Ніхто не забутий

Незабутньою сторінкою в історії України була Друга Світова війна. Багато горя та страждань вона принесла в наші домівки. Також багато героїчних сторінок було відкрито під час тієї кровопролитної війни.

Мій прадід, Кудрик Степан Васильович, брав участь у цій війні і має статус та нагрудний знак "Ветеран війни – учасник бойових дій".

Коли на терена Західної України у 1939 році прийшла радянська армія та наші землі увійшли до складу СРСР, мій прадід, молодий тоді двадцятирічний юнак, був призваний до лав армії. Доля тоді його та багатьох інших юнаків із Західної України закинула у далеке Заполяр'я. Дідусь проходив службу в авіаційній бригаді біля міста Мурманськ.

Перші бойові дії дідусеві прийшлось пережити під час Радянсько-Фінської (Зимової) війни 1939-1940 років, коли його підрозділ брав участь у нападі радянських військ на Фінляндію. Про цю сторінку історії він розповідав неохоче.

А коли 22 червня 1941 року німецькі війська напали на СРСР, військові підрозділи Заполяр'я, як і інші прикордонні частини, першими дали бій німецьким окупантам. Німеччина тоді дуже хотіла захопити Мурманськ, найбільший північний порт Росії. Та радянські війська героїчно обороняли свої рубежі, не пускаючи загарбників вглибину Кольського півострова. Мій прадід також брав активну участь у цих бойових діях, він захищав аеродроми своєї авіабригади від нападів противника.

Моя родина каже, що прадід Степан неодноразово розповідав, який суровий клімат у цій місцевості, які жорстокі бої там точилися, скільки людей тоді загинуло. І, під час кожної його розповіді, сльози ставали йому на очах.

Оборона Кольського півострова тривала із 1941 по 1944 роки. А коли радянські війська почали визволяти територію СРСР від німецьких загарбників, військові частини, в яких служив дідусь, також перейшли у наступ і вибили окупантів із нашої землі.

9 травня 1945 року закінчилась Велика Вітчизняна війна. Фашистська Німеччина капітулювала перед військами СРСР та військами союзників:США та Великобританії. Та Друга Світова війна ще не закінчилась. На Далекому Сході ще тривали бойові дії військ союзників із Японією.

І коли Радянський Союз вирішив допомогти союзникам, військовий підрозділ, де служив мій прадід, було перекинуто на Далекосхідний фронт. Дідусь тоді пройшов з боями Китай, Монголію, Корею, визволяючи ці землі від японських загарбників.

Після закінчення Другої Світової війни 2 вересня 1945 року мій прадід продовжував службу в Кореї. Радянські війська, які визволили північну частину Кореї від Японії, хотіли утвердити свій вплив на цій території. А американські – закріпились на південній частині. Так виникли дві корейські держави: Північна та Південна. Мій прадід пробув там до червня 1946 року, хоч бойових дій тоді не відбувалося.

Додому він повернувся аж у 1947 році.За участь у бойових діях під час Другої

Світової війни мій прадід, Кудрик Степан Васильович, був нагороджений медалями "За бойові заслуги", "За оборону Радянського Заполяр'я", "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.", "За перемогу над Японією".

Як ветеран Великої Вітчизняної війни він був нагороджений рядом ювілейних медалей та орденом Вітчизняної війни.

Теперішній український уряр також не оминув ветеранів війни увагою, нагородивши дідуся орденом "За мужність" та медаллю "Захиснику Вітчизни".

І хоч би якою суперечливою не була історія Радянськог Союзу та його армії, ми повинні шанувати пам'ять про людей, які зі зброєю у руках захищали наші землі від загарбників.