Створення фільму «Тіні незабутих предків»

Режисер Сергій Параджанов

Сергій Параджанов народився у Тбілісі в родині антиквара, він був третьою дитиною в сім'ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосиф Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна.• Професія антиквара передавалася з покоління у покоління, і

глава роду — Йосип Параджанов — сподівався, що його діти підуть слідами предків. Сергій обрав інший шлях, і батько ніколи не зміг йому цього пробачити. Але вишуканий смак і вміння відрізнити справжню річ від підробки передалися, і це потім неодноразово ставало у пригоді Сергієві, коли він, сидячи без роботи, підробляв скуповуванням антикваріату

• Середню школу Сергій закінчив тільки з двома «п'ятірками»— з природознавства і малювання. Технічні предмети тягнули на «трійку», і, проте, він вирішив поступати в Інститут залізничного транспорту, де провчився рівно рік. У 1941–1943 роках працював художником-технологом на тбіліській фабриці «Радянська іграшка».

У 1942–1945 рокахПараджановвчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала військові шпиталі, провів близько 600 концертів. Після закінчення консерваторії вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), у майстерню Ігоря Савченка. На цьому курсі вчилися відомі в майбутньому режисери: Олександр Алов, Володимир Наумов, Озеров, Марлен Хуцієв, Фелікс Миронер.

• Працював асистентом режисера на фільмі «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі «Максимко» (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму «Андрієш» за мотивами молдавських казок. 28 червня

закінчив ВДІК, був направлений на Київську студію художніх фільмів як режисер-постановник.

З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В

Україні створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі — 1957), «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком).

Міжнародне визнання прийшло

після екранізації «Ті́ні забу́тих пре́дків» —

художнього фільму режисера Сергія Параджанова, відзнятого у 1964 році на кіностудії

«Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», екранізації

однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

• Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966).

Та все ж на Заході (там фільм демон-струвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.

• Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі…

Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи».

Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-

Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

Хата-гражда в Криворівні — місце зйомок фільму "Тіні забутих предків" (2009 р.)

Акторський складОлександр РайдановНеоніла ГнеповськаНіна АлісоваЛеонід ЄнгібаровСпартак БагашвіліТетяна Бестаєва

ОлександрГай

Кадочникова Лариса Миколайчук Іван

Микола Гринько

• Виконавець головної чоловічої ролі: Іван Миколайчук (1941—1987) — український актор, режисер, сценарист. Зіграв 34 ролі в кіно, написав дев'ять сценаріїв, зняв дві режисерські роботи, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Роль Івана Палійчука — це його перша роль в кіно.

• Виконавиця головної жіночої ролі: Лариса Кадочникова (народилася 1937) — українська і російська актриса театру і кіно, народна артистка України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Зіграла 24 ролі в кіно.

Сергій Параджанов для написання музики до свого фільму вирішив запросити композитора із Західної України, бо, на його думку, лише тут зможуть впоратися з «карпатською» темою. Серед претендентів були Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, але вибір пав на Мирослава Скорика. Режисер поставив йому завдання створити для фільму «геніальну музику». Сам же композитор згодом оцінив свою роботу як «достойну».

• Під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму «Тіні забутих предків» у вересні 1965 року з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбулися влітку 1965 року, виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Під їхнім листом підписалося 140 присутніх. Після цього реакція властей була блискавичною — Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом.

• У 1970-х рр., коли почалися гоніння на діячів української культури, «Тіні забутих предків» тривалий час фактично були заборонені до показу

Нагороди• 1965 — премія «Південний Хрест», премія ФІПРЕССІ

Юрію Іллєнку за операторську роботу — МКФ у Мар-дель-Плата (Аргентина)

• 1965 — Кубок фестивалю — МКФ у Римі• 1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль в Салоніках (Греція)• 1966 — спеціальна премія журі на Всесоюзному

кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство режисеру С. Параджаноаву, опереатору Ю. Іллєнку, хкдожникам Г. Якутовичу, М. Раковському, Л. Байковій, композитору М. Скорику.

Роботу зробивучень 10-А класу

Гладських Кирило