МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Балдик Денис Олександрович

УДК 631.16:330 638.1:338.43

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник

Кочетков Олексій Васильович

кандидат економічних наук, професор

Харків – 2016

2

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ............................................ 10

1.1. Економічна сутність економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств ................................................................... 10

1.2 Принцип біфуркації у формуванні та управлінні економічними

результатами .......................................................................................................... 20

1.3 Методичні підходи до оцінки економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств ................................................................... 30

Висновки до розділу 1 ................................................................................ 55

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ............................................ 57

2.1. Аналіз процесу формування економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств ................................................................... 57

2.2 Дослідження інструментарію управління процесом формування

економічних результатів ....................................................................................... 87

2.3 Розгляд альтернативних напрямів збільшення економічних

результатів у сільськогосподарському виробництві ....................................... 103

Висновки до розділу 2 .............................................................................. 130

РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАХОДИ

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ .......................................... 133

3.1. Обґрунтування моделі формування економічних результатів

сільськогосподарських підприємств ................................................................. 133

3

3.2 Моделювання оптимальної структури господарської діяльності

сільськогосподарського підприємства .............................................................. 144

3.3 Альтернативні напрями підвищення результативності

господарської діяльності сільськогосподарського підприємства .................. 159

Висновки до розділу 3 .............................................................................. 181

Висновки і пропозиції............................................................................... 183

Додатки

4

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні у переважній більшості країн світу

панують ринкові відносини. У таких умовах діяльність суб’єкта

господарювання зводиться до постійного руху вперед. Підприємство

зацікавлене в багатьох економічних чинниках, але насамперед воно

намагається досягнути позитивного економічного результату для свого

подальшого існування та розвитку. Отримання прибутку та унеможливлення

виникнення збитків – саме це стає першочерговим завданням для

господарства. Від розмірів цих двох взаємовиключних показників залежить

існування не тільки підприємства, але й процвітання держави та добробут

населення.

За часів незалежності законодавство України надало економічним

суб’єктам господарювання більше прав та свобод. Разом із тим, багато

підприємств не змогли ефективно використати наявні у них кошти й

налагодити прибуткову для себе діяльність. Вирішення цієї проблеми є на

сьогодні одним із найбільш складних завдань. Досвід останніх років

засвідчив, що не всі вітчизняні підприємства здатні до ведення ефективної

діяльності. Навіть наявність позитивних економічних результатів не дозволяє

багатьом із них реалізовувати свій подальший розвиток внаслідок відсутності

практики використання всього комплексу заходів. Варто вказати і на

дестабілізуючі зовнішні фактори, що оточують українських

товаровиробників: несприятливий інвестиційний клімат, недосконалість

законодавства та ін.

Загальні питання визначення сутності результатів діяльності,

форм і різновидів прибутку, їх взаємозв'язку, а також уточнення

властивостей їх функцій були розглянуті в працях закордонних вчених Е. Дж.

Долана, К. Р. Макконела, А. Сміта, Д. Рікардо.

Підвищення рівня економічних результатів є досить складною

проблемою, розробці якої присвячені дослідження вітчизняних учених

5

Бланка І. А., Дем’яненко М. Я., Дербенцева В. Д., Кочеткова О. В.,

Нестеренко С. А., Огійчука М. Ф., Олійника О. В., Пасхавера Б. Й.,

Рязанцевої В. В., Саблука П. Т., Яворської Т. І.

У такій ситуації для кожного сільгоспвиробника стає необхідним аналіз

формування економічних результатів і, як логічне продовження, – розробка

дієвих засобів щодо їх підвищення. З огляду на це тему дисертаційного

дослідження, присвячену розробці та реалізації напрямів з підвищення

економічних результатів сільськогосподарських підприємств, можна вважати

актуальною на сьогоднішній день.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є

розробка теоретико-методичних та практичних засад формування та

підвищення економічних результатів діяльності сільськогосподарських

підприємств за рахунок оптимізації та раціоналізації допоміжних і суміжних

видів діяльності та розвитку альтернативних галузей. Поставлена мета

зумовила необхідність виконання таких завдань:

- узагальнити теоретичні підходи до визначення сутності поняття

економічних результатів діяльності підприємств, що дозволить

ідентифікувати похідні економічної результативності;

- згрупувати окремі методичні підходи до оптимізації виробничої

структури сільськогосподарського підприємства з метою визначення

ключових чинників впливу на економічний результат;

- вивчити підходи до розвитку потенціалу діяльності галузей з метою

підвищення економічних результатів за рахунок невикористаних та

прихованих можливостей;

- для вдосконалення стратегії управління виробництвом

сільськогосподарської продукції розрахувати ефективність взаємного

впливу елементів виробничої системи на економічні результати

сільськогосподарського підприємства з метою визначення

альтернативних варіантів поєднання допоміжних і суміжних видів

виробництва продукції;

6

- розробити методику комплексної оцінки резервів підвищення

економічних результатів, основану на віднаходженні факторних домінант

впливу на раціоналізацію процесу використання власного капіталу;

- обґрунтувати пріоритетні напрями поліпшення економічних результатів

за рахунок розвитку допоміжних і суміжних видів діяльності та

альтернативних галузей, прикладом чого можна вважати виробництво

продукції бджільництва та інших видів продукції;

- довести необхідність використання додаткового потенціалу допоміжних і

суміжних виробництв та альтернативних галузей з метою формування та

збільшення економічного результату.

Об’єкт досліджень – процес формування економічних результатів

діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом досліджень є сукупність теоретичних, методичних та

прикладних аспектів освоєння незадіяного потенціалу суміжних галузей

сільськогосподарського виробництва як передумови підвищення

економічних результатів діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження Теоретичною і методологічною основою

дисертаційної роботи є основні положення економічної теорії, наукові праці

вітчизняних та зарубіжних учених з питань економічної результативності

діяльності сільськогосподарських підприємств на синергетичній основі

поєднання суміжних галузей, а також діалектичний метод пізнання та

системний підхід до вивчення досліджуваних явищ.

У процесі дослідження використано такі методи проведення

економічних досліджень: економіко-статистичний – для вивчення динаміки й

розвитку, групування і наочного зображення тенденцій змін досліджуваних

явищ, впливу чинників на відхилення; абстрактно-логічний – теоретичні

узагальнення й формування висновків; монографічний – при висвітленні

поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми, дослідження ринку

сільськогосподарської продукції; розрахунково-конструктивний – при

побудові й економічному обґрунтуванні підвищення економічних результатів

7

сільськогосподарських підприємств; системний підхід – для створення

економічно обґрунтованої моделі підприємства з максимально повним

циклом виробництва.

Обробку матеріалів дослідження здійснено з використанням сучасних

інформаційних технологій і програм.

Інформаційно-нормативною базою дослідження та обґрунтування

висновків і рекомендацій є чинні законодавчі та нормативно-правові акти,

офіційні статистичні дані Державної служби статистики України;

інформаційно-аналітичні збірники; наукові праці вітчизняних і зарубіжних

учених з питань формування економічних результатів сільськогосподарських

підприємств, а також результати власних досліджень і спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих

результатів дослідження формування економічних результатів

сільськогосподарських підприємств, що розкривають зміст дисертації та

характеризують її наукову новизну, належать такі:

вперше:

• розроблено науковий підхід до підвищення економічних

результатів діяльності сільськогосподарських підприємств за рахунок

оптимізації та раціоналізації допоміжних і суміжних видів діяльності та

альтернативних галузей, які на засадах біфуркації позитивно впливають на

підвищення економічної результативності основних видів діяльності;

удосконалено:

• методичний підхід до критеріїв відбору складових елементів

оптимізаційного моделювання за рахунок включення до моделі елементів, які

описують біологічний та агротехнологічний вплив на складові агробіоценозу

з подальшим формуванням економічного результату підприємства;

• стратегію управління виробництвом сільськогосподарської

продукції за рахунок створення оптимізаційної моделі виробничо-галузевої

структури, яка спирається на синергію від організації допоміжних і суміжних

видів діяльності та альтернативних галузей;

8

• систему організації заходів, пов’язаних із використанням

додаткового потенціалу за рахунок виконання агротехнологічних операцій,

що підвищують продуктивність, в окремий доходостворювальний вид

діяльності як основних, так і допоміжних, суміжних й альтернативних

виробництв;

дістали подальшого розвитку:

• визначення суті й змісту поняття «економічні результати», під

яким пропонуємо розуміти результат діяльності сільськогосподарських

підприємств, що відображає у комплексному вираженні загальноекономічні

та прибутково орієнтовані складові, спрямовані на прийняття найбільш

ефективних управлінських рішень;

• методика оцінки резервів підвищення економічних результатів на

основі комплексного дослідження основних показників впливу на

ефективність використання власного капіталу діяльності

сільськогосподарських підприємств;

• обґрунтовано та уточнено фактори та критерії господарювання, що

сприяють підвищенню ефективності виробництва альтернативних

галузей і мають позитивний вплив на економічні результати їх

виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що

теоретичні, методичні та прикладні результати дослідження можуть бути

використані сільськогосподарськими підприємствами у процесі формування

та підвищення рівня економічних результатів діяльності.

Теоретичні положення та інформаційно-аналітичні матеріали

дисертації використовуються в навчальному процесі Луганського

національного аграрного університету при викладання дисциплін

«Статистика», «Аналіз господарської діяльності», «Економічна діагностика»,

«Фінансовий стратегічний аналіз».

9

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою

роботою. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції, викладені

в дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки

дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на: міжнародній

науково-практичній конференції «Розвиток кооперативної ідеї: теоретичні та

практичні аспекти» (м. Полтава, Полтавська державна аграрна академія, 2-3

березня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові

трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва»

(м Мелітополь, Таврійський державний агротехнологічний університет, 10-

11червня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы

и перспективы развития региональной и отраслевой экономики в

исследованиях студентов” (смт Персіановське, Донський державний

аграрний університет, 13-15 березня 2012 р.); XXXXIII Міжнародному

Конгрес Апімондії м. Київ 29 вересня - 04 жовтня 2013 р. ; щорічних

науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу

Луганського національного аграрного університету (2007-2017 рр.).

Публікації. За peзультaтaми нaукoвих дocлiджeнь oпублiкoвaнo 12

нaукoвих пpaць зaгaльним oбcягoм 4,12 дpук. apк., з них: 10 poбiт – у

нaукoвих фaхoвих видaннях (3,3 aвт. apк.), у тoму чиcлi 8 – oднoociбних, 1

oднoociбнa публiкaцiя з iндeкcoм цитувaння включeнa дo мiжнapoднoї

нaукoмeтpичнoї бaзи Index Copernicus; 1 публiкaцiя у зapубiжнoму видaннi –

0,26 aвт. apк.; одна в колективній монографії – 0,19 aвт. apк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст

викладено на 184 сторінках комп’ютерного тексту і містить 42 рисунки (на

39 сторінках), 28 таблиць (на 31 сторінці), список використаних джерел

(201 найменування на 22 сторінках), 8 додатків (на 112 сторінках).

10

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств

Усе заради чого існує людина має на меті якийсь кінцевий результат.

Стосовно економічної складової цього узагальненого результату є прибуток,

котрий виступає як основна виробнича категорія товарного виробництва, що

характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Економічний результат діяльності сільськогосподарського

підприємства може бути охарактеризований сумою прибутку, що був

отриманий, та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують

головним чином від реалізації продукції, а так само від інших видів

діяльності.

Останніми роками велика частина підприємств – виробників

сільськогосподарської продукції були збитковими і нерентабельними,

залишилися без джерел формування фінансових ресурсів. Всі економічні

показники не мають чіткої тенденції. Тому об'єктивною стала необхідність

виведення аграрної реформи на організаційно вищий рівень, збільшення її

темпів на основі формування ефективного власника і розвитку

підприємницької діяльності.

Згідно «Податкового кодексу України» [133] прибуток виступає як

об’єкт оподаткування. З огляду на це даним законом визначено наступне:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який

визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на

11

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму

інших витрат звітного податкового періоду з урахуванням правил порядку

обчислення податку.

За думкою Саблука П.Т. [148], дохідність сільськогосподарського

виробництва – це не лише показник ефективності або неефективності одного

з напрямів підприємництва. Дохідність сільськогосподарського виробництва

– елемент взаємозв’язку цілого пласта суспільних відносин, які стоять вище

ніж просте забезпечення більшої прибутковості для окремого індивіда,

підприємства чи галузі. Тому до цієї проблеми необхідно підходити не

стільки з позицій підприємництва, скільки з позицій державотворення,

відповідно її оцінюючи.

Виходячи з логіки формування та підвищення результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств, як фінансових, так і економічних, постає

питання інтенсифікації, в т. ч. землеробства, що також суттєво впливає на

родючість ґрунтів. На певному проміжку часу такі зміни можуть бути

зафіксовані показниками економічної їх родючості. Але вони настільки

динамічні, що не завжди задовольняють запити практики стосовно їх

використання в економічних розрахунках.

Поряд з організаційними факторами на результат господарювання на

землі значно впливають зміни, що відбулися в аграрному секторі економіки:

зросли ціни на промислову продукцію, яка споживається сільським

господарством (техніка, пальне, добрива, будівельні матеріали тощо), що

призвело до значного підвищення собівартості сільськогосподарської

продукції; змінилася структура посівних площ, зросли виробничі витрати та

змінилося співвідношення їх елементів, у той же час знизилася врожайність

сільськогосподарських культур, у тому числі зернових; змінилися умови й

ціни реалізації сільськогосподарської продукції; різко скоротилося внесення

добрив, а відповідно погіршилася і родючість ґрунтів, у зв'язку з чим

урожайність сільськогосподарських культур знизилася до рівня, який

формується по суті за рахунок природної родючості ґрунтів [179].

12

Вихідною передумовою забезпечення дохідності агропромислової

діяльності є товарне виробництво і дія закону вартості. Другою передумовою

товарного виробництва є економічна відособленість виробників. На всіх

підприємствах першорядним узагальнювальним показником фінансових та

економічних результатів є прибуток. Цим положенням позначається

релевантна позиція і місце прибутку в економіці підприємства – прибуток

підприємства – це перевищення доходів від його діяльності над сумою

витрат, він є єдиною формою його власних накопичень.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування,

включаються до доходів звітного періоду за датою переходу покупцеві права

власності на такий товар, послуги та виконання робіт визначаються за датою

складання акту або іншого документу на підставі первинних документів, що

підтверджують отримання платником податку доходів, та складаються з:

– доходів від операційної діяльності;

– інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної

(контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-

якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає:

– дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

– дохід банківських установ.

Згідно з національним положенням (стандартом) бухгалтерського

обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [115] поняття

економічних результатів діяльності трактується за допомогою наступних

економічних термінів:

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження

активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного

капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів

або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу

13

(за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або

розподілення власниками);

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними

витрати;

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для

отримання якого були здійснені ці витрати.

Ряд авторів, Орлов О.О., Юденко В.А., Янковий В.О. [123, 193, 195], в

своїх публікаціях підкреслюють тісний зв’язок між теорією і визначенням, а

потім і аналізом фінансових результатів. Юденко В.А. відзначив, що в нашій

державі визначення фінансових результатів тривалий час підлягало строгому

державному регулюванню і у всіх без виключення випадках проводилося по

однаковій методиці. Такий підхід відповідав вимогам, які ставилися

економікою того часу, і був повністю виправданим, оскільки розвиток

виробництва проводився по встановлених державних планах, для порівняння

показників яких була необхідна повна ідентичність у встановленні

результатів діяльності, а якась додаткова інформація була просто зайвою, бо

по суті був один споживач інформації – державні органи управління, яким

підкорялося керівництво підприємств.

З подальшим розвитком ринкових відносин виникає вже не один

споживач інформації, а декілька, які розташовані на певних ієрархічних

сходах: держава в особі фіскальної служби і органів статистики, партнери

підприємства, власники підприємства, управлінський персонал [36]. Кожен з

перелічених споживачів інформації має свої наміри щодо діяльності

підприємства і її результатів, і ці наміри достатньо часто полярні.

У економічній теорії існує різні трактування питань [123, 184], які

стосуються кінцевої мети і суті діяльності підприємства. Найбільш поширене

твердження полягає в тому, що підприємство функціонує для отримання

максимального прибутку. При цьому застосовується поняття «Нормальний

прибуток», тобто такий, який би задовольняв підприємця. У основі такого

підходу існує поширена система ціноутворення, при якій ціна виробничого

14

продукту складається з собівартості і деяких надбавок. Останні і є прибутком

або, іншими словами, позитивним фінансовим результатом.

У економічній теорії існує думка, що джерелом простого відтворення є

дохід (виручка) від реалізації, джерелом розширеного відтворення є

прибуток, що отримується підприємством. Чим вище прибуток, тим більше

можливостей в господарстві відновлювати свою матеріальну базу, розвивати

нові виробничі програми. Вона сприятливо впливає на зростання

зацікавленості в підвищенні ефективності діяльності, в повнішій мобілізації

внутрішніх резервів підприємства для успішного досягнення поставлених

цілей [4].

Розглядаючи такий показник, як чистий прибуток, відзначимо, що він є

різницею між розміром прибутку до оподаткування і сумою податків і

обов'язкових платежів до бюджету. Таке визначення пропонує Огійчук М.Ф.,

при цьому мова йде про чистий або розрахунковий прибуток, тобто про

чистий фінансовий результат діяльності підприємства, а не тільки про чистий

прибуток або прибуток, який залишається після сплати податків [116]. Свою

точку зору він зумовив тим фактом, що певні платежі до бюджету

вилучаються, не дивлячись на загальний фінансовий результат роботи

підприємства. При цьому дані платежі вилучаються і при негативному

значенні прибутку, тобто фінансового результату, його загального значення і

за наявності збитку.

Прибуток і доходи є узагальнюючими показниками економічної та

фінансової результативності діяльності підприємств. Прибутковість значною

мірою пов’язана з досить суттєвим зростанням середньореалізаційних цін на

сільськогосподарську продукцію, але основними напрямами збільшення

прибутку залишаються фактори ефективного використання землі, зростання

виробництва товарної продукції з розрахунку на 1 га, або на 100 га

сільськогосподарських угідь, поліпшення її якості та зниження собівартості

[94].

15

Одним із важливих параметрів, роль і значення якого суттєво

відрізняється від звичних та прийнятних на пострадянському просторі

показників економічної ефективності, є показник економічної

результативності. В умовах суцільного й багаторівневого дотування та

економічних преференцій у країнах ЄС, рівень рентабельності свідчить не

лише про ефективність виробничо-комерційної діяльності, але й про

ефективність і результативність економічної підтримки, яка, в свою чергу, є

диференційованою. Тому в практиці FADN (англ. - Farm Accountancy Data

Network) використовують спеціальну методику визначення економічної

результативності (рис. 1.1) [39].

Продукція

рослинництва

Продукція

тваринництва

Інші види

продукції

Сальдо

виробничих

дотацій та

податків

Виробниче споживання Валова додана вартість

Прямі витрати Інші витрати

Амортизація Чиста додана

вартість

Сальдо

інвестиційних

дотацій та

податків

Дохід з аграрної

діяльності

Рис.1.1. Структурний взаємозв’язок показників економічної

результативності за методикою ЄС FADN

Взагалі, в науковій вітчизняній літературі, та в деяких закордонних

публікаціях [25, 82], зустрічається асоціювання в трактуванні фінансового та

економічного результату, що на наш погляд є недоцільним, оскільки до

фінансового результату, за визначенням національних бухгалтерських

стандартів відноситься виключно прибуток.

Саблук П.Т. відзначив [147], що фінансові результати господарської

діяльності сільськогосподарських підприємств включають прибуток від

16

реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а також від діяльності,

яка відбувається по завершенні реалізації.

Палій В. Ф. зауважує [131], що результат господарської діяльності за

звітний період є приростом (або зменшенням) чистої вартості майна

підприємства за даний період, що утворився в ході господарської діяльності.

Результат господарської діяльності визначається підрахунком і

балансуванням всіх прибутків і всіх збитків (або втрат) за звітний період.

Врублевський М.Д. відзначає [34], що існує багато аспектів

визначення фінансових результатів, використання прибутку на підприємстві,

що майже не береться до уваги вітчизняними виробниками або взагалі їм не

відомі. До таких аспектів можна віднести аналіз витрат виробництва, доходів

і фінансових результатів.

Прибуток, займаючи центральне місце в ринковій економіці, є

стимулом для суб'єктів господарювання якомога ефективніше

використовувати наявні трудові, матеріальні і фінансові ресурси. Залежно від

мети і практичного призначення у кожному конкретному випадку обирається

оптимальний комплекс факторів впливу (рис. 1.2).

Рис.1.2. Класифікація факторів впливу економічних результатів

діяльності підприємства1

1 Узагальнено автором на основі [33, 154]

17

Ефективність господарської діяльності підприємства визначається у

показниках економічних результатів, в яких відбивається рівень

використання капіталу і робочої сили, положення розрахунків і вплив

формування виручки, податків, платежів і зборів на величину чистого

прибутку як джерела створення фондів накопичення і соціальної сфери.

Об'єктами економічного стану підприємства є показники, суть

методики яких полягає у визначенні величини кожного з них, виявлення і

вимірюванні чинників їх зміни, резервів їх поліпшення.

Головна мета фінансової і господарської діяльності підприємства

зводиться до одного стратегічного завдання – підвищення прибутковості,

нарощування власного капіталу і забезпечення стійкого положення на ринку.

Для цього воно повинне постійно підтримувати платоспроможність і

рентабельність, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Економічний потенціал господарюючого суб'єкта, з огляду формування

економічних результатів, може бути охарактеризований двояко: з позиції

майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення.

Обидві ці сторони господарської діяльності взаємозв'язані – нераціональна

структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення

кінцевих економічних результатів і навпаки. Так, невиправдане марнування

засобів в неходових товарах, дебіторській заборгованості може вплинути на

своєчасність поточних платежів, а невиправдане зростання позикових засобів

призведе до необхідності скоротити майно підприємства для розрахунків з

кредиторами.

Багатоплановий характер показників, що відображають економічні

результати господарської діяльності, обумовлюють пріоритетність

визначення складу цих показників. Інтегруючим відображенням таких

результатів є прибуток. Він носить більш акумулюючий характер та,

насамперед, має високий рівень самостійності і релевантності.

18

В залежності від наукового підходу економічний результат може бути

як прибутком, так і сумою прибутку та витрат на його отримання. При цьому

обов’язковою умовою має бути ототожнення прибутку з економічним

ефектом. Можна виділити основні характеристичні складові економічних

результатів за рівнем релевантності:

1) прибуток;

2) дохід;

3) продукція підприємства;

4) приріст власного капіталу;

5) приріст ринкової вартості підприємства.

На сьогодні серед учених-економістів існують різні точки зору на

визначення прибутку та інших складових фінансових та економічних

результатів діяльності (Додаток А).

Одній групі економістів, таких як Бланк И.А., Дем’яненко М. Я.,

Кудинова М. Г., Покропивний С. Ф., Рязанцева В. В., Табурчак П. П.,

притаманна думка про те, що прибуток – це та частка, що опиняється в

розпорядженні підприємства після компенсації усіх витрат, які пов’язані з

виробництвом та реалізацією продукції, а також іншими видами діяльності

[25, 42, 76, 135, 146, 169].

Інша група вчених – Антоненко О. Б., Олексюк О. І., Момот Т. В.,

Михальчук Л. В., Цвєтнова О. В., Іванілов О. С. – розглядають прибуток,

фінансові та економічні результати, як економічну категорію, що являє

собою грошове вираження вартості реалізованого чистого доходу, основну

форму грошових накопичень суб'єктів, що господарюють [6, 119, 111, 108,

185, 58].

Група таких вчених, як Саблук П. Т., Михалевич М. В., Олійник О. В.,

Бабицька О. О., Вороніна О. О., Дорогань Л. О. вважають, що прибуток

доцільно розглядати як з позиції його економічного змісту, так і в якості

економічної категорії. До того ж, якщо звернутися до визначення прибутку, з

точки зору його економічної сутності та результативності, то в цьому разі він

19

представляє собою чистий прибуток, створений у сфері матеріального

виробництва в процесі підприємницької діяльності. Визначення прибутку, в

т.ч. й ототожнюваних з ним економічного результату, як узагальнюючого

показника економічної категорії відображає сукупність відношень суб'єктів

господарювання, які беруть участь у формуванні і розподілі національного

доходу [148, 107, 121, 9, 33, 48].

Аналіз розглянутих підходів вітчизняних та закордонних авторів до

визначення категорійного апарату визначення тотожних фінансових та

економічних показників результативності діяльності показує, що вони

певною мірою сходяться. Кожне окреме тлумачення розкриває конкретну

сторону цієї складної і багатобічної категорії. Більшість трактувань

економістів, що було проаналізовано, приділяють увагу методам оцінки

розміру прибутку і при цьому не досить поглиблено розкривають зміст

цього показника. Разом з тим вчені-дослідники одностайні в думці, що

прибуток є орієнтиром для розвитку і водночас виступає в якості головного

показника який відображає фінансовий та економічний результат діяльності

підприємства.

Власні наукові вишукування дозволили запропонувати власне

тлумачення економічних результатів діяльності сільськогосподарських

підприємств – вони мають відображати у комплексному виражені із

залученням найбільш вагомих показників, що характеризують кінцеві

результати діяльності підприємства, загальноекономічні та прибутково

орієнтовані складові, які дозволяють приймати найбільш ефективне

управлінське рішення.

20

1.2 Принцип біфуркації у формуванні та управлінні економічними

результатами

В умовах сьогоденних економічних реалій необхідною умовою

існування та розвитку сільськогосподарських підприємств є результативність

господарювання, яке має узагальнення в формі прибутку – економічних

результатів. Основні напрями формування чистого прибутку в

сільськогосподарських підприємствах представлені на рисунку 1.3. Нами в

подальшому буде розглядатися виключно операційний прибуток, оскільки

елементи наукової новизни акцентують свою дію на цей вид діяльності.

Фактори та склад доходів

і витрат від інвестиційної

діяльності

Фактори та склад доходів

і витрат від фінансової

діяльності

Прибуток від

операційної

діяльності

Прибуток від

інвестиційної

діяльності

Прибуток від

фінансової

діяльності

Прибуток від

надзвичайних

подій

Склад прибутку і збитку від

надзвичайних подій Чистий прибуток (збиток)

Фактори, що впливають на

розмір прибутку від реалізації Складові інших операцій та

доходів і витрат

Величина адміністративних

витрат та витрат на збут

Рис. 1.3 Схема формування прибутку2

Сотні підприємств щороку вирішують одні й ті ж завдання, як

працювати, що треба зробити, яку продукцію випускати, в якому обсязі, за

якою ціною продавати і т. д., щоб покрити всі виробничі витрати і отримати

певний прибуток. Краще, якщо більше, гірше, якщо він виявиться незначним.

2 Узагальнено автором на основі [134, 184]

21

І зовсім погано, якщо виробництво виявиться збитковим. Для вирішення цих

завдань використовується прогнозування прибутку. Воно робиться

підприємством при дотриманні певних умов, які впливають на формування

прибутку в даний момент (рис. 1.4) [181].

Рис. 1.4. Порядок формування прибутку за показниками фінансових

результатів3

Процес формування прибутку у сільському господарстві є досить

специфічним. Приказок О.В. [139] виділяє такі особливості формування

3 Узагальнено автором на основі [135, 184]

Дохід від реалізації

(чистий продаж)

)

Виробнича (продуктивна) собівартість продажу

Сировина, матеріали, паливо, енергія

Пряма заробітна плата

Загальновиробничі витрати

Валовий прибуток Операційні витрати

Витрати з реалізації

Амортизація

Загальні та адміністративні витрати

Операційний прибуток Фінансові витрати

Фінансові доходи

Прибуток до

оподаткування Податок на прибуток

Чистий прибуток (після

оподаткування) Дивіденди за акціями

Нерозподілений прибуток

22

прибутку сільськогосподарських підприємств, які випливають із

особливостей їх діяльності:

1. Висока ймовірність недотримання прибутку в результаті природних

обставин, що не залежать від підприємства.

2. Частина прибутку має бути спрямована на придбання та утримання

недешевих основних засобів.

3. Формування прибутку згідно звітності відбувається незалежно від

періоду закінчення виробничого процесу.

4. За частиною продукції не формуються фінансові результати,

оскільки вона надходить до внутрішнього обороту.

5. Застосовується різний порядок формування прибутку, оскільки

передбачені особливі організаційно-правові форми аграрних підприємств.

6. Значний вплив на процес формування прибутку мають природно-

кліматичні фактори (характерна сезонність виробництва).

Проте в умовах ринкової економіки на діяльність підприємства можуть

впливати різні фактори, в тій чи іншій мірі визначати напрямок дій

керівництва. Вибір оптимального шляху розвитку підприємства, що сприяє

досягненню максимального прибутку, можливий тільки з урахуванням

впливу найбільш значимих факторів.

Ряд вчених [3, 35, 81] вбачають суть економічної категорії прибутку в

тих функціях, які він реалізовує: нагромадження, стимулювання, розподіл.

Функція нагромадження проявляє себе у тому, що прибуток є основним

джерелом збільшення власних активів підприємства (наприклад, придбання

основних і оборотних фондів) та гарантом розширеного виробництва. У

привласненні й розподілі прибутку між підприємством та власниками чи між

підприємством та державою виражається функція розподілу. Функція

стимулювання полягає в залучені управлінського персоналу за результатами

року, підняття рівня оплати праці за високі виробничі показники. Крім

вищенаведених функцій, які виконує прибуток, можна навести й такі, як

стимулювання ризику й виправлення помилок. У діловому світі прибуток є

23

свого роду сигналом про найбільш вигідні сфери діяльності для

підприємства, тобто саме прибуток показує, де можна підняти ціни, і

водночас він є стимулом для інвестування у ці сфери. Підприємство може

отримати прибуток тоді, коли йому вдасться трансформувати вхідні ресурси

у товари і послуги, вартість яких перевищує початкові витрати на придбання

ресурсів.

Система формування прибутку свою першорядну мету та головні

завдання реалізує через виконання певних функцій. Наведені функції

розбивають на дві головні групи [67], які вже визначаються комплексним

сенсом системи управління прибутком.

1. Функція управління прибутком як управляючої системи – складові

частини процесу управління незалежно від виду діяльності підприємства,

його організаційної та правової форми, розміру та форми власності. В науці

дана функція управління характеризуються як загальна.

2. Функція управління прибутком як особливої області управління

підприємством – зміст цієї функції визначається точним об’єктом належної

системи.

Взаємозв'язок функцій управління прибутком робить його тим

елементом ведення господарської діяльності, в якому перетинаються

економічні інтереси суспільства, підприємства і кожного працівника. З цього

і випливає поліморфність показників прибутку, кожний з яких різниться

чітким економічним змістом.

В залежності від функції, які виконує прибуток підприємства, видів

діяльності, від порядку визначення, джерел формування прибутку, періоду

формування прибутку і т.д., в економічній літературі виділяють різні його

види. На сьогодні нараховується широкий спектр підходів до класифікації

прибутку підприємства. Проведений нами аналіз робіт вчених-економістів

[10, 38, 47, 144, 184] показав, що підходи до класифікації мають різний

ступінь агрегування і дезагрегування.

24

На наш погляд, при проведенні класифікації інструментарію

управління та підходів щодо формування прибутку доцільно

використовувати комплексний підхід, який враховує взаємозв’язок умов

формування та управління прибутку з його функціями і видами (рис. 1.5)

[47].

Головною метою формування та управління прибутком є забезпечення

максимізації економічних результатів власників підприємства в поточному та

перспективному періоді. Ця мета в своїй центральній лінії завдань має

забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами

держави і робітниками підприємства. Тобто забезпечується виконання дії

принципу біфуркації (лат. bis — двічі, лат. furca – вила, – роздвоєння).

Держава зацікавлена у підвищенні ефективності діяльності

сільськогосподарських підприємств тому, що: по-перше – це дозволяє

поліпшити позиції продовольчої безпеки держави, а по-друге –

забезпечується стабільне надходження до бюджету. Зацікавленість

підприємства полягає в тому, що при підвищенні результатів, як фінансових

так і економічних, зростає частка прибутку, що залишається в його

розпорядженні та забезпечуються економічні та фінансові передумови

подальшого сталого розвитку підприємства. Робітники таку результативність

пов’язують із збільшенням можливостей для матеріального та соціального

заохочення.

Таким чином, задіяння принципу біфуркації у механізмі управління та

формування економічних результатів спрямоване на сталий та гармонічний

розвиток суспільства, на інтереси та вигоди людини, як основної, з точки

зору економічної людяності4, ланки в системі координат основних факторів

виробництва – через створення балансу економічних інтересів усіх суб’єктів

формування та управління прибутку.

4 Економічна людяність – альтернативність вибору з переліку можливих напрямів витрат

необхідних (постійних) для нормального життєзабезпечення людини та перевищення їх корисної вартості

над витратами різнорелевантних другорядних потреб.

25

26

Використовуючи принцип біфуркації при формування економічних

результатів, з огляду на економічну доцільність, варто зазначити – що

кожний окремий суб’єкт економіки має альтернативність вибору своїх

витрат, в т.ч. в розрізі постійних та змінних. Обидва види витрат в своїй

основі мають певні принципи – постійні не міняють свого розміру від зміни

рівня виробництва, а змінні, навпаки, – не мають жорсткої диференціації від

кількості продукції що виробляється. Однак недостатньо уваги приділяється

корисності понесених витрат, тобто їх ефективності, та якщо в суто

економічних рамках на рівні підприємства підрахувати цей ефект є реальна

можливість, то стосовно окремо взятого індивідуума – цей процес зазнає

певних труднощів при розрахунку. Наприклад, якщо зіставити витрати що

несе підприємство, чи окреме домогосподарство на ліки та продукти

харчування для забезпечення нормальної життєдіяльності – випливає той

факт, що цьому напряму не надається достатньої уваги. Достатньо

застосувати економічну доцільність на засадах принципу біфуркації та

поєднавши одні складові та розмежовуючи інші – досягти бажаного

результату. Тобто витрати на ліки в середньому на місяць можна,

згрупувавши їх за віком в якості факторної ознаки, співставити з витратами

на продукти харчування, які в свою чергу поділені на певні групи з акцентом

на корисні. Потім розрахувати певний коефіцієнт економічної доцільності,

який має характеризувати певну залежність між цими двома напрямами

витрат. Корегувати складові цих витрат в бік подвоєння ефекту від їх

корисної дії.

Продовжуючи тему розвитку задіяння принципу біфуркації

пропонуємо розглянути узагальнене ілюстрування такої дії у бік конкретного

напряму виробництва сільськогосподарської продукції – бджільництво (рис.

1.6).

27

Рис. 1.6. Узагальнена схема задіяння принципу біфуркації в межах

формування економічних результатів5

На наш погляд, досягнення кінцевої мети діяльності суб’єкта економіки

зосереджується на виконанні певного переліку дій, що й дозволяють досягти

бажаних результатів. Однак, якщо концентрувати увагу не лише на інтересах

окремого суб’єкту, а на загальнодержавних орієнтирах напрямів розвитку, з

огляду агропромислової політики та виробництва високопотенційних

продуктів харчування та сировини для її виготовлення, постає нагальне

питання вибору пріоритетів подальшого можливого розвитку аграрного

виробництва за його напрямками.

Ульянченко О.В. у своїх працях підкреслює важливість задіяння

додаткових та незадіяних ресурсів підприємства: «Ресурсонасиченість як

5 Розроблено автором

28

фактор ефективності діє до певних меж, коли споживчі ресурси окупаються

додатковою продукцією. Наступні періоди характеризуються зростанням

виробництва без значного підвищення продуктивності земель, прибутковості

галузі. У цьому випадку виникає необхідність в якісній зміні ресурсів, їх

модернізації, заміні. Прикладом може служити постійне покращання якості

садивного матеріалу, використання нових сортів, що створює умови для

переходу на ресурсозберігаючі технології вирощування

сільськогосподарських культур»[176].

Використовуючи принцип біфуркації, залучається нагода досягти

найбільш суттєвих економічних результатів, через створення механізму їх

формування. Таким механізмом може бути запропонований принцип вибору

напрямів виробництва, а саме – задіяна галузь та виробництво її продукції

має забезпечувати, як мінімум, два напрями дії: підвищення ефективності

загальної діяльності підприємства, тобто підвищення ФЕР, та асимілювання з

іншими галузями та підгалузями виробництва. Зв’язків за напрямами впливу

та дії може бути набагато більше. Тобто вплив одного виду виробництва

сільськогосподарської продукції має безпосереднє чи опосередковане

втручання в інші. На нашу думку, таким видом діяльності може бути

бджільництво, бо саме воно має найбільший вплив та кількість точок дотику

з іншими видами виробництва, галузями аграрного комплексу (рис. 1.7).

29

Рис. 1.7. Схема впливу біфуркації в галузевій структурі

сільськогосподарського підприємства6

В якості доведення оптимальності вибору бджолярства на принципі

біфуркації може виступати простий приклад – через кормову базу для

скотарства, заснованої на багаторічних травах та природних пасовищах та

луках, що підсилені точковим підсівом дикорослих медоносів, можна в

повному обсязі досягти принципу біфуркації у формуванні економічних

результатів завдяки задіянню одного з елементів виробничої системи по двох

напрямках одночасно, без понесення додаткових витрат (рис. 1.8). Тобто

більш повна реалізація природного потенціалу наявних економічних та

фінансових похідних.

6 Розроблено автором

Економічні результати сільськогосподарського підприємства

Реалізація продукції

Тваринництво Рослинництво

кормова база

добрива

Виробництво продукції

М'ясний та

молочний

напрям

Інші та

альтерна-

тивні

напрями

Кормовий

напрям Товарний

напрям

Бджільництво

30

Рис. 1.8. Задіяння принципу біфуркації на конкретному прикладі7

Іншими словами, в сучасному сільськогосподарському виробництві за

великим переліком технологій та техніки слід використовувати такі підходи,

що дозволяють задіяти не тільки їх явний потенціал, закладений у їх основу,

але й вишукувати неявні можливості задля покращення кінцевих результатів.

1.3 Методичні підходи до оцінки економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств

Існує безліч підходів щодо аналізу фінансових та економічних

результатів діяльності підприємства. Ми розглянули найбільш поширені з

них. За визначенням Мец В.О. [104] пропонується певна методика аналізу, на

основних складових якої ми сконцентруємо увагу. Прибуток до

оподаткування характеризує фінансовий результат усіх видів господарської

діяльності підприємства. Аналіз прибутку до оподаткування можна

представити у вигляді моделі факторного аналізу цього показника (рис. 1.9).

7 Розроблено автором

Бджільництво

Штучна та природна кормова база

Скотарство

Запилення та

підвищення

врожайності

ентомофільних культур

та посилення

врожайності медових

дикоросів

Забезпечення

якісними кормами

та розповсюдження

насіння медових

дикоросів природнім

шляхом на

пасовищах

31

Рис. 1.9. Структурно-логічна схема формування прибутку8

Після загальної оцінки розміру прибутку до оподаткування на

підприємстві необхідно перейти до факторного аналізу прибутку. Для цього

за даними фінансової звітності і плановими даними аналізується за

наступним алгоритмом – на зміну прибутку мають вплив такі фактори:

1. Зміна прибутку від реалізації продукції.

8 Складено на основі [104]

Прибуток

1.Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг

1.1.Обсяг реалізованої продукції

1.1.1.Випуск товарної продукції

1.1.2.Залишки нереалізованої продукції

1.2.Структура

реалізованої продукції

1.3.Повна собівартість реалізованої продукції

1.4.Ціни реалізованої продукції

2.Прибуток від іншої реалізації

2.1.Прибуток від продажу товарно-матеріальних цінностей

2.2.Прибуток від реалізації продукції підсобних господарств

2.3. Прибуток від реалізації основних фондів та нематеріальних активів

3.Позареалізаційні операції

3.1.Від цінних паперів і пайової участі у спільних підприємствах

3.2.Штрафи, пені, неустойки за вирахуванням сплачених

3.3.Прибутки, збитки минулих років виявлених в поточному році

3.4.Надходження заборгованості

3.5.Фінансова допомога від інших підприємств і поповнення фондів спеціального призначення

1.4.1.Підвищення цін 1.4.2.Порушення стандартів, технічних умов, рецептури

1.4.3.Зміна кон’юнктури ринку

32

1.1. Зміна обсягу реалізованої продукції.

1.2. Зміна випуску продукції.

1.3. Зміна залишків нереалізованої продукції.

1.4. Зміна структури реалізованої продукції.

1.5. Зміна повної собівартості реалізованої продукції.

1.6. Зміна цін на реалізовану продукцію.

2. Зміна прибутку від іншої реалізації продукції, робіт, послуг.

3. Зміна позареалізаційних результатів.

Аналіз прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично

одержаного прибутку за звітний період із даними за минулий рік

(розраховується темп зростання прибутку) з даними плану (прогнозу)

прибутку за звітний період. При цьому детально аналізуються складові

частини прибутку, вивчаються особливості їх формування за звітний період,

аналізується структура прибутку за звітний період.

З метою досконалого вивчення прибутку на підприємстві може

застосовуватися така модель економічного аналізу, що базується на даних

річної звітності. Однак дана методика не охоплює складових, що несуть у

собі відображення важливих виробничих можливостей підприємства.

При аналізі фінансових результатів, як відзначають автори

Савицька Т.В. і Рязанцева В. В., і на що ми неодноразово вказували,

особливу увагу необхідно звернути на суму прибутку і рівень рентабельності

[146, 149].

Як правило, при аналізі фінансових результатів діяльності

підприємства використовують прибуток від реалізації. Його аналіз

проводиться по певній схемі (рис. 1.10).

33

Рис. 1.10. Схема проведення факторного аналізу прибутку від

реалізації9

Дані традиційні методи аналізу, як відзначає Боруцький А., мають ряд

складнощів в їх проведенні і недоліків [27]:

1. Відсутність необхідних статистичних даних;

2. Високий ризик невірогідності бухгалтерської звітності;

3. Складність, а іноді, і неможливість провести перевірку

бухгалтерської звітності за допомогою незалежного аудиту для

більшості сільськогосподарських підприємств;

4. Відсутність нормативних даних, які б підходили для ефективного

порівняльного аналізу;

5. Висока інфляція, що створює складнощі при аналізі тенденцій, не

враховується зміна вартості грошей в часі.

9 Удосконалено на підставі [149, 169]

Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг

Ціна реалізації

продукції

Собівартість

реалізованої

продукції

Обсяг

реалізованої

продукції

Структура

товарної

продукції

Цінові

діапазони на

ринках збуту

Якість

продукції

Терміни

реалізації

Канали

реалізації

Обсяг

виробництва

товарної

продукції

Рівень

витрат на

одиницю

продукції

Витрати

сировини і

матеріалів

на одиницю

продукції

Валове

виробництво

продукції

Раціональне

використання

на

внутрішньо-

господарчі та

інші потреби

Попит на

продукцію

Платіжні

можливості

покупців

Життєвий

цикл

продукції

34

Проте, не дивлячись на всі негативні моменти, в наший країні

найчастіше застосовуються саме ці прийоми аналізу. Тоді як в зарубіжних

країнах більшою популярністю користуються такі методи аналізу як

маржинальний прийом і прийом дисконтування. У основі першого лежить

окремий облік постійних і змінних витрат, а фінансовий результат

визначається як різниця між доходами і змінними витратами; у основі

другого лежить коефіцієнт дисконтування, який дає можливість визначити

нинішню вартість майбутніх грошей.

Існують й вітчизняні новітні підходи до аналізу дохідності

(прибутковості) аграрного виробництва та його підвищення. Один з таких

запропонований Саблуком П.Т. Він пропонує на першому етапі поділити всі

фактори на зовнішні та внутрішні, але сама новітність полягає у підході до

підбору цих факторів, аналізі законодавчої складової, змісті та стану впливу

фактора, й саме головне – це схема впливу (механізм та інструментарій)

[148].

Для встановлення конкретних причин збільшення прибутку до

оподаткування в результаті зростання прибутку від реалізації продукції

необхідно проаналізувати прибуток від реалізації продукції, який має

найбільшу питому вагу в складі прибутку від реалізації. Методика аналізу в

усіх випадках однакова: порівнюються фактичні дані з даними попереднього

звітного періоду або плану, розраховується загальна сума зміни прибутку від

реалізації, після чого розраховуються фактори, які змінили фактичний

прибуток від реалізації від базового. На зміну прибутку від реалізації

продукції впливають такі фактори:

1. Зміна обсягу реалізованої продукції.

2. Зміна цін.

3. Зміна повної собівартості реалізованої продукції.

4. Зміна структури реалізованої продукції.

Вплив перелічених вище факторів на зміну прибутку від реалізації

розраховується:

35

1. Зміна обсягу реалізованої продукції розраховується шляхом

перемноження суми прибутку від реалізації на коефіцієнт перевиконання

(невиконання) плану з реалізації продукції.

Коефіцієнт виконання плану з реалізації продукції розраховується як

відношення планової собівартості фактично реалізованої продукції до

планової собівартості запланованої для реалізації продукції.

2. Вплив зміни цін розраховується як різниця між фактичною виручкою

від реалізації продукції і за планом на фактичний обсяг реалізації.

3. Вплив зміни повної собівартості реалізованої продукції

розраховується як різниця між фактичною повною собівартістю реалізованої

продукції і повною собівартістю реалізованої продукції за планом на

фактичний обсяг реалізації.

В одержаній сумі знаходять відображення і зміни цін порівняно з

планом на сировину, матеріали, паливо, зміни тарифів на електроенергію. А

цей фактор, як відомо, не залежить від діяльності підприємства, і тому в

процесі більш детального аналізу він вивчається як самостійний.

4. Вплив на прибуток зміни структури реалізованої продукції

розраховується тому, що рівень рентабельності різних видів продукції

неоднаковий. При підвищенні в загальному обсязі реалізації (в порівнянні з

планом) питомої ваги більш рентабельних товарів прибуток від реалізації

збільшується і навпаки.

Дана методика охоплює фактори впливу на кінцевий результат лише

першого порядку, тому для пошуку резервів збільшення економічних

результатів розрахованих висновків за даною методикою недостатньо.

В ринкових умовах підприємства зацікавлені у випуску більш

рентабельної продукції.

Відомо декілька способів розрахунку впливу цього фактора на зміну

прибутку від реалізації продукції [104].

36

1. Порівнюється сума прибутку від реалізації продукції за планом на

фактичний обсяг реалізованої продукції з плановим прибутком, який

перераховується на коефіцієнт виконання плану з обсягу реалізації.

2. Плановий прибуток перемножується на різницю між коефіцієнтом

зростання обсягу реалізованої продукції в оцінці щодо базової собівартості.

Коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції за відпускними

цінами розраховується за формулою:

К1 = Роф : Ро, де: (1.1)

К1 - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції за відпускними

цінами;

Роф - фактично реалізована продукція за відпускними цінами;

Ро - реалізація продукції за відпускними цінами підприємства за

базисом.

Коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції в оцінці за базовою

собівартістю:

К2 = Соф : Со, де: (1.2)

К2 - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції в оцінці за

базовою собівартістю;

Соф - повна собівартість продукції за базисом на фактично реалізовану

продукцію;

Со - повна собівартість продукції за базисом.

3. Цей спосіб розрахунку впливу зміни структури реалізованої

продукції здійснюється у такий спосіб: фактична повна собівартість

реалізованої продукції перемножується на різницю в рівні рентабельності за

планом на фактичний обсяг реалізації і плановим рівнем рентабельності.

Розрахунок впливу цього фактора на зміну прибутку від реалізації

продукції можна розрахувати за формулою:

ДП = Сф × (Рроф – Рро), де: (1.3)

ДП - зміна суми прибутку в результаті структурних змін у складі

продукції;

37

Сф - повна фактична собівартість реалізованої продукції;

Рроф - рівень рентабельності за фактичного обсягу реалізації;

Рро - плановий рівень рентабельності реалізованої продукції.

На завершені аналізу складається зведена таблиця, до якої вносяться

одержані результати для підбиття підсумків та виявлення «проблемних»

напрямів за факторами у діяльності підприємства.

Дана методика дозволяє отримати лише крапкові висновки щодо

розмірів збільшення економічних результатів, та не дозволяє комплексно

віднайти напрями поліпшення аналізуємих показників.

Схожий підхід до загального аналізу фінансових результатів

розроблений у праці Попович П. Я. [137], який стверджує, що сума прибутку,

яку одержує підприємство, обумовлена обсягом реалізації продукції, її

якістю і конкурентоздатністю на внутрішньому і зовнішньому ринках,

асортиментом, рівнем витрат та інфляційних процесів, що неминуче

супроводжують становлення ринкових відносин.

Система показників фінансових результатів містить у собі не лише

абсолютні, а й відносні показники ефективності господарювання. До них

належать показники рентабельності. Розраховують й аналізують загальну

рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших

показників. Чим вищий рівень рентабельності, тим вища ефективність

господарювання підприємств як самостійних товаровиробників.

Звідси головними завданнями аналізу фінансових результатів

діяльності підприємства є:

оцінювання динаміки абсолютних показників фінансових

результатів (прибутку і рентабельності):

визначення спрямованості і розміру впливу окремих чинників на

суму прибутку та рівень рентабельності;

виявлення й оцінювання можливих резервів зростання прибутку і

рентабельності;

аналіз порогу прибутку.

38

Структурний аналіз прибутку доказує, що основне джерело його

формування – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Він є

кінцевим результатом діяльності підприємства не лише у сфері виробництва,

а й у сфері обігу. Формалізований розрахунок прибутку від реалізації

продукції (Р) можна подати у такому вигляді:

PQ=QP −S−K−У, (1.4)

де QP - виручка (нетто) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

(за мінусом ПДВ, акцизів й аналогічних обов’язкових платежів);

S - собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

К - комерційні витрати;

У - управлінські витрати.

В цілому розроблена автором методика споріднена із попереднім

автором (також фігурує коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції), однак

інструментарій є більш широкого спектру. Завузьким вважає й сам автор

такий підхід. У роботі розглянуто методи функціонального детермінованого

аналізу прибутку, що базується на розкладанні аналізованого показника на

складові елементи, але при цьому не враховували складні зв’язки, які

виникають між прибутком та іншими вартісними якісними показниками:

продуктивністю праці, фондовіддачею, матеріаломісткістю, якістю продукції

тощо.

Аналіз системи складних взаємозв’язків між показниками передбачає

застосування методів стохастичного аналізу, до яких належать кореляційний

і регресивний багаточинникові аналізи.

Точності розрахунків ступеня впливу чинників на результативний

показник і одночасно вищої статистичної надійності досягаються шляхом

зведення множини вихідних економічних показників до кількох

узагальнювальних характеристик, тобто до комплексних чинників (головних

компонентів). На основі цих чинників будують регресивне рівняння:

Yі=а0+аi1F1+ аi2F2+ аiFi (1.5)

де Yi - результативний показник (прибуток);

39

а - ваговий коефіцієнт при головному компоненті;

Fi — узагальнювальні чинники (головний компонент).

Виділені у процесі статистичної обробки початкових даних головні

компоненти характеризують не просто чинники, а закономірності

формування прибутку. Так, якщо в регресивному рівнянні х5 є показником

продуктивності праці, то у регресивному рівнянні, побудованому на

головних компонентах, комплексний чинник F1 включає в себе: х5 –

продуктивність праці, х6 – чисельність робітників і х7 – коефіцієнт змінності

робітників. Цей комплексний чинник F1 має нове змістове навантаження і

може бути виражений як "рівень використання живої праці". Відповідно, F2,

що включає фондовіддачу й оборотність обігових коштів, характеризує

використання основних та оборотних виробничих засобів, а F3, що включає

матеріаломісткість і суму матеріальних витрат, характеризує рівень

використання матеріальних ресурсів.

Вільний член рівняння, побудованого на головних компонентах,

характеризує середнє значення прибутку в сукупності, яке аналізують. У

результаті розв’язання рівняння регресії, побудованого на головних

компонентах, можна визначити величину компонента прибутку тільки

завдяки виділенню головних компонентів. Наявність у рівнянні середнього

значення прибутку дає змогу провести порівняльний аналіз роботи

підприємства за кілька років, встановити динаміку його рентабельності.

Методика регресивного аналізу прибутку й інших вартісних показників

потребує достатньої репрезентативності даних. Для цього необхідно

використати дані за кілька років. В цьому відображається один з головних

недоліків даної методики на практиці.

При використанні методів стохастичного аналізу складних

взаємозв’язків рівняння регресії щодо прибутку набуває вигляду лінійного

рівняння. Зв’язок чинників з прибутком можна представити у вигляді

рівняння виду Y = a + bx. Розв’язання рівняння за кожним чинником, що

40

впливає на прибуток, дає багаточинникову кореляційну модель аналізу

прибутку:

(1.6)

Після визначення параметрів рівняння можна оцінити ступінь

залежності показника прибутку від усіх включених у модель чинників. Як

чинники, що впливають на прибуток, беруть до уваги такі показники:

витрати на гривню продукції, продуктивність праці, фондовіддача,

матеріаломісткість, коефіцієнт змінності, питома вага сертифікованої, нової

або модернізованої продукції, оборотність обігових або сукупних активів.

Регресивний метод дає змогу виявити такі чинники формування прибутку,

які не можна визначити на основі даних форми 1 та 2. Тому його

застосування значно розширює і поглиблює можливості вивчення прибутку

Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства

порівнюються зі середньогалузевими даними чи середніми по міністерству,

об’єднанню. Таке порівняння необхідне для більш повної й об’єктивної

оцінки діяльності аналізованого підприємства, для вивчення загальних і

специфічних факторів, що визначають результати його господарської

діяльності. В аналізі застосовується також порівняння різних варіантів

рішення економічних задач, що дозволяє вибрати найбільш оптимальний, і

тим самим більш повно використовувати можливості виробництва. Особливо

широко воно використовується в попередньому аналізі при обґрунтуванні

планів і управлінських рішень [149]. Недоліком даної методики є завузьке

застосування результатів аналізу з огляду включення в коло впливу кількості

факторів.

Порівняння рівнобіжних і динамічних рядів використовується для

визначення й обґрунтування форми і напрямку зв’язку між різними

показниками. З цією метою числа, що характеризують один з показників,

необхідно розташувати в зростаючому чи зворотному порядку і розглянути,

як у зв’язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи

убувають, і в якому ступені.

41

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного

аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і

багатомірний.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення

абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних

показників від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня,

досягнень науки і передового досвіду).

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається

структура економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги

частин у загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його

сумі), співвідношення частин цілого між собою, а також вплив факторів на

рівень результативних показників шляхом порівняння їхньої величини до і

після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і

приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при

дослідженні рядів динаміки.

При одномірному, порівняльному аналізі зіставлення робляться по

одному чи декільком показникам одного об’єкта чи декількох об’єктів по

одному показнику.

За допомогою багатомірного порівняльного аналізу проводиться

зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по

широкому спектрові показників.

Особливої уваги заслуговують багатомірні порівняння, що необхідні в

аналізі для комплексної оцінки економічних результатів господарювання

виробничих підрозділів, підприємств і т.д. Така задача встає завжди, коли

треба дати узагальнюючу порівняльну оцінку результатам господарювання

декількох підприємств. Це здійснюють вищі органи керування, а також

інвестори для оцінки ступеня фінансового ризику.

Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою

характеристику діяльності підприємства, отриману в результаті вивчення

42

сукупності показників, що визначають більшість економічних процесів і

містять узагальнюючі дані про результати виробництва. Очевидно, що чим

більше показників буде використано для комплексної оцінки, тим більше

правильними будуть висновки аналізу, але прагнути до цієї мети потрібно

дуже обережно, тому що збільшення кількості показників ускладнює роботу

підрахунків по комплексній оцінці і робить її менш ефективною.

Задача комплексної оцінки в теоретичному плані зараз зважується в

двох напрямках. Перше – це розробка узагальнюючого (синтетичного) чи

інтегрального показники, який би втілив найбільш вагомі сторони

господарської діяльності. Досягнення цієї мети приваблює тим, що в

підсумку очікується одержання єдиного показника. А це автоматично

вирішує задачу оцінки результатів господарювання: перше місце займає

підприємство з найбільшою чи найменшою величиною показника, друге –

підприємство, що має другий результат, і т.д. Такий інтегральний показник

поки не знайдений, а численні дослідження показують труднощі його

розробки.

Складність господарської діяльності не дозволяє вирішити проблему й

вибрати в інший спосіб з числа узагальнюючих результативних показників

який-небудь один у якості інтегрального.

Наприклад, підприємство може мати кращий результат по сумі

отриманого прибутку за рахунок кон’юнктурних факторів при зменшенні

обсягу виробництва продукції. Візьмемо інший випадок: підприємство

перевиконало план по виробництву продукції, але при цьому збільшилася

собівартість продукції, зменшилася сума прибутку. Тому узагальнююча

оцінка результатів діяльності підприємств звичайно проводиться по цілому

комплексі показників. У зв’язку з цим задача звичайно ускладнюється,

оскільки субординація підприємств за різними показниками буде

неоднаковою. Наприклад за рівнем продуктивності підприємство буде

займати перше місце, по собівартості – третє, а за рівнем рентабельності –

п'яте і т.д.

43

Інший напрямок комплексної оцінки – розробка алгоритмів

обчислювальних процедур, які б на основі комплексу показників забезпечили

однозначну оцінку результатів господарської діяльності. Для рішення цієї

задачі досить широко використовуються алгоритми, засновані на методах

"суми місць", геометричної середньої і т.д. Але ці методики мають істотний

недолік, тому що в них не враховується вагомість визначених показників.

Найбільш перспективним підходом є використання методики багатомірного

порівняльного аналізу, заснованої на методі відстаней, що дозволяє

враховувати не тільки абсолютні величини показників кожного

підприємства, але і ступінь їхньої близькості (дальності) до показників

підприємства-еталона. У зв’язку з цим необхідно координати порівнюваних

підприємств виражати в частках відповідних координат підприємства-

еталона, яке приймається за одиницю.

Розглянемо практичну сторону рішення задачі багатомірного

порівняльного аналізу.

Етап 1. Визначається система показників, по яких будуть оцінюватися

результати господарської діяльності підприємств, збираються дані за цими

показниками і формується матриця вихідних даних. Вихідні дані можуть

бути представлені як у виді моментних показників, що відбивають стан

підприємства на визначену дату, так і темпових показників, що

характеризують динаміку діяльності підприємства і представлених у вигляді

коефіцієнтів росту. Можливе одночасне вивчення і моментних, і темпових

показників.

Етап 2. У вихідній таблиці в кожній графі визначається максимальний

елемент, що приймається за одиницю. Потім всі елементи цієї графи (аij)

поділяються на максимальний елемент еталонного підприємства (мах аij). У

результаті створюється матриця стандартизованих коефіцієнтів (xij):

ij

ij

ija

ax

max (1.7)

44

Еталонне підприємство формується звичайно із сукупності однорідних

об’єктів, що належать до однієї галузі. Однак це не виключає можливості

вибору підприємства-еталона із сукупності підприємств, що належать до

різних галузей діяльності, тому що багато фінансових показників порівнянні

і для різнорідних об’єктів господарювання.

Якщо з економічної сторони кращим є мінімальне значення показника

(наприклад, витрати на гривню товарної продукції), то треба змінити шкалу

розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала найбільша сума

показника.

Етап 3. Всі елементи матриці координат зводяться в квадрат. Якщо

задача зважується з урахуванням різної ваги показників, тоді отримані

квадрати збільшуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів (К),

встановлених експертним шляхом, після чого результати складаються по

рядках і з отриманої суми вилучається квадратний корінь:

22

22

2

11 ... njnjji xKxKxKR (1.8)

Етап 4. Отримані рейтингові оцінки (Rj) розміщаються по ранжиру і

визначається місце кожного підприємства за результатами господарювання.

Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге

місце – підприємство, що має наступний результат, і т.д.

Ось деякі переваги пропонованої методики багатомірного

порівняльного аналізу.

По-перше, розглянута методика базується на комплексному

багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як виробничо-

фінансова діяльність підприємства.

По-друге, вона враховує реальні досягнення всіх підприємств-

конкурентів і ступінь їхньої близькості до показників підприємства-еталона.

По-третє, пропонована методика робить кількісно вимірною оцінку

надійності ділового партнера, засновану на результатах його минулої і

поточної діяльності, що дозволяє уникнути суб’єктивізму і більш реально

оцінювати рейтинг підприємств.

45

Важлива умова, яку потрібно дотримувати при аналізі, – необхідність

забезпечення порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки

якісно однорідні величини. При цьому повинні бути враховані наступні

вимоги:

єдність об’ємних, вартісних, якісних, структурних факторів;

єдність проміжків чи моментів часу, за які були обчислені

порівнювані показники;

порівнянність вихідних умов виробництва (технічних, природних,

кліматичних і т.д.);

єдність методики обчислення показників і їхнього складу.

Однак більшість вимог до виконання викликає певні труднощі.

Непорівнянність не одразу може бути помічена аналітиком, а її досягнення

вимагає дійсних зусиль.

Поєднавши факторний аналіз прибутку з розрахунком комплексного

показника отримуємо вихідний матеріал для побудови подальшої аналітичної

роботи за напрямом дослідження.

Розробки в області факторного аналізу, які ведуться з початку 20

століття, мають велике значення для розширення можливостей використання

аналітичних коефіцієнтів для внутрішнього аналізу і управління.

Перш за все це відноситься до розробки в 1919 році схеми факторного

аналізу, запропонованої фахівцями фірми Дюпон (The DuPont System of

Analysis). До цього часу достатньо широкого поширення набули показники

рентабельності продажів і оборотності активів. Проте ці показники

використовувалися самі по собі, без ув’язки з чинниками виробництва. У

моделі фірми Дюпон вперше декілька показників було пов’язано разом і

приведено у вигляді трикутної структури, у вершині якої знаходиться

коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу ROA як основний показник,

що характеризує віддачу та отримується від засобів, вкладених в діяльність

підприємства, а в його основі два факторні показники – рентабельність

продажів NPM і ресурсовіддача TAT.

46

В основу даної моделі була закладена жорстко детермінована

залежність:

A

S

S

P

A

P nn , де: (1.9)

Pn - чистий прибуток;

A - сума активів підприємства;

S - (об’єм виробництва) виручка від реалізації.

Початкове представлення моделі Дюпон представлене на рисунку 1.11:

Рисунок 1. 11. Схема моделі Дюпона

У теоретичному плані фахівці фірми Дюпон не були новаторами; вони

використовували автентичну ідею взаємозалежних показників, висловлену

вперше Альфредом Маршаллом і опубліковану їм в 1892 році в книзі

“Елементи галузевої економіки”. Проте їх заслуга безумовна, оскільки

раніше ці ідеї на практиці не застосовувалися.

Надалі ця модель була розгорнена в модифіковану факторну модель,

представлену у вигляді деревовидної структури, у вершині якої знаходиться

показник рентабельності власного капіталу (ROE), а в основі – ознаки, що

характеризують чинники виробничої і фінансової діяльності підприємства.

Основна відмінність цих моделей полягає в більш детальному виділенні

чинників і зміні пріоритетів щодо результативного показника. Треба сказати,

що моделі факторного аналізу, запропоновані фахівцями фірми Дюпон,

47

досить довго залишалися незатребуваними, і лише останнім часом їм почали

приділяти увагу.

Математичне представлення модифікованої моделі Дюпон має вигляд:

, де: (1.10)

РВК - рентабельність власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

А - сума активів організації;

ВР - виручка від реалізації.

ВК - власний капітал підприємства.

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу

залежить від трьох чинників: рентабельності продажів, оборотності активів і

структури авансованого капіталу. Значущість виділених чинників

пояснюється тим, що вони в певному значенні узагальнюють всі сторони

господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема

бухгалтерську звітність: перший чинник узагальнює форму №2 «Звіт про

фінансові результати», другий – актив балансу, третій – пасив балансу.

Тепер охарактеризуємо кожен з основних показників, що входять в

модель Дюпон.

Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою:

, де: (1.11)

ВЗпп - величина власних засобів на початок періоду;

ВЗкп - величина власних засобів на кінець періоду.

У практиці аналізу застосовується безліч показників ефективності

роботи підприємства. Показник рентабельності власного капіталу вибраний

тому, що він є найбільш важливим для власників підприємства. Він

характеризує прибуток, який власники отримують з гривні вкладених в

підприємство засобів. Цей коефіцієнт враховує такі важливі параметри, як

платежі по відсотках за кредит і податок на прибуток.

48

Оборотність активів (ресурсовіддача). Формула для розрахунку

показника має вигляд:

, де: (1.12)

ВР - виручка від реалізації за розрахунковий період;

Апп - величина активів на початок періоду;

Акп - величина активів на кінець періоду.

Цей показник можна інтерпретувати двояко. З одного боку,

оборотність активів відображає, скільки разів за період обертається капітал,

вкладений в активи підприємства, тобто оцінює інтенсивність використання

всіх активів незалежно від джерел їх виникнення. З іншого боку,

ресурсовіддача показує, скільки гривень виручки підприємство має з гривні,

вкладеного в активи. Зростання даного показника говорить про підвищення

ефективності їх використання.

Рентабельність продажів також є одним з найважливіших показників

ефективності діяльності підприємства. Він розраховується наступним чином:

(1.13)

Цей коефіцієнт показує, яку суму чистого прибутку отримує

підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки

засобів залишається у підприємства після покриття собівартості продукції,

виплати відсотків по кредитах і сплати податків. Показник рентабельності

продажів характеризує найважливіший аспект діяльності підприємства –

реалізацію основної продукції, а також дозволяє оцінити частку собівартості

в продажах.

Перш ніж перейти власне до факторного аналізу, зробимо ряд

важливих обмовок, що стосуються сфери застосування моделі Дюпон.

Аналізуючи рентабельність власного капіталу в просторово-часовому

аспекті, необхідно враховувати три важливі особливості цього показника,

істотні для формулювання обґрунтованих висновків.

49

Перша пов’язана з тимчасовим аспектом діяльності комерційної

організації. Коефіцієнт рентабельності продажів визначається

результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і планований ефект

довгострокових інвестицій він не відображає. Наприклад, коли

господарюючий суб’єкт здійснює перехід на нові перспективні технології або

види продукції, що вимагають великих інвестицій, показники рентабельності

можуть тимчасово знижуватися. Проте якщо стратегія була вибрана вірно,

понесені витрати надалі окупляться, і в цьому випадку зниження

рентабельності в звітному періоді не означає низької ефективності роботи

підприємства.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Одним з

показників ризику є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його

значення, тим більше виникає ризиків з різних позицій.

Таким чином, необхідно враховувати взаємозв’язки між чинниками, які

прямо не відбиті в моделі Дюпон. Наприклад, виходячи тільки з

математичної формули моделі, може здатися, що нескінченне збільшення

фінансового важеля призводитиме до такого ж нескінченного збільшення

рентабельності власного капіталу. Проте при збільшенні частки позикових

засобів в авансованому капіталі зростають і виплати за користування

кредитами. Внаслідок цього зменшується чистий прибуток і підвищення

рентабельності власного капіталу не відбувається. Крім того, не можна не

враховувати фінансовий ризик, супроводжуючий використання позикових

джерел.

Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник і

знаменник коефіцієнта рентабельності власного капіталу виражені в

грошових одиницях різної купівельної спроможності. Прибуток –

динамічний показник, він відображає результати діяльності і рівень цін, що

склався, на товари і послуги в основному за минулий період. На відміну від

прибутку, власний капітал складається протягом ряду років. Він виражений в

50

обліковій оцінці, яка може сильно відрізнятися від поточної ринкової

вартості.

Крім того, облікова оцінка власного капіталу не відображає майбутніх

доходів підприємства. Далеко не все може бути відбито в балансі, наприклад,

престиж фірми, торгова марка, новітні технології, висока кваліфікація

персоналу не мають адекватної грошової оцінки в звітності. Таким чином,

ринкова ціна фондів та активів підприємства може сильно перевищувати

облікову вартість, і в цьому випадку високе значення рентабельності

власного капіталу не означає високої віддачі на капітал, що інвестується у

підприємство. Тому слід брати до уваги ринкову вартість.

Призначення моделі Дюпон – виявити чинники, що визначають

ефективність функціонування господарства, оцінити ступінь їх впливу і

тенденції, що складаються, в їх зміні і значущості. Ця модель

використовується і для порівняльної оцінки ризику інвестування або

кредитування даного підприємства.

Всім чинникам моделі і по рівню значущості, і по тенденціях зміни

властива галузева специфіка, яку аналітик повинен враховувати. Так,

показник ресурсовіддачі може мати відносно невисоке значення у

високотехнологічних галузях, що відрізняються капіталоємністю, навпаки,

показник рентабельності господарської діяльності в них буде відносно

високим. Високе значення коефіцієнта фінансової залежності можуть

дозволити собі підприємства, що мають стабільне і прогнозоване

надходження грошей за свою продукцію. Це ж відноситься до підприємств,

що мають велику частку ліквідних активів. Отже, залежно від галузевої

специфіки, а також конкретних господарських умов, що склалися на даному

підприємстві, воно може робити ставку на той або інший чинник підвищення

рентабельності власного капіталу.

Показники рентабельності власного капіталу, які виступають основним

підґрунтям формування прибутковості сільськогосподарського підприємства,

спонукають до більш поглибленого дослідження особливостей формування

51

власного капіталу. Аналіз складової прибутковості власного капіталу дає

можливість знайти резерви росту ефективності капіталу підприємства.

Поєднавши позитивні складові наведених методик автором розроблена

факторна модель для сільськогосподарських підприємств, яка базується на

засадах індексної мультиплікативної моделі, що дозволяє проводити оцінку

можливостей збільшення кінцевих економічних результатів діяльності

підприємства. Модель має такий математичний вираз:

едгвбаR де: (1.14)

R - прибутковість власного капіталу;

а - співвідношення обігових засобів та власного капіталу;

б - оборотність обігових активів;

в - кількість сільськогосподарських працівників на 1 тис. грн. виручки

від реалізації;

г - фондоозброєність;

д - фондовіддача;

е - рентабельність продаж.

Склад обраних факторів моделі пояснюється тим, що дані показники

характеризують результативність та ефективність діяльності підприємства –

економічний результат, у створенні якого беруть участь всі фактори

виробництва. До того ж саме такий склад відповідає умові виконання

рівняння.

Отже, ступінь потенційних можливостей підприємства по розширенню

обсягу збуту за рахунок власних коштів можна оцінити з урахуванням вище

перерахованих показників, об’єднавши їх у факторну модель прибутковості

власного капіталу:

ЧД

ЧП

ОЗ

ВП

Ч

ОЗ

ВП

Ч

ОА

ЧД

ВК

ОА

ВК

ЧП , де: (1.15)

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал;

ОА - обігові активи;

52

ЧД - чистий дохід (виручка від реалізації);

ОЗ - основні засоби;

Ч - чисельність працівників;

ВП – валова продукція.

Валова продукція — це вартість усієї виробленої у звітному періоді

продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.

Валова продукція охоплює товарну продукцію, зміну залишків

незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість

сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від

галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства.

Розрахунок вартості валової продукції в даному випадку має наступний

вид:

ВП=ТП+ЗНВкп – ЗНВпп, де: (1.16)

ВП - валова продукція, тис. грн.;

ТП - товарна продукція, що була реалізована за рік (чистий дохід

(виручка) від реалізації), тис.грн.

ЗНВкп і ЗНВпп - вартість залишків незавершеного виробництва

відповідно на кінець і початок планового періоду, тис. грн.

Відносна форма аналізу впливу зазначених показників на динаміку

прибутковості власного капіталу має вигляд індексної моделі:

або у скороченому записі

Іr=Іа×Іб×Ів×Іг×Ід×Іе, де: (1.18)

Іr - індекс прибутковості власного капіталу;

Іа - індекс співвідношення обігових засобів та власного капіталу;

Іб - індекс оборотності обігових активів;

Ів- індекс кількості сільськогосподарських працівників на 1 тис. грн.

виручки від реалізації;

Іг - індекс фондоозброєності;

53

Ід- індекс фондовіддачі;

Іе- індекс рентабельності продажів.

Різниця між чисельником і знаменником моделі показує абсолютний

приріст (або зменшення) рентабельності власного капіталу, тобто змінювання

власного капіталу.

Δу= (1.19)

Методом взаємозалежного впливу аналізованих показників визначено

зміну результативного показника за рахунок впливу кожного чинника за

допомогою наступних субіндексів:

Для визначення абсолютного відхилення – впливу кожного окремого

фактору – необхідно розрахувати різницю між чисельником і знаменником

по кожному відповідному субіндексу, що охарактеризує абсолютний приріст

або зменшення рентабельності власного капіталу.

54

Усі запропоновані показники оцінки прибутковості підприємства

обчислюються за типовими формами бухгалтерської звітності, що важливо

для оперативних розрахунків. Крім того, це дозволяє вести автоматизований

розрахунок показників на базовому програмному забезпеченні

автоматизованої системи обліку на сільськогосподарському підприємстві.

Запропонована модель досить мобільна і відповідає таким вимогам:

Модель враховує головні сторони виробничо-господарського

процесу, у різній послідовності включаються до розрахунків та

аналізу складові капіталу і показники ефективності їх

використання (фондовіддача, трудомісткість, фондоозброєність і

рентабельність обігових активів), враховує вплив трудового

потенціалу підприємства а також надає можливість дослідити

рівень прибутковості підприємства в цілому.

За допомогою певних перетворень моделі, стає очевидним той

факт, що у своїй сукупності права частина рівняння характеризує

вплив мультиплікатора власного капіталу, ресурсовіддачі

підприємства та показника рентабельності продажів, а ліва –

прибутковість власного капіталу. Тобто дане рівняння виступає

умовою підвищення прибутковості власного капіталу та

поліпшення економічних результатів.

55

Висновки до розділу 1

На відміну від адміністративно-планової економіки, реалії ринкових

умов та відносин на передньому плані, в авангарді, для підприємства

виступає завдання отримання прибутку. Головною ж метою діяльності є

досягнення позитивного значення прибутку – економічних результатів.

Прибуток надає підприємству потенціал для самофінансування, покриття

матеріальних і соціальних потреб власника капіталу та робітників

підприємства. Прибуток виступає в якості інтегрованого показника, що

відображає кінцеві економічні та фінансові результати діяльності

підприємства.

Основними економічними результатами діяльності

сільськогосподарського підприємства є обсяг виробленої й реалізованої

продукції, валовий дохід, прибуток, вартість майнового комплексу

підприємства. Економічні результати роботи підприємства залежать від

конкурентоздатності, затребуваності його продукції (робіт, послуг), рівня

рейтингу, діловій активності й діловій репутації. Економічні результати

господарської діяльності підприємства відбивають у цілому ефективність

використання його економічного потенціалу, що включає кадровий,

технічний, виробничий і фінансовий потенціал і характеризує загальні

можливості, а також конкретні види економічної діяльності підприємства.

Обсяг реалізованої продукції безперечно є основним економічним

результатом господарської діяльності підприємства. Це показник зведеного

характеру, що характеризує загальні результати економічної діяльності

підприємства. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним

джерелом надходження фінансових коштів. Процес матеріального

виробництва завершується доведенням готового продукту до споживача

шляхом реалізації виготовленої продукції (робіт, послуг). Реалізація

продукції є одним з основних показників успішності завершення процесу

виробництва й у той же час являє собою закінчену стадію кругообігу засобів

56

підприємства, що має величезне значення для його нормальної господарської

діяльності та відображує економічні результати діяльності

сільськогосподарського підприємства.

Сформульовано власне пертинентне визначення економічних

результатів – вони ідентифіковані, з одного боку, як форма сумарного

чистого доходу господарюючого суб'єкта, що включає додатковий і частину

необхідного продукту, у створенні якого беруть участь всі фактори

виробництва, включаючи підприємницькі ресурси й сферу обігу. З іншого

боку, вони є складною багатофакторною категорією, що відрізняються

динамічною й полікритеріальною причинно-ієрархічною структурою, як

результат функціонування складної системи економічних відносин, що

виникають на всіх стадіях відтворювального процесу із приводу створення,

розподілу, обміну й споживання зробленого господарюючими суб'єктами

продукту.

Розкрито економічну сутність поняття прибутку через основні його

функції.

Досліджено та встановлено основні теоретичні складові задіяння принципу

біфуркації. Даний підхід дозволяє застосовувати наукові вишукування на базі

існуючих поліваріативних напрямів, за дотриманням пріоритетності

досягнення позитивного кінцевого результату,

Розроблено на основі існуючих методик власна, яка дозволяє провести

оцінку резервів збільшення економічних результатів на засадах принципу

біфуркації. Дана методика передбачає процес управління формування

розміром прибутку через обчислення та врахування зміни рівня

продуктивності основної та побічної сільськогосподарської продукції у

системі виробництва агарного підприємства за умови чіткої структуризації її

елементів.

Елементи наукової новизни даного розділу відображено в авторських

роботах – [15, 16, 18, 21].

57

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ

РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Аналіз процесу формування економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств

Економічні результати є універсальною економічною категорією

ефективності діяльності будь-якого підприємства і яка є ключовим об’єктом

наукових досліджень. Категорія «економічні результати» враховує обидві

сторони двоєдиного завдання: скільки одержано і якою ціною досягнуто.

Сільськогосподарські підприємства України докладають багато зусиль

для досягнення позитивних економічних результатів своєї діяльності та як

наслідок – отримання прибутку. Виробництво саме сільськогосподарської

продукції для будь-якої країни є однією з найголовніших складових

забезпечення повноцінного та нормального функціонування держави та нації.

За офіційними даними Держкомстату в останні роки в структурі

сільськогосподарського виробництва превалює рослинництво з долею у 70%,

коли ще у 2000 ця цифра складала 61,5%. При цьому у рослинництві домінує

виробництво зернових та зернобобових – 26,5% та технічних культур – 21%,

а в тваринництві сільськогосподарські тварини (вирощування) – 14,1% та

молоко – 11,2%. Тобто виробництво саме цих видів продукції забезпечують

основні надходження до економіки держави з боку аграрного сектору. Тому

пропонуємо подальші дослідження зосередити саме на цих видах продукції.

В таблиці 2.1 наведені дані по основних економічних показниках вказаних

видів продукції у динаміці.

58

Таблиця 2.1

Загальні значення економічних показників за основними видами

виробництва сільськогосподарської продукції в Україні

Показник 2008 2009 2010 2011 2012 2013 201410 201510

2015

до

2008,

+/-

Площа, тис. га / Поголів’я, тис. гол.

Зернові та

зернобо-

бові

15636 15837 15090 15724 15449 16210 14801 14739 -897

Соняшник 4306 4232 4572 4739 5194 5051 5257 5105 799

ВРХ 2223 2089 1863,2 1843,6 2091,6 2025,2 1621,3 1583,7 -639,3

Свині 6526 7576 7960,4 7373,2 7576,7 7922,2 7350,7 7079 553,0

Корови 2856 2737 2631,2 2582,2 2554,3 2508,8 2262,7 2166,6 -0,7

Виробництво продукції, тис. т

Зернові та

зернобо-

бові

53290 46028 39271 56747 46216 63051 63859 60126 6836

Соняшник 6526 6364 6772 8671 8387 11051 10134 11181 4655

М'ясо ВРХ 480 454 427,7 399,1 388,5 427,8 412,7 384 -96

М'ясо

свиней 590 526 631,2 704,4 700,8 748,3 742,6 759,7 169,7

Молоко 11853 11681 11249 11086 11378 11488 11133 10615 -1238

Рівень рентабельності, %

Зернові та

зернобо-

бові

16,4 7,3 13,9 8,1 15,8 2,4 25,7 42,6 26,2

Соняшник 18,4 41,4 64,7 46,3 44,9 28,2 36,7 78,4 60,0

М'ясо ВРХ -24,1 -32,9 -35,9 -25,8 -28,3 -41,3 -34,5 -16,9 7,2

М'ясо

свиней 0,3 12,1 –7,8 -3,4 1,8 0,2 5,6 12,6 12,3

Молоко 4,1 1,4 17,9 19,1 1,8 13,1 11,1 12,7 8,6

Виходячи з наведених даних можна констатувати, що за досліджуваний

період значення всіх показників у натуральному вираженні знаходяться

приблизно на одному рівні. Однак найбільшого занепокоєння визиває

показники з виробництва м’яса ВРХ та молока – скоротилося і поголів’я і

виробництво. До того ж рівень рентабельності саме з виробництва м’яса

ВРХ за весь період не набуває позитивного значення. Слід окремо зауважити

10 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та

частини зони проведення антитерористичної операції

59

тенденцію по соняшнику. Його площа значно зросла – на майже 800 тис. га,

коли зернові та зернобобові навпаки скоротилися майже на 900 тис. га. Хоча

виробництво та економічна ефективність обох культур залишається на

досить високому рівні.

Отже, у сучасних економічних умовах виробнича діяльність кожного

господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників

ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його

діяльності. На підставі доступної їм звітно-обліковій інформації вказані

особи прагнуть оцінити загальне економічне положення підприємства.

Основним інструментом для цього служить економічний аналіз основних

показників діяльності. Головною метою такого аналізу є зведення невеликого

числа ключових параметрів до одного комплексного коефіцієнта, що надає

можливість розробити об’єктивну і точну картину економічного стану

підприємства.

Для цілей управління діяльністю власне облікової інформації

недостатньо. Так, цифри, що характеризують об’єм реалізації, чистий

прибуток, стають наочними порівняно з розміром земельного фонду, а

величина отриманого доходу, безумовно, важлива сама по собі – в

зіставленні з витратами.

З класичної економічної теорії відомо, що в процесі

сільськогосподарського виробництва, беруть участь три фактори — земля,

праця і капітал. Вони формують вартість створюваного продукту, тісно

взаємопов'язані між собою, а тому неврахування будь-якого з них спотворює

дійсний економічний ефект виробництва і не забезпечує нормальний процес

його відтворення.

Для проведення дослідження економічних результатів

сільськогосподарських підприємств Луганської області було, перш за все,

визначено вибірку підприємств-носіїв інформації. Для цього було проведено

групування підприємств. До складу показників для розрахунку комплексного

коефіцієнту економічної результативності (Ккер) нами було обрано найбільш

60

значимі показники діяльності аграрних підприємств, що характеризують

економічну складову діяльності: забезпеченість людськими та земельними

ресурсами, рівень витрат на одиницю площі та на одного робітника,

економічну результативність у відносному виражені. До речі, у склад Ккер

можуть бути обрані будь-які показники діяльності, що відображають

результати діяльності та відповідають поставленим цілям та задачам

аналітика.

На першому етапі були визначені первинні дані по дослідженій

сукупності: землезабезпеченість, га/люд.; виробничі витрати на 100 га с/г

угідь, тис. грн.; витрати на оплату праці в розрахунку на 1 люд., тис. грн.;

окупність витрат, %.

На другому етапі проведена заміна їх нормованими за середнім

значенням рівнянь, що дозволило для кожного підприємства розрахувати

середню арифметичну величину. На третьому етапі на основі узагальненої

ознаки середніх величин розподілено сільськогосподарські підприємства на

групи. У такий спосіб узагальнена ознака групується за визначеними

інтервалами та створює наступний розподіл сільськогосподарських

підприємств (Додаток Б, табл. Б.1). Аналогічне дослідження було проведено і

за 2009-2015 роки та отримано наступний розподіл (Додаток Б, табл. Б.2 –

Б.8). Як видно, групи 7-9 вийшли слабко заповненими і для нормального

розподілу підприємства у цих групах варто об’єднати. У результаті було

отримано 7 груп підприємств (табл. 2.2). Звернемо увагу на значення обраних

показників всередині груп. Помітно виділяються три групи (3,4,5) до складу

яких увійшла найбільша кількість підприємств, в загальному підсумку це

68% від загальної сукупності.

Пропонуємо подальший аналіз та увагу приділити саме цим групам

підприємств. Складемо загальну характеристику цих груп, в першу чергу

спираючись на показник землезабезпеченості та окупності витрат. Найбільша

кількість підприємств, знаходиться у 4-й групі. На другому та третьому

місцях також знаходяться відповідно 5 та 3 група.

61

Таблиця 2.2

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2008 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі

витрати на 100

га с/г угідь, тис.

грн.

Витрати на

оплату праці

в розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 11 29,75 88,11 3,9 62,23

2 21 43,78 95,56 5,7 83,69

3 63 53,20 116,84 7,25 101,93

4 75 68,47 132,95 8,4 113,48

5 66 81,82 147,54 11,02 117,81

6 37 86,84 169,03 12,45 138,74

7 26 154,6 230,79 13,17 117,22

Середня 299 74,58 142,72 9,28 111,36

Результати досліджень свідчать про наявність прямого зв’язку між

результативним показником та досліджуваними факторами. В середньому на

одну людину по сільськогосподарських підприємствах у 2008 році припадає

близько 76 га та майже 10 тис. грн. на рік на оплату праці. Коли середні

виробничі витрати на 100 га сільськогосподарських угідь складають майже

1,5 сотні тис. грн., а на одну гривню витрат в середньому припадає трохи

більше 10 копійок.

Виходячи з проведеного аналізу можна констатувати достатній рівень

інтенсивності діяльності сільськогосподарських підприємств області.

Кількість підприємств у 2009 році що бере участь у дослідженні, виходячи з

первинних даних, збільшилась у порівнянні з 2008 роком та складає вже 312

підприємств (Додаток Б, табл. Б.2).

У 2009 році до аналізованої сукупності знеособлених даних увійшло

312 підприємств. Групи 8 та 9 невеликі для даного розподілу, тому

пропонуємо об’єднати їх. В результаті отримано наступні середні показники

по групам (табл. 2.3).

62

Таблиця 2.3

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2009 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 10 44,38 69,10 3,97 65,12

2 15 45,15 94,03 5,29 93,26

3 64 58,90 107,98 7,80 99,72

4 77 70,24 132,44 9,55 108,64

5 71 84,05 153,95 11,29 113,61

6 31 108,39 163,00 12,81 120,91

7 20 128,78 199,16 12,68 131,38

8 13 164,06 256,63 13,89 127,66

9 11 266,65 463,42 13,33 110,5

Середня 312 87,43 152,40 10,04 109,32

Дані таблиці підтверджують висновки попередніх розрахунків, тобто в

цілому спостерігається пряма залежність між результативною ознакою та

обраними факторами. Виключенням є дані останніх 2 груп по окупності

витрат, значення якої скоротилося зі 131,38 до 110,5%. Також скоротилося по

дев’ятій групі, відносно до середнього значення попередньої групи, значення

витрат на оплату праці в розрахунку на одну людину, що може бути

охарактеризовано як зменшення трудомісткості. Однак це зменшення є

досить несуттєвим у порівнянні із значеннями по всіх групах.

Проведемо групування сільськогосподарських підприємств за 2010 рік

(Додаток Б, табл. Б.3). Досліджуючи 2010 рік було отримано 9 груп. Як

бачимо останні 7 та 8 групи є слабо заповненими, тому пропонуємо їх

об’єднати. Звідси отримаємо наступний розподіл підприємств (табл.2.4). В

результаті об’єднання вказаних груп, які увійшли до складу сьомої групи,

спостерігається пряма залежність між комплексним коефіцієнтом

економічного потенціалу та факторами.

63

Таблиця 2.4

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2010 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 8 41,69 67,90 5,41 85,87

2 18 59,50 97,83 5,58 103,50

3 80 63,17 134,97 9,56 113,94

4 99 69,84 178,48 11,97 127,17

5 57 103,19 180,18 13,22 137,25

6 26 120,93 214,36 15,34 143,45

7 10 178,68 197,23 18,88 137,09

8 13 232,84 475,05 14,39 153,06

Середня 311 86,39 177,5 11,65 126,15

В цілому за 2010 рік ситуація аналогічна, однак виділяється зниження

витрат по 7 групі, у порівнянні з попередньою групою. І поряд з цим

знизився відносний показник інтенсивності діяльності – окупність витрат. Це

може пояснюватися випередженням темпів зниження доходів від реалізації

над темпами зниження витрат. До того ж в цю групу, навіть після об’єднання,

увійшло лише 10 підприємств. Восьма група взагалі має зворотні значення

відносно інших груп: витрати на одиницю площі найбільші – майже

півмільйона гривень, при цьому витрата на оплату праці лише 14,39 грн на

людину. Однак слід зауважити і найбільший рівень окупності витрат – 53

копійки прибутку від реалізації на гривню витрат. В середньому по даному

року В усьому іншому даний розподіл не випадає із загальної тенденції по

рокам.

В 2011 році кількість підприємств що увійшла до розподілу декілька

зменшилась, однак також знаходиться близько 300 сільськогосподарських

підприємств – 299 (Додаток Б, табл. Б.4). Як бачимо останні 2 групи є слабо

заповненими, тому пропонуємо їх об’єднати. Звідси отримаємо наступний

розподіл (табл. 2.5).

64

Таблиця 2.5

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2011 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 11 42,25 78,85 6,36 80,67

2 22 61,25 131,83 8,85 90,28

3 65 70,22 160,47 11,00 114,98

4 72 71,52 205,92 14,38 132,36

5 83 94,57 250,07 15,19 137,03

6 29 107,86 253,61 20,89 150,39

7 10 148,01 281,65 19,44 153,60

8 7 229,68 264,02 30,80 126,93

Середня 299 86,04 206,28 14,42 127,26

В 2011 році результати групування аналогічні попереднім рокам:

спостерігається пряма залежність між результативною ознакою та обраними

факторами. Однак на даному етапі дослідження вже можна констатувати

явне відхилення по залежності в усіх роках по останній групі підприємств.

Незважаючи на невелику кількість підприємств, що входять до складу цих

груп, значення по всіх факторах значно відрізняються від основного

розподілу як по рокам так і всередині років та випадають з прямої залежності

між результативним показником та факторами. Зокрема показники

землезабезпеченості та витрат на оплату праці звортньопропорційні. Тобто

завеликі, відносно попередніх груп, значення землезабезпеченості та

відносно занизькі витрати на оплату праці в розрахунку на одного працівника

(окрім 2011 року – 30,80 грн./люд.). Це можна пояснити тим фактом, що до

складу цих груп увійшли великі підприємства з достатнім рівнем

забезпечення сільськогосподарською технікою та відносно невеликою

кількістю працівників.

Основні взаємопов’язані показники, що формують економічний

результат, по цих групах також виділяються на загальному фоні. Тобто

65

зависокі виробничі витрати на 100 га сільськогосподарських угідь і як

закономірний наслідок низькі показники віддачі реалізації продукції.

У 2012 році кількість сільськогосподарських підприємств що увійшла

до групування дещо скоротилася – до 293 (Додаток Б, табл. Б.5). Як бачимо

останні 2 групи є слабо заповненими, тому пропонуємо їх об’єднати. Звідси

отримаємо наступний розподіл (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2012 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 9 35,95 72,46 8,76 71,12

2 21 62,22 131,86 10,83 95,60

3 57 69,35 162,50 13,47 120,78

4 73 71,62 202,44 16,00 131,12

5 77 95,26 238,88 17,52 142,26

6 37 103,98 248,44 20,14 142,39

7 13 145,39 236,83 19,94 149,69

8 6 199,36 246,88 24,52 122,62

Середня 293 87,89 208,34 16,16 130,00

В 2012 році результати групування аналогічні висновкам за попередні

роки, тобто між результативною та факторними ознаками спостерігається

прямий зв’язок. Основна кількість сільськогосподарських підприємств

входить до 3, 4 та 5 групи. Як і по результатам групування попередніх років

окремо виділяються за всіма показниками останні дві групи.

В 2013 році кількість підприємств що увійшла до розподілу складає 297

сільськогосподарських підприємств (Додаток Б, табл. Б.6). Перші та останні 2

групи є слабо заповненими, тому пропонуємо їх об’єднати. Звідси отримаємо

наступний розподіл (табл. 2.7).

66

Таблиця 2.7

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2013 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 8 75,13 105,86 5,20 90,65

2 27 51,77 198,15 10,47 98,26

3 48 76,58 230,42 12,65 102,78

4 101 78,02 292,76 16,88 107,91

5 66 83,22 335,21 19,80 119,33

6 31 102,28 401,21 23,10 123,06

7 16 137,99 382,70 27,33 134,87

Середня 297 82,22 296,64 16,98 110,86

У 2013 році також спостерігається визначена залежність між

групувальною ознакою та обраними показниками. Однак слід відзначити

нетипове значення землезабезпеченості у першій групі, яке випадає з

визначеної залежності. В цілому ж всі показники мають, що увійшли до

розрахунку комплексного коефіцієнта збільшуються в кожній наступній

групі. Розподіл підприємств також аналогічний до попередніх років.

Статистичні дані за 2014 рік по сільськогосподарських підприємствах

Луганської області зазнали значного скорочення. Кількість підприємств, що

було взято до розрахунку, складає лише 162. Перші та останні 2 групи є

слабо заповненими, тому пропонуємо їх об’єднати (Додаток Б, табл. Б.7).

Звідси отримаємо наступний розподіл (табл. 2.8).

Відповідно до змін у кількісному виразі, відбуваються і якісні зміни по

розподілу у співставленні з попередніми роками. Особливо це стосується

показника землезабезпеченості, який коливається у перших чотирьох групах.

Це ще раз підтверджує гостру необхідність повернення непідконтрольних

територій до складу України у межах адміністративних та державних

кордонів визнаних у відповідних міжнародних документах. Що стосується

67

інших трьох показників ефективності діяльності, то вони також

збільшуються із зростанням комплексного коефіцієнта. Лише окупність

витрат зазнає деякого коливання і поступово зменшується. Однак не

виходить за межі прибутковості.

Таблиця 2.8

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2014 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 7 71,48 138,97 7,14 93,83

2 11 86,94 207,06 10,29 105,70

3 25 61,99 307,64 15,17 116,97

4 40 67,75 351,52 18,99 125,16

5 44 94,42 377,45 21,04 124,61

6 15 109,48 366,75 22,85 149,31

7 12 137,44 434,44 23,23 139,61

8 8 154,99 473,72 34,56 131,51

Середня 162 87,95 346,82 19,29 124,81

У 2015 році кількість сільськогосподарських підприємств в офіційних

статистичних даних суттєво збільшилась у порівнянні із попереднім роком та

набула того значення, яке пропорційно відповідає території підконтрольній

Україні. Це свідчить що вже у 2015 році багато сільськогосподарських

підприємств оговтались від бурхливих подій на сході України, що були

спричиненні агресією Росії, та повернулися до нормальної роботи. Отже їх

кількість складає вже 213 підприємств.

Досліджуючи 2015 рік було отримано 7 груп. Звідси отримаємо

наступний розподіл підприємств (табл.2.9). В цьому році результати

групування аналогічні висновкам за попередні роки, тобто між

результативною та факторними ознаками спостерігається прямий зв’язок.

Основна кількість сільськогосподарських підприємств входить до 3, 4 та 5

групи.

68

Таблиця 2.9

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2015 рік

Номер

групи

Розподіл

підприємств

у групі

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

1 7 67,11 250,62 10,15 91,11

2 22 63,09 306,64 15,80 131,02

3 52 82,93 391,78 18,51 138,51

4 65 87,21 557,31 22,24 155,86

5 38 121,62 543,14 27,58 167,86

6 20 134,03 648,77 33,03 185,18

7 9 175,61 575,74 26,61 360,38

Середня 213 97,28 487,77 22,42 160,46

В середньому на одну людину по сільськогосподарських підприємствах

у 2015 році припадає близько 97 га та 22 тис. грн. на рік на оплату праці.

Коли середні виробничі витрати на 100 га сільськогосподарських угідь

складають майже півмільйона гривень., а на одну гривню витрат в

середньому припадає трохи більше 60 копійок доходу від реалізації.

Для узагальнення та подальшого аналізу проведеного дослідження

пропонуємо співставити середні значення обраних факторів по роках

(таблиця 2.10). З даних таблиці можна зробити наступні висновки. Кількість

підприємств варіюється в межах 300, окрім двох останніх років.

Землезабезпеченість за весь період дослідження становить близько 90 га/люд,

винятком став 2008 рік, у якому цей показник був лише 74,58 га/люд.

Виробничі витрати на 100 га с/г угідь мали тенденцію до збільшення. І якщо

у 2008-2012 рр. вони збільшувалися в межах 10-15%, то вже у наступні роки

темпи приросту складають близько 40 %. Витрати на оплату праці в

розрахунку на 1 людину збільшувались поступово – з 9,28 до 22,42 тис. грн.

на 1 людину. Щодо окупності витрат, то у 2015 році було досягнуто

максимального рівня за досліджуваний період – 161%. Найменшими

значеннями в даному розподілі виступають 2008, 2009 та 2013 рр., коли на

69

гривню витрат припадало близько 10 копійок прибутку від реалізації. В інші

роки – більш ніж 25 копійок.

Таблиця 2.10

Середні значення факторних ознак по роках

Рік

Загальна

кількість

підприємств

Землезабезпече-

ність, га/люд

Виробничі витрати

на 100 га с/г угідь,

тис. грн.

Витрати на

оплату

праці в

розрахунку

на 1 люд.,

тис. грн.

Окупність

витрат, %

2008 299 74,58 142,72 9,28 111,36

2009 312 87,43 152,40 10,04 109,32

2010 311 86,39 177,5 11,65 126,15

2011 299 86,04 206,28 14,42 127,26

2012 293 87,89 208,34 16,16 130,00

2013 297 82,22 296,64 16,98 110,86

2014 162 87,95 346,82 19,29 124,81

2015 213 97,28 487,77 22,42 160,46

Для визначення кількісного впливу на аналізований показник –

комплексний коефіцієнт економічної результативності – досліджуваних

факторів пропонуємо застосувати кореляційно-регресійний аналіз. За

результатами якого було отримано наступні рівняння регресії:

2007 у=0,1115+0,0013х1+0,0011х2+0,0453х3+0,0023х4 r=0,89 r2 =0,81

2008 у=0,0764+0,002х1+0,0008х2+0,0306х3+0,0025х4 r=0,91 r2 =0,84

2009 у=0,2118+0,0013х1+0,0003х2+0,0256х3+0,0021х4. r=0,85 r2 =0,72

2010 у=0,2159+0,0012х1+0,0004х2+0,0216х3+0,0019х4. r=0,83 r2 =0,68

2011 у=0,0254+0,002х1+0,0012х2+0,0139х3+0,0022х4. r=0,95 r2 =0,90

2012 у=0,7352+0,001х1+0,0003х2+0,0039х3+0,0005х4. r=0,96 r2 =0,92

2013 у=0,0034+0,0022х1+0,0008х2+0,0162х3+0,0022х4. r=0,94 r2 =0,89

2014 у=0,0258+0,0022х1+0,0007х2+0,0141х3+0,0020х4. r=0,96 r2 =0,92

2015 у=0,0830+0,0015х1+0,0004х2+0,0101х3+0,0012х4. r=0,93 r2 =0,88

Як підтверджують розраховані дані, обрані фактори впливу виступають

рушійними силами формування економічних результатів

сільськогосподарських підприємств. При цьому, як свідчить множинний

70

коефіцієнт кореляції, ступінь тісноти зв’язку між Ккер та факторами

становить близько 0,9.

Як підтверджують розраховані дані, обрані фактори впливу виступають

як рушійні сили підвищення економічного результату підприємств. При чому

ступінь тісноти зв’язку між Ккер та факторами становить близько 90%.

Кількісно це проявляється в збільшені результативного показника при

збільшені відповідних факторів. Найбільшої ваги набуває показник витрат на

оплату праці. Тобто подальший розвиток та становлення агарних

підприємств можливо лише за умови подальшого розгортання оптимального

вкладання коштів по перспективним, альтернативним напрямам

виробництва кожного конкретного підприємства за його похідних умов. Це

можливо реалізувати через моделювання оптимальної галузевої структури

виробництва відповідного підприємства.

Зіставивши результати досліджень за допомогою групувань та

кореляційно-регресійного аналізу можна зробити наступні висновки.

Найбільшого результату набувають ті підприємства, в яких перебуває велика

кількість працівників з високим рівнем оплати праці та землезабезпеченості,

а також ті, що вкладають більше коштів на одиницю сільськогосподарських

угідь. І, як наслідок, економічне становище цих підприємств значно краще за

інших. Так, в цих підприємствах відносний фінансовий показник результатів

діяльності в 2-6 разів перевищує той самий показних по іншим

підприємствам. Так до 3-5 груп, в яких найбільша кількість підприємств,

окупність витрат набуває найбільших значень.

Однією з причин недостатнього фінансування сільського господарства,

є недооцінка значення в економічному обороті одного з найголовніших

факторів сільськогосподарського виробництва капіталу — землі.

Неврахування вартості землі у виробничому капіталі вітчизняного сільського

господарства призводить, за попередніми розрахунками, до щорічного

недоодержання ним від 8 до 10 млрд. грн. прибутку [180].

71

Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва. В

Луганській області станом на 01.01.08 р. загальна земельна площа становила

2668,3 тис. га, із неї 1912,8 тис. га (71,7%) припадало на сільськогосподарські

угіддя [73]. Тож саме за розміром сільськогосподарських угідь побудовано

групування аграрних підприємств Луганської області.

Розподіл сільськогосподарських підприємств за рівнем

землекористування дозволить визначити найбільш вагомі групи господарств

за основними показниками, що дозволяють аналізувати рівень інтенсифікації

та прибутковість за окремими видами продукції, до складу якої було

включено ті види, що займають найбільш питому вагу в структурі виручки.

Як традиційно це склалося, і не тільки в нашому регіоні, а й по всій країні, це

вирощування зернових та зернобобових культур, насіння соняшнику,

вирощування ВРХ, свиней та виробництво молока. За вихідними даними

кількість підприємств що виробляє іншу сільськогосподарську продукцію є

недостатньою для проведення групування.

За факторні показники, що бралися до аналізу, було обрано наступні:

виробництво продукції в розрахунку на одне господарство, ц ;

- виробництво продукції в розрахунку на одиницю площі/одну

голову, ц ;

- виробничі витрати на 1 ц виробленої продукції, грн.;

- повна собівартість 1ц реалізованої продукції, грн.;

- ціна реалізації 1ц, грн.;

- прибуток на 1 ц реалізованої продукції, грн.;

- рентабельність продажу, %;

- окупність витрат, %.

Розглядаючи групування окремо по кожному виду продукції (додаток

В табл.1-40) можна зробити наступні висновки. За результатами аналізу за

весь період дослідження кількість підприємств по групам при виробництві

зернових та насіння соняшнику практично однакова, однак їх загальна

сукупність з кожним роком зростає до 2013 року. Найбільша їх кількість

72

входить до першої та другої групи з рівнем землекористування до 1 та 2 тис.

га. Це ще раз підтверджує що більш ніж половина господарств є низько

потужними та дрібнотоварними. З ростом рівня землекористування

зменшується й кількість підприємств. Так, за розміром більш ніж 5тис.га, по

області налічується лише близько 20 підприємств.

Стосовно показників виробництва, собівартості та прибутковості –

підтверджується твердження багатьох вчених [85, 103] про неефективність

ведення господарства з невеликим земельним фондом. Майже всі показники

при виробництві зернових та соняшнику мають тенденцію до покращення зі

збільшенням рівня землекористування. Хотілося б відмітити про досить

ефективне господарювання в 3 та 4 групах, бо по деяких показниках вони

навіть перевищують великі за розміром сільськогосподарських угідь

підприємства.

Звернемо увагу на досить вагомий показник, що безпосередньо впливає

на кінцевий економічний результат діяльності підприємства – ціна реалізації.

Без заперечень можна стверджувати, що від рівня землекористування цей

показник не залежить бо його значення коливається по групах як по зернових

так і по соняшнику. Що дає підставу для поглибленого аналізу.

В тваринництві прибутковість майже відсутня, тому за мету нашого

аналізу постає розгляд понесених витрат та продуктивність худоби по

групах. Загалом, кількість підприємств що займаються вирощуванням ВРХ

на м’ясо та виробництвом молока є дуже низькою – близько 70 підприємств у

2008 році та вже близько 30 господарств у 2015, вирощуванням свиней

зайнято 113 господарств у 2008 році. До того ж ці показники катастрофічно

знижується протягом періоду дослідження: по ВРХ та молоку практично

вдвічі, а при виробництві м’яса свиней майже в 4 рази. Щодо їх розподілу по

групах – простежується конкретна тенденція, спостерігається коливання на

одному рівні, про що свідчить коефіцієнт осциляції (відношення розмаху

варіації до середньої величини ознаки): рВРХ=55%, рсвин.=66%, рмол.=50%.

Аналогічно до продукції рослинництва, виробництво продукції тваринництва

73

на одне підприємство значно зростає із збільшенням земельного фонду

підприємств. При чому спостерігається збільшення поміж 1-ю та останньою

6-ю групою в 1,5-2 рази по м’ясу свиней, а по м’ясу ВРХ та молоку зростання

складає більш ніж у 5-10 разів.

Це ще раз підтверджує про неефективність виробництва в

підприємствах з невеликим земельним фондом. На цьому фоні незаперечним

є факт проблеми кормовиробництва. Бо саме ця стаття витрат у собівартості є

одним з головних резервів поліпшення економічних результатів діяльності,

на яку може безпосередньо впливати підприємство через задіяння принципу

біфуркації. Забезпечення тваринництва належною кількістю та відповідної

поживної цінності кормами, за наявних та обмежених земельних ресурсів,

має бути першорядним завданням діяльності кожного

сільськогосподарського підприємства.

Доповнимо аналіз вихідної сукупності за іншим вагомим показником за

напрямом досліджуваної теми – рентабельність продажу (додаток Г, табл.1-

40). В таблицях наведено розподіл підприємств за рівнем рентабельності

продажу. До складу факторних показників, що увійшли до групування, було

взято показники ідентичні групуванню за розміром землекористування.

За даними таблиць більш ніж третина підприємств при виробництві

зернових культур мають від’ємне значення рентабельності продажу, тобто

дохід від реалізації не перевищує витрат. І цей показник також погіршується

– питома вага збиткових підприємств неухильно збільшується і досягає в

кінці досліджуваного періоду майже 40%. Зауважимо що саме в цих

збиткових групах найгірші значення основних показників інтенсифікації

виробництва. Стосовно інших груп – спостерігається неоднозначна тенденція

всіх факторних ознак: на фоні покращення вартісних показників та виходу

продукції на одиницю площі спостерігаємо коливання показників розміру

сільськогосподарських площ та кількості виробництва продукції в

розрахунку на одне підприємство. До складу 3-4 груп увійшла найбільша

74

кількість підприємств, що підтверджує висновки попередніх розрахунків –

галузь працює задовільно.

Виробництво насіння соняшнику вважається найбільш прибутковим,

але за вихідними даними більше 10% підприємств є збитковими при

виробництві цієї культури. Це обумовлене занизькою врожайністю по групі

та високими виробничими витратами на 1ц. продукції. По інших групах

можна спостерігати позитивну динаміку усіх показників.

Виробництво соняшнику в розрахунку на одне підприємство в усіх

групах знаходиться в прямій залежності з групувальною ознакою –

спостерігається чітка тенденція до збільшення врожайності із збільшенням

рівня рентабельності продажу. Найбільші виробничі витрати, відповідно,

спостерігаються в перших групах.

Виробництво тваринницької продукції в переважній більшості

господарств залишається збитковим. Прибутковим виробництво м’яса ВРХ

та свиней є лише в останніх двох групах до яких входять від 10 до 50%

підприємств по роках та видам продукції. Однак загальна ситуація вкрай

негативна – по всіх показниках спостерігається занепад та погіршення.

Зауважимо, що розподіл груп у сукупності по виробництву на одне

підприємство та продуктивності не збігаються, тобто господарства з

лідируючою продуктивністю не виробляють того обсягу що є в інших

господарствах з меншою продуктивністю.

Виробничі витрати на 1 голову мають тенденцію до скорочення із

зростанням рівня рентабельності продажів. Повна собівартість одиниці

продукції також має чітку тенденцію до скорочення із зростанням рівня

рентабельності – що є беззаперечним фактом функціональної залежності.

Однак нами було обрано ці показники до складу групування з метою кращого

ілюстрування економічної складової діяльності сільськогосподарських

підприємств.

Ціна реалізації, як один з найголовніших чинників формування прибутку

та першочерговим фактором впливу на конкурентоспроможність продукції

75

на агропродуктовому ринку, – по всіх видах продукції та по рокам

коливається в межах групах.

Підводячи підсумки групування сільськогосподарських підприємств

Луганської області за досліджуваний період, пропонуємо доповнити аналіз

співставленням середніх даних однієї з результативних ознак групування –

обсяг землекористування – за всіма видами продукції що були включені до

групування.

Розпочнемо аналіз з дослідження основних показників виробництва та

реалізації основних видів продукції сільськогосподарського виробництва

(табл. 2.11 – 2.15; усі розрахунки проведені з автоматичним округленням до

цілих).

Таблиця 2.11

Середні значення за результатами групування сільськогосподарських

підприємств Луганської області за рівнем землекористування при

виробництві зернових культур у 2008-2015 рр.

Показники

Рік

Відхи

лення

2015

р. від

рівня

2008

р.,

(+,-) 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Кількість

підприємств, од. 297 307 291 291 290 301 95 206 -91

Вироблено

зернових в

розрахунку на

одне

господарство, ц

33536 19986 14968 21736 21759 22526 35863 24520 -9016

Площа

сільськогосподарс

ьких угідь, га

2179 2078 1993 1906 1919 1938 5219 2117 -62

Урожайність, ц/га 30 20 18 23 23 22 31 24 -6

Виробничі

витрати на 1 га,

грн.

1605 1455 1663 2198 2209 2847 3633 4484 2879

Повна

собівартість 1ц,

грн.

64 80 101 116 119 142 132 196 132

76

Продовження таблиці 2.11

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Ціна реалізації 1ц,

грн. 67 72 100 126 129 129 148 235 168

Прибуток

(збиток) на 1

ц,грн.

3 -8 -1 10 10 -12 16 39 36

Рентабельність

продажу, % 4 -11 -1 8 8 -10 11 16 12

Окупність витрат,

% 105 90 99 109 108 98 116 130 25

Показники що характеризують виробничу складову – виробництво

зернових на одне господарство, площа сільськогосподарських угідь,

урожайність – в 2015 році в порівнянні з 2008 роком погіршились:

виробництво зменшилось на 9016 ц ; площа сільськогосподарських угідь, що

в середньому приходиться на одне господарство, зменшилась на 62 га;

урожайність – на 6 ц/га. Виробничі витрати на 1 га збільшились на 2879 тис.

грн. Стосовно інших показників, що характеризують економічні результати,

а саме реалізацію продукції, склалася аналогічна ситуація: повна собівартість

1 ц збільшилась лише на 132 грн., тоді як ціна реалізації 1ц збільшилась на

168 грн.; прибуток на 1 ц зріс на 36 грн.; рентабельність продажів зросла на

12%, а окупність витрат на 25%. В цілому можна виділити значне скорочення

обсягів виробництва, однак цей показник має пряму залежність із

урожайністю, яка коливається щорічно, та знаходиться в межах 20-30 ц/га.

Тому і валовий збір зернових та зернобобових культур знаходиться в межах

20-30 тис. т. Вартісні ж показники мають тенденцію до збільшення, що

викликано виключно ринковими факторами, тому й відносні показники

результативності також знаходяться приблизно на одному рівні, однак мають

невелику тенденцію до збільшення.

У таблиці 2.12 наведений аналіз зміни середніх значень за

результатами групування сільськогосподарських підприємств Луганської

області за рівнем землекористування при виробництві соняшника.

77

Таблиця 2.12

Середні значення за результатами групування сільськогосподарських

підприємств Луганської області за рівнем землекористування при

виробництві соняшника у 2008-2015 рр.

Показники

Рік

Відхи

лення

2015

р. від

рівня

2008

р.,

(+,-) 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Кількість

підприємств, од. 286 293 285 276 278 292 121 187 -99

Вироблено

зернових в

розрахунку на

одне

господарство, ц

8885 7926 7724 10660 10671 12611 15766 13997 5112

Площа

сільськогосподарс

ьких угідь, га

2228 2136 2128 1956 1969 1992 2311 2147 -81

Урожайність, ц/га 13 11 10 16 15 18 18 16 3

Виробничі

витрати на 1 га,

грн.

1278 1457 1719 2510 2513 3627 4087 6251 4973

Повна

собівартість 1ц,

грн.

121 154 194 209 212 229 259 389 268

Ціна реалізації 1ц,

грн. 143 189 280 305 307 288 353 693 550

Прибуток

(збиток) на 1

ц,грн.

22 35 86 96 95 59 95 304 282

Рентабельність

продажу, % 15 19 31 31 31 18 26 43 28

Окупність витрат,

% 118 123 144 146 145 136 147 209 91

Виробництво насіння соняшнику у 2015 році в порівнянні з 2008 роком

на одне підприємство збільшилося на 5112 ц, в той час коли площа угідь

скоротилася на 81 га. Цьому сприяло й підвищення врожайності на 3 ц/га.

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі збільшились на 4973 грн. Ціна

78

реалізації та повна собівартість 1ц. зросли на 550 та 268 грн., відповідно.

Відповідно збільшився прибуток на 282 грн./ц, рентабельність продажів і

окупність витрат на 28 та 91% відповідно.

Аналіз зміни середніх значень в тваринництві розпочнемо з виробництва

м’яса ВРХ (таблиця 2.13).

Таблиця 2.13

Середні значення за результатами групування сільськогосподарських

підприємств Луганської області за рівнем землекористування при

виробництві м’яса ВРХ у 2008-2015 рр.

Показники

Рік

Відхи

лення

2015

р. від

рівня

2008

р.,

(+,-) 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Кількість

підприємств, од. 78 66 47 38 40 42 31 25 -53

Вироблено м’яса

ВРХ в розрахунку

на одне

господарство, ц

474 535 502 481 483 509 558 493 19

Площа

сільськогосподарс

ьких угідь, га

3397 3530 3883 3431 3360 3290 4030 3575 178

Продуктивність,

кг/гол 155 162 151 152 150 153 149 168 13

Виробничі

витрати на 1 гол.,

грн.

1988 2308 2098 2930 2682 3843 3917 4924 2936

Повна

собівартість 1ц,

грн.

1336 1374 1423 1515 1435 1989 2097 2316 980

Ціна реалізації 1ц,

грн. 915 1049 936 1175 1151 1094 1238 1815 900

Прибуток

(збиток) на 1 ц,

грн.

-421 -324 -487 -340 -284 -894 -860 -501 -80

Рентабельність

продажу, % -58 -41 -52 -31 -27 -86 -73 -29 29

Окупність витрат,

% 78 84 79 82 85 63 66 84 6

79

Одразу ж хотілося відмітити значне скорочення кількості

сільськогосподарських підприємств, що займаються виробництвом м’яса

ВРХ більш ніж втричі (на 53 підприємства). Рівень виробництва у 2015 році в

порівнянні з 2008 збільшився на 19 ц., як і середнє значення площі

сільськогосподарських угідь що приходиться на одне підприємство – на 178

га. Продуктивність збільшилась на 13 кг/гол., виробничі витрати на 1 гол.

зросли на 2936 грн. Значно зросли й повна собівартість й ціна реалізації 1 ц

продукції – на 980 та 900 грн., відповідно. Слід відмітити незначне

перевищення темпів зростання повної собівартості на темпом зростання ціни.

Тому і рівень збитковості зріс лише на 80 грн. Однак зросла рентабельність

продажів на 23%, а окупність витрат лише на 6%. В цілому ж виробництво

м’яса ВРХ залишається за весь час дослідження є досить збитковим.

У таблиці 2.14 наведені середні значення основних показників по

виробництву м’яса свиней.

Таблиця 2.14

Середні значення за результатами групування сільськогосподарських

підприємств Луганської області за рівнем землекористування при

виробництві м’яса свиней у 2008-2015 рр.

Показники

Рік

Відхи

лення

2015

р. від

рівня

2008

р.,

(+,-) 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Кількість

підприємств, од. 113 91 72 63 67 44 24 30 -83

Вироблено м’яса

свиней в

розрахунку на

одне

господарство, ц

288 355 375 452 507 323 394 503 215

Площа

сільськогосподарс

ьких угідь, га

2780 2834 3042 2956 2960 2620 3401 2738 -42

80

Продовження таблиці 2.14

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Продуктивність,

кг/гол 95 89 89 96 96 105 89 85 -10

Виробничі

витрати на 1 гол.,

грн.

1544 1464 1560 1665 1604 2339 2059 2158 614

Повна

собівартість 1ц,

грн.

1741 1826 1836 1845 1673 2001 2091 2728 987

Ціна реалізації 1ц,

грн. 1178 1491 1235 1217 1170 1552 1504 2262 1084

Прибуток

(збиток) на 1 ц,

грн.

-564 -335 -601 -628 -503 -449 -587 -466 98

Рентабельність

продажу, % -58 -34 -52 -51 -43 -33 -42 -31 27

Окупність витрат,

% 82 93 77 74 78 82 78 83 1

Кількість підприємств, що займаються виробництвом м’яса свиней у

2015 році в порівнянні з 2008 роком скоротилася на 83. Кількість виробленої

продукції в розрахунку на 1 господарство збільшилась на 215 ц, а площа

сільськогосподарських угідь навпаки зменшилась на 42 га. Продуктивність

також зменшилась на 10 кг/гол. Виробничі витрати на 1 голову зросли на 614

грн., в той же час і повна собівартість 1 ц продукції збільшилась на 987 грн.,

а ціна реалізації більш вдвічі – на 1084 грн. Збиток на 1 ц продукції

зменшився на 98 грн., значення рентабельності продажів також підвищилось

на 27 % , окупність витрат майже не збільшилась та за весь період

дослідження знаходиться на рівні 80%

Ситуація у свинарстві дещо краща від скотарства, однак галузь також

збиткова – рівень збитків приблизно на такому ж рівні - близько 500 грн на 1

ц реалізованої продукції.

Економічна результати при виробництві молока дещо ліпші від

виробництва м’яса ВРХ та свиней. Основні середні значення з виробництва

та реалізації молока наведені в таблиці 2.15.

81

Таблиця 2.15

Середні значення за результатами групування сільськогосподарських

підприємств Луганської області за рівнем землекористування при

виробництві молока у 2008-2015 рр.

Показники

Рік

Відхи

лення

2015

р. від

рівня

2008

р.,

(+,-) 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

А 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Кількість

підприємств, од. 73 57 43 42 41 36 29 31 -42

Вироблено

молока в

розрахунку на

одне

господарство, ц.

6915 6129 5464 6017 6170 7034 9610 10157 3242

Площа

сільськогосподарс

ьких угідь, га

4875 3328 6347 3582 3628 3184 4335 4771 -104

Продуктивність,

ц/гол 26 33 33 31 32 35 38 42 16

Виробничі

витрати на 1 гол.,

грн.

3831 4894 4894 6662 6929 8833 10634 13499 9668

Повна

собівартість 1ц.,

грн.

165 167 211 248 250 287 318 351 186

Ціна реалізації

1ц., грн. 156 163 254 296 303 314 344 377 221

Прибуток

(збиток) на 1 ц.,

грн.

-9 -5 43 48 52 27 26 27 36

Рентабельність

продажу, % -11 -3 17 16 16 6 7 6 17

Окупність витрат,

% 82 93 77 74 78 82 78 114 32

У 2015 році в порівнянні з 2008 роком кількість підприємств

скоротилася майже втричі – на 42 одиниці. Також зазнало незначного

скорочення й середнє значення площі сільськогосподарських угідь – на 104

га. В усьому іншому спостерігається збільшення усіх показників:

82

виробництво молока в розрахунку на одне господарство збільшилось на

3242ц.; продуктивність збільшилася на 16 ц/гол; виробничі витрати на 1 гол.

значно зросли – на 9668 грн. Темпи збільшення ціни дещо випереджають

темпи збільшення повної собівартості. Стосовно прибутковості – взагалі за

останні роки спостерігається позитивна ситуація – виробництво є

прибутковим з 2010 року. Відповідно й відносні показники ефективності

поліпшилися. Однак якщо окупність витрат поступово зростає та змінилась

на 32%, то рентабельність продажу в останні три роки не перевищує 10%,

хоча й збільшилась у порівнянні з 2008 р. на 17%.

Проведений аналіз свідчить про незадовільний стан тваринництва.

Основною статтею витрат є корми. Це підтверджують дослідження на основі

проведеного групування (рис.2.1). Незалежно від рівня землекористування по

всіх групах підприємств спостерігається значна питома вага цих витрат. Тому

саме на цьому розмежуванні альтернативності подальшого вибору напрямів

виробництва, застосовуючи принцип біфуркації, пропонуємо віднайти

резерви збільшення економічних результатів саме на цьому тлі.

Рис. 2.1. Середнє значення питомої ваги статті витрат «Корма» в загальній

виробничий собівартості тваринництва сільськогосподарських підприємств

Луганської області 2008-2015 рр.

Дана ситуація підтверджує необхідність забезпечення

сільськогосподарських підприємств якісними та в достатній кількості

83

кормами. Наразі спостерігається негативна динаміка скорочення площ

кормових культур (рис.2.2).

Рис. 2.2. Динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур,

тис. га

Площа кормових культур скоротилася на порядок у порівнянні з 1990

роком – майже в шість разів. Натомість питома вага технічних зернових

культур збільшилась саме за рахунок кормових, бо площа картоплі та овоче-

баштанних культур зазнала досить незначного скорочення.

Серед кормових культур особлива стаття - це багаторічні бобові трави,

які дають не тільки об'ємну масу кормів, але, насамперед, рослинний білок.

Площа їхніх посівів скоротилася з 3,962 млн. га у 1990 році до 1,027 млн. га у

2015 р. (рис.2.3), хоча ці культури здатні підвищувати ґрунтову родючість й у

цілому агроекологічний стан земель. Слід відмітити, що спостерігається

негативна тенденція до скорочення площі багаторічних трав. Питома вага

багаторічних трав у складі кормових культур складає більше половини, а от

від загальної посівної площі близько 7%.

84

Рис.2.3. Динаміка посівної площі багаторічних трав, тис. га

Основою кормів можуть виступати посіви багаторічних трав, які в

свою чергу можуть не тільки забезпечувати підвищення економічних

результатів, через економію витрат на корми, але й слугувати цінною

кормовою базою для альтернативної галузі тваринництва – бджолярства. До

того ж Україна входить до десятки країн – найбільших виробників меду.

Тому ринок меду є одним з найбільш перспективних.

Попит світового ринку на мед поки що не задоволений і зростає.

Забезпечити його власним виробництвом більшість країн не може через

обмеження потенціалу медозбору. Ринкова складова в продукції

бджільництва поки що не заповнена.

Обсяг виробництва меду в Україні в останні роки складає більше 70

тис. т. На чорноземах України кількість диких та культурних медоносних

рослин перевищує 200 найменувань, що обумовлює високу якість

українського меду та забезпечує великий асортимент медової продукції. До

того ж споживання українського меду дозволяє значно заощаджувати на

лікарських засобах, при цьому мінімізувавши їх побічний шкідливий вплив

на здоров’я людини.

Реалізація українського меду може бути інтенсифікована за рахунок

наступних чинників: унікальність українських сортів меду; купажування

меду; харчові добавки з меду для дітей; замовлення та реалізація окремих

85

партій та сортів меду; виробництво різноманітних сумішей з

бджолопродукції та інших харчових продуктів.

Наступним етапом дослідження є вибір об'єкту дослідження – типового

сільськогосподарського підприємства, яке б відповідало нашим вимогам, а

саме – наявність галузі скотарства, достатній рівень землекористування,

відсутність галузі бджолярства у власному виробництві.

Вибір типового об'єкту дослідження залежить від суті явища, що

вивчається [74]. До складу обраних підприємств, на основі проведених

групувань, увійшли саме ті, які приймали участь у розрахунку індексної

мультиплікативної моделі показника рентабельності власного капіталу.

Представлені підприємства є типовими сільськогосподарськими

підприємствами Луганської області: всі обрані підприємства належать до

однієї організаційно-правової форми господарювання; розташовані в трьох

основних географічно-кліматичних зонах; підприємства представляють два

основні типи ґрунту області за рівнем родючості – чорноземи звичайні та

чорноземи і дернові карбонатні та щебенюваті. Принциповим фактором

відбору є рівень землекористування в наведених підприємствах – він

представляє всі групи підприємств в обраних межах від 0 та більше 5000 га

сільськогосподарських угідь, з шагом у 1 тис. га сільськогосподарських угідь.

До того ж обрані підприємства є типовими в кожній групі за рівнем

землекористування по основним показникам, що характеризують економічну

результативність діяльності (табл. 2.16). Підприємства по всім основним

показникам що відображають економічні результати діяльності

характеризуються як типові.

В цілому досліджувані підприємства відповідають середньогалузевим

показникам. Загальний економічний та фінансовий стан можна

охарактеризувати як нормальний. Абсолютні показники в натуральному та

вартісному виразі є характерними для сільськогосподарських підприємств з

відповідним рівнем землекористування.

86

Таблиця 2.16

Середні значення показників економічної ефективності діяльності

сільськогосподарських підприємств за останні три роки

Показники

СТОВ

«Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Виручка від реалізації в розрахунку на:

-100 га с/г угідь, тис. грн. 301,82 417,85 298,42 333,81 416,77 479,21

- 1 середньорічного працівника,

тис. грн. 621,75 1049,50 155,26 167,29 235,04 121,87

- 1 тис. грн. основних

виробничих засобів, тис. грн. 3,84 3,77 2,54 4,21 2,89 4,48

- 1тис. грн. виробничих витрат,

тис. грн. 0,98 1,36 1,17 0,90 1,01 1,05

Чистий прибуток в розрахунку на:

- 100 га с/г угідь, тис. грн. 10,80 9,56 56,63 111,69 95,32 150,31

- 1 тис. грн. основних

виробничих засобів, тис. грн. 0,14 0,09 0,48 1,41 0,66 1,40

- 1 тис. грн. виробничих витрат,

тис. грн. 0,03 0,03 0,22 0,30 0,23 0,33

Рівень окупності витрат, % 105,52 103,25 143,35 132,39 113,03 149,43

Рівень рентабельності продажу,

% 3,58 2,29 18,98 33,46 22,87 31,37

Рівень рентабельності майна, % 9,49 5,01 19,25 21,72 20,14 29,59

Рентабельність власного

капіталу, % 6,43 7,09 21,45 22,96 22,35 30,14

Показники інтенсивності по виручці від реалізації та чистого прибутку

в розрахунку на одиницю площі поступово збільшуються по підприємствах із

ростом рівня землекористування. Так в СТОВ «Танюшівське» це 301,82 та

10,8 тис. грн, а в ТОВ «Мирне Плюс» вже 479,21 та 150,31 тис. грн.

Аналогічна ситуація в розрахунку на 1 середньорічного працівника, 1 тис.

грн. основних виробничих засобів та 1тис. грн. виробничих витрат. Рівень

окупності витрат по всіх підприємствах перевищує 100%, і якщо по перших

двох підприємствах це лише 5 та 3% відповідно, то в 3 та 6 підприємстві –

вже більше майже ніж в півтори рази. В цілому відносні показники

інтенсивності характеризують обрані підприємства з позитивної сторони та

свідчать про наявність потенціалу для подальшого розвитку.

87

2.2 Дослідження інструментарію управління процесом формування

економічних результатів

Основною метою діяльності сільськогосподарського підприємства в

умовах ринкових форм господарювання є одержання позитивних

економічних результатів, які складають основу економічного розвитку

підприємства, забезпечуючи його життєздатність. Вони виступають як

основне джерело фінансування діяльності підприємства і як вагоме джерело

формування доходів бюджетів різного рівня. Процес формування прибутку

пов'язаний із зміною усіх основних показників діяльності підприємства,

оскільки він синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства і

характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

Формування прибутку розглядається як процес складання та прийняття

управлінських рішень щодо основних аспектів його формування, розподілу і

використання на підприємстві [167, 25]. Група інших вчених розкривають це

поняття через дослідження та підбір інструментарію для досягнення

прибутку на основі управління доходами та витратами підприємства, які

обумовлюються обсягами його діяльності, а також асортиментом, ціновою

політикою і ресурсним забезпеченням виробництва [22, 87]. Використання

такого підходу при розробці інструментарію формування прибутку

підприємства дає можливість комплексно охопити усі види ресурсного

потенціалу підприємства і діяльність його окремих підгалузей.

При створені концептуального підходу до формування прибутку

підприємства, виділено три етапи: планування – етап аналізу і вибору

інструментарію; етап упровадження та реалізації; етап контролю, оцінки і

регулювання економічних результатів. Ці етапи тісно взаємозв'язані і

реалізуються паралельно, послідовність їхнього розгляду повинна бути

регламентована якісно та кількісно. Однак істотною умовою ефективності

формування прибутку за допомогою інструментарію є облік усіх його

елементів, вибір найбільш ефективних підходів до їхньої оцінки і методів

V

88

розробки стратегії. Складність процесу формування прибутку підприємства

визначається змістом кожного етапу, що потребує проведення більшого

об'єму дослідної роботи.

Для підприємств у яких виникла необхідність диверсифікації своєї

діяльності процес планування прибутку починається із визначення місії і

встановлення цілей розвитку [69, 78].

В межах головної цілі діяльності підприємства розробляються окремі

цілі в розрізі її складових, котрі можуть виражатися в кількісних і якісних

показниках. При цьому в основу поставлених цілей для підприємства повинні

бути закладені як економічна ефективність, так і соціальна ефективність.

Основою планування прибутку є проведення стратегічного аналізу,

який спрямований на з'ясовування тенденцій, небезпек, можливостей, а

також окремих надзвичайних ситуацій, що можуть вплинути очікуваним або

непередбаченим чином на діяльність підприємства. Також стратегічний

аналіз передбачає проведення дослідження динаміки прибутку та

рентабельності, оцінки чинників, що обумовлюють їх величину, а також

визначення достатності прибутку для вирішення завдань комерційного і

соціального розвитку підприємства [47].

Діяльність підприємства пов'язана із співвідношенням та тенденціями

змін, що відбуваються в його середовищі. Тому виникає потреба в

проведенні аналізу чинників, які безпосередньо або опосередковано

впливають на формування прибутку підприємства. Стратегічне управління

прибутком значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених

резервів збільшення прибутку та економічного обґрунтування планів

формування прибутку. В процесі дослідження формування прибутку

розроблено спрощену схему, яка відображає послідовність етапів аналізу

прибутку та передбачає аналіз внутрішніх чинників (рис. 2.4).

Такий аналіз дозволяє своєчасно виявити зміни, що відбуваються,

визначити сильні і слабкі сторони їхнього впливу на діяльність підприємства

й використати переваги змін для своєчасної розробки ситуаційних планів та

89

розробити стратегію, спрямовану на досягнення прибутку підприємства у

майбутньому.

Традиційне використання аналізу не дозволяє виробити таку стратегію,

яка б створювала можливості пошуку та реалізації конкурентних переваг,

тому що управління прибутком передбачає не тільки дослідження динаміки

прибутку й рентабельності, а й оцінку чинників, що обумовлюють їхній

розмір, а також визначення достатності маси прибутку для рішення завдань

комерційного і соціального розвитку підприємства.

Рис. 2.4. Напрями формування прибутку11

Окрім вивчення динаміки прибутку і рентабельності запропоновано

проводити моніторинг прибутковості підприємства, який включає

дослідження інформаційних систем, діючої системи формування прибутку,

11 Узагальнено на підставі [9, 33, 104]

формування прибутку

Моніторинг прибутковості

підприємства

Оцінка впливу чинників на

прибутковість підприємства

Аналіз прибутку

підприємства

Аналіз

рентабельності

підприємства

Аналіз складових

прибутку

Аналіз джерел

формування

Факторний аналіз

прибутку

Аналіз рентабельності

Факторний аналіз

рентабельності

90

організації процесу економічного формування прибутку, системи контролю

(рис. 2.5).

Рис. 2.5. Елементи моніторингу економічних результатів12

Інформація являє собою сукупність даних, повідомлень, відомостей, які

характеризують середовище, об'єкти, явища, процеси, зв'язки і т. ін., які

необхідно збирати, передавати, накопичувати й обробляти для прийняття

управлінських рішень. Основне призначення інформації - виключення

невизначеності в процесі прийняття управлінських рішень щодо підвищення

прибутковості.

Для дослідження інформаційних систем необхідно проводити

експертну оцінку якості циркулюючої інформації за критеріями своєчасності,

достатності, достовірності, надійності і т.д. та ступеню комп'ютеризації

процесів її обробки. На засадах результатів оцінки якості циркулюючої

12 Узагальнено на підставі [25, 27, 75]

Моніторинг економічних результатів

Оцінка

інформаційних

систем

Оцінка системи

управління

прибутком

Оцінка

організації

процесу

Оцінка системи

контролю

прибутковості

Оцінка якості

інформації

Автоматизація

процесів

обробки

інформації

Оцінка

загальної

ефективності

управління

Погодженість

управління

прибутком з

диверсифіка-

цією

виробництва

Оцінка діючої

організаційної

структури

Оцінка

ефективності

системи

внутрішніх

комунікацій

та повноти

охоплення

функцій

Оцінка

стратегічного

контрою

Оцінка

тактичного

контролю

Оцінка

оперативного

контролю

91

інформації та ступеню її обробки підприємства забезпечуються якісною

інформацією та новими технологіями її обробки. На основі проведеного

аналізу, підприємствам доцільно підвищувати якість інформації для

зменшення комерційних ризиків підприємства, оскільки виникає можливість

уникати помилок до того, як витрати стануть значними, а продукція, товари й

послуги, які можуть створити проблеми з їх реалізацією, можуть бути

перероблені чи уживані на потреби господарської діяльності або зняті з

ринку до того, як завдадуть істотної шкоди всьому підприємству.

На цих засадах нами було розроблено анкету щодо аналізу

конкурентних прерогатив через врахування споживчих переваг на

внутрішньому ринку бджолопродукції (додаток Д.1). На даному етапі

дослідження нами було використано принцип біфуркації. Тобто був задіяний

такий набір інструментарію, що дозволив значно скоротити часові,

територіальні та фінансові витрати на саме опитування. Проведене

дослідження підтверджує ефективність застосування «цифрових», а не

паперових анкет (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Питома вага респондентів за інструментарієм опитування13

13 Розроблено автором

Безпосереднє

опитування

Опитування через e-

mail сервіси Опитування через

соціальні мережі

Анкетування

В місцях реалізації Вуличне

опитування

Сільськогос-

подарські

ярмарки

Стихійні ринки

міста та області

Центральні ринки

міста, районів

41% 40%

19%

43%

73%

27%

29% 28%

92

Виконані дані анкети в стандартному пакеті програм Microsoft Office, а

саме в Excel, яка на даний момент є безкоштовною в Play Market для

користувачів операційної системи Android в повному функціональному

застосуванні. Це дозволило оперативно отримувати результати опитування.

В результаті цього, по-перше, був значно зекономлений час та гроші на

проведення самого опитування, а по-друге – не мало наразі необхідності

заносити результати відповідей до аналітичної таблиці. Все це значно

спрощує проведення будь-якого опитування та надає можливість оперативно

та конструктивно опрацьовувати та аналізувати окремі питання за обраною

темою дослідження аналітика.

На рисунку 2.7 наведена вікова структура респондентів. З огляду на той

факт, що більш молоде покоління вправніше володіє сучасними

технологіями, то і на долю самої старшої групи приходиться лише 4%. Однак

це не принижує факт ефективності обраного способу проведення

дослідження.

Рис. 2.7 Вікова структура респондентів, %

Аналіз системи формування прибутку передбачає дослідження

загальної ефективності управління підприємством і погодженості існуючого

алгоритму формування прибутку з диверсифікацією виробництва

підприємства. Ефективність функціонування системи формування прибутку

93

переважно визначається плануванням. Ціллю планування прибутку є

приведення потенційних можливостей підприємства в оптимальну

відповідність із його виробничими можливостями шляхом розробки планів

доходів і витрат, які повинні бути основною частиною бізнес-плану

підприємства.

Оцінка внутрішніх можливостей підприємства у досягненні

оптимальних економічних результатів його господарської діяльності є

заставою успішної роботи. Звідси – важливим елементом процесу

формування прибутку є оцінка рівня конкурентоздатності власних позицій,

яка враховує організаційну структуру, кадровий потенціал, рівень розвитку

матеріально-технічної бази.

Важливою складовою управління прибутком є оцінка виробничих

альтернатив підприємства. Сутність її полягає в формуванні набору напрямів

виробництва, на основі яких проводиться обґрунтування конкретних планів і

програм дій, а також вибір стратегії, що максимально підвищить

довгострокову ефективність підприємства.

Багатоваріантність – передбачає необхідність розробки дієвих

альтернатив та їх оцінку на предмет відповідності виробничим можливостям

підприємства та цілям підприємства.

Оцінка чинників здійснюється для кожної альтернативи розвитку

підприємства для скорочення кількості можливих варіантів дій до мінімуму і

оцінки забезпеченості обраного формату виробництва ресурсами. Вибір

напряму розвитку підприємства керується такими критеріями, як час

досягнення кінцевих результатів та мета, стійкість відносно дій конкурентів,

фінансова забезпеченість, ступінь ризику [113, 80].

Планування доходів і витрат доречно проводити у такий підхід, коли

керівництво встановлює загальні цілі і напрями діяльності, а фахівці

функціональних підрозділів виробляють плани вирішення поставлених

завдань і несуть відповідальність за їхнє виконання. Фахівці планово-

економічного відділу повинні виконувати координуючі функції та

94

забезпечувати взаємоуточнення та корегування планів доходів і витрат з

різними виробничими підрозділами підприємства, контролюючи виконання

планів.

Моніторинг прибутку має бути наповнений конкретним змістом,

певними напрямами розвитку і цільовими показниками складових

виробничої діяльності підприємства по періодах, досягнення яких

забезпечить реалізацію поставлених цілей, розширення та закріплення його

позицій на ринку.

Фінансові результати діяльності сільськогосподарських підприємств у

динаміці наведені на рисунку 2.8.

Рис. 2.8. Прибуток, збиток (-) від реалізації сільськогосподарської продукції

в сільськогосподарських підприємствах Луганської області (млн. грн.)

Наступним етапом процесу формування прибутку підприємства є

організація запланованих заходів. На цьому етапі приводяться у відповідність

з обраним напрямом дій усі ресурси і внутрішні зв'язки підприємства, його

цілі, завдання і області відповідальності працівників; проводяться необхідні

організаційні зміни в підприємстві і розробляється політика кожного

структурного підрозділу.

Організація запланованих заходів передбачає проведення деталізації

завдань по видах і обсягам робіт, конкретним робочим місцям і термінам

виконання. Формування планових завдань з прибутку здійснюється у

95

відповідності з видами і обсягами діяльності структурних підрозділів

підприємства, очікуваними доходами та змінними витратами.

Реалізації обраного напряму виробництва передбачає здійснення змін у

всіх відповідних виробничих видах діяльності підприємства: інформування

персоналу, манера управління, трудова культура, організаційна структура

управління, ресурсне забезпечення, компетенція та навички.

В процесі формування прибутку підприємства здійснюється контроль

виконання заходів щодо реалізації планування прибутку за двома напрямами:

оцінка якості запланованих дій та вивчення комплексу умов по здійсненню

запланований дій.

Важливість аналізу системи контролю прибутковості обумовлена тим,

що від його дієвості залежить не тільки оперативне виявлення й усунення

диспропорцій, відхилень від плану, але і їхнє попередження, а, отже,

своєчасне виконання встановлених планів і досягнення намічених цілей.

Контроль варто здійснювати за рекомендованими показниками дієвості

стратегічного, тактичного й оперативного контролю прибутковості

підприємства

Перевага запропонованого концептуального підходу до

формування прибутку підприємства полягає в тому, що він охоплює усі

складові процесу його формування, що обумовлені його функціями та

наявністю прямого і зворотного зв'язку між елементами. Крім того, саме

використання такої логіки при формуванні прибутку підприємства надає

можливість комплексно охопити усі види ресурсного потенціалу

підприємства і діяльність його інфраструктури. Таким чином,

формування прибутку підприємства розглянуто як динамічна сукупність

взаємопов'язаних управлінських процесів.

Процес формування прибутку неможливий без урахування діагностики

та моніторингу внутрішнього механізму виробництва, тому підприємство

повинне розглядатися як господарюючий суб’єкт, що перебуває в стані

безперервного вдосконалювання своєї діяльності.

96

Комплекс діагностичних процедур є очевидною стартовою фазою будь-

якого процесу моніторингу та аналізу. Підприємство повинне пройти

ґрунтовну діагностику та моніторинг основних показників діяльності. Кожне

аналізоване підприємство має потребу в постійному моніторингу по

основних показниках. Також варто окремо контролювати основні фактори,

що впливають на економічні результати діяльності підприємства.

Щонайменше, раз у році підприємство повинне проводити повний аналіз, а

щомісяця – частковий, які є найбільш важливими з погляду наступного

можливого погіршення стану.

В умовах сучасної конкуренції зберегти стабільне економічне

положення надзвичайно нелегко. Якщо підприємство постійно не стежить за

основними показниками, то вже незабаром з’ясується, що результати

підприємства стали істотно гірші, ніж у минулому періоді. Операційний

механізм аналізу діяльності підприємства стає менш ефективним з погляду

одержання кінцевого економічного результату.

Розуміючи важливість даної тези, у аналітика, керівництва

підприємства виникає потреба в розумінні які саме показники перш за все

мають підлягати діагностиці та моніторингу. На погляд вчених у діагностиці

підприємства існують два основних об’єкти аналізу [25, 80]:

- результати діяльності підприємства за певний період і його стан на

поточний момент часу;

- основні виробничо-господарські процеси підприємства.

Звідси виникає перше положення діагностики та моніторингу, що

визначає дві сфери (рис. 2.9). Представляється очевидним положення про те,

що не можна обмежити інструментарій діагностики та моніторингу

розрахунком тільки фінансових показників, які повинні з’являтися на

кінцевій стадії діагностики. Вони і є по своїй суті замикаючими,

підсумковими.

97

Рис. 2.9. Об’єкти діагностики та моніторингу підприємства14

Варто не забувати, що діагностика не робиться сама по собі – вона

служить цілям управління, прийняття управлінських рішень, кінцевою ціллю

яких є досягнення позитивних фінансових результатів діяльності

підприємства. Управляти підприємством за допомогою тільки діагностики

фінансових коефіцієнтів – нераціонально та неефективно, бо поза увагою

залишається моніторинг цих показників, не аналізується динаміка

результативних показників та вплив факторів що мали вплив на кінцевий

результат. Це однаковою мірою ставиться як до лівого, так і до правої

сторони рис.2.9. Аналізувати треба не тільки основні економічні результати

діяльності, що забезпечують досягнення головної мети підприємства за умов

функціонування в ринкових умовах, але й всі основні виробничо-

господарські процеси, пов’язані з діяльністю підприємства.

Зупинимося на структурі діагностики та моніторингу. Почнемо з

діагностики економічних результатів діяльності й стану підприємства.

Фінансовий інструментарій даної частини діагностики досить великий, він

містить у собі велику кількість фінансових показників, які найчастіше

дублюють один одного, і не завжди очевидна необхідність використання тих

або інших показників та коефіцієнтів. Представляється доцільним

сформулювати положення фінансової діагностики у вигляді принципу

розумної достатності використання методів аналізу. Суть принципу полягає в

наступному підході – для цілей діагностики варто використати тільки ті

14 Розроблено автором

98

показники, які є інформаційною основою для прийняття управлінських

рішень. Практична корисність даного принципу очевидна, з огляду на ту

обставину, що на багатьох підприємствах найчастіше використовується

велика кількість фінансових коефіцієнтів. Перелік найсуттєвіших з них, з

огляду на поставлені цілі й завдання, – визначає аналітик. Ці показники

підлягають його ретельному аналізу для їх використання при прийнятті

наступних управлінських рішень. Результати діагностики можуть бути

основою для заохочення працівників, якщо результати діяльності

покращилися. Практичне втілення принципу розумної достатності –

обмежитися набором засобів економічної діагностики, представленому на

рисунку 2.10.

Рис. 2.10. Інструментарій економічної діагностики15

Безпосереднє використання фінансової звітності є першим, але не

основним кроком, фінансової діагностики. Насамперед, підкреслимо різницю

між поняттями "інформація" й "дані". Дані в області економічного аналізу

звичайно являють собою набір відомостей, головним чином кількісного

характеру, які в тій або іншій мірі характеризують підприємство. Істотно те,

що на основі цієї слабко структурованої інформації принципово неможливо

зробити ефективну діагностику. Термін "інформація" припускає деякий

ступінь організації даних, порядок інформації служить цілям її використання.

Перший етап структурного упорядкування фінансових даних саме й полягає

15 Розроблено автором

99

в складанні фінансової звітності, коли фінансові дані організуються по

спеціальних формах. З них безпосередньо можна витягти узагальнюючі дані:

суму основних й оборотних коштів підприємства; величину його

заборгованостей і власного капіталу; величину операційного й чистого

прибутку; грошові потоки від операційної, інвестиційної й фінансової

діяльності тощо.

Аналіз виробничо-господарських показників може приймати будь-яку

форму та проводитися за безліччю методів. Головним чином показники

зіставляються в абсолютному й процентному співвідношенні.

Даний підхід економічної діагностики ілюструє принцип

порівнянності. Суть якого полягає в тому, що самі по собі виробничо-

господарські та економічні показники не є корисними для ухвалення

рішення, якщо аналітик не зіставляє їх з якимсь іншими даними, що мають

відношення до об’єкта діагностики. Існує два види показників для

зіставлення:

- показники даного підприємства за попередні періоди часу,

- аналогічні показники інших підприємств, що належать тієї ж галузі,

(зазвичай, підприємств-конкурентів).

Дане положення символізує прагматичну простоту основної мети

діагностики – за результатами аналізу варто зробити по можливості два

висновки: як змінився стан підприємства в порівнянні з попередніми

періодом – погіршилося або покращилося; наскільки ефективно наше

підприємство працює в порівнянні з конкурентами.

Традиційно у світовій практиці використають "середні по галузі"

значення показників. Ці значення оцінюються щороку на підставі фактичних

результатів діяльності реальних підприємств з огляду галузевої

приналежності й масштабу діяльності. За відсутністю таких даних, або якщо

їх неможливо зіставити, то єдиним джерелом порівняння є аналогічний

показник підприємства за минулий період часу. Спостерігаючи позитивну

динаміку якого-небудь показника підприємства його керівник робить

100

висновки про те, що підприємство працює успішно. У той же час, негативна

динаміка змушує шукати слабкі місця діяльності.

Третій інструментарій економічної діагностики – це традиційний набір

фінансових коефіцієнтів, що в закордонних підручниках та наукових працях

зазвичай носять назву Ratіo Analysіs [138]. Велика кількість авторів пропонує

власну класифікацію фінансових коефіцієнтів. Найчастіше ознаки таких

класифікацій неочевидні. Слід зазначити, що немає суттєвої різниці в якій

послідовності розраховувати й аналізувати коефіцієнти. Важливо не

упустити які-небудь ключові показники й дати їм правильну інтерпретацію.

За доцільним вважаємо впорядкувати фінансові показники по ознаці

операційної діяльності як головного фокуса підприємства з огляду ринкової

орієнтації. Суть пропонованого підходу полягає в тому, що основним

показником результативності підприємства визнаний показник прибутковості

власного капіталу (звичайно позначається ROE). Таким чином, на перше

місце ставиться інтерес власника. Даний показник забезпечується, головним

чином, двома факторами: прибутковістю продажів (цей показник належить

групі показників операційної діяльності) і оборотністю активів (група

показників ефективності використання активів). Високу віддачу від

використання вкладених коштів можна забезпечити збільшенням рівня

рентабельності продажів або високою оборотністю оборотних коштів. Оцінка

показників ліквідності та рентабельності є невід’ємною частиною

діагностичної процедури. Їхнє призначення полягає в тому, щоб застерегти

підприємство від зайвого збільшення оборотності. Ці показники говорять про

загрозу банкрутства. Віддачу від використання вкладених власником засобів

можна збільшити за рахунок використання довгострокових позикових

ресурсів. Цю частину діяльності підприємства характеризує група показників

структури капіталу.

Низькі показники рентабельності власного капіталу, що забезпечують

прибутковість сільськогосподарського підприємства в цілому, що в свою

101

чергу призводить до зростання конкурентоспроможності, спонукають до

більш ґрунтовного аналізу властивостей формування власного капіталу.

Розгляд складової прибутковості власного капіталу дає перспективу

віднайти можливості зросту ефективності капіталу і підприємства в цілому.

Для її оцінки запропоновано використовувати факторну модель, розроблену

на засадах індексної мультиплікативної моделі, яка має такий математичний

вираз представлений в першому розділі дисертації (1.20).

Потенційні можливості підприємства по збільшенню розміру реалізації

за рахунок власних коштів можна схарактеризувати з урахуванням

вищевказаних показників, об’єднавши їх у факторну модель прибутковості

власного капіталу (1.21).

У відносній формі аналізу впливу зазначених показників на динаміку

прибутковості власного капіталу має вигляд індексної моделі (1.23).

Розрахунки таблиці (Додаток Е, табл.Е.1 – Е.3) показали у відносному

та абсолютному виразі розмір взаємозалежного впливу аналізованих

показників на зміну результативного показника за рахунок впливу кожного

чинника. Прибутковість власного капіталу за досліджуваними

підприємствами окремо і в цілому збільшилась. Але зауважимо, що

зменшення відбулося за двома підприємствами: у СТОВ «МТС-Альянс»

близько 10%, а у ТОВ «Перемога» більше ніж на 20%. Розрахунки показали

у відносному та абсолютному вираженні розмір взаємозалежного впливу

аналізованих показників на зміну результативного показника за рахунок

впливу кожного чинника. В загальному підрахунку, що співпадає з

показниками в розрізі підприємств, найбільший вплив на рентабельність

власного капіталу мають рентабельність продажів – на 43% (1,4250) або 76,7

грн.; другий за ступенем впливу – фондоозброєність – на 19% або 35,3 грн.;

менш значним за рівнем впливу став й фактор кількості

сільськогосподарських працівників на 1 тис. грн. виручки від реалізації –

0,8% або 1,5 грн. Варто відмітити також значний негативний вплив

оборотності обігових коштів та фондовіддачі – на 23% або 52,8 грн. та 17%

102

або 36,8 грн. відповідно. Коефіцієнт співвідношення обігових засобів та

власного капіталу теж має негативний вплив, але менш значний – на 7% або

16,8 грн.

Головним резервом збільшення рентабельності власного капіталу є

підвищення ресурсовіддачі обігових активів за рахунок збільшення обсягу

реалізації продукції, що в свою чергу призведе до прискорення оборотності

обігових активів за рахунок зменшення періоду їх обігу в днях та зниженню

трудомісткості – що в даному випадку є першочерговим завданням. Незначне

збільшення мультиплікатора власних коштів поліпшило співвідношення між

сумою оборотних активів та власних коштів, змінило структуру капіталу. Для

інтерпретації результатів аналізу зміни рівня прибутковості власного

капіталу в досліджуваних підприємствах пропонуємо скористатися рисунком

2.11.

Рис. 2.11. Матриця оцінки результатів інтегрального аналізу коефіцієнту

прибутковості власного капіталу16

За допомогою цієї матриці визначаються майбутні резерви підвищення

рентабельності власного капіталу підприємства за рахунок збільшення

комерційної рентабельності, або ресурсовіддачі, або мультиплікатора

власних коштів, або використовувати всі напрями одразу. Кожне

підприємство встановлює для себе оптимальне значення показника

рентабельності власного капіталу, значення якого залежить від цілей

16 Розроблено автором

103

розвитку підприємства, але воно не повинне бути нижчим від

середньогалузевого рівня рентабельності.

2.3 Розгляд альтернативних напрямів збільшення економічних

результатів у сільськогосподарському виробництві

В даний час однією з головних тенденцій світової та вітчизняної

економіки стає процес інтеграції держав, ринків і технологій, який дає

можливість людям, корпораціям і країнам створювати синергетичні ефекти і

завдяки цьому діяти швидше, глибше і дешевше, ніж коли-небудь,

отримувати більші прибутки.

Синергетичні ефекти вивчає синергетика, від грец. synergeta -

колективна (спільна) дія, доповнює кібернетику і загальну теорію систем

закономірностями саморозвитку складних систем, коли при об’єднанні

частин у систему виникає нова властивість – властивість емерджентності,

властивій тільки системі в цілому і створює так званий системний ефект,

який є синонімом синергетичного ефекту.

Вивчення синергетичних ефектів, що було обумовлено розвитком

природничих наук під впливом ідей І. Пригожина і І. Стенгерса [138],

отримало продовження і в економіці. Великий внесок у розвиток концепції

синергізму в економіці внесли В. Ансофф і Кемпбел Ендрю [5]. Вони

показали, що синергізм - це: унікальні ресурси, невидимі активи, які

виявляються і починають діяти тільки тоді, коли бізнес замість незалежної

«веслування у своєму човні» організовує спільну діяльність з використання

спільного досвіду, наприклад франчайзинг, загального персоналу, загального

обладнання, об’єднує окремі види бізнесу в один, диверсифікує виробництво

або торгівлю, створює інтернет-магазини, спільні підприємства, логістичні

системи, агропромислові комплекси, інноваційні кластери, стратегічні

альянси, здійснює злиття і поглинання фірм, шукає синергетичні ефекти в

104

різних формах об’єднання різнопрофільних фірм за принципом Кейрецу, в

моделях холдингових компаній, консорціумах, просторовому розвитку,

створення паркових зон, економічних союзах і транснаціональних

об’єднаннях.

Синергетичні ефекти виникають і при інтеграції виробничих і

управлінських функцій. Але ймовірність виникнення синергетичних ефектів

зменшується, якщо замість процесів інтеграції починають домінувати

процеси диференціації та дезінтеграції виробничих і управлінських функцій.

Дослідженнями встановлено [97, 98], що насіння ентомофільних культур,

одержане при запиленні медоносними бджолами, має підвищені господарські

корисні якості. Так, у насіння гречки плівчастість зменшується на 2,4%,

збільшується кількість сирого протеїну на 0,4%, а енергія проростання – на

17%. В озимого ріпаку при запиленні енергія проростання збільшується на

11-12%, схожість – на 16-20%, наявність жирів – на 4-5%. При перехресному

запиленні збільшується вага яблук на 26%, зав’язуваність плодів - у 5,5 разів,

а збереженість зав’язі – на 3,3% порівняно з їхнім самозапиленням.

Бобово-злакові суміші дозволяють більш ощадливо витрачати дорогі

насіння бобових культур. Вони є гарантією стабільності урожаю зеленої маси

за рахунок злакових культур та підвищення якості корму за рахунок бобових

трав [170].

Запилення за допомогою бджолиних родин - самий натуральний,

природний і безпечний спосіб підняття врожайності сільгоспкультур (на 5-

50%). Підвищення врожайності сільськогосподарських культур при

запиленні квіток бджолами в середньому становить: ріпаку – 25-30%,

соняшнику – 40%, гречки – 41%, червоної конюшини – 75%, люцерни – 50%,

баштанових – 60%, плодових – 65%, гірчиці – 35-61%. Слід відмітити, що

насіння люцерни практично неможливо одержати без повноцінного

запилення.

Тому бджільництво повинно бути визнане як дієвий агрономічний

прийом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських

105

культур, а розвиток галузі повинен бути підтриманий, як стратегічно важливе

завдання розвитку АПК.

Україна входить до десятки країн – найбільших виробників меду (рис.

2.12). Разом з тим цей показник міг би бути вищим за умови більшого

поширення мобільних пасік, які могли б кочувати на 300-500 км. Однак таких

пасік одиниці.

Рис.2.12. Частки країн – провідних виробників меду від загальносвітового

обсягу виробництва, % (за даними FAOSTAT)

Збільшення медової продукції потребує і відповідного його експорту. В

Україні ринок організованого збуту продукції бджільництва не діє. В силу

цих обставин пасічники мало зацікавлені у збільшенні обсягів. Потенційні

можливості цих напрямів виробництва нині реалізуються на 10-15%.

В Україні майже зовсім відсутній експорт медової продукції, хоча

попит світового ринку на мед поки що не задоволений і зростає. Забезпечити

його власним виробництвом більшість країн не може через обмеження

106

потенціалу медозбору. Ринкова складова в продукції бджільництва поки що

не заповнена.

Дані таблиці 2.17 засвідчують, що на 1 людину споживання меду в

Україні складає 1,2 кг. Більше споживають такі країни як Греція (1,4 кг),

Австралія (1,6 кг), і на рівні – Німеччина (1,1 кг). Не можна не відмітити, що

Україна споживає мед виключно власного виробництва, тоді як Австрія

імпортує 31 % меду, а Німеччина - 83%. Японія, в якій споживання на 1

людину складає 0,3 кг, імпортує 93% меду і тільки 7% складає власне

виробництво.

Таблиця 2.17

Ринок меду за основними показниками (за даними FAO)

Країна Населенн

я, тис.

чол.

Норма

споживання

меду за

між-

народними

стандартам

и тис. т

Виробниц-

тво в рік,

тис. т

Імпорт

, тис. т

Експорт,

тис. т

Спожива

ння на 1

людину,

кг

Задоволен-

ня

норматив-

ної

потреби,

%

Китай 1354790 2326 298 4 10 0,1 13

Японія 127368 229 43 40 7 0,3 19

США 314705 514 147 5 3 0,5 29

Канада 33672 56 27 95 13 0,9 48

Німеччина 81843 148 93 22 - 1,1 63

Росія 143 302 260 53 - - 0,4 20

Великобри-

танія 62 989 108 29 26 - 0,5 27

Франція 63468 107 28 16 - 0,5 26

Італія 60821 103 18 12 3 0,3 17

Іспанія 46163 72 39 15 4 1 54

Польща 38208 69 2 3 8 0,3 3

Греція 11 290 19 15 2 11 1,4 79

Угорщина 9962 18 4 1 1 0,4 22

Австралія 23 440 15 13 5 13 1,6 87

Україна 45560 66 59 - 1 1,2 89

За даними аналітиків та експертів виробництво меду – це вигідна

справа. Вітчизняні підприємці, які займаються бджільництвом, одержують

майже 100% прибутку. Але це стосується середніх пасік, у яких налічується

107

більше 60 бджолосімей. У такому випадку первинні витрати можуть

окупитися всього за кілька років.

Сьогодні українські бджолярі докладають величезних зусиль для того,

щоб не тільки займати лідируючі позиції на світовому ринку меду по

виробництву даного виду продукції, але й зробити Україну одним з

найбільших експортерів меду. Для цього є всі передумови, але, з іншого

боку, є й ряд перешкод.

У часи СРСР на території України близько 5 млн. бджолосімей

виробляли близько 60 тис. тонн валового меду в рік. Тобто одна бджолина

сім’я виробляла близько 12 кг меду в рік при потенціалі до 100 кг.

Починаючи з перших років незалежності – чисельність бджолиних сімей

скорочувалася. Наприклад, у результаті масової загибелі бджіл навесні 2002-

2003 років бджолосімей залишилося ледве більше 2 млн. Нині, згідно даним

експертів, їх близько 3,75 млн.

У світі офіційно зареєстровано понад 50 мільйонів бджолиних сімей.

Та нікому не відомо, скільки бджолиних сімей живуть у дикому стані – в

лісах, горах та в інших важкодоступних місцях. За допомогою людини

бджоли розселилися на величезній території всіх континентів крім

Антарктиди. Бджільництво утворило самостійну галузь сільського

господарства. Підраховано, що медоноси планети можуть забезпечити

рентабельне утримання 150 мільйонів бджолиних сімей. Тому навіть за

нинішньої урбанізації бджільництво має хороші перспективи.

За даними ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН

(англ. Food and Agriculture Organization, FAO) — міжнародна організація під

патронатом ООН) наприкінці другого тисячоліття у світі вироблялося понад

500 тис. тонн меду, з яких лише третина входила до експортно-імпортного

торгового обороту. На одного середньостатистичного мешканця планети

вироблялося приблизно 100-150 г меду, а на одну бджолину сім’ю – близько

8 кг.

108

Європа, як і в минулому, нині найгустіше заселена бджолиними сім’ями.

На її території (крім СНД) налічується близько 14 мільйонів бджолосімей,

або три сім’ї на 1 км2. На кожні 40 мешканців Європи припадає одна

бджолина сім’я, медпродуктивність якої становить 9 кг меду. На кожного

європейця виробляється приблизно 230 г меду.

Найбільше бджолосімей нараховується в таких країнах: Німеччина - 2

млн., Іспанія - 1,4 млн., Румунія - 1,3 млн., Польща -1,2 млн., Франція -1 млн.

Однак Європа фактично виробляє значно менше меду, ніж споживає.

Зумовлено це недостатньою кормовою базою, що не дозволяє виробляти

велику кількість меду, та високим рівнем життя, в результаті чого тут

порівняно більше його споживають. У Німеччині, наприклад, виробляють по

0,15 кг меду на душу населення, а споживають майже 1 кг. Найбільше меду

купують такі країни, як: Німеччина, Англія, Франція.

В європейських країнах пасічництвом в основному займаються

бджолярі-аматори з невеликими пасіками переважно по 5-50 бджолиних

сімей. Промислових пасік на 250-500 бджолосімей дуже мало.

На другому місці після Європи за кількістю бджолиних сімей

знаходиться Африка. На її території налічується більше 8 мільйонів

бджолиних сімей, приблизно по четвертій частині бджолиної сім’ї на 1 км2.

Загальне виробництво товарного меду тут становить більше 50 тис. т, або по

5,6 кг від кожної бджолиної сім’ї. Це найменший вихід меду від одної

бджолосім’ї у світі. Проте воску в Африці виробляють і продають близько

3,5 тис. т. Вулики та методи ведення бджільництва у Африці, такі ж як і на

інших континентах, дещо прогресивніші на півдні та півночі континенту, в

центральній Африці вони примітивні, як і саме життя аборигенів. В Азії (без

СНД і Росії) бджіл значно менше. На величезній території трохи більше 5

мільйонів бджолиних сімей, всього 1,5 сім’ї на 10 км2. Від однієї бджолиної

сім’ї тут збирають приблизно 7 кг меду, а на одного мешканця припадає

всього 13 г. У більшості районів північно-східної Азії європейські бджоли за

109

продуктивною значно кращі від місцевих бджіл, тому тут пасічники

поступово замінюють своїх бджіл європейськими.

До Північної Америки бджіл завезли тільки наприкінці XVI століття і

вони швидко поширилися по всьому материку. Нині вже налічується їх 5,5

мільйонів, або одна сім’я на 37 мешканців. Бджоли, яких завезли до

Америки, швидко адаптувались і збирають меду більше, ніж на своїй

батьківщині – в Європі. Середня продуктивність бджолиної сім’ї в США

становить 20 кг, у Канаді – близько 40 кг, у Мексиці – до 30 кг у північній

зоні і більше 50 кг – у південній. У США щороку виробляють більше 106 тис.

т меду, приблизно по 0,5 кг на одного американця, а вживають по 0,67 кг.

За кількістю бджолиних сімей та виробництвом бджолопродуктів перше

місце в Азії займає Китай (рис. 2.13). Саме Китай (близько 4 мільйонів

бджолиних сімей) і є крупним поставником меду в США, Західну Європу (в

основному в Німеччину) і Японію. Середня продуктивність однієї бджолиної

сім’ї в Китаї становить приблизно 4,6 кг.

Рис. 2.13. Виробництво меду в країнах світу у відсотках до топ-виробника

(Китай – 298 т.)

До початку 2012 р. ціни на цукор досягли свого максимуму за останні

30 років. Великий збиток індустрії нанесла масова загибель бджіл від різних

хвороб, шкідників й інших факторів, які підлягають поглибленому вивченню.

Існують й інші фактори, які впливали на зростання світових цін на мед.

110

По даним Міжнародної організації експортерів меду МОЕМ

(International Нoney Ехроrters ' Organization - ІНЕО) з 2005 р. "композитні"

ціни на мед виросли з 1,2 до 3 тис. дол. США за 1 метричну тонну. Поруч з

цим на світовому ринку не існує надлишків меду.

З урахуванням мінливої кон’юнктури медові компанії прагнули

збалансувати обсяги свого експорту й імпорту. Наприклад, в 2010 р. в Іспанії

одержали 30,4 тис. т, експортували 14,9 тис. т. й імпортували 11,6 тис. т.

меду.

Уважається, що у світі виробляють до 1,4 млн. т. товарного меду, з

яких у міжнародну торгівлю надходить близько 25%. Головними

виробниками й експортерами залишаються країни, що розвиваються, а

покупцями – США, Німеччина, Японія, члени ЄС і країни Близького Сходу.

За прогнозами експертів, країни, що входять у групу БРІК (Бразилія, Росія,

Індія, Китай) і які є крупними експортерами меду, у перспективі стануть

його імпортерами.

За оцінками американської компанії Global Industry Analyst (GІА), до

2019 р. виробництво меду у світі може зрости до 1,9 млн. т. завдяки

підвищенню попиту, підвищенні впевненості споживачів у його якості, а

також розширенню асортиментів харчових продуктів, у яких він присутній.

Список таких продуктів поповнився йогуртами, дитячим харчуванням,

напоями й приправами. Однак експерти GІА підкреслюють, що цей прогноз

реалізується, тільки якщо вдасться зупинити масову загибель бджіл. Поки

причин для оптимізму немає. У США в зимівлю 2011/12 р. загинуло 34%

бджолиних родин, у Німеччині - 30, у Швейцарії – 22%.

На світову торгівлю медом істотно впливає запроваджений з кінця

1990-х рр. курс на жорсткість контролю якості меду. Лідерами в цієї області

залишаються країни ЄС. За даними Служби швидкого реагування на

постачання неякісного продовольства й кормів (RASFF – Rapid Alert System

for Food and Feed), у ЄС кількість занепокоєнь, оголошених у зв’язку з

виявленням імпортних продуктів бджільництва, забруднених за останні вісім

111

років, скоротилося у три рази, а їхня частка в загальній кількості

«продовольчих занепокоєнь» скоротилася з 3,2 до 0,4%. З 303 затриманих з

2002 р. партій меду й інших продуктів бджіл з Китаю надійшли 78; з Болгарії

й Аргентини - по 21; з Туреччини - 20; з України - 18; з В’єтнаму - 17; з

Кіпру, Словаччини, Іспанії й Індії - по 10, Росія – два рази.

В останні роки до ЄС імпортується якісний, перевірений

спеціалізованими лабораторіями мед. Протилежна тенденція намітилася в

інших регіонах миру. Мед, що не відповідає стандартам ЄС, тепер

відправляють у країни, де вимоги менш тверді або взагалі відсутні.

По даним GІА, провідна роль на внутрішньому й зовнішньому

медовому ринках належить 166 компаніям. Серед них лише одиниці

оприлюднюють свої матеріали про кон’юнктуру ринку. З 17 країн - членів

МОЕМ лише 12 розмістили на сайті цієї організації відомості про стан свого

бджільництва, іноді істотно їх занизивши. Наприклад, Індія, якщо судити по

даним МОЕМ, робить меду в п’ять разів менше, ніж фіксує FAO.

У торговців медом є вагомі причини для подібної скритності. Медові

компанії розвинених країн широко практикують збут дешевого імпортного

меду, який не підлягав обробці, з держав, що розвиваються, або сумішей з

ним під маркою "вітчизняного" природно, більш дорогого продукту. У Китаї

занижують експортні ціни на свій мед, маскують його під більш дешеві

підсолоджувачі або під продукцію третіх країн, щоб обійти закордонні

антидемпінгові, санітарні й інші бар’єри. Багато країн Азіатсько-

тихоокеанського регіону (АТР) беруть участь в аферах по "відмиванню"

китайського меду.

Ситуація в державах виробниках меду в 2011 р. була наступною.

Країни ЄС імпортували 137 тис. т меду, у тому числі з Аргентини - 39, з

Китаю - 32 і Мексики - 18 тис. т. Ввіз із Китаю виявився рекордним за

останні 10 років. Провідним імпортером (64 тис. т) стала Німеччина.

У Туреччині вироблено 80 тис. т меду, у той час як в 2007-2008 р. через

посуху його виробляли приблизно по 15 тис. т. Великий урожай привів до

112

різкого падіння закупівельних цін на мед і до гострих конфліктів між

бджолярами й закупівельними компаніями. Прагнучі позбутися від

посередників, бджолярі створили збутові кооперативи в 17 муніципалітетах

країни під егідою Асоціації бджолярів Туреччини й провели прямі перемови

з медовими компаніями Німеччини, Сирії й Саудівській Аравії.

Позиції Аргентини на світовому ринку меду продовжували слабшати.

Через посуху скоротилося виробництво й експорт меду, знизилася його

якість. Якщо в 2005 р. за кордон було продано 106 тис. т меду, то в 2011 р. -

близько 50 тис. т., хоча у вартісному відношенні експорт виріс на 8%. Через

банкрутство бджолярський сектор покинули 7 тис. бджолярів - 20% від числа

офіційно зареєстрованих.

Бразилія експортувала 26 тис. т меду - удвічі більше, ніж в 2008 р., і

залишалася провідним світовим виробником й експортером його

«органічних» стільників. Одна із причин цього - бразильські

«африканизовані» медоносні бджоли, більш стійкі до багатьох хвороб і

шкідників, в порівнянні з європейськими, що, у свою чергу, виключає

застосування відповідних ветеринарних препаратів і потрапляння їх у

продукти бджільництва .

У США через посуху, значної загибелі бджіл й інших несприятливих

факторів був зібраний рекордно низький урожай меду - 65 тис. т.

Споживання його скоротилося на 9,5 тис. т. Продуктивність бджолиних

сімей знизилася на 16%. США змушені були закуповувати маток і пакети

бджіл в Австралії, Новій Зеландії, Голландії, Канаді й Коста-Ріці, завезли

95,3 тис. т меду. Ослаблення долара стосовно до інших основних світових

валют створило додаткові труднощі для американських медових компаній на

зовнішньому ринку. Співвідношення операцій з місцевим й імпортним медом

на американському ринку виражалося пропорцією 29:71.

Прямі закупівлі американцями меду в Китаї були припинені, але при

цьому зросли його поставки з інших країн Азії, у тім числі з Індонезії,

Малайзії й Таїланду, у яких немає ні сучасного бджільництва, ні надлишків

113

меду. У них не роблять і світлий мед з конюшини, люцерни й інших культур

помірного клімату. Проте 100% індонезійського меду, що поставляється в

США, – продукт саме цього сорту. Для Індії даний показник становить 40%.

Про ріст поставок меду із країн АТР (Азіатсько-Тихоокеанський регіон).

Однак підлягає сумніву такі дані, з огляду на вищесказане. Безумовно,

складається враження що весь цей мед китайського виробництва. Проте

китайська статистика медового експорту це не підтверджує (таблиця 2.18).

Таблиця 2.18

Експорт меду з Китаю17

Країна Кількість, т.

Ціна, млн.

дол. США

Відхилення

вартості, %

А 1 2 3

Японія 34858 54,9 2

США 11330 14,9 -49

Іспанія 3148 4,5 -29

Великобританія 1939 2,6 145

Бельгія 1843 2,5 97

Малайзія 1309 2 50

Сінгапур 1064 1,7 8

Голандія 1074 1,6 255

Німечинна 1142 1,5 125

Йемен 828 1,4 370

Гонконг 523 1,2 7

Польща 704 0,9 134

Маврикій 626 0,9 268

ОАЕ 442 0,8 -18

Індія 635 0,7 104

П. Корея 468 0,6 -88

Швейцарія 339 0,5 292

В'єтнам 303 0,5 673

Індонезія 282 0,3 915

Оман 167 0,3 207

Інші 1311 1,8 -30

Влада США продовжувала вживати заходів проти імпорту китайського

меду по шахрайських схемах. В 2008-2009 р. були арештовані вісім громадян

17 Direction Nacional de Agroindustria; Informe Apicola - №143 (3/2009)

114

Німеччини, Китаю й США, яким висунули обвинувачення в участі в згаданих

аферах.

У Канаді через холодне літо одержали 29,4 тис. т меду - скільки й в

2009 р. Стандартним уважається врожай в 34-36 тис. т. Скоротилося

виробництво світлих сортів. Досягнення паритету між канадською й

американською валютою істотно підвищило ціни на канадський мед у США.

В’єтнам виробив меду на 20% менше, ніж раніше, через несприятливі

погодні умови (з вересня 2009 р. у В’єтнамі встановилася найсуворіша

посуха за останні 100 років) і росту цін на цукор, використовуваного для

підгодівлі бджіл. Експорт меду склав 14 тис. т, з яких 80% відправлено в

США. В’єтнамські фахівці шукають альтернативні ринки збуту меду,

включаючи ЄС й Японію (Vіetnam News, 13 February, 2010).

В Австралії було отримано 17 тис. т меду, з яких вивезено 50%. Росія

поставила 195,9 т меду на 1.1 млн. дол. У США, Японію й країни ЄС. Рівне

стільки експортувалося на початку 1990-х рр.

Систематичним вивченням світового ринку меду в нас ніхто не

займається, відомості про його кон’юнктуру не публікуються. Вітчизняним

бджолярам в основному байдуже, куди буде відправлений виробляємий ними

мед. На відміну від інших медових держав у нас немає бджолярських

кооперативів, що займаються поставками меду за кордон на досить високому

рівні. Для переважної більшості посередницьких компаній торгівля медом на

вітчизняному ринку залишається більш прибутковою справою, чим його

експорт.

Україна могла б заповнити своєю продукцією ніші, що вивільняються

на світовому ринку меду. Однак для цього необхідно модернізувати всі

сектори бджільництва й об’єднати сили бджолярського співтовариства.

Потрібна й всебічна підтримка даного курсу з боку уряду. Без цього всі

розмови про зміцнення позицій України на світовому ринку меду – не мають

подальшого розвитку.

115

Найціннішим уважається мед, зібраний бджолою з одного медоноса.

Його називають монофлорним, або мономедом. В Україні мономед

переважно одержують у місцях переваги певного медоноса або коли інші

медоноси не цвітуть. Товарними партіями в Україні можна зібрати всього

п’ять видів монофлорного меду (за зменшенням обсягу) - соняшник, гречиха,

ріпак, липа, біла акація, а також поліфлорний мед (різнотрав’я, різноцвіття),

що збирають по всій Україні.

Найбільшу товарну нішу займає соняшниковий мед (світло-золотавий з

характерним приємним смаком і легким ароматом) і його симбіози з іншими

видами меду. Цей мед домінує на півдні й сході України. Південним медом є

акацієвий (майже прозорий з тонким ароматом), що прилічений до елітних

сортів.

Гречаний мед в основному заготовлюють у центрі й на заході України.

Такі ексклюзивні мономеда, як буркуновий, кіпрейний (з іван-чаю),

вересковий, гльодовий, конюшиновий, малиновий, шавлієвий, з ехінацеї,

українські бджоли хоч і приносять, але їх виробництво не досягає обсягів

товарних партій.

Поліфлорний мед з українських лугів сьогодні один із кращих у світі.

Його смаково-ароматичні букети настільки різноманітні, як і неповторні. Це

мед, зібраний з дикоростучих медоносів, що мають дуже сильний аромат

(південь України), мед із заповідних зон (Асканія-Нова, Стрілецька степ і

т.д.), травневий мед (наприклад, суміш акації з волошкою й ін.).

Особливо виділяють фахівці Харківську, Луганську, Сумську й

Полтавську області. Саме для цих регіонів характерна екологічно чиста

медова продукція, сюди приїжджають за медом навіть іноземці або

замовляють готову бджолопродукцію он-лайн в «сучасних» бджолярів.

Наразі це стосується виробництва популярної нині органічної продукції.

Виробництво органічної продукції піклується за споживача та

виробника, в даному випадку – бджіл, умови їхнього утримання й

перебування. Існує кілька загальних принципів які дозволяють одержати

116

цілющий ароматний мед і зберегти навколишню природу –7 ключових

правил:

1. Заборонено розміщати пасіки на полях, де використовується агрохімія й

генно-модифіковані культури, що зміцнює біологічні зв’язки й сприяє

родючості ґрунтів. Таким чином, у радіусі польоту бджіл гарантується

відсутність шкідливих рослин.

2. У радіусі 3 км від пасіки повинні бути дикороси або культури, вирощені

органічними методами, без використання агрохімії.

3. Вулики повинні бути виготовлені із природних матеріалів. Усередині

вуликів мають використовуватися тільки природні продукти, такі як

прополіс, віск і рослинні масла.

4. При викачці меду забороняється знищувати бджіл (як спосіб одержання

меду), використовувати хімічні розприскувачі й синтетичні препарати.

5. Для дезінфекції вуликів використовують фізичні методи, наприклад пар

або вогонь.

6. Бджіл не підгодовують цукровим сиропом. На зиму бджолам залишають

досить меду й пилка відповідної якості для зимівлі. Строго заборонене

лікування антибіотиками.

7. Мед не нагрівають, тому що при впливі високої температури в меді

утвориться токсична речовина – гідроксиметилфурфурол, що негативно

впливає на нервову систему.

Застосовуючи ці заходи можливий вихід вітчизняної бджолопродукції

на зовнішні ринки, зокрема європейський, де уживання органічного меду

вважається не тільки корисним для здоров’я, але й підтверджує турботу

споживача про навколишнє середовище. Що в свою чергу позиціонує

покупця як громадянина з активною агроекологічною позицією.

Не можна забувати й про інший ближній географічно та фінансово

забезпечений напрямок реалізації – це близький схід. Багато арабських країн,

що володіють великими запасами нафти й природного газу, значними

117

фінансовими ресурсами, уважають недоцільним розвивати своє сільське

господарство, а воліють імпортувати продовольство й інші необхідні товари.

Арабські країни, і насамперед країни Близького Сходу, – перспективні ринки

збуту меду. Ці держави в силу кліматичних особливостей й інших

об’єктивних причин не забезпечують себе медом і змушені робити це за

допомогою імпорту. В даний час тут виробляють усього 35-40 тис. т меду, а

імпорт із Аргентини, Мексики, США, Австралії, країн Східної Європи й т.д.

становить 20-25 тис. т. До переліку цих країн має додатися й Україна.

Той факт, що мед згадується в Корані, накладає свій відбиток на

відношенні мусульман до цього продукту. Вони вважають його скоріше

коштовним лікарським засобом, аніж просто підсолоджувачем. Для

готування блюд національної кухні мед використовують тільки в Саудівській

Аравії і Ємені. Араби широко застосовують віск, але їм практично не відомі

маткове молочко, прополіс й інші продукти бджіл.

Світове виробництво меду становить 1,5 млн. тонн у рік, і на частку

України доводиться 5%. По даним FAO, Україна з 2008 року посідає перше

місце по виробництву меду серед країн Європи (з валовим збором в 70 тис.

тонн) і четверте після таких світових лідерів, як Китай, Туреччина і

Аргентина.

Цифри медовиробництва обчислюються на базі зведених оцінок. На

сьогоднішній день офіційна статистика з кількості бджолосімей в України

наступна (таблиця 2.19).

118

Таблиця 2.19

Динаміка кількості бджолосімей, тис. сімей

Територіальна одиниця 1991 1996 2001 2006 2010 2011 2012 2013 2014 2015

У всіх категоріях господарств

Україна 3515,1 3432,5 2849,3 3369 3150,5 2921,5 2890,9 2935,5 2985,8 2590

Луганська область 238,7 165 111,6 79,4 75,7 67,1 68 70,4 70,4 57,6

Луганська область до України,

% 6,79 4,81 3,92 2,36 2,4 2,3 2,35 2,4 2,36 2,13

У сільськогосподарських підприємствах

Україна 987,8 552,1 334 184,3 113 95,4 83,9 77,4 71 59,0

Луганська область 36,5 15,1 8 3,4 1,7 1,5 1,3 1,4 1,2 0,5

Луганська область до України,

% 3,7 2,74 2,4 1,84 1,5 1,57 1,55 1,81 1,69 0,85

У господарствах населення

Україна 2527,3 2880,4 2515,3 3184,7 3037,5 2826,1 2807 2858,1 2914,8 2640,6

Луганська область 202,2 149,9 103,6 76 74 65,6 66,7 69 69,2 57,1

Луганська область до України,

% 8 5,2 4,12 2,39 2,44 2,32 2,38 2,41 2,37 2,16

119

Слід відмітити, що за досліджуваний період кількість бджолосімей має

тенденцію до скорочення (рис. 2.14). Також значно скоротилася частка

сільськогосподарських підприємств по кількості бджолосімей (рис. 2.15).

Рис. 2.14. Динаміка кількості бджолосімей в Україні у всіх категоріях

господарств, тис. бдж. сімей

Рис. 2.15. Динаміка кількості бджолосімей в Україні за категоріями

господарювання, тис. бдж. сімей

В Луганській області відносно України питома вага кількості

бджолосімей (рис. 2.16) також скорочувалася в 90-ті роки, однак в перше

десятиріччя 21 століття цей відсоток тримається приблизно на одному рівні.

120

Рис. 2.16 Динаміка питомої ваги кількості бджолосімей Луганської області в

загальному обсязі України, %

Виходячи з наведених даних, засвідчено наявність в Україні близько 3

млн. бджолосімей, і з огляду на те, що кожна з них в середньому дає до 16 кг

продукту за сезон, потенціал вітчизняного бджолярства може виступати в

авангарді галузей АПК. Однак виробництво меду не є стабільним й у значній

мірі залежить від погодних умов і клімату окремо взятого регіону. Деякі

оператори оцінюють обсяг загальноукраїнського виробництва меду в 40-60

тис. т у рік.

Однак офіційна статистика надає трохи іншу інформацію. Згідно з

офіційними даними (Додаток Є, таблиця Є.1): в радянські часи кількість

виробленого меду коливалась в межах 30-40 тис. т; в 90-ті роки та в першу

п’ятирічку двадцять першого століття спостерігається поступове збільшення

виробництва (рис. 2.17) ; починаючи з 2005 року кількість виробленого меду

досягла рівня у 70 тис. т – в 2005 році на території України було вироблено

71,5 тис. т меду. В 2009 році спостерігався незначний приріст показника

відносно 2005-го (на 3,6%). Після 2009 року обсяг виробництва даного виду

продукції скоротився до 70 тис. т. В 2011 році в порівнянні з 2005-м

виробництво меду знову скоротилося, при цьому темп скорочення склав

1,6%. У цілому за останні п’ять досліджуваних років обсяг виробництва

українського меду скоротився, однак залишається приблизно на одному рівні

121

та майже удвічі перевищує обсяг виробництва за радянські часи. В 2015 році

обсяг виробництва меду на території України склав 6,3 тис. т.

Підводячи підсумки стосовно виробництва меду можна констатувати

наступне – незаперечним є факт значного збільшення його обсягів, особливо

починаючи з 2000 року (рис. 2.17). Однак кількість сільськогосподарських

підприємств з виробництва меду має дуже негативну тенденцію до

скорочення по кількості виробленого меду (рис. 2.18), натомість на цьому

фоні домінують господарства населення. Тобто такі обсяги виробництва

забезпечені майже на всі 100% виключно приватним сектором.

Рис. 2.17. Динаміка виробництва меду в Україні у всіх категоріях

господарств, т.

Рис.2.18. Динаміка виробництва меду в Україні за категоріями

господарювання, т.

122

В Україні налічується більше 2 тисяч виробників меду. 95%

українського медового врожаю забезпечують приватні господарства. Кілька

сотень тисяч пасік більше нагадують промисел, ніж сучасну індустрію.

Виробничі сили галузі бджільництва України сьогодні представляють такі

структури:

- колективні агропідприємства - 10%;

- приватні господарства - 33%;

- приватні пасіки, ферми - 44%;

- лісгоспи - 5%;

- інші - 8%.

За даними 2012 року самим великим виробником меду стало дочірнє

підприємство "Агрофірма "Шахтар" (Донецька область), питома вага якого в

загальному обсязі виробництва продукту складає 3,5% [112]. Трійку лідерів

доповнили також ТОВ "СПП "Лана" (Запорізька область) - 2,3% і ТОВ

"Агрофірма "Агротис" (Донецька область) - 1,8% (рис. 2.19).

Рис. 2.19. Виробництво меду в усіх категоріях господарств, т.

Частка 11 з 2 тисяч підприємств у загальному обсязі виробництва меду

в 2012 році склала від 0,5% до 1%. Питома вага 276 виробників даного виду

продукції коливається від 0,1 % до 0,5%. Частка ж інших учасників ринку не

123

перевищує 0,1%. За 2005-2011 роки склалася наступна ситуація з

виробництва меду в регіонах України: безумовним лідером є Донецька

область – більш ніж 10 тис. т.; меншим за обсягом від лідера в межах 5 тис. т.

по обсягу виробництва продукту розташувалися Житомирська,

Миколаївська, Дніпропетровська, Вінницька та Запорізька область; в межах

2,5-3,5 тис. тонн опинилися Харківська, АР Крим, Хмельницька, Луганська,

Одеська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська й Черкаська область.

Виробництво меду в інших областях України не сягнуло 2 тис. тонн.

Найменша кількість – менше 1 тисячі тонн – виробляється переважно в

західних областях. Найбільша кількість підприємств з виробництва меду

перебуває у Вінницькій (219), Полтавській (168) і Черкаській (151) областях.

Пропонуємо співставити аналогічні дані за 2013-2014 рр. (рис.2.20).

Рис. 2.12. Виробництво меду в усіх категоріях господарств, т.

Як свідчать дані діаграми – серед лідерів залишаються майже ті

області, що й в попередньому співставленні.

Ідентична ситуація склалася й по Луганській області (рис. 2.21). А от

питома вага у виробництві меду по області пропорційна до кількості

124

бджолосімей, тобто цей відсоток скоротився в 10-ті роки майже у двічі у

порівнянні з 90-ми роками (рис. 2.22).

Рис. 2.21. Динаміка виробництва меду в Луганській області за категоріями

господарювання, т.

Рис. 2.22. Динаміка питомої ваги виробництва меду в Луганській області в

загальному обсязі України, %

За офіційними джерелами обсяги реалізації за досліджуваний період

скоротилися майже в 5 разів (рис. 2.23). Що свідчить про нерозвиненість

ринку меду за таких обсягів виробництва. Тобто це не організована торгівля,

а реалізація через недосконалі напрями, що не гарантує сталості розвитку

процесу реалізації.

125

Рис. 2.23. Динаміка обсягів реалізації меду за всіма напрямами по Україні, т.

Аналіз структури реалізації за напрямками в Луганській області

(таблиця 2.23) свідчить про те, що половина всього меду реалізується через

ринки, кіоски, намети та за іншими напрямами. Близько 6% пайовикам, в

рахунок орендної плати за землю та близько 12 % населенню в рахунок

оплати праці.

Таблиця 2.23

Реалізація меду за всіма напрямами за 2015 рік

Україна Луганська область

питома

питома

вага

ціна, вага ціна,

Напрям реалізації кількість,

ц.

напряму,

%

грн./ц. кіль-

кість, ц.

напряму,

%

грн./ц.

Реалізовано всього, ц. 4622 100 3054 51 100 2846

2015 р. у % до 2014 р. 74,9 X 178,2 143,1 X 126

3 нього за напрямами реалізації

населенню в рахунок оплати

праці

414 8,9 3001 6 11,8 2401

пайовикам в рахунок орендної

плати за землю та майнових

паїв (часток)

443 9,6 3006 3 5,9 3311

на ринку, через власні

магазини, ларьки, палатки

1216 26,3 2918 19 37,3 3172

за іншими напрямами 2549 55,2 3136 23 45,1 2933

126

Динаміка цінової складової стабільно зростаюча (рис. 2.24), що може

гарантувати отримання достатньої кількості коштів на розширене

виробництво.

Рис. 2.24. Динаміка середніх цін реалізації меду в Україні, грн./ц

Разом з тим поступове підвищення цін на світовому ринку до деякої

міри може посприяти поліпшенню вітчизняної цінової кон’юнктури. Тим

більше що з кожним роком росте собівартість медової продукції: тільки в

2010 році вона зросла майже в 1,5 рази щодо попереднього періоду (дані

Держкомстату). Сьогодні ціни на мед опинилися на досить високому рівні,

відносно минулих років.

Виробництво даного виду продукції має чітко виражений сезонний

характер, і кінчається цей сезон не раніше вересня. Оскільки обсяг

виробництва меду в Україні набагато перевищує обсяг споживання

українцями даного виду продукції, наша країна практично не відчуває

потреби в його імпорті. Відповідно до офіційної статистики, в 2005 році

Україна взагалі не імпортувала мед. Обсяг імпорту меду в 2006 році склав

29,3 т, а до 2007 знову впав практично до нульової оцінки. В 2008 році

Україна імпортувала максимальну за останні 4 роки кількість меду - 128

тонн, а в 2009-м даний показник скоротився до 30 т.

За 2014 рік обсяг імпорт меду на територію України вже досяг 86 тонн.

При цьому необхідно відзначити, що єдиним імпортером за офіційними

127

каналами даного виду продукції в цей період є Німеччина. До цього можна

додати невраховані контрабандні партії меду сумнівної якості з Китаю.

Що ж стосується експорту українського меду, його обсяг в 2005 році

зафіксований на рівні 3,8 тис. тонн, що склало всього 2,3% від обсягу

виробництва даного виду продукції в цей період. Приблизно такий же обсяг

експорту меду за межі України спостерігався й в 2007-2010 роках. В 2006

році зафіксований істотний приріст експорту меду. Стосовно 2005 року

даний показник виріс на 72%.

В 2011 році експорт меду збільшився більш ніж у два рази стосовно

2005, 2007, 2008 років і склав практично 7,5 тис. тонн (6,3% від обсягу

виробництва). Причиною такої динаміки експерти називають ріст світових

цін на мед після тимчасової стагнації, що стало результатом недовироблення

меду в деяких основних країнах-експортерах, особливо в Канаді й Аргентині.

За 2014 рік Україна експортувала меду на зовнішні ринки на 21% менше, ніж

за аналогічний період 2013 року. Разом з тим у грошовому вираженні експорт

збільшився на 4% внаслідок подорожчання продукту у світі. За весь 2015 р.

Україна експортувала 36 тис. т меду, що за останні роки стало найбільшим

показником. Експорт українського меду приніс до економіки держави $82,8

млн.

Основна частка експорту українського меду (68%) нещодавно

доводилася на Російську Федерацію. Другим по розміру експортером

продукту була Республіка Білорусь, на частку якої доводилось 10% експорту

українського меду. Іншими експортерами, питома вага яких в експорті

продукту коливалась від 3% до 6%, були США, Польща, Чехія, Німеччина,

Люксембург. Ще в 2013 році частка меду, що йде на експорт, становила 30%,

а вже в 2014 — 54,6%, в 2015 — 56,6%. Починаючи з 2014 р. лідером по

споживанню українського меду став зовнішній ринок: в структурі експорту

32% припало на ФРН, 22% на США, 19% - Польща, 27 - на інші країни (рис.

2.25).

128

Рис. 2.25. Структура експорту меду в Україні, %

Збільшенню експорту українського меду за останнє десятиліття

сприяло визнання в 2003 році Єврокомісією відповідності його якості

європейським стандартам.

З 2006-го по 2011 р. експорт українського меду не перевищив 7%

обсягів виробництва - це дуже низький показник, якщо враховувати, що

Україна займає 5-6-і місця у світі по обсягах виробництва.

Світовий ринок меду є одним з найбільше глобалізованих ринків

продовольства: з вироблених у світі 1,4 млн. т меду на експорт

відправляється близько 400 тис. т. Практично всі розвинені країни не в змозі

забезпечувати потреби свого населення в меді за рахунок власного

виробництва й змушені робити це за рахунок імпорту. Головні імпортери

меду на світовому ринку - це США, країни ЄС і Японія (рис. 2.26), вони

щорічно закуповують в інших країнах до 250 тис. т меду. Тому при належній

підготовці до експорту меду з України, ми могли б успішно обіймати ці

експортні ніші, замінюючи їх своєю продукцією і зміцнюючи вітчизняні

позиції на міжнародних ринках.

129

Рис. 2.26. Середньорічний обсяг імпорту меду країнами світу, млн. $

Імпортний ринок Німеччини, по ємності йде майже урівень із

американським. Великобританія/Японія - по третині обсягів імпорту США

кожна. Франція – чверть. Італія, Бельгія, Іспанія – 1/5 кожна.

США і ЄС постійно ведуть боротьбу за кращі умови на ринку й

поставки, при цьому в ЄС найвище споживання меду на людину, а попит на

зовнішніх ринках завжди перевищує пропозиція.

Таким чином, Україна виробляє великі обсяги меду, однак практично

відсутня експортна складова. Провідний імпортер, США, займає останні

позиції в українському експорті меду. Щоб задовольнити попит, США

імпортують меду на суму близько 300 млн. $, у першу чергу з Аргентини,

В’єтнаму, Індії й Канади. Ще на третину цієї суми завозиться нелегально з

Китаю (мед з антибіотиками й важкими металами). При цьому, як показують

міжнародні репорти, в останні роки в Індії, Аргентині й В’єтнамі через

погіршення біо- та метеорологічних умов урожаї різко впали. Тому при

належній підготовці до експорту меду з України, у таких ситуаціях, ми могли

б успішно займати ці експортні ніші, заміщаючи своєю продукцією й

зміцнюючи свої позиції на міжнародних ринках.

Дослідження внутрішнього ринку на основі анкетування респондентів

доводить про значний потенціал внутрішнього ринку (додаток Д.1-18).

Суттєвим поліпшенням конкурентних переваг має стати виробництво

130

найбільш популярних сортів меду – переважно квіткового та стільникового.

Таки сорти меду можливо отримувати завдяки введенню у виробництво

багаторічних трав, що має в своїй основі застосування принципу біфуркації.

Вирішується одразу цілий комплекс завдань – забезпечується кормова база

тваринництва, зокрема й бджільництва; поліпшується стан ґрунтів без

понесення додаткових витрат; виробляється медова продукція, що матиме

значні конкурентні переваги на внутрішньому ринку – що, в свою чергу,

вирішує нагальне питання реалізації надлишків меду. Тим самим

забезпечується поліпшення економічних результатів.

Висновки до розділу 2

В результаті проведених досліджень було розроблено комплексний

показник ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств у

вигляді коефіцієнта економічної результативності потенціалу, який

характеризує забезпечення підприємства основними засобами виробництва.

Проведена оцінка стану виробництва основної сільськогосподарської

продукції за основними показниками, що характеризують економічні

результати діяльності. Проведений аналіз зміни ключових показників

діяльності у динаміці.

Визначено тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської

продукції, які дозволяють встановити підвищення ролі виробичо-галузевої

структури господарювання у забезпеченні сільськогосподарського

підприємства позитивними економічними результатами.

Досліджено та визначено інструментарій формування та управління

економічними результатами, що дозволяють їх оптимізувати за рахунок

управлінських рішень та організаційних перетворень. Застосовано принцип

біфуркації при проведені наукового дослідження внутрішнього ринку

бджолопродукції.

Однією з важливих умов підвищення ефективності виробництва

сільгосппродукції і продукції бджільництва є наявність відповідної кормової

131

бази й ефективне її використання, а також оптимальне поєднання складових

сівообігу. Правильне їх поєднання забезпечить бджіл безперервним

кормовим конвеєром, скотарство достатньою кількістю кормів, підвищить

врожайність культур та родючість ґрунтів.

Здороження фуражних культур створює додатковий потенціал для

зростання витрат через дорожчання кормів. Зважаючи на те, що саме вартість

кормів має визначальний вплив на собівартість продукції, можна зробити

висновок, що в таких умовах рентабельність виробництва продукції

тваринництва можливо суттєво поліпшити через впровадження у власне

виробництво високопоживних багаторічних культур широкого спектру

застосування та позитивного впливу на складові виробництва

сільськогосподарської продукції.

як попередників під зернові культури представляється одним з

високоефективних прийомів поповнення ґрунтів органічною речовиною,

підвищення врожайності наступних культур. У цій ситуації особливу

значимість мають польові дослідження з вивчення впливу багаторічних трав

на родючість ґрунту та врожайність зернових культур в післядії їх пласта.

Обробіток багаторічних травосумішей дозволяє оптимізувати водно-фізичні,

агрохімічні показники, структуру ґрунту, а при високій вартості мінеральних

добрив слугує дієвим засобом підвищення врожайності зернових культур.

Поширення посівів багаторічних кормових культур, використання їх в

якості попередників під сільськогосподарські культури являється

високоефективним прийомом насичення ґрунтів органічною речовиною та є

одним з альтернативних напрямів зниження собівартості

сільськогосподарської продукції. Однак стримуючим фактором розвитку

травосіяння як системи стабілізації органічного та фізико-хімічного стану

ґрунту є низький попит на товарну продукцію багаторічних трав (сіно, сінаж,

зелений корм). Основним споживачем даного виду продукції є великотоварне

тваринницьке виробництво, в основному молочне і м’ясне скотарство, яке в

даний момент знаходиться в критичному стані.

132

Рішення задачі забезпечення привабливості культивації багаторічних

трав може бути реалізовано за двома основними напрямками: кількісно або

якісно. Кількісний напрямок пов’язаний з формуванням платоспроможного

попиту на вироблену продукцію за допомогою мотивації розвитку

тваринництва (скотарства). Даний напрямок вимагає значних фінансових

інвестицій на формування умов виробництва і придбання поголів’я тварин.

Альтернативним напрямом якісного характеру може стати розвиток

допоміжних, суміжних видів діяльності та альтернативних галузей, які

дозволять більш повно використовувати корисні властивості багаторічних

трав.

Визначено роль і місце ринку меду та бджолопродукції в Луганській

області, Україні та в цілому в світі. Дана галузь зміцнює свої позиції на

внутрішньому й світовому ринках. Завдяки проведеному дослідженню було

виявлено, що підвищення ефективності виробництва продукції бджільництва

можна досягти шляхом збільшення її виробництва на основі впровадження

досягнень науки. Продуктивність бджільництва можна підвищити завдяки

включенню до сівообігу спеціальних медоносних культур, що дозволить не

тільки заповнити безвзятковий період та збільшити валовий збір меду, а й

покращити якість ґрунтів та забезпечити тваринництво належною кормовою

базою.

На основі проведеного дослідження споживчих переваг виявлено

пріоритетні напрями виробництва щодо конкретних сортів меду та

відповідної бджолопродукції.

Необхідне введення інтенсивної технології вимагає подальшої

концентрації виробництва. За умови впровадження запропонованих заходів

буде забезпечено зростання продуктивності бджільництва, і як наслідок

відбудеться зниження собівартості сільськогосподарської продукції та

підвищаться економічні результати діяльності.

В даному розділі віднайшли відображення елементи наукової новизни

[13, 14, 18, 17, 19, 20, 94].

133

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАХОДИ ФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Обґрунтування моделі формування економічних результатів

сільськогосподарських підприємств

При оптимізації виробничої системи з метою збільшення економічних

результатів необхідно в діяльності підприємства здійснювати розбірливу

диференціацію активності для виявлення можливостей взаємодоповнення.

Найбільш придатним інструментом в детальному дослідженні

структурних процесів в сільськогосподарському виробництві, на наш погляд,

є оптимізаційне моделювання оптимальної спеціалізації і поєднання галузей.

Поєднання галузей у сільськогосподарському підприємстві з позицій

кінцевих цілей виробництва є яскраво вираженим економічним процесом.

Мета виробництва – забезпечення зростаючих потреб країни в продуктах

сільського господарства. Це можливо тільки на основі розширеного

відтворення, неодмінною умовою якого є збільшення накопичень. Джерело

накопичень – чистий дохід. Зростання його відбувається при збільшенні

кількості і підвищення якості продукції за рахунок відносного і абсолютного

скорочення витрат на виробництво. Всі ці процеси тісно пов’язані між собою

економічними законами.

Варіанти взаємодоповнення галузей сільськогосподарського

підприємства за його видами діяльності, форматами, спільного відношення в

одній виробничій ланці визначаються як економічними, так і багатьма

суміжними умовами. Це робить проблему визначення поєднання галузей

надзвичайно складною. Крім того, в кожному підприємстві вона має безліч

134

евентуальних рішень. Від вибору одного з них багато в чому залежить успіх

виконання виробничої програми підприємства, добробут його працівників.

В сільськогосподарському виробництві галузь це та його частина, що

не збігається з іншими за предметами та знаряддями праці, інша технологія,

оптимізацією організації виробництва, кінцевим результатом.

Поєднання галузей визначає спеціалізацію сільськогосподарського

підприємства. Вибір найбільш раціонального (оптимального) поєднання

галузей одночасно забезпечує оптимальну спеціалізацію. При цьому

розвиток виробництва отримує направлення, яке у конкретних умовах сприяє

найбільш ефективному використанню землі, праці, інших засобів

виробництва, дозволяє отримати максимальну кількість продукції при даних

обмежених ресурсах, забезпечити зниження витрат.

При вирішенні проблеми поєднання галузей за допомогою економіко-

математичних методів по суті встановлюють не поєднання галузей, а

поєднання окремих культур, груп худоби, птиці.

Змінними в економіко-математичній задачі виступають величини, що

позначають розміри виробництва (або гектарів посіву кожної

сільськогосподарської культури, або голів худоби кожного виду, кількості

сільськогосподарської продукції). Іноді значення цих змінних збігаються з

поняттям галузі, але в більшості випадків не вкладаються в це поняття і

більше підходять під поняття вид або спосіб діяльності. Таким чином, при

обґрунтуванні економіко-математичної моделі поєднання галузей у роботі

застосовується поняття – вид діяльності, що означає частину виробництва,

що відрізняється від інших предметом і знаряддям праці, технологією і

організацією, кінцевим продуктом, а також тим, як він буде

використовуватися. За допомогою цього визначення в економіко-

математичних моделях можна розглядати як самостійні види діяльності,

скажімо, пшеницю товарну і пшеницю фуражну або багаторічні трави на

сіно, що використовується на корм, багаторічні трави на сіно, що йде на

продаж, багаторічні трави на зелений корм, багаторічні трави на силос,

135

багаторічні трави на насіння. Озиме жито з цією додатковою ознакою можна

розглядати за трьома видами діяльності – озиме жито продовольче, озиме

жито на фуражні цілі, озиме жито на зелений корм. Те ж відноситься і до

тваринництва.

Введення додаткової відмінної ознаки необхідно, щоб у ході

економіко-математичного кількісного аналізу визначити найбільш

раціональні шляхи використання кінцевого продукту, уникнувши

суб’єктивізму, властивого традиційним варіантним методам моделювання. У

ряді випадків доводиться іноді ще більше розширювати поняття видів

діяльності, розглядаючи їх не тільки за ознакою господарського

використання кінцевої продукції, але навіть в зв’язку з термінами її

використання.

Все це необхідно для більш точного визначення в системі лінійних

співвідношень переліку основних змінних, що позначають види діяльності

сільськогосподарського виробництва.

Економіко-математична модель процесу поєднання галузей – одна з

основних, центральних у системі економіко-математичних моделей для

оптимального планування сільськогосподарського виробництва. Вона може

мати самостійне значення як для наукових досліджень, так і в практичній

діяльності підприємств. Дослідження з цієї моделі можуть допомогти знайти

оптимальне поєднання галузей для підприємств певного виробничого типу в

конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Особливість постановки такого

завдання полягає в тому, що в якості основних ресурсів, що обмежують

розвиток виробництва, виступають сільськогосподарські угіддя і трудові

ресурси (при заданій енергоозброєності або заданому рівні витрат на

одиницю виміру виду діяльності), а також деякі види ресурсів,

відтворюваних і тих що споживаються безпосередньо в процесі виробництва.

Інші засоби виробництва не повинні впливати на визначення оптимального

поєднання галузей (видів діяльності). Практично вони формуються з

урахуванням оптимального поєднання галузей, а не наявності ресурсів. Така

136

постановка дозволяє за допомогою економіко-математичної задачі

оптимального поєднання галузей більш правильно вирішити задачу

оптимального співвідношення виробничих ресурсів для підприємств різних

виробничих типів. Нами було розроблена схема впливу основних складових

економіко-математичної моделі з оптимізації формування економічних

результатів (рис. 3.1).

Модель оптимізації поєднання галузей має велике значення тому, що є

основною для розробки безлічі інших економіко-математичних моделей, що

дозволяють оптимізувати планово-економічні рішення. Облік додаткових

умов дозволяє на її основі вирішувати такі економіко-математичні задачі, як

оптимізація виробничої програми сільськогосподарського підприємства,

плану, розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва в

територіальному аспекті та ін.

Слід враховувати ще одну особливість розробки економіко-

математичної моделі задачі поєднання галузей. Визначаючи, які види

діяльності (сільськогосподарські культури, тваринницькі або переробні

галузі) повинні бути включені в початковий перелік, потрібно передбачити,

щоб їх кількість була достатньою з економічної точки зору. За економічним

значенням сільськогосподарські галузі зазвичай ділять на головні (основні),

додаткові та допоміжні. Головною (головними) вважається та галузь, яка дає

найбільшу кількість товарної продукції. Вона (вони) визначає спеціалізацію

господарства. До додаткових відносять галузі, питома вага яких у товарній

продукції невисока або продукція яких йде на задоволення

внутрішньогосподарських потреб.

Критично кажучи, ці визначення придатні для констатації

сформованого поєднання галузей. Але якщо говорити про знаходження

оптимального поєднання галузей в конкретних (заданих) умовах

виробництва, то заздалегідь виділити головні і особливо додаткові галузі

можна лише суб’єктивно.

137

Рис. 3.1 Схема функціонування економіко-математичної моделі формування

економічних результатів18

18 Розроблено автором

Формування економічних

результатів галузі

рослинництва

Виробництво

товарних культур

Виробництво

багаторічних

трав

Зменшення частки

товарних культур в

сівозміни

Відновлення

органічного

балансу ґрунту

Використання

пагонів рослин

Культивація

медоносів

Планування

розвитку

рослинництва

– сівозміни

Розвиток

основного

виробниц-

тва

Розвиток

сільськогоспо-

дарського

виробництва

Виробництво

фуражних культур

Планування розвитку

тваринництва – формування

основного стада

Формування

економічних

результатів

галузі

тваринництва

Забезпечен

ня

кормами

поголів’я Використання

основної та побічної

продукції

Формування потреби

в поживних

речовинах

Запилення

ентомофільн

их культур

Збільшення

врожайності

Використання

позитивного

впливу культур

Забезпечення

базових умов

збільшення

врожайності

Розвиток

бджільниц

тва

Створення

сприятливих

умов

Забезпечення

умов

збільшення

продуктивності

Продук-

тивність

бджоло-

сімей

Розвиток

супутніх

галузей

Придбання

бджолосімей

Форму-

вання

економіч-

них

результат-

тів галузі

бджільни-

цтва

Формування загальних економічних результатів

Формування собівартості виробництва

138

Які галузі (види діяльності) мають бути додано в первинний список при

розробленні моделей, з метою визначення раціонального та оптимального їх

поєднання, однозначно вирішити непросто. Для того щоб подолати цю

дилему в процесі формування завдання необхідно зробити оцінку переліку

видів діяльності, треба дослідити, чи нема серед них ті, що можуть

фігурувати як цільові (головні), і такі, що можна віднести до додаткових

товарних, зв’язаних і альтернативних.

Цільовими (основними) видами діяльності вважаються такі, які

визначають виробничий тип підприємства. Розвиток додаткових товарних

видів діяльності здійснюється для поліпшення використання виробничих

ресурсів і скорочення виробничого ризику, пов’язаного з вузькою

спеціалізацією.

Суміжні види діяльності пов’язані з технологічними умовами

виробництва; без них неможливий розвиток основних видів діяльності,

наукове обґрунтування використання землі як основного засобу виробництва.

Введення утилізуючих видів діяльності визначається суто економічними

міркуваннями.

Основні види діяльності пов’язані з отриманням товарної продукції –

це можуть бути галузі рослинництва і тваринництва з будь-яким видом

кінцевої продукції. Те ж відноситься і до додаткових товарних видів

діяльності.

Суміжні види діяльності можуть бути як товарними, так і нетоварними

галузями. Ця ознака не має істотного значення. Визначальними при їх

введенні є технологічні умови розвитку виробництва. Іноді розвиток

споріднених видів діяльності може потіснити, скоротити розміри основних та

додаткових товарних видів діяльності. Але їх присутність необхідна і

виправдана, скільки б ресурсів не відволікалося на їх виробництво.

Економічна ефективність парних видів діяльності в основному виражається

підвищенням ефективності основних.

139

Суміжні види діяльності розвивають для підвищення економічної

ефективності виробництва. У більшості випадків вони дають товарну

продукцію, але можуть бути і не товарними, що викликає необхідність

введення нових видів діяльності. Наявність і ступінь розвитку видів

діяльності визначаються економічними причинами; отже, при економіко-

математичному кількісному аналізі буде встановлено, чи потрібні ці види

діяльності і наскільки вони повинні бути розвинені. При відомих умовах

утилізуючи види діяльності можуть вести до скорочення виробництва в

основних, але це повинно бути економічно виправдане і не змінювати цілей

спрямованості виробництва.

Класифікація видів діяльності в кожному конкретному випадку

проводиться по відношенню до основних. Тому один і той же вид діяльності

в різних умовах може розглядатися як основний, додатковий товарний,

суміжний або альтернативний. Наприклад, основна мета виробництва –

отримання молока. Отже, молочне скотарство буде основним, а

кормовиробництво – суміжним видом діяльності. Побічна продукція

молочного скотарства – натуральні добрива. При економічній доцільності

можуть бути введені додаткові види діяльності за товарним рослинництвом,

ті що утилізують гній.

Інший випадок – основним видом діяльності є виробництво товарного

зерна. Для визначення можливості більш рівномірного і повного

використання виробничих ресурсів потрібно включити в модель додаткові

товарні види діяльності, які мають не співпадаючі з зерновим господарством

періоди використання виробничих витрат або розрізняються рівнями витрат.

Розвиток зернових культур агротехнічно пов’язаний з іншими галузями

рослинництва, які виступають як спряжені види діяльності. І за основним, і

за конкуруючим, і по спряженим видам діяльності залишається продукція,

яка може бути використана як фураж. В цьому випадку може бути введений

який-небудь вид діяльності по тваринництву, який буде розглядатися як

утилізучий.

140

Утилізуючі види діяльності, як і основні, можуть вимагати введення

суміжних видів діяльності (наприклад, якщо побічну продукцію

використовувати в раціоні тільки при наявності інших видів кормів, для

виробництва яких потрібно розвинути спряжений вид діяльності).

На сільськогосподарських підприємствах, у яких є декілька основних

видів діяльності, деякі з них можуть частково або повністю виконати роль

спряжених або утилізуючих.

Якщо заміщення відбувається повністю, тобто основні види діяльності

не вимагають розвитку інших, – це ідеальний випадок поєднання галузей і

організації виробництва (звичайно, якщо введення декількох основних видів

діяльності виправдано).

Структурна економіко-математична модель

Розглянемо структурну економіко-математичну модель процесу

поєднання галузей (видів діяльності). У її запису використовуються наступні

умовні позначення.

Індексація:

j – номер галузі (виду діяльності) рослинництва і тваринництва (j=1, 2, …, n);

J – множина, елементи якої – номери видів діяльності;

J1 – множина, елементи якої – номери видів діяльності в рослинництві;

J2 – множина, елементи якої – номери видів діяльності у тваринництві;

I – номер обмеження;

I1 – множина, елементи якої – номери обмежень щодо використання

сільськогосподарських угідь;

I2 – множина, елементи якої – номери обмежень по використанню трудових

ресурсів;

I3 – множина, елементи якої – номери обмежень щодо визначення

оптимальних обсягів виробничих витрат;

I4 – множина, елементи якої – номери обмежень з органічних добрив;

I5 – множина, елементи якої – номери обмежень по кормовим ресурсам;

141

I6 – множина, елементи якої – номери обмежень по гарантованим обсягам

виробництва;

I7 – множина, елементи якої – номери обмежень, що враховують

агробіологічні особливості виробництва сільськогосподарських культур.

Відомі величини (константи):

aij – коефіцієнти витрат ресурсів i-го виду на одиницю виміру по j-му виду

діяльності;

bi – обсяг виробничого ресурсу i-го виду;

vij – обсяги виробництва i-го виду продукції (виробничого ресурсу) при j-му

виді діяльності у розрахунку на прийняту одиницю виміру. По кормовим

культурам

vij=qijdj, де

qij – вміст i-го виду поживної речовини в одиниці j-го корму, а dj – частка

продукції j-й культури, що використовується на корм;

Q1 – гарантований обсяг виробництва i-го виду продукції;

,

ijа та ,,

ijа – коефіцієнти-зв’язки;

сj – вартість товарної продукції, що отримується в розрахунку на

одиницю виміру j-го виду діяльності;

ci – перевищення вартості одиниці продукції i-го виду при реалізації понад

встановленого плану.

Змінні величини:

х – шукане значення розмірів (інтенсивності) j-го виду діяльності;

хі – кількість продукції і-го виду, що реалізується понад встановлених планів

(гарантованих обсягів виробництва);

iх

– шукане значення виробничих витрат.

Постановка завдання – визначити при заданих умовах оптимальне

поєднання галузей (видів діяльності) у сільськогосподарському підприємстві,

що забезпечує отримання максимальних розмірів чистого доходу, або знайти

142

оптимальний план, тобто набір значень 0, ,

iji xxx , при яких досягається

максимальне значення Z (загальних розмірів чистого доходу):

n

j Ii

iiijj xxcxcZ1

(max)

6

(3.1)

( де і при iх

належить до І3).

Умови

Використання сільськогосподарських угідь. Зазвичай обмеження цієї

групи враховує кілька умов – використання ріллі різної якості, сіножатей і

пасовищ різної продуктивності, зрошуваних і незрошуваних земель. В

загальному вигляді, допускаючи, що в деяких обмеженнях коефіцієнти aij

можуть бути рівні нулю, умову записують так:

1Jj

ijij bxa , де 1Ii (3.2)

Використання трудових ресурсів. При визначенні оптимального

поєднання галузей ця умова, що має велике значення, представлена

декількома обмеженнями по найбільш напруженим періодам робіт, а іноді в

цілому:

i

n

i

jij bxa 1

, де 2Ii (3.3)

У описуваної моделі може бути враховано умову – визначити

доцільність залучення в окремі напружені періоди робіт додаткові трудові

ресурси, і якщо це доцільно, то скільки. Тоді в умову (3.3) вводиться змінна,

шукане значення якої – кількість залучених ресурсів праці в певний

напружений період. В умові (3.1) ця змінна відсутня, так як загальні

виробничі витрати будуть враховані iх

.

Виробничі витрати. За допомогою цих обмежень можна визначити

оптимальну структуру (обсяги) виробничих витрат усіх видів. Однак тільки

один вид виробничих витрат, а саме сумарні грошово-матеріальні витрати,

вводиться в умові (3.1):

143

n

j

ijij xxa1

, де 3Ii (3.4)

Використання органічних добрив:

1Jj

ijij xxa , де 4Ii (3.5)

Виробництво і використання кормів. Зазвичай обмеженнями за цих

умов формують оптимальний кормовий баланс з урахуванням визначення

оптимальних раціонів для окремих груп тварин і птиці. В даному записі

передбачено тільки балансування за основними видами поживних речовин:

21 Jj

jij

Jj

ijij xabxv , де 5Ii (3.6)

Гарантовані обсяги виробництва (обсяги виробництва

сільськогосподарської продукції, що забезпечують план реалізації продукції

за мінімального поголів’я тварин і птиці тощо). Зауважимо, що

математичний запис цих обмежень зроблено з урахуванням того, що в

окремих з них vij в залежності від значення i може бути рівним нулю:

Jj

iiij xQxv 1, де 6Ii (3.7)

Умова за співвідношенням розмірів виробництва за окремими видами

діяльності (запис умов агробіологічним особливостям виробництва, по

попередникам, сівозміни тощо):

i

jijj

j

ij xaxa ,,, , де 7Ii (3.8)

Так формується структурна економіко-математична модель по

оптимальному поєднанню галузей (видів діяльності) на підприємстві для

виявлення можливостей отримання синергетичного ефекту від

взаємодоповнення господарської активності на основі задіяння принципу

біфуркації.

144

3.2 Моделювання оптимальної структури господарської діяльності

сільськогосподарського підприємства

Сучасний період розвитку сільськогосподарського виробництва в

Україні характеризується все більшим зростанням ролі зернового

господарства яке дозволяє утворити систему галузі АПК, що багато в чому

визначає стан і ефективність сільського господарства. Основним завданням в

рослинництві є повсюдне підвищення врожайності всіх

сільськогосподарських культур, яке, в першу чергу, повинно йти за рахунок

більш раціонального уживання природних ресурсів оточуючого середовища.

В умовах посушливого клімату Луганської області основним

лімітуючим фактором для одержання високих і стабільних врожаїв

сільськогосподарських культур є ґрунтова волога. Іншим обмежувальним

чинником підвищення врожайності польових культур в підзоні збіднених

ґрунтів є суттєвий дефіцит поживних речовин у ґрунті в доступній формі. З

огляду на це нагальною потребою постає розробка і впровадження у

виробництво таких агротехнічних прийомів, які дозволяють максимально

послабити вплив негативних факторів зовнішньої дії в рамках адаптивного

землеробства.

Основною причиною падіння родючості є вкрай недостатнє внесення

органічних і мінеральних добрив, незначні площі під багаторічними травами

в польових сівозмінах.

Основними корисними властивостями багаторічних трав, які можуть

бути використані в сільськогосподарському виробництві в різних сферах

діяльності є:

1. Кормова цінність. В одному кілограмі сіна багаторічних трав міститься 0,5

к. од., від 16 до 21% сирого білка в сухій речовині бобових трав і 9-14% білка

в сухій речовині злакових трав. Найбільш багаті білком такі види, як

люцерна мінлива (21%), конюшина повзуча (21%), козлятник східний (20%),

буркун (20%), лядвенець рогатий (18%), еспарцет (16%), конюшина лучна

145

(16%). У злакових травах вміст білка зменшується до 14% у костреця

безостого, тимофіївки лучної, костриці лучної – 13%, у житняку – 11%, у

пирію – 9%. Бобові трави відрізняються високим вмістом незамінних

амінокислот (50-70 г. на 1 кг сухої речовини). Зелена маса є гарним

вітамінним кормом. Особливо цінним у цьому відношенні є люцерна. Це –

полівітамінний корм. В 1 кг зеленої маси люцерни міститься 200 мг каротину

(провітаміну А), 20 мг вітаміну С, 5 міліграм вітаміну В.

2. Тривалий вегетаційний період. Багаторічні рослини, на відміну від

однорічних, щороку навесні відростають з бруньок, які заложилися в зоні

відновлення за рахунок запасу поживних речовин, сформованих в попередній

рік. У зв’язку з цим багаторічні культури мають ряд переваг в порівнянні з

однорічними. Маючи більш тривалий вегетаційний період, вони дають корм

з ранньої весни до пізньої осені.

3. Багаторічні трави є ефективними грунтополіпшувачами. Максимально

використовують енергію сонця та формують більшу біомасу, залишаючи при

цьому до 10 т/га органіки в ґрунті, в тому числі 120-150 кг/га азоту.

4. Багаторічні трави ефективно захищають ґрунт від ерозії в ранньовесняний

та пізньоосінній період. Вони використовуються для окультурення

малородючих ґрунтів. За допомогою цих культур можна здійснювати

фітомеліорацію, використовуючи, наприклад, буркун на засолених ґрунтах,

люпин - на кислих ґрунтах.

5. Багаторічні трави відрізняються високою продуктивністю. Найбільш

високопродуктивними є люцерна синя, конюшина лучна, буркун білий,

еспарцет піщаний, тимофіївка лучна, грястиця збірна, пирій сизий і

безкорневищний, костриця тростинковидна. Вони можуть давати

урожайність від 3-8 до 10 т/га сіна.

До додаткових властивостей багаторічних трав, які проявляються різною

мірою і мають велике значення для розвитку галузей сільськогосподарського

виробництва є медоносність та сидеральні якості.

146

При наявності якісної природної чи культурної медоносної рослинності

постає нагода результативно впроваджувати бджільництво і виробляти

високоякісну продукцію. Утримання бджіл на місцях з бідної медоносною

рослинністю, без проведення відповідних заходів по її поліпшенню та

кочівель пасік позитивних результатів не дає.

В Україні налічується велика кількість медоносів і пилконосів До них

зазвичай відносяться медоноси, що займають великі площі і відрізняються

найбільш високою нектаропродуктивністю. Таким чином, медоносна база

включає в себе основні медоноси, які є основним джерелом отримання

бджільницької продукції, та другорядні, що забезпечують бджіл невеликим

(підтримує) медозбором.

Серед сільськогосподарських культур до головних медоносів відносять

посіви соняшнику, ріпаку, еспарцету, гречки. Розширення посівів

медоносних культурних рослин є пріоритетним напрямом діяльності як

підприємств, так і держави.

Все більш широке поширення як ефективного медоносу одержує

козлятник східний, який володіє високою потенційною продуктивністю,

значним довголіттям та адаптивністю. Ми вважаємо цю культуру

багаторічних трав найбільш перспективною для розвитку синергетики в

рослинницькому господарстві. Ця культура характеризується більш стійким

насінництвом, технологічністю при виробництві на корм та насіння, більш

продуктивним використанням осінніх та зимових запасів вологи у порівнянні

з іншими бобовими травами, а також являється гарним попередником для

більшості польових культур.

Козлятник східний – хороший медонос. Бджоли охоче відвідують його,

збираючи близько 150-200 кг меду з гектара. На відміну від люцерни, у

козлятника немає триплинги, і хоботок бджоли уникає травмування, завдяки

цьому запилення відбувається легше, що сприяє високому врожаю насіння –

400-500 кг/га, а іноді – 800-1000 кг/га. Для багаторічного збереження

травостою необхідно один раз в 3-4 року залишити поле для дозрівання

147

насіння, тобто для досягнення повного біологічного циклу та відновлення

фізичних функцій рослин, що запобігає виснаженню та зрідженості

плантацій. Схожість насіння зберігається до 7-8 років.

Галега східна у порівнянні зі звичайними трав’яними кормовими

культурами люцерна і конюшини швидше росте та розвивається, що дозволяє

отримати зелену масу на двадцять днів раніше.

Врожай другого укосу (отави) досягає кормової стиглості через 2-2,5

місяця, що співпадає з періодом цвітіння основної високорентабельної

сільськогосподарської культури – соняшнику. Що дозволяє отримати вже не

просто соняшниковий мономед, а певну медову суміш. При сприятливих

умовах можна мати третій укіс. Стабільні високі врожаї козлятника

починаються з третього року життя. Вони залежать від умов вирощування і

змінюються при двох-трьох укосах від 30-35 до 60-70 т зеленої маси, або 10-

17 т сіна з 1 га посіву.

Таким чином, вирощування козлятника східного є основою для

реалізації заходів щодо фітомеліорації та створює основи забезпечення

достатнього рівня ефективності галузі бджільництва для забезпечення

збільшення економічних результатів.

Для науково-технічного обґрунтування розвитку супутніх галузей

сільськогосподарського виробництва раціонально використовувати

методологію оптимізаційного моделювання, яке за результатами розрахунків

дозволяє визначити найкращі альтернативи розвитку.

Критерієм оптимальності в рішенні даної задачі виступить максимум

прибутку. Розрахунки будуть проводитися на найближчий рік в силу

мінливості аспектів економіки, цін і т.д.

Для побудови структурної моделі необхідно ввести умовні позначення,

які включають 3 групи:

- індексація;

- невідомі величини;

148

- відомі величини: техніко-економічні коефіцієнти та коефіцієнти F-

рядка.

При введенні умовних позначень необхідно керуватися наступними

основними принципами:

- послідовність – означає, що у структурній моделі кожен індекс має

позначати одне поняття і не більше. Якщо індекс означає номер рядка,

то він ні за яких обставин не позначає номер стовпця;

- економічність – означає, що кожне поняття по можливості повинно

мати постійне позначення. Наприклад, якщо i – номер рядка в одній

моделі, то в інший – теж;

- запамʼятовуваність – передбачає, що при введенні позначень вводимо

індекси, що зустрічаються в інших дисциплінах (h – номер корму в

теорії годування тощо)

Індексація:

j - номер сільськогосподарських культур і галузей;

J0 - множина сільськогосподарських культур і галузей;

J1 - множина галузей рослинництва, 01 JJ ;

J2 - множина галузей тваринництва, 02 JJ ;

i - номер ресурсів, поживних речовин, видів товарної продукції;

I1 - множина видів земельних угідь;

I2 - множина видів праці;

I3 - множина видів поживних речовин;

I4 - кількість видів товарної продукції;

I5 - множина видів залученої праці;

h - номер виду корму;

H0 - множина видів кормів;

H1 - множина покупних кормів, 01 HH ;

H2 - множина кормів тваринного походження і побічних кормів, 02 HH ;

H3 - множина побічних кормів, 23 HH ;

149

H4 - множина власних основних кормів, 04 HH ;

H5 - множина обмінюваних кормів, 05 HH ;

Невідомі:

jx - розмір галузі j ;

hх - кількість покупних кормів h ;

hх~ - кількість побічних кормів та кормів тваринного походження;

hx̂ - кількість побічних кормів h ;

hjx - ковзна змінна по корму для виду або статево-вікової групи худоби j ;

hx - кількість кормів в обмін h;

ix - кількість залученої праці i ;

ix*

- ринковий фонд продукції i ;

ix - вартість товарної продукції;

Відомі:

iA - ресурси земельних угідь i ;

iB - ресурси праці i ;

iP - план продажу продукції i ;

hW - витрати корму h на внутрішньогосподарські потреби;

iR - обмеження на залучену працю;

jj DD ,~

- відповідно мінімальний і максимальний розмір галузі j ;

ijb - витрати праці i на одиницю галузі j ;

hjd - вихід корму h от одиниці галузі j ;

maxmin, hjhj WW - відповідно мінімальний і максимальний рівень витрат корму на

одиницю галузі тваринництва j;

ijW - витрати поживної речовини на одиницю галузі тваринництва j ;

ihk - вміст поживної речовини в одиниці корму h ;

ijd - вихід товарної продукції від одиниці галузі j ;

150

ijc - вартість товарної продукції на одиницю галузі j ;

Необхідно знайти 0,,,,,,~,,*

iiihhhhhjj xxxxxxxxx (3.9)

За особливостями запису, змістом коефіцієнтів змінних у нашій задачі

вісім однорідних груп обмежень, отже, у структурній моделі буде вісім

співвідношень. Співвідношення (умови) моделі:

1) За використання сільськогосподарських угідь

iJj

ijij Axa , 1Ii . (3.10)

Сума площ сільськогосподарських культур, оброблювана на даному виді

сільськогосподарських угідь, не повинна перевищувати площі цих угідь.

2) За використанням праці

а) річного

0Jj

iijij xBxb , 2Ii (3.11)

б) залученого

,ii Rx , 5Ii (3.12)

Витрати праці на розвиток галузей рослинництва і тваринництва не

повинна перевищувати наявність праці на підприємстві з урахуванням його

залучення.

3) По балансу окремих видів кормів і формування раціонів:

а) по балансу основних видів кормів

h

Jj Jj

hhhjhjhjj

Jj

hj xxxWxdxxw 2 12

min , 4Hh (3.13)

б) по балансу покупних кормів, кормів тваринного походження і побічних

кормів

~min

2 2

h

Jj Jj

hjjhj xxxw

, 2Hh (3.14)

в) по виробництву побічних кормів

1

~

Jj

hjhjh Wxdx , 3Hh (3.15)

151

Норми витрат окремого виду корму, помножені на поголів’я

відповідних груп тварин за всіма видами і статево-вікових груп з

урахуванням ковзних змінних, не повинні перевищувати обсягу відповідного

виробництва корму, з урахуванням можливої покупки і його витрат для

потреб населення.

4) По балансу поживних речовин

3 024 112

ˆ~

Hh Hh

ihhihhih

HhHh Hh

ihhihjhj

JjJj

jij kWkxkxkxkxdxW , 3Ii (3.16)

У лівій частині знаходиться витрати поживних речовин для всього

поголів’я кожного виду худоби, а в правій – наявність поживних речовин у

кормах підприємства.

5) За змістом поживних речовин в додаткових кормах

00

min

Hh

ihhjj

Hh

ihhjij kxxkWW , 32 , IiJj (3.17)

У лівій частині – різниця між потребою в поживній речовині на 1

голову тварини і вмістом цієї речовини в раціоні по мінімальній нормі,

помножена на поголів’я тварин, а в правій – вміст поживної речовини в

добавках кормів для даного виду тварини.

6) За величиною ковзної змінної

,)( minmax

jhjhjhj xwwx 2, JjHh o (3.18)

тобто добавка корму для тварин не повинна перевищувати різниці між

максимальною і мінімальними нормами годівлі на голову, помноженої на

поголів'я.

7) За розмірами окремих галузей

,~

jjj DxD oJj (3.19)

8) По реалізації продукції

0Jj

ijij Pxd , 4Ii (3.20)

де виробництво товарної продукції розподіляється по різних каналах

реалізації.

152

В якості цільової функції виступає прибуток, отриманий з різних

джерел господарської діяльності:

n

j

kk

n

j

jij

n

j

jij

n

j

kk

n

j

jij xcxckxpxpxpZ11111

max (3.21)

Використаємо методи лінійного програмування на основі оптимізації

для побудови і рішення економічної задачі. При побудові числової моделі

оптимізації параметрів виробничо-галузевої структури використані дані

типових технологічних карт господарства відповідних сільськогосподарських

підприємств, дані про продуктивність медоносів, ринкова інформація про

стан цін і обсягів виробництва меду.

Для підбору оптимальної ентомофільної культури в таблиці

представлені основні параметри культур, які в значній мірі сприяють

розвитку бджільництва.

Таблиця 3.1

Основні характеристики ентомофільних кормових культур та загальних

медоносів

Медоніс

Нектаро-

продуктивність,

кг/га

Норма

висіву,

кг/га

Ціна 1 кг

насіння,

грн.

Урожайність

ц/га

А 1 2 3 4

Акація біла 300 - - -

Липа дрібнолиста 500-1000 - - -

Лісове різнотрав'я і чагарники 35 - - -

Лугове різнотрав'я 30-40 - - -

Гірчиця 40 10 18 10-12

Гречка посівна 70-90 50 24 8

Буркун жовтий

зелена маса

300

12-15

40

300

Буркун білий 130-250 10-14 38 10

А 1 2 3 4

Конюшина біла:

зелена маса

сіно

насіння

100 4-8 256

60-120

18-35

3-5

153

Продовження таблиці 3.1

А 1 2 3 4

Конюшина красна:

сіно

насіння

6 12-15 90

35

10

Козлятник:

зелена маса

сіно

насіння

100-200 20 60

180-450

45-175

2-3

Коріандр 100-120 10 86 6-10

Люцерна без поливу:

зелена маса

сіно

насіння

25-70 15 50

200-500

7-15

4

Соняшник 25-40 20 40 20

Ріпак 50 12 15 20

Синяк:

зелена маса

абс. сух. р-на

400-500 3-5 150

500

90

Фацелія:

зелена маса

насіння

200-500

10-12

20-22

50

200

5-6

Еспарцет:

зелена маса

сіно

насіння

120 60-80 12

250-400

40

7

Таким чином, найбільш привабливим з багаторічних трав для

створення сприятливих умов галузі бджільництва є фацелія, синяк і

козлятник. Беручи до уваги продуктивність культури, диференціацію

продукту, витрати на культивацію кращі показники має козлятник східний.

Для планування розвитку галузі бджільництва як супутньої галузі, яка

збільшує корисність багаторічних трав, що забезпечує збільшення

фінансових та економічних результатів діяльності сільськогосподарських

підприємств, у таблиці 3.2 подано основні техніко-економічні показники

розвитку бджільництва.

154

Таблиця 3.2

Вихідні дані розрахунку економічної ефективності впровадження

бджільництва в виробничий цикл підприємства

Показники Середнє

значення

Продуктивність 1 бдж.с. кг/рік:

мед

віск

20-35

0,5-1

Собівартість 1 кг меду, грн. 15-25

Виробничі витрати на 1 бдж. с., грн. 300

Ціна оптова меду, грн./кг 20-50

Ціна меду в роздріб, грн./кг 45≤

Ціна бджолосім’ї, грн. 800-1000

Кількість бдж.с. на 1 га посіву, шт.:

гречка, багаторічні трави

соняшник, овочі, баштанні

2

0,5-1

Для обґрунтування раціональності впровадження запропонованих

заходів на основі результатів розрахунку оптимізаційних моделей здійснено

порівняльний аналіз альтернатив. Принциповим положенням у кожній

альтернативі є ведення збалансованого землекористування, тобто об’єм

винесеної поживної речовини повинен бути компенсований

фітомеліоративними заходами.

Базова альтернатива розвитку сільськогосподарського підприємства

передбачає продовження роботи по традиційній схемі. Результати

оптимізаційної моделі представлені в таблиці Ж.1, додаток Ж.

Таким чином, збереження спеціалізації підприємства із забезпеченням

грунтовіднольнювальних заходів дозволить отримати відповідний

фінансовий результат по кожному підприємству. Прибуток від виробничої

діяльності із зростанням земельного фонду – також зростає: від 1887 тис.

грн. у ТОВ «Танюшівське», та 13299 тис. грн. у ТОВ «Мирне Плюс».

155

Ведення збалансованого землекористування для інтенсивного

виробництва вимагає вишукування додаткових заходів фітомеліорації, яким

може бути активна культивація багаторічних трав. Тому другою

альтернативою для сільськогосподарського підприємства може бути

використання багаторічних трав. Результати розрахунку оптимізаційної

моделі по альтернативі з використанням багаторічних трав представлені в

таблиці Ж.2, додаток Ж. Виходячи з даних таблиці, можемо констатувати, що

виробництво багаторічних трав і використання їх для покриття власних

потреб призводить до зміни структури виробництва і дозволяє отримати в

результаті позитивне значення прибутку від виробничої діяльності.

Порівнюючи отриманий результат з базовим варіантом, зазначимо, що дія по

альтернативі з використанням багаторічних трав в поточних умовах є

нераціональною, оскільки фінансовий результат при цьому менший, ніж за

базовим варіантом.

Розвиток травосіяння з використанням багаторічних трав вимагає

відповідних змін у виробничо-галузевій структурі підприємства.

Для збільшення ефективності використання багаторічних трав нами

пропонується використовувати синергетичні переваги розвитку

бджільництва. Тому третьою альтернативою є традиційне виробництво з

використанням багаторічних трав і розвиток бджільництва на промисловій

основі. Результати розрахунку по моделі представлені в таблиці Ж.3, додаток

Ж. Розвиток бджільництва на промисловій основі в поточних умовах

господарювання підприємства дозволить змінити спеціалізацію

підприємства, при якій в рослинництві можна буде використовувати всі

переваги культивації високоприбуткових культур без нанесення шкоди

родючості ґрунту, а також довести сільськогосподарське скотарство до

прибуткових рівнів. Дія даної альтернативи також дозволяє отримати

позитивний фінансовий результат від виробничої діяльності.

Порівнюючи отриманий результат з базовим варіантом, зазначимо, що

дія по альтернативі традиційного виробництва з використанням багаторічних

156

трав і розвитком бджільництва на промисловій основі в поточних умовах є

раціональною тому, що фінансовий результат при цьому більше – ніж за

базовим варіантом. Однак розвиток по цій альтернативі вимагає відповідних

змін у виробничо-галузевій структурі підприємства, насамперед створення

трудових та матеріальних умов для розвитку бджільництва на промисловій

основі.

Для оцінки можливостей розвитку бджільництва в поточних умовах

господарювання здійснено аналіз ресурсних можливостей підприємства і

території, на якій воно знаходиться. Результати аналізу дали можливість

зробити висновок, що для оптимального розвитку бджільництва в умовах

відповідного ресурсного забезпечення раціонально тримати 1 бджолосім'ю на

7 гектар сільськогосподарських угідь. Тому четверта альтернатива

формується як традиційне виробництво з використанням багаторічних трав і

розвитком бджільництва оптимальних розмірів. Результати розрахунку по

моделі представлені в таблиці Ж.4, додаток Ж.

Виробництво багаторічних трав і розвиток бджільництва оптимальних

для поточних умов розмірів дозволяє отримати позитивний фінансовий

результат від виробничої діяльності. Порівнюючи отриманий результат з

базовим варіантом, зазначимо, що дія по альтернативі з використанням

багаторічних трав і розвиток бджільництва оптимальних для поточних умов

розмірів є раціональним, так як фінансовий результат при цьому більший,

ніж за базовим варіантом.

Таким чином, раціональний розвиток травосіяння з використанням

багаторічних трав вимагає відповідних змін у виробничо-галузевій структурі

підприємства, які можуть бути втілені в розвитку супутніх галузей, що, в

свою чергу, надають можливість збільшити вигідність використання

багаторічних трав. Бджільництво є ефективним інструментом підвищення

корисності багаторічних трав.

Результати розглянутих альтернатив за показниками, що

характеризують узагальнені економічні результати діяльності

157

сільськогосподарських підприємств з акцентом саме на рівень

землекористування, представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Узагальнені економічні результати діяльності сільськогосподарських

підприємств на основі результатів розрахунку оптимізаційної економіко-

математичної моделі

Показники СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Базовий варіант

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн. 71 120 151 173 190 229

Рівень окупності витрат, % 122 144 155 171 193 203

Рівень рентабельності продажу, % 18 31 36 42 48 51

З використанням багаторічних трав

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн. 117 154 174 198 210 239

Рівень окупності витрат, % 132 151 164 176 189 187

Рівень рентабельності продажу, % 24 34 39 43 47 47

З використанням багаторічних трав і розвитком бджільництва на промисловій основі

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн. 303 406 414 352 339 263

Рівень окупності витрат, % 161 220 216 198 212 210

Рівень рентабельності продажу, % 38 55 54 50 53 52

З використанням багаторічних трав і розвитком бджільництва оптимальних розмірів

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн. 179 199 217 227 234 237

Рівень окупності витрат, % 146 169 174 185 208 238

Рівень рентабельності продажу, % 32 41 42 46 52 58

158

Результати розрахованої моделі потребують аналізу і співставлення із

базовим варіантом (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Відхилення результатів розрахунків за моделлю із базовим варіантом

Показники СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

З використанням багаторічних трав

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн.

46 34 23 25 20 10

Рівень окупності витрат, % 10 7 9 5 -4 -16

Рівень рентабельності продажу, % 6 3 3 1 -1 -4

З використанням багаторічних трав і розвитком бджільництва на промисловій основі

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн.

353 286 263 179 149 34

Рівень окупності витрат, % 91 76 61 27 19 7

Рівень рентабельності продажу, % 35 24 18 8 5 1

З використанням багаторічних трав і розвитком бджільництва оптимальних розмірів

Прибуток на 100 га с.г. угідь,

тис. грн.

108 79 66 54 39 8

Рівень окупності витрат, % 24 25 19 14 13 35

Рівень рентабельності продажу, % 14 10 6 4 3 7

Виходячи з даних таблиці, можемо констатувати той факт, що при

використанні виробництва багаторічних трав без бджільництва по перших

чотирьох підприємствах – СТОВ «Агро-Танюшівське», ТОВ «Технаука»,

ТОВ «Перемога» та СТОВ «Степове» – всі три показники дещо перевищують

базовий варіант. Однак, підприємства з рівнем землекористування більш ніж

4000 га сільськогосподарських угідь, мають від'ємний результат по відносних

показниках ефективності, що підтверджує факт економічної недоцільності

використання виробництва багаторічних трав без урахування позитивного

ефекту від застосування бджільництва. Іншими словами – великим

підприємствам не має сенсу виробляти такі обсяги багаторічних трав, не

застосовуючи при цьому синергетичний ефект.

При промисловому рівні виробництва продукції бджільництва по всіх

підприємствах показники значно перевищують базовий варіант. Однак, як

159

зазначалось раніше, цей варіант вимагає суттєвих змін у структурі

підприємства, передусім це створення трудових та матеріальних умов для

розвитку бджільництва на промисловій основі, тобто цей варіант потребує

значних додаткових фінансових коштів та переулаштування спеціалізації

підприємства саме на потреби бджільництва, що, в свою чергу, знецінює та

унеможливлює ефект синергії.

Щодо останнього варіанту дії альтернативи за умов використання

багаторічних трав і розвитку бджільництва оптимальних розмірів –

показники прибутковості перевищують базовий варіант. Також цей варіант

не потребує таких значних капіталовкладень. Забезпечується оптимальне

співвідношення ентомофільних культур та кількості бджолосімей, що

гарантує з одного боку максимальне запилення цих культур, а з іншого –

бджільництво не потребує додаткової кормової медоносної бази. Тобто –

гарантується оптимальний синергетичний ефект біфуркації.

3.3 Альтернативні напрями підвищення результативності господарської

діяльності сільськогосподарського підприємства

Бджільництво – важлива галузь тваринництва. Від неї АПК одержує

мед – коштовний висококалорійний продукт харчування, віск – сировина для

промисловості, бджолина отрута, маточне молоко й прополіс (клей), що

використовуються в медицині як лікувальні засоби. Бджоли відіграють

важливу роль у запиленні сільськогосподарських культур: Велика кількість

культурних рослин вимагають перехресного запилення бджолами. При

запиленні бджолами підвищується врожайність сільськогосподарських

культур, поліпшується якість продукції. Бджільництво – ефективна галузь.

При правильній організації її рентабельність становить не нижче 35-45%.

Бджільництво та його вплив на економічні результати діяльності

сільгосппідприємства можна аналізувати за певним переліком напрямів.

Нами було розроблена низка рекомендацій щодо підвищення

160

результативності господарської діяльності сільськогосподарського

підприємства за рахунок бджільництва (рис. 3.2).

Рис.3.2. Напрями підвищення результативності господарської діяльності

сільськогосподарського підприємства за рахунок бджільництва19

Культура виробництва меду в Україні далека від досконалості. У світі

основний заробіток бджолярам приносить запилення рослин, доход від якого

в декілька разів перевищує доходи від реалізації меду й інших продуктів

бджільництва (маточне молочко, прополіс, віск тощо).

19 Розроблено автором

161

Виходячи з досвіду зарубіжних країн, бджолозапилення повинно бути

узаконеним агрономічним прийомом технології вирощування ентомофільних

сільськогосподарських культур. В деяких країнах світу на законодавчому

рівні зафіксована норма виплати орендної плати за роботу бджолосімей під

час запилення.

Розмір орендної плати розраховується окремо в кожному випадку.

Його розраховують за такою формулою:

, де (3.22)

О — орендна плата за 1 бджолину сім’ю, грн.;

С — прибавка урожаю, ц/га;

Р — ціна 1 ц насіння, грн. (береться та, яка існує на момент розрахунку);

Н — норма постановки бджолиних сімей на 1 га.

Прибавка врожаю від бджолозапилення (ц/га) та норма постановки

бджолиних сімей для запилення 1 га найбільш поширених ентомофільних

культур показані в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Норма постановки бджолиних сімей для запилення 1 га найбільш поширених

ентомофільних культур

Назва культури

Норма постановки

бджолиних сімей на 1 га

посіву

Сила сімей,

вулички

Прибавка урожаю від

бджолозапилення, ц/га

Гречка 2-3 15-16 4-4,5

Соняшник 1-2 15-17 3,5-4

Озимий ріпак 2,5-3 15-16 4-5

Ярий ріпак 2,5-3 15-16 4-5

Еспарцет 3-4 10-11 5-6

Буркун 3-4 12-14 3-4

Плодові дерева 2-3 7-8 3-4

Ягідники 1-3 7-8 2-3

Баштанні 0,5-1 15-16 5-6

Фацелія 4 12-15 1-2

Гірчиця 2,8-3 15-16 3-4

Коріандр 2-3 12-14 15-17

Люцерна посівна 5-6 16-17 3-4

Віка 2-3 12-14 1-2

162

Якщо договір був заключений, то володарі засіяних земельних ділянок

із сільськогосподарськими культурами мають сплатити в бюджет держави на

підтримку бджільництва за 1 га – 1 % від ціни реалізації насіння певної

культури.

Одна бджолосім’я в період цвітіння може заробити $10-20, у той час як

на сформованому західному ринку – до $150. Але дотягтися до світового

рівня організації виробництва українським медовим господарствам

заважають ментальні установки індивідуаліста, переборювати які поки ніхто

не збирається. Адже рентабельність 100% і більше для продукту домашнього

господарства їх цілком улаштовує.

Залучення даної співпраці дозволяє значно поліпшити свої економічні

результати бджолярам (отримання додаткових коштів від утримання пасіки)

та сільськогосподарським підприємствам (значне підвищення врожайності

ентомофільних культур). У разі введення підприємством у власному

виробництві бджільництва задіються обидва зазначені ефекти. До того ж

виникає можливість надавати послуги по запиленню іншим господарствам.

В останній час спостерігається стрімке і стійке зростання міжнародного

ринку органічних продуктів, що дає хороші можливості для

сільськогосподарських виробників України, аби поліпшити економічний стан

населення в сільській місцевості, загальний розвиток органічного сектора в

Україні і сільського господарства в цілому. За останні роки потенціал

органічної продукції з України не лише викликав зацікавленість

міжнародних покупців, але і стимулював ріст внутрішнього ринку даного

виду продукції. Україна має значний потенціал для органічного виробництва,

переробки, торгівлі і вжитку. Однак в даний час асортимент органічної

продукції власного виробництва незначний. Через це на внутрішньому ринку

запропоновано певний перелік імпортних органічних продуктів. Україна ж

виробляє в основному органічну сировину на експорт і на внутрішній ринок.

163

Рис. 3.3 Мапа органічного сільського господарства в країнах Європи20

В даний час немає офіційної статистики по органічному землеробству.

Наявні дані засновані на суміші оцінок, сертифікатів і даних компаній що

працюють в цій галузі.

Українські органічні продукти, які є на полицях магазинів це:

зерно/крупи, пластівці, джеми, сиропи, соки, сухофрукти, свинина, молоко,

мед та олія. Великий перелік складають органічні продукти, імпортовані в

Україну: дитяче харчування, чай, кава, цукор, спеції, фрукти, овочі,

макаронні вироби, цукерки, олія, косметика, вина, пиво й інші продукти.

Аналіз європейського ринку органічних продуктів харчування у 2009

році, свідчить що загальний обсяг продажів в Україні органічної продукції

склав 1 млн. євро [200], при цьому на душу населення доводиться лише 3

євроценти.

Харчова сертифікація якості в Україні знаходиться під контролем

державних компаній, вони акредитовані Національним агентством з

Акредитації України. Є 17 окремих органів сертифікації21 що працюють в

20 Укладач FiBL і IFOAM 2011 року; на основі інформації з приватного сектора екологічно чистої

продукції, що сертифікуються органами, урядами, Євростат і Мережою Середземного Органічного

Сільського господарства. 21 Органи з сертифікації, що працюють в Україні, є: Organic Standard (зі штаб-квартирою в Україні), інститут

Marketecology (ІМО, Швейцарія), " ETKO " (Туреччина), Control Union (Нідерланди), Lacon (Німеччина), ABCert

(Німеччина), EcoCert (Франція), " БКС " Око-Garantie (Німеччина), Австрія Біо Garantie (Австрія), ICEA (Італія), Церера

164

Україні, один з них перебуває в українській власності (орган по сертифікації

Organic Standard), решта – іноземні.

Для продовольчого імпорту продукції тваринного походження, такого

як мед, законодавство ЄС вимагає серії заходів охорони здоров’я та

національних процедур моніторингу залишків (напр. НАССР-Hazard Analysis

та Critical Control Points – аналіз ризиків і критичні контрольні точки –

концепція, яка на своїй меті має систематизувати ідентифікацію, оцінку та

нівелювання небезпечних факторів, які суттєво впливають на безпеку

продукції) в процесі виробництва і переробки меду. Це не залежить від того,

мед є органічним або звичайним. Мета полягає в тому, щоб імпортні

продукти відповідали еквівалентним стандартам, принаймі тим, які потрібні

для виробництва, а також торгівлі з державами-членами ЄС.

Витрати, відсутність кваліфікованого персоналу, неправильне

тлумачення законодавства ЄС, відсутність міжнародної стандартизованої

лабораторії, і недоречної інфраструктури є основними перешкодами для

становлення ринку бджолопродукції як в Україні так і в Європейському

Союзі.

Найбільш поширеним стандартом ЄС у ряді органічних операторів в

Україні є Постанова (ЄС) 834/2007. Вона використовується для доступу

експорту, а також для внутрішнього ринку. Також важливим для сертифікації

органічної продукції в Україні є приватні Bio Suisse стандарти, японські

Сільськогосподарські Стандарти (JAS), американська Національна Органічна

Програма (NOP) та BIOLan стандарти. Стандарти – це окремий стандарт

органічного землеробства і маркування асоціації органічного виробництва

“BIOLan Ukraine”. Вона використовується переважно органічними

виробниками і переробниками реалізуючих органічні продукти на

внутрішньому ринку.

Зростає інтерес і попит на органічну продукцію в Україні. Дослідження

аналітиків свідчать, що в 2010 році спостерігається сто відсотків зростання

органічних продажів продукції порівняно з 2009 роком. Тим не менш, не всі

165

виробники продають свою продукцію на органічний експорт та/або

вітчизняному ринку. Причини пов’язані з відсутністю якісних товарів і що

деякі виробники вважають, що як тільки досягнуто умов виробництва

сертифікованих органічних продуктів, їх якість вже не є критичною для

продажу на ринку. Крім того, відчувається брак добре підготовлених

фахівців з маркетингу і органічних сільськогосподарських консультантів і

компаній.

Основні канали поширення органічної продукції в Україні – це

невеликі спеціалізовані магазини у великих містах. Кількість міст, в яких

доступні органічні продукти – зростає. Одним з перспективних напрямів

збільшення обсягів продажів та таких що все більш відіграє важливу роль у

задоволенні попиту – є реалізація через інтернет-магазини, які потребують

мінімальних інвестицій. Мережі супермаркетів також можуть бути задіяні

для того щоб почати відігравати більш активну роль в органічній торгівлі.

Багато органічних виробників працюють у тісній співпраці з

партнерами зі Швейцарії, Німеччини, Нідерландів і Польщі у виробництві,

торгівлі та інвестиційних питань. Однак не вистачає обробки і зберігання,

або оптових структур, які б були зацікавлені в екологічно чистих продуктах.

Чимало українських виробників органічних продуктів є експортно-

орієнтованими. Основним експортним ринком для України є Європейський

Союз. Українська органічна продукція також експортується в США, Канаду і

Японію.

В даний час практично немає досліджень з питань органічного

землеробства в Україні, хоча деякі дослідники тепер стають зацікавлені в

даній темі. Існує потреба в зарубіжних наукових роботах і дослідженнях, щоб

бути адаптованими до українських умов.

Існує ряд проблем, з яким стикається український органічний сектор,

До питань які повинні бути вирішені можна включити:

- пропагування терміну «органічний»;

166

- підвищення громадської обізнаності про органічну продукцію через

державні інформаційні канали (державне телебачення, радіо,

публікації, та ін.);

- підтримка для фермерів (напр., субсидії, доступ до кредитів тощо);

- консультування з питань екологічно чистого виробництва та

нарощування потенціалу;

- розвиток внутрішнього та експортного ринків;

- завершення роботи над органічним законом в Україні;

- адаптація міжнародного досвіду до українських умов;

- інвестиції в органічне сільське господарство;

- створення органічних планів дій для України;

- посилення співробітництва між органічними зацікавленими сторонами;

- здорова конкуренція серед українських органічних виробників,

переробників і рітейлерів;

- місцеві акредитовані на міжнародному рівні і визнані лабораторії;

- розробка органічних технологій виробництва продукції рослинництва,

тваринництва, та інші.

Головна роль в запиленні сільськогосподарських культур безперечно

належить медоносним бджолам. Численні дослідження показали, що близько

80% всієї запилювальної роботи виконують бджоли і лише 20% припадає на

частку інших диких запилювачів.

Значення бджіл як запилювачів величезна. Встановлено, що одна

бджола відвідує в хвилину близько 10 квіток. При кожному вильоті, який

триває в середньому приблизно 10 хвилин, вона відвідує 100 квіток.

Протягом дня робоча бджола робить близько 40 вильотів і таким чином

відвідує приблизно 4000 квіток. У бджолиній сім’ї вилітає на роботу 15-20

тисяч бджіл і більше, які можуть запилити протягом одного дня 60-80 млн.

квіток. Отже, завдяки одноденній роботі однієї бджолиної сім’ї в рослинах

може зав’язатися кілька десятків мільйонів насіння.

167

Для запилення рослин роль бджіл дуже велика, це підтверджують такі

підрахунки. Для збору 1 кг меду бджоли роблять близько 125 тис. вильотів і

відвідують до 4 200 000 квіток еспарцету, або 8 500 000 квіток білої акації,

або 20 млн. квіток конюшини.

Багато рослини, такі, як гречка, еспарцет, соняшник, біла і рожева

конюшина і деякі інші, зав’язують багато насіння, а на плодових деревах

отримується добрий урожай тільки в тому випадку, якщо під час їх цвітіння

стояла погода, сприятлива вильоту бджіл. У тих місцевостях, де дуже мало

або зовсім немає бджіл, ентомофільні рослини дають дуже низькі врожаї

насіння і плодів.

Для підвищення врожайності сільськогосподарських рослин необхідно

підвозити бджіл безпосередньо до масивів комахозапилювальних культур. За

такого підходу створюються умови для стаціонарного розміщення пасік і

постійного накопичення ентомофагів захисників врожаю.

Виробництво меду – складний процес, який значно відрізняється від

виробництва інших продуктів тваринництва. На отримання меду впливає

велика кількість факторів, які можна систематизувати наступним чином:

а) внутрішні фактори, обумовлені властивостями бджолиної сім’ї (порода

бджіл, сила і індивідуальні особливості бджолиних сімей, фізіологічний стан

бджіл у період медозбору і особливо структура бджолосім’ї, від якої

залежить кількість бджіл-збиральниць);

б) зовнішні фактори (багатство медоносної рослинності, погодні умови і

застосовувана технологія виробництва меду).

г) наскільки ця рослина охоче відвідується бджолами.

За даними досліджень, різниця в медопродуктивності сортів деяких

культур досить суттєва: у гречки вона становить 37-224 кг/га, люцерни –102-

346, бавовнику – 25-129, соняшнику – 30-75 кг/га, коріандру – 44-128 кг/га.

Наприклад, на Кіровоградщині при посіві коріандру найкращим сортом

Кіровоградський порівняно з посівами средньонектароносного сорту Янтар

мали додатково 538,5 тис. кг товарного меду. До того ж для поліпшення

168

кормової бази в таких розмірах іншими прийомами необхідно було б площу

посіву гречки збільшити на 5,5 тис. га або посіяти додатково 2,1 тис. га

фацелії.

Використання у виробництві високонектароносних сортів

сільськогосподарських культур є великим резервом збільшення медозбору

без виділення для цього додаткових посівних площ і суттєвих матеріальних

витрат (кормова база при цьому збільшується за рахунок заміни сорту).

Приріст нектаропродуктивності на 10-20 кг /га найбільш поширених

сільськогосподарських культур за рахунок впровадження високо

нектароносних сортів як в цілому по України так і по регіонам зумовить

значне збільшення виробництва товарного меду – що в цілому підвищить

результативність діяльності сільськогосподарських підприємств.

В розвитку сільськогосподарського підприємства важливо мати

різноманіття культур, здатних підвищувати обсяг кормів та їх якість, що

володіють не тільки еколого-економічною важливістю, але і мають

синергетичний ефект біфуркації.

У розвитку кормовиробництва велике значення має створення й

використання нових адаптивних високопродуктивних сортів і гібридів

сільськогосподарських культур, але в першу чергу кормових культур, що

забезпечують нагромадження великої кількості рослинного білка та

зниження витрат ресурсів на одиницю продукції на 30-40%. До такої даремно

забутої та такої що мало використовується можна віднести й галегу східну.

Високі кормові якості зеленої маси козлятнику східного й всіх кормів,

що виготовляють з нього, забезпечують гарну їх поїдаємість

сільськогосподарськими тваринами при таких показниках перетравності:

сухої речовини – 53-76 %; органічних речовин – 56-78 %; сирого білка – 64-

86 %; клітковини – 44-69 %; жиру – 33-55 %; БЕР (безазотисті екстрактивні

речовини) – 60-84 %. Найвища перетравність відзначена для зеленої маси,

скошеної у фазі стеблування. У міру розвитку рослин перетравність їх

169

погіршується; силосування й штучне сушіння викликають зниження

перетравності в порівнянні із зеленою масою.

Альтернативним напрямом використання козлятнику східного може

бути його залучення до енергетичних ресурсів в якості біопалива. Велика

кількість біогазових станцій в Германії працює не на відходах, а на

спеціально вирощеній зеленій масі. Найбільш поширені кукурудза, що

силосуються, і жито. Є випадки, коли для біогазу успішно використовувалися

сільфія, суданська трава.

Для України, Росії і Білорусі дуже перспективним джерелом зеленої

маси може бути козлятник (галега). Ця багаторічна трава не є новинкою.

Новинкою є її нове застосування. Те, що раніше йшло в корм великій рогатій

худобі, тепер може йти на біогаз.

Козлятник східний є гарним попередником для багатьох культур.

Поліпшуючи структуру ґрунту, ця культура вже на другий-третій роки життя

до кінця вегетації з кореневими й пожнивними залишками залишає більше 5

т/га абсолютно сухої речовини, у якому втримується до 150 кг азоту. Таким

чином, у ґрунті накопичується достатнє для оброблення багатьох культур

кількість азоту й це зовсім без витрат на дорогі азотні добрива.

Симбіотична фіксація азоту повітря забезпечує не тільки економію

викопної енергії. Продукція бобових культур має високі кормові й харчові

якості, нешкідлива для тварин і людини, чого не можна сказати про

продукцію, зміст білка в якій збільшують, рясно вдобрюючи посіви азотом.

При надлишковому мінеральному харчуванні азотом корму з підвищеним

змістом нітратів і нітритів викликають хвороби обміну речовин тварин і

людини, а зайвий зміст добрив у ґрунті забруднює ґрунтові води. Біологічний

же азот є екологічно чистим. Посіви бобових культур сприяють збереженню

й навіть розширеному відтворенню природної родючості ґрунту, тому що

виносять азоту менше, ніж залишають у ґрунті.

Козлятник східний, маючи велику кількість великих і зовсім відкритих

квіток, є гарним медоносом. За нектаропродуктивністю він прирівнюється до

170

еспарцету. Бджоли відвідують посіви козлятнику 25-30 днів. Цвісти ж він

починає дуже рано – незабаром після відцвітання садів в 20 числах травня.

Цінним є пилок цієї культури. Пилкова продуктивність досягає 150 кг/га.

Вміст білка обніжжя складає 40-50%. За амінокислотним складом –

перевищує норми необхідні для людини.

Взагалі дана культура є найбільш оптимальною для бджолярства в

якості медозбору, для тваринництва в якості кормів, для реалізації товарного

меду – з боку поліпшення якісної складової та посилення конкурентних

переваг.

Використання для посіву медоносів на крутих схилах, приярових та

інших нерозораних ділянках, де для боротьби з ерозією необхідно задерніння

ґрунту, є додатковим резервом не тільки збільшення медового запасу, але й

додатковим заходом направленим на поліпшення стану агробіоценозів. З

цією метою використовуються такі високопродуктивні медоноси:

1) синяк звичайний або румянка, який росте на бідних ґрунтах, добре

виділяючи нектар навіть у посушливу погоду (на другому році після посіву),

2) буркун білий і лікарський – дворічні і високопродуктивні рослини, при

підсіву (7-12 кг/га) забезпечують хороший медозбір влітку і є додатковим

джерелом збору насіння;

3) шавлій кільчастий – невибаглива багаторічна рослина з високою

медопродуктивністю (близько 300 кг/га) забезпечує хороший взяток,

залучаючи бджіл у посушливу погоду;

4) суміші багаторічних посухостійких рослин: трави чебрецю звичайного (1-2

кг/га), шавлії лікарської (2-3 кг/га), вовчуга польового (3-4 кг/га), буркуну (4-

5 кг/га).

Їх висівають вручну рано навесні по мерзлоталому ґрунті або пізно

восени врозкид. Насіння цих рослин дрібні, зберігають схожість протягом

багатьох років, що дозволяє значно скоротити витрати на поліпшенні

медозбору дикоросів та поліпшити якісний склад товарного меду. До того ж

вказані рослини можуть бути використані на кормові цілі.

171

Лісові насадження роблять благотворний вплив на розвиток та

нектаропродуктивність медоносних сільськогосподарських культур. Тому

серед заходів щодо піднесення культури землеробства в посушливих

степових і лісостепових районах для отримання високих і стійких урожаїв

сільськогосподарських культур чільне місце належить полезахисному

лісорозведенню.

У степових і лісостепових районах підприємства мають проводити

закладку захисних ярово-балкових лісових насаджень. Проводити посадку

лісу на пісках для боротьби з ерозією (змивом і розмивом) ґрунтів.

Збільшувати закладку садів і ягідників, межі яких теж окантовуються

захисними лісовими смугами.

Багато дерев і чагарників, які вводяться до складу лісових смуг, є

хорошими медоносами. До складу полезахисних лісових смуг входять:

а) ранньовесняні медоноси – різновиди в’яза, верби, смородини, клен

гостролистий;

б) весняні і ранньолітні медоноси – яблуня, груша, вишня, абрикос, обліпиха,

акація жовта, акація біла, клен польовий, клен татарський, горобина,

жимолость татарська;

в) літні медоноси – липа дрібнолиста, лох вузьколистий, бирючина, гледичія.

В полезахисних смугах велике місце займають і рослини, що дають бджолам

тільки пилок (дуб, береза, тополя, ліщина). У південних районах України та

Криму можна вести посадки евкаліпта, які дадуть бджолам багато пилку.

У лісосадивних роботах, що проводяться при закріпленні пісків і для

боротьби з ерозією ґрунтів у багатьох районах України, використовуються

наступні медоносні рослини:

- у лісостеповій смузі – верба, акація жовта, жимолость татарська, а

також такі, як дуб і береза;

- в степовій смузі – верба, акація біла, акація жовта, абрикос, лох

вузьколистий, жимолость татарська; пилкові носії – вільха і дуб.

172

Потрібно мати на увазі, що в полезахисних смугах, а також на

закріплених лісовими насадженнями пісках і схильних до ерозії ґрунтах

з’являється медоносне різнотрав’я.

Не можна також не враховувати, що лісові насадження роблять

благотворний вплив на розвиток та нектаропродуктивність медоносних

сільськогосподарських культур.

Рекультивація земель та заліснення їх медоносними деревами і

чагарниками має велике значення не тільки для створення лісових насаджень,

але і для поліпшення кормової бази бджільництва на тривалий період.

Виконання наведених заходів дозволяє значно поліпшити якісний

склад ґрунтів та посилити ґрунтозахисні заходи, що мають позитивний

якісний вплив на агробіоценози. А також посилити позиції національного

бджолярства, з огляду на різноманітність медозбору, і як наслідок –

виробництво широкого асортименту товарного меду, що підсилює

конкурентні переваги національної бджолопродукції.

Серед комах існує велика кількість шкідників які спричиняють шкоду

сільському господарству. Окрема частина з них – працює на користь цих

галузей господарства, санітарії і всієї природи в цілому. Серед них слід

особливо відзначити паразитичних і хижих комах, які в непорушених

людиною біологічних і рослинних співтовариствах є основними

регуляторами чисельності шкідливих комах, перешкоджаючи їх масовому

розмноженню. Такі паразитичні і хижі комахи називаються ентомофагами. За

останні десятиліття у зв’язку з випуском і використанням у боротьбі з

шкідливими комахами різних пестицидів кількість комах-ентомофагів

повсюдно різко зменшилася.

Для залучення накопичення ентомофагів потрібно продукувати

квітково-нектарні конвеєри рослин, що мають діяти з кінця квітня – початку

травня по кінця вересня. Досліди з різними видами рослин показали, що

кращими з них для цього є саме бобові культури та їх зернові суміші. На

173

зазначених рослинах тривалий час виявляється природний запас

ентомофагів-паразитів.

Такі рослини-нектароноси, проміж забезпечення кормової бази для

ентомофагів є ефективними рослинами-сидератами, що можуть бути заорані

після цвітіння в ґрунт, а також є ефективними у боротьбі зі шкідниками

Наприклад, фацелію і гірчицю в суміші з бобовими культурами можна

висівати в три строки влітку і під зиму. Люцерну та її суміш з буркуном

жовтим влітку доцільно два рази скошувати, а після трирічного перебування

– заорювати. Також нектароносні рослини сприяють і поширенню комах-

хижаків, ефективність яких особливо зростає в літній час.

Проблемою експортування українського меду, зокрема на європейські

ринки, є використання у лікуванні бджіл застарілих та небезпечних

препаратів. Лікування бджіл, в переважній більшості, відбувається за

допомогою медикаментів. Вони дорогі, і бувають випадки коли не

спрацьовують в зв’язку з втратою дієздатності або підробки. Бувають

випадки отруєння бджолиних сімей та їх загибелі. Крім того всяка обробка

трудомістка.

Застосовуються антибіотики, сульфаміди, акарициди ті інші. Ці

препарати шкідливі для здоров’я людей. До того ж вони забруднюють

продукти бджільництва і тим самим роблять їх якість невідповідною до

сучасних стандартів, що особливо погіршує експортні позиції українського

меду та іншої бджолопродукції. Слід відзначити, що акарициди (вбивають

кліщів) є також інсектицидами (загрожують чи вбивають бджіл та інших

комах). Окрім того, застосування даних медикаментів не гарантує

стовідсоткового вирішення проблеми здоров’я бджіл і в частих випадках їх

використання не дає бажаного ефекту.

Універсальні способи застосування технології штучного регулювання

розмноження бджіл дуже ефективні проти заразних хвороб бджіл. Вони

безкоштовні, діють з часу застосування, навіть ще до уточнення діагнозу. Це

завдяки тому, що вони мають загальні застосування проти груп хвороб:

174

спосіб лікування розплоду; спосіб лікування дорослих бджіл. Це запобігає

втратам від хвороб та забезпечує розвиток бджолиних сімей, якщо їх

застосувати негайно після виявлення ознак хвороби. Цим зумовлено частину

великих економічних показників.

Використання даної технології дозволяє поліпшити позиції

українського бджолярства на ринку продукції органічного виробництва і як

наслідок – економічні результати діяльності сільськогосподарських

підприємств.

Одним з напрямів «зеленого туризму» може стати відвідування

бджолиних готелів та пасіки. Робота з бджолами на пасіці приносить людині

багато користі. По-перше, вона дає прекрасні продукти – мед, пилок-пергу,

маточне молочко, прополіс - природні медикаменти, що сприяють

підвищенню працездатності, зміцнення захисних сил організму, що

продовжують життя. По-друге, на пасіці свій, особливий мікроклімат, який

надає виключно благотворний вплив на здоров’я людини. Повітря на пасіці

не просто чисте, воно цілюще.

Багато в чому робота на пасіці по догляду за бджолами виконується

бджолярем безпосередньо у бджолиному гнізді (при відкритті вулика), і,

природно, при цьому він дихає повітрям з вулика.

Доктор медичних наук, апітерапевт, професор Б. О. Охотський

досліджував вплив повітря з вулика на здоров’я людини і зробив висновок: в

повітрі з вулика містяться летючі фракції меду, прополісу, перги, які надають

стимулюючий вплив на дихальну, шлунково-кишкову і серцево-судинну

системи і покращують стан нервової системи. Таке повітря покращує стан

хворих, зміцнює сон, і підвищує настрій.

Весь комплекс сприятливих умов роботи на пасіці позитивно впливає

на організм людини, в першу чергу на кору головного мозку – основний

регулятор усіх життєвих процесів, що протікають в організмі.

175

Проводячи цілі дні на свіжім повітрі, з цілющим ароматом меду, пилку,

прополісу, людина ґрунтовно зміцнюється. Праця на пасіці має благотворний

вплив для здоров’я людини.

Багаторічні спостереження за станом здоров’я бджолярів і їх спосіб

життя дозволили доктору медичних наук, професору О.Ф Синякову прийти

до висновку, що завдяки роботі на пасіці, бджолярі позбавлені багатьох

нервових і психічних захворювань, що все більш широко охоплюють

населення (особливо серед жителів міст). Серед безлічі переваг пасіки

головне – це цікава робота, яка сама по собі є дієвим методом трудо- та

апітерапії.

А.Ф. Синяков стверджує, що робота на пасіці особливо корисна для

людей з підвищеною нервовою збудливістю, з захворюваннями легень,

суглобів, а також для всіх тих, кому не під силу важка фізична праця. Робота

на пасіці не тільки доступна кожній людині, але і приємна, і, що немало

важливо, в якійсь мірі матеріально забезпечує.

У липні 2008 року Запорізьський державний медичний університет

провів на пасіці в селі Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької

області незалежні дослідження впливу факторів апітерапії на серцево-

судинну, дихальну системи і нейрогормональну регуляцію людини. Метою

даного дослідження було визначення показників основних систем

життєзабезпечення організму під впливом знаходження людини в близькому

контакті з бджолиними сім’ями.

Для проведення дослідження були підготовлені спеціальні вулики-

кушетки з інгаляційними вікнами, на яких поміщали досліджуваних

пацієнтів. Було обстежено 30 осіб, які щодня отримували 30-хвилинні сеанси

апітерапії протягом 5-10 днів.

Результати досліджень показали позитивний вплив сеансів апітерапії

на показники серцево-судинної системи і нейрогормональну регуляцію

організму хворих.

176

В серцево-судинній системі позитивні достовірні зміни проявляються у

вигляді зниження частоти серцевих скорочень, збільшення ударного об’єму

серця і потужності серцевого м’яза, зменшення периферійного опору судин,

зниження артеріального тиску.

В системі нейрогормональної регуляції під впливом сеансів апітерапії

відбувається збільшення потужності цієї системи, поліпшення балансу

симпатичної та парасимпатичної нервової системи, зменшення стресової

готовності організму. Такі зміни характеризують поліпшення якості здоров’я

людини.

У дихальній системі виявлено бронхолітичний ефект з поліпшенням

показників форсованого дихання.

Усі наведені факти дозволяють залучити галузь бджільництва до дієвого

механізму апітерапії, а також розвиток «зеленого туризму» та підвищення

дохідності сільськогосподарських підприємств і сільського населення.

Незважаючи на те, що вітчизняна медова продукція відповідає

стандартам ЄС з виробництва, дрібнотоварність заважає розвитку галузі й

негативно позначається на якості меду. Так, частка сільгосппідприємств, що

виробляють мед має чітку тенденцію до скорочення і становить у звітному

році близько 2% – вони реалізують мізерні кількості (1%) від загального

обсягу виробництва. Більше 90% меду виробляють домашні пасіки, хазяїни

яких надалі самостійно реалізують свою продукцію на торговельних

площадках, тому що це рентабельно, або здають оптом перекупникам, щоб

швидко дістати оборотні кошти.

Дана галузь зміцнює свої позиції на внутрішньому й світовому ринках.

Споживання меду в Україні щорічно росте (1,1-1,3 кг у рік на душу

населення) і становить 60-80% від потужностей внутрішнього ринку: тільки

5-15% іде на експорт, незначна частка повертається в залишку й на

відгодівлю бджіл.

Одним з напрямів поліпшення конкурентних переваг основної

продукції бджолярства – меду – є використання його класифікації, з огляду

177

переваг попиту (рис. 3.4). В основному мед розрізняють за ботанічною

ознакою, регіональною і технологічною.

Рис. 3.4 Класифікація меду22

По ботанічному походженню мед ділиться на квітковий, падьовий і

змішаний. Квітковий мед розрізняють монофлорний (виходить з нектару

якогось одного з головних медоносних рослин – липи, гречки, соняшнику,

акації білої та ін.; встановлюється за кольором, смаку, зовнішньому вигляду,

запаху, консистенції, вмісту домінуючою квіткового пилку і т. п. ознаками) і

поліфлорний, зібраний з різнотравʼя (лісовий, луговий і т. д.).

Регіональна ознака вказує регіон, край чи область, де ростуть

медоносні рослини. Поліфлорний мед розрізняють за місцем його збору

(наприклад, гірський, степовий або луговий).

Використовуючи наведену класифікацію виробник має можливість

виробляти той мед, який набуває найбільших конкурентних переваг як на

внутрішньому так і на зовнішньому ринках (рис. 3.5).

За результатами проведеного анкетування, польових досліджень

(реалізація меду на ярмарках, ринках міста та області) та дослідження запитів

у інтернет магазинах, наявності в них відповідних сортів на відповідні дати

22 Розроблено автором

Квітковий

Класифікація меду

За походженням

Монофлорний

Поліфлорний

Падьовий

Мед, що

отримується з

сахаристих

виділень комах

та соку рослин

За отриманням

Відцентровий

Мед, що

отримується при

відкачці на

медогонці

Пресовий

Мед, що

отримується при

віджимі з сот на

пресі

178

встановлено значний попит на внутрішньому ринку темних сортів меду, які

отримуються з посівів гречки, фацелії, синяку, козлятнику східного. Саме

завдяки виробництву таких культур підприємство має можливість значно

поліпшити конкурентні переваги своєї товарної продукції бджільництва –

меду. Це обумовлене перенасиченням на внутрішньому ринку сумішей

соняшникового меду. До того ж мед з цих культур має характерний аромат,

за яким покупець дуже часто ідентифікує натуральність виробництва. Наразі

відомі випадки фальсифікування та маскування під темні сорти меду, бо саме

вони користуються підвищеним попитом, однак досягти саме цієї властивості

– характерного аромату, за результатами польових досліджень – їм поки що

не вдається.

Рис. 3.5 Фактори впливу на внутрішній та зовнішній ринок

бджолопродукції23

До того ж пропонуємо задля підвищення рівня товарності меду на

внутрішньому ринку акцентувати увагу на періодах підвищеного попиту

23 Розроблено автором

179

(додаток Д.11). А саме – в період медозбору, коли весь товарний мед можна

реалізувати в жидкому стані та коли роздрібний покупець орієнтується

переважно на найменшу ціну та колір – реалізовувати різновиди суміші

соняшникового меду, який протягом маркетингового року втрачає

конкурентні переваги. Монофлорні та темні сорти меду пропонуємо одразу

після медозбору фасувати та виводити на ринок як під час основного періоду

реалізації меду серпня-вересня, так і розташовувати його на різноманітних

торгівельних нішах у другий за рівнем попиту період – лютий-березень. Тим

самим відбуватиметься приховане пропагування та поліпшення ринкових

переваг таких сортів меду, через порівняння покупцем споживчих якостей

меду з тим, що був придбаний в період медозбору в рідкому стані. Бо саме

«сівший» мед (той що засахарився), найбільш повно може відображати свої

переваги, та насамперед – доводити природність та якість свого походження.

Тим самим підприємство може, наприклад, запровадивши власну торгову

марку, забезпечити реалізацію всіх обсягів виробленого меду.

Введення у виробництво багаторічних трав, фацелії, галеги, синяку

тощо, також дозволяє паралельно, без додаткових витрат отримувати

поліфлорні суміші соняшникового меду, що буде мати ряд споживчих

відмінностей від звичайного монофлорного соняшникового меду.

За результатами аналізу споживчих переваг на ринку бджолопродукції

встановлено, що найбільшим попитом користується саме рідкий мед, період

основної закупівлі припадає на основний період медозбору, обсяги

закупівель формуються з розрахунку на зиму чи до наступного медозбору.

Сільськогосподарські підприємства Луганської області що займаються

бджільництвом протягом останніх двох років, мають значне зниження рівня

товарності меду. Тобто обсяги виробництва залишаються приблизно на тому

ж рівні, а процес реалізації, ускладнений рядом об’єктивних та суб’єктивних

причин, – загальмовано. Наразі постає проблема перевиробництва

односортного меду, що займає нижчі щаблі в споживчих забаганках. Тому

запропоновані заходи дозволять отримувати відповідні сорти меду, що в

180

результаті може вирішити проблеми з надлишком бджільницької продукції

на вітчизняному ринку.

Вітчизняні пасічники стурбовані не тільки ускладненим виходом на

експортний ринок або незадовільний попит на внутрішньому. Стурбованість

викликає також і тенденція до зменшення в Україні посівів гречки,

вітчизняний мед з якої визнали найкращі члени "Апімондиї" – Всесвітньої

федерації пасічницьких асоціацій.

Підвищення експортних позицій України на ринку бджолопродукції

можливе за умови виконання наступних дій:

- створення національного бренду меду;

- створення та розвиток ринку меду;

- вивчення і моніторинг світового попиту на ринку бджолиної

продукції;

- залучення міжнародних інвесторів і створення спільних компаній;

- створення сучасних експертних лабораторій для оцінки експортних

партій меду, які відповідають світовим стандартам якості;

- введення у виробництво спеціалізованої тари для експорту;

- підвищення рівня фахівців бджільництва;

- створення громадських об'єднань бджолярів;

- застосування автоматичних і механізованих прийомів у

бджільництві;

- в міжнародних засобах масової інформації пропагувати і

популяризувати Український мед.

- забезпечення шкільних і дошкільних установ на контрактних засадах

продуктами бджільництва, виходячи з потреб кожного конкретного

закладу.

181

Висновки до розділу 3

Оптимізація виробничої системи, що має на меті збільшення

фінансових та економічних результатів, передбачає в господарській

діяльності здійснення чіткої диференціації активності для виявлення

можливостей взаємодоповнення. Придатним інструментом в детальному

дослідженні структурних процесів в сільськогосподарському виробництві, на

наш погляд, є оптимізаційне моделювання оптимальної спеціалізації і

поєднання галузей. Це може відбуватися на основі розширеного відтворення,

обов'язковою умовою якого є зростання накопичень, джерелом яких може

виступати чистий дохід. Його збільшення відбувається при зростанні

кількості і підвищення якості продукції за рахунок відносного і абсолютного

зменшення витрат на виробництво. Всі ці процеси міцно пов’язані між собою

економічними законами.

Приховані можливості підвищення економічних результатів віднайшли

своє відображення у розробці напрямів дій, спрямованих на активізацію

резервів потенціалу, що передбачає задіяння допоміжних, додаткових та

суміжних галузей усіх видів діяльності сільськогосподарського

підприємства. Основні види діяльності пов’язані з отриманням товарної

продукції – галузь рослинництва і тваринництва з будь-яким видом кінцевої

продукції, та додаткові товарні види діяльності.

Оптимізація виробничо-галузевої структури сільськогосподарського

підприємства дозволить підвищити синергетичний ефект діяльності за умови

врахування багатовекторного позитивного впливу елементів виробничої

системи, які мають взаємодоповнюючі зв’язки.

В оптимізаційній моделі структурованої по галузям виробництва до базових

обмежень було додано такі обмеження та змінні, які відображують кількісну

та якісну зміну рівня ефективності діяльності по основних видах продукції

182

сільськогосподарського виробництва, які, в свою чергу, характеризують

суміжні галузі.

В управлінні процесом виробництва запропонована модель, що має в

своїй основі таку організацію заходів, позначених агротехнічними умовами

виробництва, які дозволяють сформувати самостійний вид діяльності. Він

має впровадити додаткові надходження доходів до економічних результатів

через заміну таких видів діяльності такими, що матимуть подібний кінцевий

результат в основному чи додатковому продукті.

Результати розрахованої економіко-математичної моделі

підтверджують той факт, що за умов використання багаторічних трав і

розвитку бджільництва оптимальних розмірів – показники прибутковості

перевищують базовий варіант. Цей варіант не потребує значних

капіталовкладень. Забезпечується оптимальне співвідношення

ентомофільних культур та кількості бджолосімей, що гарантує з одного боку

максимальне запилення цих культур, а з іншого – бджільництво не потребує

додаткової кормової медоносної бази. Тобто – гарантується оптимальний

синергетичний ефект біфуркації.

Розроблена модель дозволяє визначити та оптимізувати параметри

роботи сільськогосподарських підприємств за рахунок задіяння та

покращення додаткових галузей, які гарантують підвищення економічних

результатів. Відбувається це завдяки збільшенню результативності основних

галузей на засадах синергетичного ефекту, на основі принципу біфуркації, та

більш повного використання природної системи, тобто більш повної

реалізації природного потенціалу наявних економічних похідних.

Запропонований перелік перспективних напрямів дій спрямованих на

підвищення експортних позицій національної галузі бджільництва на

світовому ринку. Розроблені заходи що дозволяють поліпшити економічні

результати вітчизняних бджолярів на вітчизняному ринку.

Елементи наукової новизни даного розділу відображено в авторських

роботах – [13, 16, 18, 20].

183

Висновки і пропозиції

Основними економічними результатами діяльності

сільськогосподарського підприємства є обсяг виробленої й реалізованої

продукції, валовий дохід, прибуток, вартість майнового комплексу

підприємства. Сформульовано визначення економічних результатів. Вони

ідентифіковані, з одного боку, як форма сумарного чистого доходу

господарюючого суб'єкта, з іншого боку – складною багатофакторною

категорією, що відрізняється динамічною й полікритеріальною причинно-

ієрархічною структурою, як результат функціонування складної системи

економічних відносин.

Запропонована методика для оцінки резервів підвищення економічних

результатів враховує вплив міжгалузевих зв’язків у формуванні кінцевої

продукції за допомогою відображення зміни рівня продуктивності при

структурних змінах у виробничій системі сільськогосподарського

підприємства.

Обґрунтовано та систематизовано фактори, що сприяють розвитку

ефективності господарювання та мають позитивний вплив на результати їх

виробничо-фінансової діяльності і методичні інструменти її вдосконалення.

Визначено тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції,

які дозволяють встановити підвищення ролі виробичо-галузевої структури

господарювання у забезпеченні населення країни продуктами

сільськогосподарського виробництва та паралельно збільшити показники

фінансової результативності діяльності підприємств.

Обґрунтовано основні напрямки підвищення ефективності виробництва

в сільськогосподарських підприємствах за рахунок зміни організаційно-

економічних, техніко-технологічних і соціальних факторів.

Обґрунтовані напрями та параметри вдосконалення організації

виробництва в сільськогосподарських підприємствах і підвищення на цій

основі економічної ефективності їх функціонування.

184

Обґрунтована модель розвитку сільськогосподарських підприємств, що

включає стратегічну мету, завдання та пріоритети розвитку на сучасному

етапі, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності

сільськогосподарської продукції, прискорене впровадження

ресурсозберігаючих технологій, створення умов для раціонального

розміщення і спеціалізації сільськогосподарських підприємств, ефективної

системи гарантованого збуту продукції, підвищення рівня забезпеченості

кваліфікованими кадрами, створення інфраструктури життєзабезпечення на

селі. Відмінною особливістю стратегії є цільова орієнтація на

збалансованість складових сільськогосподарського виробництва та створення

кормової бази за рахунок власного виробництва.

Розроблено організаційно-економічний механізм розвитку

сільськогосподарських підприємств, який представляє систему заходів

організаційного, економічного і технологічного характеру за пріоритетними

напрямами реалізації комплексної дії: створення загальних умов

функціонування, досягнення позитивної фінансової та економічної

результативності господарства, ефективного розвитку галузей, розширення

збуту меду та бджолопродуктів, що дозволило реалізувати комплексний

підхід до формування програмно-цільового методу управління

сільськогосподарським підкомплексом.

Удосконалено та доповнено методичні положення щодо формування та

реалізації стратегії розвитку виробництва, які включають основні принципи

та організаційну будову з метою координації функціонування діяльності його

учасників, підвищення їх інвестиційної привабливості, скорочення

транзакційних витрат і отримання синергетичного ефекту.

Запропонована модель галузевої структури, що дозволяє оптимізувати

витрати на виробництво в сільськогосподарському підприємстві, яка

дозволила визначити оптимальне співвідношення ресурсів для зниження

витрат на виробництво і повної собівартості продукції, а також збільшення

185

розміру прибутку від реалізації і прибутку до оподаткування за результатами

діяльності сільськогосподарського підприємства.

Підвищення економічних результатів можливе за рахунок задіяння

резервів потенціалу основних видів діяльності за допомогою активізації їх

допоміжних, додаткових та суміжних галузей (принцип – розвиток системи

знизу доверху

Для отримання синергетичного ефекту від оптимізації виробничо-

галузевої структури необхідно враховувати алелопатичний вплив елементів

виробничої системи.

В оптимізаційну модель виробничо-галузевої структури до базових

обмежень додаються обмеження та змінні, які описують вплив на

продуктивність основних видів діяльності що характеризують суміжні галузі.

Запропонована методика для оцінки резервів підвищення економічних

результатів враховує вплив міжгалузевих зв’язків у формуванні кінцевої

продукції за допомогою відображення зміни рівня продуктивності при

структурних змінах у виробничій системі сільськогосподарського

підприємства.

Обґрунтовані умови розвитку сільськогосподарських підприємств, що

включають раціональне розміщення і спеціалізацію, ефективну систему

збуту додаткової продукції, поступове впровадження ресурсозберігаючих

технологій, створення інфраструктури життєзабезпечення на селі. Відмінною

особливістю розроблених заходів, при умові їх виконання, є цільова

орієнтація на збалансованість складових сільськогосподарського

виробництва та створення кормової бази за рахунок власного виробництва.

Запропонована модель управління сільськогосподарським виробництвом, яка

заснована на організації заходів, пов’язаних з формуванням агротехнічних

умов виробництва в окремий доходостворюючий вид діяльності через їх

заміну виробничою діяльністю, що має подібний чи аналогічний результат в

основному чи побічному продукті.

186

Список використаних джерел

1. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку)

/ М. В. Присяжнюк [та ін.] ; за ред. М. В. Присяжнюка [та ін.] ; Нац.

наук. центр „Інститут аграрної економіки”. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. –

1008 с.

2. Азарова А. О. Математичні моделі та методи оцінювання фінансового

стану підприємства / А. О. Азарова, О. В. Рузакова. — Вінниця : ВНТУ,

2010. — 172 с.

3. Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г. Л. Азоев. –

М. : Центр экономики и маркетинга, 1996. – 208 с.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге

вид., доп. і перероб. / В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ. 2002 р. – 624 с.

5. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб. :

Питер, 1999. – 416 с.

6. Антоненко О. Б. Управління прибутком енергопостачальних компаній:

традиційні і новітні підходи : монографія / О. Б. Антоненко, М. В.

Макарова. – Полтава : ПУЕТ, 2012. – 202 с.

7. Артімонова І. В. Щодо розвитку інфраструктури збуту

сільськогосподарських підприємств / І. В. Артімонова // Вісник

аграрної науки. – 2010. – № 2. – С. 71 – 72.

8. Бабенко А. Г. Державне регулювання та підвищення

конкурентоспроможності аграрного сектору / А. Г. Бабенко //

Економіка АПК. – 2008. – №5 – С. 85–89.

9. Бабицька О. О. Економічний зміст фінансових результатів

сільськогосподарських підприємств – Режим доступу:

http://repo.sau.sumy.ua/bitstream/123456789/297/3/Babicka.pdf – Назва з

екрана. – Дата звернення: 03.06.13.

10. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: Навчальний

посібник для студентів ВУЗів / О. Я. Базілінська. – К.: ЦУЛ, 2009. – 328

с.

187

11. Балдик Д. О. Формування фінансово-економічних результатів

діяльності сільськогосподарських підприємств [Текст] / Д. О. Балдик //

Молодий вчений. — 2016. — №5. С. 8–12.

12. Балдик Д. О. Виробництво та реалізація насіння соняшника у

Луганській області / Д. О. Балдик // Зб. наук. пр. Луган. нац. аграр. ун-

ту / за ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ, 2007. – № 73 (96) : Екон. науки.

–С. 193–197.

13. Балдик Д. О. Нетрадиційні підходи до підвищення рівня прибутковості

агарних підприємств / Д. О. Балдик // Зб. наук. пр. Таврійськ. держ.

агротехнологічн. ун-ту (економічні науки) / За ред. В. А. Рульєва –

Мелітополь, 2010. – №2 (10). – С. 66-70.

14. Балдик Д. О. Оцінка економічного стану сільськогосподарського

підприємства / Д. О. Балдик // Наук. вісн. Луган. нац. аграр. ун-ту / за

ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ, 2013 – № 44 : Екон. науки – С. 13-18.

15. Балдик Д. О. Підвищення дохідності сільськогосподарських

підприємств за рахунок виробництва альтернативних видів продукції

тваринництва / Д. О. Балдик // Вісн. Харків. нац. техн. ун-ту сільського

госп-ва. – Х., 2009. – Вип. 92 : Екон. науки. – С. 44–50.

16. Балдик Д. О. Проблеми та напрями підвищення дохідності

сільськогосподарських підприємств / Д. О. Балдик // Наук. вісн. Луган.

нац. аграр. ун-ту / за ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ, 2010 – № 10 :

Екон. науки – С. 34–40.

17. Балдик Д. О. Стан виробництва сільськогосподарської продукції в

Україні, / Д. О. Балдик // Наук. вісн. Луган. нац. аграр. ун-ту / за ред. В.

Г. Ткаченко. – Луганськ, 2011 – № 16 Том 1 : Екон. науки – С. 127–132.

18. Балдик Д. О. Створення економічного механізму підприємства / Д. О.

Балдик // Зб. наук. пр. / за ред. М. І. Бахмата. – Кам’янець-Подільський,

2012. – № 20. : Екон. науки – С. 429–432.

19. Балдик Д. О. Цінова та експортна ситуація на аграрному ринку країни /

Д. О. Балдик // Зб. наук. пр. Харків. нац. аграр. ун-ту / за ред. О.В.

188

Олійника. – Харків,2009. –№ 11 : Економіка АПК і природокорист. – С.

255–260.

20. Балдик Д.О. Вплив економічних результатів діяльності

сільськогосподарських підприємств на рівень їх

конкурентоспроможності / Д. О. Балдик // Наук. вісн. Луган. нац. аграр.

ун-ту / за ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ, 2009 – № 5 : Екон. науки – С.

13–21.

21. Балдык Д. А. Основные теоретические положения организации

производства / Д. А. Балдык // Проблемы и перспективы развития

региональной и отраслевой экономики в исследованиях студентов :

материалы междунар. науч.-практ. конф. студентов и аспирантов. 13 –

15 марта 2012. – пос. Персиановский, Ростовская обл., 2012. – С. 8–13.

22. Башнянин Г. І. Політична економія. [Текст] / Г. І. Башнянин [та ін.] –

К.: Ніка-Центр «Ельга», 2000. – 527 с.

23. Берлач Н. Правове визначення якості, специфікації, зазначення

походження та географічного позначення продукції сільського

господарства в Україні [Текст] / Н. Берлач // Підприємство,

господарство і право. – К., 2008. – № 8 С. 149 – 152.

24. Білоусова М. М. Розробка Веб-сайту як інноваційного ресурсу, засобу

підвищення інвестиційної привабливості аграрних підприємств / М. М.

Білоусова // Збірник наукових праць Сер. «Екон. науки» / за ред. М. І.

Бахмата. – Кам’янець - Подільський, 2012. – № 20. – с.523 – 528.

25. Бланк И.А. Управление прибылью / И.А. Бланк. – 3-е изд., перераб. и

доп. – К.: Ника-Центр, 2007. – 768 с.

26. Борисоглебская Л. Н. Повышение конкурентоспособности

регионального АПК на основе кластерной стратегии /Л. Н.

Борисоглебская, В.В. Трубникова // Аграрная наука: журнал, – 2010. –

№4. – С. 2 – 9.

27. Боруцкий А. Совершенствование методов анализа финансово-

экономического состояния сельскохозяйственных предприятий /

189

Боруцкий А. // АПК : экономика , управление .– 2002. – № 4 . – С . 66-

73.

28. Брагінець М. В. Шляхи формування економічної стійкості галузей

рослинництва сільськогосподарських підприємств : монографія / М.В.

Брагінець, О.В. Кочетков, А.М. Брагінець. – Луганськ: «Елтон-2», 2010.

– 247 с.

29. Браславец М. Е. Математическое моделирование экономических

процессов в сельском хозяйстве / Браславец М. Е., Кравченко Р. Г.– М.,

Колос, 1972. – 589 с.

30. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку:підручник / Ф.Ф.

Бутинець, О.П. Войналович, І.Л. Томашевська: - Вид. 4-е, доп. і

перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2006. – 527 с.

31. Вильямс В. Р. Избранные сочинения. Том 3. Научные основы

луговодства (1922-1933) / В. Р. Вильямс – Академия наук СССР, 1955.

– 1008 с.

32. Виноградова Е. В. Оптимизация управления денежными потоками

предприятия: монография / Е. В. Виноградова, А. В. Ластовенко, Т. В.

Белопольская; Донец. нац. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-

Барановского. – Донецк: ДонНУЭТ, 2007. – 194 с.

33. Вороніна О. О. Управління фінансовим результатом промислового

підприємства: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / О.

О. Вороніна ; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2009. — 20 с.

34. Врублевский Н. Д. Бухгалтерский управленческий учет: учебник для

вузов / Н. Д. Врублевский – М. : Бухгалтерский учет, 2005. – 400 с.

35. Гладій М. В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу

аграрного сектора економіки України (питання теорії, методології і

практики) : [монографія] / М. В. Гладій – К., 1998. – 250 с.

36. Голубев А. Резервы повышения эффективности с/х производства / А.

Голубев // АПК: экономика, управление – 2002. - № 5. – С. 61 – 64.

190

37. Горніч М. Перська медоносна бджола та бджільництво Ірану / М.

Горніч // Український пасічник. – 2010. – № 2. – C. 32 – 35.

38. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: навч. посіб. / В. І.

Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук . – К.: Центр учбової

літератури, 2010. – 304 с.

39. Губені Ю.Е. Європейська система сільськогосподарського обліку як

інструмент економічної інформації для формування аграрної політики /

Ю. Е. Губені // Матер. десятих річн. зб. всеукр. конгр. вчен. економ.-

аграрн., Київ, 10-11 квіт. 2008 / редкол. : Саблук П. Т. та ін. – К. : ННЦ

«ІАЕ», 2008. – С. 170– 179.

40. Гулько Л. Г. Аналіз впливу освоєння нової продукції на виробничі

витрати та прибуток підприємства / Л. Г. Гулько // Стратегія

економічного розвитку України. – 2002. – № 4 (11). – С. 175 – 182.

41. Демчук О. В. Организационно-экономический механизм обеспечения

рыбного хазяйства / О. В. Демчук. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2013. –

2013. 404 с.

42. Дем’яненко М. Я. Фінансові чинники формування доходів у сільському

господарстві / М. Я. Дем’яненко // Економіка АПК. – 2008. – № 5. – С.

18 – 20.

43. Дем'яненко М.Я. Фінансові чинники формування доходів у сільському

господарстві / Проблеми забезпечення дохідності агропромислового

виробництва в Україні в постіндустріальний період: Матеріали Десятих

річних зборів Всеукраїнського конгр. вчен. економістів-аграрників,

Київ, 10-11 квіт. 2008р. / Редкол. : Саблук П. Т. та ін. – К. : ННЦ «ІАЕ»,

2008. – С. 66 – 71.

44. Дербенцев В. Д. Синергетичні та еконофізичні методи дослідження

динамічних та структурних характеристик економічних систем:

монографія / В. Д. Дербенцев, О. А. Сердюк, В. М. Соловйов, О. Д.

Шарапов – Черкаси: Брама-Україна, 2010. – 287 с.

191

45. Дікань Л. В. Фінансовий результат підприємств: теоретичні

узагальнення та прикладний аналіз : моногр. / Л. В. Дікань, О. О.

Вороніна. - Х. : СПД ФО Лібуркіна Л.М., 2008. - 92 с.

46. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная

политика/ Долан Э. Дж., Кэмпбелл К. Д., Кэмпбелл Р. Дж. / Пер. с англ.

В. Лукашевича и др.; Под общ.ред. В. Лукашевича. – М.: Туран, 1996-

448 с.

47. Донець Л. Ш. Управління формуванням прибутку підприємства в

умовах ринкових форм господарювання: монографія / Л. І. Донець, С.

М. Баранцева – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. – 255 с.

48. Дорогань Л. О. Основні напрями оцінки фінансових результатів

аграрних підприємств / Л.О. Дорогань, А. П. Дорошенко. – Режим

доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/2011/01/105.pdf

– Назва з екрана. – Дата звернення: 14.03.14.

49. Дудка Л. Ринок меду в Україні: поточна конʼюктура і прогноз / Л.

Дудка, О Шматько // Пасічник. – 2010. – № 3. – с 4 – 5.

50. Економіка підприємства: Підручник / Заг. ред. С.Ф. Покропивного. -

Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

51. Економічне і соціальне становище Луганської області за 2008 рік

[статистичний бюлетень] / [від. за випуск М. В. Авраменко ]. –

Луганськ : Головне управління статистики, 2009. – 108 с.

52. Ермолович Л. Л. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: уч.

пос. / Ермолович Л. Л., Головач О. В., Сивчик Л. Г., Щитникова И. В. /

Под общ. ред. Л. Л.Ермолович. Изд. 3-е, доп. и перер. – Мн. : Совр.

школа, 2009. – 915 с.

53. Євчук Л. А. Якість молока у забезпеченні конкурентоспроможності

аграрних підприємств / Л. А. Євчук // Економіка АПК. – 2008. – № 2. –

С. 43–48.

54. Жалко О. В. Механізм управління грошовими потоками інвестиційної

діяльності акціонерних товариств в умовах становлення фондового

192

ринку : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 / О. В. Жалко; Ін-т

регіон. дослідж. НАН України. - Л., 2009. - 20 с.

55. Зось-Кіор М. В. Забезпечення конкурентоспроможності аграрних

підприємств заходами менеджменту: монографія / під заг. ред. М. В.

Зось-Кіора, О. В. Кочеткова. – Луганськ : Еталон – 2, 2009. – 140с.

56. Зубець М. В Інноваційно – випереджувальна модель якісно нового

розвитку агропромислового виробництва / М. В Зубець, П. Т Саблук, С.

О. Тивончук // Економіка АПК – 2008. – № 12. – С. 3 – 8.

57. Инвестиционные и инновационные процессы в АПК Украины в

условиях аграрной реформы : монография / под общ. ред. проф. В. Г.

Ткаченко и проф. В. И. Богачева. – Луганськ: «Книжковий світ», 2010.

–272 с.

58. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник / О. С. Іванілов. – К.:

Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

59. Ілляшенко С. М. Економічний ризик : навч. посіб. / С. М.Ілляшенко –

2-ге вид., доп. перероб. – К. : Центр навч. літер., 2004. – 220 с.

60. Калюга Є. В. господарський контроль у системі управління:

монографія / Є. В. Калюга. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.

61. Кваша С. М. СОТ та пріоритети аграрної економічної науки. / С. М.

Кваша // Матеріали десятих річн. зб. всеукр. конгр. вчен. економ.-

аграрн., Київ, 10-11 квіт. 2008р./ редкол. П. Т. Саблук та ін. – К. : ННЦ

«ІАЕ», 2008. – С. 50 – 58.

62. Кириченко О. А. Стратегія розвитку малого та крупного бізнесу в

Україні / О.А. Кириченко, К.Г. Ваганів // Актуальні проблеми

економіки, 2008 – № 1. С. 103 – 126.

63. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент : навч. пос. / За ред. Г. Г.

Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

64. Ковалев В. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия:

ученик / В. В. Ковалев , О. Н. Волкова – M. : OOO «ТК Велби», 2002. –

424 с.

193

65. Ковалев В. В. Корпоративные финансы и учет: понятия, алгоритмы,

показатели: учеб. пос. ч. 1 / Ковалев В. В., Ковалев Вит. В. — М. :

Проспект, КНОРУС, 2010. — 768 с.

66. Ковальчук Т. М. Оперативний аналіз прибутку від реалізації продукції /

Ковальчук Т. М. // Економіка АПК. – 2003. – № 7. – С. 92 – 102.

67. Кожанова Є. П. Економічний аналіз : учб. пос. для студ. ек. спец. усіх

форм навч. / Є. П. Кожанова, І. П. Отенко. – Х. : ВД ІНЖЕК, 2005. –

340 с.

68. Кожевников Г. Заметки по естественной истории пчелы / Г.

Кожевников // Пчеловодное дело. – 1922. – № 9. – С. 6 – 8.

69. Колмакова В. В. Управление финансами на микро и макроуровне:

монография / С. В. Гришина, В. В. Колмаков, В. В. Коокуева и др. /Под

общ. ред. В.В. Колмакова. – Тюмень: Ист Консалтинг, 2010. – 180 с.

70. Кормовая база пчеловодства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.landwirt.ru/pchelovodstvo/546-kormovaja-baza-pchelovodstva.

– Назва з екрана. – Дата звернення: 21.10.10.

71. Костенко О. М. Формування прибутку в організаційно-правових

формах господарювання / О. М. Костенко // Економіка АПК. – 2008. –

№ 2– С. 74-76.

72. Кочетков О. В. Комплексна оцінка економічного стану

сільськогосподарських підприємств / О. В. Кочетков, Д. О. Балдик //

Наук. вісн. Луг. нац. агр. ун-ту / за ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ,

2012. – С. 135-141.

73. Кочетков О. В. Корпоративні структури АПК: монографія / О.

В.Кочетков, Ільїн В. Ю. – Луганськ, 2009. – 276 с.

74. Кочетков О. В. Методика вибору типового об’єкту дослідження / О. В.

Кочетков, А. М. Брагінець // Економіка: проблеми теорії та практики:

зб. наук. пр. – Випуск 233: В 5 т. – Т.4. – Д. : ДНУ, 2007. – С. 965 – 971.

194

75. Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент: підручник / О. Г.

Крамаренко, О. Е. Чорна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. –

520 с.

76. Кудинова М. Г. Анализ финансовой отчетности: учебное пособие /

Кудинова М. Г., Т. С. Беликова. Барнаул: Изд-во АГАУ, 2006. – 192 с.

77. Кулешова Г. М. Конкуренція і конкурентоспроможність в

агропромисловому виробництві / Г. М. Кулешова // Економіка АПК. –

2008. – № 3 – С. 126 – 132.

78. Кундиус В. А. Диверсификация сельской экономики: монография / В.

А Кундиус., В. В. Чермянина, О. В. Кожевина – Барнаул: Азбука. –

2010. — 287 с.

79. Лебедев В. В. Математическое моделирование социально-

экономических процессов / В. В. Лебедев. – М. : Изограф, 1997. – 324 с.

80. Лилеев А. В. Информационно-учетная система стратегического

анализа и контроля торговых организаций: монография / А. В. Лилеев.

- Ростов на Дону, РГСУ, 2013. – 174с.

81. Лишиленко О. В. Бухгалтерський управлінський облік : [навчальний

посібник] / О. В. Лишиленко. – К. : «Центр навч. літ.», 2006. – 254 с.

82. Лондар С. Л. Фінанси: навч. посіб. / С. Л. Лондар, О. В. Тимошенко –

Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384 с.

83. Лось А. Ф. Прибуток як економічна категорія та фінансовий результат

суб’єктів господарювання. – Режим доступу:

http://sconference.org/publ/nauchno_prakticheskie_konferencii/ehkonomich

eskie_nauki/ehkonomika_i_upravlenie_nacionalnym_khozjajstvom/15-1-0-

1659 – Назва з екрана. – Дата звернення: 14.03.14.

84. Лузан Ю. Я. Напрями розвитку сільськогосподарського виробництва і

соціальної сфери села / Ю. Я. Лузан // Економіка АПК: – 2009. – № 7. –

С. 3 – 12.

195

85. Лупенко Ю. О. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства

України на період до 2020 року / Ю. О. Лупенко , В. Я. Месель-Веселяк

– К.: ННЦ ІАЕ, 2012. - 182 с.

86. Любович О. А. Підвищення ефективності діяльності підприємств

аграрного сектору економіки / О. А. Любович // Агросвіт. – 2008. – №

13. – С. 12 – 15.

87. Мазаракі А. А. та ін. Економіка торговельного підприємства.

Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.М. Ушакової. – К.: Хрещатик,

1999. – 800 с.

88. Макаренко Н. О. Управління виробничим потенціалом

сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах / Н. О.

Макаренко / Вісник Сумського національного аграрного університету

Серія «Економіка і менеджмент», випуск 6/2, 2011 С. 62 – 69.

89. Макаренко П. М. Збутові стратегії підвищення ефективності розвитку

фермерських господарств регіону / П. М. Макаренко, В. А. Шведюк //

Агросвіт : журнал. – 2009. – № 2. – С. 16 – 18.

90. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика /

Макконнелл К. Р., Брю С. Л. / 14-е издание. – М.: ИНФРА-М, 2003. –

972 с.

91. Малік М. Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств:

методологія і механізми: [монографія] / М. Й. Малік, О. А. Нужна. – К.:

ННУІАЕ, 2007. – 270 с.

92. Малюга Л. М. Аналіз економічного стану аграрних підприємств / Л. М.

Малюга // Економіка АПК. – 2008. – № 2. – С. 100 – 104.

93. Малюга Л. Оцінка конкурентоспроможності аграрних підприємств / Л.

Малюга // Економіст. – 2009. – № 9 – с.50 – 53.

94. Марков Р. В., Вплив бджолозапилення соняшнику на фінансову

безпеку сільськогосподарських виробників / Р. В. Марков, Д. О. Балдик

/ Стан та проблеми функціонування підприємницьких структур в

196

умовах перманентної економіки / Під ред. д.е.н., професора Ю.О.

Нестерчук. – Умань: Видавець «Сочінський», 2016. – С. 179 – 185.

95. Мармуль Л. О. Підвищення дохідності фермерських господарств / Л. О.

Мармуль // Матер. десят. річн. зб. всеукр. конгр. вчен. економ.-аграрн.,

Київ, 10-11 квіт. 2008 р. / Редкол.: П.Т.Саблук та ін. – К. : ННЦ «ІАЕ»,

2008. – С. 158 – 165.

96. Марюта О. М. Адаптивне управління прибутком підприємства / О. М.

Марюта, О. К. Єлисеєва // Фінанси України. – 2004. – № 3. – С. 83 – 89.

97. Масолов В. П., Агротехника. / Масолов В. П. – 3-е изд. – М. :

Сельхозгиз, 1952. – 511 с.

98. Матеріали Першого міжнародного круглого столу з питань

бджільництва «Актуальні проблеми бджільництва Луганщини в

сучасних умовах» 18 лютого 2009р.: методичні рекомендації. –

Луганськ, ЛНАУ, 2009. – 70 с.

99. Махортов Ю. А. Эколого-экономические проблемы использования

земельных угодий: монография / Ю. А. Махортов. – Луганск. 1999. –

416 с.

100. Мельник Ю. Ф, Саблук П. Т. Агропромислове виробництво

України: уроки 2008р. і шляхи забезпечення інноваційного розвитку /

Ю. ФМельник, П. Т. Саблук // Економіка АПК. – 2009. – № 1. – С. 3 –

15.

101. Месель-Веселяк В. Я. Підвищення ефективності

сільськогосподарського виробництва / В. Я. Месель-Веселяк //

Економіка АПК. – 2005.– № 6. – С. 16 – 21.

102. Месель-Веселяк В. Я. Фінансування виробництва в

сільськогосподарських формуваннях / В. Я. Месель-Веселяк //

Економіка АПК : журнал. – 2007. – № 5. – С. 18 – 23.

103. Месель-Веселяк В. Я. Ціновий механізм забезпечення зростання

виробництва зерна в Україні: (удосконалення науково-методичних

197

підходів) / В. Я. Месель-Веселяк, О. Ю. Грищенко // Економіка АПК. –

2011. – № 8 С. 48 – 52.

104. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та

фінансового стану підприємства: навч. пос. / В. О. Мец – К. : КНЕУ,

1999. – 132 с.

105. Михайлова Л.І. Людський капітал: формування та розвиток в

сільських регіонах / Л. І. Михайлова . – Київ : ЦУЛ, 2008 . – 387 с.

106. Михайлова Л. І. Управління соціально-економічним розвитком

сільських територій: наукові основи, стан і переспективи. Монографія /

Л.І. Михайлова, Н.В. Стоянець – Суми: Видавництво «Козацький вал»,

ВАТ «СОД», 2010. – 252 с.

107. Михалевич М. В. Учёт внешних факторов в производственно-

финансовых моделях переходной экономики / М. В.Михалевич, И. В.

Сергиенко, Л. В. Кошлай, Р. В. Хмиль // Кибернетика и системный

анализ. – 1996. – №4. – С. 59 – 69.

108. Михальчук Л. В. Ефективність діяльності сільськогосподарського

підприємства як юридичної особи / Михальчук Л.В., Вербицька Л.С. //

Вісник Сумського нац. агр ун-ту серія "Економіка і менеджмент"

випуск 6/2 (49), 2011 – С. 51 – 54.

109. Модели построения управленческого учета в

сельскохозяйственных организациях: монография / А. Х. Раметов. —

М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2012. — 171 с.

110. Мойса М. Я. Організаційно – економічні чинники підвищення

ефективності аграрних підприємств // М. Я. Мойса, Є. В. Голубков //

Економіка АПК – 2010. – № 1. – С. 86 – 93.

111. Момот Т. В. та ін. Вартісно-орієнтований організаційно-

економічний механізм корпоративного управління холдинговими

компаніями: стратегія отримання комбінаторних переваг: монографія //

Т. В. Момот, М. В. Кадничанський, О. А. Лобанов, Н. В. Рудь. – Х.:

Фактор, 2010. – 220 c.

198

112. Моніторинг стану галузі тваринництва та ринків м’ясо-молочної

продукції за 2011 рік в цифрах, графіках, діаграмах / І. М. Демчак, О. В.

Сень, Д. М. Микитюк, Л. М. Сатир, В. М. Голик, О. Л. Чижевський, Л.

В. Шапаренко, Г. В., Трофімова, В. Г. Борисенко, Н. І. Цулая – К. : НДІ

«Украгропромпродуктивність», 2012. – 130 с.

113. Мордовченков, Н. В. Теоретические основы комплексной

диагностики как метод в управлении персоналом организации:

монография / Н. В. Мордовченков, С. А. Зверев; филиал СГУТ и КД в

г. Н. Новгород. – Н. Новгород, 2009. – 166 с.

114. Мосолов В. П. Каждому участку – своя агротехника / В. П.

Мосолов // Наука и жизнь. – 1950. – № 12. – С. 21 – 24.

115. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1

«Загальні вимоги до фінансової звітності» [Електронний ресурс] :

Наказ міністерства фінансів від 07.02.2013 р. № 73. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13/paran18#n18 – Назва з

екрана. – Дата звернення: 24.10.13.

116. Нестеренко С. А. Формування результативної системи

управління конкурентоспроможністю підприємств / C. А. Нестеренко //

Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. № 4. Серія „Економічні науки” –

2012. [Електронний ресурс] : Режим доступу:

http://www.knau.kharkov.ua/uploads/visn_econom/2015/4/4.pdf – Назва з

екрана. – Дата звернення: 25.10.16.

117. Огійчук М. Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських

підприємствах: підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, Л. Г.

Панченко та ін.; за ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 2-ге вид., перероб. і

доп. – К. : Вища освіта, 2003. – 800 с.

118. Олексенко Р. І. Роль конкуренції в розвитку аграрних

підприємств / Р. І. Олексенко // Агросвіт. – 2007. – № 3. – С. 29 – 33.

119. Олексюк О. І. Економіка результативності діяльності

підприємства: монографія / О. І. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2008. – 362 с.

199

120. Олійник Т. І. Формування й ефективне використання трудового

потенціалу сільськогосподарських підприємств [Текст] : монографія /

Т. І. Олійник ; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. - Х. : Магда

LTD, 2008. - 336 с. : іл. - Бібліогр. : с.308-336 (345 назв.)

121. Олійник О. В. Формування фінансових результатів

сільськогосподарського виробництва / О. В. Олійник // Економіка АПК.

– 2003. № 8. – С.52 – 57.

122. Онисько С. М. Ефективність сільськогосподарських підприємств

різних організаційно – правових форм / С. М. Онисько, Н. І. Лавренюк

// Економіка АПК. – 2010. – № 8. – С. 10 – 16.

123. Орлов О. О., Планування прибутку підприємств в умовах

ринкової економіки : монографія / О. О. Орлов, Є. Г. Рясних, Н. І.

Гавловська. – Хмельницький : ХНУ, 2009. – 155 с.

124. Основні економічні показники виробництва продукції сільського

господарства в сільськогосподарських підприємствах за 2008 рік :

[статистичний бюлетень] / [від. за випуск О.М. Прокопенко]. –

Державний комітет статистики України, 2009 . – 76 с.

125. Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств

Луганської області за 2006 рік : [статистичний бюлетень] / [від. за

випуск І. В. Віцко]. – Луганськ : Головне управління статистики, 2007.

– 110 с.

126. Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств

Луганської області за 2007 рік : [статистичний бюлетень] / [від. за

випуск І. В. Віцко]. – Луганськ: Головне управління статистики. – 2008.

– 103 с.

127. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських

підприємств Луганської області за 2010 рік : [статистичний бюлетень] /

[від. за випуск О. І. Ломако]. – Луганськ : Головне управління

статистики, 2011. – 96 с.

200

128. Основні показники соціально-економічного розвитку Луганської

області за 2006 рік : [статистичний бюлетень] / [від. за випуск Н. В.

Булгакова]. – Луганськ : Головне управління статистики, 2007. – 107 с.

129. Основні показники соціально-економічного розвитку Луганської

області за 2007 рік : [статистичний бюлетень] / [від. за випуск Н. В.

Булгакова]. – Луганськ : Головне управління статистики, 2008. – 109 с.

130. Охотский Б. А. Из опыта лечения бронхиальной астмы / Б. А.

Охотский , Н. Б. Охотская – «Пчеловодство», 1970.– № 12. – С. 42.

131. Палий В. Ф. Международные стандарты учета и финансовой

отчетности: ученик / В. Ф. Палий – 3-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-

М, 2008. – 512 с.

132. Папченко А. Мировое сотрудничество в контроле качества меда /

А. Папченко , А. Рудова // Золотий колос.- 2009. – № 5. –С. 22 – 23.

133. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : ВР України

Податковий Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page – Назва з екрана. –

Дата звернення: 24.10.13.

134. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: підручник / Керівник

авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та

доп. — К. : КНЕУ, 2001. – 460 с.: іл.

135. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Структурно-

логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф.

Покропивного . — К.: КНЕУ, 2001. — 457 с.

136. Пономарьов О. Бджільництво Австралії / О. Пономарьов //

Пасічник. – 2010. – № 3. – с 16 – 17.

137. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності субʼєктів

господарювання: підручник / П. Я. Попович. – Тернопіль : Економічна

думка, 2001. – 365 с.

201

138. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с

природой / И. Пригожин, И. Стенгерс [пер. с англ. Ю. А. Данилова] –

М. : Прогресс, 1986. – 432 с.

139. Приказюк О. В. Прибуток у формуванні фінансової безпеки

аграрного підприємництва : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 /

О. В. Приказюк; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2009. - 20 с. - укp..

140. Про бджільництво [Електронний ресурс] : Закон України від вiд

22.02.2000 р. № 1492-III. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1492-14 – Назва з екрана. – Дата

звернення: 21.11.12.

141. Проблемы и перспективы формирования региональных

экономических систем: монография/ Г. В. Ковалевский; Харьк. нац.

акад. гор. хоз-ва. – Х.: ХНАГХ, 2009. – 133 с.

142. Прянишников Д. Н. Об удобрении полей и севооборотах: избр.

статьи / Д. Н. Прянишников – М. : Сельхозгиз, 1962. – 263 с.

143. Рикардо Д. Сочинения. Том 1. Начала политической экономии и

налогового обложения / Д. Рикардо. – М.: Госполитиздат, 1955. – 339 с.

Том 1.

144. Руденко Л. В. Аналіз господарської діяльності підприємства:

навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / Л. В. Руденко, В. О. Подольська,

О. В. Яріш . – К. : НМЦ «Укоопосвіта», 2000. – 422 с.

145. Русак Н. А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: справ.

пос. / Н. А. Русак, В. А. Русак – Мн. : Вышейшая школа, 1997. – 309 с.

146. Рязанцева В. В. Аналіз формування та використання прибутку

підприємства / В. В. Рязанцева // Статистика України, 2007, № 1. С. 40

– 43.

147. Саблук П. Т. Концепція ціноутворення на сільськогосподарську

продукцію / П.Т. Саблук // Економіка АПК, 2008. – № 1. – С. 3 – 20.

148. Саблук П. Т. Проблеми забезпечення дохідності

агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період:

202

Матеріали Десятих річних зборів Всеукраїнського конгр. вчен.

економістів-аграрників, Київ, 10-11 квіт. 2008р. / Редкол. : Саблук П. Т.

та ін. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2008. – 618 с.

149. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия:

учебник / Г. В. Савицкая. – 4-е изд., перераб. и доп. – Минск: «Новое

знание», 2000. – 688 с.

150. Сасмонова И.Д. Майские медоносы степного придонья / И. Д.

Самсонова // Пчеловодство. – 2013. – № 5. – С. 24 – 26.

151. Семенець І. В. Визначення фінансових результатів діяльності

сільгосппідприємств / І. В. Семенець // Фінанси України. – 1999. № 9. –

С. 66-70.

152. Синяков А. Ф. Большой медовый лечебник / А. Ф. Синяков –

Эксмо 2012. – 640 с.

153. Сіневич О. В. Управління прибутком на етапі проектування та

освоєння нової продукції : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 /

О. В. Сіневіч; Одес. держ. екон. ун-т. - О., 2011. - 20 с.

154. Склярук І. П. Організаційно-інформаційна модель управління

прибутком підприємства – Режим доступу:

http://masters.donntu.edu.ua/2012/iem/shcherbova/library/upravlenie.pdf –

Назва з екрана. – Дата звернення: 18.12.13.

155. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов /

А. Смит. –М. : Соцэкгиз, 1962. – 684 с.

156. Сопко В. Організація бухгалтерського обліку, економічного

контролю та аналізу: підручник / В. Сопко, В.Завгородній – К. : КНЕУ,

2000. – 260 с. : іл.

157. Спивак Н. Г. Формирование цен спроса на продукцию сельского

хозяйства на основе доходности производственных факторов / Н. Г.

Співак, А. В. Бондарчук / Зб. наук. пр. Луг. нац. агр. ун-ту / За ред. В. Г.

Ткаченко. – Луганськ: Вид-во ЛНАУ, 2006. – № 61.– С. 127 – 131.

203

158. Статистичний щорічник Луганської області за 2009 рік [стат. зб.]

/ за ред. С. Г. Пілієва. – Головне управління статистики у Луганській

області, 2010. – 514 с.

159. Статистичний щорічник Луганської області за 2010 рік [стат. зб.]

/ за ред. С. Г. Пілієва. – Головне управління статистики у Луганській

області, 2011. – 490 с.

160. Статистичний щорічник Луганської області за 2011 рік [стат. зб.]

/ за ред. С. Г. Пілієва. – Головне управління статистики у Луганській

області, 2011. – 493 с.

161. Статистичний щорічник України за 2006 рік рік [стат. зб.] / за

ред. О. Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К. :

Консультант, 2007. – 552 с.

162. Статистичний щорічник України за 2007 рік [стат. зб.] / за ред. О.

Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К. :

Консультант, 2008. – 572 с.

163. Статистичний щорічник України за 2008 рік [стат. зб.] / за ред. О.

Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К.: Інформ.-

аналіт. аг. , 2009. – 568 с.

164. Статистичний щорічник України за 2009 рік [стат. зб.] / за ред. О.

Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К. : Інформ.-

аналіт. аг. , 2010. – 568 с.

165. Статистичний щорічник України за 2010 рік : [стат. зб.] / за ред.

О. Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К. : ТОВ

“Август-трейд”, 2011. – 560 с.

166. Статистичний щорічник України за 2011 рік [стат. зб.] / за ред. О.

Г. Осауленка ; Державна служба статистики України. – К. : ТОВ

“Август-трейд”, 2012. – 558 с.

167. Субботович Ю. Л. Прибуток – регулятор господарської

діяльності підприємницьких структур [Текст] // Фінанси України. –

2001. – № 12. – С. 81 – 8383.

204

168. Супіханов Б. К. Про підвищення конкурентоздатності аграрного

виробництва в сучасних умовах / Б. К. Супіханов // Економіка АПК. –

2008. – № 5. – С. 3 – 8.

169. Табурчак П. П. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной

деятельности предприятия / П. П. Табурчак, А. Е. Викуленко, Л. А.

Овчинникова и др.: учебное пособие для вузов / под ред. П. П.

Табурчака, В. М. Тумина и М. С. Сапрыкина. – Ростов н/Д: Феникс,

2012. – 288с.

170. Ткачев С.М. Кормовые достоинства галеги восточной и костреца

безостого в одновидовых и смешанных // Интеграция науки,

образования и бизнеса для обеспечения продовольственной

безопасности Российской федерации: тезисы докл. межд. науч.-практ.

конф. (п. Персиановский, 2-4 февраля 2010 г.). – п. Персиановский,

2010. – С.216-218.

171. Уланчук В. С. Шляхи підвищення ефективності пасічного

господарства / В. С. Уланчук, Д. Б. Жученко // Економіка АПК. – 2009.

– № 7. – С. 50 – 55.

172. Утеуш Ю.А. Кормові ресурси флори України (інтродукція,

біологія, використання, основи вирощування, економічна доцільність

впровадження в культуру) : монография / Ю. А. Утеуш, М. Г. Лобас;

НАНУ, Укр. ак. агр.. наук. – К. : Наукова думка, 1996. – 222 с.

173. Ульянченко О. В. Дослідження операцій в економіці: Підручник

для студентів вузів / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. -

Харків: Гриф, 2002. - 580 с.

174. Ульянченко О. В. Використання всесвітньої мережі як каналу

збуту органічної продукції / О.В. Ульянченко, Р. М. Безус // Економіка

АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. – 2012. – № 4. – С.

128-134.

175. Ульянченко О. В. Персональний сайт [електронний ресурс]. –

режим доступу http://ulyanchenko.com.ua/

205

176. Ульянченко О.В. Управління ресурсним потенціалом в аграрному

секторі Автор. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец.

08.00.03 «Економіка та управління нац. господарством» / О.В.

Ульянченко. К., 2008. – 38 с.

177. Ульянченко О.В. Ресурсний потенціал аграрного сектора

економіки України: управлінський аспект монографія / О.В.

Ульянченко. – Суми: Довкілля, 2009. – 383 с.

178. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. / О.

С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк. Навч.-метод. посібник для

самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. — 261 с.

179. Федоров М. М Об'єктивна необхідність і основні методичні

принципи удосконалення методики економічної оцінки земель / М. М

Федоров // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 3 – 11.

180. Федоров М. М. Особливості формування ринку земель

сільськогосподарського призначення в Україні / М. М. Федоров //

Економіка АПК. – 2007. – № 5. – С. 73 – 78.

181. Фецович Т. Р. Формування фінансових результатів підприємств –

Режим доступу:

http://library.tneu.edu.ua/images/stories/praci_vukladachiv.pdf – Назва з

екрана. – Дата звернення: 14.03.14.

182. Фірсов Є. О. Основи науково-економічних досліджень в

сільському господарстві : навч. посіб. / Є. О. Фірсов. – Луганськ : Вид-

во Луган. нац. аграр. ун-ту, 2011. – 118с.

183. Хвесик Ю. М. Методологічні засади дослідження взаємозв’язку

конкурентних переваг і конкурентоспроможності підприємств АПК /

Ю. М. Хвесик // Економіка та держава. – 2009. – № 6. – С. 23 – 28.

184. Цал-Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз: підручник / Ю. С. Цал-

Цалко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.

206

185. Цвєтнова О. В. Удосконалення методики визначення прибутку –

Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua/handle/123456789/20831 – Назва

з екрана. – Дата звернення: 20.10.13.

186. Шарманська С. О. Прибуток та особливості його формування і

використання в транзитивній економіці : автореф. дис. ... канд. екон.

наук : 08.00.01 / С. О. Шарманська; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. -

К., 2010. - 22 с. - укp.

187. Шведюк В. А. Вдосконалення форм і каналів збуту

сільськогосподарської продукції / В. А. Шведюк // Таврійський

науковий вісник : зб. наук. пр. – Вип. 55. – Херсон: Айлант, 2007. – С.

227–231.

188. Шведюк В. А. Формування конкурентоспроможності

фермерських господарств / В. А. Шведюк / Таврійський науковий

вісник // з6. наук. пр. – Херсон: Айлант. – 2008. – Вип. 46. – С. 284 –

287.

189. Шеремет А. Д. Комплексный анализ хозяйственной деятельности

/ А. Д. Шеремет. – М. : Инфра-М, 2006. – 415 с.

190. Ширягіна О. Е. Методика аналізу фінансових результатів

підприємства / О. Е. Ширягіна // Формування ринкових відносин в

Україні. – 2004. – № 5. – С. 60 – 64.

191. Шиян Д. В. Ефективність витрат у сільськогосподарських

підприємствах: монографія / Д.В. Шиян, Н.В. Ульянченко – Х.:

Міськдрук, 2012. – 204 с.

192. Экономика предприятия. Учебник для вузов / Под ред. П.П.

Табурчака и В.М. Тумина. Ростов н/Д: "Феникс", 2002. – 320с.

193. Юденко В. А. Аналіз фінансових результатів підприємства в

умовах реформування бухгалтерського обліку / В.А. Юденко // Фінанси

України. – 2000. – № 8. – С. 97 – 105.

194. Яворська Т. І. Когнітивний підхід до формування прибутку

малого бізнесу в сільському господарстві / Т.І. Яворська // Збірник

207

наукових праць Таврійського державного агротехнологічного

університету (економічні науки) т. 1. – 2013. – № 2 (22). С. 217 – 325.

195. Янковий В. О. Управління прибутком промислових підприємств :

автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / В. О. Янковий; Ін-т пробл.

ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України. - О., 2011. – 20 с.

196. Chan H. et al. Management earnings forecasts in a continuous

disclosure environment //Pacific Accounting Review. – 2007. – Т. 19. – №.

1. – Р. 5-30.

197. Gill B. et al. State takeover, school restructuring, private management,

and student achievement in Philadelphia. – 2007. – 46 р.

198. Maital S., Seshadri D. V. R. Innovation management: strategies,

concepts and tools for Growth and profit. – England : Response Books,

2007. – 460 р.

199. Martin J. D., Petty J. W., Wallace J. S. Value-based management with

corporate social responsibility. – New York, NY : Oxford University Press,

2009. – 209 р.

200. The World of Organic Agriculture Statistics and Emerging Trends

2011 – – Access mode: http://orgprints.org/19310/1/world-of-organic-

agriculture-2011.pdf – The title screen. – Date of treatment: 12.11.13.

201. VanDyke L. S. et al. Nutrient management planning on four Virginia

livestock farms: Impacts on net income and nutrient losses //Journal of soil

and water conservation. – 1999. – Т. 54. – №. 2. – Р. 499-505.

Додатки

Додаток А

Таблиця А.1

Визначення складових економічних результатів

№

п/п

Визначення Автор, джерело

А 1 2

1. . Прибуток у ринкових умовах є кінцевою метою будь-якої підприємницької (комерційної) діяльності, в тому

числі й у галузі сільського господарства.

Дем'яненко М. Я. [43]

2. Прибыль – это результативный обобщающий показатель, который характеризует в денежном выражении

количественную и качественную стороны деятельности предприятия: рост объема производства, снижение

себестоимости продукции и повышение ее качества, улучшение использования основных фондов и

оборотных средств.

Табурчак П. П. [169]

3. Финансовый результат деятельности организации выражается в изменении величины его собственного

капитала за отчетный период. Показатели финансовых результатов (прибыли) характеризуют абсолютную

эффективность хозяйствования организации по всем направлениям ее деятельности: производственной,

сбытовой, снабженческой, финансовой и инвестиционной.

Кудинова М. Г. [76]

4. Прибуток – це показник, за допомогою якого можна оцінити виробничу і збутову діяльність

сільськогосподарських підприємств.

Макаренко Н. О. [88]

5. Прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Величина прибутку характеризує фінансові

результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан. Прибуток є важливим показником

ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і

децентралізованих фінансових ресурсів

Рязанцева В. В. [146]

Продовження таблиці А.1

А 1 2

6. .

В отриманні високого фінансового результату діяльності зацікавлені всі суб'єкти господарювання, оскільки

прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів,

запровадження інновацій, а також підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї

праці. Стабільна, ефективна і прибуткова діяльність підприємства може бути забезпечена застосуванням

наукових методів планування й аналізу прибутку та визначення ефективних напрямів його використання.

Прибуток підприємства є важливою категорією, яка зміцнює фінансовий стан підприємства та

першочерговим джерелом формування бюджетних ресурсів. Прибуток необхідний для розширення

діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, запровадження інновацій, а також підвищення

матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці.

Іванілов О. С. [58]

7. В умовах ринкової економіки прибуток за своєю природою є сукупним проявом ефективності фінансового,

виробничого й організаційного менеджменту на підприємстві, а його розмір залежить від розміру доходів і

витрат.

Антоненко О. Б. [6]

8. Можливість використання прибутку як економічного індикатора, сформованого на базі існуючої практики

обліку (наявності управлінського, бухгалтерського, податкового й інших видів обліку), для прийняття

стратегічних управлінських рішень.

Олексюк О. І. [119]

9. Прибуток – це найважливіший узагальнюючий показник у системі оцінкових показників ефективності

виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства

Крамаренко Г. О. [75]

10. Прибыль представляет собой выраженный в денежной форме чистый доход предпринимателя на вложенный

капитал, характеризующий его вознаграждение за риск осуществления предпринимательской деятельности,

представляющий собой разницу между совокупным доходом и совокупными затратами в процессе

осуществления этой деятельности.

Бланк І. А. [25]

11. З одного боку прибуток є законною винагородою власника та інших учасників підприємства та головною

метою їхньої спільної діяльності, а з іншого боку, необхідність забезпечення довгострокової прибутковості

підприємства примушує реінвестувати значну частку цього прибутку в розвиток виробництва.

Момот Т. В. [111]

12. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, тому для аналізу його

доповнюють показником рентабельності.

Михальчук Л. В. [108]

13. Прибуток є складовою власного капіталу, що, в свою чергу, є одним з джерел формування активів

підприємства.

Цвєтнова О. В. [185]

Продовження таблиці А.1

А 1 2

14. Ефективність та результативність здійснення господарської діяльності, прийняття управлінських рішень

керівництвом підприємства залежить від управління показниками фінансової системи, зокрема, прибутком

підприємства.

Склярук І. П. [154]

15. Від частки капіталу того чи іншого власника, вкладеного у виробництво, мають залежати і частки ефекту, що

буде розподілятися у вигляді прибутку на капітал.

Саблук П. Т. [148148]

16. Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його

залежність від різноманітних факторів та вміти оцінювати їх одночасний вплив на прибуток.

Михалевич М.В. [107]

17. Формування прибутків агропідприємств є основним ключовим питанням як для держави, власників

підприємств, так і для найманих працівників. Прибуток посідає одне з головних місць у загальній системі

вартісних інструментів ринкової економіки. Беззаперечним є той факт, що, чим вищий прибуток, тим більше

можливостей у підприємства поновлювати свою матеріальну базу, розвивати нові виробничі програми,

напрями діяльності. Він забезпечує стабільність підприємства, гарантує його фінансову незалежність, проте

дискусійним залишається питання економічного змісту фінансових результатів

Олійник О. В. [121]

18. Однозначну відповідь щодо теорії походження фінансових результатів дати неможливо, оскільки кожна

точка зору пояснює якийсь аспект цього питання. Загальноекономічне визначення суті фінансових

результатів пояснює їх як результат зіставлення доходів звітного періоду з витратами. Фінансовий результат

являє собою універсальну економічну категорію, яка формується поступово протягом господарського року

від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльностей, і виражається чистим прибутком або збитком.

Бабицька О. О. [9]

19. У здійсненні виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарювання задіяна велика кількість трудових,

матеріальних і фінансових ресурсів. Мета кожного підприємства – ефективне використання цих ресурсів, що

певним чином відображається у фінансових результатах його діяльності. В свою чергу фінансовий результат

є основним показником ефективності діяльності підприємства в ринковій економіці. Кожен суб’єкт

господарювання, незалежно від форми власності, особливу увагу звертає на процес формування, розподілу та

використання фінансових результатів своєї діяльності.

Лось А. Ф. [83]

20. Фінансові результати – якісна характеристика господарської діяльності підприємства, яка в цілому

характеризує результат економічних відносин підприємства та зокрема відображає значущість і сталість

розвитку підприємства (з погляду отриманого доходу), впливовість на його господарську діяльність чинників

зовнішнього середовища (з погляду структури та обсягів витрат) і кількісно узагальнюється у вигляді

прибутків (збитків), зміни власного капіталу, його окремих складових частин

Вороніна О. О. [33]

Продовження таблиці А.1

А 1 2

21. Метою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання є отримання ним позитивного фінансового

результату (прибутку) у розмірах, що задовольняє потреби власників. Одночасно прибуток, займаючи

центральне місце в ринковій економіці, є суттєвим стимулом для господарюючих суб’єктів якомога

ефективніше використовувати наявні трудові, матеріальні та фінансові ресурси. Рівень прибутку отриманого

підприємством є основним віддзеркаленням всіх виробничо-господарських процесів, що мають місце під час

його функціонування. Фінансовий результат є кількісним та якісним критерієм ефективності

(неефективності) існуючого менеджменту, технологій, продуктивності праці, рівня виробничих затрат на

виробництво та ін. Сукупність цих факторів визначають ефективність виробництва і перетворюють

позитивний фінансовий результат (прибуток) на основну рушійну силу ринкового механізму господарювання

та основне джерело економічного і соціального розвитку підприємства та держави в цілому.

Дорогань Л. О. [48]

22. Прибуток є однією з найскладніших категорій, якими оперує ринкова економіка, і вважається головною

рушійною силою її розвитку. Невміння аналізувати господарську ситуацію, визначити "вузькі місця" в

економічній діяльності підприємства, а також фактори, які впливають на неї, так чи інакше призводять до

зниження ефективності роботи, до прийняття хибних управлінських рішень і, у підсумку, до збитків та

фінансового краху.

Фецович Т. Р. [181181]

23. Результаты деятельности предприятия, в конечном итоге, увеличивают богатство и население страны, чему

предшествует усовершенствования в земледелии. Прибыль зависит от количества труда, наличия земли и

капитала. Отсюда – результаты деятельности будут различны в зависимости от плодородия земли. При

отсутствии данного условия самое умеренное накопление капитала будет сопровождаться значительным

понижением нормы прибыли и быстрым повышением ренты.

Рикардо Д. [143]

Додаток Б

Таблиця Б.1

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2008 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,42-0,57 11

2 0,57-0,72 21

3 0,72-0,87 63

4 0,87-1,02 75

5 1,02-1,17 66

6 1,17-1,32 37

7 1,32-1,47 12

8 1,47-1,62 6

9 1,62-1,77 8

Таблиця Б.2

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2009 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,40-0,54 10

2 0,54-0,68 15

3 0,68-0,82 64

4 0,82-0,96 77

5 0,96-1,10 71

6 1,10-1,24 31

7 1,24-1,38 20

8 1,38-1,52 7

9 1,52-1,66 6

10 1,66-1,80 11

Таблиця Б.3

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2010 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,40-0,56 8

2 0,56-0,72 18

3 0,72-0,88 80

4 0,88-1,04 99

5 1,04-1,20 57

6 1,20-1,36 26

7 1,36-1,52 7

8 1,52-1,68 3

9 1,68-1,84 13

Таблиця Б.4

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2011 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,40-0,56 11

2 0,56-0,72 22

3 0,72-0,88 65

4 0,88-1,04 72

5 1,04-1,20 83

6 1,20-1,36 29

7 1,36-1,52 10

8 1,52-1,68 2

9 1,68-1,84 5

Таблиця Б.5

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2012 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,39-0,55 9

2 0,55-0,71 21

3 0,71-0,87 57

4 0,87-1,03 73

5 1,03-1,19 77

6 1,19-1,35 37

7 1,35-1,51 13

8 1,51-1,67 4

9 1,67-1,83 2

Таблиця Б.6

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2013 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,28-0,42 2

2 0,42-0,56 6

3 0,56-0,7 27

4 0,7-0,84 48

5 0,84-0,98 101

6 0,98-1,12 66

7 1,12-1,26 31

8 1,26-1,4 14

9 1,4-1,54 2

Таблиця Б.7

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2014 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,35-0,47 5

2 0,47-0,59 2

3 0,59-0,71 11

4 0,71-0,83 25

5 0,83-0,95 40

6 0,95-1,07 44

7 1,07-1,19 15

8 1,19-1,31 12

9 1,31-1,43 6

10 1,43-1,55 2

Таблиця Б.8

Розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем

комплексного коефіцієнта 2015 рік

Номер групи Інтервал групувальної ознаки Розподіл підприємств у групі

1 0,33-0,48 7

2 0,48-0,63 22

3 0,63-0,78 52

4 0,78-0,93 65

5 0,93-1,08 38

6 1,08-1,23 20

7 >1,23 9

Додаток В

Таблиця В.1

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 81 97 40 37 21 21 297

Вироблено зернових в розрахунку

на одне господарство, ц 7654 20261 40173 55870 67847 108375 33536

Площа сільськогосподарських

угідь, га 618 1424 2479 3470 4384 6637 2179

Урожайність, ц/га 27 29 33 33 33 36 30

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1518 1560 1710 1706 1571 1800 1605

Повна собівартість 1ц, грн. 72 60 61 62 58 64 64

Ціна реалізації 1ц, грн. 65 66 70 66 69 73 67

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -7 6 9 4 11 9 3

Рентабельність продажу, % -11 9 14 5 16 12 5

Окупність витрат, % 90 110 116 106 119 114 105

Таблиця В.2

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

насіння соняшнику у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 74 93 40 37 21 21 286

Вироблено зернових в розрахунку

на одне господарство, ц 1842 5393 10423 14521 17883 27312 8885

Площа сільськогосподарських

угідь, га 611 1430 2479 3470 4384 6637 2228

Урожайність, ц/га 10 13 15 16 16 16 13

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1087 1236 1344 1496 1398 1503 1278

Повна собівартість 1ц, грн. 140 115 107 113 111 132 121

Ціна реалізації 1ц, грн. 130 136 140 169 139 184 143

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -11 21 33 56 27 52 22

Рентабельність продажу, % -8 15 23 33 20 28 15

Окупність витрат, % 92 118 131 150 125 139 118

Таблиця В.3

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У середньому

по сукупності 0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 11 14 11 15 12 15 78

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на

одне господарство, ц 33 127 303 400 455 1336 474

Площа сільськогосподарських угідь,

га 576 1521 2544 3550 4401 6888 3397

Продуктивність, кг/гол 189 146 139 156 177 132 155

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1921 1676 2661 2044 1906 1845 1988

Повна собівартість 1ц, грн. 1179 1496 1852 1149 1057 1333 1336

Ціна реалізації 1ц, грн. 724 983 1335 754 885 869 915

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -455 -513 -517 -395 -171 -464 -421

Рентабельність продажу, % -63 -52 -39 -52 -19 -53 -46

Окупність витрат, % 61 66 72 66 84 65 69

Таблиця В.4

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 25 23 19 19 12 15 113

Вироблено м’яса свиней в

розрахунку на одне господарство, ц 184 174 546 183 271 456 288

Площа сільськогосподарських угідь,

га 556 1568 2553 3477 4367 6482 2780

Продуктивність, ц/гол 78 91 105 93 99 117 95

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1356 1686 1483 1450 1942 1519 1544

Повна собівартість 1ц, грн. 1741 1765 1651 1657 2231 1533 1741

Ціна реалізації 1ц, грн. 1141 1067 1178 1320 1341 1097 1178

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -601 -699 -473 -336 -890 -436 -564

Рентабельність продажу, % -53 -66 -40 -25 -66 -40 -48

Окупність витрат, % 66 60 71 80 60 72 68

Таблиця В.5

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 10 13 11 14 10 15 73

Вироблено молока в розрахунку

на одне господарство, ц 599 1909 4153 5248 5274 20139 6915

Площа сільськогосподарських

угідь, га 569 1528 2544 3514 4420 13931 4875

Продуктивність, ц/гол 16 21 22 22 24 25 20

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2484 2534 5130 3972 4145 4561 3831

Повна собівартість 1ц, грн. 159 171 181 167 157 158 165

Ціна реалізації 1ц, грн. 161 143 161 151 159 165 156

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -10 -10 -6 -5 -1 0 -8

Рентабельність продажу, % -13 -14 -8 -7 -2 0 -11

Окупність витрат, % 88 88 93 94 98 100 90

Таблиця В.6

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 90 103 40 37 16 21 307

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 4480 13657 24535 35446 44190 63137 19986

Площа сільськогосподарських угідь, га 586 1431 2494 3504 4373 6587 2078

Урожайність, ц/га 16 21 22 22 24 25 20

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі, грн. 1165 1542 1486 1580 1691 1808 1455

Повна собівартість 1ц, грн. 89 78 78 74 74 74 80

Ціна реалізації 1ц, грн. 78 68 72 69 72 74 72

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. -10 -10 -6 -5 -1 0 -8

Рентабельність продажу, % -13 -14 -8 -7 -2 0 -11

Окупність витрат, % 88 88 93 94 98 100 90

Таблиця В.7

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

насіння соняшнику у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 80 100 39 37 16 21 293

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц

1510 5536 9656 15046 14948 22642 7926

Площа сільськогосподарських угідь, га 602 1425 2492 3504 4373 6587 2136

Урожайність, ц/га 8 12 12 13 14 13 11

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі, грн. 1193 1554 1474 1631 1595 1563 1457

Повна собівартість 1ц, грн. 189 147 138 144 124 124 154

Ціна реалізації 1ц, грн. 194 187 186 186 190 191 189

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. 5 39 48 42 65 67 35

Рентабельність продажу, % 3 21 26 23 34 35 18

Окупність витрат, % 103 127 135 129 153 154 123

Таблиця В.8

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000

1000-

2000

2000-

3000

3000-

4000

4000-

5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 7 12 10 13 9 15 66

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 84 107 310 437 465 1366 535

Площа сільськогосподарських угідь, га 421 1599 2505 3505 4414 6700 3530

Продуктивність, кг/гол 116 148 208 195 136 152 162

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1639 2467 2645 2732 1756 2234 2308

Повна собівартість 1ц, грн. 1175 1013 1369 1289 2342 1250 1374

Ціна реалізації 1ц, грн. 887 853 914 838 2104 921 1049

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -288 -160 -454 -451 -237 -329 -324

Рентабельність продажу, % -32 -19 -50 -54 -11 -36 -31

Окупність витрат, % 75 84 67 65 90 74 76

Таблиця В.9

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У середньому

по

сукупності 0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 19 17 16 16 9 14 91

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 188 204 646 365 286 463 355

Площа сільськогосподарських угідь, га 428 1470 2425 3487 4471 6422 2834

Продуктивність, кг/гол 75 98 84 87 98 98 89

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1342 1450 1400 1492 1494 1670 1464

Повна собівартість 1ц, грн. 1952 1815 1865 1764 1546 1877 1826

Ціна реалізації 1ц, грн. 1533 1593 1656 1438 1347 1276 1491

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -419 -222 -209 -326 -199 -601 -335

Рентабельність продажу, % -27 -14 -13 -23 -15 -47 -22

Окупність витрат, % 79 88 89 82 87 68 82

Таблиця В.10

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2009 р.

Показники Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 8 9 8 11 9 12 57

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 1851 3342 5616 6237 6303 11184 6129

Площа сільськогосподарських угідь, га 396 1543 2502 3363 4414 6326 3328

Продуктивність, ц/гол 27 30 37 31 37 38 33

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3940 3253 5726 4781 5729 5683 4894

Повна собівартість 1ц, грн. 189 134 193 167 163 165 167

Ціна реалізації 1ц, грн. 168 141 180 140 184 170 163

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -22 7 -13 -27 21 5 -5

Рентабельність продажу, % -13 5 -7 -20 11 3 -3

Окупність витрат, % 89 105 93 84 113 103 97

Таблиця В.11

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -

1000

1000-

2000

2000-

3000

3000-

4000

4000-

5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 93 93 40 29 21 15 291

Вироблено зернових в розрахунку на одне господарство, ц 3613 10049 23139 30764 31048 41021 14968

Площа сільськогосподарських угідь, га 555 1424 2504 3497 4366 6838 1993

Урожайність, ц/га 15 17 22 21 20 21 18

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі, грн. 1314 1699 1858 2021 2076 1806 1663

Повна собівартість 1ц, грн. 98 103 99 102 105 96 101

Ціна реалізації 1ц, грн. 98 100 103 102 102 99 100

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. 0 -3 4 0 -3 3 0

Рентабельність продажу, % 0 -3 4 0 -3 3 0

Окупність витрат, % 100 97 104 100 97 103 100

Таблиця В.12

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

насіння соняшнику у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 83 92 42 27 22 19 285

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 1549 5174 8631 15966 16593 23057 7724

Площа сільськогосподарських угідь, га 567 1423 2512 3490 4386 6956 2128

Урожайність, ц/га 7 11 11 13 12 11 10

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі,

грн. 1391 1888 1792 1866 1893 1760 1719

Повна собівартість 1ц, грн. 208 191 198 171 170 191 194

Ціна реалізації 1ц, грн. 265 281 296 285 282 290 280

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. 57 90 98 114 113 99 86

Рентабельність продажу, % 21 32 33 40 40 34 31

Окупність витрат, % 127 147 150 166 166 152 145

Таблиця В.13

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У

середньому

по

сукупності

0 -

1000

1000-

2000

2000-

3000

3000-

4000

4000-

5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 8 10 5 9 12 47

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 57 120 347 680 689 781 502

Площа сільськогосподарських угідь, га 629 1582 2621 3306 4509 7054 3883

Продуктивність, кг/гол 191 118 127 123 245 124 151

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2135 1487 2088 2215 2076 2474 2098

Повна собівартість 1ц, грн. 1202 1140 1778 1495 1225 1488 1423

Ціна реалізації 1ц, грн. 923 903 991 929 919 930 936

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -280 -237 -788 -566 -306 -558 -487

Рентабельність продажу, % -30 -26 -80 -61 -33 -60 -52

Окупність витрат, % 77 79 56 62 75 63 66

Таблиця В.14

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -

1000

1000-

2000

2000-

3000

3000-

4000

4000-

5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 12 14 14 9 12 11 72

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 327 330 326 468 377 466 375

Площа сільськогосподарських угідь, га 557 1488 2455 3440 4428 6643 3042

Продуктивність, кг/гол 93 76 70 105 98 103 89

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1357 1297 1288 1837 1791 1984 1560

Повна собівартість 1ц, грн. 1616 1820 2166 1471 1710 2110 1836

Ціна реалізації 1ц, грн. 1403 1333 1265 980 1154 1187 1235

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -213 -487 -901 -491 -556 -924 -601

Рентабельність продажу, % -15 -37 -71 -50 -48 -78 -49

Окупність витрат, % 87 73 58 67 67 56 67

Таблиця В.15

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 5 9 8 4 9 8 43

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 2455 2726 6265 7559 5316 8743 5464

Площа сільськогосподарських угідь, га 395 1630 2608 3260 4431 6794 3367

Продуктивність, ц/гол 27 30 37 31 37 38 33

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3940 3253 5726 4781 5729 5683 4894

Повна собівартість 1ц, грн. 186 173 250 221 205 231 211

Ціна реалізації 1ц, грн. 269 207 286 255 255 265 254

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 83 33 37 34 50 34 43

Рентабельність продажу, % 31 16 13 13 20 13 17

Окупність витрат, % 145 119 115 116 124 115 121

Таблиця В.16

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2011 р.

Показники Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 93 93 40 29 21 15 291

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 4289 16748 30925 40157 54694 61204 21736

Площа сільськогосподарських угідь, га 523 1431 2463 3432 4384 6001 1906

Урожайність, ц/га 19 23 26 25 28 27 23

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1786 2311 2410 2506 2735 2307 2198

Повна собівартість 1ц, грн. 115 119 116 118 118 106 116

Ціна реалізації 1ц, грн. 121 126 133 135 135 119 126

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 5 7 17 17 18 12 10

Рентабельність продажу, % 4 6 13 12 13 10 8

Окупність витрат, % 104 106 114 114 115 111 108

Таблиця В.17

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

соняшника у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 88 86 40 29 17 16 276

Вироблено соняшника в розрахунку на одне

господарство, ц 2475 8443 15230 17835 25546 27346 10660

Площа сільськогосподарських угідь, га 538 1435 2464 3416 4398 6051 1956

Урожайність, ц/га 12 17 18 17 20 18 16

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2201 2660 2578 2725 2937 2384 2510

Повна собівартість 1ц, грн. 221 208 191 222 187 191 209

Ціна реалізації 1ц, грн. 283 313 314 326 316 304 305

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 62 105 123 104 129 112 96

Рентабельність продажу, % 22 34 39 32 41 37 31

Окупність витрат, % 128 150 164 147 169 159 146

Таблиця В.18

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 2 7 8 7 6 8 38

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 55 121 519 700 355 769 481

Площа сільськогосподарських угідь, га 388 1606 2630 3253 4444 5987 3431

Продуктивність, кг/гол 116 183 157 113 156 163 152

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4986 3052 2438 2079 2522 3851 2930

Повна собівартість 1ц, грн. 1531 1177 1496 1600 1578 1704 1515

Ціна реалізації 1ц, грн. 1198 1158 1201 1160 1151 1191 1175

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -334 -19 -295 -439 -427 -513 -340

Рентабельність продажу, % -28 -2 -25 -38 -37 -43 -29

Окупність витрат, % 78 98 80 73 73 70 78

Таблиця В.19

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 9 12 15 10 7 10 63

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 369 130 620 764 261 482 452

Площа сільськогосподарських угідь, га 415 1579 2448 3392 4396 6212 2956

Продуктивність, кг/гол 88 84 100 109 100 98 96

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1576 1478 1785 1767 1599 1732 1665

Повна собівартість 1ц, грн. 1914 1821 1949 1781 1548 1928 1845

Ціна реалізації 1ц, грн. 1342 1218 1149 1244 1257 1152 1217

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -572 -603 -801 -537 -291 -776 -628

Рентабельність продажу, % -43 -50 -70 -43 -23 -67 -52

Окупність витрат, % 70 67 59 70 81 60 66

Таблиця В.20

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 7 8 8 7 9 42

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 1243 2757 6979 7205 4305 9565 6017

Площа сільськогосподарських угідь, га 641 1573 2584 3323 4407 6601 3582

Продуктивність, ц/гол 21 26 40 34 28 29 31

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3961 5206 8804 7024 6272 6773 6662

Повна собівартість 1ц, грн. 281 238 254 228 238 264 248

Ціна реалізації 1ц, грн. 385 247 313 286 274 313 296

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 104 9 59 58 36 49 48

Рентабельність продажу, % 27 4 19 20 13 16 16

Окупність витрат, % 137 104 123 125 115 119 119

Таблиця В.21

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2012 р.

Показники Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 96 90 40 31 18 15 290

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 4312 16771 30948 40180 54717 61227 21759

Площа сільськогосподарських угідь, га 536 1444 2476 3445 4397 6014 1919

Урожайність, ц/га 19 23 26 25 28 27 23

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1797 2322 2421 2517 2746 2318 2209

Повна собівартість 1ц, грн. 118 122 119 121 121 109 119

Ціна реалізації 1ц, грн. 124 129 136 138 138 122 129

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 5 7 17 17 18 12 10

Рентабельність продажу, % 4 6 12 12 13 10 8

Окупність витрат, % 104 106 114 114 115 111 108

Таблиця В.22

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

соняшника у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 88 86 40 29 17 16 276

Вироблено соняшника в розрахунку на одне

господарство, ц 2486 8454 15241 17846 25557 27357 10671

Площа сільськогосподарських угідь, га 551 1448 2477 3429 4411 6064 1969

Урожайність, ц/га 11 17 18 17 19 18 15

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2204 2663 2581 2728 2940 2387 2513

Повна собівартість 1ц, грн. 224 211 193 224 190 194 212

Ціна реалізації 1ц, грн. 285 316 316 329 318 306 307

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 62 105 123 104 129 112 96

Рентабельність продажу, % 22 33 39 32 40 37 31

Окупність витрат, % 128 150 164 147 168 158 145

Таблиця В.23

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 2 8 9 7 6 8 40

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 63 142 525 708 363 777 483

Площа сільськогосподарських угідь, га 391 1627 2581 3256 4447 5990 3360

Продуктивність, кг/гол 119 161 160 113 157 162 150

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4679 2141 2329 2068 2482 3808 2682

Повна собівартість 1ц, грн. 1411 1053 1376 1578 1539 1685 1435

Ціна реалізації 1ц, грн. 1128 1081 1199 1153 1133 1184 1151

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -283 29 -177 -425 -406 -502 -284

Рентабельність продажу, % -25 3 -15 -37 -36 -42 -25

Окупність витрат, % 80 103 87 73 74 70 80

Таблиця В.24

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 10 12 17 10 7 11 67

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 379 137 820 771 268 456 507

Площа сільськогосподарських угідь, га 376 1581 2498 3394 4398 6215 2960

Продуктивність, кг/гол 86 84 103 109 103 91 96

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1525 1393 1696 1741 1570 1660 1604

Повна собівартість 1ц, грн. 1862 1641 1673 1737 1316 1703 1673

Ціна реалізації 1ц, грн. 1397 1143 1094 1226 1136 1081 1170

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -465 -498 -579 -511 -180 -622 -503

Рентабельність продажу, % -33 -44 -53 -42 -16 -58 -43

Окупність витрат, % 75 70 65 71 86 63 70

Таблиця В.25

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 6 8 8 7 9 41

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 1252 3209 6988 7214 4314 9574 6170

Площа сільськогосподарських угідь, га 643 1539 2586 3325 4409 6603 3628

Продуктивність, ц/гол 24 26 41 35 29 29 32

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4568 5496 8998 7239 6485 6900 6929

Повна собівартість 1ц, грн. 282 252 254 228 239 264 250

Ціна реалізації 1ц, грн. 398 273 314 288 277 315 303

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 104 9 59 58 36 49 48

Рентабельність продажу, % 27 4 19 20 13 16 16

Окупність витрат, % 137 104 123 125 115 119 119

Таблиця В.26

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 88 101 44 37 15 16 301

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 4383 17570 31522 42446 53004 54226 22526

Площа сільськогосподарських угідь, га 525 1412 2459 3472 4354 5781 1938

Урожайність, ц/га 17 23 25 24 28 23 22

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі, грн. 2313 2981 3127 3187 3383 2879 2847

Повна собівартість 1ц, грн. 141 147 136 141 128 139 142

Ціна реалізації 1ц, грн. 128 127 134 134 130 128 129

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. -14 -20 -2 -7 2 -11 -12

Рентабельність продажу, % -11 -17 -2 -7 1 -10 -10

Окупність витрат, % 99 94 104 99 105 95 98

Таблиця В.27

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

соняшника у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 86 94 43 37 14 18 292

Вироблено соняшника в розрахунку на одне

господарство, ц 2678 8991 17214 22342 27138 36677 12611

Площа сільськогосподарських угідь, га 528 1419 2443 3472 4369 6005 1992

Урожайність, ц/га 14 19 19 20 20 19 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3046 3897 3910 3952 3811 3513 3627

Повна собівартість 1ц, грн. 229 230 226 228 219 246 229

Ціна реалізації 1ц, грн. 262 300 297 296 297 299 288

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 34 70 71 67 77 53 59

Рентабельність продажу, % 11 22 23 20 24 14 18

Окупність витрат, % 128 140 140 141 142 128 136

Таблиця В.28

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 8 10 7 4 10 42

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 55 155 531 616 890 681 509

Площа сільськогосподарських угідь, га 524 1514 2648 3322 4409 5711 3290

Продуктивність, кг/гол 100 133 182 138 192 149 153

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2946 3228 3811 3257 3930 5010 3843

Повна собівартість 1ц, грн. 1705 1683 1911 2059 1966 2356 1989

Ціна реалізації 1ц, грн. 1177 1142 1095 1032 1019 1104 1094

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -528 -541 -816 -1027 -947 -1251 -894

Рентабельність продажу, % -48 -60 -74 -104 -96 -115 -86

Окупність витрат, % 68 83 64 53 63 50 63

Таблиця В.29

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 8 10 6 12 3 5 44

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 111 219 283 501 509 378 323

Площа сільськогосподарських угідь, га 268 1571 2606 3395 4535 5488 2620

Продуктивність, кг/гол 101 81 133 109 128 100 105

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2596 1936 2716 2140 2098 2903 2339

Повна собівартість 1ц, грн. 2432 1777 2344 1729 1672 2198 2001

Ціна реалізації 1ц, грн. 1876 1653 1499 1411 1438 1303 1552

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -556 -123 -846 -318 -234 -895 -449

Рентабельність продажу, % -33 -8 -60 -29 -15 -73 -33

Окупність витрат, % 81 101 65 84 90 59 82

Таблиця В.30

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 2 7 9 9 2 7 36

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 586 3896 7875 8314 8914 8751 7034

Площа сільськогосподарських угідь, га 737 1567 2669 3469 4406 5449 3184

Продуктивність, ц/гол 28 30 46 32 33 33 35

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 5435 7014 11038 8981 8466 8705 8833

Повна собівартість 1ц, грн. 255 274 271 309 295 299 287

Ціна реалізації 1ц, грн. 430 277 320 314 313 311 314

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 174 3 49 5 18 12 27

Рентабельність продажу, % 39 -1 15 0 5 2 6

Окупність витрат, % 166 108 121 106 106 112 115

Таблиця В.31

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 17 37 15 10 5 11 95

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц

24978 36029 46964 30582 26934 45850 35863

Площа сільськогосподарських угідь, га 400 1370 2471 3502 4335 31322 5219

Урожайність, ц/га 34 31 31 31 30 30 31

Виробничі витрати на 1 га зібраної площі, грн. 4157 3544 3459 3836 2970 3471 3633

Повна собівартість 1ц, грн. 127 138 131 126 117 131 132

Ціна реалізації 1ц, грн. 140 152 142 149 130 161 148

Прибуток (збиток) (збиток) на 1 ц, грн. 13 14 11 23 13 30 16

Рентабельність продажу, % 11 9 7 15 10 19 11

Окупність витрат, % 118 114 113 118 113 126 116

Таблиця В.32

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

соняшника у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 23 45 21 15 7 10 121

Вироблено соняшника в розрахунку на одне

господарство, ц 2593 10656 19042 23916 38576 33991 15766

Площа сільськогосподарських угідь, га 479 1410 2493 3478 4394 6987 2311

Урожайність, ц/га 16 19 20 18 23 18 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3272 4118 4373 4342 4740 4385 4087

Повна собівартість 1ц, грн. 256 263 242 259 253 280 259

Ціна реалізації 1ц, грн. 325 361 358 359 364 356 353

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 69 97 117 100 111 76 95

Рентабельність продажу, % 20 26 31 27 30 20 26

Окупність витрат, % 151 146 155 145 151 130 147

Таблиця В.33

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому по

сукупності

1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 7 8 4 5 7 31

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 220 369 367 758 1079 558

Площа сільськогосподарських угідь, га 1544 2699 3280 4486 8141 4030

Продуктивність, кг/гол 128 131 121 194 175 149

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3251 3350 4653 4260 4566 3917

Повна собівартість 1ц, грн. 1575 2130 2528 2056 2366 2097

Ціна реалізації 1ц, грн. 1241 1209 1331 1189 1248 1238

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -334 -921 -1197 -867 -1117 -860

Рентабельність продажу, % -32 -77 -97 -78 -94 -73

Окупність витрат, % 79 62 58 69 61 66

Таблиця В.34

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 8 3 7 2 4 24

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 245 92 589 155 699 394

Площа сільськогосподарських угідь, га 1552 2674 3365 4706 7053 3401

Продуктивність, кг/гол 74 62 88 120 119 89

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1884 1371 1746 3321 2843 2059

Повна собівартість 1ц, грн. 2028 2088 1874 2233 2527 2091

Ціна реалізації 1ц, грн. 1481 1267 1489 1394 1809 1504

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -547 -822 -385 -840 -718 -587

Рентабельність продажу, % -41 -65 -31 -56 -39 -42

Окупність витрат, % 82 62 85 68 74 78

Таблиця В.35

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 4 8 4 5 8 29

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 4353 6599 5429 12694 15414 9610

Площа сільськогосподарських угідь, га 1485 2699 3362 4486 7787 4335

Продуктивність, ц/гол 35 43 29 47 34 38

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 11033 10772 7470 12911 10457 10634

Повна собівартість 1ц, грн. 333 315 276 304 341 318

Ціна реалізації 1ц, грн. 342 345 323 355 348 344

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 9 30 46 51 7 26

Рентабельність продажу, % 3 9 14 14 -1 7

Окупність витрат, % 109 116 119 118 109 114

Таблиця В.36

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

зернових культур у 2015 р.

Показники Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 51 69 36 23 13 14 206

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 5100 16568 30627 36922 50882 73906 24520

Площа сільськогосподарських угідь, га 539 1412 2516 3482 4323 6021 2117

Урожайність, ц/га 20 24 25 23 28 26 24

Виробничі витрати на 1 га, грн. 4016 4525 4640 4553 4846 5136 4484

Повна собівартість 1ц, грн. 203 205 187 190 153 199 196

Ціна реалізації 1ц, грн. 228 231 241 244 243 244 235

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 25 26 54 54 90 45 39

Рентабельність продажу, % 9 10 22 20 37 19 16

Окупність витрат, % 122 125 136 136 165 129 130

Таблиця В.37

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

соняшника у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 28 46 65 41 4 187

Вироблено соняшника в розрахунку на одне

господарство, ц 3149 9044 18162 22723 31078 33534 13997

Площа сільськогосподарських угідь, га 587 1405 2518 3512 4349 5855 2147

Урожайність, ц/га 14 16 18 18 18 16 16

Виробничі витрати на 1 га, грн. 5926 6315 6597 5928 6410 6410 6251

Повна собівартість 1ц, грн. 424 397 386 323 330 407 389

Ціна реалізації 1ц, грн. 686 679 701 712 709 713 693

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 262 282 315 390 379 306 304

Рентабельність продажу, % 38 41 45 54 53 43 43

Окупність витрат, % 193 200 211 249 251 196 209

Таблиця В.38

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

ВРХ у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому по

сукупності

1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 4 9 3 3 6 25

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 276 418 728 689 536 493

Площа сільськогосподарських угідь, га 1451 2693 3539 4604 5817 3575

Продуктивність, кг/гол 135 170 195 204 156 168

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2885 4666 6687 6073 5214 4924

Повна собівартість 1ц, грн. 1923 2287 2745 2587 2273 2316

Ціна реалізації 1ц, грн. 1881 1822 1894 1747 1757 1815

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -41 -465 -851 -840 -517 -501

Рентабельність продажу, % -4 -27 -44 -47 -32 -29

Окупність витрат, % 99 86 73 69 85 84

Таблиця В.39

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві м’яса

свиней у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га У

середньому

по

сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 7 7 7 4 2 30

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 593 511 288 793 105 871 503

Площа сільськогосподарських угідь, га 544 1442 2662 3407 4392 5175 2738

Продуктивність, кг/гол 48 106 77 88 62 125 85

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1323 1763 2334 2395 2534 2600 2158

Повна собівартість 1ц, грн. 3088 1882 2628 2881 4187 2039 2728

Ціна реалізації 1ц, грн. 1883 2412 1729 2820 2222 2300 2262

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. -1205 530 -899 -61 -1966 261 -466

Рентабельність продажу, % -71 19 -61 -3 -104 11 -31

Окупність витрат, % 73 759 76 99 121 113 249

Таблиця В.40

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем землекористування при виробництві

молока у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем землекористування, га

У середньому

по сукупності

0 -1000 1000-2000 2000-3000 3000-4000 4000-5000 >5000

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 1 4 10 3 4 9 31

Вироблено молока в розрахунку на одне

господарство, ц 2995 6621 5613 9997 13953 15941 10157

Площа сільськогосподарських угідь, га 87 1451 2694 3539 4583 9568 4771

Продуктивність, ц/гол 24 46 39 42 48 43 42

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 8850 11716 11352 15020 16460 15372 13499

Повна собівартість 1ц, грн. 355 281 325 375 383 387 351

Ціна реалізації 1ц, грн. 389 347 368 371 391 397 377

Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. 34 66 43 -4 7 10 27

Рентабельність продажу, % 9 16 11 -2 2 2 6

Окупність витрат, % 109 127 116 102 102 115 114

Додаток Г

Таблиця Г.1

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому по

сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 42 61 90 49 32 23 297

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 24230 28754 29414 43457 41957 46487 33536

Площа сільськогосподарських угідь, га 1538 2127 2021 2629 2728 2383 2179

Урожайність, ц/га 26 29 30 33 34 33 30

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1780 1612 1545 1727 1545 1322 1605

Повна собівартість 1ц, грн. 92 72 60 57 49 42 64

Ціна реалізації 1ц, грн. 56 65 65 74 74 77 67

Прибуток на 1 ц, грн. -37 -6 5 16 25 35 3

Окупність витрат, % 60 92 108 129 150 183 105

Таблиця Г.2

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 50 45 84 49 39 22 289

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 7054 7159 8357 9900 8702 15299 8782

Площа сільськогосподарських угідь, га 1587 2016 2138 2261 2063 4216 2193

Урожайність, ц/га 11 13 12 14 15 15 13

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1313 1247 1208 1250 1302 1251 1255

Повна собівартість 1ц, грн. 155 117 131 102 107 84 121

Ціна реалізації 1ц, грн. 103 107 145 146 210 309 153

Прибуток на 1 ц, грн. -52 -10 14 45 103 225 32

Окупність витрат, % 66 92 111 144 197 370 127

Таблиця Г.3

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу,

% У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 18 26 17 14 5 80

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 222 393 352 886 807 458

Площа сільськогосподарських угідь, га 2747 3432 3364 2845 6459 3350

Продуктивність, кг/гол 142 139 142 178 237 153

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2418 1665 1568 2688 2276 2031

Повна собівартість 1ц, грн. 1966 1117 1167 1271 657 1317

Ціна реалізації 1ц, грн. 749 769 1041 1353 999 939

Прибуток на 1 ц, грн. -1217 -348 -126 82 342 -378

Окупність витрат, % 38 69 89 106 152 71

Таблиця Г.4

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2008р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 28 9 23 35 17 112

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне господарство, ц 161 123 212 301 426 252

Площа сільськогосподарських угідь, га 2965 2555 2644 2647 3075 2783

Продуктивність, кг/гол 79 88 92 111 101 96

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 146 128 154 175 138 154

Повна собівартість 1ц, грн. 1909 1574 1771 1689 1580 1735

Ціна реалізації 1ц, грн. 1109 1195 1631 1826 2166 1608

Прибуток на 1 ц, грн. -800 -379 -140 137 587 -127

Окупність витрат, % 58 76 92 108 137 93

Таблиця Г.5

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2008 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 13 8 12 22 16 71

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 3589 4048 4686 4904 4965 4544

Площа сільськогосподарських угідь, га 2569 3354 4218 3147 3499 3325

Продуктивність, ц/гол 19 32 25 27 29 26

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3956 5591 3663 3509 3083 3756

Повна собівартість 1ц, грн. 237 196 168 146 111 164

Ціна реалізації 1ц, грн. 137 153 157 161 162 155

Прибуток на 1 ц, грн. -100 -43 -11 14 51 -9

Окупність витрат, % 58 78 94 110 146 95

Таблиця Г.6

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У

середньому

по

сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 42 61 90 49 32 23 297

Вироблено зернових в розрахунку на одне господарство, ц 24230 28754 29414 43457 41957 46487 33536

Площа сільськогосподарських угідь, га 1538 2127 2021 2629 2728 2383 2179

Урожайність, ц/га 26 29 30 33 34 33 30

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1780 1612 1545 1727 1545 1322 1605

Повна собівартість 1ц, грн. 92 72 60 57 49 42 64

Ціна реалізації 1ц, грн. 56 65 65 74 74 77 67

Прибуток на 1 ц, грн. -37 -6 5 16 25 35 3

Окупність витрат, % 60 92 108 129 150 183 105

Таблиця Г.7

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У

середньому

по

сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 60-80 80-100 >100

№ групи I II III IV V VI VII VIII

Кількість підприємств у групі, од. 29 27 66 40 42 34 20 36 294

Вироблено соняшнику в розрахунку на

одне господарство, ц 15043 16383 7876 7487 7725 11677 10117 10389 10189

Площа сільськогосподарських угідь, га 3157 4693 2161 2545 1901 2415 3070 2265 2611

Урожайність, ц/га 9 7 11 12 12 14 12 13 11

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1781 1149 1550 1687 1462 1485 1425 1060 1466

Повна собівартість 1ц, грн. 302 233 168 141 126 106 102 79 155

Ціна реалізації 1ц, грн. 189 203 183 183 187 181 192 202 189

Прибуток на 1 ц, грн. -113 -30 16 42 61 75 90 123 34

Окупність витрат, % 63 87 109 130 148 170 188 255 122

Таблиця Г.8

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 16 19 13 9 6 63

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 554 857 407 148 584 560

Площа сільськогосподарських угідь, га 4315 3452 3197 2561 4279 3570

Продуктивність, кг/гол 130 143 193 169 208 160

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2314 2088 2399 1819 1585 2123

Повна собівартість 1ц, грн. 1753 1257 979 852 630 1208

Ціна реалізації 1ц, грн. 809 861 851 899 1110 875

Прибуток на 1 ц, грн. -944 -396 -127 47 480 -333

Окупність витрат, % 46 69 87 106 176 72

Таблиця Г.9

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 24 17 17 19 6 6 89

Вироблено м’яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 134 173 626 535 618 268 363

Площа сільськогосподарських угідь, га 2840 2322 2663 2433 3673 1880 2612

Продуктивність, кг/гол 69 73 87 106 153 89 88

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1549 1240 1355 1385 1835 935 1396

Повна собівартість 1ц, грн. 2745 1880 1641 1380 999 1187 1855

Ціна реалізації 1ц, грн. 1348 1486 1473 1498 1439 2495 1514

Прибуток на 1 ц, грн. -1397 -394 -168 118 440 1309 -341

Окупність витрат, % 49 79 90 109 144 210 82

Таблиця Г.10

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2009 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 8 7 6 18 15 54

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 4791 8675 6234 5869 7065 6446

Площа сільськогосподарських угідь, га 2445 4563 3356 3029 3522 3315

Продуктивність, ц/гол 26 33 34 35 38 34

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4644 5850 6026 4647 4183 4827

Повна собівартість 1ц, грн. 223 194 177 147 123 161

Ціна реалізації 1ц, грн. 135 151 160 163 168 159

Прибуток на 1 ц, грн. -88 -43 -16 16 45 -2

Окупність витрат, % 61 78 91 111 137 98

Таблиця Г.11

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 28 30 53 117 51 16 295

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 9627 12250 15729 16760 23377 11204 16282

Площа сільськогосподарських угідь, га 1897 2469 2216 1932 2412 1036 2068

Урожайність, ц/га 13 16 18 18 21 21 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1674 1800 1848 1674 1625 1076 1677

Повна собівартість 1ц, грн. 156 120 114 94 75 47 100

Ціна реалізації 1ц, грн. 89 92 104 103 104 96 100

Прибуток на 1 ц,грн. -67 -28 -10 9 29 49 0

Окупність витрат, % 57 77 91 110 139 205 100

Таблиця Г.12

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<0 0-20 20-40 40-60 60-80 80-100 100-120 >120

№ групи I II III IV V VI VII VIII

Кількість підприємств у групі, од. 29 27 66 40 42 34 20 36 294

Вироблено соняшнику в розрахунку

на одне господарство, ц 3350 6571 4871 8064 10419 10510 10113 10285 7687

Площа сільськогосподарських угідь,

га 1319 1746 1690 2317 2728 2362 2880 2461 2117

Урожайність, ц/га 8 9 9 10 11 12 12 12 10

Виробничі витрати на 1 га, грн. 1472 1787 1793 1934 1752 1854 1711 1390 1722

Повна собівартість 1ц, грн. 293 241 221 196 172 153 143 108 196

Ціна реалізації 1ц, грн. 257 261 287 292 291 290 299 291 282

Прибуток на 1 ц, грн. -36 20 66 95 120 138 156 183 86

Окупність витрат, % 88 108 130 149 170 190 209 270 144

Таблиця Г.13

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому по

сукупності

<-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 21 13 8 5 5 52

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне

господарство, ц 995 441 604 350 536 690

Площа сільськогосподарських угідь, га 6739 7989 3759 2913 5148 6072

Продуктивність, кг/гол 120 123 244 235 124 152

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2631 2012 1763 3106 1129 2244

Повна собівартість 1ц, грн. 2102 1347 1027 909 587 1488

Ціна реалізації 1ц, грн. 962 930 905 1015 906 945

Прибуток на 1 ц, грн. -1140 -417 -122 106 319 -543

Окупність витрат, % 46 69 88 112 154 64

Таблиця Г.14

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У

середньому

по

сукупності

<-60 -60--40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 24 9 15 6 18 4 76

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 253 785 584 725 470 191 467

Площа сільськогосподарських угідь, га 3480 2848 2799 3063 2464 1710 2904

Продуктивність, кг/гол 77 111 106 97 95 97 94

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2074 1866 1548 1471 1364 838 1665

Повна собівартість 1ц, грн. 2673 1812 1604 1759 1174 1079 1849

Ціна реалізації 1ц, грн. 1213 1223 1249 1546 1249 1447 1268

Прибуток на 1 ц, грн. -1460 -588 -355 -213 75 367 -580

Окупність витрат, % 45 68 78 88 106 134 69

Таблиця Г.15

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2010 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 5 8 13 15 6 47

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 7889 5149 5335 7046 2688 5783

Площа сільськогосподарських угідь, га 4653 3009 3082 4077 2134 3433

Продуктивність, ц/гол 27 29 33 33 44 33

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 6846 6995 6656 5954 5192 6323

Повна собівартість 1ц, грн. 305 263 224 195 121 217

Ціна реалізації 1ц, грн. 214 241 246 274 248 251

Прибуток на 1 ц, грн. -92 -21 22 79 126 34

Окупність витрат, % 70 92 110 140 204 116

Таблиця Г.16

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 16 21 42 128 64 19 290

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 8554 13266 18325 22617 29137 18880 21736

Площа сільськогосподарських угідь, га 1048 1723 1863 1958 2250 1420 1906

Урожайність, ц/га 16 20 20 23 27 25 23

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2111 2318 2388 2188 2270 1542 2198

Повна собівартість 1ц, грн. 182 148 142 113 95 66 116

Ціна реалізації 1ц, грн. 109 115 131 126 131 129 126

Прибуток на 1 ц, грн. -73 -33 -11 13 36 62 10

Окупність витрат, % 60 78 92 111 138 195 108

Таблиця Г.17

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 14 17 66 87 76 30 290

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 5150 3525 7874 11011 14492 17408 11149

Площа сільськогосподарських угідь, га 1852 1115 1669 1891 2456 2587 2013

Урожайність, ц/га 12 11 14 16 17 21 16

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2901 2594 2569 2879 2296 2083 2558

Повна собівартість 1ц, грн. 377 294 262 211 160 111 212

Ціна реалізації 1ц, грн. 285 275 290 302 316 336 304

Прибуток на 1 ц, грн. -92 -19 29 91 156 225 92

Окупність витрат, % 76 93 111 143 197 303 144

Таблиця Г.18

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 12 7 5 12 8 44

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 487 1030 379 540 568 590

Площа сільськогосподарських угідь, га 4031 3946 4019 3905 2861 3769

Продуктивність, кг/гол 126 153 108 147 173 143

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3190 4030 1988 2308 1643 2665

Повна собівартість 1ц, грн. 2188 1760 1520 1345 1134 1623

Ціна реалізації 1ц, грн. 1022 1170 1175 1215 1255 1158

Прибуток на 1 ц, грн. -1165 -591 -345 -130 121 -465

Окупність витрат, % 47 66 77 90 111 71

Таблиця Г.19

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У

середньому

по

сукупності

<-60 -60--40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 26 7 10 10 11 3 67

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 220 123 867 564 695 225 436

Площа сільськогосподарських угідь, га 3417 1366 3689 2919 2629 5155 3117

Продуктивність, кг/гол 74 56 131 123 116 115 97

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1905 1048 2002 1709 1572 1624 1734

Повна собівартість 1ц, грн. 2688 1707 1690 1271 1163 1512 1922

Ціна реалізації 1ц, грн. 1218 1150 1275 1153 1221 2156 1252

Прибуток на 1 ц, грн. -1471 -557 -415 -117 58 644 -670

Окупність витрат, % 45 67 75 91 105 143 65

Таблиця Г.20

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2011 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 4 3 18 11 6 42

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 3948 7565 5378 8495 3995 6017

Площа сільськогосподарських угідь, га 2743 3694 3491 4310 3024 3582

Продуктивність, ц/гол 24 31 33 30 32 31

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 5934 7614 7669 6145 4599 6662

Повна собівартість 1ц, грн. 324 318 258 235 157 248

Ціна реалізації 1ц, грн. 237 301 288 322 308 296

Прибуток на 1 ц, грн. -87 -17 30 87 150 48

Окупність витрат, % 73 95 112 137 196 119

Таблиця Г.21

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 16 21 42 127 64 19 289

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 8577 13289 18348 22792 29160 18903 21823

Площа сільськогосподарських угідь, га 1061 1736 1876 1983 2263 1433 1924

Урожайність, ц/га 16 20 20 23 27 25 23

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2122 2329 2399 2207 2281 1553 2213

Повна собівартість 1ц, грн. 185 151 145 116 98 69 119

Ціна реалізації 1ц, грн. 112 118 134 129 134 132 129

Прибуток на 1 ц, грн. -73 -33 -11 13 36 62 10

Окупність витрат, % 61 78 92 111 137 191 108

Таблиця Г.22

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 9 15 65 84 76 27 276

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 3922 3651 7720 9946 14829 14476 10671

Площа сільськогосподарських угідь, га 1982 1077 1696 1817 2467 2190 1969

Урожайність, ц/га 9 11 13 15 17 20 15

Виробничі витрати на 1 га, грн. 2097 2605 2534 2839 2326 2057 2513

Повна собівартість 1ц, грн. 341 277 270 216 164 113 212

Ціна реалізації 1ц, грн. 256 258 299 307 321 335 307

Прибуток на 1 ц, грн. -85 -20 28 91 157 222 96

Окупність витрат, % 75 93 110 142 196 297 145

Таблиця 23

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 14 4 10 9 3 40

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 577 478 392 478 375 483

Площа сільськогосподарських угідь, га 3867 4641 3257 2596 1921 3360

Продуктивність, кг/гол 145 108 140 180 172 150

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 3925 1848 2123 2050 1751 2682

Повна собівартість 1ц, грн. 1861 1441 1268 1112 961 1435

Ціна реалізації 1ц, грн. 1117 1103 1157 1171 1296 1151

Прибуток на 1 ц, грн. -745 -339 -111 59 334 -284

Окупність витрат, % 60 76 91 105 135 80

Таблиця Г.24

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У

середньому

по

сукупності

<-60 -60--40 -40--20 -20-0 0-20 >20

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 26 7 10 10 11 3 67

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне

господарство, ц 252 121 987 520 910 83 507

Площа сільськогосподарських угідь, га 3349 1982 3415 3062 2823 2063 2960

Продуктивність, кг/гол 79 64 119 115 99 152 96

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 1749 1396 1736 1540 1555 1274 1604

Повна собівартість 1ц, грн. 2446 1507 1638 1196 1209 770 1673

Ціна реалізації 1ц, грн. 1202 1021 1234 1099 1263 1025 1170

Прибуток на 1 ц, грн. -1244 -486 -404 -97 54 255 -503

Окупність витрат, % 49 68 75 92 104 133 70

Таблиця Г.25

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2012 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 3 3 17 12 6 41

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 5240 7574 5656 7864 4004 6170

Площа сільськогосподарських угідь, га 3062 3696 3591 4105 3026 3628

Продуктивність, ц/гол 21 33 34 30 34 32

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 6410 7953 8091 6132 4975 6929

Повна собівартість 1ц, грн. 381 317 260 233 158 250

Ціна реалізації 1ц, грн. 281 304 291 319 315 303

Прибуток на 1 ц, грн. -101 -14 30 86 157 52

Окупність витрат, % 74 96 112 137 199 121

Таблиця Г.26

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-40 -40--20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 40 41 64 123 28 5 301

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 20083 16516 23977 24408 23291 22227 22526

Площа сільськогосподарських угідь, га 1898 1476 2087 2062 1846 1590 1938

Урожайність, ц/га 19 21 21 23 26 22 22

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3416 3170 2766 2604 3027 1653 2847

Повна собівартість 1ц, грн. 141 147 136 141 128 139 142

Ціна реалізації 1ц, грн. 125 130 127 129 139 138 129

Прибуток на 1 ц, грн. -101 -37 -12 10 39 64 -12

Окупність витрат, % 57 78 91 109 139 191 98

Таблиця Г.27

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 14 27 116 77 47 11 292

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 13011 6529 11515 13767 15603 17720 12611

Площа сільськогосподарських угідь, га 1832 1636 1911 2192 2118 1984 1992

Урожайність, ц/га 17 13 17 19 21 25 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3925 3400 3623 3790 3522 3166 3627

Повна собівартість 1ц, грн. 333 289 251 210 172 108 229

Ціна реалізації 1ц, грн. 232 267 274 296 322 347 288

Прибуток на 1 ц, грн. -101 -22 24 87 150 239 59

Окупність витрат, % 71 92 110 142 189 329 136

Таблиця Г.28

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-60 -60--40 -40--20 -20-0 >0

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 26 5 3 5 3 42

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 490 882 154 337 698 509

Площа сільськогосподарських угідь, га 3557 4405 1585 2297 2477 3290

Продуктивність, кг/гол 145 153 121 187 196 153

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4250 3819 2432 2944 3259 3843

Повна собівартість 1ц, грн. 2373 1565 1676 1126 1112 1989

Ціна реалізації 1ц, грн. 1057 1059 1300 1046 1350 1094

Прибуток на 1 ц, грн. -1316 -505 -376 -80 238 -894

Окупність витрат, % 46 68 78 93 132 63

Таблиця Г.29

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-60 -60--40 -40--20 -20-0 >0

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 12 5 5 9 13 44

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне господарство, ц 144 364 475 409 354 323

Площа сільськогосподарських угідь, га 2743 3688 3028 2538 1995 2620

Продуктивність, кг/гол 77 107 141 133 96 105

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2545 2334 2730 2363 1983 2339

Повна собівартість 1ц, грн. 2416 2418 2037 1949 1480 2001

Ціна реалізації 1ц, грн. 1286 1598 1547 1793 1615 1552

Прибуток на 1 ц,грн. -1129 -819 -490 -156 135 -449

Окупність витрат, % 53 66 76 93 111 82

Таблиця Г.30

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2013 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 8 4 11 11 2 36

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 7653 8420 7197 7174 119 7034

Площа сільськогосподарських угідь, га 3217 3459 3614 2653 3064 3184

Продуктивність, ц/гол 29 31 33 45 25 35

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 8932 9343 9111 9170 4044 8833

Повна собівартість 1ц, грн. 348 338 302 221 223 287

Ціна реалізації 1ц, грн. 265 311 334 315 403 314

Прибуток на 1 ц,грн. -83 -27 31 94 180 27

Окупність витрат, % 76 92 110 144 181 115

Таблиця Г.31

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу,

% У середньому

по сукупності >-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 4 15 55 16 5 95

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 13842 30086 33304 59046 24783 35863

Площа сільськогосподарських угідь, га 1199 1631 6465 2394 14531 5219

Урожайність, ц/га 28 28 31 37 32 31

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3853 3471 3719 3867 2243 3633

Повна собівартість 1ц, грн. 182 152 133 116 71 132

Ціна реалізації 1ц, грн. 143 141 148 157 137 148

Прибуток на 1 ц, грн. -39 -10 16 41 65 16

Окупність витрат, % 78 94 112 136 198 116

Таблиця Г.32

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 7 38 44 25 4 121

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 3619 5969 14872 18148 18463 7464 15766

Площа сільськогосподарських угідь, га 813 3175 2406 2466 2070 817 2311

Урожайність, ц/га 12 13 18 18 21 24 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3514 3056 4308 4380 3776 2955 4087

Повна собівартість 1ц, грн. 392 325 311 248 185 125 259

Ціна реалізації 1ц, грн. 308 296 347 362 363 389 353

Прибуток на 1 ц, грн. -85 -29 36 115 178 264 95

Окупність витрат, % 79 90 112 146 200 320 147

Таблиця Г.33

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-60 -60--40 -40--20 -20-0 >0

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 13 5 6 4 3 31

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 559 347 513 345 1281 558

Площа сільськогосподарських угідь, га 5265 2773 3631 1596 4820 4030

Продуктивність, кг/гол 131 165 152 144 200 149

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 4438 4151 3131 3284 3685 3917

Повна собівартість 1ц, грн. 2781 1856 1590 1551 1280 2097

Ціна реалізації 1ц, грн. 1166 1223 1250 1402 1326 1238

Прибуток на 1 ц, грн. -1614 -633 -340 -149 46 -860

Окупність витрат, % 44 66 79 90 104 66

Таблиця Г.34

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-60 -60--40 -40--20 -20-0 >0

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 8 4 3 4 5 24

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне господарство, ц 146 630 532 481 452 394

Площа сільськогосподарських угідь, га 3116 4835 3707 3324 2587 3401

Продуктивність, кг/гол 0,69 0,75 0,99 1,06 1,07 0,88

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2246 2216 1942 2571 1296 2059

Повна собівартість 1ц, грн. 2666 2302 2120 1563 1407 2091

Ціна реалізації 1ц, грн. 1383 1544 1601 1461 1643 1504

Прибуток на 1 ц, грн. -1284 -758 -520 -102 236 -587

Окупність витрат, % 52 67 75 94 117 78

Таблиця Г.35

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2014 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 4 5 10 7 2 28

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 5229 4862 7149 14751 21806 9414

Площа сільськогосподарських угідь, га 6572 3367 3923 4093 4473 4284

Продуктивність, ц/гол 29 26 37 51 53 38

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 10692 8366 10039 12664 11254 10577

Повна собівартість 1ц, грн. 415 350 302 268 206 311

Ціна реалізації 1ц, грн. 329 333 339 365 372 345

Прибуток на 1 ц, грн. -86 -17 37 96 166 34

Окупність витрат, % 80 95 112 136 181 116

Таблиця Г.36

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

зернових культур у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-20 -20-0 0-20 20-40 40-60 >60

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 19 17 77 61 28 4 206

Вироблено зернових в розрахунку на одне

господарство, ц 11291 14275 20554 34220 31883 7789 24520

Площа сільськогосподарських угідь, га 1397 1261 1922 2711 2555 793 2117

Урожайність, ц/га 18 22 22 26 28 31 24

Виробничі витрати на 1 га, грн. 4571 4823 4327 4632 4405 3949 4484

Повна собівартість 1ц, грн. 326 236 208 166 135 79 196

Ціна реалізації 1ц, грн. 229 217 230 240 253 245 235

Прибуток на 1 ц, грн. -96 -19 22 74 118 166 39

Окупність витрат, % 71 92 111 145 189 311 130

Таблиця Г.37

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

насіння соняшнику у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <0 0-20 20-40 40-60 60-80 >80

№ групи I II III IV V VI

Кількість підприємств у групі, од. 3 28 46 65 41 4 187

Вироблено соняшнику в розрахунку на одне

господарство, ц 3619 5969 14872 18148 18463 7464 15766

Площа сільськогосподарських угідь, га 813 3175 2406 2466 2070 817 2311

Урожайність, ц/га 12 13 18 18 21 24 18

Виробничі витрати на 1 га, грн. 3514 3056 4308 4380 3776 2955 4087

Повна собівартість 1ц, грн. 392 325 311 248 185 125 259

Ціна реалізації 1ц, грн. 308 296 347 362 363 389 353

Прибуток на 1 ц, грн. -85 -29 36 115 178 264 95

Окупність витрат, % 79 90 112 146 200 320 147

Таблиця Г.38

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м’яса ВРХ у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, % У середньому

по сукупності <-60 -60--40 -40--20 -20-0 >0

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 6 3 4 5 7 25

Вироблено м’яса ВРХ в розрахунку на одне господарство, ц 701 339 419 448 456 493

Площа сільськогосподарських угідь, га 4325 3644 2766 4142 2959 3575

Продуктивність, кг/гол 169 152 180 194 148 168

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 6409 4528 5934 4411 3610 4924

Повна собівартість 1ц, грн. 3418 2209 2299 1895 1729 2316

Ціна реалізації 1ц, грн. 1852 1468 1801 1775 1970 1815

Прибуток на 1 ц, грн. -1566 -741 -498 -120 241 -501

Окупність витрат, % 54 67 78 94 114 84

Таблиця Г.39

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

м'яса свиней у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 >40

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 9 5 11 2 3 30

Вироблено м'яса свиней в розрахунку на одне господарство, ц 239 784 554 399 706 503

Площа сільськогосподарських угідь, га 2972 2233 2809 3058 2402 2738

Продуктивність, кг/гол 65 93 90 85 113 85

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 2414 2531 2136 2068 910 2158

Повна собівартість 1ц, грн. 4115 2783 2361 1399 704 2728

Ціна реалізації 1ц, грн. 1829 2482 2503 1776 2634 2262

Прибуток на 1 ц, грн. -2286 -300 142 377 1931 -466

Окупність витрат, % 48 89 107 127 1721 249

Таблиця Г.40

Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за рівнем рентабельності продажу

молока у 2015 р.

Показники

Групи підприємств за рівнем рентабельності продажу, %

У середньому

по сукупності

<-20 -20-0 0-20 20-40 40-60

№ групи I II III IV V

Кількість підприємств у групі, од. 3 7 13 5 3 31

Вироблено молока в розрахунку на одне господарство, ц 11935 10236 10026 8861 10925 10157

Площа сільськогосподарських угідь, га 5092 8240 3772 2632 4245 4771

Продуктивність, ц/гол 41 33 42 53 48 42

Виробничі витрати на 1 гол., грн. 16295 12288 14205 13108 11123 13499

Повна собівартість 1ц, грн. 460 403 356 285 205 351

Ціна реалізації 1ц, грн. 339 369 389 382 378 377

Прибуток на 1 ц, грн. -120 -34 33 97 173 27

Окупність витрат, % 74 92 109 135 189 114

Додаток Д

Додаток Д.1

АНКЕТА №___

Вивчення споживчих переваг продукції бджільництва

1. Вкажіть Ваш Вік___________

2. Ваш сімейний стан((кількість) підкреслити 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 и більше:)

3. Вкажіть Ваше постійне місце проживання:

обласний центр

районний центр

ПГТ

Село

4. Як часто Ви придбаєте продовольчі медові товари (мед, пилок, обніжжя, за брус,

стільниковий мед .) :

1 раз на тиждень

1 раз на квартал

1 раз в півріччя

в міру необхідності (у разі хвороби і тому подібне)

ніколи

5. Яким видам меду Ви віддаєте перевагу: сорт

колір

темний

світлий

травневий

різнотрав'я

соняшниковий

змішаний

не має різниці

6. Чи плануєте Ви витрати на продукти бджільництва :

так (складаю бюджет)

переважно так

ні (купую по мірі необхідності)

ні (ніколи не думав/а про це)

7. Сума Вашої єдино разової купівлі продукції бджільництва не перевищує, грн.:

≤99

100-199

200-299

300-399

400-499

≥500

8. Придбаваючи продукцію бджільництва, Ви віддаєте перевагу:

імпортному виробникові

вітчизняному виробникові

не має різниці

9. Рівень ваших щомісячних прибутків, грн.:

до 1000

до 2000

до 3000

до 4000

більше 5000

10. Вкажіть період коли Ви переважно купуєте мед (підкреслити):

Літо (червень, липень, серпень)

Осінь (вересень, жовтень, листопад)

Зима (грудень, січень, лютий)

Весна (березень, квітень, травень)

11. Чи намагаєтесь Ви купувати мед там, де Ви його купували і він Вам сподобався або

у того ж продавця(тієї ж торгової марки):

так

ні

12. На що Ви звертаєте увагу при виборі меду в першу чергу:

аромат

колір

консистенція

13. Чи маєте Ви досвід придбання продукції з перги/обніжжя:

Так, регулярно купую

Ні, мені це непотрібно

Не маю уяви про що це

14. При виборі продукції бджільництва, в першу чергу Ви орієнтуєтеся на (оберіть

пріоритети від 1 до 7: перший №1 – це ліпший варіант, а 7-й гірший) :

торгову марку

місце виробництва (регіон)

якість

власна думка (досвід)

порада друзів, знайомих)

ціну

дату виробництва

15. Оберіть пріоритети від 1 до 7 місця ( перший №1 – це ліпший варіант, а 7-й гірший)

де Ви купуєте (або купували б) мед в першу чергу у разі відсутності досвіду

використання цими каналами – абстрагуйтесь та вкажіть бажані). Як і в питанні

№14:

роздрібний ринок

торгова мережа супермаркетів

ярмарки с.г. продукції

інтернет-магазини

не надаю особливого значення вибору (де припаде)

через знайомих бджолярів

користуюся продукцією власного виробництва

16. Відношення до стільникового меду (мед в стільниках (в продажі 300 грамм/шт.)):

Купував би, якби бачив та ще й «зручну» ціну (не шкодить бюджетові Вашої

родини, але дарує відчуття свята)

Це занадто мало та й дорого

Купую виключно задля поліпшення імунітету

17. Якому медові Ви віддаєте перевагу задля повсякденного споживання:

рідкий

кристалізований

18. Зазвичай Ви купуєте мед задля поїсти насамперед:

сьогодні та на найближчий час

на зиму

до наступного літа

Додаток Д.2 – Д.16

Рис. Д.2. Вікова структура респондентів, %

Рис. Д.3. Кількісний склад родини респондента, %

Рис. Д.3. Характеристика постійного місця проживання респондентів, %

Рис. Д.4. Як часто Ви придбаваєте продовольчі медові товари (мед,

пилок, обніжжя, забрус, стільниковий мед), %

Рис. Д.5. Споживчі переваги меду за кольором, %

Рис. Д.6. Споживчі переваги меду за сортом, %

Рис. Д.7. Планування витрат на продукти бджільництва

Рис. Д.8. Сума єдино разової купівлі продукції бджільництва

Рис. Д.9. Споживчі переваги місця виробництва, %

Рис. Д.10. Рівень щомісячних доходів респондентів, %

Рис. Д.11. Період купівлі меду та бджолопродукції, %

Рис. Д.12. Чи намагаєтесь Ви купувати мед там, де Ви його купували і

він Вам сподобався або у того ж продавця

(тієї ж торгової марки)

Рис. Д.13. На що Ви звертаєте увагу при виборі меду в першу чергу

Рис. Д.14. Ставлення до стільникового меду

(продаж приблизно 300 грам/шт.)

Рис. Д.15. Якому меду Ви віддаєте перевагу для повсякденного вжитку

Рис. Д.16. Зазвичай для споживання Ви купуєте мед, %

Додаток Д.17

Питання № 14 анкети: «При виборі продукції бджільництва, в першу

чергу Ви орієнтуєтеся на (оберіть пріоритети):»

Додаток Д.18

Питання № 15 анкети: «Виберіть із списку канал придбання

продовольчих бджолопродуктів (мед, пилок, віск і так далі), яким Ви

переважно користуєтеся (оберіть потенційні пріоритети, у разі відсутності

досвіду використання цими каналами – абстрагуйтесь та вкажіть бажані)»

Додаток Е

Таблиця Е.1

Вихідні дані для проведення факторного аналізу прибутковості власного капіталу

Підприємство Обігові активи Основні засоби Власний капітал

Чистий

прибуток

Виручка від

реалізації

Чисельність

працівників

баз факт баз факт баз факт баз факт баз факт баз факт

СТОВ «Агро-Танюшівське» 831 962 329 314 1189 1202 195 235 1112,8 1182 7 7

ТОВ «Технаука» 1955,6 3396 2510,6 2256 3884 4500,6 411,6 616,6 2785,3 2704 25 25

ТОВ «Перемога» 2844 3516 1963 2808 4207 5356 1163 1149 4415 4055 41 39

СТОВ «Степове» 12510 16011 2768 2799 13245 17067 2838 3918 9892 9610 73 73

СТОВ МТС «Альянс» 9994 11084 3588 4151 10165 13845 2085 3710 9284 9112 76 75

ТОВ "Мирне Плюс" 17713 22211 4897 6321 18256 26131 6039 7875 17526 16766 215 206

РАЗОМ 45847,6 57169 16055,6 18649 50946 68102 12732 17503,6 45015,1 43429 437 425

Таблиця Е.2

Факторний аналіз прибутковості власного капіталу

Підприємство

Співвідно-

шення

обігових

засобів та

власного

капіталу

Коефіцієнт

оборотності

обігових

коштів

Кількість

сільськогос-

подарських

працівників

на 1 тис. грн.

виручки від

реалізації

Фондоозбро-

єність Фондовіддача

Рівень

рентабельності

продажів

Співвідно-

шення обігових

засобів та

власного

капіталу

баз факт баз факт баз факт баз факт баз факт баз факт баз факт

СТОВ «Агро-

Танюшівське» 0,699 0,800 1,339 1,229 0,006 0,006 47,00 44,86 3,382 3,764 0,175 0,199 0,164 0,196

ТОВ «Технаука» 0,504 0,755 1,424 0,796 0,009 0,009 100,4 90,24 1,109 1,199 0,148 0,228 0,106 0,137

ТОВ «Перемога» 0,676 0,656 1,552 1,153 0,009 0,010 47,88 72,00 2,249 1,444 0,263 0,283 0,276 0,215

СТОВ «Степове» 0,945 0,937 0,791 0,601 0,007 0,008 37,92 38,34 3,574 3,433 0,287 0,408 0,214 0,230

СТОВ МТС

«Альянс» 0,983 0,801 0,929 0,822 0,008 0,008 47,21 55,35 2,588 2,195 0,225 0,407 0,205 0,268

ТОВ "Мирне Плюс" 0,970 0,850 0,989 0,755 0,012 0,012 22,78 30,68 3,579 2,652 0,345 0,470 0,331 0,301

РАЗОМ 0,900 0,839 0,982 0,760 0,010 0,010 36,74 43,88 2,804 2,329 0,283 0,403 0,250 0,257

Таблиця Е.3

Зміна результативного показника за рахунок впливу кожного чинника

Підприємство

Співвідно-

шення обігових

засобів та

власного

капіталу

Коефіцієнт

оборотності

обігових коштів

Кількість

сільськогос-

подарських

працівників на 1

тис. грн.

виручки від

реалізації

Фондоозбро-

єність Фондовіддача

Рівень

рентабельності

продажів

індекс

абсол.

відх. індекс

абсол.

відх. індекс

абсол.

відх. індекс

абсол.

відх. індекс

абсол.

відх. індекс

абсол.

відх.

СТОВ «Агро-

Танюшівське» 1,1451 0,0238 0,9175 -0,0155 0,9415 -0,0101 0,9544 -0,0074 1,1129 0,0175 1,1346 0,0232

ТОВ «Технаука» 1,4986 0,0528 0,5590 -0,0700 1,0301 0,0027 0,8986 -0,0093 1,0804 0,0066 1,5431 0,0482

ТОВ «Перемога» 0,9711 -0,0080 0,7429 -0,0690 1,0357 0,0071 1,5038 0,1041 0,6421 -0,1112 1,0757 0,0151

СТОВ «Степове» 0,9926 -0,0016 0,7596 -0,0511 1,0293 0,0047 1,0112 0,0019 0,9607 -0,0066 1,4211 0,0680

СТОВ МТС «Альянс» 0,8143 -0,0381 0,8850 -0,0192 1,0055 0,0008 1,1723 0,0256 0,8484 -0,0264 1,8130 0,1202

ТОВ "Мирне Плюс" 0,8760 -0,0410 0,7629 -0,0687 1,0016 0,0003 1,3472 0,0769 0,7411 -0,0772 1,3631 0,0803

РАЗОМ 0,9328 -0,0168 0,7737 -0,0528 1,0081 0,0015 1,1943 0,0353 0,8306 -0,0368 1,4250 0,0767

Додаток Є

Таблиця Є.1

Динаміка виробництва меду в Україні та Луганській області

Рік 1960 1970 1980 1990 1995 2000 2005 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Україна, тонн

Господарства усіх

категорій 42202 35598 33409 50858 62728 52439 71462 74051 70873 70311 70134 73713 66521 63615

Сільськогосподарськ

і підприємства 18131 16295 14584 10837 7253 3564 2461 1798 1620 1496 1417 1323 982 918

у тому числі

фермерські

господарства

Х Х Х Х 78 83 117 200 215 158 161 172 138 -

Господарства

населення 24071 19303 18825 40021 55475 48875 69001 72253 69253 68815 68717 72390 65539 62697

Луганська область, тонн

Господарства усіх

категорій - - - 3522 5232 2981 2983 3178 3017 2653 2688 2791 2548 2433

Сільськогосподарськ

і підприємства - - - 572 433 65 171 31 35 29 34 31 8 6

Господарства

населення - - - 2950 4799 2916 2812 3147 2982 2624 2654 2760 2540 2427

Луганська область до України, %

Господарства усіх

категорій - - - 6,93 8,34 5,68 4,17 4,29 4,26 3,77 3,83 3,79 3,83 3,82

Сільськогосподарськ

і підприємства - - - 5,28 5,97 1,82 6,95 1,72 2,16 1,94 2,40 2,34 0,81 0,65

Господарства

населення - - - 7,37 8,65 5,97 4,08 4,36 4,31 3,81 3,86 3,81 3,88 3,87

Додаток Ж

Таблиця Ж.1

Результати розрахунку оптимізаційної моделі за базовою альтернативі

Показник Призначення

Результат по моделі

СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ «Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Площа посіву

пшениці озимої, га товарне 645 1 245 1 442 2 317 2 743 3 443

фуражне 0 0 0 352 115 113

Площа посіву

кукурудзи на зерно,

га товарне

0 0 0 0 0 0

фуражне 7 0 34 0 32 0

Площа посіву ярого

ячменю, га товарне 0 0 0 129 30 141

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

озимого ячменю, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

соняшника, га

135 247 309 102 413 410

Площа посіву

кукурудзи на силос і

з/к, га

6 0 33 371 158 196

Площа пару, га

8 15 19 6 24 31

Сіножаті, га

2 0 127 105 358 381

Пасовища, га

21 0 65 126 295 524

Поголів’я корів, гол.

6 0 0 381 225 212

Поголів’я молодняка

ВРХ, гол.

21 0 131 1 042 343 536

Поголів’я свиней,

гол.

47 0 220 704 466 276

Обсяг виробництва

молока, ц

0 0 0 8 580 5 022 12 188

Приріст ВРХ, ц

22 0 138 1 110 360 563

Привіс свиней, ц

31 0 143 624 303 179

Виробнича

собівартість, тис.

грн.

2516 4101 5524 8527 8107 10902

Дохід від реалізації,

тис. грн.

3703 6407 9087 15107 17319 24201

Прибуток, тис. грн.

1187 2306 3563 6580 9212 13299

Таблиця Ж.2

Результати розрахунку оптимізаційної моделі по альтернативі з

використанням багаторічних трав

Показник Призначення

Результат по моделі

СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Площа посіву

пшениці озимої, га товарне 536 919 1 372 1 789 1 822 2 079

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

кукурудзи на зерно,

га товарне

0 0 0 0 0 0

фуражне 39 0 32 372 453 599

Площа посіву ярого

ячменю, га товарне 39 0 0 314 377 742

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

озимого ячменю, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

багаторічних трав, га сіно 13 0 19 53 52 113

зелений корм 23 22 29 141 192 203

Площа посіву

соняшника, га

109 547 332 197 168 203

Площа посіву

кукурудзи на силос і

з/к, га

36 0 33 399 441 383

Площа пару, га

6 19 20 12 10 12

Сіножаті, га

2 0 127 105 358 381

Пасовища, га

21 0 65 126 295 524

Поголів’я корів, гол.

6 0 0 381 225 212

Поголів’я молодняка

ВРХ, гол.

21 0 131 1 042 343 536

Поголів’я свиней,

гол.

47 0 220 704 466 276

Обсяг виробництва

молока, ц

2 062 0 0 10 492 24 473 38 695

Приріст ВРХ, ц

22 0 138 1 110 360 563

Привіс свиней, ц

31 0 143 624 303 179

Виробнича

собівартість, тис.

грн..

2981 4548 5512 9121 9792 14433

Дохід від реалізації,

тис. грн.

3945 6869 9043 16064 18542 26908

Прибуток, тис. грн.

964 2321 3531 6943 8750 12475

Таблиця Ж.3

Результати розрахунку оптимізаційної моделі по альтернативі

традиційного виробництва з використанням багаторічних трав і розвитком

бджільництва на промисловій основі

Показники Призначен-

ня

Результат по моделі

СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Площа посіву пшениці

озимої, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

кукурудзи на зерно, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 43 0 34 278 107 494

Площа посіву ярого

ячменю, га товарне 147 84 0 259 223 313

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву озимого

ячменю, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

багаторічних трав, га сіно 6 0 0 44 21 248

зелений

корм 271 639 708 1 176 1 405 1 458

Площа посіву

соняшника, га

246 740 1 002 1 084 1 512 1 547

Площа посіву

кукурудзи на силос і

з/к, га

73 0 33 371 157 187

Площа пару, га

15 44 60 65 90 87

Сіножаті, га

2 0 127 105 358 381

Пасовища, га

21 0 65 126 295 524

Поголів’я корів, гол.

6 0 0 381 225 212

Поголів’я молодняка

ВРХ, гол.

21 0 131 1 042 343 536

Поголів’я свиней, гол.

47 0 220 704 466 276

Кількість бджолосімей,

бдж.с.

800 2 018 2 800 3 524 4 359 4 611

Обсяг виробництва

молока, ц

6 015 0 0 8 580 4 950 4 664

Приріст ВРХ, ц

22 0 138 1 110 360 563

Привіс свиней, ц

31 0 143 624 303 179

Обсяг виробництва

меду, кг

36 311 89 793 124 979 159 952 195 318 188 846

Витрати на придбання

бджолосімей, тис. грн.

800 2 018 2 800 3 524 4 359 4 211

Витрати на утримання

пасіки, тис. грн.

84 212 294 370 458 442

Сукупні витрати

діяльності, тис. грн..

3103 5082 7268 12529 12630 12514

Дохід від реалізації,

тис. грн.

6599 11204 15668 24868 26760 26312

Прибуток, тис. грн.

3496 6122 8400 12339 14130 13798

Таблиця Ж.4

Результати розрахунку оптимізаційної моделі по альтернативі

традиційного виробництва з використанням багаторічних трав і розвитком

бджільництва оптимальних розмірів

Показники Призначення

Результат по моделі

СТОВ

«Агро-

Таню-

шівське»

ТОВ

«Тех-

наука»

ТОВ

«Пере-

мога»

СТОВ

«Степо-

ве»

СТОВ

МТС

«Альянс»

ТОВ

«Мирне

Плюс»

Площа посіву пшениці

озимої, га товарне 466 1 134 1 248 2 046 2 286 2 695

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

кукурудзи на зерно, га товарне 0 61 37 209 0 0

фуражне 22 0 34 289 160 165

Площа посіву ярого

ячменю, га товарне 67 0 0 46 154 302

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву озимого

ячменю, га товарне 0 0 0 0 0 0

фуражне 0 0 0 0 0 0

Площа посіву

багаторічних трав, га сіно 51 66 72 86 93 146

зелений корм 49 0 90 132 174 228

Площа посіву

соняшника, га

98 233 306 146 463 534

Площа посіву

кукурудзи на силос і

з/к, га

42 0 33 314 157 238

Площа пару, га

6 13 17 9 28 26

Сіножаті, га

2 0 127 105 358 381

Пасовища, га

21 0 65 126 295 524

Поголів’я корів, гол.

6 0 0 381 225 212

Поголів’я молодняка

ВРХ, гол.

21 0 131 1 042 343 536

Поголів’я свиней, гол.

47 0 220 704 466 276

Кількість бджолосімей,

бдж.с.

118 215 290 501 653 748

Обсяг виробництва

молока, ц

2 516 0 0 8 580 4 950 4 664

Приріст ВРХ, ц

22 0 138 1 110 360 785

Привіс свиней, ц

31 0 143 624 303 179

Обсяг виробництва

меду, кг

4 431 7 525 10 150 22 814 25 704 30 879

Витрати на придбання

бджолосімей, тис. грн.

118 215 290 501 653 748

Витрати на утримання

пасіки, тис. грн.

12 23 30 53 69 79

Сукупні витрати

діяльності, тис. грн.

3168 4358 5956 9395 9024 9029

Дохід від реалізації,

тис. грн.

4641 7355 10355 17371 18577 21455

Прибуток, тис. грн.

1473 2997 4399 7976 9553 12426