналістичної; г) наукової.

23

8. Функцію грошей як засобу платежу виконують: а) реальні гроші; б) ідеальні гроші; в) повноцінні гроші; г) умовні гроші.

9. Велика вартість метала при малому обсязі – це: а) економічність; б) портативність; в) сталість; г) ліквідність.

10. Гроші виконують такі функції: а) міри вартості; б) масштабу цін; в) засобу платежу; г) загального еквівалента.

Теми рефератів

1. Економічна сутність та походження грошей. 2. Еволюційний процес розвитку форм грошей в Україні. 3. Електронні гроші: сутність та порівняльний аналіз якісних

властивостей. 4. Функції грошей в національному обороті та їх взаємозв’язок. 5. Роль держави у розвитку форм грошей. 6. Роль грошей у розвитку ринкової економіки.

Тема 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

План практичного заняття 1. Грошовий оборот та його структура 2. Суть та організація грошового обігу. Закон грошового обігу 3. Грошова маса та методи її вимірювання 4. Методи державного регулювання грошового обігу. Грошово-

кредитна політика: її цілі та інструменти Мета: зрозуміти сутність та взаємозв’язок грошового обороту,

фінансів та кредиту; дослідити механізм взаємозв’язків основних груп економічних суб’єктів та головних ринків через грошовий оборот; вивчити основніх показники, що характеризують обсяг грошової маси; зрозуміти механізм зміни маси грошей в обороті; визначити фактори впливу на швидкість обігу грошей та їх значення для економіки; вивчити цілі грошово-кредитної політики та адекватні їм інструменти; зрозуміти сутність проблеми монетизації валового внутрішнього продукту в Україні та проблеми монетизації бюджетного дефіциту і шляхи їх вирішення.

24

Основні терміни та поняття Грошовий оборот, грошові потоки, грошовий обіг, фінансово-

кредитний оборот, безготівковий оборот, закон грошового обігу, грошова маса, грошовий агрегат, грошова база, грошово-кредитний мультиплікатор, грошово-кредитна політика, рестрикційна політика, експансійна політика.

Методичні рекомендації до вивчення теми 1. Студент повинний визначитись з тим, що грошовий оборот – це

процес безперервного руху грошей в усіх їх формах між суб’єктами економічних відносин. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

2. Слід звернути увагу на те, чим відрізняється грошовий обіг і грошовий оборот. Вміти виділити основні сектори грошового обороту та пояснити їх взаємозв’язок з ринковими відносинами. Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, взаємобалансуючись. Це надає грошовому обороту характер замкнутого, єдиного, збалансованого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух.

3. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредитний оборот, що обслуговує переміщення вартості між економічними суб’єктами на зворотних, еквівалентних та платних засадах; фіскально-бюджетний оборот, який обслуговує розподільні відносини між економічними суб’єктами.

4. Грошова маса є ключовим індикатором грошового обороту, а регулювання її обсягу – вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення. Сучасна практика визначає масу грошей (М) на таких засадах:

• вимірювання грошової маси здійснюється з двох боків: 1) з боку центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошовою базою); 2) з боку економічних суб’єктів — власників наявних в обороті запасів грошей (відповідні показники грошової маси (М) називаються грошовими агрегатами);

• в обсяг М включаються всі запаси грошей, які є в розпорядженні економічних суб’єктів (крім банків), незалежно від їх форми, призначення, термінів зберігання;

• грошові агрегати диференціюються залежно від відмінностей у рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів; оскільки ці відмінності помітно різняться по окремих країнах, то в кожній з них установлюється свій набір і зміст грошових агрегатів. В Україні визначаються чотири агрегати – М0, М1, М2, МЗ.

25

5. Швидкість обігу грошей характеризує частоту їх переходу від одного суб’єкта грошового обороту до іншого. Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки – передусім впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон’юнктуру грошового ринку, а отже – на рівень процента і валютного курсу. Отже, фактор швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами, що свідчить про неточність постулатів кількісної теорії грошей. Дж. М. Кейнс вважав неможливим наперед визначити дію цього фактора і тому поставив під сумнів практичне значення постулатів кількісної теорії, передусім на коротких відрізках часу. М. Фрідман вважав за можливе прогнозувати зміну швидкості грошей і враховувати цей фактор при регулюванні впливу М на ціни на коротких часових відрізках. На довгих відрізках часу зміни швидкості грошей незначні і тому вважається за можливе абстрагуватися від цього фактора в грошово-кредитній політиці.

6. Однією з основних функцій центрального емісійного банку країни є грошово-кредитне регулювання, спрямоване на розробку заходів, пов’язаних зі зміною обсягу грошової маси в обігу, рівня позичкового відсотка, обсягу кредитів, що надаються банками тощо, загальна мета якого – вплив на ринкову кон’юнктуру в країні.

7. При розгляді механізму поповнення грошової маси в обігу важливо засвоїти дію грошового мультиплікатора та показати, як внаслідок первинної емісії центрального банку та вторинної емісії комерційних банків поповнюється маса грошей в обороті, необхідно вказати, що дія грошового мультиплікатора залежить від обсягів грошової бази та інших факторів, а також охарактеризувати зміст сучасних засобів платежу, які обслуговують грошовий оборот.

Зміна маси грошей в обороті – основний фактор впливу грошей на реальну економіку. З огляду на це важливого значення набуває створення ефективного механізму зміни маси грошей в обороті. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а також бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

8. Студенту необхідно усвідомити, що функціонування грошової системи тісно пов’язане з розробкою і реалізацією певної грошово-кредитної політики. Монетарна політика – це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення певної суспільної мети, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Слід також звернути особливу увагу на розгляд суб’єктів, об’єктів, цілей та інструментів монетарної політики.

Особливе значення має з’ясування змісту облікової політики як інструменту грошово-кредитного регулювання економіки. Облікова політика полягає в тому, що НБУ визначає рівень облікової ставки та маневрує нею з

26

метою впливу на обсяг грошової маси, що знаходиться в обігу Політика обов’язкового резервування – один із класичних інструментів,

за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів.

Дія цього методу полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

В останні десятиріччя центральні банки країн із розвиненою ринковою економікою віддають перевагу такому інструменту грошово-кредитної політики, як проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку, що відповідає загальній тенденції переважного використання ринкових інструментів регулювання економіки.

Необхідно звернути увагу на політику відкритого ринку, що полягає у змінах обсягів купівлі та продажу цінних паперів центральним банком. Ці операції центрального банку зумовлюють зміну резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості банківських кредитів. Унаслідок цього центральний банк має можливість впливати на розмір грошової маси і на рівень ринкової процентної ставки у потрібному напрямі, тобто досягати поставленої мети.заздалегідь

9. Важливе місце в темі посідає розгляд проблем монетизації бюджетного дефіциту та ВВП в Україні. Основними індикаторами правильності монетарної політики і ефективності функціонування грошової системи в цілому є стабільність вартості грошей на товарних і валютних ринках і забезпечення економічних суб’єктів достатньою масою платіжних засобів. Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов’язаннями і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб’єктами (по заробітній платні, пенсіям тощо).

Питання для самоконтролю

1. Як характеризується поняття «грошовий оборот» та що є його економічною основою?

2. Розкрийте економічну сутність та проаналізуйте структуру грошового обороту.

3. У чому полягають особливості грошового обороту на мікро- та макроекономічному рівнях?

4. Охарактеризуйте грошовий оборот на мікрорівні. 5. У чому особливість грошового обороту на макрорівні? 6. Які основні ринки взаємопов’язуються грошовим оборотом на

макрорівні?

27

7. Охарактеризуйте суб’єктів грошового обороту на мікро- та макрорівнях.

8. У чому полягає сутність грошового потоку, як він пов’язаний з товарним потоком?

9. Охарактеризуйте грошові потоки, які обслуговують процес розширеного відтворення.

10. Які грошові потоки виділяють у моделі грошового обороту? Як здійснюється рух грошей за цими потоками?

11. Чому існує необхідність у балансуванні грошових потоків і як воно здійснюється? Яка роль грошового ринку у збалансуванні національного доходу та національного продукту?

12. У чому полягає відмінність між грошовим оборотом та грошовим обігом?

13. Як структурується грошовий обіг за формою платіжних засобів? 14. Які переваги та недоліки готівкового та безготівкового грошового

обігу? 15. У чому полягає сутність закону грошового обігу? 16. Які взаємозв’язки показує формула І. Фішера? 17. Що характеризує поняття «грошова маса»? Як вимірюється

грошова маса? 18. Як визначається поняття «грошовий агрегат»? Які грошові агрегати

використовуються у статистичній практиці України та який їх зміст? 19. Що таке грошова база та як вона визначається? 20. Який з грошових агрегатів є найбільш ліквідним? Поясніть чому. 21. У чому полягає сутність закону кількості грошей, необхідних для

обігу? За якою формулою розраховують середню кількість грошей, необхідних для обігу?

22. Як формулюється та якою формулою описується закон грошового обігу? Як зміна окремих її складових впливає на обсяг необхідної для обігу грошової маси?

23. Якою є специфіка дії закону грошового обігу в умовах існування золотого стандарту, казначейських і банківських грошей?

24. Що характеризує швидкість обігу грошей? Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

25. Якими є економічні наслідки зміни швидкості обігу грошей? 26. Що означають поняття «первинна» і «вторинна емісія»? Хто

здійснює емісію готівкових грошей в Україні? Яким є механізм випуску та емісії безготівкових коштів?

27. Охарактеризуйте сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг, обґрунтуйте їх економічні відмінності.

28. Що означає та як реалізується процес грошово-кредитної мультиплікації?

29. Якими є сутність, цілі та інструменти грошово-кредитної політики центрального банку?

30. Які типи грошово-кредитної політики Вам відомі? Чим вони визначаються?

28

31. Розкрийте основні методи державного регулювання грошового обігу.

32. Розкрийте механізм політики НБУ щодо маневрування обліковою ставкою, зміни норм обов’язкових резервів та операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку?

33. У чому полягає сутність операцій на відкритому ринку? Якими, на Ваш погляд, є переваги цього інструменту?

34. Чим відрізняється рестрикційна грошово-кредитна політика від експансійної?

35. У чому полягає політика «дорогих» та «дешевих» грошей? 36. У чому полягають проблеми монетизації бюджетного дефіциту та

ВВП в Україні? 37. Що виступає індикатором ефективності функціонування грошової

системи та правильності монетарної політики? 38. У чому полягають та як вирішуються проблеми бюджетного

дефіциту? Як монетизація бюджетного дефіциту впливає на пропозицію грошей?

39. Як визначається показник монетизації ВВП? Що можна вважати індикаторами монетизації ВВП?

40. Чи можлива, на Ваш погляд, ремонетизація економіки України шляхом прискореного зростання пропозиції грошей? Обґрунтуйте свою точку зору.


1. Закон грошового обігу визначає: а) швидкість обороту грошей; б) величину грошової маси; в) покупну здатність грошей; г) розмір облікової ставки.

2. Швидкість обігу грошей – це: а) показник інтенсивності руху грошей, який складається з числа

переходів грошових знаків від одного суб’єкта до іншого; б) показник інтенсивності руху грошей, який характеризує

періодичність емісії грошей; в) показник інтенсивності руху грошей, який характеризує

періодичність інкасації; г) немає вірної відповіді.

3. Виходячи із сутності закону грошового обігу КДн = ЦТ : О, укажіть про що свідчить наступна формула: КДн > КДф, де КДн - кількість грошей, необхідних в обігу, ЦТ – сума цін товарів, О - швидкість обігу грошової одиниці, КДф – фактична кількість грошей в обігу:

а) відбувається інфляція; б) відбувається дефляція; в) ніяких змін не відбувається; г) знижується стійкість грошей.

29

4. Що означає поняття «грошовий агрегат»? а) показник обсягу і структури грошової маси; б) механізм перекладу національної валюти в іноземну; в) пристосування для друкування грошей; г) пристрій для перерахування грошових знаків.

5. Який вид грошового агрегату включає в себе готівку, поточні та строкові вклади? а) М0; б) М1; в) М2; г) М3.

6. Чому облікова ставка проценту є одним з найважливіших елементів державного регулювання економіки?

а) вона визначає обсяги позик, що може надати кожний комерційний банк;

б) вона визначає обсяги кредитної емісії банківської системи; в) вона змінює кількість готівкових грошей в обігу; г) вона визначає рівень монетизації ВВП в країні.

7. Грошово-кредитна політика здійснюється: а) урядом держави; б) усіма фінансово-кредитними установами держави; в) центральним банком держави; г) Міністерством фінансів.

8. Якщо норма обов’язкових резервів підвищується, то: а) грошова база зменшується, пропозиція грошей збільшується; б) грошова база збільшується, пропозиція грошей теж збільшується; в) грошова база зменшується, пропозиція грошей теж зменшується; г) грошова база збільшується, пропозиція грошей зменшується.

9. Облікова ставка – це: а) процентна ставка доходів по цінних паперах, що їх купують

комерційні банки; б) процент щорічного приросту маси грошей в економіці; в) процентна ставка по позиках, що надає НБУ комерційним банкам; г) процентна ставка по міжбанківському кредиту.

10. Яка кількість грошей потрібна для обігу, якщо сума цін проданих протягом року товарів становить 155 млн. грошових одиниць, сума цін товарів, проданих у кредит – 60 млн. грошових одиниць; сума платежів, за якими настав термін оплати – 80 млн. грошових одиниць, сума взаємопогашаючих платежів – 45 млн. грошових одиниць, середнє число оборотів грошових одиниць – 5?

а) 10; б) 26; в) 35; г) 12.

30

Теми рефератів 1. Особливості організації грошового обороту в Україні. 2. Готівковий та безготівковий грошовий обіг: принципи організації та

особливості застосування. 3. Проблеми та перспективи вексельного обігу в Україні. 4. Закон кількості грошей в обігу: сутність, вимоги та наслідки

порушення. 5. Грошова маса та механізм її зміни в обороті. 6. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та ВВП в Україні. 7. Державне регулювання грошової сфери в Україні. 8. Грошово-кредитна політика центрального банку на сучасному етапі

економічного розвитку.

Тема 3. ГРОШОВИЙ РИНОК

План практичного заняття 1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку. 2. Інструменти грошового ринку. 3. Попит на гроші. 4. Пропозиція грошей. 5. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та

процент. Мета: зрозуміти сутність, структуру та особливості грошового

ринку; засвоїти особливості формування та чинники зміни попиту на гроші та пропозиції грошей; побудувати інституціональну модель грошового ринку та засвоїти його структуру; побудувати графічну модель ринку грошей та зрозуміти механізм його урівноваження; зрозуміти механізм впливу змін у попиті і пропозиції на динаміку рівня процента.


Грошовий ринок, боргові зобов’язання, неборгові зобов’язання, цінні папери, сектор прямого фінансування, сектор опосередкованого фінансування, трансакційний мотив попиту на гроші, ринок капіталів, фондовий ринок, попит на гроші, пропозиція грошей, рівноважна ставка процента.

Методичні рекомендації до вивчення теми 1. Після вивчення даної теми студент повинний засвоїти, що грошовий

ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, препозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив зміни попиту та пропозиції грошей на

31

ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей – у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші – у формі бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей – у формі запасу грошей, який економічні суб’єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей – у формі процента.

2. В інституційній моделі грошового ринку виокремлюються два сектори з різним характером руху грошей – сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Перевагою першого сектора є те, що безпосередній характер взаємовідносин між продавцями (кредиторами) і покупцями (позичальниками) істотно знижує їх витрати на здійснення операцій. Перевагою другого сектора є те, що участь у взаємовідносинах між кредиторами і позичальниками фінансових посередників істотно знижує ризики, пов’язані з розміщенням грошових коштів.

3. Грошовий ринок класифікується за різними критеріями. Основними з них є: види інструментів, за допомогою яких гроші переміщуються від продавців до покупців; інституційні ознаки грошових потоків; економічне призначення купівлі грошей. За першим критерієм грошовий ринок поділяється на ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок; за другим критерієм – на фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ; за третім критерієм – на ринок грошей і ринок капіталів. Центральне місце в структурі грошового ринку займає ринок грошей.

4. Студент повинний дійти висновку, що визначальну роль у механізмі ринку грошей відіграє попит на гроші, під яким слід розуміти бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей на певний момент. Це явище залишку і має об’єктивний характер, оскільки визначається під впливом факторів, що діють у реальній економіці – зміни обсягу ВНП, рівня цін, швидкості обігу грошей, рівня процента тощо.

Пропозиція грошей полягає в тому запасі грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам. Це більш екзогенне явище, ніж попит на гроші. Вона формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому банки, регулюючи пропозицію грошей, повинні орієнтуватися на зміну попиту на гроші, а не навпаки.

Важливо також з’ясувати, що зрівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація кон’юнктури цього ринку. Взаємозв’язок між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей – обернено пропорційно.

32

Питання для самоконтролю 1. Як трактується поняття «грошовий ринок»? У чому полягає

специфіка купівлі-продажу грошей? 2. Охарактеризуйте особливості функціонування грошового ринку? 3. Що виступає ціною грошей на грошовому ринку та від яких

факторів вона залежить? 4. Дайте характеристику інструментів грошового ринку. 5. Назвіть складові грошового ринку та дайте їм характеристику. 6. Як ви розумієте теорію переваги ліквідності? 7. Що означає поняття «попит на гроші»? Поясніть цілі та мотиви

попиту на гроші. 8. Охарактеризуйте чинники, що визначають параметри попиту на

гроші. 9. Від яких чинників і як саме залежить попит на гроші? 10. Охарактеризуйте чинники, що впливають на пропозицію грошей. 11. Що таке рівноважна ставка відсотка? 12. За яких умов досягається рівновага на грошовому ринку? 13. У чому полягає відмінність грошового ринку від ринку капіталів? 14. Охарактеризуйте інституційну структуру грошового ринку. 15. На які сектори поділяється грошовий ринок за інституційним

критерієм? Якими є особливості руху грошей у цих секторах? 16. За яким критеріями та в який спосіб структурується грошовий

ринок? 17. Які відмінності та які зв’язки існують між ринком позичкових

зобов’язань, ринком цінних паперів і валютним ринком? 18. Якими є особливості функціонування фондового ринку? 19. Чим відрізняються ринок грошей і ринок капіталів? 20. За якими критеріями класифікується грошовий ринок? 21. Що являє собою модель грошового ринку?


1. Особливий сектор ринку, на якому здійснюється покупка і продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар – це:

а) фінансовий ринок; б) грошовий ринок; в) грошова система; г) фінансова система.

2. Запас грошей, який прагнуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент являє собою:

а) попит на гроші; б) продаж грошей; в) пропозиція грошей; г) покупка грошей.

33

3. Сектор грошового ринку, де взаємовідносини між покупцями і продавцями реалізуються через посередників – це:

а) сектор прямого фінансування; б) сектор грошового ринку; в) сектор фінансового ринку; г) сектор непрямого фінансування.

4. Інституційна модель грошового ринку – це: а) форма передачі коштів економічними суб’єктами в обмін на кошти або майно; б) схема потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб’єктів; в) структура грошового ринку; г) форма отримання коштів економічними суб’єктами в обмін на певні фінансові інструменти.

5. Які сектори грошового ринку можна виділити за інституційним критерієм:

а) сектори бюджетного і державного фінансування; б) сектори покупки і продажу грошей; в) сектори прямого і опосередкованого фінансування; г) сектори капітального і грошового фінансування.

6. Попит на гроші – це: а) кількість товарів і послуг, які можуть придбати економічні суб’єкти за наявні в них кошти; б) запас грошей, який прагнуть мати в своєму розпорядженні суб’єкти на певний момент; в) запас грошей, які прагнуть отримати суб’єкти від банківських установ; г) кількість грошей, яка знаходиться в обороті на певний момент часу.

7. Операційний мотив попиту на гроші – це: а) бажання суб’єктів грошового ринку вкладати гроші до банків; б) бажання суб’єктів мати певні грошові кошти для їх використання при наявності сприятливих умов; в) потреба економічних суб’єктів у певній масі грошей для здійснення поточних платежів; г) бажання економічних суб’єктів придбати гроші в обмін на певні інструменти грошового ринку.

8. Бажання економічних суб’єктів мати запас грошей з тим, щоб використати їх за сприятливих умов – це:

а) спекулятивний мотив; б) операційний мотив; в) трансакційний мотив; г) мотив передбачливості.

9. За видами інструментів, які переміщуються між продавцями і покупцями, грошовий ринок поділяють на:

а) ринок цінних паперів, ринок грошей і валютний ринок;

34

б) ринок позикових зобов’язань, ринок цінних паперів і валютний ринок; в) національний і валютний ринок; г) ринок грошей і ринок капіталу.

10. Крива пропозиції грошей буде мати горизонтальне положення, якщо метою НБУ буде регулювання:

а) норми відсотка; б) маси грошей в обігу; в) норми відсотка і маси грошей в обігу; г) банківських депозитів.


1. Грошовий ринок в Україні, його сутність і структура. 2. Особливості прояву попиту, пропозиції і ціни на грошовому ринку. 3. Шляхи забезпечення рівноваги на грошовому ринку. 4. Цінні папери в економічному обороті України. 5. Фондовий ринок України: проблеми і перспективи розвитку. 6. Проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні. 7. Канали прямого та опосередкованого фінансування на грошовому

ринку в Україні.

Тема 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ

План практичного заняття 1. Поняття грошової системи та її елементи. 2. Основні типи грошових систем та їх еволюція. 3. Створення і розвиток грошової системи України. Мета: зрозуміти сутність та механізм функціонування грошової

системи, визначити основні типи грошових систем, усвідомити закономірності еволюції грошових систем.


Грошова система, елементи грошової системи, найменування грошової одиниці, масштаб цін, валютний курс, види готівкових грошових знаків, регламентація безготівкового обороту, державний апарат з регулювання грошового обігу, біметалізм, монометалізм, система паперового обігу, система кредитного обігу.


1. Під час вивчення цієї теми необхідно засвоїти суть грошової системи її призначення та місце в економічній системі країни. Необхідно усвідомити,

35

що грошова система складається історично і відповідає досягнутому соціально-економічному рівню розвитку країни. Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи і інші вимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту. У всіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

2. Далі слід зупинитися на вивченні елементів грошової системи, визначенні основних типів грошових систем та їх еволюції. В результаті еволюції товарного господарства і властивих йому економічних відносин грошові системи постійно змінювалися, набуваючи різні форми, які можна класифікувати по декількох критеріях: залежно від форми, в якій функціонують гроші, від ступеня втручання держави в економічні відносини та за характером регулювання національної валютної системи.

3. Вивчаючи зазначене питання, особливу увагу слід звернути на класифікацію грошових систем за певними критеріями.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють системи металевого обігу, в яких грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти є розмінними на метал, та системи паперово-кредитного обігу, за яких в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей – казначейські білети або банківські білети (банкноти).

Системи металевого обігу були саморегульованими. Саморегулювання полягало в тому, що обіг металевих грошей містив у собі передумову для урівноваження маси грошей в обігу з потребами обігу.

Металеві грошові системи існували у формах біметалізму та монометалізму. Біметалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома металами – золотом та сріблом. Монометалізм – грошова система, за якою роль загального еквівалента виконує один метал, при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Монометалізм існував у таких формах: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, який являє собою найбільш стабільну, саморегульовану грошову систему. Однак ця система вимагала від держав значних витрат золота на забезпечення монетою потреб обігу. Для зменшення їх широко емітувались паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей та безготівкові розрахунки.

Золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами без золотого обігу, тобто золото функцій обігу та платежу не виконувало, тому ці стандарти називають «урізаними» формами золотого стандарту.

Системи паперово-кредитного обігу – це грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають

36

внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов’язання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків. Залежно від характеру механізму регулювання пропозиції грошей розрізняють системи паперового та кредитного обігу.

Система паперово-грошового обігу – це система, за якої здійснюється емісія грошових знаків, які мають форму казначейських білетів.

Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини виокремлюють ринкові грошові системи та неринкові грошові системи. Ринкові грошові системи характеризуються тим, що в них до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчий орган країни та центральний банк. Для неринкових грошових систем характерні переважно адміністративні методи регулювання грошового обороту.

За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими. Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійснення валютних операцій, повною конвертованістю національної валюти, ринковим характером формування валютного курсу, що створює сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності. Закритим грошовим системам властивий високий рівень валютних обмежень, адміністративне регулювання валютного ринку. Такі системи мають однобічну спрямованість, захищають лише внутрішній ринок навіть ціною ізоляції його від світового, що стримує розвиток зовнішньоекономічних відносин.

4. Вивчаючи цю тему, необхідно проаналізувати процес формування та розвитку грошової системи в Україні. Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно управляти грошовим оборотом і грошовим ринком на користь розвитку національної економіки.


1. Що являє собою грошова система? 2. Назвіть елементи грошової системи. 3. Дайте характеристику елементам грошової системи. 4. За якими ознаками класифікують грошові системи? 5. Як класифікуються грошові системи залежно від форми

функціонування грошей? 6. Чим визначаються та як характеризуються різні типи грошових

систем? 7. Охарактеризуйте системи металевого обігу. 8. Дайте визначення біметалізму та монометалізму. 9. Які види біметалізму та монометалізму Ви знаєте? 10. Які особливості були притаманні біметалевим грошовим системам?

37

11. Чому виникли та як еволюціонували монометалеві грошові системи?

12. Як класифікують і характеризують системи паперово-кредитного обігу? Які види з цих систем видаються Вам більш досконалими і чому?

13. Чим паперові гроші відрізняються від кредитних? 14. За яких грошових систем в обігу знаходились повноцінні монети?

Чи існують повноцінні монети в сучасному грошовому обігу України? 15. Які характерні риси притаманні сучасним грошовим системам? 16. Назвіть основні канали емісії сучасних банкнот. 17. Як поділяються грошові системи залежно від ступеня втручання

держави в економічні відносини? 18. Як поділяються грошові системи за характером регулювання

національної валютної системи? 19. Чим саморегульовані грошові системи відрізняються від

регульованих? 20. Які різновиди саморегульованих грошових систем Ви знаєте? 21. Назвіть форми золотого монометалізму. Що таке демонетизація

золота? 22. Охарактеризуйте національну грошову систему, дайте

характеристику її елементів.


1. Форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами – це:

а) грошова система; б) грошовий ринок; в) грошовий оборот; г) грошова база.

2. Яка ціль монетарної політики визначається як ключова у загальноекономічній політиці держави:

а) стратегічна; б) тактична; в) проміжна; г) поточна.

3. Значна кількість валютних обмежень характерна для ....... грошової системи:

а) відкритої; б) закритої; в) паперово-кредитної; г) ринкової.

4. Величина грошової одиниці даної країни – це: а) грошова база; б) купюрність грошових знаків; в) масштаб цін; г) грошовий агрегат.

38

5. Встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що служить для вимірювання і виразу цін усіх товарів – це:

а) грошова база; б) купюрність грошових знаків; в) грошова одиниця; г) грошовий агрегат.

6. Грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за одним метолом:

а) біметалізм; б) монометалізм; в) мегаметалізм; г) металізм.

7. Перевага економічних методів і інструментів регулювання грошового обігу є характерною для:

а) ринкової грошової системи б) неринкової грошової системи; в) закритої грошової системи; г) відкритої грошової системи.

8. В грошовій системі України 25 серпня 1996 року відбулась наступна подія:

а) в сферу безготівкових розрахунків було введено український карбованець; б) був створений Національний банк України; в) завершено формування власного емісійного механізму; г) введена в оборот постійна грошова одиниця – гривня.

9. Як необхідно змінити норму обов’язкових резервів, якщо потрібно зменшити грошову масу в обігу:

а) підвищити; б) знизити; в) залишити без змін; г) інше.

10. Як необхідно змінити облікову ставку, якщо потрібно зменшити грошову масу в обігу:

а) підвищити; б) знизити; в) залишити без змін; г) інше.


1. Грошова система, її елементи та вплив на економіку. 2. Становлення і розвиток грошової системи України. 3. Стабілізація гривні: проблеми та перспективи. 4. Еволюція грошових систем зарубіжних країн світу (США,

Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Японія, Китай).

39

Тема 5. ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ

План практичного заняття 1. Сутність та закономірності розвитку інфляції. 2. Види і причини інфляції. 3. Економічні та соціальні наслідки інфляції. 4. Державне регулювання інфляції. 5. Сутність та види грошових реформ. Мета: зрозуміти сутність, форми прояву та способи виміру інфляції;

ознайомитися з науковими дискусіями щодо причин інфляції; пізнати механізм впливу інфляції на реальну економіку, її економічні та соціальні наслідки; засвоїти завдання та механізм державного регулювання інфляції; ознайомитися з основними особливостями інфляційного процесу в Україні; зрозуміти сутність, завдання та види грошових реформ; визначити особливості проведення грошових реформ в Україні.


Інфляція, базова інфляція, цінова інфляція, повзуча інфляція, галопуюча інфляція, гіперінфляція, інфляція попиту, інфляція витрат, грошова реформа, девальвація, ревальвація, нуліфікація, деномінація.


1. Під час вивчення даної теми важливо обґрунтувати, що інфляція – надзвичайно складне соціально-економічне явище, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Основною формою інфляції є тривале і швидке зростання цін, додатковими формами її є тривалий дефіцит товарів і послуг та девальвація національних грошей.

Інфляція – це тривалий процес, що має кілька стадій, які різняться не тільки рівнем зростання цін, а й впливом на економіку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає зростання цін, яке є незначним (до 5 % на рік) або зовсім відсутнє. Вона позитивно впливає на економічний розвиток. На наступному етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до темпів зростання пропозиції грошей і можуть навіть перевищувати їх. Така інфляція називається відкритою або помірною і коливається в межах 5-10 % на рік. Вона може мати як позитивний, так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього починаються етапи галопуючої інфляції (до 20-25 % на рік) та гіперінфляції – до 40-45 % на рік. Кожний з цих видів інфляції несе розруху для економіки і соціальної сфери.

2. Залежно від того, з якого боку ринкової кон’юнктури формується тиск на ринкові ціни, виділяються два види інфляції – інфляція витрат і інфляція попиту. Перша з них провокується чинниками, що формуються з боку пропозиції товарів, а друга – з боку попиту на товари.

40

Інфляція вимірюється трьома видами показників: індексом споживчих (роздрібних) цін; індексом цін на засоби виробництва (оптових); дефлятором ВВП.

Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). Монетарні причини пов’язані з лібералізацією монетарної політики для емісійного фінансування бюджетного дефіциту, зростання зайнятості та виробництва. Витратні причини пов’язані зі зростанням витрат на виробництво чи монополізацією виробництва та праці. Проте обидва види причин тісно переплітаються і, по суті, зливаються в одну — лібералізацію державної монетарної політики і зростання на цій основі пропозиції грошей, без чого ні перший, ні другий вид чинників не може матеріалізуватися у тривале зростання цін.

3. Базова інфляція – це та частина інфляції, яка безпосередньо залежить від грошово-кредитної політики та політики валютного курсу. Базова інфляція виражається в щомісячних змінах індексу споживчих цін, на її рівень не впливають адміністративне регулювання, сезонні зміни тощо.

Методика обчислення базового індексу споживчих цін передбачає вилучення з кошика найбільш змінних компонентів (наприклад, товарів із сезонними коливаннями, сировинних або товарів з низьким ступенем промислової обробки, зовнішніми та внутрішніми ціновими шоками, адміністративним регулюванням), і перерахування відповідно до оновленої структури зміни його цін. Метою цього методу є обнуління ваги вилучених товарів, динаміка цін (тарифів) на які значною мірою визначається впливом немонетарних чинників та відрізняється найбільшою волотильністю, при розрахунку середнього показника. Зазначений метод є одним із традиційних у світовій практиці. Його перевагами є можливість зіставлення часових горизонтів та доступність для розуміння.

Відповідно до цієї методики, для розрахунку базового рівня інфляції в Україні обрано метод виключення з індексу споживчих цін постійного переліку товарів (послуг)-представників. Товари (послуги)-представники, які виключаються, визначаються шляхом експертних оцінок фахівців Держкомстату України, Національного банку України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

4. Інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні і соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні. Тому дійова антиінфляційна політика держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну сталість грошей.

5. Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за декількома напрямами – дефляційна політика (врегулювання попиту), політика доходів або за першим і другим напрямом одночасно. Дефляційна політика включає ряд методів обмеження

41

платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція і пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Другий напрям антиінфляційної політики – політика доходів – передбачає державний контроль за заробітною платнею, цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати, цін на певному рівні («заморожування»), або встановлення темпів їх зростання в певних межах, частіше всього в межах темпів приросту продуктивності праці або то і інше одночасно.

6. Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та стабілізації грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони є повною або частковою перебудовою грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, поліпшення механізму регулювання грошового обороту щодо нових соціально-економічних умов. Грошові реформи, які проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своєю метою, глибиною реформування існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.


1. Дайте визначення поняття інфляції. Які відмінності існують у трактуванні поняття інфляції?

2. Дайте характеристику економічній сутності та проявам інфляції. 3. Чи зводиться інфляція тільки до зростання цін? 4. Які існують стадії та закономірності виникнення та розвитку

інфляції? 5. Дайте характеристику розвитку інфляції в Україні. 6. Які типи та види інфляції існують в економічній літературі? 7. За якими критеріями класифікують інфляцію? 8. Що таке інфляція попиту та інфляція витрат (пропозиції)? Чим

вони відрізняються і що є спільним для них? 9. Які теоретичні концепції інфляції Ви знаєте? 10. За допомогою яких показників вимірюється інфляція? 11. Що таке цінова інфляція? Які ще форми прояву інфляції Ви знаєте? 12. Назвіть види інфляції. Який з перелічених видів інфляцій не мають

негативних наслідків для економіки країни? 13. Які зовнішні причини можуть сприяти посиленню інфляційних

процесів у державі? 14. Які внутрішні причини впливають на прискорення інфляційних

процесів? 15. Чи завжди інфляція негативно впливає на економіку? 16. Охарактеризуйте соціально-економічні наслідки інфляції. 17. У чому полягає різниця між соціальними та економічними

наслідками інфляції? 18. Чому в Україні інфляція набула форми стагфляції? Назвіть

особливості інфляції в Україні в 90-ті роки?

42

19. Що таке антиінфляційна політика? Охарактеризуйте методи антиінфляційної політики.

20. Що таке дефляційна політика та політика доходів? Дайте характеристику.

21. Назвіть основні комплекси заходів антиінфляційної стратегії. 22. Охарактеризуйте варианти дій при застосуванні антиінфляційної

тактики. 23. Дайте визначення поняття «грошова реформа». Які класифікаційні

ознаки грошових реформ Ви знаєте? 24. Які види грошових реформ Ви знаєте? 25. У чому проявились особливості проведення грошової реформи в

Україні?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. Інфляція – це:

а) знецінення грошей, яке призводить до відтоку робочої сили зі сфери виробництва до сфери спекулятивного обміну; б) раптовий процес у економіці, який можна поділити на декілька стадій; в) тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті; г) зростання грошової маси в обороті, яке призводить до падіння цін на засоби виробництва і товари кінцевого споживання.

2. Падіння курсу грошей до іноземних валют – це: а) девальвація; б) ревальвація; в) цінова інфляція; г) деномінація.

3. Назвіть фактори, що спричинюють інфляцію попиту: а) прискорене зростання витрат виробництва, зокрема заробітної плати; б) падіння продуктивності праці та зростання заробітної плати; в) разом а) і б); г) зростання внутрішнього державного боргу, мілітаризація економіки, кредитна експансія, інвестиції у важку промисловість.

4. Назвіть фактори, що спричиняють інфляцію витрат (пропозиції): а) падіння виробництва, зниження темпів росту продуктивності праці; прискорене зростання витрат на одиницю продукції, зокрема заробітної плати; енергетична криза; б) падіння темпів росту продуктивності праці; в) бюджетний дефіцит і зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу; г) разом б) і в).

5. Яку назву має інфляція, що позначається середньорічними темпами зростання цін від 10 до 25 %?

а) прихована або «повзуча»;

43

б) галопуюча; в) гіперінфляція; г) суперінфляція.

6. Інфляція в країні за певний період складає 50 %. На скільки відсотків зменшиться за цей період купівельна спроможність гривні?

а) 33 %; б) 6 %; в) 50 %; г) 20 %.

7. Що ви розумієте під антиінфляційною політикою: а) це – заходи державного регулювання економіки, які застосовують у боротьбі з інфляцією; б) враховуючи фактори, що спричиняють інфляцію, необхідно поєднувати дефляційну політику (для регулювання попиту), а також політику доходів (для стимулювання економічного зростання); в) держава не може регулювати інфляцію; г) індексація, контроль за цінами, конкурентне стимулювання виробництва.

8. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки і обсягом грошової маси в обігу? Як використовує цей механізм центральний банк в своїй грошово-кредитній політиці:

а) процентна ставка змінюється обернено пропорційно масі грошей в обігу; б) процентна ставка інертна (нейтральна) до зміни грошової маси; в) грошова маса інертна до зміни процентної ставки. Проте процентна ставка прямо пропорційна масі грошей в обігу. Центральний банк підвищує процентну ставку, коли збільшується грошова маса; г) центральний банк регулює грошову масу так, щоб утримати ставку процента на заданому рівні.

9. Загальна грошова маса зростає кожного разу, коли комерційні банки: а) збільшують свої вклади у центральному банку; б) вилучають частину своїх грошей у центральному банку; в) зменшують свої зобов’язання за поточними рахунками, сплачуючи готівкові чи безготівкові гроші по внесках; г) збільшують обсяги позик, які надаються суб’єктам господарювання та іншим позичальникам.

10. Реакцією на зростаючий ризик непередбаченої інфляції є: а) намагання банків продавати нерухомість; б) спроби уряду індексувати трансфертні платежі особам з нефіксованим доходом; в) намагання громадян вкладати гроші в активи, які не знецінюються в період інфляції; г) індексація грошових доходів громадян з фіксованими доходами, вкладення грошей в надійні активи всіма учасниками грошових операцій.

44

Теми рефератів 1. Інфляція: фактори впливу та інструменти регулювання. 2. Соціально-економічні наслідки інфляційного процесу. 3. Грошові реформи: сутність, спрямування і процес проведення. 4. Грошова реформа в Україні.

Тема 6. ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

План практичного заняття

1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти. 2. Валютний курс: поняття, функції, види. Котирування валют. 3. Валютна система. Види валютних систем. 4. Валютний ринок. Види валютних операцій. 5. Валютна політика держави: сутність, форми, інструменти.

Мета: зрозуміти сутність, призначення та характерні ознаки

валюти; з’ясувати сутність валютного курсу та основи курсоутворення; сутність та механізм функціонування валютного ринку, визначити основні види операцій на цьому ринку; зрозуміти механізми функціонування світової та міжнародних валютних систем; зрозуміти роль платіжного балансу і золотовалютних резервів у системі валютного регулювання.


Валюта, валютні цінності, конвертованість валюти, валютний курс, валютна система, валютна політика, платіжний баланс, золотовалютні резерви, валютний ринок, види валютних операцій.


1. Вивчення цієї теми слід розпочати з визначення поняття валюти та валютних цінностей. Валюта – це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед валютні цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв’язки між суб’єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.

Особливу увагу слід звернути на умови конвертованості валют та їх різновиди. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою

45

до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти через кордон. Вільна конвертованість валюти забезпечує їй широке використання як міжнародного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значні переваги на світовому ринку.

Вільна конвертованість валюти можлива в умовах високого розвитку ринкової економіки та широкої інтеграції її у світову економіку, високої стабільності державних фінансів та національних грошей, надійного функціонування банківської системи, нагромадження достатніх золотовалютних резервів. Сучасний стан економіки та фінансів України забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні – за поточними операціями платіжного балансу.

2. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

3. Грошові відносини, що складаються на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків, історично організувалися у формі валютних систем. Завданням будь-якої валютної системи є сприяння розвитку товарообмінних операцій. У свою чергу, міжнародні товарообмінні операції зумовили необхідність встановлення співвідношень між національними грошовими відносинами. Валютні системи стали сукупністю правил і механізмів, які покликані забезпечувати ці співвідношення.

Окрему увагу у самостійній роботі студенту слід приділити розгляду національної, регіональної та світової валютним системам, які розрізняються залежно від складу країн-учасниць, та складу їх елементів. Елементами валютної системи є умови, які забезпечують функціонування тієї чи іншої валютної системи. Також слід розглянути взаємодію валютних систем між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла чотири основні етапи – біметалізм, золотий, золотовалютний (доларовий) та паперово-валютний (девізний) стандарти.

4. Далі слід розглянути поняття валютного ринку як сектору грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ринок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних позичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий

46

валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб’єктам ринку вирішувати три групи завдань:

− забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов’язань;

− забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків; − одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій. Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції «спот») та

строкові (операції з форвардними угодами, ф’ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

5. Оскільки валютні відносини пов’язані з міждержавним рухом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-партнерів і тому підлягають державному регулюванню і контролю. Сукупність законодавче визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин являє собою валютну систему. Розрізняють національні, регіональні (міжнародні) та світова валютні системи Функціонування валютної системи визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв’язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними інструментами валютної політики є: курсова політика, облікова політика та інші інструменти монетарної політики, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балансу, формування та використання золотовалютних резервів, політика валютних обмежень.

6. Важливо також зрозуміти, що формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання Держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.

7. Платіжний баланс за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни і містить у собі інформаційну базу для оцінки перспектив розвитку валютних відносин і валютного ринку в країні та визначення цілей та заходів валютної політики. Через забезпечення збалансованості валютних потоків поточними і капітальними операціями платіжного балансу держава впливає на кон’юнктуру валютного ринку, забезпечує умови для ефективного регулювання валютних відносин.

Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні резерви країни. Вони мають подвійне призначення:

− забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, якщо для цього

47

недостатньо їх поточних валютних надходжень; − надати в розпорядження органів монетарного регулювання

додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політик.


1. Охарактеризуйте поняття «валюта», «валютні цінності», «національна» та «іноземна» валюта?

2. Поясніть поняття «валютні відносини» і назвіть їх учасників (суб’єктів).

3. Чим поняття «валюта» відрізняється від поняття «гроші»? Чи правомірно валюту ототожнювати з грошима у функції світових грошей?

4. За якими критеріями класифікується валюта, дайте характеристику основним видам валют.

5. Що таке SDR? На яких основах вона функціонує? 6. Як класифікуються валюти за режимом конвертації? Дайте

характеристику цим валютам. 7. Охарактеризуйте поняття «валютна система». Які елементи входять

до складу національної та світової валютних систем? 8. Наведить приклади регіональних валютних систем. 9. Яким чином відбувалася еволюція валютних систем світу? 10. Дайте визначення валютному ринку, охарактеризуйте склад його

об’єктів та суб’єктів. 11. Охарактеризуйте структуру валютного ринку за різними

класифікаційними критеріями. 12. Які види операцій здійснюються на валютному ринку? За якими

критеріями вони класифікуються? 13. Чим відрізняється ринок конверсійних та депозитно-кредитних

валютних операцій? 14. Охарактеризуйте касові валютні операції (спот)? Які види операцій

спот здійснюються на валютному ринку? 15. Охарактеризуйте строкові валютні операції, яким чином вони

класифікуються? 16. Дайте характеристику строкових валютних операцій: форвардних,

ф’ючерсних, опціонних, валютних свопів, валютного арбітражу. 17. Що таке валютний курс, як він регулюється? 18. Які види режимів валютних курсів застосовують центральні банки

в процесі валютного регулювання? 19. Які види котирування валют Ви знаєте? Що таке пряме та непряме,

тверде та номінальне котирування валют? 20. Що таке крос-курс, яким чином він визначається? 21. Що таке валютна позиція банку? Що означають закрита та

відкрита, довга та коротка валютні позиції? 22. У чому полягає сутність державної валютної політики?

48

23. Охарактеризуйте основні цілі та інструменти державної валютної політики.

24. Що таке валютне регулювання? Його вплив на валютні відносини та валютний ринок.

25. Які економічні інструменти застосовуються у практиці валютного регулювання?

26. Що таке валютні обмеження? У чому полягає ефективність їх використання?

27. У чому полягає курсова політика держави? Охарактеризуйте політику девальвації та ревальвації?

28. У чому полягає механізм валютної інтервенції? Яким чином він впливає на кон’юнктуру валютного ринку?

29. Що таке платіжний баланс? Які статті платіжного балансу автоматично не урівноважуються?

30. За рахунок яких джерел здійснюється балансування платіжного балансу?

31. Охарактеризуйте стан платіжного балансу України. 32. Що таке золотовалютні резерви, яке їх економічне призначення та

склад? 33. Як здійснюється використання золотовалютних резервів для

підтримання платоспроможності резидентів України на світовому ринку та задля впливу на внутрішню вартість національних грошей?

34. У чому полягає специфіка золота як резервного активу? Які воно містить у собі ризики?

35. Охарактеризуйте стан золотовалютних резервів України.

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. Валюта – це:

а) золото; б) грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей; в) національна грошова одиниця; г) разом а) і в).

2. Які з перерахованих валют можна віднести до резервних: а) австралійський долар; б) бельгійський франк; в) англійський фунт стерлінгів; г) іспанське песо.

3. Повна конвертованість валюти – це: а) можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників за всіма видами цілей або операцій; б) неможливість вільного обміну на іноземну валюту за ринковим курсом; в) вільний обмін національної валюти на валюти інших країн по курсу, який формується у встановленому порядку;

49

г) операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому та зовнішніх ринках.

4. Якщо конвертація дозволена тільки для нерезидентів, то вона має назву:

а) внутрішньої; б) зовнішньої; в) поточної; г) капітальної.

5. Якщо конвертація розповсюджується тільки на платежі по руху капіталу, то вона має назву:

а) часткової; б) зовнішньої; в) поточної; г) капітальної.

6. За режимом використання валюти поділяються на: а) конвертовані; б) неконвертовані; в) національні; г) колективні.

7. Характерними особливостями валютних відносин є: а) складаються між економічними суб’єктами різних країн, які повинні дотримуватися вимог національного законодавства цих країн; б) ці відносини реалізуються у складі відповідних сегментів світового ринку і тому випробують вплив традицій, нормативних вимог, правив, передбачених міжнародними угодами і іншими регулятивними документами міжнародного характеру; в) оскільки вони обслуговуються декількома валютами, той важливий вплив на них надають чинники, пов’язані з валютними ризиками; г) все перераховане вище.

8. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це: а) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції; б) сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта; в) операції з купівлі-продажу валюти; г) немає вірної відповіді.

9. Об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку є: а) валютні цінності; б) іноземна валюта; в) валюта і золото; г) національна валюта.

10. Суб’єктами валютного ринку є: а) НБУ, державні установи; б) банки і небанківські установи;

50

в) юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності; г) всі разом.


1. Валютна система України та перспективи її розвитку. 2. Валютний ринок та механізм його регулювання. 3. Валютний курс, основи його формування та регулювання. 4. Валютне регулювання та валютна політика Національного банку

України. 5. Передумови та періоди становлення валютного ринку в Україні. 6. Сучасні проблеми функціонування гривні. 7. Проблеми та перспективи входження України до міжнародної

фінансової системи. 8. Еволюція валютних систем світу. 9. Паризька валютна система та механізм її функціонування. 10. Генуезька валютна система та механізм її функціонування. 11. Бреттон-Вудська валютна система та механізм її функціонування. 12. Причини розпаду Бреттон-Вудської валютної системи. 13. Ямайська валютна система та механізм її функціонування. 14. Порівняльна характеристика Бреттон-Вудської та Ямайської

валютних систем. 15. Валютна система Європейського співтовариства.

Тема 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ТА СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ


1. Класична кількісна теорія грошей. 2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей. 3. Внесок Дж. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. 4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії. 5. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез в теорії грошей. Мета: зрозуміти вклад в теорію грошей провідних економістів Заходу

ХХ ст.; ознайомитись із вкладом відомого українського економіста М. Туган-Барановського в монетаристську теорію; зрозуміти об’єктивний характер сучасного зближення кейнсіанських та неокласичних позицій у кількісній теорії грошей.


Монетаризм, кейнсіанство, кількісна теорія грошей, абстрактна теорія грошей, номіналістична теорія грошей, «рівняння обміну», «грошове правило» Фрідмана.

51

Методичні рекомендації до вивчення теми 1. Під час вивчення даної теми студент повинний зрозуміти, що

кількісна теорія грошей – це не якась окрема концепція, а загальнометодологічний підхід в економічній теорії, згідно з яким гроші впливають на економіку лише своєю кількістю і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв’язку зі зміною маси грошей в обороті (кількісним фактором).

Залежно від того, як прибічники кількісної теорії пояснюють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяється кілька її напрямів: класична кількісна теорія; неокласична кількісна теорія; кейнсіанський напрям; сучасний монетаризм; кейнсіансько-монетаристський синтез.

Важливе значення в самостійній роботі студента має розгляд класичної кількісної теорії грошей, що пояснює зміну цін лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає.

2. Сутність неокласичної кількісної теорії грошей полягає в тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на Ціни, а цін – на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.

3. Кейнсіанський напрям у кількісній теорії грошей має ту особливість, що, не заперечуючи принципово значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу і його значення. Дж. М. Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розбалансованість та нерівномірність (циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання, особливо на коротких часових інтервалах, і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов’язаний з нею інвестиційний процес.

4. Представники сучасного монетаризму відновили ключову ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У «передатному механізмі» впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв’язку між кількістю грошей і цінами й істотно конкретизували механізм цього зв’язку через зміну попиту і пропозиції на гроші та зміну структури активів. Практичні рекомендації представників сучасного монетаризму зводиться насамперед до проведення жорсткої

52

монетарної політики, в основу якої слід брати сформульоване М. Фрідманом «грошове правило», та максимального обмеження прямого, адміністративного втручання держави у процеси суспільного відтворення, лібералізації ринку, цін, підприємницької діяльності тощо.

5. Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського і кейнсіансько-монетаристського синетезу. На першому етапі (1991-1994 рр.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарной політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (1994-2000 рр.) був проголошений курс на прискорене формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна ідеям сучасного монетаризму. Проте більш-менш послідовно і повно вона була реалізована лише у сфері монетарної політики.


1. Охарактеризуйте абстрактні теорії грошей. 2. Які монетариські теорії грошей Ви знаєте? У чому полягають

основні відмінності монетариської теорії від абстрактної? 3. В чому полягає сутність класичної кількісної теорії грошей? Де і

коли вона сформувалась? 4. Охарактеризуйте основні постулати класичної кількісної теорії

грошей Ви знаєте? 5. Які напрями кількісної теорії грошей сформувались у першій

половині XX ст.? 6. У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його автор? Чому

воно вважається найбільш виразним виявом кількісної теорії грошей? 7. До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести

американського економіста І. Фішера і чому? 8. Що нового вніс у кількісну теорію український економіст

М.І. Туган-Барановський? Як він назвав свою теорію грошей? 9. Чим відрізнявся підхід «кембріджської школи» від кількісної теорії

І.Фішера? 10. Що нового вніс Дж. Кейнс у кількісну теорію грошей? Які мотиви

нагромадження грошей сформулював Дж. Кейнс? 11. Чим передатний механізм Дж. Кейнса відрізнявся від передатного

механізму М.І.Туган-Барановського? 12. Чому кейнсіанська доктрина має внутрішню інфляційну

спрямованість? 13. Які події в соціально-економічному житті Європи сприяли появі

53

кейнсіанства і які – його послабленню? 14. У чому полягає відмінність підходів щодо регулювання

економікою у представників сучасного монетаризму від кейсіанських методів регулювання?

15. Що спричинило появу доктрини «сучасного монетаризму»? Які основні положення сучасного монетаризму Ви знаєте?

16. Розкрийте зміст «рівняння М. Фрідмена». 17. Які ідеї монетариської теорії були використані щодо грошово-

кредитного регулювання в Україні? 18. На якому етапі грошово-кредитна політика України була

зорієнтована на: − кейнсіанські концепції; − монетаристські концепції?

19. У чому виявляється зближення позицій монетаристів і кейнсіанців та чи можливий їх синтез з позицій практики економічного регулювання?


1. Згідно з поглядами М. Фрідмана: а) у короткостроковому періоді відсутній зв’язок між рівнем ставки процента та інвестиційними витратами; б) зростання грошової пропозиції не викликає інфляції; в) зв’язок між рівнем інфляції та безробіттям у довгостроковому періоді відсутній; г) фіскальна політика впливає на економіку відчутніше, ніж грошово-кредитна.

2. Із перерахованих ознак зазначте ті, що характеризують кількісну теорію Д. Юма:

а) у функціонуванні грошово-кредитних відносин закладена система саморегуляції; б) подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін; в) ціни залежать від кількості грошей; г) гроші виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і засобу нагромадження.

3. Серед перерахованих ознак зазначте ті, що характеризують погляди Дж. Кейнса на теорію грошей:

а) подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін; б) гроші – один з важливих факторів формування інвестиційного попиту; в) вартість грошей не залежить від їх матеріального змісту і визначається лише найменуванням; г) природа грошей має тісний зв’язок з теорією трудової вартості.

4. Хто є автором формули М V = Р Q: а) А. Пігу;

54

б) Д. Робертсон; в) І. Фішер; г) Д. Юм.

5. Найвидатнішим представником монетаристської теорії грошей є: а) Адам Сміт; б) Мілтон Фрідман; в) Джон Кейнс; г) Девід Рікардо.

6. Оберіть формулу «рівняння обміну»: а) М V = P X ; б) М / V = Р Q; в) М V = Р Q; г) М / V = Р / Q.

7. Які положення притаманні металістичній теорії грошей: а) твердження, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми; б) ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей; в) ототожнення грошового обігу з товарним обміном; г) стійкість грошової системи повинна бути заснована на золоті.

8. Які положення притаманні сучасному монетаризму: а) контроль над інфляцією - провідна ланка економічної політики; б) необхідність державної грошової політики; в) аргументування функціональних проявів грошей; г) визначення виконання грішми в процесі відтворення самостійної ролі.

9. Визначальною ознакою якої теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей:

а) кількісної теорії грошей; б) сучасного монетаризму; в) кон’юнктурної теорії грошей; г) кейнсіанської теорії грошей.

10. Згідно з якою теорією грошова сфера є самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки:

а) кількісної теорії грошей; б) сучасного монетаризму; в) кон’юнктурної теорії грошей; г) кейнсіанської теорії грошей.


1. Вдосконалення теорії і практики застосування кількісної теорії грошей.

2. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії грошей.

3. Вклад Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей. 4. Кон’юнктурна теорія М.І. Туган-Барановського і сучасність. 5. Грошово-кредитна політика України у світлі монетаристської теорії

55

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «КРЕДИТ»

Тема 8. КРЕДИТ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

План практичного заняття 1. Необхідність, сутність та функції кредиту. 2. Форми та види кредиту. Принципи кредитування. 3. Позичковий процент, його суть і роль. 4. Кредитна система та її структура.

Мета: зрозуміти сутнісні ознаки кредиту; розпізнавати кредит серед

інших економічних категорій; усвідомити закономірності та стадії руху кредиту; зрозуміти сутність та відмінності основних теорій кредиту, зрозуміти, за якими критеріями визначаються форми та види кредиту; усвідомити сутність функцій кредиту; усвідомити загальну характеристику основних видів кредиту; зрозуміти, у чому полягає сутність економічних меж кредиту; визначити сутність та механізм формування позичкового проценту; зрозуміти сутність сучасної кредитної системи.


Кредит, кредитор, позичальник, строковість кредиту, платність кредиту, забезпечення, застава, поручительство, гарантія, банківський кредит, споживчий кредит, державний кредит, іпотечний кредит, лізинг, міжнародний кредит, процентна ставка, процентна маржа, кредитна система.


1. Під час вивчення даної теми важливо визначитись з причиною виникнення кредиту, що викликана, насамперед, необхідністю одного товаровиробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб’єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

2. Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв’язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

Необхідно також звернути увагу на те, що кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними

56

категоріями – грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

3. Кредит – явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п’ять етапів: формування вільної вартості; розміщення вільної вартості в позички; використання позиченої вартості на потреби позичальника; вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника; повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: поверненість кредитору позиченої вартості; строковість кредиту; платність за користування позиченими коштами; забезпеченість кредиту і цільовий характер кредитування.

4. Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов’язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту – грошову та товарну, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

5. Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

6. При вивченні теми слід також скласти загальне уявлення про функції кредиту, оскільки це є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм

57

кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

Друга функція пов’язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності – від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах. Є достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів.

У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.

7. Під позичковим процентом слід розуміти плату за користування позичковим капіталом. Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням – його ставка, або норма. Норма процента – це відношення суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100. Рівень норми процента встановлюється під впливом конкуренції на ринку позичкових капіталів і залежить від співвідношення попиту та пропозиції на позичковий капітал.

Динаміка зростання процента визначається стихійним ринковим механізмом і певною мірою залежить від державного грошово-кредитного регулювання економіки.

Застосовуються фіксовані процентні ставки, які протягом певного періоду не змінюються, і плаваючі. Час, впродовж якого процентна ставка залишається незмінною, називають процентним періодом. Номінальна процентна ставка – це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу. Реальна ставка процента визначається шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу.

Різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси називається маржою. Розмір маржі залежить від фінансового стану позичальника, строку кредиту, темпів інфляції, процентної ставки, яка сплачена за залучені кредитні ресурси, тощо. Інколи її розмір може обмежуватись центральним банком країни.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового фонду.

58

8. Під час вивчення даної теми важливо розкрити необхідність і передумови виникнення кредитної системи. Кредитна система є сукупністю кредитних відносин та кредитно-фінансових інститутів, які реалізують ці відносини.

Структура сучасної кредитної системи складається з трьох ланок до складу яких входять такі фінансово-кредитні інститути: центральний банк (в Україні – НБУ); комерційні банки; спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи.

Така система є типовою для більшості промислово розвинених країн. Проте за ступенем розвиненості тих або інших ланок окремі країни істотно відрізняються одна від одної.

Головною ланкою кредитної системи безумовно є банківська система. Існує багато різних видів банків, проте за своїм функціональним призначенням і належністю вони можуть бути зведені у дві великі групи: центральні (федеральні) банки та комерційні банки. У сукупності та взаємодії всі банки складають національну банківську систему.Крім банків кредитна система містить також спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, що є конкурентами комерційних банків на кредитному ринку.

Питання для самоконтролю 1. Що є загальноекономічною причиною необхідності кредиту? 2. Які існують передумови виникнення кредитних відносин у

суспільстві? 3. Яка суперечність вирішується з допомогою кредиту? 4. У чому полягає сутність кредиту? Які існують дискусії щодо

сутності кредиту? 5. За якими ознаками відносини між економічними суб’єктами можна

віднести до кредитних? 6. Дайте визначення кредиту як економічної категорії. 7. Кредит – явище статики чи динаміки? Обґрунтуйте свою відповідь. 8. Які стадії Ви можете виділити у відтворювальному русі кредиту? 9. Назвіть основні закономірності руху кредиту на мікро- і на

макрорівнях. 10. Охарактеризуйте об’єкти та суб’єкти кредитних відносин. 11. Які види кредитних відносин виділяються за суб’єктами кредитної

угоди? 12. Які функції виконує кредит? 13. Яка функція кредиту є найбільш визнаною в економічній

літературі? 14. Чи погоджуєтеся Ви з виокремленням емісійної функції кредиту? У

чому слабкість позиції захисників цієї функції? 15. Які дискусії ведуться щодо контрольної функції кредиту? Чому

більш правомірно виділити контрольно-стимулюючу функцію? 16. Назвіть основні принципи організації кредитних відносин.

59

17. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту, що мають місце в літературі?

18. За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту? Чи можуть бути однаковими критерії для класифікації форм і видів?

19. Які форми кредиту Ви можете виділити і чому? 20. Охарактеризуйте товарну форму кредиту, які види товарного

кредиту Ви знаєте? 21. Чим обмежуються можливості надання комерційного кредиту? 22. Охарактеризуйте грошову форму кредиту, перелічіть види

грошового кредиту. 23. У чому полягають особливості банківського кредиту? 24. За якими ознаками класифікується банківський кредит? 25. Чим різняться поняття «банківський кредит» і «державний кредит»,

«банківський кредит» і «споживчий кредит», «забезпечений кредит» і «комерційний кредит»?

26. Охарактеризуйте суб’єкти споживчого кредитування та механізм його надання.

27. Дайте порівняльну характеристику міжгосподарського та споживчого кредитів?

28. У чому полягають особливості державного кредиту, за якими критеріями він класифікується?

29. Дайте визначення міжнародному кредиту, докладніше охарактеризуйте його види.

30. У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони визначаються?

31. Дайте визначення проценту за кредит, охарактеризуйте його економічну сутність?

32. Чому процент є економічною категорією? 33. Які функції виконує позичковий процент? 34. Що таке норма процента та які чинники впливають на неї? Як

формується маржа? 35. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки? 36. З яких ланок складається структура сучасної кредитної системи? 37. Охарактеризуйте кредитну систему України. 38. Які фінансово-кредитні установи відносяться до банківських та

небанківських? Що між ними є спільного та відмінного?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. До складу ресурсів для кредитування входять:

а) державний грошовий резерв, що складається із суми поточних грошових ресурсів бюджету; б) грошові накопичення населення, що акумулюються банками; в) емісія грошових знаків, що здійснена відповідно до потреб росту готівки; г) все перераховане вище.

60

2. Плата, що одержана кредитором від позичальника за користування залученими коштами, являє собою:

а) кредит; б) позичковий процент; в) лізинг; г) облікову ставку.

3. Позички, термін погашення яких наступив або наступає найближчим часом – це:

а) термінові позички; б) відстрочені позички; в) прострочені позички; г) стандартні позички.

4. Комерційний кредит – це: а) спрямування позичкового капіталу, наданого банками в борг за плату на умовах платності, повернення, терміновості; б) кредитні відносини з приводу акумуляції державою коштів для фінансування державних витрат; в) товарна форма кредиту, що виражає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів між підприємствами; г) відносини між юридично самостійними особами з приводу передачі в оренду засобів виробництва.

5. Об’єктивна необхідність кредиту обумовлена: а) протиріччями між постійним утворенням грошових резервуарів, що осідають у процесі обороту в підприємств і повного використання їх для потреб відтворення; б) особливостями кругообороту капіталу; в) наявністю товарного виробництва; г) все перераховане вище.

6. Кредит виконує такі функції: а) розподільна, контрольна, емісійна; б) розподільна, дослідницька, контрольна; в) стратегічна, інноваційна, контрольна; г) контрольна, інноваційна, емісійна.

7. Позики, що не повернені у встановлений термін, – це: а) термінові позички; б) відстрочені позички; в) прострочені позички; г) позички з підвищеним ризиком.

8. Хто є кредитором при державному кредиті? а) держава; б) НБУ; в) Державна казначейська служба; г) господарюючі суб’єкти і населення.

9. Основними особливостями іпотечного кредиту є: а) наявність у позичальника власності;

61

б) власність повинна приносити прибуток; в) власність не повинна бути об’єктом застави в іншій угоді; г) все перераховане вище.

10. Під кредитними відносинами розуміється: а) плата, яка одержана кредитором від позичальника за користування запозиченими коштами; б) усі грошові відносини по наданню позичок, організації грошових розрахунків, кредитуванні; в) усі грошові відносини, пов’язані з наданням і поверненням позичок, організацією грошових розрахунків; г) відносини між юридично самостійними особами з приводу придбання рухомого і нерухомого майна на визначений термін.


1. Роль кредиту в розвитку економіки України. 2. Передумови і економічні чинники необхідності кредиту. 3. Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту. 4. Стадії та закономірності руху кредиту. 5. Банківський кредит – основна форма кредиту в ринковій економіці. 6. Комерційний кредит та перспективи його розвитку в Україні. 7. Механізм реалізації споживчого кредиту в Україні. 8. Державний кредит та перспективи його розвитку в Україні. 9. Міжнародний кредит, його форми та особливості використання в

Україні. 10. Позичковий процент та фактори його диференціювання.

Тема 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

План практичного заняття 1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва. 2. Банківська система України та її характеристика. 3. Основні види спеціалізованих фінансово-кредитних установ.

Мета: зрозуміти сутність сучасної кредитної системи розвинутих

країн, а також кредитної системи України; принципи, функції та задачі банківської системи, визначити основні види спеціалізованих фінансово-кредитних установ та надати їм характеристику.


Фінансові посередники, фінансове посередництво, банківська система, небанківські кредитно-фінансові установи, кредитне товариство, ломбард, інвестиційний банк, фінансова компанія, страхова компанія, пенсійний фонд, лізингова компанія.

62

Методичні рекомендації до вивчення теми 1. Важливе значення в самостійній роботі студентів має розгляд питань,

пов’язаних з фінансовим посередництвом – діяльністю фінансових посередників щодо акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників. Фінансовими посередниками є сукупність суб’єктів грошового ринку, які, виступаючи у ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені та за власний рахунок. До фінансових посередників відносяться різноманітні фінансово-кредитні інститути (фінансові установи): банківські й небанківські.

2. Банківська система – це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, що займаються банківською діяльністю.

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: 1) пов’язаних із необхідністю проведення громадського нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження інтересів окремих банків з інтересами товариства – забезпеченням усталеності грошей і стабільної роботи всіх банків; 2) пов’язаних із функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку та у кожному його секторі.

Банківська система покликана виконувати такі функції: трансформаційна; створення платіжних коштів і регулювання грошової маси; забезпечення стабільності банківської діяльності і грошового ринку.

3. Необхідно звернути увагу на те, що в останні десятиріччя у ряді розвинених країн серйозну конкуренцію комерційним банкам надають спеціальні інститути – кредитні установи, як банківські, так і небанківські, які спеціалізуються в якій-небудь окремій галузі кредитування.

Небанківські кредитно-фінансові установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх в прибуткові активи: в цінні папери і кредити (переважно довгострокові).

Важливе місце в темі посідає формування грошових ресурсів небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно розпоряджатися, як банківськими внесками. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних умовах і шляхом продажу посередником своїх цінних паперів. Звідси всі спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи можна розділити на дві групи: 1) договірні фінансові посередники (залучають грошові кошти на підставі договору з кредитором (інвестором): ломбарди, страхові компанії, пенсійні фонди, лізингові, факторингові компанії; 2) інвестиційні фінансові посередники (залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо): інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні спілки тощо.

63

Питання для самоконтролю 1. Охарактеризуйте фінансових посередників, яку роль вони

відіграють на грошовому ринку? 2. Що представляє собою фінансове посередництво, у чому полягає

його призначення? 3. Чим відрізняється пряме та опосередковане переміщення грошей на

грошовому ринку? 4. У чому полягають переваги фінансового посередництва порівняно з

прямим переміщенням коштів від власників заощаджень до позичальників? 5. Яким чином класифікуються фінансові посередники, що є між ними

спільного та відмінного? 6. Яку роль та функції виконують банківські фінансові посередники на

грошовому ринку? 7. За якими ознаками класифікуються банківські установи? 8. Які банківські операції мають право здійснювати комерційні банки

в Україні? 9. Охарактеризуйте сутність та структуру банківської системи? Якими

є принципи її побудови та функції? 10. Яким чином побудована банківська система України? 11. Чим обумовлений розвиток спеціалізованих небанківських

фінансових посередників на грошовому ринку? 12. Що є спільного та відмінного між небанківськими фінансово-

кредитними установами та банківськими? 13. За якими критеріями класифікуються спеціалізовані небанківські

фінансові посередники? 14. Надайте класифікацію та характеристику договірних небанківських

фінансових посередників. 15. Надайте класифікацію та характеристику інвестиційних

небанківських фінансових посередників. 16. Охарактеризуйте особливості діяльності лізингових компаній? 17. Які операції виконують факторингові компанії? Дайте визначення

факторингу? 18. Дайте характеристику страхових та пенсійних фінансових

інститутів. 19. Що таке ломбарди, на чому вони спеціалізуються? 20. Який механізм акумуляції та розміщення коштів застосовують

інвестиційні та фінансові фонди і компанії? 21. Що таке кредитна спілка Згідно з Законом України «Про кредитні

спілки»? На яких принципах ґрунтується її діяльність?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. До спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових установ відносяться:

а) страхові компанії, пенсійні фонди, позичково-ощадні асоціації;

64

б) резервні фонди, акціонерні-комерційні банки, інвестиційно-позичкові компанії; в) інвестиційні і фінансові компанії, кредитні спілки, добродійні фонди; г) все перераховане вище.

2. Страхові компанії конкурують із пенсійними фондами: а) у сфері споживчого кредиту; б) за прилучення пенсійних заощаджень і вкладення їх у акції; в) у сфері іпотечного кредиту; г) в області інвестування в державні цінні папери.

3. Банки, які мають монопольне право на випуск грошових знаків в обіг, - це:

а) інвестиційні банки; б) емісійні банки; в) ощадні банки; г) клірінгові) банки.

4. Основним видом діяльності позичково-ощадних асоціацій є: а) надання іпотечних кредитів під житлове будівництво; б) вкладення коштів у державні цінні папери; в) інвестування в різноманітні облігації й акції; г) надання позичок населенню, кредитування корпорацій.

5. Зростанню впливу небанківських спеціалізованих установ сприяли такі причини:

а) зростання доходів населення; б) потреби забезпечених слоїв суспільства; в) надання спеціальних послуг на більш високому рівні, ніж комерційні банки; г) стрімкий розвиток фондового ринку.

6. Позичково-ощадні асоціації ведуть боротьбу зі страховими компаніями в сфері:

а) прилучення пенсійних заощаджень і вкладення їх в акції; б) іпотечного кредиту і вкладень у нерухомість; в) інвестування в державні цінні папери; г) споживчого кредиту.

7. Активні операції страхових компаній складаються з інвестицій: а) у державні облігації центрального і місцевого уряду; б) в облігації й акції приватних корпорацій; в) у позики під поліси; г) все перераховане вище.

8. Фінансові компанії здійснюють: а) фінансування продажів на виплат; б) іпотечне кредитування; в) кредитування будівництва; г) особисте фінансування.

9. Створення добродійних фондів спрямоване: а) щоб уникнути великих податків при передачі спадщини і даруванні;

65

б) на фінансування науки, мистецтва; в) на розвиток спорту, боротьби зі злочинністю; г) на створення дитячих будинків і іншої добродійності.

10. Фінансові компанії конкурують із страховими компаніями в сфері: а) прилучення пенсійних заощаджень; б) іпотечного кредиту; в) споживчого кредиту; г) вкладення в акції.


1. Фінансові посередники грошового ринку. 2. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в

Україні. 3. Інвестиційні компанії і фонди. 4. Кредитні спілки в системі парабанків.

Тема 10. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

План практичного заняття 1. Центральні банки, їх походження та функції. 2. Центральний банк України: статус та організаційна структура. 3. Функції та завдання НБУ. 4. Пасивні та активні операції НБУ. Мета: засвоїти сутнісні характеристики та функції центральних

банків; визначити особливості діяльності НБУ, його функції та завдання; виявити особливості здійснення пасивних та активних операцій НБУ

Основні терміни та поняття Центральний банк, банк банків, кредитне регулювання, емісійні

операції, міжбанківські розрахунки, касове виконання бюджету, політика рефінансування, облікова ставка, мінімальні обов’язкові резерви.


1. Під час вивчення даної теми важливо зрозуміти, що головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. У різних державах такі банки називаються по-різному: народні, державні, емісійні, резервні, Федеральна резервна система (США), Банк Англії, Банк Японії й інші.

Центральні банки виникли як комерційні банки, наділені правом емісії банкнот. Першим емісійним банком вважається, створений у 1694 р. Банк

66

Англії, оскільки він початків випускати банкноти і враховувати комерційні векселя. Згодом за центральними банками закріпилася роль скарбника держави, посередника між державою і комерційними банками, провідника грошово-кредитної політики держави. Будучи комерційними, національні банки були націоналізовані, і в даний час капітал їх цілком або частково належить державі.

2. Традиційно центральні банки виконують п’ять основних функцій: емісійну, тобто має монопольне право на випуск банкнот; банку банків, тобто здійснює операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: зберегає їх касові резерви, розмір яких установлюється законом; надає їм кредити (кредитор останньої інстанції); здійснює нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі; банкіру уряду – підтримує державні економічні програми і розміщує державні цінні папери; надає кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, зберігає офіційні золотовалютні резерви; є головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових намірів, заснованих на заліку взаємних вимог і зобов’язань (клірінг); органом регулювання економіки грошово-кредитними методами.

3. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статут, задачі і функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, законом «Про Національний банк України» та іншими законами України.

4. Свої функції НБУ виконує за допомогою банківських операцій – пасивних та активних.

Пасивні операції центральних банків – операції із залучення ресурсів. Вони включають: операції з формування банківського капіталу; емісійні операції; зобов’язання центрального банку щодо комерційних банків, уряду, кредиторів і вкладників.

Активні операції центрального банку – це операції з розміщення банківських ресурсів. Включають операції, пов’язані з вкладами у грошові та матеріальні активи, із золотовалютними резервами, з державними цінними паперами та кредитами, наданими комерційним банкам та уряду. До основних активних операцій центральних банків належать: обліково-позичкові операції; банківські інвестиції; операції з золотом та іноземною валютою.


1. З якими історичними подіями пов’язане виникнення центральних банків?

2. В чому полягає сутність функціонування центральних банків? 3. Яку роль відіграє центральний банк у країнах з ринковою

економікою?

67

4. Перелічить основні функції, що виконує центральний банк в економіці, дайте їм характеристику.

5. У чому полягає функція центрального банку як емісійного центру готівкового обігу в державі?

6. Що означає функція центрального банку як «банку банків»? 7. У чому полягає функція центрального банку як органу банківського

регулювання та нагляду? 8. Охарактеризуйте функцію центрального банку як банкіра і

фінансового агенту уряду? 9. На вирішення яких завдань спрямована функція центрального

банку як провідника грошово-кредитної політики в державі. За допомогою яких основних методів вона проводиться?

10. Яким чином побудована організаційна структура НБУ? 11. Які органи управління утворюються в НБУ, які в них

повноваження? 12. Яка функція НБУ є основною згідно із законом України «Про

Національний банк України»? 13. Які інші функції здійснює НБУ? 14. На вирішення яких завдань спрямована діяльність НБУ? 15. Які основні активні та пасивні операції здійснює центральний банк? 16. Охарактеризуйте основні операції, що здійснює НБУ згідно із

законом України «Про Національний банк України»?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. В Україні Національний банк здійснює політику рефінансування комерційних банків через використання таких методів:

а) міжбанківські угоди, кредитні угоди; б) кредитні угоди, ломбардні аукціони; в) кредитні аукціони, ломбардні кредити; г) операції на відкритому ринку.

2. В основу операцій РЕПО покладено механізм: а) залучення ресурсів за рахунок продажу комерційним банком якісних, низько ризикових, досить ліквідних цінних паперів; б) залучення ресурсів за рахунок продажу комерційним банком якісних, низько ризикових, досить ліквідних активів; в) залучення ресурсів за рахунок продажу клієнтам золотих депозитів; г) залучення ресурсів за рахунок купівлі-продажу державних цінних паперів.

3. В якому році був створений НБУ: а) 1989; б) 1991; в) 1995; г) 1996.

68

4. Діяльність НБУ багато в чому залежить від стану: а) економіки держави; б) комерційних банків; в) валютного регулювання; г) політики держави.

5. Прямими кількісними обмеженнями є: а) встановлення лімітів на рефінансування банків і кредитних установ; б) встановлення фінансових ставок для банків і кредитних установ; в) встановлення кредитних ставок для банків і кредитних установ; г) встановлення валютних обмежень.

6. НБУ встановив вісімнадцять обов’язкових економічних нормативів, які об’єднані у такі групи:

а) нормативи платоспроможності, нормативи прибутковості, нормативи обігу капіталу; б) нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи ризику; в) нормативи достатності капіталу, нормативи вартості капіталу; нормативи ризику; г) нормативи платоспроможності, нормативи достатності капіталу, нормативи ризику.

7. Хто здійснює нагляд за комерційними банками як суб’єктами діяльності?

а) Верховна Рада України; б) Кабінет Міністрів України; в) Національний банк України; г) Міністерство фінансів України.

8. Основною задачею центрального банку є: а) емісія грошей; б) забезпечення стабільності національної грошової одиниці в) грошово-кредитне регулювання г) формування золотовалютних резервів.

9. Кредитна рестрикція – це: а) відмова банку в наданні кредиту; б) погашення заборгованості позичальника перед банком; в) розширення можливостей кредитування, що пов’язане з падінням облікової процентної ставки; г) звуження можливостей кредитування, що викликається зростанням облікової процентної ставки і резервної ставки центрального банку.

10. Які операції на відкритому ринку проводить НБУ, якщо йому потрібно зменшити масу грошей в обігу:

а) купує цінні папери; б) підвищує ставку облікового процента; в) продає облігації державної позики; г) знижує ставку облікового процента.

69

Теми рефератів 1. Національний банк в сучасній структурі грошової системи. 2. Центральні банки зарубіжних країн та особливості їх

функціонування. 3. Роль Національного банку України як головного суб’єкта грошово-

кредитної політики. 4. Національний банк України як головний емітент держави.

Тема 11. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

План практичного заняття 1. Комерційні банки: поняття, класифікація та функції. 2. Пасивні операції комерційних банків. 3. Активні операції комерційних банків. 4. Фінансові послуги комерційних банків. Мета: зрозуміти сутність, особливості діяльності та функції

комерційних банків, а також усвідомити закономірності здійснення різних видів активних та пасивних операцій та фінансових послуг, які виконують комерційні банки.


Комерційний банк, функції комерційних банків, активні операції комерційних банків, пасивні операції комерційних банків, базові операції, депозитні операції, кредитні операції, інвестиційні операції, фінансові послуги банків.


1. Під час вивчення теми необхідно з’ясувати, що комерційні банки – це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції в різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.

Завдання банків полягає у забезпеченні безперебійного грошового обігу й обороту позичкового капіталу, кредитуванні підприємств, держави і населення, створенні умов для нагромадження капіталу в економіці.

Основними функціями комерційних банків є: мобілізація тимчасово вільних грошових коштів різних суб’єктів ринку та перетворення їх у позичковий капітал; кредитування підприємств, держави, населення; емісія кредитних грошей; здійснення розрахунків та платежів у господарстві; емісійно-засновча, або інвестиційна функція; консультаційні послуги, надання економічної та фінансової інформації, фінансові послуги (лізинг, факторінг, траст та ін.).

70

2. Операції, які виконують комерційні банки, поділяються на: базові (формування власного капіталу, залучення депозитів, надання кредитів); підпорядковані – супроводжують виконання основних операцій (лізинг, факторинг).

Залежно від характеру усі операції комерційного банку поділяються на: пасивні – за допомогою яких створюються банківські ресурси; активні – розміщення акумульованих ресурсів з метою отримання прибутку.

4. У самостійній роботі студенту слід звернути увагу на те, що пасивні операції комерційних банків – це операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Ресурси комерційних банків – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій.

Банківські ресурси поділяються на власні та залучені. Джерелами власного капіталу є: акціонерний капітал (статутний фонд); резервний капітал (резервний та інші фонди, створені за рахунок прибутку); нерозподілений прибуток. Залучені кошти комерційних банків формують переважну частину банківських ресурсів і складаються з депозитів (вкладів) та кредитів (позик), отриманих банком. Власний капітал становить майже третину усіх ресурсів. Залучені та запозичені – близько 70 %.

Основною задачею залучення депозитних коштів комерційними банками є створення пасивних джерел виконання банками активних операцій з залученими коштами з метою отримання прибутку від активних операцій, який перевищує витрати на залучення депозитних коштів.

Операції із залучення коштів у вклади називають депозитними. 5. Важливе значення в самостійній роботі студента має розгляд

сутності активних операцій комерційних банків, тобто операцій, пов’язаних з розміщенням та використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів банків з метою отримання прибутку та підтримання своєї ліквідності.

Основними видами активних операцій комерційних банків є: кредитні та інвестиційні операції.

Кредитування – процес складний та багатогранний, набуває нових й ефективних шляхів застосування й розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний характер і обидві сторони (кредитор і позичальник) виконують активну роль щодо своїх обов’язків і прав, які закріплюються між ними.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Основні правові, фінансові та економічні принципи кредитування знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційною банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена

71

кредитна політика, якісне управління кредитним портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал.

Кредити класифікуються за такими критеріями та ознаками: за строками користування; за забезпеченням; за ступенем ризику; за методами надання; за строками погашення; за способом повернення; за характером визначення процентів; за характером сплати процентів; за призначенням; за кількістю кредиторів.

6. В умовах конкуренції важливим видом активних операцій комерційних банків є їх інвестиційна діяльність. Інвестиційні операції означають вкладання коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних, приватних) та установ на порівняно тривалий період часу.

Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у тому, щоб забезпечити собі збереження коштів, диверсифікацію (розподіл інвестиційних грошових коштів між різними об’єктами вкладень з метою зниження ризику можливих втрат капіталу чи доходів); дохід і ліквідність.

Інвестиційна політика – це діяльність комерційного банку, прямо пов’язана з ризиком від активних операцій з цінними паперами і яка вимагає від керівництва банку визначеної тактики, стратегії та конкретних дій у цій сфері банківської діяльності. Вона спрямована на забезпечення дохідності та ліквідності банківських коштів.

Методами управління інвестиційним ризиком є диверсифікація, підтримка відповідної структури строків погашення цінних паперів, стратегія «штанги».

7. Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні фінансові послуги: обслуговування платіжного обігу; обслуговування зовнішньоекономічної діяльності; лізингові; факторингові; довірчі (трастові); гарантійні; посередницькі; консультаційні; послуги по зберіганню цінностей.

Обсяг та різноманітність банківських послуг за останні роки збільшується, і це стає важливим джерелом банківського прибутку.


1. Дайте визначення комерційному банку, охарактеризуйте його роль у банківській системі?

2. За якими ознаками класифікуються комерційні банки? 3. Універсальні та спеціалізовані комерційні банки, специфіка їх

діяльності. 4. Які функції виконують комерційні банки, дайте характеристику. 5. Які операції здійснюють комерційні банки. Як вони

класифікуються? 6. У чому сутність пасивних операцій банків? 7. Охарактеризуйте джерела власного капіталу комерційного банку. 8. З чого складаються залучені ресурси комерційних банків? 9. Дайте визначення вкладу, які види вкладів (депозитів)

розміщуються в банках?

72

10. Що належить до позичених коштів комерційних банків? 11. У чому сутність активних операцій комерційних банків? 12. Які групи банківських активів виділяються з точки зору їх

ліквідності та прибутковості? 13. Охарактеризуйте розрахунково-касове обслуговування банками

юридичних та фізичних осіб. 14. Які існують види банківських кредитів і за якими критеріями вони

класифікуються? 15. На яких умовах здійснюється банківське кредитування

позичальників? 16. Дайте порівняльну характеристику ліміту кредитування і кредитній

лінії? 17. Охарактеризуйте контокорентний кредит і овердрафт. 18. Як поділяються кредити за порядком та формами надання? 19. Які існують кредити за методами погашення і способом сплати

відсотків? 20. Які існують форми забезпечення повернення кредиту? Яким

вимогам повинно відповідати забезпечення кредиту? 21. Що означає кредитоспроможність позичальника? 22. Які існують особливості короткострокового, середньострокового та

довгострокового кредитування? 23. Охарактеризуйте обліковий та акцептний кредит. 24. Дайте визначення банківськім інвестиціям. У чому полягає

особливість інвестиційних операцій банків порівняно з кредитними? 25. Які фінансові послуги надають банки своїм клієнтам? За якими

ознаками класифікуються банківські послуги? 26. Дайте характеристику лізингових і факторингових послуг. 27. Охарактеризуйте трастові та гарантійні послуги.

Тестові завдання для самостійної перевірки знань 1. Капітал банку – це:

а) сукупність власних, залучених та запозичених коштів; б) фонд ресурсів, що були внесені засновниками, акціонерами (учасниками) банку, і належать їм; в) кошті надані в порядку рефінансування НБУ; г) усе перераховане вище.

2. Які з перерахованих операцій є пасивними? а) кредитні; б) інвестиційні; в) депозитні; г) факторингові.

3. Банківські інвестиції – це: а) купівля цінних паперів у держави і населення; б) система грошових розрахунків без участі готівки;

73

в) відкриття рахунків клієнтам; г) всі відповіді правильні.

4. Депозитний сертифікат – це документ: а) який свідчить про те, що грошові кошти вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів; б) що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва байку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні проценти; в) який видається виключно фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми і процентів; г) немає вірної відповіді.

5. Серед недепозитних джерел формування банківських ресурсів найбільш поширеними на сучасному етапі є:

а) залучення інвестиційних коштів та іноземних інвесторів; б) державна підтримка, рефінансування в Національному банку України; субвенції інших банків; в) отримання міжбанківських кредитів, рефінансування в Національному банку України, операції РЕПО; г) отримання міжбанківських кредитів, рефінансування в Національному банку України, операції РЕПО.

7. Найбільш стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є:

а) строкові вклади (депозити); б) депозити до запитання; в) короткострокові депозити. г) валютні депозити.

8. Основним джерелом недепозитних ресурсів комерційного банку є: а) операції з отримання міжбанківських позик; б) операції з отримання державних позик; в) операції з отримання зарубіжних позик; г) операції з залучення депозитів.

9. Активні операції комерційного банку – це: а) надання кредитів; б) придбання цінних паперів; в) емісія цінних паперів; г) права сторона балансу банка

10. Хто встановлює розміри процентних ставок при видачі кредиту комерційними банками?

а) Верховна Рада України; б) Національний банк України; в) комерційні банки самостійно; г) позичальники, виходячи зі своїх інтересів.

74

Теми рефератів 1. Фінансовий стан та проблеми розвитку комерційних банків

України. 2. Кредитна діяльність сучасних комерційних банків. 3. Роль комерційних банків у забезпеченні фінансової стабільності

держави.

Тема 12. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ


1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій. 2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні. 3. Світовий банк: основи організації, структура та призначення. 4. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції. 5. Європейський банк реконструкції та розвитку. 6. Банк міжнародних розрахунків. Мета: з’ясувати сутність діяльності Міжнародного валютного

фонду, а також його діяльність в Україні; визначити особливості діяльності і структуру Світового банку; усвідомити характерні особливості діяльності регіональних міжнародних кредитно-фінансових інституцій; зрозуміти механізм функціонування Європейського банку реконструкції та розвитку та Банку міжнародних розрахунків.

Основні терміни та поняття Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародний банк

реконструкції та розвитку, регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції, Європейський банк реконструкції та розвитку, Банк міжнародних розрахунків.


1. Інституціональну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку складає сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, через які здійснюється рух капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні фінансові інститути є елементами системи валютно-кредитних відносин. Міжнародні валютні відносини як економічне явище стали утворюватись з середини XIX ст., коли розвиток міжнародного поділу праці стимулював процес формування світового господарства, міжнародної економіки, міжнародного валютно- кредитного ринку. До цього часу належить

75

утворення міжнародних банків і формування міжнародних фінансових центрів.

Таким чином, наприкінці ХХ ст. утворилася розгалужена й досить складна інституціональна структура міжнародного валютно-кредитного ринку.

Основними структурними блоками є такі групи інститутів: 1. Державні органи й заклади, що контролюють міжнародну валютно-

кредитну діяльність країни, – міністерства (фінансів, економіки), національні банки та інші установи.

2. Багатонаціональні банки (БНБ). 3. Валютні біржі. 4. Міжнародні валютно-кредитні організації, які в свою чергу,

поділяються на групи та види: 4.1. Міжнародний валютний фонд (МВФ). 4.2. Група Світового банку (МБРР, МАР, МФК, БАГІ, МЦУІС). 4.3. Банк міжнародних розрахунків (БМР). 4.4. Група Європейських міжнародних банків, організаційно

пов’язаних з ЄС (ЄІБ, ЄЦБ). 4.5. Регіональні банки розвитку. 4.6. Неспецифічні органи ООН (ЕКОСОР, ЮНКТАД). 4.7. Клуби кредиторів (Паризький, Лондонський). 4.8. Консультативні групи (Г-5, Г-7, Г-10, Г-20, Г-24, Г-30, Г-77, та ін.). 2. Міжнародний валютний фонд створено за рішенням Бреттон-

Вудської конференції в 1944 р. У створенні МВФ активну участь брав і Радянський Союз. Він повинен був мати третю за розмірами квоту в статутному фонді. Розмір останнього планувався у сумі 8,8 млрд дол. З них частка США – 2750 млн дол., Великобританії – 1300 млн дол., СРСР – 1200 млн дол., Китаю – 550 млн дол., Франції – 450 млн дол. тощо. Але Радянський Союз не ратифікував угоду через політичні причини й позбувся членства в МВФ.

Відповідно до Статуту МВФ його головними завданнями є: сприяння розвитку міжнародної торгівлі і розвитку міжнародних валютних відносин; підтримка стабільного курсу валют; підтримка рівноваги платіжних балансів країн, які входять до МВФ; допомога в організації багатосторонньої системи платежів за поточними операціями; надання коштів для покриття дефіциту платіжного балансу країн-учасниць; відміна валютних обмежень.

3. Потужним міжнародним фінансовим центром є організація що неофіційно називається Світовим банком. Він об’єднує Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який створено за рішенням Бреттон- Вудської конференції у 1946 р., і ще чотири фінансові установи: Міжнародну фінансову корпорацію – МФК; Міжнародну асоціацію розвитку – МАР; Багатостороннє агентство гарантій інвестицій – БАГІ; Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів – МЦУІК.

Найбільш потужною ланкою тут виступає МБРР. Він об’єднує більш ніж 180 країн, а його капітал складає близько 200 млрд дол.

76

4. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі – це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об’єкти кредитування – переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

Поява цих інституцій пов’язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР).

5. Важливий міжнародний фінансовий центр, з яким співпрацює Україна, – це Європейський банк реконструкцій і розвитку (ЄБРР). Цей банк засновано у 1991 р. за ініціативою тодішнього президента Франції Франсуа Міттерана. До складу акціонерів увійшли всі країни – члени тодішнього Спільного ринку і Європейської асоціації валютної торгівлі. Крім того, засновниками банку стали також СРСР, НДР, Польща, Угорщина, Чехословаччина, Румунія та інші держави.

Сьогодні до ЄБРР входить 60 членів (58 країн, а також Європейський союз і Європейський інвестиційний банк). Штаб-квартира банку і сам банк розташовані в Лондоні. Усі його активи і фінансова звітність розраховуються в євро.

6. Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни у 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини.

Засновниками БМР стали група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії.

Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Це визначає місце і роль банку в системі міжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком центральних банків – зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі; є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.

Членами БМР нині є 41 центральний банк країн Європи, Азії, Африки та США, ряд країн очікують рішення щодо включення їх до БМР.

77

Питання для самоконтролю 1. Що таке міжнародні валютно-кредитні установи та в чому полягає

їхнє призначення? 2. Охарактеризуйте Міжнародний валютний фонд і назвіть його

головні завдання. 3. Як формується капітал МВФ? 4. Які основні типи програм використовує МВФ у співпраці з

Україною? 5. Надайте характеристику Світовому банку. Які інституції входять

до групи Світового банку? 6. Охарактеризуйте діяльність фінансових організацій, що входять до

групи Світового банку. 7. Які функції виконує Міжнародний банк реконструкції і розвитку? 8. Як формуються ресурси МБРР? 9. Які проекти кредитує МБРР в Україні? 10. Дайте характеристику міжнародним регіональним валютно-

кредитним організаціям. 11. Охарактеризуйте Європейський банк реконструкції та розвитку.

Коли і з якою метою було створено цей банк? 12. Які функції виконує ЄБРР? 13. Якими є основні напрями співробітництва ЄБРР з Україною? 14. Охарактеризуйте основні інструменти фінансування, що застосовує

у своїй діяльності ЄБРР? 15. Що є спільного між МБРР і ЄБРР? 16. У чому полягає специфіка діяльності Банку Міжнародних

розрахунків? 17. Які основні функції виконує Банк Міжнародних розрахунків?


1. Міжнародний валютний фонд створено за рішенням: а) Бреттон-Вудської конференції в 1948 р.; б) Бреттон-Вудської конференції в 1944 р.; в) Ямайської конференції в 1976 р.; г) Ямайської конференції в 1978 р.

2. Відповідно до Статуту МВФ його головними завданнями є: а) сприяння розвитку міжнародної торгівлі та розвитку міжнародних валютних відносин; б) підтримка стабільного курсу валют; підтримка рівноваги платіжних балансів країн, які входять до МВФ; допомога в організації багатосторонньої системи платежів за поточними операціями; в) надання коштів для покриття дефіциту платіжного балансу країн-учасниць; відміна валютних обмежень; г) все перераховане вище.

78

3. Кредити, які країна-учасниця може отримати у МВФ, оформлюються:

а) кредитною лінією; б) згодою про резервний кредит або угодою «стенд-бай»; в) ломбардним кредитом; г) угодою про зовнішню позику.

4. Співпраця України з МВФ зосереджена на таких напрямках: а) надання різноманітних послуг і фінансової підтримки приватизованим підприємствам; б) підтримка фінансового сектору країни для посилення стабільності банківської системи й укріплення небанківських кредитних установ; в) розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова інфраструктури села; г) все перераховане вище.

5. Світовий банк – це: а) міжнародна фінансово-кредитна установа, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів; б) організація до якої входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів; в) організація, що здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів; г) міжнародна фінансово-кредитна установа призначена сприяти зростанню потоків міжнародних інвестицій через надання послуг з арбітражного розгляду і врегулюванню суперечок між урядами та іноземними інвесторами, надання консультативних послуг, проведення наукових досліджень.

6. Світовий банк об’єднує: а) Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію; Міжнародну асоціацію розвитку та Багатостороннє агентство гарантій інвестицій; б) Єропейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд та Міжнародну фінансову корпорацію; в) Міжнародний інвестиційний банк, Міжнародну асоціацію розвитку та Міжнародний валютний фонд; г) немає вірної відповіді.

7. Метою якої організації є заохочення розвитку приватних підприємств в країнах, що розвиваються:

а) Міжнародна асоціація розвитку; б) Міжнародна фінансова корпорація; в) Світовий банк; г) Міжнародний валютний фонд.

8. Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає кредити: а) фізичним особам;

79

б) юридичним особам; в) державі; г) центральному банку.

9. Основними напрямами діяльності МБРР є: а) середньо- і довгострокове кредитування інвестиційних проектів; б) підготовка, технічне і фінансово-економічне обґрунтування інвестиційних проектів; в) фінансування програм структурної перебудови в розвинутих і постсоціалістичних країнах; г) підвищення продуктивності праці.

10. Ресурси Міжнародної асоціації розвитку переважно поповнюються за рахунок:

а) акціонерів; б) кредиторів; в) країн-донорів; г) країн-спонсорів.

Теми рефератів 1. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх

співробітництва з Україною на сучасному етапі. 2. Міжнародний валютний фонд та форми його співробітництва з

Україною на сучасному етапі. 3. Світовий банк та форми його співробітництва з Україною на

сучасному етапі. 4. Міжнародний банк реконструкції та розвитку та форми його

співробітництва з Україною на сучасному етапі. 5. Європейський банк реконструкції та розвитку та форми його

співробітництва з Україною на сучасному етапі. 6. Особливості діяльності Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) в

Україні.

80

6. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Змістовий модуль 1 «Гроші»

1. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. 2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал. 3. Еволюція форм грошей. Причини та значення демонетизації золота. 4. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх різновидів –

паперових і кредитних грошей. Роль держави у творенні кредитних грошей. 5. Різновиди сучасних кредитних грошей. Характеристика банкноти,

«класична» і сучасна банкнота. Депозитні та квазігроші. 6. Вартість грошей. Чинники, що обумовлюють вартість повноцінних

грошей. Форми прояву вартості грошей. 7. Функція грошей як міри вартості. 8. Функція грошей як засобу обігу. 9. Функція грошей як засобу платежу. 10. Функція грошей як засобу нагромадження вартості. 11. Функція світових грошей. 12. Якісні властивості грошей. 13. Роль грошей у розвитку економіки: кількісний та якісний аспекти. 14. Еволюція ролі грошей в економіці України. 15. Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика

основних постулатів. 16. Внесок М. І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської

теорії. 17. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей. 18. Сучасний монетаризм. Внесок М. Фрідмена у монетаристську

теорію. 19. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній

кількісній теорії грошей. 20. Сутність та економічна основа грошового обороту. 21. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків

грошового обороту та їх взаємозв’язку. 22. Порядок балансування грошових потоків у окремих суб’єктів та в

грошовому обороті в цілому. 23. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за

економічним змістом. 24. Грошова маса: сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури. 25. Характеристика базових грошей та грошових агрегатів. 26. Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, фактори

впливу та роль у макроекономічній ситуації. 27. Закон грошового обігу. 28. Механізм зміни маси грошей в обороті. Роль комерційних банків у

цьому механізмі. 29. Грошово-кредитний мультиплікатор.

81

30. Сутність, особливості функціонування та інструменти грошового ринку.

31. Інституційна модель грошового ринку. 32. Структура грошового ринку за окремими критеріями.

Характеристика та взаємозв’язок окремих сегментів ринку. 33. Попит на гроші: сутність, цілі та мотиви попиту на гроші. Чинники,

що впливають на попит на гроші. Крива попиту на гроші. 34. Пропозиція грошей, її сутність, особливості формування та

чинники зміни. Крива пропозиції грошей. 35. Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та

процент. 36. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку. 37. Сутність, призначення та основні елементи грошової системи. 38. Характеристика основних видів грошових систем та їх еволюція. 39. Створення та розвиток грошової системи України. 40. Державне регулювання грошового обороту як складова економічної

політики, його завдання, методи та наслідки. 41. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі

державного регулювання грошового обороту. Переваги та недоліки кожної з них.

42. Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики. 43. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового

внутрішнього продукту в Україні. 44. Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи

вимірювання інфляції. 45. Причини інфляції. Монетаристський та кейнсіанський підходи

щодо визначення причин інфляції. 46. Економічні та соціальні наслідки інфляції. 47. Особливості інфляції в Україні. 48. Державне регулювання інфляції: основні напрямки та інструменти. 49. Сутність, цілі та види грошових реформ. 50. Особливості проведення грошової реформи в Україні. 51. Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її

сутність, види, значення та передумови. 52. Валютний ринок: сутність та структура, чинники, що визначають

кон’юнктуру валютного ринку. 53. Функції та операції валютного ринку. 54. Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визначають його

динаміку та рівень. 55. Економічні основи, режими та методи регулювання валютних

курсів. Режим валютного курсу в Україні. 56. Поняття та призначення валютних систем. Елементи національної

валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні. 57. Валютна політика та валютне регулювання, їх особливості в

Україні.

82

58. Платіжний баланс: сутність, структура та роль у механізмі валютного регулювання.

59. Золотовалютні резерви: сутність, призначення та роль механізмі валютного регулювання.

60. Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.

Змістовий модуль 2 «Кредит»

1. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.

2. Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв’язок з іншими економічними категоріями.

3. Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівні. Принципи кредитування.

4. Форми, види та функції кредиту. 5. Характеристика банківського кредиту. 6. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та

недоліки, особливості розвитку в Україні. 7. Характеристика споживчого кредиту. Особливості його розвитку в

Україні. 8. Характеристика державного кредиту. Особливості його розвитку в

Україні. 9. Характеристика міжнародного кредиту. Особливості його розвитку

в Україні. 10. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції. 11. Сутність позичкового процента, його функції та чинники, що

впливають на рівень процента. 12. Роль кредиту в розвитку економіки. 13. Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до

ринкових відносин. 14. Сутність, призначення та види фінансового посередництва. 15. Поняття банку, місце банків на грошовому ринку. 16. Функції та роль банків. 17. Сутність, принципи побудови та функції банківської системи. 18. Особливості розвитку та побудови банківської системи в Україні. 19. Небанківські фінансово-кредитні установи, їх види та особливості

функціонування в Україні. 20. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус,

організаційна структура. 21. Характеристика функцій центрального банку. 22. Діяльність центрального банку як банку банків. 23. Походження та розвиток центральних банків. Створення

Європейської системи центральних банків.

83

24. Становлення та основні напрями діяльності Національного банку України.

25. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. 26. Особливості становлення та розвитку комерційних банків в Україні. 27. Основи організації та діяльності комерційних банків в Україні. 28. Пасивні операції комерційних банків. 29. Активні операції комерційних банків. 30. Банківські послуги. 31. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення. 32. Міжнародний валютний фонд: цілі, порядок створення, формування

ресурсів, відносини з Україною. 33. Світовий банк – поняття, структура і завдання. 34. Міжнародний банк реконструкції і розвитку: призначення,

формування ресурсів, відносини з Україною. 35. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові організації –

призначення, порядок створення, види. 36. Європейський банк реконструкції та розвитку, 37. Банк міжнародних розрахунків.

84

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативна література

1. Конституція України, прийнята Законом № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. / Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show

2. Про банки і банківську діяльність : Закон України № 2121-III від 07.12.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

3. Про заставу : Закон України № 2654-XII від 2.10.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12

4. Про Національний банк України : Закон України № 679-XIV від 20.05.1999 р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України № 2664-III від 12.07.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14

6. Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб : Закон України № 2740-III від 20.09.2001 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

7. Про грошову реформу в України : Указ Президента України // Вісник НБУ. – 1996. – № 5.

8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю : Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. (редакція від 04.07.2013 р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/15-93

9. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій : Постанова Національного банку № 275 від 17.07.2001 р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1289-05

10. Про порядок регулювання діяльності банків в Україні : Інструкція № 368 від 26.09.2001 р. (зі змін. і доп.) : Постанова Національного банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01

Основна література

11. Гроші та кредит : підручник (рек. МОНМС України) / За ред. С.К. Реверчука. – К. : Знання, 2011. – 382 с.

12. Гроші та кредит. навч. посіб. (рек. МОНМСУ України) / Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. – Львів : Новий світ 2000, 2011. – 432 с.

13. Коваленко Д.І. Гроші та кредит : теорія і практива : навч. посіб.: 3-

85

тє вид., допов. та перероб. (рек. МОНУ). – К. : ЦУЛ, 2011. – 352 с. 14. Крупка М.І. Гроші та кредит : навч. посіб. / М.І. Крупка,

М.С. Мрочко, Б.М. Вишивана, І.М. Крупка, О.В. Остафіль, С.М. Тесля, К.О. Ільїна, М.І. Петик; Ред.: М.І Крупка; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2010. – 406 с.

15. Гроші і кредит : в схемах та таблицях : навч. посіб. / К.Ф. Черкашина, Л.Ю. Сисоєва. – Київ. : ЦП «КОМПРИНТ», 2013. – 214 с.

16. Близнюк О.П., Шевчук І.Л. Гроші та кредит : курс лекцій / О.П. Близнюк, І.Л. Шевчук. – Х. : ДОД ХДУХТ, 2008. – 252 с.

Допоміжна література

17. Банківські операції : навч. посіб. (рек. МОНМС України) / Р.Р. Коцовська, О.П. Павлишин. – К. : Знання, 2010. – 390 с.

18. Береславська О. І. Дисбаланси валютного ринку України / О.І. Береславська // Вісник НБУ. – 2013. – № 3. – С. 3-19.

19. Вишивана Б.М., Щуревич О.І. Обов’язкові резервні вимоги – монетарний механізм регулювання грошового ринку // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2013. – Вип. 23.10. – С. 165-173.

20. Гроші та кредит : навч.-метод. посіб. для проведення практичних занять та організації самостійної роботи для студентів денної форми навчання спеціальності «Економіка підприємства», «Міжнародна економіка» (уклад. С. Б. Манжос, М. С. Косенко). – Полтава, 2010. – 100 с.

21. Гальчинський А.С. Теорія грошей / А.С. Гальчинський. – К. : Основи, 2011. – 421 с.

22. Глущенко С.В. Кредитний ринок : інститути та інструменти : навч. посіб. / С.В. Глущенко; Києво-Могилян. акад. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010. – 153 с.

23. Горбатюк Л.А., Диба М.І. Підвищення рівня монетизації економіки як важливий фактор макроекономічної стабільності України // Вісник КЕФ КНЕУ ім. В. Гетьмана. – 2011. – № 2. – С. 42-51.

24. Гроші та кредит: методичні вказівки для самостійної роботи студентів, проведення практичних занять і виконання контрольної роботи студентів / Харк. нац. ун-т. міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; уклад.: Є. М. Гелеверя – Х.: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2013. – 40 с.

25. Гроші та кредит: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / М.І. Мирун, М.І. Савлук, І.М. Лазепко та ін. – Вид. 2-ге, перероб і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 124 с.

1. Долан Эдвин Дж., Кэмпбелл Колош Д., Кэмпбелл Розмари Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика : Пер.с англ. – М., 1996. – 448 с.

2. Євтушенко О.А. Гроші та кредит : практикум / О. А.. Євтушенко, А. І. Якименко, Ю. В. Горячкіна; Дніпропетровський ун-т економіки та права. – Д. : ДУЕП, 2009. – 172 с.

86

3. Євразійські перспективи розвитку банківських систем : монографія/ за заг. ред. О. Костюка, М. Лін, Г. Омета. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 157 с.

4. Історія гривні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

5. Коваленко В.В. Банківська система України : монографія / В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва, К.Ф. Черкашина, О.В. Крухмаль. – Суми : УАБС НБУ, 2010. – 187 с.

6. Коваленко Д.І. Фінанси, гроші та кредит : теорія та практика : навч. посіб.. – К. : Центр навчальної літератури, 2013 – 578 с.

7. Корнєєв В.В. Модифікація форм фінансового посередництва в Україні / В.В. Корнєєв // Фінанси України. – 2013. – № 1. – С. 77-85.

8. Кредитно-инвестиционная деятельность банков Украины : монография / Е.И. Воробьева. – Симферополь : ИТ «АРИАЛ», 2010. – 396 с.

9. Кредитування : теорія і практика : навч. посіб. – К. : Знання, КОО, 2010. – 215 с.

10. Медвідь Т.В. Рівень монетизації економіки як важливий індикатор ефективності передавального механізму монетарної політики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dspace.uabs.edu.ua/

11. Михайловська І. М. Гроші та кредит : практикум : навч. посіб. / І.М. Михайловська, К.Л. Ларіонова. – Львів : Новий Світ-2000, 2008. – 310 с.

12. Національні паперові гроші України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://uk.wikipedia.org/wiki

13. Про еволюцію вигляду сучасної української гривні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // Політбоністіка // http://www.ukrcenter.com/library/read.

14. Рябініна Л.М. Теорія сучасних грошей : монографія / Л.М. Рябініна; Нац. банк України, Ун-т банк. справи. – К. : УБС НБУ, 2012. – 221 с.

15. Савченко Т.Г. Грошовий ринок : сутність, структура та інструменти. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2011_31/11_31_29.pdf

16. Ставерська Т.О., Іванюта О.М. Історія фінансів: навч. посіб. / Т.О. Ставерська, О.М. Іванюта – Харків : Вид. Іванченко І.С., 2013. – 83 с.

17. Стельмах В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін : монографія / В.С. Стельмах. – К. : Центр наукових досліджень НБУ, УБС НБУ, 2009. – 404 с.

18. Українські банкноти різних часів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://users.uc.iupiu.edu // banknoteworld.com

19. Федоров М.В. Валюта, валютні системи, валютні курси / Під ред. Ю.Г. Єрмолаєва. – К., 2009. – 152 с.

20. Храпкіна В.В., Крутушкіна В.В. Основні інструменти грошово-кредитнoї політики України в сучасних умовах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvfbi/2011_1/02.pdf

21. Чухно А.А. Природа современных денег, кредита и денежно-

87

кредитной политики / А.А. Чухно // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 3-4. 22. Шевчук І.Л., Близнюк О.П. Проблемні питання інфляційних

процесів в Україні / І.Л. Шевчук, О.П. Близнюк // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг : Зб. наук. праць / Редкол. : О.І. Черевко та ін.; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. – Харків, 2012. – С. 19-20.

Інформаційні ресурси

Додаткову інформацію для більш ретельного дослідження з СРС студент може знайти на офіційних сайтах державних органів центральної влади, галузевих міністерств або інших інформаційних порталах.

№ Власник порталу Режим доступу

1. Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua 2. Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua 3. Міністерство фінансів України http//minfin.gov.ua 4. Нацкомфінпослуг http://www.dfp.gov.ua/844.html 5. Національний банк України http://www.bank.gov.ua 6. Асоціація українських банків http://aub.org.ua

7. Banknote World - Paper Money Collecter http://www.banknoteworld.com

8. Електронний журнал «Деньги» http://dengi.ua/lastjournal.html

9. Вісник Національного банку України http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=60949

10. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського http://www.nbuv.gov.ua

11. Національна парламентська бібліотека України http://www.nplu.kiev.ua

12.

Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

http://lib-gw.univ.kiev.ua

Навчально-методичне видання

СТАВЕРСЬКА Тетяна Олександрівна ШЕВЧУК Ірина Львівна

АНДРЮЩЕНКО Ірина Сергіївна

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Підписано до друку 12.05.15. Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. –5,12 Наклад 100 пр. Зам. № 12-05

Видавництво та друк ФОП Іванченко І. С.

пр. Тракторобудівників, 89-а/62, м. Харків, 61135. Тел.: +38-057-756-09-25, +38-050-40-243-50.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів

видавничої продукції серія ДК №4388 від 15.08.2012 р. www.monograf.com.ua

ГРОШІ ТА КРЕДИТ -...

Documents