На рушнику хай доля квітне

Слово «рушник» походить від слова «рушати». Дійсно, проводжаючи сина в дорогу, українська мати замотувала йому хлібину в шмат білого

полотна і, перехристивши, промовляла: « Рушай щасливо, нехай благословить тебе Бог». І той невеличкий шмат полотна, витканий ніжними і дбайливими руками матері, оберігав козака від

лиха і нещастя.

«Хата без рушників, що родина без дітей»

«Рушник на кілочку - хата у віночку»

Українські рушники бувають різні, серед них:• Рушник уповивач;

• Рушник долі;• Кілковий рушник;

• Обрус;• Рушник завивач

Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був він, а для дівчинки - калину, щоб гарна була,як калина. Цей рушничок, після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благославляла мати сина чи доньку на одруження, цей рушник берегли все життя.

Рушник долі

До породіллі приходили з рушниками у, які загортали хліб та

солодощі, щоб життя новонародженного було солодким. Цей рушник називали завивачем

Рушник завивач

Цей рушник – уповивач готувала мати до народження дитини. Вибілювала

його, прала багато разів, щоб він був м’яким. Коли вповивали дитину

Рушник уповивач

Підростає дитина, а мамині руки вже вишили для неї рушничок- утирач. На ньому яскраві квіти, дерево, пташки і щирі слова:«Доброго ранку» або «Доброго здоров’я». Цей рушничок висів на кілочку біля дверей.

Рушник утирач

А у свята застеляла мама білим обрусом стіл і клала на нього пахучу паляницю. І

світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою

Рушник з обрисом